9 інформатика

Інформатика

Інформатика

УДК [004:37.016](075.3)

Експерти, які здійснили експертизу підручника під час проведення конкурсного відбору проектів підручників для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів і зробили висновок про доцільність надання підручнику грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України»:

К. М. Брозинська, учитель інформатики Чернівецької ЗОШ І–ІІІ ступенів № 24 ім. Ольги Кобилянської, Чернівецької міської ради Чернівецької області, учитель-методист; В. О. Носкін, методист Кременчуцького міського науково-методичного центру Кременчуцької міської ради Полтавської області; Д. А. Покришень, завідувач кафедри інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій в освіті Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, доцент, канд. пед. наук

Руденко В. Д. Р83 Інформатика для загальноосвітніх навчальних закладів

поглибленим

інформатики : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В. Д. Руденко,

вивчатиме інформатику і стане професійним

дехто завершить її вивчення у школі і почне готуватися до оволодіння іншими спеціальностями. Але знання і навички з інформатики, набуті у 5–9 класах, допоможуть вам у подальшому успішному навчанні, самостійному оволодінні інформаційними технологіями, а також у повсякденній життєдіяльності. Цього року ви будете працювати з новими програмними засобами. Ознайомитеся із сутністю інформаційного суспільства, етапами становлення інформаційних технологій і розвитком інформаційних систем. Вперше будете вивчати сутність електронного документообігу і комп’ютерних публікацій. Навчитеся розробляти найпростіші бази даних навчального призначення і працювати в комп’ютерних мережах. Ви також будете створювати персональне навчальне середовище, продовжите вивчення основ алгоритмізації та програмування. Інформаційні технології — це величезне досягнення людства. Вміння працювати з інформацією буде корисним для вашого успішного навчання. Бажаємо вам успіхів, автори

Підручник, який ви тримаєте в руках, — ваш надійний помічник. У ньому ви знайдете практичні роботи, виконуйте їх на комп’ютері з натхненням, повторюйте теоретичний матеріал і викладайте основні положення на папері. Різнорівневі питання для перевірки знань і завдання для самостійного виконання відповідають рівням навчальних

Термін «інформатика» виник у 60-х роках ХХ ст. у Франції.

Він походить від слів information (інформація) і automatique (автоматика) й означає автоматизоване опрацювання інформації. Широко вживаний також англомовний варіант цього терміна — computer science (наука про комп’ютерну техніку).

Рис. 1. Комп’ютер — атрибут сучасного навчання

Як галузь людської діяльності інформатика

й засоби інформаційних процесів. Вона охоплює багато наукових напрямів. Як прикладна дисципліна інформатика

сті в процесах накопичення, опрацювання й розповсюдження інформації, моделює об’єкти (процеси та явища) в різних галузях людської діяльності, розв’язує наукові проблеми створення й упровадження комп’ютерних засобів.

цесами опрацювання інформації за допомогою комп’ютера в різних сферах його застосування (рис. 1).

Головна функція інформатики полягає в розробці методів і засобів опрацювання

інформатики

Інформаційні технології — це сукупність методів

пошуку, збирання, накопичення, зберігання та опрацювання даних за допомогою засобів обчислювальної й комунікаційної техніки.

Класифікують ІТ за різними ознаками. Найбільш розповсюдженими є такі:

• за сферою застосування: наука, виробництво, освіта, тощо;

• за

функціональними можливостями: інструментальні (розробка інших технологій та їх обслуговування), прикладні (розв’язання задач певної предметної галузі), комунікативні (зв’язок, комунікації та спілкування);

• за способом взаємодії з користувачем: ІТ з командним рядком, із інтерфейсами WIMP (забезпечує діалог користувача з комп’ютером за допомогою графічних образів — меню, вікон та ін.) і SILK (наближений до звичайної форми спілкування людини з комп’ютером; знаходиться на стадії експериментальних досліджень) та ін.

ІТ увійшли в сучасне життя настільки, що застосування комп’ютера стало буденною справою. Вони впливають не лише на характер і темпи розвитку наукових і промислових галузей, а й на соціальну сферу, взаємовідносини між людьми та суспільство в цілому. Створення глобального інформаційного простору сприяє ефективній інформаційній взаємодії людей, їх доступу до ін-

формаційних ресурсів та різноманітних даних з електронних джерел усього світу (рис. 2).

Таким чином, інформатизація суспільства — це глобальний соціальний процес, особливість якого полягає в домінуванні такого виду діяльності у сфері суспільного виробництва, як збирання, накопичення, опрацювання,

1

2

3

системи

Поясніть, що таке інформація. Наведіть

відбувається передавання повідомлень каналами

Протягом останніх десятиліть інформаційні

процеси пошуку, зберігання, передавання та опрацювання інформації — здійснюються в основному засобами

вальної техніки й комп’ютерних мереж.

Пошук і збирання. Значну роль у

маційні пошукові системи (рис. 1), які

отримати будь-яку інформацію

лень відіграв супутниковий зв’язок (рис. 3), без якого нині неможливо уявити функціонування Інтернету. Для передавання

зловмисників і шахраїв отримати доступ до приватної інформації, наприклад паролів. Програми та дані потрібно захищати також від зараження комп’ютерними вірусами. Для цього існує низка програмних засобів (Захисник Windows, Зілля, Avast! та ін.), які під час вмикання комп’ютера здійснюють автоматичну перевірку

наявності шкідливих програм та їх видалення.

Що означає поняття «хакер»? Шляхом пошуку в Інтернеті дослідіть питання про найвідоміші у світі хакерські атаки.

Інформаційні процеси досліджують шляхом їх моделювання на основі засобів математичної логіки, алгебраїчних та інших методів. Для цього широко застосовують принцип «чорного ящика», за яким досліджують вихідні дані як реакцію на зміну вхідних. Процес моделювання інформаційних процесів дозволяє отримати найголовніші їх характеристики, наприклад надійність, швидкість реалізації.

Удосконалення методів і засобів інформаційних процесів із часом вплинули на розвиток інформаційних технологій (ІТ).

Історія розвитку ІТ налічує кілька етапів.

• Писемність — фактично з її появою починається розвиток процесів зберігання, накопичення й передавання знань від одного покоління до іншого.

• Книгодрукування — розпочалося у XV ст. та сприяло стрімкому поширенню знань.

• Електричні засоби зв’язку — поява наприкінці XIX ст. телеграфа, телефона, радіо сприяла миттєвому передаванню повідомлень на велику відстань. Із першої половини XX ст. розпочалася ера телебачення.

• Засоби обчислювальної техніки — їх поява принципово прискорила й змінила методологію опрацювання інформації.

• Всесвітня мережа Інтернет докорінно змінилися методи пошуку інформації, суттєво

межені відстані

віднести такі:

за структурою даних, якими оперують

фактографічні (структуровані дані, наприклад особисті відомості людини — ПІБ, адреса тощо, склад комп’ютера) та документальні (наприклад, наказ, стаття, закон);

• за сферою застосування:

Поясніть, що означають поняття «культура», «культура мовлення», «художня культура». Як розвиток інформаційних технологій вплинув на розвиток людини, на її культуру?

Інформатизація суспільства впливає на всі сфери життєдіяльності людини, на розвиток її загальної культури, збагачує її новою складовою — інформаційною культурою.

Інформаційна культура як елемент загальної культури людини є характеристикою особистості, яка проявляється в умінні цілеспрямованої роботи з інформацією, знанні нових засобів інформаційно-комунікаційних технологій, морально-етичних норм під час створення й використання інформаційних матеріалів.

Інформаційна культура визначає здатність і вміння люди-

сформованості

формаційному суспільстві (рис. 1). Сьогодні велику роль відіграє інформаційна компетентність, яку також називають ІКТ-

компетентністю (від ІКТ — інформаційно-комунікаційні технології). У широкому розумінні — це обізнаність у світі інформації, знання сучасних засобів її опрацювання (рис. 2).

ІКТ-компетентність — це здатність особи самостійно шукати, аналізувати, опрацьовувати та передавати інформацію за допомогою ІКТ та доцільно

ти її у своїй життєдіяльності.

ІКТ-компетентність учнів складають:

уміння доцільно

Електронні освітні ресурси

Е лектронні підручники, посібники

Електронні демонстраційні, методичні матеріали

Віртуальні бібліотеки

Комп’ютерні тести, тренажерні системи

Освітні сайти

навчання

Курси дистанційного навчання та ін. Мультимедіа-засоби

навчального матеріалу. Навчальні матеріали подаються на електронних носіях у вигляді текстових, графічних, звукових і

ніх навчальних закладах. Їх мають бібліотеки, наприклад Національна бібліотека України імені

(nbuv.gov.ua) (рис. 4), Державна

імені

художні та наукові твори, фотографії, фільми, картини тощо). Право інтелектуальної власності становлять

як ілюстрацію, наприклад у рефератах тощо, але з

обов’язковим посиланням на автора і джерело.

Запитання для перевірки знань

1 Поясніть поняття інформаційної культури особистості.

2 Поясніть сутність інтелектуальної власності.

3 Від чого залежить формування інформаційної культури особистості?

Тема.

4 Як ви розумієте ІКТ-компетентність учня?

5 Назвіть шляхи використання інформаційних технологій в освіті.

6 Що спричинило виникнення права інтелектуальної власності?

Практична

під’єднаний

1 Визначте, чи є на форумі інформатиків України (informatic.org.ua) посилання на сайт вашої школи (Головна → Корисні сайти → Сайти шкіл).

2 Визначте, які освітні інформаційні ресурси знаходяться на сайті вашої школи або іншому за вказівкою вчителя.

3 Ознайомтеся з навчальними мультфільмами на сайті форуму (Головна → → Допомога користувачам → Навчальні мультфільми).

4 На сайті Інституту модернізації

робота № 1

роботи

6 На сайті «Розумники» (rozumniki.net) перегляньте перелік електронних підручників з інформатики для 9 класу. На сайті e-pidruchnyky.net ознайомтеся з переліком навчальної літератури з інформатики. Знайдіть електронну версію посібника «Операційні системи» та ознайомтеся зі змістом.

7 Відвідайте сайт «Інтерактивне навчання» (interactive.ranok.com.ua). Виконайте пошук електронних версій підручників та навчальних посібників з інформатики для 9 класу,

Розділ 2

документа.

Оригіналом ЕД вважають електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом.

Електронний цифровий підпис — це особливий реквізит

документа (рис. 3), який формується за спеціальними правилами криптографічного перетворення даних, надає йому юридичної сили та дозволяє встановити відсутність спотворення інформації в електронному документі.

Подавши відповідну заяву та пакет документів, електронний цифровий підпис та підтверджувальний сертифікат можна отримати у відповідних центрах сертифікації.

Електронний документообіг (обіг електронних документів) — сукупність процесів створення, опрацювання, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних

Переваги впровадження

• доступність інформації, прозорість руху

ність потреби роздруковувати та зберігати паперові копії;

• пришвидшення процесу опрацювання документів;

• забезпечення оперативної й одночасної колективної роботи з документами, коли один і той самий документ може опрацьовуватися синхронно кількома працівниками. Електронний документообіг регулюється певними нормативними документами як на національному, так і на міжнародному рівні.

Надалі в рамках знайомства з документообігом під ЕД будемо розуміти саме його змістовну частину. Під створенням ЕД розумітимемо створення нового документа за допомогою відповідних програмних засобів (наприклад, у текстовому процесорі), імпортування готового ЕД, перетворення паперо-

ється, а на електронних — зростає. Це пояснюється розвитком сучасних технологій роботи з інформацією. Для опрацювання ЕД використовують різні апаратні засоби: комп’ютери, об’єднані в мережу,— для передавання та сумісного опрацювання документів, принтери — для виведення документів на друк, а також пристрої для

нування та

є планшетні сканери. Їх механізм вміщено в герметичний корпус зі склом зверху, на якому й розміщують об’єкт

сторінка книжки) сканованою поверхнею вниз. Назви сканерів складаються з назв фірм, які їх випускають. Найбільш відомими є Xerox, Hewlett Packard (НР), Canon, Konica Minolta.

Планшетні сканери існують як окремі пристрої, так і в складі багатофункціональних комплексів: принтер — копіювальний апарат — сканер — факс (рис. 1). Такі комплекси є найбільш

ризуються 48-бітною глибиною кольору, тобто

розпізнати 248 кольорових відтінків. Для сканування можна встановлювати один із трьох режимів: кольоровий, відтінки сірого, чорно-білий.

Швидкість сканування вимірюється в кількості сторінок, які сканер може просканувати за одну хвилину, або в кількості секунд, потрібних сканеру для опрацювання однієї сторінки.

До характеристик сканера можна віднести і розмір поверхні для розміщення документа, що обмежує розмір аркуша паперу, з якого можна відсканувати документ.

Під час під’єднання сканера до комп’ютера треба встановити та налаштувати драйвер сканера. Сучасні операційні системи дають змогу автоматизувати цей процес. Розглянемо алгоритм під’єднання сканера до

8 і вище). Крок 1

Крок 5

документообігу

Відсканували два аркуші: один із фотографією, другий із віршем. Чи будуть відрізнятися формати збережених

після сканування файлів?

Процес переведення текстового паперового документа в електронну форму складається з етапів сканування, розпізнавання, перевірки електронного варіанта на відповідність

паперовому та збереження. Для цього існують різні програми розпізнавання тексту (рис. 1).

Програми розпізнавання тексту — програмні засоби, призначені для перетворення тексту, відсканованого з паперового носія, в електронний документ.

Вікна програм оптичного розпізнавання тексту мають типовий вигляд вікон офісних програмних засобів. На рис. 2 наведено вікно програми розпізнавання CuneiForm. Такі самі інструменти для перетворення

міститься документ, який

виділяти, вставляти, видаляти, копіювати. Відсканований документ можна зберігати як файл у форматі RTF (із графічними об’єктами), TXT (текст без графічних зображень), HTM (гіпертекстова сторінка).

Запитання для перевірки знань

1 Яке призначення програм розпізнавання тексту?

2 Які програми розпізнавання ви знаєте?

3 У яких форматах можна зберегти розпізнаний текстовий документ?

4 Чи можна опрацьовувати програмою розпізнавання кілька сторінок тексту?

6

Практична робота № 2

1

2

3

4

5

6

текстів

Поміркуйте, чи можна створити робота, що володіє

багатьма мовами. Якщо так, то де його можна використовувати?

Робота з документами в організації не обмежується переведенням паперових документів в їх електронний аналог. Чимало організацій мають закордонних партнерів, що зумовлює потребу в перекладі тексту документа на інші мови. Такий переклад можна доручити не лише професійному перекладачу, а й комп’ютерній програмі (рис. 1).

Автоматизованим перекладом називається процес перекладання тексту документа з однієї мови на іншу, який здійснюється спеціальними програмами.

Автоматизований переклад використовують, коли потрібно скласти уявлення про загальний

сту (інструкції, листи з електронної пошти, веб-сторінки з Інтернету), перекласти великий за обсягом фрагмент тексту з однієї тематики. Результати такого перекладу потребують подальшої перевірки та редагування людиною. Автоматизований переклад класифікують

рекладання на машинний, статистичний, гібридний.

Машинний переклад має за основу словники та аналіз граматичних правил конкретних мов. Лінгвістичний опис двох мов дає можливість перекласти текст з однієї мови на іншу. Статистичний машинний переклад побудований на наяв-

ності речень однією мовою й аналогічних речень іншою (так званих паралельних текстів). Якість перекладу залежить від

об’єму бази паралельних текстів.

Гібридний машинний переклад поєднує можливості машинного (основа — слова і словники) та лінгвістичного перекладу (фрази, речення).

Технологія «Пам’ять

тексту, який потрібно

які зберігаються

• переглянути перекладений текст;

• задати режим вставлення перекладеного

1

3

1 Запустіть програму Microsoft Word.

2 Введіть фразу «Шановний друже» і виділіть її.

3 На стрічці Рецензування клацніть кнопку Переклад.

4 У вікні, що відкриється, виберіть команду Перекласти виділений текст. В області робочого поля з’явиться область завдань Довідкові матеріали.

5 У зоні Переклад області завдань Довідкові

матеріали виберіть мову, на яку ви перекладатимете звернення до друга.

6 Із списку Вставити виберіть команду Вставити — і ви побачите у своєму документі

перекладену фразу.

7 Наберіть у робочому полі такий текст: Історія українського народу дуже давня й розповідає про основну рису українців — любов до свободи та волі. Вона знайшла своє відображення не тільки в історичних документах, а й у піснях та художніх творах.

8 Перекладіть набраний текст на іноземну мову, яку ви вивчаєте, і порівняйте з вашим перекладом (див. домашнє завдання до § 2.4). Чи збігається перекладений вами текст і текст, отрима-

9 Перекладений текст послідовно

чому отримано саме та-

кий результат? 10 Завантажте файл із віршем Т. Г. Шевченка. Якщо такого файла на вашому

диску немає, відкрийте новий документ та введіть текст: Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.

11 Перекладіть текст на англійську мову й порівняйте з перекладом Івана Федоровича Вив’юрського, відомого під іменем Джон Вір.

The mighty Dnieper roars and bellows, The wind in anger howls and raves, Down to the ground it bends the willows, And mountain — high lifts up the waves.

12

13

Відкрийте новий документ і наберіть текст, який містить відомості про вас: Мене звати (ім’я та прізвище). Я народився (народилась) у (місце й дата народження). Я навчаюсь у (назва навчального закладу).

Публікація (від лат. publico — оголошувати публічно) — це оприлюднення деяких відомостей. Цим терміном називають також єдиний за формою та вмістом документ, який опубліковано.

Рис. 1. Приклади друкованих публікацій

публікацій мають також електронні документи, розташовані,

Видавнича система

Апаратна складова

Комп’ютер, принтер, копіювальний апарат, сканер, графічний

планшет, фото- та відеотехніка

Рис. 3. Складові видавничої системи

публікацій Програмна складова

У публікаціях велика увага приділяється взаємному розміщенню текстового матеріалу та

Версткою називають процес компонування текстового та ілюстративного матеріалу відповідно до розробленого макета публікації з дотриманням принципів дизайну та технічних вимог. Підготовлені до друку публікації (оригінал-макети) направляють до поліграфічних підприємств. Програми, що входять до складу видавничих систем, є професійними і настільними. Вони забезпечують:

• створення оригінал-макетів публікацій;

• опрацювання текстових і графічних об’єктів;

• імпортування об’єктів з інших програм;

• попередній перегляд публікації на екрані монітора з урахуванням характеристик пристрою друку;

• можливість друку публікацій кожним кольором окремо;

• збереження публікації у файлах різних форматів тощо. Професійні програми використовують для підготовки публікації з великим тиражем (від тисячі до кількох сотень тисяч).

Видавничу систему називають настільною (від англ. desktop publishing — настільні публікації), оскільки її складові можна розмістити на одному столі (рис. 4) Для створення публікацій із невеликою

Види публікацій

Бланк

Брошура

Буклет

Газета

Інформаційний

бюлетень

Візитівка

Листівка

Оголошення

Реклама

Реферат

Рис. 1. Види публікацій

• Буклет (від фр. bouclette — завиток)

• Брошура (від фр. broc hure від brother — лишити)

• Інформаційний бюлетень (від лат. bulla — документ із

печаткою, італ. bulletino — записка, листок)

• Реклама (від лат. reclamare — викрикувати)

• Реферат (від нім. referat, лат. refere — доповідати)

• Газета (від італ. gazzetta —

назва дрібної монети)

інформацію, фотографії, матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань. Брошура

твір у

книжки, обсягом не більше 48 сторінок. Брошури використовують у сфері освіти, рекламному бізнесі тощо.

Інформаційний бюлетень — видання, що має на меті інформування групи

містить добірку актуальної інформації.

Оголошення — публікація, яка інформує про захід, подію та за необхідності містить стислі відомості про назву, час та (або) місце проведення.

Реклама — публікація для довільного кола осіб, спрямована на привернення уваги до об’єкта рекламування, формування або підтримку інтересу до нього.

Бланк — документ, який містить поля для заповнення, а також назви та призначення таких полів. Реферат — твір, у якому проаналізовано, узагальнено

документ певного виду.

На основі шаблонів, які визначають загальну структуру певного виду публікації, створюються макети, що мають певний дизайн. Зазвичай для кожного шаблону є кілька варіантів макетів.

Для створення кожного виду публікацій існують бібліотеки професійних макетів. Користувачу потрібно тільки наповнити необхідним вмістом запропоновані макетом блоки.

Структура публікації складається з текстових і графіч-

ною рамкою, призначеною для

— це фрагменти, які можна використати в різних видах публікацій, наприклад

тощо. Вони зберігаються в окремих колекціях.

Шаблони різного виду публікацій мають свої особливості. Більшість

Microsoft Word, Microsoft Excel, Microsoft PowerPoint з

Таким чином, усі сторінки документа, свореного у текстовому чи табличному процесорі, мають однаковий вигляд. Сторінки різних видів публікацій за виглядом відрізняються одна від одної (рис. 3).

У робочій області також з’явиться Область завдань з командами для роботи з публікацією. Наприклад, для вибору поточної сторінки, що дозволяє опрацьовувати сторінки у довільному порядку. У групі Параметри сторінки

лення орієнтації та полів сторінки, розміру паперу, в групі Фон сторінки — команди встановлення фону.

У процесі роботи

Під час роботи з комп’ютером дотримуйтесь правил безпеки.

1 Відкрийте програму Microsoft Publisher звичним для вас способом.

2 Виберіть шаблон Буклети з групи шаблонів Популярні.

3 Виберіть один із макетів інформаційного буклета і виконайте команду Створити (при подвійному клацанні на ескіз макета команда Створити запускається автоматично).

У вікні, що відкрилося, в робочій області розміщено макет першої сторінки буклета. Буклет за замовчуванням має альбомну орієнтацію з трьома колонками розміщення даних. Після роздрукування аркуш згортають по межах між колонками — і буклет набуває вигляду ширми.

4 Заповніть текстові та графічні блоки даними:

1) на титулі буклета (третя колонка першої сторінки) у блоці «Назва організації» введіть «Міністерство освіти і науки України», на наступному рядку — назву вашого закладу;

2) додайте нове текстове поле (панель Вставлення, команда Додати текстове поле), розмістіть його по центру титульної сторінки; вставте назву заходу — «Конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів — членів МАН України»;

3) додайте нове текстове

6 У першій колонці першої сторінки, яка містить текстове поле з назвою Заголовок задньої панелі, розмістіть

сторінки додайте план проведення конкурсу:

1) змініть

2)

3)

4) за

5) введіть заголовки таблиці та заповніть її за зразком: № з/п Час, хв Доповідач, ПІБ

8 В інші колонки другої сторінки введіть інформацію про роботу секцій

На одній сторінці може міститися декілька текстових

блоки можна додавати, вилучати, переміщувати, змінювати

блоками потрібно навести вказівник миші на маркер переповнення; клацнути лівою кнопкою миші — маркер набуває вигляду глечика; перемістити вказівник миші в інший текстовий блок і клацнути його.

У ході редагування тексту (видалення, додавання тексту) слова перетікатимуть з одного текстового блоку до іншого. Якщо для текстового фрагмента двох текстових блоків не вистачає, можна налагодити зв’язок ще з одним текстовим блоком, і текст перетікатиме вже по трьох блоках.

Згадаємо, що процес змінення зовнішнього вигляду документа називається форматуванням (рис. 3). Форматування текстових блоків складається з форматування рамки та тексту в блоці. Для форматування призначена вкладка Формат (Знаряддя для тестових полів), яка з’являється, щойно текстове поле стає активним.

Розглянемо

Форматування

символ (установлення шрифту, розміру, кольору, накреслення)

абзац (установлення відступів, міжрядкового інтервалу, вирівнювання)

(встановлення полів, орієнтації)

ня та добору матеріалу. Розглянемо основні етапи роботи з публікацією.

І. Аналіз призначення та тематики публікації, визначення виду публікації. З’ясуйте, який вид публікації доцільно створити, що в свою чергу визначить вибір шаблону публікації. ІІ. Планування та добір матеріалів.

4

1 Відкрийте програму Microsoft Publisher.

2 Виберіть шаблон Бюлетені з групи шаблонів Популярні.

3 Виберіть один із макетів бюлетеня на власний розсуд.

4 У робочій області вікна, що відкрилося, розміщено макет першої сторінки бюлетеня. (Бюлетень подано чотирма сторінками: першою, заключною, між ними на розвороті дві внутрішні сторінки.)

5 Змініть колірну схему бюлетеня: відкрийте панель Макет сторінки

розсуд.

6 Виберіть шрифтову схему для оформлення буклета: на панелі Макет сторінки відкрийте список Шрифти і виберіть шрифтову схему.

7 Заповніть графічні та текстові блоки матеріалами з урахуванням назв текстових блоків та можливістю перетікання тексту між текстовими блоками:

• перша сторінка містить назву бюлетеня, дату та номер випуску, основну статтю (про День української писемності та мови), додаткову статтю, а також зміст (на якій сторінці розташовані статті бюлетеня); • заповніть внутрішні

заповнення, за час, відведений на практичну роботу. Якщо

і третю) та вилучіть їх командою

текстного меню; • заключна сторінка має містити дані про авторів, анонс наступного випуску бюлетеня (введіть текст на власний розсуд).

8 Збережіть публікацію.

9 Покажіть публікацію вчителеві.

10 Закрийте програму.

Зробіть висновки: як створити

Хід роботи

Під час роботи з комп’ютером дотримуйтесь правил безпеки.

1 Відкрийте програму Microsoft Publisher.

2 Виберіть один із макетів бюлетеня на власний розсуд.

3 На першій сторінці виконайте такі дії:

1) уведіть назву в область заголовка;

2) перейменуйте область «Важливі деталі» на «Етапи дослідження» і заповніть список назвами етапів;

3) заповніть область першої статті назвою головної статті про дослідження та текстом про загальну тематику дослідження (текст скопіюйте з документа, який ви попередньо створили в ході виконання дослідження);

4) заповніть область другої статті заголовком, наприклад, «Чому я вибрав (вибрала) _____ (галузь дослідження)», та опишіть, чому саме ця тема вас зацікавила. Якщо місця на першій сторінці не вистачає, створіть перетікання тексту на другу (внутрішню) сторінку; 5) відредагуйте текст області «У цьому виданні» так, щоб

шовані.

4 Створіть рамку для вставлення графічного зображення

мандою Покажчик місця заповнення.

5 Перемістіть рамку зображення в праву нижню область першої статті.

6 Уставте в рамку ілюстрацію, яка б відповідала темі головної статті.

7 Уставте в публікацію таблицю, що має 5 стовпців, та заповніть: 1) перший рядок таблиці — назвами стовців: № з/п; Назва курсу; Тривалість; Дати проведення; Адреса; 2) інші рядки таблиці — даними відповідно до запропонованих заголовків стовпців (для дослідження про курси).

8 Перейдіть до заповнення внутрішніх сторінок. Вилучіть зайві текстові блоки.

в одній із них:

1) відомості про вашу участь

дослідженні);

2) актуальність вашого дослідження;

3) аналіз інформаційних матеріалів з тематики вашого дослідження; 4) ваші очікування від проведеного дослідження.

10 Присвятіть другу статтю власне процесу дослідження. Якщо у вас є числові дані дослідження, проаналізуйте їх у табличному процесорі, створіть діаграму, скопіюйте й додайте в публікацію. (Для дослідження про

4.1. Поняття бази даних.

Розділ 4. Бази даних

Реляційна модель даних

Чи доводилося вам раніше працювати з будь­якими базами даних? Чи можна підручник з інформатики назвати базою даних?

Нині важко уявити роботу великого супермаркету, системи резервування й продажу авіаквитків, банку, морського порту, готельного комплексу тощо без використання інформаційних систем, основою яких є бази даних.

База даних — це сховище організованої сукупності даних різного типу, які відображують стан об’єктів певної предметної галузі та зв’язки між ними.

Предметною галуззю називають сферу застосування конкретної БД, наприклад школа, банк, фірма, поліклініка, районний відділ освіти тощо.

Об’єктом предметної галузі є те, про кого або про що зберігаються дані в БД, наприклад учні, книжки, футболісти, класи школи тощо.

Кожен об’єкт характеризується сукупністю властивостей (атрибутів). Так, властивостями об’єкта УЧЕНЬ можуть бути прізвище, ім’я, домашня адреса, дата народження, зріст. Далі об’єкти записуватимемо великими літерами, а в дужках зазначатимемо їхні властивості. Наприклад, об’єкт УЧИТЕЛЬ можна позначити так: УЧИТЕЛЬ (прізвище, ім’я,

по батькові, рік народження, предмет), а об’єкт БОРОШ-

НО так: БОРОШНО (назва, виробник, сорт, вага, ціна).

Кожна властивість об’єкта має сукупність значень — не-

подільних елементів даних. Так, властивість сорт об’єкта

БОРОШНО може мати такі значення: вищий, перший, дру-

Сукупність

тів, пов’язаних за правилами ієрархічного дерева.

Бази даних

Документальні

зберігають бібліографічні, реферативні й повнотекстові документи (закони, статті, рецепти тощо).

Пошук може здійснюватися за фрагментом тексту

або ключовими словами

Фактографічні

в травні, тощо)

шою зараз є реляційна

розвиваються об’єктно-реляційна й об’єктно-орієнтована моделі даних, які ґрунтуються на класичних. За характером даних БД поділяють на дві основні групи: документальні й фактографічні (рис. 2). Далі розглядатимемо в основному фактографічні БД. Реляційна модель — це фактографічна БД, що є набором взаємопов’язаних таблиць. Найпростіша БД містить одну таблицю, а складні

Основними елементами таблиці є поле (стовпець) і запис (рядок) (рис. 3).

Поле має ім’я (наприклад, Зріст) і певне значення (наприклад, прізвище Топов А. І.).

Дані в одному полі можуть бути тільки одного типу. Наприклад, у полі Прізвище тип даних символьний, а в полі Дата народження — тип дата.

Запис — це множина значень усіх полів таблиці, на перехресті яких він знаходиться.

Не кожна таблиця може бути об’єктом БД. Для того щоб

таблиця була об’єктом БД, вона повинна відповідати таким

основним вимогам:

• У таблиці не може бути однакових записів, вони повинні відрізнятися значенням хоча б одного поля.

• Імена полів у таблиці повинні бути різними. Одне поле не може об’єднувати два і більше імен.

• Таблиця повинна мати ключ.

Зазвичай у таблиці є унікальне поле або кілька полів, які однозначно ідентифікують записи. Такі поля називають

ключем (ключовим полем). Він використовується для швидкого пошуку і зв’язування даних із різних таблиць.

Ключ, який містить тільки одне поле, називають простим,

а ключ, який містить декілька полів, — складним (рис. 4).

Зважаючи на те, що в одній таблиці може

декілька ключів, тільки один із них можна визнати первинним. Найкраще первинним ключем вибрати простий ключ (бажано, щоб він мав цілочисловий тип). У цьому випадку

У таблиці часто використовується поле, яке називається лічильником. Лічильник використовується для того, щоб

зробити кожний запис унікальним. Крім того, лічильник

забезпечує нумерацію записів.

Реляційна БД може містити лише одну таблицю, але реально вона складається із сукупності взаємопов’язаних між собою таблиць. Зазвичай уміст таблиць формується за функціональною

У 1970-х роках американський математик Е. Кодд розробив теоретичні основи реляційної моделі даних, яка швидко посіла домінуюче становище на ринку БД. У 1981 році за свій внесок у теорію і практику вчений отримав премію Тюрінга.

первинним ключем є поле з іменем Код абітурієнта. У табл. 3

РЕЗУЛЬТАТИ це поле не є унікальним, тому

що результати в ньому дублюються (той самий

абітурієнт здає іспити з декількох предметів). Але це поле є зовнішнім ключем, і за його даними можна встановити зв’язок із табл. 2. Отже, зв’язок між цими двома таблицями

встановлюється за допомогою поля Код абітурієнта. Якщо потрібно дізнатись прізвище й домашній

П. Н. 21-355 024

Є. М. 30-240 025 Опришко М. В.

56 024

54 025

52 024

Access 2016

СУБД Access 2016 функціонує під керуванням ОС Windows. Бажано, щоб процесор мав частоту не менше 800 МГц, оперативна пам’ять була не менше 512 Мб і вільна пам’ять на жорсткому диску — не менше 2 Гб.

2.

вікно системи Access 2016

MS Acces 2016

наприклад Dbase, FoxPro, Оracle 8.4, MS SQL Server 7.0, SQL Base, MS Access 7 та ін. Всі вони по-різному працюють

різними об’єктами і мають різні функціональні можливості. Та попри все, більшість із

4.3. Таблиці

Приступаючи до розробки БД, необхідно ретельно

ти її проектування. Проектування передбачає

аналіз поставленого завдання, визначення вимог до документів, які потрібно отримати. Особливу увагу слід приділити визначенню кількості таблиць, структурі кожної з них, зв’язкам між ними.

Які основні складові, на вашу думку, повинна містити база даних? Наведіть приклади найпростіших баз даних.

У середовищі Access існує кілька способів створення таблиць (рис. 1). Найбільш потужним і універсальним способом створення таблиць є режим конструктора, який розглянемо нижче.

Порядок і методику створення таблиць розглянемо на такому прикладі.

Приклад. Нехай БД торговельної корпорації з назвою corporation містить дві таблиці — ФІРМИ і ПРАЦІВНИКИ (табл. 1 і 2 відповідно).

Основною вважатимемо табл. 1,

1.

. На цьому етапі не обов’язково встановлювати первинний ключ, тому

вилучення полів

вставлення нових полів

змінення порядку розміщення полів

змінення імен полів

змінення розмірів полів

перетворення типів даних Рис. 7. Операції з модифікування структури таблиці

Пригадаємо,

Для створення первинного ключа слід відкрити таблицю

в режимі конструктора, виділити поле, яке використовується як первинний ключ, і натиснути кнопку Ключове поле, що

знаходиться в розділі Знаряддя вкладки Конструктор. Створити первинний ключ можна також за допомогою контекстного меню певного поля. Скориставшись цим способом, у табл. 1 ФІРМИ визначимо як первинний ключ поле Фірма. Поряд

(рис. 8). Збережемо таблицю ФІРМИ.

Для створення первинного ключа типу Лічильник у відкритій таблиці в режимі конструктора необхідно додати до таблиці поле, надати йому тип Лічильник (Автонумерація), виділити його й натиснути кнопку Ключове поле. Крім того, первинний ключ для поля цього

2.

3.

4.

видаляються зв’язані записи й у зв’язаної таблиці. Таким чином, каскадне оновлення і каскадне видалення прискорюють

пов’язаних записів.

Вмикаємо останній прапорець.

Сутність каскадного оновлення пов’язаних записів: за будь-якої зміни значення пер-

винного ключа запису в основній таблиці

автоматично оновиться значення відповідного поля у всіх зв’язаних таблицях.

Сутність каскадного видалення пов’яза-

них записів: під час видалення будь-якого запису з головної таблиці автоматично

здійснення пошуку запису

табл. 2 ПРАЦІВНИКИ.

1. У відкритій таблиці ПРАЦІВНИКИ в режимі таблиці виділяємо поле, за значенням якого треба шукати запис (наприклад, поле Прізвище), і натискаємо кнопку Знайти в розділі Пошук.

Відкриється вікно Пошук і заміна (рис. 14).

таблиці

2. У поле Знайти вікна Пошук і заміна вводимо потрібне значення, наприклад Сороко Я. М., і натискаємо кнопку Знайти далі. У результаті курсор встановиться на записі з цим іменем. У полі

чень, що зменшує необхідність використання метасимволів:

• будь-яку частину поля (зразок може знаходитися всередині поля, наприклад зразок ере буде знайдено в запису з прізвищем Мерез Ф. Б.);

усе поле (зразок без метасимволів повинен збігатися

тільки ті поля, які починаються зі зразка).

обміну

у порядку спадання значень у полі Прізвище таблиці ПРАЦІВНИКИ отримуємо розміщення записів,

записи за значенням поля, яке задано у фільтрації,

3.

4.

в поля таблиці. Для цього у відкритій таблиці в розділі Сортування й фільтр необхідно відкрити меню кнопки Параметри розширеного фільтра і виконати команду Розширений фільтр → Сортування… Відкриється перелік полів

Запит

на вибірку даних

на змінення

з параметрами

з обчисленнями

Рис. 1. Типи запитів даних

простий (записи вибирають за значенням одного поля однієї таблиці)

складний (дані формуються за значеннями кількох

полів кількох таблиць)

Рис. 2. Запити за складністю

• кількістю використаних таблиць (однотабличні

табличні);

• складністю функцій, які виконує запит (прості

складні) (рис. 2);

• призначенням (вибірки даних і заміни даних); • способом вибірки й опрацювання даних (із параметрами, з обчисленнями тощо).

4.4.1. Запити на вибірку даних

.

1. Для створення запиту відкриваємо БД corporation і виконуємо команду Створення → Макет запиту. Відкриється вікно Відображення таблиці, у якому містяться

назви всіх таблиць БД. Вибираємо таблицю ПРАЦІВНИКИ, для чого встановлюємо курсор на імені таблиці й натискаємо кнопку Додати. Закриваємо вікно Відображення таблиці. На екрані залишиться вікно, зображене на рис. 3.

2. У записі Поле таблиці конструктора запитів послідовно розміщуємо вказані імена

1. На вкладці Створення в групі Запити виконуємо команду Макет запиту і додаємо у вікно конструктора запиту вказані таблиці. Після цього вікно Відображення таблиці слід закрити.

2. У запис Поле таблиці конструктора запиту переносимо імена

1 Які основні функції

додавати поля у запит із таблиці;

• видаляти поля;

• додавати нові поля;

• змінювати розмір поля;

• змінювати послідовність розміщення полів;

• змінювати критерії відбору записів, порядку їх сортування й порядку виведення (невиведення) полів;

• перейменовувати поля запиту.

Часто

якого пропонується

клад умову, яку потрібно вставити в поле. Їх ще називають запитами зі змінними критеріями.

За запитами із параметрами на початку їх виконання на

екран видаються повідомлення про необхідність введення нового критерію (виразу). Методика створення запиту такого типу несуттєво відрізняється від методики створення звичайного запиту.

Розглянемо алгоритм створення запитів із параметрами на прикладі.

Приклад 1. Розробити запит з іменем запит3, за яким із БД corporation вибиратимуться прізвища працівників за спеціальністю диспетчер із фірм, у яких кількість працівників більше 400 осіб і

же запис поля Працівники таблиці ФІРМИ — вираз, на основі якого вибираються певні записи.

1. Відкриваємо на екрані порожній бланк запиту.

2. Із таблиці ФІРМИ переносимо в таблицю конструктора поля Фірма і Працівники (для останнього поля — зняти прапорець Відображення), а з таблиці

3.

значення критерію

створення запиту такого типу

принципово не відрізняються від правил створення запитів, описаних у прикладі 1. 1. У таблицю конструктора запитів у запис

Поле переносимо імена полів Прізвище,

Стаж і Тиждень таблиці ПРАЦІВНИКИ, а в наступне поле вводимо вираз: Відсоток: ([Стаж] – 5) + ([Тиждень] – 36).

на один відсоток, тобто цей

фіцієнт обчислюється за

+ (Тиждень – 36). Так, для працівника Носка М. Г.

надбавки до зарплати дорівнює: (15 – 5) + (42 – 36) = 16 %.

Імена полів, які входять у вираз, наводяться у квадратних дужках.

2. Установлюємо в записі Сортування поля Прізвище значення За зростанням для

3.

Приклад 3. Створити запит з іменем запит5, за яким у таблиці ПРАЦІВНИКИ серед працівни-

ків зі стажем понад 5 років і тривалістю ро-

бочого тижня більше 36 годин відшукується

найстарший рік (народження) працівника.

1. Звичайним способом відкриваємо порожній бланк запиту для таблиці ПРАЦІВНИКИ (для цього слід активізувати вкладку Створити, натиснути кнопку Макет запиту, виділити таблицю ПРАЦІВНИКИ, виконати команду Додати і натиснути кнопку Закрити).

2. У запис Поле таблиці конструктора запитів переносимо

1

2

3

не

раніше.

тих фірм, де кількість працівників перевищує 500.

1. У режимі конструктора створюємо запит на вибірку. У таблицю конструктора за-

питу з таблиці ФІРМИ переносимо поле Працівники, а з таблиці ПРАЦВНИКИ —

поля Справа і Прізвище. У запис Критерії поля Працівники вводимо умову > 500 і знімаємо прапорець Відображення

5.

1

2

3

4.5. Форми

4.5.1.

з іменем форма1 для таблиці ФІРМИ.

1. Виберемо

).

2. На вкладці Створення у групі Форми натиснемо кнопку Форма. У результаті форма набуде вигляду, наведеного

на рис. 2.

Як бачимо, на формі виведено перший запис таблиці ФІРМИ, тобто фірми 12, а під нею — усі записи таблиці

ПРАЦІВНИКИ з прізвищами працівників, які працюють на цій фірмі. Це обумовлено тим,

Приклад 2. Створити і зберегти форму з іменем форма2 для запиту2 за допомогою засобу Розділена форма. Результат виконання форми для запиту подано на рис. 3.

Можна виділити будь-який запис, розташований у нижній частині форми, і редагувати його в її верхній частині.

3. Результат виконання форми для запиту

У системі Access 2016 є великий арсенал елементів керування їхніх властивостей для налаштування форм і оформлення їх зовнішнього вигляду. Для виведення складу елементів керування формою слід відкрити форму в режимі конструктора і натиснути кнопку Елементи керування. Відкриється склад елементів (рис. 4). Назва елементів з’являється після встановлення

них вказівника миші. У табл. 1 наведено призначення деяких елементів керування, які застосовуються найчастіше.

Таблиця 1. ЕЛЕМЕНТИ КЕРУВАННЯ

Тип Призначення

Текстове поле Виводить дані на екран і дозволяє

1

останнім — Керівник. 1. Виділяємо в області переходів таблицю

ФІРМИ, активізуємо вкладку Створення й у групі Форми виконуємо команду

Конструктор форм. На екрані з’явиться порожня форма, а також відкриється вкладка Конструктор. Для налаштування конфі-

гурації й зовнішнього вигляду форми слід

відкрити її контекстне меню (клацанням правої кнопки миші

від назви таблиці ФІРМИ вмикається перемикач з

6. Зберігаємо створену форму з іменем форма3. Назва форми

реходів.

Зовнішній вигляд створеної форми можна змінювати. Наприклад, щоб змінити колір заголовка форми, потрібно відкрити контекстне меню заголовка форми, встановити курсор на команді Колір заливки/фону. Відкриється вікно кольорів, у якому можна вибрати необхідний колір. Аналогічно можна змінити колір інших областей форми, а також колір тексту й фону надписів Адреси фірм і Керівник.

7. Після виконаних налаштувань зберігаємо форму, закриваємо її, а потім знову відкриваємо

1

2

3

у форму

таблиці, на базі якої створено форму.

Приклад 1. Відкрити форму1 в режимі форми й увести в бланк цієї форми такі дані: Фірма — 15; Адреса — вул. Лісова, 55; Дирек— Івасько І. І.; Телефон — 313-222; Праців-

ники — 500; Провізори — 12. 1. Відкриваємо форму1 на панелі навігації. 2. Натискаємо кнопку

димо перелічені раніше дані

запису.

Зберігаємо форму, закриваємо її, відкриваємо таблицю ФІРМИ.

ня даних наведено на рис. 9.

записів

що для

видалити запис не завжди можливо. Якщо, наприклад, запис не має підлеглих записів у зв’язаних таблицях або дозволено каскадне вилучення записів, то видалення можливе. У такому випадку

відкриваємо вікно, у якому подано текст із проханням підтвердити вилучення. Для підтвердження вилучення натискаємо кнопку Так, інакше буде виведено повідомлення про неможливість вилучення. У такому випадку спочатку треба вилучити з інших таблиць усі записи, які пов’язані з даним записом. Можна також на час видалення записів спочатку вилучити зв’язки між таблицями, а після вилучення їх відновити.

Загальний порядок видалення записів із таблиці за допомогою форми такий: слід знайти у формі запис, який потрібно видалити, у групі Записи вкладки Основне відкрити меню

Приклад 2. Видалити за допомогою форми1 з таблиці ФІРМИ запис,

1. Відкриваємо форму1 в режимі форми, знаходимо запис із прізвищем Івасько

2.

трикутнику, розташованому біля кнопки Видалити.

3. Натискаємо кнопку миші

1

2

3

Джерелом даних для звіту є таблиці або записи, отримані в результаті виконання запиту. До звіту можна включати малюнки, діаграми, таблиці, у ньому можна обчислювати

відповідні значення для згрупованих записів (наприклад, за професією тощо).

Рис. 1.

1.

2.

звіту. Для цього натискаємо кнопку Підпис у групі Елементи керування, встановлюємо курсор в область Верхній колонтитул сторінки і клацаємо кнопку миші. З’явиться

текстове поле, у яке потрібно ввести текст заголовка звіту, наприклад ПРАЦІВНИКИ ФІРМ ЗА ПОСАДАМИ,

і натиснути клавішу Enter. Далі натискаємо кнопку Додавання наявних полів

3. Перетягуємо з вікна Список полів у розділ Подробиці

ПРАЦІВНИКИ і поля Фірми і Директор таблиці ФІРМИ

час

поля з’являються два зв’язаних поля: ліворуч — назва поля, а праворуч — поле

даному на рис. 3.

6. Закриваємо область Групування, сортування й підсумок. Остаточний вміст звіту, створеного в режимі конструктора, який відповідає поставленим умовам, подано на рис. 4.

7. Збережемо звіт2, виконаємо його в режимі

рис. 2).

Щоб модифікувати звіти, мож-

виконати такі операції: • змінити параметри звіту • вибрати новий стиль форматування звіту

• додати нові елементи керування

• змінити властивості елементів керування

• вилучити елементи керування

контур фігури, а в групі Шрифт — шрифт тексту.

1 Запустіть програму Access. Відкрийте готову БД corporation і виконайте в ній такі дії.

1) Видаліть із таблиці ПРАЦІВНИКИ два будьякі записи.

2) Уведіть у таблицю

його.

3) Виконайте створені раніше запити, звіти й форми та переконайтеся в правильності отриманих результатів.

4) Відновіть попередній зміст таблиці ПРАЦІВНИКИ й переконайтеся в правильності виконання інших об’єктів цієї БД.

2 Створіть нову БД за таким планом.

1) Створіть БД з іменем nova з таблицями АВТОРИ і КНИГИ

зв’язок між таблицями.

3) Перевірте правильність

Практична робота № 8

час роботи з

1 Запустіть програму Access. Відкрийте створену БД nova.

2 Знайдіть у таблиці КНИГИ

2000 року, ціна яких перевищує 75.

3 Знайдіть у таблиці АВТОРИ всі записи з авторами, які є доцентами та професорами.

4 Упорядкуйте записи таблиці КНИГИ за значенням полів

5

6

Практична робота № 9

6

5

Практична робота № 10

за значенням поля Автор. Записи в кожній групі упорядкуйте за значенням поля Рік. Підрахуйте для кожного автора загальну кількість реалізованих книжок. Виконайте звіт і переконайтеся в правильному результаті.

2 Модифікуйте звіт, створений у п. 1. Згрупуйте записи не за значенням поля Автор, а за назвами книг. Підрахуйте кількість книг кожного автора та загальну кількість реалізованих книг усіх авторів.

3 Збережіть звіт, виконайте

4 За допомогою конструктора

записи за значенням поля Посада. Підрахуйте кількість

й назву кожної групи. Збережіть звіт, виконайте його і перевірте результат.

5 Модифікуйте звіт. Установіть нові елементи, виберіть їхні властивості й стиль оформлення. Надайте звіту естетичного вигляду. Переконайтеся, що він дійсно має привабливий вигляд. Видаліть додані елементи й закрийте звіт.

6 Самостійно сформулюйте завдання для розроблення звіту на основі заииту203. Створіть і виконайте цей звіт. Зробіть висновки: яка доцільність і ефективність використання звітів.

5.1. Класифікація

Однією із суттєвих причин, які прискорили появу комп’ютерів, була потреба в розв’язуванні дуже широкого спектра задач. Пригадайте сфери використання комп’ютерів.

Між комп’ютерами, які розв’язували схожі завдання,

даними. Як наслідок, з’явилася ідея об’єднати обчислювальні

забезпечення: • швидкого обміну даними між окремими комп’ютерами мережі;

• спільного використання комп’ютерних програм і даних;

• спільної роботи користувачів над проектами;

• віддаленого керування комп’ютерами;

• спільного доступу до периферійних пристроїв (принтерів, сканерів, зовнішньої пам’яті);

• спільного доступу до інформаційних ресурсів.

У комп’ютерній мережі комп’ютери можуть

(PAN)

локальні (LAN)

міські (MAN)

глобальні (WAN)

Рис. 1. Класифікація комп’ютерних

Розглянемо класифікацію комп’ютерних мереж детально. За територією мережі поділяються таким чином.

• Персональні (PAN, від англ. Personal Area Network — мережа особистого простору, персональна мережа) — мережі для взаємодії пристроїв, що належать одній людині та об’єднують її власні електронні пристрої: персональні комп’ютери, ноутбуки, планшети, смартфони, комунікатори.

• Локальні (LAN, від англ. Local Area Network — мережа локального простору) — з’єднують пристрої, розташовані на порівняно невеликій відстані один від одного, зазвичай у межах однієї або кількох сусідніх будівель, наприклад мережа навчального закладу.

• Міські, регіональні (MAN, від англ. Metropolitan Area Network — мережа міського простору) — обласні й національні мережі. Приміром, www.ukr.net — це українська національна мережа.

• Глобальні (WAN, від англ. Wide Area Network — мережа широкого простору) — об’єднують комп’ютерні мережі. Найвідомішою

(«загальна шина», «кільце», «зірка») та додаткові, що є модифікацією або поєднанням базових, наприклад топологію «дерево» можна розглядати як комбінацію декількох «зірок».

Кожна топологія накладає певні вимоги.

Топологія «загальна шина» передбачає використання од-

цією йде від одного комп’ютера до іншого. Як центральний вузол можуть виступати або концентратор чи комутатор

1 Що таке комп’ютерна мережа?

2 Яке призначення комп’ютерних

3

4

5

6

7

мереж

Пригадайте, які складові має інформаційна система.

Будь-яка комп’ютерна мережа має апаратні та програмні ресурси.

Апаратні ресурси мережі, або апаратне забезпечення,— це під’єднані до мережі комп’ютери, канали передавання даних (канали зв’язку) та мережеве обладнання. (Зі складовими апаратного забезпечення ми ознайомимось у § 5.3 і 5.4.)

Системне програмне забезпечення — це службові та системні програми, драйвери пристроїв мережі, мережеві компоненти операційної системи, які використовують для обміну

даними між комп’ютерами в мережі.

Як ви вже знаєте, за розподілом функцій розрізняють однорангові та клієнт-серверні мережі (рис. 1). Розглянемо програмне забезпечення цих мереж.

В однорангових мережах (рис. 2) усі комп’ютери є рівноправними, кожен комп’ютер функціонує і як клієнт, і я сервер. Кожен користувач сам визначає, до яких ресурсів його комп’ютера матимуть доступ інші користувачі. Тобто у комп’ютерів немає чіткої спеціалізації щодо підтримки тієї чи іншої мережевої служби.

Для створення однорангових мереж не потрібне спеціальне мережеве програмне забезпечення. Для їх роботи достатньо набору мережевих функцій, який мають усі сучасні операційні системи.

У клієнт-серверних мережах (рис. 3) на відміну від однорангових одні комп’ютери, зазвичай найпотужніші, відіграють роль серверів і забезпечують надання певних послуг (служб), а інші, робочі станції, є клієнтами, тобто споживачами цих послуг. Тому, щоб підкреслити цю різницю, такі мережі називають також багаторанговими.

Для забезпечення нормального функціонування клієнт-серверних мереж потрібне спеціальне програмне забезпечення, яке складається з двох частин: серверної та клієнтської. На серверах установлюють серверну

Рис. 4.

1

Сервер

Поштовий

Unix — сімейство багатозадачних та багатокористувацьких операційних

яка

5).

Windows Server наразі є найбільш поширеною операційною системою для серверів. Комп’ютер, на якому встановлено таку операційну систему, може виконувати функції:

• файлового сервера;

• сервера служби веб-додатків;

• сервера терміналів;

• поштового сервера;

• сервера віддаленого доступу;

• служби DNS (доменних імен);

• служби каталогів;

• сервера потоків мультимедіа та ін.

Пригадайте, що таке комп’ютерна мережа.

Усі апаратні складові мережі налаштовують таким чином, щоб несправність окремих комп’ютерів, фізичний вихід із ладу або від’єднання окремих ділянок мережі не впливали на функціонування мережі. Канали зв’язку забезпечують з’єднання приймача та передавача (рис. 1). За способом передавання даних мережі поділяють на кабельні (дротові) і бездротові.

Мережу називають кабельною (дротовою), якщо середовищем передавання даних є кабель. У такому середовищі дані передаються електричними або

оптичними сигналами.

На сучасному етапі розвитку комп’ютерних мереж використовують такі типи кабелів: кручена пара, коаксіальний та оптоволоконний кабелі.

пар дротів захищає зовнішнє обплетення. Такий кабель

мальна відстань передавання даних без підсилення сигналу становить від 15 до 100 м, а швидкість передавання даних може досягати 100 Гбіт/с.

Коаксіальний кабель — це кабель із ізольованою мідною

жилою, оточеною металевою оболонкою-екраном (рис. 3).

Такий кабель використовують для під’єднання комп’ютерів

до мережі та поширення сигналів телебачення. Максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу ста-

новить 500 м, максимальна швидкість передавання даних може досягати 10 Мбіт/с.

Оптоволоконний кабель — це скляна або пластикова нитка, що використовується

1

2

3

Поява мобільного Інтернету стала можливою

розвитку бездротових

(англ. wireless). Бездротовою

ються радіосигналами.

Стандартами бездротових мереж є Wi-Fi, LTE, Bluetooth, WiMAX та ін. (рис. 5).

Wi-Fi (від англ. Wireless Fidelity — бездротова точність) — стандарт для обладнання бездротових мереж і торгова марка консорціуму Wi-Fi Alliance, до якого входять найбільші виробники комп’ютерного устаткування та обладнання Wi-Fi. Мобільні пристрої (телефони, смартфони, ноутбуки), які оснащено приймачами-передавачами Wi-Fi, можна під’єднувати до локальної бездротової мережі та Інтернету. Wi-Fi має обмежений радіус дії (до 300 м) та швидкість передавання даних до 300 Мбіт/с.

WiMAX, Mobile WiMAX, Mobile-Fi

вих мереж,

мобільних телефонів і інших терміналів, що працюють із даними. Швидкість передавання даних може досягати 360 Мбіт/с на відстань до 100 км (наразі використовується швидкість 1

стані до 13 км).

Bluetooth — стандарт для бездротових персональних мереж. Технологія забезпечує обмін даними між кишеньковими та стаціонарними комп’ютерами, мобільними телефонами, ноутбуками, принтерами, цифровими фотокамерами тощо. Зв’язок підтримується на відстані від 10 м до 100 м (відстань залежить від наявності перешкод)

5.4. Мережеві пристрої

Які ви знаєте мережеві пристрої?

Пристрої, які зв’язують користувача з мережею, називають станціями або «хостами» (англ. host). Прикладом таких пристроїв є звичайний персональний комп’ютер. Для роботи в мережі кожен «хост» оснащений мережевою картою (Network Interface Card — NIC) (мережевим адаптером, платою мережевого інтерфейсу). Кожна карта має унікальний код, який називають MAC-адресою. (від англ. Media Access Control — управління доступом до середовища, також Hardware Address).

MAC-адреса — унікальний ідентифікатор, який присвоюється більшості мережевого обладнання.

Унікальність MAC-адреси забезпечується тим, що кожен виробник отримує в координуючому комітеті IEEE Registration Authority свій діапазон із шістна дцяти мільйонів (224) адрес. За трьома старшими байтами MAC-адреси можна визначити виробника.

Мережеві пристрої забезпечують транспортування даних між пристроями користувача. Вони подовжують і об’єднують кабельні з’єднання, перетворюють дані з одного формату в інший і керують передаванням даних. До мережевих пристроїв належать повторювачі, концентратори, мости, комутатори і маршрутизатори. Розглянемо їхні особливості.

Повторювач (англ. repeater) — це пристрій (рис. 1), призначений для підсилення мережевих сигналів, що дозволяє передавати їх середовищем на більшу відстань. Причому повторювач не переглядає іншу інформацію, яка міститься в пакеті. Концентратор (англ. hub — центр уваги) — це один із видів мережевих пристроїв (рис. 2), які можна встановлювати

на рівні доступу мережі Ethernet. На ньому є кілька портів для під’єднання вузлів до мережі. Концентратор не визначає, якому вузлу призначено

жуть швидко пересилати дані. Комутатор (англ. switch — перемикач) — це пристрій, який можна назвати «розумним» концентратором (рис. 4), тому що він передає дані тільки безпосередньо отримувачу. У таблиці комутатора, яка називається таблицею MACадрес, міститься список

оснащують

для під’єднання до мережі за допомогою мережевого кабелю чи радіоканалу (рис. 6).

під’єднання до бездротової мережі можуть використовуватися не тільки мережеві

в мережах

Пригадайте,

забезпечити до них доступ певній групі користувачів, комп’ютери програмно об’єднують у робочі групи.

Робоча група — це група комп’ютерів локальної мережі, користувачі якої

Пригадайте, що таке обліковий

користувач, який має

вачам, інші — тільки окремим.

Користувачам клієнт-серверної мережі права доступу надає адміністратор сервера. За допомогою спеціального програмного забезпечення створюється база клієнтів (комп’ютерів, облікових записів), кожному із них призначаються права доступу до ресурсів. У мережах із виділеним сервером комп’ютери об’єднують у домени (від англ. domain — володіння).

Домен — це група комп’ютерів, що обслуговуються спільним сервером, який керує розподілом прав доступу користувачів до ресурсів мережі. Такий сервер називають контролером домену.

Домен — це логічне об’єднання комп’ютерів, облікових записів

Приватна IP-адреса:

• 192.168.0.0/16 — цей блок надає IP-адреси в діапазоні від 192.168.0.1 до 192.168.255.254

• 172.16.0.0/12 — цей блок надає IP-адреси в діапазоні від 172.16.0.1 до 172.31.255.254

• 10.0.0.0/8 — цей блок надає IP-адреси в діапазоні від 10.0.0.1 до 10.255.255.254

5.6. Мережеві протоколи

Пригадайте, що основною задачею функціонування комп’ютерної мережі є обмін даними між її вузлами. Розглянемо, яким чином здійснюється передавання даних мережею (рис. 1). Перед початком передавання всі дані поділяються на невеликі порції, до яких додають керуючу інформацію, а саме: адреси відправника й одержувача, порядковий номер порції. Така порція даних разом із керуючою інформацією називається пакетом. Кожен пакет даних передається мережею на комп’ютер-

одержувач, причому передавання може здійснюватися різними маршрутами. Якщо якийсь пакет не потрапив до адресата, його буде відправлено повторно. На комп’ютері-одержувачі

відбувається процес з’єднання пакетів. Якщо інформація в якомусь із пакетів спотворилася, цей пакет також буде відправлено повторно.

У процесі обміну даними беруть участь і програмні, й апаратні засоби: комп’ютери, комунікаційні пристрої, мережеве обладнання та спеціальне програмне забезпечення. Здебільшого комп’ютери мають різну архітектуру, конфігурацію, операційні системи, тому найскладнішою частиною забезпечення надійного обміну даних є сумісність програмних та апаратних мережевих засобів. Необхідною

називаються мережевими (комунікаційними) протоколами.

Мережеві (комунікаційні) протоколи — це набір правил, за якими здійснюється обмін даними між пристроями комп’ютерних мереж.

У мережевих протоколах, зокрема, визначено: як дані поділяють на пакети; якими є сигнали підтвердження передавання; як будуть виявляти й опрацьовувати помилки передавання.

У переважній більшості комп’ютерних мереж

даними здійснюється на основі сімейства

• транспортний — забезпечує з’єднання між

відправником і комп’ютером-одержувачем та

передавання пакетів;

• мережевий — забезпечує взаємодію мереж різної архітектури;

• канальний (рівень доступу до середовища передавання) — описує спосіб кодування даних для передавання каналами зв’язку; перетворює IP-адреси у фізичні адреси мережі (MAC-адреси).

Розглянемо найпоширеніші протоколи прикладного рівня.

HTTP (Hyper Text Transfer Protocol) — це протокол

HTTPS (Hypertext Transport Protocol Secure

FTP (File Transfer Protocol

SMTP

маніпулювати з комп’ютера користувача (клієнта), наприклад, здійснювати пошук за ключовим словом без збереження пошти в локальній пам’яті.

TELNET — це протокол віддаленого доступу. Він надає

можливість абонентові працювати з будь-яким комп’ютером, який знаходиться в мережі, як зі своїм власним, тобто запускати програми, змінювати режим роботи тощо. На практиці

можливості обмежуються тим рівнем доступу, який заданий адміністратором віддаленої машини. Далі розглянемо найпоширеніший стандарт канального рівня, про який ми вже згадували. Ethernet — це сімейство технологій пакетного передавання даних для комп’ютерних мереж. Стандарти Ethernet визначають з’єднання й електричні сигнали на фізичному рівні. Оскільки наразі під’єднання відбувається через комутатори, то дані, які відправляються одним вузлом, доходять лише до адресата, внаслідок цього підвищується швидкість роботи та

посилюється безпека мережі. У 1978 році була розроблена модель OSI (англ. Open Systems Interconnection Basic Reference Model) (рис. 4), яка взаємодіє

з сімейством протоколів TCP/IP. Останнім часом зростає потреба в бездротовому з’єднанні. Існуючі протоколи передавання даних не розраховані на використання мобільного зв’язку і не враховують його особливостей. Тому було розроблено відкритий протокол WAP, упровадження якого дозволяє використовувати стільникові телефони для доступу в Інтернет.

WAP (Wireless Application Protocol — протокол бездротового доступу) ще називають Wireless Access Protocol. Остання назва краще відображає сутність WAP-технології, тому що її призначення полягає в забезпеченні доступу до Інтернету тільки за допомогою мобільного телефону.

Для того щоб дані, що містяться на веб-серверах, стали

доступними, їх треба спеціально підготувати — переформатувати й подати у вигляді WAP-сторінок. Таким чином, під час застосування WAP-технологій інформація на серверах Інтернет буде подана у двох варіантах: у

Інтернет (від англ. Inter — між, network — мережа, об’єднана мережа) називають також мережею мереж.

мейства TCP/IP. Інтернет складається з мільйонів локальних і

приватних, публічних, наукових, ділових і урядових

пов’язаних між собою завдяки використанню різноманітних технологій.

Інтернет становить фізичну основу для розміщення вели­

Кожні 10 років на сайті «The Opte Project» (http://www.opte. org) публікується мапа мережі Інтернет (рис. 2). Проект було створено для

всіх зв’язків усіх мереж в Інтернеті.

канали передавання даних (рис. 1). Ці магістралі передавання даних контролюються комерційними, державними, науковими та іншими високопродуктивними центрами.

Власниками бекбонів також є транснаціональні телекомунікаційні корпорації, такі як AT&T Inc., MCI, Sprint, CenturyLink. Бекбони з’єднують не тільки великі міста, але й континенти завдяки глибоководним кабелям.

Доступ до бекбонів мають первинні провайдери (провайдери першого рівня або Tier-1-оператори), які не платять за Інтернет та обмінюються трафіком між собою за допомогою

пірінгових угод.

Пірінг (від англ. рeering — сусідство) — угода інтернет-операторів про обмін трафіком між своїми мережами, а також

технічну взаємодію, що реалізує зазначену угоду: з’єднання мереж і обмін інформацією по мережевих маршрутах.

Передаванням даних бекбонами керують суперкомп’ютери. Інформація зберігається на серверах дата-центрів.

Дата-центр (від англ. data center) — спеціалізований тех-

нічний майданчик для розміщення інформації в мережі Інтернет, під’єднаний до неї як автономна система (або мережа в її складі) великою кількостю каналів зв’язку. Завдяки високотехнологічній інфраструктурі дата-центри забезпечують безперебійну роботу серверного та комунікаційного обладнання різних компаній. Вони максимально убезпечують дані своїх клієнтів від ризику втрати, організовують резервне копіювання даних, захист від всіляких атак та ін. Компанія Intel має близько 100 000 серверів в своєму арсеналі, Facebook, AT&T і Time Warner Cable — від 20 000 до 30 000, Microsoft, Amazon і eBay — по 50 000 серверів кожний. Google має 1 млн виділених серверів, що перевищує частку в 2 % від усіх серверів у світі (рис. 3).

Вторинними провайдерами (провайдерами другого рівня) — Tier-2 — є насамперед «національні» оператори рівня країни чи групи країн регіону. В Україні такими провайдерами є Укртелеком, Київстар, Воля, Датагруп.

Провайдери другого рівня купують трафік у провайдерів першого рівня та забезпечують доступ до каналів Інтернету своїм клієнтам — окремим користувачам, мережам і провайдерам нижчого рівня: Tier-3 і безтірним, які і становлять

масу провайдерів.

1

2 Що таке бекбони?

3

4

5

Технології DSL дозволяють передавати дані зі швидкістю, що значно перевищує доступну навіть найкращим аналоговим та цифровим модемам. Ці технології підтримують передачу голосу, високошвидкісну передачу даних і відеосигналів. Існуючі типи технології DSL відрізняються методом модуляції, що використовується для кодування даних, та швидкістю передавання даних.

Перевагою

ISDN

єдиної розподіленої телефонної станції. Це дозволяє оптимізувати навантаження на канали зв’язку та

практично миттєво встановлювати з’єднання. Крім того, вона здатна здійснювати автоматичну маршрутизацію з’єднань, що особливо важливо у випадках, коли між станціями є декілька альтернативних шляхів з’єднання і треба вибрати найбільш оптимальний.

з’єднаний із сервером за допомогою кабелю, причому це з’єднання є постійним (а не комутованим, як у випадку телефонного зв’язку). хDSL (англ. Digital subscriber line) — сімейство технологій (ADSL, VDSL, ISDL, SDSL, SHDSL та ін.), які дозволяють значно розширити пропускну

5.8. Способи

93 рівні ISDN-терміналів (тобто на обладнанні кінцевих

вачів). У зв’язку з цим ISDN-станція має

вати однорідні цифрові потоки, «не знаючи», що саме передається по каналу. До бездротових технологій належать WiFi, WiMAX, RadioEthernet, MMDS, LMDS. Розглянемо деякі

RadioEthernet — технологія широкосмугового доступу до Інтернету, яка ділиться між усіма активними користувачами й забезпечує швидкість передавання даних від 1 до 11 Мбіт/с. Для роботи RadioEthernet-каналу необхідна пряма видимість між антенами абонентських точок. Радіус дії становить до 30 км. MMDS (від англ. Multichannel Multipoint Distribution System — багатоканальна багатоадресна розподільна служба) та LMDS (від англ. Local Multipoint Distribution System — локальна багатоадресна розподільна служба) — це стандарт стільникових мереж безпровідного передавання даних для фіксованих абонентів. Мобільний GPRS-Інтернет. Для користування послугою «Мобільний Інтернет» за допомогою технології GPRS необхідно мати телефон із вбудованим GPRS-модемом та комп’ютер. Технологія GPRS забезпечує швидкість передавання даних до 114 Кбіт/с. Під час використання технології GPRS тарифікується не час з’єднання з Інтернетом, а загальний обсяг переданих та отриманих даних. Мобільний CDMA-Інтернет. Мережа стандарту CDMA — це стаціонарний та мобільний зв’язок, а також швидкісний мобільний Інтернет. Для користування послугою «Мобільний Інтернет» за допомогою технології CDMA необхідно мати телефон із вбудованим CDMA-модемом або CDMA-модем та комп’ютер. Технологія CDMA забезпечує швидкість передавання даних до 153 Кбіт/с.

Супутниковий Інтернет — спосіб забезпечення доступу до Інтернету з використанням технологій супутникового зв’язку (рис. 2).

Доступ до інформаційних ресурсів надають спеціальні організації — постачальники послуг Інтернету, інтернет-провайдери (ISP, англ. Internet Service Provider).

Пригадайте,

ідентифікація. Як ідентифікатор виступає так звана

є IP-адреса стандарту

стандарту IPv4 складається з чотирьох однобайтових чисел, розділених крапками (32-бітового двійкового числа). Кожне число може набувати значення від 0 до 255 включно. Це означає, що в цьому стандарті можна використовувати 2564 (4 млрд 295 млн) унікальних адрес. Наприклад: 198.162.5.7.

IP­адреса стандарту IPv6 складається з восьми двобайтових чисел, розділених

340 трильйонів. Наприклад: 2001:0d68:11a3:09d7: 1f34:8a2e:078a0:765d Налаштування IP-адрес у комп’ютері з ОС Windows 10

в кілька IP-мереж. У цьому

мережевих зв’язків.

Таким чином, IP-адреса характеризує

з’єднання. Кількість адрес у мережі визначається

Числові адреси вузлів дуже зручні для опрацювання обчислювальними пристроями. Але уявіть собі, що ви маєте запам’ятовувати десять-двадцать 32- або 128-бітових послі-

довностей. Так, значно зручніше використовувати адреси, які записані словами або скороченнями. Наприклад, на відміну від адреси 209.185.108.134 ми легко набираємо google.com.ua.

Доменне ім’я — це адреса ресурсу в мережі, яка записана з використанням слів або їх скорочень, розділених крапкою.

Для зручного користування інформаційними ресурсами їм

надають унікальні адреси — URL (від англ. Uniform Resource Locator — уніфікований вказівник місцезнаходження ресурсу).

URL-адреса — стандартизована адреса інформаційного ресурсу в мережі, що складається з назви протоколу, за допомогою якого буде передаватися файл, шляху до файла на комп’ютері та імені самого файла.

URL-адреса має таку структуру:

протокол://доменне ім’я/шлях до файла/ім’я файла.

Наприклад: http://interactive.ranok.com.ua/upload/file/ Ranok_Informatika_9%20klas_pogliblena.pdf

протокол: http

доменне ім’я: interactive.ranok.com.ua

шлях до файла: /upload/file

ім’я файла: Ranok_Informatika_9%20klas_pogliblena.pdf

1 Що таке IP-адреса?

2 Які стандарти IP-адрес ви знаєте?

3 Що таке маска підмережі?

4 Поясніть необхідність появи доменних імен.

Пригадайте, що таке доменне ім’я. Розглянемо правила формування

вони надаються. Ми вже говорили про ICANN, інтернет­корпорацію з управління доменними іменами і IP­адресами.

некомерційна організація, що відповідає за глобальну координацію системи унікальних елементів Інтернету, її стабільну роботу й безпечну організацію.

Саме ICANN надає імена доменам верхнього рівня. Домени верхнього (першого) рівня діляться

Кореневий домен (англ. Root domain) — домен найвищого рівня; позначається порожнім іменем (не містить жодних символів). Оскільки кожен рівень доменного імені відокремлюється крапкою, в кінці імені може бути крапка, що відокремлює порожнє ім’я, яке відповідає кореневому домену. Практично всі браузери автоматично ставлять крапку в кінці доменного імені.

Доменні зони національних доменів відповідають двом

літерам міжнародного коду країни. В Україні це .ua, у США — .us. Усього у світі існує близько 300 національних доменів верхнього рівня.

Піддомен (англ. subdomain) — підлеглий домен. Теоретично

піддомен може досягати глибини в 127 рівнів, а кожна мітка може містити до 63 символів, поки загальна довжина разом із крапками не досягне 254 символів. На практиці обмеження суворіші. За порядок у доменах зазвичай відповідає певний комп’ютер, користувачі-адміністратори якого слідкують за тим, щоб, наприклад, не було різних машин з однаковими ІР-адресами. Технічні особливості системи доменних імен виключають можливість існування у цій системі двох тотожних доменних імен. Домен верхнього рівня .ua є українською частиною Всесвітньої мережі й існує з грудня 1992 року. Станом на 2017 рік налічує понад півмільйона доменних імен. У домені здійснюється реєстрація доменних імен другого та третього рівнів. Реєстрація імен третього рівня доступна в 63 публічних доменах (рис. 2), у тому числі 57 географічних. Більш детально з інформацією про домен .ua можна ознайомитись на сайті компанії «Хостмайстер» — реєстратора домену (https://hostmaster.ua). На сьогодні існують дві українські доменні зони: ua і укр.

Доменна система імен (англ. Domain Name System, DNS ) — ієрархічна розподілена система перетворення імені хоста (комп’ютера або іншого мережевого пристрою) в IP-адресу.

Служба імен DNS — це розподілена база даних. Можна вважати, що це кілька таблиць, у яких записано: яку ІР-адресу має

комп’ютер з певним іменем; яке ім’я має комп’ютер з визначеною адресою; що це за комп’ютер і яка ОС встановлена на ньому.

Ім’я та IP-адреси не тотожні. Одна IP-адреса може мати безліч імен, що дозволяє підтримувати на одному комп’ютері

веб-сайтів (віртуальний

.info, .biz, .name, .coop, .museum, .aero, .pro, .travel, .jobs, .cat, .asia, .eu, .mobi, .tel.

кументів (Всесвітня павутина) і програмне забезпечення (соціальні сервіси) пов’язують між собою не тільки комп’ютери та документи, а й користувачів. Завдяки

програмні сервіси (рис. 1).

свою

завдяки новим можливостям (приватне спілкування, відеоспілкування та ін.)

Із розвитком мобільного Інтернету дедалі більшої популярності набувають так звані інстант-месенджери.

Інстант-месенджер — система обміну миттєвими повідомленнями (англ. Instant messaging) — для обміну повідомленнями в реальному часі через Інтернет. Можуть передавати текстові повідомлення, звукові сигнали, зображення, відео.

Розглянемо інстант-месенджери детальніше.

Skype — один із найстаріших месенджерів, що зберігає по-

пулярність донині (рис. 2). Наразі його аудиторія становить 560 млн користувачів по всьому світу.

Skype підтримує можливість створення дуже великих групових чатів. Так, одночасно можуть листуватися до 300 осіб. У групових відеодзвінках можуть одночасно

9 користувачів. Ще одна корисна функція

цювати як файлообмінник.

чам обмінюватися файлами будь-якого формату. WhatsApp — найпопулярніший месенджер світу. Нині

його аудиторія становить близько 800 млн користувачів. Безперечною сильною стороною месенджера є його простота. Він дозволяє здійснювати безкоштовні голосові дзвінки й відправляти безкоштовні SMS іншим користувачам WhatsApp. Viber — другий за популярністю месенджер світу. Нині

надає можливість здійснення відеодзвінків, проте одночасно переписуватися в чаті можуть лише 15 осіб. Користувачі

є Word it Out (https://worditout.com/), Tagxedo (http://www.tagxedo.com/), Tagul (https://tagul.com/), Word Cloud (https://www.jasondavies. com/wordcloud/)

технологіям.

AJAX (англ. Asynchronous JavaScript And XML), асинхронний JavaScript (мова програмування) і XML (мова

FOAF

ширилася. «Розумні (динамічні) помічники» — використовують технології, що дозволяють під час користування сторінкою надавати користувачеві потрібну інформацію, враховуючи його (або загальний) досвід користування даним сайтом: спливаючі підказки, автодоповнення, «розумний пошук». Доступ до веб-сервісів здійснюється за допомогою звичайного інтернет-браузера, без установлення жодних додаткових програм. Користувачам не треба піклуватися про постійні оновлення версій. Виконання будь-яких обчислень вебсервісами не вимагає від комп’ютера користувача жодних витрат ресурсів — усі операції виконує сервер. Mash-up (англ. змішування) — надає можливість створення нового веб-сервісу шляхом інтегрування програмних можливостей декількох інших веб-сервісів. Один із принципів Веб 2.0 —

можливість збирати свої додатки з чужих компонентів так само, як збирається комп’ютер із окремих комплектуючих. Трекбек (англ. track back — шлях назад) — це зворотні

посилання, що розміщуються зазвичай під коментарями до статті, на той блог або ресурс, який посилається на цю статтю. Тобто під час розміщення прямого відкритого посилання на статтю іншого ресурсу автоматично відсилається пінг до

джерела, яке, у свою чергу, розміщує як подяку посилання на той блог, де його згадують із назвою статті.

Wiki-сайти — дозволяють своїм користувачам власноруч редагувати, додавати або видаляти інформацію на сайті, створювати нові сторінки (рис. 3). У такий спосіб користувачі більш активно беруть участь у наповненні сайтів інформацією, потрібною саме їм. Найяскравішим прикладом є Wikipedia. Використання сервісів Веб 2.0 сприяє утворенню соціальних спільнот. Ведення мережевих щоденників, блогів — показовий приклад соціалізації. За допомогою блога кожен користувач може персоналізувати певну зону сайта: додати особисті аудіо- та відеофайли, зображення, ділитися новинами та ін. Все наведене дозволяє користувачам діяти спільно: обмінюватися інформацією, зберігати посилання та мультимедійні

(http://www.xmind.net/), Mindmeister (https://www.mindmeister.com), FreeMind (http:// freemind.sourceforge.net).

(http:// www.panoramio.com),

(http://picasaweb.google.com).

Що ви робитимете, коли слід з’ясувати, де знаходиться потрібна вулиця?

Широке використання смартфонів з мобільним

та GPS сприяло бурхливому розвитку геосервісів. Сьогодні, коли необхідно з’ясувати, як потрапити до певного місця, ми звертаємось саме до них.

інформаційні ресурси, які надають користувачу інструменти для роботи з геоданими та існують у

підключаються до сервісу.

Геосервіси розробляються

для приймання, зберігання, опрацювання й аналізу.

Все більшої популярності набуває геокешинг ( geocaching, від грец. γεο — земля та англ. cache — схов) — туристична гра із застосуванням GPS. Вона полягає у знаходженні сховів, створених іншими учасниками

• супутник — відображення аерофотознімків. Для відображення назв вулиць та інших

встановити прапорець Показувати мітки;

• ландшафт — відображення високих об’єктів як тривимірного рельєфу. Режим також дозволяє переглядати назви вулиць та інші відомості.

Google Earth — окрема програма, яку можна безкоштовно завантажити із сайта (http://earth.google.com/) і на локальному комп’ютері використовувати тривимірну модель земної кулі (рис. 2). Якщо комп’ютер під’єднано до Інтернету, програма дає змогу переглядати знімки земної поверхні, змінювати масштаб і налаштовувати маршрути пересування. Перевагою програми є тривимірне відображення земної по-

верхні (з урахуванням рельєфу), можливість спостереження під довільним кутом, поступове уточнення зображення під час завантаження більш детальних фотознімків, можливість плавної зміни масштабу. Глобальна інтерактивна геологічна карта-глобус за адресою http://www.onegeology.org/ відображає всі відомі наразі родовища корисних копалин. У розробці сервісу брали участь учені з різних країн світу.

Роздільна здатність карти становить 1 сантиметр на 10 кілометрів, завдяки чому всі охочі можуть як переглядати її, так і використовувати у своїх дослідженнях. Карта постійно оновлюється.

Геотегінг (від грец. «гео» — земля, англ. tag — ярлик, етикетка, бирка; мітити) — процес приєднання географічних метаданих до різних інформаційних ресурсів, таких як веб-сайти, RSS, фотографії, за допомогою стандарту EXIF. Ця інформація зазвичай складається з координат широти й довготи, хоча може включати також висоту, відстань і напрям до населених пунктів. Геотегінг може допомогти в пошуках різної інформації, прив’язаної до певної

місцевості.

EXIF (англ. Exchangeable Image File Format) — стандарт, який дозволяє додавати до зображень та інших медіафайлів додаткову інформацію (метадані), коментувати файл, описувати умови і способи його отримання, авторство тощо. EXIF набув поширення у зв’язку з появою цифрових фотокамер.

визначення координат, запис точок і треків; перенесення даних у Гугл «Планета Земля»; планування маршрутів і навігація. • Вихід у світ: створення геотегів — гіперактивних переходів із html-сторінок на карту Гугл із відображенням заданої позиції; геотегінг фотографій, ВікіВікі-сервісів і блогів.

1 Дайте означення геосервісів.

2

3

4

Можливості пошукових інструментів

аналіз веб-сторінок і занесення результатів аналізу на той чи інший рівень бази даних

пошукового сервера

пошук інформації за

запитом користувача

забезпечення зручного інтерфейсу для пошуку

інформації та перегля-

ду результату пошуку користувачем

Однією з переваг тематичних каталогів

тами активізації

ні (*, +, ?) символи. Найпоширенішими пошуковими інструментами є каталоги інтернет-ресурсів та пошукові системи. Каталог

До

пошукових систем належать Google, Yahoo! і MSN — їм надають перевагу 80 % користувачів (рис. 3).

Пошукові машини пропонують два види пошуку в Інтернеті: простий та розширений.

Із простим пошуком ви ознайомились у 6 класі.

Згадаємо, що при цьому користувач сам формулює запит. Разом із тим він може отримати величезний обсяг інформації, часто зайвої.

запит, він може взагалі не отримати потрібний

Рис. 2. Сторінка каталогу сайтів

AND (логічне множення, &), R (логічне додавання, | ) і NOT (заперечення).

інформації (за темами або

ключовим словом) й отримувати

повідомлення на акаунт Gmail.

• Google Trends — показує тен-

денції пошуку в Інтернеті з пев-

ної теми в певний час і в певному

місці; допоможе стежити за те-

мою і бачити, який ефект справи-

ла публікація онлайн-матеріалу.

• Google Correlate — показує зв’язок питань, поставлених у мережі, з трендами й подіями реального світу.

• Google Fusion Tables — дозволяє створювати карти, діаграми й графіки на основі ваших даних, забезпечені прив’язкою до певного місця.

на їх веб-сторінках, тощо (рис. 5). Команди

дедалі більшого поширення в мережі Інтернет набувають освітні та навчальні ресурси. Умовно їх можна розподілити на портали, де збирається інформація про навчальні заклади основної та додаткової освіти, позашкільні виховні установи, різні форми безперервної або дистанційної освіти, та ресурси, які надають допоміжні можливості освіти й самоосвіти в конкретних галузях знання. Їх

— учні й абітурієнти.

Освітні інтернет-ресурси — це

тернет.

До таких ресурсів належать не тільки сайти

у різних форматах (текстових, графічних, архівах, аудіо, відео тощо). Ознайомимося з деякими з них.

Найповнішим каталогом усіх існуючих освітніх сайтів та блогів є портал Освітні ресурси Інтернету (https://sites.google. com/site/osvitnires/). Каталог постійно оновлюється.

На сервері Еducational Network Ukraine (http://www.ednu. kiev./ua) представлені всі українські інформаційні ресурси, пов’язані з освітою: організації, вищі навчальні заклади, докладна інформація про системи освіти найбільш розвинених країн, огляд преси, виставки, конференції тощо. Крім того, існують веб-сторінки, які можуть стати в пригоді вчителям, студентам, учням тощо. Особливу увагу слід звернути на сайт електронної бібліотеки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (http:// www.nbuv.gov.ua). Вона є унікальним зібранням джерел інформації, яке містить книги, журнали, наукові праці, автореферати дисертаційних досліджень, образотворчі матеріали, рукописи, стародруки, газети тощо. На Українському освітньому порталі (http://www.osvita.org. ua/) можна

EdEra, EdX, Coursera. Prometheus — це перший україномовний

проект (рис. 2) масових відкритих онлайн-курсів. Головною метою проекту є безкоштовне надання доступу до онлайн-курсів університетського рівня всім бажаючим, а також надання можливості публікувати та

EdEra (https://www.ed-era.com)

За замовчуванням з’являється мапа з першим шаром Шар без назви, у правому кутку шару кнопка Параметри шару, яка дає

змогу редагувати назву та видаляти шар (див. рисунок).

3 Відредагуйте назву шару «Моя улюблена

прогулянка».

4 Виберіть на карті місце, де ви буваєте під час прогулянки. Виберіть із рядка інструментів Додати маркер, установіть маркер на потрібному місці. У вікні, що з’явилося, введіть назву вибраного місця та додайте короткий опис.

5 Додайте фотографію, натиснувши на значок фотоапарату. Можна або завантажити, або вказати URL-адресу вибраної в Інтернеті фотографії.

6 Виберіть колір та вигляд маркера. Для цього клацніть кнопку Стилі створеного маркера, яка розташована в правому кутку рядка маркера.

7 Повторіть пп. 5, 6 для наступних місць.

8 Виберіть на рядку інструментів кнопку Накреслити лінію.

Карта з новим шаром Шар без назви і

накреслити лінію, 4 — додати маршрут

9 Сполучіть вибрані місця лінією.

10 Аналогічно опису в п. 6 виберіть колір та товщину лінії.

11 Збережіть створену мапу.

Зробіть висновки: як можна використовувати власні створені карти; у яких галузях людської діяльності, на вашу думку, використовуються подібні карти; чи плануєте ви в подальшому створювати такі карти.

Практична робота № 12

Тема. Інтернет-ресурси для навчання.

Завдання: навчитися користуватися інтернет-ресурсами

навчання. Обладнання: комп’ютер із виходом у мережу Інтернет. Хід роботи Під час роботи з

1 Зареєструйтеся на сайті «Дистанційне навчання інформатики» (http://dystosvita. mdl2.com).

2 Зареєструйтеся на курс Старша школа Інформатика 10 клас.

3 Пройдіть тематичне тестування «Служби Інтернету».

4 Повідомте оцінку вчителю.

5 Перейдіть на сторінку «Робота з мультимедіа».

6 Пройдіть тестування до

7

вчителю.

8 Перегляньте існуючі курси на сайті «Дис-

6.1.

2.

Розділ 6

безпека (рис. 2).

Цілісність означає,

Доступність означає здатність забезпечувати своєчасний

Загрози інформаційній безпеці

Випадкові (вихід із ладу обладнання, помилки персоналу або програмного забезпечення)

Навмисні (перехоплення даних, маскування під дійсного користувача, фізичне руйнування системи)

Рис. 3. Види загроз інформаційній безпеці

У сучасному суспільстві кожна людина має вільний доступ до інформації. Разом із тим важливо, щоб із розвитком інформаційних технологій забезпечувалося дотримання прав людини стосовно захисту авторських прав, інтелектуальної власності та безпеки. Інформаційна етика розглядає проблеми власності, доступу, безпеки й спільності інформації. У світі складаються певні морально-етичні норми поведінки користувачів, наприклад, не втручатися в роботу інших користувачів мереж; не використовувати файли, не призначені для вільного використання; не використовувати комп’ютер для розповсюдження неправдивої інформації та ін. Ці норми здебільшого не є обов’язковими і не затверджені в законодавчому порядку. Але їх невиконання часто призводить до падіння авторитету та престижу людини, групи осіб, організації

Правові засоби захисту — чинні закони, укази та інші нормативні акти, які

однієї зі скриптових мов (Javascript, VBScript) для самостійного проникнення в неінфіковані скрипти. Віруси цього типу вражають або

вихідний код програми, або її компоненти (OBJ-, LIB-, DCUфайли), а також VCL- і ActiveX-компоненти.

Стелс-віруси — повністю або частково приховують присутність у системі шляхом перехоплення запитів операційної

системи на читання/записування додаткової інформації про заражені об’єкти (завантажувальні сектори, елементи файлової системи, пам’ять тощо).

Завантажувальні віруси — розміщуються у виконуваних файлах (exe, com, sys, dll) операційної системи й

активізуються під час завантаження. Вони часто розміщуються у файлах документів, у яких застосовуються макроси. Тому руйнують

не лише додатки, але й файли.

Бекдор, backdoor (від англ. Back door — чорний хід, задні

двері) — дефект алгоритму, який навмисно вбудовується в нього розробником і дозволяє отримати таємний доступ до даних або віддаленого управління комп’ютером.

Дропер (англ. Dropper — бомбоскидач) — сімейство шкідливих програм (зазвичай трояни), скерованих на несанкціоноване та приховане від користувача встановлення на комп’ютер інших шкідливих програм, які містяться в самому тілі дропера або завантажуються мережею.

Закладка (програмна закладка) — приховано впроваджена в захищену систему програма або навмисно змінений фрагмент програми, що дозволяє здійснити несанкціонований доступ до ресурсів системи на основі зміни властивостей системи захисту. Часто виконує роль перехоплювача паролів, трафіку, а також провідника для комп’ютерних вірусів. Закладку

можливо виявити за допомогою стандартних антивірусних засобів — тільки спеціальними тестовими програмами.

Чи може зараження комп’ютера шкідливими програмами статися під час роботи в Інтернеті?

Активування більшості шкідливих програм вимагає без-

посередньої участі користувача. Загальновідомо, що коли на

незнайомому сайті пропонують щось завантажити, то слід

негайно відмовитися. Деякі зловмисники цілеспрямовано по-

люють на приватну інформацію користувача (банківські рек-

візити, електронне листування та ін.), деякі намагаються

отримати віддалений доступ до персональних пристроїв —

комп’ютерів, планшетів або мобільних телефонів.

Розглянемо засоби браузерів, призначені для захисту ін-

формації користувача, на прикладі найбільш потужного і по-

пулярного браузера Google Chrome.

У Google Chrome передбачено захист акаунта Gmail від потенційно небезпечних листів, які можуть містити шкідливі програми та попередження в разі спроби завантажити файл, у якому під виглядом рінгтона або PDF-документа поширюється небезпечний код.

У Google Chrome використовуються додаткові

(плагіни), які дозволяють користувачу переглядати мультимедійні файли або відео. Встановлені плагіни також можуть використовуватися зловмисниками для злому

Тому Google Chrome, виявивши застарілий плагін із вразливою системою безпеки, пропонує користувачу виконати оновлення. І блокує плагін, поки користувач цього не зробить. Якщо користувач спробує відкрити небезпечний сайт, Google Chrome

попередить про це.

Небезпечними вважаються сайти, підозрювані у фішингу або

поширенні спаму, що є окремими видами комп’ютерних загроз. Розглянемо особливості фішингу і спаму та засоби захисту

від них.

Спам — рекламні та інші повідомлення (наприклад, про

нові послуги, варіанти відпочинку, дешеві товари тощо), які

надходять на поштову скриньку осіб, які не давали дозвіл

на їх отримання. Окремі спам-повідомлення можуть нести

комп’ютерні віруси. Ніколи не слід відповідати на спам-листи та переходити за посиланнями,

Firefox, Google Chrome, Safari, Opera.

Позначка захищеного сайта

електронною поштою.

Щоб забезпечити безпечний

якщо сайт становить загрозу. Зверніть увагу на адресу певного сайта. Для

Технологія SSL забезпечує кращий захист і збереження конфіденційності інформації, на відміну від незашифрованого веб-з’єднання.

Протокол забезпечує конфіденційність обміну даними між клієнтом і сервером, які використовують TCP/IP.

користування деякими

що це не завжди так. Зображення замка, який є на сторінках таких ресурсів, можна вважати простою картинкою. Це означає, що в сайта відсутній сертифікат справжності, не підтримується і SSL-з’єднання.

SSL (англ. Secure Sockets Layer — рівень захищених сокетів) — криптографічний протокол, який гарантує встановлення безпечного з’єднання між клієнтом і сервером. SSL-cертифікат — це сертифікат безпеки; цифровий спосіб ідентифікації, який підтверджено Центром сертифікації. У сертифікаті міститься ідентифікаційна інформація, період дії, публічний ключ, серійний номер і цифрові підписи. Сучасні браузери

тверджену сертифікатами, отриманими в спеціальних центрах. Система

1 Відкрийте браузер Google Chrome.

2 Відкрийте меню Налаштування.

3 Виконайте команду Показати розширені налаштування.

4 Налаштуйте послугу Захистіть себе та свій пристрій від небезпечних сайтів.

5 Виберіть команду Від’єднатися від облікового запису Google, оскільки синхроні-

зація акаунта з браузером означає, що особисті дані користувача зберігаються на серверах Google.

6 Натиснувши кнопку Розширені налаштування синхронізації, виберіть команду Шифрувати синхронізовані дані за допомогою власної парольної фрази.

7 Налаштуйте вміст. Для цього під рядком

Конфіденційність (див. рисунок) натисніть

кнопку Налаштування вмісту та виберіть

команду Блокувати файли cookie. Це забезпечить видалення ваших cookie після за-

криття браузера, і рекламодавці не зможуть відстежувати вас, використовуючи cookie третіх сторонніх сайтів.

Примітка. Куки (Cookie— печиво) — невеликий текстовий файл (набір даних), який сервер відвідуваного сайта записує в браузер користувача. У файлі зберігається інформація про ім’я та пароль, індивідуальні налаштування та вподобання користувача,

статистику відвідування. Щоразу при відвідуванні сайта браузер надсилає серверу такий файл для ідентифікації користувача. Саме

Для

зніміть прапорець із

автозаповнення. Це допоможе збереженню браузером ваших логінів, паролів та іншої конфіденційної інформації, введених у форми веб-сайтів.

12 Збережіть налаштування Google.

Зробіть висновки: як налаштовувати параметри безпеки в середовищі браузера Google Chrome.

Правила створення кількох облікових записів

• Лише один з облікових записів повинен мати права адміністратора — права встановлювати та видаляти програмне забезпечення.

• Теки, що містять програмне забезпечення, мають бути доступними для читання усіх користувачів, окрім адміністратора, з можливим виключенням для папок із налаштуваннями програми.

• Кожний обліковий запис повинен мати папку з повним доступом лише для цього облікового запису та адміністратора.

лення

тажується ОС, з’являються сторонні повідомлення, зникають файли тощо. Щоб уникнути

сховищах

(флеш-накопичувач, жорсткий диск, DVD-диск, хмарний сервіс тощо). Резервне копіювання можна виконувати за допомогою спеціальних утиліт, які забезпечують створення компактних архівів. Наприклад, одною з таких утиліт є Microsoft Backup, що входить до комплекту Windows. Щоб скористатися

після створення

точки, буде втрачено. Це найголовніший недолік такого способу страхування. Проте неповне відтворення краще, ніж повна втрата даних. Для роботи з утилітою Відновлення системи необхідно зберегти відкриті файли та закрити всі програми; клацнути

кнопку Пуск, у головному меню вибрати Програми → Стандартні → Системні інструменти (Службові) → Відновлення системи або

вибрати відповідну дію на Панелі керування.

Програми, що стали причиною збоїв, слід видалити за до-

помогою утиліти Програми та засоби, яку запускають із Панелі

керування.

Пригадайте, як встановити програму на комп’ютер.

У разі видалення дані фізично залишаються на накопичувачі, проте у файловій системі більше не відображаються.

Місце на носії, де містяться ці дані, позначається як вільне для запису нових даних. Якщо в даний розділ або логічний диск записати дані, може статися часткове або повне заміщення даних, позначених як видалені. Це стосується текстових, графічних та мультимедійних даних.

Просте видалення папки

Вибір режиму видалення (деінсталяції)

3

4

Прикладом LMS є дистанційні

розроблені з використанням таких ресурсів, як MOODLE, Black Board, Learning Space тощо.

напрямками: з використанням систем управління навчанням (LMS — Learning Menegement System) та в персональному навчальному середовищі (PLE — Personal Learning Environments) (ПНС).

Якщо дистанційні курси предметно-орієнтовані (зорієнтовані на вивчення одного курсу, циклу курсів), то персональне навчальне середовище (ПНС) зорієнтоване на особу, яка навчається.

Персональне навчальне середовище

Особливе місце у створенні ПНС займають сервіси Веб 2.0. Такі сервіси Веб 2.0, як блог, вікі, Delicious, YouTube, зручні у використанні та мають властивості (доступність, дружність, безкоштовність тощо), які дозволяють ефективно застосовувати їх у навчальному процесі.

Блог (від англ. blog, web log) — інтернет-журнал подій, інтернет-щоденник, у який регулярно додаються записи у вигляді тексту, зображень або мультимедіа. Від особистого щоденника відрізняється тим, що до його перегляду мають доступ читачі, які можуть залишати коментарі. У блозі передбачена можливість показувати або приховувати певний матеріал за бажанням власника блогу.

Створення блогу, його ведення (оновлення) відбувається за допомогою спеціальних мережевих сервісів, які називають блог-платформою. Це повністю автоматизований інтерактивний сайт, на якому користувач створює й веде власний сайт.

Створення блогу на блог-платформі є простим і доступним кожному користувачу процесом, який не передбачає знання програмування і вміння створювати сайти. Популярними безкоштовними блог-платформами є Google Blogger (blogger.com), livejournal (livejournal.com) та ін.

Вікі (WikiWiki) — веб-сайт, структуру і вміст якого користувачі можуть спільно змінювати за допомогою інструментів, які й надаються сайтом. Найбільшим відомим і поширеним вікі-сайтом є Вікіпедія (wikipedia.com).

Prezi.com — сервіс для створення презентацій, головною особливістю яких є будова «хмаринками». Сервіс дуже зруч-

ний у використанні, принципи роботи в його середовищі такі самі, як і в середовищі офісних систем

коштовно надає зареєстрованим користувачам послуги збері-

гання й публікації закладок на дібрані з певною метою сто-

1

2

3

6

1 Перейдіть за посиланням http://www.blogger.com.

2 Виконайте команду Створити блог. У вікні (рис. 3) вкажіть назву блогу, його майбутню адресу в Інтернеті (бажано, щоб адреса містила тематику блогу).

3 Виберіть шаблон блогу. Натисніть кнопку Створити блог.

4 Для наповнення сторінки інформацією в колонці меню виберіть Публікації та активізуйте команду Новий допис

відкриється вікно редагування, в робочу зону якого можна

5

6

Для спільного створення й редагування файлів існують онлайнові сервіси, наприклад Google Docs, Zoho Docs, Microsoft Office 365, Stixy, Dabbleboard. Вони дозволяють створювати текстові документи, електронні таблиці, презентації, обмінюватися ними, можуть використовуватися як онлайнове сховище.

Можливості онлайн-сервісів для роботи з документами:

• дозволяє працювати з документами відразу кільком особам на рівні доступу до

документів

• підтримує велику кількість популярних форматів (наприклад, DOCX, PDF, ODT, RTF, TXT, HTML)

• зберігає історію редагування, що дозволяє повернутися на кілька кроків назад (до більш ранньої версії)

• дозволяє створювати й редагувати документи на Google iPhone, IPad і Android

• надає можливість працювати в режимі офлайн (без Інтернету); файли доступні

який надає

створення й

текстових документів, таблиць (аналогів електронних таблиць) та презентацій,

Головне меню

Рис. 1. Вікно Google Docs

цювання текстових

скористатися кнопкою головного меню

командами. Головне меню також містить команди налаштування мови і режиму оновлення документа після його опрацювання в автономному режимі. Але для цього необхідно працювати у браузері Google Chrome. На рис. 2 наведено вікна завантаження режиму роботи з документами, таблицями або презентаціями відповідно. Всі

мента вибраного типу.

кожного питання вибирають тип відповідей, який визначає тип питання: множинний вибір, текст, текст абзацу, прапорці, шкала, сітка, дата, час (рис. 6).

Команди, що містяться у правому нижньому куті вікна, надають можливості копіювання, вилучення та опрацювання

питань.

За потреби питанню можна встановити статус обов’язко-

вого — після створення форми воно буде позначено червоною зірочкою. Якщо користувач не вводить відповідь до такого

питання, заповнена форма не надсилається. Також можна перемішувати варіанти, якщо у формі створюються тести для широкого кола осіб, які одночасно дають відповіді на питання.

Створивши форму, її зберігають як таблицю

одразу розсилають користувачам: після запуску команди Надіслати з’являється вікно (рис. 7), у поля якого вводять дані.

Меню роботи з таблицями містить пункт Форми, в якому

або розміщення на сайті, перегляду відповідей. Статистику

1 Поясніть поняття спільного документа та сутність колективної роботи з ним.

2 Назвіть програми, які зручно використати для колективної роботи.

3 Які можливості має сервіс Google Документи для організації колективної роботи?

4 Файли яких типів можна створювати і розміщувати в Google-документи?

5 Як створити форму опитування за

6

1

3

Microsoft Word.

чи написання твору, доводилося

книжок. Тому доводилося тримати на столі купу посібників. Закладки, створені в електронному вигляді (див. рисунок), відіграють таку саму роль. Персональне навчальне середовище

та

середовища.

Міткою є окремі ключові слова або фрази, які визначають закладки, за якими здійснюється

по тексту документа.

Як ми вже говорили, у звичайній

є паперова смужка. Вона вкладається

і полегшує пошук потрібної сторінки. Мітка в електронному до-

кументі обов’язково має назву, по суті є посиланням на місце, для якого створювалася. Сайт може містити кілька сторінок, тематично пов’язаних між собою, які доцільно позначити мітками з однаковою назвою. У разі звернення до мітки з певною назвою будуть відкриті всі публікації сайта з такою міткою. Наприклад, блог містить публікації, серед міток яких є однакові. Під час

1

вами блог. Створіть порожню публікацію: виконайте команду

Новий допис, уведіть назву публікації Публікація 1.

2 У вікні Налаштування публікації виберіть команду Мітки (див. рис. 1 до завдання)

3 У полі для введення міток уведіть ключове слово, яке відбиває тему

4 Створіть так само ще дві порожні публікації з назвами Публікація 2 і Публікація 3 з мітками: інформаційні технології, олімпіада та інформаційні технології, презентації відповідно. Поверніться у блог

Файл формату XML (англ. eXtensible Markup Language — це розширена мова розмітки) — звичайний текстовий файл, у якому за допомогою спеціальних кодів, які називаються тегами (іноді маркерами), визначається структура документа та його зміст. XML-файл можна редагувати будь-яким тестовим процесором

і опрацьовувати стандартними XML-аналізаторами. Прикладами формату XML є формати XSLT, XAML, XUL, MathML, GraphML, XHTML, SVG, XML Schema.

Рис. 1. Піктограма канала новин

оновлення змісту сайтів? Основою кожного сайта є його контент — статті,

коментарі, який він періодично оновлюється. Особам, які цікавляться тематикою певних сайтів, необхідно слідкувати за оновленням інформації на них. Щоб уникнути періодичного відвідування сайта з метою відслідковування новин, є сенс підписатись на канал новин.

Каналом

RSS (англ. Rich Site Summar y —

RSS 0.9x) у перекладі означає збагачене зведення сайта; Really Simple Syndication — дуже просте отримання інформації. Є й інші визначення: RDF Site Summary (RSS 0.9 и 1.0) — зведення сайта із застосуванням інфраструктури опису ресурсів; Really Simple Syndication (RSS 2.x) — дуже просте розповсюдження/поширення.

посилання на RSS-канал, яке зазвичай подається у вигляді піктограми — це загальноприйняте візуальне позначення RSS (рис. 1).

RSS — це множина XML-форматів, яку використовують для публікації та постачання інформації, що часто оновлюється.

Документ у стандарті RSS називають RSS-каналом новин (RSS-каналом) або RSS-стрічкою (стрічкою, веб-стрічкою). Багато сучасних браузерів, поштових клієнтів і програм миттєвого обміну повідомленнями вміють працювати з

матеріа-

лу, який цікавить користувача, відбуватиметься незалежно

від того, працює користувач за комп’ютером, під’єднаним

до мережі, чи ні. Перевірити свою поштову скриньку можна в будь-який час на будь-якому пристрої, під’єднаному до мережі.

RSS-канал має універсальні характеристики для об’єднання матеріалу. В його основі може бути будь-який мережевий ресурс: сайт, блог, форум, прайс-лист мережевого магазину тощо. Кількість каналів на одному сайті не обмежується.

Переваги використання RSS-каналів:

• швидке ознайомлення зі змінами змісту сайта без відвідування самого сайта;

• достатність одного RSS-агрегатора для підписки на безліч каналів різних сайтів;

• миттєве розповсюдження інформації для підписувачів на RSS-канал без анонсів електронною

інший спосіб.

Є дуже популярні веб-агрегатори, що являють собою сайти для збирання та відображення

ланням http://rssnews.org.ua/.

Сервіс має такі можливості:

• компоновка найбільш популярних каналів новин (за популярністю, за певними рубриками тощо);

• додавання власного каналу в середовище сервісу;

• трансляція каналів — відображення каналів на своєму сайті, що дозволяє одразу відслідковувати оновлення. RSS-канал можна налагодити в інтернет-браузері.

Щоб підписатися на канал новин певного сайта, необхідно знайти посилання на RSS-канал на цьому сайті — зазвичай воно має вигляд невеликої піктограми. Посилання на RSS-канал також може виглядати як

Синхронізація процесів є режимом взаємодії кількох процесів, при якому певні стадії різних процесів відбуваються у визначеному порядку або одночасно.

Приклади сайтів із програмами синхронізації: http://www.cordes-dev.com/ (програма Backer 6.4) http://www.2brightsparks. com/ (різні версії програми SyncBack)

http://www.smsync.com/ (SmartSync Pro) http://www.websynchronizer. com/ (WebSynchronizer)

вище інтернет-сервісу,

Крок 2

з меню налаштувань команду синхронізації.

Крок 3 Налаштуйте синхронізацію та підтвердьте вибір — дані будуть синхронізовані.

Для ознайомленя з порядком синхронізації даних на Google Диску виконайте завдання та розгляньте алгоритм скасування синхронізації даних з облікового запису.

Алгоритм скасування синхронізації даних

Крок 1 У новій вкладці в браузері Chrome відкрийте вікно Налаштування.

Крок 2 Перейдіть за командою Інформаційна панель Google.

Крок 3 У вікні, що відкрилося, натисніть Скинути синхронізацію.

Після цього синхронізовані дані

запису, тобто на

комп’ютері вони залишаться, але перейти до них з інших

1

2

3

4

5

1

обхідно

Загальне планування

Планування

Конструювання

Хостинг V

вісними службами.

Онлайн-сервіси

і супроводження їх у подальшому.

Перевагами онлайн-сервісів є:

• конструювання сайта не потребує досконалого знання мови тегів і додаткових мов програмування;

• наявність готових шаблонів;

• оперативна публікація сторінок;

• можливість редагування в режимі онлайн;

• зручний інтерфейс.

Ознайомимося з алгоритмом створення сайта за допомогою інтернет-сервісів.

2 Виберіть ім’я сайта

Далі після запуску команди Створити вибираємо режим створення сайтів, наприклад Створити в новій версії (а після вибору команди Створити в класичній версії буде за-

пропоновано вибрати шаблон сайта).

Відкриється вікно, яке містить зону складових сайта, які необхідно заповнити інформа-

дати назву. Для цього у вікні створення сайтів є спеціальне поле. Одночасно в автоматичному режимі в рядку адреси сайта буде запропонована URL-адреса головної сторінки сайта: https://sites.google.com/site/… (тут … — назва сайта). Якщо ви надали назву сайта кирилицею, то зробіть зміни в адресі сайта — вона складається з літер латиниці та цифр. Заповнення необхідних полів створення сайта підтвердьте командою Створити

1

2

3

4

Завдання для самостійного

5

Чи потрібен хостинг для сайтів, створених у середовищі будь-якого онлайн-сервіса? Чи

№ 14

Тема. Офісні веб-програми для створення спільних документів. Опитування з використанням онлайн-форм.

Завдання: створити форму для проведення онлайн-опитування на тему «Історія розвитку обчислювальної техніки».

Обладнання: комп’ютер, під’єднаний до

1 Перейдіть за посиланням docs.google.com/forms — відкриється вікно форм сервісу. (Якщо ви створюєте форму не вперше, в робочій зоні будуть створені раніше форми.)

2 Запустіть команду створення нової форми (кнопка із знаком «+»).

3 У вікні, що відкрилось, у поле Форма без

назви введіть назву форми «Історія розвитку обчислювальної техніки».

У поле Запитання без назви введіть прізвище, клас учня.

4 Виберіть тип відповіді — Абзац. У поле Запитання без назви введіть питання Який рік вважають початком механічного

5

1 Перейдіть за посиланням https://sites.google.com — відкриється вікно перегляду та створення сайтів у сервісі Google.

2 Увійдіть у свій обліковий запис на сервісі Google — відкривається вікно сайтів на Google.

3 Перейдіть до режиму створення сайта — натисніть кнопку Створити й у списку виберіть команду У класичній версії.

4 У вікні, що відкрилось:

1) виберіть шаблон сайта на власний розсуд;

2) уведіть назву сайта (Життя нашого класу);

3) уведіть адресу сайта;

4) виберіть тему оформлення сайта.

5 Підтвердьте, що ви не робот, надайте відповіді у вікні, що відкриється; виберіть команду Створити.

6 Виберіть команду Створити сайт (одна сторінка сайта створена — зазвичай вона називається головною або домашньою).

7 За допомогою головного меню перейдіть до свого сайта. Виконайте команду Сторінки для створення нової сторінки сайта.

8 Уведіть назву сторінки у відповідне поле (наприклад, Клас і події у школі), підтвердьте введення за допомогою команди Готово.

9 Перейдіть до перегляду сторінки — вона порожня, містить тільки назву та панель навігації. Перевірте, як працює навігація. Закрийте режим перегляду. У правій частині показано перелік сторінок.

10 Перейдіть до домашньої сторінки і за до-

сторінку, присвячену подіям у вашому закладі (Клас

шаблон сторінки на власний розсуд. Розмістіть фотографії

12 Створіть сторінку, присвячену подорожам вашого класу або окремих осіб. Додайте фотографії з подорожей, якщо вони існують, а також знайдіть в Інтернеті матеріал про місця подорожей та додайте на сторінку.

13 Повідомте учителю URL-адресу вашого сайта.

Зробіть висновки: чи була б у вас можливість за час, витрачений на створення сайта, створити сайт з використанням мови розмітки HTML. Відповідь обґрунтуйте.

8.1. Поняття

її можна обчислити

ня про

Розділ 8. МОДЕЛЮВАННЯ

який

деякої точ-

ки майданчика, ми свідомо обираємо кут, напрям і силу його

кидка саме тому, що попередньо створили модель цієї дії. Будь-який об’єкт може мати модель. Об’єктом є цілісна частина навколишнього світу. Об’єктами є не лише предмети та явища матеріального світу, але й поняття, які створюють і використовують люди під час спілкування, наприклад суспільство, освіта, економіка. Модель завжди розробляють із конкретною метою. Наприклад, перш ніж побудувати літак, конструктор розробляє декілька його моделей, кожну з яких досліджують у конкретних умовах. Ці результати враховують у процесі конструювання реального літака. На початку забудови, наприклад, мікрорайону міста архітектори розробляють його макет, тобто модель, до якої після цього вносяться необхідні зміни. Отже, завдяки створеним моделям вивчають і досліджують реальні об’єкти, а на основі даних, отриманих у процесі дослідження моделі, можна детальніше пізнати сутність оригіналу, тобто реально існуючого об’єкта або того, що розробляється. Основні цілі створення моделі наведено на рис. 2.

Кожен об’єкт має ім’я (назву) і характеризується певними параметрами. Наприклад, море має максимальну глибину, площу, температуру води тощо. Футболіст має певний зріст, масу, йому притаманні певні професійні якості.

Серед багатьох параметрів об’єкта є головні, які визначають його найсуттєвіші властивості. Наприклад, для комп’ютера такими параметрами є тактова частота процесора, ємність

оперативної пам’яті, довжина діагоналі та роздільна здатність монітора, ємність вінчестера. Кількість головних параметрів міститься у межах від одиниць до кількох десятків. Чим більше параметрів об’єкта відомо, тим точніше його характеристика. Але не завжди відомі всі параметри об’єкта. Для визначення деяких із них потрібен тривалий час і певні умови. Наприклад, багато параметрів об’єкта Місяць були визначені лише після спеціальних досліджень.

магнітного поля. Приклади моделей явищ: модель землетрусу, яка дозволяє оцінити його наслідки і визначити

8.2. Класифікація моделей

Відомо, що модель може бути описана словесно, подана у вигляді схеми, приладу тощо. Поміркуйте, за якими ознаками можна класифікувати моделі.

Моделі класифікують за багатьма ознаками (рис. 1).

Рис.

способом подання

способом

матеріальні (фізичні) і нематеріальні (інформаційні). Матеріальні — це реально існуючі моделі, тобто ті, які можна побачити й доторкнутися до них. Приклади матеріальних моделей: іграшка автомобіля, шкільний фізичний прилад для демонстрації взаємодії електромагнітних полів, макет гідроелектростанції, лялька, макет космічного корабля. Матеріальні моделі можуть бути носіями хімічних, геометричних, фізичних та інших властивостей реального об’єкта, процесу, явища.

Інформаційна

математичний, табличний тощо опис об’єкта.

Вербальною моделлю

ною мовою. Приклади вербальної моделі: правила дорожнього руху, алгоритм пошуку мінімального елемента в одновимірному масиві, рецепт виготовлення соку. Графічні моделі призначені для наочного подання об’єктів, процесів, явищ. Приклади

вості (рис. 2), схема

користуватися кількома моделями. Кращою є та модель, яка найточніше відображає реальний об’єкт. За призначенням імітаційні, навчальні, ігрові та ін. створюють з метою дослідження об’єкта, процесу, явища в певних умовах. Наприклад, існують моделі

широко викокети орбітальних станцій), біології (макети рослин). належать спортивні, економічні та інші ігри, в ході яких «програються» різноманітні ситуації і визначається стратегія дій у певних умовах. За станом розрізняють статичні й динамічні моделі.

на певний момент часу. Наприклад, стан дорожнього руху

Які

Комп’ютерне моделювання — це процес реалізації інформаційних моделей на комп’ютері. Для реалізації інформаційних моделей можуть застосовуватися системи програмування, електронні таблиці, математичні

пакети, системи управління базами даних, графічні редактори та інші програмні засоби.

Комп’ютерне моделювання — це один з ефективних методів наукового пізнання і вивчення систем. Комп’ютерні моделі

просто і зручно досліджувати. Вони забезпечують проведення обчислювальних експериментів, які у звичайних умовах реалізувати неможливо або досить складно. Основні переваги комп’ютерного моделювання подано на рис. 1. Порядок реалізації інформаційної моделі на комп’ютері складається з таких основних етапів: постановка завдання, розробка інформаційної моделі, вибір інструментального програмного засобу для реалізації моделі, безпосередня реалізація моделі, аналіз отриманих результатів і прийняття відповідного рішення.

Системи комп’ютерного моделювання

у різних сферах (рис. 2).

Розробка промислових і сучасних побутових

Наукові дослідження

Система безпеки

Сфери

застосування систем комп’ютерного моделювання

Інформаційні

системи

Приклад 1. Хлорид натрію розчиняється у воді. Необхідно визначити, яку масу хлориду натрію і води потрібно взяти для виготовлення необхідної кількості розчину певної концентрації.

Відомо, що хімічна формула хлорида натрію NaCl, а води — H2O. Нехай m — маса необхідного розчину, m1 — маса NaCl, m2 — маса H2O, p — відсоток концентрації розчину.

Будемо вважати, що маса розчину визначається в кілограмах (кг). З умови завдання маємо: в 100 кг розчину

p (кг) NaCl, а в розчині масою m (кг) — m1 NaCl. Отримаємо співвідношення: 100 p =

m pm mm m

розв’язування цієї за-

дачі вручну наведено в таблиці. На основі аналізу дій, наведених у таблиці, можна розробити її математичну модель, яка подається системою формул:

ps k ii=⋅ 1 , ss p ii i =+ 1 для i = 1, 2, …, n, y0 0 = , ss 0 = ,

де: pi — прибуток за i-й рік; si –1 — накопичена сума за (i – 1) років; si –1 — накопичена сума за i років; s0 — початкова сума вкладу.

Раніше вже зазначалося, що для комп’ютерного моделювання можуть використовуватися різноманітні програмні засоби. Найчастіше для цього застосовують системи програмування, графічні редактори, електронні таблиці й системи управління базами даних. Розглянемо приклади використання

Приклад 1. Інвестор може вкласти в модернізацію виробництва різну суму гривень на десять років. Для поточної модернізації достатньо вкласти 1 млн грн. У цьому випадку прибуток складатиме щорічно 15 % від вкладеної суми через 3 роки. Для часткової модернізації

потрібно вкласти 2 млн грн. Прибуток почне надходити щорічно через 4 роки у розмірі 18 % від вкладеної суми. Для капітальної модернізації виробництва потрібно

У цьому

прибуток почне надходити щорічно через 7 років у розмірі 19 % від

вкладеної суми. Потрібно розробити модель, за допомогою якої можна визначити найпривабливіший для інвестора варіант. Позначимо змінною Ki кількість років, через які інвестор почне отримувати прибуток для i-го варіанта, де i = 1, 2, 3, змінною Si — суму інвестиції для i-го варіанта, Ni — кількість відсотків для i-го варіанта інвестиції,

змінною Pi — прибуток після 10 років. Тоді математичну модель цього процесу можна записати так: PS NK ii ii =⋅ ⋅−() 10 для i = 1, 2, 3. Розмістимо на формі середовища Lasarus 4 компоненти TMemo, компонент TLabel і компонент TButton. У поле об’єкта Memo1 введемо можливі суми інвестицій, у поле об’єкта Memo2 — відсотки прибутків, а у поле об’єкта Memo3 — кількість років, через які почне повертатися прибуток. Об’єкт Memo4 використаємо для виведення сумарного прибутку за кожним варіантом через 10 років. В об’єкт Label1 введемо повідомлення Результати варіантів інвестиції. Для об’єкта Button1 встановимо подію OnClick

жирів, вуглеводів і калорійність для цих видів продуктів. Систематизуємо ці дані у таблиці (у розрахунку на 100 г продукту). Таблиця. ВМІСТ

необхідну кількість фруктів (у кг) за домовленою ціною, які магазин реалізує на 35 %

дорожче. Необхідно розробити модель, за допомогою якої визначаються: а) дані про фрукти, ціна яких дорівнює або більша ніж 14 грн за кг; б) сума (у грн), отримана від реалізації фруктів, доставлених постачальником Липко. Для розробки моделі доцільно скористатися системою управління базами даних, наприклад системою Access 2016. Створимо таблицю з іменем Фрукти, вміст якої зображено на рис. 4. Для визначення даних про фрукти, ціна яких дорівнює або більше ніж 14 грн за кг, упорядкуємо вміст таблиці у порядку зрос-

постачальником Липко, розробимо запит з іменем Запит2 з полями, що обчислюються. У запиті залишимо

1

3

і вартості шпалер для обклеювання кімнати розмірами 4×3,5×2,5 м. Ширина рулонів 55 см, довжина — 10 м.

4 У графічному

Практична робота № 16

1

2 Розробіть

Головне вікно відкрите протягом усього періоду роботи середовища. Призначення окремих пунктів головного меню (Файл, Правка, Пошук, Вигляд та ін.) аналогічне призначенню однойменних пунктів інших прикладних програм, зокрема стандартного редактора тексту. На панелі інструментів розташовані кнопки команд, що часто використовуються. Вони дублюють деякі команди головного меню. Назви цих кнопок з’являються після встановлення на них вказівника миші. Тут розташовані, зокрема, такі кнопки: Нова форма , Зберегти , Виконати та ін. Кнопки цієї панелі призначені в основному для зручності і прискорення роботи користувача. На палітрі компонентів розташована значна кількість компонентів, які користувач може розміщувати на формі в процесі створення інтерфейсу майбутньої програми. Ці компоненти згруповані за функціональним призначенням. За замовчуванням відкриваються компоненти групи Standart (див. рис. 2). Найчастіше з цієї групи застосовують такі компоненти: TButton , TLabel , TEdit . Можна скористатися також компонентами групи Additional та ін. Для розкриття компонентів інших груп необхідно клацнути назву відповідної групи.

Компонент, перенесений на форму, є об’єктом. Кожний об’єкт має властивості і

Швейцарський інженер і дослідник світу програмування. Ав­

тор і один з розробників мови

програмування Паскаль. Ніклаус

Вірт є одним з найавторитет­

ніших у світі вчених в області

комп’ютерних наук, його книга

«Алгоритми + структури да­

них = програми» вважається

одним із класичних підручників

зі структурного програмування.

опрацьовувача події).

Розробка програми у середовищі Lazarus

інтерфейсу

програмного

зберігання і виконання проекту

програмного коду.

у редакторі тексту міститься структура (шаблон) майбутньої програми, що полегшує роботу програміста. Ключові слова виділяються напівжирним шрифтом, знаки пунктуації — червоним кольором, коментарі — синім, а помилки — коричневим.

Вікно форми, або конструктор форми, призначено для створення інтерфейсу майбутньої програми, яку розробляє користувач. На початку роботи воно містить лише заголовок і кнопки управління вікном форми (див. рис. 1). Потім користувач наповнює її необхідними

створення інтерфейсу

і редагування програмного коду — вікно редактора. Після розміщення компонента на форму автоматично змінюється програмний код у вікні редактора тексту. Найчастіше використовують компоненти групи Standard, у якій містяться стандартні елементи інтерфейсу. Такими компонентами, зо-

крема, є: TButton (командна кнопка), TLabel (поле для розміщення однорядкових написів), TMemo (багаторядковий текстовий редактор) та ін.

Форма та інші об’єкти реагують на події. Перелік подій

міститься в інспекторі об’єктів на вкладці Події. Найчастіше застосовується подія OnClick . Програміст розробляє код, який відповідно реагує на ту чи іншу подію.

Такий код називають обробником події.

Програма у середовищі Lazarus є проектом. Проект об’єднує декілька файлів, із яких створюється єдиний файл, що виконується. У результаті компіляції з файлів проекту створюється єдиний файл, що виконується, з розширенням exe. Ім’я файла збігається з іменем проекту. Користувач розробляє програмний модуль, усі інші додаються до проекту автоматично. Заголовок модуля починається ключовим словом unit, за яким слідує ім’я модуля і крапка з комою. Розділ опису починається ключовим словом interface. Тут описуються компоненти програмного коду: типи, класи, процедури і функції. Розділ implementation (див. рис. 1) містить програмний код опрацювання даних, який розробляє користувач.

Запитання для перевірки знань

1 Які вікна має середовище Lazarus?

2 За допомогою яких команд виконується компіляція і запуск програми?

3 Для чого призначено вікно редактора тексту?

4 Для чого призначена панель інструментів

5

об’єктів, розташованих на формі?

6 Для чого призначено вікно інспектора об’єктів?

1

2

й тип дата-час. Простим типом є також перелічуваний тип, але він оголошується користувачем (приклади 1, 2). Скла-

елементи якого мають один тип, наприклад integer, char та ін.

Структура масиву може бути одновимірною (лінійною), двовимірною (табличною) та багатовимірною. Загальну структуру одновимірного

так: x[1], x[2], x[3], …, x[n–1], x[n] Місце елемента у масиві, тобто його порядковий номер, називають індексом. Індекс записують у квадратних дужках, наприклад запис x[i] означає i-й елемент масиву. Так, числа 105, 11, 173, 35, 40 можна розглядати одновимірним масивом цілих чисел, у якому п’ять елементів. У прикладі 3 видно, що першим елементом масиву є монітор, другим — миша. Перш ніж опрацьовувати масив, його потрібно оголосити.

• У розділі типів. Структура оголошення масиву така: type <ім’я типу>=array [n1..n2] of <тип елементів>; var <ім’я змінної>: <ім’я типу>;

Із наведеної структури видно, що після оголошення типу оголошується ім’я масиву.

Наприклад, type mas4=array [0..5] of real; var s: mas4; • У полі const. Оголошення масиву має таку структуру: const <ім’я змінної>=array [n1..n2] of <тип елементів>=(значення елементів);

Наприклад, const mas5=array [1..4] of integer=(33, 54, 2, 32);

Індексами елементів масивів можуть бути дані будь-якого типу, в тому числі вирази, але найчастіше ними є цілі числа. Якщо індексом є змінна, то її необхідно оголосити константою.

Наприклад, const n=7; var a: array [1..n] of integer; Будь-якому елементу масиву можна присвоїти певне значення за допомогою оператора присвоювання. Наприклад, mas[4]:=5; — четвертому елементу одновимірного масиву mas присвоєно значення 5.

Запитання

1 Наведіть визначення масиву.

2 Які існують структури масивів?

3 Назвіть способи оголошення масивів.

4 Як здійснюється звернення до елементів масиву?

5 Яким може бути тип індексу елемента масиву?

9.2. Поняття типів... 153

record ім’я1: тип1; ім’я2: тип2;

ім’яN: типN; end; Наприклад, var reds: record name: string [15]; //прізвище uspich: real; //середній

end;

6 Наведіть загальну структуру одновимірного масиву.

7

8 За якою структурою оголошуються масиви

масиву в розділі const . Завдання для самостійного виконання

1 Оголосіть у розділі змінних масив рядкового типу з

2 Оголосіть у розділі типів масив чисел: 2, 6, 2.1, 40, 7.

3 Оголосіть у полі const масив: процесор, пам’ять, плата, символ.

4 Визначте значення елементів a[1] і a[3] в результаті оголошення масиву: var z: array [0..3] of string=('21' , 'стіл' , 'лист' , '3.5');

5 Визначте значення елемента a[2] в масиві: const a: array [–1..3] of real=(105, 77, 2.4, 60, 107);

6 Знайдіть

var 1_a: array [–3,2] of char;

var mas: array [–1..2] of real=('

із клавіатури, а також виведення елементів найчастіше

на формі

ти: TMemo, TListBox і TEdit. Надамо відповідним властивостям цих компонентів значень згідно з рис. 1. Уведемо з клавіатури 10 назв най-

більших річок України: Дніпро, Десна, Дністер, Сіверський Донець, Псел, Західний Буг, Горинь, Прут, Прип’ять, Сейм. Для цього активуємо об’єкт Memo1, в інспекторі об’єктів виділимо

властивість Lines і клацнемо в цьому рядку

кнопку з трьома крапками. Відкриється вікно редактора рядків, у яке введемо назви десяти перелічених річок. Після натискання кнопки

ОК відкриється вікно форми (рис. 1).

Встановимо також значення ssVertical (вертикальна смуга прокручування) для властивості

ScrollBars об’єкта Memo1. Активуємо об’єкт Edit1, виберемо для нього подію OnClick і введемо код, зображений на рис. 2.

• Формування масиву випадковими числами і виведення їх у текстові поля TListBox і TMemo.

Приклад 2. Генеруються 12 випадкових чисел з діапазону від 0 до 6. Із цих чисел формується масив, значення елементів якого виводяться в поле об’єкта ListBox1, а в поле об’єкта Memo1 виводяться всі елементи цього масиву, крім елементів, значення яких дорівнюють 6. Код, що реалізує це завдання, зображено на рис. 4. На формі розміщено об’єкти Memo1, ListBox1, Label1, Label2 і Button1. Нагадаємо, щоб при кожному запуску програми генерувалися різні випадкові числа,

на початку програми встановлено оператор Randomize. Без цього оператора кожного разу будуть генеруватися однакові числа.

На рис. 5 зображено один із можливих результатів виконання програми. Зверніть увагу на те, що в поле об’єкта Memo1

6. Властивостям компонентів надано значень, які забезпечують

якого є висота вільного падіння тіла після кожної із дванадцяти секунд (висоту обчислюють за формулою h gt = 2 2 ). Для

того щоб значення елементів масиву виводилися колонками, властивості Columns об’єкта

ListBox1 надамо значення 2. Код реалізації цього завдання наведено на рис. 6. На формі розміщено об’єкти ListBox1, Label1 Button1. Їхнім властивостям надано значень, щоб зовнішній вигляд компонента був орієнтовно таким, як зображено на рис. 7.

рядкового типу і функції ShowMessage() для виведення елементів цього масиву. У процесі введення даних із клавіатури зручно застосовувати функцію InputBox(), яка має таку структуру: InputBox (заголовок, підказка, рядок за замовчуванням), де: заголовок — це за-

головок вікна (1) (рис. 11), яке висвітлюється

на формі під час виконання функції; підказка — підказка для користувача (2) (рис. 11); рядок за замовчуванням — рядок для введення значення елемента масиву (3) (рис. 11). Якщо

клацнути кнопку ОК, то елементу буде присвоєно введене значення (на рис. 12 це слово

алгоритм). Якщо натиснути кнопку Cancel, то функція повертає значення рядка за замовчуванням. Під час виконання функції InputBox() виводиться вікно (див. рис.

чення певного елемента масиву, клацнути кнопку ОК і ввести значення наступного елемента. Після завершення введення всіх елементів виконання програми продовжується. Функція

зображене на рис. 12, виведено перший елемент масиву. Після

• Уведення й виведення елементів масиву в консольних програмах.

Уведення значень елементів масиву в консольних програмах здійснюється за допомогою клавіатури. Для цього ви-

користовують оператори readln або read і оператори циклу. Спочатку вводиться значення першого елемента, потім — другого, третього і т. д. Виведення значень елементів масиву виконується за допомогою операторів write і writeln.

Приклад 6. На рис. 13 наведено код, за допомогою якого елементи одновимірного масиву (дійсні числа) вводяться за допомогою клавіатури, а потім виводяться на екран. Масив складається із 6 чисел.

Якщо з клавіатури будуть уведені числа: 12, 13.2, 3, 40.5, 5, 6.7, то на екран буде виведено результат виконання програми (рис. 14

1

2

3

масиву в консольних додатках?

4 Які функції застосовують для введення і виведення даних у масив?

1

mas[1]=12

mas[2]=13.2 mas[3]=3

mas[4]=40.5 mas[5]=5

mas[6]=6.7

5 Поясніть використання функції ShowMessage().

6 Поясніть порядок використання функції InputBox().

7 Як можуть формуватися масиви?

8 Поясніть методику використання компонента TMemo для введення даних.

9 Поясніть методику використання компонента TListBox для виведення даних.

що дорівнює нулю, тобто s=0. Потім до цього значення додається

елемента масиву: s=s+a[1]. До отриманої суми додається значення другого елемента масиву: s=s+a[2] і так

нього елемента (приклад 1). Розглянемо

алгоритму полягає у послідовному порівнянні всіх елементів масиву, починаючи з першого елемента, із заданим значенням. Якщо значення елемента масиву дорівнює заданому, то показник кількості збільшується на одиницю.

Алгоритм знаходження кількості заданих елементів у масиві може бути таким:

1

1

ному масиві кількості елементів, значення

71, 2, 7, 12, 4, 5, 17, 10.

66, 3, 12, 7, 9, 22, 44, 15.

всі вони базуються на переборі елементів масиву. Перебір може бути повний (прямий), за яким перевіряються всі елементи масиву, і неповний (скорочений). Нижче описано сутність двох найпростіших методів пошуку даних у масиві: лінійний і двійковий.

• Лінійний пошук даних. Лінійний пошук базується на прямому переборі елементів масиву.

Нехай дано масив a[1], a[2], ..., a[n] і значення с (ключ).

Потрібно визначити, чи є у цьому масиві елемент, значення якого збігається зі значенням с.

Сутність лінійного пошуку така. Спочатку с порівнюється з a[1]. Якщо вони збігаються, робиться висновок, що елемент знайдено на першій позиції масиву, і на цьому

Початок

Введення a , c , n i:=1 a[i]:= c

Виведення ''ключ на i ­й позиції ''

Кінець

Виведення ''ключа немає''

цілих чисел з діапазону від 0 до 6 число 5. Тобто достатньо знайти номер першої

позиції, на якій розміщено такий елемент. Програмний код подано на рис. 2. У програмі використано об’єкти: ListBox1 — для виведення елементів масиву, Label1 — для виведення

повідомлення про наявність ключа, Label2 — для виведення повідомлення про номер позиції, на якій розташовано ключ. Якщо ключа немає, виводиться нульова позиція. Для об’єкта Label1 обрано подію OnClick. На рис. 3 зображено один із результатів виконання програми.

ня

блоці 5

значення c порівнюється зі значенням елемента, розташованого посередині поточної ділянки. Якщо ці значення збігаються, ключ знайдено, виводиться індекс i елемента масиву із ключовим значенням с (блок 10) і робота алгоритму завершується (блок 12). Але якщо згадані значення різні, керування передається блоку 6, де перевіряється, чи більше значення c за значення середнього елемента a[i]. Якщо c > a[i], шуканий елемент розташований праворуч від a[i] і значення правої межі не змінюється, а значенням лівої межі стає величина i+1 (блок 7).

Якщо ж c < a[i], то пошук ключового значення треба вести ліворуч від a[i]. У цьому випадку значення лівої межі не змінюється, а значенням правої межі стає величина i–1 (блок 8). Алгоритм припиняє роботу у двох випадках: коли виконується умова c=a[i] і коли значення лівої межі перевищує значення правої (блок 9). Настання другого випадку означає, що всі необхідні перевірки виконані, а ключового

вимірному масиві. Результат виконання

7, 21, 13, 40,

зростанням 4 цілі числа? Упорядкувати масив означає розмістити його елементи за зростанням або спадання їхніх значень. Існує багато методів упорядкування одновимірного масиву. Далі розглянемо

лише найпростіші методи, які широко використовують для розв’язування різноманітних задач. Такими методами є метод сортування вибором, метод сортування обміном і метод вставки. На основі цих методів побудовані інші, більш складні, методи впорядкування масивів.

• Упорядкування масиву методом вибору.

Нехай дано масив a[1], a[2], ..., a[n], який необхідно впорядкувати за зростанням його елементів. Сутність методу вибору така. Відшукують елемент із максимальним значенням і міняють його місцем з останнім елементом масиву. Після цього останній елемент із подальшого розгляду виключають, а для перших (n–1) елементів процедуру повторюють. Тобто аналізується масив a[1], a[2], ..., a[n–1], у якому також відшукують максимальний елемент. Цей елемент міняють місцями з елементом a[n–1]. Подібні дії виконують у масиві a[1], a[2], ..., a[n–2], потім — у масиві a[1], a[2], ..., a[n–3] тощо. Отже, на кожному циклі алгоритму значення правої межі масиву зменшується на одиницю. Цей індекс будемо

x z y 1

z:=x

x:=y

y:=z 2 3

вважається найбільшим, то у блоці 4 змінна m набуває

значень його елементів методом обміну така. Масив a[1], a[2], ..., a[n] переглядається зліва направо. Спочатку порівнюються елементи a[1] і a[2], потім — a[2] і a[3], a[3] і a[4], a[4] і a[5] і так

далі до елементів a[n–1] і a[n]. Кожного разу, коли попередній елемент більший за наступний, значення елементів міняються місцями. Зрозуміло, що після повного завершення першого перегляду всього масиву на останній позиції буде міститися елемент із максимальним значенням. Після цього елемент a[n] з подальшого розгляду виключається, переглядається масив a[1], a[2], …, a[n–1] і з його елементами виконуються аналогічні дії, в

3 i:=1

Крок 4 Якщо mas[i]>mas[i+1], то крок 5, інакше — крок 7

сусідніх елементів Крок 10

Крок 5 z:=mas[i]; mas[i]:=mas[i+1]; mas[i+1]:=z перестановка елементів

Крок 6 y:= false

Якщо y= false, то крок 2, інакше — крок 11

11

1

2

3

1 Виберіть один із варіантів завдань за вказівкою вчителя або самостійно. (У разі успішного виконання одного варіанта, виконайте іншій.)

2 Проаналізуйте умову задачі, побудуйте інформаційну модель.

3 Розробіть алгоритм і реалізуйте його в середовищі програмування.

4 Перевірте роботу програми із різними початковими даними.

5 Виконайте програму із зазначеними в таблиці початковими даними.

Практична робота № 18

1

2

2

величини

Робота із символами кодової таблиці Unicode у середовищі Lazarus реалізована не повною мірою. Приміром, функція ви­

значення кількості національних символів у рядку насправді ви­

значає кількість байтів, які за­

рядок. Тобто в процесі визначення кількості символів у рядку результат буде збільше­

но вдвічі. Тому далі в процесі

опрацювання рядків і символів

будемо використовувати пере­

важно латинські літери.

символьним і рядковим змінним присвоюються за допомогою оператора присвоювання, наприклад a_1:='к'; b_1:='Інформатика'. Довжина символьного рядка може бути обмежена. У цьому випадку під

рядка  S

concat (S1, S2,…) Об’єднання рядків S1, S2, …

copy (S, n, m)

delete (S, n, m)

m символів рядка S, починаючи з позиції n

Вилучення m символів із рядка S, починаючи з позиції n

insert (S1, S2, n) Вставлення рядка S1 у рядок S2, починаючи з позиції n

pos (S1, S2) Визначення номера позиції, з якої починається входження рядка S2 у рядок  S1

chr (x)

ord (c)

Повернення символу, код

S — рядковий, n — цілий, m — цілий Рядковий

S — рядковий, n — цілий, m — цілий

S1 — рядковий, S2 — рядковий, n — цілий Рядковий

S1 — рядковий, S2 — рядковий Цілий

Приклад 1. Два слова вводять в поля об’єктів Edit1 і Edit2. Властивість Text об’єкта Edit1 набуває значення amplification, а властивість Text об’єкта Edit2 — значення access. Потрібно визначити, наскільки перше слово довше за друге. Результат вивести у поле

Edit3

S2,

об’єкта Label2; слово OnCreate — у полі об’єкта Label3; слово опрацювання — у полі об’єкта Label4. Код створення речення

рис. 3.

рис. 4.

— у полі

з нього m символів, починаючи із символу n, і присвоїти їх властивості Text об’єкта Edit1. На рис. 5 наведено програмний код реалізації цього завдання. До початку розробки коду властивості Caption

об’єкта Label1 присвоюється речення 'application binary interface', у якому виділяються 6 символів, починаючи з позиції 13. Результат виконання програмного коду зображено на рис. 6.

n. Після вилучення результат залишається у рядку S.

Приклад 4. Вилучити слово alTop

лошення type TAlign = (alNone, alTop, alBottom, alLeft). Вміст цього оголошення будемо зберігати у полі об’єкта Label1, а результат після

вилучення слова — у полі об’єкта Label2. Код реалізації цього завдання зображено на рис. 7 На рис. 8 подано результат виконання цього програмного коду.

лення рядка S1 у рядок S2, починаючи

Приклад 5. У текст Actions speak louder вставити слова than words так, щоб було створено речення: Actions speak lounder than words. Для розв’язування завдання використаємо 6 компонентів TEdit і компонент TButton. До розробки програмного коду надамо властивосText об’єкта Edit1 значення Текст до вставлен, властивості Text об’єкта Edit2 — значення Actions speak louder, властивості Text об’єкта

10. Результат вставлення слів у речення • Функція insert (S1, S2, n). Ця функція

Edit3 — значення Текст, що вставляється, властивості Text об’єкта Edit4 — значення than words, властивості Text об’єкта Edit5 — значення після вставлення. Програмний код реалізації сформульованого завдання подано на рис. 9 Результат виконання програмного коду

бражено

рис. 10. • Функція pos (S1, S2). Ця функція

Приклад 6. Розробити код, за допомогою якого у реченні The Dnipro’s plunging shore відшукується номер позиції, починаючи з якої

міститься слово plunging. Для розробки програмного коду використаємо 5 компонентів TLabel і компонент TButton. На початку розробки програмного коду надамо властивості Caption об’єкта Label1 значенТекст, у якому відшукується інший текст, і властивості Caption об’єкта Label3 — значення Текст, що відшукується. Властивості Caption об’єкта Label2 надамо значення The Dnipro’s plunging shore, а властивості Caption об’єкта Label4 — значення plunging. Програмний код реалізації поставленого завдання зображено на рис. 11. Результат виконання програмного коду подано на рис. 12.

Назвіть основні функції опрацювання рядків і символів.

Як ви вважаєте, чи достатньо цих функцій для всебічного їх опрацювання? Якщо ні, то які ще операції

необхідно виконувати над рядками? Наведіть конкретні

приклади.

Над рядками можуть виконуватися різноманітні операції.

Як правило, для цього застосовуються описані вище функції,

а інколи й інші засоби.

До розповсюджених алгоритмів опрацювання символів можна віднести пошук заданого символу в рядку, пошук заданого підрядка, упорядкування елементів рядкової величини та ін. Слід також враховувати, що в реальних алгоритмах

опрацювання рядків зазвичай використовується не одна окрема функція, а певна комбінація цих функцій.

• Пошук заданого символу в рядку.

Найпростіше здійснити пошук символу в рядку можна за допомогою функції pos (S1, S2). Якщо після виконання цієї функції її значення дорівнює нулю, це означає, що символ у рядку відсутній. Приклад використання функції pos (S1, S2)

для пошуку символу в рядку вже розглядався в попередньому параграфі. Можливий і такий варіант пошуку. Рядок — це фактично масив символів. Кожний символ можна розглядати як елемент цього масиву. Це означає, що пошук заданого символу в рядку принципово не відрізняється, наприклад, від пошуку заданого числа в числовому масиві.

Нижче наведено в словесній формі алгоритм пошуку символу в рядку (де n — довжина рядка).

Крок 1 i:=1 (змінна i — лічильник символів у рядку) Крок 5 Такий символ є, він розта­

функції pos (S1, S2), яка фактично для цього і призначена. Результатом виконання цієї функції є номер позиції, починаючи з якої

Приклад 2. На рис. 3 зображено програмний код пошуку підрядка в рядку. На формі розташовано такі об’єкти: Edit1, Edit2, Label1, Label2, Label3 і Button1. До розробки програмного коду властивості Text об’єкта Edit1 надано значення Рядок, у якому відшукується підрядок, властивості Text об’єкта Edit2 — значення Підрядок, що відшукується, властивості Caption

об’єкта Label1 — значення Every country has its customs і властивості Caption об’єкта Label2 — значення country has. Нагадаємо, що у випадку відсутності підрядка в рядку функція pos набуває нульового значення. Результат виконання програмного коду подано на рис. 4.

• Упорядкування символів у рядку.

Раніше вже зазначалося, що в середовищі Lazarus існують деякі проблеми з використанням функцій опрацювання рядків і символів національних алфавітів. Тому будемо використовувати в основному латинські символи, для кодування яких застосовується перша половина кодової таблиці ASCII (символи з кодом від 0 до 127). Латинські символи (так само як і національні символи) кодуються в алфавітному порядку за зростанням (рис. 5). Це означає, що, наприклад, символ а

Приклад 3. На рис. 6 зображено код упорядкування символів у рядку методом вибору. На формі розташовано об’єкти: Edit1, Edit2, Label1, Label2, Button1. Властивості Text об’єкта Edit1 присвоєно значення Рядок до упорядкування символів, властивості Text об’єкта Edit2 — значення Рядок після упорядкування символів, властивості Caption об’єкта Label1 — значення copyleft media text. Виведення рядка

s1:=’x_1 xor y1’; s2:=’xor’; n:=pos(s1, s2);

1 Виберіть один із варіантів завдань за вказівкою вчителя або самостійно. (У разі успішного виконання

розсуд.)

2 Проаналізуйте умову задачі.

3 Розробіть алгоритм і реалізуйте його в середовищі програмування.

4 Виконайте програму. Проаналізуйте отриманий результат. Зробіть висновок: які

вання рядків і символів

Практична

робота № 20

1

двовимірного масиву має два індекси: номер рядка і номер

потрібно дні тижня ототожнювати з номерами стовпців, а назви станцій — із номерами рядків.

Загальну структуру двовимірного масиву можна подати в такому вигляді: a[1,1], a[1,2], …, a[1,j], …, a[1,n] a[2,1], a[2,2], …, a[2,j], …, a[2,n]

a[m,1], a[m,2], …, a[m,j], …, a[m,n]

Приклад 5. На рис. 1 зображено консольну

програму формування двовимірного масиву цілими випадковими числами і виведення їх за допомогою оператора write по рядках.

тип даних, а потім описати змінну нового типу (приклад 4): type <ім’я типу>=array [діапазон рядків, діапазон стовпців] of <тип елементів>; var <ім’я змінної>: <ім’я типу>; Для оголошення масиву можна використовувати константи, визначені у розділі оголошення констант. Наприклад: const n=7: m=5: var mas: array [1..n,1..m] of integer; Для звернення до елемента двовимірного масиву слід вказати ім’я масиву і значення індексів у квадратних дужках. Наприклад, для звернення до елемента, розташованого у третьому рядку четвертого стовпця слід вказати: mas[3,4]. Будь-якому символу можна присвоїти певне значення, наприклад: mas[2, 4]:=5 — елементу двовимірного масиву, розташованому у другому рядку четвертого стовпця, присвоєно символ 5. Двовимірні масиви можна вводити як у консольному, так і у візуальному режимах. Як правило, для введення значень елементів двовимірного масиву використовують вкладені цикли. Внутрішній цикл використовується для введення значень елементів різних стовпців одного рядка, а зовнішній — для переходу до нового рядка. Для введення значень елементів масиву в консольному режимі використовується оператор readln (read), а для виведення — оператор writeln (write). Розглянемо два приклади введення і виведення двовимірних масивів у консольних додатках. mas[1,1]=6 mas[1,2]=0 mas[1,3]=2 mas[1,4]=4 mas[2,1]=5 mas[2,2]=4 mas[2,3]=8 mas[2,4]=3 mas]3,1]=6 mas[3,2]=1 mas[3,3]=2 mas[3,4]=5

Після виконання програми на екран буде виведено імена елементів масиву та їхні значення

mas[1,1]=1.00000000000000E+000

mas[1,2]=2.00000000000000T+000

mas[1,3]=3.00000000000000E+000

mas[1,4]=4.00000000000000E+000

mas[2,1]=5.00000000000000E+000

mas[2,2]=6.00000000000000E+000

mas[2,3]=7.00000000000000E+000

mas[2,4]=8.00000000000000E+000

mas[3,1]=9.00000000000000E+000

mas[3,2]=1.00000000000000E+001

mas[3,3]=1.10000000000000E+001

mas[3,4]=1.2000000000000E+001

6

Яку структуру мають двовимірні масиви і як вони оголошуються? Поясніть порядок звернення до окремих елементів

двовимірного масиву. За допомогою яких операторів здійснюється введення і виведення значень елементів масиву в консольному режимі?

Середовище Lazarus має різноманітні компоненти для ор-

ганізації введення/виведення даних у візуальному режимі.

Раніше вже були описані й наведені приклади використання компонентів TEdit, TLabel, TMemo, TListBox і функцій InputBox(), ShowMessage(). Ці засоби застосовувалися у процесі введення-

виведення одновимірних масивів. Досить зручним для організації введення/виведення значень двовимірних масивів є ком-

понент TStringGrid (таблиця рядків). Він визначений у модулі Grids, а його піктограма розташована на вкладці Additional палітри компонентів. Компонент переноситься на форму і стає

об’єктом так само, як і інші компоненти. Основні властивості

об’єкта наведено в табл. 1. Таблиця

ColCount

RowCount

Gells [col, row]

FixedCols

FixedRows

Options.goEditing

TStringGrid і компонент TButton

такі значення властивостям

StringGrid1 і StringGrid2: ColCount — 4; RowCount — 3; FixedCols — 0; FixedRows — 0; Options — goEditing — true.

Рис. 1. Вікно редактора StringGrid

На рис. 3 зображено код, за допомогою яко-

го послідовно зчитуються значення клітинок

об’єкта StringGrid1, зі значень яких формується

двовимірний масив mas розмірністю 3 × 4. Потім

Рис. 2. Вміст об’єкта StringGrid1 після введення масиву

значення цього масиву виводяться у зворотному порядку в клітинки об’єкта StringGrid2. Звернемо увагу

рядка, а в масиві

12 перших членів цієї

і створити з їх значень масив розмірністю 4. Елементи масиву розмістити в порядку зменшення їхніх значень. Вивести елементи масиву за допомогою компонента TStringGrid.

StringGrid1 такі значення, як і

попередніх прикладах. Програму реалізації

бражено на рис. 7. Результат виконання програми наведено на рис. 8.

1 Які компоненти забезпечують введення/виведення даних?

2 Який компонент зручний для введення/виведення двовимірних масивів?

3

StringGrid?

основні властивості об’єкта StringGrid 6 Для чого призначено

двовимірних масивів можна віднести обчислення загальної суми значень елементів масиву, суми значень елементів головної і побічної діагоналей, суми значень елементів кожного рядка і кожного стовпця.

• Обчислення загальної суми значень елементів двовимірного масиву.

Сутність алгоритму обчислення загальної суми значень елементів двовимірного масиву розглянемо на прикладі такого масиву: a[1,1], a[1,2], ..., a[1,n] a[2,1], a[2,2], ..., a[2,n] a[m,1], a[m,2], ..., a[m,n]

Існують різні підходи до обчислення суми значень елементів масиву. Зокрема, можна знайти суму чисел у кожному рядку, а потім додати значення отриманих сум або обчислити суму чисел у кожному стовпці, а потім додати значення

Приклад 3.

діагоналі. З урахуванням таких позначень алгоритм обчислення суми значень цих елементів, можна подати так:

Крок 1 Увести масив mas[n,n]

5 × 5 набувають значень

цілих чисел. Для виведення цього масиву використаємо компонент TStringGrid. Для виведення суми значень побічної діагоналі — компонент TLabel. Для об’єкта Button1 обрано подію OnClick. Для об’єкта StringGrid1 встановлено такі

значення основних властивостей: ColCount — 5, RowCount — 5, FixedCols — 0, FixedRows — 0. Програму обчислення суми чисел

Крок 2 i:=1 Крок 8 Виведення s

Крок 3 s:=0 Крок 9 i:=i+1

Крок 4 j:=1 Крок 10 Якщо i<=n, то крок 3, інакше

11

Крок 5 s:=s+a[i,j] Крок 11 Кінець

Крок 6 j:=j+1

Приклад 7. Програму реалізації алгоритму зображено на рис. 8. Для введення масиву використано функцію InputBox(), для

виведення масиву — компонент TStringGrid, для виведення суми значень елементів ряд-

ків — компонент TListBox, для виконання програми — компонент TButton з подією OnClick. Для компонентів, розташованих на формі,

використано значення властивостей, аналогічних тим, які використовувалися у попередніх прикладах (звертаємо

FixedCols

на рис. 10. Масив формується випадковими числами

цього масиву виведено

в клітинки об’єкта StringGrid1, а результат

чення елемента першого рядка першого стовпця. Це максимальне (мінімальне) значення послідовно порівнюється зі значеннями всіх елементів масиву. Кожного разу, коли поточне значення елемента більше за максимальне (менше від мінімального), поточне присвоюється максимальному (мінімальному). Процес порівняння елементів продовжується до останнього елемента масиву. Розглянемо алгоритм пошуку максимального і мінімального значень елемента в масиві mas[n, m]. Значення максимального елемента зберігається у змінній max, а мінімального — у змінній min.

Крок 1 Увести масив mas[n,m] Крок 9 min:=mas[i,j]

Крок 2 max:=mas[1,1] Крок 10 j:=j+1

Крок 3 min:=mas[1,1] Крок 11

j<=m, то

6, інакше — крок 12

Крок 4 i:=1 Крок 12 i:=i+1

Крок 5 j:=1 Крок 13 Якщо i<=n, то крок 5, інакше — крок 14

Крок 6 Якщо mas[i,j]>max, то крок 7, інакше — крок 8 Крок 14 Виведення max і min

Крок 7 max:=mas [i,j] Крок 15 Кінець

Крок 8

Якщо mas[i,j]<min, то крок 9, інакше — крок 10

Варіант 1. Елементи двовимірного масиву розмірністю n × m набувають випадкових значень з діапазону від 0 до 20. Розробіть алгоритм і програму обчислення кількості чисел у масиві, менших від 15.

Завдання бажано виконувати у такій послідовності.

1. Розробити алгоритм реалізації завдання.

2. Розмістити на формі компоненти: TButton, TLabel і TStringGrid.

3. Установити необхідні властивості компонентів.

4. У програмі передбачити:

• виведення значень елементів масиву в клітинки об’єкта StringGrid1;

• для виведення результату використати об’єкт Label1.

Варіант

за два роки:

Рік Lexus Porsche Buick Toyota Honda Chevrolet 2015 16235 10 2016 123476

Із таблиці видно, що найвищий рейтинг як у 2015, так і у 2016 роках має марка автомобіля Lexus. Розробіть алгоритм і програму визначення середнього рейтингу кожної марки за два роки і розмістіть назви марок у порядку зменшення їх рейтингу.

Після розробки алгоритму бажано дотримуватися такого порядку виконання роботи.

1. Із клавіатури за допомогою функції InputBox() увести дані таблиці в клітинки об’єкта StringGrid1.

2. На основі даних, що містяться в об’єкті StringGrid1, створити двовимірний масив рейтингів.

3. Також на основі даних об’єкта StringGrid1 створити одновимірний масив марок автомобілів.

4. Опрацювати двовимірний масив, а саме: обчислити середнє значення рейтингів, із яких створити одновимірний масив за два роки.

5. Упорядкувати одновимірний масив рейтингів у порядку їх зростання, відповідно до яких розмістити

6. Вивести масив назв марок автомобілів, наприклад, у клітинки об’єкта ListBox1.

1

Практична робота № 22

тати турніру.

№ з/п Прізвище123456

1 Таран Х01½00

2 Колот 1Х½½11

3 Пахов 0½Х0½0

4 Носов ½½1Х1½

5 Середа 10½0Х0

6 Литвин 101½1Х

Розробити алгоритм і програму визначення прізвищ учасників, які виконали норматив

першого розряду (для присвоювання першого розряду потрібно набрати не менше 50 % від максимально можливої кількості очок).

Доцільно дотримуватися такого порядку

виконання роботи.

1. Розробити алгоритм розв’язування.

2. Розмістити на формі компоненти: TButton, TStringGrid, TMemo. Вибрати для об’єкта Button1 подію OnClick. 3. Розробити програму реалізації алгоритму. У програмі слід передбачити:

• уведення за допомогою функції InputBox() у поле об’єкта StringGrid1 результатів турніру; • створення на основі даних об’єкта StringGrid1 двовимірного

результатів учасників;

обчислення результатів кожного учасника і створення на

Визначте, з якого предмета учні мають найвищій середній бал успішності. Роботу рекомендується виконувати у такій послідовності.

1. Розробити алгоритм розв’язування.

2. Розмістити на формі компоненти: TLabel, TButton, TStringGrid.

3. Вибрати для об’єкта Button1 подію OnClick.

Розробити програму реалізації алгоритму, у якій виконати такі дії:

• увести з клавіатури за допомогою функції InputBox() у клітинки об’єкта StringGrid1 дані, наведені в таблиці;

• створити двовимірний масив результатів оцінювання учнів;

• обчислити середнє значення кожного стовпця двовимірного масиву і з обчислених значень створити одновимірний масив;

• знайти максимальне значення однови-

відсутня?

і підпрограми

Пригадайте, які функції, вбудовані у мову, ви вже використовували у програмах. Які переваги має використання таких функцій? Чи може, на вашу думку, користувач сам розробити необхідну функцію, якщо у самій

Допоміжний алгоритм

Прикладом допоміжного алгоритму

мовах програмування допоміжні алгоритми реалізуються за допомогою підпрограм.

Із підпрограмами ви вже зустрічалися раніше у процесі розробки програм обчислення значень арифметичних та інших виразів, не акцентуючи увагу саме на цьому терміні. Наприклад, використовувалися функції обчислення кореня квадратного — sqrt(x), абсолютного значення виразу abs(x) та ін. Функції можуть використовуватися в одній програмі багаторазово у різних місцях цієї програми. Перелічені та інші функції і є підпрограмами.

2.

Скорочення довжини програмного коду, а отже, зменшення обсягу

Підпрограми користувача обов’язково слід описати у розділі опису, дотримуючись встановленого синтаксису. Опис містить заголовок підпрограми і тіло підпрограми. У заголо-

оголошується ім’я підпрограми й у круглих дужках параметри (якщо вони є).

Тіло підпрограми слідує безпосередньо за її заголовком. Під

звернення до підпрограм їм передаються конкретні дані

для

це

грами змінна х набуде конкретного значення, наприклад 23, тобто воно є аргументом, з якого слід обчислити квадратний корінь.

Формальних параметрів у підпрограмі може бути декілька. Однак їхня кількість, тип і порядок розміщення повинні однозначно відповідати кількості, типам і порядку розміщення аргументів. Якщо ця вимога не виконується, транслятор повідомить про наявність синтаксичної помилки. У середовищі Lazarus існують два різновиди підпрограм: процедури і функції Принципова відмінність між ними полягає в тому, що результатом виконання підпрограми-функції завжди є один результат-значення, а результатом вико-

нання підпрограми-процедури можуть бути декілька значень, одне значення або жодного. В основній програмі процедури і функції оголошуються між розділом оголошення змінних та

операторною частиною. Структура процедур і функцій аналогічна структурі програми. Як і основна програма, вони мають складатися із заголовка й операторів, розміщених між ключовими словами begin і end. Цю групу операторів називають тілом процедури (функції). Процедура (функція) завершується словом end, після якого ставиться символ крапки з комою.

Запитання для перевірки знань

1 Що називають допоміжним алгоритмом?

2 Які переваги дає використання підпрограм?

3 Які змінні називають глобальними й локальними?

4 Поясніть область дії локальних і глобальних змінних.

5 Поясніть сутність формальних і фактичних параметрів.

6 Які різновиди підпрограм існують у середовищі Lazarus?

7 Яка основна відмінність підпрограм-функцій від підпрограм-процедур?

8 Наведіть означення підпрограми.

У структурі опису процедури обов’язковими є ключове слово procedure, ім’я процедури, ключові слова begin, end і тіло процедури. Інші складові використовуються за необхідності. Найчастіше процедура оголошується у розділі опису основної програми або іншої процедури.

існують у середовищі Lazarus?

Загальна структура опису процедури має такий вигляд: procedure <ім’я процедури>[(список формальних параметрів)]; label <список міток>; const <список констант>; type <список типів>; var <список змінних>; begin //тіло процедури end;

може і не мати формальних параметрів. У такому разі в заголовку вказується лише її ім’я. Подібні процедури називають процедурами без параметрів. Процедури, які мають список формальних параметрів, називають

і var-параметри. Службове слово var перед змінними у списку

в основній програмі, може містити оголошення внутрішніх процедур або функцій, які, у свою чергу, теж можуть містити оголошення підпрограм і т. д. Область дії імен, описаних у процедурі або функції, поширюється на всі вкладені процедури чи функції.

Приклад 2. Обчислити об’єми двох циліндрів за відомими радіусами (r) і висотами (h) за умови, що r, h — цілі числа. Об’єм циліндра збережемо у змінній v.

Крок 3 h:=x2

Крок 4

Крок 5

до

v (об’єм першого циліндра)

Крок 6 r:=x3

Крок 7 h:=x4

Крок 8 Звернення до кроку 1 допоміжного алгоритму

Крок 9 Виведення v (об’єм другого циліндра)

Крок 10 Кінець

Для реалізації алгоритму розмістимо на

4

Edit2 — 3,

TEdit, 2 компоненти TLabel

Алгоритм обчислення

у

певних значень. Для того щоб

виконувати згадані присвоювання, необхідно застосувати процедуру з параметрами. Структуру процедури з параметрами було наведено вище. Як параметри-змінні у підпрограму слід передавати ті величини, що мають модифікуватися в операторах підпрограми, а як параметри-значення — ті величини, яким у підпрограмі не присвоюється жодних значень.

Приклад 3. Розробити програму обчислення об’єму двох циліндрів за відомими висотою і радіусом основи з використанням процедури з параметрами. До процедури об-

числення об’єму циліндра величину v (шуканий об’єм) передамо як параметр-змінну,

а величини r і h (радіус і висоту циліндра) — як параметри-значення.

Варіант програми обчислення об’єму циліндра зображено на рис. 4.

1

2

3 Як здійснюється виклик процедур?

4 Які компоненти є обов’язковими в описі процедури?

5 Наведіть правила запису формальних параметрів процедури.

Яку загальну структуру має процедура? Які складові цієї структури є обов’язковими? Поясніть сутність термінів «параметри-змінні» та «параметри-значення». Як здійснюється звернення до процедур?

Загальний опис функції складається із заголовка функції, розділу опису, тіла функції і має таку структуру: function <ім’я функції>(<список формальних параметрів>): <тип результату>; label <список міток>; const <список констант>; type <список типів>; var <список змінних>; begin

//тіло функції end;

Як і в процедурі, обов’язковим тут є заголовок і тіло

функції. Заголовок починається службовим словом function (приклад 1). Список формальних параметрів функції відповідає списку формальних параметрів процедури. Він містить імена формальних параметрів і їхні типи. Тип результату — це тип значення, що повертає функція. Повертатися можуть скалярні значення цілого, дійсного, логічного, символьного і посилального типів.

У тілі функції має міститися хоча б один оператор присвоювання, у лівій частині якого вказується ім’я даної функції. Так результат виконання функції повертається у програму, з якої цю функцію було викликано. Наприклад: function func_1(a1, a2: integer): real; begin func_1:=(2*a1–3*a2)/3; end; Розглянемо приклади використання функцій у програмах. У структурі

Крок 1

x1, y1, x2, y2

Крок 2 a:=x1; b:=y1

Крок 3

Крок 4 y:=fun_1

Крок 5

8 z:=fun_1

Крок

1 p:=sqrt(a*a+b*b)

2 fun_1:=p*(a–b)

3

Рис. 1. Програмний код із функцією

Рис. 2.

ня, що повертається, стандартній змінній

Result можна присвоювати

Крок 1 Увести значення a, b, c

2 x:=a; y:=b; z:=c

Крок 3

Крок 4

umova = true, то крок 1 другого допоміжного алгоритму, інакше

Крок 5 plosha:='Не трикутник'

1

2

(x+y>z) and (x+z>y) and (y+z>x), то umova:=true, інакше umova:=false

1 p:=(x=y=z)/2

Крок 6 Виведення plosha Крок 2 plosha:=sqrt(p*(p–x)*(p–y)*(p–z)

Крок 7 Кінець Крок 3 Перейти до кроку 6 основного алгоритму

Для реалізації алгоритму розмістимо на формі компонент TEdit, 7 компонентів TLabel і компонент TButton. Об’єкт Edit1 призначений для виведення повідомлення Сторони трикутника, об’єкт Label1 — для виведення повідомлення x=, об’єкт Label2 — для виведення повідомлення y=, об’єкт Label3 — для виведення повідомлення z=, об’єкт Label4 — для введення

значення змінної а, об’єкт Label5 — для введення значення змінної b, об’єкт Label6 — для введення значення змінної с, об’єкт Label7 — для виведення результату, об’єкт Button1 — для надання

1

2

3

Функцію high можна використовувати як параметр циклу: for i:=0 to high(mas_1) do

його розмір невідомий, то для нього не можна виділити пам’ять. Тому й використовувати такий масив на цьому етапі не можна. Розмір відкритих масивів можна задавати і змінювати під час виконання програми. Виділення пам’яті масиву здійснюється за

функції SetLength, яка має таку структуру: SetLength (<ім’я відкритого масиву>, <розмір масиву>); Звільнення пам’яті, виділеної

індекс відкритого масиву дорівнює нулю, а

ній можна отримати за допомогою стандартної функції: high <ім’я відкритого масиву>; Параметром функції high є ім’я відкритого масиву, а результатом — індексний номер останнього елемента масиву. Наприклад, якщо виділено пам’ять для 100 елементів відкритого масиву, то функція high поверне число 99 (оскільки індексація починається з 0, і, відповідно, індекс останнього елемента масиву дорівнюватиме 99).

Відкриті масиви найчастіше використовуються як параметри підпрограм (процедур або функцій). Разом із тим їх можна використовувати

ін.). Але можна використовувати і нестандартні типи даних. У такому разі їх необхідно оголосити раніше оголошення підпрограм. Тип масиву оголошується за такою структурою: type <тип масиву>=array [список індексів] of <тип елементів>;

Наприклад: type skan = array [1..8] of byte; Опис підпрограми, наприклад процедури, у якій як параметр використовується відкритий масив, має такий вигляд: procedure <ім’я процедури> <ім’я масиву>: <тип масиву>; Наприклад: procedure proc_1 (vas_3: skan);

Приклад 4. На рис. 3 наведено програму, в якій

1

2

У всіх розглянутих раніше прикладах підпрограми викликалися з основної програми. А чи можуть, на ваш погляд, підпрограми викликати самі себе?

У програмуванні інколи використовують рекурсивні підпрограми. Виклик може виконуватися неодноразово. Рекурсивними підпрограмами можуть бути як процедури, так і функції.

Рекурсивною називають підпрограму, яка викликає сама себе.

Реалізація рекурсивних підпрограм заснована на структурі даних, що називається стеком. Важливо усвідомити, що

в процесі кожного звернення до рекурсивної підпрограми для

неї у стеці значень виділяється окремий фрагмент пам’яті. Фрагментом (або блоком) є певна кількість комірок пам’яті. У процесі першого звернення до підпрограми у вершину стека записується адреса команди основної програми, до якої потрібно повернутися після завершення всіх викликів рекурсивної підпрограми. У наступні блоки стека записуються значення фактичних параметрів процедури і дії, які потрібно виконати. Зазначимо, що рекурсивні обчислення в багатьох випадках є неефективними і тому часто замінюються рекурентними обчисленнями. Метод рекурентного обчислення потребує меншого обсягу пам’яті й реалізується швидше за рекурсив-

виразу на кожному кроці здійснюється через його значення на попередньому кроці. Наприклад, алгоритм об-

function st (x, n:integer): integer; begin if n=0 then st:=1 else st:=st(x, n–1)*x; end

Рівень рекурсіїРекурсивне «заглиблення»

0 Виклик z:=st (2,3) ↓ → Вихід z:=8

1 st(2,3):=st(2,2)*2 ↓

2 st(2,2):=st(2,1)*2 ↓

3 st(2,1):=st(2,0)*2 ↓

4 st(2,0):=1 → Класичним варіантом рекурсивної

st(2,3):=2*4 (8)

st(2,2):=2*2 (4)

st(2,1):=1*2 (2)

1

2

3

2

a1=6, b1=8 h2=15, a2=4, b2=10 h3= 8, a3=7, b3=12

трьох кіл. Обчисліть їх загальну довжину. r1=14, r2=8, r3=10

комп’ютером дотримуйтесь правил безпеки.

1 Виберіть один із варіантів завдань самостійно або за вказівкою

(У разі успішного виконання одного варіанта, виконайте інший.)

2 Розробіть алгоритм розв’язування завдання.

3 Розробіть програмний код реалізації алгоритму.

4 Уведіть код програми в комп’ютер і виправте всі синтаксичні помилки.

5 Виконайте програму для заданих початкових даних і доведіть, що програма функціонує правильно.

6 Виконайте програму для інших початкових даних і переконайтеся, що отримано правильний результат.

Зробіть висновок: чи існують такі значення початкових даних, для яких розроблена програма не працює.

Практична робота № 24

9.5, 9.4, 9.5, 9.2, 9.5, 9.3, 9.2

1

Виберіть один із варіантів завдань самостійно або за вказівкою вчителя. (У разі успішного виконання одного варіанта, виконайте інший.) Уважно проаналізуйте сутність завдання і тип даних.

2 Розробіть у вигляді блок-схеми або у словесній формі алгоритм розв’язування завдання.

3 Визначте необхідні компоненти та їхні властивості, розмістіть їх на формі й розробіть програмний код реалізації алгоритму.

Завдання: для кожного

1

2

код

4 Уведіть код програми в комп’ютер. Спробуйте виконати компіляцію програми. Виправте всі синтаксичні помилки.

5 Виконайте програму для заданих початкових даних і доведіть, що програма функціонує правильно.

6 Виконайте програму для інших початкових даних і переконайтеся, що отримано правильний результат.

Зробіть висновок: чим принципово відрізняється опрацювання двовимірних масивів від одновимірних.

Практична робота № 25

цифри числа у зворотному

x1=20, y1=120, x2=120, y2=120, x3=120, y3=40, x4=20, y4=40

x1=10, y1=90, x2=100, y2=90, x3=100, y3=10, x4=10, y4=10

1

2 Проаналізуйте умову завдання.

3

4

5

Які задачі цікавлять вас більше: ті, які

поставлені у формалізованому вигляді, чи ті, які сформульовані у словесній формі, для яких спочатку потрібно розробити

математичну модель? Наведіть приклади таких задач.

Задача № 1

У кожний період розвитку людства популярними були різні імена як серед жінок, так і серед чоловіків. Нині спостерігається тенденція до використання стародавніх імен, таких як Матвій, Кирило, Анастасія. Дослідіть, які імена найчастіше зустрічаються, наприклад, серед 11 учнів вашого класу. Розробіть необхідний алгоритм і програму визначення кількості різних імен.

Рекомендації.

Крок 3

формі необхідні компоненти, наприклад TListBox , TEdit і TButton.

Увести в об’єкт ListBox1 імена учнів класу, наприклад у такому порядку: Дмитро, Ольга, Олена, Дмитро, Аліса, Дмитро,

Edit1

на довжину, яка дорівнює початковій дистанції, поділеній на номер поточного тижня. Таким чином, математична модель бігу спортсмена така: 1, 1 + 1/2, 1 + 1/2 + 1/3, 1 + 1/2

почати роботу й увести літеру, на яку не починається жодна назва ліків у базі (масиві) аптеки, наприклад

відкритися вікно, орієнтовний зміст якого зображено на рис. 6. На рис. 7 подано програму, що реалізує описаний сценарій.

Рис. 7. Програмний код для провізора аптеки Проаналізуйте програму, доведіть, що вона функціонує правильно для іншої бази ліків.

Етапи підготовки до проектів

частини (модулі)

Формування груп для розробки проекту

(з урахуванням інтересів учнів)

Визначення основних

етапів розробки кожного

модуля проекту, строку

їх виконання та порядку

об’єднання окремих моду­

лів у єдиний проект

Формулювання технічних умов, яким повинен від­

повідати проект, переліку

літератури, якою доцільно користуватися у процесі роботи над проектом, по­

рядку його оформлення, тестування і захисту

Незважаючи на те що об’єкти проектування досить різноманітні, існують загальні принципи, яких слід дотримувати­

Правила і методика розробки проектів у кожній мові програмування має свої особливості.

Розглянемо деякі особливості створення навчальних проектів у середовищі візуального програмування Lazarus (рис. 2).

Проект у середовищі Lazarus — це програма, розроблена користувачем для розв’язування певної задачі. Проект об’єднує декілька файлів, із яких створюється єдиний файл, що виконується. Мінімальний склад файлів проекту такий:

1 Файл опису проекту (.lpi).

2 Файл проекту (.lpr). У ньому зберігаються всі основні параметри програми. Без цього файла неможливо виконати програму.

3 Модуль форми (.lfm). Містить опис усіх об’єктів, розташованих на формі. Файл містить також властивості тих об’єктів, які змінені програмістом.

4 Програмний модуль (.pas) — файл коду програми. Його можна поділити на окремі, менші за обсягом, модулі й кожний із

Зазвичай проект містить також файл ресурсів (.lrs). У ньому можуть зберігатися дані різних типів.

У результаті компіляції з файлів проекту створюється єдиний файл, що виконується, з розширенням exe. Ім’я файла збігається з іменем проекту. Користувач розробляє програмний модуль, усі інші додаються до проекту автоматично.

Програмний модуль має таку загальну структуру: unit <ім’я модуля>; //заголовок модуля interface //розділ опису (список модулів, типів, //констант, змінних, процедур і функцій) implementation //розділ коду програми end //кінець модуля

Розділ опису має таку загальну структуру: interface

uses <список_модулів>; type <список_типів>; const <список_констант>; var <список_змінних>; procedure <ім’я процедури>; … function <ім’я_функції>; Заголовок модуля починається ключовим словом unit, за яким слідує ім’я модуля і крапка з комою. Розділ опису починається ключовим словом interface. Тут описуються компоненти програмного коду: типи, класи, процедури і функції. Розділ implementation містить програмний код опрацювання даних, який розробляє користувач.

Рис. 2. Особливості створення проектів

wav MediaPlayer

bmp Paint

doc MS Word

xls MS Excel

Крок 1

Розмістити на формі 2 компоненти TStringGrid і компонент TButton. В об’єкт StringGrid1 увести дані, наведені у таблиці так, як зображено на рис. 1.

Рис. 1. Об’єкт StringGrid1 з уведеними даними

4

з чотирьох учнів 9–11 класів для участі

міжнародній олімпіаді з інформатики проводяться збори, на які запрошуються 8 учнів, нагороджених дипломами першого ступеня за результатами Всеукраїнської олімпіади поточного року. Усі учні після завершення зборів виконують контрольні завдання, які оцінюються максимальною сумою ба лів 600. Учні, які набрали максимальну кількість ба лів, потрапляють до команди. Розробіть алгоритм і програму формування команди учнів.

Рекомендації

Крок 3

4

Розмістити на формі 2 компоненти

TStringGrid і компонент TButton. Внести

в об’єкт StringGrid1 дані, знайдені в Інтернеті, про учнів і суму балів, набрану

ними на олімпіаді. В об’єкт StringGrid2

внести назви рядків і стовпців. Зра­

зок оформлення об’єктів зображено

на рис. 4.

Рис. 4. Об’єкт StringGrid1 з уведеними даними й об’єкт StringGrid2

учнів кожного класу. Рекомендації. Найдоцільніше для реалі­

зації цього завдання використати дві під­

програми. За допомогою однієї підпрограми можна створювати три масиви (за кількістю класів), у яких зберігаються отримані резуль­

тати кожного учня класу, а за допомогою дру­

гої підпрограми обчислювати середній ба л

учнів кожного класу. Для створення масивів

необхідно використати підпрограму­процеду­

ру, а для обчислення середнього ба лу або функцію, або процедуру. Оскільки від кожного класу в олімпіаді бере участь різна кількість учнів, то як

формальні параметри процедури краще використати відкритий масив. Для розробки програми можна використовувати різні компоненти, наприклад TEdit, TLabel, TMemo, TListBox, TStringGrid та ін. Можна також використати функції InputBox(), ShowMessage() і компонент TButton. Для аналізу ефективності розробленого вами проекту

і 11

рис. 11

реалізує

завдання, але замість процедури, у якій обчислюється середній ба л, використано функцію. Як випливає з аналізу

Комп’ютерний словник

База даних — сховище організованої сукупності даних різного типу, які відображають стан

об’єктів певної предметної галузі та зв’язки між ними.

Вербальна модель — опис об’єкта, процесу, явища природною мовою.

Відкритий масив — масив, у розділі var або type якого оголошується масив без діапазону

індексів, вказується лише тип елементів.

Головна діагональ — діагональ масиву, що

з’єднує лівий верхній елемент із правим ниж­

нім.

Двійковий пошук — пошук даних у впорядкованому масиві.

Двовимірний масив — структура даних одного типу, що складається з фіксованої кількості рядків і стовпців.

Допоміжний алгоритм — алгоритм, який може

неодноразово використовуватися в основному алгоритмі.

Експрес-сканування — швидке сканування, за допомогою якого сканується оперативна пам’ять і системні файли.

Електронний документообіг (обіг електронних документів) — сукупність процесів створення, опрацювання, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності,

а в разі необхідності — з підтвердженням

факту одержання таких документів.

Запит — об’єкт бази даних, призначений для

вибору з таблиці необхідних даних і подання

їх користувачу в зручній формі.

Запит із параметрами — запит, у процесі ви­

якого потрібно ввести деякі

доступність і цілісність даних

Інформаційна культура — елемент загальної культури людини, що є характеристикою особистості, яка проявляється в умінні цілеспрямовано працювати з інформацією, опануванні нових засобів інформаційно­комунікаційних технологій, дотриманні морально­етичних норм під час створення й використання інформаційних матеріалів.

Інформаційна модель — вербальний, графічний, математичний, табличний тощо опис об’єкта.

Інформаційна система — програмно­апаратний комплекс для зберігання

предметної

даних та їх опрацювання.

Інформаційні процеси — процеси, пов’язані з пошуком, збиранням, збереженням, опрацюванням, передаванням, відображенням і захистом інформації.

Інформаційна технологія — сукупність методів і способів пошуку, збирання, накопичення, зберігання й опрацювання інформації на основі засобів обчислювальної і комунікаційної техніки.

Ключ таблиці — стовпець (або кілька стовпців), який однозначно ідентифікує рядки.

Комп’ютерне моделювання — процес реалізації інформаційних моделей на комп’ютері.

234

Комп’ютерний словник

Математична модель — система математичних рівнянь, формул, числових множин, які описують деякі властивості об’єкта, процесу або явища.

Метод вибору — метод упорядкування елементів масиву, заснований на пошуку максимального (мінімального) елемента й зміні місця його розташування.

Моделювання — процес створення моделі.

Модель — сукупність найважливіших вла­

стивостей об’єкта, процесу, явища, яка визначається метою її створення і може мати різні форми вираження.

Модель даних — спосіб об’єднання даних

у структури.

Параметри підпрограми — дані, що передаються у підпрограму для опрацювання.

Підпрограма — логічно завершений фрагмент

програми з присвоєним іменем, до якого мож­

на звертатися неодноразово.

Побічна діагональ — діагональ масиву, що з’єд­

нує правий верхній елемент із лівим нижнім.

Редактор StringGrid — вікно для уведення еле­

ментів двовимірного масиву.

Рядок — набір символів певної довжини.

Символ — цифра, буква або інший знак клавіатури.

Синхронізація даних — процес перевірки та реалізації ідентичності вибраних даних на

різних пристроях.

Стандартна підпрограма — підпрограма, вбу­

дована у мову програмування.

Таблиця — об’єкт бази даних, у якому збері­

гаються дані різного типу.

Фактичні параметри — змінні, що вказані

в операторі виклику підпрограми.

Фільтрування даних — вибір із таблиці записів, які

забезпечує високий ступінь захисту комп’ютера від

сів та інших шкідливих програм.

chr (x) — функція повернення символу, код якого дорівнює х.

ColCount — кількість стовпців

TStringGrid.

consat (S1, S2) — функція об’єднання рядків S1 і S2.

copy (S, n, m) — функція копіювання m символів рядка S, починаючи з символу n.

delete (S, n, m) — функція вилучення з рядка S m символів, починаючи з позиції n.

InputBox() — функція, що застосовується для циклічного уведення елементів масиву.

insert (S1, S2, n) — функція вставлення в рядок S2 рядка S1, починаючи з позиції n.

length (S) — функція визначення довжини рядка.

ord (c) — функція повернення коду символу с. pos (S1, S2) — функція визначення номера позиції, з якої починається входження рядка S2 у рядок S1.

RowCount — кількість рядків компонента TStringGrid.

RSS — множина XML­форматів, яку використовують для публікації та

інформації, що часто оновлюється.

ShowMessage() — функція, що застосовується для циклічного виведення

TStringGrid — компонент, що використовується для введення/виведення двовимірних

сивів.

Алфавітний покажчик

А

Авторське право 10 Б

База даних 37

Безпечний сайт 116 В

Вербальна модель 141

Видавнича система 23

Відкритий масив 214

Г

Геосервіс 102

Головна діагональ 192 Д

Двійковий пошук даних 162

Двовимірний масив 184

Домен 85

Доменне ім’я 95

Доменна система імен 97

Допоміжний алгоритм 201 Е

Електронний документ 12

Електронний документообіг 13

З

Закладка 128

Запит 56 — із параметрами 59

на вибірку даних 56

на змінення 62 — на обчислення 59

даних 112 Звіт 70

І

Інтернет 90

Інтернет-провайдер 93

Інстант-месенджер 99

Інтернет-ресурс 107

Інформатика 4

Інформаційна безпека 110

Інформаційна культура 9

Інформаційна модель 141

Інформаційна система 8

Інформаційна технологія 5

Інформаційний процес 6

К

Канал зв’язку 81

Канал новин 130

Ключове поле 49

Компонент 149

— TListBox 154, 155

— TMemo 154, 155

— TStringGrid 187

Комп’ютерна мережа 76

— бездротова 82

— кабельна 81

— клієнт-серверна 77

— однорангова 77

Комп’ютерне моделювання 143

Комп’ютерний вірус 112

Лінійний пошук даних 161

Макет 23

Масив 152

Маска підмережі 94

Математична модель 141

Мережева спільнота 99

Мережевий протокол 87

Метод вибору 165

Метод обміну 167

Метод вставки 170

Моделювання 140

Модель 138, 140

Модель даних 38

Н

Настільна видавнича система 23

П

Параметри підпрограми 203

Право інтелектуальної власності 10

Публікація 22

Персональне навчальне середовище 120

Підпрограма 202

Побічна діагональ 192

Програма розпізнавання тексту 17

Програмне навчальне середовище 118

Процедура 204

Р

Резервне копіювання даних 118

Редактор StringGrid 187

Рекурсивна підпрограма 217

Робоча група 85

Рядок 172

С

Сервіси Веб 2.0 100

Сервіси Інтернету 99

Синхронізація даних 132

Стандартна підпрограма 201

Сортування записів 54

Т

Таблиця 46

Точка відновлення 118

Топологія 78

Ф

Фактичні параметри 205

Фільтрування записів 54

Форма 64

Формальні параметри 214

Функція 203

— chr (x) 174, 178

— concat (S1, S2, ...) 174, 175

— copy (S, n, m) 174, 176

— delete (S, n, m) 174, 176

— InputBox() 156

— insert (S1, S2, n) 174, 177

— length (S) 174, 175 ord (c) 174, 178

— pos (S1, S2) 174, 177, 179, 180

— ShowMessage() 156

Ш

Шаблон 25

Шкідлива програма 112 I

IP-адреса 94

Mac-адреса 89

RSS 130

URL-адреса 95

1.1.

2.1.

2.2.

3.1.

5.6.

5.10.

5.14.

6.1.

6.3.

7.1.

12.1.

1 2 3 4 5

Навчальне видання

РУДЕНКО Віктор Дмитрович

РЕЧИЧ Наталія Василівна ПОТІЄНКО Валентина Олександрівна

«Інформатика для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням інформатики»

підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Провідний редактор І. Л. Морева. Редактори Л. А. Каюда, Ю. М. Миронова. Художнє оформлення В. І. Труфен. Технічний редактор А. В. Пліско. Комп’ютерна верстка О. В. Сміян, С. В. Яшиш. Коректор Н. В. Красна. В оформленні підручника використані зображення, розміщені в мережі Інтернет для вільного використання Підписано до друку 20.07.2017. Формат 84×

Ум. друк. арк. 25,20. Обл.-вид. арк. 32,76. Тираж 5366 прим. Заказ № 2912. ТОВ Видавництво «Ранок», вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5215 від 22.09.2016.

21а, Харків, 61145. E-mail: office@ranok.com.ua. Тел. (057) 701-11-22, тел./факс (057) 719-58-67.

+

• додатковий матеріал

• приклади практичного застосування знань

• вправи для самостійного виконання

• запитання для перевірки знань

• Практичні роботи

• Комп’ютерний словник

• Алфавітний покажчик

Особливості підручника

• Дворівневість подання теоретичного матеріалу:

• визначений програмою — в основному тексті,

• додатковий — у спеціальних рубриках

• Описи практичних робіт

• Приклади практичного

• Система вправ для закріплення навичок роботи за комп’ютером

Інтернет-підтримка

• Онлайн-тестування за кожним розділом

• Додаткові матеріали до уроків