Issuu

Пестушко, Г.Ш. Уварова

ББК 26.8я721 П28 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України ( наказ від 2 лютого 2009 р. № 56)

В і д п о в і д а л ь н і за п і д г о т о в к у п і д р у ч н и к а до в ид а нн я : Н.В. Бєскова, начальник відділу суспільно-гуманітарної освіти Депар таменту загальної середньої освіти МОН України; Р.В. Гладковський, науковий співробітник Інституту інноваційних тех нологій і змісту освіти. Е к с п е р т и , я к і з д і й с н ю в а л и е к с п е р т и з у та р е к о м е н д у в а л и п і д р у ч н и к до в и д а н н я : Л.В. Овсяннікова, учитель ЗОШ № 58, м. Донецьк; О.В. Себало, учитель ЗОШ № 26, м. Житомир; В.В. Беззубцева, учитель-методист, завідуюча районним методичним кабінетом Відділу освіти Рокитнянської РДА, Київська обл.; РЛ. Козбур, методист Тернопільського районного інформаційно-мето дичного кабінету; М.М. Лаврук, кандидат географічних наук, доцент кафедри географії України Львівського національного університету ім. І. Франка; СЛ. Лісовський, доктор географічних наук, завідувач відділом природо користування та збалансованого розвитку Інституту географії НАН України; Т.Г. Назаренко, кандидат педагогічних наук, старший науковий спів робітник лабораторії географічної і економічної освіти Інституту педагогіки АПН України.

П28

Пестушко, В.Ю. Географія : Підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В.Ю. Пестушко, Г.Ш. Уварова. — К. : Генеза, 2009. — 288 с. : іл. ISBN 978-966-504-911-1. Підручник «Географія» продовжує лінію новостворених підручників, які складено за новою програмою для 12-річної школи. У підручнику доступно і надзвичайно цікаво охарактеризовано вітчизняний народно господарський комплекс, його проблеми і перспективи розвитку, висвіт лено зовнішньоекономічні зв’ язки України. Підручник яскраво ілюстрований, містить багато довідкових даних, а також короткий словник термінів і понять. ББК 26.8я721

ISBN 978-966-504-911-1

Ш А Н О В Н І Ю Н АКИ I ДІВЧАТА! Раді нагоді вже вкотре вітати вас на географічних сторінках. Ми сподіваємося, що світ природи рідної країни, з яким ви ознайомилися в курсі «Ф ізична географія У країни», по-справжньому захопив вас. І тепер ви знаєте, щ о не тільки віддалені материки і океани, а й власна країна багата на дивовижні природні об’ єкти. Проте природа України не лише об’єкт нашого милування і захоплення, а ще й середовище життєдіяльності тих, хто населяє нашу країну. У природі ми черпаємо наснагу для праці, а також потрібні для повноцінного життя ресурси. Які ж ресурси має Україна в достатній кількості й наскільки раціонально ми їх використовуєм о? Щ о робимо для того, щ об забезпечити країну тими багатствами, які при рода надала нам не повною м ірою ? Я кі напрямки господарювання набули в нашій країні достатнього розвитку, а які викликають занепокоєння? Відповіді на ці та багато інш их запитань ви знайдете на сторінках на ш ого підручника, де крок за кроком перед вами розгортатиметься над звичайно складна, але водночас і цікава картина господарських взаємо зв’ язків. Ви переконаєтесь, що промисловість і сільське господарство, транспорт і соціальна сфера, зовнішні економічні відносини нерозривно пов’ язані між собою . Вони, власне, утворю ю ть єдиний «механізм», ефек тивність роботи якого відчуває на собі кож ний з нас. Пройде не так багато часу, і вам доведеться самостійно вирішувати проблеми, так чи інакше пов’ язані саме з цим «м еханізм ом », щ о відомий у науці як народно-господарський комплекс. Щ об ви були до цього готові, ми й пропонуємо вам відкрити нову сторінку науки географії - економічної і соціальної. З огляду на кращ і традиції наших попередніх підручників з географії , у цій книж ці збережено різноманіття рубрик, як-от: «Історична довідка», «Н аука ств е р д ж у є», «Географ ія к у л ь ту р и », «Н отатки краєзн авц я », «Ключові поняття і терм ін и », «П роблема». Звісно, з’ явилися й нові рубри ки: «Україна і світ», «Реалії сьогодення», «Провідні підприємства галузі», їхн є призначення залиш ається незмінним - розш ирити ваш кругозір, акцентувати увагу на головному і навчити робити висновки. Набути необхідних практичних навичок вам допомож уть запропоно вані в тексті практичні завдання, а «Практичні роботи» - закріпити їх. Перевірити, наскільки міцні ви в теорії, допомож уть рубрики «Узагаль нення» і «Самоперевірка», де ви зможете вже звично «підніматися сходин ками складності» від запитання першого рівня до четвертого. Перевірте себе, отримайте насолоду від власних можливостей! Так, щоб увійти в доросле життя, необов’язково бути географом. Проте вкрай важливо саме тепер за допомогою географії зрозуміти головні прин ципи організації виробництва і суспільства. Виробництва, продукцією яко го кожний з вас користується і буде користуватися щоденно. Суспільства, в якому ви живете і яке маєте розбудовувати. Адже ви - українці! Скористайтеся наданим вам шансом, не відкладайте на майбутнє те, що можна зробити тепер! У спіхів вам і наснаги!

А вт ори

iHc:

іял

§1. Предмет економічної і соціальної географії України

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ Г

ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ

І загал ьна е ко н о м іч н а г е о г р а ф ія t ге о гр а ф і п р о м и с л ІОВОСТІ і г е о г р а ф ія ' с іл ь с ь к о г о го сп о д а р ств а , г е о г р а ф ія т р а iH c n o рt т у

СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

загальна соціальна г е о г р а ф ія

ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ ^

.фш г е о г р а ф ія праці

р е к р е а ц ій н а г е о г р а ф ія г е о г р а ф ія

ф т способу

, г е о г р а ф ія т о р г ів л і

ж иття

г е о г р а ф ія спож ивання

загальна географія населення гр а ф і|Я і : ге о гі р о з сел енн н я

Ізографі, г е о г р а ф ія с іл ь с ь к и х поселень ге о г р а ф ія трудових р е с у р с ів

Мал. 1. Структура економічної і соціальної географії Економічна і соціальна географія, як і будь-яка інша наука, постійно розвивається. Я кщ о до 70-х років X X ст. переважали економіко-географічні дослідження, то нині важливішими є соціально-географічні дослідження. Згодом науку почали називати соціально-економічна гео графія, адже питання економіки і соціальні проблеми тісно пов’ язані. Останнім часом до сфери наукових інтересів соціально-економічної гео графії увійшли практично всі сторони життя людського суспільства. Ось чому цю науку називають ш;е й суспільною географією. На думку багатьох учених, у центрі суспільної географії нині постає кілька основних питань: як сформувалися сучасні територіальні си стеми та їхні сукупності? Як вони розвиваються? Завдяки чому вони ф ункціонують? При цьому територіальні системи обов’ язково розгля дають з урахуванням взаємодії суспільства і природи. Отже, економічна і соціальна географія прагне винайти такі способи організації суспіль ства, коли і суспільство буде почувати себе комфортно, і природі не буде заподіяно шкоди. Економічна і соціальна географія в системі географічних наук по сідає дуже важливе місце і тісно з ними пов’ язана. Водночас вона зба гачується знаннями багатьох і негеографічних наук. Серед таких перед усім соціологія, економіка, статистика, демографія, екологія (мал. 2). П р а к т и ч н е за в да н н я Розгляньте уважно малюнок 2 і назвіть ще науки, які також можуть бути пов’язані з економічною і соціальною географією.

Вітчизняні вчені-економ географ и. З курсу «Ф ізична географія України» вам уже відомі імена видатних українських географів. Серед них наш співвітчизник П авло Чубинський (1 8 3 9 -1 8 8 4 ), який плідно працював у галузях як фізичної, так і економічної і соціальної географії. Він очолював етнографічно-статистичні експедиції по Україні, Білору сії, Молдавії. П. Чубинський також здійснював економіко-географічне й етнографічне дослідження Півночі Росії.

E >

h u

Різнобічні інтереси в географії мав і академік Степан Рудницький (1 8 7 7 -1 9 3 7 ). Учений, який є засновником української національної школи фізичної географії, успішно здійснював дослідження із соціальноекономічної, а також історичної географії. Своїми працями він дав пош товх розвиткові політичної географії України. До когорти видатних географів і мандрівників з повним правом можна віднести нашого співвітчизника В.Г. Григоровича-Барського (1 7 0 1 1747), який мандрував світом 24 роки. Наслідком його подорожей ста ла унікальна праця, в якій містяться відомості з історії, господарства, культури низки країн Західної Європи та Близького Сходу. Д.П. Журавський (1810-1856) - географ і економіст, який ш;е X IX ст. склав економіко-географічну характеристику майбутньої столиці укра їнської держави - м. Київ. Його перу належить ціла низка глибоких наукових досліджень. Однак найвизначніша його праця - тритомний «Статистичний опис Київської губернії», який сучасники назвали «одним з найдорогоцінніших надбань» вітчизняної науки X IX ст. Через політичні події чимало наших учених опинилося далеко за межами батьківш;ини. Однак і там вони продовжували невтомно пра цювати на її благо, як-от В.М. Кубійович (1 9 0 0 -1 9 8 5 ) - український географ і картограф. Багато років свого ж иття він досліджував Укра їнські Карпати, Галичину, Волинь, Полісся. Чимало зусиль цей учений доклав, щоб з’ явилась «Енциклопедія українознавства» (у двох томах). Значною мірою саме завдяки йому світ відкрив нашу країну через такі англомовні видання, як «Україна: коротка енциклопедія» у д в ох томах (Торонто, 1963-1970) і «Енциклопедія України» в п’ яти томах (Торонто; Буффало; Лондон, 1984, 1988). Неоціненна роль академіка К.Г. Воблого (1 8 7 6 -1 9 4 7 ) - українсько го економіста і географа, адже саме він заснував кафедру економічної географії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Як перший завідувач цієї кафедри він керував найрізноманітнішими дослідженнями з географії промисловості України, міграції населення, внутрішньої і зовнішньої торгівлі тощо. Розробив наукову схему економіч-

Мал. 2. Зв’язок економічної і соціальної географії з іншими науками

ного районування України, врахувавши економічні, природні та історичні чинники. У 1919 р. опублікував підручник «Економічна географія Укра їн и », який витримав шість видань. У 1928-1930 pp. перебував на посаді віце-президента Академії наук України. Наукові праці видатного українського вченого О.Т. Діброви (1 9 0 4 1973) присвячені економіко-географічному дослідженню Київської, Ж и томирської та Чернігівської областей. Він розробив схему економічних районів України, яка широко враховувала природно-історичні особли вості. О.Т. Діброва підготував перший підручник для середньої школи «Географія Української РСР», який витримав 12 видань і перекладений російською, польською, китайською, угорською та румунською мовами. Серед наших сучасників відомим економістом і економгеографом є академік НАН України М .М . Паламарчук (1 9 1 6 -2 0 0 0 ). Його науководослідницька діяльність присвячена в основному проблемам тери торіальної організації народного господарства України. Він висунув нині загальновизнане положення про те, що певні галузі сільського господарства і відповідні галузі промисловості утворюють виробничотериторіальні комплекси. Чимало зусиль доклав учений і для створення першої в Україні фун даментальної географо-картографічної праці - «Атласа природних условий и естественннх ресурсов Украинской ССР». У ньому узагальнено матеріали досліджень природних ресурсів республіки за 50 років. За дорученням Президії Академії наук України М.М. Паламарчук створив і очолив Сектор географії при Інституті геологічних наук А ка демії наук України - майбутній Інститут географії НАН України. М.М. Паламарчук приділяв велику увагу і шкільній географії. Він є автором відомого підручника з економічної географії України, який видавали впродовж понад 20 років. УЗАГАЛЬНЕННЯ ^ Предметом вивчення економічної і соціальної географії є територіальна організація суспільства. Економічна і соціальна географія поділяється на економічну географію, соціальну географію і географію населення. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я економічна географія соціальна географія Ч" географія насе лення територіальна організація суспільства С а м оп еревірк а 4 Порівняйте предмет вивчення фізичної та економічної і соціальної З географії України, знайдіть спільне й відмінне. Які зміни і чому відбулися впродовж останніх десятиліть у напрямках тЛ економіко-географічних досліджень? ^ Яких відомих економгеографів ви знаєте, які їхні заслуги? Назвіть галузі географії, що вивчають: а) територіальну організацію виробниц тва; б) територіальну організацію життя людей; в) територіальну організацію населення.

Т ем а 1. Е К О Н О М ІК О -Г Е О Г Р А Ф ІЧ Н Е П О Л О Ж Е Н Н Я У К Р А ЇН И

Т ем а 2. А Д М ІН ІС Т Р А Т И В Н О Т Е Р И Т О Р ІА Л Ь Н И Й У С Т Р ІЙ

Економша ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ

Q м

О &

Рам уже відомо, яке важливе значення має фізико-геогра фічне положення України. Однак передумови успішного розвитку господарства розкриває саме економіко-географічне положення країни. Воно не є сталим і неодноразово змінювалося впродовж навіть останніх кількох століть. Проте завжди існували як спри ятливі, так і несприятливі для країни особливості економікогеографічного положення. Неврахування їх нерідко змушувало сплачувати високу ціну. Це й економічні негаразди, і політичні конфлікти, і втягування в неприпустимі воєнні дії. Нині, коли Україна нарешті здобула політичну незалежність, надзвичайно важливо набути справжньої економічної незалеж ності. А для цього варто скористатися всім позитивним, щ о є в економіко-географічному положенні нашої країни. Отже, приди вімося до нього уважніше, по-господарськи.

§2.

Особливості економіко-географічного положення України

Г еограф ічн а р озм и н к а З курсу «Фізична географія України» пригадайте особливості фізикогеографічного положення України. Економіко-географічне положення України. Як вам відомо, визначен ня місця розташування будь-якого об’ єкта допомагає не лише розшукати його на карті, а й пояснити деякі його властивості. Так, природні особ ливості України можна пояснити її фізико-географічним положенням. Воно ж певного мірою впливає і на особливості господарювання в країні. Водночас величезне значення має економіко-географічне положення України - розташування її відносно будь-яких об’єктів, що мають певне економічне значення. Причому це мож уть бути і природні об ’ єкти, і ті, щ о створила людина. Серед природних об ’ єктів економічне значення мають, наприклад, судноплавні річки або моря, родовища корисних копалин, водні ресурси чи лісові масиви. До об’єктів штучного походжен ня, які впливають на економіку країни, належать шляхи сполучення.

- iKO -

~ого

й.-ож ег-: '

великі міста і культурні центри, ринки збуту і країни-сусіди, з якими є спільні державні кордони тощо. Україна має загалом вигідне економіко-географічне положення. Вона розташована в одній з найдавніше освоєних частин світу - Європі (мал. 3), де їй немає рівних за плош;ею (603,7 тис. км^). Це зумовило ве лику протяжність її кордонів - близько 6500 км, з яких понад 3500 км сухопутні. А що довші такі кордони, то більшу кількість прикордонних переходів можна на них організувати з країнами-сусідами, а отже, є більше можливостей для розвитку економіки. Сусідами України є Росія, Білорусь, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова. Потужний поштовх розвиткові економіки нашої країни можуть нада ти і транспортні переваги, які вона має завдяки виходу до Чорного моря, що не замерзає взимку, а також до Азовського моря, що вкривається кригою лише на два-три місяці. Завдяки цьому Україна посідає важливе місце в системі світових морських транспортних шляхів. Через чорно морські порти вітчизняну продукцію зручно вивозити до країн Близько го Сходу і Середземномор’я, а залізницями - до балтійських портів. Крім іншого, Україна має ще й вдале транзитне положення, адже розташована на шляху основних транзитних потоків товарів і пасажирів між Європою і А зією , Північною та Південною Європою. Транзитом (від лат. transitus - проходження) називають перевезення пасажирів і вантажів з одного пункту в інший через проміжні пункти. Для економіки України позитивним є також те, що її територія зага лом компактна. Протяжність із заходу на схід (1316 км) не набагато пе ревищує протяжність з півночі на південь (893 км). За таких умов різні регіони країни приблизно однаково доступні для всіх видів транспорту. Привабливі риси економ іко-географ ічного полож ення України підсилюються надзвичайно підхож ими для господарства природними умовами. Це і переважно рівнинний рельєф її території, і загалом спри ятливий клімат, і відсутність катастрофічних природних явищ, як-от: тайфуни, цунамі чи виверження вулканів. Благодатні й природні зони від мішаних і ш ироколистих лісів на півночі до степів з цілющими травами і найродючішими у світі ґрунтами на півдні. До того ж особли вості будови земної кори в межах території країни зумовлюють різно манітність її корисних копалин. Усе це сприяє сільськогосподарській діяльності, промисловому розвитку й ж итловому будівництву, транс портним сполученням. Особливістю економіко-географічного положення України є те, що серед її сусідів немає економічно високорозвинених країн, проте з усіма сусідніми країнами вона налагоджує тісні політичні, економічні й культурні зв’ язки. Такі умови визначають її геополітичне положення. Геополітичне положення України - розташування країни відносно інших держав з огляду на їхню належність до певних політичних союзів і угруповань, з урахуванням їхньої стабільності, надійності та перспек тивності. Геополітичне положення не є сталим у часі. Після розпаду наприкінці X X ст. Радянського Союзу і світової соціалістичної систе ми загострилася боротьба різних політичних блоків і союзів за сфери впливу. Ця обставина і факт проголошення Україною незалежності докорінно змінили її геополітичне положення. Адж е за таких умов

Мал. 3. Україна на карті Європи

§2. Особливості економіко-географічного положення України Україна змушена виробляти в зовнішній політиці нові правила поведін ки, які мають відповідати як ії національним, так і загальнолюдським інтересам. Геополітичне положення України безпосередньо пов’язане з Гі розташуванням на політичній карті світу (мал. 4), де на тлі інших країн вона не виділяється своїми розмірами і за площею посідає 43 місце серед 193 суверенних держав. Проте на політичній карті Європи (мал. 3) Україна посідає помітне місце, і не лише тому, що є лідером за площею, а ще й тому, що має рубіжне положення, оскільки розташована водночас у Східній і частково Центральній Європі. До того ж вона належить і до країн Чорноморського басейну. Зауважимо, що Україна опинилася між країнами Європейського Союзу (ЄС), членами Північно-Атлантичного військово-політичного союзу (англ. North Atlantic Treaty Organization NATO), до яких вона прагне увійти, та країнами Співдружності Незалежних Держав (СНД), членом якої вона є.

О □

П р о б л ем а Одна з головних проблем, з огляду на геополітичне положення України, це вибір між так званими Заходом і Сходом. Кому передусім віддати пе ревагу щодо зміцнення економічних і політичних стосунків? На це за питання відповідають нині по-різному. А яка ваша думка щодо цього?

Геополітичне положення - важлива передумова розвитку і еко номіки, і зовніш ньоекономічних зв’ язків. Від того, наскільки вміло країна використовує своє геополітичне положення, значно залежать раціональність структури та ефективність її матеріального виробницт ва, її економічна, політична, екологічна й воєнна безпека. З огляду на сказане, Україна має унікальне геополітичне положення, яке сприяє її співробітництву з багатьма державами на основі взаємовигідних інтересів. Розташування України між країнами Центральної і Східної Європи зумовлює наявність на її території транзитних магістральних трубопро водів, потужних ліній електропередач й електрифікованих залізничних магістралей, які з ’ єднують ці країни. Водночас розташування Укра їни між Європою і країнами Закавказзя та Близького Сходу надає перспективи щодо встановлення тісних економічних зв’ язків з багати ми на природні ресурси країнами Близького Сходу й Перської затоки, Іраном і Туркменистаном. Положення України між балтійським і чор номорським басейнами дає їй змогу зміцнювати економічні зв’ язки з причорноморськими та прибалтійськими країнами. Важливою рисою геополітичного положення є і надзвичайно протяжний кордон з такою величезною євразійською державою, як Росія, з якою Україна тісно пов’ язана економікою, історією, наукою, культурою тощ о. Сприятливе геополітичне положення України істотно впливає на вирішення багатьох ії економічних і політичних проблем. Водночас існують деякі негативні особливості геополітичного положення Укра їни. Серед таких, наприклад, розміщення її поблизу регіонів - вогнищ воєнних конфліктів і політичної напруженості, як-от: Кавказ, Близький Схід. Так само не можна вважати позитивним для України розміщення на її території військових формувань Росії, як-от у Криму.

a 2

ж & я Й ?:

>fe.

ЕКВЛДОР'

Б Р А З И Л І Я

Ш анхайська організація співпраці

І Аф риканський Союз

| Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА)

У /Л Країни ГУАМ

О рганізація країн — експортерів нафти (ОПЕК) Держав

Країни Південноамериканського спільного ринку (МЕРКОСУР)

Незалежних

1 Співдружність

) Ліга арабських держав

) Європейський Союз

[

А В С Т Р А Л І Я

"м;,

IН Д

!н Е

Ф ІЛ ІП П ІН И

М А Л А Й З ІЄ

[

Країни НАТО

І И 'd o

П ІВ Д Е Н Н А АФ РИ КА

РОЗДІЛ

fe rn

*2. Особливост' - :or ^

Україна і світ

' :о-географічного положення України ~

_____________________________

М е т а - с п і в д р у ж н і с т ь . Україна бере активну участь у різнома нітних міжнародних організаціях, як-от: Організації Об’єднаних Націй (ООН), Раді Європи (РЄ), Співдружності Незалежних Держав, Парламентській асамблеї чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС), І\/Ііжнародному валютному фонді (МВФ) тощо. Розширення ЄС останніми роками дало змогу Україні отримати статус прикордонної з ЄС держави. Спільний з ЄС кордон дорівнює 1152 км. Наша країна є однією з найбільших держав, що межують із цим угрупованням.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Проведення на контурній карті лінії державного кордону України з нанесенням назв країн, з якими вона межує. Визначення позитивних і негативних рис економікогеографічного та геополітичного положення України 1. На контурній карті України позначте червоним кольором державний кордон України. 2. Підпишіть назви країн, з якими межує Україна. 3. Визначте позитивні й негативні риси економіко-географічного по ложення України, заповнивши в робочому зош иті таблицю. 4. Визначте позитивні й негативні риси геополітичного положення України, заповнивши в робочому зош иті таблицю. УЗАГАЛЬНЕННЯ Бкономіко-географічне положення країни - це розташування її відносно будь-яких об’єктів, що мають певне економічне значення. ^ Геополітичне положення України - розташування країни відносно інших держав з огляду на їхню належність до певних політичних сою зів, з урахуванням їхньої стабільності, надійності та перспективності. ^ Україна має загалом вигідне економіко-географічне і геополітичне положення. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я економіко-географічне положення України положення України Нк транзитне положення

геополітичне

С а м оп еревірк а

І Яких заходів, на вашу думку, необхідно вжити в Україні з метою поліпшення її геополітичного положення? і Поясніть, чи змінювалося економіко-географічне положення нашої країни впродовж останнього століття. ІЧим економіко-географічне положення відрізняється від геополітич' ного положення? За картою назвіть країни-сусіди, що межують з Україною: а) на її західних кордонах; б) на північних і східних кордонах.

'ї '

A.- -'Г'

'■ . '.

АДМІНІСТРА ТИВНОТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

с 'л о в о «а дм ін істрац ія» п оходи ть від л ати нського слова adm inistratio, тобто «уп равл ін н я». Т ож адм іністративно-тери торіальний устрій - це такий устрій території країни, який дає змогу ефективно нею керувати. Чим більша територія, тим складніш е це робити . Саме том у тер и торію У країни поділено на р ізн ого рівн я а д м ін істр а ти вн о-тер и тор іа л ь н і од и н и ц і. К ож на з ни х має св ої органи територіального управління. І к ож н и й з нас, ж и вучи в м еж ах певної адм ін істративн о-тери торіальної одиниці, рано чи пізно неодноразово звертатиметься до ц и х органів з м етою виріш ення най різн ом анітніш и х п обу тов и х питань або проблем. О тж е, знати адм іністративно-територіальний устрій країни прож ивання є нагальною п отребою к ож н ого її м еш канця. Для розум іння ж того, як і ч ом у виник сучасний адміністративнотериторіальний у стр ій рідн ої країни , варто п ам ’ ятати перед умови формування такого устр ою - українські історичні землі.

a o

§3.

Українські історичні землі

ІГ еогра ф ічн а р озм и н к а

■

Пригадайте, коли вперше з ’ явилася назва «Україна».

Українські історико-географ ічні землі. Добре відомі нині кожному українцю обриси рідної країни на політичній карті не завжди були та кими. Упродовж тривалого періоду конфігурація території, у межах якої жили наші прапі,ури, змінювалася. Так само змінювалися й наро ди, що населяли сучасну територію України. У процесі історичного роз витку за окремими частинами сучасної території України закріпилися власні географічні назви. Ось чому такі частини часто називають ш;е й історико-географічними землями. Вони відрізняю ться не лише розмірами, а найголовніше, - особливостями національного складу населення, господарювання, матеріальною культурою, традиціями і звичаями тош,о (мал. 5). Назви деяких історико-географічних земель і нині широко вживають у науковій і побутовій мові. Однією з таких назв є Волинь - північно-

§3. Українські історичні землі західна частина України, яка охоплює територію сучасних Волинської, Рівненської, частково Ж итомирської, Тернопільської та Хмельницької областей. Так само добре відома назва Поділля - територія сучасних Хмельницької та Вінницької областей. Не менше вживана, особливо на заході України, й назва Галичина - територія сучасних Львівської, Івано-Ф ранківської і частини Тернопільської областей. Наступним прикладом є Буковина - назва частини території в межах сучасної Чернівецької області. Порівняно з іншими, деш;о рідше нині вживають назву Слобожанщи на (Слобідська Україна) - історична назва східної частини України територія сучасних Х арківської і південно-східних районів Сумської областей, північної частини Д онецької та Л уганської областей. Неча сто нині мож на почути й слово Бессарабія - частина території Черні вецької області, а також О деської області. Так само рідко вживають і назву Таврія - півострів Крим разом із частиною півдня України, а також П окут т я - частина території сучасної Чернівецької області. На заході України в гірських районах Карпат відомі такі відносно невеликі за розмірами історичні землі, як Гуцульщина, Бойківш;ина і Лемківш;ина. Гуцульщина - це частини Івано-Франківської, Закарпат ської та Чернівецької областей. Бойківщина - територія здебільшого Львівщини та Івано-Франківщини. Лемківщина - це частина сучасної Закарпатської області. Нотатки краєзнавця За с у ч а с н и м а д м і н і с т р а т и в н о - т е р и т о р і а л ь н и м п о д і л ом Укр аї ни . Гуцульщина - це Верховинський і південні частини

Наддвірнянського і Косівського районів Івано-Франківської області, Путильський і південна частина Вижницького районів Чернівецької області, Рахівський район Закарпатської області. Загальна площа Гуцульщини 6,5 тис. км2. Бойківщина - сучасні Долинський та части на Рожнятівського району Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, частина Стрийського, Дрогобицького, Самбірського та Старосамбірського районів Львівської області, а також Воловецький і частина Великоберезнянського та Міжгірського районів Закарпат ської області. Загальна площа Бойківщини близько 8 тис. км^. Лемківщина - Перечинський і південна частина Великоберезнянського районів Закарпатської області.

Назви таких історичних земель, як Запоріж ж я і Київщина, нині є носіям и ін ш ого зм істу. А д ж е тепер під цими назвами розум ію ть території відповідно Запорізької та Київської областей. Тим часом первинний їхн ій зм іст дещ о інш ий. Запоріжжя охоплювало землі Запорізької Січі, тобто територію сучасних Д ніпропетровської, За порізької і частково Донецької та Х ерсонської областей. Київщина колись охоплювала частини нинішніх Київської і Черкаської областей. Практично не вживають нині в побуті такі назви історичних земель, як Гетьманщина - територія України на лівому і правому берегах Дніпра і Підкарпатська Русь (Підкарпатська Україна), якою позначали територію сучасної Закарпатської області. Так само лише серед фахівців побутує назва Буджак - південно-східна частина Одеської області.

Адміністративно-територіальний устрій

Суми О

О % V

НАААН.ІПРЯНЩИНА .

<Лнниця Bpamaeo"^

■»

П ояш а^^ А ^ °

- T jj J?

И н А / ’

■

■ А

ПІВНІЧНЕ ’’ дрИЧОРНОМОРя

L Л у г^

Дніїраміровси П^о Р І ЯІС Ж

^ я!ГД»*и“ °'!>

ЇГ^ С

Миколаїв

<ь \ fc. Сімферополь КРИМ Н а зви іс т о р и к о -е т н о гр а ф іч н и х

ВОЛИНЬ р е гіо н ів У кр а їн и

Мал. 5. Українські історико-географічні землі Історія України була непростою, сповненою загарбницьких нападів ззовні. Тому частина її історико-географічних земель перебуває нині за межами державних кордонів країни. Так, наприклад, частина Сло божанщини - це тепер територія Воронезької, К урської та Р остовської областей Росії. У Молдові опинилася частина Бессарабії і Буджаку, у Румунії - частина Буковини, Мармарощини і Придунайщини. До складу Польщі входять у наш час Лемківщина, Підляшшя, Перемишльщина, Холмщ ина. Білорусі належить Берестейщина, а Словач чині - Пряшівщина. Географія культури Р о з м а ї т т я назв. Назва «Галичина» походить від грецького слова «гальс», тобто сіль, а «Покуття» - від слова «кут», кут Галичини. Так само «кут» означає турецькою і слово «Буджак». Поділля, відоме ще як Пониззя, походить від слів «діл», «поділ» - місця, розташовані в долині ріки (Дністра і Південного Бугу). Адже територія Поділля розташована нижче відносно Покуття і Прикарпаття. Назва «Буковина» пов’язана з поширенням у цій місцевості в минулому густих букових лісів. Слобожанщині назву дали поширені тут свого часу населені пункти слобідки. Суто історичні корені має назва «Гетьманщина», що походить від влади гетьманського уряду, яка була поширена на цій території у XVII-XVIII ст. Так само й Таврії назва дісталась як спадок від давніх місцевих племен - таврів.

УЗАГАЛЬНЕННЯ Українські історичні (історико-географ ічні) землі — частини країни, що сформувались у ході історичного розвитку і мають особли вості національного складу населення, господарювання, культури. Історичними землями України є Волинь, Галичина, П окуття, Бу ковина, Поділля, Слобожанщина, Запоріжжя, Таврія та інші. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я історичні землі Слобожанщина

Волинь Галичина Буковина Поділля Запоріжжя Гетьманщина Таврія

С а м оп ер евір к а Яке нині значення, на вашу думку, можуть мати знання про історико-географічні землі? ; Чи могли природні чинники вплинути на особливості господарства ; і культури народів різних історико-географічних земель? Відповідь обґрунтуйте. Визначте, у межах якої історико-географічної землі ви мешкаєте, і вкажіть землі, що є вашими сусідами. Покажіть на карті історичні землі, частина яких нині перебуває за межами державних кордонів країни.

§4.

Адміністративно-територіальний поділ

Г еогр а ф іч н а розм и н к а З курсу «Фізична географія України» пригадайте, що є адміністратив но-територіальними одиницями.

Істори ко-географ ічн иіі огляд адм ін істративн о-територіального поділу України. Під сучасною назвою як самостійна держава наша країна розпочала свою історію 1919 р. Саме тоді було проголошено об ’ єднання двох новостворених (1917) українських держав - Західно у к р а їн сь к ої Народної Республіки (ЗУПР) і У країн ської Народної Республіки (УН Р). Відтоді й почався сучасний етап формування адміністративно-територіального устрою нашої держави. Цей про цес відбувався дуже складно, адже вигідне економіко-географічне і важливе геополітичне положення України привертало увагу багатьох сусідніх держав, які прагнули поділити її територію (мал. 6). Незабаром молода українська держава втратила незалежність і 1922 р. увійшла до складу Союзу Радянських Соціалістичних Рес публік. Частина земель України була поділена між сусідніми країна ми. Так, Закарпатська Україна відійшла до Чехословаччини, Західна Волинь і Східна Галичина - до Польщі, а Північну Буковину й Південну Бессарабію захопила Румунія.

o 3

Sж' K

■§ c 3 ■§

01 ► -I 2 “§ S' ■s■§ 'C a e * ж So

Території, які було приєднано до УСРР в 1925 р.

За хі^оукраїн ські землі, відторгнуті від Польщі і приєднані до УРСР за радянсько німецькою угодою від 28 вересня 1939 р,

Територія Закарпатської України, передана Радянському Союзу за договором з Чехословаччиною від 29 липня 1945 р. і приєднана до УРСР

Територія Придністров'я, вилучена зі складу УРСР і приєднана до новоствореної Молдавської РСР 2 серпня 1940 р.

Території Північної Буковини і Північної та Південної Бессарабії, передані Румунією Радянському Союзу включені до складу УРСР 2 серпня 1940 р.

Території, які в 1925 р. було вилучеі складу УСРР і приєднано до РСФРР

Сучасний кордон України

:ть, ри Верховної Ради СРСР 19 лютого 1954 р. передай складу РРФСР до УРСР

район Червонограда (Христинополя) і Белза, включений до складу УРСР

район Устриків-Долишніх, переданий Польщі

Радянсько-польський договір про обмін прикордонними територіями від 15 лютого 1951 p.:

Територія, повернута Польщі за радянсько-польським договором про кордон від 16 серпня 1945 р.

РОЗДІЛ

§4. Адміністративно-територіальний поділ У подальш ому адміністративно-територіальний устрій зазнавав дуж е багато змін. У складі СРСР територія України була поділена на 12 губерній. П ізніш е їх то ліквідовували, то знову відновлювали. У 1932 р. було введено п одібну до сучасн ої триступеневу си стем у управління (центр, область, район) і утворено перші п ’ ять областей: Харківську, Київську, Вінницьку, Дніпропетровську й Одеську. У 1939 р. Західна Волинь і Східна Галичина (Західна Україна), а в 1940 р. Північна Буковина й Південна Бессарабія були возз’єднані з Україною. У 1945 р. до складу України увійшла Закарпатська Україна. Поступово кількість областей збільшувалась, що пов’ язано не тільки з перерозподілом існуючих територій, а й приєднанням нових. Так, 1954 р. утворено Черкаську область, а Ізмаїльську об’ єднано з Одеською. Цього ж року до складу України було включено Кримську область та місто Севастополь. У 1959 р. Львівську область було об’єднано з Дрогобицькою. Сучасний адміністративно-територіальний устрій. Це поділ країни на адміністративні одиниці, відповідно до якого утворюються місцеві органи державної влади й управління. Згідно з Конституцією України, систему адміністративно-територіального устрою нашої країни скла дають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селиш;а і села. До найвиш;их адміністративних одиниць належать Автономна Рес публіка Крим, 24 області та два міста спеціального статусу - Київ і Севастополь (мал. 7). Такий статус надає цим містам права на рівні областей. Наступну, середню, ланку адміністративно-територіального устрою утворюють адміністративні райони (490), на які поділена кожна адміністративна область. На цьому рівні також виділяють міста облас ного значення (177), до яких належать найбільші з 458 міст України (великі міста зазвичай поділяють на райони). Найнижчою ланкою адміністративно-територіального устрою є міста районного підпоряд кування (279), селишіа міського типу (886) й села (28 504). Кожна адміністративно-територіальна одиниця має свої органи те риторіального управління. Автономна Республіка Крим, 24 області й міста спеціального статусу (Київ та Севастополь) підпорядковуються виш;им державним органам влади. Міста республіканського значення (11) підпорядковані органам влади Автономної Республіки Крим, а міста обласного значення (23) - органам влади областей. Сільські насе лені пункти відповідно звітуються перед сільськими радами. Адміністративно-територіальний устрій, як відомо, призначений для полегшення управління нашою державою. Науково обґрунтова ний підхід до створення системи адміністративно-територіальних оди ниць сприяє не лише поступальному розвиткові економіки, а й виходу з кризових ситуацій у господарстві.

П роб л ем а З позицій географічної науки в існуючому нині адміністративно-тери торіальному устрої України є певні недоліки - непропорційність розмірів областей, значні відмінності в кількості адміністративних одиниць нижчого рангу, нерівномірна віддаленість територій від обласного центру тощо. Тому останнім часом розглядають питання зміни адміністратив них кордонів у межах нашої країни з метою ефективнішого управління господарством. Запропонуйте своє бачення вирішення цієї проблеми. \ V'

S' R

O' S C

R 3 ■§

2 K a Ж

;oi З огляду на численні труднощі в управлінні господарством країни, пов’ язані насамперед з ії адміністративно-територіальним устроєм, доцільно вивчати відповідний зарубіжний досвід. Особливо повчаль ний і корисний досвід країн Європейського Союзу. А дж е, попри відмінності в регіональному розвиткові України і держав ЄС, ми маємо спільні риси. Свого часу розвинуті нині країни Європи також зазнавали серйозних проблем у власній економіці. Однак вони змогли досягти успіхів, чому сприяло й ефективне реформування системи адм іністративно-територіального управління. Переймаючи досвід сусідів по Європі, нам важливо не просто запозичувати чуж і правила управління, а зуміти пристосувати їх до специфіки суспільно-еко номічного розвитку нашої держави. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2

Нанесення на контурну карту адміністративних одиниць України 1. На контурній карті України позначте червоним кольором кордони А Р Крим та адміністративних областей. 2. Підпишіть на контурній карті обласні центри України. УЗАГАЛЬНЕННЯ Адміністративно-територіальний поділ України — система терито ріальної організації, створена для полегшення управління нашою дер жавою. ^ Адміністративно-територіальний поділ України передбачає поділ її території на автономну республіку, області, райони, міста, селища, села. ^ Кожна адміністративно-територіальна одиниця має свої органи те риторіального управління. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я адміністративно-територіальний поділ автономна республіка адміністративна область адміністративний район місто селище міського типу село С а м оп ер евір к а За додатковими джерелами підготуйте доповідь «Проекти сучас,1В них змін в адміністративно-територіальному устрої України». З’ясуйте, які органи територіального управління є у вашій місцевості. Яких змін в історичному часі зазнавав адміністративно-територіальІЖ^І: ний устрій України? Що є адміністративно-територіальним поділом України і яке його призначення?

ivV О ЗіУГПЦЕПІ^^ і Л НАСЕЛЕННЯ, /

lo m ІІІК О И Л 1 с г л т Е и л C T fy к 'т * А у

X X

^ Т ем й ’!^'

НАЦЮ Ні^аіЬНІ ЕТН ІЧН И Й СКЛАД НАСЕЛЕН НЯ

І #

РО ЗСЕЛЕН Н І І РОЗВИТОК ПОСЕЛЕНЬ

Тема 4. ^

ТРУДОВІ РЕСУРСИ І З А Й Н Я Т ІС Т Ь '^ ' -. НАСЕЛЕННІ

V n'

[ft

■m

Ч'

Г;#» I

Т л л іл , f ,

КІЛЬКІСТЬ, РОЗМІЩЕННЯ ♦ I ГУСТОТА НАСЕЛЕННЯ, ЙОГО ВІКОВА І СТАТЕВА СТРУКТУРА

V-

o a

оловне багатство У країни не природні р есур си , а лю ди, я к і її населяю ть. А свої багатства варто добре знати. Скільки людей і де вони оселяю ться? Я кого вони віку і статі? Куди пере м іщ ую ться і чом у? П одібні запитання давно цікавлять не лише вчених, а й численних практиків народного господарства і при ватного бізнесу. П рорахун ки у відп овідях на так і запитання м ож уть дуж е дорого кош тувати. Ось чом у пророку здій сню ю ть держ авний облік інф орм ації про населення У країн и, розр а хо вую ть й аналізую ть різном анітні й ого показн и ки, складаю ть експертн і оц ін к и на тепер і на п ерспекти ву. У се сказане роби ться том у, ш;о саме лю дина є творцем будьяк и х м атеріальних і духовн и х благ сусп іл ьства. Не будем о забувати, ш;о к ож н и й з нас є ч а стк ою ц ього населення і водно час маленькою «цеглинкою » цього суспільства. І ми всі, окремо та разом, варті уваги!

§5.

Кількість і густота населення

Г еогр а ф іч н а р озм и н к а ■

З попередніх курсів географії пригадайте, що таке густота населення. Назвіть чинники, які визначають густоту населення.

Кількість населення. Комфортні для ж иття і діяльності людей при родні умови сприяли заселенню і освоєнню українських земель. Проте чисельність мешканців тут помітно змінювалася в історичному часі (мал. 9). За деякими припуш;еннями, наприкінці Х П І ст. на україн ських землях проживало близько 2 млн осіб. Упродовж Середньовіччя та в більш пізні історичні періоди через тривалі війни і спустош ливі епідемії чисельність населення зростала повільно. Ось чому в ХУП ст. кількість населення на теренах України становила тільки 5 млн осіб (мал. 8).

§ 5 . Кількість і густ ота населення

Мал. 8. Графік зміни кількості населення на території України за період з X I I I по X X cm. У подальшому темпи зростання чисельності населення на україн ських землях дещ о зросли. У XVIII ст. тут проживало близько дев’яти, а на початку X IX ст. уж е понад ЗО млн осіб. У 1913 р. у сучасних дер жавних кордонах України мешкало 35,2 млн осіб. Наступні бурхливі історико-політичні події X X ст. - Перша світова війна 1 9 1 4 -1 9 1 8 pp., революція, громадянська війна і військова інтер венція 1 9 1 7 -1 92 2 pp., голодомор 193 2 -1 93 3 pp.. Друга світова війна 1 9 3 9 -1 9 4 5 pp. і голод 1 9 4 7 -1 9 4 8 pp. спричинили великі втрати насе лення України. Попри усілякі негаразди, чисельність населення Укра їни продовж увала зростати і на 1.01.1993 р. досягла 52,2 млн осіб. Однак цей рік виявився своєрідним піком зростання чисельності на селення нашої країни. Адже після того ця цифра невпинно щорічно зменшувалася, д о с я г т и на початок 2008 р. 46 млн 372 тис. осіб (мал. 9). За наступні півроку чисельність населення ще зменшилася і на 1.06.2008 р. становила 46 млн 239 тис. осіб (див. Додаток 2). 60 000 р

тис. осіб

50 000

40 000

30 000 о « — r>jro' ^Lnvor«4 0 0 0 NO« — гчго^ипчог*>оо O ' О^ ON 0% 04 On on on on O O O O O O O O O ON ON O' O' O' O' O' ON O' o o o o o o o o o

O' ON

t— I—

I— ГМГМГ>1ГМГЧГЧГЧГМГЧ

Мал. 9. Чисельність населення України на рубежі X X і X X I ст.

розміщення I густ от а населення.

П р о б л ем а

0 28

q m O a

Неухильне скорочення кількості населення України може призвести до зникнення української нації. Чи згодні ви з цим твердженням і які еко номічні та соціальні заходи варто здійснити в державі, аби поліпшити ситуацію?

Густота населення. Попри те, щ о кількість населення в Україні неухильно зменш ується, його густота залиш ається відносно ви со кою . У середньому вона нині становить 77 осіб/км ^, хоча по території країни населення розміш;ене нерівномірно (див. форзац). (П оказник густоти населення розраховую ть діленням кіл ькості наявного насе лення на плош;у території.) Найбільшою концентрацією населення виділяється Донбас (До нецька і Луганська області). Тут проживає понад 15 % населення країни, а густота населення в Донецькій і Луганській областях стано вить відповідно 176 і 91 осіб/км^. Друге місце посідають центральні області, де зосереджено понад 12 % населення країни. Третє і четверте місця належать відповідно Придніпров’ ю і Північному Сходу України, де проживає понад 11 % загальної кількості населення країни. Щ ільно заселені також і деякі західні області України, як-от: Івано-Ф ранківська, Л ьвівська і Чернівецька області, ш,о склалося історично. Густота населення тут перевиш,ує 100 осіб/км ^. Водночас П олісся і південь України через несприятливі природні ум ови (забо лочені землі на П оліссі, нестача вологи на півдні) є малозаселеними, густота населення тут становить лише 4 0 -5 2 осіб/км ^. Це найнижчі показники в меж ах наш ої країни. Густота населення м іж деякими областями відрізняється майже в 4,5 раза - найвища густота населення в Д онецькій області (176 осіб/км ^), найнижча - у Ч ернігівській області (40 осіб/км ^). Чинники розселення населення. О собливості розселення населен ня по території України, як і скрізь у світі, визначаються поєднанням природних і соціально-економ ічних чинників. Наука стверджує р о з с е л е н н я л ю д е й з м і н ю в а л и с я . На ранніх стадіях історії людства головним чинником розселення були природні умови, пізніше відчутну роль почали відігравати природні ресурси - зе мельні, мінеральні, водні тощо. З подальшим розвитком господарства зростає вплив соціально-економічних чинників розвитку суспільного життя, які створюють відповідні можливості використання природних умов і ресурсів. Ч ин ники

Територія України має загалом сприятливі для розселення природні умови та багаті природні ресурси, для яких характерна просторова не однорідність. Найсприятливіші природні умови та багаті ресурси в Донецькій області, а найнесприятливіші умови та бідні ресурси у Волин ській. При цьому за сумарною продуктивністю природних ресурсів різниця між крайніми показниками серед 24 областей і А Р Крим стано вить 5,5 раза (найвища в Донецькій, найнижча - у Волинській областях).

§ 5 . Кількість і густ от а населення

2007 р.

Мал. 10. Київ у минулому і тепер

Щ е більший контраст виникає, коли порівнювати окрем і види ре сурсів за адміністративними районами. Так, наприклад, показники п р од ук ти вн ості м інеральних р есур сів у К р и вор ізьк ом у районі Д ніпропетровської області та Л уцькому районі Волинської області відрізняються у вісім тисяч разів. Саме інтенсивне освоєння надр у Д ніпропетровській, Д онецькій і Л уганській областях значною мірою зумовило тут високу густоту населення. Отже, природні умови й ресурси суттєво впливають на формуван ня розселення людей. Проте нині визначальну роль у розм іщ енні населення по території країни відіграє виробництво, адже будь-які підприємства (промислові, сільськогосподарські, транспортні тощ о) потребую ть забезпечення робочою силою. Розвиткові поселень, крім виробництва, сприяє й виконання ними соціальних функцій, тобто створення лікувально-оздоровчих і освітніх установ, торговельних закладів і закладів культури, об ’ єктів побуто вого призначення (наприклад, відділень зв’ язку, будинків побуту) тощ о (мал. 10). Особливо приваблюють до себе людей великі міста, де зазвичай найпотуж ніш е представлене виробництво і найрозвиненіша соціальна сфера. ПРАКТИ ЧН А РОБОТА № З П о б у д о в а г р а ф ік а зм ін и к іл ь к о с т і н а сел ен н я за п евн и й п ер іод За Додатком 2 побудуйте графік зміни кількості населення України з 1990 по 2007 р.

Кількість. розміщення і густ от а населення...

УЗАГАЛЬНЕННЯ Кількість населення України неухильно зменшується і нині ста новить 46 млн 239 тис. осіб. Середня густота населення України висока (77 осіб/км^), але розміщене воно по території нерівномірно: найгустіше заселені східні, найменше — північні та південні регіони України. П риродні ум ови та ресурси суттєво впливаю ть на ф ормування розселення, однак нині визначальну роль у розміш,енні населення відіграють соціально-економічні чинники. К л ю ч ов і т ерм ін и і п он я т т я

m О а

густота населення

чинники розселення населення

С ам оп еревірк а З’ ясуйте природні та соціально-економічні чинники, які впли

в и вають на густоту населення у вашій місцевості. Поясніть закономірності розподілу населення по території України. Як і чому змінювалася чисельність населення України в історичному t часі? Яка чисельність і середня густота населення України?

§ G . Природний і механічний рух населення. Статево-віковий склад населення Географ ічна розм инка Пригадайте з власного досвіду приклади далеких переміщень людей територією України та за її межами. Назвіть причини переміщень людей територією рідної країни та за її межами.

Природний рух населення України. Кількість населення будь-якої країни залежить від співвідношення кількості людей, які народж у ються і вмирають. Саме такі характеристики визначають природний р у х населення - сукупність народжених живими і померлих за пев ний період. На жаль, Україна має один з найнижчих у світі показників народжуваності. Упродовж останнього періоду народжуваність дещо зросла (з 8,1 особи на 1 тис. населення у 2002 р. до 10,2 особи у 2007 p.), проте щ;е не досягла рівня 1990 p., коли становила 12,6 особи на 1 тис. населення. Низькі показники народжуваності в Україні супроводж уються ви соким рівнем смертності. Останнім часом показник смертності зріс із 15,7 особи на 1 тис. населення у 2002 р. до 16,4 у 2007 р. Упродовж першої половини 2008 р. смертність досягла показника 17,5 особи на 1 тис. населення. Зауважимо для порівняння, що 1990 р. смертність у

§ 6 . Природний і механічний р у х населення...

країні була значно меншою і дорівнювала 12,1 особи на 1 тис. населення. Загалом в Україні кількість померлих перевищує кількість народже них. Це означає, що природний приріст від’ ємний, а тому кількість населення країни не зростає (мал. 11). П риродний приріст - різниця між кількістю народжених живими і померлих. Таке явище, коли кількість населення країни постійно зменшується, називають деп оп ул яц ією (по суті, вимирання нації). Уперше ознаки депопуляції в Україні з ’ явилися 1991 p., і відтоді ситуація не змінилася й досі. о -Л Кількість населення щ ороку неухильно -50 скорочується в середньому на 287 тис. -1 0 0 осіб (Д одаток 3). Це означає, щ о щ о -150 року зникає населення таких міст, як -200 Л уцьк, Ж итом ир, Уж город чи К ірово -250 град. А надто помітна депопуляція у -300 сільській місцевості. Так, вже є не одна -350 сотня сіл, де впродовж року не народжу -400 ється ж одної дитини. Як наслідок, за останні 17 років кількість населення України скоротилася майже на 5,5 млн Мал. 11. Природний приріст осіб. А це є безперечною ознакою демо населення України ( тис. осіб) графічної кризи.

Наука стверджує С у м н і п р о г н о з и д ля Украї ни - це р е ал ьн і сть . За темпа

ми скорочення населення на початок XXI от. наша країна випереджала всі країни Європи. Якщо не станеться позитивних зрушень, за деякими прогнозами, кількість населення України зменшиться: у 2020 р. - до 40 млн, а в 2050 р. - до 35 -2 5 млн осіб. До того ж середня тривалість життя українців може знизитися до 50-53 років і стрімко наближати меться до тривалості життя наших пращурів - скіфів, які через важкі умови існування жили в середньому лише близько 40 років. Проте вони були надзвичайно здорові.

Серед причин депопуляції в Україні насамперед є низька народжу ваність. Вона зумовлена соціально-економічними чинниками - поганим добробутом людей, скрутним матеріальним становищ ем більш ості молодих сімей, великою кількістю розлучень, зниженням рівня медич ного обслуговування тощо. Через низьку народжуваність збільшується частка людей похилого віку. А серед них закономірно вища смертність, яка підсилюється швидким поширенням у країні захворювань і недос татнім рівнем медичного обслуговування. У деяких областях тяж кі за хворювання і висока смертність є наслідком чорнобильської катастрофи. Географія природного руху населення в Україні. Показники при родного руху населення (народж уваність, см ертність, природний приріст) змінюються не лише в часі, а й по території України (Додаток 4). Так, за даними 2007 p., найсумніш а ситуація в Д онецькій області, де природний приріст становив -4 1 5 4 9 осіб. Адж е кількість померлих тут удвічі перевищила кількість народжених (82109 проти 40560 осіб). До того ж саме в цій області смертність найвища в Україні.

t Кількість, розміщення і густот а населення________________

o a

300 250

200 150 100 50

0 -5 0 -100 -1 5 0

-200

Друге місце в сумній статистиці посідає ще одна промислово розвину та область - Дніпропетровська з природним приростом -2 5 348. За 2007 р. тут померло 59 850 жителів, а народилося лише 34 502 дитини. Так само вкрай негативне становище і в Луганській області, де природний приріст становить -7 6 5 3 . Кількості народжених тут осіб (12 363) воче видь не вистачає для збільшення кількості населення області, оскільки за той самий період померло 20 016 осіб. У цій області зафіксовано й один з найвищих показників смертності. Впритул за «лідерами» йде Харківська область з природним приростом -2 0 243 осіб. За 2007 р. тут народилося в 1,8 раза менше, ніж померло, - 25 269 проти 45 512 осіб. Отже, найгірші показники природного руху населення зареєстровані в індустріально розвинутих областях. І це не випадково, адже, крім за гальних для всієї країни причин зниження темпів природного приросту, надто негативну роль тут відіграли численні «брудні» підприємства. Єдина з областей, де кількість населення зростає, - Закарпатська. За 2007 р. кількість населення тут збільшилася на 345 осіб. Механічний рух (міграції) населення. Кількість населення країни залежить не тільки від природного руху. Адж е з різних причин люди можуть виїхати тимчасово або назавжди за межі власної країни, тобто мігрувати (від лат. migratio, migro - переходжу, переселяюсь). Міграція, або механічний р у х населення, - це територіальні переміщення насе лення, пов’ язані зі зміною місця проживання. Усі міграційні перемі щення поділяють на зовнішню і внутрішню міграції. Зовніш ня міграція - це виїзд населення за межі України або при буття до України з інших країн. Тому її ще називають міждержавною. Така міграція може впливати на за тис. о сіб гальну кількість населення країни. У зовнішній міграції розрізняють еміграцію та імміграцію. Еміграція (від лат. emigro - виселяюсь) - виїзд громадян своєї країни в іншу країну на тривале або постійне місце прож и вання. Ім м ігр а ц ія (від лат. іттіgrans - той, щ о заселяється) озна чає, навпаки, приїзд іноземців до країни. Тривалий період Україна була країною еміграції (Додаток 3). Останніми роками минулого століття Мал. 12. Зовнішня міграція потік емігрантів нерідко переви населення України ( приріст, щував 200 тис. осіб на рік (мал. 12). скорочення) Тому сал ьдо міграції - різниця між еміграцією та імміграцією - сягало понад 160 тис. осіб на рік. Головна причина виїзду громадян за кордон - пошук гідного заробіт ку. На батьківщині його дуже важко знайти через економічні негаразди і внутрішню політичну нестабільність. Понад 7 млн наших громадян працюють за кордоном. Понад 60 % тих, хто виїжджає з України, пря мують до Росії. Серед інших країн, де наші співвітчизники знайшли собі роботу, - Португалія, Іспанія, Канада, СШ А та ін. Характерним є те, що більша частина емігрантів - це особи працездатного віку і кваліфіковані спеціалісти різних галузей.

ІШШГ

§ 6. Природний і механічний р у х населення

Проблема

□

Однією з гострих проблем міграції населення України є те, що, виїхавши до інших країн, особи переважно молодого і середнього віку здебільшого не мають наміру повертатися. Для Укршни це не лише втрата найпрацездатнішого населення, а й негативний вплив на природне відтворюння населення з подальшим поглибленням демографічної кризи. Що, на вашу думку, варто зробити в державі, аби повернути емігрантів додому?

Знизити рівень міграції людей за межі України можна буде лише тоді, коли умови проживання в нашій країні наблизяться до світових стандартів. Останніми роками сальдо міграції в Україні є позитивним 1 поволі зростає (мал. 12 ). Так, за 2007 р. міграційний приріст насе лення становив близько 17 тис. осіб. Це дуже важлива тенденція для України, економіка якої через міграцію зазнає великих людських і матеріальних втрат. Внутрішня міграція - це переміщ ення населення в межах одн ієї країни. Така міграція не впливає на загальну кількість населення країни, але позначається на кількості ж ителів у різних її регіонах. Залишати рідну оселю і мігрувати українців примушували передусім пошуки роботи. При цьому мігранти нерідко міняли місце проживання, оселяючись у великих м істах, де більше можливостей для застосуван ня своїх здібностей. Особливо багато приїж дж их у столиці. Утім не обов’ язково назавжди покидати свій дім. Тисячі жителів України, ніби маятник, що коливається між двома точками, переміщу ються двічі впродовж дня - на роботу і з роботи чи на навчання і назад. А своєрідними «точками» для них можуть бути два різні міста, село і місто, приміська зона і місто тощ о. Це так звана маятникова мігра ція - регулярне переміщення людей з одного населеного пункту в інш ий без зм іни м ісц я прож и ван н я. М аятникова м іграція дуж е характерна для Д онбасу, а також для західних областей України. Більшість маятникових мігрантів до великих міст - це мешканці не численних м іськ и х поселень, у західних Закарпатській, ІваноФ ранківській, Львівській і Чернівецькій областях у маятникових міграціях найбільше беруть участь сільські жителі. Крім маятникових, існують ще й сезонні міграції, пов’ язані із се зонністю роботи - збирання врожаю, літнє будівництво та ін. Аварія на Чорнобильській АЕС стала поштовхом для вимуш еної міграції населення з радіоактивно забруднених територій. Статево-віковий склад населення. Зниження народж уваності в Україні позначається на віковій структурі її населення (мал. 13). Для неї характерна значна частка людей похилого віку - 16 % (Дода ток 5). Водночас кількість дітей і підлітків (0 -1 4 років) з 21,4 % у 1991 р. знизилася нині до 14 % . Таке явищ е, характерне для в сієї Європи, називають старінням населення. За міжнародними нормами, населен ня країни вважають старим, якщ о частка людей віком понад 65 років становить більше 7 % . Отже, можна сказати, щ о населення України є дуже старим. Старіння нації негативно впливає на розвиток господар ства, адже частка працездатного населення зменш ується, водночас збільш ується навантаження на нього через велику кількість людей пенсійного віку, яких треба утримувати. 2 в. Ю. Пестушко

^ І Ц І ї ^ К і л ь к і с т ь , розміщення і густота населення______________

Практичне завдання За Додатком 5 і малюнком 13 з’ ясуйте, як змінилася кількість людей віком понад 65 років у 2008 р. порівняно з 1991 р. млн осіб

На віковий склад і загалом кількість населення впливає також середня тривалість життя людей, яка з 1991 р. у нашій країні зменшилась 12 з 69 до 68 років. При цьому середня тривалість життя жінок порівняно з чоловіками виш;а пересічно на 12 ро ків (74 проти 62 років). Це є однією з причин того, ш;о більшість населення нашої країни становлять жінки близько 54 % . Причому така кіль Населення віком кісна перевага виявляється не одразу 0-14 років при народженні, а тільки в середньому 15-24 роки віці. ї ш;о далі за віком, то помітні 25-44 роки ша ця перевага на користь жінок. 45-64 роки Співвідношення кількості чоловіків і 6 5 1більше років жінок визначає статеву структу р у населення країни, яка також має Мол. 13. Розподіл населення велике значення для розвитку госпо України за віком з 1990 по 2008р. дарства. 15

m О а

УЗАГАЛЬНЕННЯ Ч* Природний рух населення - це різниця між кількістю народжених живими і кількістю померлих за певний період. "f в Україні природний рух від’ємний, тобто кількість померлих пере вищує кількість народжених. Механічний рух (міграції) населення — територіальні переміщення населення, пов’язані зі зміною місця проживання. Усі міграційні переміщення поділяють на зовнішню і внутрішню міграції. У зовнішній міграції розрізняють еміграцію та імміграцію. ■f Статево-віковий склад населення України характеризується знач ною часткою людей похилого віку і переважанням жінок. Ключові терміни і поняття природний рух населення природний приріст механічний рух населення міграція 4- статево-віковий склад населення Самоперевірка ІІШ ІІ ІіТІ •

J ■■■■■■—

З’ ясуйте наявність і характер міграцій у вашій місцевості. Поясніть зв’язок між механічним рухом населення України та його віковою структурою? Чим різняться між собою маятникова і сезонна міграції? Назвіть особливості вікової і статевої структури населення України.

t i .

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТА ЕТНІЧНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ ^бличчя» будь-якої держави - це насамперед люди, її населення. В Україні воно не однорідне і складається з багатьох народів, які створюють неповторний колорит у регіонах свого проживання. Кожний народ, що населяє нині територію Укра їни, має свою історію й національні уподобання щодо стилю життя, які не варто ігнорувати під час вирішення спірних пи тань у суспільстві. Так само не варто залишати поза увагою і набуті різними народами навички господарювання. Лише за таких умов - розуміння національних потреб кожного з на родів України і надання достатніх можливостей для якнай повнішої реалізації їх - можна досягти необхідної злагоди в країні. А це є запорукою сталого розвитку її економіки і доб робуту її населення.

§7.

Національний склад населення України та етнографічні групи українців

Географічна розминка В

Пригадайте з курсу географії 6-го класу, скільки на Землі налічують народів. Назвіть найпоширеніші мови в Європі.

Національний склад населення України. Нація (від лат. natio плем’я, народ) - це населення, в якого спільними є територія прожи вання, мова, історія та культура. Українська нація формувалася під впливом різних європейських народів і має тривалу й непросту історію становлення. Особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність. За даними останнього Всеукраїнського перепису на селення (2001), на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. Серед них переважають українці, які є корінним населенням країни, тобто вони споконвіку жили на цих землях. Чисельність українців становить 37,5 млн осіб, або близько 78 % загальної кількості населення. Нині у складі України корінними народами, які віддавна проживали на своїх етнічних територіях, разом з українцями є також угорці в Закар2*

.ї!

іьний та етнічний склад населення

патській області, румуни у Чернівецькій і Закарпатській областях, мол давани в Чернівецькій та Одеській областях, кримські татари в АР Крим. Представники інш их народів в Україні належать до прийш лого на селення. Серед таких і росіяни, яких в Україні налічують 8,3 млн осіб, що становить близько 17 % усього населення. За чисельністю росіяни посідають у країні друге місце. До п’ятірки лідерів за чисельністю увійшли також білоруси, молдавани і кримські татари (Додаток 6). Чисельність кож ної з цих націй коливається в межах 2 0 0 -3 0 0 тис. осіб. Існую ть певні особл и вості щ одо територіального розселення корінного населення та національних меншин. Українці компактніше заселяють центр і більшість західних областей України. Так само ком пактно проживають і кримські татари, 98 % яких мешкає в А Р Крим, до того ж їхня частка в загальній чисельності населення тут постійно зростає. Молдавани зосереджені переважно в Одеській та Чернівецькій областях, на які припадає 74 % їхнього населення. Водночас білоруси не віддають перевагу будь-якому з регіонів і загалом розсіяні по всій території нашої країни. Разом з українцями росіяни складають основну частку населення в переважній більш ості областей і передусім в А Р Крим (де проживає по над третина росіян), на Луганщині, Дніпропетровщині та Харківщ ині. Загалом національний склад населення найстрокатіший у промис лових регіонах і великих містах. Це зумовлено міграцією великої кількості людей у пош уках роботи. Так само він урізноманітнюється з наближенням до кордонів держави. Попри національне різном аніття, ук раїн ськ у м ову вваж ають рідною 67,5 % населення України. Російську мову визначили як рідну близько ЗО % населення. Частка інш их мов, які населення України визнало рідними, становить 2,9 % .

О о

П р о б л ем а у деяких східних і південних областях України чимало прихильни ків визнання другої державної мови - російської. Висловіть власну думку щодо офіційної двомовності в Україні.

Етнографічні групи українців. Етнографічна група - частина нації або етносу (народу), щ о вирізняється мовою, побутом, культурою. На ша нація формувалася на перехресті різних культур і етнокультурних угруповань. Саме цим пояснюється існування нині в етнічній структурі українців кількох основних етнографічних груп. Одні з них, як-от: гуцули, бойки і лемки, - представники Карпатського регіону, інш і поліщуки та литвини - мешканці Українського Полісся. Х іба не про них нам нагадують поширені серед українців прізвища - П оліщ ук, Литвин, Бойко? Кожна етнографічна група українців має власну говірку, власні звичаї і прадавні обряди, самобутній пісенний фольклор, звичний спосіб госпо дарювання, розвинуті народні ремесла. Так, етнічну своєрідність бойків (мал. 14, а) визначила насамперед господарська діяльність - переважно вирубно-вогневе землеробство. Воно зумовило простоту в усьому: відда лені одна від одної небілені хати, одяг за прадавніми зразками з простого полотна. І водночас - неповторна дерев’яна храмова архітектура.

§ 7. Національний склад населення... Г уц ул и чи не єдина група українського етносу, для якої провідною галуззю господарства було саме скотарство (особливо вівчарство). Воно зумовило і своєрідність побуту цих горян та їхньої культури. Ж итло гуцулів, наче фортеця, мало оточений системою будівель двір. Само 37 бутня кухня зорієнтована на молочні та м ’ ясні страви. А надзвичайно мальовничий одяг добре пристосований до мінливої погоди гір (мал. 14,6). Більш ість гуцулів меш кає в сільськи х поселен нях подекуди на висоті до 1400 м, а том у їх ш;е називають верховинцями. Культура лем ків зазнала впливу словацькопольського оточення. Відносна простота побуто вих речей компенсувалася в них мальовничістю витворів народного мистецтва. Це і вишивки з переважно геометричним орнаментом, і різьблен ня по дереву, і писанкарство, і прикраси з бісеру. Основним напрямком господарювання лемків з давніх-давен було скотарство. Своєрідний фольк лор лемків рясніє оригінальними весільними й жартівливими піснями. П оліщ укам и в Україні називають мешканців Українського П олісся. Ця етнографічна група сформувалася в районі українсько-білоруського м іж етн ічн ого п орубіж ж я . Завдяки відносній ізольованості і специфічності природних умов Полісся поліш;уки зберегли для нас чимало з пра давньої сл ов’ янської культури. Це й типи посе лень часто з одн ією вулицею або у вигляді х у торів, і давня обрядовість, і особливий пісенний фольклор. Основні напрямки господарювання Мал. 14. Бойки (а), поліш;уків - землеробство і скотарство, рибальство гуцули (б ) і мисливство. Етнографічна група литвини сформувалася на територіях, ш;о на схід від Десни, під впливом української, білоруської і російської куль тур. Назва «литвини» пов’ язана з тривалим перебуванням цієї частини українців у складі Великого князівства Литовського, що й позначилося на їхньом у побуті, їхній культурі, мові. І дотепер вони вживають пра давні слова (атаба, прісак, летась), куш тую ть забуті страви (вушка, кулагу, розінки), співають давньоруські весільні пісні. Українська діаспора. Д іасп орою (грец. diaspora - розсіяння) нази вають частину народу, яка мешкає поза межами своєї історичної бать ківщини, тобто країни свого походження. Передумовою виникнення такого явища є міграція українців через економічні негаразди і полі тичні причини. Виділяють три так звані хвилі еміграції, що сприяли формуванню української діаспори. Перша, зумовлена економічними причинами, відбулася ще наприкінці X IX ст. Друга потужна хвиля була спровокована двома світовими війнами та громадянською війною. Нова ем іграційна хвиля в 9 0-х роках X X - на початку X X I ст. по повнила українську діаспору в багатьох країнах світу, передусім Європи, Північної Америки, Азії.

тональний та етнічний склад населення 4400

Мал. 15. Українці за кордоном у країнах СНД ( тис. осіб)

600

Мал. 16. Українці за кордоном в Європі ( тис. осіб)

300

150

35 3,5

Я m О а

|5 0 50 45 44

35 6

3,5

Нині за кордоном прож иває загалом понад 11,3 млн українців. Понад половину з них меш кає у країнах СНД (мал. 15). При цьому левова частка припадає на Р осію , де нині постійно прож иває 4 млн 400 тис. українців. Чимало українських емігрантів (1 млн 278 ти с.) оселилися в різних західноєвропейських країнах. Найчисленніша українська діаспора утворилась у Польщі (600 тис. осіб), удвічі менша вона в Румунії, третє місце за її чисельністю посідає Словаччина. У багатьох інших європейських країнах українська діаспора помітно менша (мал. 16). Америка є давно освоєною українськими емігрантами частиною світу (мал. 17). Нині їх тут 2 млн 598,5 тис. Лідером за чисельністю українсь кої діаспори є СІПА. Утім не набагато їм поступається інша відома країна української міграції - Канада. Тут, переважно на півдні, у більш близь ких для себе природних умовах, нині проживає понад мільйон українців. Українська діаспора Австралії (35 ти с.) наймолодша. Вона сформу валася переважно в повоєнний період з вихідців із західних та східних областей України. Вони оселилися на сході і півдні новообраної країни. Щ е 0,5 тис. «наш их» знайшли нову батьківщину в Новій Зеландії. На решті, 35 тис. колиш ніх наших співвітчизників загубилися на теренах велетенської А зії та сповненої екзотики Африки. Духовна культура українського народу відображена в різноманітних духовних цінностях українців, як-от: мова, обряди і звичаї, вірування, фольклор, релігія. Значною мірою духовна культура є географічною, тобто пов’ язана з довкіллям і нерідко відображає регіональні особли вості суспільного життя. Чимало українських звичаїв та обрядів пов’язані з календарними циклами (зимою, весною, літом, осінню), від яких безпосередньо зале жав побут наших пращурів. Найшанованішими в українців спокон віку були культові свята Сонячного циклу, які приурочували до днів весняного рівнодення (Великдень), літнього сонцестояння (Купайла), зимового сонцевороту (Різдво), осіннього сонцестояння (Калита). Між культовими святами відзначали м енш і, проте так ож ур очи сті, при-

§ 7. Національний склад населення.. святки: Колодій (пізніше Масниця), Зеле 1200 на неділя (теперішня Трійця) і Весілля І1100 Свічки - на честь осіннього сонця, коли святкується перехід від літа до осені. Свят кування супроводжувалося певними обря дами, окремі елементи яких дійшли до на шого часу - веснянки й гаївки, купальське дійство і частково колядки та ш;едрівки. Основою календарних свят і обрядів, що в минулому регламентували все ж иття 250 ук р аїн ськ ого селянина, був трудовий сільськогосподарський календар. Передхристиянські свята наших праш;урів поді 18 лялися на три частини, зумовлені трьома я п: дійствами хліборобського циклу, що мали < I 'Е на меті посіяти, зібрати і приготувати. Так З s s о утворювався нескінченний ряд коловороту J Ш природи, чергування періодів праці й відпочинку.

Мал. 17. Українці за кордоном в Америці (тис. осіб)

12 10

5 3,5

>s )S CO (0 “ “ s 0) S' _ a ^ “ I g >■ ^ 0) Ш

П РАКТИ ЧН А РОБОТА № 4 П обудова діаграми національного складу населення України За Додатком 6 побудуйте діаграму національного складу населення України. УЗАГАЛЬНЕННЯ ■¥ В Україні прож ивають представники понад 130 національностей і народностей. В українській нації вирізняють етнографічні групи - частини нації, що відрізняються м овою , побутом, культурою. 4* Українська діаспора (понад 11, З млн осіб) - частина українців, яка мешкає поза межами своєї історичної батьківщини. Ключові терміни і поняття -f національний склад населення 4- корінне і прийшле населення 4- етнографічні групи - f діаспора -f Самоперевірка Зробіть власне наукове дослідження, визначивши кількість представників різних національностей у вашому класі та їх співЯК] відношення. Знайдіть на карті світу країни з найбільшою українською діаспорою І і визначте, які з них мають найбільш споріднені з Україною при родні умови. ІОхарактеризуйте особливості територіального розселення різних націо] нальностей України. Назвіть найчисленніші національності України.

СИ СТЕМ И РО ЗС Е Л Е Н Н Я І РО ЗВ И ТО К ПОСЕЛЕНЬ н

О й

,а ш і пращ ури здавна оселяли ся неподалік один від одн о го, адж е наодинці чи невеликою груп ою лю дей ви ж и ти було складно. П оступ ово виникли перш і л ю д ськ і поселення, я кі так сам о не залиш ались ізол ьован і. Н ині населені п ун кти України, наче міцними нитками, п ов’ язані м іж собою м ереж ею автом обільни х, залізничних, водних або п овітря н и х ш ляхів сполучення. Н ими безперервно к у р су ю ть лю ди і рухаю ться від пункту до пункту різноманітні вантаж і. Засобами зв’ я зку п ош тою , телеграф ом, телеф оном , через Інтернет - м іж насе леними пунктам и п остій н о передається найрізном анітніш а інф ормація. Ж одн и й населений п ун кт не м ож е існувати без зв ’ язків з інш и м и поселенням и, оск іл ьк и всі вони є частин ою єди н ого цілого. Таке ціле, або розм іщ ен і на певній тери торії і п ов ’ язані м іж соб ою населені п ун кти , називаю ть си стем ою розселення. У си стем і розселення У країни є два осн овн і типи поселень - м іськ і та сіл ьські.

§ 8 . Міське населення Г еогр а ф іч н а р озм и н к а З попередніх курсів географії пригадайте, що є населеним пунктом.

Міста і селища міського типу. До міського населення відносять таке, що проживає в м іських поселеннях - містах і селищах міського типу. В Україні містом є населений пункт, що налічує понад 10 тис. меш канців, з яких не менше 85 % працює в промисловості. За кількістю жителів міські поселення поділяють на такі групи: малі - до 50 тис. осіб, середні - 5 0 -1 0 0 тис. осіб, великі - 1 0 0 -5 0 0 тис. осіб, дуж е ве ликі - 5 00-1000 тис. осіб, міста-мільйонери - понад 1 млн осіб. Більшість із 458 міст України - це малі та середні міста (мал. 18). Прикладом великих міст є Ж итомир, Кіровоград, Полтава, Суми, Хмельницький та ін. Серед дуже великих - Львів (мал. 19), М ико лаїв, Запоріжжя. М іст-мільйонерів в Україні чотири, а саме: Київ (2740,2 тис. осіб), Харків (1461 тис. осіб), Дніпропетровськ (1039 тис. осіб), Одеса (1001 тис. осіб). За даними останнього перепису, до міст-

§ 8 . Міське населення

Мал. 18. Коломия - невелике затишне містечко, а втім, є центром гуцульських ремесел мільйонерів належав і Донецьк (кількість населення сягала 1 млн 16 тис. осіб). Однак, за даними Держ комстату, на 1 січня 2008 р. тут мешкало всього 988 тис. осіб. Україна і світ Що н а з и в а ю т ь м і с т о м . Критерії класифікації населеного пунк ту як міста в різних країнах неоднакові. Так, в європейській країні Данії містом вважають поселення, що має понад 250 жителів. Водночас в Японії, щоб потрапити до категорії міста, населений пункт має налічу вати понад 50 тис. жителів. Азійська країна Малайзія визнає містом населений пункт з кількістю жителів понад 1 тис. У США містом є на селений пункт, де проживає понад 25 тис. осіб.

До категорії селищ м іського типу належать населені пункти з кількістю населення понад 2 тис. осіб, з яких не менше двох третин становлять робітники, служ бовці та члени їхніх родин. Таких населе них пунктів в Україні нині 886. Міста класифікують не тільки за кількістю населення, а й за функціями, які вони виконують у суспільстві. Столиця України місто

Мал. 19. Львів - одне з великих міст України

Системи розселення і розвиток поселень____________________

Київ насамперед виконує адміністративно-політичні функції. Про мислові функції виконують Кривий Ріг, Нікополь, Горлівка, Макіївка та ін. Ф ункції транспортних вузлів покладено на Ф астів, Ж меринку, Здолбунів, Козятин тощ о. Добре ві домі своїми курортно-оздоровчими ф ункціям и Є впаторія, М орш ин, Трускавець, Х м ільник, М иргород та ін. Водночас є багатоф ункціо нальні м іста, до я ки х належать центри адміністративних областей і А Р Крим. Б ільш ість населення України наявне міське населення проживає саме в м іських поселен нях (див. Д одаток 2). Співвідно Мал. 20. Кількість сільського шення між міським та сільським і міського населення населенням на кори сть перш ого стабільно спостерігається з 1970-х років і зберігається впродовж усієї історії незалежності України, починаючи з 1991 р. (мал. 20). Практичне завдання За Додатком 2 і малюнком 20 визначте, який відсоток населення Укра їни становлять городяни.

історична довідка М і с т а - п р а щ у р и . У межах сучасної території України перші міста

були засновані в VI от. до н.е. і пов’язані з грецькою колонізацією Північного Причорномор’я. Наі^більш відомі з них Ольвія, Херсонес (мал. 25), Боспор, Тіра тощо. Ці стародавні міста виконували роль політичних та адміністративних центрів античних держав. Якщо в IX от. за даними літописів на українських землях було лише 20 міст, то у XIII от. їхня кількість сягнула 238.

Урбанізація. Цим поняттям позначають процес зростання міст і підвищ;ення їхньої ролі в ж итті суспільства. Найвиразніша урба нізація у східних і центральних індустріальних областях України. Лідером є Донецька область, де не тільки найвиш;ий відсоток міського населення, а й найбільше м іських поселень - 183, у тому числі 52 міста і 131 селище м іського типу. М іське населення переважає також у Л уганській, Д ніпропетровській , Х а р к ів сь к ій , Запорізькій і Київській областях. Західні області країни значно поступаю ться східним за часткою м іських жителів. Я кщ о, наприклад, у Запорізькій області городяни становлять 76 % , у Донецькій - 90 % , то у Во линській області на них припадає 50 % , в Івано-Франківській - 42 % , а в Закарпатській - лише 36 % . Київська область активно урбанізується насамперед завдяки сто лиці - місту Києву. Це найчисленніше місто в країні, адже на 1 червня 2008 р. його населення налічувало 2 млн 744 тис. 384 особи. Київ є

§8. Міське населення тї?гттпіі

адміністративним, науковим і культурним центром з великою кількі стю промислових підприємств і навчальних закладів (мал. 21). Завдяки цьому він притягує до себе трудові ресурси в радіусі, більшому, ніж має будь-яке інше місто України, - понад 120 км. У цих межах в інтенсивні маятникові міграції залучено населення численних міст, селищ м ісь кого типу і сіл. Київ - єдине місто в країні, в якому офіційно відсутнє сільське населення. А зайнятість населення у столиці перевищує се редню по країні і є найвищою серед інш их регіонів.

Проблема Процеси урбанізації спричиняють численні проблеми для городян затори на дорогах, переповнений міський транспорт, часто несприят ливі екологічні умови проживання через сміття, забруднення повітря і вод тощо. Чи можливо, на вашу думку, зменшити тягар міських проб лем? Свою відповідь обґрунтуйте.

Я кщ о урбанізацію розглядати з погляду способу та умов життя лю дини, то значна частина поселень в Україні, які формально е міськи ми, насправді перебувають на межі між містом і селом. Так, узявши до уваги види зайнятості населення, з ’ ясуємо, що не залучене до сільсь кого господарства населення становить понад 81 % його загальної кількості в країні. Це означає, що велика кількість сільського насе лення зорієнтована на несільськогосподарські роботи і міський тип ж иттєдіяльності. Водночас велика кількість міського населення, маю чи земельні ділянки, працює в сільському господарстві.

еf й u t•i l IIIIU IllllUy И -WltHjplg авчальні ні заклади 1 Мал. 21. Київ - міс то-мільйонер, а ще адміністративно-політичний, науковий, культурний центр нашої країни

'І^Ь^-\^:іІ І ^ ^ С и с т емирозселення і розвиток поселень

(

Q м о а

Дуже цікавим показником «урбанізованості» умов життя населення є побутова оснащеність. Так, у середньому кожне п ’ яте місто в Україні не обладнане окремою каналізаційною мережею, тобто має переважно сільські умови життя. Додамо, що навіть у Києві певний відсоток насе лення проживає у не підключених до централізованого водовідведення будинках. Зазначені особливості урбанізації в Україні, коли сільські жителі працюють не в сільському господарстві, а на промислових підприємст вах, зумовлені нерідко розростанням м іських поселень і приєднанням до них навколиш ніх сільськи х поселень. Такий процес називають субурбанізацією . Міські агломерації. Унаслідок розростання м іських поселень часто об’ єднуються не лише найближчі сільські поселення, а навіть інші міста чи селища. І хоча вони залишаються окремими адміністративнотериторіальними одиницями, зв’ язки між ними (транспортні, вироб ничі, культурно-побутові та інш і) стають настільки тісними, що утво рюється єдине компактне просторове угруповання м іських поселень міська аглом ерація. Розрізняють моноцентричні (одноцентричні) і ноліцентричні (багатоцентричні) агломерації. Моноцентричні агломерації формуються навко ло одного центрального міста, якому підпорядковуються всі інші населені пункти. Центральне місто зазвичай набагато перевищує їх своїми розмірами та економічними можливостями. Типовим прикладом моно центричної агломерації є Київська, Харківська, Львівська або Одеська. Поліцентричні агломерації мають кілька (два і більше) централь них міст, навколо яких групуються інш і населені пункти. Прикладом агломерацій, щ о виникли навколо двох центральних м іст, м ож уть бути Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Горлівсько-Єнакіївська. Поліцентрична агломерація сформувалася на Донбасі, де зрослися не лише окремі міські поселення, а й власне численні міські агломерації. Наслідком такого зростання є найбільша форма розселення - м егало поліс. Донецький мегалополіс не єдиний в Україні. Подібна ж форма розселення за аналогічних умов (наявності значних родовищ найваж ливіших корисних копалин і, як наслідок, - створення промислової індустрії та розвиток міських поселень^ формується у Придніпров’ї. УЗАГАЛЬНЕННЯ Міське населення прож иває в міських поселеннях — м істах і се лищах міського типу. М істо — населений пункт, щ о має не менше 10 тис. мешканців, з яких не менше 85 % працює в промисловості, ^ Селище м іського типу - населений пункт з чисельністю населен ня понад 2 тис. осіб, з яких щонайменше дві третини робітники і службовці. Урбанізація — процес зростання міст і підвищення їхн ьої ролі в житті суспільства. М іська аглом ерація — ком пактне п р остор ове угруповання взаємопов’ язаних міських поселень. ^ Мегалополіс - угруповання взаєм опов’ язаних агломерацій.

§ 9 . Сільське населення

Ключові терміни і поняття м істо 4- селища міського типу урбанізація 4- міська агломерація "f мегалополіс 4"

субурбанізація

Самоперевірка За додатковими джерелами наведіть приклади міст у вашій облаЖи сті, що виконують різні функції. З’ ясуйте, чи належить ваш населений пункт до міського поселення і будь-якої агломерації. Поясніть свою відповідь. ] Чим урбанізація відрізняється від субурбанізації? Чи обов’язково міське населення має жити лише в містах?

§9.

Сільське населення

Географічна розминка Пригадайте співвідношення міського та сільського населення в Україні.

Сільські населені пункти. До сільського населення відносять таке, що проживає в сільських поселеннях (селах, селищах, хуторах), пра цю є переважно в сільськом у господарстві і дотримується сільського стилю життя, в Україні сільським поселенням є населений пункт, де ком пактно прож иваю ть лю ди, залучені переважно до сільського господарства. Сільські поселення відрізняються від міських меншою чисельністю населення. Часом у них проживає менше 200 осіб. Такі сільські поселення вважають малими. Якщо в сільськом у поселенні налічують від 200 до 500 осіб, то його визнають середнім . Великими сільськими поселеннями є ті, що налічують від 500 осіб до З тис. мешканців. І нарешті, поселення, які мають від З до 5 тис. мешканців і більше, належать до значних. Отже, українські села можуть бути ма лими, середніми, великими і значними. Велике або значне сільське поселення, щ о є адміністративно-господарським центром, називають селищем. Крім цих типів сіль ських населених пунктів, є ще й хутір відокремлене від села самостійне сільське Мал. 22. Українські села поселення, в яком у прож иває сім ’ я або кілька селянських сімей, що працюють переважно в сільському госпо дарстві. На Поліссі, де на значних площах землі заболочені або ґрунтові во ди підступають близько до поверхні, сільські поселення здебільшого невеликі й розташовані на підвищених вододільних ділянках. Водно

^45

истеми розселення і розвит ок поселень

час у лісостеповій і степовій зонах невеликі села розміщені переважно в долинах річок і на понижених ділянках місцевості. У гірських райо нах села розміщ уються на схилах, а в Українських Карпатах також часто видовжені вузенькими смугами понад руслами річок (мал. 22). В Україні налічують 28 504 сільські населені пункти. Це приблизно в 21 раз більше, ніж м іських населених пунктів, і близько 97 % усієї кількості населених пунктів України. Частка сільських населених пунктів досить висока і в окремих областях. Так, у Луганській області вона становить 84 % , в Донецькій - 86 % , а в Дніпропетровській майже 96 % усієї кількості населених пунктів. Практичне завдання За Додатком 1 визначте області, у яких найбільша і найменша кількість сільських населених пунктів.

’

Сільське населення загалом в Україні, як вам уже відомо, становить меншість. Тільки в деяких поліських, подільських та карпатських областях (Рівненській, Вінницькій, Тернопільській, Івано-Франків ській і Закарпатській) у сільських населених пунктах проживає понад половину населення. Водночас, наприклад, у Дніпропетровській об ласті на сільське населення припадає лише 16 % , у Луганській -1 3 % , а в Донецькій - менше 10 % . Сільські поселення є різними не тільки за чисельністю. Так само як і м іські, сільські поселення можуть виконувати різні функції - організаційно-економічні (наприклад, центри розміщення м іж госпо дарських підприємств), виробничі (сільськогосподарські, лісопром ис лові, з пром ислової переробки сільськогосподарської п родукції), соціальні (сфера послуг, освіти, культури), рекреаційні та ін. Соціальні проблеми сільського населення. Нині найгостріша пробле ма українського села - це проблема працевлаштування. Неможливість забезпечити заробіток і гідний рівень ж иття найвідчутніша саме серед сільського населення. Мільйони селян втратили роботу. Ш укаючи вихід, основна їх маса почала активніше виробляти сільськогоспо дарську продукцію у своїх підсобних господарствах. Чимало селян у по шуках роботи змушені були приєднатися до лав внутрішніх мігрантів. При цьому, якщ о раніше це були здебільшого маятникові заробітчани, то нині переважають ті, хто виїжджає на заробітки на тривалий час. Відтік селян за межі малої батьківщини був спричинений також й іншими негативними соціальними змінами. Так, погіршилась якість дорожньо-транспортної мережі, десятки й сотні сіл ще й досі не мають під’ їздів з твердим покриттям до ш ляхів загального користування. До того ж тут швидко старіють ж итлові приміщення (без подальшого оновлення їх), зменшується і кількість закладів соціально-культурного призначення. А ж ніяк не поліпшує побутового комфорту в українських селах і відсутність водопроводу й каналізації.

О □

Проблема Інфраструктура сільської «глибинки» продовжує занепадати. А тому через погіршення умов життя триває процес збезлюднення сіл. Щ о, на вашу думку, передусім слід змінити в житті селян для відродження українського села?

§ 9. Сільське населення

Останніми роками сталися деякі пози тивні зміни, наприклад зросла кількість газифікованих сіл. Уже реалізується ряд програм щодо поліпшення соціально-культурного обслуговування сільського насе лення. Серед таких, зокрема, «шкільний автобус*, капітальний ремонт ш кіл, поліп шення матеріально-технічного оснащення закладів охорони здоров’ я тощ о. Одна з особливостей сучасного етапу роз витку сільської інфраструктури - зміни в приміських і рекреаційних територіях, які освоюють заможні міські жителі, будуючи тут житло та облаштовуючи садиби. Завдя ки цьому ряд сіл отримали сучасні під’ їзні шляхи, асфальтовані та освітлені вулиці, постачання природного газу, торговельні заклади та ін. Виросли також нові поселення Мал. 23. Котеджні з невизначеним поки що статусом («котеджні містечка містечка») (мал. 23). Лише за 1 991-2005 pp. загальна кількість сіл в Україні скоротилася на 252. Визначальну роль у зменшенні чисельності сільського населен ня відіграє депопуляція. В Україні не залишилося жодного регіону, в сільській м ісцевості якого не було б депопуляції. Проте найбільше вона вразила Чернігівську (понад 23 % ), Сумську (понад 19 % ), Пол тавську та К иївську (1 6 -1 7 % ) області. Найнижчий рівень депопу ляції у Карпатському регіоні, а також у Волинській, Рівненській та Тернопільській областях. УЗАГАЛЬНЕННЯ Ч* Сільське населення проживає в сільських поселеннях - селах, селищах, хуторах, працює переважно в сільському господарстві й дотримується сільського стилю життя. Сільські поселення відрізняються за чисельністю населення і виконують різні функції. ^ Найгостріша проблема українського села - проблема працевлаштування. Ключові терміни і поняття •f сільські поселення "t село -f селище 4 хутір 4* Самоперевірка І Визначте природні та соціально-економічні чинники, які сприяі ють (або перешкоджають) формуванню у вашій місцевості значних pVJ сільських поселень. L Визначте й охарактеризуйте ваш спосіб життя. У ж -і Поясніть, чим сільські поселення відрізняються від міських. Назвіть основні типи сільських поселень.

I I 48

4 ^.

ТРУДОВІ РЕСУРСИ I ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ

.ем а є сум н іву, щ о сп ри я тл и віш і природні ум ови і ба гатш і природні ресурси , то більш е ш ансів налагодити в країні еф ективне господаркїтво. Однак якш;о не буде к о м у реал ізову вати надане п р и р од ою , то всі Гі багатства залиш ати м уться лиш е природними компонентам и: кори сні копалини - гірськи ми породам и, земельні ресур си - ґр у н том , водні ресурси річкам и та озерам и, л ісові ресурси - росл и н н істю тош,о. Т іль ки за участі лю дини природні ком поненти набуваю ть власти востей ресурсів і м ож уть при носи ти к ори сть. Проте не всі лю ди здатні забезпечувати таке дивовиж не пе ретворення. Я к і в ін ш и х держ авах, у наш ій країні тільки частина її населення бере участь у сусп ільній праці, м аючи проф есійні знання, здібн ості та ф ізичні си ли . Н аскільки ве лика ця частина населення, частина тр удови х р есур сів, - питгшня для наш ої країни ж и ттєво важ ливе.

n m

O a

§ 10. Трудові ресурси України Г еограф ічн а р озм и н к а І

Назвіть основні соціальні проблеми міських і сільських населених пунктів.

Економічно активне населення і трудові ресурси. Для того щоб мати гідне для людини ж иття, слід працювати. Але в жодній країні немає такого, щ об працювало повністю все населення. Не працюють зазви чай діти, оскільки малі і їм поки що не вистачає сил. Припиняють здебільшого працювати й люди похилого віку, яким уж е не вистачає на це сил. Певна кількість людей не може працювати через фізичні або розумові вади. Зрештою, деяка частина людей, зневірившись у власному ж итті, не бажає працювати. Усе працездатне населення, спроможне працювати в народному гос подарстві, визначають як економ ічно акт ивне населення. За норма ми, виробленими ООН, до економічно активного населення відносять усіх, хто працює, а також осіб, які не мають у даний момент роботи.

§10. Трудові ресурси України

але бажають її отримати (сюди не входять ті, хто навчається, і утри манці). Економічно активне населення України в 2007 р. становило 22,3 млн осіб, або близько 48 % населення країни. Економічно активне населення не обмежене віком. Водночас добре відомо, щ о з суто біологічних причин у ж итті людей є період, який можна вважати найефективнішим щодо праці. Ось чому з огляду на природні можливості людини працювати виділяють трудові ресурси — працездатне населення в працездатному віці. Це економічно найак тивніша частина населення, яка безпосередньо залучена в суспільне виробництво. В Україні до трудових ресурсів (20,6 млн осіб, або 44 % населення країни) належать чоловіки віком від 16 до 60 років та жінки 1 6 -5 5 років, крім інвалідів І і II груп. Україна і світ Х т о є п р а ц е з д а т н о г о віку. У кожній країні частину населення,

що досягла працездатного віку і належить до трудових ресурсів, ви значають відповідно до законодавства. Так, в ряді країн Азії і Африки це особи віком 50 років, у США і Росії - від 16 до 60 років, в Канаді 15-66 років, у Мексиці і Португалії - 12-65 років, у Данії і Швеції віком до 67 років, а в Норвегії - 70 років. У міжнародній статистиці працездатним вважають населення віком від 15 до 65 років.

Загальне зниження кількості населення, старіння нації та зовнішні міграції українців, безперечно, негативно позначаються на трудових ресурсах країни. Порівняно з 2000 р. трудові ресурси України не тільки не зросли, а навпаки, на сьогоднішній день зменшилися - на 545 тис. осіб. Економічно активне населення за цей самий період зменшилося на 508 тис. осіб (Додаток 7). Зайнятість населення. Зайнятість характеризується забезпеченням населення роботою. Останніми роками в Україні рівень зайнятості на селення зріс по всіх регіонах країни. Найбільший приріст зафіксовано в Івано-Ф ранківській, Луганській, Тернопільській, Чернівецькій об ластях, а також у м. Севастополь. Практичне завдання За матеріалами Додатка 6 визначте, на скільки відсотків зріс за останні п’ ять років рівень зайнятості економічно активного населення та трудо вих ресурсів.

Кількість зайнятих збільшилася передусім у будівельній галузі, в готельному господарстві та ресторанній справі, у торгівлі. Водночас у сільському господарстві, освіті та промисловості було зафіксовано зменшення обсягів зайнятості (мал. 24). Загалом за підсум кам и 2007 р. до народного господарства було залучено 21,1 млн осіб. Це становить майже 94 % від кількості еко номічно активного населення країни і 67 % від трудових ресурсів. Найвищий рівень зайнятості в Києві (понад 64 % ), а найнижчий - у Тернопільській області (майже 53 % ). За умов ринкової економіки зростає кількість зайнятих на підприємствах колективної і приватної форм власності, а зменшується в державному секторі господарства.

^ /і УіЬ'^^-С^^ ^ Г р у Зові ресурси і зайнятість населення

освіта охорона здоров’я інші промисловість

=Г5Г!!Г-

сільське господарство будівництво торгівля транспорт та зв’язок фінансова діяльність операції з нерухомістю державне управління

ЗО

Мал. 24. Зайнятість населення України за видами економічної діяльності (%, 2004 р.)

П М

О О □ й

Проблема Нині не все економічно активне населення залучене до виробництва. Це пояснюють тим, що після переходу до ринкових відносин у сфері економіки виникла проблема працевлаштування, у країні з’ явилися безробітні. Яка роль, на вапіу думку, держави у вирішення цієї проб леми?

До безробітних належать особи, які не мають роботи, але активно її ш укаю ть. К ількість безробітни х у 2007 р. становила 1,4 млн осіб. За першу половину 2008 р. вона зменшилася до 642 тис. осіб, з яких 60 % припадає на ж іноче населення. Безробіття більше поширене в сільській місцевості, ніж у містах - 54 % проти 46 % . При цьому най більше безробітних серед молоді віком 1 5 -2 4 роки. Майже кожний другий серед безробітних раніше був робітником, а кожний четвертий службовцем або не мав професійної підготовки. У прикордонних з Р осією регіонах (Донецька, Луганська, Сумська і Харківська області) становище на ринку праці сприятливіше. Показ ники безробіття нижчі від середньодержавних або наближаються до них. Така ситуація впливає на формування відповідних потоків мігрантів: із західних регіонів України - в прикордонні й інш і країни Європи, а зі східних - на ринки праці Росії. Рівень безробіття визначають у відсотках за співвідношенням кіль кості безробітних до кількості усього працездатного населення країни чи окремої області. Серед регіонів найвищий рівень зареєстрованого безробіття має Тернопільська область (4,4 % ), а найнижчий - м. Київ (0 ,3 % ). В Україні до початку світової економічної кризи спостерігалась тенденція щодо скорочення обсягів безробіття. П ричому рівень без робіття серед економічно активного населення знижувався в усіх регіонах. Найбільше цей показник знизився в Закарпатській, Во линській, Чернівецькій, Одеській, Харківській областях та м. Севасто поль. Проте негаразди у світовій економіці, щ о зачепили й Україну, знову спричинили зростання рівня безробіття. Тенденція до зростання

§10. Трудові ресурси України

кількості безробітних зберігається нині в Україні так само, як і в країнах Євросоюзу. УЗАГАЛЬНЕННЯ Економічно активне населення — частина населення, яка здатна працювати в народному господарстві, в Україні це близько 48 % населення країни. Трудові ресурси — населення в працездатному віці, що безпосе редньо залучене в суспільне виробництво, в Україні на нього припа дає 44 % населення країни. Зайнятість населення —участь населення в трудовій діяльності. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я -f економічно активне населення 4- трудові ресурси населення 4-

зайнятість

С а м оп ер евір к а ІЧим можна пояснити, що безробіття поширене в сільській ] місцевості більше, ніж у містах? Поясніть, які чинники впливають на чисельність трудових ре сурсів України. У які сфери господарства здебільшого залучене населення у вашій

і місцевості?

Чи належите ви до економічно активного населення і трудових ресурсів? Відповідь обґрунтуйте.

‘л'взі

Тема I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИ СТИ КА ГОСПОДАРСТВА .УКРАЇН И

[■•’КтіЯЩИИ». LІ ДКРЕВООБРОБН А ІІРОМПСЛОВІСТЬ

Тема 2. ЕКОИОМІЧНИІІ

^ПРШ ПІСЛОВІСТ^ї с—^БУДШЕЛЬНЙХ / МАТЕРІАЛІВ

■

п о т е н ц іа л

УКРАЇИИ

Тем а 3. ПРОМИСЛОВІСТЬ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Тема 4. Н АЛИВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

Л ЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Х У Д О Ж Н І ПРОМИСЛИ

І i f І %

f ''

ГКАРЧОВ/W Щ РОМИСЛбВІСТЬ ЩРОМИСЛвИ

■//

Тема 5. ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА

^ ^ І^ Ш ^ Ь К Е і . Щ ^ ) СП07Т АРС^ВО

Тема 6. М ЕТАЛ УРГІЙ Н А ПРОМИСЛОВІСТЬ

Тема 7. М АІ1ІИ Н 0БУДУВАН Н Я,

Тема 8. ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

Щ :: '•

т Г 14.^

Щтй 15. ^ Ц ІА Л Ь Н А ЕФЕРА

Щ Тема 16. У К Р А ЇН А І СВІТОВЕ І **>ЇОСПОДАРСТВО. Ї ^ ^ О В Н І Ш Н І ЕКОНОМІЧНІ V д а І В ’ ЯЗКИ У К РА ЇН И

....._.„.^.?іі''^:'й' ;;■ ■■ ^

• .

■.■і:-■', _

J. '~'’-'\'' <1;. *^J,L- ■-я

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

tq O

.и з вами ж и вем о у світі, в я к ом у п остій н о ви робл яю ть, розп оділ яю ть і сп ож и ваю ть різном анітні матеріальні блага (товари), а та к ож надають у сіл я к і посл уги , наприклад о св іт ні, кул ьтурн і, м едичні, транспортні та ін ш і. У сі ці процеси і явищ а складають господарство - особливу сферу ж и ття су спільства. Саме в цій тем і й деться про госп од а р ство У к раїн и . В ивчивш и її, ви дізн аєтеся, я к ф орм ується госп одарство на ш ої країни, я кі ум ови ц ьом у спри яю ть, який склад і структура госп одарства. П озн ай ом и вш и сь з особл и востя м и р озви тк у нині господарства країни, ви зм ож ете більш свід ом о обирати свою майбутню проф есію, а згодом і реалізовувати свої здібності в будь-якій галузі господарства.

§11. Господарство і національний господарський комплекс

Географічна розминка шГ Поспілкуйтеся з батьками і з’ ясуйте, у якій сфері діяльності вони праI цюють. Пригадайте, спираючись на краєзнавчі знання з природознавства, коли розпочалося господарське освоєння території вашої місцевості.

Господарство України як єдиний комплекс. Подібно до інш их на родів, українці об ’ єднані певною територією, мовою, побутом, культу рою, вирізняються і самобутнім господарюванням, адже розвивають свої національні традиції. Г осподарст во України - це сукупність га лузей, які виконують певні господарські функції і розміщ уються по території, обмеженій державним кордоном, за певними закономірно стями (див. карту на форзаці). Для виникнення і розвитку національного господарства обов’ я зко вими є такі умови, як формування державних структур управління, наявність трудових і природних ресурсів, різноманітних галузей і сфер діяльності, підприємств, установ і закладів, у яких працює насе лення країни, транспортних ш ляхів та інш их господарських ком по нентів. За таких умов господарство України з часом перетворилося на господарський комплекс (мал. 25). Г осподарський комплекс - взаємо-

§ 1 1 . Господарство і національний господарський комплекс

С п р и р о д н і РЕСУРді ТОРГІВЛЯ

ГАЛУЗІ ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ

І. ТРАНСПОРТ т ЗВ’ЯЗОК

• • • •

промисловість сільське господарство лісове господарство будівництво

ГАЛУЗІ НЕВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ

• • • •

наука культура охорона здоров’я управління тощо

С Т Р А В І РЕСУРСИ^> Мал. 25. Господарський комплекс України пов’ язане і взаємозумовлене поєднання галузей господарства на певній території, щ о працює, мов єдиний організм, забезпечуючи матеріальні й духовні потреби людей. Т ериторія, щ о наповнена господарським и о б ’ єктам и. Основою національного господарського комплексу є єдиний госп одарський прост ір - територія, де розміщені господарські об’ єкти і здійснюється господарська діяльність. Його існування і розвиток забезпечується за гальним законодавством, єдністю грошово-кредитної системи, єдністю митної території та наявністю єдиних енергетичної, транспортної й інш их систем. Господарський простір - об’ єкт вивчення багатьох наук, серед яких чільне місце належить і географії. Моделлю господарського простору України є географічна карта господарства (див. карту на фор заці). Для успіш ного розвитку господарського простору важливе значен ня має відстань м іж господарськими о б ’ єктам и, наприклад між сиро виною, з якої виробляють певну продукцію, і підприємством, щ о її ви робляє, або між виробником певних речей і послуг та їх споживачами. Таку відстань вимірюю ть не фізичними величинами, як-от кілометри, а транспортними витратами на її подолання. І досить часто такі витрати бувають дуж е значними, щ о п ов’ язано з великими розмірами нашої країни і нерівномірним розподілом природних ресурсів по її території. Отже, господарська відстань між одними й тими самими географічними точками є неоднаковою для виробництва різних речей чи надання послуг, а тому розміщення господарських об’ єктів потребує ретельного аналізу. Пошук найліпшого варіанта розміщення об’ єктів господарства по тери торії країни є важливим згівданням економічної географії. П р а к т и ч н е за в да н н я Користуючись картою господарства України (див. форзац), наведіть приклади галузей, об’ єкти яких розміщені поблизу родовищ корисних копалин. Поясніть причини такого розміщення.

Від планового до ринкового господарства. Господарський комплекс України формувався впродовж тривалого історичного часу. Наслідком цього є високий рівень господарського освоєння території.

льна характеристика господарста України

РеалГі' сьогодення К р а с н о м о в н і цифри. Сільськогосподарська освоєність земель

ного фонду України нині досягла 72 % території, з яких на ріллю при падає 56 %. Для порівняння: у США розораність території становить 19 %, Італії - 31 %, Франції і Німеччині - 38 %. В Україні площа еродо ваних земель оцінюється в 49 % загального фонду сільгоспугідь, а підтоплених - 32 %. Забудовані землі становлять 4,1 % земельного фонду. Площа земель, використаних під відходи (відвали, терикони, смітники), становить понад 160 тис. га. На одну людину припадає 400 т відходів. ІДорічно в країні утворюється 35 млн мЗ побутових відходів. Ці дані свідчать про високий рівень освоєння території на шої країни.

q m О а

Після здобуття Україною незалежності в її господарському ком п лексі відбуваються значні зміни й перетворення, спрямовані на розви ток ринкових відносин. Хоча Україні й наданий статус країни з ринко вою економікою, розбудова ринкового господарства і нині залишається актуальним завданням. А дж е в ринковому господарстві змінюється не лише організація виробництва товарів і послуг, а й управління ним. Головною при цьому є людина, яка може вільно вибирати свою діяльність, забезпечена як приватною, так і національною власністю на природні ресурси й на створений національний продукт. Щ об розвивати ринкову систему господарювання, в Україні роз роблено програму перебудови господарського комплексу. Її основним завданням є насамперед задоволення різноманітних потреб населення. Для цього матеріальні та інш і ресурси перерозподіляють на користь тих галузей і сфер діяльності, ш,о працюють на задоволення цих потреб. Крім того, впроваджують різноманітні господарські реформи. Серед них - приватизація (наприклад, землі, підприємств, житла, навчальних закладів), технічне і технологічне переоснащення виробництва, роз виток підприємництва, докорінна зміна ф інансової та банківської сфер діяльності Т О Ш .О . О чікується, ш,о завдяки ринковим реформам сформується конкурентне господарське середовище для виробників товарів і послуг і Україна поступово ввійде у світовий економічний простір як конкурентоспроможна держава. Пріоритетним завданням сучасного розвитку господарства нашої країни є також гнучке і безконфліктне поєднання вже сформованої за попередні періоди розвитку країни частини господарського комплексу, що ґрунтується на державній формі власності, з новонародженою рин ковою частиною з приватною формою власності. Господарський комплекс країни не може розвиватися без розробки сприятливих для національних виробників товарів і послуг господар ських законів, обов’ язкових для виконання всіма учасниками ринку незалежно від форм власності. Фундаментом формування і розвитку сучасного господарського комплексу нашої країни є Основний закон держави - Конституція України. Спираючись на К онституцію, розроб ляють інш і закони, які визначають відносини, що виникають у госпо дарстві в процесі виробництва, розподілу і споживання різноманітних товарів і послуг.

§12. Галузева і територіальна структура господарства Проблема У Конституції України записано, що основою ринкового господарства є «людина-власник*, «людина-виробник». Запропонуйте такі умови, за яких у нашій країні головним чинником розвитку ринкового господар ства буде вільна «продуктивна людина*. Оцініть роль освіти у форму ванні такої людини.

УЗАГАЛЬНЕННЯ Ч* Господарство - це сукупність галузей і сфер діяльності людей, які виконують певні господарські функції і відрізняються певними за кономірностями розміщення по території, обмеженій державними кордонами. Ч- Національний господарський комплекс розвивається в єдиному господарськом у просторі. В Україні триває розбудова ринкової системи господарювання. О сновою розвитку господарського комплексу держави є полож ен ня Конституції та господарські закони. Ключові терміни і поняття господарський комплекс

господарський простір

Самоперевірка Оцініть впровадження ринкових реформ у вашій місцевості. Які з них є, на вашу думку, найвдалішими? На конкретних прикладах вашої місцевості поясніть залежність розміщення господарських об’єктів від сировини та споживача. Що є моделлю господарського простору в економічній географії? Назвіть компоненти господарства України.

§12. Галузева і територіальна структура господарства Географічна розминка І

Поміркуйте, що впливає на розвиток тієї чи іншої господарської сфери на певній території. Назвіть провідні сфери господарства у вашій місцевості.

Галузева структура господарства. Господарський комплекс України побудований певним чином. Основними його складовими є галузева і територіальна структура. Галузева структура господарства - склад галузей і співвідношен ня між ними, а також зв’ язки між галузями в межах країни. Основни ми її компонентами є галузі. Галузь господарства - це сукупність підприємств і організацій, о б ’ єднаних спільністю господарських

tbHa характеристика господарста України

функцій. Залежно від виконуваної ролі всі галузі об ’ єднані у дві сфери - вироб іта S ° ничу і невиробничу. S До виробничої сфери належать насам перед ті галузі господарства, які створю ють матеріальні речі. Це - промисловість, сіл ьське госп одарство і будівництво. Ц я сфера охоп лю є також галузі, які доставляють створені матеріальні блага споживачам, зокрема транспорт і зв’ язок. До виробничої сфери відносять також галузі, які продовж ують процес вироб ництва у сфері обігу товарів. Серед них торгівля, матеріально-технічне п оста чання, заготівля та ін. Галузі матеріального виробництва за функціями, що вони виконують у госпо Мал. 26. Галузі дарстві, поділяють на добувні та пере матеріального виробництва робні (мал. 26). Оскільки існує величезна кількість галузей матеріальної сфери, то їх об ’ єднують у так звані комплексні (укрупнені) галузі. (

^ л

ЕІ m

О а

\ к ( о 1ґm— ^^ я S s| о° S.I Ц І ї І И CZ ^ =у

П р ак т и чн е за вда н н я Користуючись картою господарства України (див. форзац), назвіть укруп нені галузі промисловості. Наведіть приклади простих галузей, що входять до укрупнених.

Реалії сьогодення Р о з г а л у ж е н і с т ь г а лу з е й г о с п о д а р с т в а . За класифікацією Держкомстату України, промисловість охоплює 17 укрупнених галузей, а сільське господарство - лише дві. Укрупнена галузь машинобуду вання налічує близько 60 простих галузей, хімічна і нафтохімічна - 15, будівельних матеріалів - 16. Галузі можуть поділятися на підгалузі. Так, у складі вугільної промисловості розрізняють кам’яновугільну та буровугільну підгалузі. Найдрібнішою одиницею галузевої структури господарства є вид виробництва.

Свою виробничу діяльність галузі матеріального виробництва здійснюють на підприєм ст вах - об ’ єктах, що виробляють і реалізу ють певну продукцію. Існують різноманітні типи підприємств. За га лузями господарства їх поділяють на промислові (заводи, фабрики, комбінати, шахти тощ о), сільськогосподарські (ферми, агрофірми), транспортні та ін. За формами власності нині в Україні сформувалися підприємства державної, колективної і приватної власності (див. Д о даток 8). На підприємства колективної форми власності припадає нині понад 80 % усіх підприємств. Н евиробнича сфера - це сукупність галузей господарства, які нада ють послуги нематеріального характеру безпосередньо населенню чи суспільству в цілом у (мал. 27). Свою діяльність галузі невиробничої сфери здійснюють в установах, закладах.

§ 1 2 . Галузева і територіальна ст руктура господарства

ГАЛУЗІ НЕВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ ФІНАНСУВАННЯ КРЕДИТУВАННЯ СТРАХУВАННЯ

Мал. 27. Галузі невиробничої сфери На сучасному етапі розвитку господарства дедалі тісніш ають зв’ яз ки між окремими укрупненими галузями. Це сприяє формуванню м іж галузевих комплексів - сукупності видів діяльності, щ о викону ються в певному місці і об’ єднані у групу галузей міцними виробничими, транспортними та іншими зв’ язками. У господарській практиці України сформувалися такі міжгалузеві комплекси, як паливно-енергетичний (ПЕК), металургійний, хімічний, машинобудівний, лісопромисловий, агропромисловий, будівельний, транспортний, соціальний. Нині цей перелік поповнюють ще й рекре аційний, морегосподарський, зовнішньоекономічний, інформаційний комплекси. Ядром міжгалузевого комплексу є ті галузі, підприємства яких виконують головні господарські та соціальні функції. Територіальна структура господарства —розміщення галузей госпо дарства, виробництв і підприємств по території країни. Найпростіши ми компонентами територіальної організації господарства є окремі пункти, що передбачають наявність одного підприємства в населеному пункті з простою системою розселення людей. Іншою територіальною формою розміщення господарства є цент р. Це населений пункт, де зосереджена група підприємств, що виробляють певну промислову чи сільськогосподарську продукцію і пов’ язані спільними допоміжними виробництвами, а також мають єдину систему розселення і обслугову вання. До розвиненішої форми територіальної структури господарства належить вузол - сукупність центрів, що пов’ язані між собою інфра стр у к ту р ою і трудовим и ресурсам и, а також тісними виробничими й технологічними зв’ язками, спільністю транспортно-географічного розміщення, поселень. Найбільшими промисловими вузлами є, наприк лад, обласні міста - Донецьк, Х арків, Одеса, Львів та ін. Україна поділена на дев’ ять економічних районів, які також є скла довими територіальної структури господарства. Детально про них ви дізнаєтеся в четвертому розділі підручника.

О □

Проблема Існує думка, що в період переходу від індустріального до постіндустріального суспільства потрібно створювати й розвивати загальнонаціональну inno-high-tech мережу, що складається з таких об’єктів територіальної структури господарства, як технополіси, технопарки, науково-технологічні зони. Чи можливе їх створення в Україні? Запропонуйте кроки українського господарства щодо створення такої мережі.

ктеристика господарста України

ПРИНЦИПИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

ВИРІВНЮВАННЯ РІВНІВ Е к о н о м т н о г о ро з в и т к у РАЙОНІВ ТА ОБЛАСТЕЙ

ф зближення території за загальними показниками господарського розвитку

q o rt

ф дотримання пропорцій між окремими галузями

А комплексне використання * природних ресурсів і відходів ф раціональне використання ^ трудових ресурсів _ "

ЗБАЛАНСОВАНЕ І ПРОПОРЦІЙНЕ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

ф дотримання збалансованості між виробничими потужностями і обсягами виробництва

КОМПЛЕКСНЕ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

встановлення ефективних виробничих зв’язків між підприємствами

РАЦІОНАЛЬНЕ ГОЗМІЩЕННЯ ВИГОБНИЦТВА

наближення до джерел сировини,поливо, енергії, води наближення трудомістких галузей до трудових ресурсів наближення малотранспортабельної продукції до споживача

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

формування екологобезпечного господарства, безпечних умов життя населення

Мал. 28. Принципи розміщення виробництва Галузі господарства та підприємства розміщ ують за певними прин ципами і залежно від сукупності конкретних умов або чинників, які визначають вибір місця їхнього розташування (мал. 28, 29). Принципи являють собою сукупність ідей або положень господарювання, чітко визначені правила господарської діяльності. З часом вони можуть уточнюватися і навіть змінюватися за умови, що держава реалізує ці основні положення. Вивчаючи кожну галузь, слід звертати увагу на те, на яких принципах і чинниках ґрунтується Гі розміщення і які з них безпосередньо впли вають на умови виробництва. П р а к т и ч н е за вда н н я Проаналізуйте малюнки 28, 29 і вкажіть, які правила господарської діяльності в нашій країні є пріоритетними. На який чинник здебільшо го орієнтуються галузі господарства у вашій місцевості?

Капітал території. Так влучно економісти характеризують інфра ст рукт уру - сукупність споруд, об ’ єктів, різноманітних служ б, що обслуговують виробництво і населення. Вона забезпечує успішну роботу всього господарського комплексу країни. Свою інфраструктуру має кожна галузь господарства і окремі підприємства, установи. Залежно від виконуваних функцій виокремлюють різні види інфраструктури (мал. ЗО). Ринкова інфраструктура є для України новою, адже почала форму ватися після здобуття незалежності. Вона створює умови для розвитку ринкового господарства, сприяючи розширенню руху грошей, операцій з нерухомістю, кредитному обслуговуванню, обслуговуванню великого

§ 1 2 . Галузева і територіальна ст рукт ура господарства

т’у : ' ■Г'г'ч;

ЧИННИКИ РОЗМІЩ ЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

ПРИРОДНО-РЕСУРСНІ

СОЦІАЛЬНОДЕМОГРАФІЧНІ

0 кількість і якісний склад природних ресурсів

кількість населення його розміщення, вікова і статева структури наявність трудових ресурсів стан інфраструктури

ЕКОНОМІЧНІ ЕКОЛОГІЧНІ

ф екологічна ситуація на конкретній території ^ природоохоронні території і об’єкти

ф економіко-геогрофічне положення ф тронспортний науково-технічний прогрес Q форми оргснізоціТ виробництва ф. співвідношення попиту і пропозиції на товари і послуги (кон’юнктура ринку)

Мал. 29. Чинники розміщення виробництва і малого бізнесу тощ о. Об’ єкти ринкової інфраструктури нині в Україні зосереджені переважно у великих містах. Україна як транзитна держава бере активну участь у створенні і функціонуванні міжнародної інфраструктури. Територією нашої країни пролягли важливі міжнародні транспортні коридори, лінії супутникового та мобільного зв’ язку, об’ єкти моніторингу за станом навколишнього середовища тощ о. МІЖНАРОДНА

ВИРОБНИЧА

І система Інтернет І елементи транспортної системи країни та об'єкти і споруди, що обслуговують зовнішньоекономічну діяльність і міжнародне сполучення \ міжнародна моніторингово система за довкіллям ЕКОЛОГІЧНА

ф виробничий ф транспорт, складські приміщення

ф ф

інженерні споруди то пристрої інженерні комунікації та мережі

ф інженерні споруди з охорони довкілля ф органи з контролю зо станом довкілля

РИНКОВА

ф комерційні банки

СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА

' ф комітети і комісії -j Верховної Роди

Щ заклади освіти ф заклади культури

• заклади громадського харчування А ^ ф ф

ІНСТИТУЦІИНА

зоклади охорони здоров’я громадський транспорт заклади сфери дозвілля

*^ Кабінет Міністрів ^державний апарат економічного регулювання & казначейство

Мал. ЗО. Види інфраструктури

товарні біржі ф біржі праці ф фондові біржі фбізнес-центри Ці фонди розвитку ф аудиторські фірми ® торговельні будинки *11 асоціації підприємців

гльна характеристика господарста України

ІЗ q о а

Трансформація структури господарства України. Розбудова ринко вого господарства в нашій країні потребує не лише роздержавлення і приватизації засобів виробництва, а й перебудови (трансформації) його структури. Одним з головних напрямків трансформацій у матеріаль ній сфері є істотна зміна співвідношення між добувними і обробними галузями. Ідеться про зростання ролі тих галузей, які орієнтуються на наукові досягнення, висококваліфіковану працю, високі технології виробництва. Тому визначальним завданням у розвитку нової струк тури національного господарства в умовах ринку є впровадження так званої формули трьох І - інновації, інвест иції та інформаційні т ех нології, які сприятимуть випуску конкурентоспромож ної продукції українськими підприємствами і виходу їх на світовий ринок. Іншим важливим напрямком структурних перетворень є прискорене зростан ня частки невиробничої сфери і завдяки цьому потужний розвиток людських ресурсів. УЗАГАЛЬНЕННЯ Галузева структура господарства - склад галузей і співвідношення між ними, а також зв’язки між галузями в межах країни. Територіальна структура господарства - розміщення галузей господар ства, виробництв і підприємств по території країни. Галузі господарства об’єднані у дві сфери - виробничу і невиробничу. Ч- Галузі господарства здатні формувати міжгалузеві комплекси. ^ Галузі господарства та підприємства розміщують за певними принципа ми і з урахуванням конкретних чинників. Інфраструктура - це сукупність об’єктів, споруд і служб, що обслугову ють виробництво і населення. "f У структурі господарства України відбуваються трансформаційні зміни. К л ю ч ов і т ер м ін и і п он я т т я 4- галузева і територіальна структура господарства 4“ виробнича і невиробнича сфера галузь господарства 4 підприємство м іж га лузевий комплекс принципи і чинники розміщення виробництва інфраструктура ^ інновації інвестиції -¥ інформаційні техно логії 4" С ам оп еревірк а

........... Прочитайте у словнику значення термінів «інновації», «інвес тиції» та «інформаційні технології». Оцініть їхню роль у струн к і турних перетвореннях господарського комплексу України. Назвіть об’ єкти будь-якої інфраструктури, що є у вашій місцевості. Оцініть рівень її розвитку. Наведіть приклади різних підприємств у вашій місцевості. Яка форма їхньої власності? Наведіть приклади галузей виробничої і невиробничої сфер, що є у структурі господарства України. 1

ЕКОНОМІЧНИМ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ Тн* J —ік о н о м іч н и й

потенціал буд ь-я к ої держ ави є осн овою г о с подарю вання. Без п остій н ого розви тк у і нарощ ування е к о н ом ічн ого п отенціалу не м ож на сподіватися на позитивні зм іни в соц іа л ьн о-ек он ом ічн ом у розви тк у країни. П оказни кам и, щ о характери зую ть рівень розви тк у господарства та ек он ом іч н ого потенціалу, є валовий національний п родукт, національний дохід , обсяги виробництва товарів і послуг та ін. М етоди ку визначення ци х п оказни ків встановлено С истемою стандартів національних рахун к ів ООН і застосовую ть в у сіх к р аїн ах св іт у . Знаю чи про згадані п оказн и ки, ви зм ож ете к ор и стув ати ся стати стичним и даними й аналізувати їх , а гли боке розум ін ня їх н ь ої екон ом ічн ої ваги доп ом ож е вам у м ай бутньом у визначати св ою роль у зміцненні госп одарськи х здобутк ів країни й оц іню вати їх у світовом у м асш табі.

§13. Складові економічного потенціалу України. Проблеми сталого розвитку. Г еогр а ф іч н а р озм и н к а І

Пригадайте з попередніх географічних курсів, за якими показниками відрізняються між собою держави світу. Поспілкуйтеся зі своїми батьками і з’ ясуйте, що визначає якість життя вашої родини.

Основа економічної м огутності і незалежності країни. Так харак теризують економ ічний пот енціал України — сукупність трудових, матеріальних і природних ресурсів, щ о залучені або мож уть бути залу чені в господарську діяльність (мал. 31). Його часто ототож ню ю ть з «національним багатством». Однак, на відміну від національного багат ства, економічний потенціал характеризує не лише реалізовані м ож ливості господарства, а й потенційні, тобто ті, щ о м ож уть бути реалізо вані. В економічному потенціалі органічно поєднуються професійні знання й уміння людини з використанням різноманітних знарядь і предметів праці (мал. 31). З н аряддя праці визначають виробничі можливості будь-якого підприємства, беруть участь у виробничому

9r ^

Щ ц д рол січк ц ц потенціал України

ТРУДОВІ РЕСУРСИ

q m

населення працездатного віку з відповідним рівнем загальної та професійної освіти, з високим рівнем інтелекту і творчого мислення, з міцним здоров’ям і фізичними даними

ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА

ПРЕДМЕТИ ПРАЦІ

ЗНАРЯДДЯ ПРАЦІ

природна сировина, матеріали, енергія, паливо, коефіцієнт їхньої корисності (кількість та якість, достатні для виробництва)

кількісний та якісний склад обладнання й устаткування, їхня потужність, ' здатність до високого рівня технологій виробництва

Мал. 31. Економічний потенціал України процесі протягом багатьох років, а відтак поступово знош уються. П редм ет и праці - сировина, паливо, мастила та інш і ресурси - беруть безпосередню участь у виробничому процесі, змінюючи свою натуральну форму, перетворюються в новий готовий продукт. Реалії сьогодення_______________________________ С т а н з н а р я д ь праці в Україні. У розвинутих країнах період

оновлення активних знарядь праці становить не більше п ’яти-шести років. В Україні цей показник сягає 15-20 і більше років. Ступінь зносу знарядь праці нині оцінюють у межах 45 %, а за галузями матеріаль ного виробництва він є таким: у сільському господарстві - 39 %, у промисловості - 48 %, будівництві - понад 50 %. Це потребує вилучен ня фізично й технологічно застарілих знарядь праці та їх оновлення.

О □

П р о б л ем а Нині в Україні гостро постала проблема технічного переоснащення і ре конструкції діючих підприємств, для чого потрібні значні кошти. Од нак держава не може фінансувати всі підприємства. Як, на вашу думку, варто діяти підприємствам щодо оновлення і відтворення знарядь праці в умовах формування ринкового механізму господарювання?

Технічний рівень виробництва, якість знарядь праці залежать від прогресу науки й техніки. Тому до економічного потенціалу країни обов’ язково відносять і науково-т ехнічний пот енціал (НТП) - су купність ресурсів і можливостей науки, щ о дають змогу ефективно вирішувати господарські питання. Складовими НТП є наукові кадри, матеріально-технічна база науки, наукова інформація. Україна володіє потужним науково-технічним потенціалом, спромож ним вирішувати найактуальніші проблеми структурних перетворень у господарському комплексі.

§ 1 3 . Складові економічного потенціалу України

В Україні нині склалися сприятливі умови, щоб втілювати в життя різноманітні науково-технічні програми, що відповідають світовим зразкам, щоб розширювати обсяг науково-дослідних і дослідно-конст рукторських робіт, щоб виховувати талановиті наукові кадри. Проте численні підприємства за браком коштів не впроваджують науковотехнічні досягнення, через що на більшості з них спостерігається певний інноваційний застій. Як наслідок, ефективність науково-технічного потенціалу загалом зниж ується, до того ж він розміщений по території країни вкрай нерівномірно. Майже 70 % об ’ єктів науки зосереджено лише в шести найбільших містах країни - Києві, Харкові, Дніпропет ровську, Львові, Донецьку та Одесі. Існуючі проблеми можна подолати через відповідну законодавчу базу та прискорене й повне фінансування найважливіших науково-технічних програм. «Вимірники» господарських здобутків. Загальним, або інтегральним, показником соціально-економ ічного розвитку держави є валовий внут ріш ній продукт (В В П ). Це сукупна вартість усього обсягу то варів і послуг, вироблених і реалізованих протягом року в країні. Він характеризує рівень розвитку господарства, результативність окре мих його галузей, участь країни у світових господарських процесах. ВВП враховує все, щ о створили громадяни і негромадяни країни з ви користанням власних ресурсів і залучених ззовні, але тільки в межах території країни. Близьким за змістом до валового внутрішнього продукту, але дещо відмінним від нього є показник валового національного продукт у (В Н П ). Відмінність між ними полягає в тому, щ о ВНП враховує все, що створили громадяни країни не лише на власній території, а й за її межами, проте не враховує створене негромадянами країни з викорис танням іноземних ресурсів на території країни. Показник ВВП розраховують різними способами, зокрема за витра тами, за доходами й за галузями господарства, які беруть участь у його створенні. Перші два способи зазвичай розглядають економісти. Економгеографи аналізують ВВП переважно за галузями його створення. Валовий внутріш ній продукт створю ю ть усі галузі господарства - і матеріальної сфери, і сфери послуг. Україна і світ С п і в в і д н о ш е н н я г а л у з е й у г о с п о д а р с т в а х України і країн Є в р оп и . Для України характерна висока частка промисло

вості (38 %) і сільського господарства (понад 11 %) у створенні ВВП. Для порівняння в розвинутих країнах Європи (Франції, Німеччині, Великій Британії, Італії) на промисловість у ВВП припадає 23-28 %, а на сільське господарство - 1 -3 %. Попри велику частку в нашій країні галузей матеріального виробництва, їхня ефективність залишається низькою порівняно з європейськими державами. При цьому в Україні недостатньо розвинені галузі невиробничої сфери. їхня частка у створенні ВВП становить близько 45 %, тим часом у Франції і Великій Британії - по 74 %, Німеччині й Італії - по 71 %.

П оказник ВВП є динамічною величиною і постійно зм іню ється збільш ується чи зменш ується (мал. 32). Зростання ВВП свідчить про З в. Ю. Пестушко

омічнии потенціал України

1 000 000 “ млн грн 900 000 -

735 866

800 000 -

720 731

700 000 ■ 544153

600 000 “ 441 452

500 000 ■ 345113

400 000 “ 300 000 “

225 810

200 000 "

1щ

100 0 0 0 " •

т.

Ц м

О а

««і

2002

267 344 с _ * -4

t *г

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Мал. 32. Зміна ВВП України, млн грн позитивний розвиток господарства країни, а його зниж ення вказує на певні кризові процеси і проблеми в економ іці. П р а к т и ч н е за в да н н я Проаналізуйте дані малюнка 32 і встановіть, як змінювався показник ВВП в Україні за останні роки. Розрахуйте, на скільки відсотків зміню вався ВВП щороку. Який рік був найвдалішим і найгіршим щодо ство рення ВВП?

З обсягом виробленого ВВП тісно пов’ язані показники рівня життя населення, зокрема рівень заробітної плати і середній дохід сім ’ї, її платоспроможність, рівень цін на товари і послуги, так званий рівень спож ивчих цін, вартість спож ивчого кош ика і навіть рівень безро біття. Якщ о ціни зростають вищими темпами, ніж доходи населення, то рівень ж иття зниж ується. Я кщ о ціни не змінюються або зростають меншими темпами, ніж доходи, то рівень життя населення зростає. Важливим показником соціально-економічного розвитку країни є національний д о х ід - сукупність усіх доходів, щ о формується в країні в результаті розвитку господарства. Так само важливим показником є національний д о х ід на душ у населення, для розрахунку якого за гальний обсяг національного доходу ділять на кількість населення країни. Нині в Україні показник національного доходу на душ у насе лення становить близько 7000 доларів СШ А. Збалансований розвиток господарства —стратегічна мета України. Вона проголошена у зв’язку з реалізацією в нашій країні Концепції сталого розвитку. Суть сталого розвитку полягає в досягненні збалансо ваності не тільки економічної, виробничої, соціальної, а й екологічної складових господарства. Для визначення місця України щодо сталого розвитку використо вують найрізноманітніші показники. Серед міжнародних показників індекс людського розвитку (ІЛР), екологічний слід, індекс конкуренто спроможності, індекс економічної свободи та ін. За індексом людського розвитку Україна перебуває у восьмому десятку (7 8 -7 7 місця). Серед

§ 1 3 . Складові економічного потенціалу України

чотирьох показників, що формують ІЛР, найгіршими є показники ВВП на душу населення та тривалості життя, які погіршують загальний ІЛР і рейтинг України у світі. При цьому освітні показники досить ви сокі, особливо щ;одо грамотності. За індексом конкурентоспром ож ності й економічної свободи Україна перебуває у дев’ ятому десятку (відповідно 86 та 88 місця), ш,о пояснюється здебільшого низьким технічним та технологічним рівнем виробництва. Найбільш проблем ними сторонами щодо забезпечення свободи розвитку господарства є низький рівень захисту прав власності та низький рівень іноземних інвестицій у господарство. Існують й інші показники, щ о визначають місце України у світі (див. Додаток 9). Отже, нині сталий розвиток в Україні можливий лише за умов суттєвої перебудови господарського комплексу. При цьому важливими є нова господарська політика держави, вихід з енергетичної кризи, раціональне використання ресурсів, обов’ язкове врахування еколо гічних умов під час розміщення господарських об ’ єктів - потенційних чи фактичних забруднювачів довкілля. УЗАГАЛЬНЕННЯ ^ Економічний потенціал - це сукупність трудових, матеріальних і природних ресурсів, що залучені або можуть бути залучені у госпо дарську діяльність. ^ До економічного потенціалу належать знаряддя праці, предмети праці, науково-технічний потенціал. •f Науково-технічний потенціал - сукупність ресурсів і можливостей науки, що дають змогу ефективно вирішувати господарські питання. 'f Інтегральним показником соціально-економічного розвитку країни є валовий внутрішній продукт. Сталий розвиток господарства України можливий за умови збалан сованості економічної, виробничої, соціальної та екологічної його складових. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я економічний потенціал знаряддя і предмети праці во-технічний потенціал валовий внутрішній продукт національний продукт "f національний дохід

науко валовии

С а м оп еревірк а І Оцініть fякість життя вашої родини, проаналізувавши її сукупні ! ддоходи о х о д и і і витрати як в цілому, так і на одну особу. Поясніть, чому сталий розвиток є серйозною проблемою для Укра їни. Порівняйте показники ВВП України та країн-сусідів, скориставшись Додатком 10, і зробіть висновок про рівень соціально-економічного розвитку нашої держави. Наведіть приклади складових економічного потенціалу України. Які з них добре представлені у вашій місцевості? З*

ПРОМИСЛОВІСТЬ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ІЗ п.

-род ук ти харчування, одяг, різном анітні п обутові прила ди, власний автом обіль чи катер, а ще безліч ін ш и х матеріаль них речей, без я к и х важ ко уявити ж и ття сучасної людини, все це є п родукцією пром исловості. Д іяльність її галузей сп ря мована на створення як знарядь праці, так і предметів сп ож и вання, а основними виробничими ф ункціями пром исловості є видобуток мінеральної сировини і палива, переробка промисло вої і сільськогосподарської сировини. Зародження промисловості в Україні припало на кінець X V III початок X IX ст. За цей тривалий час в галузі склалися певні традиції. М абуть, том у працювати на підприєм ствах п ром и с лового виробництва завжди було почесно, а робітників цих підприємств вирізняє неабиякий потяг до своєї роботи і ви со кий рівень проф есійних умінь і навичок. Вивчивш и цю тему, м ож ливо, хтось із вас також захоче присвятите себе робітничій професії або праці на власному пром исловом у підприємстві.

Q m

О й

§14. Промисловість як сфера матеріального виробництва Г еогр а ф іч н а р озм и н к а І

Поміркуйте, які з підприємств вашої місцевості є промисловими. Які галузі вони представляють? Спираючись на зміст § 12, назвіть, які галузі промисловості виробляють знаряддя праці, а які - предмети споживання.

Місце промисловості в господарському комплексі країни. П р ом и с ловіст ь - провідна галузь народногосподарського комплексу України, що входить до галузей матеріального виробництва. Вона визначає ефективність господарства країни, а завдяки експорту промислових товарів бере безпосередню участь у зовніш ніх економічних зв’ язках. До того ж зростання потреб промисловості в сировині та ринках збуту зазвичай стимулює розвиток торгівлі й транспорту. Промисловість разом зі сферою наукових досліджень є головною базою науково-технічного прогресу всіх галузей господарства.

§14. Промисловість як сфера матеріального виробництва

о □

П р о б л ем а За роки незалежності в промисловості України сталися суттєві зміни. Загальні показники розвитку промисловості значно відстають від тих, що були зафіксовані у 1990 р. - напередодні української незалежності. Так, обсяг промислового виробництва становить близько 48 % проти 68 % в 1990 р. Спостерігається зниження прибутковості промислових підприємств з 16,8 % у 1990 р. до 6 % у 2007 р. (див. Додаток 11). Зро сла частка збиткових підприємств з 2 % у 1990 р. до 35 % у 2007 р. Кількість зайнятих працівників у промисловості також знизилася і ста новить близько 4 млн осіб (або 22 % ) економічно активного населення. Спробуйте пояснити, чим зумовлені такі особливості розвитку промис ловості.

Галузева структура пром и словості. П ромисловість України пред ставлена всіма галузями, щ о існую ть (мал. 33). Г ал узь п ром и сл ово сті - це сукуп н ість підприємств, я кі характеризуються єдністю ек о номічного призначення виробленої продукції, однорідністю перероб люваної сировини й основних матеріалів, спільністю технологічного процесу й виробничої інф раструктури, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці. Основними показниками розвитку га лузі промисловості є частка галузі в загальному обсязі промислового виробництва, темпи розвитку, валовий прибуток, вартість знарядь праці або виробничого потенціалу, кількість працівників у галузі та ін. За призначенням продук ції промислових підприємств найчисленніш у групу становлять галузі, що виробляю т ь засоби виробництва. Це галузі важ кої промисловості, або базові галузі. До них належать металургійна промисловість, хімічна, лісова та машинобудування. Іншу групу утворюють галузі, що виробляют ь предм ет и споживання. Це насамперед харчова і легка промисловість. Співвідношення обсягів виробництва між двома групами на користь першої групи (мал. 34).

§мисловість: загальна характеристика

Про це свідчать і такі дані: з усіх промислових підприємств 64 % нале жать базовим галузям, а 36 % - тим, щ о виробляють предмети спож и вання. За характ ером виробницт ва галузі промисловості поділяють на добувні та переробні. Добувні об’ єднують ті галузі, які видобувають сировину та паливо. Такими галузями є паливна промисловість, а саме: нафтова, газова, вугільна, а також гірничохімічна. Переробні галузі це галузі, підприємства яких переробляють сировину і матеріали. П ровідне м ісце серед обробн и х галузей п ром и сл овості належ ить металургії, харчовій промисловості, машинобудуванню, хімічній та нафтохімічній галузям, лісовій. Більш ість з них утворюють між галу зеві комплекси (пригадайте їхні назви). Нині галузева структура промисловості України є неефективною, оскільки не задовольняє повною мірою ні потреб економіки, ні потреб населення. Промисловість України продовж ує орієнтуватися на при родні сировинні ресурси, тому більш ість її галузей є занадто енерго ємними і матеріаломісткими, тобто спож ивають значні обсяги енергії і сировини. Така залежність промисловості від енергії і ресурсів потребує здійснення в ній суттєвих змін. Україна і світ Р е с у р с о - та е н е р г о з а л е ж н і с т ь у к р а ї н с ь к о ї п р о м и с л о в о с т і . Ресурсомісткість вітчизняної промислової продукції пере

вищує світовий рівень удвічі-втричі, а енергоємність - у ш ість-дев’ять разів. Енергетична складова у вітчизняних товарах досягає приблиз но 25 % їхньої вартості, тим часом у США вона не перевищує 6 %, а у Франції - З %. При цьому частка галузей, які обслуговують науковотехнічний прогрес у структурі господарського комплексу України, у кілька разів нижча, ніж у розвинутих країнах.

П р а к т и ч н е за вда н н я Порівняйте за діаграмою (мал. 34) обсяги виробництва різних галузей промисловості України. Які з них, на вашу думку, і чому потребують збільшення обсягів виробництва? виробництво коксу та продуктів нафтопереробки

24,7 ДОБУВНА ВИРОБНИЦТВО ТА РОЗПОДІЛ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ, ГАЗУ, ВОДИ

металургія та обробка металу харчова машинобудування хімічна та нафтохімічна целюлозно-паперова легка інші галузі

Мал. 34. Частка (% ) галузей промисловості в загальному обсязі промислового виробництва, 2007р.

§ 14. Промисловість як сфера матеріального виробництва

Територіальні особливості розміщення промисловості України. На території нашої країни сформовані промислові пункти, центри, вузли і райони. Н айбільш ими промисловими районами є Д онецький, Придніпровський, Прикарпатський, Побузький. У країні функціонують понад 70 промислових вузлів, найпотужнішими з яких є Київський, Х арківський, Донецький, Запорізький. Майже 250 міст України ви конують функції промислових центрів (мал. 35). Галузі п р ом и сл овості розміш;ені по території країни загалом нерівномірно. Найбільшим промисловим потенціалом вирізняються східні області України. На противагу їм у західних областях він вкрай низький. Значне зосередження промислових підприємств в окремих обл астях має ряд негативних наслідків, зокрема забрудню ється довкілля, скупчується надмірна кількість населення, значно викорис товуються природні ресурси. Тому територіальна організація промис ловості потребує подальшого вдосконалення. Передусім варто розван таж ити найбільш і пром ислові райони, де зосередж ена надмірна кількість великих підприємств важ кої промисловості; розмістити нові підприємства в малих і середніх містах; обмежити розвиток еко логічно небезпечних підприємств у районах зі значним забрудненням довкілля; поліпшувати внутрішню структуру старих промислових комплексів. Реструктуризація промисловості. Так називають нинішні структур ні зміни в українській промисловості. Насамперед зростає частка тих галузей, які виготовляють продукцію, щ;о має попит у населення. Крім того, важливим завданням є орієнтація промисловості на експорт підтримка галузей, які мають попит на Світовому ринку і розвиток яких може дати реальні прибутки країні. Велике значення також має підтримка галузей промисловості, які виробляють продукцію, здатну замінити імпортні товари і витіснити іноземних конкурентів. Важливим напрямком структурних змін у промисловості є привати зація промислових підприємств і створення акціонерних товариств

Мал. 35. Миколаїв - великий промисловий центр Півдня України

мисловість: загальна характеристика

Мал. 36. ЗАТ «Миргородська»

відкритого (ВАТ) та закритого (ЗАТ) типу (мал. 36). Вони працюють як підприєм ства колекти вн ої форми власності. Ц ікавою тенденцією о с танніх років є укрупнення промис лових підприємств на основі малих і середніх, а також утворення промислово-фінансових груп і промислових корпорацій, які об ’ єднують не липіе промислових виробників, а й фінан сово-кредитні установи.

П РАКТИ ЧН А РОБОТА № 5 Q Q Ні

Складання схеми галузевої структури промисловості України Складіть схем у галузевої структури промисловості, користуючись картою «Господарство України» (див. форзац) і змістом § 14, виділивпіи групи галузей добувної і обробної промисловості. Зазначте галузі. які є лідерами за обсягом виробництва продукції. УЗАГАЛЬНЕННЯ Промисловість - провідна галузь матеріального виробництва Укра їни. ^ Промисловість складається з двох груп галузей: ті, що виробляють засоби виробництва, і ті, що виробляють предмети споживання. Основними показниками розвитку галузей промисловості є обсяг виробництва, темпи розвитку, вартість знарядь праці, кількість зайня того населення в галузі. ^ Територіальна структура промисловості представлена промислови ми пунктами, центрами, вузлами і районами. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я - f галузь промисловості •¥ галузева і територіальна структури промисловості базові галузі Ч" галузі, щ о виробляють предмети споживання добувні та переробні галузі реструктуризація про мисловості 4“ С а м оп ер евір к а Чим зумовлені основні напрямки нинішньої промислової політи ки України? Відповідь проілюструйте конкретними прикладами. Поясніть, чому потрібно здійснювати реструктуризацію промисло вості України. Які, на вашу думку, галузі промисловості України є найбільш конку рентоспроможними на світовому ринку? Наведіть приклади на підтвердження того, що промисловість - провідна га лузь матеріального виробництва.

ПАЛИВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

давніх-давен наш і далекі пращ ури відш укували и сп алю вали саме ті речови ни , я к і давали їм передусім найбільш е теп л ової енергії. А нині для добробуту ук раїн ськ ого народу енергії п отрібн о незрівнянно більш е. Щ об забезпечити країну енергією, було створено паливно-енергетичний комплекс (ПЕК). Це су к у п н ість п ідпри єм ств та о б ’ єднань, я к і здій сн ю ю ть р оз відк у і видобування паливних ресурсів, виробн ицтво ел ек тро енергії, а та к ож транспортування та організацію спож ивання пал ивних ресур сів і енергії. Загалом ПЕК п од іл я ю ть на дві великі групи галузей п ром и сл овості - паливна й електроенер гетика. П аливна п ром и сл овість - сук уп н ість галузей гірн и чо добувн ої пром и словості, щ о видобуваю ть і переробляю ть різні види пал ивно-енергетичних ресурсів. Д о п аливно-енергетич ни х р есур сів належ ать к ор и сн і к опали ни ор га н іч н ого п о х о дж ен н я, щ о є дж ерелом виробництва електри чної і теплової енергії.

Вугільна промисловість Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Назвіть основні вугільні басейни України і покажіть на карті місце їхнього розташування.

Більша частина запасів енергії на Землі пов’ язана з викопними ви дами палива - вугіллям (67 % світових запасів), нафтою (18 % ) і при родним газом (15 % ). В Україні запаси цих видів палива становлять відповідно понад 95 % , 2 % і близько 2,5 % . З огляду на це й виникли провідні галузі паливної промисловості - вугільна, нафтодобувна, нафтопереробна і газова (мал. 37). Крім них, існують також торф’ яна і горючесланцева промисловість. Сировинна база і закономірності розміщення. В угільна пром исло віст ь - це галузь гірничодобувної п ром и словості, що спецігілізується на видобутку і переробці (збагаченні) кам’ яного і бурого вугілля

» R OS s K

Нафти

Нафти і газу

Газу

Переробки природного газу

Видобутку бурого вугілля

Видобутку та збагачення кам'яного вугілля

Нафтопереробної промисловості

Промислові центри за галузевою структурою

Нафтопроводи

Нафтогазоносні області

Кам’яновугільні басейни

Бурого вугілля

\///\

Горючих сланців

вг

Родовища горючих корисних копалин

Торфу

їй

Ужп

/у

70 20-55 20

----------------------------------------------- ----------------------- д о

------------------- -------------------- п о н а д

для вугільної промисловості

^ ’^'^^трілкове Східноказантипське Д/ \ іуіівнічнокерчєнське ^ 1\піанічнобулганацьке

ДО

п он ад

2 1-2 1

для нафтогазової промисловості

Промислові центри за значенням (кількість зайнятих, тис. осіб)

РОЗДІЛ

§ 1 5 . Вугільна промисловість

Мал. 38. Збагачувальна фабрика «Курахівська» (мал. 37-39). Серед інших галузей ПЕК України вугільна промисловість є провідною. А дж е на запаси вугілля припадає понад 95 % загального обсягу запасів органічного палива в країні. Вугільна промисловість базується на вітчизняних ресурсах (близько 117,5 млрд тонн). За обсягами видобутку вугілля Україна належить до перш ої десятки провідних країн світу. За деякими прогнозами найближчими роками наша країна залишатиметься серед найбільших вугледобувних країн світу, як-от: СІЛА, Китай, Росія, Австралія, Польш;а, ПАР, Індія. Разом вони добуватимуть близько 85 % кам’яного вугілля. Розміщення вугільних ресурсів визначає розташування основних центрів вугільної промисловості, в Україні поклади вугілля, як вам уж е відомо з курсу географії 8-го класу, зосереджені в трьох басейнах: Д онецьком у, Л ьвівсько-В ол инськом у та Дніпровському. Основним районом видобутку кам ’ яного вугілля є Донецький басейн, де є всі типи кам ’ яного вугілля - від бурого до високо якісного антрациту (мал. 38, 39). Басейн розташ ований переважно в Л уганській, Донецькій і Д ніпропетровській (мал. 40), а також частково в Полтавській і Х арків ській областях. Донецький басейн простя гається й далі за м еж і України, в Р остов ську область Росії. Загальна його плош;а близько 60 тис. км2 (650 X 200 км), у тому числі в межах України 50 тис. км^. Ос новні центри видобутку басейну: Донецьк, Л уганськ, С таханов, К расноарм ійськ, Макіївка, Лисичанськ, Горлівка, Єнакієве Мал. 39. ВАТ «Шахта та інші. Комсомолець Донбасу»

h й /4

промисловість

Нотатки краєзнавця

а m

О а

З а с н о в н и к и ш а х т а р с ь к и х міст. Гірський інженер Петро Мико лайович Горлов (1839-1915) започатковував вугільну промисловість Донбасу. Досліджуючи місцеві вугільні родовища, він удосконалив ви добуток вугілля і збудував у 1867-1868 pp. передову на той час шахту. Пізніше на місці поселення біля цієї шахти й виникло місто, назване згодом на честь інженера Горлівкою. У 1999 р. у центрі Горлівки було встановлено пам’ятник засновнику міста. Федір Єгорович Єнакієв (1852-1915) вдало поєднував свої знання інже нера з діяльністю підприємця. У 1897 р. він успішно реалізував свою ідею будівництва на Донбасі металургійного заводу. Так само за проек том Ф.Є. Єнакієва було споруджено залізницю Штерівка-Маріуполь, яка відкрила дорогу вугіллю Луганщини на ринки збуту країни. І донині на Донеччині існує відоме місто, що має ім’я свого творця - Єнакієве.

Донецький кам ’ яновугільний басейн експлуатується з 1796 р. Від тоді тут було видобуто понад 8 млрд тонн вугілля і тепер залишилося 57,5 млрд тонн. Отже, навіть за умов річного видобутку в 100 млн тонн (як це передбачається в майбутньому) цих запасів вистачить на 570 років. П р о б л ем а Добути викопне паливо на Донбасі непросто. Шари вугілля тут малопо тужні (у середньому 1,3 м), значно обводнені й насичені небезпечним для життя шахтарів газом, крім того, залягають на глибині від 200 до 1000 м і більше. Наприклад, глибина шахти ім. О. Стаханова (м. Димитрів) становить 1160 м, шахти ім. 0 .0 . Скочинського (м. Донецьк) 1300 м, а шахти Шахтарська Глибока (м. Шахтарськ) - 1354 м. Усе це ускладнює видобуток вугілля і підвиш;ує його собівартість. Запропонуйте способи здешевлення видобутку дорогоцінного палива на Донбасі.

Провідні підприємства галузі Р і в н я т и с я в га лу з і є на кого. Попри старі проблеми і сучасні труднощі реформування вугільної галузі, нині державними вугледо бувними підприємствами забезпечується стале постачання вугілля для потреб господарства. Цього вдалося досягти передусім завдяки успішній праці ряду підприємств, серед яких «Луганськвугілля» і «Первомайськвугілля», «Макіїввугілля» і «Свердловантрацит», «Добропіллявугілля» і «Ровенькиантрацит» тощо. Усі ці підприємства перевиконали планові показники за перше півріччя 2008 р.

Л ьвівсько-Волинський кам ’яновугільний басейн розташований у Львівській і Волинській областях й охоплює площу близько 10 тис. км2 (далі простягається на територію Польщі). Освоєний у 1950-ті роки. Запаси вугілля тут невеликі (близько 970 млн тонн), якість вугілля порівняно з Донбасом гірша, проте собівартість його видобутку нижча через меншу глибину залягання (3 0 0 -5 0 0 м) і більшу товщ ину пластів (до 1,5 м). Отож цей басейн має велике регіональне значення, адже поліпшує паливний баланс на заході України. Завдяки йому тут сфор мувались нові промислові комплекси й виникли міські поселення, як-от: Нововолинськ, Червоноград, Ш ахтарськ.

§ 1 5 . Вугільна промисловість

Мал. 40. На шахтах ВАТ «Павлоградвугілля» Основні ресурси бурого вугілля зосереджені у Д ніп ровськ ом у буровугіл ьн ом у басейні. Його площа величезна - близько 150 тис. км 2. Ба сейн утворений групою територіально роз’ єднаних родовищ Ж итомир ської, К иївської, Кіровоградської, Черкаської та Дніпропетровської областей. Загальні запаси вугілля в Дніпровському басейні становлять близько З млрд тонн. Буре вугілля поступається за якістю кам ’ яному. До того ж воно крихке і для подальшого транспортування потребує брикету вання. Зате вугілля Дніпровського басейну залягає неглибоко, що дає змогу видобувати його на багатьох родовищ ах відкритим способом. Основні центри буровугільної промисловості - це Олександрія у Кірово градській області й Ватутіне, що на Черкащині. Головні проблеми і перспективи вугільної промисловості. Україна значно поступається більш ості провідних вугледобувних країн світу за економічними показниками вугледобувного виробництва. Продуктив ність праці тут у кілька разів нижча порівняно з Р осією , Німеччиною, Польщею і в десятки разів нижча, ніж у СШ А, Канаді, Австралії, Південній Африці. Більшість вугільних ш ахт збиткові. Рівень заро бітної плати найнижчий серед інш их галузей паливно-енергетичного комплексу. Серед причин такого незадовільного стану галузі і низь кий технічний рівень вугледобувних та вуглепереробних підприємств, і великий ступінь фізичного зносу обладнання, і неефективна система управління галуззю тощо. Як наслідок, упродовж щонайменше останніх десяти років у країні уповільнилися темпи видобутку дорогоцінного палива (Додаток 12). П р а к т и ч н е за в да н н я За матеріалами Додатка 12 визначте роки максимального і мінімального обсягу видобутку вугілля в Україні.

РеалГі' сьогодення С т а н в у г і л ь н о ї галузі. На кінець 2007 р. у державному секторі

вугільної галузі перебувало 72 малопотужні шахти (видобувають мен ше 500 тонн вугілля за добу), що становить понад половину загальної їх кількості. У минулому році вони забезпечили лише 13 % загального (Г-'обсягу вугілля, видобутого в Україні. Водночас ці шахти отримали май же третину загальних коштів, виділених галузі з державного бюджету. (Г'

[Промисловість

Практичні кроки до оновлення вугільної промисловості України вже зроблено. Нині розпочато реформування галузі, відповідно до якого вживають ряд організаційних, технічних і економічних заходів. У разі потреби передбачено не лише технічне переоснащення, а й закриття деяких малопотужних ш ахт, які далі утримувати економічно не вигідно. Так, за перше півріччя 2008 р. кількість малопотужних шахт у державному секторі галузі зменшилася майже на 40 % . Як наслідок, обсяг видобутку вугілля порівняно із січнем-липнем 2007 р. збіль шився більш ніж на 4 % . Отже, є сподівання, що подальше реформу вання вугільної промисловості суттєво поліпшить стан підприємств цієї важливої для господарства України галузі й дасть змогу вирішити наявні проблеми.

q m

П РАК ТИ ЧН А РОБОТА № 6 (початок)

Позначення на контурній карті основних районів вугле-, газо- і нафтовидобутку, нафто- і газопроводів 1. На контурній карті України позначте ареали Д онецького і Л ьвівсько-В олинського к ам ’ яновугільних та Д ніпровського буровугільного басейнів. 2. Підпишіть назви вугільних басейнів і позначте умовними знаками види вугілля, щ о в них поширені. УЗАГАЛЬНЕННЯ ^ Україна забезпечує себе власним вугіллям, поклади якого зосе реджені у трьох басейнах: кам’яновугільних Донецькому і ЛьвівськоВолинському та буровугільному Дніпровському. Основним районом видобутку кам’яного вугілля є Донецький ба сейн. Головні центри вугільної промисловості розташовані в місцях скуп чення вугільних ресурсів. К л ю ч о в і т ерм іни і п он я т т я паливно-енергетичний комплекс Ч- паливно-енергетичні ресурси 4- паливна промисловість С а м оп еревірк а -

І Зважаючи на особливості покладів вугілля в Луганській, Кіровоj градській і Львівській областях, поясніть «плюси» й «мінуси» т можливого власного вугільного бізнесу в цих регіонах. ' За періодичною пресою, Інтернатом підготуйте коротку інформацію про реформування вугільної галузі в Україні. Яка галузь і чому є провідною в ПЕК України? Назвіть основні її проб леми. Розшифруйте, що таке ПЕК. Назвіть провідні галузі паливної промисловості.

§ 1 6 . Нафтова і газова промисловість...

§16.

Нафтова і газова промисловість. Торф’яна і горючесланцева промисловість

Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Пригадайте з курсу фізичної географії України, де на Гі території зосе реджені родовища нафти й газу, горючих сланців і торфу.

Нафтова промисловість. У складі ПЕК України ця галузь поєднує не лише власне нафтову промисловість (підприємства з розвідки та ви добутку нафти), а й нафтопереробну (підприємства, що виробляють різні продукти із сирої нафти) (мал. 37). Україна володіє достатньо великими ресурсами нафти. За деякими оцінками на кінець X X ст. її розвідані запаси становили щонайменше 150 млн тонн. Це ставить на шу державу серед п ’ яти найбагатших на нафту країн Європи. Навіть у світі Україна не пасе задніх, посідаючи місце в другій десятці. Проте за рівнем видобутку нафти Україна нині значно поступається країнам з порівняно близькими до неї запасами. К ількість щорічно видобутої нафти приблизно в 10 разів менша від потреб країни. П р а к т и ч н е за вда н н я За матеріалами Додатка 12 визначте річні обсяги видобутку нафти в Україні впродовж останніх п’ яти років.

З курсу фізичної географії України ви вже знаєте, що поклади наф ти зазвичай супроводж уються покладами природного газу. Разом вони утворюють певні скупчення в межах великих територій, що одержали назву наф т огазоносні регіон и . В Україні відомо понад 130 родовищ нафти і кілька сотень родовищ природного газу. Основні поклади цьо го викопного палива зосереджені у трьох великих нафтогазоносних регіонах. На заході це Карпатський нафтогазоносний регіон. На сході, на Л івобереж ж і, родовища нафти й газу утворили Дніпровсько-До нецький нафтогазоносний регіон. А на півдні, у Причорномор’ї, виник П ричорноморсько-Кримський нафтогазоносний регіон. Найбільшим в Україні є Д ніпровсько-Д онецький нафтогазоносний р егіо н , щ о розташований у межах Ч ернігівської, Сумської, Полтав ської, Дніпропетровської, Харківської, Донецької і Луганської областей. Уперше нафту тут добули 1936 р. у Сумській області. Однак промисло вий видобуток розпочато лише в 1950-ті роки. Нині це один з найбіль ших нафтогазоносних басейнів в Європі. Він містить 61 % видобувних запасів нафти України. Щ орічно в ньому видобувають приблизно 2 млн тонн нафти, яка часто залягає тут на порівняно невеликих глибинах 1400-2500 м. Серед кількох десятків родовищ найбільшими є Леляківське і Гнідинцівське у Чернігівській області, Глинсько-Розбишівське на Полтавщині, Качанівське на Сумщині та ін. К арпат ський наф т огазоносний регіон охоплює Передкарпаття, Українські Карпати і Закарпаття. Але більш ість родовищ тяж іють до

ч m

Мал. 41. Добування нафти на Бориславському родовищі: сучасне фото (1 ) і листівка кінця X I X cm. (2 ) Передкарпатської нафтогазоносної області, де промислове видобування нафти розпочато з 1881 р. Найбільшими родовищами, щ о забезпечу ють нафтою, є Долинське (Івано-Франківська область) і Бориславське (Львівська область) (мал. 41). Однак починаючи із середини 90-х років X X ст. пошуково-розвідувальні роботи і нафтовидобуток на Прикар патті різко скорочені, що зумовлено кризою економіки країни. Нотатки краєзнавця В и т о к и К а р п а т с ь к о ї нафти. Нафтопрояви в Українських Кар

патах місцеве населення спостерігало з давніх-давен, що позначилося на географічних назвах, які походять від місцевої назви нафти - ропа: Роп’янка, Ріпне, Ропиця та ін. Саме на Прикарпатті в XVI - на початку XVII ст. почали вперше видобувати нафту в Україні (для порівняння в Російській імперії промислове видобування нафти розпочато в 60-х роках XIX ст. в районі Баку). Ще XVI ст. Дрогобич отримав привілей на освітлення вулиць «скельним олієм». Наприкінці XIX - на початку XX ст «Галицька Каліфорнія», як називали місто Борислав, приваблювала підприємців з усієї Європи і світу. Видобуток нафти тут швидко зростав (мал. 41). Якщо в період 1890-1893 pp. у цілому по Галичині видобува ли понад 90 тис. тонн нафти, то 1909 р. - понад 2 млн тонн. У середині 60-х років XX ст видобуток нафти на Прикарпатті досяг максимуму. Але в подальшому видобуток знизився, що було пов’язано з вичер панням запасів.

П ричорном орсько-К рим ський наф т огазоносний р егіон охоплює Кримський півострів, а також здебільшого прибережні акваторії Ч ор ного й Азовського морів. Цей регіон найменш вивчений, освоєність його потенційних ресурсів не перевищує 4 % . Відомі тут нині родовища мають незначні запаси нафти і до того ж подекуди складні геологічні умови видобутку. Тому деякі родовища не розробляють, а експлуатація інших припинялась і відновлювалася лише із застосуванням досконаліших технологій. Водночас регіон є перспективним. Він привертає увагу передусім морськими нафтовими родовищами в акваторіях Чорного й Азовського морів.

§ 1 6 . Нафтова і газова промисловість...

П р о б л ем а

□

Швидке освоєння Причорноморсько-Кримського району стало можли вим після затвердження 2000 р. «Програми освоєння ресурсів газу і нафти шельфу Чорного й Азовського морів і заходів щодо Гі виконання (2000-20 10-2015 pp.)»- Причому пошуки і розвідка нових родовищ нафти в Україні останніми роками поширюються не лише в зоні шельфу, а й пов’язані з великими глибинами (4 -7 км). Поміркуйте, чи можлива реалізація цієї програми за умови використання існуючих нині в Укра їні технологій видобутку.

Газова промисловість. Ця галузь поєднує підприємства з розвідки й видобутку природного газу. Станом на 2004 р. Україна мала 561 млрд мЗ розвіданих запасів природного газу, посідаючи 33 місце у світі. Однак, як і нафта, газ належить до тих паливних ресурсів, яких украй не ви стачає Україні. Упродовж останніх п ’ яти років у нашій країні видобу вають щ орічно 1 8 -2 0 млрд мЗ газу, що дає змогу забезпечити власні потреби лише на 2 3 -2 5 % (Додаток 11). У Д н іп р овськ о-Д он ец ьк ом у наф т огазоносном у регіон і міститься близько 85 % запасів природного газу України і видобувається лево ва частка цього палива - щ орічно приблизно 16 млрд м^. Тут відкри то десятки родовищ газу, найбільші з яких у Харківській області Ш ебелинське, Єфремівське, Західнохрестищенське. Карпат ський наф т огазоносний регіон містить також ряд газових родовищ. Найвідоміше з них Дашавське газове родовище, а найбільші Долинське і Бориславське. Причорноморсько-Крим ський нафтогазоносний регіон вирізняєть ся тим, щ о має як сухопутні, так і морські родовища. Серед сухоп ут них газових родовищ найбільші Джанкойське (Джанкойський район), Глібівське (Тарханкутський півострів), Фонтанівське (Керченський півострів). Досить перспективні щодо покладів природного газу шельфи Ч ор ного й А зовського морів. Увагу промисловців уж е привернули такі га зові родовища, як Ш тормове і Голіцинське, Одеське і Безіменне, що на шельфі Чорного моря. За короткий термін після прийняття програми з освоєння морських родовищ у цьому регіоні було відкрито кілька но вих газових родовищ і в акваторії мілководного Азовського моря Північноказантипське, Східноказантипське, Північнобулганацьке, Північнокерченське, Стрілкове, М орське та інші. За деякими припу щеннями, саме завдяки морським родовищам у найближчі три-чотири роки в Причорноморсько-Кримському регіоні очікується видобуток газу обсягом 2 млрд мЗ. Головні проблеми і перспективи наф тогазової пром исловості. П роблемою насамперед є зниж ення рівнів ви добутку нафти й газу в Україні. Значною мірою це пов’ язано з вичерпанням найбільших і добре розроблюваних родовищ . Прискорений видобуток нафти і при родного газу в останні 2 0 -2 5 років існування СРСР з легкодоступних родовищ України спричинив невиправдано великі втрати дорогоцінної сировини в надрах і, як наслідок, передчасне виснаження основних родовищ .

ґ%

ивна промисловість

4 m

О а

в умовах сьогодення ці негативні тенденції ще більше загострилися. Через нестачу кош тів обсяги геологорозвідувальних робіт скоротились у три-чотири рази. Тому починаючи з 1994 р. приріст розвіданих за пасів нафти і газу не перевиш;ує їхнього видобутку. Проблема нестачі цих ресурсів може бути вирішена завдяки розвідці й розробці вже вияв лених великих і малих родовищ,, якими зацікавилися підприємницькі кола. Проте для заохочення цього процесу потрібні відповідні заходи державної підтримки підприємництва в освоєнні надр. Щ об задовольнити внутрішні потреби, ще донедавна в Україну вво зили 19-20 млн тонн сирої нафти (мал. 42) з подальшою її переробкою на українських нафтопереробних заводах (НПЗ) і виробництвом необхід них нафтопродуктів - бензину, дизельного палива, мазуту. Однак якість продукції української нафтопереробної промисловості низька і не відповідає європейським стандартам. До того ж через застарілі технології та зношеність устаткування по туж ності НПЗ завантажені лише приблизно на 40 % , а із семи заводів працюють тільки п ’ ять. При цьому стабільністю відрізняються тільки Лисичанський, Кременчуцький та Ш ебелинський заводи. Водночас Дрогобицький та Надвірнянський у 2 0 0 5 -2 0 0 6 pp. удвічі зменшили обсяги переробки, а Одеський і Херсонський взагалі припинили роботу. Торф’яна, горючесланцева промисловість. Зростання останнім часом цін на традиційні енергоносії (нафту й газ) і нестача власних паливноенергетичних ресурсів в Україні змушує звертатися до наявних місцевих видів палива. Серед таких, зокрема, торф, видобуток якого є основним завданням торф’ яної промисловості. Україна - одна з країн Європи, в якій торф ’ яні ресурси мають про мислове значення. Родовища торфу розташовані в Рівненській, Во линській, Чернігівській, Ж итом ирській, Київській, Львівській облас тях. На території України виявлено і розвідано понад З тис. торф ’ яних родовищ. Використання торфу як палива в Україні вигідне через низь ку собівартість теплової енергії, що виробляється. До позитивних якостей торфу як палива слід віднести й малу кількість хімічних сполук, що забруднюють довкілля.

М а л . 42 . Транспорт ування нафти й газу

§ 1 6 . Нафтова і газова промисловість...

Упродовж останніх п ’ яти років в Україні щорічно видобували від близько 400 тис. тонн до понад 600 тис. тонн торфу (Додаток 11). Тим часом загальні запаси українського торфу становлять близько 2,2 млрд тонн. При цьому запаси торфу на вже відведених під промислову роз робку родовищ ах становлять близько 23 млн тонн. Г орю чі сланці - тверді горю чі корисні копалини, які видобуває горючесланцева промисловість. Вони пош ирені в П одніпров’ ї, Кар патах і К рим ських горах. На початку 60-х років минулого століття було відкрито найбільше у світі родовищ е горю чих сланців - Бовтиське (К іровоградська область). Запаси цього родовищ а сягають близько 3,8 млрд тонн. П РАКТИ ЧН А РОБОТА № 6 (завершення) Позначення на контурній карті основних районів вугле-, газо- і нафтовидобутку, нафто- і газопроводів 1. На контурній карті України позначте ареали Дніпровсько-Донець кого, Карпатського і Причорноморсько-Кримського нафтогазоносних регіонів. 2. Підпишіть назви нафтогазоносних регіонів і позначте умовними знаками основні родовища нафти й газу, що в них поширені. УЗАГАЛЬНЕННЯ 4- Україна не забезпечує себе власними ресурсами нафти й газу, по клади яких зосереджені у трьох регіонах - Дніпровсько-Донецькому, Карпатському і Причорноморсько-Кримському. 4" Основним з видобутку нафти й газу є Дніпровсько-Донецький регіон. 4- Найбільші центри нафтової і газової промисловості зосереджені в місцях розташування родовищ. Як додаткове паливо в Україні використовують торф і горючі сланці. К л ю ч о в і т ер м ін и і п он ят т я ^ нафтова промисловість нафтогазоносні регіони Ч- газова про м исловість тор ф ’ яна п ром и словість горю чі сланці "f горю че сланцева промисловість *f С а м оп еревірк а і За періодичною пресою та Інтернетом підготуйте коротку інфорі мацію про можливі способи вирішення проблем нафтогазової га^JH лузі в Україні. , Порівняйте запаси й можливості подальшого розвитку основних регіонів газо- і нафтовидобутку в Україні. □ Охарактеризуйте головні проблеми нафтогазової галузі в Україні. Назвіть і покажіть на карті основні регіони газо- і нафтовидобутку.

ІЗ

ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА

q м

О й

іл е к т р и ч н а е н ер гія ... Без перебільш ення ф антастичне словосполучення! А д ж е за ним п остаю ть освітлені й теплі оселі, п рацю ю чі заводи і ш ахти , сповнені к ом ф орту завдяки сучасн ій оргтехн іц і й п обутовій техн іц і робочі м ісц я , «п р оп и сан і» нині в к ож н ій с ім ’ ї тел евізори, популярний Інтернет, звичні «м еш к а н ц і» вели ких м іст - гом ін к і вагони м етро, тр о л ейбуси та трам ваї, стр ім к і п отяги залізн и ц ь... У се це, як і багато ін ш о го , ви готови л и ф а хівц і з н а й р ізн ом а н ітн іш и х галузей л ю д ськ ої діял ьн ості. У тім у сі галузі о б ’ єдн ує одне ел ек тр и чн а ен ер гія . Її зн и кн ен н я бу к в а л ь н о озн а чати м е зуп и н к у сучасн ого ритм у ж и ття. Ось чом у кож н а держ ава, у том у чи слі й У країна, п ікл ується про власну енергетичну не залеж н ість, розвиваю чи електроенергетику.

§17. Електроенергетика як складова паливно-енергетичного комплексу України Г еограф ічн а р озм и н к а Поясніть значення паливно-енергетичного комплексу.

Електроенергетика забезпечує виробництво, передавання й вико ристання електричної енергії для потреб народного господарства, а також побуту населення. Вона є складовою ПЕК України, у якому технічні засоби електроенергетики об ’ єднані лініями електропередач (ЛЕП) завдовжки понад 1 млн кілометрів в єдину автоматизовану і централізовано керовану електроенергетичну систему. Ця система об’ єднує теплові, гідро- та атомні електростанції, які представляють відповідно різні галузі електроенергетики - теплоенергетику, гідро енергетику й атомну енергетику (мал. 43, 44). У сучасних ринкових умовах енергетична система України перебуває як у державній, так і приватній власності. Теплоелектроенергетика — галузь енергетики, щ о виробляє елект роенергію за доп ом огою т еп л ови х ел ек т рост а н ц ій ( Т Е С ) . Це станції, де внаслідок спалювання різних видів палива (вугілля, газу,

Ж *§ tTM O 3 c K a

>fe.

1.5 -2 ,5 0 . 5 - 1.5 ДО 0.5

за потужністю (мли кВт):

Вітрові

Чорнобильська АЕС (зупинена 15 грудня 2000 р.)

Гідравлічні та гідроакумуляційні

Атомні

(J)

Теплові (ДРЕС, ТЕС, ТЕЦ)

(J)

за типами:

Електростанції

Севастопольу^/

750 кВ 330 - 400 кВ

■ ▲

ПідстанцГі за напругою

300 - 500 кВ

750 кВ

800 кВ

РІГ

Ліни електропередач за напругою постійного струму

^ Електроенергетика Е лектроенергія, м лрд кВтхГОД

2006

2004

Теплові електростанцм та теплоелектроцентралі Атомні електростанції

Загальнорічна кількість електроенергії

Гідроелектростанції

ц м

О а

Мал. 44. Вироблення електроенергії різними електростанціями нафти, торфу, горючих сланців) виробляють теплову енергію, яка за допомогою спеціального обладнання перетворюється на електричну енергію. ТЕС є основними постачальниками електроенергії в Україні, адже на них припадає 4 5 -5 0 % усієї одержаної електроенергії (від 83 до 93 млрд кВтхгод) (мал. 44, 45). Існує два типи ТЕС - конденсаційні і теплоелектроцентралі ( Т Е Ц ). Конденсаційні станції називаються так тому, щ о в них відпрацьована в турбіні пара надходить до конденсатора і віддає тепло охолодж у вальній воді (наприклад, з річки). Ці станції виробляють лише елект роенергію , забезпечую чи нею великий район країни, тому їх називають держ авні р а й о н н і елект .рост анції ( Д Р Е С ) . їх за звичай розміщ ують у районах видобутку палива і поблизу річок (мал. 43). Це ек о номічно вигідно, адже перевозити паливо в декілька разів дорожче, ніж передавати електроенергію . О скільки паливом для ТЕС є здебільшого вугілля, то великі теплові електростанції побудовано на Донбасі - Вуглегірська (найпотужніша - близько 4 млн кВт), Слов’ янська, Старобешівська, Курахівська, Зуївська (мал. 45); у Придніпров’ ї Придніпровська, Криворізька, Запорізька. Споруджено ТЕС і в західних областях, зокрема Добротвірська і Бурштинська, а також поблизу великих м іст, як-от Зміївська біля Харкова, Трипільська неподалік від Києва, Ладижинська біля Вінниці (див. Мал. 45. Зуївська ТЕС Додаток 13). П р а к т и ч н е за вда н н я За матеріалами Додатка 13 визначте області, які мають найбільшу кількість теплових електростанцій.

§ 1 7 . Електроенергетика як складова П Е К України

На відміну від ДРЕС, теплоелектроцентралі (ТЕЦ) виробляють водночас електричну і теплову енергію (гарячу воду або пару), яку спрямовую ть трубами для обігрівання житлових будинків та підпри ємств. Радіус дії ТЕЦ становить до 35 км, тому їх розташовують побли зу великих міст, промислових підприємств, які вони забезпечують електроенергією та теплом. Найбільші серед ТЕЦ побудовано в Києві, Одесі, Харкові.

D о

П р о б л ем а Під час згоряння палива на ТЕС в атмосферу потрапляє чимало шкідливих для людини речовин, як-от: окис вуглецю, сполуки азоту і свинцю, радіоактивні речовини (радій, торій, полоній та ін.), а також значна кількість теплоти. Чи можна, на вашу думку, знайти заміну електростанціям-забруднювачам?

А том н а електроенергетика. Завдання ц ієї галузі - виробляти електроенергію за допомогою ядерної енергії. Це здійснюють на ат ом них ел ек т рост а нціях(А Е С ), паливом для яких є уранові та плу тонієві руди. Зазначимо, що Україна багата на ядерне паливо, зокрема на уранові руди. Позитивом також є те, ш;о АЕС спож ивають відносно невеликі обсяги палива (декілька вагонів за рік) і, на відміну від ТЕС, практично не виділяють в атмосферу хімічних забруднювачів. До того ж атомні станції зазвичай працюють стабільно, забезпечуючи стале надходження електроенергії. Тому не випадково у майбутньому АЕС лишатимуться ключовим джерелом електроенергії у світі і кількість їх зростатиме. Україна і світ ^

а т о м н а е н е р г е т и к а . На середину 2008 р. працює близько 440 АЕС в ЗО країнах світу. Найбільше АЕС має США - 103, Франція - 59, Японія - 55, Росія - 31. В Україні нині діє чотири АЕС. За потужністю ядерно-енергетичного потенціалу наша країна входить до першої десятки ядерних держав світу.

Світова

У країн ські АЕС уп родовж останніх п’ яти років забезпечують 4 5 -4 7 % усієї електроенергії, виробленої в країні (від 81 до 92 млрд кВ тхгод). Зазвичай атомні електростанції споруджують там, де є проб леми з традиційними паливними ресурса ми, а також там, де зосереджені найбільші спож ивачі. Так, атомні станції збудовано у м. Енергодар Запорізької області (Запо різька АЕС), у м. Південноукраїнськ М и колаївської області (П івденноукраїнська АЕС) (мал. 46), в м. Нетішин Хмельницької області (Хмельницька АЕС) і м. Кузнецовськ Р івн енської області (Р івненська АЕС). Н айпотуж ніш ою серед них є Запорізька АЕС (4 млн кВт).

Мал. 46. Південноукраїнська АЕС

роенергетика

в Україні працювала ще одна сумнозвісна АЕС - Чорнобильська. Однак після найбільшої техногенної катастрофи 1986 p., що там сталась, її 2000 р. закрили через небезпеку подальшої експлуатації. Ступінь надійності АЕС і дотепер є дуже важливим питанням, що визначає майбутнє атомної енергетики. У зв’ язку з цим слід відзначи ти, що 2006 р. Південноукраїнська АЕС (мал. 46) першою серед вітчиз няних станцій отримала міжнародний сертифікат якості. Звісно, це не знімає проблем у галузі, які полягають у тому, що в Україні потріб но перейти на використання ядерних реакторів з високим ступенем надійності. Н евиріш еними залиш аю ться проблеми поховання й утилізації відходів АЕС. Вони зберігають радіоактивність упродовж сотень років, а тому потребують спеціальних сховищ , які поглинають радіацію. У нашій країні таких сховищ немає.

q m o a

Реали сьогодення_______________________________ в і т ч и з н я н о ї я д е р н о ї е н е р г е т и к и . Вона значно поступається безпеці цієї галузі в провідних країнах світу. Такий стан речей Україна успадкувала від колишнього Союзу. Адже під час спо рудження багатьох АЕС, на жаль, не були дотримані міжнародні еко логічні норми. Так, Південноукраїнську, Хмельницьку та Рівненську АЕС розміщено в зонах нестачі водних ресурсів, а ще не було враховано наявність карстових пустот під майданчиком для Рівненської АЕС. Безпека

Гідроелектроенергетика — галузь енергетики, що виробляє елект ричну енергію за допомогою води на гідроел ект рост анціях (ГЕС). Це найдешевша електроенергія (у 4 -8 разів дешевша порівняно з ви робленою на ТЕС і АЕС), адже великі затрати на будівництво ГЕС ком пенсуються тим, що за джерело енергії - воду - не сплачують. З метою максимального використання гідроенергії річок на них спорудж ують не окремі ГЕС, а каскади таких станцій. Водночас створю ю ть водосхо вища для регулювання стоку річкових вод. Попри це, Україна нині використовує лише 20 % свого гідроресурсного потенціалу. Наші ГЕС щорічно виробляють 9 -1 3 млрд кВтхгод, а це не більше 7 % усієї електроенергії, виробленої в країні. Більш ість ГЕС споруджено на Дніпрі. Це - Київська (мал. 47), Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпрогес та Каховська ГЕС. Дніпрогес-2 (поблизу Запоріжжя) є найпотужнішою (0,8 млн кВт)

М а л . 47 . Київська Г Е С

М а л . 48. Ташлицька Г А Е С

§ 1 7 . Електроенергетика як складова П Е К України

усього каскаду. До великих ГЕС можна віднести також Дністровську і Теребле-Ріцьку. Щ об краще використати гідроенергію, поблизу ГЕС будують гідроакум уляційні елект рост анції (ГАЕС). Вони призначені для перека чування води з нижнього басейну на певну висоту у верхне водосхови ще, де вона накопичується, або акумулюється (від лат. accumulatio накопичення). У такому режимі ГАЕС зазвичай працюють, коли попит на енергію невеликий, наприклад уночі. А під час найбільших (пікових) навантажень воду спускають, навпаки, у нижній басейн і вона крутить додаткові турбіни ГАЕС (мал. 48). В Україні ГЕС розташовані переважно на рівнинних річках, а тому створені водосховищ а затопили великі площі прилеглих територій. Так з ’ явилися м ілководдя, на я ки х ул ітк у через значну кількість сонячної радіації масово розвиваються м ікроскопічні водорості, бак терії, щ о спричинює так зване цвітіння води. Греблі перешкоджають міграції риб, а багатокаскадні ГЕС уже тепер перетворили річки на низку озер, де поступово виникають болота. У цих річках гине риба, а навколо них змінюється мікроклімат, ще більше руйнуючи природні екосистеми. Загалом втрати перевищують вартість виробленої ГЕС енергії. Нові, або альтернативні, способи одержання енергії. Зростання масштабів використання електроенергії і водночас загострення проб лем охорони довкілля змуш ують шукати екологічно чистіш і способи використання відновлюваної енергії - сонячної, вітрової, геотермальної, хвиль, біогазу, припливів і відпливів тощ о. Проте нині нетрадиційні джерела енергії посідають скромне місце в електроенергетиці України (0,05 % загальної потуж ності електростанцій). Найперспективнішою є сонячна ен ерге т ика, хоча вона ще й не набула справ ж нього промислового використання. Це зумовлено тим, що сучасні сонячні електро станції ( СЕС) після заходу сонця можуть виробляти енергію лише три-чотири години, до того ж спорудження СЕС дуже дорого кош тує, в Україні піонерами з використан ня енергії сонця стали кримські санаторнокурортні заклади. Загалом у Криму вже є кілька десятків невеликих геліостанцій. Споруджують тут і першу в Україні досліднопромислову геліостанцію. Нині в Україні активно розвивається так звана мала віт роенергет ика. Найспри Мал. 49. Вітрова ятливішими регіонами для спорудження електроустановка вітрових електростанцій ( ВЕС) є Карпати на Тарханнутській ВЕС і Крим, особливо узбережжя морів, а також Одеська, М иколаївська, Х ерсонська, Запорізька, Донецька і Л уган ська області. Першу вітрову електростанцію в Україні й у світі було збудовано 1931 р. поблизу Севастополя. Нині в Криму вже експлуа тують Донузлавську, Мирновську, Сакську, Суданську і Тарханкутську ВЕС (мал. 49). З

Q m O a

Геот ерм альна енергет ика для виробництва електроенергії вико ристовує геотермальні ресурси - запаси тепла в надрах Землі. На гео термальні ресурси багаті Закарпаття, Донбас, а також територія Києва. З 1991 р. почала працювати найпотужніша в Україні геотер мальна станція (4,6 МВт), що забезпечує теплопостачання селища Янтарне в Криму. Енергію біомаси одержують з рослинних олій чи тваринних жирів. Так, з ріпакової, соєвої, соняш никової, пальмової олії виробляють біодизельне паливо. Врожаї ріпаку нині успіш но збирають у Вінниць кій, Тернопільській, Х ерсонській, Одеській областях. Проте олію з ріпаку як дизпаливо в Україні поки не використовують. Програмою розвитку виробництва дизельного біопалива передбачено спорудити 23 біопаливні заводи, на яких планують виробляти в рік до 623 тис. тонн біодизельного палива, що сприятиме зменшенню імпорту нафти до 1,88 млн тонн. ПРАКТИ ЧН А РОБОТА № 7 Побудова секторної діаграми виробництва електроенергії різними типами електростанцій За Додатком 11 побудуйте секторну діаграму виробництва електро енергії ТЕС, ЛЕС і ГЕС. УЗАГАЛЬНЕННЯ Електроенергетика - складова ПЕК, що забезпечує виробництво, передавання й використання електричної енергії для потреб народно го господарства, а також побуту населення. Електроенергетика поділяється на різні галузі - теплоенергетику, гідроенергетику й атомну енергетику. Різні типи електростанцій (теплові, гідро- та атомні) об’єднані лініями електропередач в єдину енергетичну систему. К л ю ч ов і т ерм іни і п он я т т я теплові електростанції (ТЕС) атомні електростанції (ЛЕС) гідроелектростанції (ГЕС) гідроакумуляційні електростанції (ГЛЕС) 4- сонячні електростанції (СЕС) 4* вітрові електростанції (ВЕС) геотермальні станції С ам оп еревірк а Обґрунтуйте доцільність розвитку у вашій місцевості тих чи інших видів енергетики. Порівняйте «плюси» і «мінуси» розвитку в Україні традиційної та альтернативної енергетики. Зробіть висновки. Поясніть принципи розміщення по території України різних типів електростанцій. Назвіть і покажіть на карті найбільші електростанції України.

Т е»4 4 ^

м е т а л у р г ій н а

ПРОМИСЛОВІСТЬ

М<

.о ж л и в о , ви неодноразово чули про лю дей, я кі «варять» метал. Ц е м еталурги - лю ди дуж е м у ж н ьої проф есії. З непри м ітн и х металевих руд у цехах з в и сок ою тем пературою вони виплавляю ть чавун і сталь. З руд к ол ьорови х металів ви роб л я ю ть р ізн ом а н ітн і м еталеві сп л ави , а т а к о ж стр а тегіч н і метали - алю міній, титан, магній. У ся ця продукція є резуль татом діяльності металургійного між галузевого ком плексу, щ о посідає центральне м ісце серед галузей важ кої промисловості України. М еталургійний комплекс охоплю є процеси виробницт ва металів із руд чи інш их матеріалів і надання металам певних властивостей і форми. Він безпосередньо впливає на розвиток ін ш и х галузей господарства, п отуж но працю є на зовніш ній ри н ок, зм іцню ю чи позиції країни у світовом у господарстві.

§ 1 8 . Чорна металургія Г еогр а ф іч н а р озм и н к а ■

Пригадайте з фізичної географії України, де зосереджені родовища руд чорних металів.

Склад галузі та показники виробни цтва. Чорна металургія - комплексна галузь, ш;о за обсягом виробленої про дукції є провідною серед галузей промис ловості і посідає перше місце в експорті країни. Основні металургійні виробни цтва - це виплавка чорних металів (чаву ну і сталі), виробництво прокату і трубна промисловість (мал. 50). Підприємства, на яких представлені всі основні мета лургійні виробництва, називають підпри ємствами повного виробничого циклу. Зазвичай це м еталургійні ком бінати (мал. 51).

Виробництво чорних металів

чавуну, сталі, прокату

0 ■о X

Трубна промисловість (^Виробництво феросплавів'— Промисловість металовиробів

виробництво металевого лиття, конструкцій, інструменту, кування, штампування

Мал. 50. Галузевий склад чорної металургії

< ■о

на промисловість

Мал. 51. Металургійний комбінат «Азовсталь»

Мал. 52. Продукція Харцизького трубного заводу

Переробний і ливарний чавун виплавля ють у доменних печах з підготовленої ш и х ти - агломерату, к ок су , ф лю сів. У стале плавильних цехах переробний чавун і брухт переплавляють у сталь. Найпрогресивніші способи виплавки сталі - це електропічний і киснево-конверторний, що вирізняються невеликими затратами палива й енергії. П рокатна п ром и словість зі сталевих зливків виробляє сортовий і листовий про кат. Сортовий прокат має різну геометрич ну форму - квадрат, круг, шестигранник. З нього виробляють ш;е й залізничні рейки, швелера, трубні заготовки тощ о. Трубна промисловість має спеціалізо вані заводи і цехи з виробництва сталевих і чавунних труб різного діаметра. Наша держава є однією з небагатьох у світі, що виробляє електрозварні труби великого діаметра - 1420 мм - для магістральних газопроводів (мал. 52). Вони мають попит і в сусідніх країнах, і в країнах на інш их континентах.

П р а к т и ч н е за вда н н я Проаналізуйте статистичні дані з виробництва основних видів про дукції чорної металургії (див. таблицю). Сформулюйте припущення щодо причин коливання обсягів виробництва.

Виробництво основної продукції чорної металургії (мли тонн) Види основної продукції

1990

1995

2000

2007

Чавун

44,9

18,0

25,7

36,2

Сталь

52,6

22,3

31,8

43,7

Сортовий та листовий прокат

38,4

16,5

22,3

24,5

6,5

1,3

1,7

2,8

Стальні труби Україна у світі

с т а л е п л а в и л ь н о г о в и р о б н и ц т в а . У нашій країні виробляють 4 % світового обсягу сталі. Це сьоме місце у світі після Китаю, Японії, США, Росії, Німеччини і Південної Кореї. Проте майже половину вітчизняної сталі виплавляють дуже енергоємним мартенівським способом. Значно відстає Україна і за обсягами сталі, розлитої на машинах безперервного лиття заготівель, хоча цей спосіб винайшли і вперше запропонували саме в Україні ще на початку 60-х років XX ст. У світі цим способом розливають понад 83 % сталі, в Росії - 52 %, а в Україні - лише 16 %.

Сьогодення

§ 1 8 . Чорна металургія

Основним виробничим процесам чорної металургії передує тривалий і матеріаломісткий підготовчий процес, у якому беруть участь гірничо рудна та коксохімічна галузі. Підприємства гірничорудної галузі видо бувають, збагачують і переробляють залізну і марганцеву руди. На збага чувальних фабриках з руди готують агломерат, потрібний для виплавки металу. Коксохімічна промисловість має спеціалізовані заводи, що «го тують» коксівне вугілля до металургійного коксу, який використовують для виплавки чавуну в домнах і для виробництва рудного агломерату. Сировинна база. Для розвитку чорної металургії в Україні склалися сприятливі умови. Це й економічно вигідне територіальне розташ у вання сировинних ресурсів, це й добре розвинена між ними мережа транспортних ш ляхів, це й наявність споживача - галузей машинобу дування, які потребують значної кількості металу. Крім того, мета лургійні підприємства забезпечені й вторинною сировиною - брухтом. Українська чорна металургія має власну потуж ну сировинну базу залізну й марганцеву руди, коксівне вугілля, вапняки, формувальні піски і вогнетриви. Залізні руди, зокрема, зосереджені в Криворізько му і Керченському залізорудних басейнах, в Кременчуцькому і Білозірському залізорудних районах (мал. 53). Основними промисловими видами є багаті залізні руди з високим вмістом в них заліза (4 6 -6 6 % ). Марганцеву руду, що видобувають на Нікопольському і Великотокмацькому родовищ ах, використовують переважно для виробництва феро сплавів. Підприємства чорної металургії мають власну сировину і для вироб ництва коксу. Запаси коксівного вугілля зосереджені переважно в Д о нецькому басейні і становлять майже ЗО % запасів кам ’ яного вугілля.

О □

проблем а Попри значні запаси коксівного вугілля, останнім часом коксохімічна промисловість була забезпечена власною сировиною лише на 85 % , а 15 % потреб забезпечували імпортним вугіллям з Росії (12,5 % ) і Польщі (2,5 % ). Це пов’язано зі значним зниженням обсягів видобування коксівного вугілля через погіршення гірничо-геологічних умов роботи. Запропонуйте способи вирішення цієї проблеми.

Нерудна сировина для чорної металургії (формувальні глини, пісок, ф люсові матеріали тощ о) добре розвідана і достатньо багата, щоб за безпечити потреби підприємств галузі. До того ж більш ість родовищ цієї сировини розташовані в районах металургійного виробництва, щ о зумовлює велику економічну ефективність їх використання. Чинники і райони розміщення. Підприємства чорної металургії розміщ ують переважно там, де є паливно-сировинні й водні ресурси, де розвинена транспортна мережа, поблизу центрів споживання її про дукції. Підприємства переробної металургії, що працює на брухті, розміщ ують поблизу джерел брухту, дешевої електроенергії, а також там, де є споживач металу. Для виробництва феросплавів вирішальними є джерела електроенергії та наявність марганцевої руди. Під впливом перелічених чинників в Україні сформувалися Придніпровський, Донецький і Приазовський промислові райони чорної металургії. Тут виробляють понад 96 % продукції чорної металургії, яку експортують до інших країн. У перших двох районах, окрім підприємств з основними виробничими процесами, історично склався ще й комплекс

k 3

§ cr %

s pi

Вапняку флюсового

Центри промисловості (кількість зайнятих, тис. осіб)

Доломіту

Нікеле-кобальтових руд

Марганцевих руд

Титанових руд

Залізних руд

Ф ф

ф ф

Промисловість твердих сплавів © тугоплавких та жаростійких металів Виробництво рідкісних металів та напівпровідникових матеріалів Видобуток та збагачення руд рідкісних металів

Виробництво вторинних • кольорових металів

ф Виробництво титану і магнію

ф Алюмінієва промисловість

Кольорова металургія

Видобуток та збагачення рудної сировини Видобуток та збагачення нерудної сировини Виробництво чорних металів Виробництво труб Виробництво електроферосплавів Коксохімічна промисловість Виробництво вогнетривів Вторинна обробка чорних металів Виробництво метизів виробничого призначення

Галузева структура промисловості (у відсотках) Чорна металургія

РОЗДІЛ

§ 1 8 . Чорна металургія

переробної металургії, прокатних, трубних і металообробних заводів, а також коксо хімічна і феросплавна галузі промисловості. П р и дн іп р овськ и й ра й он є провідним з випуску чавуну (понад 50 % усього обсягу), сортового прокату (57 % ), сталевих труб (64 % ). Значного розвитку в районі набуло виробництво сталі (понад 40 % усього обся гу). Центрами чорної металургії району є Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя. У Д он ец ьк ом у м ет алургійном у районі працюють п ’ ять металургійних, два трубні, шість коксохім ічних заводів та 14 спеціа лізованих підприємств з виробництва вогне тривких виробів і ф люсових матеріалів. Це Алчевський, Макіївський і Єнакіївський (мал. 54) металургійні комбінати. Донець кий, К рам аторський, К остянтинівський металургійні заводи, Харцизький (мал. 52) і Луганський трубні заводи та ін. П р и а зовськ и й

м ет алургійний

ра й он

охоплю є приазовську частину Донецької області і Керченського півострова АР Крим. Металургійним центром тут є Маріуполь, де працюють два потуж ні металургійні комбінати - «Азовсталь» (мал. 51) та імені Ілліча, а також коксохімічний завод. Мал. 54. Єнакіївський Серед найбільших підприємств чорної металургійний комбінат металургії в інш их областях України ви діляються Х арківський коксохім ічний завод. Полтавський гірничозбагачувальний комбінат і сталедротоканатний завод в Одеській об ласті. Провідні підприємства галузі Гі г анти ч о р н о ї м е т а лу р г і ї . Це заводи повного циклу: Криво

різький металургійний комбінат «Криворіжсталь» (мал. 55), Д ніпров ський ім. Дзержинського, Дніпропетровський завод ім. Петровського. Потужним металургійним комбінатом з виробництва сталі є «Запоріжсталь» і переробне підприємство - електрометалургійний завод «Дніпроспецстапь». Серед лідерів також Дніпропетровський і Новомосковський трубні заводи, Південнотрубний завод і завод феросплавів у Нікополі, Харцизький трубний і Макіївський труболиварний заводи.

Проблеми і перспективи розвитку. Головною проблемою чорної металургії є її надто велика матеріаломісткість, адже витрати на сиро вину становлять тут понад 60 % вартості готової продукції. До того ж галузі комплексу дуже енергоємні. Наявність у виробничому процесі доменного циклу негативно впливає на стан довкілля, бо доменні печі викидають в атмосферу значну кількість забруднювальних речовин. Довкілля також забруднюється відходами збагачення руди. Щ об змен-

л ургш н а промисловість

Мал. 55. Доменна піч «Криворіжсталі» шити матеріаломісткість і енергоємність чорної металургії, а також поліпшити екологічну ситуацію в районах розвитку галузі, потрібні суттєві зміни в технології виробництва чорних металів. У найближчііі перспективі передбачено реконструювати підприємства, поліпшити якість і розширити асортимент металевих виробів, створити принципово нові комплекси, які б поєднували виробничі процеси чорної і кольорової металургії та хімічної промисловості для випуску нових сплавів. Найперспективнішою продукцією комплексу є тонкий лист, високоміцні водо- і газопровідні труби з покриттям, сталеві канати і арматура. УЗАГАЛЬНЕНН Я Чорна металургія складається з основних галузей, як-от виробництво чавуну, сталі, прокату, труб, і допоміжних. Чорна металургія за обсягами виробництва випереджає всі галузі промисловості України. "f Галузь майже повністю забезпечена вітчизняною сировиною. 4- Основними промисловими районами чорної металургії є Придні провський, Донецький і Приазовський. К л ю ч ов і т ер м ін и і п он я т т я - f чорна металургія ^ основні і допоміжні металургійні виробни цтва 4" агломерат флюси металургійні райони С а м оп ер евір к а 1 Оцініть можливості чорної металургії щодо здійснення рекон струкції та технічного переозброєння підприємств, користуючись текстом параграфа і додатковими матеріалами. Поясніть на конкретних прикладах чинники розміщення підприємств чорної металургії. Зазначте, за виробництвом яких видів продукції чорної металургії УкраIїна посідає одне з провідних місць у світі. Назвіть основні і допоміжні виробництва чорної металургії.

§ 1 9 . Кольорова металургія

§19. Кольорова металургія Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Щ

Пригадайте з фізичної географії України, де зосереджені родовища руд кольорових металів. Поміркуйте, спираючись на знання з хімії та фізики, чому важливим напрямком розвитку металургії є створення нових металевих матеріа лів і сплавів.

Склад галузі і показники виробництва. Кольорова металургія - га лузь важ кої промисловості, щ о спеціалізується на видобутку і збага ченні руд, виробництві й обробці кольорових і рідкісних металів та їхн іх сплавів (мал. 53, 56). Стрімкий розвиток цієї галузі зумовлений величезними потребами в кольорових і рідкісних металах. їх широко використовують в атомній енергетиці, електронній промисловості, космічному машинобудуванні, у засобах зв’ язку топдо. Часто продукцію кольорової металургії називають стратегічною, адже обсяги її вироб ництва визначають місце країни у світі і гарантують, певним чином, безпеку держави. Нині в галузі діє понад 200 підприємств різних форм власності, в яких працює майже 50 тис. осіб, а частка кольорової металургії в загально му обсязі промислового виробництва України становить лише близько 4 % . Це пояснюється тим, що за часів СРСР упродовж тривалого часу в межах України жодне виробництво галузі не мало замкненого техно логічного циклу - від видобутку сировини до готової продукції. Як наслідок, підприємства галузі були розкидані по території колишньої країни і належали різним управлінським структурам. Іншою причиною такої ситуації є недостатність власної сировинної бази. Вітчизняна кольорова металургія представлена переважно алюміні євою і титаномагнієвою галузями, а також промисловістю рідкісних металів і напівпровідникових матеріалів, дорогоцінних металів і алмазів, виробництвом вторинних кольорових металів тощ о (мал. 56). Обсяги

алургіина промисловість

виробництва цих основних галузей порівняно з 1990 р. загалом зрос ли, хоча в багатьох з них не спостерігається позитивних змін, а окремі припинили свій розвиток на території України (див. таблицю). Обсяги виробництва галузей кольорової металургії (у відсотках) Галузі кольорової металургії

1990 1997 2000 2007 53,7

47,6

47,0

Титаномагнієва промисловість

7,3

6,3

8,0

Промисловість рідкісних металів і напівпровідникових матеріалів

11,0

7,6

7,7

0,4

0,7

0,8

Алюмінієва промисловість

19,1

Промисловість дорогоцінних металів нн t і алмазів

4 m

Виробництво вторинних кольорових металів

18,4

11,5

26,8

28,5

Промисловість твердих сплавів, тугоплавких і жароміцних металів

4,6

0,7

1,1

1,0

Електродна промисловість Мідна промисловість Свинцево-цинкова промисловість Нікеле-кобальтова промисловість

5,7

9,7

5,2 0,3

0,1

Сурм’яно-ртутна промисловість Інші галузі

6,3 2,1 2,5 41,3

0,7

0,1

0,1 0,0

0,0

5,0

0,2 0,0 0,0

П р а к т и ч н е за вда н н я Проаналізуйте дані таблиці і встановіть, які галузі кольорової металургії розвиваються в Україні нині добре, які припинили своє існування, а які знизили обсяги виробництва. Сформулюйте припущення щодо причин такої ситуації в галузі.

Алюмінієва промисловість представлена виробництвом глинозему, що за хімічним складом є окисом алюмінію, первинного і вторинного алю мінію, алюмінієвих виробів із привізного алюмінію. Титаномагнієва промисловість виробляє зі спеціально підготовлених концентратів напівпродукт —губчастий титан, який вивозять до Росії, а звідти в Укра їну постачають готовий титановий прокат. Отже, в нашій країні немає первинного виробництва-сплавів і зливків алюмінієвого і титанового прокату, труб з алюмінію та його сплавів. Усю цю продукцію в Україну завозять. Промисловість рідкісних металів і напівпровідникових матеріалів виробляє цирконій, полікристалічний кремній, германій та інш і мета ли і їхні сполуки, які використовують Б електронній промисловості. За роки незалежності набула розвитку промисловість дорогоцінних металів, зокрема золотодобувна, а також виробництво твердих сплавів і тугоплавких металів та виробів з них: вольфрам-кобальтових, титанвольфрамових, безвольфрамових та ін. Вторинна кольорова металургія, ш;о розвивається нині дуже ш вид кими темпами, спеціалізується на виплавці з вторинної сировини алю мінієвих, бронзових, латунних, цинкових сплавів.

§ 1 9 . Кольорова металургія

П р о б л ем а Останніми роками на базі обласних спільних підприємств «Вторкольормет» (українсько-іспанське «Інтерсплав» у Луганській області, українсько-німецькі «Донкавамет» у Донецькій області та «Укргермет» у Харківській області та ін.) значно розвинулась вторинна кольорова металургія. Це зумовило потужний збір кольорового брухту, що часто стає причиною людських жертв. Люди в пошуках кольорових металів, порушуючи закон, вирізають кілометри мідних електропроводів, знімають пам’ятники, виготовлені з бронзи та інших кольорових металів, добувають брухт всюди, де можна і не можна. Це стало національною проблемою. Запропонуйте свої способи її вирішення.

Сировинна база. Кольорова металургія України загалом не має знач них освоєних сировинних джерел. На власній сировині базується лише виробництво титану (родовища калійно-магнієвих солей у Прикарпат ті, титанових руд у Ж итом ирській та Дніпропетровській областях), феронікелю (невеликі родовища бідних руд нікелю у Кіровоградській області), цирконію, кремнію. Перспективні родовища золота відкриті в Закарпатській, Дніпропетровській і Кіровоградській областях. Реалії сьогодення П е р с п е к т и в н і р о д о в и щ а . На економічному просторі країн СНД Україна є практично монополістом у добуванні і збагаченні титанової сировини, рідкісних металів цирконію і гафнію, видобуває понад 80 % сировини для виробництва кремнію. Нині виявлені величезні запаси бішофіту в Дніпровсько-Донецькій западині. Це сировина для ви робництва магнію, який використовують у літакобудуванні, космічній галузі тощо. Перспективними щодо подальшого використання є Мужіївське і Мазурівське родовища поліметалевих руд, а також родови ща бокситів у Дніпропетровській, Черкаській, Закарпатській областях. Резервом власної сировини кольорових металів є техногенні родови ща - відходи ТЕС, коксохімічного виробництва тощо.

Чинники і райони розміщення. Розміщення підприємств кольорової металургії визначається наявністю сировини, води й енергетичних ресур сів (мал. 53). Адж е, наприклад, для виготовлення однієї тонни глинозе му потрібно три-чотири тонни бокситів або шість тонн іншої сировини нефелінів, кілька тонн вапняків, багато соди й електроенергії. А для виготовлення однієї тонни алюмінію потрібно до 20 тис. кВт ■год електроенергії, для однієї тонни магнію - до 22 тис. кВт год. Тому підприємства з переробки руд кольорови х металів з незначним вмістом основного металу тяж ію ть до джерел сировини (виробництво феронікелю, рідкісних металів). Енергоємні виробництва (виплавка алюмінію, титану, магнію та ін .) розм іщ ую ть поблизу джерел деш е вої електроенергії. Нині можна виділити три основні райони кольорової металургії: Придніпровський (Запорізька і Дніпропетровська області). Донецький (Донецька і Луганська області) і Побузький (Миколаївська область). Понад половину виробленої п р од ук ц ії припадає на П ридніпров’ я. У Донецькому районі виробляють до 15 % усієї продукції галузі, а в П обузькому - понад 20 % . 4*

Мал. 57. Миколаївський глиноземний завод

Провідні підприємства галузі Де в и р о б л я ю т ь к о ль ор ов і м е т а л и . Глинозем виробляють в

основному на ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», що працює на імпортній сировині, яку завозять морем переважно з Гвінеї (мал. 57). Єдиним в Україні виробником первинного алюмінію є ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат». Вторинний алюміній виробляю ть спільні підприєм ства «Інтерсплав» (Л уган ська область), «Укргермет» (Харківська область), «Обмет» (Одеська область). Завод з виробництва магнію працює в Калуші у складі ВАТ «Оріана», на З апор ізьком у держ авном у титаном агнієвом у комбінаті виробляють напівпродукт - губчастий титан. Цирконій виробляють на Вільногірському державному гірничо-металургійному комбінаті (Дніпропетровська область) і Донецькому хім іко-м еталургійному заводі. Виробництво напівпровідникових і надчистих металів зосереджено на Запорізьком у державному титаном агніє вому комбінаті, а також на ВАТ «Чисті метали» у м. Світловодськ Кіровоградської області. Єдиним в Україні виробником електродної продукц ії вугільного і граф ітового складу є ВАТ «Укрграфіт» у За поріжжі, а мідного, латунного і мідно-нікелевого прокату - Артемівський завод обробки кольорових металів, який працює на привізній сировині.

Проблеми і перспективи розвитку. Головні проблеми кольорової металургії - дефіцит ресурсів, висока енергоємність, забруднення довкілля шкідливими речовинами і відходами. Тому виробництво кольорових металів потребує технологічного удосконалення. У перс пективі розвиток галузі планують спрямувати на збільшення обсягів виробництва кольорових металів, які повністю забезпечені сирови ною. Задля цього розширюватимуть сировинну базу завдяки освоєнню

§ 1 9 . Кольорова металургія

нових родовищ, у тому числі комплексних поліметалевих руд. Водночас передбачають підвищити рівень технічного оснащення підприємств і якість продукції, поступово скоротити частку імпорту в споживанні олова, міді, цинку, створивши ці виробництва на підприємствах Укра- [ Ю 1 іни. Передбачають розширювати асортимент продукції кольорової металургії внаслідок створення нових металевих сплавів. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 8 Нанесення на контурну карту сировинної бази, основних районів і центрів чорної і кольорової металургії Позначте на контурній карті кольором чи ш триховкою основні райони чорної і кольорової металургії: Придніпровський, Донецький, Приазовський, Побузький. Підпишіть найбільші центри їхнього роз витку: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, З апоріж ж я, В іл ьногірськ, Д онецьк, К остянти нівка, М акіївка, Єнакієве, Маріуполь, Луганськ, Алчевськ, Миколаїв, Калуш, Світловодськ. УЗАГАЛЬНЕННЯ 4- Галузевий склад вітчизняної кольорової металургії представлений переважно алюмінієвою і титаномагнієвою галузями, промисло вістю рідкісних металів і напівпровідникових матеріалів, доро гоцінних металів і алмазів, виробництвом вторинних кольорових металів. Розміщення підприємств кольорової металургії визначається на явністю сировини, води й енергетичних ресурсів. 4- Основні райони розвитку кольорової металургії - Придніпров ський, Донецький, Побузький. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я 4- алюмінієва, титаномагнієва промисловість глинозем вторинна кольорова металургія 4- рідкісні метали і напівпровідникові матеріали С а м оп еревірк а Користуючись картою корисних копалин, знайдіть місця перспек тивних родовищ сировини для розвитку кольорової металургії й ЯКІ оцініть їхню роль у розвитку окремих галузей. Поясніть на конкретних прикладах, чому в Україні немає повного виробничого циклу кольорових металів. Наведіть приклади розміщення підприємств кольорової металургії поблизу сировини і джерел енергії. Назвіть основні галузі кольорової металургії.

МАШИНОБУДУВАННЯ

q n o a

будь-якій розвиненій країні м аш инобудування - це одна з п ровідн и х галузей п ром и сл овості. Рівень й ого р озв и тк у є одним з осн овн и х п оказни ків екон ом ічн ого р озви тк у країни. С творю ю чи знаряддя праці для різн и х галузей госп одарства і предмети сп ож и ван ня для населення, м аш инобудування ре алізує досягнення н ауково-техн ічн ого п рогресу і забезпечує ком ф ортн і ум ови ж и ття лю дей. Т ом у знання про особл и вості розвитку маш инобудування є корисним и не тільки для спеціал істів-м аш и н обудівн и ків, а й для всіх людей - кори стувачів його п родук ц ії. За час вивчення теми ви дізнаєтеся, з чого складається м аш инобудування, я кі ум ови найбільш е визнача ю ть його розвиток і розміш;ення, я к і проблеми спіткали галузь після здобуття У країн ою незалеж ності та як їх нині долаю ть.

§20. Машинобудування: склад 1 показники розвитку Г еограф ічн а р озм и н к а Поміркуйте, яка роль різноманітних машин і механізмів у житті й діяль ності людини. Перелічіть усю продукцію машинобудування, якою ви користуєтеся у своєму побуті і повсякденному житті.

Склад галузі. Машинобудування - це потуж ний міжгалузевий комплекс галузей обробної промисловості з виробництва машин, об ладнання, устаткування, приладів і пов’ язаної з ними продукції для господарських потреб і потреб людини. Машинобудівний комплекс налічує близько 60 простих галузей і виробництв. На його підприємствах виготовляють понад 2 млн найменувань продукції - від комп’ ютерів до гігантських турбін, прокатних станів, морських суден тощ о. Таке різноманіття асортименту виробів потребує спеціалізації підприємств і кооперації з іншими підприємствами як своєї галузі, так і суміж них, особливо тих, щ,о виробляють матеріали і напівфабрикати, специфічні деталі та інші частини для різноманітних машин і механізмів.

§ 2 0 . М аш инобудування: склад і показники розвит ку

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ У МАШИНОБУДУВАННІ

iz:

:х ;

ПРЕДМЕТНА

ВУЗЛОВА

ПОДЕТАЛЬНА

ТЕХНОЛОГІЧНА

випуск кінцевої продукції: агрегатів, машин, приладів, апаратури

випуск вузлів, призначених для використання в кінцевій продукції: коробки передач, мотори тощо

випуск окремих деталей, наприклад валів, зубчастих коліс, фланців тощо

випуск литих або кованих заготовок і деталей із пластмас І металокерамічних порошків, гальванічні покриття тощо

Мал. 58. Види спеціалізації в машинобудуванні Спеціалізація у машинобудуванні - це виробництво тільки тієї про дукції, для якої на підприємстві склалися найкращі умови. Тобто спе ціалізація передбачає обмеження асортименту продукції конкретного підприємства. Уявіть, що на одному підприємстві потрібно виробити легковий автомобіль, який має безліч деталей, вузлів і механізмів. Чи здатне одне підприємство всі їх виготовити і до того ж скласти в єдине ціле? Ні, такого практика не знає. Саме спеціалізація підприємств ніби дає змогу «розчленити» виготовлення машин на стадії: виробни цтво заготовок для деталей - виробництво деталей - зборка деталей у готові вироби. Кожна стадія зазвичай відбувається на спеціалізовано му підприємстві. Тому в машинобудуванні розрізняють такі види спеціалізації: предметну, вузлову, подетальну, технологічну (мал. 58).

П р о б л ем а Величезний асортимент продукції машинобудування потребує спеціа лізації виробництва не тільки в межах однієї країни, а й у світовому господарстві, бо жодна з країн світу не в змозі задовольнити всі потре би в машинах, устаткуванні завдяки лише власному виробництву. Як ви вважаєте, чого бракує українському машинобудуванню, щоб бути конкурентоспроможним у світі?

Кооперація в машинобудуванні - це об ’ єднання підприємств з різною спеціалізацією задля створення кінцевого продукту. При цьому о б ’єднуватися мож уть два, кілька або багато виробництв. Машино будівні підприємства кооперуються не тільки всередині галузі, а й з іншими галузями промисловості, зокрема хімічною , текстильною, лісовою. Вони постачають машинобудуванню напівфабрикати і вироби, необхідні для виготовлення машин й устаткування. Галузевий склад машинобудування за роки незалежності України зазнав змін. За новою класифікацією машинобудівний комплекс скла дається нині з таких груп галузей: виробництво машин й устаткування, виробництво електричного й електронного устаткування, транспортне машинобудування, які відрізняються обсягами виробництва (мал. 59). Існують й інш і класифікації машинобудівного комплексу. Так, за особливостями використання продукції машинобудування поділяють

вання

Q m

на дві групи: цивільне та оборонне (військо ве). Підприємства оборонно-промислового ком плексу (ОПК) виготовляю ть близько третини обсягів продукції машинобудуван ня. Решта припадає на цивільне маш ино будування. За галузями господарства виді ляють промислове, сільськогосподарське, транспортне машинобудування. За матеріало м істкістю машинобудування поділяють на важке, загальне, середнє (мал. 60). Показники виробництва. У структурі Виробництво машин вітчизняної промисловості на машинобудів та устаткування ний комплекс припадає усього 14,4 % обсягу Виробництво електричного промислової продукції і близько 25 % чи й електронного сельності промислових кадрів. У період устаткування 1991-1999 pp. обсяги виробництва вітчизня Транспортне ного машинобудування зменшилися. Таке машинобудування сталося через кризу в господарстві країни і через те, ш;о українські машинобудівні Мал. 59. Частка груп підприємства втратили виробничі зв’язки з галузей машинобудування підприємствами машинобудівного комплек у загальному су колишніх союзних республік. Крім того, виробництві, % за перші роки незалежності скоротилося фінансування окремих підприємств і цілих галузей машинобудування. Кризові явища в машинобудуванні були підсилені браком замовників на існую чу продукцію, а також зміною спеціалізації й асортименту виробництва багатьох машинобудівних підприємств. Проте останніми роками в галузі сталися суттєві позитивні зміни.

МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС

ВАЖКЕ МАШИНОБУДУВАННЯ

СЕРЕДНЄ МАШИНОБУДУВАННЯ

ЗАГАЛЬНЕ МАШИНОБУДУВАННЯ

0 1 & ос 0 1 СО з ю

V -/

о.

0 1 о а S о с о 2 S л 4 5 и

Е5 Єі

оm я І

О І

0 с9 1 VO я ° &е “ з 1 .1 \о 5 S

М а л . 60. Галузевий склад м аш инобудування за матеріаломісткістю

§ 2 0 . М аш инобудування: склад і показники розвит ку

Реалії сьогодення С и т у а ц і я п о л і п ш у є т ь с я . З а 2007р. випущено829тис. холодиль-

ників-морозильників, 1 73 тис. пральних машин, 2,9 тис. верстатів для обробки дерева, 5,3 тис. тракторів для сільського та лісового господар ства, 380 тис. легкових автомобілів, 9,1 тис. автобусів, що є рекордом для України за роки незалежності. Іншими галузями машинобудування, де обсяги виробництва також зростають, є енергетичне І металургійне машинобудування, хімічне і нафтохімічне машинобудування, електро технічна галузь.

М іж галузеві та внутріш ньогалузеві зв’ язки. М ашинобудівний комплекс у своєм у розвиткові спирається на потуж ні внутрішньогалу зеві й міжгалузеві зв’ язки. Внутрішньогалузеві зв’ язки утворюються безпосередньо між галузями машинобудування, ш;о пов’ язано зі спе ціалізацією машинобудівних підприємств, які обмінюються різними деталями, вузлами, комплектуючими виробами, напівфабрикатами для складання кінцевого продукту. М іжгалузеві зв’ язки машинобудуван ня виникають тому, що і виробництво, і споживання його продукції тісно пов’ язане з діяльністю багатьох інш их галузей промисловості і всього господарства (мал. 61). Підраховано, ш;о саме машинобудування утворює найбільше міжгалузевих зв’ язків. П р а к т и ч н е за в да н н я Встановіть, користуючись малюнком 61, які галузі промисловості спожи вають продукцію машинобудівного комплексу, та продукцію яких галузей промисловості використовує машинобудування.

Крім пром и сл овості, потуж ним спож ивачем п родукції маш ино будування є побутове обслуговування населення, сільське, лісове, рибне

ПЕК

Металургійна промисловість

Хімічна промисловість

Лісова промисловість

Промисловість будівельних матеріалів

Сільське господарство

' м а ш и н о б у д ів н и й КОМПЛЕКС

Харчова промисловість

Легка промисловість Галузі невиробничої сфери

М а л . 61 . М іж га.яузеві з в ’язки м аш инобудівного комплексу

іиинобуаування господарства, а також наука, наукове й інформаційно-обчислювальне обслуговування. Тим часом і машинобудівний комплекс є найбільшим серед інших галузей промисловості споживачем продукції науки, тобто є наукомісткою галуззю. Найбільше потребують високих технологій і використовую ть досягнення науки електротехнічна, електронна, радіотехнічна, авіаційна галузі. Реали сьогодення С п і в д р у ж н і с т ь в и р о б н и ц т в а і науки. За тематикою, пов'я

заною з розвитком машинобудування, працює понад сто галузевих науково-дослідних, проектно-конструкторських, технологічних інсти тутів, близько двохсот самостійних конструкторських організацій. Крім того, чимало машинобудівних підприємств у своєму складі мають дослідні, конструкторські й технологічні підрозділи. Така співдруж ність між виробництвом і наукою сприяє розвитку технополісів і технопарків - мережі, де ефективно поєднуються прогресивні технології виробництва, зокрема у машинобудівній галузі. Прикладом такої мережі в Україні є машинобудівні підприємства м. Харкова.

п m

О а

УЗАГАЛЬНЕННЯ Машинобудівний комплекс України складається з 60 простих га лузей і виробництв. Підприємства машинобудування працюють на основі спеціалі зації і кооперації. Частка галузей машинобудування у промисловому виробництві становить близько 14,4 % . За роки незалежності машинобудівний комплекс зазнав кризи і суттєвих змін у структурі виробництва. ■f Машинобудівний комплекс має розгалужену систему внутрішньо галузевих і міжгалузевих зв’язків. К л ю ч ов і т ерм ін и і п он я т т я вання

машинобудівний комплекс військове і цивільне машинобуду спеціалізація кооперування С ам оп еревірк а Покажіть на конкретних прикладах значення міжгалузевих зв’ язків для розвитку галузей машинобудівного комплексу. Поясніть, як спеціалізація пов’ язана з кооперуванням.

Наведіть приклади видів спеціалізації машинобудівних підприємств. Назвіть основні галузі машинобудівного комплексу за новою класифікацією.

§ 2 1 . Особливості розміщення галузей машинобудування

§21. Особливості розміщення галузей машинобудування Г еогр а ф іч н а р озм и н к а ■

Поміркуйте, який з відомих вам чинників найбільше може впливати на розміщення галузей і підприємств машинобудування. З’ясуйте в розмові з батьками, які підприємства машинобудування пра цюють чи працювали колись у вашій місцевості, області.

Чинники розвитку і розміщення. Машинобудування належить до галузей так званого вільного розміщення, оскільки на нього менше, ніж на інш і галузі, впливають природні умови й ресурси. Однак є чин ники, без урахування яких воно не може ефективно розвиватися. Так, маш инобудування порівняно з інш ими галузями промисловості по требує більше кваліфікованих кадрів. На висококваліф іковані тру дові ресурси насамперед орієнтуються електронне й електротехнічне машинобудування. До того ж виробництво найпрогресивнішої техніки є не лише трудомістким, а й наукомістким, тому воно зосереджене в районах з високорозвинутою науковою базою. Від наявності сировини залежить розвиток металомістких галузей енергетичного маш инобудування, виробництва м еталургійного й гірничого обладнання тощ о. Найефективнішим є розміщення машино будівних підприємств поблизу джерел сировини і споживача. За таких умов вартість машин і обладнання істотно зменшується завдяки скоро ченню транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Серед економічних чинників, які відіграють значну роль у розмі щенні підприємств машинобудування, треба назвати спеціалізацію й умови кооперування, зокрема транспортний чинник - витрати на транспортування окремих деталей, вузлів і механізмів, сировини чи готової продукції. На сучасному етапі розвитку світового господарства на розвиток і роз міщення машинобудування значно впливає наявність ринків збуту готової продукції й міжнародна спеціалізація і кооперування в цьому комплексі. У сучасних умовах стає вигідно вивозити не тільки готову продукцію, а й переносити виробництва в ті країни, де є попит на певну продукцію. Україна і світ М і ж н а р о д н а і н т е г р а ц і я в м а ш и н о б у д у в а н н і . Нині багато провідних фірм автомобільної промисловості США, Японії, ФРН, Рес публіки Корея та інших країн розміщують свої підприємства в тих країнах, де є більше можливостей для реалізації своїх товарів. Такою країною поступово стає й Україна, де присутні іноземні інвестори щодо складання автомобілів різних марок. Для України незаперечними до сягненнями, з якими можна вийти на зовнішній ринок, є виробництво авіакосмічної техніки, окремих видів енергетичної, електротехнічної продукції та суднобудування.

Розміщення машинобудування. Підприємства машинобудування зосередж ені нині переважно в областях з високим рівнем розвитку

107

£ с ж

fei « Сй с< к

ї S 5о

Чз

<35 [SS

Галузевий склад промисловості (у відсотках)

Важке машинобудування Залізничне машинобудування Суднобудування Авіаційна промисловість, виробництво ракетно-космічної техніки Транспортне машинобудування 9 Автомобілебудування • Верстатобудування та інструментальна промисловість • Хімічне та нафтохімічне машинобудування ^ Машинобудування для легкої, харчової та комбікормової промисловості О Сільськогосподарське машинобудування • Електротехнічна промисловість • Точне машинобудування О Інші галузі машинобудування

• • • А • •

РОЗДІЛ 100 - 200 50-100 2 5-50 10-25 5 -10

по над 200

Центри промисловості (кількість зайнятих, тис. осіб)

§ 2 1 . Особливості розміщення галузей машинобудування

науково-дослідної та сировинної бази, з достатньою кількістю квалі фікованих кадрів. Так, найбільше підприємств машинобудування роз ташовано в Х арківській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Львівській областях і в м. Києві (мал. 62). На них припадає понад 70 % виробництва продукції машинобудування. На дещо нижчих позиціях перебувають Луганська, Одеська, М иколаївська області, де за останні роки обсяги виробництва скоротилися. Особливо низькою є частка ма шинобудування більш ості західних областей України. І

П р а к т и ч н е за вда н н я Визначте, які галузі машинобудування переважають у різних областях України, користуючись картосхемою (мал. 62).

Виробництво металургійного, гірничошахтного, підйомно-транспорт ного й енергетичного устаткування, для яких характерні висока метало м істкість, але низька трудом істкість і транспортабельність продукції, орієнтуються у розміпденні на сировинну базу - на металургійні підпри ємства. Тому виробництво металургійного устаткування зосереджене в Донецькому і Придніпровському промислових районах. Його центрами є міста Ново-Краматорськ, Дебальцеве, Стаханов. Заводи гірничошахтного і бурового устаткування розміш;ені поблизу вугільної промисловості Донбасу, рудної бази Придніпров’ я, районів видобутку нафти і газу, які є споживачами продукції цих заводів. Його центрами є міста Торез, Донецьк, Горлівка. Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані в Дніпропет ровську, Х аркові, Одесі. Центрами енергетичного машинобудування є Харків, Дніпропетровськ, Мелітополь. Найважливішими центрами виробництва важ ких верстатів і ковальсько-пресового обладнання є Краматорськ, Харків, Кривій Ріг, Дніпропетровськ. Транспортне і сільськогосподарське машинобудування, виробницт во промислового та будівельного обладнання також орієнтую ться здебільшого на споживача готової продукції (за винятком тих виробів, які відзначаються абсолютною транспортабельністю). Так, промис лові електровози випускають у Дніпропетровську. В багатьох інших містах - Києві, Львові, Полтаві, Одесі, Запоріж ж і - працюють заводи з ремонту тепловозів. Залізничні вагони виробляють у Кременчуці та Дніпродзержинську, великовантажні вагони - у Стаханові, а в Маріу полі налагоджено виробництво металевих вагонів-цистерн. Суднобудування і судноремонт розвинені в Одесі, Іллічівську, Се вастополі, Керчі, Маріуполі. Суднобудівні заводи Херсона спеціалізу ються на випуску океанських і м орських суден, доків для морських портів і портових кранів. Річкове суднобудування розвинене в Києві, де будують пасажирські і буксирні судна та рефрижератори. У Херсоні випускають катери, земснаряди та судна озерного типу. Найбільшими центрами сільськогосподарського машинобудування є Харків, де виробляють трактори, Кіровоград, який спеціалізується на випуску сівалок, Дніпропетровськ, де зосереджене виробництво буряко збиральних комбайнів, Одеса, що виробляє тракторні плуги, Херсон, в якому виробляють кукурудзозбиральні та зернозбиральні комбайни. Важливими галузями машинобудування, які орієнтуються при розміщенні на наявність висококваліфікованих трудових ресурсів та ^

Ю9

Мал. 63. Тролейбуси - продукція Луцького автомобільного заводу

Q m o й

Мал. 64. Збирання автомобілів на Запорізькому автомобільному заводі

наукових баз, є автомобілебудування, авіаційне та космічне машино будування, верстатобудування, виробництво приладів, точних машин, інструментів, побутових приладів, електронне машинобудування тош,о. Частка цих галузей машинобудування в Україні поки що залишається незначною. Нині виробництво наукомісткої і трудомісткої галузей почи нає формуватися на новій економічній основі із залученням недержав них коштів, імпортних комплектуючих, встановлення кооперативних зв’ язків із зарубіжними країнами. Серед основних центрів автомобілебудування треба виділити Львів, Кременчук, Запоріж ж я, Луцьк, Черкаси, Дніпропетровськ. Окрім цих центрів, ш;е в багатьох областях України за роки незалежності розпочатий розвиток автомобілебудування. Основною причиною цього є значний попит на продукцію галузей серед широких верств населення. Спеціалізацією нових підприємств галузі є випуск вітчизняних тролей бусів (мал. 63), збирання автомобілів іноземних марок (мал. 64), віднов лення випуску мотоциклів, мопедів, велосипедів, автозапчастин тощо. Авіаційна промисловість набула розвитку в К иєві та Х аркові, де виробляють переважно транспортні літаки (мал. 65). Космічна галузь розвинена в Дніпропетровську. Приладо- та верстатобудування роз містилося в багатьох містах країни, зокрема в Києві, Л уцьку, Х аркові, Ж итомирі, Львові, Сумах, Одесі. Засоби обчислювальної техніки ви робляють у Києві, Вінниці, Чернівцях, Одесі, Сєвєродонецьку. Перспективи розвитку. Машинобудівний комплекс України потребує суттєвих структурних і територіальних змін. І від того, як вони здійсню ватимуться, залежатиме розвиток усього національного господарства. Реформування галузі передбачає насамперед створення нових видів підприємств і розширення міжгалузевих зв’ язків. Крім того, потрібно урізноманітнювати асортимент продукції машинобудування завдяки підвищенню частки галузей, що виробляють товари народного спож и вання. Варто також якнайшвидше розвивати нові галузі й випускати нові товари машинобудування, виробництво яких було б менш залежне від імпортних комплектуючих (частка імпортних компонентів в україн ському машинобудуванні становить понад 40 % , тим часом, наприклад, у Франції - 20 % , Японії - 14 % , у СШ А - 9, 5 % ). Сучасна стратегія промислової політики в галузі машинобудування має бути спрямована як на потреби внутрішнього ринку, так і на роз виток експортного потенціалу галузі. Нині експорт машинобудування

§21. Особливості розміщенкя галузей млшинобудувлнкя

111

Мал. 65. Літаки АН-124-Руслан таАН-50 - продукція Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова становить близько 9 % , щ о менше, ніж , наприклад, експорт чорної металургії чи харчової промисловості. Докорінна модернізація машинобудівних підприємств, їхнє техніч не переоснащення з використанням сучасних технологій і значне підвищення якості товарів сприятимуть досягненню продукції машино будування світових стандартів та їхньої конкурентоспромож ності на зовнішньому ринку. УЗАГАЛЬНЕННЯ Розміщення галузей і підприємств машинобудування орієнтується переважно на такі чинники: трудовий, науковий, споживчий і сиро винний. Більшість підприємств машинобудування зосереджена в Харків ській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Львівській областях і в м. Києві, де високий рівень науково-дослідної бази та кваліфікованих кадрів, а також розвинена металургія. ^ Перспективні напрямки розвитку машинобудування - створення нових видів підприємств і розширення міжгалузевих зв’язків, до корінна модернізація машинобудівних підприємств, розвиток нових галузей і випуск нових товарів, збільшення експортного потенціалу комплексу. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он ят т я 4- чинники розміщення машинобудування: трудовий, науковий, спож ивчий, сировинний 4- наявність ринків збуту готової продукції 4* міжнародна спеціалізація і кооперування С а м оп еревірк а Покажіть на конкретних прикладах роль машинобудування щодо входження України у світовий економічний простір. Поясніть, чому в Україні автомобілебудування почало інтенсивно розвиватися останніми роками. Порівняйте галузеву структуру машинобудування своєї області з будьякою сусідньою. Що спільного й відмінного в них? Наведіть приклади галузей машинобудування, розміш;ення яких залежить від різних чинників.

112

Тел44^ (f.

q o rt

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

po хім ічн у пром исловість к аж уть, щ о вона виробляє про дукц ію з нічого, підбираючи будь-які відходи, щ о ця галузь «п р а ц ю є» на реш ту галузей госп одарства, забезпечую чи їх ф арбою , барвниками, см олам и, п ластм асою , ниткам и, м ін е ральними добривами тощ о. П рихильники галузі п ід к р есл ю ю ть те, щ о вона ви робл яє та к і м атеріали й речови н и , я к и х нем ає в п р и р од і, і цим сам им за м ін ю є д еф іц и тн і п ри родн і ресур си . Усе це характери зує х ім іч н у п ром и сл овість як дуж е прогресивну галузь. Однак екологи нагол ош ую ть на том у, щ о хімічна продукція майж е не бере участі у природному колообігу речовин, том у перетворюється на відходи, щ о забруднюють д о вкілля. Ось такі п роти річчя існ ую ть у багатогалузевом у хім ічн ом у к ом п л ек сі. С пробуйте й ви оц ін и ти роль х ім іч н и х галузей у госп од арстві країн и , зр озум іти особ л и вості їх н ь ого р озви тк у в У країн і та їх н і проблем и і перспективи.

§22. Хімічна промисловість Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Назвіть продукцію хімічної промисловості, що траплялася вам у повсякЩ денному житті. Спираючись на знання з хімії, перелічіть умови, потрібні для виробницт ва хімічної продукції. Спираючись на знання з фізичної географії України, назвіть ті корисні копалини, які можна використати як сировину для хімічної промисло вості.

Склад і показники розвитку галузі. Хімічна промисловість - це багато галузевий комплекс, що складається з власне хімічної, нафтохімічної та хіміко-фармацевтичної галузей (мал. 66). Разом із металургією і машино будуванням хімічна промисловість є базовою галуззю української промисловості і визначає науково-технічний прогрес в усіх сферах гос подарства.

§ 2 2 . Хімічна промисловість

П р а к т и ч н е за вда н н я Визначте основні галузі й виробництва хімічної промисловості, корис туючись малюнком 66.

Провідною галуззю власне хімічної промисловості є основна хімія, яка охоплює виробництво мінеральних добрив і кислот, содову, хлорну, йодобромну галузі та ін. Частка основної хім ії серед інших галузей становить майже 50 % , тобто вона створює кожний другий товар хімічної промисловості.

О □

П р о б л ем а Нині в нашій країні краще порівняно з іншими галузями основної хімії розвивається виробництво азотних добрив, які постачають у більш як 20 країн світу. Останніми роками собівартість продукції азотної промисло вості є збитковою, що пов’язано з високими цінами на газ, електроенергію і залізничні перевезення. Це призводить до поступової втрати Україною світового ринку та скорочення обсягів виробництва. Запропонуйте ваше бачення виходу із ситуації, що склалася в азотній промисловості.

Провідні підприємства галузі П і д п р и є м с т в а - л і д е р и х і м і ч н о ї п р о м и с л о в о с т і . Ліде рами з виробництва азотного добрива карбаміду і головними експор терами продукції є Горлівський концерн «Стирол», ВАТ «Дніпроазот», Одеський припортовий завод. Провідними підприємствами з вироб ництва аміачної селітри для внутрішніх сільськогосподарських потреб є Черкаське ВАТ «Азот» і Рівненське ВАТ «Рівнеазот».

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ S______________________________ у

Основна хімія

Промисловість , волокон і ниток у

^ Промисловість синтетичних барвників______ у f Промисловість

пластмасових І виробів J

С Промисловість І побутової хімії

ПРОМИСЛОВІСТЬ

J ХІМІКОФАРМАЦЕВТИЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

Лакофарбова ^ промисловість

Ч_______

НАФТОХІМІЧНА

ХІМІЧНИЙ КОМПЛЕКС

^В ироб ни цтво^ різноманітних ліків, вітамінів

/Виробництво продуктів Уррганічного синтезу/ Виробництво ^технічного вуглецю^ ' Шинна промисловість V

^В ироб ництво^ перев’зувальних матеріалів_____ j

^Гумоазбестова промисловість

f Виробництво ^ дезінфікуючих \ засобів________у

М а л . 66 . Галузевий склад хімічного комплексу

1^3

7 ;^ ' ічна промисловість

114

На нафтохімічну промисловість припадає 14 % обсягу продукції хімічного комплексу. Провідними тут є шинна і гумоазбестова галузі. До шинної промисловості входять підприємства, щ о випускають усі типи шин, і шиноремонтне виробництво. Це виробництво споживає значну кількість різноманітної сировини, зокрема синтетичний кау чук, хімічні волокна й нитки, технічний вуглець, хімічні доміш ки, прискорювачі вулканізації гум, стабілізатори, активатори та багато інших. Значна частина перелічених видів сировини є імпортною і поста чається до України з Росії. На хіміко-фармацевтичну галузь припадає майже 15 % обсягів ви робництва комплексу. Ця галузь виробляє синтетичні лікарські засоби, медикаменти з рослинної і тваринної сировини, вітаміни, бактеріальні препарати, антибіотики, перев’ язувальні матеріали, дезінфекційні за соби тош;о. Понад 80 % найменувань галузі виготовляють з імпортної сировини, яку завозять з Німеччини, Ш вейцарії, Іспанії, Китаю та країн СНД. За роки незалежності обсяги виробництва багатьох галузей хімічного комплексу скоротилися, через ш;о його частка в промисловому вироб ництві України нині невисока і становить близько 7 % . У комплексі налічують понад 400 підприємств, а кількість залучених до хімічного виробництва осіб налічує майже 200 тис. Хімічна промисловість бере активну участь у створенні продукції на експорт, заробляючи при цьому близько 9 % валютних надходжень країни. Сировинна база. Хімічна промисловість є матеріаломісткою галуззю і використовує у своєму виробництві різноманітну сировину: корисні копалини (сіль, сірка, каолін, глина, вапняки, графіт та ін.), продукцію сільського господарства, вторинні продукти промислової переробки, синтетичні матеріали, повітря і воду. Важливу роль у виробництві хімічної продукції відіграють насамперед природні мінеральні ресурси. Так, для виробництва сірчаної кислоти використовую ть сірку Прикарпаття. Сировиною для виробництва калійних добрив є калійні солі, родовиш,а яких також розмістилися у Прикарпатті. Кухонна сіль, потужні запаси якої розташовані в Донець кій області та в Закарпатті, є сировиною для одержання хлору і соди. Для виробництва кальцинованої соди і карбіду додають ще й вапняк і крейду, родовищ а яких є у багатьох областях України. Сировиною для виготовлення лакофарбової продукції є ільменіти, що зосереджені в Ж итомирській області., Важливим ресурсом для одержання хім іч них продуктів є коксівне вугілля. Попутні продукти, що виділяються під час коксування вугілля, є сировиною для виробництва барвників й окремих медичних препаратів. У промисловості органічного синтезу використовують нафту й нафтопродукти (низькооктановий бензин, керосин), парафінові (етилен, пропілен та ін.) й ароматичні (бензол, ксилол) вуглеводні. Чинники і райони розміщення. За особливостями розміщення підпри ємства хімічного комплексу поділяють на чотири групи. Це виробницт ва, що тяжіють до джерел сировини, виробництва, що орієнтуються на паливні й енергетичні ресурси, виробництва, що тяж ію ть до районів споживання, виробництва змішаної орієнтації (мал. 67).

§ о О

і'

о.

S’ ж

?о Є «с сЛ о С' н

5то

Г-.

Со

Газопереробна

калійних солей

кам’яної солі

ІДентри промисловості (кількість зайнятих, тис. осіб)

сірки

Видобувна промисловість

( і )Нафтопереробна

Коксохімічна

Головні центри галузей, що постачають сировиною хімічну та нафтохімічну промисловість

'ч

*•

г— '

'& 'Х ^

Кіровоград

Одеса

Біла Цвркраї^^^

^Вінниця }

Житадир

Саки

Х а р к ів^

V,.

і^Сімферополь

’

Бердянськ

Запоріжжя

(

•

Г НТ ' сп

Виробництво вихідних продуктів основного органічного синтезу Ф Шинна ф Гумоазбестова ХІМІКО-ФАРМАЦЕВТИЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

НАФТОХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

О Інші галузі

ф Промисловість побутової хімії

О Лакофарбова промисловість

у'

сл»’^

з азотних # фосфатних ф калійних Промисловість хімічних волокон і ниток Промисловіст^интетичних смол і пластмас

;№іпродзе'ріи«й''>.

Красноперекопськ

Армямськ

„ І

Севастополь^'/

^4>еііенчук

Оїіубн-'' S

Гірничохімічна

Основна хімія ф Виробництво кислот, солей, соди Виробництво мінеральних добрив

Галузева структура промисловості (у відсотках) ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

промисловість

q m

О a

Ефективність підприємств хімічної промисловості залежить від умов організації виробництва, зокрема від особливостей спеціалізації, кооперування, концентрації та комбінування. К ом бінування хім ічно го виробництва передбачає поєднання на одному підприємстві різних виробництв однієї або кількох галузей на основі комплексного викори стання сировини, відходів і побічних продуктів тощ о. Така організація виробництва створює ш ирокі можливості для поглиблення спеціалі зації, однак призводить до надмірної концентрації (зосередження) хімічних виробництв на одному підприємстві чи одній території. Основними районами х ім іч н ої п р ом и сл овості е Д о н е ц ь к и й , П р и дніпровський, П ри к арп ат ськ и й і П ричорном орський (мал. 67). Тут розвинені майже всі галузі основної хімії - виробництво кислот, добрив, соди, а також смол і пластичних матеріалів, гірничохімічна й нафто хімічна промисловість і галузі, спрямовані на переробку нафти в нафто продукти. Поєднання різних виробництв хім ічної промисловості й виробництв супутніх галузей зумовлює високу їх територіальну концен трацію в названих районах і створює серйозні екологічні проблеми, пов’ язані із забрудненням довкілля. Реалії сьогодення Н е б е з п е ч н е в и ро б н и ц т в о . Виробництво кальцинованої соди є не тільки одним із найскладніших процесів основної хімії, що потре бує великих сировинних і енергетичних затрат, а й екологічно небез печним. На 1 т готового продукту утворюється близько 10 мЗ рідких відходів, які скидають у відстійники-накопичувачі, так звані білі моря на Донбасі та в Чорне море в Криму. ІДорічні відходи у виробництві соди оцінюють у 15 млн мЗ. У накопичувачах відходів, які охоплюють 300 га, вже зібралося близько ЗО млн мЗ відходів, на переробку яких немає ані попиту, ані виробничих потужностей.

Виробництво хімічних волокон і ниток за роки незалежності ск оро тилося майже у вісім разів. Нині воно зосереджене переважно на ВАТ «Черкаське хімволокно» на привізній сировині. Незначні обсяги ви робництва спостерігаються на ВАТ «Київське хім волокно». Промис ловість синтетичних смол і пластичних мас, пластмасових виробів в Україні розвивається у складі переважно великих комбінатів азотної і хлорної промисловості. Тому основними центрами цього виробництва є міста Дніпродзерж инськ, Горлівка, Запоріж ж я, Сєверодонецьк, Черкаси та інші, де є відповідні комбінати. Виробництво окремих видів смол розміш;ено у складі підприємств лакофарбової галузі у Дніпро петровську, Одесі, Бориславі. Виробництво гумотехнічних виробів і шин розміш;ено в Білій Цер кві, Х аркові, Дніпропетровську. Вони використовують як вітчизняну, так й імпортну сировину. Понад 50 % своєї продукції галузь постачає за межі України. Найбільшим покупцем шин є Росія (65 % ), близько 10 % експортують до країн Прибалтики, решта - до країн Західної Європи та СШ А. Товари побутової хім ії, зокрема синтетичні мийні засоби (СМЗ), ви робляють у Києві, Вінниці, Первомайську, Слов’ янську, Орджонікідзе, Львові та інш их містах України.

§ 2 2 . Хімічна промисловість

S Провідні

підприємства галузі

н о во г о поколі ння. В Україні починаючи з 2000 р. з ’явилося кілька нових підприємств з виробництва синтетич них мийних засобів, які створені як спільні підприємства українськими та іноземними компаніями. Серед них «Супермаш», що у м. Києві, засновниками якого є одна українська, одна турецька і три амери канські компанії. Тут виробляють також й інші товари побутової хімії та парфюмерно-косметичну продукцію. В Орджонікідзе створено українсько-турецьке спільне підприємство «Ольвія-Beta», що випускає засоби чищення під торговими марками Gala і Dana. Під приємства

Хіміко-фармацевтична промисловість зорієнтована на трудові ре сурси і споживача. Найбільші підприємства галузі розміщ ені в Києві (ВАТ «ФФ Дарниця» (мал. 68), «Ф армак», «Біофарма», ЗАТ «Київський вітамінний завод»), Харкові (ВАТ «Б іол ік », «Здоров’я », хімфармзавод «Червона зірка» та ін.), а також у Львові, Умані, Лубнах, Дніпропет ровську, Л уганську та інш их містах України. Проблеми і перспективи розвитку. Останніми роками в хімічному комплексі накопичилося багато проблем. Це й залежність багатьох галузей від імпортної сировини, і високий рівень матеріаломісткості та енергоємності виробництва, і технічна знош еність підприємств, і наявність техногенно небезпечних виробництв. Вирішувати проблеми потрібно якнайшвидше, адже, якщ о зволікати, собівартість продукції може ще більше підвищ итися, а отж е, знизиться її конкурентоспро мож ність. Нині пріоритетними напрямками розвитку хімічного комплексу є виробництво мінеральних добрив, синтетичних смол і пластмас, а та кож хіміко-фармацевтична галузь. Крім того, потрібно відновлювати і ширше використовувати мож ливості нафтохімії і коксохім ії для розвитку продуктів органічного синтезу. При цьому вкрай важливо адаптувати підприємства хімічних галузей до ринкових умов госпо-

М а л . 68. В А Т «Ф Ф Дарниця»

117

чна промисловість

дарювання, знайти інвесторів і партнерів для створення нових підпри ємств, а також гарантувати безпеку хімічного виробництва. Перспективи розвитку хімічної промисловості значно залежать від стану навколишнього середовища. Хімічна промисловість належить до найбільших забруднювачів довкілля, але водночас це єдина галузь, яка утилізує виробничі відходи. Тому одним із головних завдань хімічного виробництва є впровадження прогресивних технологій, що дають змогу звести до мінімуму промислові відходи, забезпечити мак симальне очищення стічних вод і викидів в атмосферу. УЗАГАЛЬНЕННЯ -f Хімічний промисловий комплекс складається з власне хімічної промисловості, нафтохімічної та хіміко-фармацевтичної галузей. Хімічні виробництва використовують різноманітну природну сиро вину й відходи. Залежно від особливостей розміщення підприємства хімічної про мисловості об ’єднані в чотири групи: орієнтовані на сировину, орієнтовані на паливні й енергетичні ресурси, орієнтовані на спожи вача та змішаної орієнтації. Основними районами розвитку галузей хімічного комплексу є До нецький, Придніпровський, Прикарпатський, Причорноморський. Проблеми і перспективи комплексу пов’язані з освоєнням нової ресурсної бази, зі створенням нових підприємств і технічним пере оснащенням старих, із забрудненням довкілля. К л ю ч ов і т ерм ін и і п он я т т я хімічний комплекс 4- власне хімічна промисловість нафто хімічна промисловість хіміко-фармацевтична промисловість комбінування і концентрація виробництва хімічні відходи "f накопичувачі відходів С ам оп еревірк а Оцініть роль хімічної промисловості у вашому житті та в житті вашого населеного пункту, скориставшись конкретними дани ми з параграфа і додатковою інформацією. Поясніть, чому більшість підприємств хімічної промисловості зосе реджена в Донецькому і Придніпровському районах. На конкретних прикладах покажіть залежність розміщення галузей хімічного комплексу від сировини. Назвіть галузі, які входять до власне хімічної промисловості.

ЛІСОВА I ДЕРЕВООБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

р од укц ія л ісової п ром и сл овості щ одня поряд з вами. Це насамперед підручники й зош и ти , зроблені з паперу, ш кільні й дом аш ні меблі і ш;е безліч різн и х речей. Н емає так ої сфери госп од ар ства, де деревина і п р од ук ц ія її п ереробки не в ід і гравали б іст о т н о ї р ол і. П р о д у к ц ію гал узі в и к ор и стов у ю ть у м аш инобудуванні, легкій п ром и сл овості, на транспорті, будівництві та в інш их галузях. Т ом у розвиткові л ісової про м исловості в нашій країні приділяю ть велику увагу. Н атомість і лісова галузь отрим ує від інш их сфер господарської діяльності п отр ібн і ресур си - х ім ік а ти , лаки, ф арби, а та к ож знаряддя п рац і - тр а к тор и , верстати тош;о. П араграф , п ри свя чен и й л іс о в ій п р о м и сл о в о ст і, д оп ом ож е вам кращ е р озібр а ти ся з її гал узеви м ск л а д ом , тер и тор іа л ьн ою ст р у к т у р о ю , тенден ц іям и р озви тк у та з існ ую чи м и проблемами. Д еякі з проблем сп робуй те виріш ити і ви.

§ 2 3 . Лісова і деревообробна промисловість Г еогр а ф іч н а розм и н к а

Згадайте з курсу фізичної географії, які території України вкриті лісом. Перелічіть продукцію лісової промисловості, якою ви користуєтеся у своєму житті. Поміркуйте, з якими галузями обробної промисловості найбільше взаємозв’ язана лісова промисловість.

Склад і показники розвитку. Лісопромисловий комплекс (ЛПК) об’ єднує галузі лісового господарства і промисловості, підприємства яких здійснюють заготівлю деревини, 11 обробку і переробку. Тому галу зеву структуру комплексу утворюють лісозаготівельна промисловість, деревообробна і деревопереробна (целюлозно-паперова і лісохімічна промисловість) галузі (мал. 69). Підприємства ЛПК виробляють тисячі різноманітних видів продукції. Однак показники частки комплексу в загальному промисловому виробництві невисокі і становлять близько З % . Стільки само відсотків становить частка ЛПК в експорті країни.

\sai Оеревообробна промисловість

Л ІС О П Р О М И С Л О В И М К О М П Л Е К С

ДЕРЕВООБРОБНА промисловість

ЦЕЛЮЛОЗНОПАПЕРОВА промисловість

• лісопильне виробництво • виробництво будівельних • виробництво целюлози, деталей із деревини і плит на деревній основі деревної маси, паперу, картону • виробництво фанери • виробництво • меблеве виробництво паперової • виробництво дерев’яної тари і картонної тари • виробництво сірників

]

ЛІСОХІМІЧНА промисловість

• виробництво деревного вугілля, оцтового порошку І кислоти, метилового спирту, розчинників тощо гідролізна промисловість

М ал. 69. Галузевий склад лісопромислового комплексу

До основних виробництв лісозаготівлі належить рубка лісу, трелю вання і первинна обробка зрубаних дерев, сортування і штабелювання стовбурів, а також переробка низькоякісної деревини і відходів, що утворилися під час валки лісу. Деревообробна промисловість переробляє деревину й виготовляє бага тий асортимент матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів (мал. 70) Наприклад, із цінної деревини дуба, бука, горіха виготовляє паркет меблі. Для потреб будівництва, для вагоноавто- й суднобудування деревообробна про мисловість виробляє пиломатеріали і деревні плити, а також дерев’яну тару. Целюлозно-паперова промисловість, про дукцію якої використовують майже в усіх галузях господарства та в побуті, об ’єднує підприємства, які з рослинної та вторинної сировини виробляють папір, картон, штучне волокно, целюлозу та ін. Лісохімічна промисловість за допомогою хімічних технологій виробництва з різно манітних відходів одержує деревне вугілля, оцтові порошок і кислоту, метиловий спирт, розчинники, масла, смоли, дубильні речо вини тощ о. Мал. 70. Деревообробка За роки незалежності обсяги виробницт ва окремих галузей ЛПК змінювалися, що пов’ язано насамперед зі структурними ринковими перетвореннями в комплексі (мал. 71). Вод ночас на зменшення обсягів виробництва вплинуло насичення внутрішнього ринку в перші роки незалежності імпортними товарами, зокрема меблями. П р а к т и ч н е за в да н н я Проаналізуйте малюнок 69 і дані діаграми (мал. 71)1 встановіть, які га лузі лісопромислового комплексу є провідними щодо обсягів виробни цтва, а які відстають за цими показниками.

§ 2 3 . Лісова і деревообробна промисловість

Целюлознопаперова промисловість

Лісохімічна промисловість

Лісозаготівельна промисловість

Деревообробна промисловість

М ал. 71. Динаміка обсягів виробництва продукції галузей Л ПК, %

Сировинна база. Лісопромисловий комплекс України сформувався в умовах недостатньої кількості сировини. Нині забезпеченість потреб у лісовій сировині, насамперед у деревині, становить близько 20 % . Решту деревини Україна довозить із Росії. Основні лісозаготівельні райони - це Українські Карпати (ІваноФранківська й Закарпатська області) й Українське Полісся (Волинська, Ж итом ирська, Київська, Чернігівська області) (мал. 72). Обсяг лісо заготівель становить близько 11 млн м^ деревини, у тому числі понад 5 млн м^ ділової деревини, яку обробляють і переробляють інші галузі комплексу. Крім деревини, галузі ЛПК використо вують відходи виробництва лісової промис ловості (струж ку, тирсу), а ш;е солому, к о стрицю льону і конопель, стебла й насіння соняш нику, кукурудзяні качани, очерет, рогіз, а також вторинну сировину - маку латуру і ганчір’ я. Така сировина є майже в усіх областях України, що зумовило розміш;ення промисловості по всій території країни. Деякі галузі лісової промисловості споМал. 72. Іванківський живають велику кількість хімічної продуксклад лісоматеріалів ції: смол, лаків, фарб, пластмас, хімічних волокон тощ о. Це зумовлює потуж ні міжгалузеві зв’ язки між хімічним і лісовим комплексами. До того ж лісова промисловість для виробництва продукції лісохім ії застосовує суто хімічні технології виробництва, наприклад суху пере гонку деревини й гідроліз. Чинники розвитку й особливості розміщення галузей. На райони зо середження лісових ресурсів орієнтується переважно лісозаготівельна промисловість. Основним споживачем деревини є лісопильне виробни цтво і пов’ язані з ним виробництва меблів, фанери, деревостружкових плит, конструкційних будівельних матеріалів. Вони орієнтую ться також на споживача і на добре розвинене транспортне сполучення. Підприємства ЛПК є в усіх областях України і А Р Крим, однак розта шовані вони досить нерівномірно (мал. 73). Основними лісозаготівель ними районами, крім зазначених вище, є також області Центральної

§ o

'a o

Сй 3 a S «t: Q> e Ї Ї So a «c: Сй R'

виробництво фанери

меблева

О О

ф Целюлозно-паперова промисловість ф Лісохімічна промисловість

інші галузі

виробництво будівельних деталей

О лісопильна

Деревообробна промисловість

Галузевий склад П ром исловості (у відсотках) ф Лісозаготівельна промисловість

п он ад 4

Центри промисловості (кількість зайнятих, тис. осіб)

Севастопоя^'г '

^Сімферополь^'

РОЗДІЛ

§ 2 3 . Лісова і деревообробна промисловість

України. Тут головною умовою розвитку лісозаготівлі є не взагалі на явність лісу, а наявність експлуатаційних лісів, де можна рубати ліс і заготовляти ділову деревину. Лісопильне виробництво зосереджене в таких центрах, як Чернівці, Вигода, Надвірна (Івано-Франківська область), Рахів (Закарпатська область). Сколе, Стрий (Львівська область), Ковель (Волинська область), К оростень, Малин (Ж и том и р ськ а область). В и роб н и ц тво м еблів розташ оване ближ че до споживача. Значна кількість підприємств зосереджена в Закарпатській, Івано-Фран ківській, Чернівецькій областях. В інших регіонах осередками меблевого виробництва є обласні центри. З відходів деревообробної промисловості виробляють деревоструж кові та деревоволокнисті плити в Дрогобичі, Малині, Ковелі, Києві, Тересві, Сваляві, Оржеві та ін. Мал. 74. Малинська Целюлозно-паперові комбінати - це по паперова фабрика тужні підприємства, ш;о потребують значної кількості деревної сировини, палива, електроенергії, води і хімікатів. Тому, коли розміпдують такі підприємства, орієнтуються насамперед на наявність усіх зазначених чинників. Тим часом картонні і паперові фабрики, які для виробництва готової продукції використовую ть напівфабрикати, зорієнтовані переважно на споживача і кваліфікова ну робочу силу. Провідні підприємства галузі П р а ц ю ю т ь п о - но во му. Найбільшими підприємствами галузі є

целюлозно-паперовий завод у Жидачеві Львівської області, картоннопаперовий комбінат у місті Обухів Київської області, Понінківський паперовий комбінат у Хмельницькій області, Малинська фабрика на Житомирщині (мал. 74), Дніпропетровська паперова фабрика. Херсон ський та Ізмаїльський целюлозні заводи. За роки незалежності вони суттєво змінили технології виробництв, обновили асортимент про дукції та знайшли потужних зарубіжних партнерів.

Проблема Останніми роками в Україні загалом знизилося виробництво паперу і картону, хоча попит на цю продукцію залишається досить високим. Необхідні потреби країна задовольняє імпортом продукції з Росії та інших країн Європи. Поясніть причини такої ситуації й запропонуйте способи виходу з неї. Де на території України, на вашу думку, варто створювати нові підприємства з виробництва паперу і картону?

Основними центрами лісохім ічної промисловості є Київ, Великий Бичків, Перечин, Коростень, Свалява, Вигода. Гідролізна промис ловість у своєм у розміщенні кооперується з різними виробництвами лісового комплексу та з олійною і консервною галузями. Тому часто окремі цехи з виробництва її продукції трапляються на картонній

ва їдер евообр обн а промисловість

V:^-,

і ,V.

п m

фабриці, як у Білгород-Дністровському, на заводах з виробництва дріжджів, наприклад у Запоріжжі, Слов’ янську (Донецька область), Вознесенську (М иколаївська область), Василькові (Київська область) та на інших підприємствах харчової промисловості. Проблеми і перспективи розвитку. Основною проблемою розвитку ЛПК є те, що практично всі підприємства його галузей потребують модернізації і технічного переоснаш;ення, а на це потрібні значні ва лютні кош ти. Джерелом валютних надходжень може стати експорт продукції, однак орієнтація комплексу на експорт можлива лише за умов розширення асортименту продукції і підвиш;ення її якості. Тому пріоритетом в розвитку лісопромислового комплексу є збільшення частки виробництв, які мають попит на внутрішньому ринку України і можуть бути конкурентоспромож ними на зовніш ніх ринках, насам перед меблевого, целюлозно-паперового, деревних плит тош;о. Останніми роками в лісопромисловому комплексі України гостро постала потреба контролювати лісозаготівлю, особливо в Карпатському регіоні. Це змуш ує ретельніше підходити до надання дозволів на діяль ність підприємств комплексу. Нині також вкрай важливо раціонально і комплексно використовувати лісосировинні ресурси, чого можна досягти, впроваджуючи безвідходне виробництво і поліпш уючи струк туру споживання продукції. Це сприятиме переходу лісової промисло вості на власні лісові ресурси. УЗАГАЛЬНЕННЯ Лісопромисловий комплекс - це сукупність галузей, що здійсню ють заготівлю деревини, її обробку та переробку. ^ Показники частки ЛПК у загальному промисловому виробництві становлять близько З % . 4- Підприємства лісопромислового комплексу є в усіх областях Укра їни та АР Крим, однак їхнє розташування досить нерівномірне. 4- Проблемою ЛПК є модернізація і технічне переоснащення підпри ємств, а перспективою - експортна орієнтація виробництва і вихід на світові ринки. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я 4- лісопромисловий комплекс ^ лісозаготівля деревообробна галузь лісохімічна галузь целюлозно-паперова галузь 4“ ділова деревина експлуатаційні ліси 4* С ам оп еревірк а Оцініть роль галузей ЛПК у вашому житті. Поясніть необхідність раціонального використання лісових ре сурсів. ІПорівняйте чинники розміщення лісозаготівлі та лісохімії. Що в них Іспільного та чим вони відрізняються? Наведіть приклади виробництв, що входять у деревообробну галузь ЛПК. Які з них розвиваються у вашій місцевості?

ПРОМИСЛОВІСТЬ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ 'у ч а сн і м ікрорай они м іст, яскраві будинки сіл, м іцні п ро м исл ові і сіл ьськогосп ода рськ і сп оруди , нові лікарні, ш коли, тор гов ел ьн і і к ул ьтур н і ц ентри - це результат д ія л ьн ості п оту ж н ого будівельного к ом п л ек су. Він охоп л ю є такі сфери дія л ьн ості, як п роек тн о-досл ідн и ц ькі організації, п ром и с л овість будівельних матеріалів і будівельних к он струкц ій , будівельну ін д у стр ію , п р ом и сл овість будівельного й д ор ож нього м аш инобудування, м атеріально-технічне забезпечення к о м п л е к су . У с і га л узі б у д ів ел ь н ого к о м п л е к су п р а ц ю ю ть на задовол ен н я в а ж л и ви х для л ю ди н и п отр еб у ж и тл і й на створен ня к ом ф ор тн и х ум ов ж и ття . П роте од н ією з головних галузей к о м п л ек су є п р ом и сл овість будівел ьн и х м атеріалів. Ось чом у саме цій галузі і присвячена дана тем а, з я к ої ви дізнаєтеся про особл и вості р озви тк у і розміш;ення галузі, про її найактуальніш і проблем и і перспективи зміцнення.

§ 2 4 . Промисловість будівельних матеріалів Г еогр а ф іч н а р озм и н к а

Поміркуйте, який будівельний матеріал відомий вам з раннього дитинства. Згадайте з курсу фізичної географії України, які нерудні корисні копали ни можна використовувати для виробництва будівельних матеріалів цегли, цементу, керамічної плитки тощо.

Склад і показники розвитку. Промисловість будівельних матеріалів це укрупнена галузь, яка працює на забезпечення будівництва необ хідними матеріалами і конструкціями. Найважливішими ії галузями є цементна промисловість, виробництво стінових матеріалів, склороб на промисловість, виробництво облицювальних та оздоблювальних матеріалів, санітарно-технічних виробів, промисловість нерудних будівельних матеріалів (мал. 75). У перші роки незалежності обсяги виробництва найважливіших будівельних матеріалів зменшилися, ш;о було наслідком різкого ск о рочення будівництва. Останніми роками ситуація дещо змінилася на краще. Так, майже вдвічі збільшилося виробництво продукції з гіпсу.

Іромисловість будівельних матеріалів

Мал. 75. Галузевий склад промисловості будівельних матеріалів

п m

О а

на кілька відсотків зріс випуск збірних конструкцій із цементу, бетону, скла, плит і плиток керамічних, шлаковати, вати мінеральної силі катної, вапна, гіпсових сумішей, санітарно-технічних і керамічних виробів, цементу, ємностей для напоїв і харчових продуктів, цегли ке рамічної невогнетривкої, блоків і цегли з цементу, бетону. Водночас зменшилося виробництво листів гофрованих, шиферу й аналогічних виробів з азбестоцементу, виробів з асфальту. Провідною галуззю є цементна промисловість. Обсяги іі виробництва у 2007 р. майже досягли значень 1990 р. П оясню ється це успіш ною роботою підприємств галузі в Івано-Франківській області та підвиш,енням темпів роботи підприємств-велетнів Дніпропетровської, Х арків ської і Донецької областей. З виробництвом цементу тісно пов’ язаний випуск азбестоцементної продукції - шиферу, труб, муфт, що зазвичай організований на цементних заводах. Підприємства склоробної промисловості України випускають ш иро кий асортимент будівельного скла, серед якого левова частка припадає на скло віконне. Після потуж ної модернізації і реконструкції кількох підприємств галузі та зі створенням технологічно нових підприємств значно поліпшилась якість скла і розширився його асортимент. Крім листового скла випускають вітраж і, дзеркала та інші вироби. РеалГі' сьогодення К о р п о р а ц і я - л і д е р . Підприємства галузі входять до складу по тужної корпорації «Укрбудматеріали», яка виробляє майже третину будівельних матеріалів країни на понад 250 підприємствах. Частка корпорації в експорті продукції становить майже 20 %, тобто кожний п ’ятий виготовлений продукт вивозять за межі країни. Це, крім скла, санітарно-керамічні вироби, консервна тара, каолін, гіпс, плитка ке рамічна для підлоги, лінолеум та інші товари. У системі корпорації діє державне підприємство «Спецскло», яке єдине в Україні та СНД виготовляє скловироби для літаків і вертольотів.

П родукцією промисловості ст інових матеріалів є і величезні кон струкції (стінові панелі зі збірного залізобетону, бетонні та силікатні блоки), і дрібноштучні стінові матеріали (цегла, шлакоблоки, стінові блоки з природного каменю). Багато підприємств, що виробляють ве ликі стінові конструкції, в перше десятиліття незалежності значно

§ 24. Промисловість будівельних матеріалів

скоротили своє виробництво або зовсім не працюють, оскільки змен ш ився попит на їхню продукцію через застій у промисловому вироб ництві. Водночас зросла частка будівельної цегли і малих бетонних блоків (мал. 76), розширилася мережа підприємств з виробництва к е рамічної цегли. Провідні підприємства галузі В і т ч и з н ян а к е рамі ка. Лідером з її виробництва є завод «Слобо жанська будівельна кераміка» в Роменському районі Сумської області, який пережив на початку 90-х років XX от застій, а нині є провідним з випуску облицювальної цегли (до ЗО млн шт. на рік) майже ЗО фасонів, трьох кольорів і високих марок. Такого успіху підприємство досягло завдяки іноземним інвестиціям, зокрема американської фірми, яка в модернізацію заводу вклала майже З млн доларів. Основними ринка ми збуту продукції заводу нині є найбільші міста України - Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса та ін.

П р ом и сл о віст ь н е р у д н и х б у д ів ел ьн и х матеріалів випускає ш;ебінь, гравій, камінь

бутовий, пісок будівельний. Цю продукцію використовують як безпосередньо в будів ництві, так і для обладнання тротуарів, на бережних, для прокладання залізничних шляхів тош;о. Видобуток і переробку буді вельного каміння здійснюють більш ніж у 5000 кар’ єрах на понад 900 підприємствах різних форм власності (мал. 77). Сировинна база. Для більш ості галузей п р о м и сл о в о ст і бу д івел ьн и х м атеріалів сировиною є нерудні корисні копалини, -J пош ирені по всій території України. Це каоліни, тугоплавкі та вогнетривкі глини, Мал. 76. Будівельна цегла та бетонні блоки вапняки, п ісок , п іск ови к, будівельне продукція промисловості каміння та інші, які за якістю , умовами ст інових матеріалів залягання і запасами є унікальними. Україна має великі можливості для виробництва високоякісних об лицювальних матеріалів і виробів у зв’ язку з наявністю значних запасів

Мал. 77. ВАТ «П инязевицький кар’єр» (Ж ит омирська обл.) - потужне підприємство, що за рік випускає понад 800 тис. кубометрів щебеню

127

Товість будівельних матеріалів

таких гірських порід, як граніт, габро, лабрадорит, мармур тощо. Загаль на кількість розвіданих родовищ цих матеріалів становить близько 70, найбільше їх зосереджено в Ж итомирській області (19) (мал. 78).

128

П р о б л ем а

Україна дійсно володіє значними запасами облицювальних матеріалів. На думку вчених, граніту у нас стільки, що ми можемо облицювати всю Європу. Цю сировину можна експортувати й нарощувати власне вироб ництво. Однак останніми роками зросли неконтрольований видобуток і вивіз гранітів. Запропонуйте, як вийти із ситуації, що склалася.

Останнім часом у виробництві будівельних матеріалів все більше почали використовувати вторинні ресурси та відходи інш их галузей промисловості: шлаки, золу, відходи вуглезбагачення тощ о. Чинники й особливості розміщення. Промисловість будівельних матеріалів розвинена по всій території України. Однак найпотуж ні шими її центрами є Київ, Х арків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріж ж я, Донецьк, Маріуполь. Розміщ ення промисловості будівельних матеріалів визначається обсягами будівельних робіт на конкретних територіях. Наявність сировинних ресурсів, вантажо місткість сировини і готової продукції (незручності у транспортуванні), повсюдність використання будівельних матеріалів зумовлюють одно часне тяжіння виробництва й до сировини, й до споживача. Значення цих чинників для різних галузей, типів підприємств і стадій техно логічного процесу неоднакове. Тому розрізняють галузі сировинної орієнтації та галузі з орієнтацією на споживача (мал. 79). Проблеми і перспективи розвитку. Головною проблемою розвитку промисловості будівельних матеріалів є технічне переоснащення існую чих підприємств, безвідходне виробництво, модернізація транс портування будівельних матеріалів і його здешевлення. У виробництві будівельних матеріалів, зокрема в цементній і азбестоцементній промисловості, у подальшому більше вико ристовуватимуть вторинні ресурси, що спри ятиме економії палива і сировини. У струк турі виробництва продукції цементної про мисловості планують суттєво збільш ити випуск високомарочного цементу і його спеціальних видів - швидкотверднучого, білого, кольорового тощ о. Важливим завданням промисловості не рудних будівельних матеріалів є утилізація відходів виробництва й повне використання маси гірських порід, близько ЗО % якої нині Мал. 78. Видобуток потрапляє у відходи. Надалі в галузі плабудівельного каміння переробляти будівельні матеріали в гранітному кар'єрі завдяки використанню лазерної техніки. поблизу м. Корост ень У виробництві будівельного скла в перс( Ж итомирська обл.) пективі передбачають суттєво урізноманіт-

§ 2 4 . Промисловість будівельних матеріалів

т 9

Мал. 79. Чинники розміщення промисловості будівельних матеріалів нити асортимент продукції. Це випуск скляних загартованих дверей, тепло- й сонцезахисного скла, різноманітних склоблоків, виробництво нового покрівельного матеріалу - склорубероїду тощо. Важливе завдання розвитку будівельної пром исловості - впрова дження виробництва будівельних матеріалів, які можуть використову вати м ісцеву сировину, зокрема величезні запаси глини. На їхній базі доцільно у ш ироких масш табах розвивати виробництво різно манітної керамічної продукції. Подальшого розвитку в Україні має набути виробництво природних будівельних матеріалів - пиляного каменю-черепашнику, опок, туфів, вапняків тош;о. УЗАГАЛЬНЕННЯ Промисловість будівельних матеріалів складається з таких галу зей: цементна промисловість, виробництво стінових матеріалів, скло робна промисловість, виробництво облицювальних та оздоблюваль них матеріалів, промисловість нерудних будівельних матеріалів. Промисловість будівельних матеріалів повністю забезпечена власною сировиною. -Ф- Виробництво будівельних матеріалів орієнтоване на сировину і спожи вача. Галузі будівельної промисловості розміщені по всій території України. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я ■f облицювальні матеріали стінові матеріали

нерудні будівельні матеріали -f

С а м оп ер евір к а Оцініть значення промисловості будівельних матеріалів для зміцнення господарства країни. Поясніть, чому показники виробництва будівельних матеріалів суттєво змінювалися за роки незалежності. Порівняйте чинники розміщення цементної галузі та виробництва стіно вих матеріалів. Чим зумовлені відмінності в розміщенні цих галузей? Наведіть приклади виробництва будівельних матеріалів, що є у вашій місцевості. 5

в. Ю. Пестушко

" f t

130 .

ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ХУДОЖ НІ ПРОМИСЛИ

П.

.оп р и те щ о товари л егк ої п ром и сл овості належ ать до н еп р од ов ол ьч и х , без н и х не м ож е п р ож и ти ж од н а лю дина. Її речі п отрібні щ одня, щ огоди н и , щ охви ли н и , том у їх часто називаю ть товарам и перш ої н еобхідн ості. Т екстильна галузь легкої промисловості виробляє тканини, з них швейна пром ис л овість ш и є одяг, яки й ми звикли одягати щ одня і зм іню вати за сезон ам и р о к у . Ш к ір я н о-в зу т тєв а п р ом и сл овість забезп е ч у є нас зручн и м в зу ття м і різн ом а н ітн и м и галан терей ни м и ви робам и . Ц ей п ерел ік м ож н а щ е п р од ов ж у в а ти . В ивчивш и дану тем у, ви розш и ри те свої знання про л егку пром и словість і дізнаєтеся більш е про ху д ож н і п ром и сли, я к і україн ськи й народ зберіг з давніх часів аж до наш их днів.

El m

o a

§ 2 5 . Легка промисловість. Художні промисли Г еогр а ф іч н а р озм и н к а

Спираючись на знання про обсяги промислового виробництва (§ 14), назвіть частку легкої промисловості в ньому. Зазначте, які види народних промислів розвиваються здавна у вашій місцевості.

Склад галузі, показники, чинники розвитку і розміщення. У складі легкої промисловості України працює понад 2000 підприємств, проте обсяги її виробництва недостатні (мал. 80, 81). Тому сучасні потреби населення країни задовольняються переважно імпортними товарами. Тривалий час провідне місце серед галузей легкої промисловості на лежало т екст ильній пром исловост і, але поступово вона втрачає свої позиції. Найбільший обсяг тканин (понад 55 % ) виробляє бавовняна промисловість, щ о працює переважно на імпортній сировині. Нині обсяг виробництва цих тканин зменшився у 16 разів порівняно з 1990 р. Вовняна промисловість виробляє близько 10 % усіх вітчизняних тка нин. Сировиною для неї є вовна і добавки з бавовни ш тучних і синте тичних волокон. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Лляна промисловість повністю орієнтується на вітчизняну сировину і складається з виробництва лляної пряжі і тканин (близько 5 % ). Україна

§ 25. Легка промисловість. Худож ні промисли

Мол. 80. Галузевий склад легкої промисловості є експортером льону-волокна. Ш овкова про мисловість виробляє нитки ш овку-сирцю і шовкові тканини (близько 2,5 % ). Ця галузь широко використовує хімічну сировину. Трикотажна промисловість випускає пан чіш но-ш карпеткові вироби, білизняний і верхній трикотаж, рукавичкові трикотажні вироби. За роки незалежності виробництво галузі скоротилося більше ніж у 10 разів. Ш вейна промисловість виробляє готовий одяг і посідає провідне місце в сучасному галузевому складі легкої промисловості. Це найбільш трудом істка галузь, тому по требує значної кількості робочої сили. Бага то підприємств нині працюють на ввізній (давальницькій) сировині, а тому готову продукцію в першу чергу відправляють у ті країни, звідки була завезена сировина.

28,2

пром исловість Виробництво готового одягу та хутра Виробництво ш кіри, галантерейних виробів зі ш кіри, дорож ніх виробів і взуття

Мал. 81. Обсяги виробництва галузей легкої промисловості, %

Провідні підприємства галузі У к р аї нс ьк і б р е н д и . У швейній галузі за роки незалежності створе. но багато підприємств, які виробляють якісні товари, що мають попит ^ у багатьох країнах і є конкурентоспроможними на світових ринках. Серед них у Києві ВАТ «Желань», що спеціалізується на виготовленні чоловічих костюмів, і ЗАТ «Дана», яке випускає пальта, плащі, куртки; спільне українсько-швейцарське підприємство «Весна» і ВАТ «Маяк», що у Львові; ЗАТ «Селена» у Запоріжжі та ін. Ці підприємства освоїли нові види продукції, збільшили обсяги випуску й рівень якості про дукції, суттєво модернізували технологію виробництва.

Виробництво товарів зі ш кіри та хутра є одним з найважливіших виробництв легкої промисловості на сучасному етапі. Умовно ці вироб ництва можна о б ’єднати у три групи: виробництво взуття, шкіряна промисловість і хутряна промисловість. Взуттєва промисловість ви 5*

гка промисловість. Худож ні промисли

q m O b

пускає валяне, фетрове, гумове взуття, з верхом із натуральної шкіри чи текстилю, ш тучної ш кіри та інші його види. Підприємства шкіряної промисловості виробляють ж орсткі, юхтові, хромові шкіряні товари і штучну м ’ яку шкіру. Основною сировиною для промисловості є переважно вітчизняна натуральна ш кіра, хоча останнім часом широко використовують штучну та синтетичну шкіру. Хут ряна промисловість складається з виробництва натурального штучного хутра, а також виробництва хутряних виробів. Вона оброб ляє хутро лисиці, видри, норки, кроля, ховраха та нутрії, овечі шкури Щ ороку виробництво продукції з натурального хутра зменшується Натомість пош ирюється трикотажне штучне хутро, яке імітує нату ральне хутро норки, ондатри, овець тош;о. Розміщення галузей легкої промисловості, проблеми і перспективи П ідприєм ства л егк ої п ром и сл овості розм іщ ен і по всій тер и торії України, але їхня спеціалізація дуже неоднорідна (мал. 87). Залежить це від наявності сировини і потреб населення конкретної області. Х а рактерною особливістю сучасного розміщення легкої промисловості є орієнтація на вітчизняну сировину й на споживача. Іншим чинником є близькість підприємств хімічної галузі, яка постачає сировину для текстильної, швейної та інших галузей. Важливим чинником є спеці алізація сільського господарства, яке теж є постачальником сировини, а також наявність трудових ресурсів. П р а к т и ч н е за вда н н я ■t

О □

За картою (мал. 82) визначте основні центри розвитку галузей легкої промисловості. Поясніть їхню спеціалізацію.

П р о б л ем а Нині більшість підприємств легкої промисловості розміщена у великих містах. Для повнішого забезпечення товарами всього населення країни треба змінити територіальну структуру розміщення підприємств легкої промисловості, залучивши до цього села, малі та середні міста України, де є вільні трудові ресурси. Запропонуйте способи реалізації такого про екту. Що це дасть для місцевого населення і для окремих областей?

Найбільші підприємства бавовняної промисловості зосереджені в Х ерсонській, Тернопільській (мал. 83), Полтавській, Донецькій і Дніпропетровській областях. Вовняна промисловість представлена в Чернігові, Сумах, Луганську, Х аркові, Одесі, Кременчуці', Донецьку, Лубнах. Підприємства ш овкової промисловості розташовані в шести областях України і м. Києві. Центрами цієї галузі є м. Луцьк, Черкаси, Лисичанськ та ін. Підприємства лляної промисловості треба шукати на півночі, в Поліссі, де вирощ ують льон. Найбільше їх у Волинській, Ж итомирській, Рівненській областях України. Підприємства трикотажної промисловості розташовані в усіх облас тях України, крім Волинської. Характерно те, що трикотажні виробни цтва чи не єдині з усіх виробництв легкої промисловості, розміщені не тільки у великих містах, а також у малих містах і сільських населених пунктах. Підприємства швейної промисловості розміщені по всій тери торії України у великих населених пунктах. Основними є Львівська, Харківська, Донецька, Вінницька, Луганська області і м. Київ.

'Х уст

-Аоли(іа'

-і Jfnaаn,' f

■'

вовняна

•

Шкіряна промисловість

Взуттєва промисловість

•

® Хутряна промисловість

•

трикотажна

Швейна промисловість

•

ф шовкова

лляна

•

О бавовняна

Текстильна промисловість

/ '

О Д унаї^иі

Герца

<#Ду6но

у' ^

'Ч\Т^

г '

Галузевий склад промисловості (у відсотках)

Ужгороді

Черв(

НововолинсИ І

^ 0Бариші§)»''

(Україна)

;

О .ЗМ ІІН И Й

^ Умань

^Л убн и /

Nґ

ІШ

,!■ Г о р л ів к а '^ ^

^ З а п о р іж І я - '''\ ^ ^

чЩ^Дніпропетровсь^

'І .

Севастопольл"/

Феодосія^

0’’^Т^'5^ко"'>'«‘ ^г" rv V І Бердян^'^у^ J ФмаШту -„ Г “ ' " '

-. 4 - - "

V і

Д н й )р о д ?# ж » н сь кб гЯ ' Л

О Ш ? 'а .~ ? ч 'У у ^ ..::Ц Р ^І<р*оЦ № С ь«

і" V"

^ У . - . Л '^ . '^ 'Ь б е д и н

^ К о в о т я Г Сумі

И Р " » ІГ г Г £ а п и и й й іа ''(- - - " ^Бердичів^. Васильків

*2 Я Й ™ Р

ІМ огилівI Подільський

„

tepHirie

Центри промисловості (кількість зайнятих, тис. осіб)

гка промисловість. Худож ні промисли

Взуття виробляють в Україні в кожній області, серед яких є й лідери. Це Сумська, Ж итомирська, Львівська, Дніпропетровська області та м. Київ. Підприємства хутряної п ром и словості розташ овані в у сіх обла стях країни, крім Л уганської і Сумської. Відомими хутряним и підприємствами брендами України - є ВАТ «Тисмениця» (Івано-Ф ранківська область), ВАТ «Балтська хутрова фабрика» (Одеська область), ЗАТ «Українське хутр о», щ о у Харкові, ВАТ ♦Фабрика штучного хутра» у Ж овтих Водах (Дніпропетровська область). Однією з найважливіших проблем легкої промисловості є залежність від імпортної сировини. Це зменшує значні потенційні Мол. 83. ВАТ Тернопільське можливості галузі. В усіх галузях потрібно удосконалювати старі і створювати нові об’єднання «Текстерно» технології виробництва, механізувати й ав є лідером вітчизняної томатизувати виробничі процеси, освоювати промисловості матеріали з поліпшеними технологічними J виробництва й експлуатаційними можливостями. бавовняних тканин Х удож ні промисли. Так здавна назива ли домашні способи виробництва предметів, потрібних для ш,оденного вж итку і для оздоблення оселі. Практично в кож ній області України склалися певні народні худож ньо-технічні прийоми виготовлення таких речей (мал. 84). Ці прийоми формувалися під впливом природ них умов території, властивостей місцевої сировини і передавалися з покоління в покоління, в Україні нині відомо 16 різних видів народ них худож ніх промислів. Серед них ткацтво, вишивка, килимарство, в’ язання, художня обробка деревини, кераміка, худож нє ковальство, художня обробка каменю та ш кіри, худож нє плетіння, гутне скло, вироби з бісеру, ювелірні вироби тощ о. Нині створено багато підприємств худож ніх промислів, фабрики художніх виробів і художньо-промислові об’єднання Укрхудожпрому. Так, відомими серед ткацьких підприємств є фабрики в Кролівцях, Богуславі, Переяславі-Хмельницькому. Підприємствами з випуску виши тих виробів є виробничо-художнє об’ єднання імені Т.Г. Шевченка, що у м. Києві, та кілька його філій у Київській області. Провідні вишиваль ниці працюють на Чернігівській і Ніжинській фабриках, на Полтав щині. Своєрідністю художнього вишивання виділяються й такі регіони України, як Поділля, Волинь, Буковина, Гуцульщина, Покуття. Ручне килимарство є дуже давнім видом народних худож ніх про мислів в У країн і. Нині килими ви готовл яю ть на П олтавщ ині, Чернігівщині. Потужне килимарство розвинене на Гуцульщині в К о сові, Пустині, Яблуневі. На Львівщині килими здавна виготовляли в Глинянах. Багаті традиції подільсько-буковинського килимарства розвиваються на Х отинській фабриці худож ніх виробів. Глибокої давнини сягає й виготовлення глиняного посуду. Для ке рамічних виробів України характерні однакові форми, але вони мають

c s S’

ж h‘

c *

S’ 00 3 C Є

■ і і

Плетенкарство, лозоплетіння

Декоративний розпис хат

Декоративний розпис посуду

Писанкарство

Гутне скло

Майоліка

Кераміка, гончарство

Килимарство

Гаптування

Вишиванки

Художнє ткацтво

Осередки народних промислів

<ф »

' сл

гка промисловість. Худож ні промисли

q rt

o a

територіальні особливості щодо орнаменту і колориту. Так, на Полтав щині й Київщині переважає стилізований рослинний орнамент, на Черні гівщині та Львівщині поряд з рослинним трапляється й тваринний ор намент. Для Волині й Поділля характерний геометричний малюнок, для Закарпаття - геометричний і квітковий, а в Івано-Франківській області виробляють кераміку з різним орнаментом. Щ одо колориту, то зелений посуд переважає на Київщині та Львівщині. Крім того, в Київській і Чернігівській областях, а також на Волині, Поділлі й на півдні Івано-Франківщини виробляють посуд чорного кольору. По лив’ яний посуд характерний для Полтавщини, Вінниччини та ІваноФранківщини. Давню історію в Україні має художнє оформлення дерев’ яних пред метів побуту технікою різьби, яку поєднують з інкрустацією, випалю ванням і малюванням. Нині на багатьох підприємствах народних ху дожніх промислів у західних областях виготовляють шкатулки, дитячі іграшки, музичні інструменти й різноманітну сувенірну продукцію. Серед багатьох підприємств художньої обробки дерева виділяється Косівське об’єднання «Гуцульщина», Ужгородська фабрика художніх виробів. Львівський художньо-виробничий комбінат художнього фонду, деревообробні цехи Я м пільського лісгоспзагу Вінницької області, Лежичівського сувенірного цеху місцевого лісгоспу тощо. УЗАГАЛЬНЕННЯ Легка промисловість України охоплює текстильну промисловість, виробництво готового одягу та хутра, виробництво шкіри, галанте рейних виробів зі шкіри та дорожніх виробів і взуття. 4" Обсяги виробництва вітчизняних товарів легкої промисловості є недостатніми для задоволення потреб населення. “f Характерною особливістю сучасного розміщення легкої промисло вості є орієнтація на вітчизняну сировину і на споживача. Підприємства легкої промисловості розміщені по всій території країни. ^ В Україні нині розвиваються 16 різних видів народних художніх промислів, які представлені в усіх областях країни. К л ю ч ов і т ерм ін и і п он я т т я 4- легка промисловість 4* худож ні промисли С а м оп еревірк а Оцініть роль художніх промислів у зміцненні економічних по зицій вашої місцевості. Поясніть, чому багато галузей легкої промисловості, що розвива ються у східних областях України, орієнтуються на жіночі трудові ресурси. Порівняйте чинники розміщення галузей текстильної і швейної про мисловості. Наведіть конкретні приклади підприємств цих галузей. Назвіть ті галузі легкої промисловості, які представлені у вашій області. На яких підприємствах за формою власності вони розвиваються?

137

Т е* и ^

ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

.ар чова п ром и сл овість забезпечує населення якісн им и п родуктам и харчування. Т обто вона бере безпосередню участь у створенн і п родовольчого к ом п л ек су країни, яки й є одним із головних у соц іа л ьн о-ек он ом ічн ом у розви тк ові будь-я к ої дер ж ави. В У країн і є всі о б ’ єк ти вн і ум ови для розви тк у галузей хар чової п ром и сл овості та задоволення вн утріш н іх потреб у продовол ьстві. Д о того ж харчова п ром и сл овість забезпечує значні валю тні надходж ення до країни від реалізації своєї п р одук ц ії на світовом у ринку. У створенні продовольчої бази країни харчова п ром исловість спирається на різноманітну сіл ьськ огосп ода р ськ у си рови ну. Інф орм ацію про особл и вості р озви тк у ха р чової п ром и сл овості в У країн і на сучасн ом у етапі ви отрим аєте, вивчивш и дану тем у. Ц е доп ом ож е вам усвідом и ти роль ц ієї галузі для країни й для ваш ої м ісцевості, зрозум іти ті проблем и, щ о існ ую ть на п ідп ри єм ствах п родо вольчої галузі, побачити найближ чі перспективи розвитку.

§26. Харчова промисловість Г еогр а ф іч н а р озм и н к а

Назвіть підприємства вашої області, на яких виробляють найнеобхідніші продукти харчування - хліб, ковбаси та інші м’ ясні вироби, молочні вироби. Поміркуйте, яка продукція сільського господарства потрібна для виго товлення продуктів харчування.

Склад, показники розвитку й чинники розміщення. Харчова про мисловість спеціалізується на переробці та підготовці до споживання продукції сільського господарства, а також виробляє деякі інші товари, зокрема солі, парфумерно-косметичні вироби, тю тюн. До Гі складу входять понад 20 галузей, які залежно від чинників розміщення поділяють на три групи (мал. 85). У промисловості України на харчову промисловість припадає понад 14 % обсягу всього промислового ви робництва.

мисловість

ГАЛУЗІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЗА ЧИННИКАМИ РОЗМІЩЕННЯ Галузі, що орієнтуються на сировину

• • • • • •

Цукрова Рибна Консервна Чайна Маслоробна Круп’яна

Галузі, що орієнтуються на споживача

• • • •

Макаронна Хлібопекарська Кондитерська Чаєрозважувальна

Галузі, що орієнтуються на сировину і споживача

• • • •

Борошномельна Молочна М ’ясна Виробництво виробів із м’яса (ковбаса)

Мал. 85. Галузі харчової промисловості за чинниками розміщення

П р а к т и ч н е завдан н я

Користуючись малюнком 91, визначте, які галузі харчової промисло вості орієнтуються на сировину, на споживача та одночасно на сировину й споживача.

О □

П р о б л ем а Останніми роками суттєво підвищуються ціни на основні продукти хар чування. Серед причин, які на це впливають, називають необхідність оновлення матеріальної бази підприємств, подорожчання пального й електроенергії, низьку державну фінансово-кредитну підтримку підпри ємств, вступ України до Світової організації торгівлі. Поміркуйте, що потрібно зробити, щоб і підприємства розвивали свій виробничий потен ціал, і населення не страждало від високих цін на продукти харчування.

У харчовій промисловості виокремлюють не тільки галузі, а й по тужні спеціалізовані між галузеві ком плекси, в яких завдяки тісній взаємодії сільського господарства і переробних галузей харчової про мисловості виробляють і постачають на ринок різноманітні продукти харчування. Такими комплексами є хлібопродуктовий, м ’ ясо-молочнояєчнопродуктовий, виноградарсько-виноробний, цукропродуктовий, олійно-ж иропродуктовий, плодоовоче-картоплепродуктовий та ін. (мал. 86). Основна роль підприємств харчової промисловості в цих комплексах - випуск кінцевої готової продукції. До хлібопродуктового комплексу належать борошномельна і круп’яна галузі, орієнтовані на споживчий ринок і місця зберігання зерна, а та кож хлібопекарська, макаронна й кондитерська, підприємства яких розташовані бшя ринків збуту, тобто в усіх містах і районних центрах. Важливими є виробництво харчових концентратів, а також технічна переробка зерна на спирт, крохмаль, солод тощ о. Кінцевою продукцією м’ясо-молочно-яєчнопродуктового комплексу є м’ ясні й молочні вироби, сири, яйця, а також кормові суміші, дріжджі, м’ ясо-кісткове й рибне борошно тош,о. Обсяги виробництва нині достатні як для внутрішніх потреб, так і для постачання на експорт. Виробництво цукру як кінцевої продукції входить до складу цукропродуктового комплексу. Цукрові заводи працюють не тільки на спожив чий ринок, а й на потреби кондитерської, хлібопекарської, молочної та

§ 26. Харчова промисловість

виноробної промисловості, використовую чи як вітчизняну, так й імпортну сировину. Олійно-жиропродуктовий комплекс ви робляє олію , майонез, маргарин, а також такі непродовольчі товари, як мило, гліце рин, оліфу, карбамід, касторове масло тощо. Останніми роками інтенсивного розвитку набуло виробництво олії соняш ни кової, яка забезпечує потреби як внутрішнього, так і зовніш нього ринків. Столовий виноград, ізю м , виноградні вина, сік, коньяк - такий основний пе релік кінцевої продукції виноградарськовиноробного комплексу, щ;о базується на вирощуванні винограду. На різноманітній рослинній сировині розвивається комплекс Мал. 86. Спеціалізовані безалкогольних та алкогольних напоїв, міжгалузеві комплекси який випускає плодоягідні соки, тонізуючі харчової промисловості напої, лікеро-горілчані вироби. П лодоовоче-карт оплепродукт овий комплекс вклю чає з-пом іж інш их консервну галузь, яка спеціалізується на консервуванні овочів, ягід і фруктів, що швидко псуються, малотранспортабельні й значно втрачаються під час зберігання у сирому вигляді. В Україні діє понад 1000 консервних заводів, що виробляють до 5 млрд банок за рік. Провідні підприємства галузі Б р е н д и к о н с е р в н о ї п р о м и с л о в о с т і України. Це «Чумак»

(мал. 87), «Верес", «Саме той» та ін. Вони з ’явились і стали потужни ми за роки незалежності. їхня продукція відома не тільки в Україні, а ще майже в ЗО країнах світу. Продукція цих підприємств вирізняється багатим асортиментом, високими смаковими якостями і натуральністю консервації. Це підтверджено численними дипломами і нагородами, які одержували підприємства на різноманітних українських і зарубіжних виставках.

Розміщення галузей харчової промисловості. Підприємства харчо вої промисловості розміщені по всій території України і мають спе ціалізацію залежно від зазначених вище чинників (мал. 88). Підприємства борош но м ел ьн ої, к р у п ’ я н о ї, х л іб оп ек а р сь к ої, кондитерської галузей є практично в усіх областях країни, але найпотуж ніш е це виробництво розвинене у степових і л ісо степових районах, де більше вирощують зернових культур. П отуж ні м ’ ясокомбінати працюють у Д онецьку, Д н іп р оп етровськ у, Х а р к ові, Мал. 87. Переробка Луганську, в К иєві, Вінниці, Черкасах, томатів на заводі Одесі, Миколаєві, Львові та інш их містах, «Чумак»

139

<с 0

ь ч: со (й Kt Н

я S ?о

Чз

'-\ j

ОРгородок

" 8 ? /" /

• рибна О інші галузі Борошномельно-круп’яна промисловість

О маслосироробна та молочна

9 м’ясна

О олійно-жирова в плодоовочева

О цукрова • хлібопекарська

Харчова промисловість

Галузевий склад промисловості (у відсотках)

Центри промисловості (кількість зайнятих, тис. осіб)

ti^.

-С "(®

uii»0"‘'%‘; Щ

‘'?^§ЖЙ8р 4 (і / С Луц«Ф-./^Р«нв\!д,^ч

Феодосія

РОЗДІЛ

З в*

Г5

Т ІЦ їк «1 е■ Ч

9іі ^1

26. Харчова промисловість

Мал. 89. Виготовлення ковбасних виробів на Козятинському м’ясокомбінаті населення яких є найбільшим споживачем м ’ ясної продукції. Вироб ництво ковбасних виробів також розміщ ують у районах зосередження міського населення або поблизу великих міст (мал. 89). Маслоробні підприємства діють майже в усіх обласних і районних центрах. Найбільші з них розміщені в Києві, Дніпропетровську, Х ар кові, Одесі, Львові. Сироварні підприємства працюють в Бердянську (Запорізька область), Ж аш кові та Тальному (Черкаська область), Кременчуку (Полтавська область). Долині і Бобринці (Кіровоградська область) та ін. В Україні працює 10 молочноконсервних заводів, які розміщені в районах зосереджен ня сировини. Найбільші з них - у Бахмачі (Чернігівська область), Первомайську (Ми колаївська область), Куп’янську (Харківська область) та ін. Цукрова галузь розвивається в 19 облас тях. Більша частина цукрових заводів роз міщена на Правобережжі у лісостеповій зоні. Значна їх кількість є у Вінницькій (мал. 90), Хмельницькій, Тернопільській областях, які разом забезпечують понад ЗО % усього українського виробництва цукру. Найбільші цукрові заводи країни - Лохвицький та Орільський - розміщені в Полтав ській області, на яку припадає понад 6 % виробництва цукру в Україні. Орієнтуючись на наявність сировини, Мал. 90. Цукровий завод підприємства олійно-ж ирової галузі розта на Вінниччині

арчова промисловість

142

Г’

q m

шовують переважно у степовій зоні, зокрема в Донецькому і Придні провському районах. Так, на Дніпропетровську, Донецьку і Запорізьку області припадає понад половину виробленої в Україні олії. Найбільше підприємств плодоовочеконсервного виробництва створено на півдні України. Саме на території А Р Крим, Х ерсонської, Одеської, Миколаївської та Запорізької областей сформувався основний спеціалізо ваний район з вироблення плодово-ягідних та овочевих консервів. Проблеми і перспективи. Як і в інших галузях промисловості Укра їни, в харчовій промисловості також триває період структурних змін. Обсяги виробництва продукції, зокрема в м ’ ясо-молочно-яєчнопродуктовому комплексі, суттєво зменшилися, ш;о безпосередньо пов’ язано з рівнем розвитку сільського господарства. До того ж технічне осна щення більшості підприємств харчової промисловості застаріле, багато продовольчих товарів неконкурентоспроможні, зокрема значно відста ють від світових зразків за асортиментом, упаковкою, особливостями зберігання тощ о. Тому у виробництві продуктів харчування на перс пективу найголовнішим завданням є збільшення кількості, підвищен ня якості та розширення асортименту продукції. Крім того, потрібно модернізувати технологію виробництва продукції галузі, використо вуючи новітнє обладнання. Д оцільно сформувати мереж у малих підприємств і створити сприятливі умови для постачання продукції харчової промисловості на світовий ринок. Нині частка експорту про дукції харчової промисловості становить лише близько 4 % . УЗАГАЛЬНЕННЯ ^ Харчова промисловість охоплює понад 20 галузей і спеціалізується на переробці і підготовці до споживання продукції сільського господар ства. ^ Підприємства харчової промисловості орієнтуються на споживача, сировину або одночасно на споживача і сировину. 4" У харчовій промисловості виокремлюють потужні спеціалізовані міжгалузеві комплекси. Підприємства харчової промисловості розміщені по всій території України і мають спеціалізацію залежно від чинників розміщення. К л ю ч ов і т ерм ін и і п он ят т я 4* продовольчий комплекс харчова промисловість 4- спеціалізо вані міжгалузеві комплекси харчової промисловості С ам оп еревірк а Оцініть перспективи харчової промисловості України на світо вому ринку. І тт^ Поясніть, яка роль харчової промисловості в гарантуванні безпеки країни. На конкретних прикладах покажіть відмінності в розміщенні галузей хлібопродуктового та цукропродуктового комплексів. Назвіть основні галузі харчової промисловості, що розвинені у вашій місцевості.

7"є »Л 4 ^

^ 3

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО c ,ч л ь сь к е госп од а р ство є д р у гою після п р ом и сл овості в а ж л и в ою гал уззю м атеріал ьн ого ви робн иц тва, щ о забезпечує населення п родук там и харчуван н я, а п ром и сл овість - си р о в и н ою . У п ерш і р ок и н еза л еж н ості в сіл ь сь к о м у г о с п о да р стві сп остер іга в ся величезний спад ви робн ицтва, а в о к р ем и х й ого га л узя х - повний занепад. Така кри ти чн а си т у ація сп он ук а л а уряд країни до ґр у н товн ого реф орм ування гал узі. Для ц ього було розроблен о п рограм у реф орм ування і визначен о завдання аграрної п ол іти к и У країн и на н а й бл и ж чу п ер сп ек ти ву. Згідно з п рогра м ою , головни м завданням сіл ь сь к о го госп од арства є створення п р од овол ьч ої безпеки к р аїн и , ф орм ування власни ків зем лі, за собів і резул ьтатів сіл ь сь к о го сп о д а р сь к о ї праці, виведення гал узі на світови й рівень р озв и тк у . В ивчивш и ц ю тем у, ви дізнаєтеся, як розви вається сільське госп одарство нині, я к і особл и вості розм іщ ен н я осн овн и х га лузей сіл ьськогосп ода рськ ого виробництва.

§ 2 7 . Загальна характеристика сільського господарства Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Пригадайте, що таке земельні ресурси. Спираючись на знання з курсу фізичної географії України, вкажіть, що таке меліорація. Які позитивні й негативні наслідки меліорації?

Особливості сільського господарства. Основним засобом виробництва у сільському господарстві є земля, насамперед ґрунти, що відрізняються родючістю, ґру н ти України, особливо чорноземи, характеризуються високою як природною, так і господарською родючістю. В Україні зо середжена третина світових запасів чорноземів, якими охоплено більше половини ґрунтового покриву 11 території. Для сільського господарства України характерні сезонні цикли вироб ництва, що зумовлено зміною погодно-кліматичних умов протягом року.

льське господарство

2 ;^ -5 ^ 2 ,4

144

багаторічні насадження

рілля

пасовища

сіножаті

Мал. 91. Структура сільськогосподарських угідь, %

Тобто, якщ о порівняти з іншими галузями господарського комплексу, на сільськогос подарське виробництво набагато більше впливають природні ум ови території клім атичні, ґр у н тові, водні. Саме вони здебільшого визначають рівень розвитку й особливості розміщення галузі. Сільськогосподарські угіддя. Земельний фонд України становить 60,4 млн га, з них близько 70 % - це сіл ьськ огосп одарськ і у гід д я , до яких відносять ріллю, пасови ща, сінож аті та багаторічні насадження (мал. 91). Отже, сільськогосподарські угід дя - це частина земельного фонду країни, що використовується у сільському госпо дарстві.

П р а к т и ч н е за вда н н я

Проаналізуйте діаграму (мал. 91) і вкажіть, яка частка у структурі сільськогосподарських угідь припадає на орні землі, пасовища, сіножаті та багаторічні насадження.

Україна у світі З е м е л ь н і р е к о р д и України. Нині забезпеченість земельними

ресурсами в нашій країні досить висока - 0,65 га на душу населення. Для порівняння в Європі цей показник дорівнює 0,26 га, у світі - 0,29 га. Україна належить також до країн з високим душовим показником орних земель.

Найбільше сільськогосподарських угідь розташовано в степовій зоні, найменше - у передгір’ ях Карпат і Криму. Найбільше забезпечені ріллею південні області України - Херсонська, Миколаївська, а також Кіровоградська, де на душу населення припадає в середньому 1 ,3 -1 ,4 га орних земель. Найменше забезпечені ріллею з розрахунку на душ у на селення Закарпатська (0,15 га), Івано-Франківська (0,26 га). Львівська (0,29 га). Чернівецька (0,3 га) області.

О D

П р о б л ем а За останні півстоліття в Україні зменшилася площа сільськогоспо дарських земель. Так, у 1950 р. на душу населення припадало 1,2 га сільськогосподарських земель і 1 га ріллі, в 1965 р. - відповідно 0,95 та 0,78 га. У 1996 р. ці показники знизилися ще суттєвіше і становили відповідно 0,8 та 0,6 га. Однією з причин цього явища є використання сільськогосподарських земель не за призначенням. Як ви вважаєте, що треба зробити для вирішення цієї проблеми? Як зупинити «захоплення» сільськогосподарських земель?

Надмірна розораність території України призводить до розвитку несприятливих ерозійних процесів. Ерозія руйнує верхній шар ґрунту, зменшуючи в ньому вміст гумусу, що зниж ує його родючість. Земель ним ресурсам також завдають ш коди і хімічні засоби захисту рослин.

§ 2 7 . Загальна характеристика сільського господарства

І використання на полях недосконалої тех ніки, і забруднення ґрунтів різними шкід ливими відходами виробництва. Науково обґрунтованого використання земельних ресурсів дотримується м еліорація - сукуп ність заходів, вж и ти х для поліпш ення властивостей земель. Це система внесення добрив, захист рослин від ш кідників, зро шення й осуш ення земель, закріплення пісків, ярів тощ о (мал. 92). Галузевий склад й організація сільсько господарського виробництва. У структурі сільського господарства виокремлюють дві основні галузі - рослинницт во і тварин ницт во (мал. 93). Співвідношення між Мал. 92. Зрошення ними за обсягами виробництва залежить від меліоративний захід, конкретних соціально-економічних умов покликаний поліпшити розвитку господарського комплексу, від водний режим ґрунту особл и востей організації сіл ьськ огосп о дарського виробництва, від потреб населення (мал. 94). Після 1990 p., коли дві галузі сільського господарства за обсягами виробництва були збалансовані, більше продукції почали виробляти рослинницькі галузі. Це пояснюється значним попитом на окрему продукцію рослинництва (наприклад, вирощування соняшнику, картоплі й овочів) і серйозними кризовими явищами, зокрема недостатністю корм ової бази у тварин ництві. Н ині рослинництво за обсягам и виробництва продукції суттєво випереджає тваринництво. Саме ця галузь вивозить свою продукцію до інш их країн. Загалом частка сіл ьського господарства в українському експорті становить 8,6 % . За роки незалежності в галузях сільського господарства виникли нові форми організації виробництва на основі трансформації колгоспів і радгоспів. Серед таких, що засновані на приватній власності та оренді землі і засобів виробництва, найтиповішими є селянські фер-

М а л . 93. Галузі сільського господарства

льське господарство

2000

1997

38,1

рослинництво

2007

/39.5

тваринництво

Мал. 94. Обсяги виробництва продукції основних галузей сільського господарства, %

Ч m

О й

мерські господарства. Окремі з них перетворилися на високотехнологічні агрофірми. Однак поки щ о фермерські господарства не можуть повністю задовольнити потреби населення у сільськогосподарській продукції і створити належну конкуренцію колективним господар ствам та особистим підсобним господарствам селян. Причинами цього є дуже дрібні за площею угіддя, брак достатньої матеріально-технічної бази, мала кількість спеціально підготовлених кадрів, здатних до підприємницької діяльності. Міжгалузеві зв’язки. У результаті взаємодії сі.чьського господарства з багатьма галузями пром исловості та інф раструктурою в Україні утворився потужний аграрно-промисловий комплекс (А П К ) (мал. 95). Сучасний АПК охоплює сільське господарство і галузі промисловості, які забезпечують сільське господарство технікою , знаряддями праці. До АП К входять також галузі, щ о переробляють сільськогосподарську продукцію (харчова й легка промисловість), добувні галузі промисло вості (соляна), рибне господарство (вилов риби і морепродуктів), лісове господарство (збирання грибів, ягід, горіхів тощо). Важливою складовою

М а л . 95. Склад аграрно промислового комплексу

§ 2 7 . Загальна характеристика сільського господарства

АПК є виробнича і соціальна інфраструктура (транспорт і зв’язок, уста нови, що здійснюють меліоративні роботи, забезпечують заготівлю, збереження і збут сільськогосподарської продукції, житлово-комунальне господарство, медично-оздоровче та культурне обслуговування селян тощо). Останнім часом до складу АПК включають оптову тор гівлю сировинними ресурсами і продовольчими товарами, яка реалізує головну мету комплексу - задоволення потреб населення у продуктах харчування, а промисловість - сировиною.

1^7

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9

Аналіз статистичних даних щодо виробництва сільськогосподарської продукції Проаналізуйте дані таблиці в Додатку 14 і визначте загальні тенден ції виробництва сільськогосподарської продукції усіма категоріями господарств. УЗАГАЛЬНЕННЯ ■f Сільське господарство - галузь матеріального виробництва, на роз виток якої значно впливають природні умови. 4- Сільськогосподарські угіддя - це частина земельного фонду країни, що використовується у сільському господарстві; найбільше земель припадає на ріллю. •¥ У структурі сільського господарства виокремлюють дві основні га лузі - рослинництво і тваринництво; за обсягами виробництва пере важає рослинництво. Новими формами організації сільськогосподарського виробництва є фермерські господарства й агрофірми, колективні селянські, осо бисті підсобні господарства. ■f У результаті взаємодії сільського господарства з іншими галузями утворився потужний аграрно-промисловий комплекс. К л ю ч о в і т ерм іни і п он ят т я сільське господарство 4- сільськогосподарські угіддя 4- рослин ництво ^ тваринництво аграрно-промисловий комплекс -f С а м оп еревірк а ІОцініть економічне значення процесу створення фермерських господарств і агрофірм. Чи е такі підприємства у вашій місцевості? На прикладі своєї місцевості поясніть взаємозв’ язки між сільським господарством та іншими галузями господарства. Який вид сільськогосподарських угідь найбільше представлений у вашій області? Поясніть чому. Назвіть ті природні умови вашої місцевості, які найбільше впливають на роз виток сільського господарства.

■і

льське господарство

§28. Рослинництво Г еограф ічн а р озм и н к а Поміркуйте, які кліматичні показники впливають на вирощування сільськогосподарських культур. Зазначте, які сільськогосподарські культури зазвичай є у вашому сімейному раціоні.

ц м о

Загальні особливості. Рослинництво - галузь сільського господарства, яка спеціалізується на вирощуванні культурних рослин. Розміщення галузей рослинництва значною мірою залежить від посівних площ, їхньої структури й раціонального використання. Нині посівні площі України становлять близько 26 млн га. Провідну роль у структурі посівних площ відіграють зернові культури, друге місце серед посівів належить технічним культурам, а третє - кормовим (мал. 96). Г

П р а к т и ч н е за вда н н я

Проаналізуйте дані діаграми (мал. 96) і визначте, який відсоток посівних площ припадає на різні культури. Поясніть, чому частка посівних площ під зерновими культурами є найбільшою.

Виробництво сіл ьськогосп ода рськ и х культур визначають такі середні показники: збір зерна - 3 5 -4 0 млн тонн на рік; цукрових бу ряків - 1 7-20 , картоплі - до 17; овочів - 5 -6 ; насіння соняшнику - 3 3,5 млн тонн. Серед зернових майже половина припадає на озиму пшеницю, 20 % - на ячмінь, 15 % - на кукурудзу, 4 % - на жито. Вирощування зернових культур. Це основа рослинництва і всього сільськогосподарського виробництва, бо зерно формує продовольчі запа си країни, дає продукцію на експорт і годує не тільки людей, а й тварин (мал. 97, 98). Останніми роками в Україні зерна виробляють менше

зернові І

І кормові

І культури

зернобобові І

соняшник

кукурудза

ОВОЧІ

Мал. 96. Розподіл посівних площ, %

рис

ОВОЧІ

І зернобобові

Мал. 97. Структура виробництва зерна в Україні, %

§ 28. Рослинництво

Посівні

площі

зернових культур (тис. га) 700 500 300 80 -

- 900 - 700 - 500 300

Частка посівів зернових культур (у відсотках) ф

Пшениця озима

Жито озиме

Ячмінь ярий

Кукурудза на зерно

ф Просо #

Гречка

Зернобобові

Інші

Омферопшо

Севастопол^^^-Частка посівів зернових культур у посівній площі (у відсотках) 40

Мал. 98. Вирощування зернових культур ніж в 1990 p., проте цілком достатньо для задоволення як власних потреб, так і потреб зовнішнього ринку. У структурі виробництва зерна більша частина припадає на озиму пшеницю. Друге місце посідає ячмінь, третє - кукурудза, четверте ж ито. За обсягами виробництва їм значно поступаються гречка, овес, просо, рис і зернобобові (мал. 97). Посіви озимої пшениці охоплюють близько 7 млн га і зосереджені переважно в степовій і лісостеповій зонах, де природні умови сприя ють вирощуванню зерна високої якості. Врожайність цієї культури становить пересічно 3 0 -4 0 ц /га . Щ е однією важливою продовольчою культурою є озиме ж ито. Воно невибагливе до ґрунтово-кліматичних умов, тому основні його посіви зосереджені в Поліссі та в Карпатах. Середня врожайність цієї культури на українських полях становить 20 ц /га. Основними продовольчими круп’ яними культурами є рис, просо і гречка. їхн і посіви порівняно невеликі. Так, рис росте лише на півдні України на зрошуваних землях. Середньорічний врожай рису в Укра їні коливається в межах 9 0 -1 2 0 тис. тонн. Для вирош;ування гречки найсприятливішими умовами є північні райони лісостепу та Полісся, де й зосереджені основні її посіви. А просо вирош;ують переважно в степу завдяки його посухостійкості. Зерновими культурами, які вирош;ують переважно на корм, є ячмінь, овес, кукурудза і зернобобові, хоча кожна з цих культур є частково про довольчою. їхні посіви трапляються в будь-якій природній зоні України.

'^ ^ л ь с ь к е господарство

150

Мал. 99. НІБУЛОН - підприємство-лідер сільськогосподарського виробництва

О а

^ Провідні підприємства галузі НІБУЛОН. Так називають підприємство-лідер аграрного сектору економіки України, розташоване в Миколаєві (мал. 99). Його назва складається з перших літер міст-засновників: Ніколаєв, Будапешт, Лондон. Це підприємство - ровесник незалежності України - вирощує сільськогосподарські культури, збирає врожай власною технікою, транспортує його власним транспортом, зберігає продукцію й відван тажує її на експорт через власний термінал-порт Щ ороку НІБУЛОН збирає понад 100 тис. тонн зернових (пшениці, ячменю, кукурудзи) й олійних (переважно соняш нику) культур. Високотехнологічний термінал спроможний водночас приймати до 90 залізничних вагонів, 700 автомобілів, опрацьовуючи понад 23 тис. тонн сільгосппродукції на добу. У лабораторії підприємства на сучасному автоматизованому обладнанні лише за 8 хвилин здійснюють повний аналіз продукції. Підприємство нового типу й далі розвивається, створюючи широкі можливості для зміцнення всього агробізнесу в Україні.

Вирощування технічних культур - важлива галузь рослинництва в Україні. Основними технічними культурами є цукровий буряк і с о няшник, частка яких у структурі посівних площ технічних культур становить майже 90 % (мал. 100). Крім того, на українських землях вирощують льон-довгунець, льон-кучерявець, хміль, тю тю н, ефіро олійні та лікарські рослини, які використовують як сировину для різних галузей промисловості. Найбільші посівні площі під цими культурами зосереджені в степовій і лісостеповій зонах. Цукровий буряк - одна з найцінніших культур нашого рослинництва. Він потребує багато тепла й вологи. Такі умови склалися в лісостеповій зоні України, тому саме тут зосереджені основні посіви цукрового буряку (близько 80 % ) і збирають до 70 % врожаю цієї культури. Крім того, вирощування цукрового буряку дуже трудомістке виробництво, тож розміщ уючи його посіви, обов’язково враховують наявність поблизу трудових ресурсів і переробних підприємств. За роки незалежності посіви цукрових буряків скоротилися більш ніж удвічі. Це пояснюють насамперед нестачею трудови х ресурсів для обробки буряк ови х посівних площ, зменшенням попиту на вітчизняний цукор та іншими економічними причинами.

§ 2 8 . Рослинництво

Частка ПОСІВІВ технічних культур у ппосівній о с , в н , и мплощі л о щ ц(у , відсотках)

"'і

г/ Щ

\ , 'у

у - \ х ^

® S

Частка посівів технічних культур (у відсотках)

Льон-довгунець

Соняшник

Тютюн

Інші

ЗО

Т '" b r k M .

ґ ^ґ (V—•'jr.TiJ: ^ ' ‘■©3anopbiott*'v в ц У ‘ /^ Г 7 \

/iZ ^ v

Миколйв-і^

©S

ф Цукрові буряки ^

20 20

І .,.1, . _

і,

с_ ґ г. - ^

5 0 -1 5 0 д о 50

10 10

} ':

Посівні площі технічних культур (тис. га) І

2 2

Мал. 100. Вирощування технічних культур Найбільшу посівну площу серед технічних культур нині охоплює соняш ник - понад 70 % . Середньорічний збір цієї олійної культури становить 3 ,0 -3 ,5 млн тонн, а за обсягом її виробництва Україна посідає третє місце у світі. Найбільші посіви соняш нику зосереджені у степовій зоні. Серед інш их олійних культур, які вирощують в Україні, слід виок ремити сою . Це нова культура для нашого рослинництва. Найбільші її посівні площі розташовані в Черкаській і Вінницькій областях. На півдні України вирощують рицину, в західних областях - ріпак. Ефіро олійні культури - коріандр, м ’яту, лаванду, троянду, кмин - вирощують переважно на півдні Криму та на Поділлі.

О □

П р о б л ем а Останніми роками швидко зростає посівна площа рапсу, бо його розгля дають як альтернативну сировину для виробництва палива, так званого біопалива. Часто це відбувається внаслідок зменшення посівної площі інших важливих культур, зокрема зернових. Поміркуйте, наскільки раціональною є така зміна в посівних площах України. Запропонуйте способи виходу із ситуації, що склалася.

Льон-довгунець - це невибаглива до тепла, вологолюбна рослина. Тому цю рослину й культивують у поліських областях і в передгір’ ях Карпат. Колись льонарство було дуже прибутковою галуззю для Полісся та Прикарпаття. За роки незалежності площа посівів льонудовгунцю скоротилася майже в 10 разів, суттєво зменшився і збір цієї культури (зі 100 тис. тонн у 1990 р. до 8 тис. тонн у 2006 p.). F s.-*

льське господарство

Частка посівів картоплі (у відсотках)

ПОСІВНІЙ ПЛОЩ І

: чеонігів

1/^: Р

" Г

їе р « 0 П І Л 1 ,'Х Ж !Л Ь Н И Ц Ь І^

Ч Ш '

^Цуано-Ф^Іиї^ І ч

А К ір о в о г р а д о м

'Ч-Г'" /

/lyrScw

Дніоерпетроаськ*' 1

« А --

q m O й

Посівні площі картоплі (тис. га)

'Л Ч *'

СЬіфеїюіюьо Севастолой^^

Мал. 101. Вирощування картоплі Вирощування картоплі, овочевих і баштанних культур - важливі галузі рослинництва. Вони забезпечують населення цінними вітамінни ми продуктами харчування, а також мають велике технічне і кормове значення. На них припадає понад 47 % продукції рослинництва. Під посіви цих культур відведено понад 8 % посівних площ України. Особ ливо виділяються посіви картоплі, яку вирощують по всій території України (мал. 101). Однак найсприятливішими для вирощування кар топлі є кліматичні і ґрунтові умови П олісся, де й зосереджені найбіль ші її посіви. Потреби населення в картоплі забезпечуються повністю власним виробництвом. В Україні вирощують майже 40 видів різних овочевих культур, під які відведено всього близько 2 % посівних площ. Середньорічний збір овочів становить 5 -6 млн тонн. Основні господарства з вирощування овочів тяж ію ть до великих міст, промис лових центрів, курортів, які є основними споживачами овочевої про дукції. Великі спеціалізовані підприємства з вирощування овочів розміщені навколо Києва, Харкова, Львова, Дніпропетровська, про мислових центрів Донбасу та інших міст. Крім того, у вирощуванні овочів простежується й зональна спеціалі зація. Так, теплолюбні овочі - помідори, баклажани, перець - вирощ у ють переважно в степовій зоні. У лісостепу культивують здебільшого огірки, а в П оліссі - холодостійкі культури, зокрема капусту, горох, столовий буряк, моркву. Кавуни і дині, так звані баштанні культури, вирощують переважно на півдні та південному сході України. Лідером з вирощування цих культур є Херсонська область, продукція якої знана далеко за межами області.

§ 2 8 . Рослинництво

Плодівництво - важлива галузь рослинництва, до складу якого вхо дять садівництво, виноградарство, ягідництво. Плодово-ягідні наса дження розміщені по всій території країни, але найбільше їх в Криму, Закарпатті та в Одеській, Х ерсонській , Вінницькій, Запорізькій, Чернівецькій областях. Ягідники розміщені здебільшого в Поліссі, а також навколо великих міст і промислових центрів. Вітчизняне виробництво овочів, ягід і фруктів не задовольняє всіх потреб населення, тому їх завозять з інш их країн світу. Провідні підприємства галузі С і л ь г о с п п і д п р и є м с т в о н ов о го типу. Серед таких виділяєть ся агрофірма-радгосп «Білозерський», що на Херсонщині. Загальна площа земель господарства становить 23 тис. га, 70 % яких відведе но під багаторічні насадження, 100 га - під виноградники, 550 га - під сади. Застосування технології крапельного зрощення дає змогу одержувати високі врожаї черешні, сливи, абрикосів, персиків і яблук.

П РАКТИ ЧН А РОБОТА № 9 (продовження)

Нанесення на контурну карту розміщення посівів найважливіших сільськогосподарських культур Нанесіть на контурну карту райони посівів озимої пшениці, озимого жита, рису, гречки, проса, соняш нику і цукрових буряків, користую чись картою рослинності й малюнками 98, 100, 101. Поясніть, від чого залежить розміщення посівів цих культур. УЗАГАЛЬНЕННЯ Рослинництво спеціалізується на вирощуванні культурних рослин. У структурі посівних площ переважають зернові культури. 4- До основних зернових культур, які вирощують в Україні, належить озима пшениця. ■f Найбільші площі серед технічних культур припадають на соняшник. Овочівництво і плодівництво розміщені по всій території України і тяжіють до великих міст і промислових центрів. К л ю ч о в і т ер м ін и і п он ят т я рослинництво посівні площі культури 4" плодівництво 4-

зернові культури

технічні

С ам оп еревірк а Оцініть роль рослинництва у зміцненні позицій України на сві товому ринку. На конкретних прикладах поясніть чинники розміщення посівів технічних культур. Перелічіть ті культури, які охоплюють найбільші посівні площі в Україні. Чого такі великі посівні площі відведені саме під ці культури? Назвіть галузі рослинництва, що розвиваються у вашій місцевості.

ьське господарство

§ 2 9 . Тваринництво. Рибне господарство. Г еограф ічн а р озм и н к а ■

Згадайте частку пасовищ і сіножатей у структурі сільськогосподарських угідь, користуючись матеріалом § 27.

Загальні особливості. Тваринництво задовольняє потреби населення в основних продуктах харчування (м ’ясо, молоко, яйця) і забезпечує сиро виною легку, харчову, хіміко-фармацевтичну галузі промисловості. Ос танніми роками виробництво м ’яса, молока і яєць значно змінюється (див. таблицю), що зумовлено багатьма економічними причинами. Виробництво основних видів продукції тваринництва, %

Види продукції

2006

2007

2008

М’ ясо Молоко

3,2 -3

10,3 -4 ,8

3,0 -4 ,1

Яйця

9,7

-0 ,1

4,2

П р а к т и ч н е за вда н н я Визначте за таблицею частку різних видів продукції тваринництва. Вка жіть види виробництва, обсяги яких суттєво знизилися за останні роки.

Тваринництво тісно пов’ язане з рослинництвом, адже забезпечує його органічними добривами, а землеробство формує кормову базу тварин ництва. Іншим важливим джерелом корм ової бази є використання Поголів’я великої рогатої )^доби на 100 га орної землі 10

%%% %

чччч М а л . 102. Скот арст во

ЗО

§ 2 9 . Тваринництво. Рибне господарство

природних кормових угідь. Найбільші площі сіножатей розташовані в Поліссі та Лісостепу, а пасовищ - у степовій зоні України та в Карпатах. Кормова база визначає спеціалізацію тваринництва. Так, наявність природних кормових угідь сприяє розвитку м ’ ясного і м ’ ясо-молочного скотарства й вівчарства. У районах вирощування кормових культур розвивається молочне, молочно-м’ ясне скотарство і свинарство. П р о б л ем а Виробництво комбікормів налагоджено на комбікормових заводах Укра їни і в кормоцехах, де для підвищення якості кормів використовують різні домішки. Вживання м ’яса тварин, вигодуваних такими кормами, часто шкодить здоров’ю людини. Запропонуйте способи поліпшення ситуації, що склалася у виробництві комбікормів.

Найпродуктивнішими галузями тваринництва України є скотарство, свинарство, птахівництво (мал. 1 0 2 -1 0 4 ). Менше значення мають вівчарство, конярство, бджільництво, рибництво, шовківництво. Скотарство - це провідна галузь тваринництва України, яка спеціалі зується на вирощуванні великої рогатої худоби, зокрема корів (мал. 102). Найбільше поголів’ я великої рогатої худоби на заході Полісся, на право бережжі лісостепу та в Карпатах. Серйозною проблемою скотарства є значне зменшення поголів’я великої рогатої худоби молочного напрямку, що призводить до зменшення заготівлі збираного молока. Свинарство - друга за значенням і кількістю продуктивної худоби галузь тваринництва (мал. 103). Воно розвивається переважно в районах потуж ного землеробства, вирощування фуражного зерна, картоплі, цукрового буряку, у районах харчової промисловості. Найбільше по голів’ я свиней у Київській, Рівненській, Черкаській, Хмельницькій і Вінницькій областях, де свинарство має м ’ ясо-сальний напрямок. У південних областях країни свиней розплоджують переважно на сало. Поголів’я свиней (тис. голів)

%%% % :% % % \

До»8цьк^ Поголів’я свиней на 100 га орної землі 10

ЗО

Скіфаропмо М ал. 103. Свинарст во

1 55

Провідні підприємства галузі Л і д е р т в а р и н н и ц т в а . Ним є агропромислова компанія «Росан-

Агро», що на Івано-Франківщині. Вона має ферми з вирощування М племінних і товарних свиней та м ’ясопереробний комплекс. Налічує понад 25 тис. голів свиней одночасного утримання, при цьому дотри мується європейських стандартів відгодівлі тварин. Асортимент пе реробної продукції становить понад 130 назв. ІДей виробник постачає на продовольчий ринок високоякісне м ’ясо й м ’ясопродукти, дотри муючись світових стандартів щодо фасування і упаковки продукції.

q m О

Птахівництво - також дуже продуктивна галузь тваринництва, що останнім часом розвивається високими темпами (мал. 104). Галузь складається з комплексу підприємств і виробництв, які спеціалізу ються на вирощуванні, переробці, транспортуванні свійських птахів і на виробництві кормів. Важливим чинником розміщення цієї галузі є орієнтація на споживача. Тому найбільше птахофабрик зосереджено поблизу великих міст і промислових центрів. Поширене птахівництво переважно в лісостеповій і степовій зонах, де для його розвитку є кормо ва база - зерно. З понад 200 млн свійських птахів 90 % припадає на курей. Комбікормове виробництво для потреб птахівництва найрозвиненіше в Дніпропетровській, Полтавській, Київській і Миколаївській областях. Вівчарство за роки незалежності суттєво знизило виробництво (майже в шість разів) і було на межі абсолютної руйнації. Нині вівчар ство починає відроджуватися і тому має поки допоміжне значення. Виняток становлять спеціалізовані господарства з розплоджування овець у передгірських і гірських місцевостях, а також у степових райо нах. Тут вівчарство має вовняний напрямок, а в горах - м ’ ясо-вовняний. Поголів'я птахів на 100 га зернових культур 200

400

600

800

1000 1200 1600

^Полива

лО/

'і

W % V \

Сввастопол^'і^

М а л . 104. П т а хівн и ц т во

§ 2 9 . Тваринництво. Рибне господарство

Вилов риби

Ставкове господарство

X з ш S'

Відтворення біоресурсів

Створення риборозплідників

ш н

г| и

^Добування морського звіра й морепродуктів їхня переробка

Створення рибницьких заводів

З з з

Організація нерестових господарств

Мал. 105. Структура рибного господарства Рибне господарство складають підприємства, які виловлюють рибу, добувають морського звіра, морепродукти й виробляють з них різно манітну продукцію (мал. 105). До рибного господарства належить також відтворення біоресурсів. Переробна галузь включає засолення, коптіння, сушіння, в’ялення, холодильну обробку та інші виробництва. Основою сировинної бази рибного комплексу України є Азово-Чорноморський район, Атлантика, Індійський океан, а також внутрішні прісноводні басейни річок, озер, ставків, водосховищ . Підприємства рибного господарства випускають продукцію понад 100 найменувань. Найбільшими рибопромисловими о б ’єднаннями є Севастопольське (великі підприємства розташовані в Севастополі, Ялті, Євпаторії), Чорно морське (з центрами в Одесі, Ізмаїлі, Вилковому, Очакові, Херсоні), Північноазовське (центри - Маріуполь, Бердянськ, Генічеськ) і Кер ченське з центром у Керчі. УЗАГАЛЬНЕННЯ Найпродуктивнішими галузями тваринництва в Україні є скотар ство, свинарство, птахівництво. Тваринництво тісно пов’ язане з рослинництвом. ^ Наявність кормової бази найбільше визначає спеціалізацію тварин ництва. Рибне господарство складають підприємства, які виловлюють рибу, добувають м орського звіра, морепродукти й виробляють з них продукцію. К л ю ч о в і т ер м ін и і п он ят т я 4- тваринництво господарство ^

скотарство

свинарство

вівчарство ві

рибне

С а м оп ер евір к а

-----------------------------------------------

Оцініть роль тваринництва в задоволенні потреб населення Укра їни в продуктах харчування. Поясніть, чому спеціалізація скотарства неоднакова в різних при родних зонах України. Назвіть чинники, які визначають розміщення галузей тваринництва. Назвіть галузі тваринництва, які найбільше розвинені у вашій місцевості.

157

С іл ьське господарство

Територіальна спеціалізація сільського господарства. Аграрні реформи, їхнє соціальне і економічне значення Г еограф ічн а р озм и н к а Пригадайте з курсу фізичної географії України, що таке агрокліматичне районування. Сформулюйте, спираючись на матеріал § 28 та 29, основні закономірно сті розміщення галузей сільського господарства.

q m О а

Територіальна структура сільського господарства, як і промисло вості, представлена насамперед пунктами, центрами, вузлами. А гро промисловий пункт - це найпростіша форма А П К , що о б ’ єднує в одно му населеному пункті виробництво і переробку одного-двох видів сільськогосподарської продукції. Агропромисловий центр - це ло кальна форма АПК, що здійснює в населеному пункті виробництво і переробку кількох видів сільськогосподарської сировини, а більшість населення обслуговує його виробництво. Агропромисловий вузол - це складне територіальне утворення, система компактно розташованих агропромислових пунктів і центрів навколо адміністративного облас ного чи районного центру. При цьому різноманітну продукцію сільсь кого господарства тут виробляють і переробляють, спираючись на тісні виробничі, технологічні, транспортні й інш і зв’ язки. У межах природних зон України виділяють зональні сіл ьськогос подарські ком плекси, спеціалізація яки х визначена здебільш ого природними умовами - кліматичними і ґрунтовими. Зони сільськогос подарської спеціалізації вказують на випуск тих чи інш их видів пере важно товарної продукції рослинництва і тваринництва в певній при родній зоні. Виділяють три зони сільськогосподарської спеціалізації мішаних лісів (П оліську), лісостепу, степу, а також позазональні приміські території та два гірські регіони - Карпатський і Кримський.

Мил. 106. Молочно-м’ясне скот.арст.во —спеціалізація тваринницт.ва в Поліссі

§ 3 0 . Територіальна спеціалізація сільського господарства

159

Мал. 107. Птахофабрика «Поділля» П р а к т и ч н е за вда н н я Визначте основну сільськогосподарську спеціалізацію в кожній природ ній зоні України, користуючись картою «Господарство*, що на форзаці.

Поліська зона охоплює 12,3 млн га - 19 % території України, рілля становить 35 % території цієї зони, 2 % - болота, ЗО % - ліси. Спеціалізація зони різноманітна. Це - молочно-м’ ясне скотарство (мал. 106), льонарство, картоплярство з виробництвом зерна. На ос нові переробки сільськогосподарської сировини тут сформувалися такі спеціалізовані А П К , як молочнопромисловий, м ’ ясопромисловий, картоплепродуктовий, льонопромисловий та ін. Тут виробляють 95 % льону, 45 % картоплі, 20 % молока і м ’ яса країни. Лісостепова зона охоплює 37 % орних земель України. Її спеціалі зація - виробництво цукрових буряків, зерна, скотарство і свинарство. Крім того, розвинуте птахівництво (мал. 107), виробництво картоплі, овочів, соняш нику, хмелю, м ’ яти. Найрозвинутіпіими АП К є бурякоцукровий, зернопродуктовий, м ’ ясопромисловий, плодоовочеконсервний. Тут виробляється 70 % цукрових буряків України, 40 % зерна, майже половина м ’ яса і молока. У степовій зоні зосереджено 48 % орних земель країни. Це основний район зрошувальної меліорації. Для зони характерна висока розораність земель, яка становить понад 80 % . Основою сільськогосподарського виробництва є вирош;ування зернових культур, соняш нику (мал. 108) та скотарство. Іншими галузями зони є виноградарство, овочівництво, свинарство, вівчарство. Найрозвиненіші такі спеціалізовані АПК: м ’ясопромисловий, молочнопромисловий, зернопродуктовий, олійножиропродуктовий, плодоовочеконсервний. Тут виробляється 100 % рису.

Мал. 108. Вирощування зернових культур і соняшнику основна спеціалізація рослинництва в степовій зоні

^і^^льське господарство

Мал. 109. Лаванда - ефіроолійна культура, яку вирощують у Криму

4 m О а

Мал. 110. Вирощування помідорів і огірків у теплицях приміської зони

95 % винограду, 80 % соняшнику, 48 % зерна, 70 % вовни, 35 % овочів, ЗО % молока і м ’ яса. Гірські райони Карпат і Криму спеціалізуються переважно на тва ринництві, зокрема вирощуванні овець і великої рогатої худоби м ’ ясомолочного напрямку. У Криму вирощують високоякісні сорти винограду, деякі лікарські рослини та ефіроолійні культури (мал. 109). Приміські зони сільськогосподарської спеціалізації, що розміщені біля великих міст і промислових центрів, покликані задовольняти потреби міських жителів у малотранспортабельній продукції землероб ства і тваринництва, яка ш видко псується. Це молоко, сир, сметана, свіжі овочі, фрукти тощо.

О □

П р о б л ем а Господарства приміських зон переходять на цілорічне виробництво рос линницької продукції (мал. 110). У технології виробництва такої про дукції використовують хімічні речовини, які можуть шкодити здоров’ ю людини. Запропонуйте способи вирощування екологічно чистої про дукції цілорічно.

Аграрні реформи. Нині для успіш ного функціонування всіх галузей сільського господарства потрібні реформи. Основна мета цих реформ створення нової аграрної системи, щ о ґрунтується на докорінній пе ребудові соціально-економічних і правових відносин у сільському господарстві; створення нової організаційної і соціальної структури сільськогосподарського виробництва. Організаційна перебудова передбачає передачу землі селянам, роз виток підприємництва на засадах трансформації колгоспів, радгоспів і формування на їхній основі колективних селянських спілок, коопера тивів; оренду колгоспного майна окремими фізичними і юридичними особами, перетворення селянських господарств в акціонерні товариства, спільні підприємства тощ о. При цьому вибір організаційної форми сільськогосподарського виробництва має залишатися за селянами. Соціальна перебудова передбачає створення сучасної потужної інфра структури на селі, яка б включала заклади освіти, охорони здоров’ я, торгівлі, банківської сфери тощ о. Важливу роль у цьому відіграє ство рення умов для ефективного виробництва, об ’ єднання сільськогоспо дарських виробників, пош ук додаткових інвестицій для соціальної розбудови села.

§ 3 0 . Територіальна спеціалізація сільського господарства

Особливості розвитку сільського господарства на сучасному етапі свідчать про потребу удосконалювати його галузевий склад і територі альну структуру. Нагальною потребою часу є збалансований розвиток галузей сільського господарства загалом у країні і в окремих областях. Для цього вкрай потрібно розробляти спеціальні регіональні програми. Крім того, потрібно підтримати власного товаровиробника, пере творити його в конкурентоспромож ного, залучати фермерів до тварин ництва, оскільки ця галузь суттєво відстає за основними показниками від рослинництва. Для цього варто заохочувати фермерів, що працю ють у тваринництві: забезпечити їх пільговими кредитами, будівель ними матеріалами, комбікормами тош;о. Потребою часу є збалансований розвиток сільського господарства та інш их галузей господарства, зокрема промисловості, що сприятиме впровадженню досягнень науково-технічного прогресу в сільськогос подарську практику. Важливе завдання розвитку сільського господарства — пош ук додаткових коштів. Інвестиційна програма має бути спрямована на швидку окупність вкладених кош тів, згортання малоприбуткового ви робництва, підвищення прибутків сільськогосподарських підприємств, жорстке управління грошовими потоками, проведення ефективної рек ламної політики нашого сільськогосподарського виробництва з метою забезпечення його конкурентних переваг на світовому ринку. Суттєвого поліпшення потребує підготовка кадрів для роботи в галузях сільського господарства.

161

УЗАГАЛЬНЕННЯ Територіальна структура сільського господарства, як і промисло вості, представлена пунктами, центрами, вузлами. У межах природних зон виділяють зональні сільськогосподарські комплекси, спеціалізація яких визначається здебільшого природними умовами - кліматичними і ґрунтовими. У сучасних умовах для успішного функціонування всіх галузей сільського господарства потрібно здійснювати реформи. К л ю ч о в і т ер м ін и і п он я т т я агропромисловий пункт агропромисловий центр •¥■ агропромис ловий вузол Ч- зони сільськогосподарської спеціалізації 4- аграрні ре форми ^ С а м оп ер евір к а

......

Оцініть можливості подальшого розвитку фермерства у вашій ЯЕі області. Поясніть, чим зумовлена необхідність проведення реформ у сільсь кому господарстві України. Перелічіть основні положення організаційної та соціальної перебудови на селі. Назвіть основні компоненти територіальної структури сільського господарства. В якій зоні сільськогосподарської спеціалізації розміщений ваш населений пункт? 6 В. Ю. Пестушко

162

т m Є &

ТРАНСПОРТ

рагнення перем істи ти ся в п росторі або перевезти нош у я ком ога ш видш е і зрзгчніше л ю дству притаманне сп ок он вік у . Для цього сп оча тк у залучали св ій ськ и х і ди к и х тварин, а пізніш е винайш ли різном анітні техн ічн і засоби переміш;ення, я к і п остій н о вдосконалю вали. І тепер для переміщ ення в п р осторі людей і вантаж ів існ ує залізничний, автом обільний, авіаційний, м орськ и й , трубоп ровідн ий тош;о. У сі види тран с п орту разом утвор ю ю ть транспортну си стем у країни. Н аскільки ж я к існ о працю є транспортна си стем а У країн и? Х т о визначає усп іш н у дія л ьн ість тр ан сп орту і щ о гальм ує й ого р оботу? С п робуєм о розібратися в цьом у, перем іщ ую чись ш ляхам и транспортної си стем и У країни.

§ 3 1 . Транспорт і його роль у розвитку господарства країни Г еограф ічн а р озм и н к а Пригадайте, до якої сфери господарства - виробничої чи невиробничої належить транспорт. Назвіть основні види сучасного транспорту.

Роль транспорту. Нині, коли час нерідко вирішує все, роль транспор ту незрівнянно зросла. Хоча ця галузь господарства не створює ніяких матеріальних цінностей, її розвиток розглядають як одне зі стратегічних завдань у будь-якій розвинутій державі. А дж е саме транспорт забезпе чує вкрай важливі зв’ язки між окремими підприємствами, галузями або регіонами, він є необхідною умовою функціонування господарства. Не випадково транспортну систему країни називають «кровоносною системою економ іки». Транспорт дуже впливає на географію населення і господарства країни. Населені пункти зазвичай розміщують неподалік від транспорт них ш ляхів. Завдяки цьом у люди м ож уть суттєво економити свій робочий і вільний час. Так само переміщення вантажів тими чи іншими шляхами сполучення змінює їхню вартість.

$ 3 1 . Транспорт і його роль у розвит ку господарства країни

Транспортна галузь України налічує нині шість залізниць, ЗО діючих аеропортів, 22 морські порти, 11 річкових портів, понад 36 авіа- та 150 судноплавних компаній різних форм власності (мал. 111). Види транспорту. Основним призначенням транспорту є перевезення людей і вантажів. З огляду на це, транспорт можна поділити передусім на дві великі групи - пасажирський і вантажний. Водночас залежно від засобів, якими транспорт здійснює перевезення, виокремлюють різні види транспорту. Серед них розрізняють наземні види транспорту, на приклад: автомобільний, залізничний, трубопровідний, електронний; водний - морський і річковий; повітряний, або авіаційний транспорт. Крім того, у складі наземного транспорту виокремлюють також міський транспорт, зокрема тролейбусний, трамвайний, метро. Найпоширеніший нині вид транспорту - це авт ом обільний, роботу якого забезпечують різноманітні автозасоби пересування. Для пасажи рів - це автобуси, всюдисущі «маршрутки» і легкові таксі. Для вантажів призначені спеціально обладнані машини. Автомобільний транспорт дуже маневрений і забезпечує те, що не може зробити будь-який інший вид транспорту - довезти від «дверей до дверей». Тому він є незамінним для перевезення на короткі відстані - у кілька кілометрів. Особлива роль належить автобусам - багатомісним пасажирським автомобілям, які вміщ ують понад 10 пасажирів. Ці транспортні засоби використовують як у багатьох містах України, так і для між міських і міжнародних перевезень. Підвищення останніми роками комфорт ності пасажирських автобусів дає їм змогу успіш но конкурувати із залізничним транспортом і в перевезеннях на великі відстані. Історична довідка З а р о д к и а в т о м о б і л ь н о г о т р а н с п о р т у України. На по чатку XX ст. перший автомобіль з ’явився в Одесі, а потім і в Києві. Вже 1902 р. Київська міська дума прийняла обов’язкову постанову про «Порядок пасажирського і вантажного руху містом Києвом на автомо білях», Перше автобусне сполучення з ’явилося 1906 р. за маршрутом Київ-Ж итомир. З 1910 р. запрацювали автобусні маршрути К и їв Рівне, Кам ’янець-П одільський-П роскурів (тепер Хмельницький), Київ-Чернігів, а 1911 р. - маршрути по шосе Київ-Брест.

Попри численні переваги автомобільний транспорт має суттєві не доліки. Легкові автомобілі - наймарнотратніший транспорт порівняно з іншими видами транспорту щ одо витрат на переміщення одного па сажира. Автомобільні перевезення приблизно в 15 разів дорожчі від морських і в 10 разів - від залізничних.

О а

П р о б л ем а Автомобільний транспорт - основний забруднювач атмосфери, що особ ливо відчувається у великих населених пунктах. Як ви вважаєте, чи є можливості зменшити викид небезпечних речовин унаслідок експлуа тації автомобілів?

Залізничний транспорт виник на початку X IX ст., а вже в середині століття посів у розвинутих промислових країнах найважливіше місце.

РОЗДІЛ

о>

§ 3 1 . Транспорт і його роль у розвит ку господарства країни

Історична довідка Пе р ші у кр аї н с ь кі з а л і з н и ц і. Найперша залізниця (завдовжки

майже 100 км) у межах сучасної території України була побудована 1861 р. і з ’єднала Львів і нині польське місто Перемишль. Так за часів, коли західноукраїнські землі входили до складу Австрійської імперії, розпочалась історія Львівської залізниці. У 1865 р. спорудили залізницю від Одеси до Балти, що завдовжки сягала 213 км. А 1870 р. відкрився рух на залізниці Київ-Балта. Так було започатковано роботу ПівденноЗахідної залізниці.

У другій половині X X от. залізниці почали втрачати своє значення. А дж е щ одо вантажних перевезень вони не витримували конкуренції з автомобільним транспортом, а щодо пасажирських - з авіаційним (на великих відстанях) і легковим автомобілем (на коротких відстанях). Проте сучасні залізниці мають чимало переваг - високу вантажопідйом ність, надійність, порівняно високу швидкість. Спеціалізовану легку залізницю, яку застосовують як міський паса жирський транспорт, називають трамваєм. Розвиток трамваю почався з кінця X IX ст. Нині трамвай разом з тролейбусом і метрополітеном часто об’єднують в особливу групу - міський транспорт. У великих містах трамвай подекуди починають замінювати на тролейбус. Перший тролейбусний рух відкрився 1935 р. у Києві, а згодом - у Харкові, Донецьку і Чернів цях. У 1959 р. відкрився рух на єдиній у світі м іж м іській гірській трасі Сімфероп оль-А луш та (мал. 112). Нині за обсягами перевезень тролейбус випереджає трамвай. Метрополітен. Назва цього виду тран спорту походить від назви компанії «Метро політен» (у перекладі - «столичний»), що першою взялася будувати невидиму трасу. Перша ділянка сучасного метрополітену п ротяж н істю 5,2 км почала працювати Мал. 112. Тролейбус 1960 р. у Києві. Нині Київський м етро на міжміській трасі політен має три лінії завдовж ки 58,8 км. До послуг пасажирів 46 станцій з трьома вузлами для пересадки в центрі Києва. Щ орічно Київський метрополітен перевозить понад 0,5 млрд пасажирів. Х арківське метро (з 1975) налічує 28 станцій на трьох лініях. їхня загальна довжина становить приблизно 35,5 км. За рік цей метро політен перевозить близько 300 млн пасажирів. Дніпропетровський метрополітен (1995) налічує шість станцій, що розташовані на одній лінії. Це найкоротший метрополітен у світі - завдовжки 7,8 км, упро довж дня ним користуються 0,2 млн пасажирів. П овіт ряний транспорт спеціалізується на перевезеннях паса жирів на відстань понад 1 тис. км. Водночас повітряним транспортом послуговуються і для інших корисних цілей - аерофотозйомок, хімічної обробки посівів, боротьби з лісовими пожежами, санітарних перевезень.

Q m O a

Авіаційний транспорт є наймо лодшим і найшвидкіснішим, проте і найдорожчим і залежним від погодних ум ов. Т ом у українським авіа транспортом щорічно користуються лише 4 -5 млн пасажирів, а вантажів перевозиться близько 100 тис. тонн. Це менше порівняно з будь-яким іншим видом транспорту. Т рубопровідний т ранспорт нині відомий кож ному з вас. Прига дайте звичайний водопровід. Однак основне його призначення - це тран Мал. 113. Перевезення пасажирів спортування газу, рідкого палива, за видами транспорту, 2007р. хімічних продуктів. Трубопровідний транспорт є найбільш економічним й ефективним та не залежить від ПОРОДНИХ умов. Й ого розвиток в Україні зумовлений розвитком газо вої, нафтової і нафтопереробної промисловості. Виокремлюють також елект ронний т ранспорт , представлений лініями електропередач (ЛЕП), за допомогою яких електроенергію транспортують від виробника до споживача. В Україні експлуатують близько 25 тис. км ЛЕП напругою 3 5 -8 0 0 кВт, а загальна довжина електромереж України перевиш;ила 1 млн км. Прикладом ЛЕП є ДонбасВінниця-Угорщина, Хмельницька АЕС-Польща, Південноукраїнська АЕС-Болгарія тощо. З метою підвищення надійності та безпеки систем електропостачання на деяких ділянках замість ЛЕП під землею прокла дають спеціальний високовольтний кабель. Пасажирообіг і вантажообіг. Роботу транспорту оцінюють, зокрема, за кількістю пасажирів та обсягами вантажів, перевезених певним його видом. Так, 2007 р. транспортом України було перевезено 8,8 млрд пасажирів, тобто більше ніж кількість населення нашої планети. При цьому перевага надавалась автомобільному транспорту, на який при падає 47 % пасажирських перевезень (м ал.113). П р а к т и ч н е за вда н н я За матеріалами Додатка 15 визначте, яку частину населення України перевозять упродовж року різні види транспорту.

Водночас транспортом України було перевезено майже 903 млн тонн ванта 50 - >s X - S ж у. Головна роль при цьому належала >s >s - X >s s S .S S X залізничному транспорту, який перевіз X S 40 -1 'В X X т § >s 5 7 % загальної кількості вантаж у. Серед >5 М S сі >s >х ЗО 3 ф лідерів вантаж оперевізників трубоп ро S - tl я і X 2 'і відний транспорт (близько 22 % ) і авто 20 :!? і п 1 & я % мобільний транспорт (майже 19 % ). За а .1 а m S я 10 цим показником їм значно поступають О :'56,253^^ 11^ 9,5 .7,1 W ^ 0,Д . ся водний транспорт (З % ) і авіація, на яку припадає лише 0,01 % загальної Мал. 114. Пасажирообіг за видами транспорту, 2007 р. кількості перевезеного вантажу. 60

ГМЛРД ПАС.-КМ

всього 144,4

§ 3 1 . Транспорт і його роль у розвит ку господарства країни

Проте кількість пасажирів і обсяги вантажу не є вичерпними показ никами роботи транспорту. А дж е залиш аються невідом ими ані відстань, на яку здійснювали перевезення, ані ступінь завантаженості транспортного засобу тощ о. З огляду на це, основними показниками роботи транспорту, що відображають його економічну ефективність, є пасажирообіг і вантажообіг. Пасаж ирообіг - це кількість пасажирів, перевезених на певну відстань за певний час. Цей показник, що вимірюється в пасажиро-кілометрах (пас.-км), засвідчує лідерство в пасажирських перевезеннях саме автомобільного транспорту (мал. 114), а залізничний транспорт посідає друге місце. Разом автомобільний і залізнич 600 МЛРД ТКМ всього 902,7 ний транспорт за цим показником набагато 500 >s випереджають решту видів транспорту. Дещо інша ситуація склалася з вантажо 400 обігом. Вантажообіг - це кількість вантажу, 300 перевезеного на певну відстань за певний час. Для його визначення використовують такий 200 показник, як тонно-кілометр (ткм). Статис 100 513И тичні дані засвідчують, що за вантажообігом О очевидну першість утримує залізничний транспорт (мал. 115). Він помітно випереджає Мал. 115. Вантажообіг своїх найближчих переслідувачів - трубопро за видами транспорту, відний і автомобільний транспорт. 2007р. УЗАГАЛЬНЕННЯ Основними показниками економічної ефективності роботи транс порту є пасажирообіг і вантажообіг. "f Пасажирообіг - це кількість пасажирів, перевезених на певну відстань за певний час, вимірюється в пасажиро-кілометрах (пас.-км). Вантажообіг - це кількість вантажу, перевезеного на певну відстань за певний час, вимірюється в тонно-кілометрах (ткм). ^ За пасажирообігом перше місце посідає автотранспорт, за вантажо обігом —залізничний транспорт. К л ю ч о в і т ерм ін и і понят,тя ^ транспортна система тажообіг

види транспорту - f пасажирообіг

ван

С а м оп еревірк а -щ : Поясніть причини розвитку різних видів транспорту у вашій місцевості. Визначте провідний транспорт у вашому населеному пункті. Поясніть, як можна визначити ефективність роботи транспорту. Визначте вид транспорту, який доцільніше використовувати для транспортування на великі відстані: а) квітів; б) дизельного палива; в) пасажирів; г) електроенергії; д) руд металів. Відповідь обґрунтуйте. Назвіть основні види транспорту.

Автомобільний і залізничний транспорт Г еогр а ф іч н а р озм и н к а І

n m O

Назвіть найпоширеніший нині вид транспорту. Пригадайте переваги залізниці перед іншими видами транспорту.

Автомобільний транспорт є лідером за пасажирообігом, а кількість пасажирів, які користуються автобусами, поволі зростає. У 2007 р. авто мобільний транспорт перевіз понад 4 млрд пасажирів (Додаток 15). Маршрутна мережа України нині налічує понад 20 тис. маршрутів міського, приміського, між міського і міжнародного сполучення. Ними курсує понад 110 тис. автобусів різних марок. Щоденно від автостанцій (близько 900) відправляється понад 50 тис. автобусів і здійснюють свої поїздки майже 300 тис. пасажирів. Перевагу автотранспортним засобам перевезення нерідко віддають і вантажовласники. Вантажні автомобілі нині перевозять практично всі види вантажів (мал. 116). Навіть на великі відстані (до 5 тис. км і більше) автопоїзди успішно конкурують із залізни цями в перевезенні цінних вантажів, для яких надзвичайно важливою є швидкість доставки, наприклад продуктів, які швидко псуються. Як наслідок, за вантажообігом ав томобільний транспорт посідає третє місце (Додаток 15). Особливе значення мають міжнародні перевезення. Вони є одним з найкращих показників стану національної економіки. Мал. 116. Транспортні перевезення вантажними А дж е ш;о швидше вона розвивається, то інтенсивніш ою є міжнародна торгівля, яка, автомобілями своєю чергою, потребує великої кількості транспортних послуг. Маршрутна мережа міжнародного регулярного автобусного сполучення на сьогодні становить понад 200 маршрутів до країн Західної Європи і забезпечує стійкий зв’ язок з 16 країнами Європи. Кількість зареєстрованих автотранспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, постійно зростає. Для успішної роботи автотранспорту потрібні дороги, пдо є важливою складовою транспортної системи держави (мал. 111). Довжина автодоріг загального користування перевищує 169 тис. км, з яки х понад 20 тис. км - це дороги державного значення, або автомагістралі.

О □

П р о б л ем а Дуже часто обличчя будь-якої країни визначається станом і кількістю її автомобільних магістралей. Сумна ситуація з дорогами в Україні усім відома. Щ о слід, на вашу думку, зробити, аби її змінити?

Автомагістралі (від лат. magistralis - керівний) - це головні авто шляхи, щ о мають поліпшений стан і характеризуються інтенсивним рухом транспорту. Серед таких найважливішими є: Київ - Ж итомир -

§ 3 2 . Авт омобільний і залізничний транспорт

Рівне - Львів; Київ - Полтава - Харків; Київ - Умань - Одеса; Харків Запоріжжя - Сімферополь. Автош ляхи розподілені по території Укра їни нерівномірно. П р а к т и ч н е за вда н н я За картами атласу і малюнком 111 визначте регіони, що мають найбільшу густоту автошляхів.

Залізничний транспорт - один з основних видів транспорту. За еко ном ічністю він поступається тільки м орськом у, зате здійснює пере везення приблизно удвічі швидше. Щ орічно він перевозить близько 500 млн тонн вантажів і понад 445 млн пасажирів (Додаток 14). Залізничний транспорт - це окреме велике господарство. Воно налічує близько 6 тис. тепловозів та електровозів, щ,о очолюють численні потяги. А це загалом десятки тисяч вантажних і тисячі пасажирських вагонів, щ;о рухаються залізницями, довжина яких - 22 тис. км. Українські рейкові ш ляхи проходять через 1684 станції і 126 основних вокзалів (мал. 117). Україна має одну з найрозвиненіших в Європі мережу залізниць (мал. 111). Найбільша густота залізниць у Донбасі і Придніпров’ ї (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Харківська і Запорізька об ласті), щ,о зумовлено необхідністю транспортного обслуговування роз винутої промисловості. Висока густота залізниць і в західній частині України (Л ьвівська, Закарпатська), прикордонне положення якої здавна потребувало розвитку тут стратегічних магістралей. У назва них областях густота залізниць коливається від 40 до 62 к м /ти с. км^, за середньої густоти 38 к м /ти с. км^. До найважливіших залізничних магістралей України належать такі: Київ - Фастів - Козятин - Здолбунів - Львів - Чоп; Київ - Полтава Харків; Кривий Ріг - Запоріжжя - Донбас; Харків - Донбас; Харків Запоріжжя - Севастополь та ін. Залізничні колії різних напрямків нерідко мож уть перетинатися, утворюючи залізничні вузли. Найбіль-

169

ШИМИ серед них, з розвинутим станційним і складським господар ством зазвичай стають великі міста, як-от: Київ і Х арків, Львів і Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса. Проте внаслідок перетину заліз ничних магістралей важливими залізничними вузлами нерідко стають і порівняно невеликі населені пункти - Чоп, Знам’янка (мал. 118), Ясинувата, Лозова, Волноваха, Бахмач, Ж меринка тощ о. Україна і світ з а л і з н и ц і не п а с у т ь з а д н і х . За густотою залізниць (37-38 км на 1 тис. км2) наша країна посідає провідне місце серед країн СНД і наближається за цим показником до таких євро пейських країн, як Франція, Італія, Румунія. За обсягами вантажних пе ревезень залізниці України посідають четверте місце на євразійському континенті, поступаючисьтільки залізницям Китаю, Росії, Індії. Вантажо напруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) у 3 -5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн.

Українські

q m O a

Роль залізниць особливо важлива в перевезенні промислових ван тажів, кількість яких щороку неухильно зростає, з початку X X I ст. майже в 1,5 раза. Основні вантажі - це кам’ яне вугілля, залізна і марган цева руда, будівельні матеріали, чорні метали, нафта і нафтопродукти, кокс та ін. Для ефективної роботи галузі в Україні створено шість регіональних залізниць - Д онецька, П ридніпровська, Південна, Львівська, Одеська і Південно-Західна. Найбільш напруженими залізничними магістралями є колії Донецької і Придніпровської залізниць, якими на захід транспортуються донецький кокс і вугілля, а на схід - криворізька залізна руда і нікопольський марга нець. Значний обсяг перевезень здійснюють і Одеська та Львівська залізниці, за участю яких вантажі транспортуються через державний кор дон. Подібну роль відіграє і Південна залізниця, що пов’язує великі про мислові центри з морськими портами Чорного та Азовського морів. Водночас вона забезпечує не лише потоки вантажів, а й пасажирів, які прямують до південних курортів країни. Залізниці України взаємодіють із заліз ницями семи сусідніх країн через 56 пунктів перетину кордону та з 13 основними м ор ськими портами Чорного й Азовського морів, а також р. Дунай. Історично так склалося, що розвиток залізничного транспорту в колишньому СРСР був орієнтований на освоєння великих, щораз Мал. 118. Потяг на постаменті в Знам’янці.. більших, обсягів перевезень, які в декілька Ц е місто було засноване разів перевищували аналогічні європейські показники. За цих умов вазі поїздів віддавали далекого 1868 р. як пріоритет перед швидкістю. Тому існуючий залізнична станція, парк вантажних вагонів розраховано на а згодом перетворилося на великий залізничний швидкість 80 км /год у завантаженому стані вузол і 90 км /год у порожньому стані.

§ 3 2 . Автомобільним і залізничний транспорт

из

Тим часом в Європі давно вже існують інші стандарти швидкості. Зважаючи на це, пріоритетним для залізниць України є інтенсивне впровадження ш видкісного руху пасажирських поїздів, яке передба чає курсування денних поїздів м іж К иєвом, більш істю обласних ^ 1 7 1 центрів і великих міст України, з терміном перебування в дорозі 4 7 годин та застосуванням вагонів підвиш,еної комфортності. Перші ш видкісні лінії вже здано в експлуатацію: «столичний експрес» К и їв Х арків (у 2002), «південний експрес» К иїв-Д ніпропетровськ (2003). У 2004 р. почав курсувати щ оденний ш видкісний поїзд С у м и К иїв-С ум и, який за 5,5 год долає відстань між обласним центром і сто лицею держави зі ш видкістю 140 к м /год . Реали сьогодення Ш в и д к і с т ь і ко мфо р т . Укрзалізниця продовжує впроваджувати у приміському сполученні комфортний і зручний вид залізничного транспорту - рейковий автобус. У 2006 р. такий «міні-поїзд» розпочав курсувати за маршрутом Львів - Ворохта, а також з ’єднав місто Суми з Білопіллям і Краснопіллям. Наприкінці того ж року розпочав курсу вати денний прискорений поїзд сполученням Київ - Львів - Київ. Час перебування в дорозі 6,5 год замість 10 год руху звичайного потяга, іивидкісні поїзди нині курсують за маршрутами: Київ-Суми, Харків Донецьк, Київ - Кременчук, Дніпропетровськ - Сімферополь, Київ Львів, Одеса - Вінниця, Київ - Хмельницький, Суми - Шостка, Харків Сімферополь, Харків - Кременчук, Київ - Харків, Київ - Полтава.

УЗАГАЛЬНЕННЯ Автомобільний транспорт порівняно з іншими видами є більш маневреним і забезпечує доставку від «дверей до дверей». Автомобільний транспорт - основний забруднювач атмосфери. ^ Мережа залізниць України одна з найрозвиненіших в Європі. Основним недоліком українських залізниць є мала швидкість по тягів. К л ю ч о в і т ер м ін и і п он ят т я ■f автомобільний транспорт транспорт залізничні магістралі

автомагістралі залізничний залізничні вузли 4-

С а м оп ер евір к а За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про те, як вирішують проблеми українського автомобільного і залізнично го транспорту. Визначте у вашій місцевості (або неподалік) автомобільні й заліз ничні магістралі, а також залізничні вузли. Поясніть їхнє значення. Порівняйте переваги й недоліки автомобільного і залізничного транс порту. Які з них, на вашу думку, створюють найбільші проблеми для України? Яким видом транспорту ви користуєтеся найчастіше і чому?

^анспорт

§ 3 3 . Водний транспорт Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Назвіть види транспорту, що поєднує в собі водний транспорт.

Роль водного транспорту. Це найдешевший вид транспорту, адже природні водні шляхи потребують менше витрат для їхнього утримання. До того ж судна мають велику вантажопідйомність і можуть перевозити дуже громіздкі вантажі, наприклад ліс у плотах або будматеріали.

п m

О а

оо

п р обл ем а До появи в Україні залізниць основним масовим транспортом був саме водний (річковий). Пізніше він занепав, бо перевізників не влаштову вали мала швидкість руху водного транспорту й напрямок водних шляхів, які до того ж можуть замерзати взимку. Тепер за обсягами пе ревезень водний транспорт дуже поступається іншим видам транспорту. Чи є, на вашу думку, перспективи у водного транспорту України?

Щ орічно водним транспортом в Україні користується від 9,5 млн до понад 13 млн пасажирів. У загальному обсязі пасажирських перевезень усіма видами транспорту це становить лише 0,1 % . За пасажирообігом він посідає останнє місце серед інших видів транспорту (0,2 млрд пас.-км за 2007 p.). Дещо більша роль водників у перевезеннях вантажів - З % загальної кількості. За вантажообігом (24,3 млрд ткм) водний транспорт випереджає тільки авіаційний. Україна має сприятливі передумови для розвитку м орського і річкового транспорту. На півдні її територію омивають води Чорного й А зовського морів, які і з ’ єднуються через систему проток із Середзем ним морем і далі з Атлантичним океаном. А наявність судноплавних річок і гідротехнічних споруд сприяла том у, щ о Україна опинилася на перехресті водних ш ляхів Дунай, Дніпро і системи Д он-В олга. М орський трансп орт. Щ е за часів К иївської Р усі наші пращури використовували Чорне море для судноплавства. У І Х - Х ст. на Русі з ’ явився флот. У X V -X V II ст. козаки здійснювали далекі морські по ходи Чорним морем, показавши себе вправними мореплавцями. У море виходили цілі козацькі ескадри (по 100 суден і більше). Регулярні морські перевезення Чорним й Азовським морями поча лися з другої половини XVIII ст. Саме тоді на чорноморському узбе режжі з ’ явилися порти - Херсон (1778), Севастополь (1788), Одеса (1794). Згодом порт Херсон став головним суднобудівним центром і почав брати активну участь у зовніш ньоторговельних перевезеннях. Із за снуванням Севастополя розпочав свою історію Чорноморський флот. На початку X IX ст. почав розвиватися Одеський порт (мал. 126) і неза баром перетворився на південні ворота в Європу та А зію . Сучасна роль морського транспорту визначається його участю в міжнародних перевезеннях, адже саме морем найдешевше перевозити вантажі. Експортно-імпортні перевезення вантажів морським транс портом здійснюють на відстань до 8 тис. км і більше, внаслідок чого їхня частка у вантажообігу морського транспорту перевищує 95 % .

§ 3 3 . Водний транспорт

Морський транспорт здійснює і каботажні перевезення - переве зення між портами однієї держави. Малий каботаж - це перевезення між портами одного моря (наприклад, залізної руди з Керчі до Маріупо ля через Азовське море). Великий каботаж - це перевезення в межах однієї держави, але між портами різних морів (Чорного й Азовського). У зв’ язку з тим, щ о каботажні перевезення здійснюються на невелику відстань (у середньому 1 3 0 -1 5 0 км), частка їх у вантажообігу незначна. Нині в Україні існує три морських пароплавства - Чорноморське, Азовське та Укршнське Дунайське. їм підпорядковуються порти, що роз ташовані практично вздовж усього узбережжя двох морів (Додаток 16). П р а к т и ч н е за в да н н я Знайдіть на карті основні морські порти України, зазначені в Додатку 16. Найважливішими серед морських торговельних портів є Одеський, Іллічівський і Ю жний, щ о мають найкращі морські підходи і прийма ють судна з осадкою від 11,5 до 14 м. Тим часом інші порти можуть приймати судна зі значно меншою осадкою. Як наслідок, на ці три порти припадає приблизно 70 % усього вантаж ообігу українських морських портів і найбільша кількість міжнародних перевезень. На Одеський порт припадає більше п ’ ятої частини вантажообігу морського транспорту України (мал. 119). Основними вантажами тут є руди, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали, хлібні вантажі, цукор, цитрусові та ін. Іллічівський порт, щ о розташований за 20 км від Одеси, працює переважно на забезпечення експортних поставок. У вантажообігу цього порту велика частка припадає на метали, кам’ яне вугілля, будівельні матеріали, залізну і марганцеву руди. Порт Южний обслуговує здебільшого припортовий завод і спеціалізується на забез печенні експорту аміаку. У гирловій частині найбільших українських річок - Дніпра і Півден ного Бугу - розташована група морських портів - М иколаївський (мал. 120), Херсонський, Октябрськ, Дніпро-Бузький. Вони спеціалі зую ться на відправленні залізної і марганцевої руд, будівельних ма теріалів. Через М иколаївський м орський порт ім портую ться бок си ти. З листопада по березень ці порти припиняю ть навігацію через замерзанняІДніпровського і Бузького лиманів. У пониззі Дунаю Україна також має морські торговельні порти Ренійський, Ізмаїльський та Усть-Дунайський. Через ці порти проходять вантажопотоки в напрямку до придунайських країн.

Мал. 119. Одеський порт

4 m О a

На берегах Кримського півострова розташовані Євпаторійський, Се вастопольський, Ялтинський, Феодосійський, Керченський порти. Вони призначені насамперед для обслуговування транспортних потреб самого Криму. Ялтинський і Севастопольський порти дуже перспективні для розвитку пасажирських, круїзних перевезень. Феодосійський торговель ний порт є одним з найголовніших з перевалки нафти і нафтопродуктів. На північному узбережжі Азовського моря, неподалік промислово розвинених Донбасу і Придніпров’ я, розташовані Бердянський і М аріу польський порти. Експорт металу, залізної та марганцевої руд, чорних металів, кам ’ яного вугілля, цементу й інш ої продукції цих регіонів забезпечує основне завантаження цих портів. Щ орічно в українських портах обслуговується майже 18 тис. іно земних суден. Від портів України створено три міжнародні залізничні поромні переправи: Іллічівськ - Варна (Болгарія), Іллічівськ - Поті (Грузія), Керч - Тамань (Росія). Пороми, ш,о працюють на цих лініях, можуть одночасно перевозити понад 100 залізничних вагонів. Річковий транспорт. Дніпро за часів Київської Р усі був південною частиною ш ляху «із варяг у греки», ш,о з ’ єднував Скандинавію з Дав ньою Грецією і Візантією. На півночі він починався з Варязького (Балтійського) моря і далі пролягав подекуди річками, а подекуди во локом на суходолі аж до Ч орного моря. Напади кочівників на судна у степових районах і занепад Візантії призвели до того, щ о цей шлях з часом втратив своє колишнє значення. Пізніше нижню частину Дніпра ш ироко використовували запорож ці для військових і господарських потреб. Після будівництва в середині 30-х років X X ст. Дніпрогесу і затоплення дніпровських поро гів встановилося наскрізне судноплавство на Дніпрі. Мал. 120. Морський порт Нині Дніпро є головною внутріш ньою у Миколаєві водною артерією України. Найбільші судно плавні притоки Дніпра - П рип’ ять і Десна. Серед основних водних артерій України також Дністер і Південний Буг. Загальна довжина річкових судноплавних шляхів країни перевищує 2 тис. км. Використо вуючи їх, річковий транспорт України здійсню є перевезення здебіль ш ого в межах держави, хоча бере участь також і в міжнародних пере везеннях. Такі перевезення здійснюються передусім р. Дунай, завдяки якій Україна має водні зв’ язки з багатьма європейськими державами. Системою каналів Дунай сполучає Чорне і Північне моря. А Дніпро системою каналів зв’язаний з річками сусідніх держав - Білорусі і Польщі (басейн Дніпра з ’ єднується з басейном Вісли Дніпро-Бузьким каналом), що дає вихід у Балтійське море. Основними видами вантажів, які перевозять річковим транспортом, є мінеральні добрива і будівельні матеріали, руда і кам ’ яне вугілля. Перевезення вантажів і пасажирів забезпечують річкові порти (Дода ток 16). Головними є порти басейну Дніпра, на які припадає понад 90 % усіх перевезень річковим транспортом.

§ 3 3 . Водний транспорт

П р а к т и ч н е за вда н н я Знайдіть на карті основні річкові порти України, зазначені в Додатку 16.

Київський, Дніпропетровський і Запорізький порти - провідні пор ти у Дніпровському басейні. Вони є перевалочними для вантажів, що надходять із залізниць. Київський порт, розташований за 872 км від гирла Дніпра, є найбільшим у басейні за обсягом вантажних переве зень. Відправляє промислові і продовольчі вантажі, а приймає вугілля, будівельні матеріали, зерно, овочі топі;о. Тут беруть початок багато транспортних пасажирських ліній. Черкаський порт розташований на правому березі Кременчуцького водосховиш;а за 663 км від гирла Дніпра. На лівому березі за 549 км від гирла - Кременчуцький порт, а за 437 км від гирла на правому березі Дніпродзержинський порт. У вантажообігу цих трьох портів основне місце посідають будівельні матеріали, брухт, шлаки. Дніпропетровський порт розташований за 399 км від гирла Дніпра. Цей порт відправляє вугілля та інші матеріали, а приймає кварцити, плодоовочеву продукцію тощ о. Запорізький порт розташований на лівому березі Дніпра за 312 км від гирла. Основні вантажі, які відправляються, - залізна руда і вугілля. Херсонський порт також належить до основних у Дніпровському басейні. Він розкинувся на правому березі Дніпра за 28 км від його гирла на стику річкових і морських шляхів. Звідси відправляються боксити, овочі і баштанні культури, промислові і продовольчі товари. Приймає цей порт здебільшого вугілля, будівельні матеріали, зерно тощо. УЗАГАЛЬНЕННЯ ^ Водний транспорт є найдешевшим видом транспорту і поділяється на морський та річковий. За обсягами перевезень водний транспорт України поступається іншим видам транспорту, випереджаючи тільки авіаційний. Роль водного транспорту України визначається передусім його участю у вантажних перевезеннях. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он ят т я -f водний транспорт зення ^ малий каботаж

морський транспорт - f каботажні переве великий каботаж річковий транспорт 4-

С ам оп еревірк а За додатковими джерелами підготуйте коротке повідомлення про перспективи розвитку водного транспорту в Україні. Порівняйте переваги й недоліки автомобільного й водного видів транспорту. Який з них і чому, на вашу думку, доцільно розвивати в Україні? Поясніть, у яких випадках ви скористалися б водним транспортом, а в яких обрали б інший вид сучасного транспорту. Знайдіть і покажіть на карті найближчі до вашої місцевості морські та річкові порти.

§ 3 4 . Повітряний і трубопровідний транспорт Г еогр а ф іч н а р озм и н к а ■

q m

e a

Пригадайте, що є основними показниками економічної ефективності роботи транспорту. Назвіть основне призначення трубопровідного транспорту.

Повітряний транспорт. Авіаційний транспорт України після розпаду Радянського Союзу тривалий час переживав занепад. Однак останніми роками в Україні попит на авіаперевезення почав зростати, насамперед на внутрішніх маршрутах. При цьому українські авіакомпанії забез печили найвищі в транспортній галузі темпи росту. Наразі в Україні налічують 36 авіакомпаній, які здійснюють пасажирські перевезення, у тому числі дев’ ять виконують регулярні міжнародні пасаж ирські перевезення за 99 маршрутами до 41 країни світу.

D □

П р о б л ем а Ще декілька років тому на ринку авіаперевезень в Україні п’ять про відних українських авіакомпаній здійснювали перевезення 60 % паса жирів. Тепер вони виконують 85 % авіаперевезень, оскільки поступово зникають дрібні авіакомпанії і залишаються більш конкурентоспро можні. Така ситуація, на думку деяких фахівців, є несприятливою для України, оскільки призводить до монополії на ринку авіаперевезень і зменшує можливості вибору споживача. А як вважаєте ви?

Лідером серед українських авіаперевізників (за кількістю перевезень, пасажирообігом) є авіакомпанія «Аеросвіт». Вона обслуговує найбільшу власну маршрутну мережу, що складається з 60 міжнародних повітря них ліній. Вони єднають Україну зі столицями, діловими центрами і всесвітньо відомими курортами 29 країн - Болгарії, Великої Британії, Єгипту, Ізраїлю, Індії, Таїланду, Китаю тощо. А кооперація з десятками інших авіакомпаній (зарубіжних і українських) дає змогу доставляти пасажирів з єдиним квитком «Аеросвіту» до тисяч кінцевих пунктів в Європі, Північній і Південній Америці, в Азії, Африці й Австралії. Так само з ’єднує Україну з більш як З тис. пунктів світу й одна з про відних на ринку між народних перевезень авіакомпанія «М іжнародні

Мал. 121. Міжнародний аеропорт «Бориспіль» головні «повітряні ворота» України

§ 3 4 . Повітряний і трубопровідний транспорт

авіалінії У країн и». Серед провідних національних компаній-авіаперевізників також і «Українсько-Середземноморські авіалінії». Авіарейси в нашій країні обслуговує кілька десятків аеропортів, вісім з яких є стратегічними, а саме: «Бориспіль» (мал. 121), «Донецьк», «О деса», «Л ьв ів», «С ім ф ерополь», «Х а р к ів », «Д ніпропетровськ», «К и їв -Ж у л я н и » (Д одаток 16). Вони п ов’ язані повітряними лініями з багатьма містами України, СНД, країнами Західної Європи, А зії і Африки. Провідні підприємства галузі «Повітряні ворота» України. У 2001 році в Державному міжна

родному аеропорту «Бориспіль» почала працювати нова злітно-посад^ кова смуга завдовжки 4500 км. Вона є кращою у Східній Європі, адже за своїми параметрами може практично без обмежень забезпечити зліт і посадку будь-яких типів повітряних суден навіть за нульової види мості. Нині аеропорт «Бориспіль» приймає регулярні рейси 38 інозем них і 32 українських авіакомпаній, обслуговує за добу близько 10 тис. пасажирів (влітку ця цифра сягає 15 тис.). Після спорудження в 2010 р. надсучасного пасажирського терміналу з пропускною спроможністю 10 млн пасажирів на рік «Бориспіль» стане найбільшим аеропортом Східної Європи.

Трубопровідний транспорт. Основу газопровідного транспорту Укра їни становлять магістральні газопроводи, які простягаються від власних газових родовищ до пунктів споживання (мал. 122). Такими часто є ве ликі промислові центри, наприклад: Шебелинка - Харків або Дашава Київ. Є й більш протяжні газопроводи, ш;о забезпечують газифікацію цілого ряду великих промислових центрів, як-от: Ш ебелинка - Дніп ропетровськ - Кривий Ріг - Одеса - Кишинів або Ш ебелинка - Київ Красилів - західні райони України чи Дашава - Долина - Львів тощо. Завдяки вигідному географічному положенню України через її тери торію транзитом прямують інтенсивні потоки газу до Західної Європи. Газотранспортна система України є найпотуж ніш ою у світі за обсяга ми транзиту. До неї входить понад 37 тис. км газопроводів з десятками компресорних станцій. Надійність цієї системи забезпечується 14 під земними сховищ ами газу загальним обсягом 35 млрд м^. Транзитні магістральні газопроводи України сприяють надходжен ню і подачі природного газу до багатьох країн. На територію України природний газ надходить, зокрема, з Росії. Так, довжина газопроводу У ренгой -П ом ари -У ж город на території України сягає 1160 км. Газ на територію України надходить також з країн Середньої Азії. Подача газу за межі України здійснюється за такими напрямками: Молдова, південні регіони Р осії, Угорщина - Боснія і Герцеговина, Р у мунія - Болгарія - Туреччина, Македонія, Греція, Словаччина і далі, через Ч ехію і А встрію , до Німеччини, Словенії, Італії, Франції. Україна має також потуж ну мережу нафтопроводів завдовжки за галом понад 4,5 тис. км. Нафтопровідна мережа представлена найбіль шим у світі нафтопроводом «Д руж ба». Збудований у радянські роки для транспортування нафти з в країни Східної і Західної Європи, він сягає близько 5200 км завдовжки. У межах України протяжність

177

Мал. 122. Газопровідний транспорт

щ щ о

й!

південної ділянки цього нафтопроводу становить 680 км. До «Дружби» приєднаний нафтопровід О деса-Б роди , побудований м іж м істом Одесою на Чорному морі і містом Броди у Львівській області. Решта нафтопроводів має внутрішньодержавне і міждержавне зна чення і забезпечує нафтопереробні заводи України нафтою, основна частка якої поки ш;о надходить з Р осії. Зокрема, це нафтопровід Са м ара-Л исичанськ-К рем енчук-Х ерсон-О деса. Важливе значення мають нафтопроводи, які з ’ єднують вітчизняні родовиш;а і нафтопереробні заводи, як-от: Д олина-Д рогобич, Прилуки-К рем енчук, Гнідинці-Р озбиш івське-К рем енчук та ін. Міжнародні транспортні коридори. Упродовж останніх 3 0 -3 5 років міжнародна спільнота розробляла концепцію створення єдиної плане тарної транспортної системи. Її мета - об ’ єднати континентальні тран спортні комунікації, щ о мають стратегічне значення для вантажних і пасажирських перевезень між Європою і А зією , А зією і Америкою, Європою і Аф рикою . У центрі уваги опинився передусім напрямок Європа - А зія, за яким дана концепція була втілена в систему міжна р о д н и х т ранспорт них коридорів ( М Т К ) . Міжнародний транспортний коридор - це комплекс наземних і водних транспортних магістралей з відповідною інфраструктурою, включно з допоміжними спорудами і під’ їзними шляхами, прикордон ними переходами і сервісними пунктами, вантажними і пасажирськими терміналами, які забезпечують перевезення вантажів і пасажирів на рівні, що відповідає вимогам Європейського Співтовариства. З перших 10 пріоритетних європейських МТК уже чотири працюють на території України: 1) Берлін - Дрезден - Вроцлав - Львів - Київ; 2) Трієст - Любляна - Будапешт - Львів; 3) Гельсінкі - Санкт-Петер бург - В ітебськ - М інськ - М осква - К иїв - Одеса - К иш инів Д имитровград - Александруполіс; 4) водний Дунаєм: Відень - Бра тислава - Будапешт - Белград - Рені - Ізмаїл - Усть-Дунайськ. Слід зазначити, щ о з розширенням Європейського Союзу постають усе нові завдання щодо формування міжнародних транспортних кори дорів. Спеціальною Єврокомісією визначено й затверджено п’ ять основ них, пріоритетних напрямків європейських транспортних осей: північна, центральна, південно-східна, південно-західна та водні магістралі між європейськими портами. Територією України проходить центральна вісь, у рамках якої визначено основні маршрути: Катовіце - Львів Київ, Будапешт - Львів, Мінськ - Київ, Київ - Харків, Москва - Київ -

§ 3 4 . Повітрямий і трубопровідний транспорт

Одеса, а також водна вісь, яка з ’ єднує зону Чорного моря з Атланти кою (Середземним, Балтійським, Баренцовим, Червоним морями та Суецьким каналом) і включає внутрішні водні шляхи: Білорусь - Київ (Дніпром) з виходом до Одеського й Іллічівського портів. L 179 Зазначимо, ш;о європейські МТК не єдина можливість для України інтегруватися у світові транспортні системи. Адже до системи цих МТК органічно вписується Євро-Азійський транспортний коридор (ЄАТК), який передбачає розвиток транспортного сполучення за віссю З а х ід -С х ід , з Європи через Чорне море, Кавказ і К аспійське море до Середньої А зії. Загальна мета цього проекту полягає в поєднанні транспортних маршрутів країн-учасниць із європейськими МТК та іншими транспортними системами. Разом з вирішенням транспортних проблем розбудова й розвиток національної мережі МТК на території України позитивно вплине на економіку країни, сприятиме створенню нових робочих місць.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6 (закінчення)

Позначення на контурній карті основних раііонів вугле-, газо- і нафтовидобутку, нафто- і газопроводів 1. На контурній карті України позначте основні нафто- і газопроводи. УЗАГАЛЬНЕННЯ ^ Повітряний транспорт спеціалізується здебільшого на перевезен нях пасажирів і є наймолодшим, найшвидкіснішим і найдорожчим. "f Трубопровідний транспорт України добре розвинутий і є економіч ним та ефективним для перевезення рідкого палива, газу, пального, хімічних продуктів. На території України продовжує формуватися система міжнародних транспортних коридорів, що сприяє як розвитку економіки країни, так і зміцненню зв’язків з різними країнами. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он ят т я повітряний транспорт авіакомпанія аеропорти трубопро відний транспорт газопровід "f магістральні газопроводи нафто провід міжнародні транспортні коридори С а м оп ер евір к а Визначте найближчі до району вашого мешкання міжнародні транспортні коридори і поміркуйте, які це може принести виго ди (або проблеми). Поясніть, чи можуть, на вашу думку, взаємодіяти повітряний і тру бопровідний види транспорту. І Назвіть і покажіть на карті діючі міжнародні транспортні коридори. Які перевезення трубопровідний транспорт не може здійснювати, на відміну від інших видів транспорту?

180

^/7 СОЦІАЛЬНА СФЕРА 'оц іал ьн а сфера в багатьох розвинених країнах світу є лідером за м ісцем у валовом у вн утріш н ьом у п р од ук ті. В ироб л яю чи п осл уги , вона є основним дж ерелом соціальн ого і нау к ов о-тех н іч н ого п рогресу, створення нем атеріальних благ, сп ри я є гарм оній ном у р озви тк у особ и стості. Соціальна сфера є важ ливим чинником інтегрування У країни у світовий ек он о мічний простір, впливає практично на всі показники розвитку ек он ом ік и та підвищ ення добр обуту ж и ття населення.

q m

O a.

§ 3 5 . Склад соціальної сфери. Особливості соціально-культурних галузеіі Г еогр а ф іч н а р озм и н к а ■

Пригадайте, користуючись § 12, галузі послуг. Перелічіть ті послуги, якими користується ваша родина й особисто ви.

Склад соціальної сфери. Соціальна сфера складається з двох груп галузей: соціально-культурних, щ о формують людський потенціал (капітал), і матеріально-побутових, щ о обслуговують населення. До першої групи належать освіта, культура, охорона здоров’ я, фізична культура і спорт, соціальне забезпечення, наука і наукове обслугову вання. Другу групу галузей утворюють роздрібна торгівля, громадське харчування, ж итлово-ком унальне господарство (Ж К Г ), побутове обслуговування населення. Більш ість складових соціальної сфери фінансується з державного бюджету. П р о б л ем а Попри те що останнім часом фінансування сфери послуг дещо збільшило ся, його обсяги ще залишаються далекими від реальних потреб. Запро понуйте способи поліпшення ситуації.

Особливості соціально-культурних галузей. Освіта як одна з основ них галузей соціальної сфери «відповідає» за загальний рівень знань і культури населення, а також забезпечує всі галузі господарства кадра ми. В Україні першою ланкою освіти є дошкільна освіта, спрямована

§ 3 5 . Склад соціальної сфери. Особливості соціально-культурних галузей

на надання всебічної допомоги сім ’ ям у розвитку, вихованні й навчан ні дитини. Наступними ланками є шкільна, позашкільна, професійнотехнічна й вища освіта (мал. 123). Основний вид навчальних закладів в Україні - це середня загально освітня школа трьох ступенів: перший - початкова, другий - основна, третій - старша, які відповідно забезпечують початкову, неповну се редню і повну загальну середню освіту. За роки незалежності сталися позитивні зрушення в мережі загальноосвітніх шкіл як за формою власності, так і за видами. Зростає кількість загальноосвітніх закладів недерж авної ф орми власності, зокрема закладів нового типу гімназій, ліцеїв, колежів. Останнім часом більш ість учнів навчається держ авною україн ською мовою (понад 70 % ). Крім українських ш кіл, працюють школи і класи, в я ки х навчаються мовами національних меншин - росій ською , рум унською , угорською , молдавською, кримськотатарською, польською, словацькою тощ о. Позаш кільна освіта спрямована на розвиток нахилів і здібностей дітей у різних сферах діяльності, зокрема в науці, техніці, культурі, мистецтві, туризмі. Вона сприяє самовдосконаленню особистості, про фесійному самовизначенню і підготовці до життя. Мережею позашкіль них закладів охоплено понад 1 млн дітей і підлітків. Практичне завдання З’ясуйте, які позашкільні заклади функціонують у районі вашого про живання. Дізнайтеся, хто з ваших однокласників відвідує ці заклади і які гуртки вони обрали.

Мал. 123. Університети України

щіальнасфера

182

Професійно-технічна освіта в Україні, незважаючи на непростий час, має попит серед молоді, що цікавиться робітничими професіями. У проф есійно-технічних училищ ах молодь віком від 15 до 18 років ] разом із професією здобуває і загальну середню освіту. Вища освіта розвивається швидкими темпами, про що свідчить зростання кількості студентів, що навчаються у вищих навчальних закладах. За часи незалежності розширена мережа цих закладів, які відрізняю ться формами власності, формами навчання, галузями знань і освітньо-кваліфікаційними рівнями (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр). Вища освіта поступово входить у міжнародну систему освіти. Україна і світ На що в п л и в а є осв і т а. Підвищення освітнього рівня населення загалом й економічно активного зокрема, як свідчить світовий досвід, сприяє притоку іноземних інвестицій. Саме здатність опановувати нові знання, висока кваліфікація, ініціативність, творче мислення дедалі часті ше є основною конкурентною перевагою працівників у сучасних умовах. Нині в Україні серед зайнятого населення вищу освіту мають 26 %, тим часом у країнах так званого золотого мільярда - від 40 до 60 %.

о а

Мал. 124. Оперні театри України

К ульт ура - це сукупність закладів, у с танов, підприємств, організацій та органів управління, що здійсню ють виробництво й організацію споживання послуг культур ного й інф ормаційного призначення. В Україні ця галузь представлена бібліоте ками, кінотеатрами, театрами, музеями, клубами, концертними організаціями, у с тановами засобів масової інформації тощ о (мал. 124). Від розвитку ц ієї соціальної галузі безпосередньо залежить показник розвитку культури держави. Багато років культура фінансується за так званим залишковим принципом. Цих фінансів часто не вистачає навіть на зарпла ту працівникам, придбання найнеобхіднішого обладнання. Ось чому мережа закладів культури стрімко скорочується. Особливо це стосується сільської місцевості. Охорона здоров’я охоплю є лікувальні, лікувально-профілактичні, санітарно-про тиепідемічні й інші медичні установи, різні види соціального забезпечення, відпочинку і фізичної культури. До цієї галузі належать освітні медичні заклади, галузеві науководослідні інститути, організації. В Україні налічують понад три тисячі лікарняних закладів, які поділяють на територіально-дільничні та спеціалізовані.

§ 3 5 . Склад соціальної сфери. Особливості соціально-культурних галузей

183

Мал. 125. М узеї України: Львівська картинна галерея (1), Одеський археологічний музей НАН України ( 2) , Національний художній музей України ( м. Київ) (З ) У містах існую ть також поліклініки, мережа яких постійно зростає. У сільській місцевості основними медичними закладами є фельдшерсько-акуш ерські пункти. Зростає кількість закладів, які надають швидку медичну допомогу. Зміцненню здоров’ я населення слугує також мережа санаторно-курортних закладів, серед яких санаторії, пансіона ти з лікуванням, санаторії-профілакторії, будинки відпочинку тощ о. Медичні установи розміщені по території країни дуже нерівномірно. Серйозною проблемою є брак у значній частині сільських населених пунктів будь-яких медичних закладів. Основними показниками розвитку системи охорони здоров’ я є кіль кість лікарів усіх спеціальностей загалом і з розрахунку на 10 000 на селення; кількість середнього медичного персоналу, кількість лікарня них закладів і лікарняних ліж ок; кількість амбулаторно-поліклі нічних закладів. Найвищий рівень забезпеченості населення лікарями у м. Києві, А Р Крим, Одеській, Львівській і Харківській областях. УЗАГАЛЬНЕННЯ Соціальна сфера - це комплекс галузей, що надає соціально-куль турні і побутові послуги населенню країни. ■¥ Розвиток соціальної сфери фінансується з державного бюджету. •¥ Освіта, культура й охорона здоров’ я е соціально-культурними галу зями. Ключові терміни і поняття -f соціальна сфера -f соціально-культурні галузі тура -f охорона здоров’ я -f

освіта ^ куль

Самоперевірка Назвіть проблеми, які існують у розвитку соціально-культурних галузей вашої місцевості. Чим вони зумовлені? Як їх вирішують? Порівняйте функції освіти і культури у розвитку людини. Назвіть заклади освіти, що є у вашій області. Назвіть складові соціальної сфери.

альна сфера

§ 3 6 . Особливості матеріально-побутових галузей. Роль держави в розвитку соціальної сфери Географічна розминка ■

q m

Поміркуйте, без яких побутових послуг життя людини стає некомфортним. Наведіть приклади закладів і установ у вашій місцевості, що надають побутові послуги.

Побутове обслуговування охоплює понад 20 окремих галузей, що спрямовані на надання понад 900 видів різноманітних послуг. Це і послуги з ремонту одягу, взуття, побутової техніки, з прання білизни, хім ічної чи стки , технічного обслуговування транспортних засобів тощ о (мал. 126). Практичне завдання

Складіть каталог побутових послуг, що діють поблизу ващого помеш кання. У розмові з батьками з’ясуйте рівень якості надання цих послуг.

За роки незалежності переважно через фінансові труднощ і мережа підприємств побутового обслуговування значно скоротилася. Високі податки призвели до банкрутства багато таких підприємств. Тому вдосконалення податкової системи щодо цієї сфери є одним зі способів поліпшити обслуговування населення. Іншими проблемами розвитку побутових послуг є незбалансованість попиту на них і пропозиції, ви дова структура послуг, щ о часто не відповідає запитам і бажанням населення. Комунальні послуги дуже важливі для ком фортного ж иття населення, нерозривно пов’ я зані з розвитком населених пунктів і охоплюють водопроводи, каналізацію, кабельні, теплові, електричні та газові мережі, міський елект ричний транспорт, готельне госп одарство, м іські вулиці, ш ляхи, зливостоки, мости і на бережні та інш і о б ’ єкти. Ці послуги надають підприємства й організації, щ о спеціалізу ю ться на прибиранні, санітарному очищенні, Мал. 126. Надання благоустрої, озелененні міст і сіл, підприємства комунальних послуг з ремонту комунальної техніки й рухомого населенню складу міського транспорту (мал. 126).

О о

Проблема Усі комунальні служби фінансуються платою населення за послуги і частково з державного бюджету. Останніми роками вартість усіх видів комунальних послуг почала стрімко зростати. Населення і підпри ємства не в змозі їх сплатити і тому заборгували за них значні суми. Запропонуйте способи виходу із цієї складної ситуації.

§ 3 6 . Особливості матеріально-побутових галузей

Ж итлове будівництво також належить до матеріально-побутових галузей. Нині в Україні значно підвищився рівень благоустрою ж и т ла, однак його кількість залишається набагато меншою від потреб на селення. Так, понад 13 % населення країни не мають окремого житла, меш кають у комунальних квартирах і гуртож итках. На поліпшення житлових умов очікую ть понад 2 млн осіб, і їхня кількість щорічно збільш ується на 100 тис. Украй гостро постала проблема якості ж и т лового фонду сільських населених пунктів, адже за всіма параметрами вона набагато гірша за якість м іського фонду. Крім того, житло в нашій країні було побудоване здебільшого понад ЗО років тому, що свідчить про його зношеність. Отож для свого розвитку житлове будівництво потребує нових підходів. Поліпшенню житлового забезпечення сприяє розвиток ново го індивідуального і к ом ерцій ного ж и тл ового будівництва, впрова дження нових форм управління житлом, заснованих на колективній власності мешканців будинків. Торгівля і громадське харчування виконують різноманітні функції, основні з яких це задоволення потреб населення в продуктах харчу вання і товарах тривалого користування (мал. 127). Показником роз витку торгівлі є роздрібний т оварообіг, щ о діє на спож ивчому ринку завдяки обміну товарів на гроші населення. Нині роздрібна торгівля значно пож вави лась, що загалом свідчить про збільшення грош ових доходів населення країни. Найбільшими обсягами товарообігу на душ у населення вирізняються м. Київ, За порізька, Дніпропетровська, Полтавська і Харківська області, в яких доходи населен ня найвищі. Найнижчий показник мають Тернопільська і Хмельницька області з від повідно найменшими доходами населення в цих областях. Роздрібна торгівля здійсню ється через роздрібну торговельну мере ж у, яка на території України налічує по над 100 тис. одиниць. За роки незалеж ності значно розширилася мережа міських ринків. Це дещо компенсувало скорочення кількості підприємств торгівлі, особливо Мал. 127. Торговельнорозважальний центр невеликих, щ о мало місце практично в усіх «Глобус» у Києві областях України. Реалії сьогодення Г і г ан т и то рг і вл і . Останніми роками у великих містах України швидко розвивається мережа торговельних центрів-гігантів, схожих на міні-міста, куди прямують натовпи покупців, готових не лише здійснити «шопінг», а й приємно провести час. Такі центри мають ма газини, кафе, ресторани, кінотеатри й інші різноманітні розваги для дітей і дорослих (мал. 127).

ціальна сфера

4 О m

Важливою умовою підвищення рівня торговельного обслуговуван ня населення країни є поліпшення матеріально-технічної бази. Її зміцнення, а також покращання транспортного обслуговування у сфері торгівлі сприятимуть подальшому розвитку таких форм обслуго вування населення, як доставка товарів за попереднім замовленням, інтернетне обслуговування тощ о. Роль держави в розвитку соціальної сфери. Послуги соціальної сфе ри отримує кожна людина. Від якості надання цих послуг залежить рівень і якість ж иття населення країни. Тому держава підтримує цю сферу фінансово, сприяє залученню недержавних кош тів на утриман ня і розвиток установ соціально-культурного призначення. Так, за державної підтримки соціальної сфери розвивають побутове обслуго вування і комунальне господарство на селі, реалізують програму рівного доступу дітей і молоді до якісної освіти, модернізують старі і створюють нові оздоровчо-рекреаційні комплекси. Значну увагу в дер жаві приділяють поліпшенню матеріально-технічної бази всіх галузей соціальної сфери завдяки ком п ’ ютеризації та автоматизації. Впрова джуючи нові форми й методи обслуговування, прагнуть підвищити якість побутового сервісу, як-от: приймання замовлень телефоном і вдома, доставка замовлень додому. У середніх і малих містах, районних центрах і великих селах створюють комплексні приймальні пункти, підприємства побутового обслуговування. УЗАГАЛЬНЕННЯ Побутові послуги спрямовані на економію коштів людей завдяки продовженню терміну дії побутових речей і предметів домашнього вжитку. Комунальні послуги створюють комфортні умови проживання людей. 4- Житлове будівництво постійно відстає від потреб населення, тому потребує підвищення темпів забезпечення населення житлом. 4- Роздрібна торгівля має тенденцію до збільшення обсягів, що зага лом вказує на зростання грошових доходів населення країни. Держава впроваджує комплекс заходів щодо належного рівня роз витку всієї соціальної сфери. К л ю ч ов і т ерм ін и і пон ят т я 4* побутове обслуговування рообіг 4* комунальні послуги

роздрібна торгівля 4- роздрібний това житлове будівництво

С ам оп еревірк а Сформулюйте свої судження щодо поліпшення соціальної сфери у вашій місцевості. На конкретних прикладах поясніть значення житлового будівни цтва. Запропонуйте джерела його інвестування. Знайдіть різницю між побутовими і комунальними послугами. Як кожна з них впливає на якість життя населення? Назвіть матеріально-побутові галузі, що розвиваються у вашому населеному пункті.

УКРАЇНА І СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ н ..а ш і предки завж ди прагнули до др уж н іх стосун к ів із сусіднім и народами, адж е розум іли, щ о господарство держави м ож на зміцнити завдяки справедливііі торгівлі й рівноправним взаєм овідносин ам із сусідам и . Саме з м етою розви тк у зовн іш ніх зв ’ язків нині на держ авному кордоні України облапітовано 210 пунктів пропуску. Через ці пункти в найвіддаленіші к уточ ки зем лі п отрап л я ю ть лю ди і товари . О тж е, м и не ізол ю єм о себе від світової спільноти. Та налагодж ую чи зовніш ні зв’язки, щ о нам як держ аві потрібно насамперед відстою вати? Чи здат на сьогод н і У країн а гідно к он кур увати з ін ш и м и держ авами у сф ері ек он ом ік и ? У ч ом у вигода для У країни від участі в м іж н ародн их орган ізац ія х? С подіваєм ося, щ о в цій тем і ви знайдете відп овіді на ці запитання. § 3 7 . Україна і світове господарство Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Ш

Пригадайте, що є господарством України. Назвіть основні галузі господарства України.

Світове господарство і міжнародний поділ праці. З курсу фізичної географії вам відомо, щ о природні умови і природні ресурси неоднакові в різних куточках земної кулі і часто навіть у межах однієї великої за площею держави. До того ж окремі території - регіони, країни, райони і навіть населені пункти - відрізняються рівнем економічного розвитку, наявністю трудових ресурсів, їхньою кваліфікацією. Велике значення мають також і давні національні традиції щодо розвитку певних галузей господарства. Як наслідок, окремі території починають спеціалізуватися на вироб ництві певної продукції. При цьому кожна з таких територій виробляє продукцію не тільки для себе, а й для обміну з іншими територіями. Так відбувається географічний ( т ериторіальний) поділ праці - спеціаліза ція територій на виробництві певної продукції та обмін нею.

сраіна І світове господарство

У географічному поділі праці беруть участь і окремі країни, які прагнуть забезпечити власне населення всім необхідним для повноцін ної життєдіяльності. Для цього вони вступають між собою в економічні відносини. При цьому кож на незалежна країна пропонує партнеру ті товари і послуги, для виробництва яких у неї є кращ і умови порівняно з іншими країнами світу. А дж е саме завдяки кращим умовам виробле ний продукт буде якісний і недорогий, а отж е, швидше знайде попит. Так відбувається міжнародний поділ праці - спеціалізація держав на ви робництві певних товарів і послуг та обмін ними. ”

П р а к т и ч н е за в да н н я Спираючись на власний досвід, наведіть приклади товарів або послуг іноземного походження, що добре відомі в Україні.

q m О &

Україна, як і інші держави світу, підтримує взаємовигідні міжна родні економічні зв’ язки (мал. 128). Завдяки їм національне господар ство України взаємодіє з господарствами інш их країн, беручи участь у формуванні єдиного світового господарства. Світове господарст во це система взаємопов’ язаних національних господарств, підґрунтям якої є міжнародний поділ праці та економічні (і політичні) відносини. Значення зовніш ньоекономічних зв’язків для України. Зовнішньо економічна діяльність України за часів незалежності відіграє ключову роль у розвиткові й реформуванні господарства. Спочатку це був чин ник подолання кризових тенденцій та економічного спаду. Нині ця діяльність є важливим чинником економічної стабілізації та зростання. Так, близько 50 % вітчизняної промислової продукції спрямовують на продаж за кордон. Завдяки цьому держава отримує потрібні для розвит ку економіки валютні надходження. Частину цих кош тів витрачають на придбання в інших країнах тих товарів, яких нам бракує, зокрема сировини й енергоносіїв. Україна намагається будувати свої економічні зв’ язки з іншими дер жавами як рівноправний партнер, поважаючи інтереси інших країн. Саме такої політики вона додержується, відстоюючи свої економічні інтереси як на традиційних, так і нових ринках для українських товарів і послуг на Близькому Сході, в Латинській Америці, А зії та Африці. Щ об посісти гідне місце у світовому господарстві і співробітничати з якнайбільш ою кількістю країн, Україна має реалізувати кілька пер ш очергових завдань. Одним з них є прагнення увійти до європейської спільноти. Водночас Україна має визначити свою участь у поділі праці на новій, економічній основі з колишніми республіками Радянського Союзу, особливо з Р осією . З огляду на це, з 2004 р. Україна бере участь у формуванні Єдиного економічного простору між чотирма державами, який, крім нашої країни, мають забезпечити Білорусь, Казахстан і Росія. Про це була підписана відповідна Угода. Успішна зовнішньоекономічна діяльність має стратегічне значення, адже забезпечує залучення нашої країни в міжнародний поділ праці і, зрештою, інтеграцію України у світову економіку. Інтеграція України у світову економіку. У сучасних умовах досягти високого рівня добробуту українського народу без такої інтеграції не можливо. Економ ічна інт еграція - це входження в систему взаємо-

§ 3 7 . Україна і світове господарство

^ 9

М а л . 128. Зовніш ні економічні з в ’язки України

ipama i світове господарство

Мал. 129. Форми міжнародного співробітництва

О □

пов язаних національних господарств і створення міжнародних господар ських комплексів завдяки узгодженій міждержавній економічній політиці. Економічна інтеграція досягається через різні форми міжнародного спів робітництва (мал. 129). Н айвідоміш ою серед форм м іж народного співробітництва є торгівля товарами і послугами. Так, зовніш ньоторговельні операції з товарами Україна здій сню є з партнерами з 207 країн світу, а послугами - з 211 країн світу. Річна сума товарів при цьому перевищує 100 млрд дол., а послуг - 10 млрд дол.

П р о б л ем а Успішна інтеграція України у світову економіку через торгівлю товара ми і послугами можлива лише за умов їхньої високої якості. Тим часом продукція українських виробників часто має нарікання з боку інозем них споживачів. Чи відомі вам випадки низької якості вітчизняних то варів і послуг? Як можна вирішити цю проблему?

Надзвичайно важливою формою співробітництва є іноземні інвес тиції в національну економіку. Останніми роками вони зростають і вимірюються мільярдами доларів щ орічно. Інвестиційні вкладення Україна отримує з різних країн Європи, А зії та Америки. Після 2000 р. посилився і зворотний потік - вивіз капіталів з України за кордон. Інвестуються передусім країни з пільговим режимом для фінансових операцій - немає валютного контролю, низькі податки тощо. Ось чому левова частка українських інвестицій припадає на Кіпр. Серед форм міжнародного співробітництва, до яких вдається Укра їна з метою інтеграції в світову економіку як рівноправний партнер, створення спільних підприємств. У світі є десятки тисяч підприємств зі змішаним капіталом, в Україні їх зареєстровано понад тисячу. За галом сфера діяльності спільних підприємств в Україні різна - будів ництво і туризм, торгівля і посередницькі послуги тощ о. Україна активно та ефективно використовує й таку форму співро бітництва, як міжнародні організації. Наша країна є членом багатьох таких організацій світового і регіонального масш табу. Нині вона д о кладає чимало зусиль щодо членства її ще в ряді деяких найвпливовіш их міжнародних об ’ єднань, зокрема ЄС і НАТО. Україна всіляко підтримує і розвиває з різними країнами світу й таку форму співпраці, як науково-т ехнічне співробітництво. Таке співробітництво передбачає спільну розробку нової техніки й техноло гії з подальшим її впровадженням і використанням, обмін передовим технічним досвідом і технічне навчання персоналу, а також спільні конференції, симпозіуми, публікації, взаємну технічну допомогу в опануванні нових виробництв тощ о.

§ 3 7 . Україна і світ ове господарство

Україна І СВІТ Н а у к о в о - т е х н і ч н е с п і в р о б і т н и ц т в о . Прикладом такого і співробітництва може бути спільна українсько-російсько-казахська програма запуску космічних кораблів, експлуатації космічної станції , «І\/Іир» і будівництва нової космічної станції (за допомогою США й інших країн) «Альфа». Спільне українсько-російське підприємство : «Космотран» призначене для комерційних запусків космічних супут ників. За програмою «Sea-Lunch» (морський старт), в якій беруть участь Україна, США, Норвегія та Росія, з плаваючої платформи «Одіссей» здійснюють запуски космічних кораблів біля о. Різдва в Океанії за до помогою українських ракетоносіїв «Зеніт».

Дуже перспективною формою співробітництва є також міжнародний туризм, який в економіці України поки що посідає незначне місце. Проте передумови для його успіш ного розвитку, безперечно, існують, Адж е поряд з вигідним географічним положенням, Україна має значний природний рекреаційно-туристичний потенціал. Тут і сприятливі кліматичні умови, і мальовничі ландшафти, і цілющі джерела та грязі, і численні історико-культурні пам’ ятки тощ о. УЗАГАЛЬНЕННЯ ■¥ Світове господарство - це система взаємопов’ язаних національних господарств, що спирається на міжнародний поділ праці й економічні (і політичні) відносини. Ч" Міжнародний поділ праці - спеціалізація держав на виробництві певних товарів і послуг та обмін ними. Економічна інтеграція - це входження в систему взаємопов’язаних національних господарств і створення міжнародних господарських комплексів унаслідок проведення узгодженої міждержавної еконо мічної політики. Основні форми міжнародного співробітництва - торгівля, інвести ції, науково-технічне співробітництво, спільні підприємства, міжна родний туризм тощо. К л ю ч о в і т ер м ін и і п он ят т я світове господарство міжнародний поділ праці номічні зв’язки економічна інтеграція

зовнішньоеко

С а м оп еревірк а Визначте галузі господарства України, що сприяють інтеграції країни в світову економіку. Поясніть, чому і як Україна має інтегруватися в світову економіку. Поясніть значення зовнішньоекономічних зв’ язків для України. Що таке світове господарство і чим зумовлений географічний поділ праці?

, і і

І ;

a I світове господарство

§ 3 8 . Зовнішня торгівля України. Іноземні інвестиції Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Назвіть країни, з якими Україна має найрозвинутіші економічні зв’язки.

Et o rt

Серед сучасних форм міжнародного співробітництва особливо важ ливе місце посідають зовнішня торгівля України й іноземні інвестиції. Зовнішня торгівля товарами. Найбільш істотною характеристикою торгівлі є т оварообіг - рух товарів зі сфери виробництва до сфери спо живання. Показниками міжнародного товарообігу є експорт та імпорт товарів (мал. 130). Ім порт (від лат. importo - ввож у) - це є ввезення товарів або капіталів у країну з-за кордону. Експорт (від лат. exporto вивожу) - означає вивезення товарів або капіталів за кордон. Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми екс порту та імпорту, так зване са л ьдо (від італ. saldo - залишок). Воно має бути позитивним, щ о дає змогу країні мати вільні кош ти для роз ширення виробництва чи інвестування їх у своїй або чуж ій країні.

О D

П р о б л ем а Останні кілька років поспіль Україна, на жаль, більше імпортує то варів, ніж продає їх за кордон (мал. 130). Так, 2007 р. сума експортова них з України товарів становила 49 млрд дол. Водночас за той самий період у нашу країну було ввезено товарів на суму понад 60,5 млрд дол. (Додаток 18). Які причини, з вашої точки зору, від’ємного сальдо в зовнішній торгівлі України товарами?

Україна експортує передусім чорні метали та вироби з них, електрич ні машини, залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання, добрива, руди, а також деяку продукцію харчової промисловості, зокрема жири тваринного та рослинного походження. е к с п о р т , м л р д ДОЛ.

загалом

2007 1999 S IX

ім п о р т , м л р д д о л .

загалом

0 S 1

го Q.

М ал. 130. Географічна ст рукт ура експорт у й імпорту т оварів

§ 3 8 . Зовнішня торгівля України. Іноземні інвестиції

До країн СНД у 2007 р. було експортовано 38 % усіх товарів, до країн ЄС - близько 28 % (мал. 130). Найбільше товарів Україна екс портує до Р осії (майже 26 % експортних надходжень). Щ е майже стільки ж наша країна експортує до Туреччини, Італії, Німеччини, Q .9 3 Польщі, Білорусі та Казахстану разом. Імпортує Україна природний газ, нафту та нафтопродукти, наземні транспортні засоби (крім залізничних), механічні машини, чорні ме тали, дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали та вироби з них тощ;о. Із країн СНД імпортовано близько 43 % усіх товарів, із країн ЄС 37 % . Російська Федерація і тут залишається найбільшим торговельним партнером України (близько 28 % імпортних надходжень). Надходжен ня з Німеччини, Туркменистану, Китаю та Польш;і разом становлять майже 28 % від загального обсягу імпорту. Серед регіонів України найбільші обсяги зовнішньої торгівлі това рами припадають на м. Київ, Дніпропетровську та Донецьку області. Зовнішня торгівля послугами. Обсяги торгівлі послугами в Україні значно менші, ніж обсяги торгівлі товарами. Але на відміну від торгів лі товарами, зовнішньоторговельне сальдо послуг позитивне. Так, сума експортованих в Україні послуг у 2007 р. перевищувала 9 млрд дол. Водночас імпорт послуг за цей же період дорівнював близько 5 млрд дол. (Додаток 19). Найбільший експорт послуг, що пропонує Україна, знаходить спо живача в країнах СНД (3,7 млн дол., або 41 % від загального обсягу експорту) і в країнах ЄС (близько З млн дол., або 33 % ). Серед найбіль ш их торгових партнерів, яким Укра їна експортує послуги, є Російська Ф е дерація (близько 37 % від загального обсягу експорту), а також Швейцарія, Німеччина, Велика Британія, Кіпр, СІЛА. Основу структури зовніш ньої тор гівлі послугами України станов.яять транспортні, зокрема послуги трубо провідного транспорту, різні ділові, проф есійні та техн ічні, ф інансові, туристичні тощ о (мал. 131). Україна не лише експортує, а й Мал. 131. Палаце Алупці імпортує послуги. У 2007 р. найбіль об’єкт міжнародного туризму ше їх було одержано з країн ЄС (по над 50 % від загального обсягу імпорту). Чимало послуг Україна імпортує також із Р осії, Кіпру, Великої Британії, Німеччини, Австрії, Польщі, Ш вейцарії та Ш веції. Це фінансові, різні ділові, професійні та технічні послуги, а також послуги повітряного, залізничного, морсько го транспорту, туристичні, комп’ ютерні, зв’ язку та деякі інші. Серед регіонів країни найбільші обсяги зовніш ньої торгівлі послугами при падали на м. Київ, Одеську, Дніпропетровську, Донецьку, Харківську та Запорізьку області. 7

в. Ю. Пестушко

:рагна і світове господарство

Іноземні інвестиції. Слово «інвестиція» походить від латинського investio & означає «одягаю ». Йдеться про довгострокові вкладення капіталу в галузі економіки всередині країни і за кордоном. Розрізняють фінансові (покупка цінних паперів) і реальні, або прямі (вкладення капіталу в промисловість, сільське господарство, будівництво тощ о), інвестиції. Важливу роль іноземних інвестицій визнають усі країни світу. Про те отримати їх не так просто. У світі триває гостра конкуренція між країнами, які бажають залучити іноземні інвестиції для розвитку власного господарства. П р о б л ем а

* Україну визнано однією з найризикованіших країн Східної Євроди що до інвестицій. За рейтингом привабливості щодо іноземних інвестицій серед 136 країн світу наша держава посідає 112 місце, що зумовлено нестабільністю економіки, кризою в промисловості, нестабільністю за конодавства, низьким рівнем розвитку комунікацій, зростанням зовнішнього боргу, наявністю дефіциту бюджету тощо. Які, на вашу думку, основні причини слабкої інвестиційної привабливості нашої країни? Що ви запропонували б для вирішення даної проблеми?

ЕІ О М

Рівень щорічних інвестицій в українську економіку поки що 'зали шається недостатнім. Водночас рік від року прямі інвестиції в Україну зростають. Якщо в 2007 р. вони загалом становили понад 21,6 млрд дол. СПІА, то на 01.07.2008 такі інвестиції вже перевищували 36 млрд дол. США. До 2010 р. щорічне надходження прямих іноземних інвестицій очікується в розмірі майже 10 млрд дол. СШ А. Традиційними найбільшими інвесторами в українську економіку є здебільшого європейські країни, але за розмірами інвестицій виділя ються також і представники Західної А зії та Північної Америки. І

П р а к т и ч н е за вда н н я

За матеріалами Додатка 20 визначте країни, яким належать найбільші іноземні вкладення в Україну.

На жаль, всередині України інвестиції розподіляються нерівномір но. Лідером, як і раніше, є Київ і східні промислові області. Тим часом, з погляду потреб національної економіки, бажано було б інвестувати насамперед Західний регіон (Львівська, Івано-Франківська, Закарпат ська, Тернопільська, Волинська області). Тут ефективним може бути створення виробництва з використанням місцевих природних ре сурсів, а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. Так само потребує інвестицій Південний регіон (Одеська, Миколаївська, Херсонська області), де найвигіднішим є реконструкція і технічне переоснащення портового господарства, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів тощ о. Не менше потре бують інвестицій і регіони України, що забруднені внаслідок аварії на ЧАЕС. Адж е тут разом з унікальними науковими дослідженнями потрібно впроваджувати новітні технології і здійснити комплекс захо дів з екологічного, економічного і соціального відродження території.

§ 39- Міжнародні організації

УЗАГАЛЬНЕННЯ Зовнішня торгівля України - це торгівля товарами і послугами. Україна більше імпортує товарів, ніж експортує їх. Україна більше експортує послуг за кордон, ніж імпортує їх. Іноземні інвестиції в українську економіку недостатні через несприят ливі умови для інвесторів. К л ю ч о в і т ерм ін и і понят т я зовнішня торгівля товарами ^ зовнішня торгівля послугами імпорт 4- експорт 4- сальдо інвестиції -f С а м оп еревірк а Чим, на вашу думку, пояснюється від’ ємне сальдо України в І торгівлі товарами і позитивне в торгівлі послугами? Складіть перелік товарів іноземного походження, які вам доводи лося придбати в Україні. Які товари пропонує Україна для експорту і що імпортує? Дайте визначення поняття «сальдо». Як воно пов’язано з імпортом та експортом?

§39. Міжнародні організації Г еогр а ф іч н а р озм и н к а ■

Пригадайте, що є економічною інтеграцією. Назвіть форми міжнародного співробітництва.

Однією з форм зовнішньоекономічної діяльності України є її участь у різноманітних міжнародних організаціях. Такі організації або союзи можуть бути глобальними, охоплюючи країни з різних куточків світу, як-от Організація Об’ єднаних Націй (мал. 132). Вони також можуть по-

Мал. 132. Прапор України серед прапорів інших держав біля штаб-квартири ООН у Женеві 7*

195

t світове господарство

196

п м

О й

ширювати свою діяльність на певний регіон світу, тобто бути регіо нальними, наприклад Європейський Союз. Союзи також бувають військово-політичними, приміром Організація Північноатлантичного договору. Діяльність України в рамках Організації Об’єднаних Націй (ООН). У 1945 р. Україна стала однією з держав-співзасновниць цієї найавто ритетнішої міжнародної організації, що діє з 1945 р. і об ’ єднує нині понад 190 країн світу. Однак з моменту проголош ення Україною не залежності розпочався якісно новий період її діяльності в ООН, яку визначено одним з головних напрямів зовнішньої політики держави. Свою діяльність в економічній сфері роботи ООН Україна насампе ред реалізує завдяки участі в таком у органі, як К онф еренція ООН з торгівлі й розви тку (Ю Н КТАД). Основною м етою Ю НКТАД є ін те грація країн до світової економіки, а також сприяння використанню можливостей у сфері торгівлі, фінансів, технологій, інвестицій тощ о. Тим самим наша країна використовує мож ливості цієї організації з надання консультативної та матеріально-технічної допомоги з при єднання до Світової організації торгівлі. Обрання України в 2006 р. до складу Ради ООН з прав людини стало красномовним свідченням міжнародного авторитету нашої держави. Співробітництво з Радою Європи (РЄ). Одним з важливих завдань цієї міжнародної організації, що утворена 1949 p., є сприяння еко номічному та соціальному прогресу країн, які вона об ’ єднує. Нині РЄ налічує 46 держав, Україна є членом РЄ з 1995 р. (мал. 133). Згідно зі Статутом, РЄ має Парламент ську асамблею, яка відіграє важливу роль у визначенні напрям ків діяльності Ради Європи. Вона виконує дорадчі функції, але під час 11 засідань предметом обговорень м о ж уть бути питання, що визначають вплив на ж иття всієї Європи. Для опрацювання питань з різної тематики в асамблеї функ ціонують 10 комітетів, зокрема Комітет з економічних питань і розвитку. Комітет з соціальних питань, охорони здоров’ я та сім ’ ї. Комітет з питань міграції, біженців і демографії та інші. Співробітництво з Європейським С ою зом (ЄС). Для України надзвичайно важли ве співробітни цтво з ЄС, щ о утворився 1993 р. і нині налічує 27 країн. Саме члени ЄС будуть визначати напрямок економ іч ного прогресу і політичну стабільність у регіоні на тривалу перспективу. НаприкінМал. 133. Зал засідань і « і гРУДНя 2005 р. набуло чинності рішення будівля Европарламенту ЄС надати Україні статус країни з ринковою в Брюсселі економікою.

§ 39. Міжнародні організації

Історична довідка П о ча т о к в і д но с и н між Укра ї но ю і Є в р о п е й с ь к и м С о ю з ом. У грудні 1991 р. ця організація офіційно визнала незалежність

України. Співпраця між Україною і ЄС розпочалася з підписання між ними Угоди про партнерство і співробітництво від 16 червня 1994 p., яка набула чинності 1 березня 1998 р.

Рівень розвитку торговельно-економічного співробітництва визна чається насамперед показниками динаміки зовнішньоторговельного обігу України і обсягами залучених в українську економіку іноземних інвестицій. А вони щ ороку стабільно зростаю ть. На сьогодні розш ире ний ЄС є найбільшим зовніш ньоторговельним партнером України. Його частка в загальному обсязі зовнішньої торгівлі товарами і послуга ми України становить близько третини. У загальному обсязі експорту України частка ЄС становить близько 36 % , а імпорту - близько 34 % . Реалії сьогодення Т орг і вля з Є С а к т и в і з у є т ь с я . Вітчизняний зовнішньоторго

вельний обіг товарів і послуг з країнами ЄС у 2006 р. становив 30,6 млрд дол. США, що на 27 % більше, ніж за 2005 р. При цьому обсяги екс порту товарів і послуг з України до країн ЄС за 2006 р. досягли 13 млрд дол. США, що порівняно з 2005 р. більше майже на 20 %, а обсяги імпорту товарів і послуг з країн ЄС за той самий період збільшилися майже на 33 % і перевищують 13 млрд дол. США.

Нині ринок ЄС є одним з найважливіших експортних ринків Укра їни. Однак насторож ує те, що частка України в товарообігу Євросоюзу становить не більше 0,4 % , а частка ЄС у зовнішній торгівлі України коливається від 31 до 35 % . Тим часом для ефективної співпраці з Європейським Союзом ії бажаний рівень має бути не нижчим 5 5 -6 0 % . Зовнішня торгівля України з ЄС зосереджена на невеликій групі країн. Так, на Німеччину, Італію і Велику Британію припадає понад 60 % української торгівлі з країнами Євросоюзу. Україна має вагомі передумови для органічного входження у сферу економічних інтересів країн - членів ЄС. Така перспектива зумовлена вигідністю географічного положення країни, наявністю багатих при родних ресурсів і якісно підготовлених фахівців, а також високою зацікавленістю іноземного капіталу щодо поглиблення економічних зв’ язків. Черговим кроком , що наближує нашу країну до ЄС, можна вважати набуття з 1 січня 2008 р. чинності угоди між Україною та ЄС про спрощення видачі віз. Наступним важливим кроком, що сприятиме економічній інтегра ції України до внутрішнього ринку ЄС, стане створення зони вільної торгівлі з країнами - членами ЄС, підготовчу роботу зі створення якої вже розпочато. Україна та ЄС активно співпрацювали також з питання вступу Укра їни до Світ ової організації т оргівлі (СОТ). І в травні 2008 р. наша країна набула офіційного членства в цій авторитетній міжнародній ор ганізації. Світова організація торгівлі - це 152 країни, на які припадає 95 % світового торговельного обороту (мал. 134). Членство в СОТ, безпе-

Стан співробітництва в рамках СОТ: Активні члени (у тому числі по двійного представництва в єв ропейських співтовариствах)

І Укладено меморандум про | зовнішньоторговельний ре жим

Призупинена .взаємодія про тягом останніх З років

Прийнято проект доповіді Ро бочої групи

І Спостерігач, щоб почати пе реговори

Немає будь-якої офіційної взаємодії з СОТ '

Представлені товари та / або послуги

Мал. 134. Форми співробітництва країн у рамках Світової організації торгівлі речно, сприятиме розвитку зовнішньої торгівлі, розширенню доступу українських товарів на зовнішні ринки. Нині на країни - члени СОТ припадає близько 70 % українського експорту. Співпраця з Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Мета такої співпраці - прискорити європейську та євроатлан тичну інтеграцію нашої держави. Україна з 1992 р. стала повноправним учасником ОБСЄ, ш;о об ’ єднує 56 держав. Один з напрямків діяльності цієї організації - співробітництво у сфері економіки. З огляду на це, ОБСЄ сприяє органам державної влади в поліпшенні умов для під приємницької діяльності, а регіонам України - у залученні прямих іноземних інвестицій. Окремим напрямком діяльності України в ОБСЄ є поглиблення співробітництва між державами - учасницями Організації за дем окра тію та економічний розвиток Г У А М - Азербайджаном, Грузією та Молдовою. Зв’ язки з цією організацією допомагають Україні вирішува ти нагальні проблеми, зокрема у сфері енергобезпеки, транспорту тощо. С півробітництво з О рганізацією Ч орн ом орського економ ічного співробітництва (ОЧЕС). Ця міжнародна організація діє з 1999 р. і об’єднує 11 країн Причорномор’ я, у тому числі й Україну. Країни - чле ни ОЧЕС співпрацюють у сфері торгівлі й економічного розвитку, фінансів і банківської діяльності, енергетики і транспорту, сільського господарства й охорони довкілля, туризму тощо. Співробітництво України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО). Цей військово-політичний союз, створений 1949 p., об’єднує нині 26 країн (мал. 135). Україна розпочала співробітничати з НАТО з початку 1990-х років. Нині це співробітництво різнопланове й активне. Воно стосується політичної, військової, військово-технічної

§ 39. Міжнародні організації

сфер, галузі науки і техніки, економіки й екології, надзвичайних ситу ацій цивільного характеру. Україна бере участь у заходах, що прово дяться спільно з державами - членами НАТО і країнами-партнерами. У 2005 р. Україна офіційно оголосила про свій намір стати членом ц ієї організації. Однак таке прагнення офіційної влади в Україні має як своїх при бічників, так і противників. Прибічники вступу До НАТО вважають, що такий вступ насамперед зм іцнить зовніш ні гарантії національної безпеки України, зокрема її політичної незалежності, територіальної цілісності й непорушності кордонів. А щ о до економічних наслідків, то, на думку прихильників вступу до НАТО, вони полягатим уть у поліпш енні інвестиційної привабливості країни в очах міжнародних Мал. 135. Прапор НАТО інвесторів. До того ж членство України в на щоглі корабля, який бере участь у міжнародних НАТО загалом стимулюватиме проведення соціально-економічних реформ в усіх сфе навчаннях «Сі Бриз-2008» у Чорному морі рах суспільного життя. П р о б л ем а Противники вступу України до НАТО вважають, що це спричинить низку негативних явищ: скорочення особового складу українського війська, а'отже, загострення соціальних проблем серед наших військо вих; закриття неконкурентоспроможних на світовому ринку озброєнь підприємств і відповідне звільнення людей, що на них працюють; нега тивні фінансові наслідки вступу та членства України в НАТО; вимуше на участь українських військовослужбовців у військових операціях за межами власної країни. Що ви знаєте про це і яка ваша думка щодо членства України в НАТО?

УЗАГАЛЬНЕННЯ Україна співробітничає з багатьма міжнародними організаціями, що є однією з форм зовнішньоекономічної діяльності. Україна є членом таких міжнародних організацій, як Організація Об’ єднаних Націй, Рада Європи, Світова організація торгівлі. Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Організація Чорноморського еконо мічного співробітництва. 4- З метою посилення зовнішньоекономічних зв’язків Україна прагне стати членом Європейського Союзу й Організації Північноатлантичного договору. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я Організація Об’ єднаних Націй (ООН) •4' Європейський Союз (ЄС) 4" Рада Європи (РЄ) Світова організація торгівлі (СОТ) 4- Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) -¥ Організація за демокра тію та економічний розвиток (ГУАМ ) Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) Організація Північноатлан тичного договору (НАТО)

на I світове господарство

С а м оп ер евір к а Які, на вашу думку, проблеми має подолати Україна для успіш ного розвитку міждержавного співробітництва України через міжнародні організації? Розкрийте перспективи України після вступу Гї до СОТ. Поясніть, навіщо Україні брати участь у діяльності різних міжнарод них організацій. Назвіть міжнародні організації, членом яких є Україна.

§ 4 0 . Глобалізація і господарство України ^

Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Поясніть, що таке економічна інтеграція. Пригадайте, що називають світовим господарством.

Глобалізація як вимога часу. Слово «глобальний» походить від ф ранцузького global - загальний, всесвітній і латинського globus куля. Пригадайте: цим терміном позначали і позначають явища або процеси, які є важливими не лише для окремих країн чи обмеж еної частини земної кулі, а й світу загалом. Прикладом м ож уть бути гло бальне потепління клімату Землі або забруднення атмосфери чи Світового океану, ш видке зменшення плош;і лісів на планеті і наступ пустель тощ о. Слово «глобалізація» має таке саме походж ення, але під ним розу міють процеси, які відбуваються не в природі, а безпосередньо в су спільстві. Слід зауважити, щ о такі процеси - взаємний обмін товарами і послугами, трудовими ресурсами, інформацією тощ о - відбувалися між різними країнами впродовж усієї історії людства. Міждержавні зв’ язки, що виникали в таких випадках, подекуди були настільки тісними, що їх порушення (через конфлікти або війни) спричинювало серйозні проблеми для окремих країн. Наука стверджує В и т о к и г л о б а л і з а ц і ї у С е р е д н ь о в і ч ч і . Початок процесу глобалізації більшість дослідників відносять до епохи Великих гео графічних відкриттів і починають відлік від 1492 року (дата відкриття іспанським мореплавцем Христофором Колумбом Нового світу Америки). Одним з наслідків здобуття європейськими державами но вих колоній стала необхідність розвитку торгівлі, що спричинило появу нових засобів транспорту і зв ’язку, а також поширення західноєвро пейських мов і культури.

з 1990-х років політичні, торговельні, інформаційні та інші зв’ язки почали надто стрім к о пош ирю ватися по всьом у світу, долаючи не лише природні, а й державні кордони. Географічний поділ праці досяг

§ 4 0 . Глобалізація і господарство України

того рівня, на яком у національні господарства просто не мож уть існу вати ізольовано одне від одного. Вони настільки тісно переплелися, що виникло дійсно єдине світове господарство. І тепер це господарство, наче цілісний організм, болісно реагує на ушкодження будь-якої своєї частини незалежно від регіону земної кулі, в якому вона розташована. Усе це й одержало назву глобалізація, під якою розуміють процес по силення взаємопов’ язаності світу в різних сферах суспільного ж иття (економіці, політиці, культурі тощ о). Глобалізація як одна з головних сучасних тенденцій розвитку світо вого господарства означає стирання будь-яких географічних кордонів. Звісно, це в переносному розумінні, хоча й не є перебільшенням. Адже фактично в ум овах глобалізації ж иття більш ості людей планети пов’ язане не лише безпосередньо з успіхами країни проживання, а й значною мірою залежить від процесів поза її межами. Вплив глобалізації на світовий, регіональний і національний розви ток є неоднозначним, він має як позитивну, так і негативну сторони. Теоретично глобалізація має сприяти високом у рівню ж иття, ство ренню нових можливостей для всіх людей у світі. Тому прибічники глобалізації зазначають, що з її розвитком практично в усіх країнах помітно поліпш ились умови ж иття. Щ оправда, варто зауважити: найбільших успіхів досягли країни з розвинутою економікою і лише невелика кількість країн, що розвиваються. Втім існує думка, що між народне співтовариство спільними зусиллями (за допом огою тор гівл і, інвести цій тощ о) таки зм ож е доп ом огти найбідніш им країнам в їхн іх устремліннях подолати бідність, досягти швидших темпів розвитку економіки. Тим самим, як ствердж ується, блага гло балізації будуть доступні для всіх людей в усіх країнах. До основних проблем, які породж ує глобалізація на світовому рівні, можна віднести поширення нелегальної міграції, торгівлі контрабанд ними товарами, людьми; транзит зброї; формування світового ринку наркотиків; інтернаціоналізацію діяльності кримінальних угрупо вань; створення міжрегіональних злочинних о б ’ єднань; екологічні негаразди. Проте, щ о б там не було, нині жодна країна не може собі дозволити залишатися поза глобалізацією, в ізоляції від світової еко номіки. Вплив глобалізації на господарство України. Глобалізація, звісно, не оминула й Україну. Навіть більше, наша держава опинилася в центрі її процесів, оскільки має стратегічно надзвичайно важливе геополітичне положення. Процеси глобалізації, як і скрізь у світі, мають всебічний і не завж ди позитивний вплив на господарство України. Особливо помітно це виявляється в енергетиці, зокрема в наф тогазовій пром и словості. Через н ем ож л и вість забезпечити У країн у достатн ьою к іл ьк істю даної енергетичної сировини, у цій сф ері в наш ій держ аві сьогодні госп од ар ю ю ть закордонні транснаціональні к орп орац ії (ТН К ). Транснаціональні корпорації - позадержавні об’ єднання (від лат. согporatio - о б ’ єднання), економічна діяльність яких не обмеж ується дер жавними кордонами.

1^1

країна I світове господарство

Мал. 136. ЛУКойл - транснаціональна корпорація Серед ТНК, що контролюють в Україні нафтовий ринок, такі росій ські гіганти, як ЛУКойл (мал. 136) і Тюменська нафтова компанія (ТНК). Вони скупили за безцінь українські нафтопереробні заводи (наприклад, Одеський нафтопереробний завод, що проданий ЛУКойлу) і мережу бензозаправних станцій. Так, Тюменська нафтова компанія є власником понад 1000 бензозаправних станцій в Україні, а це більше ніж у самій Росії. Дуже гострою нині є й проблема з природним газом, зовнішнім постачальником якого також традиційно є Росія («Газпром»). Закордонні ТНК діють досить успіш но і представлені в багатьох інш их галузях господарства У країни. Однією з найпривабливіш их в Україні для закордонних ТНК виявилася тю тю нова пром исловість. З одинадцяти тю тю н ови х фабрик України К иївська, Л ьвівська, Харківська, Прилуцька і Черкаська (найбільш і підприємства в цій галузі) потрапили у власність потуж них ТНК: «Reem tsm a», «Japan Tobacco International», «British Am erican T obacco», «Philip Morris in c», «G allaler». Перелік найяскравіших наслідків глобалізації в Україні можна продовжити: у фармацевтичній галузі це марки «Bayer», «Кгка G roup», на автомобільному ринку - «T oyota», «N issan», «M itsubishi», у побу товій хімії і косметичних засобах - продукція Jonson&Jonson, а також мережа філій Procter&Gamble. Приватизація «К риворіж сталі» вивела на український ринок ТНК «Міттал С тіл». В оптово-роздрібній торгівлі успіш но працює група «Метро А Г ». Чималим є перелік операторів у телекомунікаційній сфері, де найбільшу частку ринку контролює російський капітал «Альфа-груп» та «М ТС».

§ 4 0 . Глобалізація і господарство України

о□

П р о б л ем а Загалом будь-які закордонні ТНК є конкурентами українських підприємств і часто витісняють вітчизняних виробників. ТНК нерідко відбирають найкращі вітчизняні кадри, які згодом потрапляють до інших країн. У ТНК часто порушується трудове законодавство, зокре ма збільшується тривалість робочого дня. З огляду на такі явища, чи варто, з вашої точки зору, сприяти проникненню ТНК на територію України?

Не можна не сказати і про те, що ТНК - це переваги, пов’ язані із збільшенням доходів. Адж е вони сплачують в Україні мільйонні по датки. До того ж іноземні корпорації - це ще й зазвичай інвестиції, обсяги яких коливаються від 10 до 100 млн дол. СШ А. Зрештою, ТНК надають робочі місця і, залучаючи нові технології, сприяють зростанню продуктивності праці в окремих галузях. ТНК - це загалом підвищення стандартів ж иття. Адж е пропону ються нова якість гарантійного обслуговування, зручний дизайн, то вари, я кі раніше не вироблялись і не імпортувалися в Україну, ново введення в сфері освіти, бізнесу, медицини тощ о. Щ одо конкуренції, яку створюють ТНК, то в окремих галузях та виробництвах, як-от: кондитерська промисловість, ринок газованих та слабоалкогольних напоїв, закордоні ТНК виявилися нездатними витіснити національного виробника. Зате вони є певним стимулом для розвитку національного виробництва з метою підвищення конкурентоспроможності національ ного виробника. Таким чином, роль транснаціональних корпорацій як ознак гло балізації сьогодення в економіці України неоднозначна. УЗАГАЛЬНЕННЯ ■f Глобалізація - процес посилення взаємопов’ язаності світу в різних сферах суспільного життя (економіці, політиці, культурі тощо). Глобалізація є однією з головних сучасних тенденцій розвитку сві тового господарства. -f Вплив глобалізації на розвиток господарства України має свої пози тиви і негативи. К л ю ч о в і т ер м ін и і п он я т т я глобалізація

транснаціональні корпорації (ТНК)

С а м оп еревірк а Доведіть на конкретних прикладах можливість (чи неможли вість) уникнення наслідків глобалізації в Україні. Поясніть сучасний вплив глобалізації на господарство України. Розкрийте причини виникнення глобалізації. Дайте визначення поняття «глобалізація».

206

ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНИИ ПОДІЛ УКРАЇНИ

госп од арськом у к ом п л ек сі У країни осн овн ою одиницею й ого територіальної струк тури є ек он ом ічн і райони. К ож ен з вас м еш кає в одном у з таки х районів і, безперечно, є патріотом св ого рідн ого краю , а отж е, у м айбутньом у працю ватим е на й ого розви ток і процвітання. А для цього ви маєте знати м ере ж у екон ом ічн и х районів У країн и, розум іти ся на їхн ій сп ец іа л ізац ії, м уси те вм іти порівню вати екон ом ічн і м ож л и вості районів, виокрем лю вати їх н і проблеми і бачити перспективи розвитку. Так, використовую чи внутріш ній потенціал кож ного ек он ом ічн ого району, м ож на досягти соц іал ьн о-екон ом ічн ої єдності країни, забезпечити умови для економічних змін на місцевому рівні, зміцнити позиції держави на світовом у ринку.

q n

o a

§ 4 1 . Мережа економічних районів, критерії виділення районів і їхня спеціалізація Г еограф ічн а р озм и н к а І

Спираючись на зміст § 12, назвіть основні одиниці територіальної структури господарства країни. Пригадайте, що таке міжнародний поділ праці.

Щ о таке «економічний район». Частину території країни з відносно однорідними природними й соціально-економічними характеристиками і певними кордонами, ш;о відрізняється від сусідніх територій ціліс ністю і спеціалізацією, називають економ ічним район ом . Основною його рисою є цілісність, щ о дає змогу розглядати економічний район як систему, яка складається з різних підсистем: економічної, соціаль ної, екологічної, технологічної, інформаційної. Ці підсистеми мають розвиватися збалансовано, забезпечуючи загальний розвиток усього району. Тотожним терміну «район» є слово «регіон», яке дедалі більше вживають в Україні для означення районних особливостей господар ського розвитку.

! l . >f> іежа

•>НС ІІЧН,

pur..-

мв

Критеріями для виділення економічних районів є наявність ядра господарського тяж іння; наявність системи розселення; мож ливість формувати виробничий комплекс із такими групами галузей: про фільні, або галузі спеціалізації, сум іж н і, обслуговчі галузі та ті, що 207 забезпечують потреби населення; узгодж еність меж району з межами адміністративно-територіальних одиниць; ч и н н и к и , ЯКІ ОБМ ЕЖ УЮ ТЬ можливість перспективного розвитку тери НАДХОДЖ ЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ торії регіону (наявність ресурсів, території І ЗНИЖ УЮ ТЬ КОНКУРЕНТО для забудови, забезпечення екологічної СПРОМ ОЖ НІСТЬ РАЙОНІВ безпеки території, м ож ливості формуван Екстремальні умови виробництва ня регіональних ринків збуту продукції і життєдіяльності населення тощ о). Слабка екологічна вивченість у сучасних умовах ринкової економіки і наукова обґрунтованість теорії для виділення економічних районів важ ливе зн а ч ен н я м ає р івен ь їх н ь о ї к о н (Недостатній розвиток інфраструктури к у р е н т о сп р о м о ж н о ст і та ін вести ц ій н ої привабливості. Ц і показники визначають Низький рівень виробництва товарів і надання послуг місце к он кр етн ої тер и торії в країні і в св іт і. В и д іл я ю ч и е к о н о м іч н і ра й он и , —( Криміногенні та інші ризики о б о в ’ я зк о в о в р а х ов у ю т ь ч и н н и к и , я к і о б м е ж у ю ть н ад ход ж ен н я ін в ест и ц ій і Віддаленість від економічно розвинених територій і слабо зн и ж ую ть к он к у р ен тосп р ом ож н ість, і ті розвинена транспортна система чи нн и ки, щ о, навпаки, п ідви щ ую ть їх (мал. 137). ЧИННИКИ, М ережа районів. Існують різні точки ЯКІ ПІДВИЩУЮТЬ НАДХОДЖЕННЯ зору щ одо економічних районів - від абсо ІНВЕСТИЦІЙ І КОНКУРЕНТО лютного невизнання до ствердження про СПРОМОЖНІСТЬ РАЙОНІВ об ’ єктивне існування таких районів і про необхідність економічного районування. -Гвисока якість товарів і послуг Економічні райони дослідж увало багато вчених у нашій країні і за кордоном. В о к -/^Високий матеріально-технічний рівень виробництва рем их країнах св іту для стати сти ч н ої звітн ості ви окрем лю ю ть так звані ст а Надійна сировинна й енергетична база тистичні райони. Наприклад, у Ф ранції в Якісний склад трудових ресурсів, законодавчому порядку виділено 22 ста їхня дешевизна тистичні райони; а СШ А розділено на 9 та ких районів. Фінансова стабільність і кредитоспроможність У нашій країні під районуванням ро зумію ть науково-обґрунтований поділ те 4 Ефективність переміщення товарів ри торії країни на соціально-економ ічні Наявність науково-інформаційної райони, щ о склалися історично і ф орму бази супроводу виробництва ю ться на основі т ерит оріальн ого п оділ у і комерційної діяльності праці ( Т П П ) . М іж економічними райо нами існ ує між районний обмін товарами Мал. 137. Чинники, що і послугами, або міжрайонний терито впливають на інвестиційну ріальний поділ праці. Н ині в У країн і привабливість і конкурен виділяють дев’ ять економічних районів тоспроможність економічних районів (мал. 138).

{ І

r a p i ’i » * _

^Щко-географічний поділ України

Мал. 138. Економічні райони України П р а к т и ч н е за вда н н я Скориставшись картосхемою (мал. 138), назвіть усі економічні райони України, а також області, які вони охоплюють.

О □

П р о б л ем а Схема економічного районування території України, що показана на карті (мал. 138), не єдина. Нині існують й інші пропозиції щодо кіль кості і складу економічних районів. Наприклад, пропонують виділити так званий Поліський район, до складу якого входили б усі області, що лежать у зоні мішаних і широколистих лісів, крім Київської. Поміркуй те, чи можливе існування такого району, адже він буде територіально й економічно розірваним. Запропонуйте способи вирішення цієї проблеми, спробуйте розробити свою схему районування.

Кожний з економічних районів України є системним утворенням, тобто охоплює всі соціально-економічні сфери. Тому, складаючи харак теристику району, застосовують комплексний підхід, який потребує розгляду таких основних питань; склад району, його економ іко-географічне положення, населення, оцінка природних умов і ресурсів, особливості господарського комплексу із зазначенням галузей спеціа лізації, найбільші міста (див. Додаток 1). Важливо також звертати увагу на проблеми і перспективи розвитку району. Такого плану вивчен ня району будемо дотримуватися і ми, розглядаючи райони в наступних параграфах. Спираючись на територіальний поділ праці, кожний соціально-економічний район розвиває свої галузі спеціалізації, для яких на його території склалися кращ і, ніж в інш их регіонах, природні, трудові.

§ 4 1 . Мережа економічних районів, критерії виділення районів

ресурсні, виробничі, економічні умови. Тому головним показником, який визначає рейтинг економічного району серед інш их районів, є коефіцієнт спеціалізації район у. Він визначається за такою формулою: С - Р в/Р • 100 % , де С - за гальний рівень спеціалізації району; Р - сукупний суспільний продукт, створений у районі; Рв - частина сукупного суспільного продукту району, що вивозиться за його межі. Вимірюється рівень спеціалізації у відсотках, а суспільний продукт береться у вартісному вимірі. Реалії сьогодення Укра ї ни. Багато українських економгеографів пропонують районувати територію України на так званому мікрорівні, тобто на основі поділу на 24 області і АР Крим. Отже, є 25 мікро районів, що відрізняються рівнем соціально-економічного розвитку. Тому їх поділили на п’ять груп: високого рівня розвитку, до яких нале жать Київська, Дніпропетровська, Запорізька області; вище серед нього рівня - Донецька, Харківська, Полтавська, Львівська, Луганська, Черкаська, І\/Іиколаївська; середнього рівня - Одеська, Сумська, Херсон ська, Чернігівська, Кіровоградська; нижче середнього - АР Крим, Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська, Чернівецька області. Серед областей найнижчого рівня розвитку опинилися Волинська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська області. Мікрорайони

Соціально-економічне районування допомагає визначити пріори тетні напрямки розвитку господарств регіонів, сприяє підвищенню еф ективності використання екон ом ічн ого потенціалу територій, орієнтує у виборі доцільних варіантів розміщення нових промислових, сільськогосподарських, транспортних та інш их об ’ єктів. Районування допомагає здійснювати територіальне управління господарством. УЗАГАЛЬНЕННЯ Ч* Економічні райони є основною одиницею територіальної структури господарства. 4“ Економічний район - частина території країни з відносно одно рідними природними й соціально-економічними характеристиками і певними межами, що відрізняється від сусідніх територій цілісністю і спеціалізацією. -f Основні критерії виділення районів такі: наявність ядра господар ського тяжіння; наявність системи розселення; можливість форму вати виробничі комплекси; узгодженість меж району з межами адмі ністративно-територіальних одиниць; можливість перспективного розвитку території регіону. Ч" в Україні виділяють дев’ ять економічних районів. Головним показником, який визначає рейтинг економічного району серед інших районів, є коефіцієнт спеціалізації району. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я економічний район соціально-економічне районування те риторіальний поділ праці ^ міжрайонний поділ праці коефіцієнт спеціалізації району ^

ко-географічний поділ Украіни

С ам оп еревірк а ІОцініть практичне значення соціально-економічного районуІвання для вашої місцевості. І Поясніть, чому для виділення економічних районів важливими є конкурентоспроможність та інвестиційна привабливість. Порівняйте склад двох-трьох районів і виділіть найхарактерніші особ ливості їхнього економіко-географічного положення. Назвіть район, до складу якого входить ваша область.

§ 4 2 . Столичний район

Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Поміркуйте, чому район має назву Столичний. Згадайте, ш;о таке екологічна ситуація, спираючись на знання з фізич ної географії України.

Склад та економіко-географічне положення району. Столичний район виправдовує назву, бо сформувався навколо міста Києва - сто лиці України, що є потужним ядром його господарського тяжіння. До складу району входить Київська, Ж итомирська і Чернігівська області (мал. 138). Регіон охоплює територію в 90,7 тис. км^. Сусідське положен ня району досить вигідне. Він межує з Центральним, Подільським, Північно-Східним районами України, з країнами ближнього зарубіж жя - Р осією і Білорусією, з якими існують тісні господарські зв’ язки. Економіко-географічне положення Столичного району вигідне ще й тим, що він розташований на перехресті важливих транспортних магі стралей, його перетинає річка Дніпро - головна водна артерія не лише району, а й усієї країни. Наявність на території району столиці держави також сприяє розвиткові району, адже місто Київ, виконуючи полі тичні, промислові, культурні, науково-освітні й інші функції, притягує до району різноманітні ресурси - матеріальні, фінансові, людські. Негативним у розміщенні регіону є сусідство з Чорнобильською атомною електростанцією, аварія на якій значно погіршила екологічну ситуацію району. Реалії сьогодення Н а с л і д к и а в а р ії. За оцінками експертів, через аварію зазнали забруднення ландшафти району. У зону сильного забруднення потра пили й окремі родовища корисних копалин Житомирської області, які мали велике господарське значення. Серед них. Овруцьке родовище кварцитів, Стремигородське родовище фосфоритів - одне з нечислен них в Україні, частково в зону забруднення потрапили відомі родовища ільменітових (цирконієвих) руд у долині річки Ірша. Повністю виведені з господарського користування Народницький район Житомирської області та Прип’ятський район Київської області.

§ 4 2 . Столичний район

211

Мал. 139. Малинський каменедробильний завод Населення. Демографічні особливості в районі складні, оскільки в останнє десятиліття коефіцієнт природного приросту населення є стабільно від’ ємним. За офіційною статистикою кількість населення району становить понад 7,0 млн осіб, хоча проживає людей трохи біль ше, що пов’ язано з міграцією. До району в пошуках роботи приїздить значна кількість працездатного населення з інших регіонів країни. Своєрідним магнітом трудової міграції є м. Київ. У районі спостеріга ється стійка тенденція зменшення сільського населення і зростання місь кого, а також швидке старіння населення. Наприклад, у Чернігівській області кожна третя людина - пенсійного віку. Швидко змінюється структура зайнятості населення на користь галузей невиробничої сфери. Нриродні умови й ресурси. Столичний район загалом мало забезпе чений природними ресурсами для розвитку промисловості. Особливо дефіцитними є паливно-енергетичні ресурси, я кі доводиться ім пор тувати з Р осії (газ та нафту) і завозити з Донбасу (к ам ’ яне вугілля). Важливими мінерально-сировинними ресурсами району є родовища будівельного каменю в Ж итомирській області та інш их будівельних матеріалів (мал. 139). П р а к т и ч н е завдан н я

Визначте, користуючись картою атласу, де у Столичному районі розмі щені родовища корисних копалин. Перелічіть будівельні матеріали, які е на території району.

Розташування району в межах зони мішаних і ш ироколистих лісів (в Українському Поліссі) і лісостепу є сприятливим чинником для роз витку сільськогосподарського виробництва. Ґрунтово-кліматичні умови цілком задовольняють потреби галузей рослинництва і тваринництва, щ о тут розриваються. Столичний район характеризується також сприятливими умовами для відпочинку і лікування населення. Особливості розвитку господарства. У господарському комплексі України Столичний район посідає одне з провідних місць і за господар ським спрямуванням є індустріально-аграрним. Частка промисловості району в загальноукраїнському промисловому виробництві становить понад 10 % , а частка сільського господарства - понад 13,0 % . На район припадає близько 19 % валового національного доходу країни. Порівняно з іншими районами в Столичному районі нижча частка матеріаломістких галузей виробництва, однак висока частка енерго ємних галузей, що потребує структурних змін в господарстві на користь

■ко-географічний поділ України

212

4 m

О й

наукомістких галузей і галузей сфери послуг. Такі зміни інтенсивно відбуваються на сучасному етапі. Галузями промисловості, що стабіль но розвиваються в Столичному районі є електроенергетика, машино будування, хімічна та нафтохімічна промисловість, хіміко-фармацевтична, лісова галузі, промисловість будівельних матеріалів. Розвиток цих галузей зумовлений насамперед наявністю кваліфікованих трудових ресурсів, наукової бази і попитом на продукцію галузей. Найбільшу частку в машинобудуванні має виробництво оптичних і оптико-механічних приладів, радіовимірювальних приладів, авіацій не машинобудування. Концентрація маш инобудівних підприємств і хіміко-фармацевтичної галузі спостерігається в м. Києві. Хімічна промисловість представлена багатьма підгалузями, зокрема виробни цтвом шин і гумотехнічних виробів, підприємства яких зосереджені в К иївській області. П ром исловість будівельних матеріалів і дерево обробна пром исловість є галуззю спеціалізації всіх областей району і м. Києва. Електроенергію на території району виробляють Трипільська ГРЕС, Білоцерківська ТЕЦ, Київська ГЕС. Крім названих, галузями спеціалізації Столичного району є й такі, як мікробіологічна, медична, зокрема виробництво медапаратури, по ліграфічна, фарфоро-фаянсова галузі, більшість з яких є наукомісткими та орієнтуються на кваліфіковану робочу силу. П р о б л ем а У Столичному районі практично немає підприємств металургійного комплексу, хоча є споживач - машинобудування. Останнім часом роз глядається проект побудови заводу з виплавки сталі у м. Біла Церква, що викликало значний опір з боку населення міста. Висловіть свій погляд на дану проблему. Запропонуйте способи її вирішення.

Регіональне значення має харчова та легка галузі промисловості, для яких в районі є сировинна база сільськогосподарської продукції. Профільними галузями харчової промисловості є м ’ ясна, молочна, борошномельна, круп ’ яна, цукрова, маслосироробна, кондитерська (мал. 140) та ін. Експортне значення має виробництво пива, горілча них і безалкогольних напоїв, комбікормів тощ о.

і-’ ’ ь Х fu70()M»w знак Якгкщ

Мал. 140. Кондит ерська корпорація ROSH EN - один з лідерів національного ринку кондит ерських виробів

§ 42. Столичний район

Сільське господарство району відрізняється високими виробничи ми показниками, оскільки в ньому є потужний споживач продукції населення міста-мільйонера Києва. У рослинництві район спеціалізу ється на вирощуванні картоплі, цукрових буряків і зернових культур. Тваринництво представлене скотарством, свинарством і птахівництвом, що останнім часом розвивається дуже швидкими темпами. Транспорт району представлений практично всіма видами, він повно і своєчасно задовольняє потреби в господарських і пасажирських пере везеннях. Важливу роль у перевезенні пасажирів здійснює міський електротранспорт, зокрема метро в м. Києві. Столичний район має економічні зв’ язки з усіма районами України і з багатьма країнами світу. Безумовним лідером у здійсненні зовнішньо економічної діяльності є Київ. Реали сьогодення Л і д е р з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х з в ’ язків. Київ підтримує з в ’язки майже з 60 країнами. Основні форми співробітництва - ство рення спільних підприємств, зовнішня торгівля товарами і послугами, інвестування, науково-технічна співпраця. У місті зосереджено понад 20 % усіх підприємств, що експортують продукцію, і майже ЗО % тих, що імпортують. Імпорт товарів І послуг перевищує експорт майже на 1 млрд дол. На м. Київ припадає значна частка усіх інвестицій країни.

Найбільші міста району. Це Київ, Чернігів і Ж итомир. Порівняно великими містами в Київській області є Біла Церква, Фастів, Бровари, Бориспіль та ін. Київ є потужним промисловим вузлом не тільки Столичного району, а й усієї України, де розвиваються машинобудування, хімічна, легка і харчова галузі промисловості. Київ відомий авіаційною, електронною промисловістю, транспортним машинобудуванням, виробництвом у с таткування для багатьох галузей. У су часну інформаційну епоху зросла роль Києва як найбільш ого в У країні ви робника науково-технічної інформації. Київ завжди був і залишається духов ною столицею України, тут відбулося хрещення Русі. Віддавна Київ - най більш ий культурний центр України, багатий пам ’ ятками архітектури, м у зеями та інш ими культурними закла дами. Біла Церква - важливий історичний, Мал. 141. Дендропарк промисловий, рекреаційний центр райо «Олександрія» ну. Тут зосереджено машинобудування, хімічна, харчова галузі промисловості, Також здійснюється рекреаційна діяльність на базі лікувальних радонових вод і мальовничих ландшафтів дендропарку «Олександрія» (мал. 141), що розкинувся на берегах Росі.

ко-географічний поділ України

СЕ т о а

Чернігів - важливий багатогалу зевий центр Столичного району. Про відними галузями промисловості є легка, харчова, машинобудування хімічна, лісова. Провідними підпри ємствами міста є завод радіоприла дів, ВАТ «Х ім волокно» (мал. 142) фабрика гум овотехнічних виробів ВАТ «Ч ернігів-меблі», фабрика му зичних інструментів, картонна і ба Мал. 142. ВАТ «Хімволокно» гато ін. Останніми роками потужно розвивається рекреаційно-туристична діяльність на базі цікавих історико-культурних об ’ єктів. Ж итомир - багатогалузевий промисловий вузол, спеціалізацією якого є машинобудування (виробництво електровимірювальних при ладів, автозапчастин, металоконструкцій тош;о), легка промисловість (виробництво льону та панчішно-шкарпеткових виробів), промисловість будівельних матеріалів, хімічна, деревообробна та багатогалузева харчо ва промисловість. Об’ єктами туризму є численні музеї та архітектурні пам’ ятки. УЗАГАЛЬНЕННЯ 4- Столичний район сформувався навколо міста Києва - столиці Укра їни. Район у цілому має вигідне економіко-географічне положення. Забезпеченість мінерально-сировинними ресурсами в районі недо статня. Район посідає провідне місце в господарському комплексі країни. Галузями спеціалізації району є машинобудування, хімічна, легка, харчова промисловість і багатогалузеве сільське господарство. Район має економічні зв’ язки з усіма районами України та з багать ма країнами світу. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он ят т я економіко-географічне положення промисловий вузол промисловий центр

галузі спеціалізації ^

С ам оп еревірк а

шжшж

ІШ Ш

Шк Оцініть роль м. Києва в розвитку Столичного району і всієї країни. ,

Поясніть, чому в районі потрібно здійснювати зміни в структурі господарства на користь галузей саме невиробничої сфери.

Порівняйте галузі спеціалізації Чернігівської і Ж итомирської облас тей району, виділіть спільні й відмінні риси в розвитку господарства. Назвіть ті риси Столичного району, які сприяють його розвитку і які гальму ють його.

§ 4 3 . Донецький район

§43. Донецький район 215 Г еогр а ф іч н а р озм и н к а ■

Поміркуйте, чому Донецький район часто називають просто Донбасом. Зазначте, спираючись на знання з фізичної географії України, на які ресурси багата Донецька й Луганська області і які з них є тут дефіцит ними.

Склад та економіко-географічне положення району. Донецький район охоплю є дві області - Донецьку й Луганську, що розташували ся на південному сході України (мал. 138). Район охоплює 8,8 % площі країни (53,2 тис. км^) і межує з розвинутими Придніпровським і П івнічно-С хідним районами. На півдні м еж і району збігаю ться з узбережжям Азовського моря, а на півночі та сході він межує з Росією. Через Донецький район проходять важливі транснаціональні транспорт ні залізничні магістралі, автомобільні шляхи міжнародного значення, транзитні нафто- і газопроводи. Отож регіон має значні можливості для участі в зовнішній торгівлі, розвитку міжнародних транспортних коридорів, сучасних ліній зв’ язку тощ о. Територією району протікає Сіверський Донець, одна з найбільших річок України. Все це визначає вигідне економіко-географічне положення району. Населення. Нині в {>айоні проживає понад 7,5 млн осіб. Тут спостері гається найвища середня густота населення в країні (понад 100 осіб/км^, а в Д онецькій області - 176 осіб/км ^), найвища густота м іського на селення і найнижча - сільського. Демографічна ситуація в районі подібна до інш их територій країни. Негативним явищем є висока смертність серед чоловіків, пов’ язана з небезпечними виробництвами, зокрема у вугільній промисловості. Кожна четверта людина району пенсійного віку. Спостерігається високий рівень безробіття серед ж інок. Трудові ресурси району залучені переважно до сфери мате ріального виробництва, хоча їх кіл ькість поступово зниж ується. Район відрізняється найвищим рівнем освоєння території та урба нізації (83 % ). Природні умови і ресурси. Донецький район є лідером за різно манітністю і потуж ністю мінерально-сировинних ресурсів не тільки в Україні, а й в Європі. Тут наявні основні паливно-енергетичні ресурси, насамперед кам ’ яне вугілля різних марок, є родовища нафти, газу місцевого значення. Район має потуж ні нерудні корисні копалини - це різноманітні глини, графіт, флюсові вапняки, доломіти, кварцити, пісок, будівельний камінь, поклади скляної, черепичної сировини тощо. Важливе господарське значення мають родовища кухонної солі, які за запасами є одними з найбільших у світі. У структурі земельних ресурсів значна частка належить об’ єктам промисловості, транспорту, при цьому частка сільськогосподарських угідь також висока. Вона становить близько 75,5 % території району, що більше ніж у середньому по країні. Проте розораність земель району нижча за середньоукраїнські показники.

ко-географічний поділ України

216

Q m

О й

Значні площі земель Донецького району деградовані внаслідок видо бутку корисних копалин і виснаження їх мінеральними добривами, хімікатами. Для їхньої рекультивації потрібні великі кошти. Тому багато хто не вірить у позитивне вирішення цієї проблеми. Де шукати додаткові інвестиції для відродження земельного фонду Донбасу? Як технологічно можна реалізувати проект рекультивації земель? Запропонуйте своє бачення вирішення цієї проблеми.

Донецький район належить до вододефіцитних територій України. Щ об поліпшити водопостачання, побудовано два канали Д н іп р о-Д он бас і Сіверський Д онець-Д онбас та великі водосховищ а. Через забруд нення водойм шахтними і промислово-побутовими стоками в районі обмежене питне водопостачання. Лісових ресурсів тут теж недостатньо, адже район розташований у степовій зоні. Природні ліси трапляються лише по долинах річок. На південь від Донецька створено штучний Великоанадольський ліс, який називають «зеленою перлиною» Дон басу. В районі дуже широко представлені рекреаційні ресурси. Це й різних типів мінеральні води, і лікувальні грязі, й узбереж ж я А зов ського моря. О собливості розвитку господарства. Донецький економічний район є потуж ним індустріально-аграрним комплексом з переважанням важкої промисловості. На район припадає майже 17 % валового націо нального доходу, 17 % - засобів виробництва країни, понад 25 % валової продукції промисловості, тобто тут виробляють кожний четвертий про мисловий продукт України. Ч астка району у валовій продукції сіль ського господарства країни становить 8 % . У галузевій структурі господарства про м и сл о в ість значно п ереваж ає над с іл ь ськи м господарством: їхнє співвіднош ення за обсягом вироблених товарів і послуг становить 7 :1 . П ромисловість орієнтована здебільшого на сировину, тому переважа ють матеріаломісткі й енергоємні галузі. Галузями спеціалізації району є паливна промисловість, чорна м еталургія, галузі хімічної промисловості (переважно коксо хімія (мал. 143), виробництво мінеральних добрив і кислот, соди, хімічних реактивів т о щ о ) і важ ке м аш и н обуд ува н н я . Н ед о статній розвиток у районі мають переробні галузі АПК - харчова і легка промисловість. Останніми роками знизили обсяги виробни цтва кольорова металургія, деревообробна і целюлозно-паперова галузі. Комплекс важкої промисловості доповнюється промисловістю будівельних матеріалів. Міжрайонне значен Мал. 143. Авдіївський ня має виробництво скла, цементу, облицю коксохімічний завод вальної плитки.

§ 43. Донецький район

Реали сьогодення Па ну ва ння п а л и в н о ї галузі. Донецький район єдиний в країні, у структурі промисловості якого частка паливної галузі вища, ніж ма шинобудування. У вугільній промисловості працює близько 200 шахт з видобутку вугілля та близько 60 підприємств з його збагачення. Вугілля є основним джерелом роботи близько зо % електростанцій України. На базі ГРЕС і ТЕС району створене найбільше в країні енер гетичне о б ’єднання «Донбас».

П р а к т и ч н е за вда н н я Визначте за картами атласу найбільші промислові центри Донецького району та їхню спеціалізацію.

С ільське госп одарство регіону зазнало серй озної кризи і том у п о требує відродження, особливо тваринництво. У рослинництві посівні площі охоплені переважно зерновими культурами (озимою пшеницею і кукурудзою ) і соняш ником. Галузі сільського господарства не задо вольняють потреби району в продовольчій продукції, тому її завозять з інш их районів. На Донецький економічний район припадає значна частка експорту країни - понад 25 % , в якому беруть участь близько 2000 підприємств, серед яких комбінат «А зовсталь», Харцизький трубний завод, Маріу польський металургійний комбінат ім. Ілліча (мал. 144), Концерн «С тирол», Алчевський металургійний комбінат та ін. Структура як експорту, так і імпорту має сировинну орієнтацію та виробництво напів фабрикатів. В експорті - це чорні метали й вироби з них, продукція хіміч ної галузі, в імпорті - енергоносії, продукти харчування, одяг, взуття. У розвитку господарства Донецького району існує багато проблем. Це й застаріле обладнання на підприємствах практично всіх галузей п р ом и сл ов ості, недосконалі тех н ол огії, невисокий рівень комплексного викорис тання сировини і, як наслідок, надмірна кількість відходів. Зношеність виробничо го устаткування становить 6 0 -8 0 % , що особливо гостро відчувається у вугільній промисловості. Тому головним завданням на перспективу є модернізація виробництва, розвиток наукомістких галузей, створення технопарків. Актуальними завданнями та кож є рекультивація земель, підвищення п родуктивн ості сіл ьськогосп ода рськ ого виробництва на основі нових біотехнологій та агр отех н ік и , виріш ення проблеми за Мал. 144. Маріупольський металургійний комбінат бруднення А зовського моря. Найбільші міста району. Це - Донецьк і Луганськ. М істо Донецьк - потужний промисловий вузол з металургій ною та вугільною галузями, а також машинобудуванням, щ о виробляє устаткування. Розвинені у місті також коксохім ія, легка і харчова промисловість. Донецьк є й найбільшим на сході України транспорт ним вузлом, ядром промислової агломерації, до якої входять багато

ко-географічний поділ України

218

Мал. 145. Донецьк - потужний промисловий вузол

заводських і ш ахтарських міст і містечок. Серед них Краматорськ, Костянтинівка, М акіївка та ін. Донецьк був і залишається великим цент ром освіти, науки, культури і спорту (мал. 145). Це - університетське місто, тут діє один із найбільших наукових центрів Національної акаде мії наук України, різноманітні заклади культури (Театр опери і балету, цирк. Будинок природи, краєзнавчий і худож ній музеї тош;о). Луганськ є розвиненим промисловим центром регіону. Тут випус кають чорні метали, різноманітні інструменти, обладнання для шахт тош;о. Є багато підприємств легкої, харчової і деревообробної галузей промисловості. УЗАГАЛЬНЕННЯ Донецький район охоплює дві області - Донецьку і Луганську. 4" Район має дуже вигідне економіко-географічне положення. Ч* Регіон забезпечений власними ресурсами, особливо мінерально-сировинними. ^ Галузями спеціалізації Донецького району є такі галузі важкої про мисловості: паливна, чорна металургія, хімічна, машинобудування. 'і' Сільське господарство району не забезпечує потреби в продуктах харчування. Донецький район - потужний експортер продукції. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он ят т я паливна промисловість "f чорна металургія важке машино будування рекультивація земель 4- промисловий вузол ^ промис ловий центр С а м оп ер евір к а Оцініть роль Донецького району в розвитку господарства країни, використавши статистичні дані. Поясніть, чому серед безробітних у районі значна кількість жінок. Порівняйте забезпеченість ресурсами Донецької і Луганської областей, користуючись картою господарства на форзаці. Назвіть основні галузі спеціалізації Донецького району.

§ І4. Придніпровський район

§44. Придніпровський район 219 Г еогр а ф іч н а р озм и н к а щ

Поміркуйте, які області, що розташовані в басейні Дніпра, належать до Нижнього Придніпров’ я. Пригадайте, спираючись на знання з фізичної географії України, де зо середжені найбільші в Україні родовища залізної та марганцевої руд.

Склад та економіко-географ ічне положення району. Придніпров ський район охоплює Дніпропетровську і Запорізьку області й розташо ваний у нижній течії Дніпра (мал. 138). Площа району - 59,1 тис. км^. Він має. вигідне економіко-географічне положення, оскільки лежить близько до паливної бази країни - Донбасу, має вихід до Азовського моря. До того ж Придніпровський район межує з багатьма розвинени ми районами України, серед яких на півночі - Північно-Східний, на заході - Центральний, на сході - Донецький, на півдні - Причорно морський. З усіма ними він підтримує господарські зв’ язки. Район пе ретинають найбільш вантажонапружені залізничні й автомагістралі. Населення. У Придніпровському районі проживає понад 5 млн осіб, що порівняно з окремими сусідніми районами небагато. Проте район відрізняється високою густотою населення - понад 90 осіб/км ^. Найгустіш е заселені райони вздовж Дніпра, К риворізького басейну і морського узбереж ж я. Для району характерні значна частка міських жителів і високий рівень урбанізації (понад 70 % ). Близько 40 % трудо вих ресурсів працює в промисловості, останнім часом швидко зростає частка залучених до невиробничої сфери. При цьому чимало людей у пош уках роботи мігрують із сіл до міст і між сусідніми містами.

D □

П р о б л ем а Однією з найбільших проблем району є надто повільні темпи зростання кількості населення. Причинами цього є не тільки низький природний приріст, а й великий відтік населення, особливо молодого віку, в інші області України та в Росію. Як можна призупинити відтік трудових ре сурсів з Придніпров’я? Запропонуйте способи вирішення цієї проблеми.

Природні умови і ресурси. Район має різноманітні корисні копалини, запаси деяких із них найбагатші в Україні. Дніпропетровська область має величезні запаси залізної і марганцевої руд, кам’ яного і бурого вугілля, нафти, природного газу, рідкісних і кольорових металів, будівельних матеріалів. Запорізька область багата на поклади залізних руд і мар ганцю. Промислове значення мають граніти, каоліни, глини і вапняки. З паливно-енергетичних ресурсів є буре вугілля і природний газ. Придніпровський район розташований у степовій природній зоні, ґрунтово-кліматичні умови якої сприятливі для розвитку сільського господарства. Рекреаційні ресурси Придніпров’ я - мінеральні води, лікувальні грязі, морські й річкові пляжі тощ о. За лісовими ресурсами цей район посідає останнє місце, а тому його потреби в діловій деревині задовольйяють завдяки завозу з інших районів України і зарубіжжя.

^-географічний поділ України

220

!t’V

щ п

О а

Водні ресурси є лімітуючим чинником розвитку господарства району, насамперед таких водомістких галузей, як кольорова металургія і сільське господарство. Особливості розвитку господарства. У Придніпров’ї сформувався господарський комплекс зі значним переважанням промисловості над сільським господарством, співвідношення яких у виробництві товарів і послуг становить 6:1. Тут виробляють 24 % промислової продукції України, територіальна концентрація якої майже удвічі вища, ніж у середньому по країні. В районі створюють понад 9,0 % української сільськогосподарської продукції. На Придніпров’ я припадає 15 % ва лового національного доходу. Основними галузями промислової спеціалізації району є металур гія, машинобудування й електроенергетика. З-поміж інш их важливих галузей варто виділити хімічну та нафтохімічну (мал. 146), промисло вість будівельних матеріалів, а також добувну галузь, легку і харчову. Район є одним із провідних виробників сталевих труб, готового прокату, сталі, чавуну, вугілля, цементу, автомобілів, тракторів, соди, шин, шпалер тонцо. У розвитку сільського господарства провідними є виробництво зернових, олійних, овочевих і плодово-ягідних культур, продукції молочно-м’ ясного скотарства, птахівництва, свинарства та вівчарства, які зумовлюють його спеціалізацію в міжрайонному поділі праці. П р а к т и ч н е за в да н н я Визначте за картами атласу основні центри промислового виробництва району. Порівняйте сільськогосподарську спеціалізацію Дніпропетров ської і Запорізької областей, поясніть відмінності.

За обсягом зовніш ньої торгівлі П ридніпровський район посідає перше місце серед інш их економічних районів України. Основні ек с портні галузі - це металургія і обробка металів, виробництво машин і обладнання. Значну частку експортної продукції складають прокат

Мал. 146. ВАТ «АЗМОЛ» виробник хімічної та нафтохімічної промисловості

Мал. 1 4 7 .c n ЗАТ «АвтоЗАЗ-ДЕУ»

§ 44. Придніпровський район

чорних металів, труби, феросплави. Останнім часом швидко зростає частка експорту готової продукції, зокрема галузей машинобудування. Тільки в цій галузі є понад 140 підприємств, які вивозять свою про дукцію в різні країни світу. Серед них у Дніпропетровській області — завод Південмаш імені Макарова, підприємство Авіаагрегат, заводи газової апаратури, гірничош ахтного обладнання, медобладнання, електротехнічного обладнання, ВАТ «Завод гірничого машинобуду вання», ВАТ «Машинобудівний завод», ВАТ «Н ікопольський кранобудівний завод» та інші. У Запорізькій області - ВАТ «Завод надпо туж них трансформаторів», ВАТ «Запоріж автоматика», ВАТ «М отор С іч», ВАТ «Кабельний завод», СП ЗАТ «АвтоЗАЗ-ДЕУ» (мал. 147), ВАТ «Азовкабель» (Бердянськ) та ін. Реалії сьогодення В и с о к е т е х н о г е н н е на ва нт аже н ня . Воно спричинене по тужним розвитком промисловості й оцінюється пересічно майже у 200 тис. мЗ/рік на кожний квадратний метр території району. Вже нині на території Криворізького залізорудного басейну та Дніпропетров ського району Дніпропетровської області спостерігається критичний рівень навантаження, який перевищує середній показник у 8 -9 разів. Загрозливими є масштаби забруднення довкілля шкідливими речови нами. Пересічно одним підприємством району викидається за рік по над 600 тонн шкідливих речовин. Це вдвічі більше, ніж в середньому по Україні.

Крім екологічної, серйозною проблемою Придніпровського району є наявність диспропорції в розвитку матеріального виробництва і со ціальної сфери, дефіцит окремих видів ресурсів, виснаженість родовищ важливих корисних копалин, неефективне використання трудових ресурсів тощ о. Перспективи розвитку Придніпровського соціальноекономічного району значною мірою пов’ язані з вирішенням цих проб лем. Крім того, важливим завданням є проведення реструктуризації господарства в бік зростання частки науком істких галузей, пошук інвестицій для реалізації важливих соціальних програм, інноваційне оновлення усіх сфер життя. Н айбільш і м іста району. Це - Д ніпропетровськ, Запоріж ж я, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Бердянськ та ін. (мал. 148). Дніпропетровськ не тільки обласний центр, а й потужне ядро госпо дарського тяжіння всього Придніпровського району. Він є головним осередком металургії країни, а за машинобудуванням поступається лише Києву і Х аркову. Разом із Дніпродзерж инськом і Н овом осков ськом формує великий промисловий вузол і м іську агломерацію. Особ ливий імідж Дніпропетровську надають єдині в Україні та одні з найбільших у світі підприємства з виробництва космічної техніки державне підприємство ВО «Південний машинобудівний завод» і конструкторське бюро «Південне». Потужний промисловий комплекс Дніпропетровська та його науковий потенціал є важливим чинником виходу України з економічної скрути і завоювання світових ринків. Дніпропетровськ є великим освітнім і культурним центром. Тут на порівняно невеликій площі зосереджено багато об ’ єктів культури, освіти, науки й релігії.

221

о^Яі'МІко-географічний поділ України

Мал. 148. Дніпропетровськ, Запоріжжя — найбільші міста Придніпров’я

щ т

О а

Запоріжжя - важливий історичний, адміністративний', промисловий і культурний центр України. Економічними велетнями міста є мета лургійні і машинобудівні заводи, які випускають найрізноманітнішу продукцію як для потреб країни, так і на експорт. М істу належить найбільший острів на Дніпрі - Хортиця, бастіон українського козацтва від самого початку створення Запорізької Січі. УЗАГАЛЬНЕННЯ 4" До складу Придніпровського району входять дві області - Дніпро петровська та Запорізька. ■f Район вирізняється високою густотою населення, значною кількі стю міського населення, високим рівнем урбанізації. У районі зосереджені різноманітні родовища мінерально-сировин них ресурсів, запаси яких найбагатші в Україні. ■f Основними галузями промислової спеціалізації району є мета лургія, машинобудування та електроенергетика. У розвитку сільського господарства провідними є виробництво зер нових, олійних, овочевих та ін. культур, скотарство, птахівництво, свинарство та вівчарство. За обсягом зовнішньої торгівлі Придніпровський район посідає пер ше місце в Україні. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он ят т я техногенне навантаження ^ диспропорція розвитку "f С а м оп ер евір к а Оцініть конкурентні переваги та чинники, що сприяють інвес■ ■ тиційній привабливості Придніпровського району. Поясніть, чому в регіоні надзвичайно гостро постала екологічна проблема. Порівняйте галузі спеціалізації Дніпропетровської та Запорізької обI ластей. Що в них спільного й відмінного? Перелічіть усі чинники, які сприяють розвитку господарського комплексу Придніпров’ я. *

§ 4 5 . Північно-Схі&ний район

§45. Північно-Східний район 223 Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Згадайте з курсу фізичної географії, де в Україні розташовані найбільші

В родовиш;а нафти й газу. Склад і ек он ом ік о-географ ічн е полож ення району. П івнічноСхідний район охоплю є три області - Х арківську, Сумську і Полтав ську - й розмістився на площі майже у 84 тис. км^, що становить 14 % площі країни (мад. 138). Цей район ще називають Східний, Х арків ський, Слобідський. Кожна з назв має право на існування, адже за географічним положенням район охоплює північно-східні та східні об ласті України. Водночас місто Харків є головним ядром господарського тяжіння району, що зумовило назву Х арківський. Назва Слобідський ототож ню ється з історико-географічними землями Слобожанщини, які охоплюю ть більшу частину Харківської та Сумської областей. Район має вигідне економіко-географічне положення, оскільки близько розташований до паливно-металургійної бази України - До нецького і Цридніпровського районів. Іншими сусідами ПівнічноСхідного району є Столичний і Центральний райони України та Росія, з якими підтримуються тісні різнобічні зв’язки. Район розташований на перехресті трубопроводів, залізниць, автомагістралей, ліній електро передач - важливих транспортних шляхів, які з ’ єднують Україну з країнами Східної Європи й А зії. Район перетинає гілка міжнародного транспортного коридору Європа-А зія, траса міжнародного значення М осква-Сімферополь. Так само позитивне значення має вихід району до головної річкової системи країни - Дніпра. Населення району становить близько 5,5 млн осіб. Його пересічна густота - 65 осіб/к м 2, що менше за середньоукраїнський показник. Найбільш а густота населення зафіксована в Х ар ківській області 93 особи/км2. Кількість міського населення Північно-Східного району понад 70 % , що є вищим показником, ніж у середньому по Україні. Най більша міська агломерація - Харківська, в якій зосереджено 2 /3 місько го населення області. У районі склалася несприятлива демографічна ситуація. В усіх трьох областях кількість населення щорічно скоро чується, а отже, поступово скорочується кількість трудових ресурсів.

оа

П р о б л ем а У районі не вистачає трудових ресурсів у сільському господарстві, на томість у містах є їх значні резерви. Це наслідок реструктуризації промисловості, закриття багатьох нерентабельних підприємств. Як вирішити проблему зайнятості населення в Північно-Східному регіоні?

Природні умови і ресурси, у надрах району містяться значні запаси корисних копалин. Видобуток газу тут сягає 83 % видобутку в Україні, нафти - 65 % . Серед інших важливих мінерально-сировинних ресурсів району слід згадати такі: залізна руда - 14 % від видобутку в країні, абразивна сировина - понад 90 % , скляна сировина - понад 40 % .

■ко^еографічний поділ України

П р а к т и ч н е за вда н н я Визначте основні родовища корисних копалин та області, в яких їх ви добувають, користуючись картою господарства, що на форзаці.

щ м

О а

На Північно-Східний район припадає 15 % сільськогосподарських угідь країни, переважна їх більшість (понад 80 % ) - рілля, значними є природні пасовища. Район розміщений у трьох природних зонах Укра їни, що зумовлює зональну спеціалізацію сільського господарства. Ліси охоплюють усього 10 % території району, переважна біль ш ість яких зосереджена в Сумській і частково Х арківській областях. Район загалом забезпечений водними ресурсами, які представлені по верхневими водами басейнів Дніпра і Сіверського Донця. Для водопо стачання промислових підприємств і окремих сільськогосподарських угідь побудовані водосховища. З рекреаційних ресурсів є мінеральні води (11 родовищ ), 78 % яких зосереджені у Полтавській області, а 22 % - у Харківській; пам’ ятки садово-паркового м истецтва, мальовничі ландшафти, сприятливі кліматичні умови. Реалії сьогодення Т у ри с т и ч н і р е с у р с и району, у Північно-Східному районі скон

центровані цікаві туристичні о б ’єкти, які є потужним ресурсом для по дальшого його розвитку, у багатьох населених пунктах розвиваються народні художні промисли. Так, декоративні рушники виробляють у Кролевці, художню кераміку - в Опішні, килими - у Нових Санжарах, Решетилівці, І\/1иргороді, Диканьці. У районі інтенсивно розвивається ярмарський рух. Щ ороку наприкінці літа у Великих Сорочинцях тра диційно проводять ярмарок, який став міжнародним. А в місті Ізюм відбувається дуже своєрідний ярмарок полуниці.

О с о б л и в о с т і р о з в и т к у го с п о д а р с т в а За економічним спрямуванням ПівнічноСхідний район є індустріально-аграрним. На промисловість припадає 75 % ВВП. Частка промисловості району становить 12 % від загальноукраїнської, сільського господар ства - 13,5 % і майже 13,0 % - валового національного доходу. У структурі господарства важливе місце посідаю ть м аш инобудування, нафтогазоенергетична промисловість, хімічна проми словість (мал. 149), а також харчова і легка Мал. 149. «Сумихімпром» промисловість. За обсягом і різноманітні стю продукції машинобудування район є провідним в У країні, адже на його маш инобудівних заводах випуска ється кож ний четвертий вітчизняний виріб. Тут розвивається енерге тичне, електротехнічне, авіаційне, транспортне машинобудування, зокрема випуск вантаж івок, залізничних вагонів, тягачів і автоса м оскидів, приладобудування, виробництво обладнання для різних галузей промисловості тощо.

§ 4 5 . Північно-Східний район

Харчова промисловість за обсягом виробництва посідає нині друге місце після машинобудування. Основними Гі галузями є м ’ ясна, мо лочна, цукрова, олійна. Хімічна промисловість району зосереджена на виробництві добрив, лаків, фарби, хімреактивів, отрутохім ікатів, синтетичних мийних засобів тощ о. Добре розвиваються хіміко-фармацевтична та нафтохімічна галузі. Спеціалізація підприємств легкої промисловості району - бавовняні й вовняні тканини, трикотажні, ш кіряно-взуттєві, хутрові, дж утові вироби. у районі сформований потужний будівельний комплекс. На базі численних родовищ виробляють такі будівельні матеріали: цемент, залізобетонні вироби, черепицю, кераміку, фаянс. Рівень розви тку сіл ьського господарства у П івнічно-Східном у районі значно вищий, ніж в інш их районах. Наприклад, обсяг валової продукції сільського господарства з розрахунку на душ у населення в Полтавській області удвічі вищий за середньоукраїнський показник. Товарною продукцією сільського господарства є зернові культури понад 13,0 % загальноукраїнського виробництва, цукровий буряк 20 % , соняш ник - 1 7 % , овочі - понад 17 % вирощених у країні. Через особливості економіко-географічного положення та господар ської спеціалізації Північно-Східний район серед інш их районів Укра їни має чи не найбільш розвинуті економічні зв’ язки із зарубіжними країнами. Він має велику кількість підприємств, діяльність яких спрямована на експорт. Позитивним є те, щ о серед продукції, яку ви возять за меж і району, висока частка високотехнологічних виробів. Передусім експортують продукцію харчової промисловості, хімічних галузей, а також багатопрофільного ма шинобудування, особливо в сфері авіакосмічного виробництва та в оборонному к ом плексі. Імпортують до Північно-Східного району переважно паливні ресурси (газ та нафту), метал, ліс (ділову деревину). Серед підприєм ств, щ о працю ю ть на експорт, варто назвати такі: у Х арківській області - Х арківський турбінний завод. Х ар ківськи й електром еханічний завод. Х ар ківськи й тракторний завод. Завод Мал. 150. «АвтоКраз» імені В.О. Малишева (виробляє продукцію сіл ьськогосп одарського м аш инобудуван ня, двигуни, трактори, тягачі і бронетехніку), авіаційний і велосипед ний заводи, заводи «Електроважмаш» і «Південкабель»; у Сумській області - заводи «Сумсільмаш », «Е лектрон», «Н асосенергомаш »; у Полтавській області - «АвтоКраз» (Кременчук) (мал. 150), «У крхіммаш ». Завод штучних алмазів, турбомеханічний завод, «Електромотор», «Продмаш » та ін. Як і в інш их соціально-економічних районах України, в ПівнічноСхідному районі триває структурна перебудова і перепрофілювання підприємств, що зумовлено впровадженням енерго- та ресурсозберіга ючих технологій. Північно-Східний район є одним з основних претен8

в. Ю. П естуш ко

■міко-географічний поділ України

226

дентів реалізації державної програми створення прогресивних форм територіальної організації господарства на основі поєднання освіти, науки і виробництва. Серед них - технополіси, технопарки, агрополіси та агропарки. Найбільші міста. Харків, Суми, Полтава - найбільші міста району, які не лише виконують адміністративні функції як обласні центри, а й є потужними промисловими вузлами (мал. 151). Значна роль у розвит ку господарського комплексу району належить й іншим містам, серед яких Зміїв, Чугуїв, Богодухів, Кременчук, Лубни, Конотоп, Ромни, Ш остка та ін. Х арків є індустріальним, науковим, освітнім і культурним ядром України. Тут зосереджено близько 20 % машинобудування країни. Велику територію на півночі міста охоп лю є авіаційний завод, де на лагоджене виробництво найсучасніших вантажних і пасажирських літаків, зокрема А Н -140. Нині Х арків є одним із головних науководослідних, науково-інформаційних та освітніх центрів. М істо во л одіє великим істор и к о-к ул ьтур н и м надбанням . Це передусім архітектурні пам’ ятки та м ісця, п ов’ язані з ж иттям і діяльністю ви датних людей. Суми - обласний центр і великий промисловий вузол, в якому діють підприємства понад 10 галузей. Н айпо тужніш ими серед них є машинобудівні за води, де виробляють насоси, устаткування для харчової промисловості та сіл ьсько господарські маш ини, різноманітні вузли і механізми. У м істі функціонують під приємства з переробної металургії, виробни цтва будівельних матеріалів, виробництва добрив, гуми, медичної та мікробіологічної п родук ц ії. Вироби легкої п ром и сл ово сті випускають суконна, вовнопрядильна, ш вейна та взуттєва ф абрики. У Сумах добре налагоджене виробництво меблів, будівельних матеріалів і продуктів харчу вання. Місто є культурно-освітнім центром області. М істо Полтава розташоване на берегах мальовничої річки Ворскли. Нині це вели кий промисловий вузол, провідний центр машинобудування, де виготовляють мотори, газорозрядні лампи, вузли і механізми до автом обілів, устаткування для підпри ємств харчової і хімічної промисловості, штучні алмази й алмазний інструмент то щ о. Потуж но розвивається у місті харчова промисловість, продукція якої має попит Мал. 151. Найбільші не лише в Україні, а й в зарубіж ж і. Полтава міста Північно-Східного привертає увагу туристів численними турисраііону тичними об ’ єктами і пам’ ятками.

Карпапи'ький, Подільський, Північно-Західний райони

УЗАГАЛЬНЕННЯ До Північно-Східного району входять три області - Харківська, Сумська і Полтавська. Раііон забезпечений мінерально-сировинними, земельними, рекре аційними ресурсами.

227

“f Найголовніші галузі промисловості - машинобудування і харчова промисловість. Сільське господарство району значно розвиненіше, ніж в інших районах. Північно-Східний район має добре розвинуті економічні зв’язки із за рубіжними країнами. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я 4 агломерація спеціалізація 4* прогресивні форми територіаль ної структури господарства -f високотехнологічні вироби 4С ам оп еревірк а

Оцініть можливості інноваційного розвитку району в найближ чій перспективі. Поясніть, чому за наявності нафти і газу район їх імпортує. Порівняйте особливості сільськогосподарської спеціалізації областей і району, використавши карти атласу. Перелічіть галузі спеціалізації Північно-Східного району.

§ 4 6 . Карпатський, Подільський, Північно-Західний райони: порівняльна характеристика Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Q

Назвіть області, що розташовані в західній частині України. Пригадайте з курсу фізичної географії України, якими природними ре сурсами багаті Українські Карпати.

Склад та економіко-географічне положення районів. Карпатський, Подільський і Північно-Західний райони розташовані на заході Укра їни, тому часто їх об ’ єднують під єдиною назвою - Західний регіон (мал. 138). Разом вони налічують дев’ ять областей (див. Додаток 22). П р а к т и ч н е завдан н я Визначте склад, розміри і кількість населення кожного з трьох районів, користуючись даними таблиці, наведеної в Додатку.

Економічні райони мають багато спільного як в економіко-географічному, зокрема в геополітичному положенні, так і в особливостях господарського розвитку. Подільський район є транзитним між більшою 8*

— |

Щ М ко-географічний поділ України

228

q m

О а

частиною території України і західними її кордонами. Він має спільні кордони з Молдовою та Столичним, Центральним і Причорноморським районами України. Карпатський і П івнічно-Західний економічні райони безпосередньо виходять до державних кордонів, де межують з країнами ЄС, а Карпатський район меж ує ще й з М олдовою. Через усі райони Західного регіону пролягає багато залізничних і автомобільних сполучень, на більш ості з яких встановлені прикордон ні переходи. Прокладені також потуж ні нафто- і газопроводи, якими транспортують нафту і газ до Європи. У межах Карпатського району проходить етиленопровід з Калуша до Угорщини, яким транспортують продукти переробки нафти з Прикарпаття. Населення. У трьох районах проживає близько 13 млн осіб. Кількість населення тут щорічно зменшується, але нижчими темпами, ніж в ін ших районах України. А в Закарпатській області кілька років поспіль реєструю ть найвищ ий в Україні показник природного п риросту. Пе ресічна густота населення становить 73 особи/км^, що менше середнього показника по країні. А от густота населення Чернівецької області 115 осіб/км 2 - є однією з найвищих в Україні. У цій області зареєстро вана й найвища по країні густота сільського населення. Карпатський, Північно-Західний і Подільський райони є праценадлишковими. Це зумовило інтенсивний відтік трудових ресурсів і висо кий рівень безробіття. Характерним явищем є сезонна трудова міграція. Природні умови і ресурси. У кож ному з трьох районів зосереджені різноманітні мінерально-сировинні ресурси. Нафта, газ, калійні солі, кухонна сіль, сірка, озокерит, поліметалеві руди, будівельні ма теріали тощ о. Єдиною в Європі сировиною, яку використовують для склолитого цементу, порцелянових виробів, кольорового бетону, є пеліканіт, родовища якого зосереджені в Подільському районі. Агрокліматичні умови районів сприятливі для сільського господар ства. Райони Західного регіону краще, ніж інш і, забезпечені лісовими і водними ресурсами. Так, у Карпатському районі лісопокрита площа становить понад 40 % . Крім річок басейну Дністра, який протікає через Карпатський і Подільський райони, важливе значення мають річки басейну Дунаю та П рип’ яті. Як рекреаційні об ’ єкти ш ироко викорис товують ІПацькі озера на Волині. Велике значення мають мінеральні води, які разом із гірськими, лісовими й лісостеповими ландшафтами утворюють основу рекреаційного господарства. О собливості розвитку господарства. За економічним спрямуван ням райони Західного регіону є аграрно-індустріальними. Так, частка валової продукції промисловості Карпатського району становить 4 , 0 % загальйодержавного обсягу, а сільського господарства - понад 12,0 % ; Північно-Західного - відповідно 2,0 % і понад 6,0 % ; П одільського понад 3,0 і 14,0 % . Сукупно в трьох районах створюється майже 19,0 % валового національного доходу країни. У галузевій структурі господарства районів переважають матеріа лом істкі й енергоємні галузі: гірничо-хімічна, лісохім ічна й дерево обробна, хімічна (виробництво кислот і добрив, хімічних волокон, поліетилену), фармацевтична, цукрова, спиртова, виноробна, овоче консервна, м ’ ясна, молочна, сироварна, борошномельна і круп’ яна. Представлені також трудомісткі галузі машинобудування.

§46. Карпатський, Подільський, Північно-Західний райони Реалії сьогодення Ф л а г м а н и а в т о м о б і л е б у д у в а н н я . У Луцьку кілька років успішно працює Автомобільний завод «Богдан», що утворився на базі колишнього ЛУАЗу. Нині він входить до Української корпорації «Бог (229 дан». Завод спеціалізується на випуску мікроавтобусів (мал. 152) і легкових автомобілів на базі імпортних комплектуючих. В Ужгороді діє ЗАТ «Єврокар», що входить до холдингової компанії «АТОЛ». Обсяги виробництва підприємства - 45 тис. автомобілів «Шкода» на рік.

Для всіх трьох районів галуззю спеціа лізації є легка промисловість. Важливе значення має рекреаційна галузь, хоча нині використовую ть лише 15 % ії потен ціалу. На власній сировині розвивається промисловість будівельних матеріалів. Галу зями спеціалізації сільського господарства районів є вирощуваня зернових культур, ц укрови х буряків (43 % загальноукраїн ського обсягу), льону, а також виноградар ство, садівництво, ягідництво, овочівництво. З галузей тваринництва найкраще розви вається скотарство, свинарство й вівчарство, а в приміських зонах - птахівництво.

Мал. 152. Автомобільний завод «Богдан»

П р а к т и ч н е за вда н н я Визначте галузі спеціалізації кожного з районів і центри їхнього роз витку, користуючись Додатком 22 та картами (мал. 138 і на форзаці).

Райони Західного регіону підтримують зовнішні економічні зв’ яз ки з багатьма країнами. Експортують переважно продукцію переробки сільськогосподарської сировини, хімічної, нафтохімічної, деревооброб ної галузей промисловості та машинобудування. Імпортують готову високотехнологічну продукцію, зокрема устаткування, обладнання, а також нафтопродукти, ліки. Головними проблемами сучасн ого розви тку районів Західного регіону є зниження обсягів промислового виробництва і, як наслідок, низький рівень зайнятості населення й високий рівень безробіття. Серйозною проблемою є також стан довкілля. Останнім часом тут часто повторюються небезпечні природні і техногенні аварії.

О D

П р о б л ем а Екологічну ситуацію Карпатського району ускладнює необмежене ви рубування лісів. Через знеліснення схилів активізуються зсуви, частішають наводки на річках, змінюється мікроклімат. Це призводить до великих матеріальних збитків і часто людських жертв. Запропонуйте свої способи вирішення цієї проблеми.

За наявності інвестицій райони Західного регіону мож уть розвива ти машинобудування, хімічну галузь й інш і трудомісткі виробництва. Перспективним напрямком використання прикордонних територій є

жіко-географічний поділ України

О а

створення своєрідних економічних Єврорегіонів у Закарпатській, Львівській, Чернівецькій і Волинській областях. Перспективною га луззю районів є рекреаційна, а том у залучення інвестицій може пере творити райони у потужний регіон міжнародного туризму. Найбільші міста. Ядром господарського, наукового, культурного тяжіння Західного регіону є місто Львів. Провідними тут є галузі лег кої та харчової промисловості - м ’ ясна, лікеро-горілчана, кондитерсь ка (фірма «С віточ»), молочна, взуттєво-ш кіряна. На промислових підприємствах міста налагоджене також виробництво телевізорів, автонавантажувачів, автобусів, сільськогосподарських машин, елект роламп, приладобудування. Львів має потуж ну історико-культурну спадщину - архітектурні пам’ ятки й ансамблі, музеї тош;о. Недаремно центр міста включений до Списку Всесвітньої спадш;ини ЮНЕСКО. Великими містами Західного регіону є всі обласні центри. ІваноФранківськ - один з найвідоміших економічних, культурних й архі тектурних центрів Західної України. Промисловість тут представлена підприємствами машинобудування, деревообробної, легкої, харчової промисловості. Уж город є важливим економічним центром Закарпатської області, має розвинену бізнес-інфраструктуру. Частка промислового виробни цтва міста в області сягає понад ЗО % . Зростають інвестиції і добре розвиваються автомобілебудування, виробництво електричних машин та апаратури, меблів, деревини і виробів з неї, харчова і легка промис ловість. М істо - центр туризму і готельного бізнесу. Візиткою міста є Ужгородський замок (X II-X V III ст.), дерева сакури й найдовша в Європі липова алея (мал. 153). Чернівці є обласним центром з багатюш;ою архітектурною спад щиною. Його справжньою перлиною є архітектурний комплекс к о лишньої резиденції буковинських митрополитів, а нині Чернівецький університет. Провідні галузі промисловості міста - харчова й легка, машинобудування. Нині в м істі працює понад 60 підприємств, частка яких становить майже 60 % виробленої в області продукції. Луцьк - стародавнє і водночас сучасне місто, що поєднує в собі щиру українську гостинність та європейську вишуканість (мал. 154). Завдя ки прикордонному розташуванню місто відіграє дедалі важливішу роль в інтеграційних процесах України. Найбільш розвиненою галуззю міста є машинобудування, зокрема автомобілебудування. Розвивається лісохімічна, легка та харчова галузі промисловості. У Рівному значно розвинені хімічна й харчова галузі промисло вості. Значна частка належить оборонній промисловості. Провідними підприємствами міста є ВАТ «Р івнеазот», ВАТ «Рівненський завод ви соковольтної апаратури», ВАТ «Рівне радіозавод», ЗАТ «А гроресурс», ювелірне державне підприємство «Бурш тин України», які постачають свою продукцію не тільки в Україну, а й за її межі. Вінниця - значний промисловий і культурний центр, в яком у діє 78 великих і понад 3000 малих підприємств. М істо підтримує зв’ язки з 25 країнами світу. Створено кілька потуж них спільних підприємств, серед яких українсько-австрійське підприємство «Поділля - ОБСТ», де виготовляють фруктово-ягідні соки, українсько-канадське підпри

§ І6. Карпатський, Подільський, Північно-Західний райони

231

Мал. 153. Ужгородський замок

Мал. 154. Луцький замок

ємство «Н овак», яке спеціалізується на виробництві дверей, вікон, склопакетів тощ о, українсько-іспанське підприємство «Сперко-Україна», де виробляють ліки. Всесвітньо відомий завод «К ристал», на якому виробляють діаманти світової якості. Вінницю називають місто-парк, «перлиною Поділля». Під патронатом ЮНЕСКО у краєзнавчому музеї міста зберігають найбільшу колекцію Подільської ікони. Хмельницький - важливий промисловий, культурний, туристичний центр Поділля. У м істі виробляється понад ЗО % продукції області. Го ловні галузі - це машинобудування, легка та харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Тернопіль - обласний, промисловий, транспортний, культурний центр. У місті створюється понад 45 % промислової продукції Терно пільської області. Провідні галузі - це легка промисловість і машино будування. Розвинені також харчова, деревообробна галузі та промис ловість будівельних матеріалів. УЗАГАЛЬНЕННЯ 4- Карпатський, Подільський і Північно-Західний економічні райони охоплюють дев’ять областей і об’єднуються в Західний регіон. Райони мають зручне економіко-географічне положення, різно манітні природні ресурси і сприятливі природні умови для розвитку госпо дарства. Карпатський, Північно-Західний і Подільський райони є праценадлишковими, що зумовлює інтенсивну міграцію трудових ресурсів. Галузі спеціалізації в промисловості районів: машинобудування, хімічна, лісова, харчова і легка промисловість і промисловість будівель них матеріалів; у сільському господарстві - вирощування зернових і технічних культур, скотарство і свинарство. Основні проблеми районів - зменшення обсягів виробництва про дукції промисловості, трудова міграція населення, несприятлива еко логічна ситуація. К л ю ч о в і т ерм ін и і п он я т т я Західний регіон

геополітичне положення

спеціалізація 4

^ко-географічний поділ України

С ам оп еревірк а

232

SОцініть роль Західних районів в українській економіці. Сформуі люйте своє бачення перспектив їхнього розвитку. Поясніть, чому три райони часто об’ єднують в один Західний регіон. Порівняйте галузі спеціалізації трьох районів. Назвіть області, які входять до Карпатського, Подільського та ПівнічноЗахідного районів, порівняйте їхні розміри.

§ 4 7 . Центральний і Причорноморський райони: порівняльна характеристика

а m

о й

Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Пригадайте, де розташований географічний центр України.

В Згадайте, які моря омивають територію України та які адміністратив но-територіальні одиниці розміщені на їхньому узбережжі. Склад та економіко-географічне положення районів. Центральний район, один із найменших в Україні, налічує лише дві області - Кіро воградську і Черкаську - й охоплю є площ у 45,5 тис. км^. До Причор номорського району належать Одеська, М иколаївська, Х ерсонська області та А Р Крим. Його площа - 113,4 тис. км^, це найбільший з економічних районів країни (мал. 138). Райони суттєво відрізняються за економіко-географічним положенням - вони ніби антиподи. Так, Центральний район розташований у географічному центрі нашої країни, щ о правильно віддзеркалює його назва. Причорноморський район, навпаки, розташований на півдні країни на узбережж і Чорного й Азовського морів, щ о робить його положення дуже вигідним. Через моря та Кілійське гирло Дунаю здійснюються господарські зв’ язки з іншими районами й зарубіжними країнами. По Дніпру Причорно морський район має добре сполучення з Придніпровським, Столичним і Центральним районами. Через Центральний район пролягли важ ливі транспортні шляхи між столицею України і портами Чорного й Азовського морів, Поділлям і Придніпров’ ям. Реалії сьогодення М о р с ь к і в о р о т а України. Причорноморський район розташо ваний на перетині національних і міжнародних морських шляхів Чор номорсько-Азовського басейну. Має поромно-залізничне сполучення з Болгарією - Варна-Іллічівськ (435 км), з 1996 р. діє поромна пере права Іллічівськ-Поті (Грузія). Таким чином функціонує ЄвропейськоАзійський транспортний коридор (мал. 155).

П р а к т и ч н е за в да н н я Визначте особливості сусідського положення кожного з двох районів, користуючись картосхемою (мал. 138).

§ 4 7 . Центральний і Причорноморський райони

233

Мал. 155. Залізничний пором Н аселення. К ількість населення Ц ентрального району одна з найменш их і становить 2,4 млн осіб, а П ричорном орського - 7,1 млн осіб - одна з найбільших в Україні. Як і в інш их районах, щороку кількість населення в цих районах зменш ується. Вони мають одну з найнижчих в Україні густоту населення. У Центральному районі віко ва структура населення характеризується значною часткою людей похилого віку. Цей регіон є одним із перш их, де почалися і тривають процеси депопуляції населення. У П ричорн ом орськом у районі сп о стерігається найвиш;ий серед економ ічних районів показник праце здатного населення, однак є проблеми у статевій структурі: чоловіків набагато менше, ніж ж інок, - найнижчий показник серед економіч них районів. Показовим є поліетнічний склад населення Причорно м орського району. Навпаки, в Центральному районі національний склад у цілому однорідний - українці становлять понад 90 % населення. Більш ість населення районів живе в містах. Найвиш;а частка міського населення (понад 70 % ) зафіксована в А Р Крим. Природні умови і ресурси. Райони не відзначаються великою різно манітністю і багатством мінерально-сировинних ресурсів. Проте у Центральному районі є буре вугілля, поклади торфу й уранових руд світового значення, а також є кілька родовищ вогнетривких глин, графіту, каоліну, хромітів, нікелевих руд, будівельних та облицю вальних матеріалів. На Кіровоградщині виявлена алмазоносність, інтенсивно розвідується золоторудний район. У Причорноморському районі треба відзначити залізні руди Керченського півострова, є си ро вина для промисловості будівельних матеріалів - вапняк, глини, кварцовий пісок, граніт, мармур, мергель, каолін тощ о. У численних соляних озерах і лиманах містяться значні запаси солей, особливо у Сиваші. Це цінна сировина для хімічної промисловості. На Кримському півострові та в Одеській області виявлені родовища нафти і газу. Окрім Дніпра і Південного Бугу, через Центральний район протіка ють численні малі та середні річки, ресурси яких достатні для забезпе чення району водою. У Причорноморському районі спостерігається дефіцит водних ресурсів, адже тут природна водозабезпеченість у кілька разів нижча від середньої по країні. З рекреаційних ресурсів центру України слід назвати родовища лікувальних радонових вод, мальов ничі ландшафти, водні об ’ єкти. А різноманітні рекреаційні ресурси П ричорном ор’ я мають найважливіш е значення для господарства району: вони зумовлюють потужний розвиток санаторно-курортної і туристичної галузей.

о-географічний поділ України

Мал. 156. Вирощування зернових культур та свинарство - провідні галузі сільського господарства району

Ґрунтово-кліматичні умови лісостепової і степової зон Центрального і Причорноморського районів сприятливі для розвитку сільського гос подарства. В обох районах у структурі сільськогосподарських земель переважає рілля, сп остерігається високий рівень забезпеченості сільськогосподарськими угіддями на душу населення. Особливості розвитку господарства. За економічним спрямуванням райони є аграрно-індустріальними. Це підтверджують наступні цифри. На Причорноморський район припадає 14,4 % виробництва сільсько господарської п родук ц ії, 7,3 % - обсягу пром ислової продукції країни. Центральний район виробляє понад 8,0 % продукції сільсько го господарства і лише 2,4 % продукції промисловості. Частка При чорноморського району у створенні національного доходу становить близько 13 % , а Центрального - 4,1 % . У Причорноморському районі, на відміну від більшості районів Укра їни, переважають галузі, ш;о надають послуги - 52 % , значна частка з яких - рекреаційні та туристичні послуги. Частка галузей, що вироб ляють товари, становить 48 % . Серед галузей промисловості особливо розвинена багатопрофільна харчова промисловість, яка представлена в районі такими галузями: рибна, рибоконсервна, виноробна, лікерогорілчана, м ’ ясна, кондитерська, макаронна та ін. Іншими галузями спеціалізації є електроенергетика, машинобудування і хімічна про мисловість. Серед галузей машинобудування - це суднобудування (Херсон, Миколаїв, Керч) і судноремонт (Одеса, Іллічівськ, Кілія, Ізмаїл), сільськогосподарське машинобудування (Х ерсон), верстато будування (Одеса), електронне, електротехнічне і приладобудування, а також виробництво обладнання для харчової промисловості. Хімічна промисловість представлена нафтохімією, виробництвом брому, фар мацевтичних препаратів, різноманітних реактивів, кислот і добрив, парфумерно-косметичною галуззю. Легка промисловість також розви вається в районі, зокрема бавовняна, швейна, трикотажна, шкіряновзуттєва галузі, хоча обсяги їх виробництва невисокі. Провідними галузями промисловості Центрального району є сільсько господарське й електронне машинобудування, автомобілебудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, легка і харчова галузі, а також про мисловість будівельних матеріалів, чорна і кольорова металургія.

§ 4 7 . Центральний і Причорноморський райони

У сільському господарстві обох районів за обсягами виробництва значно переважає рослинництво. У загальноукраїнському поділі праці райони виділяються насамперед вирощуванням зернових культур і соняшнику, а також скотарством і свинарством (мал. 156). У Централь ній Україні ще вирощ ують картоплю і цукрові буряки, хоча обсяги виробництва цих культур значно знизилися. У південних областях України й А Р Крим добре розвинені садівництво, виноградарство й овочівництво, переважно приміського типу. Баштанні продовольчі культури в межах Причорноморського району культивують повсюдно, але найбільше на Х ерсонщ ині та в степовому Криму. Практично тільки в цьому районі вирощують ефіроолійні культури. Серед галу зей тваринництва району варто назвати такі специфічні галузі, як вівчарство, бджільництво і шовківництво. Проблема У господарстві обох районів часто трапляються порушення сільськогос подарської естетики (пейоризація), зокрема занедбані території, невдалий землеустрій, брак зручних шляхів, що не сприяє сталому розвиткові галузі й залученню іноземних інвестицій, знижує конкурентоспро можність сільськогосподарського виробництва. Від кого залежить вирішення цієї проблеми? Запропонуйте свої способи її вирішення.

Зовнішньоекономічна діяльність П ричорномор’ я в умовах інтегра ції України в європейські і світові господарські структури набуває дедалі більшого значення. Через «морські ворота» України, як назива ють Причорноморський район, здійснюється багато зовніш ньоеко номічних операцій. Характер зв’ язків між районом та іншими україн ськими територіями багатогранний. Сюди надходять електроенергія, паливо, метали, лісоматеріали, машини і обладнання, цукор, картопля. До інш их районів України відправляють пшеницю, олію, виноград, вина, фрукти, устаткування для харчової промисловості, рибу та інші товари. Зовніш ні і внутріш ні зв ’ язки Ц ентрального району набагато скромніші, але він співпрацює з усіма районами України та понад трьо ма десятками країн. Зовнішньоекономічна діяльність району розви вається навколо сільського господарства, автомобілебудування та гірничодобувної промисловості. Найголовнішими нині завданнями П ричорноморського і Централь ного районів є здійснення ринкових реформ, зокрема удосконалення структури господарського комплексу. Однією з ключових проблем є спад сільськогосподарського виробництва. Особливої уваги потребу ють проблеми, пов’ язані з рівнем ж иття населення, зайнятістю трудо вих ресурсів, особливо депортованих народів П ричорном ор’ я, їх соціального облаштування. Гостро постала проблема несприятливих природних процесів і забруднення довкілля різноманітними промис ловими, сільськогосподарськи м и та побутовими відходами. Так, щорічні втрати від забруднення у Причорноморському районі станов лять понад півмільярда доларів. На перспективу в Причорноморському регіоні пріоритетним буде розвиток морегосподарського комплексу, вітрової енергетики і СЕС,

235

Мал. 157. Одеса

О a

видобуток нафти на шельфі, розвиток і водночас охорона рекре аційних ресурсів, формуваннятехнопарку «П ричорномор’ я », створен ня сучасної інфраструктури туризму та рекреації. У Центральному районі значна увага буде приділятися впровадженню прогресивних форм організації сільськогосподарського виробництва і на його базі розвитку харчової промисловості як галузі міжнародної спеціалізації. Важливим напрямком буде соціальне і господарське поліпшення малих і середніх міст, відродження села. Найбільші міста. Одеса - третє за величиною місто України після Києва і Харкова, головний промисловий, культурний, транспортний, науковий і курортний центр Північного П ричорномор’ я (мал. 157). Через Одесу як найбільший порт України транспортують зерно, цукор, вугілля, нафтопродукти, метал, цемент, деревину тощ о. Провідні галузі промисловості міста - машинобудування, легка і харчова промисло вість. В Одесі як потуж ному рекреаційному центрі зосереджено багато санаторіїв, баз відпочинку, пляжів тощ о. Недаремно місто має титул «Південна Пальміра». М істо Сімферополь - важливий адміністративний, транспортний, промисловий і культурний центр Криму. Нині тут виробляють понад чверть продукції автономної республіки. Важливе значення має ма шинобудування, легка і харчова галузі промисловості. Значна частка населення зайнята у сфері обслуговування туристів - у закладах харчування, розміщення та транспорту. Миколаїв - важливий діловий, промисло вий, політичний і науковий центр Півдня України (мал. 158). У структурі промисло вості основне місце посідає суднобудуван ня, енергетичне маш инобудування, легка і харчова галузі пром и словості. П ідпри ємства міста забезпечують близько 50 % суднобудування України, понад 90 % вироб ництва газових турбін, 80 % виробництва глинозему. М істо Херсон - також значний промис ловий, туристичний і рекреаційний центр Мал. 158. Миколаїв Півдня України. Його спеціалізацію визна-

§ 4 7 . Центральний і Причорноморський райони

чають суднобудування і судноремонт, сільськогосподарське машино будування, текстильна і консервна галузі промисловості. Черкаси - мальовниче місто, що розкинулося на правому березі Д ніпра, є адм іністративним , промисловим і культурним центром області. Н айрозвинутіш і тут м аш инобудування, хім ічна та харчова галузі промисловості. Значну увагу приділяють розвитку малого під приємництва. Провідними підприємствами міста нині є ВАТ «А зот», Черкаський завод хімреактивів, ВАТ «Т ем п », ДВО «О ріон», ВАТ «Черкаський автобус Богдан» та ін. У м істі виробляють навігаційну апаратуру, прилади автоматики, медичну техніку, сільськогосподар ську техніку і запчастини до неї, мікроавтобуси, лаки, фарби, гранітні плити, ліки та багато інш ої промислової продукції. Кіровоград - адміністративний, промисловий і культурний центр області. Промисловий комплекс міста налічує близько 60 підприємств машинобудування, харчової та легкої промисловості. У місті збереглося багато цікавих архітектурних споруд, розвиваються заклади освіти і культурні установи.

237

УЗАГАЛЬНЕННЯ Центральний район розташований у географічному центрі України, а Причорноморський район - на півдні, на узбережжі морів. Райони забезпечені різноманітними природними ресурсами і спри ятливими ґрунтово-кліматичними умовами. Ч" Обидва райони с аграрно-індустріальними. -f Серед галузей промисловості особливо розвинені багатопрофільна харчова промисловість, електроенергетика, машинобудування і хімічна галузі. -f Райони виділяються насамперед вирощуванням зерна та соняшнику, а також скотарством і свинарством. Ключові терміни і поняття депопуляція населення господарський комплекс 4-

географічний центр України 4^ море-

Самоперевірка Оцініть роль Центрального і Причорноморського районів у здійсненні внутрішніх і зовнішніх економічних зв’ язків. Поясніть, чому сільськогосподарська спеціалізація для обох районів є найважливішою. Порівняйте природні ресурси й умови районів. Щ о в них спільного, Ічим вони відрізняються? Назвіть чинники, які найбільше впливають на розвиток господарства двох районів.

І1ІН

■'=^^л'і ■'■■■■' ■'■'

?;V.- .

1~:^‘ -- ■. :■■■: .

Розділ 5.

ГЕОГРАФІЯ О

ЛACT!

240 .

і ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВОЄЇ ОБЛАСТІ

.р и га д а й т е : на т е р и т о р ії н а ш о ї д ер ж а ви є 24 « с в о ї» обл асті, а щ е «св о я » автоном на республіка! У к ож н ій з ни х, мов у краплині води, віддзеркалю ю ться спільні усп іх и і нега разди наш ої держ ави . Ось ч о м у важ ливо знати стан природи і господарства св оєї області, бути в к у р сі соц іально-економ ічн и х запитів її населення. А д ж е часто саме «на м ісц я х » п ом ітн іш і не лиш е певні проблем и, а й певні сп особи їх ви рі ш ення. Складаючи географ ічну ха р ак тери сти к у св оєї області, варто зіставляти одерж ані дані з таким и сам им и характери сти кам и ін ш и х областей. П орівню йте переваги або недоліки у соц іал ь но-екон ом ічн ій сф ері ваш ої області на тлі реш ти областей. Р обіть ви сновки і п роп онуй те виріш ення виявлених проблем . П ри ц ьом у п ам ’ ятайте про власну відповідальність за те, щ о м ож е стати ся на ваш ій малій батьківщ и ні.

q m

О ь

§48. Географічне положення. Природні умови й ресурси області Географічна розминка I

Пригадайте, що спільного та відмінного у фізико-географічному та економіко-географічному положенні. Дайте визначення поняття «природні ресурси» і назвіть їхні види.

О собливості географ ічного полож ення. Географічне положення своєї області потрібно розглядати, враховуючи особливості ф ізикогеографічного й економіко-географічного положення. Лише за таких умов можна з ’ ясувати, як впливає географічне положення на розвиток господарства кож ної з областей та А Р Крим і чим визначається їхня господарська спеціалізація (мал. 159). Перше уявлення про передумови такої спеціалізації надає розташування області (або А Р Крим) у межах тієї чи інш ої природної зони. Зауважимо, що адміністративна область має чіткі кордони, які зазвичай не збігаються з природними межами. Тому деякі області розташовані повністю у межах однієї зони, а інші.

§ 4 8 . Географічне положення. Природні ум ови й ресурси області

nr-raw

241

Мал. 159. АР Крим володіє потужними рекреаційними ресурсами, що дають змогу розвивати тут туристичну інфраструктуру подібно до А Р Крим, окремими своїми частинами «заходять» у різні природні зони. П р а к т и ч н е за вда н н я Визначте природну зону (зони), у межах якої розташована ваша адміністративна область (або АР Крим). Поширенню території області за межі однієї природної зони нерідко сприяє значна площа адміністративної одиниці. Так, найбільша за площ ею Одеська (33,3 тис. км^) область простягається у меж ах л ісо степової і степової природних зон. Так само у двох природних зонах мішаних лісів і лісостепу - розташована й Чернігівська область. Області, розташовані у межах різних природних зон, мають різно манітніші природні умови і, як наслідок, передумови розвитку багато галузевого сільського господарства. Утім подібна різноманітність може бути пов’ язана і з розташуванням області (автономної республіки) на стику двох природних країн. Прикладом є, зокрема, найменша за пло щею Чернівецька (8,1 тис. км^) область. Її північна частина міститься у межах Східноєвропейської фізико-географічної країни, а південна у межах фізико-географічної країни Українські Карпати. Так само поєднання рівнинних і гірських ландшафтів характерне для порівня но невеликої Івано-Ф ранківської області (13,9 тис. км^). Не менш різноманітні природні умови, щ о впливають на спеціалізацію еко номіки, притаманні й А Р Крим, яка розташована також на стику двох природних країн і двох природних зон, які до того ж належать до різних географічних поясів.

фічна характеристика своєї області

242

О а

Водночас з особливостями фізико-географічного положення вкрай важливо визначити й особливості економіко-географічного положення області. Серед таких важливе економічне значення має вихід до морів і наявність водних транспортних шляхів. З огляду на це звертають на себе увагу переваги передусім південних областей, як-от: Одеської, Миколаївської, Х ерсонської, а також А Р Крим. Вони мають безпосе редній вихід до Чорного моря, а через нього до Середземномор’ я і далі у Світовий океан. Так само мають певні переваги й центрально-східні області - Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська, які через Дніпровську, Південнобузьку та Дністровську річкові системи перши ми серед багатьох інш их забезпечують собі зв’ язок з чорном орськосередземноморським басейном. Додамо, щ о Херсонська, Запорізька і Донецька області забезпечені м орськими портами на узбереж ж і А зовського моря. З огляду на геополітичпе положення певні переваги щодо розвитку економіки мож уть мати прикордонні області. На заході такі області налагоджують тісні контакти із зарубіжними сусідами - членами Європейського Союзу. На півночі і сході прикордонні області підтри мують взаємовигідні відносини з країнами - членами СНД. Природні умови й ресурси. Природні умови, як ви вже знаєте, помітно впливають передусім на сільське господарство. Як саме це проявляється в межах саме вашої області, можна з ’ ясувати, звернув ш ись до карти географічного атласу «Агрокліматичне районування». Слід враховувати, що навіть за сприятливих агрокліматичних умов несприятливі природні процеси і явища, які можуть мати місце на тери торії вашої області, значною мірою ускладнюватимуть господарювання. Тому з’ ясуйте, чи не є характерними для вашої області, наприклад, ерозійні процеси (як-от у Донецькій, Ж итомирській або Черкаській областях), тривалі посухи і пилові бурі (як-от у Одеській, Херсонській, Запорізькій областях), суховії (як-от у Миколаївській або Дніпропет ровській областях), зливові дощ і й катастрофічні наводки (як-от у гірських районах Львівської та Івано-Франківської областей), заболо чування (як-от у Волинській, Рівненській або Чернігівській областях) і землетруси (як-от у Закарпатській області або А Р Крим) тощо. Реалії сьогодення З в ід к и з б и тк и . Упродовж 22-28 липня 2008 року у Карпатах, на території прикарпатських областей і в Закарпатті пройшли зливи. Кількість опадів, які випали за цей період, сягнула до 310 мм у Львівській, до 351 мм у Івано-Франківській, до 107 мм уТернопільській областях і становила 110-250 % місячної норми опадів. Наслідком злив стали катастрофічні наводки, які завдали збитків на суму близько 6 млрд грн.

П р о б л ем а Руйнівної дії повеней і паводків зазнає 27 % території України, де мешкає майже третина населення. У Прикарпатському регіоні катастрофічні наводки за останні 10 років завдали збитків на суму понад 8 млрд грн. Чи можна, на вашу думку, якщо не усунути, то зменшити негативні наслідки цих природних явищ?

■tn,

/іриродні умови й ресурси шласті

Безперечно, важливе економічне значення мають не лише природні умови, а й природні ресурси, якими володіє область. Зважаючи на це, слід проаналізувати природно-ресурсний потенціал своєї області (див. таблицю). Йдеться про сукупність природних ресурсів, наявних в об ласті і які можна використати для розвитку господарства. П р а к т и ч н е за вда н н я Проаналізуйте таблицю і визначте, на які саме ресурси багата ваша об ласть, пояснивши, як вони можуть бути використані в господарстві.

Природно-ресурсний потенціал адміністративних областей України Складові природно-ресурсного потенціалу (в %) Область (АР)

Мінеральні Водні ресурси ресурси

Фауні Зе Рекре Лісові мельні стичні аційні ресурси ресурси ресурси ресурси

АР Крим

10,0

Вінницька Волинська

2,1

9,7

1,0

18,0

Дніпропетровська

68,9

4,8

21,3

Донецька

72,8

4,8

Житомирська

5,5

15,9

Закарпатська

3,0

31,5

Запорізька Івано-Франківська

20,4

19,3

39,0

1,8

0,3

29,6

79,1

3,5

0,5

5,1

35,2

16,2

0,4

9,2

0,3

0,4

4,3

16,8

0,4

0,1

5,1

59,8

12,6

0,7

9,5

19,4

17,4

0,1

28,6

20,1

49,7

0,7

8,4

7,5

33,3

24,1

17,6

0,1

17,4

Київська

3,8

12,3

59,5

5,5

0,5

18,4

Кіровградська

10,8

11,9

70,3

1,6

0,6

4,8

Луганська

73,8

6,8

13,8

0,8

0,2

4,6

Львівська Миколаївська

22,5

22,7

29,3

11,1

0,2

14,3

2,8

23,2

66,7

0,5

1,0

5,9

Одеська

1,8

11,1

71,8

1,3

0,5

13,5

Полтавська

11,5

11,0

68,1

2,9

1,1

5,4

Рівненська

5,0

16,4

55,0

16,1

0,7

6,8

Сумська

3,4

15,9

65,3

7,6

1,1

6.7

Тернопільська

1,2

13,6

75,0

4,7

0,2

5,3

Харківська

14,2

11,4

54,6

3,9

0,6

15,3

Херсонська

1,6

22,7

67,1

1,0

1,2

6,4

Хмельницька

3,5

13,8

72,6

3,0

0,4

5,9

Черкаська

5,8

12,7

67,7

4,6

0,9

8,3

Чернівецька

5,2

18,3

50,0

12,6

0,2

13,7

Чернігівська Усього по Україні

10,8

12,9

59,1

6,7

1,0

9,5

28,3

13,1

44,4

4,2

0,5

9,5

243

характеристика своа області УЗАГАЛЬНЕННЯ ^ Характеристика географічного положення своєї області передба чає виявлення особ л и в осте!! ф ізи к о-геогр а ф іч н ого й ек он ом ік огеографічного положення. Природні умови можуть полегшувати або ускладнювати ведення сільського господарства. ■f Природно-ресурсниіі потенціал областеіі неоднорідниіі.

Ключові терміни і поняття ■4* область -f географічне положення 4- природні умови і ресурси 4- природно-ресурсний потенціал -f Самоперевірка m

Порівняйте природно-ресурсний потенціал своєї області і сусідніх областей, визначивши лідера і аутсайдера. Визначте несприятливі природні процеси і явища, що ускладнюють розвиток господарства на території вашої області. Охарактеризуйте значення геополітичного положення своєї області. Назвіть основні особливості географічного положення своєї області, які ство рюють передумови щодо напрямків розвитку її господарства.

§49. Населення області Географічна розминка ц

Пригадайте, що таке природний і механічний рух населення, Дайте визначення поняття «трудові ресурси».

Коли утворилися адм іністративні області. Територіально-адмі ністративний устрій України у сучасному вигляді був закладений на початку 1930-х років. Саме тоді було утворено перші сім адміністра тивних областей: Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Одеська, Харківська (усі 27.02.1932), а потім - Донецька (17.07.1932) і Чер нігівська (15.10.1932). Після перенесення столиці України з Харкова до Києва (1934) було організовано Ж итом ирську, М иколаївську і Пол тавську області (усі 22.09.1937), дещо пізніше - Ворошиловградську (Луганську, 3.06.1938), а потім Запорізьку та Кіровоградську області (обидві 10.01.1939). Перед, під час і після Д ругої світової війни внаслідок возз’ єднання на західних землях утворено такі сучасні області, як Л ьвівська (4.12.1939), Тернопільська, Івано-Франківська (до 1961 р. Станіславська), Рівненська і Волинська (усі 4.12.1939), Чернівецька (7.08.1940) та Закарпатська (2 2 .0 1 .1 9 4 6 ). Останніми серед сучасн их областей утворилася Черкаська (7.01.1954). А 28 липня 1992 р. найпівденніший регіон України був проголошений Автономною Республікою Крим.

§ 4 9 . Населення області

Населення. Вам уж е відомо, що населення розподілене по території України нерівномірно. Історично склалося, що загалом більшими за кількістю населення є східні області, а меншими - західні. При цьому кількість населення деяких областей відрізняється у п’ ять разів. Так, у Д онец ькій обл асті нині м еш кає бл и зьк о 4 ,5 млн осіб . В одночас у Ч ер н івец ькій - лиш е 0 ,9 млн. В обл астя х центральної частини У країн и - Київській, Чернігівській, Ж итомирській, Черкаській та Вінницькій - проживає кожний п ’ятий її мешканець. Практичне завдання За Додатком 2 визначте, яке місце серед інших посідає ваша область за кількістю населення.

К ількість населення будь-якої області зумовлена передусім природ ним рухом населення. З попереднього матеріалу (§ 6) вам уж е відомо, щ о особливістю природного руху майже в усіх областях України є від’ ємний природний приріст. Помітний вплив на кількість населення областей має і механічний рух населення. Х оча останніми роками темпи міграції в Україні зага лом знизилися, в 11 областях сальдо зовніш ньої міграції від’ ємне. Щ е більше областей (19) мають від’ ємне сальдо внутріш ньої міграції. Найбільше від’ ємне сальдо міграції спостерігається в Луганській об ласті: щ одо зовніш ньої м іграції воно становить -1 5 0 3 , а щ одо внутріш ньої сальдо сягає -3 3 3 3 . Практичне завдання За Додатком 4 визначте природний приріст у вашій області. За Додатком 21 визначте сальдо зовнішньої та внутрішньої міграції у вашій області.

Національний склад населення областей України також помітно відрізняється (див. § 7). Нагадаємо, щ о найбільш строкатим він зазви чай стає з наближенням до кордонів. Так, в А Р Крим проживають представники 10 національностей. Донецькій - 8, Закарпатській - 7. Крім того, досить різноманітний національний склад і в промислових областях, як-от в Одеській, де проживає 9 національностей, у За порізькій - 8, Х арківській - 7 тощ о. Області, щ о на сході України Донецька і Луганська, характеризуються найменшою часткою укра їнського населення, тут найбільше російськомовних мешканців. Практичне завдання За Додатком 22 визначте особливості національного складу своєї області.

Індустріальні області України - Д онецька, Дніпропетровська, Харківська і Луганська - є найурбанізованішими. Більша частина ж и телів цих областей проживає у містах (Додаток 2). При цьому особли ву роль тут відіграють міста-мільйонники, щ о є головними осередками суспільного ж иття і діяльності. Як відомо, таких міст чотири: Київ, Х арків, Одеса, Д ніпропетровськ. До них наближаються Донецьк, Львів і Запоріжжя. Названі міста - це соціально-економічні, культурні, адміністративні (Київ - столиця, Харків - екс-столиця, Львів - колиш

245

ічна характеристика своєї області

ня столиця ЗУНР тощ о) осередки України, навколо яких групуються інші численні населені пункти. Області Західного регіону - Рівненська, Тернопільська, ІваноФранківська, Закарпатська - мало урбанізовані, понад половину насе лення тут зазвичай мешкає у сільських населених пунктах. Практичне завдання За Додатками 112 визначте, яке населення - міське чи сільське - пере важає у вашій області, а також співвідношення міських та сільських населених пунктів.

§ 4 О m

Трудові ресурси і зайнятість населення. Трудові ресурси розпо ділені по території України нерівномірно. Так само відрізняється у різних областях і зайнятість населення. Найбільше зайняте населення у східних промислово розвинених областях - Донецькій і Дніпропет ровській, а найменше на заході - в Івано-Франківській, Тернопіль ській, Чернівецькій областях. Невисока зайнятість населення в ряді областей спричинює відповідно високий рівень безробіття. Практичне завдання

За Додатком 6 визначте зайнятість населення у вашій області і тенден ції її зміни упродовж останніх двох років.

О □

Проблема Попри скорочення останнім часом безробіття в Україні ця проблема ще не вирішена остаточно у цілому ряді областей. Запропонуйте способи вирішення проблеми безробіття у вашій області.

УЗАГАЛЬНЕННЯ Більшими за населенням є східні, а меншими - західні області України. Природний приріст майже в усіх областях України від’ємний. Значна кількість областей має від’ємне сальдо зовнішньої міграції. Національний склад населення найбільш строкатий у прикордонних і промислових областях України. Індустріальні області України найбільш урбанізовані і характеризу ються найбільшою часткою зайнятого населення. Ключові терміни і поняття ^ природний і механічний рух населення -г міграції населення трудові ресурси -ф- сальдо міграції національний склад •4' трудові ресурси зайнятість населення "V Самоперевірка ш : -------' Спрогнозуйте можливі зміни щодо кількості населення у вашій області. Поясніть свої висновки. g' Поясніть причини міграції жителів вашої області. J З’ясуйте національний склад вашого населеного пункту. В якому році утворилася ваша область і скільки нині жителів вона налічує?

§ 5 0 . Господарство

§ 5 0 . Господарство ^47 Г еогр а ф іч н а р озм и н к а Пригадайте галузеву структуру господарства України.

Загальна характеристика господарства. Провідними галузями гос подарства серед тих, що виробляють товари, є промисловість і сільське господарство. Однак у різних областях України співвідношення між цими двома галузями дуже різниться. Частина областей є індустріально спрямованими, а в інш их переважає аграрний сектор. Індустріально-аграрні області утворюють (у порядку зростання частки промисловості в господарстві) такий ряд: Київська, Рівненська, С умська, О деська, Л ьвівська, Івано-Ф ранківська, М иколаївська, Полтавська, Х арківська, Запорізька, Луганська, Дніпропетровська, Донецька. Аграрно-індустріальні області розташ овуються (у порядку зростання частки сільського господарства в господарстві) таким чином: Херсонська, Ж итомирська, Чернівецька, Вінницька, Закарпатська, Тернопільська, Кіровоградська, Волинська. Лише для невеликої частини областей характерна збалансованість між сільським господарством і промисловістю. Серед таких областей варто назвати Хмельницьку, Чернігівську, Черкаську і А Р Крим. Загалом, якш,о рухатися із заходу на схід країни, можна помітити тенденцію до зростання рівня економічного розвитку. Максимум дося гається у Придніпров’ї (лінія К иїв-Запоріж ж я), далі іде незначний спад, але рівень на сході не нижчий від середньоукраїнського. Промисловість. Для чіткіш ого визначення спеціалізації ш;одо о с новних галузей господарства використовують такий показник, як р івен ь пром ислового виробництва. Він відображає досягнутий у про цесі функціонування промисловості областей економічний результат (див. схему). РІВЕНЬ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА Донецька і Дніпропетровська

Високий

Значний

ґ Луганська, Запорізька, Харківська, Київська, уПолтавська_________________ ^

Середній

Сумська, Одеська, Рівненська, Хмельницька, ІМиколаївська, Івано-Франківська

V Л

f Низький V

Л ь в ів с ь к а , Ч е р к а с ь к а , В ін н и ц ь к а , ^ Ч е р н ігів с ь к а , А Р К р и м , Х е р с о н с ь к а , Ж и т о м и р с ь к а , Т е р н о п іл ь с ь ка , Ч е р н ів е ц ь к а , З а к а р п а т с ь к а , ^ В о л и н с ь к а , К ір о в о г р а д с ь к а у

ічна характеристика с во а області

248

У наш час надзвичайно важливе значення має не лише рівень промис лового виробництва, а й конкурентоспромож ність обласних промисло вих комплексів. Для 11 визначення використовую ть такий показник, як р івен ь економ ічної еф ект ивної пром исловост і (див. схему). РІВЕНЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Відносно ефективне функціонування промислових комплексів у

Полтавська, Запорізька, Київська, Одеська

Мало ефективне функціонування промислових комплексів

Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Хмельницька,Рівненська, Чернігівська, Миколаївська

Неефективне функціонування промислових комплексів

Вінницька, Сумська, АР Крим,Черкаська, Херсонська,Луганська, Івано-Франківська

Дуже неефективне функціонування промислових комплексів

Тернопільська, Волинська, ^ Житомирська, Львівська, Чернівецька, Закарпатська, Кіровоградська

Аналізуючи промисловість областей, варто також звернути увагу на ступінь й особливості адаптації (від лат. adaptatio - пристосування) промислового виробництва до сучасних ринкових умов функціонуван ня. За особливостями адаптації промислових комплексів виділяють чотири групи областей (див. таблицю). Типи промислових комплексів України за особливостями адаптації до ринкових умов господарювання Типи Здуже промисло акшвними вих адаптаційними комплексів проявами

Відносно Запорізька стабільні Проблемні і Кризові

Депре сивні

Миколаївська, Київська

3 акшвними адаптаційни ми проявами

3 адаптаційними проявами

3 проявами руйнівного характеру

Одеська Черкаська, Вінницька

АР Крим, Хмельницька, Чернівецька, Донецька, ІваноЗакарпатська, Рівненська, Полтавська, Франківська, Тернопільська Сумська Дніпропет Харківська ровська Луганська, Чернігівська Житомирська, Львівська

Волинська, Херсонська, Кіровоградська

§ 50. Господарство

Сільське господарство. Ви вже знаєте, що провідними галузями сіль ського господарства є рослинництво і тваринництво. Останнім часом співвідношення між цими двома галузями змінилось у бік підвищення частки рослинництва. Ця тенденція засвідчує зменшення продуктив ності сільськогосподарського виробництва, зниження ефективності використання земельних угідь. Особливо низький рівень використання земельних угідь у сільсько господарських підприємствах Закарпатської, Львівської, Донецької, Х ерсонської областей, А Р Крим. Значно вища ефективність викорис тання земель в АП К спостерігається у Київській, Вінницькій, Чер каській, Хмельницькій областях. Найрозвиненішими щодо сільського господарства є Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Полтавська, Черкаська області. Для спе ціалізації цих областей характерне підвищення частки сільськогоспо дарської продукції, що є конкурентоспроможною на внутрішньому і зовнішньому ринках (зерно, соняшник, цукрові буряки, овочі, м’ ясо). в ряді областей рівень розвитку АПК зумовлений наявністю великих міських систем розселення і відповідно потуж них ринків збуту агро промислової продукції. До таких областей належать Дніпропетровська, Донецька, Київська, Львівська, Одеська і Харківська. Тут інтенсивні ше, особливо у приморських зонах, відбуваються ринкові перетворення, зокрема спостерігається створення нових форм господарювання. Практичне завдання За картою «Господарство» (на форзаці) визначте спеціалізацію сільського господарства вашої області. Важливим показником, що характеризує обласні відмінності в розвит ку АПК, є показник ефективності виробництва. Найбільша ефектив ність простежується у господарствах західних областей (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька), Поділля (Хмельницька, Вінниць ка), а також Черкаської, Х арківської, Київської і Донецької областей.

О □

Проблема Упродовж останнього періоду найбільший спад сільськогосподарського виробництва спостерігається передусім у західних областях - Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській та Чернівецькій. У чому, на ваш погляд, основні причини цього і чи можна поліпшити ситуацію?

Транспорт. Роль транспорту у розвитку господарства України вам відома (див. § 31). Не менш е його значення і в господарстві вашої області. Щ об усвідом и ти це, варто уваж ніш е придивитися до карти в географічному атласі «Транспортна систем а». Передусім, зверніть увагу на транспортну мережу, густота якої зазвичай зростає у прикор донних та індустріальних областях. Практичне завдання За картою в географічному атласі «Транспортна система» і малюнком 111 визначте рівень забезпеченості транспортною мережею, а також магі стральні і регіональні шляхи сполучення у вашій області.

фїчна характеристика своєї області

Велике значення для розвитку господарства відіграють транспортні вузли, які є у вашій області, і обсяги перевезень, які через них здій снюються. Так само важливою є наявність на території вашої області морських і річкових портів, аеропортів, зокрема і міжнародних. П р а к т и ч н е за вда н н я За картою в географічному атласі «Транспортна система» визначте, які є у вашій області транспортні вузли, морські та річкові порти, аеропорти.

П РАКТИ ЧН А РОБОТА № 10 Нанесення на контурну карту області найважливіших господарських і культурних об’єктів, складання проекту перспективного розвитку області m

О О

На контурній карті області позначте найважливіші господарські і культурні об ’ єкти. Складіть проект перспективного розвитку області.

УЗАГАЛЬНЕННЯ Адміністративні області України поділяють на індустріальноаграрні й аграрно-індустріальні. Адміністративні області України відрізняються за рівнями про мислового виробництва й економічної ефективної промисловості, а та кож за особливостями адаптації промислових комплексів. Адміністративні області України відрізняються рівнем розвитку сільського господарства й ефективністю сільськогосподарського ви робництва. ^ Транспорт найбільш розвинений у прикордонних та індустріаль них областях. К л ю ч ов і т ерм іни і п он ят т я 4- індустріально-аграрні області аграрно-індустріальні області рівень промислового виробництва 4- рівень економічної ефектив ної промисловості показник ефективності виробництва АП К 4С ам оп еревірк а

--у -

Запропонуйте способи підвищення ефективності функціонуван ня промислових комплексів у вашій області. Визначте і поясніть рівень промислового виробництва у вашій об ласті. Охарактеризуйте спеціалізацію господарства у вашій області. Назвіть провідну галузь господарства (промисловість чи сільське господар ство) вашої області.

ДОДАТКИ Д ода т ок 1 і'* ' Кількість адміністративно-територіальних одиниць в Україні (на 1 січня 2008 року)

•

о g

Регіон

о =s Оч

е4 Н и §

о «

- - І « U я я се « Ів «н 1ч о2 «• “ 1g 1§

§ ва S

1 ив

S 5 а<

| |

1и >в

я ^

ч о

^^^

% %g я X я V ^ ч G

10279 28504

490

458

179

118

886

Автономна Республіка Крим

243

950

Вінницька

661

1466

379

1054

Україна

Волинська

Дніпропетровська

288

1438

Донецька

131

253

1121

Житомирська

580

1620

Закарпатська

307

579

Запорізька

263

914

477

765

ЗО

605

1127

Івано-Франківська

Київська

Кіровоградська

376

1004

Луганська

109

206

782

Львівська

632

1850

Миколаївська

287

894

Одеська Полтавська

33 21

1129 1825

Рівненська Сумська

16 18

15 11

8 5

439

7 5 4

338

384

1000 1474

467

Тернопільська

580

1022

Харківська Херсонська

27 18

17 9

1682

3 6

381 259

Хмельницька

61 31 24

568

1415

Черкаська

525

824

Чернівецька

252

398

Чернігівська

656

ЗО

525

1486

м. Київ

м. Севастополь (міськрада)

Д одат ок 2 Кількість населення України (на 1 січня 2008 року) Кількість наявного населення Роки

у тому числі сільське

чоловіки

жінки

34869,2

16969,3

51556,5

23826,2

27730,3

51944,4

35085,2

16859,2

51623,5

23886,5

27737,0

1992

52056,6

35296,9

16759,7

51708,2

23949,4

27758,8

1993

52244,1

35471,0

16773,1

51870,4

24046,3

27824,1

1994

52114,4

35400,7

16713,7

51715,4

23981,1

27734,3

1995

51728,4

35118,8

16609,6

51300,4

23792,3

27508,1

1996

51297,1

34767,9

16529,2

50874,1

23591,6

27282,5

1997

50818,4

34387,5

16430,9

50400,0

23366,2

27033,8

1998

50370,8

34048,2

16322,6

49973,5

23163,5

26810,0

1999

49918,1

33702,1

16216,0

49544,8

22963,4

26581,4

2000

49429,8

33338,6

16091,2

49115,0

22754,7

26360,3

2001

48923,2

32951,7

15971,5

48663,6

22530,4

26133,2

2002

48457,1

32574,4

15882,7

48240,9

22316,3

25924,6

2003

48003,5

32328,4

15675,1

47823,1

22112,5

25710,6

2004

47622,4

32146,4

15476,0

47442,1

21926,8

25515,3

2005

47280,8

32009,3

15271,5

47100,5

21754,0

25346,5

2006

46929,5

31877,7

15051,8

46749,2

21574,7

25174,5

2007

46646,0

31777,4

14868,6

46465,7

21434,7

25031,0

2008

46372,7

31668,8

14703,9

46192,3

21297,7

24894,6

міське

1990

51838,5

h <

1991

О а

у тому числі

всього, тис. осіб

Кількість постіііяого населення

Д одат ок 2

Кількість населення України за областями (на 1 червня 2008 року) 1. Наявне населення* (осіб)

253

Кількість наявного населення Регіон

всього

у тому числі міське

сільське

46239661

31602744

14636917

Автономна Республіка Крим

1967769

1238361

729408

Вінницька

1665852

811691

854161

Волинська

1035807

531080

504727

Дніпропетровська

3385724

2825843

559881

Донецька

4519354

4087393

431961

Житомирська

1300197

745834

554363

Закарпатська

1242057

461072

780985

Запорізька

1826647

1399497

427150

Івано-Франківська

1381283

593454

787829

Київська

1732602

1048760

683842 399170

Україна

Кіровоградська

1034072

634902

Луганська

2344204

2029099

315105

Львівська

2554241

1545527

1008714

Миколаївська

1199241

810322

388919

Одеська

2391834

1589393

802441

Полтавська

1518832

918230

600602

Рівненська

1150917

547463

603454

Сумська

1190932

794573

396359

Тернопільська

1095945

473941

622004

Харківська

2785933

2220524

565409

Херсонська

1103345

673837

429508

Хмельницька

1345924

721917

624007

Черкаська

1310504

728471

582033

Чернівецька

903411

375266

528145

Чернігівська

1129287

695527

433760

м.Київ

2744384

379363

356383

22980

м. Севастополь (міськрада)

* До наявного населення відносять населення, яке перебуває на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово проживаючих, якщо їх проживання не перевищує 12 місяців.

2. Постійне населення* (осіб) Кількість постійного населення

254

Регіон

у тому числі всього

міське

сільське

46059306

31347128

14712178

Автономна Республіка Крим

1959014

1223555

735459

Вінницька

1658767

802685

856082

Волинська

1033079

525044

508035

НІ

Дніпропетровська

3382415

2819850

562565

S з

Донецька

4506469

4071482

434987

Житомирська

1300966

743694

557272

Закарпатська

1239224

455926

783298

Запорізька

1825858

1395454

430404

Івано-Франківська

1378557

587177

791380

Київська

1726823

1037710

689113

Кіровоградська

1027657

628823

398834

Луганська

2339607

2023180

316427

Львівська

2535871

1522570

1013301

Миколаївська

1198526

807386

391140

Одеська

2380774

1571132

809642

Полтавська

1510994

906449

604545

Рівненська

1149857

542168

607689

Сумська

1188740

790118

398622

Тернопільська

1092694

469256

623438

Харківська

2770297

2200810

569487

Херсонська

1101913

670554

431359

Хмельницька

1342761

716274

626487

Черкаська

1306875

722817

584058

Чернівецька

900346

370290

530056

Чернігівська

1120745

685293

435452

м. Київ

2703077

377400

354354

23046

Україна

м. Севастополь (міськрада)

* До постіііного населення - населення, яке постійно проживає на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово відсутніх, якщо їх відсутність не перевищувала 12 місяців.

Додатки З, 4

Д одат ок З Природний і механічний рух населення України, тис. осіб Кількість народжених

Кількість померлих

Природниіі приріст населення

Зовнішня міграція (приріст; скорочення) населення

1991

630,8

669,9

-3 9 ,1

151,3

1993

557,5

741,7

-1 8 4 ,2

54,5

1995

492,9

792,6

-2 9 9 ,7

-131,6

1997

442,6

754,2

-3 1 1 ,6

-1 3 6 ,0

1999

389,2

739,2

-3 5 0 ,0

-1 3 8 ,3

2001

376,4

745,9

-3 6 9 ,5

-1 5 2 ,2

2003

408,6

765,4

-3 5 6 ,8

-2 4 ,2

2005

426,1

782,0

-3 5 5 ,9

4,6

2007

472,7

762,9

-2 9 0 ,2

16,8

Рік

Д одат ок 4 Природний рух населення за областями, 2007 р.

Регіон

І |!S м S

л 1.VO

| | «

і* а

S о*

Йн 1 § •1S ■в* р.

о 1 М о, S

о 1 И о

н р І § І* 1 1| S S а

472657

762877

-29 0 22 0

10,2

16,4

-6 ,2

Автономна Республіка Крим

21667

31253

-9586

11,0

15,8

-4 ,8

Вінницька

16711

29428

-12717

9,9

17,5

-7 ,6

Волинська

13990

15471

-1481

13,5

14,9

-1 ,4

Дніпропетровська

34502

59850

-25348

10,1

17,5

-7 ,4

Донецька

40560

82109

-41549

8,9

18,0

-9 ,1

Житомирська

14252

24201

-9 94 9

10,9

18,5

-7 ,6

Закарпатська

16833

16488

345

13,5

13,2

0,3

Запорізька

17591

30747

-13156

9,6

16,7

-7 ,1

Івано-Франківська

16243

18811

-25 6 8

11,7

13,6

-1 ,9

1 Україна

255

Продовж ення таблиці 2

Київська

18378

31511

-13133

10,5

18,0

-7 ,5

Кіровоградська

10076

19219

-9143

9,6

18,4

-8 ,8

Луганська

20326

42023

-21697

8,6

17,8

-9,2

Львівська

27454

34891

-7437

10,7

13,6

-2 ,9

Миколаївська

12363

20016

-7653

10,2

16,6

-6 ,4

Одеська

26759

38835

-12076

11,2

16,2

-5 ,0

Полтавська

13334

28385

-15051

8,7

18,5

-9 ,8

Рівненська

15759

16156

-397

13,7

14,0

-0,3

Сумська

10108

22418

-12310

8,4

18,6

-10,2

Тернопільська

11431

16473

-5042

10,4

14,9

-4 ,5

Харківська

25269

45512

-20243

9,0

16,2

-7,2

Херсонська

11570

18143

-6573

10,4

16,3

-5 ,9

Хмельницька

13712

23080

-9368

10,1

17,0

-6 ,9

Черкаська

11801

24060

-12259

8,9

18,2

-9 ,3

Чернівецька

10029

12386

-2357

11Д

13,7

-2 ,6

Чернігівська

9500

24433

-14933

8,3

21,3

-13,0

м. Київ

28445

31111

-2666

10,4

11,4

-1 ,0

3994

5867

-1873

10,5

15,4

-4 ,9

25в

S І6 h

< П

О 4

м. Севастополь (міськрада)

Додатки 5, 6

Д одат ок 5 Вікова структура населення України

Рік

1990

Розподіл населення за віком на початок року, тис. осіб 51556,5

у тому числі у В ІЦ І 45-64 роки

257 65 і більше років

0 -1 4 роки

15-24 роки

25-44 роки

11084,2

6935,2

14513,2

12849,3

6174,6 6508,2

1992

51708,2

10951,4

7055,0

14879,3

12314,3

1994

51715,4

10767,7

7146,1

14973,0

11965,3

6863,3

1996

50874,1

10246,0

7164,4

14578,3

11826,4

7059,0

1998

49973,5

9624,5

7117,9

14325,9

11878,6

7026,6

2000

49115,0

8781,0

7275,9

14092,2

12147,0

6818,9

2002

48240,9

7949,9

7381,2

13851,5

12079,7

6978,6

2004

47442,1

7246,3

7478,6

13590,9

11757,0

7369,3

2006

46749,2

6764,7

7366,7

13342,8

11707,8

7567,2

2008

46192,3

6501,1

7103,1

13206,6

11874,8

7506,7

Д одат ок 6 Національний склад населення України Національний склад українці росіяни білоруси

Кількість наявного населення у % до підсумку у% тис. осіб 1989 р. 2001 р. до 1989 р. 72,7 100,3 37541,7 77,8 73,4 17,3 22,1 8334,1 0,9 62,7 0,6 275,8

молдавани

258,6

0,5

0,6

79,7

кримські татари

248,2

0,5

0,0

у 5,3 р.б.

болгари

204,6

0,4

0,5

87,5,

угорці

156,6

0,3

0,4

96,0

румуни

151,0

0,3

112,0

поляки

144,1

0,3

0,4

65,8

євреї вірмени греки татари цигани азербайджанці грузини німці гагаузи

103,6

0,2

0,9

21,3

99,9 91,5 73,3 47,6 45,2 34,2 33,3 31,9 177,1

0,1 0,2 0,2 0,1 0,0 0,0 0,1 0,1 0,4

у 1,8 р.б. 92,9 84,4 99,3 122,2 145,3 88,0 99,9

інші національності

0,2 0,2 0,2 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,4

9 в. Ю. Пестушко

83,9

працездатного віку у віці 15—70 років

працездатного віку

заііняте населення

i i Д ода т ок 7

працездатного віку

безробітне населення

j c

у віці 15-70 років

у тому числі

63,2

62,3

61,9

61,8

62,0

62,2

62,6

2001 22 426,5

2002 22 231,9

2003 22 171,3

2004 22 202,4

2005 22 280,8

2006 22 245,4

2007 22 322,3

20 606,2

20 545,9

20 481,7

20 582,5

20 618,1

20 669,5

20 893,6

21 150,7

20 091,2 20 163,3 20 295,7 20 680,0

71,7 71,4 71,1 70,9

71,7

20 904,7

20 730,4

19 971,5

72,6

71,2

20 175,0

73,7

58,7

57,9

57,7

56,7

56,2

56,0

55,4

55,8

19 189,5

19 032,2

18 886,5

18 694,3

18 624,1

18 540,9

18 453,3

18 520,7

66,7

65,9

65,4

64,6

64,5

64,4

64,1

64,5

1417,6

1515,0

1600,8

1906,7

2008,0

2140,7

2455,0

2655,8

6,4

6,8

7,2

8,6

9,1

9,6

10,9

11,6

1416,7

1513,7

1595,2

1888,2

1994,0

2128,6

2440,3

2630,0

6,9

7,4

7,8

9,2

9,7

10,3

11,7

12,4

У % до у % ДО у серед населення у серед населення у % до у % до у % до у % до відпо ньому, відпо ньому, у серед населення у серед населення у серед населення у серед населення відної тис. відної тис. відпо ньому, відпо ньому, ньому, відпо відпо ньому, вікової осіб вікової осіб відної відної тис. відної тис. тис. відної тис. групи групи вікової осіб вікової вікової вікової осіб осіб осіб групи групи групи групи

2000 22 830,8

Рік

у віці 15-70 років

Економічно активне населення

Зайнятість населення України

Додат ок 7

Зайняте населення за регіонами (у середньому за період) 2007 р. Регіон

всього, у віці 15-70 років тис. осіб

Україна

у%

2006 р.

3 них п р а ц езд а тн ого

віку тис. осіб

у%

3 них всього, у віці працездатного 15-70 років віку тис. осіб

у%

тис. осіб

у%

20904,7 58,7 19189,5 66,7 20730,4 57,9 19032,2 65,9

Автономна Республіка Крим

916,5

59,6

843,0

67,8

908,6

59,0

834,8

66,8

Вінницька

722,6

57,7

653,3

66,2

430,2

57,6

396,8

63,3

726,8

58,3

656,9

66,7

Волинська

433,9

58,2

400,3

63,8

Дніпропетровська

1582,4 59,3 1454,5 68,3

1582,0 58,9 1451,5 67,8

Донецька

2135,0 59,8 1997,8

2132,3 59,2 1998,5 69,7

70,3

Житомирська

570,4

58,5

513,8

65,9

568,1

Закарпатська

547,6

59,4

514,5

66,1

543,3

Запорізька

850,4

58,9

777,6

67,6

850,6

Івано-Франківська

535,7

52,8

492,2

58,2

522,3

Київська

795,1

59,3

731,9

68,3

Кіровоградська

462,4

58,1

420,5

Луганська

1066,7 57,1

Львівська

512,5

65,5

59,0

508,5

65,4

58,6

778,2

67,2

51,5

483,6

57,4

791,7

58,8

727,0

67,5

67,6

458,9

57,1

418,8

66,6

990,9

66,4

1054,6 55,8

986,1

65,4

1077,3 56,6

976,7

61,8

1070,1 56,1

970,0

61,5

Миколаївська

547,1

58,4

505,1

66,8

542,7

57,7

502,7

66,1

Одеська

1059,7 57,4

966,9

64,8

1039,2 56,2

950,9

63,7

Полтавська

695,2

59,2

646,0

69,9

692,7

58,6

630,8

68,0

Рівненська

471,8

56,6

440,1

62,7

465,4

55,7

436,7

62,3

Сумська

543,1

58,5

512,3

69,3

542,2

57,9

513,7

68,9

Тернопільська

423,5

52,7

385,7

58,4

411,7

51,1

374,0

56,7

Харківська

1311,5 59,2 1206,6 67,7

1305,8 58,8 1199,5 66,9

Херсонська

505,7

58,7

462,0

66,5

504,6

58,3

461,0

65,9

Хмельницька

589,1

58,5

521,3

64,7

585,0

57,9

515,4

63,7

Черкаська

585,2

58,2

527,5

67,2

580,8

57,4

524,0

66,4

Чернівецька

376,0

56,5

326,8

59,2

363,4

54,7

315,3

57,3

Чернігівська

503,9

59,2

443,2

66,5

502,3

58,4

439,6

65,3

м. Київ

1405,3 64,4 1307,2

72,4

1375,6 63,6 1283,1 71,3

м. Севастополь

187,4

70,4

183,7

62,7

168,2

57,9

61,4

165,9

69,3

Д одат ок 8 Кількість підприємств за формами власності, % 1998 р.

2000 р.

2008 р.

Державна

14,2

12,4

10,5

Колективна

82,5

83,3

58,1

Комунальна

2,0

2,3

9,0

Приватна

1,0

1,6

21,1

Міжнародна

0,3

0,4

0,3

Форма власності

4 О

Д одат ок 9 М ісце України в міжнародному рейтингу, 2005 р. Показники

Місце 1

Порушення прав інтелектуальної власності

Рівень корумпованості

Рівень наукового потенціалу

Рівень транспортного літакобудування

Інвестиційна привабливість для міжнародних торгових мереж

Частка споживання газу у вартості ВВП

Кількість міжнародних мігрантів

Обсяги експорту зброї

Обсяги виплавки сталі

Природно-ресурсний і соціально-економічний потенціал

Обсяги споживання газу у розрахунку на одну особу

Загальна вартість підтверджених видобувних запасів корисних копалин 3 надр

Глобальний екологічний слід

Індекс забезпечення населення ресурсами території

Індекс людського розвитку

Рівень охорони здоров’ я

Індекс конкурентоспроможності

Індекс економічної свободи

Рівень доступності до інформаційних технологій

100

ВВП у розрахунку на одну особу

111

Витрати на охорону здоров’я у розрахунку на одного жителя

116

Екологічно адаптовані чисті заощадження

124

Легкість ведення бізнесу

131

Індикатор збалансованого розвитку

Додатки 10, II Д одат ок 10 Показники ВВП на душу населення країн-сусідів, тис. дол., 2007 р. Країна

261

Показник ВВП

Україна

6,92

Росія

12,0

Білорусь

7,2

Молдова

2.6

Польща

10,1

Словаччина

13,2

Угорщина

14,1

Румунія

7,4

Д одат ок 11 Виробництво основних видів пром ислової продукції Вид продукції

2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р.

2007 р.

Добувна промисловість Вугілля готове, мли т

59,8

59,4

60,4

61,7

58,9

Торф неагломерований паливний (в умовній вологості), тис. т

559

544

639

462

395

Нафта сира, млн т

2,8

3,0

3,1

3,3

Газ нафтовий попутний, млн м^

745

832

880

962

950

Газовий конденсат, млн т

1,1

1,3

1,2

1,1

Газ природний, млрд м^

18,6

19,6

19,9

20,1

20,2

Руди і концентрати залізні неагломеровані, млн т

63,0

66,0

69,5

74,0

77,9

Руди і концентрати залізні агломеровані, млн т

58,9

63,1

65,0

68,8

72,6

Гіпс, тис. т

321

337

381

376

742

Вапняк, млн т

19,8

22,5

24,4

26,8

28,7

Крейда, тис. т

1319

1621

4352

5012

5572

7,2

8,1

10,6

12,7

14,5

34,5

39,3

37,9

45,8

60,3

Піски природні, млн мЗ Галька, гравій, щебінь та камінь дроблений, млн м^ Каолін та глини каолінові інші, тис. т

1176

1468

1566

1777

2386

Сіль і хлорид натрію чистий, тис. т

3863

4393

4811

5996

5548

Продовження таблиці 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р.

Вид продукції

2007 р.

Переробна промисловість Яловичина і телятина, свіжі (парні) чи охолоджені, тис. т

186

141

143

156

159

97,9

57,0

50,1

43,9

61,5

80,2

74,1

81,4

130

179

Свинина морожена, тис. т

18,9

13,9

18,0

25,4

24,0

М’ясо і субпродукти харчові свійських птахів, свіжі чи охолоджені, тис. т

131

201

274

326

458

М’ясо і субпродукти харчові свійських птахів, морожені, тис. т

38,5

39,8

58,0

90,5

90,1

Вироби ковбасні, тис. т

271

332

309

ЗОЇ

330

Олія соняшникова нерафінована, тис. т

1257

1343

1382

2078

2230

Молоко оброблене рідке, тис. т

645

716

863

818

866

Сир свіжий неферментований та сир кисломолочний, тис. т

57,7

71,3

83,5

93,2

Сири жирні, тис. т Продукти кисломолочні, тис. т

173 427

224 467

274 499

217 523

246 534

Вироби хлібобулочні, тис. т

2335

2307

2264

2159

2034

Цукор-пісок, тис. т Шоколад та інші продукти готові 3 вмістом какао, тис. т Тканини, млн м^

2486

2147

2139

2592

1867

205

244

283

303

329

76,3

108

114

99,9

114

Вироби панчішно-шкарпеткові трикотажні машинного чи ручного в’язання, млн пар

43,3

51,4

55,5

53,8

60,3

Одяг верхній трикотажний, тис. шт.

3803

4666

4452

5926

4174

Трикотаж спідній, млн шт.

18,8

25,6

26,9

30,7

31,2

Взуття, млн пар

20,3

21,7

20,5

21,2

22,5

Деревина, завтовшки більше 6 мм, тис. мЗ

2197

2414

2409

2385

2524

Фанера клеєна, тис. м^

114

145

173

164

178

Плити деревостружкові необроблені, тис. мЗ умов.

732

975

1150

1329

1641

Вікна, двері, їхні рами та пороги, дерев’яні, тис. m2

1056

1503

2353

3108

3691

S Ж

I< Q

Яловичина і телятина, морожені, тис. т Свинина свіжа(парна) чи охолоджена, тис. т

Додат ок 11 П родовж ення таблиці

Вид продукції

2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р.

Переробна промисловість Папір та картон для графічних робіт некрейдовані, тис. т

25,9

39,3

44,0

47,0

46,4

Папір побутового та санітарногігієнічного призначення, тис.т

93,4

107

111

112

122

Папір та картон спеціальні некрейдовані; папір сигаретний, не розрізаний за розмірами, тис. т

249

287

318

385

Шпалери та аналогічні покриття з паперу, млн умов, кусків

128

153

165

160

170

Зошити, м л н ПІТ.

358

369

490

687

795

Кокс та напівкокс з вугілля кам’ яного, кокс газовий, млн т

20,8

22,0

18,9

19,2

20,6

Смоли (кам’ яновугільні), тис. т

1015

1029

876

910

934

4308

4997

4609

3926

4161

6325

6265

5290

4270

4147

Бензин моторний 3 вмістом свинцю 0,013 г/л і менше, тис.т Паливо дизельне для транспорту автомобільного і залізничного, тис. т Мазути топкові важкі, тис. т

7970

7766

5889

3836

3475

Мастила, масла інші, тис. т

180

214

176

210

215

Парафін нафтовий, тис. т

15,7

13,9

11,0

13,0

12,2

Кислота сірчана, тис. т

1133

1425

1606

1493

1637

2470

2407

2633

2566

2839

10,1

13,1

8,1

11,9

305

377

397

458

515

1915

1814

1862

1960

2177

Шини - всього, тис. шт.

6594

7940

7531

9245

7411

Вироби ізоляторні багатошарові зі скла, тис. m 2

203

395

909

1709

2238

Ємності для напоїв та харчових продуктів, млн шт.

1216

1604

1950

2196

2417

Посуд столовий, кухонний, інші господарсько-побутові вироби 3 фарфору, млн шт.

96,0

102

99,3

79,1

56,6

Плити та плитки керамічні, млн м^

12,9

17,0

19,8

21,3

27,5

Цемент, млн т

8,9

10,6

12,2

13,7

15,0

4962

5302

5342

5450

5688

Добрива азотні мінеральні чи хімічні, тис. т Добрива калійні мінеральні чи хімічні, тис. т Пластмаси у первинних формах, тис. т Пестициди та інші агрохімічні продукти,т

Вапно, тис. т

u fid i Продовження таблиці Вид продукції

2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р.

Переробна промисловість

S h

4 O 4

Цегла керамічна невогнетривка будівельна, млн шт. умов, цегли Листи гофровані, шифер та аналогічні вироби з азбестоцементу, млн умов, плит Шлаковата, вата мінеральна силікатна та аналогічні мінеральні вати (включно суміші) в блоках, листах чи рулонах, тис. м^ Чавун, млн т Сталь без напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, млн т Напівфабрикати, отримані безперервним литтям, млн т Прокат готовий чорних металів, млн т Труби великого та малого діаметрів, профілі пустотілі 3 металів чорних, тис. т Трактори для сільського та лісового господарства, шт.

1563

1829

1890

2054

2311

733

716

811

748

632

296

293

191

187

252

29,5

31,0

30,7

32,9

35,6

28,9

'28,9

27,9

29,0

8,7

10,5

11,4

13,7

14,7

22,5

23,2

22,7

22,4

24,5

2136

2127

2399

2761

2803

4556

5806

5543

3703

5282

Сівалки, тис. шт.

8,0

9,9

11,3

9,0

7,1

Розпушувачі та культиватори, тис. шт.

7,7

8,9

8,0

11,5

7,9

Косарки, тис. шт.

1.5

3,1

3,8

3.2

3,1

Верстати токарні, розточувальні, свердлувальні, фрезерувальні, шт.

378

496

409

289

336

Екскаватори,шт.

378

599

584

813

1044

Холодильники-морозильники побутові комбіновані з окремими зовнішніми дверцями, тис. шт.

504

581

711

731

824

Машини пральні, тис. шт.

251

345

322

208

173

140

119

148

290

329

873

1155

913

706

670

Телевізори, тис. шт.

415

443

651

431

507

Автомобілі легкові, тис. шт.

98,3

174

192

267

380

2558

2598

4655

7660

9127

Електродвигуни та генератори постійного струму, тис. шт. Електродвигуни та генератори змінного струму, електродвигуни універсальні, тис. шт.

Автобуси, шт.

Додат ки I I , 12 П родовж ення таблиці

Вид продукції

2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р.

265

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Електроенергія, млрд кВт год

180

182

186

193

196

тепловими електростанціями і теплоелектроцентралями

89,5

83,2

84,7

90,1

93,4

атомними електростанціями

81,4

87,0

88,8

90,2

92,5

гідроелектростанціями

9,4

11,9

12,5

13,0

10,3

у т.ч. вироблена

Д одат ок 12 Виробництво паливно-енергетичних ресурсів Рік

Електроенергія, млрд кВ тгод

Готове вугілля, млн т

1990

298

1991

279

1992

253

1993

230

1994

203

1995

194

1996

183

57,0

1997

178

58,6

1998

173

59,5

1999

172

62,8

2000

171

62,4

2001

173

61,7

2002

174

62,0

2003

180

59,8

2004

182

59,4

2005

186

60,4

2006

193

61,7

2007

196

58,9

Д одат ок 1 3 Найбільші електростанції України Назва станції

Область розташування

Т еп л ові е л е к т р о ст а н ц ії (ТЕС)

S h < П

О а

Вуглегірська

Донецька

Слав’янська

Донецька

Старобешівська

Донецька

Курахівська

Донецька

Зуївська

Донецька

Миронівська

Донецька

Луганська

Зміївська

Харківська

Придніпровська

Дніпропетровська

Криворізька

Дніпропетровська

Запорізька

Трипільська

Київська

Ладижинська

Вінницька

Бурштинська

Івано-Франківська

Добротвірська

Львівська А т о м н і е л е к т р о ст а н ц ії (АЕС)

Запорізька

Південноукраїнська

Миколаївська

Хмельницька

Рівненська

Рівненська Г ід р о е л е к т р о ст а н ц ії (ГЕС)

Київська

Канівська

Черкаська

Кременчуцька

Кіровоградська

Дніпродзержинська

Дніпропетровська

Дніпрогес (Дніпровська)

Запорізька

Каховська

Херсонська

Теребле-Ріцька

Закарпатська

Дністровська ГЛЕС

Чернівецька

Костянтинівська

Миколаївська

Додат ок 14

Д одат ок 14 Виробництво сільськогосподарської продукції усіма категоріями господарств

267

З |2 £

Ір

Індекси сільськогосподарського виробництва, % до попереднього року усі категорії у тому числі господарств сільськогосподарські господарства 3 неї підприємства населення к •5 3 неї 3 неї 1 а се

.5 §•

« н

о ^ § 1 &

S S 0. в

н S а се Є

•|1 1§

R (d 'S' pa 3 § g 1

се

I fI ts

«2

K |S l|

II “ I

1991

41973,4

86,8

90,1

82,5

78,3

86,6

96,5

1992

41929,5

91,7 101,4 84,3

82,6

88,0

77,9

109,5 133,9

1993

41890,4 101,5 111,5 92,1

97,6

109,2

86,1

107,1 115,3 100,3

1994

41861,6

83,5

91,3

79,3

74,2

85,7

89,1

80,0

97,8

1995

41852,9

96,4 103,5 89,7

91,0

97,8

83,6

102,8 111,5

95,9

1996

41839,7

90,5

89,8

78,8

79,4

78,2

102,9 105,9 100,1

1997 41854,3

98,2 107,1 88,5

95,3

113,4

71,8

100,7 101,2 100,1

1998

41826,5

90,4

81,9 101,6 84,1

76,1

100,5

95,1

88,0

102,1

1999

41829,5

93,1

89,5

97,1

90,8

91,5

89,7

94,7

87,8

100,7

2000

41827,0 109,8 123,2 96,4

95,0

104,4

80,1

119,3 140,7 103,5

2001

41817,0 110,2 112,6 107,0 120,4 125,0 110,9 104,9 104,1 105,7

2002

41800,4 101,2 98,0 105,3 98,3

92,7

111,2 102,9 102,5 103,2

2003

41788,5

67,5

89,0

98,9

95,3

2004

41763,8 119,7 135,4 102,0 140,4 162,5 108,1 110,7 121,4

99,8

2005

41722,2 100,1 97,0 104,7 102,7

117,5

98,6

97,7

99,7

2006

41675,9 102,5 101,7 103,6 109,5 106,8 114,4

98,5

98,3

98,6

2007

41650,0

92,1

91,6

92,7

89,0

93,5

82,9

* || В!

76,5

91,2

85,4

90,5

93,5

97,7

74,8

95,8

96,0

89,0

107,1

97,1

96,5

96,5 95,0

Додат ок 15

Перевезення пасажирів за видами транспорту загального користування, тис. пас. Види транспорту Рік

залізничний

морський

річковий

2003

476742,4

6929,4

2194,1

автомобільний (автобуси) 3297504,5

2004

452225,6

3720326,4

445553,1 448421,7

9678,4 11341,2 10901,3

2140,2

2005 2006

2247,6 2021,9

3836514,5 3987982,2

2007

447093,7

7690,8

1851,6

4173033,7

s <

Види транспорту Рік

авіаційний

трамвайний

тролейбусний

метрополітен

2003 2004 2005 2006

2370,2

1132181,9

1920746,2

872812,5

3228,5 3813,1 4350,9

1112394,2 1110957,5 1082818,0

1848843,3 1902760,9 1788227,2

848176,1 886597,7 917699,8

2007

4928,6

1026812,0

1620966,9

931511,9

Перевезення вантажів за видами транспорту, тис. тонн Види транспорту Рік

залізничний морський

річковий

авто мобільний

авіа ційний

трубо провідний

2003

445534,7

8851,4

9974,9

973283,0

148,4

216699,9

2004

462367,6

8793,6

11858,5

1027396,3

101,0

220927,0

2005 2006

450277,3 478711,4

8575,2 8664,9

12868,6 14297,1

1120715,3 1167199,7

126,3 98,9

212556,8 203693,7

2007

514192,9

9123,9

15120,6

1255225,3

104,0

195990,7

Пасажирообіг, млрд пас.-км за 2007 р. Усіма видами транспорту

144,4

у тому числі залізничним автомобільним

Вантажообіг, млрд ткм, за 2007 р. Усіма видами транспорту

902,7

у тому числі 53,4

залізничним автомобільним

512,5 169,7

водним

24,3 0,1 196,1

водним

56,2 0,2

авіаційним

9,5

авіаційним

трамвайним тролейбусним

6,2 11,8

трубопровідним

метрополітенами

7,1

та

Додаток 16 Д одат ок 16 Порти України Розташування

Назва

1. Білгород-Дністровський 2. Бердянський

М орськ і м. Білгород-Дністровський Одеської області м. Бердянськ Запорізької області

3. Генічеський 4. Дніпро-Бузький Миколаївського глиноземного заводу 5. Дніпро-Бузький 6. Євпаторійський

м. Генічеськ Херсонської області м. Миколаїв м. Миколаїв м. Євпаторія, АР Крим

7. Ізмаїльський

м. Ізмаїл Одеської області

8. Іллічівський

м. Іллічівськ Одеської області

9. Керченський

м. Керч, АР Крим

10. Маріупольський 11. Миколаївський

м. Маріуполь Донецької області

12. Одеський 13. Спеціалізований морський порт «Октябрськ» 14. Порт «Очаків»

м. Одеса

15. Ренійський 16. Севастопольський

м. Рені Одеської області

17. Скадовський

м. Скадовськ Херсонської області

18. Усть-Дунайський

м. Вилкове Одеської області

м. Миколаїв

м. Миколаїв м. Очаків Миколаївської області м. Севастополь

19. Феодосійський

м. Феодосія

20. Херсонський

м. Херсон

21. Южний 22. Ялтинський

м. Южне Одеської області м. Ялта, АР Крим

2. Дніпропетровський

Р іч к о в і м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області м. Дніпропетровськ

3. Запорізький

м. Запоріжжя

4. Нікопольський

м. Нікополь Дніпропетровської області

5. Київський 6. Кременчуцький

м. Київ

1. Дніпродзержинський

м. Кременчук Полтавської області

7. Миколаївський

м. Миколаїв

8. Новокаховський

м. Нова Каховка Херсонської області

9. Херсонський 10. Черкаський

м. Херсон м. Черкаси

11. Чернігівський

м. Чернігів

269

Додат ок 17

Аеропорти України № 1. 2.

3. 4.

5. 6.

7. 8.

Найменування Аеропорт «Бердянськ» Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Аеропорт «Вінниця» (Гавришівка) Аеропорт ♦Дніпропетровськ » Міжнародний аеропорт «Донецьк» Міжнародний аеропорт «Запоріжжя* Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ » Міжнародний аеропорт «Ізмаїл»

Розміщення Запорізька обл., м. Бердянськ Київська обл., м. Бориспіль м. Вінниця м. Дніпропетровськ м. Донецьк м. Запоріжжя м. Івано-Франківськ Одеська обл., м. Ізмаїл

Аеропорт «Керч»

м. Керч

10.

Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)

м. Київ

11.

Аеропорт «Кіровоград»

м. Кіровоград

12.

Міжнародний аеропорт «Кривий Ріг»

м. Кривий Ріг

13.

Аеропорт «Лиманське»

Одеська обл., Роздільнянський р-н, с.м.т. Лиманське

14.

Міжнародний аеропорт «Луганськ»

м. Луганськ

15.

Міжнародний аеропорт «Львів»

м. Львів

16.

Аеропорт «Маріуполь»

Донецька обл., м. Маріуполь

17. 18. 19.

Міжнародний аеропорт «Миколаїв» Міжнародний аеропорт «Одеса» Аеропорт «Полтава» (Супрунівка)

Миколаївська обл., Ново-Одеський р-н м. Одеса м. Полтава

20.

Міжнародний аеропорт «Рівне»

Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Велика Омеляна

21.

Аеропорт «Бельбек» (Севастополь)

м. Севастополь

22.

Аеропорт «Севєродонецьк»

м. Лисичанськ, Луганська обл.

23.

Міжнародний аеропорт «Сімферополь»

м. Сімферополь

Додат ки 1 7 ,1 8 П родовж ення таблиці

Розміщення

Найменування

№ 24.

Аеропорт «Суми»

м. Суми

25.

Аеропорт «Тернопіль»

м. Тернопіль

26. 27.

Міжнародний аеропорт ♦Ужгород» Міжнародний аеропорт ♦Харків»

Закарпатська обл., м. Ужгород м. Харків

28.

Аеропорт ♦Хмельницький»

м. Хмельницький

29.

Міжнародний аеропорт ♦Чернівці»

м. Чернівці

Д одат ок 18 Географічна структура експорту-імпорту товарів (млн дол. СІЛА)

X :S

и к

S.I? *3

сО

чї а.

н S

Експорт 1996 14400,8

7405,2

6995,6

3456,9

3313,9 2711,0

209,3

598,3 20,1

1997 14231,9

5585,7

8646,2

3675,3

3483,2 3829,2

472,4

652,5 16,8

1998 12637,4

4202,3

8435,1

3993,0

3855,5 2997,0

562,0

865,4 17,4

1999 11581,6

3252,2

8329,4

3790,2

3647,4 3183,8 617,1

692,4 45,1

2000 14572,5

4497,5

10075,0

4680,2

4561,1

3437,9

731,5 1217,5 7,0

2001 16264,7

4675,4

11589,3

5720,9

5506,3 3970,2

877,0 1011,9 7,4

2002 17957,1

4377,4

13579,7

6515,8

6376,2

2003 23066,8

6044,4

17022,4

9147,4

8685,4 5400,7 1250,3 1219,2 4,8

2004 32666,1

8557,0 24109,1 11764,3 11009,6 8030,7 1758,0 2544,2 11,7

5067,7 1055,2 936,9

4,1

2005 34228,4 10730,6 23497,8 10881,4 10233,4 8377,4 2393,9 1831,2 13,7 2006 38368,0 12663,5 25704,5 12625,5 12087,9 8133,8 2373,7 2550,9 17,9 2007 49296,1 18614,6 30681,5 14773,8 13916,4 10354,0 2792,0 2686,3 15,7

л ем .

N) N)

ДОДАТКИ rc

£ 00 o IS5 СП СЛ 05

00 4^ 05

CO СЛ

4^ 00

00 СЛ

to CO o

►-I 05 00

INS to

o ;o 05

M CO &5

ot-»

O i

H-»

o to p

CO b*

СЛ 5”

H-4 to 00

i-k W h-^ 5” w iO

СЛ

IШ O i

h-i СЛ to

o t-4 CO <1 00 00 00

o o

K* 05 05

P H* to

00 00

ls5 ?o

h* CD

H* H-* СД o

M 0)

СД

M M

CO СД o:> o

2 P h*

0> 00

00 00 CO

00 or

o CO p o

I-*

05 CO 4^

СЛ CO H-4

00 1-4 05

o o

00 05 СЛ

< 1 ox

0^ 05 4^

to СЛ -*5

H* 05

tS9

to 4^ 00 00

<©

5” СЛ

h-»

H-k

oCO

СЛ

"co

СЛ

o 5^

1—4 03

СЛ Oi

I-*

4^ CO 00 1-4

CO h-4 h-4

ox ox

1-» CO

00 05

СЛ 4^

to 05

00 CO 05 00 bo

ox t—» h-i 05

H4 CO

H* 50 1-4

o 05

»u.

O i

P 05

p 05

4^ CO CO p ox

OX h-4 05

OX to 4^

4^ CO

4^ 00 ISD p OX 00 p

00 CO

Ю CO СЛ

•<1 4^ CO

1—4 CO 00

h-4 CO p

h-4 OX

ox h-4

CFX

СЛ 00 00

-<l h^

"cO 05 4^ to

05 СГХ 05

h-4 CO p 00

h-4 Ox

h-4

-<I

to P "cO

-q

Інші країни світу

НИ

г o “S

Європа

Країни ЄС

H* P

СЛ

Країни СНД

СЛ

05 05 p 00

СЛ

05 -<1

•<1 ot p

СЛ

h-4 h-4 h-4 <1

ox h^ o

-a p

Всього

CO 4^

00 CO to o

00 h-4

CO 00

CO <I p 00

-3

Рік

00 CO

00 1—4

СЛ

H4 <1 1— to 00

o CO p w

4^ p

<1 СЛ 05

CD CO

Азія

h-4

CO CO h-4

Африка

Америка

P o

rf».

Австралія і Океанія

Д одат ок 19

Д одат ок 19 Географічна структура експорту-імпорту послуг (млн дол. СІЛА)

S 2

U S 1

■<4 =я І.Й ^ S І “ п N

§ о. се V

0 к .и 1

.5 <

1 <

се и Я а 1 С

cd V

•fN

•S « S '« о. «

Експорт 1995

2621,5 1626,9 994,6

435,7

444,9

137,1

18,7

64,7

0,5

1996

4746,6 3476,7 1269,9 660,6

632,6

240,7

29,5

131,0

3,5

1997

4738,4 3333,3 1405,1 832,5

789,9

298,5

32,0

198,8

2,2

1998

3819,8 2351,7 1468,1 856,3

811,1

286,4

48,1

216,5

2,2

1999

3613,9 2250,8 1363,1

781,9

766,5

281,4

38,5

169,0

2,5

2000

3486,8 2141,4 1345,4

778,2

771,7

262,4

28,4

186,3

1,5

2001

3544,4 2151,9 1392,5 806,5

801,8

265,1

35,2

177,2

1,8

2002

4055,3 2430,1 1625,2 984,5

973,6

260,2

36,2

215,3

6,0

2003

4248,0 2323,5 1924,5 1199,8 1177,7 297,4

51,9

259,5

3,0

2004

5307,9 2515,5 2792,4 1653,8 1558,0 406,1

51,4

409,3

3,1

2005

6134,7 2849,2 3285,5 1870,4 1766,4 559,4

72,2

476,8

6,9

2006

7505,5 3451,3 4054,2 2360,8 2271,8 692,8

94,3

574,8

10,5

2007

9038,9 3717,1 5321,8 3154,1 2979,7 888,2

125,9

793,1

16,4

Імпорт 1995

631,1

260,4

370,7

209,8

212,8

70,7

4,9

34,6

0,4

1996

1204,5 344,8

859,7

267,7

256,6

90,4

6,3

278,7

0,2

1997

1418,4 397,5

1020,9 388,5

302,3

86,5

33,0

315,2

7,1

1998

1430,9 366,2

1064,7 465,2

379,0

66,4

6,4

321,6

1,4

1999

1113,2 236,4

876,8

341,3

321,2

73,8

5,1

285,7

1.7

2000

1150,9 215,5

935,4

400,9

375,4

65,8

6,1

290,6

1,0

2001

1147,5

232,8

914,7

391,4

377,3

64,9

5,9

304,0

0,6

2002

1191,6 295,6

896,0

414,5

394,1

62,3

8,1

243,3

0,5

2003

1458,0 336,8

1121,2 544,1

516,9

78,7

13,0

268,0

0,5

2004

2058,6 407,2

1651,4 877,7

896,1

225,2

20,6

283,4

1,1

2935,0

520,7 2414,3 1220,2 1298,6 451,2

28,7

391,7

1,7

2006

3719,4

3017,1 1703,9 1794,3 522,9

50,7

396,1

1,7

2007

4980,6 815,6 4165,0 2402,1 2596,5

729,7

61,9

574,7

2,7

2005

702,3

273

І»

Ж О Г Д ^ ^ О К

Щ г Д одат ок 20 Прямі інвестиції*

(на початок року; млн дол. СІЛА)

4 о 4

Рік

Прямі іноземні інвестиції в Україну

Прямі інвестиції 3 України

1995

483,5

20,3

1996

896,9

84,1

1997

1438,2

97,4

1998

2063,6

127,5

1999

2810,7

97,5

2000

3281,8

98,5

2001

3875,0

170,3

2002

4555,3

155,7

2003

5471,8

144,3

2004

6794,4

166,0

2005

9047,0

198,6

2006

16890,0

219,5

2007 21607,3 243,3 * Дані наведено наростаючим підсумком з початку інвестування. Прямі іноземні інвестиції в Україну

Країни Усього у тому числі Кіпр Німеччина Нідерланди Австрія Велика Британія Російська Федерація Сполучені Штати Америки Швеція Вірґінські острови, Британські Франція Італія Польща Швеііцарія Угорщина Інші країни

Обсяги прямих інвестиції! на 01.07.2008 (млн дол. США)

У % до підсумку

36450,9

100,0

8306,2 6757,2 3127,1 2411,1 2248,6 2106,3 1455,7 1247,6 1197,6 1178,0 890,6 730,5 667,2 557,1 3570,1

22,8 18,5 8,6 6,6 6,2 5,8 4,0 3,4 3,3 3,2 2,4 2,0 1,8 1.5 9,9

Додаток 21

Д одат ок 21 Міграційний рух населення України у січні—грудні 2007 року 275

У межах України Регіон

Зовнішня міграція

кількість кількість кількість кількість приріст приріст прибулих вибулих прибулих вибулих Осіб 711785

711785

46507

29669

16838

Автономна Республіка Крим

31817

30714

1103

4798

2377

2421

Вінницька

30344

32383

-2039

1299

793

506

Волинська

19445

19219

226

528

865

-337

Дніпропетровська

51544

50826

718

1943

1828

115

Донецька

60893

61885

-992

4698

3796

902

Житомирська

22765

24470

-1705

583

622

-39

Закарпатська

9320

10392

-1072

302

795

-493

Запорізька

24962

26086

-1124

1535

1292

243

Україна

Івано-Франківська

15772

15886

-114

413

500

-87

Київська

25591

26836

-1245

828

307

521

Кіровоградська

11942

16143

-4201

402

401

Луганська

35220

38553

-3333

1810

3313

-1503

Львівська

31771

32767

-996

522

723

-201

Миколаївська

18338

19224

-886

837

592

245

Одеська

36197

35841

356

12420

1439

10981

Полтавська

27819

28458

-639

566

496

Рівненська

22111

23498

-1387

314

898

-584

Сумська

21312

23528

-2216

683

789

-106

Тернопільська

13326

14832

-1506

253

451

-198

Харківська

49411

46691

2720

3563

2252

1311

Херсонська

15490

18480

-2990

691

697

-6

Хмельницька

23947

25767

-1820

713

590

123

Черкаська

25026

25519

-493

753

547

206

Чернівецька

11938

11425

513

606

507

Чернігівська

19653

20715

-1062

643

706

-63

м. Київ

51109

28476

22633

3776

1606

2170

м. Севастополь (міськрада)

4722

3171

1551

1028

487

541

Д одат ок 22 Порівняння Карпатського, Подільського та Північно-Західного районів Економічні райони Показники порівняння

S а І-

< q

Карпатський Склад району (області)

Львівська, ІваноФранківська, Закарпатська, Чернівецька

Подільський Вінницька, Хмельницька, Тернопільська

ПівнічноЗахідний Волинська, Рівненська

Площа, тис. км2

56,6

60,9

40,3

Кількість населення, млн осіб

6,3

4,2

2,2

Мінеральносировинні: кам’ яне вугілля, сірка, калійна та кухонна солі, поліметалеві руди, золото, мармур, цементна сировина, вапняки, нафта, газ; пасовища, лісові, водні, рекреаційні ресурси: мінеральні води,озокерит, природно-заповідні території

Мінеральносировинні: будівельна сировина; будівельне каміння: граніти, гнейси, каолін, вогнетривкі глини; пеліканіт; земельні, водні, рекреаційні ресурси: мінеральні води, лікувальні грязі, карстові печери, природнозаповідні території

Мінеральносировинні: поклади торфу, кам’яне вугілля, будівельна сировина, водні, лісові, рекреаційні: мінеральні води, лікувальні грязі, природнозаповідні території

Галузі Машинобудування, промислової електроенергетика, спеціалізації деревообробна, целюлозно-паперова, хімічна і нафтохімічна, паливна, легка і харчова галузі

Харчова промисловість, промисловість будматеріалів, машинобудування, хімічна і нафтохімічна, електроенергетика, легка промисловість

Електро енергетика, паливна промисловість, машинобудуван ня, хімічна і нафтохімічна, деревообробна, целюлознопаперова, легка і харчова галузі, промисловість будматеріалів

Природні ресурси

Додат ок 22 П родовж ення таблиці

Економічні райони Показники порівняння

277 ПівнічноЗахідний

Карпатський

Подільський

Галузь сільсько господарської спеціалізації

Вирощування зернових, цукрового буряку, ріпаку, тютюну; садівництво і виноградарство; молочно-м’ ясне скотарство, свинарство, вівчарство

Вирощування зернових, цукрового буряку, соняшнику, картоплі, кормових культур, садівництво та ягідництво; скотарство і свинарство

Вирощування цукрових буряків, картоплі, льону, зернових культур, скотарство, свинарство

Найбільші промислові вузли і центри

Львів, Ужгород, Івано-Франківськ, Чернівці, Дрогобич, Стрий, Калуш, Долина, Мукачеве

Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Шепетівка, Кам’ янецьПодільський, МогилівПодільський

Луцьк, Рівне

Д одат ок 23 Найчисленніші національності за регіонами України Кількість наявного населення Національний склад регіону

S IЖ

< q

о а

Автономна Республіка Крим росіяни українці кримські татари білоруси татари вірмени євреї поляки молдовани азербайджанці Вінницька українці росіяни поляки білоруси євреї молдовани Волинська українці росіяни білоруси Дніпропетровська українці росіяни білоруси євреї вірмени азербайджанці Донецька українці росіяни греки білоруси татари вірмени євреї азербайджанці Житомирська українці росіяни поляки білоруси євреї

у %до підсумку тис. осіб 2024.0 1180.4 492.2 243.4 29.2 11.0

8.7 4.5 3.8 3.7 3.7 1763.9 1674.1 67.5 3.7 3.1 3.0 2.9 1057.2 1025.0 25.1 3.2 3561.2 2825.8 627.5 29.5 13.7 10.6 5.6 4825.6 2744.1 1844,4 77.5 44.5 19.1 15.7 8.8 8.0 1389.3 1255.0 68.9 49.0 4.9 2.6

2 0 0 1 р.

1989 р.

100,0 58.3 24.3

100,0 65.6 26.7 1.9

12,0

1.4 0,5 0,4 0,2 0,2 0,2 0,2 100,0 94.9 3,8 0,2 0,2 0,2 0,2 100,0 96.9 2.4 0,3 100,0 79.3 17.6 0,8 0,4 0,3 0,2 100,0 56.9 38.2 1.6

0,9 0,4 0,3 0,2 0,2 100,0 90.3 5,0 3.5 0,4 0,2

2,1

0,5 0,1 0,7 0,3 0,3 0,1 100,0 91.5 5.9 0,4 0,3 1.4 0,2 100,6 94.6 4.4 0,5 100,0 71.6 24,2 1.3 1.3 0,1 0,2 100,0 50.7 43.6 1.6 1.4 0,5 0,2 0,5 0,1 100,0 84.9 7.9 4.5 0,5 1,4

2001 p., у % до 1989 р. 99.4 88.4 90.5 у 6,3 р.б. 68.9 116,2 у 3,6 р.б. 30.2 70.9 68,8 173.0 91.8 95.2 60.0 45.1 61.1 11.7 87,2 99.9 102.4 53.6 62,1 92.0 102.0 67.1 59.6 27.5 у 2,2 р.б. 93.9 90.8 101.9 79.6 92.6 57.9 75.2 155.1 31.4 187.1 90.4 96.1 56.7 70.7 58.9 12.3

Додат ок 23

Продовження таблиці

Кількість наявного населення Національний склад регіону Закарпатська українці угорці румуни росіяни цигани словаки німці Запорізька українці росіяни болгари білоруси євреї вірмени татари грузини Івано-Франківська українці росіяни Київська українці росіяни білоруси поляки Кіровоградська українці росіяни молдовани білоруси вірмени болгари Луганська українці росіяни білоруси татари вірмени Львівська українці росіяни поляки білоруси Миколаївська українці росіяни молдовани білоруси

тис. осіб

у %до підсумку 2001р.

1989 р.

до 1989 р. 100,7 103,4 97,3 109,0 62,7 115,4 77,7 103,0 92,9 104,3 71,8 80,2 68,9 30,3 255,0 98,3 у 4,2 р.б. 99,5

1254,6

100,0

1010,1

80,5

151,5 32,1 31,0 14,0 5,6 3,5 1926,8 1364,1 476,8 27,7

12,1 2,6

78,4 12,5 2,4 4,0

12,6

4,3 6,4 5,1 3,8 1406,1 1371,2 24,9 1821,1 1684,8 109,3 8,6 2,8

1125,7 1014,6 83,9 8,2

5,5 2,9 2,2

2540,2 1472,4 991,8 20,5 8,5 6,5 2606,0 2471,0 92,6 18,9 5,4 1262,9 1034,5 177,5 13,1 8,3

2,5 1,1

0,5 0,3

1,0 0,6

0,3

100,0

70,8 24,7 1.4 0,7

63,1 32,0 1,7 0,9 0,7

0,2

0,3 0,3

0,1

0,2 100,0

0,0 100,0

97,5

95,0 4,0

1,8 100,0

92,5

0,3

100,0

6,0

89,4 8,7

0,5

0,6

0,2 100,0

0,3

90,1 7,5 0,7 0,5 0,3

85,3 11,7 0,9

0,2 100,0

0,3

58,0 39,0

51,9 44,8

100,0

0,8 0,1 100,0

0,8

1,2

0,3 0,3

0,4

100,0

2001 p., у %

0,1 100,0

94,8 3,6 0,7

90,4 7,2

0,2 100,0

0,4

81,9 14,1 1,0

75,6 19,4 1,3

0,7

1,1

1,0 100,0

102,1

43,7 94,1 97,4 65,1 71,8 55,7 91,7 96,9 58,3 77,4 57,5 у 4,4 р.б. 70,0 88,9 99,3 77,5 61,4 71,6 170,5 95,5 100,3 47,4 70,5 50,4 95,1 103,1 68,8

79,0 57,8

279

Продовження таблиці Кількість наявного населення Національний склад регіону

S h < П

О а

болгари вірмени євреї Одеська українці росіяни болгари молдовани гагаузи євреї білоруси вірмени цигани Полтавська українці росіяни білоруси вірмени молдовани Рівненська українці росіяни білоруси поляки Сумська українці росіяни білоруси Тернопільська українці росіяни поляки Харківська українці росіяни білоруси євреї вірмени азербаііджанці грузини Херсонська українці росіяни білоруси татари молдовани вірмени кримські татари

тис. осіб 5,6 4,2 3,2 2455,7 1542,3 508,5 150,6 123,7 27,6 13,3 12,7 7,4 4,0 1621,2 1481,1 117,1 6,3 2,6 2,5 1171,4 1123,4 30,1 11,8 2,0 1296,8 1152,0 121,7 4,3 1138,5 1113,5 14,2 3,8 2895,8 2048,7 742,0 14,7 11,5 11,1 5,6 4,4 1172,7 961,6 165,2 8,1 5,3 4,1 4,5 2,0

у % до підсумку 2001 р.

1989 р.

0,4 0,3 0,3 100,0 62,8 20,7 6,1 5,0 1,1 0,5 0,5 0,3 0,2 100,0 91,4 7,2 0,4 0,2 0,2 100,0 95,9 2,6 1,0 0,2 100,0 88,8 9,4 0,3 100,0 97,8 1,2 0,3 100,0 70,0 25,6 0,5 0,4 0,4 0,2 0,2 100,0 82,0 14,1 0,7 0,5 0,4 0,4 0,2

0,5 0,1 0,9 100,0 54,6 27,4 6,3 5,0 1,0 2,6 0,8 0,2 0,1 100,0 87,9 10,2 0,5 0,1 0,2 100,0 93,3 4,6 1.4 0,3 100,0 85,5 13,3 0,4 100,0 96,8 2,3 0,6 100,0 62,8 33,2 0,7 1,5 0,3 0,2 0,1 100,0 75,7 20,2 1,0 0,2 0,5 0,1 0,5

2001 p., у % до 1989 р. 79,5 у 2,4 р.б. 27,4 93,6 107,6 70,7 90,9 5,0 100,9 19,4 60,1 142,9 104,3 92,7 96,4 65,4 66,1 у 2,0р.б. 93,6 100,6 103,5 56,2 73,5 67,0 90,8 94,4 64,0 67,3 97,8 98,9 53,3 57,5 91,2 102,8 70,4 64,4 23,7 136,9 86,9 138,8 94,8 102,6 66,2 64,8 у 2,5 р.б. 74,4 у 3,8 р.б. 36,2

Д одат ок 23

Продовження таблиці Кількість наявного населення Національний склад регіону Хмельницька українці росіяни поляки білоруси Черкаська українці росіяни білоруси Чернівецька українці румуни молдовани росіяни поляки білоруси євреї Чернігівська українці росіяни білоруси м. Київ українці росіяни євреї білоруси поляки вірмени м. Севастополь росіяни українці білоруси татари кримські татари вірмени євреї молдовани азербайджанці

тис. осіб 1426,6 1339,3 50,7 23,0 2,7 1398,3 1301,2 75,6 3,9 919,0 689,1 114,6 67,2 37,9 3,3 1,4 1,4 1236,1 1155,4 62,2 7,1 2567,0 2110,8 337,3 17,9 16,5 6,9 4,9 377,2 270,0 84,4 5,8 2,5 1,8 1,3 1,0 0,8 0,6

у %до підсумку 2001 р.

1989 р.

100,0 93,9 3,6 1,6 0,2 100,0 93,1 5,4 0,3 100,0 75,0 12,5 7,3 4,1 0,4 0,2 0,2 100,0 93,5 5,0 0,6 100,0 82,2 13,1 0,7 0,6 0,3 0,2 100,0 71,6 22,4 1,6 0,7 0,5 0,3 0,3 0,2 0,2

100,0 90,4 5,8 2,4 0,3 100,0 90,5 8,0 0,4 100,0 70,8 10,7 9,0 6,7 0,5 0,3 1,8 100,0 91,5 6,8 0,8 100,0 72,5 20,9 3,9 1,0 0,4 0,2 100,0 74,4 20,7 1,9 0,3 0,1 0,1 0,7 0,3 0,1

2001 p., у % до 1989 р. 93,8 97,4 57,6 62,7 59,2 91,6 94,2 61,8 62,7 97,7 103,4 114,2 79,5 60,1 71,6 51,8 8,8 87,5 89,4 64,4 66,9 99,8 113,3 62,9 17,9 65,5 66,3 108,9 95,4 91,8 103,3 78,0 у 2,1 р.б. у 5,9р.б. у 3,2 р.б. 36,2 70,0 у 2,5 р.б.

281

словник

КОРОТКИЙ ГЕО ГРАФ ІЧ Н И Х ТЕРМІНІВ I ПОНЯТЬ

S Iid

o a

Агломерат - порошкоподібний кон центрат залізної руди, який спікаєть ся на аглофабриках з подрібненим вапняком і дрібним коксом. Агломерація (від лат. agglomero приєдную, накопичую) - компактне просторове угруповання міських по селень, об’єднаних між собою транс портними, виробничими, культурнопобутовими й іншими зв’язками. Аграрні реформи - система органі заційних, господарсько-економічних заходів, спрямованих на докорінну зміну існуючих у сільському госпо дарстві форм власності на землю, уп равління та всього механізму і форм господарювання. Агропромисловий комплекс (АПК) сукупність галузей, що спеціалізуються на виробництві продукції сільського господарства, її зберіганні, переробці і доведенні до споживача. Адміністративно-територіальний поділ - система територіальної орга нізації, що створена для полегшення управління державою. Безвідходна і маловідходна техно логія — технологічні процеси, що за безпечують комплексне використання сировини, проміжних продуктів ви робництва і відходів; реалізується на рівні окремого підприємства, промис лового комплексу, галузі чи району. Валовий внутрішній продукт (ВВП) сукупна вартість усього обсягу товарів і послуг, вироблених і реалізованих протягом року в країні. Валовий національний продукт (ВНП) - сукупна вартість усього обся гу товарів і послуг, вироблених про тягом року на території країни і за її межами. Вантажообіг - це кількість ванта жу, перевезеного на певну відстань за певний час, вимірюється в тоннокілометрах (ткм). Виробнича сфера - сукупність галу зей, які виробляють матеріальні бла га, сфера матеріального виробництва. Високотехнологічні вироби - ті, що зроблені на основі передових техно логій виробництва.

Внутрішня міграція - переміщення населення в межах однієї країни. Вугільна промисловість - галузь гірничодобувної промисловості, що спеціалізується на видобутку і пере робці (збагаченні). Галузева структура господарства співвідношення між його галузями, що виргіжає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці. Галузі спеціалізації району - галузі промисловості й сільського господар ства, які виготовляють товарну про дукцію для обміну з іншими района ми або для експорту в інші країни; га лузі, які доцільно розвивати в умовах певного району з найвищою ефектив ністю для господарства. Галузь господарства - сукупність підприємств і організацій, об’єднаних спільністю виконуваних функцій. Географія населення - галузь гео графії, що вивчає територіальну орга нізацію населення. Геополітика - наука, що досліджує вплив на політику географічних чин ників. Геополітичне положення України розташування країни відносно інших держав з огляду на їхню приналежність до певних політичних союзів і угрупо вань із врахуванням їхньої стабіль ності, надійності та перспективності. Глинозем - збагачена алюмінієва руда. Глобалізація - процес посилення взаємопов’ язаності світу у різних сфе рах суспільного життя (економіці, політиці, культурі тощо). Демографія - наука, що вивчає за кономірності відтворення населення. Депопуляція населення - стійка тенденція зменшення кількості насе лення країни чи регіону. Діаспора (грец. diaspora - розсіян ня) - частина народу, яка мешкає за межами своєї історичної батьківщи ни, тобто країни свого походження. Ділова деревина - деревина, яку ви користовують у лісовій промисловості. Добувна промисловість - сукуп ність галузей, що спеціалізуються на

Корот кий словник географічних термінів і понять

видобутку сировини, а також палива з надр Землі, вод і лісів. Економічна географія - галузь гео графії, що вивчає територіальну орга нізацію виробництва. Економіка (від грец. oikonomike, букв. - мистецтво ведення домашньо го господарства) - господарство пев ної країни або його частина, що охоп лює певні галузі й види виробництва. Економіко-географічне положення України - розташування Гї відносно будь-яких об’єктів, що мають певне економічне значення. Економічна інтеграція - входження в систему взаємопов’ язаних націо нальних господарств і створення між народних господарських комплексів унаслідок узгодженої міждержавної економічної політики. Економічне районування - науково обґрунтований поділ країни на еко номічні райони, що склалися історич но або формуються внаслідок тери торіального поділу праці. Економічний потенціал - сукупність трудових, матеріальних і природних ресурсів, що залучені або можуть за лучатися у господарську діяльність. Економічний район - відносно цілісна частина території країни, що вирізняється своєю спеціалізацією і взаємозв’ язана економічними відно синами з іншими територіями. Економічно активне населення населення, здатне працювати у народ ному господарстві. Експлуатаційні ліси - ліси, призна чені для промислової експлуатації. Експорт - вивіз за кордон товарів, вироблених, добутих або вирощених у даній країні. Еміграція (від лат. emigro - виселя юсь) - виїзд громадян своєї країни в іншу країну на тривале або постійне місце проживання. Етнографічна група - відособлена завдяки особливостям мови, побутової культури частина нації або етносу. Зайнятість населення — участь мешканців країни у суспільному ви робництві. Зовнішня міграція - переміщення населення за межі України або прибут тя до України з інших країн.

Іміграція (від лат. immigrans - той, що заселяється) - в’їзд іноземців до країни. Імпорт - ввіз з-за кордону товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів для реалізації і застосування на внутрішньому ринку. Інвестиції - витрати на розширення й оновлення виробництва і сфери послуг, пов’язані із запровадженням нових технологій, матеріалів та інших зна рядь і предметів праці; вони реалізу ються у формі довгострокових вкла день капіталу в окремі підприємства, галузі і перспективні території. Інновації - впровадження нової техніки, технологій, нових форм орга нізації виробництва і сфери послуг. Інфор'«іаційні технології - процес якнайширшого застосування ЕОМ у господарстві в цілому, в галузях, на підприємствах і в організаціях. Інфраструктура - сукупність об’єк тів, споруд, засобів транспорту, що об слуговують населення і господарство. Історичні (історико-географічні) землі - частини країни, що сформува лись у ході історичного розвитку і ма ють особливості національного складу, ведення господарства, культури. Кокс - продукт коксування вугілля, який є технологічним паливом пере важно для виплавки чавуну. Конкурентоспроможність - відпо відність вимогам ринку. Кооперування - система міжгалузе вих, внутрішньогалузевих, міжрайон них, внутрішньорайонних економіч них зв’язків. Критерії виділення економічних районів - орієнтири, якими керуються під час вибору оптимального варіанту розташування району. Лісове господарство вивчає і облі ковує ліси, посилює їхні корисні при родні властивості, забезпечує розши рене відтворення і поліпшення їхньої якості, підвищення продуктивності, сприяє раціональному використанню земельного лісового фонду. Маятникова міграція - регулярне переміщення людей з одного населе ного пункту в інший без зміни місця проживання. Мегалополіс - угруповання взаємо пов’ язаних агломерацій.

283

284

Меліорація - сукупність організа ційно-господарських і технічних за ходів, спрямованих на докорінне поліпшення земель. Мережа економічних районів - ре зультат економічного районування у вигляді системи економічних районів, що відображає територіальну структу ру господарського комплексу країни. Металургійний комбінат - мета лургійний завод повного циклу, техно логічно пов’язаний із коксохімзаводом. Міграція - територіальні перемі щення населення, пов’ язані зі зміною місця проживання. Міжгалузевий комплекс - система економічно взаємозв’ язаних галузей виробничої або невиробничої сфер. Міжнародний поділ праці - спеціа лізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції або надання послуг, якими вони обмінюються. Міжрайонний поділ праці - спеціа лізація економічних районів країни на виробництві продукції або наданні послуг, якими вони обмінюються. Місто - населений пункт, що має не менше 10 тис. мешканців, з яких не менш як 85 % працює в прюмисловості. Міське населення - населення, що мешкає в міських поселеннях: містах і селищах міського типу. Морегосподарський комплекс — поєднання на одній території морських портів, промислових підприємств, при морських поселень, соціально-вироб ничої інфраструктури, розміщення яких у прибережній зоні забезпечує зовнішньоекономічні й інші специфіч ні види діяльності (рибне господар ство, рекреацію тощо). Науково-технологічна зона - тери торія, яка включає науково-дослідний центр міжнародного рівня, вищий навчальний заклад, технологічну інфраструктуру для впровадження наукових розробок у виробництво. Науково-технічний потенціал (НТП) - сукупність ресурсів і можли востей науки, що дають змогу ефектив но вирішувати господарські питання. Національний господарський ком плекс - це система виробництва, об міну, розподілу і споживання різно манітних товарів і послуг, що склала ся в межах України.

Національний доход - це сукуп ність усіх доходів країни. Нація (від лат. natio - плем’ я, на род) - це населення, в якого спільни ми є територія проживання, мова, історія і культура. Невиробнича сфера - сукупність галузей господарства, що надають послуги нематеріального характеру населенню і суспільству в цілому. Паливна промисловість - сукуп ність галузей гірничодобувної про мисловості, що спеціалізуються на видобутку і переробці різних видів паливно-енергетичних ресурсів. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це сукупність підприємств і об’єднань, які здійснюють розвідку і видобування паливних ресурсів, ви робництво електроенергії, а також транспортування та організацію спо живання паливних ресурсів і енергії. Паливно-енергетичні ресурси - ко рисні копалини органічного походжен ня, що є джерелом виробництва елек тричної і теплової енергії. Пасажирообіг - це кількість паса жирів, перевезених на певну відстань за певний час, вимірюється в пасажиро-кілометрах (пас.-км). Переробна промисловість - су купність галузей промисловості, підприємства яких обробляють і пере робляють сировину й матеріали. Принципи розміщення виробницт ва - вихідні положення або правила господарювання. Природний рух - різниця між кількістю народжених живими і по мерлих за певний період. Природно-ресурсний потенціал предмети праці, чинник розміщення виробництва, що охоплює природні ресурси і природні умови, які можуть бути залучені в господарську діяль ність за певних умов. Продовольчий комплекс - сукуп ність взаємозв’ язаних підприємств з виробництва продовольчої сировини, її заготівлі, переробки, зберігання й реалізації через торговельну мережу. Промисловий район - територіаль но сконцентровані виробництва пев ної галузі промисловості в окремих частинах країни, де для їхнього роз витку є найсприятливіші умови.

Корот кий словник географічних термінів і понять

Раціональне природокористування збереження і відтворення природних ресурсів, екологізація виробничої діяльності, оптимальність зв’ язків господарства і природи. Рекультивація земель — комплекс робіт з відновлення продуктивності земель, їхньої господарської, медикобіологічної, естетичної цінності. Ресурсозберігаючі технології - тех нології, за яких виробничий процес забезпечується мінімальною витра тою ресурсів і енергії, матеріалів при заданій кількості щодо випуску про дукції і необхідній продуктивності. Ринкова економіка - економічна система, що базується на механізмі конкуренції, попиту і пропозиції (кон’юнктури ринку) та узгоджує при ватні й загальнодержавні інтереси. Сальдо міграції - різниця між еміграцією та імміграцією. Світове господарство - це система взаємопов’ язаних національних гос подарств, що ґрунтується на міжна родному поділі праці й економічних (і політичних) відносинах. Сезонні міграції - міграції, пов’ я зані з сезонністю роботи. Селище міського типу — населений пункт з кількістю населення понад 2 тис. осіб, з яких щонайменше дві третини - робітники і службовці. Система розселення - розміщені на певній території і пов’ язані між со бою населені пункти. Сільське населення - населення, що мешкає в сільських поселеннях (селах, селищах, хуторах), займаєть ся переважно сільським господар ством і веде сільський спосіб життя. Сільськогосподарські угіддя - час тина земельних ресурсів, які вико ристовують у сільському господарстві для виробництва сільськогосподарсь кої продукції. Соціальна географія - галузь гео графії, що вивчає територіальну орга нізацію життя людей. Соціологія - наука про суспільство як цілісну систему, закони його розвитку. Спеціалізація - форма організації виробництва, за якої виготовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в са мостійних галузях чи на відносно відокремлених підприємствах.

Статева структура - співвідношен ня кількості чоловіків і жінок. Структурні зміни - трансформація галузевих, територіальних, соціальноекономічних характеристик госпо дарського комплексу. Суспільний поділ праці —відокрем лення різних видів діяльності в межах світової економіки, національного господарства й підприємства. Територіальна структура господар ства — науково обґрунтоване розмі щення взаємозв’ язаних виробництв, сфери обслуговування і населення, яке забезпечує економічний і соціальний ефект унаслідок раціонального їх комплектування на певній території. Територіальний поділ праці спеціалізація певних територій на ви робництві якихось товарів і послуг та обмін цими товарами і послугами з іншими територіями. Техногенне навантаження - сукуп ність споруд, різноманітних машин, технічного устаткування, відходів від виробництва тощо, що припадає на одиницю площі певної території. Технопарк - невелика територія, де навколо технічного університету або науково-дослідного центру розміщу ється кілька фірм, що впроваджують свої наукові розробки в практику. Технополіс - це науково-технічний центр, що забезпечує створення та впровадження нових технологій. Транзит - перевезення пасажирів і вантажу з одного пункту в інший че рез проміжні пункти. Транспортно-географічне положен ня - розташування щодо транспортних шляхів і магістралей, які мають загаль нодержавне і міжнародне значення. Трудові ресурси - населення у пра цездатному віці: жінки - 15-54 роки, чоловіки - 15-59 років. Урбанізація - процес зростання міст і підвищення їхньої ролі в житті суспільства. Феросплави - сплави заліза з легу ючими металами (марганцем, вольф рамом, ванадієм та ін.). Чинники розміщення виробництва конкретні умови, що безпосередньо впливають на територіальне розмі щення виробництва, визначають його ефективність.

285

ЗМІСТ 286

ВСТУП § 1. Предмет економічної й соціальної географії України ...............................4 Розділ 1. УКРАЇНА НА КАРТІ СВІТУ Тема 1. Економіко-географічне положення України...................................... 10 § 2. Особливості економіко-географічного положення України.....................10 Геліа 2. Адміністративно-територіальний устрій ........................................... 16 § 3. Українські історичні землі ..........................................................................16 § 4. Адміністративно-територіальний поділ......................................................19 Розділ 2. НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ Тема 1. Кількість, розміщення і густота населення, його вікова і статева структура ......................................................................... 26 § 5. Кількість і густота населення .....................................................................26 § 6. Природний і механічний рух населення. Статево-віковий склад населення....................................................................... ЗО Тема 2. Національний та етнічний склад населення ....................................35 § 7. Національний склад населення України та етнографічні групи українців ..............................................................................................35 Тема 3. Системи розселення і розвиток поселень........................................... 40 § 8. Міське населення........................................................................................... 40 § 9. Сільське населення ...................................................................................... 45 Тема 4. Трудові ресурси і зайнятість населення ........................................... 48 § 10. Трудові ресурси України ............................................................................ 48 Розділ 3. ГОСПОДАРСТВО Тема 1. Загальна характеристика господарства України ............................ 54 § 11. Господарство і національний господарський комплекс ....................... 54 § 12. Галузева і територіальна структура господарства ................................. 57 Тема 2. Економічний потенціал України ........................................................63 § 13. Складові економічного потенціалу України. Проблеми сталого розвитку ....................................................................... 63 Тема 3. Промисловість: загальна характеристика .........................................68 § 14. Промисловість як сфера матеріального виробництва............................ 68 Тема 4. Паливна промисловість ....................................................................... 73 § 15. Вугільна промисловість ............................................................................ 73 § 16. Нафтова і газова промисловість. Торф’ яна і горючесланцева промисловість ......................................................79 Тема 5. Електроенергетика ...............................................................................84 § 17. Електроенергетика як складова паливно-енергетичного комплексу України ...................................................................................... 84 Тема 6. Металургійна промисловість............................................................... 91 § 18. Чорна металургія .........................................................................................91 § 19. Кольорова металургія ................................................................................. 97 Тема 7. Машинобудування ...............................................................................102 § 20. Машинобудування: склад і показники розвитку ................................. 102 § 21. Особливості розміщення галузей машинобудування ..........................107 Тема 8. Хімічна промисловість ....................................................................... 112 § 22. Хімічна промисловість ............................................................................ 112

Тема 9. Лісова і деревообробна промисловість ........................................... 119 § 23. Лісова і деревообробна промисловість ...................................................119 Тема 10. Промисловість будівельних матеріалів ........................................ 125 § 24. Промисловість будівельних матеріалів ................................................ 125 Тема 11. Легка промисловість. Художні промисли ....................................130 § 25. Легка промисловість. Художні промисли ........................................... 130 Тема 12. Харчова промисловість .................................................................... 137 § 26. Харчова промисловість ............................................................................137 Тема 13. Сільське господарство .......................................................................143 § 27. Загальна характеристика сільського господарства ............................ 143 § 28. Рослинництво ...........................................................................................148 § 29. Тваринництво. Рибне господарство ....................................................... 154 § ЗО. Територіальна спеціалізація сільського господарства. Аграрні реформи, їхнє соціальне і економічне значення ..................158 Тема 14. Транспорт ...........................................................................................162 § 31. Транспорт і його роль у розвитку господарства країни .......................162 § 32. Автомобільний і залізничний транспорт ............................................. 168 § 33. Водний транспорт ......................................................................................172 § 34. Повітряний і трубопровідний транспорт ............................................. 176 Тема 15. Соціальна сф ера................................................................................ 180 § 35. Склад соціальної сфери. Особливості соціально-культурних галузей ........................................ 180 § 36. Особливості матеріально-побутових галузей. Роль держави в розвитку соціальної сф ери...........................................184 Тема 16. Україна і світове господарство. Зовнішні економічні зв’язки України.................................................................................................. 187 § 37. Україна і світове господарство ............................................................... 187 § 38. Зовнішня торгівля України. Іноземні інвестиції ................................ 192 § 39. Міжнародні організації ............................................................................195 § 40. Глобалізація і господарство України .....................................................200 Розділ 4. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНИ Тема 1. Економіко-географічний поділ України ........................................ 206 § 41. Мережа економічних районів, критерії виділення районів і їхня спеціалізація...................................................................................206 § 42. Столичний район ..................................................................................... 210 § 43. Донецький район ..................................................................................... 215 § 44. Придніпровський район .........................................................................219 § 45. Північно-Східний район .........................................................................223 § 46. Карпатський, Подільський, Північно-Західний райони: порівняльна характеристика ................................................................. 227 § 47. Центральний і Причорноморський райони: порівняльна характеристика ................................................................. 232 Розділ 5. ГЕОГРАФІЯ СВОЄЇ ОБЛАСТІ Тема 1. Географічна характеристика своєї області ................................... 240 § 48. Географічне положення. Природні умови й ресурси області .............240 § 49. Населення області......................................................................................244 § 50. Господарство ............................................................................................. 247 Додатки .............................................................................................................. 251 Короткий словник географічних термінів і понять...................................... 282

287

Навчальне видання Пестуш ко Валерій Ю рійович Уварова Ганна Ш евкетівна

ГЕОГРАФ ІЯ 9 Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів

Редактор Світлана Андрющенко Обкладинка, макет, худож нє редагування Світлани Ж елезняк Технічний редактор Валентина Олійник Коректори Інна Іваню сь, Лариса Леуська К омп’ ютерна верстка Клари Ш алигіної

Здано на виробництво та підписано до друку 15.05.2009. Формат 70x100/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура Шкільна. Умови, друк. арк. 23,4. Умови, фарбо-відб. 93,6. Обл.-вид. арк. 23,28. Наклад 5000 прим. Вид. № 959. Зам. № 9-0762.

Видавництво «Генеза», 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 2-л. Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців серія ДК № 25 від 31.03.2000 р.

Віддруковано у ВАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус” » 61012, м. Харків, вул. Енгельса, 11. Свідоцтво ДК № 2891 від 04.07.2007 р. www.globus-book.com