Issuu

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 42 (227) | 23 ЖОВТНЯ 2026 | USA, UKRAINE

Протест у Чикаго

Чи справді Зеленський погодився на «замороження» по лінії фронту? ▶ стор. 2

підтримка росії дорівнює геноциду українців

ART-школа Ольги

У мене є мрія - прокинутись зранку і побачити в часописі на Вербіцької: 10 років першій шпальті некролог, обрамлений вітаннями та синьожовтими стягами. У тебе теж такамалюють мрія? Нелюд путін діти світдовго не проживе. Тому підтримай українське видання та українське і любов ▶ стор. 22 радіо, щоб наша мрія стала реальністю.

Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету. Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону Театр корифеїв +17736973923 або за QR кодом і українське Рахунок в Selfreliance - 177162 CHASE BANK - 695785532національне відродження ▶ стор. 34 Ви можете оформити щомісячний автоматичний перевід для підтримка радіо

СТОР 2

SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

та газети. А ще Ви можете оформити автоматичну заявку, і ми будемо знімати вказану суму автоматично. Чеки можна висилати на нашу адресу. БУДЕМО ВДЯЧНІ 5050 N. Cumberland Ave., 18-S ЗА ПІДТРИМКУ Norridge, IL 60706. PAYBLE FOR: UKRAINIAN-AMERICAN MEDIA GROUP. РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ

СТОР18 8 СТОР Ваша реклама в газеті і на радіо, це велика підтримка для нас. «СУРМА» Будемо вдячні за будь-яку підтримку. ISSN 2832-4676

Політика / Геополітика

Назар Мухачов Київ Головний редактор газети «Сурма»

орвегія є однієї з найбільш шанованих мною держав з огляду на те, як там побудована система державного управління та економіки. Щодо економіки – мабуть, кращого прикладу для наслідування Україні годі й шукати – два Норвезькі Суверенні фонди, які повністю у власності держави, володіють трильйонними доларовими активами, а базове наповнення відбувалось завдяки раціональному використанню норвезьких національних багатств. Замість дерибану між олігархами та глобалістичними корпораціями, в Норвегії національне багатство залишилось у власності норвежців. На території України, яку не змогла окупувати путінська армія, лише вартість кількох базових корисних копалин економічна група при «Рамштайні» оцінювала у 15 трильйонів доларів. Питання в тому, що із владою в Україні наші надра попри 13 та 14 статті Конституції, є умовно нашими. Зрештою, ми, українці, досі не знаємо текстів угод із США, сторічних угод із Великою Британією, Канадою тощо. І це при тому, що насправді влада не має повноважень вільно розпоряджатись національними багатствами. Проте коли замість влади в Україні ми матимемо Українську владу, тоді створення Українських суверенних фондів повинно стати одним із базових економічних механізмів для добробуту українського народу. 19 жовтня в столиці Норвегії Осло зібрались шановні (і не дуже) представники України, європейські лідери та спецпредставники США. Останні погодились взяти участь в переговорному процесі попри те, що влада Зеленського вчергове чітко почала брати участь у виборах США на боці демократичної партії – опонента республіканців у американському політичному житті. Фактично із 14 жовтня, після візиту Зеленського в Лондон та його інтерв’ю Financial Times та Пірсу Моргану, це вже можна чітко стверджувати. Ніколи такого не було – і от знову. Адже в 2024 році завдяки тодішній послиці Оксані Маркаровій Володимир Зеленський вже фактично взяв участь на боці демократів. Але вибори виграли республіканці – взявши і посаду президента, і більшість в обох палатах парламенту. Здавалося б, що це мало б чогось навчити. Принаймні дипломатичній стриманості та коректності, адже незалежно від результатів виборів Україні потрібна двопартійна підтримка в США. При тому, що президентом США залишиться Дональд Трамп, а самі США є президентською республікою. На відміну від України, яка, до речі, є парламентсько-пре-

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

Чи справді Зеленський погодився на «замороження» по лінії фронту?

зидентською. Але досвід та навчання на помилках Зеленський не застосуватиме, зважаючи на свою імплементованість в глобалістичні групи впливу. В таких передумовах проходила «Осляча» зустріч, яка попри весь негатив таки відбулась. Осел, до речі, є неофіційним символом Демократичної партії США, на противагу Слону у республіканців. На початку 2020 року в українському інфопросторі спалахнув гучний скандал навколо пакистанської анімаційної комедії «Король Віслюк» (The Donkey King). Головний герой – життєрадісний та простий віслюк Мангу, який працює пральником, але несподівано перемагає на виборах і стає правителем країни, хоча абсолютно не тямить у держуправлінні. Українські глядачі почали масово порівнювати сюжет мультфільму та образ віслюка Мангу з політичним шляхом та передвиборчою кампанією Володимира Зеленського. Ба більше, в українському дубляжі Мангу використовував фрази на кшталт «Дякую, дуже дякую!», що додало комізму й паралелей. Тоді за абсолютно випадковим збігом обставин мультфільм за два тижні зник із розкладу столичних кінотеатрів. Водночас влада Зеленського жодних офіційних заборон не вводила. Але повернемось до наших осликів, точніше – в Осло. Головні учасники переговорів: • Україна: Володимир Зеленський, керівник ОП Кирило Буданов, секретар РНБО Рустем Умєров, голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. • США: Спеціальний посланець президента США Стів Віткофф (був присутній особисто) та Джаред Кушнер (долучився онлайн). • Європейські лідери та міжнародні партнери:

Прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре та Президент Фінляндії Александр Стубб, радники із питань нацбезпеки ЄС, НАТО, Великої Британії, Німеччини та Італії. «Важливо, що ми продовжуємо діалог на всіх рівнях і спільно працюємо над рішеннями, необхідними, щоб закінчити цю війну. Також сьогодні вранці в мене була хороша розмова з Марко Рубіо, державним секретарем. Я дуже ціную його готовність допомагати та його зусилля, спрямовані на пошук рішень усіх проблем, що стоять перед нами», – наголосив Володимир Зеленський. За офіційним повідомленням ОП, під час розмови йшлося про Старлінк, перехоплювачі балістичних ракет і розвідувальну інформацію. За словами Володимира Зеленського, розмова була предметною та позитивною. Україна вдячна за те, що система раннього попередження зараз працює, бо це дає змогу завчасно дізнатися про російські балістичні атаки. Глава держави акцентував, що Україна хоче миру більше, ніж будь-хто інший. Але саме росія розпочала цю війну, і це лише її рішення – продовжувати вбивства. Президент зауважив, що наша країна одразу підтримала пропозицію американської сторони щодо енергетичного перемир’я, проте росія відповіла продовженням атак. Як повідомили в Європейській комісії, дискусії велися навколо трьох ключових напрямів: території, безпека та повоєнне процвітання (відновлення), проте самі формулювання традиційно носять досить розмитий характер. Тож дізнатись про якусь конкретику ми зможемо лише згодом – за фактичними тезами та змінами у фізичному просторі, адже справжня політика завжди відбувається «за кулісами».

Одразу після завершення зустрічі в Осло, 21 жовтня, спецпредставник США Стів Віткофф вирушив до Санкт-Петербурга на зустріч із путіним. Головною темою тригодинної зустріч між російським диктатором та спеціальним посланцем президента США Стівом Віткоффом було врегулювання війни в Україні на основі пропозицій, напрацьованих напередодні в Осло. Основні результати та заяви: • Відновлення тристоронніх переговорів: Кремль та представники США заявили про готовність відновити переговори у форматі США – Україна – росія на технічному / експертному рівні. Помічник путіна юрій ушаков зазначив, що зустріч планують провести в середині листопада (орієнтовно в Абу-Дабі). Головною темою зустрічі має стати «побудова системи безпеки для росії та України після закінчення конфлікту». • Реакція на мирні пропозиції: Віткофф передав путіну документи з баченням завершення війни, які узгодили в Осло. У Трампа назвали обговорення «конструктивними», проте кремль публічно відреагував стримано, заявивши, що в європейських та українських пропозиціях «мало конкретного змісту». Прессекретар путіна пєсков додав, що рф «вивчить та оцінить» передані США документи. Під час зустрічі путін висловив зацікавленість у відновленні торгово-економічного співробітництва між росією та Сполученими Штатами (зокрема, щодо поставок палива). Також обговорювалася ситуація навколо Ірану, де московський цар запропонував свою посередницьку роль. Торгово-економічні відносини є тим «пряником», з допомогою якого Білий Дім прагне посадити путіна за стіл переговорів. Наскільки він може спрацювати – складне та вкрай сумнівне питання. США повним ходом готується до геополітичного протистояння з Китаєм, в межах якого старається зробити все, щоб «відтягнути» рф від Китаю. Або щонайменше зменшити китайський вплив та роль «сировинного тилу» рф. Судячи з інформації, яка зрідка просочувалась в ЗМІ, відновлення економічної співпраці може передбачати також спільні економічні проекти в Арктиці, де, за підрахунками окремих економіс-

23.10.2026 — № 42 (227)

DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

ВІДПРАВКА ПОСИЛОК В УКРАЇНУ ТА КРАЇНИ ЄВРОПИ, ЛІТАКОМ ТА МОРЕМ НАШІ ЛОКАЦІЇ: 5050 N Cumberland Ave., Office 21-v, Norridge, IL 60706. З понеділка по п’ятницю з 10.00 до 20.00, в суботу та неділю з 9.00 до 14.00 1590 N Rand Rd., Suite G, Palatine, IL 60074. В понеділок, віторок, четвер і п’ятницю з 14.00 до 19.00, в середу з 10.00 до 19.00 в суботу та неділю з 10.00 до 14.00

ТАКОЖ МИ НАДАЄМО ТАКІ ПОСЛУГИ: • Сертифіковані та нотаріально завірені переклади • Апостиль • Довіреності в Україну (супровід та перевіз дітей, продаж і купівля транспортних засобів, оформлення та отримання пенсії, купівля-продаж майна, банки, управління майном без права відчуження, представлення інтересів та інше) • Підготовка пакету документів для прийняття або відмови від спадкового майна в Україні • Підготовка пакету документів для отримання українського громадянства дітям народженим в США • Запрошення для отримання візи в США

773 600 2727 DOLYNKAFORMS@GMAIL.COM WWW.DOLYNKA.COM DOLYNKA – ОФІЦІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК

ПРОДАЖ КВИТКІВ ПОСЛУГИ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМ

Політика / Геополітика

тів, може бути зосереджено до третини невикористаних корисних копалин (нафти, газу тощо). Велика Британія, із свого боку, також готується до освоєння Арктики в середньостроковій перспективі. Як, зрештою, і всі геополітичні центри. Ми – українці – в цих умовах стали заручниками геополітичних процесів вищих порядків. Де у жодного із суб’єктів нема тих самих інтересів, що у нас. Завдяки нашій послідовній колективній дурості на виборчих дільницях із 1991 року навіть інтереси влади в Україні є відмінними від інтересів українського народу. Холоднокровне розуміння реалій є для нас необхідним, для того щоб перестати бути об’єктом, навести лад всередині держави та стати суб’єктом геополітики. Щодо останнього – то попри всю катастрофу зараз, у нас заховано величезний потенціал – в українцях, наших національних багатствах, територіальному розташуванні тощо. Відзначилась кремлівська зустріч і ганебною, з української точки зору, подією. Переговори розпочалися з позитивного дипломатичного кроку – росія звільнила 74-річного американського вчителя на пенсії Стівена Габбарда, якого раніше незаконно утримували. Віткофф подякував путіну за цей крок, назвавши його «гуманістом», що викликало хвилю критики як в США, так і за їх межами. Особливо цинічно це звучало для українців, адже саме путін є міжнародним злочинцем та масовим вбивцею, який безпосередньо винен у ріках пролитою української крові. Так, я розумію те, що спецпредставнику Віткоффу потрібно було досягати своїх результатів, зокрема і «закулісних». Проте компліментарність за звільнення Габбарда могла носити не настільки пафосну форму, а називати людоїда «гуманістом» виглядає і дико, і образливо для українців. Цікаво, чи офіційна влада в особі Зеленського висловить ноту протесту? Адже цей випадок заслуговує на реакцію, на відміну від вже традиційного хамства у бік президента Трампа. Одразу після зустрічі, в ніч на 22 жовтня, рф вчергове завдала масованих балістичних ударів по українських містах. Ведучи перемовини, путін в такий спосіб вчергове демонічно підкреслює свої «козирі» – стратегічну ініціативу, ресурсну перевагу, реактивні шахеди та балістику. Якби мільярди доларів йшли Укроборонпрому, зокрема конструкторському бюро «Луч», а не «придворно-прикоритній» FirePoint, то роль останніх путінських «козирів» була б суттєво зменшена, а в ЗСУ додалося б своїх. Але тоді б гіркими сльозами наповнились очі патріотів з розряду Штілєрмана, Міндіча та інших зелених хламідій. В контексті зустрічей в Осло та Санкт-Петербурзі слід згадати можливу тристоронню зустріч Китай – США – рф. Дональд Трамп публічно заявив, що готовий до тристоронньої зустрічі з путіним та Сі Цзіньпіном у Китаї для «завершення війни». Без участі Зеленського

surma.com.ua

та європейських представників. За словами президента Трампа, «Зеленський вже багато разів міг укласти угоду, але з певних причин цього не робить». Відразу після своєї другої інавгурації, Дональд Трамп активно просував ідею замороження конфлікту по лінії фронту. Проте тоді Володимир Зеленський категорично цю ідею відкинув. Але нинішні реалії змусили Зеленського переглянути свою публічну риторику, про що я писатиму далі. Офіційно МЗС КНР на брифінгах висловлюється стримано, зазначаючи, що «поки немає конкретної інформації». Однак дипломатичними каналами Пекін дав зрозуміти, що не заперечує проти зустрічі, оскільки бачить у цьому можливість укріпити свій статус головного світового посередника. За даними міжнародних медіа, зокрема журналістів The Wall Street Journal, дипломатичними каналами Пекін усе ж попередньо сигналізував про свою згоду на такий формат. Крім того, помічник президента рф юрій ушаков заявив, що китайська сторона як господар саміту АТЕС уже працює над організаційними питаннями і за сприятливих умов включить зустріч до програми. Для Сі Цзіньпіна роль головного посередника у врегулюванні найбільшого конфлікту в Європі – це можливість закріпити за Китаєм статус провідної дипломатичної наддержави. Пекіну вигідне якнайшвидше припинення вогню, оскільки війна в Європі дестабілізує глобальні логістичні ланцюжки та заважає економічній експансії Китаю на західні ринки. Попри те що «зелена пропаганда» постійно формує для Китаю образ союзника рф, це насправді не відповідає дійсності. Офіційний Пекін у всіх своїх заявах наголошував на міжнародному праві та суверенітеті України, ніде жодним чином не визнавав ані анексії Криму, ані так званих лнр-днр. Більше того, стратегічно Китай вважав Україну потенційним дуже сильним партнером та «вікном в Європу». З огляду на потенціал України в 1991 році – наявність 3-го ядерного запасу, космічного та авіабудування, розвинутого промислового сектору – Китай вважав Україну майбутнім регіональним європейським лідером та шукав можливостей для співпраці. Саме тому, до речі, посольство Китаю в Україні було найбільшим в Європі! Східна дипломатія приділяє увагу таким деталям, хоча в силу ментальних відмінностей нам буває важко їх зрозуміти. Так само як і китайці не могли передбачити у своїх прогнозах, що, маючи ядерну зброю та будучи однією з 6 космічних держав, українці дозволять себе обеззброїти та зробити економічно бідними, опустившись до рівня «бананових республік». Інтереси Трампа та Сі Цзіньпіна щодо припинення вогню в Україні збігаються, хоча в кожного з них на це свої мотиви. путін не хоче миру, проте в існуючих умовах він зацікавлений завдяки своїм перевагам виторгувати максимально вигідні

№ 42 (227) — 23.10.2026

умови. Економічні тенденції на московії тяжіють до суттєвого погіршення. Не такого, як про це розповідає ура-патріотична зелена пропаганда, але все-таки в 1-му кварталі 2026 року ВВП рф вперше з часу повномасштабної війни став від’ємним. При тому, що ціни на нафту стали вищими. І ця негативна тенденція продовжуватиметься, сигналізуючи про те, що «розігрівання» економіки рф з допомогою ВПК досягло стелі. Проте слід пам’ятати українське прислів’я – «Поки товстий схудне, то худий – здохне». Україна переживає катастрофу практично у всіх сферах. І саме вкрай складний стан, в сукупності із міжнародним тиском, спонукають Зеленського принаймні формально ставати більш гнучким для перемовин. Завершення війни для влади Зеленського означатиме початок політичного процесу, який призведе до так званої політичної відповідальності (втрати влади), а згодом може призвести і до кримінальної. Зеленський, очевидно, прагне цього уникнути. Проте реальний стан справ змушує його принаймні змінювати риторику. В 2024 році Зеленський категорично відмовлявся від замороження по лінії бойового зіткнення, мотивуючи це тим, що Конституція забороняє. Така «любов» до Конституції раніше не завадила Зеленському виставити нашу землю і надра на розпродаж, всупереч 13-14 статтям КУ, чи ввести множинне громадянство – всупереч тому, що в Конституції записано, що в Україні існує єдине громадянство. У другій половині 2025 року публічна позиція Зеленського зазнала формального «пом’якшення» – у спробах перекласти відповідальність за можливі територіальні поступки на «суспільство», яке на референдумі може розв’язати це питання. Проте насправді це була «ширма» та перекладення відповідальності, ще й при задекларованій неможливості проведення виборів. Адже якщо Україна може провести референдум, то не можна провести вибори? Гарне, вкрай важливе і далеко не риторичне питання. На тлі чергового загострення відносин із Трампом, цілої низки кримінальних справ щодо свого найближчого оточення, загрози оголошення підозр черговим друзям та навіть родичам, Зеленський після зустрічі в Осло, публічно та прямо припустив можливість замороження бойових дій вздовж нинішньої лінії фронту. Свою заяву він зробив 21 жовтня 2026 року в ефірі американського телеканалу Fox News. Ведучий Брайан Кілмід: «Чи погодилися б ви на мирну угоду, яка заморожує все так, як є зараз – за умови, що ви збережете за собою 75% або більше території своєї країни; незалежно від того, як усе почалося. Чи погодилися б ви на нинішній стан речей?». Зеленський: «Так, просто зараз ми маємо заморозити, і я думаю, це реальний шлях закінчити цю війну. Ми називаємо це припиненням вогню або зупин-

кою вбивств, як президент Трамп назвав це: заморозити і зупинити. І,звісно, це мінімум, який нам потрібен від росії сьогодні. Потім, звісно, ми підемо до президента і до європейців і попросимо гарантій безпеки. Найголовніше – це мир, а також безпечний мир. Це найголовніше, щоб не мати... знаєте, щоб не боятися, що окупація повернеться, агресія повернеться,вбивства повернуться. Тож ми маємо це зупинити». Для тих, хто має час та можливість, рекомендую переглянути інтерв’ю повністю. Адже важливим є особисте вивчення першоджерел із врахуванням усього контексту задля формування власної думки. Від себе додам, що попри те, що Зеленський формально вперше публічно погодився на замороження конфлікту, сукупність усіх тез вказує на те, що не все так просто. На відміну від першого року другого президентства Трампа, путін зараз має більші переваги. І змусити його до певних домовленостей набагато важче. Крім цього, Зеленський говорить, що після «припинення вбивств», «ми підемо до президента і до європейців і попросимо гарантій безпеки». Яких саме гарантій? Яких механізмів? Чим це буде дієвіше від Будапештського меморандуму, із вимогою виконання якого Зеленський жодного разу ні до кого не звертався? Чи не висуне Зеленський під формулюванням «гарантій безпеки» умови, які очевидно будуть неприйнятними для США, Великої Британії, Франції і т.д.? Як тут не згадати «коаліцію рішучих», яка в ході перемовин змогла «знайти» аж 7000 миротворчого іноземного контингенту (Англія, Франція) при понад 700-тисячному московському угрупуванню на окупованих територіях. І найпроблемніше питання – чи готовий буде путін погодитись на заморожування в той момент, коли володіє вищезазначеними перевагами, при неузгодженості решти пунктів – щодо НАТО, ЗАЕС, ЄС, московської мови і церкви тощо? Послідовні заяви кремля говорили лише про комплексну угоду, найважчим питанням в якій були саме окуповані території. Тож попри те, що Зеленський вперше публічно погодився на заморожування по лінії фронту, насправді формулювання зроблені в такий спосіб, що продовжує попередню дипломатично-політичну гру. І на цьому тлі ключовими повинні стати політико-інформаційні події, які, за логікою, мали б розпочатись впродовж кількох наступних тижнів. Найімовірніше – до виборів у США 3 листопада. На мою думку, досягнення зараз хоча б енергетичного перемир’я, не кажучи вже про повне заморожування по ЛБЗ, для України є дуже вигідним та необхідним. Проте боротьба між умовною «партією миру» та «партією війни» поки вказує на перевагу останньої.

23.10.2026 — № 42 (227)

You are invited to a special evening in support of

CHICAGO MAYORAL CANDIDATE

MIKE QUIGLEY Saturday, th November 7 6-8 PM

Eventus Hall

2848 W. Chicago Ave, Chicago IL 60622

With culinary bites & cocktails, live entertainment, and raffles & prizes!

HOSTED BY:

Ukrainians for Mike Quigley for Mayor

TICKETS AT ACTBLUE.COM/DONATE/QUIGLEY117 HOST: $5,000 CO-HOST: $2,500 SPONSOR: $1,000 SUPPORTER: $500 GUEST: $100

FRIEND: $250 ATTENDEE: $25

Paid for by Friends of Mike Quigley. A copy of our report filed with the State Board of Elections is available for purchase from the State Board of Elections, Springfield, IL

Війна / Міжнародна політика

№ 42 (227) — 23.10.2026

Дипломатія без права на емоції: чому Україна не може дозволити собі втратити Америку

країно-американські відносини переживають одну з найскладніших криз за останні роки. І було б помилкою применшувати її масштаби. Адже найбільшу ціну за погіршення стратегічного партнерства зі США платить не Вашингтон і Трамп, а Україна, наші люди, діти й військові. Останні рішення очільника Білого дому щодо послаблення застосування санкційного закону Грема викликають зрозуміле та обґрунтоване розчарування. Замість очікуваного посилення економічного тиску на Росію Кремль отримує додатковий простір для маневру. Особливо небезпечно це виглядає на тлі продовження російського терору проти українських міст й енергетичної інфраструктури. Вважаю, що Трамп робить відчайдушну ставку на стратегію залучення, намагаючись схилити Путіна до припинення війни передусім через домовленості, а не примус. Сама ідея робоча, проте ми вже проходили цей шлях і знаємо, до чого він призвів. Якщо ставка Трампа спрацює, ми можемо отримати припинення вогню на гібридних умовах – без надійних гарантій того, що Росія не відновить бойових дій. Якщо ж провалиться, така стратегія надовго відійде на другий план у міжнародній політиці, а її прихильники отримають показове щеплення. Це стане серйозним аргументом проти спроб інших європейських столиць наслідувати подібний підхід. Зокрема, політичні сили на кшталт «Національного об’єднання» Марін Ле Пен у Франції чи «Альтернативи для Німеччини» втратять один із ключових аргументів на користь політики зближення з Москвою: тезу про те, що з Путіним можна домовитися не примушуючи його змінювати свою поведінку. Фіаско стратегії залучення дасть аргументи на користь повернення до стратегії тиску – всерйоз і надовго. Зважаючи на складність загального геополітичного контексту, Україна не повинна керуватись емоціями та обуренням сьогоднішнього дня, а має мислити стратегічно. Складні переговори вимагають холодного розрахунку, вміння слухати, розуміння мотивації співрозмовника та здатності бачити наслідки на багато кроків уперед. Що складніший партнер, то вищими мають бути вимоги до професіоналізму української дипломатії. Не всі думки, навіть справедливі, потрібно висловлювати публічно. Особливо коли це може закрити канали переговорів або нашкодити

конкретним оборонним домовленостям. Не слід плутати дипломатичну стриманість із політичною слабкістю. Ми можемо залишатися принциповими щодо наших національних інтересів і водночас уникати непотрібної конфронтації. Маємо усвідомлювати, що, попри масштабну підтримку європейських партнерів, Європа поки не здатна повністю замінити американські спроможності у сфері протиповітряної оборони, розвідки, військових технологій і критично важливих озброєнь. Відтак збереження стратегічних відносин зі США – це не питання політичних симпатій. Це питання національної безпеки та збереження людських життів. Саме тому мене непокоїть небезпечна тенденція до персоналізації відносин із Вашингтоном. Складається враження, що замість кропіткої дипломатичної роботи ми дедалі частіше ризикуємо опинитися в логіці особистого політичного протистояння. Демонізація Трампа, як і створення негативного образу Сполучених Штатів загалом, працює проти українських національних інтересів. Подібний підхід уже завдав шкоди нашим відносинам з окремими європейськими партнерами. Але переносити його на США було б стратегічною помилкою зовсім іншого масштабу. Трамп – це не Орбан. А США – не та держава, підтримкою якої Україна може дозволити собі знехтувати. Не менш небезпечно пов’язувати перспективи україно-американських відносин із результатами майбутніх проміжних виборів до Конгресу. Незалежно від їхнього результату президентом США залишатиметься Дональд Трамп. Навіть якщо демократи здобудуть більшість в одній або обох палатах Конгресу, ключові зовнішньополітичні рішення й надалі значною мірою залежатимуть від Білого дому. Тому розрахунок на його політичне ослаблення замість пошуку порозуміння з чинною адміністрацією є вкрай ризикованим. Водночас двопартійна підтримка України в Конгресі залишається надзвичайно важливим ресурсом. Попри рішення Білого дому, реакція американських законодавців засвідчила, що Україна зберігає підтримку серед обох партій. Наше завдання – зберегти Україну як спільний стратегічний інтерес американських партій. Не можна перетворювати підтримку України на питання партійного протистояння всередині США.

Що робити? По-перше, відновлювати повноцінний стратегічний діалог із Білим домом, системно працювати з обома партіями в Конгресі та забезпечувати безперервну практичну взаємодію між оборонними й безпековими відомствами. У відносинах зі Сполученими Штатами потрібно повернутися до системної, інституційної дипломатії, яка не зводиться до телефонних розмов і особистих зустрічей президентів. Колись між Україною і США діяла ціла мережа робочих механізмів, зокрема Комісія стратегічного партнерства, її профільні робочі групи та інші двосторонні формати. 2018 року наприклад, у межах Комісії створили робочі групи з питань безпеки та протидії російській агресії, верховенства права й гуманітарних питань, економіки та енергетики. А 2021 року сторони домовилися відновити роботу Комісії та посилити її роль. Де сьогодні ці механізми? Чому ми не використовуємо їх на повну силу? Час нарешті призначити посла України в США. Як професіонал не сприймаю аргументів, що нібито варто почекати виборів і далі визначатися з кандидатурою посла. Україні потрібні постійні канали взаємодії з Державним департаментом, Конгресом, Пентагоном, Міністерством фінансів й іншими американськими інституціями. Потрібно регулярно обговорювати санкційну політику, військову допомогу, спільне оборонне виробництво, енергетичну безпеку та довгострокові гарантії для України. Не можна, щоб стратегічне партнерство двох держав залежало виключно від настроїв, політичних заяв чи домовленостей на найвищому рівні. Особистий діалог президентів важливий, але він має спиратися на системну роботу міністерств, парламентів, розвідок, експертів, профільних установ, аналітичних центрів, громадянського суспільства, медіа, діаспори. По-друге, рішення Трампа створює додаткову відповідальність для Євросоюзу. Якщо поступки агресору почнуть сприйматися як інструмент розв’язання економічних проблем, це створить небезпечний прецедент для європейських популістів і політичних сил, орієнтованих на Москву. ЄС необхідно зберегти санкції, посилити боротьбу з їх обходом, використати «заморожені» російські активи на користь України та нарощувати власне оборонне виробництво. Справедливий і тривалий мир можливий лише тоді, коли ціна

продовження війни для Путіна стане вищою за ціну її припинення. Європа має продемонструвати стратегічну зрілість і не допустити, щоб економічні труднощі чи витівки Трампа стали виправданням для умиротворення агресора. Нам потрібна сильніша Європа разом зі Сполученими Штатами, а не Європа замість Сполучених Штатів. Нарешті настав час переконувати Вашингтон відмовитися від традиційної логіки дозованої підтримки України – допомагати настільки, щоб вона не програла, але недостатньо, щоб забезпечити стратегічний успіх. На мою думку, у цьому полягає одна з фундаментальних проблем наших відносин зі США. Американська допомога була й залишається критично важливою. Але її масштаби та обмеження не завжди відповідали реальним потребам України. Завдання нашої дипломатії – змінювати ці розрахунки, доводячи, що перемога України та поразка путінських агресивних планів відповідають довгостроковим інтересам самих Сполучених Штатів. У цьому контексті хотілось би поцікавитися станом реалізації проривної та історичної «угоди про копалини» та її потенціалом для оздоровлення україно-американських відносин у цих складних умовах. Сьогодні Україні потрібно зчепити зуби, вгамувати емоції та продемонструвати максимум дипломатичного професіоналізму. Ми маємо боротися не з американським президентом, а за американську підтримку України. Президенти змінюються, а життєво важливе партнерство між нашими народами залишається. У цей вирішальний момент Євросоюз має зберегти санкції, Конгрес – двопартійну підтримку, а українська дипломатія – діалог із Білим домом і ефективну трансатлантичну координацію. Адже головний критерій ефективності нашої дипломатії – не кількість гучних заяв і оплесків, а здатність захистити українські міста достатніми засобами ППО, отримати надійну розвідувальну інформацію для наших воїнів, зберегти людські життя та рухатися до справедливого і сталого миру. Автор Костянтин Єлісєєв – Надзвичайний та Повноважний Посол України, Голова ГО «Центр нових рішень» Джерело: Дзеркало Тижня (https://zn.ua/ukr/WORLD/ diplomatija-bez-prava-na-emotsijichomu-ukrajina-ne-mozhe-dozvolitisobi-vtratiti-ameriku.html)

23.10.2026 — № 42 (227)

Дякуємо, що ви є членами нашої Кредитівки

СЕЗОН ПОДАРУНКІВ РОЗПОЧАВСЯ Купуйте зараз, а сплачуйте пізніше! Плани розстрочки на великі покупки, здійснені із кредитною карткою Selfreliance. Оберіть терміни розстрочки на 6, 9 або 12 місяців з низькою фіксованою ставкою.

Розглянемо сценарій:

Плани розстрочки за кредитною карткою. Наприклад: кваліфікована покупка на суму $1,500 зі сталою річною ставкою 6.99% APR матиме щомісячні платежі близько $255 протягом 6 рівних внесків. Загальна сума платежів становитиме приблизно $1,531 (включає близько $31 відсотків). Фактичні витрати можуть відрізнятися залежно від суми покупки та графіка платежів. Можуть застосовуватися штрафи за прострочення. Надання розстрочки залежить від кредитного схвалення та положень Угоди і Розкриття інформації за кредитною карткою Visa. Усі кредитні програми, ставки, умови та положення Selfreliance FCU можуть бути змінені в будь-який час без попереднього повідомлення.

ILLINOIS

Home Oﬃce: 2332 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622 5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656 136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067 302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108 50 W. Dundee Rd., Wheeling, IL 60090

MICHIGAN

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091 11756 Charest St., Hamtramck, MI 48212 7345 Orchard Lake Rd., West Bloomﬁeld, MI 48322

888-222-8571 selfreliance.com

Перейдіть за QR кодом, щоб дізнатися більше!

NEW JERSEY

CONNECTICUT

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106 558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306 60-C N. Jeﬀerson Rd., Whippany, NJ 07981

21 Silas Deane Highway, Wethersﬁeld, CT 06109 270 Broad Street, New Britain, CT 06053 5 Commerce Dr. Cromwell, CT 06416

MINNESOTA

MASSACHUSETTS

11064 Cedar Lake Rd, Minnetonka, MN 55305

103 North Elm Street, Westﬁeld, MA 01085

Протест у Чикаго: UA-USA / Події

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

Зоряна Сможаник Чикаго, «Сурма»

підтримка росії дорівнює геноциду українців

’ятий рік в Україні триває війна. П’ятий рік лютий ворог нищить наші міста і села, вбиває наших людей, нахабно бреше, що під прицілом – військові об’єкти, а балістика і всяка інша смертоносна зброя влучає у житлові будинки, у школи і лікарні, у торгові комплекси, у парки, сквери і заправки. Гинуть старі і немічні. Гинуть цілі сім’ї. Гинуть щойно народжені діти. Україну і українців хочуть стерти з лиця землі. І тут уже він не бреше, той, хто все це затіяв і спостерігає за процесом зі свого бункера, насолоджуючись і відверто заявляючи: я просто хочу їх знищити. Тому кожен, хто допомагає росії, хто має чи хоче мати з нею якісь оборудки, повинен знати: кров українських дітей є чи буде і на ваших руках. І кожна тверезо мисляча людина розуміє або повинна розуміти: сьогодні Україна боронить не тільки себе. Бо якщо впаде, то приціл наведуть на інших. Цього не можна не розуміти. І того, що відбувається в Україні, не можна не бачити. Але… Всього два тижні тому отець Павло Дроздяк із катедри Святого Миколая на одній із зустрічей риторично запитав у своїй промові: «Світе, ти з’їхав з глузду?». А кілька днів по тому США остаточно дали відповідь: так! Чинна адміністрація та президент Трамп похапцем оголосили дизельну угоду з росією. От і вийшло, що кожен, хто платить податки в Америці, мимоволі стає співучасником геноциду українців. Коли ж це одномоментно не

зупинило війну (а що – і справді були ті, хто вірив, що це може статися?), адміністрація наголосила, що головний ворог миру – українські перехоплювачі, які не дають москальським дронам спокійно вбивати українських цивільних. Постачання вже оплачених засобів ППО блокується. Робота Starlink та Starshield сильно обмежена. Здається, огиднішого плювка в лице американським партнерам годі й уявити. Відповідь української громади Чикаго не забарилася. В неділю, 18 жовтня, сотні мешканців міста та околиць зібралися у центрі Чикаго, біля відомої будівлі Wrigley Building, аби висловити протест проти рішень чинної адміністрацій США відкинути всі норми дипломатії і продати своїх союзни-

23.10.2026 — № 42 (227) ків московським терористам. До нас приєдналися конгресмен Майк Квіглі, професор кримінології Northwest University Джоел Левін, представники різних громад міста. Були виступи. Були плакати із промовистими закликами і одкровеннями. Був перформанс, коли поруч із каністрами для пального окремі із присутніх лежали на землі, імітуючи загиблих, із посилом: жоден літр дизелю не вартий людського життя; підтримка росії рівнозначна геноциду українців… Головна вимога акції зосереджувалася на тому, щоб скасувати дизельну угоду з росією та повернути стабільну підтримку України на колишній рівень. Треба зазначити й те, що попри відсутність здорового глузду в теперішньої адміністрації, американці продовжують підтримувати Україну та категорично проти будь-яких угод із терористами. Це засвідчили десятки схожих акцій по всій країні. Тим часом наступного дня, в понеділок, 19 жовтня, знову чорна новина про трагедію облетіла світ. Росія нанесла черговий удар в паркову зону на Харківщині, внаслідок якого загинуло шестеро людей, а ще 15 отримали поранення. Того ж вечора активна громада Чикаго вкотре зібралась біля Wrigley Building. Цього разу без гучномовців чи довгих промов, а зі свічками

та плакатами, на яких – фото загиблої дівчинки у візочку, немовлятка, життя якого забрала руська «герань». Сотні американців проходили повз мовчазний протест, з жахом читали статистику вбивств цивільних українців за останній тиждень, фотографували наші плакати, висловлювали свою підтримку. Протест також потрапив у вечірні новини ABC-7 Chicago. У кожного з нас є тепер світлини чи просто картинки перед очима, які ми не зможемо ніко-

UA-USA / Події

ли забути: рука загиблої жінки з червоним манікюром; батько, який востаннє колише свою дитину в домовині; загибле маля в бордовому костюмчику у візочку, в який влучив російський безпілотник там, на Харківщині. Список можна продовжувати. Страшний і чорний список. І я не хочу, ми не хочемо, щоб до нього ще і ще додавалися нові світлини, нові картини, нові трагедії. Ті, які ще не відбулися. У нас ще є шанс їх зупинити. І цей шанс по-

чинається саме з тебе. Так, саме з тебе. Список завдань маєш нижче. Дій! 1. Пиши і телефонуй своїм конгресменам щонайменше раз на тиждень. Це забирає менше п’яти хвилин з допомогою сайту AmericanCoalitionForUkraine. org/Action 2. Виходь на протести. Всі оголошення про акції можна знайти, підписавшись на сторінку фонду Ukrainian Daughters Foundation (@ua.daughters.fdn в інстаграмі) 3. Якщо ти громадянин Америки, бери активну участь у голосуванні. Останній день – 3 листопада. Незважаючи на свій статус, продовжуй нагадувати світові про Україну. І про злочини росії. І про важливість підтримувати Правду. Про автора: Зоряна Сможаник – президент і співзасновник благодійного фонду Ukrainian Daughters Foundation («Доці України»), активістка української громади Чикаго, волонтер. Фото Аліни Гофман, Романії Войтишин, Олени Грицишин.

Суспільство / Війна

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

255 днів на позиціях та 5 метрів до ворога: історія Героя України, який вийшов з оточення Дар’я Москалець Кореспондент АрміяInform

ійськовий з позивним «Промінь» провів 255 днів на позиціях, вів бої за кілька десятків метрів від ворога, вийшов з оточення та став Героєм України. Протягом трохи більш як восьми місяців перебування на спостережних пунктах він неодноразово вступав у стрілецькі бої з противником та потрапляв під ворожі обстріли. Про свій військовий шлях та отримання звання Героя України військовослужбовець 155-ї окремої механізованої бригади розповів кореспонденту АрміяInform. Раніше Владислав Білоусов жив із родиною у Нікополі на Дніпровщині, однак через постійні обстріли сім’я переїхала до рідного міста його дружини. Чоловіка мобілізували восени 2024 року. 28 ГРАНАТ ЗА МІСЯЦЬ «Промінь» потрапив до 155-ї окремої механізованої бригади. Він разом з побратимами вирушив на спостережний пункт на Покровському напрямку. За його словами, спочатку ця територія фактично залишалася сірою зоною. – У перший день, це було 30 березня, ми не змогли заїхати, тому що зламався VAB. Мусили розвернутися. І вже 31-го числа ми заїхали на позиції повноцінно. Основна задача була спостерігати й робити доповідь, – розповідає він. Разом із двома побратимами захисник облаштувався у підвалі будинку. Ворожі групи перевіряли всі можливі схованки. Невдовзі російські військові виявили їхнє укриття. – росіяни теж ходили дорогою, де той будинок був розташований. Вони ходили, «прокидували» гранатами всі підвали, всі ямки, всі двері. Просто йде група і кидають, кидають, кидають. В один день вони побачили наш підвал і вирішили туди зайти, а там вже були ми. Ми чинили опір, відстрілювались. Спочатку підійшло двоє, потім ще троє. І в них у кожного тоді по дві гранати було. Вони всі викинули й пішли собі далі. Окупанти знали, що ми там є, бо періодично кидали до нас різні гранати. Я тоді десь 28 гранат нарахував всього за місяць. У мене було осколкове поранення руки, а хлопцям тоді дісталося. Ми на вході покла-

ли дошку, щоб гранати скочувалися в кут у ямку і там вибухали, щоб нікого не зачіпало. Після п’ятого чи шостого вибуху ту дошку відкинуло. Хлопці пішли її поправити, і між ними залетіла граната. Один встиг лягти, а другий ні. А я був далеко, щоб когось повалити. Це було миттєво, – пригадує Владислав. ЗА 5 МЕТРІВ ВІД ВОРОГА Весь цей час захисник підтримував зв’язок безпосередньо з командно-спостережним пунктом. Перші дні військові жили завдяки запасам, які взяли із собою. Через кілька днів провізію почали доставляти безпілотниками. З часом робити це ставало дедалі складніше – лінія бойового зіткнення змінювалася, а відстань до позиції збільшувалася. Не всім дронам вдавалось долетіти. – Скидали, але з кожним разом усе ставало гірше і гірше, тому що фронт відсувався. Не всім навіть вірилось, що там хтось ще тримає позицію, – каже військовий. На початку вересня «Промінь» був змушений перемістився до суміжної позиції, яка знаходилась неподалік. Там він приєднався до двох військових. – Я приблизно знав дорогу. Потім мене спіймали пташкою і довели до суміжної групи. Хлопці сиділи в кущах, трошки окопалися. Ми, напевно, знаходилися за 100-150 метрів від позиції ворога. Ми знали, де вони. Ми їх чули. Якщо вітер в нашу сторону дув, відчували запах сигарет, які вони курять. Вони були поряд, але наша позиція була дуже вигідна. Через нас майже ніхто не проходив, але ми бачили все, що відбувається навколо, – говорить Владислав. Українські бійці мали наказ не виявляти себе та продовжувати спостереження. Іноді російські групи проходили буквально за кілька метрів. – Доволі багато разів проходили повз нас просто за 5–10 метрів. Ми супроводжували їх дулом. Маскувалися, як могли. Ховались на самому видному місці. Ми ще краще окопалися, тому що вже холоди йшли. Мені тоді зимній одяг ще скинули. Посилки шукали вночі в антидронових плащах, – згадує він. Так військові провели ще близько місяця. «ВАДІЧКА ЄСТЬ?» На початку жовтня одна з російських груп підійшла безпосередньо до схованки українських військових. – Ми вже сиділи в оточенні, і противник не розумів, що там ще може

Герой України Владислав Білоусов з позивним «Промінь»

бути наша позиція. Під час туману ворожа група з чотирьох осіб стандартно проходила. І чогось вона вирішила в цей раз розвернутись і піти прямо на нас. В притул. Вони йшли по черзі. Один проходить, але без автомата. Питає: «Вадічка єсть?». Мій побратим каже: «Нєт». Той відходить на бугор в 50 метрах від нас. За ним йде другий. Перший кричить йому, щоб автомат взяв. Ми зрозуміли, що вже все, що нашу позицію спалили. Вони ж не очікували, що ми ще там сидимо, тому що поряд їхня позиція вже була, і тут вони ходили постійно. Ми кладемо другого. Перший тікає кудись за допомогою. Двоє ще поряд за бугорчик залягають. Постріли. Сміття загорілося. Диму купа. І гранати кидали. В стрілецький бій по більшості ми вступили не з тими, які заховалися, а з тими, хто прибіг на допомогу, – каже «Промінь». Боєприпаси поступово закінчувалися, тому оборонці по черзі споряджали магазини та вели вогонь. Після тривалого боєзіткнення противник відійшов. За словами військового, постріли поряд за бугорком також стихли, мабуть, «під шумок» відійшли. Залишатися на вже виявленій позиції було небезпечно. – Ми всі цілі залишились. В мене другий раз уламок залетів, але то дрібниці вже, – говорить оборонець. «ПРИЛІТАЛО, АЛЕ ЖОДНОГО РАЗУ НЕ РОЗІРВАВСЯ СНАРЯД» Бійці доповіли про ситуацію та вирушили до іншої суміжної позиції. Дорогою до по них почав працювати міномет. За словами Владислава, три боєприпаси упали неподалік, однак не розірвались.

– Пройшли поле. Один з нас, у кого рація була основна, від нас далеченько відійшов. Ми ще тягнули якийсь тяжкий рюкзак, крім своїх. Ми намучилися тоді, бо сил вже не особо було. Поки йшли, в нас почала мінометка стріляти, але жодного разу не розірвався снаряд. Трохи відійшовши від наших льошок (копані укриття – ред.), чуємо, що там вже вибухи. Йдемо, тільки зупиняємось віддихатися – прилітає снаряд і просто втикається в землю. Ми ось так дивимося один на одного: «Пора йти? Пора йти!». Три рази мінометка прилітала. Може за мене молилися так багато. Просто пощастило, – каже Владислав. Коли військові нарешті дісталися українських окопів, їх спочатку помилково прийняли за противника. – Вже підходили до системи окопів й по нас пустили чергу. Там дошка була слизькою, купа багнюки, й той, хто пустив чергу, підковзнувся від віддачі. І тому над головами вже пролетіли кулі. Ми ж кричимо, що свої. Тоді їх повідомляли, що свої прийдуть, але в той же момент вони всі були по бойовій готовності, тому що у них перед цим був контакт із ворогом. І їм казали, що буде троє, а тут нас двоє, бо перший йшов окремо, далеко попереду і зайшов в систему в іншому місці, – розповідає захисник. На цій позиції «Промінь» провів ще близько місяця. Військові по черзі чергували на спостережному пункті. – За 150 метрів хтось проходив, було чутно постріли. Вони або збивали пташки серед поля, або просто перестрілювались. Таке враження, що їм сказали не заходити до нашої системи. Вони її обходили. На той момент вже майже не було контактів, – каже він.

Суспільство / Війна

23.10.2026 — № 42 (227) ВИХІД З ПОЗИЦІЇ ПОВЗ ОКУПАНТІВ 10 грудня почався один із найскладніших етапів – вихід із позиції. Щоб дістатись безпечної зони, їм треба було ще пройти повз російських військових. – По карті дивишся одне, а по місцевості інше. Там десь єгоза була. Ми туди-сюди, але знайшли прохід. Було слизько. Я зачепився штаниною, впав й дав чергу в землю. Можливо, ця черга нас і врятувала. Тому що поряд проходила дорога, і там почалося: «Кто стрєлял? Кто стрєлял?». Двоє росіян з того місця, куди ми мали проходити, виїжджають на мотоциклі та їдуть кудись у розвідку. Росіяни на мотоциклах тримали там перехрестя. Нам би довелось або йти на контакт, або обходити їх. А так вони заметушились і поїхали кудись, – говорить «Промінь». Їм доводилося рухатися, орієнтуючись за наданим маршрутом та місцевістю. – Ми інтуїтивно самі знаходили ці всі обходи. Плюс-мінус по тому маршруту йшли, але трошки блукали. Головне, що в правильному напрямку. Там було досить гучно. Ми тоді залягли просто серед поля. Лежимо, я сніг їв, бо води не було. Ми з собою взяли в дорогу батончики, які назбирали від пайків. Коли посилка приходила, то обов’язково щось відкладали. Це вже звичка, – згадує він.

Фото надані 155 ОМБр

Оборонцям також доводилось неодноразово ховатись від ворожих дронів. – Прилетів «Кажан». Почав робити скиди поряд в посадці. Потім вже нам повідомили, що це наш був. Вони там «прокидували» когось. Коли стало тихо, пішли вперед. Ми перебігли. Потім потрапили на випалене поле. Просто земля чорна, випалена. Потроху вибралися. І вже потрапили до своїх у систему, – розповідає військовий. За день військові подолали понад 10 кілометрів, виходячи з тилу. Спочатку планували залишитися на ніч, однак через холод та розбиті СПшки вирішили пройти ще кілька кілометрів до іншої позиції. У темряві довелося шукати проходи через інженерні загородження та протитанковий рів. Орієнтуватися допомагав трофейний тепловізійний монокуляр.

Хлопці переночували у побратимів, перекусили й наступного дня продовжили рух. Цього разу військових уже супроводжував український БПЛА. Проте дорогою їх атакував ворожий FPV-дрон. Оборонці вчасно змогли ухилитись, але один із бійців дістав поранення. Група швидко змінила позицію, сховалася в одному з будинків і вийшла на зв’язок. Згодом усі дістались до командно-спостережного пункту. ДЗВІНОК РІДНИМ Після місяців на позиціях однією з перших речей став дзвінок додому. – Нас добре зустріли. Ми почали роздягатись, бо були повністю мокрі. Командир роти одразу переодягнув нас у сухий одяг. Потім прям наполягали, щоб ми подзвонили своїм рідним, – сміється «Промінь». Удома на нього чекають дружина, батьки та п’ятеро дітей – двоє рідних, двоє усиновлених та дівчинка під опікою. Він міг піти зі служби, але не став. – Моя дружина, яка теж пішла служити, каже: «Поки я не звільнюсь, то і ти не звільнишся», – жартує Владислав. За його словами, вона підписала контракт, поки він був на позиціях,

VILLAGE DOCTOR

оскільки хотіла мати про нього більше інформації. Каже, що був у шоці при першому дзвінку. – Їй писали стандартні повідомлення, що я виходжу на зв’язок, і все. Для військових якось по-інакшому все діє. Їй дозволили голосове повідомлення відправити. І мені це голосове передали по рації, – пригадує він. ГЕРОЙ УКРАЇНИ Після виходу з позицій «Промінь» спочатку оглянули на стабілізаційному пункті, а потім направили до лікарні. Під час лікування командир бригади вручив йому орден Богдана Хмельницького III ступеня. Згодом він проходив реабілітацію. У лютому 2026 року дізнався про присвоєння звання Героя України. Нагороду захиснику вручив Президент України у Маріїнському палаці. Поруч у цей момент була його дружина. Після лікування Владислав повернувся до служби. Отримав звання молодшого сержанта, пройшов курс підготовки офіцерів штабів та нині виконує завдання у штабі батальйону. Зараз роздумує над підписанням контракту для офіцерів. Джерело: АрміяInform (https://armyinform.com. ua/2026/09/25/255-dniv-napozycziyah-ta-5-metriv-do-vorogaistoriya-geroya-ukrayiny-yakyjvyjshov-z-otochennya/ )

2323 W. Chicago Ave. 773 276 8600

МЕДИЧНИЙ ОФІС ДЛЯ ВАШОЇ РОДИНИ В ЦЕНТРІ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА В нас Ви можете зробити всі аналізи крові

Доктор Юрій МЕЛЬНИК, MD.

• • •

на рівень цукру та холестерину печінкові та ниркові проби на рівень вітамінів

Медогляд до школи, спорту, праці. МИ - ЛІЦЕНЗОВАНА КЛІНІКА ДЛЯ ВОДІЇВ CDL.

ми підтримуємо

Доктор Ольга САЛЕЦЬКА, лікар інтегративної медицини.

ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ

Війна / Міжнародна політика

№ 42 (227) — 23.10.2026

ООН верифікувала в Україні 17605 загиблих цивільних від початку російського вторгнення

ертвами повномасштабного російського вторгнення, за даними моніторингу ООН, стали вже 17 605 цивільних українців, з них 850 – діти. Ще 55 846 мирних громадян зазнали поранень. Цьогоріч динаміка вбивств українців у тилу зросла з травня-червня і досягла пікових показників у липні – як щодо загиблих так і серед травмованих. Більшими були жертви в тилу лише у перші місяці великої війни – березні, квітні та травні 2022-го. Однак до звітів ООН потрапляють лише дані, які відображають верифіковану кількість постраждалих, насправді їх – значно більше. На інфографіці «Слово і діло» – помісячна динаміка втрат та поранених серед цивільних від початку великої війни в Україні. ВТРАТИ СЕРЕД ЦИВІЛЬНИХ У ПЕРШИЙ РІК ВТОРГНЕННЯ РФ У перший рік великої війни (з 24 лютого по 31 грудня 2022 року) в Україні, за підрахунками ООН, загинули щонайменше 8,4 тисячі мирних громадян. Найбільші втрати були з кінця зими до початку літа: лютий – 378 загиблих та 469 поранених, бере-

зень – 4 313 загиблих та 3019 поранених, квітень – 842 загиблих та 1 905 поранених, травень – 589 загиблих та 1 152 поранених. З липня по жовтень 2022 року, за верифікованими даними ООН, жертвами російської агресії щомісяця ставали 300– 400 людей. Під кінець року кількість загиблих дещо зменшилася: у листопаді 189 загиблих та 542 поранених, у грудні – 208 жертв і 617 поранених. У 2023 році в ООН зафіксували 1975 жертв серед цивільних в Україні. Найбільше – у січні (205 загиблих і 539 поранених), а також у березні (183 жертви і 590 поранених), квітні (189 загиблих і 493 поранених), червні (186 жертв і 693 поранених) та у жовтні (181 загиблий і 433 поранених). Найменше загиблих та поранених було у листопаді. Протягом 2024 року російські окупанти забрали життя 2088 українців в тилу. Найбільше загиблих та поранених моніторингова місія ООН верифіку-

ПОЧИНАЮЧИ З 01 СІЧНЯ 2026 року !!! ПРИ НАДСИЛАННІ КОШТІВ ЗА МЕЖІ США ТА ОПЛАТІ ГОТІВКОЮ (CASH) ДО ВСІХ ПЕРЕКАЗІВ, ОКРІМ ОПЛАТИ КАРТКОЮ, ДОДАЄТЬСЯ ДОДАТКОВО 1% ФЕДЕРЕЛЬНОГО ЗБОРУ

вала у липні (248 та 1 118), вересні (215 та 1268) і в жовтні (198 жертв і 940 поранених). Найменше загиблих було у грудні та березні, а найменше поранених зафіксували у лютому, березні та грудні. Торік, за даними ООН, жертвами російського вторгнення стали 2549 цивільних в Україні. При цьому кількість загиблих та поранених у липні досягла місячного максимуму за попередні три роки – 312 загиблих і 1482 поранених. Високими були втрати мирного населення й у червні, серпні та вересні – 249, 260 та 249 жертв відповідно. Найменше людей загинуло у січні та лютому 2025-го – 149 та 131 відповідно. З січня по вересень поточного року, згідно з даними звітів ООН, росіяни вбили щонайменше 2570 мирних жителів України. Ця цифра за 9 місяців року вже є більшою, ніж була за повні роки 2023, 2024, 2025-го. У березні-квітні кількість загиблих цивільних становила понад 200, у травні-червні – наблизилася до 300, а кількість травмованих протягом першого місяця літа перевищила 2000. У липні в Україні зафіксували найбільшу кількість жертв та поранених цивільних з 2022 року – 448 вбитих та 2695

травмованих. Високими були показники і у наступні місяці: серпень – 389 загиблих і 2366 травмованих, вересень – 328 жертв і 2105 поранених. У звітах ООН зазначається, що з 2022 по 2026 рік найчастіше цивільні в Україні гинули або зазнавали поранень від зброї з вибуховою дією та великою зоною ураження, а також мін та вибухонебезпечних предметів. В організації також додають, що у деяких випадках перевірка інформації займає певний час і у разі отримання додаткової інформації висновки щодо втрат серед цивільних осіб можуть бути переглянуті, а цифри – змінитися. В цілому ж війна росії проти України, яка розпочалася анексією Криму та частини Донецької й Луганської областей у 2014 році, забрала понад 21 тисячі життя мирних українців (на основі верифікованих даних ООН). Нагадаємо, управління Верховного комісара ООН з прав людини також фіксує випадки страти українських військових у звітах. Джерело: Слово і Діло (https://www.slovoidilo. ua/2026/10/20/infografika/ suspilstvo/oon-veryfikuvalaukrayini-17605-zahyblyx-cyvilnyxpochatku-rosijskoho-vtorhnennya)

Сlassifieds/ Оголошення ПОДАВАЙТЕ ОГОЛОШЕННЯ ЛЕГКО: ПРОСТО НАДІШЛІТЬ ТЕКСТ У СМС НА НОМЕР 773-818-7712, І МИ ОПУБЛІКУЄМО ЙОГО ДЛЯ ВАС!

РОБОТА ПОТРІБНІ ВОДІЇ CDL НА ПОСТІЙНІ РЕЙСИ CHICAGO – FLORIDA 224-277-4721

Війна / Політика

23.10.2026 — № 42 (227)

Саме час підігріти напругу з Польщею Ольга Гергелюк Березне, Українська журналістка

лагими намірами вистелена дорога в пекло. Або чому від кожної дії, заяви, поїздки треба оцінювати коефіцієнт корисної дії для держави. Поки триває словесна заруба Трампа із Зеленським, не вщух дипломатичний скандал з Південною Кореєю, саме час знову підігріти градус напруги у відносинах із Польщею. І цього разу це робить українська сторона. Львівська облрада вирішила, що дуже треба, аби 2027 рік був «роком УПА, Шухевича та Ольжича». Окей. Скажіть, а як це нам допоможе? Буде більше стійкості, потужності, незламності, більше ППО, зброї, дальня балістика, може, з’явиться? А, може, завдяки цьому дуже «мудрому і далекоглядному» рішенню великих патріотів з Львівської облради 2027й стане роком перемоги, бо проголосили його роком УПА? І ні, я не проти року УПА. Проголосити можна рік

будь-кого і будь-чого, але чи на часі такий крок і який його ККД? Уся польська верхівка збурилася через це рішення недалекоглядних львівських депутатчиків. Знаю, знову лунатимуть заяви, що Польща не має права нам диктувати, коли, як і кого вшановувати. Мені прикро це писати, але ми маємо зважати на те, що нам буде диктувати і «пред’являти» Польща. Подивіться самі на себе: в якому стані економіка, що з енергетикою, що із бізнесом, що із бюджетом, що зі стратегічними підприємствами, сільським господарством? 90 млрд кредиту уже не вистачає. Наголошу – кредиту. Це не подарунок, не подачка, не інвестиція, а кредит, який треба буде віддати. І що найстрашніше – не лише грошима. А до всього ще й щодня лунають заклики від Зеленського, Корецького, нардепів: «Європа, дай грошей». 27 млрд уже неактуальний дефіцит. Актуальний тепер 70 млрд. Апетит приходить під час їжі. Ще у Євросоюз так відчайдушно просимося, а там кожне рішення залежить від консенсусу держав-членів, а отже один голос Польщі може заблокувати все. Окремо нагадаю, що Польща з 2022 року профінансувала закупівлю майже 30 тисяч терміналів Starlink для Украї-

ни і продовжує сплачувати абонентську плату за них. Тому Польща буде диктувати свої умови, а ми, якщо хочемо вижити, маємо дослухатися до них. Хочете, аби з нами рахувалися – ставайте самостійними, сильними і хваліться рівнем ВВП. Доженіть і переженість Польщу за ВВП і тоді диктуйте і відгаркуйтесь іншим. І наостанок. Хочеться вірити, що рішення Львівської облради таки було необдуманою самодіяльністю, а не вказівкою «зверху». Бо щось надто часто у нас дипломатичні скандали з країнами, від яких самі ж потребуємо допомоги. Згадати б нещодавній конфлікт із Південною Кореєю. Таке враження, що Україну та українців зумисне відштовхують від країн-партнерів, тим самим зранену і без допомоги штовхають в лапи кремля. Нехай це буде із розряду «хочеться вірити, що це не так і мені здалося». Проте віри тим, хто нап’ялив на себе вишиванки і гучніше за всіх кричить «я патріот», немає. Як показують справи НАБУ, часто такі люди

щось цуплять щось із бюджету. А зеленій владі, всім цим верещучкам, будановим, стефанчукам, корнієнкам, включно із їхнім шефом, треба уже перестати прикривати Міндіча, Кравченка, Мудру, Цукермана Коновальцем, Бандерою, Шухевичем і Мельником. Фальшивенька гра, панове. Якби там не старалися. Донедавна ви хоч розрізняли і знали щось про цих історичних діячів, горе-керманичі ви наші? p.s. Професійна порада від журналістки для непрофесійних політиків місцевого розливчику – видалена публікація із фейсбуку і сайту облради не скасовує ухваленого рішення! Думаю, сьогодні ви це вже зрозуміли.

Шукаєте надійний автосервіс? Ми ремонтуємо всі марки автомобілів — легкових і комерційних: Mercedes, BMW, Toyota, Honda, Lexus, Maserati, Tesla, Ford, Sprinter — і це лише частина списку!

Повне сервісне обслуговування: • Заміна оливи та фільтрів • Діагностика та ремонт ходової • Розвал-сходження — без виїзду на інше СТО!

• ⚡ Комп’ютерна діагностика, електрика, заміна та програмування модулів: BCM, ECM, ABS, SRS, TCM – навіть Б/У, щоб зекономити ваші кошти!

🚨 ПОСЛУГИ ЕВАКУАТОРА 🤝 Працюємо з усіма страховими компаніями 🛡️ Гарантія на всі види робіт!

Кузовні та зварювальні роботи будь-якої складності: • Відновлення після ДТП • Ремонт після аукціонів • Tesla Model X — регулювання Falcon Wing Doors • Зварювання алюмінію та трейлерів

International Auto And Body Repair

773 - 807 - 3803

Internationalautobodyrepair@gmail.com

3110 River Road River Grove IL 60171

Політика / Війна

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

Українська зброя:

Валерій Карпунцов Київ, «Сурма»

«Оборонні мільярди мають працювати на Перемогу, а не Перемога – виправдовувати оборонні мільярди». Від ракетно-космічної школи до багатомільярдних контрактів. Від корупційних скандалів до бюрократичних бар’єрів для експорту. Чи правильно Україна розпоряджається своїми оборонними ресурсами? Україна має унікальний науковий, інженерний і промисловий потенціал. Ми успадкували потужну ракетно-космічну школу, зберегли конструкторські бюро, підприємства та університети, здатні створювати складні технологічні системи. Повномасштабна війна дала українським розробникам безпрецедентний бойовий досвід. Наші виробники створюють безпілотники, крилаті ракети, засоби радіоелектронної боротьби та перехоплення повітряних цілей. Українська оборонна промисловість стала одним із ключових чинників нашого опору російській агресії. Але чи використовує держава цей потенціал максимально ефективно? Чому в одних випадках ми говоримо про брак ресурсів, а в інших – про контракти на десятки мільярдів гривень? Чому навколо оборонних закупівель регулярно виникають корупційні скандали? Чому держава створює механізми, які можуть ускладнювати вихід української зброї на зовнішні ринки? І головне: чи не втрачаємо ми можливості, які могли б отримати, якби фінансування оборонних розробок розподілялося на конкурентних засадах між державними підприємствами, приватними виробниками, конструкторськими бюро та незалежними інженерними командами? Це питання не про політичні симпатії. Це питання національної безпеки. 1. Україна мала фундамент, на якому можна було будувати оборонну державу. «Південмаш», КБ «Південне», КБ «Луч», авіабудівні підприємства, університети та науково-дослідні установи – це не просто назви підприємств і закладів освіти. Це десятиліття накопичених знань, конструкторських компетенцій, технологічних рішень і досвіду створення складної техніки. Ракетно-космічна галузь України формувалася не за один рік. Її фундаментом були інженерні школи, виробничі потужності та висококваліфіковані кадри. Проте збереження наукової спадщини саме собою не гарантує технологічного розвитку. Для цього необхідні системне фінансування, державне замовлення, сучасне обладнання, випробувальна база та послідовна політика. Тут важливо розрізняти різ-

хто розпоряджається мільярдами ні етапи української історії. За президентства Леоніда Кучми Україна продовжувала використовувати успадкований ракетно-космічний потенціал і брала участь у міжнародних космічних проєктах. За наступних президентів доля окремих оборонних програм залежала від фінансування, державного замовлення, кадрової політики та стану виробничої бази. За президентства Петра Порошенка відбувалися важливі етапи розвитку та випробувань ракетних комплексів «Нептун» і «Вільха». Їхнє створення було результатом багаторічної роботи конструкторів, підприємств, військових і державних замовників. За президентства Володимира Зеленського, особливо після початку повномасштабного вторгнення, відбувся масштабний розвиток українського виробництва безпілотників і далекобійних ударних систем. Цей результат необхідно визнавати. Але визнання досягнень не означає відмови від критичного аналізу. Потрібно встановити, які програми отримували належне фінансування, які затримувалися, які проходили випробування, які були прийняті на озброєння та які досягли серійного виробництва. Порівнювати президентів слід не за кількістю урочистих презентацій, а за задокументованими результатами державної політики. 2. Десятки мільярдів для Fire Point: питання не можна замовчувати. За інформацією Міністерства оборони України, оприлюдненою 28 вересня 2026 року, державні контракти на закупівлю безпілотних систем у ТОВ «Файєр Поінт» становили: у 2025 році – 56,743 млрд грн; у 2026 році – 50,7 млрд грн. Загальна вартість контрактів за ці два роки – понад 107 млрд грн. Джерело: Інтерфакс-Україна. Це колосальний обсяг державних замовлень. Водночас необхідно уточнити: йдеться про вартість укладених контрактів, а не про підтверджену суму фактично перерахованих компанії коштів. Ці цифри також не охоплюють автоматично всі можливі контракти на ракетні системи. Саме тому суспільство має право вимагати повної картини державних закупівель. Яка частка загального фінансування безпілотних систем припадає на одного виробника? Які суми передбачені на ракетні програми? Скільки продукції фактично поставлено війську? Якою є її закупівельна ціна? Які альтернативні виробники могли виконати відповідні замовлення? Це не звинувачення.

Це питання належного управління державними коштами. Fire Point виробляє далекобійні безпілотники та ракетну продукцію. Публічні матеріали свідчать, що її розробки використовувалися для виконання бойових завдань. Тому некоректно стверджувати, що компанія взагалі не має реальних результатів. Але так само некоректно вважати, що сам факт виробництва потрібної зброї звільняє компанію від оцінки ефективності використання державних ресурсів. Кожна гривня оборонного бюджету повинна давати вимірюваний результат. Особливо коли йдеться про десятки мільярдів. 3. Чи не стала концентрація державних замовлень системною проблемою? Великий виробник може мати переваги: налагоджене виробництво, досвід, кадри, логістику та здатність швидко нарощувати випуск продукції. У воєнний час ці переваги надзвичайно важливі. Проте надмірна залежність від одного постачальника створює й ризики. Якщо виробник не виконає контракт, зіткнеться з технологічними проблемами або не зможе збільшити виробництво, наслідки відчують військові. Якщо альтернативні розробники не отримують достатнього фінансування, держава може втратити час і можливості для створення інших технологічних рішень. Якщо закупівельні ціни та критерії вибору постачальника неможливо належним чином перевірити, суспільство не може оцінити, наскільки ефективно використовуються бюджетні кошти. Саме тому питання не в тому, чи повинна держава підтримувати Fire Point або будь-якого іншого приватного виробника.

Питання в тому, чи має вона забезпечувати конкуренцію технологій, диверсифікацію виробництва та незалежну оцінку результатів. Державна політика не повинна створювати ситуацію, за якої майбутнє важливого напряму озброєнь залежить від одного постачальника. 4. Чи могли б ці кошти дати більше результатів? Уявімо іншу модель. Держава визначає конкретну потребу війська: далекобійні безпілотні системи, крилаті ракети, засоби протидії повітряним загрозам або інші види озброєнь. Після цього кілька незалежних команд отримують можливість запропонувати власні рішення. Серед потенційних учасників – КБ «Луч», підприємства ракетно-космічної галузі, приватні виробники, науково-дослідні установи, університетські колективи та нові інженерні команди. Кожна команда проходить однакові, наскільки це можливо, етапи оцінювання. Спочатку – фінансування розробки. Потім – випробування. Далі – незалежна технічна оцінка, дослідна партія та перевірка можливості серійного виробництва. Фінансування збільшується лише тоді, коли досягнуто визначених показників. Найкращі рішення отримують ресурси для масштабування. Це не означає, що потрібно механічно поділити бюджет на десять або двадцять частин. Розпорошення грошей без системи управління може бути не менш шкідливим, ніж їхня концентрація. Але держава повинна мати альтернативи. Вона повинна знати, які ще виробники здатні створити потрібну зброю, скільки це коштуватиме та за який час вони зможуть розгорнути виробництво. Конкуренція між техно-

23.10.2026 — № 42 (227) логіями – це не зайва розкіш під час війни. Це спосіб зменшити ризик помилки та отримати кращий результат за ті самі кошти. Саме тому необхідно з’ясувати, які державні й приватні розробники подавали пропозиції, які програми отримували фінансування та з яких причин альтернативні рішення не були масштабовані. Без цих даних неможливо стверджувати, що диверсифікований розподіл коштів обов’язково дав би кращий результат. Але без такого аналізу неможливо й довести, що чинна модель є найефективнішою. 5. Корупційні скандали: не лише суми, а й системні наслідки. За останні роки правоохоронні органи повідомляли про численні розслідування у сфері оборонних закупівель. Серед найвідоміших – справа про закупівлі харчування для ЗСУ, розслідування щодо автоматизованої системи управління військами «Дзвін», а також справи про можливе завищення цін під час закупівель безпілотників. У цих провадженнях йшлося про сотні мільйонів гривень можливих збитків або запобігання втратам. Наприклад, у квітні 2025 року НАБУ і САП повідомили про підозри у справі закупівель харчування для військових. За версією слідства, можливі збитки перевищували 733 млн грн. У лютому 2025 року правоохоронці повідомили про розслідування щодо розробки системи «Дзвін», у якому заявлена сума збитків становила 246 млн грн. У справах про закупівлі безпілотників також фігурували твердження слідства про можливе завищення вартості продукції. Кожну справу потрібно оцінювати окремо. Підозра не є обвинувальним вироком, а остаточну вину встановлює суд. Проте повторюваність таких історій вказує на необхідність посилення контролю за закупівлями, перевірки цін і персональної відповідальності посадовців. І тут виникає важливе питання. Чому суспільство часто зосереджується на окремих кримінальних епізодах, але значно рідше отримує повну картину розподілу десятків і сотень мільярдів гривень між оборонними програмами? Корупційні правопорушення необхідно розслідувати незалежно від суми. Але боротьба з корупцією не повинна підміняти аналіз всієї системи державного управління оборонними ресурсами. Важливо не тільки покарати тих, хто порушив закон. Не менш важливо створити правила, які унеможливлюють неефективне використання коштів, зменшують конфлікти інтересів і забезпечують конкуренцію між виробниками. 6. Експорт зброї: чому держава створює додаткові бар’єри? Ще один показовий приклад – урядова постанова № 875 від 1 липня 2026 року.

Нею встановлено плату за дозволи на експорт окремих товарів військового призначення та подвійного використання: 20% вартості готового виробу; 30% вартості складових частин; 20% вартості відповідних технологій у передбачених постановою випадках. Офіційний текст: постанова Кабінету Міністрів України № 875. Державний контроль за експортом озброєнь під час війни необхідний. Україна не може дозволяти неконтрольоване вивезення продукції, яка потрібна власним Збройним Силам або може становити загрозу національній безпеці. Але контроль і економічні бар’єри – різні речі. Якщо виробник має потенційного покупця за кордоном, експорт може забезпечити додаткову виручку, розширити виробництво, створити робочі місця та профінансувати наступні розробки. Якщо ж обов’язковий платіж прив’язаний до вартості виробу й має сплачуватися до отримання експортної виручки, він може зробити контракт економічно невигідним.

У вересні 2026 року The Kyiv Independent повідомляв, що за новою процедурою не було видано жодного дозволу, а механізм її практичної реалізації залишався проблемним. Це ставить перед урядом цілком конкретні запитання. Чи проводився економічний аналіз запроваджених ставок? Чому платіж не прив’язаний до фактично отриманої виручки? Чи передбачено повернення коштів у разі відмови? Коли запрацюють всі необхідні переліки та процедури? Україна не повинна віддавати іноземним конкурентам ринки, які могла б зайняти власною продукцією. Експорт зброї за належного контролю може бути інструментом зміцнення обороноздатності, а не загрозою їй. 7. Чому важливо не протиставляти приватне державному. Було б помилкою вважати, що державне підприємство автоматично ефективніше за приватне. Так само помилково вважати, що приватна компанія завжди швидша, технологічніша та економічно вигідніша.

Політика / Війна Ефективність визначається конкретними результатами, а не формою власності. Приватні компанії можуть швидко розробляти й масштабувати виробництво. Державні підприємства можуть мати унікальні компетенції, виробничу інфраструктуру та досвід, які неможливо швидко відтворити. Університетські й наукові колективи можуть запропонувати принципово нові технологічні рішення, але потребують механізмів переходу від досліджень до промислового виробництва. Тому держава має створити єдині правила конкуренції та оцінювання для всіх. Потрібно підтримувати не «своїх» і не лише тих, хто вже отримав великі контракти, а найкращі технологічні рішення, які відповідають потребам війська. Винятки з відкритих процедур можуть бути виправдані нагальністю потреб фронту або вимогами секретності. Але навіть за таких умов необхідні внутрішній аудит, незалежна оцінка цін і перевірка виконання контрактів. 8. Що необхідно змінити. Україні потрібна не чергова декларація про розвиток оборонної промисловості, а системна модель управління оборонними ресурсами. Перше. Провести аудит концентрації державних замовлень. Необхідно оцінити частки основних постачальників за категоріями озброєнь, обсяги контрактів, фактичні поставки, ціни та ризики залежності від одного виробника. Друге. Запровадити конкурентне фінансування оборонних розробок. Державні підприємства, приватні компанії та незалежні команди повинні мати можливість змагатися за фінансування за прозорими технічними критеріями. Результати випробувань мають визначати подальше масштабування програм. Третє. Забезпечити незалежне оцінювання результатів. Важливі не презентації та заяви, а кількість переданих війську виробів, їхня ефективність, надійність, собівартість і здатність до серійного виробництва. Четверте. Переглянути економічні механізми експорту озброєнь. Державний контроль потрібно зберегти, але процедура має бути передбачуваною, економічно обґрунтованою та сумісною з міжнародною конкуренцією. П’яте. Посилити парламентський і громадський контроль. Суспільство не повинно отримувати лише окремі цифри після журналістських розслідувань. Держава має регулярно звітувати про ефективність використання оборонних коштів у межах, сумісних із захистом державної таємниці.

Шосте. Встановити персональну відповідальність за управлінські рішення. Якщо посадовець ухвалив рішення про концентрацію великого обсягу закупівель, він повинен мати змогу обґрунтувати його потребами війська, економічними розрахунками та результатами оцінювання виробників. Відповідальність має наставати не за сам факт підтримки конкретної компанії, а за порушення закону, недбалість, конфлікт інтересів або інші доведені порушення. ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ. Україна не може дозволити собі розкіш неефективного використання оборонних ресурсів. Ми не маємо достатньо часу, щоб роками чекати на результат. Не маємо права втрачати унікальні інженерні компетенції. Не можемо допускати, щоб непрозорі рішення або надмірна залежність від окремих постачальників ставили під загрозу безперервність постачання зброї війську. І не повинні створювати економічні бар’єри для тих виробників, які можуть продавати українські технології за кордон, залучати валюту та інвестувати її в подальший розвиток. Тому головне питання сьогодні – не в тому, державне підприємство чи приватна компанія виробляє зброю. Головне питання: який результат отримує Україна за кожну витрачену гривню? Чи маємо ми достатню конкуренцію між розробниками? Чи використовуємо потенціал КБ «Луч», ракетно-космічної галузі, університетів, наукових центрів і приватних виробників? Чи можемо підтвердити ефективність великих державних контрактів незалежними даними? Чи забезпечуємо реальну відповідальність за рішення, які визначають обороноздатність держави? На ці запитання повинні відповісти уряд, Міністерство оборони, парламент і правоохоронні органи. Не політичними заявами. Не презентаціями. Не взаємними звинуваченнями. Документами, цифрами та результатами. Оборонна промисловість – це не просто бізнес і не просто бюджетні видатки. Це питання виживання держави. І якщо Україна хоче перемогти у війні технологій, вона повинна навчитися не лише створювати зброю, а й ефективно управляти науковим потенціалом, грошима, виробничими можливостями та відповідальністю за кінцевий результат. Про автора: Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, державний радник юстиції 3 класу, народний депутат України VII-VIII скликань Джерело: Liga.net (https://blog.liga. net/user/vkarpuntsov/article/60507)

Війна / Суспільство

№ 42 (227) — 23.10.2026

Хто диктуватиме диктант? Анатолій Матвійчук Київ, «Сурма»

ова гуманітарна тема захоплює увагу пересічних українців: Диктант національної єдності в цьому році читатиме Даша Астаф’єва! Довкола тільки і чути: як так? Чому вона?! Невже нікого кращого не знайшлося?! Як правило, я не втручаюся у перебіг таких дискусій на етапі їх розкрутки, але субота і важливість теми змушує поміркувати на цю тему, прояснивши деякі речі і для себе, і для моїх читачів. Отже, що відомо? Що Диктант національної єдності Даша Астаф’єва буде читати не сама, а з Артуром Пройдаковим – учителем української мови з міста Стаханова, що на Луганщині, який, відповідно до відомого міжнародного рейтингу, був названий Вчителем року кілька літ тому. Щодо персоналії самої Даші Астаф’євої – з відкритих джерел відомо, що в недалекому минулому ця «вері сексі вумен» з’являлася на сторінках еротичного журналу «Плейбой» та активно знімалася як в Росії, так і в Україні в не дуже високоморальних, але дуже рейтингових і фінансово вдалих кінострічках. Тобто уже з цього бекграунду

зрозуміло, що до таких сакралізованих і важливих для свідомих українців речей, як Диктант Єдності, вона не має жодного стосунку. Щоправда, є і така інформація, що з початком військового вторгнення 2022 року Даша, як і більшість попзірок, різко змінила своє ставлення до країни-агресора і перейшла виключно на українську мову. І нібито не просто перейшла, а стала активним її пропагандистом – озвучує і просуває художню літературу через мобільний додаток UnderBooks. А ще є активною волонтеркою, заробляє гроші на ЗСУ і бере участь у різних суспільних заходах – навіть чистила картоплю у волонтерських центрах. Я не збираюся піддавати сумніву усе, що останнім часом написано і надруковано про цю особистість. Але знаючи природу нинішніх українських ЗМІ – як телеканалів, так і популярних таблоїдів, – прекрасно розумію, як і в чиїх інтересах вони можуть працювати. А тепер головний висновок: а чи не здається вам, друзі, що останнім часом іде активне зондування суспільної думки на предмет того, а кого з нині існуючої «кишеньково-олігархічної еліти» можна просувати в майбутній пул суспільних лідерів і політиків? Спробували Полякову, Каменських, пробують Жадана і Подерев’янського – а раптом

зайде людям. Адже навіть ці прізвища говорять про те, як хитро нинішні володарі інфопростору вміють розкладати яйця в різні кошики. То чому б тоді і не Даша? Головна її перевага – впізнаваність для лохторату. «О, я її знаю!» спрацює бездоганно для 70 відсотків нашого населення. Але для всіх інших потрібні дещо інші процедури моральної легітимізації, які згідно з міжнародною політологічною термінологією називаються Reputation Laundering. Це можна порівняти з відмиванням брудних грошей, що заробляються на наркотиках і проституції, а потім відмиваються через банківську систему. Майже так само працює механізм «відмивання репутації» тільки відмивання відбувається через ЗМІ, за допомогою участі у благочинних акціях та громадських проектах, активно підтримуваних суспільством. А тепер назвіть мені проєкт, який хоч і зазнав останніми роками певних репутаційних скандалів, але встояв у свідомості мільйонів українців, як безумов-

но позитивна і важлива піар-акція, до якої традиційно прикута увага українців, як в країні, так і далеко за її межами. Далі нескладно передбачити, що Система зацікавлена просувати в поле уваги потрібних і зручних для неї людей, які вже давно зарекомендували себе перед нею, Системою, своєю лояльністю і світоглядними орієнтирами. А ще можна трохи пофантазувати. І уявити собі: після вдало проведеного Диктанту національної єдності (а Система зробить усе, щоб він був вдалим) ми побачимо прізвище нашої героїні в якості претендента на пост, скажімо, Міністра культури, депутата ВР чи кандидата на ще якусь суспільно важливу посаду в Україні... Моя публікація – і я це підкреслю – не продиктована якоюсь особистою неприязню до Даші Астаф’євої – ми навіть не знайомі. Хай вона пробачить мені, але для ілюстрації того, як Система продовжує діяти, навіть сьогодні, в екстремальних умовах, коли потрібна радикальна зміна у питаннях делегування людських повноважень у владу, цей випадок виглядає ідеальним прикладом. І якщо ми не почнемо розбиратися у цих технологіях, ми приречені на те, що нами завжди будуть керувати люди, що прийшли з шоу-бізнесу. Р.S: До речі, я не сумніваюся, що Даша може прочитати диктант на відмінно. Але мова зовсім про інше... Про автора: Анатолій Матвійчук – Народний артист України, поет, композитор, журналіст, телеведучий, музичний аналітик, педагог, науковець.

РЕКЛАМА В ГАЗЕТІ ТА НА

773-818-7712

uausamedia@gmail.com

Економіка

23.10.2026 — № 42 (227)

1 січня 2027 року мінімальна зарплата в Україні зросте до 9546 гривень. Це майже на тисячу більше, ніж зараз – 8647 гривень. Усього ж за останні 12 років мінімалка зросла у цілих сім разів, щоразу намагаючись наздогнати подорожчання товарів: сукупний індекс інфляції за той самий час зріс уп’ятеро. «Слово і діло» вирішило порахувати, якою була реальна купівельна спроможність мінімальної зарплати у кожен місяць з 2014 року, взявши за основу ціни 2026 року. Результати – на інфографіці.

ЯК ЗМІНЮВАЛАСЯ МІНІМАЛЬНА ЗАРПЛАТА У 2014– 2021 РОКАХ У січні 2014 року мінімальну зарплату в Україні встановили на рівні 1218 гривень – і такою вона залишалася до серпня 2015-го. Попри те, що номінальний розмір мінімалки півтора року не змінювався, її купівельна спроможність з кожним місяцем падала. Так, на момент введення у січні 2014-го мінімалка у 1218 гривень була еквівалентом 6271 гривні у цінах 2026 року, а в останній місяць перед підвищенням її розмір у сучасному еквіваленті впав до 3605 гривень – майже вдвічі. У вересні 2015-го мінімалку підвищили всього на 160 гривень – до 1378 гривень, що є відповідником 4111 гривням за цінами серпня 2026-го. Станом на квітень 2016 року, напередодні чергового

Приймаємо більшість страхівок РРО.

Як змінювалася реальна мінімальна зарплата в Україні у 2014-2026 роках з урахуванням інфляції спроможності. У перерахунку на ціни 2026-го це від 7700 до 8562 гривень – тобто трохи менше чинної мінімальної зарплати. У 2020–2021 роках мінімалка зросла до свого найбільшого реального значення. Її посліЯк змінювалася мінімальна зарплата в Україні / «Слово і діло» довно підвищипідвищення, ті самі 1378 гривень дещо ли до 4723, 5000, 6000 і 6500 гривпали у вартості – до 3906 гривень у пе- вень, завдяки чому в перерахунку на рерахунку на сучасні ціни. Очевидно, теперішні гроші вона становила від що навіть із великою економією про- 9130 до 11 269 гривень. жити на таку мінімалку було фактично неможливо, тому з 1 січня 2017 року ЯК ЗМІНЮВАЛАСЯ її збільшили вдвічі – з 1600 до 3200 МІНІМАЛКА ПІД ЧАС гривень. На сучасний перерахунок це ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ 8193 гривні на момент введення. ЩоПовномасштабне вторгнення приправда, до кінця року вона знову впала скорило інфляцію, і аж до 2024 року реу вартості – і у грудні ці 3200 гривень альний розмір мінімалки, навіть попри були еквівалентом уже 7280 гривень у її номінальне підвищення з 6500 до 2026 році. У 2018–2019 роках мінімалку 6700 гривень, ставав дедалі меншим. ще двічі підвищували – до 3723 та 4173 Якщо у лютому 2022 року мінімалка гривень відповідно, щоб підтримува- в перерахунку на ціни серпня 2026ти її на попередньому рівні купівельної го становила 10 954 гривні, то в грудні

ми підтримуємо

2023-го – 8658 гривень. У 2024 році мінімальну зарплату підняли спершу до 7100, а потім до 8000 гривень; її розмір у перерахунку на 2026 рік становив відтак 9–10 тисяч гривень. Та оскільки до кінця 2025-го розмір мінімалки більше не змінювався, то її купівельна спроможність зрештою впала до 8509 гривень у перерахунку на серпень 2026-го. Нарешті, у 2026-му мінімалку встановили на рівні 8647 гривень – і, як у попередніх циклах, це зростання одразу ж почала поїдати інфляція – і до серпня її реальна вартість впала на понад 5%. Таким чином, підвищення мінімалки з 1 січня 2027 року на майже тисячу гривень дозволить повернути її купівельну спроможність умовного 2024-го, але скільки вона протримається на такому рівні – залежить від подальших темпів інфляції. Водночас важливо розуміти, що зростання мінімальної зарплати теж є одним з інфляційних стимулів. Джерело: «Слово і Діло» (https://www.slovoidilo. ua/2026/10/12/infografika/finansy/ yak-zminyuvalasya-realnaminimalna-zarplata-ukrayini-20142026-rokax-uraxuvannyaminflyacziyi)

Політика / Війна

Владислав Смірнов Київ, «Сурма»

країна опинилася перед питанням, значно складнішим за те, як набрати чергові десятки тисяч людей до війська. Як захистити українську державу, не зруйнувавши при цьому українське суспільство, заради існування якого ця держава створена? Як перемогти у війні на виснаження, якщо разом із поповненням армії ми виснажуємо власну економіку, скорочуємо людський капітал, руйнуємо довіру до інституцій і ставимо під загрозу демографічне відтворення народу? Це не запитання противника мобілізації. Це запитання людини, яка розуміє: мобілізація є необхідним інструментом оборони, але не може бути самоціллю державного управління. Армії потрібні не просто тіла у військовій формі. Їй потрібні підготовлені, забезпечені, придатні до виконання завдань Воїни. А державі, щоб утримувати цю армію, потрібні заводи, інженери, медики, підприємці, енергетики, платники податків і родини. Без них армія рано чи пізно залишиться без економіки, а держава – без народу, який вона нібито захищає. Те, що сьогодні отримало назву «людоловство», є не просто проблемою прав людини. Це симптом глибокої інституційної хвороби – неспроможності організувати справедливий розподіл оборонного обов’язку. Страх перед державою, тінізація економіки, зростання СЗЧ (самовільного залишення частини) та тисячі скарг на свавілля ТЦК – це не побічні ефекти війни. Це наслідки системи, яка розглядає вільного громадянина як безправний біологічний ресурс. Нам нав’язують дивовижну у своїй примітивності фальшиву дилему: «Якщо люди не хочуть добровільно йти до війська, то що – капітулювати?». Наче між капітуляцією та насильницьким комплектуванням не існує мистецтва державного управління, професійного рекрутингу, аудиту власних кадрів, економічного бронювання та технологічної модернізації. Наче все воєнне управління зводиться до вибору: або силоміць заштовхати людину в бус, або здатися ворогу. Це не стратегічне мислення. Це визнання безпорадності державного менеджменту. Я пропоную

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

Не можна врятувати Україну, знищивши українців принципово іншу модель на зараз – Суспільний контракт оборони, побудований на шести засадах національного виживання. 1. ПРАВОВА ВИЗНАЧЕНІСТЬ Держава не має морального права вимагати від громадянина максимальної жертви, залишаючи самій собі свободу політичної безвідповідальності. Оголошення стану війни – це синхронізація юридичної реальності з фактичною. Це переведення всієї державної машини на єдиний трек виживання, особливий режим відповідальності для чиновників, бюджетної системи та силових структур. Держава має перестати ховатися за евфемізмами.

2. АУДИТ ДЕРЖАВНИХ РЕЗЕРВІВ Держава має починати з себе. Перш ніж вимагати від інженера залишити завод, а від підприємця – бізнес, апарат повинен продемонструвати вичерпний аудит власного кадрового ресурсу. Скільки людей працює в правоохоронних і силових структурах у тилу? Ні поліцейський однострій, ні посвідчення прокурора не повинні створювати привілейовану касту. Правило першого ешелону: підготовлені та роками фінансовані державою силовики зобов’язані прийняти удар першими. Перерозподіл цього ресурсу на фронт має бути невідкладним.

3. ФУНКЦІОНАЛЬНЕ БРОНЮВАННЯ Економіка – це не бездонний резервуар чоловіків для призову, це система, яка фізично фінансує оборону. Втрата критичного технолога, механіка чи програміста – це марнотратство стратегічного капіталу і зупинка виробничих ланцюгів. Оборона України повинна мати декілька рівноцінних форм внеску. Промислове виробництво, розробка зброї, логістика, енергетика – це також захист. Захист Власника і Творця має визначатися не ручним управлінням, а прозорим алгоритмом реальної функції. Той, хто тримає економіку, отримує функціональний імунітет. 4. ПРОФЕСІЙНИЙ РЕКРУТИНГ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КОМАНДУВАННЯ Дефіцит людей не дає права підмінювати мобілізацію механічним вилученням. Інженер-робототехнік значно корисніший у підрозділі БПЛА, ніж у штурмовій піхоті. Армії потрібні контракти на чіткий термін, гарантії підготовки та невідворотна відповідальність командування за невиправдані втрати. Кількість мобілізованих не повинна бути головним показником ефективності. Головними мають стати боєготовність, збереження життів, забезпечення та виконання завдань. 5. ІНСТИТУЦІЙНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ ТЦК мають перетворитися на прозорі центри військового комплектування. Будь-яке фізичне насильство, незаконне позбавлення волі, примус до неправдивих медичних висновків чи корупційні вимоги руйнують моральний фундамент оборони. Держа-

ва, яка вимагає ризикувати життям заради закону і свободи, не може сама демонструвати зневагу до них. За незаконні дії має наставати невідворотна кримінальна відповідальність. 6. ДЕМОГРАФІЧНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ Ми воюємо не за кількість міністерств і не за право чиновника командувати громадянином. Ми воюємо за існування українського народу на власній землі. Кожне збережене життя – це збережена частина нашого майбутнього. Жодна держава не здатна безмежно відтворювати населення посеред тривалої війни, тому людське життя не може бути дешевим витратним матеріалом для виконання адміністративних планів. Не український народ існує для мобілізаційної системи. Мобілізаційна система існує для захисту українського народу. Держава може програти не лише тоді, коли не матиме достатньо солдатів. Вона програє, коли втратить довіру суспільства, працездатну економіку та здатність громадян відтворювати власне життя. Я не приймаю вибору між людоловством і капітуляцією. Для зрілої нації існує третій шлях – суверенна, технократична організація оборони, де захист країни не перетворюється на руйнування суспільства зсередини. Ми маємо захищати Україну так, щоб після війни залишилося кому бути українцями. Кому будувати заводи, розвивати науку, народжувати дітей і бути Господарем на своїй землі. Незалежність – це не просто заміна одного чужого управителя на іншого. Це зміна самого характеру взаємин між владою та людиною. Ми будуємо систему для живих, сильних і вільних. Наша воля – бути завжди. Про автора: Владислав Смірнов – публіцист, провідний аналітик експертно-аналітичного центру.

23.10.2026 — № 42 (227)

Prices effective Oct.21-27, 2026

Політика

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

Як і навіщо уряд Корецького залишив громади без грошей У

же місяць Державна казначейська служба не проводить платежі з місцевих бюджетів. Причому гроші на рахунках у громад є, але вони не можуть ними скористатися. Блокуються навіть кредитні гроші, отримані від ЄБРР. А від цих платежів зокрема залежить робота комунальних підприємств і підготовка до опалювального сезону. «Щоб люди не залишилися без зарплат, комунальні підприємства змушені брати позики», – стверджує львівський міський голова Андрій Садовий. Проте, як розповіли Бізнес Цензору в Асоціації міст України, борги по зарплаті в комунальників уже виникли, а це загрожує кримінальною відповідальністю керівникам підприємств. Хоча зарплатні видатки вважаються захищеними та мають проводитись першочергово. Загалом ситуація критична по всій Україні. Громади говорять і пишуть про блокування їхніх платежів з контрагентами з надання послуг перевезення, обслуговування будинків, медичних, соціальних, освітніх послуг, робіт з розчищення та відбудови зруйнованих обстрілами будівель, підготовки до опалювального сезону тощо. І ситуація щоденно погіршується. До сьогодні якийсь запас міцності у громад був – вони домовлялись про необхідні послуги коштом попередніх оплат або в борг. Але наразі він вичерпується, адже працювати в борг не буде жодна компанія. Ба більше, незрозуміло, як ці борги повертати, навіть якщо казначейство вже сьогодні розблокує всі платежі з місцевих бюджетів. На практиці це означає зупинку транспортного сполучення, бо міста банально не можуть закупити пальне, накопичення сміття на вулицях через неможливість його вивезти та зупинку роботи двірників, проблеми з лікарнями, відсутність опалення в квартирах. Люди просто ще не встигли відчути на собі всю глибину проблеми. Першими наслідки, схоже, на власній шкурі відчують тварини – в одеському зоопарку вже заявили, що через затримку платежів казначейством їхні утриманці можуть залишитися без корму. Бізнес Цензор почав розбиратися в цій історії. Вона ж виявилась схожою на кроликову нору з «Аліси в Дивокраї» – ми провалювались усе глибше, а дна не видно. ЧОМУ ЗУПИНИЛИ ПЛАТЕЖІ ГРОМАД Головна причина – бюджетний дефіцит, який виник через скорочення

надходжень до держбюджету та невиконання зобов'язань щодо отримання міжнародної фінансової допомоги. 18 вересня Мінфін в один день, без попередження і обговорення, зупинив фінансування капітальних видатків по всій країні. Приблизно тоді ж під ударом опинились і місцеві бюджети. Прем'єр-міністр Сергій Корецький під час засідання Конгресу місцевих та регіональних органів влади при Президентові України 6 жовтня пояснив, що відтермінування непершочергових видатків є вимушеним кроком задля забезпечення оборонних потреб, виплат зарплат і пенсій. Як пояснив у коментарі Бізнес Цензору депутат Київради, член постійної комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Дмитро Білоцерківець, через проблеми в держбюджеті уряд запустив жорстку економію, але відкрив групи видатків, які можна фінансувати. Тобто, за його словами, гроші громади витрачати можуть, але обмежено. Наприклад, на субвенцію армії. Під обмеження, по суті, потрапили витрати, пов'язані з капітальним будівництвом і ремонтами – умовне «перекладання бруківки». Але це нібито не стосується енергостійкості. «В останні роки пріоритетом для міського бюджету були субвенції Збройним Силам України. Цьогоріч пріоритет, на жаль змінився, і ним стало капітальне будівництво. Якщо в 2025-му на капітальне будівництво виділяли десь близько 10 млрд грн, то в 2026-му – майже 20 млрд грн», – зазначив Білоцерківець. За словами голови Красилівської ОТГ Ніли Островської, грошима громад держава зараз забезпечує функціонування найкритичніших потреб – оборони та соціальної сфери. «Це великі видатки держави. І, на жаль, гроші громад ідуть саме на забезпечення цих напрямів, а ми залишились із проблемами», – розповіла вона в ефірі обласного телеканалу TV7+. Тобто громади й не проти фінансувати армію, проте їм потрібно щодня забезпечувати нормальну роботу міст і сіл. Швидка, яка не доїде на виклик через брак пального, чи невивезене сміття – це те, що потрібно вирішувати тут і зараз. ПРИМАРНА ПОСТАНОВА КАБМІНУ Виникає питання і до юридичних підстав для блокування, чи пак «відтермінування» платежів. 28 верес-

ня Кабмін ухвалив рішення щодо пріоритезації бюджетних видатків в умовах обмеженого фінансового ресурсу, як повідомлялось на Урядовому порталі. Бізнес Цензор намагався знайти відповідну постанову, утім у відкритому доступі немає ні тексту документа, ні навіть його номера. У розпорядженні редакції опинився проєкт постанови «Деякі питання забезпечення збалансованості виконання державного та місцевих бюджетів у 2026 році в умовах воєнного стану». І, мабуть, саме нею керується Державна казначейська служба України, зупиняючи платежі з місцевих бюджетів. Але нюанс у тому, що набрати чинності вона б мала з моменту опублікування. А так вона не має юридичної сили. Бізнес Цензор звернувся із запитом до Держказначейства з проханням роз'яснити, зокрема на якій саме підставі блокуються платежі громад. Утім на момент публікації матеріалу відповідь ми не отримали. Тому складно зрозуміти логіку, якою керуються чиновники. «Прем'єр-міністр прямо сказав, що буде ручний режим – він і є, на жаль», – зазначила в коментарі Бізнес Цензору радниця голови Асоціації міст України Оксана Продан. Причому про ризики ручного режиму раніше попереджав колишній віцепрем'єр-міністр України Геннадій Зубко. «Кому і які видатки фінансувати залежатиме від конкретного чиновника у казначействі – прямий шлях до корупції», – наголошував він. Продан звернула увагу на ще одну цікаву деталь. Громади намагаються домовитись щодо заборгованостей із підрядниками, постачальниками, банками, утім штрафні санкції і відсотки вже працюють. «Щоб вони могли уникнути санкцій, потрібне рішення уряду, на підставі якого відбувається блокування. Рішення, зміст якого розміщували на офіційному сайті Мінфіну, але якого не існує – його не оприлюднили, без неіснуючого номеру рішення немає», – пояснила вона Бізнес Цензору. За словами Оксани Продан, якщо уряд терміново не розблокує життєво важливі платежі, люди залишаться без життєво необхідних послуг. А якщо уряд не схвалить рішення, яке легітимізує відсутність платежів громадами за надані послуги, товари, кредити тощо, то громади платитимуть штрафні санкції за невиконання зобов'язань і одночасно да-

ватимуть показання по кримінальних провадженнях за порушення бюджетного законодавства. ПРІОРИТЕТНІСТЬ ПЛАТЕЖІВ ЗА БРАКОМ ФІНАНСОВОГО РЕСУРСУ Якщо припустити, що Державна казначейська служба наразі у своїй роботі керується постановою «Деякі питання забезпечення збалансованості виконання державного та місцевих бюджетів у 2026 році в умовах воєнного стану», то, відповідно до неї, відомство має щомісяця складати поденний прогноз руху коштів по своїх рахунках. На підставі цього прогнозу здійснюється «подекадний прогноз фінансового ресурсу, до якого включається фактичний залишок коштів на початок декади, прогноз внутрішніх запозичень та доходів державного бюджету та місцевих бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших надходжень, надходження яких очікується протягом відповідної декади». І в разі коли за результатами подекадного прогнозу обсяг залишку коштів разом з очікуваними надходженнями до загального та спеціального фондів держбюджету та місцевих бюджетів менший за обсяг очікуваних витрат на плановий місяць, Державна казначейська служба має проводити платежі з урахуванням особливостей. Загалом логіка така, що коли коштів на єдиному казначейському рахунку бракує, казначейство проводить платежі за черговістю: насамперед безпека й оборона, обслуговування держборгу, пенсії, зарплати та соціальні виплати. Тобто найкритичніші видатки. На думку Оксани Продан, блокування платежів з місцевих бюджетів – це авторитаризм, згортання децентралізації та демократії, які ніяк не пов'язані з воєнним станом. «Міжнародні партнери, з особистих розмов, в шоці. Офіційно Асоціація міст України до них ще не звер-

Політика

23.10.2026 — № 42 (227)

талась», – каже Продан. Виступаючи з трибуни Верховної Ради 14 жовтня, київський міський голова Віталій Кличко заявив, що місцеве самоврядування в Україні намагаються знищити – і не тільки в столиці. «Усуваючи голів громад за надуманими причинами. Висуваючи абсурдні звинувачення, залякуючи голів невеликих громад кримінальними справами <...> Всі міста розгрібають проблеми, які створив уряд, заморозивши платежі», – зазначив він.

КОЛИ ВІДНОВЛЯТЬ ПЛАТЕЖІ ГРОМАД Виступаючи у Верховній Раді 16 жовтня, Сергій Корецький заявив, що Кабінет Міністрів України розпочав поступове відновлення фінансування тимчасово призупинених видатків державного бюджету, зокрема для потреб регіонів. Він пояснив це тим, що народні депутати ухвалили законопроєкти, до яких було прив'язане отримання міжнародної допомоги. Тепер, за словами прем'єра, можна подати відповідні документи до Єврокомісії, щоб до кінця року отримати частину коштів, які вкрай необхідні для закриття фінансового дефіциту. «Ми потроху починаємо відпускати кошти, які були тимчасово призупинені, з надією і розумінням, що гроші надійдуть частково за проголосовані закони, і з надією на те, що наступні сесійні тижні будуть такими самими конструктивними, якісними і результативними», – заявив Корецький. Утім у його сло-

вах ключовим є те, що Україна отримає лише частину обіцяних коштів. Тобто глобально бюджетну проблему це не вирішить. Тож очікувати негайного покращення з платежами громад наразі не варто. Це підтверджує й інформація Асоціації міст України. Так, за словами Оксани Продан, наразі частково оплатили платіжні доручення по деяких регіонах, які були подані місцевою владою до 14 вересня 2026 року. «Ті, що подані після 14 вересня ще не пішли по жодному регіону. Платежі не розблоковані», – зазначила вона в розмові з Бізнес Цензором. До речі, у постанові «Деякі питання забезпечення збалансованості виконання державного та місцевих бюджетів у 2026 році в умовах воєнного стану» (хоча ми можемо лише припускати, що вона на щось впливає) зазначаєть-

ся, що документ діятиме до 31 грудня 2026 року. Тобто немає гарантій, що до кінця року платежі громад не будуть більше блокуватись. Адже необхідні бюджету гроші не з'являться з повітря. І це напередодні входження в зиму, яку навіть офіційні особи називають «найскладнішою в історії». До речі, відповідальність за підготовку до холодів держава покладає саме на місцеву владу. Наприкінці серпня було рішення РНБО щодо персональної відповідальності посадовців військових адміністрацій, міських голів і керівників підприємств за невиконання затверджених планів стійкості. Автор: Владислав Недашківський Джерело: Цензор (https://censor.net/ua/r4028992)

UA-USA / Події

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

ART-школа Ольги Вербіцької: 10 років діти малюють світ і любов

Руслана Романюк Чикаго, «Сурма»

оли я отримала запрошення на ювілейну зустріч в ARTSchool, то, відверто кажучи, не зовсім уявляла, що там буде відбуватися, кого побачу, яких вражень почерпну. В одному не сумнівалася: це буде зустріч, наповнена світлом, теплом, любов’ю, творчістю і натхненням. Адже її організовувала засновник цієї школи щира і доброзичлива Ольга Вербіцька. З пані Ольгою ми знайомі не надто близько, але впродовж останніх років зустрічалися на багатьох українських фестивалях у Чикаго, на різноманітних творчих івентах. І достатньо було перекинутися кількома словами, почути про те, що вона робить і навіть побачити плоди її праці, аби зрозуміти: Ольга Вербіцька належить до тих людей, які охоче діляться з іншими добром, якого є багато у душі, позитивом, готовністю допомогти і, звісно ж, своїми талантами, своїми професійними вміннями. За освітою Ольга – художник декоративно-прикладного мистецтва. Художня вишивка, живопис, художнє ткацтво. моделювання одягу – це також про неї. Звідки такий потяг до мистецтва? Напевно, від бабусі Джини, народженої в Америці, батьки якої колись виїхали, а потім уже разом із дітьми повернулися до України. Бабуся гарно малювала, вишивала і взагалі була вправною рукодільницею, а ще разом зі своєю сестрою Мері знала: якщо є у сім’ї дві доньки, значить, мають бути дві скрині, а в них – настаране дівчатами придане… Тому й дісталося Ользі у спадок багато раритетів з бабусиної скрині, дістався отой потяг до прекрасного і вміння творити його своїми руками. А ще рідна Вижниця на Буковині, де Ольга народилася, була тим місцем, яке надихало, породжувало в уяві красиві образи і бажання перетворювати їх на красиві речі. Отак і пішла цією стезею: відповідні творчі факультети в коледжі, в інституті, робота на фабриці художніх виробів, педагогічна діяльність, досвід викладання в мистецьких навчальних закладах, і паралельно з усім – самореалізація у тому ж таки творчому напрямі. Тому на нинішній день Ольга Вербіцька є активною учасницею всеукраїнських та міжнародних виставок; її роботи зберігаються у приватних ко-

лекціях в Україні, Канаді, Польщі, Румунії, Іспанії. Вона є членом Спілки дизайнерів України та членом кількох українських жіночих і мистецьких організацій у США, адже у 2015 році волею долі опинилася у Сполучених Штатах. І тоді ж подумала, що зробить усе, аби й тут займатися улюбленою справою свого життя. Ось така передісторія створення у Чикаго Арт-школи Ольги Вербіцької, адже, попри самореалізацію, мисткиня вирішила працювати з дітьми. Завжди відчувала до них особливий потяг. А ті завжди відчували доброту її серця і вміння терпляче пояснювати, розказувати, показувати, навчати. Контакт виходив навіть з особливими дітьми. Пригадує, як серед десяти претендентів на індивідуальну роботу в американській сім’ї хлопчик з церебральним паралічем вибрав саме її… Рішення відкрити мистецьку студію з’явилося майже відразу після приїзду до Америки: хотіла працювати масштабніше, ніж просто в окремо взятій родині чи, навіть, кількох. До того ж хотіла займатися з українськими дітьми. Дочка Наталя – най-

перша порадниця і помічниця – підтримала, додала впевненості. Так і з’явилася в життєвій і творчій біографії Ольги Вербіцької ART-School. З’явилася робота, яка вже 10 років приносить їй неабияке задоволення. Хоча втілювати задумане в життя доводиться непросто. Хоча б тому, що пані Ольга й досі мріє про своє примі-

щення для школи. А тим часом, не нарікаючи на обставини, їздить на ті локації в Чикаго та навколишніх містечках, де тільки збирається для занять хоч би кілька учнів. Працює при школах українознавства, при церковних парафіях. Використовує кожну можливість, щоб навчати, щоб ділитися, щоб відкривати таланти, щоб збага-

UA-USA / Події

23.10.2026 — № 42 (227)

чувати життя інших дотиком до світу мистецтва. За 10 років існування школи у неї було близько трьох сотень учнів. Організовуючи урочистості з нагоди 10-ліття, пані Ольга хотіла, щоби прийшли всі, але безмежно тішилася тими небагатьма, кому вдалося на зустріч завітати. А це, в основному, – її сьогоднішні учні зі своїми батьками. Саме вони разом із запрошеними гостями почувалися справді святково в експозиційному просторі виставки образотворчого мистецтва «10 довгих років мистецької школи з Ольгою Вербіцькою». На виставкових стендах були роботи її нинішніх вихованців. Можливо, несміливі, невпевнені, смішні, кумедні, але такі живі і такі щирі! Тому пані Ольга і сказала у своєму виступі: «Ці роботи створені не штучним інтелектом, вони створені руками ваших дітей, їхніми серцями…» Вона завжди радить батькам: не калічте своїх дітей, дозволяючи їм майже від народження годинами сидіти у ґаджетах. Нехай малюють, співають, стрибають, займаються спортом і музикою… Може, вони й не стануть у майбутньому художниками чи співаками, але заняття в будь-якій мистецькій студії зробить їхнє життя цікавим, змістовним і живим. Пані Ольга радіє за кожний більший чи менший успіх своїх підопічних, називаючи, до прикладу, Злату Гузар, Дмитра Перегінця, Злату Ланцуту, чиї роботи були відзначені на конкурсах поза межами їхньої школи. А минулого року школа була учасником Міжнародного освітньо-мистецького фестивалю-конкурсу українських шкіл діаспори та закладів освіти Укра-

їни «Українська вишиванка єднає друзів», який проводив Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ), й Ольгу Вербіцьку нагородили Дипломом за підготовку призерів конкурсу у номінації «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво». Ось чому на нинішніх урочистостях звучали для пані Ольги слова подяки від дітей, від батьків, від педагогів школи українознавства «Дивосвіт», від друзів-художників і друзів, які завітали на свято з мистецькими виступами. А вона дарувала своїм вихованцям пам’ятні відзнаки, гостинно запрошувала всіх на смачне частування, дякуючи за допомогу в організації та проведенні свята дочці Наталі, зятю Назару, племіннику Валентину, дякуючи за чудовий ювілейний торт мамі своєї вихованки Ірині Волосюк. Ювілейне свято – це така подія, про яку можна розповідати довго і багато. Та ніяк не оминути увагою ще один аспект діяльності Ольги Вербіцької – волонтерський, хоча про нього практично не йшлося на святі. Вона збирає кошти, реалізовуючи і власноруч виготовлені речі (предмети декоративно-прикладного мистецтва, вишиванки, ляльки-мотанки, ялинкові прикраси), і привезені чи отримані з України (з усім цим крамом і приходить на фестивальні ярмарки). Вона завжди вдячна кожному, хто підтримує її збори, хто активно долучається до них, адже тоді вдається організовувати допомогу захисникам нашої рідної землі. У неї навіть був спеціальний дозвіл від Міністерства оборони України на перевезення військової амуніції,

якої там не буває забагато, хіба навпаки. Від початку повномасштабної війни Ольга здійснила більше десяти волонтерських поїздок до України. І зупинятися на цьому не збирається. Бо вона із тих, хто не на фронті, але для фронту… Отож, справді щасливі ті діти, з якими поруч працюють такі наставники, адже вони навчають їх чомусь більшому, ніж просто, як у нашому випадку, малювати. Тому залишається побажати студії ART Ольги Вербіцької та її вихованцям відзначити ще не один славний ювілей. Фото Петра Ковтуна і редакції газети.

Культура

Ольга Смольницька Швейцарія «Сурма»

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

Українські народні легенди: ВІД ЗЕМЛІ ДО МОРЯ І ДО ЗІРОК

о можна розповісти про створення землі в нашому фольклорі? Чому Чумацький Шлях так називається? А як його ще називають і називали? Що можна розповісти про інші сузір’я? Як зі створенням світу пов’язаний павук? А як коза може відімкнути небесну браму? Наші предки вміли придивлятися до природи і взагалі довкілля. А оскільки українська нація – хліборобська, то багато легенд пов’язані із сільським господарством. Тому оживають на небі й дробина, і худоба, і ще багато чого. Наприклад, одна з легенд так розповідає про створення світу: «Здавна, як землі ще не було, всюди була вода. Не було і нас ще. А чорт жив десь так у хатах, хтозна-де жив. Дак Бог прийшов до чорта та й повів чорта до Дніпра, щоб пурнув да виніс піску в руці. Він пурнув, так не винесе — вода вимиє: оце що набере піску, то вода й вимиє з руки. Дак Бог повів його до другого, до мільшого, дак він відтіля виніс піску. Дак Бог тим сіяв тут усюди по тих водах, дак стало вже сухо і світ став...» Або ось яку пісню, в якій – відгомін і міфу, і легенд про створення світу, записала Леся Українка на Ковельщині. Це – купальська пісня. У ній показана ціла модель світу: «Шла Мар’юся в поле, знайшла синє море, / Споткнулась і впала, думала, що встала. / А де вона впала, там церковка стала. / Де голова впала, там одправа стала. / Де косойки впали, там зоройки стали, / Де ручечки впали, там свічечки стали, / А де впали ноги, там стали пороги. / Усі люди знають, що Мар’ї немає: / Вода зашуміла, Мар’юсю покрила». «Синє море» – постійний епітет, і це не конкретне море (або не лише конкретне), а Світовий океан узагалі, це вода, з якої постало все життя. Показано, як людина (але не пояснюється, хто ця Мар’я-Мар’юся, бо не відіграє ролі) розчиняється у природі, відходить у неї. Так само постійний епітет – «свята земля». За іншими легендами і міфами, Всесвіт постав із яйця – іноді казали, що вогненного. На Закарпатті розповідали і співали в колядках про двох голубів, які дістали пісок на дні морському і так створили світ. Або все народилася з каменя у гнізді! Камінчик став рости. Навіть комахи пов’язані з цим створенням. Наприклад, павук. Ми знаємо прикмети – наприклад, що поява цієї комахи в домі означає лист, звістку. Вважалося, що це добрий знак. Але

були й вірування, що ця комаха – нечиста. За одними повір’ями, павуки – посередники між землею (людьми) і небесами (божественним), за іншими – шкідливі. Але виявляється, що це й міфічний, легендарний символ – недарма в окремих областях є різдвяна солом’яна прикраса – павук. Чому саме він? Наприклад, цілком серйозно розповідали, що він означав і сонце, а також і життя, і Матір-Прялю, і місяць, і прядіння долі кожного… Це ще не все: виявляється, павук… «світ снував!» Про це навіть співали в колядках (як відомо, цей жанр часто пояснює походження нашого світу). І, виявляється, павутиння літає не лише під небесами, на землі, під час бабиного літа, але було й на морі! Знову – Світовий океан! Отже: «Приспів: Боже Наш! / Ой як не було святої землі, / Ой-но на морі павутиноньки. / Ой там братоньки радоньку радять: / — Якби нам, брате, в глибокі води, / Тогди ми, брате, світ обснуємо, / Світ обснуємо і наситимо, / Світ наситимо і наповнимо». Тобто ці легенди і колядки – космогонічні. Вони часто починаються словами (зачином): «Ой як ще не було початку світу…» Є й інші варіанти: «Ой як то ще було із нащада світа», «Коли не було з нащада світа», «Ой як то було з початку світа», «Ой но, на морі павутиноньки»... І одразу виникає питання: що ж було тоді? До створення? І наші предки намагалися пояснити. Або звідки постали різні сузір’я? Ми любимо милуватися зірками. Наші предки помічали, що астеризми і сузір’я схожі на предмети, тварин, птахів тощо. Скажімо, Плеяди. Інша назва – Квочка з курчатами. Навіть якщо не всі знають цю назву, то точно

згадають інші – Стожари або Волосожар чи Волосожари. А розташовані вони в сузір’ї Тельця. Чому Стожари? Бо нагадують зовні поміст під сіном – чи копиці («стожар», діалектизм – «стежір»). Або інші. Наприклад, Великий Віз або Великий Ківш? І чому називають Возом? Ми знаємо, що цей астеризм має сім великих зірок і одну, восьму, маленьку. Наші пращури вірили, що зірки – це душі. Одна з легенд розповідає про незапам’ятні часи, про те, як на землю прийшла жахлива посуха, і люди стали вмирати. В однієї вдови була єдина дочка. Удова захворіла, і дитина пішла знайти їй води. Дівчинка змогла набрати останню воду у глечик, але всім, хто зустрічався на шляху і просив пити, давала ковток води. Що було далі? «Йшла вона, йшла та по дорозі сіла відпочивать, а глечик поставила коло себе на землю. Коли в той час де не взявся собака. Хотів, мабуть, теж напитись та й перекинув глечик. Коли перекинувсь той глечик, то з нього вилетіло сім зірок великих і восьма маленька та й поставали вони на небі». І далі наші предки пояснювали: «Ото ті зірки і є Віз або душі тих людей, що дівчина їм давала пити, а восьма маленька… так то душа собаки, що перекинула глечик. Так ото Бог на те їх і поставив на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була тая дівчина, а за її щирість Бог послав дощ на ту країну». Собака, на мою думку, тут з’явився не просто так. Ця тварина вважалася провідником між світами. Зокрема, пес вів душі вмерлих людей небесами на той світ. Або наша галактика – Чумацький Шлях. Так, зовні нагадує розсипану з возів сіль. Але така назва й тому, що чумакам саме це сузір’я вказувало до-

рогу. Також галактика, в якій ми живемо, називається й інакше. Схожа на пролите молоко – тому Молочний Шлях. Але не лише тому – бо тоді сходив Місяць, і його називали «вужем світу», причому це світило вважалося головою вужа. За міфами, змій ковтає зорі – так само вуж ковтав їх. А які ще були назви? Журавлі відлітають у вирій і повертаються навесні – тому Журавлиний Шлях. Зрозумілі й інші назви – Зоряна дорога, Небесна дорога. Вони прості та водночас поетичні. А ще нашу галактику предки називали «Третє небо». Бо це, за легендами, це дорога в потойбіччя. І в язичництві, і у християнстві вірили в рай і пекло, тобто у світ для праведних і для грішників. Наші предки вірили і в дорогу богів, якою, зокрема, їздив громовик Перун на своїй колісниці. Отже, за різних обставин Чумацький Шлях називали по-різному. Але це ще не все. Наші предки мислили за аналогією, подібністю, спиралися на побачену природу та предмети. Тому вірили, що Божа дорога (теж одна з назв нашої галактики) справді була на нашій землі – біля річки Буг, яка й означає «Бог», а сама святиня походить ще від скіфів. З іншими сузір’ями теж пов’язані легенди. Наприклад, Козоріг. У народі його ще називали Козою. Ми знаємо про звичай «водити козу» (наприклад, на Різдвяні свята). Але це й символ Старого і Нового року. Проводи старого – народження нового. Коза була священною твариною. А що сказати про зірки? Розповідали, що на зимове сонцестояння саме в сузір’ї Кози «відкриваються небесні ворота», або «Брама небесна». Отже, усі ці легенди, відображені і в піснях, записані нашими класиками та іншими видатними діячами, свідчать про різноманіття світогляду, гармонійність, логічність, бажання пояснити світовий лад. Ці сюжети то поетичні, то навіть практичні, то спираються на народний календар, і вражають фантазією. Так від пояснень про походження землі, моря, сузір’їв і навіть тварин (у тому числі кози) будувалася світоглядна система в нашому фольклорі. Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви (Львів)

23.10.2026 — № 42 (227)

Культура

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

Три дні Світлани Ніконорової:

від фестивалю Bandura Today до «поліського весілля»

Ольга Дубовик Київ, «Сурма»

очу розповісти вам про Українку – бурхливу й діяльну, ніби вулкан. Харизматичну. Воїни на передовій чули її спів з 2014 року. Світлана Ніконорова – співачка, бандуристка, художня керівниця фольклорного ансамблю «Родослав», лауреатка всеукраїнських і міжнародних конкурсів, володарка Гран-прі в Італії, Іспанії, Польщі та Золотої зірки Міжнародного пісенного конкурсу імені Квітки Цісик, волонтерка, донедавна солістка, з 2025 року художня керівниця , а з 30 червня цьогоріч – в. о. генеральної директорки Житомирської обласної філармонії імені Святослава Ріхтера.

ДЕ СВІТЛАНА – ТАМ СВІТЛО Ми познайомились у Києві на кону творчого об’єднання «Світлина» десь «у минулому житті» – без вибухів, ракет та шахедів. Але. Як же дивовижно відтоді Бог і доля нас зводили на різних паралелях! Ось чарівна і голосиста Світлана з бандурою на плечах приїздить електричкою до мого рідного села Липки на Житомирщині, аби заспівати на ювілейному Дні села. Закохала в себе всіх, хто чув і бачив. Згодом, коли московити анексували наш Крим та розпочали війну на Донеччині й Луганщині, Ніконорова роками курсувала з концертами до українських Воїнів. Її пісні зворушували, рятували, доводили до сліз, бо ж просякнуті величезною любов’ю та Українським духом. Об’їздила чимало країн Європи з концертами: збирала кошти на потреби ЗСУ. Зусиллями Ніконорової українським воїнам передано близько двох десятків автомобілів. Водночас справжня зірка тричі знаходила час приїздити на терени Попільнянської громади, де у Попільні, Ходоркові та Корнині відбувалися

презентації книги вчительки української мови та літератури Валентини Степанюк «Поклик серця». Щоразу щиро відгукувалася на запрошення та влаштовувала свято душі. Житомир гідно поцінував ще й лідерські таланти Світлани Ніконорової, тож минулоріч очолила керівний фланг обласної філармонії імені Святослава Ріхтера. І що ж? Одразу ініціювала щорічний Всеукраїнський фестиваль BANDURA TODAY, який цьогоріч 14 жовтня відбувся вдруге та був присвячений Дню української бандури. Саме того дня Божий промисел дарував мені особисто нагоду почути бандурис-

Культура

23.10.2026 — № 42 (227)

тів з різних областей України, вперше вдихнути святості знаменитого Михайлівського собору та побачити вулицю Михайлівську, на початках якої різними мовами стримить освідчення в любові до міста Жита і Миру. А потім! Через три доби Світлана Ніконорова у тій таки Житомирській філармонії влаштувала сенсацію: запросила всіх бажаючих на власне весілля. І

та України Тараса Яницького, Світлани Ніконорової, народного ансамблю «Любава», самодіяльного ансамблю бандуристок TONIKA Малинського центру культури і дозвілля під керівництвом Анни Солоненко, ансамблю викладачів кафедри мистецької освіти Житомирського державного університету імені Івана Франка «Лебеді кохання», тріо бандуристок «Росава»

не просте, а Поліське, зі старовинними обрядами та піснеспівами. Утім – про все почергово.

Житомирської обласної філармонії ім. С. Ріхтера. Особливо ніжно звучала у виконанні Світлани Ніконорової пісня «Танцюй зі мною». Вишукане музичне поєднання продемонстрував інструментальний дует Олександра Талька (бандура) та Тетяни Кружкової (рояль). Ніжне звучання бандури перепліталося з тембром роялю, створюючи витончену палітру. Яскравим співом обдарувала Світлана Кузьменко – солістка Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги та викладачка Музичної школи імені Бориса Лятошинського. Директорка Малинської школи мистецтв Анна Солоненко перфектно заспівала «Плач Ярославни» на слова Тараса Шевченка та музику Галини Менкуш. – Ми переконувалися, наскільки безмежними можуть бути музичні можливості бандури на перетині двох традицій: народної і сучасної, – ділиться враженнями Світлана Герасимчук. – У її струнах оживав музичний світ Астора П’яццолли, лилася щемлива й глибока «Плине кача». Вона промовляла до нас словами Володимира Сосюри, Василя Симоненка. Дякуємо Світлані Ніконоровій за те, що завдяки Bandura fest Житомир став Меккою для тих, хто володіє мистецтвом гри на бандурі і хто хоче відкрити її для себе.

БАНДУРА – НАША ЗБРОЯ 14 жовтня на ошатній сцені Житомирської обласної філармонії імені С. Ріхтера вигравав барвами, голосами і струнами гала-концерт Всеукраїнського фестивалю бандурного мистецтва BANDURA TODAY. Подію підтримало Управління культури та туризму Житомирської облдержадміністрації. Світлана Ніконорова виступила одразу в трьох іпостасях: ініціаторки, ведучої та співачки. Молитвою і вдячністю під час хвилини мовчання присутні згадали воїнів , які віддали життя на наше право жити у вільній Україні. На сцені перетнулися різні епохи і стилі: від автентичного поліського та лемківського багатоголосся до віртуозної класики, джазових інтонацій, глибокої поезії та сучасних каверів. Заспівом дійства стала оповідь Заслуженого майстра народної творчості Василя Волівача. Тим часом у фоє глядачі роздивлялися виготовлену ним колекцію українських музичних інструментів: автентичних кобз, колісних лір, старосвітських бандур, пізнаючи, скільки майстерності, терпіння й любові вкладено в кожен із них. Мистецькими діамантами фестивалю стали виступи Народного артис-

– Ми вкотре показали, що наш національний інструмент – це ультрасучасно та неймовірно красиво! – стверджує Світлана Ніконорова. А ще, бандура – наша зброя і голос у боротьбі з агресором. Берегти і плекати своє – частина шляху до перемоги! У рамках фестивалю відбулося вручення премії «За збереження й утвердження кобзарського мистецтва» імені Миколи Нечипоренка. Фестиваль підтвердив: бандура – це голос українських поколінь. НЕХАЙ ГУЛЯЄ ВЕСЬ ЖИТОМИР! – Просили батько, просили мати і я прошу: на хліб, на сіль і на наше весілля! – звернулася Світлана Ніконорова до шанувальників напередодні 17 жовтня. – Нехай гуляє весь Жито-

мир! Я направду виходжу заміж! Запрошую всіх! Реальне весілля Світлани і Юрія відбулося після більш ніж дванадцятигодинного знеструмлення Житомира на сцені тієї ж таки Житомирської філармонії. – Стіни філармонії за свої 88 років, мабуть, ще не бачили такого дійства – справжнього українського весілля, з піснями, танцями, прадавніми обрядодійствами й навіть частуванням! – ділиться враженнями Сніжана Герасимчук. – Тут усі охочі в’язали стрічки на весільному дереві, танцювали Якова, незаміжні дівчата кружляли у танку з молодою, а українські пісні, підхоплені десятками голосів, зливались у справжній хор. Це дійство, яке породило потужний егрегор – спільне поле емоцій, енергії, пам’яті й любові, яке народжується тут і зараз, коли пробуджена родова пам’ять є ланцюжком єднання незнайомих людей, які раптом стають частиною одного великого родинного кола. Дякуємо Світлані Ніконоровій за те, що дала змогу всім охочим відчути свою причетність до народження нової родини. Ідею «Поліського весілля» – свята давніх звичаїв, народних пісень і весільних обрядів, запропонувала очільниця Управління культури та туризму Житомирської військової облдержадміністрації Тетяна Руденька. Так поліські традиції ожили на сцені, а го-

ловними героями стали Світлана Ніконорова та її чоловік Юрій. Колективи «Ліщинонька», Фольклорний ансамбль національного обряду «Родослав» та «Бовсунівські бабусі» відтворили колорит поліського весілля: від проникливого акапельного співу й жартівливого сватання до урочистого посадження молодят на «Княжий прістол». Народні пісні та давні обряди допомогли передати красу й самобутність українських весільних традицій. Одним із найтепліших моментів стало вбирання весільного Йолця (гільця) – деревця, яке гості прикрашали барвистими стрічками, промовляючи щирі побажання Світлані та Юрію й даруючи молодятам символічні подарунки. То є щастя: закохані наречені, старовинні пісні, обряди знімання вельо-

на і танець нареченої з незаміжніми дівчатами, частування пірником (медовий пряник) тощо. Особливо душевна мить: Світлана Ніконорова виконала у супроводі бандури пісні «Ой, у вишневому саду» та «Горіла сосна». А відтак задіяла спільноспів, до якого долучилася вся зала. Не обійшлося й без пишного поліського короваю. Молодята розділили святковий хліб, а потім частували ним гостей, примножуючи радість і добробут. А ще «Поліське весілля» мало важливу мету: збирали кошти на підтримку ЗСУ. Адже українські традиції, родинне тепло та єдність нерозривно пов’язані з любов’ю до рідної землі й підтримкою тих, хто її захищає. Свято завершилося символічним благословенням молодят під вишитими рушниками, щирими побажаннями від колег, гучними оплесками та вигуками «Гірко!». Друзі, обійми і одна велика радість. Щастя молодятам! Миру! Любові й ніжності на все життя! Ну і діточок, як на небі зірочок! Ольга Дубовик, світлини з особистого архіву Галини Дюговської. До проєкту долучився відомий сценарист, режисер, оператор, автор оригінальної відеоінсталяції «Мить не минає», що відображає виставку «Дерево життя», Олександр Дірдовський.

Суспільство

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

Портфельна кар'єра:

інструкція для тих, кому тісно в одній професії

дна робота приносить стабільність, інша – цікавість, третя – додатковий дохід. Чи можна поєднати їх так, щоб не вигоріти й не втратити себе? Work.ua запитав в експертки, як зібрати з цього не хаос, а портфельну кар’єру. Ще років десять тому на запитання «Чим ти займаєшся?» зазвичай лунала одна проста відповідь, наприклад, «Працюю журналістом». Сьогодні дедалі більше людей перераховують кілька ролей: основна робота, власний проєкт, консультації, викладання, щось «для душі», що поступово перетворилося на джерело доходу. Таку модель зайнятості, коли людина не обмежується однією професійною роллю, називають портфельною кар’єрою. Цей термін запропонував ірландський філософ менеджменту Чарльз Генді наприкінці 1980-х у книжці The Age of Unreason. Він тоді передбачив, що традиційна робота на одного роботодавця поступиться місцем портфелю з кількох ролей – частина може бути оплачуваною, частина – волонтерською, але разом вони становитимуть цілісну кар’єру. Згодом у книжці The Empty Raincoat Генді сформулював цю ідею ще чіткіше: майбутнє – за моделлю, де оплачують не відпрацьовані години, а цінність і результат роботи. Про те, як портфельна кар’єра працює на практиці, кому вона підходить і з чого варто почати, розповіла заступниця директора Ма’Рижани Хемп Компані, засновниця і директорка видавництва СІМІО, бізнес-консультантка та авторка книги «Як начинити гадюку салом» Олександра Фідкевич.

НЕ СУМІСНИЦТВО І НЕ ФРИЛАНС Перше, що варто прояснити: портфельна кар’єра – це не синонім сумісництва чи фрилансу. Сумісництво – передусім термін, пов’язаний із кількома роботами за наймом, часто в одній сфері. На фрилансі людина може вести кілька проєктів, але зазвичай виконує в них подібну функцію. Портфельна кар’єра передбачає саме перемикання між різними ролями й видами діяльності. Наприклад, в одному проєкті людина є CEO, а в іншому відповідає за операційне виконання. ЧОМУ САМЕ ЗАРАЗ ПОРТФЕЛЬНА КАР'ЄРА СТАЄ ПОПУЛЯРНІШОЮ В Україні про портфельну кар’єру говорять поки обережніше, ніж на За-

ході, але тренд набирає обертів. Я насамперед пов’язую цей формат із потребою контролювати власну професійну ситуацію й не залежати від одного виду діяльності. Людина паралельно розвиває навички, які можуть стати опорою в майбутньому. Якщо одна робота зникає, вона вже розуміє, чим може займатися далі, і не починає пошук з нуля. У часи війни це психологічне відчуття контролю особливо важливе. Фактично портфельна кар’єра допомагає не складати всі професійні ресурси в один кошик: вона дає свободу, диверсифікує ризики й відкриває більше можливостей для розвитку. КОМУ ПІДХОДИТЬ ПОРТФЕЛЬНА КАР’ЄРА Портфельна кар’єра – не універсальний рецепт і не показник амбіційності. Найчастіше до неї приходять люди, яким стало затісно в одній ролі: те, чим вони займаються, що їм подобається, і відмовлятися від цього вони не хочуть, але водночас відчувають потребу в чомусь більшому чи іншому. Саме тоді має сенс обережно, поступово пробувати нові напрями. Якщо є основний роботодавець, важливо заздалегідь обговорити з ним правила: можливі конфлікти інтересів, часові межі, публічні виступи, викладання чи запуск власного бізнесу. Наприклад, коли мені запропонували посаду у Ма’Рижанах, на співбесіді я одразу обговорила, що веду консультаційну діяльність і потребую часу на неї також. А через два роки, перед запуском власного видавництва СІМІО, я погодила це з власником і отримала повну підтримку, за що дуже вдячна. Додаткова діяльність не повинна ставати несподіванкою. Водночас портфельна кар’єра не є незмінною конструкцією: ролі можна додавати, скорочувати або завершувати. Зазвичай одна діяльність залишається основною,

і нею не варто нехтувати, а іншими напрямами треба керувати відповідно до своїх ресурсів. НАВИЧКИ, БЕЗ ЯКИХ ПОРТФЕЛЬ НЕ СКЛАДЕТЬСЯ Головний ресурс людини з кількома ролями – час, а головна навичка – вміння організувати себе, ставши проєктним менеджером власної кар’єри. Друга обов’язкова навичка – структурність: для кожного напряму мають існувати чіткі правила, межі й процеси, інакше легко перевантажитися й вигоріти. Я планую роботу на рівні місяця й тижня. Спочатку визначаю, що хочу зробити протягом місяця в кожному напрямі, а потім розподіляю тиждень так, щоб окремі дні були присвячені конкретним видам діяльності. Невеликі термінові питання з інших проєктів можуть виникати, але основний фокус дня залишається одним. Ось такий, приміром, має вигляд мій типовий робочий тиждень: • Понеділок – робота в офісі Ма’Рижан. • Вівторок – особисті задачі по видавництву, зустрічі з командою. • Середа-четвер – виїжджаю на завод в Житомирську область, проводжу дзвінки дорогою й зупинки на АЗС для роботи за ноутбуком. На виробництві два дні працюю з командою заводу та агронапрямом: від нарад і робочих обговорень до виїздів у поле. • П’ятниця – повертаюсь додому й звідти вже можу закрити «хвости» за напрямами. Додам, що не всі тижні потребують мого виїзду на завод; інколи трапляються суто офісні тижні, а інколи бувають тижні безкінечних зустрічей, часом – виступів, відвідування заходів і проведення консультацій. Концептуально в межах дня я групую однотип-

ні завдання, наприклад, зустрічі проводжу одним блоком, а сфокусовану самостійну роботу – іншим. Це зменшує кількість перемикань. Раз на тиждень я також виписую все, що тримаю в голові: професійні справи, побутові завдання та особисті питання. Коли думки зафіксовані, їх легше пріоритезувати й запланувати. Водночас важливо не лише планувати, а й бачити виконане: викреслювати завершені завдання, оцінювати власний прогрес. Бо є спокуса вмістити в день забагато, а отримати в результаті тільки втому. Тож варто вміти визнавати, що зроблено достатньо, і цінувати сам процес, а не тільки кількість результатів. З ЧОГО ПОЧАТИ ШЛЯХ ДО ПОРТФЕЛЬНОЇ КАР’ЄРИ Перший крок – тверезо оцінити власні час і енергію: скільки годин звичайного дня вже займають робота, сон, побут, родина, відпочинок – і зрозуміти, де серед цього знайдеться місце для нового напряму й від чого доведеться відмовитися. Те, що комусь іншому вдається поєднувати кілька ролей, не означає, що з такими самими витратами ресурсу це вдасться і вам. Другий крок – не вимагати від себе одразу надрезультатів. Суспільство постійно підштовхує до показового успіху, але стабільний невеликий поступ зазвичай корисніший за ривок, після якого настає виснаження. Третій крок – дозволити собі передумати. Якщо новий напрям не підходить, його можна завершити. Повернутися до найманої роботи, закрити або знову відкрити бізнес, почати чи припинити консультування. Кар’єрні рішення варто приймати, орієнтуючись на власний вибір і задоволення, а не на те, який вигляд вони мають ззовні. Кожна роль у портфелі повинна мати чіткі функції, окремий час, зрозумілу економіку – доходи й витрати – і усвідомлену відповідь на запитання, навіщо вона взагалі потрібна. Інакше це вже не портфель, а випадковий набір підробітків (чи навіть взагалі діяльності без оплати), узятих тому, що «так модно» або «в когось спрацювало». У мене також багато ідей і бажань ще щось зробити, ще щось спробувати. Але я розумію, що мій час та ресурс не безмежні. ЯК ВИБУДУВАТИ ЦІЛІСНИЙ ОСОБИСТИЙ БРЕНД, ЯКЩО ПРАЦЮЄШ У КІЛЬКОХ СФЕРАХ Коли людина паралельно поєднує кілька ролей, постає питання, як за

Суспільство

23.10.2026 — № 42 (227) такої різноманітності зберегти цілісний особистий бренд. Відповідь у тому, щоб знайти спільний знаменник усіх своїх ролей і комунікувати саме його, а не конкретну посаду чи проєкт. Для мене одним із таких наскрізних образів є жінка-лідерка. Я показую, як моє лідерство проявляється в різних проєктах. Водночас лідерка може бути вразливою, ділитися особистими речами чи навіть рецептами. Лідерство не обов’язково має бути зверхнім і не зводиться до безперервної ефективності та результативності. Показувати задоволення від роботи та життя теж потрібно. Бо ким ми будемо без своїх професійних ролей? Це дуже важливе питання для розуміння себе поза професійною діяльністю, відповідь на нього і є тим ключем, навколо якого будується особистий бренд у портфельній кар’єрі. Особисто я буду лідувати процеси, незалежно від посади та роботи, бо це основа моєї ідентичності. ЯК РОЗПОВІДАТИ ПАРТНЕРАМ, РОБОТОДАВЦЯМ І КЛІЄНТАМ ПРО СВОЮ МУЛЬТИЗАЙНЯТІСТЬ, ЩОБ ВОНА НЕ ВИКЛИКАЛА НЕДОВІРИ Сам перелік ролей не купить довіру партнерів, роботодавців і клієн-

тів до мультизайнятості – особливо якщо співрозмовник переконаний, що якісно поєднувати кілька напрямів у принципі неможливо. Таке упередження долається не словами, а діями. Мова про чіткі домовленості, налагоджені процеси й стабільні результати. Для керівника чи лідера, зрештою, часто важлива не формальна присутність протягом восьми годин, а здатність організувати процес і тримати контроль над результатом. ПОРТФЕЛЬ – НЕ ДЛЯ ВСІХ, І ЦЕ НОРМАЛЬНО Портфельна кар’єра поки не стала нормою – ані на глобальному ринку, ані тим паче в Україні. Втім уже перестала бути екзотикою. Також важливо пам’ятати, що така модель не підходить усім і завжди. Такий формат зайнятості не обіцяє легшого життя. Навпаки, часто вимагає більше самоорганізації, ніж робота на одного роботодавця. Проте натомість вона дає те, чого дедалі більше людей шукають свідомо: відчуття, що професійну долю тримаєш у власних руках. Джерело: Work.ua (https://www.work.ua/articles/ career/4402/)

Суспільство

surma.com.ua

Почалось «Почалось». Він написав це в повідомленні месенджера. Зверху над цим словом був cкриншот графіка відключення світла. Все зрозуміло, і не потрібно більше слів. Все, про що нас попереджали представники влади, а ворог лякав – відключення і перебої зі світлом, водою, газом, теплом – все це буде, це тільки початок. Він написав це ще не доїхавши, на кордоні, остання зупинка у Франції, водій вирішив відпочити (45 годин в дорозі). Він – мій однокласник, який змушений повернутись в Іспанію і доробляти до пенсії. (Йому як і мені, як сотням тисяч наших ровесників, після навчання в 1990-х дістались закриті заводи і довелось виїжджати на заробітки, держава ні пенсії, ні соцдо-

помоги не дає). Він вже не тут і ще й не там, а Україна і постійні «як ви? а що там і як там?», для нього тепер у смартфоні. Благо, інтернет дозволяє задовольнити цікавість. Перебуваючи за кордоном, українці сприймають нашу щоденну реальність через оптику медіа, гортаючи стрічку новин, переглядаючи повідомлення іноземної преси, читаючи репортажі, статті, аналітику вітчизняних журналістів і експертів. Але, як відомо, оптика ЗМІ, особливо, якщо мова йде про соціальні мережі, спотворює те, що відбувається. Щоб привернути увагу, потрібна яскрава подача, потрібно щось, що викликає море емоцій – страх, ненависть, рідше радість – навіть якщо це кров невин-

www.kleynodchicago.com Годинники можна замовити та придбати в Чикаго

+1 224 688 7287

№ 42 (227) — 23.10.2026

них людей, як це є на війні, корупція, скандали у владі, військові і побутові злочини, вбивства невинних людей від бомб, у ДТП, плюс природні катаклізми від землетрусу і цунамі до повені і сходу лавин. Читати про те, що діється в країні їх перебування, більшості не дає мовний бар’єр і елементарна відсутність цікавості. В Україні війна, а не тут, де мирне і сите життя чужаків, культурний код ніхто не скасовував, там, а не тут, рідний дім і свої люди, там в Україні вони залишили когось – близькі, рідні, знайомі, це там кожен день щось нове з відтінком трагіки й біди, там все може статись з того, що називають «жахіття війни». Дізнатись, який реальний масштаб цього всього, наприклад, тих же руйнувань, чи пожеж, треба передивитись багато джерел інформації, щоб зрозуміти, що стоїть за гучними заявами тих же політиків, послухати не одного експерта, читати світові медіа. Факти – вони не зовсім такі, як їх зображують. Мапа повітряних тривог ще не дає повного уявлення – а як там мої, як там моя мала батьківщина – місто, вулиця, дім. Це може зробити тільки дзвінок додому, який може заспокоїти «це не у нас, це далеко» – так і посіяти паніку, тривогу, навіть страх: «рвонуло так, що дім ніби підкинуло вверх». Але рідні, знайомі, близькі – це не вся Україна, а що там, справді

все так, як на цих фотографіях, як пишуть і як на відео ? Тому5так так тішать, так 1 202 Card USпотрібні, off 23.qxp_Layout надихають, помагаючи розвіяти весь Card 5будь-які US off 23.qxp_Layout 1 2023-06-07 негатив, позитивні новини, є й такі, хоч їх мало, будь-які позитивні результати, чи то на фронті, чи то в тилу – спорт, мистецтво, наука. Вони приносять людям радість і роблять нас трошки щасливішими. Ні, вони не можуть змусити нас забути про те, що у нас в країні війна, це неможливо, але вони роблять нас трохи радіснішими, особливо, коли така погода на дворі, коли спілкування тільки по телефону, коли поїздка в Карпати по гриби – це вже в минулому. Потрібно пам’ятати про радість життя і вболівати за свій футбольний клуб, радіючи і чекаючи його нової перемоги, або слухати концерт наших виконавців, які підкорили своєю музикою Європу, гордитись за наших молодих вчених та їхні відкриття чи читати про акції на підтримку Україну, слова і дії на наш захист відомих у світі людей. Це все помагає, це все надихає і штовхає вперед. Якщо ми не можемо змінити реальність, то ми принаймні можемо змінити сприйняття цієї реальності, а це вже немало.

Отримайте знижку $5 US Отримайте знижку $5 US з пром

ЗНИЖКА ЗНИЖКА

$5 $5 на посилку в Укр

на посилку в Україну

Промо код Промо код 5DOL23 5DOL23 ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМ Автор: Майкл Мишкало

ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ, БЕЗ ДОДАТКОВОЇ БЕЗ ДОДАТКОВОЇОПЛАТИ ОПЛАТИ Джерело: Збруч (https://zbruc.eu/node/125589)

Виклик кур’єра Виклик кур’єра Більше акцій - в Faceb Більше акцій - в Facebook facebook.com/MeestCa за номером телефону за номером телефону facebook.com/MeestCanada

312-404-1923 312-404-1923 дзвінки дзві та смс нки та смс

Здоров’я

23.10.2026 — № 42 (227)

Віктор Мандзяк Львів, «Сурма»

е, підпищик, буде довга стаття. В тебе буде непереборне бажання зупинитись на півдорозі. Перебори непереборне, я в тебе вірю! Для початку розберімось із термінами, щоб коли я кажу «сирники», ти не уявляв чупакабру. Силове тренування – виконання фізичних вправ, що втомлюють конкретного індивіда до п’ятдесяти секунд. Тобто, якщо ти присідаєш з вагою власного тіла 40 секунд і втомлюєшся, такі присідання для тебе – силова вправа. Робота на тренажерах, зі штангою та гантелями – також силове тренування. Кардіо – рівномірна, зазвичай локомоторна робота, інтенсивність якої можна підтримувати протягом тривалого часу. Це швидка ходьба, біг, орбітрек, велотренажер тощо. Тепер, коли ми розібрались з семантикою, можемо братись до аналізу. Що краще для схуднення, силове тренування чи кардіо? Як гадаєш? Більшість надасть перевагу кардіо. Кардіо для схуднення – фраза, що вже давно стала аксіомою фітнесу. Але то не вся правда!

МИ ПІДТРИМУЄМО

Кардіо чи силове, яке тренування краще для схуднення? Відразу закриймо питання жироспалювання, адже найкраще жироспалююче «тренування» – це сон. Упс. На тренуванні ми спалюємо калорії, а жири це чи вуглеводи – немає жоднісінького значення. Тренуванням ми дещо підвищуємо добові енерговитрати організму, створюючи дефіцит калорій. Буде дефіцит калорій – будеш худнути. Досить ганятись за жироспалюючим тренуванням, в цьому немає сенсу. І силове тренування, і кардіо спалюють калорії, обидва тренування в цьому контексті нам підходять. Хоча, якщо врахувати, що витрачені на тренуванні калорії з легкістю компенсуються одним невеликим десертом, і той факт, що тренування підвищує апетит, я переконливо прошу своїх підписників, не намагатись худнути без дієти. На цьому можна було б завершувати статтю. Але рано тішишся, це тільки початок… Основне завдання фізичних вправ при схудненні – не спалювання калорій, а показати організму, що м’язи спалювати не можна. Адже, коли ти на дієті та з їжею попадає в організм недостатньо енергії (в тебе ж буде ді-

єта? Пообіцяй мені), перед організмом стоїть завдання: 1. Знайти енергію в собі; 2. Знизити витрати енергії. Ідеальний варіант для нього – спалити м’язи, адже наші мускули – метаболічно активна тканина: кілограм неактивних м’язів спалює в добу 13 ккал (для порівняння, кілограм жирової тканини – 4 ккал / доба). Спаливши м’язи, організм знизить метаболізм і отримає енергію з їхніх амінокислот, одним ударом двох зайців. Можливо, ти не зрозумів всю трагічність таких подій. Поясню. Знищені схудненням м’язи – жалюгідна картина. Це такі бажані багатьма 55 кілограмів, а по факту кістяк з жиром, обтягнутий шкірою. От не треба так худнути, ОК? Тож повторімо: основне завдання фізичних вправ при схудненні – збереження м’язів, адже м’язи – це здорово і до чортиків привабливо. Як фізичні вправи бережуть м’язи? Коли певне м’язове волокно (міоцит) напружується, розумний організм робить висновок, що в такий скрутний час, коли бракує їжі, саме це волокно спалювати не можна, бо воно використовується, і, вочевидь, необхідне. Ймовірно, мозок, напружуючи його, піднімає праву руку до обличчя, захищаючи його від дикого звіра, або виколупує за допомогою цього волокна щось поживне із землі. Пускати його на «дрова» точно не можна. Не чіпайте мені це волокно, паскудні протеолітичні ферменти! З цього слідує, що в контексті збереження м’язів найкраще тренування те, при якому напружується найбільше м’язових волокон в найбільшій кількості м’язів. Бо все, що активне, не піде в пічку. Ну як ти, підписнику, тримаєшся? Продовжимо! Іванка і Марійка – дві подруги, обидві худнуть. Іванка виконує кардіотренування: неспішно їздить на велосипеді. При такій активності працюють тільки м’язові волокна її м’язів ніг. До того ж далеко не всі. Згідно з правилом розміру Ханнемана (про це почитай самостійно), при рівномірному кардіо працюють тільки низькопорогові та середньопорогові м’язові волокна, а найсильніші – високопорогові, пасивні, бо вони включаються в роботу, лише коли реально важко. Отже, м’язи верхньої частини тіла Іванки неактивні взагалі, а ті м’язи, які крутять педалі, активні не повністю: багато м’язових волокон не працює. І вся ця пасивна м’язова маса Іванки стає вразливою для паскудних проте-

олітичних ферментів, яким кофакторів не дай, а дозволь щось зруйнувати. Марійка виконує грамотно спланований комплекс силових вправ з вагою власного тіла. М’язи всього тіла Марійки своєю активністю показують організму, що їх спалювати не можна. Згідно з тим же правилом Ханнемана, на старті силової вправи можуть бути активні не всі м’язові волокна Марійки. Але в процесі виконання силової вправи, по мірі наростання психофізичного напруження, в м’язах Марійки підключаються до роботи все нові і нові м’язові волокна, так що по завершенню вправи всі волокна показуватимуть організму, що їх спалювати не можна. М’язи Марійки захищені. Якщо дівки будуть терплячими, то схуднуть обидві, але фігура однозначно буде кращою в Марійки. Упс, кардіопохудальники. ПІДСУМУЙМО Зменшити масу тіла можна й без фізичних вправ. Але якщо тебе цікавлять не циферки на вагах, а якість тіла, то силові вправи – як Отче наш. Кардіо – за бажанням. Я тебе, підписнику, сьогодні мучив: спеціяльно вживав незрозумілі терміни і писав багато букв. Але радує одне, сьогодні не було жилудка. Всьо, подякуй Богу за Вітю. Віктор Мандзяк – той, що силкується пізнати реальність. ЛІТЕРАТУРА: Нема, читай буквар Моя сторінка в iнсті: https://www.instagram.com/viktor_ mandziak/ Мій телеграм-канал: https://t.me/mandziak

Спорт

Михайло Яровенко Буча, «Сурма»

ФІАСКО «ШАХТАРЯ» У МІЛАНІ «Шахтар» вперше втратив очки через поразку в основному раунді Ліги чемпіонів сезону 2026/27. У поєдинку третього туру донецька команда мінімально поступилася міланському «Інтеру» – 0:1. Італійці активніше розпочали зустріч і вже на старті створили небезпечний момент: Маркус Тюрам опинився на ударній позиції перед воротами, однак Дмитро Різник зумів перевести м’яч на кутовий. У перші 15 хвилин «Інтер» п’ять разів пробивав у напрямку воріт української команди, тоді як «Шахтар» відповів лише одним ударом. На 19-й хвилині Анж-Йоан Бонні міг вивести міланців уперед, але його постріл пройшов над поперечиною. Невдовзі нападник знову перевірив пильність Різника, який врятував свою команду. На 32-й хвилині наставник «гірників» Арда Туран був змушений провести заміну: через травму Педріньйо гру продовжив Єгор Назарина. До перерви жодній із команд не вдалося відкрити рахунок. На початку другого тайму між футболістами виникла сутичка, після якої Маркус Тюрам отримав попередження за неспортивну поведінку. Згодом «Інтер» опинився в меншості: на 66-й хвилині Алессандро Бастоні побачив перед собою першу жовту картку, а вже за дві хвилини отримав другу за грубий фол проти Олега Очеретька. Попри чисельну перевагу «Шахтаря», саме міланці зуміли забити вирішальний м’яч. На 77-й хвилині колишній гравець донеччан Генріх Мхітарян виконав передачу до штрафного майданчика, звідки Карлос Аугусто пробив повз Різника та приніс своїй команді перемогу з рахунком 1:0. Ця поразка стала для «Шахтаря» першою в поточному розіграші Ліги чемпіонів. До зустрічі з «Інтером» український клуб здобув перемогу над грецьким АЕКом і зіграв внічию з нідерландським ПСВ. Після трьох турів у доробку «гірників» залишилося чотири очки, а в турнірній таблиці вони опустилися на 17ту позицію. Найближчим часом на «Шахтар» очікує матч української Прем’єр-ліги проти «Зорі», який запланований на суботу, 24 жовтня, о 18:00. Наступним суперником донеччан у Лізі чемпіонів стане лісабонський «Спортинг». Цей поєдинок відбудеться 3 листопада, початок – о 19:45 за київським часом. УКРАЇНСЬКА НАДІЯ У СВІТІ ШАХІВ Вихованець спортивної школи №9 із Дніпра Мирон Нетребка виборов титул чемпіона світу з класичних шахів серед юнаків до 9 років. За підсумками турніру юний шахіст набрав 9,5 оч-

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

Огляд спортивних новин тижня:

Перша поразка «Шахтаря» у Лізі чемпіонів, новий тренер «Динамо» і найбагатші футболісти світу

ка з 11 можливих і став володарем золотої медалі. Світова першість відбулася в іспанському місті Рокетас-де-Мар. За чемпіонський титул змагалися 82 юні шахісти з різних країн світу, серед яких найкращий результат продемонстрував представник Дніпра. РОЗЛУЧЕННЯ СВІТОЛІНОЇ Українська тенісистка Еліна Світоліна оголосила про завершення шлюбу з французьким тенісистом Гаелем Монфісом. У відвертому дописі в соціальних мережах перша ракетка України розповіла про емоційні наслідки війни та пояснила, чому зараз їй важливо зосередитися на власному психологічному стані. Світоліна зізналася, що раніше майже не розповідала про те, як повномасштабна війна вплинула на її внутрішній світ. Минулого року спортсменка повідомляла про необхідність тимчасово призупинити виступи в тенісі через емоційне виснаження. Тепер вона вирішила відвертіше поділитися переживаннями, які залишалися поза увагою публіки. «Це найважче, про що мені коли-небудь доводилося говорити. Усі знають, наскільки багато для мене означає Україна. Але я рідко розповідала про те, що війна зробила зі мною всередині. Минулого року я сказала, що мені потрібно відійти від тенісу, оскільки емоційно я була не в тому стані. Сьогодні хочу відкритися трохи більше. Ви не бачили безсонних ночей, сумнівів і відчуття, ніби я поступово втрачаю себе», – написала тенісистка. За словами Світоліної, Монфіс був поруч із нею в найскладніші періоди та намагався підтримувати її в боротьбі з внутрішніми переживаннями. Водночас спортсменка наголосила, що деякі особисті труднощі неможливо подолати лише завдяки любові та підтримці близької людини. Еліна пояснила, що з часом зрозуміла необхідність відновити внутрішню рівновагу й краще зрозуміти себе. Вона дійшла висновку, що не зможе пройти цей шлях, залишаючись у шлюбі. Монфіс, як зазначила українка, уважно вислухав її та з повагою поставився до непростого рішення. Тенісистка також згадала про роки, проведені разом із французом, і подякувала йому за любов та спільне життя. Найважливішим результатом їхніх стосунків вона назвала доньку Скай, яка й надалі залишатиметься їхнім головним пріоритетом. «Гаель любив мене в моменти найбільшої радості й у найтемніші періоди, а я любила його всім серцем. Разом ми побудували прекрасне життя, і нам було подаровано найцінніше – нашу доньку Скай. Скай завжди буде на першому місці. Наш шлюб завершується, але наша сім’я – ні.

Ми завжди залишатимемося її батьками й будемо поруч на кожному етапі її життя», – наголосила Світоліна. «ДИНАМО» ЗВІЛЬНИЛО КОСТЮКА

Київське «Динамо» припинило співпрацю з Ігорем Костюком, який обіймав посаду головного тренера першої команди. Відповідне рішення президент клубу Ігор Суркіс ухвалив після невдалого матчу проти житомирського «Полісся» в межах дев’ятого туру української Прем’єр-ліги. Тимчасово виконувати обов’язки головного тренера киян буде Мацей Кендзьорек. Він керуватиме командою в найближчих матчах чемпіонату України. Наступну гру «Динамо» проведе проти «Кудрівки» у п’ятницю, 23 жовтня. Стартовий свисток запланований на 13:00 за київським часом. Відставка Костюка стала наслідком поразки від «Полісся» з рахунком 1:3. Протистояння мало важливе значення в боротьбі за другу сходинку турнірної таблиці. «Динамо» вийшло вперед на 19-й хвилині завдяки точному удару Тараса Михавка. При цьому житомиряни ще на п’ятій хвилині залишилися в меншості після вилучення голкіпера Олега Кудрика. Однак навіть чисельна перевага не допомогла киянам втримати результат: Ігор Краснопір тричі вразив ворота суперника, причому один із його голів був забитий із пенальті. Після завершення зустрічі Костюк повідомив, що має намір обговорити з президентом клубу своє подальше майбутнє в команді. Зрештою сторони припинили співпрацю. Костюк очолив першу команду «Динамо» 17 грудня 2025 року, змінивши на цій посаді Олександра Шовковського. Перед офіційним призначенням він провів чотири матчі як виконувач обов’язків головного тренера після відходу попередника. Для 50-річного фахівця робота з першою командою киян стала першим досвідом на посаді постійного головного тренера дорослого клубу. Раніше він

працював із юнацькою командою «Динамо» U19, а також був частиною тренерського штабу другої команди столичного клубу. За час керівництва Костюка основна команда «Динамо» зіграла 37 матчів. У цих поєдинках кияни здобули 24 перемоги, тричі завершували зустрічі внічию та десять разів поступилися суперникам. НАЙБАГАТШІ ФУТБОЛІСТИ СВІТУ Журнал Forbes представив щорічний рейтинг футболістів із найвищими доходами у сезоні 2026/27. Лідерами фінансового списку вже четвертий рік поспіль залишаються португалець Кріштіану Роналду та аргентинець Ліонель Мессі. Під час укладання рейтингу видання враховувало не лише заробітки гравців безпосередньо на футбольному полі, а й доходи поза спортом. До підрахунків увійшли зарплати, преміальні, рекламні контракти та прибутки від комерційних проєктів. Роналду й Мессі продовжують домінувати у фінансовому рейтингу: за останні 13 років вони вже дванадцять разів займали перші дві позиції. За оцінками Forbes, на двох зіркових футболістів припадає майже половина сукупних доходів десяти найбільш високооплачуваних гравців світу, які загалом становлять 942 мільйони доларів. При цьому Мессі встановив власний рекорд річних заробітків, але все ще поступається Роналду на 155 мільйонів доларів. Обидва спортсмени також входять до переліку тих, чиї статки перевищують мільярд доларів. Третю сходинку посів нападник мадридського «Реала» Кіліан Мбаппе з прогнозованим доходом у 100 мільйонів доларів. Далі розташувалися форвард «Манчестер Сіті» Ерлінг Голанд, який має заробити 85 мільйонів доларів, і його колега з «Реала» Вінісіус Жуніор із показником 76 мільйонів. Шосте місце в рейтингу посів 19-річний вінгер «Барселони» Ламін Ямаль. Його очікувані доходи зросли з 43 мільйонів доларів торік до 55 мільйонів у 2026 році. Важливу роль у цьому відіграли нові рекламні контракти з відомими брендами, серед яких American Eagle, Coca-Cola та McDonald’s. Зміни відбулися й у представництві футбольних чемпіонатів. Англійська Прем’єр-ліга скоротила свою присутність у першій десятці до одного футболіста – Ерлінга Голанда. У матеріалі це пов’язують із переходом Мохамеда Салаха до турецького «Трабзонспора». Загалом рейтинг об’єднав чотирьох представників іспанської Ла Ліги, двох гравців чемпіонату Саудівської Аравії, а також футболістів із МЛС, німецької Бундесліги, англійської Прем’єр-ліги та турецької Суперліги. Фото: Instagram/fc_dynamo_kyiv

23.10.2026 — № 42 (227)

Історія

Віктор Іщенко Київ, «Сурма»

и може театральна вистава бути небезпечною для імперії? Настільки небезпечною, щоб влада забороняла її мовою народу, обмежувала діяльність труп і вимагала, аби українська пісня та українське слово проходили крізь цензурні фільтри? І чому, попри всі ці перепони, наприкінці XIX століття українські актори збирали повні зали не лише в рідних містах, а й у Москві та Петербурзі? Відповідь варто шукати не тільки в мистецькому таланті корифеїв. Театр давав українцям дещо більше за розвагу: можливість почути власну мову в просторі високого мистецтва, побачити себе збоку й усвідомити, що їхнє життя варте не лише зображення, а й глибокого художнього осмислення. Театр узагалі належить до тих мистецтв, у яких суспільство зустрічається саме із собою. На сцені оживають характери, конфлікти, пристрасті, людські вади й чесноти; глядач упізнає знайомі обставини, сміється з чужих слабкостей, обурюється несправедливістю, а іноді раптом помічає у сценічному персонажі власні риси. Ще Арістотель у «Поетиці» розглядав наслідування дійсності – мімезис – як одну з основ мистецтва й людського пізнання. Проте художнє наслідування не зводиться до копіювання життя: воно дозволяє побачити за окремою подією загальну закономірність, за приватною історією – суспільну проблему. Саме це відбувалося в українському театрі другої половини XIX століття, коли звичний побут, родинні суперечки та соціальні амбіції перетворювалися на матеріал для національного самопізнання. Історичні обставини надавали цьому процесові особливої ваги. Валуєвський циркуляр 1863 року обмежив українське друковане слово, а Емський указ, підписаний Олександром II 30 травня 1876 року, заборонив, зокрема, українські сценічні вистави, публічне виконання українських пісень і ввезення значної частини українських видань з-за кордону. У 1881 році театральні обмеження частково послабили, проте дозвільна система й цензура залишили українську сцену в залежному становищі. До того ж у 1883 році київська адміністрація заборонила українські вистави на значній території Правобережжя та Лівобережжя, що входила до її юрисдик-

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026

Театр корифеїв і українське національне відродження ції. Українська мова могла звучати на сцені, але її право на повноцінне культурне життя залишалося предметом адміністративного контролю. І саме в цій атмосфері 27 жовтня 1882 року в Єлисаветграді, нинішньому Кропивницькому, Марко Кропивницький поставив «Наталку Полтавку» Івана Котляревського. Цю дату вважають початком історії професійного українського театру, відомого як Театр корифеїв. Навколо сцени об’єдналися Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька та інші талановиті артисти. Це не була випадкова зустріч аматорів: за виставами стояли режисерська праця, організація гастролей, репертуар, музичний супровід і наполегливе формування професійної акторської школи. Чи знали ви, що за театральними псевдонімами корифеїв ховаються родинна історія та особисті вподобання? Микола Садовський і Марія Садовська-Барілотті взяли прізвище матері, Іван Тобілевич став Карпенком-Карим – поєднавши ім’я батька з прізвищем героя Шевченкового «Назара Стодолі», а Панас Тобілевич обрав ім’я Саксаганський за назвою річки Саксагань. Саме родина Тобілевичів стала однією з опор українського театрального руху. Михайло Старицький, своєю чергою, не лише писав п’єси й очолював трупу, а й докладав значних зусиль до її матеріального забезпечення, організації оркестру та розбудови репертуару. Український театр постав не з одного таланту, а з поєднання талантів, дисципліни, підприємливості й усвідомленої культурної праці. Іван Франко, оцінюючи здобутки трупи, писав: «Зложилася трупа, якої Україна не бачила ані перед тим, ані потому», наголошуючи, що вона мала успіх не лише в українських містах, а й у москві та петербурзі. Франко особливо підкреслював, що гра акторів була не дилетантською імпровізацією, а результатом «сумлінних студій, глибокого знання українського народу» та таланту. У цьому відгуку важливе не саме захоплення: йдеться про визнання професійної спроможності українського мистецтва, яке імперська культурна ієрархія звикла відсувати на периферію. Не менш промовистою була доля Марії Заньковецької. Її сценічні образи вражали глибиною психологічного пережи-

вання, а сама акторка стала однією з найвиразніших постатей української сцени. Коли Заньковецькій і Кропивницькому пропонували перейти до імператорського Александринського театру, вони відмовилися. Заньковецька могла здобути значно вигідніше матеріальне становище, однак залишилася в українській трупі. Її вибір був не просто особистим рішенням: він засвідчував, що національна культурна праця для митця може бути не сходинкою до індивідуального успіху, а самостійною метою. Проте національне самопізнання не обмежувалося самим фактом звучання української мови. Театр корифеїв показував народові його складний внутрішній світ, не прикрашаючи його й не перетворюючи на етнографічну декорацію. У «Мартині Борулі» Карпенко-Карий висміював станову пиху та прагнення здобути дворянство ціною відмови від власного походження. У комедії «Сто тисяч» жадоба наживи засліплює Герасима Калитку настільки, що він готовий ризикувати всім заради примарного багатства. У «Хазяїні» Пузиреве прагнення прибутку оголює моральну порожнечу суспільства, у якому людина ризикує стати придатком власного господарства. У цих творах виявляється і просвітницька місія театру. Він не повчає глядача готовими формулами, а змушує судити, зіставляти, розпізнавати суперечності між словами та вчинками. У культурософському сенсі сцена стає місцем, де суспільство досліджує власні уявлення про гідність, справедливість, працю й успіх. Якщо говорити про колективну пам’ять і глибинні культурні образи, то театр не просто відтворює успадковані моделі поведінки

– він допомагає перевіряти їх, змінювати й передавати наступним поколінням. Народна душа тут не застигла сутність, а живий процес саморозуміння. Значення корифеїв виявилося і в тому, що вони заклали підвалини подальшого театрального розвою. У 1907 році Микола Садовський відкрив у Києві перший стаціонарний професійний український театр у приміщенні Троїцького народного дому. Постійна сцена давала змогу розвивати складніші постановки, залучати композиторів, художників і режисерів, працювати над музично-драматичним репертуаром. На початку XX століття українська культура вже мала середовище, у якому могли формуватися нові мистецькі пошуки, а драматургія Лесі Українки, Володимира Винниченка й Олександра Олеся розширювала тематичні та формальні горизонти сцени. Отже, Театр корифеїв був не лише сторінкою історії сценічного мистецтва. Він довів, що українська мова здатна бути мовою професійної драми, що український характер може стати предметом глибокого психологічного аналізу, а культурна ініціатива – перерости в інституцію, яка переживає своїх засновників. Корифеї не просто показали народові його відображення. Вони дали йому можливість побачити себе складним, суперечливим, здатним до самоіронії та морального вибору. І в цьому полягав їхній внесок у національне відродження: українці виходили з театру не тільки з враженнями від вистави, а й із досвідом спільного культурного життя, у якому могли впізнати себе й відчути себе творцями власного майбутнього.

23.10.2026 — № 42 (227)

UNIVERSE CARRIER

ми підтримуємо

це логістична компанія, яка за 15 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.

Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг. Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).

WWW.UNIVERSECARRIER.COM 14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142

Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення. Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.

Працювати з нами - це зростати щодня!

surma.com.ua

№ 42 (227) — 23.10.2026