частину країни питною та зрошувальною водою. На сході Сіверський Донець тече через високопромисловий Донбас, а його води здавна несуть на собі хімічний відбиток регіону. Транскордонний
Дністер бере початок на заході України та згодом
перетинає кордон до Республіки Молдова, західніше ж українсько-румунський кордон проходить уздовж нижньої течії Дунаю.
Україна сильно залежить від своїх поверхневих
водних ресурсів, а з лютого 2022 року як
сільськогосподарських об’єктів, а також стічні води зі значно пошкоджених міст і містечок. До цього переліку також входять наслідки знеструмлення очисних споруд, систем питного водопостачання та насосів для шахтних вод. Війна стала синонімом пошкодження водної інфраструктури, включно з такими великими об’єктами,
до скиду забруднювачів, зокрема мастила для гідроенер
теми, а також шкодити екосистемним послугам. У багатьох сільських громадах використовують ґрунтові води зі свердловин. У районах із неглибоким заляганням водоносних горизонтів, зокрема у прифронтових районах Херсонщини та Миколаївщини, підземні води є особливо вразливими до забруднення з поверхні.
До прямих загроз забруднення, спричинених війною, можна віднести скиди з пошкоджених промислових, гірничодобувних, енергетичних та
людей, підприємств і транспорту може мати негативні наслідки для якості води. Через війну не лише виникли нові та загострились старі ризики забруднення, а й знизились спроможності України контролювати та регулювати якість води. Моніторингові станції і об’єкти були пошкоджені або стали недоступними, втрачено фаховий досвід, вичерпано ресурси. У сфері водних ресурсів з’явились поодинокі громадські ініціативи, проте через обмежені можливості, порушення в роботі моніторингових систем
З 2014 року через бойові дії та перебої з енергопостачанням було обмежено відкачування шахтних вод на багатьох із 227 вугільних шахт Донбасу. До 2020 року відбувалось активне підтоплення 39 шахт, проте постійне відкачування води на підконтрольних уряду територіях зменшувало рівень підтоплення вугільних шахт, сполучених з шахтами, розташованими по інший бік лінії фронту, на непідконтрольних територіях. Близько 10 відсотків
видобутку вугілля до 2014 року припадало на неле-
гальні шахти, а ризик їхнього підтоплення менш очевидний.
З лютого 2022 року від бойових дій постраждало ще більше шахт. Інформація про їхній стан
неповна, але дані дистанційного оцінювання та повідомлення в соцмережах свідчать, що нещодавно було затоплено з десяток шахт, хоча, ймо-
вірно, їхня фактична кількість більша. Засобами віддаленого моніторингу було підтверджено
поблизу міст Торецьк і Золоте. Необхідно постійно відкачувати
них витоків, які
токсич
річки, озера та водоносні горизонти. Вони містять солі, важкі метали та подекуди є високорадіоактивними, можуть викликати проблеми зі здоров’ям у людей та завдавати тривалої шкоди водним екосистемам. Раніше для побутового водопостачання на Донбасі використовували поверхневі води, але через
Розлив
на нафтобазі у Харкові
Нафтобаза ТОВ «ХНБ-Резерв» неподалік Харкова розташована поруч із житловим масивом. У дев’яти наземних резервуарах та підземних спорудах зберігались нафтопродукти. На момент удару БПЛА 9 лютого 2024 року на базі зберігалось приблизно 3700 тонн нафтопродуктів.
Внаслідок ударів спалахнула пожежа, яка тривала три дні. Близько 3000 тонн дизельного палива витекло в річку Немишля, поширилось
на річки Харків, Лопань і Уди та майже дісталось
Сіверського Дінця. Навколо бази було забруд-
нено 14,8 км2 ґрунту на промислових, громадських та присадибних ділянках, а нафтові плями вкрили 780 км2 річок. Серед забруднювачів, скинутих внаслідок розливу та пожежі, було дизельне паливо, бензин, поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), діоксини, леткі органічні сполуки (ЛОС), важкі метали, технічний вуглець та
занепокоєння
вод, яке може уразити водоносні горизонти питної води.
Рекомендується належне відновлення та утилізація забрудненого верхнього шару ґрунту, а також постійний моніторинг. Йдеться
термінали щороку
мільйони тонн зерна, а порти модернізували та розширювали. Серед інших важливих вантажів були нафтопродукти, добрива, руди, сталь та будівельні матеріали.
Більшість зернових терміналів і портових споруд уздовж річки було пошкоджено, а об’єкти в Бериславі, Козацькому та Тягинці, ймовірно, було обстріляно. Через близькість до лінії фронту ці об’єкти не функціонують, там не проводилось жодних відновлювальних робіт. Нафтопродукти, добриво, зерно та інші матеріали на цих об’єктах можуть зумовити забруднення. Деякі об’єкти також були затоплені після руйнування Каховської греблі, а це
значення,¹ а пошкоджені та занедбані об’єкти є осередками забруднення й потенційними джерелами неконтрольованих скидів. Оскільки через ці території проходить активна лінія фронту, зберігаються ризики нових руйнувань
підтвердився вміст підвищеної концентрації нафтопродуктів і важких металів. Показники у пробах води зі свердловин перевищували допустимі норми в 844–1144 рази, що свідчить про згубне забруднення водоносного горизонту та
ризик для здоров’я людей.
Відомо про різні можливі джерела цього забруднення нафтою, зокрема часті обстріли Херсонського нафтового термінала, розташованого на березі Дніпра. Станом
в районах зі складною, комплексною історією забруднення.
Навантаження на очисні споруди
циклу функціонували тільки в обласних центрах і великих містах: 70 відсотків хімічного та органічного
забруднення Дністра припадали на чотири міста з населенням більш ніж 100000 мешканців.
ВПО переїхали до міст регіону, а підприємства — до старих промислових центрів. У багатьох
населених пунктах, як-от у Долині, Дрогобичі та Калуші, вже існували проблеми з промисловим забрудненням через гірничодобувну та нафтохімічну промисловість.
Дані про скидання стічних вод за 2021 та 2022 роки демонструють
забезпечували 80 відсотків енергії, необхідної для водопостачання, і лише 20 відсотків — для очищення.
Поживні речовини в неочищених стічних водах сприяють евтрофікації,2 що призводить до загибелі водних організмів. Міські стічні води також можуть містити низку хімічних забруднювачів, зокрема фосфати, феноли, формальдегіди, пестициди, антибіотики та поверхнево-активні речовини. Для покращення хімічного та біологічного
Через
їхати до Калуша на заході України. Така тенденція, вірогідно, призведе до підвищення ризиків, пов’язаних з історичним забрудненням.
Свого часу у Калуші розвивали промисловість для розробки родовищ калійно-магнієвих руд. Внаслідок гірничодобувної діяльності утворились хвостосховища, а засолення та скиди важких
металів призвели до масштабного забруднення ґрунтових і поверхневих вод. У 2010 році стався витік побічних продуктів виробництва добрив з
прилеглого до Калуського хімічного комплексу полігону, і регіон було оголошено «зоною
ситуації».
У 2022 році щонайменше 30 компаній переїхали
та місцева рада запропонували відновити виробництво добрив
спадщини. Зараз третина українського сільсько
господарського експорту, а також
кокс та вугілля проходять через порт в Ізмаїлі. Існують побоювання, що його стрімке розширення могло мати негативні наслідки для довкілля.
Ще до лютого 2022 року на великих ділянках дельти Дунаю спостерігалась присутність підвищеної кількості поживних речовин, органічного
забруднення та міських стоків — все це сприяло евтрофікації у Чорному морі. Розширення Ізмаїльського порту посилило тиск на довкілля дельти. Розвиток інфраструктури був стрімким — під час проведення дослідження, яке
передувало цій записці, було зафіксовано 95 нових споруд і
враховувались екологічні аспекти під
розвитку.
розширення має
для скидів забруднювачів, поверхневого стоку та природних дренажних систем. По Ізмаїлу, як і решті дунайських портів, завдавали військових ударів: під час моніторингу для цього документа було виявлено 51 будівлю, пошкоджену під час 22 інцидентів. Багато з них створили ризики для довкілля,
пального та ймовірне скидання забруднювачів в річку.
транскордонному вод-
но-болотному угідді та осередку біорізноманіття, який входить до списку ЮНЕСКО та Рамсарської
конвенції. Завдяки інвестиціям в коридор з’яви-
лись більші судна, а морські перевезення зросли
на 600 відсотків. Екологічні наслідки днопоглиблення каналу Бистрий — важливого шляху до водно-болотних угідь — наново загострили старі проблеми з Румунією, де розташована більша частина дельти, проте її північна частина є спільною для двох країн. Ці проблеми було вирішено завдяки зобов’язанню посилити екологічний моніторинг.
Серед екологів зберігається стурбованість щодо природного функціонування екосистеми дельти. Збільшення морського
з морськими мінами, а також екологічні загрози через
інвазійних видів у
водах. Більші судна та інтенсивніше судноплавство також пришвидшують ерозію каналу, проблема загострюється, якщо судна перевищують обмеження швидкості, водночас днопоглиблювальні роботи шкодять бентосним безхребетним і можуть призвести до повторного потрапляння у воду забруднювачів
з конфліктом
Прямий та опосередкований вплив війни на
якість води ускладнює впровадження Україною
Водної рамкової директиви ЄС — цей процес тривав до лютого 2022 року і набуває дедалі більшої ваги в контексті відновлення та сталого розвитку
України. Вступ до ЄС вимагає від України покращення системи і практики управління водними ресурсами, а міжнародна підтримка є надважливою для виконання цих вимог. Для цього потрібно діяти на всіх рівнях.
На національному рівні необхідно підтримувати та зміцнювати кадровий і технічний потенціал відповідальних відомств, включно з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів, Державним агентством водних ресурсів, Гідрометеорологічним центром, ДСНС та Державною екологічною інспекцією. Важливі напрямки, які потребують підтримки і посилення — збір і обмін даними, наприклад, шляхом від-
новлення національного моніторингу ґрунтових
вод або покращення обміну даними з відповідними органами охорони здоров’я. Також важливо
забезпечити узгодженість політик з положеннями Рамкової водної директиви та іншими актуальними директивами, як-от Директивою про очищення міських стічних вод.
На рівні басейну необхіден стратегічний підхід, плани управління річковими басейнами потрібно узгоджувати з регіональними та громадськими програмами відновлення. Ключові загрози, характерні для басейну, як-от хвостосховища або зони надмірної експлуатації ґрунтових вод, слід виявляти та оцінювати з використанням
наявні ресурси між різними ініціативами — від днопоглиблювальних робіт на несудноплавних річках до, наприклад, відновлення очисних споруд.
Окрім поточного картографування осередків забруднення, пов’язаних з конфліктом, необхідно проводити ретельніші дослідження та моніторинг інцидентів з високим ступенем ризику, які можуть шкодити здоров’ю людей і
відновлення. Посилення місцевого контролю та моніторингу підприємств-забруднювачів, а також впровадження моделей недорогого спільного моніторингу якості води дозволить розширити можливості місцевого населення. Громадянська наука може дати поштовх для часткового відновлення втрачених систем моніторингу якості води в України та сфор
Наступні
кроки у зборі
даних
Міжнародне товариство може допомогти Україні з відновленням, надавши підтримку в таких напрямках:
• Посилення національних спроможностей для автоматизованого, мобільного та громадського моніторингу якості води; організація підготовки персоналу та волонтерів.
• Моніторинг масштабів пошкодження та порушення роботи систем водопостачання та водовідведення, а також пріоритизація ресурсів і заходів з відновлення.
• Подальша інтеграція оцінок наслідків збройного конфлікту та заходів з відновлення в плани управління басейнами річок.
• Поновлення та посилення моніторингу та нагляду за усіма видами економічної діяльності, які можуть впливати на якість води.
• Постійний моніторинг довгострокових наслідків серйозних інцидентів, які можуть вплинути на якість поверхневих і ґрунтових вод.
