Issuu

О .В . Г і с е м

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ (історія середніх віків) П ІД Р У Ч Н И К Д Л Я 7 К Л А С У

загальноосвітніх навчальних закладів

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

ТЕРНОПІЛЬ НАВЧАЛЬНА КНИГА — БОГДАН 2015

УДК 94(075.3) ББК 63.3я72 р 4g

Рекомендовано М іністерством освіти і науки України (наказ М іністерства освіти і науки України від 20.07.2015 № 777)

ВИДАНО ЗА РАХУН ОК Д ЕРЖ АВНИ Х КОШТІВ. ПРОДАЖ ЗАБОРОНЕНО Р ецензент и:

Бармак М.В., професор кафедри історії України ТНПУ ім. Володимира Гнатюка, доктор історичних наук Вовк Ю.І., вчитель історії ЗОШ №16 м. Тернополя, вчитель-методист

Г 46

Гісем О.В. Всесвітня Історія : підручник для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О.В. Гісем. — Тернопіль : Навчальна книга— Богдан, 2015.— 304 с. : іл. ISBN 978-966-10-4111-9

Підручник містить систематизований виклад всесвітньої історії для учнів 7-го класу. Матеріал відповідає новій про грамі Міністерства освіти і науки України. Для вчителів історії, учнів 7-х класів загальноосвітніх на вчальних закладів. УДК 94(075 .3 ) ББК 63.3я72 О хорон яєт ься законом про авт орське право. Ж одн а част ина ц ього видання не м ож е бути відт ворена в будь-як ом у вигляді без дозволу авт ора чи видавництва. © Гісем О.В., 2015 © Навчальна книга — Богдан, 2015

ISBN 978-966-10-4111-9

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

О Історичні терміни і поняття

Цікаво знати П одано додаткову цікаву інф ормацію для тих, хто хоче знати більше.

Мовою документа

А тим часом в Україні...

П одано тексти уривків з писемних дже

П одано датовані події історії України,

рел, щ о знадобляться для глибш ого за

які відбувалися синхронно з подіями,

своєння матеріалу.

щ о вивчаються.

Закріпимо знання

запитання, які наголош ую ть на осн ов ній думці пункту параграфа

П одано тексти уривків з писемних дж е рел, щ о знадобляться для глибш ого за своєння матеріалу.

Цими піктограмами (М, Н, С, у підручнику позначено ті його складові, які можна відкрити у електронній версії за посиланням:

Цивілізаційна спадщина Стародавнього світу У 6 -му класі ми, вивчаючи історію Стародавнього світу, дізналися про життя первісних людей, історію Стародавнього Єгипту та Передньої Азії, Індії та Ки таю, античних Греції та Риму. Ми ознайомилися з поступовим розвитком людської цивілізації від появи лю дини на Землі до виникнення перших держав. Упродовж цього часу люди навчилися виготовляти перші знаряддя праці, розводити вогонь, одомашнювати тварин, ліпити глиняний посуд, виплавляти метали, прясти тканини тощо. Згодом з’явилися писемність, гроші, держава, право, податки, армії, релігії, наука, література, шедеври мистецтва й архітектури — словом все те, без чого не можна собі уявити цивілізацію. Розгляньмо малюнки і пригадаймо основні віхи історії Стародавнього світу.

Який період розвитку людства ві дображено на малюнку?

Якими знаряддями праці користу ються люди?

Які їх основні заняття?

Що на малюнку свідчить про про грес у житті людей? Які знаряддя праці зображені на малюнку?

Який період розвитку людства на магався відобразити художник?

Вступ

Які нові заняття людей відображе но на малюнку?

Чому зміни відображені художни ком, отримали назву «неолітична революція»?

Що дає підстави стверджувати, що на малюнку зображено часи Ста родавнього Єгипту? З якою метою здійснюється зобра жене будівництво?

На малюнку зображено зиккурат. Яку роль вони відігравали у житті суспільства Межиріччя (Месопо тамії)?

За якого імператора почалось бу дівництво зображеної споруди? З якою метою вона будувалась?

Які заняття зображено на малюнку? 1.

Які елементи проведення народ них зборів в Афінах зоображено на малюнку? Хто мав право брати в них участь? Які питання вирішува лися на народних зборах?

Коли відбувається розквіт афінської демократії?

Цивілізаційна спадщина Стародавнього світу

Яке місце зображена подія займа ла в історії Стародавньої Греції?

Яка битва Александра Македон ського зображена на малюнку?

Коли вперше відбулась зображена подія?

Що стало наслідком завойовниць ких походів Александра Македон ського?

На малюнку зображено тріумф римського полководця. З якого приводу вони влаштовувалися? Які завоювання здійснив Рим за часів республіки, а які — за часів імперії?

1. 2. з

Що зображено на малюнку?

Де відбувалися ці дійства? Як ставали учасниками цих подій?

Складіть опис зображеної процесії.

На малюнку зображена одна з пер ших християнських громад.

Коли зародилось християнство?

Які причини його швидкого поши рення в Римській імперії?

ВСТУП

Щ о таке історія середніх віків? 1. М ісце Середньовіччя в історії людства Загибель у 476 р. Західної Римської імперії стала трагічним фіналом історії стародавнього світу і водночас початком нового етапу всесвітньої історії — Се редніх віків. Для сучасників тих подій зміна історичних епох відбулась майже непомітно, — в їхньому щоденному житті мало що змінювалося. Проте вже не одне десятиліття ставало гірше. Найбільша держава Стародавнього світу розпа далася довго. До частих змін правителів вже звикли. Та й Рим вже майже два століття не був столицею, і його вже кілька разів встигли захопити, пограбувати «союзні» Риму війська племен. Але за цим крилися зміна епох. Нову епоху, що саме розпочиналася, історики згодом назвали середніми віками. Історія старо давнього світу (від появи людини до V ст.)

Історія середніх віків (476 1492)

Історія нового часу (1492

Новітня історія (1914-наші дні)

Першими термін «середні віки» стали використовувати в ХУ-ХУІ ст. італій ські мислителі. Цією назвою вони характеризували великий історичний відрізок між двома «просвіченими» епохами — античністю і Відродженням. Добу У-ХУ ст. вони вважали часом дикунства і варварства до того часу, поки не стали відо мими втрачені й забуті досягнення античної цивілізації. Із часом термін «се редні віки» набув поширення і закріпився за періодом європейської історії від середини V до кінця XV ст., хоча й набув дещо іншого значення.

Цивілізація — у даному випадку під цим терміном розуміється рівень, ступінь суспільного розвитку матеріальної та духовної культури.

Що таке історія середніх віків?

Ознаки цивілізації:

поява міст

відділення ремесла від землеробства

створення держави

V * £ •п. т . Р Е І £ с у Р Н ^І в ч іК їІТ А І 1 лс АКГАТ' ї|\ У? н і І І І О Ї Л Е А К Р А Т . 0 £ Н Р А Г О Р ІІ Г|/ Ра Т Н І л С п КРа Т Ч О * А РРС М Ц дн« У г м н л н і А і / \ К ' л ТЬ І 5 У * ч н и с л і у : \ у { Т Р А Т О < А £ л .к р д Т Е 0 ' \ x A P ~ N O t ЛЕ л к р а Т Е О І

ТРН{|,|о^'г {ГРІ •

леЛГРЕРНЇС1

^ Н М О ІЛ Е Л К Р Л Т Г О Г Л Ц Л [ АКРА'

виникнення писемності

У римському сприйнятті варварами стали передусім народи, що жили на кор донах імперії: кельти, германці, слов’яни, тюрки тощо. Найбільше вплинули на по дальшу долю Західної Римської імперії германці. Так сталося, що внаслідок багатьох причин у V ст. варварство перемогло ци вілізацію і стало початком нової епохи. Справді, середні віки — це час повер нення від цивілізації у варварство; час, коли багато досягнень античної цивілі зації було втрачено; це час жорстокості; час варварства та неосвіченості, забобон і релігійних упереджень, забуття здобутків науки і літератури, це — час інквізицій, жорстоких воєн і страшних епідемій. Се-

розшарування суспільства на класи

Навала гунів

Вступ

редні віки починаються занепадом Римської цивілізації і появою варварських королівств. Та не все так однозначно. Середні віки — це час шляхетних рицарів і пре красних дам; це — час мудрих королів і вчених монахів; це — час створення героїчних епосів і зведення величних храмів. Це час, коли вся Європа була втяг нута в цивілізаційний розвиток. 2. Періодизація історії середніх віків Середньовіччя — велика історична епоха, однак її хронологічні межі важко чітко окреслити. Середньовіччя як доба в історії Європи охоплює приблизно тисячу років і, як правило, поділяється на три періоди: • р а н н є С ер едн ьовіч ч я (кінець У -Х ст.) — зародження і становлення за хідноєвропейської християнської середньовічної цивілізації; • розви нене С ер едн ьовіч ч я (XI - перша половина XIV ст.) — розквіт за хідноєвропейської християнської середньовічної цивілізації; • п ізн є С ер едн ьовіч ч я (друга половина XIV - кінець XV ст.) — за вдалим висловом нідерландського історика XX ст. Иоґанна Гейзінга, це «осінь Се редньовіччя», або епоха пишного і прекрасного відцвітання середньовічної культури, що завершує історію середніх віків.

Історична періодизація — поділ історії на певні періоди, що є історични ми етапами суспільного або культурного розвитку країн та народів і харак теризуються визначними подіями, явищами або процесами.

Навіщо ми вивчаємо епоху Середньовіччя? Вона ж давно минула! Але якщо поглянути уважніше, сучасність тісно пов’язана із Середньовіччям. У середні віки була започаткована історія народів і держав сучасної Європи, склалася та культурно-політична і духовна спільність, яку називають «Заходом». На Сході в середні віки також відбувалися зміни. Одна з них — виникнення арабо-мусульманської цивілізації, яка, до речі, зберегла і передала Заходу багато надбань античних часів. Продовжували стрімко розвиватися Індія і Китай. У середні віки склалася сучасна лічба років, виникла писемність сучасних на родів Європи: на основі латинської абетки — у Західній та Центральній Європі, на основі грецької — у Південній та Східній. Та Європа, яку ми знаємо, і біль шість сучасних держав з’явилися саме в середні віки. Остаточно утвердилися такі світові релігії, як християнство та іслам. Багато традицій, законів, рис культури беруть свій початок у Середньовіччі. Середні віки зберегли для нас частину спадщини стародавніх часів і самі за лишили нам багато здобутків. Ми розуміємо добро і зло, честь і безчестя, при стойність і непристойність так, як це розуміли люди тих часів. Дотепер у містах можна побачити споруди Середньовіччя, у музеях — неперевершені витвори

Що таке історія середніх віків?

майстрів, а книги середньовічних авторів надзвичайно популярні. Люди корис туються тими речами, які були винайдені в епоху Середньовіччя, — ґудзиками, окулярами, ножицями, механічними годинниками, кінською упряжжю, папером, порохом тощо. Крім того, середньовічні майстри придумали сукні й штани. І цей перелік можна продовжувати. Вивчаючи минуле, можна краще зрозуміти сучас ність, а іноді й винайти щось нове. Недарма існує вислів: «Усе нове — це добре забуте старе». Якщо історія стародавнього світу вивчає цивілізації, які розвива лися переважно в Середземноморському регіоні, то історія середніх віків вивчає народи, які заселяли Європу та Азію. Перед вами книга, яка розповідає про ці далекі події. Прочитайте її, поринь те у світ Середньовіччя і спробуйте скласти власне враження про ту епоху. ► Які хронологічні рамки історії середніх віків? 3. Джерела вивчення історії середніх віків За час існування на Землі людство залишило багато «слідів» своєї діяльно сті. Історики старанно відшукують їх, вивчають і намагаються якнайвірогідніше відтворити життя людей у минулому. Як ви вже знаєте, учені називають ці «слі ди» життєдіяльності людини історичними джерелами.

Історичні джерела — все створене в процесі людської діяльності, що відображає історичний розвиток і дає можливість вивчати минуле люд ського суспільства. Досліджуючи історичні джерела, учені дізнаються про те, яким було життя людей кожної історичної епохи.

Середньовіччя віддалене від наших часів меншим відрізком часу, ніж старо давня історія, тому історичних пам’яток і різноманітних історичних джерел для вивчення середньовічної епохи набагато більше. Для вивчення історії Середньо віччя використовують речові джерела. До них належать залишки матеріальної культури минулого, зокрема різноманітні будівлі, знаряддя праці, меблі, зброя, одяг тощо. Велике значення мають писемні дже рела — документи, історичні твори-хроніки або інші писемні свідчення. Вони доповнюють те, про що можна дізнатися за речовими джерелами, і допомагають повніше відобразити картину життя се редньовічної людини, думки й погляди людей тієї доби. Речові джерела

Вступ

Велике значення мають етнографіч ні джерела. Етнографічними історич ними джерелами для вивчення Серед ньовіччя є збережені до нашого часу давні звичаї, вигляд житла, різноманіт ні технології та фольклор.

О Етнографія — історична наука про Писемні джерела

особливості життя, побут, господар ство, перекази, вірування народів.

До наших часів збереглося чимало ле генд, переказів, казок, пісень тощо з часів Середньовіччя. Всі вони становлять ма сив усних джерел. Вони дають розуміння того, як сприймався світ середньовічною людиною. А іноді оповідає про події, які не відображають інші джерела. Також значну цінність становлять мовні джерела. Мова не є сталою. Вона розвивається і змінюється, відбиваючи зміни у розвитку суспільства. Аналіз мов дає безцінний ма теріал для розуміння зовнішніх впливів, рівня розвиненості суспільства тощо. Лише поєднання інформації з усіх цих джерел дозволяє створити повну картину життя середньовічної людини та її світу. Етнографічні джерела

Джерела вивчення історії середніх віків Типи історичних джерел Речові Залишки буді вель, поховання, знаряддя праці, побуту,зброя, прикраси тощо

Етногра фічні

Усні джерела

Літописи, Результати досліджень докумен ти, дого етнографів вори тощо

Легенди, би лини, пере кази, казки, пісні тощо

Писемні

Мовні джерела Дані з історії розвитку мови

Що таке історія середніх віків?

4. Як працювати з підручником Перш ніж розпочати роботу з підручником, необхідно познайомитися з його змістом та структурою. Матеріал підручника об’єднано в шість розділів, кожен з яких містить від чотирьох до шести параграфів, що, своєю чергою, поділяються на декілька пунктів. У тексті ви побачите слова і дати, виділені шрифтом жир ного накреслення. Це означає, що на них необхідно звернути особливу увагу. Як ви вже знаєте з минулого року, історія, як і будь-яка інша наука, має власну термінологію, яку необхідно розуміти. Підручник містить дати основних подій, визначення понять і термінів, інформацію про видатних історичних діячів. Пра цюючи на заняттях і вдома, необхідно обов’язково перевіряти себе, щоб переко натися, чи правильно ви запам’ятали хронологію подій, імена осіб, нові поняття і терміни. Важливу роль для розуміння матеріалу мають наведені в підручнику доку менти, ілюстрації, карти і схеми. Працюючи з відповідним параграфом, необхід но прочитати доданий до нього документ і відповісти на поставлені запитання. Розглядаючи ілюстрації, обов’язково звертайте увагу на підписи, які пояснюють зміст зображеного. Схема розкриє вам зв’язки між складовими певного історич ного явища, пояснить його особливості тощо. Робота з історичною картою дозво лить з’ясувати, де саме відбувалися події, про які йдеться в тексті, або які зміни вони спричинили. Після кожного параграфа подані запитання і завдання. Закінчивши вивчення теми, ви матимете можливість підсумувати вивчений матеріал за наведеними після неї узагальнюючими завданнями. Тестові завдан ня до теми дозволяють вам здійснити самоперевірку рівня своїх знань. Кожна тема містить практичне заняття, які сприятимуть набуттю і вдоскона лення навичок роботи з історичними джерелами. Для того щоб вам було зручніше працювати з підручником, необхідно зверта ти увагу на розміщені на його сторінках умовні позначки та їхнє значення. В

Закріпимо знання 1.

На які періоди сучасні вчені поділяють історію людства?

Як виник термін «середні віки»? Які історичні межі Середньовіччя?

Назвіть різновиди історичних джерел, за якими вивчають історію се редніх віків.

Чи можна погодитися з висловом «Як із джерела отримують воду, так з історичного джерела отримують знання про минуле»?

Як ви розумієте вислів про те, що історія є «наукою про людей у часі»?

Вступ

Класифікуйте зображені історичні джерела.

-.V

Ііпгочшміплиа І ішлійг С о т т г &іЛіІПЛ«Щ|ПІ

-і ліс И іп О иі паМ м стГртац І«пі* й ігас га ї іи (ш іи Н И И н ш тяиі ігоішищЛ ^ І>М N0(1« 0)11111111$

лиш «І*- йашям ми ММин|кШіІІіЛІІІІПіО.<МіГІвПи

т а ііишд нніа иигпмис С о я ВІН! ОПІІНІГ (Т І(Я ОЬІОіПІМіС'і

! . Дішиши Ицяіпт а ЬяДмшия' 1 - «їм О т * ігт ііштнім ішспи т м і с гт п т т піііііЬііііі Си пм К « ,г*шь< ( і м а м а м шгаш « (Ц

Р о з д іл І

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

§ \ — 2 . Народження середньовічної Європи 1. Римський і варварський світи в середині І тисячоліття Народженню середньовічної Європи передували занепад Римської імперії (із III ст.), Велике переселення народів (ІУ-УІІ ст.), розселення варварів на те риторії Західної Римської імперії та утворення ними варварських королівств. Біля колиски середньовічної Європи стояли два протилежні й несхожі світи: ан тичний (греко-римський), що з початку нашої ери активно християнізувався, і варварський.

Варвари — зневажлива назва всіх іноземців, які не мали грецького і рим ського виховання, не були причетними до античної культури.

Складний і важкий шлях поєднання цих світів тривав декілька століть (із V до IX ст.). Станом на середину І тис. Римська імперія була лише тьмяною тінню колиш ньої могутності. Криза і занепад імперії, які розпочалися в III ст., зробили її не здатною витримати навалу варварів. Припинення завойовницьких війн спричи нило скорочення кількості рабів, що негативно позначилося на стані сільського господарства та ремесла. Щоб якось компенсувати нестачу робочих рук, раби та вільні селяни стали перетворюватися на колонів.

Колони — залежні від землевласників орендатори, які за право користу ватися землею віддавали третину вирощеного врожаю.

(§2 Мовою документа Проповідник Сальвіан про втечу римлян до варварів (V ст.) Бідні, знедолені вдови стогнуть, сироти без захисту, і настільки, що багато з них, навіть знатного походження і гарно освічені, утікають до варварів. Щоб не загинути під важкістю державного тягаря, вони йдуть шукати у варварів римської людяності, бо вже не можуть більше терпіти варварської нелюдяності римлян. • Про що розповідає цей документ? • Чим була зумовлена втеча римського населення до варварів? Попри занепад Римська імперія ще зберігала свою привабливість для заво йовників: великі міста, багаті маєтки, доглянуті поля, виноградники, сади, «віч ні» римські дороги тощо. Так сталося, що варварами в римському сприйнятті стали, насамперед, на роди, що жили на просторах Європи: кельти, германці, слов’яни. Найбільший вплив на подальшу долю Західної Римської імперії справили германці.

§ 1-2. Народження середньовічної Європи

Рим дізнався про германців рано. Більшість германських племен у І-ІУ ст. розселилися в прикордонних з імперією областях. Германці вирощували жито, ячмінь, пшеницю, овес, розводили худобу. Полювали і збирали по лісах і бо лотах ягоди, гриби тощо. Із болотних руд германці отримували залізо, з якого виготовляли знаряддя праці та зброю. Сім’ї германців були великими. Під одним дахом проживали декілька десят ків найближчих родичів. Кілька сімей утворювали рід. Із родів складалися пле мена, які в ІІІ-ІУ ст. почали об’єднуватися в могутні племінні союзи. Сім’я

-------- ►

Рід

► Плем’я

► Союз племен

► Що з зображеного на ма люнку свідчить про про цес переселення? ► Визначте на малюнку вождя племені. ► Чому більша частина чо ловіків озброєна? Чим оз броєні германські воїни? ► Які елементи одягу гер манців не схожі на рим ські? Найважливіші питання жит тя племені вирішувалися на Поселення германців народних зборах. Старійшини під час переселення і вождь обговорювали і прийма ли найважливіші рішення, які Система влади у варварських племен потім схвалювалися на зборах. Деякі питання вони вирішува ли, навіть не радячись з усім племенем. Вождя і старійшин називали знаттю, оскільки була влада, авторитет і їх поважали. Як правило, плем’я обирало вождем сміливого, мудрого й досвідченого воїна. Але починаючи від ІУ-УІ ст. влада вождів у деяких племен поступово стає спад ковою. Головною опорою вождя була дружина — загін відважних й особисто відда них воїнів. Лад, що існував у германців у першій половині І тис. н. е., прийнято називати воєнною демократією.

Розділ І. Перші середньовічні держави

Табір римського гарнізону Ч Дорога

Сторожова вежа

Будинок сторожі Вали, рів, укріплений паркан

Лімес

► За малюнком визначте основні елементи лімесу. ► Чому лімес не врятував Західну Римську імперію від загибелі? Рим після декількох невдалих спроб підкорити світ варварів відгородився від нього лімесом — укріпленою лінією на кордонах, що складалася з ровів, башт, воєнних таборів. Але кордон не роз’єднав два світи, а радше поєднав їх. У прикор донних містах процвітала торгівля, усе більше германців ішли служити до рим ського війська, германська знать пере ймала деякі манери й звичаї римлян, від правляла своїх дітей навчатися античної Велике переселення народів в уяві сучасного художника мудрості. Але в IV ст. розпочалися події, про які сучасник писав так: «Гуни накинулися на аланів, алани — на готів, готи, що були вигнані зі своєї батьківщини, відібрали в нас Іллірію. І це ще не кінець...» Світ варварів прийшов у рух, який одержав назву «Велике переселення народів» (IV— VI ст.). У Західну Римську імперію руши ла сила-силенна варварів, зупинити яку Взяття Рима Гейзеріхом (худ. К. Брюлов)

вона була не в змозі.

§ 1-2. Народження середньовічної Європи

Наслідком Великого переселення народів стали падіння Риму (410 р.), розорення його вандалами (455 р.), загибель Західної Римської імперії (476 р.) і створення варварських королівств. Д

Велике переселення народів — пересуван ня в IV—VII ст. германських, слов’янських, сар матських, тюрських та інших племен на тери торії Римської імперії.

► Які відмінності між античним і варварським сві тами? ► Що таке Велике переселення народів?

£?

ВЕЛИКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ. № ЗАГИБЕЛЬ ЗАХІДНОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

П ІВ Н ІЧ Н Е М ОРЕ

САКСИ/

Одоакр

САКСИ

АЛАНИ 'СВЕВИ

ВЕСТГОТИ/ Херсонес

ЧОРНЕ МОРЕ /с Т о л е т

’Ч гф Р 'А К ІЯ

. : Адріанополь

Кордуба/

Сінопа

тстАНтииопбль

'Неаполі

"Карфаген

ДЕРЖАВА

сА-сані ді в

/4 4 0

Кордони Римської імперії наприкінці IV ст. Д А К ІЯ Області (діоцези) Римської імперії М ежа поділу Римської імперії | Західна Римська імперія Щ Східна Римська імпері Напрямки та час вторгнення гунів 0 ^ Резиденція Аттіли Т ^ и т о ^ ії, залежні від Аттіли Територія розселення сл ов’ян

♦^Карфаген АЛАНИ ВАНДАЛИ

°С ір а кузи 1 Спарта'о

Великии Лептю о г

1 І А

Антіохії

оЮ р ^на Александры ^ Г і*

Мемфіс

4І

Переселення та державні утворення варварів на території Західної Римської імперії 14 остготів бургундів вестготів англів, ^ .........а л а н ^1' 0’

♦■"

ФРанків

свевів

са ксів, ю тів

V леї Місця та роки л найяажпишшыих битв найважливіш

2. Варварські королівства Першу варварську державу на території Західної Римської імперії — Тулузь ке королівство — утворили вестготи в 418 р. за згодою імператора Гонорія. Королівство фактично було самостійним, а його столицею стало місто Тулуза. Приблизно тоді ж у Північній Африці виникло Вандальське королівство зі столицею на місці давнього Карфагена.

Розділ І. Перші середньовічні держави

Готи

Готські воїни

„.

„

Мавзолей Теодоріха

Золота монета Теодоріха

Варварські королівства — державні утворення германських племен, що постали на теренах Західної Римської імперії в результаті Великого пересе лення народів.

У басейні Рони в середині V ст. вини кло Бурґундське королівство зі столи цею в Ліоні. Невелике за розмірами, воно мало значний вплив на життя Західної Римської імперії. Після усунення від влади останнього римського імператора Ромула Августула виникло королівство Одоакра зі сто лицею в Равенні. Але проти нового правителя змовилися імператор Східної Римської імперії Зенон 1 молодий вождь остготів Теодоріх. У ре зультаті цього останній у 493 р. вторгся до Італії і, убивши Одоакра, проголосив себе «королем готів та італіків». Держава Те одоріха була найбільшим із королівств, заснованих германцями на території Рим ської імперії. Проте після смерті його дер жава припинила своє існування. Від середини V ст. розпочалося масове вторгнення на територію колишньої рим ської провінції Британія північно-західних германських племен саксів, англів і ютів. У результаті англо-саксонського за воювання на землях Британії утворили ся сім королівств. Згодом завойована ними країна стала називатися Англією. У цей же час у Північній Ґаллії вини кає Франкське королівство. Усі варварські королівства існували недовго: одні розпадалися, інші були за войовані. Лише Франкське королівство тривалий час зберігало свою міць. Саме воно відіграло важливу роль у подальшо му розвитку Західної Європи.

§ 1-2. Народження середньовічної Європи

Варварські королівства Назва

Роки існування

Вестготське

418-511

Вандальське

429-545

Бургундське

457-534

Одоакра

476-493

Франкське

486-843

Остготське

493-554

3. Франкська держава М еровінгів Назву «франки» (перекладають як «вільні», «відважні») почали використо вувати із середини III ст. стосовно германських племен, які жили в нижній та середній течіях Рейну. У V ст. франки захопили Північно-Східну Ґаллію. Одним із найвідоміших вождів франків у той час був Меровей. Саме він започаткував першу королівську династію франків — Меровінгів. Найславетнішим представником цієї династії став онук Меровея — король Хлодвіг (481-511). У 486 р. Хлодвіг уклав союз із вождями інших племен і вирушив у римські володіння. Поблизу міста Суасон у вирішальній битві франки розбили римські війська і завоювали Північну Ґаллію, де утворилося Франкське королівство. Завоювавши величезну територію, Хлодвіг щедро на ділив усіх франків землею. Більшість римських і ґалльських землевласників визнали владу Хлодвіга, зберег ли свої володіння і разом із франкськими вождями, які теж стали великими землевласниками, перетворилися на правлячу верхівку Франкського королівства. Прості франки стали дрібними землевласниками, отримавши невеликі ділянки землі. Після завоювання Ґаллії Хлодвіг знищив більшість вождів, із якими разом воював проти римлян, і став коро лем — єдиним правителем держави.

Король — одноосібний правитель держави, вла да якого передається у спадок.

Усі питання Хлодвіг вирішував самостійно або ра дився з довіреними особами. У розпорядженні короля була постійна військова дружина, на утримання якої, за

Розділ І. Перші середньовічні держави

Хрещення Хлодвіга

Франкський воїн

римським звичаєм, почали збирати податки. Для збору податків і підтримання порядку в державі Хлодвіг із близьких йому людей призначав правителів — гра фів. Найвищим суддею у Франкському королівстві був сам король. А т им ч а со м в У країні... І ст . н. є. — перша згадка про венедів на території України. 3 7 5 р . — смерть антського князя Божа. К ін. V — поч. VI ст . — заснування Києва. Система управління франками за Хлодвіга

Королівський двір

Ополчення

Сторінки з «Салічної правди»

Дружина

Графи

Жителі завойованої франками Пів нічної Галлії були переважно христия нами. Для того, щоб посилити владу й авторитет серед них, Хлодвіг разом із дружиною в 496 р. прийняв християн ство за західноримським зразком. На слідком цього стала підтримка Хлодвіга і його наступників із боку християн ського духовенства, що полегшило по дальше підкорення Південної Галлії, а також сприяло зміцненню авторитету королівської влади серед франків.

§ 1-2. Народження середньовічної Європи

До завоювання Ґаллії у франків не було писаних законів, а існували лише зви чаї, які в усній формі передавалися з покоління в покоління. Такі правила поведін ки називають звичаєвим правом. Запис законів франків, зроблений за Хлодвіга, є однією з найвизначніших пам’яток звичаєвого права у Європі. Він одержав назву «Салічна правда» (за назвою франкського племені, з якого походив Хлодвіг — салічні франки) і став першим збірником писаних законів у франків. Наказавши записати давні закони, Хлодвіг тим самим хотів підкреслити, що король судив за давніми звичаями свого народу. Збірник законів «Салічна правда» мав величезне значення, оскільки став свідченням початку поступового переходу від варварства до цивілізації. Після смерті Хлодвіга Франкське королівство поділили між чотирма його си нами, які продовжили завоювання батька. Водночас брати намагалися знищити один одного й загарбати чужі землі. Наприкінці VI ст. відбулися важливі зміни в системі землеволодіння франків. Земельні ділянки, отримані франками після завоювання Ґаллії, стали їхньою приватною власністю — алодом, який можна було вільно продати або запові сти. Поява приватної власності на землю свідчила про розпад давніх родових традицій і формування підвалин нового суспільства.

О Алод — приватне земельне володіння. У другій половині VII ст. Франкське королівство остаточно занепало. Сучас ники назвали цю добу «часом лінивих королів». Королі з династії Меровінгів лишалися при владі, але насправді всі справи вирішували королівські управи телі — май ордо ми.

Майордом — управитель королівськими маєтками, двором.

► Які зміни у житті франків відбулись за часів правління Хлодвіга? ► Що таке «Салічна правда»? 4. Каролінги. Франкська імперія Наприкінці VII ст. єдиної Франкської держави фак тично не існувало, до того ж їй загрожували нові заво йовники — араби. Боротьбу проти них очолив майор дом Карл Мартелл (715-741). Він розумів, що лише добре озброєний кіннотник, здатний до далеких походів і швидкого пересування, міг зупинити арабів, основу війська яких складала легка кіннота. Але споряджен ня вершника було дуже дорогим (дорівнювало вартості 18-20 корів), і простий франкський воїн не мав змоги його купити.

Карл Мартелл

Розділ І. Перші середньовічні держави

Піпін Короткий

Король Піпін Короткий, син Мартелла, спостерігає за постригом екс-короля Хільдеріка III в монахи (гравюра)

Для придбання зброї і коней Карл почав відбирати землі в церкви й передава ти їх у довічне володіння воїну за умови несення ним військової служби. Селяни, які жили на цих землях, повинні були утримувати своєю працею нових власників. Така форма володіння землею дістала назву бенефіцій (від латин, beneficium — благодіяння). Зі створенням важкої кінноти було започатковане середньовічне рицарство (від нім. Ritter — вершник, кінний воїн).

О ГВЗ

Бенефіцій — ділянка землі, яка передавалась у володіння за несення служби.

Про обряд помазання на царство згадувалося в кни гах Старого Заповіту. Під час цьо го обряду вищі священнослужите лі змазували миром (особливою священною олією) чоло, руки і спину правителя. При цьому, як уважалося, на монарха переходи ла дарована Богом вища благо дать, і він перебував під Божим захистом. Згодом обряд помазання на цар ство запозичили у франків інші європейські володарі.

Спираючись на кінне військо, Карл Мартелл розбив арабів 732 р. в битві під Пуатьє. Ця битва мала вирішальне значення для долі європейської христи янської цивілізації середньовіччя — було зупинено наступ арабо-мусульманського світу на Європу. Наступником Карла Мартелла став його син Піпін Короткий (741-768), який спочатку також мав титул майордома. Усунувши від влади останнього коро ля з династії Меровінгів, у 751 р. Піпін Короткий став королем. Щоб підкресли ти священний характер своєї влади, він здійснив обряд помазання на царство.

§ 1-2. Народження середньовічної Європи

Піпін Короткий передав свою владу сину Карлу, яко го згодом назвуть Великим. Так була заснована нова ди настія, що дістала назву Піпінідів, або Каролінгів. Карла Великого (742-814) вважають не тільки найвидатнішим представником династії Каролінгів, а й найвідомішим монархом усього Середньовіччя. Це й не дивно. Король франків та «імператор Заходу» швидко об’єднав у межах створеної ним імперії більшу частину Західної Європи. Він поклав край добі «темних віків», що панувала по загибелі Західної Римської імперії. Усе життя він провів у воєнних походах, збільшуючи Карл Великий територію своєї держави. Успіхам Карла сприяла важка кіннота, створена Карлом Мартеллом. Карл Великий уславився не лише своїми завоюваннями. За його часів відбу лося піднесення культури, котре назвали «Каролінзьким відродженням» за спро бу відродити античну культуру. Сам Карл мав добру, як на той час, освіту: знав грецьку і латинську мови, полюбляв читати книжки, а от писати так до кінця життя й не навчився. Він запрошував до себе і залучав до управління державою вчених з усієї Європи. Вони створили гурток при дворі імператора під назвою «Академія» — на кшталт філософської школи грецького філософа Платона, — де читали, за присутності Карла, твори античних філософів і церковних бого словів, складали вірші, вільно обмінювалися думками з різних тем, сперечалися. За допомогою членів «Академії» Карл заснував при центрах єпископств шко ли, в яких готували освічених людей для управління державою. У той час із півночі й північного сходу державу Карла Великого оточували зем лі германських племен, передусім саксів; на півдні була Іспанія, захоплена арабами-мусульманами; на сході жили авари та слов’яни. Ставши королем, Карл Великий у 773-774 pp. остаточно знищив Ланґобардське королівство в Італії і при єднав його землі до своєї держави. Але в запеклій війні з арабами успіхи були мінімальними. Лише в 801 р. Карл оста точно приєднав до своєї держави землі на південь від Піренеїв до річки Ебро. Мініатюра з Аахенського Євангелія

Розділ І. Перші середньовічні держави

ФРАНКСЬКЕ КОРОЛІВСТВО. ІМПЕРІЯ КАРЛА ВЕЛИКОГО

П І В Н І Ч Н Е

МОР Е Гамбург

ЮДРИТИ

ПОМ ОРЯНИ

ЛЮ ТИЧІ

МЕРСІЯ — Л ЕССЕКС $ Лондон

ПОЛЯНИ Дорестад0 ^

ВЕССЕКС

іесбург ТЮРИНП! Франкфурт згемсы марка

Велеград^^Г**-

'ЕТАНЬ^1 Страсбург 5 марі Зальцбург

БАВАРІЯ

БУРГУНДІЯ Безансон Шалон®

ЧІСКАЙСЬКА

Женеві

іин

М ілані Ві ПавіяХ 774

2 д а й КАГАНАТ

КАРИНТІЯ

,о 796 р )

Іенеція

Амбрен* Авіньйон

Байоні

Фріульська + Аквіле?

ЛОМБАРДІЯ

ЗАТОКА

іелград

БОЛГАРСЬК ЦАРСТВО

’авенна

Арль їлона-

о.Корсика

Сарагоса

Риіс

КОРДОВСЬКИЙ

фессалоніка

Гаета

Беневенто "0 / £

(волод. Візантії) Неаполь

(нішНжЛ) дмальфі^Д0

Голедо

Картагена С Е Р Е Д З Е М Н Е

Палермо

МОРЕ

І О Н І Ч Н Е

о.Сииилія О.Сицилія

М О Р Е

(Волод. Візашпії)

Держава франків у другій половині V ст.

т ім

Столиця Імперії Карла Великого

Території, приєднані до Франкського королівства за правління хлодвіга (481-511 рр.)

СЭ

Держава Само (6 2 3 -6 5 8 рр.)

Франкське королівство за правління королів династії Меровінгів (до 715 р.) Території, приєднані до Франкського королівства за правління перших Каролінгів: Карла Мартелла (715-741 рр.) і Піпіна Короткого (741-768 рр.) ®

Традиційні резиденції франкських королів

---------Кордони франкського королівства на 768 р. ^

>. Напрями та роки найважливіших походів 813 військ Карла Великого (7 68-814 рр.) Території,завойовані Карлом Великим

---------Кордони Франкської імперії 814 р.

Землі, залежні від франкської Імперії за Карла Великого Території, населення яких сплачувало данину франкам

□

Район повстання саксів (7 7 4 -7 9 2 рр.) Х 7 7 8 Місця І роки найважливіших битв

Резиденції архієпископів Володіння Візантійської Імперії на початку IX ст.

Патри (волод. В'закАО

§ 1-2. Народження середньовічної Європи

Найтривалішими і найважчими були війни проти саксів, що велися протягом 32 років (772-804 рр.). Спочатку Карл захопив майже всю Саксонію і спробу вав навернути її жителів у християнство. У відповідь волелюбні, вірні богам своїх пращурів сакси повстали. Жорстокість викликала жорстокість. Сакси вбивали всіх франків і християнських священи Сакси ків. Карл наказав страчувати саксів. За переказами, захопивши одне з сакських селищ, Карл устромив свій меч посеред майдану й наказав убити всіх чоловіків, які на зріст були вищими за меч. На південному сході 788 р. Карл за хопив Баварське герцогство. Також він воював проти слов’янських народів, а згодом уклав із ними союз проти Авар ського каганату — держави, утвореної кочовиками-аварами в Паннонії (тепер територія Угорщини). Війна проти кага нату тривала протягом п’ятнадцяти ро ків (788-803 рр.). Воїни Карла Великого Коронація Карла Великого розгромили аварів, й Аварський каганат (мініатюра) зник із карти Європи. Унаслідок завоювань Карла Великого під його владою опинилася значна тери торія, що за розмірами нагадувала коли шню Західну Римську імперію. Серед оточення Карла виникла ідея проголосити його імператором на кшталт давніх римлян. Після того як Карл Великий допо міг Папі Римському повернути владу, перемігши римську знать, папа Лев III запросив монарха до Риму. Під час уро чистого різдвяного молебню 25 грудня Корона Карла Великого 800 р. він, несподівано для присутніх, увінчав уклінного короля імперською короною й оголосив його римським імператором. У 812 р. Візантія (Східна Римська імперія) визнала Карла імператором Заходу.

Розділ І. Перші середньовічні держави

Держава Карла Великого була поділена на окремі округи — графства. При значені королем графи збирали податки, здійснювали судочинство, очолювали місцеве ополчення. Для перевірки їхньої діяльності існували спеціальні королів ські ревізори, що призначалися з близького оточення Карла.

Графство — велика адміністративна одиниця, що управлялася графом, який мав адміністративну, військову і судову владу.

► Коли і як постала імперія Карла Великого? ► Чим вона відрізнялася від Римської імперії? 5. Загибель імперії Карла Великого. Утворення держав середньовічної Європи Карл Великий помер у 814 р. та був похований в Аахені, де жив останні роки. Після смерті короля створена ним імпе рія проіснувала недовго. Причини розпа ду полягали у самому характері держави, створеної Карлом Великим. Він силою об’єднав народи, різні за рівнем розвитку і культурою, у яких спільною була лише християнська віра. Господарство мало натуральний ха рактер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не для продажу, а для власного споживання. Відсутність торговельних зв’язків зумовлювала ізоляцію окремих областей держави Карла Великого. Графи, які управляли землями, хотіли закріпити їх за собою, щоб передавати в спадщину своїм нащадкам. Навіть власники дрібних бенефіціїв вважали їх своєю власністю. Графства і великі чи дрібні землеволодіння перетворювалися на центри політичного і господарсько го життя. Оскільки таких володінь було багато, а міцної системи управління у Франкській імперії не існувало, то вона почала швидко розпадатися. За онуків Карла Великого — Лотара, Людвіга Німецького і Карла Лисого — протистояння загострилося. Два молодші брати — Людвіг і Карл — не хотіли визнавати імператорського титулу за старшим братом Лотарем, тому розпочали спільну боротьбу проти нього. Лотар не мав достатніх сил, аби перемогти об’єд нані війська братів, і був змушений піти на поступки — погодитися на поділ імперії. У 843 р. на з’їзді у Вердені онуки імператора уклали угоду про поділ імперії на три частини. Імператорський титул зберігався за Лотарем, але ніяких осо-

§ 1-2. Народження середньовічної Європи

бливих прав стосовно братів, які стали самостійними королями, він не мав. Мо лодший (Карл II Лисий) узяв собі захід ну частину, середній (Людвіг Німець кий) — східну. Старший же онук (Лотар) отримав Італію — найбагатший край тодішньої Західної Європи. Верденський поділ імперії онуками Карла Великого започаткував три майбутні західноєвро пейські держави — Німеччину, Італію і Францію. А т им ч а со м в Україні... П оч. V II ст . — розпад Антсько го союзу. С ереди на I X ст . - 882 р р . — правління київських князів Аскольда і Діра.

КОРДОВСІ ЕМІРАТ

ГВДл Франкської Імпері між онуками Карпа Великого за Верденсышм договором 843 р Володіння Лотара

Володіння Людвіга Німецького

Володіння Карла Лисого________— — Межі поділу лотарввої спадщини 880 р.

Верденський поділ

Закрі пимо знання

1. Як складалися взаємини між варварами і римлянами на середину І тис. н. е.? Поясніть твердження: «У завершальний період існування Римської ім перії відбувався процес варваризації Риму і романізації варварів». Визначте основні наслідки «Великого переселення народів». Чому суспільний лад у германських племен називають «воєнною де мократією»? Як було засноване королівство франків? Що спонукало Хлодвіга прийняти християнство? Спробуйте припусти ти, які аргументи «за» і «проти» прийняття християнства він мав. Чим були зумовлені зміни в житті франків після їх завоювання Ґаллії? Завдяки чому Карлу Мартеллу вдалося зупинити просування арабів? Розкажіть про появу «Салічної правди». У чому ви вбачаєте її історич не значення? 10. Чому в королівстві франків відбулася зміна династії Меровінгів на Каролінгів? 11. Чим була зумовлена тривала боротьба Карла Великого за підкорення саксів? 12. Розкрийте причини розпаду Франкської імперії. Як він відбувався? Яки ми були його наслідки?

§ З- 4 . Візантійська імперія

„

. .

іхонстантинополь (реконструкція)

1. Народження Візантії Візантійську імперію історики назива ють «золотим містком» між стародавньою історією та новим часом. У «темні століт тя» раннього Середньовіччя візантійці зберегли досягнення античної культури та, поєднавши їх з ідеалами християн ства, передали сусіднім народам. На місці давньої грецької колонії Візантія римський імператор Константин І Великий 330 р. заснував нову столицю Римської імперії місто Константинополь. За назвою «Візантія» історики згодом і дали назву Східній Римській імперії. Проте самі візантійці називали себе ромеями (римлянами), а свою державу — ромейською. Часом появи Східної Римської імперії, або Візантії, вважають 395 р., коли імпе ратор Феодосій Великий поділив імперію

між своїми синами. Під час варварських завоювань хитрі константинопольські ім ператори змогли врятувати свої володіння й спрямувати варварів на землі Західної Римської імперії. У той час, коли Західна Європа лежала в руїнах, Візантійська імперія міцніла й розквітала. Населення Візантії складали греки, сирійці, євреї, єгиптяни, вірмени, грузини та інші на роди. Найбільшими містами були Константи нополь, Александрія, Антіохія, де мешкало по 200-300 тис. жителів. Столиця імперії — Кон стантинополь — була розташована на березі протоки Босфор, де перетиналися найважливіші торговельні шляхи: морський — із Чорного моря до Середземного та суходільний — із Європи до

Церемонія коронації імператора

Василевс (збірний образ)

Азії. Візантія вела торгівлю з Китаєм, Іраном, Індією, країнами Західної та Східної Європи.

§ 3-4. Візантійська імперія

За державним устроєм Візантія була монархією. Уся повнота влади належала василевсу (грецька назва імператора), який був «нижче Бога і наступним після Бога». Християнська церква підтримувала владу імператора, вважала його за хисником церкви й вимагала від підданих віддавати йому богорівну шану. Але важливою особливістю було те, що священною вважалася лише посада імпера тора, а не його особа. Імператор не успадковував трону, а обирався армією, син клітом (грецька назва Сенату) і народом. Водночас влада імператора була абсолютною та необмеженою. Він був по над законом, розпоряджався життям і майном своїх підданих. Імператор правив державою за допомогою великої кількості чиновників, а також синкліту, що був дорадчим органом при імператорі. Він був і главою держави, і вищим законодав цем, і керівником уряду, і вищим суддею, і головнокомандувачем армії. ► Коли і як виникла Візантійська імперія? ► Яким був державний устрій імперії? 2. Візантія за Ю стиніана І Великого За часів правління Юстиніана І (527-565 рр.) Візантійська імперія досягла вершини своєї могутності. Юстиніан мав добру освіту, був працелюбним, рішучим, наполегливим і талановитим до керівництва. Але в ньому наче співіснували дві особистості. З одного боку, Юстиніан дозволяв будь-якій людині висловити власну думку і ніколи не показував свого незадоволення зовні, але водночас він, за свідченнями сучасників, був хитрим і підступним, уміло прихо вував свій гнів. За розумом і підступністю Юстиніану відповідала його дружина Феодора. Вона мала залізну волю і в разі скрути завжди підтримувала свого чоловіка. У 527 р., по смерті дядька, Юстиніан і Феодора були проголошені імператором та імпе ратрицею Візантійської імперії. За наказом імператора Юстині ана І в 528-534 рр. було укладено збірку законів «Звід громадсько го права», де поєдналися давні римські правові норми й духовні Юстиніан на фресці VI ст. в Равенні

зо

Розділ І. Перші середньовічні держави

Візантійська імперія наприкінці царювання Юстиніана (527-565 рр.) Завоювання Італії лангобардами 568 р. Воєнні походи аварів Э Межі розселення слов’ян наприкінці VI ст.

Феодора (мозаїка)

цінності християнства. «Звід...» проголо шував рівність усіх громадян перед зако ном. Хоча рабство не скасовувалося, але заборонялося вбивати рабів, і вони отри мували змогу звільнитися. Закони Юс тиніана зрівнювали в правах чоловіка та жінку, забороняли розлучення, засуджене християнською церквою. У «Зводі» про голошувалася ідея необмеженої та абсо лютної влади імператора: «воля імперато ра — джерело законів». Було закріплено право недоторканності приватної власно сті. «Звід...» став зразком для розробки законів більшості країн Західної Європи у ХІІ-ХІУ ст. Бурхлива діяльність Юстиніана вима гала значних коштів. Зростання податків, зловживання й хабарництво імператор ських чиновників у 532 р. викликали в

§ 3-4. Візантійська імперія

Константинополі повстання, яке одер жало назву «Ніка» (через гасло повстан 3а часів Юстиніана І в ців «Ніка!» — «Перемога!»). Вісім днів Константинополі було по будовано храм Святої Софії. Його панували повстанці в місті. Але імпера зводили 10 тис. людей впродовж тор підкупив вождів повстання, і за допо п’яти років (532-537 рр.). Ззовні могою загонів варварів-найманців приду храм виглядав звичайно, але все шив повстання, убивши близько 35 тис. редині вражав розмірами. Гігант людей. ське мозаїчне склепіння діаме Розправившись із повстанцями, Юститром 3 1 м неначе висіло в повітрі ніан узявся за здійснення головної мети без будь-якої опори. Це досягало свого життя — відновлення Римської ся тим, що велика баня трималася імперії в її колишніх кордонах. на двох півбанях, кожна з яких, у У 534 р. візантійська армія на чолі з свою чергу, спиралася на три малі видатним полководцем Велизарієм півбані. Чотири стовпи, що три розгромила вандалів і захопила Північ мали склепіння, були приховані, ну Африку. Далі армія Велизарія, ово а чітко виднілися лише вітрилодівши островом Сицилія, вдерлася до ла-трикутники між арками. Хрест на склепінні символізував Божу Італії. Значну роль відіграла підтримка опіку й захист імперії. Коли 537 р. візантійців християнською церквою й освячувався храм, імператор Юс населенням Італії. У 536 р. армія Вели тиніан І, зачарований його велич зарія без бою вступила до Риму, а за три ною красою, вигукнув: «Хвала роки візантійці захопили столицю варва Господу, який надихнув мене рів — Равенну. Здавалося, що Юстиніан здійснити таку справу! Соломоне, уже майже досяг заповітної мети, але тут я тебе перевершив!» Візантія зазнала нападу з боку слов’ян і персів. Імператор відкликав Велизарія і послав його з армією на захист східних кордонів. Полководець упорався і з цим завданням. До завоювання земель на Заході Юстиніан повернувся лише 552 р., і хоча не зміг відновити межі Римської імперії часів імператора Константина, проте збільшив територію своєї держави Собор Святої Софії майже вдвічі. в Константинополі За часів правління імператора Юсти(реконструкція) ніана І Візантійська імперія перетвори лася на центр християнської цивілізації серед варварського світу. ► Які головні здобутки правління Юстиніана І?

Розділ І. Перші середньовічні держави

3. Візантія та араби. Правління Л ева III Ісавра. Іконоборство У першій половині VII ст. біля кордо імперії — винайшов сирійський нів Візантії з’явився новий ворог — ара архітектор і хімік Каллікон. Це би (докладніше про них буде розказано була палаюча суміш, яку під тис в наступному параграфі). Під прапором ком викидали зі спеціальних «священної війни в ім’я Аллаха» вони помп або наливали в мушлі й ки розпочали стрімке завоювання візан дали з катапульт на ворожі кораб тійських східних провінцій. Протягом лі. Склад цієї суміші настільки 636-642 рр. Візантія втратила Сирію, ретельно приховувався, що й до Палестину, Верхню Месопотамію, а ще тепер усі її складники не відомі. через півстоліття — Північну Африку. Вірогідно, «грецький вогонь» міс Порівняно з добою Юстиніана І терито тив смолу, сірку, селітру, нафту. рія імперії зменшилася втричі. Наслідки використання «грецько Незабаром араби поклали край і пану го вогню» були жахливими. Пала ванню флоту Візантії на морях, створив юча масляна рідина перетворюва ши могутній флот і відібравши у візантій ла все на попіл, її неможливо було загасити і врятуватися від неї ців острови Крит, Сицилію та території плавом: суміш горіла на воді. на узбережжі Балканського півострова. Упродовж століть володіння цією Починаючи з 672 р., араби кілька разів зброєю забезпечувало перемоги намагалися захопити Константинополь, візантійцям, особливо на морі. однак візантійці відбивали їх від мурів міста, а арабський флот знищили «грець ким вогнем».

«Грецький вогонь» — та

ємну зброю Візантійської

Бій між візантійцями й арабами (арабська мініатюра)

§ 3-4. Візантійська імперія

У 717 р. араби втретє розпочали штурм Константинополя величезною суходіль ною армією і флотом із 1800 кораблів. Та завдяки рішучим діям візантійського війська на чолі з імператором Левом I I I Ісавром (717-741) ворога пощастило зу пинити й відкинути від міста. Із 1800 ко «Грецький вогонь» (мініатюра) раблів в арабів залишилося лише п’ять, із 200 тис. воїнів урятувалося лише ЗО тисяч. Перемога Лева III Ісавра над арабами мала вели чезне значення. Успішна оборона Константинополя зупинила просування арабів на землі Візантійської імперії та врятувала християнську Європу від му сульманської навали. Боротьба проти арабів спонукала Лева III Ісавра реорганізувати візантійську армію. Імператор Лев III Ісавр вирішив створити кінне військо. Однак озброєння кіннотника коштувало дорого. Тоді візантійці вирі шили запозичити досвід арабів: вони роздавали зем лі із селянами, що їх обробляли, воїнам, які за прибуток від цих земель могли купувати коней та озброєння. Але здійснення цієї ідеї вимагало вільних земель для розподілу. Великими земельними ділянками володіла церква. Можливість отримати їх з’явилася в імператора завдяки руху іконоборців, приводом до якого стали суперечки між прихильниками й супротивниками вшанування ікон, хрестів і святих мощей. Супротивники вшанування ікон твердили, що покло ніння іконам є ідолопоклонством, оскільки це поклоніння речам, а не Богу, але прихильники вшанування ікон були іншої думки: вони вважали, що в іконах та інших святих предметах присутня Божа сила. Тоді Лев III вирішив скористати ся із цих суперечок і в 726 р. видав указ про заборону поклоніння іконам, роз почавши відбирати землі в монастирів. Мирянам пояснювали, що вшановувати треба Бога, а не його зображення. Ділянки відібраних монастирських земель надавалися візантійським воїнам-кіннотникам. Населення Візантії розкололо ся: військова знать підтримувала імператора, а більшість простого народу й ду ховенства засуджували його. Боротьба між прихильниками та супротивниками шанування ікон тривала понад століття. Нарешті 843 р. шанувальники ікон пе ремогли: культ ікон було відновлено, а іконоборців засуджено церквою. У цій боротьбі загинула велика кількість шедеврів візантійського мистецтва.

Іконоборці — противники створення і поклоніння образу Бога, святих. Ви ступали проти вшанування ікон, хрестів та святих мощей.

Розділ І. Перші середньовічні держави

Мощі — муміфіковані частини померлого святого.

Рух іконоборців дав можливість Леву III Ісавру створити візантійську кін ноту, що перетворилася на окрему суспільну верству на зразок західноєвропей ських рицарів. ► Завдяки чому Візантії вдалося зупинити навалу арабів? 4. Правління Македонської династії Засновником Македонської династії став імператор Василій І (867-886). Він народився в селянській родині. Під час одного з болгарських набігів потрапив у полон і тривалий час жив серед своїх по неволювачів. Після повернення до Візан Василій І (зображення на монеті) тії Василій улаштувався конюхом в імпе раторських стайнях. Завдяки своїй красі, розуму, силі та іншим здібностям він зробив карколомну кар’єру: із конюха виріс до співправителя імператора Михаїла III. Імператор швидко став відчувати не безпеку з боку свого співправителя і наказав його вбити. Проте Василій вия вився спритнішим: убив Михаїла III і сам став імператором. Щоб не втратити владу, він установив порядок, за яким престол могли успадкувати лише члени правлячої династії. Завдяки цьому представники Македонської династії прави ли Візантією до 1081 року. Доба правління імператорів Македонської династії стала часом розквіту Ві зантії. Константинополь перетворився в найбільший на той час торговельний центр, а візантійські купці підпорядкували собі всю торгівлю між Заходом і Сходом. Саме завдяки розвитку торгівлі до скарбниці імператора надходили такі прибутки, яких не мав жоден із королів Західної Європи. Наприкінці IX ст. Візантія розгорнула активну діяльність із християнізації су сідніх варварських народів. Посланці константинопольського патріарха відправ лялися нести світло християнської віри до сербів, болгар і у Великоморавську дер жаву Проповідники Кирило і Мефодій створили слов’янську абетку й переклали Біблію слов’янською мовою, що створило умови для поширення християнства се ред слов’ян. Саме тоді прийняв християнство київський князь Аскольд. Від другої половини IX ст. Візантія перейшла в наступ і розпочала тривалі війни за повернення втрачених територій. Найбільших успіхів досяг імператор Василій II Болгаробійця (976-1025). Правління Василія II розпочалося за тяжких часів. На землі імперії почалися набіги болгар. Цар Болгарії Самуїл, скориставшись тривалими візантійськими заколотами знаті проти імператора, захопив Східну Болгарію і частину Сербії.

§ 3-4. Візантійська імперія

Коли заколотники 987 р. почали наступ на Константинополь, імператор звернув ся по допомогу до князя Київської Русі Володимира. Руська дружина допомогла імператору придушити заколот. Для за кріплення союзу з могутнім князем візан тійський імператор погодився видати за нього свою доньку Анну за умови, що Во лодимир прийме християнську віру. При душивши повстання, Василій I I розпо чав тривалу війну проти Болгарії. Лише 1014 р. він домігся вирішальної перемоги над болгарами й розгромив військо царя Самуїла. Однак цього імператорові ви явилося замало. Василій I I здійснив акт небаченої жорстокості, за що одержав прізвисько Болгаробійця. Він наказав виколоти очі 15 тис. полоненим, залишивши на кожну сотню поводиря з од ним оком. Коли цар Самуїл побачив армію сліпих, що прийшла до Болгарії, він не витримав цього видовища й помер від жаху. Василій I I приєднав ослаблене Болгарське царство до імперії. Одночасно імператор вів успішні війни в Азії та Закавказзі, планував звільнити від арабів Сицилію, але під час підготовки до походу помер. Василій I I Болгаробійця зробив Візантійську імперію наймогутнішою держа вою Європи, але й спричинив її занепад, витрачаючи всі сили імперії на заво ювання нових земель. Ослаблення Візантії стало однією з причин її поразки в боротьбі з новими ворогами — турками-сельджуками. ► Чому правління Македонської династії вважається розквітом Візантії? ► За що імператор Василій II отримав своє прізвисько? А т им ч а сом в У країні... 9 8 0 -1 0 1 5 р р . — правління великого князя Володимира Великого. 988 р . — хрещення Русі. 996 р . — завершення будівництва Десятинної церкви. 1019-1054 р р . — правління Ярослава Мудрого.

Розділ І. Перші середньовічні держави

5. Візантія і турки-сельджуки. Епоха Комнінів Безперервні війни, що вела Візантія на початку XI ст., виснажили її. Імперія ще залишалася сильною й могутньою, але, як утомлена людина, потребувала відпочинку. Під час війн у Візантії з’явилася мо гутня знать, яку надихали здобуті пере моги. Вона була переконана в тому, що може управляти державою краще за ім ператора. У країні розгорнулася боротьба за трон. Протягом ЗО - початку 80-х рр. XI ст. на візантійському престолі побува Імператор Роман IV ли десять імператорів, шість із яких було й імператриця Євдокія (барельєф) зміщено силою. Поки велася боротьба за владу, армія слабшала, а імперія знову опинилася в оточенні ворогів. На Балка Турки-сельджуки належа ни з Причорноморських степів вторглися ли до тюркських народів, орди печенігів і болгар. Вікінги (норма давня батьківщина яких була в ни) захопили останні володіння візантій низовині річки Сирдар’ї, поблизу ців в Італії. Однак найнебезпечнішими Аральського моря. Звідси одне з ворогами були турки-сельджуки, які на тюркських племен на чолі з вож ступали на східні кордони імперії. дем Сельджуком перекочувало на Візантійський імператор Роман захід. Поступово турки-сельджуки підкорили інші тюркські й ту IV змушений був розпочати в 1068 р. рецькі племена та за півстоліття справжню війну проти турків, які спу захопили більшу частину Пере стошували землі імперії. Війна точила дньої Азії, Ірак, Іран, Середню ся з перемінним успіхом. Навесні 1071 р. Азію. Навіть правитель Араб біля вірменського міста Манцикерта ського халіфату, баґдадський ха візантійська армія зазнала цілковитої ліф, був змушений підкоритися поразки. Імператор і всі воєначальники туркам і визнати їхнього вождя потрапили в полон. Султан Альп-АрТоргул-бека султаном і «царем слан («Хоробрий Лев») відпустив імпера Сходу і Заходу», залишивши за тора лише після його згоди виплачувати собою лише титул духовного го сельджукам величезну данину. лови мусульман. Від підкорених Звістка про поразку під Манцикертом іранців турки прийняли іслам та приголомшила візантійців — переможе утворили нову велику мусуль ний імператор утратив престол, а договір манську державу — Сельджуць кий султанат. із сельджуками було розірвано.

§ 3-4. Візантійська імперія

Турки, не отримавши обіцяного, руши ли завойовувати візантійські володіння в Малій Азії. На захоплених землях вони утворили державу Румський султанат, або Рум (Рим) — так завойовники нази вали Візантію. Тепер зі своїх володінь вони могли дивитися на палаци Констан тинополя, що розкинувся на протилежно му боці затоки. Загроза неминучої загибелі Візантії викликала нову хвилю боротьби за імпе раторський престол. Нарешті, у 1081 р. до влади прийшов досвідчений воєна Битва при Манцикерті чальник Олексій Комнін, який заснував (мініатюра) нову династію Комнінів (1081-1204 рр.), яка на ціле століття повернула Візантії колишню славу й могутність. Коли Олексій І Комнін (1081-1118) досту пився до влади, то в столиці було лише 300 воїнів. Спираючись на своїх прибічників, він придушив бунтівну константинопольську знать, конфіску вав її майно і набрав найману армію. Імператоро ві навіть довелося, уперше у візантійській історії, звернутися по допомогу до західноєвропейських королівств. Спираючись на нову армію, Олексій розпочав війну проти ворогів імперії. Спершу він прогнав Олексій І Комнін від східних кордонів турків, а потім рушив проти (мініатюра) норманів. Після чотирирічної війни в 1085 р. Олек сій переміг норманів і примусив їх залишити Балканський півострів. За допомо гою дипломатії він упорався із загрозою з боку печенігів. Завдяки щедрим дарам імператор зробив своїми союзниками інших кочовиків — половців, за допомогою яких і розбив печенігів. Після цих перемог у Візантійській імперії настав спокій. Коли 1096 р. до Константинополя прибули перші загони західноєвропейських рицарів-хрестоносців, то їхньої допомоги Олексій І Комнін уже не потребував. За часів правління сина Олексія Іоанна І Комніна (1118-1143 рр. ) Візан тія розпочала боротьбу зі своїм торговельним конкурентом — Венецією. За на казом імператора всіх венеціанських купців було кинуто до в’язниць і відібрано торгові привілеї. Мабуть, ніхто серед візантійців тоді не міг уявити, до яких на слідків призведе ця подія в майбутньому.

Розділ І. Перші середньовічні держави

Поки імперія вела наполегливу боротьбу, поряд із її східними кордонами знову посилився Румський султанат. У 1076 р. імператор Мануїл І розпочав грандіозний похід проти турків, однак у битві біля міста Міріонкефала був ущент ними розгромлений. Візантія втратила свої воло діння в Малій Азії. Останнє століття слави Візантії мину ло: імперія на всіх своїх кордонах перейшла до оборони. ► Завдяки чому Олексію І Комніну вдалося відродити ве лич Візантії?

Мануїл Комнін. (мозаїка)

т им ч а со м в У країні... © А1113-1125 р р . — правління київського князя Володимира Мономаха.

6. К атастрофа 1204 р. По смерті Мануїл а І Візантія остаточно занепала. Знову розпочалася жорстока й кривава боротьба за владу, у якій угруповання візантійської знаті нама галися вбивствами та підступом прокласти шлях до престолу своїм ставленикам. Останній імператор із династії Комнінів Андронік І (1183-1185 рр.) за кривавив свої руки вбивством попередника, чотир надцятирічного Олексія II (1180-1183 рр.), установив у країні справжній терор та був убитий розлюченим натовпом під час повстання в Константинополі. Но вим імператором став Ісаак Ангел (1185-1195 рр.). ^ Але династія «земних ангелів» виявилася нікчемною. Імперія розпадалася на очах. Угорці оволоділи Далмацією, нормани знову вторглися на Балкани, Ісаак Ангел болгари звільнилися від влади візантійців і відроди ли свою державність, серби здобули незалежність. Але Ісаак Ангел замість того, щоб піклуватися про державу, витрачав значні кошти на будівництво величних споруд та інші особисті витрати. Скористав шись невдоволенням народу, брат осліпив імператора й захопив трон, ставши Олексієм III (1195-1204 рр). Але син Ісаака зміг утекти до Італії, де звернувся до рицарів, що готувалися до четвертого хрестового походу, із проханням до помогти йому повернути трон батька, обіцяючи за це підкорити візантійську церкву папі й заплатити величезну суму грошей. Уперше за весь час існування «місто Константина» було захоплене ворогом. 20 тис. хрестоносців оволоділи мі стом із півмільйонним населенням і пограбували його.

§ 3-4. Візантійська імперія

Землі Візантії, захоплені хрестоносця ми, назвали Латинською Романією (Романією називали в Західній Європі Ві зантію) і поділили на Латинську імперію (або власне Романію) зі столицею в Кон стантинополі та залежні від неї держави хрестоносців на Балканах, володіння Ве неції, Ґенуї та ордену іоаннітів. 16 травня 1204 р. в соборі Святої Софії коронувався перший імператор Романії, один із вождів хрестоносців, фландрський граф Болдуїн. На завойованих землях латиняни встановили західноєвропейські порядки за французьким зразком. Імператор був Взяття хрестоносцями „ Константинополя лише першим серед інших сеньйорів. По всій Романії з’явилися рицарські замки, селяни втратили особисту свободу. Новим константинопольським патріархом став католик. Повної заміни всього духовенства та зміни церковних обрядів за

Цифрами на карті позначено:

1. Королівство Фессалоніка 2. Герцогство Афіни 3. Герцогство Ахайа

Розпад Візантійської імперії

Розділ І. Перші середньовічні держави

римським зразком латиняни не наважилися зробити, розуміючи, що це викличе опір візантійців. ► Яким був наслідок захоплення хрестоносцями Константинополя? 7. Відродження і загибель Візантії Латиняни не змогли підкорити всі візантійські провінції — візантійці чи нили відчайдушний опір. У непідкорених землях виникли три грецькі держа ви, що вважалися наступницями імперії — Нікейська імперія, Епірське цар ство і Трапезундська імперія. Ці держави розгорнули боротьбу за відновлення Візантії, але об’єднати свої сили не змогли, сперечаючись, хто буде новим ім ператором. Поступово провідна роль у боротьбі проти латинян перейшла до Нікейської імперії. Новим імператором було обрано представника знатного роду Феодора Ласкаріса, який почав боротьбу за відродження Візантії. Феодор створив міцну армію, із якою розбив турків-сельджуків, і морський флот, за допомогою якого почав повертати втрачені морські володіння імперії. Вирішальних успіхів у боротьбі за відновлення Ві зантії досяг нікейський імператор Іоанн III Ласкаріс (1222-1254 рр.). Через два роки після початку свого правління Іоанн III розбив війська хрестонос ців. Потім він поступово об’єднував під своєю владою більшість колишніх візантійських земель. За часів його правління імперія досягла розквіту, який нагадував її жителям давні часи. Розвивалися сільське господарство, ремесла. Для сприяння роз витку ремесел Іоанн заборонив своїм підданим носи ти одяг з іноземних тканин і наказав користуватися Іоанн III Ласкаріс лише тим, що зроблено візантійськими майстрами. Візантійську імперію було відновлено за нікейського імператора Михаїла VIII Палеолога (12591282 рр.), засновника останньої династії візантій ських імператорів. Латиняни на той час зазнали від візантійців ба гатьох відчутних ударів, але ще утримували Кон стантинополь. Щоб оволодіти містом, імператор Михаїл VIII наказав поставити у фортецях поряд із містом гарнізони, які постійно здійснювали вилазки проти латинян. Одного разу загін нікейського імпе ратора, що рухався повз Константинополь, вирішив у черговий раз налякати латинян. Сталося так, що всі сили хрестоносців були в морському поході про Михаїл VIII Палеолог

§ 3-4. Візантійська імперія

ти нікейців, і в місті залишався лише імператор із невеликим загоном. Нікейці легко оволоділи стінами, відкрили ворота міста і впустили інших. Так несподі вано візантійці захопили Константинополь. Коли хрестоносці повернулися, то спробували дістатися до міста, але зазнали поразки й були змушені на кораблях повертатися до Західної Європи. Так Латинська Романія припинила існування. 15 серпня 1261 р. Михайло VIII Палеолог став першим імператором віднов леної Візантійської імперії. Проте влада візантійських імператорів поширюва лася лише на частину Балканського півострова, невелику територію Малої Азії та кілька островів в Егейському морі. Відродженій імперії відразу почала загрожувати нова небезпека — турки-османи, із якими вона впоратися не змогла. 29 травня 1453 р. тисячолітня імперія впала. Деякі історики говорять про цю дату як про кінець епохи Середньовіччя. ► За правління якого імператора була відновлена Візантійська імперія? ► Коли загинула Візантійська імперія? А т им ч а со м в У країні... 1199 р . — утворення Галицько-Волинської держави. 1202-1264 р р . — життя Данила Галицького. 1 2 40 р . — взяття монголами Києва. 8. Побут візантійців Занепад культури, що відбувався на Заході після варварської навали, не торк нувся Візантійської імперії. Життя візан тійців в епоху Середньовіччя розвивало ся на кшталт життя давніх римлян. Будинки візантійців були обставлені, залежно від прибутків господаря, різно Візантійці манітними меблями. Прості візантійці сиділи на стільцях за столами, а відпочи вали у високих кріслах — римський звичай уживати їжу лежачи зник. Одяг хо вали у скрині. У будинках знаті меблі були прикрашені різьбленням, оздоблені коштовним камінням і слоновою кісткою. Ліжка й підлоги вкривалися килима ми і звіриними шкурами. У більшості будинків знаті були засклені вікна, вони опалювалися жаровнями з вугіллям й освітлювалися масляними світильниками. Бідняки тулилися в убогих комірках, де з меблів міг бути лише один напханий очеретом матрац. їли візантійці зазвичай двічі на день. У будинках знаті влаштовувалися вели кі бенкети, де гостей пригощали рідкісними стравами. Для більшості простих ві зантійців звичною їжею були варена риба, боби, хліб, сир, різноманітні овочі та фрукти. У пошані були виноградні та фруктові вина, якими втамовували спрагу, запивали їжу, лікувалися від недуг, настоявши їх на травах.

Розділ І. Перші середньовічні держави

чТ/.. ^хітон . Жіночии V Візантії

За одягом візантійця можна було визначити, до якої суспільної верстви він належить. Знать носи ла одяг, виготовлений із лляних, вовняних, шовко вих тканин, прикрашений орнаментом. На бенкети зверху одягали довгий плащ — хламиду. Звичним одягом простих візантійців був хітон — сорочка з грубої тканини, штани, чобітки і короткий плащ. Жінки візантійських багатіїв користувалися косметикою: фарбою для вій і повік, рум’янами, бі лилами. Заможні жінки й чоловіки носили багато ювелірних прикрас: каблучок, браслетів, застібок г г г ^ г

на плащах тощо. Античні римляни приділяли багато уваги громадським справам, а для се редньовічних візантійців центром їх нього життя стала сім’я. Важливе місце в побуті візантійців посідала християнська церква. Усі най важливіші події людського життя були пов’язані з церковними обрядами — хре щення, вінчання, похорон. У кожному будинку були ікони, зображення Христа, розіп’ятого на хресті. У містах було бага Візантійська сім’я обідає то храмів. Кілька разів на день візантій (мініатюра) ці молилися: ранкова й вечірня молитва були обов’язковими. Особливо поклонялися Богородиці, вважаючи її захисни цею грішників, ближчою до людей, ніж Христос. 9. Культура Візантії За багатовіковий період свого існування Візантія створила потужну і сво єрідну культуру, що ввібрала в себе давньоримські традиції. Своєю чергою, вона справила великий вплив на розвиток сусідніх народів, особливо півден них та східних слов’ян. Від початку й до кінця існування імперії візантійське суспільство дуже по важало й цінувало знання. Славнозвісний вислів «Ученому — світ, а невченому — тьма» належить візантійському мислителеві Іоанну Дамаскіну. Уміння читати й рахувати було вельми поширене серед більшості населення Візантії. Потяг до здобуття знань стимулювала постійна потреба держави в освічених людях, необхідних для поновлення державних урядовців. Освічена людина у Візантії мала можливість обійняти високу посаду, що відкривало шлях до вла ди й багатства.

§ 3-4. Візантійська імперія

Візантія набагато перевершувала країни Західної Єв ропи за кількістю освічених людей завдяки розвиненій мережі шкіл, що були як безкоштовними — церковні, мо настирські, міські, де могли навчатися діти бідняків, так і платними — приватні, для дітей візантійської знаті. Шко ла мала два ступені: початковий і середній. У початковій школі вивчали три головні цикли наук — «тривіум»: гра матику, діалектику та риторику Середній ступінь передба Візантійський чав «квадріум», до якого входили чотири головні предмети: годинник арифметика, геометрія, астрономія та музика. Окрім цих головних наук, у різ Імператор Константин Баних школах додатково вивчалися етика, грянородний (913-959) ви право, політика, філософські науки. У рішив зібрати всі знання, накопи першій половині IX ст. при імператор чені людством від початку свого ському дворі в Константинополі було існування. Сотні вчених за його відкрито вищу школу У ній викладали, наказом розпочали цю грандіозну працю. Вони написали близько 50 крім духовних, і світські науки (міфо своєрідних «енциклопедій» та ок логію, історію, літературу). У 1054 р. в ремих трактатів з астрономії, ме Константинополі відкрився навчальний дицини, історії, географії, вій заклад, який за своїм рівнем наближався ськового мистецтва, дипломатії та до університетів, що виникли набагато інших наук. Сам імператор також пізніше в країнах Західної Європи. написав кілька творів до цього зі Великі досягнення були зроблені ві брання наукових знань людства. зантійцями в розвитку наукових знань. До нашого часу збереглися праці Учений Лев Математик, один із осново імператора «Про феми», «Про ке положників алгебри (він перший почав рівництво імперією» і «Про цере використовувати літерні позначення), монії імператорського двору». винайшов у IX ст. світловий телеграф для передачі повідомлень на відстані. За допомогою цього винаходу в столиці дізнавалися про вторгнення арабів на східних кордонах імперії. Він також роз робив автоматичні пристрої, що приво дилися в дію водою. За їхньою допомогою трон імператора під час бенкетів раптово піднімався вгору Одночасно статуї левів, що оточували трон, починали ричати й бити хвостами, а металеві птахи — літаВнутрішній вигляд собору Св. Софії в Константинополі, (сучасний вигляд)

Розділ І. Перші середньовічні держави

ти й щебетати. Ця невелика «вистава» завжди справляла приголомшливе вра ження на іноземців. ► Які елементи архітектури, живопису ви користані в оздобленні храму?

Дари волхвів (візантійська фреска)

Візантія мала надзвичайно висо кий для свого часу рівень розвитку бу дівельної техніки. Ви вже знаєте про храм Святої Софії в Константинополі, побудований у VI ст. за наказом імпера тора Юстиніана І. Спорудити його було можливо за умови досконалого володін ня будівельною справою: умінням виго товляти міцну цеглу, якісний вапняний розчин, укладати цеглу, створювати мо нументальні бані та ін.

Стрітення (фреска)

12 апостолів (фреска)

Мозаїки в храмі Св. Софії Христос Пантократор і Божа Матір (Оранта)

§ 3-4. Візантійська імперія

Закріпимо знання 1.

За правління якого імператора Візантія досягла найбільшого тери торіального зростання?

Назвіть основних ворогів Візантійської імперії за час її існування.

Під час правління якого імператора вдалося зупинити наступ арабів?

У які століття відбулася слов’янізація балканських володінь імперії?

Коли у Візантійській імперії спалахнула боротьба між прихильниками і противниками шанування ікон?

Чому в боротьбі Візантії з сельджуками жодна сторона так і не досягла вирішальної перемоги?

Чому період правління династії Комнінів історики називали «останнім століттям слави» Візантії?

Коли Константинополь був захоплений хрестоносцями?

Яку державу називали Латинською Романією? Чи можна вважати Ла тинську Романію продовженням існування Візантійської імперії?

10. Я кими культурними здобутками візантійська культура збагатила сві тову? 11. Складіть хронологічний ланцюжок ключових подій історії Візантії за пе ріод її існування. 12. Визначте історичне значення існування Візантійської імперії. 13. У якому році Візантійська імперія припинила існування? Хто став її за войовником? 14. Чи було падіння Візантійської імперії закономірним явищем?

§ 5. Арабський халіфат 1. Аравійський півострів та його населення Більша частина величезного Аравій ського півострова, площа якого дорівнює чверті Європи, — це пустелі й степи. Ара вія поділяється на кілька різних за при родними умовами областей. На південно му заході півострова простягнувся Ємен із родючими землями, багатою тропіч ною рослинністю. Населення півострова здавна займалося рільництвом і садівни Аравійський півострів цтвом. Середина півострова — Неджд — величезне посушливе плоскогір’я, де можливе лише кочове скотарство. Річок тут немає, лише сухі русла, що інколи за повнюються дощовими потоками. Жит тєдайну воду людям дають виключно криниці. Довга смуга вздовж Червоного моря — Хіджаз — придатна хіба що для рільництва в окремих оазах. Безмежні простори, особливо на околицях плоско гір’я, залишаються незаселеними. Бедуїни Природні умови Аравійського півос трова спричинили те, що більшість ара бів були кочовиками — бедуїнами («мешканцями пустелі»), які розводили кіз, овець і верблюдів. Життя бедуїна неможливо уявити без верблюда. Ця твари на — постійний супутник і засіб існування кочових арабів. Бедуїни жили племенами, які поділялися на роди й сім’ї. У них існувала знать — шейхи і саїди, які мали великі отари, рабів та отримували більшу частку здобичі під час війн. Усі члени одного племені вважалися родичами. Більшість арабів поклонялися різним племінним богам: єдиної релігії в них не існувало. Найшанованішими були бог війни та родючості Астар, богиня місяця Сін, богиня-мати Лат. Уособленнями своїх богів араби вважали рукотворних кам’яних ідолів і природні кам’яні стовпи. Траплялися й нечисленні прихильники іудаїз му та християнства. Через Хіджаз, уздовж Червоного моря, пролягав старовинний торговельний шлях із Середземномор’я до Африки та Індії, на якому з’явилися великі торго

§ 5. Арабський халіфат

вельні центри, які згодом перетворилися на міста — Мекка, Ятриб та ін. Особливо велике значення мала Мекка, що виник ла в головному місці зупинки караванів. Її мешканці жили у великих мурованих будинках. Щовесни в Аравії на чотири мі сяці припинялися війни, розбійницькі на пади і встановлювався загальний мир. У цей час усі араби могли відвідати головне святилище Мекки — Каабу (у перекладі Кааба в Мецці з арабської — «Куб»), у стіну якого було вмуровано чорний метеорит. У цей же час у місті влаштовувалися різноманітні зма гання й великий ярмарок. Наприкінці VI ст. арабське суспільство охопила криза. Кількість населення півос трова збільшилася, бракувало землі. Тор гівля занепала через напади іранців, які прагнули, щоб торговельні шляхи прохо дили узбережжям Перської затоки і збага чували їхню країну. Погіршення умов Араби життя підштовхувало арабів до думки про необхідність об’єднання, щоб разом вести боротьбу за краще існування, але на заваді цьому стояли різні племінні вірування. ► Де розташована батьківщина арабів? ► Якими були природні умови цього регіону? Роз витку яких занять вони сприяли? 2. Виникнення ісламу та об’єднання арабів Об’єднанню арабів сприяла поява нової релігії — ісламу (у перекладі з арабської — «покірність»). Людей, які сповідують іслам, називають мусуль манами. Засновником цієї релігії став Мухаммед (570-632). Це ім’я означає «натхненний», «пророк». У Європі його називали Магометом.

Мусульманин — людина, яка сповідує іслам. л/г • Мухаммед стверджував, що основні положення

нової віри йому передав Аллах. Учні й послідовни-

Пророк Мухаммед , „ (європейська гравюра

XIXс т)

Розділ І. Перші середньовічні держави

Мешканець Мекки Мухам мед належав до бідної ро

дини. У шість років він залишив

ся

сиротою

став

пастухом.

Згодом Мухаммед улаштувався вести торговельні справи багатої вдови Хадіджи й почав мандрува ти з купецькими караванами. Не забаром він одружився зі своєю господинею і розбагатів. Через деякий час Мухаммед став каза ти, що чує голос бога, який нака зує йому залишити торгівлю і проповідувати нову релігію. М у хаммед стверджував, що він — знаряддя боже, наступник проро ків Авраама, Мойсея та Ісуса. Близько 630 р. він розпочав про повідувати іслам. Проте не всім жителям Мекки сподобалися за клики Мухаммеда віддавати своє майно бідним і звільняти рабів, тому він був змушений перебра тися до міста Ятриба — суперни ка Мекки. Ятриб, жителі якого в 622 р. прийняли Мухаммеда, по чали називати Мединою — мі стом пророка. Відтоді, із року Хіджри, як називають його му сульмани, ведеться відлік часу в мусульманських країнах. Учення Мухаммеда швидко поширювало ся, і 630 р. він переможцем повер нувся до Мекки. У 632 р. Мухам мед помер. Ного могила в Медині, як і Кааба, є найбільшою святи нею мусульман. За релігійною ле гендою, після смерті пророк разом зі своїм конем знісся на небо.

Фрагмент, аури Корану

ки записували його слова, а після смерті Мухаммеда всі ці записи було зібрано в одну книгу — Коран (у перекладі з араб ської — «читання»). Основною релігійною вимогою Мухам меда до арабів була відмова від поклонін ня різним племінним богам і визнання іс нування єдиного бога — Аллаха. «Немає бога, крім Аллаха, і Мухаммед — пророк його» — головна релігійна формула ісла му. Вплив на іслам іудейської та христи янської релігій виявляється у визнанні Мойсея та Ісуса пророками й попередни ками Мухаммеда. Священне місто іудеїв і християн — Єрусалим — визнавалося й мусульманами. Для того щоб бути мусульманином, по трібно було визнати та виконувати п’ять основних положень: 1. Вірити в існування єдиного бога — Аллаха. 2. П ’ять разів на день виконувати обов’язкову молитву. 3. Раз на рік дотримуватися обов’язко вого посту — рамазану — від світан ку до заходу сонця. 4. Витрачати п’яту частину прибутку на милостиню, щоб звільнитися від гріхів.

§ 5. Арабський халіфат

Хоча б раз за життя здійснити паломництво (відвідання святих місць) до Мекки й Медини. Мухаммед виклав і «заповіт священ ної війни». Він вирізнив іудеїв і христи ян як людей, котрі володіють писанням (Святим Письмом), із якими треба вести шляхетні суперечки, а язичників закли кав знищувати. На початку свого проповідництва Му хаммед засуджував багатіїв, але згодом відмовився від цього. У Корані зазначено, що нерівність серед людей установлена богом, і мусульманин не повинен заздри ти тому, хто багатший за нього. (§2 Мовою документа Хадиси (висловлювання й настанови) пророка Мухаммеда 1.

2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16.

Той, кого молитва не стримує від поганих справ, далеко відій шов від бога. Одяг мусульманок Задоволення від малого — неви черпне багатство. Рай — під стопами матерів. Сором — од віри. Сухість очей — ознака жорстокого серця. Найкращі з вас ті, хто закликає до блага. Велика це зрада, якщо ти нічого не сказав брату, і той (повіривши), підтвердив сказане тобою, а ти збрехав йому Аби стати брехуном, достатньо повторювати все те, що почув. Аби стати невігласом, достатньо казати все, що знаєш. Приязність до людей — половина розуму Добре спитати — половина знання. Шукай знання навіть у Китаї, прагнення до знань — обов’я зок кожно го мусульманина й мусульманки. Учитель і учень — друзі в добрій справі. Кожен, хто загинув, захищаючи своє майно, — святий мученик. Майно мусульманина — кров мусульманина. Бідність — поріг зневіри, а заздрість може змінити призначення людини.

• Яке ваше ставлення до настанов Мухаммеда його прихильникам? • Чи містять настанови пророка загальнолюдські ідеали, яких мають до тримуватися люди незалежно від їхніх релігійних переконань? Доведіть свою думку.

Розділ І. Перші середньовічні держави

Після вигнання з Мекки Мухаммед почав виступати за об’єднання всіх арабів у єдину громаду мусульман. Між Мединою і Меккою розгорнулася війна. Біль шість простих жителів підтримували пророка, тому знать була змушена підко ритися Мухаммеду і впустити його до міста. У 630 р., після повернення пророка до Мекки, більшість арабських племен визнали владу Мухаммеда і прийняли іслам. Так під прапором ісламу Мухаммед об’єднав арабські племена. На час смер Приїхавши до Мекки, М у ті Мухаммеда під його владою перебува хаммед попрямував до го ла більша частина племен, що населяли ловного святилища — Кааби. Аравію. Об’їхавши її на коні сім разів, він ► Хто вважається засновником ісламу і доторкнувся посохом до чорного чому? каменя і промовив: «Істина при ► Де розташована головна святиня ара йшла, хай зникне неправда!» Далі бів? Як вона називається? наказав знищити майже 300 різ ► У якому році відбулося об’єднання ара них племінних ідолів, що оточува бів під зверхністю Мухаммеда? ли Каабу. Мухаммед оголосив Ка ► Як називається священна книга мусуль абу головним святилищем усіх мусульман, заборонив відвідува ман? ти її невіруючим арабам, іудеям та християнам. Кожен мусульма нин, за словами Мухаммеда, по винен хоча б раз у житті побувати в Каабі. Головним святилищем її було визнано тому, що, за араб ськими переказами, Каабу побу дував «праотець євреїв» Авраам для свого сина Ізмаїла, якого ара би вважали своїм родоначальни ком. Авраам, як і мусульмани, ві рив у

єдиного

бога,

якому й

присвятив цей храм, а язичники, на думку Мухаммеда, згодом опо ганили святиню. Тепер Кааба розташована в цен трі мечеті аль-Харам — кубічної кам’яної споруди заввишки у п’я типоверховий будинок. У ній збе рігається «чорний камінь», пода рований Богом Адамові — першій людині на землі.

3. Завоювання арабів за часів перш их халіфів Після смерті пророка між його ста рими прихильниками і знаттю Медини почалися суперечки про спадкоємність. Адже річ була не тільки в тім, хто буде релігійним вождем, а й у тім, хто очолить створену ним державу. Урешті було ви рішено, що державою керуватимуть ха ліфи — «заступники пророка». Надалі кожен правитель арабів називався саме так. Перші чотири халіфи, які правили в 632-661 рр., були близькими друзями і родичами Мухаммеда. Халіфи закликали народ рушати в по хід за поширення ісламу, обіцяючи кож ному винагороду як за життя, так і по смерті. Світ ісламу перейшов у наступ: розпочалася доба арабських завоювань. Найзначніші загарбання було здійснено

§ 5. Арабський халіфат

за правління другого халіфа — Омара (634-644 рр.). Араби відвоювали у Візан тії Сирію, Палестину, Єгипет і Лівію, а в Ірану — значну частину його західних земель аж до Закавказзя. За переказом, після завоювання Єгипту халіф Омар наказав знищити славнозвісну Александрійську бібліотеку, сказавши: «Усе, що відповідає Корану в стародавніх книгах, Арабське військо в поході є в ньому, а те, що не відповідає, не по ► Завдяки чому арабське військо трібне мусульманам». досягало високої рухливості? Воєнним успіхам арабів сприяли пере ► Яке основне озброєння араб ваги у військовій тактиці. Вони створили ського воїна? першокласну легку кінноту, що стрімки ми атаками наводила жах на піхоту про тивника і не менш успішно атакувала важких кіннотників ворога. її поява ста ла можливою завдяки винайденню китайцями стремен. Саме спершись на них, арабські вершники розрубували шаблями ворогів майже навпіл. Значну роль відігравало й те, що завоювання арабів мали форму «священної війни в ім’я Аллаха». Кожен загиблий на цій війні, як казали халіфи, опинявся в раю й отри мував вічне блаженство. Воєнні успіхи надихали на нові походи. У завойованих країнах араби насамперед захоплювали майно багатіїв, тому більшість понево лених бачили в них визволителів. Араби давали релігійну свободу населенню за войованих країн, але водночас різними пільгами заохочували перехід місцевих жителів у мусульманську віру. Унаслідок завоювань виникла величезна держа ва — Арабський халіфат.

Халіфат,

Розділ І. Перші середньовічні держави

Мечеть халіфа Омара в Єрусалимі

Уже за перших халіфів в Арабському халіфаті розгорнулася боротьба за владу. Вона особливо посилилася за старого й безвольного третього халіфа — Османа (644-656 рр.) і четвертого халіфа — Алі (656-661 рр.). їх обох убили змовники. Після цього престол захопив намісник Сирії Муавія з роду Омейя. Він став за сновником нової династії Омейядів. Так розпочався новий період в історії Араб., ського халіфату.

► Які території були захоплені арабами за час правління перших халіфів? ► Яку назву мала держава арабів? ► Розкрийте зміст понять і термінів: бедуїн, емір, халіфат. 4. Омейяди та Аббасиди Муавія відмовився жити в Мецці чи Медині та залишився в Дамаску, що пе ретворився на столицю халіфату. Дамаський халіфат Омейядів проіснував близько 90 років (661-750 рр.). За цей час араби значно розширили свої воло діння. До кінця VII ст. арабські завойовники підкорили частину Вірменії, Пів денний Азербайджан, частину Північної Африки. До 711 р. вони захопили всі африканські володіння Візантії на захід від Єгипту (сучасні Лівія, Алжир, Туніс, Марокко) і дали їм арабську назву Магриб — «Захід». У 711 р. араби розпочали завоювання Іспанії, де жили вестготи. Полководець Джебель аль-Тарік із військом у 7 тис. кіннотників переправився через протоку Геркулесові стовпи, названу пізніше його ім’ям (Ґібралтар). Він розгромив ве стготів і дуже швидко підкорив майже всю Іспанію. Араби спробували підкорити і Франкське королівство, проте зазнали поразки під Пуатьє. На сході арабські полководці просунулися вглиб Середньої Азії, оволо діли Хівою, Бухарою, Самаркандом, завоювали Афганістан і північно-західну ча стину Індії до річки Інд. Араби тричі здійснювали походи на Константинополь, у 717-718 рр. уродовж року тримали його в облозі, однак підкорити так і не змогли. Унаслідок завоювань кордони халіфату Омейядів простяглися від Атлантич ного океану на Заході до Китаю та Індії на Сході. За своїми розмірами Араб ський халіфат перевищував Римську імперію за часів її розквіту чи державу Александра Македонського. У 750 р. Омейядів скинула іранська та іракська знать, невдоволена засиллям сирійсько-арабських можновладців. Халіфом став Абул-Аббас Кривавий, за наказом якого було знищено всіх Омейядів. Він заснував нову династію Аббасидів, що правила в 750-1055 рр. Столицю халіфату було перенесено до Багда

§ 5. Арабський халіфат

да в Іраку. Багдадський період історії халіфату називали «золотим віком Аббасидів», часом небаченої розкоші халіфів. Столиця Аббасидів вражала сучасників своїми розмірами, численними пала цами, парками халіфа та його наближених. На величезних ринках Багдада можна було зустріти купців із найвіддаленіших країн світу — візантійців, китайців, індійців, малайців. Тут продавали шов кові тканини з Китаю, екзотичні пахощі з Індії, хутра з далеких слов’янських країн. Купці й мореплавці розповідали про дивовижні далекі землі. Не дивно, що і ті часи, і сам багдадський халіф Гарун аль-Рашид стали прототипами героїв казок «Тисяча й одна ніч». ► Назвіть династії перших правителів арабської держави. 5. Суспільний лад халіфату За перших чотирьох халіфів держа вою керувала вища релігійна особа, яку обирали з друзів і родичів Мухаммеда. Після приходу до влади Омейядів поса да халіфа стала спадковою. Халіфат пе ретворився на теократичну монархію, що набула рис східної деспотії — форми державного устрою, за якої монарх має необмежену законодавчу і судову владу, ні перед ким не відповідає за свої вчинки, тримається на насильстві й терорі. Арабський халіфат був державою, створеною внаслідок завоювань різних народів. Утримувати їх у покорі мож на було лише силою. Для цього халіфи створили величезну постійну армію — до 160 000 вояків, а для власного захисту — палацову гвардію. Як і всі попередні імперії, створені в результаті завоювань, Арабський халі фат занепав і розпався. Причин розпаду Арабського халіфату було декілька. По-перше, халіфат силою об’єднав наро ди, які мали різну історію та культуру. Відтоді, як вони опинилися під владою арабів, їхня боротьба за незалежність не припинялася. По-друге, влада халіфів, котрі жили в розкоші, а управління дер

За арабськими законами вся земля належала халі фам, які лише тимчасово поступа лися її частинами своїм слугам. Після смерті вельможі все його майно переходило до скарбниці халіфа, і лише від бажання і при хильності халіфа залежало, чи от римає нащадок померлого якийсь спадок. Величезна кількість чиновників стежила за сплатою податків до скарбниці халіфа. Існували три основні види податків: харадж — земельний

податок;

джизія

—

подушне, що сплачували немусульмани; зякят — десятина, що надходила в розпорядження халіфа. Судочинство

здійснювалося

на

основі Корану і Сунни — книги доповнень до Корану. Проте не всі араби вважали Сунну священ ною книгою, рівною за значен ням Корану. За часів Омейядів мусульманський світ розколовся на сунітів, які визнавали Сунну і підтримували халіфа, та шиїтів, які не визнавали Сунни і не під тримували Омейядів.

Розділ І. Перші середньовічні держави

жавою доручали своїм наближеним, дедалі більше слабшала. Еміри (намісники халіфів), які управляли на місцях, намагалися зробити свої володіння і владу спадковими, щоб бути незалежними від халіфа. Усе це призвело до того, що від кінця VIII ст. до початку XI ст. халіфи втра тили більшість своїх володінь. У 1055 р. Багдад завоювали турки-сельджуки, і халіфат припинив своє існування. ► Скільки років проіснував Арабський халіфат? 6. Культура халіфату Доба Арабського халіфату збагатила світ визначними культурними досягнен нями. Хоча ми й називаємо цю культу ру арабською, це не зовсім правильно, оскільки вона увібрала в себе культу ри народів, підкорених арабами. Араби проявили рідкісну здатність засвоювати знання і традиції підкорених народів. Арабський ринок Більше того, вони змогли поєднати куль турні досягнення різних країн в одне ціле на основі ісламу та арабської мови. Араб ська мова стала офіційною: нею скла далися документи, велися переговори і правили молитви. Крім того, вона стала мовою науки і культури всього мусуль манського Сходу. Найвагоміший внесок зробили араби в розвиток природничих, точних наук, філо Арабська зброя софії та медицини. Вони вивчали й пере кладали арабською мовою праці Арістоте.■ •,———т —гт;—— —=—г І,Лій;' • т чі ля, Гіпократа, Евкліда, Птолемея. У Багдаді, Кордові, Каїрі існували вищі школи, у яких поряд із Кораном вивчалися світські науки. Ці вищі школи стали зразка ми для майбутніх західноєвропейських університетів. У Каїрі, Кордові та інших містах існували величезні бі бліотеки, де було зібрано сотні тисяч книг. Швидкому поширенню книг сприяло те, що у VIII ст. араби запо зичили з Китаю мистецтво виготовлення паперу. У Баґдаді, Дамаску, Самарканді діяли великі обсерваторії. Арабські астрономи відкрили багато зірок і склали карАрабський філософ

ти зоряного неба, визначили окружність Землі.

§ 5. Арабський халіфат

Арабські математики створили алге бру; саме вони стали широко використо вувати цифри, що були винайдені в Індії, але відомі нам як арабські. Араби першими стали робити вівісек цію — розтини живих тварин із метою дослідження функцій частин організ му і причин захворювань. У галузі ме дицини особливо уславився Ібн Сіна (980-1037 р р . ) , відомий у Європі під ім’ям Авіценна. У своїй головній праці «Канон медичної науки» він використав досвід Співак і музикант Зірйяб (мініатюра) античних, індійських і середньоазійських лікарів. Ця праця багато століть була на стільною книгою лікарів Сходу і Заходу. Арабські мандрівники (Ібн Фадлан, Аль-Масуді, Ібн Русте та інші) першими відвідали країни, що не були навіть відо мі у Європі. Залишили вони й унікальні описи життя східних слов’ян у ІХ -Х сто літтях. У IX ст. жив співак і музикант Зірйяб. Він співав і музикував у багдадському па лаці знаменитого халіфа Харуна ар-РаМандрівник Ібн Фадлан (мініатюра) шида. Пізніше музикант переселився до Іспанії. Арабським мандрівникам (Ібн Фадлан, Аль-Масуді, Ібн Русте та ін. ) був відо мий значно більший світ, ніж європейцям. Для морських мандрівок араби ство рили зручний і надійний корабель — дау, точні карти і навігаційні прилади. Нарешті, для всіх часів і народів неперевершеною пам’яткою арабської літе ратури залишається збірка казок «Тисяча й одна ніч», що ввібрала в себе казки різних народів арабо-мусульманського світу. Швидко розвивалися різноманітні жанри поезії. Одним із найвідоміших по етів був Фірдоусі. Він створив величезний епос «Шахнаме» («Книга царів»), у якому описано діяння персидських шахів. Розквіт Арабського халіфату відзначився значним будівництвом. Зводилися величні мечеті, палаци халіфів, мавзолеї-гробниці, фортеці. Араби вміли організувати свій побут. Поєднавши традиції античності, Ві зантії, Персії, вони створили витончену східну розкіш — найтонші тканини, кераміку, скло, прикраси, зброю. Великих успіхів арабська культура досягла

Розділ І. Перші середньовічні держави

в прикрашанні палаців і вирощуванні садів. Уміли араби організувати й дозвіл ля: полювання й застілля, шахи й нарди, музика й танці. Арабам належить винахід такого популярного тепер музичного ін струмента, як гітара. Велику популярність в арабів мали лазні, що були не тільки місцем, де мили ся, а й своєрідними клубами, де зустріча лися друзі. За столом араби запровадили переміну страв, миття рук, користування зубочистками. Арабська культура мала значний вплив на Західну Європу. Захоплена араба ми Іспанія стала джерелом, звідки у європейські країни поширювалися наукові знання. Європейці-християни приїздили вчитися до Кордови, яку вони назива ли «світлою красою світу, юним дивним містом, сяючим у блиску своїх багатств». Звідси вони привозили до Європи перекладені арабською мовою праці вчених давнини. У європейських монастирях існували центри перекладу праць з араб ської мови латиною. Так, завдяки арабам, середньовічна Європа дізнавалася про наукові досягнення різних часів і народів. ► Складіть перелік досягнень арабської культури. ( В

Головною спорудою мусульманського Сходу була мечеть. Зовні мечеті ча"

сто нагадували фортеці, обнесені глухими стінами з мінімумом прикрас. До

стін мечетей приєднувалися високі мінарети, із яких п’ять разів на день віруючих закликали до молитви. Проте зовсім інша картина відкривалася віруючим, які ввійшли до мечеті. Спочатку вони потрапляли до прямокутного двору, обгородже ного арочними галереями. У центрі двору часто був розміщений фонтан для обми вання. Із двором поєднувався зал для молитов. Стеля залу трималася на рядах колон. У найвідомішій Кордовській мечеті (УІІІ-Х ст.) нараховується близько ти сячі мармурових колон. Вона освічувалася 250 люстрами із 7 тис. лампами. Най красивішою вважається Каїрська мечеть (XIV ст.). Святим місцем у мечеті є міхраб — ніша в стіні, повернута в бік Мекки, яка прикрашена різьбленням і мозаїкою. Ті, що моляться, завжди повернуті до міхраба. У мечетях немає ані ікон, ані фресок. Іслам забороняє зображати Бога і поклонятися будь-яким зображен ням. Проте інтер’єр мечеті прикрашений численними арабесками — переплетени ми між собою лініями, геометричними фігурами і квітами. Арабески виконані мо заїкою, різьбленням, інкрустацією. Поряд з орнаментом на стінах мечетей багато написів (вислови з Корану), які самі нагадують орнамент (в’язь). Це мистецтво каліграфії, яким араби володіли віртуозно.

§ 5. Арабський халіфат

Закріпимо знання 1.

Визначте причини появи ісламу. Чого навчає мусульманська релігія? Які основні положення ісламу?

Чому саме Аравія стала колискою нової світової релігії? Чому іслам досить швидко поширився серед арабських племен?

Куди були спрямовані воєнні походи арабів? Які території їм удалося завоювати? Поясніть, чому арабські завоювання були здійснені віднос но швидко і з невеликими силами.

За якого халіфа були здійснені найбільші завоювання арабів?

Які битви поклали край просуванню арабів у Європу?

Що зумовило розпад і занепад Арабського халіфату? Коли припинив своє існування Арабський халіфат?

Завдяки чому арабська культура досягла здобутків? Які її витоки?

Чим суспільний лад халіфату відрізнявся від ладу Франкського коро лівства за часів Хлодвіга?

П РАКТИ ЧН Е ЗА Н Я ТТЯ В плив п ер ш и х сер ед н ьо в іч н и х ім п ер ій н а єв р оп ей ськ у іст ор ію Мета. Визначити вплив перших середньовічних імперій на європейську історію. Хід роботи 1. Розгляньте карту і визначте. A) Які регіони світу охопили своїм впливом три найбільші держави Раннього Середньовіччя (Візантій ська імперія, імперія Карла Велико го, Арабський халіфат)? Б) Які регіони були перетином їхніх ін тересів (впливу)? B) Яка з імперій проіснувала найдов ше? 2. Дайте відповіді на запитання. А) Чи можна вважати конфлікт між імперіями релігійним? Свою думку об ґрунтуйте. Б) Які архітектурні пам’ятки можна вважати символом: Візантійської імперії, імперії Карла Великого, Арабського халіфату? 3. Обговоріть у групах. Як вплинули три великі держави раннього Середньовіччя на подальший роз виток...? А) релігії Б) державотворення В) соціальних відносин 4. Зробіть висновок відповідно до мети роботи.

Розділ І. Перші середньовічні держави

Узагальнення за темою В

Запитання та завдання на узагальнення за темою «Народження середньовічного світу. Особливості його розвитку» 1.

Чому лімес не став серйозною перешкодою для проникнення варварів у межі Римської імперії?

Чому палацовий переворот 476 р. вважається кінцем Західної Рим ської імперії?

Поясніть, чому в Італії остготи і римляни не об’єдналися в один народ, а франки і ґалло-римське населення досить швидко об’єдналися між собою.

4. Хлодвіг тривалий час відмовлявся прийняти християнство, незважаю чи на всі вмовляння дружини-християнки. Як ви вважаєте, які аргумен ти «за» й «проти» щодо прийняття християнства були в Хлодвіга? 5.

Складіть хронологічну таблицю основних подій з історії Франкського королівства та імперії Карла Великого.

Поясніть значення понять і термінів: «Велике переселення народів», «міграція», «варварські королівства», «халіфат, «арабський світ», «іс лам», «Коран», «василевс», «імперія, «арабески», «іконоборство».

Складіть історичний портрет одного з визначних історичних діячів: Хлодвіга, Карла Великого, Мухаммеда, Юстиніана І, Василія II Болгаробійця.

Чи був Верденський поділ імперії Карла Великого закономірним яви щем?

Завдяки чому франки та візантійці зупинили арабські завоювання?

10. Незабаром після смерті Юстиніана І Візантія втратила більшість із того, що було ним завойовано. Поміркуйте, що завадило візантійцям відно вити Римську імперію в колишніх її межах? 11. Розшифруйте образний вислів сучасного англійського історика Н. Дейвіса: «Візантійська імперія, відновлена після вигнання латинських імпе раторів, скидалася на тінь власної тіні». 12. На прикладі життя Мухаммеда поясніть суть вислову «немає пророка у своїй вітчизні». 13. Чим можна пояснити швидке поширення ісламу серед арабів та підко рених ними народів? 14. Порівняйте арабські завоювання з навалою варварів на Римську імпе рію. Чого в них більше: подібного чи відмінного? 15. Чи правильно називати мусульманську культуру арабською? Свою думку обґрунтуйте.

Узагальнення за темою

16. Чому каліграфія стала одним із головних мистецтв мусульман? 17. Чому долі Західної Європи й Візантії були протилежно різними: перша тільки набирала сили, друга — хилилася до занепаду? 18. Виконайте завдання за історичною картою: • Покажіть варварські королівства, що утворилися на теренах За хідної Римської імперії; території, що захопили франки після їх переселення за межі Рейну. • Визначте, на території яких сучасних країн розташовувалася ім перія Карла Великого. • Укажіть межі поділу імперії Карла Великого. • Окресліть межі арабських завоювань. • Обведіть кордони Візантійської імперії у час її найбільшого роз ширення. • Які народи претендували на спадщину Візантії?

Завдання для тематичного оцінювання 1.

У якому місті в 843 р. був підписаний договір про розподіл Франкської держави між онуками Карла Великого? А Аахен

Ц Б Париж

Ц В Верде н

Д Г Равенна

Які племена створили наймогутнішу варварську державу у Західній Єв ропі, що згодом трансформувалася на імперію? □

О С ТГО ТИ

□

Б вандали

В бургунди

|] А навала кочових орд гунів б поділ Римської імперії на Західну і Східну В утвердження християнства в Римській імперії □ г захоплення готами Риму Який король навернув франків до християнства? |] А Хільперик В Піпін Короткий

Г франки

Яка подія дала поштовх Великому переселенню народів у IV—VI ст.? □

Б Хлодвіг Ц Г Карл Великий

На фото зображено кінну статую засновника... . |] |] |] |]

А Б В Г

Арабського халіфату Франкської імперії Священної Римської імперії Візантійської імперії

Розділ І. Перші середньовічні держави

Який народ чинив найдовший опір Карлу Великому під час його заво йовницьких походів?

□ 7.

А сакси

□ Б авари

□ в готи

У період правління якого імператора Візантія досягла максимального територіального розширення? |] А Юстиніана І В Олексія І Комніна

Б Контантина Багрянородного Г Константина XI

Біля якого міста турки-сельджуки у 1071 р. розбили візантійські війська, що дозволило їм утворити свою державу — іонійський султанат? |] А Б |] В Г

□ г лангобарди

Анкара Манцикерт Антіохія Едеса

Зображений храм був окрасою сто лиці... ]] |] |] |]

А Б В Г

Візантійської імперії Арабського халіфату Франкської імперії Священної Римської імперії

10. Від якого року мусульмани ведуть своє літочислення? □

А 622 р. Ц Б 632 р.

□ □

В 661 р. Г 732 р.

11. На якій карті зображено Східну Римську імперію?

□ а 12.

П б

П в

П г

Одним із наслідків арабських завоювань стало поширення... . □ □

□ □

А християнства Б ісламу в буддизму г поганства

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ З А Х ІД Н О Ї ЄВРОПИ

§ 6 . Людина в Середньовіччі 1. Вплив природних умов і клі мату на населення Людина в добу Середньовіччя надзви чайно залежала від природи, адже саме природа давала людині продукти харчу вання, воду, матеріал для виготовлення знарядь праці. Саме від сприятливої погоди залежав щедрий урожай. Дощі з градом, посухи чи повені, буревії чи заморозки були про вісниками голоду. Тому людина відчува Олень (середньовічна гравюра) ла свою слабкість перед природою. Клі мат надзвичайно сильно впливав на спосіб життя середньовічної людини. Все, У середні віки клімат у Єв що вона споживала в їжу, одягалася, з ропі часто змінювався: то чого будувала своє житло, залежало від холоднішало, то теплішало. Похо погодно-кліматичних умов. Це, своєю лодання і більш посушливий клі чергою, мало вплив на розвиток культу мат у IV ст. стали причиною Ве ри і характеру того чи іншого народу. На ликого переселення народів. приклад, північні народи, котрі прожива Згодом спостерігалося значне по тепління. Вважається, що в XI ст. ють у холодному поясі, більш стримані та клімат континенту нагадував су працьовиті, а люди на півдні більш тем часний. пераментні. У ХІІІ-ХІУ ст. відбулося різке Важливу суспільну роль відігравав похолодання, яке тривало аж до тоді ландшафт. Так, рівнинні землі спри XVII ст. яли появі сіл, а порізаний рельєф змушу вав до хуторського розселення, дроблен ня ріллі. Людина Середньовіччя надзвичайно сильно залежала від навколишнього се редовища, але все ж таки вже добре вміла пристосовувати його до своїх потреб. Поселення будувалися біля рік, тобто біля джерела води, городища і міста — на пагорбах для захисту від ворожих вторгнень. 2. Значення лісу для середньовічної людини У ранньому Середньовіччі (У-Х ст.), коли клімат порівняно з античними ча сами став більш вологим і теплим, більша частина Європи була вкрита лісами. Ліс у ті часи — основне джерело життя і доходів. Там пасли худобу, відгодову вали жолудями свиней. Завдяки цьому селянин отримував на зиму гарантова-

§ 6. Людина в Середньовіччі

ний запас м’ясної їжі. У лісі заготовляли ся дрова для опалення й виготовлялося деревне вугілля — важливий компонент для виробництва залізних знарядь праці та зброї. Ліс давав і будівельні матеріали. У лісі збирали всілякі смолисті ре човини для виготовлення смолоскипів. Тут також заготовляли кору дуба, без якої неможливо було б вичиняти шкури тварин. Попіл спалених кущів підліску використовували для відбілювання або фарбування тканин. Крім того, у лісі й на галявинах збирали лікарські рослини — єдині лікарські засоби тих часів. Ліс був також місцем полювання. Загалом ліс давав можливість простій лю дині вижити навіть у голодні роки, які траплялися досить часто. Ще в XII - першій половині XIII ст. до 2/3 площі Західної Європи вкривали ліси. Існували десятки великих лісових масивів, кожен з яких займав сотні тисяч гектарів. Впродовж усього середньовіччя європейці володіли великими запаса ми некультивованих земель, незаселених територій. (§2 Мовою документа Капітулярій Віліса (початок IX ст.) Хай гарно слідкують за нашими лісами і гаями; і там, де є місце для розчистки, хай наші економи це зроблять, і хай еони дивляться за тим, щоб поля не захоплювали ліси; і повинні бути такі ліси, де не можна багато ру бати дерев або завдавати їм іншої шкоди, і хай вони слідкують за дичиною в лісі; і хай також візьмуться за яструби і шуліки для нашого полювання; і хай збирають оплату, яка нам належить за це. і хай економи, якщо вони пасуть свиней у лісі, хай управителі чи їхні люди, хай вони перші заплатять деся тину так, щоб дати приклад іншим, щоб потім й інші також заплатили. • Які настанови дає сеньйор своїм управителям? • Як сеньйор ставився до лісу? • Чим можна пояснити таке його ставлення? У той же час ліс становив вигадану чи справжню небезпеку. Він був горизон том для середньовічної людини, кордоном між володіннями сеньйорів. Із лісу з’являлися голодні вовки, розбійники і завойовники. Не дивно, що в казках і легендах тих часів ліс і його мешканці були обов’язковими персонажами. Серед цього лісового моря були розкидані невеликі поселення, до яких приля гали клаптики землі. На них вирощували городину, бобові та зернові культури. ► Що ліс давав середньовічній людині?

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

3. Населення. М іграції. Лиха середньовічної людини Європу за середніх віків населяли ро манізовані народи колишньої Римської імперії: греки, кельти, германці, слов’я ни, фракійці, балти, угро-фіни. Учені вважають, що після розпаду Римської ім перії кількість населення у Європі значно скоротилася. Хворі на чуму

О Епідемія — хвороба, яка за короткий проміжок часу охоплює великі маси людей або поширюється на великі те риторії.

Найбільшими лихами середніх віків були голод, хвороби (епідемії) та вій ни. Постійна загроза голоду — характерна риса середньовічного суспільства. Недостатній рівень розвитку техніки призводив до низьких урожаїв. Становище залежних селян — більшості виробників сільськогосподарської продукції — не спонукало їх до збільшення врожаїв. Середньовічна Європа постійно перебувала на межі голоду. Ті, хто не гинув від голоду, страждали від хвороб. Погане харчування, неякіс ні продукти, відсутність уявлень про гігієну, брак елементарної медичної допо моги робили середньовічну людину вкрай уразливою до різних захворювань — -------------------П----------- і ------ \

Ч У М А В ЄВРОПІ (1343-1353 рр.)

в \\

ц< — 1-л

и ПОШИРЕННЯ ЕПІДЕМІЇ ЧУМИ

Новгород

1343 р. Москва

1347 р. 1348 р., червень 1348 р., грудень 1349 р.

1350 р.

1351 р.

1353 р. Території, ЯКІ не постраждали від чуми

§ 6. Людина в Середньовіччі

туберкульозу, прокази, холери, дизентерії, тифу. Але найстрашнішою недугою вважалася чума. Найбільша її епідемія вразила Європу в 1343-1353 рр. Безпорадні та зневірені люди вбачали в них Божу кару і зверталися по допо могу до святих. Вважалося, що паломництво і дотик до їхніх мощей виліковує хвороби. Не менш катастрофічні наслідки мали війни. Бойові дії зменшували або пов ністю знищували мізерні запаси продовольства, доводили до жебрацтва людей, послаблюючи їхню здатність протистояти хворобам й епідеміям. Усі лиха середньовічної людини призводили до того, що середня тривалість життя становила 22-32 роки. Лісове середовище, у якому жила людина Середньовіччя, зумовлювало її об межений кругозір. Але це не є свідченням того, що люди в Середні віки були домувальниками, прив’язаними до своєї ділянки землі. Середньовічне суспільство весь час перебувало в русі. Відбувався постійний процес міграції. Що штовхало цих людей у довгий і небезпечний шлях? Причин було багато.

Міграція — процес переселення, переміщення населення, зумовлений природніми лихами, пошуками роботи або кращих умов існування.

Середньовічне суспільство було досить бідним. Як правило, усе майно зви чайної людини можна було вмістити в невелику торбинку, і тому в пошуках кращої долі людина готова була йти світ за очі. До того ж, уся земля належала сеньйорам, а селянин лише працював на ній. Інша верства населення — рицарі, щоб отримати землю, також готові були йти в будь-який похід й оселятися там, де його отримали. У далеку дорогу людей штовхало християнство — вони йшли до місць паломництва, щоб спокутувати свої гріхи. До того ж люди тікали від епідемій хвороб, голоду, війн й інших негараздів. Лише з початком XIV ст. європейці стають домувальниками. ► Які лиха загрожували середньовічній людині? 4. Внутріш ня колонізація Наприкінці XI ст. населення середньовічної Європи почало відчувати, що йому тісно на своєму континенті. Шляхами блукали рицарі, розмірковуючи, де знайти собі володіння, у якій війні взяти участь і завоювати землі. Селянам також почало бракувати землі, щоб прогодуватися й віддати належну частину своєму феодалові. Усе це змушувало європейців розпочати освоєння нових зе мель — колонізацію. Часом активної європейської колонізації став весь період ХІ-ХІІІ століття. Відбувалась як зовнішня (про яку буде розказано згодом) так і внутрішня колонізація.

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

Зовнішня колонізація була спрямована на захоплення нових земель силою зброї за межами поширення західнохристиянської цивілізації (Хрестові походи в Палестину, Прибалтику, Реконкіста на Піренейському півострові). Внутрішня колонізація — освоєння селянами вільних земель у Європі.

На той час вільних територій у Європі не бракувало. Потрібно було лише ба гато працювати для того, щоб вони дали врожаї та годували людей. Нові землі селяни освоювали з великими труднощами. Вони вирубували ліси, осушували болота й перетворювали їх на родючі поля. Цей процес був дуже важким, вис нажливим і тривалим. Сеньйори підтримували зусилля селян, адже розуміли: освоєння нових зе мель дасть більше продуктів харчування; можливо, навіть виникнуть нові села, жителі яких сплачуватимуть їм податки, і вони ще більше збагатіють. Тому фе одали заохочували селян до обробітку цілинних (вільних, незайманих) земель, звільняючи їх на певний час від сплати податків. У більшості районів Європи почали використовувати трипілля. Свою землю селянин ділив на три частини. Перша частина з осені засівалася озимими куль турами. Д руга— навесні яровими. Третя — відпочивала, тобто була під паром. Наступного року перше поле залишали під пар, друге засівали озимими, а тре тє — яровими культурами. Крім того, здійснювали сівозміну. На одному й тому ж полі не сіяли декілька років поспіль одну й ту саму культуру. Почали вико ристовувати органічні добрива. Ці зміни в техніці й технології дали можливість дещо збільшити врожайність. Д вопільна (1) і т рипільна (2) сист еми землеробст ва. Важ кий колісний плуг (3)

► У чому перевага трипільної системи землеробства? ► Як використання важкого колісного плуга сприяло внутрішній колоніза ції?

§ 6. Людина в Середньовіччі

Внутрішня колонізація мала значні позитивні наслідки. Так, населення Єв ропи подвоїлося. Вдалося позбутися постійної примари голоду. Змінився раці он харчування: зернові та городні культури поступово витіснили дари лісів. За кілька століть наполегливої людської праці замість «Європи лісів» поступово виникла «Європа полів». Але цей процес не міг бути безкінечним. На початку XIV ст. розвиток Європи вповільнився, а з 1316 р., коли стався великий голод, узагалі припинився. Еко номіка Європи вступила в смугу глибокої кризи, яку вона змогла подолати лише через сто років. ► Що таке внутрішня колонізація? ► Поясніть, чим вона була викликана. В

Закріпимо знання 1.

Чи справедливо називати тодішню Європу «країною лісів»?

Яку роль відігравав ліс у житті людей раннього Середньовіччя?

Якою була динаміка зростання населення Європи в середні віки? Чим вона була зумовлена?

Чому в ранньому Середньовіччі європейці не бажали залишатися на одному місці?

Яка хвороба в середні віки вважалася найстрашнішою?

Заповніть таблицю «Внутрішня колонізація у Європі». Чинники

Позитивно впливали

Негативно впливали

Результати Позитивні

Негативні

§ 7. Середньовічне європейське суспільство 1. Феодалізм Наприкінці VII - на початку VIII ст. завершилося об’єднання багатих і знатних людей варварського і римського суспільств. Вони перетворилися на могутній про шарок землевласників, серед яких було і чимало представників верхівки церкви. Саме ці великі землевласники і стали основою для формування панівного прошар ку суспільства, на який спиралася королівська влада варварських королівств. Найбільш яскраво це проявилося на землях колишньої імперії Карла Вели кого — Західному Франкському королівстві (майбутній Франції, як її почали називати з Х -ХІ ст.). Столицею нової держави стало місто Париж, розташоване на річці Сена. Вла да останніх Каролінгів утрималася тут найдовше, до кінця X ст. Однак, вона поступово слабшала, і королі втрачали контроль над своїми володіннями. При скорила цей процес зовнішня небезпека. Із кінця VIII ст. країни Європи стали зазнавати нападів норманів (вікінгів), які на кораблях перетинали море і грабува ли узбережні країни, наганяючи жах на місцевих жителів. До цього додалися спу стошливі набіги арабів й угрів (мадярів), які тут поселилися наприкінці IX ст. Представники місцевої влади зобов’я зували великих землевласників у разі небезпеки з’являтися зі своїми загонами для відбиття нападу. Водночас дрібні зем левласники самі стали шукати порятунку від набігів і переходити під захист силь них покровителів. Таких людей називали Феодальна драбина (схема) васалами. За надання захисту вони складали клятву вірності своєму покровителю — сень йору (від латин, senior — стар ший) і зобов’язувалися служити йому, прибуваючи озброєними в будь-який час. Щоб мати у своєму розпоря дженні загін важкоозброєних вершників (рицарів), великий Присяга васала (середньовічна гравюра) землевласник міг частину своєї

§ 7. Середньовічне європейське суспільство

землі роздати воїнам за службу, які своєю чергою, якщо дозволяв розмір воло діння, могли передати його за службу своїм васалам. Таким чином складалися взаємини між сеньйорами і васалами. Ці стосунки нагадували драбину або піра міду. На вершині цієї драбини був король, який уважався васалом Бога. Деякі королі були васалами Папи Римського. Історики називають такий порядок «фе одальною драбиною», або «феодальною ієрархією».

О О О

Сеньйор — старший землевласник, феодал; господар стосовно своїх ва салів. Васал — особа, яка отримала від сеньйора у володіння феод за несення служби. Васалітет — система взаємин між феодалами; особиста залежність од них феодалів від інших.

Коли напади норманів почастішали, Карл II Лисий у 847 р. зобов’язав «кожну вільну людину обрати собі сеньйора». Права сеньйора над своїми васалами при рівнювалися до влади короля над своїми підданими. А ще через ЗО років було ви знано спадковість бенефіціїв і графських титулів. Тепер бенефіції перетворилися на спадкові володіння — феоди. Слово «феод», від якого походять слова «фе одал», «феодалізм», означає «земельне володіння», надане (подароване) госпо дарем — сеньйором своєму васалові (під владній людині), який за це мав служити господареві. Володіння феодом, подібно до бенефіція, вимагало служби, переваж но військової. Володарів феодів поча Трапеза сеньйора з васалами ли називати феодалами. Кожен феодал мав велику владу, а ос У середні віки слова «фео танні Каролінги були безсилими: вони не дал» і «феодальне суспіль мали ані авторитету серед феодалів, ані ство» не використовувалися. їх війська для боротьби проти зовнішніх стали вживати значно пізніше, у ворогів. Почали утворюватися графства, ХУІІ-ХУІІІ ст. Спочатку вони що нагадували маленькі королівства. На мали лайливе значення та позна став час феодальної роздробленості. чали відсталий суспільний лад і Король уже був лише «першим серед рів тих людей, що його захищали. В них». Поступово такий лад поширився на історичній науці ці слова стали всі країни Західної, Центральної і части використовуватися ще пізніше, ни Східної Європи. але набули широкого вжитку.

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

О О О

Феод — спадкове земельне володіння, яке сеньйор дарував васалові як плату за службу. Феодал — господар феоду. Феодалізм — соціально-економічний і політичний лад, що утвердився за часів панування феодальних відносин. Феодальна роздробленість — розпад держави на незалежні князівства. 2. Три стани середньовічного суспільства Впродовж Х-ХІІІ ст. у Західній Європі остаточно сформувалися основні стани середньовічного суспіль ства. Кожна з цих соціальних груп мала свої права, обов’язки, погляди, спосіб життя. 0

Три стани середньовіч ного суспільства (середньовічна гравюра)

Стани суспільства — це великі групи людей, які різняться правами, привілеями, родом заняття і становищем у суспільстві.

Найбільшого поширення набула теорія про по діл суспільства на три стани: «тих, хто молить ся» (священики і монахи), «тих, хто воює» (рицарі) 1 «тих, хто працює» (селяни, ремісники та ін. ). Соці альний статус успадковувався від батька до сина. На думку середньовічних мудреців, кожен стан мав свої важливі обов’язки і був необхідним для інших. Вони не могли існувати один без одного. Так, духовен ство піклувалося про душі, рицарі захищали країну, а селяни всіх годували.

(§2 Мовою документа Єпископ Адальберон Панський про три стани (XI ст.) Перший стан — воїни, захисники церкви і народу, усіх без винятку, як сильних, так і слабких... Другий стан — селяни; ці нещасні люди мають щось лише ціною важкої праці. Усім — грошима, одягом, харчами — забез печують вони весь світ. Жодна вільна людина не змогла б прожити без се лян.. . Селянин годує господаря, який стверджує, що це він годує селянина... Так, дім Божий (суспільство) поділяється на три частини: одні моляться, інші воюють, ще якісь працюють. Три... частини не потерпають від своєї відокремленості: послуги, надані однією з них, створюють умови для праці двох інших; відповідно кожна частина піклується про ціле. Так, цей тро їстий союз залишається єдиним, завдяки чому панує закон, а люди насоло джуються миром. • Чим єпископ Адальберт пояснював такий поділ суспільства? • Що було покладено в основу цього поділу?

§ 7. Середньовічне європейське суспільство

• Що, на думку єпископа, забезпечувало єдність суспільства? • Чим така структура суспільства відрізняється від римської чи герман ської? Запропонована середньовічними мудрецями система поділу суспільства і взаємин між різними станами не витримала випробування часом. Насправді кожна з трьох верств суспільства поділялася на більш дрібні групи, які також мали свої права, привілеї та обов’язки. Із появою міст та збільшенням їхньої ролі в житті середньовічної Європи система взаємин між соціальними групами ще більше ускладнилася. Великий вплив на поділ суспільства на соціальні верстви стали справляти земельні володіння і гроші. Усі, хто мав багатства і статус у суспільстві, стали належати до аристократії. Так з’являється сільська і міська аристократія. Кожен, хто вважав себе аристократом, прагнув ще й дове сти давність свого роду, його могутність.

О Аристократія — назва привілейованої частини суспільства, яка має ба гатства і статус. Основні стани середньовічного суспільства Перший стан

Другий стан

«Ті, що моляться» Глави церков — Папа Римський, патріарх Архієпископ, єпископ, вікарії, митрополит, абат, ігумен, кардинал «Біле духовенство» (приходські священики) «Чорне духовенство» (ченці)

«Ті, що воюють» Глави держав (імпе ратор, король, великий князь) Знать, земельна арис тократія (герцоги, графи, віконти, барони) Дворяни (рицарі)

Третій стан Нотари — чиновники і юристи Купці (господарі лавок, мандруючі торговці, власники торговельних суден) Ремісники Селяни (залежні (серви), особисто вільні (віллани)

3. Духовенство На першому місці серед трьох станів суспільства стояли монахи і священики, їхнім головним завданням було піклуватися про спасіння християнських душ. Це заняття в уяві людей того часу було важливішим за будь-які земні справи. Середньовічне суспільство протягом століть залишалося бідним, люди часто голодували. І все ж, не рахуючись із витратами, силою і часом, європейці будува ли величезні собори і численні церкви, віддавали духовенству десятину — де

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

сяту частину врожаю та інших прибутків. Бажаючи врятувати свої душі, багаті та бідні дарували церкві своє майно і земельні володіння. Навіть більше, сус пільство віддавало церкві найбільш здібних й освічених синів, які присвячували своє життя служінню Богу. Перший стан був єдиним, який поповнювався вихід цями з різних станів суспільства. Майже всі відомі вчені й мислителі, як і значна частина письменників, художників, музикантів, належали до духовенства.

О Десятина — частка прибутку, врожаю, яку віддавали люди церкві. О Відлучення — позбавлення права людини на захист церквою. О Інтердикт — позбавлення права громади міста, села або цілої країни на захист церквою. Для боротьби проти своїх ворогів церква використовувала відлучення та інтердикт. Для середньовічної людини відлучення від церкви було страшною карою. Фактично це означало втрату всіх прав члена суспільства. Людина не мала можливості брати участь у християнських обрядах, обіймати будь-які по сади, ніхто не мав права їй допомагати, її могли навіть убити. Якщо церква вва жала, що в непослухові винні не тільки окремі люди, вона могла відлучити цілі села, міста або навіть країни. Таке відлу чення називалося інтердиктом. У містах і країнах, відлучених від цер кви, закривалися храми, заборонялося здійснювати християнські обряди — хре щення, вінчання, похорон тощо. До таких країн церква згодом почала організовува ти збройні експедиції — хрестові походи. Церква була величезною політичною, економічною і духовною силою. Спираю чись на це, римські папи в Х-ХІІІ ст. по вели боротьбу за об’єднання всього хрис тиянського світу під своїм верховенством. Поступово церква стала найбільшим зем левласником у Європі, а життя верхівки церкви нічим не відрізнялося від життя світських феодалів. Духовенство вже не обмежувалося у своїй діяльності лише церковною службою та молитвами. Вони здійснювали правосуддя, брали участь -мг в управлінні державою, виконували феМеса (богослужіння •7 ^ г т в католицькому храмі) одальні функції, навчали в школах та університетах, фінансували королівські

§ 7. Середньовічне європейське суспільство

заходи тощо. Для багатьох представників духовенства молитва стала лише дру горядним заняттям. 4. Феодали. Замки Усіх великих землевласників, які жили завдяки праці залежних селян, нази вали феодалами. Вони становили 2-5% населення, посідаючи панівне станови ще в суспільстві. Між феодалами склалася, як ви вже знаєте, своєрідна система взаємин, що одержала назву васалітет. Між сеньйором і васалом існувала своє рідна усна угода: васал зобов’язувався віддано служити господарю, а той, своєю чергою, обіцяв васалові підтримку і захист. Цей договір укладався при свідках і вважався непорушним. Якщо васал порушував договір, він повинен був зламати над своєю головою гілку і розкидати її шматки навколо. Васали потребували як феодів, так і силь них знатних захисників, а могутність сеньйора залежала від кількості відданих і боєздатних васалів. Багатство — землі та гроші — самі собою ще нічого не вирішували. У феодальному суспільстві вони потрібні були для роздачі васалам. Як уже зазначалося, система васалітету (залежності) була схожа на драбину чи піраміду, вершиною якої був король. Прямими васалами короля найчастіше були герцоги, васалами герцогів — маркізи, васалами маркізів — графи, далі ба рони і рицарі. У походах рицарів зазвичай супроводжували зброєносці-юнаки з рицарських сімей, які ще не здобули цього звання. Хоча вважалося, що король є сеньйором для всіх, проте у Франції існувало правило: «Васал мого васала — не мій васал». Тобто король не повинен був втручатися в стосунки між герцогами і маркізами та іншими. Але така чітка система ускладнювалася, якщо, наприклад, якийсь граф от римував додатковий феод від самого короля чи від іншого графа. Справа так заплутувалася, що взагалі було важко зрозуміти, хто чий васал. Такі плутани ни призводили до численних сутичок між васалами, сеньйорами і васалами. Пере мога була на боці сильнішого. Міжусоби ці найбільш негативно позначалися на селянах, які ставали об’єктами пограбу вань і насилля. У ІХ-ХІ ст. напади арабів, угрів, нор манів призвели до появи в Європі нового виду оборонних споруд — замків. Замок був одночасно і фортецею, і помешкан ням феодала.

Феодальний замок

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

Замок — система укріплень, яка домінує над певною територією, житло феодала.

О Донжон — багатоповерхова вежа, основна замкова споруда. О Рицар — важкоозброєний кінний воїн, найвищий ступінь феодальної дра бини.

Рицарський турнір — змагання рицарів для вдосконалення і демонстра ції своїх бойових можливостей.

Замки будувалися зазвичай на пагорбі, який височів над місцевістю. Оточе ний ровом із водою, із високими стінами і вежами в декілька рядів, замок був досить надійним сховищем. Над усіма будівлями замку височіла головна вежа — донжон. Вона була призначена як для повсякденного життя феодала, так і для оборони. Її під вали пристосовували для зберігання припасів. Також там часто викопували криницю або влаштовували в’язниці. Верхні поверхи були залами, де мешкав феодал зі своєю родиною та слугами. Важливим елементом вежі був потаєм ний хід, що дозволяв господареві в разі необхідності втекти в безпечне місце. Сама вежа могла оборонятися самостійно навіть тоді, коли інші укріплення замку захоплював ворог. Разом із замками у Європі з’явилися і важко озброєні професійні воїни — рицарі. Вони були головними дійовими особами всіх війн епохи Середньовіч чя. Рицар був не просто вершником, а самостійною бойовою одиницею. Він був одягнений попервах у кольчугу — сорочку зі скріплених між собою металевих кілець. Згодом її заступили ковані лати, що захищали рицаря з ніг до голови. Крім того, воїн прикривався в бою щитом, на якому було зображено герб — роз пізнавальний знак його роду і девіз — стислий вислів, що пояснював зміст герба. Озброєння рицаря складалося з довгого важкого списа і меча (рідше бойової со кири або палиці). Бойовий кінь вершника теж споряджався обладунками. Отже, рицар на коні ставав своєрідною рухомою фортецею. Рицарі не ставили собі за мету вбити в бою противника. Вони лише намагали ся вибити його із сідла, роззброїти і взяти в полон. За знатного бранця можна було отримати значний викуп. Переможець по кривав себе славою, а це було найважли вішим. Через те у війнах Х-ХІІІ ст. армії були нечисленними, а втрати серед рицаРицарський турнір рів _ незначними.

§ 7. Середньовічне європейське суспільство

Славу непереможного воїна можна було здобути на війні або під час рицар ських турнірів — військових змагань у силі та вправності. їх влаштовували королі або знатні феодали. На турніри з’їжджалися як ті, хто бажав узяти в них участь, так і ті, хто хотів побачити видовище. Щоб стати рицарем, потрібно було пройти спеціальну процедуру посвячен ня. Старший син, який успадковував батьківський феод, що не підлягав поді лу, у молоді роки був зброєносцем, навчаючись верхової їзди і техніки воло діння зброєю. Досягнувши 18 років, він один або разом з іншими майбутніми рицарями проводив ніч у молитвах. Наступного дня сеньйор при багатьох свід ках вручав юнакові меч і шпори. Посвячений у рицарі давав клятву вірності, зобов’язувався захищати вдів, сиріт і тих, хто служить Богові. У різних країнах обряд мав свої особливості; спершу він був простим, згодом ускладнювався. Наприкінці XI ст. до цього обряду долучилася й церква. (§2 Мовою документа Релігійний обряд посвячення в рицарі (XI ст.) Спершу єпископ благословляє прапор (рицаря). Молитва: Боже вічний і всемогутній... Освяти небесним благословенням цей прапор, готовий до бою, щоб він був сильним у боротьбі проти невірних та бунтівних народів, і щоб за твого заступництва він навіював жах на ворогів люду християн ського... З’єднані рицарем спис і прапор єпископ освячує святою водою. Далі він благословляє меч: «Дозволь благословити цей меч на поясі раба твого, щоб він міг охороняти і захищати церкву, удів, сиріт і всіх тих, хто служить Богові, проти жорстокості ворога, і щоб він навіював жах на всіх тих, хто ви ступив проти нього... • Хто оголошувався головним ворогом рицаря і церкви? • Із якою метою церква проводила обряд посвя чення в рицарі? • Спираючись на документ і малюнок, складіть розповідь про обряд посвячення у рицарі. 5. Селяни і сеньйорія. Господарство селянина Селянство було найчисленнішою верствою середньовічного суспільства. Се ляни перебували поза «феодальною драбиною», вони були не васалами, а під даними. Життя в середньовічній Європі було сповнене небезпеки, і селянинові до водилося шукати захисту в могутнього сеньйора. В обмін сеньйор присвоював право на землю селянина і примушував його відбувати повинності: відробляти

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

панщину чи сплачувати оброк. Селяни обробляли панські поля, будували і лаго дили його будинок, комори і мости, чи стили ставки, ловили рибу тощо.

О О

Панщина — всі дармові роботи селян у господарстві сеньйора. Оброк — частина продуктів селян ського господарства (зерно, худоба, птиця тощо), яку селянин був зобов’я заний сплачувати своєму сеньйору. Оброк міг бути і в грошовій формі.

Крім того, сеньйор судив селянина своїм судом. Селянин не мав права пере селятися до іншої місцевості без дозво лу тощо. Але на середньовічному Заході він усе ж таки не був безправним. Якщо селянин справно виконував повинності, сеньйор не міг відмовити йому в корис туванні земельною ділянкою, на якій працювали його пращури. Усі ці обмеження свободи упродовж тривалого часу не сприймалися селянами як надто обтяжливі. Розміри повинностей, оброку, що не змінювалися століття ми і були записаними, сприймалися людьми як звичай. Будь-які відхилення від звичаю призводили до прояву невдоволення або до виступів селян.

Кріпак (або серв) — особисто залежний від землевласника і юридично прикріплений до певної земельної ділянки селянин. Віллан — особисто вільний селянин, який користувався земельною ді лянкою.

Але не всі селяни були однаковими за своїми правами. Вони поділялися на особисто залежних селян (кріпаків) і особисто вільних. Особисто залежних селян у середні віки називали сервами (у Стародавньому світі слово серв означало раб). Головною повинністю сервів була панщина, яка складала 3-4 дні на тиж день. Крім того, вони мали сплачувати й оброк. Власністю сеньйора вважалася не тільки земля, а й майно серва. Якщо серв хотів щось продати, він мав отрима ти дозвіл від сеньйора, заплативши певний податок. Якщо помирав серв-батько, то син був зобов’язаний віддати сеньйору кращу корову або коня, інакше сень йор мав право забрати в серва землю. Одружуватися серв теж міг лише з дозволу сеньйора. Кожного року серв мав відносити в замок сеньйора півня як символ того, що він повністю підкорюється владі сеньйора.

§ 7. Середньовічне європейське суспільство

Дещо більше прав мали особисто вільні селяни — віллани (від латин, villa — вілла, маєток). Вони, як правило, сплачували лише оброк. Такий селянин навіть міг продати свій земельний наділ, але новий господар мав сплачувати сеньйору оброк. Усі права, сеньйора стосовно селян складають загальне поняття сеньйорія. Сеньйорія — це і земля, яку селяни отримували у володіння від сеньйора, і самі залежні селяни, це влада сеньйора над ними, і повинності селянина на користь сеньйора. Сеньйорія є важливою ознакою середньовічного європейського су спільства. JgJ Мовою документа Із «Поеми про версонських вілланів» Естуле Гоза (XII cm.) Перша праця в році — до іванового дня (24 липня). Віллани повинні косити луки, згрібати і збирати сіно в копиш і складати їх у стіг..., а потім везти на барський двір, коли скажуть... Але настає серпень, і з ним нова робота... Вони пов’язані панщиною, і про неї не слід забувати. Віллани повинні жати хліб, збирати і зв’язувати його в снопи, складати скиртами посеред поля і відвозити негайно до амбару. Цю службу вони несуть із дитинства, як несли її предки. Так працюють вони на сеньйора... Потім вони знову повинні відробити панщину. Коли вони розорали землю, то йдуть за зерном до амбару, сіють і боронують... До Різдва потрібно здати курей... На Пасху знову панщина... Після цього потрібно їхати в кузню підкувати коней... Потім на них лежить пічний бан, і це найгірше. Коли дружина віллана туди відправляється і справно платить свій оброк, приносить своє тісто, то пекарша, гордовита і зверхня, бурчить, а пекар невдоволений і сварить ся, він клянеться господніми зубами, що піч буде пропалена погано і що їм не доведеться їсти доброго хліба — він буде непропеченим. • Про що розповідається в цьому уривку? • Про які повинності селян згадується в документі? • Що таке пічний бан? Господарство селянина за своїм характером було натуральним, тоб то все необхідне для життя вироблялося на місці: від продуктів харчування до ремісничих виробів. Тільки за деякими товарами, зокрема, за сіллю чи залізом, доводилося вирушати до місць, де вони вироблялися, і там обмінювати їх на про дукти своєї праці. Гроші в селян були рідкістю. Проте з часом усе змінювалося. У XV ст. відбувалося руйнування натурального і становлення товарного госпо дарства, коли те, що було вироблено або вирощено, переважно, йшло на продаж.

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

6. Селянська громада Жити поодинці в ті часи було склад но, тому селяни в середньовічній Європі жили громадами. Так легше було вести господарство, обстоювати свої інтереси перед сеньйором, зберігати побутові й культурні традиції.

Селянське весілля

Громада вирішувала спільні господар ські справи. Щоб усі члени громади мали однакові умови для ведення господар

ства, ниву розбивали на ділянки з різ У середні віки селян, що ною якістю ґрунту, і кожному виділялися жили поодинці, було дуже мало. Якщо втрачали чоловіка чи смужки землі на різних ділянках. Із цих жінку, то намагалися взяти новий смужок і складався наділ селянина. Пері шлюб. Зазвичай, наречену або на одично відбувався перерозподіл ділянок. реченого обирали за розрахунком. Ліси, пасовища, сіножаті, річки, озера Цінувалася не врода, а працездат були в спільному користуванні всіх чле ність, здоров’я і посаг. Шлюб, як нів громади. правило, улаштовували батьки, заздалегідь домовляючись про Громада допомагала бідним, удовам, кандидатуру нареченої. Нарече сиротам, захищала тих, кого образили ний дарував батькам нареченої чужинці. Громада часто обирала свого подарунок. Своєю чергою, за на старосту, будувала церкви, утримувала речену давали посаг. Були поши священиків, доглядала за дорогами, мос рені ранні шлюби: дівчата з 12-13 тами, порядком на своїх землях. Сільські років, юнаки з 14-15 років. По свята також улаштовувалися в більшості дружньої рівності не існувало. Чо ловік вважався главою сім’ї. Ді випадків за рахунок громади. У весіллях, тей народжувалося багато, проте похоронах брали участь усі члени громади. до десяти років доживала лише Найстрашнішим покаранням було ви кожна друга дитина. Виховання гнання з громади. Таку людину позбав дітей, яких було багато, полягало ляли всіх прав і підтримки. Селянин не в залученні їх до посильної праці уявляв свого життя поза громадою. У гро ще з раннього дитинства. У житті, наповненому щоденною працею, маду об’єднувалися мешканці одного або батьки рідко проявляли до дітей декількох сіл. Попервах села були зовсім теплі почуття. Освіту своїм дітям невеличкими і складалися з 10-15 дворів. селяни, як правило, дати не мог Кожне село мало своїх ремісників, насам ли, оскільки шкіл на той час не перед ковалів і мірошників. Були свої було. Лише деяким дітям удава спеціалісти з гончарства, ткацтва тощо. лося навчатися в місцевого свя

щеника.

§ 7. Середньовічне європейське суспільство

7. Світ селянина Селянин рідко виїжджав за межі свого села. Тому його уявлення про світ часто поширювалися лише на відстань кількох днів переходу від рідної околиці. Новини в селі обмежувалися місцеви ми подіями. Подекуди проїжджі купці, паломники, бродяги розповідали про чу деса, які начебто бачили в інших краях. З усього села грамотою володіли, крім священика, декілька людей. Особливої потреби в ній не відчувалося, до того ж Біблія була написана латиною, яку не розуміли. Усе життя селянина залежало від уро жаю, приплоду худоби, а тому все оберта лося навколо цього, навіть християнські свята. Нерозуміння багатьох природних явищ посилювало віру селянина у всіля ких духів, добрих і злих. Для нормалізації звичного життя селяни вдавалися до ма.„ . гії — особливого порядку дій із метою до могтися бажаного. Вони сподівалися, що магія вбереже їх від посухи, неврожаю, хвороби тощо. Важка праця породжувала мрії селян про країну, де можна не працювати і вод ночас насолоджуватися всім, чого заба жаєш. Цю країну, де течуть молочні річ ки в кисільних берегах, в Італії називали Кукканья, в Англії — Кокейн, Франції — Кокань, Німеччині — Шлараффія. Улюб леними героями селянських розповідей, казок були бідняки — справедливі та до брі; веселі дурні — Жак Простак, Теле пень Ганс, Великий Дурень; благородні розбійники — Робін Гуд тощо.

Чавлення винограду

^ ^ Сільськогосподарські роботи

Жнива

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

Селяни намагалися впли вати не лише на погоду:

заздрість могла викликати бажан

В 1.

Що таке феодалізм? Чому суспільний лад середніх віків називають фео дальним?

На які стани поділялося середньовіч не суспільство?

Які стани суспільства були панівни ми?

Що таке замок? Складіть опис замку. Назвіть його основні елементи.

ня всіляко нашкодити щасливцю, любов —

приворожити

непри

ступне серце. У кожному селі були свої відьми і чаклуни. Таких лю дей боялися і водночас поважали, зверталися по допомогу. Не менше за злих відьом у Захід ній Європі боялися вовкулаків (у германських народів їх називали «вервольфами» — людинововками). Для захисту від усілякої не

Закріпимо знання

5. Хто такі рицарі? Яким було озброєння рицаря? Як він поводився в бою?

чисті селяни теж користувалися

Яким було господарство селянина?

чаклунствами й усілякими обере

Що таке повинності? Які повинності виконували селяни?

Що таке селянська громада?

Як і коли укладався шлюб? Якою була селянська сім’я?

гами. Одним із найпоширеніших оберегів у Європі ще й досі зали шається підкова, прикріплена над входом у будинок. У середньовіч ній Європі не було такої людини, яка б не мріяла мати оберіг, що за хищав би її від різних негараздів. Усіляка нечисть часто згадується в казках — одному з найпошире ніших видів народної творчості (фольклорі). Крім казок, серед се лян були поширені пісні (святко ві, обрядові, трудові, героїчні), пе рекази, розповіді, приказки тощо. У розповідях про звірів простежу ються риси людської поведінки.

10. Яким уявлявся світ селянинові? 11. Як, на думку середньовічних мисли телів, були розподілені обов’язки між різними станами суспільства? 12. Чи відповідав тогочасним реаліям по діл середньовічного суспільства на три стани? 13. Чому середньовічні мислителі ста вили духовенство на перше місце в суспільстві? Яку роль у житті суспіль ства відігравала церква?

14. Назвіть причини виникнення замків. Яку роль вони відігравали в житті середньовічного суспільства? 15. Чому селяни жили громадами? Яку роль вона відігравала в житті се лянина? 16. Що впливало на формування уявлень селянина про навколишній світ? 17. Поясніть терміни: «васал», «васалітет», «феодальна ієрархія», «фео дальна драбина».

§ 7. Середньовічне європейське суспільство

18. Складіть схему середньовічного суспільства. 19. Визначте риси натурального господарства. 20. Підготуйте письмову розповідь за темою «Життя селянина в середні віки». 21. Чи можна назвати соціальний устрій у середні віки справедливим? Свою думку обґрунтуйте. П РАКТИ ЧН Е ЗА Н Я ТТЯ Р и ц а р ськ і т ра ди ц ії. Зам ки. Ж ит т я, сел я н Мета. Визначати основні риси життя феодалів і селян. Хід роботи 1. Ознайомитися із запропонованим матеріалом §7. 2. Розгляньте малюнок і складіть розповідь про рицарський турнір. 3. Скласти розповідь про життя у замку, використовуючи малюнок, (для складання розповіді можна використовувати фрагмент ро ману В. Скотта «Айвенго» (ст. 81-82).

О бо ро нна вежа

Б аш та донж он

Каплиця

М айстерня тканин

С пальня

Кабінет

Великий зал

^^^Пегарня І - Колодязь

С ім ейна кім ната

П ідвали припасам и

О хор о на Н

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

4. Проаналізуйте цикли се лянського життя у серед ні віки, давши відповіді на питання. 1) Визначте заняття, зображені на середньовічних малюнках. 2 ) Які знаряддя праці вико ристовували селяни? 3) Згрупуйте ці заняття за се зонами. 4) Яке із зображень не відображає працю селянина? 5) Як природа впливала на життя селянина? 5. Зробіть висновок відповідно до мети роботи.

*£/

■• 1

§ 8. Християнська церква в У - Х І ст. 1. Середньовічна людина і Бог Релігія і церква в середні віки відігравала величезну роль. Усе життя людини, її свідомість були пройняті ві рою. Уява людини середньовічної Європи про Бога, світ і людину впродовж багатьох віків формувалася на осно ві християнства. Згідно з християнськими уявленнями, людину створив Бог, наділивши її особливими якостями: душею, розумом, мовою, почуттями, красою, силою. Сама природа, живі істоти були створені Богом заради людини. Фрагмент з картини Але перші люди — Адам і Єва — ослухалися Бога, учи Мазаччо «Вигнання з Раю» нивши гріх — перший, або первородний. За це вони були вигнані з Раю. Людина стала смертною, слабкою, нещас ною. Душа будь-якої людини страждає, бо ув’язнена в гріховному тілі. Хороші якості, почуття, учинки людей називали чеснотами, погані — грі хами. Ворогами людини були сім її «смертних гріхів»: гординя, заздрість, гнів, лінощі, жадібність, марнотратство, ненажерливість. Ці гріхи штовхали людину на брехню та всілякі злочини. Усі віруючі повинні були приходити до священика на сповідь. Ідеалом серед ньовічної людини був аскет. Так називали людей, які заради любові до Бога відмовлялися від рідних, усіх задоволень і багатств. Люди вірили, що після смерті душа може потрапити або в пекло, або в рай. Усі дуже боялися Пекла. У Західній Європі поступово склалося уявлення про чистилище — місце, де душа може очиститися від дрібних гріхів і потрапити в Рай. Середньовічна людина вважала, що час створений Богом, і тому все життя проходило за дзвоном церкви. Сам відлік часу вівся від народження Христа. ► Чим зумовлений великий вплив релігії на життя середньовічної людини? 2. Християнська церква в IV -V I ст. Відтоді, як 313 р. імператор Константин І Великий дозволив християнам відкрито сповідувати свою віру, і до того моменту, коли припинила своє існування Римська імперія, християнська церква перетворилася на могутню організацію, яку не змогла знищити навіть варварська навала. Авторитет римського єпископа поступово зро став. Це пояснювалося тим, що для тогочасних людей Рим був одним з центрів світу. Римського єпископа ста-

Констант:і Великий

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

ли називати, як і верховного жерця Дав нього Риму, великим понтифіком або «батьком церкви» (папою). На першому церковному соборі 325 р. в місті Нікеї римського єпископа було визнано єдиним патріархом (головою) церкви на Заході. На Сході християн ську церкву очолювали чотири патріар хи: константинопольський, александрійський, антіохійський і єрусалимський. На Нікейському соборі розпочали, Нікейський собор а на Константинопольському (381 р.) закінчили складати основні положен ня (догмати) християнства — Символ Першим римським єписко віри. Серед різних описів життя Ісупом вважали одного з най са Христа правильними (канонічними) ближчих учнів Ісуса Христа — були визнані лише чотири — Єванге апостола Петра, тому всі папи лія від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. римські називали себе наступни Ці Євангелія разом із Діяннями святих ками цього апостола. Перехреще апостолів, Посланнями святих апостолів ні золотий і срібний ключі апосто та Об’явленням святого апостола Іоанна ла Петра стали першим символом Богослова склали Новий Заповіт. Він папської влади. Другим символом є тіара — головний убір, який став продовженням Старого Заповіту — папа одягає під час урочистостей. зібрання стародавніх священних текстів, Основою папської тіари є ми спільних для християн та іудеїв. Старий тра — особлива висока шапка. і Новий Заповіт разом склали християн Символами влади єпископів та ську Біблію, або Святе Письмо. кож є перстень й особливий посох. Значення і вплив християнської цер кви на державні справи та суспільне

гютпхітацхтардатгешф <пйах?.хтілгрід дгііци

стщтсщ» Гдстепт, у ***

л гд ^іи ї ГттплИі' і 1ЬоргдсспбіЬи(Цд

з т го ; & ц лЬ тЬ дт. доОД £сишгіГддс.З

[Сисіаспццгшс&Ьд-і ю У Ж ірш к-ш гл 'г^сі^ию Гдш '/ 5 К Ш В І * І ■ ? * . ■ ;■? і Ь

і ї і її

)4\-£пд<мюгсгтс£іс т і ГриГсе.|оГсрИдигшгсі т п©ІІїсШисЬш>Ішсссп

ссаЛ^ксосо$иатеса

ї ГготГ д тд и іісїп « * ...... :і-1 _ ' — і и

Фрагліетп з Біблії

Тіара — папська корона

§ 8. Християнська церква в У -Х І ст.

життя Заходу і Сходу були різними. На Заході хри стиянська церква намагалася заступити зруйновані варварами державні структури, а на Сході вона була частиною єдиного механізму державного управління. Різнилося й саме духовенство: західне значно поступа лося освіченістю східному. Християнське духовенство поділялося на дві вели кі групи: біле і чорне. До білого духовенства, яке мало нести службу серед людей, належали диякони, свяще ники, єпископи і патріархи. Диякони допомагали здійс Бенедиктинці нювати церковні служби священикам. Священики нес ли християнську віру членам парафії, до якої входило кілька сіл або кварталів міста. Парафіяни сплачували особливий податок на утримання церкви — десятину. Кілька церковних парафій об’єднувалися в єпископ ство, очолюване єпископом. Єпископства об’єднувалися в архієпископства. На Сході архієпископства називали митрополіями, а їхніх голів — митрополитами. На За ході єпископи підпорядковувалися Папі Римському — єпископу Рима. Чорне духовенство (чернецтво) зародилося на Сході, у Єгипті. Його засновник, святий Антоній, 21 рік провів самітником у єгипетській пустелі. Під час однієї зі сво Святий Антоній їх мандрівок пустелею він побачив янгола божого, який працював, потім молився і знову працював. «Роби так, як я, — сказав він Антонію, — і ти врятуєшся». Антоній став робити так, як наказав янгол. До нього приходили люди, які чули про його святість, і селилися поряд. Так виникла одна з перших чернецьких громад. Засновником західного чернецтва вважають свято го Бенедикта, який жив у першій половині VI ст. Він, за прикладом східних ченців, склав для західних чен ців устав — правила життя, основою якого також були праця і молитва. Ченці відмовлялися від мирського життя, яке за Архієпископ важало зосереджуватися на молитвах, і жили окремо від інших людей — у горах, пустелях або лісах. Якщо ченці селилися поряд із людськими оселями, наприклад, у містах, то вони відо кремлювалися від інших людей високими мурами й утворювали свою громаду — монастир. На Заході великі монастирі стали називати абатствами (а їхніх керів ників — абатами); на Сході — лаврами. За раннього Середньовіччя монастирі

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

стали центрами християнської культури

На Нікейському соборі за наполяганням

римського

єпископа аріанство було визнано

єрессю — «помилковими погляда ми»,

відступом

від

християн

ського вчення, а тих, хто підтри мував єретичні погляди,називали єретиками.

й освіти. У ІУ-УІ ст., коли руйнувався і зникав старий світ, християнська церква поступово перетворювалася на впливову силу, що заклала підвалини для форму вання нової європейської цивілізації. ► Коли і де були затверджені догмати (Символ віри) християнської церкви?

Аріанство виникло як релігійний

► Як було створено Новий Заповіт? На звіть чотирьох євангелістів.

напрям у християнській церкві в ІУ-У ст. Воно набуло великого поширення переважно у східних провінціях

3. Християнізація Європи

Римської імперії, а

також серед варварів — остготів, вестготів, вандалів, бурґундів та ін. Заснував аріанство алексан-

На момент падіння Західної Рим ської імперії більшість її населення були християнами. Проповідь христи

Він

янства мала успіх і серед варварських

твердив, що Христос, Син Божий,

племен. Так, християнство прийняли

дрійський священик Арій.

не існував одвіку, а є лише пер

вестготи, остготи, вандали та інші, але

шою зі створених Богом істот. Це

у формі аріанства.

заперечувало одну з найголовні

Лише франки хрестилися за західно-

ших догм християнства. Також

римським зразком. Завдяки підтримці

Арій захищав права священиків, виступав за рівність усіх церков нослужителів, проти влади єпи

франкських королів саме римська церква зміцніла й остаточно утвердилася на За

скопів над ними. У IV ст. аріан

ході. Карл Великий узаконив збирання

ство було заборонене імператором

на користь церкви десятини.

Феодосієм.

Християнізація — процес поширен ня і утвердження християнської віри на певній території. Велику роль у християнізації Євро

пи також відіграли мандрівні ірландські ченці. Своє призначення ченці вбачали в тому, щоб не лише зберігати, а й поширю вати знання. Вони створювали дивовиж ні за красою рукописні книги релігійного 1 світського змісту. На невеликих човнах із дорогоцінними книжками вони пливли до далеких берегів Європи, несли Слово Ірландські монахи

Боже до варварів, засновували монастирі.

§ 8. Християнська церква в У -Х І ст.

ХРИСТИЯНСЬКА ЦЕРКВА В ЄВРОПІ УІ-ХПІст.

Після завоювання Британії ірландські ченці стали навертати в християн ство англосаксів. Саме вони охрестили північну частину країни і прагнули поширити свою діяльність на інші території, але їм бракувало сил, щоб охо пити всю Британію. Зрештою Папа Римський узяв на себе всю місіонерську діяльність серед варварських племен. Із новою силою християнізація Європи почалася у VIII ст. і тривала наступ ні два століття. До християнізації долучився і Константинополь. Так, завдяки діяльності проповідників Кирила і Мефодія, у IX ст. християнство поширилося серед болгар, сербів у Великоморавській державі, а згодом і на Русі. Своєю чер гою, Рим поширив свій вплив на поляків, чехів, угорців, скандинавські народи. ► Назвіть основні центри християнізації Європи. 4. Клюнійський рух. Схизма 1054 р. Церква залежала від світських володарів. Оскільки церковні посади забез печували чималі прибутки, герцоги і графи надавали їх своїм родичам і дру зям. Духовенство, за свідченнями сучасників, набагато більше уваги приділяло примноженню свого багатства, ніж порятунку душ вірян. У середовищі церкви було чимало невдоволених таким станом речей. Найсвідомішими серед них були ченці абатства Клюні, що розташовувалося на сході Франції. Вони здобули пова-

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

гу своїм аскетизмом і прагненням змінити церковне життя. Клюнійці, зокрема, вимагали звільнити церкву від підпорядкування світській владі, установити су вору дисципліну для всього духовенства — від ченців до Папи Римського.

О Абат — настоятель католицького монастиря. О Аскетизм — форма поведінки, яка передбачає придушення бажань, від мову від розкоші й навіть більшості зручностей, обмеження в їжі та сні, завдання собі фізичних страждань із метою спокутування гріхів. Клюнійський рух, як його назвали, поступово поширювався. Деякі з клюнійських монахів ставали єпископами, абатами і почали наводити лад у церков ному житті. Нарешті один із них став Папою Григорієм VII. Він розгорнув боротьбу за втілення в життя ідей клюнійців. Упродовж 1073-1085 рр. ним були проведені реформи. Григорій VII установив новий порядок обран ня римських пап конклавом — зібранням карди налів (вищих духовних осіб католицької церкви), що виключало можливість утручання у вибори світських осіб. Він запровадив целібат — заборону одружен ня для духовних осіб, чим забезпечував недотор канність земельних володінь церкви, які раніше дехто з духовенства намагався залишити в спадок своїм дітям.

О Клюнійський собор (гравюра)

Д£агп

Целібат — заборона одруження для духов них осіб.

Григорій VII також скасував інвеститури — права імператора чи короля затверджувати духов них осіб на церковні посади та запровадив заборо ну симонії — продажу і купівлі церковних посад. Прагнучи зміцнити владу папства, Григо рій VII зіштовхнувся з протидією світської влади. В історію ввійшло протистояння Григорія VII та німецького імператора Генріха IV І хоча ця три вала і виснажлива боротьба завершилася смертю папи, але реформи, здійснені Григорієм VII, за клали підвалини могутності папства в наступні століття. Ще одна важлива подія в житті християнської церкви припала на XI ст. Суперечки між християнством Заходу і Сходу 1054 р. призвели до роз

§ 8. Християнська церква в У -Х І ст.

колу (схизми). Папа Римський і константинопольський патріарх прокляли один одного. Відтоді єдина християнська церква розділилася на римо-католицьку і православну. Слово «католицька» означає всесвітня, а «православна» — істин на, справжня. Д

Схизма — розкол у церкві.

► Чому між християнськими церквами на Заході та Сході від самого почат ку існували відмінності? ► Коли єдина християнська церква розкололася на католицьку і право славну?

Католицька і православна церкви мали певні відмін

ності. По-перше, у догматах віри.

Православна церква не визнає вчення про головування папи і його непогрішимість, відкидає ви користання індульгенцій (звіль нення від гріхів за плату). Право

Закріпимо знання 1.

Яку роль відігравала церква в житті середньовічного суспіль ства? Яким було становище христи янської церкви в ранньому Се редньовіччі?

слав’я визнає

існування лише

пекла і раю, а католицизм також проголошує існування чистилища. По-друге, в обрядах. Католики здійснюють хрещення обливан ням, а православні — занурен ням у воду; миропомазання в ка толиків здійснює лише єпископ

Які питання вирішувались на перших церковних соборах?

і тільки над дорослими. Також у

Хто очолював християнську церкву на Заході?

славних є ікони, а в католиків не

За що виступали представники клюнійського руху?

Чим 1054 р. відзначився в цер ковному житті Європи?

Як відбувалася християнізація Європи?

Якими були наслідки клюній ського руху для католицької церкви? Визначте причини розколу єди ної християнської церкви на ка толицьку і православну церкви.

10. Яка роль ченців у християніза ції Європи та зміцненні христи янства?

католиків у суботу піст. У право має, у них — живопис. По-третє, в управлінні церквою. Католицька церква забороняє ми рянам читати Біблію. Також у ка толиків існує посада кардинала; із IX ст. запроваджений целібат (заборона одружуватися). У пра вославних духовенство поділяєть ся на біле (можуть одружуватися) і чорне (шлюб забороняється). По-четверте, у звичаях. У като ликів богослужіння здійснюється лише латинською мовою і вико ристовуються дзвоники для звер тання уваги на найважливіші міс ця проповіді. До того ж, усі місця в католицькій церкві сидячі, на відміну від православної церкви.

9 . Виникнення середньовічного міста. Ремесло

і торгівля в середньовічному місті. Повсякденне життя 1. Виникнення середньовічного міста У Римській імперії було багато великих та квітучих міст. Вони виконували, насамперед політичну, адміністративну і воєнну функції, тобто були осередка ми, де розміщувалися органи влади, війська тощо. Крім того, вони були цен трами торгівлі та ремесла. Із занепадом Римської імперії згасло і міське жит тя. Майдани і вулиці перетворилися на поля й пасовища. Кількість мешканців зменшилася до кількох тисяч або й сотень. Майже 500 років у Західній Європі домінував сільський пейзаж. Тільки дея кі міста Італії та півдня Франції зберегли свій ритм і рівень життя завдяки міжна родній торгівлі та резиденціям єпископів. У Х-ХІ ст. у Західній Європі почалося відродження деяких старих і виникнення нових міст. Що ж зумовило відродження міського життя у Європі? Насамперед, процеси в Руїни античного міста . . економіці, розвиток сільського господар ства. Так, у Х-ХІ ст. збільшилося вироб ництво зерна, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво тощо. У се лян поступово виникає надлишок сіль ськогосподарських продуктів, які можна було обміняти на ремісничі вироби. Сво єю чергою, зросла майстерність сільських ремісників. Вони вже не встигали займа тися сільським господарством, це тільки відволікало їх від основної роботи. Зреш тою, ремісництво відокремилося від сіль ського господарства. Для збуту своєї про дукції ремісники зосереджувалися в тих місцях, де були значні скупчення людей: на перехресті важливих шляхів, річних переправах, під стінами замків резиден цій єпископів і королів. Поступово в цих місцях формувалися постійні поселення _. . . ремісників. Будівництво міста (мініатюра)

§ 9. Виникнення середньовічного міста. Ремесло і торгівля в середньовічному місті. Повсякденне життя

Мовою документа Із розповіді про виникнення міста Брюґґе (IX ст.) Після цього для потреб мешкан ців замку почали сходитися до воріт його моста торговці або продавці цінних речей, згодом крамарі, потім власники заїжджих дворів для харчу вання і притулку тих, хто вів тор говельні справи в присутності воло даря, який часто там бував, почали зводити будинки й готелі, де розмі щувалися ті, хто не міг мешкати всередині замку, і стало їхнім звича єм говорити: «ідемо до мосту». Тут поселення настільки розрослося, що скоро утворилося велике місто, яке дотепер у простій мові має ім’я «Міст», бо їхньою говіркою «Брюґґе» означало «міст».

Місто на березі річки

• Як виникло місто Брюґґе? • Які головні причини виникнен ня цього міста? Отже, завдяки розвитку сільського господарства, розвитку ремесла і його відокремлення від сільського господар ства, і виникло європейське середньовіч не місто. Будинки стояли досить тісно і мали два-три поверхи. Нерідко верхній по верх нависав над нижнім, оскільки через дорожнечу землі фундаменти будували вузькими. Тривалий час міста зберігали сільський вигляд: біля будинків розташо вувалися сади і городи, у дворі тримали худобу і птицю. За мурами міста мешкан ці мали земельні ділянки і виноградники. ► Які основні причини виникнення міст в Європі?

На вулицях середньовічного міста

Собор

Вигляд міста

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

2 . Населення міст

Основну масу городян складали бюр гери (від нім. Burg — фортеця). Вони були повноправними мешканцями мі ста, жили з торгівлі й ремесла. Одні ви робляли і торгували дрібницями, необ хідними городянам і селянам з околиць. Інші, багатші, вели торгівлю з областями або країнами, закуповуючи і продаючи Бюргери великі партії товарів. Окрім названих груп, значну частину населення складали вантажники, водоноси, вугільники, м’яс ники, пекарі, тобто ті, що були зайняті у сфері обслуговування. Сеньйорам та їхньому оточенню, пред ставникам світської та духовної влади, тобто знатним людям, належали найкра Венеціанський патриціат щі будинки в місті, вони мали доступ до міської влади і разом із заможними бюргерами утворювали патриціат — прав лячу верхівку міста. Найбідніші прошарки міського населення називалися пле беями. У різних містах плебеї складали від 20 до 70% населення.

О О

Бюргери — повноправні мешканці західноєвропейських міст. Патриціат — міська верхівка.

Як правило, населення міст поповнювалося за рахунок вихідців із сіл, які ті кали від своїх сеньйорів. Якщо такий утікач прожив у місті рік і один день, то він ставав вільним. У деяких міських документах навіть писалося: «Міське повітря робить вільним».

Патриції

Рядові бюргери

Небюргери, плебс

Великі чиновники Феодали Багаті купці ----------------------------- -n Ремісники Купці, торговці

Бідняки

► Назвіть основні верстви населення середньовічних міст.

§ 9. Виникнення середньовічного міста. Ремесло і торгівля в середньовічному місті. Повсякденне життя

3. Цехи. М айстерня ремісника Середньовічні міста розвивалися, на самперед, як центри зосередження ре місничого виробництва. На відміну від селян, ремісники виготовляли продукцію на продаж. Виробництво товарів роз ташовувалося в майстерні на першому поверсі помешкання ремісника. Усе ви готовлялося вручну, за допомогою про стих знарядь праці, одним майстром від початку і до кінця. Зазвичай майстерня правила за крамницю, де ремісник прода вав вироблені ним речі, будучи, таким чи ном, і основним робітником, і власником. Обмеженість ринку збуту товарів ре місничого виробництва примушувала майстрів до пошуку способів виживання. Одним із них став розподіл ринку й усу нення конкуренції. Добробут ремісника залежав від багатьох обставин. Будучи дрібним виробником, ремісник міг ви готовити лише стільки товару, скільки дозволяли його фізичні та розумові здіб ності. Але будь-які негаразди: хвороба, помилка, відсутність потрібної сировини та інше могли призвести до втрати замов ника, а відповідно, і засобів до існування. Для вирішення деяких основних про блем ремісники почали об’єднувати свої зусилля, організовуючи цехи.

Будівельники (книжкова мініатюра X IV ст.)

Цехові майстри (середньовічна гравюра)

Цех — замкнена організація (корпорація) ремісників однієї спеціальності в межах одного міста, створена з метою усунення конкуренції (захисту виробництва і прибутків) і взаємодопомоги.

Члени цеху допомагали один одному опановувати нові способи ремесла, але при цьому вони охороняли свої таємниці від інших цехів. Виборна цехова верхівка пильно стежила за тим, щоб усі члени цеху перебували приблизно в однакових умовах, щоб ніхто не багатів за рахунок іншого, не переманю вав замовників. Із цією метою вводилися суворі правила, де чітко вказува лося: скільки годин можна працювати, скільки верстатів і помічників вико ристовувати. Порушників виключали з цеху, а це означало втрату засобів до

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

існування. Також існував суворий контроль за якістю товару Крім виробни цтва, цехи організовували і побут ремісників. Члени цеху будували власну церкву, школу, разом відзначали свята. На утриманні цеху були вдови, сироти, інваліди. У разі облоги міста члени цеху під власним прапором утворювали окремий бойовий підрозділ, який мав обороняти певну ділянку стіни чи вежі. JgJ Мовою документа Зі Статуту цеху паризьких ткачів вовни (XIII cm.) § 1. Ніхто в Парижі не може бути ткачем, якщо не купив таке право в короля. § 3. Кожен ткач може мати у своєму будинку два широкі верстати й один вузький. § 8. Кожен ткач вовни може мати лише одного учня, до того ж не менше ніж на чотири роки служби. Плата за навчання має дорівнювати 4 паризьким ліврам... Або на сім років безоплатно. § 26. Тканина будь-якого ґатунку може мати ширину 7 чвертей, інакше майстер заплатить 5 су. §31. Ніхто у вироблені сукна не може примішувати до справжньої вовни вовну ягнят під загрозою штрафу в Ю су за кожен шматок. § 47. Ніхто не може починати роботу раніше, ніж зійде сонце. Штраф 12 деньє. • Які основні положення щодо праці ткачів містяться в Статуті? • Які вимоги Статуту до знарядь праці? • Як регулюється якість продукції? • Чому Статут не дозволяв починати працю раніше, ніж зійде сонце? • Чому існували такі жорсткі правила щодо учнів? До цеху входили лише майстри. Вони обирали голову і раду цеху. Підмайс три (помічники майстрів) членами цеху не вважалися, а отже, не користувалися привілеями і не мали права відкривати власну справу. Щоб стати майстром, підмайстер повинен був оволодіти тонкощами і секретами своєї спеціальності, потім пройти випробування і створити виріб, який би засвідчував його майстер ність. У Франції цей виріб називався шедевром — «chef-d’œuvre». Нижче від підмайстра за ієрархічною драбиною були учні, яких іще в дитинстві віддавали майстрам на навчання. Спершу вони виконували роль слуги. Якщо навчання йшло успішно (майстри не поспішали розкривати свої секрети), учень міг стати підмайстром. Цехова ієрархія Майстер Підмайстер Учні

§ 9. Виникнення середньовічного міста. Ремесло і торгівля в середньовічному місті. Повсякденне життя

Із часом підмайстрам ставало дедалі важче отримати статус майстра. Праг нучи позбутися конкуренції, цехи макси мально обмежували доступ нових членів. Членами цеху могли стати сини або зяті майстрів. Деякі підмайстри залишалися такими довіку, фактично перетворюю чись на найманих робітників. Із плином часу цехи стали гальмувати розвиток ре месла. Траплялися випадки, коли майс три знищували винаходи і переслідували винахідників. ► Що таке цех? Хто в ньому працював? ► За малюнком визначте, хто із зобра жених на малюнку майстер, підмайс три. 4. Торгівля. Лихварі та банкіри Розвиток торгівлі, як і ремесла, став однією з передумов виникнення міст. Торгівля в басейні Се редземного моря ніколи не припинялася навіть після загибелі Західної Римської імперії. Престижні товари був попит, особливо серед верхівки варварських ко ролівств. Дорогі тканини, посуд, зброя, прянощі — це те, на чому ґрунтувалася європейська торгівля пер ших століть Середньовіччя. Основні торговельні шля хи пролягали Середземним морем і річками. Не див но, що перші міста виникали на узбережжі або вздовж Купець судноплавних річок. Для ведення міжнародної торгівлі потрібні були не тільки великі капітали, а й сміливість. Далекі подорожі були небезпечними: пірати на морях чи роз бійники на суходолі грабували купців. Та кож на товар і гроші претендували й деякі сеньйори, володіннями яких пролягали торговельні шляхи. Нерідко мито за про віз товару сягало половини його вартості. Для захисту своїх інтересів купці, по дібно до ремісників, об’єднувалися в гіль дії. Згодом вони утворили торговельні компанії — об’єднання купців із різних міст зі своїми представництвами. Ярмарок

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

Іовгород

ільстербо Штральзунд Гданськ

Любек Гамбург

Ганзейський союз У середні віки міжнародну торгівлю в Середземному морі контролювали куп ці з італійських міст Венеція та Ґенуя, де вони конкурували зі своїми візантій ськими колегами. У Північній Європі в басейні Балтійського і Північного морів торгівлю контролював торговий союз багатих міст, який одержав назву Ганза. Основні торгові операції здійснювалися на ринках міст або на сезонних яр марках. На ярмарки місцевого значення з найближчих містечок і сіл звозили зерно, вино, тканини та інші товари. Сюди приїздили купці закуповувати то вари, щоб везти їх далі. У XIII ст. найвідомішими були міжнародні ярмарки в чотирьох містах Шампанського графства на північному сході Франції.

О Ярмарки — великі щорічні торги, у яких брали участь купці з різних країн.

Лихварі (мініатюра)

Наприкінці XIII ст. в напрямках ос новних торговельних шляхів сталися змі ни. Ґенуезці відкрили морський шлях на північ Європи через Ґібралтар. Це дозво лило здешевити перевезення товарів і за лучити до активної торгівлі північноєвропейські міста. Як наслідок занепадає шлях суходолом через альпійські перевали, який був занадто небезпечним і важким. Будь-які значні фінансові операції не можливі без системи позичок. Людей, які позичали гроші під проценти, називали

§ 9. Виникнення середньовічного міста. Ремесло і торгівля в середньовічному місті. Повсякденне життя

лихварями. Лихварство було досить по ширеним явищем із моменту появи гро шей. Гроші потрібні всім, а є вони в неба гатьох. Відсотки за позиками були досить високими. Ставлення до лихварів у су спільстві було переважно негативним. У середні віки основна маса платежів здійснювалася готівкою. Враховуючи те, що тоді в грошовому обігу було чимало різних золотих і срібних монет, які кар бувалися в різних містах Європи та Азії, актуальною стала професія мінял. Крім обміну монет, вони також контролювали і їхню якість, бо фальшиві гроші (із доміш ками неблагородних металів) і зіпсовані (вага монети не відповідала номіналу) траплялися доволі часто. У XIV ст. лихварі та міняли стали засновниками банків. Перші банки на давали дві основні послуги: зберігали гроші й надавали кредити, тобто пози чали гроші за винагороду (під процен ти). Розвинулася нова система розра хунків — векселями.

Лихвар — людина, яка надає гро шові позики під відсотки.

У період свого розквіту (XII — початок XIV ст.)

шампанські ярмарки набули за

гальноєвропейського

значення.

Тут, у Шампані, сходилися торго вельні шляхи, що йшли з Англії, Нідерландів, Німеччини. Графи Шампані, які отримували від яр марків величезні прибутки, за безпечували захист і безпеку куп ців та їхніх товарів. Ярмарки діяли

майже

впродовж усього

року. Вони збиралися шість разів на рік і тривали по 1-2 місяці по черзі в чотирьох містах. Послі довність

проведення

ярмарків

була визначена раз і назавжди: Т р уа -П р овен -Т р уа -Л а н ьї-Б а р Провен. Торгівля на ярмарках відбувалася з великим розмахом. Тут продавалися сукна, шовк, ху тра, шкіра, прянощі, барвники, сіль, худоба. На ярмарках нада валися кредити і збиралися бор ги, переказувалися й обмінюва лися величезні суми грошей. Але на початку XIV ст. через розви ток морської торгівлі навколо

Вексель — це документ, за яким одна особа доручає іншій у певно му місті виплатити третій особі пев ну суму, що вказана в документі.

Піренейського півострова, полі тичних негараздів у Франції, роз витку торгівлі в Нідерландах та Німеччині ярмарки в Шампані

поступово почали занепадати. Так, наприклад, якщо купець із ЛюбеЦентр ярмаркової торгівлі регіо ка хотів придбати товар у Венеції, то йому ну перемістився в місто Брюґґе. не було потреби їхати з готівкою до того міста, а достатньо було внести необхідну суму в контору, що представляла інтере си його венеціанського торговельного партнера, отримати вексель, який разом із замовленням відправляли до Венеції, і отримати товар. Гроші, що залишили ся в Любеку, могли використовувати венеціанці для закупівлі товарів у цьому місті. Банки і векселі дали могутній поштовх розвитку торгівлі та ремеслу.

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

Найбільш авторитетними банкірами Європи були Медічі та Строцці в Італії, Фугери і Вельзери у Священній Римській імперії, Жак Кер у Франції. ► Де здійснювалися основні торговельні операції в середньовічній Європі? 5. М іське самоврядування. Міста-комуни Із виникненням міст з’явилася й систе ма управління ними. На чолі міста стоя ла особа чи група осіб, призначена сень йором, на землі якого розташовувалося місто, або обрана самими мешканцями міста. Виникаючи на землях феодала, міста залежали від нього та були зобов’язані платити або, подібно до селянської гро мади, відробляти податок. Ремісники віддавали частину своїх виробів, купці сплачували товаром або грошима, решта працювали на панщині або виконували іншу роботу. Жителів міст обтяжувала така залежність, і вони прагнули звільнитися від неї. Боротьба міст за свободу і привілеї розгорнулася в ХІ-ХІІІ ст. Для проти стояння сеньйорам жителі міста об’єднувалися в союзи — комуни. Через пов стання, подарунки королів, які боролися проти посилення влади сеньйорів, або завдяки викупу міста домагалися права самоврядування: мати власні виборні органи влади, суди, поліцію, ополчення, податки, скарбницю, закони тощо. Ті міста, які здобули самоврядування, називалися комунами.

О О

Комуна — місто, яке користувалося правом самоврядування. Ратуша — будинок, у якому розташовувалися органи міського самовря дування.

Перші комуни постали в Північній Італії в XI ст. Жителі міст, скориставшись боротьбою між папами та імператорами, проголошували своє самоврядування. Усі спроби імператорів, королів придушити цей рух успіху не мали. Так, кому нальний рух став поширюватися Європою. Проте не всі міста зуміли домогтися права самоврядування. Там, де була сильнішою влада сеньйора, успіхи комун були лише тимчасовими. Символом самоврядування була міська ратуша — приміщення, де розташо вувалися органи самоуправління. Згодом право на самоуправління було оформлено юридично і отримало назву магдебурзьке право. Місто Магдебург було першим, яке оформило такий ста тус, що став зразковим для інших. ► Чому виникає комунарський рух? ► Яке місто називали комуною?

§ 9. Виникнення середньовічного міста. Ремесло і торгівля в середньовічному місті. Повсякденне життя

6. Городянин — людина нового типу Поява і розвиток міст підривали засади Середньовіччя. Так, розвиток ремесла, торгівлі, банківської справи спри яли підриву натурального господарства і розвитку ново го — товарного. Міста змінювали життя людини середньо віччя. Жителі міст помітно відрізнялися від сільських не тільки заняттями. Вони по-іншому сприймали світ, були більш енергійними, покладалися переважно на свої сили і пишалися своїми успіхами. Вони значно більше знали про навколишній світ, були в курсі головних новин. Темп їхньо го життя був вищим від сільського і не таким розміреним. Вони завжди поспішали, цінували час, не випадково, що перший годинник виник у місті. Жителі міст прагнули до успіху, намагалися розбагатіти, примножити те, що вони отримали в спадок. У містах зустрічалося чимало пройГородянин дисвітів, шахраїв, тобто таких людей, які за будь-яку ціну були готові здобути багатство. У їхньому розумінні багатство давало свободу, а свобода — найбільша цінність міста. Із часом нащадки жителів середньовічних міст змінили Європу і весь світ. 6. Ж итло Вигляд житла залежав від природних умов місцевості, виду занять і рівня добробуту його власника. Селянські хати майже не змінилися від давніх часів до XX ст. А от міські будинки, палаци і замки за середніх віків зазнали змін. Спо руджували будинки, залежно від матеріального становища і доступних матері алів, із дерева, каменю або робили глинобитними. Камінь дорого коштував, тому використовувався переважно для будівництва церков, палаців і зам ків. На півдні дерева не вистачало, тому перева гу надавали каменю. Дах покривали соломою чи очеретом. Спільним для житла представників різних су спільних верств у ранньому Середньовіччі було внутрішнє планування. У більшості будівель не було окремих кімнат. В одному приміщенні спали, готували їжу, їли. Лише з ХІ-ХІІІ ст. заможні городяни й селяни розпочали відокремлювати спальні від кухонь та їдалень. У палацах та замках представників зна ті з’явилося багато кімнат. Однак кімнати роз„ , Середньовічне житло

100

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

Схема середньовічного будинку

Типова сільська хата

Інт ер’єр сільської хати

ташовувалися одна за одною, і для того щоб потрапити з однієї частини палацу до іншої, потрібно було пройти всі при міщення. Люди опалювали приміщення й готували їжу, використовуючи відкри те вогнище, яке поступово замінила піч. Печі з’явилися лише на початку XIV ст., коли їх запозичили в північних народів і слов’ян. Освітлювали житло сальними свічками й масляними лампами. Доро гі воскові свічки могли придбати лише заможні люди. Коли розводили вогонь, дим виходив крізь отвір у стелі. Димарі з’явилися перегодом. Маленькі віконця не мали шибок, затуляли їх дерев’яними віконцями, шкірою або пузирем. Холод ної пори селянська родина часто жила в одному приміщенні з худобою. Уся обстановка оселі складалася з грубо збитого столу, кількох лав уздовж стін, скрині для зберігання святкового одягу, що його наживали роками й пе редавали в спадок. Спали на широкому ліжку або на лавах. Постіллю був сін ник або матрац, напханий соломою. За можні люди замовляли меблі різьблені, інкрустовані коштовними металами й камінням. ► Змалюйте вигляд оселі пересічної лю дини середньовіччя.

8. їж а та напої Переважна більшість європейців харчувалася досить скромно. їли, зазви чай, двічі на день: уранці й увечері. Повсякденною їжею були житній хліб, каші, боби, ріпа, капуста, зернова юшка з часником або цибулею. М ’яса споживали мало. Тим паче, що протягом року було 166 днів посту, коли м’ясні страви їсти заборонялося. Значно більше в раціоні було риби. Із солодощів знали лише мед. Цукор потрапив до Європи зі Сходу в XIII ст. і був дуже дорогим. Фруктів та овочів споживали мало.

§ 9. Виникнення середньовічного міста. Ремесло і торгівля в середньовічному місті. Повсякденне життя

101

Харчовий раціон знаті й бідноти різнився, головним чином, не якістю спожи ваного, а його кількістю. У замках їли більше м’яса, причому багато було дичини, оскільки полювання вважалося привілеєм знаті. Заможні люди полюбляли готува ти й дивовижні страви на кшталт смажених пав чи лебедів або паштету із солов’ї них язичків. До їжі додавали східні прянощі — перець, імбир, гвоздику, мускат, корицю. Однак їхня вартість (продавали прянощі на вагу золота) не кожному була по кишені. У середньовічній Європі багато пили: на півдні — вино, на півночі — пиво. За мість чаю заварювали трави. Посуд більшості європейців (миски, кухлі) був дуже простим, виготовленим із глини чи олова. Виробами зі срібла чи зо лота користувалася лише знать. Виделок не було, за столом їли ложками. Шматки м’яса відрізали ножем і їли руками. Се ляни споживали їжу з однієї миски всією сім’єю. На бенкетах знаті ставили одну миску на двох та кубок для вина. Кістки вони кидали під стіл, а руки витирали скатертиною. ► Що їли люди в середні віки? Складіть перелік основних продуктів. ► Чим їжа та напої людей тих часів відрізнялися від сучасних? У чому особли вості харчування середньовічної людини? 9. Одяг і прикраси Кліматичні умови більшості європейських країн вимагали одягатися теплі ше, ніж убиралися римляни. На відміну від античного уславлення краси люд ського тіла, церква вважала тіло гріховним і наполягала на тому, що його треба прикривати одягом. Тривалий час жіночий і чоловічий одяг був схожим: довга, до колін, сорочка, короткі штани, верхня сорочка, плащ. У XII ст. він почав дедалі більше розріз нятися, з’явилися перші ознаки моди. Зміни стилів одягу відбивали тогочасні суспільні вподобання. Чоловіки почали носити товсті панчохи, що в XIV ст. пе ретворилися на штани, жінки одягали виключно спідниці. Однак можливість наслідувати моду мали переважно представники заможних верств. Церква не схвалювала захоплення знаті модою. Одяг відображав місце людини в суспільстві. У вбранні заможних переважали яскраві кольори, бавовняні й шовкові тканини. Біднота вдовольнялася темним одягом із грубого домотканого полотна. Взуттям чоловіків і жінок були шкіряні гостроносі черевики без твердої підошви. Більшість незаможних людей носили

102

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

Античний одяг

Одяг вельмож

Середньовічний одяг

а в

Одяг часів Жанни дАрк

Мода XIII ст. ► Які основні відмінності між одягом часів

Мода XII ст.

Античності і середніх віків?

§ 9. Виникнення середньовічного міста. Ремесло і торгівля в середньовічному місті. Повсякденне життя

103

дерев’яні черевики або взагалі ходили босоніж. Головні убори виникли в XIII ст. й від того часу безперервно змінювалися. Звичні рукавички набули за середніх віків важливого значення. Потиснути руку в них уважалося образою, а кинути комусь рукавичку було виявом презирства і викликом на двобій. Знать полюбляла додавати до свого одягу різноманітні прикраси. Чоловіки й жінки носили каблучки, браслети, пояси, ланцюжки. З одягу селянин звичайно носив лляну сорочку-камизу і штани до колін чи навіть до кісточок. Поверх камизи вдягали ще одну довгу сорочку з широкими і довгими рукавами (блузу). Верхнім одягом був плащ, стягнутий на плечах за стібкою (фібулою). Узимку носили або грубо вичесаний овечий кожух, або теплу накидку з цупкої тканини чи хутра. В

[6Я|

Закріпимо знання 1.

У якому столітті почалося відновлення міст у Європі?

Які міста Європи були найбільшими?

Як виглядало середньовічне місто? Опишіть його характерні ознаки.

Назвіть основні прошарки міського населення і дайте їм характеристику.

Що штовхало ремісників об’єднуватися в цехи? Яка їхня роль у житті міста?

З якою метою виготовлявся шедевр?

Визначте позитивні й негативні сторони виникнення цехів.

8. Хто об’єднувався в гільдії? 9. Хто був союзником міст у боротьбі із сеньйорами? 10. Що було символом міського самоуправління? 11. У європейських мовах назви багатьох міст мають однакові частини: «бург» (нім.) — фортеця, «хафен» (нім.) — гавань, «честер» (латин.) — табір, «фурт» (нім.) — брід, «брідж» (англ.) — міст тощо. Знайдіть на карті атласу міста, які у своїх назвах містять ці частини. Поясніть, як виникли ці назви. Зробіть висновок. 12. Якою була роль лихварів, мінял у розвитку торгівлі та виробництва? 13. Чому жителів міст історики називають людьми нового типу? 14. За зображеннями гербів цехів визначте, чим вони займалися.

104

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

15. Який одяг носили люди Середньовіччя? 16. Чим середньовічний одяг відрізнявся від сучасного? 17. Чим середньовічний одяг відрізнявся від античного? Чим ці відмінності зумовлені? 18. Чому представники незаможних верств населення одягалися досить скромно та неяскраво? 19. Визначте основні риси моди Середньовіччя. Про що міг розповісти одяг середньовічної людини? Запитання та завдання на узагальнення за темою «Народження середньовічного світу. Особливості його розвитку» 1.

Поясніть значення понять і термінів: «міграція», «стани», «алод», «бе нефіцій», «феод», «феодалізм», «рицар», «повинності», «донжон», «сеньйор», «васал», «цех», «гільдія», «лихварство», «міська комуна».

Виконайте завдання за історичною картою: • Покажіть на карті регіон Західної Європи, де у середні віки найшвид ше відродилось міське життя. • Окресліть регіон, де зародився комунарський рух. • Покажіть місто, яке першим отримало магдебурзьке право. • Прослідкуйте основні торговельні шляхи середньовічної Європи, ви значивши головні торговельні центри. • Які міста об’єднувалися в Ганзейський союз? • Які дві торговельні республіки панували у Середземномор’ї?

Які головні зміни в суспільному устрої середніх віків відбулися в порів нянні з античністю?

Порівняйте античне й середньовічне міста. У чому їхні головні відмінно сті? Чому городянина середніх віків називають людиною нового типу?

Чому у середні віки сформувалась цехова організація ремесла?

Як пов’язані між собою технічні досягнення і розвиток суспільства у се редні віки?

Як християнство вплинуло на формування соціальної структури Се редньовіччя?

105

Завдання для тематичного оцінювання

Завдання для тематичного оцінювання 1.

На які верстви суспільства не поширювались васальні відносини? □ □

королів і князів рицарів і дворян в селян і ремісників Г графів і герцогів

□ 2.

Як називається земля (чи дохід з неї), дана королем чи сеньйором ва салу у спадкове володіння як плата за службу? |] А бенефіцій І І Б феод

В марка Ц Г васал

Який суспільний стан в епоху Середньовіччя називали «ті, що працю ють»?

□ □ 4.

А воїнів Б селян

□ в духовенство Г феодалів

Якою цифрою на схемі позначено елемент конструкції замку донжон? □

А 1

ИБ 2 ИВ З □ г 4 5.

Феодала, особисто залежного від свого сюзе рена, називали... . □ □

□ □ 6.

А васалом Б сервом в вагантом г майстером

Абсолютну більшість населення у всіх країнах у період середніх віків складали... . □

А міщани Б феодали

□ в □ г 7.

селяни ремісники

Представників міської верхівки в середні віки називали... . |] А бюргерство б патриціат

□

В плебейство духовенство

□ г

106

Розділ II. Середньовічний світ Західної Європи

Об’єднання купців у середньовічних містах називалося... . А цех |] Б орден □ в гільдія |] Г братство

Міста, які виборювали своє право на незалежність від місцевих сеньйо рів, отримували назву... . □

А муніципій метрополія

□ в

□ □

в комуна г кантон

10. «Граф Фландрії Бодуен Залізна Рука побудував укріплений замок із підйомним мостом. Після цього для потреб жителів замку почали стікатися до воріт його мосту торговці або продавці більш цінних речей, потім крамарі, потім власники заїжджих дворів для годування й притулку тих, хто вів торговельні справи в присутності государя, який часто буває там само; почали зводити будинки і влаштовувати готелі, де розміщувалися ті, котрі не могли жити всередині замку. І стало в них звичним казати: “Ідемо до мосту”. Тут поселення на стільки розрослося, що невдовзі утворилося велике місто, яке й досі в народній мові має ім ’я мосту,— адже на їхньому діалекті “Брюґґе” означає “міст’’». В уривку джерела йдеться про... . □

А в |] В |] Г

одну з причин виникнення міст життя феодалів у містах стани середньовічного міста привід для будівництва замку

11. На якому малюнку зображено герб феодала?

12. Про що йдеться в уривку джерела: «Там списи вершники ламають... щоб збити з змилених коней своїх противників скоріш»? Ц А турнір |] Б облогу замкц |] В зіткнення варварських племен □ г хрестовий похід

Розділ III

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В X —X V ст.

§ 10 . Північна Європа у У І І І - Х І ст. 1. Нормани, вікінги, варяги Початок IX - першу половину XI ст. в історії Європи називають «епохою нор манів». У той час германські племена, які жили на півночі Європи, на Ютланд ському, Скандинавському півостровах і деяких островах Балтики, рушили на завоювання нових земель. У країнах Європи їх називали норманами — «північними людьми». Звич ною молитвою тоді було прохання Бога врятувати від люті норманів, коли зне нацька біля берегів з’являлися їхні довгі безпалубні кораблі — дракари — під чотирикутними червоними або смугасти ми вітрилами зі страхітливими різьбле ними головами драконів на носах. У самій Скандинавії тих, хто не хотів працювати вдома, а надавав перевагу життю, сповненому небезпек і пригод, називали вікінгами (походження цього слова остаточно не з’ясовано). Вікінги плавали не лише на захід, а й на схід. Балтійським морем і далі Західною Д ви ною діставалися вони земель, де жили східні слов’яни, які називали чужинців варягами. Тут вони торгували з місцевим населенням, засновуючи свої факторії, Закликання варягів (худ. В. Васнецов) або рухалися шляхом «із варягів у греки» далі, до Константинополя. Варязькі дру жини наймалися до візантійських імпе раторів, які високо цінували хоробрість і військову майстерність норманів. Походи вікінгів були останньою хви лею Великого переселення народів. Пер ша його хвиля в У-УІ ст. зруйнувала Римську імперію і призвела до появи у Європі нових держав — варварських ко ролівств. Друга хвиля в ІХ-ХІ ст. докоти лася до нової Європи. Вікінги не змогли зруйнувати її, тому змушені були присто суватися до неї, запозичуючи традиції та Воїни-вікінги здійснюють набіг на порядки феодальної Європи. узбережжя Англії

109

§10. Північна Європа у УІІІ-ХІ ст.

► Який період історії називають «епо хою норманів»? 2. Походи вікінгів До кінця VIII ст. європейці нічого не знали про норманів — предків сучасних норвежців, шведів, данців та ісландців. У 793 р. загін норманів уперше напав на мо настир північно-східного узбережжя Анг лії, пограбував, захопив у полон ченців і спалив його. Відтоді поселення примор ських земель Англії, Франції, Німеччини перетворилися на об’єкти постійних на падів морських розбійників. Хоробрі та безжальні нормани сіяли смерть, грабува ли, спалювали будинки. Д

В ікінги — скандинавські воїни. На Русі були відомі як варяги; на Захо ді — як нормани, «північні люди».

Після походу нормани поверталися з награбованим на батьківщину, але з ча сом вони почали захоплювати і підкоряти своїй владі величезні території в різних частинах Європи й оселятися на них. Найбільше постраждали від норман ських завойовників Британські остро ви, оскільки вони були дуже близько розташовані від батьківщини норманів. У 842 р. нормани пограбували і спалили Лондон. Згодом вони розселилися на північно-східному узбережжі Англії. Землі, що опинилися під владою норманів, — ви хідців з Данії — стали називати «Областю данського права», або Денло. Із цієї части ни Англії вони почали просуватися далі. Становище англосаксонських королівств на острові стало загрозливим. Боротьбу проти загарбників очолило королівство Уессекс.

Вікінги

110

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

ЄВРОПА в IX - XI ст. ПОХОДИ НОРМАНІВ

ЧУДЬ З А В б Л О Ц Ш

шгород

Гнєзно

Бремен НІМЕЧЧИНА

; КНЯЗ. П 0ЛЫ1Й

% %

* ДЕРЕВЛЯНИ

2 ®Праг. Регенсбург Аугсбург

КОР. ФРАНЦІЯ

ни//'4--— Ч

Р Н

М О Р

АБХАЗІЯ т Кутаїсі * .

^тануджі* ^ 4

Константинополь

м_ Неаполь Салерно1

КОРДОВСЬКИЙ ХАЛІФАТ

Севілья Ю Р .Л ЕО Н ^

Балварські о-Ви

( о.Сардинія

СЬКА Апалія

Тунісе 0> оТлемсен

Кайруано \

Александрія

Триполі

АРАВІЯ

►Походи норманів у IX - X I ст. Території, завойовані та колонізовані ^ \ \ \ і норманами в IX - X ст. ) Територм, завойовані норманами в XI ст.

С . ^

Воєнні походи арабів у IX - X ст.

' Скандинавські країни - батьківщ ина норманів

Країни, я кі були підвладні Кануту Могутньому (1 0 1 7 -1 0 3 5 рр.)

Напади угорців на Німеччині і розгром їх Оттоном І у 95! РКордони Священної Римської імперії

ПОЛЯНИ Східнослов'янські племена Етнічна Русь ■■■■*■

► Похід князя Олега на Київ у 8 8 2 р.

Цифрами на карті позначено: 1 - герцогство Нормандія 4 - володіння Папи Римського 2 - князівство Чехія 5 - лангобардські князівства 3 - королівство Бургундія (Арелат)

1) Що зображено на карті? 2) Чому, на вашу думку, походи на карті зображені двома видами стрілок? 3) Де розташована батьківщина вікінгів? 4) Які регіони були колонізовані вікінгами (норманами)?

111

§10. Північна Європа у VIII-XI ст.

5) Чому декілька століть вікінги наводи ли жах на континентальну Європу? 6) Які держави були утворені вікінгами? 7) Позначте на карті Нормандське гер цогство і Сицилійське королівство, утворені вікінгами. 8) Якими були наслідки епохи вікінгів для Європи? Переломним моментом у боротьбі ан глосаксів проти данців стало правління уессекського короля Альфреда (871— 900). Завдяки реформам йому вдалося мобілізувати на боротьбу проти ворога всі сили, проте вигнати норманів з Англії він так і не зумів. По смерті короля Альфреда Великого боротьба проти данців розгорнулася з но вою силою. Наприкінці X ст. до єдиного Англійського королівства було приєднано землі Денло. Однак у 1013 р. армія данського короля висадилася на узбережжі й швидко захопила всю Англію. Так острів опинився в складі величезної Північної держави данського короля Канута Могут нього (1017-1035), до якої входили Данія, Норвегія, Швеція і Шотландія. По смерті Канута його держава швидко розпалася, і в Англії відновилася влада англосаксів, але знову не на тривалий час. При слабких нащадках Карла Ве ликого нормани стали постійно втор гатися у французькі володіння і навіть оселятися в нових землях. Вікінги тричі — у 845, 857, 865 рр. спустошували Париж. У 885-886 рр. вони протягом десяти міся ців тримали його в облозі, але цього разу захопити місто їм не пощастило. Згодом нормани (французи називали їх нормандцями) прийняли християн ство, засвоїли французьку мову і зроби-

Знахідки археологів та іс ландські саги — легенди

про подвиги вікінгів — дозволя

ють нам відтворити зовнішній ви гляд норманів. На знайдених ка менях учені побачили зображення бородатих воїнів у гостроверхих шоломах і кольчугах, озброєних великими бойовими сокирами й мечами. Ісландські саги назива ють найхоробріших норманських воїнів берсерками. Ці люди при свячували своє життя служінню боїу війни Одіну й вірили, що піс ля загибелі в бою потраплять до його палацу на небі — Валгалли. Перед битвою вони вживали по особливому

приготовлений

сік

грибів мухоморів. Від його дії під час бою берсерки впадали в ша ленство, зривали із себе кольчуги та билися з ворогом оголеними до пояса, не помічаючи поранень і болю. Вони могли битися з воро гом обома руками, тримаючи у кожній меч. На берсерків дивили ся з острахом і жахом не лише во роги, а й самі нормани. Проте їх і дуже цінували, прирівнюючи од ного берсерка до 20 звичайних во їнів.

Дракар

112

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

ли свої володіння наисильнішим герцогством на пів ночі Франції (герцогство Нормандія). У 1030-1091 рр. нормандці завоювали Північну Італію та Сицилію, а в 1066 р. — Англію. Крім завойовницьких походів, нормани здійснили багато географічних відкриттів. У 870-х рр. нормани з Норвегії відкрили й почали заселяти Ісландію — «Кри жану країну», як назвали нові землі перші поселенці. У ІХ-Х ст. нормани розпочали заселяти острови пів нічної частини Атлантичного океану. Вікінг Ейрік Ру Альфред Великий дий, за скоєний злочин приречений на вигнання з Ісландії, відплив на північний захід і неочікувано відкрив Ґренландію — «Зелену землю». Сміливий мореплавець Лейф Еріксон («Щасливий») та його супутники близько 1000 р. досягли островів, розта шованих поблизу узбережжя Північної Америки. У сагах ці місця називають «Лі совою країною», «Країною плоских каме нів» та «Країною дикого винограду». Якщо норвежці та данці здійснювали свої походи переважно на захід, то швед Облога Парижа вікінгами (885-886) ські вікінги — на схід. У VIII ст. вони по (худ. Ж.-П. Франк) чали проникати на землі фіно-угорських, балтських і слов’янських племен. В Київ ській Русі їх називали варягами. їхні по ходи в ці землі, як правило, носили мир ний торговий характер. Вони намагалися опанувати торговельними шляхами, що пролягали Волгою до Каспійського моря та Дніпром до Чорного моря в землі Араб ського халіфату та Візантії. Загони варя гів мали велике значення для формуван ня державності у східних слов’ян. ► Якими були причини походів норманів? ► Куди були спрямовані основні походи вікінгів? Яка їх була мета? П ам’ятник Лейфу Еріксону ► Які географічні відкриття зробили ві в Міннесоті (США) кінги?

113

§10. Північна Європа у УІІІ-ХІ ст.

3. Виникнення скандинавських держав Походи норманів дали могутній пош товх до утворення держав Північної Єв ропи. Завдяки ним посилилася влада племінних вождів — конунгів. Найшвидше процес утворення дер жави відбувався в Данії (із VIII ст.). Тут завдяки більш сприятливим природним умовам швидше відбувалося зміцнення влади знаті й вождів. З’явилася велика земельна власність і залежні прошар ки суспільства. У другій половині X ст. Гаральд Синьозубий (близ. 950-986) остаточно об’єднує Данію під своєю владою. Наприкінці IX ст. конунгу Гарольду Прекрасному вдалося підкорити своїй владі більшість племен Норвегії. Остаточне об’єднання країни відбуло ся лише на початку XI ст. Проте коро лівська влада виявилася нетривалою, і Норвегія тимчасово ввійшла до складу володінь могутнього данського короля Канута Могутнього. Але після смерті сина останнього норвезького короля ко рону отримав Гаральд Гардрад (10461066), відомий як «Суворий правитель». У Швеції об’єднання країни відбулося під час правління Олафа Скьотконунга (бл. 995-1020), але влада короля трива лий час залишалася слабкою. Щоб зміцнити свою владу, усі сканди навські правителі прагнули спертися на християнську церкву. Проте утверджен ня християнства в Скандинавії розтягле ся на дуже тривалий час. ► Які держави виникли на Скандинав ському півострові?

У 911 р. західнофранкський король Карл Простак

вирішив домовитися з норманами

й використати їх із власною ме тою. Він надав у користування ва тажку данців Роллону Пішоходу (він був настільки кремезний, що жоден кінь його не витримував) місто Руан із його околицями (більша частина сучасної Нор мандії). За це Роллон присягнув на вірність королю й пообіцяв за хищати землі свого герцогства від нападів норманів. Формально ва сальне володіння Франції, нове герцогство Нормандія, було фак тично незалежним як від слабких західнофранкських королів, так і від данських конунгів.

Гаральд Синьозубий

Монета Олафа Скьотконунга

114

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

4. Духовний світ народів Ш внічної Європи Острів Ісландія, заселений вікінгами в ІХ -Х ст., — місце унікальних пам’яток культури германських племен Північ ної Європи. Із давніх часів ісландці зберегли саги про по двиги вікінгів та їхніх давніх богів. Співцями цих саг були скальди, поети і воїни одночасно. У XIII ст. ці легенди були записані в книгах, за якими ми можемо відтворити побут, духовний світ та образи героїв давніх германців. Скандинавські народи тривалий час залишалися язич никами. їхнім головним богом був Одін (давні германці на зивали його Вотаном). Саме до його володінь, у Валгаллу, небесні діви — валькірії — приводять душі загиблих у бою воїнів. Тут, в очікуванні вирішальної битви проти сил зла, вони відпочивають і бенкетують. З інших богів найвідомішим був Тор (давньогер До прийняття християн манський Донар). Він кидав свій важкий ства і поширення латин молот у хмари і викрешував блискавки. ських букв у Скандинавії вико Дружиною Одіна була Фрейя — боги ристовувалося рунічне письмо ня добрих урожаїв і родючості, покрови («руна» в перекладі означає таєм телька родини і шлюбу. Сили зла уособ ниця). Руни — особливі знаки, лі лювали богиня смерті й потойбічного тери, яких у IX ст. нараховувало світу Хель, жахливий дракон Фафнір і ся 24, а згодом — 16. Абетка вовк Фенрір. Кривдили людей також ма називалася фатарк: саме так ви мовлялися перші шість рун. Руни ленькі злі тролі, які стерегли багатства були кутастої форми і, як прави земних надр. ло, вирізьблювалися на зброї, Германці й скандинави ставилися до предметах культу, каменях. Вва своїх богів досить незвично. Вони прино жалося, що вони сили їм у жертву тварин, а інколи навіть можуть захисти людей, але при цьому не просили в богів ти в бою, допо захисту й допомоги, а вимагали. Якщо могти одужати боги не виконували того, що від них ви тощо. Також магалося, то нормани могли полишити руни використо^ |т ш ш цих богів і звернутися до інших. Пісні про кувалися жерця, * ,х давніх богів і героїв увійшли до збірника ми для гадання. ^:]Ц Щ [X К4 «Едда», в основу якого покладена легенда За легендами, про скарб нібелунгів — підземних карлируни з підземно ків-ковалів. За переказами, той, хто во го царства приніс бог Одін. Скандинавські лодів цим скарбом, мав величезну владу руни й талан у всіх справах. На ґрунті цих ле-

115

§10. Північна Європа у УІІІ-ХІ ст.

генд у XIII ст. в Німеччині з’явилася «Пісня про Нібелунгів». Скандинавська міфологія сповнена похмурих образів, у яких відбилися суворі картини реально го життя. Ісландські саги містять також описи реальних історичних подій. Саме з них історики дізналися про відкриття Північної Америки Лейфом Щасли вим, про давніх правителів Норвегії, про завою вання норманами Англії та інші відомості.

Фрейя

► Як називалася система письма, винайдена норманами? ► Які боги були найбільш шанованими в народів Скандинавії? В

Закріпимо знання 1. Хто такі нормани, вікінги й варяги? 2.

Чим вторгнення норманів до країн Європи відрізнялися від попередніх?

Назвіть держави, що найбільше постраждали від походів норманів.

Що залишили по собі норманські походи у Європі?

Чому, на вашу думку, припинилися походи вікінгів?

Коли і як виникли скандинавські держави? Яка скандинавська держава виникла першою?

Назвіть наймогутніших правителів скандинавських держав у XIІ—XV ст.

Що таке саги? Чи можна їх використовувати як історичне джерело? Які відомості вони дали для істориків?

Чому народи Скандинавії досить пізно прийняли християнство?

10. Про що свідчило винайдення власного рунічного письма народами Скандинавії? 11. Вважається, що походи норманів були останнім етапом Великого пе реселення народів. Чому походи норманів не мали таких наслідків, як вторгнення варварів у межі Римської імперії? 12. Чи можна стверджувати, що походи норманів сприяли утвердженню феодального ладу в Європі? Свою думку обґрунтуйте. 13. Чому проникнення норманів у Східну Європу було відносно мирним? 14. Чому міфологія скандинавських народів сповнена похмурих образів і жорстокості?

§ 11. Епоха хрестових походів [ШІ 1. Причини хрестових походів Кінець ХІ-ХІІІ ст. це період коли європейці, керовані ідеєю визволення Гробу Господнього, здійснювали походи на завоювання Єрусалима і Палестини. Ці по ходи отримали назву — хрестові. Усього з 1095 до 1291 р. було здійснено вісім хрестових походів до Святої Землі. Згодом назву «хрестові походи» стали засто совувати щодо релігійних війн, які вела католицька церква з метою захисту і поширення християнства.

Хрестові походи на Схід — це військові експедиції, які організовував за хідний християнський світ проти мусульман.

Для того щоб зрозуміти, чому розпочалися хрестові походи, необхідно поди витися, яким був християнський світ наприкінці XI ст. Завдяки реформам папи Григорія VII католицька церква мала великий вплив на європейські справи. За клик, що лунав із Риму від папи, вважався обов’язковим для всіх католиків. Європейське рицарство перебувало в досить складній ситуації. Право майо рату (першості в успадкуванні ) спричиняло те, що маєток феодала успадковував лише його старший син, а молодші змушені були самі шукати засоби до існуван ня. Безземельні рицарі, що грабували та влаштовували криваві війни зі слабшими сусідами, перетворилися на справжнє лихо. Вільних земель на цей час у Європі вже не було, а працювати чи торгувати вважалося для рица ря ганьбою. Упродовж семи років європейські країни потерпали від голоду, епідемій чуми та інших хвороб. До цього до далися незвично суворі зими і повені 1089-1094 рр. Ста Григорій VII ли поширюватися чутки про наближення кінця світу. Усі чекали Божої кари за свої гріхи та були готові спо кутувати їх паломництвом до Святої Землі або отримати спасіння іншим подвигом за віру. Паломники, які повер талися з Єрусалима, відвідавши Гріб Господній, розпо відали про переслідування християн турками-сельджуками. Із цих повідомлень народилася ідея особливого паломництва — війни за Христа і визволення Гробу Го споднього з-під влади невірних. Ситуація, що склалася на Сході наприкінці XI ст., була сприятливою для втручання правителів Західної Європи. Візантійська імперія переживала скрутні часи. Урбан II Унаслідок нападів турків-сельджуків вона втрачала свої

§11. Епоха хрестових походів

117

володіння в Малій Азії. Постійні напади сельджуків зробили небезпечними шля хи, якими пересувалися християнські па ломники до Святої Землі. Візантійський імператор Олексій І Комнін звернувся з проханням про допомогу до Папи Рим ського. Заклик імператора було почуто. 27 листопада 1095 р. в південнофранцузькому місті Клермон відбувся вели кий церковний собор. По його завершен ні папа Урбан II звернувся з промовою до великого натовпу селян, міщан і ри царів, які зібралися на майдані. Він закликав усіх до походу на Схід заради визволення Палестини з-під вла ди невірних і повернення християнам Гробу Го споднього (місця поховання Ісуса Христа). Усім визволителям Святої Землі папа пообіцяв споку тування гріхів. «Нехай стануть віднині воїнами Христа, — промовив Урбан II, — ті, хто раніше були грабіжниками. Нехай справедливо б’ються з варварами ті, хто раніше воював проти братів і родичів». До того ж, папа згадав і про багату здобич, що чекає на Сході. «Так хоче Бог!» — повторював натовп пап ські слова, які проповідники поширили на всій Європі. У Франції, Німеччині, Італії люди на шивали на свій одяг хрести, називаючи себе па ломниками, а свій похід — паломництвом, або священним шляхом. Паломництво — мандрівка вірян до місць, що відзначаються особливою святістю. Назва виникла від зви чаю паломників привозити з Палестини пальмові гілки. Лише значно пізніше ці походи до Святої Землі одержали назву хрестових, а їхніх учасників почали називати хрестоносцями. Загалом у ХІ-ХІІІ ст. відбу лось вісім хрестових походів на Схід. ► Що спонукало європейців до хрестових походів?

118

Розділ III. Європейське суспільство і держави в X -X V cm .

2. Перш ий хрестовий похід Перший хрестовий похід тривав протягом 1096-1099 рр. Спочатку в по хід виступили тисячі простих людей. Це був великий натовп, озброєний косами, вилами і просто дрючками, більшість якого становили селяни з жінками і діть ми; були також міщани і дрібні рицарі. Шлях паломників, на чолі з монахом Петром Пустельником та безземельним рицарем Вальтером Голяком, пролягав через Угорщину і Болгарію, де, не маючи припасів і спорядження, хрестоносці грабували місцевих жителів і влаштовували єврейські погроми. Коли в серпні 1096 р. це «воїнство» прибуло до Константинополя, імператор Олексій І Комнін поспішив переправити його через Боспор у Малу Азію. Там більшість із них за гинула у сутичках з турками-сельджуками. Основні сили хрестоносців, що складалися з чотирьох рицарських армій, ру шили в похід перегодом. Загалом загони хрестоносців налічували близько 4 тис. рицарів і 25 тис. піхотинців. Хоч у хрестоносців не було єдиного керівництва, але рицарі мали добре озбро єння та вміли воювати. Для того щоб підготуватися до походу, багато з них про дали або позатавляли своє майно. Навесні 1097 р. війська хрестоносців зібралися біля стін Константинополя. ХРЕСТОВІ ПОХОДИ 1096-1192 рр

хрестовим

= КОР. НОРВЕП!

ПОХІД

Володіння сельджуків ІР. Упсала $ X

^Ш О ТЛАНДІЯ Единбург П ІВ Н ІЧ Н Е Йорк М ОРЕ КОР. АНГЛІЯ

Місце розгрому походу бідноти Напрями походів окремих феодальних загонів

Росюлле ■БОДРИЛ

Похід з єднаного війська хрестоносців

ПРУИИ

Місця і роки найважливіш их битв

Олексій І Комнін

Території держав, утворених хрестоносцями на завойованих землях

Н о р м а н д ія ^ , Париж

Х Г 'Ж О Р . Vf \ ФРАНЦІЯ Ч Бордо: Клермон

Території, повернуті Візантії внаслідок першого хрестового походу

КОРОЛІВСТВО УГОРЩИНА

пеон

КАСТИ Лісабої ІРАКСЬКИЙ СУЛТАНАТ оГранада

Другий хрестовий похід (1147-1149 рр.) Спільний похід французького короля Людові ка VII і німецького короля К он ра д а 1,1 Самостійні дії обох королів Третій хрестовий похід (1189-1192 рр.) Похід німецького імператора Фрщріха І Барбаросси Похід англійського короля Річарда І Левове Серце Похід французького короля філіппа II Августа

Марра :И р іи с ь к и й ЖУЛТАНАТ Махдія

І Дамаск

С Е Р Е Д З Е М Н Е Три полі

М О Р Е

Яффа

Дамієтта X мертве А л е к с а н д р ія ^ /Я ^ ^ 5”^1199 м о р е • Каїр

КАЇРСЬКИМ ХАЛІФАТ ФАТИМІДІВ

119

§11. Епоха хрестових походів

За наказом Олексія І Комніна хрестоносців почергово переправили до Малої Азії. У червні вони захопили Нікею і рушили далі. Вирішальна битва відбулася 4 липня 1097 р. поблизу долини Дорилеї, де сельджуки зазнали цілковитої по разки. Шлях на схід було відкрито. Після тяжкого переходу через гірське плато під палючим сонцем хресто носці підійшли до Антіохії. Сім місяців тривала облога неприступної форте ці. Хрестоносці потерпали від голоду і хвороб та майже втратили надію захо пити місто. Лише завдяки зраді вони взяли Антіохію. Оскаженілі від голоду хрестоносці грабували місто, аж раптом самі опинилися в облозі. Антіохію оточила велика армія сельджуків. Надії на порятунок не було, і всі занепали духом. Лише диво могло врятува ти хрестоносців, і воно сталося. Один із воїнів заявив про своє видіння під час сну, ніби апо стол Андрій сказав йому, що хрестоносці вряту ються, коли знайдуть наконечник списа, яким римський воїн простромив тіло розіп’ятого Ісуса, і вказав місце, де сховано цю реліквію. На конечник було знайдено, і натхнені цим дивом хрестоносці розбили величезну армію сельджу ків. Щоправда, дехто запідозрив ошуканство, оскільки наконечник виглядав занадто новим... Пройшовши узбережжям і захопивши при морські міста, червневого ранку 1099 р. хресто носці побачили Єрусалим. Після тривалої під Хрестоносці готовки і кількох невдалих штурмів 15 липня 1099 р. місто було взяте. На Заході, у Європі, загарбання Єрусалима викликало небачену радість, а мусульмани та іудеї надовго запам’ятали єрусалимську різанину, улаштовану християнами.

Облога Єрусалима у 1099 р. (мініатюра)

Штурм Антіохії (мініатюра)

120

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

► Коли відбувся перший хрестовий похід? ► Яким був його результат? 3. Держави хрестоносців. Духовно-рицарські ордени Завойовані на Сході землі хрестоносці вважали своєю власністю і заснува ли на них свої держави: Єрусалимське королівство, князівство Антіохійське, графство Едесське і графство Тріполі. Го ловним вважалося Єрусалимське королівство, а його монарх — захисником Гробу Господнього. У своїх державах хрестоносці встановили феодальні порядки. Кожен правитель поділив володіння на баро ні! (володіння баронів), які, своєю чергою, поділялися на рицарські феоди. Усі власники феодів були зобов’я зані нести військову службу у своїх сеньйорів. Місцеві селяни потрапили в залежність від нових господарів і повинні були віддавати частину врожаю своїм феода лам, а також сплачувати податки державі. Для захи Готфрід сту державних кордонів від нападів мусульман хрес Бульйонський тоносці побудували міцні фортеці. Ц і фортеці й постійна готовність рицарів ДЕРЖАВИ ХРЕСТОНОСЦІВ до боротьби дозволили хрестоносцям Мелітена довго утримувати своє панування на Сході. Для захисту християнських воло дінь від мусульман хрестоносці утво рили духовно-рицарські ордени, члени яких мали за головну справу Марра А не молитву, а війну. Вступаючи до Лаодікея оАпамея Держави, утворені ордену, рицарі давали три обітниці хрестоносцями: (покори, бідності, безшлюбності) і зо Єрусалимське королівство (1099 1291 р р .) бов’язувалися, на відміну від звичних І— і Єрусалимське королівство І___ І у межах 1229 р. ченців, зі зброєю в руках захищати Графство Едесса християнську віру. (1099-1146 р р .)

САІРСЬКИЙ ХАЛІФАТ ФАТИМІДІВ (ДО 1171 р .)

Ш □

і— і Князівство Антиохія І___ І (1099-1268 р р .) і і Графство Триполі І----- 1(1102-1289 р р .) 0 Крак с Монреаль

^ *

Найважливіші замки хрестоносців Місце вирішальної перемоги мусульман над хрестоносцями

°Мойзе Міста, котрі залишилися ХІД у хрестоносців на початок 1291 р.

Духовно-рицарський орден — це об’єднання європейських рицарів, які поряд з чернечею обітницею зобов’язувались зі зброєю в руках захищати християнську віру. Були підпорядковані безпосередньо Папі Римському.

121

§11. Епоха хрестових походів

Фортеця Крак-де-Шевальє Хрестоносці організували на Сході три ордени. Найдавніший — орден госпітальєрів, або іоаннітів. У Єрусалимі ще до хрестових походів існував будинок для відпочинку паломників — госпіталь (притулок), який мав ім’я Св. Іоанна, патріарха Александрійського (VII ст.). Монахи спершу доглядали поранених, а потім самі почали воювати проти невірних. У 1113 р. папа офіцій но визнав існування госпітальєрів і затвердив устав ордену, згідно з яким його члени були зобов’язані боротися проти ворогів християнства. Після відвоювання мусульманами 1309 р. Палестини госпітальєри заволоділи островом Родос, а коли турки-османи 1522 р. захопили і його, орден перебрався на Мальту. Відтоді орден називається Мальтійським, він існує й дотепер, а зовнішнім проявом його діяльності є доброчинність. На початку XII ст. виник орден тамплієрів, або храмовників (від франц. temple — храм). Ного заснували в 1118-1119 pp. дев’ять фран цузьких рицарів. Резиденція ордену розташову валася в Єрусалимі, на місці храму Соломона. Історія виникнення ордену тамплієрів сповне на таємниць. Протягом десяти років засновни ки приховували його створення. Лише 1128 р. папа затвердив його статут. Метою ордену було проголошено захист шляхів до Святої Землі та самих паломників. Тамплієри, на відміну від ін ших орденів, мали значний вплив у Європі. Не Рицарі духовно-рицарських зважаючи на обітницю бідності, вони накопичи орденів ли незліченні багатства, на які зазіхало багато заздрісників. ► За допомогою додаткових У XIV ст. французький король Філіпп IV учи джерел визначте, пред нив розправу над тамплієрами, але їхніх скар ставники яких орденів зо бів так і не отримав. бражені на малюнку.

122

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

У 1190 р. німецькі хресто носці заснували в Палестині Тевтонський, або Німецький орден Св. Діви Марії. На від міну від інших орденів, до нього вступили переважно німецькі рицарі. У Палестині орден зали шався недовго. Потому тевтони захищали угорські землі від по ловців, а згодом на запрошення ► Розгляньте малюнок і складіть розповідь польських панів перемістилися на тему: «Виїзд рицарів госпітальєрів з до Східної Прибалтики. Спочат ку метою тевтонів був захист Єрусалима» польських земель від нападів племен прусів, але приблизно за півстоліття орден завоював усі прусські землі й утворив на них свою державу. Ордени хрестоносців підпорядковувалися безпосередньо папі. Поверх обладунків «брати-рицарі» носили дуже довгі плащі — мантії. Іоанніти мали чорний плащ із білим восьмиконечним хрестом, тамплієри — білий плащ із червоним восьмиконечним хрестом, тевтони — білий плащ із простим чорним хрестом. ► Які держави заснували хрестоносці в Палестині? ► Які рицарські ордени були засновані в Палестині? А т им ч а со м в У країні... 1054-1113р р . — правління тріумвірату Ярославичів ■ Ізяслава, Святослава, Всеволода. 10 97 р . — Любецький з’їзд.

Саладін

4. Другий і третій хрестові походи Незважаючи на постійне перебування в бойовій го товності, становище хрестоносців на Сході не було міц ним. У середині XII ст. сельджуки перейшли в наступ. Вони проголосили джихад — священну війну ісламу проти невірних. Єрусалимський король, утративши більшу частину своїх володінь, звернувся по допомогу до папи, який у відповідь оголосив другий хрестовий похід (1147-1149 рр.). Незважаючи на значні військові сили (50 тис. воїнів), що вели із собою німецький імпе ратор Конрад III і французький король Людовік VII, по хід закінчився повною поразкою. Місто Дамаск — мета походу — витримало облогу хрестоносців.

123

§11. Епоха хрестових походів

У другій половині XII ст. становище хрестоносців на Сході ще більше погір шилося через походи єгипетського сул тана Салах ад-Діна, або Саладіна, як його називали європейці. Саладін очолив боротьбу мусульман проти хрестоносців. Він захопив Єрусалим і взяв за життя його жителів величезний викуп. У відповідь Захід організував третій хрестовий похід (1189-1192 рр. ). ОчоБенедикт закликає до другого лили його три європейські королі: франхрестового походу цузький, англійський і німецький. Та від самого початку учасникам походу не таланило. Під час переправи через гірську річку в Сирії втопився німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, після чого більшість німецьких рицарів повернулися додому. Французький король Філіпп II Август і англійський король Річард І Левове Серце були давніми ворога ми і замість того, щоб діяти разом, лише чинили перешкоди один одному. Висадившись 1191 р. в Сирії, англій ські та французькі війська оточили фор тецю Акра і після тривалої облоги захо пили її. Однак Філіпп II Август і Річард І Левове Серце посварилися остаточно, і французи, покинувши англійців напри зволяще, повернулися додому. Річард І Левове Серце тричі намагав ся взяти Єрусалим, але не зміг. Він лише уклав 1192 р. угоду з Саладіном, за якою султан гарантував християнським палом никам безперешкодне відвідування свяГЛ тт Дамаск тих міст — Ьрусалима, Назарета і Вифлеема упродовж трьох років. Другий і третій хрестові похо ди показали, що західний хрис тиянський світ уже не мав того релігійного піднесення, як рані ше. Католицька церква вже була неспроможна подолати супереч ки між державами Європи за до помогою величної ідеї служіння християнству.

фрідріх Барбаросса

Філіпп II Август

124

Розділ III. Європейське суспільство і держави в X -X V ст.

► Чому результати другого і третього хрестових походів були скромнішими, ніж першого? А т им ч а со м в У країні... 1111 р . — «хрестовий» похід, організований Володимиром Мономахом проти половців. 1141-1153 р р . — правління галицького князя Володимирка Володаровича. 1153-1187р р . — правління галицького князя Ярослава Осмомисла. 1187 р . — написання «Слова о полку Ігоревім». 1187 р . — перша літописна згадка про Україну. 1199 р . — утворення Галицько-Волинської держави. 5. Четвертий хрестовий похід На початку XIII ст. стало зрозумілим, що вирішальне значення для долі Святої Землі має Єгипет, султан якого постійно загрожував володінням хресто носців. Папа Інокентій III почав готуватися до нового хрестового походу. Однак до Єгипту хрестоносці так і не дійшли. Щоб потрапити до Єгипту, керівники походу зверну лися до Венеції, яка мала найкращий флот, із прохан ням переправити їхні війська. Дож Енріко Дандоло — голова Венеціанської республіки — погодився перевезти хрестоносців за велику суму грошей — 85 тис. марок сріблом. У червні 1202 р., коли кораблі були вже готові, на острові Лідо зібралася тільки третина хрестоносців. Керівники походу змогли зібрати лише частину необ хідної суми. Тоді дож запропонував відкласти платіж за Енріко Дандоло умови, що хрестоносці допоможуть йому знищити тор гового суперника — місто Задар на східному узбереж жі Адріатичного моря. Незважаючи на заборону папи воювати проти християн, керівники походу пристали на таку пропозицію. У листопаді 1202 р. вони захопили і пограбували Задар. Інокентій III відлучив Венецію і хрестоносців від церкви, але бажаючи знищити єгип тян, пообіцяв зняти відлучення, якщо похід відбудеться. Однак дож Венеції намовив хрестоносців на похід проти ще одного свого суперника — християнського Константинополя (Візантії), пообіцявши їм щедру вина городу. Приводом до війни стало бажання сина імператора Інокентій III Ісаака II Ангела відібрати в дядька Олексія престол,

125

§11. Епоха хрестових походів

який той захопив, осліпивши брата. Ім ператорський син пообіцяв за це щедру винагороду, украй необхідну хрестонос цям, — 200 тис. марок сріблом. Улітку 1203 р. хрестоносці розпочали облогу Константинополя. Невдовзі вони захопили місто і повернули престол Ісааку II. Далі належало розрахуватися з «визволителями», але в імператорській скарбниці не знайшлося такої кількості грошей. Коли їх почали силою стягувати з населення, вибухнуло повстання. Но вий імператор спробував захистити мі сто від «визволителів». Хрестоносці роз почали новий штурм Константинополя і 13 квітня 1204 р. взяли місто, по-варварськи його пограбували і повбивали тисячі жителів. Після перемоги хрестоносці поділили між собою землі імперії. Латиняни (так

Взяття Задару

Штурм Константинополя

Регенсі 2ВЯЩЕННА ІСЬКА ІМПЕРІЯ

КОРОЛІВСТВО ФРАНЦІЯ * рдо о о Клермон

Дунай

КОРОЛІВСТВО УГОРЩИНА

л і0Н

Херсонес <5*

(цо Трапезунда)

Верона Генуя Болонья

ЧО РНЕ МО РЕ

Синопа

Флоренція

КОР. ' СЕРБІЯ

Марсель

КАСТИЛІЯ іарселона

о. Корсика

Адріанополь

ТРМЕЗУНДОЬКА

Константинополь Ні ко мідія

й^аНікея І Неаполь

Кайсері

Палермо Іессіна

Беджайя

Туніс Тлемсен

Лімасол

Планований напрям походу Похід хрестоносців на чолі з маркізом Боніфацівм Монферратським Держави хрестоносців,, що утворилися на території Візантії після четвертого хрестового походу. Цифрами на карті позначено: 1 - королівство Фессалоніка; герцогства: 2 - Афіни, 3 - Ахайя Грецькі держави, щ о утворилися після падіння Візантійської імперії

Володіння Венеціанської республіки після четвертого хрестового походу П’ятий хрестовий похід (1217-1221 рр.) ► Угорський король Андраш II і герцог Леопольд VI Австрійський Шостий хрестовий похід (1228-1229 рр.) — ► Німецький імператор Фрідріх II Походи французького короля Людовіка IX Святого: — ► Сьомий хрестовий похід (1248-1254 рр.) ► Восьмий хрестовий похід (1270 р.) X

Взяття єгипетським військом останньої фортеці хрестоносців на Близькому Сході 18 травня 1291 р.________________________

ІИПОЛІ

Дамаск

Кайруан

Кордони Візантійської імперії наприкінці XII ст. Четвертий хрестовий похід (1202-1204 рр.) -

Нікосія

о. Сицилія

Константина

ДЕРЖАВА АЮБІДІВ {1 1 7 1 -1 2 5 0 рр.) У 1171-1193 рр. Володіння султана Саладіна Асьют

126

Розділ III. Європейське суспільство і держави в X -X V cm .

називали хрестоносців візантійці) утво рили на руїнах імперії свої володіння, які галися повернутися до ідеї на Заході називали Латинською Ромахрестових походів. Поширилася нією, а історики згодом назвали Латин думка, що лише безгрішні діти ською імперією. Про продовження похо можуть здійснити диво і звільни ду, певна річ, годі було й казати. ти Єрусалим. У 1212 р. тисячі під Після припинення хрестових походів літків із Західної Європи рушили держави хрестоносців були приречені. в похід визволяти Святу Землю. Частину дітей, що прибули до Одне за одним падали міста-фортеці хрес порту Марсель, власники кораб тоносців — Тріполі, Tip, Сідон. У 1291 р. лів захопили і продали мусульма єгиптяни завоювали Акру — останню сто нам, а решта просто зникли. Ди лицю Єрусалимського королівства. Епоха тячий хрестовий похід закінчився хрестових походів завершилася. цілковитим провалом. ► Яке місто захопили хрестоносці під час четвертого хрестового походу? Про що це свідчило? ► У якому році завершилась епоха хрестових походів на Схід? У XIII ст. на Заході нама

А т им ч а со м в У країні... 1202 р . — захоплення Києва галицько-волинським князем Романом Мстислав ичем. 1205р. — загибель Романа Мстиславича В

Закріпимо знання 1.

Якими були причини і мета організованих католицькою церквою хресто вих походів?

Які держави були утворені хрестоносцями на Сході?

3. Для чого створювалися духовно-рицарські ордени? Чим «брати-рицарі» відрізнялися від ченців? 4.

Чому Папа Римський був змушений закликати до нових хрестових по ходів після «визволення Гробу Господнього»?

Монархи яких держав брали участь у третьому хрестовому поході?

6. Хто такий Саладін? Чим він уславився? 7.

Чим Четвертий хрестовий похід відрізнявся від попередніх? Якими були його наслідки?

Коли держави хрестоносців припинили своє існування на Близькому Сході?

Які причини поразок хрестових походів?

10. Чому з часом європейці втратили інтерес до хрестових походів?

127

§11. Епоха хрестових походів

П РАКТИ ЧН Е ЗА Н Я ТТЯ Н асл ідк и хр ест о в и х п оходів Мета. Визначити наслідки та значення хрестових походів. Хід роботи 1. Ознайомитися з представленим матеріалом. Хрестові походи як військові експедиції з метою визволення Святої Зем лі зазнали краху. Вони спричинили значні людські втрати як серед населення країн Сходу, так і серед їхніх учасників. Під час походів було знищено багато пам’яток культури, бібліотек, палаців. Унаслідок четвертого хрестового походу зазнав значної шкоди Константинополь — центр східної християнської культу ри. Хрестові походи спричинили погіршення відносин між Європою і країнами Сходу, християнським та ісламським світами. Проте епоха хрестових походів не минула безслідно для Європи. Значно по жвавилася торгівля на Середземному морі. Особливо великі переваги отримали італійські міста-держави — Венеція, Ґенуя, Піза, до яких перейшла першість у торгівлі з країнами Сходу. Візантія як торговельний суперник італійських міст-держав після четвертого хрестового походу зникла. Торговельні зв’язки Схо ду і Заходу за час хрестових походів набули регулярного характеру. Кількість то варів, що їх привозили європейські купці зі Сходу, збільшилася в десятки разів. Європейці познайомилися з виробництвом цукру, шовкових тканин і скляних дзеркал, запозичили зі Сходу голубину пошту і вітряки. Знайомство зі Сходом справило великий вплив і на побут європейців. Рицарі засвоїли східні манери, придворну ввічливість. Саме відтоді на Заході призвичаїлися мити руки перед їжею, приймати ванни і митися в гарячих лазнях. У рицарських замках з’явила ся нова захоплююча гра — шахи. 2. Дати відповідь на запитання. Як ви вважаєте, чому хрестові походи історики вважають однією з найяскра віших сторінок Середньовіччя. 3. Заповнити таблицю: «Хрестові походи». Похід

Д ата

Зміст, основні події

Результат

1 II III IV 4. Вислови судження, давши відповідь на запитання. Як ви вважаєте, чому хрестові походи історики вважають однією з найяскра віших сторінок Середньовіччя? 5. Підбити підсумки уроку, виходячи з його мети.

§ 12. Держава в середньовічній Європі 1. Ранньосередньовічне королівство Початок середніх віків відзначився тим, що у Європі постали принципово нові форми держави. Свій початок вони беруть із союзів германських племен, що рушили в межі Західної Римської імперії. Зруйнувавши імперію та підкорив ши її територію і населення (за останніми підрахунками вчених, завойовники складали близько 5 % від підкореного населення), вожді племен опинилися пе ред проблемою управління цими територіями. Іс нуюча система влади виявилася непридатною для управління захопленими територіями, а римська фактично була знищена і відродитися вже не мог ла. До того ж вожді зустрічали опір одноплемінни ків, які не могли зрозуміти, чому руйнуються старі традиції племінної влади. Зрештою, окремим вождям удавалося прибор кувати опір змінам, що настали, а свою владу зміцнити настільки, що її вже ніхто не міг запере чувати. Попервах, як і раніше, така могутня вла да трималася на силі (військовій дружині) та ав торитеті. Особливо яскраво це видно на прикладі вождя франків Хлодвіга. Але, як вам уже відомо, він знайшов для своєї влади й інші опори: закони, гроші (скарбниця), апарат управління і церкву, яка стверджувала, що «влада від Бога». Фактично Хлодвіг створив державу, у якій був не просто вож дем племені, а монархом, королем, котрий правив одноосібно і передавав свою владу у спадок.

Етапи розвитку монархії у Європі Союзи племен

Ранньо

на чолі

середньовічні

з вождями

королівства

(конунгами)

СтановоФеодальна

предста-

роздроб

вницька

леність

монархія

Абсолютна монархія

§ 12. Держава в середньовічній Європі

129

Коронація Карла Великого

Дещо подібне відбувалося і в інших варварських королівствах. Хоча створена система влади виявилася слабкою, залежною від особистості монарха, вона все ж заклала перші підвалини середньовічних королівств. Створивши державу, її творці мало замислювалися про її подальшу долю. У їхніх очах вона була таким же майном, як і все інше. А з майном, на їхню думку, треба вчинити справедливо — розділити між синами (нащадками), що й було зроблено. Проте така справедливість оберталася боротьбою за владу між нащад ками, унаслідок якої загинуло більшість варварських королівств. На раннє Середньовіччя припадає поява ще однієї форми держави, яка претендувала на всеосяжність й універсальність. Під владою Карла Велико го, якого проголосили імператором, було об’єднано більшість земель західного християнського світу. Було заявлено про відродження «Римської імперії». На відміну від своєї попередниці, вона не мала жорсткої влади, розгалуженої сис теми управління та єдиної системи податків. Як і варварські королівства, вона базувалася на принципі особистої відданості: могутній правитель — віддані піддані, слабкий правитель — усе менше відданих слуг. У середні віки «Рим ська імперія» радше була мрією, примарою, аніж реальністю, до якої прагнув не один правитель Європи. Отже, ані варварські королівства, ані імперія Карла Великого не створили стійкої системи влади і в Європі настав період феодальної роздробленості. ► Які форми державного правління були вироблені у ранньому Середьовіччі?

130

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

2. Феодальна роздробленість Після розпаду імперії Карла Великого королівська влада починає занепада ти. Це було пов’язано з багатьма чинниками. То наступники виявилися незда рами, то Західна Європа зазнала нової навали з боку норманів, угрів (мадярів), арабів (сарацинів). Проте головною причиною стало те, що в попередні століття сформувалося велике землеволодіння. Його володарі, крім головного багатства середньовіччя — землі, — мали владу над нею та її мешканцями. «Немає землі без господаря!» — говорилося тоді. Це давало їм змогу вільно почуватися у стосунках із ко ролем, із яким вони були пов’язані лише васальною присягою. Воло діння цих великих феодалів іноді перевищували володіння самого короля. Фактично король більшменш вільно міг почуватися лише у власному домені — спадковому земельному володінні. Найбільш показовим прикладом такої ситуації є Франція, де королівський домен протяг нувся тоненькою смужкою від Парижа до Орлеану, з усіх боків затиснутий воло діннями інших феодалів. Фактично єдиної влади в країні не існувало, а стосунки між феодалами будувалися на системі васалітету. Ніякого державного апарату управління, єдиних податків, єдиної армії тощо не існувало. Кордони держав були умовними і часто змінювалися. Такий порядок називають феодальною роздробленістю. Кожен феодал у своїх володіннях почувався королем. Королі були лише «першими серед рівних».

О Домен — спадкове землеволодіння правителя середньовічної держави. (§2 Мовою документа Із листа французького короля Генріха (середина X I ст.) Кожен день нові неприємності. Ніхто не хоче подумати про бідну Фран цію, будь-хто вважає, що в першу чергу йому треба збільшити свої воло діння. Так знову граф Рауль викрав у Верденського єпископа 18 корів і не бажає їх повертати. Я, король, був змушений виконати прохання єпископа і доручив сказати Раулю, що неприпустимо ображати церковних пастирів, навіть вимагав, щоб той повернув худобу Гоаф відповів посланцю, що не боїться ні короля, ні грому церкви. Цей нахаба знає, що в мене не виста чить сил підкорити всіх порушників Божих і людських законів, але ж від цьо го королівське ім’я зазнає приниження. • Чим можна пояснити таку зухвалу поведінку графа Рауля? • Які засоби впливу мав король на своїх підданих за часів роздробленості?

§ 12. Держава в середньовічній Європі

131

Дещо іншою була ситуація в Німецькому (Східно-Франкському) королівстві. У цей період воно складалося з чотирьох родових герцогств — Швабії, Баварії, Франконії та Саксонії. Тут існувала виборна монархія: король обирався вищою знаттю. Поряд із цим певну силу мало так зване «право походження». Новий король мав бути родичем попереднього, хоча в історії Німеччини цей принцип багато разів порушувався. Столиці королівство не мало. Король правив держа вою, роз’їжджаючи своїми маєтностями. Не існувало жодних загальнодержав них податків, король жив насамперед на прибутки зі своїх маєтків. Авторитет приходив до короля не відразу. Тільки тоді, коли справа доходила до застосуван ня військової сили, або завдяки вмілій політиці союзів король міг заслужити собі шану герцогів. Це вдавалося нечасто. У період феодальної роздробленості з’явилася важлива особливість влади в країнах Європи. Влада чітко розділилася на центральну (здійснювана монар хом) і місцеву (здійснювана земельними власниками). Крім того, міста й окремі соціальні групи також частково домоглися здійснення місцевої влади. ► Яка головна причина феодальної роздробленості? 3. Станова монархія Такий стан речей не міг існувати завж ди. Суспільство потребувало стабільності, а стабільність базується на сильній владі. У тих умовах під сильною владою розумі лася одноосібна влада монарха. Європей ські королі розпочали боротьбу за зміц нення влади й об’єднання своїх володінь. На початку боротьби король мав не багато переваг над усіма іншими фео далами. Він був на вершині феодальної піраміди і фактично верховним суддею. Король Ного влада передавалася за династичним принципом, супроводжувалася церемонією коронації, помазанням на царство та врученням королівських символів. Король, своєю чергою, присягався захищати церкву, забезпечувати мир і справедливо чинити правосуддя. Важливим для ко ролівської влади стало те, що деякі королі були канонізовані церквою як святі. У боротьбі за зміцнення своєї влади королі знайшли союзників. Це були мі ста, зацікавлені в розвитку ремесла і торгівлі, дрібні феодали, що страждали від утисків великих феодалів, селяни і церква. Спираючись на таку могутню підтримку, у ХІІІ-ХІУ ст. королі значно зміц нили свою владу. Особливо це видно на прикладі Франції, де королі стали ви давати загальнодержавні закони, збирати податки, здійснювати реальну за-

132

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

гальнодержавну вищу судову владу. З’явився розгалужений державний апарат, до якого, як правило, набирали не за знатністю походження, а за діловими якостями. (§2

Мовою документа

Хроніка... про кошмар Генріха І Англійського Спершу він побачив натовп озброєних се лян, що оточили його ложе. Вони скреготали зубами і, погрожуючи королю, викрикували свої скарги. Потім багато рицарів у латах і шоло мах, озброєних списами, дротиками і стрілами, погрожували його вбити, і наостанок, натовп архієпископів, єпископів, абатів, деканів і прі орів обступили його ложе, піднявши на нього свої посохи. Св. Етельберт, король Кентський

Англійський парламент, (мініатюра)

• Які кошмари ввижалися королю? • Про що вони свідчили? • Хто зазіхав на владу королів? Але для здійснення повноти влади монархи потребували значних ресурсів. Там, де монар хам вдавалося відразу опанувати всю країну, не давши консолідуватися суперникам (Ві зантійська імперія, Сицилійське королівство тощо), вони могли не зважати на інтереси ін ших. Як правило, монархам доводилося всту пати в діалог з містами, провідними соціаль ними станами. Це спричинило появу нових органів влади — станово-представницьких органів (у різних країнах вони мали різні на зви) — парламентів, а також органів місцевого самоврядування. В окремих країнах ці органи влади вирішували важливі державні питання, але далеко не завжди діяли на користь короля. Найчастіше ці органи ставали слухняним зна ряддям у руках королівської влади. Так у Європі сформувалася станова мо нархія.

133

§ 12. Держава в середньовічній Європі

Структура станово-представницьких органів у країнах Європи Англія Парламент

Палата лордів

Франція

Німеччина

Генеральні штати

Духовенство міщани, дворянство

Рейхстаг

Колегія курфюрсті 1! Колегія князів, графів, вільних панів

Палата общин (Рицарі та міщани)

Колегія імперських міст

Станова монархія — форма правління, за якої король здійснював свою владу в погодженні з основними станами суспільства через станово-представницькі органи.

► Які основні ознаки станової монархії? 4. Право і суд У будь-які часи між людьми завжди виникають суперечки, які потребують розв’язання. За додержавних часів цим пе реймалися племінна знать або вождь, які виносили свої рішення, дотримуючись зви чаєвого права— давніх неписаних законів. Із виникненням держав здійснення право суддя стає важливою функцією її влади. Після завоювання варварами Захід ної Римської імперії знать продовжувала дотримуватися свого звичаєвого права, а римське населення — римських законів. Такий стан речей не сприяв об’єднанню суспільства. Уже перші королі намагають ся створити писані закони, які б поєднали норми права різних верств суспільства, усунути ті звичаї, які є руйнівними для нього (особливо кровна помста), і зміц нити владу правителів. Найвідомішим таким документом є «Салічна правда». Проте юристи середньовіччя на цьому не зупинилися. Ними було створено безліч законів. У XII ст. європейці вдруге для себе відкрили римське право, яке ствер джувало: «Правосуддя — це постійне і неослабне бажання наділити кожного

» 'М ііію к й і|Г ч Хг**

Г **

ш 1

т ------ і

Сторінка з «Салічної правди»

Середньовічний суд (мініатюра)

134

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

своїми правами». Оскільки середньовічне суспільство поділялося на стани, то і пра восуддя було становим. Церква мала свій окремий суд і праг нула контролювати справи щодо шлюбу і сім’ї. Поступово верховна судова влада за кріпилася за королями, бо королівська влада вважалася єдиною справедливою, а судити потрібно було чесно і неупереджено. Проте в реальному житті все було значно складніше. Король не міг розгля нути всі судові справи. Для цього призначалися спеціальні судді. Але король міг винести рішення з будь-якої справи, міг помилувати, якщо засуджений визна вав свою провину. Якщо справа була занадто заплутаною, а її учасники мали аристократичне походження, то справедливість визначалася «Божим судом», коли обидві сто рони сходилися у двобої. Вважалося, що в поєдинку Бог не допустить поразки невинного. На двобій замість себе можна було виставити вправного воїна.

«Божий суд» — низка випробувань (вогнем, водою, залізом), після яких виносився вирок.

Таким чином, судова система в середні віки була недосконалою і заплутаною, мала становий характер, але, незважаючи на це, забезпечувала стабільність у суспільстві. В

Закріпимо знання 1. Хто такий король? Чому виникає королівська влада? 2. Як традиції племінної влади знайшли продовження у владі варвар ських королівств? 3. Чи закономірною є феодальна роздробленість? 4. Чому виникли станово-представницькі органи? Яку роль вони викону вали? Де у Європі вперше виник станово-представницький орган? 5. Чи було правосуддя в середні віки однаковим для всіх? Хто чинив пра восуддя в середні віки? 6. Що нового з’явилося в організації влади в період феодальної роздроб леності? 7. Які переваги мав король над іншими феодалами? Чому в період фе одальної роздробленості королів називали «першими серед рівних»? 8. Підготуйте розповідь за темою «Правосуддя в середні віки». 9. Як у європейських країнах у системі управління знайшов відбиток прин цип: «Що стосується всіх, повинно бути схвалено всіма»?

§ 13. Франція 1. Причини і передумови посилення королівської влади і об’єднання країни Наприкінці X ст. у Франції відбулася зміна династії. Останніх Каролінгів спіткала така сама доля, як і їхніх попередників Меровінгів. Засновником нової династії став один із нащадків графа паризького Еда, що усла вив своє ім’я під час захисту міста від норманів — Гуго Капет. Таку Франції розпочалося правління нової ди настії Капетингів (987-1328). У ці часи Франція переживала часи феодальної роз дробленості. Перші Капетинги не мали майже ніякої Гуго Капет, влади і визнавалися лише «першими А В Ш Я і ФРАНЦІЯ у ХП - на початку X IV ст. серед рівних». Король не був навіть ДЕРЖАВИ ПІРЕНЕЙСЬКОГО ПІВОСТРОВА у У Ш -Х Ш ст. РЕКОНКІСТ. найсильнішим серед інших феода Англійські володіння у Франції в середині XII ст. дому Плантагенвтів лів. Господарем він був лише у своїх Ш уВолодіння середині XII ст. л І І Володіння Алієнори Аквітанської власних володіннях — королівському б територій, приєднаних до А........— Н ь кж а с п королівства за правління Генріха II п ь ю ка с л Плантагенета (1Ї5 4 -1 189 рр.) домені — Іль-де-Франс. Це була ву ■ и Я В п Я 4 Резиденції архієпископів найважливіших битв зька смужка земель, які простягалися вздовж річок Сени і Луари від Парижа Лондон до Орлеана, з усіх боків оточена воло Екзетер Вінчестер домен діннями інших феодалів. Часто герцо і 1і Королівський на середину XII ст. Території приєднані до короги та графи володіли більшими земля іівського домену за правління: НОРМАНДІЯ ми, ніж король, і не поступалися йому =і Айнмгеу Людовіка VIII 'граф. МЕНІ Ш {1222-1226 рр.) силою. Та навіть у власному домені Людовіка IX Святого 5граф. грг (1226-1270 рр.) АНЖУ ТУР Філіппа III Сміливого королю доводилося вести наполегливу ПУАТУ ™ й^п°па“ крРаР Іваго (1285-1314 рр.) боротьбу проти свавільних баронів, які Східний кордон Франції на початку XIV ст. засіли в замках і не дуже боялися свого ....... Межі володінь г _т _ Тулузького наприкінці XII ст. О Центри альбігойського руху сеньйора. Ла-Корунья Представники нової династії не ба С кор. ? ГАЛІСІЯ жали визнавати такий стан речей, і в першій половині XII ст. королі поча По р т у га л ія 800 Етапи Реконкісти .К о їм б р а ... ли поступово посилювати свою вла кд р Християнські держави іькантара / ПЕОН Піренейського півострОЕ ду, спираючись на підтримку різних X - поч. XII ст Валенсія Д е р ж а в и П ір е н е й с ь ко го Евора п ів о с тр о в а н а кін. X III ст. Лас-Н^васверств населення Франції. 0 І де-Толоса І Кастилія |___|Арагон Кордова Мурсія Період правління Капетингів при І | Португалія | |Наварра і2б2РТаГЄН а АНДАЛУЗІЯ.до Володіння пав на часи, коли Франція, як і вся І мусульманських Кадісо правителів 1262 Ь Гібралтар Оран Європа, переживала господарське під-

136

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

несення. Успішно розвивалися сільське господарство, ремесла, зростали міста. Проте розвиток стримували міжусобні війни і свавілля феодалів. Тому селяни, ремісники й купці були зацікавлені в сильній королівській владі, яка об’єдна ла країну. Королі вміло використовува ли такі ситуації та підтримували міста, захищали їх у боротьбі проти феодалів. Середньовічний Париж (макет) Міста, своєю чергою, допомагали королю приборкувати непокірних васалів. Із розвитком господарства взаємини між феодалами і селянами швидко зміню валися. Одні феодали намагалися приму сити селян платити більше, і невдоволені селяни втікали до міст, інші — звільняли селян від залежності й вимагали лише регулярної сплати грошей. Для того щоб утримати в покорі вільних селян і відФранцузькі селяни , ^ " шукати втікачів, дрібним і середнім фе одалам була потрібна сильна центральна влада, тому вони почали підтримувати короля. Дехто з дрібних рицарів, невдоволених своїми сеньйорами, також шукав справедливості в короля. Церква, яка засуджувала безглузді міжусобні війни в країні, під час яких гинули тисячі людей, так само стала на бік короля. Спираючись на підтримку міщан, дрібних і середніх феодалів та церкви, французькі королі розпочали бо ротьбу за об’єднання країни. ► Яка територія була доменом французьких королів? ► Коли у Франції стала правити династія Капетингів? 2. П очаток боротьби за об’єднання Франції Початок XII ст. став часом зміцнення королівської влади. Король Людовік VI Товстий (1108-1137) разом зі своїм помічником абатом Сугерієм навів лад у королівському домені. Замки бунтівних баронів були зруйновані або в них розмістилися королівські гарнізони. Людовік VI Товстий відрізнявся від своїх попередників більшою наполег ливістю та енергійністю. Він розпочав справжню війну проти мешканців «оси них гнізд, що пожирали країну своїм розбоєм», як називали сучасники баронів. Двадцять років знадобилося королю, щоб підкорити їх.

§13. Франція

137

Боротьба Людовіка VI за об’єднання країни по ступово стала приносити результати. Свідченням цього почали наступні події. У 1124 р. король Анг лії Генріх І разом із німецьким імператором Ген ріхом V розпочали війну проти короля Франції. Але, незважаючи на об’єднані війська двох могут ніх держав, Франція здобула перемогу завдяки васалам Північної Франції, які уперше за історію країни об’єднали сили навколо свого короля. Наприкінці життя Людовік VI зумів досягти великого зміцнення королівської влади, одру живши свого сина Людовіка VII (1137-1180) з Елеонорою Аквітанською. Після смерті батьЛюдовік VI Товстий ка Елеонора стала єдиною спадкоємницею Аквітанії — величезного герцогства на півдні країни. Однак Людовік VII мав необережність розлучитися з Елеонорою, і вона вийшла заміж за Генріха II Плантагенета, приєднавши свої спадкоємні землі до його воло дінь. У 1154 р. Генріх II став королем Англії. Таким чи ном, небезпечним суперником у боротьбі Капетингів за об’єднання Франції стали англійські Плантаґенети. На середину XII ст. під їхньою владою перебувала майже половина Франції. Володіння Плантаґенетів, які вва жалися васалами французького короля, у декілька разів Людовік VII перевищували домен останнього. Французьким коро лям довелося розпочати тривалу і виснажливу боротьбу проти Плантаґенетів за об’єднання Франції. Значних успіхів у цій боротьбі досяг син Людові ка VII король Філіпп II Август (1180-1223). Він, ма ючи такі риси характеру, як енергійність, обережність і віроломність, зміг досягти блискучих успіхів у боротьбі проти Плантаґенетів. Філіпп II звинувачував короля Англії Генріха II в порушенні васальних зобов’язань (адже Плантаґенети були його васалами) і водночас прийняв васальну присягу від його синів, підтримуючи Філіпп II Август їхню боротьбу проти батька. Боротьба проти Плантаґенетів завершилася повною перемогою Філіппа II. Упродовж 1202-1214 рр. він захопив більшість французьких володінь План таґенетів. Вирішальна битва відбулася при Бувіне (1214 р.). Відтак терито рія королівського домену збільшилася в кілька разів. Згодом син Філіппа II

138

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

Людовік VIII Лев (1223-1226) приєднав землі багатого Півдня Франції й Ту лузьке герцогство. ► За якого короля почалась боротьба за об’єднання Франції? ► Яка країна стала головною перепоною у завершенні об’єднання Франції? 3. Правління Людовіка IX Святого За часів правління онука Філіппа II — короля Лю довіка IX Святого (1226-1270 рр.) великих війн не велося, але були запроваджені зміни в управлінні дер жавою, посилено авторитет королівської влади. Незвичними для сучасників були величезна добро та і побожність короля. Він улаштовував притулки для калік та бідних людей. У королівському палаці в кімнаті для трапез щоденно накривали стіл для же браків. Король особисто стежив за тим, щоб вони от римували такі самі страви, як і він. Людовік IX брав участь у сьомому і восьмому хрестових походах. Коли Людовік IX Святий після невдалого сьомого походу його викупили з по лону, Людовік IX не повернувся додому, а залишився чекати нових хрестоносців у Палестині. За три роки, проведені там, французький король зажив слави свя того. Він здійснив босоніж у простому одязі паломни цтво до Назарета, працював простим муляром і хо вав залишені напризволяще трупи вбитих християн. Лише звістка про смерть матері змусила його повер нутися до Франції, яка шість років залишалася без свого короля. Повага до Людовіка IX була настільки великою, що не минуло і двадцяти років, як церква проголосила його святим. За часів правління Людовіка IX у Франції було ство рено малу королівську раду — постійну раду короля і його найближчих прибічників. На території королів Людовік IX ського домену було заборонено поєдинки як засіб ви з дружиною рішення судових суперечок. Якщо людина не погоджу валася з рішенням сеньйоріального або міського суду, вона могла звернутися до королівського суду — Паризького парламенту судових справ. Він став вищим судом Франції. Найважливіші справи (підпал, карбуван ня фальшивих грошей, викрадення жінок та ін.) розглядалися винятково в ко ролівському суді. До нього могли звернутися й ті, хто жив на землях, не приєд наних до королівського домену.

139

§13. Франція

Наведенню ладу в державі й зменшен ню кількості війн між феодалами спри Людовік IX став королем, яли заборона Людовіка IX вести війни коли йому виповнилося 11 на території його домену і встановлення років. По досягненні повноліття він показав себе гідним продовжу правила «40 днів короля», яке діяло на вачем справи свого діда Філіп території всього королівства. За цим пра па II. У той час коли сила відігра вилом, між проголошенням війни та її по вала вирішальну роль у справах, чатком установлювався строк у 40 днів, Людовік IX дивував усіх своєю протягом якого слабша сторона могла прихильністю до закону. Коли звернутися в пошуках справедливості до його давній ворог, король Англії, короля. посварився зі своїми баронами, то Людовік IX започаткував у Франції обидві сторони вирішили зверну створення єдиної грошової системи. Ко тися до Людовіка IX, щоб він роль не заборонив сеньйорам карбувати з’ясував, хто має рацію. Можливо, власні монети (право карбування монет барони при цьому розраховували тоді мали 40 сеньйорів), але примусив їх, на те, що французький король як своїх васалів, допускати у свої воло підтримає їх, але дарма: Людо вік IX виголосив вирок на користь діння королівську монету нарівні зі сво англійського короля. єю. Поступово королівська монета, яка вирізнялася високою якістю, витіснила з обігу місцеві гроші. Запровадження єди ної грошової системи сприяло посиленню економічної єдності країни. Великих територіальних надбань за роки правління Людовіка IX здійснено не було, хоча королівські володіння збільшилися. Людовік IX підписав корисну для себе угоду з англійським королем, за якою той остаточно відмовлявся від претензій на втрачені раніше провінції. Король Англії залишив за собою тіль ки Аквітанію; заради цього йому довелося визнати себе васалом французького короля. Людовік IX неодноразово говорив, що метою його правління є мир і справед ливість у країні та за її межами. Діяльність короля стала свідченням його праг нення реалізувати ці задуми: за часів правління Людовіка IX Франція зміцніла як єдина держава і досягла свого економічного розквіту. Недарма сучасники на зивали добу Людовіка IX «золотим віком» в історії країни. ► Які головні здобутки правління Людовіка IX Святого? 4. Перемоги і поразки Філіппа IV Красивого Філіпп IV Красивий (1284-1314 рр.), онук Людовіка IX, став четвертим видатним представником династії Капетингів, за якого завершилося об’єднання Франції. Філіпп IV був енергійною, рішучою людиною, однак, на відміну від свого діда, не дуже переймався такими речами, як закон і мораль, коли хотів

140

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

досягти своєї мети. Він, як і його попередники, вів напо легливу боротьбу за збільшення своїх володінь. Відтак королівський домен на початку XIV ст. охопив 3/4 земель королівства. Під владою англійців залиша лася лише вузька смуга території на узбережжі Біскайської затоки. Філіпп IV розгорнув тривалу боротьбу за приєднан ня Фландрії, головного центру вовняного виробництва у Європі. Короля вабили багаті фландрські міста Гент, Філіпп IV Красивий * „ Ьрюґґе, Іпр та ін. Але тут його спіткала невдача. У битві під Куртре 11 липня 1302 р. французькі рицарі зазнали ни щівної поразки від ополчення ремісників і селян Фландрії. Незважаючи на пораз ку, Філіпп IV все-таки приєднав до своїх володінь частину Західної Фландрії. Значні видатки на війну у Фландрії та Монети за часів Філіппа IV величезне марнотратство королівського двору призвели до повного фінансового розорення. Для поповнення своєї скарб ниці Філіпп IV не гребував нічим. Він позичав гроші в містах та не повертав їх; виганяв із країни євреїв, ломбардських банкірів, конфісковуючи при цьому їхні гроші, а потім знову брав із них гроші за повернення до країни; за його наказом псували монету (зменшували в ній кіль кість золота), що руйнувало торгівлю, але збагачувало короля; у королівських ма Битва при Куртре єтках селян примушували викуповувати свою свободу. У пошуках джерел поповнення скарб ниці Філіпп IV не міг обійти й католиць ку церкву. Він став вимагати від духовен ства сплати королю постійного податку. Проти короля виступив Папа Римський Боніфацій VIII, який категорично заборо нив духовенству сплачувати податки. Од нак часи змінилися. У відповідь на втру чання папи Філіпп IV скликав у 1302 р. Генеральні штати

141

§13. Франція

збори представників трьох станів королівства — духовенства, дворян і міщан і запропонував їм розглянути його суперечку з папою. Таке зібрання було склика но вперше в історії країни й одержало назву Генеральні штати. Генеральні штати у Франції в XIV ст. Генеральні штати І палата

II палата

Духовенство (архієпис Представники се реднього та дрібного коп, єпископи,абати великих монастирів) дворянства

III палата Представники третього стану (по два депутати від кожного міста, переважно мери та чле ни муніципалітетів)

Духовенство і дворяни належали до привілейованих станів. Вони мали ряд переваг над іншими, зокрема були звільнені від сплати податків. Решта населення — селяни, ремісники, міщани — належали до непривілейованого третього стану. Вони працювали, сплачували податки і не мали ніяких переваг. До участі в Генераль них штатах від третього стану король запросив лише багатих міщан. Зібрані вперше Філіппом IV Генеральні штати одно стайно висловилися проти втручання папи у внутрішні справи королівства. Спираючись на підтримку своєї політики більші стю населення країни, Філіпп IV розпочав переможну боротьбу проти Боніфація VIII. Під тиском Філіппа IV новим папою було обрано французького архієпископа Климента V За наполяганням Філіппа IV новий Папа Римський переніс свою резиденцію до міста Авіньйон у Франції. Ця подія розпочала 70-річний період (1309— 1378 рр.) Авіньйонського полону пап, які опинилися під контролем французьких королів. Удруге підтримкою Генеральних штатів Філіпп IV скористався в 1308 р., коли вирішив прибрати до своїх рук величезні багатства ордену тамплієрів. Орден тамплієрів перебував під особливою опікою рим ських пап. У XIII ст. він перетворився на великого зем левласника, володаря портів, верфей, мав могутній флот. Після поразки хрестових походів центр своєї діяльності тамплієри перенесли до Європи, де позичали гроші збід-

Печатка Філіппа IV

Боніфацій VIII

Климент V

142

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

Авіньйон

нілим королям і таким чином впливали на європей ську політику. Заборгував тамплієрам і Філіпп IV Не маючи чим розрахуватися, він вирішив схитрувати і попрохав прийняти його до ордену. Великий магістр ордену тамплієрів Жан де Моле відмовив, зрозумів ши, що король хоче згодом очолити орден і привлас нити його багатства. У 1307 р. за рішенням Філіппа IV в один день таємно було заарештовано всіх тамп лієрів Франції разом із великим магістром. їх звину ватили в чаклунстві та служінні дияволу. Сім років тривало слідство. Під тортурами Тамплієри тамплієри визнали всі звинувачення, але під час суду відмовилися від них. Тамплієрів було визна но винними, орден розпущено, а більшу частину їхнього майна віддано королю. Однак Філіппа IV чекало велике розчарування: більшість скарбів ор дену загадкового зникла. Шукачі скарбів дотепер намагаються їх знайти. Великого магістра Жака де Моле 18 березня 1314 р. спалили на вогнищі. Перед смертю він про кляв папу, короля і його нащадків, проголосивши: «Папо Клименте! Королю Філіппе! Не мине й року, як я покличу вас на Суд Божий!» Тисячі жителів Парижа із жахом слухали останні слова великоСпалення Жака де Моле ■ т го магістра. 1 недаремно: прокляття справдилося. Першим помер Климент VI. Восени — король Фі ліпп IV Пізніше померли і всі три дорослі сини Філіппа, а королівський престол перейшов через 14 років до побічної гілки Капетингів — династії Валуа.

143

§13. Франція

Від часів Людовіка VI Товстого, що правив на початку XII ст., до часів Філіппа IV (перша третина XIV ст. ) тривав процес об’єднання Франції. Унаслідок об’єднання держави у Франції на початку XIV ст. встановилася станова монархія — централізована держава, у якій король правив, спираючись на збори представників станів. Одночасно Франція стала однією з перших національних держав. ► Коли вперше у Франції було скликано Генеральні штати? ► Який король Франції знищив орден тамплієрів? 5. Столітня війна У XIV ст. на політичній арені Європи постали централізовані держави. Дво ма найзначнішими такими королівствами в Західній Європі були Франція та Англія. Суперництво між ними вилилося в тривалий конфлікт, який одержав назву Столітня війна (1337-1453 рр.). У ній брали участь не тільки Франція Перший період війни (1337-1380 рр.) Володіння англійського короля на 133 7 р. ► Д ії англійських військ

Шрусбері К0Р0ЛІВСТЕ АНГЛІЯ

*■ Д ії французьких військ

Глостер

Території, які відійшли до Англії за миром у Бретіньї 1360 р. Брюгге

Вінчестер

Кантербері Портсмут

] ^ ле граф.

о \ ФЛАНДРІЯ, Р<аг Брюссель *с Азенкур

\Х14у

Х 1346\ 1 \

Район селянської війни у Франції 1358 р. (Жакерія)

граф. ГЕННЕГАУ /

Шербур

Території та міста, які залишилися в англійців на кінець XIV ст.

Д о Антверпен герц. БРАБАН

(

Амьєн Комсьєн

Регель

Межі поширення повстання селян на чолі з Вотом Тайлером в Англії 1381 р. і район найактивніш их дій повсталих

герц. 1РИР (Г Ж СЕМБУРГ/

1ССОН О І

X ^

Кан НОРМАНДІ^

Д р у г и й п е р іо д в ій н и (1 4 1 5 -1 4 5 3 ) рр.

*• Похід англійського війська 1415 р. герц. БРЕТАНЬ

Володіння герцога Бургундського на 1429 р Межі територій, котрі перейшли під владу англійців і бургундців на 1429 р.

герц. БУРГУНДІЯ БУРГУНДІЯ Пуатьє/

І °+-

/ Х1356 грдфгГ ПУАТУ

Бурбон герц. БУРБОН V.

Іа-Рошель

Клермон граф. ОВЕРНЬ Гренобль

Перігьйо<

ДОФІНЕ

Бержерак

ЛАНГЕДОК граф. ПРОВАНС

Байонна Більбао »

КОР

Нар бон о

НАВАРРА АНДОРРА КОРОЛІВСТВО

Марсель ^ СЕРЕД ЗЕМ Н Е н М ОРЕ

X X

Райони партизанського руху проти англійці

Облога англійцями Орлеана (кін. 1428 р .-с е р е д и н а 1429 р.) Д ії французького війська на чолі з Ж анною д’Арк Місце страти Ж анни д’А рк ЗО травня 1431

М іс ц я і р о ки н а й в а ж л и в іш и х б и тв , щ о з а к ін ч и л и с я :

\ £ 1356 Перемогою п англійців

\Ґіачі Перемогою Л 'ЧЭ| французів

144

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

та Англія, а й Шотландія, Кастилія, Арагон, Португалія, Анжу, Бурґундія. Філіппа IV королем Фран Одна з причин конфлікту полягала ції було проголошено його небожа у феодальній системі правління. Англій Філіппа VI Довгого (1328-1350) з ські королі, будучи васалами французь династії Валуа. Але англійський кого короля, але маючи значні володіння король за порадою фландрських у Франції, стояли на заваді створенню міст заявив свої претензії на єдиної французької держави. Другою ва французький трон. Як рідний гомою причиною війни стало суперництво онук Філіппа IV він вважав, що між Англією та Францією через Фландрію. має більше прав на престол Фран Французькі королі прагнули підкорити ції, аніж будь-хто з родини Валуа. собі васальне, але по суті незалежне граф Щоб відхилити домагання англій ство. Англія, маючи тісні економічні зв’яз ського короля, французькі юрис ки, підтримувала боротьбу фландрських ти спиралися на закони часів Хлодвіга — «Салічну правду», де міст проти французького короля. зазначалося, що землю не може Приводом до війни стала суперечка успадковувати жінка. Із цього щодо спадковості французького престолу. вони робили висновок, що оскіль У 1337 р. французький король заявив, ки королівство — це земля, а мати що забирає в англійського короля його Едуарда III як донька Філіппа IV володіння на південному заході Франції. не має права успадковувати зем У відповідь Едуард III оголосив війну. лю, то вона також не може пере Війна почалася з морських набігів дати синові право на престол. французів та англійців на узбережжя одне одного. Нарешті, 1340 р. два флоти зійшлися в морській битві біля містечка Слейсе, розташованого в гирлі Шельди. Французький флот було повністю знищено. Після цієї битви англійці жарту вали: «Якби риби вміли говорити, вони б розмовляли французькою».

По смерті всіх трьох синів

АНГЛІЙЦІ на чолі з Едуардом 17 тис.

іР *

ФРАНЦУЗИ на чолі ЗФІліппом V117 тис.

Битва при Кресі 26 серпня 1346 р. (картосхема)

Битва при Кресі (ілюстрація з «Хронік Жана Фруасара»)

145

§13. Франція

Із 1341 р. війна перемістилася на територію Франції. Лише в 1346 р. сталася перша серйозна баталія біля Кресі, у якій французьку армію було вщент розгромлено. По кількох роках війни англійський король перейшов до тактики загарбання важливих міст і здійснення рейдів углиб території Франції з пограбуваннями і взяттям вели кої здобичі. Війна набула характеру битви на виснаження. Французький король Іоанн II Добрий вирішив по класти край рейдам Чорного принца (так називали Едуарда, сина англійського короля). У 1356 р. 25-тисячне французьке військо наздогнало біля містечка Пуатьє 6-тисячний загін англійців. Принц Едуард, усвідомлююІоанн II Добрий чи своє становище, в обмін на свободу був ладен віддати всю здобич. Але французь Англійці досягли перемоги кий король зажадав, щоб той здався. Тоді завдяки дисципліні, яка іс англійці вишикувалися в бойовий поря нувала в піхоті, та озброєнню — док і приготувалися до останньої битви, великим далекобійним лукам. Французьке військо складалося яка виявилась для них переможною. переважно з рицарських загонів, Після поразки під Пуатьє Франція які формувалися за принципом перебувала на межі втрати державності. особистої відданості сюзеренові. За полоненого короля англійці зажадали Кожен рицар, який ішов у бій, величезний викуп — 3 млн золотих ма прагнув здобути славу і здійснити подвиг. Таке військо було некеророк, майже три річні прибутки Франції. ваним, а сам бій перетворювався Дофін Карл, який правив країною, розу на серію герців. До того ж рицар мів, що без згоди підданих такі кошти не ське військо було нечисленним, зібрати. Було скликано Генеральні шта оскільки спорядження одного ти. У відповідь на прохання грошей дерицаря, як уже зазначалося, кош

Битва при Пуатьє

тувало дорого. Тому рицарське військо під час битви під Кресі розбилося об англійську піхоту, яка діяла в замкненому строю та була керованою. Бій почали англійські лучники, які закидали стрілами атакуючих французьких арбалетників-найманців і кінноту. Не витримавши такого обстрілу, рицарі відступи ли. Контратака англійців довер шила справу. У битві загинуло 1500 французьких рицарів і лише три англійські. Це був ще один сигнал, який сповістив, що епоха рицарів добігала кінця.

146

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

путати, особливо представники третього стану, висунули вимогу засудити тих, поразку під Кресі, спішили хто винен у негараздах Франції, та вста все військо і вишикувалися в три новити контроль із їхнього боку за зби ряди. Але рицарі не були присто ранням і витрачанням податків. Спроба совані до битви в пішому строю, і дофіна протидіяти реформам спровоку коли перша шеренга французів вала повстання парижан у 1357 р. на кинулася в бій, вона відразу була чолі з прево — головою міської адміні розбита англійцями. Друга ше страції Парижа Етьєном Марселем. ренга французів теж потрапила Повсталі захопили королівський па під зливу англійських стріл і по чала відступати. Відступ переріс у лац і вбили кількох наближених Карла. паніку, що охопила й шеренгу, Прево по суті став господарем Франції. очолювану королем. Першими за Проте дофін зміг утекти, і у Франції ста лишили поле бою найближчі до ло два правителі — у політичну боротьбу короля люди, у тому числі стар втрутився родич французького короля, ший син короля дофін (наступник король Наварри Карл Злий, який уда престолу) Карл — майбутній ко вано підтримав Етьєна Марселя, маючи роль Карл V Мудрий (1364-1380). намір захопити французький трон. Ситу Контратака англійців довершила ація в країні вкрай загострилася. справу. Король Франції потрапив Увесь тягар війни і негаразди лягли у полон. на плечі селян. Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння, стала вимога до них здійснювати роботи з укріплення замків. У травні 1358 р. на північ від Парижа спалахнуло повстан ня, яке швидко поширилося на Північно-Східну Францію. Воно одержало назву Жакерія (фран цузькі сеньйори презирливо називали всіх селян жаками). Селяни нападали на замки, знищували записи повинностей, податкові документи, жор стоко розправлялися з феодалами та їх сім’ями. Тільки після підступного вбивства керівників, повстання було придушено. Згодом подібне повстання спалахнуло і в Анг лії (1381 р. повстання Вота Тайлера). Після всіх цих негараздів Франція з вели кими труднощами відновила свої сили. Дофін Карл хоч і був фізично слабким і боязким, але виявився неабияким державним діячем. Він спромігся 1360 р. укласти мир з Англією. За Етьєн Марсель цим миром майже третина території Франції

Французи, пам’ятаючи про

147

§13. Франція

відходила під англійське управління, підтверджу валося зобов’язання виплати викупу за короля, а за це англійський король відмовився від претензій на французький престол. Дофін Карл, ставши королем, постарався виправда ти дане йому прізвисько Мудрий. Він впорядкував си стему збирання податків, почав формування апарату управління, упорядкував і переозброїв армію. Наслід ки розумних рішень не забарилися. Після відновлення бойових дій у 1369 р. французь ка армія під командуванням талановитого полковод ця Дюгеклена майже повністю визволила територію Франції. У той час змінився характер війни: із вій ни між благородними рицарями, що воювали за славу, сеньйорів і прекрасних дам, вона перетво рилася на війну між державами і народами (на ціями). По смерті Карла V Мудрого ситуація у Франції знову загострилася. Різні угруповання намагались посадити на престол свого ставленика. Цією боротьбою вирішили скористатися англійці, які поновили війну. (§2 Мовою документа

Дофін Карл

Дюгеклен

Франція за часів Столітньої війни (Хроніка Сен-Дені, 1415 р.) Мешканці передмість і сіл вважали за краще ховатися в містах або ті кати в ліси із дружинами, дітьми і всім скарбом, ніж зустрічатися з людьми короля (збирачами податків), яких вони боялися більше, ніж ворога. Невдовзі вони справді відчули на собі, що не було ніякої різниці між цими людьми й англійцями, або що ці люди грабували й чинили розбій лютіше. Силою вони забирали золото, гроші і все найцінніше. їхня жорстокість наганяла такий жах, що священики забирали з церков і ховали в надійних місцях скарби, які належали Богові та святим, тому що грабіжники забирали все, що могли знайти за міськими мурами, і робили це без докорів сумління. • Як війна вплинула на життя Франції? • Яких страждань завдала війна простому народові? • Чим можна пояснити поведінку королівських збирачів податків? Восени 1415 р. англійська армія на чолі з королем Генріхом V висадилася в Нормандії та біля села Азенкур знову розгромила французів. Англійці вступили до Парижа. За новим мирним договором 1420 р. Франція та Англія ставали єдиним королівством. Здавалося, що війна скінчилася.

148

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

Король Генріх V проголошувався реген том і наступником французького престолу ґ/ііі\ і Азенкур і взяв шлюб із донькою Карла VI. Син Кар ла VI — Карл позбавлявся права успадкову вати престол. Але дофін не визнав договору і втік на південь Франції, де ще залишилися А Н ГЛ ІЙ Ц І на чолі ї ф з Ге нр іхом V 6 ти с його прихильники. У той час померли Ген кіннота піхота лучники ріх V і Карл VI. Знову спалахнула війна Пе Англійці М А решкодою на шляху англійців до повного Французи Н М А підкорення країни стала фортеця Орлеан, Битва під Азенкуром яку вони взяли в облогу 1428 р. Хоча захис 25 жовтня 1415р. ників фортеці було більше, ніж англійців, вони мало вірили в перемогу. ► Що було причиною і приводом до Столітньої війни? ► Які найбільші битви Столітньої війни? ► Коли і з ким Франція вела Столітню війну? ► Назвіть причини селянських повстань («Жакерії») у Франції під час Столітньої війни. Ф Р А Н Ц У З И на чолі з Ш арлем д ’А л ьб р е ^ Ч "И ^ Ч Х '

9 тис.

6. Ж анна д’Арк. Заверш ення Столітньої війни У березні 1429 р. до двору дофіна Карла, проголошеного Карлом VII, прибула по-чоловічому вбрана дівчина і сказала, що вона — селянка із села Домремі в Лотарингії і звати її Жанна, а прийшла вона, щоб визволити Орлеан, вигнати англійців із Франції та коронувати дофіна. Про це їй повідомили архангел Михаїл, святі Катерина і Маргарита, що з’являлися їй у видіннях. Жанну допустили до армії. У рицарському вбранні, із королівським прапором у руках вона стала символом майбут ньої перемоги. Армія і Франція повірили в диво. У Жанні вбачали знаряддя Бога, а Бог не може допомагати неправому ділу. Патріотичне підне сення охопило країну. Під прапори Карла почали сходитися ті, хто бажав урятувати Францію. Тим часом Жанна на чолі армії насправді вчи нила диво. За 17 днів французька армія зняла облогу з Орлеана і здійснила рейд до Реймса — міста, де відбувалася коронація французьких королів. Коронація Карла в Реймсі перетворила дофіна в очах французів на «законного» короля, а боротьба за короля у свідомості тодішніх люЖанна д ’Арк дей — це боротьба за країну.

149

§13. Франція

Після коронації Карл VII із осторогою і підо зрою ставився до зростаючої популярності «Орле анської діви», боячись, що вона може затьмарити його, тому король та його оточення намагалися якось її позбутися. Жанні доручали незначні, але ризиковані воєнні операції; під час однієї з них (оборони міста Комп’єнь) вона потрапила в полон до бурґундців, що були союзниками англійців. Карл VII нічого не зробив, щоб урятувати Жанну. Вона постала перед англійським судом, на якому судді намагалися довести, що Жанна відьма та єретичка, а тому коронація Карла не мала чин ності. На всі звинувачення Жанна відповідала Карл VII мужньо й дотепно. її спалили на площі в Руані як відьму, а попіл кинули у воду. Хоча Жанна й загинула, розпочата нею справа мала позитивні наслідки. У 1436 р. Карл VII вступив до Парижа, а до 1453 р. всю територію Франції, крім міста Кале, було визволено від англійців. Столітня війна скінчилася, хоч і не було підписано ніякого миру. Карл VII, щоб остаточно вирішити питання зі звинуваченням у тому, що його на престол звела єретичка і відьма, організував процес, який переглянув справу Жанни, під час якого з неї було знято всі обвинувачення й виправдано посмертно. Столітня війна мала далекосяжні наслідки. Крім розорення країни і значних людських утрат (50 % населення) головним було об’єднання Франції та створен ня сильної централізованої держави. Єдина армія та єдиний податок стали її головними ознаками. Так, якщо раніше рицар ішов на війну тому, що присягнув сеньйору на вірність, то солдат — з обов’язку перед державою. Раніше побори на загальнодержавні потреби відбувалися за згодою тих, хто платив; тепер подат ки належало платити за підданство, і ніхто згоди вже не питав. Отже, Франція вийшла з війни зовсім іншою державою, що й визначило її подальшу долю. ► За якого французького короля почалася і за якого завершилась Столітня війна? ► Кого називали «Орлеанською дівою»? 7. Заверш ення об’єднання Франції По закінченні Столітньої війни деякі французькі володіння залишалися за межами влади французького короля. Значну роль у завершенні об’єднання Франції відіграв Людовік XI (1461-1483). Головною перешкодою на шляху Людовіка XI до об’єднання країни був герцог бурґундський Карл СміЛюдовік XI

150

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

ливий, який мав значні володіння на сході Франції та в Нідерландах. На відміну від інших великих феодалів, які чинили опір Людовіку XI, Карл Сміливий у своїх володіннях проводив таку ж політику, що і його супер ник. Фактично конфлікт між Людовіком і Карлом був конфліктом між двома подібними державами. У цій бо ротьбі перемогу здобув Людовік XI. Вирішальна битва відбулася в 1477 р. біля Нансі. Бурґундці зазнали по разки, а Карл загинув. Людовік XI дуже зрадів смерті свого головного противника і відразу наказав захопити його володіння. Бурґундська держава припинила своє Карл Сміливий існування. Крім Бурґундії, Людовік зміг приєднати до своїх володінь Пікардію на півночі, Беррі в центрі та Прованс на півдні Франції. Син Людовіка XI — Карл VIII (1483-1498) приєднав останнє володіння, що зберігало самостійність, — гер цогство Бретань (1491 р.). Так завершився тривалий процес політичної централізації Франції, що розпочався за Капетингів, а закінчився за правління династії Валуа. У XVI ст. Франція стала однією з найбільш могутніх і Карл VIII централізованих держав Європи. ► У якому столітті завершено об’єднан ня Франції в єдину централізовану Людовік XI був видатним державу? політиком і дипломатом свого часу, а ще — першим із ко ролів Франції, влада якого була необмеженою, тобто абсолютною. Своєю зовнішністю він був геть несхожий на могутнього короля: худий, згорблений, убраний у по тертий довгий камзол, постійно стурбований і заклопотаний спра вами. Саме ця людина наводила жах на своїх ворогів і суперників. Війна, інтриги, підкупи, союзи, зради стали його зброєю. Крім збирання земель він вельми пере ймався їхнім економічним розвит ком. Промисли і торгівля були його пристрастю.

Битва біля Нансі (мініатюра)

§13. Франція

151

А т им ч а со м в У країні... 13 40 р . — смерть Юрія I I останнього галицько-волинського князя. 1362р . — битва на Синіх Водах. 1393-1414 р р . — діяльність Федора Коріатовича на Закарпатті. З

Закрі пимо знання 1. Хто був засновником династії Капетингів? Назвіть чотирьох видатних представників королівської династії Капетингів. 2.

Які верстви населення і чому підтримували об’єднання Франції?

Простежте, як відбувалося посилення королівської влади у Франції від початку XII ст. до початку XIV ст., визначивши основні віхи цього про цесу.

Що таке Генеральні штати? Із якою метою їх було скликано? Як вирішу валися питання на цьому зібранні?

Які наслідки мав конфлікт короля Філіппа IV Красивого з тамплієрами?

Визначте чинники, які сприяли об’єднанню Франції, а які заважали.

Чим була зумовлена більш як столітня тривалість війни?

Оцініть роль Жанни д’Арк у перемозі над англійцями.

Складіть порівняльний історичний портрет Людовіка IX Святого і Філіп па IV Красивого. Яке ваше ставлення до їхніх способів досягнення мети?

► Розгляньте малюнки і складіть розповідь про діяль ність і долю Жанни д’Арк.

§ 14 . Англія

1. Англосаксонські королівства Від кінця І до кінця IV ст. острів Бри Кельти не лише тікали від танія був провінцією Римської імперії завойовників, а й чинили (крім північної частини сучасної Ш от їм відчайдушний опір. На почат ландії). Римляни побудували тут міста і ку VI ст. правитель бритів й ос фортеці, але переселенців із теплої Іта танніх римлян на острові Амвролії було обмаль. У 407 р. римські війська сій Авреліан очолив боротьбу залишили острів, оскільки були змушені проти германців. Ного воєначаль захищати кордони Італії від варварів, і ником або, можливо, вождем од римо-британські зв’язки фактично при ного з племен був легендарний пинилися. Римська культура в Брита король Артур. Він зміг завдати саксам декількох відчутних пора нії почала занепадати. Вожді місцевих зок, зокрема 516 р. в битві біля кельтських племен вели міжусобну бо гори Бадон. Невідомий хроніст ротьбу. Від середини V ст. розпочалося написав, що битва тривала три масове вторгнення на територію Бри дні і три ночі й закінчилася пере танії англо-саксонських завойовників. могою бритів. Пам’ять про короля Англи та юти походили з Ютландського Артура збереглася в легендах, які півострова (сучасна Данія), а сакси — із з часом набули майже казкової земель між Ельбою та Рейном (сучасна форми і не мають нічого спільно Німеччина). го зі справжніми подіями. Серед Спершу завойовники захопили півньовічні європейські письменни денно-східне узбережжя Британії, а потім ки написали десятки романів про почали просуватися вглиб острова. Вони короля Артура, його рицарів знищували кельтів або перетворювали «круглого столу» на чолі з Ланселотом і чарівника Мерліна, який їх на залежних людей, яких обкладали допомагав королю. даниною. Племена бриттів зберегли не залежність на заході (півострови Уельс та Корнуолл), на півночі (Шотландія) та на сусідньому острові Ірландія. Частина кельтів переселилася на континент, до Ґаллії, на півострів Арморика, який зго дом одержав назву Бретань. Захопивши Британію, завойовники утворили сім королівств. Королівствами англів були Останглія, Мерсія і Нортумбрія; саксів — Ессекс, Уессекс, Сассекс;

Англосаксонські воїни

ютів — Кент- Усі германські племена роз

§14. Англія

153

мовляли різними говірками, але поступово поши рювався і почав переважати діалект англів із Мерсії. Мову, якою розмовляли завойовники, стали називати англійською, а саму країну — Англією. Залишки підкореного населення і завойовники поступово об’єдналися в один народ, який одер жав назву англосакси. Перші два-три століття після завоювання на селення англо-саксонських королівств поділялося на простих людей (керлів) і знатних (ерлів). Керли були вільними селянами, володіли невеликими ділянками землі, а в разі війни йшли в ополчен ня. Ерли були представниками англосаксонської знаті й володіли великими ділянками землі, що Георгій Великий оброблялася рабами і залежними людьми — поне воленими бритами чи боржниками-керлами. Англосакси принесли із собою традиції правління германських племен. Після завоювання германські вожді стали королями, їхня влада посилилася. Короля оточувала дружина, що захищала його, отримуючи у винагороду зброю, коней, коштовності й землю. Обов’язковою частиною винагороди були бенкети, розкіш яких сприяла збільшенню популярності короля. Водночас віддавна при королі існувала «рада мудрих», або «тих, хто знає звичаї», що обмежувала королівську владу. Ця рада складалася з представників знаті, затверджувала нові закони і за потреби, могла усунути старого та обрати нового короля. Унаслідок англосаксонського завоювання Британія перетворилася на Ан глію: кельтів було знищено або поневолено; римська культура і звичаї зникли. В англо-саксонських королівствах, як і в континентальних варварських, також почало поширюватися християнство. Християнізація Англії мала два джерела. Перше — це ірландські місіонери, друге — це римська церква. Папа Григорій І Великий (590-604) доклав чимало зусиль, щоб навернути населення Англії до християнської віри. Задля цього він послав 40 ченців на чолі з видат ним богословом Августином, який став першим єпископом Англії. Його резиден цією стало містечко Кентербері в Кенті. Римські монахи розгорнули енергійну діяльність, навертаючи до християнства населення південної частини країни і витісняючи мандрівних ірландських проповідників, у яких вони вбачали су перників. В Англії було створено церковну організацію, що підпорядковувалася Риму, у селах створювалися парафії, до яких призначалися постійні священики. Замість маленьких ірландських каплиць запрошені з Галлії майстри зводили великі кам’яні церкви.

154

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

Унаслідок діяльності ірландських і римських проповідників в Англії запану вало християнство. ► Коли відбулося англосаксонське завоювання Британії? Які германські племе на брали в ньому участь? ► Скільки королівств утворили англосакси? ► Ще було джерелами християнізації Англії? 2. Англія і вікінги Англосаксонське завоювання Британії стало для неї не останнім. Англія пер шою зазнала руйнівних нападів вікінгів і постраждала від них найбільше. Пер ший такий напад датується 793 р. На початку правління короля Альфреда становище Англії було дуже тяжким. Данці захопили Лондон, і король був змушений утекти від них на південь, де почав збирати сили для боротьби. Він розділив своє військо на дві части ни. Щороку одна йшла в бій, а інша обробляла поля. Така тактика виявилася успішною, і 879 р. король Альфред, від кинувши данців за Темзу, підписав із ними мирну угоду. У війні проти данців Альфред замість звичного англо саксонського народного ополчення створив армію з про Альфред фесійних воїнів-рицарів. За рішенням короля кожні п’ять англосаксів повинні були озброювати і забезпечувати всім необхідним одного воїна, який служив в армії. Це дало можливість Альфреду вести тривалу війну і не дати занепасти господарству. Поява професійних воїнів-рицарів започаткувала далекосяжні зміни в англій ському суспільстві, що почало набувати рис феодального. Окрім створення рицарства, за наказом короля Альфреда стали будувати бурги — фортеці з вартовими загонами — і кораблі для захисту морського узбе режжя від загарбників. Для того щоб вести успішну боротьбу, король потребував значних коштів. Альфред запровадив перший постійний податок із населен ня — «данські гроші». Багато уваги Альфред приділяв розвитку освіти і науки. Він сумно про мовляв, що раніше іноземці їхали на вчатися до Англії, а тепер неможливо знайти людину, яка переклала б листа з латини англійською. Король Аль фред утворив при своєму дворі школу, Воїни-вікінги, підвіска «Одін. і ворони» X ст.

Де інколи сам викладав, а також школи

155

§14. Англія

в центрах єпнскопств. За наказом короля здійснювалися переклади латинських книг англосаксонською мовою. Велике значення для посилення єдності країни мало створення збірника за конів «Правди короля Альфреда». Король наказав зібрати давні англо-саксонські закони — правди — у єдину збірку, додав деякі нові та вимагав від усіх користуватися ними. (§2 Мовою документа Витяги із «Правди короля Альфреда» Я, король Альфред, зібрав ці закони й наказав записати більшість із тих, яких дотримувалися наші попередники і які сподобалися мені, а багато злих, що мені не сподобалися, я відкинув за радою мудрих, а інші наказав викону вати; далі, не наважився я передати до запису більшість моїх власних по станов, бо не переконаний, що сподобаються вони нашим наступникам... 4. Якщо хтось замислює зло проти життя короля сам особисто або на дає притулок вигнанцеві чи його спільникові, то він відповідатиме своїм життям і всім, чим володіє... 4.2. Хто готує замах на свого пана, той відповість за це своїм життям і всім, чим він володіє, або здійснить очищення клятвою. 5. Також установлюємо ми для кожної церкви, освяченої єпископом, такий захист миру: якщо її досягне піша або кінна людина, яка рятується від по мсти, то ніхто не може вивести її звідти протягом семи ночей. Коли хтось це все-таки зробить, то відповість за порушення королівського захисту церковного миру... 5.2. Старший у церкві повинен наглядати за тим, щоб ця людина не от римувала протягом цих семи днів їжі. 5.3. Якщо він сам захоче віддати зброю своїм переслідувачам, то вони повинні берегти його ЗО ночей і сповістити про це його родичів. 5.4. Далі про церковний привілей: якщо той, хто вчинив злочин, про який раніше не було відомо, сховається в церкві й там покається перед Богом, то нехай простять половину його провини... Якщо хтось украде щось у церкві, то нехай заплатить за це одноразове відшкодування і штраф, відповідний цьому відшкодуванню, і нехай у нього буде відрубано руку, якою він здійснив цю крадіжку... • Чим можна пояснити поведінку королівських збирачів податків? • Як король Альфред уклав збірник законів? • Що було спільного у створенні його і «Салічної правди» Хлодвіга? • Яке значення діяльності християнської церкви в Англії за часів короля Альфреда? ► У якому році відбувся перший напад вікінгів на Британські острови? ► Яку державу утворили вікінги на території Англії? ► Чому уессекський король Альфред одержав прізвисько Великий?

156

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

3. Нормандське завоювання Англії У боротьбі проти данців англосаксам допомагало герцогство Нормандія, що існувало на узбережжі Північної Франції. Воно, як ви вже знаєте, було засно ване 911 р. на землях, захоплених у Французькому королівстві норманським ватажком герцогом Ролланом.

Битва під Гастінгсом У 1066 р., скориставшись смертю короля Англії, гер цог Нормандії Вільгельм вирішив захопити англійський престол. Приводом до завоювання став заповіт англосак сонського короля, якому нормандський герцог доводився родичем. У ньому йшлося про те, що Вільгельм — спад коємець англійського престолу. Папа Римський Алек сандр II, намагаючись підкорити своєму впливу англій ську церкву, дав благословення Вільгельмові. Восени 1066 р. велика армія герцога вторглася до Англії. 14 жовтня 1066 р. Вільгельм розбив англійську армію на чолі з новим королем Гарольдом у битві під Гастінгсом. Король Гарольд загинув у бою. Армія нор мандського герцога вступила до Лондона, де 25 грудня 1066 р. він став новим королем Англії під іменем Вільгельма І Завойовника (1066-1087). Англосаксонська знать, що не визнала владу нового короля, утратила свої володіння. їх отримали французько-нормандські загарбники. Сам король став найбільшим землевласником у країні та надавав землі своїм прибічникам — ба ронам. На своїх прибічників він замінив і єпископат англійської церкви.

§14. Англія

157

Барон — васал короля, але не спадковий.

Король і барони вкрили всю Англію кам’яними замками. У самому Лондоні на березі Темзи було побудовано похмурий королівський замок Тауер, що став сим волом влади нових володарів країни. Величезне значення для Англії мав проведений за наказом короля 1086 р. перепис населення. Із жахом дивилися люди на цю дивовижну і незвичну акцію, Тауер. Лондон вбачаючи у ній звістку про наближення кінця світу. Складені під час перепису списки насе лення отримали назву «Книги Страшного суду», оскільки деякі вважали, що коли прийде Христос, він судитиме людей за такою самою книгою. Насправді мета перепису полягала в тому, щоб з’ясувати, скіль ки платників податків існує в країні. Багатьох селян, які до нормандського завоювання були вільними, Сторінки з «Книги записали до «Книги Страшного суду» як залежних. Страшного суду» Епоху Вільгельма І Завойовника англійські селяни стали називати «нормандським рабством». Спокій у завойованій Англії Вільгельм забезпечив жорстокими заходами. За вбивство нормандця король установив спільну відповідальність усіх мешканців села або цілої місцевості, де це сталося. Із часом у країні запанував мир: припинилися данські набіги та усобиці знаті. Зміцненню королівської влади сприяло те, що Вільгельм установив порядок, за яким усі васали підкорялися не лише своїм сень йорам, а й королю. На вимогу короля кожен рицар, незалежно від того, чиїм васалом він був, повинен був нести службу в королівському війську. Перетворення, Генріх І які розпочав Вільгельм І, посилили королівську владу і перетворили Англію на централізовану державу. Вільгельм І створив міцний апарат управління своєю державою. Країна поді лялася на графства, на чолі яких стояли шерифи, призначені королем. Шерифи відповідали за збір податків до королівської скарбниці, провадили судочинство й управляли графствами від імені короля.

158

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

Зміцнення королівської влади і при пинення усобиць у країні сприяло зрос римала назву Палата ша танню міст, розвитку торгівлі. Лондон хової дошки завдяки системі під перетворився на великий торговельний рахунку грошей. Великі столи в центр Англії. Англійські купці продава палаті було переділено лініями на ли вовну, яка поступово ставала головним смуги. На них в особливому поряд предметом англійської зовнішньої торгівлі. ку розкладалися й пересувалися Політику, започатковану Вільгельстовпчики монет. Така система на мом І, продовжив його молодший син гадувала гру в шахи, звідки і вини кла назва палати. Генріх І (1100-1135). За його правління велику роль в управлінні країною стала відігравати постійна Королівська рада. До неї входили вищі посадові особи дер жави — королівський скарбник, керівник канцелярії, судді та вірні королю пред ставники знаті. Вищою судовою інстанцією в країні став постійно діючий Суд королівської лави. За дорученням короля судді їздили графствами і розбирали там судові справи. Було створено й казначейство, що називалося Палатою ша хової дошки. Воно відповідало за надходження податків. Отже, внаслідок нормандського завоювання в Англії посилилася королівська влада і почалося становлення централізованої держави. ► У якому році відбулося нормандське завоювання Англії? Де сталася вирі шальна битва? ► Для чого була створена «Книга Страшного суду»?

Англійська скарбниця от

А т им ч а со м в У країні... 1113-1125 р р . — правління Володимира Мономаха. 4. Перш і Плантаґенети По смерті Генріха І, який не залишив нащадка престолу, розпочалася між усобиця, яка тривала двадцять років. За допомогою церкви період безвладдя в Англії було припинено. Престол отримав онук Генрі ха І молодий граф анжуйський Генріх, що започаткував династію Плантаґенетів, яка правила країною до кінця XIV ст. Він правив під ім’ям Генріх II Плантаґенет (1154-1189). Постать в історії Гзнріх II Плантаґенет відіграв велику роль в історії Англії. Його мати, донька Гзнріха І, була дружиною гра фа анжуйського Жофруа Плантаґенета (це прізвище він отримав від латинської назви рослини «планта ґеніста», якою полюбляв прикрашати свій шолом). За свідченнями сучасників, Генріх II був людиною міцної

159

§14. Англія

статури з бичачою шиєю і руками силача. Він мав неврівноважений і ви буховий характер. Гзнріх міг бути добрим, щедрим, відвертим, але коли щось дратувало його і не було до вподоби — перетворювався на розлюче ного тирана. Його гнів, щоправда, швидко минав, і король знову ставав до брозичливою поступливою людиною. Гзнріх II мав неабияку освіту (володів шістьма мовами) і винятково добру пам’ять. До вишуканої їжі чи розкішно го вбрання король був абсолютно байдужим, натомість у справах виявляв наполегливість і рішучість. Гзнріх II був правителем величезних володінь. До їх складу, крім Англії та Нормандії, входили його спадкові володіння у Франції — Анжу, Пуату, Турень та ін. Після одруження з Елеонорою Аквітанською він отримав і її володіння. Державу Гзнріха II історики називали «Анжуйською імперією». Усі свої сили невтомний Генріх II поклав на те, щоб відновити в державі міц ну королівську владу. Він наказав зруйнувати замки феодалів, які брали актив ну участь у міжусобній боротьбі. Одночасно Генріх II розпочав у країні реформи. Початок їм поклала судова реформа. Кожна вільна людина в Англії одержала право за певну плату звертатися до королівського суду, оминаючи суд баронів. Королівські судді, що їздили країною, для розгляду справ на місцях залучали особливих присяжних. Ними ставали 12 місцевих жителів, які складали прися гу на Біблії, що чесно вестимуть справу. Завершивши розслідування, присяжні доповідали королівському судді, який призначав кару винному або звільняв не винного. Так було започатковано виникнення суду присяжних, що діє й зараз в демократичних країнах. Завдяки проведенню судової реформи Генріх II здобув підтримку дрібних рицарів, селян, міщан, які вбачали в ньому свого захисни ка. До того ж діяльність королівських судів стала джерелом великих прибутків скарбниці короля. Генріх II здійснив також військову реформу. Служба рицарів у війську як васалів короля обмежувалася певною кількістю днів на рік. Генріх II дозволяв деяким рицарям не служити у війську; за це вони мали сплачувати королю «щи тові гроші», на які утримувалося наймане рицарське військо, що значно зменшило залежність короля від місцевих феодалів. Водночас було зміцнено народне ополчення: кожна вільна людина була зобов’язана мати зброю і з’являтися з нею для участі в королів ських походах. Генріх II намагався поставити під свій контроль англійську церкву, але зазнав поразки. Архієпископ кентерберійський Томас Бекет, який очолював цер кву в Англії, рішуче виступив проти домагань короля. Коли Бекета за таємним наказом короля було вбито,

Томас Бекет

160

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

у справу втрутився папа. Під загрозою відлучення від церкви Генріх II вимуше ний був покаятися й відмовитися від своїх планів щодо реформування церкви. Генріха II Плантаґенета вважають одним із найвидатніших королів серед ньовічної Англії. Однак його величезна англо-французька держава потребувала значних сил для управління нею і за наступників Генріха II — його синів Річарда І Левове Серце (1189-1199 рр.) та Іоанна Безземельного (1199-1216 рр.) швидко занепала. ► Які реформи здійснив Генріх II Плантаґенет? 5. «Велика хартія вольностей» Славнозвісний король Річард І Левове Серце був блискучим полководцем, талановитим поетом і музи кантом, але за все своє життя в Англії він провів лише кілька місяців. Бажання здобути славу штовхало його до участі в хрестових походах або війн проти Франції. Присвятив усе своє життя боротьбі проти французько го короля і його наступник Іоанн Безземельний. У війні проти Філіппа II Августа він зазнавав поразки за пораз кою і врешті-решт утратив більшість французьких во лодінь. Іоанн Безземельний розпочав боротьбу і проти папи, але також її програв. Він був змушений визнати себе його васалом і сплачувати йому щорічну данину в розмірі 1000 фунтів стерлінгів. Постійні збільшення податків, різноманітні побори чиновників та королів ські невдалі авантюри викликали невдоволення в країні. Водночас англійські барони, відчувши послаблення королівської влади, розпочали боротьбу за свої права. Приводом до неї стало проголошення Іоанном Безземельним у 1215 р. підготовки чергової війни проти Франції. Рицарі не хотіли брати в ній участь, вважаючи її безнадійною, і влітку 1215 р. розпочали повстання. Керували ви ступом великі барони півночі Англії. Повстанці рушили на Лондон і захопили його за підтримки міщан. Іоанн Безземельний, узятий у полон, був змушений прийняти вимоги повстанців і підписати 15 червня 1215 р. складену баронами Велику хартію вольностей. Хартія (у перекладі з давньогрец. — аркуш папірусу) містила 63 статті, пере важна більшість яких захищала інтереси баронів та обмежувала владу короля. Іоанн Безземельний одразу після підписання Хартії відмовився її виконува ти. Обурені барони оголосили про позбавлення влади короля. Розпочалася вій на, у розпалі якої Іоанн Безземельний помер.

161

§14. Англія

Мовою документа Витяг із Велико)'хартії вольностей 1. По-перше, ми дали перед Богом згоду і підтвердили цією хартією за нас і наших нащадків на віки, щоб англійська церква була вільна, у повній мірі й недоторканності володіла своїми правами і свободами. 12. Ані щитові гроші, ані будь-які інші платежі не повинні стягувати в нашому королівстві інакше, ніж за загальною радою королівства нашого... 13. Місто Лондон повинно мати всі стародавні свободи і вільні свої звичаї, як на суходолі, так і на воді. Крім того, ми бажаємо і дозволяємо, щоби всі інші міста, і бурги, і містечка, і порти мали всі свободи і вільні свої звичаї. 14. Щоби мати загальну раду королівства для призначення нових плате жів чи обкладення щитовими грішми, ми накажемо скликати архієпископів, єпископів, абатів, графів, старших баронів нашими листами кожного окре мо і, крім цього, накажемо скликати, через шерифів та бейліфів наших, усіх тих, хто має землі, отримані від короля безпосередньо. 16. Нікого не повинні примушувати нести більшу службу за свій рицар ський лен або інше вільне володіння, ніж визначено. 20. Вільна людина буде штрафуватися за дрібний проступок відповід но до виду цього проступку, а за більший проступок буде штрафуватися відповідно до його тяжкості, причому повинно залишатися недоторканним основне майно відповідача... 39. Жодна вільна людина не буде заарештована, ув’язнена, або позбав лена майна, або оголошена поза законом, або відправлена у вигнання, або знедолена в будь-який інший спосіб, і ми не підемо на нього інакше, ніж за законним вироком рівних цій людині та за законом країни. 40. Нікому не будемо продавати права і справедливості, нікому не будемо відмовляти в них і уповільнювати їх. 41. Усі купці повинні мати право вільно та безпечно виїздити з Англії та в’їздити до неї, перебувати і їздити Англією, як суходолом, так і водою для того, щоби купувати і продавати без будь-яких незаконних мит, сплачуючи лише старовинні та справедливі, звичаєм установлені мита, за винятком воєнного часу. • Які права надавав король Хартією різним верствам населення? • Які з цих прав ви вважаєте найважливішими і чому? Прийняття Великої хартії вольностей мало важливе значення. У 39 статті вперше було проголошено принцип, який у майбутньому перетворився на ви могу населення багатьох країн Європи. Можливо саме тому Хартію вважають першим у Європі документом, що підтвердив основні права людини. ► Чому короля Іоанна прозвали Безземельним? ► Коли було прийнято Велику хартію вольностей?

162

Розділ III. Європейське суспільство і держави в X -X V cm .

А т им ч а со м в У країні... 1199 р . — заснування Галицько-Волинської держави. 1214 р . — Спішська угода між Польщею і Угорщиною, за якою Гали чина відходила до останньої. В

6. Заснування англійського парламенту Новим королем Англії барони визнали малолітнього сина Іоанна — Генрі ха I I I (1216-1272). Слабкий та безхарактерний Генріх III завжди перебував під чиїмось впливом: попервах неповнолітнім королем керували барони, а після одруження він потрапив під вплив родичів своєї дружини-француженки. Він роздавав іноземцям посади й землі, провокуючи цим обурення англійських ба ронів. Міщани, рицарі, вільні селяни також були невдоволені засиллям королів ських чиновників і суддів. Навесні 1258 p., попри невро жай і голод у країні, король зажадав від баронів третину їхніх доходів на авантюру із завоювання Сицилійського королівства. Тоді барони категорично відмовили коро лю в грошах і зібрали «скажену раду», яка по суті пере брала владу. Але панування баронів не влаштовувало інші прошарки населення. Рицарі, міщани й селяни по чали виступати проти баронів. Англію охопила грома дянська війна. На бік невдоволених пануванням ради перейшла і частина баронів. Очолив рицарів, міщан і баронів, які продовжили боротьбу проти короля і ради, Симон де Монфор, граф лестерський. Навесні 1264 р. Генріх III він розбив королівську армію, захопив у полон Генрі ха III та його старшого сина Едуарда. На деякий час він став правителем країни — лордом-протектором. 20 січня 1265 р. у Вестмінстері Симон де Монфор уперше зібрав раду, на яку, окрім представників вищої духовної та світської знаті, запросив по два рицарі від кожного графства і двох міщан від кожного великого міста. Рицарів обирали всі вільні платники податків графства, а міщан — органи самоврядування міст. Ця рада одержала назву парламент (від франц. parler — говорити). Так, уперше в середньовічній Західній Європі виник Симон де Монфор станово-представницький орган влади.

Громадянська війна — війна між громадянами однієї держави, які дотри муються діаметрально протилежних поглядів і яких неможливо примирити.

163

§14. Англія

Будинок британського парламенту О

Парламент — станово-представницький орган влади, згодом законодав чий орган влади.

Лорд — великий землевласник в Англії.

Перемога над королем не припинила громадянської війни: вона, навпаки, спалахнула з новою силою. Селяни громили маєтки прибічників короля, відмов лялися працювати на баронів. Налякана розгортанням війни більшість баронів перейшла на бік принца Едуарда, який, після втечі з полону, став організатором сил короля. Військо Монфора було розбито, він загинув у бою. Владу короля Генріха III було відновлено. Однак за роки громадянської війни і король, і ба рони переконалися в необхідності зважати на інтереси інших верств населення. Тому головним наслідком громадянської війни стало виникнення в Англії пар ламенту. Остаточно парламент сформувався у роки правління Едуарда І (1272-1307). За своєю структурою англій ський парламент відрізнявся від французьких Гене ральних штатів. Основні його повноваження англій ського парламенту в основному сформувалися у другій половині XIII - на початку XIV ст. Із 1295 р. парламент в Англії став збиратися систематично. Він мав право затверджувати податки й видавати закони. У 1343 р. англійський парламент розділився на дві палати. ВерхЕдуард І ня палата називалася палатою лордів і складалася з духовних лордів (архієпископів, єпископів та абатів) і світських лордів — ба ронів. До нижньої палати — палати громад — входили рицарі від графств і міщани. Вільні селяни та бідні міщани в парламенті представлені не були, а

164

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

залежним селянам узагалі було заборонено брати участь у виборах. Англійський парламент мав більший вплив на державне життя, ніж Генеральні штати у Франції. Він став тим органом, де висловлювалися погляди представників різ них верств населення, а також місцем мирного узгодження різних конфліктів, що виникали в країні. Отже, у ХІІІ-ХІУ ст. в Англії сформувалася централізована держава у вигляді станової монархії. ► Коли вперше було скликано англійський парламент? 7. Англія в X IV ст. Кінець XIV ст. виявився для Англії насиченим усілякими соціальними ру хами й виступами, які мали досить значний вплив на її розвиток. Поштовхом до них стали поразки в Столітній війні та політика династії Плантаґенетів. У 1377 р. парламент утвердив додатковий податок, що його мали сплачувати всі піддані, які досягли 14-річного віку, незалежно від статі. Цей податок став важ ким тягарем для населення, до того ж він зруйнував традиційні відносини між селянами, феодалами й державою. Крім того, у 60-70-ті рр. XIV ст. Англію охопив рух за реформування церкви. Його ідеологом був Джон Вікліф (1320-1384), священик і професор Оксфордського університету. У своїх проповідях Вікліф заперечував владу пап, доводячи, що вони не повинні отримувати від Англії ніякої данини. Він закликав до конфіскації володінь церкви, здешевлення церковних обрядів і ре комендував посилити в богослужінні момент пропові ді. Його важливою заслугою було те, що він переклав Біблію англійською мовою, наблизивши Слово Боже до душ віруючих англійців. Заклики Вікліфа знайшли відгук у різних прошарках суспільства. Його послідов Джон Вікліф ників називали лолардами. Під впливом ідей Вікліфа парламент прийняв спеціальний статут, який заборо няв звертатися до папи як до вищої інстанції в судово-церковних справах, англійський король відмовився від сплати данини папі тощо. Селянство ж сприйняло ідеї Вікліфа як заклик до виступу проти феодалів. Збурене новими податками і релігійними вченнями англійське суспільство вибухнуло повстанням у 1381 р. під проводом Вота Тайлера. Повсталі вступили до Лондона. Вірячи в «доброго ко роля», вони прагнули розповісти йому про утиски з боку Вогп Тайлер

165

§14. Англія

сеньйорів й оголосити свої вимоги. Мо лодий король Річард II виграв час, майс терно зігравши роль захисника простого люду. Під час чергових переговорів Вота Тайлера було вбито. Селяни, утративши ватажка, були в розпачі, а королівські за гони роз’їхалися країною, караючи учас ників повстання. Бунти і виступи були наслідком тих соціальних змін, що охопили англійське

Вбивство Вота Тайлера (гравюра)

суспільство. Традиційний становий поділ на феодалів, духовенство і селянство не відповідав реаліям часу. З ’являлися і збільшувалися нові прошарки суспільства: ремісники, торговці, купці та ін. Та й самі феодали вже не були схожими на своїх попередників. їх більше непокоїли проблеми землі й прибутків, аніж слави й війни. Рицарська честь відходила в минуле. Такі зміни в англійському суспільстві, особли во у вищих прошарках, призвели до війни, яка в історії одержала назву Червоної та Білої троянд. ► Що зумовило вибух повстання під проводом Вота Тайлера? 8. Війна Червоної та Білої троянд Поразка в Столітній війні викликала політичну кри зу династії Ланкастерів, що прийшла до влади у 1399 р. Опозицію проти них очолив герцог йоркський Річард. Він вирішив скористатися з того, що Генріх VI був не сповна розуму, а владу в країні тримала його дружина

Генріх VI

Маргарита Анжуйська. У 1455 р. Річарда оголосили ре гентом королівства, хоч у Генріха VI був син. Такий стан речей не влаштовував родину Ланкастерів, яка не ба жала поступатися Иоркам. Зрештою, палацові інтриги переросли у відкриті збройні сутички між прихильни ками двох родин і в громадянську війну, що одержа ла назву Червоної (елемент герба Ланкастерів) та Бі лої (елемент герба родини Тюдорів, що започаткувала після війни нову династію) троянд. На початку війни успіх був на боці Ланкастерів. У 1480 р. під час однієї з битв військо Річарда було розбите, а сам він загинув. Проте вже наступного року син Річарда за підтримки могутнього графа Ворвіка став королем Едуардом IV

Едуард IV

166

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

(1461-1483 ). Королева Маргарита разом із сином утекла до Франції, а божевільний Генріх VI, покинутий усіма, блукав Англією в супроводі свого духівника, поки його не посадили в Тауер. Ставши королем, Едуард відібрав усі землі в Ланкастерів та їхніх прихильників. Роздаючи ці володін ня, він тим самим заручився підтримкою знаті. Едуард також сприяв розвитку торгівлі, особливо міжнародної, проте за це вимагав від купців і банкірів усіляких по дарунків і позичок, які не повертав. Із парламентом у нього справи на склалися, тому він скликав його рідко і неохоче. Політика Едуарда IV викликала невдоволен Річард III ня навіть у його прихильників. Граф Ворвік, посварив шись із ним, утік до Франції, де уклав союз із Маргари тою. У 1471 р. військо Ланкастерів на чолі з Ворвіком висадилося в Англії та захопило Лондон. Генріха VI знову проголосили королем, але Едуард зміг по вернути собі владу. Ворвік, якого назвали «творцем королів», Генріх VI та його син загинули, а Маргариту взяли в полон. Усі роки війни відзначалися нещад ним нищенням противників. Після смер ті Едуарда IV владу мав отримати його Особа Річарда III привер син Едуард V але брат покійного короля тала до себе увагу історигерцог Річард Глостер наказав ув’язнити і письменників. Так, йому молодого монарха та його брата (13 і 10 присвятив драму «Річард III» сла років). Сам же він проголосив себе коро ветний англійський драматург лем Річардом III (1483-1485 ). В. Шекспір. У деяких творах і лі Річард III розумів, що війна остаточно тописах він постає перед нами як зруйнувала старі відносини і що країна справжнє чудовисько: горбатий прийме будь-якого короля, який забезпе сухорукий карлик, позбавлений чить мир, знизить податки і наведе лад у будь-яких моральних якостей. державі. У цьому напрямку він і діяв, чим Йому приписують безпосередню участь у вбивстві Генріха IV тощо. здобув прихильність народу. Але над ним Насправді ж він був невисоким на тяжіли чутки про його причетність до зріст, розумним і сміливим юна смерті двох синів Едуарда Щ які до того ком. Навіть вороги визнавали, що ж він не спростовував. то був тямущий правитель і хоро Зрештою, його противники об’єднали брий воїн, здібний полководець. ся навколо одного з останніх Ланкасте Що ж до фізичних вад, то одне рів, який жив у вигнанні, Генріха Тюдо плече в нього було дещо вищим за ра. Останній зібрав військо і висадився в інше, а ліва рука від народження Англії. Біля містечка Босуарт зійшлися була малорухомою.

167

§14. Англія

дві армії. Річард III був зраджений, його армія розбігла ся. Сам він загинув на полі бою. Корона з його голови відразу була покладена Ген ріху Тюдору, який став правити під ім’ям Генріх VII (1485-1503). Щоб остаточно примирити ворожі сторони, Генріх VII одружився з єдиною представницею Иорків, а у своєму гербі поєднав червону та білу троянди. Війна тривалістю в ЗО років нарешті скінчилася. У парламенті, скликаному Генріхом VII після пере моги, виявилося лише 20 лордів із 50, до того ж части на з тих, що залишалася, стала лордами під час війни. Це свідчило про те, що майже вся родова аристократія Англії полягла на полях битв, і її заступила нова, яка сповідувала нові моральні принципи, була залежною від короля і не обстоювала феодальних звичаїв. Майже зникла система васалітету, а замість неї почала діяти система ліврейних почтів. Ліврея — це особливий одяг слуг із гербом господаря. Лівреєю також називали плату сюзерена своєму васалу. Ліврейний почт — це, по суті, загони найманців, що отримували плату від свого лорда і мали з ним пись мовий договір про службу. Старі традиції та чесне слово, на чому трималася система васалітету, уже сприймали ся як недостатні. Отже, в Англії відбувалося руйнування старих фео дальних традицій і становлення держави нового типу,

Єлизавета Йоркська

Генріх VII

що базувалася на необмеженій владі монарха і розгалу женій системі державного апарату. В Англії цей процес відбувався дещо повіль ніше, ніж у Франції. До того ж в Англії зміцніли традиції парламентаризму, що не давало можливості королю повністю зосередити у своїх руках усю повноту влади. ► Між ким тривала війна Червоної і Білої троянд? Чому вона одержала таку назву? ► Чи можна визначити переможця у цій війні? А т им ч а со м в У країні... 1489 р . — перша згадка про козаків. 1490-1492 р р . — повстання Мухи.

168 В

Розділ III. Європейське суспільство і держави в X -X V cm .

Закріпимо знання 1.

Чим суспільний лад англосаксів відрізнявся від порядків, установлених Хлодвігом у Франкському королівстві?

Які наслідки мали для Англії набіги вікінгів?

Визначте роль короля Альфреда Великого в історії Англії.

Що стало приводом до нормандського завоювання Англії? Охаракте ризуйте наслідки цього завоювання.

У чому виявилося посилення королівської влади за часів правління Генріха II?

Що таке Велика хартія вольностей? Чому англійці вважають її появу початком затвердження своїх прав і свобод?

7. Хто очолював селянське повстання 1381 p.? 8.

Чому в Англії спалахнула війна Червоної і Білої троянд? До яких на слідків вона призвела?

У чому полягає суть учення Джона Вікліфа? Який вплив воно мало на англійське суспільство?

10. Розкажіть, як відбувалося становлення християнської церкви в Англії. 11. Підготуйте розповідь від особи англійського барона, невдоволеного ко ролем Іоанном Безземельним. Подумайте, які претензії він міг висуну ти королю. 12. На прикладі короля Річарда III поясніть, як письменник може вплинути на образ правителя.

§ 15. Німеччина 1. Виникнення Німецького королівства За Верденською угодою 843 р. «землі східних фран ків» отримав Людвіг Німецький. Саме на цих землях згодом постало Німецьке королівство. Попервах воно мало нагадувало єдину державу. Тут існувало п’ять гер цогств, володарі яких майже не підкорялися королям із династії Каролінгів. Знатні роди постійно боролися за владу. Це протистояння феодалів, герцогів і королів ча сто мало збройний характер і тому одержало назву мі жусобних війн. Разом із міжусобними війнами землі Східного Франк ського королівства потерпали від нападів чужоземців. Східнофранкські королі та місцеві герцоги змогли за хистити свої землі від вікінгів. Однак наприкінці X ст. з’явився новий небезпечний ворог, який прийшов зі сходу, — угри, або мадяри. Ці племена кочових скота рів осіли на рівнині в середній течії Дунаю і почали на падати на сусідні землі. Першою від угорської навали загинула слов’янська держава Велика Моравія. Потім мадяри розпочали спустошувати німецькі землі, що спонукало герцогів до об’єднання в єдине королівство. У 919 р. місцева знать проголосила королем Східно го Франкського королівства саксонського герцога Ген ріха І Птахолова (919-936). Із тієї події бере початок історія нової європейської держави — Німецького ко ролівства. Генріх І посилив владу і поклав край постійним чва рам і суперечкам німецької знаті. Для боротьби проти угорців і захисту населення він наказав будувати невеликі фортеці — бурги. Як і в інших країнах тогочасної Європи, у Німеччині було створено численну важку кінноту — рицарів. Саме з її допомогою 955 р. син Генріха І Оттон І (936-973) завдав такої нищівної поразки угорцям у вирішальній битві на річці Лех у Бава рії, що вони назавжди припинили напади. ► Коли і хто був засновником Німецького королівства?

170

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст. ФІНИ (СУМ)

НІМЕЧЧИНА та ІТАЛІЯ в ХІ-ХІІІ ст МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА на ЦЕНТРАЛЬНУ ЄВРОПУ ______________________________________________

водь

фін ІУпсала

*£, Новгород

Ревель

Коцдони Священної Римської імперії

Дергтт

наприкінці XIII ст.

N оМ аго

Володіння імператорів династії Штауфенів за правління 1152 рр.) Конрада III (1

о.Езель

Території, приєднані до володінь Штауфенів наприкінці XII ст.

о.Готланд

Межі володінь В ельфів за правління Генріха Лева (середина XII ст.) Володіння Вельфів після 1 180 р Межі володінь чеського короля Пржемисла Отакара II (1 25 3-12 Церковні володіння

§ІК У Р Ш І(К 0Р С Ь ) 5 Х1Я 0 £ . ЖЕ МАЙТИ Є ХРКМУДЬ)

королівство ДАНІЯ

Резиденції архієпископів Росюллє

о.Борнзалш М ^/ Л—IК «ту I/ X АР“ Рюгвн

В олодіння Венеціанської

республіки у XIII ст.

уію бек

ПІВНІЧНЕ МОРЕ

<?$*«■

АНГЛІЯ

Брюгге

Гент

Кельн

Франкфурт

Трир в о р й ФРАНКОНІЯ

Реймс* <Ґ Париж

Париж^

ГРАфСТВШ ШАМПАНЬ"

Орлеан

4 Л

° М н<

Бадан

Познань

Вайблінгєн

0 о

Турів Д оропічин

ЙВО-ПІНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

Гнезно

0 Л Ь Щ А \ /

\ф124-

Хмельник

— МА30ВІЯ Плоцьк рісД ®

ЛАНДГР. ТЮРИНГІЯ

ФЛАНДРІЯ

ПбРуан

Новогрудок

г^ Ііт т е н б е р г ' 0 й , ЛУЖИЦЫ ? г< $ МАРЙ?

Падерборн

Антверпен

іг

ПОЛОЦЬКЕ ПОЛОЬ КНЯЗІВ КНЯЗІВСТВО

(ЛИТВА)

7—князівство

1ЕНБУРГ,

О Бранденбург)

«Кернов Аукштдйти

Гданськ о Марієнбург

Штеттін

лютйчі

И ш анК

Кенігсберг ^

»ргУ :...-абодри'Ш / Л ю н е В Д ) ^ МАРКГР. БР

Кантербері

пол‘(

З а х А 'іш

КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ

5Луні

Володіння римських пап у XII ст, Межі територій,, приєднаних до папських володінь за правління Іннокентія III (1 1 98 -1 21 6 рр.)

ЗЕМГАЛИ \

П р а г^

Сандом

к о р о л ів с т в о ч е х ія 'й 'г о л о ї Н|орн6ерг МАРКГР. МОРАВІЯ

Унгвар (Ужгород)

° ^ ,Ш!б№ /а* © пельсбах

Труа

крийжство Ф Р А Н Ц ІЯ \

ГЕРц ^ Бу р г у н д ія ;

КОШАРІ?

М ГРАФ.

біт ; і

3а"ЬЦ бїРІК

Юа Пешт

Габсбург

Безансон

Варадо

/ Коложвар УГО РЩ И Н А /

К О Р О Л ІВ С Т В О сбкал очаї г

Темешвар

*ГРАф. САВОЯ

Юіермон

Турну-Северин Венеція

Турин • Алессандрія

П’яченца Парма

Генуя

■ /^ Б о л о н ь я

ХОРВАЛЯ Феррара оРавенна

іні ^ ЛукйДО ^до■РімАнкона ^

ПРОВАНС

ЛІГУРІЙСЬКЕПШ Флоренція МОРЕ МАРКГР. Сієнал ,

— , п о хо д и Ф р щ р іх а Б а р б а р о с с и д о Іта т а лл іїії 1158-1162 рр. 1174-1177 рр. •

Міста Ломбардської ліги Міста, які підгримували Штауфенів1

О :

1 ТОСКАНА Ч

БОСНІЯ БОЛГАРСЬКЕ т

ібХ

.юшила

Раса і і

^ ^ К О Р О Л ІВ С Т В О Печ

Аяччо о.Корсика

(володіння Пізи)

рахіи раццо)

Л . %

Охрид

Хрестові походи проти народів Балтії:

фессалоніка

німецьких феодалів ► у XII ст. -----------►у Х ІІІс т. ► дане ьких феодалів Володіння Тевтонського ордену в 1226 р. Території, завойовані Тевтонським орденом до кінця XIII ст. Монгольська навала на Центральну Свропу 12 41-1242 рр. Міста, зруйновані монголами Х1199

Місця і роки найважливіш их битв Замки

. Софія ЦАРСТВО

сг

СЕРБІЯ

Арта Кальярі о.Сардинія

ІОНІЧНЕ МОРЕ

Андравіда

§15. Німеччина

171

2. П оява нової імперії. Італійська політика німецьких імператорів На відміну від свого батька Генріха І, який після обрання королем відмовив ся від коронації та помазання на царство, його син Оттон І, урочисто коронова ний в Аахені, усіляко підкреслював перевагу короля над усією знаттю. Він вва жав себе тією людиною, яка відновить Римську імперію Карла Великого, хотів, подібно до Карла Великого, коронуватися в Римі та одержати імператорський титул від Папи Римського. У 961 р. Оттон І здійснив похід до Іта лії, підтримав 22-річного папу ІоаннаХІІ в боротьбі проти непокірних васалів і по вернув йому втрачений престол. 2 лютого 962 р. в соборі Св. Петра в Римі вдячний папа коронував Оттона І як римського ім ператора. Відтоді німецька королівська і римська імператорська корони стали неподільними. Так було вдруге віднов лено Римську імперію на Заході. Однак Оттон I і ця імперія мало була схожа на взірець. Вона перебувала в інших кордонах та іс торичних умовах. По коронації Оттон І подарував Іоанну XII доку мент про підтвердження права Папи Римського воло діти Папською областю, підкресливши цим залежність папи і церкви від імператора. Проте Іоанн XII вважав, що його влада вища за імператорську, оскільки вона від Бога, а імператор, своєю чергою, отримує владу від папи. У майбутньому ці суперечки призвели до жорсто кої боротьби між імперією та папством. Григорій VII Ситуація протистояння церковної та імператорської верхівок загострилася в другій половині XI ст., коли Папою Римським став Григорій VII (1073-1085), який провів низку реформ у католицькій церкві. Серед них було і скасування інвеститури — права імпера тора чи короля затверджувати духовних осіб на церковні посади. Саме ця реформа викликала обурення у 26-річного німецького імператора Генріха IV (1056-1106), який не бажав втрачати свою владу над єпископами. Розпочалася тривала і виснажлива боротьба. Спершу імператор зібрав у Бор исі німецьких єпископів і домігся від них ухвали рішення про позбавлення сану Григорія VII. Тоді папа зібрав у Римі єпископів Франції та Італії, відлу чив від церкви Генріха IV й увільнив його підданих від присяги імператоро

172

Розділ III. Європейське суспільство і держави в X -X V ст.

ві. Цим скористалися невдоволені Генріхом IV німецькі феодали й розпочали повстання проти імператора. За такої ситуації Генріху IV не залишилося ін шого виходу, як шукати примирення з папою. Холодної зими 1077 р. імператор із невеликим почтом прибув до резиденції папи в замку Каносса на півночі Італії. Протягом трьох діб Генріх IV був змушений стояти босоніж, в одязі спо кутного грішника, перед ворітьми замку, доки Григорій VII пробачив свого су противника. Відтоді слово «Каносса» стало символом підкорення світської влади духовній, а вислів «ходіння в Каноссу» означає глибоке прини ження переможцем переможеного. Однак Генріх IV не забув прини ження і не упокорився. У 1084 р. він із великою армію рушив на Рим і захопив його. Григорій VII ледь уря тувався від полону і був змушений утекти на південь Італії. Наступного року Григорій VII помер, заповідаю Ходіння в Каноссу чи своїм наступникам продовжувати (худ. Карло Емануель) боротьбу проти імператорів. Боротьба проти папської влади призвела до ослаблення Німецької імперії. Німецька знать зміцніла, перетворившись на спадкових володарів земель, кіль кість герцогств та інших світських і духовних володінь значно збільшилася, адже під час боротьби між імператорами й папством обидві сторони надавали землі й різноманітні привілеї своїм прихильникам. Імператор залишився верховним сеньйором, але характер його влади змінився. Німецька знать закріпила право обирати імператора. Він міг ще за життя примусити обрати своїм наступником сина, але все одно принцип виборності, а не успадкування, був важливим. Відновити втрачену могутність Німеччини поталанило трьом імператорам із династії Штауфенів: Фрідріху І (1155-1190), його синові Генріху VI (1191— 1197) та онукові Фрідріху II (1212-1250). Імператор Фрідріх І відомий в історії під ім’ям Барбаросса (Рудобородий), яке дали йому італійці. За його часів імперію стали називати Священною. Це, на думку імператора, мало підкреслити його незалежність від папи. Мовляв, його імперія освячена Богом, а не папою. Здійснюючи свій намір, Фрідріх І користу вався тим, що папству було в той час не до нього. У Римі різні угруповання об рали одночасно кілька пап, кожен із яких вважав інших самозванцями. Проте, коли боротьба за папський престол завершилася, Рим знову висунув претензії на вищу владу в християнському світі. У 1157 р. представники папи за його ж дорученням оголосили, що Фрідріх отримав корону лише як «бенефіцій» від папи і має йому підкорятися.

173

§15. Німеччина

Мовою документа Зі звернення Фрідріха І Барбаросси до римлян Рим більше не в Римі. Хочете знову побачити колишню римську славу умілий устрій таборів, доблесть і дисципліну? Усе це перейшло до нас ра зом з імператорською владою. Я ваш законний господар. • Як аргументував імператор свою владу над Римом? У відповідь Фрідріх І пішов війною на Н азву со ю з у д а л а м ісц е Італію. Він хотів не лише покарати папу, віст ь Л ом бард ія , м еш к ан ц і а під цим приводом підкорити заможні я к ої н а й б ол існ іш е відчули н а собі італійські міста. Фактично похід 1158 р. д ія л ь н ість ім п ер а тор а . У 1162 р. мав завойовницький характер. За допомо вон и п ов ст а л и п р от и Ф р ід р іха І. гою величезної для тих часів 100-тисячної У від п ов ід ь ім п ер а тор сп у сто ш и в армії Італія була приєднана до володінь гол ов н е л ом б а р д ськ е м істо М іл ан імператора. Однак волелюбні жителі міст так, як н е сп у стош у в а л и іта л ій не хотіли підкорятися Фрідріху І. Для бо сь к и х м іст ва рва ри . В ін зр у й н у ротьби проти імператора вони об’єднали вав й о г о стін и т а буди н ки , н ака ся в союз 15 міст — Ломбардську лііу. зав м еш к ан ц я м п р от я гом вось м и 29 травня 1176 р. в битві під Леньядн ів за л и ш и ти м істо. Ц ен тр а л ь но війська Ломбардської ліги розбили ний м ай дан, за да вн ім зви ча єм , п ер еор а л и пл угом і п оси п а л и сіл армію Фрідріха І. Характерним було те, л ю н а зн а к то го , щ о м іст о ста н е що з німецькими рицарями билася й пе п усти р ем . В атаж ків п овста н н я ремогла армія, більшість якої становили було стр а чен о. ремісники міст Ломбардії. Після поразки імператор примирився з італійськими мі-

Битва при Леньяно

174

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

стами, проте італійці змушені були визнати Фрідріха І своїм правителем. Боротьбу за подальше підкорення Італії продовжив син Фрідріха І — Генріх VI. Він підкорив Сицилійське королівство і став володарем одразу чотирьох корон: німецької, італійської, сицилійської та імперської. Ген ріх VI був імператором найвпливовішої європейської країни того часу. Залежність від нього визнавали ко роль Арагону, що на Піренейському півострові, і навіть англійський король Річард І Левове Серце. Синові Генріха VI Ф рідріху II (1220-1250) було лише три роки, коли помер його батько. Попри те, що його вихователем був Папа Римський Інокентій III, він став завзятим противником папства. Фрідріх II визнавав себе світським главою всього християнського світу, тому вважав, що правителі мають визнавати його зверхність. Більше того, він дотри мувався думки, що імперія освячена Богом і що сам імператор не тільки наступ ник давньоримських імператорів, а й намісник Бога на землі. Під час урочистих церемоній імператор дозволяв собі роздавати народу благословення, наче він служитель церкви чи посланець Бога. Приводом до нового зіткнення між імператором і папою став шостий хресто вий похід (1228-1229 рр.). Імператор тривалий час зволікав із початком походу, за що Папа Римський відлучив його від церкви. Але Фрідріх II навіть і не спро бував зняти із себе відлучення, а вирушив до Святої Землі й без жодної битви домовивсяіз султаном Єгипту про передачу Єрусалима та інших святих місць на п’ять років підвладу християн. Папа був настільки розлючений, що навіть відлучив від церкви і Єрусалим. Досить байдуже ставлення Фрідріха II до християнської віри стало ще одним приводом до протистояння. Папа Римський Григорій IX удруге відлучив імпе ратора від церкви. Однак від «ходіння в Каноссу» вже сплинуло багато часу. Від лучення від церкви нікого не злякало. До кінця життя Фрідріх II був відлученим від церкви і вів боротьбу проти папи, який називав його антихристом і сином диявола, хоча сам Фрідріх у своїх володіннях жорстоко переслідував усіх єрети ків. Раптова смерть імператора в 1250 р. дала можливість церкві зітхнути з по легшенням, адже кожен день життя цього «безбожника» зменшував її авторитет. Фрідріх II не любив Німеччину і майже все своє життя провів у Сицилійському королівстві, яке перетворив на могутню централізовану державу. Дивовижна розкіш палацу Фрідріха II зі східною музикою і танцями радше нагадувала двір арабського халіфа. На вулиці міста і в мандрівки королівством імператор виїз див у супроводі воїнів на індійських слонах. За слонами вели верблюдів, леопар

§15. Німеччина

175

дів, левів. Недарма сучасники називали ФрідріхаІІ «дивом світу». До християн ської віри імператор ставився досить прохолодно. Вважається, що він написав трактат «Легенда про трьох ошуканців», у якому йшлося про Мойсея, Христа і Мухаммеда. Таємнича і загадкова постать імператора спричинила навіть леген ду, що він не помер у 1250 p., а таємничо зник і з’явиться, коли настане кінець світу, щоб установити на землі царство загального миру. Спираючись на ресурси Сицилійського королівства після повернення з хрестового походу, він розгорнув боротьбу за контроль над Центральною Іта лією, що була під владою пап. Фрідріх II таким чином намагався підкорити пап своїй владі й одночасно об’єднати в одне ціле свої італійські й німецькі во лодіння. Але ця безперервна боротьба не дала бажаного результату. По смерті Фрідріха II Німеччина почала занепадати, імперська влада вже ніколи до кін ця Середньовіччя не була такою, як за часів Штауфенів. Італійська політика імператорів була згубною як для Італії, так і для Німеччини, а також для імператорів. Італія та Німеччина заплати ли за це роздробленістю, імператори — фактичною втратою влади, а папи римські, своєю чергою, не зумули створити велику християнську державу під своїм пануванням. ► Унаслідок яких подій на Заході з’явилася нова Римська імперія? Хто став ім ператором нової імперії? ► Що стало приводом для конфлікту між Папою Римським Григорієм VII та ім ператором Генріхом IV? ► Назвіть трьох найвідоміших імператорів із династії Штауфенів. ► Коли Римська імперія стала Священною? 3. Німецький «наступ на Схід» Поглинені боротьбою з папами й князями, імператори відносно мало уваги приділяли східним кордонам імперії, прагнучи лише до того, щоб Польща, Чехія та Угорщина визнавали свою васальну залежність. На той час у межиріччі Ель би та Одера й на узбережжі Балтійського моря свою незалежність ще зберігали західнослов’янські племена. Власної держави в них на той час не було. Вони чинили опір і поширенню християнства. У X ст. землі полабських і поморських слов’ян намагалися завоювати Генріх І і Оттон І. Але повстання слов’ян пере креслило їхні зусилля. Перший «наступ на Схід» зазнав поразки. Від середини XII ст. церква і німецькі князі знову починають спрямовувати свої погляди на Схід. Під час другого хрестового походу у 1147 р. Папа Римський дозволив німецьким хрестоносцям під проводом герцога Саксонії і Баварії Ген ріха Лева здійснити свій похід не в Палестину, а на землі слов’ян. Хрестоносцям легко вдалося захопити землі полабських слов’ян, оскільки їхні сили були не рівними. На завойованих землях постало маркграфство Бранденбург^ центром якого в XIII ст. стало місто Берлін.

176

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

Услід за рицарями й місіонерами на схід рушили німецькі селяни, ремісники, яких феодали заохочували всілякими пільгами. Місцеве слов’янське населення винищувалося або витіснялося в глухі місця. У XIII ст. починається німецька колонізація прибалтійських земель, що були заселені балтськими племенами. Німецькі купці першими проклали шлях у ці землі, за ними рушили місіонери, а згодом і рицарі. У 1201 р. на землях племен лівів була заснована Рига, яка згодом стала центром нової німецької землі — Лівонії. Проте організувати переселення туди значної частини німецького насе лення не вдалося. Крім того, Лівонія не мала політичної єдності. Ризькі єпископи ворогували із заснованим у 1202 р. на цих землях орденом мечоносців, а згодом із міською громадою Риги. Непросто склалися й стосунки із сусідніми руськими князівствами — Новгородом, Псковом та Полоцьком. Пік протистояння припа дає на 30-і - початок 40-х рр. XIII ст. Після поразки в битві на Чудському озері («Льодове побоїще», 1242 р.) на тривалий час було укладено мир. У 1231 р. почалося підкорення слов’янського племені пруссів. Головну роль у їх завоюванні відіграв Тевтонський орден, запрошений у Прибалтику поль ським князем Конрадом Мазовецьким, володіння якого найбільше страждали від набігів пруссів. Тевтонці вміло скористалися наданою їм можливістю. На місці підкорених ними земель пруссів вони створили сильну державу, яка не забаром стала загрозою як для Польщі, так і для руських князівств. У 1238 р. в битві під Дорогочином Данило Галицький завдав їм першої серйозної пораз ки. Після цього тевтонці зосередили свою увагу на боротьбі проти литовців. Проте «литовські походи» ордену так і не дали бажаного результату. Литовські племена об’єдналися в єдине князівство, яке не тільки дало відсіч німецькій агресії, а й відіграло важливу роль у подальшій історії Східної Європи.

Битва під Ґрюнвальдом (худ. Я. Матейко)

177

§15. Німеччина

-= -

= -г- В ал ли нр од

тата рсь ки й табір

Танненберґ

Тевтонське військо Польсько-литовське

т ев то нськи й

Юнґінґен

військо

татари

таб ір

Атака вітовтового війська

ли товськоруський таб ір

Ґоюнвальд Л іхтенш тей н

на лівий ф ланг тевтонців Контратака рицарів Вапленрода Відступ і повернення в бій частин вітовтового

Людвігсдорф

війська

Фаулен

Загальний наступ польсько-литовського

П О ЛЬ С Ь КО -ГІИ ТО В С Ь К Е Т Е В Т О Н С Ь К Е військо на чолі з У л ьр іхом ф он Ю нґінґеном 27 ти с

ко на чолі з Я ґа й ^вм 32 тис.

війська, втеча і розгром тевтонців Гармати

Ґрюнвальдська битва 15липня 1410р. Крім того, орден зіпсував відносини і з Польщею, захопивши в неї примор ські землі. Згодом у 1410 р. об’єднане військо Польщі та Литви завдало поразки ордену в битві під Ґрюнвальдом, а землі ордену стали васально залежними від польського короля. Німецька колонізація відбувалася не лише за допомогою сили зброї. Багато правителів країн Східної Європи запрошували німецьких поселенців у свої во лодіння, сподіваючись використати їхній досвід для освоєння значних терито рій, заснування міст і розвитку ремесла. Згодом це зумовило існування в містах на сході Європи значного прошарку німецького населення. ► На які території здійснювався німецький «наступ на Схід»? ► Якими були результати наступу? 4. Занепад імператорської влади. «Золота булла» У XIII ст. Священну Римську імперію охопила криза, а згодом вона занепа ла. У 1254 р. помер останній король із династії Штауфенів. Імперія припинила свої намагання підкорити Італію і перестала бути суперницею римських пап. В імперії розпочався період міжцарів’я (1254-1273 рр.). Німеччина розпалася на багато світських і церковних володінь, міст і окремих рицарських володінь. Із цього найбільше скористалися князі, які збільшували свої володіння і зміцню вали владу. Після формального відновлення влада імператора була настільки ослабленою, що в дійсності він управляв лише своїми родовими володіннями. Імперські князі ревно стежили за посиленням імператорської влади і прагнули обрати імператором слабшого. У період міжцарів’я встановився порядок, коли імператора обирали сім наймогутніших князів імперії, яких називали курфюр стами. На імператорську корону претендували представники з родин Габсбурґів і Люксембурґів. У середині XIV ст. політичний центр імперії перемістився в Чехію.

178

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

Карл IV

Імператор Карл I V (1346-1378 рр.) із династії Люксембурґів був одночасно і королем Чехії. У своїй політиці основну увагу він приділяв власним родовим володінням. Карл IV, розуміючи, що утримувати імперію під своєю владою він не зможе, вирішив закріпити існуючий стан речей, за якого імперія лише об’єднувала окремі самостій ні князівства, міста та ін. Так, у 1356 р. він оголосив Зо лоту буллу, що закріплювала роздробленість імперії. Цей документ підтверджував порядок вибору німець кого короля курфюрстами більшістю голосів. Король піс ля коронації Папою Римським ставав одночасно імпера тором. Булла закріплювала привілеї князів на вищий суд, розроблення копалень, на карбування власної монети, збирання золота. Дозволялося вести «законно оголошені» війни. Проте війни васалів проти сюзерена було заборо нено. Золота булла стала основою для видання законів імперії аж до її ліквідації у 1806 р. Від кінця XV ст. імпе рія стала називатися Священною Римською імперією німецької нації. ► Що таке Золота булла? Які її основні положення і на слідки прийняття? ► Хто і як обирав імператора?

Закріпимо знання 1.

Чим відрізнялася утворена Оттоном І Римська імперія від імперії Карла Великого?

У чому полягали причини боротьби між римськими папами та німець кими імператорами?

Які факти свідчать про відновлення могутності Німецької імперії за ча сів правління династії Штауфенів?

Якими були результати і наслідки «наступу на Схід»?

Складіть історичний портрет Фрідріха II Штауфена.

Розкрийте суть вислову: «Ходити в Канносу».

Із чим пов’язані зміни в назві імперії: Римська імперія — Священна Римська імперія — Священна Римська імперія німецької нації?

§ 16. Країни басейну Середземного моря

(Щ|

1. Італійські міські республіки Італія за часів Римської імперії була її центром та одним із найрозвиненіших її районів. У середні віки саме з Італії почалося відродження міського життя у Європі. Але постійне перебування під владою іноземних завойовників (лангобарди, візантійці, франки, араби, нормани, німецькі імператори) зумовило те, що італійські міста вважали за краще жити самостійним життям. У ХІ-ХІІ ст. італійські міста перетворилися на комуни. За формою правління міста-комуни в більшості своїй були республіками. Тут вирувало бурхливе політичне життя: різні угруповання боролися за владу. У ХІІ-ХІІІ ст. найвпливовішими були два угруповання — ґвельфи і ґібеліни. Проте кожне місто мало власні інтереси, які воно відстоювало будь-якими засобами. Наймогутнішими містами-державами були Флоренція, Венеція і Ґенуя.

О О

Ґвельфи — прихильники пап у їхній боротьбі проти німецьких імперато рів. Ґібеліни — прихильники німецьких імператорів у їхній боротьбі проти пап.

Флоренція за доби Середньовіччя була одним із найбільш економічно розвинених міст Європи. Основу її багатства становили сукна, що виготовлялися у великих суконних майстернях. У середині XIV ст. таких майсте рень налічувалося понад 200. Крім суконного виробни цтва, у Флоренції розвивалися виробництво шовкових тканин, обробка хутра та ювелірна справа. Флоренція також була найбільшим центром торговельно-лихвар ських і банківських операцій. Розташовані поряд із Ри мом флорентійські банки стали обслуговувати фінан сові операції римських пап по всій Європі. Свідченням фінансової могутності Флоренції стала її монета — золо тий флорентійський флорин, який широко використо вувався в міжнародній торгівлі. За формою правління Флоренція була республікою. Згідно з конституцією 1293 р., верховним органом влади була сеньйорія. До неї обиралося по одному представнику від семи старших цехів і по два представни ки від усіх 14-ти молодших цехів. Очолював сеньйорію гонфалоньєр, який під час війни ще й командував міським ополченням. Боротьбу за вищі посади в рес публіці вели декілька найбагатших родин міста. Від кінця XIV ст. найбільшого впливу в місті досягла родина Медичі. У 1434 р. правителем Флоренції майже на ЗО років став Козимо Медичі.

180

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

Офіційно він не мав ніяких титулів, а іменувався про стим громадянином Флоренції. Але жодне рішення не проходило без його схвалення. Часто сеньйорія засідала в будинку Медичі. Для підняття свого авторитету в місті він зменшив податки з бідних прошарків суспільства, щедро роздавав милостиню. Для боротьби проти полі тичних ворогів і суперників Козимо широко користу вався своїм правом призначати індивідуальні податки, якими просто розорював їх. Він уникав кровопролиття, а найбільшим покаранням було вигнання з міста. Наступники Козимо, особливо його онук Лоренцо Пишний (1469-1492), уже не приховували своєї пер шості в місті. Пишні палаци, королівський спосіб життя поєднувалися із широким меценатством. Він скуповував і збирав грецькі й латинські рукопи си, античні скульптури та інші цінні речі. На його пенсії жило чимало митців — письменників, поетів, художни ків. Для проведення своїх фінансових операцій Лоренцо не соромився використовувати й державну скарбницю. Поступово авторитет родини зростав у всіх країнах Європи. У 1537 р. вони одержали титул великих герцо гів Тоскани. Із цієї родини вийшли знамениті папи рим Лоренцо Пишний ські, зокрема Лев X, французькі королеви Катерина й Марія Медичі. Міста-республіки Венеція і Ґенуя досягли найбільшої могутності в XIII— XV ст. Основним джерелом їхнього розквіту була посередницька торгівля в Се редземному морі, що давала величезні прибутки. Ґенуя контролювала Західне Середземномор’я і Чорне море, Венеція — Східне Середземномор’я. Суперниц тво за контроль над важливими морськими шляхами призвело до збройного протистояння. У 1298 р. в морській битві біля Курцоле в Адріатичному морі ґенуезці завдали поразки венеціанцям і майже століття утримували першість на Середземному морі. Але після вирішальної битви 1380 р. біля Кйоджі, у якій венеціанці вщент розбили флот ґенуезців, рівновагу було відновлено. Система управління в республіках, особливо у Венеції, була складною. Вона забезпечувала панування вузькому колу знаті. На чолі Венеціанської респу бліки був дож, який обирався довічно. Але його влада була обмежена Великою радою — вищим законодавчим і контролюючим органом держави. Від кінця XIII ст. влада у Венеції зосередилася у вузькому колі найбагатших родин, пріз вища яких було записано в спеціальну «Золоту книгу». Для контролю за дожа ми і представниками знаті було створено спеціальні судові органи, що карали за спроби зміни державного устрою.

§16. Країни басейну Середземного моря

181

Для панування на торговельних шляхах республіці доводилося вести активну зовнішню політику, яка потребувала значних фінансових, воєнних і диплома тичних ресурсів. Для швидкого реагування на зміни у Європі, які могли вплину ти на становище республіки, венеціанці першими почали розсилати спеціаль них послів до дворів європейських монархів. їхнім головним завданням було повідомлення про події, що відбуваються в тих державах, де вони перебувають. ► Які були наймогутніші міські республіки на території Італії? ► На чому базувалася їхня могутність? А т им ч а со м в У країні... 1340 р . — бояри отруїли останнього галицько-волинського князя Юрія II Болеслава. 1362 р . — битва на Синіх Водах. 2. П апська область Володіння пап римських у Центральній Італії — Папська область — поділило Італію на дві частини й стало чинником, який унеможливлював об’єд нання Італії аж до середини XIX ст. У своїх володіннях папи, крім церковної вла ди, здійснювали таку ж саму владу, як і будь-який правитель Європи. Папам, як і королям, не давали спокою великі феодали, які до того ж зазіхали й на Святий престол. До середини XIII ст. Папська область стражда ла від майже безперервної ворожнечі між папами й імператорами. У 1143 р. в Римі було проголошено республіку, яку очолив Арнольд Брешианський. Він виступав проти світської влади пап і засилля великих феодалів. Але республіка проіснувало недовго. У 1155 р. за підтримки Фрідріха І Барбаросси владу пап там було відновлено. У XIII ст. папи домоглися розширення своїх володінь за рахунок сусідніх зе мель, проте влада на місцях належала великим феодалам. У XIV ст. папи потрапили в залежність від французьких королів і були «ув’яз нені» в Авіньйоні. «Авіньйонський полон» мав негативні наслідки для роз витку їхньої держави. Вона розпалася на безліч феодальних володінь, а в Римі почали правити аристократи. Спроба проголосити в Римі комуну в середині XIV ст. виявилася невдалою через слабкість торговельно-промислових верств міста. Заклик керівника руху за комуну Кола ді Р ’єнцо до всіх італійських міст об’єднатися навколо стародавньої столиці теж не було підтримано. Після придушення комуни і наведення порядку в 1357 р. за ініціативою кар динала Альборноза на зборах вищого духовенства і знаті було прийнято кон

182

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

ституцію, згідно з якою в Папській області встановлювалася централізована си стема управління, а знать, вище духовенство, представники комун у провінціях отримали право видавати закони і розподіляти податки. Проте схизма завдала нового удару по стабільності. Ситуація покращилася за часів папи Мартіна V (1417-1431), який відновив у Римі комуну. Папська область залишалася економічно слабкорозвиненою і з найтяжчою системою експлуатації селян і міських жителів. Важким тягарем для населен ня стало свавілля папських чиновників, податки на утримання папської курії, широке будівництво, що розгорнулося в Римі в XV ст. Руйнівною для розвитку Папської області була політика непотизму, коли правлячий папа висував на важливі посади своїх родичів, витісняючи представників свого попередника. ► У чому відмінність Папської області від інших держав Європи? 3. Південна Італія і Сицилія Інакше склалася доля Півдня Іта лії та Сицилії, хоча за своїм розвит ком вони не поступалися Півночі. Південноіталійські міста були од ними з центрів середземноморської торгівлі. Тут найдовше протрима лася влада Візантії. Певний час там панували араби. У XI ст. ці області були загарбані норманами. Один із норманських правителів Рожер II у 1130 р. об’єднав Південь Італії і Сицилію в єдине могутнє Сицилійське королівство, столицею якого стало місто Палермо. Формально вважало ся, що сицилшські королі є прямими васалами римських пап, проте вони прово дили самостійну політику. У Сицилійському королівстві мирно жили різні наро ди — італійці, греки, араби, нормани. Панувала й віротерпимість. У 1189-1268 рр. сицилійською короною володіли німецькі імператори з династії Штауфенів. За часів правління Фрідріха II (1212-1250) королівство досягло найбільшої централізації і розквіту. Як ви вже знаєте, Фрідріх II був дивовижною людиною для свого часу і незвичним правителем для своїх підданих. При дворі імператора в Палермо було зібрано арабських, візантійських і єв рейських учених. Сам Фрідріх II писав наукові трактати латиною, вірші — іта лійською, а розмовляв грецькою та арабською мовами.

§16. Країни басейну Середземного моря

183

Проте Фрідріх II був не диваком, а досить талановитим правителем, про що свідчать перетворення в Сицилії. За допомогою найманих загонів мусульман він придушив повстання знаті й оприлюднив у 1231 р. Конституцію (основний закон) Сицилійського королівства. Цей документ значно обмежував права фео далів та їхній вплив на державні справи. Усі замки, побудовані знаттю за остан ні 40 років, за наказом Фрідріха II було зруйновано. Уся влада зосереджувалася в руках імператора і його намісників. Королівство було переділено на дев’ять провінцій, де діяли збори представників трьох станів — міщан, баронів і ви щого духовенства. Станові збори мали право вирішувати питання обкладення податками різних верств населення. Феодали були вимушені, як і представни ки інших станів, підкорятися суду імператорських намісників. Існував і один, спільний для всіх провінцій, королівський суд на чолі з головним королівським суддею. Усе населення мало сплачувати до королівської скарбниці податок за користування землею. За порядком стежила добре організована поліція. Існу вали також постійна наймана армія і морський флот, що підпорядковувалися безпосередньо королю. Фрідріх II приділяв увагу і розвитку освіти. За його наказом 1224 р. в Неа полі був відкритий університет — перший університет, заснований світською владою. Особи, які бажали отримати державну посаду або провадити діяльність, що вимагала спеціальних знань (наприклад, медицина), повинні були скласти державний іспит. Здійснені Фрідріхом II перетворення зробили Сицилійське королівство пер шою у Європі централізованою державою — країною, що підпорядкована єди ній центральній владі (у цьому випадку — королівській). Але постійні війни Фрідріха II розорили королівство. Занепали квітучі міста. Держава розпалася на окремі феодальні володіння. У 1302 р. Сицилія потра пила під владу Арагону, а в Південній Італії (Неаполітанському королівстві) закріпилася французька династія Анжу. Неаполітанські королі потрапили в залежність до флорентійських, ґенуезьких і венеціанських купців та банкірів. На Неаполітанське королівство висунув претензії король Арагону, який у 1442 р. домігся свого. Під владою Арагону Си цилія і Неаполітанське королівство мали новий короткий період стабільності, економічного й культурного піднесення. ► Діяльність якого правителя призвела до розквіту Сицилії в першій половині XIII ст? (^ ) А т им ч а со м в У країні... 1125-1132 р р . — правління київського князя Мстислава Володимиро вича Великого.

184

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У сіп.

4. Арабська Іспанія

Маври

Бій іспанських рицарів проти маврів

У УІІ-УІІІ ст. увесь Піренейський півострів, окрім його північної гірської частини, був завойований арабами. Єв ропейці називали їх маврами, за наз вою місцевості Мавританія в Північній Африці, звідки ті прийшли до Іспанії. На початку X ст. володарі Іспанії відокреми лися від Арабського халіфату і заснували окрему державу — Кордовський халі фат. Мусульманська Іспанія перетвори лася в найрозвиненішу частину тогочас ної Європи. Звідси в Європу проникали досягнення арабської культури й науки. За арабського панування Іспанія до сягла небаченого розквіту. У країні, що завжди потерпала від посухи, араби за провадили систему штучного зрошуван ня і вирощували рис, цукрову тростину, апельсини, лимони та інші нові куль тури. Відновилося видобування срібла, переживали піднесення ремесла. Купці везли з мусульманської Іспанії до інших країн шовкові та вовняні тканини, виро би з металу, шкіри, скла. Іспанські араби налагодили торгівлю з країнами Сходу, Візантією, Францією та Італією. Завдяки розвитку господарства значно зросла кіль кість населення. Кордова — столиця ха ліфату — в XI ст. була найбільшим містом Європи. Халіфи влаштували тут найбільшу бібліотеку, що містила декілька сотень тисяч книг, і вищу школу, де навчалися тисячі студентів. До Кордови навіть при їжджали навчатися християни з інших країн Європи. До нашого часу збереглися пам’ятки архітектури, побудовані арабами в Іспа нії: Кордовська мечеть, палац Аіьгамбра

185

§16. Країни басейну Середземного моря

в Ґранаді, палац Алькасар у Севільї та ін. Вони засвідчують дивовижне поєднання мусульманського та європейського архі тектурних стилів. Однак поряд із великими досягнення ми у халіфаті поєднувалися національне гноблення та ісламізація (навернення до мусульманської віри) християнського на селення. ► Коли утворився Кордовський халі фат?

Альгамбра (Іспанія) (сучасний вигляд)

5. Реконкіста. Створення Іспанського королівства Боротьба за звільнення Іспанії від арабів (маврів) розпочалася майже одразу після її поневолення. Центром цієї боротьби стало невелике королівство Астурія, що утворилося в горах на півночі Піренейського півострова. Згодом королівство отримало назву Леон, а ще пізніше — Кастилія (країна замків). Безліч збудова них замків стали опорою для просування на південь. Звільнення зайнятих ара бами земель одержало назву Реконкіста (від ісп. гесопдиівіа — відвоювання) і тривало аж до кінця XV ст.

О О

Маври — узагальнююча назва племен, що переселилися на Піренейський півострів з Північної Африки в результаті арабських завоювань. Реконкіста — відвоювання народами Піренейського півострова терито рій, захоплених арабами.

Попервах події Реконкісти проходили з перемінним успіхом. У X ст. за прав ління халіфа Абд-ар-Рахмана християни ледь не зазнали поразки. Арабське вій сько під проводом видатного полководця ал-Мансура («Переможець») протягом 20 років здійснило 50 удалих рейдів у володіння християн. Але вже наступно го століття внутрішні негаразди халіфату, який розпався на декілька еміратів, дали змогу християнам на чолі з королем Кастилії Альфонсом VI звільнити дав ню столицю вестготського королівства Толедо. Успіхи Реконкісти припали наХІ-ХІП ст., коли хрестоносці «звільняли» Па лестину, а німецькі рицарі наступали на сході Європи. У визволенні Піреней ського півострова від арабів брали участь не лише місцеві рицарі, а й рицарі з інших європейських країн. За рицарями, як і на сході Європи, ішли селяни, осідаючи на землях, завойованих мечами. Вони отримували особисту незалеж ність, а жителі визволених міст — самоврядування. Рицарі привласнювали ве личезні маєтки й палаци, які раніше належали мусульманам.

186

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У сіп.

Р ЕК О Н К ІС ТА.

СВЯЩЕННА РИМСЬКА Гренобль ІМПЕРІЯ

ДЕРЖАВИ ПІРЕНЕЙСЬКОГО ПІВОСТРОВА у УПІ-ХІІІ ст.

^ 750 Ла-Корунья — і------- вв!едо

Ч .. Сант

о-де-Компостелла КОР. ГАЛІСІЯ

Сантандер

Нім КОРОЛІВСТВО ФРАНЦІЯ ° Монпелье и отулуза . Нарбон 750

Більбао

КОР.

Леіп

.. Марсель

ляя%;

К О р НАВАР ^

К 0 р лЕ 0Н

:(Г іА р пь

оперпіньян

СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ

граф. Барселона Бургос ТудЄла

. . К 0 р 'а Р А Г 0 н \

..(.Ш А Л 0 Н |Я)

жерона

САРАГОСА Тарраг Тортосап

800

\l200

ВаленсГя

КОР. Християнські держави Піренейського АРАГОН півострова в X - на початку XII ст.

Держави Піренейського півострова на кінець XIII ст.

Калатрава 1212$$ оЛас-Навас-де-Толоса _ Твір

™>=п

Етапи Реконкісти

Кастилія

Португалія

Арагон

Наварра

Мурсія Володіння мусульманських правителів

і и іУ Л ) } .. .._

( Кадіс у /

-р д н д д д

_ Малага

« ї 1262

Замки-резиденції рицарських орденів

Резиденції архієпископів

Гібралтарська протока . -1202 Танжер Се^ а

Альфонсо VIII

1212Х

Вирішальна перемога над військом мусульманських правителів

На визволеній від арабів території на почат ку XII ст. утворилися чотири християнські держа ви — королівства Кастилія, Арагон, Наварра і Португалія. Часом найбільш напруженої боротьби стало XII ст. Саме тоді Реконкіста перетворилася на священну війну християн проти мусульман. Для бо ротьби проти арабів, як і на Сході, були засновані духовно-рицарські ордени — Сант-Яго, Альканта ра. Калатрава. Рицарські війська успішно наступали, примушуючи арабів відступати на південь півострова. Вирішальна битва відбулася в 1212 р. Король Касти лії Альфонсо VIII на чолі союзного війська вщент розбив берберів при Лас Навас де Толоса. У 40-х рр. XIII ст. під владою арабів залишилася лише невелика територія Ґранадського емірату.

§16. Країни басейну Середземного моря

187

На початку XIV ст. Реконкіста більш як на сто років припинилася. Держави, що утворилися завдяки Рекон кісті, переймалися залагодженням внутрішніх проблем. Королівство Арагон основні свої зусилля спрямувало на встановлення контролю над Західним Середземно мор’ям. Воно захопило Балеарські острови, Сицилію і Сардинію, а згодом і Неаполітанське королівство. У ко ролівстві Кастилія вся діяльність була спрямована на боротьбу проти іновірців — мусульман та іудеїв. Коро лівство Португалія вдалося до освоєння просторів Ат лантики та узбережжя Африки. У 1474 р. наступник арагонського престолу Фернан до узяв шлюб із королевою Кастилії Ізабель. 1479 рік, коли на престол Арагону вступив Фернандо, вважаєть ся датою об’єднання двох королівств у єдину Іс панію. Утім, процес реального об’єднання Кастилії та Арагону розтягнувся надовго. Обидві частини держави суттєво різнилися. Фернандо та Ізабель активно взяли ся за формування єдиної держави із сильною централь ною владою. Різні за характером — розумна, м’яка, доброзичлива Ізабель і брехливий, хитрий, підступний Фернандо — були єдині у своєму релігійному фанатиз мі та прагненні до абсолютної влади. Усе, що заважало Ізабель цьому, підлягало знищенню: іновірці, місцеві вольності, комунальні права, привілеї дворян тощо. Монархи ак тивно підтримували священну інквізицію. Після зміцнення влади і наповнення скарбниці Фернандо та Ізабель взялися за вирішення останнього завдання Ре конкісти — завоювання Ґранади — володіння мусульман на далекому півдні Піренейського півострова.

Інквізиція — церковний суд, який використовувався як знаряддя зміцнен ня влади католицької церкви.

Після нетривалої війни 2 січня 1492 р. над сторожовою вежею двору ґранадських емірів було піднято іспанський прапор. Умови капітуляції емірату були для арабського населення вигідними, адже вони зберігали свою землю та віру. Проте з моменту завоювання всі обіцянки почали порушуватися. На землях Ґранади шаленіла інквізиція, почалося насильницьке хрещення. Фернандо та Ізабель були фанатичними католиками. Вони навіть отримали від папи почес ний титул — католицькі королі. У 1502 р. Фернандо та Ізабель видали указ, згідно з яким кожен мавр або єврей мав або хреститися, або залишити Іспанію.

188

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

Цей указ започаткував масовий виїзд з Іспанії маврів та євреїв, що призвело до занепаду торгівлі, ремесел, сільського господарства, до знелюднення багатьох теренів. Ціною об’єднання Іспанії стали жертви інквізиції, сотні тисяч вигнанців та економічний занепад багатьох районів. Ці негативні наслідки на той час не були такими відчутними, вони проявилися дещо пізніше, оскільки саме в цей час Колумб відкрив Америку, із якої до Іспанії ринуло стільки золота і срібла, що зане пад економіки нікого не схвилював. В

Закріпимо знання 1.

Яких завойовників пережила Італія в середні віки?

Якими були причини роздробленості Італії? Назвіть найбільші італій ські міста-республіки.

Чому на території Італії існували республіки, коли в усій Європі влада монарха була незаперечною?

4. Хто такі ґвельфи та ґібеліни? 5.

У якому році в Римі відбулася спроба встановити республіку?

За якого правителя Сицилійське королівство досягло найбільшої мо гутності?

Кого європейці називали маврами?

Що таке Реконкіста?

Які держави виникли на Піренейському півострові в результаті Рекон кісти?

10. Як і коли було створено Іспанське королівство? 11. Яку роль відігравала Папська область у житті Італії та Європи? 12. Охарактеризуйте реформи Фрідріха II в Сицилійському королівстві. 13. Визначте основні риси розвитку арабської Іспанії. 14. З’ясуйте позитивні і негативні сторони Реконкісти.

§16. Країни басейну Середземного моря

189

Запитання та завдання на узагальнення за темою «Європейське суспільство і держава в Х -Х У ст.» 1.

Складіть розповідь про одну з визначних битв: Слейс, Азенкур, Пуатьє, Кресі та ін.

Складіть історичний портрет одного з визначних історичних діячів: Філіпп II Август, Філіпп IV Красивий, Жанна д’Арк, Людовік XI, Річард І Левове Серце, Генріх II Плантаґенет, Альфред Великий, Вільгельм За войовник, Оттон І, Фрідріх І Барбаросса, Фрідріх II Штауфен.

3. Дайте визначення понять і термінів: «парламент», «Генеральні шта ти», «республіка», «громадянська війна», «станова монархія», «цен тралізована держава», «епоха норманів», «регент», «дофін», «вікінги», «Хрестові походи», «парламент», «кортеси», «сейм», «Реконкіста», «Столітня війна», «Золота булла». 4.

Виконайте завдання за історичною картою: • укажіть напрямки походів вікінгів; визначте засновані ними держави; • покажіть держави, що виникли в Північній Європі в середні віки; • обведіть кордони Священної Римської імперії і визначте: а) ос новний напрям походів імператорів; б) території, що зазнали ні мецького «наступу на Схід»; • позначте місця основних подій Столітньої війни; • визначте території, якими володіли французькі королі до і після війни.

Поясніть, чому французький король виявився слабшим за деяких гер цогів і навіть графів.

Складіть список усіх вторгнень, яких зазнали Британські острови, по чинаючи з римлян. У загальних рисах визначте, що дало або забрало кожне нове вторгнення.

Висловте своє судження щодо характеру й значення Столітньої війни для її учасників і загалом європейської історії.

У чому ви вбачаєте подвиг Жанни д’Арк? Яка її роль в історії Франції?

Що спільного у хрестових походів у Палестину, Реконкісті, «Натиску на Схід»?

10. Як складалися відносини між римськими папами і королями європей ських держав у XI—XV ст.?

190

Розділ III. Європейське суспільство і держави в X -X V cm .

Завдання для тематичного оцінювання 1.

За правління якого короля Франції виник орган станового представ ництва — Генеральні штати? А Філіпп II Август ] Б Філіпп IV Кр асивий U В Людовік IX Святий |] Г Людовік VI Товстий

Яке ім’я першого нормандського короля Англії? А UБ |] В |] Г

Коли барони примусили англійського короля підписати «Велику хартію вольностей»? ЦА Б В □ Г □

Альфред Великий Едуард Сповідник Гарольд Вільгельм Завойовник

1215 1265 1302 1337

р. р. р. р.

Вислів «Ходити в Каноссу» з’явився після конфлікту Папи Римського Григорія VII з імператором... . А Генріхом IV U Б Фрідріхом І |] В Оттоном І U Г Фрідріхом II

Що сприяло закріпленню територіальної роздробленості Священної Римської імперії? □ □

□ □ 6.

А невдачі імператорів у хрестових походах в Палестину Б провал політики «Натиску на Схід» в поразка Італійської політики імператорів г втрата володінь у війнах із Францією

Орган станового представництва в Священній Римській імперії мав назву... .

□

А парламент U Б Генеральні штати

□ в □ г

рейхстаг

конклав

Завдання для тематичного оцінювання

На Піренейському півострові арабів називали.. . □

А мамлюками

□

Б сарацинами

□ в □ г 8.

191

сельджуками маврами

Про складову якого процесу йдеться в уривку джерела?

«Цього [1085] року зібрав король Альфонс велике військо... й розпо чав облогу міста. Маври добре укріпили Толедо... Але зібралося в Толедо надто багато людей, і вичерпалися його припаси, й довелося маврам здати місто...»? |] А Реконкісту Б боротьбу з єретиками |] В «Натиску на Схід» Г комунальний рух 9.

Головним джерелом доходів італійських міських республік Ґенуя і Ве неція були... . □

□ □

А ремесла Б міжнародна торгівля в військові перемоги г золоті копальні

10. Середньовічні мініатюри слугують ілюстрацією для розповіді про події....

]] А Столітньої війни Б нормандського завоювання Англії □ в походів Карла Великого □ г німецького «Натиску на Схід» □

192

Розділ III. Європейське суспільство і держави в Х -Х У ст.

11. Хто звернувся з таким посланням до англійського короля? «Ви, король Англії, і ви, герцог Бедфорд, що називає себе регентом королівства Французького... виконайте свій обов’язок перед Небесним Королем... віддайте Діві... ключі від усіх добрих міст, яким ви насильно заволоділи у Франції... і ви всі... хто перебуває під Орлеаном, повертай теся... в свої країни, а якщо ви так не зробите, чекайте вісток від Діви, яка незабаром прийде до вас, вам на велике горе. Якщо ви, король Англії, не вчините так, то я беру на себе керівництво війною, і, де б не натра пила на ваших людей у Франції, я змушу їх піти, хочуть вони цього чи ні... Мене направив сюди Бог, Небесний Король, як свою заступницю, щоб прогнати вас з усієї Франції». |] А Вот Тайлер |] Б Жанна д’Арк |] В Робін Гуд Г Томас Беккет 12. Битва під Гастінгсом вирішила подальшу долю... . А Німеччини Англії |] В Франції |] Г Італії

МАТЕРІАЛЬНИМ І ДУХОВНИ Й СВІТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

§ 17. Християнська церква у Х І І - Х У ст. 1. Єретики і боротьба з ними. Інквізиція У перші століття існування християнської церкви, окрім офіційно прийнятих на церковних соборах поглядів на природу Христа і Святої Трійці в суспільстві, були поширені й інші. Такі погляди називалися єретичними, а осіб, що їх ви словлювали, засуджували і проклинали як єретиків. Навіть після усталення християнського вчення випадки єресі були в середньовічній Європі звичним явищем. Чому ж виникали єресі? Однією з головних турбот людей середньовіччя була турбота про спасіння душі. Але люди бачили, що церква, проповідуючи покірність і відмову від земних благ, накопичила значні багатства й отримала величезну по літичну владу. У середовищі ремісників, купців, рицарів, простих священиків і монахів, інколи навіть знаті, час від часу з’являлися люди, які замислювалися над суперечностями між євангельським ученням і повсякденною практикою. Вони до ходили висновку, що церква навчає неправильно. Тільки повна відмова від ба гатств і влади може врятувати душу людини. Отже, єретиками ставали люди, які сумнівалися, що офіційне вчення церкви спроможне врятувати їхню душу, а та кож ті, хто прагнув більш справедливого соціального устрою. Таким чином, єресі набували як релігійного, так і соціально-релігійного спрямування.

Єресь — релігійне вчення, що суперечило і не визнавалося християн ською церквою. Єретик — визнаний церквою поширювач єресі.

Основними центрами єретичних рухів ставали міста. Тут люди обмінювалися знаннями та своїми ідеями. Саме в містах жила більшість грамотних людей, що могли читати й тлумачити Святе Письмо. Однією з найбільш відомих і поши рених єресей було вчення катарів («чи стих»), яких ще називали альбігойцями (за назвою міста Альбі — центру розпов сюдження єресі). Це вчення поширилося у ХІІ-ХІІІ ст. на півдні Франції. Катари навчали, що земля й порядки на ній є не божим творінням, а породжені дияволом; людина лише тоді зможе врятувати свою душу, коли порве із земним світом. Ка тари вели суворий спосіб життя і заради своєї віри готові були на все, навіть приВбивство альбігойців

йняти мученицьку смерть.

§17. Християнська церква у Х ІІ-Х У ст.

195

Мовою документа Альбігойська єресь (3 анонімного джерела початку XIII ст.) Гоупа єретиків, що живуть у наших краях, вірять і мають сміливість стверджувати, що існують два божества: перше — добрий Бог і друге — дивне божество... Вони заявляють, що світ і все, що в ньому відчутне на дотик, створено злим богом. Вони відкидають хрещення дітей, тому що в них немає віри, і, цитуючи Євангеліє, кажуть, що той, у кого немає віри, буде засуджений. Вони не вірять у воскресіння плоті й цитують Св. Павла, який сказав: «Ні плоть, ні кров не потраплять до царства Божого». Вони називають обряди католицької церкви порожніми і дурними, тому що, гово рять вони, ці вчення від людей і не мають опори... • Про що розповідається у цьому уривку поеми? • Які основні положення вчення альбігойців? • Яким є ставлення автора документа до альбігойців? Приблизно тоді ж виникла інша єресь — вальденсів. Легендарний за сновник учення П ’єр Вальдо — багатий купець, зворушений сторінками Біблії, де йшлося про «святу бідність», — роздав своє майно бідним і зі своїми учнями став проповідувати Євангеліє. Катари та вальденси заперечували не обхідність існування церковної ієрархії та закликали до створення релігійних гро мад, що існували за часів Христа і його учнів-апостолів. Заклик до створення «бід ної церкви» був близький тим, хто прагнув «дешевої» церкви і незалежності від пап. Переслідування вальденсів і катарів не могло зупинити поширення єресі Єв ропою. Тоді папа Інокентій III закликав усіх християн до хрестового походу проти П ’єр Вальдо земель, «заражених єрессю».

Розправа над альбігойцями

196

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

Хрестові походи проти єретиків на півдні Франції одержали назву Альбі гойських війн (1209-1229 рр.). Християнське воїнство вогнем і мечем пройшлося багатими провінціями пів дня. Альбігойці чинили відчайдушний опір, але зрештою були винищені. Ця перемога над єрессю сприяла об’єд нанню Франції, але водночас призвела до розорення і знищення багатих міст і ці лих районів, убивства тисяч жителів. Папи розуміли, що переможені єресі можуть легко відновитися. Для боротьби з ними було вжито дієвих заходів. Усім мирянам було заборонено мати, читати й тлумачити Біблію. Це могли ро бити тільки люди, що здобули церковну Спалення єретиків в Італії (гравюра) освіту. Отже, книга християнства ста ► Чому з єретиками так жорстоко ла ще більш недоступною для більшості розправлялися? християн. ► У середні віки значна більшість У єпископствах створювалися спеці людей не вміла читати і писа альні постійні комісії, які повинні були ти. Чому тоді, борючись з єрес розслідувати будь-які прояви єресі, допи сю, знищували книги? тувати й засуджувати єретиків. За цими комісіями згодом закріпилася назва ін квізиційних трибуналів (від латин, іпдиівіііо — розслідування). Інквізито рам дозволялося застосовувати тортури, щоб домогтися від єретиків зізнання в найстрашніших гріхах, після чого їх привселюдно спалювали на вогнищі. Але від багатьох єретиків неможливо було домогтися покаяння навіть під тор турами. Релігійні переконання як католиків, так і єретиків вирізнялися фана тизмом: люди були твердо переконані в тому, що тільки їхня віра є правильною, тому єретики були готові йти у вогонь, а інквізитори були впевнені в правоті вироку. Попри всі зусилля, викорінити єресі церква не змогла. ► Що таке єресь? Чому вона виникає? ► Якими методами боролися з єрессю в середні віки? 2. Ж ебрущ і ордени ченців Не всі люди, що замислювалися над спасінням душі, були єретиками. Духов ні пошуки освічених людей Середньовіччя вели їх шляхом власного усвідомлен ня вчення Ісуса. Частина людей, невдоволених існуючими в церкві порядками, намагалася діяти на межі між єрессю та офіційною церквою.

197

§17. Християнська церква у Х ІІ-Х У ст.

Найвідомішим діячем, що виступав за оновлення християнства, був Франциск Ассизький (1182-1226). Завдяки його діяльності проповідь набула осо бливого значення, а він став одним із засновників нових організацій християн — жебрущих орденів. Постать в історії Франциск народився в сім 7 купця з італійського мі ста Ассизі. Молодість він провів у бенкетах і всіля ких розвагах, але знайомство з Євангелієм змінило життя Франциска. Вирішивши в усьому наслідува ти Христа, він відмовився від майна, залишив дім і, живучи як жебрак, усі сили віддавав молитвам, посту й проповідям Слова Божого. Не маючи цер ковної освіти, він звертався до слухачів зрозумі лою їм простою мовою. Із часом у Франциска знайшлися послідовники, із яких згодом і утворився чернечий орден фран-

Франциск Ассизький

цисканців. Орден францисканців суттєво відрізнявся від усіх чернечих орденів, що існу вали на той час. Францисканці створили новий вид чернецтва. Вони жили в євангельській бід ності, не усамітнювалися в тиші за стінами монастирів, а йшли до народу й несли Слово Боже. Монахи-жебраки швидко здобули авторитет серед простого народу. Поява нового ордену поставила перед папою проблему: визнати його чи ого лосити монахів єретиками. Папа Інокентій III збагнув, що новий орден може стати опорою папства й підніме авторитет католицизму. Одночасно з францисканцями виник орден святого Домініка. Св. Домінік (1170-1221) народився в Іспанії, але тривалий час жив у Південній Франції, де своїми проповідями намагався боротися проти ідей єретиків-альбігойців. Тут, у Франції, у Домініка виникла думка створити братство ченців спеціально для бороть би проти єретичних учень. На відміну від францискан ців, домініканці велику увагу приділяли вивченню Святого Письма. Монахи-домініканці славилися своєю вченістю, часто обіймали кафедри в кращих універси тетах. Найвидатніші богослови середньовіччя Альберт Великий і Фома Аквінський були домініканцями. Найбільш підготовлені для диспутів з єретиками, домініканці відігравали головну роль у трибуналах, проводячи допит і вчиняючи суд над єретиками. Домі„ _ С е . Д ом ін ік

198

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

ніканці називали себе «псами господніми» (від латин. Domini canes). Вони по винні були освічувати світ, проповідувати істину і, наче пси, охороняти церкву від єретичних учень. На емблемі ордену було зображення пса, який несе в щеле пах палаючий смолоскип. ► Яка мета діяльності жебрущих орденів? 3. Церковна криза X IV ст. Велика схизма Із початком XIV ст. Європа вступила в період, що відзначався всілякими біда ми й катастрофами, які засвідчили глибоку кризу середньовічного європейсько го суспільства. Ця криза не оминула й церкву. Приводом стала суперечка між канцлером і хранителем королівської печатки Французького королівства Гійомом Ногарою, який ударив по щоці залізною рука вицею Папу Римського Боніфація VIII. Не витримавши образи, папа через декіль ка тижнів помер. Ного наступник, Климент V, як уже згадувалося, переніс папську резиденцію до міста Авіньйон, яке хоча й належало Неаполітанському королів ству, з усіх боків було оточене володіннями французького короля. Так папська влада потрапила під французький вплив. Авіньйонський полон нан тривав 70 років (1309-1377 р). Ці події засвідчили, що ідея об’єднання християнського світу під духовною й світською владою пап не відповідала реаліям часу, оскільки в житті Європи почали відігравати роль інші чин ники, зокрема державні та національні інтереси. Ідею універсальної держави, що об’єднувала всіх християн, заступила ідея національної держави, що об’єднувала людей тільки за певною ознакою: на той час це було підданство якомусь королю. На цьому негаразди з папством не за кінчилися. Повернення пап до Риму оз наменувалася подією, що отримала назву Великої схизми. Після повернення папою Григорієм XI папського престолу до Риму його наступ ником став Урбан VI. Проте останній настільки зловживав владою, що його скинули кардинали. Новим папою був об раний Климент VII. Але Урбан VI відмо вився підкоритися, через що на папсько Повернення папи Григорія XI до Риму му престолі опинилося аж два папи: один (фреска Джорджо Базарі) був у Римі, інший — в Авіньйоні.

§17. Християнська церква у Х ІІ-Х У ст.

199

Обидва папи відлучили від церкви один одного, а також прихильників протилеж ної сторони. Почалися непорозуміння й на інших рівнях: на одну церковну посаду претендувало по два священики. Ніхто не знав, який же папа справжній і, відповідно, хто мав претендувати на посади єпископа та ін. Католицька Європа розкололася. Аби вгамувати пристрасті, розроблялися й пропонувалися всілякі ідеї та пропозиції. Зрештою, більшість людей почали схиляти ся до думки, що проблему церкви потрібно вирішувати всім — священнослужителям і мирянам, тобто скликати собор. Перша спроба розв’язати проблему на соборі в Пізі закінчилася новим розколом: обох пап ого лосили єретиками та обрали нового. Але ті не визнали рішення собору, тому в Римі було вже три папи. І все ж ідея собору залишилася єдиним виходом із ситуації, що склалася. У 1414 р. в Констанці було скликано новий собор, який нарешті розв’язав цю складну проблему. Загальновизнаним папою став М артін V. Розбрат у церкві знову викликав сумніви щодо правильності шляху, яким йшло суспільство до Бога. Рухи єретиків почали повторюватися. Найбільший рух за оновлення церкви вибухнув у Чехії. Його очолив Ян Гус, а сам рух одер жав назву гуситського. Хоча цей рух і був приборканий, він став попередженням для католицької церкви, що головна причина невдоволення народу не усунута, що на неї ще чекають складні часи. Що й сталося через 100 років. ► Чим була спричинена Велика схизма? В

Закріпимо знання 1.

Назвіть основні рухи єретиків Середньовіччя.

Чим погляди катарів і вальденсів відрізнялися від учення католицької церкви

Які причини й наслідки Альбігойських війн?

Які жебручі ордени виникли в Західній Європі?

Що таке інквізиція? Із якою метою вона була створена? Чи дієвими були заходи інквізиції?

Чому Папа Римський опинився в «авіньйонському полоні»?

Що таке Велика схизма? Якими були її причини та наслідки?

Чому в середні віки католицькій церкві вдавалося приборкувати єре тичні рухи?

§ 18—19. Середньовічна культура Західної Європи 1. Культура на початку Середньовіччя Перші століття Середньовіччя називали «темними віками», тож навряд чи про них можна говорити як про сприятливі для розвитку культури. Проте саме в цей період відбувалося народження нової європейської середньовічної культури, яка брала свої початки з античної спадщини, культури варварів і християнства. Перші результати такої взаємодії стали відчутними в період «Каролінзького відродження». Це був перший в історії середньовічної Європи прояв глибокого й свідомого інтересу до античної культу ри й освіти. У той же час Карл Великий, не забуваючи і про своє германське по ходження, наказав збирати германські старожитності й цікавився стародавніми франкськими піснями. Сам Карл мав добру, як на той час, освіту: знав грецьку й латинську мови, полюбляв читати книжки, а от писати так до кінця життя й не навчився. Він за прошував до себе й залучав до управлін ня державою вчених з усієї Європи. Вони створили гурток при дворі імператора під назвою «Академія» — на кшталт філософ ської школи грецького філософа Плато Чотири євангелісти, 820 р. на, — де читали, за присутності Карл а, твори античних філософів і церковних богословів, складали вірші, вільно обмінювалися думками з різних тем, сперечалися. За допомогою членів «Академії» Карл заснував при центрах єпископств школи, де готували осві чених людей для управління державою. Він видав указ про обов’язкове навчання всіх дітей вільних людей. За організацію цих шкіл і написання для них перших підручників узявся вірний соратник Карла сакс Алкуїн. Однак наказ не змогли вико нати через брак достатньої кількості вчителів. Із Алкуїн (мініатюра шкіл, заснованих Карлом при єпископствах, згоз манускрипту Фульда)

§ 18-19. Середньовічна куль тура Західної Європи

201

дом виникли середньовічні університети. Школа, де готували людей для управ ління державою, існувала й при дворі імператора. Карл Великий цікавився історією. За його наказом збирали й переписували дав ні римські та грецькі рукописи. Він доручив щорічно записувати всі події, які від бувалися в державі. Ці записи отримали назву аннали (від латин, annus — рік). Культурне піднесення мало свій вияв і в досить широкому будівництві. Було збудовано понад 300 палаців, соборів, церков і монастирів. У своїй резиденції в Аахені Карл збудував величний палацовий комплекс. У центрі розташовувався великий зал для прийомів, імператорські покої. Бічне крило комплексу, де розміщувалася школа, бібліотека, архів, з’єднувало зал із каплицею — палацовою церквою, яка збереглася до теперішнього часу. Сучас ники оцінювали каплицю як «чудо дивної і високої краси». Вона була взірцем для наслідування. «Каролінзьке відродження» виявилося нетривалим. У цей період не було створено якихось відомих шедеврів, але завдяки йому було збережено багато зразків з античної спадщини й закладені основи для розквіту середньовічної єв ропейської культури. У наступні два століття (ІХ-Х ст.) у культурі знову спостерігався занепад. ► Які основні риси «Каролінзького відродження»? 2. Схоластика. Фома Аквінський Мислителів Середньовіччя, вихованих на християнській догматиці, передов сім цікавила проблема взаємозв’язку Бога, Всесвіту й людини. Жоден із них не заперечував існування Бога. Найбільше суперечок між середньовічними мисли телями викликало питання, як співвідносяться віра і розум. Але без розроблення понять, без чіткого логічного мислення неможливо зрозуміти істину. Зростанню цікавості до знань у Західній Європі спри яло те, що за посередництвом арабів європейські інте лектуали ближче познайомилися з творами великих мислителів античності. Найбільший вплив на західно європейську науку справили праці Арістотеля, на основі яких середньовічні вчені виробили метод логічного мис лення й пізнання. Цей метод пізнання світу й Бога одер жав назву схоластика, що походить від слова «школа». Схоласти навчали, що пізнати істину потрібно, аби розум не відступав від букви Святого Письма, а до ло гічного ланцюжка доказів не вкралася жодна помилка, яка може ввести в оману. Тому схоласти багато уваги приділяли техніці роздумів — логіці. В античних уче них вони запозичили метод роздумів силогізм — осоФома Аквінський

202

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

бливий умовивід, за допомогою якого на основі декількох (частіше двох) різних віки існ ува в ін ш и й н а суджень виводиться нове. Наприклад: прям , який ф іл о со ф и н а зи ва ю ть 1. Жодна людина всього не знає. м істи ц и зм ом . 2. Учений — це людина. Висновок: М іст и к и вваж али , щ о о сн о в и віри учений усього не знає. п ізн а ю ть ся м ол и тв ам и т а б л а гоч е Для пізнання істини схоласти рідко сти ви м и розд ум а м и . Т о б т о м іст и застосовували такі методи, як дослід й ки п р ог ол ош ува л и п е р е в а гу ч у ття експеримент. Вони не мали в них потре над розум ом . В он и вваж али , щ о би, оскільки основним джерелом знань тіл ьки в дум к ах, від ір ва н и х від д ій сн о сті, л ю д и н а м ож е сп іл к у для їхніх логічних побудов було Святе ва ти ся з Б огом . Із ц ь о го р об и вся Письмо. в и сн о в о к , щ о л ю д и н і п о тр іб н о в е Згодом, коли людство охопило бажан сти д о б р о ч и н н е ж и ття й б ор оти ся ня глибше пізнати світ, коли дослід й п р о т и гріха. експеримент стали основним джерелом нових знань, слово «схоластика» набуло негативних рис й означало марні роздуми, знання, відірване від життя, нескін ченні сухі логічні побудови, які не дають жодного результату. Але на той час це був великий крок уперед у пізнанні людиною Всесвіту. Схоласти називали себе «карликами, що стоять на плечах гігантів» (тобто на плечах античних мислите лів), а тому вони бачать далі, ніж їхні попередники. Вершиною середньовічної схоластики стала діяльність Фоми Аквінського (1225-1274). Він народився в знатній італійській родині. Виховувався в знаме нитому монастирі Св. Бенедикта Монте-Касіно, навчався в Неаполітанському університеті. Сім’я підтримувала його прагнення стати ченцем, але до того часу, поки не дізналася, що він хоче пов’язати свою долю з жебрущим орденом Св. До мініка. Незважаючи на заборону, Фома втік із дому і вступив до домініканського ордену. Будучи монахом, він навчався в Парижі та Кельні. Студенти недолюб лювали високого, гладкого, розважного, тихого, доброго та покірливого Фому й навіть дали йому прізвисько «тупий віл». Але його вчитель Альберт Великий зумів розгледіти у Фомі великий талант. Головна праця Фоми Аквінського «Сума богослов’я» об’єднала всі тодішні уявлення про Бога й людину. Кожен розділ твору містить обговорення якої-небудь філософської думки, її спростування й викладення того висновку, який ав тор уважає правильним. Згодом учення, розроблене Фомою Аквінським, стало для католицької церкви офіційним, оскільки містило декілька «доказів» існуван ня Бога. ► Що намагались довести схоласти? ► Вчення якого богослова стало офіційним у католицькій церкві?

К рім схол а сти к и , у сер едн і

203

§ 18-19. Середньовічна культура Західної Європи

3. Школи та університети Освічених людей у середні віки було відносно небагато. У ранньому Середньо віччі, як ви вже знаєте, вони жили зде більшого в монастирях. Піднесення Європи, що почалося в X ст., зумовило потяг до знань і потребу в освічених людях. Освіта почала виходити за межі монастирів. У середньовічній Європі можна ви різнити три рівні шкіл. Нижчі школи існували при церквах, монастирях, да ючи елементарні знання тим, хто бажав присвятити себе служінню Богові. Тут вивчали латину, якою велося богослужін ня, молитви й сам порядок богослужіння. Лекція в університеті (мінітюра) Середні школи найчастіше утворювалися біля резиденцій єпископів. У них вивчали сім «вільних наук» — граматику, ри торику, діалектику, арифметику, геометрію. Остання містила географію, астро логію й музику. Перші три науки складали «тривіум», наступні чотири — «квадривіум». Починаючи від XI ст., у Європі зароджуються вищі школи, які згодом назва ли університетами (від латин, ипіиеі'вііав — сукупність). Така назва походи ла від того, що перші університети були громадами, які об’єднували вчителів й учнів (учні ще називали університет «альма матер» — ласкава матір). Ці об’єднання мали чіткі правила поведінки, структуру й претендували на неза лежність від влади міста, у якому вони розташовувалися.

Сорбоннський університет — найавторитетніший університет у середні віки

Університет у Болоньї — перший університет в Європі

204

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

Сім вільних наук (худ. Мартен де Вос)

Ваганти (мініатюра)

Перші такі об’єднання виникли в італійських містах Салерно й Болонья, де вивчали медицину та римське право. Упродовж ХІІ-ХІІІ ст. кількість уні верситетів поступово зростала. Найвідомішими були Паризький (Сорбонна), Оксфордський і Кембриджський (в Англії), Саламанкський (в Іспанії) тощо. У 1500 р. у Європі налічувалося 65 університетів. Взірцем для університетів Європи став Паризький університет. Він виник ще в першій половині XII ст. та існував як «вільна школа». У 1200 р. король Франції Філіпп II Август надав «школі» спеціальні права. В університеті було чотири факультети: артистичний (підготовчий, на якому вивчалися «сім віль них наук»), медичний, юридичний, богословський (філософський). Викладання в університетах велося латиною, що давало студентам змогу почати навчання в одному університеті, а закінчувати в іншому. Чіткого терміну навчання не було, і тому деякі студен ти вчилися досить довго. Студентів, які подорожували з одного університету до іншого, називали вагантами (бродя гами). Основними формами навчан ня були лекції та диспути між профе сорами. ► Де можна було здобути освіту в се редні віки? ► Що таке університет? ► Розгляньтемалюнок і складіть Який університет був першим у Єврозповідь пронавчання в середропі? ньовічній школі.

§ 18-19. Середньовічна культура Західної Європи

205

4. Зародження дослідницьких знань, алхімія У давнину люди замислювалися над пізнанням навко лишнього світу. Одним із перших цікавість до природничих наук ви явив професор Оксфордського університету, монах-францисканець Роджер Бекон. Він доводив, що знання можна отримати не в богословських суперечках, а тільки вивча ючи природу за допомогою дослідів. Бекон зробив чимало Роджер Бекон відкриттів. Особливого значення він надавав математиці, фізиці, хімії, намагався створити мікроскоп і телескоп, по яснив походження веселки. Сучасники вважали Бекона магом і чарівником: роз повідали, що він нібито створив мідну голову, яка вміла говорити. Учений був переконаний, що можна побудувати саморухомі судна й візки, зробити апарати, які літали б у повітрі та пересувалися морським дном. Слава про його досягнення ширилася всією Європою. Заздрісники звину ватили дослідника у зв’язках із дияволом. Монаха кинули до в’язниці, де він провів 14 років і вийшов на волю лише перед смертю. Але жага пізнання охоплювала чимраз ширші верстви суспільства. У Сицилійському королівстві, де тісно сплелися західноєвропейська та арабська культури, було перекладено численні природничі твори грецьких та арабських авторів. У славнозвісній медичній школі в Салерно вивчалися лікувальні яко сті рослин, розроблялися практичні рекомендації з протидій отрутам, корисні настанови щодо підтримання здоров’я тощо. Важливі практичні знання накопичували алхіміки та астрологи. Перші пе реймалися пошуками «філософського каменю», за допомогою якого звичайні метали можна перетворювати на золото. Ці зусилля виявилися марними, але алхіміки також вивчили властивості різних речовин, створили чимало дослідних приладів тощо. Астрологи, які віщували долі людей за розташуванням зірок, зробили багато відкриттів у царині астрономії. Збагатилися й географічні знання єв ропейців. Венеціанський купець Марко Поло здійснив подорож до Китаю й Цен тральної Азії. Свої враження він описав у «Книзі», яка впродовж усього Середньо віччя залишалася найулюбленішим чти вом європейців. У ХІУ-ХУ ст. побачили світ чимало описів різних земель. Поряд із достовір ними відомостями вони містили різні фантастичні історії, наприклад про напів

206

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

людей-напівчудовиськ. Такими фантастичними описами були сповнені книги про тварин і рос лини. Враження від подорожей розширювали знання про світ і сприяли вдосконаленню геогра фічних карт. Цим закладалися підвалини для майбутніх Вели ких географічних відкриттів. Шлях подорожі Марко Поло

► У чому головна заслуга Р. Бекона? Який метод пізнання він вважав головним?

5. Героїчний епос З давніх-давен люди передавали розповіді про події минулого з уст в уста. Як правило, героями цих розповідей були вожді, королі, рицарі, казко ві герої. З X ст. їх стали записувати. Найвідомішими героями були рицарі Зиґфрід, Роланд, Сід, король Артур, безстрашний Беовульф.

Епізод з поеми про Беовульфа

Героїчний епос — розповіді про героїв — присвячений вождям і королям раннього Середньовіччя, про відомі битви, казкових героїв.

Про благородного Зиґфріда, прекрасну Кримхільду, про германців та їхню боротьбу з гунами розповідає «Пісня про Нібелунгів». Одним із найулюбленіших героїв Середньо віччя був король Артур — хоробрий борець про ти англосаксонських завойовників Британії. Його образ змальований у десятках романів. Рицарі «круглого столу», чарівний меч Ескалібур, дружина Джиневра, чарівник Мерлін ста ли невід’ємними частинами образу. Скандинавський герой конунг Беовульф усе життя боровся зі страшними чудовиськами. Він і загинув, убивши останнього дракона. Найбільш відомими поемами Середньовіччя стали французька «Пісня про Роланда» та іспан-

Епізод з «Пісні про Роланда»

с ь к а «Ш с н я

ПР° м о го С ІДа>>-

§ 18-19. Середньовічна культура Західної Європи

207

«Пісня про Роланда» розповідає про часи Карла Великого та боротьбу з ара бами. Відважний воїн Роланд, прикриваючи відступ, ціною власного життя вря тував сеньйору. Благородний Роланд став взірцем вірності й честі для багатьох поколінь середньовічних рицарів. У «Пісні про мого Сіда» розповідається про військові події в Іспанії, де від важний рицар Сід убиває двох мусульманських правителів і велику кількість їхніх воїнів. Сід уславився своєю сміливістю, великодушністю, любов’ю до бать ківщини й відданістю королю. ► Що приваблювало людей у образах рицарів Зиґфріда, Роланда, Сіда, короля Артура, конунга Беовульфа? 6. Рицарська культура Рицарство, подібно до інших верств феодального суспільства, створило влас ну культуру, яка остаточно сформувалася в XIII ст. Це була складна система ри туалів, звичаїв, дворянської ввічливості (куртуазність), різноманітних розваг. Крім того, вона залишила по собі рицар ську поезію про любов, романи, які знач ною мірою доповнили героїчний епос. У рицарських романах відбилася од вічна мрія людини про високу й віддану любов, яка здатна подолати будь-які пере пони. Важливою складовою рицарської куль тури була куртуазна (рицарська) поезія, притаманна лише періоду середніх віків з XI до XIII ст. Свого найбільшого розкві ту куртуазна поезія досягла у творчості трубадурів — світських поетів, які похо дили з різних прошарків суспільства. Го ловною темою їхніх творів була куртуаз на любов. Трубадури з’явилися на півдні Франції, у Провансі, де вперше у Європі сформувалася літературна мова. Поезія трубадурів була обов’язково пісенною. її виконували під акомпанемент музич них інструментів самі трубадури або найняті мандрівні співці-жонглери. Поряд із поезією трубадурів у німецьких землях розвивалася власна традиція любовної поезії — мінезанг, що в перекладі означає «любовна пісня». Мінезингери, спираючись на народні пісні, поряд з оспівуванням високої любові, велику

208

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

увагу приділяють опису природи, особли во весни. Найвидатнішим мінезингером вважається Вальтер фон дер Фогельвейде. Основою рицарської культури був ко декс рицарської поведінки, заснований на честі. Згідно з цим неписаним зібран ням моральних правил, рицар мав бути безмежно відданим Богу, вірно служити своєму сеньйору й прекрасній дамі, опі куватися жінками, священиками й зне доленими, незмінно дотримуватися всіх обов’язків і клятв. Проте реальне життя значно відріз нялося від ідеалу. На неблагородних і простолюдинів рицарі дивилися зневаж ливо, використовуючи будь-який привід для утисків, пограбувань чи образ. В ін ших країнах і за межами Європи рицарі чинили свавілля особливо стосовно не християн. ► Які основні риси рицарської культури?

У рицарських романах до мінували дві основні теми: куртуазне кохання й рицарська вірність. Ці теми є основними й у відомих віршованих романах Кретьена де Труа, написаних у 1160-1190 рр. Перша тема шир ше розкрита в «Ланселоті», дру га — у «Персевалі». «Персеваль» започаткував цикл романів про пошуки «Святого Ґрааля» — чаші, якою користувався Христос на тайній вечері і в яку Йосип з Аримафеї зібрав кров із рани Ісуса від списа римського воїна. Але найвідомішим рицарським рома ном Середньовіччя став роман «Трістан та Ізольда» — розповідь про високу любов і трагічну смерть його головних героїв Трістана та Ізольди.

7. М іська культура Міщани, життя яких значно відрізнялося від інших прошарків середньовіч ного суспільства, теж створили власну культуру. Міська культура мала світ ський (не пов’язаний із церквою) характер і тісно перепліталася з народною творчістю. Серед населення були популярними віршовані байки, жарти, у яких розповідається про кмітливих жителів міст, що знаходили вихід із будь-якого скрутного становища. Яскравий вияв міська культура мала в розвитку літе ратури. Найбільш відомим і улюбленим твором жителів міст був французький «Роман про Лиса», у якому під виглядом тварин були представлені всі прошарки серед ньовічного суспільства — феодали, королі, священики, міщани. Головний герой — Лис Ренар, кмітливий, жит тєрадісний, здатний знайти вихід із будь-якої ситуації. Ренар є уособленням заможного бюргера. Він постійно водить за ніс Вовка Ізегріна та його брата Прімо (уособ лювали образи рицарів). Лис обдурює Лева (короля), глуШванки в Німеччині зує із жадібного Віслюка (священика). Як справжній Лис, (гравюра)

209

§ 18-19. Середньовічна культура Західної Європи

він ганяється за зайцями, курми (звичайні люди), але із цього в нього нічого не виходить. У той час роман мав великий успіх. Не менш популярним був і «Роман про Троян ду», у якому оспівується природа та людський ро зум, утверджується рівність людей. Міська література виховувала почуття людяно сті. Вона відображала свідомість городян, які ціну вали свою свободу й незалежність. Невід’ємною частиною міської культури була творчість мандрівних акторів, музикантів, співаків, танцюристів та акробатів, фокусників, яких назива ли жонглерами. Вони були улюбленцями жителів міст. Мандруючи від міста до міста, жонглери пока зували свої вистави на площах просто неба. ► Чим вирізнялася культура мешканців міста? 8. Розвиток техніки Середньовічна Західна Європа була бідно тех нічно оснащена. У період з V по XIV ст. винахід ництво проявлялось слабо. До XIII ст. не було жодної книги про технічні винаходи, вдоскона лення. Основною енергією для приведення в дію якихось пристроїв була мускульна сила людини і тварини. Попри це середні віки залишили нам декілька суттєвих вдосконалень вже відомих при строїв і нових винаходів. Так були вдосконалені підйомні крани, винайдено домкрат. Найреволюційнішою була поява верхньобійного колеса, яке використовувало енергію води для приведення в дію механізмів. Порівняно з іншими видами коліс, воно максимально використовувало енергію течії води і могло бути встановлене навіть на рівнинній місцевості з повільними річками. Ще одним важливим винаходом стало винай дення хомута — нової системи упряжі для коня, яка дозволяла використовувати коня для довго тривалої оранки землі. Кінь замінив волів в оброб ці земель. Це сприяло прискоренню внутрішньої колонізації Європи. Суть винаходу полягала в тому, що головні зусилля коня спрямовувалися на

Лис Ренар

Колесо а — нижньобійне б — середньобійне в — верхньобійне

210

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

Хомут

Годинниковий механізм

шию, де у коня найрозвинутіші та найвитриваліші м’язи. Наступний важливий винахід середньо віччя став механічний годинник. Ного ви нахідник невідомий. Вперше механічний годинник згадується у візантійських кни гах VI ст. Деякі історики приписують його винахід Пацифікусу з Верони (початок IX ст.), інші — монаху Герберту, який згодом став Папою Римським. Він створив бакен ний годинник міста Магдебурга в 996 р. Друкарський верстат Перший персональний годинник «но сив» кінь, який задавав йому рух. За рухом годинника стежив спеціальний конюх. Зручні і безвідмовні годинники почали з’являтися, коли була винайдена пружна пружина. Спочатку її роль виконувала свиняча щетинка, згодом сталева пружина. Найреволюційнішим винаходом середньовіччя став друкарський верстат. Але про нього Ви дізнаєтеся пізніше. Крім названих винаходів, у середні віки були зроблені й інші, без яких ми не уявляємо сучасного життя. Це — скляне дзеркало (XIII ст. - Італія), папір (II ст. — Китай, XII ст. — Іспанія), ножиці (X ст. — Центральна Європа) та окуляри (XIII ст. — Італія). ► Запропонуйте можливі варіанти використання водяного колеса в середні віки. Які сили воно могло замінити? ► Визначте наслідки вдосконалення водяного колеса? ► Як вплинуло використання коня на внутрішню колонізацію Європи? ► Що спонукало людство до винайдення годинника? ► Чому наприкінці середніх віків годинник стає персональним? ► Як потрапив папір з Китаю в Європу? ► Чому батьківщина скляних дзеркал і окулярів — Італія?

§ 18-19. Середньовічна культура Західної Європи

211

9. Книгодрукування У середні віки книги були рідкістю. Це пояснювалося тим, що кожна книга була оригінальним рукописним тво ром, а грамотних людей було мало. Книги писалися на спе ціально обробленій телячій чи овечій шкурі — пергаменті. Такими книгами можна було користуватися тривалий час, вони були красивими, але дуже дорогими. Не менш доро гою була й обкладинка. Крім того, книги прикрашалися ма люнками — книжковими мініатюрами, тому особливо цінні екземпляри тримали в монастирських бібліотеках під суво Йоган Ґутенбер/ рим контролем. Зростання кількості грамотних людей, поширення паперу зумовило збільшення попиту на книги та їх здешевлення. З’явилися майстерні з масового пере пису книг. У ХІУ-ХУ ст. цікавість до писаного тексту значно зросла, особливо до Слова Божого. Щоб задо вольнити зростаючий попит, потрібно було придумати новий спосіб виготовлення книг. На початку XV ст. у Європі з’явилися перші книги, виготовлені за допомо гою відбитків вирізаних на дощечках текстів. Проте такий спосіб був трудомістким і не задовольняв потреб часу, до того ж переписувачі працювали швидше, ніж виготовлявся макет друкованої книги. Друкарський верстат Близько 1445 р. німецький ремісник Иоган Ґутенберґ (1399-1468) винайшов спосіб книгодрукування. Із металевих кубиків з опукли ми дзеркальними відбитками літер у спеціальних рамках набирається текст сторінки, яка потім друкується за допомогою пресу. Цей винахід до корінно змінив систему передавання інформації: усну форму заступило друковане слово. ► Хто був винахідником книгодрукування? 10. Архітектура та мистецтво Упродовж ХІ-ХУ ст. мистецтво знало два ос новні художні стилі — романський і готич ний. Перший стиль — романський — панував у ХІ-ХІІ ст., другий — готичний — у ХІІ-ХУ ст. Риси цих стилів найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.

Аббатство Марія-Лаах у Німеччині (романський стиль)

212

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

Ам’енський собор , „ * (готичнии стиль)

„ Собор в Реймсі (готичний стиль)

Дуомський собор в Мілані (готичний стиль)

Романський замок — помешкання та оборо нна споруда феодала, характеризувався масив ністю форм, які надавали йому особливої мо нументальності, а навколишні фортечні мури посилювали це враження. Вигляд замку говорив про могутність його володаря. Романський собор, якому притаманні ті самі риси, мав утілювати ідею величі й могутності цер кви. В основу романського собору ліг план рим ської громадської (світської) будівлі — базиліки. Із перших років романської архітектури по стало питання про кам’яне перекриття будівлі. Це технічно складне завдання було вирішено ■ ■ , зведенням напівкруглого склепіння, у будівництві якого майстри романського стилю досягли майстерності. Прикладом романської будівлі може слугува ти Вормський собор (Німеччина) з масивним кам’яним склепінням, яке трималося на масив них стінах. Невеликі схожі на бійниці вікна, про биті в товстих стінах, горизонтальний поділ стін напівкруглими арками підкреслюють грандіоз ність і сувору монументальність споруди. Похму ру велич архітектури посилює скульптура, яка лише умовно передає риси людини. У ХІІ-ХУ ст. у Західній Європі набуває по ширення новий архітектурний стиль, який згодом одержав назву готичного. Серед будівель, споруджених у той час, і зараз вражають уяву

Собор у Вормсі (романський стиль)

213

§ 18-19. Середньовічна культура Західної Європи

собори в Реймсі та Ам’єні, Лані та Бове, Шартрі та Парижі. Фундаменти цих будівель закладалися на глибину до 10 метрів, а їхні вежі здіймалися на висо ту 40-поверхового будинку. Ці величні собори вміщували майже всіх жителів тогочасних міст. Основними ознаками нового стилю були тонкі стіни, висока стрімка аркова стеля, великі вікна, прикрашені кольоро вими вітражами. Усього цього можна було досягти лише завдяки новій системі й техніці будівниц тва. Конструкція спиралася на несучий каркас, споруджений поза стінами со бору, що дозволило будівельникам спо руджувати собори небаченої висоти. Це стало важливою особливістю готичного стилю. Поява великих вікон дала поштовх до розквіту вітражів — мозаїки з кольо рового скла, яка за допомогою зв’язок (у середні віки використовували свинець) з’єднувалася в якусь композицію. Вітра жі в католицьких храмах відтворювали біблійні сюжети. Справжнім дивом зали шаються вітражі собору Шартра, виго товлені у ХІІ-ХІІІ ст. Ще одним важливим елементом готич ного стилю є скульптура, яка наче оспі вує, наповнює споруду рухом. У готич ному храмі скульптура відігравала роль з одного боку архітектурної прикраси, а з іншого,— енциклопедії знань і уявлень про світ середньовічної людини. Поряд зі скульптурами святих, янголів, Ісуса Христа, Діви Марії, демонів з’явилися скуль птури звичайних людей. До того ж усі скульптури набули людських рис. Так, у надрах готичного стилю зародилися па-

Храм у середні віки був центром життя. У ранньо му Середньовіччі храм під час війн і набігів давав прихисток для

навколишніх

мешканців,

був рятівником для переслідува них. Але це було не головним. У першу чергу храм був Божим до мом. І цей дім мав доводити мо гутність Бога, його присутність скрізь. Храми романського сти лю були величними з могутніми стінами. Храм своїм виглядом утверджував надії на спасіння і зміцнював віру. Крім того, храм для людини Середньовіччя, яка переважно

була

неграмотною,

був «Біблією в камені». Фрески, мозаїки, ікони, скульптури «пе реповідали» основні положення віри, зміст Святого Письма. З появою готичних соборів суть і їх призначення не змінилося, але тепер головним посланням віруючим стало милосердя і про щення. Втіленням його стали численні зображення страж даю чого Христа і Богоматері. А бага то світла у храмі розвіює страх перед Богом. Будівництво величних готичних соборів збіглося з періодом розкві ту міського життя. Не кожне місто могло дозволити собі збудувати такий храм. Будівництво храму згуртовувало міську громаду, ро било його її символом. Бог немов би ставав її покровителем. Кожен вірянин, входячи до храму, не почувався пригніченим, був наче частиною Божого Дому.

214

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

ростки цікавості до людини й світу, у якому вона живе. Цей інтерес розвивався вже за наступної епохи — Відродження. ► Які архітектурні стилі панували в середні віки? 11. Ранній гуманізм і Відродження Наприкінці середніх віків культура Західної Європи характеризується підви щеним інтересом до античності, який супроводжувався намаганням відродити й наслідувати її. Саме тому нову епоху, що почалася, назвали Відродженням або Ренесансом. Хоча насправді це було не відродження, а створення нової культу ри, яка поєднала в собі елементи двох культур — античної та середньовічної. Із XIV ст. шанувальники античності, спираючись на здобуті знання, вважа ли, що перш за все, потрібно пізнати людину. Тих, хто вивчав людину, із кінця XV ст. почали називати гуманістами. Сьогодні словом «гуманізм» ми означуємо любов до людей і таке розуміння світу, за якого людина є найвищою цінністю. На противагу християнським чеснотам, гуманісти виробили власні чесноти, найважливішими з яких проголошувалися гідність і доблесть. На порозі великої культури Відродження стояв ві домий поет і філософ Данте Аліг’єрі (1265-1321). Він рано почав писати вірші. Усі вони були присвячені од ній дівчині — Беатріче. Найвідоміший твір Данте — «Божественна комедія». Якщо Данте був попередником Відродження, то пер шою людиною Відродження можна впевнено назвати Франческо Петрарку (1304-1374). Петрарку услави ла «Книга пісень» — 366 віршів (сонетів), присвячених його коханій Лаурі. За свої поетичні здібності Петрарка, як в античні часи, був коронований лавровим вінцем на римському Капітолії. Послідовником і другом Петрарки був Джованні Боккаччо (1313-1375). Він також писав вірші, але сла Данте Аліг’єрі ву Боккаччо приніс збірник зі ста новел «Декамерон». Твори Петрарки та Боккаччо були написані живою народною італійською мовою. Цим вони до вели, що народною мовою можна писати видатні твори, передавати весь спектр людських почуттів. Серед творців нової культури були й художники. Важливим Франческо Петрарка Джованні Боккаччо здобутком мистецтва цієї доби

215

§ 18-19. Середньовічна культура Західної Європи

стала поява лінійної перспективи. Серед ньовічні художники завжди на картинах зображали більш значущі фігури або речі більшими, незважаючи на те, де вони зо бражені: на передньому чи задньому пла ні. Картини в лінійній перспективі зобра жаються так, як сприймає світ людське око: предмети на передньому плані біль ші, на задньому — менші. Також худож ник намагається передати індивідуальні риси людини, його характер. Швидкого поширення набувають картини світсько го характеру, з’являється такий новий жанр, як портрет. Як Данте в літературі, у мистецтві нову культуру започаткував флорентієць Джотто де Бондоне (1266-1337). Він написав портрети, ікони, фрески. Його першою великою роботою була фреска, присвячена життю Святого Франциска. Найвідомішою роботою Джотто був розпис церкви в Падуї. На фресках він зобразив Ісуса, Діву Марію, апостолів як земних людей — розумними, чесними, красивими, твердими духом. їхні облич чя передавали людські почуття й пережи вання. Сцена «Поцілунок Іуди» показує також ставлення художника до євангель ських подій. Бондоне багато зробив для рідного міста, за що був похований у со борі міста як видатний громадянин. Тілесність, об’ємність фігур, лінійна перспектива в повному обсязі вперше з’я вилася у творчості флорентійця Мазаччо (1401-1428). За своє коротке життя він устиг здобути гучну славу. Найвідо мішою стала сцена «Вигнання з Раю» на фресці однієї з флорентійських церков. Усі наступні художники Відродження навчалися на картинах Бондоне й Мазаччо. Вершиною Раннього Відроджен-

Воскресіння Лазаря (худ. Джотто)

ГвЗ

Для свого твору Данте об рав форму видіння: у тем

ному лісі він раптово зустрічає видатного римського поета Вергілія, із яким вирушає в подорож до потойбічного світу. Із ним він проходить дев’ять кіл Пекла, а потім з іншими героями — Чисти лище і Рай. Поема розповідає про Італію, Флоренцію, пап, імпера торів, монахів і святих, античних полководців і мудреців. її голов ний герой — сам Данте і його су часники. Одних він суворо крити кує, іншими захоплюється. Усі, кого Данте зустрічає в потойбіч ному світі, продовжують пережи вати пристрасті земного життя: гнів, гордість, презирство. Саме це напруження пристрастей, яки ми насичений світ, стало новим для літературних творів.

216

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

Сандро Боттічеллі

Мазаччо

Народж ення Венери (худ. Ботічеллі)

ня в мистецтві вважається живопис Сандро Боттічеллі (1445-1510). Його картини «Весна», «Народжен ня Венери» передають розуміння митцями Відродження як внутріш ньої, так і зовнішньої краси. Принципи Відродження знай шли своє відображення і в скуль птурі. Так, флорентієць Донателло (близ. 1386-1466), відступивши від середньовічних канонів, відро див античні традиції, створивши круглу скульптуру. Така статуя була самостійним витвором митця, а не частиною прикраси храму. Її можна було споглядати з усіх бо ків. Найвидатнішим твором Донателло стала скульптура біблійного Давида. Початки культури Відроджен ня в архітектурі заклав Філіппо Брунеллескі (1377-1446). Він розробив закони лінійної перспек тиви та розв’язав складні інже нерні завдання зі створення ве личезних куполів над соборами. Головним у його творчості стало створення купола собору Санта-Марія-дель-Фйоре у Флоренції. Культура Відродження змінила середньовічне уявлення про світ, земне життя, людину та її чесноти. Людина стала центром світотворення. ► Назвіть видатних представників Раннього Відродження.

Статуя Давида (скульптор Донателло)

Вигнання з Раю (худ. Мазаччо)

217

§ 18-19. Середньовічна культура Західної Європи

Закріпимо знання 1.

Які витоки середньовічної культури?

Коли відбулося перше піднесення середньовічної культури?

Чому в ІХ-ХІ ст. культура розвивалася переважно за стінами монасти рів?

4. Хто такий Фома Аквінський і який його внесок у середньовічну культуру? 5.

Які основні проблеми порушувала середньовічна філософія?

Чому виникла потреба в університетах?

Яким темам була присвячена рицарська література?

Які особливості мала міська культура в середні віки?

Що таке героїчний епос? Назвіть головних героїв епічних творів.

10. Як пов’язані між собою героїчний епос і рицарські романи? 11. Хто такі трубадури й мінезингери? 12. Кого в середні віки називали жонглерами? 13. Якою була тематика літературних творів епохи Відродження? 14. У чому полягала сутність винаходу Й. Ґутенберґа? 15. Чим можна пояснити повільний розвиток наукових знань у середні віки і слабкий інтерес до природничих наук? 16. Чому культура Відродження виникла саме в Італії? 17. Складіть порівняльну таблицю «Архітектура Середньовіччя». Характеристика

Романський стиль

Готичний стиль

Період Основні риси Видатні пам’ятки 18. Які функції виконував храм у житті міста, села? 19. Чим був зумовлений перехід від романського до готичного стилю в ар хітектурі? 20. Визначте основні відмінності мистецтва Відродження від середньовіч ного мистецтва. П РАКТИ ЧН Е ЗА Н Я ТТЯ Середньовічні школи та університети. Життя, середньовічного студента Мета. Визначити роль шкіл, університетів у розвитку середньовічного Заходу; яким було життя середньовічного студента. Хід роботи 1. Ознайомитися з представленими матеріалами.

218

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

2. Обговорення кращих презентацій (5-6 слайдів) про школи у се редні віки.

Ш кола при м онаст ирі

Урок (мініат ю ра X IV ст.)

3. Робота з документом. Із постанови папського легата про студентів і магістрів паризь кої школи (1215 р.) Хай ніхто не читає лекцій з вільних мистецтв, якщо не досяг двадцяти од ного року і не прослухав принаймні протягом шести років всіх основних книг. Нехай кожен обіг^яє, що буде вчити найменше протягом двох років, якщо тільки цьому не завадить серйозна причина, про що він повинен заявити пу блічно або перед екзаменатором. І він не повинен заплямувати себе ніяким безчесним вчинком. Коли хто-небудь підготувався до того, щоб вчити, він повинен екзаменува тися згідно з формою, яка міститься в ... рішенні єпископа Парижа ...

§ 18-19. Середньовічна культура Західної Європи

219

Ті, хто склали іспит, повинні викладати у звичайних школах книги Арис тотеля за старою та новою діалектикою... Ніхто не повинен читати по кни гах Аристотеля «Метафізика» і з філософії природи або читати «Суми ...»за цими книгами ... Ніхто не повинен влаштовувати гулянок ... на зборах магістрів і диспутах хлопчиків та юнаків. Але кожен може запрошувати до себе друзів і товари шів, так щоб їх не було дуже багато. Підношення одягу або інших речей, як це повелося, або навіть більше, ми всіляко заохочуємо, особливо щодо бідних. Ніхто з магістрів, які вивчають вільні мистецтва, не повинен мати біль ше однієї мантії чорного кольору до п ’ят... Ніхто не може носити під ман тією туфлі з оздобленням або видовженими носками ... Якщо помре магістр мистецтв або богослов ’я, все магістри повинні не спа ти всю ніч. Кожен з них сам особисто читає Псалтир або забезпечує іншим способом його читання. Кожен повинен бути присутнім в церкві, де до півночі або більшу частину ночі йде служба, якщо тільки цьому не завадить серйозна причина. У день поховання не повинно бути лекцій і диспутів ... Кожен магістр повинен мати право суду щодо своїх учнів ... Ніхто не отримує дозволу вчити від канцлера або іншої особи за гроші, або шляхом обіцянки, або шляхом будь-якої іншої угоди ... Щодо богословів ми наказуємо, що ніхто в Парижі не може навчати бого слов’я, якщо він не досяг тридцяти п ’яти років, не навчався упродовж восьми років і не прослухав усіх необхідних книг ... Ніхто не допускається в Парижі до навчання або до виступів з проповіддю, якщо не є людиною гідного життя і досить обізнаним у своїй науці. Ніхто в Парижі не може вважатися студентом, якщо він не має певного вчителя. 1) Поясніть, чому саме папський легат регламентує діяльність Паризько го університету. 2) Які сторони життя студентів регламентує легат? 3) Чим це було зумовлено? 4) Висловіть припущення, які порушення вчиняли студенти? 4. Доповніть текст декількома реченнями. Система університетської освіти справила великий вплив на формування за хідноєвропейської цивілізації. Університети сприяли розвитку наукової думки, самосвідомості та зростання, утвердженню свободи особистості. Магістри і сту денти, переїжджаючи з міста в місто, з університету в університет, тим самим здійснювали культурний обмін між країнами. Про національні надбання відразу ж ставало відомо і в інших європейських країнах. Наприклад, твір «Декамерон» італійця Джаванні Бокаччо (1313-1375) було швидко перекладено усіма мовами Європи, його читали і знали скрізь. 5. Підбити підсумки уроку, виходячи з його мети.

220 В

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

Запитання та завдання на узагальнення за темою «Матеріальний і духовний світ європейського Середньовіччя» 1.

Якими були причини та наслідки християнізації Європи?

Визначте хронологічну послідовність ключових подій історії християн ської церкви у Європі.

Поясніть значення понять і термінів: «єретик», «інквізиція», «Відро дження», «гуманізм», «теологія», «схоластика», «алхімія».

Складіть історичний портрет на вибір: Алкуїн, Абеляр, Фома Аквінський, Данте, Ґутенберґ, Петрарка, Боттічеллі, Боккаччо.

Наведіть приклади могутності католицької церкви у ХІІ-ХІІІ ст.

Виконайте завдання за історичною картою: • Проведіть межу поділу християнського світу між католиками й право славними. • Назвіть землі, за які велася боротьба між християнами та мусульма нами в середні віки. • Які регіони Європи були вражені масовими єретичними рухами.

Складіть докладний опис однієї з пам’яток середньовічної культури.

Заповніть таблицю «Культура Середньовіччя» Галузь

Основні досягнення

Освіта Література, літописання Архітектура Мистецтво 9.

Між Східною та Західною церквами із самого початку існували відмін ності. Чому з часом вони продовжували накопичуватися і в 1054 р. при звели до розколу?

10. Поясніть, навіщо Папі Римському була потрібна власна держава, якщо він і так був главою всіххристиян-католиків. 11. Поясніть, чому колони для храму в Аахені, який будувався за часів Кар ла Великого, довелося везти з Італії.

221

Завдання для тематичного оцінювання

Завдання для тематичного оцінювання 1.

Назвіть регіон, який став центром катарської єресі. А Північна Німеччина |] В Південна Франція

А У -ІХ ст. В ХІІ-ХІІІ ст.

А старогрецькою національними мовами

□ в

□ Б латиною Г арабською

Зображений винахід пов’язують з діяльністю... . |] |] |] |]

□ Б Х-ХІІ СТ. □ Г ХІУ-ХУ ст.

Якою мовою велося богослужіння у католицьких храмах? □

Б Східна Англія Д Г Південна Італія

Влада Папи Римського сягнула вершини своєї могутності в... . □ □

А Б В Г

П ’єраАбеляра Роджера Бекона Йогана Ґутенберга Лева Математика

Найбільший вплив на розвиток се редньовічної культури у Західній Європи мала... . А християнська церква |] Б світська влада □ в народна культура □ г культурні впливи зі Сходу

Відродження античної культури при дворі франкських королів нази вають... . □

А меровінзьким капетинзьким

□ в 7.

Пошуками «філософського каменю» в середні віки займалися... . □

□ 8.

□ Б каролінзьким Г вельфським

А алхіміки в схоласти

□ Б інквізитори □ г жонглери

Мандрівних студентів-школярів, які блукали Європою в пошуках знань і створили окремий шар середньовічної культури, називали... . А

□ в

трубадурами вагантами

Б мінезинґерами Г скальдами

222

Розділ IV. Матеріальний і духовний світ європейського середньовіччя

Середньовічна філософія, яка ставила за мету науково обґрунтувати релігійний світогляд, мала назву... . □

А алхімія схоластика

□ в

□

Б інвеститура індульгенція

□ г

10. Який із зображених храмів збудований в готичному стилі?

11.

□

Головними прикрасами готичних храмів були... . А вітражі і скульптури |] В ікони і фрески

Д Б картини та ідоли Г орнаменти і в’язь

12. Зображену репродукцію доцільно використати як ілюстрацію до твору.... А «Декамерон» Дж. Боккаччо |] Б «Божественна комедія» Дан те Аліг’єрі □ в «Вступ в теологію» П ’єра Абеляра □ г «Книга пісень» Франческо Петрарки

Розділ V

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

§ 2 0 —21. Центральна та Східна Європа 1. Перші держави західних слов’ян Слов’яни, як і герданці, відіграли велику роль у загибелі Рюісккої імперії та формуванні нової середньовічної європейської цивіліяаші. На початку на шої ери слов'яни, як уважають більшість учених, жили між Віспою і Дніпре«. Протягом VI— VII ст. відбувалося Велике розселення слов’ян. Нони зайняли знатну територію і поділилися на три групи — західну, східну і південну. Від цих трьох груп беруть початок сучасні слов’янські народи: чехи, словаки, поля ки, болгари, серби, українці, білоруси, росіяни та інші.

Велике розселення слов'ян — розселення слов'янських племен із їх ньої прабатьківщини, розташованої між Дніпром і Віслою. на сусідні землі в V — VII ст. Опанування слов'янами теренів Східної, Південно-Східної і Центральної Європи.

Після розселення почалася боротьба слов’ян проти сусідніх народів і дер жав. Завоювати і поневолити слов’ян намагалися авари, франки, угорці, нім ці. Водночас боротьба за «оволодіння душами» слов’ ян розгорнулася між схід

§ 20 21. Центральна та Східна Єарапа

235

ною християнською церквою і західною, оскільки слов’яни були яяпчникашт. (^уперніщгЕо (Люду і Заходу за вплив на слов'ян визначало їхню подальшу долю. Найдавнішою державою, утвореною західника слов’я нами, уважають к н я зівство Само, яке виникло на землях сучасної Чехії та Моравії'. Постало воно 623 р., коли князь Само об'єднав слов'ян для боротьби проти Аварського каганату. Князь, як повідомляють літописи, спершу був франк ським купцем, вів торгівлю зі слов’янами, а потім став їхнім

Княль держави

військовим вождем. За походженням він вірогідно слов’я-

Само Дагоберт

нин. До складу його держави входили, крім чехів, та кож південні слов’яни (словени) і полабські слов'яни (сорби). Держава князя Само проіснувала 35 років і розпалася в 658 р. по його смерті. Однак вона відігра ла велику раль у житті західних слов'ян — започатку вала створення ними державності й захистила їх від спроб поневолення сусідами. У першій половині IX ст. на території між се реднім Дунаєм і верхів'ями річок Лабп та Одеру ви никла держава Велика Моравія. Основну частину П населення складали племена моравів. Засновником Великої Моравії вважають князя Мойшгра (818— 846 рр). Він та його наступники — князі Ростислав (846— 870 рр.) і Святопслк (870— 894 рр.) вели бороть

Киргсю і Мефодій

бу проти німецьких князів, які намагалися захопити їхні землі. Доба правління Ростислава і Сватополка стала часом найвищого роз квіту Великої Моравії. У той час до її складу входили, крім моравів. чехи, полаб ські слов’яни, польські племена, слов’яни Наннонїї та Словаччини. На Велику Моравію зі Східнофранкського королівства намагалося поширити свій вплив ні мецьке духовенство. Тоді князь Ростислав вирішив шукати підтримки у Візантії. Він звернувся до неї з проханням прислати духовних наставників для проповіді християнства. У 863 р. до Моравії' прибули два греки із Салуні — брати Мефодій і Константан (останній більш відомий під шенем Кирило, яке прийняв перед постриженням у ченці). Обидва брати здобули гарну освіту в Константинополі, вільно володіли македонською мовою. Для того щоб зробити християнську віру зрозумілою для слов'ян, вони створили слов’янський алфавіт і переклали Біблію та богослужбові книги слов’янською мовою. Проповідь християнства братами із Сопуні мала великий успіх. Тисячі мора вів і чехів прийняли хрещення. Багато людей вивчали грамоту і теж ставали священиками, допомагаючи Кирилові та Мефодію. Поширенням християнства з

іЬ-'пК.* V. Країни Центральної то Східної Європи

236

Візантії занепокоїлося німецьке духовенство. Єпископи зажадали від Ііапи Рим ського припинення діяльності Кирила і Нефодія. Брати змушені були прибутп до Рому, щоб дати пояснення. Кирило незабаром поыер у Римі. а його брат зміг обстояти право вестп богослужіння слов’янською мовою. Однак після повернен ня до Моравії Мефодій був ув'язнений німецькими єпископами і звільнений лише за накалом папи. Після смерті Мефодія 885 р. німецьке духовенство роз почало переслідування його послідовників. Деякі з учнів відомих братів знайш ли притулок у Вопгаріі та продовжили поширення слов'янської писемності. Із Болгарії слов'янська азбука проникла і в Київську Русь. Створення Кирилом і Мефодікм слов’янської писемності, переклад Біблії та їхня діяльність як просвітителів мали величезне значення для всі«4 слов'янської культуро. Саме за це в слов'янських країнах вони визнані православною цер квою рівноапостольними святими. Ува ж аться. що завдяки діяльності Кирила і Мефодія Велпкоморавська держава зали шила свій слід в історії. По смерті князя (^вятополка розпо чалися усобиці (боротьба за владу) між його синами. Ця боротьба призвела до ослаблення Великої Моравії. Наприкінці

IX ст. її розгромили угри (мадярп). Розгляньте малюнок і визначте, на якій ролі братів Кирила і Мефодія намагався наголосити ху дожник.

► Укажіть хронологічні розселення слов'ян».

межі

«Великого

► На які три гілки розділилися слов'яни? ► Як називається перша слов'янська дер жава?

2. Болгарське царство Слов’яни, шо осіли північно-східній частині Балканського півострова. 1Іісля Великого розселення, заснували в першій половині VII ст. «С ою з семи племен». їм довелося вести важку боротьбу за своє існування: проти аварів, які нападали з півночі; проти Візантійської імперії на південних кордонах. У 679 р. на ці землі переселили ся з Нрпазов’я племена буя гар на чопі з ханом Аспарухом. Він домовився зі стов'янами про виділення земель для по селень будгар. Спільна боротьба проти аварів і візантійців об’єднала два народи в єдину булгаро-слов’ анську держа ву — Перше Болгарське царство. За наступників хана Аспаруха територія Болгарського царства значно збільши лася. За хана Крума (802— 815 рр.) під владою болгар була Хіаи Аспарух

територія сучасних Болгарії, Румунії та частини Угорщини.

237

§20 21. Ц&траяъиа та Східна Європа Наяву «болгари* тоді використовували до всього слов'яно-булгарського населення країни. Вплив Візантії та переселення на її територію учнів Кирила і Мефодія з Великої Моравії зумовили прийняття в 864 р. болгарами християнства. Добою найбільшої могутності Першо го Болгарського царства було правління

О.-юв 'яна псиипка царя Симеона

С им еона В еликого (893— 927). Велику увагу Симеон приділяв роз витку культури. За його наказами ві зантійські майстри будували в столиці Болгари Нреславі палаци, церкви, обму ровували місто. Державницькими пла нами б захопленням культурою та осві тою Симеон нагадував Карла Великого чи Альфреда Великого. Прийнявши уч

Симеон Великий. Мініатюра

нів Кирила і Мефодія, він створив при своєму дворі перший у тогочасному світі центр слов'янської літератури. За нака зом паря слов'янською мовою перекла далися найвідоміпгі твори візантійських учених

Серед них був славнозвісний

«Ізборник» — енциклопедія, що містила відомості з богослов'я, історії та філосо фії. У той час, коли більшість населення країн Європи була неписьменною, у Бол гарії, як свідчили мандрівники, читання

Болгарське військо

книг перетворилося на улюблене заняття не тільки в містах, а й у сечах. За наступників Симеона Великого Перше Болгарське царство занепало. Цар ська влада слабшала, міцніла болгарська знать — бояри, які почали виступати проти міцної влади царя і руйнувати своїми усобицями держав}’. До його зане паду доклав руху київський князь Святослав. З ослаблення Болгарії скористалася Візантійська імперія. Протягом другої половини X ст. Візантія вела війни проти Болгарії, під час яких поступово за воювала більш}' частин}' країни. Остаточної поразки Болгарії завдав візантій ський імператор Василь 11 Болгаробійця. Перше Болгарське царство було підко рене Візантією в 1018 р.

РЬ.чді.% V CКраїни Цттральпоі та Східної Європи

238 Проте болгари в 1185

р. змогли відродити авою державу. Друге Болгарське

царство загинуло в боротьбі з турецькою навалою наприкінці XTV ст. ► Як утворилося Перше Болгарське царство? ► Коли воно було знищено Візантійською імперією?

Я. Чеське королівство Слов’ янські племена, що за йняли в епоху Великого пересе лення народів землі між Рудни ми горами на півночі і горами Шумави на півдні, опинялися в оточенні могутнії сусідів. Це була держава франків і Авар ський каганат, з якими боровся легендарний Само, це — Схід но-Франкське королівство і ВеСобор Сі*. Віта

Кн.чгь Вчцли*

лика Моравія, це — Німецька імперія, Угорщина та Польща.

Після падіння Великої Моравії місцеві слов'яни підкорилися племені чехів, що жили на річці Вптаві. На чолі ооюяу племен виявилися чеські князі з роду і Іржемисловичів. їм до водилося раз-у-раз зі зброєю в руках відстоювати свої володіння. Князь В ац лав (920-ті рр. — 935) був вихований з дитинства в християнській вірі і згодом усіма силами поширював 0 в Чехії. Він же заснував у Празі головний У Н ам иідіш іїш ш серед игрш нх Пржек ислоиичін еіии кияяь Ва

храм країни — ообор Св. Вгта.

цлав (0 2 1—ftÜft). Він був палким

об'єднали в союз сусідні слов'янські пле

ирмхильишсом

мена. На чехів постійно тиснули німець-

хрисгш иитва

Князі чехів, які жили на річці Влтава,

сирш п ііопа иишмреишо оеред м іги и ш и — чехів. Ц е викликали иеаадоволіенші

давньої родової

анаті. Н а чолі цмини став и а іо д шим брат кв и м Вииослав (929— 967 рр.). Вацлав буч ио-лрадшщьки вбигий братом. Проте його □иергь спричинила oöypetta* ба гатьох чехів, і Вилесдаву д ш кіїїх я роаиочата свої иролліиив а иривседю джт» в ш таиня с а о в і ировипн.

Прала. Сучасний вигляд

§ 20 21. Центральна та (Згідна Європа

239

кі «гшскопп. Близько 973 р. в Пралі було заснована підпорядковане Ним}' «пископ** У

ство. і відтоді залишки східного христи янства, поширені там братами Кирилом і

# * .!

АІефодіс.м. зникли. Усе XI ст. для Чеської держави про минуло в боротьбі проти сусідніх держав. Чехія то перемагала, то зазнавала пора

зок. За князя Бржети слава І вона стала васалом Німецької імперії, яка відтоді та-

Коронація Врати&га&а II

сто втручалася в боротьбу між песькими князями й знаттю. Проте німецькі імператори також інколи потребували допо моги чеських князів. У 1085 р. імператор Генріх IV за допомогу в боротьбі про ти римського папи надав чеському князю Б рати славу II королівський титул. Чехія отримала статус королівства, але була залежною від Німецько! імперії. Проте чеські королі діяли цілком самостійно, що ще більше проявилося з посла бленням Священної Римської імперії. По загибелі останнього з Нржемпсловичів чеський трон перейшов до німець ких князів із династії Дюкоембурлв. ► Я кі коли виникло Чеське королівство? ► Коли Чеське королівство стало складовою Священної Римської імперії?

4. Ян Гус і гуситські віігнн У XIV ст. склалися найсприятливіші умови для розвитку чеських земель. Чехія завдяки копальням стала основним джерелом срібла у Квропі. Крім того до неї перемістився політичний центр Свяшекноі Римської імперії. Імператор Карл IV Люксембург (1346— 137Я рр.), який одночасно був і королем Чехії, усю свою політику спрямував на розвиток власних родових володінь. Як на слідок у Чехії стали швидко зростати міста, розвивалася торгівля, промисли. Він перебудував Прагу, заснував Празький університет (1346 р.). Але у всіх своїх починаннях Карл IV спирався на німецьких переселенців. За швидким розвитком краю приховувалася безліч проблем. Так, наростав конфлікт між чехами і німця ми, які мали різні права; зростало невдоволення като лицькою церквою, яка стрімко втрачала авторитет. Усе це стало підґрунтям до появи в Чехії' могутнього наці онально-релігійного народного руху, який дістав назв}' гуситський рух. Свою назв}' він отримав від імені чесь кого проповідника професора Празького університету

Яна Гуся (1371-1415).

Ян ^

VCКраїни ЦептралъпЫ то Східноі 6'арапи

240

[З

М овою до кум ента

/з проповідей Яна Гуса « Забери в собвк кістку — вони перестануть гризтися: забери мэйко в церкви — не знайдеш для неї попе». «Чехи в Королівстві Чеському зе законом... і за вимовою природи мають бути першими в поседех. так само як французи у Фракції і німці у своїх зем лях...і» «Із мене (Христе) зірвали одяа. в еони (духовенство) купаються в коро лівській розкоші на гроші бідних. Я вкриваюся кривавим потом — вони ні жаться в шикарній бані. Я вночі не сплю, принижений і обпльоеений,— еони зайняті гульбою, обжерливістю, пияцтвом. Я несу хрест, іду на смерть — еони, напившись, спочивають. Я прибитий до хреста — вони хропуть у теплому ліжку». «Духовенство не навчвс. в псує нарад своєю розпустою, пов'язаною з багатством. Так треба відібрати в нього багатство! Наступники Хри ста маю ть бути бідними, як апостоли. А вони, навпаки, тільки про те і думають, як би ще збільшити багатства. Для чого розсилають продавців індульгенцій і хижих монахів, які влаштовують нікоілу не відомі святе, вига дують диеа і грабують бідний народ...» 8 в в

Які ідеї проголошував Ян Гус? Проти кого були спрямовані промоем проповідника? Який вплив могли справляти ці щеї на чеський нарад?

У своїх проповідях Ян І^ус піддав крптшіі обряд причащання, який у като лицькій церкві був неоднаковим для священиків і мирян. Священики притаща-

241

§ 20 22. Центральна та Східна Європа

лися ілібои і вином, як тілом і кров'ю Христа, а простий люд — л и т е хлібом. І'ус доводив, що спочатку всі християни причащалися однаково. Така позиція неодмінно мала привести І’уса до зіткнення я вищим духовен ством, що незабаром і сталося. Його викликали на церковний собор, який відбу вався під головуванням імператора С и тм ун да в місті Констанца. Хоч як умов ляли І'уса яректися своїх поглядів і підкоритися, він залишився непохитним. Тоді його оголосили еретиком і 6 ли п н я 1415 р. спалили. Останніми словами І'уса були: «Я вірю у всемогутнього Господа Бога, я не можу покаятися в помил ках. яких ніколи не робив«. Від церкви також було відлучено весь чеський народ. Ограта Яна І'уса та відлучення стали приводом до вибуху народного невдово лення. Усі конфлікти, що зріли, вирва лися на поверхню. Це конфлікти між чехами й німцями, коршіем і феодалами, духовенством і папою, університетом і гаггасхопом Празьким, феодалами й селя нами. Хоч у кожного прошарку населення була своя мета боротьби, але їх об’єднува ло прагнення домогтися реформування „ с церкви й позбутися засилля німців, що

Спалення Яка Гуса

панували в країні. Повстання почалося в Празі в 1419 р. Поступово повстанці заволоділи всі єю Чехією — серцем Священної Римської імперії'. Після смерті короля Вацлава гусити проголосили про позбавлення його наступника імператора (?шїямунда чеського престолу. Учасники руху змінили державний устрій країни. Управлін ня було зосереджено в руках сейму — зібрання представників усіх станів. І'усптп створили сильну армію на чалі з досвідченими полководцями. Ними було виро блено нову тактику ведення бою: вони ставили колом важкі бойові вози, скову вали їх ланцюгами і в такій фортеці витримували атаки кінних рицарів. Після того як ворога було знесилено, переходили в наступ. Окрім того, гусити почали застосовувати на полі бою леткі гармати, що були встановлені на возах. Найбільшою реформою гуситів стала конфіскація церковних володінь, скасу вання десятини, реформування церкви та П обряду. Рух гуситів викликав занепокоєння як Папи Римського, так й імператора. Розпочалася війна, яка набула характеру релігійної боротьби католицизму про ти гуситського реформаційного руху і боротьби німців проти слов'ян. Для придушення гуситського руху папа та імператор Священної Римської імперії оголошували один хрестовий похід за іншим. Але військо хрестоносців постійно зазнавало поразок від блискучих паїководців гуситів — сліпого рицаря

Яна Жижкн. а по його смерті — 11роки иа В еликого

242

АміЛі.» V. Країни Цттральппі то Східної Сиропи Військо гуситів складалося я простих людей, а не а рица рів, проте мало високий бойо вий дух. Здобувши декілька перемог поспіль, гусити під проводом Жпжкн набули сла ви непереможних. Трапляла ся випадки, кали ворог тікав, дізнавшись про наближення Ян Жижка

Проти Великий

гуситів. Під час одного я боїв він остаточно втратив зір, але

продовжував керувати гуситами, здобувши ще низку перемог. Знання рідної місцевості й досвідчені помічники давали змогу сліпому полководцеві приймати безпомилкові рішення під час бою. Він був надзвичайно винахідливим, нікатш не діяв одноманітно. Так, в одній із битв за його наказом зброєю проти рицарів стали вози, навантажені камінням і спущені з пагорба на атакуючі .лави. Зім'яв ши ряд рицарів, гусити довершили справ}' мечами. «Страшним сліпим» назива ли Жижку вороги і боялися навіть його імені. І'уситн не тільки оборонялися, а й самі здійснювали походи за межі Чехії. З 1419 до 1434 рр. гусити викликали занепокоєння в пап та імператора. Але голов ною для гуситів була не зовнішня небезпека, а внутрішня. Будь-який рух повинен мати кінцеву мету, а саме в цьому питанні серед гуситів не було єдності. У гусит-

Таборити ►

Розгляньте малюнок і складіть розповідь про тактику бою гуситів.

і 20 21. Цаіліра.<іьиа та СгіЛіа Єаропа

243

ському русі брали участь різні соціальні прошарки суспільства; від феодалів до селян, від багатих до найбіднішпх. Коли, здавалося б, основна мета гу ситів була досягнута, серед учасників руху вини кли суперечності. Гусити розділилися на помірко ваних — ча ш н и к ів (послідовники Яна 1>са, які причащали простих віруючих із чаші) і радикаль них — таборитів. Останніх очолив Ян Жижка (їхня наява походила від гори Табор у Південній Чехії, де розташувався їхній центр). Помірковані

вим агата

ліквідації

привілеїв

церкви, скасування церковного землеволодіння, спрощення церковного обряду, запровадження богослужіння чеською мовою і причащання двома видами; у політичному плані вони виступати

Меморіал учасникам битви біт Ліпан

за незалежну чеську монархію. Таборити були схильні до проведення соціальних реформ. Вожді таборитів, посилаючись на за повіді Христа, а також на воєнний стан, вимагали відмови від особистого майна і передачі його до спільної скарбниці, наполягали на скасуванні будь-яких подат ків. Вони заперечували культ святих, поклоніння святим мощам і стверджували, що будь-хто, навіть жінка, може вести богослужіння. Найзапекліші з таборитів наполягали не на реформі, а на скасуванні церкви, відкидали не тільки влас ність, а й сім'ю. Чашників підтримували дворяни, вище духовенство, таборитів — частина дворян, селяни та інші бідні прошарки суспільства. Суперечки між таборитами і чашниками призвели до відкритого зіткнення. У битві біл я Л і пан (1434 р.) таборитів було розгромлено. Зрештою, чашники уклали угоду з католицькою церквою, згідно з якою дозволялися обидва види причащання, а богослужіння велося чеською мовою. Згодом цю поступку було скасовано. Але в Чехії, хоча й ненадовго, виникла національна церква, яка мала свої етнічні особливості. Для католицької церкви цей рух був попередником майбутньої бо ротьби за оновлення і реформу церкви (Р еф орм ац ії). З одного боку, рух сприяв покращенню економічного становища всіх прошар ків чеського суспільства, дещо згладив соціально-економічні контрасти. Сприяв націонатьному самоутвердженню чехів, розвитку чеської мови. З іншого, Чехія надовго була відірвана від загальноєвропейського розвитку. Суспільство розколочося за релігійним принцип ом. Католицька церква втратила свої володіння і вплив у чеському суспільстві. Країна зазнала значних людській втрат і матеріальних збитків. Загинуло ба гато шедеврів католицького мистецтва. ► Що було приводом до гуситського руху? ► Які здобутки руху гуситів?

Разі)і,% V CКраїни Центральної та Східної Європи

244

а. У г о р щ и н а У 896 р. зторські племена переселилися з Причорно морських степів через Карпатські перевали на оередній Дунай, де підкорили місцеве слов'янське населення. На чолі семи угорських племен стояв вождь Ар пал Цю по дію угорці назвали «знайденням батьківщини», а Арпад започаткував першу князівську (невдовзі королівську) династію Угорщини. У 956 p., зазнавши поразки від ім ператора Оттона 1 . угорці припинили напади на землі Німецької імперії' та перейшли до осілого способу життя. Починаючи з 955 p., серед угорців поширювалося хрис тиянство за західним зразком. Князь Іштван І Арпад Ішгпаам

за допомогою німецьких рицарів почав хрестити угор ців вогнем і мечем, водночас знищуючи давню племінну янаггь, що не корилася йото владі. На знак пошанування його успіхів у поширенні християнства Папа Римський прислав Іштваяу 1 королівську корону, і на Різдво 1000 р. він був коронований. «Корона Св. Іштвана» поступово стала символізувати не лише королівську влад}’, а й саму Угорську державу. Монарх, що не був коронова ний цією короною, уважав ся незаконним. За заслутп в хрещенні угорців церква згодом проголосила короля Іштвана святим, і він став головним святим Угорщини. Для зміцнення своєї влади іштван 1 здійснив адміні стративну реформу, поділивши територію країни на ок

Аядраш II

руги — комітети. на чолі яких стояли ішпани (жупани). Вони збирали для короля податки, здійснювали владу на місцях, ішпани оелняися, як правило, у замках і мали у своєму розпорядженні загін кінних воїнів. Такий адміністратив ний поділ країни з перервами проіснував аж до X X ст. У середині XJ — на початку ХНІ ст. країну поглинув вир міжусобної' бороть би. Із цієї боротьби найбільшу користь отримала феодальна знать (барони й маг

Будапешт — спих-іиця Угорщини. Сучасний яиглчд

нати), яка настільки зміцнила свої воло діння і впаду, що за короля Андраша 11, навіть убпвши коралеву і частину набли жених до короля, вони не зазнали ніякого

§ 20 21. Центральна та СгіЛса Єлрапа

246

покарання. Таке свавілля знаті стало загрожувати володінням середнії і дріб них землевласників. які. як правило, перебували на королівській службі. Згодом вонп стали основою для формування нового прошарку суспільства — дворян ства (шляггп).

Саме ця соціальна група опалила рух проти свавілля знаті й

домоглася від короля видання Золотої булли 1222 р. Цей документ обмежував права короля, магнатів і іноземців, а натомість гарантував права майбутніх дво рян (шляхти). Остання стаття булли давала право магнатам 'пінити опір коро лю, якщо останній не виконував обіцянок. Попри усобиці угорські королі проводили активну зовнішню політику. Так, вони підкорили собі Сдавонію та Хорватію, поширили свою владу на Далмацію, неодноразово зазіхали на Галицько-Волинське князівство. У 1241— 1242 рр. Угорщина зазнала спустошливої монгольської навали.

11 к в ітн я 1241 р. біля села Мохі угорці були вщент розгромлені монголами. Здавалося, що Угорщина припинила існування. Але в 1242 р. монголи несподі вано залишили територію країни, і король Бела IV узявся за зміцнення В обо роноздатності. Угорщина вкрилася кам’яними замками. Стали швидко зроста ти міста, які мали статус «вільних королівських міст». Найбільшим містом була Буда. Особливістю угорських міст було те, що більшість їхнього населення були німецькими переселенцями. У XIV— XV ст. Угорщина переживала період найбільшого піднесення і розквіту. У 1301 р. припинилася династія Арпадів. За підтримки Папи Римського коро лем було обрано Карла Роберта (1310— 1312) з неаполітанської гілки Анжуйеької династії. Карл Роберг залізною рукою навів лад у королівстві, приборкавши магнатів. Він здійснив низку заходів, що сприяли економленому розвитку країни, упорядкував фінансову систему. У зовнішній політиці Карл Роберг віддавав перевагу дипломатії Важливим дипломатич ним кроком стало укладення в 1335 р. у Вишеграді во єнного і торговельного союз)' між Угорщиною, Чезгіг.ю та Польщею. Цей союз ставав вагомим чинником у регіоні на найближчі двісті років. Протилежністю Карла був його син Л а й о ш І В ел и кий, який отримав своє прізвисько за безперервні во єнні авантюри: утручання в боротьбу на півдні Італії-, початок війни з Венецією, прагнення приєднати нові

І'оліНл V. Країни Цтипральпаі то Східної Єарапи

246

володіння на Балканах. Хоча йому вдалося пошнрптп свою владу на Сербі». Боснію і частину Болгарії, це не принесло Угорщині позитивних результатів. Країна на жила нових ворогів, а магнати, згадавши про свої права, по смерті Лайоша 1 домоглися обрання королем С пґізмунда (Ж ппнонла) Л ю ксем бурга (1387— 1437), який пообіцяв їм нові поступки. Але тільки-но Спгізмунд зміцнив свою влад;,', він зумів приборкати магнатів. У внутрішній політиці Сиґіямунд продовжив політику Карла Роберта, що забезпечило розквіт країни. Лаігош І Великий

ЗОВНІШ НІй

ПОЛІТИЦІ

СЯГІГШУНДУ

ДОВЄЛОСЯ

ЯЗТК-

нутпея з новою загрозою — турками-османамп, що розпочали

завоювання

Наггке н

с ь к о г о

півострова.

Спроба наступальними діями покінчити з турецькою за грозою зазнала повної поразки в битві під Никополем у 1396 р. Після цього Угорщина в боротьбі я турками дотрпмуватася оборонної стратегії. Зазнавши поразки від турків, Спгізмунд зосередив свою увагу на західному напрямку, де домігся свого обрання німецьким і чесь ким королем, а згодом й імператорам Священної Рим ської імперії. Крім того, вія домовився з австрійськими Габсбургами про принципи вяавмонаслідування престо лу, що згодом стало вирішальним у долі угорського коСиЛлиунЛ Лпжіжмбурі

РолІЕСТВаІІо смерті Сигізмунда Угорщина зазнала но вої навали турків. Ініціативу в боротьбі я ними взяв на себе, тачанок птий полководець Я нош

Хуиьяді. Завдяки його перемозі під Батґрздпм у 1456 р. вдалося на 70 років зупинити просування турків у Свропу, що забезпечило останнє підне сення Угорщини за правління Матяша 1 Коркіи а (1458— 1490).

Постать в історії Мвтяш ! — одна з найяскравіших постатей угорська /епюр«. Він здобув гарну освіту, був розумним, власним, енергійний д&ржавнии дія чем. тонким дипломатом, вправним воїном, хо робрим рицарем. Сприяв розвитку мистецтва і наук, захоплювався ідеями гуманістів. Прот е Бипига під Н икопатлу 1396р.

§ 20 21. Центральна та (ïxiâno Європа

247

любив, щоб його зображу вали. як римських, імпера торів. Перевдягнувш ись у простого селянина чи мі щанина. часто спостері гав за життям простого народу. Народ його любив, складав про н ього легенди та казки. Матяш навів лад у держа ві, упорядкувавши управлш-

Король Угорщини Матяш. І Корлін nui його герб

ня, фінанси, суща, військо. На державну службу брав осіб за професійними ознаками, а не sa знатністю. Законодавчо впорядкував взаєми ни між селянами і феодалами. Успішні заходи Матяша у внутрішній політиці забезпечили йому можливість проводити активну зовнішню політику. Своє» головною метою він уважав створення могутньої Дунайської монархії. Але всі його здобутки були втрачені після його смерті. А незабаром Угорщина була за хоплена турками. ► У якому році угорці здобули нову батьківщину? ► Коли утворилося Угорське королівство? ► Яка країна стала головним противником Угорщини в XV ст?

К. Польське королівство Західнослов’янська держава Польща утворилася із союзів племен, які розсе лялися в басейні Віспи:

п олян,

сленяан. кунвів, мазурів та інших. Центром фор

мування державності стало племінне об'єднання полян, розташоване в районі міста І’нсшо. Тут виникло князівство, яке в IX— X ст. об’єднало землі в басейнах річок Вісла та Одер. Від назви полян і походить назва держави Польща. Засновником полянськоі княжої династії 63ns, як ппсав середньовічний хроніст, «якийсь бідний рільник на ім’ я ІГяст*. Однак першим відомим польським князем із династії И'ястів був М епіко 1 (960— 992). У 966 р. князь М етко 1 разом зі своєю тритисячною дружиною прийняв християнство від німецьких єпископів за захід ним обрядом і став другом німецького імператора Отта ва і. Він підкорив своїй владі племена, які жили вздовж Вісли, і утворив Польську державу. И сшки

Po.iOi.t V. Крачш Цтипральпт ma Cxiànm Європи

248

Значно збільшив територію Польщі Is uJm>u Гtuauo y Великім Польщі и ш 'ш и ш и ї пере-

сим Мешка І — Б олеслав І Х о р о бр и й

lh;i иро •te, ж легендарний кмг.аь Лех, ЙДОДЬ LUIt-мені ІШЛЯМ, одни ru

дою всі польські землі, у 1018 р. захопив Чехію і Моравію. Болеслав здійснив похід

рш у і luбамии ни и е ік а їи у дуй»

на Київ, але володів ним дуже недовго.

гнізди білого орал. *Будемо гшлднтиси тут!* — имгукиуи Лех 1 никмчііи авш у шіги tût цьому нісиі

(992— 1025). Він об’едаав під своєю вла

Пам'яткою про цей похід сіпала щербина на лезі меча, яким він ударив по одній

Гшніїи

із київських брам. Із того часу з'явилася

(«Гнізди»). Дійсно, місга Гикц ш

назва меча «щербець». У 1000 р. в місті

було иершикі иодьською СІЗДШ-

І'незно було створено архіотпскопство.

спою икишикі, псу

н я чиян

це*о. Зіхїражеш іи білого орли на

Ции актом Польська церьііа проголосила

черш жоиу тл і спало гербом Поль щ і, а чериоши. і білий ьальори —

незалежність від німецького архієписко

китьорешм дервашнаго црешора.

па. У 1025 р. Болеслав 1 прийняв тит ул короля. У 1139 р. польський король Болеслав 111 Кривоустий розді лив свої володіння між синами на чотири князівства: Краків ське, Сандомирське, Мяяовецьке і Ііознаньське.

Краківське

князівство було віддане стар шому синові я титулом короля і верховною владою над іншими князями. Поділ держави між си нами поклав початок тривалому періоду феодальної роздробле Ба.кх.яоа 1

Билсслая ІП Кршіиустиіі

ності. Польща втратила майже всі надбання Болеслава 1 Хоро брого й опинилася перед загро

зою підкорення. Країна настільки ослабла, що навіть не могла дати відсіч нападам сво їх сусідів племен пруссів, що жили на уз бережжі Балтійського моря. Для боротьби проти пруссів мазовецький князь у 1126 р. запросив Т евто н ськ и й орден. Підкорив ши пруссів, орден швидко перетворився із союзника на загарбника. У 1157 р. імпера тор Фрідріх 1 Барбаросса змусив польських М е ч -Щ іґр б с ц ь

$ 20 2І. Цегтральиа та Східна Європа

249

князів визнати його зверхність і платптп данину. У 1241 р, південні землі 1Іольіці пережили страшну монгольську навалу. Утім феодальна роздробленість ае зупинила господарський розвиток поль ських земель. У ХИІ ст. завдяки німецький і єврейським переселенцям бурх ливо розвивалися нові міста. Зміцнення міст, яким надавалося право самовря дування, сприяло розвитку торгівлі й ремесел. Основні зовнішньоторговельні шляхи пролягали через Краків — Торунь — Х а та — Ґданськ і Львів — Кра ків — Вроцлав. Господарський розвиток сприяв оформленню основних станів польського су спільства. Панівний прошарок складали магнати — великі землевласники, які домоглися закріплення за собою спадкового землеволодіння, а також шляхта — служнва знать. Привілейованим станом суспільства було духовенство, яке воло діло значними маєтками і користувалося низкою привілеїв. У містах соціальне становище визначалося багатством і посадою в органах самоврядування. У період феодальної роздробленості сталися значні зміни і в житті селянства. Залежна частина селянства переводилася на фіксований податок (чинш), натураль ний або грошовий, що давало селянинові більшу госпо дарську самостійність. Господарське піднесення польських земель, постій на зовнішня загроза, етнічна і церковна єдність стата підставою до об'єднання польських земель і зміцнення королівської влади. Період роздробленості в історії Польщі завершився за правління В лади слава Л о н е г е к а (1306-1333 рр), який спромігся подолати опір князів, міської верхівки й зовнішніх ворогів та об’єднати під своєю владою майже

Влидислал Локстлк

всі польські землі, що не входили до складу сусідніх дер жав. Після відновлення єдиної Польської держави 1320 р. Владисчава Лонегека проголосили королем. Політику об'єднання Польщі продовжив його син К азимир Ш В еликий (1333-1370 рр.). Попервах ціною територіальних поступок він к у т ів мир із суддями. До Чехії відійшла Сілезія (1348 р.). до Бранденбургу — Західне Помор’я, а до Тевтонського ордену' (у 1237 р. об'єднався з орденом Мечоносців) — Східне. Для зміцнення внутрішнього становища він проводить реформи. Казимир Ш переділив 1Іольщу на адміністративні одиниці (воєводства, каштелян сгва).

Казимир 111 Великий

РЬаі)і.% V. Країни Цаипральпсі та Східної Єарапи

250

начаті а к т : поставив своїх прибічників Далі король створив загальнопольеьга органи: королівську канцаляріт. центральну скарбницю, суд, військо. Було про ведено грошову реформу: уведено повноцінну монету — «краківський гріш», шо сприяло пожвавленню торгівлі. Також він спробував створити кдиний збірник законів для всій країни, але цьому завадили суттєві відмінності в житті Вели кої та Малої Польщі. Зрештою, довелося створити два збірники законів С13-46— 1347 рр.) — Віслицькпй і Пьйотрувський. Реформи дозволили зміцнити коро лівську владу, але ЇЇ посилення не мало достатньої' опори в суспільстві. СЗпертпся на міста в боротьбі проти магнатів, як це було в інших європейських державах, польські коралі не могли через їхній німецько-єврейський характер. Шляхта, яка ворогувала я магнатами, після здобуття привілеїв у 1374 і 1454 рр. сама ста ла на шлях обмеження королівської влади. Для українського народ/ правління Казимира 111 ознаменувалося загарбан ням у 1349-1352 рр. Галичини, а в 1366 р.— частини Волині. Галицько-Волин ська держава припи нила своє існування. ► Коли виникла Польська держава? ► Який король об'єднав Польське королівства після феодальної роздробле ності?

7. Велике князівство Литовське Перша згадка про Литву датується 1009 роком. На той час Литва не станови ла єдиної держави. Це були окремі язичницькі племена. У XIII ст. об'єднувач .литовських племен М Індовґ (помер 1263 р.) утворив єдину державу, до складу якої ввійшли як литовські, так і слов’янські племе на. Утворення Литовського князівства прискорила агресія хрестоносців у При балтиці. У першій половині XIV ст. за князів Вітеня (1293-1316) і Гвдпм іна (13161341) Велике князівство Литовське оволоділо білоруськими землями і частиною українських. 1‘еднмін став засновником .литовської династії. Він установив династичні зв’язки з Польщею і Тверським князівствам. На час його правління припали пер ші відомості про місто Вільно (Вільнюс), яке згодом стало сто лицею Великого князівства Ли товського.

Завдяки значним територіаль ним здобуткам Литва перетвори лася на велику державу, до того ж значну частину земель було при

Міядол/

Гедимін

§ 20 21. Цегтральиа та Східна Слрапа

251

єднано без застосування зброї. На усіх землях литовські кюсгі залишали, по суті, недоторканним соціально-шоттичнпй лад білоруських та українських земель, говоря чи: «Ми нового не вводимо і старого не рушимо». Великий князь л и т о в с ь к и й О л ьгер д (1345-1377) продовжив політику

с в о го

батька. Доручивши брато

ві Кейстуту захищати Литву від нападів німецьких рицарів. Ольгерд розширював свої володіння за ра хунок руських князівств. Він продовжував боротьбу за галицько-волинську спадщину, на сході вступив у боротьбу проти Москви, а на південному сході — про

Олн/ерд

ти татар. Наприкінці 1361 — на початку 1362 р. війська Ольгерда заволоділи Київщи ною. У 1.162 р. — Чертгово-Сівершиною і частиною Переяславщини. Важливою була його перемога над татарами на С ин іх Водах у 1362 р. Це дато Ольгердові змогу встановити свій контроль над Поділлям. Отже, унаслідок походів Ольгерда до Великого князівства Литовського було приєднано більшість українських земель. Прагнення литовських князів об’єднати під своєю владою всі землі Русі на радилися на рішучий опір Москви, яка претендувала на роль ^збирача руських земель-. Литовсько-московська війна 1368-1372 рр. стала початком тривалої бо ротьби між Литвою (а згодом Річчю Посполитою) та Москвою за панування у Огідній Свропі. ► Хто був об'єднувачем Литовських племен? ► Які наслідки битви на Синіх Водах?

Битла на Синіх &одах у 1362 р.

Раз0і.% V. Країни Центральної та Східної Європи

252

8 . К р е в с ь к н у к іл . Г р ю н в а л ь д с ь к а б и т в а По смерті Ольгерда постало питання про цілісність Великого князівства Ли товського. Перед смертю власне литовські і білоруські володіння Ольґерд за повів своєму старшому спну від другої дружини Ягайлу, який одночасно ста вав великим князем. Проте старших братів — синів від першої дружини — не влаштовувало це рішення. Проти Яґайла виступили полоцький, подільський, волинський і пернігово-сіверськпй князі. У 1381. р. князь Кейстут, брат Ольгер да, захопив Вільно й усунув Ягайла від влади. Останній утік до Тевтонського ор дену і за його допомогою вже наступного року відновив свою владу, полонивши Кейстуга та його сина Вітовта. Кейстуга задушили в підземеллі Кревського зам ку. Вітовту пощастило втекти до пруссів, звідки він розпочав активну боротьбу проти Яґайла. Тим пасом 13Я2 р. помер угорський король Лайопі Великий, який одночасно був і польським королем. У 1383 р. польські магнати проголосили королевою Польщі його 12-річну доньку Ядвігу, яка була зарулена з австрійським герцогом Віїьгальмом. Проте польські магнати, не бажаючи бачити на своєму престолі Віїьгельма, запропонували О руку великому князеві Ягайлу. На цей шлюб по кладалося багато сподівань. Польські магнати і католицьке духовенство, знаючи важке становище Ягай ла, запропонували йому польську корону. Вони прагнули приєднати .литовські землі та поширити на них владу католицької церкви, а також, використовуючи ресурси Великого князівства Литовського, завершити боротьбі' проти Тевтон ського ордену. У свою чергу, Ягайло прагнув за допомогою Польщі приборкати своїх противників. У 1385 р. було укладено К р евську у н ію (союз, об’єднання), згідно з якою Ягайло зобов’язувався прийняти католицтво та охрестити все литовське насе лення, приєднати до Польщі землі Великого князівства Литовського. У люто му 1386 р. Я ґай ло прибув до Кракова, хрестився, прийнявши ім'я Владислава, одружився з королевою Я двігою і став коронованим польським королем. Але об'єднання двох держав не відбулося, оскільки проти цього піднялася могутня опозиція на чолі з Вітовтом, який домігся скасування унії. У 1392 р. Вітовг став великим князем литовським. Він мав далекосяжні плани щодо зміцнення незалежності своєї держави, але через його поразку 1399 р. на Ворсклі від монголо^гатар в 1401 р. унію довелося відновити, проте вже за умови рівноправності сторін.

Яга&ііо

і 20 21. Центральна та Східна Єлрапа

253

Безпосередніх наслідком Кревської '■ни стало те, що об'єднані сита Польщі та Литви спромоглися зломити силу свого основного ворога — Тевтонського ор дену. ► Коли була укладена Кревська унія? ►

Який наслідок Ґрганвальдської би тви ?

Закріпімо знання

1. Копи і як виникла Валикоморавська держава? 2 . Чому болгарського царя Симеона І називають Великим? 3. У якому році Чеське князівство стало королівством? 4. 5. в. 7. В.

Коли Польща стала королівством? Які реформи здійснив Казимир III? Чому його було названо Великим? Як відбувалася християнізація держав Центральної і Східної Європи? Які реформи здійснили гусити, захопивши владу? На які два табори розкололися гусити і чому?

9. Чи можна стверджувати, що гусити зазнали поразки? 10. Як утворилася Литовська держава? Назвіть імена найвідоміших литов ських князів. 11. Чому Литва стала однією з наймогутніших держав Східної Європи? 12. Якою була мета укладення Кревської унії? 13. Яке значення мала Ґрюнвальдська битва для країн Східної Європи?

§ 22 —23. Північно-Східна Русь. Утворення та зміцнення Московської держави 1. Володимпро-Суздальське князівство Починаючи з 30-х рр. XII ст. Київ

•

ська Русь стала розпадатися на окре

в >

мі самостійні князівства. До середини XII ст. вона розпалася на 15 князівств, які лит е формально залежали від Києва.

—’

На початку XIII ст. на Русі вже існувало близько 50 яемаль-князівств. Одним із наймогутнітих князівств було Ватоди мпро-Суздальське.

ІІівнічно-Східва Русь завжди була да лекою окраїною східнослов'янських зе мель. До IX ст. тут жили фіно-угорські та

балтські племена. Лише на зламі ІХ -Х ст.

* 4 -= -'

сюди з новгородської землі почали пере селятися ільменські словени, а з півден ного заходу — в'ятичі. Від іншої частини

Київської Русі ці землі відокремлювали густі й важкопрохідні лісп, тому цей край часто наливали Заліссям. У .літописах збереглася згадка про те, як у ХШ ст. під час князівських усобиць війська двох ворогуючих князів заблукали в лісах, і тому битва не відбулася. Чому східні слов’ яни переселялися в глухі забуті Бо гом місця, що приваблювало їх тут? По-перше, у межи річчі Волги, Оки та Клязьмн було досить придатної для рільництва землі. На наполегливої праці ці землі могли дати людині все необхідне для життя. По-друге, Північ Юрш Дслгирукий

но-Східна Русь майже не страждала від нападів загарб ників.

У Х1-Х11 ст., ката ці землі стали найактивніше заселятися, тут поряд зі ста рими містами (Ростов, Мзтзом. Рязань) виникли нові — Ярославль. Суздаль, Володимир-иа-Клязьмі, Иереяславль-Залеськпй та ін. Володимнро-Оуздальське князівство, яке спершу називали Ростовським, потім Ростово-(^уздальським (за

§ 22 23. Иіеоачно Схиіїт 1‘усь. Утворення то Х'лщііспіш Мосхоаслкоі держали

256

назвами головних міст — Ростова і Суздаля) набуло піднесення за князя Ю рія,

прозваного Долгоруким П ост ат ь в іст орії Своє прізвисько Юрій Долгорукий отримав, мабуть, за намагання приєд нати до своїх земель якнайбільше нових т е р и т о р ій . Він вів боротьбу за загарбання Новгорода, утручався у справі/ далекого Галицько-Волинського князівства і намагався закріпити за собою великокняжий престол у Києві. Юрій Долгорукий постійно воював із Волзькою Булгарісю. яка намагалася перешкоджати торгівлі купців його князівства, блокуючи шляхи на Схід і Каспій. З ім'ям Юрія Долгорукого пов'язана перша літописна згадка про мі сто Москва. У 1147 р. він написав до свого тимчасового союзника в міжкнязівських усобицях чернігівського князя Святослава Ольговича: «Прийди до мене, брате, у Москов», запрошуючи на переговори. Ця дат а вважається часом заснування Москви — столиці сучасної Росії. Двічі за своє життя Юрій Долгорукий захоплював Київ, володіння яким залишалося символом першо ст і для руських князів, із 1155 р. він жив у Києві, однак тр и м а в себе т а к щ о кияни казали, буцімто князем їм «не ужити». У 1157 р. Юрій Долгорукий раптово помер (за деяхими свідченнями — від отрути). Юрій Долгорукий залучав до переселення на свої землі селян з інших кня зівств, надаючи їм спочатку різноманітні пільги, сприяв господарському осво єнню нових земель. Він був одним із перших видатних державних діячів Північно-"Східної Русі, за якого ці зем лі перетворилися на могутнє Ростово-Суздальське кня зівство. Колін Юрій Долгорукий після тривалої боротьби за воював Київ і осів там, він переселяв сюда й свого енна Андрія. Однак Андрій,

я к и й

не любив це місто, усупе

реч волі батька повернувся в Ростово-Суздальську зем лю. Своєю столицею він зробив Володимир-на-Клязьмі. Після смерті батька він став князем тепер уже Володимиро-Суздальського князівства — А ндрієм Б о го л ю б сыпнм (1157-1174 pp.). Як і його батько, він улаштову вав військові походи проти Новгорода, Волзької Булгарії

А н д р ій

Боголюбський

та Києва. Однак якщо батько бажав посісти великокня жий київський престол, то син вирішив просто знищити д а в то столицю Русі. У 1169 р. військо Андрія Боголюбського штурмом узяло Київ і пограбувало його. Більшість воєнних походів Андрія Боголюбського були невдалими. У пораз ках він звинувачував бояр і влаштовував розправи. Зрештою бояри-змовникп вбили свого князя.

Ріиді.* V. Країни Центральны та Східної Європи

256

Після боротьби за впаду між братами Андрія Воголюбського, новіш князем став В севол од Нелиісе Гніздо (1176— 1212 рр.). Своє прізвисько він отримав за те, що мав вісім синів і вісім онуків— усі наступні князі володимирські й мос ковські до Івана І'роаного включно були його нащадками.

Постать в історії Всеволод посів княжий престол у 22-річноиу віці й кня жив 36 років. Він мав титул великого князя во.подимирського і вважався наприкінці X II ст. найсильнішим кня зем у Східній Європі. Автор « Слова о полку Ігоревім» поетично оспівував могутність князя: «Великий князю Всеволоде/ Ти можеш Волгу веслами розплескати, обо Дон шоломами своїх воїнів вичерпати». Всеволод про довжував політику свого б р а т а Андрія Воголюбського, вів війни п р о ти сусідів, але. на відміну від нього, набэВс*іш.им) Велике Гнидо

33070 успішніше. Причина цього полягала не лише у військовій вдам/ князя, в й у тому, що він зумів спершу навести лад у своєму князівстві.

На початку свого правління всі

с и л и

Всеволод сир і с н

у в а в

на боротьбу проти

боярства, яке не бажало посилення князівської влади. У цій боротьбі він спирав ся на міста і дворянство. Саме за нього у Воподпмнро-Суздальсьюому князівстві попала збільшуватися кількість дворян — людей, які служили князеві й отриму вали яа це землю, прибутки та інші привілеї. Дворяни обіймали всі основні по сади в князівстві: у війську, судочинстві, збиранні податків. Підкоривши своїй владі бояр, Ноеволод став чимраз більше втручатися в справи інших князівств і вести війни проти сусідів. Він підкорив Рязанське князівство і у 1183 р. здо був блискучу перемогу над Волзькою Вулгарією. Проте підкорити Новгородську землю не зміг. Ще за життя Всеволод почав надавати окремі наділи своїм синам. Після смер ті Всеволода Велике 1'ніядо 1212 р. єдине Вододимиро-Суздальське князівство було переділене на сім окремих князівств. А згодом розпалося на окремі аамлі-княяівства. ► Копи і як утворилося Володимиро-Суздальське князівство? ► Які наймогутніші князі Володимиро-Суздвльського князівства?

2. «Пан Вели кип Новгород» Особливе місце серед руських князівств посідав «Пан Великий Новгород», як шанобливо називали його сучасники. Новгородські землі охоплювати величез ну територію Північно-Західної Русі: від Балтійського моря на заході до Ураль ських гір на сході та від Білого морж й узбережжя Льодовитого океану на півночі до межиріччя Волги й Оки на півдні.

§ 22-23. Uiatavtto-l'xjàno і^чгь. Утаореипя то хіщксміїя Ыосхааслкт держали

257

Торі

Новгород Із лявтгіт часів y Новгороді склався від мінний від інших земель-князівств, сус

Вирішальне значення для

пільно-політичний устрій. Для Новгоро

ншначенмл еіосуикія між

да було звичним закликати, запрошувати княкя на престол. Князівської династії

мали иодії 1136 р., кош і новгород

в Новгороді не було. bs 1005 до 1304 pp.

ці в пашіли кнмля Ваеюічццд М п ’ї*ешшоои'ш (онука Володимира М о-

на новгородському престолі 58 разів змі нювалася княжа влада. Князь був. пере

новгородцями

та їхнім

кнмаеи

иомиха) иесиршмпюош аахшцвггк місто і ирогнали йоги. Відтоді, у

дусім, головою військової дружини, яку

р ш І .чапрошення новіш ) кнмая. ія

приводив ія собою. Дружина князя була

ним укладали спеціальну угоду —

лише невеликою частиною новгородсько

рил. За цим договором ю ш ж иі аа-

го війська, основну частину якого склада

боронялося ш ручатися у сирами

ло ополчення. Тому князі, спираючись на

міського уиравдіани. неснраисд-

дружину, ніколи не могли захотіти кладу

дино кариги новгородців, ііміиш-

в місті. Новгородці могли прогнатп кня

ш±гн посадових осіб і здобувати

зя, якщо вважали, що вів погано захищає

власність у новгородських армлях

їхні інтереси, але траплялося, що й князі

Князь осгагго'ши иеріпвормвси на

намагалися порушувати давні права нов городців. Нищим органом влади в Новгороді

посадову особу, яка не мала вищої влади

га була підпорядкована

вічу — народний яборам.

було кіче. До його складу входило 400— 500 найзаможкіших новгородців — велике боярство і багате купецтво. Боярство було вищим станом новгородського суспільства. Саме багаті боярські родини тримали у своїх руках керівництво політичним життям міста. Бояри володіли землями, лісами, рибними угіддями, що давали їм хутра, мед, віск, рибу та інші продукти. Багатими дарами новгородської землі торгували купці, т о також ві дігравали вирішальну роль у житті міста. Зовнішня та внутрішня торгівля була основним джерелом багатства Новгорода. Саме в Новгороді, раніше, ніж в ін ших містах Русі, з’ явилися об'єднання купців, розвинулася система надаван-

іЬзсК.* V. Країни Центральної та СхііНюі Європи

258

Новгород був одним Ь най більших міст Єнроии. Тут уж е 1044 р. иш’ иннун стінами було обнесено дитинець — центр міста, а не цілкіш е ХП ст. дер єн’хними стінами на кеы-иашиу килу стічем о ціле місто. Новгород Сув для снопа часу місгам

вксоииї

культури. Вулиці міста вкривала дерев'яна настили, що иосгіньо анинлкшаласи, існували складні

Віче а Новгороді ► Розгляньте картину художника. На

дренажні с к с іт ш для підведення

яких клкнових елементах прове

Сугь, КЛИІШМ иісім и у середньо

дення вМе він намагався акценту вати увагу?

лення були иисьменними. П ід час

ірун'іовмх вод. Новгирид був, иавічній Європі, де більшість насе роакииив

ня кредитів і позик. Новгородські купці

архей, іш’и

ш аш ш ш

білмп ак ЙОи берестяних громсгг,

володіли великими складами, коморами,

на яких робили лілові та побутові

річковими та морськими суднами. Вони

іишиси, навчи, ш

будували розкішні кам'яні будинки й гар ні церкви.

іш о іш

м о гп ггкн

грздіигі д»гси7

до дружини, а а їш -

ВГГИ, вірш і, .чисти коханим, борго

На новгородському вічі обирали ос

ві роаииски гаидо. Навіть прості

новних представників міської влади: по

теслярі иоаначалн буквами ш о ди в »рубах.

садника. тисяцького і владик}' (архієпис копа).

Повноваження вищих посадових осіб Новгородської республіки Н осалнпк

АргІЕ ппскап

• Управляв усіма новго

• Зберігав скарбницю.

родськими землями. * Очолював новгород

• Очолював «Раду панів».

ський суд.

• Наглядав за торговельни ми мірами.

• Призначав і звільняв посадових осіб.

• Керував зовнішньою полі тикою.

* Наглядав за діяльніс

• Очолював церковний суд.

тю князя. * Виступав іл князем на

• Контролював ведення Новгородського літопису.

чолі війська. • Вів переговори з інши ми державами

• Пав служилих людей і власний пата

Т и сяц ьк и й • Керував міським населенням. • Нбправ податки. • Командував міським опол ченням. • Очолював торго вий суд

І 22 23. Швтчпо-Схи^по 1‘усь. Утворення то зміцнення Мостсовспкт держали

259

Отже, після подій 1136 р. в Новгороді до влада доступилася міська аристо кратія — боярство, купецтво та архіклископ. Установилася форма державного правління, що дістала наяву аристократичної республіки, за якої реальна влада належала міській аристократи. У Новгороді було багато прекрасних архітектурних пам’яток. Син Ярослава Мудрого побудував тут Софійський собор, що за своєю красою і монументальні стю не поступався Софії Київській. Дивували гостей міста свовю суворою, стри маною і величною красою Антонькв і Георгіївський монастирі, церква Спаса на Нередгщі з П чудовими фресками та багато інпшх пам’яток. Лівобережна і пра вобережна частини Новгорода а’еднувалися славнозвісним мостом через річку Волхов. На цьому пості завжди з’ясовували стосунки в кулачних бійках ворогу ючі політичні зтруповання, із нього скидали у Волхов засуджених до смертної кари злочинців. ► Коли 8 Новгородській землі утвердилось республіканська форма правління?

3. ІІевськн битва та Льодове побоїще Протягом XIII ст. вся Прибалтика, крім Литви, опинилася під владою хрес тоносців. Рицарі наблизилися до півніпно-західнпх кордонів руських князівств, але зупинятися не збиратися, оскільки серйозного опорі' зустріти не сподіватися. Боротьба за руські землі виявилася набагато важчою, ніж уявляли собі хрес тоносці. Руські князі вміло командували своїми дружинами, які завдати чимало відчу тних поразок рицарям. Князь Ярос лав Всеволодович на чолі новгородського і переяславського війська вщент розбив хрестоносців 1234 р. під Юр’ квом. На весні 1238 р. князь Данило Галицький розгромив тевтонських рицарів, що захо пили місто Дорогичин. Яа словами літописця, Данило проголосив напередодні битви: «Не яичить держати нашу Батьківщину крижевникам (хрестоносцям)!». То були перші перемоги руських князів над завойовниками. Але на цьому боротьба не припинилася. Мечоносці й тевтонці, зазнавши 1237 р. значних утрат у боротьбі проти русичів, об’єднатися. Східна частина Тевтон ського ордену дістала назву Лівонський орден. Із Німеччини прибули на допо могу нові численні загони рицарів і почати готуватися до наступу. Першого з'дару завдали шведи. Улітку 1240 р. вони висадилися на землях Новгородської республіки біля гирла Неви й просунулися до місця, де в неї впа дав річка Іжора. Частина шведських рицарів висадилася на лівий берег Неви і розбила там табір, а частина залишилася на кораблях поряд із ним.

260

FaaiR.* V CКраїни Центральны та Східної Європи Коля про висадку шведів дізнався 18-рггаий

Н ов

городськпй князь Олександр Ярославович, він ви рішив діяти швидко й рішуче На чолі невеликої нов городської дружини він рушив назустріч ворогові й 15 червня 1240 р. зненацька напав на шведський табір. Після запеклої боротьби шведи ганебно втекли на свої кораблі, залишивши табір і поранених, і відпливли до дому. У тій битві загинули понад 200 знатних рицарів. О.ісксшкір Неаський

Перемога над шведами принесла князеві Олександру Ярославовичу гучну славу та ім’я Н в е с ь к и й

Того ж року перейшли в наступ німецькі рицарі. Вони заволоділи Псковом і всією Псковською землею та вторглпся в Новгородську землю. Боротьбу проти загарбників знову очолив Олександр Невськпй. Він звільнив загарбані землі і рушив проти головних сил орден)'. Вирішальна битва відбулася 5 квітня 1242 р. на кризі Чудського озера і закінчилася блискучою перемогою русичів. її назвали

Льодовим побоїщем. Наступного року хрестоносці неодноразово намагалися поновити наступ, але щоразу папки Олександра Невського відбивали ці напади. У 1243 р. було укла дено мир, за яким установлювався кордон між Новгородом і Лівонським орде ном. Перемоги руських князів зупинили наступ рицарів-хресгоносщв на Схід.

Телггиікці

§ 22-2Я. /Л<юач*ю-Сги#?ю

льодом ПОК>ІМ(

Утворення то хмщпемгиг Мосхааслкт держали

261

)•!

Лых\хт побоїщ е

► У яких битвах було зупинено просування шведе і німецькі« хрестоносців на Схід?

4. Монгольська ннвалн, золотоординське іго На початку XIII ст. в далеких степах на північ від Великої Китайської стіни під шіядою Ч ікґісхана (Темуджина) об'єд налися монгольські племена. Європейці часто називали монголів -татарами», за назвою одного я племен, яке підкорили монголи.

Постать в історії Майбутній великий хан монголів Теиуджии народився між 1155 і 1167 рр. (китайські та іранські джерела наво дять різні дати його народження). У стародавній легенді про народження Темуджина говориться, що він був сином голубого вовка і дикої лані. Н а справді його батьком був вождь одного з могутніх родів південних монголів. Батька м айбутнього великого хана отрути, коли хлопчику ще не виповни лося восьми років. Очолюване батьком об'єднання монголів розпалося. Коли Твмуджин підріс, він зібрав дружину і приступив до відновлення влади батька. У драматичній боротьбі він неодноразово опинявся за крок до загибелі Прот е Твмуджин зміг об’єднати більшість монгольських племен. Його вважали без жалісним і підступним стосовно ворогів. За необ хідності він міг відступити, а для досягнення своєї мети використовував будь-які засоби Так, ТемудТемуджин

262

РазОі.* V. Країни Центральнії та СхіАип Європи

жин не зупинився навіть перед убивством брата, якого запідозрив у змо ві. Завдяки власний зусиллям він пройшов важкий шлях від напівжебрака до вождя всіх імонголів. У результаті цього 1206 р. на курултаї (зібранні) вож дів племен, які визнали його владу. Темуджина проголосили Чинґіс Каганом («Ц арем Всесвіту»), Так була заснована Монгольська держава. Підкорив гіга собі більшість монголів, Чинґісхан ядійснив ряд перетворень, що зміцнили його в чаду, а згодом сприяли успіхам у завойовницьких походах. Зокрема, було запроваджено десяткову систему організації суспільства й армії. Усе доросле населення поділялося на тумени (10 тис. осіб), тисячі, ссгтні й де сятки. Десяток зазвігіай збігався з однією монгольською родиною. Такий поділ зберігався як у мирний, так і у воєнний час. На чані кожного загону (десятку, сотні й та ін.) стояли командири, які призначалися я кращих воїнів. Було чітке підпорядкування нижчого вищому. Якщо хоча б один із десятку тікав із поля бою або зраджував свого хана, то покаранню підлягав увесь десяток, якщо в зра ді був винний десяток, у цілому — каралася сотня. Ці перетворення дали змогу Чпнгісхану створити могутнє військо. Завдяки цьому порівняно нечисленний народ (близько 100 тне. воїнів: у коповиків воїном був кожен четвертий або третій) зміг підкорити своїй владі півсвіту. Перший завойовницький похід монголів був спрямований проти Китаю (імперія Цзінь). У 123(5 р. очоїив похід онук Чингісхана Бату (Батпй). Армія монголів (ЗО— 40 тис. воїнів) рушила на захід. Першою жертвою стала Велика Булгарія, тел я чого монголи підійшли до кордонів Рязанського князівства. Батпй вислав до ряланців послів за «десятпною», тобто вимагав дати йому десяту частину людей, коней, зброї. На це рязанський князь Юрій відповів: *'і'ільки коли нас не буде, уое те ваше буде». Після облоги монголи захопили Рязань й убили князя разом з усіма жителями. Далі орда руши ла на Володпмиро-Суздальське князівство. По дорозі монголів наздогнав загін рязанського боярина Євпатія Коловрата. 1700 воїнів мужньо напади на орду, завдав ши їй значних утрат, проте не змогли здолати сильне монгольське військо і були вбиті. Ваіодимиро-Суздальський князь Юрій Всеволодович від'їхав на північ своїх володінь збирати сили, давши наказ обороняти Володи мир -на-Клязьмі. Монголи взяли місто в якому загинула княжа сім'я. Сам князь через необачність був несподіва но атакований монголами в таборі на річці Сіть й заги Хпн Болійй (китай ська гравюра)

нув разом зі своїм військом.

§ 22 23. ІІіюачгіа СїхиЬиі І'усь. Утворення то х'лщпепчл Мосхпаслкт держали

263

Пограбувавши князівство, монголи рушили на Новгород. По дорозі вони за трималися на два тижні під стінами містечка Торжок, яке ііужяьп оборонялося. Весняне бездоріжжя і втрато ямусили Ватне повернути нагад. У верхній течії Оки орда несподівано застрягла на сім тижнів біля Ковельська. -Зле місто», як його назвали монголи, зрештою було захоплено, а всі його жптеяі загинули. Після відпочинку і поповнення загонів 1239 р. орда знову рушила в похід, те пер уже на південь. Розоривши Чернігівське і Переяславське князівства, узимку 1240 р. монголи після облоги захопили Кйів. Останнім пунктом оборони Києва стала Десятинна церква. Хоробрі захисники міста загинули під уламками будівлі. Пісня загарбання Києва Батнй рушив дяді на захід. Він із вогнем і мечем про йшовся землями Галицько-Волинського князівства, спалив Володимир, Гатпч та інші міста. Розоривши руські князівства, війська монголів не зупинилися. Похід у Євро пу,

як

і всі попередні, був рет&тьно підготовлений. Монголи пройшлися

ІІО Л Ь-

254

РазіК.* V. Краіки Центральної та Східної Єаропи

щвк>, Угорщиною, Чехією, Далмацією, Сербією, Болгарією. 11овернувшись у стеттн в 1242 р.. монголи заснували в Причорноморських і ІІрігкаспійських землях держав}', що дістала назву Золота Орда, яка, установивши своя панування, віді грала важливу рать у подальшій історії руських князівств. Золота Орда була складовою частиною величезної імперії Монголів, що роз кинулась від Тихого океану до Чорного моря. Це була найбільша імперія в істо рії' людства. б.

П о ч а т о к п ід н 1147 р. уважають роком заснування

Москви за князювання володимиро-суздальського князя

Юрія Долгорукого.

Проте центром самостійного князівства вона стала лише в XIII ст. після монголо-татарської навали. Імовірно, її пер шим князем був Михайло Ярославнч

Хоробрий (1247-124Я рр.). Остаточне •Зоснуаакня М оскви

Юріам Да&горуким*. Худ. В. 8 <х.шц<иі

виокремлення Московського князівства датується 70-ми рр. Х111 ст. Доти Москов ське князівство входпло до складу Воло-

дюшрського князівства. Родоначальником династії московських князів став молодший син Олександра Невського — Данило. Це удільне князівство було одним із найменших. До ньо го входили околиці Москви радіусам 40 км. За Данила Олександровича відбулися перші територіальні над бання: 1301 р. він захопив у Рязанського князівства Коломну, 1302 р. за заповітом бездітного князя оволодів Переяславом. У 1303 р. його син Юрій захопив у Смо ленського князівства Можайськ. Усе своє життя Юрій

Іиан Калиігт

провів у боротьбі проти тверського князя за Велике кня-

§ 22-23. Цшачгю-Схі&но 1'усъ. Утворення та аміцпеппл Московської держави

265

зівство Нолодттрське, але натанув в одній іа сутичок. По смерті Юрія князем став його брат Ікан Д ан илович К а лита (1325-1341 рр.}. Слово «калита* означав «грошовий мішок*. Це був кназь-скнара. ІІро його багатства ходили легенди, проте все воно могло вміститися в одній скрині. Володіння Катати були значно меншими, ніж сучасна Мос ковська область. Проте ла його правління сталися вагомі перетворення, що змінили долю Московського князівства. Заповітною мрією московських князів було отримання ханського ярлика на велике князювання, а це означало право на збирання данини для Золотої Орди. Основним су

Ханський яр.'ШК

перником Москви в боротьбі за ярлик було Тверське князів ство. У боротьбі шж князівствами застосовувалися будь-які засоби: підступи, доноси, убивства. Зрештою, ярлик у 1328 р. дістався Івану Ка литі. Політику Івана Калити продовжили його сини й онуки.

Ярлик (тюркською «указ») — грамота эолотоординських ханів, що давала право на управління князівствами або окремими областями.

► У якому році було засновано Москва? ► Які фактори сприяли піднесенню Московського князівства?

ЛмсК.» V. Країни Центральної та СхіАип Європи

266

в. Правління Дмхггрія Донського, К ул и ковська битва У 1362 р. московським князем став дев'ятилітній

Дмнтрій Іванович (1362-1389). Молодому князеві до велося обстоювати своє велике князювання в боротьбі проти суперників: рязанських, нижньогородських, твер ських князів. Також у Москви з'явився новий ворог — Литва. Князь Ольґерд у 1368, 1370, 1372 рр. ходив по ходами на Москву і двічі брав її в облогу. На відміну від своїх попередників, Дмитрій біль Дмитрій Донський

шість питань вирішував силою, а не хитрістю та об маном. Майже кожен рік йому доводилося воювати. У 1376 р. Дмитрій, організувавши великий похід проти

Твері, примусив її визнати його владу і відмовитися від претензій на велике князювання. Також він припинив платити данину Орді та 1389 р. першим із князів передав владу своєму синові Васюгію І бев дозволу Орди. Тим давній союз між Москвою та Ордою було розірвано. Москва заявила про свій намір позба витися монгольського панування. Здійсненню такої політики сприяло те, що в Орді відбувалася боротьба за владу між її правителем Мамаям, що поширював свою владу на П західні володіння, і Тохтамлшем. шо підпорядкував собі серед ньо азійські степи. Але було зрозумілим, що позбавитися монгольського панування буде нелег ко. Обидві сторони ретельно готувалися до вирішальної битви. Мамай зібрав величезне військо (за різкими відомостями — від 100 до 200 тис. воїнів) із татар і найманців ґенуезців, а також уклав союз із литовським князем Яґайлом, який

Раш.ж на полі Куликаааму. З картина О. Буі/шміа

§ 22 23. Иів>ач}ю-Схі^по 1‘усъ. Утворення та Х'ліцкепгіл Мосхоаспкгп держали

267

рухався на допомогу Мамавві я 80-тпсячним військом. Дмитрій Іванович теж зібрав велике військо — 100-150 тис. воїнів. Обидва війська зійшлися на

Кулпновому полі, де в Дон впадає ріпка Не-

прядва. Якщо вірити літописцю, бій розпочався вранці Я серпня 1380 р. з двобою татарського воїна Челубея і московського Олександра ІІересвста. Розігнавши своїх коней, воїни зіткнулися у відчайдушному поєдинку та обидва впали мер твими. 1Іісяя цього основна маса татар рушила в атаку. Розгромивши передовий полк і полк лівої руки, татари потали оточувати основні сили московитів. У вирішальний момент із засідки в тип татарам ударив засадний полк,

який

рі

шуче змінив перебіг бою. Татари почали відступ, що переріс у втечу. У результаті татари залналн поразки. За перемогу на Куликовому палі Дмитрія Івановича про звали Донським. Ця перемога, хоч і не покінчила остаточно з татарським пану ванням. але підірвала сили Орди. Розгромленого Мамая схопив хан Тох-

Повдиш»: Ч&губея і Переелата. Картина М. Алігом

тамнш і стратив. Було відновлено єдність Золотої Орди під владою Тохтамиша. У 1382 р. він несподівано підступив до Москви і спалив Е. Дмитрій швидко відбздував столицю, але йому знову довело ся визнати зверхність Орди і навіть від правити заручником свого малолітнього сина Василія. Сам Дмитрій несподівано помер 1389 р. В історії він залишився як організатор перемоги на Куликовому полі та будівник перших кам’яних стін навколо Москви. Ці стіни будувалися я білого каменю, і відтоді її наливають білокам'яною. Крім того, Дмитрій здійснив ще одну спра ву, яка мала далекосяжні наслідки для Московсько! держави. Він змінив систе му успадкування престолу, яка існувала ще з часів Київської Русі. Він домігся від свого брата Володимира Андрійовича, що прославився під час Ку.ликовської битви

Куликовська битва. Картосхема

РОаді.* V. Країни Центральны то Східної Європи

26В

і дістав прізвисько Хоробрий, відмови від права престоловаступництва на ко ристь сина Дмитрі я — Василія. Тепер влада від великого князя. а згодом царя, переходила віл батька до спна. а не до брата. Ще одним наслідком правління Дмитрія Донського стала остаточна перемога Москви в боротьбі проти Твері за володіння Великим князівством В плодим ирсквзш, яке остаточно стало вотчи н о » наступників князя. Цей факт перетворив Москву на одного я регіональних лідерів (поряд з Ордою і Литвою), що змінювало ситуацію у Східній Європі. ► У якому році відбулась Куликовська битва? 7. С т а н о в л е н н я М о с к о в с ь к о ї д е р ж а в и , Ів а н ІП По смерті Дмитрія Донського його насту пником став син В асилій І (13Й9-І126). Він не відзначався ані гуч ними перемогами, ані великими реформами. Проте за його правління було зроблено першу спробу приєднан ня значних володінь і створено ту соціальну базу, на яку спирата ся влада великого князя — боярство. Це були великі землевласники, які отримали свої землі в спадок і походили з родів удільних князів. У 1393 р. Василій 1 ліквідував Нижньогородське кня зівство і приєднав його до Москви. Але на шляху до по дальших придбань Москви стали Литва й Орда. Майже 25 років правління вже в новому, XV ст. були для Москви тяжкими: три війни проти Литви; перший набіг кримських татар під проводом Єдигея в груд ні 1408 р., що був занадто спустошливим для Москви; постійні конфлікти з Новгородом, а на додаток смерть старшого спна, наступника Івана, що призвела до від родження старого конфлікту — хто правитиме по смерті великого князя — син. брат чи небіж. Переміг у міжусобній боротьбі Василій II, який у цій боротьбі втратив зір, за що дістав прізвисько Темний. Іаан ІП

Ннснлій Ц (1425-1462) продовжив політику зміц нення Москви як центру Північно-Східної Русі Усі, хто зазіхав на його владу, підлягали знищенню. Успіхи його

політики булл забезпечені не особпстижш рисами князя, а його радниками. Свою недалекоглядність він особливо переконливо виявив у заповіті, яким знову пере ділив князівство на уділи для синів. Проте, попередня централізаторська полі тика пустила настільки могутня коріння, що нового розпаду володінь не стачося. Його наступник Іван 111 (1462-1505) продовжив політику, започатковану його попередниками. У 1471 р. московське військо рушило на Новгород. На річ

§ 22 23. ІЛюачпо-Схіііно 1‘усь. Утворення та хищпснгія Московської держали

269

ці Шелоні відбулася битва, у якій новгородці загнали поразки. Новгород потра пив у аалежність від Москви. У 1492 р. новгородський вічовий дзвін — символ незалежності міста — було знято і відвезено до Москви. Відтоді всі новгородські землі остаточно ввійшли до складі' Московсько! держави. Із приєднанням Новгорода землі головного суперника Москви — Твері — опинилися в оточенні, і 1-185 р. тверичі визнали владу Івана Ш. Того ж року Іван III оголосив себе «государем всея Русі*, в офіційних документах попала з’явля тися назва «Росія*. До того ж його одруження з візантійською принцесою Зоєю (тел я хрещення — Софією) Налеодог дозволило Москві претендувати на роль центру православ'я після загибелі Візантійської імперії. З'явилася сумнівна те орія, що Москва — це третій Рим. Для підтвердження своїх претензій Москва запозичила державшій герб Візантії — двоголового орла. Зростаюча могутність дала змоіу Івану 111 остаточно позбутися монгольської залежності. У 1476 р. вік перестав сплачувати данину, а 1480 p., коли хан Ах мед посунув на Москву військо, впвів йому назустріч своє. '1'пждень стояли два війська на протилежних берегах Угри, не наважуючись розпочати битву. Зреш тою. 11 листопада 1480 р. ханське військо відступило. Цей день уважаяться да тою падіння монголо-татарського ira. При великому князі існував дорадчий орган — Боярська дума, членів якої князь призначав із числа знаті. До порад Д у м князі, як правило, дослухалися. Важливою справою Івана 111 було створення в 1497 р. першого збірника saконів Московської держави — Судебника. У ньому було чітко визначено владні повноваження посадових осіб, норми покарання за злонпни. Судебник також за початкував юридичне оформлення залежності селян від їхніх землевласників. Було встановлено Юріїв день (26 листопада), за тиждень до якого і тиждень по якому селянинові дозволялося переходити до нового господаря. Крім того. Іван III започаткував створення центральних урядових установ — прик&зів, що від повідали за певну, доручену їм ділянку зтгравління державою. Отже, за Івана 111 було в основному завершено об'єднання земель Північ но-Східної Русі в єдину Московську державу, зміцнено владу великого князя,

Судебник

PtnOi.% V. Країни Цттральпт та Cxiàtun 6'арапи

270

який став іменуватися государем. На карті Європи постала нова централізована держава, що розпочала боротьбу за панування у Східній Європі. ► У якому році Велике Московське князівство позбулося монгольської залеж ності? ► Як називався збірник законів Московської держави?

8. Культура Московської держави Монголо татарська навала остаточно ви значила розбіжність історичних долей різних частин колишньої Київської Русі. Відповідно, це значно вплинуло і на культурні процеси. Ті регіональні відмінності, які існували за ча сів Русі, стали ще більш відчутними. Культура Північно-(Згідної Русі формувалася на основі культурних надбань Володимиро-С^уздальського, Новгородського, Псковського та інших кня зівств. Монголо-татарська навала завдала значних збитків культурі цього регіону: зруйновано і знищено безліч пам'яток, утрачено валику кіль Трійця А. Рульова

кість ремісничих спеціальностей; до мінімуму зведено попит на мистецькі витвори; перерва но традиції в розвитку культури. .'Інше на межі X11I-X1V ст. стало відчутне пожвавлення культурного життя, а із середини XIV сг.

Перлиною .чайудонн Крем ля ншиидотьси Усиенсьісим

почалося піднесення, центром якого ста

собор. Зведений на »рааким сийору у Вилидиинрі нін спін кафе

Москва стала центром об’ єднання земель

дральна*

хромии

и и -іро по л ігт

ла Москва Це було пов'язано з тим. що Північно-Східної Русі, а згодом очолила

всеи Р у с і Ту» вінчали на царство, мйирнли Зеиські ооборм. Н а «жіор-

боротьбу проти монголснгатареького ira.

н іі ю ш ц і було »будовано Архан-

життя стало кам'яне монументальне бу

гельсьшііі собор як усипальню ве

дівництво. що наприкінці XIV ст. набуло

ликих кш шін. Дещо раніш е були »ведено Грш шниту ua.uaі}’ — ирииіщеннм д ш проведення уро>шстих ирпиіш ів. Архі-іеетурнию відзнакою ш ируд стали куіш лн у внгллді цибулі й шатрові чотирис*атні дахи.

Наочним пожвавленням культурного

широкого розмаху. Щоправда, кам’яні споруди московських майстрів помітно поступалися

зразкам

володимиро- суз

дальської архітектури. Витвори москов ських архітекторів у Звенігороді й Затор ську, які збереглися до наших часів.— це порівняно не великі храми. Усі спроби

§ 22 23. ишачмо-Схі&но 1‘усь. Утаореипя та зміцнення Мосхояськпі держали самостійно

в ід н о в и т и

271

будівництво вели

ких храмів не мата успіху. Так, Успен ський собор у Москві завалився, коли його зводили. Лише те л я запрошення італійських майстрів удалося реалізувати проекти московських царів. Хоча архітек турний ансамбль Московського Кремля будувався за допомогою італійців, він мав усі рнси, притаманні російській культурі. Але внесок майстрів Московської дер жави в скарбницю світової культури не

Московський кремль в середні віки

обмежується архітектурним ансамблем Кремля. Візитною карткою Московії став іконопис. Найвидяггніпшм іконописцем був Андрій Рубльов. Нін розписав собори в Троїцькому монастирі (місто Загорськ), Звенпгородці, Успенський собор у Воло димирі. У творах А. Рубльова приваблює прагнення відобразити мрію про спокій ний урівноважений духовний світ людей, які служать високим ідеалам. Найвідомііпим його твором в ікона ‘ Трійця*. Тра

Троїцький монастир (.місто Заіорськ)

диційний біблійний сюжет живописець наповнив глибоким поетичним і філософським змістом. Усупереч канонам, він у центрі композиції розмістив чашу — символ жертовної смерті, а по колу — трьох ангелів. Усі елементи ікони гармонійно поєднані, передаючи головну ідею твору — самопожертви як найвищого стану духу, який створю« гармонію життя. Нові історичні реалії вплинули і на літературу Північно-Східної Русі. Після короткої перерви відновилася традиція літописання. Принципово важливого значення набула традиція включати в початкову частину нового літописного зводу розповіді про історію Київської Русі — «Повісті минулих літ» або вибір ки з неї. Ще однією традицією літописання стала традиція описувати події в піднесено-патріо точному настрої й закликати до об'єднання земель колишньої Київської Русі. Найвпзначною літописною пам’яткою епохи в Лаврентіївськпй літопис, який доводить опис подій до 1.305 р. Перший Московський літопис з’явився лігше на початку XV ст. Укладений митрополитом Кіпріаиом, вія містить відомості про всі землі колишньої Київської Русі. У середині XV ст. в Москві з’являється і пер ша всесвітня історія — «Хронограф*.

272

PbaàLt V. Країни Центральної та Східної Європи

Патріотичне піднесення, що охопило іПвнічно-Східру Русь у зв'язку я бо ротьбою проти монголо-татарськпго ira, знайшло відбиток і в народній творчос ті. Билинні герої Київської Русі стали борцями проти татар. До XJV ст. належить поява нового фольклорного жанру — історичної пісні. Прикладом цього б «Піс ня про Щалкана ' — >нтіпов па у якій знайшли опис реальні події 1237 р. у 'Гвері — антиордпнське повстання. 1Іерлпвою літературної творчості тієї доби стада поема «Яадоніщша», створе на рязанцем Софонікм незабаром пісня Кулпковської бптви. Вона сповнена ра дості й гордості за перемогу Цеп твір доповнюють легендарні подробиці «Ска зання про Мамавве побоїще*. У Північно-Східній Русі продовжувалося і складання подвижниками право славної церкви іштрополит Петро, Сергій Радонежськнй) «Житій». Популярними на Русі буди й описи подорожей в інші землі. Визначною лі тературною пам'яткою е «Ходіння за три моря» тверського купця Афаяасія Ніютіна, який за волею долі потрапив до далекої Індії. Крім опису інших країн і народів твір відбивав моральні якості автора, його відданість Батьківщині і православній вірі. ►

Які основні риси культури М осковської держ ави?

Закріпімо знання

1. Назвіть наймогутніші держави, що виникли на північно-східних теренах Русі. 2. Які особливості розвитку Володимира-Суздальського князівства? 3. За що Олександр Ярославич дістав своє прізвисько Невський? 4 . Я ка би тв а д іс т а л а назву « Л ь о д о в е п о б о їщ е » ?

5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12.

Чому в Новгороді не сформувалася власна князівська династія? Яке руське князівство першим зазнало монголо-татарської навали? Хто став родоначальником династії московських князів? Чому саме Москва стала центром об'єднання земель Північно-Східної Русі? Яку політику проводили перші московські князі? Яке князівство було суперником Москви в боротьбі за об'єднання зе мель Північно-Східної Русі? Коли відбулася Куликовська битва? Які наслідки мала битва для по дальшого розвитку Північно-Східної Русі? Як складалися відносини московських князів з Ордою. Як це вплинуло на піднесення Москви? У якому році Московська держава позбулася монголо-таггарської за лежності?

$ 22-23. Uiardwo-Cxiihio 1*усь. Утворення mo xwurtcrtrui Мосхобськт дермами

273

13. Що таке Судебник? У період якого великого князя він з'явився? 14. Охарактеризуйте правління Дмитрія Донського. За що він дістав пріз висько Донський? 15. Яка роль Івана III в об'єднанні земель Північно-Східної Русі навколо Москви? 16. Визначте основні риси політики Івана III. 17. Заповніть таблицю: «Культура Московської держави» Галузь культури Архітектура

Видатні пам’ ятки

Короткий опис

Живопис Література 18. Із якою метою була сформована сумнівна теорія про Москву як Третій Рим?

I'ojtK.t V CКраїни Цттральппі та Cxuhim Європи

274

к Виникнення

Практичне заняття слов’янської писемності. Кири^го і Мефодій»

М ета. З'ясувати, у чому суть діяльності братів Кирила та Мефодія. Яка їх заслу га у становленні слов’янської писемності.

Хід роботи 1. Ознайомитися з представленим матеріалом. 2. Обговорити і дати відповідь на питання. 3. Підвести підсумок згідно мети роботи.

Кирило і М ефо дій — брати, слов’янські просвітителі та проповідники християнства, творці словянської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг на слов'янську мову. Кирило (Костянтин); близько 827 р. — Я69 р.) і його старший брат М ефо дій

(М и х а й л о );

близько 815 р. — помер між 6 і 19 квітня 885 р.) народились у місті Солунь (нині Салоні ки, І'реціа і в сім'ї командира військового підрпяді-ту у візантійській армії Батька Лев за походженням був греком, а матір — Марія, походження ЇЇ не визначене — за одними відо мостями вона була слов’янкою, за іншими — з аристократичного грецького роду.

У сім'ї,

вірогідно, було семеро дітей (що не доведено), Кирило і Мефодій

з яких Мефодій — найстарший, а Кирило — наймолодший. Стародавній Солунь був двомовним мі

стом, у якому, окрім грецької мови, звучав слов’янський говір. До пострижения в ченці Михайло зробив непогану військово-адміністративну кар'єру, ставши стратигом Славіяії, провінції на території Македонії. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Ііоліхрон на березі Мармурового моря. З 843 р. Кирило навчався з' Константинополі при дворі візантійського імпе ратора Михайла 111. Одним із його вчителів був патріарх Фотій. Саме під керів ництвом Фотія відбувалося становлення Кирила як найвидатнішого вченого фі лолога та теолога свого часу. Він добре знав слов’янську, грецьку, латинську, єврейську та арабську мови. Після завершення навчання Кирило прийняв сан ієрея і вступив на службу патріаршим бібліотекарем (що тоді дорівнювало су часному званню академіка) при соборі Святої Софії у Константинополі, але не забаром відвалився в один з монастирів на (1орноморському узбережжі. Деякий

І 22 2-ї. Ціагачно-Схиігю І’у'сь. Утворення та лмщпспня Мосхааслкпі дермсоли

276

час жив самотньо. Потім майже насильно був повернений до Константно топя і призначений вииадг ги оілооофію (з тих пір за ним і закріпилося прізвись ко Константан Філософ На одному з богословських диспутів Кирило отримав блискучу перемогу над од а т і з провідників іконоборців, колишнім патріархом Аннікм, що принесло йому широку популярність у столиці. У 40-Й0-Х рр. IX ст. він брав участь у диспутах я іконоборцями і мусульманами в Сирії. Приблизно у Я50 р. імператор ііпхаїл III і патріарх Фотій направляють Кирила до Болга рії, де він обертає в християнство багато болгар. Після невдалої хгісп в Сирію Костянтин разом зі своїми учнями прийшов до монастиря, настоятелем якого був його брат Мефодій. У цьому монастирі довкола Кирила і Мефодія склалася група однодумців і зародилася думка про створення слов’янської азбуки. У 860-Я61 р. Кирило і Мефодій здійснили дипломатичну місію в Хояарію. Ме фодій по поверненню отримав чин настоятеля монастиря Поліхрон на Опіхті. Кирило жив чєнцрч при церкві Дванадцяти Апостолів. Вірогідно, саме у цей період вів почав складати слов'янську абетку. Відомо, що у 863 р. за допомо гою брата Мефодія і учнів Кирило склав старослов'янську азбуку (у науці немає единої думки про те, яку ж азбук}’ створив Кирило — кирилицю чи глаголицю) і переклав на болгарську мову з грецької основні богослужбові книги — вибрані місця я Свангалія. Псалтиря, Апостольські пос іиия Про час винаходу слов'ян ської азбукп свідчить оповідь Про письмена* болгарського ченця-чорноризця Хоробра, сучасника царя Сімеона. Перед Костянтином Філософом і Мефодісм стояли складні завдання. Треба було не лише вигадати нові букви, в тому числі й для специфічних слов’янських звуків, необхідно було продумати будову пи семної мови, оскільки вона не могла не відрізнятися від розмовної слов’янської мови, а також від будови грецької й латинської книжкової мови. У слов’ян не було достатньої кількості слів і понять, необхідних для правильної передачі Святого Письма. Нони мали бути спеціально створені. До того ж. треба було в короткий термін перекласти значний обсяг тексту мовою, у якої ніколи не було писемної літературної традиції. Брати впорались з цією місією. Влітку 863 р. Кирило і Мефодій на запрошення князя Ростислава пересели лися до Моравії, щоб проповідувати християнство. У Моравії Кирило і Мефодій продо жу ,алн перекладати церковні книги з грецької на слов’янську мову, навчали слов’ян читанню, письму і веденню бо гослужіння слов’янською мовою. Брати пробули в Моравії більше трьох років, а потім відправилися я учнями до Рима, до Папи Римського. Серед частини бого словів Західної Ц е р Е ;п склалася думка, що хвала Богові може виголошуватися лише трьома мовами, якими був зроблений напис на Хресті Господньому: єврей ською. грецькою і латинською. Тому Кирило і Мефодій, що проповідували хрис тиянство в Моравії, були сприйняті як єретики і викликані до Риму. Ііо дорозі в Ним брати навернули до християнства і мешканців ПаннонП. Та після того,

276

ІЬзсК.» V. Країни Центральної та Східшп Єаропи

як Кирило передав Папі Римському Адріану 11 знайдені їм у своїй херсонеській подорожі мощі святого Климента, той затвердив богослужіння на слов'янській мові, і перекладені книги наказав покласти в римських церквах та дозволив роапоь .'"кувати. Мефодій був рукопоклацечіш в єпископський сан. Папа Адріан 11 писав до Праги князеві Ростиславу, що якщо будь-хто стане зневажливо ставитися до книг, писаних по-слов'янськи, то хай він буде відлучений і відда ний під суд Церкви, бо такі люди »вовки*. Піс- 1 приїзду До Рима Константин (Кирило) тяжко захворів і незабаром по мер. Похований у базиліці Святого Климента у Римі. Перед смертю Кирило ска зав Мефодію: «Ми з тобою, як два воли; від важкої ноші один впав, другий пови нен продовжувати дорогу». Мефодій був висвячений ва архієпископа Моравії і ІІаноніі. і у 870 р. повернувся до Нанонії. До цього часу внутрішнє становище в Моравії різко змінилося. Після того, як Ростислав зазвав поразки від Людвіга Німецького і в 870 р. помер в баварській в’язниці, моравським князем став його племінник Святопоак, який підкорявся німецькому політичному впливу. Діяльність Мефодія і його з^тнів тривала в дуже складних умовах. . Ігмецьке духівництво всіляко заважало поширенню слов'ян ської мови як мовн церкви. їм навіть вдалося на три роки ув'язнити Мефодія. Дізнавшись про це, пала Inarm VIII заборонив німецьким єпископам здійсню вати .літургію, поки Мефпціи не буде зві. ьнений. Правда, він же заборонив бо гослужіння слов’янською мовою, дозволивши гшпе проповіді. Відновившись у 874 р. в правах архієпископа, М фодш, незважаючи на заборону, продовжував богослужіння на слов'янською г’ овою, хрестив чеського князя Боривоя і його дружину Людмилу. У 879 р. німецькі єпископи організували новий процес проти Мефоды. 1Іроте Мефодій у Римі блискуче виправдався і навіть отримав папську буллу, що дозволяла богослужіння слов'янською мовою. У 881 р. Мефодій на запрошення імператора Василя 1 Македонянина приїхав до Константинополя. Там він провів три роки, після чого разом з учнями повернувся до Моравії. В ос танні роки свого життя святитель Мефо"іи за допомогою двох учнів-священиків переклав слов'янською мовою весь Старий Завіт, окрім Макавейських книг, а також Номоканон (Правила святих отців) і святоптецькі книш (Патергк/. У 886 р. Мефотій тяжко захворів. Перед смертю своїм наступником призначив учня Горазда. 19 квітня, у Вербну неділю, він попросив відвести його в храм, де про читав проповідь. Того ж дня вія і помер. Відспівування Мефодія відбувалося трьома мовами — слов’янською, грецькою та латинською. Після смерті Мефодія його противникам здалося добитися заборони слов’ян ської писемності в Моравії Багато учнів було страчено, деякі перебралися до Болгарії і Хорватії. У 886 p., в рів смерті Мефодія, Папа Римський заборонив слоь енське богослужіння. У Болгарії і згодом в Хорватії, Сербії і Київській Русі слов’янська азбука, створена братами, набула поширення. У деяких регіонах

І 22-23. Шанічмо-Схчдно 1*усь. Утворення та аміцмння ''осховськоі держали

я я ят

лх

го

мягкос г

т У

-0-

ІР

•р

‘Є

•А*

шт

з є

АЗ

0 ,

Л Б Б Г А в Ж

—оі —букь — —д о б р о —«ш » —м и ф * т *

— зело

— * іа ю л *

^ — І /іи і Н -ш я » 1 -•

К Л А\ II 0 II Р С т ОУ ф

к ак о АюОм яислет е т іш 0*4 поноО рцш СЛОФО т л гр до ук фгрт

Ю с не о х * юс чалий о носово«

ЮС бОДМІІОА йоінроммниН

з с

юс чід^п

йотиромни їй юс большой

III

277

мжмца

X Ш

— хер — от

ІА ~(и)я Ні - і ь ) е

Ц У III ЦІ *К N Ь і К>

-* « — чер * 0 — ша -ш а — ер -< р * — ер* — ятл -ю

—юс малий

А —юс Солимо* ьа —іотп» юс малші ІА —і отот. юс бси»шн1

З 4і —ми Ф —фшта V — іжице

Хорватії до середини XX ст. літургія латинського обряду правилася слов'ян ською мовою. Оскільки богослужебна книга писалися глаголицею, цей обряд от римав наяву глаголічного. 'Гакші чином, Кирило і Мефодій заклали основи слов'янсько! писемності і літератури. Оригінали творів Кирила і Мефодія не збереглися. Твором Кирила в'юні вважають -Молитва І'ригорію Богослову». Спільним твором Кирила і Ме фодія вважають «Слово на перенесення мощей Климента Римського». Мефодія називають автором гімну на честь Дмитра Солунського.

278

Рьзді.% V. Країни ЦтипральнЫ та Сх&ноі Європи

Запитання та завдання

1. Хто такі брати Кирило та Мефодій? 2. Чому їх називають творцями слов'янської писемності? 3. Що спонукало їх до цієї праці? 4. Як була створена слов'янська абетка? 5. Який алфавіт був взятий за основу? 6. Які нові букви придумали брати для позначення звуків слов'янської мови? 7. Чи можна діяльність братів назвати подвигом? В. Поясніть при смертні слова Кирила Мефодію: «Ми з тобою, якдва воли; від важкої ноші один впав, другий повинен продовжувати дорогу». Чи виконав цей заповід Мефодій? Запитання та завдання на узагальнення за темами «Країни Центральної та Східної Європи»

1. Поясніть, використовуючи знання з географії, чому кочові племена, що проникали в Захцну Європу (гуни, авари, угри), постійно обирали для поселення саме Паннонію (Угорську рівнину)? 2. Що спільного в історичних долях Польщі, Угорщини та Чехії в Х-ХІІ ст.? 3. Складіть розповідь про одну з визначних битв: Ґрюнвальдська, Куликовська, Нввс^ка. Льодове побоїще та ін. 4. Підготуйте історичний портрет одного з визначних історичних діячів: Ян Гус, Ян Жижка. Болеслав Хоробрий. Казимир III, Юрій Долгорукий, Дмитрій Донський. Іван III, Чингїсхан, Батий. • укажіть напрямки походів монголів: позначте держави, що були ними загарбані; » покажіть держави, що виникли у Східній Європі в середні віки; • покажіть місця визначних битв, що зупинили просування німецьких хрестоносців на Схід; у якій було завдано поразки Тевтонському ордену; що сприяла ліквідації монголо-татарського панування над Московською державою; • обведіть межі Володимиро-Суздальського князівства. Новгородської землі. Московської держави. 5. Дайте визначення понять і термінів: гуситські війни. Третій Рим. 6. Виконайте завдання за історичною картою: 7. Складіть хронологію ключових подій історії країн Східної Європи. В. Опишіть одну з визначних пам'яток культури країн Східної Європи та Московської держави.

Золікиит(Іал тематичноюошїіюлсшнл

279

Завдання для тематичного оцінювання Який з польських королів отримав прізвисько Великий? А Юишіир Ш Б Метко І В Болеслав1 Г Владаслав

□ □

□

Кревську унію між собою уклали... А Польща і Литва. Б Угорщина і Чехія. п В Польща і Чехія. Г Угорщина і Польща.

□ □

Діяльність братів ченців Кирила і Мефодія сприяла... І І А утвердженню християнства у Східній Європі. І | Б організації Першого хрестового походу. ^ В успішній лугопгпі мусульманській експансії в Свропі. □ г утворенню Візантійської імперії. Під яким роком датується перша літописна згадка про Москву? □ □ ]] □

А Г» В Г

1147 р. 1185 р. 1187 р. 1199 р.

Вкажіть воєначальника, який очолив рух густів у Чехії. □ _ І ^

А Б В Г

Яя1>с Ян Жижка Нгайло Іржі я По'тебрац

Собор святого Віта прикрашає... А Б В Г

Прагу. Краків. Будапешт. Вільнюс.

У Грюнвальдській битві польсько-литовська військо завдало поразки. А Б В Г

11іиі>цьі оиу імператору. Монгольській орді. Тевтонському ордену. Гуситам.

280

Раз<К.ч V. Країни ЦпипрсьгьпЫ та Східної Європи 8.

«Льодовим побоїщем» називають ...

□ □

А Битву на Чудському озері. Б Невську битву. В Кулшговську битву.

Г І'рюнвальской битву.

Який хан організував спустошливі походи на Русь в 1237-1241 рр.? А Чингіятан Б Ватпй В Маиай Г 'І'голур

10. Боротьба чеського народу в першій половині X V ст. проти католицької церкви і німецького засилля вилилася в так зввні... А гуситські війни. Б альбігойські війни. В італійські війни. Г балканські війни. 11. У якому столітті постали держави Східної і Центральної Європи Чехія, Польща. Угорщина? П

□

Б IX ст.

VIIIст.

□

В Х ет.

□

Г XI ст.

12. На якій картині зображено фрагмент Куликовської битви?

Розділ VI

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СХІД

§ 2 4 . Особливості розвитку країн Сходу. Середньовічна Індія 1. Особливості розвитку кр аїн Сходу На відміну від Європи, чітку межу переходу країн Сходу від епохи стародав нього світу до Середньовіччя провести майже неможливо. У них не було таких величезних змін, як у Європі. Кпаїн-і Сходу розвивалися, як і в попередні століття. за своїми власними законами. В усіх державах Сходу система господарювання була організована за такою схемою. Ті, хто обробляли землю, буди об'єднані в громади, які мали гаранто ване право та обов’язок обробляти Н та використовувати для ведення господар ства всі необхідні ресурси: вода, ліс, пасовиська тощо. Водночас право володіти і розпоряджатися землею та її ресурсами належало державному апарату. Між громадою і державним апаратом існував чіткий зв’язок. Вироблений надлишко вий продукт громада передавала як податок державі, яка його перерозподіляла на користь апарату і суспільства в цілому (будувалися канали, дороги, мости, храми тощо). Отже, той, хто належав до державного апарату, мав доступ до роз поділу вироблених продуктів і, відповідно, отримував їх частку у власність. Чим вищу посаду обіймала людина в державному апараті, тим більш}’ частку вона от римувала. Тому ми говоримо, що особливістю східної цивілізації була наявність влади — власності. Чим ефективніше працював державний апарат, тші регулярніше збиралися податки. Держава була -іцною і могутньою. її моптність зростала від продук тивності праці селянина чи ремісника. Але якщо в цьому чіткому механізмі тра плялися перебої, то життя всього суспільства порушувалося: повстання, голод, загибель держав тощо. Перебої цій системи відбувалися через дві головні при чини: кали обсяги податків через нерозумну політику правителів перевищували можливості виробництва або після зовнішнього вторгнення, яке руйнувало тра диційну систему життя. ► Які основні особливості країн Сходу? 2. Індійське сусп іл ьство в еп оху С ередньовіччя Коли в Європі відбувалися значні зміни, пов’язані з падінням Західної Рим ської імперії та становленням феодалізм, Індія продовжувала розвиватися за своїм власним сценарієм. Безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як за сади жшгтя основної маси населення лишалися непорушними. Ще зі стародавніх часів індійське суспільство поділялося на чотири ватині групи — варни. Виші варни іра— яшт і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайшії та шудри) працювати на полях і в майстернях. У серед-

S24. ОооЛлилостіptxteumxy країн Сходу. Середньовічно Індія

283

ні віки в цьому давньому поділі відбулися зшип. В арті стали поділятися на менші групи людей, які об’єднувалися за профе сіями або родом занять. Так, наприклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лі карі, учителі тощо. Серед кшатріїв — во їни, чиновники тощо. Свропейщ назвали ці групи кастам и До X ст. кількість каст зросла до декількох тисяч. Кожна каста мала свої особливі знаки, ритуали, при краси. правила поведінки. Наречену чи

Варни індійського суспьіьстла

нареченого можна було тукати виключ но у своїй касті, а виховувати дітей лише згідно з традиціями й звичаями касти. Як і варни, касти поділялися на нижчі й вищі. Існувала також особлива каста «недоторканих». Представникам вищих каст не можна було навіть перебувати поряд із нижчи ми. тим паче брати їжу чи воду з їхніх рук. Вважалося, що вищих може «осквер нити» навіть тінь «недоторканих». Тільки представники вищих каст могли чита ти і слухати священні тексти. Ті, хто порушували ці звичаї і традиції, зазнавали жорстоких покарань.

[ И Мовою документа Із записок китайського мандрівника Сюань Цзеня (VII ст.) М'ясники, рибалки. прибиральники сміття, знахарі, пралі, мандрівні ар тисти. гробарі, кати й подібні їм живуть зв межами міста. На вулицях ці люди або зовсім не з являються, або тримаються лівого боку, поки не дій дуть до потрібного місця. Jx помешкання оточені стінами й розташовані за межами иіств.

До яких каст належать навадені вище групи жителів міст: вищих чи ниж чих?

Яких обмежень зазнавали представники названих у документі профе сій?

*4ому вони зазнавали твких обмежень?

Попри існування кастового поділу представники різних каст об'єднувалися в громади, які були влаштовані як маленькі самодостатні держави, що виступали як єдине ціле щодо державної клади. І'ромади були основою індійського суспіль ства. Вони забезпечували йому внутрішню стабільність, у той час як державна влада була слабкою й обмежувалася збиранням податків із громад. Між різними кастами в громаді склалася система взаємного обслуговуван ня — обміну продуктами й послугами. Практично всі питання громада вирішу вала сама: обирала раду, судців, сплату податків, виділяла людей для суспіль-

№ « Н ,1 VI. СередпъоаЫпий СхШ

284

Брахма

Вішну

Шива

них робіт. 'Гой, хто порушував правила житія в громаді, иіг бути покараним. Найгіршим покаранням було вигнання з громади. У середньовічній Індії існувало декіль ка релігій. На основі стародавньої релі гії' в І тне. н. е. сформувався індуїзм. На перше місце вийшло поклоніння трьом богам: Шшні, Шнві н Брахмі. На їхню лесть зводили храіпт й робили багаті жер твопринесення. Індуси вірили в переселення душ піс ля смерті. Якщо людина при житті не ро била нічого, що порушувало кастові тра диції, то вона в наступному житті могла народитися у вищій касті Якщо відсту пала, то перероджувалась у нижчій або у вигляді тварини, рослини, каміння. Священною твариною індусів була ко рова, яку заборонялося вбивати. До того ж індуси поклонялися річці І аиг, яку та кож вважали священною. Другою ретігікю Індії був буддпям. що виник у VI ст. до н. е. Бзтиа вчив, що Статуя Будди

все життя людини — це туга і страждан ня, і тому його душа повинна звільнитися

від усього земного і прагнути до вищого спокою. Він закликав забути про багат ства, задоволення, говорити лише правду і не вбивати живих істот.

§ 24. Ікюблиаос.гги рамштху країн Сходу. Серсіїкьоаічм& Індія

285

Із V от. буддизм в Індіі занепадає, але швидко поширюються в Китаї. Японії, Кореї, Монголії, країнах Південно-Східної Азії. Буддизм став ще однією світо вою рачігікю поряд із християнством та ісламом Із приходом завойовштв-мусульман в Індію проник іслам. Найбільшого по ширення вів набув на півночі півострова. Крім згаданих релігій, в Індії були поширені ще сотні місцевих культів. ► Що таке касти? ► Які релігії були поширені 8 ІНДІЇ?

И. Делійським султанах Як уже зазначалося, на території Індо стану за багатотисячну історію не існува ло сильної державної влади. Траплялося, що одна з багатьох держав відокремлю валася і прагнула підпорядкувати собі інші. Проте, вичерпавши свій потенціал у війнах проти сусідів, вона гинула і зно ву розпадалася. Так сталося з д ерж авою Гунтів що виникла в 320 р. завдяки ді яльності раджі Чандраґупті. Але його наступники не змогли зберегти єдність держави і встояти проти набігів гунів, і наприкінці VI ст. вона припинила своя існування. У VII ст., за підрахунками ки тайського мандрівника (.'юань Цзаня. в Індії налічувалося близько 70 князівств, правителями яких були раджі й магара джі, які воювали між собою. Значні зміни в ж ш ті Індії' статися з XII ст., коли її північні області були під корені мусульманами.

Нони прагнули

підкорити Індію з VIII ст., ате їхні дії успіху не мали. Зрештою, правитель су сідньої з ІНДІЄЮ держави І аяневідів. що постала ліспа розпаду Багдадського халіфату, М ахм уд

Ґа зн е ві

здійснював систематичні

(998— 1030)

Ьлперахпар Чам др^-у™ * Маур’я спаю спиьгицю Маїа&ку

а Іж дж аху

началі процесії с/и>нів

грабіжницькі

походи до Індії. Він 17 разів розорював її. просуваючись щорззу далі в глиб кра їни. Завдяки награбованим багатствам і захопленим рабам він перетворив свою столицю Газні на одне з найкрасивіших міст Сходу.

286

Ралді.% VI. Ссредклоесіпии Схід 1Іо його смерті в 1206 р. намісник Кутб-уд-дін Айбен відокремився від Гаяні й заснував самостійну дер жаву на 1 Іівночі Індії і» центром у місті Д елі Нова дер жава отримала наяву Д елійський султанат. Від кінця XIII ст. султанат досить швидко збільшував свою тери торію і до початку XIV от. захопив майже весь півост рів Індостан. Найбільших розмірів султанат досяг за М ухам меда Т угл ак а (1326— 1351). який навіть мав . Махмуд Ґаяневі

плани здійснити завойовницькі походи до 1ІерсО та Кп_ _____ .___ . . . таю. 1 ака завойовницька політика підірвала внутріш ню могутність держави, яка потала розвалюватися. Наприкінці XIV ст. Делійський султанат займав тери торію меншу, ніж на початку Х111 ст. Йому вже доводи лося відбивати вторгнення могутніх сусідів, що поста ли після розпаду султанату. Постійні війни ослабили й розорили султанат та його сусідів. Цим скористалися монголи, які потали здійснювати систематичні рейди в Північну Індію, грабуючи міста і населення. У 1398 р. в Індію спрямував свій похід Тнм ур. Головною метою його походу було пограбування, а не приєднання Індії’ до своїх володінь. 120-тпсячна армія Тимура вогнем і мечем пройшла містами І Іівнічяої Індії.

Тимур

■ГАІМ» О И>И П<1 '‘ /і

-X

Г /

л іЯ

\ ч / <о Й=с=,> Л1-; • ч—

чгл м м

■

»“ > .

■

V. 1

у*

$ 24. Опоблияостїраївитху краік Сходу, (лрсдкьоаічію Індія

2Я7

Після походів Тнмура і міжусобної боротьби між двома десятками держав, що постали після розпад,' Делійського султанату, Індія виявилася ослабленою і незахтценою перед загрозою європейського проникнення, що попалося я XV] ст., та вторгнення моголів на паті з Вабуром (1526 р.). Серед причин, які зумовлювали успіхп завойовників в Індії, ножна виокре мити такі: знатні природні багатства країни, відсутність етнічної і релігійної єдності, міжусобні війни правителів, традиційна міцність селянської громади. ► Які хронологічні рамки існування Делійського султанату?

4. Культура Індії У середні віки в розвитку культури Індй відбулися суттєві зрушення. Завер шився процес асиміляції культур піквоті й півдня півострова, відбулося становлен ня релігій індуїзму і буддизму. Протягом ХШ — XV ст. у розвитку Ін дії були дві суттєві обставини. По-перше, на півночі Індії тривав процес поєднання елементів мусульманської та індійської цивілізацій. По-друге, у той час досить ін тенсивно розвивалося міське життя, яке було пов’ язане з розбудовою резиденцій різних правителів і залутенням Індії до міжнародної торгівлі за посередництвом арабських купців. Швидко зростали такі міста, як Гоа, Кадікут, Камбай. Агра, Паніпат, Лахор, Мзтгьтан, Деаі. Опираючись на попередні досягнення, культура Індії' продовжувала розвивати ся, збагачуючи своїми здобутками світову культуру. Так, уже на початку нової ерп

Храм в Аджашпі (зовнішній і внутрішній вигляд)

в Індії користувалися десятковою систе мою чпсал, яка тепер застосовується в усьому світі. Індійські математики вміли обчислювати площі фігур та об'єми тіл, виковувати дії з дробами, відносно точ но визначати число л, Вагомими були здобутки в медицині. Індійські лікарі досконало знали вну трішню будову тіла, робили складні операції, використовуючи близько 200 хі рургічних інструментів, готували .ліки від різних хвороб. Вони славилися своїми знаннями і вміннями в усіх країнах Сходу.

Рп-іді.1 VI. СередпъоаЫпий Схід

2Я8

До наших днів вбереглося багато спо руд за часів Середньовіччя. Шедеврами архітектури цій' доби в буддійські храпи, витесані у скатах: Аджант. Еллор, о. Елефант. Х р а м в А дж аиті — це цілий комп лекс споруд, печер, що будувалися проти том дев’яти століть. ЗО залів храму були розттясяні фресками (збереглися фрески лише в 16 печерах), що відображають життя тодішньої Індії, сцени з життя

Храм в Оріссі

Будди. Фарби, якими написані фрески, не втратили яскравості й дотепер. їхньою головною властивістю « те, що вони світяться в тем ряві. Крім храмів у скелях, зводилися храми у вигляді башт. В Оріссі було споруджено й обнесене могутнім муром ціле храмове містечко. Усередині храми май же не прикрашали, проте ззовні вони були суцільно вкриті рельефами, статуями і майстерно виконаним різьбленням по камінню. Скульптори відтворювали сцени з легенд та оповідей. Вони вміли добре зобра жувати людей і тварин у русі. КутЛ-Мінар

Починаючи від XIII ст., на архітектуру Індії зна чний

вплив

справляла мусульманська

культура.

Найбільш вражаючим став велетенський мінарет Кугб-Мінар у Делі. Його висота сягая 70 метрів. Література середньовічної Індії створювалася пе реважно санскритом (найдавніша літературна мова аріїв). Ця мова виконувала ту саму роль, що й латина у Європі. Відомим поетам і драматургом тогочасної Індії був К алідаса. Після мусульманських завою вань індійські поети почали використовувати народ ну мову, арабську та перську. Індійці дуже полюбляли музику й танці. Але їхні танці були ритуальними — мовою танцю вони розпо відали цілі історії з життя богів і героїв. В індійсько му танці кожен рух тіла, рук, ніг, особливо пальців, Поет Ка.іідас

кожен жест щось означають. Мистецтво танцю при рівнювалося до ремесла. Воно опановувалося роками.

і 24. Особлияостірмлитку країн Сходу. (їрсфіьоаічяа Інділ

289

Індійці полюбляли ігри та розвалі, найулюбленішого я яких була гра в шахи, яка поширилася в усьому світі. Популярною була також гра в кості. ► Назвіть визначні пам'ятки середньовічної Індії. Закріпімо знання

1. Назвіть основні цивілізації Сходу, що існували в середні віки. Що ми розуміємо під поняттям «схід»? 2. Назвіть фактори стабільності східних цивілізацій. 3. Який поділ існував в індійському суспільстві? Що нового в цьому поділі з'явилося в середні віки? 4. Які існували правила взаємин між варнами і кастами? 5. Хто із завойовників залишив найпомітніший слід в історії Індії: гуни чи араби? 8. 7. 8. 9. 10.

Назвіть причини загибелі Делійського султанату. Яка мета і наслідки походу Тимура до Індії? Назвіть шедеври індійської середньовічної культури. Яким був внесок іедійської культури у світову скарбницю? Заповніть таблицю: «Культура Індії». Галузь культури Архітектура Ж

Вплатиї пам'ятки

Стислий охшс

и во пи с

Іітературв 11.

Що було основою стійкості індійської цивілізації в умовах змін завойов ників?

§ 2 5 _ 2 6 . Середньовічний Китаи 1. Син Неба і його піддані Китай за розміром і населенням у середні віки можна було порівняти з усівю християнською Єв ропою. На межі XII— XIII ст. у Китаї проживало близько 100 млн осіб — більше ніж у Європі того часу. Китайці вважали свою державу центром Землі, а всі народи, що жили навколо, вони на зивали варварами. Сильна централізована держава на чолі а ім ператором склалася в Китаї ще в III ст. до н. е. Від того часу і до палатку X X ст. Китай незмін но залишався імперією. Правителя Китайської Китайські чиновники (мандарини)

держави називати Сином Н еба Його влада пе редавалася в спадок й офіційно нічим не обмежу валася. Особа імператора була священною. Він

вважався не тільки володарем усіх людей, а à посередником між Небом і «'підне бесним світом». Імперія вважалася втіленням небесного порядку. Кожен підданий імперії розглядався як інструмент для виконання валі Неба, переданої через імператора. У китайському суспільстві була сувора ієрархія. Нижче імператора були вищі сановники, як правило, його родичі. Ще нижче — чиновники, що ділилися на велику' кількість рангів. Загалом чиновників у Китаї наливали мандаринами. За їх допомогою імператор і управляв імперією. Щоб стати чиновником, потрібно було здобути відповідну освіту і скласти іспит. Для отримання більш високого рангу знову доводилося складати іспити. До іспитів допускалися всі «добрі люди», які висловили таке бажання. Звичайно, діти чи новників могли краще підготуватися до іспитів. Але така система забезпечувала доступ талановитих людей з усіх прошарків суспільства до владних структур. Той, хто складав іспити вищого рівня, отримував місце при дворі й значну пла ту. Вони користувалися повагою і згодом стати наливатися т е н т і (т е н ь — той. що носить пояс влади, ші — учений). У середньовічному Китаї держава й суспільство продовжували дотримувати ся багатьох правил життя, які ще в середині І тис. до н. е. розробив Коифуцій. У середні віки його оголосили «першим святим». Кокфуція називали «-учителем 10 тисяч поколінь», «імператором без трона*. На його честь зводилося багато храмів. Згідно з ученням Конфуція й уявленнями китайців, у суспільстві кожен по винен знати своє місце: правитель — чесно правити і піклуватися про підда-

§ 2.5-26- СсредчьовЫпий Китай

291

С пел ем а у п р а вл ін н я К итаю

(ям цм р^ міністр«).

Ч и«С €*сі»«> * 1 6 / И І м О 1 МЛн)

• Д о 6 {Х /І В Д И і

(ОСОбиСГО І>Л(>М )

сел я н и .

рсмКіь' •*, кугщі

•ПіДЯї ЛЮ*М» (особисто >*ле>м. у ТОМу «МСЛІ Ріби)

них, чиновники — давати йому мудрі поради, селя ни — чесно працювати. Вірність, покірність, доброта і співчуття, почуття обов’язку, повага до старших і до батьків проголошувалися головними чеснотами бла городної і гідно! людини. їй потрібно було засвоїти 300 головних і 300 додаткових правил поведінки. Якщо не дотримуватися норм поведінки й робити погані вчинки, то це може накликати гнів Неба: зем летруси. повені, війни. Навіть Син Неба може втра тити трон. Китайці вірили, що померлі родичі допомагають живий. Але для цього померлих треба було забезпе

Конфуцій

чити всім необхідним. Згодом справжні речі були замінені на паперові. І з перших століть нової ери в Китаї починай поширюватися буддизм, який приваблював багатьох проповідями ми лосердя, загальної рівності перед лицем страждань,

обіцянками

благ за добрі

вчинки й покарання за лихі. Буддизм тісно взаємодіяв із конфуціанством. Так, буддисти навіть зарахували Конфуція до числа божеств. Крім зазначених релігій,

Статуя Будди на острові Лантау і? Китаї

АміКл VI. Середкьоаічпий Схід

292

у Китаї були поширені б інші, »окрема даосизм, який проповідував шлях до безсмертя. Характерніші! рисами середньовічного Китаю була релігійна терпимість і вяаяиодія релігій. ► Як була влаштована система управління середньовічного Китаю? 2. К и та й з а д и н а с т ій Суіі і Тин Від III ст. до н. е. і до кінця VI ст. ки тайська цивілізація пережила значну кризу. Наслідком цій' кризи стало ос таточне утвердження імперії як форми організації китайського суспільства. До того ж цю форму запозичили й сусідні з Кптакм народи: японці, корейці, в’єт намці. Переживши

роки

кризи,

розпад}'

і взагалі зникнення імперії, у 589 р.

Ян Ц.іянь

полководець

Ян

Цяянь

силою

зброї

відновив єдність Китаю. Він був про голошений

імператором і

заснував

династію

Суй

(581-618). Наступник Ян Цзяня Ян Ді переніс столицю до не величкого стародавнього міста Лояна. для будівництва якого були задіяні 2 мли осіб. Також він переселив до міста 10 тис. найяаможнітпх сімей Китаю, підкоривши їх своїй владі Місто прикрасили чудові палаші і пар ки. В імператорському парку ввесь рік зеленіли дерева: уяиику їхнє листя і квіти робили з шовку. Ян Ді вирі шив з’єднати дві великі річки — Хуанхе та Янцзи — і

ЯнДі

розпочав будівництво Великого каналу. Цей водний шлях поєднав господарства півночі й півдня і сприяв розвитку тор

гівлі. Імператор також зміцнив і добуду вав Велику Китайські' стіну, вів постійні

■

в ій н и

проти сусідів.

Проте цій династії не судилося три валий час утримувати владу. Нерозваж Висаджування рису

лива внутрішня та зовнішня політика виснажила ресурси країни, яка ще не

S2.5 26. Середньовічний Китай

293

встигла опам'ятатися від попередніх випробувань. Зреш тою, імператор Ян Ді був убитий змовниками. Династія Суй припинилася. До влади прийшла династія Т а н (618— 907). її перші правителі Лі Юань і Лі Ш тгінь проводили доволі розсуд ливу політику, яка забезпечила розквіт Китаю. Нові пра вителі провечи перерозподіл землі. Наполегливою пра цею мільйонів селян спустошені землі перетворилися на

р о т ™ п п и , «хі приноси.™ М ІШ М Ч Х »»!,. п р о д у й ». податкова система забезпечила державі знатні прибутки. Династія Тан проводила активну завойовницьку по літик}'. Китай тривалий пас воював проти тюрків-кочіввиків і розгромив їх на початку VII ст. Це дозволило імперії остаточно утвердити свій контроль над Ве ликим шовковим шляхом. Також імперія встановила свою зверхність над Коре єю, Індокитаєм, Тибетом. С истем а управлін н я Китаєм у ч а си ди н астії Т а н (G18— 907)

Державнії рада

Л іи и и кш іц л с р (стц р и н п і)

П р и пни ш хіщ чер

У пр пил інш е

ч“ ь О О р п д і-^

Гр о ш ад о м .

р обіт І ІО Д Н Т Е ІВ

Помітні зрушення відбувалися в господарстві та повсякденному житті Ки таю. Поширилося вирощування і споживання рису та чаю, які швидко стали традиційними продуктами харчування китайців. Почалося виготовлення ду-

РазіН.% VI. Ссрегіпловсіпий Схід

29 4

Імператор часів 'імперії Тан

кру я цукрової тростини. Заст поснувала ся

вдосконалена

сільськогосподарська

техніка; селяни користувалися одинад цятьма

т ш

е ш

плугів, а також поливним

колесом із глечиками, що приводилося в рух робочою худобою. Повсюди діяли водяні млини. З'явитися перші вироби З порцеляни. Від середини VIII ст. влада динас тії Тан попала слабшати. З усіх боків

Хуан Чао

на Катай насувалися войовничі сусіди. Постійні війни невпинно погіршували

становище народу. По всій країні спалахували селянські повстання, які в 874 р. переросли в одну з найбільших селянських війн. Повсталі виступали проти тягаря податків, несправедливості й жадоби чиновників. Селянське військо під проводом Хуан Чан оволоділо станицею. Імператорський двір утік. На всі державні посади Хуан Чао призначив наближених до себе повстанців. Згодом вони почали поводитися ще гірше, ніж колишні імператорські чиновни ки. їхні дії викликали різке невдоволення. Це допомогло придушити повстання. Династія Тан повернулася до впади, але удар, якого вона зазнала від селянської війни, став для неї смертельним. Ганська держава припинила своє, існування. ► Які здобутки Китаю у період правління династій Суп і Тан?

# 25 26. Середньовічний Китаи

295

Я. Кптая за часів правління династії Суп На у лачках 'Ганської держави виникли численні дрібні володіння. Час їхнього існування — від 907 р. до 960 р.— називають «п’ятьма династіями та десять ма царствами». Між ними велася невпинна міжусобна

боротьба, під час якої Китай об’єднався під владою ди

М •■

настії Сун (960-1279).

і**?

. •і •

Щоб налагодити життя в розореній країні, перший міністр сунського двору Вань Аньші запропонував провести реформи. Вони передбачали впорядкування

ІІ[

податкової системи, налагодження зрошувальних ро біт, надання позик селянам, установлення твердих цін на всі товари тощо. Упровадження цих перетворень дозволило б країні подолати кризу. Однак противники

Бань Аньші

міністра домоглися його відставки й припинення реформ. За таких умов північ Китаю захопили племена чжурчженів. Вони утворили державу Ц зін ь — Зопоту (1115-1234). На півдні, куди вимушено переїхав китайський імператор, утвердилася ди настія П івден на С ун (1117-1279). На підвлад ній їй території розташовуватися головні центри вирощування рису, чаю, виробництво шовку, виготовлення порцеляни. У державі Сун було винайдено папір, порох, книгодрукування, що відіграло величевну раль в історії людства. Саме тут уперше в історії випустили паперові гроші — асигнації. Важливі винаходи було здійснено у військовій справі, імперія Сун мала на озброєн ні могутні метальні пристрої, посудини із зала-

Чжур'їжені

лювальною сумішшю, рухомі баигги з таранами, перші гармати. Однак військова техніка не змогла врятувати імперію від загибелі. Вона про довжувала розпадатися, поки не стала здобиччю монголів. ► Які здобутки Китаю у період правління династії Сун?

Po-iiH.1 VI. СсредпъоаЫпий Схід

296

4 . Боротьба Китаю проти мош о.іьсьної о

павеволеикя. Династія Мін У 1279 р. завершилося підкорення Китаю монголами, які встановили тут свою династію — Ю ан ь (засновником династії' був онук Чпнгісхана Хубілай). Панування монголів мало для Китаю яв позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, монгольське панування супроводжувалося значними людськими жертвами, нищен ням надбань китайської цивілізації, а з іншого — завдяки Хубииїй

приєднанню до системи монгольських держав Китай тісні ше влився у світову торгівлю, що сприяло його економічно

му піднесенню. Цікаві згадки про Китай часів монгольського панування зали шив венеціанський мандрівних Марко Поло.

Мовою документа

Розповідь про китайські міста з * Книги про різноманітність світу» Марка Поло (ХНІ cm.) Місто Таян-фу. куди ми прийшли. велике і красиве, торгівля тут жва ве. в також промисловість: виробляють тут величезну кількість збруї для військ великого хена. Тут бваато чудових виноградників, і вина виробляють удосталь... безліч тут шовку: є в них тутові дерева і багато шовковичних черв'яків ...місто Кінсай... найкраще, найбільше місто у світі... і 12 тис. кам'яних мостів у ньому... ...було там 12 ремесел, і для кожного ремесла було 12 тис. будинків: у кожному будинку було щонайменше 10 осіб, в в деяких 15, а то ЗО чи 40, не всі, звичайно, майстри, але й робітники, що зе вказівкою майстра працю ють... Безліч тут бегатих купців і сильно вони торгують... За наказом царя кожен долучався до батьківського ремесла... Учитися іншому ремеслу він не може. Будинків хороших у иьоиу місті скрізь бегето. Є там велика кам яна вежа: коли станеться в місті пожежа, жителі зносять туди своє майно: а пожежі тем часті, бо дерев яних будинків чимало. Живуть тут... тддені великого хана: гроші в них паперові. У цьому місті... всі вулиці вибрукувані камінням і цеглою: і верхи їздити, і пішки ходити по них добре. У цьому місті... добрих 4 тис. лазень, де люди ніжаться: кілька разів на місяць ходять туди, бо чистоти тіла дотримуються: лазні ці найкрасиві ші, найкращі й найпросторіші у світі. в

Що з описів Марка Поло могло вражати уяву європейців?

Завдяки чому Китай досяг таких вагомих здобутків?

Після завоювання Китаю перед монголами постала проблема: як управляти цією територією. Не маючи можливості запропонувати що-небудь своя, монго ли були змушені прийняти китайську систему: від імператора до найменшого

# 2.42в. Середньовічний Китай

297

чиновника. Найвищі посади в державі також посіли монголи. Таке становите призвело до того, що монголи перейняли не тільки систему управління, а й мову, писемність, культуру та ін. Незважаючи на таке окитаяння монголів, останні вва жати себе вищими за китайців і поводи ли себе як загарбники, посилюючи подат ковий гніт. 'Гака нерозсудливість мала згубні наслідки для влади монголів. їхня

політика

викликала

загальне

обурення. Від середини XIV ст. в Китаї

Межі мйнш'іьськаї імперії у 1279 р.

спалахували народні повстання ■«ч е р в о них п о в ’ язок»), виникали неодноразові спроби палацових переворотів. Зрештою, у 1368 р. одного а керівників селянського повстання ченця Чжу Юаньчжана про голосили імператором. Він започаткував нову д и н а стію М ін (1368— 1644 р р ). Столицею нової династії' спершу було мі сто Нанкін, а згодом її перенесли до мі ста Даду, яке дістало нову офіційну назву Пекін

Повстання ^червоних пов’ялок*

Прийшовши до влади, нова династія відновила традиційну китайську' систему управління.

■

Вугло встановлено нормальні ставки податків. Держава перебрала на себе роботи з відновлення системи іритацЛ. Значка увага приділялася розвитку рвмесат, осо бливо виробництву порцеляни, шовку, паперу, скла, тобто тим виробам, що експортувалися. Почалися від будова і перебудова китайських міст. Щоб засвідчити свою велич, імператори динас тії Мін проводили активну зовнішню політику. Вони розширили кордони держави до Тибету та Індокитаю. Організовувалися воєнні експедиції в Океанію. Най більше експедицій Ссім) до Індії, Індонезії, Індокитаю, Малайзії і навіть до берегів Африки очолював адмірал Чжен Хе в 1403— 1433 рр.

хІж у Юань'сжан

Ралді.% VI. Середнъовгишй Схй)

298

Адміра ї Чжан Хе За часів династії Мів китайці активно переселялися до Індокитаю та Індоне зії, де створили китайські поселення ► Коли Китай був підкорений монголами? ►

І < .*

Яка династія постала після падіння монгольського панування?

. Уі ;

' і

. ^ т/

;

^ .

І— л ‘ \ !А

* * * * А

<і

-*> •

•

^ &* * і

« ф /« Г

\ А^* -

*і

7; І

Л І*

М -4

Китайське ієрогліфічне письмо

о. Розвиток культури К итаю В “ Р®*“ “ “

Китайська цивілізація створила при-

. е

пнальну і багату культуру, яка стала справжньою скарбницею для культур різних народів і цивілізацій. Однією з основ китайської культури було ієрогліфічне письмо. Воно стало взір цем для писемності корейців, в ’єтнамців, японців. Необхідність складати іспити для отримання чиновницької' посади зу

мовила відкриття початкових і вищих шкіл та училищ, до збільшення кількості освічених людей. Китайські чиновники були водночас поетами, художниками, чудово володіли мистецтвом письма — каліграфією. Китайці пертими винайшли папір і налагодили найпростіший спосіб кни годрукування. Текст вирізьблювали на дерев'яних дошках, заливали спеціаль-

299

{ 25 26- Середньовічний Китай мою фарбою, а потім друкували на па пері. На початку VIII ст. в Кптаї почала виходити урядова

газета

•Столичний

вісник», яка проіснувала до X X ст. Діяли великі бібліотеки. Китайцям належить винайдення ком паса і пороху. У VIII ст. в країні відкрила ся Академія наук, у XV ст. буяй створені багатотомні енциклопедії з історії, гео графе, медицини, мистецтва тощо. VIII— IX ст. наливають «золотою до, _____ ... . . „ бою китайської поезії. Поет Лі Бо написав

Китайські паперові гроші

близько ЗО томів ліричних творів, у яких оспівував рідну природу. Інший поет Ду Фу мріяв про краще майбутнє, коли люди збудують величезний дім. і в ньому знай дуть притулок «мільйони скривджених долею бідняків ». Значні

здобутки

мали

архітектори

Китаю. Вироблений ними стиль, озна кою якого були дахи із загнутими вго ру краями, став своєрідною візптівкою Китаю. Цей сталь робив привабливими . , . навіть похмурі будівлі фортець і пала

'Заборонене міспи» е Пекіні Сучасний виы.чЗ

ців. Однівю з найвпдатніших пам'яток середньовічного Китаю стало Заборонене місто — комплекс споруд особистої рези денції імператора, що були збудовані в 1406— 1420 рр. Оригінальним було образотворче мис тецтво Китаю. Художники писали твори на шовковій тканині або папері, які змо тувалися в сувої. ► Які винаходи були здійснені у Китаї в середні віки?

икий дадиь|ь Сучасний виьгяд

300

Раз<Нл VI. СсрсдньолЬтий Схід

Закріпімо знання 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. В. 9. 10.

Яка подія започаткувала середньовічну історію Китаю? Які династії правили в Кита! в середні віки? Назвіть найбільші селянські виступи в Кита?.

Із якими завойовниками доводилося боротися китайцям у середні вік Яку назву має період в історії Китаю між правліннями династій Та Суи? Скільки років тривало монгольське панування в Китаї? До яких наслід ків призвело монгольське завоювання Китаю? Хто очолював китайські воєнні і географічні експедиції до берегів Аф рики, Індії. Індонезії? Назвіть імена найвідоміших поетів Китаю. Визначте основні риси розвитку Китаю в середні віки. Які зміни в господарському житті Китаю відбулися за династії Тан?

11. Які особливості розвитку культури Китаю в середні віки? 12. Визначте основні причини і механізм змін династій у Китаї. 13. Більшість винаходів, зроблених людством у середні віки, були здійсне ні китайцями; за рівнем життя Китай випереджав усі інші регіони світу аж до XIX ст. Чим це можна пояснити?

§ 2 7 . Утворення Османської імперії 1. П е р ш і т у р е ц ь к і д е р ж а в и Утворення Османської держави. Як вам уже відомо з історії Візантійської імперії, наприкінці XI ст. в Анатолію проникли турки-сельджуки (тюркські кочові племена, що прийшли із Середньої Азії), які відтіснили візантійців на захід і створили там свою дер жаву — Румський султанат. Уся їхня подаль ша історія пройшла в постійних війнах проти сусідів: візантійців, арабів, персів та інших народів. Вони відіграли вирішальну роль у розгромі держав хрестоносців у Палестині. Постійні війни, внутрішні негаразди підірва ли міць сальд жуків.

Турок-сел ьдмеук

У XIII ст. в Малу Азію переселилася зна чна кількість калових тюрків (етнічно близьких сельджукам). які тікали від монгольської навали. Ці племена розселилися на сельджуцько-візантійському прикордонні. Вони здійснювали набіги на Візантію або ж наймалися до візантій ців для боротьби проти болгар, сербів і навіть сельджуків. Поступово коповики почали створювати свої князівства-вмірати. Із занепадом держави сельджуків еміри здобули незалежність. Найбільше серед емірів поталанило Османові. О

Емір — титул правителя або князя в деяких мусульманських країнах, а також особа, що носить цей титул. Також уживається в значенні повели теля мусульман взагалі. До появи ісламу емірами називалися полководці.

То був природжений воїн, який вірив у справедливість «священної війни* (джихаду). Вія розширив кордони своїх володінь, об’ рднав під сво«ю владою інші тюркські племена, які попали називатися турками-османами. Згодом еміри Османської держави прийняли титул султана ► Як виникла держава турок-оемвнів? 2. З а в о ю в а н н я о с м а н с ь к и х с у л т а н ів у Є в р о п і т а А з ії Коли на західному кінці Малої Азії зростала і могутнішала Османська держа ва. її сусіди перебували в занепаді. Візантійська імперія під проводом останньої династії Палеологів ледь оговталася від погрому хрестоносців у 1204 р. і вже не мала сн і протистояти новій загрозі. До того ж османи у завойованих у Візантії землях накладали на населення значно менший податок, ніж за часів імперії. Болгарське царство, яке було найбільшим у XIII ст. на Ватіканському півострові,

302

Ро.іОІ.4 VI. Середньовічний Схи)

до середини XIV ст., розпалося на три самостійні князівства. Сербське королів ство. яке яа пасів короля Стефана Душана ладнало короткочасного піднесення і досягло найбільшого розширення, напередодні турецької навали розсталося на окремі володіння. Крім того, Сербія та Болгарія були одвічними суперниками Візантії на Балканах. П о ст ат ь в іс т о р ії Друза чверть X IV ст.. правління Ствфана Уроша. про званого Душаном. стала найелавнішою сторінкою в іс торії Сербі/. Д уиіан захопив на північному заході Боснію, відтіснивши Угорщину; на південному заході — Елір (Ал банію). значну ч а с ти н у Фесаліі 0 Македонії т а дістався Еаейського моря, розділивши в т а к и й спосіб надвоє візан тійські землі. Він був дуже талановитим організатором держави: установив у ній лад, умів домогтися прихильно сті всіх народів, об'єднаних у новому Сербському царстві. Його «Законник» став однією з найвизначніших пам'яток слов'янського права. Померши дуже рано і несподівано (1355 р.), Душ ан не встиг у с т а н о в і/т о порядок лрестолонастулництва. Зібрані ним землі невдовзі було втрачено, а Сербська держава, ослабивши Візантію, сама не могла стати на заваді турецьких завоювань.

§ 27. Утяорстіл Османської ічперіі

303

Наступники Османа скористалися слабкістю сусідів

продовжили завойовницьку політику. Син Осшша Орхан захопив у Малій Азії місто Брус, яке стало першою столи цею османів. Потім його військо переправилося через Бос фор і захопило місто Галліпога. Османп огошплпся у Сврпгті. Наступний емір М урад І (1362-13Я2) переніс столицю держави у захоплене місто Адріанополь — європейську пастнну своїх володінь. Мурад

спрямував свою агресію на

Балкани. У 1389 р. на Косовому полі »йшлися османська і сербська армії. Османська армія вдвічі переважала серб ську. проте серби билися відчайдушно. Хоробрий сербський

Мурад І

патріот Мплош Обилич зміг проникнути в табір османів і вбити еміра Мурада 1. Серби перейшли в наступ, але завдяки рішучим діям син еміра Баяяид розгромив їх. Баяяид 1. який дістав титул султана, підкорив собі Македонію, Болгарію, частину Сербії та Албанії, а також Малу Азію. На карті Європи постала нова могутня й агресивна держава. Завоювання османів занепокоїли Захід. І Іапа Римський оголосив проти них хрестовий похід. У 1396 р. військо хрестоносців, яке складалося з рицарів Фран ції, Німеччини, Угорщини. Польщі, Чехії, зустрілося з османамп біля міста Нпкопола (Болгарія) та було повністю розбите.

Битва на Касовому палі

VI. Ccptrlxtioacmuu Схід

304

Візантійська імперія опинилася один на один я османами. Із її колишніх тери торій яалтпплися Константинополь і не значне володіння в 1'рації Візантійський імператор, не маючи армії та грошей, у відчаї звернув свій погляд на Захід. У 1399— 1403 рр. він відвідав Венецію, Мі лан, Флоренцію, Паркзс, Лондон. Усюдп імператора зустрічали з пишністю, але, Вбивство Мілошем OtiLLtwte.u еміра Мурада I

крім обіцянок, ніякої допомоги він не от римав. Будь-яку допомогу Захід обіцяв за З'мовп об’єднання православної та като

лицької церков. ПІД ШІИШІ WlttllllUMbl»Католицька церква давно плекала шміігнчнмх фшпирів і су надії на підкорення православно! цер перечок нашшш уній відСувсй ос кви. Віяантійські імператори, керуючись танні* роадогг вЬангі&сьішго полгтичнпми міркуваннями, були готові йопісліін'м на сішіші ираніїсліанмії-

впинати зверхність пап, і 1274 р. на Лі

ги містициаиу. У X IV СТ. Григорій Паламл,

«К и м

йгадом став KiMiL-ra.irmiuiuu.xitaським патріархом, era ерджуаав,

онському соборі було укладено Ліонську унію, але П не підтримало населення, осо бливо духовенство.

щи людаьа може іііл ш т» Виш іиціш си

особливій

енергії,

«іка

ід е під Бога і ніби іт н ’яаук Bora аі спігош. Ци енергім ирияшшкть-

У 1437-1439 рр. під час Ферраро-Флорентійського собору було укладено Фло рентійську унію, яка теж лишилася на

ся у c a m як Свігдо. Людн можуть

папері. Ніякої реальної допомоги Візан

сприймати це Сиіт.іи тільки яухіівиим іяірсиі, але не оком. Лиш е

тія не отримала.

найбільш благочесш ві людм, ироиоиідш иш . ядатні ш рииш тм Во-

нополь. Не сподіваючись узяти місто

жєсічє+шє Снігдо і шлиаги Бога. Це И'іЄИШІ ншиаяіі Іг и у и м пи Ооибливи багато йоги ирмхильнм*ів було серед uuuaxiu гари Афон (Скігт гора), де м ио сьогодні роагашовааиіі ц е т р православ

У 1399 р. турки оточили Константи приступом, вонп готувалися до тривалої облога. Але сталося несподіване: від середньоазійського

правителя,

Чшггісханя Тамерлана

нащадка

(Тимура,

при

йшла явістка про поразку під Анкарою султана Баязнда, який потрапив у полон

ного чернецтва. Це вчення спра

і, не витримавши приниження, помер.

вило значний

Османл

huluhb

на иерцинне

відійшли

від Константинополя,

имегецтво, особливо на ікшшішс і фрески. Обрали сшп'нх civmu

а їхня держава розпалася. Ця поразка псиянік продовжила життя Візантійської

аобраааикеш, наче охоплені яоере-

імперії на 50 років.

дннн ДИВНИМ СВІТЛОМ.

►

Які держвви і землі підкорили османи

до кінця XIV ст.?

§ 27. Утяорсшіл Ослиоигьпоі імперії

305

Я. С т в о р е н н я О с м а н с ь к о ї ім п е р ії Після нетривалої міжусобиці 1451 р. османський престол посів 16-річний султан М ехм ед II (1444-1446, 1451-1481 рр.), який продовжив завоювання. Вібравпш 200-тисячне військо, він підступив до Кон стантинополя. Щоб припинити надходження підкрі плень, було збудовано флот і створено наймогутнішу в Європі артилерію. Для блокування Босфорської затоки в її найвужчому місці було збудовано фортеці, які кон тролювали прохід кораблів і збирали мито. Останній ві зантійський імператор К онстанти XI квапливо готував місто до оборони. Створювалися запаси зброї та продо вольства, укріплювалися мури.

Мехмед II

Облога Константинополя почалася в квітні 1453 р. Турецький флот (130 кора блів) увійшов у Мармурове море. Артиле рія попала систематичний обстріл міста і його мурів. Перший штурм було відбито. Спроба здійснити підкоп під мури теяс виявилася невдалою. Останньою перемо гою яахпсників міста був прорив п'ятьох суден яі зброєю та продовольством. Аби повністю вїдрія&ти місто від зовнішньо го світу, Мехмед II наказав турецькому флоту ввійти в бухту Золотий Ріг. Але

Падіннл Константинополя

вхід у неї перекривав масивний ланцюг. Тоді турки за ніч спорудили дерев'яний настил і, змазавши його жиром, перетяг нули по ньому я Босфору в Золотий Ріг свій флот. Із гармат, що булл розміщені на кораблях, вони почали обстріл міста я півночі. 29 травня 1453 р. настав вирішаль ний день. Уранці турецька армія пішла на штурм. Через дві години османн крізь браму Св. Романа ввірвалися до міста. Три дні місто грабували, а 60 тис. жителів були продані в рабство. Мехмед II в'їхав у собор Св. Софії, наказав збити з неї хрест,

Собор Се. Софії перебудований на .мечеть на тлі Захопимо Рогу

306

РолК.і VI. Ссредкьоаічпий Схід установити півмісяць і перетворити її в найбільшу мечеть мусульманського світу. Також Мехмед 11 дав наказ припинити пограбування міста. Місто було перейме новано в Стамбул, почалася його відбу дова. Щоб відродити економічне життя в місті, його заселили вільновідпугценими в'язнями, торговцями і ремісниками з провінцій. Напросили й іноземних май стрів. Узяття

Константинополя

стало

не

лише початком 30-річннх завойовниць ких походів султана, за які він отримав прізвисько «Завойовник», а й початком народження нової імперії' — Османської. Мехмед 11 захопив рештки візантійських володінь, установив повне панування над православними державами — Сербією, Боснією, Валахігаю. У 1469 р. турки вторгайся в землі Священної Римської імперії, а 1177 р. вступили у володіння венеціанців. Венеціанці, занепокоєні зростанням могутності Туреччини і з її союзника перетворили ся на суперника. Кримське ханство стало васалом Османської імперії'. Падінням Константинополя: завершився грітий період у європейській історії. Християнська ци вілізація втратила один зі своїх центрів. Це мало далекосяжні наслідки, особливо для регіону поши рення православної гілки християнства. Його було переділено між Османською імперією і Річчю По сполитою. Єдиною православною країною, яка за лишалася незалежною, була Московська держава. Загибель такого могутнього культурного цивілізаційного центру в Європі пе ретворила католицький Захід в основу, на якій будувалося майбутті Сиропи. Завдяки загоюванням Мехмеда II Туреччина (Османська імперія) стала євро пейською державою (щоправда, у географічному розумінні) та вступила в найблискучіпшй період свого існування, який тривав до 20-х років XVII ст. Одніявп з причин швидкого зростання Османської імперії була армія, значка частина якої складалася з постійних, добре навчених воїнів.

307

§ 27. Утаарспня Оеманськаі імперії

Чітка централізація Османської імперії давала можливість збирати армії к іл ь к іс т ю

понад

200

тис. воїнів, тоді як є в р о п е й с ь к і армії налітували по декілька

десятків тисяч. Армія складалася з кавалерії (імператорської, легкої та провін ційної), піхота, у якій вирізнялися особливі інженерні, охоронні та інші загони, артилерії, якій не було рівної у Європі, та елітних підрозділів яничарів. Підроз діли яничарів формувалися переважно я християн, які ще дітьми були взяті в полон і виховувалися як воїни, віддані султану та Аллаху. ► Хто був засновником Османської імперії?

4. Османська імперія наприкінці XV

С Т .

У результаті завоювань на просторах Європи та Азії склалася нова могутня ім перія, що. як і всі попередні, прагнула до світового панування. Усе господарство розвивалося завдяки зусиллям завойо ваного населення. Турецьке суспільство займалося лише війною, яка стала голов ним джерелом прибутків нової імперії. Завоювання турок супроводжувалося небаченою жорстокістю, пограбування ми, насильством і вбивствами. Частину підкореного населення як здобич прода вали в рабство на невільницьких ринках. Немусульманське населення було обкладене в

с іл я к и м и

податками, які інколи складали до 50 % урожаю. Проте мусульманське населення або сплачувало мінімальний податок, або взагалі не платило (але за це виконувало воянну службу). На чолі імперії' стояв султан, який на початку XVI ст. став ще і халіфом — релігійним лідером му сульман ІІри султані була вища рада — диван, яка ви конувала дорадчі функції Попервах адміністративний апарат був нечисленним. За свідченнями істориків. Османська імперія була єдиною військовою державою Середньовіччя. Її дер жавний устрій та адміністративна структура булл підпорядковані потребам вій ни. Провінції (на початок XVI ст. їх було 16) поділялися на округи, їхні правите лі здійснювали як цивільні, так і військові функції, вони очолювали ополчення енпахів (воїюв-кіннотників) і місцеві гарнізони яничарів (гвардія султана, що набиралася з хлопчпків-рабів, які виховуватися в спеціальних школах-каяармах як безжальні й віддані воїни).

РазіН.% VI. Ссрегіпгіоесіпий Схиі

30В

Кожен ополченець (сипах) отримував у користування землю (уся земля в імпе рії була державною), аяе за це мусив брати участь у ш л в и л походах. У унрний час він иав проживати лише у своєму окрузі, де виконував поліцейські функції та обов'язки збирача податків. Сппахи отримували матеріальне забезпечення за рахунок державного податку а населення, розмір якого було чітко визначено. Чиновники центрального апарату також отримували за службу землю — ве ликі володіння, які заборонялося передавати в спадок. Проте, як правило, поса ду батька займав син. Така система управління імперією виявилася оптимальною на час, коли П те риторія зростала і землі було багато. Невеликі податки із селян компенсувалися великою воєнною здобиччю.

Тим часом в Україні... 1482 р . — спалення Киква Менґлі Ґіреєм. ► Як здійснювалося управління Османською імперією?

Закріпімо знання 1.

Коли і як було створено державу турок-осмянів?

Назвіть основні битви, унаслідок яких османи підкорили Балкани.

Коли відбулися хрестові походи європейських країн проти турив-осм-анів? Чим вони завершилися?

Які держави знищили турки-османи під нас своїх завоювань XIV — XV ст.?

Чому держави Балкакського півострова не змогли стримати наступ

Яка битва відтермінувала падіння Візантії на 50 років?

Якими були наслідки падіння Візантійської імперії?

Визначте сильні риси війська турків-осман.

Хто такі сипахи? Чим вони вщрізнялися від європейських рицарів?

османів?

10. Із якою метою було створено військо яничарів? 11 Чому Османську імперію називають єдиною військовою державою С е редньовіччя?

І 27. Утллрсшш Цсма>и~ пс ікііфм

309

Запитання та завдання на узагальнення за темами «Слов'яни та їхні сусіди», «Індія. Китай»

1. Який шлях зв'язував Європу з Китаєм? 2. Складіть розповідь про битву на Косовому полі та взяття турквмиосманами Константинополя. 3. Підготуйте історичний портрет одного з визначних історичних діячів: Мехмед II, Чинґісхан. 4. Дайте визначення понять І термінів: імперія, касти, верни, санскрит, турки-османи, сипахи, яничари, султан. 5. Виконайте завдання за історичною картою: •

імперії Гугттів, Делійського султанату, імперії монголів, китайських держав (імперій Суй, Тан, Юань, Мін).

•

прослідкуйте етапи османських завоювань. Які території займала Османська імперія станом на кінець середніх віків?

В. Складіть хронологію подій історії середньовічного Китаю. 7. Опишіть одну з визначних пам'яток культури Китаю та Індії.

РодАі/і VI. Ссредпьоаі'иіий Схйі

310

Завдання для тематичного оцінювання 1.

Коли було створено Делійський султанат?

□ □ □ □ 2.

А Б В Г

1206 р. 1246 р. 1398 р. 1453 р.

Верховна влада в Османській імперії належала... □ А великому кагану. І І Б імператору. іну.

Укажгть місце битви, у якій 1389 р. сербське військо було розгромлене турецькою армією...

А Косово пате. _ Б Адріанополь. В Мохач. ^ Г Белград. 4.

Як називалися князі в Індіі? А мандарини. Б самураї. _ В раджі. _ ] Г хани.

Переважна більшість літературних творів Індії доби середньовіччя створено мовою... | А арабською. Б санскритом.

□ в

перською.

І І Г хінді. 6.

У середньовічній Європі уявлення про Китай сформувалися завдяки описам подорожі кулця ... І А Афанасій Шкхгів. _| Б Марко Позо. [ |В Піано дань Карпіні. |Г Ібн Баттута. Селяни в середньовічному Китаї були

□ А □

ВІЛЬНИМИ.

в залежними від феодала.

311

Залдеиииі для т емат ичного оиіш алаигіл

В 8

В залежними від держави. Г як вільними, так і залежними.

Який з зазначених винаходів належить китайцям? А компас. _ £

вітряний млин

В механічний годинник. Г колесо. 9

Яка гра була винайдена в Індії? А футбол. Б хокей. В шахи. Г карти.

10.

Зображені картини доцільно використовувати для ілюстрації

А взяття турецькими військами Константинополя. Б утворення Делійського султанату. ]

В захоплення Чінгісханом Пекіну Г розгром Тюлуром турецьких військ.

11. Щоб стати чиновником у Китаї необхідно було А належати до імператорського роду. Б скласти відповідні іспити. В створити шедевр. Г походити

родини

ЧИНОВНИКІВ.

12. Про що китайські ремісники насів династії Тан говорили наступне: «Імас бутлі блискучим, як дзеркало, тонким, як папір, дзвінким, як гонг, гладким і сявтпті, як озеро в сонячний день*? ] А порцеляновий постд. □

□

В зелений чай. ]

шовк.

Г каліграфічне письмо.

висновки Епоха Середньовіччя тривала понад тисячу років і докорінно лишила життя лю дей. Вова ввібрала в себе ватике переселення і змішання народів, хрестові походи, піднесення й занепад великих імперій, звичаї сільського життя та бурхливий розквіт міст. Цей пас породив криваві війни б періоди мирної праці, великих святих і вогни ща інквізиції, видатні винаходи й переслідування вільнодумців. За десять століть скла, ося нове суспільство, повністю змінився вигляд Європи та Азії, зародилася європейська християнська цивілізація. Саме за доби Середньовіччя виникли народи та країни, які існують і зараз. Навіть звичний для наших сучасни ків розподіл Європи на Західну і Східну відбувся вже тоді. Навала варварів знищила античний світ, його господарство й культура занепали. Проте коріння європейської цивілізації збереглося, давши знаття для нового підне сення. Заступивши язичництво, постало християнство — сила, яка об'єднувала Європу. Виник і перетворився на очну зі світових релігій іслам. Однак, на відіпну від хри стиянства, він не став єдиною релігією Сходу, а існував поряд з індуїзмом, конфуці анством тощо. Тому східні суспільства помітніше відрі мя інся одне від одного, ніж європейські. У середні віки виникли і зросли міста з їхніми ремеслами, торгівлею, соборами, університетами та особливим способом життя. Вони стати центрами формування нової європейської цивілізації, становлення і роавиток якої ви вивчатимете в наступннх к лага у

Середньовічне суспільство виявило здатність постійно вдосконалюватися, знахо дити нові форми розвитку. Воно засвідчило потяг до активності та прагнення роз ширити свої жнттсві горизонти. Подорожі Кслуигіа й відкриття Америки перегорну ли чергову сторінку світової історії, Проте це вже інша, нова історія.

313 П лавн-схеш і для салгостінної р об оти учня з підручником і додатк овою літературою І. Як написати реферат

1. Уважно розберіться, на яку .гну слід підготувати реферат. 2. Вивчіть літературу з цієї теми. S. Виянатге, в якій послідовності будете внсвгглюватн. Складіть план реферату. 4. Реферат пишеться за таким планом: • у вступі во пояснюєте важливість і актуальність обраної теми. Звергасте увагу на те, шо і нк будете описувати: • в основній частині розкриваєте зміст рефераті,'; • у закінченні формулюєте головні підсумки та висновки, яких ви дійшли; • наприкінці реферату подасться список літератури, яку ви використову вали. II. Як скласти Історичний портрет?

1. Як відбувалося становлення особистості історігшого діяча? • Де і коди він народився? • Де і в яких умовах жни, зростав, виховувався? • Як формувалися його погляди? 2. Особисті якості й риси характеру. • Як особисті якості діяча впливали на його діяльність? • Які а його особистих якостей вам подобаються, а які ні? 5. Діяльність історичного діяча. • Схарактеризуйте основні справи його життя. • Які успіхи б невдачі були в його справах? • Які верстви нас&іення підтримували його діильтст». а які ні, і чому? • Хто був його друяямн. а хто ворогами, і чому? • Якими були иа^тгітрги його діяльності: ► дл я су ч а сн и к ів ; ► д л я н а щ а д к ів .

• 8а що людство пам'ятав цю людину? 4. Яке ваше особисте ставлення до історичного діяча? • Які почуття викликає у вас його діяльність? • Як ви ставитеся до засобів і методів його діяльності? Обгрунтуйте свою позицію. III. Як скласти тези? (Те.іи — стисло сформульовані основні положення статті, лекції, повідом-іення, доповіді.)

Прочитайте текст, тези якого необхідно скласти.

314 2. Переділіть його на логічно завершені частини і дайте їм наяву, тобто скла діть П Л А Н . 3. Знайдіть у тексті основні положення, які дають відповідь на запитання план)'. 4. Як порівнювати різноманітні оцінки Історичних явищ?

1. Виднатте сутність кожної оцінки історичної подй або явища. 2. Спробуйте з'ясувати, на що спирався автор, даючи що оцінку, і визначте об’єктивність його висновків. 3. Проаналізуйте наведені аргументи і логіку наведених доказів. 4. Зробіть свій вибір на корнсп> однієї з наведених оцінок і поясніть, чому ви зробили саме тайні вибір. 5. Як скласти повідомлення?

1. Прочитайте в підручник^' матеріал, до якого вн складаєте повідомлення. 2. Прогляньте літературу, за якою ки будете його готувати. 3. Складіть план свой' розповіді. 4. За планом запишіть зміст повідомлення або складіть його тези. 5. Подумайте нз^ тни, який ілюстративний матеріал доцільно використати, в. Під час виступу з повідомленням не забувайте про виразність і правиль ність свогі мови. 6. Як працювати з Історичним документом?

1. З'ясуйте пґіттжстгия документа. • Хто його автор? • За яких історичних обставин він з’явився? • Що являє собою документ за змістам і формою (опис історичної події сучасником, оцінка події історпхом, законодавчий акт тощо). 2. З’ясуйте, яке завдання до документа ви повинні виконати і що для цього потрібно. • Я що документ мак поглибити ваші знання про якесь історичне явище, подію чн оопбу, — пригадайте, що вам уже відомо про це. 3. Прочитайте текст документа, визначте значення понять і термінів, що міс тяться в ньому. 4. Спробуйте виконати заедакня. Якщо ви не москегге це зробити, визначте, що вам заважає. • Зверніть увагу на те, як сформульовано завдання; можливо, ви не зрозу міли поставленої задачі. • Прочитайте уважно й повільно документ іще раз, звертаючи увагу на зміст окремих речень.

Х ронологічна таблиця Найважливіші подй середньовічної історії IV — V II о т . — Велике псроослепп. порадів ■188 р . — Вішігепслш« Ф ранкської дгрвсави 527 — 5 в 5 p p . — І Ірапліппя

шлвлтііі<л. іг<іг<» імператора

Ю сттш іш ш 1

622 р . • - З а р о х х г т к я іспазлу V II— У Ш от . — Арабські залитпш ш г V II— X I о т . — Д оба піїгіпгід 732 р . — К и т и під ГІуптье, пгре&шга франків ішд пробами 800 р . —і Утворення Франкськім імперії 84,1 р . — Вер^епсьха у т д и , поділ імперії Карла Великого Я02 р . — Злспуваппя Сш ацсплої і'нїссььпЇ імперії 1054 р . — П оділ хр«сгяяпезлш ї п г р іт и Іаеилма) па католицьку і прапаславпу 10ЙЙ р . — Нориплдсьюс ааиокіг-алпп Апгяй 107 7 р . — Зустріч імператора Ген ріха IV і ш иш І^шгоріл VII в Кап ос сі 1098— 1270 p p . — Хресттгаі ігахпд* 10ВЯ р . — B tu m * Єрусалима хрссгаїш сцам и 1 1 4 7 p . — ïlep m a письм ове лгадаї п р о М о с т у 1204 р . — У ш т я Кмпсталтилпікіїя хрссгаппсцпжіи 1209— 1229 p p . Алибагьясмгі піипи 1215 р . — Велика хпртіс пільсостсіс 122 3 — 1242 p p . — М оп гп до-тол ар ем » паш іла на пезеді Східно« Спрспіи 1285 р . — Вштиглтсхт* англійського парламенту 12Я1 р . — У г р т п хрссгап псціш и останніх ф ортец ь у Палестині 1302 р . — В ип л а те cm* Генеральних ш т ш ів у Франції 130Я— 1377 p p . — Авіньйппсьігс ц а т а п м іш пап 1 3 3 7 — 1453 p p . — С т а д і т л в дала між А я ггіа ю і Фрліщіг.ю 1347— 1350 p p . — Кп ід eu ія чу*ш в З а х ід н ії Є вропі (*,ч орда стлгрть< ) 1378— 141 7 p p . > - Вслккп

сххамп

ш т г ш л ь х п ї церкви

1380 р . — Кулик песька Гнггпа, пстчатлк внлоа.ісшпі Мис іговсьі саі Р усі від мопгаїккгптарськпї ПОВИЛИ

138В p . — Brmrn па К псхтаку палі. і*іжігрсш турками сербського війська X I V — а о ч и т о к X V I о т . — ОГГадппппв руських па сся ь œ т и х а о М осхвх 1402 р . — Б игва (іідв А нгари. Гоягрсос турків Т кк уром 141 0 р . — Ґржіт_лльдська битва, l ’ixirpnu Т сл гоп сь х ого ордепу 1415 р . — Сівілепня Яшз Гуса 141 0 — 1434 р р . - Г у о п т г к і піііпи 143Я р . — Ф л орентійська у т я 1445 р . — Винахід книгодрукування Й. Іу т ен бер гоа 1453 р . — У ш ття туркам * Клпсгаптншмиїля 147 7 р . — Заверш ення аб'<ідпалті Фрапції. І Іороика бургуплдш . Загибель Корда Сміливого 1455— 1485 p p . — Нійпл Ч сроолш т Б іт л троя п д 147Я p . — Утворення Іспанського королівства 1480 р . — Кінець татарського шзлуваппя □ ІІіпп ічп оС хідп іи І*угі 14В2 р . — Запсршрпш] І’акш ягіспі

П он я ття і те р м ін и А А бат

- и ш т ю т т с я ь а н т д и ц ь к о г о м п п ш тга р я.

Л л х и а Іж —

с г - р с д п іл и г іч л и п д у ш , м е т о ю я с о ї пош ук

(гуп

• ф і. о с о ф с и к п г о

ддя перетвореи па ао д п то і с р іб л о .

р із н и х

КЛЛ С ІП -

и с т о л ів

па

• \п аф «*яа — а і д л у ч е п п я п іл ц е р к в и , п о є д н а не л проклаттам . А р бал гг —

п р и с т р ій

див

и с т а г а х в с т р і л лі

—

а д и ггя о д н ого

п и р о г у * їй -

ш п. Л ск оп и п час

( ’еп сси л о) —

п е р іо д , а к и й

кул ьтури д о о о в о г о ч а су ; в ід м іп іт р я с а В і д р о д ж е н н я •— г у м а я іл м ( л * > х я т с г ь ) .

ф а р ш п о н е д іл к и , ж вп п е р е д б п -

г ір я д у ш г е п д б а ж а п ь , в і д м о в у в і д

роп к о ш і

ш и їт ,

б іл ь ш о с т і

в р у ч н і>

с т т ч ц о б м с ж с в п я п ї ж і т а с п і , іш в х а я н а с о б і ф і и г ч п к х с * г р о ж д п п ь ія м с т о « а л > а у т у а ш ін я гриля . А с т р о л о г ія

о а у х п п р о пп’ пло* ч іж

раз-

г а ш у п а н і і я м н е б е с н и х ТІЛ і п о д і я м и в ж и т т і .т о д е * > п а р а д ів , с р а і п т о щ о . А у т о д а ф е — у р о ч и с т е п я к п ш ш п я в и р о к у ін п и в ш і.

іу м а ш с т и л в е р п іл и с в с п а д п р іп и ш т г и г о с п .

до

купьтурп пї

В ік ін г и — са ш д н ва в сь к і воїни. Н а І*усі були відомі як варяги: т а Заході — а с пормш ш , «піппічні дкіди». В іт р а ж — карги п д я к ольорового cacta у аііахах спборіп і ратуш. В і ч е — палії] іш родпих лборіп у деяких краВ от*х ш ш землі, які належали руським фе одалам і передавалися в спадеш.

Б Б а р о н — посол гор оди , ал е а с отад хп ви я .

Б е п е ф ш ііі

— ПСІЛСДЬПИП ШХДІД. ЩО ШДДПДД-

ся я п р а л е м ч и ін ш и м п о л и хих* ф еод а * л о м у д о в іч н е к о р и с т у л а п п а а и ш л о в і п а у м о в а х а е о с п п х в ій с ь к о в о ї ч и а д и і-

І* у а ,

Б о л г а р ії,

(С е р б ії,

М о о г о о с и с ія

д е р ж а в і, щ о п е р е д а в а л и с а ш

п а л а д ій -

пя в сп ад ок . Б о я р о ь к и душ и —

в и щ я іі д е р х а ш л и н о р г а л

М о с к о в с ь к о г о я т х л і я с т в а я X IV с т . Б у л л а — о соб л и в о г х и с із и й д п ьум егт. схр і п я с а и іі

м еталеоою

Годиш — торгово- ПОЛІПГПШ а б 'п д л ш ш і купе цтва; понад 100 пім егх сих міст і т чалі a uicTou Ллобеком. Д ія ло в X II—XV II от, Г ерцог у

п к г ф а т к а ш ії с л у ж б и .

оК о ж и и оуд-> — пилки випробувань (вогнем, подош, в а л і хш ), після яких оишїсивсл пжросг. Ь о х р н — вслхш з е м л е щ т а с т п г я в К я ш с ь я ш

п ечш коао —

буЛ -

- в ел и к и й т е р и т о р іа л ь н и й в о л о д а р ; ф е о д а л ь н ій

ie p u p x â

п п с ід д п

ір у г г

м іс ц е п іс л я к о р о л я .

Г іл ь д ія — ш а . ю т купецький ооюп. Г р а ф — 1) посадова особо, яка п р е д ст а в и л а □ладу короля в п сов ом у а к р у » ; 2 ) т а т у л фгхідоха_ Г р і х — ж ір у т сг ш я в д}'мсзхх а бо діях Базам кл ті Г р о м д д и — о б ’е д п ш т я людей, ахі спілг.па а а л о д ік т . апарцддкмп праці та ін ш ий мдиппм. О сп бхи аістп цього об'пдш ш пя а ч а с г а а с чи ппвяс самоаряд^гналпя.

ЛОЮ. Б ю р г е р и га о

- п о в н о п р а в н і ш п к л л о х ід п і >

г п р сш ся с х л з л п с е р г д п м іа іч п о ш м іс т а . В В а о а ч — о с о б о , в ш о т р и м а л а п ід о с т а ч і о р а у п а л о д іп п я ф е о д л а п е с е т і * с л у ж б и . В а п ш іїп -

с и ст е м а алопм кн и с с ф о о д а л в -

к я : о с о б и с т а п й д е ж іг іс п . о д н и х ф е о д в лзп п ід іп ш & х . В аги ш ш

В ід р о д ж е н и й

з н а м е н у в а в п е р е х ід в ід с е р е д н ь о в і ч н о ї

ста л ев и м п а к оп сч п и ьга с. А с и м іл я ц ія

В е л и к а х а р т ій и Ілииосггеи - одн а іл го л осн и х ~игопсідлпчих докуй c a r i a , я о т я податна право народним пред ставникам ідютролвпшгги т р о л я . В е л в х с и е р г о е н с і в ія н а р о д ів — пере сування в IV — VII ст . германських, слов'янських, сарматських т а « т і ю с плем-сп п д тери торії Рим ської імперії.

—

Рим у.

м іст о -д е р ж а п а О ф іц ій н о

Р и м ськ ого.

па

те р и т о р ії

р е зи д е н ц ія

Ііо п и

Г у с и ї е к к н й р у х — ааціотзльцо-випволь' пил і релігійний рух у Чехії а перш ій іт л і л я пі X V от.

ґ І вельф и прихилигяки пап у їхній бо ротьбі проти пім еш л и х імператорів. І 'іб с-ііік я орихи .1 мш іси піиецигях імпера* тпрш у і‘ хпік бор отьбі проти пап, І о п р ш и и с т а л і» — напрямок у ппропсяс ь и о и у м ястецгні X I I — XV I ст. Для

317 архітектури буя й харакгеріш м в арки, великі вікпа я рілпокольоровикхи віт раж алш. легкі стіни, а ш м а будіалд спрпмопуоалася долгая п пссжіїгчепгало рікпомішітпістто форм.

К )-р т у і ш я пропила рицарської поведінки. К у р ф ю р с т и — кпвні С вящ енної Римської імперії, па якими було накріплепо пр а во обирати імператора.

Л с п — те саме, щ о феод. Л и х в а р = людяна, якв шхінчоп грош і в борг п ід проценти. Л і т о т с — історичн ий твір, у дкпеду подй' наводяться хронологічно ла ротам и. Л о р д — великий пемлснласпик в Англії.

Д о с н т и в а ц е р к о п и л — ш и а та к п а утри* маилд церхпи, щ о дорівню вав десятій ч а с п п і п рибутки пвегл ош д . Д ж м х и д - •сп я ю еа н а нія'па. яку ж а л т . м с т а мусульмолн пр оти невірних. Д и н а с т ія - - декілька монархів пдшзга роду, я сі пвступив т . одип одн ого при владі. Д о ж — пиш а Венеціанської чи І е п у т ь ю т республіки: обирався довічно.

Дамсп - гттлдтпг ясирділі: асі.іпдіпші и>

роля. Д а п ж и п — б а г а г а п о в е р х о т вежа. основна замкова споруда. Д у х а к п о -р и ц а р с ь к і о р д е н и - 06 'г.дпалпд риїдарі.-., справок* була боротьба прсгги ворогів хрисгхднсы эш не <ідружувоінся та жити в бідності.

пілошш» віри; приспгалися

яких

Киідркіі —касове ітшпрсппя інфекційної хвороби. Є

(Минскаи —духов отія п а в а

адміністратив но-територіальної церковної одини ц і '^ гпирхйі (^рсиь — релігійпг І П С ІШ І, ОДО ВС н а з в а в ш и » ся христкяпсы лл» церігвох». Т р е т я х — пош ирю вач ересі.

1 І є р а р х ія — си стем а суворого підппрядкушзлпо пж хчих сспдяпоп шщдя оящ ии. - релігійно- пол ітичний сирям овш ш й проти вш анування їсап. І н в о е т у р п — право прилпочаги вищ их духовн их осіб. Іп к в іл и ц ін цгрховплн суд. Іо л и м — одна пі силових релігій) пош иренії в країнах Сходу, Аліі. Африки.

Іхоиоборегео

рух,

К К а т о л и ц и з м Іп г т л н ц ь к а герква) — осхх> ш п ш церков; утворилася внаслідок поділу лдипої храстклпськш церілш па аахідпу і східну. Богослузапня прова д иться д п г т т л о ; пд чалі церкви сгагп» Папа Римський. К п м у п в л ь т г і і р у х — боротьба городян ав самоврядування кіст. К о р и н - - сш п цсгп т книга мусульман.

М М п г іс гір а ї - міська рада, орш п упраддініш м іської комуни. М і ш о р ^ й и —■вищ а посадова особ а п р и ко рол ях династії М сраш отів. М е ч е т ь — мусульманський храи. М і ж у с о б н і в ій н и війни uiæ ф еодалами аа лемлю і владу. М і н я л о — людяна, яха ав невпу пл атою обм іт о к гроші. М і с і о н е р — п р о п о ш д іт к х р и с т я п с п ш . М іс т и к а —- релігійне вченпя 7 щ о передбачав беппоосредно спілкування а Богом. М о н а р х ія — одп<нх*»Гкш вищ а державна плода, щ о псрсдаггьсп пгрсвалгпо спадково. М о н а с т и р — місце проживання чепців, відділене стінами від .ю а т ш н ь о г о снігу. М о н а х - член релігійної громади, який дав обігпип ю пости аскетичне життя. М у с у л ь м а н и н — джідипп. я са спопідуо іс лам.

Ы Н атуральне госп од а р ст в о - ти п гоеподарстпа. на якого продук т пращ вироблятпгься тільки для задоволення п отреб пхзходлря, а не для продажу. О О б р о к — плата палежпкх селян феодалам; бувай продуктапов) або грош овою .

II І Іа .іо и н н іг т и о - подорож віруктчих д о св я тих місць. Ц щ іщ и іщ — об о в ’ппкові роботи сслдкин а на землі феодала. І іа п а Р и м с ь к и й — глава католицької цер кви. Ц н и сы ы а о б л а с т ь — територія держави Пани Р им сьспго в Середній Італії, що проіснувала до другої половини XIX ст, І іа р л а м с х г г - вищ ий пакаппдпячий оргап ш т д я в дсяхих державах. І іа т р и ц і и г міська верхівка.

318 І Ів т р іп р х — гпипп пралпслшшпї церкви. П ови н ності обая'япхпвІ прннуосші р обота сеяян ол снаго ф еодала — обрав, паягцила тощ о.

Р І ' т у ш и — будя пак, у якіш у раггтшплупаджсл оргая я иіст.гпга с ом а продувания. І 'с к а а к іи т и — и ід а а тп ш т я породами Іііронрисьяаго пішипропп тгр*ггоріж, аахг> ішімпсх арабами. Р е ф о р м и — ш т и . перепьарепшз якихось сторін ваггтя. С С а г и — героїчні госпі піггіпгіп. С е н ь й о р - старш ин пснлеалдспих. ф еодал: господар п т а ш п а своїх васалів. С о б о р — 1 ) о е л н т н хр*с*гн*г сьіааі храм: 2) »боря ш іщ ого духовен стгхі я мехшх вдома країни аба осі пі перкви дюк ме рі ш с гопп важливих гогіш ь . О т и м — великі групи лшдпіі, які відріяпяктгазі саоЬсв си вдк оп тди пропани та обов'язкам и, ніспем у суи тл ьств іО і ш і а і ц м о п и р х іи - дгрягаяшш устрій, :іа хетта п іт д а правителя обмежупгься с т о » ооо-представницьким и органами (паршамегттаы, рейхстагам, кпртесами. сея ивм в т ощ о}. С у д с б п а х - ■ пбіргапс п а ш а о . С у .п и а — титул монархи а дмпгкх д м ї ш д Сходу. С п ш ш — ровкол христихосы кн цержая. Т Т а б о р и т « — представники радикальної то чці гуситського руху. Т и т у л — піі*іс спр звання, пов ' ялонр а та м чи їпш им ж і м і і и і і к іжілодіпшш (гердог, граф, барон ю ш и ). іу р п ір рицарські пгхідитгя. У У н ія — об'єднання. ооспя. Ф Ф е о д — спддкпвг земельне володіння, мер сеньйор дарував васалові як плиту аа службу. Ф е о д и д — господар фонду. Ф е о д а л ь н а р о а д р о б і ї с п і т ч . - роешад дерх а ш і пп пеполекпі юігш к.тш з. Ф іб у л и — м еіол ева застібка, дроблено на »рал ком іш гдіяськпї ш пильки.

—

пі>

Ф р еск и тапш гаспяж тпір, пигсошзпнл дя пя ш і форГіадіи па сжрсй ш тукатурці. Х ш хіф — я асту тю те М ухом мсдо, гитул праш пеля і водночас ду х овн ого гдппи іауіу я ь ш п . Х л р т ія - д о гум сит, у якому були пописані пропила і пор и й суспільного а л п д . Х р е с т о в і н а х о д и — аіяпя глроасжл*іпіх фоадаліп. підтркмапі католицькою церквою під гислгг* виаполеппж від м усудьм оп християнських евл-тань у ІІш юсгш гі. Х реотоносиі учасники хрестових походів. Налпячои наш ивали ил одяг жіброженпя хреста д е «пак своїх добрих намірів. Х р о н ік а — історя чики тпір, я кил м істи те щорічні іі докладні полися подій, щ о відбуваються.

ц Ц е п т р а л м о в и л и д е р ш и и — кроїло, щ о у и р ш и п г ш и а одн ого цепттру, палалчой королем. Ц е р к в а - об'єднання, оргаліаація віруючих, ш вгсруп їхн ій релігіяяям з а т я м . Ц е х и — (х н о а ю ремісників о д п іт пба сппрідпелкх спеціальносте я. Ч Ч ернечі орден и - ор га т л а ц и чсіщ іп, під порядкованих одяїш му цен тру т о ая аспгосу с т т у г у . Ш иріїхх — пбірпих мусульманського права. Ш с д с ж р — виріб, пкий иав пнготовятн підмдлсгггр, щ об сгл и ств іспит нд м ай стра. Ш е р и ф и - коропівсьігі чиновники в граф ствах Англії. Ц іи н у ги (від дохш ьопш . «ш лахг» — рід, п о род.а) — приніяепаїш ініі су а од ь п и я стан у феодальних державах (П ольщ о, Лігш а. Чехія), представляю * нкого к о л и бдпгарохпг (ряц арсьяе) походж гая я.

Я Я нн'и& рн — тур гц и ш піхота. Ф ориуладося п ер гва п п о а хргстил п, які щ е дітьми потрапили в полов. Я р д н к (ти>р(гсьвкіО) луь»».> — грам ота зало•пхірдюкзигвх х іт ів , щ о допала прало па управління ьхпіяівстоадхи або окре мими пбддетхмя. Я рм арок щіургший торг.

Зміст Ц ії пі л ів и ц і и і иі с и ц д щ и п и С т а р о д и ж п ь а г о е

і т

В с т у п . Щ о т и х е і с т о р ія с е р е д и іх в ік ів ? ___________

Р о з д іл І- 11ЕР1Ш С Е Р Е Д Н Ь О В І Ч Н І Д Е Р Ж А В И £ 1 2. Нпрадасімтл ссродтлнгічппї Є в р о п и

................

„1 3

_ ............................

.. 14

§ 3. Лі>хипа в Сгрелпьапіччі,............................................................. „2 8 Й4 -5 . Н пш ггілсгде ім перія.......................................................................................................... „ 3 4 8 б. А рабський х а л іф а т ................................................................................................................. „ 6 2 П р а к т и ч н е з а н я т т я "Нплнп перш их иередпьпвічпмх ім перія па стргаїсисьху іст ор ію «■..................................................................................................................64 Улагальпсппя па т е м о ю ,.........................................................................................................„ 6 5 Япвдалпл для т сгм гтгш ого оц ітега ш ш т ...............................................................„ ........ 67 Р о їд і л П . С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Н И М С В І Т З А Х ІД Н О Ї Є В І Ю 1 Ш ........................................... „ 6 » £ 7. С ер сдп ь стготс сл роагя сьіїс су с іїііь с т я о .......................................................................... 70 П р а к т и ч н е з а н я т т я -І'м цпрсигі традиції- ііш е н . Ж и г а с е л я н „ .„ 8 4 § Я. Х р и г ш п п гь и і ПРрвсва в V— XI сг ......................................................................

§ 9. Нипжьпрппд оередльплгш аго и к т а . Р ем есло і торгівля в серсдаихіпічшліу м іс т і.......................................................................................................... 93 П р а к т и ч н е з а н я т т я їРопиитод: техніки та п ооспхдеш іг ж ш т л дю дипи у серсдп і віки. Жпгглат одяг, сій*я. ........................ 103 Давдалил для т г а п т г ш о г о о ц іт с т ш ш я ...................................................................... ...... 111 Р о я д іл Ш . Є В Р О П Е Й С Ь К Е С У С П І Л Ь С Т В О І Д Е Р Ж А В И В X —X V сгг.

...... 113

8 10. Ш аппш и Є в р а гт у VIII— XI с г ................................................................. 114 П р а к т и ч н е з а н я т т я лІЬхцдш вікінгів та псірмплгьЕІ попоювалкл* .„ ...„ .„ 1 2 1 І 11. Еппха хрсстшикх ік апдіп................................................................................................ „ . „ 1 2 3 8 12. Держала в се р е д п ь о в іч т и Є вропі............................................................................... £ 13. Ф ранція ..................................................................................................................................

135 142

8 14. Апглія

159

.....

П р а к т и ч н е з а н я т т я •Вся яси хартія п а д ьппегей" ...................................... „ .„ .1 7 5 І 16. Н ііи * г о т а _ ............................................................................................................................„.„1 7 Й 6 16. К р о т и басеіш у С ередпеїш ого м оря...............................................................................„ 189 Я адда стя для тг -мптігшого іщ іш а ш іт я .......................................................................... _ 200 Р о я д іл Г\£ М А Т Е Р І А Л Ь Н И Й і Д У Х О В Н И І1 С В І Т Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В І Ч Ч Я ................. „ .„ 2 0 3 $ 17. Християпсьігд церква у X II—X V ст ................................................................................... 2 04 8 18-19. С ер ед п ь ов п т а культура Яахідвсіі Є в р о п и ............................................................. 211 П р а к т и ч н е з а н я т т я «Х ри гтоя псьхі хрон и у и г г г і иередпьовічпхх Я в д д л іт я для т ем а т и тоого оц іга ош т п я .............................................................................2 30 Р о о д іл V К Р А ІН И Ц Е Н Т Р А -ІЬ Н О І Т А С Х ІД Н О Ї Є В Р О П И ...........................

233

8 2 0 -2 1 . Центральна т а Схздкд Є вропа.....................................................................................2 3 4 8 2 2 - 2 3 .11ішпчпі>('хідпп 1*усх. Утворення ти нміцлеппя М осковсько« „еризпш „ ,.2 5 4 П р а к т и ч н е ла г ія т т л ■Н ипнш гппл ию п'яп сьгсії пясг&пгості. К нряло і Мсфодаи * ..................................................................................................................... 2 74 Йаддаппл для п л т г т а ч п о т о ц і п т ш т п * ......................................................... 279 Р о в д іл М . С Е Р Е Д Н Ь О В І Ч Н И Й С Х І Д ......................................................................... 281 8 24. О собл ивості риявитку краіп Сходу. Сгргдпьавічпп Іп д іл ....................................... 2 82 8 2 5 -2 6 . С срсдш хкш ш ил К и та й .............. ........ _ ......... ..2 9 0 8 27. Утворення Ос*шдо>К])і ім п е р ії..................................

.301

Йадддхшл длл ттм а ти ч п ош о ц і т п п ш т я ....................

310

* КНИГА ПОШТОЮ* АЮ 6 » м_ Тернопіль, 46006 т. <03В2) 287489, 911141 (0в7) 3501Ї70. (Мб) 72717*2 rrvalkgfcohdan-books.com

Н авча/іьне видання

ПСЕМ Олександр Володимирович

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ Підручник для 7 класу аш-альноосвітніх навчальних закладів

Голивш ій редшгтчф Е м д а п Б удгшй

Редактор Посиль Гсрасшлчух Обкладинка Ьслодюлира Васалиги Коьхп’итф па вгрспса Ислі Дамарсцької

Мідпмсппо до ^рупу 12.01.2015. Ф орм ат ТОхіОЦ'Ів. Ііо п ір пф сстокя . Гарнітура Сспг8{:ЬЬоок- Уиопп. друк арк. 25,92- Ум пат. ф арбо- підКі. 103,68. Видалинцг рг> ^ Н а в ч а т л а и т т — БогданС в ід ш п и о про в п с с с т л с у б 'с з гга пддаппичаї спраяв д о Д ериалппго рог.сгру пидпіщіп, випиті плигав і ром псгас хід »су ппчі в вндапгагооі продукції

Д К № 4221 від 07.12-2011р. Н авчальна книга ■ ■ Б а г д іт . ь р осп . С. Вшід<грв, 34а, и. Тернопіль, 46002 Н авчальна юотги — Богдан, а с 529. м . ‘Г срвопіль, 46008 т е л /ф а к с 10352) 52-06-07; 52-19-66; б М б ^ Я

оЦісс(яЬаЬсіап-Ьопк.Ч-сат ^ттг.Ьі)Ь<Ьіп-Ь<)окл-0(іт

!*«»« Е