1

Т. М. Засєкіна, Д. О. Засєкін

ФІЗИКА 7 клас Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів

Ю НІ ДРУЗІ! Сьогодні ви починаєте вивчати новий предмет — фізику, назва якого п охо­ дить від грецького слова «ф ю зи с», що означає «природа». Фізика відкриє для вас багато таємниць природи, допомож е пояснити і зро­ зуміти явищ а, з якими ви зустрічаєтеся на кож ном у кроці. І те, що здавалося дивним і загадковим, — стане зрозумілим і звичним. Але світ природних явищ настільки різноманітний і багатогранний, що зрозуміти і пояснити його може лише людина допитлива й освічена. Полегшить вам цю нелегку справу підруч­ ник із фізики. Підручник містить п ’ ять розділів, які розділені на параграфи. Перед кожним розділом коротко говориться про головне, що буде вивчатись, виділяється суть розділу. У кінці розділу узагальнено із систематизовано навчальний матеріал у рубриці «Підсумки розділу». Параграфи починаються з коротких рубрик «Ви дізнаєтесь» і «Пригадайте». Вони допомож уть вам ознайомитися з основними питаннями, які будуть розгля­ датись у параграфі, а також підкаж уть, що треба пригадати з раніше вивченого, щоб краще засвоїти новий матеріал. В основному тексті параграфа для зручності формули, визначення, поняття виділені шрифтом і кольором, наприкінці пара­ графа є рубрика «Підсумки», яка допомож е запам’ ятати головне із нового мате­ ріалу. Вивчаючи фізику, ви опановуватимете наукові методи пізнання природи, тому в підручнику багато описів фізичних дослідів і прикладів, які дають змогу глибше зрозуміти суть фізичних явищ. З цією ж метою в рубриці «Мої фізичні досліджен­ ня» вам пропонуються завдання для домашніх дослідів і спостережень, які ви м о­ жете виконати самостійно. Описи обладнання й короткі інструкції допоможуть вам у підготовці та виконанні фронтальних лабораторних робіт. Перевірити рівень засвоєння й міцність набутих знань ви зможете за допомо­ гою рубрики «Завдання для контролю знань», яка містить контрольні запитання, завдання для пояснення суті фізичних явищ і процесів, якісні й розрахункові за­ дачі різної складності. У вправах задачі підвищеного рівня виділено зірочкою (*). Оскільки вміння розв’язувати фізичні задачі є однією з важливих передумов опа­ нування фізики, вам пропонуються рубрики «Правила розв’язування й оформ­ лення фізичних задач» і «Приклади розв’язування задач». Після вивчення всього розділу можна перевірити, як ви засвоїли поданий у ньому матеріал, виконуючи завдання в рубриці «Перевір свої знання». У рубри­ ках «Фізика навколо нас» і «Цікаві факти» міститься додатковий матеріал, який ілюструє текст параграфа прикладами з історії фізики, техніки та життя. Навчитися здобувати знання з фізики й успіш но застосовувати їх на практиці вам допомож уть навчальні проекти, виконати які ви зможете за консультативної допомоги вчителя, виявивши дослідницьку, творчу діяльність, спрямовану на отримання самостійних результатів. У підручнику наведено рубрику «Як вико­ нувати навчальний проект із фізики», яка допомож е вам освоїти цей вид роботи. У кінці підручника подано відповіді до вправ і предметний покажчик. Бажаємо усп іхів у навчанні, нехай цей підручник буде вам добрим помічником! Автори

ЗМІСТ ПІДРУЧНИКА Юні д р у з і!...........................................................................................з В ступ.................................................................................................... б РОЗДІЛ 1. Ф ІЗИКА ЯК ПРИРОДНИЧА Н А У К А § 1. Ф ізика — наука про п р и р од у.......................................... 12 § 2 . Фізичні величини та їх ви м ір ю в а н н я ..........................17 Лабораторна робота № 1. Ознайомлення з вимірювальними приладами. Визначення ціни поділки пікали п р и л а д у ................ 24 § 3 . Простір і ч а с ........................................................................ 25 Лабораторна робота № 2. Вимірювання о б ’ єму твердих тіл, рідин і сипких матеріалів................................................. 31 § 4 . Початкові відомості про будову речовини...................32 Лабораторна робота № 3. Вимірювання розмірів малих т іл ................................... 36 § 5 . Історичний характер фізичного з н а н н я ..................... 37 П ІД С У М К И до розділу «Ф ізика як природнича наука» 43 РОЗДІЛ 2. М ЕХАНІЧНИЙ Р У Х § 6 . Механічний р у х ................................................................. 46 § 7 . Поступальний р у х ............................................................... 51 § 8 . Ш лях. П ереміщ ення.......................................................... 57 § 9 . Рівномірний прямолінійний рух. Ш видкість рівномірного прямолінійного р у х у . . . . 62 Учимося розв’язувати фізичні з а д а ч і ..................................... § 1 0 . Рівняння руху. Графіки рівномірного прямолінійного р ух у.......................................................... 69 § 1 1 . Нерівномірний прямолінійний рух. Середня ш видкість нерівномірного р у х у..................... 75 § 1 2 . Рівномірний рух по к о л у ................................................. 79 Лабораторна робота № 4. Визначення періоду обертання та ш видкості руху по к о л у ...............................................82 § 1 3 . Коливальний рух. М а я т н и к и .........................................83 Лабораторна робота № 5. Дослідження коливань нитяного м а я т н и к а .............. 87 Учимося виконувати навчальний проект із фізики. . . . 88 Навчальний проект «Визначення середньої ш видкості нерівномірного р у х у » ........................................................90 П ІД С У М К И до розділу «М еханічний р у х » ..........................90 Перевір свої з н а н н я ......................................................................92 РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОДІЯ ТІЛ. СИЛА § 1 4 . Явище інерції та інертність т і л ..................................... 98 Лабораторна робота № 6. Вимірювання маси методом з в а ж у в а н н я .................104

§ 1 5 . Густина р еч ов и н и .............................................................106 Лабораторна робота № 7. Визначення густини речовини (твердих тіл, рідин) 112 § 16. С и л а...................................................................................... 113 § 17. Сила т я ж ін н я ....................................................................116 § 18. Рівнодійна сил....................................................................120 § 19. Сили п руж н ості................................................................. 124 Лабораторна робота № 8. Дослідження пруж них властивостей т іл ...................128 § 2 0 . Багатіла. Н ев а гом іст ь ................................................... 129 § 21. Сили тер тя ...........................................................................134 Лабораторна робота № 9. Визначення коефіцієнта тертя ковзання...................141 П ІД С У М К И до розділу «Взаємодія тіл. С и л а ».................142 Перевір свої з н а н н я ....................................................................143 РОЗДІЛ 4. ТИСК ТВЕРДИХ ТІЛ, РІДИН Т А ГАЗІВ § 2 2 . Тиск твердих тіл на п о в е р х н ю ..................................... 148 § 23. Тиск рідин і газів. Закон П аскал я.............................. 154 § 24. Гідростатичний ти ск ........................................................ 160 § 25. Атмосферний т и с к .......................................................... 167 § 2 6 . Виштовхувальна сила в рідинах і газах. Закон А р х ім ед а ................................................................. 174 Лабораторна робота № 1 0 . З’ ясування умов плавання т іл а ................................... 179 Навчальний проект «Розвиток суднота повітроплавання»........................................................ 180 ПІДСУМ КИ до розділу «Сила тиску. Тиск рідин та газів» 181 Перевір свої з н а н н я ....................................................................182 РОЗДІЛ 5. М ЕХАН ІЧ Н А РОБОТА Т А ЕНЕРГІЯ § 2 7 . Механічна робота. П о т у ж н іс т ь ................................... 186 § 2 8 . Механічна енергія та її в и д и ........................................190 § 2 9 . Закон збереження й перетворення енергії.................195 § ЗО. Прості механізми. Момент с и л и .................................200 Лабораторна робота № 1 1 . Визначення умов рівноваги в а ж е л я ..........................206 § 3 1 . Коефіцієнт корисної дії механізмів. «Золоте правило» м е х а н ік и ..........................................207 Лабораторна робота № 1 2 . Визначення ККД похилої площ ини............................ 213 Навчальний проект «Становлення знань про фізичні основи машин і м еханізм ів»...................214 П ІД С У М К И до розділу «М еханічна робота та енергія» 215 Перевір свої з н а н н я ................................................................... 216 Відповіді до в п р а в ......................................................................219 Предметний п о к а ж ч и к .................................................................

ҐЛҐ} ВСТУП ФІЗИКА ЯК НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ У ШКОЛІ. Ш кіль на фізика — це не тільки фізичні знання та складні форму­ ли. Уроки фізики — це, насамперед, можливість проявити дослідницькі здібності, творчий пош ук відповідей на запи­ тання, щ о виникають під час пояснення фізичних явищ, у ході розв’ язування фізичних задач. Знання з фізики стануть вам у пригоді як у ш кільні роки, так і в подальшому ж итті. Вивчаючи в ш колі інші природ­ ничі науки (географію, біологію , хім ію , астрономію), ви по­ мітите, щ о вони разом дають змогу отримати цілісні знання про певне природне явище. І незалежно від того, оберете ви професію, тісно пов’ язану з фізикою, чи ваша професійна діяльність не потребуватиме застосування знань із фізики, пам’ ятайте: фізика — основа техніки і технологій, без яких неможливо уявити сучасний світ. Під час навчання фізики в ш колі вчитель супроводжує розповіді цікавими дослідами та демонстраціями. Ви озна­ йомитесь із фізичними приладами і прийомами роботи з ними, зможете не лише стеж ити за діями вчителя, а й сам о­ стійно виконувати досліди. Навчання фізики є цікавим завдяки різним видам на­ вчальної діяльності. Це і робота з підручником та довід­ ковою навчальною літературою, розв’ язування фізичних задач, виконання різноманітних дослідів і лабораторних робіт як у кабінеті фізики, так і під час домаш ніх занять. Самостійно знайти ш ляхи розв’ язання проблеми ви змож е­ те під час виконання навчальних проектів, на заняттях у фізичному гуртку, або виконуючи конкурсну науково-дослідну роботу, яку вам запропонують у ш колі. І не виклю ­ чено, щ о саме ваше оригінальне рішення, а мож е й винахід стануть новим пош товхом у розвитку техніки і технологій. Окрім фізичних демонстрацій, сьогодні ви можете до­ сліджувати фізичні процеси за допомогою ком п ’ ютерних технологій, це — й анімаційні моделі об’ єктів та явищ, і віртуальні лабораторні роботи, і відеофільми. Ви зможете і самостійно розробити такий наочний посібник: записа­ ти відеофрагмент свого досліду, розробити мультимедій­ ну презентацію. Для цього вам у пригоді стануть знання з математики, інформатики і технологій, уміння ш укати й використовувати матеріали в мережі Інтернет, а завдяки сучасним комунікаційним засобам про ваші досягнення м о­ ж уть відразу дізнатись у всьому світі. Тому культура спіл­ кування, знання мов, як рідної, так й іноземної, виявлення своєї громадянської позиції мають стати у пригоді.

У всьому світі особлива увага завжди приділяється я к ос­ ті природничо-математичної освіти, яка визначає майбут­ нє науки, технологій, суспільного розвитку, національної безпеки. В умовах становлення і розвитку високотехнологічного інформаційного суспільства в Україні, розбудови економіки виникає потреба у професіоналах, і майбутнє України — у ваших руках. Але розпочати цей нелегкий, але захоплюючий ш лях треба, зокрема, з уроків фізики в ш колі, із перших параграфів підручника, із перших задач і дослідів. Працюючи над текстом кож ного з параграфів підручни­ ка, ви навчитеся складати плани прочитаного, виділяти в тексті основні думки, встановлювати логічні зв’ язки між ними. Це дає змогу не заучувати текст, а глибоко усвідо­ мити його зміст і навчитися чітко розповідати про фізич­ ні досліди, явища, величини, закони, моделі, теорії. У пригоді вам стануть наведені на першому форзаці узагал ь­ нені плани, за якими ви маєте розкривати суть того чи інш ого поняття, закону, факту. ФІЗИЧНИЙ КАБІНЕТ Т А ЙОГО ОБЛАДН АН НЯ. На вчання фізики в ш колі відбувається в особливом у ф ізично­ му кабінеті, до облаштування якого долучались учителі, учні, батьки (мал. 1). М ожливо, хтось із вас на цьому фото

Мал. 2: а — обладнання д ем онстраційного експерим енту на класній дош ці; б — шафа для зберігання д ем онстраційного і л абораторного обладнання

впізнає свій кабінет!? Ф ізичний кабінет — це спеціально обладнане приміщ ення, де проводяться уроки фізики, ви­ коную ться досліди, навчальний фізичний експеримент, організовую ться інш і навчальні заняття з фізики. Він має кілька навчальних зон: робочі місця учнів, робоче місце вчителя, лабораторію та інш і приміщ ення. У кож ному кабінеті фізики є обладнання для проведення демонстраційних дослідів та для виконання фронтальних лабораторних робіт, а також засоби інформаційного супро­ воду: таблиці, плакати, наочність, виставкові стенди тощ о (мал. 2). ПРАВИ ЛА БЕЗПЕКИ У ФІЗИЧНОМУ КАБІНЕТІ. Щ об безпечно працювати з фізичним обладнанням, треба дотри­ муватися відповідних інструкцій і правил. П ам ’ ят айт е! Перед початком роботи чітко з’ ясуйте п о­ рядок і правила безпечного проведення досліду. Звільніть робоче місце від усіх непотрібних для роботи предметів і матеріалів. Розміщуйте прилади, матеріали, обладнання на своєм у робочому м ісці так, щ об запобігти їх падінню або перекиданню. Перевірте наявність і надійність приладів та інш их предметів, потрібних для виконання завдання. П о­ чинайте виконувати завдання лише після дозволу вчителя. Під час проведення дослідів не допускайте граничних навантажень вимірювальних приладів. Стежте за справніс­ тю всіх кріплень у приладах і пристроях. Не торкайтеся до тих частин машин, які обертаються, і не нахиляйтеся над ними. Під час виконання робіт з електричними приладами вми­ кайте джерело струму в електричне коло в останню чергу і лише після перевірки та дозволу вчителя.

Виявивши несправність в електричних пристроях, щ о перебувають під напругою, негайно вимкніть джерело електроживлення і повідомте про це вчителя. Після закінчення лабораторної роботи та з дозволу вчи­ теля приберіть своє робоче місце. П а м ’ят айт е про основні небезпечні та ш кідливі чинни­ ки під час роботи в кабінеті фізики: • опіки під час роботи з електронагрівальними приладами та під час роботи зі спиртівкою й сухим спиртом; • механічні травми під час проведення лабораторних робіт; • ураження електричним струмом. У разі травмування (поранення, опіки тощ о) або при нездужанні повідомте про це вчителя.

► 3 раннього дитинства і протягом усього життя ми намагаємося знайти відповіді на тисячі запитань, що пов’язані з навколишнім світом. Чому ми бачимо веселку після дощу? Чому світить Сонце? Чому йде дощ? ► Оглядаючись навколо себе, окрім природних явищ і предметів, ми бачимо силу силенну пристроїв, механізмів. Нові технології заполони­ ли наш світ! ► Основу більшості сучасних технологій складають саме фізичні про­ цеси. Головна ціль фізики — виявити і пояснити закони природи, уміти їх використати в практичній діяльності людини. ► Ф ізика відкриє для вас багато таємниць природи, допоможе пояс­ нити і зрозуміти явища, з якими ви зустрічаєтесь на кожному кроці. І і. те, що здавалось дивним і загадковим, — стане зрозумілим і звичним. Але світ природних явищ настільки різноманітний і багатогранний, що зрозуміти і пояснити його може лише людина допитлива й освічена.

■

► Вивчаючи розділ «Фізика як природнича наука» ви дізнаєтеся: що і як вивчає фізика; чому необхідно знати і розуміти фізичні зако­ ни; який зв ’язок фізики з іншими науками; як застосовуються фізичні знання в побуті, техніці, виробництві. Ви ознайомтесь із початко­ вими відомостями про будову речовини, творцями фізичної науки. Отримаєте початкові навички роботи з фізичними приладами. § § § § §

1. 2. 3. 4. 5.

Ф ізика — наука про природу Фізичні величини та їх вимірювання Простір і час Початкові відомості про будову речовини Історичний характер фізичного знання

§ 1 • Ф ІЗИКА - НАУКА ПРО ПРИРОДУ ^

Ви дізнаєтесь Що і як вивчає фізика

^

Пригадайте Що вам відомо про природні явища

ЩО ВИВЧАЄ ФІЗИКА. Будь які зміни, щ о відбуваються у світі, називають явищ а­ ми. Прикладами фізичних явищ є рух не­ бесних тіл, політ птаха, блискавка, весел­ ка, вітер, танення льоду, випромінювання сонячного світла. Рух літаків, човнів та ав­ томобілів, свічення монітора ком п ’ ютера, дзвінок мобільного телефону теж є фізич­ ними явищами. Фізичні явища настільки ж різноманітні, наскільки різноманітний світ природи. Небесні тіла у Всесвіті, Сон­ це, зорі, планети, наша планета Земля з її надрами, флорою (рослинним світом), фауною (тваринним світом) і, нарешті, ми самі — все це є частинами природи, а отже, і частинами фізичних явищ. Деякі фізичні явища мають спільні властивості, залежно від яких виділя­ ють механічні, теплові, електромагнітні, світлові, звукові та інші явища і процеси (мал. 3). Падіння предметів на землю, рух літа­ ка, обертання М ісяця навколо Землі, політ птаха, коливання гойдалки — усе це при­ клади механічних явищ. Танення льоду, нагрівання води, утво­ рення туману, плавлення металу, кипін­ ня — приклади т еплових явищ. Веселка, сонячний зайчик, сонячне й місячне затемнення, кольорове забарвлен­ ня тіл, заломлення та відбивання світла — приклади світлових (опт ичних) явищ. Блискавка, електричний струм, при­ тягування та відштовхування магнітів, радіолокація, телебачення — електромаг­ нітні явища. Вивчати природу люди почали ще в ста­ родавні часи. У Стародавній Греції виникла наука про природу речей, яку називали на­ турфілософією. Проте ще тоді ця єдина на­ ука стала ділитися на окремі галузі знань.

ми легше і результативніше. Так виникли фізика, біологія, географія, хімія, астроно­ мія та інші природничі науки, які також вивчають природні явища, але вивчають їх із різних точок зору, застосовуючи різні ме­ тоди досліджень. Крім природничих наук, є ще гуманітарні науки, що вивчають духо­ вний світ людини (мова, література, істо­ рія, психологія, мистецтвознавство тощо). Кожна наука має свої об’ єкти досл і­ дж ення (явища), виробляє свої м ет оди та інст рум ент и дослідж ення, свою т ерм і­ нологію (мову) для опису їх результатів. Об’ єктом ж е дослідження фізики як однієї з наук про природу (фюзіс давньогрецькою означає саме «природа»), є матеріальний світ {матерія). Вивчення навколишнього світу показа­ ло, щ о матерія постійно рухається. Будьяка зміна, щ о відбувається в природі, є ру­ хом матерії. Нагромаджений століттями досвід упевнив учених, щ о матерія може видозмінюватись, але ніколи не виникає і не зникає. Рух матерії може змінювати свою форму, але сам рух матерії не ство­ рюється і не знищується. Інакше кажучи, навколишній світ є матерія, яка вічно рухається і розвивається. Речовина — та частина матерії, з якої складаються об’ єкти навколишнього світу. Найдрібнішими частинками речовини є м о­ лекули, атоми, електрони. Головною особливістю фізичних явищ є те , щ о під час їх пер еб ігу склад речовини зал иш ається н езм інни м .

Поле — особливий вид матерії. Людина не спроможна бачити фізичні поля, але про­ яв дії поля відчуває. Ф ізика — ф ундам ентальна* наука про загальні законом ірності п ереб ігу природних явищ , властивості та будову м атерії, закон и ї ї руху. * Фундаментальна — означає основоположна.

ЯК ФІЗИКИ ПІЗНАЮ ТЬ ПРИРОДУ, з дитинства ви знаєте, щ о бурулька тане в теплій кімнаті, пластилін легко змінює форму, а магніт притягує дрібні залізні предмети. Яким чином з’ явилися ці зна­ ння? Як фізики дослідж ують навколиш ­ ній світ? Щ об описати процеси, які від­ буваються в матеріальному світі, фізики застосовують спеціальні терміни, спеці­ альні методи дослідження. Так, фізич­ ним т ілом називають будь-який предмет навколишнього світу, який розглядають під час вивчення фізичних явищ (мал. 4). Це — рослини, тварини, планети, р ук о­ творні предмети тощо. Ф із и ч н і тіла — предмети навколиш­

нього світу, які розглядають під час вивчення фізичних явищ. Ф ізичні тіла надзвичайно різноманітні за своїми властивостями: одні прозорі — крізь них може проходити світло, інші мож уть відбивати світло (наприклад, дзер­ кало); одні проводять електричний струм (наприклад, метали), а інші не проводять (наприклад, гума). Звідки люди дізналися про ці та інші властивості тіл? У результаті фізичного дослідж ення — цілеспрямованого вивчен­ ня явища засобами фізики. Першим етапом фізичного дослідження є спостереження. Спостереження — це цілеспрямоване

сприймання природи з метою отри­ мання первинних даних про фізичне явище. Але самого тільки спостереження інко­ ли не достатньо, щ об зробити правильний висновок.

Мал. 4. Приклади ф ізичних тіл

► Приклад. Упродовж багатьох віків вва­ жалося, що швидкість падіння тіл на Землю залежить від їх маси: чим важче тіло, тим швидше воно впаде на землю. Видатний іта-

лійський учений Галілео Галілей (1564— 1642) висунув гіпотезу (припущення) про те, щ о відмінність у падінні тіл спричинена не різними масами тіл, а тим, як на ці тіла діє опір повітря. Своє припущення Галілей вирішив перевірити дослідом, кинувши з великої висоти мушкетну кулю і гарматне ядро (маси яких відрізнялися майже в 400 разів, проте опір повітря для них був порів­ няно однаковим). Для проведення такого досліду Галілей використав знамениту на­ хилену Пізанську вежу, з якої було зручно кидати предмети вниз (мал. 5). Дослід підтвердив гіпотезу Галі лея: кинуті одночасно куля та ядро впали теж практично одночасно. Цей дослід став зна­ менитим, оскільки його проведення вва­ жають «днем народження» фізики як ек с­ периментальної науки. А похила вежа, щ о стоїть в італійському місті Піза і досі, ста­ Мал. 5. Пізанська вежа ла символом досліду як головного мірила істини: припущення стає істиною тільки тоді, коли його підтверджує дослід. Отже, наступним етапом фізичного пізнання після сп о­ стереження і гіпотези є дослід (експеримент ). Д о с л ід (експеримент) — це д ослідж ення ф ізичного явищ а в ум овах, щ о перебуваю ть під контролем учено­ го, з м етою глибш ого вивчення цього явищ а.

Але за допомогою експерименту не завжди можна до­ слідити явище, яке спостерігається у природі. Це може бути пов’ язано з тим, щ о дослідж уються невидимі о б ’ єкти мікросвіту, або величезні космічні об ’ єкти, або явища, не­ безпечні для людини. Під час досліджень складних явищ інколи також виділяють головне з них, а побічні явища не розглядають. У цьому разі фізики вдаються до моде­ лі явища, за допомогою якої спрощено відтворюють його протікання. Фізичне моделювання — відтворення і дослідж ення на м оделі реальних процесів.

Здобуті в ході спостереження, експерименту чи моде­ лювання результати оформлюються у вигляді законів, формул, рівнянь, теорій.

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ

Фізика — фундаментальна наука про загальні зако ном ір­ ності перебігу природних явищ, властивості та будову мате­ рії, закони її руху. Етапи фізичного дослідження: спостереження -> гіпотеза -> експерим ент або моделювання -> закони, формули, рів­ няння, теорії. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

>

?£>

Дайте відповідь на запитання 1. Що вивчає фізика? 2. Що таке матерія? Що таке фізичне тіло? 3. У чому головна особливість фізичних явищ? Поясніть 1. Чому фізику називають основою природознавства і техніки? 2. Чим експеримент відрізняється від спостереження? Наведіть приклади. 3. Які професії, на вашу думку, потребують знань із фізики? Вправа 1 Із вказаного переліку виберіть фізичні тіла, речовини та фізич­ ні явища: вода, туман, Сонце, сонячний зайчик, вітер, горіння, лід, цунамі, землетрус, дощ, веселка, алюміній, блискавка, грім, пісок, кипіння, падіння, яблуко, олівець, пластилін, клей, фарба, мильна бульбашка, пір’їна, метал. Заповніть таблицю в зошиті.

Фізичне тіло

Речовина

Фізичне явище

2. Виберіть приклади механічних, теплових, електромагнітних, оптичних явищ: пластмасовий гребінець після розчісування во­ лосся притягує дрібні шматочки паперу, стрілка компаса вказує на північ, лунає пісня, летить птах, гримить грім, палає вогнище, обертається Земля навколо Сонця, запах парфумів поширюєть­ ся в повітрі, зелене листя під дією світла утворює кисень, буль­ башка повітря спливає із дна озера, автомобіль різко гальмує, туристи (у яких намокли сірники) шукають способи розпалити багаття, вмикається лампа розжарювання. Які з наведених при­ кладів одночасно належать до декількох типів явищ? 3. Наведіть приклади фізичних тіл, які людина не може бачити.

ТА IX ВИМІРЮВАННЯ ^

Ви дізнаєтесь Що таке фізичні величини і як їх вимірюють Що таке вимірювальні прилади

^

Пригадайте Що і як вивчає фізика Що таке фізичне тіло і фізичне явище

Ф ІЗ И Ч Н І В Е Л И Ч И Н И . Світ природних явищ дуже різнома­

нітний, тому, щоб описати їх, потрібно виокремити спільні ознаки явища, або встановити його характерні риси, дати цим ознакам і рисам свої назви, навчитися їх вимірювати, порівнювати між собою, встановлювати між ними зв’ язки. У фізиці характерні ознаки тіл, процесів, явищ називають фізичними величинами.

І

Фізична величина — кількісна хар а кте р и сти ка певної властивості тіла чи явищ а.

Кожна фізична величина має назву, щ о найчастіше вка­ зує на властивість, яку вона характеризує. Також фізична величина має визначення і позначається літерою латин­ ського або грецького алфавіту. Ця літера входить у форму­ ли, які пов’ язують дану фізичну величину з іншими вели­ чинами. Для кількісної характеристики вводять одиниці фізичної величини. Для більш ості фізичних величин є при­ лади, якими їх можна виміряти. Для прикладу опиш емо відому вам фізичну величину до­ вжину. Довжина — це фізична величина, яка характеризує про­ тяж ність тіл, відстаней. Найчастіше її позначають малою латинською літерою І. Одиницею довжини є метр. Вимірю­ ють довжину лінійкою. В И М ІР Ю В А Н Н Я . ЗАСО БИ В И М ІР Ю В А Н Н Я . Фізичну вели

чину завжди можна виміряти. Виміряти яку-небудь величину — означає порівняти ї ї з однорідною величиною , яку взято за одиницю ц іє ї величини.

Так, наприклад, виміряти довжину стола — значить по­ рівняти її з інш ою довжиною, яку взято за одиницю довж и­ ни, наприклад з метром. Унаслідок вимірювання величини встановлюють її числове значення, виражене в певних оди­ ницях.

Для кож ної фізичної величини обрано свою одиницю. Для вимірювання площі, наприклад, узято одиницю площі (1 м2), для вимірювання часу — одиницю часу (1 с), для вимірювання об’ єму — одиницю об’єму (1 м3). У фізиці використовують дуже багато різноманітних засобів вимірювання: мір і вимірювальних приладів. Одні вам знайо­ мі з курсу математики та природознавства (мал. 6), з іншими ви ознайомитесь у по­ дальшому. Кожен засіб має частини, щ о сприйма­ ють фізичну величину, яка вимірюється, і частини, щ о перетворюють це сприйняття в покази (цифрові значення, встановлення покажчика біля деякої позначки шкали приладу тощ о). Засіб вимірювання, який може тільки відтворювати одне або кілька значень ве­ личини, називають мірою. Наприклад, лінійка відтворює кілька розмірів довж и­ ни — це міра довжини; мензурка відтво­ рює кілька розмірів о б ’ єм у рідини чи си ­ пучої речовини — це міра о б ’ єму. Здебільшого у фізиці вимірюють такі властивості, які зумовлюють певну дію, щ о призводить до переміщення покаж чи­ ка приладу. Наприклад, підвищення тем­ ператури повітря в кімнаті приводить до розширення рідини (ртуті або спирту) в Мал. 6: капілярі термометра і підняття стовпчика а — лінійка; рідини в ньому. Такі засоби вимірювання б — вимірю вальний називають вим ірю вальним и приладами. циліндр, мензурка; Одну й ту саму величину можна визна­ в — секундом іри: електронний та м еханічний; г — термометри чити різними способами і приладами. На­ приклад, масу тіла можна виміряти на пружинних вагах, на важільних терезах, порівнюючи її з масою важків, а також на електронних ва­ гах (мал. 7). Значення фізичної величини можна знайти безпосеред­ ньо за допомогою вимірювального приладу (такі вимірю ­ вання називають прямими), або розрахувати на підставі формули, щ о вказує на залежність між ш уканою величи­ ною та іншими величинами, які можна виміряти безпосе-

Мал. 7. Прилади для вимірю вання маси:

а — пружинні настільні ваги; б — шкільні важільні терези; в — електронні ваги

редньо. Такі вимірювання називають непрямими (опосеред­ кованими). Значення вимірюваної величини, як видно з малюнків б і 7, можна прочитати одразу в числовій формі на екрані циф­ рового приладу, або визначити за допомогою шкали і вка­ зівника. Ш кала найчастіше складається із послідовності «великих» позначок (рисок, або штрихів, точок тощ о), між якими розташовані коротші «малі» позначки. Великі по­ значки зазвичай «відцифровані», тобто біля них проставле­ но числа, що відповідають значенню вимірюваної величини в певних одиницях. Вказівником найчастіше буває стрілка, але ним може бути, наприклад, рівень рідини в мірному по­ суді, стовпчик рідини в термометрі, світловий «зайчик», а інколи — краї предмета, коли до нього прикладають ліній­ ку, вимірюючи розміри. Засоби вимірювання мають свої характеристики. Найго­ ловніші з них — межі вимірювання і ціна поділки шкали. М еж і вим ірю вання визначаються найменшим і найбіль­ шим значеннями вимірюваної даним приладом величини. П оділка шкали — це проміж ок м іж сусідніми позначками (мал. 8). Щ об визначити ціну поділки шкали, потрібно різницю між значеннями, щ о відповідають сусіднім відцифрованим позначкам, поділити на кількість поділок між цими позна­ чками. ► Приклад. На ш кільній лінійці (мал. 9) виберемо позна­ чки 4 см і 5 см. Відстань м іж позначками — 10 поділок. Від­ повідно ціна кож ної поділки дорівнює: 5 с м - 4 см л , ----------------- = 0,1 см = 1 мм . 10

Поділки — відстані між найближчими позначками Мал. 8. Ш кала терм ом етра

Мал. 9. Ш кала шкільної лінійки

Ціна поділки засобів вимірювання може бути різною. Так, лінійка може бути проградуйована в міліметрах або сантиметрах (мал. 10). ПОХИБКИ Й ОЦІНЮ ВАННЯ ТОЧНОСТІ ВИМІРЮВАНЬ. Розгляньте уважно малюнок 10. Вимірювання якою ліній­ кою дають більш точні результати? Значення ширини мар­ ки, отримане перш ою лінійкою — 2,1 см (мал. 10, а), зна­ чення ширини тієї ж марки, виміряне другою лінійкою — 2 см (мал. 10, б). Отже, лінійка зі шкалою, що має меншу ціну поділки, дає змогу отримати результат, більш наближений до реального. Недосконалість засобів вимірювання і методів вимірю­ вання, а також людських органів чуття, вплив середовища вносять певну неточність (похибку) у процес вимірювання. Навіть у тому разі, коли вам здається, щ о довжина предмета, виміряна лінійкою, точно співпадає з позначкою на шкалі, похибка вимірювання все ж існує. Надалі ви навчитеся визначати різні види похибок і на­ уково оформлювати результати вимірювань. Поки щ о ви

21

будете під час вимірювань враховувати лише одну а похибку вимірювання, її позначають великою грецькою літерою А (дельта). Це найбільша похиб­ ка вимірювання, яка дорівнює половині ціни по­ Ш т ділки шкали вимірювального приладу. Щ об правильно зробити відлік показів приладу, 5 Ш Й З Й ЇК треба дотримуватися таких правил. Щ ііі|іш |і1 І(| (і і і | і і і і |11|1! • На шкалу приладу треба дивитись у напря­ 0 1 2 3 мі, перпендикулярному до неї, інакше покази мож уть бути спотвореними. • Важливо, щ об під час вимірювання нульова позначка шкали збігалась із початком відліку. • Засоби вимірювання треба добирати таким ч и ­ ном, щ об під час вимірювань їх покази були в середній частині шкали. • Під час зняття показів приладу треба обов’ язково враховувати ціну поділки його шкали. Резуль­ тат вимірювання не може бути точнішим за зна­ чення ціни поділки. • Я кщ о стрілка приладу розміщена м іж поділка­ ми, то результат треба округлити у бік ближчої поділки, а якщ о посередині — то до більш ого Мал. 10. значення. Л інійки з різною ціною • Значення виміряної величини А з урахуванням поділки шкали: похибки вимірювання записують так: А = а ± Аа, а — 1 мм; б — 0,5 см де А вимірювана величина; а — результат вим і­ рювання; Аа — похибка вимірювання. Це озна­ чає, щ о дійсне значення виміряної величини лежить десь поміж значеннями а - А а т а а + Аа (мал. 11). Інколи, щоб отримати більш точний результат, викону­ ють вимірювання декілька разів. У результаті кож ного ви­ мірювання отримують значення, які мож уть дещо відріз­ нятись одне від одного. Потім результати всіх вимірювань сумують, а отриману сум у ділять на кількість проведених вимірювань. Отримують сер едн є значення вимірюваної величини. М ІЖ Н АРОДН А СИСТЕМА ОДИНИЦЬ Ф ІЗИЧН И Х ВЕ­ ЛИЧИН. Для зручності всі країни світу прагнуть користу­ ватись однаковими одиницями фізичних величин. Тому в 1960 р. було прийнято Міжнародну систему оди-

іх>Сх>дх>С><>^ а а + Аа

а-Аа

Мал. 11

входить сім основних одиниць — еталонів, на основі яких визначаються всі інші одиниці. До основних одиниць СІ належать: Довжина — ї м (метр) Сила світла — 1 кд (кандела) Час — 1 с (секунда) Сила струму — 1 А (ампер) Маса — 1 кг (кілограм) Кількість речовини — 1 моль Температура — 1 К (кельвін) П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Фізична величина — кількісна характеристика певної властивості тіла чи явища. Виміряти яку-небудь величину — означає порівняти її з однорід­ ною величиною, яку взято за одиницю цієї величини. У Міжнародну систему одиниць СІ входить сім основних оди­ ниць — еталонів, на основі яких визначаються всі інші одиниці. Кількісно фізичні величини визначають вимірюванням за допомо­ гою мір та вимірювальних приладів. Ф ІЗИ КА НАВКОЛО НАС

Одиниці довжини та маси, які застосовуються в англомовних країнах: Довжина / Length Д юйм Дюйм — Inch, 1 дюйм — 2,54 см Фут, фути — Foot, feet, 1 фут — 30,48 см ґ - j Ярд — Yard, 1 ярд — 91,44 см Миля — Mile, 1 миля — 1,609 км, / 'И 1 морськая миля — 1,852 км М а с а /Weight (Mass) Унція — Once, 1 унція — 28,35 г Фунт — Pound, 1 фунт — 0,454 кг

_____ ^ 1 ф ут

ОДИНИЦІ, ВЖИВАНІ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ (ВБ) ТА СІЛА, ВИРАЖЕНІ В ОДИНИЦЯХ СІ Одиниця

В одиницях СІ

Одиниця

Одиниці довжини Миля

В одиницях СІ

Одиниці ємності

= 1,609 км

Барель нефтяний (СІЛА)

= 159 л

Морська миля

1,852 км

Галон (ВБ)

~ 4.5 л

Кабельтов

185,2

Пінта (ВБ)

= 0,5683 л

Ярд

91,44 см

Фут

30,48 см

м

Одиниці маси Фунт (торговельний)

= 453,6 г = 28,35 г

Дюйм

25,4 мм

Унція

Велика лінія

2,54 мм

Драхма (ВБ)

= 1,77 г

Гран

= 64,8 мг

Мала лінія

= 2,12 мм

►

23 ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

Дайте відповідь на запитання 1. Назвіть відомі вам фізичні величини та одиниці цих вели­ чин. Якими приладами їх вимірюють? 2. Що таке ціна поділки шкали приладу? Як її визначають? 3. Чому виникають похибки вимірювань? Як записують результати з урахуванням похибки? 4. Чому виникла потреба введення міжнародної системи одиниць? Які величини вважають основними? Назвіть їх.

п>

Поясніть 1. Навіщо, на вашу думку, існують еталони одиниць фізичних величин? 2. У чому різниця міжпрямими і непрямими вимірюваннями? 3. Поясніть вираз «Сім разів відміряй — один раз відріж». * Вправа 2 *

1.

Визначте ціну поділки шкал приладів, зображених на малюнку 12.

ІІІІ О см

ШІІ

1

Мал. 12

2. Накреслітьу зошиті: а) частину шкали лінійки з ціною поділки 2 мм; б) шкалу кімнатного термометра з ціною поділки 0,5 °С. 3. Запишіть покази термометра (мал. 13), врахувавши похибку вимірювання. 4*.Обчисліть довжину кола, що обмежує кульку (мал. 14).

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА О З Н А Й О М Л Е Н Н Я З В И М ІР Ю В А Л Ь Н И М И П Р И Л А Д А М И . ВИ ЗН А Ч ЕН Н Я Ц ІН И П О Д ІЛ К И Ш К А Л И П Р И Л А Д У ► Мета роботи: навчитись визначати ціну поділки шкали засобу вимірювання. ► Обладнання: лінійка, термометр, мензурка. В ка зів ки щ о д о в и кон ан н я р о бо ти ▼

Межі вимірювання

Ціна поділки шкали

Кількість поділок між сусідніми оцифрованими позначками

Значення сусідніх оцифрованих позначок

Одиниця величини

Фізична величина, вимірювана приладом

Назва приладу

1. Укажіть, яку фізичну величину вимірюють відповідним прила­ дом. Які одиниці цієї величини? 2. Визначте ціну поділки шкали кожного приладу. 3. Заповніть таблицю.

Лінійка Мензурка Мал. 15

Термометр

4. Зробіть висновок. І МОЇ ФІЗИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ Виготовлення мензурки Для виготовлення мензурки вам знадобляться: шприц, 2 склянки, вода, лей­ копластир (або смужка паперу і клей). Наберіть в одну із склянок води. На іншу (бажано з гладкими стінками) на­ клейте тонку смужку паперу або білий лейкопластир. Уважно роздивіться шприц, визначте ціну поділки його шкали. Наберіть води у шприц. Виконайте дії, як показано на малюнку 15.

І § 3 . ПРОСТІР І ЧАС ^

Ви дізнаєтесь Які виміри має наш світ Що таке степінь числа 10

^

Пригадайте Що таке лінійні розміри тіла Що таке площа, об’єм

МІКРО-, М АКРО-1 МЕГА-СВІТИ. Уся доступна для спосте­ реження частина матеріального світу, щ о нас оточує, нази­ вається Всесвітом. Дрібними об’ єктами Всесвіту є мікрочастинки — моле­ кули, атоми та їхні складові. Світ м олекул, атомів та їхн іх складових називаю ть

І

мікросвітом.

У мікросвіті діють закони, що помітно відрізняються від тих, із якими має справу людина в повсякденному житті. Так, одна зі складових атома, мікрочастинка нейтрон, може вільно про­ ходити крізь товсті стіни. Закони мікросвіту вивчає квантова фізика. Завдяки її досягненням з’явилися сучасні комп’ютери, мобільні телефони, цифрова відеоапаратура та інша техніка. Прогресивним напрямом досліджень мікросвіту є нанотехнології — технології, щ о займаються розробкою про­ дуктів і компонентів, розмір яких не перевищує 100 нанометрів. (Яка це частина метра, дізнаєтеся, прочитавши параграф до кінця.) Нанотехнології, приміром, використо­ вують під час виготовлення цифрових відеодисків (БУБ). Атоми або молекули м ож уть поєднуватись у великі скуп ­ чення — макроскопічні тіла. Прикладами макроскопічних тіл є насамперед сама людина, а також усі фізичні тіла на­ вколо неї. Земля й інші планети також є макроскопічними тілами. У макросвіті діють закони класичної фізики. Світ планет і ф ізичних тіл , які оточують людину, а та ко ж с ам а лю дина становлять макросвіт. З о рі, зоряні скупчення, гал акти ки — це о б ’єкти мега­

світу. Перед тим як вимірювати і порівнювати розміри об’ єктів у Всесвіті, ознайомимось із правилами запису великих і ма­ лих чисел. Для цього, щоб зробити запис таких чисел, як 100; 1000; 10 000; 0,01; 0,001, їх записують у вигляді степе­ ня числа 10. Наприклад, 100 = 102, 1000 = 103, 1000000= 106, 0,01 = 10“2, 0,001 = 10“3. Певні степені числа 10 мають спеціальні назви:

Тера(Т) 1000000000000= 1012; Гіга (Г) 1 000 000 000 = 109; М ега(М ) 1 000 0 0 0 = 106; Кіло (к) 1 000 = 103; Гекто (г) 100 = 102;

Дека (да) 10 = 10і ; Санти (с) 0,01 = 10-2; Мілі (мл) 0,001 = 10_3; Мікро (мк) 0,000 001 = 10_6; Нано (н) 0, 000 000 001 = 10“9.

ЦІКАВІ ФАКТИ Назва знайомого вам зі світу Інтернету пошукового сайта

Google походить від назви числа Ю 100 (одиниця і сто нулів). Відстань до ■ тіл, видимих за допомогою телескопа 1 Діаметр нашої Галактики"

Х А Р А К Т Е Р И С Т И К И П Р О С Т О Р У . Усі о б ’ єк-

1024 1022 1020

Відстань до найближчої зірки

1018 Світловий рік

1016 1014 1012 Діаметр Сонця Найбільша глибина океану (11,034 км)

1010 -|08

Діаметр Землі

106 104 102 Людина

Кит (до 33 м)

1м 10-2 10-4

Бактерії ■

у Ф Т

10-6 10-8 Атоми

10-10Ядра атомів

10-12 10-14

Мал. 16. Д іапазон розм ірів у Всесвіті

ти матеріального світу існують у просторі, який характеризує їх протяж ність і порядок розташування одних відносно інш их. У про­ сторі відбуваються всі зміни з об’ єктами. З дитинства ви чуєте, щ о наш Всесвіт без­ межний. Однак питання «Щ о там вдалині, за границями нескінченності?» мучило дуже багатьох людей. М ожливості сучасної техніки дають змогу спостерігати Всесвіт аж до відстаней поряд­ ку 14 мільярдів світлових років (1 світловий рік — це 9,5 •1012 км — відстань, яку прохо­ дить світло за рік). Простір — безмежний. А ось розміри об’ єктів у ньому можна виміряти — навіть таких малих, як атоми, і таких великих, як галактики. Діапазон лінійних розмірів у Всесвіті можна представити у вигляді ш ка­ ли, наведеної на малюнку 16. Окрім лінійних розмірів, об’єкти матеріаль­ ного світу характеризуються площею й об’ємом. Величину поверхні називають площею. Позначають літерою S. Одиницею площі є один квадратний метр (1 м 2). Існують й інші одиниці площі: 1 см 2= 10-4 м 2; 1 мм2= 10_6 м 2; 1га (гектар) = 104 м 2. Величина, яка характеризує, яку частину простору займає об’єкт, називається об’ємом. Позначається літерою V. Одиницею об’єму є один кубічний метр (1 м3). Інші одиниці об’єму: 1 см 3= 10_6м 3; 1 л = 1 дм3= 10_3м 3; 1 мм3= 10_9м 3; 1 мл = 1 см 3.

Пригадайте відомі вам з курсу математики формули обчислення площ геометричних фігур і о б ’ємів тіл.

Б = а2

а

Б = аЬ

У = 5А

а

Прям о­ кутник

а Ь

Циліндр

Паралеле­ піпед

V = аЬс

0Ґ 1V (Г— '

р

=

с

а Ь

------ ► _ Час існування лю диства

1 0 14

Вік життя — лю дини — 1 0 10 -----109 Рік — -----107 Д оба ------

105

°

Періодичність дихання _ людини ------ >■ ------ >■ Пульс лю дини —

о СЧІ о

РУ Х , ПРОСТІР І ЧАС. Рух, простір і час — ці поняття нерозривно пов’ язані одне з од­ ним. Рух матерії відбувається у просторі та часі. Щ об дати повний опис якоїсь події, нам треба знати, не лише де, а й коли ця подія відбулася. П рост ір визначає протяжність і поря­ док розташування о б ’ єктів один відносно одного. Час визначає тривалість існування об’ єктів і послідовність змін, які в них від­ буваються. Час позначають літерою і. Основна оди­ ниця часу в СІ — одна секунда (1 с ). Тривалість події — це інтервал часу, протягом якого ця подія відбувається. Основною особливістю часу є те, щ о він односпрямований. Час протікає в одному напрямі — від минулого до майбутнього. Р у х — це зміни, які відбуваються в природі. Вивчаючи послідовність подій у сві­ ті, ми дослідж уємо свою історію , історію Землі та Всесвіту. Подібно до шкали про­ стору на малюнку 17, розглянемо подібну шкалу для часу і подивимось, яким є місце людства за часом свого існування серед об’ єктів Всесвіту (мал. 17).

Вік Всесвіту — ------ >- — 1 0 18 -----Вік Землі _ 1 0 16

Періоди звукових _ коливань _ Періоди радіохвиль

іо - 4

— 10-7

о о

Квадрат

я

О

Періоди коливання _ молекул ------ >Періоди хвиль — видим ого світла — Періоди хвиль рентгенівського випромінювання Світло проходить відстань, що дорівню є р озм іру ядра атома

О со

5 = лй2

И

С О 11 1^ я !азС О

Круг

& ^

Формули обчислення площі фігури об’єму тіла

10-16 10-19

—

Мал. 17. Ш кала часу

10-24

Розширення Всесвіту, виявлене Хабблом ще в 1929 p., породило теорію зародження й еволюції Всесвіту, яку сьогодні називають «теорією Велико­ го вибуху». Цю теорію запропонував 1931 р. бельгійський астроном Ж орж Леметр: розбігання галактик свідчить, щ о близько 15 мільярдів років тому весь наш Всесвіт був сконцентрований в од­ ній точці (мал. 18). Один з найвідоміш их учених світу, щ о увійш ов до списку «100 геніїв сучас­ н ості», британський математик і астро­ фізик Стівен Х окін г на початку 70-х років X X ст. почав аналізувати явища, які супроводжували народження світу. У 1988 р. вийшла книга Х окінга «К о­ ротка історія Часу — від Великого ви­ буху до чорних д ір о к », у якій він розпо­ відає про появу Всесвіту, про природу простору і часу, чорні діри.

З історії дослідження розмі­ рів і часу існування Всесвіту

Едвін Габбл (часто також Хаббл) (1889 — 1953), американський астроном Ж орж Л ем етр (1894— 1966), бельгійський свящ еник, астроном і м атематик

Ip p w І 1 г | ІИ М

4 W V M T I

h r? ]

'if! *

f " " ’“

н іл ь н р I

I \

]

, ^

,

'

V

.

Smi P il

I ■ »

Хокінг хворий на захворювання мотонейронів. Деякий час професор Хокінг міг спілку­ ватися лише єдиним способом: він підіймав брову, коли хтось вказував на потрібну літеру на картці з алфавітом. Та потім комп’ютерний експерт з Каліфорнії Волт Волтош, дізна­ вшись про стан здоров’я професора, наді­ слав йому власноруч розроблену програму, яку назвав Equalizer (англ. equalize — «ви­ рівнювати»), Вона дозволяла за допомогою перемикача в долоні вибирати на екрані по­ трібні слова із системи меню. Вибране слово вимовляв синтезатор мовлення, який став «брендовим» голосом професора Хокінга.

W

' И. JWilifn I 1-І МІЛЧі р.іІ

J

Людина навчилася створювати різні пристрої для дослідження таємниць мікро- і мега-світу. У цьому величезна за­ слуга саме фізики. Але фізика — це не прописані на віки закони, фізика — це жива наука, яка роз­ криває людству нові горизонти для пізнання. Нобелівський лауреат з фізики Девід Грос наприкінці минулого тисячоліття сформулював 10 ключових проблем, які слід розв’ язати фізикам у майбутньому. Одна з них — чому наш Всесвіт має один часовий вимір і три просторові?

Мал. 18. «Великий вибух» — зародження Всесвіту

Стівен Вільям Гокінг (також часто Хокінг, народ. 1942 р.), фізик-теоретик, популяризатор наукових знань

Девід Грос (народ. 1942 р.), американський фізик, лауреат Нобелівської премії 2004 р.

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Немає простору і часу без об’єктів фізичного світу, які постійно змінюються; так само поза простором і часом не можуть відбуватись фізичні явища і процеси. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ Дайте відповідь на запитання 1. Які об’єкти у Всесвіті належать до мегасвіту, макросвіту, мікросвіту? 2. Якими одиницями вимірюють лінійні розміри тіл; площу; об’єм? 3. Як за допомогою степенів числа 10 записати числа: сто тисяч; одна сота; одна десята; мільйон? Поясніть 1. У наукових текстах трапляється твердження: «Простір і час — форми існування матерії». Я кби ви це пояснили? 2. Чим відрізняються поняття «тривалість події» і «послідов­ ність події»?

1. Розв’яжіть приклади: 20 см2= ... м2= ... мм2; 20 см3= ... м3= ... мм3; 20 л = ... м3= ... см3. 2. Паралелепіпед має довжину 15 см, ширину 10 мм і висоту 1 дм. Обчисліть об’єм паралелепіпеда. 3. Скільки коробок розмірами 40x150x60 см можна розмістити в контейнері об’ємом 7,2 м3? 4. Площа основи колони 0,75 м2. Визначте висоту колони, якщо її об’єм 4,5 м3. 5. Визначте об’єм тіла, зображеного на малюнку 19. 6. Визначте довжину контуру та площу поверхні, обмежену цим контуром (мал. 20)*.

Мал. 20. Визначення периметра та площі фігури

*ПІДКАЗКА 1. Щоб виміряти довжину контуру, скористайтесь ниткою. Викладіть її по контуру, а потім за допомогою лінійки виміряйте її довжину. ПІДКАЗКА 2. Щоб виміряти площу фігури, обмежену контуром, треба визначити площу однієї клітинки Бк та підрахувати кіль­ кість клітинок. При цьому слід враховувати, що кількість непо­ вних клітинок (на малюнку виділені помаранчевим кольором) слід поділити на 2.

В И М ІР Ю В А Н Н Я О Б ’ Є М У Т В Е Р Д И Х Т ІЛ , Р ІД И Н І С И П К И Х М А Т Е Р ІА Л ІВ . ► Мета роботи: навчитись визначати об’єми твердих тіл, рідин і газів. ► Обладнання: лінійка, мензурка, склянка з водою, тіло неправильної геометричної форми, брусок, го­ рох, шприц, сипкі матеріали (пісок, сіль, мука тощо), ложка. В ка зів ки щ о д о в и кон ан н я р обо ти ▼

1. Визначте ціну поділки шкали лінійки, мензурки, шприца. 2. Виміряйте лінійні розміри бруска та обчисліть його об’єм. Результати запишіть у см3 та м3. 3. Налийте в мензурку певну кількість води. Виміряйте її об’є м у . Опустіть у мензурку з водою тіло неправильної геометричної форми. Виміряйте спільний об’єм води та тіла У 2. Визначте об’єм тіла: F = F 2- F 1. 4. Визначте об’єм горошини. Для цього знову налийте воду в мензурку. Виміряйте її об’єм F 1. Опустіть у воду горошини, при цьому точно підрахуйте їх кількість N . Виміряйте спільний об’єм води та горошин У 2. Визначте загальний об’єм горошин: F F = F 2- F 1. Визначте об’єм однієї горошини: F0 = — . 5. Проведіть вимірювання об’єму повітря. Для цього наберіть у шприц небагато води. Виміряйте її об’єм Переверніть шприц поршнем донизу. Акуратно опускайте поршень, при цьому у шприц зайде повітря. Визначте його об’єм F 2. 6. Проведіть вимірювання об’єму сипких матеріалів. Насипте в мензурку піску. Виміряйте його об’єм. Визначте, який об’єм солі міститься в одній чайній (столовій) ложці. Таке саме вимірювання проведіть з цукром (мукою). 7. Зробіть висновок.

^

МОЇФІЗИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ Запропонуйте спосіб вимірювання об’єму власного тіла. Підказка. Можете скористатися ванною з водою і трилітровою банкою.

§ 4 . ПОЧАТКОВІ ВІДОМОСТІ ПРО БУДОВУ РЕЧОВИНИ ^

Ви дізнаєтесь Про етапи становлення та основні положення атомно-молекулярного вчення про будову речовини

Роберт Бойль

Д. І. Менделеев

Отто Ш терн

^

Пригадайте Що таке речовина

ФІЗИЧНЕ ТІЛО І РЕЧОВИНА. Як ви вже знаєте, будь-яке тіло, вивчення якого здійснюється засо­ бами фізики, називають фізичним тілом. Напри­ клад, Сонце, зірки, Земля, літак, людина, міст, повітряна кулька, склянка — це фізичні тіла. Зви­ чайно, вони відрізняються одне від одного за свої­ ми властивостями, але спільним у них є те, щ о всі вони складаються з речовини. Алюміній, повітря, вода, скло — це речовини. Краплина води — фізич­ не тіло, вода — речовина; склянка — фізичне тіло, скло — речовина; стальна рейка — фізичне тіло, сталь — речовина. Питання «З чого складається речовина?» ціка­ вило людей ще з давніх часів. Так, давньогрецький учений, філософ Демокріт уперше висловив здогад­ ку про те, щ о всі тіла складаються з найдрібніших частинок, які були названі ним атомами (слово atom у перекладі з грецької означає — неподіль­ ний). Та лише в X IX ст. існування таких частинок було доведено вченими експериментально. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСНОВНІ ПОЛО­ Ж ЕННЯ АТОМНО-МОЛЕКУЛЯРНОГО ВЧЕННЯ ПРО БУДОВУ РЕЧОВИНИ. Багато учених при-

Роберт Броун

Жан Батист Перен

речовини можна розділити на два класи: хімічні елемен­ ти і хімічні сполуки; російський учений Д . І. М ен дел єєв класифікував усі відомі йому хімічні елементи і створив періодичну систему хімічних елементів; англійський бота­ нік Роберт Б роун, розглядаючи в мікроскоп пилок квітів, розведений у воді, помітив, як швидко і безладно рухаєть­ ся пилок у воді; французький фізик Ж ан Батист П ерен зумів пояснити це явище, і довів існування молекул, розра­ хував їх розміри; німецький фізик Отто Ш т ерн визначив ш видкості руху молекул. На основі досліджень цих та ба­ гатьох інш их учених у X X ст. було створено теорію будови речовини, так звану молекулярно-кінетичну теорію. З гід но з м олекулярно-кінетичною теорією всі речови­ ни складаю ться з дрібних частинок (м олекул, атомів або йонів), м іж яким и є п ром іж ки . Ч астинки хаотично (б езл ад но ) рухаються і в за є м о д і­ ють м іж собою .

МОЛЕКУЛИ. АТОМИ. Як вам уж е відомо з курсу природо­ знавства та хім ії, речовини бувають простими і складними. Прості речовини (або хімічні елементи) складаються з ато­ мів одного виду. У природі існує понад 100 типів атомів. У деяких простих речовинах атоми об’ єднуються у гру­ пи й утворюють молекули. Наприклад, молекула кисню 0 2 складається з двох однакових атомів Оксигену. Молекули складних речовин (або хімічних сполук) скла­ даються з різнотипних атомів. Наприклад, молекула вугле­ кислого газу С 02складається із двох атомів Оксигену й од­ ного атома Карбону, молекула води Н20 складається із двох атомів Гідрогену й одного атома Оксигену.

І

Атом — це н ай м ен ш а частинка речовини, яка є носієм ї ї хім ічних властивостей.

Молекула — частинка речовини, яка складається з о д ­ накових (проста речовина) чи різних (скл ад на речови­ на) атом ів, щ о о б ’єднані хім ічним и з в ’я зкам и .

Під час фізичних процесів склад молекул речовини за­ лишається незмінним, хоча сама речовина може змінювати свій стан. Наприклад, така рідина, як вода може перебувати у твердому (лід) та газоподібному (водяна пара) станах. При

Вода

цьому склад молекули льоду, води і водяної пари залишається однаковим (два атоми Гідрогену й один атом Оксигену — Н20 ), відмінність полягає лише у взаємному розміщенні й русі молекул (мал. 21). Під час хімічних процесів руйнують­ ся зв’ язки між атомами, які з’єднують їх у молекули, самі атоми при цьо­ му залишаються незмінними. Атоми об’ єднуються в нові групи, у результаті чого утворюються нові речовини.

Пара

ЯДЕРНА МОДЕЛЬ АТОМ А. Трива­ лий час вважали, щ о атом неподіль­ Мал. 21. Розташування молекул Н20 ний, щ о нічого менш ого, ніж атом у в різних агрегатних станах природі не існує. У 1911р. завдяки до­ слідам англійського ученого Ернест а Р езерф орда вдалося встановити, щ о атом складається з іще дрібніш их частинок. В основному атом порожній: у центрі його міститься дуже маленьке і дуже щільне ядро, а навко­ ло нього — електрони, які дуже ш видко обертаються. Таку модель будови атома назвали ядерною (або планетар­ ною) моделлю атома. Досліди Резерфорда дали поштовх подальшим досліджен­ ням атома. Частинка, яка довгий час вважалася неподільною, як виявлося, складається з позитивного ядра та електронів! А чи існують ще менші частинки? І чи можна «розбити ядро» ? У 1932 р. учень Резерфорда, англійський фізик Джеймс Чедвік відкрив нейтрон. Ця частинка не має електричного за­ ряду. У тому ж році фізики Дмитро Іваненко і Вернер Гейзен­ берг запропонували протонно-нейтронну модель ядра атома. Ядро атома складається з частинок двох типів: з елек-

Ернест Резерф орд

Вернер Гейзенберг

35 трично заряджених протонів і нейтронів, які не мають електричного заряду. Кількість протонів у ядрі дорівнює кількості електронів, щ о перебу­ вають на орбітах атома, тому атом у цілому елек­ трично незаряджений, або електрично нейтраль­ ний (мал. 22). Атом кож ного елемента має свої фіксовані кількості електронів, протонів і нейтронів, а від­ повідно — і свою масу. Я кщ о взяти будь-який Мал. 22. атом із таблиці хімічних елементів, наприклад П ротонно-нейтронна Карбон, то цифра б, яка визначає його порядко­ модель будови вий номер у таблиці, вказує на кількість прото­ ядра атома нів у ядрі (а отж е, і кількість електронів). Встановлено, щ о внаслідок відповідних проце­ сів (хімічних реакцій, електромагнітних взаємо­ дій) атом може втрачати, або навпаки — приєдну­ вати до себе електрони, у результаті утворюються так звані йони (мал. 23). Я кщ о атом втрачає елек­ трони — він перетворюється на позитивний іон, а якщ о приєднує — на негативний іон. А чи є електрони, протони і нейтрони непо­ Мал. 23. Йони дільними частинками? Як виявляється — ні. Іс­ нують ще менші частинки. І фізики до цього часу ш укають, яка саме частинка буде най-найменшою. П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Згідно з молекулярно-кінетичною теорією всі речовини склада­ ються із дрібних частинок (молекул, атомів або йонів), між якими є проміжки. Частинки хаотично рухаються і взаємодіють між собою. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

>

?£>

Дайте відповідь на запитання 1. Наведіть приклади фізичних тіл. З якої речовини вони складаються? 2. Сформулюйте основні положення молекулярно-кінетичної теорії будови речовини. Наведіть приклади, що підтверджують ці положення. 3. Які речовини називають простими, а які — складними? 4. Яка будова атома? Ядра атома? Поясніть Чи однакові атоми в різних хімічних елементів? Чим вони відрізняються один від одного? Скориставшись таблицею хімічних елементів, опишіть склад атомів Си, СІ, А/а, Мп. Користуючись малюнком 24, визначте діаметр атома Ауруму (масштаб: в 1 мм — 7-10-14 м).

Мал. 24. Ф отограф ія золотої фольги, одержана за д о пом о гою електронного м ікроскопа

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА В И М ІР Ю В А Н Н Я Р О З М ІР ІВ М А Л И Х Т ІЛ ► Мета роботи: ознайомитися з методами вимірю­ вання розмірів малих тіл. ► Обладнання: лінійка; дрібні тіла (горох, пшоно або мак); голка; нитка (або дріт). В ка зів ки щ о д о в и кон ан н я р о бо ти ▼

1. Покладіть впритул до лінійки 10— 15 горошин (мал. 25).

С М1 2 3 14 5 б 7) 8 I ІІІІ II ІІІІ II ІІІІ II ІІІІII ІІІІ III ІІІІII ІІІІ III ІІІІ оооооооооо

Мал. 25. Визначення р озм іру горош ини м етодом рядів

2. Виміряйте довжину ряду. 3. Обчисліть діаметр однієї горошини. 4. Визначте способом рядів середній діаметр зерен маку (пшона). Підказка: укласти щільно зернятка маку вам допоможе голка. 5. Результати вимірювань та обчислень занесіть до таблиці. № досліду

Кількість частинок уряду

Довжина ряду, мм

Розмір однієї частинки, мм

1 (горох) 2 (пшоно) 3 (мак) 6. Використовуючи (мал. 26).

спосіб

рядів,

визначте

т а ї ш н т щ п п р 11 |і ііі| ц г і і

СМ ■

6

7

8

діаметр

нитки

Мал. 26. Визначення діаметра нитки

Ж . м о ї ФІЗИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Запропонуйте спосіб вимірювання звичайною лінійкою товщини аркуша підручника. Запропонуйте спосіб підрахунку кількості літер (наближено) у цьому підручнику.

§ 5 . ІСТОРИЧНИЙ ХАРАКТЕР ФІЗИЧНОГО ЗНАННЯ ^

Ви дізнаєтесь Про етапи розвитку фізичних знань Про творців фізичної науки

^

Пригадайте Які учені-фізики вам відомі

ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ФІЗИКИ. Термін «фізика» введений давньогрецьким ученим Аристотелем (384— 322 до н. е.). Твори Аристотеля можна назвати вели­ кою енциклопедією стародавньої науки. Учення А ристоте­ ля панувало майже 2 тисячі років! Але «Ф ізика» А ристоте­ ля зовсім не схож а на сучасні підручники з фізики. У ній ви не знайдете ж одного опису досліду чи приладу, ж одного малюнка чи креслення, ж одної формули. У ній — філософ­ ські міркування про предмет, про місце, про час, про рух взагалі. Багато міркувань Аристотеля виявилися хибними, але, не зважаючи на всі помилки, ми цінуємо його як глибокого мислителя, одного із засновників на­ уки про природу. Не можна не назвати ще одного грецького м ис­ лителя й інженера — Архімеда. Він увійш ов в істо­ рію науки як автор закону гідростатики, названого його ім ’ ям, як винахідник важеля. Про цього вче­ ного збереглося чимало легенд. Другий етап розвитку фізики відкривають праці Галілео Гал і лея (1564— 1642) — великого італій­ ського фізика й астронома, який уперше застосував експериментальний метод у науці. Існує думка, щ о великі відкриття, формулюван­ ня нових законів — це результат роботи учених — людей поважного віку. Насправді, як свідчить іс-

Архімед

Галілео Галілей

Ісаак Ньютон

торія науки, все інакше: відкриття часто роблять зовсім молоді люди. Так, Галілео Гал і лей своє перше відкриття зробив у 19 років, а вже в 25 років — став професором Пізанського університету. Він сформулював важливі закони руху — закон інерції, закони вільного падіння, принцип відносності та багато інш их. Виготовив перший маятниковий годинник, зорову трубу (те­ лескоп). Через рік після смерті Галілея народився Ісаак Ньютон (1643— 1727) — видатний англійський ф і­ зик, астроном, математик. Його називають засно­ вником класичної механіки, або, як каж уть, ме­ ханіки Ньютона. Він сформулював основні закони механічного руху, відкрив закон всесвітнього тя­ жіння, пояснив особливості руху Місяця, розгля­ нув теорію припливів і відпливів, зробив значний внесок у вивчення оптичних явищ. Д ж ейм с Джоуль Розвиток основних напрямів класичної фізики припадає на XVIII— X IX с т .: це дослідження будови речовини (Михайло Ломоносов, Рудольф Клаузіус), дослідження властивостей газів та пари (Дмитро Менделєєв, Людвіг Больцман), винахід теплових (парових) машин та двигунів (Джеймс Уатт, Саді Карно), вивчення електричних явищ (Джозеф-Джон Томсон, Шарль Кулон, Олександро Вольта, Андрі Марі Ампер, Георг Ом, Джеймс Прескот Джоуль). Особливий внесок у розвиток фізики зробили до­ слідники електромагнітного поля (Майкл Фарадей, Джеймс Максвелл). Становлення сучасної фізики припадає на к і­ нець X IX ст. та початок X X ст.

Д ж ей м с Максвелл

Майкл Фарадей

А. Ейштейн

Так, Альберт Ейнштейн у 1905 р. створив тео­ рію відносності, яка докорінно змінила погляди на перебіг подій і фізичних явищ у просторі і часі. Як стверджував сам учений, він продовжив учення Г. Галілея та І. Ньютона про рух і дав нове тлума­ чення уявлень про простір і час. Інший важливий напрям цього періоду характе­ ризується великими відкриттями в будові атома та атомного ядра. Дослідження Ернеста Резерфорда, Альберта Ейнштейна, Олександра Столетова, М ак­ са Планка, Нільса Бора та інш их сприяли станов­ ленню квантової фізики. Це, звичайно, дуже короткий перелік тих, кого можна назвати творцями фізичної науки. Вивча­ ючи фізику, ми обов’ язково будемо згадувати, ком у завдя­ чуєм о тим чи іншим відкриттям, хто досліджував певне явище і встановив його закономірності. ВНЕСОК УКРАЇНСЬКИ Х УЧЕНИХ У РОЗВИТОК НАУКИ. Українська земля багата на талановитих учених. Вихідці з України працювали як на її теренах, так і за кордоном. Сві­ товій науці добре відоме ім ’ я Івана Пулюя (1845— 1918), який народився і закінчив гімназію на Тернопільщині, згодом працював у Празі, був деканом перш ого в Європі електротехнічного факультету. Він уперше спостерігав Х-промені. Микола Дмитрович Пільчиков (1857— 1908) — заснов­ ник досліджень аномалій земного магнетизму. Провів фун­ даментальні дослідження електричних явищ в атмосфері та властивостей світла, створив велику кількість оригінальних приладів і пристроїв. Він перший у світі поставив експери-

М акс Планк

І

Іван Пулюй

менти з радіокерування на відстані, на власні кошти збудував першу радіостанцію в Україні. Іван Васильович Обреїмов (1894— 1981) — за­ сновник і перший директор (1929— 1932) У кра­ їнського фізико-технічного інституту (тепер — Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»). Основні його робо­ ти — у галузі кристалофізики, оптики органічних кристалів, оптотехніки. Розробив метод вирощ у­ вання монокристалів із розплаву. Абрам Ф едорович Йоффе (1880— 1960) — у 1911 р. експериментальним ш ляхом визначив за­ ряд електрона (водночас із Р. Міллікеном). Най­ більша його заслуга — створення ш коли фізиків, вихідці якої стали видатними вченими (О. Алексан­ дров, Л. Арцимович, П. Капіца, І. Кікоїн, І. Курча­ тов, М. Семенов, Я. Френкель). Серед них є лауреа­ ти Н обелівської премії в галузі фізики та хімії.

Б. Є. Патон

К. Д . Синельников

Євген Оскарович Патон (1870— 1953) у 1934 р. заснував у Києві перший у світі Інститут електро­ зварювання, який носить його ім ’ я. Цей науковий заклад і сьогодні є провідним у світі. Його син Борис Євгенович Патон — визначний учений у галузі матеріалознавства й електрозварю­ вання, протягом багатьох років очолює Національ­ ну академію наук України. Кирило Дмитрович Синельников (1901— 1966) — один з основополож ників сучасної ядерної прискорювальної техніки. У 1932 р. (разом з А. К. Вальтером, О. І. Лейпунським, Г. Д. Латишевим) здійснив першу в нашій країні ш тучну ядерну реакцію, яка привела до розщеплення ядер Літію. Лев Давидович Ландау (1908— 1968), переїхав­ ши на Україну, протягом 1932— 1937 рр. очолював теоретичний відділ Українського фізико-технічного інституту. Під час перебування вченого в Х ар ко­ ві це місто стає одним зі світових центрів фізики. Лев Ландау зробив відкриття майже в усіх галузях фізики, нагороджений Н обелівською премією. Олександр Теодорович С м акула(1900— 1983) — винайшов спосіб «просвітлення» оптики, який дотепер застосовують у всьому світі. Вам, можливо, також доводилось бачити, як о б ’ єктив фотоапарата відсвічує зеленувато-блакитним кольором. Віктор Григорович Бар’ яхтар (народ. 1930) — український учений у галузі теоретичної фізи­ ки магнітних явищ , фізики твердого тіла, доктор фізико-математичних наук, академік НАН У краї­ ни, заслужений діяч науки і техніки УРСР. Герой України. З 1995 р. — засновник та перший дирек­ тор Інституту магнетизму НАН України. А скількох авіаконструкторів, розробників косм ічної техніки виростила українська земля! Ігор Іванович Сікорський (1889— 1972) — авіа­ конструктор, сконструював перший у світі вертоліт. Ю рій Васильович Кондратюк (1897— 1942) — запропонував вивести спочатку космічний кора­ бель на орбіту навколо М ісяця, а потім запустити з корабля злітно-посадковий апарат, на якому люди­ на висадиться на М ісяці та повернеться на косм іч­ ний корабель. Використання цієї ідеї надало йому світової слави, його ім ’ ям названо один із кратерів на Місяці.

\

41

Л . Д . Ландау

О. Т. Смакула

В. Г. Б ар’яхтар

Ю. В. Кондратю к

М. І. Кибальчич

Микола Іванович Кибальчич (1853— 1881) — автор проекту оригінального літального апарата, щ о був побудований за принципом ракети і приво­ дився в рух за допомогою реактивного двигуна. Володимир М иколайович Челомей (1914— 1984) — учений у галузі механіки, конструктор ракетно-космічної техніки, супутників «П ротон». Сергій Павлович Корольов (1907— 1966) — український радянський учений у галузі ракето­ будування та космонавтики, конструктор. Під його керівництвом створено пілотовані космічні кораблі, на яких уперше в історії здійснено космічний політ людини та її вихід у міжпланетний простір.

С. П. Корольов

Ф ІЗИКА В ПОБУТІ, ТЕХНІЦІ, ВИРОБНИЦТВІ. Як відомо, закони природи не залежать від волі чи бажань людини. Як би ми не хотіли, щ об, напри­ клад, швидше настала весна і було багато сонячних і теплих днів, весна настане у строгій відповідності з положенням Землі відносно Сонця, а погода буде такою, яку створять атмосферні умови. Однак не­ залежність законів природи від бажань людей не означає, щ о розвиток людського суспільства не за­ лежить від законів природи. Саме знання законів природи, властивостей природних тіл є основою для розвитку людського суспільства. Великою заслугою людини є те, щ о вона здатна використовувати знання про природні властивос­ ті тіл. І світ, щ о оточує людину, заповнений р ук о­ творними, створеними людиною, о б ’ єктами. Ф ізика вплинула на розвиток цивілізації та хід світової історії більше, ніж будь-яка інша наука.

ни, щ о полегшують життя людини як у побуті, так й у вироб­ ничій сфері: телефон, комп’ ютер, телевізор, автомобіль, уста­ новки автоматичного керування, системи зв’язку, техніка і технології. Цей перелік можна продовжувати і продовжува­ ти. Усе, щ о вдалося створити людині, — заслуга фізики. Сучасна фізика, крім наукового, має важливе соціокультурне значення. Вона стала невід’ ємною складовою культу­ ри високотехнологічного інформаційного суспільства. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

>

Дайте відповідь на запитання 1. Хто автор першої наукової праці, яка заклала основи фізики? 2. Які вчені античного періоду стояли у витоків фізичної науки?Хто заклав основи класичної фізики; сучасної фізики? 3. Які українські вчені-фізики вам відомі? Які їхні заслуги? 4. Наведи приклади побутових і технічних пристроїв, для створення яких потрібні знання з фізики. П ІД Б И В А Є М О П ІД С У М КИ ДО РО ЗДІЛУ «ФІЗИКА Я К ПРИРОДНИЧА НАУКА» Фізика — фундаментальна природнича наука. Фізика вивчає загальні закони руху і взаємодії тіл, будову та властивості речовини, перетворення матерії. Фізика досліджує явища природи, які належать до мікро-, макро-, мегасвіту (мал. 27). Фізика оперує специфічними термінами, має свої методи дослідження (мал. 27). Фізика має багату історію, яка налічує чимало віків. Фізика постійно розвивається і разом з іншими науками роз­ ширює людству горизонти в пізнанні матеріального світу.

Фізика і методи дослідження фізичних явищ

Ви, напевне, знайомі з висловом «І в се ж вона обертається». А що ж означає цей вислів? Цей вислів приписують визначному італійському астрономові, фізику і механіку Галілею (1 5 6 4 —1 64 2 ), який був притягнутий до суду інквізиції за визнання «єретичного» вчення Коперника про рух Землі навколо Сонця. Стоячи на колінах, Галілей змушений був при­ сягти в тому, що він відмовляється від «єресі». Легенда твердить, ніби після зречення Галілей, тупнувши ногою, вигукнув: «І всеж вона обертається!». Легендарний вислів Галілея вживається для позна­ чення глибокої впевненості, переконаності в чомусь. Про те, що Земля обертається навколо Сонця, не знав і герой А. Конан-Дойля Шерлок Холмс. «Мої очі бачать, що Сонце зранку піднімається на сході й заходить на заході, отже, Сонце обертається навколо Землі», — стверджував знаменитий детектив. Дійсно, рухи Сонця, Землі, Місяця, планет стали зрозумілими людям не відразу. Багато років знадобилось ученим, щоб з ’ясувати дійсну картину руху небесних тіл, та й взагалі, будь-яких тіл у природі. ► Як ви вже знаєте, навколишній світ є матерія, яка вічно рухається * і розвивається. «Все рухається, все змінюється», — стверджували давньогрецькі вчені Геракліт і Платон. Поміж різних форм руху матерії виокремлюють декілька основних: • механічна (просторове переміщення тіл одне відносно одного); • теплова (безперервний хаотичний рух молекул); • електромагнітна (рух та взаємодія електрично заряджених тіл і частинок); • хімічна (утворення й розпад молекул, що входять до складу різних речовин);

4

• біологічна (органічне перетворення в живих організмах); • соціальна (життя і розвиток людського суспільства). Кожна форма руху має свої особливості й закономірності. А почнемо — із механічного руху. Вивчаючи розділ «Механічний рух», ви навчитеся його описувати, застосовуючи специфічні фізичні терміни й величини, а також за допо­ могою графіків ознайомитесь із простими формами механічного руху та його характерними ознаками. § 6. §7. §8. § 9. § 10. §11. § 12. § 13.

Механічний рух Поступальний рух Шлях. Переміщення Рівномірний прямолінійний рух. Швидкість рівномірного прямолінійного руху Рівняння руху. Графіки рівномірного прямолінійного руху Нерівномірний прямолінійний рух. Середня швидкість нерівномірного руху Рівномірний рух по колу Коливальний рух. Маятники

л

^

Ви дізнаєтесь Що таке механічний рух Як впливає вибір системи відліку на опис стану тіла

^

Пригадайте Що означає вислів «Рух — це форма існування матерії»

МЕХАНІЧНИЙ РУ Х . Розглянемо, наприклад, рух авто­ мобіля. Щ о нам дає змогу з упевненістю стверджувати, щ о автомобіль рухається? Звичайно, те щ о його положення в просторі постійно змінюється.

І

Механічним рухом називаю ть зм ін у з часом положення тіла в просторі відносно інш их тіл.

З механічним рухом ви стикаєтеся на кож н ом у кроці (мал. 28): рухаю ться люди, тварини, транспортні засоби, тече вода в річках і м орях, коливаю ться дере­ ва від вітру і т. д. У Всесвіті рухаю ться небесні о б ’ єкти: зорі, галактики, планети, комети тощ о. Навколо Землі обертається велика кількість ш тучних супутників. У м ікросвіті рухаю ться дрібні частинки речовини: атоми, молекули, електрони та інш і найдрібніш і частинки. Р у хаю ться не лиш е ф ізичні тіла, які м аю ть визначені розм ір и , р ух аю ться й інш і о б ’ єк ти природи, наприклад, тін і, сон ячн і пром ен і, електром агн ітні хвилі. Р ух цих о б ’ єк тів ви детальніш е будете вивчати в 9 кл асі. С початку вам треба навчитися дослідж увати п р ості форми м ехан ічн ого р ух у, навчитись описувати рух тіл, застосовую ч и прийняті у ф ізиці п он яття і величини.

ВІДНОСНІСТЬ Р У Х У . СИСТЕМА ВІДЛІКУ. Основною ознакою механічного руху тіла є те, щ о воно змінює своє по­ ложення. Щ об фіксувати зміну положення тіла у просторі, треба встановити, відносно чого відбувається саме ця зміна. Роздивляючись навколишній світ, ви бачите, що не ру­ хаються будинки, мости, дерева. Але не рухаються відносно чого? Відносно Землі, так, — вони нерухомі. А відносно Сон­ ця? Вони обертаються навколо нього разом із Землею. Отже, відносність — одна з найважливіших ознак механічного руху. Тому для розв’ язання будь-якої задачі про рух треба передусім вибрати систему відліку, в якій дослідж увати­ меться рух тіла. Наприклад, автомобіль їде по дорозі. П о­ ложення автомобіля змінюється відносно дерев, будинків, щ о стоять на узбіччі. У цьому разі дерево чи будинок можна вважати за тіло відліку, відносно якого розглядається рух автомобіля. Тілом відліку мож е бути й інший автомобіль, щ о їде по дорозі. Тіло відліку можна вибирати довільно — як зручніше для даної задачі. Тіл о, відносно якого розглядаю ть рух дослідж уваного тіла, називаю ть тілом відліку.

І

Але для опису механічного руху тіла недостатньо лише обрати тіло відліку. Щ об описувати зміну положення тіла в просторі, потрібна система координат і прилад для вим і­ рювання часу (наприклад, годинник). Як правило, початок координат суміщ ають із тілом відліку. У цьому разі зміна положення рухомого тіла відносно тіла відліку визначати­ меться зміною його координат у часі. Сукупність тіла відліку, п ов’я за н о ї з ним систем и коорд и нат і прилад для відліку часу утворюють систе­ м у відліку (м а л . 2 9 ).

відліку

Мал. 29. С истема відліку

ється по-різному. ► Приклад 1. Розглянемо такий дослід. Установимо на легкорухому платформу іграшковий автомобіль, який прив’ яж емо до нерухомого ш тативу (мал. ЗО). Акуратно бу­ демо рухати платформу, віддаляючи її від штатива і стеж а­ чи, щоб нитка, яка утримує іграшковий автомобіль, була в натягнутому стані. Я к у цих умовах сприйматиметься р у х автомобіля різними спостерігачами? Відносно спостерігача, щ о знаходиться на Землі (зелена стрілочка), іграшковий автомобіль залишатиметься у сп о­ кої. Спостерігачеві, який знаходиться на платформі (черво­ на стрілочка) і не знає, щ о рухають саме платформу, буде здаватися, щ о повз нього переміщ ується саме іграшковий автомобіль.

Напрям руху платформи ^ ----------

р, -

А

ЧБР

™

О

1

0

.

і, ^

Лк

А -------- ^ ІІ

О

о

Мал. ЗО. Ілюстрація відносності руху

► Приклад 2. Уявімо собі пасажира, щ о сидить у вагоні рухомого поїзда (мал. 31, а). Щ о можна сказати про його рух? Провідник вагона скаже про пасажира, щ о він неру­ хомий (сидить), людина, щ о перебуває на платформі, повз яку рухається поїзд, запевняє, щ о пасажир рухається повз неї (мал 31, б). І по суті, кож ний із них має рацію. П ровід­ ник вагона, заявляючи про те, щ о пасажир не рухається, розглядає положення пасажира відносно предметів у ваго­ ні. Людина на платформі, щ о спостерігає за рухом поїзда, розглядає положення пасажира відносно себе або платфор­ ми. Оскільки обидва спостерігачі розглядали положення відносно різних предметів, то вони і прийшли до різних в исновків.

Мал. 31, а — пасажир нерухомий відносно купе; б — пасажир рухається відносно спостерігача

► Приклад 3. Пасажир перебуває у закритій каюті річко­ вого пароплава, де він бачить тільки стіни каюти і закрите фіранкою вікно. Чи мож е він сказати щ ось певне про рух пароплава? Я кщ о пароплав іде спокійно, і не чути ш уму роботи двигунів, пасажир не може визначити, рухається пароплав чи ні. Треба відкрити вікно, знайти якийсь неру­ хомий предмет на березі, і тільки за зміною віддалі до цього предмета можна зробити висновок про рух пароплава. Наведені приклади підтверджують, щ о спокій і рух — поняття відносні. П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Механічним рухом називають зміну з часом положення тіла в просторі відносно інших тіл. Для опису механічного руху тіла вибирають систему відліку. Рух і спокій — поняття відносні.

___________________________________________________

ЦІКАВІ ФАКТИ

ГАЛІЛЕО ГАЛІЛЕЙ Питання про відносність руху і спокою вивчав славет­ ний італійський учений Галілео Галілей (1564— 1642). Дослідникам пропонувалося спостерігати за поведін­ кою комах, рибок в акваріумі, краплин води, що скапують в посудину, під палубою корабля, який рухатиметься з постійною швидкістю без розгойдування. «...Приведіть тепер корабель у рух з якою завгодно швидкістю. Якщо рух буде рівномірним і без гойдання в той чи інший бік, то в усіх вказаних явищах ви не виявите жодної зміни і ні за жодним із них не зможете встановити, рухається корабель чи стоїть на місці». Учений наголошує, що всередині цієї системи відліку не можна буде відрізнити стан рівномірного руху від ста­ ну спокою.

Дайте відповідь на запитання 1. Що називають механічним рухом? 2. Порівняйте поняття «тіло відліку» і «система відліку». Чим вони відрізняються? Що в них спільного? 3. Чому механічний рух відносний? ?£>

Поясніть 1. Як ви розумієте вислів «Рух — це життя»? 2. Чому кажуть, що Сонце сходить і заходить? Що в цьому разі є тілом відліку? 3. Уявіть, що ви перебуваєте у вагоні купе потягу, що прямує з Києва до Львова. Опишіть характер вашого руху відносно столика, залізничної колії, Південного вокзалу в м. Києві, Сонця. 4. Два автомобілі рухаються в одному напрямку так, що деякий час відстань між ними не змінюється. Вкажіть, відносно яких тіл протягом цього інтервалу часу кожний перебуває у спокої і відносно яких вони рухаються. 5. Річкою пливе рибалка в човні з веслами, і поряд — гілка. Що легше для рибалки: обігнати гілку на деяку відстань, чи відстати від неї на таку саму відстань?

Ж . м о ї ФІЗИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Візьміть лінійку, олівець й аркуш паперу. Покладіть лінійку на аркуш паперу. Зафіксуйте положення олівця біля однієї з відміток лінійки (наприклад, на позначці 16 см) (див. мал. 32). Один кінець лінійки притримуйте пальцем, а інший переміщуйте за допомогою олівця. Зробіть висновок про характер руху олівця відносно різних систем відліку.

Мал. 32. Обладнання для досліду

§ 7 . ПОСТУПАЛЬНИЙ РУХ ^

Ви дізнаєтесь Чим відрізняється поступальний рух від обертального Що таке матеріальна точка

^

Пригадайте Що називають механічним рухом Як впливає вибір системи відліку на опис руху тіла

П О С Т У П А Л Ь Н И Й І О Б Е Р Т А Л Ь Н И Й Р У Х И . Механічний

рух умовно ділять на два найпростіші види: поступальний і обертальний рухи.

І

Поступальний рух — це такий рух тіла, під час якого всі точки тіла рухаються однаково.

П оступально рухаю ться сходи ескалатора метро, курсор на м оніторі к ом п ’ ютера, потяг на прямолінійній ділянці ш ляху тощ о. Під час поступального руху будь-яка пряма лінія, уявно проведена в тілі, залиш ається паралельною сама собі (мал. 33, а, 34 — лінія АВ). Обертальний рух, або обертання, — ц е такий рух тіла, коли всі точки тіла рухаються по колах, центри яких розташ овані на одній прямій л інії — на осі обертання (м ал . 3 3 , б).

Добове обертання Землі, обертання дзиґи, обертання Землі навколо Сонця — усе це приклади обертального руху. Якщ о перевернути велосипед колесами догори і розкрути­ ти їх, то одержимо обертальний рух коліс; при цьому віссю обертання кож ного колеса буде вісь, на якій воно прикріпле­ не до корпусу велосипеда. А от під час звичайного руху вело­ сипеда точки на його колесах здійснюють складніший рух,

А

А

Мал. 34. Поступальний рух кузова автомобіля. Рух коліс — це сума поступального й обертального рухів

який являє собою суму поступального й обертального рухів. Слід зазначити, щ о, як правило, рух будь-якого тіла — це сума поступального й обертального рухів (мал. 34). М АТЕРІАЛЬН А ТОЧКА. Механічні рухи тіл м ож уть бути різноманітні та складні. Вивчення механічного руху почне­ мо з найпростішого випадку, коли достатньо дослідити рух тіла за положенням лише однієї його точки. У яких випад­ ках таке можливо? Випадок 1. Я кщ о розміри та форма тіла в дослідж ува­ ному русі не суттєві й ними можна знехтувати порівняно із відстанню, яку тіло долає. Як, наприклад, політ кулі до мішені, рух потяга між містами. Описуючи рух у цих ви­ падках, тіло приймають за точку, у фізиці каж уть — за ма­ теріальну точку. Матеріальна точка — це тіло, розм ірам и і ф ормою якого в певній зад ачі м ож на знехтувати.

Слід зазначити, щ о одне й те саме тіло не завжди можна вважати матеріальною точкою. Наприклад, велосипедиста, який рухається по дорозі й долає відстань 1 км, можна вважати матеріальною точкою (мал. 35, а), але не можна в разі потреби визначити, на який кут він нахиляється під час повороту (мал. 35, б).

Мал. 35. Поняття матеріальної точки: а — велосипедист як матеріальна точка; б — велосипедиста не можна вважати матеріальною точкою

Можна чи не можна вважати тіло матеріальною точ­ кою — залежить не від розмірів тіла, а від поставленої задачі. Випадок 2. Коли достатньо дослідити рух лише однієї з точок тіла, якщ о всі вони рухаються однаково. А ви вже знаєте, щ о це буває під час поступального р уху. Матеріальна точка є фізичною моделлю тіла з певними розмірами. Нею користуються для спрощення опису руху реального тіла. Матеріальна точка — не єдина модель у фізиці, з іншими ви ознайомитеся згодом, вивчаючи фізику. ТРАЄКТОРІЯ. Я кщ о фіксувати безперервно положення рухомого тіла у просторі точками, то отримаємо лінію, яку називають траєкторією руху. Траєкторія — неперервна уявна лінія, яку описує м атеріальна точка під час свого руху в обраній систем і відліку. Траєкторія руху тіла інколи може бути заздалегідь відомою, наприклад, траєкторія руху потяга визначена за­ лізничною колією , траєкторія руху плота — течією річки. Траєкторія руху може бути видимою (сліди на сні­ гу, туманний слід від літака — мал. 36) і невидимою (політ птаха). За формою траєкторії розрізняють два види руху: прямолінійний і кри­ волінійний. Траєкторією прямолі­ нійного руху тіла є пряма лінія. Тра­ єкторії криволінійного руху можуть бути дуже складні, але будь-яку кри­ ву лінію можна з потрібного точністю подати як послідовність прямоліній­ них відрізків і дуг кіл різних радіусів (мал. 37). Вигляд траєкторії руху одного і того самого тіла залежить, відносно якого тіла відліку цей рух розглядають.

Мал. 37. Моделювання траєкторії криволінійного руху

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Механічний рух умовно ділять на два найпростіші види: посту­ пальний і обертальний рухи. Якщо розглядають поступальний рух тіла або рух тіла, розміри якого малі порівняно з довжиною пройденої ним відстані, то до­ статньо дослідити рух лише однієї його точки. Неперервна уявна лінія, яку описує матеріальна точка під час свого руху в обраній системі відліку, називається траєкторією.

ЦІКАВІ ФАКТИ

________________________________________________

Колись учені вважали, що зорі, Сонце і плане­ ти рухаються навколо Землі як навколо центру Всесвіту. Використання системи відліку відносно Землі тривалий час задовольняло людство. У цій системі можна з високою точністю досліджу­ вати різноманітні рухи тіл навколишнього світу. Так виникла система світу, яка отримала назву геоцентричної (від грецького гея — Земля). Геоцентрична система світу (її ще називають Птолемеєвою — за ім’ям видатного давньо­ грецького філософа і вченого Кпавдія Птолемея (II ст. н. е.)), котрий у своєму трактаті «Велика побудова» докладно описав геоцентричну сис­ тему, за якою навколо нерухомої Землі руха­ ються Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер, Сатурн. Ця система панувала протя­ гом античних часів і середньовіччя без суттє­ вих змін й офіційно визнавалася єдиною пра­ вильною системою світобудови. Хоч вона мала суттєві недоліки, проте була важливим кроком у розвитку природознавства, фізики, астрономії. У XV ст. польський учений Ніколай Копернік (1473— 1543) у трактаті «Про обертання небес­ них сфер» описав іншу систему світу — геліо­ центричну (від латинського Геліос — Сонце). У цій системі нерухомим є Сонце, навколо якого обертаються планети, що можуть мати супут­ ники, як Земля, наприклад, має Місяць. Ще кілька століть після відкриття геліоцен­ тричної системи світу вона офіційно не визна­ валася, оскільки порушувала усталені уявлення про світобудову. У Середньовіччі користувалися системою світу Птолемея. Варто зазначити, що Києво-Могилянська академія в Києві стала одним із перших європейських вищих навчальних закладів, де в XVII—XVIII ст. викладачі ознайомлювали студентів із геліоцентричною системою світу Коперніка. Введення геліоцентричної системи світу поклало початок революції у природознавстві й становленні наукового світогляду.

►

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

Дайте відповідь на запитання 1. Який рух називають поступальним; обертальним? Наведіть приклади таких рухів. 2. Що таке матеріальна точка? Коли тіло вважають матеріальною точкою? 3. Що таке траєкторія? Які бувають механічні рухи за фор­ мою траєкторії?

?і>

Поясніть 1. Уважно розгляньте малюнок 38. Ука­ жіть тіла (частини тіл), які здійснюють: а) поступальний рух; б) обертальний рух. 2. Коли можна вважати матеріальною точ­ кою: спортсмена, автомобіль, потяп літак, Місяць? У яких випадках вказані тіла не можна вважати матеріальною точкою? 3. Уважно розгляньте малюнки 39 (а—г). У яких випадках спортсменів можна вважати матеріальною точкою?

Мал. 38. Приклади поступального й обертального рухів тіл

Мал. 39. Приклади механічного руху тіл:

а — виконання складних елементів під час ф ігурного катання; б — тривалий стр и б о к з параш утом; в — стр и б о к через перекладину; г — мараф онський заб іг

Проведіть дослід, що ілюструє відносність траєкторії. Для цього вам знадоб­ ляться: сірникова коробка, клейка стрічка, паперова стрічка, фломастер, ніж для паперу, лінійка. За допомогою лінійки та ножа проріжте на верхній частині сірникової коробки щілину завширшки 1—2 мм. Зафіксуйте сірникову коробку на столі клейкою стрічкою. Виріжте паперову стрічку так, щоб її ширина відповідала ширині коробки. Висуньте із сірникової коробки внутрішню коробочку. Переверніть її догори дном. Покладіть на неї стрічку паперу і вставте їх разом у сірникову коробку (мал. 40, а).

Мал. 40. Дослід, що ілюструє відносність траєкторії: а — пристрій для побудови траєкторії; б — вигляд трактори на нерухомій і рухомій стрічці

Рухайте фломастером уздовж щілини вгору—вниз і одночасно протягуйте паперову стрічку. Розгляньте отриману траєкторію руху фломастера віднос­ но паперу (мал. 40, б). У яких відомих вам приладах застосовується подібний прийом?

§ 8 . ШЛЯХ. ПЕРЕМІЩЕННЯ ^ Ви дізнаєтесь

^ Пригадайте

Що таке шлях і переміщення Які фізичні величини називають скалярними, а які — векторними

Що називають траєкторією Коли рух тіла можна описувати як рух точки Які бувають види механічного руху

Ш Л ЯХ І ПЕРЕМІЩЕННЯ. Траєкторія тіла характеризу­ ється не лише формою, а й довжиною. Довжину траєкто­ рії, яку проходить тіло за час руху, називають пройденим шляхом.

І

Ш лях — ф ізична величина, щ о дорівню є довжині тр аєкто р ії, яку описує тіло за час руху.

Ш лях позначають малою латинською літерою І*, одини­ цею ш ляху в СІ є метр ( ї м ) . На практиці застосовують також інші одиниці шляху: 1 мм = 0,001 м; 1 см = 0,01 м = 10 мм; 1 дм = 10 см = 100 мм; 1 км = 1000 м. Я кщ о відомо, де розташоване тіло на початку руху, його траєкторію і пройдений ш лях, то можна визначити, де буде тіло в кінці руху. Коли траєкторія руху невідома і не важ ­ ливо, якою саме траєкторією рухається тіло, а треба вміти визначити зміну положення тіла у просторі з плином часу, тоді користую ться поняттям переміщення. Для цього сп о­ лучають відрізком прямої початок руху тіла з його поло­ женням у певний момент часу. Тоді зміну положення тіла в цьому напрямі називають переміщенням. Переміщення — ф ізична величина, щ о х ар актер и зує зм ін у положення тіла у просторі та визначається н а­ прям леним відрізком , який сполучає положення рухо­ м ого тіла на початку і в кінці певного інтервалу часу.

ПРИКЛАД. Щ об дістатись із Києва до Донецька автомобі­ лем, водію доводиться їхати звивистою дорогою (червона лінія на малюнку 41). Пройдений при цьому ш лях — це до­ вжина дороги І (траєкторії). Разом з тим, водій здійснив переміщення із точки А в точку В, яке можна показати, з’ єднавши початкове і кінце* У науковій і навчальній літературі шлях інколи позначають малою латинською літерою в.

І Чернігів

І Житомир, Харків

Черкаси

С( (/

Полтава

f

T -V

Чернівці

^Луганськ

Кіровоград Д н іп роп етровськ ■ Запоріж ж я

= •Д онецьк

J' Миколаїв J

#

. LP

Мал. 41. Траєкторія, шлях, переміщ ення

ве положення тіла в просторі прямою лінією і позначивши напрям руху (зелена лінія на мал. 43). Щ об визначити по­ ложення тіла в будь-який момент часу, досить знати його положення увпочатковий момент і переміщення. Перемі­ щення є прикладом векторної фізичної величини. СКАЛЯРНІ ТА ВЕКТОРНІ ВЕЛИЧИНИ. Вивчаючи мате­ матику і фізику, до цих пір ви стикалися з величинами, які характеризуються лише числовим значенням: ш лях, пло­ ща, довжина, об’ єм, час тощ о. Такі величини називають скалярними. Скалярна величина, або скаляр (від лат. scalaris — ступінчастий), у ф ізиці — величина, кож н е значення я ко ї м о ж е бути в ираж ене одним д ійсним числом.

Скалярні величини, зазвичай, як в алгебрі, позначають малими і великими латинськими літерами: I, t, V. Багато фізичних величин, подібно до переміщення, окрім свого числового значення, ще вказують її напрям у просторі. Переміщення, а також швидкість, сила — величини векторні. Векторна величина, або вектор (від лат. vector — несучий, перевізник), у ф ізиці — величина, яка, окрім числового значення, м ає щ е й напрям .

У позначеннях векторних величин до латинських літер додають над ними стр і­ в , см 1 см і і і і і і— і і > і— і лочку. Значення довжини вектора ще на­ зивають модулем вектора та позначають Мал. 42. літерою без стрілочки. Графічне зображ ення вектора; Вектор графічно зображають напрям­ одна поділка дорівню є 1 см леним відрізком (стрілкою), довжина як о­ го пропорційна його числовому значен­ ню — модулю. Перед побудовою вектора обирають одиницю довжини в певному масштабі, а потім відкладають потрібну кількість одиниць. Так, на малюнку 42 зображено вектор завдовжки 9 см. Задавши напрямлений відрізок, ми задаємо відразу три ха­ рактеристики вектора: числове значення, напрям і точку при­ кладання. Такі ж три характеристики має і кожна векторна фізична величина. Вектори, що мають однакові довжину і на­ прям, є рівними. Залежно від досліджуваного випадку, точку прикладання вектора жорстко задано, а інколи її можна змі­ щувати вздовж вектора. Вектор переміщення позначають малою латинською лі­ терою в зі стрілочкою — з', довжина вектора переміщення, або його модуль, при цьому позначатиметься просто літе­ рою в. Одиницею переміщення є метр ( ї м ) . Тепер можна дати ще одне визначення переміщення: Переміщення § — це вектор, щ о сполучає початкове положення тіла з його положенням у вибраний м ом ент часу.

Ш лях і переміщення є характеристиками руху тіла, вони мають однакові одиниці, але це різні фізичні величи­ ни. Я кщ о траєкторія криволінійна, модуль переміщення менший від пройденого тілом ш ляху, бо відрізок прямої коротш ий за будь-яку криву, щ о з ’ єднує кінці відрізка. У разі прямолінійного руху, за умови, щ о тіло не змінюва­ ло напрям руху, модуль переміщення і ш лях дорівнюють одне одному. Я кщ о тіло повертається у вихідне положення (наприклад, воно зробило повний оберт по колу), то почат­ кове та кінцеве положення тіла співпадають і модуль пере­ міщення дорівнює нулю. Я кщ о, наприклад, тіло здійснило два повних оберти, то пройдений ш лях дорівнюватиме двом довжинам кола, а переміщення — нулю. Тобто переміщен­ ня може дорівнювати нулю навіть тоді, коли тіло рухалося.

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Зміну положення тіла можна визначити за пройденим щл^оіуі по певній траєкторії або за переміщенням. Шлях — величина скаляр­ на, переміщення — векторна. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ Дайте відповідь на запитання 1. Що таке шлях? Як його позначають і яка його одиниця? 2. Що таке переміщення? Як його позначають і яка його одиниця? 3. Які величини називають скалярними, а які — векторними? ?£>

Поясніть 1. У яких випадках застосовують фізичну величину — переміщення? 2. Що спільного і що відмінного між пройденим шляхом і переміщенням тіла? Наведіть приклади. 3. У якому з випадків шлях дорівнює модулю переміщення тіла? A. Яблуко відірвалось з гілки і падає на землю Б. М’яч після подачі волейболіста перелітає через сітку B. Супутник здійснив оберт навколо Землі Вправа 4

1. Тіло здійснює рух уздовж сторін квадрата, сторона якого 20 см. Визначте шлях і переміщення тіла, якщо: а) тіло пройшло вздовж однієї сторони; б) двох сторін; в) трьох сторін; г) чоти­ рьох сторін. 2. На малюнку 43 зображено траєкторію руху тіла, що почало рухатись із точки А. Визначте: а) координату початкового по­ ложення тіла; б) координату кінцевого положення тіла; в) зм і­ ну координати внаслідок руху тіла; г) шлях, пройдений тілом; д) модуль і напрямок переміщення тіла.

0

х, км

Мал. 43

Спортсмен відбив м’яч вертикально вгору, коли той перебу­ вав на відстані 0,5 м від підлоги, а спіймав його на висоті 1,9 м. Який шлях і яке переміщення м’яча, якщо під час польоту він піднімався на максимальну висоту 3 м? Тіло перемістилося з точки, координати якої Х-|= 0 м, у^= 2 м, у точку з координатами х 2 = 4 м, у 2 = -1 м. Зробіть побудову на координатній площині та визначте модуль переміщення. Ф ІЗИКА НАВКОЛО НАС Дорожнє колесо — це, мабуть, одне з перших вимірювальних пристосувань, відомих людству. Важко сказати, коли саме для ви­ мірювання відстані стали застосовувати дорожнє колесо, однак і сьогодні, незважаючи на розвиток сучасних технологій, дорожнє колесо продовжує користуватися великим попитом (мал. 44). Діаметр колеса дорівнює 31,83 см, тоді, здійснивши один оберт, дорожнє колесо проходить шлях 1 м. Дорожні колеса застосовуються для вимірювання відстаней у та­ ких місцях, де традиційні вимірювальні прилади не справляються зі своїм завданням. Якщо використання звичайних мірних стрі­ чок, далекомірів або рулеток неможливе з тих чи інших причин, на допомогу приходять дорожні вимірювальні колеса, як їх ще називають, дорожні курвіметри.

Мал. 44. Д о ро ж н є колесо

Курвіметр (від лат. ситив — кривий і грец. метрон — міра, вимірювач) — прилад для вимірювання довжини кривих ліній на планах і картах (м ал . 4 5 ).

Знизу курвіметра міститься зубчате коліщ атко, яким прокочують по лінії, тримаючи прилад перпендикулярно до площини карти. Обертання коліщ атка передається че­ рез зубчасту передачу лічильному механізмові, щ о показує виміряну довжину дуги. Далі, користуючись масштабом карти, визначають пройдену відстань. Подивіться на малюнок 46. Щ о він вам нагадує? Так, та­ кий вигляд мала перша ком п ’ ютерна миша, її винахідни­ ком став у 1964 р. Дуглас Карл Енгельбарт.

Мал. 45. Курвіметр

Мал. 46. «Нащадок» курвіметра — ко м п ’ютерна миша, праворуч — її винахідник

§ 9 . РІВНОМІРНИМ ПРЯМОЛІНІЙНИМ РУХ. ШВИДКІСТЬ РІВНОМІРНОГО ПРЯМОЛІНІЙНОГО РУХУ Ви дізнаєтесь

^ Пригадайте

Який рух називають рівномірним. Що таке швидкість рівномірного руху. Одиниці швидкості. Як визначають швидкість під час рівномірного руху

Що називають пройденим шляхом; переміщенням. Які їх одиниці?

РІВНОМІРНИЙ ПРЯМОЛІНІЙНИЙ РУ Х . Я кщ о траєкторія руху тіла — пряма лінія, то такий рух називають пря­ молінійним. Я кщ о тіло за будь-які однакові інтервали часу проходить однакові ш ляхи, то такий рух називають рівно­ мірним. Прикладом рівномірного руху, щ о спостерігається у при­ роді, є рух точки земної поверхні під час добового обертання Землі, кінець стрілки годинника по циферблату. Рівномір­ ний прямолінійний рух у природі трапляється досить рід­ ко, прикладом такого руху можна вважати рух ескалатора метро, рух потягу на довгому й рівному відрізку залізниці. Рівномірний прямолінійний рух — це рух, під час якого тіло за будь-які рівні інтервали часу проходить однакові відстані узд о в ж п р я м о ї лінії.

ШВИДКІСТЬ РІВНОМІРНОГО ПРЯМОЛІНІЙНОГО РУХУ. За один і той самий час різні тіла мож уть пройти різні від­ стані. Наприклад, за 5 хв автомобіль проходить значно більшу відстань, ніж велосипедист, а велосипедист — біль­ ш у, ніж піш охід (мал. 47).

Відповідно, одну й ту саму відстань авто­ мобіль долає швидше, ніж велосипедист, а велосипедист — швидше, ніж піш охід. Для порівняння стрім кості руху різних тіл у фізиці використовують характеристи­ ку руху, яку називають швидкістю. руху тіла — це фізична величина, яка показує, яку відстань проходить тіло за одиницю часу в напрямі руху.

Ш в и д к іс т ь

Позначають швидкість руху тіла малою ла­ тинською літерою v . Це позначення походить Мал. 48. Напрям вектора від початкової літери латинського слова ^ ш в и д к о с т і р у х у ТІЛ velocitas (швидкість). Знайоме вам слово «ве- — лосипед» походить від слів velox (швидкий) і pedes (ноги). Ш видкість, як і переміщення, є векторною величиною. У разі прямолінійного руху напрям ш видкості співпадає з напрямом переміщення (мал. 48). У разі рівномірного прямолінійного руху ш видкість руху тіла залишається незмінною за модулем і напрямом. Щ об визначити модуль ш видкості рівномірного прям о­ лінійного руху тіла, треба модуль переміщення або шлях поділити на час t, протягом якого рухалось тіло: S V = - .

t Знаючи модуль ш видкості руху тіла, можна оцінити, на скільки швидко чи повільно рухається тіло. У Міжнародній системі одиниць (СІ) за одиницю ш вид­ кості беруть ш видкість такого рівномірного руху, під час якого тіло за 1 с проходить відстань 1 м. Цю одиницю називають метр за секунду і позначають 1 м /с . Разом з тим, на практиці використовуються й інші оди­ ниці, наприклад: „ км 1000 М „ „ „ м „ км 1000 м „ „ м 1------- = -------------- « 0 , 28 — ; 1— = --------------- « 16, 67 — ; год 3600 с с хв 60 с с „ м їм ^ _ _ м „ см 0,01 м 1— = ------« 0 ,0 1 7 — ; 1— = —---------. хв 60 с с хв 60 с ШВИДКІСТЬ Р У Х У ТІЛ А — ВЕЛИЧИНА ВІДНОСНА. Ш видкість механічного руху тіла є відносною величиною. Її значення залежить від вибору тіла відліку, відносно якого визначається швидкість.

Наприклад, ш видкість будинку віднос­ но Землі дорівнює нулю. Проте відносно Сонця будинок рухається разом із Землею з високою ш видкістю — ЗО к м /с. На малюнку 49 зображено двох ш к о­ лярів. Дівчинка йде вздовж берега озера зі ш видкістю 5 к м /год , хлопчик — пливе 5 к м /год в човні з такою самою ш видкістю. Це їхні 5 к м /год ш видкості відносно землі. їхн я ж відносна Мал. 49. Відносність ш видкість (швидкість хлопчика віднос­ ш видкості руху но дівчинки) дорівнює нулю. Подумайте, якою була б відносна ш видкість ш колярів, якби вони рухалися в протилежних напрямах? Ф ІЗИКА НАВКОЛО НАС __________________________________________ На відміну від відстаней та інтервалів часу, всі можливі у при­ роді швидкості руху тіл вкладаються між двома граничними значеннями: мінімальним, що дорівнює нулю, та максимальним (З ■ 1 0 8 м/с) — що дорівнює швидкості світла у вакуумі (у пустоті, тобто у просторі, вільному від речовини). Характерні значення швидкості руху деяких об’єктів Швидкість руху, м /с

Равлик Черепаха Пішохід Гепард (найшвидший серед тварин) Серійний легковий автомобіль (рекорд) З вуку повітрі при температурі 0°С Молекули азоту при температурі 0°С Реактивний літак Місяць — по орбіті навколо Землі Штучний супутник Землі Земля — по орбіті навколо Сонця Світло

0,0014 0 ,0 5 -0 ,1 4 1— 1,3 >30 120 (або 430 км/год) = 330 = 500 700 1 ■1 0 3 00

о

00

О

00

сю О

со

О б’єкт

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ

Рівномірний прямолінійний рух — це рух, під час якого тіло за будь-які рівні інтервали часу проходить однакові від­ стані уздовж прямої лінії. Швидкість руху тіла — це ф ізична величина, яка ха­ рактеризує стрім кість зміни положення тіла у просторі і показує, яку відстань проходить тіло за одиницю часу в на­ прямі руху.

►

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

Дайте відповідь на запитання 1. Який рух називають рівномірним? 2. Що показує швидкість тіла під час його рівномірного руху? 3. Які одиниці швидкості?

?і>

Поясніть 1. Чи є рух тіла рівномірним, якщо тіло за першу секунду від початку спостереження за його рухом проходить 1 0 м, за кожну половину секунди — 5 м, за кожну п’яту частину секунди — 2 м. 2. Чи можна вважати рух велосипедиста рівномірним, якщо він за перші 5 хв проїхав 5 км, а за наступні 1/6 год — 1 0 км? 3. Виразіть у м/с: 36 км/год; 36 км/хв; 36 м/хв. 4. Два тіла рухаються рівномірно і прямолінійно. Чим можуть відрізнятись рухи цих тіл? УЧИМ О С Я Р О З В ’ЯЗУВАТИ Ф ІЗ И Ч Н І ЗАДАЧІ

Одним із важливих показників успіш ного опанування фізики є уміння розв’язувати фізичні задачі. Часто фізич­ ні задачі розв’ язують під час вивчення нового матеріалу, виконання домаш ніх завдань, а також тематичних кон т­ рольних робіт, під час складання державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання. А голо­ вне, фізичні задачі часто трапляються в життєвих сит у­ аціях, тому отриманні у школі знання стануть у пригоді в майбутньому! Тож добре засвойте правила розв’ язування й оформлен­ ня задач. 1. Уважно прочитайте умову задачі та з ’ ясуйте, на яку тему ця задача, тобто про які величини йдеться, які фізичні процеси розглядаються в задачі. Іноді, не звернувши уваги на одне-єдине слово в умові, ви не зможете розв’ язати за­ дачу! 2. Запишіть коротко умову в лівому стовпчику під сло­ вом Д ано:, спочатку буквене позначення фізичної величи­ ни, потім її числове значення. Зверніть увагу, іноді якісь дані записуються в умові не числом, а словами. Напри­ клад: за хвилину тіло перемістилось... Завжди залишайте вільне місце в цій колонці, адже в процесі розв’ язання м ож уть знадобитися додаткові до­ відкові дані, про які ви навіть не підозрювали спочатку. Записуйте числові значення величин з їхніми одиницями. Це обов’ язкова вимога в розв’ язуванні задач із фізики!

3. З’ ясуйте, щ о треба визначити в задачі, і запишіть буквене позначення цієї фізичної величини із знаком питання. 4. Не забудьте поруч із короткою умовою виділити стовпчик для переведення одиниць в СІ. Приклад Дано: і = 1 год в = 200 м

СІ 3600 с

Розв’язання

5. Існують завдання, розв’ язання яких неможливе без допоміж ного малюнка. Наприклад, у задачі на рух тіла тре­ ба зобразити координатну вісь, указати напрям руху тіла, його початкове положення. Часто саме малюнок дає змогу розібратися в умові задачі та швидше її розв’ язати. Малю­ нок до задачі на будь-яку тему завжди допоможе вам. 6. А тепер — до запису розв’ язання. Пам’ ятайте! У фізи­ ці перед розрахунками повинен передувати запис формули, а всі величини мають записуватися разом з їх одиницями. Приклад в 200 м м v = - , и = -----------« 0 ,0 6 — . і 3600 с с 7. Розв’ язувати задачу можна двома способами: а) по діях; б) у загальному вигляді, тобто вивести кінцеву фор­ мулу, а потім підставляти числові значення величин. Учні 7 класу мають намагатися розв’ язувати задачі в загально­ му вигляді, а для старш окласників — це обов’ язково! Якщ о вам не вдається розв’ язати задачу в загальному вигляді, розв’ язуйте по діях, головне — результат! Іноді розв’ язання задачі є очевидним, а іноді важ ко зрозуміти, «з якого кін ­ ця» за неї взятися. У цьому разі допомагає «розв’ язування з кін ця». Подумайте, щ о вам треба знати для визначення ш уканої величини? І розв’ язуйте задачу наче у зворотному порядку, вона обов’ язково розв’ яжеться! Варто обґрунтову­ вати свої дії — записувати короткі пояснення. 8. Обов’ язково перевірте числове значення відповіді, щоб упевнитися, щ о немає помилки в математичних обчис­ леннях. 9. І, нарешті, запишіть слово Відповідь та обчислену ве­ личину, не забувши вказати її одиницю. А т епер до справи!

П РИ КЛ А Д И Р О З В ’ЯЗУВАННЯ Ф ІЗ И Ч Н И Х ЗАДАЧ

Задача 1. З однієї частини міста до інш ої маршрутне так­ сі, рухаючись зі ш видкістю 90 к м /год (без зупинок), доїж ­ джає за 15 хв. За скільки хвилин цю саму відстань подолає велосипедист, рухаючись зі ш видкістю 15 м /с ? Дано: = 90 к м /год и2 = 15 м /с і1 = 15 хв

СІ 25 м /с 900 с

* 2 - 7

Розв’язання Визначимо відстань, яку долає маршрутне таксі: м в1=и1і 1, ^ = 25— 900 с = 22500 м с Цю саму відстань долає і вело­ сипедист, отж е = в2.

Визначимо час руху велосипедиста: 22500 м і12 = - А- • *2 = = 1500 с = 25 хв м 15 Відповідь: 25 хв. Задача 2*. Паралельними залізничними коліями йдуть в одному напрямі два потяги: пасажирський — завдовж­ ки 200 м зі ш видкістю 180 к м /год і товарний — завдовжки 300 м зі ш видкістю 108 км /год. Скільки часу пасажирський потяг обганятиме товарний? Відповідь запишіть у секундах. Дано: 1^ = 180 к м /год и2 = 108 к м /год в! = 200 м §2 = 300 м і— ?

СІ 50 м /с ЗО м /с

Розв’язання За тіло відліку приймемо товарний потяг, вісь X спря­ муємо в напрямі руху потягів (мал. 50). Вказані в умові зна­ чення ш видкостей задано від­ носно нерухомої системи відлі­ ку, зв’ язаною з поверхнею землі.

Мал. 50

Відносно рухомої системи відліку, зв’ язаної з товарним потягом, пасажирський потяг має відносну швидкість и = и1 —о2. Щ об обігнати товарний потяг, пасажирський має *

Задачі підвищеного рівня.

переміститися відносно нього на відстань, щ о дорівнює сумі довжин потягів. Тоді час обгону і = «1+«2

і=

500м -25 с 50 м / с - 3 0 м /с

,

Відповідь: 25 с. ' Вправа 5 ' 1.

На малюнку 51 зображено вектори швидкостей двох тіл. У якого з тіл швидкість руху більша? У скільки разів?

Зб к м /год і----------- 1

100 с м /с і------- 1 Мал. 51

2. Потяг їде зі швидкістю 180 км/год. Який шлях він долає за 30 хв? Відповідь запишіть у метрах. 3. Тіло за 10 хв перемістилось на 15 м. На яку відстань переміс­ титься тіло за 0,5 год? 4. Людина йде зі швидкістю 5,4 км/год. Скільки кроків за секунду вона робить? Довжина кроку 75 см. 5. На зустріч один одному рухаються мотоцикліст і автомобіль 31 швидкостями ЗО км /год і 80 км /год відповідно. З якою швидкістю вони зближуються? 6 . Два автомобілі рухаються зі швидкостями 60 і 40 км/год. Ви­ значте відносну швидкість їхнього руху, якщо вони рухаються: а) в одному напрямку; б) у протилежних напрямках. 7. *Два потяги рухаються назустріч один одному зі швидкостями 54 км /год та 72 км/год. Пасажир першого потяга помічає, що другий потяг рухається повз нього протягом 4 с. Яка довжина другого потяга? 8 . * Швидкість катера у стоячій воді 25 км/год. Швидкість течії річ­ ки 5 км/год. Яку віддаль подолає катер за течією річки за 1 год?

§ 1 0 . РІВНЯННЯ РУХУ. ГРАФІКИ РІВНОМІРНОГО ПРЯМОЛІНІЙНОГО РУХУ ^

Ви дізнаєтесь Як графічно досліджувати рівномірний прямолінійний рух

^

Пригадайте Пригадайте, що таке графіки, Які правила їх побудови

РІВНЯННЯ РІВНОМІРНОГО РУ ХУ. Фор в мула в = називається рівнянням рівномір­ ного р уху. Це рівняння математично вира­ 1 ^ , г • жає залежність пройденого ш ляху від часу: 0 х0 х X пройдений при рівномірному прямолінійно­ му русі шлях прямо пропорційний часові. Мал. 52. Зм іна координати Нехай тіло в момент початку руху пере­ тіла під час руху буває в точці з координатою х0 (мал. 52); через деякий час £, здійснивши перемі­ щення з', воно матиме координату х. З малюнка видно, щ о числове значення переміщення вздовж осі X дорівнює зміні координат тіла х - х 0 тобто в = х - х 0. Враховуючи, щ о в = і вираз в = х - х 0, отримуємо: х = х 0 + vt — рівняння, яке також називають рівнянням руху, воно характеризує переміщення під час рівномірного прямолінійного руху. Оскільки ми розглядаємо рух тіл, які в початковий м о­ мент часу м ож уть перебувати в довільному місці та можуть рухатись у довільному напрямку з довільною ш видкістю, то рівняння руху для кож ного тіла матиме свій вигляд. Розглянемо приклад (мал. 53). З малюнка видно, щ о автобус і легковий автомобіль рухаються назустріч один одному. Ш видкість автобуса 36 км /год, а швидкість автомобіля — 72 км /год. Виразимо ці швидкості в м /с: ш видкість автобуса 3 6 — = з 6 10 0 0 м = ю - ; год 3600 с с км „ 1 0 0 0 м м ш видкість автомобіля 72------ = 72------------ = 2 0 — . год 3600 с с

36 км/год

72 км/год

Мал. 53. Початкове положення тіл

“ І— -50

І—

І—

І—

І—

І— 0

І—

І—

І—

І—

І— ^ 50 х

Мал. 54. Дослідження руху тіл у вибраній систем і відліку

У момент спостереження вони перебувають на певній відстані один від одного. Оберемо систему відліку, у якій будемо досліджувати рух тіл (мал. 54): — спрямуємо координатну вісь у напрямі руху автобуса; — початок координат пов’ язуємо з тілом відліку, віднос­ но якого дослідж уємо рух (наприклад, з деревом, щ о стоїть обабіч дороги). Початкова координата для автобуса дорівнює -5 0 м, а для автомобіля 40 м. Запишемо рівняння руху тіл. Складаючи рівняння руху, звертаємо увагу на початкову координату тіла та напрям ш видкості руху, щ о визначатиме знаки «+» та « - » у рівнян­ ні руху, і той факт, щ о всі величини, які входять до рівнян­ ня, мають бути виражені в належних одиницях. Для автобуса х1 = -5 0 + 10і (м); х2 = 4 0 - 2 0 і (м). ГРАФІКИ РІВНОМІРНОГО ПРЯМОЛІНІЙНОГО РУХУ. Для побудови графіків на горизонтальній осі (абсцис) від­ кладають час, а на вертикальній осі (ординат) — пройдений шлях, модуль переміщення або модуль ш видкості руху тіла. Як відомо, ш видкість тіла під час рівномірного прямолі­ нійного руху з часом не змінюється. Тому графік ш видкості руху тіла — це пряма, паралельна осі часу і (мал. 55). Пройдений тілом ш лях графічно визначається, як пло­ ща прямокутника, обмеж еного лінією графіка ш видкості та перпендикуляром, опущеним на вісь часу і в точку, яка відпо­ відає часу руху (мал. 55). Як видно з формули І = іЯ, м іж пройде­ ним ш ляхом і часом існує прямо пропор­ ційна залежність, яка графічно зображ у­ ється прямою, щ о проходить через початок координат і розташована в першій чверті

А і і

60 50 40 ЗО

- V /

20 V

10 0-

!Я

/

Н -г

<о

41 О -10 -20 / -ЗО / \ -4 0 С і -5 0 .А \ -6 0

//

-о О «7 і1П и

< 4 т

—► і

1

Мал. 57. Графіки руху автобуса й автомобіля

координатної площини. Залежно від значення ш видкості, нахил ліній буде різним: чим більша ш видкість, тим круті­ ше здіймається графік (мал. 56). Вираз х = х 0 + иі характеризує переміщення в рівномір­ ному прямолінійному русі. Графіком цієї функції, як й у випадку залежності ш ляху від часу, також є пряма, але її розташування залежить від того, де перебуває тіло на по­ чаток спостереження, і куди спрямована ш видкість руху тіла. Звернемось до розглядуваного прикладу: рівняння руху для автобуса = -5 0 + 1 0£ (м ); для автомобіля х 2= 40 - 20£ (м ). Щ об побудувати відповідні графіки руху, застосуємо знання з математики. Підставлятимемо в рівняння довіль­ ні значення часу і в секундах і визначатимемо відповідні значення координати тіла. Як відомо, для побудови прямої достатньо двох пар значень. Для автобуса і, с X, м

0 -5 0

10 50

0 40

5 -6 0

Для автомобіля і, с X, м

Будуємо графіки (мал. 57). Проаналізуємо отримані графіки. Графік 1 спрямований вгору, це свідчить про те, щ о напрям руху автобуса (тобто напрям ш видкості його руху) співпадає з вибраним напря­

мом осі координат. Цей графік перетинає вісь часу в точці 5. Це означає, щ о через 5 с від початку руху автобус перебував біля тіла відліку — дерева (на початку координат). Оскільки автомобіль рухається у протилежному до осі X напрямі, то графік його руху спрямований вниз. Біля тіла відліку (дерева) автомобіль буде проїжджати через 2 с. Координати точки перетину графіків визначають час та місце зустрічі тіл: через 3 с від початку руху обидва тіла перебуватимуть на відстані 20 м ліворуч від дерева. П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ К И

Графіки рівномірного прямолінійного руху відображають залежності відповідних параметрів руху (переміщення, пр о­ йденого шляху і швидкості) від часу. За їх допом огою можна з ’ясувати характер руху тіла і зміни відповідних величин із плином часу.

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ Дайте відповідь на запитання 1. Як записується рівняння рівномірного прямолінійного руху тіла? Що воно виражає? 2. Який вигляд має графік залежності швидкості рівномірного руху тіла від часу? 3. Який вигляд має графік залежності пройденого шляху від часу при рівномірному русі? ?£>

Поясніть 1. Якзаписується модуль переміщення тіла через швидкість та час. 2. У чому різниця між траєкторією тіла та графіком його руху. 3. На малюнку 58 зображено графіки залежності коорди­ нати і пройденого шляху від часу для двох випадків руху. Поясніть, у якому з графіків допущено помилку.

Вправа 6 1 . Мотоцикліст їде зі сталою швидкістю 60 км /год протягом 20 хв.

Побудуйте графіки залежності v(t), l(t). 2 . На малюнку 59 зображено графік залежності l ( t ) для легкового автомобіля. Визначте швидкість руху автомобіля.

и’

к м /г о д . floQU ОП1 А 1U

0

15 13 0 4 б' t, хв Majп. 6()

3. На малюнку 60 зображено графік залежності и (і) для велосипе­ диста. Визначте шлях, пройдений велосипедистом за 45 хв. По­ будуйте графік залежності пройденого шляху від часу. 4. Користуючись графіком залежності пройденого шляху від часу (мал. 61), побудуйте графік залежності швидкості від часу.

5. На малюнку 62 зображено графіки залежності пройденого шляху від часу для двох тіл. У якого з тіл швидкість руху більша? У скільки разів? 6

*. На малюнку 63 зображено положення двох тіл у момент почат­ ку спостереження. Запишіть рівняння руху тіл. Визначте: а) час і місце зустрічі тіл; б) шляхи, пройдені тілами до моменту зустрічі. Побудуйте графіки залежності v(t), l(t), x (t) для кожного з тіл.

40 к м /год

■і— Н -6 0

60

120

180

240

300

-I— •—► X, км 360

Мал. 63. Знайти кінематичні характеристики

7 *. На малюнку 64 зображено графіки залежності координати тіла від часу. Визначте: а) відстань між тілам и в момент початку спо­ стереження; б) час і координату зустрічі тіл; в) швидкості руху тіл; г) шляхи, пройдені тілами до моменту зустрічі; д) відстань між тілами через 1 0 с від початку спостереження.

8

*. Від автостанції вирушив міжміський автобус зі швидкістю 75 км/год. Через 40 хв за тим самим маршрутом вирушило маршрутне таксі зі швидкістю 100 км/год. Через який час від початку руху автобуса маршрутне таксі перебуватиме на від­ стані 25 км позаду від автобуса? Через який час маршрутне таксі наздожене автобус? Побудуйте на одному малюнку гра­ фіки залежності 1(і) для автобуса та маршрутного таксі.

§ 1 1 . НЕРІВНОМІРНИЙ ПРЯМОЛІНІЙНИЙ РУХ. СЕРЕДНЯ ШВИДКІСТЬ НЕРІВНОМІРНОГО РУХУ ^

Ви дізнаєтесь Який рух називається нерівномірним Як визначити середню швидкість нерівномірного руху

^

Пригадайте Який рух називають рівномірним Що таке швидкість рівномірного руху. Одиниці швидкості Як визначають швидкість під час рівномірного руху

СЕРЕДНЯ ШВИДКІСТЬ. У реальному ж итті найчастіше трапляється нерівномірний рух, коли тіло за рівні інтерва­ ли часу здійснює різні переміщення. Розглянемо приклад. Нехай автомобіль, рухаючись пря­ молінійно, за 1 год проїхав 60 км. Отже, ш видкість його руху — 60 к м /год . Але автомобіль протягом цієї години міг гальмувати перед світлофорами, зупинятись і знову наби­ рати ш видкість (мал. 65). 1 ■

І:-V

Ш АГ. -Р

1 0 0 :0 5

і

■ ;

г4 ^

уГ

© 0

Мал. 65. Нерівномірний рух

Тому не можна знати, якою була його ш видкість, напри­ клад, через 10 хв від початку руху, і яку відстань він про­ йш ов за ці 10 хв. Для опису нерівномірного руху користуються поняттям середньої швидкості. Середня ш в и д к і с т ь проходження шляху (або просто середня швидкість) визначається відношенням про­ йденого шляху до інтервалу часу руху тіла: у _ 1 _ 11+12+--- + 1п І ^ + І2 + ... + Іп

де 11г 12 ... — ділянки ш ляху, пройдені за відповідні інтер­ вали часу ... . Щ о ж визначає середня ш видкість прямолінійного не­ рівномірного руху?

Г Ч .

©> 60 км

в певній точці траєкторії в певний момент часу — невідомо. МИТТЄВА ШВИДКІСТЬ. Щ об знати ш видкість руху тіла в певний момент часу в певній точці траєкторії, застосовують поняття миттєвої швидкості. Миттєва швидкість визначає напрям і значення ш в ид ­ кості нерівномірного руху в даній точці траєкторії.

Саме миттєву ш видкість ф іксує спідометр автомобіля. Про миттєву ш видкість можна було говорити й у випад­ ку рівномірного руху. Миттєва ш видкість рівномірного руху в будь-якій точці й у будь-який час однакова. Миттєва ш видкість нерівномірного руху в різних точках траєкторії й у різні моменти часу — різна. ГРАФІКИ ЗАЛЕЖНОСТІ Ш Л Я Х У І ШВИДКОСТІ Р У Х У ТІЛ А ВІД ЧАСУ ПРИ НЕРІВНОМІРНОМУ РУСІ. На відмі ну від графіків прямолінійного рівномірного руху, графіки залежності ш ляху і ш видкості руху тіла від часу при нерівномірному русі м ож уть мати різний вигляд у кож н о­ КМ І му конкретному випадку. 20 . Розглянемо приклад. На малюн­ / ( ку 66 зображено графік залежності / 10 ш ляху від часу для велосипедиста. - / Охарактеризуємо характер його руху. / Я к видно з графіка, протягом пер­ 0 1 2 5 і 3 4 ш ої години велосипедист подолав від­ Мал. 66. Графік залежності шляху стань 10 км. Таким чином, ш видкість від часу при нерівном ірном у русі його руху 10 км /год. П ротягом другої години пройдений ш лях не змінювався — велосипедист не рухався. КМІ П ротягом наступних двох годин 1 0 . (від 2 до 4 год) він проїхав ще 10 км. Отже, ш видкість його руху на цій ді­ 5 лянці 5 км /год. Середня швидкість на всьому ш ляху 10 к м + 0 + 1 0 к м Vс = ------------------------------= 5 к м /год . 0 5 і 1 2 і 1 год +1 год + 2 год Мал. 67. Графік залежності ш видкості Відповідний графік залежності руху від часу ш видкості руху велосипедиста від часу при нерівном ірном у русі складається з трьох частин (мал. 67).

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ

Для опису нерівном ірного руху користуються поняттями середньої та миттєвої швидкості. Середня швидкість показує, з якою ш видкістю має руха­ тись тіло рівномірно, щоб дану відстань подолати за такий самий час, як і під час нерівном ірного руху. Миттєва швидкість — визначає напрям і значення ш вид­ кості нерівном ірного руху в даній точці траєкторії. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

►

Дайте відповідь на запитання 1. Який рух називають нерівномірним? Наведіть приклади нерівномірного руху. 2. Як визначають середню швидкість нерівномірного руху? 3. У яких випадках застосовують поняття середньої та миттєвої швидкості руху тіла?

?£>

Поясніть 1. На малюнку 6 8 зображено графік залежності швидкості руху тіла від часу. Поясніть, як рухалось тіло. і

к м /г о д 60 ЗО

с

0

А

5

і, год

Мал. 68 Поясніть, як рухалося тіло

2. На малюнку 69 зображено графік залежності координа­ ти тіла від часу. Поясніть характер руху тіла. Який вигляд матиме графік залежності пройденого шляху від часу в цьому випадку. У чому відмінність між цими графіками? х> у

/

\

/ /

—►

Мал. 69. Графік залежності координати тіла від часу

3. Під час руху автомобіля щохвилини фіксували покази спідометра. Чи можна за цими даними визначити серед­ ню швидкість руху автомобіля? ' Вправа 7 ' 1. Турист рухався зі швидкістю 4 м /с і пройшов шлях 100 м. На­ ступні 1,2 км він рухався зі швидкістю 2 м/с. Визначте середню швидкість руху туриста. Побудуйте графіки и ( і ) , / ( і ) . 2. Автомобіль їхав 1 год зі швидкістю 80 км/год, півгодини стояв і продовжував рухатися ще 2 год з тією ж швидкістю, що була на початку руху. Визначте середню швидкість руху автомобіля. Побудуйте графіки и ( і ) , / ( і ) . 3. Одне тіло проходить відстань 240 км із швидкістю 80 км/год, а в зворотному напрямі — зі швидкістю 40 км/год. Інше тіло ту саму відстань в обидва кінці проходить із сталою швидкістю 60 км/год. Чи однаковий час витрачають обидва тіла на шлях туди і назад? 4. На малюнку 70 зображено графік залежності швидкості руху тіла від часу.

V, м /с

|

ЗО

І

І

20

І І

10

0

1 І І

ЗО

60

-н------------- 1----------► 90 120 і, с

Мал. 70. Графік ш видкості тіла

5.

Визначте середню швидкість руху тіла. Який шлях пройшло тіло за 90 с? Побудуйте графік залежності шляху від часу.

КО ЛУ ^

Ви дізнаєтесь Якими фізичними величина­ ми описують рівномірний рух матеріальної точки по колу

Пригадайте Який рух називають прямолінійним рівномірним Який рух називають обертальним

НАПРЯМ ШВИДКОСТІ МАТЕРІАЛЬНОЇ ТОЧКИ ПІД ЧАС Р У Х У ПО КОЛУ. Розглянемо особливості криволіній­ ного руху. І почнемо з найпростішого випадку — рівномір­ ного руху матеріальної точки по колу. Прикладами такого руху мож уть слугувати: рух супутників по колових орбітах (мал. 11, а), рух планет навколо Сонця, рух М ісяця навколо Землі, рух будь-якої точки на тілі, щ о рівномірно оберта­ ється (мал. 7 1,6).

Мал. 71. Рухи по колу

Рух м атер іал ьної точки коловою траєкторією зі ш ви д ­ кістю , сталою за значенням , але зм інною за н ап рям ­ ком , називаю ть рівномірним рухом по колу.

Те, щ о ш видкість під час руху по колу постійно змінює свій напрям, переконуємось на дослідах. Вам, очевидно, до­ водилось бачити, як заточують інструменти на шліфуваль­ ному диску, або як ріж уть метал (мал. 72, а). Кожна іскра — це розжарена частинка, яка відірвалась від диска і летить із такою самою ш видкістю , яку вона мала в останній момент руху разом із диском. Політ бризок від колеса автотранспорту, щ о буксує (мал. 72, б), переконують у тому, щ о ш видкість матері­ альної точки під час руху по колу спрямована по дотичній (мал. 72, в).

Мал. 72. П ідчас руху матеріальної точки по колу її ш видкість напрямлена вздовж дотичної

ПЕРІОД І ЧАСТОТА ОБЕРТАННЯ. Рівномірний рух по колу характеризується специфічними величинами.

І

Період обертання ( Т ) — час одного повного оберту точки, щ о рухається по колу.

Одиниця періоду — секунда (1 с ). Я кщ о тіло робить N обертів, то Т = — , де і — час оберN тання; N — кількість зроблених обертів. | Обертова частота (ті) — кількість обертів за одиницю часу.

Щ об визначити обертову частоту матеріальної точки, треба кількість зроблених обертів ІУ, які вона здійснила за N час і, поділити на цей час: п = — . і Одиниця обертової частоти в СІ є одиниця, поділена на ґ 1 4 секунду 1 - = 1 с _1 1— — це частота обертання, під час якого за 1 с матеріс альна точка здійснює 1 повний оберт, рухаючись рівномір­ но по колу. У техніці таку одиницю ще називають обертом ґ ^об об за секунду або обертом за хвилину 1— , хв V С у Легко помітити, щ о між частотою і періодом обертання 1 •™ 1 існує взаємно обернена залежність: п = — і Т = — . Т п ЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ М АТЕРІАЛЬНОЇ ТОЧКИ ПІД ЧАС Р У Х У ПО КОЛУ. Як напрямлена ш видкість мате­ ріальної точки під час руху по колу, ви вже з’ ясували. З’ ясуємо, як визначати її значення.

>

т

т

і

ш лях, щ о дорівнює довжині кола І = 2кг, тоді ш видкість її рівномірного руху визначається:

V

=

або

V

= 2кг •п .

Ш видкість рівномірного руху по колу щ е називаю ть Л ІН ІЙ Н О Ю Ш В И Д К ІС Т Ю .

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Рух м атеріальної то чки ко л ово ю тр а є кто р іє ю зі ш в и д кіс ­ тю, сталою за зн а чен ням , але зм ін н о ю за на пр ям ом , н а з и ­ ваю ть р ів н о м ір н и м рухом по колу. Л ін ій н а ш в и д кість руху тіла по кол у направлена по д о тичн ій до д аної то чки кола, де розгл яд а ється рух тіла. Р івном ірний рух по колу ха р а кте р и зуєть ся спе ц и ф ічни м и величинам и: пе ріо д о м і ча стото ю обертання. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

►

Дайте відповідь на запитання 1. Чим відрізняються прямолінійні і криволінійні рухи? 2. Що таке період і частота обертання? Який зв’язок між ними? 3. Який рух називають рівномірним рухом по колу? 4. Який напрям має лінійна швидкість матеріальної точки, що рухається по колу? Як визначають її значення?

а>

Поясніть 1. Вам доводилось бачити, як під час руху велосипеда верхні спиці колеса здаються злитими, у той час як нижні чітко видно по одній. Поясніть, чому так відбувається. 2. За якими ознаками відрізняються нерівномірний прямо­ лінійний рух і рівномірний рух по колу? * Вправа 8 *

1. Чому дорівнює період обертання годинної стрілки; хвилинної; секундної? 2. Який приблизно період обертання Землі навколо Сонця? 3. Період обертання збільшився в 3 рази. Як змінилась обертова частота? 4. У скільки разів обертова частота хвилинної стрілки годинника більша, ніж частота годинної стрілки? 5. Під час запису інформації компакт-диск здійснює один оберт за 0,01 с. Визначте обертову частоту компакт-диска. 6 . Яку частину повного оберту здійснює за 15 с секундна стрілка? 7. Секундна стрілка годинника в 1,5 раза довша за хвилинну. У скільки разів швидкість руху кінця секундної стрілки більша від швидкості руху кінця хвилинної стрілки?

V/ . У скільки разів відрізняються швидкості руху точок диску, які розташовані на відстанях 1,5 і 4,5 см від осі обертання? 9. Місяць рухається навколо Землі майже коловою орбітою радіусом 384 000 км протягом 27,3 доби. Визначте швидкість руху Місяця навколо Землі.

8

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА ВИ ЗН А Ч ЕН Н Я П Е Р ІО Д У ОБЕРТАННЯ ТА Ш В И Д К О С Т І Р У Х У ПО К О Л У ► Мета роботи: ознайомитися з величинами, що ха­ рактеризують рух тіла по колу. ► Обладнання: кулька, підвішена на нитці; штатив з кільцем і муфтами, секундомір або годинник із секундною стрілкою, вимірювальна стрічка, аркуш паперу з накресленим колом (радіус 15 см). В ка зів ки щ о д о в и кон ан н я р о бо ти 1. Прив’яжіть нитку завдовжки близько 45 см до кульки й підвісьте до кільця штатива (мал. 73). 2. Приведіть кульку в обертання по колу радіусом г, яке намальо­ вано на аркуші паперу. 3. Виміряйте час ґ, наприклад, 15 обертів кульки. Дослід повторіть п’ять разів. 4. Обчисліть період Т обертання кульки. 5. Обчисліть середнє значення лінійної швидкості руху кульки. 6 . Зробіть висновки. ^

м о ї ФІЗИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для проведення досліджень вам потрібно буде взяти лінійку та кульку, прив’язану до нитки завдовжки 20 см. Тримаючи за кінець нитку, обертай­ те кульку над лінійкою так, щоб кулька описувала коло радіусом, наприклад, 5 см (мал. 74). Виміряйте час, наприклад, ЗО повних обертів. Визначте період обертання кульки. Чи зміниться період обертання, якщо рахувати час не ЗО, а, наприклад, 60 повних обертів? Чи зміниться період обертання, якщо радіус обертання кульки зменшити в 2 рази (залишаючи незмінною довжину нитки)?

Мал. 73. Обладнання для виконання лабораторної роботи

Мал. 74. Коловий м аятник

^

Ви дізнаєтесь Які рухи називаються коливальними Що таке маятники

^

Пригадайте Якими специфічними величинами характеризується рух по колу

КОЛИВАЛЬНИЙ Р У Х . З раннього ди тинства під мамину пісню вас закол и ху­ вали в ліж ечку. А скільки радощ ів було від дитячої гойдалки! У сю ди в наш ому ж и тті ми зустрічаєм ось із коливальним рухом (мал. 75). К оливаю ться гілки де­ рев від вітру, ресори автом обіля, порш ні в його двигуні. Биття наш ого серця — це теж приклад коливального р уху. А хто не чув розм ірений хід настінного годинника з м аятником ? Ви можете розмовляти і чути завдяки коливанням, адже звук — це поширення механічних коливань у середовищі. Та й бачити навколишній світ ви можете за­ вдяки коливанням, адже світло — це теж поширення коливань, тільки електро­ магнітних. Завдяки електромагнітним коливанням розвинулися сучасні засоби зв’ язку (мобільний і супутниковий). Не зважаючи на те, щ о коливання поділяють­ ся на механічні й електромагнітні — влас­ тивості в них майже однакові. І вивчати їх дуже важливо, адже коливання мож уть бути як корисними, так і завдавати шкоди спорудам, механізмам і здоров’ ю людини. Наприклад, коливання, щ о виникають у будинках і мостах, стають іноді причиною їх руйнування. А якої біди мож уть заподі­ яти коливання земної кори! МАЯТНИКИ. Напростіше досліджувати коливальні рухи за допомогою маятни­ ків — пристроїв, які здатні здійснювати коливання (мал. 76). Вертикально закріплена пружина з тя­ гарцем називається вертикальним пру­ жинним маятником (мал. 76, а), дві гори­ зонтальні пружини і тягарець між ними утворюють горизонтальний пружинний

Мал. 75. Приклади коливальних рухів

Мал. 76. П ристрої для дослідження коливань

Мал. 77. Коливальний рух кульки

маятник (мал. 78, б), підвішена на легкій і нерозтяжній нитці кулька — нитяний маятник (мал. 84, в). ХАРАКТЕРИСТИКИ КОЛИВАЛЬНОГО Р У Х У . Основною рисою коливань є їх періодичність. Розглянуті нами в по­ передньому параграфі обертові рухи також є періодични­ ми. На відміну від обертових рухів, які мають для кож ної точки колові траєкторії, під час коливальних рухів точка чи тіло почергово рухаються в протилежних напрямах по одній і тій самій траєкторії (мал. 76, 77). У коливальному русі точка (тіло) проходить усі точки траєкторії руху (окрім двох крайніх) двічі — перший раз в одному напрямі, другий — у зворотному. Розглянемо коливальний рух нитяного маятника (мал. 77). Якщ о відхилити кульку вправо (положення 1), а потім відпустити, то вона почне рухатися до початкового положен­ ня рівноваги О, але не зупиняється в ньому (у цей час швид­ кість її руху максимальна), а проходить далі й рухається влі­ во. Зупинившись у крайньому лівому положенні 2, кулька починає зворотний хід. Набираючи швидкості, кулька про­ ходить положення рівноваги, повертається у крайнє праве положення, здійснивши одне повне коливання. Механічні коливання — це такий рух, під час якого по­ ложення і ш видкість руху тіла (точки) повторюються ч ер ез певні інтервали часу.

Характеристиками коливального руху є амплітуда, період та частота.

І

Амплітуда коливань (А ) — це м аксим ал ьне відхилення тіла від положення рівноваги.

Одиниця амплітуди — метр ( ї м ) . Значення амплітуди залежить тільки від того, на яку відстань тіло було відведене від положення рівноваги перед початком коливань (див. мал. 77).

Період коливань ( Т ) — час одного повного коливання.

Т = — , де і — час, протягом якого відбувається N коливань. N

Одиниця періоду — секунда (1 с ). I Частота коливань (у) — кількість коливань за одиницю часу.

N

.

V = — , де і — час, протягом якого відбувається N коливань.

Одиниця частоти коливань — герц (1 Гц = 1 с-1). Ця одиниця названа на честь німецького фізика Генріха Герца, який у 1884 р. експериментально довів існування електромагнітних хвиль. Період коливань є обернено пропорційними: V = — . П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ К И Коливання — це рух, під час якого положення і ш видкість руху тіла (точки) повторю ю ться через певні інтервали часу. Х а р а кте р и с ти ка м и ко л ивал ьн о го руху є амплітуда, п е р іо д та частота. ___________________________________________

Ф ІЗИКА НАВКОЛО НАС

Коливання земної кори. Одним із найнебезпечніших проявів при­ родних коливань є землетруси. Підземні поштовхи в земній корі чи верхній частині мантії викликають коливання земної поверхні, спри­ чиняють деформацію земної кори та деформування чи руйнування споруд. Ділянка підземного удару викликає пружні коливання (сей­ смічні хвилі), що поширюються по Землі в усіх напрямах. Ділянку Землі, що з неї виходять сейсмічні хвилі, називають центром земле­ трусу, якому на поверхні Землі відповідає епіцентр землетрусу. У сейсмічному плані найнебезпечнішими об­ ластями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Крим. Попе­ редити землетруси точно поки що неможливо, їх прогнозування має орієнтовний характер. Серед усіх стихійних лих землетруси займають перше місце у світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих. Зазвичай землетрус класифікують за трьома па­ раметрами: рівнем амплітуд, переважаючим пе­ ріодом і тривалістю коливань. Існують спеціальні Мал. 78. прилади (сейсмографи) для визначення інтен­ Наслідки зем летрусу сивності землетрусу, яку оцінюють за 1 2 -бальза 12-бальною шкалою ною шкалою. На малюнку 78 зображено наслідки інтенсивності землетрусу.________________________________

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ Дайте відповідь на запитання 1. Наведіть приклади коливань. Які з них є механічними? 2. Що таке амплітуда механічних коливань? 3. Що таке період і частота коливань, який взаємозв’язок між ними? 4. Із наведених прикладів вкажіть рух, який є коливальним: а) рух молекул повітря; б) рух кінця хвилинної стрілки; в) рух людини на гойдалці; г) рух Землі навколо Сонця. 5. Що таке маятники? Якими вони бувають?

>

П>

Поясніть 1. Кулька на нитці починає рухатися з точки А і здійснює коливання, проходячи послідовно точки А -В -С -В -А (мал. 79). Час руху між якими точками відповідає періоду коливань? У якій точці швидкість руху кульки найбільша?

2. Як зміняться період і частота малих коливань нитяного маятника, якщо зменшити довжину нитки? Вправа 9 1. Маятник два повних коливання здійснює за 2 с. За який час маятник здійснить 8 повних коливань? 2. Частота коливань вантажу на пружині 0,5 Гц. Скільки коливань здійснить цей вантаж за 6 с? 3. Маятник зробив 50 коливань за 1 хв 40 с. Визначте період і час­ тоту коливань. 4. Тіло, що коливається, за чотири періоди проходить 16 см. З якою амплітудою коливається тіло? 5. Амплітуда коливань маятника 4 см. Який шлях проходить тіло за два періоди?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА Д О С Л ІД Ж Е Н Н Я К О Л И В А Н Ь Н И ТЯ Н О ГО М А Я Т Н И К А ► Мета роботи: дослідити нитяний маятник, з ’ясувати, від чого залежить період його коливань. ► Обладнання: годинник із секундною стрілкою, вимірювальна стрічка, нитка, штатив, набір тягарців, транспортир. В ка зів ки щ о д о в и кон ан н я р о бо ти І. З ’ясуйте залежність між довжиною маятника і періодом його коливань. 1. На краю стола встановіть штатив. Візьміть нитку за­ вдовжки 1 м і підвісьте на ній тягарець (мал. 80). 2. Відхиліть маятник на невеликий кут (5°) і без поштовху відпустіть. Пропустіть декілька коливань, а потім за допомогою секундоміра визначте час за який маят­ ник здійснює N = 40-50 повних коливань.

*1

3. Період коливань визначте за формулою: 7 ^ = - ^ . 4. Зменшіть довжину нитки у 2 рази і знову визначте період коливань Т 2. 5. Виконайте те саме в чотири рази коротшим маятником (13 = 25 см). 6 . Зробіть висновок щодо залежності періоду коливань від довжини нитки.

\\\\Ч \ Мал. 80. Обладнання для виконання лабораторної роботи

II. З ’ясуйте залежність між масою маятника і періодом його коли­ вань. 7. Зафіксуйте довжину нитки маятника (наприклад, 50 см) і підвісьте на ній один тягарець, виконайте вимірювання (див. п. 2 ІЗ). 8 . Не змінюючи довжини нитки маятника, підвісьте на ній два тягарці та виконайте вимірювання (див. п. 2 і 3). 9. Зробіть висновок щодо залежності періоду коливань маятника від його маси. III. З ’ясуйте, як залежить період коливань маятника від кута відхилення. 10. Виконайте три досліди (див. п. 2 і 3), фіксуючи за допомогою транспортира початковий кут відхилення маятника (5°, 10°, 15°). З ’ясуйте, як залежить період коливань маятника від кута відхилення.

НАВЧАЛЬН І ПРОЕКТИ З ФІЗИКИ Значення навчальних проектів та їх типи Н авчальні проект и є ефективним засобом засвоєння, поглиблення та закріплення знань із фізики, або інш ого предмета, а також вироблення вмінь, навичок, прийомів застосування набутих знань на практиці. Навчальний проект потребує творчого підходу до його виконання. Це діяльність, яка дає вам змогу проявити себе індивідуально або в групі, спробувати свої сили, прикласти свої знання, принести користь, показати публічно досягну­ тий результат. Виконання навчального проекту дозволяє виробляти і розвивати специфічні уміння й навички проек­ тування: уміння обрати проблему, визначити ціль, плану­ вати діяльність, здійснювати пош ук інформації, практично застосовувати набуті знання, презентувати себе та отрима­ ний результат, здійснювати самоаналіз. Існує декілька типів навчальних проектів, способів їх виконання та отриманого результату: дослідницькі проект и — метою яких є доведення чи спростування якої-небудь гіпотези, і як результат — новий спосіб розв’ язання проблеми або узагальнений висновок; практичні проект и — розв’ язання практичних завдань «замовника» проекту, і як результат — розробка наочного посібника, макета, інструкції, рекомендацій; інформаційні проект и — збір інформації про якийнебудь об’ єкт чи явище, і як результат — статистичні дані, аналіз опитувань громадської думки, узагальнення вислов­ лювань різних авторів з досліджуваної проблеми; ігрові (р ол ьові) проект и — відображення реальних про­ цесів і явищ в образі дійових осіб, як результат — моделю­ вання реального об’ єкту. Інколи розв’ язання фізичних проблем може поєднувати одночасно вказані типи проектів. Поради учням Найважливішою навичкою, яку ви отримуєте в ході про­ ектної діяльності, є навичка публічного виступу з метою презентації результату своєї роботи (проектного продукту) і самопрезентації власної компетентності. Уміння коротко і переконливо розповісти про себе і свою роботу є вимогою сучасного суспільства. Захист проектів, як правило, відбувається у формі пре­ зентації (7 — 10 хв.) у ході якої ви маєте ознайомити при­ сутніх із результатами своєї роботи.

Тема мого проекту... Я вибрав цю тему, тому щ о... Мета м оєї роботи... Результатом проекту буде... Цей результат допоможе досягти мета проекту, оскіль­ ки ... План м оєї роботи (вказати час виконання і перелічити всі проміж ні етапи): — Вибір теми й уточнення назви... — Збір інформації (де і як ш укав інформацію)... — Досягнення результату (щ о і як робив)... — Написання письмової частини проекту (як це роби в)... Основна част ина Я розпочав свою роботу з того, що... Потім я приступив до... Я завершив роботу тим, що... У ході роботи я зіткнувся з такими проблемами... Щ об впоратися з проблемами, щ о виникли я... Я відхилився від плану (вказати, коли був порушений графік роботи)... План м оєї роботи був порушений, тому що... У ході роботи я прийняв рішення змінити проектний продукт, оскільки... Але все-таки мені вдалося досягти мети проекту, тому що... Висновок Закінчивши свій проект, я м ож у сказати, щ о не все з того, щ о було задумано, вийшло, наприклад... Це сталося, тому що... Якби я почав роботу наново, я б... Наступного року я, можливо, продовж у цю роботу для того, щоб... Я думаю, щ о я розв’ язав проблему свого проекту, оскіль­ ки... Робота над проектом показала мені, щ о (що дізнався про себе і про проблему, над якою працював)... Звичайно, вам не обов’ язково користуватися цим ш абло­ ном у повному обсязі, використовуйте ті позиції, які най­ краще підходять у кож ному окремому випадку.

Визначення середньої ш видкості нерівномірного руху П ропонуємо декілька проблемних ситуацій: 1. Прочитайте книж ку Ж уля Берна « Навколо світу за 80 днів». Оцініть ш видкість на різних ділянках, які прої­ хав Філеас Ф огг поїздом, пароплавом, на слоні, на парусно­ му човні й у цілому на всьому ш ляху. Як визначають ш вид­ кість літака; корабля? Як би вигравав парі сучасний Філеас Ф огг? 2. Дослідіть графік руху поїздів на сайті Укрзалізниці www. u z. gov. ua. Який потяг найшвидший в Україні? 3. Проведіть вимірювання ш видкості руху різних тіл. 4. Запропонуйте способи вимірювання ш видкості обер­ тання Землі навколо своєї осі. Щ о буде, якщ о зміниться середня ш видкість обертання Землі? П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Д О Р О З Д ІЛ У «МЕХАНІЧНИЙ РУХ» М е ха н іч н и м р у х о м н а зиваю ть зм ін у з часом полож ення тіла в п р о сто р і від н о сн о інш их тіл. Рух і с п о кій — поняття відносні. Д ля о п и с у м еха нічно го руху тіла в иб ир аю ть сист ему в ід л ік у — тіло відліку, п о в ’язану з ним с и с те м у ко о р д и н а т і за значе нн я по чатку відліку часу. М еханічний рух ум о в н о ділять на два н а й пр о стіш і види: пост упальний і оберт альний рухи. Я кщ о розгл яд а ється п о ­ ступальний рух тіла або рух тіла, р о зм ір и я ко го малі, п о р ів ­ няно з д о вж и н о ю п р о й д е н о го шляху, то тіло вваж аю ть мате­ р іа л ьн о ю точкою. Н е перервна уявна лінія, яку о п и сує м атеріальна то чка під час с в о го руху в о бр а ній си сте м і відліку, на зивається траєк­ торією. З м ін у полож ення тіла м ож н а визна чити за пр о й д е н и м ш ляхом, або за п е р е м іщ е н н ям . Ш лях є величиною с ка л я р ­ ною, п е ре м іщ е н ня — ве ктор но ю . Ш видкіст ь р у х у тіла — це ф ізична величина, яка х а р а кте ­ р и зує стр ім кіс ть зм ін и полож ення тіла у п р о сто р і та по казує, яку відстань пр охо д ить тіло за о д и н и ц ю часу.

Прямолінійний рух

Криволінійний рух

З а виглядом траєктор ії

ВИДИ МЕХАНІЧНОГО РУХУ

З а значенням і напрямом швидкості

Рівномірний^ прямолініинии рух у

Нерівномірний прямолініинии ' V рух

Рівномірний рух по колу

Нерівномірний 1

Мал. 81

ПЕРЕВІР СВОЇ ЗНАННЯ 1. Прикладом механічного руху є... A. затемнення Сонця Б. плавлення льоду B. падіння яблука з дерева Г. блискавка 2. У якому випадку можна вважати Землю матеріальною точкою, визначаючи... A. відстань від Землі до Сонця Б. ш лях яблука під час його падіння на Землю B. довжину екватора Г. ш видкість руху точки екватора під час добового обертання Землі навколо осі 3. Систему відліку становить сукупність... A. тіла відліку й матеріальної точки Б. тіла відліку й декартової системи координат B. тіла відліку, матеріальної точки й годинника Г. тіла відліку, системи координат й годинника

V рух по колу

■м

•

4. Який з наведених нижче рухів можна вважати рівно­ мірним? A. рух людини на гойдалці Б. рух кінця хвилинної стрілки B. рух велосипедиста Г. рух футболіста на полі під час гри 5. Тіло перемістилося з точки А в точку В уздовж кривої, яка зображена на малюнку 82 суцільною лінією. Для ви­ значення ш ляху, пройденого тілом, треба визначити... A. довжину відрізка АВ Б. довжину кривої АВ B. суму довжин відрізка АВ і кривої АВ Г. модуль вектора переміщення АВ 6. Прикладом коливального руху є... A. рух молекул повітря Б. рух кінця хвилинної стрілки B. рух людини на гойдалці Г. рух Землі навколо Сонця 7. Під час рівномірного руху піш охід проходить за 10 с шлях 15 м. Який ш лях він пройде при русі з тією самою ш видкістю за наступні 3 с? A. 5 м Б. З м B. 4,5 м Г. 45 м 8. Користуючись малюнком 83, вкаж іть на рівняння руху автомобіля. A. х = -5 0 0 + 20£ Б. х = —700 + 20і B. х = -7 0 0 - 20і Г. х = 20 - 700* 9. Ш видкість руху акули становить 40 к м /год . Переве­ діть це значення в м /с (відповідь заокруглити до цілих).

В

20 м /^ ч— і— і— і-^0 х, м

-5 0 0 А Мал. 82. Траєкторія і переміщ ення тіла

Мал. 83

і/

A. 11 м /с Б. 12 м /с B. 13 м /с Г. 40 м /с 10. Частота коливань вантажу на пружині 0,5 Скільки коливань здійснить цей вантаж за б с? A. З Б. 4 B. 9 Г. 12 11. Рівняння руху має вигляд х = - 2 + Ы . Визначте координату тіла через 5 с. 12. Визначте за графіком на малюнку 84 ш лях, щ о про­ ходить тіло за першу секунду руху. 13. Точка, розташована на ободі колеса радіусом ЗО см, зробила повний оберт. Який ш лях вона пройшла? 14. Автомобіль і мотоцикл проїхали повз хлопчика, щ о стояв на узбіччі дороги, із ш видкостями 72 к м /год і 15 м /с відповідно. Яка відстань буде між цими транспортними засобами через одну хвилину, якщ о вони рухаються з не­ змінними ш видкостями в одному напрямі прямолінійною ділянкою дороги? 15. Велосипедист рухався 5 хв із середньою ш видкістю 9 м /с , а потім ще 10 хв із середньою ш видкістю б м /с . Ви­ значте середню ш видкість велосипедиста за весь час руху. 16. На малюнку 85 зображено графіки залежності ш ляху від часу для скутера та трактора, які рухаю ться вздовж од­ ного шосе. На якій відстані будуть транспортні засоби через З год? Яка ш видкість руху скутера та трактора? 17. Ш видкість катера в озері 7 м /с . За який час катер подолає відстань 960 м, рухаючись за течією річки, ш вид­ кість якої 1 м /с ? Який час затратить катер на подолання того самого ш ляху проти течії? х, км А 60

/ /

40

/ /

20

/ / 0

1

2

3

Мал. 85

4

і, год

► У попередньому розділі ви розглядали рух тіла, не ставлячи пи­ тання, а чому ж тіло почало рухатись, чому воно зупинилось. ► Знання і повсякденний досвід показують, що зміна швидкості руху тіла (за значенням і напрямом) не відбувається довільно. Щоб тіло змінило свою швидкість, повинна існувати певна причина: дія одного тіла на інше — взаємодія тіл. ► Вивчаючи розділ «Взаємодія тіл. Сила», ви зм ож ете дати відповідь на запитання: чому тіла змінюють швидкість свого руху, чому всі тіла падають на землю, що означають — вага тіла і стан невагомості, що таке деф ормації і тертя. ► Ви зм ожете пояснювати сутність взаємодії тіл, явище інерції. З ’ясуєте, що таке маса тіла, густина речовини. Дослідите приро3 ду сил, які виявляють себе в механічних явищах, особливості руху І тіл під дією цих сил. Навчитеся розв’язувати задачі на визначення густини речовини, ваги тіла та сили тяжіння. Навчитеся вимірювати масу тіла, практично перевірите пружну взаємодію, застосовуючи закон Гука.

§ 14. § 15. § 16. § 17. § 18. § 19. §20. § 21.

Явище інерції та інертність тіл Густина речовини Сила Сила тяжіння Рівнодійна сил Сили пружності Вага тіла. Невагомість Сили тертя

§ 1 4 . ЯВИЩЕ ІНЕРЦІЇ ТА ІНЕРТНІСТЬ ТІЛ ^

Ви дізнаєтесь Що таке інерція Що таке інертність тіла Що таке маса тіла

^

Пригадайте Що ви спостерігаєте під час різкого гальмування автобуса

Ч И Є П Р И Ч И Н И Р У Х У Т ІЛ А ? Питання, щ о є причиною

руху тіл, цікавило людей ще з давніх часів. Давньогрець­ кий учений Аристотель переконував, щ о причиною руху є дія одного тіла на інше, тобто рух без сторонньої дії не­ можливий. Як аргумент він наводив приклад про коня і воза. Допоки кінь тягне воза, він рухається. Я кщ о кінь зу­ пиниться — віз також не рухатиметься. Авторитет А ри сто­ теля був настільки великим, щ о його твердження ніхто не насмілився заперечувати протягом двох тисячоліть! Лише в XVII ст. італійський учений-дослідник Галілео Галілей спробував спростувати це твердження. Д ослідж у­ ючи рух кульки по похилому жолобу, він помітив, щ о її ш видкість збільш ується, коли куля котиться по похилому ж олобу вниз, а коли куля котиться нагору — її ш видкість зменшується. Галілей припустив, щ о, коли куля котити­ меться по горизонтальній площині за повної відсутності тертя та будь-якого опору, її ш видкість залишатиметься постійною і для підтримання руху не потрібно ж одної при­ чини! Галілей був перший серед учених, хто почав перевіряти свої припущення на досліді. Він скочував кулі з похилого ж олобу і спостерігав за їхнім подальшим рухом по горизон­ тальній поверхні (мал. 86).

а

б

\

В

о Мал. 86. Ілюстрація досліду Галілея

.

(мал. 86, б), а по гладкому склу котитиметься дуже дов­ го (мал. 86, в). Але зрештою вона зупиниться. На підставі своїх дослідів Галілео з ’ ясував, щ о причиною зменшення ш видкості кулі є зовнішня дія — тертя об поверхню. Під час руху по тканині тертя менше, ніж по піску, а під час руху по склу — ще менше. А якби тертя зовсім не було — куля котилась б нескінченно довго. ІНЕРЦІЯ. Чим менш ою є дія інш их тіл на рухоме тіло, тим довше не зміню ється ш видкість його руху і тим біль­ ше його рух подібний до рівномірного. Отримані Галілео Галілеєм висновки згодом були сформульовані Ісааком Н ьютоном у вигляді закону, який згодом назвали законом інерції. Я кщ о на тіло не діють інші тіла, (або дія тіл ском п ен сов ана), то воно п еребуває у стані спокою або прям олі­ нійного рівном ірного руху.

Щ одо спокою , то цей закон підтверджується практично на кож ному кроці: відносний спокій тіл можна порушити лише під впливом інш их тіл. Зробити правильний висно­ вок про те, щ о тіло зберігає також і стан прямолінійного рівномірного руху, людям заважало те, щ о в земних ум о­ вах механічний рух неодмінно супроводж ується тертям, опором води або повітря тощ о, які поступово змен­ ш ують ш видкість тіла. Рух тіла за відсутності дії на нього інш их тіл ще називають рухом за інерцією (від лат. inertia — без­ діяльність). Інерція — це явищ е зб ер еж ен н я тілом ш в и д ко­ сті за відсутності зовніш ніх дій на нього з боку інш их тіл.

Суть явища інерції, коли тіло зберігає свою ш видкість і рухається «саме собою » ви часто вико­ ристовуєте, навіть не задумуючись над цим. Кому з вас не доводилось, розігнавшись на вело­ сипеді, деякий час насолоджуватись рухом, не к р у­ тячи педалі! Особливо ефектно спостерігати явище інерції в зимових видах спорту, де тертя вдається зробити особливо малим (мал. 87).

Мал. 87. Рух за інерціею

Отже, якщ о на тіло не діють інші тіла — воно зберігає свою ш видкість сталою. Відповідно, щ об тіло змінило свою швидкість — необхідний вплив інш ого тіла. І прояв яви­ ща інерції в цьому разі стає небезпечним, адже внаслідок інерції не можна миттєво змінити ш видкість руху тіла — для цього потрібен час. Наприклад, під час різкого гальмування автобуса паса­ жири деякий час продовж ують зберігати свій попередній стан руху і нахиляються вперед. Я кщ о ж автобус різко по­ чинає рух, то пасажири за інерцією залишаються в спокої і відхиляються назад. На малюнку 88 зображено випадки прояву явища інер­ ції. Прокоментуйте їх. ІНЕРТНІСТЬ ТІЛ. МАСА. Для того щ об тіло змінило ш вид­ кість, потрібна дія інш ого тіла, або, як каж уть, взаємодія між тілами. Практичні спостереження явища інерції дозволяють встановити ще одну закономірність: чим масивніше тіло, тим більше часу потрібно, щоб змінити його швидкість. Переконаємось у цьому на досліді. Зігнемо гнучку плас­ тинку, її кінці зв’ яж емо ниткою і закріпимо на штативі. До кінців пластинки впритул поставимо два однакові візо­ чки. Я кщ о нитку перерізати, то пластинка розпрямиться і ш товхне обидва візочки, надавши їм однакових ш видко­ стей. Обидва візочки за один і той самий час пройдуть одна­ кові відстані (мал. 89). Коли на один із візків покласти який-небудь вантаж (збільшити його масу) і повторити дослід, то візок, щ о має більшу масу, пройде меншу відстань (мал. 90).

/і

12

Мал. 89. Д ослід з однаковим и візочками

Мал. 90. Д ослід з візочками, що мають різну масу

Отже, в разі дії однієї й тієї ж зігнутої пластинки за один і той самий інтервал часу візки набули різних швидкостей. Узагальнюючи дослід на подібні явища, зазначимо: тіло з більш ою масою, яке під час взаємодії повільніше змінює свою ш видкість, називають більш інертним, а тіло меншої маси — менш інертним. | Інертність — це властивість тіла зб ерігати свій стан руху.

При розгляді досліду було застосоване поняття маси тіла. Усупереч тому, щ о, на перший погляд, це поняття здається простим і зрозумілим, воно протягом усього часу становлення фізичної науки неодноразово викликало нау­ кові суперечки. Його суть ми будемо поступово з ’ ясовувати під час подальшого вивчення фізики. Виходячи із досліджуваних явищ, можна стверджува­ ти, щ о чим більш ою є маса тіла, тим воно інертніше, а чим меншою є маса — тим менш інертне, іншими словами маса кількісно характеризує інертність тіла.

І

М аса — це ф ізична величина, яка кількісно х а р а кте р и ­ зу є інертність тіла.

Усі тіла — людина, Земля, Сонце, краплина води, атом, молекула тощ о мають масу. Масу позначають малою латинською літерою т. У СІ одиницею маси є кілограм 1 (кг).

Мал. 91, а — важільні терези з важками; б — еталон 1 кг

На практиці, окрім кілограма, застосовують й інші одиниці маси — тонна (т), центнер (ц), грам (г), міліграм (мг): 1 т = 1000 кг = 103 кг; 1ц = 100 кг = 100 кг; 1 г = 0,001 кг = 10-3 кг; 1 мг = 0,000001 кг = 10-6 кг. Для вимірювання маси існує декілька способів. Враховуючи розглянуті досліди, можна зробити висновок: маси двох тіл обернено пропорційні м о­ дулям ш видкостей, яких вони набувають під час тл взаємодії: т2 V Спосіб вимірювати масу тіла за зміною його ш видкості під час взаємодії в повсякденному ж и т­ ті використовують не часто. Найбільш поширений і давній спосіб — це зважування тіла на важільних терезах (мал. 91, а). Зважити тіло — означає порів­ няти його масу з масою еталона в 1 кг. За еталон в 1 кг взято масу спеціально виго­ товленого циліндра зі сплаву платини та іридію (мал. 91, б). Зберігається еталон маси в М іжнарод­ ному бюро мір і ваги в м. Севрі, щ о під Парижем.

Г Вправа 10 1 Виразіть в кг такі значення маси: а) 0,1 г; б) 200 мг; в) 3 т; г) 40 ц. Визначте сумарну масу: 5 кг + 200 г + 150 мг = ... г 5 т + 350 кг + 500 г = ... кг, 1900 г + 100 мг = ... кг. Мал. 92. Яка маса Маса однієї молекули води приблизно дорівнює металевої деталі? 2,99 ■10- 2 6 кг. Визначте масу 5 ■102 0 молекул. На малюнку 92 важільні терези перебувають у рівно­ вазі. Яка маса металевої деталі? Унаслідок зіткнення дві кульки, які рухались назустріч одна одній, зупинились. Порівняйте маси кульок, якщо початкова швидкість першої кульки 2 м/с, а другої — 1 2 м/с. Рухома куля зазнає зіткнення з нерухомою кулею. Унаслі­ док цього перша куля зупиняється, а друга приходить у рух зі швидкістю першої кулі. Що можна сказати про маси цих куль? ЦІКАВІ ФАКТИ Хто і коли винайшов терези? Який народ і коли винайшов терези — невідомо. Можливо, це було зроблено багатьма народами, незалежно один від одного, і простота у використанні послугувала їх широкому застосуванню (мал. 93). Мал. 93. Використання терезів у Стародавньому Єгипті

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ К И Якщ о на тіло не дію ть інші тіла, то воно зб е р іга є стан с п о ­ кою або пр ям о л ін ійно го р ів н о м ір н о го руху (рухається за інерцією ). Інертність — властивість тіла зберігати стан руху (або спокою ). М а са — ф ізична величина, яка кіл ькісн о ха р а кте р и зує іне ртність тіла. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ Д а й те в ід по від ь на запитання 1. Що називають інерцією; інертністю тіла? 2. Сформулюйте закон інерції. 3. Що таке маса тіла? Які її одиниці? 4. Які способи вимірювання маси вам відомі? ?£>

Поясніть 1. Чому людина, яка спотикнулася, падає в напрямі руху? 2. У чому полягає різниця при звільненні ковдри від пилу при її вибиванні й витрушуванні? 3. Наведіть приклади, які показують, як змінюється швидкість двох тіл різної маси внаслідок їх взаємодії.

Одиниця маси, як і одиниця довжини, спочатку встановлюва­ лася за природними еталонами. Найчастіше таким еталоном була маса зернини. Так, наприклад, масу дорогоцінних каменів визна­ чають до сьогодні в каратах (0 , 2 г) — це маса насінини одного з видів бобів. Згодом за одиницю маси стали використовувати масу води, яка заповнювала посудину певного об’єму. Наприклад, у Старо­ давньому Вавилоні за одиницю маси приймали талант — масу води, яка повністю витікала з посудини через невеликий отвір протягом години. За масою насінин або води виготовляли металеві гирі різної маси, які зберігались у храмах або управлінських закладах. На Київській Русі одиницею маси була гривна (409,5 г). Пізніше вона була названа фунтом. Для визначення більших мас застосо­ вувався пуд (16,38 кг), а менших — золотник (12,8 г).

Масу тіла також можна визначити за допомогою пружинних ваг, які не потребують гир. Але зазначимо, що якби одне й те саме тіло зважували за допомогою терезів і пружинних ваг, наприклад, на Місяці, то значення маси, визначене за допомогою терезів було б таке саме, як і на Землі, а якщо за допомогою пружинних ваг — то їх покази були б у 6 разів менші!!! Чому це так, ви дізнаєтесь пізніше.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

И А

В И М ІР Ю В А Н Н Я М АС И М Е Т О Д О М ЗВ А Ж УВ А Н Н Я ► Мета роботи: оволодіти навичками роботи з важіль­ ними терезами, навчитись вимірювати масу тіл. ► Обладнання: важільні терези, набір важків, тіла для зважування, хімічна склянка, колба з водою. В ка зів ки щ о д о в и кон ан н я р о бо ти ▼

1. Перед початком роботи ознайомтеся із правилами зважування на терезах: • Перед зважуванням треба переконатисг, що терези зрівноважені. Щоб установити рівновагу, на легшу шальку слід покласти дрібненькі папірці. • Щоб терези не псувалисг, зважуване тіло й важки треба опу­ скати на шальки обережно, не випускаючи їх навіть з невеликої висоти. • Не можна зважувати тіла, важчі від зазначеного на терезах граничного навантаження. • Зважуване тіло кладуть на ліву шальку терезів. • На праву шальку терезів кладуть важки, виймаючи їх з футляра спеціальним пінцетом. • Поклавши зважуване тіло на ліву шальку, на праву кладуть ва­ жок, маса якого є близькою до маси тіла. Якщо важок перетягує шальку, то його ставлять назад у футляр, а коли не перетяг­ не — залишають на шальці. Потім те саме роблять із наступним важком, поки не буде рівноваги. • Зрівноваживши тіло, підраховують загальну масу важків, що лежать на шальці терезів. Після цього переносять важки з шальки терезів у футляр. 2. Розгляньте терези, визначте межі маси вантажу, який мож­ на вимірювати даними терезами (вони вказані на коромислі). Перевірте, чи терези перебувають у рівновазі, якщо потрібно, зрівноважте їх. 3. Розгляньте важки і запишіть у зошит значення маси важків від найбільшого до найменшого.

4. Виміряйте масу вказаного вчителем тіла і результат вимірювання запишіть у таблицю. (У таблиці наведено приклад вимірювання маси гайки). 5. Виміряйте масу порожньої склянки. Результати запишіть у таблицю. 6 . Не знімаючи склянку із шальки, налийте в неї певну кількість води. 7. Виміряйте масу склянки з водою. Результати запишіть у таблицю.

№ досліду 1

Назва тіла Гайка

Набір важків, що зрівноважують тіло 100 г; 20 г; 10 г; 5 г; 1 г; 200 мг; 50 мг; 2 0 мг

Маса тіла т, г, кг 136,27 г » 136,3 г « 0,1363 кг

2

3 4

Порожня склянка Склянка з водою

. Обчисліть масу води у склянці. 9. Зробіть висновок. 8

Ж . МОЇФІЗИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Вимірювати масу невеликих тіл можна і в домашніх умовах на саморобних те­ резах. Для цього вам будуть потрібні: лінійка (або в’язальна спиця), дві од­ накові пластмасові кришечки, нитки, різні монети, невеликі тіла відомої маси (наприклад, пакетик чаю чи кави, на якому вказана його маса), шприц і тіла, масу яких ви хочете визначити. Дві пластмасові кришечки — це будуть шальки. За допомогою ниток прикрі­ піть шальки до кінців лінійки. Намотайте декілька витків нитки чітко посереди­ ні лінійки і зробіть петлю, за допомогою якої будете тримати ваші терези. Як важки можна використати невеликі тіла відомої маси та монети. Маси монет: 1 к. — 0,5 г; 10 к. — 1,7 г; 2 к. — 0,64 г; 25 к. — 2,9 г; 5 к. — 4,3 г; 50 к. — 4,2 г. Проведіть вимірювання мас невеликих тіл. Виміряйте масу порожнього шприца. Наберіть у нього води і виміряйте їх загальну масу. Обчисліть масу води в шприці.

§ 1 5 . ГУСТИНА РЕЧОВИНИ ^

Ви д ізн а є те с ь Що таке густина тіла Як визначити густину тіла, знаючи його масу та об’єм

^

П ригадайте Що таке маса тіла Що таке об’єм тіла

ЩО ПОКАЗУЄ ГУСТИНА РЕЧОВИНИ. Якщ о на шальки те резів покласти тіла, які мають однаковий об’ єм, але виготов­ лені з різних речовин — то рівновага шальок порушується. Якщ о з цих речовин виготовити такі тіла, щоб їх маса була однаковою, то вони будуть різнитися розмірами (мал. 94).

-гцООІН ж Юру*,. ’ / \ / \

а

и б

Мал. 94. Порівнювання мас тіл із різних речовин а — однакових о б ’ємів; б — різних о б ’ємів

Відношення об’ ємів різних тіл однакової маси залежить від вибору речовини, з якої ці тіла виготовлено. Отже, існує певна фізична величина, щ о характеризує дану речовину. Її називають густиною. Густина речовини — ц е ф ізична величина, яка х а р а к­ тер и зу є щільність речовини і п о казує, чому дорівню є м ас а речовини, у зя то ї в о б ’ємі 1 м 3.

Щ об визначити густину речовини, треба масу тіла поді­ лити на його об’ єм. Математично це можна записати у ви. , т гляді формули: р = — Густина речовини позначається малою грецькою літе­ рою р (читається «р о»). / \ кг Одиниця густини — кілограм на метр кубічний з V м у . г Густину речовини записують і в — см 3 Оскільки в 1 кг = 1000 г, а 1 м3 = 1 •106см 3, то співвідно­ шення між цими одиницями буде таким:

Густина визначає масу одиниці о б ’ єму. Наприклад, гусг тина заліза 7,8 — г-. Це означає, щ о залізне тіло об’ ємом см 1 см 3 має масу 7,8 г. Дані про густину деяких речовин у різних станах наведе­ но в таблицях. Густини деяких речовин у твердому стані (20 °С) Речовина Платина Золото Свинець Срібло Мідь Латунь Сталь, залізо Олово Цинк Чавун Алюміній Мармур

кг 3 м 21 500 19 300 11 300 10 500 8900 8500 7800 7300 7100 7000 2700 2700 Р>

Речовина Граніт Скло Порцеляна Бетон Оргскло Капрон Поліетилен Парафін Лід Дуб сухий Сосна суха Корок

кг з" м 2600 2500 2300 2200 1200 1140 940 900 900 800 440 240

Р>

Густини деяких речовин у рідкому стані (20 °С) Речовина Ртуть Рідке олово (за і = 409 °С) Сульфатна кислота Мед Гліцерин Рідкий кисень (-1 8 3 °С) Вода морська Вода чиста (4 °С) Олія

кг Р’ 7~з" м 13 600 6830 1800

Речовина Машинне мастило Бензол

кг Р’ 7~ мз~ 900 880 860

1420 1260 1140

Рідке повітря (-1 9 4 °С) Нафта Гас Спирт

1030 1000 900

Ацетон Ефір Бензин

790 710 710

800 800 800

■.

.-Л.гї

Густини деяких речовин у газоподібному стані за нор­ мальних умов (і = 0 °С, тиск 760 мм рт. ст.) кг з" м 3, 210 1,980 1,430 1,290 1,250

Речовина

Р>

Хлор Вуглекислий газ Кисень Повітря Азот

Речовина Чадний газ Водяна пара (100 °С) Гелій Водень

кг 3 м 1,250 0,88 0,180 0,090

Р>

Значення густини інш их речовин занесені до спеціаль­ них фізичних довідників. Густина однієї й тієї самої речовини у твердому, рідкому та кг газоподібному станах різна. Зокрема, густина льоду 900 — , м КГ

кг

води 1000 —т , водяної пари 0,59 —- . м м РОЗРАХУНОК МАСИ Т А ОБ’ЄМУ ТІЛ А ЗА ЙОГО ГУСТИ­ НОЮ. У практичних цілях, щ об визначити густину речови­ ні ни, користуються наведеною вище формулою р = — . Знаючи густину речовини, з якої виготовлене тіло, і його об’ єм, можна визначити масу тіла, не зважуючи його. Це ще один із методів визначення маси тіла. Справді, якщ о т р = — , то т = рУ . Відповідно, знаючи густину й масу тіла, можна визначи77X

ти його об ’ єм: V = — . Р У наведених вище прикладах розглядались однорідні тіла, тобто тіла, щ о складаються з однієї речовини і не ма­ ють порожнин. У таких випадках густина тіла дорівнює густині речовини, з якої воно складається. Якщ о тіло неоднорідне або має порожнини, визнача­ ють його середню густину. При цьому користую ться тими самими формулами. К Г

Наприклад, середня густина тіла людини 1036 — ; м кг середня густина крові 1050 —^ м

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Густина р е ч о в и н и — це ф ізична величина, яка х а р а кте р и ­ зу є щ ільність р ечовини і по казує, чо м у д о р ів н ю є м аса р е ч о ­ вини, узя то ї в о б ’єм і 1 м3. 171

М а тем атично гу с ти н у визначаю ть за ф орм улою : р = — . Густина о д нієї й тієї са м о ї р ечовини у твердом у, р ід ко м у та га з о п о д іб н о м у станах різна. З о кр е м а , густи н а льоду

КГ

кг

кг

м

м

м

900 —з , води 1000 —з , водяної пари 0,59 —3 - . ЦІКАВІ Ф АКТИ

Оскільки всі речовини складаються з молекул, то масу будьякого тіла можна визначити, як суму мас його молекул. Напри­ клад, маса краплі води дорівнює добутку маси однієї молекули на число молекул у краплині. Отже, густину речовини можна також обчислити за масою молекули та їх кількістю в одиниці об’єму. Як ви гадаєте, густина речовини в рідкому і газоподібному ста­ ні однакова? Не поспішайте з відповіддю. Подумайте. Ви вже знаєте, що в різних агрегатних станах склад речовини не змінюється, отже, молекули однакові, а значить й однакові їх маси. Але, як виявляється, густина речовини в різних агрегатних ста­ нах — різна. Наприклад, густина кисню в газоподібному стані

кг

1,43 —5 -. Після стискання й охолодження отримують рідкий

м3

кг

кисень — його густина 1140 —5 - . Майже в 1000 разів більша!

м3

Як це пояснити? Це означає, що в 1 м3 газоподібного і рідкого кисню міститься різна кількість молекул. Дійсно, у газах молекули перебувають на більших відстанях одна від одної, ніж у рідинах. Тому їх кількість в 1 м3 газу, менша, ніж в об’ємі 1 м3 рідини. Таким чином, можна стверджувати, що густина речовини характеризує щільність розташування її молекул. А як ви гадаєте, густина речовини буде залежати від температури? Як вам уже відомо, тверді тіла, рідини й гази, як правило, при нагріванні розширюються, а при охолодженні — стискуються. Винятком є вода, чавун і деякі інші речовини. Під час нагрівання збільшується швидкість руху молекул, у ре­ зультаті збільшується середня відстань між молекулами, а отже, і об’єм тіла. Кількість молекул не змінюється, а отже, і маса речовини не змінюється. Таким чином, під час нагрівання речовини її маса не змінюєть­ ся, об’єм збільшується, отже густина — зменшується. При охоло­ дженні навпаки — густина речовини збільшується.

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ Дайте відповідь на запитання 1. Що показує густина речовини? 2. Які є способи визначення густини речовини? 3. Чому густина газів менша за густину рідин і твердих тіл? ?£>

Поясніть На терезах зрівноважили відкриту колбу (див. мал. 95). Чи порушиться рівновага терезів, якщо колбу нагріти, піднісши до неї спиртівку? 2 . У циліндрі під поршнем міститься кисень (мал. 96, а). Поршень опускають (мал. 96, б). Поясніть, як при цьому змінюється: а) маса газу; б) об’єм газу; в) густина газу. ПРИ КЛА Д И Р О З В ’ЯЗУВАННЯ Ф ІЗ И Ч Н И Х ЗАДАЧ

Мал. 95. Чи поруш иться рівновага терезів?

м

к

і

Задача 1. Кубик із ребром, щ о дорівнює 2 см, має масу 20 г. Визначте густину матеріалу, із якого виго­ товлено кубик.

Дано: а = 2 см т = 22 г

СІ 2 •10-2 м 2,2 •10-2 кг

__?

о°

*

*

Розв’язання Об’ єм кубика з ребром а визначається за формулою V = а3. Підставляючи цей вираз у формулу для визначення гус­ те т тини, отримуємо: р = — = . V а

Підставляємо числові значення: р = 2 .2 .10- ; к г = 27 50 к ^ (2-Ю '2)3 м 3 кг Відповідь: 2750 — м

м

Задача 2. Свинцева куля об ’ ємом 40 см 3 має масу 0,565 кг. Визначте, суцільна ця куля чи порожниста. Якщ о куля порожниста, то визначте об’ єм порожнини.

б Мал. 96. Які зміни відбуваються з киснем?

Дано: Ук = 40 см 3 т = 0,565 кг КГ р = 11 300 ^ м Vпор — ?

СІ 4 •10-5ми

Розв’язання Я кщ о куля суцільна, то, знаючи густину свинцю і масу кулі, з ’ ясуємо, який вона по­ винна мати об’ єм V. Якщ о отримане значення о б ’ єм у буде збігатись із заданим у задачі

об’ ємом кулі (Ук) — куля суцільна. Я кщ о V > Fк— куля має порожнину. Зрозуміло, о б ’ єм порожнини: Т^Іор = F - F K. 77X

ЇЇХ

F

р

З формули р = — виражаємо об’ єм V = — . Підставляємо 0,565 кг = 5-Ю -5 м \ кг 11300 м Як бачимо, F > Fк — куля має порожнину Fпop = F - F K,

числові значення: F =

^їгор = 1 1 0 -5 м 3 = 1 0 с м 3. Відповідь: 10 см 3. ' Вправа 11 * 1. Із двох тіл однакового об’єму друге має в 7 разів меншу масу, ніж перше. У якого тіла маса одиниці об’єму речовини більша й у скільки разів? 2. Об’єм металевого виробу 50 см3, а його маса 355 г. Обчисліть густину цього металу. Який метал має таку густину? 3. Яка густина рідини, 125 л якої мають масу 100 кг? 4. Обчисліть масу тіла, об’єм якого 250 см3, а густина речовини,

кг

з якої його виготовлено, дорівнює 1 1 300 —Т .

м3

5. Об’єм залізної деталі 750 дм3. Визначте масу деталі. 6 . Посудина, яку наповнили бензином, має масу 2 кг. Ця сама посудина без бензину має масу 600 г. Визначте місткість посудини. 7. Маса срібної фігурки 707 г, а її об’єм 0,7 дм3. Визначте, чи су­ цільна ця фігурка. 8 . Скільки молекул міститься в 1 м 3 води, якщо маса однієї моле­ кули 3-Ю 2 6 кг? 9 *. Алюмінієвий циліндр масою 1,35 кг повністю занурили в по­ судину, до країв наповнену спиртом. Якою є маса спирту, що вилився? 10*. Визначте масу порожнистого куба, виго­ товленого з латуні, якщо товщина стінок — 2 см, а довжина ребра 8 см. 11*. Яка довжина мідного дроту, змотаного в моток із середнім діаметром 0,5 м, якщо маса дроту становить 2 2 кг, а діаметр дро­ ту — 2 мм? Скільки приблизно витків дроту в мотку? 12*. На малюнку 97 показані залежності маси від об’єму для двох рідин. Визначте об’єм су­ міші, яка складається з 1 2 г першої рідини і 1 0 г другої. Зміну об’єму суміші не враховувати.

13*. У посудині, маса якої 150 г, міститься 75 мл води. У посудину опустили п’ять однакових тіл (вода з посудини при цьому не виливається). Загальна маса посудини з водою і тілами стала 310 г. Визначте об’єм кожного тіла, якщо густина речовини, ■

З ЯКОЇ ВОНИ в и г о т о в л е н і

т , — 4л ---5“ .

см

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

И ^ УШ Й

В И ЗН А Ч ЕН Н Я ГУС ТИ Н И Р ЕЧ О В И Н И (Т В Е Р Д И Х Т ІЛ , Р ІД И Н ) ► Мета роботи: навчитись визначати густину речовини. ► Обладнання: важільні терези, набір важків, мен­ зурка, лінійка, скляна посудина, брусок, тіло неправильної форми, посудина з рідиною невідомої густини. В ка зів ки щ о д о в и кон ан н я р о бо ти ▼

1. Виміряйте лінійні розміри бруска та обчисліть його об’єм. Зваж­ те брусок. Визначте густину речовини, з якої виготовлено бру­ сок. Порівняйте її з табличними значеннями густин. Визначте, з якої речовини виготовлено брусок. 2. Зважте тіло неправильної геометричної форми. За допомогою мензурки у відомий вам спосіб визначте об’єм цього тіла. Виз­ начте густину речовини. За табличними значеннями визначте, з якої речовини виготовлено тіло. 3. Налийте в мензурку рідину, густину якої треба визначити. Виміряйте її об’єм. У відомий вам спосіб визначте масу рідини. Обчисліть значення густини даної рідини. 4. Зробіть висновок. ^

м о ї ФІЗИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Визначити густину тіла можна і в домашніх умовах. Для цього вам будуть по­ трібні — новий шматок мила, картоплина, пружинні ваги, мірний стакан (або склянка з водою і шприц). Для визначення густини мила вам потрібно виміряти його лінійні розміри та масу. Порівняйте отримане вами значення маси з тим, що вказане на обгортці. Виміряйте масу картоплини за допомогою пружинних ваг За допомогою мірно­ го стакана виміряйте її об’єм. Якщо немає мірного стакана, можна застосувати такий спосіб: набрати повну склянку води, поставити її в миску. Опустити в склян­ ку картоплину. Шприцом виміряти воду, яка вилилась у миску. Або використати мензурку, яку ви самостійно виготовили під час попередніх домашніх досліджень. Обчисліть густину картоплини.

^

Ви дізнаєтесь Що таке сила

^

Пригадайте Як поводить себе тіло, якщо на нього не діють інші тіла Як поводять себе тіла, якщо вони діють одне на одне

ВЗАЄМОДІЯ ТІЛ. Я кщ о на тіло не діють інші тіла, воно зберігає свою ш видкість сталою. Відповідно, щоб тіло змі­ нило свою ш видкість, необхідний вплив інш ого тіла. До того ж практичний досвід підтверджує, щ о вплив одного тіла на інше не може бути одностороннім — обидва тіла діють одне на одне, як каж уть, — взаємодіють. | Д ію тіл одне на одне називаю ть взаємодією тіл.

Усі тіла так чи інакше пов’ язані між собою і діють одне на одне або безпосередньо (під час контакту одне з одним), або через різні поля. Розглянемо випадки взаємодії тіл (мал. 98, а, б).

Мал. 98. Приклади взаєм одії тіл

Штовхаючи дитячий візок (мал. 98, а), його приво­ дять у рух. У цьому разі швидкість руху дитячого віз­ ка змінюється під дією натиску руки людини. Я кщ о на легкорухомі візочки покласти магні­ ти, то їх взаємне притягання зумовить рух візочків один до одного (мал. 98, б). Це приклад взаємодії тіл через магнітне поле. Під дією руки на кульку (мал. 99, а) пружина стис­ кається, тобто спочатку кінець її приходить у рух, а по­ тім рух передається іншим частинам пружини. Якщо відпустити кульку, то стиснута пружина, розпрямля­ ючись, приводить у рух кульку у зворотному напрямі (мал. 99, б). Спочатку діючим на кульку тілом була рука людини, потім діючим тілом стала пружина.

[ б

* р іш

ш

Мал. 99. Рух кульки

СИЛА. У фізиці часто не зазначають, яке тіло і як саме діє на дане тіло, а говорять, щ о на тіло діє сила, або до тіла прикладена сила. Слово «сила» вам добре відоме, і використовуєте ви його досить часто: сила м ’ язів, сила вітру, сила-силенна знайо­ мих, сильний характер, сильний духом. Фізичний термін «сила» означає фізичну величину, яка характеризує інтенсивність взаємодії м іж тілами.

І

Сила — ф ізична величина, яка х ар а кте р и зу є в за є м о ­

дію тіл.

Уперше поняття сили у фізиці використав Ньютон. Опи­ суючи механічний рух, він розрізняв випадки руху за інер­ цією , коли на тіло не діють сторонні сили (або дія сил скомпенсована), і випадки, коли тіло змінювало свою ш видкість унаслідок дії сили. Отже, можна стверджувати, щ о резул ьт ат ом дії сили є зміна ш видкост і р у х у тіла (або за значенням, або за на­ прямом, або разом за значенням і напрямом). Але сила, щ о діє на тіло, може не лише змінювати швид­ кість руху тіла, а й змінювати взаємне розташування частин цього тіла. Наприклад, під дією сили відбувається стискан­ ня пружини (див. мал. 99), згин пружного стального стерж ­ ня та інші зміни форми й розмірів тіла. У такому разі гово­ рять, щ о тіло деформується.

| Деформація — будь-які зм іни ф орми й розмірів тіла.

Отже, ще одним резул ьт ат ом дїі сили на т іло є його деф орм ація. Сила — векторна величина. Позначаєть­ ся сила великою латинською літерою ^ . Одиницею сили є ньютон (1 Н). У кож ен момент часу сила, щ о діє на тіло, характеризується модулем і напря­ мом у просторі. Наприклад, щ об зруш и­ ти шафу, її можна штовхати або тягнути (мал. 100). Прикладена сила за значенням в обох випадках однакова (сила м ’ язів лю ­ дини), а результат дії сили різний: шафа переміщ ується в різних напрямах. На відміну від векторних величин, з якими ви ознайомились (переміщення, ш видкість), сила, окрім значення і на-

Мал. 101. Результат дії сили залежить від місця її прикладання

Мал. 102. Дія сили не зм іню ється, якщ о точку прикладання переносити вздовж лінії дії сили

пряму, характеризується точкою прикладання. Щ о це означає? Розглянемо приклад. Якщ о рухати книж ку по столу (мал. 101), то результат цієї дії залежить від того, до якого місця книжки прикладена сила. Не зважаючи на те, щ о зна­ чення і напрямок сили однакові, — результат різний: у пер­ ш ому випадку книжка рухається поступально, у другому — обертається. Проте, якщ о точку прикладання сили 1? перенести з точки А в точку С, щ о лежить на продовженні прямої, уздовж якої діє сила (лінії дії сили), то результат дії сили не зміниться (мал. 102). Досліди свідчать, щ о дія сили не зм і­ н ю єт ься, якщ о т очку прикладання переносит и вздовж лінії дії сили. П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ

Під взаємодією в механіці розуміють ті дії тіл одне на одне, результатом яких є зміна руху цих тіл або їх д е ­ формація. Сила — фізична величина, яка характеризує взаємодію. Результат дії сили на тіло залежить від її модуля, напряму і точки прикладання. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

>

?£>

Дайте відповідь на запитання 1. Що є наслідком механічної взаємодії тіл? 2. Що характеризує механічну взаємодію тіл? 3. Що таке сила? Які її основні характеристики? Поясніть 1. Пташка, яка сиділа на гілці, спурхнула і полетіла вгору. Куди, у який момент і чому відхилилася гілка?

§ 1 7 . СИЛА ТЯЖІННЯ ^

Ви дізнаєтесь Що таке всесвітнє тяжіння Що таке сила тяжіння Як визначити силу тяжіння Що таке прискорення вільного падіння

^

Пригадайте Що таке сила Від чого залежить результат дії сили

ЗЕМНЕ ТЯЖ ІН Н Я. Я кщ о підкинути вгору м ’ яч, то він зго­ дом падає вниз. Краплини дощ у, сніж инки падають на зем­ лю. Те саме відбувається з будь-якими тілами. Чому ж так відбувається? Давайте розглянемо, як себе поводить м ’ яч, кинутий горизонтально (мал. 103).

Кинутий м ’ яч, рухаючись по кривій лінії, врешті-решт падає на землю. А як ви вже знаєте, у тіл, щ о рухаються криволінійною траєкторією, змінюється напрям ш видкості (пригадайте рух по колу). У нашому випадку змінюється ще і значення ш видкості. Я кщ о пригадати означення сили, за яким сила змінює ш видкість руху тіла, то можна зроби­ ти висновок, щ о на м ’ яч діє сила, напрямлена до Зем­ лі. Земля притягує до себе всі тіла: людей, воду морів, океанів і річок, будинки, М ісяць, Сонце, супутники тощо. Силу, з якою З ем л я притягує д о себ е тіло, називаю ть силою тяжіння.

І

Позначається сила тяжіння .Ртяж . Точкою прикла­ дання сили тяжіння є певна точка всередині тіла, на яке вона діє. Напрямлена сила тяжіння до центра Землі (мал. 104). Експериментами встановлено, щ о сила тяжіння пропорційна масі тіла і визначається за формулою: -^тяж = § т ’ Де § — коефіцієнт пропорційності, який має спеціальну назву — прискорення вільного падіння.

т

т

*

ВІЛЬНЕ ПАДІННЯ ТІЛ. Падіння тіла вертикально вниз відбувається під дією сили земного тяжіння. Окрім цієї сили, на тіло діє сила опору повітря, на­ прямлена вертикально вгору. Я кщ о ці сили рівні між собою , то тіло буде рухатись рівномірно із по­ стійною ш видкістю. Таким, наприклад, є рух пара­ ш утиста з відкритим парашутом (мал. 105, а). Я кщ о ж сила опору мала, і сила тяжіння наба­ гато більша, то падіння тіла не буде рівномірним. Унаслідок дії земного тяжіння ш видкість тіла буде весь час збільшуватись. Таким, наприклад, був рух парашутиста на початку стрибка (мал. 105, б). Рух тіла під дією зе м н о го тяж іння, за ум ови, щ о опір повітря незначний і на тіло не діють інші сили, називаю ть вільним падінням.

Для експериментального дослідження вільного падіння використовують трубку, з якої можна ви­ качувати повітря (її ще називають трубкою Н ью то­ на) (мал. 106). Не відкачуючи повітря, помістимо у трубку п ір’ їну, корок та металеву кульку. Я кщ о трубку поставити вертикально, то всі три предмети впа­ дуть не одночасно (мал. 106, а). Я кщ о ж викачати із трубки повітря і повторити дослід, — то всі три предмети впадуть одночасно (мал. 106, 6)1 Відбувається це тому, щ о під дією однієї лише сили тяжіння ш видкість усіх без винятку падаю­ чих тіл за кож ну секунду збільш ується на одне і те ж число, а саме — на 9,8 м /с . Таку зміну ш видкості за секунду для вільно падаючих тіл і назвали при­ скоренням вільного падіння. Середнє значення прискорення вільного падіння Ц £ = 9,81 — (під час розв’ язування задач для спрокг Н щення розрахунків інколи беруть £ ~ 10 — ). кг

Мал. 105. Рух параш у­ тиста: а) рівном ірний, б )п р и с ко р е н и й

/

о

О

V у б

Мал. 106. Падіння тіл: а) у повітрі; б) у вакуумі

ВСЕСВІТНЄ ТЯЖ ІННЯ. Англійський учений І. Ньютон зро­ бив велике відкриття. Він перший зрозумів, що такі явища, як падіння тіл на Землю, рух Місяця навколо Землі, рух планет навколо Сонця та інші, відбуваються під дією сил всесвітнього притягання, які називають гравітаційними. Між усіма фізичними тілами діє сила взаємного притягання!

Встановлено, щ о сили притягання між тілами тим біль­ ші, чим більші маси тіл. Відомо також , щ о сили притяган­ ня зменшуються, якщ о збільш ується відстань м іж взаємо­ діючими тілами. Отже, не тільки Земля притягує до себе тіла. Але й ці тіла притягують до себе Землю. Наприклад, притягання з боку М ісяця спричинює на Землі припливи і відпливи води, ве­ личезні маси якої піднімаються в океанах і морях двічі за добу на висоту декількох метрів. П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ

Силу, з якою Земля притягує до себе тіло, називають силою тяжіння. Сила тяжіння пропорційна масі тіла і визначається за формулою: .Ртяж = g m , де g — коефіцієнт пропорційності, називається прискоренням вільного падіння. Точкою при­ кладання сили тяжіння є певна точка всередині тіла, на яке вона діє. Напрямлена сила тяжіння до центра Землі. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

►

Дайте відповідь на запитання 1. Що таке сила тяжіння? За якою формулою визначають модуль сили тяжіння? 2. Куди прикладена і як напрямлена сила тяжіння, що діє на довільне тіло? 3. Який вид взаємодії тіл описується законом всесвітнього тяжіння?

Я>

Поясніть 1. Яблуко, що падає з дерева, набуває швидкості завдя­ ки притяганню до Землі. А чи набуває швидкості Земля внаслідок притягання до яблука? 2. Поясніть, чи однакова сила тяжіння діє на однакові кулі, одна з яких міститься у воді (мал. 107).

ПРИКЛАД РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ЗАДАЧІ

Задача. Визначте силу тяжіння, щ о діє на каністру з бен­ зином. Об’ єм каністри 25 л. Маса порож ньої каністри 5 кг. Густина бензину р = 710 к г /м 3. Дано: F = 25 л р = 710 к г /м 3 g = 9,8 Н /к г т0 = 5 кг

СІ 10_3 м 3

Розв’язання Щ об визначити силу тяжіння за формулою .Р = mg , треба спершу визначити загальну масу каністри з бензином. Масу бензину визначимо за спів­ відношенням: іщ = pF . Тоді за­ гальна маса каністри з бензином т = т0 + p F .

Формула для визначення сили тяжіння набуває вигляду: Р = (т0 + рУ)д . Підставляємо числові значення: К Г

о

о

Н

^ = (5 кг + 710 — -2 5 1 0 “3 м )-9,8 — - 2 2 3 Н . м кг Відповідь: - 2 2 3 Н . * Вправа 12 * 1. Обчисліть силу тяжіння, що діє на тіло масою 6 кг. У масштабі 1см — 10 Н побудуйте цю силу. 2 . З якою силою діє хлопчик на підлогу, коли тримає в руках повне п’ятилітрове відро з водою? Маса хлопчика становить 43 кг, маса порожнього відра — 2 кг. 3. Яка сила тяжіння діє на алюмінієвий кубик із ребром завдовжки 1 0 см? 4. Маємо два однакові за розмірами кубики — один алюмініє­ вий, інший — олов’яний. На який із них діє більша сила тяжіння й у скільки разів?

§ 1 8 . РІВНОДІЙНАСИЛ ^

Ви дізнаєтесь Що таке рівнодійна сил Як додавати сили

^

Пригадайте Як графічно зображають сили

РІВНОДІЙНА ДЕКІЛЬКОХ СИЛ. Здебільшого на тіло діє не одна, а відразу декілька сил. Наприклад, при падінні тіла одночасно діє сила тяжіння і сила опору повітря (мал. 108). У кож ному такому випадку можна замінити кілька сил, справді прикладених до тіла, однією силою, яка за своєю дією є рівнозначною цим силам. Рівнодійною сил називаю ть силу, яка чинить на тіло таку сам о дію , як кілька одночасно дію чих сил.

Мал. 108. Рух тіла під дією двох сил

Як ви вже знаєте, сила, прикладена до тіла, є причиною зміни ш видкості тіла. Щ об знати, як буде рухатись тіло в тому разі, коли на нього одночасно діє кілька сил, треба знати, куди буде напрямлена і яке матиме значення рівно­ дійна цих сил. ДОДАВАННЯ СИЛ, НАПРЯМЛЕНИХ ПО ОДНІЙ ПРЯМІЙ. Розглянемо випадок, коли дві сили, щ о діють на тіло, на­ прямлені в один бік. Припустимо, щ о вам треба зрушити з місця важ ку шафу. І якщ о одній людині це не під силу, то за справу беруться двоє і ш товхають шафу в один бік. Зусилля в цьому разі додаються. Сили, які додаються, інакше називають складо­ вими силами. Рівнодійна двох сил, напрям лених по одній прямій в один бік, напрям лена в той сам ий бік, аїґм од ул ь д орів­ ню є сумі модулів складових сил: ^ = і і\ + (мал. 109).

Мал. 109. Додавання двох сил, напрямлених по одній прямій в один бік

З’ ясуємо, як визначити рівнодійну сил, щ о діють уздовж однієї прямої, але на­ прямлені в різні боки. Вам у ш колі на уроках фізкультури до­ водилося перетягувати канат. Під час цієї вправи середина канату, на якій зафіксо­ вано прапорець (мал. 110) буде переміща­ тись у бік дії більш ої сили. Модуль рівнодійної сили в цьому разі дорівнює різниці складових сил.

Мал. 110. Рівнодійна сил, напрямлених по одній прямій у протилежні боки

Рівнодійна двох сил, нап рям л е­ них по одній прямій у протилежні боки, напрям лена в бік більш ої за м одулем сили, а ї ї модуль д орів­ нює різниці модулів складових сил: ґ = ґ 2 - ґ 1, (якщ о ґ 2 > ґ 1) (мал. 1 1 1 ).

Мал. 111. Визначення рівнод ій н оїд во х сил, напрямлених по одній прямій у протилежні боки

Я кщ о напрям руху тіла співпадає з напрямом рівнодійної сил, то ш видкість руху тіла збільш ується. У випадку, коли напрям руху тіла протилежний напряму результую­ чої сили, тіло зменшує швидкість. Я кщ о до тіла прикладено дві однакові й напрямлені в протилежні боки сили, то рівнодійна цих сил дорівнює нулю і тіло перебуватиме в спокої або рухатиметься рівно­ мірно й прямолінійно. РІВНОВАЖ НІ СИСТЕМИ. Сили мож уть зрівноважувати одна одну не лише тоді, коли вони діють уздовж однієї пря­ мої, але й у більш складних випадках. На мал. 112 пока­ зано випадок, коли на тіло діє декілька сил, напрямлених у різних напрямах, які зрівноважують одна одну. Тіло при цьому перебуває у стані рівноваги. П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ К И

Рівнодійна двох сил, напрямлених по одній прямій: а) в один бік, напрямлена в той самий бік, а її модуль дорівню є сумі модулів складових сил: ^ ^ + ^ 2 ; б) у протилежні боки, напрямлена в бік більшої за м оду­ лем сили, а її модуль дорівню є різниці модулів складових сил: ^ = Р2 - Р х , (якщо Р2 > Р Х).

Мал. 112. Складні систем и у стані рівноваги

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ Дайте відповідь на запитання 1. Наведіть приклади дії на тіло декількох сил 2. Що називають рівнодійною сил? 3. Як визначити рівнодійну двох сил, напрямлених по одній прямій в один бік? 4. Як визначити рівнодійну двох сил, напрямлених по одній прямій у протилежні боки? 5. За якої умови тіло перебуватиме в спокої або рухати­ меться рівномірно й прямолінійно? ?£>

Поясніть 1. Прочитайте байку Л. Глібова. Поясніть, чому героям байки не вдається зсунути хуру з місця (мал. 113).

У товаристві лад — усяк тому радіє; Дурне безладдя лихо діє, І діло, як на гріх, Не діло — тільки сміх. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись. От троє разом запряглись, Смикнули — катма ходу... Що за морока? Що робить? А й не велика, бачся, штука,— Так Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду. Хто винен з них, хто ні — судить не нам, Та тільки хура й досі там.

Мал. 114. Складіть і р о зв ’яжіть задачу

' Вправа 13 * 1. За малюнком 115 визначте силу натягу нитки.

Мал. 115. Визначте силу натягу нитки

2. На тіло вздовж однієї прямої діють сили 3; 4; 5 Н. Чи може рівнодійна цих сил дорівнювати 1; 2; 3; 4; 6 ; 10; 12; 15 Н? 3. До тіла вдовж однієї прямої прикладені три сили, що дорів­ нюють відповідно 20 Н, ЗО Н і 50 Н. Чому може дорівнювати рівнодійна цих сил? Спробуйте знайти всі можливі варіанти. Відповідь поясніть за допомогою малюнка. 4. На малюнку 116 зображено сили, що діють на тіло (випадок 1 і випадок 2). Визначте в кожному випадку: а) модулі сил; б) ве­ личину і напрям рівнодійної сил; в) охарактеризуйте рух тіла.

§ 19. СИЛИ ПРУЖНОСТІ ^

Ви дізнаєтесь Що таке сила пружності Які бувають види деформації Що встановлює закон Гука

б

^

Пригадайте Що є результатом дії сили Що таке деформація

ПРИРОДА СИЛ ПРУЖНОСТІ. Як відомо (див. § 16), взаємодія тіл може зумовлювати не тільки зміну їх ш видкостей, а й деформа­ цію. Наприклад, закріпимо один кінець пру­ жини до стіни, а до другого будемо приклада­ ти зовнішню силу 1? (мал. 117).

АІ Мал. 117. Зовніш ня сила зум овлю є деф ормацію , а деф ормація зум овлю є силу пружності, яка напрямлена протилежно до зовніш ньої сили

Під дією цієї сили ^ частини пружини п о­ чинають рухатись і зміщ уються відносно їх початкового положення. Пружина деформу­ ється. При цьому виникає сила, яка намага­ ється повернути пруж ину в початковий (недеформований стан). Цю силу називають силою пруж ності ^пр. Чим сильніше тягнути

за кінець пружини, тим більша сила пруж ­ ності. У випадку, зображеному на мал. 117, б, прикладена сила Р , яка утримує пружину у деформованому стані, урів­ новаж ується силою пруж ності Рщі. Обидві сили прикладені до тіла і спрямовані в протилежних напрямах. У стані рів­ новаги пружини їхня рівнодійна дорівнює нулю. Сила пружності — це сила, щ о виникає під час д еф о р ­ м а ц ії тіла і нам агається повернути тіло в початковий стан.

Сила пруж ності (сила реакції опори, натягу нитки) роз­ поділена по всьому тілу і залежить від його деформації. П РУЖ НІ ДЕФОРМАЦІЇ. Дослідимо властивості сил пруж ­ ності в тілах, які зазнають значних деформацій при дії на них зовніш ніх сил (пружини, гумові джгути тощ о). Серед деформацій, які виникають у твердих тілах, м ож ­ на виділити п ’ ять основних видів: розтяг, стиск, зсув, к р у­ чення і згин (мал. 118). Деформації поділяють на пружні, які зникають після припинення дії зовніш ніх сил (оскільки молекули тіла розташ овуються в початковому положенні), та пластичні, коли відновлення форми тіла не відбувається.

І

Ф ТЛ ^Р IV*

•

.

Розтяг ____ '

•

Х ґЖ Ж Г Ж А Кручення | ‘

- Зсув

Згин Мал. 118. Види деф ормацій

Надалі будемо розглядати пружні деформації розтягу (стиску). ЗАКОН ГУКА. Для пруж них дефор­ мацій розтягу (стиску) англійським ученим Р. Гуком у 1660 р. експери­ ментально був встановлений закон, який названо його ім ’ ям. На малюнку 119 подані результати досліду щодо вивчення залежності видовження пру­ жини від величини прикладеної сили. Коли до пружини підвісити один тягарець, то внаслідок дії земного тя­ жіння він рухається вниз і розтягує пружину до тих пір, поки сила тяж ін­ ня не врівноважиться силою пруж нос­ Мал. 119. Залежність сил пружності ті, щ о виникає у пружині. Збільш ую­ від деф орм ації чи кількість тягарців, спостерігаємо, щ о у скільки разів збільш ується прикладена сила, у стіль­ ки ж разів збільш ується і видовження пружини. Отже, чим більшу силу прикладено до тіла, тим більше воно деформується. Разом з тим, чим більш ою є деформа­ ція, тим більша сила пруж ності виникає в тілі, тобто сила пружності пропорційна деформації. Закон Гука: сила пруж ності, яка виникає під час п р уж ­ н о ї д еф о р м а ц ії тіла, прям о пропорційна видовженню тіла ( А / ) і напрям лена в бік, протилеж ний до напрям у п ер ем іщ ен ь частинок тіла під час д еф орм ації.

Математично закон Гука записують так: Р

= —кАІ,

де к — коефіцієнт пруж ност і, або ж орст кіст ь, його зна­ чення залежить від розмірів і матеріалу тіла, вимірюється в ньютонах на метр

і =

м

'о о >і оа0’к ;■*г;:-з'"'а АІ — абсолютна деформація (видовжен­ ня чи стиснення тіла). Знак « - » показує, щ о напрям сили пруж ності протилежний напряму змі­ щення краю деформованого тіла. На малюнку 120 зображено графіч­ ну залежність сили пружності від видо­ вження тіла. Аналізуючи графіки, бачимо, що жорсткість першого тіла Мал. 120. Графіки залежності сили _ ^ _ 2Н о Н 0 ,3 1 0 “2 — , пружності від видовження АІ б см м а другого — 4Н 1 ,3 1 0 “2 — . *, = ' = АІ 3 см м Тобто, чим крутіше вгору спрямований графік, тим біль­ ша ж орсткість тіла, тим сильніше воно протидіє деформації. ВИМІРЮ ВАННЯ СИЛ. На законі Гука ґрунтується дія приладів для вимірювання сили — динамометрів (або си ­ ломірів). Конструкції динамометрів досить різноманітні (мал. 121), але принцип їх роботи однаковий: у них вико­ ристано властивість тіл подовжуватися, згинатися чи сти с­ катися в разі пруж ної деформації прямо пропорційно до ве­ личини прикладеної сили.

Мал. 121. Конструкції динам ом етрів

Сила пружності — це сила, щ о в и н и ка є під час д е ф о р м а ­ ції тіла і н а м а га ється по ве р нути тіло в п о чатко вий стан. Д е ф о р м а ц ії буваю ть п р у ж н і й пластичні. Д ля п р уж н ої д е ф о рм ац ії р о зтя гу (сти ску) вико н ується за к о н Гука: сила пр уж н ості, яка в и н и ка є під час пр уж ної д е ­ ф орм ації тіла, п р ям о п р о п о р ц ій н а ви д о в ж ен ню тіла (А/) і н а ­ прям л ена в бік, пр о ти л е ж н и й до н а пр ям у п е ре м іщ е н ь ч а с­ т и н о к тіла під час деф орм ації: Г пр = -кА І. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

Дайте відповідь на запитання 1. Унаслідок чого з ’являється сила пружності? Яка природа цієї сили? 2. Що таке деформація? За яких умов виникають дефор­ мації тіл? 3. Яку деформацію називають пружною, а яку — пластич­ ною? Назвіть види деформації. 4. Як формулюється і записується закон Гука? Що означає знак «мінус» у формулі закону Гука?

?£>

Поясніть 1. Чи завжди при збільшенні сили, яка розтягує тіло, у стільки ж разів збільшується його деформація? 2. Тягарець вертикального пружинного маятника здійснює коливання (мал. 122). Взаємодією яких тіл зумовлюється його рух униз; угору?

Мал. 122. Пружинний маятник

* Вправа 14 * 1. При розтягуванні пружини на 6 см виникає сила пружності 1, 8 Н. Яка сила виникає внаслідок розтягування цієї пружини на 2,5 см? 2. Щоб стиснути пружину на 6 см, треба прикласти силу 120 Н. Яку силу треба прикласти до пружини, щоб стиснути її на 4,5 см? 3. До пружини, один кінець якої закріплено в штативі, підвісили вантаж. При цьому пру­ и к см жина видовжилася на 4 см. Якою є маса ван­ тажу, якщо жорсткість пружини становить 90 200 Н/м? / 9\ 4. На малюнку 123 наведено графік залежності 1 Я довжини пружини від значення сили, що роз­ ±Сг тягує пружину. Яка сила пружності виникає в & о пружині, якщо вона видовжена на 1 2 см; 17 см? 5. Щоб пружина видовжилася до 15 см, потріб­ 20 40 0 ґ, н 5 но прикласти силу 45 Н, а до 18 см — 72 Н. Визначте довжину пружини в недеформоваМал. 123. Яка сила пружності ному стані. виникає в пружині?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА Д О С Л ІД Ж Е Н Н Я П Р У Ж Н И Х В Л А С ТИ В О С ТЕ Й ТІЛ ► Мета роботи: за даними дослідів встановити залежність видовження пружини від прикладеної до неї сили; побудувати графік залежності видовження пружини від прикладеної до неї сили. ► Обладнання: пружина (наприклад, динамометр); штатив; набір тягарців відомої маси; лінійка з міліметровими поділками або міліметровий папір.

1.

2. 3. 4.

В ка зів ки щ о д о в и ко н ан н я р о б о ти ▼ Закріпіть на штативі кінець спіральної пружини, що має стрілку-покажчик і гачок для підвішування тягарців. Поряд із пружиною встановіть лінійку чи міліметровий папір (мал. 124). Відмітьте положення стрілки-покажчика. Підвісьте до пружини тягарець і вим і­ ряйте спричинене ним видовження пружини АІ. Результат вимірювання запиш іть у таблицю. Н о м ер д о с л ід у

т, кг /•’ = m g, Н

АІ, м

Мал. 124. Визначення видовження пружини

ь=— Р , — Н к АІ м

. До першого тягарця додайте другий, третій і т. д. Запишіть дані в таблицю і виконайте необхідні обчислення. 7. Побудуйте графік залежності видовження пружини АІ від прикладеної до неї сили Р. 6

8

. Зробіть висновок щодо значення відношення пружини.

і?

к=— ^

для

§ 2 0 . БАГАТІЛА. НЕВАГОМІСТЬ. ^

Ви дізнаєтесь Що таке вага тіла Що таке невагомість

^

Пригадайте Що таке сила тяжіння Що таке сила пружності

ЩО ТАКЕ ВА ГА ТІЛ А ? У повсякденному ж итті досить часто використовують термін «вага». Ми говоримо «вага тіла», «вага продуктів», хоча при цьому мається на увазі маса тіла. У фізиці терміни «маса» і «вага» означають різні фізичні величини. Розглянемо тіло, щ о підвішене до динамометра. На саме тіло діє сила тяжіння і сила пружності пружини динамоме­ тра. Тому тіло перебуває у стані рівноваги. Але й розтягнута пружина динамометра перебуває у стані рівноваги, незважа­ ючи на те, щ о сила пружності, яка в ній виникла, намагаєть­ ся повернути її в початковий стан. Отже, тіло, яке перебуває під дією сили тяжіння, теж діє на пружину з деякою силою. Силу, з якою тіло, щ о перебуває під дією сили тяжіння, д іє на опору (або підвіс), називаю ть вагою тіла.

Таким чином, на крю чок динамометра діють дві сили: сила пруж ності пружини та вага тіла. Вага, як і будь-яка сила, — векторна величина. Вагу тіла позначають літерою Р. Вага тіла і сила пружності мають про­ тилежні напрями, при цьому модулі цих сил рівні: Р = і ? . Саме тому говорять, щ о динамометром можна визначити не тільки силу пруж ності, а й вагу тіла. Динамометр ще на­ зивають пружинними вагами. ВАГА ТІЛ А ТА СИЛА ТЯЖ ІН Н Я. Вага тіла виникає вна­ слідок тяжіння до Землі й залежить від стану руху тіла. Я кщ о тіло перебуває у стані спокою або рівномірного прямолінійного руху, то вага тіла за число­ вим значенням дорівнює силі тяжіння, щ о діє на тіло: Р = Ртяж, або Р = mg . При цьому слід пам’ ятати, щ о сила тяж ін­ ня і вага тіла мають різну фізичну природу: сила тяжіння виникає внаслідок взаємного притягання тіла і Землі, а вага — внаслідок взаємодії тіла й опори. Саме тому точка при­ кладання сили тяжіння міститься на тілі, а точка прикладання ваги — на опорі (або під­ вісі) (мал. 125).

М а л .1 2 5 .Точки прикладання сили тяжіння і ваги

ВА ГА ТІЛ А І М АСА. Одиницею ваги, як і будь-якої сили, є ньютон. Одиницею маси є кілограм. Маса — скаляр­ на величина. Вага — векторна величина. Так, тіло ма­ сою 20 кг має вагу 200 Н (вважаючи, щ о £ - 1 0 Н /к г), якщ о воно перебуває на горизонтальній опорі. Але тіло ма­ сою 20 кг мож е мати вагу, більш у за 200 Н, меншу за 200 Н, або й взагалі не мати ваги. З’ ясуємо, коли таке можливо. ЗАЛЕЖ НІСТЬ ВАГИ ВІД УМОВ, У Я К И Х ПЕРЕБУВАЄ ТІЛО. Вага тіла дорівнює за числовим значенням силі тя­ жіння, якщ о тіло перебуває на нерухомій горизонтальній опорі або опора рухається рівномірно і прямолінійно. Я кщ о ж опора разом із тілом рухається вертикально (тобто вгору або вниз) нерівномірно, то тіло тисне на оп о­ ру з більш ою або меншою силою порівняно із рівномірним рухом (мал. 126).

Мал. 126. Залежність ваги тіла від стану руху опори

Розглянемо малюнок 126. У випадку а ш видкісний ліфт рухається рівномірно, отж е, вага тіла за модулем дорівнює силі тяжіння. У випадку б — ліфт різко стартує вгору, у цей момент вага тіла перевищує силу тяжіння — і ви відчуває­ те, як у вас згинаються коліна і вас притискує до підлоги ліфта. У випадку в — при старті ліфта вниз ви відчуваєте легкість. Це можна перевірити на власному досвіді: про­ їхавши в ліфті, стоячи на терезах.

НЕВАГОМІСТЬ. Я кщ о припустити, щ о ліфт під час руху вниз буде з кож ною секундою збільшувати ш видкість на 9,8 м /с (тобто перебувати у стані вільного падіння), то ваше тіло не буде тиснути на підлогу ліфта і ваша вага дорівню­ ватиме нулю. Звичайно, це на досліді перевіряти не слід. Самостійно перевірити, як змінюватиметься вага тіл азалежно від стану руху опори, можна за допомогою динамометра (мал. 127). Отже, якщ о опора чи підвіс вільно падають разом із тілом, то кажуть, щ о вони перебувають у стані невагомості. У цьому разі вага тіла дорівнює нулю. Не забуваймо, щ о сила тяжіння при цьому не дорівнює нулю, адже внаслідок саме її дії тіло й опора падають. Я кщ о штучний супутник або космічна станція обер­ тається навколо Землі, то сама станція, космонавти й усі предмети всередині весь час перебувають у стані невагомості. Якби сила тяжіння раптово зникла, то космічний кора­ бель внаслідок інерції віддалявся б від Землі в космічний простір по прямій лінії. При розгоні космічного корабля на старті чи його галь­ муванні при посадці вага пілотів збільш ується в кілька разів — вони зазнають перевант аж ення.

У стані невагомості перебуває будь-яке тіло під час віль­ ного, тобто безопірного падіння. Я кщ о за звичних умов не брати до уваги опір повітря, то в невагомості перебуває спортсмен, який стрибає з випіки в басейн або виконує вправи на батуті. Кожен із вас багато разів короткочас­ но перебував у стані невагомості під час безопорного руху (бігу, стрибків), коли обидві ноги не торкалися землі. У ста­ ні невагомості перебувають сміливці, виконуючи стрибок у прірву на канаті (мал. 128).

Мал. 128. У стані невагомості

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ К И Силу, з я ко ю тіло д іє на го р и зо н та л ь н у о п о р у чи р о з т я ­ гує підвіс, на який воно під віш ене, в н а сл ід о к пр и тяга ння до З ем лі, на зиваю ть в а го ю тіла. Сила тяж іння м ає гр а віта ц ій н у природу, а вага — е л е к­ тром агнітну. Вага с п р и ч и н ю є д е ф о рм ац ію о п о р и чи під вісу і п о р о д ж ує сил у пр уж н о сті (си л у р еа кц ії о по р и ), яка, дію чи на тіло, зр ів н о ва ж ує сил у тяж іння, пе р е ш ко д ж а ю чи падінню тіла на Зем лю . Я кщ о ж о по р а чи під в іс вільно падаю ть із тілом , то кажуть, щ о вони пе ре б уваю ть у стані невагом ості.

►

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

Дайте відповідь на запитання 1. Що називають вагою тіла? 2. Чим відрізняється вага від сили тяжіння? 3. Чим відрізняється вага від маси тіла?

П>

Поясніть 1. За яких умов вага тіла не дорівнює за модулем силі тяжіння? 2. Поясніть, як змінюється сила тяжіння та вага дівчинки, що стрибає через скакалку?

П РИ КЛ А Д Р О З В ’ЯЗУВАННЯ Ф ІЗИ Ч Н О Ї ЗАДАЧІ

Задача. Яка сила тяжіння діє на людину, маса якої 7 5 кг? Покажіть цю силу на малюнку. Я кою буде вага цієї людини на М ісяці, якщ о відомо, щ о на М ісяці на тіло масою 1 кг діє сила тяжіння 1,62 Н? Дано: т = 7 5 кг £ = 9,8 Н /к г т0 = 1 кг ^ 0 = 1,62 Н Р — ? р

на Місяці

?

Розв’язання Сила тяжіння, щ о діє на людину на Землі, визначається за формулою: ^ = mg , отж е ^ = 7 5 к г-9 ,8 — = 7 3 5 Н . кг Вага людини, щ о стоїть на Землі, за чи с­ ловим значенням буде такою самою, як і сила тяжіння: Р = = 735 Н .

*

Відмінність між даними силами полягає в тому, щ о сила тяжіння діє на тіло, тобто прикладена до самого тіла, а вага діє на опо­ ру, тобто прикладена до опори (мал. 129). Оскільки на М ісяці на тіло масою 1 кг діє сила тяжіння 1,62 Н, то вага людини масою 75 кг буде становити 75 кг-1,62 Н = 121,5 Н , тобто вага людини на на Місяці 1 кг Місяці менша, ніж на Землі майже в 6 разів. Відповідь: ^ = 7 3 5 Н ; Р = 7 3 5 Н ; РнаМІСЯЦІ = 121,5 Н

Г Вправа 15 1 Яка вага сухої соснової дошки, довжина якої 0,5 м, ширина 10 см, товщина 20 мм, а густина становить 500 кг/м 3? Визначте вагу сталевого кубика, ребро якого — 10 см. Визначте об’єм алюмінієвої деталі, вага якої — 540 Н. Скільки важить гас, об’єм якого — 18,75 л? Хлопчик, маса якого 40 кг, тримає в руці гирю вагою 100 Н. З якою силою він тисне на землю? Люстра, що підвішена до стелі, діє на неї із силою 49 Н. Яка маса люстри?

Мал. 129. Графічне зображення сили тяжіння та ваги

§ 2 1 . СИЛИ ТЕРТЯ ^

Ви д ізн а є те с ь Що таке сила тертя Які існують види тертя

^

П ригадайте Що таке сила реакції опори

СИЛА ТЕРТЯ. Тертя — один із видів взаємодії тіл. Зруш ив­ ши з місця, тіло починає ковзати по поверхні інш ого тіла, і між ними вже існує сила тертя.

І

Сила тертя — це сила, щ о виникає в м ісцях д отику поверхонь і п ер е ш ко д ж а є їх відносному п ерем іщ ен н ю .

Сили тертя — це ще один вид сил, які діють під час ме­ ханічних явищ і які відрізняються від сили тяжіння і сили пружності. ВИДИ ТЕРТЯ. Розрізняють три види тертя і відповідні сили тертя (мал. 130).

Тертя кочення б

Мал. 130. Види тертя

133 Сила т ерт я ковзання виникає у випад­ ку, коли одне тіло ковзає по поверхні ін­ ш ого. Прикладом такого тертя є ковзання санок чи лиж по снігу (мал. 131, а). Сила т ерт я кочення виникає, якщ о одне тіло не ковзає, а котиться по іншому. Прикладом такого тертя є кочення коліс роликових ковзанів по поверхні асфальту (мал. 131, б), коліс велосипеда, автомобіля чи будь-якого інш ого круглого предмета. При однакових навантаженнях сила тертя ковзання завжди більша за силу тер­ тя кочення. У цьому ви неодноразово пере­ конувались, коли намагались пересунути важкий предмет: тягти його набагато важ ­ Мал. 131. Сила тертя кочення че, ніж котити (мал. 131). менша за силу тертя ковзання Сила тертя кочення і сила тертя ковзан­ ня напрямлені проти руху тіла (мал. 132). Сила т ерт я спокою — це та сила, яка заважає вам зру­ шити з місця стіл, шафу, ліж ко тощ о. Сила тертя спокою перешкоджає розв’ язуватися банту, може утримувати тіло на поверхні похилої площини. Сила тертя спокою напрямлена проти того руху, який мав би виникнути. Ця сила виникає при спробі вивести тіло із стану спокою . Найбільша сила тертя спокою дорівнює прикладеній силі, яка виводить тіло зі стану спокою . Саме завдяки силі тертя спокою ви можете ходити: оскільки підошва не ковзає по поверхні дороги, то сила тер­ тя між нею та д ор огою — це сила тертя спокою (мал. 131, в). Під час ходьби ви відш товхуєтесь від землі із силою .Р , тому напрям сили тертя спокою і^,п спів­ падає з напрямом нашого руху (підошва при цьому рухається у протилежному напрямі). ЧОМУ ВИНИКАЮ ТЬ СИЛИ ТЕРТЯ? Однією з причин виникнення сили тертя є ш орсткість поверхонь тіл. Навіть гладень­ кі на вигляд поверхні тіл мають нерівно­ сті, горбики і подряпини. На малюнку 132 зображено ці нерівності у збільшеному ви­ гляді. Коли одне тіло ковзає або котиться по поверхні інш ого, ці нерівності зачіплю­ ються одна за одну — виникає сила, щ о за­ важає руху.

Інша причина тертя — взаємне притягання молекул поверхонь дотику. Коли поверхні тіл ш орсткі, грубо обро­ блені, то виникає сила тертя, зумовлена переважно першою причиною. А коли поверхні дотику добре відполіровані, частина їх молекул розміщ ується так близько одна від одної, щ о відчутним стає притягання між молекулами тіл. Силу тертя можна зменшити в багато разів, якщо ввести між поверхнями дотикумастило. У цьому випадку мастило роз’єднує поверхні дотику. Тепер ковзають одна по одній не поверхні тіл, а шари мастила, і тертя шарів рідин менше за тертя твердих тіл. Так, наприклад, добре ковзає по снігу змащена лижа. ВИМІРЮ ВАННЯ СИЛИ ТЕРТЯ. Щ об виміряти силу тертя, наприклад, дерев’ яного бруска по поверхні до­ ш ки, треба прикріпити до бруска ди­ намометр і рівномірно рухати брусок по дош ці, тримаючи динамометр гори­ зонтально (мал. 133, а). На брусок діє дві сили: сила пружнос­ ті пружини динамометра, напрямлена в Мал. 133. Вимірювання сил тертя: а — ко вза н ня; б — кочення бік руху, і сила тертя, напрямлена про­ ти руху. Оскільки брусок рухається рів­ номірно, то рівнодійна цих сил дорівнює нулю, тобто ці сили рівні за модулем, але протилежні за напрямом. Динамометр показує силу пружності (прикладену силу тяги), яка за моду­ лем дорівнює силі тертя ковзання. Подібним чином вимірюють і силу тертя кочення (мал. 133, б). У цьому разі під брусок підкладають дві к р у­ глі палички (олівці). Провівши цей дослід, можете переконатися, щ о при од­ накових навантаженнях сила тертя кочення менша за силу тертя ковзання. Якщ о брусок навантажувати тягарцями і вимірювати описаним способом силу тертя ковзання, то переконаємося, щ о чим більш ою є сила, яка притискає тіло до поверхні, тим більша сила тертя ковзання (мал. 134). Математично це записують так: ^тер = |0ІУ, де N — сила нормального тис­ ку на опору; |і — коефіцієнт тертя ковзання (безрозмірний коефіцієнт пропорційності, мала грецька літера |і, читають «м ю »). Мал. 134. Залежність сили тертя ковзання від навантаження

Коефіцієнт тертя залежить від стану поверхонь тіл і від властивостей речовини, з якої вони виготовлені. Коефіцієнт тертя Контактуючі поверхні Дерево по дереву Метал по дереву Залізо по залізу Каучук по дереву чи металу Гума по твердому ґрунту Сталь по льоду

Коефіцієнт тертя д під час руху спокою 0,65 0,33 0,60 0,40 0,14 0,15 0,80

0,55

0 ,4 — 0,6 0,02

0 ,3 — 0,5 0,015

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ

Сили тертя — це ще один вид сил, які діють під час ме­ ханічних явищ і які відрізняються від сили тяжіння і сили пружності. Сила тертя — це сила, щ о виникає в м ісцях дотику поверхонь і перешкоджає їх взаємному переміщенню. Розрізняють силу тертя спокою , силу тертя ковзання і силу тертя кочення. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ Дайте відповідь на запитання 1. Наведіть класифікацію основних видів тертя. 2. За яких умов виникає сила тертя спокою; сила тертя ков­ зання; сила тертя кочення? Від чого вони залежать? ?£>

Поясніть 1. Чому брусок не скочується вниз (мал. 135)? Яка сила утримує його у стані спокою? Зобразіть сили, що діють на брусок. 2. Що означає дорожній знак «Обережно, слизька дорога» (мал. 136)? 3. Чому погано писати крейдою по мокрій дошці?

Мал. 135. Б русок у стані спокою

Мал. 136. Щ о означає дорож ній знак?

'о о

іо- а0 ’к ЛV -з'"'А П Р И КЛ А Д Р О З В ’ЯЗУВАННЯ Ф ІЗИ Ч Н О Ї ЗАДАЧІ

Задача. Для рівномірного переміщення бруска масою З кг по горизонтальному столу треба прикладати силу б Н. Якою буде сила тертя, якщ о на брусок поставити вантаж масою 4 кг? Дано: т1 = 3 кг ліг, = 4 кг ^ = 6Н g = 9,8 Н /к г ^ тер —

?

Розв’язання Я кщ о тіло масою 3 кг рівномірно перемі­ щ ується поверхнею столу під дією горизон­ тальної сили б Н, то коефіцієнт тертя ковзання \х

тері

, де сила тертя -Ртер1 дорівнює ж під дією якої тіло рухається рівномірно, а N дорівнює вазі тіла масою 3 кг. р отж е д = — -— . т1

Для визначення сили тертя, щ о діятиме на тіло масою пг = пг1 + пг2, потрібно його вагу (силу нормального тиску на опору) по­ множ ити на визначений коефіцієнт тертя ковзання, отже Е Е- ( т- , +ш9) 1 ■{т1+ т2) - § = - 1 V 1 21 ^ тер =

б Н-(3 кг + 4 кг)

З кг Відповідь: ^ тер = 13,72 Н.

= 13,72 Н.

* Вправа 15 * 1. Коли брусок тягнуть уздовж поверхні стола, прикладаючи гори­ зонтальну силу 5 Н, він рівномірно ковзає по столу. Чому дорів­ нює сила тертя, що діє при цьому на брусок? Зобразіть ці сили. 2. До тіла, що лежить на горизонтальній поверхні стола, приклали силу 2 Н, напрямлену горизонтально. Тіло залишилося в спо­ кої. У якому випадку це можливо? Чому дорівнює сила тертя спокою в цьому разі? 3. Парашутист вагою 700 Н спускається з розкритим парашутом. Чому дорівнює сила опору повітря під час рівномірного руху парашутиста? Чому дорівнює рівнодійна сил у цьому разі? Чому дорівнює маса парашутиста? 4. Для рівномірного переміщування саней по снігу прикладають силу 25 Н. Визначте масу саней, якщо сила тертя становить 0,05 ваги саней. 5. Візок масою 10 кг рухається зі сталою швидкістю по горизон­ тальній поверхні під дією горизонтальної сили 5 Н. Визначте коефіцієнт тертя між візком і поверхнею.

6

*. На малюнку 137 наведено графік залежності сили тертя ков­ зання від ваги тіла. Визначте за графіком коефіцієнт тер­ тя ковзання. Чи зможе учень зрушити з місця скриню масою 60 кг, якщо максимальна сила, яку він може прикласти до скри­ ні, дорівнює 150 Н? Скриню якої маси зможе пересунути учень по цій поверхні?

і

г’ 1ї

/

<?п ои

/ /

ои

/ /

\п

/ /

9П

/

р, н

/ 0

1()0

2()0

3()0

Мал. 137. Графік залежності сили тертя ковзання від ваги тіла

7 *. Брусок прив’язали до нитки, до іншого кінця якої прив’язано вантаж (див. мал. 138). Вантаж опускається вниз рівномірно. У якому випадку це можливо? Чому дорівнює при цьому сила тертя, якщо маса вантажу 1 0 0 г?

* '5 Ф ІЗИКА НАВКОЛО НАС Тертя в природі й техніці. Сили тертя відіграють важливу роль у житті людини. Завдяки цій силі люди можуть переміщуватися по землі. Автомобілі та інші наземні транспорті засоби рухаються лише внаслідок існування тертя між колесами та поверхнею дороги. На виробництві широко застосовують транспортери з гумовою стрічкою, яка весь час рухається. Якщо на неї покласти вантаж, то внаслідок існування сили тертя він буде переміщуватися на деяку відстань і навіть підійматися на певну висоту. В описаних прикладах (і подібних до них) інженери прагнуть збіль­ шити силу тертя. Для цього не тільки роблять поверхні шорстки­ ми, як у випадку з автомобільними шинами, на яких на заводі наноситься протектор певної форми, а й добирають спеціальні матеріали. В усіх транспортних засобах є гальма, завдання яких — швидко зупинити їх. На гальмові колодки автомобілів наклеюють накладки з матеріалу «феродо», до складу якого входить гума, азбест й інші речовини. Коли взимку ожеледиця, дорогу посипають піском. Але в більшості випадків тертя треба суттєво зменшити. Для цьо­ го тертьові поверхні розділяють рідиною: спеціальним маслом, як у двигуні автомобіля. Учені встановили, що ще стародавні єгиптяни, будуючи піраміди, поливали дорогу нільським мулом, що зменшувало тертя полозів саней, на яких перевозили кам’яні брили. Навіть у всіх живих істот існує рідинне змащення тертьових повер­ хонь. Поверхні всіх суглобів розділенні синовіальною рідиною. Жоден сучасний механізм не можна уявити собі без кулькових і роликових підшипників (мал. 139). У них інженерна думка реалі­ зувала те, що сила тертя кочення завжди менша від сили тертя ковзання. У такому підшипнику дві обойми розділені або кулька­ ми, або роликами. Доповнені мастилом кулькові та роликові підшипники забез­ печують швидке, безшумне й економне обертання різних валів у механізмах, коліс у транспортних засобах тощо.

ЛА Б О Р А ТО Р Н А РО БО ТА

В И ЗН А Ч ЕН Н Я К О Е Ф ІЦ ІЄ Н Т А ТЕРТЯ КО В З А Н Н Я ► Мета роботи: визначити коефіцієнт тертя ковзання ц дерева по дереву. ► Обладнання: динамометр, дерев’яний брусок, дерев’яна дошка, набір тягарців по 1 0 0 г. В ка зів ки щ о д о в и кон ан н я р обо ти

а

Мал. 140. Вимірювання сили тертя ковзання

,

1. Покладіть брусок на горизонтально розміщену дерев’яну дошку. На брусок поставте один тягарець (мал. 140). Прикріпивши до бруска динамометр, рівномірно тягніть його вздовж дошки. Записуйте при цьому покази динамометра (це буде значення сили -Ртер). 2. Визначте вагу бруска з тягарцем (це і буде сила нормального тиску N на дошку). 3. Визначіть коефіцієнт тертя ковзання за формулою д

Ке

.

4. До першого тягарця додавайте по черзі другий, третій та проводьте виміри. Результати записуйте до таблиці.

Номер досліду

Сила тертя ковзання *\»р> Н

Вага Р, Н

Сила нор­ мального тиску Ы, Н

Коефіці­ єнт тертя ковзання

1. 2. 3. 5. Зробіть висновок.

^

МОЇФІЗИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ Визначте коефіцієнт тертя ковзання дерева по дереву, коли брусок треться об дерев’яну дошку вужчою гранню. Порівняйте одержані значення коефіці­ єнта тертя. Зробіть висновок про залежність коефіцієнта тертя ковзання від площі тертьових поверхонь. Наклейте на нижню грань бруска папір (або будь-який інший матеріал). Ви­ значте коефіцієнт тертя ковзання в цьому випадку. Зробіть висновок. Визначте коефіцієнт тертя кочення дерева по дереву. Порівняйте коефіцієнти тертя ковзання та кочення дерева по дереву. Зробіть висновок.

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ до розділу «Взаємодія тіл. Сила»

Сила — це фізична величина, яка характеризує інтен­ сивність взаємодії м іж тілами. Сила — векторна величина, яка характеризується значенням (модулем), напрямком і точкою прикладання (мал. 141). Рівнодіина сил Напрям

1 Точка прикладання

■ 1

Модуль

Мал. 141. Характеристики сил

/

Сила тертя

тер\

^тер = ^ >

Г / V

Сила тяжіння ^ т,,г =

лЛ

/

/

ГП8

гяж\

/ т

Сила пружності Р пр =

к А І

Сила тяжіння Р = mg

/

// /

§

\

гп р \

к

/ р\ / — / т

Мал. 142. Види сил

§

\

Результатом дії сили є зміна ш видкості руху тіла та його деформація. Я кщ о на тіло не діють сили, або дія сил скомпенсована, то воно зберігає стан сп о­ кою або прямолінійного рівномірного руху (рухається за інерцією). Інерт ніст ь — властивість тіла зберіга­ ти стан руху (або спокою). М аса — фізична величина, яка харак­ теризує інертність тіла. Густ ина речовини — це фізична вели­ чина, яка характеризує щільність речови­ ни, і показує, чому дорівнює маса речови­ ни, узятої в о б ’ ємі 1 м 3. У механічних явищах розглядаються три види сил: сила тяжіння, сила пруж ­ ності й сила тертя (мал. 142). Сила тяжіння — це сила, з якою Зем­ ля притягує до себе тіло. Позначають силу тяжіння -Ртяж. Точкою прикладання сили тяжіння є центр тіла, на яке вона діє. На­ прямлена сила тяжіння до центра Землі. Сила пружності — це сила, щ о вини­ кає під час деформації тіла і намагається повернути тіло в початковий стан. Позна­ чають силу пруж ності і? . Силами пруж-

ності є: сила реакції опори, сила натягу нитки. Сила пруж ­ ності розподілена по всьому тілу, і її значення залежить від деформації. Для пруж ної деформації виконується закон Гу ка : сила пруж ності, яка виникає під час пруж ної дефор­ мації тіла, прямо пропорційна видовженню тіла і напрям­ лена в бік, протилежний до напряму переміщень частинок тіла під час деформації. Сила тертя — це сила, щ о виникає в м ісцях дотику по­ верхонь і перешкоджає їх взаємному переміщенню. Позна­ чають силу тертя -Ртер. Існують такі види сил тертя: сила тертя спокою , сила тертя кочення і сила тертя ковзання. Сила тертя ковзання і сила тертя кочення виникають між поверхнями дотику і направлені проти руху тіла. Вагою тіла називають силу, з як ою тіло, внаслідок притягання до Землі, діє на горизонтальну опору чи п ід ­ віс, на який воно підвіш ене. П означають вагу великою латинською літерою Р. Т очкою прикладання ваги є точка на опорі або п ідвісі. Я кщ о ж опора чи підвіс вільно па­ дають із тілом , то каж уть, щ о вони перебувають у ст ані невагомост і. ПЕРЕВІР СВОЇ ЗНАННЯ 1. За яких умов тіло зберігає свою ш видкість постійною ? A. якщ о дія на нього інш их тіл компенсується Б. якщ о на нього діє лише одна сила B. якщ о інші тіла діють на нього почергово Г. якщ о на нього буде діяти постійна сила 2. Інертність — це властивість тіла зберігати... A. свою масу Б. свою ш видкість постійною B. свої розміри Г. свою вагу 3. Котрий із візків на малюнку 143 набуде більш ої ш вид­ кості, якщ о випрямиться пружина?

Мал. 143. У якого з візків швидкість більша?

4. При взаєм одії двох візків м асою 4 кг і б кг вияви­ лось, щ о перш ий набув за певний інтервал часу ш вид­ к ості 0,45 м /с . Я ку ш видкість матиме другий візок за той самий час?

В. 4,5 м /с Г. 0,15 м /с 5. На малюнку 144 зображено сили, щ о діють на тіло, і значення одиничного відрізку. Визначте модулі сил, при­ кладених до тіла, величину й напрям рівнодійної сил.

■<— 1—

—

• — — і—

з і— ►

і—

4 Н і------- 1 Мал. 144. Куди напрямлена рівнодійна сил

A.

і Г 2?

= 2 Н, Р 2 = 4 Н, Р = б Н, у бік сили

Б. ^ = 2 Н, Р 2 = 4 Н, Р = б Н, у бік сили B. Р х = 8 Н, Р 2 = 16 Н, ^ = 8 Н, у бік сили Рх Г. Р х = 8 Н, Р 2 = 16 Н, Р = 8 Н, у бік сили Р2 6. Вага тіла 500 Н. Яка його маса? (£ ~ ІО Н /кг). 7. За графіком залежності сили пруж ності від видовжен­ ня визначте ж орсткість пружини (мал. 145).

^ пр ‘ Н

/

/ /

6

/ /

1

/ 0

3

X, СМ

Мал. 145. Визначте ж орсткість пружини

A . 1 5 0 Н /м Б. 200 Н /м B. 250 Н /м Г. 300 Н /м

8. Тіло вільно падає біля поверхні Землі. За цих умов... A. тіло має вагу і на нього діє сила тяжіння Б. на тіло діє сила тяжіння, а його вага дорівнює нулю B. тіло має вагу, а сила тяжіння дорівнює нулю Г. сила тяжіння і вага дорівнюють нулю. 9. Яка густина рідини, 125 л якої мають масу 100 кг? 10. Маса срібної фігурки становить 707 г, а її об’ єм — 0,7 дм3. Визначте чи суцільною є ця фігурка. 11. Скільки молекул міститься у склянці води об’ ємом 200 мл? Маса однієї молекули води приблизно дорівнює 2,99 - Ю“26 кг. 12. У посудині, маса якої 150 г, міститься 75 мл води. У посудину опустили п ’ ять однакових тіл (вода з посудини при цьому не виливається). Загальна маса посудини з во­ дою і тілами стала 310 г. Визначте о б ’ єм кож ного тіла, якщ о густина речовини, з якої вони виготовлені, — 4 —т ^ . см ■

л

13. Яку силу потрібно прикласти до пружини, ж ор ст­ кість якої дорівнює 50 Н /м , щоб вона видовжилась на 5 см? 14. Вага тіла на Юпітері становить 540 Н. Визначте вагу цього тіла на Землі, якщ о для Юпітера g = 27 Н /к г. 15. Цеглину масою 1 кг рівномірно переміщ ують гори­ зонтальною поверхнею. Визначте силу тертя, якщ о коеф і­ цієнт тертя між цеглою і поверхнею 0,3. 16. Коли до столу масою 80 кг прикласти зусилля 100 Н паралельно підлозі, він залишається нерухомим. Я ку до­ даткову силу необхідно прикласти, щоб зрушити стіл, якщ о сила тертя спокою стола на підлозі становить 0,3 його ваги? 17. Алюмінієвий брусок о б ’ ємом 200 см 3 підвісили до ди­ намометра. При цьому пружина розтягнулась на 5 см. Яку силу показуватиме динамометр, якщ о розтяг його пруж и­ ни становитиме 10 см?

Хто такий Архімед і чому з його ім ’ям пов’язано так багато легенд? Архімед (близько 2 8 7 —2 12 до н. е.) — давньогрецький м атем а­ тик, фізик, інженер, винахідник та астроном. Він вважається од­ ним з найвидатніших науковців античності, його винаходи вражали настільки, що люди увіковічили їх у легендах. Одного разу цар Гієрон наказав Архімеду перевірити, чи з чисто­ го золота виготовлена царська корона. Густину золота на той час вже знали. Масу золота Архімед виміряв за допомогою терезів. А як виміряти об’єм корони? Архімед весь час роздумував над цим завданням. Якось він приймав ванну, і тут йому прийшла в голову блискуча ідея: зану­ рюючи корону у воду, можна визначити ї ї об’єм, вимірявши об’єм витісненої нею води. Архімед вискочив голий на вулицю з криком «Еврика!», тобто «Знайшов!». Згідно з легендою так був відкритий основний закон гідро­ статики: закон Архімеда.

Вивчаючи розділ «Тиск твердих тіл , рідин та газів», ви зможете по­ яснити закон Архімеда та закон Паскаля, з ’ясуєте, чому одні тіла плава­ ють, а інші — тонуть, чому людина провалюється в пухкому снігу, а одяг­ нувши лижі може стояти не провалюючись. Довідаєтеся, хто і як вперше виміряв атмосферний тиск. Порівняєте, як передають тиск тверді тіла, рідини й гази. Розглянете пристрої й установки, дія яких ґрунтується на законі Паскаля. §22. § 23. §24. § 25. § 26.

Тиск твердих тіл на поверхню Тиск рідин і газів. Закон Паскаля Гідростатичний тиск Атмосферний тиск Виштовхувальна сила в рідинах і газах. Закон Архімеда

т

^

Ви д ізн а є те с ь Що таке тиск і як його вимірюють

^

П ригадайте Що таке сила Від чого залежить результат дії сили

ТИСК. Результат дії сили на тіло залежить не лише від її модуля, напряму і точки прикладання, а й від того, до якої площі поверхні вона прикладена. Наприклад, можна досить сильно тиснути пальцем на поверхню дерев’ яної дош ки, але вона при цьому помітно не деформується. Я кщ о з такою самою силою тиснути на мета­ леву кнопку, то її гострий кінчик легко деформує дерев’ яну поверхню, проколюючи її. А бо такий приклад. Усім вам доводилося грузнути в пухком у снігу. Іти по снігу важко, — при кож ному кроці глибоко провалюєшся. Але, надівши лиж і, можна йти по снігу, майже не провалюючись у нього (мал. 146).

Мал. 146. Приклади різного результату дії сили

На лижах або без лиж людина діє на сніг з тією самою силою, щ о дорівнює її вазі. Проте дія цієї сили в обох ви­ падках не однакова, бо різна площа поверхні, на яку тисне людина на лижах і без них. Наведені приклади доводять, щ о результат дії сили зале­ жить і від того, яка сила діє на одиницю площі поверхні. До того ж у розглянутих прикладах сила, що прикладена до тіла, напрямлена перпендикулярно до площі поверхні, на яку вона діє. Вага людини була перпендикулярна до поверхні снігу; сила, яка діяла на кнопку, перпендикулярна до її поверхні.

Ф ізи чна величина, щ о х ар а кте р и зу є дію сили, н ап р я м л е н о їп е р п ен д и кулярно до поверхні, називається тиском.

Отже, щ об визначити тиск, треба силу, яка діє перпендикулярно до поверхні, поділити на площ у поверхні: р = — , >5 де р — тиск, .Р — сила, яка діє на поверхню, і 5 — площа поверхні. Знаючи тиск, легко визначити силу т иску: ґ = рБ , або площу поверхні, на яку вона діє: <Ь= — . Р ОДИНИЦІ ТИСКУ. За одиницю беруть такий тиск, який чинить сила 1 Н, щ о діє на поверхню площею 1 м 2 перпен­ дикулярно до цієї поверхні. На честь французького вченого Блеза Паскаля одиницю тиску ньютон на квадратнии метр ' і У

М

2

називають пасJ

калем (позначають Па). Отже, 1 Па = 1 Д г . м Використовують також інші одиниці тиску — гектопаскаль (гПа) і кілопаскаль (кПа):

1 кПа = 1000 Па; 1 гПа = 100 Па;

1 Па = 0,001 кПа; 1 Па = 0,01 гПа.

ЗМІНА ТИСКУ. Тиск, якщ о є потреба, можна змінювати. Я кщ о діє одна і та ж сила і змінювати площу, то зі збіль­ шенням площі тиск зменшуватиметься. І навпаки, зі змен­ шенням площі тиск збільш ується (мал. 147).

К Мал. 147. Тиск залежить

Мал. 148. Тиск залежить від значення діючої сили

Якщ о ж не змінювати площі, а змінювати силу, то зі збільшенням сили збільш ується тиск, відповідно зі змен­ шенням сили — тиск зменшується (мал. 148). П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Ф ізи ч н а величина, щ о ха р а кте р и зує дію сили, н а пр я м л е ­ ної п е р п е н д и кул я р н о д о поверхні, на зивається тиском. Щ о б визна чити ти ск, тр е б а силу, яка д іє п е р п е н д и кул я р но

до

поверхні,

поділити

на

пл ощ у

поверхні:

р =—,

>5

де р — ти ск, ^ — сила, яка д іє на поверхню , і 5 — площ а поверхні. З наю чи ти ск, л е гко визн а чити с и л у тиску.

Р = рБ, або п л о щ у поверхні, на яку вона діє: Р Ф ІЗИКА НАВКОЛО НАС____________________________________________ Тиск 1 Па дуже малий. Такий тиск чинить тіло масою 1 г на поверх­ ню площею 1 0 0 см2, наприклад, аркуш паперу на долоню. У природі та техніці зустрічаються досить великі значення тиску: Характерні значення тиску на поверхню деяких об’єктів

О

■ю

6

сл

о

1

О

Ковзаняр — на лід

О) Г-

Жало бджоли

СО ю

Колеса вагона — на колію

Тиск, Па

Гусениці трактора — на ґрунт

ю

О

ся

О б’єкт

Людина — під час ходьби

2,5 ■104

Автомобіль — на дорогу

Зверніть увагу на два останні значення тиску. Важкий гусеничний трактор, маса якого десятки тисяч кілограмів, чинить на ґрунт тиск, який у 2 рази більший, ніж тиск людини при ходьбі! Пояснюється це тим, що вага трактора розподіляється по великій площі його гу­ сениць. Колеса снігоходів, всюдиходів та інших транспортних за­ собів для пересування по пісках, снігу, пустелі, болотах (мал. 149) роблять якомога ширшими.

Мал. 149. Для зм енш ення ти ску колеса транспортних засобів роблять ш ирш им и

Жало бджоли (мал. 150) здійснює на поверхню шкіри такий самий тиск, як і вантаж масою десятки тон на 1 см2. Щоб отримати такий надвисокий тиск для промислових цілей (наприклад, для отриман­ ня штучних алмазів), ученим доводиться розробляти дуже складні установки.

Мал. 150. Жало бджоли

►

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

Дайте відповідь на запитання 1. Наведіть приклади, які підтверджують, що дія сили зале­ жить від площі поверхні, на яку діє сила. 2. Що називають тиском? Як визначають тиск? Які одиниці тиску? 3. Як можна змінювати тиск?

?£>

Поясніть 1. Як зміниться тиск і сила тиску людини на підлогу, якщо вона підніме одну ногу? 2. Чому на м’якому ліжку лежати набагато приємніше, ніж на твердій підлозі? П Р И КЛ А Д Р О З В ’ЯЗУВАННЯ Ф ІЗ И Ч Н О Ї ЗАДАЧІ

Задача. На скільки зміниться тиск людини масою 65 кг на підлогу, якщ о вона займе лежаче положення? Площа підошви взуття 0,07 м 2, площа людини в лежачому стані 0,7 м2. Дано: тґь—0 5 кг £ - о 07 м2 Б2 = 0,7 м 2 Ар —

Розв’язання Тиск визначимо за формулою:

р = ~^ •

Сила, з якою людина тисне на підлогу, доїїї§ рівнює її вазі: ^ = Р = т § . Отже, р = — . У першому випадку: 65 кг-9,8 — р1 = ------------- ^ = 9100 Па . 0,07 м

Н 65 кг-9,8 У другому — р 2 = ---------------------= 910 Па . 0,7 м 2 Зміна тиску людини на підлогу відповідно: Ар = р1—р 2. Ар = 9100 П а -9 1 0 П а = 8190 П а . Відповідь: на 8190 Па. Аналізуючи розв’ язок задачі, бачимо, щ о стоячи людина чинить тиск у 10 разів більший, ніж лежачи. Це враховують ря­ тівники, яким доводиться витягувати лю ­ дей, щ о провалилися під кригу (мал. 151). Мал. 151. Рятувати потерпілого на льоду треба лежачи

' Вправа 16 * 1. Порівняйте тиск р і силу тиску Г на стіл трьох цеглин, розміщених так, як показано на ма­ люнку 152.

2. Ейфелева вежа в Парижі має площу основи 450 м2. Визначте тиск вежі на Землю, якщо її маса 9000 т. 3. Який тиск чинить лижник масою 70 кг на сніг, якщо довжина кожної лижі 1,75 м, ширина 8 см? 4. В алюмінієву каструлю масою 400 г нали­ Мал. 152. У якому випадку ли 3,2 л води. Визначте тиск, який чинить тиск більший? каструля з водою на стіл, якщо діаметр дна каструлі ЗО см. 5. Лід витримує тиск 45 кПа. Чи пройде по цьому льоду трактор масою 5,6 т, площа гусениць якого 1,4 м2? 6 . На столі стоїть суцільний куб з алюмінію. Яка маса куба, якщо на стіл він створює тиск 2,7 кПа? 7. Чи можете ви цвяхом створити тиск 105 кПа? Яку силу при цьому слід прикласти, якщо площа вістря цвяха 0 , 1 мм2?

^

М О ЇФ ІЗ И Ч Н І ДОСЛІДЖЕННЯ

Маленьке курчатко при народженні легко розколює шкарлупу яйця. А чи так само легко розколоти яйце зовні? А чи відомо вам, яке навантаження може витримати яйце? Візьміть чотири яйця однакового розміру, 2 лотки з-під яєць, картон, пласти­ кові пляшки з водою. Поставте по два яйця в крайні отвори лотків, розташу­ вавши їх симетрично одне відносно одного. Покладіть на яйця картон. Поставте на картон важкі предмети, наприклад, пластикові пляшки, наповнені водою, або стос книжок (мал. 153). Опукла форма і велика площа опори (поперечний переріз яйця) роблять зовнішній тиск на шкаралупу незначним. Міцність опуклої конструкції використовується архітекторами при проекту-

§ 2 3 . ТИСК РІДИН І ГАЗІВ. ЗАКОН ПАСКАЛЯ ^

Ви д ізн а є те с ь Як виникає т и с ку рідинах і газах

Мал. 154. Повітря у склянці тисне на воду

Мал. 155. Модель руху молекул газу

^

П ригадайте Що таке тиск Які особливості будови твердих тіл, рідин і газів

ТИСК ГАЗУ. Оскільки молекулярна будо­ ва газів відрізняється від будови твердих тіл, то і природа тиску газів відрізняється від природи тиску твердих тіл на опору. Вам, можливо, доводилось опускати склянку догори дном у посудину з водою і спостерігати, щ о вода у склянку не за­ ходить (мал. 154). Це пояснюється тим, щ о у склянці є повітря, яке тисне на воду. З’ ясуємо природу тиску газів. У газах молекули безладно рухаються. Під час свого руху вони стикаються одна з одною, а також із стінками посудини, у якій міститься газ (мал. 155). Розміри молекул дуже малі, і сила уда­ ру також мала. Але число молекул газу в посудині дуже велике (в 1 см 3 міститься приблизно 1019 молекул). Саме сум арною дією ударів м олекул газу спричиню єт ься тиск газу на стінки посудин и (і на вмі­ щ ене в газ т іло). Для того щоб збільшити тиск газу, по­ трібно або збільшити кількість ударів м о­ лекул об стінки посудини, або збільшити силу ударів, або зробити і те й інше одно­ часно. Щ об збільшити кількість молекул в посудині, треба добавити у посудину ще газу, тобто збільшити його масу. При цьому збільшиться тиск газу в посудині (мал. 156). Я кщ о зменшити об’ єм газу, не зміню ­ ючи його масу, то в кож ному кубічному сантиметрі газу молекул стане більше, тобто густина газу збільшиться. При цьо­ му зростає і кількість ударів молекул об стінки посудини, а отж е, і тиск газу (мал. 157).

ЖÄ

оооо ооо оооо

ооо оооо ооо оооо

-Г'???'

ООО

оооо

Мал. 157. При зм енш енні о б ’єм у заданої маси газу — ти ск збільш ується

Мал. 158. Тиск газу в закритій посудині буде тим більший, чим вища тем пература газу, за у м о в и , що маса газу не зм іню ється

Дослідженнями встановлено, щ о ш видкість руху моле­ кул під час нагрівання збільш ується. Рухаючись швидше, молекули сильніше і частіш е вдаряються об стінки посуди­ ни. Тиск газу відповідно зростає (мал. 158). ТИСК РІДИН. Унаслідок земного тяжіння рідини також мають вагу, тому кож ен верхній шар рідини своєю вагою тисне на шари, щ о міститься нижче. Тиск у рідинах назива­ ють гідростатичним. Гідростатичний тиск рідин залежить від густини рідини й висоти стовпа рідини в посудині. Візьмемо високу посудину, у стінках якої на різних ви­ сотах є отвори. П рикриємо отвори й заповнимо посудину вщерть водою. Коли відкриємо отвори, то побачимо, щ о з усіх отворів почне витікати вода (мал. 159). Однак падають ці струмені на різних відстанях від посудини. Той, щ о ви­ тікає біля дна, сягає найдальшої від посудини точки. Це по­ яснюється тим, щ о тиск води біля дна — найбільший.

ПЕРЕДАЧА ТИСКУ ТВЕРДИМИ ТІЛАМИ, РІДИНАМИ Т А ГАЗАМ И. Проведемо та кий дослід. Візьмемо дві посудини: в одну покладемо дерев’ яний брусок, у другу на­ сиплемо гороху та покладемо зверху гирі (мал. 160). Гиря внаслідок дії сили тяжіння тис­ нутиме на дерев’яний брусок, який у свою чергу тиснутиме лише на дно посудини. Го­ М а л .160. Передача тиску рох тиснутиме не тільки на дно, а й на стін­ твердим і сипким тілами ки посудини в усіх точках дотику горошин. У більш ості твердих тіл атоми й моле­ кули розташовані в певному порядку і утворюють міцні кристалічні ґрати. Довільно рухатись атоми й молекули твердого тіла не мож уть — вони лише коливаються у вуз­ лах кристалічних ґрат. Тому тиск, щ о створю ється силою, передається у твердому тілі в напрямі дії сили. Молекули газу вільно переміщуються в усьому просторі посудини, тому газ тисне на стінки в усіх напрямах однаково. Окремі шари та дрібні частинки рідини, на відміну від твердих тіл, мож уть переміщуватись одні відносно одних, але не так вільно, як молекули газу. Вони м ож уть змінюва­ ти своє положення, міняючись місцями із сусідніми моле­ кулами. Отже, рідини, як і гази, тиснуть на всі стінки по­ судин у якій містяться. Рухом ість молекул рідин і газів є причиною того, щ о тиск ними передається не лише в напрямі дії сили, а й в усіх напрямах. ЗАКОН П АСКАЛЯ. Цю особливість дослідив французький фізик Блез Паскаль, який сформулював закон, названий на його честь законом Паскаля. Тиск, який д іє на рідину або га з, передається ними в усіх н апрям ах однаково.

І

Т

б Мал. 161. Рідини і гази передаю ть тиск в усіх напрямах однаково

Переконаємось у цьому на дослідах. На малюнку 1 б 1, а зображено порож нисту кулю , щ о має в різних м ісцях отвори. До кулі приєднано трубку, в яку вставлено поршень. Я кщ о набрати води в кулю і всу­ нути в трубку поршень, то вода поллється з усіх отворів кулі. У цьому досліді поршень тисне на поверхню води в трубці. Частинки води під поршнем, ущ ільнюючись, переда­ ють його тиск іншим шарам, щ о лежать

глибше. Таким чином, тиск поршня передається в кож ну точку рідини, яка заповнює кулю. Унаслідок цього частина води виш товхується з усіх отворів кулі у вигляді струменів. Я кщ о кулю заповнити димом і всовувати поршень у трубку, то з усіх отворів кулі почнуть виходити клуб­ ні диму (мал. 161, б). Це підтверджує, щ о гази передають тиск, який чиниться на них, в усі напрями однаково. П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Т иск га зу зум о в л е н и й сум а р н о ю д ією уд а рів м олекул га зу на стін ки п о суд и н и (і на вм іщ ене в га з тіло). Т иск га зу за л еж и ть від густи н и га зу й те м пе р атур и. Т иск в р ід инах називаю ть гідростатичним. Тиск, який д іє на р ід и н у або газ, пе ре д ається ним и в усіх на пр ям ах о д н а ко в о — за ко н Паскаля. ЦІКАВІ ФАКТИ Блез Паскаль (1623— 1662) — французький математик, фізик, релі­ гійний філософ і письменник. У 1641 р. Блез Паскаль сконстру­ ював першу машину, яка могла суму­ вати числа. Він, один із основоположників гід­ ростатики, встановив її основний за­ кон, на якому заснована дія гідрав­ лічних пресів та інших гідростатичних машин.

Дослід Паскаля За вказівкою Паскаля, міцну дубову бочку по самі вінця на­ повнили водою й наглухо закрили кришкою. У невеликий отвір в кришці вставили кінець вертикальної тонкої трубки такоїдовжини, що її кінець виявився на рівні другого поверху. Вийшовши на балкон, Паскаль почав наповнювати трубку во­ дою. Не встиг він вилити і десятка склянок, як раптом, до подиву роззяв, що обступили бочку, бочка з тріском лопнула (мал. 162). Її розірвала незрозуміла сила. Паскаль пояснив це так: сила, що ро­ зірвала бочку, зовсім не залежить від кількості води в трубці. Уся справа у висоті, до якої трубка була заповнена. Цим дослідом підтверджується ще одна дивовижна влас­ тивість води — передавати тиск, що створюється на її поверхні (у бочці), по всьому об’єму, кожній точці стінки або дна бочки. Мал. 162. Дослід Паскаля

І___________________ Ф ІЗИКА НАВКОЛО НАС

б Мал. 163. Пневмонічні та гідравлічні механізми

На основі закону Паскаля заснована дія гідравлічних та пневмо­ нічних механізмів. Стиснуте повітря, наприклад, застосовують у роботі закле­ пувальних машин і відбійних молотків (мал. 163, а). Є піскостру­ минні апарати, які дають потужний струмінь повітря, змішаного з піском. Часто можна спостерігати, як фарбують стіни за допо­ могою спеціальних апаратів, де фарбу розпилює стиснуте пові­ тря. Стиснутим повітрям відчиняють двері вагонів поїздів, метро і тролейбусів. Не менш поширені й гідравлічні механізми: гідравлічні гальма, преси, підйомники тощо. Гальмівна гідравлічна система є части­ ною будь-якого транспортного засобу. Сьогодні дискові гідрав­ лічні гальма використовують навіть на кросових велосипедах (мал. 163, б). Гідравлічні преси (мал. 164) застосовують там, де потрібна вели­ ка сила, адже ці пристрої дають виграш у силі. Пояснимо як саме. Гідравлічний прес складається з двох циліндрів різного діаметра з поршнями (мал. 164, а). Прикладаючи невеликі зусилля ^ до ма-

р лого поршня площею 5^ , створюється

ТИ С К

р 1 = — . Цей тиск без

зміни передається в кожну точку рідини, яка заповнює циліндри (як правило, використовують мінеральне масло). Тому такий са■ ■ мии тиск діє і на другии поршень площею 502 : ^р 2 =2 — . <!32

Відповідно, сила Р2 у стільки разів більша за силу Рх , у скільки разів площа великого поршня <!32 більша за площу малого поршня

5 1 - ^і

=^ V

Відношення Р2 / Рх , називають виграшем у силі. Сучасні конструкції пресів дуже різноманітні, залежно від їх при­ значення. На малюнку 164, б показано один із типів гідравлічного преса.

Мал. 164. Гідравлічний прес

►

157 ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

Дайте відповідь на запитання 1. Як пояснюють тиск газу на основі вчення про рух молекул? 2. Від чого залежить тиск газу? 3. Чим зумовлений тиск рідини? 4. Яка властивість спільна для рідин і газів? 5. Сформулюйте закон Паскаля.

?і>

Поясніть 1. У пластикову пляшку з водою вставлено скляну труб­ ку (мал. 165). Що буде відбуватися, якщо натиснути на пляшку? 2. Під ковпак повітряного насоса кладуть зав’язану гу­ мову кульку. Вона містить невелику кількість повітря (мал. 166, а) і має неправильну форму. Потім насосом викачують повітря з-під ковпака (мал. 166, б). Поясніть, чому гумова кулька роздувається і набуває форми кулі.

и

Мал. 165. Що буде, якщо натиснути на пляшку?

До насосу для відкачування повітря

г

-

с

х а

б

Мал. 166. Чому роздувається куля?

>. МОЇФІЗИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ Прилад для демонстрації закону Паскаля ви можете виготовити самостійно (див. мал. 167)

Мал. 167. С аморобний прилад для дем онстрації закону Паскаля

§ 24. ^

Ви д ізн а є те с ь Як визначити тиск рідини на дно й стінки посудини Що таке сполучені посудини Що таке гідростатичний парадокс

Мал. 168. Чим вищий стовп рідини, тим більша сила діє на плівку

Мал. 169. Сили, що діють на плівку, однакові зверху та зн изу

а

\ \

1

Мал. 170. Плівка випрямляється, коли сили з обох боків рівні

Мал. 171. Дія сили ти ску води

ГІДРОСТАТИЧНИЙ ^

тиск

П ригадайте Що встановлює закон Паскаля

ТИСК В РІДИНІ. У попередньому параграфі ми з’ ясували, щ о тиск у нерухомій рідині, зумовленний вагою її верхніх шарів, називають гідроста­ тичним. Поглибимо свої знання про цей тиск. У скляну трубку, нижній отвір якої закрито тонкою гумовою плівкою, наллємо воду. Під дією ваги рідини дно трубки прогнеться (мал. 168, а). Дослід показує, щ о чим вищим є стовп води над гумовою плівкою, тим більше вона прогинається (мал. 168, б). Опустимо трубку з гумовим дном, у яку нали­ та вода, в іншу, більш ш ироку посудину з водою (мал. 169). Ми побачимо, щ о із заглибленням трубки гумова плівка поступово випрямляється. Повне випрямлен­ ня плівки свідчить про рівність сил, щ о діють на неї зверху і знизу. Настає повне випрямлення плівки тоді, коли рівні води в трубці й посудині збігаються. Такий самий дослід можна провести з труб­ кою, в якій гумова плівка закриває бічний отвір (мал. 170, а). Якщо цю трубку з водою занурити в іншу посудину з водою (мал. 170, б), то ми знову поба­ чимо, що плівка випрямиться, як тільки рівні води в трубці й посудині зрівняються. Це означає, щ о сили, що діють на гумову плівку, однакові з обох боків. Проведемо ще один дослід. Візьмемо трубку, нижній отвір якої прикриємо диском. Опустимо трубку в посудину з водою (мал. 171). Д и скп ри ц ьому щільно притискатиметься до країв трубки і не відпадатиме. Його притискає сила тиску води, на­ прямлена знизу вгору. Будемо обережно наливати воду в трубку і стеж и­ ти за диском. Як тільки рівень води в трубці співпа­ де з рівнем води в посудині, диск відпаде від трубки. У момент відривання на диск тисне зверху вниз стовп рідини в трубці, а знизу вгору передається тиск такого самого стовпа рідини, щ о є в посудині. Обидва ці тиски однакові, а диск відпадає під дією сили тяжіння.

Ці досліди свідчать, щ о гідростатичний тиск усередині рідини є однаковим на одному рівні й однаково передається в усіх напрямах. РОЗРАХУНОК ТИСКУ РІДИНИ Н А ДНО І СТІНКИ ПО­ СУДИНИ. Розрахуємо гідростатичний тиск, який чинить рідина на дно посудини внаслідок дії на неї сили тяжіння. За означенням, тиск дорівнює відношенню сили тиску до ґ площі поверхні, на яку діє сила: р = — . Силою тиску в розглядуваному випадку є вага рідини: ^ = Р = mg . Масу рідини найпростіше розрахувати за її густиною й об’ ємом, який вона займає: т = p F . Об’ єм, щ о займає рідина в посудині можна обчислити таким способом: V = Б ї ї , де /г — рівень води в посудині, 5 — площа дна посудини. Тоді р = —

= г _ = И - ^ = р*А.

Отримали формулу для визначення гідростатичного тиску рідини на дно посудини: р = р£/г. З ц іє ї ф ормули видно, щ о ти ск рідини на дно посудини зал еж и ть тільки від густини і висоти стовпа рідини.

І

За цією формулою можна визначити тиск рідини, нали­ тої в посудину будь-якої форми. Крім того, за нею можна об­ числити й тиск на стінки посудини, а також тиск усередині рідини, у тому числі й тиск знизу вгору, оскільки він на тій самій глибині однаковий у всіх напрямах. ГІДРОСТАТИЧНИЙ ПАРАДОКС. Візьмемо три посудини різної форми, але з однаковою площею дна (див. мал. 172). Я кщ о налити в них води до однакового рівня, то створений тиск на дно кож ної посудини буде однаковим. А маса рідин в цих посудинах різна — ось в чому парадокс! Але цей парадокс легко поясню ­ ється законом Паскаля. Оскільки площа дна в усіх посудинах одна­ кова, то й тиск рівномірно переда­ ється в кож ну точку дна посудини. Саме висотою стовпа рідини (а не її масою) пояснюється дослід Паскаля із бочкою (див. с. 155).

160

л>І!_

У тоненьку трубку долили декілька склянок води, і бочка від сильного тиску рідини зсередини тріскається. Ось яка роль висоти стовпа рідини!

Мал. 173. У сполучених посудинах різної ф орми висота рівнів однорідної рідини — однакова

Рі

Р2 h2 К L —

А V

VВ

Мал. 174. Якщо в посудину з водою долити олії, то рівні рідини не будуть однаковими

Мал. 175. Використання принципу сполучених посудин

СПОЛУЧЕНІ ПОСУДИНИ. На малюн­ ку 173 зображено посудини, сполучені між собою гумовою трубкою. Такі по­ судини називають сполученими. У сполучених посудинах будь-якої форми (мал. 173) поверхні однорідної рідини встановлюються на однаковому рівні (за умови, що тиск повітря над рі­ диною є однаковим). Це правило можна обґрунтувати, мір­ куючи так: рідина в спокої не перемі­ щується з однієї посудини в іншу, отже, тиски її в обох посудинах на будь-якому рівні однакові: р 1= р 2 або рghx = рgh2. Оскільки рідина в обох посудинах одна й та сама, тобто має однакову гус­ тину, то, мають бути однаковими її ви­ соти: \ = h 2 . Якщ о в одну із сполучених посудин налито рідину однієї густини, а в дру­ гу — іншої, то при рівновазі рівні цих рідин не будуть однаковими (мал. 174). За однакових тисків висота стовпчика рідини з більшою густиною буде менша від висоти стовпчика рідини з меншою густиною: р, й, = р2/г2 або — = — . Р2 К Сполучені посудини ш ироко застосо­ вуються в побуті та техніці (мал. 175): поливальниця, чайник, кавник, фон­ тан, артезіанський колодязь — при­ клади сполучених посудин.

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ

Усередині рідини гідростатичний тиск є однаковим на тому самому рівні й однаково діє в усіх напрямах. З глиби­ ною гідростатичний тиск збільшується. З формули для визначення гідростатичного тиску ріди­ ни на дно посудини р = р^/г видно, щ о цей тиск залежить тільки від густини і висоти стовпа рідини. У сполучених посудинах будь-якої форми поверхні одно­ рідної рідини встановлюються на однаковому рівні (за ум о­ ви, щ о тиск повітря над рідиною однаковий). ___________________________________________ Ф ІЗИКА НАВКОЛО НАС ДОСЛІДЖЕННЯ МОРСЬКИХ ГЛИБИН Глибина океанів досягає кількох кілометрів. Тому на дні океану величезний тиск. Так, наприклад, на глибині 10 км (а є й більші глибини) тиск становить близько 100 000 000 Па. Незважаючи на це, внаслідок малої стисливості води, густина її на дні океанів не набагато більша, ніж поблизу поверхні. Як показують спеціальні дослідження, і на таких великих океанських глибинах живуть риби та деякі інші живі істоти (мап. 176). Організм цих риб пристосований до існування в умовах великого тиску і темряви. їхні тіла здатні витри­ мувати тиск у мільйони паскапів. Зрозуміло, що такий самий тиск існує і всередині самих риб. Людина після спеціального тренування може без особливих запобіжних засобів занурюва­ тись на глибини до 80 м. Тиск води на таких глибинах — близько 800 кПа. На більших глиби­ нах, якщо не вжити спеціальних засобів, грудна клітка людини може не витримати тиску води. Тому застосовують спеціальні водолазні костю ­ ми (мал. 177). Для дослідження моря на великих глибинах використовують батисфери і батискафи. Ба­ тисферу опускають у море на стальному тросі із спеціального корабля. Батискаф не зв ’язаний тросом із кораблем. Він має власний двигун і може пересуватись на великій глибині в будьякому напрямі.

§^~~|

►

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

Дайте відповідь на запитання 1 . Чому виникає тиск рідин? 2 . Від чого залежить гідростатичний тиск рідини? 3. Які величини треба знати, щоб обчислити гідростатичний тиск рідини на стінки посудини? 4. Чи залежить тиск рідини від форми посудини? 5. Як розміщуються поверхні однорідної рідини в сполуче­ них посудинах? різних рідин?

в>

Поясніть 1. Однакового чи різного тиску зазнають два водолази (мал. 178), які перебувають на дні озера?

Мал. 178. Чи однаковий тиск? 2. Кран К між посудинами з водою, зображеними на малюн­ ку 179, закритий. Поясніть, що буде відбуватись, якщо кран відкрити.

П РИ КЛА Д И Р О З В ’ЯЗУВАННЯ Ф ІЗ И Ч Н И Х ЗАДАЧ

Задача 1. Визначте тиск, щ о діє на нижню і верхню по­ верхні кубика, який міститься у воді (мал. 180). Довжина ребра кубика 5 см, а глибина занурення верхньої грані — 10 см. Дано: а = 5 см /г1 = 10 см

Розв’язання

Р і-? Р2 — ?

Мал. 180. Гідростатичний ти ск на різні грані кубика

На верхню грань кубика діє тиск стовпа рідини заввиш­ ки \ (див. мал. 180): р х = . Тиск на нижню грань визначається стовпом рідини заввишки к2 =Н1+ а . За законом Паскаля, цей тиск діє знизу вгору: р 2 = р£Й2 =р£(/г1+ а ). р 1 = 103^ - 9 , 8 — 0,1м = 0 ,9 8 к П а ; кг м кг Н р 2 = 10 —^--9,8----- 0,15м = 1,47кПа. кг м В ідповідь: на верхню грань діє тиск 0,98 кПа, на нижню — 1,47 кПа. Задача 2. У праве коліно сполучених посудин налито олію, а в ліве — воду. Висота стовпа олії дорівнює 10 см. Яка висота стовпа води, виміряна від межі поділу олії і води? Густина олії 900 к г /м 3. Дано: \ = 10 см = 0,1 м

Розв’язання схематичний малюнок до 181). на малюнку — межа поділу За властивістю сполучених

р2 = 1000 к г / м 3

Зробимо задачі (мал. Лінія АВ олії й води.

/г9

посудин, р1/г1 = р2/г2. Звідси

р1 = 900 к г /м 3

= РЛ Р2

Мал. 181. Сполучені посудини

Підставляємо числові значення: 9 0 0 ^ - 0 , їм = 0 ,0 9 м . м6 Відповідь: к2 = 9 см. Вправа 17 1. Зі скляного циліндра воду переливають у посудину, площа дна якої у два рази менша і яка має форму, зображену на малюн­ ку 182. Яким буде тиск на дно цієї посудини в порівнянні з по­ переднім випадком?

Мал. 182

2. Куб, довжина ребра якого 10 см, занурюють у воду так, що його верхня грань знаходиться на глибині 15 см. Визначте силу тис­ ку води на нижню і бічну грані. 3. Бак, площа основи якого 100x60 см 2, а висота 40 см, повністю заповнений водою. Визначте силу тиску води на дно бака. 4. Акваріум, що має висоту 32 см, довжину 50 см і ширину 20 см заповнено водою, рівень якої нижче від краю на 2 см. Визначте тиск води на дно акваріума та вагу води. З якою силою вода тисне на стінку шириною 20 см? 5. Яку силу слід прикласти ,щоб відкрити аварійний люк підвод­ ного човна на глибині 150 м? Площа люка — 4000 см2. 6 . В одне з колін сполучених посудин, частково наповнених водою, налили шар нафти. Якою буде різниця рівнів води у сполучених посудинах, якщо висота стовпчика нафти 15 см? 7. У и-подібну трубку налито ртуть. В одне коліно доливаєть­ ся вода. Якої висоти повинен бути стовпчик води, щоб рівень ртуті у другому коліні піднявся на 1 см? 8 . У циліндричну посудину налили рівні за масою кількості води і ртуті. Загальна висота стовпа рідини в посудині — 140 см. Ви­ значте тиск на дно посудини. 9. Прямокутна посудина місткістю 2 л наповнена наполовину во­ дою й наполовину — гасом. Дно посудини — квадратної форми зі стороною 10 см. Який тиск рідин на дно посудини? Яка вага рідин у посудині?

§ 2 5 . АТМОСФЕРНИЙ т и с к ^

Ви д ізн а є те с ь Що таке атмосферний тиск

^

П ригадайте Як визначається гідростатичний тиск

М АСА ПОВІТРЯ. Навколо Землі існує повітряна оболон­ ка — атмосфера, на яку діє земне тяжіння. Спробуємо оцінити масу земної атмосфери. Для цього проведемо такий дослід. Із колби відомого об’єму відкачаємо повітря й зрівноважимо терези (мал. 183). Потім, відкривши колбу, впустимо в неї повітря. Рівновага терезів поруш ить­ ся. Щ об її відновити, треба докласти на другу шальку тере­ зів важки, маса яких і дорівнюватиме масі повітря в об’ ємі колби.

Мал. 183. Вимірювання маси повітря

Дослідами встановлено, щ о за температури 0 °С об’ єм 1 м 3 повітря має масу 1,29 кг. Як показали дослідження з космосу, атмосфера сягає ви­ соти 1500 км від поверхні Землі, і об’ єм повітряної оболонки приблизно дорівнює 4-1018м 3. Таким чином, маса всієї ат­ мосфери приблизно дорівнює 5-Ю18 кг, а це одна мільйонна частина маси Землі. З висотою атмосфера переходить у без­ повітряний простір, але чіткої границі атмосфери немає. Зі збільшенням висоти зменшується густина повітря. Уже на висоті близько 5,5 км густина повітря майже в 2 рази менша, ніж біля поверхні Землі. Відомо, щ о за добу через легені людини проходить 20— ЗО кг повітря! Для порівняння: маса повітря у класній к ім ­ наті приблизно 3 0 -4 0 кг!

»

166

-

t

V I Мал. 184. Сила атмосф ерного тиску

АТМОСФЕРНИЙ ТИСК. Під дією земного тяжіння верхні шари атмосфери тиснуть на її нижні шари. Поверхня Землі й тіла, щ о на ній перебувають, зазнають тиску всього повітряного шару. Унаслідок зако­ ну Паскаля, атмосферний тиск, створений усіма шарами повітря, біля поверхні Землі передається однаково в усіх напрямах. Проведені дослідження дали змогу роз­ рахувати тиск атмосферного повітря: на поверхню площею 1 м 2 атмосфера тисне з силою 105 Н (мал. 184), тобто тиск атмос­ фери становить 105 Па! Чому ж люди не відчувають дії атмо­ сферного тиску? Справа в тому, щ о крово­ носні судини та інші порожнини організму, які заповнені рідинами чи газами, чинять на стінки судин і порожнин такий самий тиск. Тому тканини організму не деформу­ ються, а атмосферний тиск не відчувається. Якщ о ж зовнішній атмосферний тиск змі­ нюється, то людина відчуває деякий дис­ комфорт. На практиці дію атмосферного тиску використовують досить часто. Наприклад, завдяки дії атмосферного тиску можна на­ брати шприцем рідини (мал. 185). Під час піднімання поршня м іж ним і рідиною утворю ється безповітряний про­ стір. У цей простір внаслідок атмосферно­ го тиску і піднімається за поршнем рідина. Розгляньте уважно малбнок 186 і пояс­ ніть принцип дії поїлки для курчат.

Мал. 186. Поїлка для курчат

ВИМІРЮ ВАННЯ АТМОСФЕРНОГО Ртуть ТИСКУ. Виміряти атмосферний тиск можна за допомогою способу, запро­ І 1 понованого в XVII ст. італійським ученим Торрічеллі, учнем Гал і лея. 760 мм Дослід Торрічеллі (мал. 187) поля­ 3 гає ось у чому: скляну трубку завдов­ ж ки близько 1 м, запаяну з одного § А кінця, наповнюють ртуттю. Потім, а Ен 1—1 н щільно закривши другий кінець труб­ С_І Я и Рн Е о ки, її перевертають, опускають у чаш ­ в ку із ртуттю і під ртуттю відкривають кінець трубки. Частина ртуті при цьо­ 'Г му виливається в чаш ку, а частина залишається в трубці. Висота стовпа Мал. 187. Д ослід Торрічеллі ртуті, яка залишалась у трубці, дорів­ нює приблизно 760 мм. У трубці над ртуттю повітря немає, там безповітряний простір. Торрічеллі, який запропонував описаний вище дослід, сам і пояснив його. Атмосфера тисне на поверхню ртуті в чашці. Створений стовпом ртуті тиск врівноважується атмосферним тиском, який не дає ртуті виливатись. Якби він був більший від атмосферного, то ртуть виливалася б із трубки в чаш ку, а якщ о менший, — то піднімалася б у трубці вгору. Звідси випливає, щ о атмосферний тиск дорівню є тиску стовпа ртуті в трубці. Вимірявши висоту стовпа ртуті, м ож ­ на обчислити тиск, який чинить ртуть, — він і дорівнюва­ тиме атмосферному тиску. Тому на практиці атмосферний тиск можна вимірювати висотою ртутного стовпа (у м ілі­ метрах або сантиметрах). Я кщ о, наприклад, атмосферний тиск дорівнює 780 мм рт. ст., то це означає, щ о повітря чинить такий самий тиск, як і вертикальний стовп ртуті висотою 780 мм. Отже, у цьому разі за одиницю атмосфер­ ного тиску взято 1мм ртутного стовпа (1 мм рт. ст.). Знайдемо співвідношення м іж цією одиницею та відо­ мою вам одиницею тиску — паскалем. Визначимо тиск ртутного стовпа висотою 1 мм: р = pgh ■

и

І [йі]

Підставляючи числові значення, отримуємо: кг тт р = 13 600 •9 ,8 — •0,001м - 133,3 Па. м кг Отже 1 мм рт. ст. ~ 133,3 Па.

II <1Піі

Спостерігаючи щ одня за висотою ртутного стовпа в труб­ ці, Торрічеллі встановив, щ о ця висота змінюється, тобто атмосферний тиск не сталий, він може збільшуватися і зменшуватися. Торрічеллі помітив також , щ о зміни атмос­ ферного тиску якось пов’ язані зі зміною погоди. Н ор м а л ь­ ним ат мосферним т иском вважають тиск 760 мм рт. ст. Оскільки густина атмосфери зменшується з висотою, то атмосферний тиск також зменшується із висотою підйому. При невеликих підйомах у середньому на кож ні 12 м підйо­ му тиск зменшується на 1 мм рт. ст. (або на 133 Па). БАРОМЕТРИ. Прикріпивши до трубки із ртуттю в досліді Торрічеллі вертикальну шкалу, дістають найпростіший ртутний барометр (від грец. барос — вага, та метрео — вимірюю) — прилад для вимірювання атмосферного тиску (мал. 188). Ртутний барометр є досить чутливим і точним приладом, проте користуватись ним досить незручно. Тому в техніці й побуті значного поширення набули металеві барометри — анероїди, щ о означає «безрідинні». Головна частина барометра — металева коробочка 1 з хвилястою (гофрованою) поверхнею (мал. 189, а). З цієї к о ­ робочки відкачано повітря, а щ об атмосферний тиск її не роздавив, пружина 2 відтягує криш ку коробочки вгору. Коли атмосферний тиск збільш ується, криш ка прогинаєть­ ся вниз і натягує пружину. Із зменшенням атмосферного тиску пружина випрямляє криш ку. До пружини за допо­ могою передавального механізму 3 прикріплено стрілкупокажчик 4, яка від зміни тиску пересувається вправо або вліво. Під стрілкою закріплено шкалу, поділки якої нане­ сено за показами ртутного барометра. Зовнішній вигляд барометра-анероїда зображено на мал. 189, б.

Знаючи залежність тиску від висоти, можна за зміною показів барометра визначити висоту над рівнем моря. А не­ роїди, щ о мають шкалу, за якою безпосередньо можна від­ лічити висоту, називають висотомірами. їх застосовують в авіації та під час сходж ення на гори. П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ

Поверхня землі й тіла, щ о на ній перебувають, зазнають тиску всього повітряного шару — атмосферного тиску. Нормальний атмосферний тиск становить 760 мм рт. ст. (або 105 Па). Атмосферний тиск вимірюють барометрами. ЦІКАВІ Ф АКТИ

Еванджеліста Торрічеллі

Отто фон Геріке

(1608— 1647) —

(1602— 1686) —

італійський ф ізик і математик

німецький фізик, інженер та філософ

У 1654 р., через 11 років після відкриття Торрічеллі, дію атмосфер­ ного тиску було наочно показано бургомістром м. Магдебурга Отто фон Геріке. Щоб довести існування атмосферного тиску, він відкачав повітря з порожнини між двома металевими півсферами, складени­ ми разом. Зовнішній атмосферний тиск так сильно притиснув півкулі одну до одної, що їх не могли розірвати вісім пар коней. Ілюстрація знаменитого досліду з магдебурзькими півкулями відображена на гравюрах, марках (мал. 190).

Мі Л С О

е

170 ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

►

п>

Дайте відповідь на запитання 1. Що являє собою атмосфера Землі? Унаслідок чого створюється атмосферний тиск? 2. Наведіть приклади, які підтверджують існування атмос­ ферного тиску. 3. Чому не можна визначити тиск повітря так само, як ви­ значають тиск рідини на дно або стінки посудини? 4. Хто і як вперше виміряв атмосферний тиск? Які одиниці атмосферного тиску? 5. Якими приладами вимірюють атмосферний тиск? Поясніть 1. У пластмасовій пляшці зробили невеликі отвори. Якщо пляшка закрита, рідина з отворів практично не витікає. Чому ж вона починає витікати, якщо відкрити пляшку (мал. 191)?

Мал. 191. Чому витікає вода?

Мал. 192. Чому порушується рівновага?

2. На малюнку 192 показано дві однакові повітряні кульки, які урівноважені на терезах. Чому порушується рівновага, якщо одну з кульок лопнути? 3. Поясніть, чому в рідинних барометрах використовують ртуть, а не воду. 4. Поясніть, чому важко пити із пляшки, якщо щільно охопи­ ти її шийку губами. ^

м о ї ФІЗИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дію атмосферного тиску можна перевірити самостійно. Для цього вам знадобляться склянка з водою і лист паперу (див. мал. 193). (Примітка: дослід проводити над раковиною.)

—]

Д

171 Ф ІЗИКА НАВКОЛО НАС

----------------------------- V МАНОМЕТРИ Манометри — прилади для вимірювання тиску. Рідинний манометр складається з металевого або дерев’яного вертикального корпусу, на якому закріплена ІІ-подібна скляна трубка і шкала для вимірювання висоти рівня рідини в кожному коліні трубки. Один із кінців трубки відкритий. До іншого кінця при­ єднана гумова або пластмасова трубка для з ’єднання манометра з резервуаром, у якому потрібно виміряти тиск. На кінці трубки міститься коробочка, вкрита тонкою гумовою плівкою. На малюнку 194 показано, як таким манометром можна вимірю­ вати тискусередині рідини. Чим глибше занурюють у рідину коро­ бочку, тим більшою стає різниця висот стовпчиків рідини в колінах манометра, тим, отже, і більший тиск чинить рідина. Якщо встановити коробочку приладу на якій-небудь глибині всередині рідини й повертати її плівкою вгору, вбік і вниз, то по­ кази манометра при цьому не змінюватимуться. Так і має бути, адже на тому самому рівні всередині рідини т и с к у всіх напрямах однаковий. У техніці застосовують металеві манометри (мал. 195). Основна частина такого манометра — зігнута в дугу металева трубка 1, один кінець якої закритий. Другий кінець трубки за до­ помогою крана 4 сполучений із посудиною, в якій вимірюють тиск. Коли тиск збільшується, трубка розгинається, і рух закритого кінця її за допомогою важеля 5 та зубчатки 3 передається стрілці 2 , яка рухається по шкалі приладу. НАСОСИ Поршневий рідинний насос схематично зображений на малюнку 196. Основна його частина — циліндр, усередині якого рухається вгору і вниз поршень 1, що щільно прилягає до стінок. У нижній частині циліндра і в самому поршні встановлено клапани 2 , які від­ криваються тільки вгору. Коли поршень рухається вгору, вода під дією атмосферного тиску входить у трубу, піднімає нижній клапан і рухається за поршнем. Коли поршень рухається вниз, вода під ним тисне на нижній кла­ пан, і цей клапан закривається. Одночасно під тиском води від­ кривається клапан усередині поршня, і вода переходить у простір над поршнем. При подальшому русі поршня вгору разом із ним піднімається і вода, що є над поршнем, виливаючись у відвідну трубу. Одночасно за поршнем піднімається нова порція води, яка при наступному опусканні поршня буде вже над ним, і т. д. Рідинний поршневий насос підіймає воду з глибини, не більшої за 10 м. Таке обмеження пояснюється тим, що нормальний атмос­ ферний тиск урівноважується стовпом води заввишки 10,336 м.

Мал. 194. Вимірювання ти ску рідини на різних глибинах

2 5 Мал. 195. Металевий манометр

С ІТ

Мал. 196. Рідинний порш невий насос

172

§ 2 6 . ВИШТОВХУВАЛ ЬНА СИЛА В РІДИНАХ I ГАЗАХ. ЗАКОН АРХІМЕДА ^ Ви дізнаєтесь

^ Пригадайте

Що таке виштовхувальна сила Як визначати виштовхувальну силу

□

І

0,5Н ЗН

ІІІ Мал. 197. На тіло, занурене в рідину, діє виштовхувальна сила

К

hn

Мал. 198. Дія рідини на занурене в неї тіло

Як визначається гідростатичний тиск Як визначається рівнодійна двох протилежно напрямлених сил

ДІЯ РІДИНИ Й ГАЗУ НА ЗАНУРЕНЕ В Н ИХ ТІЛО. Вам, можливо, доводилося відмічати, щ о під водою легше підняти камінь, який з великим зусиллям дово­ диться піднімати в повітрі. Я кщ о занурити корок під воду й випустити його з руки, то він випливе. Аналізуючи ці явища, можна припустити, щ о в рідині діє якась сила, щ о напрямлена вгору. Перевіримо свою гіп о­ тезу на досліді. П рив’ яж емо до динамометра тягарець. Опустимо тягарець у посудину з водою. Бачимо, щ о покази динамометра зменши­ лись (мал. 197). Такий самий ефект можна отримати в тому випадку, якщ о знизу ді­ яти якою сь силою, наприклад, піднімати рукою тягарець. Наша гіпотеза підтвер­ джена дослідом. Отже, на тіло, занурене в рідину, діє виштовхувальна сила, її називають ще архімедовою силою, або силою Архімеда на честь давньогрецького вченого — А рхім е­ да, який уперше довів існування цієї сили і визначив її. Позначають силу Архімеда F А. Спробуємо з’ ясувати, від чого залежить виштовхувальна сила і як її розраховувати. Ви знаєте, щ о рідина тисне на дно і стін ­ ки посудини, а якщ о всередину рідини помістити яке-небудь тверде тіло, то воно також зазнаватиме тиску. Розглянемо сили, які діють з боку ріди­ ни на занурене в неї тіло. Щ об легше було міркувати, виберемо тіло, яке має форму паралелепіпеда з основами, паралельними поверхні рідини (мал. 198). Сили, які ді­ ють на бічні грані тіла, попарно однакові й

зрівноважують одна одну (^ 3 = і^ ). Під дією цих сил тіло тільки стискається. А сили, щ о діють на верхню і нижню грані тіла, не однакові. На верхню грань тисне зверху із силою і*1, стовп рідини висотою /г1. На рівні нижньої грані тіла тиск створю є стовп рідини висотою /г2. Цей тиск пере­ дається всередині рідини в усі боки. Отже, на нижню грань тіла знизу вгору із силою Р2 тисне стовп рідини висотою /г2. Але /г2 більша від Н1г значить, і модуль сили Р 2 більший за модуль сили Р х. Тому тіло виш товхується з рідини із силою РА, щ о дорівнює різниці сил Р 2 і Р х, тобто: р =р - Гр 1' Г А Г 2 Визначимо цю виш товхувальну силу. Сили Р 2 і Р х, які діють на верхню і нижню грані паралелепіпеда, можна об­ числити за їх площами 5^ і Б2 і тиском рідини на рівнях цих граней р 1і р 2: Щ = р 1в 1 і Р2 = р 2Я2 , де р, = , р 2 = рдк2. Оскільки площі основ паралелепіпеда однакові, тобто 8, = Б2= Я, то для виш товхувальної сили отримаємо: РА = ^ 2 -^ 1 = рвЬ28 - р д к 18 = рд8{к2 - } і 1) = рд8к = рдУ, де також враховано, щ о різниця рівнів води, відповідних його нижній і верхній граням, дорівнює висоті паралелепі­ педа, тобто к2 - к 1 = к , а добуток 5/г = V — це об ’ єм парале­ лепіпеда. Із отриманої формули РА = р§'У випливає, щ о виш товхувальна сила Архімеда прямо пропорційно залежить від густини рідини, в яку занурене тіло, і від об’єму цього тіла. Я кщ о одне й те саме тіло занурювати в рідини з різними густинами, то чим більш ою є густина рідини, тим більша виштовхувальна сила діє на занурене тіло. Я кщ о занурювати в рідину тіла з однакової речовини, але різного об’ єму, то на тіло більш ого о б ’ єм у діє більша ви­ штовхувальна сила. Виштовхувальна сила також не залежить від речовини, з якої виготовлене тіло, і не залежить від глибини занурен­ ня. Я кщ о занурювати в рідину тіла, виготовлені з різних матеріалів, але однакового о б ’ єму, то виш товхуваль­ на сила буде однаковою. При цьому в повітрі ці тіла матимуть різну вагу. ЗАКОН АРХІМ ЕДА. Проведемо до­ слід із так званим «відерцем Архімеда» (мал. 199). Підвісимо порожнє відер­ це І і суцільний циліндр 2, об’ єм яко­ го такий самий, як місткість відерця.

Опустимо циліндр у посудину, в якій налито води по рівень відливної трубки. Занурюючись, циліндр витіснить певну кількість води, яка переллється у склянку. Покази динамо­ метра при цьому зменшаться. Переллємо воду із склянки у відерце. Бачимо, щ о покази динамометра стали такими са­ мими, як і на початку досліду. Це означає, щ о виштовхувальна сила дорівнює вазі ріди­ ни в о б ’ ємі зануреного в неї тіла. Виштовхувальна сила діє й у газах. Сила, яка виш товхує тіло з рідини або газу, направлена протилежно силі тяж ін­ ня, прикладеній до цього тіла, тому якщ о яке-небудь тіло зважити в рідині або газі, то його вага буде менша від ваги у вакуумі (пустоті). Отримані висновки є законом А р хім еда . На тіло, занурене в рідину або газ, діє виштовхувальна сила, яка дорівнює вазі рідини або газу в об’ємі цього тіла.

І

Закон Архімеда діє лише в умовах земного тяжіння. У невагомості закон Архімеда не діє. П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ

Закон Архімеда : на тіло, занурене в рідину або газ, діє виштовхувальна сила, яка дорівню є вазі рідини або газу в о б ’ємі цього тіла: ^ = pgV , де р — густина речовини, в яку повністю занурене тіло о б ’ємом V. ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

>

?£>

Дайте відповідь на запитання 1. Що є причиною виникнення виштовхувальної сили? 2. Від чого залежить виштовхувальна сила? 3. Сформулюйте закон Архімеда

Поясніть 1. Чому по кам’янистому дну річки не так боляче ходити босими ногами, як по кам’янистому березі? 2. Чому виштовхувальна сила завжди напрямлена вгору? 3. Чому виштовхувальна сила, що діє на тіло в рідині, у ба­ гато разів більша за виштовхувальну силу, що діє на те саме тіло в будь-якому газі? П Р И КЛ А Д Р О З В ’ЯЗУВАННЯ Ф ІЗ И Ч Н О Ї ЗАДАЧІ

Розв’ яж емо задачу, яку цар Гієрон задав Архімеду: перевірити, чи з чистого золота зроблена його корона. Архімед визначив, щ о вага корони в повітрі 9,8 Н, а у воді — 9,2 Н.

Дано: Р 1 = 9 ,8 Н Р 2 = 9,2 Н __?

Розв’язання Визначимо виштовхувальну силу, щ о діє на корону у воді: Р = Р1- Р 2 . Враховуючи, щ о виштовхувальна сила визначається за формулою Р = р§'У, маємо: Р1- Р 2 = р§У . Звідси о б ’ єм корони: V = Р1 - Р 2 р£ р

Масу корони виразимо із формули ваги: Р! =

, т=— . £

Тоді густина речовини, з якої виготовлена корона: _т _ Plpg _ і\р Рк~ У ~ § (Р1- Р 2) ~ Р ,- Р 2 ' Підставляючи числові значення отримуємо: 9, 8 ^ 1000^ Рк = ----------------- — ~ 1 6 3 0 0 ^ . 9,8 Н -9 ,2 Н М 3 Як відомо, густина золота дорівнює 19 300 к г /м 3. Отже, корону виготовлено не з чистого золота. К "П

Відповідь: - 1 6 3 0 0 ^ м3 * Вправа 18 * 1. На тіло, занурене у воду, діє виштовхувальна сила 5 Н. Яка виштовхувальна сила діятиме на це тіло, якщо його занурити в гас? 2. На тіло, вага якого в повітрі 7,8 Н, при занурені у воду діє ви­ штовхувальна сила 1 Н. Із якої речовини виготовлено тіло? 3. На тіло, занурене в спирт, діє виштовхувальна сила 19,2 Н. Коли це тіло занурили в іншу рідину, то виштовхувальна сила стала дорівнювати 24 Н. Визначте об’єм тіла й густину невідомої речовини. 4. Алюмінієву кулю вагою 108 Н, підвішену до троса, занурили у воду. З якою силою розтягується трос? 5. Якого найменшого об’єму має бути надувний човен масою 7 кг, щоб утримати хлопчика, вага якого 380 Н? 6 . Площа крижини 8 м2, товщина 25 см. Чи зануриться вона по­ вністю у прісну воду, якщо на неї стане людина вагою 600 Н? 7. Яку силу треба прикласти, щоб підняти під водою камінь масою ЗО кг, об’єм якого 0 , 0 1 2 м3? 8 *. Прямокутна коробочка, маса якої 76 г, площа основи 38 см 2 і висота 6 см, плаває у воді. Визначте висоту надводної части­ ни коробочки. 9*. Надводна частина айсберга має об’єм 500 м3. Визначте об’єм всього айсберга.

І сила тяжіння, і виштовхувальна (архімедова) сила для одного й того самого тіла залежать тільки від густини рідини і густи­ ни тіла ( ^ тяж = і = я р рУт ). Оче­ видно, що сила тяжіння більша за виштовхувальну тоді, коли густина тіла більша за густину рідини. І навпаки, сила тяжіння менша від виштовхувальної, коли густина тіла менша від густини рідини. Знаючи гус­ тину тіла і густину рідини, можна передба­ чити, як поводитиме себе тіло в рідині: якщо густина тіла більша за густину рідини Рт > Рр , то воно тоне; якщо густина тіла дорівнює густині рідини рт = рр , то тіло не тоне і не спливає; якщо густина тіла менша від густини ріди­ ни рт < рр , то тіло спливає. Усім відомо, що лід плаває на поверх­ ні води, оскільки його густина менша від густини води. Чим меншою є густина тіла порівняно з густиною рідини, тим менша його частина занурена в рідину. Тож може­ те порівняти, яка частина айсберга знахо­ диться над водою, а яка — під водою. Судна, які плавають по річках, озерах і мо­ рях, збудовані з різних матеріалів неодна­ кової густини (мал. 200). Особливістю їх виготовлення є те, що вага води, яку витіс­ няє підводна частина судна, дорівнює вазі судна з вантажем у повітрі або силі тяжін­ ня, що діє на судно з вантажем. Виштувхувальну силу, яка діє в повітрі на всі тіла, використовують, створюючи літальні апарати, легші від повітря.

М а л .200. Плавання та повітроплавання

З ’ Я СУВАН НЯ У М О В П ЛАВАННЯ Т ІЛ А ► М ета роб оти: експериментально встановити умови плавання тіл. ► Обладнання: важільні терези, набір важків, пробірка з корком, сухий пісок, фільтрувальний папір, гачок із жорсткої дротини, мензурка з водою. В ка зів ки щ о д о ви кон ан н я р обо ти ▼

1. Визначте ціну поділки мензурки. Зрівноважте терези. 2. Вийнявши корок із пробірки, насипте в неї сухого піску на 3 /4 її об’єму. 3. Закривши пробірку корком, обережно опустіть її в мензурку з водою. Спостереженням встановіть, у якому стані перебуває мензурка (тоне, плаває у воді, спливає на її поверхню). 4. Визначити об’єм пробірки. 5. Вийміть за допомогою гачка пробірку з води і, висушивши її фільтрувальним папером, виміряйте її масу на важільних терезах. 6 . Обчисліть виштовхувальну силу і силу тяжіння, які діють на пробірку з піском. Порівняйте ці сили. 7. Поступово відсипаючи пісок із пробірки або підсипаючи в неї та щоразу занурюючи її в мензурку з водою, досягніть того, щоб занурена пробірка плавала у воді на будь-якій глибині, не спли­ ваючи й не тонучи. 8 . Вийміть пробірку з води і, висушивши фільтрувальним папе­ ром, виміряйте її масу на терезах. 9. Розрахуйте виштовхувальну силу та силу тяжіння, які діють на пробірку з піском. Порівняйте ці сили. 10. Відсипте пісок із пробірки, залишивши його об’єм близьким 1/5 об’єму пробірки. За допомогою гачка занурте пробірку у воду та відпустіть. Простежте за поведінкою пробірки. Виміряйте об’єм зануреної частини пробірки. 11. Вийнявши пробірку і висушивши її, виміряйте її масу. Обчисліть силу тяжіння й архімедову силу та порівняйте їх. 12. Результати вимірювань і розрахунків записати в таблицю. Зробіть висновки. О б ’ єм А р х ім е д о п р о б ір ки ва с ил а V, м 3 ^А,Н

М аса п р о б ір ки з п іско м т, к г

С ил а тя ж ін н я Г ТЯЖ* Н

П орівняння сил

Р А ' ^тяж

С постереж у­ в ан е я в и щ е

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЕКТ РОЗВИТОК СУДНО- Т А ПОВІТРОПЛАВАННЯ Виконувати цей проект краще групами по декілька учнів. Кожна з груп дослідж ує своє коло питань. Одній із груп можна доручити виготовити саморобну повітряну кулю (див. мал. 201).

•

Результат дії сили залежить не лише від її значення, напрямку і точки прикладання, а й від площі поверхні, перпендикулярно до якої прикладена сила: чим меншою є площа, на яку діє сила тим більший тиск, і навпаки — чим більшою є площа — тим менший тиск (мап. 2 0 2 ).

•

Тиск, що утворюється під дією сили на тверді тіла, передається ними в напрямі дії сили. Тиск, який діє на рідину (газ) передається в кожну точку рідини (газу) без змін (закон Паскаля). Тиск газів зумовлений ударами молекул об стінки посудини. Тиск всередині рідини (гідростатичний тиск) зумовлений силою тяжіння, залежить від густини рідини та висоти стовпа рідини. Атмосферний тиск зумовлений дією сили тяжіння на повітря, що оточує Землю (мал. 203).

• • •

•

1

[

ш.

А

і т

і

- *і

г

і1 *

Н

ій

*

Мал. 203. Гідростатичний тиск. Атмосферний тиск •

На занурене в рідину (газ) тіло діє виштовхувальна сила (архімедова), напрямлена вертикально вгору, яка чисельно дорівнює вазі рідини (газу) в об’ємі зануреної частини тіла (мал. 204).

Рні Р: Ті

Р"= РгЕЦ= Ь

Р, > Рг ?. С?*

Мал. 204. Виштовхувальна сила

ПЕРЕВІР СВОЇ ЗНАННЯ 1. Тиск рідини на дно й стінки посудини розрахувують за формулою. A. pgh Б. м У B.

2. Вкажіть прилад, який використовують для вимірю ­ вання атмосферного тиску. A. динамометр Б. барометр B. альтиметр Г. манометр 3. Який тиск чинить тіло вагою 75 Н на опору, якщ о її площа 0,25 м 2? A. 0,003 Па Б. 18,75 Па B. 75,25 Па Г. 300 Па 4. Склянку заввишки 12 см до краю наповнили водою. Визначте тиск води на дно склянки. A. 1,2 Па Б. 12 Па B. 120 Па Г. 1200 Па 5. На яке з тіл, зображених на малюнку 205, діє найбіль­ ша виштовхувальна сила? A. на тіло 1 Б. на тіло 2 B. на тіло З Г. на всі тіла діють однакові виштовхувальні сили

7. Визначити о б ’ єм шматка скла, повністю зануреного у воду, якщ о на нього діє виштовхувальна сила 250 Н. 8. Ш маток срібла в повітрі важить 0,42 Н. Визначте його вагу в спирті. 9. У посудину з водою опущена трубка, нижній отвір якої закрито легеньким диском з картону (мал. 206). Диск відпа­ дає, якщ о в трубку налити шар олії висотою ЗО см. На якій відстані від поверхні води знаходиться нижній отвір трубки?

Мал. 206. На якій відстані від поверхні води знаходиться нижній отвір трубки?

10. Щ об утримати у воді цеглину масою 5 кг, необхідно прикласти силу ЗО Н. Яке значення виш товхувальної сили, щ о діє на цеглину? 11. Для піднімання з дна озера гранітної брили прикла­ дають зусилля 2,4 кН. Який о б ’ єм брили? 12. У циліндричну посудину налито однакові об’ єми води і нафти так, щ о їх загальна висота становить 18 см. Який тиск чинять рідини на дно посудини? 13. Я ку силу необхідно прикласти, щоб підняти із дна водоймища ш маток граніту об’ ємом 12 дм3? 14. В алюмінієву каструлю масою 400 г налили 3,2 л води. Визначити тиск, який чинить каструля з водою на стіл, якщ о діаметр дна каструлі — ЗО см.

РО ЗДІЛ

Найсильніші люди планети м ож уть підняти вантажі ма­ сою 2 0 0 -2 5 0 кг, прикладаючи відповідно при цьому силу 20 0 0 -2 5 0 0 Н. А як піднімали важкі кам ’ яні брили, з яких бу­ дували піраміди в Єгипті, колони, куполи та дзвони під час зве­ дення храмів? Уже в далекі часи виникла потреба мати пристрої, які б дали можливість отримати виграш у силі. Найдавніші ви­ находи людства, такі як блок, важіль, коловорот, колесо, по­ хила площина, клин, гвинт, і досі є незамінними елементами найсучасніших машин і механізмів. Більшість цих винаходів належать давньогрецькому інженеру-винахіднику Архімеду. І знову звернемося до легенд про Архімеда. Легенда розповідає, що побудований у подарунок єгипетському царю Птолемею важкий багатопалубний корабель «Сіракузи» ніяк не вдавалося спустити на воду. Архімед спорудив систему блоків (поліспаст), за допомо­ гою якої він зміг виконати цю роботу одним рухом руки. За леген­ дою, Архімед заявив при цьому: «Дайте мені точку опори, і я пере­ верну світ». Інженерний геній Архімеда з особливою силою проявився під час облоги Сіраку з римлянами в 212 р. до н. е. Побудовані Архімедом потуж ні метальні машини (катапульти) закидали римські війська важкими каменями. Винаходи Архімеда використовувались не тільки у військових цілях. Знаменитий «гвинт Архімеда» був використаний для під­ йому і подачі води в місто.

В ивчаю чи розд іл «М еханічна робота та енергія», ви зможете пояс­ нити принцип дії машин і механізмів, з ’ясуєте що таке механічна робота, потужність, енергія, момент сили. Доведете, що неможливо побудувати «вічний двигун», що енергія не виникає і не зникає. Дізнаєтеся, що нази­ вають «золотим правилом механіки», як використовують енергію води та вітру. Навчитеся розв’язувати задачі на визначення механічної роботи, енергії, потужності, коефіцієнта корисної дії механізму та інші. § § § § §

27. 28. 29. 30. 31.

М еханічна робота. П отуж ність М еханічна е нер гія та ї ї види З акон зб е ре ж е н н я й перетворення е н е р гії П рості м е ха н ізм и . М о м ен т сили К ое ф іцієнт ко р и с н о ї д ії м е ха н ізм ів . «Золоте правило» м еханіки

§ 2 7 . МЕХАНІЧНА РОБОТА. ПОТУЖНІСТЬ Ви д ізн а є те с ь Що таке механічна робота Коли механічна робота додатна, коли від’ємна і коли дорівнює нулю Що таке потужність

^

П ригадайте Що таке сила Які результати дії сили

М ЕХАН ІЧН А РОБОТА. У повсякденному ж итті словом «робота» називають різні дії людини чи технічного засобу: робота у ш колі, робота двигуна, домашня робота тощо. У фізиці термін «робота», або «механічна робота» — це фізична величина, а отж е, її можна вимірювати, обчис­ лювати, порівнювати. Механічною роботою або роботою сили називають фізичну величину, щ о характеризує дію сили. Я кщ о на тіло діє постійна сила і тіло рухається під дією ц ієї сили, то кажуть, щ о сила виконує роботу. Наприклад, під дією сили тяжіння кулька, яка висить на нитці, падає на поверхню Землі, коли цю нитку перерізати. У такому разі каж уть, щ о сила тяжіння виконала роботу з переміщення кульки. П ро­ те сила тяжіння, яка діє на нерухомий камінь, не виконує роботи. Адж е камінь не змінює свого положення. Значення роботи залежить від значень сили і ш ляху, на якому діє ця сила. Механічна робота — ц е ф ізична величина, яка х а р а к­ тер и зу є дію сили і визначається д обутком ^ сили на ш лях пройдений тілом у напрямі д ії сили.

Якщ о роботу позначити буквою А , то можна записати формулу для визначення роботи: А = Р з.

Джеймс Прескот Джоуль (1 8 1 8 1 8 8 9 )—

англійський фізик

Одиниця роботи — джоуль (1 Дж = 1 Н • м). Ця одиниця названа на честь англійського фізика Джеймса Джоуля. Механічна робота може бути додатною або від’ ємною. Я кщ о тіло здійснює рух у напрямі дії сили (мал. 207, а), то робота — додатна (наприклад, тіло рухається під дією сили тяги). Я кщ о тіло рухається у протилежний бік до напряму дії сили (мал. 207, б), то робота від’ ємна (наприклад, тіло зупиняється внаслідок дії сили тертя). Я кщ о напрям сили, щ о діє на тіло, перпендикулярний до напряму переміщен­ ня тіла, то ця сила роботи не виконує — робота дорівнює нулю (мал. 207, в). Я кщ о тіло рухається без участі сил (за інерцією), у цьому разі механічна робота також не ви­ конується.

тяж

Мал. 207. Випадки, коли механічна робота: а) додатна; б) в ід ’ємна; в) дорівню є нулю

ПОТУЖНІСТЬ. Слово «потуж ність» нам також добре відо­ ме. У фізиці термін «потуж ність» — це фізична величина, яка напряму п ов’ язана з роботою. Наприклад, підйомний кран на будівництві за кіль­ ка хвилин піднімає на верхній поверх будинку кілька с о ­ тень цеглин. Коли б цю цеглу переносив робітник, то він витратив би кілька годин. Зрозуміло, щ о підйомний кран виконує ту саму роботу швидше, ніж робітник. Ш видкість виконання роботи у фізиці характеризують особливою ве­ личиною, яку називають потуж ністю. Потужність — ц е ф ізична величина, яка хар а кте р и зу є ш видкість виконання роботи і визначається в іднош ен­ ням роботи до часу, за який ї ї було виконано.

Щ об обчислити потуж ність, треба значення роботи поді­ лити на інтервал часу, за який цю роботу виконано: і де N — потуж ність, А — робота, і — час виконання роботи. ґ Дж4 Одиниця потуж ності — ват 1 Вт = 1 — Одиниця потуж ності названа на честь англійського ме­ ханіка Джеймса Уатта (1736— 1819), який зробив значний внесок у теорію та практику побудови теплових двигунів. Знаючи потуж ність і час, можна обчислити виконану роботу: А = Ш . Ш видкість виконання роботи пов’ язана зі ш видкістю А І? *8 8 руху тіла: N = — = — = Р - = Ри , де ^ — сила, яка виконує роботу, V — ш видкість руху тіла. Я кщ о відомі потуж ність двигуна і значення сил опору, то можна розрахувати можливу ш видкість автомобіля чи інш ої машини, яка виконує роботу:

V = ^

.

Д ж ей м с Уатт (1 7 3 6 1819) — ш от­ ландський інженер, винахідникмеханік

Часто застосовують одиницю роботи кіловатгодину (1 кВт •год = 3,6 • 106 Дж), а також позасистемну одини­ цю — кінську силу (1 к. с. = 735,5 Вт). П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ М еханічна робота — це ф ізична величина, яка х а р а кте р и ­ зує дію сили і визн а чається д о б утко м сили на шлях, п р о й д е ­ ний тілом у напрям і дії сили: А = Р в . М еханічна р обо та м ож е буди д одатною , в ід ’є м н о ю або д о рівн ю вати нулю. Потужність — це ф ізична величина, яка х а р а кте р и зує ш в и д кість вико нання роб о ти й визначається від нош енням

А

роб о ти д о часу, за який її було вико нано : N = — . ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

►

Дайте відповідь на запитання 1. Яку роботу називають механічною? Яка формула виражає її зміст? 2. У яких випадках про силу можна сказати, що вона виконує додатию роботу? 3. Автомобіль рухається по рівній дорозі. Чи здійснює ро­ боту сила тяжіння, що діє на автомобіль? 4. Чи завжди швидкість виконання роботи однакова? Наведіть приклади різної швидкості виконання роботи. 5. Як розрахувати потужність?

Я>

Поясніть 1. Чому людина, що піднімається на гору, виконує більшу роботу, ніж тоді, коли таку саму відстань вона проходить горизонтальною дорогою? 2. Чому навантажений автомобіль з тією самою потужністю двигуна рухається повільніше від ненавантаженого? П РИ КЛА Д И Р О З В ’ЯЗУВАННЯ Ф ІЗ И Ч Н И Х ЗАДАЧ

Задача 1. Визначте роботу, яка виконується під час під­ німання гранітної плити о б ’ ємом 0,5 м 3 на висоту 20 м. Гус­ тина граніту 2500 к г /м 3. Дано: Р озв’язання V = 0,5 м 3 Робота під час піднімання плити: А = Рз, к = 20 м д е Р — сила, яку треба прикласти, щоб рівно­ р = 2500 к г /м 3 мірно піднімати плиту вгору, яка за модулем дорівнює силі тяжіння Р = mg, щ о діє на пли­ А =? ту; в = /г — висота, на яку піднімають плиту.

Масу плити можна визначити, знаючи її об’ єм і густину граніту: т = pF. Отже, А = рУ§к. А = 2 5 0 0 ^ - 0,5 м 3 -9,8— -20 м = 245000 Дж = 245 кДж. м кг В ідповідь: А = 245 кДж. Задача 2. Підіймальний кран працював 5 хв. За цей час була виконана робота 9 МДж. Я ку потуж ність розвивав кран? СІ Дано: і = 5 хв 300 с А = 9 МДж 9 •106 Дж

ІУ = ?

Р озв’язання За визначенням: N = — . і ІУ = 9 Ю Дж = 3 1 0 4Вт = 30к В т 300 с В ідповідь: N = ЗО кВт. * Вправа 19 *

1. Яка робота виконується, коли кран піднімає вантаж масою 10 т на висоту ЗО м? Яка потужність крана, якщо цю роботу кран виконує за 2 хв? 2. Гиря годинника має масу 0,8 кг і за добу опускається на 120 см. Яка потужність такого механізму? Яка робота виконується при опусканні гирі? 3. Спортсмен піднімає штангу масою 125 кг на висоту 2,2 м за 0,2 с. Яку потужність він при цьому розвиває? 4. Кран підіймає вантаж масою 4,6 т на висоту 8 м. Двигун має по­ тужність 12 кВт. Скільки часу затрачено на піднімання вантажу? 5. Поїзд проходить, рухаючись рівномірно, шлях 12 км за 10 хв. Потужність локомотива 3 МВт. Визначте силу тяги локомотива. 6 . На шляху 50 м рівномірно переміщують санки масою ЗО кг. Визначте виконану роботу, якщо сила тертя становить 0,06 ваги санок. 7. На останній поверх найвищого у світі будинку висотою 440 м людина масою 60 кг піднялася за 44 хв. Яку середню потуж­ ність вона при цьому розвивала?

§ 28. ^

МЕХАНІЧНА ЕНЕРГІЯ ТА Ї Ї ВИДИ

Ви дізнаєтесь Що таке енергія У якому випадку тіло має енергію Які бувають види енергії

^

Пригадайте Що таке механічна робота У якому випадку виконується механічна робота

М ЕХАН ІЧН А ЕНЕРГІЯ. Усім відоме сло во — енергія. Поняття енергії увійш ло в фізику тоді, коли було встановлено, щ о один вид руху може змінитися на інший. Енергія в перекладі з грецької означає дія, діяльність. Енергія — це універсальна ха­ рактеристика будь-якого руху (механіч­ ного, теплового), і вона не існує сама по собі, тобто окремо від взаємодіючих тіл. Енергія, щ о характеризує механічний рух, а б називається механічною енергією, яка ха­ Мал. 208. Тіла, рактеризує тепловий рух молекул — вну­ що мають енергію, можуть трішньою енергією. Розглянемо приклади. виконувати роботу Приклад 1. Піднятий над землею не­ рухомий вантаж не виконує роботи, але якщ о цей вантаж упаде, то він виконає роботу (наприклад, може розколоти горіх, мал. 208, а). Приклад 2. Натягнута тятива лука може виконати робо­ ту з переміщення стріли (мал. 208, б). Приклад 3. Здатність виконувати роботу має і всяке рухо­ ме тіло. Так, стальна кулька (мал. 209), яка скотилася з по­ хилої площини, ударившись об дерев’ яний брусок, перемі­ щ ує його на деяку відстань. При цьому виконується робота. Якщ о тіло або кілька тіл, які взаємодіють між собою (система тіл), м ож уть виконувати механічну роботу, то ка­ жуть, щ о вони мають механічну енергію. Механічна енергія — ф ізична величина, яка х ар а кте р и ­ зу є здатність тіла виконувати роботу.

і.:-.. Позначають механічну енергію великою латинською літерою Е. Чим більш у роботу може виконувати тіло, тим більшу енергію воно має. Оскільки у процесі виконання роботи енергія тіла змінюється, то можна стверджувати, щ о вико­ нана робота дорівню є зміні енергії: А = АЕ . Звідси випливає, щ о одиницею енергії є також джоуль (1 Дж). Розрізняють два види механічної енергії: потенціальну і кінетичну. У прикладах 1 і 2 розглядалася потенціальна енергія, у прикладі 3 — кінетична. ДВА ВИДИ МЕХАНІЧНОЇ ЕНЕРГІЇ. Повернемось знову до наших прикладів. Від чого залежить енергія піднятого вантажу? Очевидно, від висоти, на яку він піднятий або, іншими словами, від взаємного розташування тіл — горіха на поверхні землі та піднятого вантажу. Від чого залежить енергія натягнутої тятиви? Від її розтягу, тобто від деформа­ ції самої тятиви — наскільки зміщується середина тятиви від нульового положення. Енергія, яка визначається взаємним положенням взаємодіючих тіл або частин одного й того ж тіла, назива­ ється потенціальною (від лат. «пот енціа» — можливість). Підняте над поверхнею землі тіло, стиснута пружина, стиснутий газ, вода, щ о падає з греблі — усе це приклади тіл, щ о мають потенціальну енергію. Потенціальна енергія — це або частин тіла, полож енням .

яка

енергія в за єм о д ії тіл визначається їх взаєм ним

Потенціальну енергію позначають Е П. Найпростіше — розрахувати потенціальну енергію під­ нятого над землею тіла. Нехай тіло масою т падає з деякої висоти /г (мал. 210). На тіло діє постійна сила тяжіння .Р = т£\ Оскільки переміщення і напрям сили тяжіння співпадають, то робота сили тяжіння обчислю ється за вже відомою формулою: А = ґ в = тдк . Таким чином, підняте над землею тіло має потенціальну енергію Еп= т£й.. Кінетична енергія — це енергія, яку має тіло внаслідок свого руху (від грец. «кінема» — р у х ). Автомобіль, щ о ру­ хається, літак щ о летить, м ’ яч, щ о котиться — усі ці тіла мають кінетичну енергію.

Мал. 210. Д о р о з­ рахунку потенціальної енергії

'

Кінетична енергія — ц е ф ізична величина, яка х ар а кте ри зує рухом е тіло.

Кінетичну енергію позначають Е к. Дослідами встановлено, щ о чим більшими є маса тіла і швидкість, з якою воно рухається, тим більша його кінетична енергія. Кінетичну енергію розраховують за такою формулою:

де

— маса тіла, а V — його ш видкість. Кінетичну енергію тіл використовують у певних цілях. Так, піднята греблею вода має велику потенціальну енер­ гію. Під час падіння з греблі вода рухається і має таку саму велику кінетичну енергію. Вона приводить у рух турбіну, яка з ’ єднана з генератором, щ о виробляє електричну енер­ гію. В Україні, на Дніпрі, побудовано каскаді з б гідро­ електростанцій . А завдяки кінетичній енергії вітру обертаються лопаті вітряних електростанцій (мал. 211). т

Мал. 211. Використання механічної енергії води та вітру

ПОВНА М ЕХАН ІЧ Н А ЕНЕРГІЯ. Досить часто тіло одно­ часно має кінетичну і потенціальну енергії. Наприклад, літак, щ о летить. Унаслідок того, щ о він летить на деякій висоті над землею — він має потенціальну енергію і, зрозу­ міло, унаслідок свого руху — кінетичну енергію. Тобто по­ вна механічна енергія літака Е = Ек + Еп . Ви ознайомилися з двома видами механічної енергії. Інші види енергії (електрична, внутрішня, теплова тощ о) будуть розглянуті в інш их курсах фізики.

П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ К И Я кщ о тіло або д е кіл ька тіл, які в за єм о д ію ть м іж со б о ю (с и с те м а тіл), м ож уть виконувати м еханічну роботу, то кажуть, щ о вони м аю ть м еханічну енергію . Р озрізняю ть два види м еханічної е нергії: потенціальну і кінетичну. Потенціальна енергія — це енергія взаємодії тіл або частин тіла, яка визначається їх взаєм ним положенням: Е п = m gh Кінетична енергія — це ф ізична величина, яка х а р а кте р и ­ з у є рухом е тіло: Е к =

mv

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

>

п>

Д айте відповідь на запитання 1. Що таке енергія? 2. Яка формула виражає зміст потенціальної енергії тіла, що перебуває на деякій висоті над землею? 3. Що таке кінетична енергія? Яка формула виражає її зміст? 4. Що таке повна механічна енергія? Поясніть 1. Чи можуть два тіла різної маси мати однакову кінетичну енергію? За якої умови? 2. За якої умови два тіла різної маси, підняті на різну висоту, матимуть однакову потенціальну енергію? П РИ КЛ А Д Р О З В ’ЯЗУВАННЯ Ф ІЗ И Ч Н О Ї ЗАДАЧІ

Задача. Яку роботу необхідно виконати, щоб потяг, який рухається зі ш видкістю 72 к м /год , збільшив свою ш вид­ кість до 108 к м /год ? Маса потяга 1000 т. Я кою має бути сила тяги локомотива потяга, щ об це збільшення ш видко­ сті відбулось на ділянці довжиною 2 000 м? Дано: и0 = 72 к м /год о = 108 к м /год т = 1 •106 кг в = 2 •103 м

СІ 20 м /с ЗО м /с

Р озв’язання Робота, яка виконується при розгоні потяга, визначається змі­ ною його кінетичної енергії: А =

mv

А — ? А =

106кг

м2 м2 (900— - 400—^-) = с с

= 2 ,5 1 0 Дж Силу тяги локомотива визначаємо із співвідношення: А = ^8. і , = А = 2 > 1 0 » Д ж = 125кН в

2-Ю м

В ідповідь: А = 2,5 •108 Дж; ^ = 125 кН.

1. Обчисліть потенціальну енергію космічного корабля масою 1400 кг на висоті 250 км над поверхнею Землі. 2. У скільки разів зміниться кінетична енергія автомобіля при збільшенні його швидкості від 5 м /с до 72 км/год? 3. На малюнку 212 вказано розташування двох куль відносно по­ верхні Землі. У котрої із цих куль потенціальна енергія більша й на скільки?

4. Тіло масою т під дією сили ^ змінило на шляху І свою швид­ кість від и0 до V. Користуючись таблицею, визначте: а) зміну кінетичної енергії тіла; б) механічну роботу; в) силу, що діяла на тіло. № зав­ д ан н я 1 2

6

т

^ 0

кг 400 г

м /с 4 м /с

2

2

1

V

3 м /с 2 м /с

1 0 2

м м

. Тіло масою 2 кг знаходиться на висоті 9 м над поверхнею Землі. На якій висоті тіло масою 3 кг має таку саму потенціаль­ ну енергію?

щ

§ 2 9 . ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ Й ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ ^

Ви д ізн а є те с ь Що таке закон збереження й перетворення енергії

^

П ригадайте Що таке енергія Які види механічної енергії Що таке повна механічна енергія

ПЕРЕТВОРЕННЯ ОДНОГО ВИДУ ЕНЕР­ ГІЇ В ІНШИЙ. У повсякденному ж итті вам часто доводилося спостерігати, як потен­ ціальна енергія тіла перетворювалась в його кінетичну енергію, і навпаки, кіне­ тична — в потенціальну. Розглянемо при­ клад перетворення потенціальної енергії тіла в кінетичну. М ’ яч, піднятий над землею, має потенці­ альну енергію (мал. 213). Я кщ о утримува­ ти м ’ яч — його кінетична енергія дорівню­ ватиме нулю. Як тільки відпустити м ’ яч, він почне падати. З кож ною миттю висота його місцеперебування зменшува­ тиметься, а отж е, зменшуватиметься і потенціальна енер­ гія. У той самий час він набуває ш видкості — отж е, його кінетична енергія збільшуватиметься. Перед самим доти­ ком до землі потенціальна енергія м ’ яча дорівнює нулю, а кінетична енергія є максимальною. У цьому разі кажуть, щ о потенціальна енергія тіла перетворилась на кінетичну. Також можна спостерігати перетворення кінетичної енергії в потенціальну. Я кщ о м ’ яч підкинути вертикально вгору (мал. 214), то відстань його від поверхні землі збіль­ шуватиметься, відповідно збільшуватиметься потенціаль­ на енергія. Ш видкість м ’ яча, а відповідно і кінетична енер­ гія його, з підйомом вгору зменшуватиметься. ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕНЕРГІЇ. У наведених прикладах бачимо, щ о якщ о зменшується один вид енергії, то інший, навпаки, — збільш ується. Дослідженнями було встанов­ лено, щ о під час перетворення одного виду енергії в інший повна енергія залишається незмінною, зберігається. Енергія не виникає і не зни кає: вона л и ш е переходить з одного виду в інш ий.

Цей закон має надзвичайно важливе теоретичне та практичне значення. Енергія має багато форм: механічну,

Мал. 214. П еретворен­ ня кінетичної енергії в потенціальну

Мал. 215. Добування вогню тертям

теплову, електричну, ядерну, хімічну, світлову, біологічну та ін. Одна форма енергії може переходити в іншу. При цьому слід зазначити, щ о взаємодіючі тіла, між якими відбувається обмін механічною енергією, не вза­ ємодію ть з іншими тілами (каж уть, щ о вони утворюють замкнену систему). Щ е давні люди, які й гадки не мали про закон збережен­ ня і перетворення енергії, практично його застосовували. Ви запитаєте, як? Пригадуєте, первісні люди добували вогонь тертям (мал. 215, а). Цей метод зберігся й до наших часів (мал. 215, б). Під час ш видкого обертання палиці її кінетична енергія переходить у теплову. ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗАКОНУ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ. Однією з проблем енергетики світу є те, що споживання електроенергії впродовж доби є надто нерівномірними, існують періоди максимального на­ вантаження (пікове навантаження) та мінімального наванта­ ження на мережу. Але в той же час виробництво електроенер­ гії впродовж доби є майже постійним, наприклад, потужність атомної електростанції можна змінювати дуже повільно, а отже, електроенергія виробляється весь час — як удень, так і вночі. Вітрогенератор і сонячні електростанції виробляють електроенергію тільки тоді, коли є носій енергії, і контролю­ вати їх виробництво також складно. Одним з виходів з даної ситуації є накопичення електро­ енергії в нічний час доби та використання її вдень. Найчас­ тіше для цього використовують гідроакумулюючі електро­ станції (мал. 216). У період, коли споживання електроенергії мале, вода з основної водойми не зливається через греблю, а продовжує обертати лопаті турбін, з’ єднаних з генераторами. Виробле-

Мал. 216. Схема гідроакумулюючої електричної станції

нии електричнии струм приводить у дію електричні двигу­ ни насосів, які закачують воду у водойми, розміщ ені вище від рівня основної. У період збільшеного споживання стру­ му вода з цієї водойми обертає турбіни й виробляє додатко­ ву енергію. Таким чином, кінетична енергія падаючої води перетво­ рюється в потенціальну енергію води в додатковій водоймі, яка потім знову перетворюється в кінетичну енергію пада­ ю чої води. П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Енергія не виникає і не зникає: вона лиш е переходить з о д ного виду в інш ий. Це — ф ундаментальний закон природи. З акон зб е р е ж е н н я м еханічної енергії: під час в з а є м о п е ­ р етво р ен ь потенціал ьної і кін е тично ї е н е р гії їх повна сум а для в за є м о д ію ч и х тіл за л иш а ється сталою (за ум ови, що вза єм о д ію чі тіла, м іж яки м и від бувається обм ін м еханічною е н е р гіє ю , не в за єм о д ію ть з інш им и тілам и). ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ Д а й те в ід п о від ь на запитання 1. Сформулюйте закон збереження енергії. 2. У яких умовах виконується закон збереження повної механічної енергії в загальному вигляді? 3. Наведіть приклади перетворення одного виду механічної енергії в інший.

1. Під час скочування санок з гори їх швидкість безперерв­ но збільшується. Чому? 2. Поясніть, які відбуваються перетворення енергії під час запуску стріли із лука. Ф ІЗИКА НАВКОЛО НАС Відкриття закону збереження і перетворення енергії спричинило закриття цілого напрямку в науці, коли вчені та винахідники нама­ галися створити пристрій, який виконував би роботу без спожи­ вання енергії зовні. Такий пристрій називають «вічним двигуном» (лат. perpetuum mobile — вічний рух). У багатьох проектах вічного двигуна застосовують дію сили тя­ жіння. Приклади таких проектів показані на малюнку 217. У поді­ бних механізмах деяке важке тіло здійснює замкнутий шлях; під час його опускання повертається така сама кількість роботи, яка була витрачена на його підняття. Тому такі механізми можуть здій­ снювати роботу лише за рахунок первинного запасу кінетичної енергії, наданого їм при пуску; коли ж цей запас буде повністю витрачений, «вічний двигун» зупиниться.

Мал. 217. Моделі «вічнихдвигунів» Закон збереження і перетворення енергії виявився настільки не­ заперечним, що в 1775 р. Паризька академія наук — найвищий на той час науковий трибунал Західної Європи — виступила про­ ти безпідставної віри в можливість створення вічного двигуна й прийняла рішення не розглядати більше заявки на патентування даного пристрою.

П РИ КЛ А Д Р О З В ’ЯЗУВАННЯ Ф ІЗ И Ч Н О Ї ЗАДАЧІ

Задача. Тіло масою 2 кг підняте над землею на висоту 10 м. Визначте повну механічну енергію тіла на цій висоті. Я ку потенціальну та кінетичну енергії матиме тіло внаслі­ док падіння на висоті 5 м? Дано: Розв’язання /г1 = 10 м Коли тіло знаходиться на висоті 10 м і нерухо­ /г2 = 5 м ме, то його повна енергія визначається лише його т = 2 кг потенціальною енергією: Е = Еи = тдіі^ , кінетич­ на енергія в цьому випадку дорівнює нулю. Е -? Н Еп~ ? Е = 2 к г -9 ,8 ----- 10 м = 196 Дж . кг Я к“ ? На висоті 5 м потенціальна енергія тіла Еп = т£'к2 і сталод вить Еп = 2 к г -9 ,8 ----- 5 м = 98 Д ж . кг Оскільки за законом збереження енергії кінетична і по­ тенціальна енергії тіл мож уть змінюватися з часом, але в замкненій системі їхня сума залишається сталою, то Ек = Е ~ ЕП• Ек = 1 9 6 Н -9 8 Н = 98Н . Відповідь: Е = 196 Д ж , Еи = 98 Д ж , Ек = 98 Н .

' Вправа 21 * 1. Угору кинуто м’яч зі швидкістю 5 м/с. З більшою чи меншою швидкістю м ’яч упаде на землю? Розгляньте випадки, коли опору повітря немає і коли він є. 2. На яку висоту підніметься камінець, випущений з рогатки, ма­ ючи на поверхні Землі швидкість 20 м /с і кінетичну енергію 4 Дж? Яка маса камінця? 3. Підкинутий вертикально вгору м’яч піднявся на висоту 2 м. Яка маса м’яча, якщо біля поверхні Землі його кінетична енергія дорівнювала 20 Дж? 4. Тіло вільно падає з висоти 40 м. На якій висоті його потенціаль­ на і кінетична енергії зрівняються? На якій висоті його кінетична енергія стане у 3 рази більшою від потенціальної? Опором повітря знехтувати. 5. Визначте, як зміниться висота підйому кульки пружинного пістолета під час пострілу вертикально вгору, якщо швидкість її вильоту збільшити вдвічі.

§ ЗО. ПРОСТІ МЕХАНІЗМИ. МОМЕНТ с и л и ► Ви д ізн а є те с ь

^

Що таке прості механізми Що таке важіль Що таке момент сили та плече сили

П ригадайте Що таке сила Що таке точка прикладання сили

ПРОСТІ М ЕХАНІЗМИ. З давніх-давен людина використо­ вує для виконання механічної роботи різні пристрої. К ож ­ ному відомо, щ о важкий предмет (камінь, колоду), який не можна перемістити безпосередньо руками, легше зсунути з місця за допомогою довгої й міцної жердини — важеля. За допомогою важелів три тисячі років тому під час сп о­ рудження пірамід у Стародавньому Єгипті пересували й піднімали на велику висоту важкі кам ’ яні брили (мал. 218).

У багатьох випадках замість того, щоб піднімати важкий вантаж на деяку висоту, його вкочую ть або пересувають на ту саму висоту по похилій площині, чи піднімають за допо­ могою блоків. Якщ о взаємодія м іж тілами відбувається через проміжні пристрої (важелі, блоки, похилі площини тощ о), то м ож ли­ ва зміна сили взаємодії між ними. Сила мож е змінювати як напрям, так і значення. П ристрої, призначені для перетворення сили, н ази в а­ ють механізмами.

І

Прості механізми застосовують здебільшого для того, щоб дістати виграш у силі, тобто збільшити силу, яка діє на тіло, у декілька разів. До простих механізмів належать: важіль і його різновиди — блок, коловорот; похила площина і її різновиди — клин, гвинт. ВАЖ ІЛЬ. Важелем називають тверде тіло, яке може обертатися навколо нерухомої опори. Говорячи про важіль, застосовують такі поняття, як точка прикладання сили, вісь обертання, лінія дії сили та плече сили (мал. 219).

Мал. 219. Характеристики важеля

Точками прикладання сили називають точки, у яких на важіль діють інші тіла, наприклад, людина, вантаж тощ о (точки А та В, зображені на мал. 219). Л інія дїі сили — це лінія, вздовж якої напрямлена сила, прикладена до важеля. П л еч е сили (сІг та й2 на мал. 219) — найкоротша відстань від осі обертання (т очки опори О) до лінії дії сили. Щ об визначити плече сили, необхідно з точки опори провести перпендикуляр до лінії дії сили. В ісь оберт ання важеля може проходити через один з його кінців, або всередині важеля — між точками прикла­ дання сил.

Мал. 220. Піднімання вантажу за д о пом о гою важеля

На малюнку 220, а показано, як хлопчик із силою Р 2 на­ тискає на кінець важеля, а на малюнку 220, б — піднімає к і­ нець важеля. Хлопчик має подолати силу тяжіння вантажу Р х — силу, напрямлену вертикально вниз. Він повертає для цього важіль навколо осі, щ о проходить через єдину неру­ хому точку — точку його опори О. У першому випадку вісь обертання О (точка опори) розміщена м іж точками прикла­ дання сил. Обидві сили, які діють на важіль, напрямлені в один бік. У другому випадку обидві сили лежать по один бік від точки опори й напрямленні в різні сторони. Але в обох випадках сила Р2, з якою хлопчик діє на важіль, менша за силу Р х, тобто хлопчик дістає виграш у силі.

УМОВИ РІВНОВАГИ ВАЖ ЕЛЯ. При дії кількох сил на ва­ ж іль він може обертатись або бути нерухомим. Величину, яка характеризує обертальну дію сили, називають момен­ том сили. Момент сили — ц е ф ізична величина, яка х ар а кте р и ­ зу є обертальну дію сили відносно нер ухо м о ї точки О і визначається д обутком сили на плече.

Момент сили позначають великою літерою М . Одиниця моменту сили — ньютонметр (1 Н •м). Момент сили називають також обертальним моментом і розраховують за формулою: М = Рй, де .Р — прикладена сила, й — плече сили. На малюнку 221 зображено ш кільний лабораторний важіль.

ж

°Л у

0 1 К

и

и

-

ж

и

н

і

Мал. 221. До умов и рівноваги важеля

За відсутності тертя для утримання важеля із вантажем у рівновазі необхідно, щоб значення моменту, щ о обертає важіль за годинниковою стрілкою (тут — момент сили Р2) відносно осі обертання важеля О, дорівнювало значенню моменту сили Рх відносно тієї ж осі, щ о обертає важіль р а у протилежному напрямі: Р Д = Р2(12 або — = —- — умова Р2 (1\ рівноваги важеля. П равило рівноваги важеля встановив Архімед. Із цього правила видно, щ о менш ою силою можна зрівноважити за допомогою важеля більшу силу (мал. 222). Але при цьому слід збільшити довжину плеча важеля. Важіль перебуває в рівновазі, якщ о м ом ен т сили, щ о о б ертає важіль за годинниковою стрілкою , дорівню є м ом ен ту сили, яка о бертає важіль проти год инникової стрілки.

ї л Таким чином, момент сили харак­ теризує дію сили — показує, щ о вона залежить і від модуля сили, і від її пле­ ча. Справді, всім відомо, щ о двері тим легше відкрити, чим далі від осі обер­ тання прикласти силу; гайку легше викрутити довгим гайковим ключем, Мал. 222. Умова рівноваги важеля ніж коротким; відро тим легше витяг­ ти з колодязя, чим довша ручка кол о­ ворота, і т. д. Важелі ш ироко застосовуються в найрізноманітніших пристроях, деякі з них показано на малюнку 223.

Мал. 223. Застосування важеля

202 ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ РІВНОВАГИ В А Ж Е ­ ЛЯ ДО БЛОКА. Блок — це колесо з ж олобом, за­ кріплене в обоймі. По ж олобу блока пропускають вірьовку, трос або ланцюг. Нерухомим блоком називають такий блок, вісь якого закріплена і під час піднімання вантажів не піднімається й не опускається (мал. 224). Нерухомий блок можна розглядати як рівнопле­ чий важіль, у якого плечі сил дорівнюють радіусу колеса. Такий блок не дає виграшу в силі, але дає можливість змінювати напрям дії сили. На малюнку 225 зображено рухомий блок (вісь якого піднімається й опускається разом із ванта­ жем). Такий блок відповідає важелю, щ о має точку опори на одному кінці, а сили прикладені відповід­ но до центра важеля і до другого його кінця. У цьо­ му випадку одне плече відрізняється від другого у 2 рази. Отже, рухомий блок дає виграш у силі у 2 рази. Зазвичай на практиці застосовують комбінацію нерухомого блока з рухомим (мал. 226). Н ерухо­ мий блок використовують для зручності. Він не дає виграшу в силі, але змінює напрям дії сили, напри­ клад, дає змогу піднімати вантаж, стоячи на землі.

Мал. 224. Нерухомий блок

Мал. 225. Рухомий блок

Мал. 226. Застосування системи блоків П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ

Пристрої, призначені для перетворення сили, називають механізмами. До простих механізмів належать: важіль і

його різновиди — блок, коловорот; похила площина та її різновиди — клин, гвинт. М омент сили — це фізична величина, яка характеризує обертальну дію сили відносно нерухомої точки О і визнача­ ється добутком сили на плече: М = Рй. К — ^ — умова рівноваги важеля.

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ

>

?£>

Дайте відповідь на запитання 1. Що таке прості механізми? 2. Що називають моментом сили? Що називають плечем сили? 3. Що таке важіль? У чому полягає правило рівноваги важеля? 4. Що таке блок? Поясніть, чому блоки відносять до різновиду важеля. Поясніть 1. Чому дверні ручки ніхто не кріпить посередині дверей або біля їх петель? 2. Чому довгий стержень легше утримувати в горизонталь­ ному положенні за середину, ніж за край? 3. Чому зігнутою в лікті рукою можна підняти більший ван­ таж, ніж витягнутою? 4. Проведіть простий дослід: спробуйте кілька разів роз­ ламати сірник на рівні частини. Чому маленькі шматочки важче розламувати, ніж цілий сірник? ' Вправа 22 *

1. До короткого плеча важеля підвішено вантаж вагою 4 Н. Плечі важеля відповідно становлять 20 см і 60 см. Обчисліть силу, яку необхідно прикласти до довгого плеча, щоб важіль перебував у рівновазі.. 2. До кінців урівноваженого важеля довжиною 1 м прикладені сили 2 і 18 Н. Визначте плечі важеля. 3. До кінців стержня масою 10 кг і завдовжки 40 см підвішені ван­ тажі 400 Н і 100 Н. Де треба підперти стержень, щоб він пере­ бував у рівновазі? 4*. Яку силу Г треба прикласти до кінця мотузки при підйомі ван­ тажу масою 2 0 0 кг за допомогою системи легеньких блоків так, як показано на малюнку 227? Тертям знехтувати. 5*. Стержень, до одного кінця якого прикладено спрямовану вер­ тикально вниз силу 100 Н, перебуває в горизонтальному поло­ женні, якщо його підперти на відстані 0,3 довжини стержня від точки дії сили. Яка маса стержня? 6 *. Щоб перекусити дріт товщиною 3 мм, використали обценьки, зображені на малюнку 228. Яку роботу виконано при перекушу­ ванні дроту, якщо до ручок обценьок прикладено зусилля 200 Н?

Мал. 227. Система блоків

2

см

8

Мал .228. О бценьки

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

№ 1 1

В И ВЧЕНН Я У М О В И Р ІВ Н О В А ГИ ВАЖ ЕЛЯ ► Мета роботи: дослідити, за якого співвідношення сил і їх плечей важіль перебуває в рівновазі. ► Обладнання: важіль на штативі, набір тягарців, лінійка, динамометр. В ка зів ки щ о д о в и кон ан н я р о бо ти ▼

1. Зрівноважте важіль, обертаючи гайки на його кінцях так, щоб він розмістився горизонтально. 2. Підвісьте два тягарці на лівій частині важеля на відстані 12 см від осі обертання. 3. На правій частині важеля підвісьте один тягарець так, щоб важіль перебував у рівновазі. Виміряйте відстань від осі обертання до тягарця. 4. Не змінюючи розташування двох тягарців на лівій частині важе­ ля зрівноважте його трьома тягарцями. Виміряйте відстань від осі обертання до цих тягарців. 5. Вважаючи, що кожен тягарець важить 1 Н, запишіть дані й виміряні величини в таблицю. 6 . Обчисліть відношення сил і відношення плечей для кожного з дослідів. 7. Перевірте, чи підтверджують результати дослідів умову рівноваги важеля під дією прикладених до нього сил і правило моментів сил.

Номер досліду

Сила на лівій частині важеля ^ н

Плече іі ^ см

Сила на правій частині важеля ї 2, н

Плече а2, см

Відно­ шення сил і плечей *1

(і2

р2

1 . Підвісьте три тягарці справа від осі обертання важеля на відстані 6 см. 9. За допомогою динамометра визначте силу, яку треба прикла­ сти на відстані 15 см від осі обертання прворуч від тягарців, щоб утримувати важіль у рівновазі (мал. 229). 10. Обчисліть відношення сил і плечей для цього випадку й зробіть відповідний висновок. 8

Мал. 229. Визначення врівноважувальної сили

§ 3 1 . КОЕФІЦІЄНТ КОРИСНОЇ Д ІЇ МЕХАНІЗМІВ. «ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО» МЕХАНІКИ ^

Ви д ізн а є те с ь Що таке коефіцієнт корисної дії Що таке «золоте правило» механіки

^

П ригадайте Що таке прості механізми Що таке виграш у силі

ВАЖ ІЛ Ь І РОБОТА. Прості механізми допомагають лю ­ дині виконувати роботу, тому цілком логічно постає пи­ тання про те, щ о оскільки прості механізми застосовують для одержання виграшу в силі або у відстані, то, можливо, вони дають виграш у роботі? Досліди показують, щ о при підніманні важ кого вантажу за допомогою важеля за один і той самий час точка прикладання меншої сили Р 2 долає більший ш лях в2, ніж точка прикладання більш ої сили Р х (шлях в1) (мал. 230).

Мал. 230. До роботи важеля

Багаторазові досліди та вимірювання показують, щ о за­ вжди ш ляхи, пройдені точками прикладання сил, обернено пропорційні силам: -±- = — 82 К Нехай сили, прикладені до плечей важеля, становлять і*1, = 200 Н, Р2= 40 Н, тоді відстані, які проходитимуть точки прикладання сил, становитимуть відповідно = 40 см, в2= 2 м. Робота, виконана при цьому кожною силою, становитиме: А г = І'У

= 200 Н •0,4 м = 80 Дж

А 2= Р 2 в2= 40 Н •2 м = 80 Дж. Із цього можна зробити висновок про те, щ о важіль не да є виграш у в р обот і: ^Уві= &2 в2•

Користуючись важелем, можна виграти або в силі, або у відстані. Я кщ о ми силу прикладаємо до довгого плеча, то виграємо в силі, але в стільки ж разів програємо у відстані. Діючи силою на коротке плече важеля, виграємо у відстані, але в стільки ж разів програємо в силі. П ОХИ ЛА ПЛОЩ ИНА І РОБОТА. Похила площина також не дає виграшу в роботі. Похила площина — це будь-яка плоска поверхня, нахилена під деяким кутом до горизон­ ту. Використання похилої площини дає змогу отримати виграш у силі. Наприклад, якщ о піднімати брусок масою 200 г на деяку висоту /г за допомогою динамометра, то дина­ мометр покаже силу приблизно Р = 2 Н. Я кщ о ж сконстру­ ювати похилу площину, висота якої /г, і витягувати по ній цей самий брусок, то значення динамометра будуть менш и­ ми, ніж у перш ому випадку, Р< Р (мал. 231).

Похила площ ина м ож е мати різні значення висоти /г, довжини І. Чим менш ою є висота похилої площини /г п о­ рівняно з її довж иною І, тим більш ий буде виграш у силі: її її Ґ і? = Р — , або — = — , де ґ — прикладена сила, Р — вага ванI І Р тажу. Значення ж роботи, яку нам доведеться виконати, переміщ уючи тіло вздовж похилої площ ини, та роботи, яку треба виконати, щ об підняти вантаж на ту саму висоту вертикально, однакові. Властивості похилої площини використовують у бага­ тьох сферах виробничої діяльності людини.

Окремим різновидом похилої площини є гвинт, (мал. 232). Гвинти, як правило, дають значний виграш у силі, тому їх застосовують у різних технічних пристроях для надійного з ’ єднання деталей.

РУХОМИЙ БЛОК І РОБОТА. Подібні ре зультати про виграш у силі та однаковість робіт одержимо внаслідок порівняння р о­ боти, яку виконують сили, прикладені до обойми рухомого блоку та вільного кінця мотузки. Для того щ об підняти вантаж на висоту /г, доведеться вільний кінець м о­ тузки, до якого докладають силу, переміс­ тити на відстань 2/г, хоча підніматимемо вантаж, докладаючи силу у два рази мен­ шу. Це саме стосується і системи блоків (поліспаста) (мал. 233). Я кщ о система дає виграш у силі в десять разів, то відстань, на яку доведеться перемістити вільний к і­ нець м отузки, буде в десять разів більшою. «ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО М ЕХ АН ІК И ». Вага товікова практика показала, щ о жодний з механізмів не дає виграшу в роботі.

І

«Золоте правило механіки »: скільки разів виграєм о в силі, у стільки ж разів п рограєм о у відстані.

КОЕФІЦІЄНТ КОРИСНОЇ ДІЇ. До цього часу були розгля нуті ідеальні умови використання простих механізмів. За цих умов вважали, щ о важіль і блок є невагомими, а сила

відбувається в реальних умовах використання простих ме­ ханізмів. Виявляється, щ о під час використання простих механізмів частина виконуваної роботи витрачається на подолання сил тертя, піднімання важеля чи блока, або хоча б того самого тросу. Отже, частина виконуваної роботи не є корисною. К орисною (Ак) називають роботу, для виконання якої за­ стосовують пристрій, наприклад, робота для підйому ван­ тажів. Вит рачена, або повна робота (Ав) — це та робота, яку потрібно виконати під час користування простим меха­ нізмом. Витрачена робота завжди більша за корисну, тому щ о частина роботи (енергії) витрачається на подолання сил тертя і на переміщення окремих частин механізму (важеля, блока тощ о). Тому доцільно вміти оцінювати ефективність роботи того чи інш ого механізму, приладу тощо. З цією метою використовують фізичну величину, яку називають коефіцієнт корисної дії та позначають малою грецькою літерою г| («ета»). Коефіцієнт корисної д ії ( К К Д ) — ц е ф ізична величина, щ о показує еф ективність роботи м еханізм у і чисельно дорівню є віднош енню кори сно ї роботи до витраченої (повної") роботи: г| = —- 1 0 0 % .

Л Зазвичай ККД вимірюють у відсотках, проте під час розв’ язування задач доволі часто зручніше користуватися відносними одиницями. Наприклад, ККД у 80 % означає, щ о корисна робота становить 0,8 від витраченої. Який би не взяли механізм чи машину, корисна робо­ та буде завжди меншою від виконаної, оскільки завжди існують втрати енергії, пов’ язані з наявністю сил тертя та необхідністю прикладати зусилля на переміщення частин механізмів. Отже, ККД будь-якого механізму завжди мен­ ший ніж 100 % . Конструктори механізмів постійно намагаються збільшити ККД. Для цього зменшують вагу складових елементів і силу тертя, між частинами механічних пристроїв. Наразі існують машини та механізми, ККД яких досягає значення 9 8 -9 9 % . Проте побудувати машину з ККД 100 % неможливо. Ви можете поставити запитання: «А як бути з тими за­ конами, щ о вивчалися для ідеальних простих механізмів, якщ о таких не існує? Навіщо тоді їх вивчати?» Насправді,

якщ о маса простого механізму чи його частини значно мен­ ша за масу тіла, яке необхідно підняти, або ж сили, щ о до­ кладають під час виконання роботи, значно більші за сили тертя, то похибка під час користування законами для іде­ альних простих механізмів є незначною. П ІД Б И В А Є М О П ІД С УМ КИ Ж оден із п р о сти х м еха н ізм ів не д а є в и гр а ш у в роботі. У скіл ьки р азів в и гр а є м о в силі, у стіл ьки ж разів п р о гр а є м о у відстані — зо л оте правил о м еханіки. К ое ф іцієнт ко р и с н о ї дії (К К Д ) — це ф ізична величина, що п о ка зу є е ф е ктивн ість р об о ти м еха н ізм у й д о р ів н ю є в ід н о ­ ш енню ко р и с н о ї р об о ти д о витраченої (по вної) роботи: г| = — 100 % . А,

ЗАВДАННЯ Д Л Я КО НТРО ЛЮ ЗНАНЬ Дайте відповідь на запитання 1. У чому полягає золоте правило механіки? 2. Що називають корисною роботою? 3. Що називають повною роботою? 4. Чи може корисна робота бути більшою за повну? Чому? 5. Що називають ККД механізму?

>

?£>

Поясніть 1. Чи може людина підняти саму себе за допомогою нерухомого блока? 2. Чому важко підніматися крутими сходами? П РИ КЛ А Д И Р О З В ’ЯЗУВАННЯ Ф ІЗ И Ч Н И Х ЗАДАЧ

Задача 1. За допомогою рухомого блока масою 2 кг на ви­ соту 5 м підняли вантаж масою 20 кг. Який ККД пристрою? Дано: т 1 = 20 кг т2 = 2 кг Ъ= 5 м Ц __?

Розв’язання А За означенням: гі = :^ 1 0 0 % . А Корисна робота в даному випадку — це робота, яка затрачається на подолання сили тяжіння, щ о діє на вантаж масою т1 і підні­ мання вантажу на висоту /г: А к = РЬ, = т ^ к .

А к = 20 к г -9 ,8 — -5 м = 980 Дж. кг При застосованні рухомого блока виконується додаткова робота і на піднімання самого блока. Тоді повна робота: А в = {т 1 + т 2)£/г.

= (20 кг + 2 к г )-9 ,8 — -5 м = 1078 Дж; кг 980 Дж 10() % = 91 1078 Дж Відповідь: г| = 91 % . Задача 2. При рівномірному переміщенні вантажу ма­ сою 15 кг по похилій площині динамометр, прикріплений до вантажу, показує силу 40 Н. Обчисліть ККД похилої площини, якщ о її довжина 1,8 м, висота ЗО см. Дано: т = 15 кг ^ = 40 Н к = 0,3 м / = 1,8 м Л __?

Р озв’язання л За означенням: гі = ^ - 1 0 0 % . А Корисна робота в даному випадку — це робо­ та, яка затрачається на подолання сили тяж ін­ ня, щ о діє на вантаж масою т, і піднімання його на висоту к :А к = т§Ь.

Затрачена робота — це робота, яка виконується під час руху вантажу по похилій площині на відстань, щ о дорівнює довжині похилої площини: А в = РІ, д еР — сила, яку показує динамометр. , _ _^ й _іоо о/о; *7

15 к г -9 ,8 — 0,3 м ц = ---------------кг----------- 1 0 0 % = 6 1 % . 40 Н 1 ,8 м

Відповідь: г) = 61 % . * Вправа 23 * 1. Відро з піском масою 24,5 кг піднімають за допомогою неру­ хомого блока на висоту 10 м, діючи на мотузку силою 250 Н. Обчисліть ККД установки. 2. Вантаж масою 1,2 кг учень рівномірно перемістив до вершини похилої площини, довжина якої 0,8 м і висота 0,2 м. При цьому переміщенні сила, яка була прикладена до вантажу, дорівню­ вала 5,4 Н. Який ККД похилої площини? 3. На яку висоту потрібно підняти край дошки довжиною 1,8 м, щоб витягти по ній вантаж масою 1 2 0 кг, прикладаючи силу 400 Н? 4. Підіймальний кран рівномірно піднімає вантаж масою 60 кг на висоту 50 м за 2 хв. Визначте потужність підіймального крана, якщо його ККД становить 80 %. 5. Двигун насоса має потужність 25 кВт і піднімає 100 м3 нафти на висоту 6 м за 8 хв. Визначте ККД нафтового насоса.

ВУгіІІ

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА В И ЗН А Ч ЕН Н Я К К Д П О Х И Л О Ї П Л О Щ И Н И ► Мета роботи: переконатися, що корисна робо­ та менша від витраченої; навчитися визначати коефіцієнт корисної дії простого механізму. ► Обладнання: дошка, динамометр, лінійка, брусок, штатив із лапкою. В ка зів ки щ о д о в и кон ан н я р обо ти 1. Установіть дошку похило у штативі (мал. 234). 2. Виміряйте висоту і довжину похилої пло­ щини. 3. Підвісьте до динамометра брусок і тягарці. Визначте сумарну вагу бруска і тягарців, тобто вагу вантажу, який переміщується вздовж похилої площини: Р = тд. 4. Визначте силу, з якою тіло переміщують по похилій площині Р. 5. Обчисліть витрачену роботу за формулою

А В= РІ. 6

Мал. 234. Визначення ККД похилої площини

. Обчисліть коефіцієнт корисної дії за фор-

А мулою г) =

—

— 1 0 0

%.

7. Повторіть досліди, змінюючи висоту похилої площини. 8 . Знайдіть для кожного випадку коефіцієнт корисної дії. 9. Результати вимірювань і обчислень занесіть у таблицю: Висота Довжина Вага Корисна № похилої похилої вантажу робота досліду площини площини Р, Н А с .Д ж к, м 1, м

1 2

Сила тяги Н

Витра­ чена робота А» Дж

Коефі­ цієнт корис­ ної дії ц

МАШ ИН І М ЕХАНІЗМ ІВ Виконувати цей проект краще групами по декіль­ ка учнів. Кожна з груп дослідж ує своє коло питань (на­ приклад, «М еханіки Стародавнього світу», «П ерш і ме­ ханічні пристрої», «Структура механізмів і маш ин», «Геометрія механізмів і їх елементів», «Гвинт і важіль у сучасній техніці», «М еханізми майбутнього» тощ о). Одній із груп можна доручити виготовити саморобний простий механізм, наприклад, коловорот-підйомник (мал. 235).

П ІД С У М КИ до розділу «МЕХАНІЧНА РОБОТА ТА ЕНЕРГІЯ» • • •

•

•

Механічна робота виконується тільки тоді, коли на тіло діє сила, і тіло переміщується під дією цієї сили. Потужність показує, яка робота виконується за одиницю часу. Енергія — це фізична величина, що характеризує здатність тіла виконувати роботу. Розрізняють потенціальну і кінетичну енергію. Закон збереження енергії стверджує, що енергія не виникає із нічого і не зникає нікуди, вона лише переходить з одного виду в інший, або від одного тіла до іншого. Прості механізми перетворюють силу під час виконання роботи.

Зміна механічної енергії

Потенціальна енергія

АЕ = А

Кінетична енергія

Е п = т £ /г

Механічна робота А = Р -в

Е = П^ -

Повна енергія Е = Е„ + Е ,

Правило рівноваги важеля К =к Р2 к

Момент сили М = Рй

ккд г| = — -100 %

А

ПЕРЕВІР СВОЇ ЗНАННЯ 1. Під дією сили 5 Н тіло перемістилось на 3 м у напрямі дії сили. Яку механічну роботу виконала ця сила? A. 2 Дж Б. З Дж B. 15 Дж Г. 2,5 Дж 2. Яка із зазначених фізичних величини вимірюється у дж оулях? A. сила Б .ти ск B. потуж ність Г. енергія 3. Який простий механізм зображено на малюнку 236? A. важіль Б. рухомий блок B. нерухомий блок Г. гвинт 4. Я ку роботу виконує двигун потуж ­ ністю 240 Вт за 20 с? A. 12 Дж Б. 120 Дж B. 240 Дж Г. 4800 Дж

Мал. 236. Яку назву має механізм?

5. М ’ яч підкинули вертикально вгору. Яку потенціальну енергію він матиме в верхній точці траєкторії, якщ о біля поверхні Землі його кінетична енергія дорівнювала 20 Дж? A. 0 Дж Б. 10 Дж B. 20 Дж Г. 40 Дж 6. Вкажіть на одиницю потуж ності. A. 1 Н •м Б. 1 Вт B. 1 Дж •с Г. 1 Па 7. За допомогою рухомого блока рівномірно піднімають тіло масою 2 т на висоту 2 м. Який ККД механізму, якщ о затрачена робота дорівнює 35000 Дж?

■1

В. 97, 5 % Г. 67,5 % 8. Тіло падає з деякої висоти на Землю. Як змінюється його кінетична і потенціальна енергії? A. кінетична енергія зменшується, потенціальна — зростає Б. кінетична енергія не змінюється, потенціальна — зменшується B. кінетична енергія збільш ується, потенціальна — зменшується Г. кінетична і потенціальна енергії не змінюються. 9. На деякій висоті над Землею тіло має потенціальну енергію 80 Дж. Я ку кінетичну енергію матиме це тіло під час вільного падіння в точці, в якій його потенціальна енер­ гія вже становитиме ЗО Дж? A. 80 Дж Б. 110 Дж B. 50 Дж Г. 0 Дж 10. Важіль, зображений на малюнку 237, перебуває в рівновазі. Визначте ^ і <і2, якщ о ґ 2 = 40 Н, = 40 см. A . 40 Н, 20 см Б. 20 Н, 40 см B. 40 Н, 40 см Г. 20 Н, 20 см }

А, і >

ч

<І2

\^т - А

■

, з

Мал. 237. Рівновага важеля

11. Поїзд проходить, рухаючись рівномірно, ш лях 12 км за 10 хв. П отуж ність, щ о розвивається локомотивом, ста­ новить 2944 кВт. Визначте, з якою силою локомотив тягне поїзд.

12. По похилій площині переміщ ують вантаж вагою 3,5 кН на висоту 1,4 м. Обчисліть роботу, яку при цьому ви­ конують, якщ о ККД похилої площини дорівнює 60 % . 13. М отор підіймального крана потуж ністю б кВт підіймає вантаж масою б т на висоту 8 м. Визначте час під­ йому вантажу, якщ о ККД установки становить 80 % . 14. Перше тіло, масою т1 = 3 кг, падає з висоти /г1 = 2 м. З якої висоти /г2 повинно впасти друге тіло, масою т2 = б кг, щоб робота сили тяжіння в обох випадках була однаковою? 15. Визначтечас, за який насос, потуж ністю 50 кВт, може відкачати із ш ахти глибиною 200 м воду об’ ємом 150 м 3? 16. Із дна озера підіймають кам ’ яну брилу, яка має роз­ міри 40 х 50 х 75 см. Яку мінімальну роботу потрібно при цьому виконати, якщ о глибина озера дорівнює 12 м? Вва­ жайте, щ о брилу піднімають повільно й опором води можна знехтувати. Густину каменя прийняти такою, щ о дорівнює 2500 к г /м 3. 17. Камінь кинули вертикально вгору. У точці кидання камінь мав кінетичну енергію ЗО Дж. Визначте повну ме­ ханічну енергію каменя в верхній точці траєкторії польоту. Обчисліть максимальну висоту, на яку підніметься тіло, якщ о його маса — 1 кг. Визначте кінетичну і потенціальну енергію цього тіла на висоті 2 м над поверхнею нульового рівня.

ВІДПОВІДІ ДО ВП РА В Впр. 2

1 .1 мм; 1 мл; 0,1 °С. 3. 32 ± 0,25 °С. 4. 25,12 мм.

Впр. З 1. 20 см 2= 0,002 м 2= 2000 мм2; 20 см 3= 0,00002 м 3= = 20000 мм3; 20 л = 0,02 м 3= 20000 см 3. 2. 150 см 3. 3. 20 коробок. 4. б м. 5. 40 мл = 40 см 3. Впр. 4

1. а) / = 20 см, в = 20 см; б) / = 40 см, в = 28,3 см; в) І = = 60 см, в = 20 см; г) / = 80 см, в = 0 см. 2. а) х0 = 2 км; б) х = 10 км; в) Ах = х - х 0 = 8 км; г) І = 12,56 км; в = 8 км праворуч. 3. 1 = 3,6 м, в = 1,4 м. 4. в = 5 м.

Впр. 5

1. У першого. У 15 разів. 2. 90 000 м. 3. 45 м. 4. 2 кроки за секунду. 5 . 110 к м /год . 6. а) 20 к м /год ; б) 100 к м /год . 7. 140 м. 8. ЗО км.

Впр. 6

2. 80 к м /год . 3. 15 км. 5. У перш ого; у 2 рази. 6. Для автомобіля х 1 = 0 + 80і км; для автобуса х 2 = 360 - 40і, км (час у годинах). Час зустрічі 3 год від по­ чатку руху, місце зустрічі — 240 км. До моменту зустрічі автомобіль пройш ов 240 км, автобус — 120 км. 7. а) 80 м; б) 8 с, 80 м; в) 10 м /с , 20 м /с ; г) 80 м, 160 м; д) 20 м. 8. 20 хв; за 2 год після почат­ ку руху маршрутного таксі, або за 2 год 40 хв після початку спостереження

Впр. 7

1. 2,08 м /с . 2 .1 9 ,0 5 м /с , або 68,57 км /год. 3. Різний: перше — 9 год, друге — 8 год. 4 .1 7 ,5 м /с ; 1500 м.

Впр. 8

1. 86400 с; 3600 с; 60 с. 2. 1 рік; 31536000 с. 3. Змен­

шилася в 3 рази. 4. У 24 рази. 5.100 1/с . 6 .1 /4 . 7. У 90 разів. 8. У 3 рази. 9.1022,4 м /с або 3680,6 км /год. Впр. 9

1. 8 с. 2. З коливання. 3. 2 с; 0,5 Гц. 4. 2 см. 5. 16 см.

Впр. 10 1.0,0001 кг; 0,0002 кг; 3000кг; 4000 кг. 2. 5200,15 г;

5350.5 кг; 1,9001 кг. 3. 14,95 • 10_6 кг = 14,95 мкг. 4. 420 г. 5. 420 г. 6. У куль однакові маси. Перше тіло має в 7 разів більш у густину. 2. 7 100 к г /м 3; цинк. 3. 800 к г /м 3. 4. 2,825 кг. 5.5 850кг. 6.2 дм3, або 2 л. 7. Не суцільна. 8 .3 ,3 •1028. 9. 0,4 кг. 10. 10,064 кг. 11. 787 м; 500 витків. 12. 29 см 3. 1 3 .4 ,2 5 см 3.

Впр. 11 1.

Впр. 12 1. 58,8 Н. 2. 490 Н. 3. 26,46 Н. 4. Більша у 2,7 раза

сила тяжіння діє на олов’ яний кубик. Впр. 13 1. ЗО Н. 2. ЗО Н. 3. 0 Н; 40 Н; 60 Н; 100 Н. 4. Пер­

ший випадок — 60 Н праворуч; другий випадок — 200 Н вниз. Впр. 14 1. 0,75 Н. 2. 90 Н. 3. 0,8 кг. 4. 24 Н; 34 Н. 5. 10 см. Впр. 15 1. 4,9 Н. 2. 76,5 Н. 3. 0,02 м 3. 4. 147 Н. 5. 492 Н.

6. 5 кг.

40 кПа, щ о менше від допустимого значення, отже, він не провалиться під лід. 6. 2,7 т. 7. 10 Н. Впр. 17 1.У 2 рази більшим. 2 .1 ,4 7 кПа; 1,96 кПа; 2,45 кПа. 3. 3,92 кПа. 4. 2,94 кПа; 294 Н. 5. Більше 605640 Н. 6. 12 см. 7. 27,2 см. 8. 25,6 кПа. 9. 1,764 кПа; 17,64 Н. Впр. 18 1 .Більше 4 Н .2 .Капрон.3 .2 ,4 5 1 0 _3м 3;« 1 0 0 0 к г /м 3. 4. « 68 Н. 5. 0,04 м 3. 6. Не зануриться. 7. Більше 176,4 Н. 8. 4 см. 9. З 962 м 3. Впр. 19 1. 2,94 •106 Дж; 24,5 кВт. 2. 1,1 •10“4 Вт; 9,408 Дж. 3. 13 475 Вт. 4. ЗО с. 5. 150 кН. 6. 882 Дж. 7. 98 Вт. Впр. 20 1. 3,43 • 109 Дж. 2. У 16 разів. 3. Потенціаль­ на енергія мідної кулі більша на 1,568 Дж. 4 .1 . а) 2 Дж; б) 2 Дж; в) 0,2 Н. 2. а )-2 ,4 Дж; б) 2,4 Дж; в) 1,2 Н. 5. 6 м. Впр. 21 1. Однаковою або менш ою. 2. 20 м; 0,02 кг. 3. 1 кг. 4. 20 м; 10 м. 5. Збільшиться в 4 рази. Впр. 22 1. 1,33 Н. 2. 0,9 м; 0,1 м. 3. На відстані 10 см від точки прикладення сили 400 Н. 4. Більше 490 Н. 5. 15,3 кг. 6. 2,4 Дж. Впр. 23 1. 96 % . 2. 54 % . 3. 0,61 м. 4. 306,25 Вт. 5. 39,2 % .

/ ■

ВІДПОВІДІ ДО ВПРАВ «ПЕРЕВІР СВОЇ ЗНАНН Я» До розділу «М еханічний рух» (с. 9 1 -9 3 )

1. В. 2. А. 3. Г. 4. Б. 5. Б. 6. В. 7. В. 8. Б. 9. А. 10. А . 11. 38 м. 12. 5 м. 13. 1,884 м. 14. ЗО м. 15. 7 м /с . 16. ЗО км ; 20 к м /год ; 10 км /год. 17. 2 хв; 2 хв 40 с. До розділу «Взаємодія тіл. Сила»

(с. 1 4 1 -1 4 3 )1 . А . 2. Б. 3. Правий. 4. А . 5. В. 6. 50 кг. 7. Б. 8. Б. 9. 800 к г /м 3. 10. Не суцільна. 11. 6,7 •1024. 12. 4,25 см 3. 13. 2,5 Н. 14. 196 Н. 15. 2,94 Н. 16. 136 Н. 17. 10,6 Н. До розділу «Тиск твердих тіл, рідин та газів» (с. 1 8 0 -1 8 1 )1 . А . 2. Б. 3. Г. 4. Г. 5. Г. 6. 2,7 кг. 7. 0,0255 м 3. 8. 0,388 Н. 9. 27 см. 10. 19 Н. 11. 0,153 м 3. 12. 1,6 кПа. 13. Більше 1 881,6 Н. 14. 514 Па. До розділу «М еханічна робота та енергія» (с. 214—216)1. В. 2. Д. 3. В. 4. А . 5. В. 6. Б. 7. Виконана робота не мож е бути менш ою, ніж корисна 39200 Дж. 8. В. 9. В. 10. Г. 11. 147,2 кН. 12. * 8,2 кДж. 13. 98 с. 14. 1 м. 15. 5,88 с. 16. 26,46 кДж. 17. ЗО Дж; 3,06 м; потенціальна: 19,6 Дж, кіне­ тична: 10,4 Дж.

/Т

М іиагіи І

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК Абсолютна деформація 124 Амплітуда коливань 84 Атом 32,33 Барометр 168 Барометр-анероїд 168 Блок 202 Вага 127 Важіль 198 Ват 185 Вектор 58 Векторна величина 58 Взаємодія 111 Вимірювальний прилад 18 Вільне падіння 115 Всесвітнє тяжіння 115 Гвинт 207 Герц 85 Гідравлічний прес 156 Гідростатичний парадокс 159 Густина 104 Деформація 112 Джоуль 184 Динамометр 124 Експеримент (дослід) 15 Енергія 188 Енергія кінетична 190 Енергія механічна 190 Енергія повна 190 Енергія потенціальна 189 Ж орсткість 123 Закон Архімеда 174 Закон Гука 123 Закон збереження енергії 193 Закон інерції 97 Закон Паскаля 154 Золоте правило механіки 207 Інертність 99 Інерція 97 Квантова фізика 25

Класична фізика 25 Коефіцієнт корисної дії 208 Коефіцієнт прискорення вільного падіння 114 Коефіцієнт пруж ності 123 Коефіцієнт тертя ковзання 134 Коливання 84 Криволінійний рух 53 Курвіметр 61 Лінійна ш видкість 81 М акросвіт 25 Манометр 171 Маса 99 Матеріальна точка 52 Матерія 13 Маятник 83 Мегасвіт 25 Межі вимірювання 19 Механізм 198 Механічна робота 184 Механічний рух 46 Миттєва ш видкість руху тіла 76 Міжнародна система оди­ ниць фізичних величин 21 М ікросвіт 25 Міра 18 Моделювання 15 Модуль вектора 59 Молекула 33 М олекулярно-кінетична теорія 33 Момент сили 200 Насос 171 Невагомість 129 Нерівномірний рух 7 5 Обертальний рух 51 Обертова частота 80 Паскаль 147 Перевантаження 129 Переміщення 57,58

Період коливання 85 Період обертання 80 Пластична деформація 122 Плече сили 199 Поділка шкали приладу 19 Поле 13 Поступальний рух 51 П отуж ність 185 П охибка вимірювань 20 Пружинні ваги 127 Пружна деформація 122 Прямолінійний рівномірний рух 62 Речовина 13 Рівнодійна сил 118 Рівномірний рух по колу 79 Рівняння рівномірного прямолінійного руху 69 Робота витрачена (повна) 208 Робота корисна 208 Робота механічна 184 Середня ш видкість руху тіла 7 5 Сила 112 Сила Архімеда 173 Сила виштовхувальна 173 Сила пруж ності 122

Сила тертя 132 Сила тертя ковзання 133 Сила тертя кочення 133 Сила тертя спокою 133 Сила тиску 147 Сила тяжіння 114 Система відліку 47 Скаляр 58 Скалярна величина 58 Сполучені посудини 160 Спостереження 14 Терези 100 Тиск 147 Тиск атмосферний 165,167 Тиск газу 152 Тиск гідростатичний 153,158,159 Тиск рідини 153 Тіло відліку 47 Траєкторія 53 Умова рівноваги важеля 200 Ф ізика 13 Фізична величина 17 Фізичне тіло 14 Фізичне явище 13 Частота коливань 85 Ш видкість руху тіла 63 Ш лях 57