10 технології

УДК [62:687:37.016](075.3)

Т38

Авторський колектив:

І. Ю. Ходзицька, Н. І. Боринець, В. М. Гащак, О. В. Горобець, Е. М. Даниліна, В. В. Крімер, В. В. Лапінський, І. В. Малєєва, О. Ю. Медвідь, Н. М. Павич, Ю. В. Палій, О. М. Пархоменко, Т. С. Пасічна, Ю. М. Приходько, Л. М. Рак

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 31.05.2018 № 551)

Т38

ISBN 978­617­09­4363­7

1. Навчальний

2. Навчальний

3. Навчальний

4. Навчальний

5. Навчальний

6. Навчальний

7. Навчальний

8. Навчальний

1. Зайдіть на сайт http://interactive.ranok.com.ua

2. Знайдіть розділ «Підручники».

3. Виберіть назву підручника «Технології 10 (11) клас».

4. У розділі «Матеріали до підручника» виберіть потрібний модуль та натисніть «Розпочати роботу».

Авторські фото:

Творчий проект «Ґердан з бісеру»: Валентина Крімер,

Шановне учнівство!

У цьому навчальному році на вас чекає

цікава й корисна мандрівка у світ техноло­

гій. Програмою курсу передбачено вивчення трьох навчальних модулів із десяти запропо­

нованих. За вчительскої допомоги ви маєте

унікальну можливість обрати ці модулі та

отримати необхідні знання і вміння.

Наш підручник містить відомості з усіх

навчальних модулей: «Дизайн предметів

інтер’єру», «Техніки декоративно­ужиткового мистецтва», «Дизайн сучасного одягу», «Краса і здоров’я», «Кулінарія», «Ландшафтний дизайн», «Основи підприємниць­

кої діяльності», «Основи автоматики і робототехніки», «Комп’ютерне проектування», «Креслення».

вам можливість зосередитися на творчості. Зауважимо, що це тільки приклад проектування, який визначає алгоритм

За результатами опанування матеріалу модуля ви навчитеся використовувати здобуті знання у практичній діяльності.

Ви дізнаєтеся про:

• основні принципи дизайну;

• особливості стилів дизайну інтер’єру;

• засоби художнього конструювання;

• конструкційні матеріали для облаштування інтер’єру;

• техніки художньої обробки матеріалів. Ви навчитеся:

• розпізнавати стилі інтер’єру;

• розробляти дизайнерські композиції;

• правильно компонувати предмети інтер’єру відповідно до стилю;

• добирати конструкційні матеріали для виготовлення предметів інтер’єру;

• самостійно виготовляти та опоряджувати вироби інтер’єрного призначення;

• розраховувати бюджет проекту. Ви оволодієте:

• навичками декорування предметів інтер’єру;

• навичками догляду за виробами інтер’єрного призначення. Ви застосовуватимете:

• методи проектування для створення власного проекту.

disegno, яким

проекти, малюнки. Пізніше, у XVI столітті, в Англії з’являється більш широке поняття design, яке означає задум, креслення, візерунок, а також проектування й конструювання. Зароджувався дизайн на перетині художньопроектної діяльності, інженерного проектування та науки.

Сьогодні існує декілька визначень поняття «дизайн».

Дизайн — це комплексна міждисциплінарна проектно­мистецька діяльність, що інтегрує природничі, технічні й гуманітарні знання, інженерне й художнє мислення, спрямована на формування

(наприклад, у таких словосполученнях, як «дизайн одягу», «дизайн автомобіля», «дизайн інтер’єру» тощо).

Метою дизайну є вирішення проблем

проектування від найменшого елемента конструкції до глобальних і навіть великих ідей.

У сучасному світі дизайн стає інструментом

комунікації між людиною та об’єктом дизайну.

Основними завданнями дизайну є:

• застосування новітніх технологій, су­

часність виробу;

• користувацький інтерфейс — урахуван­

ня психологічних особливостей людей, що

працюють з об’єктом дизайну;

• ергономіка — зручність і легкість у ви­

користанні об’єкта дизайну. Об’єкт дизайну — річ, що модифікується під час розробки

життя старих речей

Предмети, що нас оточують, середовище, його атмосфера чинять певний вплив на

людину, на її самопочуття та настрій. Ком­

фортна обстановка сприяє як продуктивній роботі, так і повноцінному відпочинку. Дизайнер предметного середовища — це фахівець, який відповідає за функціональний та естетичний зміст предметів, створює певне середовище. У процесі роботи дизайнери творчо співпрацюють з інженерами, конструкторами, технологами, економістами, лікарями. Вони повинні мати цілісне

уявлення про майбутній виріб, прогнозувати можливі негативні наслідки від користування ним людиною. Дизайнерам необхідні гарний естетичний смак, уміння творчо

мислити, вони мають добре знати сучасні конструктивні й оздоблювальні матеріали.

Дизайнери в процесі створення гармо­

нійного предметного середовища керуються

основними поняттями дизайну: естетич­

ність, функціональність, економічність.

Поняття про дизайн інтер’єру

Інтер’єр (фр. interieur — внутрішня частина, від латин. interior — ближчий до середини) — архітектурно й художньо оздоблена

внутрішня частина будинку, що забезпечує людині комфорт та визначає функціональне призначення приміщення. Наприклад, якщо це ресторан, готель або магазин, то

дизайну інтер’єру Першим дизайнером інтер’єрів по праву можна вважати людину, яка вирішила прикрасити стіни своєї печери зображеннями мамонтів, квітковими візерунками.

і

мисливські досягнення. Із давніх часів збереглися зображення, що прикрашали стіни храмів та житлових будинків (мал. 5). Оформлення житла та його декорування поступово перетворилися на справжнє мис­

тецтво. У різних країнах формувалися свої

особливі традиції. Архітектори, скульптори,

теслі й живописці, які займалися розписом стін, створенням ліпнини, меблів та інших

елементів декору, із часом перетворилися на

дизайнерів інтер’єрів.

Сьогодні новітні технології надають фа­

хівцям значно більше можливостей для створення зручних і красивих інтер’єрів.

Поняття про стиль.

Види і стилі інтер’єрів

Уявлення людини про красу змінювалося

зі зміною епох. До того ж кожна людина

це стиль, а всі ми — яскраві індивідуальності. Утім, потреби людей розрізняються лише

в деталях, а у своїй основі вони дуже схожі.

Саме ця схожість дозволяє нам говорити про

стиль узагалі. Стиль — це гармонія. Стиль є тоді, коли є естетична єдність об’єкта.

Історично сформована сукупність твор­

чих принципів та особливостей відображен­

ня об’єктів матеріальної і духовної культури

визначається як стиль певної епохи.

Стиль — це сукупність характерних

ознак, особливостей, властивих будь­чому

(наприклад, стиль меблів).

Головне завдання під час розробки

інтер’єру — зробити так, щоб його елементи

гармонійно поєднувалися та створювали ціліс­

ний образ — єдиний стиль. У кожного стилю

є свої основні риси, конструктивні матеріали

та характерні особливості, якими не можна

нехтувати. Утім, стиль дає величезний простір для фантазії, він є основою, на якій фор­

дизайн­проект унікального інтер’єру.

стилю бароко переважно використовують пісочний, карамельний, кремовий, білий і бе­

жевий відтінки. Для оздоблення найкраще пі­

дійдуть теплі золотисті кольори, прохолодні

сріблясті та темні насичені відтінки синього, гірчичного й шоколадного.

Класицизм (фр. classicisme від латин. сlassicus — зразок, норма, порядок) — ху­

дожній стиль і естетичний напрямок в європейському мистецтві кінця XVII — початку XIX століття. Класичний стиль того часу

це чіткі прямі лінії, геометричні форми, стриманий декор, дорогі якісні матеріали (натуральна деревина, мармур, шовк тощо), скульптура та ліпнина. Колірна палітра

білий, блакитний, рожевий із золотом, колір

молодого листя й ніжної ванілі. Неодмінні атрибути класичного інтер’єру — дзеркала, що розширюють приміщення і додають йому

блиску, каміни, затишні крісла, низькі чайні та кавові столики, велика кількість світла, м’які килими ручної роботи, світильники, схожі на ювелірні прикраси, орнамент на стелі, картини з класичними сюжетами, масивні вази (мал. 8).

Ампір (від фр. empire — імперія) — стиль в архітектурі й мистецтві трьох перших десятиліть XIX століття. Цей стиль

відданість традиціям. Цей стиль часто вибирають політики та бізнесмени. Саме в цьому стилі часто оформлюють офіси великих компаній і держустанов. Модерн — популярний

чітких ліній на користь асиметрії, округлих

форм. При цьому стиль модерн консерватив­

ний і пафосний. Характерною рисою модерну

в інтер’єрі є хвилеподібні вигнуті лінії. Ме­

блі в цьому стилі можуть бути і з прямими кутами, але обов’язково мають витончені

елементи: фурнітуру, фігурні вигини ніжок і підлокітників. Аксесуарами у стилі модерн є фігурки під бронзу, срібло, вітражні картини, дзеркала в різьблених темних рамах, карнизи з химерними наконечниками, хутряні подушки, чохли для меблів із контрастних тканин тощо. Базовими відтінками колірної гами модерну є шоколадний, бежевий, червоно­коричневий, сріблястий, чорний, синій, фіолетовий, а також рожевий, білий, жовтий і червоний у невеликих кількостях для контрасту (мал. 10).

Етнічний стиль інтер’єру. Особливості

українського етнічного стилю інтер’єру

Нас оточує багато різних витворів ма­

теріально­художньої культури: рукотворні

ландшафти, архітектурні споруди, предмети інтер’єру, одяг тощо. Національні, історичні й культурні особливості народу

в етнічному стилі. У ньому втілені традиційні та самобутні мотиви, що формувалися

в східних стилях часто використовують

імітацію, у скандинавському

сту форму меблів, переважно

деревини (мал. 11). Завдяки поєднанню фольклорних

різноманіттям, природністю, яскравістю. У текстильному оздобленні переважають національні орнаменти та фольклорні мотиви (мал. 14).

Важливим чинником популярності етнодизайну є його екологічність, оскільки для оздоблення етнічних інтер’єрів використовують переважно натуральні

Мал. 17. «Мішечок достатку» — елемент інтер’єру в українському стилі Мал.

тирах і будинках можна побачити «мішечок достатку», він символізує багатство й достаток (мал. 17). На такому

мішечку обов’язково розміщують різнотрав’я, червоний перець та насіння, які означають довголіття, любов, сімейне щастя.

Дзвоник також є елементом українського етнічного сти­

лю (мал. 18). Традиційно він символізує хід часу, а його звук — весілля й перемогу. У більшості регіонів роль оберегів виконують декоративні віники з аплікаціями­символами (мал. 19). Такі віники традиційно прикрашають стрічками, сухоцвітами, горішками, горохом, зернами злакових культур. Кожний елемент має давній символічний зміст, відповідно до якого в оселю приходили багатство, здоров’я, щастя тощо.

Килими, виготовлені вручну, рушники й серветки з ручною вишивкою, панно з деревини й кераміки, декоративні подушки, орнаменти на стінах — усе це створює єдиний простір краси, тепла й затишку (мал. 20–24).

Серед інших виробів українських народних промислів, здатних прикрасити будь ­ який сучасний інтер’єр, варто назвати різьблені дерев’яні вироби, іграшки, розписані глечики й тарілки, плетені кошики, вишиті скатертини тощо (мал. 25, с. 14).

Експерти вважають, що, правильно організувавши деталі в просторі, український стиль можливо відтворити навіть у міській квартирі, а не тільки в заміському будинку. Строкаті килимки, дерев’яні меблі, світлі стіни та багато ручної роботи — ось основні особливості традиційного для нашої країни

оформлення оселі (мал. 26).

Етнічний стиль в інтер’єрі — це запорука краси та комфорту.

Сучасні стилі інтер’єрів

Сьогодні існує багато сучасних стилів дизайну. Найбільш популярними серед них є авангард, біодизайн, мінімалізм, стиль фьюжн, футуродизайн, авторський дизайн та інші.

шпалер, лакофарбових матеріалів, ламінованого покриття тощо.

забезпечать сучасні лакофарбові покриття.

А 3D­підлога в одній із кімнат може стати

всієї квартири. В авангарді вико­

ристовують переважно чисті кольори: білий, червоний, жовтий, зелений, чорний та інші.

Стіни можуть бути пофарбовані в контраст­

ні кольори, а можна виділити тільки одну

з них. М’які меблі можуть бути як округлих форм, так і з чіткими геометричними обрисами або навіть зовсім безформними. Голов­

не — форма меблів має бути незвичайною, цікавою, щоб виникало бажання її розглядати, дивуватися і захоплюватися. Авангард — це

завжди сміливий експеримент.

Стиль хай-тек (похідне від англ. high technology — високі технології) в інтер’єрі

відносно молодий — він з’явився і набув

популярності в кінці XX століття. По суті, це творче осмислення високих технологій.

Основою цього стилю вважають функціо­

нальність приміщення. Приміщення в стилі хай­тек — це завжди гармонійне поєднання

простору і світла, форми предметів і їх колірного рішення, ідеальних пропорцій і найно­

віших світових технологій (мал. 28). Основні ознаки цього стилю — використання прямих

предметами та архітектурними

стір (мал. 29).

Зручність користування та естетична вираз­

ність — ось основні характеристики, яким

мають відповідати об’єкти, що нас оточують.

Предмети інтер’єру допоможуть надати будь­

якому простору неповторної атмосфери. Уся

сила — у дрібницях, і найважливіше пра­

вильно підібрати їх. Під час оформлення

кімнати предметами інтер’єру дуже важливо

одразу визначитися зі стилем інтер’єру, щоб

усе відповідало єдиній концепції.

Критерії оцінювання предмета інтер’єру

Зовнішній вигляд. Форма, пропорції,

кольори мають поєднуватися та створю­

вати єдиний гармонійний образ об’єкта.

Стильове рішення. Предмет має

відповідати загальній інтер’єрній

або екстер’єрній концепції.

Практичність використання. Ви­

користання об’єкта має бути простим, безпечним та інтуїтивно зрозумілим.

Зручність обслуговування. Виріб має

бути технологічним у збірці і подаль­

шому обслуговуванні.

Мінімізація витрат на виготовлення.

Продумати форму та конструктив так, щоб вони були виправдані функцією

предмета і не вели до здорожчення виробу.

Дизайнерські предмети інтер’єру допоможуть надати завершеного вигляду будь­якому приміщенню. І зовсім необов’язково, щоб вироби були дорогими й новими.

Настінні полички Створити затишну

стилю інтер’єру (мал. 30).

Світильники До поширених предметів інтер’єру

лежать декоративні світильники

матеріалів — пластику, порцеляни, деревини, каменю, металу (мал. 32). Можна також поєднувати штучні й натуральні матеріали. За допомогою вдало оздобленого годинника можна підкреслити стиль приміщення. Але памятайте, що форма й колір мають відповідати

Декоративні подушки Ще одним предметом інтер’єру, що надає

приміщенню індивідуальності, є декоративні подушки (мал. 33). Їх можна виготовити

власноруч. Відповідно до загального сти­

лю можна вибрати форму та колірну гаму.

Прості текстильні подушки можна оздобити вишивкою. Дуже актуальною для виготовлення декоративних подушок буде техніка

печворк — клаптикове шиття. Ви можете

використати залишки матеріалів, поєднати їх та отримати оригінальний виріб.

Вази

Незамінними предметами інтер’єру є вази. Вони надають приміщенню закінченого вигляду. Важливо правильно дібрати вазу, щоб вона відповідала дизайну кімнати, інак­

ше вона буде виглядати чужорідним елементом. Виготовляють вази з металу, пластику, скла, фарфору, кришталю, кераміки, вирізають із деревини і навіть плетуть із лози. Оригінальну вазу можна зробити власноруч

звичайних пляшок і банок, прикрасивши їх тасьмою, шнуром, розписом, мозаїкою тощо (мал. 34).

Панно

Інсталяція (від англ. installation — установка, розміщення, монтаж) — художня техніка використання тривимірних об’єктів для зміни сприйняття простору людиною. У мистецтві інсталяція — це просторова

зиція, оригінальний

побутових предметів і елементів. Своїми ін­

сталяціями художники змушують поглянути

на звичні речі зовсім по­іншому, вони відкри­

вають їх нові символічні функції (мал. 36). Автори можуть використовувати для

своїх робіт будь­які предмети й матеріали.

Елементами інсталяції можуть бути різні

об’єкти: предмети, малюнки, звук, віртуальна реальність, інтернет тощо (мал. 37).

Інсталяція — це насамперед творчість і по­

літ фантазії. Тут панують асоціації, а працює підсвідомість.

Прикладом інтер’єрних інсталяцій можуть бути і бронзова ваза із сухим очеретом на підлозі, і зі смаком, у певному порядку розставлені на полиці сувеніри чи м’які іграшки. Можна створити інсталяцію, де предмети наклеєні на

ляція стане схожою на цікаву картину. Клеї­

ти на таку інсталяцію

предметного середовища. Воно перебуває на перетині двох напрямків людської діяльності — технічного й естетичного. Художнє конструювання як метод дизайну передбачає: •

• гармонійне, виразне стилістичне оформлення виробу.

Вироби, які є результатом діяльності дизайнера, мають бути не лише естетично виразними, а й функціональними, а саме:

• максимально відповідати своєму практичному призначенню;

• бути зручними та безпечними під час

експлуатації, тобто відповідати вимогам ер­

гономіки.

Засоби художнього конструювання, які використовує дизайнер, — це пропорція і об’єм, ритм і колір, симетрія і асиметрія, контраст і нюанс тощо. Їх застосування надає

предмету того вигляду, що втілює задуманий автором образ.

Основою художньо­конструкторської ді­

яльності є композиція.

Композиція (від латин. compositio —

складання, поєднання) — це творчий про­

цес компонування різних частин у єдине ціле

відповідно до визначеної ідеї. Саме компо­

зиція надає творові цілісності, підпорядко­

вує його елементи один одному, організовує простір. Композицією також називають

будь­який витвір мистецтва, тобто кінцевий

позиційної єдності форми і змісту (мал. 39). Будь­яка композиція

таблицю). Одним із важливих

Ахроматичні кольори — це білий, сі­

рий і чорний, вони відрізняються тільки за

яскравістю. Між найяскравішим — білим —

і найтемнішим — чорним — є різні відтінки сірого кольору: світло­сірі, темно­сірі.

Хроматичні кольори — це кольори та їхні відтінки, які ми розрізняємо в спектрі

світла (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий).

Кожний хроматичний колір визначається трьома властивостями: тон, насиченість

і яскравість. Тон і насиченість є якісними

характеристиками кольору, а яскравість —

це інтенсивність кольору. Для кожного хроматичного кольору мож­

на знайти інший хроматичний, який у разі

змішування з ним у певних пропорціях

утворює ахроматичний колір. Такі кольори

називають додатковими, вони є контрастни­

ми один до одного. На колірному колі вони

розташовані на протилежних кінцях одного

діаметра (мал. 40).

Різні кольори й колірні поєднання порізному сприймаються людиною, викликають різні асоціації й почуття: можуть створювати

відчуття радості чи суму, підвищувати або

знижувати працездатність тощо. Тому важливо знати правила композиційного поєднання кольорів. Утім, суворих законів кольорової гармонії не існує: одні й ті самі поєднання

призводять до різних ефектів залежно від співвідношення кольорів у композиції, а також від розмірів і форми кольорових акцентів.

Вдало поєднати кольори досить складно.

Тому початківцям слід користуватися порадами дизайнерів щодо гармонії кольорів.

Основні принципи дизайну

Незважаючи на те що дизайн є творчим процесом

дивідуальності

технічна

деревина, пластик, папір є традиційними (мал. 42). Ці матеріали

посуд або металеві інструменти. Тобто в про­

стих конструкціях форма об’єктів залежить

переважно від самого матеріалу. Так, меблі, в яких як основний конструкційний матері­

ал використано метал, відрізняються вільною формою та можливістю трансформації. Але

в більшості випадків матеріал впливає на форму не безпосередньо, а через конструкцію.

Вплив нових матеріалів на форму здійснюється не автоматично, іноді деякий час

традиційний зовнішній вигляд виробів. А перетворення можливі тільки завдяки творчому підходу дизайнерів до процесу проектування. Однією з основних вимог при цьому є те, щоб виріб був максимально економічним не тільки в процесі виробництва, а й під час його експлуатації.

Для того щоб застосування матеріалів для виготовлення предметів інтер’єру було доцільним, необхідно знати і враховувати їхні властивості з усіма перевагами і недоліками.

Найбільш важливими для матеріалів, що застосовуються у виготовленні виробів інтер’єру, є не тільки архітектурно­художні (естетичні) властивості (такі як блиск, текстура, фактура, колір), а й фізичні та меха­

нічні, що характеризують стан матеріалів, вплив на них води, температури,

(від фр.

стіни, меблі, двері, вікна, посуд,

ки, фіранки тощо. Людина

Сьогодні ми також прагнемо зробити свої

оселі затишними й красивими. Цей процес

не такий складний, як здається, і може бути

надзвичайно захоплюючим. Основна мета декорування — досягнен­

ня естетичної єдності простору приміщення, меблів та декоративних виробів. Декорувати інтер’єр також можна деталями, що надають кожній кімнаті особливого характеру. Якщо

у квартирі зроблено ремонт, у результаті яко­

го гармонійно підібрані кольори, поєднуються матеріали, у кімнатах розставлені меблі, то надати індивідуальності оселі можна за­

вдяки деталям. Такими деталями можуть

бути предмети інтер’єру — будь­які вироби, що доповнюють собою предметне середовище приміщення, роблять його унікальним і додають завершеності будь­якій дизайнер­

ській ідеї. Виготовити та оформити предмети інтер’єру можуть декоратори — художники, які спеціалізуються на декоруванні різних

поверхонь та виробів.

багато хто сьогодні вибирає хендмейд

Види художньої обробки

матеріалів

Існує багато видів ручного декорування. Це можуть бути як традиційні види художньої обробки матеріалів, з яких виготовлені предмети інтер’єру, так і менш властиві для цих матеріалів види декорування. Розглянемо найпоширеніші з них.

Вироби з деревини можна декорувати випалюванням (пірографія, піротипія), мозаїкою (інкрустація, інтарсія, маркетрі) або різьбленням (плоско ­ рельєфне, рельєфне, прорізне, об’ємне або скульптурне).

До найпоширеніших видів декорування ви­

робів із металу належать: карбування, інкрустація, тиснення (штампування) (мал. 45).

Одним із досить простих видів декору­

вання є нанесення на поверхню предмета малюнка або орнаменту за допомогою тра­

фарету. Цей метод прикрашання інтер’єру сьогодні дуже популярний. Спеціальне лека­

або трафарет можна придбати у

будівельному магазині або виготовити самостійно. За його допомогою оригінальний малюнок можна нанести на будь­який виріб (корпусні меблі, посуд) або навіть на стіну. Так само нескладно декорувати поверхні

предметів розписом або аплікацією (залеж­

но від умінь і бажаного ефекту) (мал. 46).

Така техніка чудово виглядає на невеликих виробах. Якщо розпис виконати досить

складно, бо він вимагає певних навичок, то з аплікацією впоратися значно легше, головне — вибрати потрібний малюнок і підібрати колір.

в техніці декупажу (мал. 48). Цей вид декорування

твір мистецтва. Часом нам дуже шкода розлучатися

покриття предметів або їхніх частин емаллю

(мал. 49, а). Її наносять безпосередньо на по­

верхню без попередньої підготовки. Найчастіше цей вид декору використовують тоді, коли треба приховати якісь недоліки. Популярним

є також патинування — декоративний прийом, метою якого є імітація зістареного матеріалу (мал. 49, б). Роблять це за допомогою нанесення спеціального синтетичного матері­

алу (патини), у результаті чого з’являється

ефект окиснення, потертості, характерних

для антикварних меблів. Сьогодні все частіше інтер’єр декорують

текстилем завдяки його екологічності та

безпеці. За допомогою тканин можна створи­

ти неповторну атмосферу затишку й комфорту, а кімната буде виглядати дуже стильно. Домашній текстиль може або контрас­

тувати з основними кольорами інтер’єру,

або нюансно доповнювати їх. Головне, щоб

вибрані кольори поєднувалися між собою.

Тканина в елементах декору може бути як

однотонною, так і з малюнком. До того ж її

можна розписати власноруч і отримати оригінальну

корисним і,

із цим, цікавим заняттям. Важливо пам’ятати, що для створення гармонійного простору

кімнаті має бути не більше п’яти предметів, що акцентують на собі увагу. Опорядження виробу

Перед тим як декорувати приміщення предметом інтер’єру або виробом, що раніше вже використовувався та потребує певних змін у зовнішньому вигляді, необхідно виконати опорядження його поверхні.

Вироби з деревини також можна шліфувати і полірувати, щоб надати їм привабливого вигляду й підкреслити текстуру. Під час

опорядження виробів з деревини часто на них наносять прозоре або непрозоре покриття. Щоб покращити декоративні якості ви­

робів із деревини, застосовують імітаційне

опорядження різними барвниками (для підсилення їхнього кольору), аерографією (для створення нової структури деревини), тек­

стурними папером, тканиною, полівінілхлоридною декоративною плівкою з наступним

ламінуванням, декоративним пластиком (для імітації бажаної структури деревини).

Догляд за виробами інтер’єрного призначення Час, упродовж якого будуть служити

предмети інтер’єру, залежить насамперед від

догляду за ними та заходів, які вживає лю­

дина, щоб зберегти їх у відмінному, незіпсо­

ваному стані.

Необхідно слідкувати за тим, щоб на ко­

льорові вироби не потрапляли тривалий час

необхідно регулярно протирати. Доглядати за такими поверхнями

ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ «ВИГОТОВЛЕННЯ

I. Організаційно-підготовчий етап

1. Вибір та обґрунтування теми проекту Сучасний інтер’єр приміщення має не тільки відповідати своїм функціям, а й бути

естетичним на вигляд, викликати позитивні емоції. Види та стилі інтер’єру змінюються

дуже швидко. Уміння правильно оздобити інтер’єр цікавими деталями сьогодні є над­

звичайно актуальним. Ідей, як краще декорувати приміщення, існує чимало. Кожен

підбирає інтер’єр на свій смак, а разом із цим

і невеликі елементи декору, такі як статует­

ки, скриньки й картини. Але не всі можуть

дозволити собі повісити у вітальні картини

відомих художників. Утім, завжди можна

вибрати щось простіше, але не менш красиве й вишукане. Чудово прикрасять будь­який інтер’єр настінні прикраси, виконані в різ­

них техніках. Стильне декоративне панно, виготовлене в техніці стрінг арт (string art),

2. Мета виконання проекту Виготовлене панно може бути використане для оздоблення оселі, приміщень навчального закладу, а також як подарунок.

3. Яким має бути виріб Оскільки призначення декоративного панно — прикрашати інтер’єр, воно має бути оригінальним та якісним, привабливим та естетичним, безпечним у користуванні. Виріб, що виготовляється, повинна стати неповторним, таким, щоб майстер, який працює над цим проектом, пишався та отримував задоволення від своєї роботи. Велику роль відіграє вибір зображення і добір кольорів.

4. Банк ідей та аналіз моделей-аналогів

Перед початком роботи над проектом потрібно створити банк ідей. Для цього можна почерпнути ідеї з виставок, моделей панно, які є в продажу, та скористатись інтернет­ресурсами (мал. 3).

Проаналізувавши обрані моделі­аналоги 1–4 на малюнку 3, ми розуміємо, що кожна з них відповідає своєму призначенню. Модель 1 має круглу форму й однокольорове забарвлення, що відповідає задуму, модель 2 має красивий візерунок переплетення ниток,

2.

3.

• дерев’яна дошка, або фанера, або

плита розмірами 500×500×8 мм (мал. 8).

також

• капронові нитки, або «Ірис» (мал. 9), або металізовані нитки — 50 г (240 м);

• цвяхи декоративні, або меблеві, або столярні (близько 600 штук);

• клей без кольору — 10 г;

• фарба темно­коричневого кольору акрилова

емульсійна — 70 г;

• малярна стрічка — 2 м;

• наждачний папір — 1 шт. Властивості конструкційних матеріалів,

1

Пофарбувати поверхню основи в темно-коричневий

4 5 2 3

Прикріпити

6

Обплести нитки між цвяхів відповідно до схеми обплетення.

Нитки необхідно натягувати так, щоб вони не провисали. Кінці вузликів ниток слід акуратно закріпити клеєм до цвяхів.

7

IV.

1.

повністю відповідає задуму.

3. Розрахунок орієнтовної вартості витрачених матеріалів

Перелік усіх необхідних матеріалів, їх ціну та потрібну кількість наведено в таблиці «Розрахунок орієнтовної вартості витрачених матеріалів».

Отже, для виготовлення декоративного панно було орієнтовно витрачено 194,60 грн. Якщо для основи взяти дерев’яну дошку, або фанеру, або пінополістиролову плиту зі

нитки за кольором на півтону темніші.

Що було найскладнішим у роботі?

Найскладніше у виготовленні виробу — рівномірно зробити отвори і забити цвяхи. На це витрачається найбільше часу. Як можна реалізувати спроектований

3Цвяхи

4

здо-

знання у практичній діяльності.

Ви дізнаєтеся про:

• традиційні й сучасні техніки і технології декоративно­ужиткового мистецтва та їхні особливості;

• особливості українського декоративноужиткового мистецтва;

• осередки художніх промислів України;

• традиційні українські прикраси;

• творчість народних майстрів України.

Ви навчитеся:

• добирати потрібні матеріали та облад­

нання для виготовлення виробів декоративно­ужиткового мистецтва;

• самостійно виготовляти виріб відповідно до обраної технології;

• розраховувати бюджет проекту.

функціональне, а й художнє навантаження. Часто вони є складовою єдиного ансамблю в інтер’єрі, екстер’єрі, ландшафтних композиціях тощо.

Види декоративно­ужиткового мистецтва різноманітні: художня обробка деревини та металу, вишивка й розпис тканини, плетіння із соломи чи лози, вироби з кістки, каменю, скла, глини, оброблення дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, виготовлення іграшок, виробів із бісеру та багато іншого.

Техніки декоративно-ужиткового мистецтва

Лозоплетіння

Виготовлення

декоративно-ужиткового

регіонів і свідчить про мистецьку обдарованість народних майстрів. Основними осередками художніх народних

Дігтярі (Чернігівська область) — килимарство, рушники, плахтові тканини; Петриківка (Дніпропетровська область) — петриківський розпис; Кролевець (Сумська область) — кролевецькі рушники; Бубнівка (Вінницька область)

(Вінницька область) — художня вишивка; Косів (Івано­Франківська область) — килими, художні вироби

кераміка, шкіра; Вижниця (Чернівецька область) — вироби з деревини, оздоблені різьбленням та випалюванням, та багато­багато інших (мал. 1). У нашій країні є чимало майстрів, які удостоєні звання «Народний художник України» (мал. 2–4): К. В. Білокур (декоративний живопис), Д. Ф. Головко (художня кераміка), М. О. Приймаченко (живопис), О. Ф. Наєнко (монументальне мистецтво, інкрустація соломкою), Л. С. Товстуха (килимарство), М. К. Тимченко (петриківський розпис). Українське декоративно­ужиткове мистецтво має прадавнє коріння. Українські промисли існували ще за доби Київської

Про красу українського національного

одягу сказано багато. Національний костюм українців надзвичайно колоритний. А різ­

номанітні прикраси, як чоловічі, так і жі­

ночі, були не тільки предметами гардероба, а й витворами народного мистецтва. Упро­

довж багатьох років прикраси змінювалися

за формою, матеріалом, кольором, значенням.

Чоловічий одяг прикрашали зазвичай ви­

шивкою: вишивали сорочки, пояси, жупани,

головні убори і навіть чоботи. Традиційними

жіночими українськими прикрасами є на­

миста, дукачі, салби, дукати, пацьорки, згра­

ди, ґердани та інші (мал. 5). Жінки одягали

їх як на свята, так і в будні. Чим більше

нагрудних прикрас було в жінки, тим за­

можнішою вона вважалася.

Бісероплетіння як вид

національного декоративноужиткового мистецтва України

На території сучасної України бісер був

поширений ще за часів Київської Русі. Під­

твердження цього знаходять як у письмових джерелах, так

ґер­

дані. За традицією майстер не розпочинав

роботу з бісером у поганому настрої, щоб не

передати своїх турбот на чутливий до енергетики бісер, а через нього і на інших людей.

ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ «ҐЕРДАН ІЗ БІСЕРУ»

І. Організаційно-підготовчий етап

1. Вибір та обґрунтування теми проекту Сьогодні надзвичайно актуальними є різ­

номанітні аксесуари та прикраси, оскільки

вони дають можливість підкреслити унікаль­

ність, красу та стиль людини. Магазини пропонують широкий вибір прикрас, але найціннішими є ті, що виготовлені власноруч.

Створювати біжутерію самостійно просто

і надзвичайно цікаво. Етнічний стиль в одязі

2.

оскільки їх буде важко порівняти. Для банку ідей оберіть 4–6 моделей, які вам сподобалися найбільше (мал. 6). Розглянувши та проаналізувавши зображення вибраних моделей­аналогів, ми побачили, що модель 1 виготовлена за складним орнаментом, модель 2 має надто багато кольорів, а модель 3 складна за формою. Для виготовлення виберемо простішу у виконанні модель 4, але дещо змінимо форму: зробимо ґердан без звуження в ділянці шиї.

5. Орієнтовний час виготовлення виробу Вибрана модель ґердана не складна у виконанні, в орнаменті поєднано невелику кількість кольорів. Для виготовлення виробу та оформлення відповідних матеріалів проекту знадобиться приблизно 30 годин. Виготовляти ґердан можна як на уроках із технологій, так і в позаурочний час.

II. Конструкторський етап

1. Аналіз конструкції виробу Для виготовлення ґердана вибрали схему, в якій по­

єднано три кольори: червоний, чорний і білий. Ґердан у такій кольоровій гамі буде завжди актуальним та гармоніюватиме з різним одягом. Схему для виготовлення ґердана (мал. 7) можна самостійно створити за допомогою спеціальної програми BeadTool4. За основу можна також узяти схеми візерунків для вишивання хрестиком.

2. Добір матеріалів, інструментів та пристосувань

Для виготовлення ґердана необхідні:

• станок для бісероплетіння або дерев’яна дошка (мал. 8);

• голка для бісеру;

• капронові нитки білого кольору;

• ножиці;

• чеський бісер № 10: червоного й чорного кольорів — по 20 г, білого кольору — 40 г (мал. 9).

3. Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги під час

1.

2.

3.

III. Технологічний етап Послідовність

1

Відрізати 18 ниток основи завдовжки по 120 см (ниток має бути на одну більше, ніж бісеринок у рядку). Прикріпити їх до станка, рівномірно натягнувши між його протилежними сторонами, кінці

ниток закріпити скотчем із нижнього боку станка, щоб не заплутались.

2 3

зліва

приблизно 15 см від нижнього краю верстата (це робоча нитка).

На робочу нитку нанизати бісер відповідно до першого ряду схеми: 1 біла, 1 чорна, 1 біла, 1 червона, 4 білих, 1 чорна, 4 білих, 1 червона, 1 біла, 1 чорна, 1 біла бісеринки (починати плести з вузької частини ґердана).

4 5 6

Нитку з нанизаними

бісеринками завести під нитки основи і розмістити їх так, щоб кожна бісеринка опинилася між двома нитками основи.

Розподілений ряд бі-

7

8

9

10 11 12

1.

3.

критеріями:

• естетичні властивості: гармонійність дібраних кольорів; відповідність виготовленого виробу модним тенденціям;

• функціональність виробу:

відповідність виробу щодо призначення;

• ергономічна оцінка: зручність виробу в процесі носіння; доцільність розмірів виробу;

• технологічна оцінка: якість прокладання бісерних рядів; рівномірність та щільність нанизування; симетричність частин ґердана.

5. Аналіз власної діяльності під час виконання проекту

1. Про що ви дізналися,

2.

За результатами опанування матеріалу модуля ви навчитеся використовувати здобуті знання у практичній діяльності.

Ви дізнаєтеся про:

• дизайн сучасного одягу та його роль у створенні власного стилю;

• принципи й методи формотворення та

моделювання одягу;

• основи композиції моделі виробу, які утворюються конструктивними лініями;

• застосування декоративних ліній для розробки різних фасонів виробів.

Ви навчитеся:

• створювати дизайн­проект та конструювати швейний виріб;

• знімати мірки та будувати кресленик;

• моделювати майбутній виріб;

• добирати потрібні матеріали та технології для виготовлення виробу;

• розраховувати бюджет проекту; Ви оволодієте:

• навичками

свій індивідуальний стиль, виглядати особливо, не так, як усі. Сьогодні торговельна

утім часто можна зустріти людей, одягнених однаково. Це пов’язано

них епох дизайнери надають нової форми та

виготовляють їх із нових матеріалів. Костюм, як і всі інші предмети матері­

ального світу, має не тільки «зовнішність», а й певний зв’язок із навколишнім простором. У певному сенсі костюм — предмет соціальної культури. Історично склалося так, що

саме через одяг ми дізнаємося про людину, її соціальну належність, рід занять тощо. Фор­

ма костюма, його деталі та аксесуари дають

уявлення про епоху, панівні ідеї, естетичні

канони суспільства тощо.

Принципи формотворення одягу

Основою форми будь­якої моделі одягу

є її художній образ, зумовлений кроєм, пев­

ною конструкцією складових частин і дета­

лей. Пошук образа­форми частин одягу —

один із важливих етапів формотворення. Під час розробки конструкції майбут­

нього виробу виконують аналіз об’ємнопросторового художньо­конструктивного рішення, тобто визначають шляхи та способи моделювання первинної форми

відтворюємо

Сучасний одяг

напрямком сучасної

під національне вбрання різних країн: блузи та сукні зі стійкою в китайському стилі, строкаті

спідниці та довгі сарафани, браслети й масивні намиста,

прикрашені камінням, що асоціюються з Африкою. А традиційна українська вишиванка посіла гідне місце в гардеробах

модників і модниць (мал. 5).

Одяг, виготовлений в етнічному стилі, дуже зручний. Однією з важливих особливостей такого одягу є

використання

натуральних матеріалів. Етнічному одягу не властиві чіткі форми й облягаючі силуети.

Можна одягати речі, стилізовані під певну етніку, або

поєднувати різні етнічні стилі. Але запам’ятайте головне

правило: під час поєднання мотивів різних етнічних стилів важливо дотримуватися міри, не використовувати занадто багато аксесуарів або поєднувати багато стилів.

Етапи художнього конструювання швейного виробу

Створення моделей одягу неможливе без художнього конструювання, утім у процесі виготовлення виробу можуть виникати нові ідеї, які здатні дещо змінювати початковий задум.

Розгляньмо зміст етапів художнього конструювання на прикладі створення дизайн­проекту швейного виробу.

Етап 1. Одержання завдання на проектування (технічного завдання — ТЗ)

На цьому етапі визначають усі необхідні відомості про об’єкт проектування:

• його призначення;

показники якості;

налів мод та інших джерел інформації.

Аналіз виконують у такій послідовності:

• загальні тенденції моди;

• стиль, крій та силуети, що є актуальними для виробу, який проектується; • наймодніше оздоблення, дрібні деталі (коміри, кишені) тощо.

Етап 3. Ескізне проектування

Щоб вибрати й обґрунтувати основні

Мал. 6.

в моді та

вдало поєднувати їх із надбанням різних історичних епох. Одяг бренду Victoria Gres — це інтелектуальний одяг. Вікторія Гресь створює унікальні витвори зі старовинного мережива, вишивки й інших елементів декору та сучасних тканин. До кожного виробу вона застосовує індивідуальний підхід.

• Михайла Вороніна називають

моделі­аналоги виконують у вигляді художніх

ня та провисання.

Існують різні системи побудови креслеників плечових виробів. Для цього використовують різну кількість мірок від п’яти і більше.

Потрібні такі мірки: Сш — півобхват шиї; Сг — півобхват грудей; Дтс — довжина талії спинки; Сс — півобхват стегон; Дв — довжина виробу.

Якщо виріб з рукавом, то також знімають мірки

6 Від точки Р униз від­

класти 5 см — отримати

точку Р2, яку з’єднати

з точкою Р1.

Визначити середину цього відрізка та побудувати

вгору вліво перпендику­

ляр на 1 см.

З’єднати точки Р1 та Р2

плавною кривою лінією через побудований пер­

пендикуляр

7 Від точки В вправо

відкласти відрізок ВВ3.

ВВ3 = (Сш : 3) + 1.

Від точки В вниз від­

класти 2 см — отримати точку В4.

З’єднати точки В3 і

В4 плавною вигнутою

лінією

8 Від точки В униз від­

класти відрізок ВВ5.

ВВ5 = ВВ3 + 1.

З’єднати точку В5 плав­

ною вигнутою лінією

з точкою В3

9 Від точки В2 відкласти вниз 3–5 см — отримати точку Р3.

З’єднати точку Р3 з точкою В3

Дізнайтеся більше

горловини (мал. 8). Сучасна мода

зміну вирізу горловини не тільки на передньому полотнищі, а й на задньому. Принцип моделювання буде таким самим. Розгляньмо,

теплової обробки. Ручні роботи потрібні для тимчасового з’єднання деталей. Для цього найчастіше застосовують уже відомий вам шов «уперед голкою». Для постійного з’єднання застосовують

машинні шви. Залежно від призначення до­

вжина стібка може бути від 2 до 5 мм. Для

зшивання двох деталей краще використову­

вати шов із довжиною стібка 2–3 мм. Такий стібок надасть міцності шву.

•

жіночний та романтичний стиль. Сукні New Look ма ють

Ручні роботи

Зметування

Закріплення обшитого й вивернутого краю деталі стібками тимчасового призначення (з утворенням канту, рамки чи з розташуванням шва на згині) для збереження певної форми деталі. Виметують обшивки, клапани, борти, коміри після обшивання та вивертання.

Приметування

Тимчасове з’єднання маленької

неосновної деталі

стібками

призначення. Приметують манжети до рукава, клапани до лінії кишені, кокетки до нижньої частини.

Машинні роботи

Зшивання

Пришивання

Вшивання

Обшивання Застрочування

прийоми регулювання й налагодження

машин, пристосувань, інструментів. Кравцеві необхідні знання з математики, креслення, фізіології

й анатомії людини, навички малювання.

Зазвичай кравці працюють у парі із закрійником.

Якщо кравець працює індивідуально, то він виконує роботу закрійника (побудова кресленика виробу, виготовлення лекал і розкрій).

Волого-теплова

Пропрасування

Видалення згинів

надання їм належного вигляду (пропрасування готового рукава, кишені, виробу).

Розпрасування

Застосовують під час підготовки тканини до розкроювання, перед обробкою

для невеликого декатирування тканини і для закріплення припусків швів (розпрасування бокових, плечових швів, швів рукавів тощо).

Запрасування

Використовують для спрямування двох зрізів на один бік та закріплення швів (плечові та бокові шви, шви сукні, спідниці, кокеток тощо).

Припрасування

Використовують для зменшення товщини шва, краю (припрасування бортів, коміра, кишень, клапана, хлястика тощо).

Спрасування

Використовують для зменшення лінійних розмірів деталі на окремих ділянках, щоб надати виробу випуклої форми і під час різних припосаджень (спрасування посадки рукавів, підбортів, слабини

ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ

«ВИГОТОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ

БЛУЗИ В ЕТНОСТИЛІ»

І. Організаційно-підготовчий етап

1. Вибір та обґрунтування теми проекту

Виготовлення одягу своїми руками, ро­

бота з тканиною, оздоблення виробу є одним

із засобів самовираження. Особливо модною

та сучасною буде пошита блуза, оздоблена

в етностилі. Одним із варіантів оздоблення

є вишивка. Одним із сучасних напрямків

у вишивці є вишивання бісером. Ця техні­

ка дозволяє підкреслити контрастність та

яскравість кольорів вишитого виробу і надає

йому святковості.

Яскравий квітковий букет буде чудово від­

тіняти ніжно­білий колір блузи, підкреслить її свіжість, елегантність та романтичність.

Вільний фасон блузи в стилі «бохо» є сьо­

годні одним із найактуальніших. До того ж

він простий у виготовленні, що вивільнить

час для оздоблення виробу вишивкою.

Елегантна блуза з барвистою вишивкою

бісером стане невід’ємним атрибутом літнього гардероба.

Зверніть увагу! Виготовлення чоловічої сорочки відбувається за тими самими етапами проекту.

2. Мета виконання проекту Робота, виготовлена за цим проектом, може бути використана на шкільні свята Першого та Останнього

3.

тим, що ручна вишивка потребує багато часу, отже,

2.

4. Побудова кресленика виробу З одного кресленика отримаємо викрійки переднього та заднього полотнищ (мал. 15). Перед розкроюванням слід виконати моделювання (змінити розмір горловини) (мал. 16), розробити підкрійні обшивки (мал. 17) та підготувати викрійку до розкроювання.

5. Матеріали для роботи та їх кількість Для виготовлення блузи бажано використовувати натуральну тканину, наприклад лляну. Орієнтовно за ширини тканини

1,5 м потрібна буде одна довжина виробу плюс 20 см.

Також для виготовлення блузи в етнічному стилі потрібні бісер для вишивання відповідних кольорів, водорозчинний флізелін з малюнком, швейні нитки, клейовий флізелін (0,2 м).

6. Інструменти, пристосування та обладнання, потрібні для роботи Для роботи над виробом будуть потрібні всі швейні інструменти (ножиці, голки, шпильки, лінійка, сантиметрова стрічка, олівець, кравецька крейда, гольник та наперсток),

15.

Мал. 16.

1

Розкроїть заготовки з тканини прямокутної форми для вишивання.

Розкладіть елементи вишивки бісером з водорозчинного флізеліну в місцях вишивання відповідно до моделі.

3

Розкроїть виріб,

2 4 5 6 8 7 9

10 11 12 13

2. Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог, яких потрібно дотримуватися під час виконання робіт Під час роботи на швейній машині:

1. Приготуйте робоче місце, приберіть зайві предмети.

2. Перевірте справність швейної машини (справність вилки, з’єднувальних шнурів, педалі, електричного приводу); у разі виявлення несправностей повідомте вчителя.

3. Вмикайте і вимикайте швейну машинку в електромережу тільки сухими руками за корпус вилки, а не за шнур.

4. Перед зшиванням переконайтесь у відсутності шпильок чи голок на лінії шва виробу.

5. Під час шиття не тягніть тканину і не підштовхуйте її під лапку.

6. Після закінчення роботи підніміть у верхнє положення голку і прижимну

3.

4.

5. Зволожуйте вироби

6. Не

шнур, не утворюйте на ньому петель.

7. Ставте праску тільки

підставку.

8. Використовуйте рекомендовані режими прасування для кожного

9. Не залишайте

праску.

IV. Завершальний етап

1. Фото спроектованого та виготовленого виробу

1Тканина льняна 170,00 грн/м0,7 м119,00

2Нитки для шиття 6,00 грн/котушка1

3Нитки

4Флізелін

5Флізелін

6Бісер

2. Визначення досягнення мети проекту Чи досягнуто мету проектування? Чи відповідає спроектований та виготовлений виріб задуму?

Блузка вишита та пошита, отже, мету проекту досягнуто. Спроектований та виготовлений виріб повністю відповідає задуму.

3. Розрахунок орієнтовної вартості витрачених матеріалів

Перелік усіх необхідних матеріалів, їх ціну та потрібну кількість наведено в таблиці «Розрахунок орієнтовної вартості витрачених матеріалів».

Отже, для виготовлення блузи було витрачено 257,4 грн. Якщо порівняти цю суму з вартістю готових вишиванок, оздоблених бісером, то це значно менші гроші, якщо не рахувати час, витрачений на вишивання.

4. Визначення можливості вдосконалення виробу та складних моментів роботи

Що можна змінити у виробі, якщо до­

ведеться виготовити його ще раз?

Таку блузку можна доповнити аксесуаром — вишитим або плетеним із бісеру поясом.

6.

бити презентацію в програмі Power Point, де показати всі етапи реалізації проекту,

знання у практичній діяльності.

Ви дізнаєтеся про:

• складові зовнішнього вигляду та вплив на нього способу життя;

• правила щоденного догляду за обличчям і тілом з урахуванням типу шкіри;

• правила догляду за волоссям із використанням сучасних засобів;

• види макіяжу та зачісок.

Ви навчитеся:

• визначати свій тип шкіри та волосся;

• добирати засоби догляду за обличчям, тілом та волоссям;

• добирати декоративну косметику та виконувати макіяж відповідно до особливостей зовнішності;

• добирати зачіску з урахуванням форми

• навичками створення власного стилю

допомогою макіяжу та зачіски; • навичками щоденного догляду за тілом та волоссям.

застосовуватимете:

• методи проектування для створення власного проекту.

та здоров’я, має дотримуватися пра­

вильного розпорядку дня із чергуванням праці та відпочинку, мати повноцінний і достатній

за тривалістю сон, проводити певний час на

свіжому повітрі, правильно харчуватися тощо.

Важливо також дотримуватися правил

особистої гігієни та піклуватися про свій зо­

внішній вигляд: стан волосся, нігтів рук та

ніг, мати чисту доглянуту шкіру тощо. Люди­

на може чарівно виглядати в будь­якому віці, якщо вона правильно доглядає за собою —

за своєю зовнішністю, шкірою і волоссям.

Шкіра — показник здоров’я людини

Шкіра — найбільший орган організму людини. На відміну від внутрішніх органів, на неї безпосередньо діють чинники навколишнього середовища: холод, спека, сонячне випромінювання тощо. До того ж на стан

шкіри негативно впливають стреси, недосипання, неправильне харчування.

Вигляд шкіри часто є показником віку та

стану здоров’я людини. Тому ми прагнемо, щоб шкіра виглядала молодо й привабливо.

Хоча тип шкіри значною мірою визначається

залежно від температури навколишнього середовища шляхом потовиділення;

секреторна — через шкіру виділяються продукти обміну речовин;

• сенсорна — численні рецептори, які розміщені в шкірі,

никнення інфекцій, утримує вологу,

кровоносних судин, містить пігментні клітини, які надають кольору обличчю. На обличчі шар епідермісу найтонший. Дерма, або власне шкіра, відіграє роль каркасу, що забезпечує пружність і еластичність шкіри; у ній розташовані кровоносні судини, нервові закінчення. На шкірі обличчя багато

діють кілька чинників разом, а саме:

• статеве дозрівання (гормональні зміни

в організмі);

• спадкові дерматологічні захворювання;

• неправильне харчування з великою

кількістю солодких, гострих і жирних страв;

• недотримання правил особистої гігієни;

• інфекційні запалення, до яких часто призводить видавлювання прищів;

• неякісна або невідповідна косметика, що спричиняє подразнення;

• захворювання печінки або шлунково­

кишкового тракту;

• вживання певних (переважно гормо­

нальних) лікарських препаратів.

Щоб підтримувати шкіру в належному стані, необхідні:

• очищення;

• зволоження;

• захист;

• вчасне лікування.

Здоровий спосіб життя також знижує

ризик появи дерматологічних проблем. Не­

обхідно уникати стресових ситуацій, повно­

цінно відпочивати.

Запам’ятайте! У разі появи серйозних

проблем зі шкірою слід звернутися до ліка­

ря­дерматолога. У жодному разі не можна самостійно розпочинати лікування або про­

водити косметичні процедури в стані запалення шкіри.

Типи шкіри Щоб зберегти шкіру якомога

і здоровою, треба

моло­

та слабкою еластичністю судин, про що свідчать червоні прожилки, капіляри, які просвічуються на поверхні шкіри. Така шкіра чутлива до гострої їжі, спиртних напоїв, різниці температур, ультрафіолетового випромінювання усіх чинників, що примушують судини звужуватися або розширюватися.

Існує декілька способів визначення типу шкіри: візуально (зорово), за допомогою

метичної серветки тощо.

саме ділянках. Догляд за шкірою обличчя Доглядати за шкірою треба щодня в будьякому віці. Важливе значення мають систематичність і послідовність. Щоб вибрати систему догляду за шкірою, треба ураховувати: тип шкіри, вік, пору року, особливості

організму.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ДОГЛЯДУ

ЗА ШКІРОЮ ОБЛИЧЧЯ

Умивання

Є важливим у будь-якому віці, для будь-якої шкіри.

Очищення Є

Тонізування Для цього використовують тонік або тонізуючий

складі містять жири, які розчиняють бруд і косметику, що потім легко витирається ватним тампоном або серветкою; • тонізуючі засоби призначені для освіження шкіри, очищення поверхневого шару від надлишків жиру; існують для різних типів шкіри; • зволожувальні засоби утворюють на поверхні шкіри захисну плівку, яка зберігає

набряки навколо

і «мішки» під ними; • нічні креми є сильнодіючими засобами, вони живлять шкіру під час сну. У складі

містять багато жирів, тому через 15–20 хвилин після нанесення надлишки жирного крему слід зняти м’якою серветкою.

Догляд за тілом Сумнівів щодо необхідності догляду за

шкірою обличчя ні в кого не виникає. Але

іншим частинам тіла також потрібний належ­

ний догляд.

Догляд за руками Красі рук сьогодні приділяють багато

уваги як жінки, так і чоловіки. Для того

щоб руки мали гарний вигляд, недостатньо

один чи кілька разів на тиждень намастити їх кремом і нафарбувати нігті лаком. Необ­

хідно ретельно дібрати засоби з догляду: для

очищення, зволоження, живлення. Манікюр роблять не тільки з декоративною метою, це важлива процедура з догляду за руками: об­

різання нігтів, видалення кутикули, поліру­

вання нігтьової пластини тощо. За станом

шкіри рук і нігтів треба стежити регулярно

та звертати увагу на найменші проблеми, оскільки нігті часто «сигналізують» про по­

рушення стану здоров’я.

Догляд за ногами Хоча ноги зазвичай не видно, вони потребують дбайливого догляду. Майже весь

час ноги перебувають у взутті, яке не за­

вжди зручне чи відповідає погоді. Протягом

дня вони зазнають значного навантаження

та деформації. Тому ноги слід щодня мити, витирати насухо, особливо між пальцями,

якоїсь причини не отримує

необхідної кількості поживних речовин, це

впливає на стан волосся.

Найпоширеніші проблемні стани волосся Лупа — це шматочки омертвілої шкіри

біля кореня, що надають волоссю неохайного

вигляду. Основна причина появи лупи — не­

правильне харчування і стреси. Медики серед

причин також зазначають гормональний дисбаланс і вплив спадкових чинників.

Ламкість волосся виникає внаслідок надто енергійного розчісування, тугої зачіски, використання неякісних резинок для волосся, перегріву під час завивки щипцями, користування фарбами, що містять сильні хімікати.

Поява сивини зумовлена насамперед генетично, а також унаслідок частих стресів і перевтоми. Щоб запобігти сивінню, рекомендують вживати вітаміни (насамперед A, B1, B2, B6 ) та уникати

Чинники, що негативно впливають на стан волосся:

• незбалансована їжа: надлишок жирів, нестача вітамінів, мікроелементів, білків;

• куріння, вживання алкогольних напоїв;

• нервові перевантаження, стресові ситуації (тривоги, занепокоєння, брак сну);

• шкідливі зовнішні впливи: різкі зміни температури, прямі сонячні промені;

• надто часте миття, використання лужного мила, сушіння дуже гарячим повітрям;

• фарбування волосся

дженого, фарбованого

на стан волосся:

• повноцінне, збалансоване харчування сприяє росту та здоров’ю волосся;

• розчісування волосся — обов’язкова щоденна процедура. Під час розчісування видаляються часточки бруду, пил, відмерлі шкірні клітини, лупа, надлишки жиру;

• самомасаж голови і волосся — важлива процедура, що поліпшує кровообіг шкіри

волосся, роблять його здоровішим. Їх використовують на вимите волосся так само, як ополіскувачі.

Бальзам — це засіб, який містить поживні речовини, що зволожують і зміцнюють волосся. Використання бальзамів сприяє легшому розчісуванню. Існують бальзами для всіх типів волосся. Для догляду за ушкодженим волоссям використовують інтенсивні лікувальні бальзами. Мус використовують для легшого укладання зачіски, його можна взагалі не змивати до наступного миття волосся.

Дізнайтеся більше

Як ополіскувачі можна використовувати:

• лимонний сік — надає волоссю здорового

найкраще підходить для світлого волосся; • оцет — надає волоссю блиску; його використовують для ополіскування темного волосся.

Предмети та інструменти для догляду

До предметів для догляду за волоссям належать гребінці, різні за формою й призначенням щітки, масажні щітки тощо (мал. 3).

Інструментами для догляду за волоссям є фени, щипці, плойки, випрямлячі тощо (мал. 4).

Фени використовують не лише для сушіння волосся, а й для надання йому об’єму та потрібної форми. Під час вибору фена слід надавати перевагу моделям, що мають де­

кілька швидкостей та регулятор температури нагрівання повітря.

Декоративна косметика

Призначення та види декоративної косметики

Декоративна косметика допомагає підкреслити риси об­

личчя, надати йому індивідуальності, а також приховати

дрібні недоліки (за потреби).

Асортимент

• для губ: контурний олівець, блиск для губ, губна помада;

• для очей: підводка, олівці для вій та брів, туш для вій, тіні для повік;

• для нігтів: основа під лак, лак, закріплювач лаку, засоби для зняття лаку, для ви­

далення кутикули.

Правила безпечного використання косметичних засобів

Упродовж усієї своєї історії існування

косметичні засоби постійно вдосконалювалися і ставали менш токсичними. Сьогодні

до складу декоративної косметики додають

багато корисних для шкіри інгредієнтів.

Усі косметичні вироби — це складна, ба­

гатокомпонентна система, у складі якої міс­

тяться жири, вітаміни, барвники, спеціальні

добавки (антимікробні, фотозахисні) тощо.

Майже всі вони є біологічно активними речо­

винами, тому слід уважно аналізувати склад

засобів щодо наявності речовин, які можуть

бути для вас алергенами.

Важливою умовою безпеки є дотримання

термінів придатності та умов зберігання, що

зазначені на упаковці кожного засобу тек­

стом або піктограмами.

Важливо знати! Під час використання

косметичних засобів слід ураховувати, що

існує реальна можливість потрапляння де­

яких із них у дихальні шляхи (пудра), на слизову оболонку очей (туш для вій), слизову

прикрашання та корегування певних рис за власним бажанням.

За допомогою макіяжу можна досягти гармонійних пропорцій обличчя.

Макіяж має відповідати обраній зачісці, одягу, аксесуарам, манікюру, анатомічним особливостям, підкреслювати індивідуальність людини.

Найпоширеніші види макіяжу: • денний — повсякденний макіяж, що відрізняється легкістю, натуральними відтінками, призначений для денного освітлення; • нюдовий — мінімальний макіяж, який підкреслює природну красу обличчя; • діловий — макіяж,

нареченої, має бути ідеальним за будь­якого

освітлення (мал. 7, в);

• коригувальний — допомагає приховати

дрібні недоліки, візуально змінити пропорції

обличчя: зменшити ніс, надати об’єму губам, збільшити очі тощо (мал. 7, г);

• подіумний — креативний, стилізований та яскравий макіяж для конкурсів, шоу та

модних показів.

Макіяж також поділяють на теплий (переважають жовті, зелені, коричневі й бежеві

відтінки) та холодний (переважають рожеві, сірі, сині й фіолетові відтінки).

Правила добору колірної гами косметич-

них декоративних засобів

Під час добору колірної гами косметич­

них декоративних засобів необхідно врахо­

вувати тип і колір шкіри, форму обличчя, колір і форму очей, колір волосся, форму

губ і брів.

Підліткам і молоді не варто використову­

вати дуже яскравий макіяж — велика кіль­

кість декоративної косметики додасть віку

і часто буває недоречною. Краще віддати перевагу нюдовому макіяжу, який ґрунтується

для вій робить їх більш довгими, пухнастими, туш ляже рівніше. Пудра — у гранулах, компактна або розсипчаста — незамінний засіб для корекції макіяжу протягом дня, вона приховає жирний блиск і «відшліфує» тон шкіри.

Рум’яна додають образу свіжості, омолоджують обличчя та корегують його форму. Макіяж обличчя

• муси — містять поживні речовини, ідеально підходять для сухої шкіри;

• тверді — компактні, у вигляді пудри, бувають для будь­якої шкіри, окрім дуже сухої.

За відтінком основи бувають від рожево­

го до темно­жовтого кольору. Колір основи

добирають за умов природного освітлення, накладаючи трохи засобу на лінію підборіддя. При цьому особливу увагу слід звернути

на те, як колір поєднується зі шкірою об­

личчя та шиї.

Основу наносять на зволожену шкіру

обличчя, шиї, зону декольте косметичною

губкою спочатку точково, а потім ретельно розтирають.

Завершальний штрих макіяжу обличчя — нанесення на шкіру пудри та рум’ян.

Макіяж очей та губ

Тіні мають лягати рівно і не обсипатися, їх консистенцію добирають залежно від типу шкіри. Наприклад, рідкі тіні погано ляжуть на жирну шкіру, будуть розтікатися й скочуватися. Для сухої шкіри вони, навпаки, є додатковим зволожувачем. Відтінок тіней має

гармоніювати з кольором

а в деяких випадках — застосування

кажуть, що зробити людину

красивою можуть два майстри: один із них кравець, а інший — перукар. Вдало дібрана

зачіска може не лише змінити зовнішній вигляд людини, а й покращити її внутріш­

ній стан, зробити її впевненою та щасливою.

Головне — знайти єдність, гармонію між зачіскою та формою обличчя, розрізом очей, загальним стилем людини, підкреслити її індивідуальність та неповторність.

Українські національні мотиви в зачісках У сучасних зачісках національні моти­

ви використовують дуже рідко (на відміну

від одягу, де етнічні стилі дуже популярні).

Лише останнім часом в Україні набувають по­

пулярності стильні дівочі коси, козацькі чуби тощо. Джерелом для нових ідей можуть бути не лише національні зачіски, а

лися різноманітністю:

чуб, або оселедець,

макітру» (мал. 10).

ську культурну спадщину, додати

зачіскам унікальності (мал.

Мал. 12.

типу обличчя. На форму зачіски впливають

національні й релігійні традиції, соціальний статус людини, її особисті уподобання, а також фізичні особливості.

Існує кілька видів зачісок: • Спадаючі зачіски — прості й природні.

Найбільшою популярністю серед жінок користуються довгі стрижки, які підкреслюють

натуральність локонів і створюють об’єм. Спа­

даюча зачіска може бути з кучерями або без ідеально рівне волосся гарно лягає на плечі, злегка прикриваючи обличчя.

• Передні зачіски можна зробити на довгому або середньої довжини волоссі. Усе во­

лосся з потилиці укладається на маківці або в тім’яній зоні гулькою чи з начісом.

• Зворотні зачіски — усе волосся має бути

зачесане назад, тобто вся зачіска буде розта­

шовуватися на потилиці. Найпоширеніший різновид — це низький хвіст, який буде доречним і для роботи, і для відпочинку. Зво­

ротні зачіски можуть створити романтичний образ, якщо волосся злегка накрутити.

• Класичні зачіски — це стрижки «каре», «боб» і «каскад», які мають рівні лінії. Такі зачіски підійдуть тим хлопцям та дівчатам, які внутрішньо готові до елегантності.

• Спортивні зачіски — стильні,

2.

3.

4.

кругле, прямокутне, квадратне, трикутне, ромбоподібне.

Залежно від форми обличчя слід вибирати певний вид зачіски. Уміло дібрана зачіска змінить зовнішній вигляд і підкреслить привабливість обличчя. Вибір зачіски проводять

Овальне

Мал. 13. Добір жіночих

ких стрижок «під хлопчика». Не слід робити

прямі проділи, кулясті стрижки і каре, які

підкреслюють округлість обличчя. Рекомендують подовжені стрижки з прямим волоссям, що прикриває частину шиї. Добре підійдуть рваний чубчик зі скошеними краями, косий проділ, асиметрична зачіска. Якщо обличчя прямокутної або витяг­

нутої форми, то зачіска має бути пишною, щоб обличчя візуально заокруглилося. Та­

кого ефекту можна досягти, якщо зробити стрижку до плечей, додати об’єму з боків та

густий низький чубчик. Кращим варіантом

стрижки буде «каскад». Не рекомендують

зачіски з довгого прямого волосся з верти­

кальними лініями. Краще уникати високих

можна скорегувати таку форму. Краще обрати зачіску з напівдовгого волосся, з м’якими хвилями, що спадають на плечі. Добір чоловічих зачісок за формою обличчя

Прямокутне

Ромбоподібне

Круглому обличчю пасуватимуть стриж­

ки, які візуально зроблять його витягнутим

і виразним. Чим кругліше обличчя, тим більше йому пасують квадратні форми зачіски.

Обличчя трикутної (серцеподібної) форми

буде виглядати гармонійним, якщо зачіска

буде об’ємною.

Для ромбоподібного обличчя рекомендують косий проділ та укладку, що робить верх

об’ємнішим.

Рекомендації щодо візуальної корекції

деяких особливостей зовнішності

Крім форми обличчя, під час вибору жі­

ночої та чоловічої зачіски можна за бажан­

ням скоригувати певні особливості зовніш­

ності:

• великі, відстовбурчені

складності зачіски волосся стрижуть, розпушують, начісують, завивають щипцями, намащують пінкою для фіксації, сушать або обробляють, як того потребує задум стиліста.

Віртуальний салон краси Існує велика кількість спеціальних комп’ютерних програм, за допомогою яких можна поекспериментувати над створенням власного образу

ризику витратити гроші та

зачіску для певних подій.

Укладка волосся

Завивка волосся

ний спосіб додати волоссю об’єму (мал. 15).

Завивка на термобігуді або плойку (гаряча

— найлегший і найшвидший спосіб завивки. Локони, завиті в такий спосіб,

дрібніше завиток, широкі

для укладання волосся

Засоби для укладання волосся надають

волоссю додаткового об’єму й пишності, до­

помагають закріпити зачіску. Зазвичай їх на­

носять на вологе волосся, перш ніж сушити

й формувати зачіску феном.

Існує кілька різновидів засобів для укла­

дання волосся:

• лосьйон­закріплювач — локони тримаються краще, однак може виникнути відчуття, що волосся стало жорсткішим;

• лосьйон для укладання феном захищає волосся від шкідливого впливу гарячого повітря, після нього волосся залишається м’яким;

• мус для укладання надає волоссю об’єму, ідеально підходить для «м’ятого» сушіння;

• гель для укладання тримає зачіску, створює ефект мокрого волосся;

• лаки для волосся допомагають закріпити зачіску, але їх не можна довго залиша­

ти на волоссі, оскільки вони сушать його.

Останнім часом до лаків почали додавати різноманітні біологічні добавки — вітаміни, екстракти лікарських трав тощо, які позитивно впливають на волосся;

• віск, крем або помада для укладання

злегка розпрямляють жорстке кучеряве во­

лосся, а прямому надають «скуйовдженого» вигляду;

• блиск, сироватка для волосся або блискспрей надають волоссю здорового блиску; ідеально підходять для волосся афро­карибського

спиці, вінки, резинки, пов’язки, а також гелі,

найкрасивішими на випускному балі, щоб правильно дібрати макіяж і зачіску відповідно до власного стилю, необхідно знати технологію добору й виконання макіяжу та створення зачіски. Розібратися й навчитися цього вам допоможе цей проект.

2. Формування завдань проекту та їх загальна характеристика

• скласти програму підготовки до випускного балу;

• об’єктивно проаналізувати стан шкіри та волосся;

• визначити тип та стан шкіри обличчя й волосся та форму обличчя, визначити їхні особливості;

• дібрати вид макіяжу, косметичні декоративні якісні й екологічно чисті засоби для макіяжу;

• дібрати зачіску з урахуванням форми

обличчя, стану волосся, тенденцій моди.

3. Програма підготовки до випускного

балу

• Розробка моделі одягу, придбання тканини й усього необхідного для пошиття одягу або придбання готової сукні/сорочки, костюму та краватки; придбання білизни (потрібної форми, фактури й кольору), прикрас,

взуття;

• добір макіяжу та моделі зачіски;

• манікюр (дизайн на нігтях);

• педикюр, догляд за п’ятами тощо.

4. Дослідження особливостей власного

обличчя та волосся

1. Дослідити стан шкіри обличчя. Для цього треба уважно оглянути своє

обличчя і визначити стан шкіри, наявні недоліки (прищі, вугрі тощо) і, якщо є потреба, вчасно звернутися до косметолога або лікаря.

2. Визначити, як покращити стан здоров’я та зовнішній вигляд. Стан шкіри безпосередньо вказує на те, що відбувається всередині нашого організму. Тому важливо усвідомити необхідність яко­

3. Визначити

серветкою (мал. 17).

4. Визначити тип форми обличчя.

їхніми особливостями (мал. 12, с. 70, мал. 13, с. 71, мал. 14, с. 72).

5.

II. Конструкторський

1.

обличчя. Головне — правильно використову­

вати ці засоби.

Хороший макіяж має бути ніжним і май­

же непомітним. Разом із цим, святковий ма­

кіяж має відповідати модним тенденціям, які

визначають актуальну колірну гаму макіяжу: колір тіней для очей, помади для губ, колір і форму брів. Важливо, щоб ваш образ

відповідав нормам навчального закладу, особливо, якщо випускний бал відбуватиметься в школі.

Гарний макіяж підтримає добрий настрій і святкову атмосферу.

2. Банк ідей для макіяжу

Щоб зорієнтуватися в тому, яким може бути ваш макіяж для випускного балу, варто створити банк ідей, користуючись різними інформаційними джерелами.

Моделі-аналоги та їх аналіз Моделі 1–3 — це варіанти нюдового макіяжу,

важливим є вдале поєднання макіяжу із зачіскою та сукнею (блузою, спідницею, комбінезоном, брюками тощо).

Ще раз зауважимо, що макіяж добирають з урахуванням типу шкіри обличчя, форми обличчя, кольору очей, форми брів, губ. Найкраще випускницям пасуватиме нюдовий макіяж. Він не помітний на обличчі, але

пере­

нісся, а на кінчик слід накласти тональний крем темнішого відтінку.

Щоб візуально зменшити широкий ніс, потрібно на перенісся нанести світліший тон, а на крила носа — темнішій.

Під час нанесення тональних засобів важ­

ливо зробити плавний перехід між відтінками.

Обличчя має виглядати природно!

За допомогою косметики можна візуаль­

но збільшити очі й зробити погляд більш

виразним. Варіанти макіяжу з урахуванням кольору очей подано

Використовуйте не менше трьох відтінків тіней. При цьому важливо пам’ятати, що зовнішній куточок ока має бути найтемнішим, а внутрішній куточок — найсвітлішим.

Під час нанесення тіней слід звертати увагу на складку над оком — це лінія, яка розділяє ділянки: для середніх і темних ті­

ней. Щоб збільшити очі, темними тінями на­

малюйте цю лінію трохи вище від складоч­

ки. Візуально буде здаватися, що цей простір

більший.

Стрілки допоможуть візуально збіль­

шити очі. Не слід повністю обводити очі та

використовувати підводку чорного кольору, краще вибрати темно­зелену, темно­синю, коричневу. Перш ніж наносити на вії туш, зави­

їх.

7. Створення ескізу зачіски

Важливим етапом є розробка ескізу. Образ, який виник в уяві, фіксують на папері для подальшого аналізу й корегування. Пер­

ші замальовки перетворюють на ескіз.

Якщо овал обличчя дозволяє зачісувати волосся гладко, а волосся має відповідну

довжину, то одним із варіантів зачіски для

дівчини може бути високий вузол із заплете­

ного волосся. Зображення зачіски показують

збоку (мал. 22).

Під час добору зачіски хлопцям слід врахувати деякі основні моменти, а саме: зачіс­

ка має підходити до вашої форми обличчя, підкреслювати індивідуальність, відповідати сучасним тенденціям моди, бути гарною та

охайною.

Одним із варіантів зачіски для хлопця

може бути коротка стрижка, у якій боки

й задня частина голови досить сильно поголені, волосся на маківці значно довше, а на

межі між шарами

пунь, який надає кольору).

Можна розпочинати втілення задуманого.

III. Технологічний етап

1. Виконання макіяжу

1. Для виконання макіяжу дібрати засоби догляду за шкірою (з урахуванням типу шкіри) та відповідні види декоративної косметики, проаналізувавши склад інгредієнтів, які можуть негативно впливати на здоров’я.

Важливо! Засоби догляду, декоративна косметика, пензлики — усе має бути індивідуальним.

2. Тренувальні вправи. За створеним ескізом

Нанесення тонального крему

(для створення ефекту ідеальної шкіри) (для закріплення тонального крему)

Макіяж

1 3 5 7 2 4 6

кремі, якщо денне

2. Виконання зачіски Для виконання обраної

підготувати: • засоби (гель або мус для укладання, лак або закріплювальний спрей для волосся тощо);

• інструменти (фен, плойка, бігуді, щипці тощо);

• різноманітні аксесуари (для дівчат за потреби) для закріплення й прикрашання зачіски (шпильки, гребінці, резинки для волосся, шпильки­пряжки різних форм і розмірів: у вигляді квітів, із блискучими камінчиками тощо) (мал. 24). Важливо! Для

1 2 3 4 5 6

IV. Завершальний етап

потрібно проаналізувати причини та при­

• у разі неотримання бажаного результату

йняти рішення — скористатися послугами

перукаря (у салоні) чи обійтися своїми си­

лами (із допомогою близьких).

Висновок. Зачіска для дівчини вийшла

красивою, сучасною, модною. Вона демон­

струє красу волосся, гармоніює із сукнею та

відповідає урочистій події.

Обрана коротка стрижка (для хлопців)

відповідає сучасним тенденціям моди, під­

креслює їхню індивідуальність, тому ця за­

є

пропозицією

1. Розрахунок орієнтовної вартості засобів догляду за шкірою обличчя та волоссям, декоративної косметики та їх порівняння з вартістю послуг косметичних кабінетів.

2. Аналіз шляхів здешевлення засобів догляду за шкірою обличчя та волоссям голови.

3. Презентація проекту:

• демонстрування макіяжу та зачіски; • аналіз відповідності

За результатами опанування матеріалу

навчального модуля ви навчитеся використовувати здобуті знання у практичній діяльності.

Ви дізнаєтеся про:

• види кулінарних виробів;

• технології створення різних кулінарних виробів;

• про основні види обробки продуктів;

• термінологію кулінарних і кондитерських робіт;

• правила сервірування стола.

Ви навчитеся:

• добирати рецептуру;

• добирати й визначати необхідну кількість інгредієнтів;

• добирати необхідний кухонний інвентар і посуд;

• готувати страви з дотриманням технологічної послідовності;

• розраховувати бюджет проекту;

• презентувати

яльності.

Ви оволодієте:

• технологіями виготовлення різних

Також важливо

рецепти в дорослих або приготуйте

ті, що найбільше зацікавили з Інтернету.

Загальна класифікація

кулінарних виробів

Кулінарні страви зазвичай поділяють на шість великих груп (схема 1).

До холодних страв і закусок належать:

• бутерброди (відкриті й закриті);

• салати й вінегрети;

• закуски з овочів і грибів;

• холодні страви з риби й морепродуктів, м’яса й птиці;

• страви з яєць.

Існує велика кількість рецептів холодних страв і закусок (мал. 1). Тому дуже важливо правильно вибрати закуски так, щоб вони

гармоніювали із загальним меню. Дуже важливою є оригінальна подача

ознаками (мал. 2).

юшка;

• гарячі (температура подачі не менше 75 °С) — прозорі супи, борщі, розсольники, молочні, круп’яні й овочеві супи, супи­пюре.

За характером рідкої основи:

• на бульйонах (кістковому, м’ясному, м’ясо­кістковому, з птиці, рибному) та на відварах (овочевому, з бобових, грибів тощо);

• на молоці;

• на хлібному квасі, кефірі;

• на фруктових і ягідних відварах.

Також перші страви поділяють на протерті й не протерті, прозорі й непрозорі

печені, тушковані, припущені) (мал. 3). До головного

компонента підбирають відповідні гарніри (овочеві, круп’яні, з макаронних виробів тощо).

Солодкі страви (десерти) за температурою подачі поділяють на:

• холодні (температура подачі 12–15 °С)

— желе, муси, креми, морозиво, шоколадні вироби, фрукти, ягоди й горіхи, торти, кекси, еклери тощо;

• гарячі (температура подачі 70–75 °С) пудинги, суфле, сирники, шарлотки, запечені фрукти, шоколадне фондю тощо.

Напої за температурою подачі поділяють на:

• холодні (температура подачі 7–14 °С) — молоко, кисломолочні напої, квас, кисіль, узвар, фруктовоягідні компоти й соки. Деякі холодні напої подають зі шматочками харчового льоду;

• гарячі (температура подачі не нижче 75 °С) — гаряче

Мал. 4.

• напівфабрикати для подачі страв —

тарталетки, воловани, флерони з листкового

тіста для подачі котлет тощо.

Також окремо виділяють вегетаріанські

страви для тих, хто не вживає м’яса та ін­

ших продуктів тваринного походження (або

обмежує їх споживання). Існують різні види вегетаріанства: від найсуворішого веганства до не вживання в їжу виключно м’яса тварин. Особливою формою вегетаріанства є сироїдіння, коли в їжу вживають продукти, які не пройшли термічну обробку. Сьогодні

в закладах громадського харчування часто пропонують повноцінне вегетаріанське меню.

Основні види обробки продуктів

Для приготування страв продукти піддають первинній (холодній) та тепловій обробці.

Первинній обробці піддають продукти як рослинного, так і тваринного походження. До способів первинної обробки належать: сортування, миття, очищення, нарізування, відбивання, панірування, перемішування, протирання, формування, збивання, просіювання, замочування.

Прийомами теплової обробки продуктів є:

• основні прийоми — варіння, смаження;

• комбіновані — тушкування, запікання, варіння з подальшим обсмажуванням;

допоміжні — пасерування, бланшування.

Мал. 5.

дуктів, способи сервірування готових страв. Сучасний кулінарний рецепт містить такі складові:

• назва страви;

• кількість порцій та час приготування;

• перелік необхідних інгредієнтів, їхню кількість і пропорції;

• обладнання та умови, необхідні для приготування страви;

• калорійність страви (інколи вміст білків, жирів та

•

1.

2.

3.

4.

5. Дотримуйтеся санітарно­гігієнічних вимог.

6. Дотримуйтеся правил безпечної праці під час роботи з кулінарним обладнанням.

Зверніть увагу! Під час виконання проекту з кулінарії ви можете об’єднатися в гру­

пи за різними проектами, спланувати свою

роботу, виконати дослідницьку діяльність, шукати та обирати найкращі шляхи реалі­

зації задуманого.

Основною помилкою початківців є вибір

складних рецептів. Плануйте свою проектну

діяльність від простого до складного.

десерт — більш широке поняття, що походить від давньофранцузького desservir —«прибирати зі столу». Десертом може бути все, що подають після основної страви: сир, фрукти, ягоди, горіхи, соки. Традиційно, до десертів належать торти, пироги, тістечка, печиво, цукерки, морозиво, пастила, варення, шоколад, лікери та безліч східних і європейських національних солодощів. Звичай закінчувати

це

ний тренд, у перекладі з англійської сandy bar означає цукерковий або солодкий стіл. Головна відмінність кенді бару від звичай­

ного солодкого столу — багато декоративних

елементів і різноманітність не лише смачних, а й дуже красивих кондитерських виробів (мал. 6). Сьогодні організатори свят зма­

гаються у створенні оригінального дизай­

ну й тематики кенді барів. Адже головна

мета — здивувати гостей, щоб ніхто не за­

лишився байдужим. Утім, щоб створити таку

красу, зовсім не обов’язково наймати про­

і багато іншого. Їх викладали пірамідами на підноси та упаковували в маленькі контейнери, щоб

тощо (мал. 8).

До речі, на святкуванні річниці одруження красивий

во

Для прикраси підходить фатин, декоративна сітка та інші фактурні

матеріали (мал. 11).

Стільці теж можуть «узяти участь»

у створенні свята. Їх можна задекорувати,

перев’язати бантиком, прив’язати кульки, по­

вісити на них прикраси, іменні таблички або

будь­які тематичні атрибути (мал. 12).

Посуд

Професіонали рекомендують використо­

вувати тарілки, підставки та вази на висо­

ких ніжках. Це підкреслить різноманітність

страв і допоможе розмістити їх у великій

кількості. Посуд має відповідати за стилем

і колірною гамою загальному декору. Дуже

ефектні скляні келихи і вазочки, наповнені

горішками в шоколаді або глазурі, мармела­

дом або цукатами. Можна прикрасити стрічками і наклейками звичайні баночки та пода­

ти в них дрібну смакоту. Вам знадобляться: тарілки й столові прибори, етажерки для

солодощів і фруктів, склянки, тортівниця, вази для цукерок (мал. 13).

Порада! З міркувань безпеки, економії та зручності використовуйте одноразовий посуд — паперовий або твердий пластиковий певного кольору чи класичний білий.

Аксесуари Для оформлення кенді бару підходять

композиції з живих квітів, фотографії іме­

нинника (або молодят), свічки та м’які

іграшки. Дуже стильно виглядають пра­

порці й листівки з тематичними написами:

«З Днем народження!», «З ювілеєм», «Love»

тощо (мал. 14). Зробити такий декор можна своїми руками. Стануть також у пригоді

Мал. 15. Варіанти табличок

Мал. 16. Упаковки для гостей свята

Частування слід подавати маленькими

порціями — «на один укус». Щоб гості не за­

руки, потрібно запропонувати щипці, лопатки або інші столові прибори, якими буде зручно брати солодощі. Ну і, звичай­

но ж, серветки. Часто поруч із кенді баром розміщують тацю з красивими маленькими коробочками або пакетиками, щоб кожен гість

зміг узяти із собою найсмачніше (мал. 16).

Як альтернатива — упакувати одразу такі невеликі презенти і вручити всім у кінці свята.

Добір солодощів для кенді бару

Життя без солодкого втрачає задоволення. Так, багато солодощів — це суцільні калорії. Як же бути? Обирати «правильні соло­

солодощі, визначимо їхні корисні властивості для здоров’я та рекомендовані добові норми.

Мед Містить близько 70 % корисних речовин: фолієву і пантотенову кислоти, вітаміни В2, РР, С, В6, Е, а також мікроелементи Магній,

рівень холестерину

в крові, виводить токсини, покращує роботу шлунково­

кишкового тракту. Пектин гальмує розвиток ракових

клітин. Головне — навчитися готувати ці солодощі самостійно з натурального соку й агар­агару. Рекомендована

доза на добу: 20–30 г.

Зефір та пастила Ці солодощі корисні також завдяки вмісту пектину.

Існує безліч рецептів приготування зефіру

машніх умовах. Рекомендована доза на добу: до 50 г.

Морозиво, сорбет Якісне вершкове морозиво в помірних

тить організм Кальцієм, а от фруктове (легкий вітамінний сорбет) — ідеальний варіант для тих, хто дотримується дієти. Рекомендована доза на добу: до 100 г.

Вагасі Це японські тістечка, у складі яких тільки натуральні інгредієнти: пшениця, червона квасоля, агар­агар, рис, каштани, різні трави та чай. Це низькокалорійний продукт, тому його можна вживати

близько 25 різновидів вагасі,

шедевром,

Халва Популярні східні ласощі

орга­

нічних кислот і цінних мінералів. Халва заспокоює нервову систему, зміцнює серце й судини, покращує кровообіг, позитивно впливає на травлення і стан шкіри. Буває

халва соняшникова, кунжутна, арахісова, з

на столі (можна

льору і форми). По­третє,

добавками: горіхами, кокосом, корицею, узяти замість звичайного цукру тростинний,

Технологія приготування різних солодощів

Інгредієнти:

• 1 кавун;

• желатин (кількість необхідного желатину слід розрахувати залежно від об’єму рідини з кавуна);

• вода кип’ячена.

Обладнання: ніж, ложка, миска, сито, дошка, тарілка.

1

Кавун вимийте, обсушіть і розріжте навпіл. З

кавуна за допомогою ложки й ножа дістаньте м’якуш.

2

Кавуновий м’якуш розімніть ложкою і пропустіть через сито, щоб видалити зернята.

4

З’єднайте желатин із протертою кавуновою м’якоттю і добре перемішайте.

5

Прогрійте кавуново-желатинову масу на вогні, не доводячи до кипіння.

7

Поставте

8

Перед подачею

Зефірки-сердечки

Інгредієнти:

• 125 г полуничного пюре;

• 300 г цукру;

• 5 г агар­агару;

1

У каструлю насипте агар-агар і залийте водою, перемішайте і насипте 200 г цукру.

2

Поставте на плиту і, коли маса закипить, активно перемішуйте, добре проводячи лопаткою по дну, щоб сироп не підгорів.

3

Після закипання варіть 4–5 хвилин. Коли при піднятті ложки із сиропу починає тягнутися «ниточка», це означає, що сироп готовий.

1

У каструлю покладіть полуничне пюре та 80 г цукру і нагрівайте до закипання.

• 75 мл води;

• 1 білок;

• 2 г пектину.

Обладнання: мішок кондитерський, насадка на мішок, міксер планетарний, пергамент.

20 г цукру змішайте з пектином і, періодично помішуючи, доведіть до кипіння. Уварюйте до загуснення протягом 4–5 хвилин після закипання.

Перекладіть пюре в діжку міксера та охолодіть.

На охолоджене пюре налийте білок, збивайте міксером на

в декілька разів і стати пишною і щільною. Невеликими

3 4 1 2

2

3 4 5

Інгредієнти:

• яблука;

• 400 г цукру;

• 60 мл води; • 200 г глюкозного сиропу;

• кондитерські присипки;

1

Зваріть сироп. З’єднайте цукор, воду та глюкозний сироп у сотейнику. Періодично помішуючи, доведіть до кипіння. Після закипання варіть на сильному вогні 5–6 хвилин.

Обладнання:

Готову карамель

6

Обережно обваляйте яблуко

4

Постійно помішуючи, охолодіть карамель так, щоб вона була без бульбашок.

5

2 3

Нахиливши сотейник із карамеллю

7

8

Печиво з побажаннями

Інгредієнти:

• 2 білки;

• дрібка солі;

• ½ склянки цукру;

• ½ склянки борошна;

До білків додайте

дрібку солі та збийте міксером. Білки мають трохи збільшитися в об’ємі і стати пишними.

те до стану твердих піків.

• 3 ст. ложки рослинної олії; • 2–3 ст. ложки води;

• ваніль (за бажанням).

З наведеної кількості продуктів вийде близько 25 шт. печива.

9 8 2 3

Потім додайте просіяне борошно і рослинну олію та перемішайте до однорідності.

1 4 5 6 7

Додайте 2–3 ст. ложки води кімнатної температури та ваніль (за бажанням) і замісіть тісто достатньо рідким, щоб було зручно його розмазувати по поверхні.

На пергаменті намалюйте кола діаметром 7,5 см, переверніть

Інгредієнти:

• 150 г білків;

• 150 г цукру;

• 150 г цукрової пудри.

1

Обладнання: термометр, міксер планетарний, гелеві барвники, кондитерські мішки, мірний стакан, папір для випікання.

3

2

маси.

4

Насипте

5

Перелийте

Порціями видавлюйте

6

7

Корисні

з горіхів, вівсянки і сухофруктів

Інгредієнти:

• 60–80 г кеш’ю;

• 50–70 г мигдалю;

• 50–70 г фісташок;

Підготовка:

• 8–10 шт. волоського горіху;

• ¼ склянки вівсяних пластівців;

• 9–12 шт. фініків;

• 8 шт. інжиру;

• 2 ст. ложки насіння кунжуту;

Перед початком приготуйте всі інгредієнти за кімнатної температури.

їх разом з інжиром.

На сухій сковороді злегка підсмажте насіння льону. Почекайте, поки воно охолоне. У цю ж сковорідку на 1–2 хвилини додайте вівсяні пластівці, трохи обсмажте.

У кавомолці перетріть на порошок насіння льону і вівсяні пластівці.

Усі обсмажені горіхи наріжте, при цьому вони мають бути у вигляді шматочків, не схожих на пасту.

Приготування:

У каструлю складіть вівсяно-лляний

і кунжут. Ретельно вимісіть. Нагрійте на слабкому

• 2 ст. ложки насіння льону;

• ½ ч. ложки меленого кардамону.

Обладнання: сковорода, кавомолка, каструля, ніж.

1 5 6 1 2 3 2 4 3

Горіхи підсмажте протягом 1 хвилини.

Оздоблення:

Інгредієнти:

• 150 г кураги;

• 50 г сушеної вишні;

• 50 г сушеного яблука;

• 75 г грецьких горіхів (дрібно мелених);

• 25 г гарбузового насіння (дрібно меленого);

• 25 г соняшникового насіння (дрібно меленого);

• 1 ст. ложка меду;

1

Плитку чорного шоколаду подрібніть на шматочки та розтопіть на водяній бані, додайте молоко. Шоколад має трішки звернутися, після цього зніміть його з вогню.

2

3

Наріжте курагу, вишню, яблука невеличкими кубиками.

4

• 2,5 ст. ложки молока;

• 3 плитки чорного шоколаду.

Для декору:

білий шоколад — 300 г, палички — 15 шт., цукрові бусинки, червоний айсинг (маса для малювання та створення їстівних прикрас на основі білка й цукру), маленькі паперові форми. Обладнання: миска, ніж, палички, паперові форми.

Змішайте розтоплений шоколад, нарізані фрукти, мед,

подрібнені горіхи, насіння. Нехай суміш охолоне протягом 2 хвилин.

5

За допомогою чайної ложки набирайте

отриману масу та формуйте кульки. Охолодіть у холодильнику 10 хвилин.

6

Приготуйте продукти для оздоблення. Білий шоколад розтопіть на водяній бані. Приготуйте

палички. Уставте в цукерки

попередньо змочений кінець

палички. Поставте в холодильник на 3 хвилини.

7

8

Капкейки

Інгредієнти для тіста:

• 1 склянка цукру;

• 200 г вершкового масла

або маргарину;

• 1½ склянки борошна

пшеничного;

• 200 г сметани;

• 2 курячих яйця;

просіяне борошно та розпушувач. Усе перемішайте.

• 1 ч. ложка розпушувача.

Інгредієнти для оздоблення:

• 300 г цукрової пудри;

• 100 г вершкового масла;

• 3 ст. ложки згущеного молока;

• 2 пачки маршмелоу;

• харчові барвники;

1 4 6 5

Заповніть форми тістом на третину.

Випікайте 25 хвилин.

• шоколад;

• 3 ст. ложки молока.

Обладнання: міксер, качалка, кондитерський мішечок, паперові формочки, форми для випікання.

7

8 9 2 3

Цукерки грильяж

Інгредієнти:

• 1 склянка цукру;

• ½ склянка меду;

• сік 1 лимона;

1

• 300 г волоських горіхів, кунжут;

• 80 г вершкового масла;

• 2 ст. ложки какао;

• 1 плитка чорного шоколаду;

2

Порада! Щоб горіхи добре змішувалися з цукровим сиропом, потрібно спочатку їх підігріти, а потім уже вводити в рідку основу.

Розкладіть отриману масу в силіконові формочки для цукерок

сформуйте цукерки мокрими руками. Поставте в холодильник на 1 годину, щоб маса добре «схопилася».

Якщо маса недостатньо охолоджена, то після того, як їй надали форми, вона попливе.

• 200 г цукрової пудри;

• 1 яєчний білок.

Обладнання: сковорода, каструля, миска, міксер, силіконові формочки.

3 4 5 6 7 8 9

Викладіть

Порада! Для смаку та аромату ласощі можна

Послідовність реалізації проекту

I. Організаційно-підготовчий етап

1. Поставте перед собою цілі проекту Обрати ідею смачного й недорогого кенді бару.

Самостійно приготувати солодощі.

Самостійно оформити кенді бар.

2. Визначте завдання творчого проекту

Вибрати смачні й недорогі за ціною рецепти солодощів.

Провести необхідні дослідження з уточ­

нення рецептів.

Опанувати технологію виготовлення.

Дібрати необхідний кухонний інвентар:

кухонний комбайн або ручний змішувач, форми для випічки тощо.

Дібрати потрібні продукти.

Приготувати солодощі відповідно до ре­

цептів.

Красиво й оригінально подати солодощі.

Удосконалювати й розвивати вміння і на­

вички приготування.

Поглиблювати знання з кулінарії.

3. Оберіть стиль оформлення кенді бару

Проведіть маркетингове дослідження.

Визначте тематику. Не варто змішувати

кілька різних тем. Краще, коли кенді бар

доповнює загальну тематику й концепцію заходу. Тоді це виглядатиме доречно, цікаво й красиво.

Доберіть кольорову гаму. Також не варто обирати багато кольорів, достатньо 2–3 кольорів (якщо, звісно, у вас не тематика веселки). Виберіть місце розташування.

у

книжковій шафі. Продумайте декорації. Тут важливо не переборщити. Найкраще накреслити ескіз олівцем на аркуші, а далі вже прорахувати деталі. Для створення фону підійдуть квіти, фотографії в рамках, картини, розтяжні літери з іменами, кулі, світлові

ти сирну тарілку або ж різні види горіхів і сухофруктів. Усе залежить від стилю свята і вашої фантазії. Найскладніше — з усього розмаїття ідей і варіантів зупинитися на чомусь одному. Наприклад, кенді бар «Великодній». У меню буде: торт, безе, капкейки,

Усі солодощі мають бути мініатюрними, «на один укус». Також пам’ятайте про інди­

упаковку. Справа не тільки в тому, що так частування виглядає естетичніше, але так будуть дотримані санітарні норми.

2. Доберіть продукти для приготування обраних десертів

3. Доберіть інструменти й посуд для приготування

4. Спрогнозуйте очікуваний результат

Десерти будуть дуже смачними. Виготовлені вони будуть тільки зі свіжих продуктів. Прикраса десертів доповнюватиме смак. Виготовлення десертів буде з дотриманням

санітарно­гігієнічних умов. Десерти виглядатимуть смачно й апетитно.

IІІ. Технологічний етап

1. Організуйте робоче місце

Під час роботи на кухні, щоб уникнути

порізів рук, опіків та інших травм, дотри­

муйтеся правил безпечної праці та санітарногігієнічних вимог. Правила безпечної праці:

1. Утримуйте підлогу сухою, щоб не посковзнутися.

2. Перед роботою перевірте шнури електроприладів, вони мають бути цілими і без

оголених ділянок.

3. Не залишайте нагрівальні прилади без нагляду, це може спричинити пожежу.

4. Не допускайте заливання плити киплячою рідиною, жиром. Стежте, щоб у розі­

5. Вмикайте і вимикайте

6. Під

7. Відкривайте пляшки, банки з консервами і компотами спеціальним ножем.

8. Робоче місце має бути добре

ним.

Санітарно-гігієнічні вимоги

1. Підтримуйте чистоту на столі.

2. Працюйте тільки чистими руками, у фартуху та кухарському капелюсі/косинці.

3. Використовуйте тільки чистий посуд та прибори.

2. Приготуйте набір солодощів та напоїв за планом

1. Підготовчі роботи:

• підготуйте робочий стіл; • підготуйте інгредієнти;

• розкладіть на столі підготовлені інгредієнти.

2. Приготування страви:

• приготуйте виріб відповідно до рецепта з дотриманням технології приготування.

3. Оформлення страви:

оформіть десерти відповідно до задуму.

3. Підберіть посуд для проекту Підготуйте в необхідній кількості: • тарілки; • вази;

підставки;

етажерки;

посуд для напоїв.

4. Підготуйте додаткові аксесуари для

презентації

Вам знадобляться: картки, стікери, на­

ліпки. Для того щоб гості знали, які десерти

на них чекають, бажано поставити міні­карт­

ки з коротким описом. Подібна інформація

буде цікава для гостей і допоможе запобігти

неприємних моментів, пов’язаних із можливими алергічними реакціями.

Підготуйте паперові пакети та коробки для пакування солодощів.

IV. Завершальний етап

1. Презентуйте проект Презентація може відбуватися у формі реклами, сторітелінгу чи скрайбінгу.

2. Підбийте підсумки Зробіть висновок щодо досягнення мети проекту.

Розрахуйте орієнтовну вартість кенді бару.

Для цього потрібно обчислити вартість

(або вартість

За результатами опанування матеріалу

навчального модуля ви навчитеся використовувати здобуті знання у практичній діяльності.

Ви дізнаєтеся про:

• стилі ландшафтного дизайну;

• сучасні конструкційні матеріали для ландшафтного дизайну;

• декоративні елементи для оздоблення садової ділянки;

• закони колористики в ландшафтному дизайні;

• особливості вирощування та догляду за рослинами.

Ви навчитеся:

• добирати потрібні матеріали та технології для виготовлення декоративних елементів ландшафтного дизайну;

• самостійно створювати композиції для оздоблення садової ділянки.

Ви оволодієте:

• навичками створення композиції

мощення доріжок

майданчиків,

освітлення території та зеленої зони ділянки, зведення огороджувального та внутрішніх парканчиків, будівництво сходів та інших споруд, створення та

архітектурних форм (альтанок, гойдалок, барбекю та

й гармонії простору зеленого середовища (мал. 2). Професійно таким питанням за­

ймаються ландшафтні дизайнери.

Ландшафтний дизайнер — це фахівець садово­паркового мистецтва, який займається художнім оформленням парків, садів і присадибних ділянок, розробляє та впроваджує заходи з проектування ландшафтів (мал. 3).

Красиву композицію неможливо створи­

ти без розвиненої уяви, художнього смаку, уміння малювати. Дизайнер має бути митцем, а також топографом, біологом, хіміком та інженером в одній особі. Потрібно добре знатися на рослинах, у який ґрунт їх потрібно висаджувати, як вони ростуть і квітнуть, грамотно використовувати особливості рельєфу місцевості для створення садового

пейзажу. Тому професія ландшафтного ди­

зайнера потребує фахового навчання та по­

стійного вдосконалення. Але разом із цим кожна людина, яка

хоче прикрасити свою ділянку, може ство­

рити на ній ландшафтний дизайн у міру

своїх знань, умінь і смаку. Навіть ті, хто

використовує землю тільки для вирощування врожаю, так чи інакше планують, що де

рости

Історія виникнення ландшафтного дизайну

Мистецтво благоустрою території сягає

корінням далеко в глибину століть. Відомо, що вже первісні люди, змінюючи місця стоянок, водночас облаштовували нові ділянки відповідно до своїх потреб.

Ландшафтний дизайн також має давню історію. Садівництво як мистецтво виникло на території найдавніших цивілізацій — Дав­

нього Єгипту та Месопотамії ще в XV–X століттях до нашої ери (мал. 4, а). Однією з найвідоміших пам’яток садово­паркового мистецтва є легендарні «висячі

сади» Семіраміди, які створені у Вавилоні та вважалися одним із чудес світу

В Україні ландшафтний дизайн також має славетну історію. Багато пам’яток садово­паркового мистецтва з’являються на нашій території у VIII столітті — це Софіївка, Олександрія, Качанівка та інші (мал. 5). Цьому сприяли видатні ландшафтні архітекторидизайнери: Діонісій Міклер — ірландський ландшафтний архітектор і ботанік, який заклав близько 40 ландшафтних садів в Україні, заснував Кременецький ботанічний сад, Новоселицький парк (Хмельницька область); французький ландшафтний архітектор Мюффо був автором проекту парку Олександрія (Біла Церква); польський ландшафтний дизайнер­садівник Людвіг Метцель — автор і керівник проекту Софіївського дендропарку (Умань).

Сьогодні ландшафтний дизайн бурхливо розвивається. Виникають нові стилі й напрямки, а розвиток природничих

та досягнення технологій розширюють мож­

дизайнерів.

Стилі ландшафтного

стилі ландшафтного дизайну не належать до певної культури або епохи. Це виклик традиціям, новий вид мистецтва. Особливе значення сьогодні надається функціональності простору. До сучасних стилів належать модерн, хай­тек, мінімалізм,

стилю еле­

ментів тієї чи іншої країни отримують тематичні стилі: французький, англійський тощо. Тематичний стиль — це певна філософія, субкультура, схильність до конкретного геогра­

фічного місця, підкреслення певних особливостей стилю життя. Наприклад, сад каменів

у традиційному японському стилі (мал. 7, б). Стиль кантрі за своїм змістом є сільським стилем, у якому переважають простота

й комфорт. Жодних ексклюзивних декора­

тивних рослин, вишуканих класичних скульптур та чіткого геометричного планування.

Форми якомога простіші, а значна кількість

кольорів надає ділянці яскравості. Ландшафт

у цьому стилі простий, а догляд за ним мі­

німальний.

Основними елементами стилю кантрі є квітники з польових рослин, природні га­

лявини, невеликий ставок, вироби ручної роботи, плетені дахи з очерету, поєднання плодових рослин

Кожній країні

самі вози, обставлені глиняними горщиками з рослинамиоднолітками, городні опудала, плетені огорожі, гнізда з лелеками та багато іншого (мал. 8).

Характерними ознаками стилю модерн є різноманітність форм і конструкцій, плавні

лінії, недотримання симетрії, застосування

нових конструкційних матеріалів.

технології і матеріали, у плануванні можливі як симетрія, так і асиметрія (мал. 9, б). Рослини зазвичай добирають з оригінальним поєднанням кольорів, незвичайних форм. Ландшафти в стилі хай­тек завжди сучасні, виникає враження, що сад створений у далекому майбутньому.

Елементи ландшафтного

Існує багато елементів, що дозволяють

залежить від його призначення та загального

стилю дизайну території.

Улюблений багатьма дизайнерами при­

йом облаштування території — проектування

струмка (мал. 11, б). Особливо легко таку

ідею можна реалізувати на схилах. Навіть

якщо схил невеликий (лише кілька градусів),

використовують природний рельєф. На тих ділянках, де неможливо відтворити справ­

жню водну композицію, реально спроекту­

вати «сухий струмок», який являє собою імітацію дна і русла (мал. 11, в).

Між спорудами і зонами відпочинку пла­

нують місця для клумб, квітників, альпій­

ських гірок, рокаріїв тощо. Необхідно визначити їхню форму, розміри, тип огорожі, види рослин та схему висадки. Клумби і квітники — поняття близькі, але клумбою називають не кожний квітник.

Основними ознаками клумби є чітка форма, переважно геометрична, зазвичай замкнутого контуру. Для посадки на клумбах найчастіше використовують однорічні рослини, рідше — багаторічники.

клумби — бордюр заввишки від 20 см, виконаний із різних матеріалів: дошок, цегли, бетону, каменю тощо (мал. 13, а). До квітників можна віднести міксбордери, рабатки. За

клумба змішаного типу, вільної форми. Зазвичай це заквітчана

Спочатку цвітуть одні рослини, потім відцвітають і змінюються іншими. Такий квітник може складатися з багаторічних, однорічних рослин і їх комбінації.

Рабатка — це квітник у формі стрічки

завширшки від 40 до 150 см. Розташовують рабатку найчастіше вздовж доріжки в саду або парку. Її довжина обмежується довжи­

ною цієї доріжки (мал. 14, а).

Одним із популярних видів квітника

є рокарій (мал. 14, б). Його особливість —

це камені як невід’ємна частина композиції. Рокарій може містити не тільки квіти,

а й чагарники і карликові дерева (найчастіше хвойних порід).

Альпійська гірка, або альпінарій, являє собою природне або штучне підвищення землі

з каменями, на якій можуть рости як низькі чагарники, так і вічнозелені та трав’янисті рослини (мал. 15). Для створення альпінарію формують основу зі щебеню,

значно ширший. Багаторічні трави забезпечать чу­

Час цвітіння також має важливе значення: коли в’януть одні квіти, розпускатимуться інші. Перевагу слід надавати багаторічним квітам, щоб не здійснювати посів щорічно.

Зручні й стильні доріжки , розкидані територією, не тільки з’єднують споруди, але й необхідні для проходу між деревами і чагарниками та для догляду за городом.

Їх оформлення формує вигляд саду, дачі (мал. 6). На таких ландшафтах краще виглядатимуть криволінійні, звивисті стежки.

Рослини в ландшафтному дизайні

Рослини є найважливішою частиною

дизайну земельної ділянки. Вдало дібрані

дерева, чагарники, квіти й трави можуть

кардинально змінити будь­який ландшафт.

По обидва боки від доріжок зазвичай розпла­

новують клумби. Вони можуть бути різними

за формою, симетричними чи асиметричними.

На терасі, в альтанці, біля басейну чудово виглядають вазони та горщики з квітами. Альтанку прикрасять

форми, що розкинулися над пішохідними доріжками, вінтажні автомобілі,

квіткові скульптури

світлі квіти зі світло­зеленим або сірим листям. Будинок білого кольору буде виглядати

ефектніше в оточенні яскравих квітів і тем­

но­зеленого листя. Біля будинку із червоної або теракотової цегли рослини можуть бути холодних або нейтральних тонів. Колористичне сприйняття одного й того самого

кольору може змінитися залежно

і зелений, помаранчевий і синій, жовтий і фіолетовий). Такі поєднання трапляються в природі. Червоний і зелений — це троянда, а поєднання жовтого і фіолетового

братки (віола) (мал. 19).

Однорічні рослини висаджують насінням,

вони ростуть протягом лише одного сезону.

Це дзвіночки, волошки, дельфініуми, кален­

дула, адоніс, соняшник, бархатки, крокуси тощо (мал. 20).

Багаторічні квітучі рослини мають тривалий термін зростання. Такі рослини можуть формувати клумбу впродовж декількох ро­

ків, при цьому не потрібно виконувати пересадку або додатковий посів. До багаторічних

квітучих рослин належать анемони, астильби, айстри, гіацинти, гладіолуси, дицентри, конвалії, примули, нарциси тощо (мал. 21).

Найкращим варіантом вважають клум­

би змішаного типу. Це поєднання квітучих

своєчасний полив,

маранчевими, жовтими квітами, такими як чорнобривці, настурція, фізаліс. Також вона органічно поєднується з амарантами, віолою, айстрами, жоржинами.

Усі рослини на клумбах потребують певного догляду. Щоб рослини краще приживалися, цвіли й розвивалися, їх необхідно поливати й підживлювати спеціальними

рослин із декоративно­листяними, наприклад хостою чи декоративною капустою (мал. 22). Хоста — вічнозелена рослина. Вона не потребує особливого

щоб запобігти випаровуванню вологи біля

коріння рослини та росту бур’янів. Вона також сприяє розмноженню й ефективній життєдіяльності мікроорганізмів у ґрунті, захищає рослини від шкідників, перешкоджає розбризкуванню ґрунту під час поливу. Як мульчу використовують кору, тирсу, щепу, траву, солому, покривний матеріал (мал. 23).

Розробка віртуального проекту

Сьогодні для створення ландшафтних

проектів дизайнери використовують спеціальні комп’ютерні програми. Однією з найпростіших програм, яку може опанувати дач­

ник, котрий володіє комп’ютером на рівні

«початківець», є програма Google SketchUp.

Ви можете створювати модель садової ділянки в об’ємному вигляді, при цьому об’єкти

не потрібно малювати вручну: у базі даних багато різних видів рослин і споруд. У разі, якщо ви не знайшли потрібного об’єкта, то

та за необхідності додати/прибрати світильники на ділянці. У базі X­Designer також є асортимент рослин та

(мал.

програма Sierra Land Designer 3D дозволяє проектувати ландшафт у 3D

ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ «КЛУМБА ЕЛЕМЕНТ

I. Організаційно-підготовчий етап

1. Вибір та обґрунтування теми проекту Будь­який власник земельної ділянки

прагне впорядкувати свою територію, зробити

навколишній простір не тільки комфортним, але й красивим. Створення клумб та квітників — найкращий спосіб надати ділянці

оригінальності і наповнити її яскравими фар­

бами. Широкий вибір конструкцій і матері­

алів, а також різноманітність видів рослин відкривають можливості для творчості.

2. Створення банку ідей та аналіз обра-

них варіантів Отже, визначте, якою ви уявляєте май­

бутню клумбу і в якому саме місці вона

буде розташована. На цьому етапі працюйте з інформаційними джерелами та матеріалом, який наведено в теоретичній частині модуля. Необхідно розглянути види клумб (форму­

вання банку ідей), технології їх створення та уважно проаналізувати обрані варіанти (мал. 25).

Далі слід визначитися з композиційним

розташуванням рослин на клумбі, а також

якою буде поверхня клумби (звичайна плоска

або злегка піднята в центрі) (мал. 26).

Якщо ви проектуєте підняту клумбу, то визначте її висоту. Аби клумба зберіга­

ла свою форму, необхідно створити вздовж її периметра огорожу. Для цього виберіть

відповідний матеріал (пластиковий бордюр, деревина, цегла, камінь тощо).

Визначте орієнтовний перелік рослин, які плануєте висадити. Після чого необхід­

но створити ескізний малюнок (схему) роз­

міщення цих рослин з урахуванням колір­

них поєднань і пропорцій. Схема має бути

простою, з чіткими межами ділянок. Клумбу

зазвичай засаджують 2–4 видами або сортами

одного виду рослин. Це надає клумбі чіткості у візуальному сприйнятті (мал. 27).

Мал. 26. Композиційне розташування обраного варіанта: а — центр композиції співпадає з центром клумби; б — центр композиції зміщений — низькорослі рослини — рослини середнього розміру — високорослі рослини Період цвітіння та час посадки рослин

Мал. 27. Варіанти розташування рослин

схемі розташування

рацію рослин. У

1Примула (однорічні)Початок травня2

2Нарцис (однорічні)Початок травня2 місяціКінець вересня

3Волошки (однорічні)Кінець червня

4Астильба (багаторічні)

5Хризантеми (багаторічні)Початок

Рослини вибирайте з урахуванням чергу­

вання періодів цвітіння. Майже всі (за рід­

кісним винятком) квітучі рослини, які зазви­

чай вирощують на клумбах, є сонцелюбними.

Отже, і місце краще вибирати сонячне, таке, щоб не продувалося вітрами.

Якщо на вибраній ділянці росте трава, то її необхідно буде видалити. Під час вибору відкритого ґрунту досить очистити його, з коренем видаливши всі бур’яни.

Для практичної реалізації проекту вам

знадобляться: лопата, кілки, шнур, посад­

ковий матеріал (квіти, рослини), родючий ґрунт, пісок, геотекстиль, компост, комплексні добрива, бордюрний матеріал, муль­

чувальний матеріал, декоративний ґрунт (кольорова тріска, галька та інше).

2. Послідовність реалізації проекту

1. Формування зовнішнього та внутріш­

ніх контурів клумби відповідно до плану.

2. Корегування правильності вибору форми й розміру, внесення змін (за необхідності).

3. Підготовка ґрунту. Якщо ґрунт не дуже якісний,

7.

8. Висадка рослин із горщиків. Перед посадкою необхідно

переплетення розправте й видаліть зайві частини.

9. Ущільнення ґрунту навколо

10. Ретельний полив клумби.

ІV. Завершальний етап

Чи досягнуто мету проектування?

Спроектована та створена клумба цілком відповідає задуму.

Що можна змінити у проекті, якщо доведеться виготовити його ще раз?

Можна ускладнити форму, спроектувавши дворівневу клумбу.

Що виявилося найскладнішим у роботі над проектом?

Найскладнішим був вибір рослин, а також робота з довідковою літературою.

необхідно правильно спланувати ландшафтний дизайн, тобто обрати стиль оформлення території. Будуючи чи перебудовуючи дачну ділянку, ми мимоволі стаємо учасниками

творчого процесу разом із близькими. Тож спробуємо змоделювати своє бачення дачної

ділянки.

2. Мета виконання проекту

Метою проекту є облаштування території

садової ділянки, підкреслити її унікальність, зробити несхожою на інші. При цьому мають бути враховані функціональні, санітарно­гі­

гієнічні та естетичні вимоги.

3. Створення банку ідей та аналіз обраних варіантів Уявіть, що ви стали власником

ділянки на 6 соток. Це 600 м2, відповідно, ділянка може бути розмірами 15 × 40 м, 20 × 30 м, 25 × 24 м тощо. Ознайомтеся з кількома варіантами планування дачної ділянки, використавши інформаційні джерела (формування банку ідей), та проаналізуйте обрані варіанти (мал. 29). Основними елементами проектування є такі функціональні зони, як житловий будинок із господарськими будівлями,

цьому слід визначити, у якому стилі буде оформлена ділянка (мал. 30).

ІІ. Конструкторський етап

Свої ідеї занотовуйте на аркуші паперу, сформувавши список зон і об’єктів: житловий

будинок, стоянка для автомобіля, обладнана укриттям, декілька зон відпочинку (альтанка

або пергола, лавочка біля декоративної водойми, дитячий майданчик); декоративна во­

дойма, альпійська гірка, невеличкий город, декоративні та ягідні чагарники, клумба, кілька плодових дерев.

Для практичної реалізації проекту вам

знадобляться: креслярський інструмент, па­

пір формату А4 та А3.

ІІІ. Технологічний етап

Послідовність реалізації проекту

1. Практичну реалізацію проекту по­

чинайте з визначення габаритних розмірів

ділянки під проект, виходячи із загальної

площі (6 соток) та її форми (прямокутна, квадратна тощо).

2. Проведіть обстеження земельної ділянки для визначення рельєфу та особливостей ґрунтового покриття.

лянці.

на земельній

4. Ескізне зонування ділянки (створення схематичного плану), раціональне розділення її

• простота;

• принцип балансу (симетрія, асиметрія);

• поєднання рослин (гармонія між квітами та рослинами);

• колірне рішення;

• принцип природності (відсутність численних елементів із чіткими формами і штучних рослин).

6. Розробка плану насаджень у зоні відпочинку, який передбачає розміщення дерев, чагарників, газону, квітників (клумб) тощо (мал. 32).

Окремі елементи цієї зони можуть бути зібрані в одному місці. Наприклад, альтанку для відпочинку краще розташувати в найбільш мальовничому місці, де її будуть відтіняти дерева й оточувати квіткові клумби.

7. Складання переліку рослин та квітів, які ростимуть на ділянці. 8. Розробка остаточного графічного плану ділянки на форматі А3: нанесення обрисів та розмірів ділянки, розташування майбутніх об’єктів із зазначенням їхніх форми, розмі­

10. Складання специфікації

1Житловий будинок 11Міксбордер

2Господарське приміщення 12Квітник

3Літня кухня13Листяні дерева 4Гараж 14Город

5Альтанка15Декоративні кущі

6Камін 16Плодові дерева високорослі

7Водойма17Декоративні дерева

8Доріжки18Плодові дерева низькорослі

9Альпінарій 19Живопліт 10Клумба20Ворота

Мал. 33. Графічний

Це дає можливість обирати

пересуваючи фігурки за планом і розставляючи

так, щоб вони не тільки естетично виглядали,

функціональними.

12. Презентація проекту.

IV. Завершальний етап

Чи досягнуто мету проектування? Так, досягнуто. Створений проект відповідає задуму. Під час розробки проекту враховано взаємозв’язок функціональних, санітарно­гігієнічних

У

вільний час

Нове життя для старих речей у ландшафт-

ному дизайні

Завдання 1. Створити міні­проект «Контейнери для квітів».

Завжди важко розлучатися зі старими

речами, які довгий час були частиною нашого життя. Ми звикаємо до них і споді­

ваємося, що вони стануть нам у пригоді.

Можна дати таким речам нове життя, ви­

користавши їх у ландшафтному дизайні, створивши з них креативні контейнери для

квітів та рослин. На малюнку 34 наведено

декілька цікавих ідей, як облаштувати ори­

гінальний квітник.

Завдання 2. Створити міні­проект «Тематична клумба».

Тематична клумба — це оригінальна композиція, що імітує предмет, живу істоту

або пейзаж. На відміну від клумби­панно, що нагадує малюнок на плоскій

тематична

відтворює його

Для більшої натуральності до композиції додають тематичні

тощо (мал. 35).

Створення топіарі каркасним способом Завдання 3. Створити

арі в будинку, на дачі». Сьогодні часто можна побачити в парках і скверах красиво

споруд, людей, геометричних фігур тощо. Для створення топіарів

зазвичай застосовують вічнозелені чагарники, що мають невеликі щільні листки. Для створення садового топіарію потрібна каркасна основа та посадковий матеріал (рослини). Каркас може бути плоским — для

декорування стіни або огорожі, чи об’ємним: геометрична фігура, форма у вигляді тварини тощо (мал. 36, а–г). Для об’ємної каркас­

ної основи спочатку роблять ескіз, бажано

в натуральний розмір (якщо фігура складна).

На цьому кресленику промальовують сітку і згідно з цим промірюють необхідну довжи­

ну дроту. Для створення простих геометричних форм та

За результатами опанування матеріалу навчального модуля

знання у практичній діяльності.

Ви дізнаєтеся про:

• основи правової бази підприємництва

в Україні;

• основні поняття підприємницької справи;

• основні функції підприємництва;

• види підприємств та їхні організаційні форми;

• процес реєстрації фізичної особи­підприємця.

Ви навчитеся:

• обирати форму організації бізнесу;

• складати бізнес­план майбутньої справи;

• аналізувати ризики підприємницької діяльності;

• розраховувати очікуваний доход від своєї справи.

Ви

стримують такі внутрішні чинники, як «у нашій країні це складно», «я не розуміюся на цьому», «у мене немає стартового капіталу» тощо. Але часто, для того щоб розпочати

яка стимулювала б підприємницьку актив­

ність та чесну конкуренцію.

Правова база підприємницької діяльності — це сукупність законів, нормативних

та інструктивних документів, що визнача­

ють порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб­підприємців, їхні правові

й організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування,

та одержання прибутку. Підприємництво — це вид діяльності, який характеризується такими ознаками: • це самостійна діяльність, діяльність «за свій рахунок». Основою підприємницької діяльності є власність підприємця;

• це ініціативна творча діяльність. Основою для здійснення підприємницької діяльності є власна

Основні

Сутність підприємництва розкривається

через його основні функції (мал. 2):

• інноваційна (творча) функція підприємництва полягає в сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, здійсненню техніко­економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господар­

ським ризиком;

• ресурсна функція підприємництва пе­

редбачає мобілізацію на добровільних засадах

матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів;

• організаційна функція підприємництва

полягає в безпосередній організації виробництва, збуту, реклами тощо; у поєднанні

ресурсів в оптимальних пропорціях

науки, техніки, управління організацією виробництва, а також максимальне задоволення потреб споживача.

Відповідно до Конституції України, кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Суб’єктами підприємницької діяльності

ни іноземних держав і особи без громадянства — у межах повноважень, встановлених законодавством.

Отже, суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути: робітник, службовець, кооператор, керуючий акціонерним товариством, орендатор, колективи об’єднань, спілок, підприємств, фірм тощо. Їх об’єднує

прагнення стати підприємцем, ризикнути створити свою справу, бажання отримати

прибуток, реалізувати свої плани, виявити ініціативу, наполегливість.

Об’єктами підприємницької діяльності є всі відносини, що виникають між усіма суб’єктами ринкової економіки, включаючи

не тільки підприємців, а й споживачів, на­

йманих працівників, державні структури.

Рушійні сили розвитку підприємництва

Рушійна сила утворюється поєднанням впливу низки чинників, її вплив на розвиток підприємства є суттєвим — вона сприяє розвитку. Важливими рушійними

виготовленої продукції, виконанням робіт, наданням послуг

• ділова творчість людини, адже саме на особистій ініціативі, енергії, активності, відповідальності, порядності, працьовитості ґрунтуються рушійні сили підприємництва; • ризик, що притаманний бізнесу взагалі. Одних ризик надихає, інших — загартовує, але в цілому виграє суспільне виробництво,

Так,

органом державної влади, або органом місце­

вого самоврядування, або іншими суб’єктами

для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково­дослідної, торговельної або іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Види та організаційні форми підприємств

Класифікувати підприємства можна за різними критеріями (мал. 4).

•

тивної власності (підприємство

власності);

• комунальне підприємство, що

основі комунальної власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної власності;

• підприємство, засноване

формі власності (на базі об’єднання

засновником, який

для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї),

затверджує статут, розподіляє доходи, безпо­

середньо або через керівника, який ним при­

значається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового

найму, вирішує питання реорганізації та лік­

відації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній влас­

ності засновника; • корпоративні — підприємство ство­

рюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (дого­

вором), діє на основі об’єднання майна та/

або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами на основі корпоративних

прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, що створюються у формі господарсько­

го товариства, а також інші підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

До організаційних форм діяльності під-

приємства належать:

• господарське товариство — підприємство, створене юридичними особами або громадянами шляхом об’єднання їхнього майна

та їх участі у підприємницькій діяльності

товариства з метою одержання прибутку.

Це акціонерні товариства, товариства з об­

меженою відповідальністю, товариства з до­

датковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства;

кількома способами:

• особисто;

• через уповноважену особу (має

таріально посвідчена довіреність);

• надіслати документи поштою (обов’язково з описом вкладення);

• в електронному вигляді — он­лайн реєстрація за допомогою спеціального порталу (повинен бути наявний дійсний електронний цифровий підпис).

Найбільш оптимальний та популярний шлях — це подача документів особисто, оскільки в цьому разі потрібен мінімальний пакет документів. Щоб зареєструватись як ФОП, особою подається держреєстратору такий перелік документів: • пред’являється

Оподаткування доходів фізичної

підприємця здійснюється згідно з Податко­

вим кодексом України. Підприємець також

сплачує внесок до Пенсійного фонду України. Проте фізична особа­підприємець має

право обрати спрощену систему оподатку­

вання, що була запроваджена в Україні з метою стимулювання розвитку малого бізнесу, а також зменшення неформальної діяльності

підприємств та неформальної зайнятості. Призначення та послідовність створення бізнес-плану

має бути результат розрахунків, із якого можна зрозуміти, чи варто вкладати кошти у втілення певної бізнес­ідеї.

розробити та впровадити низку заходів для забезпечення окупності, ефективності та прибутковості підприємства.

нові ідеї підприємців надихають їхні діти. Саме для них було розроблено і виготовлено набір «Вивчаємо дроби», набір для творчості «Місто» та багато іншого. Важливу увагу

приділяють безпеці. Усі матеріали (деревина, фарба, лаки) екологічно чисті й нешкідливі, хоча й дорожчі. Першими продукцію тестують їхні родичі. А основним каналом комунікації і продажів є сайт та Facebook. Найважливіше у

• планування нових напрямків діяльності

й розвитку фірми;

• можливість залучення коштів та ресур­

сів для розвитку;

• залучення інвесторів і партнерів для розвитку бізнесу;

• визначення стратегії рекламних компа­

ній для залучення клієнтів;

• передбачення можливих проблем і ана­

ліз дій конкурентів на ринку;

• розрахунок техніко­економічних показ­

ників організації.

Саме бізнес­план має переконати інвесторів, що вкладання коштів у підприємство буде ефективним, а кредиторів — у тому, що погашення основної суми боргу і

розділи бізнес-плану:

1 4 7 2 5 8 3 6 X

Дослідження ринку

Маркетинговий план

Виробничий план

Організаційний план

Оцінка ризиків

Фінансовий план

Додатки

• організаційний план форма органі­

зації бізнесу, потреба в персоналі, власники

бізнесу, менеджери, організація управління, кадрова політика;

• оцінка ризиків — типи можливих ри­

зиків, способи реагування на загрози для

бізнесу;

• фінансовий план — прибуток і збитки, план руху готівки, плановий баланс, фінансові показники;

• додатки (кошториси, графіки, фото, ліцензії, статути).

Бізнес-планування складається з трьох етапів:

1. Підготовчий етап — підбір виконавців, консультантів та

I. Організаційно-підготовчий етап

1. Вибір та обґрунтування теми проекту

Багато молодих людей розмірковують

про власну справу. І відразу ж виникають

запитання: з чого почати, де взяти капітал, куди звертатися і що необхідно робити на­

самперед?

Почніть з ідеї. Варіантів ідей для підприємницької діяльності багато, детальніше з ними можна ознайомитися в Інтернеті.

Відкриваючи свою справу, дуже важливо

пам’ятати, що ідея має відповідати вашим

прагненням, особистим ціннісним переконан­

ням. Тож, перш за все, необхідно об’єктивно

оцінити свої вміння. Наприклад, якщо ви від­

мінно, на професійному рівні знаєте англійську мову, тоді беріться за справу та органі­

тивним. Отже, здібності, навички

нік декоративно­ужиткового мистецтва,

ловне — бажання створювати вироби власноруч, дозволять втілити ідею відкриття творчої майстерні

• оптимальний вид офіційного оформлення підприємницької діяльності;

• мінімальне приміщення для виготовлення та реалізації продукції;

• продукція лише ручної роботи;

• продукція, виготовлена лише з екологічно чистих матеріалів.

4. Банк ідей та аналіз бізнес-планів підприємств-аналогів Перед початком роботи над проектом потрібно знайти й переглянути декілька бізнес­планів своїх знайомих підприємців або скористатися мережею Інтернет.

№ з/п Бізнес-план

1Квітковий магазин

2Аксесуари та прикраси ручної роботи

3Миловаріння: домашнє виготовлення мила ручної роботи

4Хенд­мейд на експорт

5Меблі ручної роботи

Ретельно проаналізувавши обрані біз ­

нес­плани, можна зробити такі висновки:

бізнес­плани 1 і 5 потребують великих ка­

піталовкладень через дороге обладнання та аренду окремого приміщення. Бізнес ­

плани 2, 3, 4, 5 пропонують продукцію

лише ручної роботи, проте бізнес ­ план 3

не є вигідним в оформленні бізнесу, оскіль­

ки на мило ручної роботи потрібно отрима­

ти реєстраційне посвідчення та сертифікати

про відповідність. Приклади бізнес­планів

2 і 4 найкраще відповідають вимогам проекту, адже вони пропонують вироби лише ручної роботи, а для початку таких справ необхідні мінімальні вкладення, до того ж працювати можна вдома.

5. Орієнтовний час

Щодо вирішення питання оплати від клієнтів, то можна отримувати кошти на карту, на банківський рахунок, готівкою або післяплату кур’єрською службою. Далі слід з’ясувати, чи необхідно наймати працівників із конкретними навичка­

ми, чи можна розпочати справу самотужки.

З одного боку, наявність штату може значно збільшити затрати на організацію бізнесу,

а з іншого — допоможе швидше досягнути

поставлених цілей. Перед тим як рекламувати свій бізнес чи відкрити сайт інтернет­магазину, потріб­

но подумати, як зробити вашу компанію

брендом. Для початку необхідно розробити

логотип свого підприємства та демонструва­

ти його на бірках своїх виробів. Це допо­

може виділитися серед конкурентів та ста­

не ключовим елементом маркетингу. Якщо

хочете продавати дорого, потрібно піклува­

тися не тільки про якість товарів, а й про

їх «обгортку», яка додає презентабельності

виробам. Важливо приділити увагу розробці

брендованих коробок і пакетів (мал. 6).

Тепер можна зайнятися створенням сай­

замовлення; • активна реклама в соціальних мережах

продукції з логотипом майстерні.

Основні показники ефективності проекту

Термін окупності 23 дні

Термін реалізації Квартал

Загальна вартість

проекту 38 220 грн

Реалізація проекту Інвестиційні кошти (власні та близьких)

План прибутку 30 629,2 грн за квартал

2. Галузь, фірма та її продукція

Назва підприємства — «Творча майстер­

ня ”Український сувенір”».

Майстерню буде зареєстровано як при­

ватне підприємство, що сплачуватиме єдиний

податок та єдиний соціальний внесок у Пенсійний фонд.

Стадія розвитку майстерні — початкова.

Творча майстерня буде розташована

за адресою: домашня адреса власника.

Керівник підприємства — прізвище, ім’я, по батькові власника та номер телефону.

Вид діяльності — виробництво товарів.

Кількість працівників — 1 особа.

Опис товарів та послуг

Суть ідеї полягає в організації виробни­

цтва та в реалізації сувенірної продукції через

Інтернет (сайт, соціальні мережі) за допомогою служб доставок. У цьому бізнесі особливо

оформлення сайту

якісні фото товарів,

(вишивка по дерев’яній заготівці) 45

3Обкладинка на паспорт90

Виготовлення сувенірів удома та продаж через Інтернет і за телефонними

3. Дослідження ринку

метою дослідження ринку було проаналізовано бізнес конкурентів — магазини сувенірних подарунків, що працюють у місті, та зроблено висновки, які наведені в таблиці «Аналіз можливостей майстерні в порівнянні з магазинами сувенірів».

4. Маркетинговий план Характеристика цільового

чисті матеріали;

• цілодобове замовлення

• Відсутність приміщення для виготовлення продукції та магазину для її реалізації;

• відсутність співробітників

Можливості Загрози

• Розширення асортименту;

• зростання попиту на ринку

Брелок

по дерев’яній за­

атласні стрічки 110 грн/м2 64 грн/м2 6 грн/моток 14 грн/моток

• Поява нових конкурентів; • тіньові виробники (незареєстровані)

ножиці, голки, булавки, гачки, швейна машина, праска, шуруповерт. Усі необхідні матеріали будуть закуповуватися в постачальників через Інтернет із безкоштовною доставкою або в місцевих магазинах. Обов’язково здійснюватиметься контроль матеріалів на відповідність їх ви­

могам проекту (мають бути лише екологічно чисті) з метою забезпечення якості продукції.

Виробничі витрати становлять:

• орендна плата (у нашому випадку відсутня), плата за електроенергію, комунальні

платежі та заробітна плата робітникам (у нашому випадку відсутня);

• витрати на сировину, матеріали для ви­

робництва, придбання обладнання та інстру­

менту, витратних матеріалів;

• транспортні витрати (у нашому випадку

відсутні);

• витрати на рекламу (у нашому випадку

відсутні).

6. Організаційний план

Творча майстерня створюється як при­

ватне підприємство — фізична особа­підприємець на спрощеній системі оподаткування. Перевагами такої форми організації біз­

несу є:

• максимально повне використання влас­

ником права на участь в управлінні підприємством;

• високий рівень мобільності прав власності на приватне підприємство;

• можливість залучення власного капіталу;

• невеликі стягнення до бюджету.

Купівля професійного обладнання дозволить досить просто й швидко відкрити свою справу з виготовлення виробів ручної роботи.

Оскільки інструменти та матеріали, що використовуються в роботі, досить мобільні, то облаштування приміщення

ливість такого ризику;

бірка). Підприємці на спрощеній системі 1­ї

податок, 1­ша група — 170 грн на місяць; Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) — 409,53 грн на місяць; усього — 579,53 грн щомісячно.

Отже, ґрунтуючись на цих показниках,

Чистий прибуток = Дохід – Витрати = = 38220 грн – 7590,8 грн = 30629,2 грн.

що за перший квартал існування під­

приємства прибуток становитиме 30 629 грн

за умов реалізації сувенірів.

Для започаткування бізнесу планується інвестування з власного капіталу (грошові подарунки на свята) та капіталу ваших близьких.

Термін окупності проекту = сума витрат : : прибуток на день = 7590,8 грн : 336,58 грн/ день = 23 дні.

9. Додатки (фото товарів, логотип)

Фото виробів і логотип творчої майстерні представлено на малюнку 7.

IV. Завершальний етап

1. Визначення досягнення мети проекту

продукції є досить прибутковою справою. І в цьому дуже допоможе реклама. Необхідно почати вести сторінки

статичних

більшість українців

товари та послуги, спираючись на рекомендації друзів і знайомих, зокрема в соціальних мережах. Багато хто не вірять рекламі, але при цьому довіряють відгукам

За результатами опанування матеріалу

навчального модуля ви навчитеся використовувати здобуті знання у практичній діяльності.

Ви дізнаєтеся про:

• основні застосування автоматики й ро­

бототехніки;

• засоби перетворення фізичних величин у системах автоматичного управління;

• особливості проектування систем автоматичного управління;

• способи програмного керування

об’єктами та їх проектування.

Ви навчитеся:

• описувати алгоритми роботи автоматів та створювати їх подання у вигляді програмного коду;

• добирати технічні засоби для первинного перетворення

Автоматизація — це

розвитку техніки й технологій, що характеризується звільненням людини не тільки від фізичної праці, пов’язаної з виробничими процесами, а й від оперативного керування відповідними механізмами (мал. 1).

Автомат (від грец. automatos — самодіючий) — пристрій, машина, що виконує всі операції за заданою програмою, яка не потребує безпосередньої участі людини в процесі отримання, передавання, розподілу (використання) енергії, матеріалів або інформації. Програма дій автомата може визначатися його конструкцією, як,

Робот — це машина, створена людиною й керована нею або безпосередньо, або опосередковано через програму, створену людиною. Датчик (давач) — пристрій, вузол машини (автомата), призначений для перетворення зовнішнього впливу на сиг­

нал, що може опрацьовуватися автоматом.

Залежно від виконуваних завдань роботів умовно поді­

ляють на промислові, військові, медичні тощо (мал. 2). У ХХ сторіччі з’явилася можливість створювати промислових роботів, які використовували електромеханічні та електропневматичні рухомі частини, а програма яких записувалася на магнітному носії (магнітній стрічці). Перше покоління сучасних промислових роботів було верстатами (фрезерними, токарними, координатно­свердлильними) із

його від слова «робота».

• 1942 року американський письменник-фантаст

системи, серед яких головною була систе

ма технічного зору (СТЗ). Частка цих ро­

ботів у 1980­х роках становила близько

50 % від загальної кількості роботів. І це

незважаючи на те, що вони дорожчі за ро­

ботів із програмним управлінням і значно

складніші в обслуговуванні. До третього по­

коління роботів належать роботи з інтелектуальним керуванням, вони ще й досі пере­

бувають на стадії розроблення й досліджень.

Робототехніка — прикладна наука, що

займається розробленням автоматизованих технічних систем. Робототехніка спираєть­

ся на досягнення електроніки, механіки, інформатики і навіть біології й фізіології.

Вона є одним із найважливіших напрямків

науково­технічного прогресу, у якому меха­

ніка й нові технології поєднуються з досяг­

неннями штучного інтелекту.

Людство має нагальну потребу в роботах, які можуть без участі оператора гасити пожежі, самостійно пересуватися невідомою міс­

«Київ» і згодом головним конструктором ЕОМ «Промінь», яка була втіленням ідеї В. Глушкова про персональну ЕОМ

інженера. Серійне виробництво

мінь» було розпочато 1963 року на Сєвєродонецькому заводі обчислювальних

проекту великої ЕОМ «Україна», ідеї якої пізніше були використані у великих американських ЕОМ 1970­х років.

1972 року в Інституті кібернетики АН

УРСР під керівництвом М. Амосова було створено автономний транспортний робот

«Таїр», система управління якого ґрунтувалася на використанні нейронної мережі. Робот

міг цілеспрямовано рухатися, об’їжджаючи

перешкоди. Для пересування використову­

вав тактильні датчики, оптичний далекомір та інші допоміжні пристрої.

На розробках Інституту кібернетики

УРСР протягом 1975–1980 років було створено понад 100 промислових роботів, органі­

зовано серійне виробництво 40 моделей.

Від початку 80­х у науково­дослідних установах широко використовували систему «Оксамит», яка була однією з перших портативних систем збирання й опрацювання результатів вимірювань, побудованих на базі персональної ЕОМ українського виробництва ДВК­1. А збирали плати для ДВК на київському заводі «Електронмаш» промислові роботи з програмним керуванням.

1979 року розпочато випуск високопро­

дуктивних багатопроцесорних управляючих обчислювальних комплексів (УОК) ПС 2000, де застосовували розпаралелювання операцій, так, як це робиться в сучасних комп’ютерах.

Завдяки цій технології стало можливим створення автономних транспортних засобів, складних робототехнічних систем. Сьогодні на світовому ринку робототех­

ніки

руху

та транспортних компаній України та Європи.

• У компанії Drone.UA створюють продукти в галузі безпілотних технологій. Компанія веде діяльність в аграрній сфері,

енергетиці та нафтогазовій промисловості, а також у сферах геодезії і топографії.

• Концерн ДК «Укроборонпром» об’єднує

декілька підприємств розробників, які конструюють бойову роботизовану техніку.

БТР­робот може пересуватися на відстань до 20 км. Керування машиною відбувається захищеним радіоканалом або за допомогою волоконного кабелю.

Також у концерні «Укроборонпром» виготовляють

перетворити фізичну величину (довжину, швидкість, тиск, температуру, освітленість) на відповідне значення електричного струму або напруги. Зазначені перетворення виконують пристрої, які називають первинними перетворювачами, або датчиками. Для того щоб застосувати до керованого об’єкта необхідну дію (відкрити чи закрити вентиль на трубопроводі, перемістити об’єкт тощо), потрібно, навпаки, електричну величину перетворити на механічний рух або зміну іншої фізичної

ретворення

харчування, хірургічний скальпель тощо)

розміри датчика перевищують розміри самого

об’єкта, а вартість перевищує вартість власне

об’єкта (термостат* для домашнього приготування йогурта тощо).

Датчики (давачі) є елементами техніч­

них систем, призначених для вимірювання (реєстрування), сигналізації, регулювання, керування об’єктами й процесами. Датчи­

ки перетворюють фізичну величину, яка

контролюється (тиск, температуру, витрату рідини, концентрацію, частоту, швидкість, переміщення, електричну напругу, електричний струм тощо), на іншу фізичну величину, яка стає сигналом (електричним, оптичним, пневматичним), зручним для опрацювання (вимірювання, передавання, перетворення), використання або зберігання інформації про стан об’єкта вимірювання (керування).

Наприклад, у простому газовому котлі, який є основною частиною опалювальної системи будинку, потрібно регулювати температуру носія теплоти (води), змінюючи витрати газу

переміщенням заслінки в трубопроводі, яким

подається газ. Для перетворення фізичної ве­

личини «температура» на фізичну величину

«переміщення» використовують найпростіші

датчики, дія яких ґрунтується на розширенні

рідини під час нагрівання (дилатометричні

датчики*) або на використанні твердих тіл

зі значно різними коефіцієнтами теплового

розширення (біметалічні датчики*). При­

близно в такий спосіб регулюють температу­

але

Для регулювання температури об’єктів з високими, значно більшими за кімнатну температурами (ковальські горна, вагранки, печі для випалювання кераміки тощо) зде­

більшого використовують термопари* або оптичні вимірювачі температури*.

Дія термопар полягає у виникненні напруги між двома різнорідними провідника­

ми внаслідок наявності різниці температур

між їхнім контактом і температурою інших частин електричного кола (термоелектричне явище). Для різних металів і сплавів величина напруги по­різному залежить від темпера­

тури, тому використовують пари спеціальних

металів або сплавів. Сучасні оптичні вимірювачі температури вимірюють розподіл інтенсивності інфрачервоного випромінювання залежно від довжи­

ни хвилі від об’єкта та його сумарну інтенсивність. Крім дистанційного вимірювання температури об’єктів із високими температурами, оптичні вимірювачі температури (як і тепловізори*

рівня пального* майже всіх автомобілів. Опір резистора є сигналом для приладу, що показує рівень пального (мал. 4). Якщо в поплавець помістити магніт, а в напрямній розташувати на відповідних рівнях три геркони*, то отримаємо датчик, що інформуватиме про три рівні рідини — нижній (за яким вмикатиметься, наприклад, насос підкачування), верхній (за яким насос вимикатиметься) і аварійний

Основні датчики системи Arduino подано

на малюнку 7.

Виконуючими механізмами роботехніч­

них систем можуть бути пневмомеханічні

маніпулятори*, серводвигуни*, електромаг­

нітні реле* тощо

Для кожної конкретної задачі вибирають виконуючий механізм, подібний до того, який уже використовується в нероботизова­

них системах.

Завдання 1. Спроектуйте модель автоматичного вмикача освітлення. Регульованою величиною є рівень освітленості, отже, первинним перетворювачем має бути датчик освітленості (фотодіод або фоторезистор — резистор, опір

Чи відповідає робота автомата, принципову схему якого подано на малюнку 9, якщо реле P1 (РЕС 22 або інше з потрібним струмом спрацьовування) розмикає контакт K1 при освітленні фотоопору R1, алгоритму роботи пристрою увімкнення освітлення?

Завдання 2. Спроектуйте та за можливості змакетуйте автомат для увімкнення вентилятора.

Регульованою величиною є температура, тому як первинний перетворювач потрібно використати датчик температури, а виконуючим механізмом може бути електродвигун

вентилятора, що вмикається електронним

або електромеханічним реле. Алгоритм роботи пристрою запропонуй­

те самостійно. Як зміниться алгоритм, якщо

об’єкт регулювання потрібно буде не охоло­

джувати, а підігрівати (сховище для овочів на балконі, інкубатор)?

Завдання 3. Спроектуйте та змакетуйте автомат для поливання квітів.

електричне коло джерела світла замкнене.

Завдання 5. Спроектуйте автомат для охорони об’єкта. Можна використати датчик присутності, таймер, геркон (магнітокерований контакт) і магніт, джерело сповіщення про тривогу (дзвінок, сирену).

ро­

(або схему розташування датчиків) для

уникнення цих проблем?

Апаратно-програмна реалізація пристроїв

Найдоступнішим для освоєння й вико­

ристання як із метою навчання, так і з метою розроблення керованих персональним

комп’ютером автоматів є апаратно­програм­

ний комплекс Arduino. Arduino — це апаратно­програмна плат­

форма для побудови простих систем авто­

матики та робототехніки, що складається

з апаратної та програмної частин. Основними

компонентами Arduino є плата введення­ви­

ведення й первинного опрацювання та про­

грамне середовище розроблення (кодування)

й виконання коду.

Arduino можна використовувати як

для створення автономних інтерактивних

об’єктів, так і під’єднувати до програмно­

го забезпечення, що виконується на персо­

нальному комп’ютері (ПК). Плата Arduino (мал. 10) має аналогові й цифрові порти, до яких можна підключати пристрої (датчики або виконуючі механізми).

Програмне забезпечення системи встанов­

люється на комп’ютер так само, як і про­

грамне забезпечення для інших зовнішніх

пристроїв.

Кодування алгоритмів роботи пристроїв

в Arduino здійснюється мовою програмуван­

ня, спеціально розробленою для цієї платформи, але побудованою з дотриманням основних вимог до мов програмування

строїв. Завдання 1. Першою

жано запустити на Arduino

Код алгоритму (прийнята в Arduino назва програми — скетч), який забезпечує під’єднання світлодіода й подання на нього напруги з восьмого контакту роз’єму плати Arduino, подано нижче.

int led = 8;

// оголошення цілочислової змінної led і надання їй значення номера контакту, до якого під’єднано провідник void setup()

// обов’язкова процедура setup, що запускається на початку програми (оголошення процедур починається словом void)

{ // фігурна дужка початок процедури pinMode(led, OUTPUT);

// оголошення порту, led номер контакту, другий аргумент тип (спосіб використання) порту на вхід, уведення даних (INPUT) або на вихід (OUTPUT)

} // фігурна дужка закінчення процедури void loop()

// обов’язкова процедура loop, що запускається для повторення setup { digitalWrite(led, HIGH);

// команда подання високого рівня напруги на контакт led; led номер контакту, другий аргумент рівень HIGH або LOW delay(1000);

// команда очікування, аргумент час у мілісекундах digitalWrite(led, LOW);

// встановлення низького рівня на контакті led delay(); }

Завдання 2. Підключаємо до Arduino кнопку і світлодіод таким чином, щоб при натисненні кнопки світлодіод світився, а в іншому випадку — ні. Схема й програма знадобляться в майбутньому для управлін­

ня роботом на Arduino — після натискання кнопки (а вона іноді не одна) можуть виконуватися певні дії робота. Скетч використовуватимемо такий: int button = 2; int led = 8; void setup() { pinMode(led, OUTPUT); pinMode(button, INPUT); } void loop(){ if (digitalRead(button) == HIGH) { // зверніть увагу, що == (подвійне =) означає не присвоювання значення змінній, а виконання логічної операції порівняння digitalWrite(led, HIGH); } else { digitalWrite(led, LOW); } } Завдання 3. Підключаємо фоторезистор (фотоелемент) до плати Arduino. Світлодіод має

(с. 151). Скетч використовуватимемо такий:

int led = 13;

// змінна з

світлодіода int ldr = 0;

// і фоторезистора void setup()

// процедура setup { pinMode(led, OUTPUT); // вказуємо, що контакт led вихід } void loop()

// процедура loop { if (analogRead(ldr) < 800) digitalWrite(led, HIGH);

// читаємо аналоговий сигнал на контакті

ldr: якщо освітленість менше 800, то

вмикаємо світлодіод else digitalWrite(led, LOW);

// інакше вимикаємо }

Завдання 4. Підключення PIR­датчика (датчика руху) до Arduino та створення можливості автоматичного надсилання e­mail у разі спрацьовування датчика. Arduino зчитує покази інфрачервоного (ІЧ) датчика і при

виявленні руху подає комп’ютеру через порт

USB команду «відправити листа».

Подальше (у комп’ютері) опрацювання

сигналу, що надходить на комп’ютер від

Arduino, реалізуємо вже за допомогою про­

грами мовою Python або іншої. Але Arduino

надсилатиме повідомлення по USB в разі

кожного виявлення руху, а це може бути

досить часто. Якщо надсилати e­mail при

кожному спрацьовуванні датчика, то можна

отримати величезну кількість листів. Тому, якщо пройшло ще не дуже багато часу від по­

переднього сигналу про рух, надсилатимемо інше повідомлення («Занадто рано»).

Скетч використовуватимемо такий:

int pirPin = 7; int minSecsBetweenEmails = 60; // 1 хвилина long lastSend = -minSecsBetweenEmails * 1000; void setup()

{ pinMode(pirPin, INPUT); Serial.begin(9600); } void loop()

{ long now = millis(); if (digitalRead(pirPin) == HIGH)

{ if (now > (lastSend + minSecsBetweenEmails * 1000))

{ Serial.println(«MOVEMENT»); lastSend = now; // повідомлення «Рух» } else

{ Serial.println(«Too soon»); } // повідомлення «Занадто рано» } delay(500); } Розрізняти значення «MOVEMENT»

і «Too soon» має вже програма, запущена на

minSecsBetweenEmails

кладі воно становить 60 секунд, і листи

ми (скетча). У циклі використовується функція Millis() для того, щоб отримати кількість мілісекунд з таймера Arduino і

від попереднього спрацьовування датчика та надсилання на комп’ютер повідомлення «MOVEMENT» («Рух»). Якщо порівняння показує, що від минулого спрацьовування датчика пройшло занадто мало часу, то, незважаючи на те, що рух було виявлено, надсилаємо повідомлення «Too soon» («Занадто рано»).

Перед тим як кодувати мовою Python (або іншою) алгоритм

ни діелектрика із системою провідників. На

пластину нанесена речовина, електропровід­

ність якої залежить від вологості повітря.

Електричним параметром, чутливим до во­

логості, є опір чутливого елемента.

Використовуються й чутливі елементи, у яких внаслідок зміни вологості змінюється маса елемента, що коливається, тобто змі­

нюється частота власних коливань системи, яка і є електричним параметром, чутливим до вологості.

Термістор — напівпровідниковий резистор, опір якого залежить від температури.

Дві версії датчиків DHT мають однакові термістори і відрізняються між собою чутливими елементами для перетворення вологості на електричний параметр.

Характеристики датчиків DHT такі: DHT11:

• визначення вологості в діапазоні 20–80 %

• визначення температури від 0 °C до +50 °C

• частота опитування 1 раз на секунду DHT22:

• визначення вологості в діапазоні 0–100 %

• визначення температури від –40 °C до +125 °C;

• частота опитування 1 раз на 2 секунди.

Отже, характеристики датчика DHT22 кращі порівняно з DHT11, і тому він дорож­

чий. Знімати з датчиків покази частіше, ніж через 1–2 секунди,

Uno

утім така швидкодія достатня для більшості проектів.

Датчики DHT мають стандартні

DHT

Оскільки датчик DHT суттєво складніший, ніж ті, що вже розглянуто,

печення

DHT, яке

в бібліотеці за адресою https://github.com/ adafruit/DHT­sensor­library.

Звернення до послідовності

#include (підключити). Скетч використовуватимемо такий: #include «DHT.h»

// звернення до бібліотеки #define DHTPIN 2

// номер контакту, до якого під’єднано датчик

// у наступних рядках слід зняти коментар перед зверненням до коду, що відповідає наявному датчику і закоментувати інший

// Ініціюємо датчик DHT dht(DHTPIN, DHT22); // DHT dht(DHTPIN, DHT11); void setup() { Serial.begin(9600); ht.begin(); } void loop()

// Затримка на 2 с між запитами { delay(2000);

// Зчитуємо вологість float h = dht.readHumidity();

// Зчитуємо температуру float t = dht.readTemperature();

// Перевірка правильності зчитування if (isnan(h) || isnan(t)) { Serial.println(«Не вдається зчитати покази»); return; }

Serial.print(«Вологість: «+h+» %\t«+»Температура: «+t+» *C»); // Виведення отриманих даних }

Мал. 17. Повідомлення від датчика вологості й температури

Отже, використовуючи Arduino Uno, можна визначити значення параметрів навко­

лишнього середовища, передати ці значення на ПК і використати результати їх опрацю­

вання для регулювання параметрів — тем­

ператури, вологості, положення у просторі.

Визначте, аналізуючи малюнки 3 і на­

ступні, скільки аналогових датчиків можна

під’єднати до показаного на малюнку варі­

анта платформи Arduino.

Завдання 6. Серводвигун і його використання з платформою Arduino.

Серводвигун — це двигун, кутом повороту валу якого можна керувати. Від звичай­

ного двигуна він відрізняється тим, що йому

можна точно задати положення (у градусах),

у яке стане (або на який кут повернеться)

вал. Серводвигуни використовують для від­

творення рухів роботів.

Команда для серводвигуна має два па­

раметри: знак (напрям) повороту і значення

кута повороту.

Зверніть увагу на те, що виконання послідовності команд бібліотеки розпочинаєть­

зі вказівки #include.

#include <Servo.h> // використовуємо бібліотеку для роботи з сервоприводом Servo servo;

// оголошуємо змінну servo типу Servo void setup()

// процедура setup { servo.attach(10);

//

порту 10 }

18. Задіяння серводвигуна

void loop()

// процедура loop { servo.write(0);

// ставимо вал у 0 delay(2000);

// чекаємо 2 секунди servo.write(180);

// ставимо вал під 180 delay(2000); // чекаємо 2 секунди }

Крім платформи Arduino, існує ще кілька доступних для використання платформ, які можна застосувати для керування об’єктами. Однією з найдоступніших сьогодні є Raspberry Pi (розбери пай) — одноплатний комп’ютер, що був розроблений як бюджетна система для навчання інформатики. Згодом він набув набагато ширшого застосування й популярності, ніж очікували його автори. Випускається компанією Raspberry Pi Foundation (Велика Британія). Лише за п’ять років було продано понад 12 мільйонів пристроїв Raspberry Pi (мал. 19).

Мал. 19.

Крім того, для реалізації кожної з функцій, які можна запровадити за допомогою програмно­апаратних засобів, є й спеціалізовані системи й пристрої, технології, іноді на­

віть більш ефективні, ніж ті, що можуть бути реалізовані програмно­апаратним шляхом. Тому, створюючи проект обладнання деякого об’єкта засобами автоматизованого управління, слід здійснити пошук варіантів рішень, керуючись вимогами не тільки максимально можливої реалізації побажань, але й економічними, екологічними й етичними.

ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ «РОБОТИЗОВАНА СИСТЕМА “РОЗУМНИЙ ДІМ“»

«Розумна оселя» — це дім, де більшість дій, що виконують у звичайному будинку або квартирі вручну, виконується автоматично.

Керувати цим процесом можна за допомогою

лише одного пульта. Пультом може бути не­

звичний нині пристрій, а сенсорний монітор, на якому можна здійснювати регулювання різних функцій. До функцій «розумної оселі»

належать насамперед контроль за безпекою (автоматично відкривати/закривати ворота, вмикати систему відеоспостереження, сигналізацію тощо), регулювання важливих для

комфортного існування параметрів внутріш­

нього середовища — температури, вологості, освітлення тощо.

Для того щоб спроектувати і створити таку систему, потрібно виконати певні кро­

ки, відповісти на певні запитання, проаналізувати свої побажання й визначитися з мож­

ливостями їх реалізації.

I. Організаційно-підготовчий етап

Розпочинаємо з того, що визначаємо мету

вимог до майбутнього продукту проектної діяльності (корисна річ, виріб, технологія, їх сукупність)

орієнтовно так:

1. Побажання «Я хочу, заїжджаючи на подвір’я, не виходити з машини», формулюємо так:

в’їздні ворота мають бути обладнані електромеханічним пристроєм із дистанційним керуванням для відчинення/зачинення. 2. Побажання «Я хочу мати можливість бачити, що відбувається на подвір’ї, навіть перебуваючи за кордоном» формулюємо так: на подвір’ї (можливо, й у приміщеннях) мають

об­

ладнання, розробити план робіт щодо його

узгодження з іншими пристроями.

4. Побажання «Я хочу, щоб при виході

з будинку (квартири, іншого приміщення)

мені було нагадано, що в приміщенні зали­

шилися увімкненими потужні електроприлади (праска, обігрівач, кондиціонер тощо)»

формулюємо так: у системі електроживлення має бути

встановлено датчик споживаної потужності

і створено відповідну систему сповіщення. 5. Побажання «Я хочу, щоб системи «Ро­

зумної оселі» працювали завжди, незалежно

від системи електропостачання» формулю­

ємо так:

складники програмно­апаратного забезпечення системи «Розумної оселі» мають

живитися від джерела безперебійного електроживлення, можливо, із підзаряджанням від електромережі і/або сонячних батарей, отже, потрібно спланувати виготовлення або придбання відповідних засобів автоматики.

У такий спосіб мають бути записані й об­

говорені всі побажання. Завершення форму­

лювання вимог до продукту проектування (обладнання «розумної оселі») здійснюють

для кожної вимоги записом алгоритму ро­

боти пристрою і/або програмного засобу, що

їх реалізують.

Після того як сформульовано всі (або

майже всі) побажання щодо функцій, які

матиме система, можна переходити до на­

ступного етапу проектування.

II. Конструкторський етап

Мал. 20.

ється, тощо). Використовуюємо датчик руху (мал. 15, с. 155) і скетч: int lighter = 13; // змінна з номером

освітлення int mover = 1; // змінна з номером контакту

руху void setup()

{ pinMode(lighter, OUTPUT); pinMode(mover, INPUT); } void loop()

{ digitalWrite(lighter, LOW); delay(500); void loop()

{ if (mover == HIGH) digitalWrite(lighter, HIGH); delay(30000); else digitalWrite(lighter, LOW); } Реалізуємо такий алгоритм: Вимкнути

Найкоректнішим,

узгодити з вхідними параметрами майже всіх цифрових пристроїв, але

вартість датчиків разом з електронними сис­

темами досить велика.

Можна використати й аналоговий датчик струму з комплекту Arduino, вартість якого

також досить велика.

Тому завдання можна реалізувати простіше — шляхом використання датчиків струму, сигнал яких пропорційний сумі активної і ре­

активної складової. Таким датчиком може бути

простий трансформатор струму, до вторинної

обмотки якого під’єднано електронне реле, або випрямляч, від якого живиться соленоїд

із розміщеним усередині герконом. Подібну

конструкцію можна знайти в мережі Інтернет. У найпростішому випадку можна створити пристрій, алгоритм роботи якого полягає в логічному множенні двох сигналів «сила

струму більше порогового значення» і «вихід­

ні двері відкриваються», а результатом роботи якого буде світіння табло з повідомленням: «У квартирі увімкнено потужні споживачі

електрики». Для реалізації цього алгоритму

можна застосувати скетч, у якому закодова­

но поданий вище алгоритм з використанням операції логічного множення (&&):

void setup()

{ pinMode(13, OUTPUT); pinMode(2, INPUT); pinMode(3, INPUT); }

// 13-й контакт вихід на реле 2-й на вхід сигнал з дверей 3-й на вхід сигнал з геркона датчика споживаної потужності void loop(){

boolean Buttonl = digitalRead(2); boolean Button2 = digitalRead(3);

// надаємо двом змінним логічного типу значень з контактів 2 і 3 if(Buttonl && Button2)

// порівнюємо (перемножуємо) значення і перевіряємо результат digitalWrite(13, HIGH);

// якщо значення «істина», то подаємо на 13-й контакт високий рівень, вмикаємо попередження else digitalWrite(13, LOW); // інакше подаємо на 13-й контакт низький рівень

(мал. 18, с. 157).

вартості виконання робіт), зазначивши в ньому функціо­

1DFRduino UNO R3 1559 559

2Макетна плата (400 points) MB­102166 66

3Analog 50A Current Sensor (AC/DC)1455 455

4Relay Module 2 relay, 5V 277 154

5Waterproof DS18B20 Digital Temperature Sensor for Arduino 251 102

Знаючи вартість комплектуючих, можна

приблизно оцінити загальну вартість систе­

ми, до того ж розглянути різні варіанти.

Можливо, здійснити заміну деяких датчи­

ків і виконуючих механізмів, що працюють

з контролером Arduino, на спеціалізовані

модулі, для яких контролер непотрібний.

Таким чином можна використати контролер

з меншою кількістю входів і виходів, а отже — дешевший.

Наступним кроком конструювання буде створення ескізу розташування складових, який краще виконувати в масштабі, із до­

триманням правил креслення. Це необхідно для того, щоб оцінити відстані, на які по­

трібно прокладати лінії зв’язку та силові ка­

белі тощо, визначити розміри зон чутливості

датчиків присутності та ін. На цьому етапі додатково перевіряють

доцільність тих чи інших конструкторських

рішень. Наприклад, для вмикання освітлен­

ня в’їзних воріт та їх дистанційного відчи­

нення можна використати управління від

контролера Arduino, але для цього потрібно

прокласти чотири сигнальні лінії (до датчи­

ків і первинних виконавчих механізмів

За результатами опанування матеріалу

навчального модуля ви навчитеся використовувати здобуті знання у практичній діяльності.

Ви дізнаєтеся про:

• можливості систем автоматичного про­

ектування;

• галузі застосування систем автоматичного проектування;

• класифікацію систем автоматичного проектування та їхніх користувачів;

• особливості найпоширеніших систем автоматичного проектування.

• Ви навчитеся:

• добирати об’єкт проектування та аналізувати будову його деталей;

• виконувати кресленики деталей у системі автоматичного проектування;

• створювати 3D моделі об’єктів та окре­

деталей. Ви отримаєте:

• навички

об’єкта або алгоритму його функціонуван­

ня здійснюються в процесі взаємодії людини та комп’ютера.

Важко переоцінити значення автома­

тизації проектування для розвитку науки, техніки, народного господарства. Саме автоматизація проектування зумовлює можливість створення найскладніших технічних

об’єктів. Проектування потребує значних

затрат людських ресурсів і

часу,

автоматизація цього процесу дозволяє значно підвищити продуктивність роботи інженерівпроектувальників.

Наявність креслярської програми на персональному комп’ютері дуже полегшує роботу не тільки фахівців на підприємстві, а й викладачів та студентів у навчальному

закладі. Сьогодні набули поширення такі

системи автоматизованого проектування: Pro/ENGINEER, Solid Works, Auto CAD, КОМПАС 3D (мал. 2) та багато інших. Їхня

загальна назва — тривимірні системи. Про­

ектування відбувається на рівні тривимірних моделей із залученням конструкторсько­технологічних бібліотек.

CAE CAD

Використання комп’ютера значно полегшує підготовку конструкторських та інших графічних документів, звільняючи конструкторів від виконання рутинних і трудомістких

графічних операцій, скорочує термін виготов­

лення документів і покращує їхню якість.

Під час автоматизованого креслення створюють «електронний» еквівалент кресленика, а замість паперу і креслярських інструментів

використовують екран дисплея, клавіатуру і маніпулятор «миша».

Структурними складовими САПР є підсистеми, що забезпечують виконання певних

закінчених проектних завдань з отриманням

відповідних проектних рішень і документів. Компоненти багатофункціональних САПР традиційно групуються в три основні блоки:

• САD — система конструювання (Computer Aided Design) — модулі цього блока призначені переважно для виконання графічних робіт;

• САМ — виробництво за допомогою

комп’ютерів (Computer Aided Manufac­

Mechanical Desktop, Solid Works, Atodesk Inventor,

ArchiCАD, Autodesk Architectural Desktop R2, Allplan

Перші САПР були переважно промисловими і функціонували

turing) — вирішення завдань технологічної підготовки виробництва;

• САЕ — аналітично­розрахункова підсистема (Computer Aided Engineering) — виконання інженерних розрахунків,

перевірки проектних рішень.

Класифікація САПР і їхніх користувачів За функціональним призначенням

поділяють

Залежно від виконуваних функцій

можуть значно відрізнятися за структурою, інтерфейсом користувача, швидкодією тощо. За спеціалізацією САПР поділяють на:

• унікальні (спеціально створені для проектування важливих і складних об’єктів); • спеціалізовані (використовують у рамках певних підприємств);

• універсальні (загального використання, наприклад, AutoCAD).

CorelDraw, Adobe Illustrator, 3D Studio

8 Оцінка проекту

7

9 Розробка проектної документації

J Планування технологічних процесів

6 Розробка

Мал. 5. Життєвий цикл виробу

Користувачів САПР поділяють на:

• користувачів­розробників (основні ви­

моги — знання інформаційних технологій

та особливостей галузі);

• користувачів­супровідників (мають зна­

ти методологію побудови САПР у загальних рисах, уміти працювати з підсистемами);

• користувачів­проектувальників (потріб­

ні знання в предметній сфері та вміння під­

готувати вхідну інформацію).

Основні поняття процесу проектування Сучасні підприємства не зможуть існувати в умовах ринкової економіки, якщо не випускатимуть нову продукцію вищої якості, нижчої

якості продукції

cycle). Приклад життєвого

ведено на малюнку 5. Прямокутники, намальовані суцільними лініями, представляють

споживачів, які

відділ маркетингу, і закінчується повним описом продукту й розробкою проектної документації. Процес виробництва

Мал. 6. AutoCAD

Система комп’ютерної графіки AutoCAD

Система AutoCAD, створена компанією Autodesk, сьогодні є найпоширенішою графічною системою автоматизованого проекту­

вання в промисловості (мал. 6).

Перша версія AutoCAD вийшла 1982 року

і працювала в середовищі DOS. Успіх систе­

ми зумовлений прийнятою під час її розробки

концепцією системи з відкритою архітектурою. Урешті широкі функціональні можли­

вості AutoCAD перетворили цю систему на

стандарт у класі систем автоматизованого технічного проектування та виконання креслярських робіт.

Останні версії AutoCAD містять засоби

проектування, моделювання та візуалізації

Мал. 7.

елементи кресленика, зокрема:

• тип і точність представлення одиниць;

• параметри інструментів і властивості;

• організація шарів;

• основні написи, рамки й логотипи;

• розмірні стилі;

• текстові стилі;

• типи ліній і товщини ліній;

• стилі друку.

У папці Установки програми містяться

Програмне середовище КОМПАС-3D

КОМПАС­3D розроблений спеціально для операційного середовища MS Windows і повною мірою використовує всі його можливості та переваги, надаючи користувачеві максимальну ефективність і зручність у роботі.

Ця програма містить:

1) графічний редактор (мал. 8);

2) систему проектування специфікацій;

3) конструкторсько­технологічну бібліотеку;

4) систему тривимірного твердотілого мо­

делювання (мал. 9);

5) утиліти обміну з AutoCAD.

У середній школі КОМПАС­3D викорис­

товують у викладанні курсів інформатики, технології, креслення, геометрії. Система

має зручні засоби введення і редагування

об’єктів. Отже, цю систему можна розгля­

дати як основний інструмент безперервної

освіти

цтві, архітектурі.

1. Робота з вікнами

Запустити Компас­3D можна будь­яким відомим вам способом. Система розміщується: C:\Program Files\КОМПАС­3D. Наприклад, запустіть КОМПАС­3D, двічі

ши на ярлик системи. Після запуску

ловне вікно системи.

кладною програмою для Windows, його вікно має стандартні елементи управління (мал. 10, с. 168).

Рядок меню розташований у верхній частині програмного вікна, одразу під рядком заголовка. У ньому розташовані всі основні підрозділи меню системи. У кожному з них зберігаються пов’язані з ним команди. Панель управління

Панель інструментів

Поточний

столу або меню Пуск.

Відкриється діалогове вікно New document (Новий документ) (мал. 11). Для створення нового файла документа потрібно обрати тип файла, з яким ми будемо працю­

вати: Drawing (Кресленик), Fragment (Фрагмент), Bom (Специфікація), Assembly (Збірка), Part (Деталь) або в меню обрати команду File–New (Файл–Створити) (Ctrl+N).

Для створення кресленика потрібно обрати Drawing (Кресленик) у вікні New document (Новий документ), а для створення тривимірного об’єкта вибрати Part (Деталь).

Геометричні побудови Слід відкрити новий документ командою File–New–Drawing (Файл–Створити–Кресленик) (мал. 12).

Із розширеного меню панелі інструментів Geometry (Геометрія) вибрати команду Horizontal Line (Горизонтальна (допоміжна) лінія). Для цього натиснути

миші на трикутник, розташований

нижньому куті. Відкриється

Мал. 13.

горизонтальна

поля кресленика та кліком миші зафік­

положення. Із цього ж меню обрати команду Vertical Line (Вертикальна лінія). Установити її приблизно посередині поля

кресленика та кліком миші зафіксувати по­

ложення. Для побудови паралельних, гори­

зонтальних і вертикальних прямих із розширеного меню обрати команду Parallel Straight Line (Паралельна лінія).

Примітка. За замовчуванням система

пропонує побудову двох прямих, розташо­

ваних на заданій відстані з обох боків від ба­

зового об’єкта. Якщо потрібно створити одну

паралельну пряму, то можна скористатися

кнопкою One/Two Straight Line (Одна/Дві

лінії) в Object parameters line (Рядок пара­

метрів об’єктів).

Як базову пряму, відносно якої потріб­

но будувати паралельні, указати допоміжну

вертикальну пряму, побудовану раніше. Підвести курсор до вертикальної лінії, натиснути на ній лівою кнопкою миші. З’являться

фантомні лінії, які будуть переміщати­

Мал. 14. Побудова відрізка

Мал. 15. Побудований

(мал. 13).

розширеного меню інструментальної панелі Geometry (Геометрія) вибрати

ду Segment (Відрізок).

кнопкою миші на трикутник, розташований у правому нижньому куті команди Segment (Відрізок). Відкриється розширене меню команди. Не відпускаючи лівої кнопки миші, перемістити курсор до потрібної піктограми Segment (Відрізок) та відпустити кнопку (мал. 14).

вершинами допоміжних прямих побудувати прямокутник. Установити курсор миші в першій

Проставляння розмірів Активувати команду для проставляння розмірів можна командою меню Tools/ Dimensions (Інструменти/Розміри) або на­

тисканням кнопки Dimensions (Розміри) на

панелі інструментів. Для введення лінійних розмірів потрібно послідовно вказати дві

прямокутника, потім точку положення роз­

мірної лінії, що також визначає й розміщення розмірного напису (мал. 17, а).

Для введення радіальних розмірів спочатку слід указати базове коло, а потім точку, що визначає положення розмірного напису (мал. 17, б).

Вправа 2. Кресленик кухонної лопатки (мал. 18, а) Створити

документ Drawing (Кресленик). Налаштувати параметри

із вкладки Geometry (Геометрія) інструмент Segment (Відрізок) і по побудованих допоміжних лініях провести відрізки (мал. 18, б). Відносно верхньої прямої лінії провести вниз паралельну лінію на відстані 20 мм. Вибрати інструмент Circle (Коло)

Вправа 3. Кресленик декоративної тарілки

Створити новий документ Drawing (Кресленик). Із розширеного меню панелі інстру­

ментів Geometry (Геометрія) вибрати ко­

манду Rectangles (Прямокутник). В Object parameters line (Рядок параметрів об’єктів) указати висоту й ширину 190 мм, обрати пункт With Axes (Із осями). У робочому полі

побудувати квадрат. Із розширеного меню ін­

струментальної панелі Geometry (Геометрія)

вибрати команду Circle (Коло), вписати коло (діаметр 190 мм) у квадрат (мал. 19).

Щоб розбити коло на довільну кількість

однакових частин, скористаємося інструментом Points on Line (Точки по кривій).

Із розширеного меню інструментальної панелі Geometry (Геометрія) вибрати коман­

ду Points on Line (Точки по кривій). У рядку Object parameters line–Numbers of Portions

(Рядок параметрів об’єктів–Кількість ділянок)

ввести значення 24, вибрати коло, яке потріб­

що дозволяє вводити плавні лінії. Із вклад­

ки Geometry (Геометрія) обрати інструмент Spline by points (Крива Безьє), на перетині

кіл і ліній указати першу точку та побуду­

вати по перетинах навколо кола криву, за­

мкнувши її, у рядку Object parameters (Ря­

док параметрів об’єктів) обрати Create Object

(Створити об’єкт). Так само за допомогою

інструмента Spline by points (Крива Безьє)

побудувати інші криві (мал. 21, с. 171). До­

даткові кола можна видалити, для цього слід

виділити коло, яке потрібно видалити (воно

перефарбується в зелений колір), та натис­

нути Delete (мал. 22, с. 171).

Основи твердотілого моделювання

Твердотіле моделювання , або моде -

лювання твердих тіл, — це математичне та комп’ютерне моделювання тривимірних твердих тіл з урахуванням їхніх фізичних

властивостей.

Твердотіла модель являє собою об’єкт, що займає певну частину простору. Завжди

можна точно сказати, чи знаходиться точка всередині твердого тіла, на його поверхні або

поза тілом. Основними елементами твердого тіла є грань, ребро, вершина, тіло деталі.

Твердотіле моделювання передбачає за­

лежність між параметрами, коли зміна одно­

го з параметрів (наприклад, довжини елемента) призводить до відповідної перебудови всіх параметрично пов’язаних елементів.

Загальноприйнятим порядком моделю­

вання твердого тіла є послідовне виконання

операцій об’єднання, вирізання й перетинан­

ня над об’єктами (сферами, призмами, циліндрами, конусами, пірамідами тощо).

Програма КОМПАС­3D призначена для

створення тривимірних моделей, окремих де­

талей і складальних одиниць. Програма має

багато функцій роботи з проектами, підтримує тривимірне твердотіле моделювання.

тривимірному твердотілому моделю­

переміщення ескіза вздовж зазначеної напрямної; • побудова тіла за кількома перетинами ескіза.

Вправа 4. Створення тривимірної моделі кухонної лопатки Відкрийте новий документ у програмі Компас командою File–New–Part (Файл–Створити–Деталь) (мал. 23).

Побудову тривимірної моделі деталі розпочинають зі створення

форматованого елемента.

рактерними точками). Натиснути на кнопку Sketch (Ескіз) на панелі поточного стану. XY Plane (Площина XY), у якій буде створюватися ескіз деталі, стане паралельно до екрана. Щоб створити допоміжні прямі, по яких буде будуватися ескіз, на інструментальній панелі Geometry (Геометрія) слід вибрати Horizontal Line (Горизонтальна (до­

Мал. 23. Новий документ

Мал. 24. Ескізи

поміжна) лінія) та створити на основі горизонтальну пряму. З вкладки Straights lines (Допоміжна лінія) обрати команду Parallel

Straight Line (Паралельна лінія) та віднос­

но горизонтальної прямої створити прямі

в одному напрямку на відстані 25, 30, 60, 65 мм. Із розширеного меню інструменталь­

ної панелі Geometry (Геометрія) вибрати

Vertical Line (Вертикальна лінія) та посере­

дині основи створити пряму. Обрати Parallel Straight Line (Паралельна лінія) та відносно

вертикальної прямої створити прямі у два

напрямки на відстані 5, 7, 9 мм. Вибрати

інструмент Segment (Відрізок) і побудувати

відповідні відрізки. Із розширеного меню ін­

струментальної панелі Geometry (Геометрія)

вибрати команду Circle (Коло), побудувати

коло діаметром 10 мм. Непотрібні лінії кола

витерти за допомогою команди Edit–Trim line (Редагування–Усікти криву). Ескіз го­

товий. Натиснути на кнопку Sketch (Ескіз), щоб вийти з вікна побудов (мал. 24). В інструментальній панелі вибрати Extrude (Операція Видавлювання) установити параметри: Forward direction (Прямий на­

прямок), At Distance (На відстані), Distance1 (Відстань1) — 5 мм. Натиснути Create Object (Створити

Rotate

Мал. 25.

в Model Tree (Дереві

Plane (Площина XY).

відрізок завдовжки 10 мм (попередньо можна скористатися допоміжними прямими). Паралельно до відрізка провести

Geometry (Геометрія) обрати команду Arc–Arc by 2 Points (Дуга–Дуга по 2 точках). Як точку 1 указати вершину 1 прямокутника, зазначити радіус 11 мм, Direction–Counter Clockwise (Напрямок–Проти годинникової стрілки). Програма запропонує дві дуги на вибір, лівою кнопкою миші вибираємо

25 мм. Вибрати команду Edit Part (Редагування деталі) Change position (Дзеркальне відображення). Як тіло в дереві побудов указати Extrude (Операція Видавлювання), як

площину — Offset Plane (Зміщена площина).

Створиться копія ніжки. Вибрати верхню грань побудованої ніжки та вказати в меню

Sketch (Ескіз). За допомогою інструмента Rectangles (Прямокутник) (висота 57 мм, ширина 14 мм) створити сидіння. Вийти з меню Sketch (Ескіз).

Вибрати операцію Edit Part (Редагування деталі)–Extrude (Операція Видавлювання)–At Distance (На відстані) 3 мм Forward direction (Прямий напрямок). Щоб заокруглити кути, скористатися операцією Fillets (Заокруглення).

Вибрати операцію Edit Part (Редагування деталі)–Fillets (Заокруглення) та вказати радіус 1 мм та кути на деталі. Створити перемички між ніжками. Вибрати бічну грань ніжки та натиснути Sketch (Ескіз). Посередині побудувати прямокутник. Вийти з меню Sketch (Ескіз). Вибрати операцію Extrude

(Операція Видавлювання), Both Direction (Два напрямки), Distance1 (Напрямок1)

50 мм, Distance2 (Напямок2) 5 мм, Create Object (Створити об’єкт). У робочому вікні натиснути праву кнопку миші та вибрати

з контекстного меню пункт Model Properties (Властивості).

На панелі Model Properties (Властивості) вибрати Color (Колір)–Brown (Коричневий), у вкладці MP Parameters (Параметри МП) обрати Material–Select material from list–Nonmetals–Wood (Неметали–Деревина). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт). Лавочка готова (мал. 26).

можуть працювати паралельно. Наприклад, компанія Dassault Systemes

Dassault Systemes,

завдання Творити — це створювати

побудувати 3D ­ модель у системі САПР КОМПАС­3D (за потреби можна змінювати елементи конструкції).

ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ «КОМП’ЮТЕРНЕ

ПРОЕКТУВАННЯ РУЧНОГО ЗАЖИМУ (СТРУБЦИНИ)»

І. Організаційно-пошуковий етап

1. Визначення теми та завдань проекту У сучасному виробництві дуже поширені системи автоматизованого проектування, які дозволяють проектувати вироби

меншими витратами часу та ресурсів.

2.

бів. Також струбцини необхідні у шкільній майстерні, де їх можна застосовувати під час складання та склеювання виробів з деревини. Ручний зажим має бути простим за конструкцією,

Schraube

цини

Складаються з металевої шини, на якій встановлені нерухома й рухома губки. Іноді нерухома губка є продовженням шини. На рухомій губці встановлюють підтискний гвинт із дерев’яною, пластиковою або металевою рукояткою.

II. Конструкторсько-технологічний етап

1. Вибір системи автоматичного проектування Програмні продукти системи КОМПАС широко використовують у навчальному процесі багатьох вищих і середніх навчальних закладів України та країн Європи. Отже, систему КОМПАС можна розглядати як

основний інструмент безперервної графічної

освіти — від середньої школи до диплом­

ного проектування, яка має низку переваг: простоту освоєння й застосування системи, зручний інтерфейс, доступність навчальної

версії, що не потребує матеріальних витрат, та невисоку вартість повної версії, велику

кількість навчально­методичних матеріалів, прийнятні для навчальних закладів системні

вимоги до обладнання, широке застосування в усіх галузях промисловості.

Для застосування в навчанні програма

КОМПАС має такі переваги:

•розумілий та зручний інтерфейс;

• велика функціональність;

• наявність навчальної версії програми;

• наявність навчальних матеріалів у ме­

режі Інтернет;

• проста в опануванні.

Цінність віртуального моделювання по­

лягає в тому, що ця діяльність привчає

до самостійної практичної роботи, заохочує

до створення нового або вдосконалення існуючого виробу, дає уявлення щодо перспектив

його застосування, формує мотиви для вибору професії.

2. Конструювання Послідовність виконання 3D­моделей деталей та виробу

1. Запустити програму Компас­3D.

2. Вибрати команду створення деталі File–New–Part (Файл–Створити–Деталь).

3. Вибрати в дереві моделі ZX Plane (Площину ZX).

4. На геометричній панелі побудови вибрати Circle (Коло).

5. Ввести параметри кола: Center (Координати центра): 0, 0; Diameter (Діаметр)

4 мм. Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

6. Закінчити редагування Sketch (Ескіз).

7. На панелі редагування деталі вибрати Extrude (Операція Видавлювання).

8. У вікні Параметри на вкладці Extrude (Операція Видавлювання) установити параметри: Reverse Direction (Зворотне спрямування); Distance1 (Відстань1) 30 мм; Thin Wall (Тонка стінка)–None (Немає). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

9. Вибрати в дереві моделі ZX Plane (Площину ZX).

10. На панелі 3D Lines (Просторові криві) вибрати операцію Cylindrical Spiral (Спіраль циліндрична).

11. Установити параметри: Snap Point (координати точки прив’язки) — 0, 0; Revolution (Число витків) 15; Step (крок) 2 мм; Diameter (Діаметр) 10 мм. Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт) (мал. 29).

12. Вибрати в дереві моделі XY Plane (Площину XY).

13. На геометричній панелі побудови вибрати Circle (Коло).

14. Ввести параметри кола: Center (Координати центра): 5, 0; Diameter (Діаметр) 1 мм. Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

15. Закінчити редагування Sketch (Ескіз).

16. Виділити Sketch2 (Ескіз2) у дереві моделі, на панелі редагування деталі вибрати Sweep (Кінематична операція).

17. У вікні Parameters (Параметри) на вкладці Sweep (Кінематична операція) вибрати кнопку Path (Траєкторія) і виділити

Мал. 29. Кресленик пружини

Мал. 30. Застосування кінематичної операції

в дереві моделі Cylindrical Spiral1 (Спіраль

циліндрична1) (мал. 30).

Установити параметри: Thin Wall (Тонка стінка)–None (Немає) і натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

18. На екрані програми має з’явитися зображення моделі шківа і пружини.

19. Вибрати ліву грань шківа, вибрати команду у вкладці Construction Geometry (Допоміжна геометрія) Offset Plane (Зміщена площина). Установити такі параметри: Offset Direction (Напрямок зсуву) — Forward direction (Пряме); Distance (Відстань) 0 мм. Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

20. Вибрати в дереві моделі Offset Plane1 (Зміщена площина1) і включити режим Sketch (Ескіз).

21. На геометричній панелі Geometry (Геометрія) побудови вибрати введення Segment (Відрізок).

22. Ввести параметри відрізка: Start Point (Координата початку): –6.7, 2; End Point (координата кінця): 6.7, 2; Style (стиль лінії)–Normal (Основна). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

Ввести параметри відрізка: Start Point (Координата початку): –6.7, –2; End Point (координата кінця): 6.7, –2; Style (стиль лінії)–Normal (Основна). Натиснути кнопку

Create Object (Створити об’єкт).

23. На геометричній панелі побудови вибрати введення Arc by 2 Points (Дуги по двох точках).

24. З’єднати початок і кінці відрізків за допомогою дуг (мал. 31).

Мал. 31. Побудова дуг та відрізків

25. Закінчити редагування ескіза (повторно натиснути на кнопку Sketch (Ескіз)).

26. На панелі редагування деталі вибрати Extrude (Операція Видавлювання).

27. У вікні Параметри на вкладці Операція видавлювання встановити параметри: Forward direction (Прямий напрямок); Distance (Відстань) 1 мм; Thin Wall–None (Тонка стінка–Немає). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

28. Вибрати праву грань шківа, вибрати команду у вкладці Construction Geometry (Допоміжна геометрія) Offset Plane (Зміщена площина). Установити такі параметри: Offset Direction (Напрямок зсуву) — Forward direction (Пряме); Distance (Відстань) 0 мм. Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

29. Вибрати в дереві моделі Offset Plane2 (Зміщена площина2) і включити режим Sketch (Ескіз).

30. На геометричній панелі Geometry (Геометрія) побудови вибрати введення відрізків Segment (Відрізок).

31. Ввести параметри відрізка: Start Point (координата початку): –6.8, 3; End Point (Координата кінця): 13.5, 3; Style (Стиль лінії)–Normal (Основна). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

Ввести параметри відрізка: Start Point (Координата початку): –6.8, –3; End Point (Координата кінця): 13.5, –3; Style (Стиль лінії)–Normal (Основна). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

Ввести параметри відрізка: Start Point (Координата початку): –13.5, 3; End Point

Мал. 32. Ескіз верхньої

(Координата кінця): 13.5, –3; Style (Стиль лінії)–Normal (Основна). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

32. На геометричній панелі побудови

Geometry (Геометрія) вибрати введення Arc by 2 Points (Дуги по 2 точках).

33. З’єднати початок перших двох відрізків за допомогою дуг по двох точках.

34. Закінчити редагування ескіза (по­

вторно натиснути на кнопку Sketch (Ескіз)) (мал. 32).

35. На панелі редагування деталі вибрати Extrude (Операція Видавлювання).

36. У вікні Parameters (Параметри) на вкладці Extrude (Операція Видавлювання)

встановити параметри: Distance1 (Відстань1) 3 мм; Thin Wall–None (Тонка стінка–Немає).

Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

37. Вибрати праву грань корпусу, вибрати команду у вкладці Construction Geometry (Допоміжна геометрія) Offset Plane (Зміщена площина). Установити такі параметри: Offset Direction (Напрямок зсуву) — Forward direction (Пряме); Distance1 (Відстань1) 0 мм. Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

38. Вибрати в дереві моделі Offset Plane3 (Зміщена площина3) і включити режим Sketch (Ескіз).

39. На геометричній панелі побудови вибрати введення кіл Circle (Коло).

40. Ввести параметри кола: Center (Координати центра): 0, 0; Diameter (Діаметр) 4 мм. Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

33. Заокруглення

41. Закінчити редагування ескіза (повторно натиснути на кнопку Sketch (Ескіз).

42. На панелі редагування деталі вибрати Extrude (Операція Видавлювання).

43. У вікні Parameters (Параметри) на вкладці Extrude (Операція Видавлювання) установити параметри: Forward direction (Прямий напрямок); Distance1 (Відстань1) 12 мм; Thin Wall–None (Тонка стінка–Немає). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

44. Вибрати другий торець (дальній) шківа і на панелі редагування деталі. Вибрати Fillet (Операція округлення).

45. Установити такі параметри: Radius (Радіус заокруглення) 1 мм.

46. Вибрати в дереві моделі ZY Plane (Площину ZY).

47. На геометричній панелі Geometry (Геометрія) побудови вибрати Circle (Коло).

48. Ввести параметри кола: Center (координати центра): 0, –40; Diameter (Діаметр) 2 мм. Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

49. Закінчити редагування ескіза (повторно натиснути на кнопку Sketch (Ескіз)).

50. На панелі редагування деталі вибрати Extrude (Операція Видавлювання).

51. У вікні Parameters (Параметри) на вкладці Extrude (Операція Видавлювання) установити параметри: Both Directions (Два напрямки); Distance1 (Відстань1) 15 мм; Thin Wall–None (Тонка стінка–Немає). Натиснути кнопку Create Object (Створити

52. За допомогою Fillet (Операція

53. Вибрати нижню межу корпусу і вибрати команду у вкладці Construction Geometry (Допоміжна геометрія) Offset Plane (Зміщена площина). Установити такі параметри: Offset Direction (Напрямок зсуву)–Forward direction (Пряме); Distance1 (Відстань1) 0 мм. Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

54. Вибрати в дереві моделі Offset Plane4 (Зміщена площина4) і включити режим Sketch (Ескіз).

55. На геометричній панелі Geometry (Геометрія) побудови вибрати Segment (Відрізок).

56. Ввести параметри відрізка: Start Point (Координата початку): –3, 21; End Point (Координата кінця): –3, –33; Style (Стиль лінії) — Normal (Основна). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

Ввести параметри відрізка: Start Point (Координата початку): –3, –33; координата кінця: 3, 21; стиль лінії — Основна. Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

Ввести параметри відрізка: Start Point (Координата початку): 3, 21; End Point (Координата кінця): –3, 21; Style (Стиль лінії) — Normal (Основна). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

Ввести параметри відрізка: Start Point (Координата початку): –3, –33; End Point (Координата кінця): 3, –33; Style (Стиль лінії) — Normal (Основна). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

57. Закінчити редагування ескіза (повторно натиснути на кнопку Sketch (Ескіз)).

58. На панелі редагування деталі вибрати Extrude (Операція Видавлювання).

59. У вікні Parameters (Параметри) на вкладці Extrude (Операція Видавлювання) установити параметри: Forward direction (Прямий напрямок); Distance1 (Відстань1) 3 мм; Thin Wall–None (Тонка стінка–Немає). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт) (мал. 34).

60. Вибрати ліву грань корпусу та обрати команду у вкладці Construction Geometry (Допоміжна геометрія) Offset Plane (Зміщена площина). Установити такі параметри: Offset Direction (Напрямок зсуву)–Forward direction (Пряме); Distance1 (Відстань1) 0 мм. Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

61. Вибрати в дереві моделі Offset Plane5 (Зміщена площина5) і обрати команду у вкладці Change position (Дзеркальне відображення). Натиснути кнопку Create Object (Створити об’єкт).

62. На екрані програми має з’явитися зображення ручного зажиму (мал. 35).

63. Зберегти отриману модель на диску під ім’ям: Ручний зажим.m3d.

64. Вибрати створення кресленика: формат А4 File–New–Drawing (Файл–Створити–Креслення).

65. Вибрати в меню програми вставку головних виглядів із моделі Ручний зажим. m3d Insert–Model View–Standard (Вставлення–Вигляд із моделі–Стандартні–Вибір файла).

66. Розмістити три види посередині кресленика (мал. 36).

67. Проставити основні розміри на кожному з видів. Заповнити основні написи кресленика.

III. Завершальний етап

1. Досягнення мети проекту Спроектована

2.

Мал.

3.

За результатами опанування матеріалу

навчального модуля ви навчитеся використовувати здобуті знання у практичній діяльності.

Ви дізнаєтеся про:

• види конструкторських документів;

• особливості побудови креслеників (у тому числі технічних);

• основні методи проеціювання предметів;

• вимоги до видів на кресленику;

• особливості виконання на креслениках розрізів та перерізів. Ви навчитеся:

• розпізнавати основні види графічних конструкторських документів;

• будувати проекції предметів на площини проекцій;

• визначати раціональну кількість видів на кресленику;

• компонувати зображення на кресленику;

• виконувати кресленики деталей

Графічне зображення

графічне відображення

кресленика, що складається

штрихів, точок і виконується олівцем або тушшю. Основним графічним зображенням є кресленик деталі (виробу) (мал. 1).

Кресленик — графічний конструкторський документ, що містить зображення виробу, визначає його конструкцію та містить дані, згідно з якими розробляють, виготовляють, контролюють, монтують, експлуатують та ремонтують виріб. Одним із видів креслеників є наочне зображення (мал. 2).

виконане спрощено — від руки, без застосування креслярських інструментів

але з дотриманням пропорцій між частинами виробу. Таке зображення призначене для разового використання. Його називають

ескізним конструкторським документом або, по­іншому, ескізом (мал. 3, в, г). За допомогою ескіза втілюють на папері свої ідеї архітектори, проектувальники, конструктори, раціоналізатори. Для виробів, які містять велику кількість деталей, необхідно

у вигляді кресленика, який являє собою зображення складальної

що обов’язкові до виконання в цій країні. Система конструкторської документації (скорочено СКД) — це комплекс національних стандартів, які встановлюють взаємопов’язані правила розроблення, оформлення та обігу

конструкторської документації. В Україні СКД ґрунтується на Єдиній системі конструкторської документації (скорочено ЄСКД), тобто комплексі державних та міждержавних стандартів, що застосовують у машинобудівному кресленні та інших

галузях.

Лінії креслеників

Лінії є основними елементами графічної

мови, з їх допомогою здійснюють обмін ін­

формацією не тільки в техніці, а й в інших галузях діяльності людини. Так, у швейно­

му виробництві використовують різні типи

ліній для виконання викрійок, що являють собою кресленики розгорток деталей одягу (мал. 4, а). У картографії, топографії лі­

нії також мають великий смисловий зміст, умовно позначаючи паралелі та меридіани, межі материків, держав, шарів атмосферних мас тощо (мал. 4, б).

Кожна лінія має своє призначення. Державним стандартом встановлено дев’ять ти­

штрихпунктирна з двома точками, розімкнена.

Приклад застосування різного типу

подано на малюнку 5.

Написи на креслениках

Важливою складовою

Нанесення розмірів на кресленик

Для того щоб за креслеником можна було

зробити висновок про величину зображеного виробу або будь­якої його частини, на нього

наносять розміри (мал. 7, а).

Розміри поділяють на лінійні (довжина, ширина, значення радіуса, діаметра тощо)

та кутові (розміри кутів). Процес нанесення

розмірів складається з двох операцій: про­

ведення виносних і розмірних ліній та на­

писання розмірного числа.

Важливо знати! Загальна кількість роз­

мірів має бути мінімальною, але достатньою

для виготовлення виробу.

Залежно від розміру зображення, винос­

на лінія може виходити за стрілку на 1–5 мі­

ліметрів. Стрілка має дотикатися до виносної

лінії (мал. 7, б).

Розмірну лінію з обох боків обмежують

стрілками. Під час нанесення виносних лі­

ній, вони не повинні розділятися й перети­

натися (мал. 8).

розміри

може бути більшим або меншим від самої деталі. Про таке зображення говорять, що воно виконане в масштабі. У загальному значенні масштаб — це співвідношення розмірів

Масштаб — це число, що може бути

більше одиниці, і його називають масштабом збільшення (наприклад, 2:1), число менше за одиницю — масштабом зменшення (наприклад, 1:2). Масштаб зі співвідношенням 1:1 називають масштабом натуральної

величини.

Інакше кажучи, масштаб — це співвідношення розмірів предмета, зображеного на кресленику, до його дійсних розмірів. Масштаб на графічних зображеннях позначають літерою М, наприклад: М1:1; М1:2; М2:1.

Важливо знати! За будь­якого масштабу

на кресленику проставляють дійсні розміри, тобто розмірні числа, які вказують натуральні розміри зображеного предмета.

Аналіз графічного складу зображень на креслениках

Контури зображень предметів на крес­

лениках утворюються прямолінійними та криволінійними відрізками. За допомо­

гою прямолінійних відрізків відображають обриси різних геометричних фігур, сторони

яких можуть бути паралельними, перпендикулярними або утворювати між собою різні кути. Криволінійні відрізки найчастіше є дугами кіл.

Кожна геометрична побудова визначає взаємне положення

тіл. Так, будинок має форму чотирикутної призми, бджолині соти та альтанка мають форму шестигранної призми. Єгипетські піраміди та гірські кристали відповідають формі піраміди, а форму циліндра нагадують ангари, домашній посуд. Форму конуса ми можемо побачити, розглянувши зерносховища, терикони, деревні насадження тощо

(мал. 13, а ) утворена з поєднання циліндричного стрижня і шестигранної головки, а валик утворився в результаті додавання до циліндра іншого циліндра менших розмірів (мал. 13, б ).

Щоб визначити форму предмета (наприклад, підставки) на кресленику, його уявно

розчленовують на окремі складові частини, що мають форму простих геометричних тіл (мал.

Особливості утворення креслеників у системі прямокутних проекцій

У світлу й сонячну погоду ми зазвичай спостерігаємо утворення тіні від об’єктів — темного відбитка на дорозі, стіні або екрані, внаслідок освітлення об’єкта з протилежного боку (мал. 15).

Властивість утворення тіні від освітлених

предметів застосовують у кресленні. Для того щоб виготовити виріб, необхідно мати його графічне зображення. Із цією метою в крес­

ленні використовують природні способи утво­

рення тіні.

Утворення зображення предмета на кресленику уявними проекційними променями

називають проеціюванням.

Якщо за джерело світла взяти лампу, віддалену на значну відстань від об’єкта, то можна говорити про те, що контур предмета та контури тіні будуть однаковими за роз­

мірами (мал. 16, а). У випадку близько роз­

міщеного джерела світла, тінь буде більшою

за предмет (мал. 16, б).

Якщо проеціюючі промені паралельні

між собою (мал. 16, а), то проеціювання нази­

вають паралельним, а одержану проекцію

паралельною. Якщо уявні проеціюючі промені

виходять з однієї точки, то таке проеціюван­

ня називається центральним (мал. 16, б).

Для того щоб отримати уявлення про

предмет, його проеціюють на площини.

У кресленні використовують три площи­

ни проекцій: горизонтальну, фронтальну

й профільну. Кількість проекцій

Отже, вид (предмета) — це зображення

повернутої до спостерігача видимої частини

предмета.

Для будь­якого предмета можна отримати три види (мал. 18, а).

Для цього перед площинами проеціюван­

ня розміщують предмет Його розташовують так, щоб якомога більше число граней були паралельними або перпендикулярними до площин проеціювання (мал. 18, б). Щоб отримати

прямокутні проекції зображуваного предмета на фронтальній V, профільній W та гори­

зонтальній H площинах, необхідно провес­

ти проеціювальні промені перпендикулярно

до цих площин. З’єднавши точки перетину

на площинах, отримаємо, відповідно, фронтальну, профільну та горизонтальну проекції.

Побудова видів. Вимоги до головного виду

а перед розміром діаметра кульової части­

ни написати «сфера», то стає очевидним, що одне це зображення повністю визначає і форму, і розміри цієї деталі, а отже, інших

зображень не потрібно.

Якщо ж циліндричний кінець деталі перетворити на паралелепіпед із квадратною

основою, то на головному виді цю поверх­

ню слід розташувати так, щоб максимально

можливе число граней виявилися видимими.

Для таких деталей слід виконати вже

два зображення. На головному виді пока­

зуємо на гранях суцільними тонкими лі­

ніями діагоналі. Для точного визначення

форми й розмірів граней поверхні виконуємо місцевий вид — вид А, на якому по­

казуємо знак, із вказівкою на те, що виступ має «квадратну» форму (мал. 20, а).

Якщо від кульового елемента деталі

відрізати двома площинами, паралельни­

ми осі, симетричні частини й просвердлити

отвір, а у квадратній основі просвердлити

ще один отвір, вісь якого буде перпендику­

лярною до отвору в круговому елементі, то

на головному виді необхідно накреслити ще

дві окружності

її форми і розмірів, то слід застосовувати до-

поміжні види, які утворюють на площинах, що не паралельні до жодної з основних площин проекцій (мал. 22, б). На додатковій площині утворюється ре­

альне зображення проекції цієї частини пред­

мета. На креслениках його розміщують під частиною, що проеціюється, у положенні, яке відповідає площині проеціювання. Коли допоміжний вид розташований безпосеред­

ньо близько до проекційного зв’язку з відповідним зображенням, допускається не робити написів і вказівок стрілкою над видом (мал. 22, в).

Допоміжний вид допускається повертати, але зі збереженням положення, прийнятого для цього предмета на головному зображенні кресленика. А до напису має бути доданий символ (кругова позначка із зазначенням

на ній стрілкою напрямку повороту зміщення виду) (мал. 22, г).

На зображенні, пов’язаному з допоміжним видом предмета, має бути поставлена

стрілка, що вказує напрямок погляду, з від­

повідним літерним позначенням українсько­

го алфавіту, наприклад А (мал. 22, г). Отже, допоміжні види отримують під час проеціювання предмета на площини, що не

не повинні повністю загороджувати інші його частини (мал. 24).

Якщо точку, лінію чи предмет із віднесеними до нього осями прямокутних координат x, y і z розташувати перед певною площиною α і спроеціювати його паралельними променями на цю площину, то отримаємо аксонометричну проекцію (мал. 25, а). Площину, на яку проеціюють, називають площиною аксонометричних проекцій (мал. 25, б). А проекції координатних

аксонометричною

екції: прямокутну

диметричну, косокутну фронтальну

тричну, косокутну горизонтальну ізометричну, косокутну фронтальну диметричну. Аксонометричне зображення може бути утворене прямокутним

еціюванням. Якщо проеціюючі промені перпендикулярні до площини, то проекцію називають прямокутною. Якщо проеціюючі промені

в одну лінію, і через це буде погіршуватися наочність зображення (мал. 26, а). Під час утворення аксонометричного зображення косокутним проеціюванням (мал. 26, б) предмет розміщують так, щоб

його передній і задній боки, а також осі x, y і z, із якими він суміщений, були паралель­

ними до площини аксонометричних проекцій.

Проеціювання здійснюють паралельними про­

менями під гострим кутом (меншим за 90°)

до площини аксонометричних проекцій.

На отриманій аксонометричній проекції пе­

редній бік предмета зображується в натураль­

ну величину, а лівий і верхній будуть дещо спотвореними. Утворену косокутним проецію­

ванням аксонометричну проекцію називають фронтальною диметричною проекцією. Косокутні фронтальні проекції застосовують у тих випадках, коли необхідно зберегти

натуральну форму фігур, що мають складні криволінійні обриси (окружності, сполучення, лекальні криві тощо).

Осі аксонометричних проекцій

Для побудови аксонометричних проек­

цій розміри зображень відкладають уздовж

аксонометричних осей x, y і z. Тому побудову аксонометричної проекції починають із проведення аксонометричних осей. Осі

фронтальної диметричної проекції

ми отримаємо кут 120°. Спосіб побудови аксонометричних проекцій

Розрізняють декілька способів побудови аксонометричних проекцій геометричних тіл:

Мал. 30.

Спосіб побудови аксонометричної проек­

ції об’єкта на основі послідовного видалення

частин (об’ємів) використовують у тих ви­

падках, коли форма деталі отримана в ре­

зультаті видалення певних об’ємів із вихідної

форми (мал. 29).

Спосіб послідовного додавання об’ємів за­

стосовують для виконання аксонометрично­

го зображення деталі, форма якої отримана з декількох об’ємів, з’єднаних певним чином один з одним (мал. 30).

Аксонометричну проекцію деталі,

або інші зображення, які містять перерізи або

ють (мал. 33, а). На уявній січній площині чітко видно фігуру утвореного перерізу (мал. 33, б). Утворену на січній площині фігуру суміщають із площиною кресленика і викреслюють її.

фігури, утвореної уявним перетином предмета однією чи кількома січними площинами, називають перерізом.

На перерізі показують тільки те, що

є в січній площині. Усе, що міститься перед цією площиною і поза нею, вважають уявно видаленим.

Щоб якнайчіткіше показати на креслени­

ках обриси внутрішніх контурів предметів, застосовують зображення, яке називають розрізом. Він утворюється аналогічно до перерізу уявним розрізом предмета уявною січною площиною (мал. 34).

щинами,

розрізі

те, що утворюється в січній площині й поза нею. Переріз являє собою тільки ту фігуру, що безпосередньо перебуває в січній площині, а на розрізі, крім фігури перерізу, показують ще й те, що знаходиться за січною площиною. Тож слід пам’ятати, що розріз

Залежно від положення січної площини

прості розрізи поділяють на вертикальні, го­

ризонтальні й похилі, а також на поздовжні й поперечні.

Розріз називають поздовжнім, якщо січна площина проходить уздовж довжини

або висоти предмета (мал. 36, а). Якщо січ­

на площина проходить перпендикулярно до

довжини чи висоти предмета, то розріз на­

зивають поперечним (мал. 36, б).

Щоб показати на кресленику внутріш­

ню будову предметів у певних обмежених місцях, застосовують розрізи, які назива­

Якщо з’єднують половину виду і полови­

ну розрізу, кожен із яких є половиною си­

метричної фігури (мал. 40, а), то межею їх

поділу стає вісь симетрії — штрихпунктирна тонка лінія (мал. 40, б).

Для циліндричних деталей з елементами симетричної форми раціональним зображен­

ням є з’єднання половини виду над віссю

обертання з половиною розрізу,

(мал. 41).

а розташування інших

умовно (мал. 42).

Мал.

Мал. 46.

Якщо зображення є симетричною фі­

гурою, то допускається викреслювати його

не повністю, а лише половину зображення,

обмежуючи його осьовою лінією (мал. 44), або трохи більше половини. У такому ви­

падку зображення обмежують лінією розриву (суцільною хвилястою лінією).

Часто на креслениках доводиться викреслювати деталі, які завдяки конструктивним

особливостям мають плавні переходи від од­

нієї поверхні до іншої (мал. 45, а). Такі пере­

ходи можна показувати умовно (мал. 45, б)

або ж не показувати зовсім (мал. 45, в). На креслениках предметів, що мають у своєму складі такі елементи, як сітки, плетінки, рельєфи, орнаменти, накатки

Мал. 47.

тощо, допускається часткове їх відображення (за можливості спрощене) (мал. 46, а).

У тих випадках, коли на креслениках потрібно виділити пласкі поверхні предметів, на певній ділянці по діагоналі викреслюють суцільні тонкі лінії (мал. 46, б).

Технічний рисунок як вид графічного зображення

Найчастіше технічний рисунок використовують під час створення нових об’єктів. Якщо народжується нова ідея чи виникає новий образ об’єкта, вони вимагають негайного закріплення. Найбільш

Мал. 48.

Рис. 49.

творчу думку, змушує автора йти далі, удосконалювати свій задум.

Технічний рисунок — це наочне зобра­

ження виробу, деталі тощо, що виконується без застосування креслярського приладдя, в окомірному масштабі, із дотриманням пропорцій.

Технічний рисунок рекомендують ви­

конувати на папері в клітинку (або міліметровому папері) в аксонометричній проекції.

Зазвичай його виконують в ізометричній

та фронтальній диметричній проекціях. Для

його виконання можна скористатися умов­

ною координатною сіткою, у якій лінії роз­

графлені під певними кутами (мал. 48).

дять. Складальний кресленик — документ, який містить зображення складальної одиниці, що дає уявлення про розташування і взаємозв’язок складових, з’єднаних

Мал. 50.

Потрібну інформацію про кожну деталь — назву, кількість у виробі, матеріал, порядковий номер на кресленику — заносять у спеціальну таблицю, яку називають специфікацією. Щоб скласти специфікацію, кожній деталі присвоюють порядковий но­

мер, який проставляють на поличках ліній виносок. Ці номери називають позиціями.

Специфікацію можна виконувати на окре­

мих аркушах (одному або декількох), якщо

не достатньо місця на основному форматі для її розміщення.

На складальних креслениках можуть

бути види, розрізи та перерізи. Види роз­

ташовують у проекційному зв’язку. Крім

основних видів, використовують, за потреби,

додаткові та місцеві.

Послідовність читання кресленика

загального виду

За даними, що містяться в основному на­

писі, і описом роботи виробу з’ясовують на­

йменування, призначення та принцип роботи

кожної складальної одиниці.

За специфікацією визначають, із яких складальних одиниць, оригінальних і стандартних виробів складається виріб. Знаходять на кресленику ту

Організаційно-підготовчий етап

1. Вибір та обґрунтування

2. Мета виконання проекту

3. Яким має бути проект Проект має бути чітким у графічному плані, зрозумілим.

робу,

яким можна

його конструктивні особливості та всі необхідні дані для його виготовлення.

4. Банк ідей та аналіз виробів-аналогів

Конструкції

підходять за складністю виготовлення.

5. Орієнтовний час роботи над проектом Час на виготовлення конструкторсько­

технологічної документації залежатиме від складності обраного варіанта виробу.

ІІ. Конструкторський етап

1. Клаузура Для того щоб визначитися з

делей­аналогів виконаємо декілька ескізних рисунків своїх варіантів (мал. 52).

На цьому етапі визначаємо, які конструк­

тивні елементи будуть входити в конструкцію

виробу, чи будуть вони фігурними з плавними

переходами (містити елементи спряження). Параметри (ширину, довжину, висоту) виробу розраховують залежно від того, де буде роз­

ташований виріб. Висота від землі до рівня сидіння має бути в межах 500–600 мм. Необхідно визначитися з наявністю спинки та її нахилом, наявністю підлокітників тощо.

2. Аналіз конструкції (геометричної форми виробу)

Визначившись із остаточним варіантом, здійснимо аналіз геометричної форми виробу за його наочним зображенням (мал. 54).

Виріб подумки розчленовуємо на прості гео­

метричні тіла (деталі), називаємо їх і розпо­

відаємо, як вони розташовані одна відносно

іншої у просторі.

Отже, наш виріб складатиметься з трьох

основних частин: двох бокових тумб для

квітника і сидіння, яке буде розміщено між

тумбами та кріпитися до боків тумб. Тумби

форму правильної чотирикутної при­

Форму, розміри, зміст, розташування

граф основного напису, а також розміри

рамок на кресленнях і схемах встановлено стандартами. Їх можна знайти в посібниках із креслення або інших джерелах. У графах рамки основного напису слід

зазначити: назву виробу, матеріал виробу, масштаб графічного зображення, порядковий

2Сидіння1Деревина

1 Стінка, дошка 610 × 90 × 20

16Деревина

2Днище 360 × 360 × 161

Деревина, ДСП

3Карниз 560 × 100 × 124Деревина

4 Зовнішня каркасна дошка 380 × 20 × 15

5 Внутрішня каркасна дошка 360 × 80 × 30

6 Внутрішня каркасна дошка 300 × 80 × 30

8Деревина

2Деревина

3Деревина

7Кошик 400 × 300 × 3002ПластикКупований

8Саморіз чорний 3,2 × 5030СтальКупований

9Саморіз чорний 3,2 × 3032СтальКупований

10Саморіз чорний 3,2 × 3016СтальКупований

11Саморіз чорний 3,2 × 4012СтальКупований

Мал.

5. Зображення системи дренажу квіткової тумби Для практичної реалізації проекту доцільно графічно зобразити систему дренажу у квітковому кошику. Для цього викреслюємо квіткову тумбу, застосовуючи місцевий розріз, і показуємо внутрішню систему посадки та дренажу (мал. 60).

6. Пояснення до кресленика Днище тумби з циліндричними отворами та отвори в кошику забезпечать належний

відтік води та надходження кисню до корінців рослин.

Для дренажного шару використано дріб­

ну гальку, керамзит, подріблений пінопласт тощо. Керамзит можна використовувати та­

кож для мульчування верхнього шару ґрунту. Це унеможливить потрапляння ґрунту на сидіння лавки під час дощу.

IV. Завершальний етап

1. Фото спроектованого та виготовленого виробу.

2. Чи досягнуто мету проекту Розроблено конструкторсько­технологічну документацію, яка допоможе технологічно реалізувати сконструйований виріб.

3. Що можна змінити у виробі, якщо доведеться виготовити його ще раз Під час повторної розробки документації можна передбачити: • у конструкції елемент опори, який був би розташований

Перелік рекомендованої літератури

До модуля «Декоративно­ужиткове мистецтво»

• Андрощук І. П., Андрощук І. В., Пиріжок О. В. Логіко­структурні схеми з декоративноприкладного мистецтва. — Хмельницький: ФОП Цюпа, 2013. — 163 с.

• Гавриленко Л. А. Криниця: Посібник з українського народознавства (2­й рік вивчення). — Запоріжжя: Просвіта, 2001. — 160 с.

• Галкіна В. І. Уроки соломопластики. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. — 104 с.

• Герус Л. М. Українська народна іграшка. — Львів: 2004. — 264 с.

• Гриб А. Є. Соломоплетіння. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — 64 с.

• Леся Савка, Оксана Сидор. Низинкові візерунки. Альбом орнаментів. — Дрогобич: 2007. — 96 с.

• Боринець Н. І., Ходзицька І. Ю. Українська народна вишивка в шкільному курсі трудового навчання: Навчальний посібник. — К.: Навчальні посібники, 1997. — 143 с.

• Ніколаєва Т. О. Історія українського костюма / Іл. З. Васіної, Л. Міненко, Т. Ніколаєвої, О. Сліпчак, М. Старовойт. — К.: Либідь, 1996. — 176 с.

• Нове життя старих традицій: Традиційна українська культура в сучасному мистецтві і побуті / Матеріали міжнародної наукової конференції в рамках V Міжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня» / За ред. проф. В. Давидюка. — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007. — 532 с.

• Поліщук О. Символіка українського декоративного розпису. — Умань, 2007.

• Словник символів культури України / За загальною редакцією В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка. — К.: Міленіум, 2002. — 260 с.

• Стан Т. С. Майстри декоративно­прикладного мистецтва Хмельниччини. — Хмельницький: 2006. — 59 с.

• Українська народна іграшка: Альбом­каталог / Автори­упоряд. Є. Шевченко, В. Корнієнко. — К.: Народні джерела, 2011. — 96 с.

До модуля «Дизайн сучасного одягу»

• Бондар К. І. Практикум з технології швейних виробів: Навчальний посібник. — Хмельницький: ХНУ, 2004. — 94 с.

• Колосніченко М. В. Мода і одяг. Основи проектування та виробництва одягу: Навчальний посібник / М. В. Колосніченко, К. Л. Процик. — К.: КНУТД, 2011. — 238 с.

• Комп’ютерні технології в проектуванні одягу. — Хмельницький: ТУП, 2000. — 22 с.

• Малко Л. Р. Практикум з крою та шиття: обробка поясного одягу: Навчальний посібник. — Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. Івана Франка, 2010. — 92 с.

• Савка Л. В. Конструювання та моделювання швейних виробів. Легкий одяг: навчальний посібник / Л. В. Савка, М. Ю. Скварок, Л. В. Білик. — Дрогобич: Редакційно­видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного

• Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. —

•

перукарської справи. — 576 с.

• Сумська О. В. Секрети краси. —

До модуля «Кулінарія»

• Дорохіна М. О. Технологія

Фоліо, 1997.

/ М. О. Дорохіна, Т. В. Капліна. — К.: Кондор, 2010. — 280 с.

• Солодощі моєї України. Готують діти: Кулінарні рецепти солодощів

України / Уклад. С. М. Дятленко. — Харків: Вид­во «Ранок», 2017. — 60 с.

• Шумило Г. І. Технологія приготування їжі: Навч. посібник. — К. : Кондор, 2008. — 506 с.

• Сумська О. В. Готуємо разом. — Харків: Веста, 2010. — 160 с.

До модуля «Ландшафтний дизайн»

• Основи ландшафтного дизайну. Підручник / Н. Я. Крижанівська, — К.: Ліра­К, 2015. — 218 с.

• Клюєва І. В. Ландшафтний дизайн. — Харків: Веста, 2010. — 160 с.

• Олєйнікова О. М. Рослини вашого саду. — Харків: Веста, 2010. — 144 с.

• Олєйнікова О. М. Садові декоративні рослини. — Харків: Веста, 2010. — 144 с. До модуля «Основи підприємницької діяльності»

• Основи підприємницької діяльності : Підручник для учнів 10–11 кл. загальноосвіт. шк. / З. С. Варналій, В. О. Сизоненко. — К. : Знання України, 2004. — 404 с.

• Інформаційно­правовий бізнес

— Режим доступу: http:// moe­pravo.com.ua/

• Короткий курс лекцій

https://studme.com.ua/1584072013202/ekonomika/ekonomika_predpriyatiya.htm http://westudents.com.ua/knigi/164­osnovi­pdprimnitsko­dyalnost­varnaly­zs.html

ви алгоритмізації та програмування»: Методичний

До модуля «Комп’ютерне проектування»

• Маценко В. Г. Комп’ютерна графіка: Навчальний посібник. — Чернівці: Рута, 2009.

• Основи використання системи комп’ютерної графіки AutoCAD 2007: Методичні рекомендації до навчально­комп’ютерної практики для студентів напряму підготовки / О. І. Додатко, С. В. Балашов, О. С. Жовтяк, Т. С. Савельєва / за ред. О. І. Додатко. — Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2010.

• Система автоматизованого проектування конструкторської документації «Компас» / Н. В. Сіра та ін. [Навчальний посібник]. — Вінниця, 2012.

• Методичні вказівки з використання програмного продукту КОМПАС 3D / Г. К. Ванжа, Дніпропетровськ. — 2009.

• Методичні вказівки до виконання лабораторної

на основі тривимірного моделювання у системі

/ І. Є. Поспеєва,

О. Цибань. Художнє оформлення В. І. Труфен. При оформленні підручника використані зображення, що розміщені в мережі Інтернет для вільного використання Підписано до друку __.__.____ Формат 84×108/16. Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. ____. Обл.­вид. арк. ____. Тираж _____ прим. Зам. №______ ТОВ Видавництво «Ранок», вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5215 від 22.09.2016. Адреса редакції: вул. Космічна,