10 історія

Г51

Гісем О. В.

Шановні десятикласники та десятикласниці!

У 10 класі ви продовжите вивчення курсу всесвітньої історії. Запорукою успішної роботи на уроках і вдома є вміння працювати з підручником. Навчальний матеріал у ньому структуровано за рубриками, що позначені певними символами.



Пригадайте. Запитання, що розпочинають параграфи, допоможуть вам пригадати раніше вивчений матеріал і підготуватися до сприйняття нового.

Цікаві факти. У цій рубриці ви знайдете додаткову інформацію, пов’язану зі змістом матеріалу параграфа.

Запитання

завдання, що поділяються на чотири групи.

увагу на умовні позначення, які підкажуть вам, що і як

Перевірте, як ви запам’ятали. За допомогою цих запитань ви зможете здійснити самоперевірку

розглянутий матеріал.

Подумайте і дайте відповідь.

вам осмислити прочитане.

Виконайте завдання. Виконання цих завдань розвиватиме ваші навчальні вміння (працювати з історичною картою, складати плани, таблиці тощо).

Творче завдання. Тут ви знайдете

визначні події, явища, процеси тощо. Цього навчального року ви розпочнете вивчення історії Новітнього

Стародавній світ

Середні

Світова війна — організована збройна боротьба між державами, у якій брала участь

більшість країн світу.

Глобальний — той, що стосується території

всієї земної кулі, всесвітній, всеохоплюючий тощо.

Тоталітаризм — форма правління, за якої

державна влада деспотично контролює всі сфери життя суспільства (економіку, політику, культуру, приватне життя громадян тощо).

планеті воєнних протистоянь. Воно вперше набуло глобального характеру і тому отримало назву Першої світової війни. Історія людства в міжвоєнний період була також насичена збройними сутичками та локальними конфліктами.

гуманізму. У XX ст. виникли тоталітарні режими — більшовицький, фашистський і нацистський. Масштабні й одночасно криваві експерименти над суспільством, здійснювані цими режимами, завершилися повним крахом. У країнах, що обрали демократичний шлях, у цей період відбувався подальший розвиток ринкової економіки й ліберальної демократії, а також зміцнення громадянського суспільства та правової держави. Важливим явищем тогочасного політичного життя стало розгортання національно-визвольних рухів. Народи, що не мали власної державності, прагнули здобути суверенітет. Під гаслами націоналізму в цей період розпадалися імперії, утворювалися нові незалежні держави в Європі, активізувалися визвольні рухи в Азії та Африці.

Міжнародні відносини в цей період були досить напруженими.

Версальсько-Вашингтонська система, сформована країнами-переможницями в Першій світовій війні, не змогла справедливо розв’язати проблеми післявоєнного врегулювання відносин і запобігти виникненню нових міжнародних конфліктів. Період стабільності Версальсько-Вашингтонської системи змінився кризою, а згодом її розпадом. XX століття увійшло в історію як доба великих наукових відкриттів, що повністю змінили вигляд тогочасного суспільства. На початку XX ст. у провідних країнах світу завершилася індустріальна, у середині століття розпочалася науково-технічна

і колоніального гноблення, завоювання національної незалежності.

Індустріальна революція  — процес докорінних якісних змін, пов’язаних із формуванням індустріального суспільства.

Науково-технічна революція — процес докорінних якісних змін у техніці й технології виробництва, перетворення науки на безпосередню виробничу силу.

Інформаційна революція — процес докорінних якісних змін, пов’язаних із формуванням інформаційного суспільства (того, де інформаційні технології та засоби масової комунікації відіграють провідну роль).

Фашизм (походить від італ. fascio — зв’язка, об’єднання) — соціально-політичні рухи, ідеологія та державні режими тоталітарного типу. Протиставляє інститутам демократії так званий «новий порядок» і гранично жорстокі засоби його встановлення. Основною ідео-

логією фашизму став крайній шовінізм, який

переходив в ідею расової винятковості, мілітаризм і вождизм.

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, групи, яка спирається на силу й певну

державну структуру.

Модернізм — течія в мистецтві XX ст., якій властиві поєднання різних стилів і докорінні

перетворення засобів виразності.

три відмінні один від одного шляхи подальшого політичного розвитку:  розвиток ліберальної демократії;  фашистська модернізація;  будівництво соціалізму (комунізму).

1.

. Правлячі

більше схилялися до здійс нення загарбницьких планів силою зброї, постійно виникали нові міжнародні конфлікти. Характерним явищем тогочасних міждержавних відносин стало формування системи «озброєного миру» , коли держави накопичували величезну кількість озброєння, вважаючи його найкращою

Війна перестала бути справою лише солдатів й охопила всі верстви суспільства. По-третє, з’явилася пропаганда війни: агітаційні плакати, листівки, афіші тощо. Вони створювали позитивний образ батьківщини й негативний — країни, із якою вона воювала. Пропаганда стала засобом «обробки» населення (виправдання дій влади, нагнітання масової ворожнечі стосовно осіб, що виступають

проти неї). Усе частіше лунали заклики до знищення всього населення країни, із якою йшла війна,

фронту

Західний фронт 1914—1918 рр.

Велика Британія, Франція, Бельгія, США та ін.

Східний фронт 1914—1917 рр.Росія

Італійський фронт 1915—1918 рр.

Італія, Велика Британія, Франція

Румунський фронт 1916—1918 рр. Румунія, Росія

Кавказький фронт 1914—1917 рр.Росія

Салонікський фронт 1915 р. Сербія, Чорногорія

Балканський фронт 1917—1918 рр.

1914—1918 рр.

Німеччина

Німеччина, АвстроУгорщина

Австро-Угорщина

Німеччина, АвстроУгорщина, Болгарія, Туреччина

Туреччина

Німеччина, АвстроУгорщина, Болгарія

Бліцкриг («блискавична війна») — теорія ведення агресивної війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші строки внаслідок раптового нападу на нього й швидкого просування в глиб країни.

Генерал Альфред фон Шліффен ? У чому полягав план війни, що був

запропонований зображеним діячем?

військ Південно-Західного фронту (так російське командування називало Східний фронт), що діяли проти Австро-Угорщини й розгорнули наступ у Галичині. У Галицькій битві 18 серпня — 21 вересня 1914 р. брали участь 700 тис. російських і понад 830 тис. австро-угорських солдатів (до складу австро-угорської армії також входив підрозділ Українських Січових стрільців). Важкою проблемою було те, що у складі обох армій, які протистояли одна одній, воювали українці. Російські армії генералів М. Рузького та О. Брусилова захопили Львів і, розвиваючи наступ, взяли в облогу фортецю Перемишль. За результатами Галицької

ли Східною

ське командування обрало

й форсували річку Марна. 5—12 вересня 1914 р. тут відбулася грандіозна битва. Німецьке командування, вважаючи, що французькі

Виник російсько-турецький Кавказький фронт, що простягався на 350 км. Спроби наступу турецької армії

ві (грудень 1914 — січень

явило, що просуванню

тової війни»,

21 лютого 1916 р. німецькі дивізії перейшли в атаку. Німецькі солдати під Верденом уперше використали нову зброю —

вогнемети.

25 лютого було захоплено форт Дуомон, що панував над фортецею й усією місцевістю. Французьке командування перекинуло під Верден військові частини з інших

ділянок фронту. Німецький план операції провалився. Верденська «м’ясорубка», або «млин» Мааського району, завершилася в грудні 1916 р.

Успіху французької армії під Верденом значною мірою сприяло те, що на Східному фронті, за наполяганням союзників, на початку червня 1916 р. перейшли в наступ російські війська, очолювані генералом

Блокада — військова, політична чи економічна ізоляція або оточення держави (її частини), групи держав, їхніх збройних сил, насильницьке порушення їхніх зовнішніх

зв’язків із метою примусити виконати вимоги

організаторів блокади.

Загибель британського пасажирського лайнера «Лузитанія»

біля берегів Ірландії після атаки

німецького підводного човна.

Травень 1915 р.

Змінити ситуацію на морі німецьке та австро-угорське

шившись неушкодженим. У лютому 1915 р. Німеччина оголосила води, що

дій. Це означало, що будь-який новий корабель, навіть нейтральної країни, німецькі підводні човни знищуватимуть без попередження. На початку травня 1915 р. об’єктом

своїх армій. Для збільшення військового виробництва в країнах-учасницях війни було запроваджено державне регулювання економіки. Для цього створювали спеціальні органи: Військово-промисловий комітет у Німеччині, міністерства військового забезпечення у Франції та Великій Британії, особливі наради (з оборони, транспорту, палива, продовольства) у Росії тощо.

У зв’язку з призовом чоловіків до армії виник дефіцит робочої си-

ли. Для його подолання до промислового виробництва залучали жінок. Так, якщо напередодні війни в промисловості Франції працювало 487 тис.

жінок, то наприкінці 1916 р. — 625 тис. Через призов до армії у

р.

крім Великої

но ввозила продукти харчування. Їхня нестача примусила

ти використання дешевих ерзац-продуктів

у їхньому складі замінювали

не задовольняло навіть фізіологічних потреб

Узимку 1916—1917 рр. країну охопив голод, від якого померло близько 500 тис. осіб. Недоїдання, хвороби, зниження народжуваності призвели до значних втрат мирного населення Німеччини, що становили близько 6 млн осіб.

На прифронтових територіях постійною небезпекою для цивільного населення стали обстріли з далекобійних гармат. Для бомбардування цивільних і воєнних об’єктів у тилу

воєнні дії в 1915—1916 рр.  13.  Об’єднайтеся в групи та обговоріть

революцію, у результаті

валено монархію. Ці

назвали

революцією, яка є складовою Російської революції 1917 р.

На початку березня влада перейшла

до Тимчасового уряду (ТУ), а цар Микола II зрікся престолу. ТУ прагнув провести вибори до Установчих зборів, які визначать майбутні форми правління й устрою

Росії. В Україні влада в цей час перейшла до Центральної Ради. Однак ліві, зокрема більшовики, очолювані Володимиром Леніним, прагнули продовжити революцію

У листопаді 1917 р. голови урядів Великої Британії, Франції, Італії та США утворили Вищу військову раду «для забезпечення найкращої координації на західноєвропейському воєнному театрі». Тим часом Росія, де до влади прийшли більшовики, стрімко змінювала курс. Оголосивши «Декрет про мир», більшовики звернулися із за-

кликом до всіх воюючих держав укласти мир без анексій і контрибуцій. 15 грудня Росія домовилася з Німеччиною

та Австро-Угорщиною про перемир’я

на Східному фронті. Раніше питання про перемир’я з австро-німецьким командуванням також узгодила Румунія.

Воєнні дії в 1918 р. Останній рік війни розпочався важливою політичною подією. 8 січня президент США В. Вільсон оприлюднив «14 пунктів», де висловив своє бачення принципів побудови міждержавних відносин у післявоєнному світі. Вони передбачали: 1) відкриті мирні договори; 2) свободу судноплавства; 3) усунення економічних бар’єрів; 4) встановлення гарантій для забезпечення скорочення озброєнь; 5) справедливе врегулювання колоніальних питань; 6) визволення від німецької окупації території Росії і надання їй безперешкодних можливостей для визначення політичного розвитку, національної політики і вступу до «співтовариства вільних націй»; 7) визволення і відновлення Бельгії; 8) повернення Франції Ельзасу та Лотарингії, звільнення окупованих районів Франції; 9) уточнення кордонів Італії згідно з національними ознаками; 10) надання автономії народам Австро-Угорщини; 11) визволення

4

українських

вони діяли як союзники УНР

ми, німецька армія

червні 1918 р. перейшла річку Марну й наблизилася до Парижа. У се-

німецькою пропагандою як «битва за мир». «Друга Марна»,

В Австро-Угорщині загострення внутрішніх суперечностей призвело до її розпаду як держави. Чехія і Словаччина утворили незалежну Чехословацьку республіку. На початку листопада від Австрії відокремилася Угорщина. У Галичині утворилася

гельм II утік до Нідерландів.

лізничну станцію

політику. Війна призвела до розпаду чотирьох імперій — Німецької, Російської, Австро-Угорської та Османської. На території Європи утворилися й відстояли свою незалежність нові держави — Польща, Чехословаччина, Королівство сербів, хорватів і словенців, Австрія, Угорщина, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія. Однак порушення етнічного принципу під час визначення кордонів нових держав та загарбницькі прагнення їхніх лідерів

1.

держав-переможниць у війні

їнське питання». 18 січня 1919 — 21 січня

р.

конференції.

перервами) у Парижі працювала міжнародна конференція. У її роботі брали участь делегати від 27 держав і британських домініонів. Переможені держави вперше в історії

— прем’єр-міністр Великої Британії

Д. Ллойд Джордж, прем’єр-міністр Франції

Ж. Клемансо і президент США В. Вільсон.

Проекти мирних договорів із переможеними

країнами формально розроблялися на основі «14 пунктів» В. Вільсона. Їх обговорення

виявило значні розбіжності в цілях учасників конференції. Для забезпечення

для створення

між державами, взаємодія яких становить небезпеку для інших.

Ліга Націй — перша міжнародна міждержавна організація, створена на Паризькій конференції 1919—1920 рр. із метою розвитку співробітництва, досягнення безпеки й миру між народами. Проіснувала до 1946 р.

генерала А. Денікіна. Долю Закарпаття й Буковини визначили договори з державами-союзницями Німеччини. Відповідно до Сен-Жерменського договору з Австрією і Тріанонського з Угорщиною, Чехословаччині передали Закарпатську Україну, а Буковину отримала Румунія. Ж. Клемансо планував створити в повоєнній Європі

Її території на лівому й правому берегах Рейну вглиб

плебісциту про її державну належність. Загалом Німеччина втрачала 1/4 території. Згідно з договором, Німеччина

Бельгією, Португалією, Великою

та її домініонами. Договір передбачав роззброєння Німеччини.

тис. осіб. Скасовувалася загальна військова повинність і запроваджувалася система вільного найму до армії. Значно скорочувався надводний

військово-морський флот Німеччини, їй заборонялося мати підводні човни, військову авіацію, танки, важку артилерію тощо.

Німеччина зобов’язувалася сплатити репарації для відшкодування «всіх втрат» союзників. Окремі статті

новища залежної країни.

4

зводили Німеччину

ра-

військова повинність, заборонялося мати військово-морський флот, військову авіацію, танки й важку артилерію тощо. Австрія мала сплачувати репарації, хоча їх суму не було визначено. За рахунок репарацій вона передавала весь свій торговельний і рибальський флот переможцям. Окремою статтею, як і у Версальському договорі, заборонялося об’єднання Австрії з Німеччиною.

27 листопада 1919 р. у передмісті Парижа Нейї-Сюр-Сен було підписано мирний договір із Болгарією.

ня — у 2,5 разу порівняно з 1914 р. Кількісний склад

скорочувався до 35 тис. осіб, скасовувалася загальна військова повинність. Військово-морський флот, у тому числі кораблі Дунайської флотилії, передавалися союзникам. Угорщині

справи Османської імперії. Однак перемога Національної революції 1920— 1923 рр. стала на заваді повній реалізації умов Севрського договору. Для врегулювання відносин із

6.

протистояння у світі. У післявоєнний період основними суперниками тут стали США, Велика Британія та Японія. Основнісуперечки між ними виникали навколо питань контролю над Китаєм, володіння колоніями й балансу морських

сили її головних суперників

територіальних прав у Тихому океані.

Він гарантував збереження його учасниками своїх колоніальних володінь

на островах басейну Тихого океану. Сторони давали взаємні зобов’язання

недоторканності колоній на десять років. Британсько-японський договір 1902 р. оголошувався недійсним. Передбачалося, що в разі воєнної загрози правам учасників договору вони можуть розпочати взаємні консультації з метою здійснення «найбільш дієвих заходів» для свого захисту. Загалом Договір чотирьох

сприяв стабілізації позицій держав у басейні Тихого океану.

3 Договір п’яти держав. Договір дев’яти держав. 6 лютого 1922 р. США, Велика Британія, Японія, Франція та Італія підписали Договір п’яти держав про обмеження морських озброєнь. Між ними встановлювалося співвідношення військово-морських флотів — 5 : 5 : 3 : 1,75 : 1,75 відповідно. Учасники договору зобов’язувалися не будувати

ням понад 35 тис. т. Однак тоннажність

не обмежувалася. Заборонялося

10

19 травня 1922 р. в італійському місті Генуя відбулася конференція, у якій брали участь делегації 29 держав і британських домініонів. На ній уперше після завершення війни за столом переговорів зустрілися представники

комунізацію. У відповідь радянська

(Італія) вони підписали договір про відновлення дипломатичних відносин, взаємну

їнами Заходу, занепокоєними

мецького антиверсальського блоку. Однак відносини Заходу із

були нерівноправними.

2 Спроби вирішити питання про сплату Німеччиною репарацій. Проблема сплати Німеччиною репарацій державам-переможницям залишалася однією з найскладніших. У 1919 р. репараційна комісія визначила

ласті. 11 січня 1923 р. франко-бельгійська армія окупувала

американським урядом залежності між боргами союзників та репараціями. У 1929—1930 рр. у Гаазі відбулася міжнародна конференція, яка розглянула й прийняла другий репараційний план для Німеччини, розроблений комітетом фінансових експертів, очолюваних американським банкіром Оуеном Юнгом. Затверджений «план Юнга» передбачав скорочення загальної суми репарацій до 113,9 млрд марок, а щорічних виплат — до 2 млрд марок. Ліквідовувалися всі визначені раніше

іноземного контролю над господарством і фінансами Німеччини, встановлювався термін виплати репарацій у 55 років. Одним із

і партнерських відносин. Цю ідею поширювали міністри закордонних

справ Франції Арістід Бріан та Німеччини

лася промисловість, створювалися

станом на 1920 р. США видобували 50 % вугілля, 66 % нафти, виробляли 3/5 чавуну й сталі та 85 % автомобілів у світі. Значно зріс експорт капіталів. На початку 1920-х рр. державні військові позички США іншим країнам досягли 11 млрд доларів.

світового кредитора.

Демократична партія і

грама «14 пунктів».

Проте рішення Паризької конференції 1919 р. розчарували адміністрацію президента. США не отримали

а в роботі Ліги Націй провідне становище

ли Франція та Велика Британія.

2

Влітку 1920 р. в

промисловість та сільське господарство. Кількість безробітних у 1921 р. досягла 5,7 млн осіб. Ціни на сільськогосподарську продукцію знизилися у 3—4 рази, що спричинило

скористалися республіканці, що

субсидії. Однак законопроект про державну допомогу фермерським господарствам він двічі відхилив. Перемога республіканців на виборах 1928 р. привела на посаду президента Герберта Гувера (1929—1933 рр.), який обіцяв подолати злидні й забезпечити кожному заможне життя. У зовнішній політиці, не відмовляючись від ізоляціонізму, США фактично перейшли до фінансово-економічного експансіонізму.

4 «Велика депресія» 1929—1933 рр. 29 жовтня («чорний вівторок») 1929 р. відбувся крах на Нью-Йоркській фондовій біржі. Розпочалася небувала за глибиною та наслідками

економічна криза — «велика депресія». Лише за один

безробіття, досягнувши рекордних для країни 17 млн осіб.

«Новий курс» (дослівно «нова угода») — за-

ходи, запроваджені адміністрацією президента США Ф. Рузвельта з метою подолання «великої депресії» в 1933—1940 рр.

Франклін Делано Рузвельт, 32-й президент США

? За додатковими джерелами визначте, яку роль відігравали радіозвернення в діяльності президента.

створювався механізм, зорієнтований

скорочення виробництва основних видів сільськогосподарської продукції. За це фермери отримували компенсацію з особливого фонду, створеного за рахунок нового спеціального податку. Перші заходи «нового курсу» сприяли певній стабілізації економіки. Загалом вони означали втручання держави в приватне підприємництво шляхом

остаточно було заборонено дитячу працю, тощо. У 1939 р. Ф. Рузвельт відмовився

в Другу світову війну в 1941 р. його адміністрація прагнула закріпити

реформи

курсу». Зовнішня політика в період президентства Ф. Рузвельта була другорядною порівняно з подоланням наслідків «великої депресії». Однак і тут відбувалися певні зрушення. У 1933 р. США

з ним дипломатичні відносини.

Запитання і завдання

1. Хто став

«проспериті». 3.  Назвіть

лася «велика депресія»?

5. Яким було становище США після

історію Велика Британія перетворилася на країну-боржника. Виробництво товарів скоротилося на 20 %, через ослаблення

чувалася гостра нестача

лежною нацією». У відповідь британський уряд запровадив там

стан. Проте загроза війни

військовоморські бази, а провінція Ольстер опинилася під подвійним британськоірландським управлінням. Це не

ситуацію. Рішення уряду

ників як британського, так і ірландського суспільства. В Ірландії спалахнула громадянська війна. Нездатність уряду покращити ситуацію

першої необхідності, збільшення розмірів допомоги безробітним і пенсій за віком, а також державних

становило 10 % працездатного населення. Консерватори програли парламентські вибори

3

в передвоєнному десятилітті. У 1929 р. уряд лейбористів знову очолив Дж. Р. Макдональд. Він отримав владу в період світової економічної кризи. Вона спричинила падіння виробництва й зростання безробіття до 25 % працездатного

раніше

грипу («іспанка»), що уразив Європу в 1918—1919 рр. Усе це призвело

до втрати понад 11 % працездатного населення.

зруйнова-

но понад 10 тис. підприємств, 1500 мостів і 265 тис. житлових будинків. Витрати на війну становили 200 млрд франків.

до 60 млрд франків, із яких 2/3

2

Розвиток Франції в 1919—1929 рр. У 1919 р. відбулися перші післявоєнні парламентські вибори. Перемогу на них здобула правоцентристська коаліція «Національний блок», гаслом якої було «Єднання, праця, солідарність між класами, економічний лібералізм, умиротворення релігійних суперечок». Головною проблемою для уряду «Національного блоку» стала економічна криза, яка спричинила падіння

Плакат «Національного блоку»: «Чому

? Поясніть зміст плакату.

і зовнішньої

У внутрішній політиці було розпочато широку демократизацію, що полягала в прийнятті закону про політичну амністію, лібералізацію діяльності політичних партій. Було заборонено діяльність католицьких чернечих конгрегацій (братств).

здобули, а політика примирення з Німеччиною викликала роздратування у Франції. При цьому ситуація в Європі загострювалася, що обумовлювало популярність прихильників мілітаризації. На виборах 1932 р. знову переміг відновлений «Картель лівих», і його уряд очолив Е. Ерріо. В економічній політиці він не зміг досягти політичних успіхів, продовживши політику бюджетної економії. У зовнішній політиці другий уряд Е. Ерріо підтримав рішення Лозаннської конференції 1932 р. про припинення стягування репарацій із Німеччини. Крім того, уряд погодився на рівноправність країни у військово-політичних питаннях. У 1932 р. також було підписано радянськофранцузький пакт про ненапад. Загалом діяльність другого уряду Е. Ерріо не була успішною. У грудні 1932 р. Е. Ерріо пішов у відставку, а «Картель лівих» розпався. За наступні півтора року

виборів у Франції змінилося шість урядів. Економічна криза у Франції

колишніх військових, дрібних власників тощо, прихильних до ідей сильної влади і сильної Франції. Значної підтримки в країні вони не мали. Однак цей рух у Франції не об’єднувався в партію, а був представлений окремими воєнізованими організаціями (лігами). Його учасники виступали не за ліквідацію демократичних інститутів,

і соціалістів. 6 лютого 1934 р. представники праворадикальних

14 липня 1935 р. партії, що об’єднувалися в цю коаліцію, провели спільну демонстрацію. Її очолювали Леон

(соціаліст), Моріс Торез (комуніст) та Едуард Даладьє (радикал). У січні 1936 р. було оприлюднено програму «Народного фронту».

У квітні 1936 р. «Народний фронт» здобув перемогу на парламентських виборах і сформував свій уряд, який очолив Л. Блюм. Упродовж літа 1936 р. парламент, де «Народний фронт» мав більшість, прийняв 133 закони, які переважно реалізували його програму. Зокрема, було заборонено воєнізовані ліги, запроваджено 40-годинний робочий тиждень, двотижневі оплачувані відпустки, право на колективні договори, підвищено зарплати,

У середині 1937 р. економічна ситуація в країні погіршилася, і Л. Блюм пішов у відставку. «Народний фронт» розпався. У квітні 1938 р. французький уряд очолив радикал

економіки, але почав діяти більш розважливо. Е. Даладьє

французький уряд у квітні 1938 р.? 6. Визначте особливості становища Франції

рактеризуйте соціально-економічний і політичний

ській Росії. Цей рух охоплював північні промислово розвинені регіони. Державна влада тут майже не діяла. Уряд обіцяв збільшити заробітну плату робітництву.

подолати труднощі післявоєнної доби. У листопаді 1919 р.

бічників Б. Муссоліні. На виборах 1921 р. фашисти вже здобули 35 місць у парламенті. Країна прагнула «сильної влади», яка поверне їм віру у велике майбутнє Італії. «Демократія для ситих», — казали італійці. 27 жовтня 1922 р. Б. Муссоліні віддав наказ про «похід на Рим». Через три дні 25 тис. «чорносорочечників» дуче колонами вступили в Рим і влаштували там справжній погром. Король Віктор Еммануїл прийняв Б. Муссоліні й запропонував йому посаду голови уряду. Італія опинилася під владою фашистів.

3 Італія в 1922—1939 рр. Зовнішня політика італійського фашизму. Уряд, який очолив Б. Муссоліні, був коаліційним. Однак дуче навіть не припускав думки, що хтось матиме іншу позицію, ніж він. У 1924 р. відбулися парламентські вибори. Напередодні за наполяганням фашистів було прийнято новий

50 % плюс один голос, отримувала 2/3 місць у парламенті. Вибори відбувалися в умовах терору і провокацій. Оголошену перемогу фашистів у новообраному парламенті піддав сумніву депутат-соціаліст Дж. Маттеоті, за що був убитий. Опозиційні сили утворили «Авентинський блок», вимагаючи відставки Б. Муссоліні й розпуску парламенту. Проте дуче його просто розігнав і розпочав погроми опозиції. У 1925 р. Б. Муссоліні заявив, що розпочинається друга хвиля боротьби за владу, і висунув

гасло: «Усю владу фашистам!». Після усунення з парламенту опозиції в 1926 р. він провів

до них голову уряду призначав король, а не парламент.

регулювання

У 1929 р. Б. Муссоліні уклав із Папою Римським «Латеранський конкордат» про взаємне визнання Ватикану та Італійського королівства суверенними державами.

Запитання і завдання 1. Якими були збитки Італії від Першої світової війни? 2.  Назвіть кількість учасників страйкового руху в 1919—1920 рр. 3.  Коли Б. Муссоліні здійснив «похід на Рим»? 4.  Поясніть, що таке «Авентинський блок». 5.  Що було проголошено «Латеранським конкордатом»? 6.  Яку країну італійські війська окупували в 1939 р.?. 7. Чим відрізнялося становище Італії після війни, а чим було схожим з іншими країнами Антанти? 8.  Які умови зробили

9.  Що

11. Покажіть на карті атласу об’єкти

фашистів.

«Італія в 1922—1939 рр.». 13.  Об’єднайтеся в групи та обговоріть питання «Якими були особливості фашизму в Італії?».

14. Складіть історичний портрет «Б. Муссоліні — дуче

характерні риси соціально-економічного і політичного

2

Листопадова революція та становлення Веймарської республіки в 1918—1923 рр. Німецька (Листопадова) революція 1918—1919 рр. розпочалася повстанням військових моряків у місті Кілі. Вони були обурені спробою командування кинути флот

бій, пожертвувати ним, щоб домогтися вигідніших умов перемир’я. Повстання викликало ланцюгову реакцію

країні.

Макс Баденський, заявивши про зречення кайзера Вільгельма II, передав владу соціал-демократу Фрідріху Еберту для

уряду Г. Штреземана ситуацію вдалося

утримати під контролем.

Одразу після війни в Німеччині

виник рух нацистів. У 1919 р. утворилася Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (НСДАП), яка до 1920 р.

мала назву Робітнича партія Німеччини. У 1921 р. її фюрером (вождем) став

Адольф Гітлер. Офіційною уніформою

НСДАП, на відміну від італійських фашистів, яких називали «чорносорочечниками», стали коричневі сорочки.

У 1920-х рр. нацисти не мали достатньо сил і не користувалися популярністю в німецького населення. 8 листопада 1923 р. вони здійснили спробу захопити владу в Баварії. А. Гітлер і його прибічники взяли в заручники відвідувачів пивної

(звідси назва «Пивний путч»), висунули вимоги розпустити уряд і провести «національну революцію». Наступного дня поліція розігнала демонстрацію на вулиці Мюнхена й заарештувала лідерів заколоту. А. Гітлер опинився у в’язниці, де написав працю «Майн кампф» («Моя боротьба»), у якій виклав основи свого вчення. Ця

. 3 Розвиток Німеччини в 1924—1932 рр. Період із 1924 р. до початку світової економічної кризи в 1929 р. став добою стабілізації й покращення економічної ситуації. Запровадження

встановити тверду владу і вивести країну з кризи, зростав.

тів. Комуністичну

отримав надзвичайні повноваження. У країні розпочалося

4

а комуністи й соціал-демократи, яких вони переслідували, — 30,6 %. Проте такі результати не задовольнили нацистів. Вони відмовилися від подальших спроб прикривати свій режим виконанням конституції. У ніч на 30 червня 1934 р., яка увійшла в історію як «ніч довгих ножів», за наказом А. Гітлера війська СС (охоронні загони НСДАП) фізично знищили керівників СА (штурмовиків), що були особистою

гвардією фюрера. Цим він посилив свою особисту владу в партії.

Після смерті президента П. фон Гінденбурга в 1934 р. А. Гітлер, залишаючись головою уряду, зосередив у своїх руках повноваження президента й головнокомандувача. Згідно з новим законом, А. Гітлер став одноосібним правителем Німеччини, посівши посади фюрера і рейхсканцера. Поширення набуло гасло: «Один народ, одна держава, один вождь», що відображало основний принцип державного будівництва нацистів. За адміністративною реформою вони ліквідували земельні парламенти й органи місцевого самоврядування та передали владу призначуваним чиновникам.

До початку 1934 р. було заборонено незалежні профспілки та всі політичні партії, крім НСДАП. Було створено таємну державну поліцію гестапо, яка здійснювала контррозвідувальну діяльність, політичне переслідування й кадрове забезпечення концентраційних

У сільському господарстві за законом «Про спадкові двори» створили стан бауерів-землевласників арійського походження. Бауерам було заборонено ділити, продавати й закладати свою власність.

Антисемітизм — одна із форм національної

нетерпимості, яка виражається у ворожому

ставленні до єврейського народу і прагненні

обмежити його права.

Гетто — спеціальна частина міста, яку виділяли для примусового поселення певної групи

населення за расовими, національними або

релігійними ознаками.

про дії нацистів можна отримати за ілюстрацією?

У 1935 р. Німеччина досягла докризового рівня виробництва, а до 1939 р. значно його перевищила. Безробіття було майже ліквідовано. У суспільно-політичному житті Третього рейху запанувало насильство. До початку 1935 р. було вбито 4,2 тис. противників нацизму, а 515 тис. осіб ув’язнено. Сотні тисяч людей емігрували. Офіційною політикою Німеччини, де на початок 1933 р. проживало близько 500 тис. осіб єврейської національності, став антисемітизм. У 1935 р. було прийнято «Нюрнберзькі закони», що позбавили єврейське населення країни німецького громадянства й заборонили їм обіймати державні посади. У «кришталеву ніч» із 9 на 10 листопада 1938 р. представники нацистів здійснили величезний єврейський

чоловічою організацією. Для дівчат від 14 до 18 років існувала подібна організація під назвою «Союз німецьких дівчат».

У 1937—1938 рр. Німеччина розпочала підготовку до війни. А. Гітлер вважав, що головним завданням Німеччини в міжнародних справах

боротьба за об’єднання всього німецького населення у Третьому рейху й перегляд територіальних обмежень Версальського договору. У 1935 р. до складу Німеччини за результатами плебісциту увійшла Саарська область. У 1938 р. було здійснено аншлюс (приєднання) Австрії та розчленування, за умовами Мюнхенської угоди, Чехословаччини. Остання була змушена передати Третьому рейху Судетську область, у якій проживало переважно німецьке населення.

?

Запитання і завдання

1. Як змінився обсяг промислового виробництва в Німеччині

ли було

За непрямими

рахунками, серед загиблих у складі

осіб, мобілізованих на українських

чоловіків. Погіршення соціально-економічної

2

 здійснення продовольчої роз-

кладки в сільському господарстві, за якою в селянства без-

оплатно вилучали все зерно, залишаючи лише для посіву й особистого споживання.

Реалізація цієї політики спричинила голод, господарську розруху й поставила під сумнів можливість більшовиків надалі утримувати владу. Голод 1921—1923 рр. охопив великі райони Південної України, Поволжя та Північного Кавказу. Лише в Україні від голоду померло, за різними оцінками, від 235 до 500 тис. осіб. У 1921 р. більшовицьке керівництво переглянуло свій курс й оголосило про запровадження

«Хай живе Червона 3-мільйонна армія!».

Листівка 1919 р. ?

На підставі аналізу наведених на с. 61, 63, 64 ілюстрацій, визначте особливості радянської пропаганди.

 відновлення торгівлі та грошового обігу;

 заміна продрозкладки продподатком із правом вільно розпоряджатися своїм урожаєм після здачі продподатку;

 надання дозволу селянству

1922 р.

1924 р.

1929

1940

Імпортозамінна

імпортної промислової продукції

на продукцію власного виробництва. У СРСР

наприкінці 1920-х — у 1930-х рр. здійснення цієї політики відбувалося форсовано та тоталітарними методами.

Колективізація сільського господарства —

об’єднання індивідуальних селянських господарств у спілки, засновані на колективній власності на засоби виробництва. У СРСР

запровадження цієї політики мало характер репресивного курсу, який здійснювався насильницьким шляхом.

3

суспільством і придушення репресіями будь-якої опозиції. Керівною силою радянської тоталітарної моделі була більшовицька партія, ідеологією якої став марксизм-ленінізм.

СРСР у передвоєнне десятиліття. У 1925—1926 рр. було загалом завершено відбудову народного господарства. Для подальшого розвитку країни необхідно було докорінне оновлення. Деякі дослідники називають події,

темпи зростання становили 16 %, що також було рекордом для країни.

У другій п’ятирічці (1933—1937 рр.) радянське керівництво ухвалило більш збалансовані темпи розвитку господарства країни. Її результатом стало виконання планових завдань за десятьма показниками, а загалом, незважаючи на офіційні заяви, вона виконана не була. За підсумками індустріалізації

перетворився з аграрно-індустріальної на індустріально-аграрну країну. Він посів перше місце в Європі й друге у світі за обсягами виробництва. З’явилися нові галузі господарства — літакобудування, автомобілебудування, хімічна промисловість, сільськогосподарське машинобудування тощо. Однак індустріалізація мала й негативні наслідки: підірване сільське господарство, скорочення виробництва в легкій та

утвердження командно-адміністративних

них в антирадянській діяльності. Із 1930 р. розширювалася мережа виправно-трудових таборів, об’єднаних у систему ГУЛАГу (рос. Главное управление лагерей). Кількість

1.

у передвоєнне десятиліття. 9.  Які риси були притаманні зовнішньополітичному курсу радянської держави в міжвоєнний період? 10.   Покажіть на карті атласу територію СРСР

радянські республіки, які входили до нього. 11.  Об’єднайтеся в групи та обговоріть питання «Чому країни західної демократії

спільно

із СРСР напередодні війни?». 12.  Складіть таблицю «Зміни в економічному та

швидко розвивалися

постійним елементом соціально-економічної сфери суспільства й заклали підвалини «держави добробуту». Іншу модель подолання кризи представляли Італія та Німеччина, де панували тоталітарні режими. СРСР, де встановився більшовицький тоталітарний режим, став єдиною державою, яка, відокремившись від світової економіки, не зазнала кризи й здійснювала в цей час імпортозамінну індустріалізацію.

2 Оновлення лібералізму й консерватизму. Ліберальні ідеї мали визначальну роль у формуванні нових поглядів на суспільство, економіку й політичну демократію. Теоретиками неолібералізму (нового лібералізму), або соціального лібералізму, стали англійські мислителі

Гобсон, Т. Грін й Л. Гобхауз, британський економіст Дж. М. Кейнс, німецькі економісти

Ідеологічним обґрунтуванням для нього стали расистські теорії попереднього століття Ж. А. де Гобіно та ідеологія інтегрального націоналізму, сформульована французькими громадськи-

ми діячами цієї доби Ш. Моррасом та М. Барресом.

На першому місці, як стверджував Ш. Моррас, стоять інтереси націо-

нальної спільноти.

Тоталітарні режими, що встановилися в тогочасних країнах Європи, поділяють на праві (Італія, Німеччина) та ліві (СРСР). Вони значно відрізнялися один від одного, але мали певні спільні ознаки:

 зосередження державної влади в певної групи (найчастіше політичної партії), яка править монопольно;

 єдина всеохоплююча мета та ідеологія;

 політизація

 терор проти проявів будь-якого інакодумства;

 культ особи лідера (вождя).

посідало

мецького народів відповідно. Більшовики, дотримуючись інтернаціоналізму, заявляли, що вони є

на

франкістам 50 тис., Італія — 150 тис., Португалія — 20 тис. військових, а також значну кількість техніки.

У 1936 р. в Лондоні було підписано угоду про невтручання у справи Іспанії. До неї приєдналися Німеччина та СРСР, однак при цьому вони не припиняли надавати допомогу учасникам конфлікту.

становить

та

із соціалістом Є. Морачевським, а себе

вождем держави». Уряд розмістився у Варшаві. Спочатку його влада поширювалася лише на територію Королівства Польського, яке за рішенням Віденського конгресу 1814—1815 рр. належало Росії, та Західну Галичину (Мала Польща). Тільки наприкінці грудня 1918 р. внаслідок народного повстання з-під влади Німеччини було звільнено частину західних польських земель (Велика Польща). Одночасно з процесом відновлення незалежності в Королівстві Польському під впливом Російської революції почали виникати ради, але вони не мали такого

січні 1919 р. між

урядом і ПНК було досягнуто угоди про об’єднання. Відбулися вибори до Установчого сейму,

здобули ендеки. Ю. Пілсудський залишився «тимчасовим вождем держави». Його роль обмежувалася конституційними нормами. Установчий сейм прийняв низку соціально-економічних законів: було закріплено 8-годинний робочий день, розроблено земельну реформу, що передбачала обмеження землеволодіння 180 га. Влітку 1919 р. на території Польщі було ліквідовано ради.

2

Визначення кордонів Другої Речі Посполитої. Паризька мирна конференція визначила

підтримку польських робітників. Проте сталося «

на Віслі». Польське робітництво й селянство стало на захист власної держави.

стала багатонаціональною

розвитком вона була переважно аграрною країною, близько 65 % населення якої працювало в сільському господарстві.

Польща в 1921—1926 рр. У 1921 р. було

3

Польської республіки, у якій проголошувалися демократичні права громадян. Польща стала парламентською республікою. Повноваження президента, обраного парламентом на сім років, були обмеженими.

кріплювалося привілейоване становище католицької церкви. У листопаді 1922 р. відбулися перші парламентські

на яких жодна з партій не набрала більшості голосів. Праві партії на чолі з ендеками намагалися сформувати правоцентристську урядову коаліцію, а також

польський злотий, створено Польський банк — незалежну фінансову установу, акції якого були продані на вільному ринку. Уряд також розпочав проведення аграрної реформи, за якою парцеляції (розподілу) підлягали маєтки площею понад 180 га (на «східних кресах» — українських, білоруських і литовських землях — 300 га). Натомість селянство отримувало від держави дешеві кредити для розвитку господарства. Розпочалося залізничне будівництво, яке мало поєднати економічні центри

будувати на Балтійському узбережжі поряд

ною стабілізацією. Це дало можливість закріпити встановлений режим. Утричі збільшився експорт вугілля, пожвавилися машинобудівні галузі промисловості, зросли обсяги транспортних перевезень. В економіку Польщі було залучено англійські, американські та німецькі інвестиції. Зменшилося безробіття,

тором збройних сил генералом Е. Ридз-Смігли та президентом І. Мосцицьким спалахнула боротьба, яка завершилася компромісом і поділом влади. Період 1935—1939 рр. у внутрішньому становищі

носно стабільним, хоча посилилася боротьба з українським національним рухом, особливо після серії терористичних актів, здійснених ОУН. На початку 1930-х рр. Польща

суверенної, демократичної та соціально справедливої

чеських земель і своєї словацької парості». Влітку 1918 р. Чехословацький національний

, було визнано Францією, а потім Великою Британією та США «першоосновою майбутнього чехословацького уряду». Тобто уряд держави

го, як держава була проголошена і

із цим комітетом установив Національний

у Празі, який об’єднав

імперський уряд організував вивезення

цінного майна. Таке пограбування

чехів, які розпочали страйк

Проте словацькі й закарпатські землі були розвинені

до значного й тривалого спаду виробництва. Найбільше падіння виробництва припало на 1933 р. —

44 % порівняно з 1929 р. Безробітних налічувалося близько 1 млн осіб. Щоб вийти з кризи, уряд отримав надзвичайні повноваження. Під державний контроль було поставлено діяльність

25 концернів, до яких входило 75 % підприємств. Було встановлено державну монополію на торгівлю хлібом. Зрештою становище посту-

пово стабілізувалося, і з 1936 р. почалося зростання виробництва.

Під час економічної кризи 1929—1933 рр. загострилися соціальні, а особливо національні суперечності в країні. Райони, де проживала німецька меншина, найбільше постраждали від кризи. Цим вирішив скористатися А. Гітлер. У Чехії було створено Судето-німецьку партію на чолі з Конрадом Генлейном, яка домагалася автономії Судетської області, заселеної переважно німцями. Для відриву цих земель від ЧСР нацисти влаштували гібридну

силання провокаторів

лений пропагандистський та дипломатичний тиск, погрози

Ліквідація

29—30 вересня 1938 р. в Мюнхені відбулася зустріч керівників урядів Англії, Франції, Німеччини та Італії, на якій було підписано Мюнхенську угоду. Представників Чехословаччини на цю зустріч не запросили. Фактично було прийнято вимоги Німеччини, подані Чехословаччині

вилучати без компенсації в поміщиків маєтки від 200 до 500 хольдів (1 хольд — 0,57 га) і розподіляти ці землі між селянами на умовах вічної оренди або викупу протягом 50 років. Запроваджувався 8-годинний робочий день. Однак діяльності уряду М. Карої заважав ряд чинників. 24 листопада 1918 р. виникла Комуністична партія Угорщини (КПУ). Вона всіляко намагалася дискредитувати діяльність уряду М. Карої і прагнула встановити в Угорщині радянську владу. Держави

проблем. Також країни

ни Словаччини, Хорватії та Воєводини. Навесні 1919 р. Угорщину охопила інфляція, зросло безробіття, багато підприємств закрилися. У березні Антанта зажадала від Угорщини передати 2/3 території сусіднім Румунії, Чехословаччині, Королівству сербів, хорватів і словенців. М. Карої подав у відставку й запропонував соціал-демократам сформувати новий уряд.

2 Угорська Радянська Республіка (УРР). 21 березня 1919 р. у результаті об’єднання соціал-демократів

Угорщини (СПУ)

Також її визнала радянська Росія, але надати допомогу

територіях, окупованих французькою армією, почали збиратися антикомуністичні

уряду.

той самий час

діли війська адмірала М. Горті. На цій території розпочалися переслідування прибічників радянської влади й було відновлено законодавство дореволюційного періоду. Лідери комуністів утекли до Росії.

Диктатура М. Горті. Після повалення радянської влади прибічники відновлення монархії проголосили правителем Угорщини ерцгерцога Карла ІV Габсбурга, але держави Антанти виступили проти цього й підтримали М. Горті. 14 листопада

3

й призначили регентом М. Горті. Ставши главою держави, він зберіг посаду головнокомандувача армії. М. Горті представляв країну перед зовнішнім світом. Свої виконавчі

функції він реалізовував через призначуваний ним уряд. М. Горті користувався правами законодавчої ініціативи, скликання й розпуску парламенту. Політична опозиція зберегла можливості для легальної діяльності,

Риси режиму М. Горті:  консерватизм;  обмеження демократичних прав і свобод;  збереження представницьких, демократичних інститутів влади;  легальне існування опозиції, обмеження діяльності лівих сил;  панування традиційної еліти (земельної аристократії);

 необмежена влада;

 відсутність масової партії — опори правлячого режиму;  монархічна, націоналістична демагогія.

Із 1921 до 1931 р. уряд Угорщини очолював

ши разом з іншими державами-агресорами

П. Телекі на знак протесту проти розділу Югославії (1941 р.) наклав на себе руки. На його місце було призначено Ласло Бардоші. За період 1938—1941 рр. до Угорщини було приєднано значні території: частину Словаччини (Верхню Угорщину), Закарпатську Україну, Трансильванію та частину Югославії (Воєводину, Банат). Угорське населення вважало, що завдяки М. Горті стосовно їхньої країни було відновлено справедливість, якою знехтували в 1919—1920 рр. у Парижі. Проте подальші події довели, що шлях, який

і завдання

нафтодобувної (контролювали 49 %). У зовнішній політиці

Антанти. Також румунський уряд установив союзницькі відносини з Польщею. Румунія була частиною санітарного кордону проти СРСР. У період із 1922 до 1928 р. при владі в країні перебувала націонал-ліберальна партія (у 1922— 1926 рр. прем’єр-міністром

тія). У середині 1920-х рр. після смерті короля Фердінанда

очолив В. Братіану.

безробітних осіб. Протягом 1929—1933 рр. змінилося десять урядів. На початок 1934 р. національний дохід країни складав 49,4 % порівняно з 1929 р. Скориставшись нестабільністю, принц

ролем Каролем

організацій, таких як «Залізна гвардія», що використовували націоналістичні гасла, поєднані із соціальною демагогією. Взірцем для своєї діяльності вони вважали

фашистів. Активізувала свою діяльність і Комуністична партія Румунії, яка стала організатором страйків, що іноді перетворювалися на криваві сутички.

Із 1934 р. Румунія поступово виходила з кризи. Неспроможність запобігти негативним явищам у суспільстві парламентськими методами штовхала правителів до встановлення влади «твердої руки». До влади прийшли нові ліберали, тісно пов’язані з фінансовими колами та королівською сім’єю. Однак навести лад у країні вони не спромоглися. Економічна криза 1936—1937 рр. ще більше загострила становище, і на виборах 1937 р. жодна політична партія не набрала більшості.

10 лютого 1938 р. Кароль II здійснив переворот. Було прийнято нову конституцію, за якою король отримував усю владу, а парламент перетворився на дорадчий орган. Конституція також закріплювала привілеї для румунів. Було ліквідовано багатопартійність, створено єдину офіційну партію «Фронт національного відродження» (Партія нації). Узявши за зразок Італію, Кароль II здійснив корпоратизацію промисловості. Головною

Король Румунії Кароль IІ. Художник Філіп де Ласло, 1936 р.

які розмістилися

вих промислів. Німеччина та

ноправний торговельний договір, за яким установився контроль над румунською промисловістю. Країна стала одним з основних постачальників продуктів харчування, сировини й нафти для Німеччини.

ження війни («жіночі бунти»).

мійського командування та уряду. Солдати захопили генеральний штаб

соціал-демократи («помірні»). Праві партії отримали лише 66 мандатів із 236. Уряд очолив лідер БЗНС А. Стамболійський. Це був коаліційний уряд із представників БЗНС, правих партій, а після виборів 1920 р. сформувався

родні

офіцерів). До них також приєдналася таємна організація македонських болгар ВМРО (Внутрішня македонська революційна організація), яка мала досвід проведення терористичних актів. Ці сили спиралися на підтримку царя. В опозиції до уряду була і БКП («тісняки»). У ніч із 8 на 9 червня 1923 р. «Народна змова» і Військова ліга здійснили переворот. А. Стамболійського було вбито, а його уряд заарештовано. Владу захопила «Народна змова» на чолі з Александром Цанковим. До уряду А. Цанкова увійшли представники

тристських

радянської влади. Болгарія мала стати плацдармом для поширення світової революції. БКП, об’єднавшись із лівим крилом БЗНС,

готовку до збройного повстання, призначеного на 22—23 вересня 1923 р. Було створено військово-революційний

стало відомо уряду, який

партії «Демократична злагода». Новий уряд пом’якшив репресії, оголосив амністію. Було дозволено діяльність політичних партій та організацій. Цим скористалися комуністи, що заснували легальну Трудову партію, яка щороку набирала популярності. А. Цанков пішов в опозицію до нового уряду, а в 1930—1940-ві рр. став відвертим прихильником праворадикальних, фашистських поглядів. У 1928 р. Болгарію охопила економічна криза, яка тривала до 1934 р. Кількість безробітних сягнула 200 тис. осіб. Різко погіршилося матеріальне становище населення. На початок 1934 р. національний

ротьби за владу. Після

ка політичних сил забезпечувала покірність парламенту й одночасно знімала звинувачення в тому, що цар придушує опозицію. Свої виборчі експерименти він повторив у 1939 і 1940 рр. Цього разу опозиційними були лише 20 депутатів (дев’ять комуністів).

Протягом 1934—1939 рр. економіка Болгарії зазнала найбільшого в післявоєнні роки піднесення, особливо сільське господарство. Це було зумовлено переходом на виробництво високоприбуткових технічних культур (волокнистих, олійних, садових). Також було взято курс

літики стало зростання промислового виробництва на 64,1 % за

підтримки Болгарія домоглася

угода 1938 р.). У 1940 р.

подарської продукції країни). Однак за це Болгарія розплатилася участю в Другій світовій війні на боці

1. Коли відбулося Владайське повстання

ни були охоплені селянським рухом, а в армії та на

революційні виступи. За такої ситуації 5—6 жовтня 1918 р. у Загребі (Хорватія) на нараді

ти законодавчу владу. Він був головнокомандувачем збройних сил, призначав прем’єр-міністра, міг запровадити

стан, зупинити дію конституції. Король був непідзвітним ні перед скупщиною, ні перед народом. Верховним законодавчим органом країни була Народна скупщина. Таким чином було

Панівне становище в країні здобула сербська еліта, яка обійняла

2

Національна проблема. У 1920-ті рр. в Королівстві СХС було проведено аграрну реформу,

гостроту земельного питання. Почала розвиватися промисловість, але країна залишалася аграрною, хоча деякі райони Словенії

на великосербська політика, яку проводили король та уряд.

С. Радича та інших

(націоналісти) на чолі з Анте Павеличем, яких підтримувала Італія, а згодом і Німеччина, почали вдаватися до терористичних актів. Уряд, намагаючись хоч якось послабити

за цінами на сільськогосподарську продукцію. Проте обійтися без іноземних кредитів було неможливо. У 1931 р. Франція надала Югославії

значний кредит за умови послаблення королівської диктатури.

диктатором, король погодився на конституцію, яка відновила

Румунія, Туреччина). Найбільш

ном, за яким католицька

Між Італією та Хорватією було укладено договір, за яким Італія визнавала територіальну цілісність Хорватії, а Хорватія зобов’язувалася не мати флоту та пропускати італійські

риторію. Із частини території Сербії було створено маріонеткову Сербську державу. Решту території

поділено між Болгарією, Угорщиною, Німеччиною та Італією. Проте південнослов’янські народи не змирилися з поневоленням, розпочавши партизанську боротьбу, домінуючою

9.

«Що відіграло вирішальну роль у загибелі першої Югославії: внутрішні чи зовнішні чинники?».

13. Підготуйте

регіоні, ліві — у революції,

реформах. До цих негараздів

економічна криза 1920—1921 рр. і землетрус 1923 р., який вщент

ління старих лідерів, які

ставлениками чотирьох основних монополістичних об’єднань країни. Протягом 14 років (1918—1932 рр.) при владі чергувалися представники двох головних японських партій «Сейюкай» та «Кенсейкай» (Конституційної партії), у 1927 р. її було перейменовано на «Мінсейто» (Партію народної політики). Хоча обидві партії були консервативними, вони мали робити кроки в бік демократизації політичного життя країни. Однією з головних проблем внутрішньополітичного життя Японії початку 1920-х рр. було питання виборчого законодавства. Згідно з існуючими на час закінчення Першої світової

відмовилася від домінування в Китаї. Зазнали поразки і

ської Росії на початку 1920-х рр. Шовіністично налаштовані верстви японського суспільства сприймали це як приниження національної гідності. Найрадикальнішим виразником шовіністичних ідей було об’єднання «молодих офіцерів» («старими» в армії вважалися вихідці із самураїв, учасники російсько-японської війни 1904—1905 рр.). Вони вимагали скасування

уряду перед парламентом, встановлення військової диктатури й повернення

ливо шовківництво. У 1931 р.

Головним політичним наслідком

бералів,

1932 р. японські війська

хая, намагаючись оволодіти

Проте китайська армія й жителі міста чинили запеклий опір, і здобути легку перемогу не вдалося. Світова громадськість засудила агресію. У 1933 р. Японія вийшла з Ліги Націй. У 1934 р. Японія відмовилася від морських обмежень (Вашингтонська конференція, 1922 р.). На 1936 р.

Японія вже мала 200 авіаносців, лінкорів, крейсерів і будувала нові кораблі.

Незважаючи на відверто агресивну політику, найрадикальніші кола були невдоволені повільними темпами її здійснення. 26 лютого 1936 р. у Токіо знову стався путч, організований «молодими офіцерами». Хоча він був придушений, висунуті вимоги не залишилися поза увагою. Влітку відбулася таємна нарада правлячих кіл, на якій обговорювалося питання про перспективи «колоніального межування» у Східній Азії. 27 листопада 1936 р. Японія та Німеччина уклали Антикомінтернівський пакт.

Напад на Китай у 1937 р. Мілітаризація економіки

5

Японії. У липні 1937 р. почалося японське збройне вторгнення до Північного й Центрального Китаю. Приводом до війни став конфлікт між японськими та китайськими солдатами на мосту Марко Поло

на шкоду галузям, що працювали на внутрішній ринок. «Нова економічна структура» означала встановлення військового контролю держави над економікою країни. У Японії була створена економічна модель, характерна для тоталітарних та авторитарних режимів у 1920—1930-х рр. Зростання військової промисловості, мобілізації до армії значно скоротили безробіття. Більшість людей працювала на підприємствах тимчасово. Робочий

1

Національно-визвольна боротьба. «Рух 4 травня». На початку ХХ ст. китайське суспільство вимагало змін. Виразником цих прагнень стала Національно-народна партія (Гоміндан). Ідейним керівником партії був Сунь Ятсен, який сформулював мету партії

націоналізм, демократизм, процвітання.

У 1912 р. у результаті Сіньхайської революції було повалено Маньчжурську династію та проголошенореспубліку. Після смерті

Шихая в 1916 р. влада перейшла до місцевих військових угруповань («мілітаристів»), які не підкорялися центральному уряду. Китай розпався на окремі ворогуючі частини. Тибет

залишалася поділеною між великими державами — Англією,

2

мілітаристських угруповань, проведення соціально-економічних перетворень для модернізації Китаю.

Скориставшись антиімперіалістичним піднесенням, уряд у Гуанчжоу оголосив себе національним і почав боротьбу за об’єднання Китаю. Головнокомандувачем армії Гоміндану став Чан Кайші. У жовтні—грудні 1925 р. війська під його керівництвом оволоділи провінцією Гуандун, що укріпило базу революційного руху. У липні 1926 р. його армія розпочала Північний похід, план якого розробив радянський радник В. Блюхер. Унаслідок бойових дій війська Чан Кайші

восени 1926 р. взяли Ухань, у лютому 1927 р. — Нанкін, у березні 1927 р. — Шанхай. До Нанкіна було перенесено столицю та створено національний уряд, який підтримали

у Шанхаї, тобто здійснив переворот, установивши особисту

муністів підняти повстання

було розірвано. КПК стала на шлях партизанської

із великими державами. Уже в 1928 р. уряд Нанкіна оголосив про відновлення митної автономії. Одночасно було ліквідовано внутрішні митні кордони. Завдяки переговорам Китаю було передано 20 із 33 концесій. Однак усі спроби отримати закордонні позики для реконструкції країни закінчилися

власників.

Наприкінці війни КПК стала масовою селянською партією, яка мала значні військові сили. Це дало їй змогу розпочати вирішальну фазу боротьби за владу, що завершилася її перемогою.

?

Запитання і завдання

1. Що стало поштовхом до виникнення «руху 4 травня»? 2.  Кого в Китаї називали «мілітаристами»? 3.  У якому році між Гомінданом і СРСР був укладений союз? 4.  Що примусило Гоміндан і КПК у 1937 р. припинити відкриту збройну боротьбу та об’єднати свої сили? 5. Якими були результати «руху 4 травня»? 6.

тягом 1920—1930-х рр.

13. Чому національна революція

Ахмадабаді. Англійська колоніальна адміністрація,

рух, за пропозицією міністра у

Монтегю, вдалася

реформи управління. У 1919 р. англійський парламент прийняв закон

управління Індією. Він підтверджував

закон Роулетта,

до розгортання масового руху громадянської непокори. 6 квітня 1919 р. М. Ганді закликав до припинення будь-якої діло-

2

Проблеми деколонізації та майбутнього країни.

портні товари. Розорення

ємців спонукали до розгортання нової хвилі національно-визвольного руху. Новий

своїх послідовників вирушив у тритижневий похід

лися стихійні повстання. Заворушення поширилися і на

поділу її спадщини. Розділивши арабські володіння Османської імперії‚ Англія й Франція мали намір це зробити і з областями із власне турецьким населенням. Країни Антанти встановили контроль над чорноморськими протоками, Франція окупувала Кілікію, Англія — Стамбул, Італія та Греція висадили свої війська в Малій Азії. У відповідь на це

рух за збереження цілісності

уряд підписав із країнами Антанти Севрський мирний договір‚ який закріпив поділ країни. Туреччина втрачала всі володіння на Близькому Сході. До Греції відходили

ва. На території Туреччини

Уряд М. Кемаля відкинув такий договір. Тоді

ська за підтримки

міцно утвердилася ідея заснування своєї держави. У Палестині створювали єврейські «тіньові» політичні структури — уряд, місцеву владу, збройні формування, що готувалися

колонізацію Персії, Закавказзя та

Азії. У 1918 р. англійські війська розпочали

Кучек-хан відкидав аграрну реформу, на якій наполягали комуністи й представники національних меншин, зокрема курди. Проанглійська політика зазнала поразки, і уряд

кількість жіночих шкіл, відкрито університети

в Тегерані та сільськогосподарський інститут у Кереджі. У 1935 р. було видано декрет про

обов’язкове зняття чадри, запроваджено європейську форму одягу, пишні феодальні титули замінено прізвищами. Вплив духовенства на суспільно-політичне життя країни обмежувався. У цей самий час придушувалися будь-які виступи опозиції, селянські повстання.

У зовнішній політиці в 1930-ті рр. Реза-шах пішов

Німеччиною, прагнучи

посилення державного регулювання економіки. Проте форми проведення перетворень були різними: від копіювання дій італійських фашистів до реформ на зразок «нового курсу» Ф. Рузвельта в США і «Народного фронту» у Франції. Найбільші успіхи на шляху до індустріалізації демонстрували Мексика, Аргентина, Бразилія й Чилі. Посилення антизахідних, особливо антиамериканських, настроїв у країнах регіону змусило США скоригувати свою політику в Латинській Америці. Президент Ф. Рузвельт заявив, що США здійснюватимуть політику «доброго сусіда» і

угоду. США, Англія, Японія домовилися

тримуватися співвідношення 5 : 5 : 3 відповідно.

підводних човнів було запроваджено принцип рівності флотів. У лютому 1932 р. після тривалої підготовчої роботи в Женеві нарешті відкрилася конференція з роззброєння. Із самого початку

що між провідними державами існували серйозні

рів, яка завершилася

4 Агресія Німеччини. Ліквідація Версальської системи. Після приходу А. Гітлера до влади Німеччина приєдналася до групи держав-агресорів. До 1933 р. становище Німеччини в межах Версальської системи було значно полегшено. Вона припинила сплачувати репарації. На переговорах із роззброєння 1932 р. їй обіцяли рівні права з іншими державами в озброєнні. Навіть обговорювалося питання про повернення Німеччині колоній. Важливим кроком на шляху

подальшої ліквідації Версальської системи стало

сировинними й аграрними ресурсами Східної Європи, Німеччина, на думку А. Гітлера, зможе здобути перемогу в боротьбі

стійкими антирадянські настрої. Зрозумівши це, А.

їм вдалося домовитися про розмежування сфер впливу в цьому регіоні. Тоді ж Німеччина визнала завоювання Італією Ефіопії. Після цього Німеччина й Італія

Як економічна криза 1929—1933 рр. вплинула на розвиток міжнародних відносин? 10.  Що дало змогу Німеччині відмовитися від дотримання статей Версальського договору? 11.  Який план розробив А. Гітлер для досягнення світового панування? 12.

відносну стабільність і визнавала силу

поставила Австрію під контроль Німеччини. 12 березня

Англія та Франція висунули чехословацькому уряду ультиматум

передачу Німеччині територій ЧСР,

лії 29—30 вересня 1938 р. було підписанно Мюнхенську угоду.

яка належала Литві. У квітні 1939 р. Італія здійснила агресію проти Албанії та захопила її. Крах політики «умиротворення» став

очевидним. Суспільство вимагало від урядів рішучості у ставленні до Німеччини. Англія та Франція обмінялися зверненнями

взаємну допомогу на випадок агресії та надали відповідні гарантії державам, які мали спільний кордон із Німеччиною. Виникнення безпосередньої

колективної безпеки. Радянсько-французький

У квітні 1939 р. західні держави звернулися до Радянського Союзу із пропозицією надати гарантії Польщі та Румунії. У відповідь радянський уряд запропонував пакт про взаємодопомогу між

Англією, Францією та СРСР з одночасним наданням гарантій усім прикордонним із СРСР державам. Переговори, що почалися, виявили взаємну недовіру й небажання сторін іти на компроміс. Не вдалося подолати суперечки в питанні про «непряму агресію». Англія й Франція вбачали в ньому загрозу для суверенітету сусідніх із СРСР держав, тому що будь-які

тиску

Німеччину та не бажала укладення угоди.

Гол (відбувалися протягом травня—серпня

на території Монгольської Народної Республіки), на яку могла вплинути лише Німеччина, і на територіальні придбання за рахунок Польщі, країн Балтії (Естонії, Латвії, Литви), Фінляндії та Румунії. Німеччина була згодна на це, щоб тільки усунути СРСР і розв’язати собі

дити по річках

Вісла, Сян. Безпосереднім підсумком підписання цих

радянсько-німецького зближення та укладення «Пакту Молотова—Ріббентропа».

1 Причини,

характер війни. Версальсько-Вашингтонська система поставила

унаслідок чого країни прагнули реваншу — нового переділу світу. Це проявилося в політиці Німеччини, Італії та Японії.

зусилля в боротьбі за мир. Систему безпеки 1920-х рр. було зруйновано. Розв’язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на «умиротворення» агресора, а також ізоляція

шив країну, польський

перейшли радянські війська. Для здійснення вторгнення до Польщі було створено

фронти

Український та Білоруський. На вимогу А. Гітлера Червона армія форсовано просувалася в напрямку Коломиї—Косова, щоб перетнути шлях відступу польським солдатам і біженцям до Румунії. Вийшовши до річок Західний Буг і Сян, Червона армія зупинилася. Відповідно до домовленостей 23 серпня

женери, учителі, письменники, громадські діячі, тобто це

інтелектуальна еліта польського суспільства. У квітні 1940 р. 15 тис.

(Смоленська область) і Харкова. 3 «Дивна війна». Англія, а згодом і Франція

війни», оскільки, оголосивши війну, жодна сторона її фактично не вела. Французькі війська залишилися за «лінією Мажіно» (110 дивізій), до яких почали прибувати ще й англійські дивізії. Німецькі війська розміщувалися за «лінією Зігфріда» (23 дивізії).

дії для захоплення противника зненацька. Було заплановано

гу—Франції в обхід «лінії Мажіно»

На світанку 30 листопада 1939 р. радянські війська атакували фінську армію, що займала прикордонні укріплення. Нападу передувала провокація з обстрілом власної прикордонної застави. Угруповання радянських військ налічувало 240 тис. осіб, 1915 гармат, 1131 танк та 967 бойових літаків. 140-тисячна фінська армія мала у своєму озброєнні 400 гармат, 60 танків і 270 літаків. Здавалося, що долю Фінляндії вже вирішено. Проте невелика фінська армія змогла стримати перший потужний удар і навіть

400 тис. осіб). Ще 15 травня капітулювали Нідерланди, 28 травня

англо-французького командування організувати контрудари успіху не мали. Однак несподівано А. Гітлер наказав зупинити свої війська.

змогу забезпечити евакуацію солдатів та

ські острови (операція «Динамо»). 5 червня німецькі війська розпочали наступ на південь. Спроби генерала Шарля де Голля організувати лінію

рижа успіху не мали. 10 червня уряд Франції переїхав до міста Бордо, а 14 червня

угоду, яка давала

ди, а

серпні 1940 р. ці республіки увійшли

складу СРСР. 23 червня — 3 липня 1940 р. радянські війська, користуючись тим, що головні сили вермахту були зосереджені на Заході, зайняли територію Бессарабії і Північної Буковини, що входили до Румунії. Це викликало обурення в Берліні, оскільки територію Буковини не було зазначено в таємному протоколі

Німеччиною. 16 липня 1940 р. А. Гітлер підписав план операції

засобів. Тоді Німеччина вдалася до повітряного наступу на англійські міста з метою примусити Велику Британію капітулювати. Наступ розпочався 15 серпня, а завершився пізньої осені. Англія вистояла, зазнавши значних матеріальних і людських втрат (понад 30 тис. осіб). Повітряна війна над Великою Британією («битва за Англію») коштувала Німеччині приблизно 2 тис. літаків і життя 1 тис. досвідчених льотчиків. Іншим серйозним випробуванням для Англії була боротьба за Атлантику. Країна отримувала водними шляхами 50 % стратегічної сировини й продовольства. Проте Німеччині не вдалося перерізати атлантичні комунікації. Завоювання Франції, Норвегії, Данії

перейти в рішучий наступ.

командування відводило лінкорам «Бісмарк», «Тірпіц»

німецькі підводники застосували тактику «вовчих зграй» (відкрита атака відразу декількох підводних човнів). Англійський флот зумів вистояти, а після вступу у війну США союзники поступово відновили контроль над Атлантикою.

9

Агресія в Північній Африці та на Балканах. Після поразки Франції серйозну небезпеку для Великої Британії становила не лише Німеччина, але й Італія, яка мала досить значні сухопутні, військово-морські та повітряні сили.

Тим часом у листопаді 1940 р. англійські торпедоносці

13. Чому напад на Польщу вважають початком

хідних кордонах СРСР Німеччина та її союзники зосередили три групи армій: «Північ», «Центр», «Південь». Союзники Німеччини (Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія, Хорватія) виставили ще 29 дивізій та 16 бригад (за іншими даними — 42,5 дивізії).

Кожна група мала своє завдання та напрямок дій: «Північ» — Ленінград, «Центр» — Мінськ і Москва, «Південь» — Київ і далі на південь до Ростова-на-Дону. На території Норвегії та у Фінляндії діяли

та офіцерів, 47‚2 тис. гармат, 3,8 тис. танків, близько 5

2

сотні

Севастополь, Ізмаїл. Головний удар німецькі війська завдавали по військах Західного фронту. Уже в перші дні радянські

1941 р. було захоплено

Севастополь, який чинив опір 250 днів (30

1941 — 4

1941 р. радянські війська залишили Одесу. 29 червня 1941 р. з’явилася директива РНК

1942 р.). 16

про надзвичайні заходи в боротьбі з Німеччиною. 23 червня 1941 р. була організована Ставка Головного

(із 8 серпня

ка Верховного Головнокомандувача, очолювана Й. Сталіним)

пили в черговий «котел» у районі Брянська

й на захід від Вязьми. У полон потрапило 663 тис. солдатів, було захоплено 1,2 тис. танків, 5,4 тис. гармат), що прикривали Москву. Було взято міста Калінін (Твер), Малоярославець, Можайськ, Волоколамськ. Німецькі танки вже стояли

шилася без резервів. У червні 1942 р. розпочався генеральний наступ вермахту на Волгу та Північний Кавказ. У середині липня 1942 р. спалахнули бої на підступах до Сталінграда та в передгір’ях Кавказу.

28 липня 1942 р. Й. Сталін підписав наказ

№ 227 під назвою «Ні кроку назад». Бійців

і командирів, що відступали, розцінювали як боягузів і дезертирів, тому вони підлягали покаранню відповідно до умов воєнного часу.

5 Створення антигітлерівської коаліції.

чини

народну ізоляцію

В. Черчилль заявив: «Кожний,

і СРСР. Хартія стала першим документом, у якому були викладені цілі США та Великої Британії у

й загальні положення післявоєнного облаштування світу.

ські переговори, які завершилися підписанням 11 червня 1942 р. угоди про взаємодопомогу й ведення війни проти агресорів. Обидві сторони зобов’язалися постачати одна одній оборонні матеріали, надавати інформацію, розвивати торгівлю

дві угоди завершили формування антигітлерівської коаліції. Найголовнішим у відносинах між СРСР, США та Великою Британією стала проблема відкриття Другого

спонукало США до заморожування японського капіталу

банках і до ембарго (заборони) на постачання Японії нафти. Рішення

танія та

до Північної Африки на допомогу італійським військам прибув Німецький Африканський корпус на чолі з генералом Ервіном Ром-

мелем. Це дало змогу не тільки зупинити успішний

наступ англійських військ у Лівії, а й відкинути їх до Єгипту. Проте в тилу німецьких військ англійські

війська утримували важливий стратегічний пункт

Тобрук, який не давав Е. Роммелю продовжувати наступ. У листопаді 1941 р. англійські війська здійснили вдалий наступ із

звільнення Тобрука й знову оволоділи Кіренаїкою. Ці успіхи порушили морські перевезення Італії та Німеччини в Середземному морі й поставили корпус Е. Роммеля перед загрозою залишитися без

почалися систематичні бомбардування

1942 р. вони почали боротьбу за острів Гуадалканал (група

кі війська розпочали останній штурм міста, на окре-

мих ділянках їм вдалося прорватися до Волги, але це був їх останній успіх.

На той час воєнно-стратегічна ситуація змінилася на користь СРСР. За короткий час за Уралом було налагоджено роботу потужного військово-промислового комплексу. Літні люди, жінки, діти, що замінили біля верстатів мобілізованих на фронт робітників, самовіддано працювали. Саме їхніми зусиллями в другій половині 1942 р. було випущено 15,8 тис. бойових літаків, 13,6 тис. танків, 15,6 тис. гармат.

Згідно з планом «Уран» 19 листопада 1942 р. радянські війська силами трьох фронтів — Південно-Західного, Сталінградського і Донського — перейшли в контрнаступ, завдавши флангових ударів. 23 листопада 1942 р. радянські війська замкнули кільце навколо 330-тисячного угруповання

Ф. Паулюс). Усі спроби німецького командування деблокувати оточених не мали успіху. 30 січня 1943 р. Ф. Паулюс був змушений підписати акт про капітуляцію. Загальні втрати німецьких військ під Сталінградом становили

12 тис. гармат і мінометів, 3 тис. літаків. Від такої

Навесні 1943 р. німецьке командування вирішило знову перебрати на себе ініціативу. Відповідно до плану «Цитадель» воно ставило завдання розгромити радянські війська на Орловсько-Курській дузі й розгорнути наступ на Москву. Були створені нові зразки зброї (танки — «Тигр», «Пантера», самохідні гармати — «Фердінанд» тощо), які мали забезпечити німецьким військам технічну перевагу. Радянське командування дістало точні дані про підготовку Німеччини до наступу. І хоч на цей час сили Радянської армії кількісно переважали сили

но-Західного фронтів, потім

зустрічна танкова битва. Хоча радянські

більшими, німецьке командування усвідомило безперспективність подальшого наступу. Цього ж дня змінився характер усієї Курської

під Букрином (загинуло 250 тис. радянських солдатів) головні сили радянських військ були зосереджені на Лютізькому плацдармі (150 тис. осіб, 1,5 тис. гармат і мінометів, близько 800 танків), із якого й почався вирішальний наступ на Київ. 6 листопада 1943 р. столицю України було визволено. У результаті героїчного форсування Дніпра ціною значних втрат (за різними оцінками, від 417 тис. до 1 млн осіб) радянські війська завершили корінний перелом на радянсько-німецькому фронті. Вони вийшли на правий берег Дніпра, закріпилися там, відбили контрнаступ німецьких

Вирішальна битва відбулась у районі містечка Ель-Аламейн (Єгипет). У жовтні 1942 р. британські війська завдали поразки італо-німецьким військам, які змушені були спішно відійти на захід. У листопаді 1942 р. з протилежного боку Північної Африки (Марокко, Алжир) почалася висадка американських військ під командуванням Д. Ейзенхауера (операція «Торч»). Італонімецькі війська потрапили в пастку на морському узбережжі в Тунісі. 13 травня 1943 р. вони були змушені капітулювати.

Значні втрати в людській силі та техніці, яких зазнали держави «оcі» в Туніcі (лише близько 130 тис. полонених), сприяли успішному десанту союзних військ на острові Сицилія та його захопленню.

25 липня 1943 р. в Італії відбувся дер-

жавний переворот за участю короля Віктора Еммануїла й маршала П. Бадольйо. Б. Муссоліні було заарештовано. 8 вересня 1943 р. новий уряд підписав перемир’я із союзниками.

11. Визначте взаємозалежність

«нового порядку». Він базувався на нещадному терорі й пограбуванні. Окуповані країни Європи та Азії зазнали значних територіальних змін. На карті світу з’явилися нові держави: Словаччина (1939 р.), Хорватія (1941 р.), Бірма (1944 р.), Індонезія (1945 р.). Однак незалежність цих держав була дискредитована співробітництвом з агресорами. Такі держави, як Австрія, Чехословаччина, Польща, Югославія, Люксембург, Греція були ліквідовані. У Данії, Норвегії, Бельгії, Нідерландах, Франції до влади прийшли колабораціоністські уряди. Держави — союзниці

ми для свого режиму. У Європі налічувалося близько

Майданек, Аушвіц-Біркенау (Освенцим).

Окупаційна політика Японії за формою була дещо іншою, але суть зберігалася така сама. Агресивні прагнення приховували гаслами: «Створення процвітаючої Азії», «Звільнення

населення Європи. Цей процес отримав назву Голокост . Його жертвами стали 6 млн євреїв (в Україні — 1,4 млн). Це становило близько 63 % європейського і 36 % світового єврейського населення. Одразу після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, усе єврейське населення було переселено до гетто, а їхню власність конфісковано. Гетто створювалися і в інших окупованих країнах. Це мало лише одну мету — подальше повне знищення їхніх мешканців. Після нападу на СРСР нацисти взялися остаточно вирішити єврейське питання. Спочатку повному винищенню підлягали євреї, що проживали на території СРСР, а згодом і всієї Європи (близько 11,5 млн).

Уже перші місяці війни позначилися масовими

камерами і крематоріями (Треблінка, Хелмно, Собібор, Майданек, Аушвіц-Біркенау, Белжец).

У таборах смерті не було бараків для ув’язнених, як у концентраційних таборах. Жертв одразу направляли в «душові». Потім туди подавали отруйний газ «Циклон Б». У таборі Аушвіц-Біркенау

відправлено до таборів смерті

знищено на місці. Така політика нацистів спричинила опір у єврейського населення. Перше збройне повстання сталося у

гетто, згодом у гетто Мінська, Каунаса, Тудіно, Мізачева, Кременця, Луцька, Бродів, Львова тощо. Найбільше

Польщі,

Греції, Албанії, Італії, Норвегії. У Франції з німецькою окупацією й колабораціоністським урядом маршала А.-Ф. Петена

та підпільні групи, очолювані комуністами, соціалістами та радикалами. Зрештою

вони стали координувати свою

придушене.

не забарвлення. Радянським партизанським

штаб партизанського руху. Основною

русія. В Україні центр

районах. Широкомасштабні

Німеччина зуміла розширити випуск озброєнь, провести тотальну мобілізацію, але стратегічну ініціативу

чотирьох фронтів під загальним командуванням

Г. Жукова (1,2 млн осіб, 4 тис. танків, 24 тис. гармат, 5,4 тис. літаків).

Під час проведення білоруської операції 17 липня 1944 р. близько 60 тис. полонених німецьких солдатів під конвоєм радянських військ пройшли вулицями Москви. Слідом за ними рухалися машини, що вимивали асфальт, символізуючи цим очищення батьківщини від загарбників.

Добре продумана довгострокова система оборони Німеччини перетворилася на «котли» — Бобруйський, Мінський, Могильовський, Вітебський. 3 липня було визволено Мінськ. Фронт було прорвано на ділянці 400 км. Радянські війська вийшли до кордонів Східної Пруссії та Польщі. Лише завдяки серії потужних контрударів танковими частинами німецькому командуванню вдалося уникнути остаточної поразки. Розвиваючи успіх у Білорусії, війська Першого Українського фронту (командувач маршал І. Конєв) успішно провели Львівсько-Сандомирську операцію (13 липня — 29 серпня 1944 р.). Отже, Радянська армія звільнила більшу частину держав Балтії, Білорусію й Західну Україну, а 29 липня радянські війська вийшли до Вісли, захопили передмістя Варшави. Радянський наступ на центральній ділянці радянсько-німецького фронту зупинився до початку 1945 р. Після захоплення радянськими військами Дрогобицько-Бориславських нафтових родовищ єдиним джерелом нафтопродуктів для німецької армії залишалися нафтові родовища Румунії. Тому їх оборона для Німеччини мала першочергове значення. Угруповання «Південна Україна» було одним із наймогутніших у вермахті. Для його розгрому радянське командування здійснило Яссько-Кишинівську операцію (20—29 серпня 1944 р.). Було оточено й розгромлено

садка союзних військ у Нормандії. Так було відкрито Другий фронт у Європі. Невдовзі союзники розвинули

національної

нями.

Щоб не втратити вплив у звільненій Польщі, емігрантський уряд і його збройні формування (Армія крайова) прагнули поставити радянське керівництво перед фактом відновлення польської адміністрації. Так, Армія крайова намагалася захопити Вільнюс і взяти під контроль значні райони Польщі. 1 серпня 1944 р. сили, що діяли за вказівками польського уряду в Лондоні, підняли антинімецьке повстання у Варшаві. Керівники повстання (Т. БурКоморовський та інші) прагнули закріпитися у Варшаві до вступу туди радянських військ, проте їхній план не

та бойові загони, які їх підтримували, визволили

повалення диктатури генерала

було

загони спільно з радянськими військами вибили німецькі

Німецький танк (ліворуч), підбитий під час Арденнської операції взимку 1944 р. намагалися

(Філіппіни), розгромивши

жовтня

війни морська битва

і Японії. За чотири дні японський флот було розгромлено. Вирішальної поразки зазнала і японська авіація.

Після цієї перемоги американські війська розгорнули вирішальний наступ на Філіп-

пінах і до кінця року звільнили їх. Фактично

Японія вже програла війну, але була не гото-

ва визнати це. Війна тривала.

Щоб відновити

командування розробило й успішно провело наступальну

сировини.

Протягом перших

наступу

і

ня звільнено Варшаву. Розвиваючи наступ, на початку 1945 р. радянські війська вийшли до річки Одер за 60—70 км від Берліна. Також

оточено й незабаром знищено німецьке угруповання у Східній Пруссії. Долаючи запеклий опір і зазнаючи великих втрат, радянські

навколо міста. А. Гітлер

роною Берліна. 30 квітня 1945 р. штурмом

взято рейхстаг.

8 травня 1945 р. німецький уряд

Акт про беззастережну капітуляцію

збройних сил.

Однак угруповання німецьких

території Чехословаччини й Австрії ще не склало зброї. Його частини в Празі

ками антинімецького повстання, яке почалося 5 травня. За сприяння військ Першого Українського фронту місто та його жителів 9 травня було звільнено.

2 Ялтинська (Кримська) та Потсдамська конференції. Передчуття завершення війни висувало питання про післявоєнне облаштування Європи й світу загалом. Цьому були присвячені

конференції лідерів США, Англії

що відбулися в 1945 р. Рішення цих

Ялтинської системи облаштування післявоєнного світу, яка змінила Версальсько-Вашингтонську систему.

4—11 лютого 1945 р. «велика трійка» зібралася в Ялті в тому самому складі, що і в Тегерані: Й. Сталін,

р. після завершення бойових дій у Європі. У складі її учасників відбулися зміни: інтереси США представляв Г. Трумен, який став президентом після

прем’єрміністр К. Еттлі. Від СРСР, як і раніше, був присутній Й. Сталін. У центрі уваги було німецьке питання. Учасники конференції узгодили й схвалили

Ялтинська

Питання

Німецьке

питання

організації

чотирьох держав.

 Управління Німеччиною мала здійснювати Контрольна рада союзників, яка включала головнокомандувачів окупаційних військ.

 Німеччина мала сплатити 20 млрд доларів репарацій.

 Досягнуто домовленостей

скві

від імені

заяву про те, що СРСР скасовує пакт про нейтралітет із Японією. 8 серпня 1945 р. СРСР

лосив війну Японії. Відповідно до своїх

нів радянські війська

по Квантунській армії, яка зосереджувалася

в Маньчжурії та налічувала 1,1 млн осіб. У

но-революційної армії. За короткий час Квантунська армія була розгромлена. 14 серпня японський уряд прийняв рішення

міст, десятки тисяч сіл, підприємств, повністю розладнано транспортну систему, виведено з ладу велику кількість

країнах, що постраждали від війни, гостро постала житлова проблема. Фактично розпалася система торгівлі. Війна

нії до 1 березня 1945 р. Право стати членами ООН отримали

міжнародного співробітництва

економічного, соціального та гуманітарного характеру. Офіційною

створення ООН вважається 24 жовтня 1945 р.,

було затверджено Статут ООН. Під егідою ООН було створено різні спеціалізовані організації: ЮНЕСКО (ООН із питань освіти, науки і культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), МОП (Міжнародна організація праці), ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація), ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) тощо. У 1948 р. ООН прийняла Декларацію прав людини та Пакт про громадянські й політичні права. У документах

народів за расовими та національними ознаками). Г. Герінгу, Й. фон Ріббентропу, В. Кейтелю, Е. Кальтенбруннеру, А. Розенбергу, Г. Франку та іншим злочинцям (загалом 12 осіб) було винесено смертний вирок, деяких (Р. Гесс, В. Функ) засуджено до довічного ув’язнення. Трибунал оголосив злочинним керівний склад нацистської партії, СС, СД, гестапо. У Німеччині в перші післявоєнні роки відбулося 2 млн процесів над воєнними і нацистськими злочинцями. Такі самі процеси охопили

чне ув’язнення.

4

мирних угод із Німеччиною,

Румунією, Болгарією, Угорщиною, Фінляндією було створено Раду міністрів закордонних справ. Для узгодження питань, пов’язаних із мирними договорами, у

відбулася мирна конференція за участю 21 держави

Кореї вводилися окупаційні режими країн-переможниць. Так, Німеччина, Австрія, міста Берлін і Відень були поділені на чотири окупаційні зони Англії, США, СРСР та Франції. Метою окупації Німеччини проголошувалися відродження єдиної країни, яка не становитиме

платні та безкоштовні, початкові, середні, вищі, державні, приватні.

центрами стали Кембриджський, Оксфордський, Единбурзький університети у Великій Британії та Гарвардський, Колумбійський, Каліфорнійський, Іллінойський, Стенфордський університети в США. Вони одночасно були й осередками розвитку світової науки. Найґрунтовніші зміни в 1920—1930-х

1924

1926

1928

1929

1930

1932

1933

1934

1936

Перша світова війна, революції, зародження й становлення тоталітаризму.

тком засобів масової інформації (преса, радіо, кіно тощо). Масова культура була доступною та мала переважно розважальний характер. Вона була спрямована на масового споживача. На відміну від традиційної культури, основним двигуном масової культури є

4 Література.

Критичне осмислення дійсності, підвищена увага до проблем людини

й суспільства загалом.

«Революція в головах», боротьба за визволення

людства від забобонів буржуазного суспільства та релігії

Томас Гарді, Георг Гросс, Джон Гартфілд, Анатоль Франц, Герберт Веллс, Бернард Шоу

Література

«втраченого

покоління»:

розчарування в сучасній

цивілізації, втрата ідеалів після Першої світової війни

Ернест Хемінгуей, Вільям Фолкнер, Річард Олдінгтон, Еріх Марія Ремарк,

Прагнення змінити

не тільки зміст, але й форму творів

Сюрреалізм, футуризм, дадаїзм тощо

Продовжував розвиватися і реалізм . Його представниками були

Ф. Мазерель (Бельгія)‚ А. Фужерон і Б. Таслицький (Франція)‚ Р. Гуттузо (Італія)‚ Г. Ерні (Швейцарія) та інші художники.

Ідеї європейських художніх шкіл і течії активно переймали митці Азії, Африки, Латинської Америки, поєднуючи нові тенденції з місцевими традиціями. Так, у Мексиці працювали художники-монументалісти Д.-А. Сікейрос, Д. Рівера, Х.-К. Ороско. У своїх творах вони прагнули наочно пояснити соціальні та історичні проблеми.

Проявом масової культури в мистецтві стала поява

— картинок, статуеток дівчат,

режисери Сергій Ейзенштейн‚ Олександр Довженко та

українського народного життя й оспівував українську природу, визнано одним із найкращих у радянському кінематографі. Кіно стало потужним засобом пропаганди певної ідеї та ідеології, нового способу життя, моди, поведінки тощо. У музичному житті міжвоєнного періоду теж відбувався активний пошук нових форм і стилів. Композитори намагалися пристосувати до музичної творчості ідеї експресіонізму, сюрреалізму (І. Стравінський, Б. Барток). У той самий

(Л. Дюррей, Д. Мійо, Ф. Пуленк), які стали засновниками

струювання, заперечуючи емоційність у музиці. Музиканти активно експериментували з

музичними інструментами, що фактично підготувало перехід

Мюзикл — музично-сценічна

(музика, хореографія, театр, опера).

Джаз — напрямок легкої музики, що виник на основі народних ритмів афроамериканців.

США стали одним із центрів музичного життя. Тут творили композитори Д. Гершвін, С. Рахманінов, працювали диригенти А. Тосканіні та Л. Стоковський. У США також виникли мюзикл і джаз.

Архітектура. На початку XX ст. в архітектурі виникали нові напрямки. В Амстердамі (Нідерланди) у 1920-ті рр. було зведено чимало житлових будинків у стилі експресіонізму . Основну увагу майстри приділяли емоційній

7

чали

регулярні

видів спорту. Із 1928 р. до участі в Олімпіаді були допущені жінки. У 1936 р. нацистський режим намагався використати

родами. Однак перемога чорношкірого

Оуенса (завоював чотири золоті медалі) перекреслила ці плани нацистів, незважаючи на загальнокомандну перемогу німецької збірної.

Українські спортсмени брали участь в Олімпійських іграх у міжвоєнні роки у складі команд Польщі, Румунії, Чехословаччини, Латвії, США, Канади. Серед українців, що здобули золоті медалі, були кіннотник Адам Круликевич, шабліст Тадей Фрідріх. У 1920-ті рр. стрімко набирав поширення футбол, який нині є найпопулярнішим видом спорту. Із 1930 р. почали регулярно

Запитання

8. Складіть розгорнутий план

ріод». 9. Об’єднайтеся

Авторитаризм

Анексія

Антисемітизм — одна із форм

яка виражається у ворожому ставленні до єврейського народу і прагненні обмежити його права.

Аншлюс

Біржа — торговельно-фінансовий заклад ринкової економіки,

стало

національно-визвольного руху в Індії.

Геноцид — повне або часткове знищення

Демілітаризація

Демілітаризована зона — визначена міжнародною

но тримати війська, озброєння, зберігати старі та споруджувати нові укріплення й військово-промислові підприємства.

Джаз

риканців.

Диктатура — нічим не обмежена

державну структуру.

«Диригентство» (від слова «диригент») — назва, що використовувалася щодо політики державного регулювання економіки на основі принципів кейнсіанства у Франції.

Експансія — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна, політична).

Імпортозамінна індустріалізація — створення

Інвестиції

Латифундія — велике землеволодіння.

Ліга Націй — перша міжнародна міждержавна організація, створена на Паризькій конференції 1919—1920 рр. із метою розвитку співробітництва, досягнення безпеки й миру між народами.

1919 р. після завершення

кримських татар), а також узагалі народних зборів, переважно

них пріоритетів

форми суспільства.

Національно-визвольний рух — боротьба

зі сторін. До ратифікації такий документ, як правило, не має юридичної сили та не обов’язковий

для нератифікованих сторін.

Регент — у монархічних державах: тимчасовий правитель, який виконує обов’язки глави держави замість монарха.

Режим «санації» — авторитарний режим на чолі з Ю. Пілсудським, встановлений в умовах кризи парламентської системи

сил і диктаторських

Навчальне видання

Провідні редактори Л. А. Шведова, Н. П. Гур’єва. Редактор С. С. Павлюченко. Технічний редактор А. В. Пліско. Художнє оформлення В. І. Труфен. Комп’ютерна верстка О. В. Сідельникова. Коректор Н. В. Красна. В оформленні підручника використано зображення, розміщені в мережі Інтернет для вільного використання Підписано до друку 01.08.2018. Формат 70 × 90/16. Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.

Ум. друк. арк. 12,87. Обл.-вид. арк. 12,4. Тираж 131 373 прим. Зам. № 4807-2018.

ТОВ Видавництво «Ранок», вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5215 від 22.09.2016. Адреса редакції: вул. Космічна, 21а, Харків, 61145. E-mail: office@ranok.com.ua. Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67