"Сурма" – українська незалежна газета. №194-2026 by SurmaNewspaper

DOLYNKA

UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

Prices effective March 4 -10, 2026

750 ml

СИТУАЦІЯ –

лякає невизначена тривалість війни. Цей показник

респондентів, аніж у 2024-му. Щодо зовнішньополітичних

перспектив, то очікування вступу до ЄС

залишились на сталому рівні, тоді як розчарування в НАТО знизило очікування за два роки з 22% до 17%. ПІСЛЯВОЄННА БЕЗПЕКА

в мобільному додатку Gradus. Цільова аудиторія: чоловіки і жінки віком 18–60 років, які проживають у містах України з населенням понад

50 тисяч, за винятком тимчасово оку-

пованих територій та зон активних бо-

йових дій. Період проведення – 13-16 лютого 2026 року. Розмір вибірки: 1000 респондентів.

Джерело: Gradus Research (https://gradus.app/uk/open-reports/ fewer-donations-unwavering-trust-afuand-shifting-fears-and-hopes-amongukrainians/)

ушкодження

Жіноче та геріатричне здоров’я

УЗД, аналізи, контроль ваги

Ортопедія Болі в суглобах і м’язах

Болі в спині

Ін’єкції в суглоби

Стероїдні ін’єкції, PRP (ін’єкції збагаченої плазми), Гіалуронова кислота Переломи, розтягнення

Урологія

Проблеми з сечовидільною

Естетика та волосся

Ботокс, філери, пілінги, лазери

Мікронідлінг,

засоби і продукти харчування, частка яких у імпорті споживчих товарів підвищи-

лася до 50%.

Приплив прямих іноземних ін -

вестицій без реінвестованих до -

ходів 2025 року становив 1,4 млрд дол., а 2024-го – 1,1 млрд. Сальдо за -

лучення портфельних інвестицій було від’ємним. З іншого боку, надхо -

дження боргових коштів до сектора державного управління торік сягнуло 39 млрд дол.

Надходження міжнародної до-

помоги (включаючи гранти) до за-

гального фонду бюджету 2025 року становило 52,3 млрд дол. Усього від

початку війни до бюджету надійшло 167,6 млрд дол. фінансової допомоги. Основними кредиторами і до-

норами України стали ЄС (56,9 млрд дол.), країни-учасниці механізму ERA Loan (38,9 млрд), США (30,2 млрд), МВФ (13,4 млрд), Японія (9 млрд дол.).

Тобто в Україні значний дефіцит поточного рахунку фінансується не ринковими потоками іноземного ка-

міжнародних резервів 2025 року спрямовано 11,4 млрд дол. зовнішньої допомоги. А нетто-інтервенції НБУ на валютному ринку (що

також покривалися цією допомогою)

за рік сягнули 36,2 млрд дол. Обсяг

таких інтервенцій збільшився на 4%

відносно 2024 року. Поглиблення дефіциту поточного рахунку та валютна

лібералізація у виконанні НБУ закономірно збільшили попит на іноземну валюту і чинили тиск на міжнарод-

ні резерви України.

Валютні інтервенції НБУ спрямовувалися як на покриття дефіциту валюти за торговельними операціями, так і на виплату доходів за іноземними інвестиціями (9,8 млрд дол. за рік) та приріст готівкової валюти поза бан-

(8,1

тозамінних виробництв і створення стимулів для прямих іноземних інвесторів. Нагальними є виклики масштабної технологічної модернізації реального сектора у контексті впровадження технічних і екологічних стандартів ЄС. При завершенні гострої фази війни необхідно буде реалізувати масштабні інвестиційні проєкти модернізації української інфраструктури та логістики для розширення українського експорту в ЄС. При цьому акценти міжнародної економічної допомоги мають зміститися з покриття бюджетного дефіциту на активізацію приватних інвестицій та експортної діяльності. Досягнення високих темпів зростання експорту і заміщення ім-

Ольга Дубовик Київ, «Сурма»

Доєдную до когорти своїх унікальних співрозмовниць Олесю Теліженко – українську дизайнерку, художницю, директорку бренду «TELIZHENKO fashion house», володарку титулу «Жінка третього тисячоліття». А ще доньку двох видатних українських митців – Народного художника світлої пам’яті Миколи Теліженка та Заслуженої художниці Олександри Теліженко.

Своєрідна народна ікона в кож-

мама відвідала Індію, звідки привезла трофей-подарунок – ляльку Барбі: перші сукенки я створила для неї. Тато

казав: «Ти зараз вдягаєш ляльок, потім – будеш вдягати людей». Так і сталося. Одного дня остаточно зрозуміла: буду модельєркою. Обрала для навчання кафедру дизайну та відділ моде-

ної академії мистецтв, чому дуже ра-

да. Моєю наставницею стала Світлана

Ярич, яка свого часу навчалася разом

з моїми батьками, а її чоловік Василь Ярич є творцем пам’ятника Данилу Галицькому у Львові. Нині менше займаюсь своєю творчістю, а більше організаційними пи

переживала… А ще раніше, коли йому ампутували ногу, взя-

ла на себе відповідальність і вирішила, що популяризуватиму ім’я і творчість

батька.

2021 року особисто провела 5 ви-

ставок татових робіт у Черкасах і на

Черкащині. Ми домоглися, щоб він

нарешті отримав звання Народного

художника України (більше 10 років

чекав). На жаль, ні НСХУ, ні влада не

допомагали, тож довелося просувати

самотужки. Щаслива, що Микола Те-

ліженко кілька років прожив у статусі Народного художника.

Нещодавно ми влаштували пре-

красну презентацію проекту «Віртуальний музей Миколи

хаті… Активно організовую лекції про творчість нашої родини. Нещодавно у новоствореному в Черкасах військовому ліцеї розповідала 8 і 9 класам про творчість Теліженків, показувала наші роботи. Аплодували так, неначе я зірка на сцені: вперше відчула такі емоції.

Є намір встановити пам’ятну дошку у Звенигородці на будинку, де батько народився (його остання воля). А також – у Черкасах на фасаді Будинку художника. Щаслива зірка Миколи Теліженка підтримує нас вже те

весело

демонстрував гурт «Гайдамаки»…

Згодом у моєму особистому жит-

ті сталася велика трагедія: втратила першого чоловіка. Відтак перестала влаштовувати покази колекцій одягу

«Українському тижні моди». З ча-

почала більш займатися бізнесом.

Розробила колекції шкільної форми і стала співпрацювати з різними навчальними закладами, зокрема в Києві. Упродовж 7 років ми з командою «вдягали» школярів від 1 до 11 класу: величезна кількість розмірів, зразків. Запропонувала абсолютно іншу українську патріотичну шкільну форму. На жаль, згодом на державному рівні скасували обов’язкову шкільну форму, то-

довелося припинити справу.

року ми з моїм другим чоловіком Олегом Бурячком і трьома діть-

ми переїхали

– Миколою та Олександрою Теліженками – в єдиний бренд «TELIZHENKO fashion house» (доти діяли як троє окремих митців). Взаємодоповнюємось. Створили спільний організаційний центр «TELIZHENKO fashion house», і вже спільно думаємо, де і яку виставку влаштовувати. Звучало і звучить родинне прізвище – Теліженко. Наш головний профіль – це вишиванки, сукні, вишиті сорочки, картини, рушники і набори скатертин. А також різні вироби із застосуванням ручної і машинної вишивки. У нас є майстри-

ні, які знають більше 100 технік на

роки. 2023 року у мерії Парижа відбулась моя персональна виставка. Та попри теплу і щиру підтримку французів, мене не полишало відчуття незадіяності й спустошення. А я

українське слово, українську думку, українську душу, українську самобутність. І якщо при створенні він передусім означав втілення мрії режисера Василя Митничука, який і сьогодні керує театром, то майже за два десятки літ «Гомін» став голосом громади,

Батьківщини, а його діяльність стала молитвою і пам’яттю з рід-

землі, які

Як і найновіша – виста-

сім’я». Щоправда,

сім’ї

(автор

Іван Нечуй-Левицький, інсценізація Сер

Гержика, режисер Василь Митничук). І це було правильним рішенням! Отож в суботу ввечері та в неділю ополудні в аудиторію церкви святого

Йосифа Обручника прийшли ті, хто мав щире бажання торкнутися душею чистого і правдивого театрального мистецтва. Перед початком вистави очікувана зустріч розпочалася зі слова пароха церкви отця Миколи Бурядника – слова тихого, проникливого, сповненого світла. Його молит-

Ця молит-

нагадала кожному:

не

ської громади Чикаго, – сказав отець

Микола. – Сьогодні це зробив театр

“Гомін”, який запросив нас не просто

на виставу, який хоче показати нам

частинку життя, стосунки між людь-

ми взагалі і в одній родині зокрема.

Який хоче показати нам, що означає

бути людиною. Думаю,

яка оголює людські слабкості і водночас показує незнищенність родини. Відчувалося й інше: це була не просто вистава, це було повернення додому – через слово, через пісню, через сльозу, через сміх. Сцена жила: актори сміялися і сварилися, любили і страждали! А разом з ними проживали всі ці емоції і глядачі. Омелько Кайдаш у виконанні талановитого актора Ярослава Купчака

простим і символічним подарунком, який

саме до таких роздумів підштовхували глядача своєю грою усі учасники постановки. По-особливому щемливим став її фінал. Біля сцени діти (до слова, народжені вже тут, у Сполучених Штатах Америки, але з українською кров’ю, з українською душею, бо їхні батьки – українці, а тому оченята світяться гордістю) – ці діти роздавали гляда-

нагадував про український сад, про рідну землю, про злагоду в родині, про спільність поколінь. Той подарунок замінив у якомусь сенсі тисячі слів. Він став тією ниткою, тією невидимою ниткою, що з’єднує минуле

з майбутнім, що примиряє минуле з

майбутнім. Бо й у повісті «Кайдашева сім’я» родина помирилася завдя-

ки груші. Вона… всохла. А тому зни-

кла

театральної зустрічі актори разом з режисером Василем Митничуком вийшли ближче до глядачів, серед яких були українські захисники, бажаючи миру кожному серцю, кожній родині і Україні. Зал аплодував, стоячи. Довго аплодував. У ті хвилини кожен, мабуть, зрозумів, відчув, що театр – це не просто вид мистецтва. Це – позиція, це – підтримка, це – боротьба і натхнення до мудрості. А в нашому випадку усе це було ще й із благодійністю

Анастасія Сович Чикаго, «Сурма»

заради України

«Дивосвіт»,

Русін, Катерина Левицька, вихованці школи українознавства «Рідна школа», парафіяльний хор церкви Святого Михаїла під керівництвом Ро-

звучали біль розлуки, віра у Перемогу та глибока вдячність тим, хто сьогодні боронить свободу і незалежність України. Зі сцени лунали українські патріотичні пісні та авторські твори, пісні-молитви, які торкалися найпотаємніших струн душі. І засвідчували знову і знову, що українська пісня має дивовижну силу: вона пам’ятає історію, переживає біль і водночас дарує

надію; у кожному її слові – правда поколінь, у кожній ноті – любов до рідної землі. Глядачі підспівували, хтось витирав сльози, хтось міцніше стискав руку поруч… У такі миті кожен сповню-

DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

050 N Cumberland Ave., Ofﬁce 21-v, Norridge, IL 60706

Teл. 773-600-2727

DOLYNKA UA-US PALATINE

1590 N Rand Rd., Palatine, IL 60074

Teл. 773-600-2727

кози

Різдво і Василя («Де коза ходить, там жито родить») – адже на цю тварину перебирають хлопця, або частіше для мінімалізму просто надягають йому маску. Коза, як відомо, сим-

вол родючості. Можна згадати нашу

Маланку, відому костюмами і маска-

ми, також Масницю, коли палять со -

лом’яне опудало, проганяючи холод.

Це поворот на весну. Так, багато веселого, проте не слід забувати коріння наших звичаїв, чому ми відзначає-

це саме так. Адже це не просто підстава зібратися разом, розважатися

звідки пішло слово «карна-

На це питання немає єдиної від-

повіді. Зрозуміло, що це слово давнє.

Є версія, що воно латинське, ще зі Стародавнього Риму – carus navalis, тобто «віз-корабель». А народна етимологія пізніше пов’язала це з латинськими словами, які означають «м'ясо» і «прощай». Адже за карнавалом іде Ве-

ликий Піст.

У Швейцарії різні кантони (часто в різний час) відзначають проводи зими карнавалами. Зі словом «карнавал» асоціюються маски (багато хто

згадає Венеційський карнавал), костюми, конфетті, бажання сховатися

і грати, а також це й веселощі та ро-

зіграші. Проте коріння карнавалу не просто стародавнє, а й таємниче. Бо

розігрують містерію. Звичайно, тут ба-

гато зовні осучасненого, проте легко уявити собі середньовічні містерії –

наприклад, у Парижі за історичними

романами (наприклад, в описах Віктора Гюґо), або деінде. Чому на карнавал перевдягаються і носять маски? Не просто для розваги (хоча сьогодні, безперечно, для багатьох це весело), а давній зміст цього –

відганяти зло. Адже, за повір’ями, нечиста сила оживлюється на переломі (наприклад, коли зима переходить у весну). Звідки крики, гучна музика, стукотіння, брязкання, різні дійства – щоб відігнати зло. А перебиралися, щоб нечисті духи не впізнали людей і тому не нашкодили. Звісно, на тему карнавалу багато написано і сказано, але так цікаво спостерігати те, що відбувається просто поруч. У Швейцарії велику роль надають «кортежам» (Cortèges) – костюмованим процесіям. Але це не просто хода, а справді кортеж, бо учасники – дорослі та діти – не завжди йдуть пішки, але часто й їдуть на машинах і тракторах, показують акробатичні номери, або дивляться згори з паланкінів або ін-

висот. Французьке слово cortège перекладається і як «процесія» й навіть «почет».

Наприклад, у Базелі та Люцерні

– Fasnacht. Дослівно – «карнавал».

Але не просто, а перед Великим постом. Усі ці святкування відзначаються феєрверками, масками і бага-

тьма веселощами, але водночас люди

пам’ятають релігійний підтекст цих

дійств.

Або у Ґрансоні, біля замку, біля

озера, підтримуються середньовічні традиції. Водночас на вуличках зі ста-

ровинною архітектурою помітна су-

часність. Ми бачимо великі машини

і багатьох дітей у костюмах, учасни-

ки розкидають конфетті. А в Івердо-

ні-ле-Бен щороку – по-різному. Одного року це концерт біля собору, а му-

зиканти – у костюмах і масках чорних

баранів, дмуть у духові інструменти (золочені сурми, гелікони…), і, хоча

до цих золоторогих баранів можна поставитися з гумором, насправді все дуже серйозно. У ході беруть участь різні організації, зокрема школи, а також земляцтва, національні об’єднання – від корінних швейцарців до інших народів, як-от македонців. Учасники виступають із прапорами та, звичайно, у національних костюмах. Наприклад, барви кантону де Во – зелена і біла. А у процесії несуть –велику рухливу іграшку? Ні, це не іграшка, а художньо виконане зображення дракона. Вочевидь, саме його потім урочисто сплять, коли стемніє. Так, тут теж є звичай спалювати зимове опудало. Традиційно його називають «сніговик» (le bonhomme de neige, дослівно «добродій» чи «добрий чоловік зі снігу»). Але те, що ми

бачили, це грандіозна конструкція із соломи та іншого матеріалу, причому щороку різне. Наприклад, у вигляді дуже натурального дракона. Дочекавшись темряви, організатори підпалюють його. У смолоскипах воно згоряє. Зрештою, від почорнілого монстра залишається попіл. А поряд гості відзначають свято приходу весни, не просто пригощаючись чи бавлячись конфетті,

хто піратом, хто як відьма, хто феєю, хто як Міккі-Маус, хто виглядає персонажами саме швейцарського фольклору… Але вирізняються

дівчата в костюмах біло-чорних плямистих корів. Корова – швейцарський національний символ, годувальниця

і взагалі дуже важлива постать. Для швейцарців вона має особливе значення, і діти

персонажі ка-

Ми бачимо, як їде цілий кортеж із будинком, а з димаря йде справж-

дим! Бачимо відьму, а поряд –Білосніжка, зла мачуха (королева), принц,

сходин-

ки, а напис на цьому возі – «Замок» («Château»).

Є тут і вовк із трьома поросятами, й інші персонажі. Або інша казка, ві-

дома за диснеївським мультфільмом:

на кортежі-кораблі їдуть пірати, а ще видно різнобарвно одягнених дітей,

причому один хлопчик – із метели-

ковими крильцями та в зеленому. Пітер Пен! Так, ми здогадалися пра-

вильно, бо напис на кортежі: «Діти, які ніколи не виростають». Адже Пітер Пен – вічно маленький, і на його

острові – одвічне дитинство, але пригоди зовсім не

символ зими. Звичайно, дракон – і язичницький символ, знайомий багатьом, але не слід забувати і про Георгія-Переможця, який убив саме цю демонічну тварину, тобто переміг сатану, зло.

Незважаючи на зиму і холод (адже це в горах), водночас видно багато живих квітів і зелені, якими прикрашені декорації. У Швейцарії в карнавалах організаторами і учасниками часто постають профспілки, комуни – по-нашому громади. Можна згадати й українські традиції, які йдуть від Середньовіччя й до козацької доби – наприклад, у Лесі Українки в «Боярині» Оксана