1

УДК 373.5:821.161.2.09.+821.161.2.09] (075.3) А21 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 22. 02. 2021 № 243)

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Умовні позначення: — тестові завдання;

— творче завдання;

— завдання до художнього тексту;

— словник невідомих термінів;

— домашнє завдання.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Авраменко О. Українська література : підруч. для 8 кл. закл. загальн. се редн. освіти. — 2-ге вид., перероб. / Олександр Авраменко. — Київ : Грамота, 2021. — 240 с. : іл. ISBN 978-966-349-864-5 Підручник відповідає вимогам Державного стандарту та програмі з української літератури для 8 класу. Видання містить художні твори, відомості з теорії літера тури, біографічні матеріали про письменників і письменниць. Методичний апарат підручника охоплює різнорівневі завдання, зорієнтовані на вікові особливості восьмиклас ників і восьмикласниць. Для учнів, учителів, методистів і батьків. ­

А21

УДК 373.5:821.161.2.09.+821.161.2.09] (075.3)

­

­

­

­

© Авраменко О. М., 2021 © Видавництво «Грамота», 2021 ­

ISBN 978-966-349-864-5

Дорогі друзі!

­

­

­­­

­

Аби дістати насолоду від вивчення української літератури у 8 класі, треба старанно й систематично працювати з підручником, який ви зараз тримаєте в руках. Читаючи його, ви вирушите в захопливу й пізнавальну подорож: потрапите до Туреччини, на узбережжя Чорного моря, де станете свідками визволення з полону семисот козаків-невільників, а в цьому їм допомогла смілива українка (дума «Маруся Богуславка»). Дуже цікаво вам буде дізнатися, як здійснив фінансову махінацію і в один момент збанкрутував багатий селянин Калитка (І. Карпенко-Карий «Сто тисяч»). Неабиякі інтриги супроводжуватимуть утечу з рідного села головних героїв Остапа та Соломії, яка пожертвувала своїм життям заради волі (М. Коцюбинський «Дорогою ціною»). Ви потрапите у вир пристрастей, першого кохання та зради (В. Чемерис «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»). Також ви опановуватимете ази літературознавства: засвоїте нові наукові терміни, навчатиметеся аналізувати художні твори, читатимете й декламуватимете поезію, інсценізуватимете драматичні твори. Усе це буде для вас дуже цікавим. Ця навчальна книжка поєднує елементи підручника та хресто матії. Кожний розділ має таку структуру: відомості із життя письменника (письменниці) — короткий огляд художнього твору — текст твору — різнорівневі завдання. Матеріал підручника оздоблено фото, репродукціями картин та ілюстраціями, що сприятиме якісному засвоєнню художнього й навчального матеріалу. Отож бажаємо вам цікавої подорожі світом української літератури. Успіхів! Автор

3

ВСТУП Художня література як одна із форм духовної діяльності людини... 1

Розгляньте фото та репродукції картин і дайте відповіді на запитання.

Дуб. Фото

І. Шишкін. Старий дуб. 1865 р.

Д. Рей. Дуб янголів. 2011 р.

А. Визначте, на яких ілюстраціях більш реалістично зображено дуб. Чому ви так думаєте? Б. До якої з них легше дібрати звукові ефекти та які саме? Прочитайте тексти та виконайте завдання.

­

До дубів належать переважно великі дерева до 40 метрів зав вишки, рідше — низькі дерева або кущі. Стовбур зазвичай товстий, гілки звивисті. Дуб починає цвісти на відкритих місцях у 20 років, а в лісі — у 15. З інтернету

Ріс у зеленому лісі дуб велетенський, високий; Віти розкинувши пишно рясно-густі і широкі; Гордо стояв між усіми, стиха шепочучи листом; Кращим за всіх він здавався силою дужою й хистом… Б. Грінченко

2

А. Який текст має емоційне забарвлення? Б. Завдяки чому в ньому досягається емоційність? 3

Прочитайте текст і складіть до нього план.

Прикметною особливістю художньої літератури, як і інших видів мистецтва, є образність. Якщо науковці оперують цифрами, фактами й поняттями, даючи точну характеристику предмета, то митці створюють художню дійсність за допомогою фантазії та з позицій прекрасного. У тексті з інтернету подано інформацію про дуб чітко, в емоційному плані нейтрально, з кількісними показниками, а в поезії це дерево наділено властивостями людини: він стояв, «стиха шепочучи листом» (персоніфікація).

4

Художня література як одна із форм духовної діяльності людини...

Г. К. Селус. Леонардо да Вінчі. 1820-ті роки

І. Труш. Іван Франко. 1930 р.

Геді Ламар. 1940 р.

У науці індивідуальне не враховують: економісти й соціологи досліджують життя людини, види її діяльності. А в художньому образі поєднується загальне й індивідуальне: люди (загальне) мають імена (індивідуальне), свій характер, по-різному сприймають світ. Наука робить людину фахівцем, а ми стецький твір ознайомлює її з добром і злом, прекрасним і потворним. Наука може впливати на мистецтво й навпаки: завдяки винаходам учених чорно-біле кіно свого часу стало кольоровим; а першу подорож на підводному човні здійснили герої Ж. Верна, і вже потім науковці сконструювали субмарину. Є люди, які схильні до науки й водночас вправні в мистецтві. Наприклад, Л. да Вінчі досліджував будову ока й механіку, називаючи її «раєм математичних наук», але найбільше прославився як майстер живопису. І. Франко відомий і як науковець (історик, філософ, літературознавець), і як митець (письменник). А винахід талановитої актриси Г. Ламар нині використовують у мобільних телефонах, Wi-Fi та GPS. І наукові дослідження, і художні твори зберігаються в книжках, а з початку ХХ ст. — і на цифрових носіях. Книжка здавна відігравала важливу роль у духовній культурі суспільства, адже через неї люди передавали з покоління в покоління свій культурний досвід. ­

­

Культура духовна • • • •

мистецтво філософія наука релігія

матеріальна сукупність матеріальних цінностей: • предмети • пристрої • споруди

Книжка є предметом матеріальної культури, проте її зміст розкриває здобутки духовної культури, а саме: шедеври мистецтва, наукові відкриття, філософські проблеми й моральні цінності, які культивує релігія. Мистецтво, зокрема художня література, відкриває свою істину — істину прекрасного, відтворюючи ознаки гармонії та емоційності, дає образну картину світу. Наука досліджує реальний світ, людину, її свідомість, сприяє

­

5

ВСТУП

розвитку науково-технічного прогресу. Філософія розкриває проблеми краси, істини й добра. У книгах релігійного зміс­ ­ту відображено проблеми добра і зла. Книги, що до нас дійшли, зображають історичні події нашого минулого. Якби не «Повість минулих літ», упорядкована в ХІ–ХІІ ст. ченцем Києво-Печерської лаври Нестором Літописцем, ми б не Остромирове Євангеліє. 1056–1057 рр. знали, як утворилася Русь-Україна, яки­ ­ми були наші далекі пращури та як вони жили. У збірнику «Руська правда» Ярослава Мудрого вперше були сформульовані закони, якими керувалися наші предки. «Слово про похід Ігорів» написане на основі реальних історичних подій, але разом із тим дарує сучасному читачеві насолоду й від художнього осмислення давніх подій: перед нами постає жива природа, жіночна Ярославна, мужній Ігор, пристрасті, передбачення та інші атрибути художнього твору. А одна з найдавніших київських пам’яток Остромирове Євангеліє зберігає тексти сакрального1 змісту. ­

До речі Потрібно розрізняти слова книга і книжка. Вони близькі за значенням, але не тотожні. Книга — грубий фоліант, вона велика за розміром. Це слово має відтінок урочистості й піднесеності. Книгою можна назвати енциклопедію, великий пода­ рунковий альбом із репродукціями картин, ювілейне видання «Кобзаря», оздоб­ лене різними прикрасами, старовинний том. А решта — то книжки: книжка з нотами, книжка з творами Павла Тичини, залікова книжка, трудова книжка.

1. Пізнаючи дійсність, митці оперують передусім

А Б В Г

фактами цифрами образами поняттями

2. Предметом матеріальної культури є А казка Івана Франка «Фарбований Лис» Б філософські праці Сократа В молитва «Отче наш» Г хата під стріхою

3. Предметом духовної культури є А Золоті ворота в Києві Б гривня — старовинна монета В пісня «Стоїть явір над водою» Г мотовило — пристрій для змотування ниток, пряжі

1 Сакральний — той, що стосується релігійного культу; обрядовий, ритуальний, священний, заповітний.

6

Художній образ

4. Чим відрізняється художній спосіб пізнання дійсності від наукового? Як наука може впливати на мистецтво, а мистецтво — на науку? Хто з відомих людей прославився і як науковець, і як митець? На які види поділяють культуру? Що ви знаєте про давні українські книги? Яке значення вони мають у духовній культурі суспільства? 9. Які сфери охоплює духовна культура? 10. Яка з названих сфер вам найближча? Обґрунтуйте свою думку. 5. 6. 7. 8.

11. Уявіть, що ви художник (художниця) і вам дали завдання оформити об­ кладинку до підручника із фізики й збірки поезій В. Симоненка. Словесно опишіть дизайн цих книжок. 12. Фразеологізмом без роду й племені називають людину невідомого похо­ дження, без родинних зв’язків. Напишіть невеликий роздум, підтвердивши або спростувавши думку: «Якби не книжки, то був би наш народ без роду й племені». ­­­­

­­

Напишіть роздум на тему «Які переваги має паперова книжка, а які —

електронна?» (до 1 с.).

Художній образ 1

Розгляньте репродукції картин І. Соколова й В. Ван Гога та виконайте завдання. ­

В. Ван Гог. Зоряна ніч. 1889 р.

І. Соколов. Дівчата ворожать у ніч на Івана Купала. 1860 р.

А. На якій картині нічний пейзаж більш реалістичний? Чому ви так думаєте? Б. До якої із цих картин легше дібрати звукові ефекти та які саме? 2

Прочитайте текст і створіть у зошиті таблицю «Різновиди художніх образів». ­

Здавалося б, звичайні слова — зорі, груші, тиша, ночі, куполи, передчуття, осінь, але коли їх митець майстерним пером поєднує в речення, вони звучать поіншому — емоційно, зворушливо, тобто похудожньому. Прочитайте поданий текст (с. 8), яскраво домальовуючи картини, що виникають в уяві, і ви в цьому переконаєтеся...

7

ВСТУП

Коли за селом стихає гул комбайна, коли в тиші ночей на землю починають падати зорі та груші, коли з небесного купола з’їде Великий Віз, мене щемно огортає передчуття осені. А ще як побачу в пишних кронах жовтий листок, а ще як підпалить хтось картоплиння! Дим перемішується з пахощами яблук і нагадує мені, що це минає серпень, що сонце заходить далеко не там, де заходило в червні. І, дивлячись на край свіжої ріллі, бачу кінець літа. А я наче й не набувся в його теплі, не нажився в його розкоші! Та зелені клени вже маряться золотими. І здається, що не комори наповнюються врожаєм, а сама душа збагачується життєвим ужинком. О цій порі, коли копають картоплі, я щоразу й дедалі глибше впадаю в якусь велику та терпкопіднесену покору. Під її могутнім впливом безмовно дозволяю деревам скидати листя, відпускаю у вирій журавлів і благословляю діток у школу. Бо повітря дедалі дужче пахне вереснем, а вересень пахне сторінками нових підручників. На шкільному подвір’ї враз здійметься гамір, і почнеться новий навчальний рік. Так заведено здавна, і це неодмінно, як осінь.

­

У цій мініатюрі є чимало якихось незвичайних поетичних слів (терпкопіднесений, щемно, покора, благословляти), проте вся вона дуже поетична. Її могла написати лише людина з багатим духовним світом і тонким відчуттям слова. Це — Василь Думанський, письменник із с. Серединки, що на Він ниччині. Сталося так, що з раннього дитинства він був прикутим до ліжка: здавалося, вибору не було, адже долю не зміниш... Але, приречений на нерухомість, Василь зробив свій вибір, єдино можливий та правильний, — він вибрав Слово. Ще раз уважно прочитайте заголовок до цього підрозділу (с. 4): у ньому є важливі слова — духовна діяльність людини. Саме духовна діяльність В. Думанського й інших письменників створила літературні шедеври, якими ми сьогодні захоплюємося. У чому ж секрет притягальної сили довершених художніх творів, зокрема  Секретів багато, але й мініатюри В. Думанського «Коли копають картоплі»? головний — це наявність у творі різноманітних образів. Що таке образ? Образ — це конкретна й водночас узагальнена картина людського життя, що створена за допомогою вимислу та має естетичне значення. Художній образ — це не копія дійсності, що має місце, наприклад, у газетних репортажах або у творах документального характеру. Віддзеркалений у художньому образі предмет дійсності постає в мистецтві не як конкретний — він слугує засобом утілення загального. Мистецтвознавець О. Анд реєв так пояснює це на прикладі живопису: «Візьмімо картину П. Брейгеля Старшого “Сліпі”: на ній зображені люди, які повільно бредуть ланцюжком, тримаючись за плече товариша, який іде попереду. Передній із них, спіткнувшись, падає та тягне за собою наступного. Глядач бачить: ще одна мить — і весь ланцюжок чекає та ж сама доля. Живописець зобразив тут, здавалося б, конкретну, одиничну, побутову сцену. Проте це лише найелементарніший рівень прочитання змісту картини. Глибше проникнення в її зміст дає змогу ­

­

­

­

­

­

­

­

8

Художній образ

витлумачити брейгелівських сліпих як певний узагальнений символ — образ людства, яке не знає та не бачить, куди воно йде».

П. Брейгель Старший. Сліпі. 1568 р. ­

Теорія літератури Художній образ. Художній твір — це узагальнена та разом із тим конкретна картина людського Художній образ   життя чи навколишнього світу, що створена творчою уявою митця. Художній твір — розповідь про певну життєву подію (вигадану або реальну),  що ведеться від особи автора й має за мету здійснити на читача естетичне враження. Художній твір відіграє розважальну роль. Своєю естетичністю він відрізняється від творів наукового й публіцистичного стилів. Художній твір буває різних жанрів: оповідання, новела, повість, роман, ліричний вірш, поема, драма та ін.

­­­

Художні образи мають такі різновиди: словесний, слуховий, зоровий, нюхо­ вий, образсимвол, образперсонаж та ін. Скажімо, у мініатюрі В. Думанського наявні слухові образи (стихає гул комбайна, у тиші ночей, падають груші), зо­ рові (жовтий листок, зелені клени) і нюхові (дим, пахощі яблук). Образамисимволами можна вважати вересень (пахне вереснем, сторінками нових підручників), який символізує початок осені й навчального року в школах; зібрану картоплю — збір урожаю; відліт журавлів, що означає закін­ чення теплої пори року. Захар і Максим Беркути, Мирослава, Бурундабегадир є образами­ персонажами (повість І. Франка «Захар Беркут»). Словесними образами вважають тропи: епітети (терпкопіднесена покора, пишні крони), метафори (дерева скидають листя, душа збагачується) та ін. Той самий художній образ люди сприймають порізному: для одних — дим від підпаленого картоплиння їдкий і неприємний, а для інших він аро­ матний, пов’язаний із цікавими подіями, тому й викликає лише позитивні емоції. Скільки людей — стільки й думок. Тимто світ і прекрасний! Отже, художній образ може бути багатозначним. Посправжньому читати та сприймати поезію або прозу, уміти насоло­ джуватися художніми образами, тонко відчувати красу слова вам допоможе ­­

­­­­

­

9

­

ВСТУП

вміння аналізувати літературні твори. Тут стане в пригоді такий вид роботи, як заповнення літературного паспорта. Його зразок ви знайдете на другому форзаці цього підручника. Сприйняття художніх образів літературного твору дає естетичну насолоду читачеві, виховує смак. Зважаючи на це, художні твори виконують різні функції, зпоміж яких найголовнішими є такі: • естетична — твір дає інтелектуальноемоційне задоволення, збуджуючи уяву читача й спонукаючи його до співпереживання тому, про що йдеться у творі; • виховна — художні твори виховують естетичний смак, за допомогою якого людина сприймає світ і може відрізнити потворне від красивого, типове від незвичайного, зле від доброго; • пізнавальна — читаючи літературні твори, людина пізнає себе та світ, який її оточує, збагачується знаннями з історії, людської психології, різних видів мистецтва, народними звичаями та традиціями. Твори Т. Шевченка й Лесі Українки, М. Коцюбинського та Н. Бічуї, фольклорні твори, з якими ви ознайомитеся на сторінках цього підручника, збагатять вас досвідом попередніх поколінь, підкажуть, як зорієнтуватися в складних життєвих ситуаціях, принесуть естетичну насолоду. ­

­

3

Прочитайте поезію та виконайте завдання.

Блискоче ніч перлиною Растреллі1. З гори збігає Боричів узвіз2. І солов’ї, пташині менестрелі, всю ніч доводять яблуні до сліз. Цвіте весна садами молодими, шумлять вітри, як гості з іменин. В таке цвітіння, князю Володимире3, тобі не сумно бути кам’яним? Л. Костенко

Андріївська церква вночі. Фото 1 Перлина Растреллі — тут мається на увазі Андріївська церква (м. Київ), споруджена

за проєктом архітектора В. Растреллі. 2 Боричів узвіз — вулиця в Києві. 3 Ідеться про пам’ятник князеві Володимиру в Києві.

10

Художній образ

А. Знайдіть і випишіть художні образи, визначте вид кожного з них. Б. Знайдіть приклади гіперболи, метафори, епітета й порівняння. Менестрель — у середньовічних Франції та Англії — мандрівний поет-му зикант.

­

1. Прочитайте уривок із вірша. Коли копають картоплю — стелиться дим над землею, листя летить воскувате, ніби метеликів рій,

пахне грибами й медом, вогкістю пахне тією, що, опріч назви «осінь», немає імені їй. М. Рильський

Лише нюховим є образ А меду Б диму

В грибів Г вогкості

2. Словесний образепітет вжито в рядку А другому Б третьому

В четвертому Г п’ятому

3. У мініатюрі В. Думанського «Коли копають картоплі» НЕМАЄ образу А диму В картоплі Б осені Г метеликів 4. Що таке художній образ? Які ви знаєте різновиди художніх образів? 5. Згадайте раніше прочитаний художній твір, у якому яскраво виражена виховна функція. Прокоментуйте її. 6. Наведіть приклад пізнавальної функції одного з раніше прочитаних творів. 7. Згадайте раніше вивчений напам’ять вірш, від якого ви отримали естетичне задоволення. Прочитайте кілька рядків із нього. 8. Як ви розумієте слова із заголовка підрозділу — духовна діяльність людини? 9. Знайдіть на другому форзаці підручника зразок літературного паспорта. Поміркуйте, чому заповнення (чи незаповнення) окремих пунктів залежить від того, до якого літературного роду — лірики, епосу чи драми — належить художній твір. 10. Опишіть художній образ, що подано на обкладинці цього підручника (усно).

11. Уважно розгляньте фото та репродукції картин «Дуб янголів» Д. Рея і «Дуб» І. Шишкіна (с. 4). Який образ вам більше сподобався? Запишіть його в зошит, наділивши епітетами. 12. Заповніть у зошиті літературний паспорт вірша В. Симоненка «Лебеді мате ринства», який ви вивчали в 7 класі. ­­

­

Згадайте, які художні образи є в «Пісні про рушник» А. Малишка. Запишіть по одномудва приклади в зошит. Нюховий образ — ... . Слуховий образ — ... . Зоровий образ — ... . Образсимвол — ... .

11

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Українські історичні пісні Розгляньте репродукції картин українських художників і виконайте завдання.

І. Сколоздра. Чумацький шлях. 1962 р.

І. Гончар. Кривий танець. 1970-ті роки

О. Кваша. Колядки. 2006 р.

А. Що спільного в цих малярських роботах? Б. Які жанри народних пісень можна ними проілюструвати? В. Який образ на цих картинах вам найбільше сподобався? Чим саме?

Українські історичні пісні як окремий жанр виникли в ХV–ХVІ ст., коли нашим землям постійно загрожували грабіжницькі набіги татар із Кримського ханства. Рятуючись від ворожої навали, мешканці українських сіл і міст покидали свій дім і вирушали за Дніпрові пороги. Так боротьба проти нападників перетворила хліборобів і ремісників на воїнівкозаків, які будували укріплення із січених дерев’яних колод. Згодом утворилася Запорозька Січ — суспільнополітична й військовоадміністративна організація українського козацтва, про яку ви більше дізнаєтеся на уроках з історії України. Звичайно ж, український народ возвеличив своїх славних синів — захисників рідного краю — у піснях. Теорія літератури

Історичні пісні

Історичні пісні  — це народні ліроепічні твори про важливі історичні події та реальних історичних осіб.

­

­

Вони розповідають про конкретні або типові історичні події, їхні персонажі — реальні особи. Основною темою творів цього жанру є боротьба українців із турецькотатарськими нападниками та польськими й московськими загарб никами. До якого ж літературного роду — лірики, епосу чи драми — належать історичні пісні? Цей жанр поєднує ознаки лірики (віршова форма, емоційність) та епосу (події, герої, сюжет). Тому історичні пісні є жанром ліроепічних творів. Історичні пісні, на відміну від дум, які ви вивчатимете на найближчих уроках, мають чітку будову: правильне чергування наголошених і ненаголошених складів; однакову кількість складів у рядках; поділ на строфи (здебільшого по два або чотири рядки). До речі, термін «історична пісня» у науковий обіг увів М. Гоголь.

12

Українські історичні пісні

Найдавніші історичні пісні змальовують складний період в історії Украї ни — звитяжну боротьбу козаків із турецькотатарськими ордами в ХV–ХVІ ст., страшне спустошення українських земель, насильство. Одна з найвідоміших пісень цього періоду — «Зажурилась Україна». Вона закликає всіх — від козака до бурлаки — дати дружну відсіч нападникам, провчити їх. Хоч і йдеться в цій пісні про трагічні події, проте в ній звучать завзяття та оптимізм із нотами гумору. У творі змальовано загальну картину боротьби із збірними образами. ­

ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА Ой ти станеш на воротях, А я в закаулку, Дамо тому стиха лиха Та вражому турку! Ой ти станеш з шабелькою, А я з кулаками. Ой, щоб слава не пропала Проміж козаками. Ой козак до ружини2, Бурлака до дрюка: Оце ж тобі, вражий турчин, З душею розлука!

Зажурилась Україна, Бо нічим прожити. Витоптала орда кіньми Маленькії діти. Котрі молодії — У полон забрато; Як зайняли, то й погнали До пана, до хана. Годі тобі, панебрате, Ґринджоли1 малювати, Бери шаблю гостру, довгу Та йди воювати!

У пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» ми бачимо не лише збірні образи козаків чи татар, а й конкретну історичну постать — Івана Сірка, який веде своє козацьке військо на боротьбу з татарами. І. Сірко — легендарний кошовий отаман Запорозької Січі, він здобув 65 перемог у боях, його вважали характерником3. У творі отамана порівнюють із сизим орлом, а військо — із сонечком. У цих порівняннях легко розшифрувати всенародну любов до своїх захисників. У пісні використано багато характерних для фольк лорних творів художніх засобів, за допомогою яких Г. Єгорова. яскраво оспівано героїзм І. Сірка та його війська, а саме: Іван Сірко. • повтори (та ми ж думали, козак Сірко); 2009 р. • вигуки (ой, гей); • слова зі зменшенопестливими суфіксами (козаченьки, сонечко); • постійні епітети (сизий орел, вороний кінь, битий шлях); • художній паралелізм — явища природи (туман поле покриває) зображено паралельно з явищами життя людей (Сірко із Січі виїжджає).

­

Ґринджоли — сани. Ружина (від ружо) (діал.) — рушниця. 3 Характерник (заст.) — чаклун, чарівник. 1 2

13

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

ТА, ОЙ, ЯК КРИКНУВ ЖЕ КОЗАК СІРКО ­

­

­

Та, ой, як крикнув же козак Сірко, Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: «Та сідлайте ж ви коней, хлопцімолодці, Та збирайтеся до хана у гості!» Та туман поле покриває, Гей, та Сірко із Січі, та виїжджає. Гей, та ми ж думали, та ми ж думали, Що то орли та із Січі вилітали, — Аж то Військо та славне Запорозьке Та на Кримський шлях із Січі виїжджало. Та ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що сизий орел по степу літає, — Аж то Сірко на конику виїжджає. Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що над степом та сонечко сяє, — Аж то Військо та славне Запорозьке Та на вороних конях у степу виграває. Та ми ж думали, ой, та ми ж думали, Що то місяць в степу, ой, зіходжає, — Аж то козак Сірко, та козак же Сірко На битому шляху на татар виступає. До речі Відомий лист запорозьких козаків до султана Туреччини Мехмета ІV підписав Іван Сірко. Цю подію зображено на полотні І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». ­

І. Рєпін. Запорожці пишуть листа турецькому султану. 1880–1891 рр. ­

­

­

­

­

­

­

­

14

­

­

­

­

Українські історичні пісні

1. Пісня «Зажурилась Україна» розповідає про боротьбу українського народу з А польською шляхтою1 Б турецькотатарською ордою В московськими загарбниками Г тодішньою панівною верхівкою

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

2. Козацьке військо в пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» порівнюють із А сонечком Б туманом В місяцем Г шаблею

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

3. Постійний епітет вжито в рядку А «...туман поле покриває» Б «...орли та із Січі вилітали» В «...сизий орел по степу літає» Г «...над степом та сонечко сяє»

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

­

­

­

­

­

­

Дайте визначення терміну «історичні пісні». У якому столітті вони виникли? Що ви знаєте про часи, зображені в прочитаних піснях? Розкрийте значення слів орда, ґринджоли, ружина, бурлака. Який заклик звучить у пісні «Зажурилась Україна»? Який провідний мотив пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко»? Як оповідач ставиться до І. Сірка та його війська в пісні «Та, ой, як крик нув же козак Сірко»? Проілюструйте свою думку конкретними прикладами з тексту. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

11. Опишіть картину І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», висловивши своє враження від неї (усно). 12. Випишіть по одному прикладу персоніфікації та художнього паралелізму з пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко».

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1. Заповніть літературний паспорт пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко». 2. Перегляньте в інтернеті дослідження письменників братів Капранових і випишіть найцікавіші факти про славетну картину І. Рєпіна (за бажанням).

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

ЛЕГЕНДАРНИЙ МОРОЗЕНКО Український народ завжди з великою повагою ставився до своїх героїв. Про них складали легенди, перекази, думи та пісні, їх возвеличували у своїх творах письменники. Саме історичні пісні бережуть пам’ять про подвиги національних героїв. Бувало так, що ними ставали не тільки етнічні українці, а й представники інших народів. 1

Шляхта — дворянство Польщі, України, Білорусі, Литви.

15

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Цікавою є історія героя історичної пісні «Ой Мо­ розе, Морозенку». Прототипом1 Морозенка став СтаніславНестор Мрозовицький. Він жив на Поділ­ лі, походив із шляхетської2 польської родини, був од­ ним із найбільших магнатів Речі Посполитої. Освіту здобув у Краківському й Падуанському університе­ тах. Виростаючи серед казкової української природи та слухаючи задушевні українські пісні й мелодійну мову, Нестор полюбив народ цієї землі. Він зрікся като­ лицтва, усіх своїх багатств і перейшов до православ’я. 1642 р. подався на Запорожжя та записався рядовим козаком. Під час Національновизвольної війни укра­ О. Звягінцева. їнського народу під проводом Б. Хмельницького Мо­ Мороз Морозенко. розенко (саме так він записався до курінного реєстру) 2016 р. швидко став улюбленцем гетьмана, дослужившись до полковника. Був організатором воєнних дій на Поділлі, відзначився в битві під Пилявцями, керував кіннотою у війську Б. Хмельницького під Збаражем, де в 1649 р. героїчно загинув у бою (за іншими джерелами — на Савурмогилі3). Народ із вдячністю та любов’ю склав пісню про його подвиг. Цікаво, що пісня «Ой Морозе, Морозенку» була настільки популярною в різних куточках України, що нині дослідники налічують сорок її варіантів. Фольклористи й історики вважають оспіваного Морозенка узагальненим образом українського козака, хороброго та відважного воїна, який увібрав найкращі риси козаківпатріотів, котрі мужньо й самовіддано боронили свій край від турецькотатарських завойовників і польськошляхетського гніту. ­­

­

­­­

­

­­

­

­

­

­­

­

-

­­

­

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ Ой Морозе, Морозенку, Ой зза гори та зза кручі Ти славний козаче, Буйне військо виступає, За тобою, Морозенку, Попереду Морозенко Вся Вкраїна плаче! Сивим конем виграває. ­

­

­

Не так тая Україна, Як та стара мати, Заплакала Морозиха, Та стоячи біля хати.

­

­

То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила — То татар велика сила Козаченьків обступила.

Бились наші козаченьки До ночі глухої — Полягло наших чимало, А татар — утроє.

1 Прототип — конкретна особа, факти життя або риси характеру якої взято за основу

образу літературного чи історичного персонажа. 2 Шляхетський — від слова шляхта. 3 Савурмогила — назва, яка трапляється в історичних піснях, легендах і переказах XVII–XVIІI ст.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

16

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Українські історичні пісні

Не вернувся Морозенко, Голова завзята, — Замучили молодого Татари прокляті!

Поставили Морозенка На Савурмогилу: «Дивись тепер, Морозенку, Та на свою Україну!»

Вони його не стріляли І на часті не рубали, Тільки з його, молодого, Живцем серце відірвали.

Вся ти єси, Україно, Славою покрита, Тяжким горем, та сльозами, Та кров’ю полита!

І поки над білим світом Свiтить сонце буде — Твої думи, твої пiснi Не забудуть люди. Зауважте! Не дивуйтеся, якщо в якомусь із варіантів пісні Морозенко бореться вже не з татарами, адже в інших версіях герой змагається з ляхамипанами, турками чи з лихими ворогами. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

СЛАВЕТНИЙ МАКСИМ ЗАЛІЗНЯК

Максим Залізняк — керівник гайдамацького1 повстання, яке в історії називають Коліївщиною (1768). Він родом із Чигиринщини (Черкаська область). Зберігся опис його зовнішності: «Середній на зріст, широкоплечий, сіроокий чоловік із темнорусявим оселедцем чуба, закинутим за праве вухо». Проголосивши себе полковником, М. Залізняк зібрав у Холодному Яру загін повстанців і захопив Жаботин, жорстоко покаравши шляхту, потім завоював Смілу, Черкаси, Корсунь, Канів і підійшов до Умані, одного з найважливіших військових укріплень поляків. Загін польського війська під керівництвом І. Ґонти, висланий проти М. Залізняка, перейшов на сторону повстанців. Згодом російські та польські війська жорстоко придушили повстання, І. Ґонту стратили, а М. Залізняка вислали в Сибір2 на довічну каторгу. Пісня «Максим козак Залізняк» описує гайдамацьке повстання, уславлюючи його ватажка. Народ порівнює Максима з пишною рожею, возвеличує його військову майстерність і вправність. Аби увиразнити ці якості, автортворець використовує гіперболу, коли каже: «Зібрав війська сорок тисяч», адже відомо, що заІ. Гайдук. гін гайдамацького ватажка перед захопленням Умані Максим Залізняк. налічував лише кілька сотень осіб. 1980-ті роки

­­

­

1 Гайдамацький походить від слова гайдамака. Гайдамака — учасник народновизволь ної боротьби у ХVІІІ ст. на Правобережній Україні проти польськошляхетського гніту. 2 Сибір — місце заслання людей на каторгу в царській Росії та СРСР.

­

­

­

­

­

­

­

17

­

­

­

­

­

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Д. Скорейко. Атака запорожців. 2014 р.

МАК­СИМ КО­ЗАК ЗА­ЛІЗ­НЯК Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя, Як поїхав на Вкраїну, Як пишная рожа! Зібрав війська сорок тисяч В місті Жаботині, Обступили город Умань В обідній годині. Обступили город Умань, Покопали шанці1 Та вдарили з семи гармат У середу вранці.

Та вдарили з семи гармат У середу вранці, Накидали за годину Панів повні шанці... Отак Максим Залізняк Із панами бився, І за те він слави Гарной залучився. Лине гомін, лине гомін По степу німому — Вертаються козаченьки Із бою додому.

1. Повстання гайдамаків зображено в пісні А «Зажурилась Україна» Б «Ой Морозе, Морозенку» В «Максим козак Залізняк» Г «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

2. У битві під Збаражем (за іншою версією — на Савурмогилі) загинув герой пісні А «Зажурилась Україна» Б «Ой Морозе, Морозенку» В «Максим козак Залізняк» Г «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1 Шанці — окопи.

­

­

18

­

­

­

­

­

­

­

­

Українські історичні пісні

3. Установіть відповідність.

­

­

­

­

­

­

Приклад

Художній засіб

1 епітет 2 гіпербола 3 порівняння

А Б В Г

­

­

­

­

­

­

­

«...Попереду Морозенко сивим конем виграває». «Ой ти станеш з шабелькою, а я з кулаками». «Зібрав війська сорок тисяч в місті Жаботині...» «...Як поїхав на Вкраїну, як пишная рожа!»

4. Розкажіть, що ви знаєте про С.Н. Мрозовицького — героя, оспіваного на родом. 5. З яким природним явищем народ порівнює татар? Чому, на вашу думку, саме з ним? Процитуйте ці рядки. 6. Поділіть пісню «Ой Морозе, Морозенку» на сюжетні елементи — експозицію, зав’язку, розвиток подій, кульмінацію та розв’язку. Визначте, які рядки відпо відають кожному сюжетному елементу. 7. Яка ідея звучить в останніх двох строфах пісні «Ой Морозе, Морозенку»? 8. Що ви знаєте про Коліївщину? Хто такі гайдамаки? 9. Якими словами народ виявляє свою повагу й любов до героя в пісні «Максим козак Залізняк»? 10. Доведіть, що пісня «Максим козак Залізняк» історична.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

11. Якою, на вашу думку, має бути мелодія до пісні «Ой Морозе, Морозенку»? У яких місцях твору вона змінюється, як саме та чому? 12. Заповніть літературний паспорт пісні «Максим козак Залізняк».

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

До речі Слово залізняк має кілька значень: 1) мінерал, що містить залізо; 2) річковий сірий рак із широкими клішнями; 3) торгівець залізними виробами; 4) ливар ник — робітник, який відливає металеві вироби. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1. Підготуйтеся до виразного читання пісні «Ой Морозе, Морозенку».

2. Напишіть невелику легенду (7–10 речень) про те, як героя почали називати Залізняком (за бажанням).

ГЕТЬМАН БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Богдан Хмельницький — один із найвідоміших у світі українців. Він — прославлений керівник Національновизвольної війни українського народу, гетьман України 1648–1657 рр., організатор українського війська. Його вважають найавторитетнішим гетьманом за всю історію України, а період правління називають Хмельниччиною. Б. Хмельницький народився в шляхетсько-козацькій родині, освіту почав здобувати в школах Чигирина й Києва, продовжив навчання в єзуїтському колегіумі Львова. Опанував польську й латинську мови, а потім — турецьку та французьку. Добре знав історію, юридичну й військову справу. Богдан мав сильний і вольовий характер — риси справжнього воїназахисника. Відомі блискучі перемоги Війська Запорозького під проводом Б. Хмельницького над польською шляхтою під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями та ін. У ході війни гетьман уперше в історії політичної думки України сформулював ідею створення власної незалежної держави. ­

­­

19

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Захоплення мудрістю та сміливістю славного гетьмана український народ висловив у пісні «Чи не той то хміль». Початок твору побудовано на художньому паралелізмі, коли явища природи (хміль в’ється) зображено паралельно з явищами життя людей (Хмельницький з ляхами б’ється). Хоча картина поразки ляхів (поляків) і жорстока, проте, за народними уявленнями, це справедлива кара, адже вороги прийшли на українську землю з мечем. Прийом гіперболи типовий для фольклорних творів: у пісні йдеться про сорок тисяч ляхів «хорошої вроди», хоча відомо, що в І. Гайдук. Богдан битві під Жовтими Водами десятитисячне військо Хмельницький. Б. Хмельницького розбило дванадцятитисячну армію 1980-ті роки поляків. У багатьох піснях Жовті Води (інші назви — Золотий Брід, Золота Вода1) символізують силу, могутність і непереможність військ Б. Хмельницького.

ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Чи не той то хміль, Що по пиві грає?.. Ой той то Хмельницький, Що ляхів рубає. Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне. Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду, — Гей, не один лях лежить Головою в воду. «Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води, — Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди». — «А я ляхів не боюся І гадки не маю — За собою великую Потугу я знаю,

Іще й орду татарськую За собою веду, — А все тото, вражі ляхи, На вашу біду». Ой втікали вражі ляхи — Погубили шуби... Гей, не один лях лежить, Вищиривши зуби! Становили собі ляхи Дубовії хати, — Ой прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати. Утікали вражі ляхи; Де якії повки, — Їли ляхів собаки І сірії вовки. Гей, там поле, А на полі цвіти — Не по однім ляшку Заплакали діти. Гей, там річка, Через річку глиця — Не по однім ляшку Зосталась вдовиця...

1 Народні пісенні назви урочища Жовті Води.

­

­

­

­

­

­

­

­

20

­

Українські історичні пісні

славний

ицар україни

Л

Т. Шевченко нарік У. Кармелюка (у народі — Кармалюка) славним лицарем України, а ще його називають українським Робіном Гудом. У. Кармелюк підняв на велике повстання проти кріпосного ладу майже двадцять тисяч селян! Він народився на Поділлі. У той час знущання над кріпаками були такі, що терпіти не ставало сил. Почуття страшної несправедливості не давало спокою Устимові, тож він протягом 23-х років здійснив із повстанцями понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки (1813–1835). Його кілька разів заареш товували, катували, засилали в Сибір, але він мужньо переносив тортури, чотири рази тікав із каторги й продовжував свою справу на батьківщині. Забрані в поміщиків гроші й майно Кармелюк роздавав селянській бідноті. За спогадами жителя с. Гуменці, він відібрав багато золота в місцевого здирника й роздав бідним жінкам. Устим їм сказав: «Як мене десь уб’ють, згадуйте Кармелюка...» І донині слава про лицаря України живе в багатьох піснях, одна з них — «За Сибіром сонце сходить». Вона написана у формі розповіді самого Кармелюка. У ній ідеться про нелегку долю: повернувшись із Сибіру до рідного краю, він не може бачитися з родиною, адже його відразу ж Г. Комлєв. Устим Кармелюк. схоплять, тож Устим і далі продовжує свою дія 1986 р. льність як народний месник.

­

­

З

А

СИ

БІ ОМ О Р

С

Е ХОД ТЬ

НЦ

С

И

За Сибіром сонце сходить… Хлопці, не зівайте: Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте!

Убогому, нещасному — Тяжкая робота, А ще гіршая неправда — Вічная скорбота!

Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі, Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі.

Зібрав собі славних хлопців… Що ж кому до того? Засідаєм при дорозі Ждать подорожнього.

Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу! Як згадаю про їх долю — Сам гірко заплачу!

Чи хто іде, чи хто їде, Так час нудно ждати, Що не маю пристанища, Ані свої хати.

Куди піду, подивлюся — Скрізь багач панує, У розкошах превеликих І днює, й ночує.

Асесори, ісправники За мною ганяють, — Більше ж вони людей вбили, Як я гріхів маю!

21

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Зовуть мене розбійником, Що людей вбиваю, — Я багатих убиваю, Бідних награждаю.

З багатого хоч я візьму, Убогому даю; А так гроші розділивши, Гріха я не маю.

Асесор (іст.) — представник казенної палати чи військового суду. Ісправник (іст.) — начальник повітової поліції.

1. Ім’я народного месника, який наділяв бідних награбованим у багатіїв, услав­ лено в пісні В «Максим козак Залізняк» А «Чи не той то хміль» Г «За Сибіром сонце сходить» Б «Ой Морозе, Морозенку» ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

2. Пісня «Чи не той то хміль» закінчується словами А «...Оце ж тобі, вражий турчин, з душею розлука!» Б «...Не по однім ляшку зосталась вдовиця...» В «...А так гроші розділивши, гріха я не маю». Г «...Твої думи, твої пісні не забудуть люди». ­

­

­

­

­

­

­

3. Установіть відповідність. ­

­

­

­

­

­

Назва твору 1 2 3 4

Уривок

«Чи не той то хміль» «Ой Морозе, Морозенку» «Максим козак Залізняк» «За Сибіром сонце сходить»

А «Годі тобі, панебрате, Ґринджоли малювати...» Б «Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди». В «Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу!» Г «Накидали за годину Панів повні шанці...» Д «Полягло наших чимало, А татар — утроє».

4. Розкажіть, що ви знаєте про Б. Хмельницького. 5. Яку історичну подію зображено в пісні «Чи не той то хміль»? 6. Знайдіть приклади гіперболи в пісні «Чи не той то хміль». З якою метою цей художній засіб використовують у піснях про народного героя? 7. Що таке художній паралелізм? Знайдіть кілька прикладів цього художнього засобу в пісні про Б. Хмельницького. Яку роль він відіграє у творі? 8. Чому Устима Кармелюка називають українським Робіном Гудом? 9. Як ви розумієте його слова: «...Хоч, здається, не в кайданах, а все ж не на волі»? 10. Як впливає на читача (слухача) виклад саме від першої особи — Устима Кармелюка — у пісні «За Сибіром сонце сходить»?

11. Поділіть пісню «Чи не той то хміль» на три частини за змістом. Доберіть до кожної заголовок і запишіть у зошит.

22

Пісні Марусі Чурай

12. Поміркуйте, чому пісня про народного месника має назву «За Сибіром сонце сходить».

1. Підготуйтеся до конкурсу з виразного читання історичних пісень.

2. Підготуйте мультимедійну презентацію до однієї з вивчених історичних пісень на тему «Герой, уславлений у піснях» (за бажанням).

Пісні Марусі Чурай «Ця дівчина не просто так, Маруся. / Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа» — цими словами захищає на суді Марусю Чурай закоханий у неї благородний козак Іван Іскра. Проте дівчина любить Григорія Бобренка, мати якого має інші плани: вона хоче одружити сина із заможною Галею Вишняківною. Під час Національновизвольної війни українського народу проти польської шляхти під проводом Б. Хмельницького 1648 р. в складі Полтавського полку служили Іван Іскра й Грицько Бобренко. За переказами, Маруся чекала з війни Гриця, проте той скорився волі матері й одружився з Галею. Ображена Маруся його отруїла, за це її засудили до смертної кари, але перед стратою Іван Іскра встиг принести помилування від гетьмана. Згодом Маруся померла від туги, залишивши нам у спадок свої безсмертні пісні. Життєпис Марусі Чурай складено за її творами та на основі переказів, легенд, усних спогадів її сучасників, записи яких не збереглися. На початку цієї розповіді процитовано слова Івана Іскри з історичного роману у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай», з яким ви ознайомитеся в 11 класі. Поетеса теж починає свою розповідь із застереження, що це її версія історії народної піснетворки, заснована на переказах, легендах і піснях самої Марусі Чурай. А як же з документами? Адже відомо, що в ХVІІ ст. в Україні вже були судові установи, які мали б фіксувати всі справи на папері. Л. Костенко починає свій роман із розповіді, що влітку 1658 р. згоріла Полтава дощенту, перетворивши судові справи на попіл... Чому ж гетьман Б. Хмельницький помилував Марусю? Її батько був героєм, хоробрим козаком, якого після поразки в битві під Кумейками 1637 р. стратили поляки. Крім того, Маруся мала чудовий голос і сама складала пісні, з якими козаки йшли в похід боронити свій край від нападників, про це говорить Іван Іскра під час суду: «Коли в похід виходила батава1, — / її піснями І. Рєпін. Українка біля тину. плакала Полтава. / Що нам було потрібно на 1876 р. війні? / Шаблі, знамена і її пісні».

­

­

­

­

­­

­

1 Батава (заст.) — лава, ряд.

23

­

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Відтоді й донині співають пісні, авторство яких приписують Марусі Чу рай: «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «В кінці греблі шумлять верби», «Грицю, Грицю, до роботи» та ін. Її пісні найчастіше пов’язані з власним життям, наприклад «Ой не ходи, Грицю». Сюжет цього твору ви вже знаєте з прочитаного життєпису піснетворки. ­­

­

ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ ­

­

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівкичарівниці! Одна дівчина чорнобривая, То чарівниченька справедливая. У неділю рано зілля1 копала, А у понеділок переполоскала, А у вівторок зілля варила, А в середу рано Гриця отруїла. Прийшов четвер — та вже Гриць умер, Прийшла п’ятниця — поховали Гриця. А в суботу рано мати дочку била: «Нащо ти, дочко, Гриця отруїла?»

«Ой мати, мати, жаль ваги не має, Нехай же Гриць разом та двох не кохає! Нехай він не буде ні їй, ні мені, Нехай достанеться він сирій землі! Оце тобі, Грицю, я так ізробила, Що через тебе мене мати била! Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата: Із чотирьох дощок дубовая хата!» Пісня «Засвіт встали козаченьки» розповідає про козака, який вирушає в похід захищати рідний край. Він просить матір, аби вона прийняла його кохану Марусю, якщо з ним раптом щось трапиться. Пісня побудована на зворушливому діалозі сина з матір’ю, який прикрашають і постійні епітети (кінь вороненький, ясні очі), і слова із зменшенопестливими суфіксами (доріженька, Марусенько), і повтори (не плач, не плач, Марусенько) — широкий набір художніх засобів, властивих фольклорним творам.

1 Зілля — різноманітні, здебільшого запашні трав’янисті рослини; навар або настій із

деяких рослин, який використовують у народній медицині.

24

Пісні Марусі Чурай

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі.

— Ой рад би я, матусенько, Скоріше вернуться, Та щось кінь мій вороненький В воротях спіткнувся.

Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися, А за свого миленького Богу помолися.

Ой бог знає, коли вернусь, У яку годину. Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину.

Стоїть місяць над горою, Та сонця немає, Мати сина в доріженьку Сльозно проводжає:

Прийми ж її, матусенько, Бо все в божій волі, Бо хто знає, чи жив вернусь, Чи ляжу у полі!

— Прощай, милий мій синочку, Та не забувайся, Через чотири неділеньки Додому вертайся!

— Яка ж би то, мій синочку, Година настала, Щоб чужая дитиночка За рідную стала?

Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі... До речі У народі пісня «Засвіт встали козаченьки» відома ще з іншою назвою — «Засвистали козаченьки». Багатоваріантність — типова ознака твору усної народної творчості. Пісні Марусі Чурай стали настільки популярними, що їх ми сприймаємо як фольклорні твори.

М. Пимоненко. Проводи козака. Наприкінці XIX — на початку XX ст.

25

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

У пісні «Віють вітри, віють буйні» дівчина передає свої важкі почуття туги за коханим, який далеко від дому й невідомо, чи колись повернеться. Розлуку з милимчорнобривим вона називає лютим горем, а себе порівнює з билинкою в полі. Підсилює ці почуття художній паралелізм (дерева гнуться — сльози не ллються). У 9 класі ви читатимете п’єсу «Наталка Пол тавка» І. Котляревського, головна героїня якої виконує цю пісню, адже вона переживає ті самі почуття через розлуку з коханим, що й Маруся.

­

­

О. Штанко. Маруся Чурай. 2000 р.

ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться; Ой як болить моє серце, А сльози не ллються.

Що у полі, на пісочку, Без роси, на сонці... Тяжко жити без милого На чужій сторонці!

Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу, Тільки мені легше стане, Як трошки поплачу!

Без милого долі нема, Стане світ тюрмою, Без милого щастя нема, Нема і спокою.

Не поможуть сльози щастю, Серцю легше буде, Хто щаслив був хоч з часочок — Повік не забуде.

Де ти, милий, чорнобривий, Де ти? Озовися! Як без тебе я горюю, Прийди подивися!

Єсть же люди, що і моїй Завидують долі: Чи ж щаслива ж та билинка, Що росте у полі?

Полетіла б я до тебе, Та крилець не маю, Щоб побачив, як без тебе З горя висихаю.

До кого ж я пригорнуся, І хто приголубить, Коли тепер нема того, Який мене любить?..

1. Прочитайте рядки.

­

­

­

­

Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Мару сенька Свої ясні очі. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

26

Пісні Марусі Чурай

В уривку наявний художній засіб А персоніфікація Б порівняння ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

В гіпербола Г епітет

­

­

­

­

­

­

2. Установіть відповідність.

­

­

­

­

­

­

Назва пісні

Уривок

1 «Ой не ходи, Грицю» 2 «Віють вітри, віють буйні» 3 «Засвіт встали козаченьки»

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

А «Єсть же люди, що і моїй Завидують долі...» Б «У неділю рано зілля копала, А у понеділок переполоскала...» В «Ця дівчина не просто так, Мару ся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа». Г «Прийми ж мою Мару сеньку, Як рідну дитину».

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

3. Установіть відповідність.

­

­

­

­

­

­

Назва твору

Провідний мотив

1 «Ой не ходи, Грицю» 2 «Віють вітри, віють буйні» 3 «Засвіт встали козаченьки»

­

­

­

­

А Б В Г

­

­

­

­

­

­

­

проводи сина в похід помста через зраду захист рідної землі туга за коханим ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

4. З яких джерел ми знаємо про пісні Марусі Чурай? 5. Розкажіть про життя Марусі Чурай. 6. Згадайте, що таке сюжет художнього твору. Скажіть, що допомагає в пісні «Ой не ходи, Грицю» рухати сюжет. 7. Коротко перекажіть зміст пісні «Засвіт встали козаченьки», використавши різні інтонації для відтворення реплік у діалозі. 8. Чому, на вашу думку, у пісні «Засвіт встали козаченьки» так багато слів із зменшенопестливими суфіксами? 9. Хто є оповідачем у пісні «Віють вітри, віють буйні»? Поміркуйте, чому в ній для передавання почуттів використано саме монолог. 10. Назва художнього твору зазвичай передає його тему й головну думку. Чи відбувається це з назвою пісні «Віють вітри, віють буйні»?

11. Намалюйте словесний портрет Марусі Чурай, використавши репродукцію картини І. Рєпіна «Українка біля тину» (с. 23). 12. Пригадайте, що таке балада як літературний жанр. Проведіть невелике дослідження пісні «Ой не ходи, Грицю», щоб виявити в ній ознаки балади.

1. Вивчіть напам’ять пісню «Засвіт встали козаченьки». 2. Переглянувши в інтернеті матеріал «Невигадані історії», підготуйтеся до усного переказу найцікавіших фактів із життя Марусі Чурай (за бажанням).

27

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Українські народні думи Кожний народ пишається своїм героїчним епосом: греки — «Іліадою» та «Одіссеєю» Гомера, ісландці — сагами, французи — «Піснею про Роланда», а ми, українці, — «Словом про похід Ігорів» і народними думами. Українські народні думи з’явилися в ХV ст. — у час виникнення козацтва. Згадайте, що саме в цей період виникли й історичні пісні. Думи створювали здебільшого безпосередньо після важливих історичних подій, їхня тематика широка. Вони з’явилися у зв’язку із жорстокими нападами турецькотатарських орд, названі кобзарями невільничими плачами. У них оспівано страждання полонених, їхні муки на каторгах. Саме тоді й виникли думи про боротьбу українців проти турецькотатарських загарбників і неволю — «Козак Голота», «Маруся Богуславка», «Утеча трьох братів із города Азова», «Самійло Кішка» та ін. До нашого часу дійшло чимало дум про боротьбу українського народу проти польськошляхетського поневолення — «Хмельницький і Барабаш», «Корсунська перемога», у яких уславлено подвиги народних героїв, зокрема гетьмана Богдана Хмельницького. Також відомі соціальнопобутові думи, у них оспівано родинні взаємини — між батьками і дітьми, сестрами та братами, — «Дума про сестру та брата», «Бідна мати і три сини» та ін. Велику роль у становленні й розвитку дум відіграли народні професійні співці — кобзарі, які виконували пісні й думи в супроводі кобзи, бандури чи ліри. Вони передавали наступним поколінням знання про минуле та світогляд предків у доступній формі. Такі співці існували в усіх народів: у вікінгів Скандинавії — скальди, у Стародавній Греції — поетикіфареди, у середньовічній Франції — трубадури. У ті часи народні співці відігравали роль новинарів. (Тоді ще не було газет, журналів і мережі «Інтернет».) Постійно подорожуючи, кобзарі знали найсвіжіші новини, вони ділилися ними, попереджали людей про небезпеку, можливий напад чужинців. Бувало й так, що влада намагалася обмежити їхній вплив, аби тримати під контролем інформацію на своїх територіях. З покоління в покоління кобзарі своєю творчістю виховували високу ду ховність, почуття національної гідності й патріотизм. Т. Шевченко зростав на кобзарських піснях і думах. З поваги до народних співців він назвав збірку своїх творів «Кобзар», а в одній зі своїх повістей зауважив: «...коли б грецький сліпець Гомер воскрес і послухав хоча б одну думу у виконанні українського сліпого співця, то розбив би на тріски свій козуб, званий лірою, і пішов би міхоношею до найбіднішого нашого лірника». Тяжкі умови кобзарського життя змушували цих незрячих людей об’єд нуватися в братства, у яких вони передавали свій досвід учням. Вони не були жебраками, а заробляли собі на життя професійною грою на бандурі та співом. Одні з них виконували думи так, як їх навчили, інші імпровізували, змінюючи твір. А були й такі, що самі створювали пісні й думи. До нас дійшли імена

­

­­­

­­

­

­

­­

­

­­

­

­

­

­

­

28

Українські народні думи

лише кількох авторів, а саме: Михайла Кравченка, Петра Ткаченка, Євгена Мовчана, Павла Носача, Євгена Адамцевича. Неперевершеним бандуристом, якого високо цінувала Леся Українка, був Гнат Гончаренко. Поетеса залишила про нього спогад: «Гончаренко грає ліпше, ніж співає: у музиці він віртуоз ме жи простими бандуристами». Улюблена бандура Г. Гончаренка нині зберігається в Музеї Миколи Лисенка (м. Київ). Блискучим імпровізатором був Остап Вере сай. Яскравою гранню індивідуальності цього співця було виконання гумористичних і сатиричВ. Шаталін. них пісень. Неймовірного ефекту він досягав за Пісня бандуриста. ХХ ст. допомогою грайливості мелодії, жвавості ритму, своєрідної міміки й пританцьовування в такт пісні. Він був ніби театром одного актора. Понад 70 років бандурист мандрував від села до села — і його ім’я стало легендою. Співом українського Гомера захоплювалися композитори М. Лисенко та П. Чайковський. Сенсацією стали виступи О. Вересая 1875 р. в Петербурзі перед ученими й діячами культури. Тоді в пресі писали, що «сліпий сімдесятилітній співець наділений величезним талантом, у його думах, як жива, стоїть Україна, сповнена спогадів про минуле». Професор Л. Леже під впливом виконаних О. Вересаєм пісень почав активно пропагувати у Франції українську культуру, навіть читав курс української мови. У с. Сокиринцях, що на Чернігівщині, створено Музей-кімнату О. Вересая, а з 1988 р. тут проводять фестиваль кобзарського мистецтва «Вересаєве свято». Нині кобзарські традиції продовжують різні творчі колективи. Основне завдання сучасних співцівбандуристів — популяризація словесно-музичної культури українців. Один із найвідоміших професійних музичних колективів нашої країни — Національна заслужена академічна капела1 бандуристів України імені Г. Майбороди, створена ще в 1918 р. У колективі працює понад 50 співаківмузикантів. Сучасні кобзарі Василь і Микола Литвини створили кобзарську школу в с. Стрітівці, що на Київщині. Тут учнів навчають мистецтва гри та співу. Одним із професійних кобзарів сучасності є Василь Нечепа. Нині він єдиний представник чернігівської кобзарської школи. Вражає дивовижне виконання ним народних пісень і старовинний репертуар митця. ­

­

­

­

­

­

­

­­

­­

­

Теорія літератури

Дума

Думи належать до героїчного епосу. Згадаймо, що за основу епічних творів узято розповідь про події. Які жанрові особливості дум? 1. Це твори героїчного або соціальнопобутового змісту. 2. За обсягом думи більші від історичних пісень, вони складаються з трьох частин: заспів, або зачин (заплачка), основна розповідь і закінчення (славословіє). ­

1 Капела (з іт. каплиця) — хор церковних півчих; хор узагалі.

29

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

3. У думах немає поділу на строфи, як в історичних піснях; рядки найчастіше поєднані дієслівною римою. 4. Думи виконують речитативом — протяжним проказуванням, подібним до  співу, супроводжуючи грою на бандурі, кобзі чи лірі.  — хаотичним повто5. Урочистий стиль посилюється прийомом ретардації ренням частин тексту з метою уповільнення розповіді. Отже, можна сформулювати визначення терміна. Дума — це ліроепічний віршований твір героїчного або соціальнопобутового змісту, який виконують речитативом у супроводі кобзи, бандури чи ліри.

1. Установіть відповідність.

­

­

­

­

­

­

Народні співці 1 2 3 4

Країна (регіон)

кобзарі скальди трубадури поетикіфареди ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Україна Ісландія Скандинавія Стародавня Греція середньовічна Франція

А Б В Г Д

­

­

­

­

­

­

­

­

­

2. Українським Гомером називають А Остапа Вересая Б Василя Литвина

­­

­

­

­

­

­

­

В Євгена Мовчана Г Михайла Кравченка

3. Протяжне проказування, подібне до співу, називають А строфою В речитативом Б ретардацією Г славословієм

Що таке героїчний епос? Коли виникли думи? Назвіть жанрові особливості думи. Розкажіть, що ви знаєте про народних співців — кобзарів. Назвіть імена відомих вам кобзарів. У яких раніше прочитаних творах є образ кобзаря? Знайдіть і прочитайте рядки Т. Шевченка, у яких він згадує українських народних співців і Гомера. Як ви розумієте ці слова? 10. Чому виступи О. Вересая в Петербурзі стали сенсацією? 4. 5. 6. 7. 8. 9.

11. Поміркуйте, чому на звороті банкноти з портретом Т. Шевченка (номіналом 100 гривень) зображено саме кобзаря із хлопчикомповодирем на тлі Чер нечої гори в Каневі. Опишіть цю картину (усно).

­

Фрагмент звороту 100гривневої купюри ­

­

30

­

­

­

Українські народні думи

12. Намалюйте в зошиті перетнуті кола. Упишіть у них ознаки дум та історичних пісень, а на перетині кіл — спільні особливості цих жанрів.

Думи

Історичні пісні

До речі 2014 р. вийшов кінофільм «Поводир» режисера й сценариста О. Саніна, за основу сюжету якого взято мандри Україною в 1932–1933 рр. американського хлопчика й українського кобзаря напередодні й під час Голодомору в Україні. Ця стрічка здо­ була гранпрі на Варшавському міжнародному кінофестивалі. Радимо вам пе­ реглянути цей кінофільм. ­

1. Прочитайте матеріал «Маруся Богуславка — легендарна героїня» і перекажіть

його. 2. Знайдіть в інтернеті інформацію про відмінності між кобзою, бандурою та лірою. Підготуйте невелику мультимедійну презентацію про ці музичні інструменти (за бажанням). ­

­

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА — ЛЕГЕНДАРНА ГЕРОЇНЯ

Маруся Богуславка — цілком реальна особа, проте документальних свід­ чень про це немає. Літописи, легенди й перекази розповідають нам про украї­ нок полонянок, які вимушені були стати дружинами турецьких багатіїв і на­ віть султанів. Деякі із цих жінок допомагали своїм землякам на чужині. З усних і писемних джерел вимальовується узагальнений образ дівчинибранки, створений народною фантазією. Маруся Богуславка — дочка священника, яка жила приблизно в ХVІ– ХVІІ ст. в м. Богуславі. Її взяли в полон ординці й віддали до гарему турецького хана. Він на­ стільки закохався в Марусю, шанував її, що дові­ рив ключі від замку й темниці на час, поки поїхав до мечеті. Відважна українка, скориставшись та­ кою можливістю, звільнила з тридцятирічного полону сімсот козаківневільників — своїх доро­ гих земляків. Маруся просить визволених зем­ ляків передати батькам вітання та сказати, аби її не чекали, бо вона вже «потурчилась, побусурмеГ. Якутович. Ілюстрація до нилась / Для розкоші турецької, / Для лакомства думи «Маруся Богуславка». нещасного!». 1966 р.

-­

31

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Ця смілива дівчина символізує тих українок, котрі з примусу залишили рідний край, але любили його всім серцем і дбали про своїх земляків, які потрапили в полон. Маруся — один із найсвітліших жіночих образів українських народних дум, у якому втілено високі патріотичні почуття. Українські письменники М. Старицький, І. Нечуй-Левицький, П. Куліш написали художні твори про Марусю Богуславку з однойменною назвою, а вдячні земляки в м. Богуславі, що на Київщині, звели пам’ятник легендарній героїні.

­­

­

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА Що на Чорному морі, На камені біленькому, Там стояла темниця кам’яная. Що у тійто темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невільників. То вони тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають. То до їх дівкабранка, Маруся, попівна Богуславка, Приходжає, Словами промовляє: «Гей, козаки, Ви, біднії невільники! Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?» Що тоді бідні невільники зачували, Дівкубранку, Марусю, попівну Богуславку, По річах познавали, Словами промовляли:

Г. Якутович. Ілюстрація до думи «Маруся Богуславка». 1966 р.

32

Українські народні думи

«Гей, дівкобранко, Марусю, попівно Богуславко! Почім ми можем знати, Що в нашій землі християнській за день тепера? Що тридцять літ у неволі пробуваєм, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм, То ми не можемо знати, Що в нашій землі християнській за день тепера». Тоді дівкабранка, Маруся, попівна Богуславка, Теє зачуває, До козаків словами промовляє: «Ой козаки, Ви, біднії невільники! Що сьогодні у нашій землі християнській Великодняя субота, А завтра святий празник, роковий день Великдень». То тоді ті козаки теє зачували, Білим лицем до сирої землі припадали, Дівкубранку, Марусю, попівну Богуславку, Клялипроклинали: «Та бодай ти, дівкобранко, Марусю, попівно Богуславко, Щастя й долі собі не мала, Як ти нам про святий празник, роковий день Великдень сказала!» То тоді дівкабранка, Маруся, попівна Богуславка, Теє зачувала, Словами промовляла: «Ой козаки, Ви, біднії невільники! Та не лайте мене, не проклинайте, Бо як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати, То буде мені, дівцібранці, Марусі, попівні Богуславці, На руки ключі віддавати; То буду я до темниці приходжати, Темницю відмикати, Вас всіх, бідних невільників, на волю випускати». То на святий празник, роковий день Великдень, Став пан турецький до мечеті від’їжджати, Став дівцібранці, Марусі, попівні Богуславці, На руки ключі віддавати.

33

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Г. Якутович. Ілюстрація до думи «Маруся Богуславка». 1966 р.

Тоді дівкабранка, Маруся, попівна Богуславка, Добре дбає, — До темниці приходжає, Темницю відмикає, Всіх козаків, Бідних невільників, На волю випускає І словами промовляє: «Ой козаки, Ви, біднії невільники! Кажу я вам, добре дбайте, В городи християнські утікайте, Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте, Моєму батьку й матері знати давайте: Та нехай мій батько добре дбає, Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває, Великих скарбів не збирає, Та нехай мене, дівкибранки, Марусі, попівни Богуславки, З неволі не викупає, Бо вже я потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лакомства нещасного!» Ой визволи, Боже, нас всіх, бідних невільників, З тяжкої неволі, З віри бусурменської, На ясні зорі, На тихі води, У край веселий,

34

Українські народні думи

У мир хрещений! Вислухай, Боже, у просьбах щирих, У нещасних молитвах Нас, бідних невільників!

До речі 1966 р. на Київській кіностудії науково-популярних фільмів було знято мультфільм за мотивами думи «Маруся Богуславка».

1. Слова «Тоді дівкабранка, Маруся, попівна Богуславка...» є А зачином Б строфою В ретардацією Г славословієм

2. У думі «Маруся Богуславка» згадано свято А Водохреще Б Великдень В Трійця Г Різдво

3. Прокльони «Та бодай ти... щастя й долі собі не мала» належать А турецькому панові Б попові з Богуслава В Марусі Богуславці Г козакамневільникам

4. Який період історії України зображено в думі «Маруся Богуславка»? Що ви про нього знаєте? 5. Чому Марусю Богуславку називають легендарною героїнею? 6. Доведіть на конкретних прикладах із тексту, що твір «Маруся Богуславка» за жанром — дума. 7. Які епізоди зображено на ілюстраціях Г. Якутовича до думи «Маруся Бо гуславка» (с. 31, 32, 34)? 8. Прочитайте й прокоментуйте останні слова Марусі Богуславки про «розкіш турецьку» і «лакомства нещасні». У чому виявляється душевна роздвоєність героїні? 9. Кого символізує образ Марусі Богуславки? 10. Яке враження справила на вас дума «Маруся Богуславка»?

­­

­

11. Перекажіть зміст думи «Маруся Богуславка». 12. Поділіть текст на частини за змістом, доберіть до них заголовки й запишіть їх у зошит.

1. Випишіть із думи «Маруся Богуславка» приклади епітетів.

2. Намалюйте ілюстрацію до думи «Маруся Богуславка» (за бажанням).

35

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Розгляньте репродукції картин українських художників і виконайте завдання.

І. Айвазовський. Світанок у Криму. 1865 р.

А. Куїнджі. Після грози. 1879 р.

С. Васильківський. Захід сонця над озером. 1900 р.

А. Визначте, до творів якого літературного роду — лірики, епосу чи драми — стосуються подані пейзажі. Аргументуйте свою думку. Б. Який пейзаж вам найбільше сподобався? Чим саме?

­­

Поетичні твори хвилюють, захоплюють, надихають… Вони передають стан ліричного героя (героїні): від сумного, приреченого — до радісного, щасливого. Усю цю палітру відчуттів кожний із нас переживає в різних життєвих си туаціях, тому так багато людей любить поезію. Облітають квіти, обриває вітер По садах пустинних їде гордовито пелюстки печальні в синій тишині. осінь жовтокоса на баскім коні.

­­

­­

Щоб осягнути ці рядки талановитого лірика В. Сосюри, потрібно не лише прочитати їх, а й побачити художні образи, тобто намалювати їх у своїй уяві. Тоді ви зможете по-справжньому насолодитися віршем, дістати від нього естетичне задоволення. Перевірте себе, наскільки якісно ви засвоїли цей поетичний уривок після першого прочитання, давши відповіді на запитання (письмово). • Якого кольору тиша? • Яким епітетом наділено сади? • Який образ наділено епітетом жовтокоса? • Яку тварину згадано у вірші? • Який образ наділено епітетом печальні? А тепер перевірте себе. 1. Синя. 2. Пустинні. 3. Осінь. 4. Кінь. 5. Пелюстки. Намалювати в уяві художні образи важливо, але цього недостатньо. Потрібно з’ясувати лексичне значення невідомих слів. Чи знаєте ви, що оз начає прикметник баский? Без розуміння всіх слів поезія сприймається непов­ ­­ноцінно, фрагментарно, ніби ви розглядаєте картину, яку в певних місцях замінюють різні предмети. З’ясуйте за словником, що означає слово баский. Уважно перечитайте уривок ще раз, а потім порівняйте це сприймання вірша з тим, яке було після першого його прочитання.

36

Тарас Шевченко (1814–1861) Український поет, основоположник нової української літератури, художник. Найвідоміші твори: поеми «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон», «Катерина», «Наймичка», «І мертвим, і живим...»; п’єса «Назар Стодоля» та ін.

­­

­

­

­

­

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) у кріпацькій родині. Про дитинство знаного у світі поета й художника ви вже дізналися в поперед ніх класах, тож тепер поведемо розмову про доросле життя митця. У сімнадцятирічному віці Т. Шевченко прибув до м. Петербурга разом із челяддю пана Енгельгардта. Вирішивши мати кваліфікованого майстра та зваживши на невідступні Тарасові прохання, поміщик дозволив йому вчитися малювати. Учителем юнака був В. Ширяєв, відомий майстер декоративних розписів. У його майстерні Тарас пройшов певну малярську підготовку, брав участь у виконанні живописних робіт в урядових будинках, виготовленні декорацій для петербурзьких театрів. У вільний від роботи час білими ночами він змальовував статуї в Літньому саду. Вирішальне значення для нього мала зустріч із земляком — художником Іваном Сошенком, який увів юнака в коло найвідоміших діячів української та російської культури, познайомив з Є. Гребінкою, К. Брюлловим, О. Венеціановим і В. Жуковським. Помітивши великий талант Тараса, вони вирішили викупити його з кріпацтва й дати змогу здобути класичну освіту. Марно К. Брюллов та О. Венеціанов намагалися переконати пана Енгель гардта відпустити на волю талановитого кріпака: поміщик зажадав від них не чувану на той час суму — 2500 карбованців. Щоб дістати такі гроші, К. Брюл лов написав портрет поета В. Жуковського, який служив при царському дворі. Картину розіграли в лотерею, і бажану суму грошей було зібрано. 22 квітня 1838 р. Енгельгардт усе ж таки підписав відпускну, а 25 квітня на квартирі

Петербурзька академія мистецтв. Сучасне фото

37

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

К. Брюллова в Академії мистецтв В. Жуковський вручив її Т. Шевченку. Ось як І. Сошенко описує цей день: «Нараз до кімнати моєї через вікно стрибає Тарас, ледве мене не звалив із ніг, кидається мені на шию та гукає: “Воля! Воля!” — “Чи не здурів ти, — кажу, — Тарасе?” А він усе підстрибує та гукає: “Воля! Воля!”» Т. Шевченко став вільною людиною. Юнака зарахували до Академії ми стецтв. Розпочався новий етап у його житті. У листі до брата Микити Тарас так пише про відчуття свободи: «Так от, бач, живу, учуся, нікому не кланяюсь і нікого не боюся, окрім Бога, — велике щастя бути вільним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить». Навчання в Академії мистецтв, вивчення французької мови, відвідування музеїв і театрів, знайомство з відомими митцями — усе це формувало світогляд Т. Шевченка, сприяло зростанню його як митця. Проте Тарасові боліло серце за рідний край, братів і сестер. Про це, зокрема, свідчать уривки із цитованого вище його листа до брата Микити: «...як тільки отримаєш мого листа, зараз до мене напиши, щоб я знав... Нехай же я хоч через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скучно, що я всяку ніч тільки й бачу вві сні тебе, Кирилівку, та рідню, та бур’яни; весело стане, прокинуся, заплачу». Закінчивши Академію мистецтв, поет 1846 р. повернувся в Україну, улаш тувався на роботу в Київську археологічну комісію, почав змальовувати й описувати історичні пам’ятки. У Києві познайомився з викладачем історії Київського університету М. Костомаровим. Він загітував Т. Шевченка ввійти до Кирило-Мефодіївського братства, яке, діючи таємно, поширювало ідеї ліквідації кріпацтва, єднання слов’янських народів на засадах рівності й братерства. Саме ці погляди поділяв Т. Шевченко, за них же й постраждав. 5 квітня 1847 р. поета було заарештовано й відправлено до Петербурга. Його звинувачували не лише за участь у братстві, а передусім за написання революційних творів. В очікуванні вироку поет провів у казематі1 два місяці. Тут він написав більшість віршів, які ввійшли до циклу «В казематі». (Один із них — «Садок вишневий коло хати...» — ви вивчали в 5 класі.) Деякі твори циклу подано в цьому підручнику. Прочитавши їх, ви дізнаєтеся, про що думав і що відчував митець у цей тяжкий для нього час. Зпоміж учасників КирилоМефодіївського братства найтяжче було покарано Т. Шевченка: «за створення підбурливих і найвищою мірою зухвалих віршів» він був засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом. Імператор Микола І власноруч зробив помітку на вироку: «Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати». У засланні поет провів 10 років. Перші три роки перебував в Орській фортеці, Оренбурзі й на Аралі в складі Аральської описової експедиції. Тут були люди, які його підтримували та намагалися полегшити умови заслання. У цей період Т. Шевченко написав низку віршів і поем, виконав майже двісті малярських робіт. На жаль, і така «воля» тривала недовго. За доносом пра

­

­

­

1 Каземат — одиночна камера для ув’язнення у фортеці.

38

Тарас Шевченко

К. Устиянович. Шевченко на засланні. 1880-ті роки

порщика про те, що поет порушує царський наказ, Т. Шевченка заарештували й перевели на службу в Новопетровське укріплення. Прихильники попередили його про арешт заздалегідь, тому він устиг передати друзям деякі твори, а листи, які отримував від рідних і товаришів, спалив. Умови в Новопетровському укріпленні були жахливими: навколо пустеля, пісок і солона вода, до найближчого культурного центру тисячі кілометрів, клімат такий шкідливий, що солдатів тут змінювали через два роки. Його ж протримали в цій глухомані майже сім років. На муштру він мусив ходити навіть хворим. За цей час Т. Шевченко не написав жодного вірша. 1857 р. поета було звільнено. Останні роки життя він провів у Петербурзі. 1860 р. Рада Академії мистецтв присвоїла митцю звання академікагравера. Т. Шевченко помер 10 березня 1861 р. ­

«ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ…» У Т. Шевченка є два вірші, що починаються словами: «Думи мої, думи мої…» Один із них відкриває першу поетову збірку «Кобзар», яка побачила світ 1840 р., а другий — невільницьку поезію. Пропонуємо вашій увазі саме другий вірш, написаний у 1847 р., як ви здогадалися, у засланні. Що хвилювало митця на чужині? Далеко від рідної землі, у неволі, Т. Шевченко поособливому сумує за своїм краєм (мотив любові до Батьківщини). Згадування киргизів убогих, голих, але ще вільних (у той час киргизами іноді називали казахів) переносить читача в казахські степи — місце заслання поета. Ліричний герой вірша звертається до образу дум, порівнюючи їх із сизокрилими голуб’ятами, просить, щоб вони прилетіли до нього «Ізза Дніпра широкого / У степ погуляти...». Тобто для митця думи — це не лише поштовх для творчості, а й сама творчість. Отже, провідний мотив вірша «Думи мої, думи мої…» — творчість як єдина втіха на засланні.

39

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

*** Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині. Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята, Із-за Дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими. Вони вже убогі, Уже голі... Та на волі Ще моляться Богу. Прилітайте ж, мої любі, Тихими речами Привітаю вас, як діток, І заплачу з вами.

1. 1838 року А вийшов друком «Кобзар» Б викуплено поета з кріпацтва

В народився Тарас Шевченко Г відправлено поета в заслання

2. Гроші для викупу Т. Шевченка з кріпацтва було виручено з продажу портрета, на якому був зображений А Іван Сошенко Б Карл Брюллов В Олексій Венеціанов Г Василь Жуковський

3. Прочитайте уривок із вірша «Думи мої, думи мої…». Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята, Ізза Дніпра широкого У степ погуляти... У цих рядках наявний художній засіб А гіпербола Б анафора В архаїзм Г епітет

4. 5. 6. 7. 8.

Розкажіть історію викупу Т. Шевченка з кріпацтва. За що поета було заарештовано? Яким був вирок? Яким настроєм сповнений вірш «Думи мої, думи мої…»? Чому? Які мотиви наявні в цьому творі? Навіщо автор використав три крапки в середині поезії? ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

40

­

­

Тарас Шевченко

9. Розкрийте символічне значення образів степу, вітру й Дніпра. 10. Як ви вважаєте, чому ліричний герой називає свої думи дітками? ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

11. Розгляньте репродукцію картини К. Устияновича «Шевченко на засланні» (с. 39) і розкажіть, чи можна її використати як ілюстрацію до вірша «Думи мої, думи мої…». 12. Навчіться виразно читати поезію Т. Шевченка «Думи мої, думи мої…». ­

1. Випишіть епітети й порівняння з вірша Т. Шевченка «Думи мої, думи мої…». 2. Підготуйте мультимедійну презентацію з малярськими роботами Т. Шев­ ченка періоду заслання (за бажанням).

ЦИКЛ «В КАЗЕМАТІ»

Цикл «В казематі» Т. Шевченко створив навесні 1847 р., очікуючи в камері вироку за написання революційних творів. Але спочатку з’ясуймо, що таке цикл у літературі. Художній (літературний) цикл — це сукупність художніх творів одного жанру, об’єднаних задумом автора в естетичну цілість. Послідовність творів, які включають до циклу, визначається мінливістю настрою ліричного героя. Усього до циклу «В казематі» входить тринадцять віршів. З поезіями «Мені однаково, чи буду...» та «Ой три шляхи широкії...» ви сьогодні ознайомитеся. Усі вірші цього циклу різні за настроєм, мотивами, ритмікою, проте їх об’єднує задум автора. Який саме? Прочитавши ці два твори й пригадавши вірш «Садок вишневий коло хати...», визначте авторський задум, який їх об’єднує.

*** І не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: — Молись, Молися, сину, за Вкраїну Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру. І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі.

До речі Жанр поезії, у якому автор висловлює свої роздуми над проблемами життя і смерті, сенсу людського буття тощо, називають медитацією. Вірш Т. Шевченка «Мені однаково, чи буду...» є зразком медитації.

41

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

*** Не прийнялись три ясени, Тополя всихала, Повсихали три явори, Калина зов’яла. Не вертаються три брати. Плаче стара мати, Плаче жінка з діточками В нетопленій хаті. Сестра плаче, йде шукати Братів на чужину... А дівчину заручену Кладуть в домовину. Не вертаються три брати, По світу блукають, А три шляхи широкії Терном заростають.

Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір, Той жінку покинув, А той сестру. А найменший — Молоду дівчину. Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила Високу тополю. Три явори посадила Сестра при долині... А дівчина заручена — Червону калину.

С. КараффаКорбут. «Покинули стару матір». 1963–1964 рр. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

До речі Здавна в Україні різні дерева сприймали як символи, вони оспівані у творах усної народної творчості. А в баладах часто використовують метаморфозу — перетворення дівчини або парубка на тополю, калину, явір чи дуб. Ясен — символ чоловічої чистоти, скромності й пісенної душі. Перебування під його кроною допомагає позбутися душевного тягаря, що виник через буденні негаразди та життєві прикрощі. Тополя — символ дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму, їхньої самот ності. Вважають, що це дерево здатне забирати в людей негативну енергію та очищати повітря від злих духів. Явір — символ козацької сили, парубоцького здоров’я та вроди, єдності чоловічої краси й сили. Також це дерево символізує пам’ять, смуток і горе.

­

42

Тарас Шевченко

Калина — символ зрілості дівчини, українського роду, духовної нескореності та світлої пам’яті. Терен — символ важких життєвих доріг, страждань і мук. Вважають, що він має магічну силу: проколотий терновим кілком упир, чи вурдалака, чи якийсь інший представник нечисті втрачає свою здатність здійснювати зло.

Теорія літератури Види та жанри лірики. Філософська лірика Твори художньої літератури поділяють на три роди: епос, лірику й драму. Слово лірика запозичене з грецької мови. Воно походить від назви струнного музичного інструмента — ліри. Під акомпанемент ліри в Стародавній Греції виконували пісні. Ліричними називають твори, у яких відображено внутрішній світ людини через передавання почуттів, думок, переживань у певних обставинах, під впливом певних подій. У ліричних творах з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення ліричного героя до зображуваного. Якщо в епічних і драматичних творах письменник відображає зовнішні обставини життєвих ситуацій людини, детально розкриває її характер, то в ліричних об’єктом зображення є внутрішній світ людини, її думки, переживання тощо. Ліричні твори пишуть переважно віршованою мовою. Їх поділяють на чотири основні види: • громадянська лірика — твори, у яких думки й переживання викликані суспільнополітичними подіями («Заповіт»); • філософська лірика — твори, у яких передано думки й почуття, викликані складними проблемами буття: життя і смерті, розвитку суспільства, природи та ін. («Мені однаково, чи буду...», «Ой три шляхи широкії…»); • пейзажна лірика — твори, у яких настрій ліричного героя суголосний із природою, переживання та відчуття виникають від споглядання природи («За сонцем хмаронька пливе...»); • особиста (інтимна) лірика — твори, у яких настрій ліричного героя викликаний особистими переживаннями, спогадами про рідний край («Думи мої, думи мої...»). Також у творах інтимної лірики настрій ліричного героя зумовлений гамою душевних відчуттів, поривань, що виникають від високого й тонкого почуття — кохання.

Значна частина художніх творів поєднує різні види лірики. Скажімо, вірш Т. Шев ченка «Садок вишневий коло хати...» належить до пейзажної лірики, проте цьому твору властиві й елементи громадянської лірики, оскільки в ньому йдеться не лише про ідилічний1 вечір, а й про родину як одну з основ гармонії світу. Вірш «Мені однаково, чи буду...» належить як до громадянської лірики (уболіван­ ня за долю поневоленої України), так і до філософської (роздуми над проблема­ ми буття).

­

1. «Високу тополю» («Ой три шляхи широкії...») посадила А мати В дівчина Б сестра Г невістка

1 Ідилічний — близький до природи: мирний, безтурботний.

43

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

2. Установіть відповідність.

Уривок 1

Назва вірша

«Сестра плаче, йде шукати Братів на чужину... А дівчину заручену Кладуть в домовину». «Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята, Ізза Дніпра широкого У степ погуляти...» «В неволі виріс між чужими І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру. І все з собою заберу...»

2

3

«Садок вишневий коло хати...» «Мені однаково, чи буду...» «Ой три шляхи широкії...» «Думи мої, думи мої...»

А Б В Г

3. Установіть відповідність.

­

­

­

­

­

­

Образ

Назва вірша

наша — не своя земля хрущі над вишнями голуб’ята три ясени

1 2 3 4

­

­

«Садок вишневий коло хати...» «Мені однаково, чи буду...» «Ой три шляхи широкії...» «Думи мої, думи мої...» «Заповіт»

А Б В Г Д

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

4. Що таке художній цикл? Які вірші, що ввійшли до циклу «В казематі», ви знаєте? 5. Який, на вашу думку, авторський задум поєднує вірші циклу «В казематі»? 6. Чим лірика як літературний рід відрізняється від епосу й драми? Які ви знаєте види лірики? 7. Які види лірики поєднано в кожному з трьох віршів Т. Шевченка, прочитаних на уроках української літератури у 8 класі? 8. Опрацюйте матеріал рубрики «До речі...» про медитацію (с. 41). Доведіть на конкретних прикладах із тексту, що вірш «Мені однаково, чи буду...» — меди тація. 9. Як ви розумієте по єднан ня прот ил еж них за значенням слів (ок си мор он) у вірші «Мені однаково, чи буду...» — «на нашій — не своїй землі»? 10. Який провідний мотив вірша «Ой три шляхи широкії...»? Яким має бути харак тер мелодії до цього твору?

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

11. Доведіть, що вірш «Ой три шляхи широкії...» має фольклорну основу (образи, символи, епітети, мотиви). Скористайтеся матеріалом рубрики «До речі...» про деревасимволи (с. 42–43). 12. Проведіть мовне дослідження вірша «Мені однаково, чи буду...»: з’ясуйте, які три слова найчастіше повторюються в цьому творі, і поміркуйте, як вони пе регукуються з його мотивами.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1. Вивчіть напам’ять вірш «Мені однаково, чи буду...». 2. Перегляньте в інтернеті третю частину фільму Ю. Макарова «Мій Шевчен ко» і підготуйте коротку розповідь про найцікавіші моменти (за бажанням).

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Теорія літератури 44

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Леся Українка (справжні ім’я та прізвище Лариса Косач) (1871–1913) Українська поетеса, перекладачка, громадська діячка. Найвідоміші твори: поема «Давня казка»; драма-феєрія «Лісова пісня»; драматичні поеми «Бояриня», «Одержима».

­

­

­­

­­

­

­­­

Леся Українка народилася 25 лютого 1871 р. в м. НовоградіВолинському (нині Житомирська область) у родині українських інтелігентів. Батько Пет­ ­ро Косач був повітовим службовцем — юристом, людиною передових поглядів; мати Олена Пчілка — українською письменницею. Леся навчилася читати в чотири роки, а в п’ять — грала на фортепіано й навіть написала змістовний лист своєму дядькові Михайлу Драгоманову (відомий український учений та громадський діяч). У родині Косачів панувала повага до народних звичаїв і традицій. У сім’ї Леся була другою дитиною із шести. Вона найбільше дружила зі старшим братом Михайлом. Якось узимку на свято Водохреща разом із Михайлом вона пішла на річку Стир. Леся настільки захопилася побаченим, що навіть не помітила, як замочила ноги в крижаній воді. Після того вона почала тяжко хворіти. Спочатку батьки думали, що це звичайна застуда, проте згодом київський хірург поставив страшний діагноз — туберкульоз кісток. Дівчинці в цей час ще не виповнилося і десяти років! Потім патологічний процес поширився на легені й нирки. Тож із дитинства Леся мала рішучий характер, засвоївши одне правило, яке впродовж життя її підтримувало: «Щоб не плакать, я сміялась». З 1882 р. постійним місцем проживання сім’ї Косачів стало с. Колодяжне. Саме тут, на Волині, серед розкішної та чарівної природи формувався стиль майбутньої поетеси. До речі, любов до природи стане провідним мотивом усієї її творчості. Через тяжку хворобу Леся до школи не ходила, а здобувала освіту самотужки, проявляючи феноменальні здібності. Незважаючи на постійні болі в кістках, во на й далі грала на фортепіано, малювала, знала майже всі європейські мови (біль­ ­ше десяти!), а в дев’ятнадцятирічному віці для молодшої сестри написала книжку «Стародавня історія східних народів», яку вже після смерті поетеси було видано як Білий будиночок у с. Колодяжному. Сучасне фото підручник для національної школи.

45

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Свій перший вірш Леся написала в дев’ятирічному віці. Коли дівчині виповнилося двадцять два, світ побачила її перша поетична збірка «На крилах пісень», яку високо оцінив І. Франко, назвавши найвищим здобутком української літератури за 1893 рік. У 1894 р. Леся Українка відвідала свого дядька М. Драгоманова в Софії. Вона впорядкувала його бібліотеку, познайомилася з емігрантами й культурними діячами Болгарії. Повер нення додому було затьмарене негласним наглядом, установленим царською охранкою. Щоразу, коли поетеса поверталася зза кордону, поособливому відчувала політичну неволю, про що переконливо свідчать такі її рядки: «Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани й спимо під ними спокійно. Отже, я проЛеся Українка. кинулась, і тяжко мені, і жаль, і болить...» Фото. 1888 р. Щодня долаючи фізичний біль, Леся Українка виявляла неабияку мужність — писала високохудожні твори, наприклад вірш «Contra spem spero!»: Я на гору круту, крем’яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. Усе життя поетеса боролася з тяжкою недугою: вона виїжджала на лікування в Карпати, до Криму, Італії, Єгипту, Грузії. Передчуваючи трагічний кінець, 1913 р. мисткиня написала заяву до бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка прийняти її твори на депозит (на збереження). Леся Українка померла 1 серпня 1913 р. в м. Сурамі (Грузія). Її поховано в м. Києві на Байковому кладовищі.

­

­

МОТИВ ЛІРИЧНОГО ТВОРУ

Згадаймо, що таке мотив ліричного твору. Моти в — це те саме, що й тема. Аналізуючи епічні твори, використовують термін «тема», а для ліричних — «мотив». Читаючи поезії Лесі Українки, малюйте в уяві картинки, образи, намагайтеся «побачити» вірш у барвах, відчути запахи, настрій, тоді ви глибше зрозумієте емоційний стан ліричного героя (ліричної героїні). Це допоможе навчитися визначати мотиви; їх може бути кілька у вірші. Зазвичай один із них провідний. Прочитайте спочатку вірші, дотримуючись цих порад, і визначте їхні мотиви самостійно, а потім опрацюйте подані в наступних двох абзацах коментарі. Сподіваємося, що це буде цікаво. У вірші «Давня весна» відчуваються автобіографічні нотки: поетеса через тяжку недугу мусила лежати й страждати від нестерпного болю. Єдиною її розрадою був клаптик неба у вікні, гілка яблуні, ніжний вітерець і пташині співи. Давня весна сприймається як дарунок долі, адже Леся навчилася цінувати найменші радощі. Весна в уявленнях людини нагадує щось нове, свіже,

46

Леся Українка

В. Лопата. Жінка. 2000-ні роки

легке, тепле й красиве. Зверніть увагу на ці означення — вони випромінюють позитивну енергію та оптимізм. Саме мотив естетичного задоволення від приходу весни є провідним у поезії «Давня весна». Хай там яка недуга, а весна та творчість сильніші, бо це краса. Мотив молодечого оптимізму наявний у багатьох творах Лесі Українки. У вірші «Хотіла б я піснею стати…» лірична героїня відчуває гармонію з природою, черпає в ній сили. Вона хоче стати піснею і полетіти світом, дарувати людям красу. Мотиви волелюбності («Щоб вільно по світі літати...») і творчості («Щоб геть аж під яснії зорі / Полинути співом дзвінким...») звучать чи не в кожній строфі цього вірша. Емоційний стан героїні увиразнюють численні епітети й інверсії.

ДАВНЯ ВЕСНА Була весна весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло — Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна.

Я думала: «Весна для всіх настала, Дарунки всім несе вона, ясна, Для мене тільки дару не придбала, Мене забула радісна весна».

Ні, не забула! У вікно до мене Заглянули від яблуні гілки, Замиготіло листячко зелене, Посипались білесенькі квітки.

47

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Прилинув вітер, і в тісній хатині Він про весняну волю заспівав, А з ним прилинули пісні пташині, І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала; Весни такої не було й не буде, Як та була, що за вікном цвіла.

***

Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне.

1. Упродовж життя Леся Українка керувалася правилом А весна для всіх настала Б хотіла б я піснею стати В я прокинулась, і мені тяжко Г щоб не плакать, я сміялась

2. Пташині пісні («Давня весна») прилинули до ліричної героїні разом із А луною Б вітром В гілками Г листячком

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

3. У вірші «Хотіла б я піснею стати…» поєднано філософську лірику з А інтимною Б пейзажною В патріотичною Г громадянською

48

Леся Українка

4. Розкажіть цікаві факти із життя Лесі Українки, згадавши про мужність і силу духу поетеси. 5. До якого виду лірики належить поезія «Давня весна»? 6. Знайдіть приклади персоніфікації у вірші «Давня весна». Чому для зображен ня приходу весни авторка використовує саме цей художній засіб? 7. Чи збігаються барви й динаміка приходу весни, що виникли у вашій уяві під час читання вірша «Давня весна», із зображеним на ілюстрації?

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

П. Балла. «Стояла я і слухала весну». 1980 р. ­

­

­

­

­

­

8. Доведіть, що мрія є одним із мотивів поезії «Хотіла б я піснею стати…». 9. Якщо вірш не має назви, то нею традиційно стає перший рядок. Доберіть свою назву до вірша «Хотіла б я піснею стати…». 10. Визначте у вірші «Хотіла б я піснею стати…» слова, що позначають кольори й звуки. Поміркуйте, як вони впливають на настрій цієї поезії. Перемалюйте в зошит таблицю та заповніть її.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Зорові образи

Слухові образи

11. Якби вам довелося написати музику до вірша Лесі Українки «Давня весна», то якими були б її темп і настрій? Які б музичні інструменти ви використали? У якому місці й чому відбулася б зміна в темпі та настрої пісні? 12. Складіть невеликий опис (5–7 речень) за репродукцією картини В. Лопати «Жінка» (с. 47), використавши цитату з вірша Лесі Українки «Хотіла б я піснею стати…».

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1. Вивчіть напам’ять ліричний вірш Лесі Українки «Хотіла б я піснею стати…». 2. Прочитайте поему Лесі Українки «Давня казка». Випишіть у зошит незнайомі слова. 3. Перегляньте в інтернеті відеоматеріал про життя Лесі Українки й законспек туйте найцікавіші факти.

­

49

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

МИТЕЦЬ І СУСПІЛЬСТВО

Поемі «Давня казка» понад 120 років, але порушені в ній проблеми актуальні й нині. Коли Леся Українка написала цей твір, у середовищі митців тривала гостра дискусія про роль мистецтва. Одні заявляли, що мистецтво має бути лише для розваги, інші ж наполягали на тому, що історію пишуть царі й королі як володарі народів. Але поемою «Давня казка» Леся Українка гостро й переконливо заперечує ці думки. Хто ж творить історію і відповідає за свою країну? Яка роль митця в розбудові своєї країни? На ці запитання ви знайдете відповідь, прочитавши поему «Давня казка». ДАВНЯ КАЗКА ­

­

Поема

Може б, хто послухав казки? Ось послухайте, панове! Тільки вибачте ласкаво, Що не все в ній буде нове.

Хто нам може розповісти Щось таке цілком новеє, Щоб ніхто з нас не відмовив: «Ет, вже ми чували сеє!»

Та чого там, люди добрі, За новинками впадати? Може, часом не завадить І давніше пригадати.

Тож, коли хто з вас цікавий, Сядь і слухай давню казку, А мені коли не лаврів, То хоч бубликів дай в’язку. I

Десь, колись, в якійсь країні, Де захочете, там буде, Бо у казці, та ще в віршах, Все можливо, добрі люде.

Та була у нього пісня І дзвінкою, і гучною, Бо розходилась по світу Стоголосою луною...

Десь, колись, в якійсь країні Проживав поет нещасний, Тільки мав талан до віршів Не позичений, а власний.

І не був поет самотнім: До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісніслова вислухати.

На обличчі у поета Не цвіла урода гожа, Хоч не був він теж поганий, — От собі — людина Божа!

Теє слово всім давало То розвагу, то пораду; Слухачі співцю за теє Ділом скрізь давали раду.

Той співець — та що робити! — Видно, правди не сховати, Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати.

Що могли, то те й давали, Він зо всього був догодний, Досить з нього, що не був він Ні голодний, ні холодний.

50

Леся Українка

Як навесні шум зелений Оживляв сумну діброву, То щодня поет приходив До діброви на розмову.

«Ей, я лиха не боюся, З ним ночую, з ним і днюю; Ти втікай, бо я, мосьпане1, На таких, як ти, полюю!

Так одного разу ранком Наш поет лежав у гаю, Чи він слухав шум діброви, Чи пісні складав — не знаю!

В мене римисоколята, Як злетять до мене з неба, То вони мені вполюють, Вже кого мені там треба!»

Тільки чує — гомін, гуки, Десь мисливські сурми грають, Чутно разом, як собачі Й людські крики десь лунають.

«Та який ти з біса мудрий! — Мовить лицар. — Ще ні разу Я таких, як ти, не бачив. Я тепер не маю часу,

Тупотять прудкії коні, Гомін ближче все лунає, Зза кущів юрба мисливська На долину вибігає.

А то ми б ще подивились, Хто кого скорій вполює. Хлопці, геть його з дороги! Хай так дуже не мудрує!»

Як на те ж, лежав поет наш На самісінькій стежині. «Гей! — кричить він. — Обережно! Віку збавите людині!»

«От спасибі за послугу! — Мовить наш поет. — Несіте. Та візьміть листки з піснями, Он в траві лежать, візьміте».

Ще, на щастя, не за звіром Гналася юрба — спинилась. А то б, може, на поета Не конечне подивилась.

«Він, напевне, божевільний, — Крикнув лицар. — Ну, рушаймо! Хай він знає нашу добрість — Стороною обминаймо.

Попереду їхав лицар, Та лихий такий, крий боже! «Бачте, — крикнув, — що за птиця! Чи не встав би ти, небоже?»

А ти тут зажди, небоже, Хайно їхатиму з гаю, Я ще дам тобі гостинця, А тепер часу не маю».

«Не біда, — поет відмовив, — Як ти й сам з дороги звернеш, Бо, як рими повтікають, Ти мені їх не завернеш!»

«Не на тебе ждать я буду, — Так поет відповідає, — Хто ж кому подасть гостинця, Ще того ніхто не знає».

«Се ще также полювання, — Мовить лицар з гучним сміхом. — Слухай, ти, втікай лиш краще, Бо пізнаєшся ти з лихом!»

Лицар вже на те нічого Не відмовив, геть подався; Знову юрба загукала, І луною гай озвався.

1 Мосьпа­не (заст.) — вживають як звертання в значенні «Милостивий пане добродію!». ­

­

­

­

­

51

­

­

­

­

­

­

­

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Розтеклись ловці по гаю, Полювали цілу днину, Та коли б вже вполювали Хоч на сміх яку звірину!

При всьому сьому багатстві Я щасливий завжди й вільний». Тут покликнув лицар: «Боже! Чоловік сей божевільний!»

А як сонечко вже стало На вечірньому упрузі1, Стихли сурми, гомін, крики, Тихо стало скрізь у лузі.

«Може буть, — поет відмовив, — Певне, всі ми в божій волі. Та я справді маю щастя І з мене його доволі.

Гурт мисливський зголоднілий Весь підбився, утомився, Дехто ще зоставсь у гаю, Дехто вже й з дороги збився.

Так, я вільний, маю бистрі Вільні думичарівниці, Що для них нема на світі Ні застави3, ні границі.

Геть одбившися від гурту, Їде лицар в самотині. Зирк! — поет лежить, як перше, На самісінькій стежині.

Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину.

«Ах, гостинця ти чекаєш! — Мовив лицар і лапнувся По кишенях: — Ой, небоже, Вдома гроші я забувся!»

Скрізь гуляю, скрізь буяю, Мов той вітер дзвінкий в полі; Сам я вільний і ніколи Не зламав чужої волі».

Усміхнувсь поет на теє: «Не турбуйсь за мене, пане, Маю я багатства стільки, Що його й на тебе стане!»

Засміявсь на теє лицар: «Давню байку правиш, друже! Я ж тобі скажу на теє: Ти щасливий, та не дуже.

Спалахнув від гніву лицар, Був він гордий та завзятий, Але ж тільки на упертість Та на гордощі багатий.

Я б віддав отой химерний Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний.

«Годі жартів, — крикнув згорда, — Бо задам тобі я гарту!2» А поет йому: «Та й сам я Не люблю з панами жарту...

Я б віддав твоє багатство І непевнії країни За єдиний поцілунок Від коханої дівчини...»

Бачиш ти — оця діброва, Поле, небо, синє море — То моє багатствопанство І розкішне, і просторе.

Щось поет хотів відмовить На недбалу горду мову, Та вже сонечко червоне Заховалось за діброву.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

52

­

­

­ ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

На упру­зі (заст.) — у вечірні години. Задати (дати) гарту — понівечити, знищити. 3 Застава — перешкода, пастка. ­

­

­

­

­

­

2

­

­

­

­

1

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Леся Українка

О. Базилевич. Ілюстрація до поеми Лесі Українки «Давня казка». 1991 р.

Надійшла сільськая молодь, Що з роботи поверталась, І побачила поета, З ним приязно привіталась.

Всі навколо нерухомі, Зачаровані стояли, А найбільше у дівчаток Очі втіхою палали.

Тут поет взяв мандоліну1, І на відповідь гуртові Він заграв, і до музики Промовляв пісні чудові.

Довго й лицар слухав пісню, Далі мовив на відході: «Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!»

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

IІ

Літнім вечором пізненько Сам поет сидів в хатині, Так од ранку цілу днину Він просидів в самотині.

Тільки чує — хтось під’їхав На коні до його хати І спинився, потім зброя Почала чиясь бряжчати.

Тож сидів поет в віконці, Слухав співів, що лунали Скрізь по полю і до нього У хатину долітали.

Що за диво! Під віконце Хтось помалу підступає. Тут поет не втерпів: «Хто там? — Невідомого питає. —

Співи стихли, потім хутко Налетіла літня нічка; Дерева шуміли з вітром, Гомоніла бистра річка.

Якщо злодій, то запевне Помиливсь ти, любий друже!» — «Ні, се я, — озвався голос, — Маю справу, пильну дуже...»

І поет в своїй хатині Прислухавсь до того шуму, Погляд в темряву втопивши, Він таємну думав думу.

«Хто ж се “я”?» — поет питає. «Я, Бертольдо, лицар з гаю». Тут поет пізнав той голос: «А, мисливий! Знаю, знаю!

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1 Мандолі­на — струнний щипковий музичний інструмент з овальним корпусом і чотирма парами струн, на якому грають тонкою пластинкою із загостреним кінцем (медіатором). ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

53

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Вибачай, прошу до хати, Хоч у мене трошки темно, Бо коли я сам у хаті, Не палю вогню даремно;

Може б, краще їй припали До сподоби серенади?..» Тут поет на те: «Запевне, Треба пташечці принади!»

Та для гостя запалю вже». І добув вогню з кресала. Перед ним лицарська постать Владаря Бертольда стала.

«Голос маю, — каже лицар, — Та не тямлю віршування...» — «Певна річ, — поет говорить, — То нелегке полювання,

«Добрий вечір!» — «Добрий вечір!» Став тут лицар і — ні слова. Щось ніяк не починалась Тая пильная розмова.

А то б досі вже на лаври Хто б схотів, то й був багатий, Ні, — химерний, норовистий Кінь поезії крилатий!» —

«Де ж твоя, мій гостю, справа?» — Далі вже поет озвався. Лицар стиха одмовляє: «Я, мій друже, закохався...»

«Правду кажеш, — мовив лицар, — Але ж я тебе благаю, Щоб поміг мені в сій справі. Пам’ятаю, як у гаю

Тут поет йому говорить: «Що ж на се тобі пораджу? А проте доказуй далі, Може, чим тебе розважу».

Ти своїм віршем чудовим Чарував усю громаду, Тільки ти один тепера Можеш дать мені пораду!

«Закохався я і гину, — Каже лицар, — вдень і вночі Бачу я перед собою Ясні оченьки дівочі».

За пораду все, що хочеш, Дам тобі я в надгороду». — «Ну, на се, — поет відмовив, — Не надіюся я зроду.

«Що ж? — поет на те говорить. — То за ручку та й до шлюбу!» — «Ох! — зітхає лицар. — Візьме Інший хтось дівчину любу!

Можу я знайти й без плати Для приятеля пораду. Ось пожди лиш трохи, зараз Будеш мати серенаду.

Під балкон моєї донни1 Кожен вечір я приходжу, І в журбі тяжкій, в зітханнях Цілу нічку я проводжу.

Та мені для сього треба Ймення й вроду панни знати». — «Їй наймення Ізідора, А вродлива!.. Не сказати!..»

На мою журбу й зітхання Я відповіді не маю, Чим я маю привернути Серце милої, — не знаю!

Більш поет вже не питався, Сів, задумавсь на хвилину, Записав щось на папері, Зняв з кілочка мандоліну,

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

54

­

­

­

­

­

­

Донна — слово, що додають до імен знатних жінок в Італії.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Леся Українка

Показав слова Бертольду, Мандоліну дав у руки Та написанії вірші І промовив для науки:

«Гордо, пишно, променисто Золотії світять зорі, Та не може дорівнятись Ні одна з них Ізідорі!

«Ти, співаючи, на струнах Маєш так перебирати: Utfalаsol, famirеsol… Далі можеш сам добрати...»

Найчистіші діаманти Сяють ясні та прозорі, Та не може дорівнятись Ні один з них Ізідорі!

«От спасибі!» — крикнув лицар. Ще ж поет не відозвався, А вже лицар був надворі. На коня — і геть погнався.

Дорогих перлин коштовних Є багато в синім морі, Та не може дорівнятись Ні одна з них Ізідорі».

І погнався лицар хутко Через доли, через гори І спинився під віконцем У своєї Ізідори.

Отже, ледве серенада Залунала у просторі, Вийшла з хати Ізідора Подивитися на зорі.

Хутко в неї під віконцем Мандоліна залунала, Із потоку гуків чулих Серенада виринала:

А як стихли під балконом Любі гуки мандоліни, До Бертольда полетіла Квітка з рожі від дівчини.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

ІІІ Боже, боже! Що то може Наробити серенада!.. Зникли в серденьку в Бертольда Темна туга і досада.

Всіх приймали, всіх вітали. Всім уміли догодити, Тільки нашого поета Пан забувся запросити.

Усміх донни Ізідори Був дедалі все ясніше, І щораз вона ставала До Бертольда прихильніше.

Звісно, клопоту багато Завжди пану молодому. Хто ж би міг ще пам’ятати Про якогось там сірому?

Далі перстень Ізідорин На руці у нього сяє, Нареченою своєю Він кохану називає.

Час летів, немов на крилах, І, мов сон, життя минало. Та незчувсь Бертольд, як лихо Несподівано настало.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Забажалось королеві Звоювать чужеє царство, Розіслав він скрізь герольдів1 На війну скликать лицарство. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Як же бучно, як же втішно Всім гулялось на весіллі! Танцювали, попивали Від неділі до неділі. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1

Герольд — глашатай, оповісник при дворах феодальних правителів, а згодом при дворах європейських монархів. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

55

­

­

­

­

­

­

­

­

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

І якраз серед бенкету В замку нашого Бертольда Залунала гучна сурма Королівського герольда.

Попереду всього війська Три старшії виступали: Карлос, Гвідо і Бертольдо; За одвагу їх обрали.

Прощавай, дружино люба! Всі розкоші, всі вигоди Все те треба проміняти На далекії походи.

Їдуть, їдуть, врешті бачать — Три дороги розійшлися, Розлучились тут найстарші, Кожний різно подалися...

Залишить Бертольдо мусив Молодую Ізідору, У неділю вранцірано Вже він вирушив із двору.

Карлос вибрав шлях направо, Гвідо вибрав шлях наліво, А Бертольд подався просто. «Дай же, боже, нам!» — «Щасливо!»

Подалося геть за море Все одважнеє лицарство; Там за морем десь лежало Бусурманське господарство.

І Бертольдові спочатку Справді щастя панувало — Довелося звоювати Городів чужих чимало.

І пішло одважне військо Через нетрі та пустині; Не один вояк смутився По своїй рідній країні.

От вже він на стольне місто Погляда одважним оком, Але тутто саме щастя Обернулось іншим боком.

Та коли вже надто тяжко Туга серце обгортала, То співці співали пісню, Пісня тугу розважала:

Чи то врешті у Бертольда Притомилося лицарство, Чи то владар бусурманський1 Міцно так тримавсь за царство, —

«Не журись, коли недоля В край чужий тебе закине! Рідний край у тебе в серці, Поки спогад ще не гине.

Тільки твердо так трималось Місто гордеє, уперте: Раз одбилось, потім вдруге, Потім втретє, ще й вчетверте.

Не журись, не марно пройдуть Сії сльози й тяжка мука; Рідний край щиріш любити Научає нас розлука».

Тут прийшлось Бертольду з лихом: Край чужий, ворожі люде, Голод, злидні, військо гине... Що то буде, що то буде?!

Так вони співали, йдучи Через дикії пустині, Додавав той спів розваги Не одній смутній людині,

Місяць, другий вже ведеться Тая прикрая облога, Серед війська почалися Нарікання і тривога.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­ ­

56

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Владар бусурманський (заст.) — володар країни іншої віри. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­ ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Леся Українка

Приступили до Бертольда Вояки й гукають грізно: «Гей, виводь ти нас ізвідси! Геть веди, поки не пізно!

«Був собі одважний лицар, Нам його згадать до речі, Він робив походи довгі — Від порога та до печі.

На­що ти сюди на згубу Підманив нас за собою? Чи ти хочеш, щоб усі ми Наложили головою?

Він своїм язи­ком довгим Руйнував ворожі міста... Чули ви його розповідь: “Я один, а їх аж триста!”

Осоружне нам се місто! Хай їй цур, такій облозі! Хай їй цур, самій тій славі! Хай їй цур, тій перемозі!..»

Ну, та сей одважний лицар Якось вибрався до бою. І вернувсь живий, здоровий: Талісман він мав з собою.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Хтів Бертольд розумним словом Люте військо вгамувати, Та воно дедалі гірше Почало репетувати.

Я, гадаю, талісман сей Кожен з вас тут знать готовий, Се буде речення мудре: “Утікай, поки здоровий!”»

Далі кинулись до зброї... Бог зна чим би то скінчилось... Але тут хтось крикнув: «Стійте!» — Військо раптом зупинилось.

«Утікай, поки здоровий!» — Всі співці тут заспівали; Вояки стояли тихо, Очі в землю поспускали.

Вийшли тут наперед війська Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні.

Раптом зброя заблищала, І гукнуло військо хором: «Ми готові йти до бою, Краще смерть, ніж вічний сором!»

З них один промовив: «Браття! Часу маєте доволі, Щоб Бертольда покарати, Він же й так у вашій волі.

І метнулися у напад Так запекло, так завзято, Що не встигла й ніч настати, Як було вже місто взято.

Ми б хотіли тут в сій справі Кілька слів до вас сказати, Та співцям співати личить, Отже, ми почнем співати».

Місто взято, цар в полоні Бусурманський. Перемога! От тепер уже одкрита Всім у рідний край дорога.

Тут один із них тихенько Струни срібнії торкає, Усміхається лукаво І такої починає:

Тут на радощах Бертольдо Всіх співців казав зібрати, І, коли вони зібрались, Привселюдно став казати:

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

57

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

«Ви, співці славутні наші, Ви, красо всього народу! Ви нам честь відрятували, Вам ми винні нагороду!»

Він зостався, щоб піснями Звеселять рідну країну, Там він має розважати Не одну сумну родину».

Та співці відповідали: «Ні, не нам, ласкавий пане: Той, хто сих пісень навчив нас, Нагороду хай дістане».

«Знаю я сього поета І його величну душу І тепер йому поцарськи Я подякувати мушу.

«Де ж він, де? — гукнув Бертольдо. — Що ж він криється між вами?» — «Він не тут, — співці говорять, — На війні не був він з нами.

Тільки б дав нам Бог щасливо Повернутися додому, Срібла, золота насиплю Я співцеві дорогому!..»

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­ ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

IV Кажуть, весь поміст у пеклі З добрих замірів зложився! Для пекельного помосту І Бертольдо потрудився... ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Тож спочатку того щастя Справді був Бертольдо гідний: Правий суд чинив у панстві, До підданих був лагідний.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Вже давно Бертольд вернувся Із далекої чужини, Знов зажив життям веселим Біля милої дружини.

Але то було недовго, Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив.

Знов у нього в пишнім замку Почалося вічне свято, — О, тепер було у нього Срібла, золота багато!

Що ж, напитки, та наїдки, Та убрання прехороші, Та забави, та турніри, А на все ж то треба грошей!

Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Нагороду дав велику.

Та й по всіх далеких війнах Граф привчився до грабунку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­ ­

­

­

­

Сила статків та маєтків! Вже Бертольдо граф заможний! Він живе в свойому графстві, Наче сам король вельможний.

Почалися нескінченні Мита, панщина, податки, Граф поставив по дорогах Скрізь застави та рогатки.

Та околиця, де жив він, Вся була йому віддана, Люд увесь в тім краю мусив Узнавать його за пана.

Трудно навіть розказати, Що за лихо стало в краю, — Люди мучились, як в пеклі, — Пан втішався, як у раю.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

58

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Леся Українка

Пан гуляв у себе в замку — У ярмі стогнали люди, І здавалось, що довіку Все така неволя буде.

«Що се, що? — кричить Бертольдо. — Гей, ловіть співця, в’яжіте! У тюрму його, в кайдани! Та скоріш, скоріш біжіте!»

Розливався людський стогін Всюди хвилею сумною, І в серденьку у поета Озивався він луною...

Коли се зза мурів замку Обізвався голос долі: «Гей, біжіте, панські слуги, Та спіймайте вітра в полі!

Ось одного разу чує Граф лихі, тривожні вісті, Донесла йому сторожа, Що не все спокійно в місті;

Не турбуйся ти даремно, Все одно, вельможний пане, Вловиш нас сьогодні десять, Завтра двадцять знов настане!

Що співці по місті ходять І піснями люд морочать, Все про рівність і про волю У піснях своїх торочать.

Нас таки чимале військо, Маєм свого отамана, Він у нас одважний лицар, Врешті, він знайомий пана...»

Вже й по тюрмах їх саджають, Та ніщо не помагає, Їх пісні ідуть по людях, Всяк пісні ті переймає.

Мов крізь землю провалився Той співець, утік од лиха. А Бертольд сидів і думав, Далі так промовив стиха:

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

«Ну, — гукнув Бертольд, — то байка! Я візьму співців тих в руки!» Раптом чує — десь близенько Залунали пісні гуки:

«“Маєм свого отамана!” — Ось де корінь цілій справі! Ну, та я тепера хутко Положу кінець забаві!»

«В мужика землянка вогка — В пана хата на помості; Що ж, недарма люди кажуть, Що в панів біліші кості!

Тут він двох щонайвірніших Слуг до себе прикликає І до нашого поета У хатину посилає:

У мужички руки чорні — В пані рученька тендітна; Що ж, недарма люди кажуть, Що в панів і кров блакитна!

«Ви скажіть йому від мене, Що я досі пам’ятаю, Як пісні його втішали Нас колись в чужому краю.

Мужики цікаві стали, Чи ті кості білі всюди, Чи блакитна кров поллється, Як пробити пану груди?»

Власне, я тепер бажаю Дать йому за них заплату: Я поетові дарую В себе в замку гарну хату.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

59

­

­

­

­

­

­

­

­

­

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Я його талан співацький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю.

Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!

Ви скажіть, що він у мене Буде жити в шані, в славі, Тільки, звісно, хай забуде Різні вигадки лукаві».

Тож підіте і скажіте, Що поки я буду жити, Не подумаю довіку Зброї чесної зложити!»

Слуги зараз подалися До убогої оселі, Принесли вони поету Ті запросини веселі.

З тим вернулись вірні слуги До Бертольда і сказали: «Так і так поет відмовив, Ми даремне намовляли...»

Усміхаючись, він слухав Те запрошення знатнеє, А коли вони скінчили, Так промовив їм на сеє:

Аж скипів Бертольд, почувши Гордовитую відмову, До поета посилає Посланців тих самих знову:

«Ви скажіте свому пану, Що заплати не бажаю, Бо коли я що дарую, То назад не одбираю.

«Ви скажіть сьому зухвальцю, Що тепер настав день суду, Що терпів його я довго, Але більш терпіть не буду.

Хай він сам те пригадає, Що то ж я йому дав злото, Хоч тепер об тім жалкую, Краще б кинув у болото!

Коли він складання віршів Бунтівничих не покине, То в тюрму його закину, Там він, клятий, і загине!»

Ви скажіть, що я не хочу Слави з рук його приймати, Бо лихую тільки славу Тії руки можуть дати.

Знову слуги подалися До убогої хатини І, підходячи, почули Тихий бренькіт мандоліни.

Золотих не хочу лаврів, — З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду.

У вікно зирнули слуги, Бачать: зібрана громада, Всі стоять навколо ліжка, Мов якась таємна рада!

Не поет, у кого думки Не літають вільно в світі, А заплутались навіки В золотії тонкі сіті.

Утомивсь поет від праці, Третій день лежить в недузі, Слухачі навколо нього Посхиляли чола в тузі.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

60

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Леся Українка

А поет усе то грає, То щось пише на папері Й роздає писання людям, — Тут вступили слуги в двері.

І поет від свого люду Не почує слів догани В день сумний, коли на нього Накладатимуть кайдани!»

Всі метнулись хутко з хати, І поет один зостався, Подививсь на слуг спокійно, Гордовито привітався.

Так довіку у темниці Довелось поету жити, За тюремний спів він мусив Головою наложити.

Всі Бертольдові погрози Слухав мовчки, усміхався. А коли скінчили слуги, Так до них він обізвався:

Та зосталися на волі Молоді його нащадки, Що взяли собі у спадок Всі пісні його, всі гадки.

«Ви скажіть свойому пану, Що готовий я в дорогу, Тільки хай велить прислати Слуг ще двох вам на підмогу.

Здійнялось повстання в краю, І Бертольда вбили люде, Та й гадали, що в країні Більш неволі вже не буде.

На запросини ласкаві Я не можу встать з постелі, Вам нести мене прийдеться Аж до нової оселі.

Та зостався по Бертольду Молодий його нащадок, І пиху його, й маєтки Він забрав собі у спадок.

Та й в темниці буду вільний — Маю думичарівниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі.

І тепер нащадки панські Тюрми міцнії будують, А поетові нащадки Слово гостреє гартують.

І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світі, Наче тая вільна птиця.

Проти діла соромного Виступає слово праве — Ох, страшне оте змагання, Хоч воно і не криваве!

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

А коли війна скінчиться Того діла й того слова, То скінчиться давня казка, А настане правда нова. ­

­

­

­

­

­

­

1. Основною проблемою поеми «Давня казка» є А жадоба до збагачення Б роль митця в суспільстві В служіння своїй Батьківщині Г прагнення людини до вдосконалення

61

­

­

­

­

­

­

­

­

З словом зіллються в темниці Гіркий жаль і тяжка туга, І тоді потрійна стане І страшна його потуга. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­ ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

2. «Не поет, хто забуває / Про страшні народні рани...» — це слова А ліричного героя Б Бертольда В Ізідори Г поета

3. Установіть відповідність.

Частина поеми

1 2 3 4

І частина ІІ частина ІІІ частина ІV частина

Зміст

А на прохання Бертольда поет складає серенаду для Ізідори Б автор звертається до читачів із настановою про читати казку В поет знайомиться з Бертольдом, між ними виникає конфлікт Г поета ув’язнюють; Бертольд помирає Д Бертольд одружується з Ізідорою, а потім захоплює бусурманську столицю

­

­­

­­

4. Чи справедливий аргумент, на вашу думку, навів поет лицареві, коли під час першої зустрічі пояснював, чому не хоче поступитися дорогою? 5. Як проявилося почуття гідності й гумору поета наприкінці першої зустрічі з лицарем? Проілюструйте свою відповідь рядками з твору. 6. Чому добрий граф Бертольд став жорстокою та жадібною людиною? 7. Бертольд не раз хотів віддячити поетові. Чи можна вважати графа невдяч ною людиною? Обґрунтуйте свою відповідь. 8. Прокоментуйте подані слова поета.

­

Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду.

9. Як ви розумієте слова поета: «Та й в темниці буду вільний»? 10. Чому Леся Українка назвала свій твір казкою? Чи є в ньому щось фантастичне, справді казкове?

11. Доберіть до кожної частини «Давньої казки» заголовок і запишіть у зошит. 12. Об’єднавшись у групи по тричотири учні (учениці), підготуйтеся до виразного читання за ролями першої та останньої частин поеми.

1. Складіть і запишіть план порівняльної характеристики поета й Бертольда. 2. Знайдіть у мережі «Інтернет» інформацію про те, що таке буктрейлер. Підготуйте буктрейлер (5–7 слайдів) до поеми Лесі Українки «Давня казка» (за бажанням).

62

С

л

В

о одимир

осюра

(1898–1965) Український письменник. Найвідоміші твори: поеми «Червона зима», «Мазепа»; вірші «Любіть Україну!», «Так ніхто не кохав...»; роман «Третя Рота». Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1963).

­ ­

­

­

­­

­­

­

­­

Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцевому Донецької області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхали батьки. В автобіографічному романі «Третя Рота» В. Сосюра так описує родину: «...За походженням мати була сербкою, хоча прізвище мала Локотош, що угорською мовою означає “слюсар”. Батько за походженням був французом — правильне прізвище “Соссюр”, навіть із префіксом “де”. Пономаренко Пантелеймон Кіндратович, який читав початок цього роману, сказав мені, що я ніякий не француз і що моє правильне прізвище не “Соссюр”, а “Сю сюра”. (І звідки він це взяв, бо в документах нашого колишнього волосного правління я дійсно записаний на прізвище Сюсюра?) Але дід мій підпи сувався Соссюр і казав, що наше прізвище українізували писарі». Володя здобув початкову освіту під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, й адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобував на робітфаці Харків ського інституту народної освіти. У романі «Третя Рота» він згадує цікавий випадок, який трапився з ним під час навчання в цьому закладі. «І от я на третьому триместрі робітфаку ХІНО. До класу входить викладач української літератури Єрофеїв. Між іншим, тоді вийшла друком хрестоматія з української літератури, укладена професором Плеваком, й основ никистуденти вивчали мене по всій Україні, а я вчився на робітфаці. Цікаво? Такі “казуси” могли бути тільки за диктатури пролетаріату. Єрофеїв почав за списком знайомитись із робітфаківцями. Коли він дійшов до мене й назвав моє прізвище, я підвівся. — Сидіть, сидіть! Я сів. — Ви не родич того Сосюри, що пише вірші? — Це — я. — А може, Ви його брат? — Та ні! Це — я. А потім професор Єрофеїв, коли закінчував свою лекцію, часто питав мене: — Ну, як? Правильно я говорив?»

63

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Протягом життя В. Сосюра написав і видав понад шістдесят поетичних збірок і десятки поем. Згаданий автобіографічний роман «Третя Рота» письменник написав наприкінці життя, проте книжка побачила світ через багато років після його смерті. У ній він відверто й чесно розповів не лише про романтичні дитячі роки, а й про формування та становлення людини як особистості в тоталітарній радянській країні. В. Сосюра помер 8 січня 1965 р., похований у м. Києві. ВІРШ «ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!»

Історію вірша «Любіть Україну!» В. Сосюра повідав нам в автобіогра фічному романі «Третя Рота». Ось уривок про долю цього твору: «Радісно ми поверталися до Києва... Та от, як удар страшного й несподіваного грому з безхмарного неба, редакційна стаття “Правди”, у якій мене за вірш “Любіть Україну!”, за любов до України “в стягів багряному шумі” названо, по суті, націоналістом, за те, що я нібито пишу за Україну поза часом і простором». Відтоді минуло багато років, нині ми живемо в незалежній Україні. Сучасна літературознавиця Н. Бернадська, професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка, так пише про сьогодення цього вірша: «Цей вірш став хрестоматійним, проте його й досі друкують не за першою публікацією 1944 р., а за “виправленим” радянською цензурою. Порівняймо, наприклад, різні варіанти п’ятої строфи. Донедавна її текст звучав так: вона, тобто Україна, “...у квітці, в пташині, в електровогнях...”, натомість у В. Сосюри: “...у квітці й пташині, в кривеньких тинах...” Здавалося б, зміна лише кількох слів, але вона спотворювала пафос твору, думку поета, його справжні почуття до України. Електровогні — символ радянської влади, її здобутків; кривенькі тини — символ споконвічного селянського хлібороб ського краю, не завжди щасливого, але свого, рідного, єдиного, наділеного щедрою долею та божою ласкою». Шановні восьмикласники та восьмикласниці, ваші батьки вивчали в школі другу версію вірша (виправлену). Сьогодні ми вам пропонуємо ознайомитися з його первинним варіантом. ­

­

­­

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ! Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води... В годину щасливу, і в радості мить, Любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов’їну. Без неї — ніщо ми, як порох і дим, Розвіяний в полі вітрами...

64

­

­

­

Володимир Сосюра

Закарпаття. Фото

Любіть Україну всім серцем своїм І всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна, Як очі її ніжнокарі... Вона — у зірках, і у вербах вона, І в кожному серця ударі, У квітці й пташині, в кривеньких тинах, У пісні у кожній, у думі, В дитячій усмішці, в дівочих очах, І в стягів багряному шумі... Як та купина, що горить — не згора, Живе у стежках, у дібровах, У зойках гудків, і у хвилях Дніпра, У хмарах отих пурпурових, В огні канонад, що на захід женуть Чужинців в зелених мундирах, В багнетах, що в тьмі пробивають нам путь До весен, і світлих, і щирих... Юначе! Хай буде для неї твій сміх, І сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, Коли ти не любиш Вкраїну. Дівчино! Як небо її голубе, Люби її кожну хвилину... Коханий любить не захоче тебе, Коли ти не любиш Вкраїну. Любіть у труді, у коханні, в бою, В цей час, як гудуть батареї... Всім серцем любіть Україну свою, — І вічні ми будемо з нею.

65

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Теорія літератури Громадянська лірика На уроках вивчення творів Т. Шевченка ви вже ознайомилися з видами лірики. Нагадаємо: лірика буває громадянською, філософською, пейзажною та інтим ною. Сьогодні детальніше розглянемо особливості громадянської лірики на при кладі вірша В. Сосюри «Любіть Україну!». ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

 ка — твори, у яких думки й переживання викликані суспіль  ська ліри Громадян нополітичними подіями. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Яскравим прикладом громадянської лірики є «Заповіт» Т. Шевченка. Ліричний герой переймається тяжким життям свого народу, він закликає його повстати проти гнобителів і збудувати «сім’ю вольну, нову». Тут ми бачимо чітку громадян ську позицію ліричного героя (поета). У творах громадянської лірики часто звучать патріотичні мотиви, тоді використо вують термін «патріотична лірика». Прикладом патріотичної лірики є поезія В. Сосюри «Любіть Україну!». Прочитавши статтю «Вірш “Любіть Україну!”», ви помітили, що саме за патріотичну позицію по ета бу ло піддано нищів ній крити ці, звинув а чено в на ц і она л ізмі. Нас п равд і, у кожному рядку цього вірша звучить любов до рідного краю, ліричний герой закликає любити Україну і в «радості мить», і в «годину негоди». Перед читачем ніби пролітають кадри з різними реаліями рідної країни: зірки, верби, вишневі сади, птахи, кривенькі тини, стежки й діброви, заводи та фабрики… У цій поезії дуже чітко простежується громадянська позиція ліричного героя, що сповнений патріотичних почуттів. Отже, вірш В. Сосюри «Любіть Україну!» належить до гро мадянської, або патріотичної, лірики. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

1. Прізвище В. Сосюри із французької українською переінакшив («Третя Рота») А батько В козацький писар Б дід Г сам поет

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

В ліроепічний Г драматичний

­

­

­

­

2. Твір В. Сосюри «Любіть Україну!» А епічний Б ліричний

­

­

­

­

­

­

­

­

­

3. Установіть відповідність (вірш «Любіть Україну!»).

Образ

1 2 3 4

Ознака

мова Україна краса година

А Б В Г Д

­

­

­­

­

­

­

жива і нова щаслива вічна солов’їна вишнева ­

­

­

­

­

­

­

­

4. Розкажіть цікавий епізод із життя В. Сосюри. 5. Які ви знаєте види лірики? До якого виду лірики належить вірш «Любіть Україну!»? 6. Поясніть значення слів (або з’ясуйте за словником) купина, діброва, батареї, канонади, мундири, багнети, пурпуровий. 7. Знайдіть у вірші «Любіть Україну!» словасимволи й запишіть їх у зошит.

66

Володимир Сосюра

8. Розкажіть про історію написання вірша «Любіть Україну!». 9. Чи справедливим, на вашу думку, є повернення до шкільних підручників першого варіанта цієї поезії? 10. Визначте основну думку вірша «Любіть Україну!».

­

­

­

­

­

­

­­

11. Проведіть мовне дослідження вірша «Любіть Україну!» за поданим планом. а) Визначте однорідні члени речення у творі; б) поміркуйте, чому їх так багато саме в цьому вірші; в) з’ясуйте, яку роль відіграють однорідні члени речення в поетичних рядках; г) cформулюйте висновок і запишіть його в зошит. 12. Випишіть із вірша «Любіть Україну!» слова, що позначають колір (або кольо рові предмети), і зафарбуйте їх. Як співвідноситься кольорова палітра з настроєм вірша?

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Вивчіть напам’ять вірш В. Сосюри «Любіть Україну!».

КРАСА ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ Й ПРИРОДИ

З давніхдавен і донині люди мистецтва у своїх творах оспівують красу навколишнього світу, людей, їхніх почуттів і стосунків. Саме поети, ху дожники й композитори вміють робити це якнайкраще. Сьогодні ви прочи таєте поезії В. Сосюри, у яких тонке почуття кохання нерозривно пов’язане з красою природи. У вірші «Васильки» очі коханої нагадують сині польові квіти — васильки (або волошки). Поет вибрав таке порівняння невипадково. Чому? На це запитання вам може дати відповідь одна українська легенда... Якось русалка закохалася в красивого парубка Василя. Ховаючись в оче реті, вона щодня зачаровано стежила за юнаком. Одного разу Василь підійшов до річки вмитися, а русалка не витримала й постала перед ним. Вони щиро покохали одне одного. Русалка стала кликати Василя у свою водну стихію, а той умовляв її залишитися на землі. У всьому між ними було розуміння, але не могли вони лише домовитися, де їм разом жити. І коли русалка збаг нула, що Васильхлібороб не покине своєї рідної землі, у відчаї вона перетворила його на скромну квітку, що росте на полях, але цвітом нагадує го лубу стихію. Люди, співчуваючи хлопцю та його матері, у якої він був один, на згадку про нього назвали цю квітку іменем юнака. Може, через те в багатьох регіонах України волошку саме так і на зивають — васильок. Ось така сумна й водночас красива легенда. І якщо у вірші «Васильки» домінує синій колір, то в поезії «Осінь» ця барва гармонійно В. Півень. Волошки. поєднується із жовтим і золотим...

­­

­

­

­

­­

­­

­­

­­

­­

­

­­

­­

­­

­­

­

­

2008 р.

67

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

ВАСИЛЬКИ Васильки у полі, васильки у полі, а у тебе, мила, васильки зпід вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, і ось так же в полі будуть двоє йти, але нас не буде. Може, ми квітками, може, васильками станем — я і ти. Так же буде поле, як тепер, синіти, і хмарки летіти в невідомий час, і другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас.

ОСІНЬ

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, і берізка біла мерзне під вікном.

Ю. Клапоух. Осінь. 2008 р.

68

Володимир Сосюра

Теорія літератури Пейзажна й інтимна лірика Спочатку самостійно сформулюйте визначення пейзажної та інтимної лірики, а потім звірте їх із поданими нижче визначеннями.

 Пейзажна лірика — твори, у яких настрій ліричного героя суголосний із настро  єм природи, переживання та відчуття виникають від споглядання природи («Осінь» В. Сосюри).  Інтимна лірика — твори, у яких настрій ліричного героя зумовлюється гамою  душевних відчуттів, поривань, що виникають від прекрасного почуття кохання («Васильки» В. Сосюри). ­

Часто художні твори поєднують різні види лірики. Наприклад, у вірші «Василь ки», який є зразком інтимної лірики, наявні й елементи пейзажу: «Так же буде поле, як тепер, синіти, / і хмарки летіти в невідомий час…» У таких випадках кажуть, що це інтимна лірика з елементами пейзажної.

­

1. У першій строфі вірша «Васильки» наявний художній засіб А епітет Б гіпербола В персоніфікація Г художній паралелізм

2. Установіть відповідність.

Назва твору

«Осінь» «Васильки» «Любіть Україну!»

1 2 3

­

­

­

­

­­

Уривок

«Так же буде поле, як тепер, синіти, і хмарки летіти в невідомий час...» Б «Не поет, хто забуває Про страшні народні рани...» В «Без неї — ніщо ми, як порох і дим, Розвіяний в полі вітрами...» Г «Скрізь якась покора в тишині розлита, і берізка біла мерзне під вікном». А

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

3. Установіть відповідність.

Назва твору

1 2 3

Художній образ

«Осінь» «Васильки» «Любіть Україну!» ­

А Б В Г

­

­

­

­­

рідні очі баский кінь кров ворожа пурпурові хмари ­

­

­

­

­

­

­

­

4. Доведіть, що вірш «Васильки» є зразком інтимної лірики. 5. Елементи якого виду лірики також властиві поезії «Васильки»? Проілюст руйте свою думку уривком із цього твору. 6. Чи перегукується вірш «Васильки» з легендою про волошку? Чим саме? 7. Що навчає цінувати вірш «Васильки»?

­

69

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

8. Які слова у вірші «Осінь» навіюють сумний настрій? 9. Випишіть у зошит усі епітети з вірша «Осінь». Які з них вам найбільше спо добалися? Чим саме? 10. Знайдіть приклади персоніфікацій у вірші «Осінь». Яку роль вони відіграють у цьому творі?

­

11. Повністю чи частково відповідає пейзаж, зображений на фото, тому, який створив у поезії «Осінь» В. Сосюра? Якщо ні, то які, на вашу думку, є від мінності?

­

12. Якби вам довелося покласти на музику слова вірша «Васильки», то якою б вона була за настроєм і темпом? Які музичні інструменти довелося б ви користати?

­

1. Підготуйтеся до виразного читання поезій «Васильки» та «Осінь» В. Со сюри. 2. Намалюйте ілюстрацію до одного з вивчених віршів В. Сосюри (за бажанням).

­

70

л

п

л

В

о одимир Під а ий (1936–1973)

Український поет, перекладач. Найвідоміші поетичні збірки: «Зелена гілка», «В дорогу — за ластівками», «Вишневий цвіт».

Володимир Підпалий народився 9 травня 1936 р. в с. Лазірках на Полтавщині в сім’ї залізничника. Коли хлопчику було сім років, батько загинув під час форcування Дніпра. Поет гірко зізнавався: «Дитинство... украла війна в мого покоління». У школі дуже багато читав, любив літературу й історію. Володимир працював у тракторній бригаді, служив на флоті, а після демобілізації закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Упродовж подальшого життя був редактором у різних видавництвах. У царині художньої літератури прославився як поет. В. Підпалий помер 24 листопада 1973 р. в м. Києві від невиліковної хвороби. Прочитавши подані нижче уривки з «Автобіографії» В. Підпалого, ви дізнаєтеся про дитинство поета. «У травні 1939 року в дитячих яслах, що містилися в обійсті тодішнього голови сільської ради, робили уколи. Загледівши небезпеку від жінки в білому халаті, я заховався під ліжко, а коли вона хотіла витягти мене, я направив на неї важезного нагана, котрого надибав під подушкою. Був переполох, цукерки; нагана я віддав, за що відразу був покараний: окрім уколу, щеміли днів зо два вуха. На четвертому році життя батько дозволив мені посидіти на коні. Уже дорослим я кілька разів убивався з коней до смерті, але в серці разом із страхом падіння посилилася любов до гриви й вітру від швидкого галопу. Із тварин найбільше жалію собак і волів. Перших, що все розуміють, а сказати не вміють. Волів — що терплять, хоча могли б і не терпіти, — силу яку ж мають, але чого варте їхнє терпіння! Навіть у людей, коли вони важко живуть, не такі сумні очі». БЕРЕЖЛИВЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ

Ми приходимо в цей світ, щоб зростати, допомагати, дарувати, насолоджуватися, творити, любити... Але люди бувають різними: щедрими і скупими, добрими і злими, милосердними і байдужими...

71

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

С. Сидоров. Соняшники. 2011 р.

Одне із завдань мистецтва — прищеплювати любов до людей, природи, до краси як такої. В. Підпалий у своїх поезіях культивує ідею людяності, любові до свого краю, бережливого ставлення до природи. Ліричний герой віршів «...Ба­­чиш: між трав зелених...» і «Зимовий етюд» настільки щирий та переконливий, що навіть будьякий читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло. Прочитайте ці вірші й переконайтеся в цьому.

*** …Бачиш: між трав зелених, як грудочки, пташата… Станьмо ось тут навшпиньки спокій їх берегти. Може, не зможу батьком — стану їм старшим братом; будь їм, маленьким, сірим, просто сестрою ти… Кажеш, що не зумієм, не маєм любові й хисту… Що ти?! А руки?! Серце?! Куди заховати їх?!

Яструброзбійник свисне раптом над беззахисними, ляже на нашу совість за нашу байдужість гріх… Треба в житті любити гаряче і багато: сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву! …Бачиш: в гнізді малому, як грудочки, пташата, немічні ще, невміло ворушаться і живуть!..

72

Володимир Підпалий

ЗИМОВИЙ ЕТЮД Трішки туману і трішки інею, неба льодинку холодну — на шлях... Вечір, мов казка, над Україною казка, як вечір, аж синьо в очах... Там, за тополями, за огорожами, де місто тікає на ніч в степи, — все запорошене, все насторожене, вся Україна заслухалась — і не спить...

Зауважте! Етюд (з фр. вправи, вивчення) — невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру.

1. Вірш «Зимовий етюд» належить до А епосу Б драми В лірики Г ліроепосу

2. У вірші «Зимовий етюд» «...заслухалась — і не спить...» А казка Б тополя В Україна Г льодинка

73

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

3. Установіть відповідність.

Художній засіб

Приклад

епітет інверсія порівняння персоніфікація

1 2 3 4

«Станьмо ось тут навшпиньки спокій їх берегти». Б «Там, за тополями, за огорожами, де місто тікає на ніч в степи...» В «Вечір, мов казка, над Україною казка, як вечір...» Г «Може, не зможу батьком — стану їм старшим братом...» Д «Треба в житті любити  гаряче і багато: сонце, дощі зернисті...»

А

4. Яким ви побачили В. Підпалого, коли прочитали короткі відомості про його дитинство? 5. Прочитайте ті рядки вірша «...Бачиш: між трав зелених...», які вас найбільше зворушили. 6. Серед художніх образів — трави зелені, сонце, дощі зернисті — виокрем лю єть с я об р аз до р о г и в пи л у. Нев ж е й за п и л е н у до р о г у тре б а лю б и т и? Що символізує цей образ? 7. Чого навчає вірш В. Підпалого «...Бачиш: між трав зелених...»? 8. До якого виду лірики належить вірш «Зимовий етюд»? Аргументуйте свою думку. 9. Опрацювавши в рубриці «Зауважте!» визначення терміна «етюд», доведіть, що вірш «Зимовий етюд» належить до цього жанру. 10. Визначте мотиви вірша «Зимовий етюд».

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

11. Чи згодні ви з твердженням ліричного героя («...Бачиш: між трав зелених...»), що бути байдужими — це гріх? Аргументуйте свою думку. 12. Словесно намалюйте пейзаж, який ви побачили в «Зимовому етюді».

Заповніть літературний паспорт вірша «...Бачиш: між трав зелених...».

74

л

л

В

аси ь Го обородько (Народився 1945 р.)

Сучасний український поет. Найвідоміші поетичні збірки: «Летюче віконце», «Зелен день», «Ікар на метеликових крилах», «Калина об Різдві». Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1994).

Василь Голобородько народився 7 квітня 1945 р. в с. Адріанополі Луганської області за місяць до закінчення Другої світової війни — найжорстокішої в історії людства. Поет пише: «Моє дитинство припало на післявоєнні роки, але запам’яталися не ті, найтяжчі, щонайближчі до закінчення війни, а ті, коли люди вже стали жити заможніше й з їхніх очей зник отой характерний полиск голоду, що так нівечить образ гарного обличчя». Розповідаючи про своє дитинство, письменник згадує все найкраще й найцікавіше, що відбувалося в його житті. «Зовсім малим, у віці посівальника, мати будила мене зимовим ранком і посилала посівати до сусідів, це недалечко, через дорогу лише перейти. Заходив я до хати вісником свята, мені раділи, підводили до покутя1, я сипав із жмені пшеничне зерно й промовляв поздоровлення з Новим роком, як мене навчила мати. З радісним відчуттям виходив я з хати, обдарований кількома монетами грошей і жменькою цукерок із бубликом, бо я порадував сусідів: і тітку, і дядька, і дітей їхніх. Уже як я був школярем (школа в нашому селі на той час була семирічною та українськомовною), то з однолітками ходив колядувати. Але вже так, ніби переступаючи межу забороненого, бо в школі обов’язково нагадають перед усіма учнями тих, хто ходив колядувати. Здається, недовго й протримався той давній звичай після нашого колядування. Умер той звичай...» Були часи, коли в Україні влада не поважала народних традицій та обрядів сивої давнини. Натомість поет зберігає їхню казковість і таємничість у своїй самобутній поезії, адже віками, з покоління в покоління, народ передавав свою історію та культуру через пісню, казку й обряд. Тому фольклорний струмінь у поезії В. Голобородька особливо відчутний. Прочитайте твори поета й насолодіться їхньою чистотою, образністю та мудрістю. З ДИТИНСТВА: ДОЩ Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу, уплетена дорога, що веде до батьківської хати,

1 Покуть, покуття — в українській селянській хаті — куток, розміщений по діагоналі від печі, і місце біля нього.

75

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

В. Потапов. Червень. 2008 р.

уплетена хата, що видніється на горі, як зелений птах, уплетене дерево, що, притихле, стоїть над дорогою, уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу, уплетена череда корів, що спочивають на тирлі1. А хмара плете і плете зелене волосся дощу, холодне волосся дощу. Але усім тепло, усі знають — дощ перестане, і хто напасеться, хто набігається, хто нахитається, хто насидиться на горі, хто належиться, а хто прийде додому у хату, наповнену теплом, як гніздо.

Теорія літератури Вільний вірш Прочитавши вірш В. Голобородька «З дитинства: дощ», ви, напевно, помітили, що він суттєво відрізняється від прочитаних вами раніше поетичних творів. І не дивно, бо цей вірш вільний. Що означає вільний? Передусім згадаймо, що таке рима.  Рима — це співзвучне закінчення у віршових рядках. Саме такої співзвучності у творі В. Голобородька немає. Отже, сформулюймо визначення.  Вільний вірш — це поезія з неримованими рядками. Вільний вірш також назива

ють верлібром, хоча є літературознавці, які вкладають різний зміст у ці терміни. Докладніше про них ви дізнаєтеся в 11 класі. 1 Тирло — місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою.

76

Василь Голобородько

До речі, своїм звучанням він наближається до розмови: Ми їли густий мед, На призьбі сиділи мати намазаний на окраєць, і дивилися, як ми їмо із сестричкою... і запивали вечірнім молоком.

Хоча рядки вільного вірша й не римуються, проте звучать вони музикально, поетично та смачно: «густий мед... запивали вечірнім молоком». Така поезія викликає багато асоціацій: Україна, село, вечір, тепле молоко, трав’яні пахощі, духмяний мед, запашний окраєць хліба, мама, рідна хата, сестричка... — невже не поезія? Перечитайте ще раз вірш «З дитинства: дощ», чітко уявляючи картини, навіяні поетичними рядками, і переконайтеся в їхній ліричності. До речі, вільний вірш ще називають білим.

РІДНА МОВА

Молодість і становлення В. Голобородька як поета припали на той час, коли наша країна входила до складу СРСР. Радянська влада вела політику звуження сфер використання національних мов, зокрема й української. Поет у своїй статті «Посівальником через усе життя» розповідає, що його було відраховано з Донецького університету «через його заяву про звуження предметів, які в цьому університеті викладали українською мовою». Мова, культура, історія — це наша духовна скарбниця. А спроби духов ного спустошення були й раніше: монгольська навала, гніт царської Росії... Тому В. Голобородько й створює таку поезію, яка не дасть нам і наступним поколінням українців перервати традицію, що визначає належність людини до національної культури. НАША МОВА

­

­

кожне слово нашої мови проспіване у Пісні тож пісенними словами з побратимами у товаристві розмовляємо

кожне слово нашої мови записане у Літописі тож хай знають вороги якими словами на самоті мовчимо.

ТЕПЛІ СЛОВА Співаймо пісні про кохання, щоб не вмерло слово «Дунай», гуляймо весілля своїм дітям, щоб не вмерло слово «коровай», розповідаймо казки своїм онукам, щоб не вмерло слово «Змій», — наповнюймо цей холодний Всесвіт теплими словами нашої мови, які народжуються разом із диханням.

77

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

1. Ліричний герой вірша «Теплі слова» закликає: «Співаймо пісні про кохання, / щоб не вмерло слово...» А Дунай Б коровай В Змій Г Всесвіт

2. Установіть відповідність.

Назва твору 1 «Наша мова» 2 «Теплі слова» 3 «З дитинства: дощ»

Уривок «...гуляймо весілля своїм дітям, щоб не вмерло слово “коровай”...» «...тож хай знають вороги якими словами на самоті мовчимо». «Ми їли густий мед, намазаний на окраєць, і запивали вечірнім молоком». «...а хто прийде додому у хату, наповнену теплом, як гніздо».

А

Б

В

Г

3. Установіть відповідність.

Художній засіб 1 епітет 2 анафора 3 порівняння

Приклад А

Б

В

«...а хто прийде додому у хату, наповнену теплом, як гніздо». «...хто набігається, хто нахитається, хто насидиться на горі...» «Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу...»

4. Розкажіть, що ви знаєте про дитинство В. Голобородька. 5. Чому волосся дощу холодне, проте всім тепло у вірші «З дитинства: дощ»? 6. Що, на вашу думку, найдорожче ліричному героєві з переліченого в останній строфі вірша «З дитинства: дощ»? 7. Чому загальні назви пісня та літопис написано з великої букви (вірш «Наша мова»)? 8. Згадайте, що таке контраст як художній прийом. Які рядки обох частин вірша «Наша мова» протиставлено? З якою метою автор використав цей прийом? 9. Прокоментуйте зв’язок між словами пісні про кохання — Дунай, весілля — коровай, казки — Змій у вірші «Теплі слова». 10. Яким ви побачили ліричного героя віршів В. Голобородька? Опишіть його.

11. Уважно розгляньте репродукцію картини В. Потапова «Червень» (с. 76). Якій частині вірша вона більше відповідає — першій чи другій? Словесно до малюйте пейзаж так, щоб він більше відповідав поезії В. Голобородька. 12. Напишіть мінітвір (5–7 речень), який розпочинається словами: «Поезії Василя Голобородька незвичайні тим, що...» Розкажіть про особливості лек сики, будови вірша, фольклорні джерела, символи та лаконізм.

­

­

­

1. Підготуйтеся до виразного читання поезій В. Голобородька «З дитинства: дощ», «Наша мова», «Теплі слова». 2. Намалюйте ілюстрацію до вірша «З дитинства: дощ» (за бажанням).

78

Із сучасної української поезії (наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.)

Із сучасної української поезії (наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.) Л Г

ВА­СИ

Ь

’

Е­РА­СИМ

ЮК

(Народився 1956 р.) ­

­

­

Василь Герасим’юк народився 18 серпня 1956 р. в м. Кара ганді (Казахстан), куди були вислані його батьки. Потім родина повернулася на батьківщину, у рідне с. Прокураву, що на Гуцульщині. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював редактором у провідних видавництвах, нині автор і ведучий радіо та телепередач. В. Герасим’юк — автор поетичних збірок «Смереки», «Потоки», «Космацький узір», «Кров і легіт». У його поезіях живе екзотика Карпат, його герої — національно свідомі особистості, які люблять і бережуть традиції та звичаї свого краю. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2003). ­

­

ТАНЕЦЬ ІЗ ГЛИБИНИ ВІКІВ ­

­

­

­

Одна з найколоритніших поезій В. Герасим’юка — вірш «Чоловічий та­ нець». Він написаний у формі звертання до юнака, який повинен стати дорослим, відчути на собі вагу чоловічих обов’язків і відповідальності, силу побратимства й міцної чоловічої дружби. Із самого початку ми стаємо ніби учасниками аркана — гуцульського чоловічого танку, відчуваємо його енергетику, наче відбувається ритуал посвячення. Під час першого прочитання вірша не відразу впадає в око біблійний мотив страждання Ісуса Христа як свідомий вибір спасіння ближніх, що вгадується в описі трагічної української історії, позначеної постійною необхідністю українського чоловіцтва виборювати державну незалежність. Міфологічний образ кола символізує у вірші вічність людського страждання, його циклічну повторюваність.

Карпати. Фото

79

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

До речі Аркан — старовинний український чоловічий танець. Його танцюють зімкнутим колом або півколом із топірцями в руках. Цей танець поширений у Карпатах. У давнину він був головним елементом обряду посвячення гуцульського двадцятирічного хлопця в легені. Після участі в цьому танці чоловік (легінь) мав право виконувати танці, носити бартку (топірець), знищувати ворогів і підперізуватися широким паском, тобто ставав потенційним опришком1. Перекази свідчать, що вперше аркан виконали легені, які спустилися з гір.

ЧОЛОВІЧИЙ ТАНЕЦЬ Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі древнє чоловіче коло, як тяжко зчеплені чоловічі руки, як тяжко почати і зупинити цей танець. Хоч раз ти стань у це найтісніше коло, обхопивши руками плечі двох побратимів, мертво стиснувши долоні інших, і тоді в заповітному колі

ти протанцюєш під безоднею неба із криком по-звіриному протяжним. Щоб не випасти із цього грішного світу, хоч раз змішай із ближніми піт і кров. Сину людський, ти стаєш у чоловіче коло, ти готовий до цього древнього танцю тільки тепер. З хрестом за плечима. З двома розбійниками. Тільки раз.

В. Кушнір. Аркан. 1960-ті роки

1. Що ви знаєте про аркан як танець? Що він символізує? 2. До кого звертається ліричний герой вірша «Чоловічий танець»? Що він говорить адресатові?

1 Опришок — народний месник, учасник народно-визвольної боротьби в Галичині, на

Закарпатті та Буковині проти феодально-кріпосницького гніту в другій половині ХVІ — першій половині ХІХ ст.

80

Із сучасної української поезії (наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.)

3. Як ви розумієте слова про готовність до давнього танцю «з хрестом за плечима» і «з двома розбійниками»?

4. Згадайте, що таке вільний вірш. Доведіть, що поезія «Чоловічий танець» написана вільним віршем. 5. Який провідний мотив вірша В. Герасим’юка «Чоловічий танець»? 6. Чи можна вірш «Чоловічий танець» назвати екзотичним? Якщо так, то чому? 7. Навчіться виразно читати вірш «Чоловічий танець».

Знайдіть у вірші В. Герасим’юка «Чоловічий танець» епітети й випишіть їх у зошит.

ІВАН

Л

МА

КОВИЧ

(Народився 1961 р.) Іван Малкович народився 10 травня 1961 р. в м. Нижній Березів ІваноФранківської області. Закінчив скрипковий клас ІваноФранківського музичного училища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. На Всеукраїнському семінарі молодих авторів дев’ят надцятирічного І. Малковича було визнано найкращим поетом. Вихід його першої книжки гаряче вітала Л. Костенко. Митець заснував видавництво дитячої літератури «АБАБАГА-ЛА-МА­ ­ГА», яке нині асоціюється з красивими та цікавими книжками для тих, кому «від 2 до 102» (такий віковий читацький діапазон визначає видавець для своїх видань). Нині І. Малкович мешкає в Києві зі своєю родиною — дружиною і двома синами. Пише поезії та казки. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2017). ­

­­­

­­

­

­

­

­

ЯНГОЛ — НАШ ОБЕРІГ

Згідно із християнським ученням, кожну людину протягом життя супроводжує янголохоронець. При цьому людина має право вибирати, як їй будувати своє життя: хтось іде легкими шляхами, а хтось торує важкі дороги. Ліричний герой балади І. Малковича «Із янголом на плечі», напевно, вибрав собі непростий шлях пошуків, коли доводиться долати різні перешкоди. Янгол ліричного героя ледь живий. А чи стане йому снаги пройти життя до кінця і донести свого охоронця на плечі, не розгубивши тією дорогою чеснот? І ми віримо в перемогу добрих сил, приймаючи побажання з іншого вірша поета — «З нічних молитов»: «Хай кожен в цім світі спасеться...» Отже, провідний мотив балади «Із янголом на плечі» — вічний двобій чистого добра із жорстокою сірістю буденності. Хоч автор назвав свій твір старосвітською баладою, проте проблеми, порушені в ній, актуальні й у наші дні. ­

81

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

До речі

 Ан гел, янгол — символ світла, доброго, духовного, піднесеного; символ вісника долі, божої волі. За давніми уявленнями, кожна людина від наро дження отримує від Бога свого ангелахранителя (М. Дмитренко, «Словник символів»).

­

­

ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ Старосвітська балада

Краєм світу, уночі, при Господній при свічі хтось бреде собі самотньо із янголом на плечі. Йде в ніде, в невороття, йде лелійно, як дитя, і жене його у спину сірий маятник життя, — щоб не вештав уночі при Господній при свічі, щоб по світі не тинявся із янголом на плечі.

Л. Красюк. Благословенний день. 1999 р.

Віє вітер вировий, виє Ірод моровий, маятник все дужче бухка, стогне янгол ледь живий…

А він йде і йде, хоча вже й не дихає свіча, лиш вуста дрижать гарячі: янголе, не впадь з плеча.

З НІЧНИХ МОЛИТОВ Господи, літа стебельце всели до самітніх душ, дай кожному звити кубельце, і не поруш.

Хай кожен в цім світі спасеться, хай світить з-за темних круч довкола кожного серця віри твоєї обруч.

1. Балада «Із янголом на плечі» — приклад лірики А інтимної Б пейзажної В філософської Г громадянської

2. Вірш «З нічних молитов» написаний у формі А пісні Б казки В молитви Г колискової

82

Із сучасної української поезії (наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.)

3. Прочитайте рядки.

Віє вітер вировий, виє Ірод моровий... .

В уривку наявні А Б В Г

омоніми антоніми пароніми синоніми

4. Що символізує янгол? Яким ви побачили янгола в баладі І. Малковича «Із янголом на плечі»? 5. Що символізує свіча в цьому творі? 6. Яким стає звуковий малюнок через повторення звуків [в] і [р] у реченні «Віє вітер вировий, виє Ірод моровий...»? 7. Який провідний мотив балади «Із янголом на плечі»? 8. Що символізують образи стебельця та кубельця у вірші «З нічних молитов»? 9. Як ви розумієте вислів: «Вірш “З нічних молитов” за своїм ідейним спряму ванням християнський»? 10. Чого навчають прочитані вірші І. Малковича?

­

11. Охарактеризуйте слухові й зорові образи балади «Із янголом на плечі». Яким за настроєм має бути музичний супровід до цього твору? 12. Знайдіть в інтернеті та прослухайте пісню «Із янголом на плечі» у виконанні М. Бурмаки. Висловте кількома реченнями свої враження від музичної версії вірша.

1. Навчіться виразно читати твори І. Малковича. 2. Заповніть літературний паспорт вірша «З нічних молитов».

Т Л

АНА

О

ІЙ

МОЙСІ

Є

НКО

(Народився 1948 р.) Анатолій Мойсієнко народився 9 липня 1948 р. в с. Бурівці на Чернігівщині. Закінчив філологічний факультет Ніжинського державного педагогічного інституту імені Ми коли Гоголя. Нині професор Київського національного уні верситету імені Тараса Шевченка. Досліджує мову, пише чудові поетичні твори. Особливості творчості А. Мойсієнка якнайкраще харак теризує літературознавець М. Жулинський: «Поезія митця відкриває унікальні можливості пізнання естетичної, зображувальної, змістової, звукової цілісності художнього твору». І ці якості поета ви зможете виявити на прикладі одного вірша — «Жовтень жовті жолуді...». ­­­

­­­­­

­­

­­­

­­

­

­

­

­

­

­

83

­

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

*** Жовтень жовті жолуді На базар несе, Пише осінь охрою1 Золоте есе2. Листопадом, бабиним літом Набиває вітер Золотий кисет3, Злотом люльку креше4,

Золоті пожежі Попасом пасе. Сонце — обережне — Золотими клешнями — В золоту Родощ Золотим пожежником Походжає дощ.

1. Розкрийте лексичне значення слів охра, есе, кисет і кресати. 2. У якому кольорі ви «побачили» вірш А. Мойсієнка «Жовтень жовті жолуді...»? Чи буває насправді такою осінь? Чи, може, це художнє перебільшення? 3. Скільки разів повторюється прикметник золотий? Як називається цей худож ній засіб? Якого ефекту автор досяг за його допомогою?

­

4. Які рядки за своїм звучанням нагадують шелест осіннього листя? За допо могою яких звуків досягнуто такого ефекту? 5. Знайдіть і прочитайте приклади персоніфікації. 6. Що дає підстави назвати вірш «Жовтень жовті жолуді...» музикальним і ко льоровим?

­

­

Вивчіть напам’ять вірш А. Мойсієнка «Жовтень жовті жолуді...».

Г

І

ОР

П

АВ

Л

ЮК

(Народився 1967 р.) Ігор Павлюк народився 1 січня 1967 р. в с. Ужові на Волині. Ігоря виховували дід і баба, бо мама померла після його народження. Школу закінчив із золотою медаллю, а потім — і факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Нині І. Павлюк живе в Києві, працює провідним науковим співробітником Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Окремі його вірші вже стали піснями, а за деякими поетичними творами навіть створено театральні постановки. Яскраві художні образи — прикметна ознака його віршів. У поезії «Дів­ чинка» цих образів кілька, хоча у творі всього вісім рядків...

1 2 3 4

Охра — фарба червонобрунатного або жовтого кольору. Есе — нарис — короткий твір, який вирізняється вишуканістю форми. Кисет — гаманець у формі торбинки, що затягують шнурком. Кресати — добувати іскри, вогонь кресалом.

84

Із сучасної української поезії (наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.)

ДІВЧИНКА Плаче дівчинка боса На бабусин поріг. Розчарована осінь Клигає1 по дворі. На душі прохолода. Навіть півень затих... — А кого тобі шкода? Каже дівчинка: — Всіх...

1. Що, на вашу думку, означає «бути відмінником по життю»? Чи можна так назвати І. Павлюка? Чому? 2. Які художні образи є у вірші І. Павлюка «Дівчинка»? 3. Знайдіть і випишіть приклади епітета й персоніфікації. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

4. Чому осінь у вірші роз­ча­ро­ва­на й не йде, а саме кли­гає? 5. Ви знаєте, що в ліричних творах сюжету як такого немає. Чи можна сказати, що у вірші «Дівчинка» вимальовується легкий сюжет або ж є натяк на сюжет? Аргументуйте свою думку. 6. Який провідний мотив вірша «Дівчинка»? 7. В одному інтерв’ю І. Павлюк розповів, що на міжнародній конференції вірш «Дівчинка» демонстрував японець. Як, на вашу думку, цей вірш можна про­ демонструвати? ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Заповніть літературний паспорт вірша І. Павлюка «Дівчинка».

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

ГА­ЛИ­НА КИР­ПА (На­ро­ди­ла­ся 1950 р.) Галина Кирпа народилася 1 січня 1950 р. в с. Любарці, що неподалік м. Києва. Закінчила філологічний факультет Ки­ ївського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Багато років працювала у видавничій і журналістській галузі. Ві­ дома передусім як авторка поетичних творів для дітей, про що свідчать назви її книжок — «День народження грому», «Слон мандрує до мами». Крім того, Г. Кирпа написала кілька посібників з етики для учнів початкових класів. Між іншим, етичні й естетичні настанови звучать і в її поезіях.

До речі

 ка — норми поведінки, сукупність Розрізняйте слова ети­ка й ес­те­ти­ка. Ети  ка — краса, художність чогонебудь. моральних правил у суспільстві, а естети ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1 Клигати — важко, повільно йти.

­

­

­

­

­

85

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

МІЙ АНГЕЛ ТАКИЙ МАЛЕНЬКИЙ... ­

­

­

­

Мій ангел такий маленький, ну просто крихітка — я навіть не бачу, чи він сидить на моєму плечі. Мій ангел такий легенький, ну просто пушинка — я навіть не чую, як він сидить на моєму плечі. Мій ангел такий тихенький, ну просто тихіший трави — я навіть не знаю, коли він спить, а коли прокидається на моєму плечі.

Є. Гапчинська. Я твій ангел. 2009 р.

КОЛИ ДО ВАС ТЕМНОЇ НОЧІ... ­

­

­

Коли до вас темної ночі прийде Лев, ви не кажіть йому нічого про зоопарк. Нехай він не знає, що на світі є зоопарки. Нехай хоч один Лев цього не знає. А потім цього не знатимуть його діти.

А потім — його онуки. Потім — правнуки. І колись буде ціла Лев’яча Держава, де жоден Лев не знатиме про зоопарк. Коли б тільки вижив той Лев, що прийде до вас темної ночі.

1. Яким ви побачили ангела в поезії Г. Кирпи «Мій ангел такий маленький...»? 2. До якого нещодавно прочитаного вірша про янгола ця поезія за настроєм сприймається як контраст? 3. Знайдіть і назвіть слова із зменшенопестливими суфіксами. З якою метою їх використала Г. Кирпа? ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

4. Яким ви уявили ліричного героя поезії «Мій ангел такий маленький...»? 5. Пригадайте, що таке віль­ний вірш. Доведіть, що обидва вірші поетеси вільні. 6. Пригадайте, що таке ети­ка. Яку етичну настанову дає нам ліричний герой поезії «Коли до вас темної ночі...»? 7. У чому полягає незвичайність вірша Г. Кирпи «Коли до вас темної ночі...»? ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1. Підготуйтеся до виразного читання поезій Г. Кирпи. 2. Намалюйте ілюстрацію до одного з віршів Г. Кирпи (за ба­жан­ням). ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

86

­

­

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА Розгляньте фото та виконайте завдання.

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької

Національний академічний Сцена з вистави «Мартин драматичний театр Боруля». Національний імені академічний драматичний Івана Франка театр імені Івана Франка

А. З яким літературним родом — епосом, лірикою, драмою — пов’язані ці світлини? Б. У чому полягає відмінність між оперним, драматичним театром і театром оперети? В. Якому з названих вище театрів ви віддаєте перевагу? Аргументуйте свою думку.

-

-

-

-

­

Основними жанрами драми є комедія, трагедія, трагікомедія і власне дра­ ма. Драматичні твори мають подвійне призначення: по перше, їх читають, як і будь який інший літературний твір, а по друге, їх ставлять на сцені. Вони мають специфічну форму. Поміркуйте, навіщо драму ділять на дії. А ось чому. Актори в театрі грають наживо, тому їм треба дати змогу відпочити — тож антракт у виставі роблять не стільки для глядачів, скільки для артистів. Крім того, іноді потрібно змінити декорації, щоб зобразити інше місце подій. Зро­ зуміло, що демонтувати й установлювати декорації на очах глядачів не го­ диться, адже втратиться реалістичність сприйняття вистави. Тому саме під час антракту можна змонтувати на сцені новий будинок чи пейзаж. Дії драматичного твору поділяють на яви, щоб показати, хто з персонажів у цей момент грає на сцені, з’являється на ній чи покидає її. Ремарки (їх по­ дають у дужках) підказують режисерові, які актори мають вийти на сцену, які емоції та жести передати. Драматичні твори побудовані на діалогах, кожна репліка в них підписана ім’ям дійової особи. Зверніть увагу: людей у драмі зазвичай називають не ге­ роями, а дійовими особами. Прочитайте першу сторінку трагікомедії І. Карпенка Карого «Сто тисяч» і знайдіть описані вище ознаки драматичного твору.

87

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (справжні ім’я та прізвище Іван Тобілевич) (1845–1907) Український драматург, актор, режисер, один з осново­ положників українського професійного театру, громадський і культурний діяч. Найвідоміші твори: трагікомедії «Мартин Буруля», «Сто тисяч»; комедія «Хазяїн»; драми «Наймичка», «Безталанна»; трагедія «Сава Чалий».

Іван КарпенкоКарий народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці (те­ пер с. Веселівка Кіровоградської області) у сім’ї управителя поміщиць­ кого маєтку Карпа Тобілевича — вихідця із здрібнілої дворянської родини, який викупив із кріпацтва свою майбутню дружину Євдокію Садовську. Ця родина дала Україні трьох братів, відомих під псевдонімами Іван КарпенкоКарий, Микола Садовський і Панас Саксаганський, і сестру Ма­ рію СадовськуБарілотті — усі вони стали відомими артистами «Театру корифеїв1», про який ітиметься далі. Іван на «відмінно» закінчив Бобринецьке повітове училище. Коли в Боб­ ринці почав працювати драматичний2 гурток, він відвідав його й настільки захопився театральним мистецтвом, що якось подолав пішки 53 кілометри до Єлисаветграда (нині м. Кропивницький), щоб подивитися «Наталку Пол­ тавку» І. Котляревського й «Отелло» В. Шекспіра. 1865 р. І. КарпенкоКарий разом із М. Кропивницьким організували ама­ торський театральний гурток у Єлисаветграді. За його участю були поставлені п’єси І. Котляревського, Г. КвіткиОснов’яненка й М. Гоголя. Найяскравіше його сценічна майстерність проявилася в п’єсах «Хазяїн» і «Сто тисяч». І. КарпенкоКарий помер 15 вересня 1907 р. в м. Берліні від невиліковної хвороби. Похований за його ж заповітом біля хутора Надія (нині Державний заповідникмузей І. КарпенкаКарого «Хутір Надія»). «ТЕАТР КОРИФЕЇВ»

Історія українського професійного театру розпочалася 27 жовтня 1882 р., коли в Єлисаветграді М. Кропивницький поставив на сцені міського театру драму «Наталка Полтавка» І. Котляревського. Розквіт театру пов’язаний з іменами І. КарпенкаКарого, М. Садовського, П. Саксаганського, М. Заньковецької, М. Кропивницького, М. Старицького й

1 Корифей (із грецьк. вождь, ватажок) — той, хто досягнув великих успіхів, най­

­

визначніший діяч у галузі науки чи мистецтва. 2 Драматичний — театральний.

88

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

інших діячів, які були справжніми подвижниками національного мистецтва. Згодом театр переїхав до Києва, звідси й розпочалася його нова історія. Насправді не все було так добре, як хо тілося, адже російський уряд (а українські землі в той час входили до складу Росій ської імперії) обмежував розвиток укра їнської літератури. Емський указ (1876) забороняв українське друковане слово; те матика вистав звужувалася до селянського «Театр корифеїв». м. Кропивницький побуту; під забороною були переклади українською мовою п’єс зарубіжних драматургів. Тож основу репертуару «Театру корифеїв» становили твори І. КарпенкаКарого, М. Кропивницького й М. Старицького. Слава про «Театр корифеїв» поширилася далеко за межі України. ­­

­

­­

­

­­­

­­

­

­­­

­­

­­

­

­­

­

­

­

­­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

До речі Хутір Надія був улюбленим місцем від починку І. КарпенкаКарого. Коли він сюди приїжджав, то знімав із себе міський одяг, брав до рук плуг і працював. Тут, на ниві, він і обідав, і ночував, уставав удосвіта й знову брався до роботи. Працю на землі вважав найефектив нішими ліками від міської перевтоми. ­

­

­

­

­

­

­­

Державний заповідникмузей І. КарпенкаКарого «Хутір Надія» (Кіровоградська область, с. Миколаївка) ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

СТО ТИСЯЧ Комедія в 4-х діях (Скорочено) ДІЄВІ ЛЮДЕ Герасим Никодимович Калитка — багатий селянин. Параска — жінка його. Роман — син їх. Савка — кум Герасима, селянин. Бонавентура — копач. Невідомий — єврей. Гершко — фактор1. Мотря — наймичка. Клим — робітник.

1 Фактор — маклер; професійний посередник в укладанні торговельних і біржових

­

­

­

­

­

­

­

­

угод; посередник у розв’язанні різних побутових справ. ­

­

­

­

­

­

­

­

89

­

­

­

­

­

­

­

­

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

ДІЯ ПЕРША ­

ЯВА І У хаті якусь хвилину немає нікого; входе Н е в і д о м и й. ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Н е в і д о м и й. Нікого нема... Охохох! Трудно теперечки жить на світі. А через чево трудно? Через того, що багато розумних понаставало... Усі торгують, а покупателі только глазами купують, і торговлі нема — один убиток. Так я сібє видумал новую комерцію: хорошій будєт гендель1, єжелі удастся... Попробуєм!.. (...) ЯВА VI Г е р а с и м і Р о м а н. ­

­

­

Г е р а с и м. А ви чого тут збіглися, роботи нема, чи що? Р о м а н. Та я розірвав рукав... Мотря зашила. Г е р а с и м. А мати ж де? Р о м а н. Пішли до попа... Г е р а с и м. Знайшла празник. Іди ж до роботи, бо там роти пороззявляють та й стоятимуть. Нехай коней розпряжуть, а збрую2 зараз однеси в комору, щоб якої реміняки не порізали на батоги. Р о м а н. Добре. Тут жид3 якийсь питав Вас і копача. (Вийшов.) Г е р а с и м (один). Жид — то діло, а копач — морока. Слава богу, справився з ділами: совершив купчу, і земельки прибавилося. І бумага зелена, мов земля, укритая рястом!.. Ох земелько, свята земелько, божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито — і все то гроші, гроші, гроші... Кусочками, шматочками купу­ ­­вав, а вже й у мене набралося: тепер маю двісті десятин — шматочок круг ленький! Але що ж це за шматочок! Он у Жолудя шматочок — тактак! — однієї шпанки ходить дванадцять тисяч, чотири чи п’ять гуртів випасається скоту. Та що? Свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тілько біля свиней шість чоловік день при дні працює!.. І яким побитом Жолудь достав таку силу грошей — не зрозумію... Я сам пам’ятаю, як Жолудь купував ба ранців, сам їх різав, торгував мнясом у різницях, а тепер — багатир. Де ж воно набралося? Не іначе, як нечистим путьом! Тут недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тілько ж усьогонавсього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. Не спиться мені, не їсться мені... Під боком живе панок Смоквинов, мотається і туди й сюди, заложив і перезаложив — видко, що замотався: отот продасть або й продадуть землю... Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч із моєю, межа з межею. Що ж, копиталу не хватає... ­

­­

1 Гендель (зневажл.) — торгівля, комерція з метою наживи; бариш. 2 Збруя — предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж. 3 Жид (заст.) — те саме, що єврей.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

90

­

­

­

­

­

­

­

­

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

Сцена з вистави за п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч». Київський драматичний театр «Браво»

Маю п’ять тисяч, а ще треба не багато, не мало — п’ятнадцять тисяч! Де ти їх візьмеш? Прямо як іржа, точить мене ця думка! Де їх узять?.. Де?.. Хіба послухать жидка, піти на одчай, купить за п’ять тисяч сто тисяч фальшивих і розпускать їх помаленьку: то робітникам, то воли купувать на ярмарках... Мужик не дужето шурупає в грошах, йому як розмальована бумажка, то й гроші. Страшно тілько, щоб не влопатися... Обіщав жид сьогодня привезти на показ. Може, це він уже й заходив. Цікаво дуже бачити фальшиві гроші. ЯВА VII С а в к а і Г е р а с и м.

С а в к а. Здрастуйте, куме! Добре, що я Вас дома застав. Г е р а с и м. А навіщо ж то я Вам так пильно потрібен? С а в к а. Відгадайте! Шкода, не відгадаєте... Грошей позичте, куме! Карбованців із сотню, до Семена. Г е р а с и м. Я ж кажу, що так!.. Виходить: недовго думавши — давай! Хіба в мене банк, чи що? С а в к а. Та до кого ж ти і вдаришся? Жид злупе такого проценту, що ніяк не викрутишся потім. Г е р а с и м. Хто ж тепер, куме, не лупить? Лупи та дай. С а в к а. То вже лупіть краще Ви, куме, та дайте. Г е р а с и м. Нема! Хоч носа відкрути, то й десятки зайвої не витрусиш — усі віддав за землю. С а в к а. Де ж ті гроші, куме? Г е р а с и м. Та господь їх знає. Я сам не раз, не два над цим думав. С а в к а. Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, і другі так саме достали... Тілько де ж вони з ним познайомились і як? От що цікаво! Уже ж і я не полохливого десятка, пішов би до нього в гості в саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луципірові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей. Я Вам, куме, признаюся, що сам ходив під Івана Купайла, як мені казано, на роздоріжжя... Повірите, звав, нехай бог простить, Гната безп’ятого! Так що ж — не вийшов, тілько налякав.

91

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

Г е р а с и м. Цікаво! Розкажіть, будь ласка... С а в к а. Знаєте, за третім разом, як я гукнув: «Вийди до мене, безп’ятий, я тобі в ніжки вклонюся, до смерті слугою твоїм буду!..» А він — і тепер мо торошно — зайцем мимо мене — тілько фа! аж свиснув, та — хохохо! То я тікав із того місця, мало дух із мене не виперло... Прости, господи! Дві неділі слабів: бувало, тілько що шерхне, так увесь і затремтю, і волосся на голові підніметься. На превелику силу одшептала Гаврилиха. Г е р а с и м. Не надіявся, куме, щоб Ви такі сміливі були... С а в к а. Ну, а що ж його робить, коли грошей треба день у день! От і тепер: післязавтрього строк платить Жолудю за землю, держу там у нього шма точок, а тут не вистача. Договір же такий: як грошей у строк не віддам — хліб зостанеться за Жолудьом без суда. Та що там балакать! От, єй, правду Вам кажу, куме: якби знав, що за цим разом дасть, знову пішов би кликать — так грошей треба. Г е р а с и м. Сміливі, сміливі Ви, куме... З Вами й не такі діла можна робить. С а в к а. Ха! Чого там бояться? Страшно тілько без грошей, а з грішми, сказано ж, і чорт не брат. Г е р а с и м (набік). Треба це на ус закрутить. С а в к а. Куме! Та, може ж, таки найшлася б у Вас там яка сотняга? Позичте! Батьком буду величать. Г е р а с и м. Що його робить? Хіба от що: я, знаєте, сам позичив оце в Хаскеля для домашнього обіходу; тілько платю п’ять процентів у місяць. Коли дасте п’ять процентів, то я поділюся з Вами, так уже, для кума. С а в к а. П’ять?.. Та що маєш робить... І за це велике спасибі, давайте. Г е р а с и м. Принесіть же мені запродажню запись на воли. С а в к а. Як? Хіба ж я Вам воли продав? Г е р а с и м. Вийде так, ніби продали... Ніби! Розумієте? А я ті самі воли віддам Вам до Семена, а на Семена Ви віддасте мені сто карбованців і запро дажню я розірву, а як не віддасте, то я візьму воли... Так коротча справа. С а в к а. Це добра справа!.. То й воли до Вас вести, чи як? Г е р а с и м. Ні. Ви підіть у волость, то писар знає і напише таку запро дажню як слід, а Ви запродажню принесете мені, то я Вам дам гроші. С а в к а. Та візьміть, куме, векселя1. Навіщо Вам ця плутанина? Г е р а с и м. Ні, куме, я переконався, що запродажня надьожніше векселя... С а в к а. Так... Ну, добре. То вже ж, мабуть, завтра принесу. А Ви дома будете завтра? Г е р а с и м. Дома. С а в к а. Так... Прощайте. (Набік.) Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя. (Зітхає, виходить.) Г е р а с и м (сам). Одважний чоловік! До чорта ходив, і на все піде за гроші, а я візьму з нього вексель. Найшов дурня! Продай воли — бери гроші... не віддаси грошей — давай воли, бо то ж мої, я вже їх купив, я вже не буду править грошей, а воли давай. Так надьожніше. ­­

­

­­

­

­

­­

1 Вексель — борговий документ установленого державою зразка про обов’язкову

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

сплату боржником певної суми грошей у вказаний строк. ­

­

­

­

­

­

­

92

­

­

­

­

­

­

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

ЯВА VIII Г е р а с и м і Н е в і д о м и й.

Н е в і д о м и й. Здрастуйте Вам! Г е р а с и м. Здрастуй. (Набік.) Той самий жид... аж мороз поза шкурою пішов. Ну що? Н е в і д о м и й (озирається). А нічого... Г е р а с и м. Приніс? Н е в і д о м и й. Є. Г е р а с и м (зітхнув). Показуй. Н е в і д о м и й (оглядається кругом, загляда у вікно, потім виймає гроші, усе нові, несе до столу, розклада на столі). Теперечки пізнавайте, почтенний, де тут фальшиві, а де настоящі. Г е р а с и м (довго розгляда, придивляється на світ). От так штука! От так штука! Не вгадаю! (Розгляда.) Не вгадаю! Н е в і д о м и й (знову зазира у вікно). І ніхто не вгадає. Я присягну на Біблії, що всякий прийме! Ето робота первий сорт. Ми не робимо такой дря ні, як другі... Їх роблять в англичан, й англичанин їх возить, а я в нього агентом. Г е р а с и м. Ну й зроблені, ну й зроблені — прямо настоящі, і не кажи... Як дві каплі води, усі однакові... руб — руб, три — три — однаковісінькі! Покажи ж, будь ласка, котра фальшива. Н е в і д о м и й. Оце одна — руб, а це друга — три. Г е р а с и м. Оціо? Оці? Та ти давай мені таких грошей хоч лантух — прийму. Як же ти їх розбираєш? Н е в і д о м и й. Ми?.. Ето секрет. Нащо Вам усе знать? Товар нравиться — візьміть, не нравиться — не беріть. Ми не нуждаємся в покупателях; ми їх розпустили й розпускаємо, може, міліон, і всі благодарять... Ви знаєте, теперечки етіх дєнєг скрізь доволі, може, і у Вас у кишені єсть такі самі. Г е р а с и м. Ну так! Звідкіля вони в мене візьмуться? Хіба дав хто, справді? Ану, глянь. (Показує свої гроші.) Н е в і д о м и й (розгляда). Как нема, коли є!.. От одна трьохрубльовая, от друга... Хехехе! Ето усе нашей фабрики. ­

Сцена з вистави за п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч». Київський драматичний театр «Браво»

93

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

Г е р а с и м. Свят, свят, свят! Та ти брешеш? Н е в і д о м и й. Побєй меня бог! Г е р а с и м. Диво! От так штука! Оце, кажеш, фальшиві? Це я взяв від Жо лудьова прикажчика. Виходить, їх і в Жолудя доволі є... Он як люди багатіють. Я їх помітю: надірву краї... От тілько одно мені дивно: чом же ти сам не торгуєш на ці гроші, а тілько другим наділяєш? Н е в і д о м и й. Ви все любопитнічаєте. Ну, а отчего Ви не продайоте фальшивих дєнєг? Відітє, у всякого своя комерція. (...) Г е р а с и м. І то правда. (Розгляда гроші.) Не надивуюся! Настоящі, нату ральні! Помітю й ці. (Надрива краї.) Н е в і д о м и й. У нас порядок; фірма почтєнная, товар із Лондона прямо ідьот у кожаних мішках; єжелі возьмьотє, то скажіть, сколько Вам нужно, — я буду телеграму пускать у Адессу, й англичанин сам вивезеть їх на нашу станцію. Г е р а с и м. Розпалилася до них моя душа... Сто тисяч візьму! Н е в і д о м и й. Нехай Вам бог помагає! А коли вивезти? Г е р а с и м. Сьогодня у нас субота... У понеділок можна? Н е в і д о м и й. Можна, зачем не можна — усе можна! Г е р а с и м. А ці дві бумажки ти дай мені — може, я пробу зроблю: куплю на них щонебудь. Н е в і д о м и й. Навіщо, коли у Вас свої є... А между прочім, візьміть. Так у понедєльнік увечері Ви будете на вокзалі в тому місці, де для мужчін і для дам. Розумієте? Г е р а с и м. Розумію. Н е в і д о м и й. Прощайте. (Іде.) Дай Вам бог із моєї легкої руки зробиться міліонером! Г е р а с и м. Спасибі!.. ­­

­

­­­

­

Невідомий виходить.

Тепер коли б розмінять фальшиві гроші в казначействі... Самому страшно, щоб не влопаться... Хіба кума взять у компаньйони? Що ж, коли він чорта не боявся, то не побоїться казначея, щоб розмінять гроші. Кращого компаньйона, як кум, не знайти! Входе к о п а ч.

ЯВА IX Г е р а с и м і к о п а ч.

Г е р а с и м. От чортяка принесла цього бродягу! Пів обіда сам злопає і на перешкоді ділові стане... Треба його якнебудь вирядить. К о п а ч. Здоровенькі були! Як поживаєте, що поробляєте, кого виглядає те? Хехе! Г е р а с и м. Хоч голий, так веселий! Здрастуйте! К о п а ч. Поздравляю з пріобрєтєнієм земельки, дай бог єщо столько прикупить... Безподобная у вас вода, зараз пив; і містечко в леваді біля верби гарне. Отам би каші наварить із таранькою та попоїсти почумацьки... Хехехе!

­

94

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

Г е р а с и м. Мабуть, голодний, бо змаху про кашу забалакав. (...) К о п а ч. (...) Так, так, Никодимовичу! Скуповуйте помаленьку, скупо­ вуйте! Єйбогу! Чого Ви? Думаєте — шуткую? Які тут шутки? Хазяйственний мужик — велике діло! Ворушіться, ворушіться! Крутіть головою: купили в Борща, купуйте в Смоквинова, а там у Щербини... Пани горять, а мужички з пожару таскають... Це не пустяк! Ви як полагаєте? Вони привикли омари там, шампанське — от грошики й ухнули, а там і імєнія ахнули! А Ви — галушечки, картопельку, кулешик, чехоньку, та й то не щодня, а воно жирок і наростає... Гляньте навколо: Жолудь — десять тисяч десятин, Чобіт — п’ять тисяч де­ сятин, Пузир — три тисячі; а тут і Ви помаленьку та помаленьку прикупо­ вуйте та прикуповуйте. Г е р а с и м. Що там я купив, і балакать не варт. К о п а ч. Одразу ж не можна! Ви візьміть прімєр із свині: от вона ходить на подвір’ї — худа, обдрипана, а закинули Ви її в саж, стали харчі кращі давать, то вона помалу й отягнеться, а там і сало наростає — так і Ви... Опит — велікоє діло! Г е р а с и м. Спасибі! То це Ви мене із свинею рівняєте? К о п а ч. Не в тім річ! Ви не обіжайтеся — це прімєр. Ви не взирайте! Помалу, помалу й у Вас сала набереться доволі, тоді порівняєтеся із Чоботом, а може, із Жолудьом... На все свій час, своє врем’я. Не можна ж зразу, у тім і прімєр. Практіка, опитность — велікоє дєло. Вас уже не обманеш, Ви всякого обманете, а це велікоє дєло, коли не тебе за чуба держать, а ти других за чуба держиш. (...) Г е р а с и м. Ох Бонавентуро Бовтуровичу, усе то добре, що Ви кажете, тілько речі Ваші — не гроші, за них земельки не купиш, а тут грошей, грошей, грошей треба. Ось під боком лежить земелька, а я слину ковтаю. Та яка земля? Неперепахана, ставок рибний, і з моєю — межа з межею! К о п а ч. Потрошку, потрошку — пам’ятайте мій прімєр. От Ви б самі ставочок тут унизу викопали, рибу завели: лини, карасі... Нема краще, як м’ясо свинина, а риба линина. Хехехе! Г е р а с и м. Викопаєм. Може, Ви вже грошей знайшли, то позичили б на хазяйство? К о п а ч. І це діло таке, що одразу не можна, — ще не наскочив! (...) Г е р а с и м. Ет! Ви тілько хвалитеся... Тридцять літ шукаєте грошей, а ні­ чогісенько не знайшли. (...) Що ж би Ви зробили, якби гроші викопали? К о п а ч. Зараз би поїхав у Париж. Г е р а с и м. Чого? Щуп оцей показувать? Та Ви ж і балакать поїхньому не вмієте. К о п а ч. О, я їм скажу... Та все одно Ви не зрозумієте! Г е р а с и м. Е, бачите, Ви не вмієте, та вже й крутьверть. К о п а ч. Не вмію? Вів ля Буланже, вів ля Ельзас, аба Ельман! Оле куто ля фуршет!.. Оле кашон, ля помдетер, вів ля патрі!.. А що? Г е р а с и м. Та хто його знає що! Чую тілько, що не понашому лопочете. К о п а ч. У тім сила! Ви собі думаєте, що це дурак який ходить?

­

­

95

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

Г е р а с и м. Та хто його знає. К о п а ч. То ж бо і є! А я мовчу та таки свого доб’юсь... а тоді й будете руками об поли бить... Хехехе! Наука, Никодимовичу, наука! Можна пожаліть, що Ви сина не вчили, а я б коло нього був позанявся, і він би знав французького язика не хуже мене, для того є самоучитель Марго й другі книги. (...)

Герасим Калитка цікавиться, чи не знає копач багатої дівчини для його сина Романа. Той радить сходити на оглядини до Пузиря, у нього саме «дві дочки на возрасті».

Завіса.

1. Справжнє прізвище І. КарпенкаКарого А Кропивницький Б Саксаганський

В Садовський Г Тобілевич

2. Установіть відповідність. Дійові особи 1 2 3 4

Соціальний (родинний) статус

Роман Савка Гершко Бонавентура

А Б В Г Д

­

­

­

­

­

­

­

кум Герасима, селянин багатий селянин син Герасима фактор копач ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

3. Установіть відповідність. Репліка

Дійова особа

1 «— Гля­неш оком нав­ко­ло — усе твоє: там че­ре­да па­сеть­ся, там орють на пар... і ко­ ло­су­єть­ся жи­то — і все то гро­ші, гро­ші, гро­ ші...» 2 «— От і те­пер: піс­ля­зав­трьо­го строк пла­тить Жо­лу­дю за зем­лю, дер­жу там у ньо­го шма­ то­чок, а тут не вис­та­ча». 3 «— Про­щай­те... Дай Вам бог із мо­єї лег­кої ру­ки зро­бить­ся мі­лі­о­не­ром!» 4 «— Не­ма кра­ще, як м’ясо сви­ни­на, а ри­ба ли­ни­на. Хе­хе­хе!»

А Б В Г Д

Герасим Калитка Бонавентура Невідомий Роман Савка ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

4. Який факт із дитинства І. КарпенкаКарого свідчить про його великий потяг до театру? 5. Що ви знаєте про «Театр корифеїв» та його засновників? 6. Де відбуваються події дії першої твору? 7. Прочитайте монолог Герасима Калитки (ява VІ) і дайте йому характеристику. 8. Чи рівними, на вашу думку, є куми Герасим і Савка? Із чого це видно? 9. Чи є в дії першій твору хоча б один позитивний герой? Якщо так, то хто це?

96

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

10. Чому Герасим Калитка пішов на сумнівну й ризиковану справу — купівлю фальшивих грошей?

11. Прочитайте за ролями діалог Герасима Калитки й копача (ява ІХ). 12. Проведіть мовне дослідження. Випишіть у зошит по одній репліці Гераси ма Калитки, Невідомого, копача й Савки, у якій слова героя промовисто свідчать про рівень його освіти й культури.

­

­

1. Прочитайте дію другу трагікомедії І. КарпенкаКарого «Сто тисяч». Випишіть не зрозумілі вам слова в зошит. 2. Підготуйте мультимедійну презентацію на тему «Театри нашого обласного центру» (за бажанням).

Теорія літератури

Драматичний твір. Комедія. Трагікомедія Ви вже читали драматичний твір у 5 класі — це була казка в чотирьох картинах Олександра Олеся «Микита Кожум’яка». Пропонуємо вам згадати особливості драматичних творів і поглибити знання про них.

­

Художні твори поділяють на три літературні роди: лірику, епос і драму. Коли ведуть розмову про драму, то в уяві виникає аналогія з театром. Чому? Тому що драматичні твори пишуть для постановки на театральній сцені. Розгляньте таблицю. Літературний рід

Драма

Літературний жанр ­

­

комедія

­

­

трагедія

­

­

власне драма

­

­

­

Як бачите, термін «драма» можна вживати в ширшому значенні як літературний рід й у вужчому значенні як літературний жанр.  Драматичний твір — це літературний твір, побудований на основі дії персонажів та їхніх висловлювань у діалогах, монологах і полілогах. Поведінка героїв часто зазначена в ремарках, наприклад: «виходить», «довго розгляда, озирається на світ», «показує свої гроші». Ремарка (із фр. спостерігати, відмічати) — авторські пояснення в драматичному  творі щодо умов і часу дії, зовнішнього вигляду, жестів, міміки дійових осіб. Саме в ремарках міститься авторська характеристика й оцінка подій і героїв.

Героїв (персонажів) драматичних творів називають дійовими особами. Перелік дійових осіб автор зазвичай ставить на початку твору, зазначаючи їхній родинний чи соціальний статус: Параска — жінка його; Бонавентура — копач...

Сюжет драматичного твору має такі самі елементи, як і епічний: експозиція, зав’язка, розвиток подій, кульмінація, розв’язка. Окрім вчинків персонажів, у драматичному творі важлива внутрішня дія — зіткнення поглядів, ідей і життєвих позицій, виражених через діалоги. Саме на гострому конфлікті вибудовується драматичний твір. ­­

­

­

­­

­



­

­

Конфлікт (з латин. зіткнення, боротьба) — зіткнення, боротьба протилежних поглядів; серйозне непорозуміння, суперечка.

Мова дійових осіб є основним зображальним засобом драматичного твору, адже в їхніх репліках виявляються риси характеру й душевний стан.

97

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

Які ж композиційні особливості драматичних творів? Такі твори складаються з кількох великих частин — дій (або актів). Дія, у свою чергу, поділяється на яви (або сцени, картини) — частини драматичного твору, пов’язані з появою на сцені або виходом із неї дійових осіб. З таблиці видно, що драматичні твори бувають трьох основних жанрів: комедія, трагедія та власне драма (с. 97).

 Комедія (з грецьк. пісня, весела процесія) — драматичний твір, у якому засо бами гумору й сатири відображено смішне, висміяно негативні явища й риси людського характеру.

­

 Трагедія — драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, яка прагне максимально реалізувати свій творчий потенціал, з неможливістю його втілення в життя. Часто, потрапивши в безвихідь, ге рой трагедії гине.

­­

Трагікомедія — різновид комедії; драматичний твір, у якому поєднані ознаки  комедії та трагедії; під час комедійного конфлікту відбуваються трагічні події. Літературознавці визначають жанр п’єси І. КарпенкаКарого «Сто тисяч» як са­­ти­­ ричну трагікомедію характерів, бо в ній висміюється жадоба до збагачення, яка є визначальною рисою вдачі Герасима Калитки. Хоча драматичні твори й призначені здебільшого для постановки на сцені, проте їх використовують і для читання.

­­

ДІЯ ДРУГА ЯВА ІІ Г е р а с и м (за коном1). Уставайте ж, уставайте! Не мніться. Чепіга2 зайшла, пора скотину порать. К о п а ч. Еге! Герасим уже по хазяйству гасає — невсипущий. Входе Г е р а с и м.

Г е р а с и м. О, і Ви вже встали? Чого так рано? Полежали б ще. К о п а ч. Не спиться. Почув, що Ви встали, і я піднявся. А знаєте, що я придумав? Г е р а с и м. А що? К о п а ч. Ви б зробили калакольчик у ту хату... Тут вірьовка над ліжком. От прокинулися, пора вставать — зараз: дзінь, дзінь, дзінь; сам ще лежиш, а там встають. Г е р а с и м. Та це чортзнащо! Я буду лежать, то всі будуть лежать. (За­ гляда у двері.) Чи не поснули знову, щось тихо в тій хаті? От Вам і дзвінок, і вигадає ж, скажи на милость. Ану, ану! К о п а ч. Оце саме добра пора копать: не душно, холодком можна бог знає скільки викопать. Воно ще рано, тілько на світ благословиться. Г е р а с и м. Та де воно Вам рано? Вони надолужать: то вмиваннячком, то взуваннячком, або як почнуть Богу молиться, то й сонце зійде. Хоч би ж

­

1 Кін, на кону — спеціальний майданчик, на якому показують вистави; сцена. 2 Чепіга — рукоятка в плузі; тут: місяць.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

98

­

­

­

­

­

­

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

молилося, а то стоїть, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи. Уже ж я їм і Отченаша даю. Як затоплю — то зараз і на землі. (Одчиня двері навстіж і стоїть на дверях.) Кажете — рано, уже — світ білий, кури піднімаються. Так і хазяйство проспиш! Стара, а стара! Параско, пора до коров! Чого ви там мнетеся? Ану, ану! Хлопці, гайда з хати! Тілько коти в таку пору сидять у хаті на печі, а робітники та собаки надворі повинні буть. Це хто вийшов? Климе! Ти що ото несеш під пахвою? А йди сюди, я полапаю.

­­

Входе К л и м.

ЯВА III Ті ж і К л и м.

К л и м. Що? Хліба взяв окраєць — поки до обіда, то їсти захочеться. Г е р а с и м. І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіда попостиш хоч раз у тиждень. Однеси хліб назад. Стара, Параско! ЯВА IV Ті ж і П а р а с к а.

П а р а с к а (на дверях, з дійницею в руках). Чого ти ґвалтуєш? Г е р а с и м. Що це в тебе за порядки? Диви! Хто хоче, той і бере без спросу, мабуть, ти хліба не запираєш! П а р а с к а. Оце вигадав! Де ж таки, щоб хліб був незапертий, нехай бог милує, усе заперто. Г е р а с и м. Один візьме, другий візьме — так і хліба не настачиш! Де ти взяв хліб? К л и м. Та я ще вчора за вечерею заховав окраєць. Г е р а с и м. Чуєш, Параско? Хліб крадуть у тебе зпід носа, гарна хазяйка! Чого ж Мотря глядить? П а р а с к а. Ну, а що ж я зроблю, коли хватають, як на зарванській вулиці? Чи чуєш, Мотре, уже хліб крадуть, скоро самим нічого буде їсти... (Пішла.) Г е р а с и м. Це так, це так! Однеси зараз назад — гріх у неділю снідать. К л и м. Якби я спав у неділю, то й не снідав би, а то із цієї пори до обіду на ногах, не ївши, охлянеш. Г е р а с и м. Бійся бога! Хіба ти з’їси до обіда пів хліба? К л и м. Атож! Бога треба бояться, щоб не з’їсти до обіда пів хліба. Г е р а с и м. Одріж собі скибку, подавися ти нею, а то однеси назад. К л и м. Поживишся скибкою, як собака мухою. (Пішов.) Г е р а с и м (до копача). Така з’їжа, така з’їжа, що й сказать не можна! По вірите: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не вспієш оглянуться — уже з’їли. Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають. К о п а ч. Сарана. Г е р а с и м. Гірш! Повірите, що в них тілько й думка — як би до сніданку; а після сніданку все погляда на сонце — коли б скоріше обідать. Чи воно таке ненажерливе, чи господь його знає! По обіді: сюди — тень, туди — тень — ­

99

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

давай полуднувать, та ще коли б хоч їли скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть! Він собі чавкає, а сонце не стоїть, котиться наниз; йому ж того тілько й треба, аби мерщій до вечері. К о п а ч. Хехехе! Ви опит великий у цім ділі маєте. Г е р а с и м. Та ні, Ви те візьміть: ти мізкуєш, ти крутиш головою: де того взять, де того, як обернуться, щоб земельки прикупить; та за думками й не їсться тобі, і не спиться тобі... Мене вже ці думки зовсім ізсушили... До того додумаєшся, що іноді здається, наче хто вхопив тебе за ноги й крутить кругом себе! А вони до того байдужі, тілько й думають: їсти і спать — і жеруть, і жеруть, як із немочі, а сплять, як мертві. К о п а ч (зітхнувши). Щасливі люде... Я і сам від думок не сплю. (…) ЯВА V У розмові з Герасимом Бонавентура розповідає про свої марення, мрії про знайдений і викопаний скарб.

Г е р а с и м. ( . . . ) Що це кума й досі нема за грішми? Цілу ніч не спав, усе міркував і таки став на одній думці: побалакать із кумом і, коли згодиться, послать його в город розмінять гроші. (Запирає двері, виймає гроші й розглядає.) Прямо як настоящі, і не пізнав би, коли б не понадривав сам краї, а всетаки береженого бог береже — треба розмінять у казначействі.

Стук.

Чи не кум? За дверима голос Параски: «Та відчинибо!»

Жінка. І чого її чортяка несе? (Одмика двері.) ЯВА VI Г е р а с и м і П а р а с к а.

П а р а с к а. Що ти затіваєш, скажи на милость божу? Г е р а с и м (злякано). А ти почім знаєш?.. А тобі яке діло? П а р а с к а. Хоч би ж сказав, пораявся... Г е р а с и м. Звідкіля вона довідалася?! Знай свою діжу, а в мої діла носа не тикай!.. Іди собі, іди, не заважай мені думать. П а р а с к а. Та ти на старість щодня дурніший робишся. Г е р а с и м. Ей, Параско! П а р а с к а. Чого там Параско? Г е р а с и м. Не чіпляйся! У мене в шапці більше розуму, ніж у тебе в голові. П а р а с к а. Та з великого розуму в дурний заходиш! Що це ти затіяв — женить Романа на Пузирівні? Г е р а с и м. Аа! То ти про це? (Набік.) Думав, що довідалася про гроші, — аж усередині похолонуло. Ну, так що ж? Тобі яке діло?

100

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

П а р а с к а. Не хочу я нікого за невістку, опріч Мотрі. Сам казав, що будеш її сватать; діти полюбилися, я до неї привикла, вона — до мене; дівка красива, здорова, зна всі порядки: коло птиці, коло свиней, коло корів — одне слово, хазяйка біля всього; у хаті, як у кімнаті; я вже нездужаю, а против неї, скілько їх у нас не було, ніхто хліба не спече, ніхто борщу не наваре, хоч і без олії іноді, а всі їдять, не нахваляться. Г е р а с и м. Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо що краще спече, а смачніше зваре, то більше робітники з’їдять... Мені треба невістку з приданим, з грішми. П а р а с к а. Візьмеш в обидві жмені. Г е р а с и м. Іди собі, не заважай мені думать. П а р а с к а. Нехай же тілько Роман жениться на Пузирівні — не буде їй пресвітлої години: я її заїм. Г е р а с и м. Про мене, хоч цілком із начинням ковтни її, мені аби гроші. Іди собі, Параско, від мене. Тут думок, як піску в морі, а ти із чортзначим причепилася. П а р а с к а. Які там думки, чому ж ти не пораєшся зо мною? Г е р а с и м. Не з твоєю головою мене вчить... Іди собі. П а р а с к а. Тьфу на твою дурну голову! Г е р а с и м. Я тебе як плюну!.. (Заміряється її вдарить.)

Входе С а в к а.

ЯВА VII Ті ж і С а в к а.

С а в к а. Здрастуйте, з неділею будьте здорові! Г е р а с и м. Спасибі, будьте і Ви здорові. С а в к а. А Ви зі старою, як сизі голуби, і досі вуркочете? Г е р а с и м. Еге!.. Нема нікого, то ми собі вдвох... С а в к а. Нагадали молодощі й вуркотали? Г е р а с и м. Іди, Парасю, по своєму ділу, а в нас своє. П а р а с к а. Бодай ти пропав! (Вийшла.) С а в к а. Бач — «Парасю». Любо й слухать, то все достатки роблять. А ми зі старою тілько лаємось і все через гроші: того нема, другого нема — і раз у раз гиргиргир, гаргаргар! Оце й зараз посварилися: виряджав її до церкви, а вона й напосіла: у других, каже, фургони, любо глянуть, а я на возі: який ти хазяїн, каже. Така мене злість узяла, що маломало не потяг віжками, а все гроші... Г е р а с и м. Я, слава богу, і фургони маю, та моя стара не хоче їздить. Каже, потрудюся пішечком для божого храму, а скотинка нехай одпочине. С а в к а. От через те вам і бог дає! Охохох! Приніс же я запродаж н ю... А Роман куди збирається їхать? Г е р а с и м (лічить гроші). Хочу свинку й кнурця купить у Пузиря — хвалять завод... (Перелічивши, ліче другий раз.) Що то гроші, куме! Свині завідські, коні завідські, вівці завідські... (Дає гроші.)

­

101

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

С а в к а. І де вони набрали таку силу грошви? Уже, куме, хоч Ви мені що хочете кажіть, а я знаю, що більше нігде було достать грошей, тілько од нечистого. Їх дід, кажуть, знався з нечистим, він, як умирав, то доти не вмер, поки стелю не розібрали. (Хова гроші.) Г е р а с и м. То було колись. А тепер, куме, такі люде понаставали, що чорт, не при хаті згадуючи, боїться й носа показать між них. Так, хіба зведе дурну дівку із чужим чоловіком, поскоромить яку непутящу молодицю з недолітком, посварить батька із сином, зведе на бійку приятелів, а щоб він узяв у розумного чоловіка душу й за це дав йому грошей? Шкода: і душі не візьме, і грошей не дасть, бо чоловік його обмане... Тілько вдариться до доброго аблаката, то той таку машину підведе, що в чорта очі на роги повилазять. Ні, куме, тепер не ті часи... (Таїнственно.) Люде самі вміють робить гроші краще від чорта. С а в к а. Тобто фальшиві? Г е р а с и м (озирається, запира двері). Еге. Та ще й які гроші. У вік вічний не розбереш, чи вони фальшиві, чи вони настоящі. С а в к а. Не віриться мені, щоб такі гроші були. Я пам’ятаю, як один панок наробив фальшивих грошей, аж із Варшави привозив майстрів, а тілько випустив, зараз і піймався. Г е р а с и м. Ну, а якби були такі гроші, що всяке прийме, то Ви б згодилися достать таких грошей? С а в к а. Я? З охотою. Коли люде багатіють, то чом же нам не попробувать щастя... Надокучили прокляті злидні!.. Тілько горе моє — грошей нема; а без грошей же не достанеш і фальшивих бумажок. Та й де вони є отакі, як це Ви кажете? Г е р а с и м. Є... є... куме... Та Ви зараз від мене прийняли на десять рублів фальшивих бумажок. С а в к а (витяга гроші з кишені). Що це Ви, куме... Господь із Вами! Мені так страшно стало, як тоді, коли ходив викликать безп’ятого... (Розгляда.) Де ж вони тут? Це Ви на глум мене піднімаєте?.. Гроші всі натуральні, як є! Г е р а с и м. Отже, побий мене бог, меж ними є фальшиві, і таких грошей можна купить скілько хочеш... Пристанете в компанію? Купимо сто тисяч. С а в к а. Стривайте, куме, помовчіть, нехай я опам’ятаюся, бо з мене мало дух не випре... Сто тисяч! (Тре голову, потім тяжко зітхає.) Ні... куме, може, Ви жартуєте зо мною? Г е р а с и м. Не до жартів мені, куме, самому. Бодай я завтра сонця не побачив, коли жартую! С а в к а. Покажіть же мені, котра настояща, а котрі фальшиві. Г е р а с и м. Угадайте самі. С а в к а (розглядає). Не вгадаю. Г е р а с и м. Оце вони! Ну, як таких грошей не купить? (Вийма з пачки три бумажки по три й одну рубльовку.) С а в к а. Ніколи у світі б не подумав, що це фальшиві. Г е р а с и м. Отже, невважаючи на те, що гроші зроблені дуже добре, усетаки перше, ніж купить таку суму, їдьте Ви, куме, хоч зараз у казначейство й розміняйте ці гроші; як казначей прийме, то всяке прийме...

102

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

С а в к а. А як казначей не прийме та протокола зроблять, га? Г е р а с и м. Е, куме, Ви чорта не боялися, а протокола боїтеся. С а в к а. Отож-бо і є, що чорт не такий страшний, як його малюють, а протокол... Г е р а с и м. Дурниця! Скажете, що Ви продали незнакомому чоловікові воли й між іншими грішми взяли й ці, а я посвідчу, що іменно так, то й край. С а в к а. Добре, їду! Тілько договір краще грошей! Скілько Ви мені дасте, як купите? Г е р а с и м. А скілько хочете? С а в к а. Скілько? Від кожної тисячі, що купите, мені сто карбованців. Г е р а с и м. Багато буде. Я ж таки буду гроші свої крівні терять, а Ви тілько поміч мені дасте. Візьміть п’ятдесят від тисячі. С а в к а. Ні, куме! Коли вже труситься, то хоч знать за віщо. Г е р а с и м. А нехай буде так. Отоді, куме, заживем, га? С а в к а. Заживем! Об землю злидні, розторгувавшись, ще прикупимо... А тим часом гаяться нічого: давайте мені цих безбілетних окрімно, а замість їх дайте настоящих десять. Обмінюють гроші.

Може, і це такі? Хехехе! Г е р а с и м. Ні, більше десятки нема. С а в к а. Прощайте, зараз їду до Жолудя, а звідтіля в город. (Пішов.) Г е р а с и м. Нехай Вам бог помагає й щастить на добреє діло... Якась полегкість на серці, і наче душа моя почуває удачу. Коли б господь поміг, тоді земелька Смоквинова наша! (…)

Мотря дізнається про мету поїздки Романа до Пузиря. Між ними виникає сварка, після якої хлопець остаточно вирішує: «Оце дівка!.. Оце жінка — сама за косарем зв’яже! Та хоч би батько цапа скакав, а я таки женюся на Мотрі».

ЯВА XI Г е р а с и м і П а р а с к а.

П а р а с к а. Звели й нам коней запрягти. Г е р а с и м. Навіщо? П а р а с к а. У церкву поїду з Мотрею. Г е р а с и м. Ще що вигадай! До церкви можна й пішки піти, тут недалеко — три верстви. П а р а с к а. Туди три та назад три, то вже шість. Г е р а с и м. Люде в Київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудиться для божого дому й шість верстов — айайай, а ще й богомольна! Важко вже тобі пішки піти до божого дому шість верстов... Худобу ганять у празник — гріх. Блажен чоловік, іже скотину милує. П а р а с к а. Що ж, тобі більше коней жаль, ніж жінки? Г е р а с и м. Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, щоб мала відпочить — гони в церкву. Це не побожому й не похазяйськи.

103

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

П а р а с к а. Та я ж цілісінький тиждень на ногах і роблю не покладаючи рук. Г е р а с и м. То — ти, а то — коняка... Ти собі робиш, а коняка тобі. Та й знову — робота до роботи не приходиться. Хіба ти борону або плуга тягаєш? От якби ви вдвох із Мотрею крумера попотягали — то інша річ... Не дам коней. Пожалій скотину раз, вона тобі послуже десять раз... Іди пішки, господь прийме твої труди й дасть тобі здоров’я. П а р а с к а. Та чи ти ж із розумом? Усяке знає, що ми хазяїни неабиякі, а я буду тьопаться стільки світу пішки до церкви. Г е р а с и м. Отож-бо і є, що хазяїни, і кожний скаже, що це похазяйськи: скотинка одпочива, а хазяйка пішки. Іди, іди, Параско, пішки. Бог прийме твої труди... а коні одпочинуть — завтра робота... П а р а с к а. Сором людям в очі дивиться! Та ми ж пішки поспіємо на шапкобрання. Так буде, як у ту неділю: люде із церкви, а ми в церкву. Г е р а с и м. Не мніться, то поспієте й на херувими... а коней гріх ганять у неділю. П а р а с к а. А бодай ти пропав зі своїми кіньми разом. Г е р а с и м. Параско! Не лайся, щоб я, часом, ради неділі не дав тобі по потилиці. П а р а с к а. Бий, бодай тобі руки посохли! І ззамолоду із синяків не виходила, бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бити збирається. Тьфу! Г е р а с и м. От же вдарю! П а р а с к а. Бий, бий, я не тікаю! Г е р а с и м. Ах ти ж відьма чортова, то ти оце мене дратувать заходилася, та я... (Кидається на Параску, хватає за очіпок.) ­­

Входе к о п а ч. К а л и т к а цілує П а р а с к у. ЯВА XII К о п а ч, К а л и т к а і П а р а с к а.

К о п а ч (заміча поцілунок). Старики — емпеамуре! Хахаха! За щупом я сюда вернувся. (Бере щуп.) І на амури здєсь наткнулся! Собственний експромт! Адьє! Оставляю вас у пріятном тетатет. Хахаха! Завіса.

1. Слова «...Ви чорта не боялися, а протокола боїтеся» Герасим Калитка адресує А Бонавентурі Б Романові В Жолудю Г Савці

2. У неділю Герасим Калитка застав з окрайцем хліба В Мотрю А Савку Б Клима Г Романа

104

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

3. Установіть відповідність.

Термін 1 2 3 4

конфлікт ремарка репліка ява ­

­

­

­

­

Визначення частина твору, пов’язана з появою на сцені або виходом із неї дійової особи Б відповідь або заперечення, зауваження однієї дійової особи іншій у діалозі В момент найвищого емоційного напруження в сюжеті твору Г зіткнення, боротьба протилежних поглядів; серйозне непорозуміння Д авторські пояснення щодо умов і часу дії, зовнішнього вигляду дійових осіб А

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­­­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

4. Для чого призначені драматичні твори? Поміркуйте, чому театри називають драматичними. 5. Що таке драматичний твір? Назвіть його ознаки. 6. Що таке трагікомедія? Що в неї спільного й відмінного з комедією та трагедією? 7. Знайдіть і випишіть у зошит приклади ремарок (2–3) з дії другої трагікомедії. Яку роль вони відіграють? 8. Прокоментуйте стосунки Герасима Калитки та Параски. Із чого видно, що він грає на публіку, удаючи повагу й любов до своєї дружини? 9. У чому виявилася скупість Герасима Калитки? 10. Знайдіть і прочитайте комічні епізоди в дії другій трагікомедії.

11. Доведіть на конкретному прикладі з твору, що мова дійових осіб є яскравим виражальним засобом. 12. Розіграйте діалог між Герасимом і Параскою (ява ХІ).

Прочитайте трагікомедію І. КарпенкаКарого «Сто тисяч» до кінця. Випишіть не зрозумілі для вас слова в зошит.

ДІЯ ТРЕТЯ Декорація та ж.

ЯВА І Г е р а с и м одягнутий лежить на лаві, спить; а потім Р о м а н.

Г е р а с и м (сонний, бормоче). Став рибний! Риба все линина... лини, ка расі... (Стогне.)

­­

Входе Р о м а н.

Р о м а н. Ого, батько сплять і досі. Що за знак? Чи не випили, буває, учора? Тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть пить. Від своєї, кажуть, у грудях пухне. Навідаюсь потім, учора приїхав пізно й не бачився ще з батьком. (Виходе.) Г е р а с и м (сонний, бормоче, так бува в кошмарі). Вавава! Оооші! Гоом, гоом! (Балака ясніше.) Кругом, кругом усе моє. (Спить тихо, потім

105

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

знову так само.) Ееаам, ааам. (Говоре хутко.) Не дам, не дам, не дам! (Стогне.) Ууу! (Схоплюється.) Господи, помилуй! (Оглядається кругом.) Спав... Тьфу! Снилося, що кум гроші однімав. (Витира піт.) Аж упрів, так боровся, не давав. А робітники, мабуть, сплять. (Біжить до дверей, одчиняє і кричить.) Хлопці, уставайте! Чепіга зайшла. ЯВА II Входе Р о м а н.

Р о м а н. Де там чепіга, уже сонце зійшло, давно всі на роботі. Г е р а с и м. Ото диви, як заснув! Побудив усіх, а сам тілько прикурнув — і до цієї пори проспав. А ти ж чого це дома? Р о м а н. Підстовба1 зламалася, то я заніс до коваля, а поки зварить — зайшов додому. Г е р а с и м. Чорт на вас настачить, катюги, — залізо ламають! Чого ти так запізнився, мабуть, упівночі приїхав від Пузирів? Р о м а н. Та задержали. Г е р а с и м. Нуну, розказуй: як приймали, чим частували. Чи вподобалися дівчата? Га? Р о м а н. У них були гості: пани якісь, офіцери. Г е р а с и м. Хехехе! І ти рядом із панами, з офіцерами? Он куди Калитка заліз! Що то гроші! Р о м а н. Та мене, тату, у горниці2 й не кликали, я на кухні й обідав. Г е р а с и м. Оце гарно... А сто чортів їх матері — хазяйського сина й у хату не закликали! Ну, а Бонавентура ж що? Р о м а н. Бодай той Бонавентура сказився! Тілько під’їхав під крильце, а він зараз зіскочив із фургона й почав кумедію приставлять: вірші читає, потурецькому, чи що, балака. Люде аж за животи беруться та регочуть, а він рад, що на посміх здався, та ще гірше! Тут вийшов і Пузир. Теж регоче й за кликає його в хату. Бонавентура, показуючи на мене, каже: «Кличте ж і його, це Калитчин син — хазяїн гарний»... А Пузир одказує: «Голяк масті, чирва світить!3 Нехай, — каже, — розпряга коні та йде в застольну4, там і пообідає, у мене гості не такі, щоб рядом його посадить». Г е р а с и м. Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапку скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! Ах ти ж Пузир із горохом! Та я, як позичав князеві гроші, то рядом сидів... Чого ж ти там зостався? Було б круть — і додому. ­­­

1 Підстовба (діал.) — деталь плуга. 2 Горниця (розм.) — гарно прибрана кімната. 3 Голяк масті, чирва світить! — каламбур із термінів, що стосується гри в карти: го

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

ляк — убога людина, масть — один із чотирьох розрядів у колоді карт, чирва — масть у картах — червоне серце; тут образно: біднякові скрізь невдача. 4 Застольна — місце для прислуги.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

106

­

­

­

­

­

­

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

Р о м а н. Ждав Бонавентуру, думав свиней купить... Свині завідські, остроухі, гарні свині, я бачив. Г е р а с и м. Та нехай їм чорт з їх завідськими свинями, коли вони самі гірш свиней. Р о м а н. Бачив я і дочок Пузиревих — ходили з охвицерами на проходку. Одягнені попанячи й ходять із вихилясами — настоящі панночки. Г е р а с и м. Чортзнащо, покручі! Роботи з неї ніякої, знаю я: усе подай, усе прийми, від дзеркала вірьовкою не відтягнеш, надвір — не то зимою, а й літом — виходе тілько на шпацір! На біса нам білоручки, дармоїди... Стривай лишень, хтось, либонь, під’їхав. (Біжить до вікна.) Чи не кум Савка вернувся? І ноги затрусилися. Іди по своєму ділу. ­

Роман вийшов.

Ой Пузирі! Глядіть, щоб ви не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошвою... Отоді я вам покажу, як хазяйнувать! Я не буду панувать, ні! Як їв борщ і кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьохтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю. Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина! Диханіє спирає... А скотини, а овець розведу — земля під товаром буде стогнать! Отоді і я скажу про Пузиря: голяк масті, чирва світить!

Входе Г е р ш к о, одягнений чисто, погородському.

ЯВА III Г е р ш к о і Г е р а с и м.

Г е р ш к о. Здрастуйте, Герасиме Никодимовичу! Г е р а с и м. Знову жид!.. А ти звідкіля знаєш, що мене звуть Герасим та ще й Никодимович? Г е р ш к о. Хто ж не знає такого хазяїна... Усі знають. Г е р а с и м. Невже всі? (Набік.) От тобі й чирва світить. (До Гершка.) А Вас як звуть? Г е р ш к о. Григорій Мойсєєвич. (...) Г е р а с и м. А чого ж ти приїхав до мене? Г е р ш к о. Єсть гендель — хотітє купить землю? Г е р а с и м. Оце спитав! Та чи єсть же на світі такий чоловік, щоб не хотів землі купить? Тут під боком межа з межею Смоквинова земля: неперепахана, ставок рибний — а! Та все лини й карасі — можна грошики лупить у городі. Г е р ш к о. Ну, і Ви хочете покупать цю землю? Г е р а с и м. Ох, хочу, голубчику, хочу! І вдень, і вночі тілько про це й думаю... Одна біда — грошей не вистача. Г е р ш к о. Я можу Вам помогать покупать землю Смоквинова. Г е р а с и м. Як? Грошей даси? Г е р ш к о. Зачим гроші? Ми грошей не маємо, ми із розумом живемо. Г е р а с и м. Як грошей нема, то й розуму біг дасть.

107

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

Сцена з вистави за п’єсою І. Карпенка Карого «Сто тисяч». Київський драматичний театр «Браво» -

Г е р ш к о. Помиляєтеся, Герасиме Никодимовичу, не так: як розум є — будуть гроші! Хехехе! Г е р а с и м. А може, і так. Ну, показуй же твій розум. Г е р ш к о. Ізвольте, з нашим удовольствієм: Смоквинов позичає на улуч­ шеніє хазяйства п’ять тисяч! Хехехе! Яке там улучшеніє? Пхі! Между про­ чево, мнє досконально звєсно, що він уже п’ять імєнієв проїв. Ну, добре, не­ хай собі їсть!.. Він любе смачно їсти, а Ви любите землю... Давайте йому п’ять тисячов під закладну, візьміть добрі проценти — і земля буде Ваша. Г е р а с и м. Яким побитом? Г е р ш к о. А скудова він візьме заплатить долг, га? Скудова, я Вас питаю. Земля заложена й перезаложена в банк, прийде строк платить — її будуть про­ давать з аукціону, тоді Ви приймете на себе банк — і земля Ваша. Г е р а с и м. Це виходить, я йому не позичу, а дам завдаток на землю і ще й процент візьму? Г е р ш к о. Зараз видко комерчеську голову, з Вами легко діло мать. Г е р а с и м (про себе). Що ж його робить? Два діла збіглося докупи... Кума ще нема... Голова тріщить! (До Гершка.) Треба подумать. Г е р ш к о. Ви довго не думайте, бо до Смоквинова вже приїздив фактор купувать землю... (...) Калитка торгується з Гершком, який пропонує за факторську послугу п’ятдесят карбованців спочатку й після закінчення справи — ще п’ятдесят. Герасим обурюється.

Г е р ш к о. Наш заробіток у год раз, треба пользоваться. (Устає.) Не дасте Ви, дасть Жолудь. Разлі мінє не всьо равно — аби гроші. Г е р а с и м. Аби гроші... Правда. Візьміть же тепер двадцять п’ять, а решту — як діло скінчиться, бо, єй, нема при собі! Хоч гарячим залізом печіть, не можу зараз більше дать. Г е р ш к о. Ну, край. Давайте гроші, зараз поїду. Г е р а с и м (шука). Отак! Тілько двадцять і знайшов... Зділайте милость, візьміть двадцять, а решту потім, за мною не пропаде. ­

108

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

Г е р ш к о. Ну що робить?.. Нічого з Вами робить, давайте. (Бере гроші.) Теперечки поїду прямо до Смоквинова. Ну, прощайте. Так через деньдва? Г е р а с и м. Найбільше, як через три. Жид вийшов.

ЯВА IV Г е р а с и м (сам). От збіглися діла докупи... Упустить землю Смоквинова, та ще в такі лапи, як у Жолудя, — гріх смертельний, усе одно, що посиротить свою землю на віки вічні, бо від Жолудя вже не поживишся. А тут знову, як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! Серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! Господи! Коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді я і Гершка обманю, на біса мені його факторство здалося? Сам куплю в Смоквинова землю. Аби тілько гроші. А кума нема. О господи, чого він бариться? Ну, що як кума арештували? От тобі й сто тисяч. Входе С а в к а.

Кум! Слава богу, діждався... думав — умру. Що?.. ЯВА V С а в к а і Г е р а с и м. Савка розповідає Герасимові, як він обмінював так звані фальшиві гроші на справжні: спочатку в трактирі в Кукленчихи, потім у Лошкаря в казначействі.

Г е р а с и м (цілує.) Сьогодня увечері в нас буде сто тисяч! С а в к а. А в мене тілько десять! Г е р а с и м. Куме! Я подарую Вам ті сто рублів! (Вийма запродажню і рве.) От Вам запродажня! Погуляймо ж трохи, а ввечері, куме, як смеркне, — на вокзал... А знаєте, треба щось видумать, якунебудь причину нашій гульні — щоб не здогадалися, бува. Я ніколи не гуляю, щоб не було підозріння. А от що: засватаю я Романа на Мотрі — от і буде причина нашій гульні. (Гука.) Параско! Мотря! Роман! А йдіть сюди!

ЯВА VI Ті ж, М о т р я, П а р а с к а й Р о м а н.

Г е р а с и м. Випий, стара. П а р а с к а. Що це з ним? (П’є.) Будьте здорові! Г е р а с и м. Обідив Пузир Романа! Не закликав у хату, так я женю Романа на Мотрі. Мотре, підеш за Романа? М о т р я. Атож! Г е р а с и м. Стара, що ти скажеш? П а р а с к а. Я рада, що ти мене послухав! Такої невістки пошукать. Г е р а с и м. А ти, Романе? Р о м а н. Спасибі Вам, тату, що Ви уважили мою просьбу. Г е р а с и м. А Ви, куме?

109

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

С а в к а. Я? (Співає.) Ой куме, куме, добра горілка — Вип’ємо, куме, ще й з понеділка!

Г е р а с и м. Підтягуйте! С а в к а. Складемось, куме, грошей по сорок — Вип’ємо, куме, ще й у вівторок. (...)

Завіса.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА Роман спілкується з Мотрею. Він потрапляє в комічну ситуацію, коли хотів поцілувати Мотрю, а виявилося, що це Гершко, якому здається, що на нього напали розбійники. Параска дивується зміні настрою чоловіка, його незрозумілій веселості. Мотря теж здивована змінами в діях Калитки.

ЯВА VII Входе тихо Г е р а с и м, а за ним С а в к а несе на плечах здоровий мішок із кожі.

Г е р а с и м. Ідіть же Ви, куме, розпряжіть коней і поставте їх біля фургона. С а в к а. Ходім удвох. Г е р а с и м. От тобі й маєш!.. А хто ж буде біля грошей? С а в к а. Хіба ж їх хто візьме тут? Г е р а с и м. Е, куме, на гріх майстра нема! Краще я тут посидю — береженого й бог береже. С а в к а. І відходить од грошей не хочеться, так би й держався за мішок. (Вийшов.) ЯВА VIII Г е р а с и м сам. Світить свічку, засвітив, поставив, глянув на мішок, поцілував його.

Г е р а с и м. Отепер Пузир нехай скаже: голяк масті, чирва світить! Ще поміряємося — хто голяк. Він думає, що дуже розумний. Ні, братіку, потягайся ще зо мною. Хехехе! Я не то що, я і жида сьогодня обманив: поки мішок розшили — дзвінок, він вийняв пачку, глянув я на неї — гроші... усередині колотиться, а сам думаю, як би його обманить; другий дзвінок — жид зашамотався, бере мішок, не дає... «Давай гроші», — каже. Слово за слово, а тут — третій; я тоді йому тиць замість п’ятьох та тілько три тисячі. Хахаха! Отак ушквар! А він, не лічивши, прямо у вагон. (...) ­

ЯВА Х Г е р а с и м, а потім С а в к а.

Г е р а с и м. От цікаве бісове насіння, так і загляда, а жидом перелякала на смерть... Жолудь землю перекуповує!.. Хахаха! Завтра чуть світ однесу йому гроші, переплатю по десять рублів на десятині, а не попустю, щоб Жолудь купив.

110

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

Входе С а в к а.

С а в к а. Ну, куме, нігде нічичирк! Давайте мені моє, та, поки глуха ніч, я собі піду. Г е р а с и м. Куме, де Ви дінете таку силу грошей? Нехай у мене будуть на схові. С а в к а. Ні, так не буде! Я знайду, де своє сховать, а Ви ховайте своє. Г е р а с и м. Візьміть собі яку тисячу, бо зараз попадемося, а решту — через год. С а в к а. Куме!.. Давайте моє мені... З мене печінка мало не витрусилася, поки це діло скінчилося, та щоб я не мав у руках свого заробітку, а заглядав Вам у вічі, як цуцик? Вам цього хочеться, я знаю Вас добре, бачу, куди Ви гнете, але гляньте сюди! (Вийма ніж ізза халяви.) Бачите? Не розпалюйте ж мене, бо тут Вам і амінь, коли почнете крутить. Г е р а с и м (вийма ізза халяви ніж). А Ви думаєте, що я без запасу? Хахаха! Тілько, знаєте, це все чортзнащо! (Хова ніж.) Це я для дороги мав... здіймайте лиш свиту, закривайте вікно, та будемо ділиться...

Закривають вікна свитами.

Я хотів як краще, бо у Вас ніколи грошей не було, то зараз щонебудь і виявиться... а коли Ви так боїтеся, то беріть собі, бог із Вами. С а в к а. Не журіться, я зумію заховать, аби було що. (Підходить до мішка.) Г е р а с и м. То Вам п’ять тисяч? С а в к а. Десять... десять... кажу Вам, десять... не розпалюйте мене! Г е р а с и м. Та не кричітьбо! Беріть, беріть десять... (Набік). Щоб тебе за печінку взяло. (Вийма з мішка пачки по тисячі, навхрест оперезані бумагою, а кум розгляда.) Оце одна, а це друга, а це третя... С а в к а. Стривайте... куме, гляньте... Г е р а с и м. А що? С а в к а. Та це не гроші, це чистісенька бумага. Г е р а с и м. Як?! С а в к а. Чиста бумага! От так машину підвела жидівська голова, тілько на трьох пачках спереду і ззаду наклеєні гроші, а то все чиста бумага. Г е р а с и м (хвата пачки одну за другою, перегляда). Бумага!.. Обманив!.. Куме, він же гроші давав, я сам бачив! (Хвата знову бумажки, розрива й кида.) Сама бумага... чистісенька бумага!.. (Несамовито.) Хахаха!.. Сто тисяч! Хахаха! С а в к а. От же збожеволіє! Куме, заспокойтеся; що з воза впало, те про пало. ­

­

Герасим озирається, хватає пояс на лаві й біжить із хати.

Куме, куме! Куди Ви? Господь із Вами! Схаменіться, що з воза впало, те пропало. Входе П а р а с к а.

111

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

ЯВА XI С а в к а і П а р а с к а.

П а р а с к а. Що тут таке? Боже мій милостивий, кажіть, куме, куди він побіг, чого він так галаснув. С а в к а. Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п’ять тисяч. П а р а с к а. Як? С а в к а. Так. Обманив жид: дав чистих бумажок замість грошей. А може, то й не жид був, може, нечиста сила перекинулась у жида й отуманила нас так, що ми не роздивились і прийняли бумагу чисту за гроші. П а р а с к а. Господи, Господи! Бач, яке нещастя скоїлося; чула моя душа, що з ним щось недобре діється. Та чого ж він побіг? С а в к а. Я і сам до пам’яті ніяк не прийду, усередині все колотиться. Голос копача: «Поможіть, рятуйте!»

Чуєте? Хтось кричить!.. П а р а с к а. Ох, куме, голубчику, у мене й руки, і ноги тремтять — ходім.

ЯВА XII Ті ж, к о п а ч і Г е р а с и м.

К о п а ч (несе Герасима на плечах). Та поможітьбо! Помагають і кладуть Герасима на ліжко.

П а р а с к а. Що з ним, що з ним? Скажіть на милость божу. К о п а ч. Це, я вам скажу, реприманд1! Качайте його, отак, отак! (Качає Герасима.) Ну, реприманд! П а р а с к а. Та що воно? Що? Ради бога, скажіть, що то за болість така. К о п а ч. Та яка там болість! Стривайте, я розкажу, а ви тим часом тріть груди, добре тріть. Так, так... Ви мене слухайте... стоп! (Прислухається до серця.) Тріть, тріть, тріть... Опит — велікоє діло... Серце наче ворушиться... Аа. Та й перелякав же ти мене, Никодимовичу, мало не вмер від страху, ну і йому б не жить на світі, якби не мій опит. С а в к а. Кажіть, що трапилося. К о п а ч. Усе по порядку — коло одного центра. Ножа! Дають ножа.

Івановно, лийте йому воду ложкою в рот. Наливають воду.

Ковтнув, єйбогу, ковтнув. Не журіться! Щастя маєте, що я ліг у клуні спать... Ліг, знаєте, я в клуні спать, і так мене один предмет заняв, що я і задрімав із думкою про нього; коли це сниться мені, що Роман позабирав копили кам’яні. Пам’ятаєте? Я вам розказував! Що на Боковеньці! Позабирав ті копили та й повісив надо мною їх. Тілько що оце сниться, аж 1 Реприманд — тут: короткий вставний номер у цирку.

112

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

щось мене по носі чирк, чирк... я рукою лапнув угору, піймав за ногу, нога гойднулася, задригала й вирвалася, та як захарчить. Я схопився мов несамовитий, але зараз опам’ятався, запалив сірничок, дивлюся — і в очах потемніло! На перекладині висить Никодимович. П а р а с к а. Боже мій, боже, яке тяжке нещастя! К о п а ч. Но! Опит — велікоє діло! Я зараз вийняв перочинний ніж і перерізав пояс... — і Никодимович упав на землю. Гляньте — дише. Герасим поворушився і спазматично в себе потягнув воздух.

Підводьте, підводьте. Підводять Герасима, він ще потягнув у себе воздух і ніби позіхає, дрижить і витирає піт.

П а р а с к а (плаче). Старий, старий! Г е р а с и м. Де я? (Спазми.) К о п а ч. Пийте воду. (Подає.) Герасим п’є.

Що з Вами? Що це Ви вигадали? С а в к а. Та годі, куме! Буде здоров’я — будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи у світі не буду хотіть більше, ніж бог дає. Такої пригоди ніколи не ждав. К о п а ч. Які гроші? С а в к а. Он гляньте, як нас обманили. К о п а ч. Аа! Зразу догадався! Опит — велікоє діло! На тім тижні в городі була така сама оказія! І багато видурили? С а в к а. П’ять тисяч... Г е р а с и м (захльобується воздухом). Ой... ой!.. К о п а ч. Бризкайте водою. Бризкають. Герасим піднімається.

Та годі Вам, Никодимовичу, убиваться. Заспокойтеся нащот грошей! От поїдемо на Боковеньку, там є гроші, там є сила грошей, вірте, що достанем. Мені само провідєніє указує цей путь... Примєти які: скала, копил — так і копил — так, а посередині — кам’яна фигура... не я буду... Г е р а с и м. Обікрали... ограбили... Пропала земля Смоквинова! Нащо Ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потєря! (Ридає.) Завіса. Зауважте! В античній літературі драматичним творам була властива така ознака: єдність місця, часу й дії. І. КарпенкоКарий дотримується цієї єдності, щоправда, роз ширюючи часові рамки. Ви, напевно, помітили, що події відбуваються протягом кількох днів і в одному місці — у хаті Герасима Калитки. Це пояснюється тим, що під час вистави часто змінювати декорації на сцені немає можливості, хіба що під час антракту. ­

113

НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА

1. Слова «Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапку скидала» Герасим Калитка промовляє на адресу А Пузиря В Жолудя Б Гершка Г Бонавентури

2. Вислів «Що з воза впало — то пропало» належить А Герасимові В Романові Б Гершкові Г Савці

3. Установіть відповідність.

Дійова особа 1 2 3 4

Бонавентура Параска Гершко Савка

Подія А Б В Г Д

з горя вішається рятує Герасима від смерті долучається до Герасимової авантюри наполягає на одруженні сина з Мотрею пропонує Герасимові обдурити Смоквинова

4. Чому в драматичних творах події здебільшого відбуваються в одному місці? Доведіть це на прикладі трагікомедії «Сто тисяч». 5. Чому Калитка різко змінив свою думку щодо вибору нареченої для свого сина? 6. Чи вдалося Калитці насправді обманути Невідомого під час обміну фальши вих грошей у вагоні? Обґрунтуйте свою думку. 7. Яких скупих героїв із творів зарубіжної літератури нагадує вам Герасим Калитка? 8. Які слова героя дають надію на те, що він усвідомив свою найбільшу помилку й зробив відповідний висновок? Знайдіть і прочитайте ці слова. 9. Який момент у творі кульмінаційний? 10. Які проблеми І. КарпенкоКарий порушив у трагікомедії «Сто тисяч»?

­

­

11. Чи випадковими іменами І. КарпенкоКарий наділив Калитку (гаманець із грошима), Пузиря (виріб із тонкої гуми, який може луснути під час надування) і Бонавентуру (античний філософ, який вирізнявся красномовністю)? Об ґрунтуйте свою думку. 12. Складіть і запишіть план характеристики Герасима Калитки.

­

­­

Заповніть літературний паспорт трагікомедії І. КарпенкаКарого «Сто тисяч».

До речі 1958 р. на Київській кіностудії ім. О. Довженка було екранізовано п’єсу І. Карпен ка-Карого «Сто тисяч» (реж. Г. Юра та В. Іванов). ­

­

1992 р. в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави «Сто тисяч» (реж. В. Опанасенко).

114

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ Розгляньте репродукції картин українських художників і виконайте завдання.

М. Дерегус. Тарас на чолі війська. 1961 р.

В. Пузирков. Чорноморці. 1947 р.

А. Коротко опишіть репродукції картин. Б. Який раніше прочитаний прозовий твір вам найбільше подобається? Чому?

Прозові твори, з якими ви ознайомитеся, мають цікаві сюжети. Згадаймо, що сюжет складається з експозиції, зав’язки, розвитку подій, кульмінації, розв’язки. Завдяки їм розгортаються події, за якими цікаво спостерігати, а також розкриваються характери літературних героїв. Радимо під час читання художнього твору уявити, що ви на місці подій: коли Остап і Соломія, головні герої повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною», потрапляють у вогняний полон, ви маєте відчути запах спаленого очерету, воду під ногами, погляд вовка, з яким опинитеся сам на сам… Таке занурення в художній світ літературного твору сприятиме якнайкращому розумінню тексту. Коли будете читати оповідання В. Дрозда «Білий кінь Шептало», спробуйте побачити світ очима цієї тварини: ви переконаєтеся, наскільки цікаво бути не таким, як усі. Мабуть, найближчою для вас стане повість Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути». Вона розповідає про ваших ровесників, які живуть і навчаються у Львові, не завжди сприймають настанови батьків і вчителів; вони дружать і зраджують, борються з труднощами, що виникають під час дорослішання. Читаючи оповідання О. Довженка «Ніч перед боєм», ви потрапите в екстремальні ситуації воєнного лихоліття та отримаєте моральний урок від людей, які захищали нашу землю під нацистськими кулями. А завершить цей розділ повість-казка Ю. Винничука «Місце для дракона». Ви будете здивовані, адже дракон Грицько — поет і християнин… Не будемо розповідати повністю зміст творів, адже на вас чекає цікавий світ української прози.

115

К

л

М

ихай о

оцюбинський

(1864–1913) Український письменник, перекладач, громадський діяч. Найвідоміші твори: повісті «Fata morgana», «Тіні забутих предків», «Дорогою ціною»; новели «Intermezzo», «Подарунок на іменини», «Коні не винні»; оповідання «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник».

Михайло Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. в м. Вінниці. Його батько був чиновником. Своїм вихованням він зобов’язаний передусім матері, яка походила з аристократичних родів — польського (по материній лінії) і молдавського (по батьковій). В одинадцятирічному віці Михайло мусив уперше відірватися від рідної домівки. Закінчивши дворічну народну школу в м. Барі, де мешкала тоді родина, хлопець їде до Шаргорода, щоб продовжити навчання в духовному училищі. І хоча в цей період освітньою реформою було скасоване в школі «волосодраніє», «вуходраніє» і вистоювання голими коліньми на гречці, проте задоволення від навчання учні все одно не отримували, адже лекції обмежувалися лише запитаннями й відповідями, від учнів вимагали тільки зазубрювання текстів підручників. У родині Коцюбинських за чиновницькою традицією панувала російська мова. І як же були здивовані батьки, коли якось дев’ятирічний Михайло, захворівши на запалення легенів, під час марення раптом заговорив поукраїнськи. Після одужання хлопчикові розповіли про цю дивину — і він загорівся цікавістю до українського слова. Якось в училищі сталася подія, про яку потім письменник згадував із гумором: 12літнім підлітком він закохався в 16річну дівчину, а щоб привернути її увагу, вирішив стати «великою людиною» і захопився читанням книжок. Твори Т. Шевченка й Марка Вовчка здійснили на Михайла таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником. Почав складати українські пісні на зразок народних, а потім узявся за написання повісті. Літературним дебютом М. Коцюбинського стали вже відомі вам оповідання «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник». М. Коцюбинський помер 25 квітня 1913 р., похований у м. Чернігові. М. Коцюбинський. Сьогодні ви ознайомитеся з повістю «Дорогою ці­ Фото. 70ті роки ною», а в 10 класі — з новелою «Intermezzo» і повістю ХІХ ст. «Тіні забутих предків».

116

Михайло Коцюбинський

ВІД ПРОЛОГУ... ДО ЕПІЛОГУ Повість М. Коцюбинського «Дорогою ціною» розпочинається прологом, а закінчується епілогом. Це — елементи композиції (будови) художнього твору. Згадайте, що композиція складається із сюжетних елементів (експозиція, зав’язка, розвиток подій, кульмінація та розв’язка) і позасюжетних (портрет, авторський відступ, інтер’єр, екстер’єр, пейзаж). Пролог (з грецьк. pro — передмова, logos — слово) — вступ, що містить розповідь про події, які передували основній розповіді. Прочитавши пролог повісті «Дорогою ціною», ви відразу зорієнтуєтеся в добі, яка зображена, у її особливостях. Це допоможе глибше зрозуміти зміст усього тексту. Епілог (з грецьк. epi — після, logos — слово) — післяслово, заключна частина твору, що розповідає про події, які відбулися після завершення розв’язки. Не кожний літературний твір має пролог та епілог.

ДОРОГОЮ ЦІНОЮ Повість (Скорочено)

Діялося це в тридцятих роках минулого століття. Українське поспільство (...) з ярмом панщизняної неволі на шиї тягло свою долю з глухим ремством. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, з не втраченим іще смаком волі, широких просторів. Він ішов у ярмі, скорившись силі, хоча часом із гніву очі йому наливалися кров’ю, і тоді він хвицав ногами й наставляв роги... Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі. Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні від учора, підтримували жевріючу під попелом іскру. Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав. Пісня волі, споетизованої, може, у дні лихоліття, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми. На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалася гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі... От хоч би там, за Дунаєм, гей, там, за Дунаєм!.. (...) Ярами, коритами висохлих річок, лісовими нетрями, прикриваючись нічною темрявою, ховаючись, мов од дикого звіра, тікало від пана й панщини все, що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі, тікало, щоб здобути собі те, за що предки виймали шаблі з піхов або ставали до бою з кіллями та вилами... А тим часом ворог не дрімав... Власники душ, повернених у робоче бидло, записаних у господарський інвентар дідича разом із волами й кіньми, найбільше боялися того неспокійного, вільнолюбного духу народного, бо його ніяк не можна було припасувати до панських інтересів, погодити з незмірними скарбами, які давала панові оброб ­

117

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

лена хлопом українська земля. Віковічна боротьба двох станів — панського й мужичого, боротьба хронічна, що часом приймала гострі форми й бурею проносилася над нещасним краєм, — ніколи не кінчалася, ба й не могла скінчитися, хоч пан переміг. Ще недавно, умившись в Умані власною кров’ю і накидавши в Кодні стіжок гайдамацьких голів, пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий робочий інвентар — хлопа. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, усе миле його серцю. Але й там, далеко від рідних осель, настигала його панська рука. (...) На півдні Бессарабії, од бистрого Пруту, по лівім боці Дунаю, аж ген до моря стояло на чатах військо й заслоняло волю, що там, за широким Дунаєм, за зеленими прибережними вербами, синіла десь у чужій країні... Голову втікача оцінено. За кожного спійманого прибережні козаки діставали плату. Сотні, тисячі нещасних попадалися до рук козакам — і мусили випити гірку до краю. Лиха доля чекала втікача: його оддавано в некрути, заслано в Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу, або з оголеною напів головою, збитого, збасаманеного, одсилали в кайданах назад до пана, знов у неволю, на панщину... Чого він міг сподіватися вдома від пана? А проте, мов талії води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок...

­

І — То ти, Остапе? — Я, Соломіє... — Що ж воно буде? — А що ж буде?.. Хай воно загориться без вогню та диму... Утечу... Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачилися... От бачиш — сакви1... Бувай здорова, Соломіє... — Тікаєш... покидаєш мене... І отсе я лишуся сама з тим осоружним чоловіком... Ні, тікай, тікай, Остапе... Коли б ти знав, що робиться в горницях: пан біга по хаті, мов скажений. «Бунтар, — кричить, — гайдамака! Він мені людей баламутить!..» Покликав осавулу: «Веди мені зараз Остапа Мандрику...» — Так... — «Із живого шкуру здеру, чисто оббілую2... Я ж йому пригадаю, гайдамаці, Кодню...» — Так...

1 Сакви — дві з’єднані одним полотнищем торби, які перекладають через плече на груди й спину або через спину коня чи осла. 2 Оббілувати — обробити тушу забитої тварини (зняти шкуру); тут: дуже сильно побити, закатувати.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

118

­

­

­

­

­

Михайло Коцюбинський

— «У некрути, — каже, — оддам...» А паня біла-біла, трясця трясе її, а вона руки заломила та: «Ромцю, — каже, — тікаймо звідси, бо ті хлопи заб’ють нас, як мого дідуся в Умані...» Тікай, Остапе, тікай, серце... Спіймають — катуватимуть, нелюди, живого не пустять... — Враг його бери... Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що... Ех, піду, де воля, де інші люди... Бувай здорова, Соломіє... — Перелазь, хоч попрощаємося. Остап перекинув через тин, за яким стояла Соломія, сакви й сп’явся на тин. На нічному зоряному небі виткнулася ставна парубоча постать і зникла по хвилі в густих бур’янах по той бік тину. — Ну, та й кропива ж тут, чисто попікся. Де ти, Соломіє? Поночі й не видко. — Ось я... — І перед Остапом зачорніла велика, як на доброго мужика, постать. — Ходім до ставка, посидимо під вербами. (...) Остап із Соломією сіли під вербою, але їм не говорилося. Події, що несподівано привели їх до розлуки, ба й невідома будущина, яка кинула вже свою тінь на душу, збіглись у цей мент докупи й мов замулили глибину сердечну. Говорити мало — що скажеш кількома словами?.. Говорити ширше — навіщо? Не полегша на серці, не зміниться доля... Та й ніколи вже... пора рушати. — Ти ж кудою подасися, Остапе? — Та мені аби на Чорний шлях, а там уже якось воно буде... там напутять уже... — Ну, то не йди, голубе, селом, щоб не побачив хто... Я тебе духом пере хоплю човном на той бік, а там чагарником, полем — та й вийдеш на шлях. Так безпечніше буде. Соломія підійшла до ставка, скочила в човен і почала шарити на днищі. — Капосний дід, одніс весло в катрягу1... Ну, та дарма — обійдемося. Одним зручним скоком Соломія опинилася на березі й із такою легкістю витягла з тину коляку, мовби то була застромлена дитиною ломачка.

­

­

­

1 Катряга, катра­га (розм.) — дерев’яний курінь на пасіці.

­

­

­

­

­

119

­

­

­

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Остап сів у човен, і Соломія відіпхнулась од берега. Човен плавко загойдався на воді, а далі тихо й рівно посунув по воді над зорями, що тремтіли на дні блакитної безодні. Соломія з тихим смутком дивилася на Остапа й чула, як по її виду котилася сльоза за сльозою. Вони мовчали. (...) Чорний панський гай потиху відсувався назад, закутуючись волокнуватими пасмами білого туману. (...) Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику, а на човні, як велетенська чавунна постать, іще довго стояла Соломія, спершись на кіл і вдивляючись у чагарник, де разом з Остапом зникало її щастя. Остап ішов навпростець, минаючи вузькі, криві стежки, протоптані товаром і пастухами. (...) Одійшовши кілька гонів, Остап зупинився та озирнувся. Невиразною чорною плямою лежало сонне село у видолинку, і тільки в корчмі ясно світилось одиноке віконце й приковувало до себе Остапів погляд. Се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала його з батьківщиною, з усім близьким. Але за хвилину віконце згасло, й Остап почув, як разом із зниклим світлом у його серці щось урвалося, і село геть одсунулось од його. Остап непомітно для себе зітхнув і рушив далі. Чи то під впливом прощання і Соломіїних сліз, чи внаслідок реакції по пережитих турботах, його обгорнув жаль. Чого саме було жаль, він не міг би сказати, та й не думав про те. Так, просто жаль стис за серце, підступив до горла. Якась струнка сердечна бренькнула, зачеплена тим жалем, а із чагарів і з нив, таких рідних і милих, — він се почув зразу, — натовпом знялися давні згадки дитинства, неясні, невиразні, але вимагаючі частини серця для землі, яку він покидав тепер навіки, може. Кожні кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — усе се було йому знайоме, промовляло до його. Тут, у товаристві однолітківпастушків, заводив він безконечні грища. Тут він пас худобу. Панську! Тимто й ба, що панську. Та й хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його, який ходив на Січ, а потім різав панів в Умані, — хіба ж вони не стали такою худобою?.. Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його із Соломією та силою віддати її за свого хурмана1, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями... не похвалявся б оббілувати Остапа за сміливе слово. — Оббілуєш... — злорадно осміхнувся Остап до себе. — Шукай вітру в полі... (...) Коли б хоч дідусеві нічого не сталося через його... Та що йому станеться? Він уже старий, не сьогоднізавтра покладуть у яму... На згадку про діда Остап почув щось тепле в грудях. Ті билиціказки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав, затаївши дух і не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал. Не раз телята й вівці, спокійно пощипуючи травицю в чагарнику, були свід­

1 Хурман (заст., розм.) — візник.

­

­

120

Михайло Коцюбинський

ками козацьких нападів або уманської різні, виконаної підпасичами під проводом Остаповим. Воля, воля і воля! Се чарівне слово, споетизоване столітнім дідом, розпалювало кров у хлопця, а дедалі, з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало більш конкретну форму, глибше значення. Народ стогнав у неволі, але стогнав потай, не протестуючи, і коли Остап, вихований дідом у давніх традиціях, здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували1 йому, але далі спочуття діло не йшло. Знайшлися навіть такі, що вклали панові в уха бунтівничі речі молодика — і от тепер Остап, скривджений і цькований, мусив покинути рідний край. (...) Тим часом темна блакить нічного неба почала потроху бліднути. Зі сходу дихнув вітрець та овіяв Остапа. І враз Остапові зробилося весело й легко. Він почувся на волі. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилася по всіх жилах, запрохалася на волю... Остап зірвався на ноги й не пішов, а побіг далі. Йому хотілося гукнути на всі легені словами пісні або хоч крикнути, узяти отак щось у руки — велике, міцне — і зламати його. Але він здержався. Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою мо лодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи, а думки одна за одною, як на крилах, летіли все наперед. Не так думки, як уява. Уявляється йому Дунай, широ кийширокий. За Дунаєм — Січ. Басують під козацтвом коні, мов змії ті, повигинали шиї... Козацтво — як мак... Жупан червоний, вус чорний, довгий, при боці шаблюка. Попереду... попереду — Остап. Кінь під ним гарячий, вороний, той, що в пана лишився на стайні; одіж із щирого сріблазлота, шабля довжелезна. Він оповіда козакам, за віщо пан хотів його оббілувати, яка повелася тепер у них неволя в Уманщині, що треба піти й визволити народ із неволі, потішити на старість дідуся та одняти Соломію від її чоловіка, бо вона не хурмана панового, а його, Остапа, кохає... Козаки вклоняються йому, пускають із копита коні, кидаються в Дунай, перепливають його, а далі мчаться — Остап попереду — через луки й поля до них у село, в Уманщину... Чи бачиш, Соломіє?.. (...) Остап вийшов на шлях та озирнувся. Оддалік щось маячіло на шляху, немов який подорожній, з клунками на плечах, плентався шляхом од села. (...) Але тільки Остап звернув із дороги, як йому причулося, що хтось немов гукає. Він озирнувся: прискорюючи ходу, подорожній махав до нього рукою, бажаючи, очевидячки, спинити його. Що за мара? Першою думкою в Остапа було тікати. Але зваживши, що поки він один на один, жахатися нічого, Остап зупинився, очікуючи та вдивляючись у подорожнього. (...) Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі, короткій чугаїнці2, з довгим ціпком. Остапові було чудно, що парубок немов осміхався, але коли той наблизився й привітався до нього, Остап із несподіванки скрикнув:

­­­

­

­

­

1 Спочувати — співчувати. 2 Чугаїнка (діал.) — свита.

­

­

­

­

­

121

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

— Соломіє!.. Чи ти здуріла? — Може, і здуріла... — сміялася Соломія. — Пек тобі, маро... Чисто парубок... Куди ти й по що? — За Дунай, на Січ із тобою... Приймаєш товариша чи не приймаєш? — Чи ти знавісніла, молодице, чи тебе нині жарт узявся?.. — Які там жарти... Скоро ти пішов, я як стала на човні, так і задубіла. Холодна, холодна, мов завмерла!.. Далі прокинулась і чую, що все мені противне, усе гидке: і чоловік, і панщина, і життя моє безщасне... Пропадай воно все пропадом... Піду і я світ за очі... Уже ж за тобою хоч серцю легше буде... Та чимдужч додому, за торбину: укинула, що треба на дорогу. Тільки, думаю, пан ловитиме нас. Але і я не дурна. Дідька з’їсть, що спіймає... Метнулася до комори — чоловіка нема дома: повіз паню в гості; зняла із жердки сорочку й штани... Тоді спідницю із себе, штани на ноги, накинула на плечі чугаїнку, а на голову шапку — і козак козаком... Шукай тепер, пане, парубка з молодицею... ніхто не бачив, лише двох парубків стрічали... Що ж мені з тим, що скинула, діяти? Покинути боюся, догадаються ще... Узяла своє під пахву, побігла до ставка, прив’язала камінь — і шубовсть у воду. Вічная пам’ять. А тоді селом, та на шлях, та біжубіжу, щоб догнати. Ху, як ухекалася... Що ж, приймаєш парубка в товариші чи ні? — А що ж я робитиму з тобою на Січі, гей?! (...) Остап осміхнувся. Він, властиво, радий був Соломії, лише ота несподіванка збила його з пантелику. (...) Сонце було низько, так у два чоловіки від землі, коли Остап прокинувся. Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу. — Хахаха!.. От козак — розкозак!.. — реготався Остап. — Хахаха!.. Той регіт збудив Соломію. Вона схопилась і, протираючи очі, здивовано зиркала на Остапа. — Ти чого?.. — Продери, продери очі... Хахаха!.. — Бачу вже... Та чого ти? — Ну, тепер ходім. Остап підвів Соломію і потяг її до кринички. — Стань на коліна й дивись у воду... Соломія нагнулась і зазирнула до кринички. Звідти глянуло на неї свіже, повне обличчя з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся, що під час сну повисмикувалось ізпід очіпка. — Тепер глянь на свої ноги. Соломія глянула й ураз залилася дзвінким сміхом. — Хахаха!.. — не вгавав Остап. — Голова молодицина, а ноги парубочі... Вони реготалися, мов діти: вона — тонко та дзвінко, як молода дівчина, він — грубше, передчасним баском двадцятилітнього парубка. — Що ж воно буде? — спитав перегодом Остап. — Таж як хто підгледить твій очіпок, не мине нас халепа.

­

122

Михайло Коцюбинський

— А ось що буде! — рішуче промовила Соломія та із цими словами здерла з голови очіпок. Чорні буйні коси впали їй на плечі й вкрили нижче пояса. — На, ріж... — Що ти кажеш? — жахнувся Остап. — Ріж, кажу... — І тобі не жаль, Соломіє? — Ані крихти... Ріж! — уперто намагалася молодиця і сіла долі. — Та в мене й ножиць чортма. — Ріж ножем!.. Остап стояв вагаючись, але, бачачи молодицину впертість, вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати в кружок Соломіїне волосся. Довгі пасма чорних кіс, мов мертві гадюки, тихо зсувалися по плечах додолу й лягали на землі дивними покосами. Однак Соломія дурила себе, запевняючи, що їй не жаль кіс. Як тільки ніж шурнув по волоссю і до ніг Соломіїних упало перше пасмо кіс, вона почула якийсь біль у грудях, щось стисло за серце, і на очі набігли сльози. Робота була скінчена. Остап одступивсь од Соломії, щоб здалека краще придивитися до своєї роботи, а Соломія, мовчазна й замислена, сиділа долі серед обтятого волосся і вдивлялася кудись у простір. Заходяче сонце червоним світлом осявало сю картину: його, стрункого й міцного, із чорними очима, орлиним носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю, і її, що в образі білолицього чорнявого хлопця дивилась у простір засмученими карими очима. — Ну, пора нам рушати... Гей ти, парубче, як тебе звати — Семеном чи як? — Про мене й Семене... — зітхнула Соломія і знялась із місця.

1. Остап збирається втекти за А Дон Б Дунай

В Дніпро Г Дністер

2. Остапові належить репліка А «— Я тебе духом перехоплю човном на той бік, а там чагарником...» Б «— Спіймають — катуватимуть, нелюди, живого не пустять...» В «— ...на Січ із тобою... Приймаєш товариша чи не приймаєш?» Г «— Пек тобі, маро... Чисто парубок... Куди ти й по що?»

3. Установіть відповідність.

Слово 1 2 3 4

Лексичне значення

чугаїнка хурман дідич хлоп

А Б В Г Д

123

свита дідусь візник селянин поміщик

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

4. Розкажіть цікаві факти з дитинства М. Коцюбинського. 5. Що таке пролог? Яку роль він відіграє в повісті «Дорогою ціною»? 6. Прочитайте перший діалог Остапа й Соломії за ролями. Які історичні події пов’язані зі словами Кодня, Уманщина, гайдамаки? 7. Чи легко було Соломії відмовитися від довгого волосся? Як цей вчинок її характеризує? 8. Хто і в яких традиціях виховав Остапа Мандрику? 9. Яким ви уявляєте Остапа? Про яку рису вдачі свідчить ставлення хлопця до свого діда? 10. Намалюйте словесні портрети Остапа й Соломії. 11. Доведіть, що сюжет повісті «Дорогою ціною» пригодницький і романтич­ ний. 12. Спрогнозуйте подальші події повісті (кілька речень). 1. Прочитайте ІІ й ІІІ частини повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Випишіть у зошит не зрозумілі вам слова. 2. Підготуйте невелике повідомлення про Івана Ґонту й Максима Залізняка (за бажанням). 3. Перегляньте в інтернеті відеоматеріал про життя М. Коцюбинського й вислов­ те свої враження про життя митця в класі.

ІІ Була темна осіння ніч. Густа мряка чорним запиналом єднала з небом спалену сонцем полонину. У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою і розпливалося в пітьмі. То був Дунай. Ще густіший морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину по схилу прибережного узгір’я. В одній із таких яруг, глибоких і покручених по всіх напрямках весняними водами, на самому дні ворушилися люди. То були втікачі. Два дні та дві ночі сиділи вони тут у вогкості й пітьмі, ховаючись від козачих пікетів, розкиданих по лівому березі Дунаю. Якраз сьогодні, з опівночі, мусили вони прокрастися в прибережні комиші й там чекати перевізників ізза Дунаю. Було їх там чоловік із тридцять, з дітьми, з усяким хатнім збіжжям, зі слабими навіть, яких не можна було кинути в чужій стороні. (...) Межи втікачами були й Остап із Соломією. Зазнавши всяких пригод, вони врешті добилися до Дунаю і вкупі з іншими чекали перевозу. (...) Іван пристав до Остапа десь у дорозі. Вони були з одного повіту, навіть села їхні були близько. Се їх з’єднало, і з того часу Іван не розлучався із земляками. Весела й добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях. Іван охоче оповідав про своє життя домашнє; з оповідання того можна було зрозуміти, що втік він не так од панщини, як від лютої жінки, яка мала занадто великі кулаки для малого на зріст Івана. От тієюто лютою жінкою і дратували раз у раз Івана, та він не сердився і добродушно викручувався жартами. (...)

124

Михайло Коцюбинський

Утікачі рушили до перевозу в суцільній темряві. Почалося пожвавлення. Раптом форкнув кінь — біля втікачів з’явилися козаки, які охороняли кордон. Вони стали виловлювати людей. Усі запанікували. У руки москаля потрапила й Соломія, яку визволив Остап. Іван кликав Остапа та Соломію до себе на човен, але вони розлучилися.

***

Що далі було — ні Остап, ні Соломія не могли добре пригадати. Вони лише пам’ятали, що бігли на одчай, через комиші, через воду, у безпросвітній темряві, з почуттям звірини, за якою женуть собаки. Кілька разів Остап ускакував у воду мало не по пояс, часто Соломія з розгону натикалася на кущ верболозу, але кожний раз вони давали собі раду й знову мчали вперед, добуваючи останні сили. (...) Тут вони намацали сухе, затишне місце й тільки тоді почули, що страшенно втомлені й зогріті шаленим бігом. Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони просто впали. Без розмов, без думок вони поснули твердим, здоровим сном. Прокинулися вони нерано. (...) Першою думкою в Остапа було довідатися, де вони. Він подався на розвідку й скоро повернувся, щоб заспокоїти Соломію: скрізь тихо, спокійно, днина тепла та ясна. Почали радитися. Обоє згадали, що один мірошник ізнад Пруту, одноокий Яким, такий забіглий, як і вони, тільки з Поділля, хвалився, що знає спосіб переправити їх у Туреччину (...). Тепер нічого іншого не лишалося, як звернутися до того мірошника, бо переховуватися далі на сьому боці було небезпечно: їх могли спіймати, одіслати до пана або запроторити в тюрму. (...) І вони, почистивши трохи свою молдаванську, заболочену вчора одежу, не гаючись, подались у дорогу. Вони йшли то шляхом, то стежками навпростець, намагаючись не звертати на себе уваги. (...) За Прутом була Туреччина. Уже була ніч, коли вони підходили до кишницьких вітряків, що ліниво помахували крилами. На радість їм, у Якимовому вітряку світилося. Вони відхилили двері й увійшли. Там нікого не було — й Остап із Соломією присіли на мішках. У млині стояв теплий, приємно-солодкуватий запах свіжої кукурудзяної муки. Борошняний пил висів у повітрі, а стіни, банти1 і постав2 були обсипані ним, як снігом. (...) Мельників план був дуже простий: зв’язати невеличкий пліт, аби міг здержати двох людей, — і в темну ніч, ховаючись од козаків, переплисти в плавні. А там уже безпечно. Коли б не стало прихованого тут матеріалу, можна роздобути на березі річки. Аби обережно. (...) При світлі воскової свічки, що роздобули в млині, вони взялися до роботи й так захопилися, що забули про втому та сон. Та матеріалу було не доволі для плота, і треба було відкласти роботу. (...)

1 Банти — те саме, що бантина (поперечна балка між кроквами). 2 Постав — пара млинових жорен, одне з яких нерухоме, а інше обертається на ньому.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

125

­

­

­

­

­

­

­

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Тільки вночі Остап із Соломією зважилися податися на берег. Вилазячи на гору, вони побачили червоне крайнебо, наче сходив місяць. — Що за мара, — обізвався Остап, — адже тепер не місячні ночі. Та Соломія, що встигла вже злізти, раптом одхилилась і мало не скрикнула: — А дивися!.. Дивися!.. Остап глянув та остовпів. Перед ним, на крайнебі, стояли високі вогняні гори. Та ні, вони не стояли. Вони рухалися, як живі, хиталися, тремтіли, осідали в одному місці й виростали в другому. Вони тихо жевріли, як купа іскристого золота, або вибухали червоним снопом полум’я. Відтак знесилювалися, в’яли й гнулись од вітру, і знову росли, знову палали. Коли одна з них падала, друга підхоплювала її, здіймалася догори й бистро ламала лінію блискучих визубнів. Од них займалася на небі хмара та палала вкупі з далеким небом. То горіли плавні. Із жахом вдивлялись Остап із Соломією в сю картину. — Ні, не до нас іде, а вбік, за вітром, — із легким серцем зітхнула врешті Соломія. Здавалося, розбурхане море вогню кипіло, ревло, бризкало вогняною піною, раз червоною, як грань, раз білою, як світло блискавки, і йшло сердитими хвилями на чорні безборонні плавні, що причаїлись і тремтіли в нічній пітьмі. (...) З опівночі пліт лежав готовий, аж просився на воду. Він був важкий, кострубатий, і його треба було нести так, щоб не ослаб мотуз. Остап і Соломія кректали, зупинялися, спочивали, обливалися потом і знову тягли його на гору. Навколо — ні душечки. Ні, їм таки везло нині! Туман стояв густий, мов кисіль; до світла було далеко, а кордонна сторожа або поснула, або вигинула. — Заким сонце зійде — огого! де ми будемо... — радісно шептав Остап. — Тоді кажи гоп, як перескочиш... На березі було теж тихо й безлюдно. Каламутний Прут дихав вогким холодом. Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли. Остап із Соломією потиху спустили пліт на річку. Він хлюпнув і глибоко осів у воду. Коли Соломія примостилася на плоті, Остап одіпхнув од берега й тоді скочив. (...) Вода зараз підхопила пліт, поволі обернула його й понесла вниз укупі з харчами, забутими на плоту. Та се була дурниця: вони були за кордоном. Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепенуло його істоту. В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки: — Бодай ти запалася, триклята країно, з твоїми порядками! — закляв він наголос.

126

Михайло Коцюбинський

Одночасово на тому березі почулася кінська ступа. — Хто там?.. — кинув у пітьму кордонний козак і, не дочекавшись відповіді, бахнув наосліп із рушниці. — Ой! — скрикнув Остап, ухопився за груди й захитався. — Нічавоо!.. Коли не влучив, тікай собі з богом! — добродушно промовив козак і ступою подався далі...

ІІІ — Що тобі? — прискочила Соломія до Остапа та піддержала його. Вона вся похолола й тремтіла від жаху. — Ой, — тихо стогнав Остап, — поцілив мене отут, під серце... Соломія немов не розуміла того, що сталося. Вона торсала Остапа за одежу, тягла його із собою, із жахом повторяла: — Тікаймо... тікаймо... він іще стрілятиме, він уб’є тебе... Помітивши, що Остап не рушить із місця, вона вхопила його під руку й сливе поволокла за собою. Вона вскочила в комиші й бігла прудко, наскільки позволяв се Остап і густий очерет (...). Остап несвідомо піддававсь їй. Він біг за нею, хоч із кожним віддихом і рухом кололо його в грудях і нападали часом млості, а зпід руки, якою він затуляв рану, стікало щось тепле й мокре. «Аби лиш перебігти оце місце... аби лиш перебігти, — і все минеться... — нічого лихого не буде...» — блукали думки в його голові, і він біг, напружуючи останні сили, аби не відстати від Соломії. Урешті він почув, що мліє. — Стій... не можу... — шепнув він, опускаючись додолу. — Що тобі? — опритомніла молодиця, схилившись над ним. — Крові багато витекло... — насилу вимовив Остап. — Тебе зранено? Де? — скрикнула Соломія, опускаючись перед ним на коліна та намагаючись розглянути рану. Але було темно, як у льоху. Не видно було навіть комиша, що стирчав густо, мов жито на ниві, круг них. — Де тебе зранено? — Отут, під серцем. Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру й липку сорочку. Остап сикнув од того дотику. У голові в Соломії розвиднілося. Жах її щез без сліду. Вона знала, що робити. Обережно розщібнула йому сорочку й одкрила груди. Сього було мало. Вона роздерла пазуху, одліпила скривавлену сорочку, потім одшматувала довгий пас зі своєї підтички й із поміччю Остапа тісно зав’язала йому рану. — Води!.. — попрохав поранений. Води! Се легко було сказати! У сій пітьмі, у сій чорній невідомій пустині, де доволі було зробити кілька кроків, щоб заблудитися, трудно було шукати воду. Серце Соломії рвала та просьба Остапова, а голова шукала способу. Ба! Адже вони на воді! Про се свідчить трясовина, що вгинається під ногами.

127

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Соломія спробувала викопати рукою ямку й справді докопалася до води. Була се густа, гнила й тягуча рідина, з противним запахом шувару1. Соломія зачерпнула її в пригорщі й подала Остапові. Той змочив уста, але пити її не зміг. Соломія змочила йому чоло, скинула із себе верхню одежу й підмостила йому під голову. Про те, щоб пускатись у дорогу в таку пітьму в невідомій стороні, не було й гадки. Треба було дочекатися світу. (...) Та ще коли б вона хоч могла бачити його рану, його обличчя — їй, здається, не так би важко було. А то ся пітьма, сей чорний, клятий морок. Він оточив її з усіх сторін, слався перед очима, висів над головою, заповзав під шкуру, виповняв її всю та гнітив серце... Надаремне витріщала очі — вона не могла навіть одрізнити пальців на власній руці. Він жив, той морок, рушався, дихав, шептав щось тисячними устами, безперестанно, уперто, з посвистом, як стара баба. Соломія сиділа перестрашена та прислухувалася, про що шепче морок. (...). Утома взяла своє: Соломія навсидячки задрімала. Коли вона прокинулася, сіре світло падало із хмарного неба. (...) Остап лежав тут же з розплющеними очима; його молоде обличчя немов прив’яло, на уста впала смага. (...) За поміччю Соломіїною Остап звівся. Він затискав зуби та кріпився, щоб не стогнати, — так його боліло за кождим рухом десь під лопаткою. Соломія підтримувала його, і так вони звільна йшли поміж високими стінами жовтого комишу. Недовго їм довелося шукати воду. Незабаром заблищало крізь комиш спо кійне дзеркало озерця. Соломія напоїла Остапа, оглянула й обмила його рану. Вона приклала до рани мокру холодну ганчірку — й Остапові стало легше. Почали радитися, як їм вибратися з плавнів, куди йти. (...) (...) Вони йшли так довго, не відаючи пори дня, бо над ними все висів клапоть олив’яної хмари, а круг них усе їжився височенний, цупкий, жовтий комиш, немов сунувся разом із ними, як зачарований. (...) — Примости мене коло озерця, аби я міг воду дістати, а сама йди, розглянь... — згоджувався Остап. — Ти, певно, зголоднів, їсти хочеш? — Ні, не хочеться... тільки пити. Соломія нагнула комиш і зробила хворому ложе. Не зводячись, він міг зачерпнути пригоршнею воду. (...) — Не сумуй же тут без мене, я швидко повернуся, — обернулася вона до нього й зникла в комишах. Вона йшла й старалася нагадати собі плавні, як бачила їх згори, до переправи.

­­

1 Шувар — аїр.

128

Михайло Коцюбинський

Управо — горіло... так, управо горіло, — і туди гнав вітер вогонь; у ліву руку виднілися гори й верби. Значить, треба йти туди, проти вітру. Вона стрибала з купини на купину сливе бадьора. З кожним кроком надія росла в її серці, хоч картина не мінялася. Часом їй доводилося продиратися через таку гущину, що вона ледве пролазила поміж жовтими стінами. Посковзнувшись, Соломія вскочила вище колін у холодну тванюку. (...) (...) Раптом Соломія зупинилась і мало не зомліла від страшенної думки: їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги. Треба було ламати комиш абощо. Треба зараз вертатися, поки вона недалеко відійшла й не забула дороги. Серце її неспокійно калатало, коли вона бігла назад, одшукуючи свої сліди. Вона не мала часу на обережність — комиш бив її по лиці й навіть скалічив ногу. Та то були дрібниці. Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знову подасться на розвідку, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу. Спочатку все йшло добре, вона знаходила свої сліди й по них верталася. Та скоро сліди щезли. Соломії здалося, що вона дуже одхилилась уліворуч. Вона взяла трохи в праву руку й несподівано наскочила на чимале довгасте озерце. Тут вона не була, се вона твердо пам’ятала. Вона мусила вернутися трохи назад, щоб обійти перешкоду. Тепер Соломія вагалася, у якому напрямку йти. (...) — Остапее!.. Остаапее!.. Голос її прогучав глухо, стіна ворожого очерету не пустила його далеко, забрала в себе, ковтнула. Соломія ще раз гукнула — те ж саме. Серце в Соломії упало, руки звисли безвладно. Та ненадовго. Новий приплив енергії, шалена відвага пойняли її волю, і вона кинулась уперед, розхиляючи й ламаючи очерет зі сліпою завзятістю зраненого оленя. Од часу до часу вона кликала Остапа. Відповіді не було. (...) Комиш шумів. Він їжився перед нею, тіснив із боків, настигав іззаду, ловив корінням за ноги, колов і різав шорстким листом. Жовтий, гладкий, високий — він глузував із неї, помахуючи над її головою рудим чубом. Соломія чула до нього зненависть, як до живої істоти. Він дратував її. Коли б у неї був серп або ніж, вона різала б його доти, поки б він не поліг увесь або вона сама не впала трупом. Соломія накинулася на нього й почала трощити зі злості, з озвірінням, як свого ворога.

129

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Вона рвала його, ламала, крутила й била ногами, а він згинався, упирався, зчіплювався вгорі китицями, ранив їй руки й тільки корінням тремтів, немов од скритого реготу. Соломія знесилилась і впала. Їй стало душно. Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали, й очі блищали, як у звіра, що попавсь у лабети. Значить, немає виходу: вона мусить тут погибати, а Остап через неї — десь у другому місці. Соломії не так жалко було себе, як Остапа: вона уявляла собі, як він тепер лежить, хворий і самотній, у пущі й вигляда її з очеретів. Їй жаль стало молодого змарнованого життя — і вона заплакала. Тим часом короткий осінній день гас, із плавнів вставала ніч. Спочатку морок поліз ізпоміж очеретів, а за ним дихнули озерця та купини білим туманом.  Ставало вогко й холодно. Поночі нічого було рушати. Соломія сиділа, обнявши голову руками, і думала. (...) Вона не могла б сказати, прокинувшись, чи було пізно, чи рано. Над комишами ще нижче, ніж учора, спускалось олив’яне небо. Усе тіло в Соломії боліло, як побите. Важкі повіки мимохіть спускалися на очі, голова була несвіжа. (...) Що далі вона йшла, то більше дивувалася, що сьогодні попадалось їй так багато живих істот. Тричі вона помітила крізь комиші сірий вовчий хребет, раз лисиця майнула коло неї хвостом, а здалеку чулося кабаняче рохкання. Вужі й гадюки набралися сьогодні особливої рухливості, бо все пов зли в тому напрямку, як ішла Соломія, і їй треба було особливо вважати, щоб не наступити на слизьке й холодне гадюче тіло. Птахи кружляли над плавнями цілими хмарами й так верещали, що заглушали навіть шум плавнів. Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, усю силу волі, усю міць тіла та йшла вперто, завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди. Однак краю плавням не було. Комиші, озерця, єрики... І знову комиші, і знову вода, і знову той самий згук розміреного, однотонного прибою морської хвилі. (...) Обернувшись назад і глянувши на небо, вона побачила червоні, як грань, хмари — і зразу стали зрозумілими їй і той дим, що вона чула, і тепло, і неспокій птахів, і тікання звірів. Плавні горіли, вогняні гори наступали на них, несли всьому смерть. Але вогонь іще десь далеко. Коли швидше побігти, можна ще втекти. Тільки так душно, так важко... наче хто женеться ззаду й дихає, налягає на плечі. Соломіїне вухо ловить уже далекий лускіт сухого комишу, невиразне гудіння, наче звірвелет трощить щось, жвакує і важко сопить. Се ж видима смерть здоганяє її!.. Тут нема вже рятунку. Ніхто й ніщо не поможе. Несказанний жах обняв Соломію. З криком «ох, боже мій!.. ох, боже!..» вона шарпнулась з останніх сил і наосліп кинулася в очерети, слідом за гадюками, звіриною і всім живим, що, рятуючись од наглої смерті, мчало в перестраху перед наступаючими бурунами вогняного моря... А воно йшло. Воно котилося за ними невпинними, непереможними, веселими хвилями, золотом розсипалося по плавнях, жерло очерет, випивало воду, підпалювало небо...

­

130

Михайло Коцюбинський

*** По відході Соломії Остап почув себе відрізаним од світу, од людей. Гарячка палила його всередині, він щохвилини мочив руку у воді й охолоджував чоло, очі, голову. Йому докучило дивитися на жовті стіни комишу — і він заплющив очі. Він думав. Згадувались йому давні заміри, він думав про те, чого йшов сюди, у Туреччину, через віщо покинув рідне село та дідуся. Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? От коли б вони прийшли й подивилися на свого внука, підстреленого, знесиленого, покинутого в комишах на обід вовкам і воронам. Йому все щось верзлося, і в маячні він кликав дідуся. Дідусь приходив. Тихо й непомітно вилазив він із комишів і ставав перед Остапом, згорнувши руки. (...) Остап вів бесіду з дідусем — і дідусь потішав його, давав раду, розказував про колишнє і про те, що діється в селі тепер... Як тільки Остап розплющував очі, дідусь ховавсь у комиші, але доволі було заплющити їх, як дідусь знову з’являвсь і слухав пригоди Остапові або оповідав про себе. Надвечір Остап почав турбуватися: де ділася Соломія, що її нема досі? (...) Уночі йому стало гірше. Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду. Він хотів кашляти й не міг од болю. А Соломія не приходила. Остап не спав, а лише часом, на кілька хвилин, западав у нетяму. Ніч тяглася довго, безконечно, як смерть... А Соломії не було... — Де ж вона, що з нею? — Остап нудився. Удосвіта Остап почув, що коло нього жива істота. — Ти, Соломіє? — поспитав він і відкрив очі. «Чи вона жартує, що перекинулася собакою?» — подумав він і трохи опритомнів. Проти нього стояв не пес, а вовк. Великий, сірий, забовтаний, з гаря чими та голодними очима. Він насторошив вуха й простяг до Остапа морду, міркуючи, чи безпечно йому нападати, чи ні. Остап лежав безборонний і дивився на вовка. Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи.

­

131

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Звір стояв нерухомо, урешті переставив одну лапу, далі другу й трошки присунувся до Остапа. Остап зачерпнув пригоршнею води й бризнув на вовка. Бризки долетіли до його морди, кілька з них упало на неї. Вовк вискалив зуби й осів на задні лапи, але не відходив. Остап знову покропив його водою. Вовк клацнув зубами й блимнув очи­ м ­ а. Він був невдоволений. Посидівши трохи та не зводячи очей з Остапа, він раптом витяг шию, подався наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкіру. Вив він довго, на кілька нот, із великим смаком, із заплющеними очима. Урешті замовк, посидів трохи й наблизився до Остапа. Єдиним оружжям Остаповим була вода, і він од часу до часу обливав нею вовка, не допускаючи до себе. Вовк урешті скучив. Він кілька разів сердито, із запеклістю клацнув на Остапа зубами, крутнувсь і щез у комишах. По сих одвідинах Остап почав думати про смерть. Прийшла пора вмирати. Чи живого, чи мертвого, а таки з’їсть вовк або сточать хробаки в сих нет рях. Чи не однаково? Остапові згадався Іван. «Хіба я боюся смерті? — чув він його цапиний го лос. — Зродузвіку... Пошли, господи, хоч зараз. Раз умирати — не двічі... Умер — і край, більше не встанеш...» Остап теж не боявся смерті. Йому тільки хотілося перед смертю побачити Соломію. Дідуся він бачив, той приходив до нього, а Соломії як нема, так нема... Десь заблудилась у плавнях або вовки роздерли її. Й Остапові стало жалко Соломії, страх як жалко. Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалувала кіс своїх задля нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш. І саме тепер, коли вони здобули собі волю й мали в щасті та радості почати нове життя, приходить погибель і, як щенят у річці, топить їх обох... (...) Він не хоче вмирати. Він хоче жити. Світ такий красний... Остап іще молодий, він не жив іще, не зазнав усього... Йому ще хочеться глянути на сонце, побачити світ божий, людей, обняти Соломію... Він іще живий, він не лежатиме тут колодою, не ждатиме, поки прийде смерть... Остап зсувається зі свого ложа й повзе. Йому боляче. Ну, та нічого, терпи, козаче... Він буде плазувати, чіплятиметься не тільки руками та ногами, а й зубами навіть, а таки вилізе із сих мочарів. Остап повзе. Йому трудно, кожну купину доводиться брати з бою, у грудях коле й спирає дух, ноги важкі, як колодки. Він спочиває, омліває часом, прокидається і знову повзе на дні комишевого моря. До серця б’є гаряча хвиля; дика, непереможна згага життя палить усередині, сповняє всю його істоту... Раптом він чує над собою: — Остапе! Остапе! Се ти? Живий? Він знає, чий то голос: то вірна його жінка, то Соломія злинула з неба, щоб узяти його до себе. ­

­­­

132

Михайло Коцюбинський

— То я, то я, серце моє... — обзивається він до неї і чує, як вона зводить його, бере на руки, як малу дитину, і вони летять обоє у високості, генген до зоряного неба... Йому так радісно, так добре...

1. У дорозі до Остапа й Соломії пристав А Іван Б дід Овсій

В мірошник Яким Г кордонний козак

2. Прочитайте речення. «Вона рвала його, ламала, крутила й била ногами, а він згинався, упирався, зчіплювався вгорі китицями, ранив їй руки й тільки корінням тремтів, немов од скритого реготу». У цьому уривку наявний художній засіб

А інверсія Б анафора

В метаморфоза Г персоніфікація

3. Сюжет повісті розгортається в поданій послідовності. А Соломія шукає вихід — думки Остапа про смерть — переможний поєдинок із вовком — поранення Остапа Б поранення Остапа — Соломія шукає вихід — думки Остапа про смерть — переможний поєдинок із вовком В думки Остапа про смерть — Соломія шукає вихід — поранення Остапа — переможний поєдинок із вовком Г поранення Остапа — Соломія шукає вихід — переможний поєдинок із вовком — думки Остапа про смерть

4. Стисло перекажіть зміст ІІ і ІІІ частин твору. 5. Який настрій навіюють пейзаж і погода в ІІ і ІІІ частинах твору? Яку роль вони відіграють у розкритті внутрішнього стану героїв повісті? 6. Що давало сили героям долати такі великі труднощі на шляху? Ці труднощі руйнували чи зміцнювали переконання Остапа й Соломії? Обґрунтуйте свою думку. 7. Знайдіть і прочитайте епізод, коли до Остапа прийшов вовк. Прокоментуйте майстерність М. Коцюбинського в змалюванні цієї напруженої сцени. 8. Покажіть на карті місцевість, де відбуваються події в ІІ і ІІІ частинах твору. 9. Спрогнозуйте подальші події в повісті. 10. Виразно прочитайте уривок, як Соломія заблукала в плавнях (починаючи з ре чення «Голос її прогучав глухо...» і закінчуючи словами «...і вона заплакала»).

­

11. Проведіть мовне дослідження уривка, який ви щойно виразно читали. Знайдіть і запишіть по1–2 приклади епітета, персоніфікації, інверсії, порівняння. 12. Які кольори та звуки зображено в ІІІ частині повісті? Наведіть конкретні приклади з твору. До яких видів мистецтва ці засоби наближають повість «Дорогою ціною»?

­

Прочитайте повість М. Коцюбинського «Дорогою ціною» до кінця. Випишіть у зошит не зрозумілі вам слова.

133

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

IV Край битого шляху, яким селяни наддунайських сіл їздять у Галац, заховався серед купи верб і поміж очеретами циганський виселок. Він складався всьогонавсього з трьох хаток, властиво курників, низеньких, кривих, зліп лених із глини, як ластівчані гнізда. У двох із них, очевидно, ніхто не жив, бо вікна були повидирані, комишеві стріхи обсипались і кінці лат стирчали з них, як ребра кістяка. Тільки в одній ліплянці світилися два віконця і вився димок із вербового димаря. Там жила одинока у висілку циганська сім’я. (...) Під вікном у благаючій позі стояла перед циганкою якась страшна жінка, бліда, простоволоса, у подертій, заболоченій одежі, і намагалася щось вимовити. Її вуста ворушилися, та голос не добувався. Се її мучило, і вона говорила очима — червоними, наляканими, страшними. Урешті їй вдалося прохрипіти: — Люди... добрі... рятуйте... рятуйте!.. Остап лежить там, недалеко... ходім... рятуйте!.. Цигани нічого не розуміли. — Содеш душа?1 — питав старий циган. Соломія, одначе, не слухала його — вона зверталася до Раду, хапала за плащ циганку, благала старого. Вона стогнала й тягла їх за собою. (...) (...) Урешті зупинилася, нагнулася до землі й промовила: — Остапе!.. Відповіді не було. Цигани теж нагнулися придивляючись. Лежав якийсь чоловік. Старий циган викресав вогню, запалив очеретину й наблизив її до Остапового обличчя. Очі в Остапа були заплющені, а на білому виду виразно зачорніли молоді вуса й густі брови. (...) — Люди добрі, — благала Соломія, стоячи на колінах, — змилуйтеся, прий міть нас до хати... Ви ж бачите, пропадаємо... Чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях... Я вам оддячу, я вам одроблю... Візьміть усе, що маю... усе... та не кидайте нас... Ось нате... Із сими словами Соломія зірвала із шиї торбинку й висипала з неї на руку старому циганові кілька срібних монет. (...) Стара циганка віджила, коли принесено раненого. Її страшне, жовте, відьомське обличчя зразу стало добрішим, а сиві пасма кіс, що вибивались ізпід чорної хустини, спокійно лягали на Остапові груди, мов на груди сина, коли вона обмивала та перев’язувала йому рану. Напоєний незабаром зіллям, з перев’язаною раною, зогрітий теплом, Остап розплющив очі. Се так врадувало стару циганку, що вона забелькотала щось жваво, сильно зачаділа з люльки й радісно потріпала Соломію по плечах. Стара циганка взяла Остапа під свою опіку. Вона ходила коло нього, варила йому зілля, обдивлялася рану, поїла козячим молоком, особливо, коли Гіца та Раду виходили з дому. (...) ­

1 Содеш душа? (Рум.) — Що кажеш?

­

134

­

Михайло Коцюбинський

По обіді Гіца знімав із стіни свою скрипку. Уся сім’я знала вже, чого має сподіватися, і розташовувалася під хатою. Стара циганка накладала червону люльку свіжим тютюном і вигідно мостилася на призьбі. Гіца насував на чоло подертий бриль, ставав у позицію коло дверей і починав. Спочатку Маріуца тільки світила на Раду білками, а він злегка підморгував їй гарячим оком і чорним вусом, але коли скрипка починала підсипати жару й лоскотати танцюристу жили, молодиця не витримувала, зривалася з призьби, як чорний птах, і кидалась у танець так прудко, що синій плащ її надувався і лопотів на вітрі. Раду був напоготові. Усі рухи його, важкуваті звичайно, ставали в танці легкими й повабними, ноги ледве торкалися землі, руки гнулися, як гумові, уся фігура його нагадувала тонку та гнучку лозину. Спочатку танцювали повільно, плавно, мов хитались од вітру. Та ось Гіца зігнувся і наліг на скрипку. Він підняв одну ноту й усе викочував і викочував її нагору, усе вище та й вище, аж млоїло, аж дух захоплювало в грудях. Урешті нота зірвалась із високості та покотилась униз. Спочатку вона котилась одна, підскакуючи й розганяючись, та ось ненароком зачепила другу, третю. Бренькнули ті ноти й покотилися разом униз, як камінці з гори, усе швидше та швидше, усе більш розганяючись, усе більше захоплюючи нот, зростаючи в лавину згуків, у грізний музикальний водоспад, у якому чулася дика енергія руху. Той водоспад цілком захопив танцюючих, стрепенув усі їхні жилки. Вони все прискорювали темп (...). Остап уже вилазив із хати подивитися на танці. «Чортзнаяк гуляють, немов п’яні», — думав він і згадував музики у своїм селі, що наймав колись Соломії. ­

Несподівано трапилася пригода, яка змінила життя втікачів. Цигани однієї ночі вчинили розбій, у якому Гіцу поранили. Остап і Соломія вирішили залишити небезпечне місце — свій тимчасовий притулок у циган. Однак наступного дня прийшли турецькі жовніри й забрали всіх, навіть Остапа, хоча той запевняв, що він тут чужий.

V Соломія, нічого не знаючи про жовнірів, працювала з охотою, бо їй щастило: хазяїн дозволив прихистити в себе обох. Несподівано на базарі вона зустріла Івана, якому розповіла про їхні пригоди. Коли вони прийшли до циган, побачили одні погроми. Остапа заарештували. Соломія та Іван стали радитися, як визволити Остапа з тюрми. Вирішили підкупити турецьких жовнірів у поліційній дільниці. Іван віддав Соломії всі свої гроші. Проте цього виявилося недостатньо. Їм лише повідомили, коли мають переправляти Остапа назад додому. Соломія переконала Івана здійснити напад на човен на Дунаї та звільнити коханого. Іван погодився. Вони придбали зброю і вирушили до річки.

Соломія не відривала очей від берега. Там, над водою, купка людей лагодилася сідати в човен. «Чи їх троє, чи четверо?» — мучило Соломію питання, і вона ніяк не могла порахувати, бачила, як вони сідали та як човен загойдався на воді, віддаляючись од берега. Обидва човни сунулися по чорному дзеркалі

135

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

й лишали за собою город. Турецький човен теж виплив на середину, певно, хотів покористуватися силою течії. Так вони пливли далеко один від одного, не наближаючись до себе. Швидко город зовсім закрився за прибережними вербами. Іван наліг тоді на весла, і його човен почав наганяти передній. Уже можна було розібрати, що там сиділо четверо — двоє на веслах, а двоє — один проти одного. Соломія впізнала Остапа. Треба його сповістити. — Остаапее! — вигукнула вона на голос пісні, і той музикальний вигук покотився поміж білими берегами, долинув до людини на передньому човні й стрепенув нею. — Остаапе! — співала Соломія. — Ми їдемо тебе визволяти!.. Іван б’є одного... я стріляю другого, а ти возьми собі третього... (...) Соломіїн човен повернув боком і був усього на аршин від турецького, коли турки загалакали. Та було пізно: човни черкнулися, загойдалися, і саме тоді, як турки з лайкою нагнулися, щоб відіпхнутися, Іван підняв весло й з усієї сили спустив його на червоний фез1. У той же мент між них блиснув постріл і звилася хмарка диму. — Алла! — скрикнули турки з несподіванки. Одного душив Остап. Той мент був таким блискавичним, що видався хвилиною сну. Іван, спустивши весло на голову туркові, підняв його знов і на хвилину закляк, дивлячись на розгойданий, стрибаючий по воді човен із переляканими людьми. Соломію крізь серпанок диму опік лютий погляд чорних очей, і їй здавалося, що вона стріляє безперестанку, хоча могла вистрілити лише раз. Раптом Іван почув, що його впекло щось у живіт. Він машинально спустив весло на турка, але весло сковзнуло й випало йому з рук; червоний фез турка якось витягся перед очима, немов виріс, відтак щез; Іван розкинув руки, похитнувся, у голові мигнула свідомість, що йому щось недобре. — Ой, боже ж мій! — скрикнув він раптом і полетів навзнаки у воду. Хиткий човен нагнувся під вагою його тіла й викинув Соломію. Льодова вода голками пройшлася по Соломіїному тілу, сон щез, і свідомість освіжила мозок. Намагаючись ухопитися за перекинутий човен, Соломія побачила, що Остап б’ється в руках двох турків, а третій — той самий, що був під Івановим веслом, — держить у руках димучу ще рушницю. Довгий човен тріпався перед її очима на воді, як велика риба. Значить, ні вона, ні Іван нікого не забили... Значить, усе пропало... Але їй не до того... Вона чує, що могутня течія бере її у свої обійми, а чорна глибінь тягне за ноги. Приходить смерть. Але вона не дасться. Вона має сильні руки, а до берега недалеко. Вона чує за собою якісь крики, Остапів голос, та їй не до них. Вона мусить поспішатися, поки не змерзло тіло... (...) — Остапе!.. — з розпукою кличе душа. — Соломієє!.. — доноситься до неї крик серця. — Соломіє!.. — чує вона крізь холодну хвилю, що б’є їй в очі, торкається чола, розплутує коси...

1 Фез — феска, головний убір східних народів.

136

Михайло Коцюбинський

Жовте, каламутне світло потиху лине догори... згадки життя займаються, як іскри, і гаснуть, попеліють, як іскри... По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині й обертається на цятку... за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у червоний колір... Тихо в повітрі... *** Чимало води утекло в Дунаї з того часу. (...) Тьмяно світяться вікна в маленькій хатинці, де сторож варить собі убогу вечерю. Весело, з тріском палає в печі сухий комиш і гуготить у комині. У печі щось булькає. Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру. Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він летить іздалеку, понад тихими селами та забирає по дорозі, всичує в себе й тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі весь гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки. Треба тільки вміти слухати. А дід навчився. Довгі роки самотнього життя серед розлогих просторів, у цьому царстві вітру, навчили його розуміти таємну розмову. Ось і тепер приносить йому той вірний товариш усякі звістки світу й кидає, мов цінний дарунок, у комин хатинки. Дід піднімає кудлаті брови й слухає. Його мутні очі дивляться в простір, а усмішка розсуває зморшки. — Чую, чую... — шепоче він і виходить із хати. Темрява й пустка обгортають його. Він повертається в той бік, де далеко, за селами й ланами, пливе Дунай, і шепоче: — Знову мене кличеш, Соломіє? Почекай, швидко прийду, не забарюся вже... А вітер гуде, розвіває дідові бороду й приносить йому тихий, ледве чутний, мов із дна Дунаю, поклик: — Остаапее!.. — Отак вона мене часто кличе, — оповідає дід людям, що інколи заходять у сторожку. — Як тільки вітер загуде — так і кличе до себе... то в комин гукне, то надворі покличе... а часом серед ночі збудить... А не приходить, ні... Та і хвала богу, бо засмутилася би небіжка, коли б прочитала моє життя, як воно списане на спині... Й Остап охоче піднімає сорочку й показує збасаманений синій хребет, де списана, як він каже, його життєпись. — Оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля... кругом латаний... з тим і до Бога піду... Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає і не дочекається, коли злучиться з нею... ­

137

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

1. Слова «Оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля...» належать А Раду Б Іванові В Соломії Г Остапові

2. Звільнити Остапа від турків Соломії допомагав (допомагала) А Раду Б Гіца В Іван Г Маріуца

3. Установіть відповідність.

Уривок 1

2

3

4

Позасюжетний елемент

«...Ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому...» «...Якась страшна жінка, бліда, простоволо­ са, у подертій, заболоченій одежі...» «...Вікна були повидирані, комишеві стріхи обсипались і кінці лат стирчали з них...» «Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав...» ­

А Б В Г Д

епілог пролог портрет екстер’єр інтер’єр

4. Прочитавши опис циганського висілка на початку ІV частини повісті, про коментуйте засоби зображення хаток. 5. Який спосіб придумала Соломія, щоб сповістити Остапа про їхній напад на турецький човен? 6. Чому, на вашу думку, М. Коцюбинський для опису сцени смерті Соломії ви користав неповні речення і крапки? 7. Які якості має Іван Котигорошок? За що йому симпатизує читач? 8. З якою метою М. Коцюбинський увів у твір епілог? Поясніть останнє речення епілогу. 9. Прокоментуйте назву повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». 10. Яка головна ідея твору?

­

­

­

11. Визначте сюжетні елементи повісті «Дорогою ціною». 12. Прокоментуйте вибір кольорів для ілюстрацій до твору.

Доберіть заголовок до кожної частини повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною» і запишіть у зошит.

138

Д

Ол

ександр

овженко

(1894–1956) Український письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник. Найвідоміші твори: кіноповісті «Зачарована Десна», «Повість полум’яних літ», «Поема про море», «Арсенал», «Україна в огні»; оповідання «Мати», «Ніч перед боєм»; «Щоденник».

­

­

­

Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р. в с. В’юнищі (нині смт. Сосниця), що на Чернігівщині, у родині неписьменних селян. Батьки мали 14 дітей, з яких вижило лише двоє — Сашко та Поліна, майбутня лікарка. Олександр спочатку навчався в Глухівському вчительському інституті, потім учителював у Житомирі та Києві. Він мріяв навчатися в Академії мистецтв, бо відчував потяг до малярства, проте вступив на економічний факультет Київського комерційного інституту. 1921 р. О. Довженка направили за кордон на дипломатичну службу. Цікавими були життя і робота у Варшаві, Парижі, Лондоні, Берліні... У німецькій столиці Олександр приватно навчався в майстерні відомого в Європі художника В. Єккеля, часто відвідував лекції в Берлінській академічній вищій школі образотворчого мистецтва. Повернувшись в Україну, О. Довженко став знаним у мистецьких колах художникомілюстратором, автором політичних карикатур. 1926 р. митець потрапляє до Одеси, яка в ті часи була колискою українського кіномистецтва, що тільки зароджувалося. Тут він зрозумів, що кіно — його природна стихія. Перші кінороботи митця «Васяреформатор» і «Ягідка кохання» мали успіх, а фільм «Земля» приніс йому світову славу. 1933 р. О. Довженко переїхав до Москви, потім працював на Далекому Сході, тут він зняв фільм «Аероград». На початку Другої світової війни разом із Київською кіностудією, якою керував, переїздить до Уфи, а згодом до Ашхабада. Пізніше добровольцем іде на фронт як кореспондент газети «Червона армія», потім бере участь у визволенні Харкова та Києва. У цей період О. Довженко пише статті й оповідання, які друкують фронтові газети, починає вести свій знаменитий «Щоденник», створює кіноповість «Зачарована Десна». Саме в цей час було видано оповідання «Ніч перед боєм» про героїзм і самовідданість українців, проявлені під час воєнного лихоліття. Із цим твором ви сьогодні ознайомитеся. 1943 р. О. Довженко завершує кіноповість «Україна в огні», яку Й. Сталін заборонив друкувати та ставити за нею фільм. Це стало відчутним ударом для митця. У повоєнний час письменникові не дозволяли повернутися в Україну, його мучила серцева недуга, і до останніх своїх днів митець жив у Москві. О. Довженко помер 25 листопада 1956 р., похований у м. Москві.

139

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

НІЧ ПЕРЕД БОЄМ Оповідання (Скорочено)

— Товаришу командире! Завтра Ви поведете нас у бій. Ми всі ось тут — і старі, що вже по пів року на війні, і молоді, ось як Овчаренко, що йтимуть у бій уперше, — усі ми знаємо, що завтра бій буде великий і дехто з нас, звичайно, загине. Чи правду я кажу? Іван Дробот, молодий танкіст із надзвичайно приємним і скромним лицем, хвилювався. — Правду, — відповів просто й спокійно Герой Радянського Союзу, їхній знаменитий командир Петро Колодуб. — Я хотів спитати Вас, хоча про Вас і пишуть у всіх газетах і на зборах го ворять як про людину безстрашну й невтомну, хоча Ви на вид такі, пробачте, і маленькі, і не дуже неначебто й здорові, так от, звідки воно у Вас береться, оте все (…), де Ваш не бойовий, а, так би мовити, внутрішній секрет? (…) Усі бійці й командири, — а їх було в землянці чоловік тридцять, — раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємного слухання, притихли. Командир умів оповідати. Вони були добрі бійці, і Петро Колодуб любив їх. (...) — Це було на Десні, — почав знаменитий капітан, усміхнувшись. — Да... одним словом, звичайний наш український дід-рибалка перевернув мені тоді всю душу. Хто з бійців, які пізнали весь тягар торішнього німецького вторг нення, не пам’ятає цього діда? Пригадуєте осінь? Що не річка, то й драма, то й діди, мов добрі річні духи. Вони були сміливі, діди оті, сердиті й не боялися смерті. (…) Ми відходили без зв’язку, без артилерії, ми відступали на схід день і ніч. Ворожі кліщі мали от-от замкнутися перед нами. Ми несли на плечах своїх поранених товаришів, падали з ними, проклинали все на світі й ішли далі. Ніде правди діти, були такі, що й стрілялися від розпачу, і гордості, і жалю. Були й такі, що кидали зброю і з гіркою лайкою повзли до рідних хат, не мавши сили духу пройти мимо. Колодуб замовк замислившись. — Нас було небагато, чоловік п’ятнадцять. (…) Я був тоді ще командиром танка, що залишився в німців із пробитим мотором. А до війни я був садівником. Капітан Колодуб так тепло й разом із тим із такою тонкою, знайомою всім іронією всміхнувся, що за ним тихо всміхнулися всі в землянці. — Ми вибилися із сил. Ноги вже не несли, наступала ніч. Перед нами за селом велика річка. А німці були недалеко. Чимало з нас не вміло плавати. Нам показали хату перевізника. — Тікаєте, бісові сини? — спитав нас дід Платон Півторак, який виходив уже із сіней із веслом, сіткою і дерев’яним ковшем для виливання води із човна. — Багато я вже вас перевіз. Ой, багато, та здорові все, та молоді, та все — перевези та перевези. Савко! — крикнув Платон до сусідньої хати. —

­­

­

­

­

­­

­

140

Олександр Довженко

Ходімо, Савко. Треба перевезти, нехай уже тікають. (...) Це вже, мабуть, останні. Савка вийшов із своєї хатки й дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, і більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала в нього на ушах і землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак. За дідом Савкою виходив чималий хлопець із двома опачинами1. — Еге-ге! Щось ви, хлопці, не той, не як його, не туди неначе йдете, — сказав дід Савка й хитро подивився на нас: — Одежа ось нова, і торбочки, і ремні, еге, і самі ось молоді, а звертаєте неначе не туди, га?! (…) — Не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід Платон, ідучи за Савкою до річки, так, ніби нас тут зовсім не було, — чого вони так тієї смерті бо яться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди. — Еге! — погодився Савка. — Уже, казав той, ні в танку не сховаєшся, ні в печі не замажешся. — Душа несерйозна, розбалувана, — сердився Платон. — Візьми мого Левка. Як він на Кохин-Голі2 тих, як їх, бачив? Усіх до одного вичистив. Читав лист? Полковник Левко Півторак — я понімаю! А це — казна-що, не люди. Ми йшли стежкою мовчки в густих лозах. Діди йшли попереду із сітками дуже повільно, ніби на звичайну нічну риболовлю, і, здавалося, не звертали жодної уваги ні на гарматну стрілянину, ні на рев німецьких нахабних літаків, — одним словом, увесь німецький феєрверк, що так замучив нас за останні дні важкого відступу, для них ніби не існував зовсім. — Слухай, батьку! Ти не можеш іти трохи швидше? — звернувся до Платона Троянда. Платон не відповів. — Слухайте, діду, Ви не можете йти трохи швидше? — стримуючи дрижаки, спитав Троянда ще раз. — Ні, не можу, — одповів Платон. — Чого пак Ви отакий швидкий стали, хто знає? Старий я вже швидко ходить. Одходив уже своє. (…) Перед нами була тиха, широка Десна. За річкою крутий берег, а далі, праворуч, другий висип і лози. За лозами темні ліси, а над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив. Сонце давно вже зайшло. Але його проміння освітлювало ще з-за горизонту верхи велетенського нагромадження хмар, що насувалися із заходу на все небо. Хмара була важка, темно-темно-синя, унизу зовсім чорна, а самий верх її, самий вінець майже над нашими головами, було написано шаленими крученими криваво-червоними й жовтими мазками. Величні, німі, зловісні блискавиці горобиної ночі палахкотіли не вгасаючи між шарами

1 Опачина — весло. 2 Ідеться про переможні бої радянської армії з японцями на річці ХалхинГолі 1939 р.

141

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

хмар. І все це відбивалося у воді, і здавалося, що ми стояли не на землі, що річки немає, а є міжхмарний темний простір, і ми, розгублені в ньому, малесенькі, як річні піщинки. Небо було надзвичайне. (…) — Ну, сідайте, повеземо. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повеземо вже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уже повеземо, тікайте, чорт вашу душу бери... Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїне! — загримав дід на когось із нас. Ми розсілися в човні мовчки, і кожний думав свою невеселу думу. (…) — А хмар наперло... Ач, що робиться! Страшний суд, чи що, починається? — Дід Платон подивився на небо та плюнув у долоню. Потім він узяв весло й сильним рухом одштовхнувся від берега. Савка з онуком гребонули опачинами. Човен був великий та старий-престарий. Він увесь був просмолений смолою і покарбований часом. Я сидів у човні близько коло діда Платона. Я дивився на тиху чарівну річку, і на берег, і на суворого кормчого діда, який піднімався наді мною на фоні урочистого неба. Мені здалося, що мене перевозять на той світ. Сором, і розпач, і невимовний жаль, і безліч інших гострих почувань охопили мою душу, і скрутили її, і пригнули. Прощай, моя рідна, дорога Десно. Мене вивів із думи голос Платона. Він продовжував із Савкою свою розмову, образливу й гірку для нас. Видно, щось сильно його мучило, щось хотілось йому додумати до кінця. Він ніби думав уголос: — Чорт його знає, що воно таке почалося. Сьогодні вранці заходить до хати (...), та все кругом у зброї та в ремінні, та не в абиякому ремінні, а новому. (…) «Уставай, — каже, — вези, годі спати». А я три ночі не спав, возив. Платон трохи помовчав. — А оце недавно, перед вечором, перевозив із Митрофаном одну партію. Так одно, чорти його батька бери нехай, вроді отого, що коло тебе в очках сидить, теж у новому ремінні, так ще револьвер витягло та кричить: «Вези, — каже, — мерщій, куркулю!» Їй-богу, правда. А в самого руки тремтять та очі викарячені, немов у носаря чи в окуня, од страху. От пак людина, хай бог милує. — А чорті-що. — Еге. Так товариші заступилися, спасибі їм. Що ж ти, — кажуть, — чортів сину, діда обижаєш? Та чуть не побили. Так притихло. Отака пустота, ну, ти подумай... О, здорово гуцає. — Прислухався Платон до гарматних пострілів. — Скоро, мабуть, появиться герман1. (…) — Еге, — підхопив Савка. — А не знають, трясця їх матері, що вже кому на війні судилося вмерти, так не викрутишся, ніякий човен тебе не врятує. Не здожене куля, здожене воша, а війна своє, казав той, візьме... Бери вліво, бистра велика, — загрібав Савка опачиною. — Беру. Коли б оце Левко зі своїм полком та був тут, той би не відступив, ні. Той би цього човна повернув назад — та по шиях, по шиях! — розсердився Платон і наліг на весло. — Той не відступить, ні, чорта з два!

1 Герман — німець.

142

Олександр Довженко

— Еге! Отакий і мій Демид. Його вогнем печи, на шматки ріж, ну, не відступить. Куди твоє діло! — сказав Савка й плюнув на долоню. — А ці думають урятуватися, а воно, мабуть, вийде на те, що харкатимуть кров’ю довго... Це ж усе доведеться забирать назад! — А доведеться! — підхопив Платон і гребонув веслом з усієї сили три рази. — Шутка сказать, скільки землі доведеться відбирати назад. А це ж усе кров! Я дивився на діда Платона та з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу. — Наша частина змушена була відступити, — сказав полковник. — Балакай. Не вміли битися. От тобі й відступ, — сказав Платон. — Що у військовому статуті сказано про війну — ну? Хто скаже? Мовчите, вояки. Сказано: коли цілиш у ворога, возненавидь ціль. — А де ваша ненависть? — підхопив Савка. — Еге, а вмирать боїтеся. Значить, немає у вас живої ненависті. Немає! — Дід Платон аж крякнув і підвівся на кормі. (…) — Я, діду, ненавиджу фашизм усією душею, — крикнув Троянда й навіть піднявся від хвилювання. — Значить, душа в тебе мала, — сказав Платон. — Душа, хлопче, вона буває всяка. Одна глибока й бистра, як Дніпро, друга — як Десна ось, третя — як калюжа, по кісточки, а часом буває, що й калюжки нема, а так щось мокреньке, неначе, звиняйте, віл покропив. (…) Пропливли трохи мовчки. Платон почав сильно гребти веслом. Видно, йому хотілося щось іще сказати, чимось перебити своє невдоволення. — Ти собі подумай, Савко, як оце народу дивитися на отаке паскудство. Він же надіявся на їх усіх, як я на свого Левка, а воно он що виходить — «діду, перевези!». — Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте! Що далі ви тікаєте, то більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської, і дитячої крові. — Не знаю, як ти, Савко, — сказав Платон, — а мене б із Дніпра чи з Десни не те що Гітлер, а сам нечистий би не вигнав, прости господи, не при ночі згадуючи. — Легко сказати, діду, а от побачили б Ви танкетки1! — виправдовувався лейтенант Сокіл. — Ну й що ж? — перебив його Платон Півторак, очевидно, не маючи ніякого бажання вислуховувати нас. — Скільки вона вас там може вбити, тая танкетка? Усе одно вам же доведеться її розбивати, не мені. Я своє одвоював. А от мій Левко на Кохин-Голі, чули, що зробив із тими, як їх?.. Танкетки, — розгнівався дід. — Людська душа молодецька сильніша за всяку танкетку! Була, єсть і буде! Як то в піснях про Морозенка співають: «Де проїхав Морозенко — кривавая річка». О! Ото був воїн!

1 Танкетка — невеликий швидкохідний танк, оснащений кулеметами.

143

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Я не витримав далі дідових розмов — так важко було мені його слухати. У цю мить він здався мені жорстоким і несправедливим дідом. — А хіба Ви думаєте, діду, що нам не важко? Хіба Ви думаєте, що біль і жаль не роздирають наші душі, не печуть нас пекельним вогнем? — простогнав я йому в самі очі. — А що мені думати? — подивився на мене дід Платон. — Думайте ви. Життя-бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі! — сказав дід Платон і примовк. Він висловив нарешті свою думку. Це була його правда. Він стояв на кормі з веслом, суворий і красивий, і дивився вперед поверх нас. (…) Човен м’яко вткнувся в річний пісок. Я вийшов із човна на берег абсолютно спустошений і разом із тим якийсь неначе зовсім інший, новий. Я неначе втопив у Десні і свій жаль, і тугу, і розпач відступу. Я оглянувся. За Десною горіло. І червона заграва пожежі якось по-новому освітила мою душу. Нестерпний огонь пропік мене наскрізь. На одну мить мені здалося, що кинься я зараз назад до Десни — і вода б розступилася переді мною. Цього я, хлопці, ніколи не забуду... Ми стали прощатися з дідами, поспішаючи в лози. — Постійте трохи, — сказав Платон, спершись на весло. — Так що ж прикажете передати герману? Як стрічать його, як у вічі дивитися? — Передайте, що ми повернемося. Не дрейфте, діду. Повернемося! — спробував підбадьорити діда Троянда. Дід подивився якось мимо планшеток Троянди й легенько сплюнув. (…) Ми пішли в лози. Я ішов останнім і думав про діда Платона. «Спасибі йому, — думав я, — що не пожалів нас, не окропив нашу сумну стежку сльозами, що викресав із мого серця вогонь уночі... Правдо, чом же ти часом така гірка та солона?!» Потім я побіг назад, до Десни. Я мусив щось сказати на прощання дідові Платону. Я вибіг на висип.

­­

144

Олександр Довженко

Платон стояв на березі по кісточки у воді з веслом, як пророк, нерухомий, і дивився, очевидно, нам услід. — Прощайте, діду. Простіть нас, що не доглянули Вашу старість, — сказав я, задихаючись. — Ми Вас, діду, ніколи... — Іди, не крутися перед очима, — сказав Платон Півторак, навіть не подивившись на мене. По сухому, темному його лицю текли сльози й падали в Десну. — Оце, друзі мої, і все. Оце й увесь секрет, — сказав капітан Колодуб (...). Усі в землянці зітхнули. — Зараз я Герой Радянського Союзу. Багато я знищив ворога, що й говорить! Багато постріляв у наступі й гусеницями подушив багато. Часом бувало так, що нудно робилось од хрусту фашистських кісток. І сам попадав у бувальці не раз. Але, де б я не був, як би не гули навколо мене ворожі вихори, їм ніколи вже не затушить того вогню, що викресав із мене колись у човні дід Платон... Що наше життя? Що наша кров, коли страждає вся наша земля, увесь народ? — голос капітана зазвучав, як бойова сурма. — Я, хлопці, у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть!.. Так. — Капітан Колодуб усміхнувся. — А все ж таки нічого у світі я б так не хотів, як після війни поїхати на Десну до діда Платона й... І поклонитися діду Платону в ноги за науку. Стало тихо. Ніхто не рухався, наче всі танкісти були ще думками на Десні. — Ні, товаришу капітане, не поклонитеся Ви діду Платону, — зітхнув молодий танкіст. Усі обернулися. Це був Іван Дробот. Він стояв у самому кутку землянки. Він був якось особливо схвильований. — Діда Платона, товаришу капітане, уже немає живого, — сказав Дробот. — Ото як ви пішли в лози, через годину прийшли німці. Довго вони били діда, що перевіз вас, хотіли розстріляти, а потім був наказ негайно переправитися на другий берег. Ну, повезли. Насіло їх ущерть. Випливли на середину Десни. Тоді дід Платон і каже: — Савко, прости мене! — Бог простить. Прости й ти мене, Платоне, — сказав дід Савка. — Бог простить. (…) Та як повиймали вони весла, та як стрибнули на правий борт, та й перекинули човна. Усе потонуло — і кулемети, і німці, і діди. Один тільки я виплив на наш берег. — А хто ж ти такий? — тихо спитав капітан Колодуб. — Я онук діда Савки. Я сидів на другій опачині... — Устати! — скомандував Колодуб. Усі встали. Цілу хвилину сім’я бійців стояла мовчки. Колодуб був блідий та урочистий. Він стояв із закритими очима. Потім на мить він став на одне коліно, і всі послідували за його рухом. — Готові до бою? — спитав Колодуб і виріс перед бійцями, як дід Платон на Десні. — Готові на будь-який вогонь!!! Тихо стало в землянці. Тихо й на позиції. Тільки далеко на обрії гойдався в небі вогненний знак прожектора.

145

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

1. Світову славу О. Довженку приніс фільм А «Земля» Б «Аероград» В «Ягідка кохання» Г «Васяреформатор»

2. Твір «Ніч перед боєм» за жанром — А роман Б новела

В повість Г оповідання

3. Установіть відповідність.

Репліка

Герой твору

1 «— Діда Платона, товаришу капітане, уже немає живого...» 2 «— Часом їхня нелюбов і навіть презирство до нас не мали впину». 3 «— Що наше життя? Що наша кров, коли страждає вся наша земля,увесь народ?..» 4 «— Не здожене куля, здожене воша, а війна своє, казав той, візьме...»

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

А Б В Г Д

дід Савка дід Платон Іван Дробот Борис Троянда Петро Колодуб ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

4. Коли й де відбуваються події оповідання «Ніч перед боєм»? 5. Як ви вважаєте, чому Іван Дробот, знаючи історію про перевезення солдатів і смерть свого діда, поставив запитання про сміливість Петрові Колодубу? 6. Прочитайте слова діда Платона: «Душа, хлопче, вона буває всяка. Одна глибока й бистра, як Дніпро, друга — як Десна ось, третя — як калюжа, по кісточки, а часом буває, що й калюжки нема, а так щось мокреньке, неначе, звиняйте, віл покропив». Прокоментуйте використані персонажем порів няння (Дніпро — Десна — калюжка — мокреньке). 7. Яку науку намагався передати дід Платон солдатам, яких перевозив? 8. Як ви вважаєте, чому в діда Платона текли сльози, коли він перевіз солдатів і вони пішли в лози? 9. Що найбільше вразило вас у цьому творі? Який момент був найбільш емоційно напружений? 10. Визначте провідну ідею твору.

­

11. Опишіть своїми словами сцену, зображену на ілюстрації до оповідання «Ніч перед боєм» (с. 144). 12. Висловте свої міркування щодо цінності життя кожної людини, узявши до уваги слова Платона Півторака: «Ну і що ж?.. Скільки вона вас там може вбити, тая танкетка?»

1. Поділіть оповідання на частини за змістом, доберіть до них заголовки й за пишіть їх у зошит. 2. Перегляньте в інтернеті відеоматеріал про життя та творчість О. Довженка й висловте свої враження в класі.

­

146

н

Ні а Бічуя (Народилася 1937 р.) Сучасна українська письменниця, перекладачка. Найвідоміші твори: збірки оповідань і повістей «Дрогобицький звіздар», «Квітень у човні», «Родовід», «Бенефіс»; повісті для дітей: «Шпага Славка Беркути», «Звичайний шкільний тиждень», «Яблуня і зернятко».

­­

­

Ніна Бічуя народилася 24 серпня 1937 р. в м. Києві. Закінчила факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працювала журналісткою. Перекладає твори художньої літератури з польської мови українською. Нині мешкає у Львові. Пропонуємо вам фрагмент інтерв’ю з письменницею. — Пані Ніно, коли до Вас прийшло усвідомлення того, що письменництво — справа Вашого життя? — Одразу після того, як почала читати. Хоч у той час і йшла війна, проте мама навчила мене читати, коли мені було п’ять років. Розпочала я з поважних книжок — інших не було. Першою книжкою, яку прочитала, була повість Марка Твена «Принц і жебрак». — Ця книжка була у Вашій домашній бібліотеці? — Ні. У нас у ті роки й дому не було... Коли я пішла до школи, зошитів не було. Писала на берегах газети — пером. Чорнило ми робили з бузини. А газети в ті часи були напівкартонними: перо провалювалося, чорнило розливалося... Так ми вчилися. — Ви й досі пишете ручкою на аркуші паперу або користуєтеся друкарською машинкою, а не комп’ютером... — Так. А крім мене, так працює, наприклад, Роман Іваничук. Він, до речі, каже, що з ним закінчиться епоха письменників, у яких думка — на кінчику пера. Рано чи пізно настане час, коли на Землі більше не буде людей, які у своєму житті бачили дерев’яне перо, каламар, чорнило... Добре це чи погано? Не знаю... (Г. Гузьо. Газета «Високий замок», 2012 р.). Пропонуємо вам прочитати цікаву історію стосунків між вашими ровесниками. Історія захоплива й повчальна. У ній ви, можливо, упізнаєте себе або ж своїх знайомих... Це — повість «Шпага Славка Беркути». ШПАГА СЛАВКА БЕРКУТИ Повість (Скорочено)

Сорока з перебитим крилом

Перехмарилося, передощило — і серед глухої осені настала суховітриця, трапився ясний, теплуватий день, мовби заблукав, не на своє місце потрапив.

147

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Навіть решта листя на деревах, що тільки вчора було сірим і мокрим, спалахнуло під сонцем та аж яскріло. Антон Дмитрович записав у журналі відсутніх, подивився на клас, на сонце, на світлі легкі смуги, що соталися від вікон через кімнату (метушилися в променях порошинки), закрив журнал і сказав: — Такої гарної днини цього року вже, мабуть, не трапиться. Я думаю, ви не заперечите, якщо я запропоную вам прогулянку до парку. Захоплений крик підтвердив, що справді ніхто не заперечує. Школярі галасливою зграйкою простотаки осідлали трамвай, перегукуючись з одного кінця вагона в інший. Зійшли біля Стрийського парку, розбрелися алеями, і, хоч як далеко відходили один від одного, усе одно кожний був помітний здаля — парк виглядав поріділим. Дерева без листя, як вирізані із чорного картону, скидалися на декорацію, і це було гарно — синє небо, червоне сонце, низьке, велике, ніби наколоте на гостре гілля чорних дерев. (...) Славко залюбки ступав м’якими, вогкими стежками; ішов так, без мети, нічого не шукаючи й усе примічаючи, — від густого, мов перестиглого, запаху повітря і землі до обламаних галузок червоножовтих кетягів горобини. Ліворуч, на закруті стежки, достеріг Юлька та ще якогось незнайомого високого хлопчака в обтріпаному пальті — навіть віддалік вирізнялася Юлькова модна куртка й начищені до блиску черевики. — О Беркуто! — озирнувся Юлько. — Ти глянь, яке опудало ми тут знай шли. Славко підійшов — на збурілому листі, аж сама ніби побурілобрудна, сиділа сорока. Скоса, мовби чекаючи, що вчинять із нею ці незрозумілі двоногі істоти, блимала голубуватим оком. — Крило в неї, мабуть, перебите, — сказав нечупара й пхинькнув широким ротом. — Я йому кажу, нехай до себе візьме, поки крило загоїться, я сам би взяв... та... хтозна, чи мій татуньо не здумає її на суп обскубти. (...) — Ви що, знайомі? — здивувався Славко, добре знаючи Юлькову вибагливість у виборі знайомих. — В одному домі живемо, — трохи неохоче пояснив Юлько. — Можу відрекомендувати: Стефко це, Стефко Вус, соловейрозбійник із нашого двору. ­

148

Ніна Бічуя

Стою і дивуюся: чогось такий добрий став, у дворі хлопчаків мало що не ломигає, а тут над сорокою розчулюється! Метаморфоза. — Ти б менше патякав, балакайло мудрий, — буркнув Стефко. Колючки в погляді стали ще гострішими. — Бери сороку, у вас удома місця досить. — Авжеж, тільки сороки мені й бракувало! — з огидою скривився Юлько й тицьнув птаху черевиком. Вона відстрибнула вбік. — Слухай, Ващук, ти що? Май трохи розуму! — О, — протяг Юлько, стріпуючи рукав, мовби Славкові пальці могли залишити там слід, — а ти не тільки спортсмен, спелеолог1 і таке інше, ти ще й друг живої природи? Та Славко вже не слухав. Схилившись над птахом, узяв його до рук. — Бабрайтеся, коли маєте охоту, — сказав Юлько й пішов геть, розминаючи ногами мокрий, укритий коричневим листям суглинок. — Слухай, я знаю, куди ми її подінемо! До Надії Григорівни треба її нести, вона вилікує відразу... Вона мою маму в першому класі вчила, до неї з якою хоч справою можна звернутися, от побачиш! Їй завжди то птахів, то кошенят носять, вона любить їх... А раз якось навіть морську свинку... Славко затинався, він бачив, що Стефко якийсь наче недовірливий чи просто собі кепкує. Важкотаки уявити вчительку, яка вчила чиюсь маму в першому класі, не то що повірити в неї. Але Славко хотів переконати Стефка, що Надія Григорівна є насправді. — Ходімо, чуєш? — Та добре, неси, коли знаєш куди. — Ходімо разом. Ходи, ходи, не жалкуватимеш! Та й сороку ж ти надибав, а не я! (...) І вони пішли, Славко із сорокою, котра, мовби й не відаючи полохливості, тихо й довірливо сиділа на згині руки, і Стефко Вус, заболочений, у семилатному своєму пальтечку та з колючим поглядом спідлоба. Далі все було не зовсім так, як хотілося Славкові. Надії Григорівни не застали. Двері відчинила її донька, і Славко трохи зніяковів, пояснюючи, у чому річ. Анітрохи не здивована несподіваним дарунком, донька Надії Григорівни взяла сороку, запросила хлопців зайти до кімнати, на що обидва в один голос відмовили: «Ні, ні, ми підемо», — і сказала, що із сорокою все буде гаразд, хлопці можуть не хвилюватися, за кілька днів нехай приходять подивитися на свого птаха. Надія Григорівна буде гостям дуже рада. (...) Юлько вдома

Юлько був невдоволений — не відповів Славкові як слід, коли той шарпнув його за рукав. Та ще й при Стефкові! Хоча Стефко — це всього лише Стефко, хто там на нього звертав би увагу. Однак не дуже приємно, коли бачать, як тебе шарпають і повчають, а ти тихенько йдеш геть. Але ж і бійку зчиняти годі було — земля слизька, Юлькові уявилося, які вони були б, — викачані 1

Спелеолог — геолог, який займається вивченням печер.

149

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

в листі та глині, — коли б так спробував дати чосу Славкові. І тому Юлько йшов додому набурмосений і похмурий. Те, що він жив із Стефком в одному будинку, аж ніяк не означало, що їхні дороги якось перехрещувалися. Мама оберігала в дитинстві Юлька від Стефкових кулаків. «Не втручайся, Юльчику, не відбирай мамі здоров’я», — казала вона тоді, коли Стефко бив когось іншого. А коли обоє підросли, то якось так уже повелося, що при зустрічах, трохи відсторонюючись, добре вихований Юлько вітався: — Стефку, сервус! Як ся маєш? Стефко часом не відповідав, а часом, коли перебував у доброму гуморі, дарував кілька слів, що мали означати прихильне ставлення до Юлька, бо хоча Юлько — на думку самостійного Стефка — виглядав пещеним мамієм, однак ніби й поганим не був. Та й, зрештою, причин для сварки не було. Удома: — Щось сталося? Якась прикрість трапилася, Юльчику? — стривожено зазирала мама синові в очі. (...) — Нічого, мамцю, не хвилюйся, — сказав Юлько, цілуючи матір у щоку. — Але ж я бачу, Юльчику: щось не так! — Усе так, — сказав він і вдавано веселим голосом запитав: — А що доброго сьогодні на підвечірок ти приготувала, мамцю? Так смачно пахне! Мати зітхнула й сказала: — А зараз побачиш. Мий руки й ходи їсти. (...) Миючи руки, хлопець мимохідь глянув у дзеркало, почеплене над умивальником. Побачив власне відображення та підморгнув раптом сам собі: «Овва, знайшов ти, Юльку, причину для журби!» — і ніби справді потішив себе, і вже щиро, веселим тоном повідомив: — Я вже готовий, мамцю. Чи можна їсти? — Так, так, — похапливо відповідає мати, несучи з кухні тарілку, на якій аж палахкотіла рум’яна смажена картопля з яєчнею. (...) «Гарна моя мама, — провів її поглядом Юлько, наколовши на виделку хрустку картоплю, — дуже гарна моя мама. Я колись намалюю її портрет, слово честі». — Дякую, мамцю, — знову всміхнувся Юлько. — Знаєш, ти в мене така гарна! Мамцю, а кава буде? — Звичайно, Юльчику, — сказала мама й ще раз пішла на кухню. Після вечері Юлько вигідно простягся на канапі, заклав руки за голову. Обводив поглядом кімнату — звична й затишна; мама не дасть ніде порошині впасти; гарно дібрані кольори: меблі, хідники на підлозі, квіти у вазі на столі — усе створювало лагідний, мажорний акорд, де ніщо не вражає слуху. Тільки Юльків малюнок на стіні — чорна туш на сірому, аж темному, аркуші паперу — якось не в’язався з рештою тонів у кімнаті. Юлько просив маму не вішати малюнок на стіні, а мама, як завжди, переконувала: — Не відбирай мамі приємності, Юльчику... Юлькові малюнки — то вже не гривасті коні. Зачарувало Юлька місто. Любив його якось дивно, не похлоп’ячому, і любив не стільки рух, барвистість

150

Ніна Бічуя

людської течії, а затаєну думку, закам’янілість м’язів каріатид та атлантів, різкі переходи від сучасної архітектури до старовини. І пробував передати все те чіткими чорними лініями на невибагливому тлі сірого паперу. Малюнок на стіні — столітній сторожліхтар на площі біля оперного театру. Пляма світла на тротуарі, перекреслена вузькою тінню. І більше ані штриха, лише якийсь трохи сумний настрій угадувався за тим. Ліхтар дуже сподобався мамі, що ж, коли вона так хоче, нехай собі висить на стіні той ліхтар, Юлько не позбавлятиме маму приємності. Колись хлопець показував свої малюнки тільки Беркуті — дивацтво. Слав ко мало що тямить у тій справі, — а тепер нехай усі оглядають ліхтар, бо Юлько має ще інші малюнки, котрих нікому не збирається показувати; своє місто на своїх малюнках, вони належать лише Юлькові, так йому хочеться, та й годі. — Юльчику, — тихо нагадує мама, — а ти ж, здається, ще до книжок сьогодні не брався. — Зараз, мамцю, — усміхається Юлько. — Ще трохи спочину. — Заплющує очі, тоді в темряві ходять такі червоні коладивовиди, як гриви коней, що він малював колись давніше. А ще зажмурки можна побачити, що впіймало око мить перед тим, лише кольори змінюються. Біле стає жовтим, червоне — чорним... Юлько потер очі, аж повіки заболіли, скочив із канапи — таки справді треба братися до уроків. Коротенькі розділи в підручниках були зрозумілі, задачі розв’язував легко, з домашніми вправами значно менше клопоту, ніж із тими кольорами, що їх бачив заплющеними очима. Або ж із тими розмовами, які починає Беркута, з тими його причіпками. Чого хоче від нього Славко Беркута? Колись готовий був за Юлька у вогонь та у воду скочити, тепер не бажає цього робити; не треба, не велика біда, але чого ж чіплятися? Юлько знову заплющив очі й став придивлятися до кольорів у густокоричневій сліпій темряві. Узимку вони якось грали в сніжки, до пізнього вечора мокли в липкому снігу, і десь там зосталася Юлькова шапка — чи то збили суперники, чи то сам загубив, уже й гра скінчилася, а Юлько зі Славком шукали шапку, і врешті Славко віддав йому свою. — Ти бери, бери, тобі кажуть! Я ніколи не простуджуюся, сам знаєш. І пішов Юлько додому в Славковій шапці, була вона геть мокра, одне вухо майже обірвалося, та все ж рятувала від вітру й морозу. Одним словом, шапка... А одного разу, — Юлько напевно знав, що так воно й було, — Беркута під час турніру програв йому партію в шахи, навмисне програв, аби Юлько став чемпіоном серед п’ятикласників. Тепер спробуй запитати: «Чого ти чіпляєшся, Беркуто?» — обов’язково почуєш: «Не чіпляюся, а маю рацію...» Та нехай, Юлько все одно тієї рації не визнає. Яка там рація? І в чому?

­

151

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

Стефко вдома — Прийшов, заволоко? Де тинявся? — Де хотів, — буркнув Стефко, шпурнувши в куток шапку. — А що, татуньо скучили за мною? Старий Вус засміявся, мовби почув приємний жарт. — Авжеж, скучив! (...) Твоя сестричка встромила носа в книжку й не хоче з місця зрушити, хоч ти їй що! — Я уроки роблю, — тоненьким світлим голоском пояснила Настка. (...) Стефко подивився на дівчинку, вона приставила до підвіконня стілець, умостилася на ньому колінами. Писати на високому підвіконні було страшенно незручно, але на столі — ще гірше. Стіл гойдався і ледве стояв у кутку: тато Вус ніяк не міг зібратися приладнати до столу четверту ногу. — Нехай учиться, — сказав Стефко. (...) — Іди, іди, тату! Нічого тобі не станеться! Висунься трохи на свіже повіт ря — засидівся, мохнатієш цілий вечір у хаті, аж місця менше стало! Бо таки справді в цій маленькій кімнатці старший Вус був ніби зовсім не на місці. Широчезними, крутими плечима затуляв світло, що просякало крізь вікно, і здавалося, ось зараз як лише крок ступить, переверне й триногий стіл, і саму кімнату. Настка при цьому виглядала ще дрібнішою, худенькою і зов сім непримітною, мов цвіркун у запічку. Батько залишив за собою відчинені навстіж двері. Стефко замкнув їх, щось буркнувши під ніс, і запитав у сестри: — Їсти є що? — А он, — мовила Настка знад книжки, — на столі... Стефко взяв склянку молока й украяв шматок хліба: тим досита не наїсися; однак хлопець охоче жував свіжий хліб, запиваючи його молоком. Дивився на сестру — і дівчинка повернула врешті до брата вузеньке личко з яскравими цяточками веснянок біля носа (мов їй хто бризнув на обличчя фарбою). — Знову десь ходив, Стефку, книжки до рук не брав, учителька приходила, питала, де ти. Доки так будеш, Стефку? Прошу тебе, прошу, а ти все за старе... Учора з третьої квартири казали, що ти в них під дверима палив щось. Хлопець мовчав. Допікає Настка, мов жигавка, коли б не Настка отак говорила, він не стерпів би: нікого то не обходить, чи робить він уроки, чи ні, сидить сиднем удома чи десь ходить. А Настку просто не слухає. Плеще язиком дівчисько — нехай плеще. На те воно й дівчисько, аби язиком плескати. — Стефку, — вела своє Настка, — я піду в школуінтернат. Не можу я тут більше. Настка, видно, готова була розплакатися, але тільки кліпала очима; і раптом згадалася Стефкові ота птаха на мокрому листі — аж самому щось підступило до горла, і він закашлявся, мовби захлинувшись молоком. — Я думаю, тобі також треба до інтернату. Марія Петрівна казала, що поговорить із тобою. Ходімо разом, Стефку, буде так гарно!

­

­

­

152

Ніна Бічуя

Перестав жувати хліб, обмірковуючи Настині слова. Не про те думав, що справді було б добре до інтернату, ні, уявив раптом цю кімнату без Настки, без її тоненького голосу («Знову десь ходив, Стефку»), подумав, що ніхто йому не поставить молоко та хліб на стіл, і зробиться ще тісніше в цій кімнаті, не буде загідника в їхніх сварках із батьком, бо ж Настка завжди намагалася їх мирити... Не мав Стефко до батька доброго серця, бо й від батька ніколи не було ані ласки, ані якої лакоминки, ані поради. І навіть коли батько повертався з роботи втомлений і зовсім тверезий, не шукала його долоня ані Настиної гладенько зачесаної голови, ані Стефкової пелехатої. — То таки підеш, Настко? Ти не будеш тут жити? Незвично тихий братів голос наполохав дівчинку. Зиркнула скоса, як Стефко, стулила докупи долоні: — Коли ти не хочеш... Коли ти без мене тут бути не хочеш, то... то я, може, зостануся, Стефку... Коли ти... Вернувся до хлопця його їжакуватий погляд і насмішкуватий тон, сказав, мовби сердився на сестру: — Ет, говори даремницю! З тобою чи без тебе — усе одно! Іди собі куди хочеш, Настко. — А ти сорочки не матимеш чистої! — Настка говорила, як доросла, її гострі плечі якось нервово рухалися під коричневою шкільною сукнею. — Ходімо разом до інтернату, Стефку! — Ото мені дорадниця мудра знайшлася! — махнув рукою Стефко. — Ніби тобі не однаково... Знав добре Стефко, що сестрі зовсім не байдуже, як він житиме, та так уже звик наперекір і іншим, і самому собі чинити. Настя зітхнула й знову схилилася над книжкою, а він узявся допивати своє молоко. (...) Театральна вистава Театр увесь блакитний та урочистий — від розпису стелі й стін до оббивки крісел. Музи, легкі, як балерини, мчать кудись у вічному леті з вінками в рожевих руках. Мармурові амури під ложами нагадують пустотливих дітлахів, які вирвалися на волю від надто суворих опікунок. За важкими складками завіси ховається щось надзвичайне, феєричне й гарне, сьомий «Б» на гальорці нетерпеливиться та хвилюється, чекаючи дива. На сцені повинна з’явитися Лілі — вона запросила клас на прем’єру «Лускунчика», де грає роль маленької Маші. І сьомий «Б» аж притих у напруженні. Спершу ніхто не впізнавав Лілі. Дівчинка на сцені анітрохи не скидалася на веселу, пустотливу й непосидющу Лілі Теслюк, від якої щомиті кожний міг сподіватися якоїсь каверзи чи просто дитячого вибрику. Світлі кучері спадали їй на плечі, й обличчя майже ховалося в тій повені волосся. Легка спідничка також здавалася тільки хвилею, і вся Лілі, тендітна, зграбна, гарненька — немов хмаринка, а не справжня дівчинка, і було боязко: ось видіння зникне, розтане й уже ніколи не повториться. Та коли сьомий «Б» врешті зрозумів, що оте диво на сцені — таки справді Лілі Теслюк, їхня Лілі, на гальорці

153

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

зчинився галас, як у класі під час перерви. На гальорці тупотіли ногами й кричали: — Лілі! Лілі! А потім увесь зал — серйозні дяді й тьоті у вечірніх сукнях, молоді дівчата з пишними зачісками, і старі дідусі в старомодних костюмах, й оркестранти із скрипками в руках, і навіть диригент — усі аплодували Лілі, і не один повторював із захопленими дівчатками та хлопчиками із сьомого «Б»: — Лілі! Лілі! Вона вклонялась і дивилася вгору, і навіть помахала рукою своїм друзям, — у цю мить вона знову була схожа на себе, звичайну, буденну, не завжди слухняну, але завжди веселу дівчинку; сьомий «Б» відчув, що успіх Лілі належить кожному з них і всім разом, бо хіба не в сьомому «Б» була Лілі Теслюк? З гальорки закричали: — Слава сьомому «Б»! Браво, Лілі! В антракті дівчатка обнімали Лілі. Хлопці трохи насмішкувато чекали, поки закінчиться бурхливий прояв почуттів, і вони теж зможуть сказати, що їм сподобалась і вистава, і Лілі Теслюк на сцені. Уперше в житті Лілі почувалася страшенно ніяково від похвал. Вона виходила на сцену, немов ступала на підвіконня на шостому поверсі свого останнього в місті будинку. Було моторошно й радісно, і зовсім як із шестиповерхової висоти бачила зал, не розрізняючи окремих деталей, чула гомін — і не могла вловити жодного слова. Рятувала тільки музика — немов підхопила, підтримала, не дала дівчинці впасти; вона опам’яталася, відчула в собі силу й упевненість. Однак в антракті, коли її обіймали та хвалили, було ніяково й сумно. Сьомий «Б» такий щирий, такий захоплений, такий розсміяний, а Лілі сумно. Зникла кудись і впевненість, і звична пустотливість, і захотілося ще раз опинитися на сцені, переконатися: це все було — і зал, й оплески, і легкість у рухах, і музика, яка підтримувала й несла, як хвиля, на самому гребені звуків... Юлько стояв трохи осторонь. Не галасував і не пробував сказати Лілі все, що думав про її перший виступ на великій театральній сцені. Однак мав прибережений сюрприз: маленька бурштинова балерина, уся така поривчаста й легка, як сама Лілі, лежала в Юльковій кишені, старанно та надійно запакована. Балерину Юлько хотів подарувати дівчинці після вистави й тепер увесь час торкався подарунка рукою: чи не загубив. — Чілдрен, — сказала Лілі, уважно приглядаючись до кожного, — ви мене хвалите, бо я із сьомого «Б»? Сьомий «Б» обурився. Образився. Ні, сьомий «Б» щирий і чесний, справді таки Лілі — молодець, слово честі, так воно і є, навіть якби вона була просто чужа й незнайома дівчинка, вони б подарували їй отакий величезний букет. (Сьомий «Б» також мав сюрприз — отакий величезний букет.) — Ох, діти, — зітхнула Лілі, усе ще сумніваючись, — добре, якщо ви кажете правду. А... послухайте... Де Беркута? Він що — не прийшов? — У нього прикидка перед республіканськими змаганнями.

154

Ніна Бічуя

— Він просив, щоб ми тобі не казали, що його немає, він повинен був прийти перед самим кінцем вистави. — Ти не ображайся, він дуже хотів прийти. — Авжеж, хотів? Хіба спортсмени цікавляться балетом? — скептично скри вився Юлько. — Дуже йому потрібний балет! — Навіщо ти так, Юльку? — запитала Лілі. — Ти ж неправду кажеш. І до Лілі знову повернувся незвичний, трохи незрозумілий смуток — так буває завжди, коли сумніваєшся в чомусь. І знову захотілося на сцену, де її підтримувала музика. ­­

Скажи, хто твій учень... У глибині душі Славкові хотілося бути схожим на свого тренера. З того самого моменту, коли він уперше побачив у спортивному залі шпажистів, хлопчик очей не зводив із високого, стрункого спортсмена. Невимушені рухи, швидкість, несподіваний укол — здавалося, що перемогу здобути йому зовсім нічого не коштує. А потім, коли вже всі порозходилися, коли вже видно було (без маски), що в спортсмена веселе, сірооке обличчя, — Славко не рушив зі свого місця біля порога, аж поки спортсмен не відчув на собі його впертого погляду. — Сподобався бій? — запитав він, підійшовши до Славка. — Дуже. — А ти також фехтувальник? — Ні. — То, може, хочеш стати фехтувальником? — Хочу. — Хм... — сказав спортсмен. — У мене група повністю укомплектована. І тренування ми давно розпочали... Однак знаєш що? Приходь. Тричі на тиждень — понеділок, середа, п’ятниця. О сьомій годині, не запізнюйся. Гаразд? Було це так несподівано, як у казці: «Сезам, відчинися». Хлопець навіть не міг отямитися. Невже його вчитиме цей симпатичний юнак, який щойно без усякого напруження та видимих зусиль завоював звання чемпіона республіки? Невже це правда? Славко прийшов. Прийшов — і знову став при порозі, несміливий і чужий у великому спортивному залі. Жовті ребра шведської стінки. М’які «мішені», куди наполегливо, раз по раз утикали свої шпаги майбутні Славкові друзі. А ось Андрій Степанович, його тренер. Коли він зайшов до спортзалу, то всі ніби стали меншати на зріст і вужчати в плечах. А як він узяв до рук шпагу, то вже очей не можна було відірвати. І розпочалася наполеглива наука. Кортіло надіти маску й узяти до рук шпагу. Урок, одначе, виглядав інакше. Урок розпочався з розмови про шпагу. — Поглянь, — ось ручка. А це гарда. Твій захист: долоню від уколу оберігає... Ось тут, на кінці, — пондаре. І не думай, що шпага — іграшка. Це зброя. Як гвинтівка для солдата. Ти повинен її знати, як власну долоню, — тільки

155

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

тоді вона не підведе тебе. Ти повинен уміти не тільки володіти нею в бою, а й полагодити, коли в тім буде потреба. І не доручай нікому зашивати рукавицю чи прати костюм. Це твій обов’язок. Розумієш? Часто згадувався Славкові перший урок. Він був ніби випробуванням для хлопця, якому раптом стало трохи нудно. «Ну, усе зрозуміло, шпагу треба знати, але я хочу стати на доріжку: випад, так, ще, укол — є! Оце інша річ! А латати костюм нехай учать у кравецькій майстерні...» І всетаки він знову прийшов. Андрій Степанович кивнув йому — він був у масці, але Славкові здалося, що тренер усміхається до нього, і вже без нехоті взявся до мізерної на перший погляд вправи: «Стань у стійку. Так. Ні, нижче. Пружніше ноги. Ліву руку вільніше. У такій позиції пройди до кінця залу. Потім назад. Так, ще раз, ще раз, ще». Якось чув, що тренер говорив одному зі старших спортсменів: — Покажи мені своїх учнів — і я скажу тобі, хто ти! За якихось пів року тренувань про Беркуту говорили, що він найздібніший учень Андрія Степановича... Похапцем одягав Славко тренувальний костюм. Мабуть, уперше за весь час він хотів, щоб тренування закінчилося швидше. Зараз на сцену виходить Лілі, і сьомий «Б» сидить на гальорці, і тільки його, Славка Беркути, немає в залі. Ех, якби не прикидка перед змаганням, то можна було б попередити Андрія Степановича, не прийти, він зрозумів би, звичайно, але ж сьогодні вирішується питання, хто з львів’ян поїде на юнацькі змагання до Харкова. Андрій Степанович покликав Славка: — Розімнися трохи перед боєм. І не хвилюйся. Ти в хорошій формі, можеш мені повірити. Так... Захищайся! Спокійновеселий, як завжди, голос тренера примусив зосередитися. — Оля! Гей! Гей! Задзвеніли клинки, шпаги схрестилися, на мить завмерли, як живі розумні істоти, немов розмірковували, де ж у суперника слабке, незахищене місце, — і — оля! Славкова шпага, аж блиснувши, ковзнула вниз до ноги Андрія Степановича. Є! Укол — блимнула червона сигнальна лампочка. — Молодець! Дуже добре! Перейди в наступ. М’якше тримай шпагу, не напружуй плече. Що з тобою, Беркуто, чому ти хвилюєшся? Так, добре. Знову схрестилися шпаги, тонко задзвеніли, і Славко всміхався радісно — не так легко завдати укол Андрієві Степановичу. Тренер ніколи не піддається заради того, щоб потішити слабшого суперника, — виграшу не буде, аж поки учень, як рівний, не переможе свого вчителя.

1. Сороку з перебитим крилом «тицьнув черевиком» В Юлько Ващук А старий Вус Г Славко Беркута Б Стефко Вус

156

Ніна Бічуя

2. Характеристикою «соловейрозбійник» наділений у творі В Стефко Вус А Славко Беркута Б Юлько Ващук Г старий Вус

3. Установіть відповідність.

Репліка

Герой (героїня) твору

1 «— Чілдрен... ви мене хвалите, бо я із сьомого “Б”»? 2 «— Їй завжди то птахів, то кошенят но­ сять, вона любить їх...» 3 «— ... А ти не тільки спортсмен, спелео­ лог... ти ще й друг живої природи?» 4 «— Покажи мені своїх учнів — і я скажу тобі, хто ти».

­

­

­

А Б В Г Д

Стефко Вус Лілі Теслюк Юлько Ващук Славко Беркута Андрій Степанович

4. У якому місті й коли відбуваються події повісті «Шпага Славка Беркути»? 5. Охарактеризуйте поведінку кожного хлопця в ситуації із сорокою в парку. 6. Кого Стефко Вус вважає «пещеним мамієм»? Чи згодні ви з думкою цього героя? Проілюструйте свою позицію конкретним прикладом із тексту. 7. Охарактеризуйте Лілі Теслюк. Чи має вона, на вашу думку, негативні риси вдачі? Які? 8. Яка подія свідчить про те, що клас, де навчається Славко Беркута, дружний? Чи можете це саме сказати про свій шкільний колектив? 9. Прокоментуйте вчинок Славка із шапкою, яку він віддав Юлькові. 10. Спрогнозуйте, як будуть розвиватися події в повісті далі.

11. Чи такими зовні, як на ілюстрації (с. 148), ви уявляли герїв твору, коли читали повість? Якщо ні, то «домалюйте» їхні портрети (усно). 12. Прочитайте виразно за ролями частину «Стефко вдома».

Прочитайте наступні три частини повісті Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути». Ви пишіть у зошит не зрозумілі вам слова.

­­

Після вистави (Очима Славка Беркути) Останній, вирішальний, бій я тоді виграв із рахунком 4 : 5. Сила вся як пропала. Кожний мускул був натомлений. Мене всі вітали, а я чимшвидше роздягався, хотів утекти в душову, бо було вже зовсім пізно. Я так поспішав, що навіть не встиг зрадіти з того, що поїду на змагання до Харкова. — Відпочивай, післязавтра можеш прийти тільки подивитися на тренування, — сказав Андрій Степанович. — Ти в хорошій формі, Беркуто, тільки май на увазі — нерви треба тримати, як поводи коня, бо можна зірватися. Ну, відпочивай. Потім ще поговоримо. Андрій Степанович, мабуть, помітив, що я весь час позираю на годинник. Годинник у нас великий, стрілки видно здалеку. Андрій Степанович відпустив мене, але хлопці нічого не розуміли, вони весь час говорили, давали по-

157

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

ради, — тільки даремно все це було, я ані слова з їхніх порад не затямив. Швиденько вмився в душовій і так хвилювався, натягаючи сорочку, що навіть забув її вивернути. Коли я був малий, мама жартувала: «Не вивернеш сорочку, будеш того дня битий». Жарти жартами, а перед прикидкою я повірив би в прикмету, тепер — ні, перед прикидкою або перед змаганням стаєш забобонним, аж потім смішно: боїшся, аби й кіт дороги не перебіг. Сорочку я таки вивернув, позапихав усе в «бандуру», — це ми так називаємо великий брезентовий футляр, куди складаємо все спортивне знаряддя і шпагу, — і зайцем вискочив на вулицю. Трамвай довіз мене до центру, коли годинник показував пів на одинадцяту. «Бандура» заважала страшенно, я вже знав, що не встигну, запізнюся, і всетаки чомусь біг, ніби від того, чи добіжу, чи ні, залежало щось дуже важливе. Далі все діялося, як у театрі пантоміми, — там слів не треба, там усе ясно й без слів, жестів вистачить, щоб зрозуміти все. Добігши до театру, я побачив, що з тих великих бічних дверей, звідки звичайно виходять артисти, вийшла на вулицю Лілі з мамою і батьком. І з високим хлопцем, — я його впізнав одразу. Це був Юлько. Лілі щось говорила, — я не чув, а тільки бачив, як вона розводила руками, спинялася щомиті, вони йшли й далі всі разом, і Юлько слухав, що говорила Лілі, — він схилявся трохи, щоб краще почути її слова. Може, треба було побігти за ними? Пояснити, чому я не міг прийти на виставу, і запитати, як Лілі вдалася роль, і похвалитися навіть, що поїду на змагання до Харкова. Але я не побіг за ними слідом, а стояв і дивився, як вони віддаляються, і раптом відчув, що страшенно втомлений, ще більше, ніж у спортзалі. М’язи не напиналися струнами — було так, ніби я цілісінький день пролежав на сонці; захотілося пити, і я вже не знав, що краще — виграти бій і поїхати до Харкова чи подивитися, як Лілі Теслюк танцює на великій театральній сцені. Звичайно, Лілі тепер образиться. Увесь клас прийшов, один Славко Беркута не з’явився, мовби йому нецікаво. Бігти за ними тепер уже зовсім не було сенсу, надто далеко вони відійшли, та ще і Юлько там, буде потім щось говорити... Треба було наступного дня пояснити Лілі, чому я запізнився. Треба було, звичайно. Але як я мав це зробити? Якби хоч Лілі сама запитала, якось би пояснив, а вона не питала. Я навіть думав: «Може, Лілі й не помітила, що я не дивився виставу, нащо ж тоді ні сіло ні впало вискакувати: “Вибач мені, Лілі”». І все ж краще було сказати, бо скільки бачу відтоді Лілі, стільки й відчуваю: ось зараз або почервонію, або відвернуся. Вона всміхається та жартує, їй хоч би що — їй справді, мабуть, зовсім байдуже, а мені весь час так, ніби я страшенно винен, наче я брехун. Погано все так вийшло, увесь час тепер думаю про цю історію. Уявляю, як Лілі виходить на сцену (у класі про це всі потім говорили), мені здається, що вона була схожа на фею, яка колись приснилася мені, давнодавно. Уся в білому, висока й чорне волосся на плечах. У Лілі волосся світле, тільки очі чорні. Є така пісенька «Чорні очка, як

158

Ніна Бічуя

терен», але мені здається, що коли Лілі виходила на сцену, то була вся в білому, із чорним волоссям. Я знаю, що це не так, а от привиджується. Добре, що скоро поїдемо до Харкова, там ніколи буде про дурниці думати. Хоч би вже швидше до Харкова. Здається, ми літаком полетимо. Чудово, якщо літаком. (...) ­

Дискусія за партою — Привіт, чемпіоне! — Кубок твій? Сьомий «Б» вірив у спортивну зірку Славка Беркути. Сьомий «Б» вважав, що має право на зустріч із переможцем, але клас спіткало розчарування — кубка не було. Команда виступила добре. Львівські шпажисти зайняли друге місце, і в командних Беркута не програв жодного бою. Зате в особистих змаганнях завоював тільки четверте місце. Андрій Степанович не дорікав, тільки хлопці махнули рукою: «Ну от, а ми на тебе надіялися! Ех ти!» — Давай проаналізуємо, — сказав Андрій Степанович. — Що вийшло? Поки було напруження волі, ти весь зібрався, вивчав суперника — і вигравав. Коли тобі раптом здалося, ніби успіх забезпечений і без боротьби, ти розм’як і розслабився — твою слабкість миттю відчули. І ось маєш замість першого чи другого — тільки четверте місце. Славко розумів свою помилку. Так, правильно все запримітив Андрій Степанович. Бої з найсильнішими спортсменами виграв блискуче, а тим, хто був десь у кінці й навіть не сподівався виграшу, — та ще й у Беркути! — тим Славко ганебно програв. Він подумав: «Ну, що з ними битися? Не бій, а так — розминка». Та коли раптом отямився, було вже пізно. Рахунку виправити не міг. А пізніше настрій зіпсувався зовсім, він скис; розвеза, от розвеза! Скис — і програв ще двічі!.. (...) Битись із беззбройним (Розповідає Славко Беркута) Спочатку я вирішив, що мені привиділося. Скинув маску, знову глянув на вхідні двері — ні, таки правда: на порозі залу стояли Юлько й Лілі. Давно Юлько не приходив на мої тренування, я навіть не міг згадати, коли це було останній раз. Я підійшов до них: — Подивитися хочете? — Так, — сказала Лілі. — Ти ще не збираєшся додому? — Ні, тільки недавно почали. Сідайте он там! — показав я на лаву, де сам любив сидіти, коли дивився, як інші працюють. Раніше Юлько теж не раз там сидів. Цікаво, чого це він вирішив прийти. Вони сіли. Я повернувся на доріжку. І раптом відчув, що страшенно хвилююся. Костюм аж наче став тісний і заважав рухатися. Уперше подумав, чи

159

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

добре виглядаю. Чи не здається дикою та смішною фігура людини в такому незвичному одязі? (...) Краще не дивитися в той бік, де вони сидять, бо можна й не помітити небезпеку: у фехтуванні все відбувається блискавично. Коли бій закінчили, я підійшов до них знову. Маску вже не знімав — лоб мокрий, не хотілося, аби Юлько бачив, як я втомився. — Лілі мене сюди привела, — сказав Юлько, ніби вгадав мої думки. — Не злопам’ятна, забула, що ти не прийшов на прем’єру. Добре, що на мені зараз маска. За маскою нічого не видно. — Я не міг. У мене була прикидка перед змаганням. — А я думав, що спортсмени не ходять до театру. Я, мов дурник, повторював: — Слово честі, не міг, це було дуже відповідальне змагання. І тоді якраз вирішували, хто має їхати. — Міг би й не їхати, — сказав Юлько, — усе одно кубок не привіз. — Не твоя турбота, — відрізав я. — Привіз чи не привіз — тобі хіба не все одно! Ну, гаразд, треба працювати! — Ніколи не думав, що розмахувати в’язальними спицями зветься роботою! — Уяви, зветься! — Помоєму, робота — головою думати, а тут голова ні при чому. Вистачить пари довгих ніг. — Ти впевнений? Хотів би я побачити, чи вистачить тобі твоїх довгих ніг. — Спробуймо! Я доведу тобі, що ти даремно пропадаєш тут цілими вечорами. За один вечір я... — Лови шпагу! — Хлопці! Ну, що ви, хлопці! Не треба! — просила Лілі. — Нічого, ти побачиш: я виглядатиму не гірше від нього, — сказав Юлько, знімаючи пальто. — Бери маску. Дивися: ось випад. Стань так! Далі, далі, ногу, ліву по... — Навіщо мені твої пояснення? Я не раз чув і бачив, як тебе тут учили.

160

Ніна Бічуя

Юлько витягнув уперед руку зі шпагою. Хлопці познімали маски, з’юрмилися навколо нас. Вони сміялися, жартували, давали Юлькові поради, ніхто нічого ще не розумів. А Юлько справді досить швидко затямив перші рухи й зробив непоганий випад, я навіть здивувався. — Бачиш! — засміявся він. — Бачиш, треба просто мати удачу, тоді все в руки саме йде. «Що? То Юлькові має все в руки йти? У руки, он як! Тільки задумав — і журавель ізпід хмари також до Юлькових рук?» Дуже легко було загнати Юлька в кут. Я наступав і наступав, а він відходив далі. Він, певно, не розумів, що я спочатку тільки бавився, а тепер справді бився, зозла бився. Мені хотілося, щоб він не сміявся, не похвалявся, не говорив, ніби все йде в руки саме, без жодних зусиль. Я не думав тоді, не розмірковував, що битися з Юльком — просто нечесно, усе одно, що з беззбройним, він же ніколи не тримав шпаги, я мусив йому довести, що сильніший за нього й маю в чомусь рацію, а в чому, тоді ще не міг пояснити. Ударив щосили своєю шпагою об Юлькову. Мій клинок не витримав удару, розламався навпіл, я не встиг нічого зробити, — мабуть, так шофер не встигає часом загальмувати, — і мій зламаний клинок наштовхнувся на Юлькове незахищене стегно. Скрикнувши, Юлько випустив із рук зброю та вхопився за ногу. Усе, що відбувалося далі, я пригадую мов крізь сон. Пляма крові на Юлькових штанах, лікар, мовчанка хлопців, злякане обличчя Лілі. Вуха мені мовби ватою хто заткнув: усе шуміло, голоси долинали віддалік, приглушені й незнайомі. Так буває, коли їдеш у поїзді й чуєш розмову із сусіднього купе. Та одну фразу я почув дуже виразно: — Покажи мені своїх учнів, і я скажу тобі, хто ти! Вимовлено це було трохи глузливо, говорив хтось із тренерів, Андрій Степанович потер долонею чоло, і знову той самий голос додав: — Розпустив ти їх, Андрію Степановичу. А тепер маєш кашу. Я тоді кинувся геть із залу, затиснувся в куток біля одежних шаф, щоб нічого не бачити й не чути. У коридор вийшов Андрій Степанович. — Ви... Ви мене тепер відрахуєте? — Це ти! — Андрій Степанович дивився на мене так, немов я, Славко Беркута, ніколи не був його найкращим учнем. — Навіщо ти вчинив це побоїще? Та ще й заховався після всього. Чого завгодно міг я сподіватися, але щоб Славко Беркута заховався... Краще він звелів би мені віддати шпагу й ніколи не приходити сюди, у цей зал, однак не казав: «Славко Беркута заховався». Легко говорити про максимальне навантаження, коли все добре. Коли нікому нічого не завинив — тоді, звичайно, можна дивитися кожному просто в очі. А тут — ледве трапилося таке, за що треба відповідати, — я заховався.

161

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

1. Твір Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» за жанром — А роман Б новела В повість Г оповідання

2. Слова «Покажи мені своїх учнів — і я скажу тобі, хто ти!» говорить А Лілі Теслюк Б Юлько Ващук В Славко Беркута Г Андрій Степанович

3. Установіть відповідність.

Хобі (захоплення)

1 2 3

балет малювання фехтування

Герой (героїня) твору

А Б В Г

Славко Беркута Юлько Ващук Лілі Теслюк Стефко Вус

4. Чому, на вашу думку, Славко не наважився підійти до Лілі після вистави? 5. Знайдіть і прочитайте уривок, де описано докори сумління, які переживає Славко через те, що не відвідав вистави (частина «Після вистави»). Як його характеризують ці душевні переживання? 6. Якою реплікою Юлько спровокував Славка битися на шпагах? Чи може, на вашу думку, фехтувальник ставати на двобій із людиною, яка ніколи не тримала в руках шпаги? 7. Що таке літературний характер? Який літературний характер вас найбільше зацікавив (Славко Беркута, Юлько Ващук, Лілі Теслюк, Стефко Вус)? Опишіть. 8. Згадайте, які складники має композиція художнього твору. Охарактеризуйте особливості повісті «Шпага Славка Беркути». 9. Що таке психологізм? Знайдіть у повісті й зачитайте фрагменти, сповнені глибокого психологізму. Як він допомагає розкрити характер літературного героя? 10. Прокоментуйте назву повісті Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути».

11. Візьміть участь у дискусії на тему «Чи можна Славка Беркуту вважати слабкодухим?». 12. Напишіть твір-роздум на тему: «Без дружби життя не повноцінне», вико риставши приклади з повісті Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути»

­

Заповніть літературний паспорт повісті Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути».

162

­

розд

Д

л

В

о одимир

(1939–2003) Український письменник, журналіст. Найвідоміші твори: оповідання «Білий кінь Шептало», «Люблю сині зорі»; повісті «Ирій», «Самотній вовк»; романи «Листя землі», «Дорога до матері». Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992).

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Володимир Дрозд народився 25 серпня 1939 р. в с. Петрушині Чернігівської області. Раннє дитинство припало на часи Другої світової війни. Двадцятиріч ним юнаком видав першу збірку новел та оповідань і відразу ж був прийня тий до Спілки письменників України. Біографія В. Дрозда — сина колгоспника з глухого поліського села, який одразу ж після закінчення школи працював журналістом районної газети, закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, працював редактором у видавництвах, був головним редактором журналу «Київ» і став відомим письменником, — увійшла до його творів. Вони побудовані на аналізі його життя і душі та поєднують реалістичне бачення світу й осмислення народного життя. В. Дрозд помер 23 жовтня 2003 р. в м. Києві. Сьогодні ви ознайомитеся з оповіданням «Білий кінь Шептало», яке вперше було надруковане в 1965 р. У 1967 р. з’явилося його продовження — «Кінь Шептало на молочарні». Нині ці твори перекладені десятками мов сві ту. Вони в оригінальній алегоричній формі не лише передають стан людини в тогочасному українському суспільстві, а й пропонують читачам віднайти власну позицію та шлях вирішення проблеми внутрішнього роздвоєння. ­

­

­

БІЛИЙ КІНЬ ШЕПТАЛО

­

­

­

­

­

­

­

­

­

...Сутеніє; раптом на галявині — кінь — самотній. Р. М. Рільке

Оповідання (Скорочено)

1 Підпасок — помічник пастуха.

163

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Босий підпасок1 тягнув через бригадне дворище батіг — зимно блискало дротяне охвістя. Шепталові зсудомило спину: якось повесні він задрімав у приводі, підпасок дошкульно хльоснув, дротинки порвали шкіру, ранка, упо добана ґедзями, досі не гоїлася. Хлопчак наблизився до загорожі та хвацько стрельнув батогом, аж луна прокотилась од клуні, що на краю села, і сивою гадючкою повисла курява. Коні, гризучи та штовхаючи одне одного, сахнулись

З УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ

од пострілу в куток. Тією живою, наполоханою хвилею Шептала зім’яло, притисло до жердин; гостро тхнуло потом, він гидливо підібрав губи та весь зіщулився — змалку ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам. Спершу бригадні коні глузували з того, далі звикли й самі почали обходити Шептала. Хлопчик наблизився до конюшні, зазирнув у темну опо лонку дверей: — Дядьку Степане! Казав завфермою, щоб Ви до приводу1 конячину при слали, бо назавтра свиням зе­лені немає. Шептало нашорошив вуха. Неприємна, знайома млявість — провісниця всіляких прикростей — закрадалася в груди. Сьогодні суботній вечір, роботу скінчили раніше, і він насолоджувався спокоєм і тішив себе надією на завт рашній відпочинок. Звісно, якщо вранці не поженуть до міста. Але він споді вається на Степанову добрість. З конюхом у нього особливі стосунки. Інші коні це відчувають, тому й недолюблюють Шептала. Степан ніколи не б’є його, хіба ненароком у гурті зачепить пугою чи про стороннє око стьобне. Ніколи не посилає на важку роботу, якщо є кого іншого послати. Бо він, Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли й попав у це бригадне стовпище, то завдяки злому випадку, химерам долі. Справжнє місце йому не тут, хтозна, де він може опинитися завтра. І Степан це розуміє. Степан що: маленький чоловічок, навіть не білий, а якийсь землистосірий, з брудними, корявими ручиськами. Але навіть він своїм приземленим розумом тямкує тимчасовість своєї влади над Шепталом. Коні заспокоїлися, розбрелися по загороді. Шептало знову залишився сам. У дверях з’явився Степан, спинився на порозі, пильно дивився на коней; від того погляду млявість обняла груди й покотилася до колін, що зрадливо затремтіли. Шептало вперше пошкодував, що опинився на видноті. Хотілося проштовхатися в середину табуна, загубитися між ребристих кінських тіл. Він удав, що не помічає конюха, схилив голову до прив’ялої трави. «На мене вкаже, обов’язково на мене», — думав полохливо, про всяк випадок, щоб прикрість не була несподіваною, хоча напевно знав, що Сте пан його не потривожить. — Шептала візьмеш, — сказав конюх хлопчакові. — Тільки зачекай, напою. Білий кінь підвів голову та жалібно глянув на Степана великими водянис тими очима. Привабливість теплого надвечір’я мертвіла, опадала, як зжовклий лист під буйним поривом осіннього вітру. Думка про роботу забарвлювала все в темні, холодні тони. Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід та їздити до міста, хоч інші коні вважали це найлегшим. Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди — у цьому було щось принизливе. А ще принизливіше котити заставленого корзинами та бідона ми воза серединою ранкової міської вулиці — колеса торохкотять по бруків ці, торохкотять бідони, хитаються корзини, кудкудакають кури, ґелґочуть гуси. Навколо ж стільки святково вбраного народу, стільки коней із сусід ніх сіл, і всі бачать сором його, білого коня. Коли вже бути відвертим до кінця, ­

­­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­ ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

164

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

1 Привід — пристрій для приведення в дію різних машин.

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

Володимир Дрозд

то він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові... Хоч і випадали хвилини, коли він у своєму приниженні гостро, солодко звеличувався (його, білого коня, загнуздано, заковано в хомут, поставлено під дугу; хай буде соромно людям, які те вчинили), але це була надто коротка й безперспектив на втіха. Шептало старанно, щоб не виказати засмучення Степановим рішенням, жував скошену вранці траву, між якою хоч і попадались його улюблені конюшинки, але зараз здавалися прісними. «Я на базар завтра не поїду, та й не переробився вдень, обурини возив. Інші, ледь розвидніється, до міста почимчикують, дати перепочинок треба...» — міркував Шептало, і в кінських очах поволі випогоджувалося. Йому кортіло будьщо виправдати Степана, довести, що той не мав кого послати в привід і лише через безвихідь потри вожив Шептала. Так було легше — через гірку безнадію перекидався місто чок. А може, конюх боїться, що ніхто з коней, окрім нього, не встигне до ночі порізати зелень і свині залишаться завтра голодні? Мабуть, саме так. Вони, люди, знають: на Шептала можна покластися. Такий покірний і роботящий, тільки віжок торкнися, уже чує, уже розуміє, підганяти не доводиться. Він свого досяг, зумів прикинутися; вони повірили — хіба не має пишатися сво їм розумом і витримкою. Ще коли його, молодого й гордого, уперше осідла ли, ганяли по царині до сьомого поту, хльоскали до кривавих рубців на боках і привели в загін геть вимочаленого, знесиленого, інстинкт білого коня підказав йому, що рано чи пізно люди зломлять його. Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, залишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки. Перші роки упряжного життя він побоювався, аби люди не розгадали, що він тільки прикидається покірним, і рвав голоблі1 з останніх сил. До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування. У добровільному напруженні було щось від самостійності, від волі. Але тепер ніхто не сумнівався в його ретель ності, і він іноді дозволяв собі стишувати крок, тягтися за червоними кити цями конюшини на узбіччі дороги. Помітивши на дорожнім піску нетерпе ливу тінь людини, докірливо косив оком, мовляв, ви ж мене знаєте, це я так, піджартовую, і спішно переходив на чвал2. Степан вийшов із конюшні, поцьвохкуючи довгим, наче гони спекотного дня, батогом, відчинив ворота загорожі. Коні, боязко косячись на батіг, по човгали дворищем до бригадних воріт. Шептало, як завжди, перечекав, коли скінчиться тіснява в проході, і вийшов останній. З усього нинішнього життя чи не найважче гнітила його оця табунна, тричі на день подорож до колодяз ного корита. Уже багато років, відколи його забрано від матері, ніхто не питав Шептала, хоче він пити чи ні, а тільки відчиняли загорожу, хльоскали бато гом і гнали вузенькими провулками, де від густої куряви було так само тісно ­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­

­