9 географія

ГЕОГРАФІЯ

УДК [911.3:37.016](075.3) М31

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.03.2017 № 417)

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Експерти, які здійснили експертизу підручника під час проведення конкурсного відбору проектів підручників для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів і зробили висновок про доцільність надання підручнику грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України»: Т. П. Кундис, учитель географії Херсонського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу № 48 Херсонської міської ради, учитель-методист; І. І. Булда, методист РМК при відділі освіти Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області; Л. Ю. Шабашова, старший науковий співробітник сектору територіальної організації суспільства Інституту географії НАН України, кандидат географічних наук

Масляк П. О. М31 Географія для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням географії : підруч. для 9 класу загальноосвіт. навч. закладів / П. О. Масляк, С. Л. Капіруліна. — Харків : Вид-во «Ранок», 2017. — 240 с. : іл.

ISBN 978-617-09-3372-0.

УДК [911.3:37.016](075.3)

interactive.ranok.com.ua

ISBN 978-617-09-3372-0

Масляк П. О., Капіруліна С. Л., 2017

Шановні дев’ятикласниці та дев’ятикласники!

Наші уявлення про навколишній світ формує кожна наукова дисципліна. Цілісні уяв­

лення про природу нашої планети, людське суспільство, образ певної території дає географія. Її роль у системі наук унікальна. Наукові дослідження переконливо довели, що

географія — єдина наука, яка об’єднує багатогранні знання про природу Землі та життєдіяльність людей. Якщо зараз ви тримаєте в руках цей підручник, отже, ви зробили свідомий вибір щодо

поглибленого вивчення географії. Цей вибір, імовірно, пов’язаний із подальшою професійною діяльністю, що матиме географічну

складову.

Минулого навчального року ви вивчали географію України, досліджували багатства, якими наділила її природа, знайомилися із закономірностями формування, розвитку та

розміщення населення й господарства.

Із плином часу ви дорослішаєте, розширюється та поглиблюється коло ваших інтересів. Дорослішим і глибшим стає світ, який

вас оточує, і світ географії також. Ви, мабуть, помітили, що на зміну красномовним

описам природи на уроках географії мину­

лого навчального року прийшли аналітичні

огляди, подорожі, робота зі статистичними

довідковими матеріалами, враження від ма­

льовничих

підручник відрізняється від його попередників, так само як доросле життя відрізняється

дитинства. І йдеться не лише про появу іншої назви курсу — «Економічна і соціальна географія світу». Річ у тім, що саме ця навчальна книга допоможе вам бути обізнаними щодо найважливіших викликів сучасного життя — глобальних проблем економіки, науки, суспільства. Навіть тим, хто добре підготовлений завдяки попереднім курсам географії, спочатку нелегко буде зрозуміти та проникнути в суть питань, які вивчає новий шкільний курс географії. Щоб допомогти вам у цьому, і був створений цей підручник. Тож ознайомимося, як із ним працювати. Весь матеріал підручника представлений трьома розділами. У першому подається загальна економіко­географічна характеристика сучасного світу — проблеми народонаселення, різноманіття природних ресурсів, загальні закономірності світового господарства, що віддзеркалює політичну ситуацію в різних куточках політичної карти світу. На сторінках другого розділу підручника

Передмова

вати, адже він — основне, хоча й не єдине

джерело географічних знань. Створюючи цей

підручник, ми намагалися залучити вас до

активної співпраці, адже ви набули достатньо

географічних знань, умінь і навичок у попе­

редніх класах. Тож запитання та завдання, наведені в тексті параграфа, допоможуть вам їх продемонструвати. Відповіді на ці запитання покажуть, що ви вже знаєте і над чим

треба замислитися, що пошукати в додаткових

джерелах географічних знань, що запитати

у вчителя географії.

Разом із вами будуть помічники — атласи, карти, довідники, енциклопедії, газети й жур­

нали, Інтернет, тож не забувайте про додат­

кові джерела інформації під час роботи над

завданнями.

Найголовніші терміни та поняття винесено в окрему рубрику «Словник».

В основному тексті кожного параграфа ви

знайдете такі позначки:

— скористайтеся атласом

— дайте відповідь на запитання

— виконайте практичне завдання

Кожен параграф закінчується висновками та підсумковими запитаннями і завданнями. Ці матеріали допоможуть вам визначити головні думки, які закладено в тексті параграфа, виявлять, чи все було для вас зрозумілим. Якщо ви не зможете знайти відповіді на підсумкові завдання самостійно, то перечитайте

ніться до вчителя географії.

різні вправи, завдання та запитання, які допоможуть вам визначити рівень власних досягнень. Їх можна виконати

або в класі, самостійно, у парі із сусідом по пар­

Вступ

науки.

ОБ’ЄКТИ ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ СВІТУ. Ви вже знаєте, що всі

об’єкти, явища та процеси на нашій планеті

існують і відбуваються у двох вимірах — просторі й часі. І коли ви вивчаєте будь­який

предмет, теж перебуваєте в цих двох вимірах. Простір — це Сонячна система, планета Зем­

ля, Європа, Україна, ваша область, село або

місто, вулиця, поверх вашої школи, певна класна кімната та місце, на якому ви в ній перебуваєте. Час — певне століття, рік, місяць, день, година, хвилина, секунда. Таким чином, простір — це географія, час історія. Їх неможливо відокремити один від одного. Недаремно відомий французький географ Елізе Реклю писав, що історія — це географія

в часі, а географія — це історія в просторі.

Поясніть, як ви зрозуміли вислів Е. Реклю.

Економічна і соціальна географія світу вивчає господарство й населення планети. Вони є об’єктом дослідження цієї науки. Однак на­

селення планети та його господарську діяльність вивчають економіка, соціологія, юридичні та інші науки. Предметом вивчення соціально­економічної географії світу є територіальна організація суспільства та господарства. Основні форми територіальної організації суспільства — держава або міждержавні об’єднання. Основною формою господарсько­економічної організації є національне господарство країни, а наднаціонально­господарською — економічний союз кількох країн (наприклад Європейський Союз). Найбільша форма — це світове господарство в цілому.

2

ПРОСТІР ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ. Що ж найбільше цікавить економічну і соціальну географію в економіці й населенні світу? Це взаємопов’язане розміщення об’єктів, явищ і процесів територією нашої планети, закономірності й принципи

них об’єктів на території в певному порядку.

Таким чином, предметом дослідження еконо­

мічної і соціальної географії світу є терито­

ріальна організація суспільства, тобто тієї

його частини, яка представлена господарством (мал. 1) і населенням (мал. 2).

Предмет дослідження цієї науки також

змінюється в просторі. Наприклад, ми може­

мо вивчати територіальну організацію транс­

порту світу або населення Південно­Східної

Азії. Економічна і соціальна географія комп­

лексно досліджує географічне положення, при­

родні умови й ресурси, населення та госпо­

дарство певної країни, наприклад Франції.

При цьому основна увага приділяється тери­

торіальній організації об’єктів і явищ, тобто

особливостям їх розміщення та зв’язкам між

собою і з територією, на якій вони розташо­

вані. Досліджуються також геополітичні ас­

пекти взаємодії різних країн і регіонів, значення яких і зараз залишається надзвичайно

важливим.

Наполеон I Бонапарт, великий французь­

кий полководець і реформатор, колись сказав: «Географія — це доля». І дійсно, ми розуміємо, що якби ви народилися

нішими. Зараз вони працюють майже в усіх

країнах світу, а українська діаспора стала однією з найчисленніших. Постійно розширюються соціально­економічні зв’язки нашої держави з іншими країнами та регіонами, що дає новий імпульс для розвитку еконо­

мічної і соціальної географії світу в нашій

країні.

Особливо актуальним це стає з наданням Україні безвізового режиму. Ця історична по­

дія, схвалена Європарламентом під головуван­

ням представника Мальти 17 травня 2017 р.,

відкриває перед Україною та її населенням

нові перспективи й можливості.

Індукції, дедукції, системний, порівняльний

Історичний, математичний, аерокосмічний, комп’ютерних технологій

Загальнонаукові Міждисциплінарні

МЕТОДИ ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Конкретно-наукові (спеціальні)

Картографічний, районування, польових досліджень, моделювання, спостережень, палеогеографічний, геохімічний, геофізичний

Мал. 4. Методи географічних досліджень.

МЕТОДИ ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. Еко­

За даними проекту «Музей народної творчості» (режим доступу: ridna-ukraina.com.ua/ ) знайдіть інформацію про українську діаспору однієї з країн. Підготуйте повідомлення із цієї теми на наступний урок. 3

номічна і соціальна географія світу використовує методи, характерні як для всієї

системи географічних, так і для ряду гума­

нітарних наук. Основними методами дослідження економічної і соціальної географії світу є статистичні , зокрема територіальна матриця (спеціально розроблена таблиця) для збору даних, необхідних у процесі підготовки стратегії територіальної організації суспільства; математичні ; просторово-територіальної систематизації та районування ; картографічний (створення економічних і соціальних карт регіонів світу, окремих країн і їхніх частин); історичний; порівняльний ; експедиційний (польових досліджень і спостережень) (мал. 4).

СЛОВНИК

Методи дослідження науки — система прийомів і способів пізнання загальних закономірностей і вивчення конкретних об’єктів.

1.

географічна наука?

3. За допомогою мал. 3 (с. 6) назвіть кра-

суперечностей. Стратегічні напрямки глобаль­

них змін на політичній карті світу ніколи не

бувають зрозумілими до кінця. Однак деякі тенденції розвитку сучасного світу стають

більш очевидними, коли ми звертаємося до

основних закономірностей розвитку людства.

Міжнародна інтеграція (економічна, політична, культурна) — об’єктивний процес зближення країн світу та їхніх суб’єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. У цілому початок XXI ст. ознаменувався перетвореннями, пов’язаними із загостренням боротьби між протилежними тенденціями роз­

витку суспільства. З одного боку, поширюються глобалізаційні процеси, які охоплюють усі

сфери людської діяльності, розвиваються процеси міжнародної інтеграції. З іншого — на­

ростають локальні (місцеві) дезінтеграційні процеси, що, як це не парадоксально, відбуваються паралельно з глобалізацією та інтеграцією. Саме в єдності й боротьбі цих проти­

лежностей і триває розвиток народів

Наприклад, у XIX ст. у світі існувало близько 50 країн. Із часом їхня кількість зросла до 100, потім — до 150, а нині

світу, то нам

стане зрозумілим, що справа тут у глибинних

процесах змін саме в територіальній організа­

ції суспільства, тобто в географії. На початку XXI ст. все актуальнішим стає географічний

закон неминучого розпаду імперій. Історія пов­

ністю

підтвердила цю закономірність.

Зі шкільного курсу всесвітньої історії пригадайте та назвіть імперії, які свого часу розпалися

на окремі держави. У зв’язку з постійним ускладненням те­

риторіальної організації суспільства (на будьяких освоєних людством територіях з’являється все більше нових об’єктів, створених руками людини) виникають нові проблеми.

Тому у XXI ст. очевидну перевагу в соціально­економічному розвитку мають не великі за площею та кількістю населення країни, а малі й середні. Це пов’язано з тим, що ефективно

управляти великими країнами в умовах без­

перервного ускладнення територіальної орга­

нізації суспільства стає все важче. Звідси й той беззаперечний факт, що нині за показниками ВВП на одну особу лідерство тримають

малі й навіть карликові країни. Вам уже відомо, що валовий внутрішній продукт (ВВП) є одним із найважливіших показників розвитку економіки будь­якої країни. Він характеризує кінцевий результат виробни­

чої діяльності економічних одиниць, із яких складається сфера матеріального і нематері­

ального виробництва країни. ВВП вимірюється як вартість товарів та послуг, виготовлених

цими одиницями для кінцевого використання. Таким чином, одним із фундаментальних принципів XXI ст. у галузі економічної і соціальної географії світу є гасло: «Управлятися локально, діяти глобально».

2014 р.2015 р.2016 р.

1Люксембург 118 204101 994103 199

2Швейцарія 86 14580 67579 242

3Норвегія 97 06674 82270 392

4Ірландія 54 41151 35062 562

5 Катар 93 99076 57660 787

6Ісландія 52 68850 85459 629

7США 54 36055 80557 436

8Данія 61 50752 11453 744

9Сингапур 56 09952 88752 961

10Австралія 61 06250 96151 850

67Росія 13 872 90548929

70Китай 762579898113

131Україна 292420042194 441Індія 160016171723

одну

Зробіть висновки. Очевидною є важлива роль географії в новітніх суспільних процесах, які відбуваються нині у світі. Так, перетворення України на «кухню геополітичної погоди» в Європі та світі має у своїй основі багато географічних складових. Серед них не останню роль відіграють особливості політико­ та економікогеографічного положення нашої держави. Визначальне значення має географія і у створенні раціонального адміністративно ­ територіального поділу країн. Усі країни, навіть невеликі, поділяються всередині на менші адміністративні одиниці (штати, області, департаменти, провінції тощо). Створення

лежними тенденціями розвитку суспільства. З одного боку, поширюються глобалізаційні процеси та розвиваються процеси міжнародної інтеграції. Паралельно з ними наростають місцеві дезінтеграційні процеси.

„ Постійне ускладнення територіальної

2.

3.

4.

Дослідження. Джерела географічної

1. Розгляньте схему на мал. 2.

2. Самостійно ознайомтеся з двома­трьома джерелами географічних знань та поясніть, яку саме додаткову інформацію (крім тієї, що міститься в підручнику) вони мають. Як можна її використати під час вивчення географії?

3. Скористайтеся матеріалами

сайта Інституту передових технологій (електронний режим доступу: iat.kiev.ua

kartographia.com.ua

раціонально та на краще. Ми будуємо підприємства, які щохвилини забруднюють повітря, воду, ґрунти, знищуючи саму природу. Тож спробуємо скласти загальну характеристику населення світу, визначити роль і місце людини в сучасному світі, аби краще зрозуміти, що ж таке сучасне географічне середовище, як

ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ. Географічне середовище — частина географічної оболонки Землі. Вона є місцем життєдіяльності суспільства, забезпечує його природними ресурсами для існування, відтворення та розвитку. Із розвитком суспільства поняття географічного середовища постійно розширюється.

клімату поєднується з його континентальністю

та Росії. Зробіть висновки. 2

ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА Й ПРИРОДИ В ГЕОГРАФІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ В МИНУЛОМУ ТА

СЬОГОДНІ. Як ви пам’ятаєте з уроків історії, первісні люди займалися збиранням дикорослих

плодів і полюванням. Вони майже ніяк не впливали на довкілля. Першою великою подією

в їхньому житті стало оволодіння вогнем. На­

ступний визначальний крок у розвитку людства — перехід до вирощування культурних рослин і розведення тварин. Це дало змогу контролювати виробництво їжі. Тепер її збільшення, урізноманітнення, покращення залежа­

ли вже лише від розуму й працездатності людей. Від цього часу людство вже не просто користувалося дарами природи. Воно почало все активніше змінювати довкілля, пристосовуючи

його до своїх потреб. Виникали перші землеробські поселення. За 4 тис. років до н. е. землеробство з’явилося на територіях Північного Китаю, Мексики, Перу, України (між річками Дніпро та Дністер).

За допомогою додаткових джерел знань зна-

йдіть інформацію про трипільську цивілізацію.

Розкажіть про результати своєї роботи.

Нові форми господарювання розвивалися

в найсприятливіших для цього природних умо­

вах. Природа й людина ніби об’єднували свої зусилля заради прогресу. Звідси ці форми гос­

подарювання поширювалися на інші регіони

з менш сприятливими природними умовами.

Здобуваючи все нові «перемоги» над природою, людство поступово збіднювало довкіл­

ля. Почали загострюватися екологічні проблеми. Деякі вчені вважають, що в основі

загибелі більшості давніх цивілізацій лежать

на межі другого і третього тисячоліть, вплив природних умов на життя та господарську діяльність людини істотно зменшився. Науково­технічний прогрес, новітні технологічні досягнення дали змогу людині успішно освоювати території з екстремальними природними умовами. Почалося інтенсивне господарське вивчення та освоєння Півночі, пустельних і напівпустельних районів Африки, Америки, Азії та Австралії. З’явилися нові наукові станції в Антарктиді. Швидкими темпами освоювалися багатства Світового океану, гірських територій, екваторіальних лісів Амазонії тощо. У деяких регіонах світу вироблена людиною енергія стала суттєво перевищувати кількість сонячної енергії. На жаль, майже скрізь цей процес супроводжувався виникненням екологічних проблем (мал. 2). Вчені стверджують, що екологія є наймолодшою з усіх наук. За допомогою додаткових джерел інформації знайдіть підтвердження цього факту.

сурси.

довкілля, але все­таки пе­

реважатиме розумний підхід. На думку вчених, у першій чверті XXI ст.

посилиться вплив людської діяльності на клімат Землі, особливо в окремих її регіонах.

Триватиме глобальне потепління, викликане

парниковим ефектом, що змусить людство

шукати шляхи більш екологічно безпечного

господарювання. Можливо, у середині XXI ст.

розпочнеться новий етап розвитку цивілізації.

Людство, озброєне небаченими досі технічними засобами, більш рівномірно розподілятиме по планеті водні, лісові, земельні та інші ре­

„

„ Науково-технічний прогрес, новітні

умовами, але цей процес супроводжується

2.

3.

4.

5.

не використовуються безпосередньо в процесі виробництва, але мають вплив на життєдіяльність людей. Найбі льше від природних умов залежать сільське господарство,

тощо. Природні ресурси — компоненти природного середовища, сукупність об’єктів і систем живої та неживої

природи, які оточують людину й використовуються

в процесі виробництва благ для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства. Їх класифікують за різними критеріями. Природно-ресурсний потенціал — сукупність потенціалів окремих видів ресурсів, тобто природних умов і ресурсів, що використовуються або можуть використовуватися в господарстві.

Природні умови мають значний вплив на спеціалізацію господарства та є різними в різних куточках нашої планети. У регіонах із сильними морозами, суховіями, торнадо й тайфунами, проявом інших негативних природних

явищ суспільство змушене витрачати значні

додаткові кошти на забезпечення нормального життя людей і функціонування економіки.

Спрогнозуйте наслідки урагану «Метью» (мал. 1).

На півночі Росії, Канади, Алясці (США)

взимку температура знижується до –60—70 °С.

Від повеней страждають Китай, Бангладеш,

Індія, деякі європейські країни. Велика кількість опадів спричиняє руйнівні селі та снігові лавини. Країни Південно­Східної Азії, Карибського басейну відчувають на собі руйнівну силу тайфунів. Катастрофічні землетруси відбуваються в районах, де розташовані

сільського господарства. Усі вони густо заселені й добре освоєні. Особливо багато їх на узбережжях морів та океанів. Знайдіть на карті світу в атласі території

(2014 р.)

(2016 р.)

газ (2014 р.) Кам’яне вугілля (2014  р.) Уранова руда (2016 р.)

руда (2016 р.)

ресурси (2015  р.)

СШАВенесуелаРосіяСША АвстраліяРосіяРосіяКитай

Індія Саудівська Аравія ІранРосія КазахстанСШАБразиліяІндія

РосіяКанада Катар КитайРосіяБразиліяСШАСША

(жовтень 2016 р.)

КитайІран Туркменистан АвстраліяКанадаАвстраліяКанадаІндонезія КанадаІракСШАІндія НігерУкраїнаКитайБразилія

Проаналізуйте дані таблиці. Зробіть висновки. 2

схемою (мал. 2) наведіть

КАЦІЯ. Ресурсозабезпеченість країн різна,

оскільки природні ресурси розміщені на планеті дуже нерівномірно. Вона залежить не лише від наявності ресурсів, але

Крім того, одні країни, наприклад,

мають багато нафти й природного газу, але в них обмежені водні, лісові та інші ресурси.

Однак існують країни, де є всі ресурси в різній кількості: США, Росія, Казахстан, Китай, Канада, Бразилія, Австралія та ін.

Природні ресурси класифікують переваж­

но за походженням, характером їх відновлення та способом використання в господарстві.

Переважна

ресурсозатратну (екстенсивну) економіку. Це означає, що для збільшення виробництва

природного довкілля, у якому живе людство, багатства й можливості природи, що людина використовує для власних потреб

1. Назвіть ознаки понять «природні умови», «природні ресурси», «природноресурсний потенціал».

2. Наведіть приклади різних видів природних ресурсів за способом утворення та сферою використання.

3. Поясніть, чому наявність або відсутність природних ресурсів

4.

y енергетичні (нафта, природний газ, вугілля, горючі сланці);

y металеві (руди чорних, кольорових, рідкісних, благородних металів);

y неметалеві (будівельні матеріали: будівельне каміння, цементна сировина, будівельні глини; індустріальна мінеральна сировина: слюда, азбест, графіт, скляні піски тощо; хімічна сировина: солі, сірка, селітра; сировина для виробництва мінеральних добрив

топаз тощо). Велике значення мають паливно­енергетич­

байджані, на шельфі Північного моря тощо.

Основні родовища вугілля розташовані в США, Китаї, Росії, Австралії, ПАР та Україні. Най­

більші родовища урану — в Австралії, Казах­

стані, Росії та Канаді. Пам’ятайте, що треба

порівнювати запаси будь­якої мінеральної си­

ровини в тій чи іншій країні або регіоні світу

з темпами їх видобутку. Крім того, постійні

пошуки нових родовищ змінюють баланс країн у загальносвітовому масштабі.

Швидкими темпами людство освоює аль­

тернативні види енергетичних ресурсів: енер­

гію земних надр (Ісландія, Нова Зеландія, США, Росія, Італія), вітру (США, Нідерланди, Бельгія, Данія), Сонця (Німеччина, Китай, Японія, США, Італія, Франція) (мал. 1).

Серед мінерально ­ сировинних ресурсів виділяються запаси руд металів як головних конструкційних матеріалів. На залізні руди багаті такі країни, як Канада, США, Україна (45 % розвіданих запасів світу), Китай (43 % світового видобутку), Бразилія, Австралія. Найбільші у світі родовища марганцевих руд (75 % від світових) розташовані в Україні. Вони добуваються як шахтним, так і кар’єрним способами (мал. 2).

Основні запаси алюмінієвої сировини (боксити, алуніти, нефеліни) зосереджені у Гвінеї (27 % світових запасів), Австралії (33 % світо­

вого видобутку) і Камеруні. Великі поклади бокситів знайдено у В’єтнамі. Ресурси мідних руд розміщено переважно в країнах Африки, Казахстані, США, Польщі, Канаді, Чилі.

Ресурсів прісних вод найбільше на території Росії, Канади, США, Бразилії, деяких екваторіальних африканських країн.

та покажіть на карті атласу найбільш повноводні річки кожного

лісів із більш цінною деревиною) (мал. 3). До найродючіших ґрунтів

чорноземи, сірі лісові, каштанові, алювіальні річкових долин. Великі площі чорноземів та близьких до них за родючістю ґрунтів зосереджені в Україні, США, Росії, Канаді та Китаї.

У XXI ст. почали інтенсивніше освоювати­

ся й ресурси Світового океану. Особливо

кий внесок у це роблять Японія, Китай, США, Німеччина, Бразилія, Індонезія, Австралія. Швидкі темпи освоєння природних ресурсів у світі загострюють проблему вичерпних мінеральних ресурсів. Саме вони становлять основу міжнародної торгівлі. Зі зростанням видобутку зменшується час вичерпання цих корисних копалин. Через це неминуче зростатиме ціна на них.

2

КАРТИ СВІТОВИХ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ. Одним із головних джерел географічної інформації є карти. Географічні атласи містять

ВИСНОВКИ

різні за змістом карти світу та регіонів, на яких відображено розміщення мінеральних ресурсів суходолу й шельфу, корисних копалин, земельних ресурсів і ресурсів Світового океану. Найпоширенішими є географічні карти, на яких окремо подаються мінеральносировинні ресурси, кліматичні умови та ресурси, природні водойми й водні ресурси, у тому числі підземні води. Зазвичай на одній карті відображені ґрунти й земельні ресурси.

Перегляньте атлас та знайдіть карти, які присвячені характеристиці природних ресурсів. Яку інформацію вони містять?

3.

краще забезпечені.

4. За допомогою таблиці та мал. 4 (с. 18) охарактеризуйте складові світового земельного фонду.

5. Оцініть значення територіального поєднання природних ресурсів для потреб розвитку господарства.

6. Поясніть вплив людини на природу в процесі використання природних умов та ресурсів на прикладі мал. 2, 3 (с. 18).

Мал. 1. Наслідки нераціонального природокористування: 1) танення покривних льодовиків; 2) опустелювання; 3) замор риби у водоймах. 1 2 3

вана на вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорону географічного середовища та природних ресурсів. Воно

передбачає оптимальність зв’язків суспільства й природи, екологізацію виробничої діяльності, збереження просторової цілісності природи

в процесі її господарського використання.

СЛОВНИК Природокористування — використання властивостей навколишнього природного середовища для задоволення економічних, екологічних, оздоровчих, лікувальних, культурних, естетичних та інших потреб людини.

Нераціональне природокористування по­

лягає в негативному впливі людини на природу. Він підриває відтворювальні можливості природи та призводить до промислового забруднення навколишнього середовища, зниження або знищення оздоровчих і естетичних

цінностей природи, тобто вичерпання природних ресурсів. Нераціональне природокористування може бути результатом як навмисних, так і ненавмисних дій, а також стихійних явищ.

2

ГЕОЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕГІОНІВ РІЗНИХ ТИПІВ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ. За особливостями й масштабами взаємодії людини з довкіллям розрізняють чотири типи природокористування: доаграрний, аграрний, індустріальний і постіндустріальний. Деякі вчені називають п’ятий тип, який, на їхню думку, має набути поширення в майбутньому, — ноосферний. Цей тип ґрунтуватиметься на принципах раціонального глобального використання суспільством природних

Мал.

Доаграрний тип природокористування зни­

кає на наших очах. Він зберігся лише в най­

менш доступних куточках Землі: екваторіаль­

них лісах Амазонки, Африки, Південно­Східної

Азії та Нової Гвінеї. Племена, які проживають

у цих віддалених місцевостях, продовжують

жити в гармонії з природою, беручи від неї тільки найнеобхідніше, полюючи на тварин

і збираючи дикорослі фрукти й овочі, мед тощо.

Вони не завдають шкоди природі, не змінюють її. Так жили наші предки тисячі років тому.

На території, де мешкають ці племена, з усіх

боків насувається цивілізація в сучасному її розумінні, і зникнення цього типу природокористування є тільки питанням часу.

Значно більш поширеним усе ще зали­

шається аграрний тип природокористування, характерний для окремих африканських, азіатських і латиноамериканських країн. Великі

міста з їхніми індустрією та сферою обслу­

говування в цих країнах нерідко співіснують

з аграрним суспільством із його вирощуванням сільськогосподарських рослин і розведенням тварин. При цьому в багатьох країнах цих регіонів селяни, як і сотні років тому, вирощують урожай і годують тварин переважно для особистого споживання. У той самий час зростають

У країнах, що розвиваються, формується індустріальний тип природокористування із характерним для нього видобутком різноманітних корисних копалин і докорінною зміною ландшафту. Ліберальне екологічне законодавство цих країн сприяло винесенню сюди екологічно брудних і небезпечних виробництв із розвинених країн. Тут вирубуються ліси, будуються великі підприємства, виснажуються родовища мінеральних ресурсів, які переробляються на дешеві напівфабрикати, що продають у розвинені країни. Постіндустріальний тип природокористування характерний для розвинених країн світу, у першу чергу ЄС, США, Канади, Японії тощо. Тут існує суворе екологічне законодавство, яке блокує розміщення

ції.

3

ШЛЯХИ ЗБЕРЕЖЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. Можливо, мають рацію ті вчені, які вважають, що від екологічної катастрофи світ може врятувати лише перехід людства

від четвертого типу природокористування до

п’ятого, тобто ноосферного.

Поняття «ноосфера» було запропоновано

французами, математиком Е. Леруа (1927 р.)

і католицьким філософом П. Тайяром де Шар­

деном (1930 р.). Обґрунтував його український

вчений В. Вернадський (1944 р.). У ноосфері

розумна людська діяльність стає визначаль­

ним чинником розвитку біосфери. Планетар­

ний простір (природне середовище) перетворю­

ється людським розумом на основі екологічно

грамотного використання його ресурсів. Ноосфера як нова, вища стадія

яти порятунку природи, виконуючи прості правила її збереження.

2)

укової діяльності

ристання, відновлення, покращення й охорону географічного сере-

явищ. Воно

можливості природи та призводить до вичерпання природних ресурсів. „ До заходів, спрямованих на охорону довкілля, належать: вторинне використання ресурсів і води, упровадження замкнених циклів промислового виробництва; створення та розширення природоохоронних територій; обмеження несанкціонованого викидання сміття, викидів в атмосферу та гідросферу, обмеження вилову риби, полювання тощо. „ Наблизити час ноосферного природокористування допоможе особистий внесок кожного в охорону довкілля: раціональне та бережливе ставлення до всіх ресурсів, які використовуються. ЗАПИТАННЯ І

1. Дайте визначення понять «природокористування», «ноосфера».

2. Поясніть проблеми та перспективи використання природних ресурсів на сучасному етапі.

3. Оцініть наслідки та перспективи природокористування на прикладі вашого регіону.

4. Охарактеризуйте геоекологічні проблеми регіонів світу з різними типами природокористування.

5. Запропонуйте шляхи збереження навколишнього середовища на прикладі вашого регіону.

Ресурсозабезпеченість — співвідношення

запасами природних ресурсів та їх видобутком і використанням. Вона виражається кількістю років, на яку має вистачити певних ресурсів, або запасами в розрахунку на одну людину. Ресурсозабезпеченість: Запаси Річний обсяг видобутку = Кількість років.

Ресурсозабезпеченість: Запаси Кількість населення країни = Кількість на одну особу.

Цей

процес визначався повною залежністю людства від природи. Саме природне середовище в усіх своїх проявах створювало межі зростання

кількості первісних людей. Зміна кількості

населення планети, за оцінками вчених,

проживало 3 млн осіб. За 2 тис. років до н. е. ця цифра вже становила 50 млн. На

початку нашої ери кількість жителів планети

зросла до 250 млн осіб. Через тисячу років ця

цифра досягла 275 млн осіб. У 1800 р. людей стало вже 905 млн (мал. 1). Через 100 років їхня кількість сягнула 1,6 млрд. Далі відбува­

лося лише прискорення цього процесу: 2 млрд

осіб у 1931 р., 3 млрд осіб — у 1961 р. У 2004 р.

жителів Землі стало 6,2 млрд. І нарешті, на

кінець 2016 р. ця цифра досягла 7,36 млрд осіб.

Так, за рік населення світу зростає майже на

78 млн осіб, або на 1,08 %.

Поясніть, чому кількість населення на Землі почала стрімко зростати, а потім цей процес уповільнився.

сокі показники народжуваності, а також низькі

показники смертності. У деяких країнах із цим типом смертність перевищує народжуваність, і кількість населення зменшується. Такий тип характерний для економічно розвинених країн, а також країн Східної Європи. Другий тип відтворення властивий країнам Азії, Африки та Латинської Америки. Для нього характерні високі показники народжуваності, зниження смертності й високі темпи приросту населення.

Найвищий природний приріст населення

спостерігається в Африці (Нігер, Уганда, Ма­

лаві) — понад 33 особи на 1000 осіб населення.

Найнижчий (від’ємний) характерний для країн

Східної Європи та Балканського півострова (Україна, Болгарія, Сербія). Тут смертність

перевищує народжуваність на 4—6 осіб на

1000 осіб. Цей процес має назву депопуляція, або вимирання нації.

Спробуйте назвати причини депопуляції населення в окремих країнах світу.

3 МЕХАНІЧНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ. Механічний рух населення, або міграції, це переселення людей або з однієї країни до іншої (зовнішні), або з однієї частини країни в іншу (внутрішні).

Поняття «еміграція» та «імміграція» вам уже знайомі з попереднього курсу географії, а з історії ви знаєте про Велике переселення

народів і про те, що люди постійно переміщу­

валися планетою. Повсюдне розселення людей

на Землі — це також наслідок міграцій (мал. 2).

Масового характеру міграція набула за часів капіталізму. Її осередком стала Європа. За

СЛОВНИК

Еміграція (від латин. emigratio — виселення) — вимушена або добровільна зміна місця проживання людей, переселення з країни їхнього народження в інші країни з економічних, політичних або релігійних причин. Імміграція (від латин. immigro — вселяюся) — в’їзд громадян інших

проживання, зумовлений економічними, політичними, релігійними або особистими причинами.

Америки, Австралії, Нової Зеландії, деяких країн Африки. З Африки насильно вивозили мільйони рабів до Америки. Пригадайте, із якою метою в XIX ст. відбувалося насильницьке вивезення рабів до Америки. Наприкінці XX ст. міжнародна міграція робочої сили набула значних масштабів. На початку 1990­х рр. у країнах Заходу вже налічувалося понад 25 млн мігрантів. Більше половини з них опинилися в багатих країнах ЄС. У Швейцарії мігранти становлять понад 25 % економічно активного населення, у Німеччині — понад 10 %. Досить привабливими для мігрантів є США, нафтодобувні країни Перської затоки, ПАР. Значна кількість людей виїхала за кордон і з України.

На карті світу знайдіть країни, де існує численна українська діаспора. Що ви про неї знаєте? Як вона утворилася?

100 років — із 1815 до 1915 р. — із Європи в інші частини світу переселилося до 40 млн осіб; більшість із них — до Північної Америки (США, Канада). Значні міграційні

Розділ

Поряд з економічними причинами міграції

населення все помітнішими стають і політич­

ні чинники. Упродовж десятиліть люди на­

магалися залишити такі країни, як СРСР, Куба, Камбоджа, НДР тощо. Крах комуністичної системи в цих країнах та зникнення «залізної завіси», тобто закритих кордонів, спричинили нову хвилю міграцій (мал. 3).

Поясніть, як міграції впливають на кількість населення окремих країн.

У наш час найбільш поширеними стають

вимушені міграції. Таких мігрантів називають біженцями. Розрізняють різні типи біженців, зокрема, екологічні (у випадку техногенних

або природних катастроф; наприклад, Чорно­

бильська катастрофа викликала переселення сотень тисяч людей), військові (військово­політичні події на сході України спричинили

переселення до інших регіонів понад 2 млн осіб). Велику хвилю міграцій до країн ЄС ви­

1.

тури населення України?

ВІКОВА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ СВІТУ. Населення у віковій структурі, як правило, розподіляється за однорічними або п’ятирічними віковими групами. Проте для оцінки загальних структурних зрушень застосовують зручний для суспільства й особливо його економіки розподіл людей на три вікові групи: молодшу (0—14 років), середню (15—59 років) і старшу (60 років і більше).

переважно консервативні та не сприймають прогресивних змін у суспільстві. Це небезпечно для будь­якої країни світу. Що ви знаєте про консервативність людей літнього віку в Україні?

Найбільша частка дітей — у населенні Африки, Азії

Графічно вікова структура населення зображується віковою пірамідою: по горизонталі відкладається кількість (частка) окремих вікових груп, а по вертикалі — вік (мал. 1).

Вікова структура населення планети за­

лежить від кількох чинників. Головними серед них є рівень народжуваності та смертності

населення. На неї можуть впливати війни, масові міграції населення тощо. Для будь­якої держави особливо цінними є люди в праце­

здатному віці. Важливо також мати достатню кількість молодих. Річ у тому, що літні люди

1Японія83,780,586,8 2Швейцарія83,18086,1 3Сингапур838085

4Австралія82,880,984,8 5Іспанія82,880,185,5 6Ісландія82,781,284,1 7 Італія 82,780,584,8

8Ізраїль82,580,684,3 9Франція82,479,485,4 10Швеція82,480,784 104Суринам71,668,674,7 105Україна71,366,376,1

106Тринідад

71,267,974,8 180Чад 53,151,754,5 181ЦАР 52,550,954,1

низьку очікувану тривалість життя. Звичайно, тут висока частка населення дитячого віку (0—14 років) і невеликий відсоток людей

похилого віку (65 років і старше). Другий

тип — це країни з невисокою народжуваніс­

тю, низькою смертністю та великою очікува­

ною тривалістю життя. Наприклад, на ост­

рові Окінава в Японії сотні людей мають вік

понад 100 років. Відбувається так званий

процес «старіння нації», який можна вважати негативним для розвитку країни. Із кож­

ним роком усе менша частка працездатного

населення має «годувати» все більшу кількість непрацездатних людей похилого віку.

Проаналізуйте дані таблиці (с. 27). Запишіть висновки в робочий зошит.

у світі більша, ніж чоловіків. Узагалі це співвідношення визначається рівнями смертності чоловіків і жінок у різних країнах світу. Проте, наприклад,

Африки (Намібія, Малаві, ПАР, Зімбабве, Лесото) тривалість життя жінок менша за тривалість життя чоловіків. Цей чинник залежить від рівня життя жінок, національних

2

СТАТЕВА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ СВІТУ. Важ­

ливе практичне значення для будь­якої країни має і статевий склад населення, тобто спів­

відношення між чоловіками й жінками. Відомо, що є умовно «чоловічі» й «жіночі» професії та

навіть цілі галузі господарства. Статева струк­

тура населення будь­якої країни і світу в цілому формується під впливом процесів народжуваності, смертності, рівня медицини, міграцій

і війн тощо. Зрозуміло, що втрати у війнах та

через

В економічно розвинених країнах чоловіків у сільській

жінок, оскільки в умовах високомеханізованого сільського господарства основні роботи виконують чоловіки. Частина ж жінок переселяється до міст для роботи у сфері послуг. Протилежна ситуація спостерігається в країнах, що розвиваються. Тут міста притягують із сільської місцевості значну

1.

РАСОВИЙ, МОВНИЙ ТА

СЕЛЕННЯ

Населення світу

СКЛАД

на окремі групи за його расовим, етнічним і мовним складом. Усе людство належить до трьох основних рас: європеоїдної, монголоїдної та негроїдної. Дехто з учених виділяє ще американську й австралійську раси. До першої

вони відносять індіанців Америки, до другої

аборигенів Австралії та деякі народи Океанії, Південної і Південно­Східної Азії. Багато науковців американську расу зараховують до монголоїдної та виділяють відповідно чотири раси. Понад 30 % населення планети — це

мішані й перехідні раси. До них належать ефі­

опи, меланезійці, метиси та мулати Америки.

Метиси — це нащадки міжрасових шлюбів. Зазвичай в антропологічному відношенні

вони посідають проміжне положення між расами, що змішуються. В Америці метисами

називають нащадків від шлюбів європеоїдів з індіанцями; у Середній Азії — нащадків від шлюбів монголоїдів із європейцями. Бразильські метиси — це нащадки шлюбів португальців з індіанцями тупі, які сьогодні складають

більшість населення країни (вони відомі під назвою мамелюкос). Метисів — нащадків між­

расових шлюбів індіанців з африканцями

називають пардо. У країнах із переважно од­

норідним населенням метиси нерідко стають

жертвами расових переслідувань. Мулати — нащадки від мішаних шлюбів

представників негроїдної та європеоїдної рас.

Мулати складають значну частину населення

Латинської Америки та країн Карибського басейну (Домініканська Республіка, Куба, Бра­

зилія), деяких країн Африки (ПАР, Намібія). Саме слово «мулат», імовірно, має іспанське

або португальське походження та вперше згадується в іспанських документах ХVІ ст. Усе людство складається з окремих націй. Нація є ширшим поняттям, ніж раса. Наприклад, американська нація США об’єднує представників усіх людських рас. Етнічний (національний) склад населення світу досить різноманітний. Нині на Землі проживає близько 5 тис. народів і племен. Кількість населення в кожній етнічній групі коливається від декількох сотень і навіть десятків осіб

осіб (китайці, або ханці, — близько 1,3 млрд осіб, хіндустанці — 250 млн осіб). До великих націй належать і українці. Їх у світі понад 70 млн осіб. Нині характерною тенденцією є постійне зменшення кількості націй, що пов’язано з асиміляційними процесами малих народів. За допомогою порталу «Українська етнографія» (режим доступу: etno.us.org.ua) знайдіть додаткову інформацію про українську діаспору. Підготуйте повідомлення. Національні критерії лежать в основі поділу людства на окремі держави. Більшість держав світу є однонаціональними, тобто основна народність складає від 70 до 90 % населення. Це Японія, Данія, Україна, Швеція, Польща тощо.

за другим — етніч­

на спільність, що характеризується єдиною

самосвідомістю і мовою. Етнос — група людей із загальними ознаками, до яких можна віднести походження, культуру, мову, самосві­

домість, територію проживання тощо.

Нація, на відміну від етносу, більш широ­

ке, складне й пізніше утворення. Це вища

форма етносу, яка змінила народність. Нація

включає в себе кілька етносів, об’єднаних спільною історичною долею. Наприклад, фран­

цузька й швейцарська нації є поліетнічними, американці ж зовсім не мають яскраво вираженої етнічної належності.

2

НАЙПОШИРЕНІШІ МОВНІ СІМ’Ї ТА ГРУПИ. На­

селення Землі поділяється не лише за на­

ціональною, але й за мовною ознакою. Близько 2,5 тис. основних мов об’єднуються за

певними ознаками близькості в мовні групи, а ті, у свою чергу, у мовні сім’ї. Найбільші

мовні сім’ї — індоєвропейська, китайськотибетська та семіто­хамітська.

Близькість мови не завжди означає близь­

кість генетичного походження народів або на­

віть їхніх рас. Так, дуже близькі між собою за

мовами тюркські народи належать навіть до різних рас. Наприклад, азербайджанці й турки — до європеоїдної, а казахи, киргизи і якути — до монголоїдної. Слов’яномовні росіяни мають угро­фінське походження,

У мовно найближчих до українців білорусів і

у білорусів — балтійське).

Дізнайтеся, представники яких мовних сімей навчаються у вашій школі.

Найчисленнішою є індоєвропейська сім’я, до якої належить й українська мова (2,5 млрд осіб). До її складу входять мовні групи: слов’янська (українці, поляки, болгари, білоруси, серби, хорвати тощо), романська (французи, італійці, іспанці тощо), германська (німці, шведи, голландці, норвежці, англійці, американці США тощо), іранська (перси, афганці, курди, таджики тощо) (мал. 1).

Китайсько-тибетська мовна сім’я — друга за чисельністю. Її складають китайська й тибето­бірманська мовні групи. З інших великих мовних сімей виділяється семіто-хамітська мовна сім’я.

Єгипет,

та інші

Північної Африки й Південно­Західної Азії, євреї Ізраїлю, народи Ефіопії, Сомалі та ін. До найпоширеніших мов світу належать китайська (1,3 млрд осіб), англійська (0,5 млрд), гінді й урду (450 млн), іспанська (300 млн) та арабська (понад 200 млн осіб).

Вчені вважають, що під загрозою зникнення перебувають до 90 % існуючих нині мов. У нашому столітті щорічно перестає існувати до десяти мов. З історії ми знаємо, що в Європі за останні століття зникло багато мов, наприклад латинська, готська, корнуельська

Великий вплив на життя багатьох народів і країн має релігія.

Релігія — це віра людини в те, що її життя на Землі не є випадковим. Воно має певний сенс і визначається надприродними силами. Кількість віруючих у світі постійно збільшується, але в країнах Західної Європи

й США, навпаки, зростає кількість атеїстів.

Релігія є важливою складовою людської ци­

вілізації, явищем сучасної культури. Якщо розглядати культуру як сферу духовного життя

людей, то релігія є її невід’ємною частиною.

Без неї нині не можна уявити собі моральний та етичний розвиток сучасної людини, її світогляд, способи й форми спілкування між людьми тощо.

Разом із тим релігійний екстремізм, тероризм, нетерпимість, які все більше поширюються у світі, створюють одну з найбільших проблем інтеграції та подальшого розвитку сучасного світу. За допомогою додаткових джерел дізнайтеся, що таке релігійний екстремізм, тероризм і нетерпимість. Наведіть приклади цих негативних явищ.

ширенішими у світі є три релігії: християнство, іслам і буддизм (мал. 1). Їх вважають світовими релігіями , тому що вони мають багато віруючих на різних континентах. У Європі майже скрізь поширене християнство: католицизм (Португалія, Іспанія, Італія, Франція тощо), протестантизм (Нідерланди, Велика Британія тощо), православ’я (Греція, Україна, Білорусь тощо).

В Азії поширені всі три світові релігії. Це насамперед іслам сунітського напрямку. Лише в Ірані, а також частково в Іраку, Ємені та Азербайджані панує шиїтський його напрямок. Найбільшою мусульманською країною світу (понад 200 млн віруючих) є Індонезія.

Таїланд, В’єтнам, Камбоджа, Лаос, Малайзія, Шри­Ланка). Певна кількість населення цієї частини світу сповідує християнство (мал. 2).

У Північній Африці, а також у ряді країн, що розташовані на південь від Сахари, поширений іслам сунітського напрямку. Він також переважає в Сомалі та Ефіопії (хоча остання

Християнство («помазаник», «месія») — напрямок єдинобожжя, що відрізняється від інших вірою в Ісуса Христа як утілення Бога заради спасіння людства (мал. 3). Зародилося в Ізраїлі (Палестина) в I ст. на

сході Римської імперії. Розкол на православ’я та католицизм (західну й східну гілки) відбувся в 1054 р., а  в 1517 р. виник протестантизм. Іслам  («сумирність», «покірність») — релігія, що сформувалася в VII ст. в Аравії. Через ідейні розбіжності у VIII ст. утворилося п’ять основних релігійно-політичних об’єднань, найбільшими з яких

є сунізм (близько 85 % прихильників) і шиїзм (15 %).

Засновником вважається пророк Магомет (570— 632 рр.), що як посланець Всевишнього

віруючих євреїв, заснована відповідно до Танаху (Старого Заповіту) на заповітах Бога — праотця Авраама б лизько 1750 р. до н. е. і доповнена заповітами Мойсея близько 1300 р. до н. е. Індуїзм  («вічна релігія», «вічний шлях») — стародавня національна релігія, корені якої сягають ведичної цивілізації — культури Індії, що пов’язана з найстарішими священними текстами аріїв та їхніх нащадків-індоаріїв — Ведами. Заснована між 2 тис. до н. е. та V—VI ст. до н. е. Конфуціанство  — китайська етично-філософська школа, заснована філософом Кунфу-цзи (Конфуцій, 551—479 рр. до н. е.). Спираючись на давні традиції, він розробив концепцію способу життя ідеальної, справедливої, гуманної, скромної, стриманої людини та принципи організації суспільства китайців. Так, за його вченням, влада правителя священна, мета державного управління — інтереси народу, основа соціального устрою — моральне самовдосконалення індивіда, що дотримується норм етикету. Місцеві традиційні релігії та вірування —

культи,

канських народів посідає культ предків. Компонентами релігійних уявлень більшості африканців є фетишизм (шанування певних матеріальних

2.

3. Поясніть, чому у світі існують

4.

5.

7 млрд людей, які розміщені по ній дуже нерівномірно. Це пов’язано з різними природними, історичними, економічними, екологічними, політичними чинниками. Є регіони, які мають середню густоту населення понад 1000 осіб на 1 км2. Водночас значні території суходолу (близько 16 %) практично не заселені. Живучи будь­де на Землі, людина обов’язково працює, отже, незаселені території не освоєні економічно. На освоєних територіях скрізь помітні наслідки людської діяльності (є рілля, про­

кладено шляхи сполучення міст, побудовані самі міста з їхньою промисловою та житловою забудовами тощо) (мал. 1).

селення світу. Це землі давнього штучного зрошення й долини найбільших річок Південної, Південно­Східної та Східної Азії, долина Нілу в Африці, промислові райони в Європі та Північній Америці, узбережжя океанів та морів тощо. У Східній півкулі розміщується більше населення (до 86 %), ніж у Західній, а в Північній півкулі — більше, ніж у Південній, де проживає лише близько 10 % населення.

карті густоти населення

До незаселених територій належать припо­

лярні, високогірні райони (майже всі гірські

ділянки, розміщені вище за 5000 м), більшість великих пустель Азії та Північної Африки. У той самий час у найбільш густозаселених районах світу, які становлять приблизно 7 % суходолу, зосереджено понад 70 % усього на­

200­кілометровій зоні вздовж морських узбереж, які становлять 16

усього

населення світу. Середня густота населення світу вже перевищила 50

Мал. 2. Густота населення в країнах світу. ВИСНОВКИ „ На Землі

НАЙБІЛЬШ ЗАСЕЛЕНІ РЕГІОНИ ТА КРАЇНИ

СВІТУ. Можна виділити декілька районів із найбільшою концентрацією населення (мал. 2):

y Східна Азія (Китай, Японія, Республіка Корея (неофіційна назва — Південна Корея)), де проживають понад 1,55 млрд осіб.

y Південна Азія (Індія, Бангладеш, ШриЛанка, Пакистан та ін.), де зосереджено близько 1,68 млрд осіб.

y Південно-Східна Азія (Індонезія, Філіппіни, Таїланд, Малайзія та ін.) — понад 0,5 млрд осіб.

За допомогою інтернет-ресурсу countrymeters. info/ru/World визначте зміни зазначеної статистики на сьогодні.

Якщо розглядати ситуацію щодо розміщення населення у великих регіонах світу, то очевидною стає нерівномірність розселення людей. Понад 60 % їх зосереджено в країнах Азії. Це найнаселеніший регіон світу.

На другому місці з постійним зростанням кількості та густоти населення перебуває Африка. Натомість питома вага кількості населення європейських країн невпинно зменшується.

такі системи розселення сформовано в межах багатьох країн. Розвиток господарства, інтеграція країн у різні регіональні утворення зумовлюють процес об’єднання

систем розселення. Цьому сприяє і розвиток

транспорту. В усьому світі відбувається процес урбанізації , тобто зростання міст і підвищення їхньої ролі в житті суспільства.

Визначальна роль у формуванні систем роз­

селення належить містам­мільйонерам. Нині їх на планеті вже понад 300. Навколо них

переважно і формуються великі скупчення населених пунктів різної величини. Так утво­

рюються міські агломерації. Найбільші у сві­

1Шанхай 24 256 800 6340,53826Китай 2Карачі 23 500 000 35276663 Пакистан

3Пекін 21516 000 16410,54 1311Китай

4 Делі 16 349 831 1483 11 320 Індія

5Лагос 16 060 303 1171,28 13 712 Нігерія

6Тяньцзінь 15 200 00011 760 1293Китай

7Стамбул 14 160 467 54612593Туреччина

8Токіо 13 513 734 21916168Японія 9Гуанчжоу 13 080 500 7434,41759Китай

10Мумбаї 12 442 373 603,4 20 680 Індія Таблиця 2 НАЙБІЛЬШІ

(на 2015 р.) Місце Назва Кількість населення, осіб Площа, км2 Країна

1Токіо— Йокогама 37 843 000 8547Японія

2Джакарта 30 539 000 3225Індонезія

3Карачі 25 423 000 945Пакистан

4Каїр 25 600 000 1761Єгипет

(від латин. urbanus — міський) — соціально-економічний процес зростання міст, збільшення кількості міського населення, поширення міського способу життя. Міська агломерація (від латин. аgglomeratio — приєднання) — територіальне скупчення населених

пунктів (великих і малих міст), які об’єктивно об’єд-

5Лагос 25 323 000 907Нігерія

6 Делі 24 998 000 2072Індія

7Маніла 24 323 000 1580Філіппіни

8Сан-Паулу 23 865 000 2707Бразилія

9Шанхай 24 416 000 3820Китай

10Мумбаї 24 312 000 814Індія

Мал. 1.

наприклад, уздовж Тихоокеанського узбе­

режжя Японії від Токіо і Йокогами до Осаки

і Кобе (понад 60 млн осіб) простягнувся ме­

галополіс Токайдо, а вздовж Атлантичного

узбережжя США від Бостона до Вашингтона (понад 50 млн осіб) — мегалополіс Бос-Ваш.

Понад 50 % населення світу живуть у містах, які виконують різні функції: адміністративні, промислові, торговельні, транспортні.

Проте є й такі, що спеціалізуються на якомусь

одному виді діяльності. Наприклад, порт Суец великий транспортний вузол, міста Гейдельберг, Кембридж, Оксфорд — науковоосвітні центри, Ялта, Карлові Вари, Ніцца

міста­курорти, є міста — військові бази (Севастополь, Гібралтар, Тулон), релігійні центри (Єрусалим, Мекка). Майже всі міста виконують політико­адміністративні функції. Серед них ви­

діляються міста, які побудовані безпосередньо як столиці (Бразиліа, Канберра, Оттава, Астана).

Знайдіть перелічені міста на карті атласу.

У яких країнах вони розташовані?

2

НАЙБІЛЬШ УРБАНІЗОВАНІ РЕГІОНИ ТА КРАЇНИ

СВІТУ. Рівень урбанізації в різних країнах

неоднаковий. Найвищий він у Бельгії та Ку­

вейті (близько 97 %), а також в Австралії та

Великій Британії (близько 92 %).

Високоурбанізованими також є Японія, Венесуела, Ізраїль, Уругвай, Німеччина, Ісландія, Катар. А країни­карлики, такі як Ватикан, Монако, Сингапур та інші, майже на 100 % складаються з міського населення

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК УРБАНІЗАЦІЇ

НИ. Урбанізація породжує ряд

розв’язання. Концентрація промисловості та автомобільного транспорту різко погіршує екологічний стан у містах. У країнах, що розвиваються, урбанізація набула особливо стрімкого та стихійного, неконтрольованого характеру. Безземелля й неможливість знайти роботу в селі виштовхують мільйони переважно молодих людей до міст. Однак міста не здатні забезпечити ні роботою, ні житлом, ні комунальними послугами таку велику кількість мігрантів. Тоді міста зростають за рахунок утворення нетрів — районів з антисанітарними умовами життя. Такий тип урбанізації називають

помилковою, або хибною урбанізацією. У нетрях нині проживає 80 % населення АддисАбеби (Ефіопія), 70 % — Касабланки (Марокко).

Багато міст світу вже досягли свого «стану насичення» і не мають ресурсів для подальшого розвитку. Екологічні та інші проблеми призводять до того, що найзаможніша частина населення

в житті суспільства, відбувається в усьому світі. Урбанізація породжує ряд економічних, соціальних та екологічних проблем, що потребують ефективного розв’язання. Містам-мільйонерам, яких сьогодні на планеті вже понад 300, належить визначальна роль у формуванні систем розселення. „ Навколо великих міст концентруються населені пункти різної величини та формуються міські агломерації. У густонаселених районах світу великі міські агломерації можуть зливатися, утворюючи мегалополіси. Є міста, які зростають за рахунок утворення нетрів — районів

санітарними умовами життя.

тип

називають хибною. „ Міста виконують різні функції: адміністративні, промислові, торговельні, транспортні тощо. Сьогодні існують країни, які майже на 100 % ск ладаються з міського населення. ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять «урбанізація», «міська агломерація», «мегалополіс», «нетрі», «субурбанізація».

2. Поясніть причини нерівномірності розміщення населення світу.

3. Поясніть, звідки та куди спрямовані основні

4.

(мал. 1). Кількість

сільського населення продовжує зростати, але оскільки міста розвиваються швидше, частка

селян постійно скорочується. Зростання кіль­

кості сільських жителів відбувається за рахунок

країн, що розвиваються. Динаміка питомої ваги

сільських жителів у світі є такою: у 1960 р. їх

було 67 %, у 1990 р. — 57 %. За оцінками вче­

них, зараз на планеті загалом налічується до 20 млн сільських населених пунктів. Вони дуже різняться за величиною,

на одному місці село існує декілька сотень років. Тут переважає розсіяне розселення: окремі ферми, приміські селища з обслуговуючими закладами для груп ферм.

2

РЕГІОНИ ТА КРАЇНИ СВІТУ З ПЕРЕВАЖАННЯМ

СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ. У багатьох країнах, що розвиваються, усе ще переважає сільське населення. Форми сільського розселення тут особливо різноманітні. Вони здебільшого ще

сильно залежать від місцевих природних умов, спеціалізації та рівня розвитку сільського господарства. Переважають великі села, місцеві ринкові, ярмаркові центри (мал. 2). Навколо плантацій виникли сучасніші поселення з більш високим рівнем комфорту. У районах кочового скотарства мережа стаціонарних сільських поселень узагалі відсутня.

Проаналізуйте мал. 1 і зробіть висновки.

Сільське населення переважає в Індії, Китаї, багатьох

розвинених країн світу сільське населення не перевищує

розмірами, формою, основними заняттями їхніх жителів тощо. „ У світі поширені групова й розсіяна форми розселення сільського населення. Через те що більша частина сільського населення високорозвинених країн зайнята не в сільському господарстві, відбуваються щоденні маятникові міграції вранці до

в село.

„ Навколо плантацій виникли більш сучасні

2.

країни забезпечені робочими місцями та чи

мають вони самостійні, незалежні від держа­

ви засоби існування для себе і своєї родини.

Існують різні ознаки форм зайнятості (мал. 1).

Наприкінці XX ст. відбулися значні зміни

аграрному секторі, теж упала до 50 % і менше (у 1950 р. було 78 %). Іншою тенденцією є зменшення кількості зайнятих у сфері матеріального виробництва й натомість зростання у сфері послуг (фінанси, управління, наука, освіта, охорона здоров’я). Згідно з прогнозами, така тенденція збережеться

Нелегальна

програмного забезпечення, роботою з електрон­

но­обчислювальною технікою тощо.

зумової праці (службовці, чиновники, працівники апарату управління, менеджери, інженерно-технічний персонал); «сірі комірці» — працівники галузей соціальної інфраструктури, сфери обслуговування; «золоті комірці» — висококваліфіковані науковці та фахівці, що мають підприємницькі здібності.

На вашу думку, які «комірці» є найбільш високооплачуваними у світі?

2

ОСНОВНІ СФЕРИ ДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ В КРАЇНАХ РІЗНИХ ТИПІВ. Структура зайнятості віддзеркалює структуру господарства країни, рівень розвитку окремих виробництв, тенденції змін як в економіці, так і в суспільстві в цілому. У розвинених країнах рівень зайня­

торгівля, комунальні послуги, банківська справа, логістика, рекреаційне готельно­туристичне та санаторно­медичне господарство тощо).

Складіть перелік професійних вимог до претендентів на здобуття посади продавця-консультанта, стюардеси, хірурга, керівника банківської філії. Чи будуть однаковими ці вимоги? Поясніть, чому.

Безпосередньою виробничою силою в постіндустріальних країнах давно стали наука й освіта. Суспільство висуває все вищі вимоги до кваліфікації фахівців, рівня їхнього інтелектуального розвитку, креативності (нестандартного мислення). Попереду в питомій вазі зайнятих у сфері послуг перебувають США та країни Західної Європи. Розгляньте та проаналізуйте дані таблиці. Зробіть

24,02021,920,323,07,030,3

74,478,973,179,074,013,036,1

2.

3.

Люди працюють у різних галузях господарства. Одні зайняті в промисловості, інші у сільському господарстві, на транспорті, у сфері послуг (крамницях, ресторанах, школах, лікарнях, туристичних фірмах тощо). Кожна сфера діяльності важлива для людей.

Із розвитком суспільства й економіки від­

бувається перерозподіл зайнятих у рі зних

сферах господарства. Люди час від часу втрачають або за власним бажанням залишають роботу в одних галузях і знаходять її

інших. Між однією роботою та пошуком іншої

іноді проходить певний час, коли людина

є безробітною.

Безробіття — це переважання вільної робочої сили над попитом на неї. Основними

показниками безробіття є частка безробітних

серед економічно активного населення, три­

валість безробіття — середній час, який витрачає безробітний у пошуку нового місця роботи.

У розвинених країнах до безробітних від­

носять людей, які зареєстровані як такі в уря­

дових службах зайнятості. Розрізняють фрикційне, структурне й циклічне безробіття. Фрикційне безробіття викликано постій­

послуги. Через це скорочується зайнятість населення, а

на робочу силу. Таким чином, частина економічно активного населення неминуче час від часу втрачає роботу. Ці

Поцікавтеся, як знайшли роботу ваші близькі. Чи користувалися вони при цьому послугами служби зайнятості?

Своєрідна модель ринку праці існує у Швеції. Тут держава активно втручається в його формування: за допомогою прийнятих законів, податків, урядових капіталовкладень у ті чи інші сфери господарства вона вирішує проблему за­

йнятості та навіть визначає рівень оплати праці. У Японії, у свою чергу, діє так званий

довічний найм на роботу, який гарантує працевлаштування на фірмі до досягнення пенсійного віку. При цьому розмір платні й усіх

додаткових виплат (премій, заохочень тощо)

залежить від віку та стажу роботи.

2

РІВЕНЬ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ. Рівень

життя та його якість — взаємопов’язані

категорії. Рівень життя (ВВП на одну особу, тривалість життя, частка безробітних, забезпеченість житлом тощо) визначається як інтегральний показник, який спирається на

об’єктивні показники. А якість життя — інтегральний показник, який визначає рівень не лише багатства, але й комфорту, безпеки та навіть щастя в тій чи іншій

1Норвегія 45 854832

2Швейцарія23 118313119

3Данія 92 3316783

4 Нова Зеландія 1417 26191121

5Швеція 71 41712578

6Канада 815 7211916

7Австралія1214 101151594

8Нідерланди1013 124519137

9Фінляндія338 57133185

10Ірландія1818 148174610

69Індонезія3990 7878937012321 70Україна127521203779549041

71Азербайджан5170 948268719280

працюючі. „ Безробіття — це складне економічне,

роботи й заробітку. Рівень безробіття визначається як відношення кількості безробітних, зареєстрованих

до населення працездатного віку. Розрізняють фрикційне, структурне та циклічне безробіття.

Рівень

населення».

2. На основі знань про кількість, відтворення та вікову структуру населення країн і регіонів світу назвіть регіони та країни світу, які мають надлишок і нестачу економічно активного населення.

3. Оцініть

4.

5.

населення?

1. Проаналізуйте статево­вікові піраміди, які характеризують населення Афганістану, Японії та України (мал. 3).

2. Зробіть висновки щодо вікової структури та статевого складу населення на прикладі цих трьох країн.

3. Спрогнозуйте проблеми, пов’язані з віковою структурою населення цих країн на найближчі 15—20 років. ВИСНОВКИ

вікових групах відображено в правій і лівій частинах статево-вікової піраміди. Хоча в середньому хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток, але надалі їх співвідношення приблизно вирівнюються, а в старших

1. Скориставшись таблицями

1. За допомогою додаткових джерел підготуйте презентацію, присвячену темі проекту. Можна скористатися англомовними інтернет­ресурсами (електронний режим

Джерела Інтернету

доступу: france-palestine.org/ — Асоціація Франція—Палестина, palestinechronicle. com/ — Палестинська хроніка).

2. Презентуйте результати своєї роботи.

y fao.org/3/a-i5588r.pdf — загальний стан лісів світу (2016 р.)

y data.worldbank.org — сайт Світового банку (статистика) (англійською мовою)

y hdrstats.undp.org — сайт міжнародних показників людського розвитку y www.cia.gov — Всесвітня книга фактів ЦРУ (англійською мовою)

в межах конкретної країни. Економічно та організаційно вона складається із сукупності галузей та сфер діяльності, які тісно пов’язані між собою, а в роз-

традиційних до наукоємних, технології створення науково-промислових комплексів, транснаціональних корпорацій, розширення обміну послугами, інформацією, науково-технічною документацією, тенденції та показники розвитку промисловості світу;

„ навчитеся пояснювати чинники та особливості розміщення рослинництва і тваринництва; „ зможете характеризувати функції та основні види діяльності міжнародних галузевих і регіональних організацій; „ познайомитеся з поняттями «світове господарство», «міжнародний поділ праці», «міжнародна спеціалізація», «науково-технічний прогрес (НТП)», «глобалізація», «економічна інтеграція», «міжнародна інтеграція»; „

робити з них вино та

олію. Інші були позбавлені такої можливості,

географічно так вдало, що людство їх відновлює і

грало безперервне вдосконалення транспорт­

них засобів. Почалося масове виробництво

товарів на основі машинної індустрії, були збудовані величезні пароплави для перевезення товарів і людей, створена мережа міждержавних судноплавних і залізничних магістра­

лей, побудовані залізничні вузли й морські

порти (мал. 2).

Знайдіть у додаткових джерелах інформацію

про голландську Ост-Індську компанію. Зберіть

відомості про історію розвитку світової торгів-

лі. Підготуйте повідомлення на наступний урок.

Поступово розвиваючись і постійно при­

скорюючись у своєму розвитку, світове госпо­

дарство дійшло до повсюдного використання

досягнень науково­технічного прогресу, який

докорінно змінив галузеву структуру світового господарства та його територіальну орга­

нізацію.

2

ОСОБЛИВОСТІ

ЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА. Для сучасного світового

господарства характерною рисою є постійне підвищення продуктивності праці на основі швидкого науково-технічного прогресу (НТП). Зниження собівартості продукції, що випус­

кається, і вдосконалення транспорту створили можливість з економічною вигодою доставляти сировину, напівфабрикати й готову про­

дукцію майже в будь­яку точку планети. На

перше місце вийшло безперервне вдоскона­

лення технології виробництва на основі НТП. Перетворення науки на безпосередню вироб­

ничу силу, розширення інфраструктурної сфери світового господарства (торгівлі, транспор­

ту, зв’язку) — одна зі сторін глобалізації світового господарства. Друга її сторона — економіко­географічна. Сформувалася нова динамічна географічна модель світового господарства. Вона базується на

«розповзанні» ядер, або центрів світового гос­

економічної сили. СЛОВНИК

Глобалізація (від франц. global — загальний, такий, що охоплює всю земну кулю) — складний

гранний

який поширюється на всі сфери суспільного життя: економічну, соціальну, політичну, духовну.

но­Західної Азії, Канада, Австралія, Бразилія, Південна Корея, Сингапур тощо. Цей процес триває. До глобалізованої економіко­географічної системи світового господарства залучаються Індонезія, Таїланд, Мексика тощо. Зараз на перше ядро (центр) світового господарства, тобто Європу, припадає не більше 25 % світового валового внутрішнього продукту (ВВП). Таким чином, у наш час глобалізована економіко­географічна модель світового господарства набула поліцентричного (багатоядерного) характеру. В основі подальшої інтеграції та глобалізації світового господарства перебуватиме наука. Найбільші корпорації вкладатимуть у науку все більше коштів. НТП й надалі впливатиме на зміни в розміщенні світового господарства. Основними центрами та регіонами виробництва й інших видів економічної активності залишатимуться території з передовою наукою та освітою. Перспективною формою територіальної організації науково­виробничих

США 18 % світового виробництва, 16 % світової торгівлі

ЄС 22 % світового виробництва, 30 % світової торгівлі

Японія 11 % світового виробництва, 8 % світової торгівлі

Китай 11 % світового виробництва, 16 % світової торгівлі

пов’язаних між собою міжнародними економічними зв’язками, поступово сформувалося вже наприкінці XIX ст. Докорінно галузеву структуру світового господарства та його територіальну організацію

змінив науково-технічний прогрес.

„ Динамічна географічна модель світового господарства базується

на «розповзанні» ядер (центрів) світового господарства планетою та

постійному переформатуванні системи просторово-територіальних

економічних зв’язків. „ У наш час глобалізована економіко-географічна модель світового господарства набула поліцентричного (багатоядерного) характеру.

„ Перспективною формою територіальної

подарства ставатимуть технополіси як цілеспрямовано сформовані зони діяльності, у яких поєднуються науково-дослідні інститути,

1.

2.

3.

розвивається на основі міжнародного (геогра­

фічного) поділу праці. Іншими словами, країни спеціалізуються на виробництві певних товарів або наданні послуг та обмінюються

ними між собою (мал. 1).

Міжнародний поділ праці обумовлений

економічними, соціальними, природними, на­

Куби, Японії, Індонезії.

Спеціалізація Німеччини

найкращих

автомобілів

іншої техніки визначається ментальністю німецької нації

та її схильністю до творчості саме в технічній галузі. Природно­кліматичні умови тропічних країн, розміщених на узбережжі, дозволяють їм спеціалізуватися в наданні послуг із рекреації та туризму (мал. 2).

ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ. Процеси глобалізації світового господарства відбуваються нині у формі міжнародної економічної

інтеграції. У ній сьогодні переважає регіональне об’єднання

y SACU — митний союз країн Південної Африки (ПАР, Лесото, Свазіленд, Ботсвана, Намібія) y WAEMU — Західноафриканський економічний і валютний союз (Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуар, Гвінея-Бісау, Малі, Нігер, Сенегал, Того) y CEMAC — митний та економічний союз країн Центральної Африки (Камерун, Центральноафриканська республіка, Чад, Республіка Конго, Габон та Екваторіальна Гвінея)

y EAC — Східноафриканське економічне

Руанда, Південний Судан) Мал.

торгівлю між країнами і його учасниками та

обмежує торгівлю з державами, які до нього

не входять (мал. 3).

За допомогою політичної карти Африки в атласі знайдіть країни, які входять до складу інтеграційних утворень, зображених на мал. 3.

Спільний ринок передбачає вільний рух

товарів, інформації, людей, капіталів у межах

територій країн, які підписали угоду про його

створення.

Економічний союз, зберігаючи всі риси

попередніх економічних інтеграційних об’єднань, також передбачає запровадження єдиної

валюти. Вона створюється на основі організації спільної фінансової системи країн — учас­

ниць цього союзу (мал. 4). Назвіть відомий вам економічний союз країн

інтеграції є

ський Союз (ЄС), інтеграційне об’єднання країн Північної Америки НАФТА, Південної Америки — МЕРКОСУР, УНАСУР, азійське інтеграційне об’єднання СААРК тощо. Наприклад, ЄС пройшов усі стадії розвитку регіональної інтеграції європейських країн від зони вільної торгівлі до економічного союзу та рухається до створення політичного союзу. Північноамериканська НАФТА (США, Канада і Мексика) нині є класичною зоною вільної торгівлі. МЕРКОСУР, який охоплює Аргентину, Бразилію, Уругвай і Парагвай, теж є зоною вільної торгівлі із задекларованою (заявленою) метою створення в майбутньому спільного ринку.

між собою, тобто міжнародний поділ праці, обумовлена економічними, соціальними, природними,

історичними особливостями різних територій, їхнім економіко- і політико-географічним положенням.

„ Процеси глобалізації світового господарства відбуваються нині у формі міжнародної економічної інтеграції (регіональних об’єднань країн — географічних сусідів).

„ Існує декілька рівнів економічної інтеграції: зона вільної торгівлі, митний союз, економічний або політичний союз. „ Прик ладами інтеграційних утворень різного рівня й ступеня інтеграції є Європейський Союз (ЄС), інтеграційне об’єднання країн Південної Америки — МЕРКОСУР та ін.

1. Дайте визначення понять «міжнародний поділ праці», «міжнародна спеціалізація», «економічна інтеграція», «міжнародні економічні відносини».

2. Наведіть приклади господарської спеціалізації окремих країн світу, поясніть причини її формування.

3. Поясніть причини існування обміну товарами, послугами, інформацією, науково-технічною документацією між країнами.

4. Поясніть, як сучасні процеси інтеграції, що відбуваються у світовому

подарстві, впливають на рівень життя кожної людини.

має власну будову (структуру), тобто складається з різних за величи­

ною галузевих і територіальних підрозділів. Галузі, у свою чергу, об’єднуються в сектори,

а господарства окремих країн у регіони.

Виділяють такі галузі: промисловість, сільське господарство, будівництво, виробнича і невиробнича інфраструктура. До інфраструктури належать транспорт, зв’язок, матеріально­технічне забезпечення, соціальні й освітні установи, іригаційні споруди, мережі електропостачання та інші інженерні комунікації (водо­, тепло­, газопостачання).

Назвіть інфраструктурні утворення, які є у вашому регіоні. Пригадайте з курсу історії, що таке акведук. Які іригаційні споруди використовували давні землеробські цивілізації?

Галузі світового господарства та їхні підрозділи об’єднуються в такі сектори (мал. 1): y первинний сільське, лісове господарство та добувна промисловість);

y вторинний — обробна промисловість, електроенергетика, будівництво; як сировину використовує готову продукцію первинного сектору;

y третинний — сфера послуг (фінанси, наука, освіта, охорона здоров’я, туризм тощо), торгівля, зв’язок, транспорт. Назвіть продукцію, яку випускають підприємства

виробництва

ƒ виробництво

• деревини і паперу

•

і напоїв

ƒ транспорт

ƒ торгівля

ƒ туризм

ƒ наукова діяльність і освіта

фінансова діяльність

комп’ютерне програмування ƒ інформаційні послуги

підрозділів. Під впливом НТП постійно зменшується

СЛОВНИК

Науково-технічний прогрес (НТП) — поступальний еволюційний рух та розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва під впливом науки і техніки; об’єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення їхньої ефективності.

Тенденції впливу НТП на світове господар­

ство найкраще ілюструють структурні зміни

в господарстві США. Тут створено найбільш

сприятливі умови для впровадження досягнень

НТП в економіку. Структурна перебудова гос­

подарства під впливом НТП в американському суспільстві супроводжується зростанням ролі нематеріальних галузей господарства — науки, інформації та інформатизації, які активно доповнюють галузі матеріальні (сировинні, енергетичні, техніко­технологічні). Знижується частка базових галузей матеріального вироб­

ництва — сільського й лісового господарств,

добувної та обробної промисловості. Майже всі

галузі важкої промисловості поступово втрачають роль фундаменту економіки.

Визначальною характеристикою технікотехнологічного переоснащення господарства всіх розвинених країн світу є дедалі більше спрямування на ресурсозбереженість. Загальне підвищення ефективності господарства забезпечується переважно посиленням економії

ВИСНОВКИ

всіх видів ресурсів (трудових, сировинних, енергетичних, фінансових тощо).

Розгляньте схему на мал. 2 (с. 16) та усно доповніть її. Наведіть приклади рекреаційних ресурсів України, світу та ресурсів Світового океану. Під впливом НТП у галузевій і територіальній структурах господарства відбуваються істотні зміни. У високорозвинених країнах зростає роль високотехнічних і наукоємних виробництв. У країнах, що розвиваються, посилюється спеціалізація на ресурсо­ і трудомістких галузях (нафтопереробна, металургійна, хімічна, легка).

Важливого значення набуває екологічний чинник, завдяки дії якого до країн, що розвиваються, переносять так звані «брудні» виробництва (нафтохімія, чорна та кольорова металургія тощо).

Важливою тенденцією у зміні галузевотериторіальної структури світового господарства є підвищення територіальної ефективності в розміщенні промисловості. Тобто відбувається подальша концентрація виробництва передусім у морських портах, які стають своєрідними сировинними базами розвинених країн. Посилюється орієнтація виробництва на висококваліфіковану робочу силу, що проявляється в переміщенні промисловості до районів із більш сприятливою екологічною ситуацією.

Глобалізація світового господарства дедалі більше залучає до нього відсталі країни, підвищуючи їхній загальний соціально­економічний рівень.

„ Світове господарство складається з різних за розмірами галузевих і територіальних підрозділів, які об’єднуються в сектори: первинний (сільське господарство та добувна промисловість), вторинний (обробна промисловість, електроенергетика, будівництво), який використовує сировину попереднього, і третинний — сфера послуг (фінанси, наука, освіта, охорона

1.

2.

3. Охарактеризуйте тенденції

4.

СВІТУ. Промисловість — найбільша й технічно найдосконаліша галузь виробництва, основа розвитку економіки. У промисловості світу зайнято понад 350 млн осіб. Виробничі функції промисловості такі: видобування мінеральної сировини й палива; використання гідроенергетичних ресурсів; експлуатація природних ресурсів рослинного і тваринного походжен­

ня (заготівля деревини, рибальство тощо); обробка й переробка промислової та сільськогосподарської сировини (мал. 1).

Таблиця 1

НАЙБІЛЬШІ ЕКОНОМІКИ СВІТУ ЗА ОБСЯГАМИ ПРОМИСЛОВОЇ

бутку та збагачення залізних, марганцевих руд, руд кольорових металів, нерудних корисних копалин і лісозаготівлі; підприємства з видобутку солі, вилову риби, китів,

1Китай

2США

3Японія

4Німеччина

5

галузей. Основними промисловими районами світу є країни ЄС, прибережні райони США, південь Канади, країни

райони Індії, Австралії, ПАР, Бразилії, європейська частина та південь Західного Сибіру Росії,

ПРОМИСЛОВОСТІ. Значення промисловості,

важка

паливна

електроенергетична

металургія

хімічна

машинобудування

ПРОМИСЛОВІСТЬ

легка

текстильна

взуттєва

швейна

галантерейна

трикотажна

хутряна

лісова

цей сектор економіки. На промислових виробах базується і світова

(за даними Книги фактів ЦРУ на кінець 2015 р.)

харчова

кондитерська хлібопекарська

плодоовочеконсервна

олійно-жирова

цукрова

розвитку з 1960 р. до сьогодні скоротилися з 6 до 2 %. Стабільних темпів

розвитку не спостерігається. Для підтвер­

дження цього наведемо таку статистику: 2005 р. — 6,0 %, 2009 р. — 2,9 %, 2011 р. — 3,9 %, 2012 р. — 0,0 %, 2013 р. — 3,5 % і 2015 р. — 0,0 % (мал. 2).

Загальний обсяг виробленої промисловістю

світу продукції нині вже перевищив 20 трлн дол. Найбільшим виробником промислової

4.

5.

„ Найбільшим

буток ведеться в Саудівській Аравії, США та Росії. Понад 40 % усієї нафти видобувають

країни ОПЕК. Їхня частка в експорті цього

продукту досягає 80 %. Найбільше сирої нафти

переробляють США, Японія та Італія.

За допомогою карт атласу і додаткових джерел

знань назвіть країни, що входять до складу

ОПЕК.

Газова промисловість здійснює видобу­

ток, транспортування, зберігання й перероб­

ку природного газу. Головними газодобувни­

ми країнами світу нині є США, Росія та Іран.

В останні роки нарощує видобуток нафти та

газу Ірак.

Вугільна промисловість світу включає під­

приємства з видобутку, збагачення та брикетування кам’яного й бурого вугілля. Вугілля

видобувають у 60 країнах світу, найбільше —

у США, Китаї, Росії, Австралії, ПАР. Най­

більші обсяги видобутку торфу — в Ірландії

та Німеччині.

Провідне місце за видобутком уранових

руд і виробництвом уранових концентратів

належить Австралії, США, Бразилії та Ка­

наді.

Електроенергія виробляється здебільшого

за рахунок невідновлюваних джерел — енер­

гії вугілля, нафти, природного газу тощо на

електростанціях різних типів: теплових (ТЕС),

гідравлічних (ГЕС і ГАЕС), атомних (АЕС), геотермальних, вітрових тощо.

Понад 60 % електроенергії світу вироб­

ляють теплові електростанції, які використовують як паливо вугілля, мазут (продукт

переробки нафти), газ, біомасу тощо. Друге

місце у структурі виробництва електричної

енергії посідають гідроелектростанції, які забезпечують до 20 % виробництва електроенергії.

5649 5010

4297 13 536

1208 1108

1064 7188

1061 7960

615 18 481

614 7102

582 2893

555 8808

Південна Корея 517 9704 Проаналізуйте дані таблиці та зробіть

ництва електроенергії на одну особу в перелічених країнах?

2

ГЕОГРАФІЯ ЕНЕРГЕТИКИ СВІТУ. Розміщення основних галузей енергетики світу зумовлене як природними, так і соціально­економічними чинниками. За видобутком вугілля, природного газу, уранових руд попереду стоять економічно розвинені країни, а за видобутком нафти — країни, що розвиваються. Проте переважна частина всіх цих ресурсів споживається в економічно розвинених країнах, у яких відбувся значний територіальний зсув електростанцій до великих портів. Енергетичну сировину, яку доставляють із країн, що розвиваються,

Розділ І. Загальна характеристика сучасного світу

ма чинниками. Наприклад, ПАР, Норвегія,

Бразилія та деякі інші країни основну части­

ну електроенергії отримують за рахунок ГЕС, Франція — АЕС (75 %).

Крім Франції, лідерами в атомній енерге­

тиці є США, Японія, переважає вона також

у Бельгії та Південній Кореї. У Китаї розта­

шовані дві ТЕС, що є лідерами за різними

показниками. Tuoketuo — найбільша ТЕС

не тільки Китаю, а й світу. Вона є рекордсме­

ном за швидкістю встановлення енергоблоків.

Інтервал між будівництвом двох із десяти

блоків склав 50 днів. Тайчжунська ТЕС окрім десяти енергоблоків, що працюють на вугіллі, обладнана чотирма газовими блоками й має

на своїй території 22 вітрові турбіни. Збудо­

вана вона на Тайвані.

Джерелами енергії в б агатьох країнах

Африки й Азії донині є біомаса або висушені

на сонці кізяки тварин. У Танзанії, Ефіопії,

Непалі майже 90 % спожитої енергії забез­

печує біомаса.

Користуючись додатковими джерелами, підготуйте повідомлення про аварії на Чорнобильській АЕС та АЕС Фукусіма в Японії. Знайдіть відеоматеріали в мережі

питання. 3

Розвиток паливно­енергетичного комплексу світу не позбавлений гострих проблем. Головною з них є проблема вичерпання невід­

новлюваних джерел енергії — вугілля,

Мал. 3. Принцип роботи припливної

протягом лише трьох хвилин наша планета отримує від Сонця таку кількість енергії, якої людству вистачило б на рік. Сьогодні ж альтернативна енергетика відрізняється значними капітальними витратами. Наприклад, робота малопотужної сонячної електростанції

потребує значних площ, вкритих дорогим обладнанням.

Можливо, найближчим часом будуть запропоновані нові способи безпечного й невичерпного отримання енергії для потреб людства, що постійно зростають.

„ Паливна промисловість світу складається з нафтової, газової, вугільної, сланцевої, торфової та уранодобувної галузей. Електроенергія виробляється переважно за рахунок невідновлюваних джерел енергії на електростанціях різних типів: теплових (ТЕС — 60 % світового виробництва), атомних (АЕС — 14 %), гідравлічних (ГЕС

І ЗАВДАННЯ

1. Охарактеризуйте основні способи

2. Поясніть, чому енергетичний комплекс є основою розвитку економіки країн світу.

3. Чому енергетичну сировину видобувають переважно в країнах, що розвиваються, а споживають енер-

4.

й обладнання для всіх сфер суспільства. Ця провідна

галузь промисловості визначає НТП усіх інших галузей світового господарства. Без продукції

машинобудування сьогодні не обходяться ні

виробнича або невиробнича сфера господар­

ства, ні побут людей. Машини — це комп’ютер і мобільний телефон, телевізор і пральна ма­

шина, мікрохвильова піч і міксер, а також багато інших звичних нам речей. Машини

широко використовуються в сільському гос­

подарстві, промисловості, на транспорті тощо.

Машинобудування складається з багатьох

різних підгалузей. Ті, у свою чергу, поділяються на дрібніші виробництва, що спеціалі­

зуються на випуску певної продукції.

Найзагальнішим є поділ машинобудування світу на три сектори: загальне, транспортне, електротехнічне й електронне. Деякі економісти поділяють його на чотири сектори (мал. 1).

Користуючись схемою на мал. 1, назвіть декілька видів продукції, яку випускають різні галузі машинобудування.

Загальне машинобудування — надзвичайно складна галузь, яка включає понад 350 різних спеціалізованих виробництв. До її складу

входять виробництво сільськогосподарських машин, обладнання для легкої та

2

ГЕОГРАФІЯ МАШИНОБУДУВАННЯ СВІТУ. На

сучасному етапі розвитку відбувається процес географічного переміщення підприємств загального машинобудування з розвинених країн до країн, що розвиваються. До таких

підгалузей належать найбільш металомісткі, наприклад суднобудування, виробництво дорожньо­будівельних і сільськогосподарських машин (мал. 2).

Перші навчальні заклади, які започаткували інженерну освіту в галузі машинобудування, були створені в США. Знайдіть додаткову інформацію про розвиток спеціальної освіти в галузі машинобудування.

В

автомобілебудуванні переважають транснаціональні корпорації з «розмитою» географією. Чотирнадцять компаній, які поширили своє виробництво в різні країни, виготовляють понад 80 % усіх автомобілів світу. На 2015 р. лідерами є Китай, США, Японія. Географія виробництва автомобілів поступово переміщується до таких країн, як Бразилія, Аргентина, Індія, Південна Корея, Таїланд тощо. Серед регіонів світу найбільше автомобілів виробляє

Азія на чолі з Китаєм і Японією, друге місце посідає Європа, потім іде Америка на чолі зі США. Найвідомішими фірмами є «Дженерал моторз» і «Форд» (США), «Тойота», «Ніссан», «Хонда», «Мітсубісі», «Судзукі» (Японія), «Фольксваген», «БМВ» (Німеччина), «Фіат» (Італія) тощо (мал. 3).

Виробництво кухонної техніки як підгалузі

електротехніки зараз є одним із наймасовіших виробництв у світі та зосереджується в країнах Східної і Південно­Східної Азії (Китай, Японія, Південна Корея, Тайвань тощо) (мал. 4).

Таблиця НАЙБІЛЬШІ ВИРОБНИКИ АВТОМОБІЛІВ (на 2015 р.)

МісцеВиробникКраїна Кількість транспортних

(Volkswagen)

Дженерал

(Fiat Chrysler)

(Honda)

(Suzuki)

(Renault)

Виробництво побутової електротехніки майже повністю монополізували країни Східної (Китай, Японія, Південна Корея) і ПівденноСхідної

здатних випускати продукцію аерокосмічної галузі машинобудування. Це найсучасніші наукоємні галузі високих технологій, які безпосередньо рухають НТП. Безперечним лідером галузі є США. До цього десятка також входять Франція, Україна, Велика Британія, Індія,

Які побутові прилади є у вас вдома? У яких

країнах їх виробили?

Промислове енергоустаткування, що ви­

робляє нерідко штучну, дуже дорогу про ­

дукцію на замовлення, розташоване в роз­

винених країнах. Найвідомішими фірмами є «Філіпс» (Нідерланди), «Сіменс» (Німеччина), «Вестінгаус Електрик» (США, Японія)

та ін. До таких підприємств належить і «Тур­

боатом», розташований у Харкові. Він ви­

пускає унікальні турбіни для різних типів

електростанцій.

Військово­промисловий комплекс розвинений у США, країнах Західної Європи, Японії, Росії, Україні.

ВИСНОВКИ

країн і регіонів світу.

„ Машинобудування — галузь промисловості, що виробляє машини

й обладнання для всіх сфер суспільства. „ Найчастіше

гальне, транспортне, електротехнічне й електронне, що

ГАЛУЗІ СВІТУ. Металургія світу є базою для розвитку машинобудування. Сьогодні дешева робоча сила, а також ліберальне екологічне законодавство все більше орієнтують розміщення чорної металургії на країни, що розвиваються. Лі­

дери цієї галузі, що концентрується пере ­

важно в районах вуглевидобування — США

й країнах Західної Європи, — постійно зменшують виплавку чорних металів. Здешевлен­

ня вуглевидобутку, видобутку й збагачення залізної руди, а також розвиток морського транспорту дозволили розміщувати підприємства чорної металургії в морських портах, віддалених від родовищ сировини. Так виникли потужні металургійні центри на узбережжі в Японії, Південній Кореї, Бразилії, Тайвані, що перетворили ці країни на великих експортерів сталеливарної продукції (див. таблицю 1).

у залізній руді.

Зараз у світі існує сім бокситоносних районів: Західна та Центральна Африка (переважно Гвінея); Південна Америка (Бразилія, Венесуела, Суринам, Гаяна); Карибський басейн (Ямайка); Китай; Океанія та Південна Азія (Індія, Австралія); Середземномор’я (Туреччина, Греція); Урал (Росія). Головними виробниками кольорових металів сьогодні є США, Канада, Австралія, Росія, Казахстан, Чилі, Іспанія, ДР Конго, Замбія, Індонезія тощо.

Поясніть, чим відрізняються метали, які виробляє кольорова металургія.

Потреба у виробництві кольорових металів

постійно зростає. Однак це екологічно найне­

безпечніше виробництво інтенсивно витісняється до країн, що розвиваються. Сьогодні такі підприємства будують

кольорові

ли постачаються до високотехнологічних

орієнтується на джерела дешевої

електроенергії. Відповідно до цього заводи з його випуску збудовані та працюють в ОАЕ, Україні, Росії, Бразилії. Головним споживачем алюмінію у світі є авіабудування.

Таблиця 2

КРАЇНИ-ЛІДЕРИ З ВИРОБНИЦТВА АЛЮМІНІЮ, тис.

США1946172027002330

Аргентина425425455455

Австралія1780168018201830

Бахрейн913930970970

Бразилія130096017001700

Канада2970294030202990

Китай 22 10023 30032 00032 500

Німеччина492500620620

Ісландія800810840840

Індія1700210025802890

Весь світ 47 60049 30062 90063 700

хімія (видобуток мінеральної сировини), основна хімія (виробництво

ральних

солей, кислот), хімія

нічного синтезу (виробництво синтетичного каучуку, синтетичних смол,

хімічних волокон) (мал. 2). Значення хімічної

робляти продукти

ця галузь також у США і Японії (див. таблицю 4).

Таблиця 4 ЕКСПОРТ

ПРОДУКЦІЇ У СВІТІ (2012 р.)

Експорт Імпорт

Країна

Німеччина67,0США 68,7 Швейцарія54,4Німеччина45,9 Бельгія 44,8Бельгія

Британія

Розгляньте вдома продукцію хімічної промисловості, якою користується ваша родина. Визначте географію її виробництва.

Нафтохімічна промисловість розміщується в районах видобутку нафти (наприклад на узбережжі Мексиканської затоки в США), у портах, куди привозять сировину (Японія, Італія, Нідерланди), на трасах нафтопроводів (США, Росія, Україна). Основна хімія набула розвитку в США, Німеччині, Росії. Сірчану кислоту виробляють Китай, США, Україна, Японія, Франція. Мінеральні до ­

брива: азотні США, Україна, Китай, Япо­

нія, фосфорні США, Китай, Австралія,

калійні — Німеччина, Франція, Білорусь. Найбільше пластмас виробляють США, Япо­

нія, Німеччина. У виробництві медикаментів провідні позиції посідають США, Японія, Швейцарія, Велика Британія, Франція, Угорщина, Індія.

лісопромислові райони. Питома вага целюлозно ­ паперового виробництва у валовому випуску підприємств лісохімії становить понад 80 %. До лісохімії належить виробництво метилового спирту, каніфолі, камфори, скипидару, оцтової кислоти, деревного вугілля, дьогтю тощо. Найбільшими світовими виробниками в цій галузі є США, Канада і Швеція. У цілому основними виробниками та експортерами продукції лісохімічної галузі залишаються розвинені країни світу. Целюлозу, папір, картон, деревоволок­

та деревостружкові

та ізоляційні матеріали, нітроцелюлозу виробляє целюлозно ­ паперова промисловість галузі. Зрозуміло, що галузь є ресурсовитратною та не завжди відповідає екологічним нормам виробництва.

4

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ. Металургія, що випускає незамінні для світового господарства конструкційні матеріали, і надалі залишатиметься однією з провідних галузей промисловості. Зараз ряд підприємств галузі потребують швидкого технічного переоснащення та впровадження нових технологій виробництва. Головна проблема галузі — екологічна, що зумовлює переміщення підприємств галузі до країн, що розвиваються. Швидкими темпами розвиватиметься хімічна промисловість світу, технології якої все більше «втручатимуться» майже в усі галузі господарства. Посилиться конкуренція металургійної

Потреба у виробництві кольорових металів постійно зростає.

„ Хімічна промисловість представлена гірничою та основною хімією, хімією органічного синтезу, фармацевтикою, виробництвом фарб і то-

варів побутової хімії.

„ Нафтохімічна промисловість розміщується в районах видобутку нафти, у портах або на трасах нафтопроводів.

„ Лісохімічна

промислові райони.

„ Екологічні проблеми зумовлюють

2.

3.

4.

Легка промисловість охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву та інші галузі. У своєму розміщенні вона орієнтується на споживача, жіночі трудові ресурси і джерела сировини.

Поясніть, чому саме споживчий, сировинний чинники та чинник трудових ресурсів є голов-

швидкий розвиток. За випуском тканин із хімічних волокон провідні позиції зберігають розвинені країни (США, Японія, Німеччина, Південна Корея, зараз до них приєдналася Індія). Бавовняні тканини в основному виробляють країни, що розвиваються (Єгипет, Бразилія, Туреччина,

Мал. 2. Тиждень моди в Парижі (літо-осінь 2016 р.).

що розвиваються. Це пов’язано з дешевою над­

лишковою пропозицією жіночої праці. Проте розвинені країни залишаються центрами швейної промисловості «високої» моди. Всесвітньовідомими будинками моди, де виробляються

ідеї і стратегія розвитку галузі, стали «Версаче», «Шанель», «Діор», «Валентіно», «Ніна Pіччі» в Парижі (мал. 2), «Прада», «Гуччі», «Дольче і Габана» в Римі й Мілані тощо.

Сюди ж слід віднести Лондон (законодавець

молодіжної моди) і найбільший центр швейної

промисловості світу Нью­Йорк.

Трикотажне виробництво випускає білизну, шкарпетки й панчохи, верхній в’язаний

одяг тощо. У розміщенні воно орієнтується

на країни, що розвиваються (дешевий трикотаж). Дорогий трикотаж виробляють еконо­

мічно розвинені країни (мал. 3).

Значних просторово­територіальних змін

зазнала й взуттєва промисловість. Триває

процес її переміщення до країн, що розвива­

Мал. 3. Фабрична машина з виробництва трикотажу.

Мал. 4. Виробництво взуття в Китаї.

галуззю легкої промисловості залишається хутрова. Провідні виробники хутра — США, Китай, Росія. Вироби з хутра виготовляють країни Європи, Туреччина, Ліван тощо. Килими серед розвинених країн виробляють США, Бельгія і Велика Британія, а серед країн, що розвиваються, — Індія та Іран (всесвітньовідомі перські килими).

2

ГЕОГРАФІЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ. Харчова промисловість належить до найрізноманітніших складових світового господарства. Зараз вона швидко розвивається. Основною базою харчової промисловості є багатопрофільне сільське господарство. На розміщення підприємств галузі впливають сировинний і споживчий чинники. Наприклад, у розвинених країнах Європи та світу структура харчування, а відповідно, і харчової промисловості змінюється під впливом

харчування, які продаються в найближчому до вас супермаркеті або продуктовому магазині. Зробіть висновки.

Другу групу галузей складають менші за обсягами виробництва підприємства мас­

лоробні, сироварні, цукрові, консервні, м’ясо­

переробні, що орієнтуються на місцеву сиро­

вину. Сюди також зараховують хлібопекарні,

виробництво харчових напівфабрикатів, які в розміщенні тяжіють до споживача. Сьогодні головними виробниками і спо­

живачами продукції харчової промисловості є розвинені країни світу. Лідером тут є США, які демонструють світу сталу тенденцію до

постійного збільшення виробництва продуктів

харчування. За програмами ООН США є основ­

ним постачальником продуктів харчування до

країн із їх гострою нестачею.

У розвинених країнах наявні всі п’ять ста­

дій просторово­територіального і технологічно­

го переміщення сільськогосподарської продукції

від поля й ферми до споживача: виробництво

обробка — пакування — транспортування реалізація. У багатьох країнах, що розвиваються, сільськогосподарська продукція потрапляє до споживачів у необробленому вигляді. Таблиця 1 КРАЇНИ СВІТУ ЗА РІВНЕМ ЯКОСТІ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ (за даними ВООЗ)

МісцеКраїнаМісцеКраїна

1Люксембург8,67,8 99 500

2Нідерланди10,06,1 49 600

3Велика Британія 11,08,0 41 500

4Данія 11,55,5 45 700

5Австрія11,86,9 47 000

31Болгарія31,4— 19 200

32Росія 32,03,5 26 000

33Литва33,73,2 28 400

39Казахстан43,8— 25 900

40Україна54,02,48000

промисловість інтенсивно розвиватиметься, пересуваючись з одного регіону світу до іншого залежно від економічної ситуації та попиту населення. Загалом цей напрямок до країн, що розвиваються, збережеться й надалі. У той самий час розвинені країни намагатимуться зосередити

1Нідерланди 33 Україна

2Швейцарія Мальта

3Франція

4Бельгія 44 Росія

5Австрія Казахстан

6Швеція

7Данія

8Австралія

9Люксембург123Ангола 10Португалія

є вкрай обмеженими. Наприклад, в Об’єднаних Арабських Еміратах продукція рослинництва вирощується в теплицях зі

„ Текстильна, трикотажна, швейна, шкіряна, взуттєва та інші галузі є складовими легкої промисловості, яка в розміщенні орієнтується на споживача, жіночі трудові ресурси і джерела сировини.

„ Кожне із цих промислових виробництв зазнало просторово-територіальних змін, пов’язаних із переміщенням до країн, що розвиваються, які мають дешеву робочу силу.

„ Харчова промисловість складається з великої кількості галузей, основою яких є багатогалузеве сільське господарство. За розміщенням усі галузі можна об’єднати у дві групи: ті, що орієнтуються на довізну сировину, і ті, що тяжіють до споживача. Промисловість

з глобальних проблем людства — продовольчу. „ У розвинених країнах, на відміну

стадій просторово-територіальної і технологічної орга-

1. Поясніть особливості розміщення

2. Чому легка промисловість орієнтується на споживача, жіночі трудові ресурси й джерела сировини?

3. Назвіть та покажіть на карті атласу країни-лідери з виробництва окремих видів продукції легкої промисловості.

4. Охарактеризуйте тенденції розвитку харчової промисловості світу.

5.

Й ТЕХНОПОЛІСИ. Сучасне світове господарство все більше розвивається

на засадах ідей економічної і соціальної гео­

графії про раціональну територіальну організацію економіки й суспільства в цілому. Криза перевиробництва, екологічна, продовольча

академічна наука, а науково­дослідний сектор

не такий потужний, як у технополісі. У тех­

нопарку менше суперечностей між науково­

прикладним і фундаментальним напрямками

науки, які існують у технополісі. У технопо­

лісі університети не бажають і не можуть зосереджуватися лише на прикладних напрямках науки. У свою чергу, бізнес цікавлять перш за все швидкі прибутки від інвестицій у науку, чого не може дати фундаментальна наука. Тех-

МісцеКраїна

1Фінляндія 41 425 170

2Данія 35 326 126

3 Нова Зеландія 21 400 124

4 Південна Корея 264 118 111

5Швеція 49 312 109

6Японія 656 032 104

7Норвегія 26 453 101

8США 1 412 639 95

9Португалія 45 916 93

10Франція 234 201 91

11Австрія 35 942 87

12Канада 146 324 86

виробництва — технопарки і технополіси.

„ На основі технопарків і технополісів створюються різноманітні форми територіальної організації науки й виробництва, які продовжують розвиватися й ускладнюватися.

„ Лідером у створенні новітніх форм територіальної організації господарства є США. У країнах Західної Європи діють понад 400 технопарків і технополісів, над їх створенням працюють Китай, Індія, Бра-

політехнічних університетів країни.

2.

Практична робота 7. Побудова

«Географія електроенергетики світу»

1. Опрацюйте матеріал підручника та дані карти атласу «Електроенергетика світу».

2. На контурній карті світу складіть картодіаграму «Географія електроенергетики світу», де позначте: 1) країни­лідери з виробництва електроенергії на ТЕС, ГЕС та АЕС;

3.

1.

2.

3.

2) країни­лідери з видобутку нафти, природного газу та кам’яного вугілля; 3) країни­лідери з використання внутрішньої енергії Землі, вітру, Океану,

а якісних сільськогосподарських земель стає

все менше. Крім того, глобальне потепління

й пов’язане з ним зростання посушливості клі­

мату, наприклад в Африці, також ускладнюють ситуацію. Продовольча проблема має і яскраво

виражений регіональний характер. В одних регіонах спостерігається перевиробництво сільськогосподарської продукції, а в інших — її

гостра нестача.

Відомим є вислів колишнього прем’єр­

міністра Індії Дж. Неру: «Усе може зачекати,

крім сільського господарства». Із того часу минуло майже 70 років, але продовольча проблема Індії все ще далека від вирішення. І не

дивно, адже саме для цієї країни характер­

не стрімке зростання кількості населення.

Проблема нестачі продовольства є актуальною

і для деяких інших країн світу.

Сільське господарство залишається основ­

ним видом економічної діяльності для бага­

тьох країн, даючи засоби для існування понад

1,1 млрд людей на планеті. Це близько 45 %

від економічно активного населення світу.

В економічно розвинених країнах частка сіль­

ськогосподарських працівників складає лише 2—4 %. Натомість у країнах, що розвиваються, наприклад В’єтнамі, Камбоджі та інших, вона досягає 65—70 %.

Високотоварне сільське господарство, тіс­

но інтегроване з переробною промисловістю

в агропромисловий комплекс (АПК), характерне для розвинених країн світу. Фермерські

господарства цих країн, добре оснащені тех­

нікою, виробляють величезну кількість над­

лишкової сільськогосподарської продукції.

Час від часу там відбуваються кризи перевиробництва, що перетворюються на соціально­

економічну проблему для багатьох країн. Тому

нерідко державна підтримка фермерів полягає

в тому, щоб стимулювати їх до зменшення

обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Це пов’язано з тим, що її надлишок

призводить до знецінення продукції на ринку і, відповідно, до банкрутства самих фермерів. Дрібнотоварне сільське

за рахунок сільського господарства цієї країни. Тому уряди таких країн змушені закуповувати великі обсяги сільськогосподарських товарів за кордоном. Проте не завжди вони мають на це достатньо коштів. Плантаційна високотоварна система ведення сільського господарства, поширена в тропічних країнах, також не забезпечує сільськогосподарською продукцією місцеве населення, адже майже вся вирощена продукція надходить на світовий ринок (мал. 1, 2).

За допомогою карт атласу визначте країни, у яких набуло розвитку плантаційне сільське господарство.

ФУНКЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Сільське господарство, крім забезпечення населення продуктами, дає сировину для багатьох галузей. Швидкі темпи індустріалізації в багатьох країнах, що розвиваються, у відриві від нерозвиненого сільського господарства спричинили кризові явища в їхній економіці. Сільське господарство й дотепер є важливим джерелом надходження коштів для країн із різним рівнем економічного розвитку. Значні обсяги сільськогосподарської продукції експортують найрозвиненіші країни світу —

США, Канада, Австралія, Нова Зеландія тощо. Україна також отримує великі валютні надходження до бюджету за рахунок поставки на світовий ринок зерна, олії, меду тощо (мал. 3). Кризові явища в економіці деяких країн, що розвиваються, пов’язані з рівнем розвитку сільського господарства.

Мал. 1. Вертикальне сільське господарство допомагає заощадити площі, зайняті під вирощування сільськогосподарських культур.

Мал. 2. Крапельне зрошування дозволяє заощаджувати водні ресурси.

Мал. 3. Місце України на світовому ринку продовольства.

умови для

переселення сільських

телів до міст і вилучення коштів із сільськогосподарського виробництва як «відсталого» й того, що не відповідає сучасним потребам.

Поміркуйте, до яких наслідків призвело перетворення сільського господарства на ресурс розвитку промисловості в деяких країнах.

ВИСНОВКИ „ Соціально-економічне значення сільського

Звичайно, що розвиток науки і техніки дозволяє ліквідувати вплив природних чинників на результати сільськогосподарської діяльності людини, але лише частково (адже природа могутніша за людину). Так, показники врожайності сільськогосподарських культур із року в рік змінюються для всіх

Сільське господарство виникло

приблизно 10 тис. років тому як новий етап розвитку людства. Від збирання дикорослих

рослин люди перейшли до цілеспрямованого їх вирощування, а від полювання — до роз­

ведення тварин. Із того часу безперервно три­

ває розвиток сільського господарства як важ­

ливої галузі світової економіки.

Сільське господарство поділяється на дві

великі галузі — рослинництво (землеробство)

і тваринництво. Рослинництво складається з рільництва, овочівництва, садівництва, виноградарства тощо; тваринництво — зі скотарства, свинарства, вівчарства, птахівництва, конярства тощо (мал. 1).

За допомогою схеми на мал. 1 назвіть продукцію, яку виробляє кожна складова галузь рослинництва й тваринництва. Поясніть, як використовують цю продукцію.

2

ГЕОГРАФІЯ ТА ОБСЯГИ ВИРОБНИЦТВА РОС -

ЛИННИЦТВА СВІТУ. Найважливішою га ­

луззю рільництва є зернове господарство .

Найбільші посівні площі займають три зер­

нові культури: пшениця (230 млн га), ку­

курудза (180 млн га) і рис (140 млн га). Об­

сяги вирощування пшениці становлять понад

500 млн т. Найбільші її виробники — Ки­

тай, Індія, Росія, США, Канада. Країни ЄС,

лідером серед яких є Франція, разом узяті

випереджають найбільшого виробника пшениці — Китай. Україна в цьому списку посідає сьоме місце. Майже половина всієї кукурудзи світу

Мал. 1. Структура сільського

ƒ рибництво

Вирощування зернобобових культур (соя, квасоля, горох, сочевиця) поширене в усьому світі. У країнах Азії вони й зараз відіграють велику роль у харчовому раціоні місцевого населення. Головним виробником соєвої олії у світі є США. До технічних культур належать волокнисті, цукроносні, олійні, крохмальні, каучуконоси, тонізуючі й лікарські рослини. Серед

2).

розвинених країн технічні культури (соя,

ких обсягах вирощують тільки США. Залеж­

но від природних умов ті чи інші технічні

культури вирощують та експортують пере­

важно країни, що розвиваються. Тонізуючі

рослини — чай і каву — постачають майже

до всіх країн світу. Найбільшими виробни­

ками й експортерами кави є Бразилія, Ко­

лумбія та Індонезія. Основні виробники чаю

у світі (вісім із десяти країн) розташовані

в Азії (Шри­Ланка, Індія тощо).

Найважливішою волокнистою культурою

є бавовник. Найбільші виробники бавовни —

Китай (4,5 млн т), США (3,5 млн т), Індія та

Пакистан (по 1,5 млн т).

Виробництво цукру у світі становить понад 110 млн т. Більше половини його виготовляється із цукрової тростини, яку вирощують

у Бразилії, Індії, Китаї, Таїланді, США,

ки — Польща, Україна, Білорусь, Росія, Німеччина, США.

Поясніть, що означає поняття «неврожайний рік». Які природні умови спричиняють це явище? Як воно впливає на виробників сільськогосподарської продукції? Із тропічних країн — Індонезії, Таїланду та інших

Мал. 4. Споживання

м’яса в окремих країнах та регіонах світу.

Свинарство найбільшого розвитку набуло

у Східній Азії, Європі та Америці. Світове

поголів’я свиней становить 1 млрд. Найбільше

свинини виробляє Китай. На цю країну, а та­

кож Японію та Південну Корею припадає

половина всього світового поголів’я свиней.

Значну кількість продукції свинарства дають також США та Таїланд.

Вівчарство поширене майже повсюдно.

Світове поголів’я досягає 1,2 млрд. Основні

види продукції — м’ясо та вовна. Найбільшими виробниками як вовни, так і баранини є Китай (30 % світового виробництва), Австралія (майже 15 %), Нова Зеландія, Велика Британія, ПАР, Аргентина, Судан, Туреччина, Індія.

Птахівництво є однією з галузей тва­

ринництва, що стрімко зростають. Це пов’язано зі швидкорослістю птахів, а також

можливістю галузі перейти на майже повну механізовану й навіть автоматизовану роботу.

Поясніть, чому поголів’я птиці більше за поголів’я свиней та великої рогатої худоби. За допомогою мал. 4 порівняйте дані щодо споживання м’яса в окремих регіонах і країнах світу. Зробіть відповідні висновки. 4

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Сільське господарство світу інтенсивно розвивається. Воно вже пережило так звану «зелену революцію», тобто здійснило докорінні зміни на основі сучасної агротехніки. Зараз відбувається наступний етап змін у цій галузі, що дістав назву «біотехнологічна революція». Вона полягає в широкому впровадженні в сільське господарство біотехнологій, генної інженерії, нових засобів

СЛОВНИК

Біотехнологія  — міждисциплінарна

— США, Бельгія, Нідерланди.

„

тісно

так і з харчовою промисловістю. У структурі світового виробництва

сьогодні перше місце, на другому місці — свинина.

„ У світовому сільському

технологічна революція» — широке впровадження біотехнологій, генної інженерії, нових засобів захисту рослин, новітніх технологій обробітку ґрунтів тощо.

„ Незважаючи на сучасні досягнення технологій

„ Окрім безпосередньо

рудзи. Він займає Центральні рівнини, де склалися найбільш сприятливі природні умови для розвитку цієї культури. «Пшеничний пояс», що простягнувся з півночі на південь майже через усю територію США, на півночі продо­

вжується в Канаді.

У пустельних та напівпустельних районах світу переважає пасовищне тваринництво з окремими осередками землеробства (сорго, кукурудза). У тропічних районах Сахари та

пустелях Південно­Західної Азії вирощують фінікову пальму. В оазах та на поливних землях культивують зернові культури (пшеницю і рис), плодові, бавовник.

На південь від Сахари, де більше вологи, вирощують зернові культури (просо, сорго, кукурудзу), маніок, бобові. Поширені плантації кави (особливо в Ефіопії), волокнистої культури сизалю (агави), какао, арахісу, цу­

крової тростини, тютюну й олійної пальми. У Південній Америці сільськогосподарські

зони чергуються з півночі на південь. На узбережжі в зонах субекваторіального клімату

переважають плантації кави та технічних культур (цукрова тростина, бавовник, тютюн).

У внутрішніх районах розвинене пасовищне скотарство. Ближче до узбережжя вирощують

зернові культури, бобові та маніок. На півдні

Аргентини й Чилі переважає вівчарство. У країнах Південної і Південно­Східної Азії

Європа, США, Індія, Китай, Австралія, Нова Зеландія,

пов’язано з природними умовами, ніж рослинництво, у багатьох районах світу

цеві природні умови досі визначають його основну спеціалізацію. У розвинених районах світу тваринництво високотоварне, високомеханізоване та майже відірване від природних умов. Наприклад, у країнах Європи (Франція, Нідерланди, Швейцарія) велика рогата худоба протягом усього року випасається на природних пасовищах навіть за температури 0…+3 °С. Натомість в африканських і багатьох азіатських країнах із

На більшій частині Латинської Америки поширене пасовищне тваринництво (велика рогата худоба). На півдні провідною галуззю є вівчарство (Аргентина і Чилі). Певні від­

мінності має спеціалізація тваринництва в Ан­

дах. Тут випасають лам та інших тварин, які

найкраще пристосовані до суворих природних

умов. Вівчарство традиційно розвинене у Ве­

ликій Британії, звідки воно було завезене

переселенцями до Австралії та Нової Зелан­

дії, де склалися майже ідеальні умови для

розвитку (мал. 3).

Специфічним є тваринництво у величезній за кількістю населення Індії. Тут більшу частину

ПРОБЛЕМИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОДАЛЬШИМ РОЗВИТКОМ ЗЕМЛЕРОБСТВА І ТВАРИННИЦТВА

СВІТ У. На розвиток землеробства і тваринництва у світі впливають різноманітні чинники. Однією з найбільших проблем залишається екологічна. Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (ФАО) вважає, що сьогодні понад 78 % поверхні Землі має природні обмеження для розвитку сільського господарства. Розорано близько 11 % суходолу, 26 % усіх

районах світу тваринництво високотоварне, високомеханізоване та

від країн із пустельним і напівпустельним кліматом,

1.

1.

спеціалізації сільського господарства.

2. Знайдіть та покажіть на карті основні райони землеробства і тваринництва світу.

3. Поясніть, чому в окремих регіонах світу ще існує кочове й напівкочове тваринництво.

4. Охарактеризуйте вплив екологічного чинника на подальший розвиток землеробства і тваринництва у світі.

СФЕРИ

сфери послуг належать освіта, наука, культура, торгівля, охорона здоров’я, житлово­комунальне господарство, фізична культура, спорт, соціальне забезпечення, громадське харчування, пасажирський транспорт, зв’язок тощо (мал. 1).

Життя сучасної людини неможливо уявити без ефективної роботи установ і організацій, які надають послуги. Чим вищим є роз­

виток

лізинг, обслуговування (ремонт) устаткування, інформаційні, рекламні, страхові, консультаційні, охорона навколишнього середовища

Банки, фінансові установи

Соціальна інфраструктура

Житловокомунальні, громадські, харчування, побутове обслуговування, пасажирський транспорт і зв’язок

Телебачення, радіо, освітні, наука, культура і мистецтво, управлінські, охорона громадського порядку

Охорона здоров’я, спорт, фізична культура

2

ОСНОВНІ ГАЛУЗІ СФЕРИ ПОСЛУГ. Сьогодні

у світі виділяють понад 600 видів послуг. Існують різні класифікації сфери послуг, але найбільш повною є класифікація, здійснена Міжнародним валютним фондом. Так, сфера послуг поділяється на транспортне обслугову­

вання, яке, у свою чергу, складається з паса­

жирських і вантажних перевезень; ділові та особисті подорожі; зв’язок; будівництво; страхування; фінансові послуги; комп’ютерні, ін­

формаційні послуги; роялті (гонорар автору) та ліцензування; інші бізнес­послуги, такі як посередницькі, технічні, лізингові (довготермінова оренда машин, обладнання, споруд); персональні, культурні та рекреаційні послуги; послуги державних установ (мал. 2).

За схемою на мал. 2 назвіть, які із зазначених

видів туристичних послуг можуть отримувати

не тільки туристи, але й жителі країни, що надає ці послуги іноземним туристам.

Такий поділ відповідає сучасному постіндустріальному етапу розвитку світового господарства. У наш час сформувався міжнародний ринок послуг, який є одним із потужних чинників глобалізаційних процесів.

Наведіть приклади кожного виду послуг. Пригадайте, якими з них користувалися члени вашої родини вчора.

Послуги можна поділяти також на матеріальні та нематеріальні. Наприклад, до

перших належать послуги з ремонту побутової техніки. Послуги закладів освіти нале­

жать до нематеріальних. Класифікацію послуг можна здійснювати і за їхнім цільовим призначенням. Наприклад, є п ослуги, які

надаються всьому суспільству: охорона правопорядку, військова оборона тощо; послуги, які надаються окремим спільнотам залежно від їхнього віку та статусу в суспільстві (вища й середня освіта, майстер­ класи, тренінги тощо); індивідуальні послуги, які надаються окремим громадянам. Якими послугами, крім освітніх, ви користувалися цього тижня? Чи задоволені ви їхньою якістю? Послуги можна класифікувати й за географічними критеріями. Це глобальні послуги, регіональні (ті, що надаються певними країнами), локальні. Напевно, зараз більшість послуг мають локальний характер і максимально наближені до місць проживання й праці людей.

пряма залежність між рівнем соціально­економічного розвитку країни та рівнем розвитку в ній сфери послуг. Таким чином, ця галузь світового господарства сьогодні перетворилася на своєрідний двигун соціально­економічного розвитку. У той самий час розвиток сфери послуг спрямований на збільшення питомої ваги виробничих послуг. Характерною є також тенденція до постійних змін на ринку послуг, зумовлених поглибленням і розширенням глобалізаційних процесів. Отже, сфера послуг, з одного боку, сприяє глобалізації, з іншого, — отримує від неї імпульси для подальшого розвитку.

освіта, наука, культура, охорона здоров’я, торгівля, житлово-комунальне господарство, фізична культура, спорт, соціальне забезпечення, громадське харчування, транспорт, зв’язок тощо.

„ Сфера послуг виникла майже одночасно із формуванням господарської діяльності людини. Вона

розширювалася,

лася, формувала певну структуру та перетворилася на окрему галузь господарства.

„ Зараз у  світі виділяють понад 600 видів послуг. Існують послуги матеріальні й нематеріальні, індивідуальні й суспільні тощо.

„ Сфера послуг сприяє глобалізації

1.

людей і вантажів з одного місця в інше. Основними видами

транспорту є сухопутний (автомобільний, залізничний, трубопровідний, гужовий), водний (морський і річковий), повітряний (див. таблицю 1).

Таблиця 1 СТРУКТУРА

собівартість перевезень

судноплавстві: плавання, що здійснюється вздовж узбережжя між портами моря (морів) однієї держави. Вантажообіг — кількість вантажу, показник обсягу вантажної роботи транспорту, що обчислюється як добуток кількості перевезених вантажів за певний проміжок часу (місяць, рік) на певну відстань. Одиниця вимірювання — тонно-кілометр (т км)

Пасажирообіг — показник обсягу пасажирських перевезень транспорту, що обчислюється як добуток кількості пасажирів, які перевозяться за певний проміжок часу (місяць, рік), на певну відстань. Одиниця вимірювання — пасажиро-кілометр (пас км).

принцип роботи й технології трубопровідного транспорту різні.

За допомогою додаткових джерел поясніть вплив НТП на розвиток транспорту.

Складіть у робочому зошиті схему структури транспорту.

Транспорт являє собою складну просторо­

во­територіальну мережу взаємопов’язаних транспортних магістралей, засобів перевезення і транспортних підприємств, які охоплюють усю планету. Сьогодні загальна довжина всіх транспортних магістралей планети перевищує

35 млн км (без морських шляхів). На транс­

порті працює понад 110 млн осіб. Щороку цей вид послуг здійснює перевезення понад 1,2 трлн пасажирів і 120 млрд т вантажів.

Пригадайте, якою є протяжність екватора. Скільки «екваторів» уміщує довжина транспортних

магістралей планети?

Спеціалізація різних видів транспорту чітко прослідковується на перевезенні різних видів вантажів і пасажирів. Наприклад, автомобільний

сільськогосподарської

дукції до магазинів, ринків і переробних підприємств. Міжконтинентальні перевезення вантажів здійснює переважно морський транспорт, а пасажирів — повітряний (мал. 1). Газ і нафту транспортують трубопроводами (мал. 2) та морським транспортом. Транспортна мережа планети, що сформувалася у XX ст., продовжує розвиватися, ускладнюватися, поширюватися в райони з екстремальними природними умовами. НТП сприяв не лише вдосконаленню засобів доставки вантажів і пасажирів, а й збільшенню пропускної здатності існуючих магістралей. Розширюється й географія транспорту. Практично всі його види проникають у нові райони планети, збільшується густота магістралей.

2

КРАЇНИ-ЛІДЕРИ

Найвищий

транспорту характерний для розвинених країн світу. Сучасна наука сприяє розвитку транспорту і створенню нових удосконалених його видів. Саме розвинені країни виробляють найбільшу кількість товарів, які треба перевозити до місць споживання як усередині цих країн, так і за їхні межі. Особливо високий рівень розвитку транспорту мають США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Канада. На них припадає 78 % загальної протяжності світової транспортної мережі та 85 % вантажообігу світу.

Значні обсяги внутрішніх перевезень у США, Канаді, Німеччині, Франції тощо забезпечує мережа річок та озер, з’єднаних каналами. У країнах, що розвиваються, транспортна система відображає територіальну структуру

а в країнах, що розвиваються, — лише 5—10 км.

ТРАНСПОРТНА ІНФРАСТРУКТУРА. Світова сис­

тема залізниць склалася на початку XX ст. Сьогодні залізниці є в 140 країнах світу. Їхня

протяжність перевищила 1,2 млн км. Найдо­

вша вона в США (250 тис. км), Китаї (121 тис.

км), Індії (115 тис. км), Канаді (90 тис. км)

і Росії (86 тис. км). Найвищу густоту заліз­

ничних шляхів мають Швейцарія, Німеччина,

Чехія та Бельгія. Для залізничного транспор­

ту характерне поширення трансконтиненталь­

них залізниць. Найдовші з них прокладено

в Північній Америці та Євразії. У США, кра­

їнах Західної Європи, Південній Кореї, Китаї

та Японії курсують швидкісні потяги, що здат­

ні розвивати швидкість до 500 км/год (мал. 3).

Для розвитку внутрішнього залізничного транспорту та його мережі важливе значення

має державна підтримка у

в різних країнах світу. Так, державна

чині складає понад 17 млрд євро, що більше

ніж у 10 разів перевищує субсидії Польщі.

Лідерами за обсягами внутрішніх вантаж­

них перевезень залізничним транспортом є Ки­

тай, США та Австралія, а пасажирських пере­

везень — Китай, Індія та Японія.

Знайдіть названі країни на карті світу.

Мережа автошляхів із твердим покриттям є найбільш розгалуженою в розвинених країнах.

Тут також найбільший парк автомобілів (80 %).

автомобільного транспорту перевищує 70 %.

Морський транспорт забезпечує зовнішньоекономічні зв’язки, здійснюючи понад 75 % усіх зовнішньоторговельних операцій. У США, Росії, Китаї, Канаді, Туреччині, Франції, Великій Британії розвинені внутрішні перевезен­

порти і найбільший

флот мають США, Китай, Велика Британія, Японія, Сингапур, Німеччина, Франція, Ліберія, Панама, Греція і Норвегія. Шість із десяти найбільших за вантажообігом портів світу розташовані в Китаї: Шанхай, Тяньцзінь, Гуанчжоу, Циндао, Нінбо, Далянь. Колишній світовий лідер — порт Роттердам (Нідерланди) — зараз перебуває на шостому місці.

Знайдіть названі країни та порти на карті світу в атласі. У світі нині налічується понад 600 міжнародних

Майже половина найбільших аеропортів світу розташовані в США. Таблиця 2 НАЙБІЛЬШІ АЕРОПОРТИ СВІТУ (2016 р.)

МісцеАеропортКраїна Усього пасажирів, млн осіб

1Гартсфілд-Джексон, Атланта США 104,2

2 Чаоян-Шуньї, Пекін Китай94,4

3Дубай ОАЕ 83,7

4Лос-АнджелесСША 80,9

5Токіо Японія79,7

6 О’Хара, Чикаго США 78,3

7 Хітроу, Лондон Велика Британія 75,7

8Гонконг Гонконг70,3

9Шанхай Китай66,0

10Шарль-де-Голль, Париж Франція65,9

11 Форт-Уерт, Даллас США 64,0 Знайдіть

Зазначимо також, що промисловий і вантажний транспорт, який обслуговує підприємства та промислове виробництво, часто номінально належить до вторинного (індустріального)

сектору економіки, тоді як пасажирський тран­

спорт — це сфера послуг.

4

МІЖНАРОДНІ ТРАНСПОРТНІ КОРИДОРИ. Зараз у розвитку транспорту світу розпочався новий етап, ознакою якого є створення міжнародних транспортних коридорів (МТК)

ВИСНОВКИ

СЛОВНИК

Міжнародний транспортний коридор — транспортна артерія, сукупність магістральних транспортних комунікацій різних видів транспорту з відповідною інфраструктурою, які забезпечують

Їхнім основним завданням є доставка вантажів найкоротшим шляхом і якомога швидше. Необхідність реалізації цієї ідеї вперше усвідомили країни ЄС. МТК у Європі мають випробувати принципи створення глобальних МТК. Концепція створення МТК була ухвалена на загальноєвропейській конференції в 1994 р. на острові Крит (Греція). Вартість проекту, що мав завершитися у 2010 р., становила понад 50 млрд євро. Через територію України проходять чотири сучасні транс’європейські МТК. Це коридор № 3 (Брюссель—Ахен—Кельн—Дрезден—Вроцлав— Катовіце—Краків—Львів—Київ), коридор № 5 (Венеція—Трієст/Копер—Любляна—Марибор— Будапешт—Ужгород—Львів—Київ), Дунайський водний коридор № 7 (Австрія, Угорщина, Сербія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна) та коридор № 9 (Гельсінкі—Виборг— Санкт­Петербург—Псков—Москва—Калінінград—Київ—Любашівка/Роздільна—Кишинів— Бухарест—Димитровград—Александруполіс).

Позначте названі коридори на контурній карті Європи.

„ Основними видами транспорту є сухопутний (автомобільний, залізничний, трубопровідний, гужовий), водний (морський і річковий), повітряний.

„ Спеціа лізація різних видів транспорту чітко прослідковується

2. Порівняйте рівень розвитку окремих видів транспорту в регіонах і країнах

3.

4.

5.

стійно відбуваються поглиблення міжна­

родного поділу праці, глобалізація економіки, розвиток транспорту. Ці процеси розширюються і поглиблюють міжнародні економічні зв’язки та співробітництво між країнами. Жодне, навіть найпотужніше господарство

СЛОВНИК

Експорт — продаж товарів вітчизняними суб’єктами

зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без ви-

везення цих товарів через митний кордон країни.

Реекспорт — продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі країни товарів,

призначення.

торговельного балансу — різниця між вартістю експорту та імпорту. Додатне сальдо торговельного балансу означає перевищення експорту над ім-

портом (країна більше продає, ніж купує). Від’ємне сальдо торговельного балансу — перевищення імпорту над експортом (країна більше купує, ніж продає).

Торговельне ембарго — заборона експорту окремих товарів у певну державу або заборона імпорту окре-

мих товарів із

світу не здатне однаково ефективно виробляти всі необхідні види продукції. Тому між країнами відбувається обмін товарами. Одним із видів міжнародних економічних зв’язків є

трьома головними показниками: 1) обігом; 2) товарною

на мал. 1, поясніть, що таке політика протекціонізму,

регіоном міжнародної торгівлі світу є Європа. Друге місце

регіон. Північна Америка перебуває на третьому місці. Привабливість ЄС у соціально­економічній сфері визначається перш за все тим, що в міжнародній торгівлі всередині цього інтеграційного об’єднання більш розвинені країни постійно допомагають менш розвиненим. Вони намагаються наблизити ці країни до свого

рівня, хоча й зазнають від цього неминучих

втрат саме у сфері торгівлі.

Лідерами світової торгівлі на сьогодні є Ки­

тай, США, Німеччина, Японія.

За обсягами імпорту попереду виступають

США, країни ЄС, Китай, Німеччина.

Назвіть товари, якими торгують країни-лідери

на світовому ринку. Під час відповіді скористайтеся картами атласу.

Найбільшими торговельними партнерами

України є країни ЄС, Росія, Китай, Туреччина та ін. (мал. 2, 3).

2

ТОРГОВЕЛЬНИЙ ОБІГ. Показниками обсягу

міжнародної торгівлі є експорт, імпорт, зовнішньоторговельний обіг, генеральна торгівля. Зовнішньоторговельний обіг — це сума обсягів експорту й імпорту у вартісному вираженні за певний час (місяць, рік тощо).

Генеральна торгівля є сумою експорту й ім­

порту та вартості транзитних перевезень.

Найбільший у світі зовнішньоторговельний обіг мають США. Він перевищує 3 трлн

дол. Понад 2 трлн дол. становить зовнішньо­

торговельний обіг у Німеччині. На третьому

місці перебуває Японія. Структурні зрушення в господарстві багатьох країн, що розвиваються, а також економічно розвинених країн приводять до змін їхнього зовнішньоторговельного обігу. Яскравим прикладом цього процесу є Південна Корея. У середині 1950­х рр. понад 80 % її експорту становили сировинні ресурси.

Сьогодні експорт країни складається з продукції машинобудування, у тому числі автомобілів, суден, промислового обладнання, засобів зв’язку, оргтехніки (її частка вже перевищила 45 %) тощо. Такий самий шлях обрали багато інших країн, що розвиваються. Майже половина зовнішньоторговельного обігу належить країнам «Великої сімки» — США, Німеччині, Японії, Франції, Великій Британії, Італії та Канаді (мал. 4).

Знайдіть країни «Великої сімки» на карті атласу. Установіть відповідність між продуктами харчування, зображеними на мал. 4, та країнами, що їх експортують.

Поясніть, чому країни «Великої сімки» експортують продукцію харчової промисловості, а не сільського господарства. Що треба зробити Україні, аби продукція харчової

Розділ

ПРОВІДНІ КРАЇНИ-ЕКСПОРТЕРИ ТОВАРІВ І ПО -

СЛУГ У СВІТІ. Промислову сировину в основ­

ному експортують країни, що розвиваються, а імпортують розвинені країни. У торгівлі

промисловими товарами, машинами й облад­

нанням багато в чому спостерігається проти­

лежна тенденція. Так, 50 % світового експорту продукції машинобудування припадає на Японію, Німеччину та США. У міжнародній торгівлі продукцією інтелектуальної праці (міжнародне ліцензування, інжинірингові послуги) провідні позиції також належать роз­

виненим країнам світу. У наш час понад 90 % світового патентно­ліцензійного обміну припадає на 11 найрозвиненіших держав світу. Лідерами є США, Японія

між країнами.

„ Одним з основних видів міжнародних економічних

є зовнішня торгівля, що складається з експорту й імпорту.

„ Перевищення обсягів імпорту держави над експортом створює торговельний дефіцит, який призводить до зменшення валютних резервів країни. Щоб його уникнути або зменшити, держави

власного виробника. „ Головним регіоном міжнародної торгівлі світу є країни Європи. Друге місце у світовій торгівлі

регіон. Лідерами світової торгівлі є Китай, США, Німеччина,

СЛОВНИК

Фінансово-кредитні інститути — державні й приватні комерційні

дення

Фонди коштів у господарстві накопичують, розподіляють і перерозподіляють відповідні фінансово-кредитні установи. Фінансово­кредитна сфера будь­якої країни світу складається з фінансів підприємств і галузей, державного бюджету, місцевих бюджетів, соціального, майнового й особистого страхування, позабюджетних фондів, банківського, державного та міжнародного кредиту. Основними фінансово­кредитними організаціями є банки, а також фінансові компанії, інвестиційні фонди, ощадні каси, пенсійні фонди, страхові компанії, позичкові фонди.

Поспілкуйтеся із членами своєї родини та з’ясуйте, які з названих фінансово-кредитних орга-

нізацій працюють у вашому населеному пункті або поблизу нього.

2

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. ОСНОВНІ ФІНАНСОВІ

ЦЕНТРИ СВІТУ. На сьогодні у світі сформу­

вався потужний ринок фінансово­банківських

послуг. На ньому надаються послуги з купів­

лі­продажу, розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів (грошей) між різними галузя­

ми господарства й різними регіонами світу.

Сучасний етап розвитку цього ринку характеризується пануванням банків. Саме вони покликані забезпечити мобілізацію фінансових ресурсів і спрямування їх на розвиток найважливіших галузей світового господарства. Фінансові послуги банку — це його діяльність, спрямована на задоволення потреб і запитів клієнтів та отримання прибутку. Прибуток банки забезпечують за рахунок здійснення банківських операцій та залучення в обіг тимчасово вільних коштів. Зараз існують два типи банків: національні (центральні) та комерційні. До найбільших національних банків світу належить Банк Англії. Це найстаріший банк світу, заснований у 1694 р. як приватний акціонерний банк. Йому належить виняткове право друкувати банкноти своєї країни, обслуговувати державний борг, здійснювати операції на валютних ринках (мал. 1).

Одним з основних фінансових центрів світу є Федеральна резервна система США. Це потужне об’єднання 12 федеральних резервних та понад 5,5 тис. приватних банків країни. Воно виконує функції центрального банку США. Експортно­імпортний банк США займається кредитуванням експортно­імпортних операцій під державні гарантії. Іншими великими

Розділ

державними фінансовими установами є банки

Італії, Канади, Франції (мал. 2), Японії, Ні­

мецький федеральний банк, Народний банк Китаю та Швейцарський національний банк. До десяти найбільших комерційних банків планети належать п’ять китайських, чотири американські та один французький банк.

Крім того, із розвитком глобалізації, інтеграції та інтернаціоналізації

інших країнах через рахунки, відкриті в місцевих банках. На сьогодні найбільшими транснаціональними банками є Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Відомі також Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку. Найбільшими фінансовими центрами світу у 2016 р. визнано

нашої держави з МВФ. На інвестиційній

діяльності заробляють найбільш прибуткові

банки світу (за даними http://banks.eu/). При ­

буток найприбутковіших банків світу у 2015 р

склав:

y 24,4 млрд дол. США — американський JP

Morgan Chase. Кращий інвестиційний банк світу за версією Global Finance (+12 % доходів за рік).

y 23,028 млрд дол. США — Wells Fargo & Co. Найбільша фінансова установа США, лідер американського ринку іпотечного кредитування в країні.

y 17,242 млрд дол. США — Citigroup. Збільшив прибутки в 2,3 разу.

y 14,4 млрд дол. США — Bank of America. У 2015 р. порівняно з 2014 р. збільшив прибутки в 3 рази.

y 6,7 млрд євро — BNP Paribas. У 2015 р. прибуток французького банку збільшився в 40 разів порівняно з 2014 р. Тоді банк

змушений був платити штраф за порушення санкцій США щодо Ірану.

y 6,2 млрд швейцарских франків — швейцарський UBS. За 2015 р. збільшив чистий прибуток майже на 80 %. Це кращий результат цієї фінансово­кредитної установи за п’ять років. Підготуйте повідомлення про діяльність

„ Фінансово-кредитна

„ Найбільшими транснаціональними банками є Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Міжнародну інвестиційну діяльність здійснюють переважно міжнародні й транснаціональні банки.

1. Назвіть складові сучасної фінансовокредитної сфери.

2. Дослідіть спектр послуг,

з них (електронний режим доступу: persha.ua).

3. Поясніть, чому в країнах світу діють національні та комерційні банки.

4. Охарактеризуйте інвестиційну діяльність фінансових

5.

Залежно

культурнопізнавальний

оздоровчолікувальний

рекреаційний

реабілітаційний

Зараз у світі відбувається постійне й швидке зростання кількості туристів. Як наслідок, збільшуються кількість зайнятих у сфері

народного туризму й доходи від нього. У наш час прибутки від міжнародного туризму

і 30 % від світового експорту послуг. Туризм прямо або

по всій планеті.

Назвіть професії, що дають можливість

розміщення туристів (готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати тощо); туристичні фірми; транспортні організації з перевезення туристів; інформаційні та рекламні служби; органи управління туризмом (мал. 2); підприємства з виробництва товарів туристичного призначення; підприємства роздрібної торгівлі, що працюють на туристів; видання туристичної літератури, карт тощо. Міжнародний туризм дуже популярний. Ним захоплюються мільйони людей. Можна виділити такі види міжнародного туризму: 1) рекреаційний, або оздоровчий туризм, спрямований на відпочинок і лікування; 2) екскурсійний туризм, що поєднує відпочинок із пізнавальною діяльністю; 3) науковий туризм (до 7 % від усіх туристів); 4) діловий

річковий. Вид транспорту визначає специфіку

туристичної подорожі. Морський та річковий види транспорту, як правило, обслуговують

круїзні маршрути (мал. 4).

2

ГОЛОВНІ ТУРИСТИЧНІ РАЙОНИ СВІТУ. Най­

більшу кількість іноземних туристів приймає на своїй території Європа (65 %), відпо­

відно, і прибутки від туризму тут найвищі (мал. 5). Вона ж дає найбільшу кількість туристів для інших частин світу. Країнами Європи подорожують як самі європейці, так

і американці (США, Канада), а також жителі Японії та Південної Кореї. Проте громадяни

США (як і більшість, наприклад, французів)

віддають перевагу туризму всередині країни. Друге й третє місця за кількістю іноземних туристів (приблизно по 13 %) належать Пів­

нічній Америці та Азії.

ПРОБЛЕМИ

У всіх сферах господарської діяльності вартість

лузей господарства відчувають брак висококва­

ліфікованих працівників. Щоб отримати велику

винагороду за свою працю, усе більше людей

змушені постійно навчатися й інтенсивно пра­

цювати. Як результат, вони не встигають від­

новлювати власні життєві сили та змушені шу­

кати їх у відпочинку й лікуванні. У наш час ставлення працівників до відпочинку

Тунісу, Сирії, України, Ізраїлю тощо.

1.

ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО, ЙОГО

ОСОБЛИВОСТІ. Більшість учених сьогодні

виділяють три стадії розвитку суспільства: доіндустріальну (аграрну), індустріальну та

постіндустріальну. В основі такої класифікації

лежить рівень розвитку технічного оснащення

людства й суспільного поділу праці.

З уроків історії пригадайте рівень технічного розвитку за часів Стародавніх Єгипту та

Китаю.

На першій стадії розвитку суспільства (аграрне суспільство) панують сільське господарство, сільський спосіб життя, переважають сільські поселення й селяни. На другій стадії (індустріальне суспільство) панує промисловість, поширюється міський спосіб життя та переважають міські поселення та робітники. На третій стадії, яку ми розглядаємо і в якій живемо, тобто постіндустріальній, домінує сфера послуг, поширюється позаміський спосіб життя, переважають службовці. Зрозуміло, що зараз у світі в різних або в одних і тих

самих країнах одночасно наявні всі три стадії розвитку людського суспільства.

Ви вже ознайомилися і з ноосферною те­

орією подальшого розвитку людства та переходом його до четвертої стадії. Це буде етап

панування розуму у вирішенні всіх суспільних

проблем.

На

першій, доіндустріальній стадії розвитку суспільства, у тому числі й територіальної

його організації, основною силою, що сформувала суспільство, були церква та армія. На індустріальній стадії на перший план вийшли великі корпорації. Постіндустріальна стадія характеризується тим, що головними організаторами суспільства стають

потреби суспільства в якій постійно зростають.

Таке суспільство може існувати лише тоді, коли країни світу одночасно перебуватимуть

на всіх трьох стадіях розвитку. За таких умов

найрозвиненіші країни світу беруть на себе

постіндустріальну місію управляти світовим

господарством, займаються накопиченням

і п ерерозподілом фінансів, інвестують у роз­

виток науки й технологій, а країни, які пере­

бувають на другій стадії, виробляють промислову продукцію. Однак така ситуація не може тривати довго.

СВІТОВІ МІСТА — ГОЛОВНІ СПОЖИВАЧІ Й РОЗПОДІЛЬНИКИ ІНФОРМАЦІЇ. Міста світу можна класифікувати за різними ознаками,

1

2

3 Гонконг, альфа+

4

5

й інтеграцію. При цьому якщо Нью­Йорк як найбільше

ВИСНОВКИ

розвитку економічних потужностей, упровадження інновацій, розвитку автоматизації та роботизації постіндустріального суспільства. До світових міст зараховують також Дубай і Сідней (мал. 2).

„ Більшість учених виділяють три стадії розвитку суспільства:

індустріальна (аграрна), індустріальна і постіндустріальна. В основу такої класифікації покладений рівень розвитку технічного

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Назвіть основні стадії розвитку суспільства. Поясніть, у чому полягає різниця між ними.

2. Наведіть приклади країн, які перебувають на різних стадіях розвитку суспільства.

3. Обґрунтуйте тезу щодо перетворення найбільших університетів

4. Поясніть, чому сучасні

і поширюють теоретичні знання. „ Світові міста (альфа-міста) є важливими елементами

економічної системи зі значним економічним, політичним і культурним впливом на світ у цілому.

1. За додатковими джерелами інформації проаналізуйте список об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО (електронний режим доступу: ru.unesco.org/).

2. Складіть перелік об’єктів Світової спадщини в Україні.

3. Складіть короткий перелік об’єктів Світової спадщини в Європі (п’ять­сім).

4. Підготуйте презентацію про один з об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Організуйте спільний захід у межах проведення шкільного тижня географії та запропонуйте результати своєї роботи учням 7 класу своєї школи.

1. Проаналізуйте

метою якої було полегшення переміщення громадян. Знайдіть коротку інформацію

про зміст цієї угоди. Чи сприяла вона інтеграції країн, які її уклали? Як це впли­

нуло на туристичні потоки в цих країнах?

2. Міжнародний туризм, з одного боку, може сприяти процесу

МІЖНАРОДНІ

ний світ постійно ускладнюється і стає все

більш суперечливим. Кількість держав на

політичній карті світу зростала в минулому

і змінюватиметься в майбутньому. Зараз на

політичній карті світу співіснують близько

200 незалежних держав, які здійснюють різ­

носпрямовану політику. У них діють десятки тисяч політичних партій, є велика кількість

конфесій, парламентарів, глав урядів, пре­

зидентів тощо. Усі ці політичні, економічні, релігійні (аж до таємних) організації мають

власну думку про те, як правильно облашту­

вати свої країни і все світове співтовариство.

При цьому неминуче виникають міждержавні проблеми. Для їх вирішення, а також для досягнення певної

ників, статусом у міжнародній політиці та економіці, спеціалізацією на певному

діяльності, наприклад міжнародні спортивні або екологічні організації тощо. Для географії найважливішим є просторово­територіальний критерій. За ним усі міжнародні організації поділяються на глобальні (загальносвітові), регіональні та локальні.

ІНТЕГРАЦІЙНІ ГАЛУЗЕВІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ. Найбільшою, найважливішою глобальною та універсальною міжнародною організацією є Організація

цієї організації

входять країни з розвиненою атомною енергетикою. Штаб­квартира ФАО (Продовольчої й сільськогосподарської організації) розміщена в Римі. ФАО надає допомогу країнам, яким не вистачає продовольства для забезпечення свого населення.

Як ви вважаєте, у яких країнах та регіонах діяльність ФАО є найбільш активною? Пояс-

ніть, чому.

Завданням Світової організації торгівлі (СОТ), до якої входять понад 160 країн, у тому

числі й Україна, є узгодження торговельного

обороту між державами та вирішення спірних питань, що виникають. На сьогодні країни члени СОТ забезпечують 96 % світової торгівлі.

Велике значення енергоносіїв у стабільному розвитку світової економіки в останні десятиліття підняло реальний статус Організації

країн — експортерів нафти (ОПЕК). Із 1960 р.

її членами є нафтодобувні країни Азії, Афри­

ки й Латинської Америки. На цю організацію

припадає понад 44 % світового видобутку та

73 % розвіданих запасів нафти. Станом на тра­

вень 2017 р. членами ОПЕК є 14 країн (Індоне­

зія — колишній 15­й член). Заяву про бажання

вступити до складу ОПЕК у 2015 р. подав Судан. За допомогою карт атласу назвіть країни — члени ОПЕК.

організація найпотужніших

світу. Певний час після входження до її складу Росії вона була «Великою вісімкою», але зараз повернулася до попереднього стану (мал. 2). В останні роки на менш чітко оформлену міжнародну організацію перетворюється «Велика двадцятка». Фактично вона є клубом керівників найрозвиненіших країн світу.

Назвіть і покажіть на карті світу країни «Великої сімки» та «Великої двадцятки». Укажіть столиці цих країн.

Найчіткіше організаційно оформленою регіональною міжнародною організацією світу є Європейський Союз (мал. 3). Провідні владні структури ЄС розташовані в кількох місцях: Єврокомісія в Брюсселі (Бельгія), Європарламент у Страсбурзі (Франція), Євросуд у Люксембурзі, Євробанк у Франкфурті­наМайні (Німеччина).

Територіально ЄС охоплює не тільки країни Європи; наприклад, Французька Гвіана (заморська територія Франції в Південній Америці) є основним логістичним центром Європейських космічних програм (космодром Куру). А сама Французька Гвіана має статус члена ЄС. На вступ до ЄС очікують багато країн­претендентів, і не лише європейських. Асоційованими

Мал. 3.

Мал. 5. Країни УНАСУР.

4.

ним полігоном для відпрацювання принципів

майбутнього міжнародного співробітництва країн і регіонів світу.

Поясніть, чому Брюссель, Люксембург і Страсбург називають трьома європейськими столицями.

Серед інших регіональних міжнародних організацій виділяються (мал. 4), НАФТА

і УНАСУР (мал. 5). АСЕАН є Асоціацією держав Південно-Східної Азії. Штаб­квартира організації розташована в Джакарті (Індонезія). Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) об’єднує США, Канаду й Мексику, які створили зону вільної торгівлі в Північній Америці; УНАСУР країни Латинської Америки, що створили

у ро­

боті багатьох глобальних та регіональних між­

народних організацій. Наша країна належить

до держав — засновниць ООН і входить до

цієї найбільшої глобальної організації світу

від дня її створення в 1945 р. Зараз Україна

є членом кількох спеціалізованих міжнарод­

них організацій ООН.

Делегація України бере участь у засідан­

нях Генеральної Асамблеї ООН, де обговорюються найактуальніші проблеми світової політики, відпрацьовуються й ухвалюються рекомендації щодо їх вирішення. Найбільш

активно Україна співпрацює в трьох спеціалізованих установах ООН ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ФАО. Наша держава має об’єкти культурної спадщини, захист яких узяла на себе ЮНЕСКО.

Назвіть об’єкти культурної спадщини ЮНЕСКО

в Україні. Що ви про них знаєте?

Під час найбільшої техногенної катастрофи

XX ст. — аварії на Чорнобильській АЕС

МАГАТЕ брала участь у ліквідації її наслідків.

ООН також зацікавлена у співробітництві

з Україною через ФАО, оскільки Україна є од­

ним із найбільших у світі виробників сільсько­

господарської продукції та продуктів харчування. Розширюється співробітництво нашої держави з Міжнародною організацією праці (МОП) і Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) (мал. 1). Штаб­квартири цих організацій розташовані в Женеві (Швейцарія). Україна співпрацює і з Групою Світового банку, до якої входять МБРР і МВФ. Метою діяльності цих міжнародних організацій є сприяння

(МОК) (Лозанна, Швейцарія), Всесвітньої ради церков (ВРЦ) (Женева), Міжнародного союзу студентів (Прага), Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) (Ліон).

Україна є асоційованим членом таких регіональних міжнародних організацій, як Європейський Союз (ЄС) та Союз Незалежних Держав (СНД). У Європі діють й інші, переважно політичні й фахові міжнародні організації, у роботі яких бере участь наша країна. Найвідомішими серед них є Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Рада Європи (РЄ). Знайдіть на карті країни, у яких розташовані штаб-квартири таких організацій, як МОП, ВООЗ, МОК, ОБСЄ, Рада Європи.

2

ОРГАНІЗАЦІЇ, ДО ЯКИХ МОЖЕ В МАЙБУТНЬОМУ ВСТУПИТИ УКРАЇНА. На сьогоднішній день найефективнішою політичною та економічною міжнародною організацією є Європейський Союз (ЄС). Велику кількість бажаючих вступити до цієї організації приваблюють принципи її діяльності. По­перше, кожна країна­член цього регіонального міжнародного об’єднання має в ньому один голос і право вето на будьяке його рішення. Це свідчить про те, що рішення не буде прийнято до тих пір, поки не будуть враховані інтереси найменших і найслабших країн. Тому ЄС вважається найсправедливішою міжнародною організацією такого рівня інтеграції у світі. По­друге, завданням ЄС є «підтягування» менш розвинених країн до рівня найбільш розвинених. Для цього виділяються величезні кошти.

2.

1.

діяльність цих організацій.

y ecotown.com.ua/

y patent.km.ua/rus/articles/i355

y dekatop.com/archives/7812

y ukraine-nato.mfa.gov.ua/ua/about-nato/ what-is-nato

ПОЛІТИЧНА

політичної карти світу є дуже складним і тривалим процесом, що не припиняється вже протягом кількох тисячоліть. Зараз, у першій половині XXI ст., на ваших очах відбуваються величезні й вражаючі зміни. Основною тенденцією змін на політичній карті є постійне зростання кількості держав. У XIX ст. їх налічувалося близько 50, а на початку XXI ст. — майже 200.

Політичні карти бувають загальними (оглядовими) та

спеціальними. Загальні передають особливості роз-

міщення країн, найважливіших політичних і страте-

гічних центрів, міжнародних і внутрішньодержавних

комунікацій. Спеціальні показують окремі політичні

проблеми, явища або події.

Протягом XX — початку XXI ст. постав і набув розвитку новітній етап формування політичної карти світу. Перший його період розпочався після Першої світової війни і тривав до завершення

го устрою всі держави поділяються на унітарні та федеративні. Унітарна держава складається з адміністративно­територіальних одиниць (провінцій, областей, районів тощо), які підпорядковані центральним органам влади та мають єдину конституцію і єдину

Форма

Монархія:

ƒ абсолютна

ƒ обмежена (конституційна)

ƒ теократична

ƒ виборна

ƒ спадкова

Мал. 1. Типологія

Республіка:

мішана

дять до складу єдиної союзної держави, проте мають певну автономію. Їм притаманні деякі

ознаки незалежних держав — власні консти­

туція, парламент тощо. До них належать ве­

ликі, здебільшого багатонаціональні держави — Росія, Індія, США, Бразилія, Нігерія, Канада, Австралія, Німеччина тощо.

Знайдіть на політичній карті світу унітарні та федеративні держави.

Складна:

Демократична:

3

КЛАСИФІКАЦІЯ

Усі держави світу існують на основі різних принципів організації влади. Ці принципи насамперед зумовлені особливостями державного ладу — монархічного або республіканського (мал. 1).

Монархічна форма правління виникла в умовах рабовласництва та домінувала в Середні віки. У наш час збереглися переважно

формальні ознаки монархічного правління. Монарх є своєрідним символом держави

диційному розумінні монархія — це форма державного правління, за якої найвища влада в країні належить одній особі монарху. У різних країнах його називають по­різному: король, імператор, шах, султан, цар, князь, емір тощо (мал. 2). Монархії бувають конституційними та абсолютними. Більшість

СЛОВНИК

Республіка — форма державного правління, за якої вищі органи влади обираються на певний термін і мають визначені законом повноваження; існує поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову.

Мал. 4. Кронпринц (спадкоємець) емірату Дубай Хамдан ібн Мохаммед Аль Мактум.

ламентарні). Реальна влада в них належить

парламенту (законодавча) та уряду (виконавча). Прикладами конституційних монархій є Велика Британія, Норвегія, Данія, Бельгія,

Іспанія, Швеція, Монако, Ліхтенштейн, Люксембург, Нідерланди (мал. 3), Японія, Марокко. За абсолютної монархії влада монарха прак­

тично нічим не обмежена. У цих державах

уряди або інші органи влади відповідальні

лише перед монархом як главою держави. Монарх приймає рішення одноосібно. Парла­

мент або взагалі відсутній, або є лише дорад­

чим органом. До таких держав належать Са­

удівська Аравія, Оман, Об’єднані Арабські

Емірати (ОАЕ), Бруней та ін. Щодо ОАЕ, то

це взагалі унікальне державне утворення —

об’єднання семи спадкових абсолютних мо­

нархій, які домовилися, що на міжнародній

арені главою держави є шейх найбільшого

емірату — Абу­Дабі. Проте в кожному з емі­

ратів залишається необмеженою влада місце­

вого шейха (мал. 4). Особливим різновидом абсолютної мо­

нархії є абсолютна теократична монархія , за якої глава держави є

Мал. 5. Папа Римський Франциск.

королівства (Велика Британія, Швеція, Бельгія тощо), князівства (Андорра, Ліхтенштейн, Монако), герцогство (Люксембург), султанати (Бруней, Малайзія, Оман та ін.), емірати (Бахрейн, Катар, ОАЕ) тощо.

Республіка — це форма державного правління, за якої всі вищі органи влади або обираються народом, або формуються парламентом, який обирається народом. Сьогодні у світі переважають держави з республіканською формою правління (понад 140). За республіканської форми правління законодавча влада належить парламенту, виконавча — уряду. Розрізняють президентські й парламентські республіки . У перших президент очолює уряд і має досить значні повноваження (США, деякі країни Латинської Америки). У парламентських

етап формування політичної карти світу, який можна

ся

одиниць, які підпорядковані центральним органам влади. Федеративні держави мають у своєму складі самоврядні території. „ Усі держави світу існують на основі різних принципів організації

1.

схеми на мал. 1 (с. 109) поясніть типологію держав. Наведіть приклади країн.

3. Покажіть на карті країни з унітарним або федеративним устроєм.

4. Охарактеризуйте відмінності між республіками та монархіями.

5. Підготуйте додаткову інформацію про життя сучасних монархів.

ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ

ЯК ІСТОРИЧНА КАТЕГОРІЯ. У роз­

витку й самому існуванні держав на політичній карті світу визначальна роль відводиться чинникам просторово­територіальної організації, до яких належить і географічне по­

ложення. Значення цього чинника із часом

змінюється, оскільки воно є відносним, але

ніколи не стає другорядним, тому що визначає саму сутність держави.

Пригадайте, за яким планом ви характеризували географічне положення материків та України.

Географічне положення держави — це її розміщення на планеті відносно інших держав. Зовнішнє середовище через свої складові частини активно впливає на об’єкт, географічне положення

систем тощо), так і щодо соціально­, політикота економіко­географічних (країн, військовополітичних союзів тощо) об’єктів. Одним із кількісних показників географічного положення є географічні координати об’єкта. Основними ознаками географічного положення є дистанційність, детермінованість (визначеність) і потенційність. Дистанційність вигідність (або невигідність) географічного положення залежно від зміни відстані між взаємодіючими об’єктами. При цьому певна відстань може виражатися не лише в одиницях довжини, а й у віртуальних показниках, що характеризують відносини абстрактними поняттями. Географічне положення значною мірою є визначеним, без урахування випадкових

Для будь­якої країни її політико­геогра­

фічне положення має велике значення. Це

розміщення країни на політичній карті світу,

материка або окремого регіону у взаємодії з по­

літичними реаліями, які мають на неї певний

вплив. При цьому політика розуміється як

діяльність, спрямована на перемогу в бороть­

бі за власні інтереси. Політика може бути

державною, певної організації або особи.

Оцінюючи політико­географічне положен­

ня, слід ураховувати такі його складові, як ресурсна (галузева) і просторово­територіальна. Фізико­географічна складова характеризується тим, що географічне середовище відіграє суттєву роль у житті суспільства, ефективності функціонування країн. Навіть найпотужніші

держави з їхніми безмежними можливостями

відступають перед стихійними силами природи у вигляді цунамі, землетрусів, повеней, урага­

нів, торнадо тощо. Наявність та якість

створення

коридорів, їхня

шляху.

є також

та геостратегічна складові політико­географічного положення держави. Політична нестабільність, збройні конфлікти тощо негативно впливають на розвиток країн і навіть регіонів світу, змінюють напрямки й обсяги

що вивчає вплив географічних чинників на внутрішню і зовнішню політику держави, називається геополітикою. Найбільший внесок у становлення

геополітики зробили вчені Ф. Ратцель із Німеч­

чини і Р. Челлен зі Швеції. Вони розглядали

держави як живі організми, що борються між собою за «місце під сонцем». Ця геополітична концепція отримала назву організменої теорії.

Згідно з нею держави, як і живі організми, у своєму існуванні керуються природними інстинктами, найсильнішими з яких є інстинкти самозбереження і зростання (експансії). Дуже давньою є теорія географічного детермінізму. Суть цієї теорії полягає в тому, що визначальною силою розвитку суспільства є географічне положення

СЛОВНИК

Геополітика (у перекладі — мистецтво управління державою) — політологічна концепція, що вбачає визначальною (у політиці) роль географічних чинників: це просторове розташування країни, розмір території, наявність, відсутність або обмеженість природних ресурсів, клімат, кількість населення тощо.

Здійснюється силовими методами: шляхом збройної агресії, політико-дипломатичним тиском, економічним насиллям. Розрізняють територіальну, економічну, політичну, воєнну, інформаційну, культурну, мовну, міграційну експансії.

у світі налічується понад 4 тис. міжнародних організацій. Їх утворюють три або більше

держав для реалізації певних спільних інте­

ресів. Фактично всі вони певною мірою є по­

літичними утвореннями, що декларують вирішення економічних, військових та інших проблем. Найбільшою міжнародною організацією, до якої входить більшість країн світу, є Організація Об’єднаних Націй.

положення якого є обов’язковими для країн­членів цієї

організації.

Головними організаціями ООН є Генеральна Асамблея і Рада Безпеки. До про­

відних органів цієї міжнародної глобальної

організації належать Секретаріат, Міжна ­

родний суд, Рада опіки, Економічна і соціальна рада.

За допомогою статистичних матеріалів таблиці

порівняйте ВВП країн та їхню частку в бюджеті ООН. Зробіть висновки.

за підтримання міжнародного миру й безпеки. Її рішення повинні виконувати всі члени ООН. США, Велика Британія, Франція, Китай і Росія мають статус постійних

Мал. 1. Штаб-квартира ООН у Відні (Австрія).

ську асамблею. Штаб­квартира розташовується

в Копенгагені (Данія). Раніше за ОБСЄ в 1949 р

була створена Рада Європи — міжнародна ор­

ганізація, до складу якої входять 47 країн, зокрема й Україна. Штаб­квартира цієї орга­

нізації розміщена в Страсбурзі (Франція). Рада

Європи опікується переважно питаннями прав

людини, гуманітарного і правового співробітництва, культури й екології.

2

РОЛЬ ООН, РАДИ ЄВРОПИ ТА ІНШИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН МІЖ ДЕРЖАВАМИ СВІТУ. Заснування ООН після закінчення Другої світової війни ознаменувало створення нової системи безпеки. Однак зараз усе частіше говорять про кризу в діяльності цієї організації. Стаття 33 IV Статуту ООН називається «Мирне вирішення суперечок». Розв’язання

Мал. 2.

міжнародних суперечок мирним шляхом здійснюється трьома головними органами ООН: Радою Безпеки, Генеральною Асамблеєю та Міжнародним судом.

Для підтримання миру організація може використовувати миротворчі сили, головним завданням яких є роз’єднання протиборчих сторін і недопущення військового конфлікту між ними. Із моменту проголошення незалежності наша країна близько 20 разів брала участь у забезпеченні миротворчих місій ООН: наприклад, у 1994—2000 рр. у складі спостерігачів ООН під час громадянської війни в Таджикистані, у 2005—2008 рр. у складі миротворців під час війни в Іраку тощо. Створення Ради Європи — це крок до згуртування Європи, що пережила Другу світову війну. Головне її завдання — розвиток механізмів захисту прав людини.

суспільства.

КЛАСИФІКАЦІЯ КРАЇН ЗА ТИПОМ ГОСПОДАРСЬКОЇ СИСТЕМИ. За типом господарської системи, що існує в тій чи іншій країні, їх можна об’єднати в кілька груп: країни з ринковою економікою, перехідною та плановою (командно­адміністративною).

Зараз у світі переважають країни першої й другої груп. При цьому країни з перехід­

ною економікою поступово переходять до

першої групи — країн із ринковою економі­

кою. Після краху комуністичної системи на

початку 1990­х рр. країн із плановою економікою в чистому вигляді залишилося дуже

мало. Сучасною країною командної економіки є Корейська Народно­Демократична Рес­

му відсутня конкуренція, яка є головним механізмом підвищення продуктивності праці та поліпшення якості продукції, що випускається. Неефективна система оплати праці, коли робітники отримують фіксовану платню незалежно від результатів праці, знищує ініціативу. Існування впродовж десятиліть двох різних економік у Німеччині, Китаї, Кореї наочно продемонструвало, яка економічна система є більш ефективною (мал. 1, 2).

Якій економічній системі підпорядкована Північна Корея? Південна Корея? За мал. 1 визначте, яка з держав є більш розвиненою. Зробіть висновки. 2

КЛАСИФІКАЦІЯ КРАЇН ЗА РІВНЕМ СОЦІАЛЬНОЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ. За рівнем соціально­економічного розвитку країни світу можна поділити на високорозвинені, середньорозви­

нені, країни, що розвиваються, і найменш роз­

винені. Це, звичайно, досить умовний поділ.

Більшість учених дотримується такої класифікації: розвинені, середньорозвинені та країни, що розвиваються. Із метою виокремлення країн, які потребують матеріальної допомоги від світового співтовариства, ООН виділяє групу найменш розвинених країн. Це найбідніші держави, частина з яких не має безпосеред­

нього виходу до моря та майже не пов’язана із зовнішнім світом. Система освіти та охорони здоров’я в цих країнах перебуває на най ­

нижчому рівні, переважають доіндустріальні форми праці. До таких держав належать Аф­

ганістан, Нігер, Сомалі, Чад, Центрально ­

африканська Республіка тощо. Найголовнішим показником, що характеризує рівень соціально­економічного розвитку

країн, є валовий внутрішній продукт (ВВП)

на одну особу. Це один із найважливіших

показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяль­

ності економічних одиниць у сфері матеріального й нематеріального

1США 18 569 100

Європейський Союз 16 408 364

2Китай 11 218 281

3Японія 4 938 644

4Німеччина 3 466 639

5 Велика Британія 2 629 188

6Франція 2 463 222

7Індія 2 256 397

8 Італія 1 850 735

9Бразилія 1 798 622

10Канада 1 529 224

65Україна 93 263

1Люксембург 101 450

2Швейцарія 80 945

3Макао 78 586

4Норвегія 74 400

5 Катар 73 653

6Ірландія

7Австралія

9Сингапур

10Данія 51 989

ВИСНОВКИ

із ринковою, перехідною та плановою (командно-адміністративною) економікою. Головна відмінність між ринковою і плановою економікою полягає в тому, що за ринкової економіки реалізуються об’єктивні економічні закони, а за планової відсутня конкуренція. „ Типовою країною з плановою економікою є Північна Корея. „ За рівнем соціально-економічного розвитку країни світу можна умовно поділити на високорозвинені, середньорозвинені, країни, що розвиваються, та найменш розвинені. Найголовнішим показником, який характеризує рівень соціально-економічного розвитку країн, є ВВП на одну особу.

ПОКАЗНИКИ

економічних показників, що характеризують розвиток економіки будь­якої країни світу в цілому, належать валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт і національний дохід. Розглянемо відмінності між ВВП і ВНП на

прикладі України та США. В Україні, оскільки

вона має в інших країнах небагато своїх підприємств та організацій, різниця між ВВП і ВНП

дуже мала. Натомість у США, які володіють

найбільшими у світі транснаціональними корпораціями, вона величезна. Так, на території

України під Києвом працює завод відомої американської корпорації «Кока­Кола», але вартість його продукції, виробленої за рік, зараховується не до ВВП України, а до ВНП США. Таблиця ВВП КРАЇН СВІТУ

МісцеКраїна ВВП, дол. 1Люксембург 103 199

2Швейцарія 79 242

3Норвегія

4Ірландія

8Данія

Таким чином, до ВНП входять доходи фірм і громадян певної країни, отримані за кордоном. Проте з нього вираховують доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в цій країні. Національний дохід (НД) фактично є чистим продуктом держави або новоствореною за один рік вартістю. Він дорівнює сукупності

вироблених у суспільстві матеріальних і не­

матеріальних благ за винятком суми, яка

витрачається на відновлення спрацьованих

у процесі його виробництва засобів. Під час створення матеріальних благ або надання послуг зношуються верстати, із часом руйнуються й потребують ремонту приміщення тощо. На це кожного року витрачається (або відраховується для подальших витрат) значна сума коштів. Отже, національний дохід — це та частка ВНП, що йде на споживання й нагромадження. Саме вона й відображає багатство певної країни. Якщо зволікати з ремонтом приміщень та заміною обладнання, то колись на це доведеться витратити досить великі кошти (якщо їх вчасно накопичували),

а це зменшить національний дохід держави. Пересічних людей цікавить не те, який у держави ВВП або ВНП, а скільки коштів вони реально можуть використати на споживання

й нагромадження (тобто кошти, які йдуть безпосередньо або опосередковано населенню держави).

Якщо на підприємстві вчасно не накопичували

гроші на ремонт приміщень та заміну обладнання, чи зможе воно випускати конкурентоспроможну продукцію?

2

ОБСЯГ І СТРУКТУРА ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ, ІНДЕКС ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ, РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ, ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ. Зовнішня торгівля характеризується трьома головними

Америка — понад 15 %. Ще один важливий показник рівня розвитку країни — індекс людського розвитку (ІЛР). Він обчислюється на основі трьох показників: очікуваної тривалості життя (довге й здорове життя), рівня грамотності населення (середня кількість років, витрачена громадянами країни на навчання), рівня життя (національний дохід на одну особу в доларах).

ІЛР країни світу класифікують таким чином: дуже високий (42 країни), високий (43 країни), середній (42 країни) і низький (42 країни) рівні. У 2014 р. найвищий ІЛР мала Норвегія, друге місце посіла Австралія, потім Швейцарія, Нідерланди, США, Німеччина, Нова Зеландія, Канада й Сингапур.

Проаналізуйте інформацію

населення або від кількості економічно активного населення (мал. 1). Найвищий рівень безробіття характерний для деяких африканських держав, де він в останні десятиліття лише зростав. Наприклад, у Зімбабве 95 % економічно активного населення не мають роботи. У Ліберії цей показник сягає 90 %. На третьому місці перебуває Буркіна­Фасо

Китаю залишилася на тому самому рівні.

Основні відмінності між розвиненими кра­

їнами та країнами, що розвиваються, поляга­

ють у тому, що останні характеризуються пев­

ною внутрішньою політичною нестабільністю.

У країнах, що розвиваються, значну роль

відіграють тіньовий капітал і мафіозні організації, внутрішній ринок належить іноземним компаніям. Господарська структура має сировинну орієнтацію або спрямована на випуск напівфабрикатів. Розвиваються матеріаломісткі та екологічно небезпечні виробництва. Особливо вирізняються серед країн, що розвиваються, колишні колонії. У населення цих держав переважно відсутні політична воля та прагнення прогресивних змін в економіці й політиці. Низький освітній рівень населення (мал. 3), бідність, корупція, злочинність, політична й економічна залежність від інших країн не створюють передумов для розвитку економіки. Ці країни фактично є сировинними донорами розвинених держав.

ВИСНОВКИ

„ Найважливіші економічні показники, що характеризують

Мал. 3. Тривалість освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються.

За допомогою мал. 3 спрогнозуйте майбутнє країн, які мають низький рівень освіти. Поясніть, чим це їм загрожує.

валовий національний продукт і національний

ми:

товарною структурою, географічним розподілом. „ Індекс людського розвитку розраховується кожного року з метою порівняння рівня життя, освіченості, грамотності й довголіття населення різних країн світу на основі трьох

1. Назвіть основні показники соціальноекономічного розвитку країн світу.

2. Поясніть відмінності між ВВП і ВНП на прикладі України та США.

3. У чому полягають відмінності між країнами з різним рівнем соціальноекономічного розвитку?

4. Що таке індекс людського розвитку?

5. Поясніть, як безробіття впливає на економічну стабільність держав.

6. Поясніть, від чого залежить інвестиційна привабливість країн та чи важлива вона для розвитку країн узагалі.

ЕКО-

НОМІКОЮ. У світі існують різні методики

визначення економічного розвитку країн світу. Найбільш повне уявлення про групи країн у міжнародній економіці отримують за даними найбільших міжнародних організацій світу — ООН, МВФ і Світового банку. Їхні оцінки трохи відрізняються, тому що різною є кіль­

кість країн­учасниць цих організацій, а між­

народні організації аналізують економіку

лише своїх країн­членів. Так, МВФ до групи

країн із розвиненою економікою відносить

країни Західної Європи, США, Канаду, Япо­

нію, Австралію та Нову Зеландію. У 1997 р.

економічно розвиненими стали вважатися Пів­

денна Корея, Гонконг, Сингапур, Тайвань (так

звані країни­«дракони» — нові індустріальні

країни Південно­Східної Азії) та Ізраїль. ООН

додає до цього переліку ще й Південноафри­

канську Республіку.

Високорозвинені держави світу також не

є абсолютно однорідними. До першої підгрупи

входять країни «Великої сімки» — США, Ка­

нада, Японія, Німеччина, Велика Британія,

Франція та Італія. Ці держави є явними еко­

номічними лідерами сучасного світу. У цілому на частку цих країн припадає майже

ви вже знаєте, цей показник має становити близько 20 тис.

водів за кордоном.) Для країн із розвиненою економікою характерними є кілька спільних ознак соціально­економічного розвитку. По­перше, це висока частка експортної продукції. Сировину й паливо ці країни отримують переважно із­за кордону. Іншою ознакою їхніх економік є значна, а іноді й переважаюча частка галузей, пов’язаних із міжнародною сферою послуг, це торгівля, банківська справа, інфраструктурне транспортне обслуговування, міжнародний туризм тощо. До таких країн належать Австрія, Швейцарія, Швеція, Нор­

Мал. 2. Біженці

а також колишніх соціалістичних країн Європи — Словенії, Чехії, Угорщини тощо. Проте незважаючи на значні успіхи в розвитку економіки, ці країни ще відстають від розвинених країн за рівнем розвитку демократії, права, боротьби з корупцією. Структура їхньої економіки поки що не відповідає сучасним світовим критеріям.

2

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРАЇН ІЗ РОЗВИНЕНОЮ ЕКОНОМІКОЮ. Трансформація країн із розвиненою економікою в про­

сторі й часі не позбавлена багатьох, іноді гострих проблем. Головною серед них є відсутність ідеології соціально­економічного роз­

витку як цих країн, так і людства в цілому

у XXI ст. На сучасному етапі першість на­

лежить науково­технічному прогресу. Однак він є не ідеологією розвитку, а лише його інструментом.

Розвинені країни світу у XXI ст. все біль­

ше перебирають на себе роль управління роз­

витком світової економіки, передаючи країнам, що розвиваються, продуктивні галузі господарства.

Мал. 3.

розвивати лише сферу послуг. Таким чином, зростатиме група економічно розвинених кран, які експлуатуватимуть економіки інших країн, що виробляють якусь продукцію. Поки що невідомо, як вирішувати цю проблему.

Ви вже знаєте, що кількість населення

нашої планети продовжує швидко зростати. У багатьох економічно розвинених країнах зараз спостерігається низький природний приріст населення й навіть депопуляція.

Кількість жителів найбідніших країн стрімко зростає, а населення економічно розвинених країн у XXI ст. буде швидко зменшуватися. Через це неминучим стане перерозподіл населення планети, нове переселення народів. Цей процес уже почався та набирає силу (мал. 2, 3).

ви знаєте про проблеми біженців у Європі?

коштів у цих державах спрямовується на

утримання армії, створення нових видів

зброї (мал. 4), будівництво нових військових

баз тощо, що негативно вплине на рівень

економічного й соціального розвитку держав.

Назвіть сфери, на які можна було б витратити кошти, що спрямовуються на гонку озброєнь.

Таким чином, у період зростаючої глобалізації та інтернаціоналізації не лише

„ МВФ до країн із розвиненою економікою відносить країни Західної Європи, США, Канаду, Австралію, Нову Зеландію, Японію, Південну Корею, Сингапур, Тайвань та Ізраїль.

„ Високорозвинені держави світу не є абсолютно однорідними, а поділяються на держави «Великої сімки», малі високорозвинені країни

2.

5.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИНЕНИХ КРАЇН ЄВРОПИ. У Європі в цілому і в Західній Європі зокрема найпотужнішими провідними країнами, що складають основу ЄС

і НАТО, безперечно, є Німеччина та Франція.

Велика Британія навіть після поки що фор­

мального виходу із ЄС залишається одним із

лідерів країн НАТО. Італія є четвертою країною Європи, яка належить до її основних

економічних плацдармів.

Усі

перелічені країни входять до «Великої сімки». Проте в розрахунку ВВП на одну осо­

бу малі й «карликові» держави Західної Єв­

ропи (Люксембург, Ліхтенштейн, Монако, Сан­

Марино, Андорра, Мальта, Ватикан) не тільки

не поступаються Німеччині, Франції, Великій

Британії та Італії, але й випереджають їх.

Розвинені країни Західної Європи об’єднані

не лише географічним положенням, а й дав­

німи, складними та ефективними економіч­

ними та політичними зв’язками (мал. 1).

ВВП (ЗА ПКС) КРАЇН-КАРЛИКІВ ЄВРОПИ (за даними Всесвітньої книги фактів

2 Ліхтенштейн 98 432 2013 6Монако 78 700 2013 11 Сан-Марино 62 100 2015

35 786 2014

Сьогодні все ще існує поділ розвинених країн Європи (Західної Європи) на такі групи: 1) країни Північної Європи (Ісландія, Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія); 2) країни Середньої Європи (Німеччина, Франція, Велика Британія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швейцарія, Австрія, Ліхтенштейн, Ірландія); 3) країни Південної Європи (Італія, Іспанія, Португалія, Ватикан, Андорра, Мальта, Монако, Сан­Марино, Греція). Країни цих регіонів об’єднує не лише географічне положення, а й історичний, культурний та релігійний розвиток. Вони суттєво відрізняються і ще довго відрізнятимуться від

колишніх соціалістичних країн Центральної Європи та пострадянських держав Східної

Європи високим економічним розвитком і стандартами життя, політичною стабіль ­

ністю, високою культурою населення та іншими показниками (мал. 2, 3).

Поясніть, чим відрізняється населення країн Західної Європи від населення колишніх республік СРСР.

2

ГАЛУЗІ МІЖНАРОДНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

народної спеціалізації. І це не стосується, як іноді вважають, лише торгівлі високотехно­

логічною продукцією. Наприклад, серед

їни є головними покупцями машинобудівної продукції. Серед розвинених країн Європи лідером також є Німеччина — країна виробляє 10 % усієї продукції машинобудування світу. Потім ідуть Франція, Велика Британія, Італія.

З’ясуйте, у яких країнах вироблена побутова техніка, якою користується ваша родина. Зробіть висновки. У сучасному світі все більшого значення в економіці розвинених країн набуває міжнародна торгівля продукцією

Мал. 3. 1) Щорічний театральний фестиваль в Авіньйоні (Франція); 2) традиційний ярмарок сиру в Нідерландах.

Динамічно розвивається й перспектив ­

ний світовий ринок послуг. Це та галузь

економіки, яка в цілому визначає не лише

рівень розвитку країни, а і її спрямованість

у завтрашній день. Світовий ринок послуг

зараз становить понад 20 % загальносвіто­

вого експорту товарів і послуг. Провідні по­

зиції в експорті послуг посідають (після

США) усі розвинені країни Європи: Німеччина — 8,0 %, Франція і Велика Британія

по 6,0 %, Італія — 5,5 %, за ними йде Япо­

нія.

Можна зробити висновок, що розвинені

країни Європи виграють конкуренцію в інших

держав світу завдяки спеціалізації власної економіки на найновіших і найперспективні­

ших напрямках розвитку світового господарства. При цьому вони завойовують усе більше позицій на світовому ринку торгівлі продуктами інтелектуальної праці та послугами. Виробничі галузі поступово переходять до країн, що розвиваються. 3

ВИСНОВКИ

ПОРІВНЯННЯ РОЗВИНЕНИХ КРАЇН ЄВРОПИ ЗА ОСНОВНИМИ ПОКАЗНИКАМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ. Розвинені країни Європи не є абсолютно однорідними. При цьому вони відрізняються не лише за географічним положенням, площею території, кількістю населення, обсягами ВНП або природно­ресурсним потенціалом. Вони мають і різні показники соціально­економічного розвитку. Найвищі показники соціально­економічного розвитку серед країн Європи та світу мають Люксембург, Швейцарія і Ліхтенштейн (ВНП на одну особу — понад 40 тис. дол.). Цікавим є той факт, що ці країни є малими, незначними за площею та кількістю населення, майже не мають корисних копалин і виходу до моря. У таких розвинених країнах Західної Європи, як Німеччина, Франція, Бельгія, Нідерланди, Австрія, Ірландія, Велика Британія, Італія, Фінляндія тощо, ВНП на одну особу становить від 20 тис. дол. і більше, близько 20 тис. дол. мають Іспанія та Португалія.

„ Найпотужнішими провідними країнами, які становлять основу ЄС і НАТО, є Німеччина та Франція. Вони разом із Великою Британією та Італією входять до «Великої сімки». У розрахунку ВНП

риси країн Європи, які об’єднують їх та виділяють серед інших країн світу.

2. Поясніть, чому розвинені країни Західної Європи об’єднані не лише економічними і політичними, а й історичними, культурними та релігійними зв’язками.

3. Які види господарської діяльності цих

5.

(61­ше місце у світі). Кількість населення — понад 82 млн осіб (12­те місце). Державна

мова — німецька. Грошова одиниця — євро (мал. 1).

Мал. 1. Державні символи країни: герб і прапор.

1

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Німеччина роз­

ташована в З ахідній Європі й м ежує з дев’ятьма країнами: Польщею, Чехією, Ав­

стрією, Швейцарією, Францією, Люксембур­

гом, Бельгією, Нідерландами, Данією. Має

вихід до Балтійського та Північного морів, а через них і до Світового океану. У цілому

географічне положення Німеччини можна оці­

нити як сприятливе для її розвитку та між­

народної співпраці.

Знайдіть на політичній карті Європи країни, із якими межує Німеччина, назвіть їхні столиці.

ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ.

природні рекреаційні ресурси.

Німеччина небагата на корисні копалини: є запаси кам’яного й бурого вугілля, калійних солей. Виявлено невеликі поклади нафти й природного газу. У горах є родовища руд кольорових металів і

ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ І ТРА-

більшою в Європі. Воно досить рівномірно розміщене по території. Середня густота насе­

2. Мюнхен — столиця Баварії. Мал. 3. Німеччина має розвинене

0,6 млн осіб). Поширюється трудова міграція поляків. В останній час швидко зростає питома вага переселенців із районів напруженості Африки та Близького Сходу.

Доберіть додаткові матеріали про проблеми біженців у Німеччині.

Німецькі культура й освіта мають давню історію. У країні обов’язковою є 12­річна освіта. Добре функціонує система вищих навчальних закладів. Найбільшими університетами

є Кельнський (60 тис. студентів), Мюнхенський (60 тис.), Берлінський (50 тис.). Музеї і бібліотеки країни належать до найбільших у світі.

Німці — дуже організована нація, яка

дотримується законів і порядків, а також від­

повідально ставиться до виконання будь­якої роботи.

4

ГОСПОДАРСТВО. За рівнем розвитку господарства, обсягами ВНП Німеччина є одним із лідерів у Європі. Її економіка базується на найпотужнішій у цій частині світу промисловості. Країна посідає провідні місця за виробництвом автомобілів, пластмас, фарб і хімікатів. Основними галузями економіки є машинобудування (мал. 3), металургійна, хімічна, електротехнічна та будівельна промисловість. Енергетичне забезпечення господарства здійснюється за рахунок енергоносіїв, серед яких основними є

країни.

у

розміщене виробництво взуття. Далеко

мисловості

й

Найбільший промисловий район Німеччини сформувався в басейні річки Рур (Pурський). Новітні й передові галузі машинобудування розвиваються в Баварії на півдні країни.

За допомогою карт атласу назвіть найбільші промислові центри країни. Німеччина має складне, багатогалузеве і високопродуктивне сільське господарство.

Хоча в ньому зайнято менше 5 % працівників, вони створюють майже 14 % ВНП країни. Провідною галуззю сільського господарства є тваринництво (67 %). Урожайність зернових становить близько 79 центнерів із гектара.

Потужними галузями економіки країни є туризм (мал. 4) і фінансова сфера.

Доберіть ілюстрації з теми «Туристичні символи Німеччини». Презентуйте їх на одному з уроків географії.

Мал. 4. Туристичні об’єкти Німеччини: 1) замок Нойшванштайн (Баварія); 2) «Чорні ворота» в Трирі (Рейнланд-Пфальц); 3) Дрезденська опера (Саксонія). 1 2 3

Зберігаються великі контрасти в рівні

економічного розвитку окремих земель і ра­

йонів, і як наслідок цього існують великі

відмінності в рівні життя їхнього населення.

Останнім часом відбувається загострення цих

відмінностей.

Північ країни — це «океанські ворота»

Німеччини, вихід до Північного й Балтійсько­

го морів і в ажливий морський шлях між

ними Кільський канал. Річки Ельба,

морем внутрішні райони країни. Проблеми

господарства цієї частини країни пов’язані

з доставкою імпортної сировини й шляхами її

поліпшення, будівництвом нових глибоководних портів і поглибленням підходів до старих,

розвитком нових приморсько ­ промислових комплексів, морськими розробками

тощо. Основними торговельними

Німеччини є країни ЄС.

пломатичні

ФРН належить до найбільших торговельних партнерів України.

„ ФРН межує з дев’ятьма країнами Європи і має сприятливі для розвитку та міжнародної співпраці географічне положення й природні умови. „ Переважно

Франція

Пригадайте, які давні зв’язки існують

Офіційна назва Республіка Франція.

Столиця — Париж (понад 2,2 млн жителів).

Площа — 544 тис. км2 (48­ме місце у світі).

Населення — понад 69 млн осіб (20­те місце).

Державна мова — французька. Грошова оди­

ниця — євро (мал. 1).

Мал. 1. Державні символи країни: герб і прапор.

Франції також належать численні замор­

ські території — Гваделупа, Французька Гві­

ана, Мартиніка, Майотта, Реюньйон, Нова Каледонія, Французька Полінезія тощо.

1

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Франція розта­

шована в західній частині Європи та межує із шістьма країнами.

За допомогою політичної карти Європи назвіть країни — сусіди Франції та їхні столиці.

Через протоки Па­де­Кале і Ла­Манш Франція має вихід до Північного моря. Західну

частину країни омивають води Біскайської затоки, південну — Середземного моря. Тут

розташований великий острів Корсика, який належить Франції. Географічне положення країни доволі вигідне. Вона оточена стабільними високорозвиненими державами.

Поясніть, чим вигідне таке географічне

Клімат Франції помірний, а на півдні субтропічний. На узбережжі Середземного моря середні температури січня становлять до +8 °С, а липня — +24 °С. Кількість опадів на рівнинній частині країни близька до оптимальної (600—700 мм). У горах їхня кількість зростає до 2000—2500 мм.

Повноводні рівнинні річки з’єднані між собою каналами й використовуються як транспортні магістралі. На гірських річках збудовані ГЕС.

Ґрунти у Франції характеризуються середньою родючістю. Найпоширенішими є бурі лісові. Лісами переважно штучного насадження вкрито близько 20 % території країни. Тут ростуть цінні деревні породи — бук, дуб, смерека, модрина, сосна. Тваринний світ зберігся здебільшого в гірських лісах. У країні існує близько 3 тис. різних заповідних територій. Франція небагата на мінеральні ресурси. Крім природних будівельних матеріалів, розробляються запаси кам’яного вугілля, нафти і природного газу. У Лотарингії, крім кам’яного вугілля, є й родовища залізної руди, які сьогодні майже не експлуатуються. Останню вугільну шахту в країні було закрито у 2002 р. На півдні видобувають боксити, на північному сході — калійну й кам’яну солі. У центрі є до­

волі значні запаси урану. Широко використовується енергія гірських річок і морських припливів. Надзвичайно багаті рекреаційні ресурси (мал. 2).

За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про найбільш відвідувані туристами місця Франції.

КРАЇНИ. За кількістю населення Франція посідає

Розділ

Мал. 2. Типові французькі пейзажі: 1) місто Тьйонвіль (Лотарингія);

їні налічується понад 50 міських агломерацій.

У Великому Парижі (столиця з передмістями)

проживають близько 16 % населення країни.

Понад 93 % жителів країни є етнічними фран­

цузами, а майже 7 % — іммігранти. Останнім

часом їхня кількість зростає. Коефіцієнт на­

роджуваності у Франції найбільший у Європі.

4

ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ І ТРАДИЦІЇ. Франція має багатовікову культурну спадщину. До

переліку ЮНЕСКО внесено монастирі, собори, палаци й парки, давньоримські пам’ятки тощо

(станом на 2016 р. 42 найменування) (мал. 4).

У країні працює велика кількість музеїв і біб­

ліотек. Тут розташований відомий на весь світ

паризький університет Сорбонна, де навчаються

понад 100 тис. студентів з усього світу. Фран­

цузькі газети й часописи «Монд», «Фігаро», «Парі­матч» відомі далеко за межами країни. До найбільших світових інформаційних агентств входить агентство новин «Франс­Прес».

5

ГОСПОДАРСТВО. Франція є високорозвиненою постіндустріальною країною, яка за обсягом

дукції експортується. Особливо виділяються авіакосмічна та автомобілебудівна галузі. За випуском автомобілів Франція поступається в Європі лише Німеччині. Розвинені також радіоелектроніка, суднобудування, електротехнічна промисловість. Провідне місце в Європі й світі Франція посідає за рівнем розвитку чорної та кольорової металургії. Потужні нафтопереробні та нафтохімічні

Мал. 5. Франш-Конте — регіон, відомий виробництвом однойменного сиру.

Мал. 6. На рибному ринку у Франції.

середжені підприємства парфумерно ­ к осметичної і фармацевтичної промисловості. Світове значення має французька харчова

мисловості провідні позиції належать виробництву тканин. За цим показником Франція в Європі поступається лише Італії та Німеччині.

Париж був і залишається законодавцем високої

моди з його відомими на весь світ будинками

моди, наприклад «Крістіан Діор». За обсягами виробництва продукції сіль­

ського господарства Франції належить перше

місце у Європі. Щороку вона вирощує близь­

ко 50 млн т зерна. Значними є обсяги вироб­

ництва яловичини. На базі високорозвиненого

тваринництва країна виробляє також багато

твердого сиру й масла. Французи запевняють: якщо навіть кожного дня ласувати якимось

новим сортом сиру, то й року не вистачить, щоб покуштувати всі (мал. 5).

На півдні країни все більше поширюється надзвичайно прибуткове квітникарство.

На узбережжі морів значну роль відіграють рибальство, розведення креветок, мідій, устриць тощо (мал. 6).

У Франції дуже добре розвинена туристична галузь. За кількістю іноземних туристів, які відвідують країну (близько 84 млн осіб у 2015 р.), вона посідає перше місце у світі. Середземноморське узбережжя (Ніцца, Канни, Сен­Тропе), Бретань (Сен­Мало,

Мал. 7. Пам’ятник Жюлю Верну в місті Ам’єн (О-де-Франс).

Швидкісні поїзди TGV (Trains — Grand Vitesse) зв’язують Париж з усіма

країни. Майже будь­якої точки Франції можна дістатися за 4—5 годин. Поїзди переважно курсують уночі, розвиваючи швидкість до 320 км/год. Основну роль відіграє автомобільний транспорт (951 тис. км шляхів і близько 35 млн автомобілів). Автошляхи країни без перебільшення можна назвати кращими у світі. Заправки розташовані через кожні 50 км, допустима швидкість визначена у 130 км/год. Франція здійснює експеримент із покриття автошляхів сонячними батареями для виробництва електроенергії.

Дуже добре розвинені морський та авіаційний транспорт. Найбільші морські порти Франції — Марсель і Тулон — забезпечують зв’язок країни із зовнішнім світом. Найбільші аеропорти — Шарль де Голль (штаб­квартира Національного французького авіаперевізника «Эйр Франс»), Орлі поблизу Парижа, аеропорти Ніцци, Марселя та ін. Загалом працюють понад 500 аеропортів та аеродромів, які зв’язують Францію з усіма країнами світу. Довжина трубопроводів у Франції перевищує 6 тис. км. Велике значення

Потім ідуть Японія та США. Франція імпортує

каву, какао, чай,

„ Населення країни розміщене досить рівномірно. Державна політика сприяє збільшенню народжуваності.

французи, решта — іммігранти. „ Франція — високорозвинена постіндустріальна

Високий рівень розвитку мають авіакосмічна та автомобілебудівна галузі, суднобудування, електротехнічна та радіоелектронна промисловість. Світове значення мають харчова, парфумерно-косметична, фармацевтична промисловість країни.

1. Назвіть суттєві

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Британія є острівною країною Західної Європи. На сухо­

долі вона межує лише з Ірландією, протоками Па­де­Кале і Ла­Манш відокремлюється

від Франції та Бельгії. Це типова морська країна. У різних частинах світу під її контролем залишається 14 залежних територій.

Це Бермудські, Британські, Віргінські, Кайманові, Фолклендські Острови, Гібралтар, острови Монтсеррат, Піткерн, Святої Єлени, Джорджія та Південні Сандвічеві, Ангілья та ін. У цілому географічне положення країни є вигідним для розвитку господарства й контактів з іншими державами. Особливо покращилося воно після будівництва тунелю, який з’єднав Велику Британію з материковою частиною Європи.

Знайдіть на політичній карті світу залежні території Великої Британії.

2

ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ. Природні умови Великої Британії визначаються її розміщенням на острові серед океану. Вологе й тепле повітря тут панує впродовж усього року. Більша частина країни має рівнинний рельєф з окремими височинами. У Шотландії,

доволі різноманітний, але родючих ґрунтів тут майже немає. Ліси займають лише 6 % території та відіграють суто рекреаційну роль. Тваринний світ значно збіднений, у країні поширена лисиця, яка є об’єктом спортивного полювання. Цей національний вид кінного полювання з хортами відомий далеко за межами країни. У Великій Британії багато національних парків.

Як ви розумієте рекреаційну роль лісу?

Мінерально­сировинна база дуже виснажена тривалим видобутком кам’яного вугілля й залізної руди. Є незначні запаси руд кольорових металів. Основним видом промислової сировини на сьогодні є нафта і природний газ, що видобуваються в британському секторі шельфу Північного моря. Поясніть, чому прем’єр-міністр Великої Британії в 1979—1990 рр. Маргарет Тетчер (мал. 2) свого часу закривала вугільні шахти країни.

Розділ

населення низький. Середня тривалість життя жінок уже подолала позначку 80 років.

Відбувається процес «старіння нації». Майже 90 % населення живе в містах. У країні сфор­

мувалося вісім міських агломерацій із кількістю населення понад 1 млн осіб. Особливо багато їх у центральній частині Великої Британії. Майже 82 % населення становлять ан­

глійці, близько 10 % — шотландці, понад 2 % — ірландці, близько 2 % — валлійці (уельсці). Багато іммігрантів із колишніх британських колоній.

За додатковими джерелами дізнайтеся, із яких країн до Великої Британії прибувають іммігранти.

У ментальності (характері) британців за­

кладено прагнення збереження національних традицій. Це дуже творча нація, яка за виробництвом робототехніки поступається лише японцям. Країна є органічним сплетінням традиційного й надсучасного способу життя (мал. 3).

4

ГОСПОДАРСТВО. Велика Британія — роз­

винена постіндустріальна країна, про що свідчить структура ВНП: 20 % становить частка промисловості та понад 60 % — сфера послуг. Таким чином, переважну частину ВНП країни створює невиробнича сфера. Структура промислового виробництва, яке

(мал. 4). Головним районом хімічної промисловості країни є південний схід. Там, де до узбережжя підведені нафтопроводи з Північного моря, розміщені підприємства нафтохімії (Фолі, Стенлоу, Каррінгтон). За обсягами продукції фармацевтичної промисловості країна посідає третє місце у світі після США та Японії. Основна частина підприємств бавовняної промисловості зосереджена в Ланкаширі, вовняної — у Йоркширі, трикотажної — у Східному Мідленді, лляної у Північній Ірландії. Незважаючи на те що в сільському господарстві Великої Британії зайнято лише 2 % населення, країна з надлишком забезпечує власні потреби в зерні, м’ясі, яйцях, молоці тощо.

Мал. 5. Вівчарство. Велику Британію часто називають «королівством пасовищ».

Із 1993 р. експлуатується транспортний тунель

під Ла­Маншем. Використовуються внутрішні

водні магістралі. Зростає значення трубопровід­

ного, а також авіаційного транспорту, який

здійснює не лише перевезення пасажирів,

а й доставку наукоємної продукції.

5

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ. Частка Великої Британії у світовій торгівлі близька до 6 %. Майже чверть усієї продукції експортується. Частка готових виробів ста­

новить 80 %. Найбільшими торговельними партнерами Великої Британії є Німеччина, США, Франція, Нідерланди, інші країни Європи та члени Співдружності націй. У ці­

лому основними торговельними партнерами

Сполученого королівства є країни ЄС. Велика

ВИСНОВКИ

Мал. 6. «Дорога гігантів» у Північній Ірландії —

Британія експортує автомобілі, літаки, гелікоптери, судна, хімічні продукти, текстильні вироби, а імпортує продовольство, корми, метали, ліс.

Щорічно країну відвідують понад 28 млн туристів з усього світу. Крім 30 об’єктів, занесених до переліку ЮНЕСКО (мал. 6), Велика Британія відома ще й багатьма цікавими природними та архітектурними об’єктами.

Складіть туристичний маршрут територією Великої Британії, запропонуйте його однокласникам. Велика Британія визнала незалежність України 31 грудня 1991 р., а вже 10 січня 1992 р. між двома країнами були встановлені дипломатичні відносини.

„ Велика Британія — острівна держава, що має 14 залежних територій.

1.

2.

3.

зміни відбуваються в структурі економіки країни?

4. За

5.

редньовіччя.

Офіційна назва — Республіка Італія (мал. 1).

Столиця — Рим (понад 3 млн жителів). Площа — 301 тис. км2 (70­те місце у світі). Кількість населення — понад 58 млн осіб (22­ге місце). Державна мова — італійська. Грошова одиниця — євро.

Мал. 1. Державні символи країни: герб і прапор.

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ.

країна центральної частини Середземномор’я, розташована на Апеннінському півострові та

великих островах Сардинія й Сицилія. Лише близько 20 % її кордонів пролягають суходолом. У високогір’ях Альп вона межує з Австрією та Швейцарією, а також Францією й Словенією. На заході Італію омивають води

Лігурійського та Тирренського морів, на півдні — Іонічного, на сході — Адріатичного. У цілому географічне положення країни сприяє розвитку співробітництва не лише з державами Європи та Африки, а й басейну Ін­

Італії вкрито переважно вторинними лісами. Національні

більшість лісів в Італії — штучні?

Мінерально­сировинні ресурси Італії незначні. Є обмежені запаси руд кольорових металів. Серед будівельних матеріалів виділяється відомий в усьому світі каррарський мармур (мал. 3).

Недостатність водних, лісових, ґрунтових і мінеральних ресурсів

населення перевищує 190 осіб/км2, по тери­

торії воно розміщене дуже нерівномірно. У гір­

ських районах та на острові Сардинія густота

населення коливається від 40 до 70, а в про­

мислових районах Ломбардії та навколо Неапо­

ля досягає 1000 осіб/км2. Природний приріст

населення від’ємний, що зумовлює «старіння

нації». Частка міських жителів становить

близько 70 %. Крім столиці, містами­мільйонерами є Мілан і Неаполь.

Італія — мононаціональна держава. Май­

же 92 % її населення становлять італійці.

У північних прикордонних районах живуть

австрійці, словенці, французи. У великих містах зараз швидко зростає кількість іммігран­

тів із Румунії та країн Північної Африки.

Що вам відомо про столицю Італії місто Рим? Підготуйте презентацію про це давнє місто.

Італія має давню і значну культурну спадщину (мал. 4). На сьогодні у країні розташована найбільша у світі кількість пам’яток

ЮНЕСКО (мал. 5). Тут розміщується найстаріший у Європі Болонський університет (1088 р.).

4

ГОСПОДАРСТВО. Італія є однією з економічно розвинених постіндустріальних держав Європи та світу. Структуру ВНП країни складають: 61 % — сфера послуг, 36 % промисловість, 3 % — сільське господарство. Серед галузей промисловості найбільш розвиненими є машинобудування, харчова, хімічна, легка, металургійна галузі. Переважно в портах на довізній сировині працюють хімічні, нафтохімічні та металургійні підприємства. У Сардинії виплавляють кольорові метали. Власні енергоресурси забезпечують лише 20 % потреб країни.

За картами атласу назвіть країни, із яких Італія імпортує енергоресурси.

Металургійна та значною мірою хімічна промисловість працюють

Розділ

виробляє автомобілі, де переважає відомий

концерн «Фіат» (Турин, Мілан, Неаполь).

Італія також спеціалізується в Європі на ви­

пуску мотоциклів, моторолерів і велосипедів.

Надзвичайно потужний військово­промисло­

вий комплекс випускає різноманітну продук­

цію: від танків і ракет до стрілецької зброї.

Розвиненим є виробництво обчислювальної

техніки, електронного обладнання та роботів. У центрі Італії розвинена текстильна про­

мисловість. Італія разом із Францією є одним з осередків

кукурудзи, овочів. Поясніть, із яких причин рослинництво

частини Середземномор’я, лише близько 20 % кордонів якої пролягають суходолом. Вона розташована у двох природних зонах, більшість лісів насаджені штучно. Для країни з переважаючим гірським і височинним рельєфом характерні сильні землетруси й виверження вулканів.

„ Мінерально-сировинні ресурси Італії незначні, світової слави набув каррарський мармур. Країна багата на природно-рекреаційні ресурси. „ Серед галузей промисловості найбільш розвиненими є машинобудування, харчова, хімічна, легка, металургійна

2.

3.

5.

Пригадайте, як відрізняється клімат північної

Офіційна назва — Японія. Столиця — Токіо (понад 8 млн жителів). Площа — 378 тис. км2 (60­те місце у світі). Населення — близько

127 млн осіб (дев’яте місце). Державна мова

японська. Грошова одиниця — єна. Насправді

Японія не має офіційного державного герба,

а відома всім 16­пелюсткова жовта хризантема є емблемою японського імператорського

дому. Прапор Японії — червоне коло на біло­

му тлі (мал. 1).

Мал. 1. Державні символи країни: імператорська печатка і прапор.

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Японія — країна­

архіпелаг, яка не має сухопутних кордонів із жодною державою світу. На заході вона омивається водами Східнокитайського та Японсько­

го морів, на сході й півдні — Тихим океаном. У цілому її територія складається із 4 тис. ост­

ровів. Лише чотири з них — Кюсю, Хоккайдо, Хонсю та Сікоку — є великими. Японія має сприятливе географічне положення для розвит­

ку економіки, оскільки розташована в Тихому океані, який відокремлює її від двох найпо­

тужніших країн світу — США та Китаю. Острівне положення дає їй змогу використовувати транспортні магістралі океану і сприяє світовому лідерству в галузі суднобудування.

Знайдіть на карті острови, які входять до складу країни.

2

ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ. Майже вся територія Японії розташована на вершинах вулканів, які об’єдналися у великі або малі острови. Процеси горотворення тут тривають постійно, і тому в Японії відбувається до 5 тис. землетрусів на рік. Потужні руйнівні землетруси, які є тут досить частим явищем, завдають країні значних збитків. Прикладом величезних втрат економіки Японії через природні катаклізми є аварія на атомній станції «Фукусіма», яка сталася у 2011 р. Землетрус і цунамі спричинили зупинку всіх атомних електростанцій країни (мал. 3). За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про наслідки аварії на атомній станції «Фукусіма».

Японці дуже люблять природу, а в шкільній програмі є уроки милування природою. Майже 25 % території країни займають національні парки, заповідники і заказники (мал. 4). Мінерально­сировинні ресурси країни дуже обмежені. Інтенсивно експлуатуються морські ресурси (риба, водорості, молюски, краби тощо). Є мінеральні та термальні джерела.

НАСЕЛЕННЯ. Густота населення в Японії

дуже велика і перевищує 300 осіб/км2. Населення розміщене вкрай нерівномірно. Відносно слабозаселеними є північні й західні райони. Міське населення перевищує 78 %.

Крім столиці, до міст­мільйонерів належать

Йокогама (4 млн жителів), Осака (3 млн), Нагоя (2,3 млн). Зростання кількості населення

вже майже припинилося. Японія має одну

з найвищих у світі середню тривалість життя

населення — більше ніж 80 років. Це типова

однонаціональна держава, де японці станов­

лять понад 99 % населення. Тут також живе

незначна кількість корейців, китайців та ко­

рінних жителів айнів. Останні відрізняються

від японців більш європейськими рисами (світ­

ліша шкіра, у чоловіків густі бороди).

4

ГОСПОДАРСТВО. Японія — одна з найроз­

виненіших постіндустріальних країн. За

обсягом ВНП вона є третьою державою після

США та Китаю. Нестача природних ресурсів повною мірою компенсується вмілим викорис­

теплова та

До

на «Фукусімі» АЕС вважалися настільки безпечними й досконалими, що на них влаштовували екскурсії для туристів. На імпортній руді та вугіллі з Австралії працює чорна металургія, що є в Японії однією з найпотужніших у світі. Підприємства, розміщені на узбережжі, мають високий рівень автоматизації виробничих процесів. Кольорова металургія виплавляє необхідні для машинобудування метали мідь, алюміній, цинк. Ці галузі забезпечують країні високорозвинену автомобільну промисловість. Найпотужнішими концернами є «Ніссан», «Тойота» і «Хонда». Вони успішно конкурують з американською та європейською

Мал.

Поясніть причини концентрації промисловості

Японії на Тихоокеанському узбережжі.

У

Японії розвинена також легка промисло­

вість, яка виробляє текстиль (Токіо, Кіото, На­

гоя, Кобе). На заході країни випускають шов­

кові тканини й тканини з хімічних волокон.

Знайдіть на карті атласу найбільші промислові центри країни.

Японці з давніх часів використовували

дари моря. Рибоконсервна промисловість є лі­

дером харчової промисловості. Серед її інших

галузей виділяються цукрова, борошномельна, пивоварна. Водночас недостатньо розвинені м’ясна та молочна промисловість.

У сільському господарстві переважають

дрібні селянські господарства. Продукція цієї

галузі становить лише 2,2 % ВНП. Основу складають рис, соя, картопля, овочі, фрукти, цукрова тростина, цитрусові, тютюн. Японія

посідає перше місце у світі за виловом риби.

Країна імпортує до 30 % усіх продуктів харчування. Раніше японці вживали дуже мало м’яса, але зараз ситуація змінилася. Швид­

кими темпами розвиваються свинарство

вісім економічних районів. Найпотужніший із них — Канто, найбільш освоєна й заселена східна частина острова Хонсю. Найбільшими містами є Токіо та Йокогама. Тут зосереджені головні виробничі потужності машинобудування країни, де випускається понад 30 % національної продукції промисловості, із якої більше половини складають продукція радіоелектроніки та машинобудування.

Друге місце за значенням посідає регіон Кінкі, або Кансай. До нього належать центральна й західна частини острова Хонсю з промисловими центрами Осака, Кобе та Кіото, де виробляється понад 15 % продукції машинобудування Японії. Третє місце належить регіону Токайдо. Головними промисловими центрами тут є Нагоя, Хамамацу, Сідзуока та ін. Тут розвинені автомобільна і нафтохімічна промисловість, традиційна легка промисловість. У регіоні функціонує потужний технополіс Хамамацу. 28 грудня 1991

„

„ Японі я — одна з найрозвиненіших постіндустріальних держав, типова однонаціональна країна з великою густотою населення. У промисловості значна увага приділяється новітнім галузям, які базуються на передових технологіях. Підприємства розміщені на узбережжі та мають високий рівень автоматизації виробничих процесів.

„ Японія посідає перше місце у світі за виловом риби. У сільському господарстві переважають дрібні селянські господарства.

1.

великі держави — Канада, США та Мексика (мал. 1—3). Вони тісно пов’язані не лише гео­

графічно та історично, але й економічно. На їхніх територіях усе більше утверджується ре­

гіональне інтеграційне утворення — зона вільної торгівлі НАФТА, відбуваються складні

й суперечливі процеси регіональної інтеграції та диференціації.

автономію. Мексику, що також розташована на материку, ще відносять до регіону Латинської Америки. Латинською Америкою називають регіон Західної півкулі, розташований між США та Антарктидою. До нього входять Мексика,

Мал. 1.

го розвитку. Однак структурні зміни в її економіці спричиняють нові тенденції в розвитку інтеграційних процесів. Якщо раніше Мексика орієнтувалася на латиноамериканські країни, то сьогодні використовує власне географічне положення для поглиблення інтеграційних процесів з економічно розвиненими країнами

Північної Америки. Саме через це її все біль­

ше починають ототожнювати саме з Північ­

ноамериканським регіоном і його інтеграцій­

ною економічною організацією НАФТА. США — світова супердержава та країна

Америки, що завжди домінувала як в Америці в цілому, так і в Північній Америці зо­

крема. Вживаючи термін «Америка», люди

в усьому світі перш за все мають на увазі

США. Відомо, що в 1823 р. у цій країні було

проголошено доктрину Монро (за ім’ям тодіш­

нього президента США Дж. Монро). Її сутність

можна описати трьома словами — «Америка

для американців».

США відіграють провідну роль в Органі­

зації американських держав і НАФТА, які створені для вирішення економічних проблем. В об’єднанні НАФТА економічна перевага США

є абсолютною. Канада у своїх економічних зв’язках більше ніж на 60 % пов’язана зі

2.

приріст населення в Мексиці дуже високий, то кількість населення країни збільшується надзвичайно швидко. Унаслідок цього зростає безробіття, і все більше людей прагнуть виїхати до розвинених північних країн (мал. 5). 3

ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ. Північноамериканський регіон має великі перспективи для власного еконо­

4. Структура експорту США — Мексика.

Мал. 5. Кордон між США та Мексикою в межах пустелі Сонора.

тично нестабільною державою. Характерними ознаками держави стали виникнення і розвиток революційних і національно­визвольних

Америці перетворилася на найбільше за площею та економічним значенням інтеграційне об’єднання світу.

Як ви вважаєте, чому кращі спеціалісти світу прагнуть працювати в США?

Однак Мексика й надалі залишається «слабкою ланкою» Північноамериканського регіону, оскільки вона є економічно і полі­

ВИСНОВКИ

Канади, не дуже добре приживаються в Мексиці. Авторитаризм правління й перерозподіл національного багатства призводять до зубожіння одних груп суспільства й надмірного збагачення інших.

„ Держави Північноамериканського регіону — Канада, США й Мексика — тісно пов’язані географічно, історично й економічно. „ Північна Америка є регіоном значних соціально-економічних і політичних контрастів. Вона володіє

1.

знаєте про досягнення представників української

Офіційна назва — Сполучені Штати Аме­

рики (США) (мал. 1, 2). Столиця — Вашингтон (понад 400 тис. жителів). Площа 9,4 млн км2 (четверте місце у світі).

Населення — понад 325,5 млн осіб (третє місце). Державна мова — англійська. Гро­

шова одиниця — американський долар.

океану. Це Гавайські острови, загальна площа яких становить близько 17 тис. км2. США також належать володіння в Карибському морі (Пуерто­Рико та Віргінські острови) й острови в Тихому океані (Гуам, Мідвей, Вейк та ін.). У цілому географічне положення країни дуже вигідне. Вона розміщена у сприятливих для життєдіяльності людини природних поясах, між двома основними за транспортним значенням океанами. США віддалені

Мал. 1. Державні символи країни: герб і прапор.

Мал. 2. Статуя Свободи — символ США.

1

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Географічне положення США не можна оцінити однозначно, оскільки територія

із міжгірськими долинами, плато та плоскогір’ями. На Алясці розташована найвища точка США — гора МакКінлі (6139 м). На сході США — середньовисотні гори Аппалачі. Між цими гірськими системами в центрі країни розмістилися рівнини. Гавайські острови є вершинами вулканів, які здіймаються над Тихим океаном до 4205 м.

Знайдіть усі зазначені географічні об’єкти на карті Північної Америки та США. На основній частині території країни переважає помірний і субтропічний клімат: у Чи­

каго в січні середня температура становить –4 °С, у Лос­Анджелесі — +12,3 °С, у Маямі +20 °С (клімат тропічний, як і на Гавайських островах). Більша частина Аляски розташована в субарктичному кліматі: тут взимку бу­

річками є Юкон на Алясці, Колорадо, Колумбія, Ріо­Гранде. Залежно від режиму випадання опадів вони мають різну сезонну водність. У по­

низзях Міссісіпі трапляються катастрофічні

повені. На півночі США розташовані великі судноплавні озера: Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері та Онтаріо. Їхня глибина сягає 300 м.

Знайдіть усі зазначені географічні об’єкти на карті Північної Америки. Ґрунтовий покрив у США дуже різнома­

нітний. Найродючішими є каштанові й чорно­

земні ґрунти в центральній частині країни. На

сході переважають бурі лісові. На Алясці в зоні

вічної мерзлоти розташовані бідні арктичні та тундрові ґрунти. На південному заході країни

зосереджені жовтоземи й червоноземи.

Оцініть родючість ґрунтів США порівняно з Україною.

У минулому майже 50 % території США було вкрито густими лісами, які характерні для

помірних і субтропічних поясів. Зараз вони збереглися в горах, на півночі країни та на Алясці. На сході, в Аппалачах, ростуть ліси з клена, дуба, тюльпанового дерева. На півночі

матеріалів, калійної та кухонної солей, сірки, фосфоритів тощо.

Земельні, водні, лісові, рекреаційні та інші природні ресурси США мають світове значення. Вони інтенсивно, раціонально й ефективно використовуються.

ІСТОРИКО- ТА ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНІ

штатами спалахнула

війна, яка закінчилася перемогою Півночі. Потім розпочався бурхливий економічний розвиток країни. Після закінчення Другої світової війни США перетворилися на найпотужнішу державу світу, якою вони залишаються й донині. Фактично всі новації сучасності створюються в США: посудомийна (1850 р.) та пральна (1851 р.) машини, холодильник (1851 р.), кондиціонер (1902 р.), комп’ютер (1945 р.), Інтернет (1968 р.), смартфон (1991 р.). За додатковими джерелами з’ясуйте, як, де і коли з’явилися

Холден (Holden) Деу (Daewoo)

Сааб (SAAB)

Сатурн (Saturn)

Шевроле (Chevrolet)

ДЖЕНЕРАЛ

Кадиллак (Cadillac)

(Pontiac)

Опель (Opel)

Б’юїк (Buick)

Хаммер (Hummer)

(GMC)

(Vauxhall)

Мал. 4. Склад корпорації «Дженерал моторс».

Найбільші міста — Нью­Йорк (7,5 млн жителів), Лос­Анджелес (4 млн), Чикаго (3 млн).

Ще вісім міст мають понад 1 млн жителів.

При народжуваності 15 ‰ смертність у країні становить 9 ‰. Міграційний приріст населення країни — понад 1 млн осіб на рік. Близько 74 % населення — євроамериканці, 13 % — афроамериканці. У країні велика кількість латиноамериканців, понад 2 % індіанців та ескімосів. За релігійною належністю 58 % є протестантами і 21 % — католиками.

За

даними Бюро перепису США, понад

80 % населення вважають рідною англійську, а 12,5 % — іспанську мови.

За додатковими джерелами дізнайтеся, які ще

релігії поширені в США.

5

ГОСПОДАРСТВО. США є найбільш економічно розвиненою постіндустріальною країною, понад 60 % населення якої зайняте в нема­

теріальній сфері (фінанси, торгівля, послуги, управління тощо). В економіці гармонійно поєднуються державна, корпоративна (колективна) та приватна власність. Роль держави в жит­

ті країни дуже велика. Вона є найбільшим

землевласником, а також власником усіх стратегічних об’єктів. У матеріальному виробництві переважають великі корпорації, які охоплюють своїми філіями майже весь світ. Найвідоміши­

ми серед них є «Дженерал моторс» (мал. 4), «Форд моторс», «Дженерал електрик», «Боїнг», «Філіп Моріс», «Мобіл», «Кока­Кола» тощо. У сфері торгівлі, обслуговування та харчуван­

ня переважають приватні підприємства.

Що виробляють корпорації «Дженерал моторс», «Форд моторс», «Дженерал електрик», «Боїнг», «Філіп Моріс», «Мобіл», «Кока-Кола»?

є електроенергетика, машинобуду­

Мал. 5. 1) Запуск космічного корабля «Шаттл» із

вання, чорна й кольорова металургія, хімічна, текстильна, харчова промисловість. На базі металургії працює багатогалузеве машинобудування: автомобілебудування, яке є галуззюорганізатором не лише для металургії, хімії, легкої промисловості, але й для власне машинобудування. Сучасний автомобіль є надзвичайно складним агрегатом із гумовими покришками (хімія), оббивкою салону (легка промисловість), склом (скляна промисловість), фарбою (хімія) тощо. Цілеспрямовано розвиваючи автомобілебудування, США стимулюють розвиток майже всіх інших галузей промисловості, у тому числі й найсучасніших (електроніка та електротехніка).

Корпорація «Дженерал моторс» є найбільшим виробником продукції військово-промислового комплексу США. Дізнайтеся з додаткових джерел, яку військову продукцію вона випускає.

6

МІСЦЕ КРАЇНИ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ. Підприємства США виробляють п’яту частину всієї промислової продукції світу. За виробництвом електроенергії США належить перше місце у світі з великим відривом від усіх інших країн. За виплавкою металів країні належать такі місця: алюмінію — перше, сталі — третє, чавуну — четверте, срібла — третє, міді та золота — друге, цинку — п’яте у світі. США — світовий лідер авіаційної та аерокосмічної галузей (мал. 5). США — один із найбільших

Мал. 6. Порівняння обсягів ВВП окремих штатів США та країн світу.

За картами атласу назвіть промислові центри США.

Розгляньте картосхему на мал. 6, проаналізуйте її та зробіть відповідні висновки.

Сільське господарство США багатогалузеве, високомеханізоване, високоефективне та високорентабельне. Країна не лише забезпечує влас­

ні потреби, а і є найбільшим у світі експортером сільськогосподарської продукції. Їй послідовно належать такі місця у виробництві певної про­

дукції: кукурудза і соя — перше, цитрусові

друге, пшениця та арахіс — третє, цукрові

буряки й виноград — четверте, соняшник шосте. У США

у світі за поголів’ям свиней і третє — за поголів’ям

26 грудня 1991 р. США визнали незалежність України, а 3 січня 1992 р. між країнами були встановлені дипломатичні

— Оттава (понад 1 млн жителів). Площа — 10 млн км2 (друге місце у світі). Кількість населення — понад 33 млн осіб (34­те місце). Державні мови англійська та французька. Грошова одиниця канадський долар (мал. 1).

на півдні у внутрішніх районах узимку температура повітря може опускатися до –40 °С. На півночі панує багаторічна мерзлота, острови вкриті льодовиками.

Річкова мережа Канади дуже густа. Найбільш повноводною є Маккензі, а також Нельсон, Юкон, річка Святого Лаврентія. Південь Канади омивають Великі американські озера. Повністю на її території розташовані такі

великі озера, як Вінніпег, Ведмеже, Велике Невільниче озеро тощо.

На більшій частині країни переважають малородючі підзолисті ґрунти, на півдні — сірі

лісові, каштанові й чорноземні.

Мал. 1. Державні символи країни: герб і прапор.

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Канада розташо­

вана в північній частині Північної Амери­

ки. Значна частина території держави припадає на великі та малі острови в Північному Льодовитому, Атлантичному й Тихому океа­

нах. На суходолі Канада межує лише із США.

Географічне положення країни в найхолоднішій частині Америки значною мірою обмежує

господарське освоєння й заселення більшої

частини її території. Геополітично Канада, як

і США, завжди була відокремлена від ключо­

вих політичних регіонів Європи й Близького

Сходу. Це служило додатковим сприятливим

чинником її розвитку і разом із тим ставило

дещо осторонь головних подій у світі.

Знайдіть на карті основні географічні об’єкти, які характеризують географічне положення країни.

На півночі простяглися зона арктичних пустель і зона тундри, позбавлені деревної рослинності. Південніше, на тисячі кілометрів між Тихим і Атлантичним океаном розкинулася зона тайги із хвойними лісами (смерека, чорна і біла ялини, модрина, сосна). Степи та лісостепи на півдні майже повністю розорані й тому позбавлені природної рослинності. Поясніть, чому степи Канади майже повністю розорані.

Тваринний світ Канади різноманітний і багатий. На островах на крайній півночі живуть білі ведмеді, песці, моржі та тюлені, у тундрі — північні олені (мал. 2) і вівцебики, у лісах ведмеді гризлі, лосі, олені­вапіті,

Розділ

єноти, бобри, ондатри, рисі, вовки, лисиці,

зайці. Із території США заходять пуми.

Канада належить до найбагатших на ко­

рисні копалини країн світу. Є великі покла­

ди нафти, природного газу, вугілля, торфу, руд чорних і кольорових металів, калійної солі. Майже повсюдно залягають будівельні

матеріали.

Країна володіє багатими водними, гідро­

енергетичними, ґрунтовими, лісовими, рибними, рекреаційними та іншими природними ресурсами (мал. 3).

3

ІСТОРИКО- ТА ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБ-

ЛИВОСТІ. Близько 20—40 тис. років тому

з Азії до Америки переселилися предки сучасних корінних жителів Канади — індіанців та ескімосів (мал. 4). У XVII ст. східне узбережжя Канади по­

чали колонізувати французи. Решта території заселялася вихідцями з Великої Британії. У 1867 р. британські колонії у східній час­

тині сучасної Південної Канади утворили

федерацію Домініон Канада. Поступово (до 1949 р.) до нього приєдналися й інші провінції. У 1931 р. Канада стала суверенною державою у складі Британської

складі населення Канади більш ніж 32 % канадців (як вони самі себе називають), 20 % англійців, понад 15 % французів, майже по 14 % шотландців та ірландців. Решту населення становлять німці, італійці, китайці, корінні народи (ескімоси), українці, індіанці, поляки та ін.

5 ГОСПОДАРСТВО. Канада належить до найрозвиненіших країн світу. Вона має специфічну для розвиненої країни структуру економіки, для якої характерна висока частка добувної промисловості. Їй належать одні з перших місць у світі за видобутком та експортом таких видів промислової сировини, як нафта, природний газ, вугілля, сірка, калійні солі, залізна руда, золото, титан, уран, кобальт, свинець, нікель, молібден тощо. Дуже добре розвинена

Мал. 4. 1) Голова Асамблеї корінних народів на засіданні парламенту Канади; 2) представники корінних народів Канади — ескімоси.

Діловий круглий ліс Деревні пелети Пилома-

РосіяСШАКанадаБразиліяНімеччина

Нова Зеландія

КанадаРосіяКанадаСША

США Латвія ШвеціяСШАФінляндія КанадаВ’єтнамФінляндіяЧиліШвеція

Проаналізуйте дані таблиці та зробіть відповідні висновки.

Постійно зростають значення й частка машинобудування у ВНП країни. Переважає виробництво транспортних засобів (автомобілі, снігоходи, судна, літаки, тепловози). Вироб­

трансконтинентальні залізничні та автомобільні магістралі. Як транспортні шляхи інтенсивно використовуються Великі озера й річка Святого Лаврентія. Усе більшого значення набуває авіаційний транспорт. У північних районах узимку головним видом транспорту місцевих жителів є снігоходи (мал. 5).

МІСЦЕ КРАЇНИ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ. Канада належить до сімки найрозвиненіших країн світу.

„ Канада — одна з найбагатших на корисні

вона володіє значними водними, гідроенергетичними, ґрунтовими, лісовими, рибними, рекреаційними та іншими ресурсами, але належить до найменш заселених держав світу. „ Канада належить до найрозвиненіших країн світу, але має специфічну для розвиненої країни структуру економіки, для якої характерна висока частка добувної

Офіційна назва — Австралійський Союз (фе­

дерація) (мал. 1). Столиця — Канберра (понад 300 тис. жителів). Площа — 7,7 млн км2 (шосте місце у світі). Населення — понад 20 млн

осіб (51­ше місце). Державна мова англійська. Грошова одиниця — австралійський долар.

лежить у чотирьох кліматичних

поясах. Більшу її частину займає тропічний

пояс із переважно пустельним кліматом. На

півночі — субекваторіальний, на півдні — суб­

тропічний. Південна частина острова Тасманія

має помірний клімат. Улітку (січень) середні

температури повітря над Австралією з півночі

на південь змінюються від +28 до +20 °С, узимку (липень) — від +20 до +12 °С. Клімат тут

переважно посушливий, випадає лише 250 мм

опадів на рік. На східному й північному узбе­

режжях кількість опадів зростає до 2000 мм.

Пригадайте чинники, які сформували посушли-

вий австралійський клімат. Спрогнозуйте його

вплив на розвиток господарства країни.

Австралія бідна на поверхневі прісні води. Більшість річок пересихають. Найбільшими

них є Муррей і її притока Дарлінг. У центральній частині Австралії розташовані кілька солоних озер, найбільшим із яких є озеро Ейр. Ґрунтовий покрив хоча й різноманітний, але на більшій частині території панують піщані та кам’янисті пустелі. Переважають різ­

ні види червоних і жовтих ґрунтів (мал. 2).

Тривала ізольованість материка створила тут своєрідний рослинний і тваринний світ. Однією з найпоширеніших рослин є евкаліпт,

який дуже цінують за деревину, що не гниє,

а також лікарські та фармацевтичні властивості евкаліптової олії. Серед тварин переважають сумчасті. Кенгуру і страус ему, які

зустрічаються тільки на цьому материку, зображені на гербі Австралійського Союзу. Австралія володіє багатими мінеральними ресурсами та посідає провідні позиції у світі за запасами бокситів (перше місце), цинку (друге), золота (четверте), срібла (шосте). Австралії також належать

Наприкінці XVIII ст. материк почала інтенсивно колонізувати Велика Британія. Сюди вивозили найнебезпечніших злочинців. Потім з’явилися вільні поселенці, кількість яких стрімко зросла під час «золотої лихоманки» у 50—60­ті рр. XIX ст. Із 1901 р. британські колонії на материку утворили федерацію, яка отримала назву Австралійський Союз. Він існував як британський домініон, а в 1942 р. став суверенною державою, членом Британської Співдружності націй (мал. 3).

За допомогою мал. 3 та політичної карти світу назвіть країни, що входять до складу Співдружності націй. Знайдіть додаткову інформацію про діяльність цього союзу держав.

3

НАСЕЛЕННЯ. Австралія належить до найменш заселених країн і частин світу. Середня густота населення становить менше ніж 3 особи/км2. Понад 70 % його сконцентровано на східному й південно­східному узбережжі. Частка міського населення наближається до 90 %. Найбільшими містами є Сідней (4 млн осіб), Мельбурн (3,5 млн) і Брисбен (1,5 млн осіб). Переважають нащадки переселенців із Великої Британії. Кількість аборигенів поступово скорочується (мал. 4).

За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про життя аборигенів Австралії. 4

ГОСПОДАРСТВО. РЕГІОНАЛЬНІ

Розділ

мисловості, біомедицини тощо. На відміну від

більшості високорозвинених держав світу, в Австралії обробна промисловість поступається гірничодобувній, особливо за експортним

значенням. Виняток становлять металургія

й харчова промисловість. На потужних чорній та кольоровій металургії базується багатогалузеве машинобудування: автомобілебудування,

виробництво сільськогосподарських машин, радіотехніки тощо.

Хімічна промисловість спеціалізується на

переробці нафти й виробництві добрив. Харчова промисловість базується на високотовар­

ному сільському господарстві. За експортом

сільськогосподарської продукції Австралія

поступається лише США. За поголів’ям овець

Австралія посідає друге місце у світі (понад 120 млн голів). Морожене м’ясо та м’ясні кон­

серви у величезних обсягах експортуються на світовий ринок. Країні також належить пер­

шість за обсягом виробництва вовни. Зернові

культури, насамперед пшениця, дають сиро­

вину для борошномельного виробництва.

Провідними галузями є садівництво, овочівництво, виноградарство. У розвитку економіки

та ін. У внутрішніх і зовнішніх перевезеннях пасажирів усе більшого значення набуває повітряний транспорт. Розширюється мережа трубопроводів. Тут є навіть бензинопровід завдовжки 500 км. Для зовнішньоторговельних зв’язків використовують переважно морський транспорт. Найбільші порти країни Аделаїда, Брисбен, Кернс,

руду, олово, нікель, уран, кам’яне вугілля, нафту та природний газ. Провідні галузі промисловості: гірничодобувна, металургійна, хімічна й харчова. На потужних чорній і кольоровій металургії базується багатогалузеве машинобудування.

„ Харчова промисловість спеціалізується на високотоварному сільському господарстві. Країна експортує морожене м’ясо та м’ясні консерви, вовну й зернові культури.

„ У внутрішніх і зовнішніх перевезеннях пасажирів

чення набуває

1. Перегляньте

нених країнах світу.

2. Виберіть одну із цих країн і складіть туристичний маршрут об’єктами,

1.

та негативні риси.

2. Назвіть ресурси, яких країні не вистачає.

3. Поясніть, як природно-кліматичні умови впливають на спеціалізацію та розміщення сільського господарства країни.

4. Поясніть значення транспорту для розвитку економіки країни. Поясніть, чому авіаційний транспорт використовують як для зовнішніх, так і для внутрішніх пасажирських перевезень.

1. Проаналізуйте статистичні дані, які характеризують найбільш розвинені країни Єврозони (електронний режим доступу: epp.eurostat.ec.europa.eu (англійською мовою)).

3. Проведіть презентацію власного туристичного маршруту. Доберіть для цього ілюстративні та відеоматеріали мережі Інтернет.

2. Порівняйте статистичні дані та зробіть відповідні висновки.

3. Використовуючи план характеристики країни, складіть порівняльну характеристику двох країн (за вибором) та зробіть відповідні висновки. Джерела Інтернету

y http://www.un.org/en/index.html — діяльність ООН (англійською мовою)

y elibrary.kubg.edu.ua/10346/ — Князівство Монако

y elibrary.kubg.edu.ua/2978/ —

commonwealthofnations.org/

Розділ

Диференціація країн, що розвиваються

Назвіть риси господарства вашого регіону.

проблеми вони мають? 1

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ КРАЇН. На сьогодні до країн, що розвиваються, належать понад 120 держав у різних регіонах світу: Африці, Азії, Латинській Америці, Океанії. Саме в цих країнах проживає більша частина населення пла­

нети. У другій половині XX ст. у країнах, що розвиваються, відбулися значні зміни: зріс національний дохід, сформувалося сучасне господарство, визначилося і стабілізувалося їхнє місце в міжнародному поділі праці.

Зараз ці країни є важливими постачаль­

никами на світовий ринок найрізноманітнішої сировини. Серед них є не тільки аграр­

ні, а й аграрно­індустріальні держави. Проте

на шляху самостійного розвитку країни, що

розвиваються, зазнають значних труднощів. Це

нестабільна політична ситуація, корупція, ви­

сокий рівень злочинності тощо. У багатьох кра­

їнах донині не вирішена продовольча проблема.

Гостро постають проблеми зайнятості населення,

правляча верхівка нерідко намагається уник­

нути контролю з боку закону та розкрадає на­

ціональні ресурси. Усе це відбувається в умовах

багатоукладності господарства, залежності еко­

номічного розвитку від розвинених країн, хро­

нічного відставання від світового рівня техно­

логій та продуктивності праці.

Країни, що розвиваються, відрізняються

одна від одної не тільки розмірами території,

кількістю населення, природними умовами і ресурсами, історичними особливостями розвитку, а й структурою господарства, можливостями наукового й технічного

ціалу. Слід зазначити, що існують різні підходи щодо класифікації

Індія та Бразилія посідають досить невисокі місця у світі (відповідно 78­ме, 123­тє, 80­те). За цим показником вони відстають навіть від Чилі (53­тє місце) та Куби

4. Країни, що розвиваються

Індустріально-аграрні країни мають порівняно зрілу структуру господарства. До них належать Індія, Пакистан, Таїланд (мал. 1), Філіппіни, Індонезія — в Азії, Венесуела, Перу (мал. 2), Колумбія, Еквадор, Ямайка у Латинській Америці, Марокко, Туніс, Єгипет — в Африці.

За мал. 1 поясніть, як різниться життя людей у країнах, що розвиваються.

У цих країнах відбуваються процеси, які

свого часу супроводжували економічне піднесення сучасних країн нової індустріалізації:

активна взаємодія місцевого та іноземного

капіталу, швидке зростання молодої проми­

словості, збільшення питомої ваги переробних

галузей господарства. Швидкими темпами тут

зростає енергетика, розширюється транспорт­

на інфраструктура, розвивається сфера обслу­

говування, відбувається збільшення інвестицій у науку, формуються національні кадри управлінців та бізнесменів.

Знайдіть на політичній карті світу індустріально-

аграрні країни. Назвіть їхні столиці.

Іншою групою є нафтодобувні країни, які сформували потужний нафтодобувний і нафтопереробний комплекс. Це Саудівська Аравія, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати (мал. 3), Ірак, Іран тощо.

Завдяки величезним фінансовим надходженням від торгівлі нафтою вони мають сприятливі умови для розвитку сучасного господар­

ства, фінансування містобудівництва та різних соціальних програм. Деякі з них за показни­

ками ВВП на одну особу належать до найба­

гатших країн світу.

Знайдіть на політичній карті світу нафтодобувні країни. Назвіть їхні столиці.

Найменш розвинені країни утворюють численну групу та мають дуже слабкий розвиток продуктивних сил. Це переважно аграрні або доіндустріальні країни, де існують традиційна система господарства та докапіталістичні (здебільшого феодальні) відносини. У сільському господарстві таких країн працює понад 85— 90 % населення, промисловість перебуває в зародковому стані. До найбідніших належать приблизно 20—30 країн світу: Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Еритрея, Сьєрра­Леоне, Бурунді, Руанда, Сомалі, Танзанія, Чад, Буркіна­Фасо, Гвінея­Бісау, Афганістан, Камбоджа, Ємен, Бангладеш тощо (мал. 4).

Спробуйте пояснити, чому більшість населення цих країн зайнята в сільському господарстві.

Чи є високопродуктивною їхня праця?

Знайдіть на політичній карті світу найбідніші країни. Назвіть їхні столиці. Серед великої кількості країн, що розвиваються, можна виділити ще кілька підтипів.

Стає зрозумілим, що частина країн, що розвиваються, невдовзі увійдуть до складу розвинених держав світу. Однак

сировини. „ Основними проблемами

злочинності, багатоукладність господарства, залежність

розвитку від розвинених країн, значне відставання від світового рівня технологій та продуктивності праці.

„ Країни, що розвиваються, відрізняються одна від

показниками та поділяються на індустріально-аграрні, нафтодобувні, найменш розвинені країни тощо.

2.

3.

4.

5.

4.

Мал. 1. Нафтодобувні

країни ОПЕК (штабквартира у Відні).

Офіційний сайт ОПЕК — http://www.opec.org/opec_ web/en/.

на узбережжі Перської затоки головним ванта­

жем світового морського флоту є нафта. У цих країнах зосереджені величезні наземні й підземні резервуари для накопичення та збері­

гання нафти. Крім танкерного флоту, нафту

перевозять залізницями, а також транспортують трубопроводами з насосними станціями й нафтовими резервуарами.

Сучасні головні світові вантажопотоки

спрямовані від портів Саудівської Аравії, Ома­

ну, Бахрейну, Кувейту, ОАЕ переважно до

країн Західної Європи та Японії. Суецький

канал неспроможний пропускати сучасні ве­

личезні танкери, тому вони прямують до Єв­

ропи навколо Африки. Менші танкери обирають коротший і дешевший шлях через канал.

Знайдіть на політичній карті світу нафтодобув-

ні країни.

На політичній карті світу, як ви вже

нафти у

р. становили

6

від рекреаційно­туристичного комплексу, надання різноманітних, перш за все торговельних, послуг тощо.

За додатковими джерелами знайдіть цікаві факти про життя в нафтоекспортних країнах. Поділіться цією інформацією з однокласниками.

Однак буде помилкою вважати, що жителям нафтодобувних країн можна взагалі не працювати, а лише відпочивати. Держави проводять тут дуже розумну політику, яка стимулює людей до праці. Так, навчання є безкоштовним лише на дефіцитних у певний період спеціальностях. Хоча місцеві жителі дійсно майже не працюють у непрестижних галузях господарства, на важких або екологічно небезпечних виробництвах. Цю роботу зазвичай виконують іноземці. Вони часто влаштовуються таксистами, будівельниками, офіціантами

Розділ

сім’я Брунею. Мал. 3. Вартість

створити на своїй території потужну нафто­

переробну промисловість. Основні підприєм­

ства цієї галузі зосереджені в США та країнах

Західної Європи. Проте сира нафта набагато

дешевша за продукти її переробки. Тому для

збільшення власних прибутків ці, а також

інші нафтодобувні держави на кошти, отри­

мані від продажу енергоносіїв, будують на­

фтопереробні та інші промислові підприємства

на своїй території. Наприклад, в ОАЕ працюють два потужні заводи з виплавки алюмінію, у Катарі виплавляють сталь.

Спрогнозуйте наслідки будівництва нафтопереробних заводів у нафтодобувних країнах.

„ Нафтодобувні країни в 1960 р. створили організацію ОПЕК, головним завданням якої є узгодження нафтової політики (видобуток і постачання на світовий ринок нафти) її 14 країн-членів та захист їхніх інтересів.

„ Значний просторово-територіальний розрив між основними районами видобутку й споживання нафти спричинив формування головних світових вантажопотоків від портів Саудівської Аравії, Оману, Бахрейну, Кувейту, ОАЕ до країн

МАЛІ ОСТРІВНІ КРАЇНИ. Малі острівні країни тривалий час не могли знайти власний шлях до соціально­економічного процвітання. Невеликі за площею та кількістю населення,

іноді віддалені від основних центрів еконо­

мічного розвитку, часто не маючи природних

ресурсів, вони десятиліттями стояли осторонь

світового прогресу. Проте глобалізація та роз­

виток світового ринку відкрили перед ними

небачені раніше перспективи. І багато ост­

рівних країн скористалися наданими можли­

востями.

Наприклад, завдяки видобутку місцевих

фосфатів у 1910—1990­х рр. значно розбага­

тіла маленька держава Науру в Океанії. Однак

причина цього полягає не лише в наявності

природних ресурсів. Урядом було правильно обрано модель соціально­економічного розвит­

ку країни, спрямовану на процвітання місцевого населення. Так, наймані робітники та інженерно­технічний персонал після закінчення терміну трудового договору мають залишити острів. Якщо житель Науру бере шлюб з іноземцем, то втрачає всі права на місцеві ресурси (а відповідно і гроші) і також має

виїхати з країни. Усі економічні процедури

Науру перенесла до Австралії, де був збудо­

ваний хмарочос «Науру Хаус» (Вежа Науру) (мал. 1). Однак фосфатні родовища вичерпалися, залишивши після їх розробки економіч­

ні та екологічні проблеми.

Спрогнозуйте, що може статися з країнами на

зразок Науру, коли вичерпаються їхні природні ресурси. Які висновки із цього можна зробити? Правильно обрані спеціалізація та модель розвитку допомогли й іншим у недалекому минулому бідним острівним країнам стати багатими. Це «країни­готелі», які використовують свої сприятливі природні умови для надання туристичних послуг, наприклад Кіпр (мал. 2).

Деякі країни обрали для свого збагачення не лише туризм, а й плантаційне господарство або надзвичайно сприятливе географічне положення (Сингапур, Тайвань), стали офшорними зонами та «країнами­банками» (Ямайка, Барбадос, Аруба, Тринідад і Тобаго тощо).

Кіпр як країна ЄС, крім статусу «туристичної Мекки світу», є офшорною зоною, тут розвивається і плантаційне господарство. Сингапур узагалі є унікальною острівною країною. Він позбавлений практично всіх природних ресурсів місцевого походження для власного розвитку. Наприклад, ця країна­місто­острів не має навіть питної води, яка надходить до Сингапура двома водогонами із сусідньої Малайзії. Коли в 1965 р. країна здобула незалежність, більшість її дуже бідного населення вважала, що держава не

правильно обрана модель розвитку, ви­

гідне географічне положення й розважливий керівник держави Лі Куан Ю (мал. 3). Син­

гапур став своєрідним зразком успішних

принципів швидкого соціально­економічного перетворення держави з бідної на найрозвиненішу.

За додатковими джерелами знань знайдіть та проаналізуйте

2

НАЙМЕНШ РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ СВІТУ. Незва­

жаючи на загальний прогрес людської цивілізації, у світі продовжують існувати найменш розвинені країни, які ніби хочуть показати світу, як не треба жити, управляти державою, розвивати економіку. Ви вже знаєте, що най­

більше таких держав в Африці, багато

в Азії, Латинській Америці й Океанії (Бан­

гладеш, Чад, Ефіопія, Гаїті тощо). Цікаво, що

поряд із ними розташовані багаті держави,

приклад життя яких бідні

держав існує в Африці, Азії, Латинській Америці та Океанії. Сьогодні для таких країн характерні низький рівень освіти, злидні, корупція, злочинність, панування олігархічних кланів тощо. Ці країни фактично є постачальниками

ровини для розвинених країн.

Офіційна назва — Китайська Народна Республіка (КНР). Столиця — Пекін (понад 12 млн жителів). Площа — 9,6 млн км2 (третє місце у світі). Кількість населення — понад 1,3 млрд осіб (перше місце). Державна мова — китайська. Грошова одиниця — юань (мал. 1).

1. Поясніть причини, чому серед острівних країн є як бідні, так і багаті.

2. Охарактеризуйте основні причини бідності країн.

3. Покажіть на політичній карті світу регіони, де є найбільша кількість бідних країн.

4. Назвіть причини розвитку Сингапуру. Чи можливе таке явище в нашій країні?

5. Поясніть на конкретних прикладах, чи завжди колоніальне минуле країн є причиною їхньої бідності.

Мал. 1. Державні символи країни: герб і прапор.

Географічне положення різних частин Китаю оцінюється неоднозначно. Східні, особливо приморські райони мають дуже вигідне для господарського розвитку розміщення. Центральна та передусім західна частини країни значною мірою ізольовані від активного економічного життя. Країни, що оточують Китай, не є стабільними та економічно розвиненими, проте КНР будує з ними добросусідські відносини. Недоліком її економіко­географічного положення є незначна кількість транзитних шляхів, що проходять територією країни.

Знайдіть на політичній карті світу країни, які межують із Китаєм. Поясніть, чому транзитність території є перевагою географічного положення країн (на прикладі Китаю). Які природні умови заважають створювати нові транспортні шляхи

рильних установок, будівництво Великої Китайської стіни, Великого Шовкового шляху, створення металургійної технології тощо. У XX ст. комуністична влада на чолі з Мао

Цзедуном почала проводити в країні різні соціально­економічні експерименти, які закінчилися повним крахом. Із переходом до ринкової економіки в Китаї розпочався бурхливий розвиток, який триває і донині (мал. 2).

3

ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ. Рельєф Ки­

таю надзвичайно складний і різноманіт­

ний. Більшу частину країни становлять гори,

плоскогір’я та нагір’я. Серед них виділяється

найбільше у світі за площею та найвище Ти­

бетське нагір’я (середня висота становить понад

долинах найбільших річок Китаю переважають родючі алювіальні ґрунти, на північному сході — бурі лісові, на заході — сіро­бурі пустельні. Південь країни займають жовтоземи й червоноземи. Багатим і різноманітним є рослинний та тваринний світ Китаю. На північному сході ще збереглася унікальна далекосхідна тайга з поєднанням північних і південних видів рослин (даурська модрина, корейський кедр, маньчжурський горіх, женьшень, лимонник тощо). У цих лісах зустрічаються найбільший у світі амурський тигр, кабарга, ізюбр, соболь та ін. На південь від Янцзи ростуть вічнозелені субтропічні

Тема 4. Країни, що розвиваються

4

НАСЕЛЕННЯ. Китай — найнаселеніша держа­

ва світу, де зосереджена 1/5 населення пла­

нети. Середня густота населення становить

140 осіб/км2, і воно розміщене по території країни дуже нерівномірно. Так, у східних рівнинних районах цей показник сягає

400 осіб/км2, а в горах — лише 10 осіб/км2.

У країні налічується понад 40 міст­мільйо­

нерів. Найбільшими з них, крім столиці, є Шанхай (понад 16 млн осіб), Тяньцзінь (по­

над 10 млн осіб), Шеньян (понад 5 млн осіб).

При цьому міського населення в країні менше, ніж сільського.

У Китаї за національним складом насе­

лення переважають китайці (хань) — 92 %.

Ще 55 народностей живуть на своїх етнічних територіях, переважно в околицях Китаю (монголи, уйгури, тибетці, корейці тощо).

Знайдіть на карті атласу та назвіть найбільші

міста-мільйонери Китаю.

За допомогою додаткових джерел підготуйте інформацію про особливості релігійно-філософських сплетінь конфуціанства, даосизму й буддизму

в Китаї. Доберіть крилаті вислови засновника

конфуціанства — філософа Конфуція (мал. 3).

Велика кількість населення в країні створює

багато проблем — житлову, продовольчу, забезпечення населення роботою тощо. Із 1979 р.

в умовах загрози демографічного вибуху уряд

Китаю проводив жорстку політику обмеження

народжуваності. Як штрафи за її недотримання

з населення було зібрано 314 млн дол., а при­

родний приріст населення почав стрімко зменшуватися. Однак з’явилися інші проблеми: у 2013 р. було зафіксоване скорочення працез­

електростанціях (мал. 4). Основні центри чорної металургії розташовані в містах Аньшань, Ухань, Беньсі, Баотоу. Розгалужене машинобудування Китаю виготовляє всю світову номенклатуру товарів (мал. 5). Підприємства галузі розташовані переважно в найбільших містах та вільних економічних зонах на східному узбережжі — Шеньчжень, Чжухай, Шаньтоу, Сямень.

Китайський військово­промисловий комплекс виготовляє майже всі види продукції — від атомних підводних човнів до міжконти­

нентальних ракет.

датного населення, де кількість чоловіків майже на 28 млн осіб більша за кількість жінок. 5

ГОСПОДАРСТВО. Після ринкових перетворень індустріально­аграрний Китай роз­

вивається найшвидшими темпами серед великих країн світу. За загальним обсягом

Хімічна промисловість представлена виробництвом мінеральних добрив, конструкційних матеріалів і продукції побутової хімії. Функціонує потужна нафтопереробна промисловість.

Світового значення набула легка промисловість. Вона спеціалізується переважно на виробництві тканин та взуття. Основним центром легкої промисловості є Шанхай.

Поясніть, чому Китай

ціоні традиційно важливу роль відіграє рис. Зростає значення тваринництва: за поголів’ям свиней Китай посідає перше місце у світі, швидко розвивається птахівництво. Загальна довжина залізничних колій ста­

новить понад 60 тис. км. У 1992 р. у Китаї

було збудовано ще одну трансконтинентальну

залізницю, що простяглася до кордонів із Ка­

захстаном. Сучасна автомобільна мережа в Китаї перевищує 1,1 млн км. Приблизно такою

самою є протяжність авіаційних маршрутів.

Не втратив значення внутрішній водний транс­

порт (110 тис. км). У країні працюють майже 120 морських портів, які пов’язують її із

понад 100 державами світу.

Стрімкий розвиток країни називають китайським «економічним дивом». Його при­

чинами вважають: зменшення участі уряду в управлінні більшістю секторів економіки та збільшення повноважень місцевих керівників;

мінеральних та біологічних ресурсів.

„ Це найнаселеніша однонаціональна держава, уряд якої проводить жорстку політику обмеження

Пригадайте фільми та мультфільми про Індію. Якою ви уявляєте цю країну?

Офіційна назва — Республіка Індія. Сто­

лиця — Нью­Делі (понад 300 тис. жителів).

Площа — 3,3 млн км2. Кількість населення

понад 1,3 млрд осіб (друге місце). Державні

мови — гінді та англійська. Грошова одиниця — індійська рупія (мал. 1).

Мал. 1. Державні символи країни: герб і прапор.

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Індія займає пів­

острів Індостан і більшу частину Індо­Гангської низовини. Із заходу її омивають води

Аравійського моря, зі сходу — Бенгальської

затоки басейну Індійського океану. До складу Індії входять Лаккадівські, Андаманські та

Нікобарські острови. Кордон із Пакистаном

пролягає на заході й північному заході, на

півночі Індія межує з Афганістаном, на пів­

нічному сході — із Китаєм та Непалом, на

сході — із Бутаном, М’янмою та Бангладеш.

Протяжність суходільних кордонів становить

15 тис. км, ненабагато більшою є протяжність

морських кордонів.

Знайдіть на політичній карті світу країни, які

межують з Індією.

У цілому розміщення Індії на важливих морських і повітряних шляхах, які зв’язують Східну й Південно­Східну Азію з Європою та Африкою, є вигідним. Однак країна оточена

Індії з’явилися перші поселення землеробів. У IV—V ст. н. е. відбувся розквіт індійської науки й культури (мал. 2). У VI—V ст. до н. е. в Індії виник буддизм релігійне вчення, яке швидко поширилося як на території Індії, так і за її межами. Іншою релігією Індії був і залишається індуїзм, який сформувався на основі стародавньої релігії. Із приходом завойовників­мусульман в Індію проник іслам. Розвиток середньовічної Індії відзначився постійними завоюваннями: мусульманських народів, монголів, європейців. У середині XIX ст. в Індії запанували британці. У 1947 р. країна здобула незалежність і була поділена на дві суверенні держави: переважно населену індусами Індію та мусульманський Пакистан. Відбулося грандіозне за масштабами переселення індусів до Індії, а мусульман — до Пакистану. І зараз тут відбуваються постійні етнічні й релігійні конфлікти, що породжує сепаратизм, збройні протистояння та тероризм.

За допомогою додаткових джерел підготуйте інформацію про конфлікти на релігійному підґрунті, які завдають Індії матеріальних і людських збитків.

Індія посідає третє місце у світі за кількіс­

становлять рівнини і плоскогір’я, в основі яких

Гімалаїв спостерігається до 12 тис. мм опадів

на рік (це найбільший показник на Землі), а на

північному заході — лише 100 мм, у центрі 300—500 мм. Середні температури становлять

влітку по всій території до +32 °С, взимку — від +27 °С на півдні та до +15 °С на півночі. Повноводні річки Ганг, Брахмапутра, Інд та інші мають снігово­льодовикове і дощове живлення. Великих озер у країні взагалі немає. Ґрунтовий покрив Індії доволі різноманітний: на півдні переважають червоно­жовті латеритні ґрунти, високу родючість мають алю­

віальні, чорні й червоно­бурі ґрунти.

Рослинний і тваринний світ у густозасе­

леній Індії дуже змінений людьми. Мусонні

ліси займають лише 10 % території країни.

Дуже рідко зустрічаються такі цінні породи

дерев, як сандал, тик. Багатими є гідроенер­

гетичні та рекреаційні ресурси.

4

НАСЕЛЕННЯ. На сьогодні густота населення Індії перевищує 406 осіб/км2. Природні умови визначають велику контрастність у його розміщенні. Найгустіше заселена родюча ІндоГангська низовина (понад 500 осіб/км2). У пус­

тельних північно­західних частинах та на високогір’ях постійне населення

визнається священним і священними є навіть тварини (мал. 3), ця

не дає результатів. Кількість населення продовжує швидко зростати (див. таблицю). За прогнозами, на середину XXI ст. Індія перетвориться на країну з найбільшою кількістю населення у світі (за прогнозом ООН — понад 1,7 млрд осіб) і найбільшою часткою дітей.

countrymeters.

Тема 4. Країни, що розвиваються

Мал. 4. Перлина Індії — Тадж-Махал.

багато великих міст: Колката (16 млн осіб), Мумбаї (14 млн осіб), Ченнаї (8 млн осіб) тощо.

Національний склад населення країни найстрокатіший у світі. Тут на своїх етнічних територіях живуть понад 500 народів. Най­

численнішими є гіндустанці, бенгальці, таміли, пенджабці, біхарці та ін.

Слід відзначити, що майже чверть жителів Індії, яка запускає в космос кораблі та вхо­

дить у першу десятку країн за обсягом ВВП, є неписьменною.

5

ГОСПОДАРСТВО. Як й інші сфери життя, економіка країни має низку суперечностей. За класифікацією ООН Індія належить

до країн, що розвиваються. Панівною галуззю

економіки залишається сільське господарство.

З іншого боку, за обсягом ВНП у 2017 р. ця

держава випередила Росію, Канаду та Австралійський Союз і посіла шосте місце у світі,

а за обсягами ВВП (третє місце) обігнала навіть Японію та Німеччину. Індія створила ядерну зброю та здійснила її випробування, а в 1980 р. власною ракетою

За обсягами вирощування рису, пшениці, овочів, кавових бобів, цукрової тростини, арахісу, бавовнику й тютюну Індія належить до першої п’ятірки світових лідерів. Значними є обсяги збору бананів, кокосових горіхів, манго, зернобобових, джуту та спецій. За поголів’ям овець країна перебуває на п’ятому місці у світі. Проте за даними ВООЗ, на 2015 р. близько 15 % населення країни хронічно недоїдало. У промисловості Індії відбувається структурна перебудова в бік зменшення частки легкої та харчової промисловості та збільшення енергетики, металургії та машинобудування. На сході країни сформувався потужний район важкої промисловості. Тут розвинені чорна металургія, важке машинобудування, виробництво автомобілів, тракторів, обладнання для всіх галузей промисловості, телевізорів і комп’ютерів. Розвиток господарства Індії базується на потужному паливно­енергетичному комплексі. Щороку в країні видобувають понад 300 млн т вугілля. Постійно зростають видобуток

жаючими темпами зростає швейна промисло­

вість. Не

месла (мал. 6).

Яка продукція промисловості та сільського гос-

країни.

Розвиток транспорту Індії визначають ве­

лика площа та висока густота населення. При­

родні умови сприяли розвитку в країні всіх

видів транспорту. За довжиною залізничних

колій (68 тис. км) і автомобільних шляхів

(1,8 млн км) Індія входить до перших п’яти

країн світу. У містах поряд із сучасними ви­

Мал.

дами транспорту використовують мото­ та велорикш (мал. 7). Річки Індії — Ганг,

ла незалежність України. 17 січня 1992 р. між двома країнами

матичні відносини. Із травня 1992 р. в Києві працює посольство Республіки Індія.

Офіційна назва — Федеративна Республіка Бразилія. Столиця — Бразиліа (понад

2 млн жителів). Площа — понад 8,5 млн км2 (п’яте місце у світі). Кількість населення понад 211,5 млн осіб (п’яте місце). Держав­

на мова — португальська. Грошова одиниця — реал (мал. 1).

ст. до країни відбулися масові міграції населення переважно з Південної Європи. Протягом XX ст. Бразилія пережила політичну й соціально­економічну нестабільність, різні військові режими та спроби реформування економіки. Вона мала величезний зовнішній борг, пере ­

жила періоди «економічного дива» й занепадів, широкомасштабне освоєння внутрішніх районів Амазонії тощо.

3

ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ. Основними формами рельєфу Бразилії є Амазонська низовина на півночі та Бразильське плоскогір’я

Мал. 1. Державні символи країни: герб і прапор.

1

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Бразилія займає

майже половину території материка Південна Америка, його східну й центральну частини. На сході країна має широкий вихід

до Атлантичного океану. На півночі Брази­

лія межує з Венесуелою, Суринамом, Гаяною та Гвіаною. На північному заході має кордон

із Колумбією, на заході — із Перу та Болі­

вією. Південно­західним сусідом є Парагвай.

На півдні країна межує з Аргентиною та

Уругваєм. Величезна територія Бразилії не має однозначної оцінки рівня сприятливості різних її частин для розвитку господарства й життя населення. Найкраще географічне положення мають південно­східні приморські частини країни.

в інших частинах країни. Бразилія розташована в чотирьох кліматичних поясах: екваторіальному, субекваторіальному, тропічному та субтропічному. Річкова мережа країни найгустіша у світі. Тут протікає велика кількість довгих і повноводних річок, у тому числі найповноводніша річка світу — Амазонка. У нижній течії її ширина досягає 80 км. Великих озер у країні немає.

Поясніть особливості клімату країни відповідно до кліматичних поясів, у яких розташована її територія. Спрогнозуйте його вплив на ведення сільського господарства.

Ґрунтовий покрив не дуже різноманітний. Переважають різні підвиди червоно­жовтих і червоних латеритних ґрунтів. Рослинний і тваринний світ Бразилії зараз масово винищується. Ліси навіть не вирубуються, а просто випалюються. Надзвичайна видова різноманіт­

Розділ

Значною є мінерально­сировинна база країни. Бразильське нагір’я багате на залізну, вольфрамову й марганцеву руди, боксити, олово, золото. Є унікальні родовища коштов­

ного каміння та алмазів. На півдні розвідані

поклади кам’яного вугілля, а на шельфі —

нафти й природного газу.

4

НАСЕЛЕННЯ. Середня густота населення в Бразилії невелика — 24,8 особи/км2.

Однак нерівномірність його розміщення є од­

нією з найбільших у світі. Майже половина

всього населення країни проживає на 7 %

території країни — вузькій смузі Атлантич­

ного узбережжя.

Бразилія — одна з найбільш урбанізованих

держав світу. У містах проживає понад 81 %

населення (мал. 2). Досить високим є природний приріст населення — 12 ‰. У країні 15 містмільйонерів, зокрема Сан­Паулу (12 млн осіб), який належить до найбільших міст світу. Майже 55 % населення становлять креоли (нащадки європейських переселенців), близько 40 % — мулати й метиси, 5 % — африканці, 0,7 % — індіанці.

Знайдіть на карті найбільші міста Бразилії. Із додаткових джерел

судна, трактори, літаки, мікрокомп’ютери тощо (див. таблицю).

барвники, каустичну соду, кислоти. У країні працює потужна легка промисловість, особливо текстильна й шкіряно­взуттєва. Харчова промисловість представлена м’ясними

Мал. 4. Кавове дерево

За допомогою статистичних даних підручника та додаткових джерел інформації порівняйте обсяги виробництва автомобілів у Бразилії та країнах-лідерах з автомобілебудування.

Сільське господарство Бразилії за деякими видами своєї продукції має світове значення. Країні належить перше місце у світі за вирощуванням кавових бобів (мал. 4), цу­

крової тростини та апельсинів, друге — за

обсягами збору бананів, маніоку, сої, третє кукурудзи тощо. За поголів’ям великої ро­

гатої худоби Бразилія перебуває на другому

місці у світі (мал. 5), свиней і птиці — на третьому.

Основним видом транспорту є автомо ­

більний (мал. 6). Довжина автомобільних шляхів становить 2 млн км, залізничних

магістралей — 130 тис. км. Широко використовуються річки для внутрішнього сполучен­

ня та океан — для зовнішнього. Переважно морським транспортом Бразилія експортує авіаційну техніку, сталь, транспортні засоби, електроапаратуру, залізну руду, продукцію сільського господарства (каву, сою) та харчової промисловості (тростинний цукор, апельсиновий сік) та інші товари. Постійно зростає значення авіаційного транспорту як у внутрішніх, так і в міжнародних перевезеннях.

Економіка країни має значні проблеми та потребує подальших реформ: скорочення державного боргу, боротьби з корупцією, розв’язання соціальних конфліктів, підвищення якості суспільних послуг тощо.

26 грудня 1991 р. Бразилія визнала незалежність України. 11 лютого 1992 р. між двома державами були встановлені дипломатичні відносини. У Києві працює посольство Бразилії.

3.

4.

розвитку. Вони визначають роль і місце країни

Трансконтинентальний

Проаналізуйте дані таблиці та зробіть відповідні висновки.

До нових індустріальних країн відносять

Малайзію, Таїланд, Філіппіни, Мексику, Аргентину та інші держави. Ця група країн не є усталеною. Деякі дослідники зараховують до неї також Сингапур, Тайвань, Південну Корею, Бразилію тощо. Майже всі вони в недалекому минулому були слаборозвиненими державами. Сучасний стан

комплекс.

Іноземні туристи із цікавістю спостерігають за релігійним життям тайців. Їх вражає

пошана, якою оточені буддійські монахи (буд­

дизм — державна релігія Таїланду). Монахи

не займаються виробничою працею, їх утри­

мують інші члени суспільства. Відповідно до філософії буддизму, подати монаху вважається

доброю справою, яка буде зарахована в май­

бутньому житті (мал. 1).

Об’єктами туризму для європейців є чис­

ленні «хатки духів», яких тайці поважають і бояться, тому намагаються вимолити їхню прихильність. «Хатки духів» розміщують перед будинками, у паркових

ської Америки. Тут також набула розвитку туристична галузь,

у світі, ртуті — третє, марганцевих руд і нафти — четверте (мал. 2). Швидко розвиваються галузі

обробної промисловості, зокрема чорна й кольо­

рова металургія, нафтопереробна, хімічна, машинобудівна, легка й харчова промисловість.

Випереджальні темпи розвитку характерні для

електроенергетики Мексики, де переважають ТЕС. У промисловості панує державна власність.

Отже, успіх нових

пояснюється обраною моделлю розвитку, урахуванням місцевих особ-

змісту для шкільної географічної газети.

СОЦІАЛІСТИЧНА ТА КАПІТАЛІСТИЧНА СИСТЕМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ. Економічне змагання між соціалістичною та капіталістичною системами господарювання наприкінці 1980­х рр. виграла остання. Ніби спеціально, із метою виявлення більш ефективної моделі економічного розвитку, після Другої світової війни деякі країни були розділені на дві частини (Корея, В’єтнам, Китай, Німеччина) (мал. 1). Ці різні частини

однієї нації почали реалізовувати різні принципи розвитку суспільства — соціалістичні (комуністичні) і капіталістичні (ринкові). Протягом дуже короткого періоду часу стало зро­

зуміло, що соціалістична система програє капіталістичній. Наприкінці 1980­х — на початку 1990­х рр. соціалістична система зазнала оста­

СЛОВНИК

Перехідна економіка — особливий стан національного господарства (економічної системи) на етапі його становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової економічної

точної поразки й розпалася. У деяких соціалістичних країнах, наприклад у Китаї, із метою збереження влади комуністичний режим почав

Радянського Союзу виникло 15 незалежних держав, колишньої Югославії — шість, Чехословаччина розпалася на Чехію та Словаччину. Німецька Демократична Республіка увійшла до складу Федеративної Республіки Німеччина.

Знайдіть на карті країни, які входили до складу колишньої Югославії. Ураховуючи особливості становлення суверенітету молодих незалежних держав, своєрідність динаміки й рівня завершеності економічних реформ, а також політико­ та економіко­г еографічне положення, ступінь інтеграції до ЄС і НАТО, виділяють дві гру­

Розділ II. Типізація країн світу

пи постсоціалістичних країн перехідної економіки.

До постсоціалістичних країн Євразії в Центральній Європі належать Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Албанія; в Азії — Монголія.

Знайдіть ці країни на політичній карті світу.

Молодими незалежними державами на території колишнього СРСР стали Україна, Білорусь, Росія, Литва, Латвія, Естонія, Молдова, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Туркменистан, Таджикистан, Киргизстан. Останнім часом три країни Балтії (Литва, Латвія та Естонія), увійшовши до складу ЄС і НАТО й успішно здійснивши реформи, перейшли до першої підгрупи країн із пере­

хідною економікою. Знайдіть

хідною економікою характеризуються наяв­

ністю цілком сформованого господарства, яке

за структурою мало чим відрізняється від структури господарства економічно розвине­

них країн. Майже всі вони є індустріальни­

ми або аграрно­індустріальними країнами. На сучасному етапі розвитку постсоціаліс­

тичним країнам не вистачає капіталу, іно­

земних інвестицій для розвитку найсучасні­

ших галузей господарства. Більшість галузей промисловості працюють на застарілій, спрацьованій техніці, яка не здатна виробляти сучасну, конкурентоспроможну на світовому

і внутрішньому ринку продукцію. Недостат­

нім є й рівень упровадження

у виробництво.

На практиці розвиток країн із перехідною

економікою значно різниться. Деякі країни експериментують із ринковою реформою протягом декількох десятиліть, у той час як інші, що здобули незалежність не так давно, здійснили цей перехід значно швидше (наприклад Македонія, Сербія і Чорногорія). У деяких випадках реформи супроводжувалися значними політичними змінами, такими як повалення диктатора в Румунії або інтеграція з іншими країнами

ВИСНОВКИ

об’єднання двох частин Німеччини. В інших випадках економічні реформи були прийняті діючими урядами (Китай, Лаос, В’єтнам). У пострадянських країнах із перехідною економікою існують впливові сили, які свідомо гальмують перебудову суспільства, де влада належить злочинним олігархічним кланам, поширена корупція. Тут значну роль відіграє тіньовий капітал, а внутрішній ринок належить іноземним компаніям.

„ Розпад соціалістичної системи супроводжувався збільшенням кількості країн на політичній

формуються.

Росія

Пригадайте з курсу історії

Російської імперії.

Офіційна назва — Російська Федерація.

Столиця — Москва (понад 9 млн жителів).

Кількість населення — 146,4 млн осіб. Площа — 17 млн км2 (перше місце у світі). Дер­

жавна мова — російська. Грошова одиниця рубль (мал. 1).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Наведіть приклади та покажіть на карті країни з перехідною економікою, а також їхні столиці.

2. Назвіть ознаки країн із перехідною економікою.

3. Охарактеризуйте географічну специфіку та сучасні риси господарства країн із перехідною економікою.

4. Поясніть, що необхідно для проведення сучасного реформування господарського комплексу в країнах із перехідною економікою.

5. Проаналізуйте дані таблиці (с. 180) і зробіть

висновки.

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Географічне положення найбільшої у світі за площею країни, якою є Росія, однозначно оцінити не можна. Понад 75 % її території розташовано в Азії і менше ніж 25 % — у Європі. На північному заході Росія межує з Норвегією та Фінляндією, на заході — з Естонією, Латвією, Литвою,

Мал.

частини, а їхнє місце займають переселенці з Китаю (мал. 2), які активно заселяють Сибір і Далекий Схід, перетво

височать гори з найвищою точкою горою Ельбрус (5642 м) на Кавказі. Більша частина Росії лежить у помірному кліматичному поясі. Мільйони квадратних кілометрів її території, що охоплюють арктичний і субарктичний пояси, майже не придатні для життя. Лише вузька смуга Чорноморського узбережжя Кавказу належить до субтропічного поясу. Кліматичні умови на такій великій території доволі різноманітні. Так, у Якутії розташований Полюс холоду всієї Північної півкулі (у районі

Природно­ресурсний потенціал Російської

Федерації — найбільший у світі. Крім водних, лісових, рекреаційних ресурсів виділяються мінерально­сировинні. Світове значення мають запаси вугілля, нафти, природного газу, торфу. Великими є поклади залізної руди та руд

кольорових металів, кам’яної і калійної солей, сірки, апатитів, алмазів, азбесту, різноманітних будівельних матеріалів. 3

НАСЕЛЕННЯ. Населення Росії розміщене дуже нерівномірно. Його кількість останнім часом суттєво зменшується. Цей процес характерний для етнічних росіян і угро­фінських християнських народів. Водночас швидкими

темпами зростає кількість мусульманського

й тюркського населення.

За густотою населення (понад 8,5 осіб/км2)

країна посідає лише 174­те місце у світі. Май­

же 80 % населення живе в європейській час­

тині країни. Величезні простори

населення. Поширене осeредкове

розселення.

Москви, найбільшими містами є Санкт­

Петербург (5,1 млн), Новосибірськ (1,5 млн)

та Єкатеринбург (1,4 млн осіб).

Знайдіть

Середня тривалість життя чоловіків ста­

новить 59,8 року, а жінок — 73 роки. Росія­

ни складають 77,7 % населення. Переважна

кількість національних меншин живе на влас­

них етнічних територіях. У Росії дуже багато

неврахованих іммігрантів, здебільшого китай­

ців (понад 5 млн осіб). Також численними

є татари (3,7 %) та українці (1,3 %).

4

ГОСПОДАРСТВО.

добрива, сірчану кислоту, соду. Розвинені лісова й деревообробна промисловість. Легка промисловість представлена понад 30 галузями. Майже 80 % швейних підприємств розміщується в європейській частині країни. Підприємства харчової промисловості розташовані по всій території

Мал. 6. Російська залізниця.

Мал. 5. Продукція сільськогос-

Росії.

в галузі рослинництва дещо переважають

обсяги виробництва у тваринництві. За об­

сягами збору пшениці Росія посідає п’яте

місце у світі, ячменю — перше, картоплі

друге; за поголів’ям великої рогатої худоби країні належить шосте місце у світі, сви ­

ней — п’яте.

Велика площа країни визначає роль та

значення транспорту. Довжина залізничних

колій становить близько 120 тис. км (мал. 6), автомобільних доріг — 750 тис. км. Велику

ВИСНОВКИ

„ Понад

Мал. 7. Магістральний нафтопровід.

роль у перевезенні вантажів відіграють трубопровідний (мал. 7) і річковий транспорт. Майже 40 % усіх перевезень припадає на морський транспорт. Найбільші порти країни: Новоросійськ, Мурманськ, Находка та інші, що функціонують у межах 12 морів. 14 лютого 1992 р. між Росією та Україною були встановлені дипломатичні відносини. У Києві працює посольство Російської Федерації, а в найбільших містах України — консульства.

Білорусь

Знайдіть на карті

проходять?

Офіційна назва — Республіка Білорусь.

Столиця — Мінськ (1,7 млн жителів). Площа — 207,595 тис. км2 (84­те місце у світі).

Населення — 9,49 млн осіб (93­тє місце). Державні мови — білоруська і російська. Грошо­

ва одиниця — білоруський рубль (мал. 1).

Понад 60 % території Білорусі зайнято малородючими підзолистими ґрунтами. Більше третини країни — це болота та перезволожені землі. Рослинність доволі одноманітна. Майже третину території займають мішані ліси. Тваринний світ також не дуже різноманітний. Створено декілька заповідників. Серед них найвідоміший — Біловезька пуща з популяцією зубрів.

Незначний природно­ресурсний

Мал. 1. Державні символи країни: герб і прапор. 1

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Білорусь — країна Східної Європи. Вона не має виходу до морів, але розташована на перехресті важливих транспортних шляхів, що з’єднують Центральну Європу зі Східною, Скандинавію і країни Балтії з Південною Європою. Межує з Латвією, Литвою, Польщею, Україною та Росією. За­

галом географічне положення сприятливе для

розвитку економіки країни.

Знайдіть на карті атласу Білорусь та країни, із якими вона межує. Назвіть столиці цих країн.

2

ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ. Рельєф Біло­

3

глибині.

НАСЕЛЕННЯ. Кількість населення Білорусі з 2003 р. зменшилася на 1 млн осіб, що дуже багато для такої невеликої країни. Густота його розселення становить трохи більше 40 осіб/км2. Близько 80 % населення складають білоруси. Багато росіян (8,2 %), поляків (3 %) та українців (1,7 %). Найгустіше заселена підвищена центральна частина країни, де розташована її столиця. Це єдине в країні містомільйонер. Частка міських жителів становить Мал.

77 %. Найбільші міста: Мінськ (мал. 2), Гомель, Брест, Вітебськ, Гродно, Могильов.

Підготуйте додаткову інформацію про найбільші міста Білорусі та розвинені в них види господарської діяльності за допомогою офіційного сайта країни (електронний режим доступу: belarus.by/ru).

4

ГОСПОДАРСТВО. Білорусь має розвинений комплекс обробних галузей промисловості (машинобудування, хімічна, деревообробна, легка й харчова), продуктивне сільське гос­

подарство. Економічна політика країни орієнтована на створення та розвиток ринкової

економіки, структурну перебудову господарства, розвиток наукоємних галузей, конверсію

оборонної промисловості, модернізацію оброб­

них галузей та аграрного сектору з пере ­

важанням державної власності. За високого рівня інфляції держава втручається

слово­виробничого

льськогосподарське машинобудування, верстато­ та приладобудування. Дизельні вантажні автомобілі випускають у Мінську, Могильові та Жодіно (мал. 3).

Тракторобудування зосереджене в Мінську, Вітебську й Бобруйську. Розвинений військово­промисловий комплекс. Хімічна промисловість представлена виробництвом калійних добрив у районі Солегорська, азотних добрив — у Гродно, фосфорних — у Гомелі. Новополоцький та Мозирський нафтопереробні заводи виробляють паливо, а також сировину для хімії органічного синтезу. Як і Україна, Білорусь є залежною від імпорту вуглеводнів — нафти й природного газу. Проте серед продуктів експорту поруч зі значними обсягами калійних добрив зустрічаються нафтопродукти, у тому числі й бензин. У країні випускають

Сільське господарство Білорусі спеціалізу­

ється на молочно­м’ясному скотарстві, свинар­

стві, вирощуванні льону, картоплі, цукрових

буряків і пшениці. У структурі посівних площ

переважають зернові культури (майже 50 %): жито, пшениця, яровий ячмінь. Повсюдно поширене вирощування картоплі. Провідною тех­

нічною культурою є льон­довгунець. Тварин­

ництво молочно­м’ясної спеціалізації доволі

рівномірно розміщене територією країни. Част­

ка свинарства у виробництві м’яса складає

майже 40 %. Питома вага продукції тваринництва у вартості всієї продукції сільського господарства становить понад 70 %. Поблизу великих міст побудовано птахофабрики. Ко­

лись важливе для економіки країни лісове

господарство скорочує обсяги виробництва.

Білорусь має добре розвинену транспортну мережу, представлену залізничним, автомо­

більним, річковим, авіаційним і трубопровідним транспортом. Загальна протяжність залізниць становить 5,5 тис. км, автомобільних шляхів — понад 40 тис. км. Провідні позиції в перевезенні вантажів і пасажирів належать залізничному

Найбільше вантажів, переважно будівельних матеріалів і лісу,

картами визначте напрямки трубопроводів,

готову продукцію та напівфабрикати. 17 грудня 1991 р. між Білоруссю та

1.

географічного положення Білорусі. Поясніть їхній вплив на розвиток господарства країни.

2. Поясніть місце та роль Білорусі в міжнародному поділі праці.

3. Назвіть продукцію, яку Білорусь постачає на ринки Європи.

4. Поясніть, чому в сільському господарстві країни значна частка належить тваринництву.

5. Укажіть перспективи розвитку господарства країни.

6. Знайдіть у додаткових джерелах статистичні

щодо

Білорусі. Можна скористатися матеріалами сайта belstat.gov.by

Знайдіть

України.

Офіційна назва Республіка Молдова.

Столиця Кишинів (750 тис. жителів). Пло­

ща 33,8 тис. км2 (135­те місце у світі).

Населення — 4,06 млн осіб (118­те місце).

Державна мова — молдавська. Грошова оди­

ниця — лей (мал. 1).

2

ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ. Поверхня

річковими долинами та балками. У її центральній частині розташована Центральномолдавська височина (Кодри)

розташо­

вана в одному з геополітичних «глухих кутів»

Європи. Більша частина транс’європейських транспортних магістралей оминає Молдову. На

території країни розташована самопроголошена

Придністровська Молдавська Республіка.

За допомогою додаткових джерел дізнайтеся

більше про невизнану державу Придністровську Молдавську Республіку. Поділіться знайденою інформацією на уроці географії.

брак водних, лісових, мінеральних ресурсів. Фактично є лише будівельні матеріали та незначні родовища нафти й газу на півдні країни. Доволі великими є рекреаційні ресурси,

жителів менше. У національному складі на­

селення молдавани становлять понад 76 %, українці — 8 %, росіяни — 6 %, гагаузи —

4 %. Його густота перевищує 100 осіб/км2.

Найбільше заселені райони, що прилягають

до річки Дністер, менше — південні. Майже

половина населення проживає в містах. Най­

більшими містами, крім Кишинева, є Тирас­

поль, Бельці (по 150 тис. жителів у кожному),

Бендери (120 тис. осіб).

Знайдіть на карті найбільші міста країни. Поясніть

особливості їхнього географічного положення.

4

ГОСПОДАРСТВО. Молдова — аграрно­індустріальна країна. Провідною галуззю промисло­

вості є харчова (мал. 3). Крім того, у країні функціонує комплекс галузей сільськогосподарського машинобудування, електронної, хімічної та легкої промисловості, а також розвинене багатогалузеве сільське господарство.

Промисловість базується на електроенергетиці, яка складається з працюючих на вугіллі ТЕС. Провідне місце у структурі про­

мисловості належить харчовій, основними

галузями якої є консервна, цукрова, виноробна, олійна й тютюнова. Консервна промисловість зосереджена на південному сході країни. Вона спеціалізується на випуску соків та пло­

доовочевих консервів. Усі ці підприємства розташовані в найбільших містах. Тут також зосереджені підприємства, що виробляють електроапаратуру, технологічне обладнання та машини для харчової промисловості, сільського господарства, товари широкого вжитку.

За допомогою карт атласу назвіть найбільші промислові центри Молдови.

Тема 5. Країни з перехідною економікою

Хімічна промисловість представлена підприємствами з виробництва штучної шкіри, гумотехнічних виробів, лакофарбовим виробництвом у Кишиневі, Тирасполі, Бельцях, Бендерах та Унгенах. У цих містах працюють і деревообробні підприємства. Текстильна промисловість представлена текстильно­ткацькими фабриками в Бендерах, Бельцях, Оргеєві. У Бендерах побудовано шовковий комбінат. Трикотажне виробництво зосереджене в Кишиневі, Рибниці, Сороках.

На частку рослинництва в сільському господарстві припадає понад 65 % валової продукції. Провідними галузями є виноградарство і плодівництво. Тут вирощують столові й тех­

нічні сорти винограду (мал. 4).

Підприємства з переробки винограду розміщені рівномірно по території країни. Із технічних культур вирощують і переробляють соняшники, цукрові буряки, тютюн, ефіроолійні культури, під які зайнято 20 % посівних площ. Серед зернових культур основними є кукурудза й озима пшениця. Розвиваються молочно­м’ясне скотарство, свинарство, вівчарство. У Молдові розвинені всі основні види транспорту, провідна роль належить автомобільному. Протяжність доріг із твердим покриттям перевищує 10 тис. км. Довжина залізниць становить 1150 км. Головна водна артерія — Дністер. Молдова імпортує велику кількість мінеральних ресурсів, яких вона позбавлена. Основні статті експорту — хімікати, продукти харчування, вино, текстиль, тютюн.

27 грудня 1991 р. Молдова визнала незалежність України.

„

„ Молдова — індустріально-аграрна країна. Провідною галуззю її

промисловості є харчова.

„ На частку рослинництва в сільському господарстві Молдови припадає понад 65 % валової продукції. Провідними галузями є виноградарство і плодівництво.

Офіційна назва — Республіка Польща.

Столиця — Варшава (понад 1,7 млн жителів).

Площа — 313 тис. км2 (69­те місце у світі).

Кількість населення — 38,6 млн осіб (33­тє

місце). Державна мова — польська. Грошова

одиниця — злотий (мал. 1).

територія».

ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ.

5.

морози до –26…–28 °С. На рівнинній частині

країни кількість опадів коливається від 500

до 700 мм на рік.

Більшість річок належать до басейну Балтійського моря. Вони досить повноводні. Вісла

й Одра судноплавні та з’єднані між собою

каналами. У Польщі є понад 900 озер. Най­

більше їх розташовано на півночі.

На території Польщі переважають бідні

дерново­підзолисті ґрунти, на яких у минулому росли могутні ліси. На сьогодні лісистість території становить близько 27 %. На сході й півночі збереглися первісні ліси (пущі)

Біловезька, Августовська, де водяться зубри, лосі, олені, козулі, кабани, вовки, рисі та цінні промислові птахи — тетеруки, глухарі, куріпки. У Польщі існує більше десяти національних парків. Балтійське море має зна­

чні рибні запаси (тріска, салака).

Країна володіє багатою мінерально­сиро­

винною базою: є поклади кам’яного й бурого вугілля, сірки, кухонної солі, мідної та цинкової руд, численні джерела мінеральних вод.

Гідроенергетичні ресурси незначні.

3

НАСЕЛЕННЯ. За кількістю населення Польща посідає восьме місце в Європі. Його середня густота становить близько 125 осіб/км2.

Найгустіше заселена центральна й південна частини та узбережжя Балтійського моря, най­

менше — гірські райони. Спостерігається не­

значний природний приріст населення. Середня тривалість життя жінок становить 77 років,

чоловіків — 68 років. Переважає міське на­

селення — близько 65 %. Крім столиці, більше міст­мільйонерів немає. У Лодзі живуть понад 800 тис., у Кракові — близько 750 тис. жителів. Поляки становлять майже 98 % населення країни.

За додатковими джерелами порівняйте релігійний склад населення

відповідні висновки.

ГОСПОДАРСТВО. Економіка Польщі

Мал. 2. Особливості транспортно-географічного положення Польщі та України.

розташований на півдні в районі Кракова та Ченстохова. У Верхній Силезії працюють підприємства кольорової металургії: виплавляють цинк, алюміній та мідь. До цієї металургійної бази тяжіє важке машинобудування. Випускають автомобілі, трамваї, сільськогосподарські машини, морські судна, майже весь спектр побутової техніки, емальований посуд тощо. Найбільшими машинобудівними центрами є великі міста. Заводи Варшави спеціалізуються на виробництві приладів, верстатів, електроніки, медичного обладнання (мал. 3).

Хімічна промисловість представлена всіма найважливішими галузями. У Плоцьку діє потужний нафтопереробний завод. Розвинена фармацевтична промисловість.

У Польщі традиційно поширені легка й харчова промисловість. Головним центром виробництва текстилю є Лодзь. Харчова промисловість виробляє м’ясні та плодоовочеві консерви, бекон, переробляє

Розділ

Мал. 3. Медичне обладнання для лікарень, виготовлене в Польщі.

Мал. 4. Аудиторія у Варшавському медичному університеті.

буряку (сьоме місце у світі). За поголів’ям

свиней Польща також посідає сьоме місце

серед країн світу. Щорічно в Балтійському

морі виловлюють близько 500 тис. т риби.

Для країни характерна густа транспорт­

на мережа, яка має транзитне значення.

Протяжність залізничних колій перевищує

30 тис. км, автомобільних магістралей

150 тис. км. Для судноплавства інтенсивно використовуються річки й канали. Найбільші морські порти — Гданськ, Гдиня й Щецин.

Поясніть, що таке транзитні транспортні шляхи. Чи можна назвати польську транспортну мережу транзитною?

2 грудня 1991 р. Польща однією з перших у світі визнала державну незалежність України.

4 січня 1992 р. між країнами були встанов­

ВИСНОВКИ

„ Як і Україна, Польща має сприятливе транзитне транспортногеографічне положення, що позитивно впливає на економічний розвиток держави.

„ Країна во лодіє багатою мінерально-сировинною базою, має достатні

СЛОВАЦЬКА РЕСПУБЛІКА. Словаччина — унітарна президентська держава, утворена

1 січня 1993 р. Вона розташована в Централь­

ній Європі. Площа — 49 тис. км2. Кількість

населення становить понад 5 млн осіб. Національний склад — словаки (близько 86 %), угорці (понад 10 %). Столицею є місто Братислава (450 тис. жителів). Великі міста —

Кошице, Прешов, Жилина, Банська Бистриця.

Державна мова — словацька. Словаччина межує із п’ятьма країнами.

За допомогою політичної карти Європи в атласі

назвіть країни, із якими межує Словаччина.

Знайдіть у додаткових джерелах знань матеріал про утворення Словаччини. Поділіться цією інформацією на уроці географії.

У північній частині країни розташовані Словацькі Рудні гори (Західні Карпати), Татри та Бескиди — відомі в Європі зимові курорти (мал. 1).

Словаччина має великий туристичний потенціал (мал. 2).

Словаччина — розвинена індустріально­

аграрна держава, яка вчасно обрала правильний

шлях європейської інтеграції та ринкових ре­

форм. Із 2004 р. країна є членом НАТО, її ар­

мія формується на професійній основі. Це сприяло швидким темпам економіч­

ного зростання й підвищенню добробуту на­

селення. Країна має значний промисловий

потенціал. Корисні копалини — поклади за­

лізних, марганцевих, поліметалевих руд, родовища бурого вугілля, сурми, магнезиту (6 % світового видобутку) — зосереджені переваж­

(пшениця, ячмінь, кукурудза), виноградарстві, садівництві, тютюнництві, молочному скотарстві та свинарстві.

В імпорті переважають енергоносії (нафта й природний газ), боксити. Експортними товарами є текстильні вироби, мотоцикли, електротехнічне устаткування, товарні

вагони тощо.

Зараз більшість німецьких інвесторів розглядають Словаччину як найкращу країну для своїх капіталовкладень. Особливо перспективним у цьому напрямку є подальший розвиток гірськолижного туризму.

2

РУМУНІЯ. Держава в південно­східній частині Європи. Площа становить 237 тис. км2. Кількість населення понад 20 млн осіб. У національному складі населення румуни складають понад 81 %, а угорці — близько 8 %. Столицею є місто Бухарест (1,9 млн жителів) єдине місто­мільйонер. Найбільші міста — Констанца (мал. 3), Брашов, Ясси, Тимішоара, Клуж­Напока, Галац.

Із 2007 р. країна є членом Європейського Союзу. Економіка Румунії зростає доволі швид­

кими темпами, однак населення країни є найбіднішим у ЄС (близько 40 % перебувають за межею бідності). За 2014—2016 рр. приріст ВВП країни становив 2,4—5,4 %. Мал. 1.

Румунія має родовища природного газу,

вугілля, залізних руд, міді, цинку, свинцю, золота і срібла, належить до нафтодобувних країн. Основні галузі господарства країни гірничодобувна, лісова, хімічна та нафтопереробна, машинобудівна й харчова, яка базується виключно на власній сировині. Країна

експортує обладнання та залучає іноземні ін­

вестиції для переобладнання застарілих промислових підприємств, а експортує текстиль,

метали, продукцію машинобудування й хі­

мічної промисловості. Машинобудування спеціалізується на ви­

робництві технологічного устаткування для нафтової промисловості, електротехнічних ви­

робів, автобусів, залізничних транспортних засобів. Хімічна промисловість переробляє нафту, виробляє соду, хлор, сірчану кислоту та має значний екологічний тиск на навколишнє се­

редовище, зокрема забруднює річку Дунай. У сільському господарстві переважає рослинництво. Його розвитку сприяє наявність

Мал.

Площа становить 93 тис.

країною Європи, що провела глибокі структурні перетворення в суспільстві. Промисловість і сільське господарство все ще відіграють значну роль у господарстві цієї постіндустріальної країни. Провідні галузі промисловості: машинобудування, чорна і кольорова (виплавка алюмінію) металургія, харчова й легка. У сільському господарстві переважає тваринництво. У структурі посівних площ найбільшою є частка зернових культур (кукурудза на зерно, пшениця). Вирощують технічні культури (цукрові буряки, соняшник, тютюн). Експортне

населення

становить близько 3,72 млн осіб. Державною

мовою

1).

Мал. 1. Державні символи країни: герб і прапор.

Територія країни розташована на півден­

но­східному узбережжі Чорного моря, що не

має значних заток і півостровів. Межує з Ро­

сією, Туреччиною, Вірменією, Азербайджаном.

Близько 87 % території займають Кавказькі гори (найвища точка — г. Шхара, 5068 м).

Решта території — це низовини (Алазанська, Картлійська, Колхідська). Поширені жовтоземи, чорноземи та червоноземні ґрунти.

За допомогою додаткових джерел дізнайтеся, як евкаліпти свого часу допомагали осушувати

заболочені землі Колхіди.

Клімат Грузії коливається від субтропічного на заході до помірного на сході. У Причор­

номор’ї випадає від 1000 до 2800 мм опадів на рік, у Східній Грузії — 300—600 мм. Погода

в горах мінлива з раптовими похолоданнями, снігопадами, зливами,

та нерудної сировини для

лургії (доломіти, флюсові вапняки), керамічної

сировини (каолін, глини), літографського каменю, що використовується у ви­

НАСЕЛЕННЯ. У Грузії розташовано 62 міста, найбільшими з яких є Тбілісі, Поті та Кутаїсі — найстаріше місто країни (мал. 2). Починаючи з 1992 р. кількість населення в країні скорочується. Причиною цього є економічне становище в Грузії після розпаду СРСР, пов’язана із цим трудова міграція, агресія сусідньої Росії та зменшення народжуваності. У складі населення переважають грузини (86,8 %), азербайджанці (6,2 %) та вірмени (4,5 %).

5.

Мал. 2. 1)

проникло сюди ще в IV ст. Є також незначна кількість католиків, мусульман (суніти та шиїти), багато храмів, синагоги й мечеті.

Грузія, як і наша країна, прагне стати членом ЄС та НАТО. Це є причиною напружених відносин та конфліктів із сусідньою Росією, один із яких 26 серпня 2008 р. за­

кінчився одноосібним визнанням Росією не­

залежності Абхазії та Південної Осетії.

3

ГОСПОДАРСТВО. Грузія — індустріально­

аграрна країна, що розвивається. Її про­

мисловість дає 25,9 % ВВП, найбільшу частку у структурі якої займає переробна (до 70 %). Основні складові промисловості: чорна (Руставі, Зестафоні, Чіатура) та кольорова (Маднеулі) металургія, авіаційна, машинобудівна (Тбілісі, Кутаїсі, Батумі), електромоторна, текстильна, хімічна, легка (шовкова, вовняна, бавовняна, взуттєва, трикотажна, швейна) та харчова (виноробна, виробництво чаю, коньяків, тютюнових виробів, ефірної олії, овочевих і фруктових консервів, мінеральних вод, лісових горіхів).

Електроенергетика представлена ТЕС та

ГЕС, найбільша з яких побудована на річці

Інгурі.

На спеціалізацію сільського господарства Грузії впливає вертикальна поясність, яка притаманна гірським країнам. Особливості клімату дозволяють вирощувати в країні ви­

ноград, фрукти, цитрусові, чай, ефіроолійні та інші субтропічні культури. Розвинене богарне землеробство, де переважають посіви пшениці, кукурудзи, овочів та фруктів, виноградники. Поширене м’ясо­молочне скотарство, у гірських районах — пасовищне вівчарство.

У країні розвинені залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний транспорт. Найбільші морські порти — Батумі та Поті забезпечують експортно­імпортні перевезення країни. Вони, як і головний аеропорт країни у Тбілісі, мають важливе транзитне значення. Одним із головних напрямків економіки країни є туризм. Складіть та обґрунтуйте туристичний маршрут країною. Грузія визнала незалежність України в 1991 р., дипломатичні

становить близько 81,3 млн осіб,

державна мова турецька (тюркська) (мал. 3).

Туреччина межує з Вірменією, Грузією,

Азербайджаном, Іраном, Іраком, Сирією, Гре­

цією (Егейським морем) та Болгарією. Євро­

пейська частина країни складає 23,764 тис.

км2, омивається водами Чорного й Мармурового морів і має вихід до Егейського моря. Площа азіатської частини — 755,688 тис. км2.

селення Туреччини — це діти віком до 14 років.

рідною турецьку мову. Найпоширенішими мовами є північнокурдська, арабська, азербайджанська, кабардинська, болгарська.

Землі Туреччини є колискою давніх цивілізацій, мови яких на сьогодні стали «мертвими». Підготуйте повідомлення про ці мови. Переважна більшість населення країни — мусульмани­суніти. У Туреччині розташовано близько 78 тис. мечетей, є християнські храми, синагоги. Численні культові споруди є спадщиною не тільки країни, а й усього людства. Туреччина є світською державою, у 1928 р. президент М. К. Ататюрк скасував

Мал. 3. Державні символи країни: герб і прапор. За допомогою карт атласу порівняйте

Більша частина території

й Вірменського нагір’я, Понтійських гір і хребтів Тавра. Найвища точка — згаслий вулкан

Великий Арарат (5165 м). У горах беруть по­

чаток Тигр, Євфрат, Кура, Аракс та інші річ­

ки. На внутрішніх плоскогір’ях утворилися

великі безстічні солоні озера Ван, Туз тощо.

Клімат Туреччини змінюється від субтро­

пічного середземноморського до морського

вологого й помірного з 1000 до 2500 мм опа­

дів на рік. Ліси й чагарники займають 26 %

території країни. На заході росте валоновий дуб, дубильні речовини жолудів якого застосовуються в шкіряному та фарбовому

складають гірничодобувна промисловість, чорна і кольорова металургія, нафтопереробка, машинобудування, паперова, легка та харчова промисловість. У машинобудуванні активно діють ТНК («Форд», «Фіат», «Рено», «Мерседес» та інші), які виготовляють вантажні автомобілі, тягачі, автобуси, легкові автомобілі, трактори. У Стамбулі та Ізмірі розташовані суднобудівні заводи. Хімічна промисловість випускає фосфатні та азотні добрива, засоби захисту й стимулювання зростання рослин, барвники, автомобільні шини. Нафтопереробні заводи працюють у Батмані, Ізмірі, Мерсині, Кириккале. Рисоочисні фабрики, цукрові заводи, кондитерські підприємства, борошномельні заводи розташовані переважно

Тема 5. Країни з перехідною економікою

Денізлі, Бурсі та інших містах. Ця продукція,

а також шкіра та взуття, експортуються в країни Європи, у тому числі й в Україну (мал. 4).

Проаналізуйте діаграму на мал. 4 та поясніть

причини зменшення обсягів торгівлі України

з Туреччиною.

Порцеляно­фаянсові фабрики виробляють посуд, фаянсову й керамічну плитку, санітарно­технічне устаткування. На експорт ідуть

віконне й пляшкове скло, скляний кухонний

і столовий посуд, кришталь.

Зерновими культурами (озима пшениця, ячмінь, кукурудза, жито, овес, просо і рис)

зайнято до 80 % ріллі. Вирощують бобові, ово­

че­баштанні й технічні культури. Важливий

експортний напрямок — плодівництво — роз­

винений у всіх приморських районах. Пше­

ницю, яка займає понад 65 % посівів зерно­

вих, вирощують майже повсюдно, а городні й баштанні культури — ближче до споживачів, неподалік великих міст. Бавовник культивують у Середземноморському та Егейсько­

му районах і повністю використовують для

власних потреб. Льон і кунжут вирощують як

олійні культури, із конопель виготовляють канати, мотузки, мішковину й олію. Туреччина — один з основних виробників східного

тютюну переважно на експорт.

Найбільше експортне значення мають ви­

ноград, інжир, маслини, цитрусові, фундук.

За площею насаджень маслин і виробництвом

олії Туреччина входить до першої п’ятірки

держав світу.

У

країні розводять звичайних та ангорських кіз, велику рогату худобу, свійську птицю, тут поширене шовківництво. Вівчарство забезпечує 45 % прибутку від скотарства.

Мал. 4. Частка Туреччини

В імпорті країни переважають енергоносії, промислове обладнання, споживчі товари та зброя. У країні розвинені всі основні види транспорту. Державні залізниці Туреччини безпосередньо пов’язані з транспортною мережею Сирії, Ірану та європейських країн. Шосейні дороги із твердим покриттям мають високу якість, незважаючи на те, що країна розташована в сейсмічно активній зоні й більшість її території гориста. Головні морські порти Стамбул, Ізмір, Іскендерун, Самсун, Трабзон. Аеропорти Стамбула й Анкари обслуговують декілька десятків міжнародних авіаліній. Авіаційна транспортна компанія «Турецькі авіалінії» входить у десятку найкращих у світі.

За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про релігійні свята Курбан Байрам та Свято солодощів. Поділіться цією інформацією на одному з уроків географії.

вого рівня. Найпопулярніші курорти країни

Сіде, Белек, Мармарис, Анталія, Кемер, Аланія, Бодрум, Фетхіє — протягом майже восьми місяців на рік надають сезонну роботу значній кіль­

кості працездатного населення країни та забез­

печують розвиток багатьох видів господарства.

Українсько­турецькі відносини мають дав­

ню історію, насичену як позитивними, так і негативними подіями. Сьогодні дружні

„ Туреччина —

державний суверенітет України. „ 14  березня 2017 р. було підписано

вого режиму

України, які можуть подорожувати Туреччиною з українським

1.

Сьогодні поняття «міжнародні відносини» сприймається як системна сукупність політичних, економічних, культурних, соціальних, дипломатичних, правових, військових і гуманітарних зв’язків та

тощо; „ навчитеся пояснювати та характеризувати

Розділ

Пригадайте, що таке туризм. Які ще форми міжнародних відносин вам відомі?

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ. Міжнародні від­

носини — комплексна сукупність зв’язків

між країнами світу. За сферами суспільного

життя їх можна поділити на економічні, політичні, культурні. Усі ці процеси та явища

зараз відбуваються на тлі глобалізації. Саме

глобалізація є процесом світової економічної,

політичної і культурної інтеграції та уніфікації, перетворення всіх явищ суспільного життя на планетарні, тобто ті, які стосуються всієї планети. Відбувається міжнародний поділ праці у світовому масштабі, поширення капіталів і міжнародних інвестицій,

країн. Зараз розвиток міжнародного економічного співробітництва все більше набуває форми міжнародних корпорацій (мал. 1). Це величезні глобальні економічні об’єднання, створені на засадах поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів. Такі корпорації з метою залучення глобальних ресурсів різних частин нашої планети створюють найрозвиненіші країни світу, перш за все США («Кока­Кола», «Дженерал Електрик», «Боїнг», «Епсон» тощо) (мал. 2, 3).

міжнародних економічних зв’язків існують

між окремими державами, підприємствами тощо (мал. 4).

В умовах глобалізації світового господарства для підготовки економістів, політологів, журналістів та низки інших спеціальностей

більш важливим стає вивчення своєрідності й неповторності організації національних господарств найбільш розвинених держав світу, виявлення їхніх спільних і відмінних рис розвитку тощо. Студенти цих та інших спе­

ціальностей, які навчаються в різних країнах

світу, вивчають особливості трансформації

цих держав до сучасного рівня конкурент­

ного середовища, роль і значення держави

в управлінні ринковими процесами й пошуках

найоптимальнішої системи господарювання. Підготовка цих та інших фахівців міжнарод­

світу» (с. 99) визначте, які вищі навчальні заклади

допомогою додаткових джерел дізнайтеся більше про одну

1Китай

2США

3Японія

4 Південна

5

6Німеччина

7Індія

8Росія

9Канада

10Бразилія

Міжнародна торгівля, як ви вже знаєте, є однією з форм зовнішніх економічних зв’яз­

ків. Вона характеризується трьома основними

показниками: 1) оборотом (обігом); 2) товарною структурою; 3) географічним розподілом.

Пригадайте, які країни є світовими лідерами за торговельним обігом.

Політичні відносини між країнами в пе­

ріод глобалізації із двосторонніх перетворюються на багатосторонні. Якщо раніше абсолютно переважали двосторонні політичні

відносини між країнами, то сьогодні

5США 856

6Фінляндія 665

7Данія

співпраця передбачає організацію виставок картин або експозицій провідних музеїв світу, міжнародних музичних і пісенних конкурсів, кінофестивалів, обмін творчими колективами, спільне вивчення культурних та історичних цінностей різних народів світу (міжнародні археологічні експедиції, експедиції до регіонів світу, де збереглися стародавні культурні традиції, тощо), обмін кіно­, відео­ та аудіо­

ВИСНОВКИ

„

необхідний спектр продукції для забезпечення потреб, що зростають. „ Розвиток міжнародного економічного співробітництва все більше набуває форми міжнародних корпорацій — величезних глобальних економічних об’єднань, створених на засадах поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів. Найбільші з них засновані в США. „ Основні форми міжнародних економічних зв’язків — це міжнародна торгівля, вивезення капіталу і кредитно-фінансові відносини, науково-технічне співробітництво, міжнародне виробниче співробітництво, надання міжнародних послуг і міжнародний туризм.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Поясніть, що таке міжнародні відносини.

2. Як ви зрозуміли поняття «міжнародні корпорації»? Наведіть приклади міжнародних корпорацій.

3. Поясніть, чому на сучасному етапі розвитку світового господарства все більшого значення набувають міжнародні економічні зв’язки.

4. Назвіть основні форми міжнародних економічних зв’язків. Поясніть зміст однієї з них.

5. Поясніть, чому культурні зв’язки між країнами стають усе важливішими в умовах глобалізації.

6. Проаналізуйте статистичні дані

Геополітика. Глобальні, регіональні та субрегіональні міжнародні відносини

Пригадайте особливості географічного положення

доліки. 1

ГЕОПОЛІТИКА. Великий вплив на формування політичної карти світу і в цілому по­

літичної ситуації на нашій планеті мають геополітичні чинники, тобто чинники, пов’я­

зані з дією географічного довкілля. Найбільший внесок у становлення та розвиток геополітики як науки зробили німець­

кі географи. Деякі з них розглядали держави як живі організми, що борються між собою

й природні ресурси, до яких належить і площа території, є важливою умовою розвитку будь­якої держави. Кожна країна повинна мати достатній простір для задоволення своїх внутрішніх потреб. З іншого боку, вплив території — це вплив її природних умов і в цілому географічного середовища. Клімат, харчування та навіть географічний краєвид, як стверджував російський геополітик П. Мілюков, впливають на природу й внутрішній стан людини. Формується певний менталітет

Дуже великі нерівність і нерівномірність

ГЕОСТРАТЕГІЯ.

само і з країнами. Мета держави на міжнародній арені

державами, це негативно позначається на її соціально­економічному розвитку. На територію цієї країни спрямо­

вуються потоки біженців, озброєні формуван­

ня, порушуючи спокій і стабільність внутріш­

нього життя (мал. 2).

Що ж є рушієм усіх процесів, які відбува­

ються в природі та суспільстві? Це нерівність

і нерівномірність. Рівність породжує застій. Ат­

мосферний тиск, температура, вологість, соняч­

не тепло розподіляються планетою нерівномірно. Тому в природі все перебуває в постійному русі.

Надто велика нерівномірність породжує природні катаклізми (катастрофи) — землетруси, тайфуни, торнадо, повені, селі тощо. Чим більша нерівномірність — тим сильніша катастрофа. Так само і в суспільстві. Відсутність нерівності призводить до застою та розпаду.

оточення з боку інших держав, які також усіляко намагаються відстояти своє право на більш вигідні умови. Геополітика будь­якої держави або створених державами

Мал. 2. Біженці в Європі.

ВИСНОВКИ

трьох просторово-територіальних рівнях — глобальному, регіональному і субрегіональному (локально-сусідському).

1. Охарактеризуйте суттєві ознаки понять «геополітика» і «геостратегія».

2. Поясніть причини, із яких держави конкурують між собою.

3. Оцініть вплив географічного положення країни на її розвиток на прикладі конкретної держави.

4. Поясніть, чому геополітика держав та міжнародних організацій відбувається на трьох рівнях.

дані щодо сучасного стану зовнішньої торгівлі України, зробіть відповідні висновки (електронний режим доступу: ukrstat.org/uk/operativ/menu/ menu_u/zed.htm).

політика — це цілеспрямована діяльність держави у сфері зовнішньоторговельних відносин з іншими країнами щодо змін структури зовнішньої торгівлі, збільшення експорту та зменшення імпорту, забезпечення країни дешевою сировиною, енергією, готовими товарами. Зовнішньоторговельна політика має два напрямки: вільна торгівля

нізм є діями держави, спрямованими на за­

хист вітчизняної економіки від іноземної кон­

куренції.

У І кварталі 2017 р. обсяг українського

експорту товарів і послуг зріс на 28 % порів­

няно з 2016 р. Основними торговельними парт­

нерами України є ЄС (38,4 %), Росія, Туреч­

чина, Іран, Єгипет, США, Ізраїль. За останні

два роки відбулася докорінна зовнішньотор­

говельна переорієнтація України з Росії на

країни ЄС (мал. 1, 2).

Україні у світі та Європі належать декілька рекордів, які вказують на потенційно великі можливості нашої держави щодо перетворення на одного з європейських,

транспортний літак, аналогічного якому за десятки років не спромоглася виготовити жодна держава. У країні працює третя за потужністю у світі та найпотужніша в Європі атомна станція в Енергодарі (Запорізька АЕС).

За допомогою мал. 1—3 знайдіть і покажіть на політичній карті світу країни, із якими Україна підтримує найтісніші торговельно-економічні зв’язки.

Доберіть додаткову інформацію про місце продукції промисловості та сільського господарства України у світі. Підготуйте повідомлення за цим питанням.

Країна має значні можливості для розвитку туристичної галузі. Так, на Правобережжі планується відбудова старовинних замків і фортець. Крім того, Україна володіє значними запасами лікувальних мінеральних вод («Нафтуся», «Миргородська», «Куяльник», «Бермінводи» тощо) та лікувальних грязей.

ВИСНОВКИ

„ Розвиток міжнародного географічного поділу праці, глобалізація соціально-економічного життя, удосконалення транспорту, особливості географічного положення сприяють розвитку міжнародних зв’язків України.

„ Міжнародні економічні зв’язки України охоплюють торгівлю товарами, інвестиції, міграції робочої сили, науково-технічне співробітництво, міжнародний туризм тощо. „

3.

чина, стабільно розвивається. Ринок країни, незважаючи на невелику кількість населення, є доволі містким, що пов’язано з більшою заможністю її громадян. Україна поставляє до Угорщини електричні машини, руди, деревину й вироби з неї, чорні метали, одяг тощо, натомість отримує продукти нафтопереробки, машини й обладнання, пластмаси, фармацевтичні продукти, каучук, гуму тощо. Торгівля з Румунією для України є ви­

гідною, оскільки протягом останніх років

наша країна продає цій державі товарів більше, ніж купує. Румунія імпортує машини й обладнання, руди металів, продукцію хар­

чової промисловості. Основним румунським товаром, який купує Україна, є нафта і про­

дукти її переробки. Із Румунії до України

надходить також різноманітний садовий і го­

родній посадковий матеріал. Таким чином, сальдо торгівлі є додатним. Дуже вигідним, хоча й незначним торго­

вельним партнером для України є Молдова. Наша держава поставляє до Молдови в декілька разів більше товарів, ніж отримує від неї. З України до Молдови надходять продукти харчової промисловості, метали й вироби з них, продукція хімічної промисловості, у першу чергу добрива, машини, прилади та електроустаткування. Із Молдови нам постачають про­

обороту між країнами становить 3—5 млрд дол. США. Білорусь до України поставляє бітум, ліс, машини й обладнання, зокрема сільськогосподарську техніку й транспортні засоби. З України ця держава отримує продукцію агропромислового комплексу, мета­

ли та вироби з них, продукцію машинобудування, зокрема двигуни і транспортні засоби, вироби хімічної промисловості.

За допомогою карт атласу та мал. 1, 2 складіть у зошиті картосхему експортних та імпортних потоків України і країн-сусідів. Зробіть відповідні висновки.

Україна має значні можливості для подальшого розвитку торговельного співробітництва із сусідніми й віддаленими державами. Це пов’язано з наявністю в нашій країні мінерально­сировинних ресурсів, рекреаційнотуристичної бази, сприятливих умов для розвитку сільського господарства тощо. Для реалізації цього потенціалу необхідні проведення ринкових реформ із використанням успішного їх досвіду в сусідніх країнах (Польщі, Словаччині, Угорщині) та реальна боротьба з корупцією.

Доберіть додаткову інформацію про підготовку молодих українських спеціалістів у навчальних закладах країн ЄС та найближчих країнах-сусідах України.

9 грудня є Всесвітнім днем боротьби

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ІНШИХ

ГАЛУЗЯХ. Україна підтримує та налагоджує

з країнами­сусідами та країнами­членами ЄС

різні види економічних і культурних зв’язків.

Проте розвитку окремих із них перешкоджає

політична та економічна ситуація, що склалася на сході країни. Так, наприклад, не­

сприятливим є інвестиційний клімат, тому інвестори з різних країн не поспішають вкла­

дати кошти в міжнародні економічні та освітні проекти за участю України. Також скоротився приплив іноземних туристів до нашої країни (мал. 3).

тощо).

Позитивний імідж привабливого туристичного напрямку для України формують міжнародні спортивні змагання, наприклад успішне проведення чемпіонату Європи з футболу у 2012 р. Тоді, за підсумками 2012— 2013 рр., Україна вперше

Spots, TripAdvisor, The National

Traveler, The Lonely Planet

„

„ Події останніх років в Україні змінили

із колишнім основним партнером — Росією. „ Україна поставляє до сусідніх країн метали, електричні машини, руди, деревину та вироби з неї, продукцію сільського господарства, а отримує хімічні вироби, природний газ, продукти нафтопереробки, машини й обладнання, пластмаси, фармацевтичні продукти, каучук, гуму і продукцію машинобудування.

„ Україна має значні можливості для подальшого розвитку торговельного, освітнього, наукового, туристичного співробітництва із сусідніми й віддаленими державами. „ На розвиток міжнародного співробітництва України

2. Ск ладіть перелік товарів іноземного походження, які придбала ваша родина в Україні, у своєму населеному пункті.

3. Оцініть можливі напрямки співробітництва України з країнами світу та перспективи входження України у світовий економічний простір. Для виконання цього завдання скористайтеся додатковими

5.

активні культурні зв’язки з різними країнами світу. Головним глобальним їх координатором виступає

спеціалізована установа ООН із питань освіти, науки і культури — ЮНЕСКО, членом якої є Україна.

Дізнайтеся

сьогодні в Україні розташовані сім об’єктів ЮНЕСКО, які вважаються культурноісторичним і природним надбанням усього людства. До них належать: Софійський собор та Києво­Печерська лавра в Києві (від 1990 р.); ансамбль історичного центру Львова (1998 р.); Геодезична дуга Струве (2005 р.); реліктові букові праліси Карпат (2007, 2011 рр.); резиденція митрополитів православної церкви Буковини й Далмації (2011 р.) (мал. 1);

Розділ

дерев’яні церкви Карпатського регіону України (мал. 2) та Польщі (2013 р.). До списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО внесено також петриківський розпис. Це перший український об’єкт, що поповнив світовий

нематеріальної скарбниці людства.

Пригадайте або знайдіть інформацію про те, де виник петриківський розпис. Підготуйте ілюстровану презентацію власної доповіді.

Крім того, наша держава має об’єкти, які є кандидатами на отримання офіційного ста­

тусу об’єктів ЮНЕСКО.

Зараз під охорону держави в Україні взя­

то понад 70 тис. пам’яток історії та культури. У країні налічується 259 міст, вік яких

перевищує 300 років. Виявлено велику кількість пам’яток трипільської, скіфської, сар­

матської, антської, римської, візантійської

культур, культури доби Русі­України й Ко­

зацької держави.

Окремі області нашої країни, наприклад Львівська, мають величезну кількість архітектурних ансамблів міст, замків, палацово­

паркових комплексів, старовинних монастирів, готичних соборів і дерев’яних церков.

До деяких релігійних святинь здійснюють

паломництво з різних куточків України та навіть інших держав. Так,

торгівлі, просуванню вітчизняних товарів на ринки інших країн, а також є інструментом культурних зв’язків

шими державами. Різноманітні культурні центри країни формують художні колективи, які представляють культуру України на міжнародній арені (мал. 4). Сьогодні в Україні працюють понад 1000 музичних шкіл, більше

Мал. 4.

ім. П. Вірського.

130 художніх шкіл. Культурними центрами є театри, музеї (мал. 5), палаци культури, а в сільській місцевості — будинки культури і клуби.

Наприклад, вихованці сільських клубів Хмельниччини й Тернопільщини — колективи «Забава», «Бабине літо», «Лісапетний батальйон» — уже представляли українську культуру за кордоном, як і тернопільський гурт «Лос колорадос».

Організуйте в межах вивчення заключного курсу географії

української культури». Зберіть і поширте за допомогою мережі Інтернет інформацію

культуру, історію та традиції вашого

Дізнайтеся більше про Національний хор ім. Г. Г. Верьовки — найбільший український професійний хоровий колектив, який з 11 вересня 1943 р. тріумфально поширює світом українську народну пісню та українське музичне мистецтво (електронний режим доступу: veryovka.com/). Поділіться знайденою інформацією на уроці географії. У країні працюють понад 20 тис. бібліотек, де зосереджено близько 340 млн примірників видань. Найбільшою в країні є Центральна наукова бібліотека ім. В. Вернадського Національної академії наук України. У ній зберігаються унікальні пам’ятки української культури — Київські листки Х ст., універсали Б. Хмельницького тощо.

ВИСНОВКИ

„ Україна підтримує активні культурні

їх координатором

спеціалізована установа ООН із питань освіти, науки і культури — ЮНЕСКО, членом

на території України?

2. Оцініть ресурси та перспективи, які має Україна для розвитку міжнародних зв’язків

3. Назвіть та розкажіть про художні колективи, які поширюють світом

1. Проаналізуйте діяльність

2.

Пов’язані з міжнародними відносинами

Пов’язані з відносинами людини і суспільства

Пов’язані з відносинами людини й природи

навіть групою країн окремо. Подолати глобальні проблеми можна лише об’єднаними зусиллями, спільними діями всіх народів і держав (мал. 1).

Очевидним є й те, що гострота прояву глобальних проблем у різних країнах неоднакова.

Для одних країн вони не становлять безпосередньої загрози їхньому існуванню. Для інших деякі проблеми є гострими, а якісь не набули актуальності й нині.

Розгляньте схему на мал. 1. Поясніть, чому всі глобальні проблеми об’єднано в три групи. Наведіть приклади тих проблем, які найбільш гостро відчуваються в сучасній Україні та країнах-сусідах.

У минулому людство, яке було ще нечисленним і неорганізованим, не створювало жодної глобальної проблеми ані для себе, ані для планети. Об’єднані в державу люди почали господарське освоєння великих

не завжди використовуються розумно й раціонально. Водночас на всій Землі постали глобальні проблеми, кількість яких постійно збільшується.

Поясніть причини збільшення глобальних проблем людства. Наведіть приклади країн, де ці проблеми відчуваються найбільш гостро.

Сьогодні до всеосяжних, тобто глобальних проблем людства відносять:

1) демографічну проблему, яку спричинило швидке зростання кількості населення в найбідніших країнах світу; 2) екологічну проблему, пов’язану з інтенсивним руйнуванням довкілля, що поступово робить нашу планету непридатною для життя;

3) проблему забезпечення розвитку людства ресурсами, у тому числі продовольчими;

4) геополітичні проблеми, які породжують воєнні конфлікти та загрожують людству світовою війною;

5) проблему поглиблення

ЗАГОСТРЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ЛЮД-

СТВА. Розвиток цивілізації на планеті породжує нові комплексні проблеми людства, якими є невиліковні на сьогодні хвороби, наприклад СНІД. Так, у деяких африканських країнах цією хворобою заражена значна час­

тина населення. Поширюються наркоманія, злочинність, тероризм,

ський контроль за розвитком ситуації

нашій планеті. Активне втручання громадськості, кожного з нас у подолання негативних явищ і процесів сьогодення, як показує досвід багатьох розвинених країн світу, є ефективним і дієвим. Свій внесок у вирішення глобальних проблем людства робить і Україна. Так, у нашій державі після Чорнобильської катастрофи накопичився значний досвід

забезпечення розвитку людства всіма видами ресурсів, проблему воєн та тероризму, поглиблення нерівності й нерівномірності розвитку різних націй.

„ Розвиток цивілізації на планеті породжує нові комплексні проблеми: невиліковні хвороби, наркоманію, злочинність, тероризм, гібридні

війни тощо.

„ Свій внесок у вирішення глобальних проблем мають робити всі країни та кожна окрема людина.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Поясніть, що таке глобальні проблеми людства.

2. Назвіть глобальні проблеми людства. Поясніть, як і чому їх об’єднують в окремі групи.

3. Поясніть причини виникнення та особливості прояву сучасних глобальних проблем.

4. Укажіть причини виникнення нових глобальних проблем із подальшим розвитком цивілізації.

неті сьогодні набуває актуальності, хоча зберігаються і традиційні проблеми, що існують століттями й десятиліттями. Геополітичні проблеми, або проблеми збереження

миру на Землі, пов’язані з особливостями

взаємодії країн на політичній карті світу. Ці проблеми спричиняють воєнні конфлікти, загрожують людству світовою війною. Військові арсенали країн світу представлені

такою кількістю атомної, хімічної та біо­

логічної зброї, що спроможна знищити саму планету. Щорічно людство створює нові види

озброєння, засоби знищення людей і різноманітних будівель.

Систематично у світі

належать протистояння євреїв і арабів на землях Палестини на Близькому Сході, воєнні дії в Сирії, Іраку, Афганістані, де громадянська війна з короткими перервами триває з 1978 р., Сомалі, Південному Судані, Ефіопії, конфлікт між мусульманами та індуїстами в індійському штаті Кашмір і, як наслідок, постійна військова напруга між двома ядерними державами Індією і Пакистаном, релігійний конфлікт між мусульманами та християнами на території Нігерії, військові операції Росії на Північному Кавказі, воєнні дії на Донбасі та окупація Росією українського Криму. Лідером за кількістю, тривалістю та запеклістю військових протистоянь

угодами і ядерним роззброєнням України виступила державою­гарантом територіальної цілісності

нашої країни, здійснила окупацію частини

території України, порушивши таким чином

власні зобов’язання та всі міжнародні правила і норми.

Україна бере активну участь у вирішенні

міжнародних конфліктів. Наприклад, вона виступала посередником у врегулюванні конфлікту між Республікою Молдовою і самопроголошеною Придністровською Молдав ­

ською Республікою. Українські миротворці у складі міжнародних миротворчих сил

на всіх етапах розвитку цивілізації. Слова відомо­

Які демографічні проблеми існують

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ ГЕОГРАФІЯ. Вивчаючи

населення України та світу, ви вже ознайомилися з особливостями його відтворення

й розміщення. Ці особливості спричинили

демографічну проблему, яка дедалі загострю­

ється. У цілому демографічна проблема поля­

гає у стрімкому зростанні кількості населен­

ня в країнах, що розвиваються, і в загрозі

депопуляції, тобто перевищенні кількості

померлих над кількістю народжених, в еко­

номічно розвинених країнах. Обидва процеси є негативними для людства. Крім того,

до демографічної проблеми можна віднести й швидкі темпи розростання міст і міських

агломерацій та збільшення неконтрольованої міграції.

Розгляньте мал. 1. Чи можна назвати процес

природного приросту населення Росії депопуляційним? Чим це загрожує країні?

На сьогоднішній день найгостріша демографічна ситуація склалася в країнах, що розвиваються. В окремих країнах Африки, Південної і Центральної Америки кількість

населення подвоюється кожні 20—30 років. Це переважно економічно слаборозвинені, бідні країни. Стрімке зростання кількості населення в них спричиняє існування великого числа безробітних і бездомних, збільшення неконтрольованих потоків мігрантів до розвинених країн Європи (мал. 2). Зараз точно невідомо, яку максимальну кількість населення зможе прогодувати наша планета. За різними джерелами, ця цифра коливається від 10 до 20 млрд осіб. Ніхто не знає, що станеться, коли цієї межі буде досягнуто. Щоб запобігти можливим демографічним катастрофам, уряди більше ніж 100 країн почали реалізовувати програму планування сім’ї. Кількість населення планети припинить зростання лише за умови, якщо кожна родина матиме не більше трьох дітей.

2

ПРОДОВОЛЬЧА ПРОБЛЕМА. Із демографічною тісно пов’язана й продовольча проблема, яка визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє та майбутнє населення планети.

з найважливіших глобальних проблем людства. Кількість голодуючих людей у світі постійно зростає. За різними підрахунками, щоденно на нашій планеті недоїдають від 1 до 1,5 млрд осіб. Найбільше голодуючих у країнах, що розвиваються. У розвинених країнах добове споживання їжі досягає в середньому 3300 калорій, а в країнах, що розви­

ваються, — не більше ніж 2200. Мінімальна норма, визначена ООН, складає 2400 калорій (мал. 3).

Проаналізуйте мал. 3 та зробіть відповідні висновки.

Уперше на актуальність проблеми співвідношення зростання кількості

потоків мігрантів.

„ Із демографічною тісно пов’язана продовольча проблема. За різними підрахунками, щоденно на нашій планеті недоїдають від 1 до

1,5  млрд осіб. Найбільше голодуючих у країнах, що розвиваються. „ Способи вирішення продовольчої проблеми

1.

причини її виникнення.

2. Поясніть, чому та як демографічна проблема пов’язана з продовольчою.

3. Покажіть на карті регіони і країни, де найбільше проявляється проблема голоду та нестачі продовольства.

4. Охарактеризуйте наслідки демографічної та продовольчої проблем.

5.

ПРОБЛЕМА ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ. Збільшення енергоспоживання на початку XXI ст.

пов’язане з розвитком технічної цивілізації

на Землі. У свою чергу, бурхливі темпи роз­

витку енергетики спричинили появу низки проблем.

Сьогодні на перший план виходить проб­

лема забезпечення ресурсами енергетичного господарства. З одного боку, сумарні запаси

паливних ресурсів Землі доволі великі. Щороку відкриваються нові родовища. Запроваджуються нові технології видобутку нафти і природного газу, наприклад зі сланцевих пластів гірських порід. З іншого боку, спостерігається відносна ресурсна обмеженість, особливо в регіональному відношенні. Найбільш доступні поклади енергоносіїв вичерпуються, що призводить

енергії, яка може бути

отримана з неї (мал. 1).

За даними на мал. 1 порівняйте собівартість

видобутку нафти в різних країнах світу та зробіть відповідні висновки.

Проте особливо загострюються проблеми, пов’язані з негативним впливом енергетики

на довкілля. Масове використання викопного

палива — нафти, вугілля, природного газу —

завдає збитків природі й здоров’ю людини

через викиди, що містять важкі метали, дво­

окис сірки, окис азоту та інші шкідливі речовини. Рослини та Світовий океан уже не

встигають поглинати всю кількість вуглекис­

лоти, яка утворюється внаслідок спалювання

органічного палива. Це призводить до посту­

пового посилення «парникового ефекту» й ви­

кликає небажане потепління клімату.

Унаслідок інтенсивного видобутку почи­

нають вичерпуватися й запаси руд металів.

Особливо відчутною стає нестача найдоступ­

ніших за глибиною залягання та районами

видобутку родовищ залізної, марганцевої, мід­

ної, нікелевої руд. Помітно збідніли ресурси

алюмінієвої сировини, насамперед багатих родовищ бокситів. Це створює загрозу поглиб­

лення кризи в галузях господарства, які ви­

робляють дуже потрібні для людства конструк­

ційні матеріали.

їх. Найбільше

таких проблем страждає Казахстан, де розташований відомий космодром Байконур. Остаточно не вирішена і проблема можливого розміщення в космосі ядерної зброї, що стала особливо актуальною в останні

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОБЛЕМИ ПОДОЛАННЯ ВІДСТАЛОСТІ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ. Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються , є найбільшою загальносвітовою проблемою. Ви вже знаєте, що велика нерівність і нерівномірність у розвитку окремих країн та їх груп є причиною загострення міжнародної напруженості. Наслідком цього можуть стати збройні конфлікти, тероризм, поява мільйонів біженців. Щоб уникнути таких небажаних наслідків, людство має навчитися не допускати великої

нерівності в розвитку країн і регіонів світу.

На жаль, поки що контрасти між країнами не тільки не зникають, а й посилюються. Рівень

доходів на одну особу таких країн, як Швей­

царія і Норвегія, перевищує відповідний по­

казник Ефіопії та Сомалі у 120 разів (мал. 1).

Якщо порівняти випуск деяких видів продукції на одну особу в розвинених країнах і країнах, що розвиваються, то тут різниця ще відчутніша — тисячі разів.

Поясніть, чому розвинені країни витрачають кошти з державних бюджетів, а світові фінансові установи та приватні особи вкладають гроші у вирішення проблем країн, що відстають у власному розвитку. Як ви вважаєте, чому ця

допомога часто не дає бажаних результатів і не розв’язує проблеми?

Зростання кількості бідних, голодних, неписьменних людей, які змушені щоденно боротися за виживання, дестабілізує ситуацію у світі. Виникають локальні конфлікти, які можуть перерости в глобальні.

2

«ГОНКА ОЗБРОЄНЬ» ЯК ЧИННИК ЗАГОСТРЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ. Звичайно, у світі виникають, поглиблюються або поступово вирішуються й інші глобальні проблеми. Наприклад, величезними є економічні втрати людства від «гонки озброєнь» . Після Другої світової війни всі країни світу витратили вже понад 10 трлн дол. на озброєння й утримання армії. Цю величезну суму можна було б використати набагато продуктивніше, наприклад на ліквідацію глобальних проблем людства, бідності, хвороб тощо. Найбідніші, кризові країни, незважаючи на голод і злидні, продовжують вкладати величезні кошти у виробництво зброї. Так, Північна Корея, де панує голод, постійно фінансує виготовлення ядерної зброї та ракетне озброєння (мал. 2).

Проаналізуйте

висновки.

Разом із тим і ця проблема не є однозначною. Так, багато хто

війни. Армія, воєнна промисловість дали роботу багатьом мільйонам людей, які могли

бути безробітними. Технічні досягнення у во­

єнній промисловості стали надбанням мирних

галузей господарства. І все ж загалом військово­політична кон­

фронтація і «гонка озброєнь» є дуже небез­

печними для людства. За підрахунками істо­

риків упродовж останніх 6 тис. років мирними, тобто без воєн, були лише 292 роки. Сучасна

„ Усі проблеми людства

1.

2. Проаналізуйте зміст карти

цією глобальних проблем; 2) п’ять країн із найбільшою

y http://www.un.org/un70/ru/content/70ways

y http://ru.unesco.org/themes/uchimsya-zhit-

Словник понять і термінів

Агрохолдинг — холдингова компанія, група

юридичних осіб, що здійснює сільськогос ­

подарську діяльність (займається виробництвом продуктів харчування, тобто за­

безпеченням населення продовольством)

і діяльність із реалізації сільськогоспо ­

дарської продукції.

Анклав (у перекладі — закривати на ключ)

територія або частина держави, що оточена з усіх боків територією іншої держави.

Наприклад: італійське місто Кальпоне розташоване у Шв ейцарії, Республіка СанМарино — у межах Італії.

Антропосфера — частина біосфери, яку утворює сукупність усіх людей нашої планети.

Банк — фінансова установа, яка акумулює (збирає) грошові кошти, нагромаджує їх, надає кредити, здійснює грошові розрахунки, операції із золотом, випускає в обіг гроші та цінні папери тощо.

Барель (від англ. barrel — бочка) — одиниця

вимірювання об’єму в системі англійських мір. Значення залежить від того, що вимірюється: сухий барель 115,628 дм3, нафтовий — 158,98 дм3 (л), англійський (для сухих речовин) — 163,65 дм3.

Безробіття — соціально­економічне явище, за якого частина економічно активного населення країни не може реалізувати своє бажання працювати.

Буддизм («вчення Просвітленого») — релігійно­філософське вчення про

приємствами та організаціями, що цій країні або її фірмам належать.

Валовий національний продукт (ВНП) — сукупна вартість усього обсягу товарів і послуг, вироблених (наданих) країною за рік, ураховуючи вартість продукту, створеного підприємствами й фірмами, що належать цій країні, але працюють за кордоном.

Вантажообіг (змінний, добовий, тижневий, місячний, річний) — основний показник роботи транспорту. Обчислюється як добуток кількості (у вагових або об’ємних одиницях) основних та допоміжних вантажів, що переміщуються, на відстань перевезення; або як кількість вантажу, перевезеного на певну відстань за певний час. Вимірюється в тонно­кілометрах.

Відтворення населення процес зміни поколінь у результаті природного руху (приросту чи зменшення) населення.

Вікова структура населення — розподіл населення за віковими групами.

Географічна стратегія (геостратегія) — політична наука, що визначає засоби й методи для досягнення геополітичної мети окремої держави або союзу держав (збереження та збільшення могутності, мінімалізація збитків і відновлення

Словник понять і термінів

гічна концепція, що вбачає визначальною (у політиці) роль географічних чинників:

просторове розташування країни, розмір

території, наявність, відсутність або обме­

женість природних ресурсів, клімат, кіль­

кість населення тощо.

Гібридна війна — війна, що реалізується не

в традиційний спосіб (ведення військових

дій), а за допомогою створення внутрішніх

суперечностей та конфліктів у державі, яку

обрано для агресії, із подальшим викорис­

танням їх результатів для досягнення по­

літичних цілей країни­агресора.

Глобалізація — процес всесвітньої економіч­

ної, політичної та культурної інтеграції та

уніфікації. У ширшому розумінні — пере­

творення певного явища на планетарне, таке, що стосується всієї Землі.

Глобалізація (від франц. global — загальний, такий, що охоплює всю земну кулю) складний багатогранний процес, який поширюється на всі сфери суспільного життя: економічну, соціальну, політичну, духовну.

Глобальні проблеми — політичні, економічні та соціальні проблеми, які стосуються інтересів усіх країн і народів, усього людства.

Вони виникли на межі XIX і XX ст., коли в результаті колоніальних завоювань усі

заселені території світу були поділені між

провідними країнами та залучені у світове

господарство.

Густота населення — рівень заселеності певної території, кількість населення, що прожи­

ває на одиниці площі (як правило, у розрахунку на 1 км2); при цьому враховуються

незаселені території та внутрішні водні простори.

Економічно активне населення — частина населення обох статей, яка пропонує свою

іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон країни.

Еміграція (від латин. emigratio — виселен­

Зайнятість

задоволенням особистих і суспільних

треб, яка приносить їй засоби до існування (заробіток, прибуток, дохід).

Зовнішня торгівля — торгівля однієї країни з іншими

на зовнішньому ринку та задоволення власних потреб за рахунок товарів і послуг іноземного виробника.

Імміграція (від латин. immigro вселяюся) в’їзд громадян інших держав у країну на довгострокове перебування або постійне проживання, зумовлений економічними, політичними, релігійними або особистими причинами.

Імпорт — ввезення до країни товарів, технологій, капіталів, отримання послуг

ничого або споживчого призначення. Індекс людського розвитку (ІЛР) —

індоаріїв — Ведами. Виникла між 2 тис. до н. е. — VI—V ст. до н. е.

Інфраструктура — сукупність галузей господарства, що обслуговують виробничу й невиробничу сфери та безпосередньо людину.

Іслам («сумирність», «покірність») — релігія, що сформувалася в VII ст. в Аравії. Через ідейні розбіжності у VIII ст. утворилося п’ять основних релігійно­політичних об’єднань, найбільшими з яких є сунізм (близько 85 %

прихильників) і шиїзм (15 %). Засновником вважається пророк Магомет (570—632 рр.), що як посланець Всевишнього передав людям текст священної книги Корану (від араб. читання).

Іудаїзм («єврейська релігія») — одна зі старо­

давніх етнічних релігій давніх іудеїв та сучасних віруючих євреїв, заснована відповідно до Танаху (Старого Заповіту) на за­

повітах Бога — праотця Авраама близько 1750 р. до н. е. і доповнена заповітами Мойсея близько 1300 р. до н. е.

«Комірці» — різні категорії осіб найманої

праці. «Сині комірці» — робітники, зайняті переважно на великих підприємствах фізичною працею; «білі комірці» — працівники розумової праці (службовці, чиновни­

ки, працівники апарату управління, менеджери, інженерно ­ технічний персонал); «сірі комірці» — працівники галузей соціальної інфраструктури, сфери обслугову­

вання; «золоті комірці» — висококвалі­

фіковані науковці та фахівці, що мають

підприємницькі здібності.

Конверсія в промисловості — скорочення випуску продукції військового призначення оборонною промисловістю та її переорієнтація на виробництво цивільної продукції.

Конфуціанство — китайська етично­філософська школа, заснована філософом Кунфуцзи (Конфуцій, 551—479 рр. до н. е.). Спираючись на давні

для його збереження та гармонізації.

Машинобудування (машинобудівна промисловість) — найважливіша комплексна галузь обробної промисловості, яка включає проектування, виробництво й експлуатацію машин та обладнання.

Мегалополіс (від грец. — велике місто) — стихійно складена, високоурбанізована форма міського розселення, обумовлена значною концентрацією населення.

Методи дослідження науки — система прийомів і способів пізнання загальних закономірностей і

конкретних об’єктів. Міжнародна організація — об’єднання

відповідно до міжнародного права та на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в різних сферах: політиці, економіці, культурі, науці і техніці, праві та інших, що має необхідну для цього систему органів, права й обов’язки тощо.

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних економічних відносин, що являє собою обмін товарами й послугами між державами на основі спеціалізації їхнього національного господарства, для якого участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Міжнародний поділ праці — інтернаціональна форма суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації та кооперації країн у виробництві товарів і послуг, якими вони обмінюються через міжнародну торгівлю.

Міжнародні корпорації — великі об’єднання промислових,

Словник понять і термінів

які

об’єктивно об’єднані в єдине ціле еко­

номічними, соціальними, культурно­побу­

товими, екологічними, рекреаційними та

іншими зв’язками.

Монархія — форма державного правління, за

якої найвища державна влада частково (об­

межена, конституційна монархія) або пов­

ністю (необмежена, абсолютна монархія)

належить одній особі — спадкоємному мо­

нарху.

Монокультура (від латин. mono — єдиний

і cultura — обробіток) — спосіб рослинни­

цтва, коли на одній ділянці постійно ви­

рощується одна й та сама культура (напри­

клад арахіс у Сенегалі, бавовник у Судані тощо) без дотримання сівозміни; це створює

навантаження на ґрунти та призводить до їх виснаження.

Науково-технічний прогрес (НТП) — посту­

пальний еволюційний рух та розвиток усіх

елементів продуктивних сил суспільного виробництва під впливом науки і техніки;

об’єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, ре­

зультатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення їхньої ефективності.

Нація (від латин. natio — плем’я) — історич­

на спільність людей, які мають спільне походження, звичаї, історію, мову, економічні зв’язки, а головне — відчувають власну

належність саме до цієї групи людей, стійке їх поєднання на певній території.

Ноосфера — новий стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визначальним чинником її розвитку.

Перехідна економіка — особливий стан на­

ціонального господарства (економічної системи) на етапі його

розміщення

найважливіших

і стратегічних центрів, міжнародних і внутрішньодержавних

окремі політичні проблеми, явища або події.

Послуга — надання споживачеві певного визначеного договором матеріального або нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням

вача для задоволення його особистих потреб.

Природний рух населення —

людину й використовуються в процесі

робництва благ для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

умови — елементи природи, які не використовуються безпосередньо в процесі виробництва, але мають вплив на життєдіяльність людей. Найбільше від природних умов залежать сільське господарство, добувна промисловість, рекреаційне господарство тощо.

Природно-ресурсний потенціал

природних умов і ресурсів, що використовуються або можуть використовуватися в господарстві.

Природокористування

ництва електроенергії, знарядь праці для

галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобутку й переробки сировини, виробництва товарів і послуг.

Реекспорт — продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі

країни товарів, що були раніше імпортовані на територію цієї країни.

Рекреація — система заходів, пов’язана з використанням вільного часу людей для їхньої оздоровчої, культурно­ознайомчої та спортивної діяльності на спеціалізованих тери­

торіях, розташованих поза містами їхнього постійного проживання. Рекреація охоплює

всі види відпочинку.

Релігія (від латин. religio — зв’язок) — особлива система світогляду, сприйняття світу

конкретною людиною або групою людей, набір культурних, духовних та моральних цінностей, філософія, що обумовлює пове­

дінку людини; віра людини в надприродне.

Республіка — форма державного правління, за якої вищі органи влади обираються на

певний термін і мають визначені законом

повноваження; існує поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову.

Ресурсозабезпеченість — співвідношення між запасами природних ресурсів та їх видобутком. Вона виражається кількістю років, на яку має вистачити певної сировини, або запасами в розрахунку на одну особу.

Ринок праці — система економічних відносин, механізм, економічний простір, у якому взаємодіють покупці й продавці праці, що узгоджують ціни й умови праці між роботодавцями та найманими працівниками. Рівень безробіття — відношення

—

язичницька релігія японців, що, на відміну від світових релігій, не має засновника та єдиного Святого Письма. Оформилася в релігійну систему під впливом буддизму, даосизму й конфуціанства.

Субурбанізація (від латин. sub — під, urban — місто) — процес розвитку приміської зони великих міст через виїзд економічно активного, більш заможного населення в невеликі міста.

Технопарк — наймасштабніший інноваційнотехнологічний центр, у якому забезпечуються умови, максимально сприятливі для науково­технічних та інноваційних проектів, що виконуються спільними зусиллями наукових центрів і промисловості.

Технополіс — просторово обмежений господарський комплекс, що складається з науково­дослідних установ та університетів, а також підприємств, компаній, фірм, які на основі своїх розробок випускають інноваційну продукцію або розробляють нові наукоємні технології.

Трудові ресурси — наявне працездатне населення (чоловіки та жінки віком від 16 до 60 (62, 65) років), а також працюючі підлітки та пенсіонери.

Урбанізація (від латин. urbanus — міський) — соціально­економічний процес зростання міст, збільшення кількості міського населення, поширення міського способу життя.

Фінансово-кредитні інститути — державні й приватні комерційні організації, що здійснюють фінансові операції з кредитування, депонування вкладів, ведення розрахункових документів, купівлі й продажу цінних паперів і валюти, надання фінансових послуг тощо. Християнство («помазаник», «месія») — напрямок єдинобожжя,

www.ukrstat.gov.ua

(2017 р.)

(2016 р.)

4JOD

Berkshire Hathaway

Telmex, Grupo Carso

Oracle Corporation

Louis Vuitton Moet Hennessy

6131,3+2,6Китай Dailian Wanda Group

8831,2+4,1Китай Hutchison Whampoa

Las Vegas Sands

Китай 10 641 789 29,517,7 США 5 172 338 14,3416,1 Країни ЄС 3 469 671 9,626,9

Індія 2 454 968 6,811,9 Росія 1 760 895 4,8812,3 Японія 1 252 890 3,479,9 Німеччина 777 905 2,169,6

Іран 633 750 1,768,0 Південна

617 285 1,7112,3 Канада 555 401 1,5415,5

Саудівська

505 565 1,4016,0 Індонезія 502 961 1,392,0 Бразилія

Додатки

..... 12

§ 4 Поняття про природно­ресурсний потенціал, його оцінка у світі та в окре­

мих регіонах. Світові природні ресурси, їх класифікація ...................... 14

§ 5 Світові природні ресурси. Карти світо­

вих природних ресурсів ............... 17

§ 6 Природокористування на сучасному етапі, його наслідки. Шляхи збереження навколишнього середовища ............ 19

Практична робота 1. Оцінка ресурсозабезпе­

ченості окремих країн світу 23

Практична робота 2. Позначення на контурній карті найбільших у світі басейнів видобутку

нафти, природного газу, кам’яного вугілля, залізних руд, руд кольорових металів ......... 23

Тема 2. Населення світу .............. 24 § 7 Динаміка кількості населення

організації суспільства .................... 8 Дослідження. Джерела

§ 19 Значення промисловості в сучасному

§ 20

§ 21

світовому господарстві ................ 56

Паливно­енергетичний комплекс світу... 58

Географія машинобудування світу . . . . . .62 § 22

§ 23

Географія металургії, хімічної та лісо­

хімічної галузей світу ................ 65

Географія легкої і харчової промисловості світу .......................... 68

§ 24 Основні промислові регіони та центри світу ............................... 71

Практична робота 6. Виявлення за статистичними даними країн­лідерів із виробництва окремих видів промислової продукції (за вибором) ............................. 74

Практична робота 7. Побудова картодіаграми «Географія електроенергетики світу» ..... 74

§ 25 Соціально­економічне значення сільського господарства .................. 74

§ 26 Структура світового сільського госпо­

дарства, обсяги виробництва, тенденції розвитку 77

§ 27 Найголовніші райони землеробства і тваринництва світу

райони світу ............ 95

тами ЮНЕСКО «Світова спадщина» ........ 101 Практична робота

Практична робота 13. Розробка туристичного

маршруту до однієї з розвинених країн світу (за вибором) ............................ 157

Практична робота 14. Порівняльна економіко­географічна характеристика двох розви­

нених країн світу (за вибором) на основі різних джерел інформації ................. 157

Тема 4. Країни, що розвиваються 158

§ 52 Диференціація країн, що розвиваються ...158

§ 53 Нафтодобувні країни 160

§ 54 Малі острівні країни. Найменш розви­

нені країни ........................ 163

§ 55 Гіганти «третього світу». Китай ....... 165

§ 56 Індія 169

§ 57 Бразилія ........................... 173

§ 58 Нові індустріальні країни ............ 176

Дослідження. З’ясування особливостей і від­

мінностей подачі країнознавчого матеріалу

на основі аналізу різних країнознавчих джерел інформації (енциклопедія, туристичний путівник, довідник «Країни світу», інтернетсайт www.ihnravy.ru). Написання короткої

аналітичної довідки ...................... 178

Практична робота 15. Визначення тенденцій змін галузевої структури господарства країн, що розвиваються, у різних регіонах світу ... 178

Тема 5. Країни з перехідною

економікою 179

§ 59 Загальна характеристика країн із перехідною економікою .................. 179 § 60 Росія .............................. 181

61 Білорусь ........................... 185

62

........................... 188

63 Польща ............................ 190 § 64 Країни­сусіди України із Центральної Європи: Словаччина, Румунія, Угорщина 193

§ 65 Сусіди та партнери України: Грузія, Туреччина 196 Дослідження. Можливі моделі розвитку господарства країни з перехідною економікою (за вибором) ............................ 200 Практична робота 16. Порівняння спеціалізації господарств країн­сусідів України. Оформлення результатів роботи в табличній формі (або у вигляді комп’ютерної презентації) 200

Розділ III. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ ......................................... 201

Тема 1. Форми міжнародних відносин .......................... 202

§ 66 Ос обливості відносин між країнами в умовах глобалізації 202 § 67 Геополітика. Глобальні, регіональні та субрегіональні міжнародні відносини .. 205

Тема 2. Україна у світі .............. 207 § 68 Місце України у світі ............... 207

69 Міжнародне співробітництво

Навчальне видання

МАСЛЯК Петро Олексійович

Леонідівна

підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів

Рекомендовано Міністерством освіти

Провідні редактори Л. А. Шведова, Н. П. Гур’єва Редактор С. С. Павлюченко Технічний редактор А. В. Пліско Художнє оформлення В. І. Труфен Коректор Н. В. Красна В оформленні підручника використані зображення, розміщені в мережі Інтернет для вільного використання Підписано до друку 21.07.2017. Формат 84 × 108/16. Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 25,20. Обл.-вид. арк. 27,22. Тираж 1495 прим. Зам. № 2911.

ТОВ Видавництво «Ранок», вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5215 від 22.09.2016. Адреса редакції: вул. Космічна, 21а, Харків, 61145. E-mail: office@ranok.com.ua Тел. (057) 701-11-22, тел./факс (057) 719-58-67.