Issuu

УДК 911(075.3) П28

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 12.04.2019 № 472)

Видано за рахунок державних коштів. Ïðîäàæ çàáîðîíåíî

Ïåñòóøêî Â.Þ. П28 Географія : (рівень стандарту) : підруч. для 11-го кл. закл. заг. серед. освіти / Валерій Пестушко, Ганна Уварова, Андрій Довгань. – Київ : Генеза, 2019. – 160 с. : іл. ISBN 978-966-11-0984-0. ÓÄÊ 911(075.3)

ISBN 978-966-11-0984-0

А ОВ І

ІВ А А

Від класу до класу ви рухалися сходами пізнання географії. В одинадцятому класі вивчення цього шкільного предмета закінчує цікавий курс «Географічний простір Землі». Він про все, о ви вже вивчали впродовж п’яти попередніх років. ого мета – узагальнити ваші географічні знання і вміння, аби після закінчення школи вам простіше було орієнтуватися у природному, економічному, політичному просторі нашої планети, у життєвому просторі вашого населеного пункту, які утворилися, існують і розвиваються в географічному просторі. Узагальнення і систематизація знань, відпрацювання умінь у процесі вивчення курсу «Географічний простір Землі» допоможуть вам оволодіти сукупністю навчальних та інноваційних навичок, які необхідні людині ХХІ століття. Серед них: критичне географічне мислення, творчість та ініціативність, підприємливість, комунікативні навички та навички співробітництва, інформаційна грамотність та комп’ютерні навички, життєві і кар’єрні навички – усе те, о буде основою ваших географічних і загальних (ключових) компетентностей упродовж життя. Тексти параграфів і методичний апарат цього підручника допоможуть вам узагальнити географічні знання й оволодіти відповідними вміннями та навичками. Так, на початку кожної нової теми ваша увага акцентується на тому, для чого вам потрібні ці знання, виокремлюючи вміння і навички, якими ви точно оволодієте. Основні теоретичні питання кожного параграфа висвітлюються у вигляді уявного діалогу («діалогової сторінки»), у якому сформульовані питання, о розкривають зміст теми параграфа, та подано відповіді на них. У підручнику реалізовано принцип «навчатися виконуючи». Тому в кожному параграфі в рубриці «Перевірте себе», крім коротких теоретичних підсумків «Маєте знати», подається практичний блок – «Від теорії до практики», який містить практичні завдання, задачі і вправи різного рівня. До нього включено також практичні роботи і теми досліджень, передбачених навчальною програмою. Упевнені, о цікавою для вас буде рубрика «Географічний калейдоскоп», о містить додаткову інформацію, події, про які мовиться в параграфі. Умі ена також уже знайома вам з попередніх підручників рубрика «Географічний інтерактив», яка спонукатиме до пошуку інформації за допомогою ІТ-технологій (наприклад, СМАРТ-технологій) і комп’ютера. Зверненням «Пригадаймо» акцентуємо вашу увагу на так звані опорні знання, актуалізація яких допоможе в засвоєнні нового матеріалу. Окрім того, у підручнику представлено достатню кількість ілюстративного матеріалу – схем, діаграм, картосхем. ей матеріал є своєрідною мовою географії, мовою будь-якої сучасної освіченої людини. Ілюстрації полегшать вам сприйняття теоретичного матеріалу, сприятимуть розвитку аналітичних здібностей. Успіхів вам, наполегливості і творчої наснаги Àâòîðè

П  визначати сутність географічної науки;  аналізувати структурні компоненти географії та об’єкти дослідження географічних наук;  пояснювати зміст поняття «геосистема» та розрізняти її рівні;  оцінювати значення пізнавальної та конструктивної ролі географії у житті суспільства.

§ 1.

О В В А ГЕОГРАФІ

Р ГЕОГРАФІЯ 11 ПРО ІР Е І

 Що вивчає фізична та економічна географія?  Відомі вам джерела географічних знань.

 ку структуру а та о дослід у геогра ія к ви вже знаєте з попередніх класів, географія вивчає будову географічної оболонки та її складових елементів населення і його господарську діяльність причини виникнення і розвитку різних природних та суспільно-економічних яви та процесів екологічні та суспільно-економічні проблеми. Сучасна географія – це не одна наука, а ціла система природничих і суспільних наук. У цілому, у структурі географічної науки налічують близько 50 окремих наук, о відрізняються між собою об’єктами та методами дослідження (мал. 1.1, 1.2). х можна об’єднати у два великі блоки наук: природничо-географічні (фізико-географічні) та суспільно-географічні. азва науки

алузеві науки

геоморфологія кліматологія

о вивча рельєф, його походження, розміщення, закономірності будови та розвитку утворення, опис і класифікацію клімату, антропогенні впливи на клімат

гідрологія

природні води в межах гідросфери; явища і процеси, які в них відбуваються

географія ґрунтів

закономірності формування і просторове розміщення ґрунтів

біогеографія

закономірності географічного поширення тварин і рослин

лексні науки

азва науки загальне землезнавство ландшафтознавство палеогеографія

о вивча будову довкілля людства – географічну оболонку природні й антропогенні ландшафти фізико-географічні умови, що існували на Землі в геологічному минулому

Мал. 1.1. Об’єкти дослідження географії (блок А)

о вивча

географія населення

закономірності та просторові особливості формування населення і населених пунктів у різних умовах

географія промисловості

територіальну організацію промислового виробництва, його зв’язки з природно-ресурсним середовищем

географія сільського господарства географія транспорту географія сфери послуг

розміщення сільського господарства, його чинники і закономірності структуру транспорту, особливості його розміщення, рівень транспортної забезпеченості закономірності й особливості розвитку територіальної структури сфери послуг

лексні науки

азва науки

ВСТУП

алузеві науки

азва науки

о вивча

економічна географія

розміщення та розвиток продуктивних сил

соціальна географія

суспільство з погляду територіальних відмінностей

Мал. 1.2. Об’єкти дослідження географії (блок Б)

Ôіçèêî-ãåîãðàôі÷íèé áëîê íàóê (áëîê À) вивчає природу нашої планети, досліджує різноманітні природні комплекси. Ñóñïіëüíî-ãåîãðàôі÷íèé áëîê íàóê (áëîê Á) вивчає територіальну організацію суспільства, розвиток та особливості розмі ення господарства. Окремо виділяють історі геогра ії та картогра і . Іñòîðіÿ ãåîãðàôії – наука, о вивчає історичні аспекти розвитку фізичної, економічної й соціальної географії, а також питання сучасного стану цієї науки та перспективи її розвитку. Êàðòîãðàôіÿ – це наука про відображення просторового розмі ення і взаємозв’язків природних та суспільних яви , а також їхніх змін через образнознакові моделі (картографічні зображення), які відтворюють ті чи інші фізичні сторони дійсності. У межах географії виділяють також географічне країнознавство (дослідження політичної, економічної, соціальної, культурологічної сфери життєдіяльності суспільства, світу в цілому, окремих регіонів, держав та країн) та кра знавство (географічне дослідження певної території). Географія тісно пов’язана з іншими науками: природничими (фізика, хімія, біологія, екологія), суспільними (історія) та технічними (математика, інформатика). Тому на межі географії та інших наук сформувалися: медична географія, військова географія, топоніміка, геоінформатика, геоекологія, геоекономіка та інші. кі виділя ть її рівні Ãåîñèñòåìîþ називають  о таке геосисте а територіально єдину ділянку земної поверхні із сукупністю природних компонентів, о взаємодіють між собою, із зовнішнім середови ем, у тому числі і людським суспільством. Компонентами геосистеми є біотичні (рослинний і тваринний світ) та абіотичні (гірські породи, повітряні маси, води то о). Головними властивостями геосистем є: їх цілісність, ієрархічність наявність взаємозв’язаних компонентів, об’єднаних обміном 5

ВСТУП

Мал. 1.3. Рівні геосистем

ечовин і енергії. Поняття «геосистема» охоплює низку природних геор графічних одиниць – від географічної оболонки до її елементарних структур. Тому виділяють кілька рівнів геосистем (мал 1.3).  чо у оляга ізнавальна та конструктивна роль геогра ії Географія – наука, у структурі якої наявний виразний світоглядний потенціал, оскільки, досліджуючи світ навколо, вона тим самим формує наше сприйняття цього світу, а через нього – суспільну свідомість. Отже, ця наука є базовою для пізнання закономірностей взаємодії суспільства і природи, розвитку географічного середови а, о і складає ізнавальну роль географії. Конструктивна роль географії полягає у тому, о вона не тільки аналізує наслідки впливу на природне середови е, а й прогнозує їх. Зібравши різноманітну географічну інформацію, учені не просто реєструють та описують події, але й прогнозують певні зміни, о виникнуть у природному середови і, суспільстві, його господарській діяльності. Особливо ефективними є не тільки спеціалізовані прогнози (метеорологічні, гідрологічні), а й комплексні, о передбачають майбутні зміни у природних комплексах. ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  об’єкт дослідження та структурні компоненти географії;  що таке геосистеми та їхні рівні. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1 Поясніть значення поняття «геосистема». Підберіть визначення геосистем різних рівнів. 2. Висловіть судження щодо пізнавальної та конструктивної ролі географії. 3. Розгляньте сайт з прогнозом погоди (на вибір учня чи учениці). Визначте: Чи є на цьому ресурсі прогноз: короткостроковий (до 3 діб), середньостроковий (3–10 діб) чи довгостроковий (понад 10 діб)? Яку інформацію про температуру повітря, хмарність, атмосферні опади та явища, вологість повітря, атмосферний тиск тощо може отримати споживач? Які особливості мають авіаційні, морські або річкові та сільськогосподарські (агрометеорологічні) прогнози погоди?

РОЗДІЛ 1

ÒÎÏÎÃÐÀÔІß ÒÀ ÊÀÐÒÎÃÐÀÔІß

ОПОГРАФІЯ  узагальнити зміст поняття «топографічна карта»;  читати топографічні карти, плани міст, схеми руху транспорту;  розв’язувати задачі за топографічною картою (визначати азимути: географічні та прямокутні координати точок, абсолютну і відносну висоту місцевості, падіння річки, масштаб тощо);  описувати за топографічною картою рельєф ділянки місцевості.

§ 2.

ОПОГРАФІ

АР А

 Що таке топографія?  Як користуватися географічною картою?

 кі карти і чо у назива ться то огра ічни и кі ї ні основні еле енти З попередніх курсів географії ви знаєте, о то огра ічні карти за змістом належать до загальногеографічних і відрізняються від інших карт насамперед масштабом та системою умовних знаків, а також тим, наскільки вони докладно зображають місцевість. абл ласи іка ія На цих картах показано головні природні карт і їхні асштаби й соціально-економічні об’єкти суходолу та акваторії: рельєф, водні об’єкти та споруди, ласи іка ія асштаб рослинний світ, адміністративні кордони, карт карти населені пункти, промислові під при ємства 1:1 000 000 та сільськогосподарські угіддя, транспортні Оглядові та дрібніший шляхи, різноманітну географічну інформацію. 1:1000 000 Крім того, вони дають можливість прокласти Оглядовооптимальний маршрут своєї подорожі певною топографічні 1:500 000 місцевістю, а також зорієнтуватися на ній. 1:200 000 1:100 000 Основна відмінність топографічної карти від географічної – мас таб: на географічній Топографічні 1:50 000 1:25 000 карті використовують дрібний масштаб, на 1:10 000 топографічній – великий (табл. 2.1). 7

РОЗДІЛ 1

Тому карти поділяють на три групи: то огра ічні великомас табні, які створено у масштабі 1:100 000 і більше (1:50 000, 1:25 000, 1:10 000, 1:5000), оглядово то огра ічні – з масштабом від 1:200 000 до 1:1 000 000 та оглядові – з масштабом понад 1:1 000 000. Карти з масштабом 1:25 000, 1:10 000 та 1:5000 мають назву òîïîãðàôі÷íі ïëàíè. Елемен тами (складовими частинами) топографічної карти є: картографічне зо бра ження, легенда та додаткове оформлення (карти-вставки, діаграми, графіки, текстова або цифрова інформація), о допомагають у роботі з нею. чо у оляга сутність розгра лення то огра ічни карт В основі  топографічних карт лежить так звана ìіæíàðîäíà ìіëüéîííà êàðòà ñâіòó – оглядово-топографічна карта всього земного суходолу, складена в масштабі 1:1 000 000. Під час створення такої карти застосовують рівнокутну циліндричну проекцію Гаусса-Крюгера, яка дає надзвичайно малі спотворення форм і розмірів зображуваних об’єктів. Òîïîãðàôі÷íà êàðòà – це багатоаркушева карта. Один аркуш отримують шляхом розгра лення земної кулі меридіанами на 6-градусні колони (зони) і паралелями – на 4-градусні ряди. Кожен аркуш має вигляд трапеції розміром: 4 – за широтою і 6 – за довготою та обмежений з півночі на південь частинами паралелей, а із заходу на схід – меридіанів (мал. 2.1). Усі аркуші топографічних карт мають визначену систему позначень – íîìåíêëàòóðó. Шестиградусні смуги, утворені меридіанами, називають êîëîíàìè і позначають цифрами від 1 до 60 (усього 60 колон). Рахують колони із заходу на схід, починаючи від 180о довготи. отириградусні смуги, утворені паралелями, називають ðÿäàìè і позначають великими літерами латинського алфавіту, починаючи від екватора (усього 23 ряди). Позначення (номенклатуру) кожного аркуша складають з букви ряду та цифри колони (наприклад, -36 або -42). Для отримання аркушів карт більшого масштабу здійснюють поділ базового аркуша на менші, причому їхня кількість залежить від масштабу карти. Відповідно і змінюють номенклатуру: кожен номенклатурний ряд топографічних карт має своє значення, за яким можна визначити масштаб карти (табл. 2.2). абл о енклатура кожного аркуша топогра ічної карти о енклатура

Мал. 2.1. Розграфлення топографічних карт на плоску поверхню

асштаб

N-27

1:100 000

N-27-

1:500 000

N-27- I

1:200 000

N-27-16

1:100 000

N-27-16-А

1:50 000

N-27-16-А-6

1:25 000

N-27-16-А-6-1

1:10 000

РОЗДІЛ 1

 чо у різни я геогра ічни і ря окутни координат еогра ічні коор динати (широта і довгота) указують на розташування об’єктів земної поверхні відносно екватора та нульового меридіана. На топографічній карті координати визначають з точністю до секунд або десятих частин мінути. Меридіани й паралелі є сторонами рамок аркушів цих карт, географічні координати кутів рамки підписано на кожному аркуші. Географічні координати на великомасштабних картах можна визначити з точністю до 1–2 . ьому на місцевості відповідає приблизно 100–200 м (залежно від широти). На дрібномасштабній карті координати визначають з меншою точністю – до десятих частин градуса. Географічні координати застосовують для визначення розмі ення точок на карті, які розташовані на порівняно великих відстанях. На практиці частіше знаходимо визначення прямокутних координат. Ïðÿìîêóòíі êîîðäèíàòè – це система координат, у якій віссю прийнято центральний меридіан 6-градусної зони, а віссю – екватор. і лінії є прямими взаємно перпендикулярними, решта меридіанів і паралелей – кривими. Точка перетину осьового меридіана й екватора є початком прямокутних координат кожної зони. Для зручності користування прямокутними координатами на топографічні карти нанесено лінії, які проведено через кожний 1 кілометр і паралельні осям та . Вони утворюють кілометрову сітку, о вкриває карту системою однакових за пло ею квадратів. Тому прямокутні координати, на відміну від географічних, визначають у кілометрах та метрах. Прямокутні координати показують відстань у кілометрах до цієї точки від екватора (координата , яка може змінюватися від 0 до більше як 10 000 км на полюсах) і від осьового меридіана (координата , о може змінюватися від 0 до 333 км на екваторі в місцях його перетину з крайніми західними і східними меридіанами зони). Наприклад, для всіх точок на території нашої країни координата Х має позитивне значення. Для того об і координати точок також були тільки позитивними, у кожній зоні ординату початку координат приймають рівною 500 км. Таким чином, точки, розташовані на захід від осьового меридіана, мають ординати менше 500 км, а до сходу – більше 500 км.  ля чого на карті отрі на ря окутна кіло етрова сітка Визначення координат значно можна полегшити, як о розділити карту на пло ини прямими лініями, паралельними осям координат. Така сітка має назву ïðÿìîêóòíîї ñіòêè На топографічних картах прямокутну координатну сітку наносять не довільно, а у визначеній взаємозалежності з географічною сіткою меридіанів і паралелей. е дає можливість зручно і просто наносити її на карту, а також визначати і позначати на ній, у плоских прямокутних координатах, географічне положення будь-якого пункту місцевості. Координатну сітку доволі широко використовують під час роботи з картою, основне її призначення – спростити визначення прямокутних координат точок місцевості. Разом з тим вона полегшує орієнтування на карті і вказує на ній положення різних об’єктів, а також допомагає швидко окомірно оцінити за допомогою карти відстані і визначити азимути напрямків. Для того об вказати приблизно розмі ення будь-якого об’єкту на карті, достатньо назвати квадрат сітки, у якому він розмі ений.  к на то огра ічні карті зо ра у ть о кти іс евості та рель у еогра ічний зміст топографічних карт передають через òîïîãðàôі÷íі

РОЗДІЛ 1

óìîâíі çíàêè – застосовані на карті позначення різних об’єктів з їхніми кількісними та якісними характеристиками. Умовні знаки є системою графічних, кольорових, буквених та цифрових позначень. Ðåëüєô на топографічних картах зображують горизонталями коричневого кольору – лініями, які з’єднують точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою. о менша відстань між сусідніми горизонталями, то крутіший схил, о більша – то пологіший. СпеціМал. 2.2. Зображення рельєфу місцевості за допомогою горизонталей альними знаками – áåðãøòðèõàìè – указують напрямок, у якому знижується або підви ується схил. На горизонталях числами вказують абсолютну висоту (мал 2.2). одні об кти (річки, озера, водосхови а, канали, болота) зображають лініями синього кольору, а їхні пло і – синім фоном. ифрами позначають різні кількісні характеристики: глибину, ширину, швидкість течії, а стрілками – її напрямок. Поширення рослинного окриву зображують зеленим кольором, спеціальними знаками позначають дерева (породу, середню тов ину та висоту), луки, чагарники. ініями різної тов ини та кольору зображують транс ортні ляхи: пішохідні, автомобільні, залізничні. Відповідними умовними знаками на топографічній карті позначають населені ункти (міста, сели а, села, хутори), промислові та сільськогосподарські підприємства, пам’ятки природи, об’єкти туризму та багато іншого. Значення та пояснення основних топографічних умовних знаків ви знайдете у своєму географічному атласі. ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  основні відмінності топографічної карти від інших загальногеографічних карт;  систему розграфлення топографічних карт;  основну відмінність між географічними та прямокутними координатами;  систему умовних позначень, використовуваних на топографічних картах;  географічні координати пунктів, що розміщені: – на перетині Гринвіцького меридіану з екватором; – на Південному полюсі; – на перетині Гринвіцького меридіану та паралелі в 30° (північної широти). ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. За допомогою додаткових джерел інформації випишіть номенклатуру всіх аркушів, що можна знайти поруч з аркушем М-36-144 на карті з масштабом 1:100 000. 2. Складіть географічний опис місцевості, зображеної на мал. 2.3, указавши такі дані: тип рельєфу, населені пункти, шляхи сполучення, наявність насаджень. 10

РОЗДІЛ 1 Мал. 2.3. Географічний опис місцевості

Мал. 2.4. Географічні об’єкти

3. Користуючись даними порталу Науково-дослідного інституту геодезії і картографії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, дайте характеристику лісовому масиву та транспортним шляхам, що зображені на карті, з попереднього завдання. 4. Зазначте, які географічні об’єкти побачить пасажир автомобіля (мал. 2.4), що рухається дорогою з півдня на північ.

§ 3.

ІР

ВА

ОПОГРАФІ

АР І

 Що таке масштаб? Які бувають його види?  Що таке азимут?

 о таке кути на ря ів ля чого використову ть ази ути Усі лінії на земній поверхні мають відповідний напрямок, виражений кутом у градусах від початкової лінії чи напрямку в певній системі координат. Таку початкову лінію називають îðієíòóâàëüíèì íàïðÿìêîì, о залежить від обраної системи координат. У системі географічних координат – це напрямок дійсного меридіана, а в системі плоских прямокутних координат – абсциса (вісь х) – осьовий меридіан відповідної зони. і кути називають îðієíòóâàëüíèìè або êóòàìè íàïðÿìêó. У топографії використовують дві системи координат (географічну і прямокутну), тому, відповідно, виділяють кути напрямків двох видів. Перший – це дирекційні кути, утворені вертикальними лініями прямокутної системи координат і напрямками ліній на місцевості. Другий – азимути – кути, які утворюють лінії географічної сітки та напрямки на об’єкт. Äèðåêöіéíèé êóò визначають на карті за рухом годинникової стрілки від 0 до 360 між північним напрямком вертикальної лінії координатної сітки і напрямком на визначену точку чи об’єкт. Дирекційні кути напрямків визначають переважно за картою або за магнітним азимутом. Àçèìóò – це кут між напрямками меридіана й певного об’єкта з точки спостереження, який вимірюють у градусах і він може мати значення від 0 до 360 . Оскільки існує різниця між географічним та магнітним полюсами Землі, то азимути бувають дійсними або магнітними залежно від 11

РОЗДІЛ 1

меридіана, який обирають за початковий. Азимут використовують для орієнтування у процесі пересування в лісі, у горах, у пі аній пустелі або за умов поганої видимості (уночі, за сильного туману), коли звірити карту з місцевістю й орієнтуватися по ній важко, а часом і неможливо. За допомогою азимуту визначають також напрямок руху суден у морі й літаків. На місцевості відлік азимутів проводять від напрямку стрілки компаса (її північного кінця) за ходом годинникової стрілки від 0 до 360 , інакше кажучи – від магнітного меридіана цієї точки. к о предмет розмі ений від спостерігача точно на північ, то азимут його 0 , як о на сході – 90 , на півдні – 180 , на заході – 270 . Під час спостереження за компасом вимірюють магнітний азимут. ть ви ір вання на то огра ічні карті за ас та о і кіло е  к зді сн трово сітко За допомогою топографічних карт можна доволі точно обчислювати відстані на місцевості. Прямі відрізки між двома точками на топографічній карті вимірюють за допомогою лінійки або циркуля. Відстань, виміряну лінійкою, переводимо в реальну за допомогою масштабу розмі еного під нижньою рамкою карти. Довжину ламаної лінії (наприклад, залізниці) обчислюють як суму відрізків прямих. Для вимірювання кривих ліній (наприклад, річок, кордонів, берегових ліній) можна скористатися приладом для вимірювання кривих ліній – êóðâіìåòðîì, механізм якого – це рухоме колі атко і циферблат зі стрілкою. Ðîçðàõóíîê ïëîùі. Визначити пло у географічних об’єктів на топографічній карті можна двома способами: геометричним та за допомогою міліметрової сітки. еометричним с особом пло у, о вимірюють, розбивають на сітку квадратів, трикутників, трапецій, пло у яких вираховують за відповідними формулами: сума цих пло і буде загальною пло ею об’єкта на карті. Пло у також можна виміряти з використанням міліметрової сітки, нанесеної на прозору плівку або папір. Таку сітку прикладають до карти і підраховують кількість квадратних міліметрів. Потім, ураховуючи масштаб карти, легко визначають пло у. аблиця Відстань к о на карті або плані відсутній іж лінія и координатної сітки підпис масштабу, його можна визалежно від асштабу значити за кілометровою сіткою. На топографічних картах масштабів Відстань 1:10 000–1:200 000 нанесена коордиасштаб на карті на іс евості натна (кілометрова) сітка, на планкарти с к шетних – підписи. Для визначення масштабу карти вимірюють відстань 1:10 000 10 1 між лініями кілометрової сітки і ді1:25 000 4 1 лять на відповідну відстань на місцевості. Відстань між лініями коорди1:50 000 2 1 натної сітки відповідає цілому числу 1:100 000 2 2 кілометрів на місцевості й, залежно від масштабу, має різну величину 1:200 000 5 10 (табл. 3.1). Наприклад, на топографічній карті відстань між суміжними лініями кілометрової сітки дорівнює 2 см, на місцевості – 2 км. Масштаб карти 2 см (на карті) / 200 000 см (на місцевості) 1:100 000. Визначити масштаб можна також за відомими відстанями, наприклад за умовними знаками, які позначають кілометрові стовпи на автомобіль12

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  як можна за горизонталями визначити форму рельєфу та напрямок схилу;  у якому випадку дві горизонталі, що розміщені поряд на карті, будуть мати однакове числове значення;  що таке похил і падіння річки. 13

РОЗДІЛ 1

них шляхах. Вимірявши відстань між ними в сантиметрах та провівши нескладні математичні розрахунки, визначаємо масштаб карти.  к визначити висоту іс евості На топографічних картах рельєф зображують ãîðèçîíòàëÿìè – кривими замкнутими лініями, точки яких мають однакову висоту над рівнем моря. і лінії можна розглядати і як сліди перетину нерівностей місцевості пло инами, паралельними поверхні моря, від якого ведуть рахунок висот. Виходячи із цього, відстань по висоті між січними поверхнями називаМал. 3.1. Визначення висоти земної ють âèñîòîþ ïåðåðіçó (мал. 3.1). поверхні за допомогою горизонталей Знаючи властивість горизонталей, можна визначити за картою і форму різних видів схилів. Визначити висоту будь-якої точки земної поверхні на топографічній карті можна за значенням горизонталей, адже вздовж горизонталі абсолютна висота місцевості є незмінною. Абсолютні висоти підписані на певних горизонталях, біля вершин окремих пагорбів, а також біля деяких об’єктів (наприклад, розгалужень доріг, колодязів, джерел). Тому, знаючи абсолютну висоту, легко вирахувати й відносну висоту будь-якого пункту на карті. Окрім того, на берегових лініях річок, озер, водосхови позначають відмітки урізів води які показують абсолютну висоту водної поверхні в цій точці.  и відрізня ться о ил річки від її адіння Під час будівництва електростанцій, водосхови , каналів важливо знати величину адіння й середній охил річок. Ïàäіííÿì ðі÷êè називають переви ення рівня її витоку над гирлом, виражене в метрах. Падіння ж на окремій ділянці річки – це різниця висоти між двома точками, узятими на певній відстані одна від одної. Максимальні величини падіння характерні для гірських річок, найменші – для рівнинних. Падіння річки визначають за формулою: адіння річки 1 2, де 1 – висота витоку 2 – висота гирла. Ïîõèëîì ðі÷êè називають відношення її падіння (у метрах) до довжини річки (у кілометрах). Похил річки обчислюють за формулою: охил річки де – падіння річки, – довжина річки.

РОЗДІЛ 1

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Визначте, якій відстані на місцевості відповідає відрізок прямої довжиною 5,5 см на карті масштабом 1:100 000. Обчисліть відстань на місцевості, яка відповідає такому самому відрізку на карті, масштаб якої: а) дрібніший 1:100 000 у 2 рази; б) більший в 4 рази. 2. Розгляньте фрагмент топографічного плану місцевості:

Масштаб 1:25 000 (горизонталі проведено через 3 м)

3. 4. 5. 6.

а) визначте абсолютну висоту (у метрах), на якій стоїть вітряк; б) обчисліть падіння і похил річки на карті (довжина річки 3 км); в) вирахуйте абсолютну висоту гирла річки; г) з’ясуйте, чи побачить велосипедист, який стоїть у точці А, автомобіль, що в цей час проїжджає мостом; ґ) вирахуйте азимут фруктового саду для спостерігача, який перебуває на найвищій точці цієї місцевості; д) обчисліть відстань на місцевості, якщо від мосту до перехрестя автомобільної дороги з ґрунтовою відстань становить 8 см. Визначте масштаб карти, якщо відстань між Ужгородом і Києвом дорівнює 800 км, а відрізок, що сполучає ці міста на карті, має довжину 20 см. Обчисліть, відрізком якої довжини зображено на топографічній карті автомобільний шлях, що має довжину 52 км, якщо масштаб карти 1:1 000 000. Знайдіть довжину відрізка, який зображує меншу сторону, якщо кімната має розміри 6,2 м і 8 м, а на плані більша сторона зображена відрізком завдовжки 5 см. Вирахуйте, скільки потрібно витратити фарби, щоб пофарбувати підлогу, розміри якої на плані з масштабом 1:50 дорівнюють 12 см х 9,5 см, за умови, що на фарбування 1 м2 підлоги витрачають 230 г фарби.

§ 4.

П А

А Е Е

ІВ

 Що таке план місцевості та його характерні особливості?  Що означає уміти орієнтуватися на місцевості?

 ля чого створ ть лани населени унктів та с е и ру у гро адського транс орту к знайти той чи інший об’єкт у населеному пункті та як до нього дістатися Скільки часу на це потрібно о розмі ено поблизу 14

РОЗДІЛ 1

Ось питання, які цікавлять не тільки туристів, а й пересічних жителів. Швидко, ефективно і наочно відповісти на них допомагають спеціальні карти – ïëàíè ìіñò. і картографічні зображення давно стали незамінними путівниками, які дають змогу не тільки впевнено орієнтуватися в інформаційному середови і, але чітко розуміти маршрути своїх поїздок, а також своє місце перебування. Мал. 4.1. Цифровий план міста Ïëàíè íàñåëåíèõ ïóíêòіâ – це джерело різноманітних і корисних відомостей про певний населений пункт про місця, які людина має на меті відвідати про події навколо неї то о. Наприклад, лани міст – це великомасштабні картографічні зображення міських поселень, які створюють з метою полегшення орієнтування в населених пунктах. Вони відображають межі населеного пункту і його районів, планування вулиць, особливості забудови (виробничі, культові та житлові будівлі), межі приміських територій, річкову мережу, рунтове та рослинне покриття (мал. 4.1). Залежно від змісту, рукописні плани міст поділяють на: топографічні плани проектні плани плани, о поєднують топографію міста з проектним навантаженням плани, о створюють у зв’язку з проведенням спеціальних робіт (вирубування лісових масивів у передмісті, осушення території, будівництво мостів чи каналів, будинків, пам’ятників та інших споруд). Сучасні плани населених пунктів найбільш точно відображають особливості розташування більшості великих споруд і дають змогу досить легко знайти необхідний об’єкт, зорієнтуватися або прокласти маршрут руху. Зазвичай такі плани містять багато додаткової інформації про населений пункт, о особливо корисно для туристичної мандрівки. Прикладом таких картографічних ресурсів є цифрові плани міст, розроблені на Державному науково-виробничому підприємстві «Картографія». Такі плани містять інформацію про гідрографію забудову (з нумерацією та поверховістю будинків) заліз ниці вуличну мережу соціальні об’єкти інженерні споруди рельєф та рослинність. На цей час створено близько 1200 цифрових планів населених пунктів України.  кі с е и ру у транс орту Кожне велике сучасне місто має розвинену транспортну інфраструктуру, яку складають автомобільні дороги, залізниці, водні шляхи спо лучення та мости. Наприклад, у великих містах розвинені автомобільні перевезення, громадський транспорт то о. У Києві, Харкові та Дніпрі є метрополітен. У столиці також працює фунікулер і міська електричка. Для того об мешканцям міст та гостям було легше здійс нювати мандрівки, створюють схеми руху міського транспорту Мал. 4.2. Схема руху транспорту м. Вінниця (мал. 4.2).

РОЗДІЛ 1 Мал. 4.3. Інтерфейс програми Easy Way

Мал. 4.4. Інтерфейс програми DozoR City

Однак ці схеми сьогодні доступні не лише у друкованому вигляді, адже рух громадського транспорту тепер можна відслідковувати в онлайн режимі. На платформі проекту стали доступні S-дані наземного громадського транспорту Києва. На цей момент в онлайн режимі можна відслідкувати рух 123 маршрутів – усі автобусні, тролейбусні та майже всі трамвайні (мал. 4.3). Також мобільний додаток адаптований для відображення Sданих, тож кожен користувач мобільних телефонів на базі iOS та Android має можливість не лише спостерігати за рухом транспорту, а й окремо на кожній зупинці от ри мувати актуальний розклад прибуття транспорту (цей сервіс надають у багатьох містах України). Додаток DozoR City буде корисний усім користувачам громадського транспорту в низці українських міст: іла ерква, итомир, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Ка м’я нець-Подільський, Ковель, Конотоп, Коростень, Кропивницький, Миргород, Мукачево, Рівне, Ужгород, Хмельницький, ернігів. Дані про рух транспорту надходять в онлайн режимі через систему навігації S. У цій програмі: відображено на карті місце перебування тролейбусу або маршрутного таксі показано напрямок його руху визначено фактичний час прибуття на кожну зупинку відображено повний перелік міських маршрутів транспорту (мал. 4.4.).  ке рактичне використання то огра ічни карт та ланів Висока точність та детальність, з якою зображують усі об’єкти місцевості на топографічних картах, дозволяють застосовувати ці картографічні твори в різних цілях: у господарстві, під час будівництва різних споруд та транспортних шляхів, а також для проведення різноманітних розрахунків для геологічних пошукових робіт землеустрою та створення земельного кадастру. Великомасштабні карти (1:5 000 і 1:10 000) застосовують у промисловості і комунальному господарстві у процесі проведення детальних геологічних розвідок родови корисних копалин під час проектування транспортних вузлів і споруд вони використовуються при орієнтуванні в населених пунктах та туристичних мандрівках то о важливу роль відіграють ці карти у військовій справі. Топографічні карти застосовують у різних галузях людської діяльності, вони унаочнюють інформацію певного напряму. Тому використання цих карт пов’язане з вивченням рельєфоутворювальних чинників і процесів, господарської оцінки рельєфу, проведення природоохоронної діяльності, а також для сільськогосподарського освоєння території і меліорації, для проектування споруд і різних видів будівництва. 16

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  що таке плани міст та для чого вони створені;  особливості використання схеми руху транспорту та як вона допомагає одержати необхідну інформацію;  сфери застосування топографічних карт. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Знайдіть на офіційному сайті свого обласного центру або іншого найближчого до вас великого міста ресурс (інформацію) про його транспортну систему. Визначте, які можливості для споживача він може запропонувати. Чи зручно користуватися цим ресурсом жителям міста та його гостям? 2. Користуючись можливостями сайту Easy Way, виконайте завдання: – прокладіть найкоротший маршрут від залізничного вокзалу м. Києва до майдану Незалежності; – розкажіть, якими вулицями він пролягатиме; – визначте вид транспорту, яким найвигідніше скористатися для цієї поїздки (з точки зору часу, зручності та вартості проїзду); – опишіть переваги, які надає туристу цей сервіс.

ÏÐÀÊÒÈ×ÍІ ÐÎÁÎÒÈ 1. Визначення на топографічній карті географічних (з точністю до секунд) та прямокутних координат окремих точок, географічних та магнітних азимутів, абсолютних та відносних висот точок, падіння річки. 2. Аналіз схем руху транспорту свого міста (обласного центру).

РОЗДІЛ 1

Окрім того, вони мають широке застосування під час господарської оцінки водних, мінеральних, біологічних і енергетичних ресурсів певної місцевості, у процесі вивчення небезпечних гідрологічних яви та виробленні різних природоохоронних заходів. Особливо помітна їхня роль під час кадастрового обліку земельних ресурсів, їхньої економічної оцінки з метою сільськогосподарського використання території. Карти – надійні путівники у процесі перемі ення військ під час бойових дій і тренувань, для польоту літака, а також у туристичних походах. У військовій справі вони є основним джерелом інформації про місцевість та обов’язковим посібником для керування діями військ і організації їхньої взаємодії. У промисловості, енергетичному та транспортному будівництві топографічні карти використовують як основу для дослідження, проектування та втілення в життя інженерних проектів. Сьогодні оптимальність прокладання залізничних колій, автомагістралей, трубопроводів не визначають в польових умовах, а здійснюють за топографічними картами у проектних установах. Топографічні карти та плани широко застосовують у сільському господарстві: під час землекористування, меліорації, заходів з підви ення родючості рунтів, у боротьбі з вітровою та водною ерозією, а також для обліку і раціонального використання земельних ресурсів. Також ці карти є наочним посібником, об’єктом вивчення і джерелом знань, оскільки вони є результатом наукового дослідження, під рунтям для прийняття управлінських рішень, але передусім – моделлю різних природних і суспільних просторових яви .

РОЗДІЛ 1

АР ОГРАФІЯ § 5.

ГЕОГРАФІ

АР А

 Що означає термін «картографія»?  Яке значення географічних карт для науки і практичного застосування?

 и сучасні картогра ічні твори З матеріалів курсу «Географія» у попередніх класах ви вже знаєте, о є різні за призначенням географічні карти. х умовно можна розділити на науково-довідкові, культурно-освітні, технічні та навчальні. Крім добре знайомих нам географічних карт, існують інші картографічні твори: різні види атласів, картосхем аеро-, космофотокарти цифрові карти і плани (цифрові моделі місцевості) глобуси, рельєфні карти і плани схеми, ескізи, ілюстрації, які належать до топографії та картографії то о. Сучасна картографія широко використовує результати розвитку інформатики, кібернетики, обчислювальних пристроїв і вдосконалюється разом з ними. Саме на стику традиційної картографії, інформаційних технологій, комп’ютерної графіки виникла автоматизована картографія, яка стає незамінним помічником у нашому житті. Так, можливості онлайн-карт давно випередили їхні паперові аналоги. Вони дають змогу визначати своє розташування прокладати маршрути інформувати про те, о розмі ено в тих чи інших будівлях. Сучасний картографічний сервіс поєднує функції географічної карти або атласу, S-навігатора. Такі сервіси доступні безпосередньо в мережі Інтернет, проте частину з них можна встановити на свій планшет або смартфон. Одним з найважливіших інноваційних напрямків розвитку сучасної картографії є поєднання її з мультимедійними засобами з одночасним переходом на інтерактивні принципи використання комп’ютерних картографічних творів. Тобто використання максимально широкого спектру мультимедійних можливостей (аудіо-, відео-) на певній картографічній основі. геогра ічна карта кі її головні еле енти Ãåîãðàôі÷íà êàðòà –  и це зменшене, узагальнене зображення земної поверхні (іншого небесного тіла або космічного простору) на пло ині, яке побудоване в певних картографічних проекції та масштабі. лементами геогра ічної карти є: власне картографічне зображення, легенда та додаткові зображення. Êàðòîãðàôі÷íå çîáðàæåííÿ є головним елементом карти і відображає її зміст: інформацію про об’єкти та яви а, їх поширення, властивості, взаємозв’язки. Наприклад, на загальногеографічних картах це може бути рельєф, гідрографічна сітка, населені пункти то о. Важливим елементом географічної карти є ëåãåíäà – система умовних позначень і текстового супроводу до них. Саме легенда карти – це ключ до розуміння, о дозволяє нам легко читати її. Äîäàòêîâèìè çîáðàæåííÿìè на карті можуть виступати різноманітні графіки, картивставки, фотографії, діаграми, профілі, текстова та цифрова інформація, яку використовують для полегшення роботи з картою. 18

Мал. 5.1. Типи картографічних проекцій за використанням геометричних фігур

РОЗДІЛ 1

 ко ате атична основа геогра ічни карт Географічні карти мають свої властивості: усі вони побудовані за певними математичними закономірностями так, у процесі їхнього створення використовують власну систему умовних знаків і застосовують картографічну генералізацію, а математичною основою створення карт є масштаб і картографічні проекції. Ви вже вивчали раніше, о кожна карта створена в певному ìàñøòàáі. Він визначає ступінь зменшення розмірів об’єктів навколишнього світу на картографічних творах. Застосування масштабу пов’язане з бажанням передати на невеликому за пло ею аркуші паперу просторове розмі ення об’єктів на значно більшій за розмірами території. Тому ступінь зменшення розмірів зображуваної території буде тим більшим, чим більшою є вона сама. Застосовують різні форми позначення масштабу на карті: числовий, іменований та лінійний. Окрім того, масштаби, ураховуючи ступінь зменшення, поділяють на великі, середні та дрібні. Відмінні за масштабом карти мають різні точність і детальність зображення, ступінь генералізації і різноманітне призначення. Математичний спосіб перенесення зображення земної поверхні на плоину називають êàðòîãðàôі÷íîþ ïðîåêöієþ. Усі існуючі проекції умовно можна поділити за двома критеріями: за використанням до омі них гео метричних ігур та характером с отворень. Картографічні проекції за використанням допоміжних геометричних фігур бувають: циліндричні, азимутальні та конічні (мал. 5.1). За характером спотворень картографічні проекції бувають: рівнокутні: зберігають свою форму (кути і форми) географічні об’єкти, проте спотворюються довжини та пло і рівновеликі: зберігають пло і, проте спотворюються форми об’єктів та кути рівно ромі ні: масштаб є сталим за одним з головних напрямків і дорівнює головному масштабу (найчастіше за меридіанами) у процесі зрівноваження спотворень пло і кутів довільні: проекції з будь-якими співвідношеннями спотворень форм, пло , кутів та відстаней.  кі с осо и картогра ічного зо ра ення о ктів і яви на загальногео гра ічни та те атични карта Для зображення різних географічних об’єктів на картах використовують спеціальні графічні символи – óìîâíі

РОЗДІЛ 1

çíàêè, за допомогою яких карта інформує про розмі ення об’єктів, дає їхні кількісні та якісні характеристики. Усі умовні знаки бувають ліній ні, лощинні (масштабні) та точкові (позамасштабні). Ìàñøòàáíі умовні знаки передають справжні розміри об’єктів і репрезентовані в масштабі карти. Наприклад: озеро, фруктовий сад, ліс. Ëіíіéíі умовні знаки позначають об’єкти лінійного характеру: кордони, дороги, ріки, розломи. Ïëîùèííі умовні знаки застосовують для зображення морів, озер, лісових масивів. За ними завжди можна визначити точну пло у об’єкта. Ïîçàìàñøòàáíі (точкові) умовні знаки використовують для об’єктів, пло а яких або зовсім не виявлена в масштабі відтворення, або погано сприймається оком унаслідок малих розмірів. Для передачі на географічній карті тематичного змісту застосовують різні способи картографічного зображення (табл. 5.1). абл осіб якісного

ону

осіб кількісного ону осіб ареалів

очковий с осіб

пособи зображення на картах

відображення кольором якісних відмінностей різних яви , о мають суцільне поширення. Наприклад, типів рунтів, ландшафтів, природних зон, сільськогосподарських районів застосовують для відображення кількісних розбіжностей певних яви . Наприклад, запасів водних чи земельних ресурсів, рівня економічного розвитку, густоти населення, ступеня розчленування рельєфу спосіб зображення на карті області поширення природних чи соціально-економічних об’єктів. Наприклад, деяких видів рослин чи тварин, корисних копалин, населення певної національності застосовують для відображення яви масового, але не суцільного поширення, за допомогою великої кількості точок, кожна з яких має визначене числове значення яви а. Зазвичай таким чином показують розмі ення населення (наприклад, одна точка – 1 000 жителів)

осіб спосіб відображення на карті об’єктів суцільного та лінійного локалізованих розповсюдження за допомогою графіків або діаграм. Зазвичай діаграм цим способом подають характеристики природних об’єктів: роза вітрів, графіки середньомісячних температур та опадів осіб знаків руху

використовують для відображення на карті різних просторових перемі ень об’єктів, як природних, так і соціально-економічних. Прикладом є рух циклонів, морські течії, перельоти птахів, перевезення вантажів, міграція населення

особом відображають середню інтенсивність якого-небудь об’єкта в картограм та межах територіальних одиниць та абсолютні й відносні величикартодіаграм ни певного яви а на території за допомогою діаграм. Наприклад, запаси земельних ресурсів за районами або обсяги промислової продукції у містах

Поєднання всіх видів умовних знаків на географічній карті дозволяє: передавати велику кількість інформації значно зменшувати зображення характеризувати різні об’єкти та яви а природи та суспільства розглядати їхню структуру та динаміку. 20

П    

чому географічні карти називають моделями дійсності; типи картографічних проекцій та їхні особливості; у чому полягає сутність та потреба у картографічній генералізації; класифікацію карт за масштабом, охопленням території, тематикою та призначенням.

РОЗДІЛ 1

 чо у сутність картогра ічної гене раліза ії На картах неможливо зобразити земну поверхню повністю, ураховуючи всі об’єкти на ній. Навіть створюючи найбільш детальну карту, вчені-картографи застосовують особливий прийом – êàðòîãðàôі÷íó ãåíåðàëіçàöіþ, який передбачає відбір та узагальнення об’єктів, о відображені на карті, зважаючи на їхнє призначення, масштаб та вид. Для того об зрозуміти сутність картографічної генералізації, потрібно порівняти між собою зображення ода нієї і тієї самої місцевості на аерофотоб знімку та на топографічній карті. На фотознімку ми побачимо місцевість з в г усіма подробицями, однак їхній аналіз залежить від масштабу зображення: так, у процесі зменшення його масштабу можна розпізнати меншу кількість об’єктів місцевості. Законо- Мал. 5.2. Схема генералізації зображення мірно, о деякі з них узагалі стають населеного пункту малопомітними, тож ці зміни залежать від розмірів об’єктів. На відміну від аерофотознімка, на карті виділяють і підкреслюють основні та найсуттєвіші об’єкти та характерні риси місцевості. Карта зазвичай правильно відтворює місцевість і досить точно передає розташування різних об’єктів однак за таких умов на ній немає об’єктів і деталей, які за значенням і невеликими розмірами не являють інтересу. Така властивість топографічної карти є можливою завдяки тому, о у процесі її створення проводять картографічну генералізацію, тобто відбір, узагальнення, виділення всього головного й істотного залежно від призначення карти, її масштабу і особливостей місцевості. Прикладом картографічної генералізації є зображення в різних масштабах населеного пункту (мал. 5.2). к о на першому з них (мал. 5.2, а) ми можемо розпізнати окремі будинки (їх розмі ення і форму), то на наступному (мал. 5.2, á), зі зменшенням масштабу, ми бачимо, як збірними знаками позначають цілі квартали та загальний контур міста. На двох останніх зображеннях (мал. 5.2, â, г) це місто показано абстрактними знаками – ïóíñîíàìè.

РОЗДІЛ 1

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1 Замініть іменований масштаб на числовий: в 1 сантиметрі – 500 метрів; у 2 сантиметрах – 100 кілометрів; у 2 сантиметрах – 100 кілометрів; у 3 сантиметрах – 1 кілометр. 2. Визначте масштаб, що буде: більшим, ніж масштаб 1:2000, у 2 рази; дрібнішим, ніж масштаб 1:2000, в 5 разів. 3. Обчисліть площу парку, якщо на карті масштабом 1:20 000 його площа становить 6 см2. 4. Користуючись інструментом «Виміряти відстань» сервісу Google Maps: здійсніть вимірювання прямої відстані від м. Київ до міст: Харків, Одеса, Львів та до свого населеного пункту; визначте, якими є масштаби карт, якщо відстань від Києва до Харкова на першій карті становить 12 см, а на другій – 7,5 см. 5. Підготуйте, використовуючи додаткові джерела інформації, презентацію: «Зв’язок картографії з іншими науками та мистецтвом». 6. Розгляньте у шкільному атласі «Фізичну карту України»; визначте, які способи картографічного зображення (з прикладами) були використані для передачі на цій карті тематичного змісту.

§ 6.

АР ОГРАФІ

ВОР

 Що визначає специфіку географічних карт?  Що таке географічні інформаційні системи (ГІС)?

 кі риклади сучасни картогра ічни творів к ви вже знаєте, до традиційних картографічних творів відносять: паперові географічні карти, рельєфні карти, атласи, глобуси, фотокарти, блок-діаграми та інші. Проте з розвитком інформаційних технологій, комп’ютерного та програмного забезпечення то о з’являються і нові сучасні картографічні твори. Так, найбільш плідно сучасна картографія взаємодіє з геоінформатикою та комп’ютерним моделюванням. На основі інтеграції цих наук сформовано перспективний напрямок – геоін ормаційне картогра ування. Еволюціонувала вона і в інтернет картогра і онлайн картогра і – створення та розмі ення карт, атласів у всесвітній комп’ютерній мережі. На зміну добре знайомим нам атласам та глобусам приходять їх електронні аналоги – окремі види картографічних зображень, які формують на основі даних ци рових карт та відображають на різних пристроях (монітор комп’ютера, дисплей смартфона або планшета, супутникового навігатора). Електронні карти та атласи здебільшого подібні до своїх паперових аналогів, проте з додатковими функціями автоматизації пошуку даних. ільшість електронних картографічних творів є закінченим продуктом, а тому не допускають зміни свого змісту користувачем. Швидкими темпами розвивають супутникову навігацію, з’являються мобільні додатки для смартфонів, планшетів та інших гаджетів. 22

к користуватися картогра ічни и інтернет д ерела и З розви-

тком інтернет-картографії для нас як споживачів, а також для професійного використання з’яв ля ється багато картографічних сервісів, як-от: , , , та інші. Розглянемо особливості роботи з деякими з них. Google Maps. е один з найвідоміших картографічних сервісів. Існує з 2005 року. Три основні частини Мал. 6.1. Інтерфейс програми Google Maps s знайомі, мабуть, кожному, – це безпосередньо самі карти, знімки зі супутника і View (переглядач вулиць). Завдяки йому ви можете розглянути реальне зображення на вулицях населених пунктів і можете побачити не тільки природні особливості території і пам’ятки культури, але й зазирнути в музеї, ресторани, компанії, стадіони в різних містах світу. безкоштовна для некомерційного використання, вона утримує перше місце за популярністю у світі (мал. 6.1). Bing maps. е картографічний сервіс корпорації Він був створений також у 2005 році. Функціонал схожий на карти Google за винятком того, о відсутні . ікавим є режим «аеро» (аерофотозйомка з більш широким кутом огляду), завдяки якому карта місцевості виглядає не настільки плоско, як за звичайної супутникової зйомки. Одним з перших картографічних сервісів в Інтернеті був MapQuest. ого створили е в 1996 році, він призначався для жителів США, де і набув значної популярності (входить у першу трійку картографічних ресурсів). Сам сервіс належить компанії . Серед інших можна виділити Nokia Here – картографічний сервіс знаменитої фінської компанії. Карти Nokia з’явилися у 2001 році, тут є карти майже 200 країн, і, незважаючи на те, о це просто картографічний сервіс, без жодних надмірностей, особливо прикметним тут є дизайн самих карт. Доволі незвичним є OpenStreetMap – картографічний сервіс, який створили добровольці. Особливістю цього міжнародного проекту є те, о його метою стало створення вільної, відкритої карти світу. Велика кількість учасників з багатьох країн додає дані про місцевість, у якій вони живуть, допомагаючи наповнити сервіс даними про об’єкти інфраструктури поруч з ними, беручи участь у створенні карт для допомоги постраждалим у зонах стихійних лих, катастроф то о. Дані, зібрані учасниками проекту, є вільними, відкритими та безкоштовними, узяти участь у проекті може кожен, хто бажає покра ити карту.  кі с ери рактичного застосування геогра ічни ін ор а і ни систе та дистан і ного зондування е лі Ãåîãðàôі÷íі іíôîðìàöіéíі ñèñòåìè (ÃІÑ) – це багатофункціональні комплекси, о забезпечують збір, обробку, відображення і поширення просторових (географічних) даних. У сучасному світі ГІС уже не є новинкою: перші картографічні інформаційні системи були розроблені у США, Канаді, Швеції е у 60–70-х роках 23

РОЗДІЛ 1



РОЗДІЛ 1

ХХ ст. На сьогодні існує багато ГІС, які використовують у наукових дослідженнях, економіці, політиці, освіті, екології та інших галузях людської діяльності. і технології поєднують традиційні види роботи з базами даних з можливостями візуалізації та географічного аналізу, які нам надає карта. За допомогою ГІС сьогодні стало можливим аналізувати, моделювати й прогнозувати складні яви а Мал. 6.2. ГІС та події навколишнього світу, зокрема, стихійні лиха, аварії, катастрофи у природному середови і та техногенній сфері. е дало змогу вивчати земну поверхню з наближенням до того чи іншого об’єкта. і комплекси підви ують ефективність аналізу та вирішення проблем, які сьогодні постають перед усім суспільством, а потенційні можливості створення й використання нових ГІС практично необмежені. ГІС-технології об’єднують методи дистанційного зондування Землі, аналізу різної геоінформації, цифрової обробки зображень, системи управління базами даних (СУ Д) та глобального позиціювання ( S), інтернет-технології (мал. 6.2). Нині ГІС найчастіше використовують у геологічних і геоморфологічних дослідженнях, у розвідуванні й розробці родови мінеральних ресурсів, у природокористуванні й екологічному моніторингу. Вони застосовані у проектуванні, будівництві й експлуатації об’єктів господарського і соціального спрямування, створенні кадастрів (земельного, водного, лісового то о). Великі перспективи застосування ГІС-технології у сільському, лісовому, водному господарствах, у дослідженні й прогнозуванні погоди, у торгівлі, маркетингу, бізнесі, управлінні фінансами і банківській справі, у політиці і державному управлінні, гарантуванні безпеки та під час надзвичайних ситуацій, у плануванні і прогнозуванні, у галузі охорони здоров’я, у наукових дослідженнях й освіті то о. Äèñòàíöіéíå çîíäóâàííÿ Çåìëі ç êîñìîñó (ÄÇÇ) – це отримання даних про Землю з космосу через використання властивостей електромагнітних хвиль, випромінюваних, відбиваних, поглинених чи розсіюваних об’єктами зондування (мал. 6.3). Мал 6.3. Станція системи ДЗЗ 24

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  наводити приклади форм роботи з картографічними зображеннями з використанням комп’ютерних технологій;  які сучасні картографічні сервіси допомагають досліджувати навколишній світ;  електронні картографічні ресурси, які можна використовувати у повсякденному житті;  основні властивості картографічних інтернет-сервісів. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. За матеріалами сайту довідника Національного центру управління та випробувань космічних засобів: визначте завдання цього Центру та основні складники системи ДЗЗ в Україні; наведіть приклади застосування системи ДЗЗ у реальних умовах у нашій країні та проаналізуйте один з них. 2. Підготуйте презентацію про вітчизняні космічні апарати ДЗЗ, починаючи з першого українського супутника СІЧ-1, що був запущений у 1994 році, до сучасних СІЧ-3, Океан-О, PolyITAN та інших. 3. Використовуючи картографічний сервіс Google Maps, знайдіть карту свого населеного пункту: визначте, які можливості цей сервіс надає як місцевим жителям, так і туристам; проаналізуйте, яку інформацію ми можемо отримати за цих умов.

ÏÐÀÊÒÈ×ÍІ ÐÎÁÎÒÈ 3. Визначення за градусною сіткою географічних координат точок, азимутів, відстаней у градусах і кілометрах між точками на різних за просторовим охопленням картах.

ДОСЛІДЖЕННЯ (на вибір) 1. Визначення оптимального маршруту руху між визначними об’єктами свого району за допомогою навігаційної карти своєї області. 2. Сфери використання даних дистанційного зондування Землі.

РОЗДІЛ 1

Натомість дані ДЗЗ використовують для виконання завдань в інтересах безпеки та оборони держави. Дані, отримані шляхом дистанційного зондування Землі з космосу та повітряного знімання, знаходять досить широке застосування в різних сферах діяльності: створення та оновлення карт кадастр, планування та управління територіями екологічний та природоохоронний моніторинг оцінка стану сільськогосподарських культур, прогнозування врожаю контроль стану лісів, спостереження за вирубкою та оцінка наслідків лісових пожеж спостереження та прогнозування погоди, контроль кліматичних змін прогнозування та спостереження за стихійними лихами, оцінка наслідків геологічні дослідження, розвідка корисних копалин дослідження атмосфери та Світового океану спостереження за льодовим станови ем виявлення випадків незаконного судоплавства.

ÇÀÃÀËÜÍІ ÇÀÊÎÍÎÌІÐÍÎÑÒІ ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÎЇ ÎÁÎËÎÍÊÈ ÇÅÌËІ

ГЕОГРАФІ І А І ПАРА Е РІВ І Р ІВ Е ІЯ П А Е  оцінювати значення знань про рухи Землі для формування природничо-наукової картини світу;  моделювати природні явища на Землі у дні рівнодень та сонцестоянь;  розв’язувати задачі на визначення місцевого і поясного часу;  пояснювати закономірності прояву добових та річних ритмів у природі.

§ 7.

І І

ОГО

 Що таке земна вісь? У якому напрямі і за який час Земля обертається навколо своєї осі?  За який час Земля робить повний оберт навколо Сонця?

 яки вида ру ів ере участь е ля Наша планета бере участь одночасно в кількох видах рухів: навколо власної осі навколо спільного центру з Місяцем навколо Сонця, разом із Сонячною системою навколо ядра нашої Галактики, а з останньою – у Всесвіті. Однак головними із цих рухів є обертання навколо власної осі (добове) та навколо Сонця (річне), оскільки вони мають вирішальне значення для всіх процесів, о відбуваються на її поверхні та в надрах.  кі наслідки о ертання е лі навколо власної осі З обертанням Землі навколо своєї осі пов’язана орма ланети. Земля, попри поширене уявлення, не є строго кулястою. Адже вона розтягнута по екватору і приплюснута біля полюсів. Причиною відхилення від кулястої форми є дія 26

РОЗДІЛ 2

відцентрової сили, яка виникає під час обертання Землі навколо своєї осі. На полюсі відцентрова сила дорівнює нулю, на екваторі, де радіус обертання є найбільшим, вона найінтенсивніша. ерез це речовина «відпливає» від полюсів до екватора: на полюсі земна поверхня осідає, а на екваторі піднімається. Ось чому фігура Землі перетворюється в еліпсоїд обертання геометричне тіло, утворюване обертанням еліпса навкруги його малої осі. ерез неоднорідність речовинного складу і розподілу маси Земля має сплю ення і на екваторі. Крім того, у Південній Мал. 7.1. Геоїд півкулі між паралелями 50–60 поверхня Землі ви а, а в Північній півкулі, на таких самих широтах, – нижча за поверхню еліпсоїда. Південний полюс на 30 метрів нижчий, а Північний – на стільки ж ви ий від тієї самої поверхні еліпсоїда. Отже, справжня геометрична форма Землі неправильна і її назвали ãåîїäîì (мал. 7.1), о дослівно означає «землеподібний». Поверхня геоїда збігається з незбудженою поверхнею води Світового океану, яку умовно проводять під материками і приймають для відліку висот рельєфу. Відхилення геоїда від форми кулі не переви ує 0,0015 , через це в географії частіше і використовують термін «земна куля». Земля обертається навколо своєї осі проти годинникової стрілки, як о дивитися з Північного полюса. Завдяки цьому руху відбува ться зміна дня і ночі. Повний оберт навколо своєї осі Земля робить приблизно за 24 години – добу. Доба є головною одиницею часу на Землі. На кожному наступному меридіані час доби в один і той же момент не однаковий, о пов’язано з нерівномірним освітленням земної кулі сонячними променями. Тому на конкретному меридіані він називається ñîíÿ÷íèì, або ìіñöåâèì ÷àñîì к о територія країни дуже видовжена із заходу на схід, місцевий час у різних її частинах неоднаковий. е незручно у практичній діяльності. Тому за міжнародною домовленістю запровадили ïîÿñíèé ÷àñ. Для цього Землю, яка обертається навколо власної осі за 24 години, поділили на 24 годинні пояси (від нульового до 23-го). Протяжність кожного годинного поясу (із заходу на схід) становить 15 , оскільки 360 : 24 15. В усіх точках кожного годинного поясу час визнано однаковим (мал. 7.2). Межі годинних поясів проводять іноді з урахуванням державних кордонів. Годинний пояс розділено навпіл центральним меридіаном. Сонячний час центрального меридіана кожного поясу є оясним. Місцевий час Гринвіцького (початкового) меридіана називається âñåñâіòíіì ÷àñîì. к о рухатися зі сходу на захід навколо земної кулі, то в кожному наступному годинному поясі необхідно стрілки годинника переводити на одну годину назад. Наприкінці такої подорожі (після проходження 24 годинних поясів) ми виявимо, о одна доба «загублена». е пов’язано з тим, о під час руху навколо світу «проти сонця», тобто із заходу на схід, стрілки годинника переводять у кожному наступному годинному поясі на одну годину вперед, і тоді наприкінці такого руху одна доба буде «зайвою». За міжнародною угодою, створеною для того, об уникнути непорозумінь з календарем, на 180-му меридіані проведено ëіíіþ çìіíè äàò. Вона прохо-

РОЗДІЛ 2

Мал. 7.2. Годинні пояси Землі

дить найменш заселеною територією Землі. Від цієї лінії відраховують добу, о «рухається» зі сходу на захід. Тому під час перетину в цьому напрямі лінії зміни дат додають одну добу. Наприклад, замість 1 січня одразу настає 2 січня. к о перемі уватись у зворотному напрямі, то одну й ту саму добу доведеться відлічувати двічі: після 31 грудня знову буде 31 грудня. Зміна дня і ночі зумовлює добові ритми у природі, тобто регулярне п овторення протягом доби різних природних процесів. До них належать закономірні зміни в освітленні поверхні Землі, у температурі повітря, у напрямі бризів то о. Не менш яскраво добові ритми виявляються й у живій природі. Наприклад, багато квітів розкриваються, а потім закриваються в певний час доби. ільшість тварин спить уночі, а деякі, навпаки, стають активними саме в цей час. иття людини також підпорядковане добовим ритмам. Важливим наслідком осьового обертання є відхилення від свого початкового напряму тіл, о рухаються у просторі горизонтально, – річок, морських течій, повітряних мас та ін. Відхиляючу дію обертання Землі називають сило Коріоліса (за іменем французького вченого Г.-Г. Коріоліса). У Північній півкулі вони відхиляються праворуч, у Південній – ліворуч. Від екватора до обох полюсів це відхилення поступово збільшується. к о не враховувати дії цієї сили, то не можна зрозуміти причин циркуляції повітряних мас і океанічних вод з усіма їхніми наслідками. Сила Коріоліса виявляється і в підмиванні правих берегів річок у Північній півкулі і лівих – у Південній.  кі наслідки ор ітального ру у е лі Земля рухається навколо Сонця за орбітою, яка має форму еліпса. Вісь Землі нахилена до пло ини орбіти під кутом 66 33’, який не змінюється внаслідок руху. Тому на орбіті виникають чотири характерних положення Землі відносно Сонця: літнє сонцестояння (21–22 червня) і зимове сонцестояння (21–22 грудня), весняне рівнодення (21–22 березня) та осіннє рівнодення (22–23 вересня). Натомість на екваторі, який поділяє земну кулю на дві півкулі – Північну 28

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  головні географічні наслідки обертання Землі навколо своєї осі: форма планети, зміна дня і ночі, види часу і часові пояси, добові ритми у природі, виникнення сили Коріоліса;  основні географічні наслідки руху Землі навколо Сонця: зміна пір року, пояси освітленості, річні ритми у природі. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Визначте різницю у місцевому часі між вашим населеним пунктом і Києвом, Львовом, Сумами та Одесою. Врахуйте, що один градус дорівнює чотирьом хвилинам (1° = 4 хв). 2. Визначте різницю у місцевому та поясному часі вашого населеного пункту. 3. Обчисліть поясний час у містах Луцьк, Лісабон, Лос-Анджелес, Токіо, якщо в Києві 18-та година. 4. Уявіть, що ви хочете у перші хвилини Дня незалежності привітати українців та українок, які мешкають у столиці США та Австралії. Визначте, о котрій годині за київським часом ви маєте це зробити.

ДОСЛІДЖЕННЯ 1. Моделювання природних явищ на Землі у дні рівнодень та сонцестоянь. 2. Прояви сили Коріоліса на річках своєї місцевості. 29

РОЗДІЛ 2

та Південну, кут падіння сонячних променів (і кількість тепла) мало змінюються протягом року. Тому тут немає пір року: зими, літа, осені, весни. Паралелі, між якими сонце опівдні може займати найви е, так зване зенітальне, положення, коли кут падіння сонячних променів дорівнює 90 , називають òðîïіêàìè Розрізняють Північний та Південний тропіки. На кожному з тропіків Сонце перебуває в зеніті один раз за рік. При цьому, з поступовим віддаленням від тропіків до полюсів, полуденна висота Сонця закономірно зменшується, і кут падіння сонячних променів ніколи не досягає 90 . е призводить до зміни пір року. Для високих широт характерні полярні день та ніч. Природними межами їхнього поширення є паралелі, які називають ïîëÿðíèìè êîëàìè Розрізняють Північне та Південне полярні кола. Тривалість полярного дня або ночі закономірно збільшується з наближенням до обох полюсів. На полярних колах вона становить одну добу, а на полюсах – близько півроку. Залежно від висоти Сонця та тривалості дня й ночі на земній кулі виділяють ояси освітленості, межами яких приймають тропіки й полярні кола. Між Північним та Південним тропіками знаходиться аркий світло вий ояс, у якому Сонце на кожній паралелі два рази на рік буває у зеніті. Між тропіками і полярними колами розташовані івнічний і івденний о мірні світлові ояси, у яких Сонце ніколи не буває в зеніті, але упродовж 24 годин обов’язково відбувається зміна дня і ночі, тривалість яких залежить від пори року і географічної широти. За полярними колами поширюються івнічний і івденний олярні ояси. Для цих поясів характені яви а полярних дня і ночі, тривалість яких залежить від географічної широти. Географічними наслідками орбітального руху Землі є зміна пір року, різна тривалість дня й ночі, пояси освітлення, річний цикл процесів і яви у географічній оболонці, який відображається на житті рослин і тварин та господарській діяльності людини.

РОЗДІЛ 2

ГЕОГРАФІ А О О О А Е

 пояснювати значення географічних знань для збереження навколишнього середовища;  виявляти взаємозв’язки у природі та враховувати їх у своїй діяльності;  окреслювати проблеми, зумовлені втручанням людини у природу;  пропонувати різні способи уникнення негативного впливу людини на довкілля.

§ 8.

ГЕОГРАФІ А О О О А Е І І А О О ІР О І

ОВА

 Які оболонки має Земля?  Приклади взаємозв’язків між компонентами природи.

 з чого склада ться геогра ічна о олонка к вона о удована Ãåîãðàôі÷íà îáîëîíêà – оболонка, до складу якої входять: нижня частина атмосфери, верхня частина літосфери, уся гідросфера та біосфера. Характерна особливість географічної оболонки – наявність речовини у трьох агрегатних станах: твердому, рідкому й газоподібному. Географічна оболонка існує переважно завдяки внутрі нім зв язкам, о виникають між гірськими породами, повітрям, водою – компонентами літосфери, атмосфери, гідросфери. Поряд із внутрішніми зв’язками географічній оболонці притаманні й зовні ні – з космосом і надрами, звідки надходять до Землі сонячна та внутрішня енергія. Сонячна енергія і внутрішня енергія Землі – це енергетичні компоненти географічної оболонки. Ззовні в географічну оболонку потрапляють також космічні промені, пил і метеорити, із земних глибин – різноманітні гази й солі, вода.  кі е і геогра ічної о олонки Верхня межа географічної оболонки розмі ена на висоті близько 30 км від поверхні Землі, до цієї висоти шари атмосфери тісно взаємодіють з іншими оболонками. Сюди з повітряними потоками потрапляють живі організми – бактерії, спори й пилок. Нижня межа географічної оболонки розташована в літосфері і сягає здебільшого глибини в кілька сотень метрів, а подекуди – 4 км. Саме тут утворюються мінерали і гірські породи, накопичуються підземні води і живуть найпростіші організми.  кі законо ірності геогра ічної о олонки Географічній оболонці притаманні закономірності – тривалі стійкі взаємозв’язки між географічними об’єктами та яви ами. Серед них визначальною є öіëіñíіñòü існування сукупності природних компонентів як єдиного організму. ілісність досягається завдяки взаємозв’язкам та взаємодії природних компонентів Зміна одного з компонентів неодмінно викликає зміну інших. Саме тому необережне втручання людини у природу, бездумне її 30

ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Ритми в географічній оболонці значною мірою зумовлені Сонцем. Найбільш відомі 11-річні цикли. Однак мають місце і 33-річні цикли зірки, земні вияви яких добре простежуються. Наприклад, особливо суворі зими повторюються кожні 33–35 років. Такий самий цикл спостерігається в чергуванні сухих і вологих років, коливаннях рівня озер і, нарешті, в інтенсивності полярних сяйв. Віковий цикл сонячної активності нині має вигляд чергового потепління Арктики й Антарктики. Через деякий час це потепління зміниться похолоданням. З 1800-річним циклом, ймовірно, пов’язані періодичні всихання і зволоження Сахари, сильне і тривале потепління Арктики, під час якого нормани заселили Гренландію і відкрили Америку.

оділ геогра ічної оболонки на мен і за розмірами риродні ком лек си Серед таких розрізняють зональні й азональні природні комплекси. Çîíàëüíі ïðèðîäíі êîìïëåêñè – це комплекси, які утворилися насамперед завдяки кліматичним умовам. До зональних природних комплексів належать географічні пояси і природні зони. Вони послідовно змінюють один одного з півночі на південь за широтою. Така зміна у напрямку північ – південь називається ãîðèçîíòàëüíîþ, або øèðîòíîþ, çîíàëüíіñòþ Горизонтальна зональність переважає на рівнинах. Однак і тут природні зони не завжди зберігають широтне простягання. Морські течії, особ ливості розташування гірських хребтів порушують зональний розподіл умов зволоження, змінюючи простягання природних зон. У горах природні комплекси змінюються залежно від висоти. е пов’язано з тим, о в гірських районах з висотою знижується температура, змінюється кількість опадів, а отже, і співвідношення тепла й вологи, о спричиняє зміну природних зон з висотою. Закономірна зміна природних зон з висотою має назву âåðòèêàëüíà çîíàëüíіñòü, або âèñîòíà ïîÿñíіñòü  и вирізня ться сучасни ета розвитку геогра ічної о олонки Ãåîãðàôі÷íà îáîëîíêà це найбільший природний комплекс Землі, властивості 31

РОЗДІЛ 2

перетворення призводять до негативних наслідків. Так, вирубування лісів стає причиною ланцюга взаємопов’язаних незворотних змін: зникають лісові рослини й тварини, змінюється місцевий клімат, вимиваються рунти, знижується рівень рунтових вод, міліють річки. Êðóãîîáіã ðå÷îâèíè òà åíåðãії постійний обмін речовиною та енергією між оболонками Землі. Саме завдяки кругообігу речовин та перетворенню енергії в географічній оболонці всі її компоненти взаємодіють між собою. Розрізняють великі й малі кругообіги. Найважливіші з них – це ті, о безпосередньо впливають на органічний світ. е кругообіги вуглецю, кисню, азоту. Усі кругообіги взаємопов’язані і входять до загального великого кругообігу: космос – географічна оболонка – глибинні шари Землі. Кругообіги є відносно стабільними, і тому підтримують певну природну рівновагу. Діяльність людини часто порушує природні кругообіги, о призводить до їхнього руйнування. Ðèòìі÷íіñòü закономірна повторюваність у часі всіх природних яви і процесів. Розрізняють добові й сезонні ритми, під час яких природні яви а і процеси відбуваються через однаковий проміжок часу впродовж доби й року. е, наприклад, зміна дня і ночі, пір року, припливи і відпливи то о. також багаторічні та вікові ритми: вікові коливання клімату і рівня води в річках та озерах, наступання і відступання льодовиків та ін. Оскільки географічна оболонка є цілісною, то різні ритми взаємопов’язані.

РОЗДІЛ 2

якого формувалися протягом кількох мільярдів років. У розвитку географічної оболонки розрізняють три основні етапи – добіогенний, біоген ний та антро огенний. Перший етап, його е називають геологічним, характеризувався відсутністю живих організмів. Другий етап розвитку географічної оболонки ознаменувався появою життя. На початку воно було представлене виключно найпростішими організмами, які не чинили істотного впливу на формування географічної оболонки. Найсуттєвіших змін географічна оболонка зазнала в антропогенний етап – після появи людини. Правда, спочатку вплив людини на природу був незначним, оскільки вона намагалася здебільшого пристосуватися до середови а, споживаючи те, о було навколо, і не прагнула кардинально змінити те, о її не задовольняло. Із часом зростаючі потреби людини вимагали активнішого використання природних ресурсів. І це спричиняло не лише виснаження, але подекуди й просто зникнення природних ресурсів. Експлуатація людиною багатств природи все більше супроводжувалося змінами її компонентів – наданням цим компонентам нових рис і властивостей. Фактично, у процесі життєдіяльності в географічній оболонці створювалися нові об’єк ти – штучні форми рельєфу і русла річок, штучні до і й водойми, нові види рослин і тварин, штучний мікроклімат у цілому то о. Наслідком цих тривалих дій стало те, о нині називають àíòðîïîñôåðîþ – усе людство та частина географічної оболонки, о освоєна та видозмінена ним під час різноманітних видів діяльності. ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  географічна оболонка – оболонка, до складу якої входять нижня частина атмосфери, верхня частина літосфери, гідросфера та біосфера;  межі географічної оболонки, що проходять в атмосфері на висоті близько 30 км та в літосфері – на глибині в кілька сотень метрів;  географічна оболонка формується під впливом внутрішніх і зовнішніх зв’язків, що виникають між природними компонентами;  головні закономірності формування і розвитку географічної оболонки – цілісність, кругообіг речовин і енергії, ритмічність, поділ на зональні й азональні природні комплекси. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Великі міста – це своєрідні осередки тепла: температура тут стабільно ви а, ніж за їх межами. У середньому за рік повітря в місті тепліше на 0,5–0,7 С, у літні місяці ця різниця зростає до 1,5–2,5 С, увечері – може досягати 6–8 С. к наслідок, початок і кінець усіх пір року у великих містах України та за їх межами змі ений: весна в містах настає раніше (інколи на 1–2 тижні), а зима – на стільки ж пізніше. Підви ення температури повітря в містах, порівняно з їхніми околицями, може спричинити теплове забруднення і виникнення в людей теплового стресу. Придивіться і поясніть, у чому специфіка «природи» великого населеного пункту. Через що клімат будь-якого мегалополіса завжди помітно відрізняється від природного? Чи можна, на вашу думку, уникнути згаданих проблем і що для цього слід зробити?

   

Е Е

ВА

визначати ступінь загрози сейсмічних та вулканічних явищ; установлювати зв’язок між геологічним середовищем і густотою населення; аналізувати забезпеченість країни окремими видами мінеральних ресурсів; оцінювати наслідки загострення ресурсної проблеми на планеті.

§ 9.

ПРО Е І А

В І

А РА

А ПОВЕР

 Як побудована літосфера?  Що називають внутрішніми процесами Землі?

 кі властивості літос ери Вам уже відомо, о зовнішній шар порід земної кори можна лише умовно виокремити від розташованого під ним шару порід верхньої частини мантії. Насправді вони утворюють єдине ціле – літос еру (кам’яну оболонку). Попри свою назву, ця оболонка не скрізь однакова і має низку властивостей, о визначають хід процесів як у надрах, так і на поверхні Землі. Однією з найважливіших властивостей літосфери є мінливість – здатність змінюватися у просторі й часі під впливом внутрішніх та зовнішніх процесів. Отже, літосфері притаманна й інша властивість – неоднорідність (наприклад, за складом гірських порід, за вмістом у них мінералів). е одна властивість літосфери – дискретність – виявляється в порис тості, пустотності, трі инуватості, тектонічному порушенні. Дуже важливою властивістю літосфери є її здатність забез ечення ресурсами, о потрібні живим організмам для їх існування (мінеральними речовинами, теплом земних надр, рунтовими водами то о), у тому числі потреби людини в корисних копалинах, необхідних для існування й розвитку цивілізації. геологічне середови е л дства ка ого  и роль Основними складовими літосфери є верхній шар мантії і земна кора. Ãåîëîãі÷íèì ñåðåäîâèùåì ëþäñòâà називають верхню частину земної кори (гірські породи і рунти), яка може зазнавати впливу господарської діяльності людини. Верхня межа геологічного середови а відповідає земній поверхні, нижня – глибині проникнення в земну Мал. 9.1. Внутрішня кору господарської діяльності (мал. 9.1). будова Землі 33

РОЗДІЛ 2

ГЕО ОГІ ЕРЕ ОВ

РОЗДІЛ 2

Втручання людини в геологічне середови е є неминучим. Адже, з одного боку, воно є мінерально-сировинною базою для виробничої діяльності, а з іншого – фундаментом усієї господарської діяльності людства. Саме на гірських породах формуються рунтовий і рослинний покриви, вони є первинною основою всіх споруд. Вплив людини на геологічне середови е безперервно зростає і поступово змінює природні геологічні процеси, перетворюючи їх на антропогенні процеси, які пошкоджують навколишнє середови е. е в середині ХХ ст. людина, за визначенням В. І. Вернадського, стала найбільшою геологічною силою на нашій планеті. Господарська діяльність людей порушила планетарний геологічний кругообіг речовин і почала викликати інженерно-геологічні процеси, співвідносні з природними і навіть потужніші за них. тектоніка літос ерни лит Òåêòîíіêà ëіòîñôåðíèõ  о оясн ïëèò – це сучасна наукова теорія, згідно з якою літосфера розділена на окремі великі плити. Сьогодні літосфера Землі розділяється на сім великих і більше десятка менших літосферних плит. Усі вони ільно припасовані одна до одної, немов елементи мозаїки, і на перший погляд видаються нерухомими. Однак насправді літосферні плити рухаються зазвичай зі швидкістю від кількох міліметрів до 10–20 см/рік. Вважається, о рух літосферних плит зумовлений висхідними потоками в мантії. При цьому гаряча речовина мантії перебуває в постійному круговому русі, оскільки піднімається до поверхні, охолоджується і знову опускається вглиб Землі. Відповідно, літосферні плити постійно перебувають у русі. Теорія літосферних плит дає уявлення про те, яким чином імовірно сформувались обриси сучасних материків та океанів. Проте мозаїка літосферних плит загалом не співпадає з основними структурними елементами літосфери – континентами та океанічними за адинами. У межах більшості великих літосферних плит зазвичай розташовані і частина континенту, і прилеглі до нього частини океанічних западин. Тому під такими плитами, які здебільшого мають назви ділянок суходолу ( вразійська, Індо-Австралійська, Африканська то о), поширена земна кора як материкового, так і океанічного типів. ільшість меж між літосферними плитами проходить по дну океанів, де вони збігаються з рифтовими зонами серединно океанічних хребтів. В перехідних зонах між океанами і континентами, а також між різними континентальними плитами такими межами є ðóõîìі îáëàñòі ñêëàä÷àñòîñòі.  е і чо у виника ть зе летруси та вивер ення вулканів Вам уже відомо, о наслідками потужних землетрусів та катастрофічних вивержень вулканів є великі руйнування та численні людські жертви. Осередки землетрусів і вулканічної діяльності здебільшого зосереджені у відносно вузьких зонах, о утворилися на межі розходження або зіткнення літо сферних плит. Саме тут зазвичай відбуваються раптові змі ення і розриви у земній корі або верхній частині мантії, де на глибині утворюються вогни а землетрусів, місця земної поверхні над якими називають епіцентрами землетрусів. Землетруси нерідко прискорюють вулканічну діяльність, адже саме розломами, під величезним тиском, до земної поверхні піднімається розплавлена речовина мантії – ìàãìà. При цьому її вихід на поверхню часто супроводжується сильними вибухами, викидами суміші газів, попелу і великих уламків гірських порід. Отже, зазначені зони зосередження епіцентрів землетрусів (сейсмічні пояси) майже збігаються із зонами розташування вулканів (вулканічними поясами). 34

Найнебезпечніші щодо землетрусів країни світу – це Японія, Індонезія та Чилі, у Європі – Греція, Румунія та Італія. Саме в цих країнах найчастіше спостерігаються потужні руйнівні землетруси. Нині завдяки Інтернету, де існують спеціальні сайти, можна не лише дізнатися, де, коли і якої сили землетрус стався останнім часом, але й знайти прогноз щодо ймовірного землетрусу в майбутньому.

 о назива ть гравіта і ни и ро еса и чо у ї ня не ез ека Ãðàâіòàöіéíі ïðîöåñè – це процеси, які зумовлені дією сили земного тяжіння і проявляються у перемі енні гірських порід з підви ених ділянок рельєфу в понижені. Тому вони помітні передусім на схилах гір, долин рік, ярів, балок, берегових схилах морів та озер то о. Результати гравітаційних процесів – каменепади, обвали, осипи, зсуви, провали. Причиною виникнення таких процесів і яви , насамперед, є порушення стійкої рівноваги, у якій знаходяться гірські породи на поверхні Землі. е можливо у випадках землетрусу, вилучення певної маси породи з підніжжя схилу в результаті підмивання річкою, морем, а також при різноманітних видах діяльності людини. Зазначимо, о гравітаційним процесам сприяють усі інші геологічні процеси, як-от, вивітрювання, робота поверхневих і підземних вод то о. Перемі ення маси гірської породи подекуди відбувається дуже швидко, здебільшого моментально, і носить інколи катастрофічний характер. ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Обвали, які спричинені землетрусами, можуть бути значними за масштабами. У 1894 році в Гірському Криму обвалилася частина гори Південної Демерджі довжиною 460 м і шириною 300–400 м. Загальний обсяг порід, що обвалився, перевищував 7 млн. м3. Такий обвал належить до категорії катастрофічних. У результаті було зруйноване розташоване біля підніжжя гори село Демерджі. Сьогоднішніми свідками потужності обвалу є гігантські брили конгломератів, вага окремих з них досягає 2–3 тис. т. У 1911 році на Памірі обвалилася маса порід об’ємом 8 млрд т. У результаті було перегороджене русло ріки Мургаб, а висота греблі, яка при цьому утворилася, сягала 600 м.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  основні структурні елементи: континенти та океанічні западини, серединноокеанічні хребти, геосинклінальні рухомі пояси;  тектоніка літосферних плит пояснює утворення сучасних материків та океанів;  головні структурні елементи літосфери: континенти та океанічні западини, серединно-океанічні хребти, геосинклінальні рухомі пояси;  зони зосередження епіцентрів землетрусів (сейсмічні пояси) майже збігаються із зонами розташування вулканів (вулканічними поясами) і прив’язані до місць розходження або зіткнення літосферних плит;  гравітаційні процеси – це процеси переміщення гірських порід під дією сили земного тяжіння. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

У 2018 р. у світі сталося кілька потужних землетрусів. Наприклад, у січні, через землетрус у Римі евакуювали метро та школи. Того ж місяця від зем35

РОЗДІЛ 2

ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ІÍÒÅÐÀÊÒÈÂ

РОЗДІЛ 2

летрусів загинули люди в Перу і илі, а в лютому – на о. Тайвань і в Мексиці. У березні стався землетрус у Папуа-Новій Гвінеї, у червні – в понії. У серпні найпотужніший за останні 100 років землетрус сколихнув Венесуелу. У жовтні 2018 р. в Індонезії стався черговий потужний землетрус, унаслідок якого загинуло понад 1700 людей і близько 600 людей зникли безвісти. Поясніть, чому саме у названих країнах сталося це лихо? Чи є землетруси там випадковими? Чи можуть вони повторюватися? Наскільки важливою є обізнаність щодо ймовірності землетрусів під час перебування в цих країнах?

§ 10.

РЕ

 Які чинники впливають на формування рельєфу?  Що таке внутрішні і зовнішні сили Землі?

 о назива ть рель о Ðåëüєô – це сукупн сть форм земної поверхн , утворених п д д єю внутр шніх і зовн шніх процесів. і форми дуже різноманітні за будовою і зовнішнім виглядом. До найб льших форм земної поверхн належать материки та океан чн западини. х е називають ïëàíåòàðíèìè ôîðìàìè ðåëüєôó. На кожному материку розрізняють р внини і гори – îñíîâíi ôîðìè çåìíîї ïîâåðõíi, формування яких т сно пов’язане з будовою земної кори (мал. 10.1). к з ни и ов язані ор и рель у Утво о таке тектонічні структури рення основних форм рельєфу пов’язане насамперед з тектонічною будовою території. Особливості такої будови можна визначити на тектонічній карті за тектонічними структурами. Òåêòîíі÷íі ñòðóêòóðè – це ділянки земної кори, у межах яких спостерігаються певні форми залягання гірських порід. Найдавнішими тектонічними структурами є давні (докембрійські) платформи. Давні платформи малорухливі, не зазнають складчастих рухів. Виділяють Північноамериканську, Східноєвропейську, Сибірську, Китайську, Південноамериканську, Африканську, Аравійську, Індостанську, Австралійську та Антарктичну платформи. Докембрійські платформи оточені молодими платформами, фундамент яких сформувався в палеозої.

Мал. 10.1. Основні форми рельєфу земної поверхні

РОЗДІЛ 2

На платформах материків переважають ðіâíèíè – відносно рівні поверхні, які складаються переважно з осадових порід, зокрема глини, піску, гравію, які часто залягають майже горизонтально і мають значну потужність (до кількох тисяч метрів). За висотою рівнини поділяють на низовини (від 0 до 200 м над рівнем моря), височини (від 200 до 500 м) і лоскогір я (понад 500 м над рівнем моря). Висота рівнин залежить від того, на якій ділянці платформи вони розташовані. На итах, тобто в місцях виходу міцних порід, найчастіше розмі ені височини і плоскогір’я, а на плитах, де осадові породи, – низовини. Наприклад, на Південноамериканській платформі лежать дві рівнини: Амазонська низовина та разильське плоскогір’я. На Східноєвропейській платформі утворилася Східноєвропейська рівнина, у межах якої, відповідно до зазначених особливостей тектонічної будови, утворилися Придніпровська і Подільська височини, Придніпровська і Причорноморська низовини. Серед піднесених рівнин розрізняють плато і кряжі. Ïëàòî – підви ені рівнини, відокремлені крутими уступами від навколишніх низовин. Прикладом можуть бути Великі рівнини у Північній Америці. Êðÿæі – це видовжені залишки зруйнованих височин або давніх гірських хребтів (наприклад, Донецький кряж). Відносно стійкі й рівні платформи зазвичай розд лені рухомішими д лянками земної кори (областями складчастості). е видовжені на тисячі кілометрів ділянки земної поверхні, у яких унаслідок зіткнення літосферних плит гірські породи зім’яті у складки. Саме тут здебільшого й утворюються ãîðè – високо підняті над рівниною частини земної поверхні з дуже пересіченим рельєфом. Гори на земній кулі дуже відрізняються висотою, зовнішнім виглядом, походженням, віком. За висотою гори поділяють на низькі (до 1000 м над рівнем моря), середньовисотні (1000–3000 м над рівнем моря) і високі (понад 3000 м над рівнем моря). Так, Гімалаї – найви і на земній кулі гори – здій маються на висоту близько 8848 м над рівнем моря. Найви і в Україні гори – Карпати – заввишки понад 2061 м над рівнем моря. Молоді за віком гори зазвичай складчасті і мають високі скелясті хребти з вершинами, укритими вічними снігами. Такими є Гімалаї, Альпи, Кордильєри, Анди та інші. Поступово молоді гори «старішають» – їхні складки руйнуються і розбиваються на окремі брили. Вершини таких гір стають дедалі рівнішими, подекуди навіть плоскими. Проте ця закономірність часто порушується, оскільки сучасний зовнішній вигляд гір значною мірою залежить від новітніх тектонічних рухів, о відбувалися впродовж останніх двадцяти мільйонів років. Вулканічні гори часто мають характерну конусоподібну вершину.  ки існу зв язок еле ентів зе ної кори з рель о океанів У межах океанічної земної кори також існують платформи, які називають океанічними. е стійкі ділянки ложа океанів, у рельєфі їм відповідають гли боководні рівнини. Рухливими ділянками океанів є рифтові зони, о представлені серединно океанічними хребтами. е витягнуті на тисячі кілометрів підводні підняття валоподібної форми, о підносяться над океанічним ложем на 2–3 км. в океанах особливі, так звані перехідні зони з глибоководними олобами, архі елагами островів і улоговинами окраїн них морів, які відрізняє значна рухливість та велика швидкість вертикальних рухів. Наразі ці процеси найбільше спостерігаються у Тихому океані, у Середземному та орному морях, біля східних берегів Австралії.

РОЗДІЛ 2

 к в лива рель на розселення населення Гори і рівнини мають велике значення для розселення людей. Загалом на рівнинах, до висоти 500 м, проживає більша частина населення планети. Наприклад, у вропі на рівнинних територіях зосереджено понад 90 населення. А такі відомі рівнини світу, як Велика Китайська рівнина та Індо- ан ська низовина, належать до найбільш заселених регіонів світу. е пояснюється тим, о на рівнинах зазвичай не лише комфортніший клімат, але й зручніше оброблювати землі, будувати міста, прокладати дороги то о. В гірських районах густота населення надзвичайно низька. Поселення тут «підпорядковані» вертикальній зональності. Так, у долинах розташовані відносно великі населені пункти, а ви е – окремі невеликі поселення. Майже всі гірські ділянки, розмі ені ви е за 5000 м, належать до незаселених територій. Високогір’я, о характеризуються екстремальними природними умовами, узагалі не мають постійного населення. Таку ситуацію можна пояснити тим, о життя в горах не тільки незручне, але й небезпечне. Тут трапляються природні яви а, здатні зни увати цілі поселення людей: землетруси, виверження вулканів, каменепади, обвали і зсуви. Попри це, подекуди люди спеціально поселяються біля гір або на їхніх схилах. ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Землі, розташовані біля підніжжя вулканів, є одними з найбільш родючих територій нашої планети. Мабуть, саме тому люди постійно селяться не тільки біля підніжжя вулканів, а й на схилах гір, і не звертають жодної уваги на періодичні поштовхи в регіоні. І зовсім даремно. Ось лише кілька прикладів. У 1814 р. під час виверження одного з найкрасивіших у світі вулканів знищено було філіппінське місто Сагзава і 1200 його жителів. У 1902 році небезпечне сусідство населених пунктів з вулканами на острові Мартініка у Карибському морі спричинило загибель міста Сен-П’єр та його 30 тис. мешканців. У 1954 р. гарячий попіл та уламки, що виникли під час виверження вулкану Ламінгтон, що на Новій Гвінеї, за лічені хвилини забрали життя 2,5 тис. осіб і знищили всі населені пункти в радіусі 3 км від кратера. У 1985 р. в Колумбії унаслідок виверження вулкана Невада-дель-Руїс загинуло 23 тис. жителів міста Армеро, а саме місто припинило своє існування.

 к в лива рель на розвиток і розта ування виро ни тв Гори освоїти набагато важче, хоча на Землі є чимало країн, де рельєф переважно гірський, і люди пристосувалися до життя в суворих умовах. Наприклад, в Африці та Південній Америці значна частина людей проживає у гірських областях, здебільшого – у низькогір’ях. У горах поширеним є сільське господарство: так, в умовах гірських схилів у землеробстві різних регіонів світу поширені традиції створювати тераси-лани. Наприклад, «тераси інків» і дотепер використовують індіанці Перу для виро ування різноманітних сільськогосподарських культур. Філіппінським «восьмим дивом світу» називають тераси рисових ланів, які простяглися на десятки кілометрів. Невеликі тераси-лани трапляються і на південних схилах Кримських гір. В Андах, Гімалаях, Тибеті навіть на висоті 3000–4000 м виро ують ячмінь, картоплю, горох, випасають худобу. У багатьох горах також видобувають корисні копалини. Деякі з гір й називаються, відповідно, як-от: Рудні гори у вропі або Анди, о мовою місцевих індіанських племен інків означає «Мідні гори». Крім того, у багатьох гірських районах світу створені гірські та гірськолижні курорти, які приваблюють тисячі туристів. 38

 рельєф – це сукупнiсть форм земної поверхнi, утворених пiд дiєю внутрiшніх і зовнiшніх процесів;  рiвнини і гори – основнi форми земної поверхнi;  тектонічні структури – це ділянки земної кори, у межах яких спостерігаються певні форми залягання гірських порід;  на платформах материків переважають рівнини, у межах областей складчастості – гори;  більша частина населення планети мешкає на рівнинах, де сприятливі умови життя і господарювання. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» громадянам, яким надано статус особи, о проживає і працює (навчається) на території населеного пункту зі статусом гірського, передбачено пільги. Так, розмір державних пенсій, стипендій, усіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, о працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 . Наскільки справедливими, на вашу думку, є такі пільги? Чим би ви пояснили такі законодавчі рішення?

ДОСЛІДЖЕННЯ 1. Причини заселення схилів вулканів. 2. Сучасні вимоги до будівництва у районах з високою сейсмічністю.

§ 11.

РЕ

І О ФЕР

 Із чого складаються гірські породи?  Які види ресурсів існують на Землі?

 и гірські ороди Земна кора неоднорідна, оскільки складається з різних ìіíåðàëіâ – однорідних за своїми властивостями неорганічних природних утворень, кожне з яких у своєму складі має лише одну речовину. Найпоширенішими на Землі мінералами є кварц, польові шпати, слюда та деякі інші. У природі різні мінерали здебільшого поєднуються і утворюють ãіðñüêі ïîðîäè. Інколи гірські породи складаються лише з одного мінералу. Наприклад, вапняк містить лише мінерал кальцит. Гірські породи утворюються внаслідок трьох основних процесів, тому їх поділяють на три групи. Кожна із цих груп гірських порід має певні закономірності поширення. ться гірські ороди Îñàäîâі ãіðñüêі ïîðîäè утворені з осад к утвор ків морського і континентального походження у процесі накопичення (осідання), у ільнення й перетворення на земній поверхні уламків гірських порід, а також решток рослин та тварин. Загалом осадові гірські породи широко розповсюджені на континентах і дні Світового океану. На 39

РОЗДІЛ 2

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

РОЗДІЛ 2

суходолі особливо потужні шари таких порід утворюються в межах осадових чохлів платформ. Ìàãìàòè÷íі гірські породи походять з глибинних речовин Землі внаслідок охолодження цих речовин у надрах планети або на поверхні. Прикладом є граніт, базальт, андезит, габро. Ìåòàìîðôі÷íі гірські породи виникають унаслідок перетворення магматичних і осадових порід під дією високого тиску і температур у надрах Землі. Так, граніт перетворюється на гнейс, а вапняк – на мармур. Магматичні та метаморфічні породи поширені передусім у районах виходу фундаменту давніх платформ (на итах), а також в областях вулканічної діяльності.  о назива ть інеральни и ресурса и Слово «ресурс» означає «запас», тобто те, о може бути використано в господарській діяльності людини. Ìіíåðàëüíі ðåñóðñè – це сукупність запасів корисних копалин мінерального походження. Пригадаймо, êîðèñíèìè êîïàëèíàìè називають такі мінеральні утворення, хімічний склад і властивості яких дають змогу використовувати їх у господарській діяльності людини. У літосфері загалом міститься понад 200 видів корисних копалин. Корисні копалини можуть мати органічне та неорганічне походження і перебувають у земній корі у вигляді скупчень різного характеру: жил, пластів або розсипів. Зазвичай розподіл корисних копалин територією є нерівномірним: лише там, де відбулося нагромадження мінеральної речовини, утворюються родови а, а в разі поширення на великі пло і – райони, провінції і басейни. кі законо ірності ї о ирення  к оділя ться інеральні ресурси Корисні копалини, залежно від особливостей складу і характеру використання, поділяють на кілька груп: аливні (енергетичні), рудні, нерудні. Ïàëèâíі êîðèñíі êîïàëèíè використовують як паливо для вироблення енергії. Звідси й інша назва паливних корисних копалин – енергетичні, оскільки в них зосереджена енергія, придатна для безпосереднього практичного використання людиною. До паливних копалин належить: вугілля, нафта, природний газ, горючі сланці, торф. Значною мірою саме завдяки ним людство отримує електроенергію, бензин, керосин, водень та теплову енергію. Пам’ятаймо, о утворене природним шляхом і накопичене в надрах планети викопне органічне паливо не здатне швидко відновлюватися і поповнювати свої запаси таким же природним способом. Поширення паливних корисних копалин зазвичай приурочено до осадового чохла платформ (так званих плит), а також до осадових та вулканічних відкладів областей складчасті. Подекуди родови а нафти й газу частково вкриті морськими водами, відтак деякі родови а нині є, по суті, морськими, оскільки знаходяться на шельфі моря. Ðóäîþ називають відклади мінералів, з яких вигідно видобувати цінні метали. Саме ці метали і надають назву ðóäíèì êîðèñíèì êîïàëèíàì (мал. 11.1), з яких отримують метали. Рудні корисні копалини зазвичай поділяють на руди чорних та кольорових металів. Ðóäè ÷îðíèõ ìåòàëіâ – це залізна і марганцева руда. Група ðóä êîëüîðîâèõ ìåòàëіâ ширша і представлена алюмінієвими, титановими, мідними, вольфрамовими, олов’яними та іншими рудами. До руд кольорових металів належить також поліметалева руда, о містить водночас цілий комплекс різних металів (мідь, золото, срібло, олово то о). Зазвичай рудні корисні копалини, о утворюються в результаті остигання магми у трі инах земної кори, при40

РОЗДІЛ 2

Мал. 11.1. Рудні корисні копалини

урочені до магматичних і метаморфічних гірських порід. Такі породи зазвичай поширені у районах виходу фундаменту платформ (у кристалічних итах), а також у горах зі слідами вулканічних процесів. Íåðóäíі êîðèñíі êîïàëèíè – це неметалеві копалини, які є досить різноманітними. Загалом група нерудних корисних копалин нараховує близько 100 видів. диної, загальноприйнятої класифікації нерудних корисних копалин немає. Але зазвичай серед них розрізняють різноманітну сировину, яку одержують після спеціальної обробки (кам’яну і калійну сіль, фосфати, сірку самородну, каолін, бром, графіт, йод, слюду, тальк та ін.). Крім того, нерудні корисні копалини використовують в натуральному вигляді – як будівельні матеріали (піски, глини, граніт, лабрадорит, вапняк, доломіт, мергель, туфи та ін.). До цієї групи корисних копалин належать також і дорогоцінні (коштовні) та виробні камені то о. Нерудні корисні копалини є дуже різноманітними і розповсюджені повсюдно як на платформах, так і в областях складчастості.  к в лива ть інеральні ресурси на розта ування виро ни тв Сировинний фактор і, зокрема, наявність мінеральних ресурсів, безумовно впливає на розташування окремих галузей господарства та підприємств. При цьому значення мають кількісні запаси і якісний склад мінеральних ресурсів, умови їх видобування та використання. Ìàòåðіàëîìіñòêі âèðîáíèöòâà – виробництва з великими витратами сировини на одиницю готової продукції. Наприклад, для виробництва 1 т чавуну потрібно 2 т залізної руди, 1,3 т коксівного вугілля, а також інша сировина. Для одержання 1 т соди потрібно 1,7 т кухонної солі у вигляді розсолу. Окреслені виробництва зазвичай розмі ують поблизу сировинної бази, об уникнути великих витрат на транспортування. Деякі види виробництва, як-от гірничодобувна промисловість, через специфіку технології узагалі можуть розмі уватися лише там, де добувається сировина. До галузей з найбільш високими показниками матеріаломісткості належить виробництво не лише металів і соди, але й калійних та азотних добрив, соди, цементу. Паливно-енергетична складова близька до сировинної за характером впливу на виробництво, тому о паливо теж є мінеральним ресурсом. Виробництва, які потребують багато тепла, називають ïàëèâîìіñòêèìè âèðîáíèöòâàìè. Помітне місце серед паливомістких виробництв належить теплоелектростанціям. Передача електроенергії на великі відстані супроводжується її втратами, тому енергоємні виробництва здебільшого «йдуть» до теплоелектростанцій. До паливомістких належать також виробництва продукції чорної металургії, виробництво глинозему (напівфабрикат для одержання алюмінію), нікелю, цинку то о. При цьому у світовому ви41

РОЗДІЛ 2

робництві постійно йде процес зниження матеріаломісткості виробництва, унаслідок чого вплив сировинної складової поступово спадає.  о означа за ез еченість інеральни и ресурса и Наша планета має значні запаси мінеральних ресурсів, проте запаси різних видів таких ресурсів неоднакові й поширені нерівномірно, тому забезпеченість ними окремих регіонів світу і країн дуже різна. Треба зазначити, о поняття ресурсозабезпеченості є досить умовним, адже запаси мінеральних ресурсів вираховують не лише в тоннах або кубометрах. асто вони визначаються через кількість років, упродовж яких цього ресурсу вистачить для виробництва енергії на сучасному кількісному рівні. Зважаючи на це, вугілля, наприклад, вистачить приблизно на 400 років, нафти і природного газу – на 40–50. Показник ресурсозабезпеченості залежить також і від темпів використання ресурсів, які не залишаються сталими. Так, за прогнозами, до 2035 року буде зберігатися виявлена е в 1960-ті роки тенденція – споживання нафти й вугілля у світі загалом знижуватиметься, тоді як споживання природного газу зростатиме. Серед причин такої тенденції, зокрема, прагнення використовувати онайбільше екологічні види палива (наприклад, біопаливо). Отже, ðåñóðñîçàáåçïå÷åíіñòü – це співвідношення між запасами природних ресурсів і обсягом їхнього використання. Вона обчислюється або кількістю років, на які вистачить цих ресурсів, або їх запасами з розрахунку на душу населення. юдина здавна втручалась у літосфе к л дина в лива на літос еру ру, пристосовуючи її до своїх потреб та використовуючи її ресурси. Особливо це помітно в густонаселених регіонах світу, де літосфера давно уже втратила свій первинний вигляд. Скрізь можна побачити штучні насипи, споруджені естакади, прокладені численні дороги і тунелі, насипані тераси, збудовані шляхи метрополітену то о. Видобування різноманітних корисних копалин також порушує рельєф земної кулі. У різних куточках світу можна побачити численні кар’єри і шахти, горби відходів збагачувальних фабрик (терикони) (мал. 11.2). Інколи внаслідок утворення пустот у верхній частині літосфери (не без участі людини) на земній поверхні відбуваються просідання та провалля, подекуди на кілька метрів.

б Мал. 11.2. Терикон (а), кар’єр (б)

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  гірські породи складаються з мінералів – однорідних за своїми властивостями природних утворень;  гірські породи поділяють на три групи: осадові, магматичні і метаморфічні;  мінеральні ресурси – це сукупність запасів корисних копалин мінерального походження;  мінеральні ресурси поділяють на: паливні, рудні і нерудні;  матеріаломісткі та паливомісткі виробництва розташовані біля місць видобування мінеральних ресурсів;  ресурсозабезпеченість – це співвідношення між запасами природних ресурсів і обсягом їхнього використання;  глобальна сировинна проблема – це зниження забезпеченості мінеральними ресурсами на глобальному рівні. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Упродовж тривалого періоду – з 1930-х років по 1980-ті роки, одна за одною у східній частині України будувалися теплові електростанції (ТЕС). Нині тут, у межах Донецької та уганської областей, розташований найпотужніший комплекс ТЕС України, який складає ледь не половина таких станцій країни. Так само на сході, е в ХІХ ст., почав формуватися й металургійний комплекс України, який на сьогодні є одним з найбільших металургійних районів світу. Правда, межі його поширення збільшуються е на два регіони – на Дніпропетровську та Запорізьку області. Чим зумовлено розміщення підприємств з виробництва енергії та металургійної продукції у східній частині країни? Назвіть конкретні причини особливостей такого розміщення виробництв і знайдіть їх на карті. Доведіть або спростуйте можливість створення аналогічних підприємств окресленої потужності на заході України.

ÏÐÀÊÒÈ×ÍІ ÐÎÁÎÒÈ 4. Встановлення за тематичними картами материків та України зв’язку між тектонічними структурами, рельєфом, мінеральними ресурсами і густотою населення, розташуванням видобувних, матеріало-, паливомістких виробництв.

РОЗДІЛ 2

Видобування різноманітних корисних копалин не лише порушує рельєф земної кулі. Одним із суттєвих наслідків господарської діяльності людини стало загальне зниження забезпеченості мінеральними ресурсами, у тому числі і на глобальному рівні. Головною причиною виникнення глобальної сировинної роблеми є зокрема постійне зростання обсягів мінеральної сировини, о вилучається з надр Землі. У результаті відбулося виснаження багатьох басейнів і родови , прискорилося збіднення низки використовуваних руд. Одночасно із зростанням видобутку в багатьох випадках стали погіршуватися і гірничо-геологічні умови залягання і вилучення корисних копалин. Тому на сьогодні є не просто важливим, а необхідним перехід до ресурсозбереження та більш ефективного розвитку сировинних виробництв економіки.

РОЗДІЛ 2

А О ФЕРА А Е

 читати синоптичні та кліматичні карти;  розрізняти графіки зміни (добової, місячної, річної) температури повітря, діаграми хмарності та розподілу опадів, рози вітрів;  пояснювати механізм утворення глобальних і місцевих систем потоків у тропосфері.

§ 12. А

О ФЕРА

В А

ВО

 Що таке сонячна енергія?  Як змінюється від екватора до полюсів кут падіння сонячних променів?

 ки склад ат ос ери кі осо ливості її удови Àòìîñôåðà – це газова оболонка Землі, яка має протяжність у кілька тисяч кілометрів. Нижня її межа сягає земної поверхні, а верхня – поступово переходить у навколоземний космічний простір. Так звана зовнішня частина атмосфери сягає висоти 10 тис. км і більше. Атмосферне повітря не має ні запаху, ні кольору, ні смаку. Ïîâіòðÿ – це складна суміш різноманітних газів, основними з яких є кисень і азот. Азоту в земній атмосфері найбільше – 78 (порівняно з іншими газами: в атмосферу азот надходить унаслідок життєдіяльності мікроорганізмів). Друге місце у складі повітря належить кисню – 20,9 . Наявність кисню в атмосфері – необхідна умова для процесів дихання, горіння та гниття. Майже весь вільний кисень в атмосфері є продуктом фотосинтезу, під час якого зелені рослини засвоюють вуглекислий газ і воду, а виділяють кисень. Повітряна оболонка складається з кількох шарів, між якими немає чітких меж. Найважливішим для людства є шар повітря, прилеглий до земної поверхні, який називають òðîïîñôåðîþ, о сягає до 18 км, а над полюсами – до 8 км, де і відбуваються всі атмосферні процеси і яви а, формується погода. Тут зосереджена майже вся водяна пара земної атмосфери. Повітря у тропосфері рухається дуже енергійно в різних напрямках, а його температура з висотою знижується. Над тропосферою послідовно розташовані: стратос ера та верхні ари атмос ери. Як нагріва ться повітря Потрапивши на земну поверхню, енергія Сонця поглинається нею і поступово її нагріває. им більший кут падіння сонячних променів до земної поверхні, тим більшою буде частка поглинутої сонячної енергії. На поглинання сонячної енергії поверхнею впливає також її колір, прозорість: так, ліс, пісок, розораний вологий темний рунт поглинають більше енергії Сонця, унаслідок чого швидше нагріваються. Натомість світлі території, укриті снігом чи льодом, майже не нагріваються, оскільки більша частина енергії, о надійшла від Сонця, відбивається назад в атмосферу. Водна поверхня, порівняно з поверхнею 44

РОЗДІЛ 2

суходолу, нагрівається повільніше, але й повільніше віддає поглинуту енергію. Ось чому водні простори океану є величезним накопичувачем сонячного тепла. Нагріта таким чином поверхня Землі починає поступово віддавати своє тепло. ільша частина цього тепла (до 80 ) витрачається на випаровування води, а решта – на нагрівання повітря у тропосфері. Нагріте повітря розширюється, стає легшим і піднімається від теплої земної поверхні вгору, де й охолоджується. Тому температура приземних шарів повітря зазвичай ви а, ніж температура повітря ви их шарів.  о у з ін ться те ература овітря в родов до и Протягом доби температура повітря поступово змінюється через обертання Землі навколо власної осі і, як наслідок, різна кількість сонячної енергії потрапляє на одну й ту саму ділянку земної поверхні. Найви у температуру спостерігають о 14–15-й годині, тобто невдовзі після полуденного положення Сонця, а найнижчу – перед світанком. Різницю між найви ою та найнижчою добовою температурою називають äîáîâîþ àìïëіòóäîþ êîëèâàííÿ òåìïåðàòóðè.  к і чо у з ін ться те ература овітря у родов року Температура повітря протягом року змінюється залежно від кута падіння сонячних променів. ей кут, унаслідок обертання Землі навколо Сонця, є найбільшим між Північним і Південним тропіками. Наприклад, на екваторі сонячні промені падають на земну поверхню під прямим кутом чи близьким до нього впродовж усього року. З наближенням до полярних кіл кут сонячних променів поступово зменшується. Між полярними колами та полюсами кут падіння сонячних променів найменший і може становити навіть 0о (тоді Сонце не сходить із-за горизонту). У помірних широтах кут падіння сонячних променів ніколи не буває 90о, максимальним він є тоді, коли у нашій Північній півкулі літо (у день літнього сонцестояння), а мінімальним – узимку (у день зимового сонцестояння). У Південній півкулі максимальні й мінімальні значення кута падіння сонячних променів зворотні тим, о спостерігаються в Північній півкулі. Ось чому впродовж року бувають найви і та найнижчі показники температури. Різницю між максимальною і мінімальною температурами повітря впродовж року називають ðі÷íîþ àìïëіòóäîþ òåìïåðàòóðè.  о таке те лові ояси За особливостями річного розподілу температури повітря на Землі виділяють теплові, або температурні, пояси, межами яких є ізотерми. аркий ояс розташований між річною ізотермою 20 оС Північної і Південної півкуль два омірні ояси – між ізотермами 20 оС і 10 оС найтеплішого місяця в обох півкулях два холодні ояси розташовані між ізотермами 10 оС і 0 оС найтеплішого місяця в обох півкулях два ояси вічного холоду розташовані навколо полюсів і оточені ізотермою 0 оС найтеплішого місяця в обох півкулях.  о у овітря тисне на зе ну овер н і як з ін ться ат ос ерни тиск Повітря має вагу і тому тисне на земну поверхню з великою силою, яку називають àòìîñôåðíèì òèñêîì. Але в різних місцях повітря тисне на земну поверхню з різною силою: холодніше повітря має більшу ільність, а відтак і більшу вагу, а тому тисне з більшою силою. Навпаки, тепліше повітря, а значить – і легше та менш ільне, чинить менший тиск. Крім

РОЗДІЛ 2

температури повітря, на показник атмосферного тиску впливає висота місцевості над рівнем моря. З висотою зменшується густина і стовп повітря, тому й атмосферний тиск знижується. ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Високо в горах через зниження атмосферного тиску та зменшення вмісту кисню в повітрі люди відчувають запаморочення, головний біль, слабкість, підсилення серцебиття. Але у збирачок чаю індійської провінції Даржилінг місткість легень більша, ніж у жителів рівнин. У результаті постійної роботи на висоті понад 2 км в умовах низького атмосферного тиску їхня кров набуває здатності краще й швидше засвоювати кисень. Ця унікальна властивість організму успадковується з покоління в покоління. Збирачки чаю можуть працювати на високогірних схилах і цілий день носити важкий кошик з чайним листям, анітрохи не задихаючись.

Атмосферний тиск змінюється і в горизонтальному напрямку внаслідок перемі ення повітря. У результаті горизонтального перемі ення повітря на ділянках, куди воно перемі ується, утворюється ніби його «надлишок», о спричинює підви ення тут тиску. Навпаки, у місцях, звідки рухається повітря, його стає менше, а отже, там зменшується й атмосферний тиск. На Землі утворилися певні пояси, де впродовж року переважає високий або низький атмосферний тиск: так, поблизу екватора завдяки високій температурі переважає низький атмосферний тиск. Натомість у високих широтах та біля полюсів тиск упродовж року високий через низьку температуру. У тропічних широтах тиск підви ений, а в помірних, навпаки, переважає де о знижений тиск. Причиною цього є постійне (упродовж року) перемі ення повітря в цих широтах як у горизонтальному, так і у вертикальному напрямках.  к утвор ться вітер Âіòåð – рух повітря в горизонтальному або близькому до нього напрямку. Вітер виникає в результаті нерівномірного розподілу атмосферного тиску, при цьому повітря рухається із місцевості, де атмосферний тиск високий, туди, де він низький. Вітер характеризується швидкістю, силою й напрямком. видкість вітру вимірюють у метрах за секунду (м/с) або в кілометрах за годину (км/год). Для того об перевести метри за секунду в кілометри за годину, слід значення швидкості в метрах за секунду помножити на 3,6. илу вітру визначають за тиском рухомого повітря на предмети, її вимірюють у кілограмах на квадратний метр (кг/м2). Сила вітру залежить від його швидкості: чим більша різниця у значеннях атмосферного тиску, тим сильніше і швидше дме вітер. Відсутність будь-яких ознак вітру називають øòèëåì. На рямок вітру визначають за положенням тієї сторони горизонту, звідки він дме. Для позначення напрямку вітру на практиці горизонт поділяють на вісім напрямків. З них чотири головні: північ (Пн.), південь (Пд.), схід (Сх.) і захід (Зх.) і чотири проміжні – північно-східний (Пн.Сх.), північно-західний (Пн.-Зх.), південно-східний (Пд.-Сх.) та південнозахідний (Пд.-Зх.). Напрямок вітру визначають за допомогою л гера. Наочне уявлення про напрямки вітрів, які переважають у певній місцевості, дає спеціальна діаграма – ðîçà âіòðіâ (графічне зображення повторюваності напрямків вітру). Довжина її променів пропорційна повторюваності вітрів цього напрямку. 46

Мал. 12.1. Види хмар

РОЗДІЛ 2

 о таке вологість овітря Під час випаровування над земною поверхнею формується âîëîãіñòü ïîâіòðÿ – це вміст водяної пари в повітрі, яка не залишається сталою протягом доби, місяця, року і часто змінюється над різними територіями як суходолу, так і океану. Кількість водяної пари, наявну в повітрі в деякий момент часу за певної температури, називають àáñîëþòíîþ âîëîãіñòþ і визначають у грамах на 1 м3. Однак в інформації про погоду ми постійно чуємо про âіäíîñíó âîëîãіñòü. Тобто відношення абсолютної вологості до максимально можливої за цієї температури, яку зазвичай виражають у відсотках. Максимальна вологість характеризується максимальною кількістю вологи, яка може перебувати в повітрі при певній температурі. ться ари Протилежним процесом до випаровування є згу  к утвор щення водяної ари. Для цього процесу характерне перенасичення повітря, о призводить до того, о водяна пара переходить у рідкий або твердий стан. Унаслідок згу ення водяної пари на значній висоті від поверхні Землі утворюються хмари (мал. 12.1). Основними їх компонентами є краплинки води і кристалики льоду, залежно від переважання тих чи інших компонентів у їхньому складі вони бувають: водяні, льодяні та змі ані. Кількість хмар на небі постійно змінюється. Ступінь покриття неба хмарами називають хмарніст . ї оцінюють за десятибальною шкалою чи у відсотках. Кожен бал дорівнює 1/10 частини неба, або 10 . У розподілі хмарності є певні географічні особливості. У поясах високого тиску хмар завжди менше або навіть зовсім немає. Там, де переважає низький тиск, хмарність значна впродовж року. У тропічних широтах протягом року хмарність незначна. У помірних широтах хмарність буває упродовж року, хоча і коливається за сезонами. Незначну хмарність спостерігають біля полюсів, особливо в Антарктиді.  кі осо ливості утворення о адів Вода, яка випадає з хмар у вигляді до у, снігу, граду, є атмос ерними о адами. Опади дають лише ті хмари, у яких краплини води і кристалики льоду збільшуються до таких розмірів, о не можуть утримуватися в завислому стані й, під дією сили тяжіння Землі, падають на її поверхню. Основними чинниками формування опадів є висхідний рух повітря, наявність у ньому водяної пари, достатньої для утворення опадів, атмосферні фронти то о. Розподіл опадів на земній кулі  к роз оділені о ади зе но куле дуже нерівномірний і залежить від особливостей розташування атмосферного тиску, від насичення водяною парою повітря та його перемі ення,

РОЗДІЛ 2

від рельєфу то о. На земній кулі найбільша кількість опадів (від 2000 до 3000 мм за рік) буває поблизу екватора, о пов’язано з переважанням висхідних рухів повітря. У тропічних широтах кількість опадів значно менша, оскільки панують низхідні рухи повітря. Наприклад, у деяких пустелях випадає не менше 250–100 мм на рік, а може роками не випасти жодної краплини води. З наближенням до помірних широт кількість опадів збільшується, оскільки тут повітря також постійно піднімається вгору за рахунок змішування його теплих і холодних мас на атмосферних фронтах. Так, на більшій частині території вропи випадає від 600 до 1000 мм опадів. Від помірних і до полярних широт кількість опадів зменшується. е зумовлено зниженням температури і вмісту вологи в повітрі та переважанням низхідного руху повітря. У приполярних широтах Північної півкулі кількість опадів коливається в межах 150–300 мм за рік. У Південній півкулі випадає загалом більше опадів, ніж у Північній, оскільки в ній переважають водні простори. Але загальні особливості розподілу опадів тут такі самі, як і в Північній півкулі. ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  атмосферне повітря нагрівається від земної поверхні, що віддає енергію Сонця;  температура повітря змінюється впродовж доби через осьове обертання Землі, а впродовж року – залежно від кута падіння сонячних променів;  за особливостями річного розподілу температури повітря на Землі виділяють сім теплових поясів;  атмосферний тиск – це сила, з якою повітря тисне на одиницю площі земної поверхні; на земній кулі є сім поясів атмосферного тиску;  вітер – це горизонтальний рух повітря, що характеризується швидкістю, силою та напрямком;  вологість повітря – це вміст водяної пари в повітрі, розрізняють абсолютну та відносну вологість;  опади – це вода, яка в рідкому чи твердому стані випадає з хмар або прямо з повітря;  розподіл опадів на земній кулі дуже нерівномірний і залежить від розподілу атмосферного тиску, кількості водяної пари в атмосфері, від рельєфу;  опадів буває більше в екваторіальних і помірних широтах, менше – у тропічних і полярних. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

На місці вирубаних лісів створені фермерські господарства збільшують здатність земної поверхні відбивати світло й тепло: так званий коефіцієнт відбивної здатності зростає тут приблизно від 0,1 до 0,2. У випадку заміни ланів на асфальт і бетон коефіцієнт відбивної здатності зросте – з 0,15 до 0,22. Що саме може змінитися внаслідок наведених прикладів, якщо земна поверхня стане менше поглинати сонячної енергії і менше нагріватися? Яких видозмін може зазнати місцевий клімат? Якими можуть бути наслідки кліматичних змін для життєдіяльності необачливої людини?

ÏÐÀÊÒÈ×ÍІ ÐÎÁÎÒÈ 5. Визначення середніх температур та амплітуди їх коливань за добу, місяць, рік. Аналіз рози вітрів. 48

ПОГО А І

І А

 Чим погода відрізняється від клімату?  Які погодні явища ви спостерігали у своїй місцевості?

 о таке огода і сино тичні карти Ïîãîäà – це стан тропосфери в цій місцевості в певний час. Найголовнішою особливістю погоди є її мінливість. Основними елементами погоди є: температура повітря, атмосферний тиск, вітер, вологість, хмари і хмарність, опади, туман, гроза то о. Інформацію про погоду збирають наземні метеорологічні станції (близько 10 тис. і е кілька тисяч на суднах), а також радіозонди і космічні літальні апарати – супутники. У кожній країні діючі станції мають однотипне обладнання, працюють за єдиною програмою і в узгоджені строки. Мережі спостережень окремих країн є складовими глобальної (планетарної) системи Всесвітньої служби погоди (ВСП). Спостереження за погодою ведуться постійно, але вся інформація збирається кожні три години, розпочинаючи з 00 годин. Опади, хмари і хмарність, напрямок і силу вітру, грози та інші атмосферні яви а позначають у оденни ках погоди загальноприйнятими умовними знаками. Прогнози погоди складають на незначний строк (від 1 до 3 днів), середній (4–10 днів) та на великий період часу (місяць, сезон). На підставі проведених спостережень та аналізу зібраної інфор мації складають карти погоди, які називають синоптичними. Ñèíîïòè÷íі êàðòè – це географічні карти, на яких умовними позначеннями і цифрами нанесено основні відомості про погоду, отримані в ході спостережень. Окреслені карти дають наочне уявлення про погоду в цей момент.  к розрізняти огоду ід час ро од ення иклонів анти иклонів та ат ос ерни ронтів Важливу роль у зміні погоди відіграють замкнуті області високого і низького тиску – своєрідні атмосферні вихори, які можуть охоплювати всю тов у тропосфери. Àíòèöèêëîí – замкнута область з високим тиском у центрі, де переважають низхідні рухи повітря. іля поверхні вони розтікаються в різні боки від центру до окраїни за годинниковою стрілкою у Північній півкулі і проти – у Південній. Опускання повітряних мас зумовлює зростання тиску і підви ення температури. Завдяки нагріванню повітря поступово стає сухішим, о не сприяє утворенню хмар і опадів. Ось чому під час проходження антициклонів погода сонячна, без опадів, улітку спекотно, а взимку – дуже холодно. Öèêëîí – замкнута область із зниженим тиском у центрі. Завдяки силі обертання Землі повітря в циклонах Північної півкулі рухається проти годинникової стрілки, а у Південній – за нею. Поблизу земної поверхні повітря рухається до центру вихору, а на висоті витікає за його межі. У центрі циклону переважає висхідний рух повітря, о зумовлює зниження тиску. Підняття повітря сприяє згу енню водяної пари, утворенню хмар і опадів. Улітку під час проходження циклонів температура знижується, а взимку – підви ується, настає відлига. Виникнення циклонів пов’язане з àòìîñôåðíèìè ôðîíòàìè – перехідними зонами протяжністю кілька сотень кілометрів між різними за властивостями повітряними масами. Вони постійно пересуваються, ви49

РОЗДІЛ 2

§ 13.

РОЗДІЛ 2

кликаючи різкі зміни погоди. Атмосферні фронти бувають теплі й холодні: òåïëі фронти виникають, коли тепле повітря натікає на холодне. Проходження такого фронту супроводжують тривалі до і і мряка. Холодне повітря, яке важче, підтікає під тепле і, рухаючись уперед, відтісняє його вгору, утворюється õîëîäíèé ôðîíò. З ним пов’язані зливові опади. При цьому з наближенням фронтів посилюється вітер, змінюється температура, падає тиск.  о таке клі ат і від чого він зале ить Клімат, подібно до погоди, також змінюється, але дуже повільно – упродовж десятків і сотень років. Він відображає переважання певних погодних умов протягом тривалого відрізку часу. Отже, êëіìàò – це багаторічний режим погоди. Головним чинником формування клімату будь-якої території є сонячна енергія: там, де кут падіння сонячних променів великий протягом року, клімат теплий, а там, де цей кут незначний або Сонце зовсім не з’являється з-за горизонту, – холодний. Іншим важливим чинником клімату є атмос ерна циркуляція овітряних мас. Перемі ення великих мас повітря перерозподіляє тепло та холод на земній кулі між широтами й визначає характер і час випадання опадів у певній місцевості. Надзвичайно важливим чинником формування клімату є сама ід стильна оверхня: суходіл чи вода, сухий рунт чи вологий, ліс чи рілля, поверхня пі ана чи вкрита снігом. Усі вони по-різному поглинають сонячні промені та віддають тепло, по-різному нагріваються і випаровують, тому неоднаково впливають на нагрівання і перемі ення приземних шарів повітря, на утворення хмар та опадів. Неабияке значення для формування клімату має і географічне положення території: у внутрішніх частинах материка чи біля узбережжя. Від цього клімат буде сухішим чи вологішим, з більшою чи меншою річною амплітудою температури повітря. Важливим для формування клімату є також те, як розташована територія відносно високих гірських хребтів та яка її абсолютна висота. Від висоти над рівнем моря залежить те, як зміняться атмосферний тиск, температура повітря і кількість опадів. і зміни значно ускладнені особливостями рельєфу: стрімкістю схилів, чергуванням гірських хребтів і улоговин то о. Впливають на клімат і теплі та холодні океанічні течії: так, теплі течії переносять з низьких широт до високих велику кількість тепла, а холодні, навпаки, з високих широт до низьких – холод. Таким чином, течії істотно впливають на клімат саме прибережних територій.  кі ти и клі ату існу ть на е лі Типів клімату на земній кулі дуже багато. Òèï êëіìàòó – це сукупність кліматичних показників для певної території. Показниками клімату є середня річна температура повітря, річна амплітуда коливання температури, кількість і час випадання опадів, панівні вітри. Клімат змінюється як з широтою, так і з висотою в горах. Клімат, змінюючись із широтою, утворює так звані êëіìàòè÷íі ïîÿñè. Виділяють 13 кліматичних поясів, які майже симетрично змінюються одо екватора. Проте основними кліматичними оясами є лише сім: åêâàòîðіàëüíèé, два òðîïі÷íі, два ïîìіðíі, два ïîëÿðíі (арктичний і антарктичний). А е шість з них – це ерехідні кліматичні ояси, які утворюються внаслідок перемі ення повітряних мас за сезонами (до їхньої назви додають префікс «суб»). е ñóáïîëÿðíі (ñóáàðêòè÷íèé і ñóáàíòàðêòè÷íèé), ñóáòðîïі÷íі та ñóáåêâàòîðіàëüíі кліматичні пояси – по одному в кожній півкулі. За назво основних та ерехідних кліматичних оясів назива ть і ти и клімату Землі. 50

РОЗДІЛ 2 а

Мал. 13.1. Кліматодіаграми

олярні кліматичні ояси вирізняються суворими кліматичними умовами. Тут тривала і люта зима в умовах полярної ночі та дуже коротке і прохолодне літо (мал. 13.1, а). омірні ояси своєю назвою ніби вказують на помірність тут кліматичних умов. Однак це не зовсім так: для них характерні значні сезонні зміни температури та опадів. У районах, розташованих поблизу морських узбережь клімат буде омірний морський (мал. 13.1, á), а у віддалених від моря чи океану – омірний континентальний і різкоконтинентальний. У тро ічних оясах панує тропічне повітря. Над материками воно сухе і гаряче, тому температура повітря впродовж року дуже висока. Кількість сонячних, безхмарних днів тут понад 200, тому опадів надзвичайно мало. До того ж вони не регулярні за сезонами і навіть з року в рік (мал. 13.1, â). Над океанами тропічний клімат також вирізняється високою температурою. Проте опадів випадає багато і розподіляються вони протягом року рівномірніше. В екваторіальному оясі сформувався один тип клімату – екваторіаль ний. ей клімат вирізняється високими додатними температурами повітря впродовж усього року, незначними коливаннями температури, рясними опадами, які розподіляються рівномірно (мал. 13.1, г) протягом року (мал. 13.1, ). ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  погода – це стан тропосфери в певній місцевості в певний час;  під час проходження антициклонів погода сонячна, без опадів, спекотно, а взимку – дуже холодно;  під час проходження циклонів улітку температура знижується, а взимку – підвищується, настає відлига;  атмосферні фронти – перехідні зони протяжністю кілька сотень кілометрів між різними за властивостями повітряними масами;  клімат – багаторічний режим погоди;  головними чинниками формування клімату є сонячна енергія, циркуляція повітряних мас, особливості підстильної поверхні;  основними типами клімату Землі є екваторіальний, тропічний, помірний, полярний. 51

РОЗДІЛ 2

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Факт зниженої пристосовності європейців до умов спекотного клімату встановлений. Так, чимало європейців схильні до різних теплових розладів: тепловий удар, зневоднення організму, сонячні опіки то о. Крім того, у людей з непігментованою шкірою може розвиватися рак шкіри, особливо при тривалому сонячному опроміненні. До яких країн євразійського материка, з огляду на високу ймовірність натрапити на зазначені кліматичні «неприємності», ви не радили би подорожувати українським мандрівникам та мандрівницям? Які типи клімату, що поширені там, на вашу думку, можуть стати причиною розладів здоровʼя в тих, хто подорожує? Які поради ви б дали людям, що не мають можливості змінити країну подорожі, але можуть змінити час?

§ 14.

РЕ

О ФЕР .

І А

 Що називають ресурсами?  Які несприятливі атмосферні явища ви спостерігали особисто?

 о склада ресурси ат ос ери Атмосфера багата на êëіìàòè÷íі ðåñóðñè які включають у себе: сонячну радіацію суму додатних температур, необхідних для вегетаційного розвитку рослин вологість повітря та енергію вітру. Залежно від використання розрізняють енергетичні, сільськогосподарські (агрокліматичні), рекреаційні кліматичні ресурси. Åíåðãåòè÷íèìè êëіìàòè÷íèìè ðåñóðñàìè є екологічно чиста і безпечна енергія сонця і вітру, яка належить до відновлюваних джерел енергії. Найперспективнішою є сонячна енергетика, хоча вона е й не набула справжнього промислового використання. е зумовлено тим, о сучасні сонячні електростанції після заходу сонця можуть виробляти енергію лише 3–4 години, до того ж спорудження таких станцій дуже дорого коштує. Утім, подекуди в країнах з достатньою кількістю сонячної енергії енергія сонця вже активно використовується для вироблення електроенергії. Одним з найдавніших відомих кліматичних енергетичних ресурсів, о був відомий е у давні часи, є енергія вітру. Енергію вітру використовують на вітрових електростанціях, які найдоцільніше споруджувати там, де швидкість вітру становить понад 3 м/с і є достатньою тривалість періоду із сильними вітрами. Світовим лідером з використання енергії вітру є Німеччина. Ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêі (àãðîêëіìàòè÷íі) êëіìàòè÷íі ðåñóðñè – це температура повітря й рунту і запаси вологи в них. Важливим показником при цьому є так звана сума активних тем ератур овітря – сума температур за період, коли середньодобові температури ви і за 10 С. Сума активних температур є показником наявних ресурсів тепла і визначає можливість достигання тих або інших сільськогосподарських культур. Тривалість періоду з активними температурами (період вегетації) також є важливою складовою агрокліматичних ресурсів. Впливає на розвиток сільськогосподарських культур так званий кое іці нт зволо ення, який розраховується через відношення кількості опадів до випаровуваності за рік і вказує на посушливість чи, навпаки, 52

РОЗДІЛ 2

вологість клімату. к о коефіцієнт зволоження більший за одиницю, то клімат вологіший, а як о менший – то сухіший. к о кількість опадів і випаровуваність збігаються, то коефіцієнт дорівнює одиниці. Найсприятливіші умови для рослинництва є в районах з достатньою кількістю тепла і коефіцієнтом зволоження, близьким до 1. Такі умови складаються на півдні помірного і в субтропічному поясах (за виключенням центральних районів вразії), де сума активних температур становить від 2000 С до 4000 С, о дає змогу виро увати більшість зернових культур. Саме тут розташовані основні райони посівів пшениці. Сума активних температур 3000–4000 С у тропічному та екваторіальному кліматі дає змогу отримувати по 2–3 урожаї за рік. В екваторіальному кліматі землеробство ускладнене надмірним зволоженням. У таких умовах головною культурою є рис. Однак у більшості районів з тропічним кліматом зволоження бідне і для виро ування рослин потрібне зрошування, тому землеробство тут розвивається лише в долинах великих транзитних річок. У районах, де сума активних температур нижча 1200 С, землеробство практично неможливе або є невигідним. Ðåêðåàöіéíі êëіìàòè÷íі ðåñóðñè – це сприятливі погодні умови: тривале сонячне сяяння, чисте повітря, які забезпечують нормальне самопочуття людини в період відпочинку, лікування й оздоровлення. Клімат як головний лікувально-профілактичний чинник є основою для створення курортів, оздоровчий вплив яких зумовлений передусім застосуванням сонячної, повітряної і морської терапії. Важливе значення має кліматичне районування для рекреаційних цілей, при цьому беруть до уваги основні кліматичні ресурси: тривалість сонячного сяяння, опади і режим їх випадання, температурні умови теплого і холодного періодів року, повторюваність небезпечних погодних яви .  к в лива ат ос ера на літос еру Повітряна оболонка здійснює дуже сильний вплив на літосферу: так, під впливом сонячної енергії відбува ється ôіçè÷íå âèâіòðþâàííÿ – руйнування мінералів і гірських порід унаслідок коливання впродовж доби температури повітря. Різких змін температури повітря не витримують навіть найпотужніші гірські системи гірські породи, з яких вони складаються, то розширюються під час нагрівання, то стискаються – унаслідок охолодження. Спочатку від скель відламуються великі брили, уламки яких нерідко, сповзаючи схилами гір, утворюють своєрідні «річки». Поступово такі уламки перетворюються на ебінь, пісок і пил. Важливим перетворювачем поверхні Землі є вітер. Побачити наслідки діяльності вітру можна там, де рослини не створюють на поверхні суцільного покриву. Обточуючи і шліфуючи виступи твердих порід, вітер часто є «автором» різноманітних примхливих витворів, о за формою нагадують колони, стовпи, гриби то о. Він також видуває з порід дрібні частинки, залишаючи на поверхні заглиблення, схожі на лунки. Потім увесь подрібнений матеріал переносить на великі відстані і відкладає, створюючи, зокрема, пі ані горби – бархани і д ни.  и не ез ечні сти і ні ат ос ерні яви а Інколи ті властивості атмосфери, які людина звикла використовувати як ресурси для власного споживання, перетворюються на несподівані некеровані й небезпечні яви а. е атмосферні яви а катастрофічного характеру, о спричинюють раптове порушення нормальної діяльності людей. Характерними рисами таких яви є їх непередбачливість і неможливість, зазвичай, своєчасно

РОЗДІЛ 2

попередити. Стихійне атмосферне яви е оцінюється за кількістю жертв і руйнування, у ненаселених місцях – за ступенем порушення природного середови а. Так, до не безпечних метеорологічних яви належать: тропічні циклони, шквали, смерчі, гроза, посухи, суховії, пилові бурі, хуртовина, сильні морози, сильна спека, град, ожеледь, густий туман то о. Òðîïі÷íі öèêëîíè виникають у тропічних широтах над поверхнею великих водойм і вирізняються великою швидкістю вітру 100– 170 км/год. Вони здіймають хвилі заввишки 10–15 м і більше, супроводжуються надзвичайної сили Мал. 14.1. Торнадо зливами і здатні викликати значні руйнування на суходолі. Нерідко тропічні циклони призводять до людських жертв. Òропічні циклони у Південно-Східній Азії називають тай унаìè, в Атлантичному океані – ураганами, в Індійському – циклонами, біля берегів Австралії – віллі-віллі. Øêâàë – це короткочасне різке збільшення швидкості вітру, іноді до 30–70 м/с, о супроводжується зміною його напряму. Найчастіше це явие спостерігається під час грози, шквали руйнують усе на своєму шляху. Ñìåð÷і – менші за розмірами від циклонів вихори, які виникають над нагрітою поверхнею. Смерчі мають вигляд стовпа куряви з лійкоподібними розширеннями зверху і знизу. Залежно від місця виникнення і втягування у вир матеріалу смерчі поділяють на пилові, пі ані і водяні. іщані та илові смерчі виникають у пустелях та степах і часто не зв’язані з хмарами. Такі смерчі називаються тромбами Тромби в Північній Америці називають торнадо (мал. 14.1) Ãðîçà – атмосферне яви е, пов’язане з електричними розрядами у хмарах. Супроводжується блискавкою і громом. Гроза належить до одних з найнебезпечніших для людини природних яви . Ïîñóõà – яви е, коли за умов підви еної температури повітря теплої пори року тривалий час немає опадів. При цьому вичерпуються запаси вологи у рунті, створюються несприятливі умови для розвитку рослин, урожай зернових культур різко знижується або гине. Ñóõîâіé – сухий і спекотний вітер, який посилює випаровування, о при нестачі вологи у рунті часто призводить до в’янення та загибелі рослин. Ïèëîâà áóðÿ – довготривале перенесення значної кількості пилу та піску сильним вітром. Типове яви е в зораних степах, яке завдає значної шкоди сільському господарству. Пилові бурі за кольором та складом пилу, який переноситься, бувають: чорні (у місцях поширення чорноземів) бурі та овті (там, де поширені суглинки) червоні (суглинки з домішками окисів заліза) та білі (в областях поширення солончаків). Õóðòîâèíà – перенесення вітром снігу над земною поверхнею, о спричиняє зменшення видимості на дорогах і заважає роботі транспорту. 54

РОЗДІЛ 2

Ñèëüíі ìîðîçè – зниження температури повітря до мінус 15 С і нижче. Ñèëüíà ñïåêà – підви ення температури повітря до 30 С і ви е. Ãðàä – опади у вигляді льодяних ядер сферичної форми чи часток криги, о випадають ізольовано або у вигляді неправильних комплексів. Îæåëåäü – шар ільного льоду, о утворюється на поверхні землі та на предметах після до у або відлиги при зниженні температури. Ожеледь порушує нормальну роботу транспорту і зв’язку, завдає великих незручностей усім пішохоМал. 14.2. Ожеледь дам й автомобілістам (мал. 14.2). Ãóñòèé òóìàí – скупчення продуктів конденсації водяної пари (дрібних крапель води, кристалів льоду або їхньої суміші), застиглих у повітрі безпосередньо над земною поверхнею, у приземному шарі атмосфери. Туман викликає помутніння повітря, о зменшує видимість. Слід зазначити, о стихійні атмосферні яви а можуть траплятися в певному місці приблизно в один і той самий час або навіть поєднуватися. Так, наприклад, тропічні циклони супроводжуються шквалами, зливами і грозами. Після туману може трапитися ожеледь, а суховії відбуваються нерідко під час посухи.  кі клі атичні з іни від ува ться на ланеті Колись клімат був набагато тепліший, ніж тепер, однак траплялися й дуже холодні періоди. Серед основних причин зміни клімату – астрономічні, географічні і власне метеорологічні. юдське суспільство також значно впливає на кліматичні умови Землі: збільшуючи господарські викиди в атмосферу забруднювальних речовин, людина змінює її газовий склад. Використовуючи велику кількість різних видів енергії і розсіюючи її у повітряному просторі, людина змінює теплову рівновагу атмосфери. У другій половині ХХ ст. сталися найбільші зміни клімату за останні 100–150 років, які характеризувалися поступовим глобальним потеплінням. Наслідком цього є танення льодовиків і підви ення рівня Світового океану в середньому на 2 мм орічно. Для того об передбачити вплив підви ення температури на погоду і клімат у майбутньому, учені створюють комп’ютерні моделі, за допомогою яких прогнозовано, о до 2050 року температура підви иться на 1,5 С. Потепління клімату може також «спровокувати» стихійні метеорологічні лиха. Кількість повеней, ураганів, бур у тропічних широтах може значно збільшитися, а в помірних поясах, навпаки, зменшитися.  о у за рудн ться ат ос ера Господарська діяльність людини призводить не тільки до кліматичних змін, а й до забруднення повітряного океану. Нині головними джерелами забруднення атмосфери є транспорт (особливо автомобільний), промислові підприємства, різноманітні топки.

РОЗДІЛ 2

Найгостріше відчувають забрудненість повітря мешканці великих міст і промислових центрів. Тривалий вплив запиленого і насиченого небезпечними газами повітря знижує опірність організму, спричиняє бронхіт, пневмонію, бронхіальну астму та інші хвороби органів дихання. Саме тому важливо поліпшувати стан атмосферного повітря, контролювати рівень його забруднення. Із цією метою в усьому світі, у тому числі і в Україні, діють спеціалізовані служби, які виявляють джерела забруднення повітря і розробляють конкретні заходи, спрямовані на оздоровлення атмосфери. Особливу увагу приділяють контролю за роботою підприємств, які викидають забруднювальні речовини. Для того об зменшити шкідливі викиди в атмосферу, на промислових підприємствах установлюють пилогазоочисні фільтри, удосконалюють технології виробництва. ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  кліматичні ресурси – це сонячна радіація, сума додатних температур, необхідних для вегетаційного розвитку рослин, вологість повітря та енергія вітру;  енергетичні кліматичні ресурси – екологічно чиста і безпечна енергія сонця і вітру;  сільськогосподарські (агрокліматичні) ресурси – це температура повітря й ґрунту і запаси вологи в них;  рекреаційні кліматичні ресурси – це сприятливі погодні умови: тривале сонячне сяяння, чисте повітря, які забезпечують нормальне самопочуття людини в період відпочинку, лікування й оздоровлення;  небезпечні метеорологічні явища – це атмосферні явища катастрофічного характеру, що призводять до раптового порушення нормальної життєдіяльності людей;  сучасні зміни клімату простежуються в поступовому потеплінні на всій земній кулі, чому сприяє й господарська діяльність людини. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

За останні 5 років Україні вдалося досягнути помітних успіхів у розвитку сонячної енергетики. У 2016 р. введено 100 МВт, у 2017 – 211 МВт, у 2018 р. – очікується до 400 МВт. Загалом в Україні введено в експлуатацію 183 сонячних електростанцій (СЕС) загальною потужністю 698 МВт. Україна приєдналася до вропейського енергетичного співтовариства та взяла на себе зобов’язання довести частку відновлюваних джерел енергії в енергобалансі країни до 11 до 2020 року відповідно. Чи можна вважати енергетичні кліматичні ресурси України такими, що сприяють розвитку сонячної енергетики в нашій країні? Чи є вони кращими, ніж у Німеччини – світового лідера за сумарною потужністю сонячних установок? У яких регіонах України і чому варто перш за все споруджувати СЕС?

ДОСЛІДЖЕННЯ 1. Ресурсний потенціал атмосфери своєї місцевості та приклади його використання. 2. Система протидії засухам у своїй місцевості.

 визначати рівень безпеки проживання на узбережжях океанів, у районах поширення катастрофічних паводків і повеней;  критично оцінювати результати та прогнозувати наслідки господарської діяльності у Світовому океані;  установлювати причинно-наслідкові зв’язки між геологічною будовою, рельєфом, кліматом і водами суходолу;  аргументовано і грамотно висловлювати власну позицію щодо причин виникнення проблем води у світі.

§ 15.

ГІ РО ФЕРА.

ВІ ОВ

О ЕА

 Чим морська вода відрізняється від прісної?  Що змушує рухатися води океану?

 кі за аси води на е лі к вони роз оділені Вода є однією з найпоширеніших речовин у природі. Адже вона має незвичайні властивості, завдяки яким у природі може перебувати у трьох станах: рідкому газо одібному і твердому. Сукупність усіх вод земної кулі утворює разом водну оболонку Землі – ãіäðîñôåðó. Загальна кількість води на земній кулі – 1,5 млрд км3. Основна маса води гідросфери зосереджена в морях і океанах – 96,5 (71 поверхні Землі). Друге місце за об’ємом води посідають льоди і сніги полярних областей (переважно льодовикові ити Антарктиди і Гренландії), де зберігаються е 2 гідросфери. Найменшу частку гідросфери (0,02 ) містять поверхневі води суходолу – річки, озера, болота.  яки частин склада ться вітови океан Ñâіòîâèé îêåàí – це безперервний водний простір на поверхні Землі. Материки поділяють Світовий океан на основні частини, о дістали назви: ихий тлантичний ндій ський і івнічний Льодовитий океани. Кожний з океанів має свої природні особ ливості, проте, в них є багато спільного, оскільки їхні води вільно перемішуються. астини океанів, які глибоко заходять у сушу або відокремлені від океанів островами і півостровами, називають ìîðÿìè. Поверхню моря називають àêâàòîðієþ. Розрізняють окраїнні, середземні та міжострівні моря. Îêðàїííі ìîðÿ розмі уються по окраїнах материків і мало вдаються в суходіл, як-от: аренцове в Північному ьодовитому океані, Аравійське в Індійському океані, ерингове в Тихому океані. Ñåðåäçåìíі ìîðÿ розташовані всередині материка або між материками і з’єднані з океаном однією або кількома протоками. Прикладом морів цього типу є орне, Середземне і Азовське в Атлантичному океані, іле море в Північному ьодовитому океані, ервоне море в Індійському океані. Ìіæîñòðіâíі ìîðÿ розмі ені між островами. Прикладом морів цього типу є ванське, анда в Тихому океані. 57

РОЗДІЛ 2

ГІ РО ФЕРА А Е

РОЗДІЛ 2

астину океану або моря, о глибоко вдається у суходіл, але має вільний зв’язок з океаном, називають çàòîêîþ. В окремих випадках назва «затока» історично закріпилася за такими частинами Світового океану, о є по суті морями, як, наприклад: Мексиканська, Гудзонова або Перська затоки. Відносно вузьку частину водного простору, о сполучає дві сусідні водойми і роз’єднує ділянки суходолу, називають ïðîòîêîþ. Прикладом протоки є Керченська, осфор, Магелланова.  к означа ться вза одія вітового океану і ат ос ери на ї те ературі Морська вода – гарний накопичувач сонячного тепла і обігрівач. Наприклад, верхній десятиметровий шар океанічних вод утримує стільки тепла, ск льки не має вся атмосфера. Охолоджуючись, океан едро віддає своє тепло у прилеглі шари атмосфери, нагріваючи її. кби океану не було, середня температура повітря на Землі становила б не 15, а –21 С. Середня температура поверхневих вод Св тового океану загалом дор внює 17,5 С. е приблизно на три градуси ви е за середню температуру повітря б ля поверхн Земл . Найтепліші поверхневі води має Тихий океан, температура яких у середньому переви ує 19 . Середня температура поверхневих вод Індійського океану сягає 17 . Третє м сце посідає Атлантичний океан з температурою води 16,5 . Найнижча температура вод П вн чного ьодовитого океану сягає в середньому 1 С. Завдяки перемішуванню води тепло з поверхні води передається вглиб океанічної тов і. Проте з глибиною температура води Світового океану поступово знижується і на глибині два кілометри вона зазвичай не переви ує 2–3 С. У разі охолодження морської води нижче –2 С на її поверхні утворюється крига. Вона вкриває 15 водного простору Світового океану. Межі поширення криги залежать від пір року, вітрів, течій. Окремі велетенські уламки материкового льоду – àéñáåðãè трапляються навіть на 30-й паралелі.  к в лива ат ос ера на солоність вод вітового океану Морська вода – розчин багатьох десятків хімічних елемент в. Серед них важливу роль відіграють солі. Солоність вимірюють у ïðîìіëå тисячних частках будь-якої величини ( ). Середня солоність Світового океану становить 35 . е означає, о в 1 кг морської води розчинено 35 г солей. Солоність океанічних вод зумовлена передусім співвідношенням опадів і випаровування. Крім того, вона залежить від морських течій, притоку прісних річкових вод і частково від ут ворення та танення криги. Найменша солоність океанічних вод у високих широтах, о поясню ють малим випаровуванням, переважанням опадів над випаровуванням і, частково, таненням криги. З наближенням до тропічних широт солоність зростає. Наприклад, в Атлантичному океані вона сягає близько 38 , Індійському і Тихому – 37 . Високу солоність вод тут пояснюють дуже великим випа ровуванням і малою кількістю атмосферних опадів. У напрямку до екватора солоність зменшується до 33–35 . Отже, випаровуючись із Світового океану, вода забезпечує атмосферу теплом і вологою. Тому на різних географічних широтах морська вода має свої температуру і солоність. Властивості вод Світового океану зумовлені особливостями клімату тієї ділянки земної кулі, де ці води поширені. Наприклад, на екваторі морська вода дуже тепла ( 25 С 29 С). Теплою також є і вода у тро ічних иротах, температура якої становить у середньому 19 С. Проте, порівняно з водою в екваторіальних широтах, вода тропіків солоніша. Температурні умови і солоність морської води омірних 58

РОЗДІЛ 2

ирот мінливіші. Так, середньорічна температура поверхневих вод помірного поясу коливається від 10 С до 15 С. У Південній півкулі вона знижується навіть до 0 С. Солоність вод Світового океану в помірних широтах зменшується від 34 до 10 . Води, о формуються на крайній півночі і на крайньому півдні Світового океану, найхолодніші. Температура їх в окремих місцях дорівнює –1,8 С, а солоність води нижча, ніж середня солоність Світового океану. Мал. 15.1. Вітрові хвилі в океані  к в лива ат ос ера на ру води в океані Одна з головних причин руху води в океані – це вітер, який спричиняє âіòðîâі õâèëі (коливання води, зумовлені вітром) (мал. 15.1). Вітрові хвил зазвичай не переви ують 4 м, рідше вони сягають 8–10 м, як виняток, бувають хвилі заввишки 20 метрів і більше. о довший шлях в тру над водною поверхнею, то сильніше він дме і, відповідно, тим ви ою стає хвиля. Тому найви і хвилі в областях панування зах дного перенесення, особливо в помірних широтах П вденної п вкул , де господарює океанічна поверхня. Висота хвиль залежить е й від глибини океану. Великі глибини і безмежні водні простори сприяють зростанню хвиль. Не випадково дуже високі хвилі трапляються передусім у Тихому океані. Вплив атмосфери на океан можна також простежити через ìîðñüêі òå÷ії – безперервний рух морських вод з одного місця в інше. Упродовж багатьох сотень років водні маси рухаються тими самими маршрутами під дією вітру, оскільки напрямок найбільших морських течій майже збігається з головними повітряними течіями планети Морські течії є те лі і холодні, о показано на картах відповідно червоним і синім кольорами. к о течії перемі уються з екваторіального (тропічного) поясу до високих широт, то вони теплі, бо їхня температура ви е, ніж у навколишніх вод. І навпаки, течії, о прямують з високих широт у напрямку до екватора, холодні, адже їхня температура нижча, ніж навколишніх вод. Поступово температура потоків змінюється під впливом навколишніх вод, тому різниця між теплими і холодними течіями іноді становить лише кілька градусів. До рухів води в океані належать також ïðèïëèâè і âіäïëèâè – періодичні коливання води, зумовлені силами тяжіння Місяця і Сонця. Рівень поверхні океанів і морів раз у раз (зазвичай, двічі на добу) змінюється: поступово підви ується, а потім знижується. Під час припливу вода тече до берегів, під час відпливу – від берегів. і рухи води добре знають мешканці узбереж. к о у в дкритому океані висота припливів до 0,5 м, то у м лководних морях вона переви ує нод 6 м, а в гирлах р чок – до 15 м і більше.  и о уть ру и зе ної кори с ричинити ру и води в океані Рухи земної кори нерідко народжують öóíàìі – хвилі, спричинені землетрусами і виверженнями вулканів (мал. 15.2). унамі значно відрізняються від вітрової хвилі, адже ця хвиля охоплює усю водну тов у від дна до поверхні. Поширюється вона не лише в одному певному напрямку, а й в різні боки від місця виникнення. Побачити і відчути цунамі у відкритому океані важко, адже там їхня висота р дко переви ує 60–90 см. З наближенням до узбережжя цунамі, о

РОЗДІЛ 2

Мал. 15.2. Цунамі

поширюється зі швидкістю в д 50 до 1000 км/год, стрімко й різко зростає – до 50 м б льше. Ось тут і виявляється їхня колосальна енергія. вітови океан Головними багатствами Сві ки и ресурса и володі тового океану є біологічні, мінеральні та енергетичні ресурси. Áіîëîãі÷íі ðåñóðñè усі живі організми океану, які може використати людина. Світовий океан іноді називають коморою біологічних ресурсів: тут живе понад 160 тис. видів тварин і близько 10 тис. видів водоростей. е і бентос – мешканці морського дна, як-от молюски, рачки, краби, донні риби, а також різноманітні водорості, бактерії. е і нектон – активно плаваючі організми, о мешкають у водній тов і і здатні активно плавати у воді на значні відстані незалежно від напрямку течії. Серед таких кити, дельфіни, морські змії, водяні черепахи, більшість риб. Разом із ними мешкає і ланктон – дрібні організми, які немов зависли у тов і воді і пасивно перемі уються течією. Попри величезну кількість і різноманіття морських мешканців, 60 пло і Світового океану нагадують пустелі материків. Адже організми, потребуючи сонячного світла та кисню, оселяються переважно у прибережних та приповерхневих водах. Саме тут здебільшого ведуть промисел риби – цінного продукту харчування людини. Крім того, ловлять крабів, мідій, видобувають їстівні та лікувальні водорості, полюють на морських звірів (китів, моржів, тюленів), які є для промисловості джерелом сировини, зокрема жиру, шкіри, хутра. Найбільше біологічних ресурсів видобувають у Тихому океані, йому помітно поступається Атлантичний, Індійський та Північний ьодовитий океани. Ìіíåðàëüíі ðåñóðñè – корисні копалини океану, о може використати людина. До таких передусім належить с ль. У мор видобувають приблизно кожну четверту тонну необх дної людству кухонної сол . З морського дна активно видобувають нафту й газ, запаси яких в океані становлять не менш як 40 від усіх, о є на планеті. Відкриті та експлуатуються велетенські родови а не лише на шельфі, а й на великих глибинах у ложі океану. На меж океан-суход л унасл док розмивання берег в, виносу та в дкладання 60

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ гідросфера – водна оболонка Землі; Світовий океан – це безперервний водний простір на поверхні Землі; Світовий океан поділяють на чотири океани; на різних географічних широтах морська вода має свої температуру і солоність; до основних видів руху води в океані належать: вітрові хвилі, цунамі, течії, припливи і відпливи;  головними багатствами Світового океану є біологічні, мінеральні та енергетичні ресурси;  проблеми Світового океану – це виснаження ресурсів океану та забруднення його вод, спричинені господарською діяльністю людини.     

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Наукові дослідження свідчать про те, о за останні 1500 років рівень Світового океану безперервно підви увався, хоча й з різною швидкістю. ише протягом ХХ століття рівень океану піднявся на 0,1–0,2 м. На сьогодні рівень океану найінтенсивніше підви ується у Північному ьодовитому океані – 2,6 мм/рік, а в Атлантичному – близько 2 мм/рік, у Тихому – 1 мм/ рік, в Індійському – 0,6 мм/рік. Величину підняття середнього рівня Світового океану в найближчі 100 років оцінюють по-різному: цифри коливаються в межах від 10–20 см до 4 м. Які причини підняття рівня Світового океану? Які можливі його наслідки для території України? Які природні процеси і в яких областях України ймовірно підсиляться і навіть можуть набути катастрофічних масштабів у разі продовження підняття рівня Світового океану?

ÏÐÀÊÒÈ×ÍІ ÐÎÁÎÒÈ 6. Складання та аналіз схеми системи течій у Світовому океані; порівняння впливу холодної та теплої океанічних течій на клімат одного з материків. 61

РОЗДІЛ 2

уламкового матер алу р чками, хвилями й теч ями утворюються нові форми рельєфу – берегові уступи, ніші, арки, рівні поверхні пляжів та ін. Тут також відбувається формування нових осадових порід морського походження – піску, гравію, черепашника то о. Інтенсивне руйнування морських берегів у прибережній зоні часто спричинює утворення багатих розсипних родови р зних корисних копалин, як-от: золота, платини, титану, алмазів то о. Åíåðãåòè÷íі ðåñóðñè – енергія океану, яку може використати людина. Насамперед це енергія припливів і відпливів, яку використовують для отримання електроенергії. Для цього споруджують спеціальні припливні електростанції. Вони діють у Франції, Росії, Китаї то о. Енергію морських хвиль використовують в понії, Австралії, Великобританії, Індії та ін.  о назива ть ро ле а и вітового океану Вони передусім пов’язані з виснаженням різноманітних ресурсів океану та із забрудненням вод океану. Води Світового океану забруднють промислові та побутові відходи, сміття. Непоправної шкоди океану завдають аварії на нафтоналивних суднах та бурових вежах, злив забруднених нафтовідходами вод. Роль забруднювачів відіграють також численні вантажо- і пасажироперевезення морським транспортом. Проблема забруднення і виснаження Світового океану давно набула глобального характеру. Для розумного вирішення цієї проблеми потрібні загальні зусилля всього людства, адже від цього залежить і його майбутнє.

РОЗДІЛ 2

§ 16.

ГІ РО ФЕРА. ВО

О О

 Як води суходолу пов’язані зі Світовим океаном?  Чим є внутрішні і зовнішні процеси Землі?

 о у води су одолу нерівно ірно роз оділені о території До вод суходолу відносять річки, озера, болота, штучні водойми, підземні води, льодовики, багаторічну мерзлоту. Води суходолу нерівномірно розподілені на материках та по території України. Адже вони формуються залежно від клімату, особливостей рельєфу та складу гірських порід. території Ðі÷êà – при к в лива ть на річки геологічна удова і рель родний водний потік, о тече у виробленій ним заглибині. Річкова мережа, о формується, тісно пов’язана з геологічною будовою і рельєфом. Так, наприклад, напрямок течії Дніпра та обриси його басейну зумовлені передусім конфігурацією такої тектонічної структури території країни, як Східноєвропейська платформа. Завдяки цій тектонічній структурі територія України має загальний нахил з півночі на південь, куди й несе свої води Дніпро (мал 16.1). Але південніше Києва річка поступово повертає на південний схід, оскільки на шляху – міцні породи Українського ита. Натомість, вирвавшися на простори Причорноморської низовини, Дніпро повертає туди, де йому легше прокладати свій подальший шлях – на південний захід. Залежно від рельєфу місцевості, у межах якої течуть річки, вони поділяються на рівнинні та гірські річки, о сильно відрізняються. Адже рівнинні річки течуть здебільшого спокійно широкими й глибокими долинами. Гірські річки утворюють глибокі вузькі долини, усе дно яких займає річи е. Зазвичай воно неглибоке, тому течія тут швидка і чути її здалеку. Саме на таких річках найчастіше трапляються численні ïîðîãè – виходи у річи і міцних гірських порід, а також во дос ади – падіння води з уступу.  чо у виявля ться в лив на річки клі ату території Залежно від клімату змінюється кількість та рівень води в річках, які можуть значно коливатися протягом року. е пов’я зано з тим, о джерелами живлення річок можуть бути до ові, талі снігові, льодовикові та підземні води. Особливості живлення річок визначають їхній водний режим – зміну із часом рівнів і об’ємів води лише завдяки підземним водам. ільшість річок світу мають мі а не ивлення тобто з різних джерел, хоча переважає все-таки живлення Мал. 16.1. Напрямок течії річки Дніпро 62

РОЗДІЛ 2

дощовими водами Так, у річках екваторіальних широт понад 80 кількості води поповнюються завдяки до ам, які випадають рів номірно впродовж року. Тому місцеві річки зазвичай повноводні тут цілорічно. агато рівнинних річок живляться талими сніговими водами а також до ами та підземними водами. До таких річок належать Дніпро та Волга, де повінь припадає на весну. алими льодовиковими водами живляться річки, о беруть початок високо в горах. Інтенсивне танення гірських льодовиків улітку зумовлює відповідне збільшення води в річках. У посушливих районах земної кулі річки підтримують своє існування лише завдяки ідземним водам орічний відносно тривалий розлив річкових вод – це ïîâіíü, короткочасні раптові підняття води в річках – ïàâîäîê. Вони можуть статися, наприклад, унаслідок зливи або швидкого танення снігу й льоду в горах. Тоді річка може стати в 10 разів глибшою і у 100 разів нести більше води. У посушливий сезон окремі річки світу міліють або зовсім пересихають. У холодну пору року чимало річок замерзає.  кі ро еси в лива ть на ор ування озер Îçåðà – заповнені водою западини суходолу, безпосередньо не пов’язані з морем. Озера дуже відрізняються одне від одного за пло ею і глибиною, походженням улоговини, властивостями води. Причиною цього є як внутрішні, так і зовнішні процеси Землі. За пло ею озера бувають дуже різноманітними, найбільші з них навіть називають морями (наприклад, Каспійське море). Розміри озер часто пов’язані з походженням їхніх улоговин. Найбільші за пло ею озера – це залишки морських басейнів минулого. ерез те їх називають зали кови ìè, як-от Каспійське або Аральське моря-озера. Утворення найглибших озер пов’язане з розломами у земній корі. Саме так утворилися озера тек тонічного оход ення – айкал, алхаш, Севан. озера, о утворилися в улоговинах вулканічного оход ення – у кратерах згаслих вулканів. Такі озера, маючи невелику пло у, можуть бути дуже глибокі. Озера, улоговини яких виорані давнім льодовиком, здебільшого неглибокі. Льодо викові озера дуже поширені на півночі вразії і Північної Америки. На узбережжях морів нерідко утворюються лиманні озера – відокремлені від моря косою або пересипом. х багато на півдні України, серед яких найбільше Сасик (Кундук). Унаслідок перегородження річок гірськими породами, які обвалилися з гірських схилів, виникають загатні озера. За солоністю озера можна поділити на прісні (солоність не переви ує 1 ), солоні (солоність до 47 ) і мінеральні (солоність переви ує 47 ).  к в лива ть геологічні ро еси на ор ування ідзе ни вод Ïіäçåìíі âîäè – води в тов і земної кори, які накопичилися внаслідок просочування атмосферних опадів через водопроникні гірські породи. Для утворення підземних вод, крім достатньої кількості атмосферних опадів, потрібно залягання водопроникних шарів гірських порід над водотрив кими. Підземні води залягають у земній корі на різних глибинах (мал. 16.2). За умовами залягання розрізняють верховодку, рунтові і мі ластові води. Âåðõîâîäêîþ називають найближчі до земної поверхні підземні води, о не мають суцільного поширення. Вони періодично накопичуються внаслідок просочування атмосферних опадів і потім зникають, випаровуючись. Ґðóíòîâі âîäè – це постійно існуючі підземні води, о залягають на першому від поверхні шарі водотривких порід. Води, які розташовані між двома водотривкими шарами, називають ìіæïëàñòîâèìè.

РОЗДІЛ 2

Мал. 16.2. Типи підземних вод

Унаслідок геологічних процесів шари гірських порід залягають порізному. Рівень підземних вод загалом часто повторює наземний рельєф – під горбами ви е, під улоговинами – нижче. При цьому відповідно до нахилу водотривких порід вода тече з більш високої точки в нижчі місця. Тут нерідко підземна вода з’являється на світ у вигляді тихого д ерела або галасливих гейзерів. За умов певного залягання гірських порід міжпластові води можуть перебувати під великим напором. Тому, як о пробуравити крізь ці шари свердловину, то вода виштовхуватиметься на поверхню у вигляді фонтану. Такі води називають артезіанськими.  к виника ть олота Áîëîòà – надмірно зволожені ділянки суходолу із шаром торфу завтовшки понад 30 см. олота зосереджені переважно в лісовій зоні Північної півкулі, а також в екваторіальних областях Південної Америки й Африки, у тропіках і субтропіках Південно-Східної Азії, чимало боліт і в Україні. За умовами виникнення розрізняють низинні та верхові болота. Низин ні болота утворюються в умовах надмірної кількості підземних вод, зокрема – у долинах річок, у місцях наявності джерел, а також унаслідок поступового заростання озера чи ставка. На цих болотах ростуть чорна вільха, береза, осока, очерет, хво то о. Поверхня низинних боліт увігнута або плоска. Великі низинні болота розташовані, зокрема, на Поліссі та в заплаві Дніпра. ерхові болота зазвичай утворюються за умов надмірної кількості атмосферних опадів і мають біднішу рослинність. Тут ростуть білі мохи, низькорослі береза і сосна, журавлина, росичка. Торф швидко накопичується в центральній частині верхового болота. Тому воно має опуклу форму. ться льодовики Ëüîäîâèêè – багаторічні природні  е і чо у утвор рухомі скупчення льоду. Нині льодовики є на всіх материках, крім Австралії. ьодовики можуть утворюватися в горах і на рівнинах полярних широт. Тому розрізняють окривне та гірське зледеніння (мал. 16.3). У гірських областях льодовики утворюються ви е певного рівня, де сніг зберігається цілорічно. Рівень, ви е якого снігу випадає більше, ніж розтає, називають ñíіãîâîþ ëіíієþ. Зі схилів гірські льодовики під власною масою сповзають долинами. Найбільші гірські льодовики – на Алясці в Північній Америці. Рекордсменом є льодовик еринга завдовжки понад 200 км. 64

РОЗДІЛ 2 Мал. 16.3. Льодовик

З наближенням до тропіків висота снігової лінії зростає. В арктичних і антарктичних широтах завдяки холодному клімату вона опускається майже до рівня моря. У цих широтах утворюється і покривне зледеніння, яке має вигляд льодяного ита. До найбільших покривних льодовиків належить льодовик Антарктиди. юди здав ке значення а ть води су одолу в итт діяльності л дини на розселялися неподалік прісних водойм, які використовувались як джерела питної води, а також для господарювання, якому е нерідко сприяли й родючі землі річкових долин. Крім того, води суходолу використовувались і як транспортні шляхи. Саме тому найвідоміші давні цивілізації виникали в долинах річок. Добре відомий вислів Геродота – « гипет – дар Нілу». У Месопотамії люди свого часу змогли поселитися й перетворити її негостинну територію на квітучий оазис лише завдяки Тигру та вфрату. Індська цивілізація, або так звана цивілізація Інду також була нерозривно пов’язана з річками. Давньокитайська цивілізація народилася в басейнах двох великих річок – Хуанхе та нцзи. Давні цивілізації ентральної Америки так само були «дарунком ріки». До сьогодні води суходолу продовжують відігравати велику роль у життєдіяльності людей, сприяючи розселенню людей. Не випадково чимало сучасних світових столиць, у тому числі й Київ, розташовані на річках. Води суходолу є також джерелом прісної води для різних виробництв. Найбільше споживає води промисловість, насамперед енергетика, чорна металургія, хімічна промисловість, машинобудування, сільське господарство та ін. 65

РОЗДІЛ 2

Води суходолу можуть мати й лікувальні властивості, о здавна навчилися використовувати люди. Так, проходячи крізь гірські породи, підземні води насичуються різними солями і газами. Завдяки цьому вони можуть набувати лікувальних властивостей і цілю е впливати на людський організм (такі води називають ìіíåðàëüíèìè) Коли вони виходять на поверхню, утворюються джерела мінеральних вод (мал. 16.4). Серед підземних вод особливе місце належить тер Мал. 16.4. Мінеральні води мальним водам (грецьк. «термальний» – тепло). Найчастіше вони утворюються в районах вулканізму, такі води давно і успішно застосовують у господарстві різних країн світу.  аскільки світ за ез ечени водо Âîäíі ðåñóðñè – поверхневі й підземні води певної території, о використовують або можуть бути використані для потреб людини, розподілено по земній кулі нерівномірно. Одним з найважливіших показників забезпеченості будь-якої території водою є обсяг середньорічного стоку річок з розрахунку на одну людину. Так, за визначенням ООН, держава, водні ресурси якої не переви ують 1,5 тис. м3 на рік на одну людину, вважається незабезпеченою водою. В Україні на одного мешканця припадає менше 2 тис. м3 на рік, о є одним з найменших показників у вропі. Для прикладу: Норвегія – майже 97, Швеція – понад 24, Франція – понад 4,5, Італія – 4, Великобританія – близько 3 тис. м3. Проблема забезпеченості людства водою ускладнена е тим, о водні ресурси розподілені дуже нерівномірно територією земною кулі. Добре забезпечена водними ресурсами атинська Америка, гірше – Північна Америка і вропа. В Азії і Африці за високої середньої водозабезпеченості є дуже багато територій з посушливим кліматом, де водні ресурси не забезпечують мінімальних потреб населення у прісній воді. Натомість Австралія, яка є найсухішим материком, за рахунок значного стоку річок на східному узбережжі і невеликої кількості жителів, має високі показники водозабезпечення на душу населення. Крім того, особливістю річкового стоку в багатьох регіонах світу є також його нерівномірність у часі – протягом року і з року в рік. Так, наприклад, в Україні більша частина річного стоку проходить під час весняної повені – від 60–70 на півночі та північному сході до 80–90 на півдні України. Не менш важливою є проблема забезпечення водою – це забруднення вод. Адже якісні характеристики води, рівень її забруднення впливають на стан захворюваності населення. Значна кількість хвороб людини пов’язана з незадовільною якістю питної води і порушенням санітарно-гігієнічних норм водопостачання. Основними джерелами забруднення водних ресурсів є: стічні води промислових і комунальних підприємств, води рудників, шахт і нафтопромислів викиди шкідливих речовин і нафтопродуктів від водного транспорту сільське господарство, яке використовує різноманітні хімічні сполуки для «годування» культурних рослин. З огляду на це нині застосовуються різноманітні – механічні, хімічні, фізико-хіміч66

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  води суходолу – це річки, озера, болота, штучні водойми, підземні води, льодовики, багаторічна мерзлота, які нерівномірно розподілені територією через відмінності у кліматі, рельєфі та складі гірських порід;  річкова мережа тісно пов’язана з геологічною будовою і рельєфом території, а рівень і кількість води в річках залежать від клімату;  озерні улоговини формуються під впливом зовнішніх і внутрішніх процесів Землі;  утворення підземних вод відбувається за умов достатньої кількості атмосферних опадів і залягання водопроникних шарів гірських порід над водотривкими;  болота утворюються в умовах надмірної кількості підземних вод або атмосферних опадів;  льодовики представлені на рівнинах покривним, а в горах – гірським зледенінням;  прісна вода є важливим ресурсом і чинником розміщення населення та виробництва, саме тому проблема забезпеченості людства водою – це її нестача та забруднення. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

ільша частина запасів прісної води важкодоступна. Оскільки потреби у воді постійно зростають, світові ресурси вичерпуються. У доповіді ООН від 2003 р. (Міжнародного року прісної води) прогнозується, о за 20 років норма споживання кількості води на особу зменшиться більше ніж утричі і як о не вжити термінових заходів, то до 2050 р. перед населенням Землі постане проблема нестачі води. Які приклади нераціонального використання води вам відомі: у країні, у вашому населеному пункті, у вашій оселі? Які термінові практичні заходи ви може запропонувати задля вирішення виявлених проблем з водою? Поясніть, що для вас має більше значення: кількість води чи її якість.

ДОСЛІДЖЕННЯ (на вибір) 1. Система протидії паводкам, повеням, селям і лавинам в окремих районах України. 2. Карстовий рельєф як приклад взаємодії геосфер. 3. Прозорість води в річці (озері, ставку): від чого залежить і чому змінюється?

РОЗДІЛ 2

ні, біохімічні, термічні та комбіновані методи очи ення господарсько-побутових і виробничих стічних вод. На сьогодні людство продовжує намагатися розв’язати проблему нестачі води. Наприклад, у країнах Перської затоки здійснюється опріснення морських вод, оправда ця процедура доступна лише для дуже багатих держав. Розробляються навіть проекти транспортування айсбергів від берегів Антарктиди і Гренландії. Активно застосовується так зване оборотне водопостачання, коли певний об’єм води багаторазово циркулює у виробництві, а скидання стічних вод мінімальне або не відбувається взагалі. Однак головним напрямком вирішення цієї проблеми є максимальна економія води.

РОЗДІЛ 2

ІО ФЕРА А Е

 визначати чинники, що формують ґрунти, рослинність і тваринний світ певної місцевості;  оцінювати ресурсні властивості біосфери;  обґрунтовувати загрози зменшення біорізноманіття, виснаження, забруднення ґрунтів;  пояснювати вплив ґрунтів на спеціалізацію рослинництва.

§ 17.

ІО ФЕРА

 Як живі організми впливають на неживу природу?  Що належить до живої природи?

 з чого склада ться іос ера іосфера складається з живих організмів і не охоплює самостійного простору, подібно до інших оболонок. Адже організми – рослини, тварини, гриби і бактерії та продукти їхньої життєдіяльності – заселяють окремі частини літосфери, атмосфери та гідросфери. Основна маса живих організмів зосереджена біля поверхні Землі, тобто там, де найбільше взаємодіють усі земні оболонки. Проте окремі форми організмів, переважно бактерії, трапляються й у глибоких шарах літосфери і майже в усій тропосфері. иві організми безперервно змінюють навколишнє середови е – природу навколо нас: так, рослини поповнюють запаси кисню в атмосфері й засвоюють вуглекислий газ. Організми забирають з води морів та океанів необхідну речовину для побудови своїх кістяків, панцирів, черепашок, мушель. З решток організмів утворюються осадові гірські породи, завдяки живим організмам відбувається й органічне вивітрювання – руйнування гірських порід.  кі риродні чинники в лива ть на о ирення иви організ ів Світло, тепло, умови зволоження, рунт – це ті компоненти неживої природи, від яких залежить життєдіяльність організмів. Важливою особливістю живих організмів є їхня здатність пристосовуватися до різноманітних умов існування. Таким чином, природне оточення групи організмів є для них ñåðåäîâèùåì æèòòÿ: так, деякі організми можуть жити навіть у кип’ятку й не гинуть у льодовиках. У результаті взаємодії організмів одного з одним та з неживою природою на земній кулі утворилися, наприклад, ліс, степ, болото, озеро, які називають ïðèðîäíèìè åêîñèñòåìàìè. ться на зе ні кулі иві організ и иві організми поширю к о ир ються на земній кулі нерівномірно, проте поширення органічного світу не безладне. З відомих майже 350 тис. видів рослин і 1,5 млн видів тварин переважна більшість (близько 9/10 загальної кількості) зосереджена на суходолі, де панують рослини. Найрозвинутіший живий світ у лісах, у Світовому океані найбільш заселеними є прибережні і приповерхневі 68

РОЗДІЛ 2

Мал. 17.1. Пустеля (а), екваторіальний ліс (б), помірний ліс (в)

води: близько 60 пло і Світового океану нагадують пустелі. Навіть у найзаселеніших районах океану на 1 м2 маса організмів у десятки разів менша, ніж у звичайному лісі (мал. 17.1). На суходолі поширення рослин і тварин залежить передусім від особливостей клімату. В умовах жаркого і вологого клімату екваторіальних широт розвивається різноманітний та багатий рослинний і тваринний світ âîëîãèõ åêâàòîðіàëüíèõ ëіñіâ. Дерева тут не скидають своє листя одночасно, як буває в лісах наших помірних широт восени, а змінюють поступово. Тому в екваторіальних широтах ліс завжди зелений, у ньому завжди ось цвіте і плодоносить, а під кронами дерев волого і парко, стовбури дерев обвиті схожими на змій ліанами. Тут багато мавп, різних комах (метеликів, жуків, мурашок), серед птахів багато папуг, у річках мешкають крокодили. Там, де досить тепло, але мало вологи, світ рослин і тварин не може бути багатим. Такі умови спостерігаються у тропічних широтах у місцях, здебільшого віддалених від узбережжя океанів і морів. е ïóñòåëі, які здаються безжиттєвими, однак насправді життя там є, проте його важко помітити одразу. ільшість рослин стелються поверхнею і мають дуже дрібні листочки, які випаровують мало вологи в інших рослин листя замінюють колючки. Деякі рослини пустель зростають тільки завдяки дуже довгому корінню, за допомогою якого вони вбирають вологу з глибини. Тварини пустель дуже витривалі й пристосувались якийсь час обходитися без води. Пустелями називають і полярні області Землі через те, о там рослинний і тваринний світ також бідний. Проте причинами цього є, навпаки, холодний клімат, який подекуди також сухий. Клімат помірних широт сприяє розвитку і лісових екосистем, і степів. Територія нашої країни розташована саме в помірних широтах, де з півночі на південь поступово трапляються ліси, у яких присутні як хвойні, так і листяні породи дерев, змінюють ділянки степу з переважанням трав’яної рослинності. ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Порівняно з тропічним помірний листяний ліс налічує небагато різновидів дерев – максимум кілька сотень проти кількох тисяч у тропіках. Однак дерева помірних лісів – справжні життєдайні джерела. Великі дуби, наприклад, можуть випускати понад чверть мільйона листків на рік. Цього вистачає, щоб прогодувати армію довгоносиків, ос і молі. Листвяну підстилку поїдають і використовують як схованку комахи, мокриці та багатоніжки. Натомість велика кількість комах привертає увагу крилатих хижаків.

 кі загрози для иви організ ів е століття тому на Землі лишалися великі незаймані регіони, де рослини і тварини не контактували з людьми. Але відтоді чисельність населення та його потреби в біологічних ресурсах 69

РОЗДІЛ 2

значно зросли. к наслідок, біологічне різноманіття Землі почало стрімко зменшуватися. Сільське господарство стало головною рушійною силою вирубування лісів, яке в минулі століття спустошувало північну півкулю, а у тропіках триває й досі. Саме сільське господарство відповідальне за зниення деяких найбільших у світі трав’янистих рівнин, а також боліт. Загрозою для біологічних ресурсів є також мисливство, рибальство і колекціонування. У минулі роки, об полегшити мисливцям доступ до плантацій креветок, були зни ені мангрові ліси, а коралові рифи використовували на будівельні матеріали. е негативно вплинуло на морських тварин, оскільки зникли ділянки, де розмножувалося чимало видів. Слонів вбивають заради їхніх бивнів, а носорогів – полюючи за їхніми рогами, тигри потерпають від мисливців через хутро. іологічні ресурси Áіîëîãі÷íі ðåñóðñè – це рослини і тварини, які  и можуть бути використані для потреб людства. і ресурси є універсальними, оскільки вони й справді придатні для всього. іологічні ресурси є основою сільського та лісового господарства і джерелом продуктів харчування, сировини для виготовлення одягу, ліків. Рослинний покрив є істотним фактором запобігання ерозії, збереження орного шару рунту, забезпечення поповнення запасів рунтових вод, зміни поверхневого стоку. іологічні ресурси створюють можливості для відпочинку людей, задоволення естетичних і наукових потреб. іологічні ресурси з допомогою людини можуть бути відновлені, однак, попри це, до них слід ставитись особливо уважно і обережно, оскільки біологічні ресурси є вичерпними, тому їхнє надмірне використання призведе до виснаження та зникнення. П  біосфера – це оболонка Землі, яку створюють живі організми, що заселяють частину атмосфери, гідросфери і літосфери;  органічний світ різноманітний і численний, розподілений на земній кулі нерівномірно;  біологічне різноманіття Землі зменшується внаслідок людської діяльності;  біологічні ресурси – це рослини і тварини, які можуть бути використані для потреб людства. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Деякі фахівці з охорони довкілля вважають, о там, де це можливо, дикі рослини і тварини мали б «заробляти собі на життя». Адже їх легше оберігати, як о вони дають прибуток, оскільки це стимулює їхній захист. Прибуток можна одержувати шляхом створення природоохоронних територій – національних парків, заповідників то о, де за певну плату відвідувачам дозволяють спостерігати за дикою природою, у т. ч. й здійснювати кіно- та фотозйомку. Чи має, на вашу думку, туризм в умовах дикої природи недоліки? Які приклади подібного «заробітку на життя» представниками дикої природи вам відомі? Чи можливо використати такий підхід в Україні? Якщо так, то в якому саме регіоні?

ДОСЛІДЖЕННЯ (НА ВИБІР) 1. Деградовані ґрунти: причини і перспективи використання. 2. Чинники порушення широтної зональності на материках та території України. 70

 Що таке широтна зональність?  Як людина впливає на формування ґрунту?

 о назива ть рунто рунт іноді наочно називають дзеркалом ландшафту, оскільки це унікальне природне тіло є відображенням взаємодії упродовж тривалого часу цілої низки найрізноманітніших чинників. Ґðóíò – це верхній відносно пухкий шар гірських порід, перероблений спільною дією сонячного світла і тепла, повітря, води та живих організмів. Перелічені компоненти неживої та живої природи є найнеобхіднішими чинниками утворення рунту. Для будь-якого рунту важливо, на якій гірській породі він утворився, оскільки вона є його основою, тому її називають ìàòåðèíñüêîþ ïîðîäîþ (мал. 18.1). Такими породами найчастіше є осадові гірські породи: пісок, глина то о. рунт відрізняється від гірської породи багатьма властивостями, але головна його відмінність – родючість, або здатність рунту передавати рослинам поживні речовини. Родючість визначається наявністю у рунті перегною. Мал. 18.1. Ґрунт ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

На початковій стадії формування Землі як планети ґрунту не було. Близько 500 млн років тому на подрібнених сонцем, водою і вітром гірських породах оселилися живі організми – бактерії та рослини (у жменці землі більше мікроорганізмів, ніж людей на Землі). Із часом вони відмирали, розкладалися і, врешті-решт, створили перегній, або гумус, – найголовнішу складову ґрунту. Поступово перегній змішувався з подрібненими часточками породи. Завдяки цьому ґрунт ставав пухким, що сприяло проникненню в нього води, повітря, бактерій.

 кі ти и рунтів Поєднання різних чинників рунтоутворення зумовлює надзвичайну строкатість рунтів, які відрізняють будова, склад, колір, потужність гумусового шару: так, тільки на території України налічують кілька сотень їх видів. Сукупність усіх рунтів на певній території називають ґðóíòîâèì ïîêðèâîì. Він має здебільшого широтне або близьке до нього простягання, тобто змінюється від екватора до полюсів. е зумовлено тим, о формування рунтового покриву, як і природних зон, тісно пов’язано з розподілом тепла і вологи на земній кулі. Саме тому в межах певної природної зони зазвичай спостерігають однорідні рунти. Однак оскільки на формування рунтів впливають е й інші чинники, то їхнє поширення не співпадає повністю з межами природних зон. Таким чином, загалом рунтовий покрив строкатіший порівняно з обрисами природних зон. На різних широтах формуються різні ти и рунтів (мал. 18.2). Найпоширенішим типом рунтів є ÷åðâîíî-æîâòі. Такого забарвлення їм надає 71

РОЗДІЛ 2

§ 18.

РОЗДІЛ 2

Мал. 18.2. Типи ґрунтів: а – чорноземні; б – світло-сірі лісові; в – дерново-підзолисті; г – буроземні; ґ – каштанові

високий уміст заліза та алюмінію. Утворюються ці рунти (мал. 18.3) під вологими екваторіальними лісами. Велика кількість опадів у цих регіонах зумовлює вимивання з рунтів органічних решток, тому родючість червоножовтих рунтів досить низька. У тропіках, де кількість тепла значно переви ує запаси вологи, поширені ñіðі й áóðі ïóñòåëüíі рунти. Вони часто засолені, малопотужні й через відсутність рослин майже не містять гумусу. У помірних широтах, особливо на півдні, за умов посушливого клімату під трав’яною рослинністю формуються êàøòàíîâі рунти. Потужність гумусового шару в них може сягати близько півметра, проте вміст перегною незначний. Найродючіші рунти на земній кулі – ÷îðíîçåìè (так їх здавна називають за темний колір). і рунти утворюються в умовах недостатнього зволоження з добре вираженою сезонною контрастністю під трав’яною рослинністю на материнських породах, о містять сполуки кальцію. Органічні речовини тут майже не вимиваються в нижні шари рунту, о сприяє утворенню потужного (інколи понад 2 м) шару гумусу. орноземи є національним багатством України: на них припадає понад 65 усіх рунтів, о становить четверту частину всіх чорноземних рунтів світу. орноземи змінюються ñіðèìè ëіñîâèìè рунтами, які утворюються під листяними лісами помірного поясу. Тут опадів буває майже стільки, скільки може випаруватися, тому вимивання гумусу невелике. Ось чому сірі лісові рунти досить родючі. Ïіäçîëèñòі рунти формуються також у помірних широтах, де випадає значна кількість опадів, о швидко просочуються і переносять перегній і поживні речовини на глибину. Тому рунт втрачає темний колір, а на глибині близько 20 см з’являється характерний шар попелястого кольору, схожий на золу. Такого кольору рунту надає мінерал кварц. Підзолисті малородючі рунти поширені під хвойними і мішаними лісами. Òóíäðîâî-ãëåєâі рунти утворюються в місцях з надлишком вологи та нестачею тепла в полярних широтах. Для них характерний перезволожений шар сизого кольору, який називають гле м. Трапляються також прошарки мерзлого рунту, а на поверхні – торф. Àðêòè÷íі рунти поширені у високих широтах, де панують холодний сухий клімат і багаторічна мерзлота. Тільки на короткий час ці рунти 72

РОЗДІЛ 2 Мал. 18.3. Чинники ґрунтоутворення

розмерзаються на незначну глибину, і тому шар перегною у них дуже тонкий, а в окремих ділянках його зовсім немає. Арктичний рунт не утворює суцільного покриву, а трапляється подекуди на ділянках, не вкритих снігом і льодом.  к рунти в лива ть на с е іаліза і сільського гос одарства Особливості клімату і переважання тих чи інших зональних типів рунтів визначають і зональну спеціалізацію сільського господарства. У зоні тундри й лісотундри на òóíäðîâî-ãëåєâèõ рунтах в умовах нестачі тепла землеробство можливе лише в закритому рунті, а на малопродуктивних пасови ах здебільшого розвивається тільки оленярство. Саме воно і є основною спеціалізацією цих територій. На півночі помірного поясу в умовах прохолодного клімату тайги на малородючих ïіäçîëèñòèõ ґðóíòàõ зазвичай виро ують скоростиглі культури – жито, ячмінь, овочі, деякі коренеплоди, ранню картоплю. Землеробство тут має осередковий характер. Південніше, за умов теплого помірного клімату, виро ують найрізноманітніші культури, займаються виноградарством і садівництвом. Посіви кормових і наявність природних пасови сприяють розвитку тут молочного скотарства. У лісостепах на сірих лісових рунтах, а у степах – на ÷îðíîçåìàõ і êàøòàíîâèõ ґðóíòàõ головними культурами є пшениця, кукурудза, цукровий буряк, соняшник. Тваринництво має молочно-м’ясний напрям. На відходах переробки цукрових буряків та соняшнику дістало розвиток свинарство. На заході субтропічного поясу в умовах середземноморського клімату на родючих êîðè÷íåâèõ і ñіðî-êîðè÷íåâèõ ґðóíòàõ поширені садівництво та виноградарство, великі пло і зайняті орними землями, де виро ують овочі та баштанні культури. У вологих субтропіках у сільському господарстві активно використовують ÷åðâîíîçåìè і æîâòîçåìè, на яких можна виро увати цінні субтропічні культури, збираючи по два врожаї на рік: узимку – культури помірного поясу (зернові, овочі), улітку – тропічні однорічні (бавовник) або багаторічні культури (оливи, цитрусові, чай, волоський горіх, інжир то о). Переважають низькопродуктивні, деградовані через неконтрольований випас пасови а. 73

РОЗДІЛ 2

Зона перемінно-вологих і мусонних лісів, де рунт протягом сухого сезону висихає досить сильно, у сільському господарстві представлена передусім плантаціями цукрової тростини, гаями апельсинових і мандаринових дерев, бананів та ананасів. У зоні тропічних напівпустель і пустель на засолених, украй бідних ñіðèõ і áóðèõ ïóñòåëüíèõ ґðóíòàõ головним напрямом є вівчарство. Землеробство тут розвинене тільки в оазисах. У зоні саван і рідколісся поширені ÷åðâîíі і ÷åðâîíî-áóðі ґðóíòè, родючий шар яких легко вимивається в період до ів. Тому значні пло і тут зайняті під пасови а, а також виро ування бавовнику, кукурудзи, арахісу. У зоні екваторіальних лісів сільське господарство ведеться на дуже малих пло ах, оскільки поширені тут ÷åðâîíî-æîâòі ґðóíòè є малородючими. Відомо, о родючість рунтів залежить не тільки  о загро у рунта від природних чинників, а й від господарської діяльності людини. Так, уносячи добрива, вона може підви ити родючість рунтів або, навпаки, звести її нанівець. Деградація рунтів нерідко відбувається і внаслідок використання хімічних засобів захисту рослин – речовин, які призначені для зни ення живих організмів і більшість яких у природі не зустрічається. Серед численних антропогенних забруднювачів рунту найнебезпечнішими є важкі метали – цинк, мідь, свинець, кадмій та ртуть. Вони можуть надходити з атмосферними опадами, поверхневими чи підземними водами. Так само знижується родючість рунтів і через вітрову й водну ерозію рунтів, о розвивається завдяки осушенню чи надмірному зрошенню. Процес деградації рунтів, або втрату їх родючості, фахівці називають «тихою кризою планети». Адже рунт справедливо називають головним багатством держави та планети. П  ґрунт – це верхній пухкий шар гірських порід, перероблений спільною дією сонячного світла і тепла, повітря, води та організмів;  ґрунтовий покрив змінюється із широтою, що залежить від кліматичних умов;  переважання тих чи інших зональних типів ґрунтів визначають і зональну спеціалізацію сільського господарства;  родючість ґрунтів залежить від природних чинників і від людини. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

З 2002 року 5 грудня орічно у світі святкують Всесвітній день рунту. День рунту повинен об’єднувати людей у світі для загальної справи – захисту наших рунтів від виснаження, руйнації, деградації, а також для відтворення їх родючості. Поясніть, чи варто, з огляду на сьогоднішні численні виклики в нашому суспільстві, приділяти серйозну увагу цьому святу. Чи не є це спробою відволікти людей від поточних нагальних проблем? Якщо ж ви згодні з таким святом, то запропонуйте до Дня ґрунту заходи, які були б, на вашу думку, доречними та ефективними.

РОЗДІЛ 3

ÇÀÃÀËÜÍІ ÑÓÑÏІËÜÍÎÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍІ ÇÀÊÎÍÎÌІÐÍÎÑÒІ ÑÂІÒÓ

ГЕОГРАФІ ПРО ІР    

пояснювати роль географічного простору у формуванні світосистеми; аналізувати функціонально-компонентний склад світосистеми; визначати основні аспекти глобальної єдності в системі «суспільство – природа»; володіти прийомами географічного дослідження.

§ 19.

ГЕОГРАФІ

ПРО

ІР І

ВІ О

Е А

 Що таке географічна оболонка? Які її складові?

 о таке геогра ічни ростір Учені-географи стверджують, о географічна оболонка входить до складу унікального утворення, яким є ãåîãðàôі÷íèé ïðîñòіð. У класичному вигляді географічний простір існує завдяки взаємодії Землі з Космосом і охоплює величезну за протяжністю сферу. Крім географічної оболонки, географічний простір включає лижній Космос, о підіймається до верхньої межі магнітосфери і опускається від нижньої межі географічної оболонки до поверхні Мохоровичича – перехідної зони між земною корою і верхньою мантією (мал. 19.1). Процеси, які відбуваються у внутрішніх шарах Землі і Космосі, активно впливають на природний стан і функціонування всіх складових географічного простору. Так, завдяки гравітаційній енергії, о діє в географічному просторі, сформувалася сучасна форма Землі, відбуваються процеси вивітрювання, течуть річки то о. 75

РОЗДІЛ 3

Велике значення для нашої планети має магнітос ера, оскільки вона захи ає органічний світ від згубних ультрафіолетових та корпускулярних сонячних променів. При цьому збурення геомагнітного поля впливають на клімат і річковий стік. Магнітосфера стала певною «ареною» життєдіяльності людини, бо в ній пролягають орбіти штучних супутників Землі, космічних кораблів, лінії зв’язку. Процеси, о відбуваються в географічному просторі, стали необхідною передумовою для зародження і розвитку життя на нашій планеті у ньому також набуває розвитку сучасне суспільство, формуються економічний, політичний, інформаційний і соціокультурний простори, світосистема.  о розу і ть ід світосисте о Ñâіòîñèñòåìà – це низка суверенних держав, інших територій та акваторій Землі, а також різноМал. 19.1. Географічна оболонка манітних недержавних утворень: міжнародних організацій, транснаціональних корпорацій, світових міст то о, які беруть активну участь в економічному, політичному, культурному житті сучасного суспільства. Науковці стверджують, о світосистема є беззаперечним наслідком глобалізації, і визначають її одночасно результатом і процесом формування глобальної єдності в географічному просторі. Так, світосистемний підхід уважається стрижнем пізнання сучасного світу. ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Поняття «світосистема» належить американському вченому І. Валерстайну. На його думку, світосистема – це соціальна система, яка має власні межі, структуру, правила визнання та характеризується самодостатністю існування. У своєму дослідженні «Аналіз світових систем» (2001 р.) він зазначив, що найближчі 25–50 років світ еволюціонує до нового світового порядку. Крім того, світосистема визначається вченим як утворення з єдиним поділом праці та множинністю культурних систем. Зародилася сучасна світосистема в період переходу людства до індустріального суспільства.

До основних властивостей світосистеми належать: цілісність, складна функціонально-компонентна структура, динамічність, географічна диференціація (різна ільність, проникність інтеграційних утворень, відмінності в рівнях економічного розвитку країн і регіонів то о).  з чого склада ться світосисте а Світосистема структурована на кілька підсистем, які перебувають у тісному взаємозв’язку. Серед них: демогра о екологічна економічно гос одарська ін ормаційно технологічна соці ально культурна олітична підсистеми (мал. 19.2). 76

РОЗДІЛ 3 Мал. 19.2. Складові світосистеми

 кі чинники в лива ть на розвиток світосисте и Світосистема перебуває в постійному розвитку завдяки розвитку її підсистем. ьому сприяють різноманітні чинники: економічний, інформаційний, політико-правовий, науково-технологічний, соціологічний, екологічний (табл. 19.1). аблиця азва чинників Економічний

инники розвитку світосисте и Особливості вияву і впливу

концентрація і деконцентрація капіталу, формування єдиного ринкового простору

Інформаційний радикальні зміни в діловому спілкуванні, обміні інформацією, о створюють можливості оперативного й ефективного роз в’язання економічних, виробничих, комерційних проблем Політикоправовий

виявляється в послабленні державних кордонів, свободі перемі ення громадян, товарів, послуг, капіталу, регулюванні розподілу ресурсів між державами

Науковотехнологічний

визначається економічними вигодами використання науковотехнічного і кваліфікаційного рівнів у різних сферах економіки, сприяє підви енню конкурентоспроможності науково-технічних розробок, зменшує залежність економіки від природних ресурсів

Соціологічний

сприяє подоланню національної обмеженості, підви енню мобільності людей, міжнародній міграції, підви ує географічні (територіальні), духовні, психологічні зв’язки між людьми

Екологічний

сприяє об’єднанню зусиль світового товариства в розв’язанні проблем взаємодії людини з природою, зумовлює консолідацію ресурсів, сталий розвиток суспільства і природи 77

РОЗДІЛ 3

 о у дослід ення світосисте и актуальни Аналізуючи сучасний стан світосистеми, учені визнають посилення в ній взаємодії людини з природою. Наслідком цього є зростання ефектів і масштабів активності суспільства відносно природи. У цих умовах нагальною вимогою став збалансований (сталий) розвиток суспільства і природи. Так, головними напрямками реалізації Концепції сталого розвитку в межах світосистеми географи вважають: оцінку природно-ресурсного потенціалу світу, окремих регіонів і країн та об рунтування можливих рівнів їх використання, збереження й відновлення аналіз екологічної безпеки світу об рунтування напрямків і пріоритетів господарських комплексів оцінка рівнів техногенних навантажень і переходу на нові технології аналіз демографічних процесів і ситуацій оцінка систем розселення за рівнями антропогенно-техногенних навантажень, які їм властиві створення геоінформаційних систем для забезпечення сталого розвитку то о. На думку вітчизняних учених, світосистема може стати об’єктом географічних досліджень взаємодії суспільства і природи на глобальному рівні. Ось чому її рунтовне і всебічне дослідження на сьогодні є доволі актуальним. ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  географічний простір – це глобальна сфера Землі, яка охоплює географічну оболонку, Ближній Космос і підстилаючу кору до поверхні Мохоровичича;  географічний простір поступово трансформується в результаті різних природних і суспільних процесів;  світосистема – це процес і результат формування глобального людського суспільства в межах географічного простору;  функціонально-компонентна структура світосистеми складна і включає кілька важливих підсистем;  взаємодія людини і природи є однією з найактуальніших проблем сучасного розвитку світосистеми. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Перегляньте новини і спробуйте визначити, яка інформація стосується розвитку світосистеми на сучасному етапі. За яких умов світосистема функціонує ефективно? 2. Що ви вважаєте найбільшим досягненням людства за останні роки? Чи є вони наслідком формування і розвитку світоситеми? 3. Знайдіть на офіційному сайті Інституту географії АН України інформацію, яка стосується розвитку світосистеми на сучасному етапі. Які проекти підготовлені і реалізовані відділами Інституту із цього питання? Які їхні результати?

 установлювати причини демографічних явищ, просторові відмінності демографічних процесів; вплив конфесійної, етнічної, соціальної структури населення на процеси відтворення і міграції;  розпізнавати за статево-віковими пірамідами країни різних типів відтворення населення;  аналізувати текстові, картографічні і статистичні матеріали з метою порівняння процесів відтворення населення;  висловлювати судження щодо ефективності економічних, адміністративно-правових та виховних заходів демографічної політики;  оперувати поняттями «відтворення населення», «природний рух населення», «механічний рух населення», «демографічний перехід», «демографічне старіння», «міграції», «демографічна політика»;  застосовувати у практичній діяльності навички роботи з картами населення, обчислення демографічних показників.

§ 20.

А Е Е Я ВІ Е І А Е Е Я Е ОГРАФІ Е ОГРАФІ А ПО І А

ПР РО ПЕРЕ І

 Які основні показники характеризують населення тієї чи іншої території?  Що впливає на чисельність населення світу?  Що таке демографічна політика?

 кі з іни чисельності населення світу исельність населення світу на кінець 2018 р. становила понад 7,6 млрд осіб. Загалом населення світу збільшується, проте темпи його зростання не завжди були однакові (мал. 20.1). Річний приріст населення у 2017 р. становив 1,2 . Але цей показник значно менший, ніж був, наприклад, у ХХ ст. Так, у 1927 р. на Землі проживало 2 млрд, а за 30 років, у 1960 р., зафіксовано 3 млрд. При цьому на кінець ХХ століття вже нараховувалося понад 6 млрд осіб. Стрімке зростання кількості населення у ХХ ст. дістало назву «демографічний вибух». У 1995 р. за рік на Землі з’явилося 100 млн осіб. Мал. 20.1. Динаміка кількості населення е найбільший приріст населення 79

РОЗДІЛ 3

Е ОГРАФІ І ПРО Е ВІ О Е І

РОЗДІЛ 3

за всю історію людства. Тривалий час чисельність населення збільшувалася переважно завдяки країнам, о розвиваються. Так, дані переписів населення, проведені в останні роки, свідчать, о стрімке зростання чисельності населення поступово припиниться. исельність населення змінюється  о таке риродни ру населення насамперед унаслідок ïðèðîäíîãî ðóõó íàñåëåííÿ – сукупності процесів народжуваності, смертності і природного приросту, о забезпечують безперервне відновлення і замі ення людських поколінь. За даними ООН, у цілому народжуваність у світі знижується. Усе більше країн мають наразі показники народжуваності нижче рівня, необхідного для природного відтворення населення, який становить приблизно 2,1 народжень на одну жінку. У період 2010–2016 рр. рівень народжуваності був нижче рівня відтворення в 63 країнах світу, на які припадає 46 світового населення. У цій групі – 10 країн світу з великою кількістю населення жителів: Китай, США, разилія, Росія, понія, В’єтнам, Німеччина, Іран, Таїланд і Велика ританія. Різниця між кількістю народжених живими і кількістю померлих називається ïðèðîäíèì ïðèðîñòîì íàñåëåííÿ, який зазвичай розраховується на 1 тис. населення за рік (у проміле ). Залежно від того, які процеси переважають, відбувається природний приріст або природне зменшення населення. Учені-демографи розрізняють ðîçøèðåíå (переважання народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб), відповідно для нього характерний додатний природний приріст). Ïðîñòå (переважання постійної кількості населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності (веде до замі ення покоління людей)). Çâóæåíå (переви ення смертності над народжуваністю, у результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення (депопуляція) відтворення населення. Показники народжуваності і смертності в державах світу є індикаторами їх соціально-економічного розвитку. Так, висока народжуваність і низька смертність можуть свідчити про їхнє соціальне благополуччя. Короткочасний спад народжуваності та зростання смертності – результат економічної і соціальної кризи у країнах. Швидке зростання населення за рахунок тривалого збереження високої народжуваності зазвичай унаслідок відсталої економіки, ніж її процвітання. е створює демографічну напругу, породжує надмірний тиск на природні ресурси, викликає дефіцит робочих місць і в подальшому – потоки емігрантів. На природне відтворення населення впливають також його конфесійна, етнічна, соціальна структури та екологічний стан території. У природному русі населення розрізняють також традиційний (екстенсивний) та сучасний (інтенсивний) типи відтворення населення. Традиційний тип відтворення населення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю, зазвичай з причин нерозвиненості медицини, низького рівня життя, війн, епідемій то о. У результаті взаємодії цих чинників загальні темпи зростання чисельності населення невисокі, а у структурі переважає частка молодих людей. ей тип характерний для ранніх етапів розвитку суспільства. Сучасний тип відтворення зумовлений соціально-економічним розвитком держав, зростанням рівня і якості життя, залученням в економічну діяльність жінок то о. У результаті різко зменшується рівень народжува80

ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

За даними Департаменту з економічних і соціальних питань Секретаріату ООН, кількість жителів планети, незважаючи на низьку народжуваність, буде зростати в середньому на 83 млн на рік. Уже до 2030 р. у світі буде на мільярд більше – 8,6 млрд осіб, зокрема, за рахунок збільшення тривалості життя. Середня тривалість життя у світі за останні 10 років зросла з 65 до 69 років, а жінок – з 69 до 73 років. Учені прогнозують, що у 2050 році населення планети становитиме 9,8 мільярда, а у 2100 році – 11,2 мільярда осіб. Наголошується, що найбільш населеними країнами продовжують залишатися Китай та Індія. Учені стверджують, що найбільш швидкими темпами зростатиме населення Нігерії і до 2050 року вона виявиться на третьому місці за кількістю жителів. 81

РОЗДІЛ 3

ності, знижується рівень смертності, значно збільшується середня тривалість життя і частка людей старшого віку. ере ід  о таке де огра ічни Äåìîãðàôі÷íèé ïåðåõіä – це історичний перехід від традиційного до сучасного типу відтворення населення. Сучасний демографічний перехід є швидким зниженням народжуваності і смертності, у результаті чого відтворення населення зведене до простого замі ення поколінь людей. Залежно від екоМал. 20.2. Фази демографічного переходу номічної ситуації усі країни проходять чотири фази (етапи) демографічного переходу (мал. 20.2). Для ер ої ази характерна висока народжуваність, висока смертність, низький природний приріст населення. Другу азу вирізняє висока народжуваність, проте наявна тенденція до її зменшення, різкого зниження смертності у зв’язку з успіхами медицини, присутній також високий і дуже високий природний приріст. В окремих регіонах і країнах світу наявна тенденція до того, о коефіцієнт народжуваності знижується швидше коефіцієнта смертності, унаслідок чого відбувається уповільнення приросту і старіння населення. рет азу знаменують показники смертності за рахунок «старіння населення» при повільному знижені народжуваності. к наслідок, наявний перехід до незначного відтворення населення, пізніше – до його зменшення. На четвертій азі показники смертності і народжуваності зрівнюються, а ріст населення припиняється. На сьогодні країни, о розвиваються, перебувають на другому-третьому етапах, розвинені країни – на четвертому етапі, при цьому в багатьох з них смертність переви ила народжуваність і спостерігається яви е депопуляції населення. Економічно розвинені країни вже завершили демографічний перехід, а ті, о розвиваються, закінчують другу і вступають у третю фазу, тобто виходять із стану демографічного вибуху і наближаються до завершення демографічного переходу.

РОЗДІЛ 3

 и відрізня ться де огра ічна олітика у країна з різни ти о відтво рення населення Для розв’язання демографічних проблем держави розробляють і втілюють у життя власну демографічну політику. Традиційно демографічну політику сприймають як певну діяльність держави, метою якої є зміна демографічних показників розвитку населення та режиму його відтворення. У ширшому розумінні демографічна політика впливає і на якісні характеристики населення, зокрема: стан здоров’я, економічну активність то о. Головним завданням демографічної політики у країнах, де чисельність населення зменшується, є подолання цієї негативної тенденції та забезпечення розширеного відтворення населення. Так, загроза депопуляції змушує уряди розвинутих європейських країн (наприклад, ФРН, Нідерландів, Швеції) більше уваги приділяти процесу народжуваності як основному чиннику, о визначає режим відтворення населення. Серед програм демографічної спрямованості в таких країнах значну роль відіграють державні допомоги сім’ям з дітьми, грошові субсидії, форми соціального захисту жінок, стимулювання їх до народження дітей. к показує досвід Франції, запровадження таких програм сприяє утриманню народжуваності на належному рівні. Інша проблема, яку нині вирішують розвинуті країни світу, – старіння населення. Із цією метою демографічну державну політику спрямовують на використання внутрішніх резервів населення, поліпшення його якості: інтелектуального потенціалу, продовження здорового й активного життя і за рахунок цього забезпечення тривалішої економічної активності людей похилого віку. е можливо лише за умови хороших показників їхнього здоров’я і працездатності. Прикладом такого підходу до розв’язання проблеми старіння населення є понія, у якій було прийнято спеціальний закон про політику в старіючому суспільстві. ей закон регулює питання зайнятості і доходів з тим, об усі члени і членкині суспільства могли реалізувати і за бажання мати можливість працювати навіть у похилому віці. У країнах зі значною чисельністю населення і стрімким його зростанням (Індія, Китай, країни Африки, лизького Сходу) демографічна політика, навпаки, спрямована на стримування темпів зростання природного приросту. У цих країнах діють різноманітні державні програми зменшення кількості дітей у сім’ях, які вмотивовані підви енням безробіття, нестачею ресурсів і продуктів харчування, загостренням інших соціальних проблем. ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  загалом населення світу збільшується, проте темпи його зростання уповільнюються;  природний рух населення – це сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту;  природний приріст населення – це різниця між кількістю народжених живими і кількістю померлих;  розрізняють розширене, просте і звужене природне відтворення населення, традиційне і сучасне;  демографічний перехід – це перехід від традиційного до сучасного типу відтворення населення, що проходить чотири фази;  демографічна політика розвинутих країн спрямована на стимулювання народжуваності, а країн, що розвиваються, – навпаки, на її стримування. 82

Чим би ви пояснили цей факт? Чому в наведеному переліку відсутні європейські країни? Чи можуть імовірні зміни в демографічній політиці зазначених держав вплинути на зроблені прогнози? до 15 років

§ 21.

Е ОГРАФІ А Р роківРА А Е Е 15–70 ІГРА І А Е Е понад Я 70 років ПО А А А І

Я.

15%

 Від чого залежить середній вік жителів 19%країни? 66%  Кого у світі більше: чоловіків чи жінок?  Що таке міграції?  Які причини міграцій? до 15 років років населення  и де огра ічна15–70 структура кі її осо ливості Демографічна структура населення світу включає віковий і статевий склад населення, понад 70 років сімейний склад населення, а також рівень шлюбності та розлучень. Віковий склад населення залежить від показників народжуваності, смертності 15% і природного приросту. Тому основні типи вікового складу населення загалом відповідають типам його відтворення. У віковій структурі виділяють 35% три групи населення: 0–15 років, 16–70 років, понад 70 років. 19% 66% 60% Віковий склад населення неоднаковий у різних країнах світу: так, частка дітей і підлітків (віком до 15 років) у країнах, о розвиваються, стано5% вить понад 30 (в окремих країнах навіть більше половини чисельності до 15 років населення), а частка літніх людей у загальній кількості населення станороків 10 , тоді як у більшості розвинутих країн частка людей вить 15–70 близько похилого віку – понад 22 , а людей до 15 років – лише 14–15 (мал. 21.1). понад 70 років 15% 19%

65%

35% 66%

15%

60% 20%

до 15 років 15–70 років понад 70 років 15% Мал. 21.1. Віковий склад населення Німеччини, Індії, 19% %,66% України, 2019 р.

65%

35% 60%

15%

РОЗДІЛ 3

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Користуючись світовою статистикою в реальному часі, визнач те чисельність населення світу, кількість народжених, померлих, а також природний приріст на цей момент. 2. За картою атласу « исельність населення світу» визначте регіони, у яких зосереджена найбільша кількість країн з великою чисельністю населення. 3. За даними ООН, у найближчі десятиліття половина всього світового приросту населення припадатиме на 9 країн світу: Індію, Нігерію, Демократичну Республіку Конго, Пакистан, Ефіопію, Танзанію, США, Уганду та Індонезію. Отже, своєрідними епіцентрами світового демографічного «вибуху» сьогодні є Африка та Азія.

РОЗДІЛ 3

ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ.

Населення економічно розвинених країн стрімко старіє, що становить серйозну загрозу економічному розвитку. Проблема старіння набуває дедалі глобальнішого характеру. Більшість країн Європи, Північної Америки, а також Японія стоять на порозі вікової кризи. Так, за прогнозами ООН, до 2050 року кількість людей похилого віку подвоїться і сягне 2,1 мільярда осіб. Сьогодні у світі налічується 962 мільйона людей похилого віку. У Європі вони вже становлять 25 % населення, а через 33 роки їх буде 35 %. У глобальному масштабі, за даними вчених, до 2050 року число людей понад 80 років потроїться – зі 137 мільйонів у 2017 році до 425 мільйонів у 2050 році. Таким чином, у 2100 році людей понад 80 років буде в сім разів більше, ніж сьогодні.

Співвідношення чоловіків і жінок відбиває статеву структуру населення. Загалом у світі чоловіків більше, ніж жінок (переважно за рахунок країн Азії). Приблизно в половині країн світу жінки кількісно переважають над чоловіками. е пояснюється тим, о середня тривалість життя жінок на п’ять-вісім років більша, ніж у чоловіків. У деяких країнах переважання жінок є результатом війн та сучасних воєнних конфліктів, однак з появою нових поколінь розрив у співвідношенні чоловіків і жінок поступово скорочується. Кількісне переважання чоловіків над жінками спостерігається у країнах, де станови е жінок було важким (ранні шлюби, численні й ранні народження дітей), а також у тих країнах, де великий приплив чоловічої робочої сили. Найбільше кількісне переважання чоловіків характерно для Індії та Китаю. Наочно статево-вікову структуру населення показують статево-вікові, або демографічні піраміди (мал. 21.2). Для країн, о розвиваються, характерна піраміда з високим коефіцієнтом народжуваності, великою часткою молодих людей, низькою – літніх, а також з короткою тривалістю життя. Для розвинутих країн характерна піраміда, на якій чітко простежується низькій рівень народжуваності, низький відсоток молодих, велика частка дорослих і літніх людей, висока очікувана тривалість життя, У цілому ж кількість населення залишається стабільною або знижується.

Мал. 21.2. Статево-вікові піраміди

РОЗДІЛ 3

Демографічну сімейно-шлюбну структуру населення складає сім я, функціональне призначення якої відтворення населення і наступність сімейних поколінь. Розрізняють сім’ї, де діти виховуються обома батьками чи одним з батьків, прості і складні (розширені), багатодітні, середньодітні та малодітні. Сучасний стан розвитку сім’ї характеризується більшим поширенням простої сім’ї, яка складається з батьків і дітей. е зумовлено намаганням молодих сімей відокремитися від батьківських. Для економічно розвинених країн, крім відокремлення від батьків одружених дітей, характерний вихід з батьківських сімей і неодружених дорослих дітей (від’їзд їх на навчання, на роботу, часто навіть в іншу країну). За розрахунками вчених, для того, аби попередні покоління замі алися наступними, розподіл сімей за кількістю дітей повинен бути таким: бездітних сімей – 4 , малодітних – 11 , середньодітних – 34 , багатодітних сімей – 51 , або, інакше, об кожна сім’я мала в середньому приблизно 2,6 дитини. При цьому для розширеного відтворення частка багатодітних сімей повинна бути понад 60 .  о таке е анічни ру населення Ìåõàíі÷íèé ðóõ íàñåëåííÿ – це перемі ення (міграції) людей по території, зумовлене зміною постійного місця проживання та пошуком роботи. Механічний рух населення відбувається внаслідок міграційних процесів, які впливають на різні сторони соціально-економічного життя людства. Основними поняттями, пов’я зани ми з перемі енням людей, є: мігранти (особи, які здійснюють міграцію), емігранти (особи, які переселилися за межі країни) та іммігранти (особи, які переселилися у країну). Окрім того, існує поняття ñàëüäî ìіãðàöії – різниця між кількістю осіб, які прибули на будь-яку територію, і кількістю осіб, які вибули звідти за один і той самий проміжок часу. ей показник може бути додатним або від’ємним, оскільки безпосередньо впливає на кількість населення країни. Міграції можуть різнитися за багатьма ознаками: так, за на рямком отоків бувають внутрішні й зовнішні міграції за триваліст – постійні, тимчасові, сезонні, маятникові за ормо організації – організовані (керовані) і неорганізовані, добровільні і примусові, легальні та нелегальні. Сальдо зовнішніх міграцій безпосередньо впливає на кількість населення країни. Внутрішня міграція не впливає на загальну кількість населення країни. Масова зовнішня або міжнародна міграція населення стала одним з характерних яви для суспільства другої половини ХХ ст., оскільки вона існує в багатьох формах: трудова, сімейна, рекреаційна, туристична то о. Причини, які змушують людей перемі уватися в межах своєї країни чи за її межами, – економічні, політичні і стихійні. Головними в переважній більшості міграцій виступають економічні причини: пошук людьми кра их умов життя, виїзд з метою працевлаштування, освоєння нових земель та наукова діяльність то о. к наслідок, у світі налічується понад 70 млн офіційних трудових мігрантів. Політичні міграції зазвичай пов’яза ні з війнами, з дискримінацією певних соціальних груп населення, утиском релігійних груп, зі зміною державних кордонів. Стихійні перемі ення людей відбуваються внаслідок негативної дії природних процесів і яви – вулканів, землетрусів, повеней, ураганів то о. Темпи зовнішніх міграцій нині суттєво зростають, зростає й кількість мігрантів.  кі наслідки зовні ні ігра і Зовнішні міграції мають наслідки не тільки для приймаючих країн, але й для тих, які постачають мігрантів,

РОЗДІЛ 3

найбільш відчутними з них є соціальні наслідки. Еміграція, з одного боку, зменшує пропозицію на ринку праці, даючи шанс на отримання бажаної роботи та заробітної платні тим, хто залишається, о, звичайно, є позитивним при високому рівні безробіття та еміграції низькокваліфікованих працівників. Однак за умов еміграції висококваліфікованих кадрів можна спостерігати послаблення соціально-економічного зростання внаслідок сповільнення науково-технічного розвитку країни. Крім того, в останньому випадку держава втрачає можливість компенсувати свої витрати на навчання та здобуття кваліфікації емігрантів. ігра і ни ро есів Основні потоки  кі росторові тенден ії зовні ні міжнародної міграції направлені з країн, о розвиваються, в економічно розвинуті країни (мал. 21.3). У ХХІ ст. географія регіонів, о приймають мігрантів (країни-реципієнти), є триполюсною: вропа, Північна Америка (США і Канада) та Азія. Проте найбільша залежність від міжнародної трудової міграції як джерела робочої сили спостерігається у країнах Океанії (16,8 ), Північної Америки (14,2 ) та вропи (9,5 ), а також країнах Азії – експортерів природних ресурсів (Катар, ОАЕ, Кувейт), де частка трудових мігрантів переви ує 50 кількості населення. Основними регіонами, з яких прибувають трудові мігранти (країни-донори), є країни вропи (для цього регіону характерний високий рівень перемі ення робочої сили між країнами), атинської Америки (насамперед за рахунок Мексики), Азії (за рахунок внутрішньорегіонального перемі ення та міжрегіональної міжнародної міграції), а також Африки (за рахунок так званої міжрегіональної «далекої» міграції). Серед країн найбільшим постачальником робочої сили є Мексика, о зумовлено її близькістю до США. Серед інших лідерів еміграції також Росія, Індія та Китай. Україна як постачальник міжнародних трудових мігрантів посідає п’яту сходинку світового рейтингу.

Мал. 21.3. Основні напрямки зовнішніх міграцій у світі

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  демографічна структура населення світу включає віковий, статевий і сімейний склад населення;  віковий склад населення залежить від показників народжуваності, смертності і природного приросту;  співвідношення чоловіків і жінок відбиває статеву структуру населення;  підґрунтям механічного руху населення є міграційні процеси;  темпи зовнішніх міграцій нині суттєво зростають, зростає й кількість мігрантів;  основні потоки зовнішньої міграції направлені з країн, що розвиваються, в економічно розвинуті країни. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Спрогнозуйте зміни чисельності населення, статевої та вікової структури на основі аналізу статевовікових пірамід (мал. 21.2). З’ясуйте, у якому віці спостерігається найбільше перевищення жінок над чоловіками. Поясніть чому. Статево-вікову структуру яких країн, на вашу думку, відображають ці піраміди. 2. Використавши текст параграфа і додаткові джерела інформації, виявіть переваги і недоліки міжнародної трудової міграції для країн, які приймають мігрантів, і тих країн, з яких виїжджає населення в пошуках роботи. 3. На думку експертів, у найближчій перспективі приплив біженців і мігрантів компенсує скорочення народжуваності, особливо в Європі, але не завадить загальному скороченню населення. Чи можна вважати цей прогноз реальним? Свою відповідь обґрунтуйте.

ÏÐÀÊÒÈ×ÍІ ÐÎÁÎÒÈ 7. Обчислення показників народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країни за статистичними даними.

ДОСЛІДЖЕННЯ (НА ВИБІР) 1. Уплив старіння населення на місце країни в міжнародному поділі праці. 2. Працемісткі виробництва густозаселених регіонів світу. 3. Екологічні та соціальні проблеми густозаселених регіонів світу.

РОЗДІЛ 3

 и в лива е анічни ру населення на ого відтворення і ерероз оділ у світі Міграційні процеси і міграційна політика не є суто демографічними питаннями, оскільки чинниками міграції є насамперед економічний розвиток та станови е на ринку праці. Однак міграційний рух впливає на зміни демографічного складу населення і країн-донорів, і країн-реципієнтів, саме тому міграційну політику можна розглядати як інструмент демографічної політики. Країнами-реципієнтами зазвичай є країни з ви им рівнем економічного розвитку, які відчувають певний дефіцит робочої сили. Теоретично міграційний рух є тим засобом, який міг би сприяти вирівнюванню ситуації між країнами двох типів демографічного розвитку. Однак на практиці масові міграції призводять до виникнення гострих проблем політичного характеру, пов’язаних з міжетнічними, між р елі гійними, міжкультурними відносинами.

РОЗДІЛ 3

Г О А

АЕ О О І А

узагальнити зміст понять: «глобальна економіка» та «ланцюги доданої вартості»; знаходити інформацію про сучасний стан окремих секторів економіки; робити висновки про зміни світових ринків у період глобалізації; характеризувати особливості ланцюгів доданої вартості в різних галузях економіки; оцінювати перспективи включення національних виробників у глобальні ланцюги доданої вартості;  застосовувати поняття «глобальна економіка» та «ланцюги доданої вартості».     

§ 22.

Г О А

А Е О О І А

 Що таке економіка країни?  У чому особливість секторальної моделі економіки?

 о таке гло альна еконо іка Ñâіòîâå ãîñïîäàðñòâî – це глобальна, складна і цілісна система, о включає в себе національні господарства країн та регіонів. У наш час світове господарство набуває нової якості – важливої форми і одночасно його новим етапом розвитку стає глобаліза ція. Починаючи з 80-х років ХХ століття відбувається перехід від типу економіки, у якій переважали національні економічні інтереси, до наступного типу – глобальної (наднаціональної) економіки. Для неї характерний високий рівень взаємозв’язків та взаємозалежності національних економік, переплетення господарських, фінансових та людських ресурсів. Мовиться про формування єдиної планетарної економіки, в основі якої лежать потужні інтеграційні процеси. За визначенням експертів Міжнародного валютного фонду, феномен глобалізації є зростаючою економічною взаємозалежністю країн усього світу. Він є результатом зростаючого обсягу і різноманіття міжнародного перемі ення товарів, послуг і світових потоків капіталу, а також завдяки все більш швидкому поширенню технологій. Основними чинниками процесу глобалізації економіки є поглиблення міжнародного поділу праці та розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, при цьому зростає відкритість та взаємозалежність національних господарств. Загальносвітові економічні процеси стають переважаючими, а інноваційна підприємницька діяльність виходить на наднаціональний рівень. Сучасні світові економічні взаємовідносини виявляються в переході виробництва через національні кордони та інтеграції, призводячи до посилення взаємозв’язку окремих національних економік, формування глобальної економіки.  ка роль і народної с е іаліза ії та коо ерування виро ни тва у гло альні еконо і і Важливу роль у глобальній економіці відіграють міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва. Ìіæíàðîäíà ñïåöіàëіçàöіÿ і êîîïåðóâàííÿ âèðîáíèöòâà – форми міжнародного розподілу праці, взаємопов’язаний процес спеціалізації країн, фірм, підпри88

РОЗДІЛ 3

ємств у виробництві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників для спільного випуску кінцевої продукції. Під міжнародною спеціалізацією виробництва розуміють концентрацію виробництва однорідної продукції в одній або кількох країнах з метою підви ення ефективності, зниження витрат виробництва і поліпшення якості продукції. Ускладнення технології виробництва призвело до зростання числа деталей і вузлів, о використовують у готовій продукції. Із цим пов’язана спеціалізація підприємств різних країн світу на створенні часткових продуктів, оскільки виготовляти всі елементи на одному підприємстві і навіть в одній країні не завжди економічно доцільно. асто застосовують техно логічну с еціалізаці , о означає зосередження зусиль країн на виконанні окремих операцій з виготовлення готової продукції. Така спеціалізація дозволяє максимально використовувати умови виробництва, якими володіє та чи інша країна в межах міжнародного поділу праці. А міжнародне кооперування виробництва як форма поділу праці створює виробничі зв’яз ки між підприємствами різних країн. Сьогодні кооперування дозволяє скоротити витрати на виробництво і реалізацію продукції, а отже, і її ціну, підви ити ефективність і конкурентоспроможність.  к ор у ться світови ринок те нологі Прискорення економічного розвитку привело до утворення у другій половині ст. нового світового ринку – ринку технологій, о формується поряд зі світовими ринками товарів, праці й капіталу. Основою виникнення і функціонування цього ринку є технології, о розглядають як вагомий складник виробництва, а саме поняття «технологія» розуміють як сукупність науково-технічних знань, які можна використовувати у процесі виробництва товарів та послуг. Фактично, ñâіòîâèé ðèíîê òåõíîëîãіé – це система економічних відносин у сфері обміну науково-технічними знаннями. На цьому ринку представлені державні установи, науково-дослідницькі та освітні заклади, промислові компанії, інноваційні фірми, учені та спеціалісти. На ньому пропонуються результати інтелектуальної діяльності, представлені у вигляді інформації, документації, знань, обладнання, інструментів, технологічних ліній, готових виробів або їхніх частин. Ринок технологій складається з окремих сегментів (мал. 22.1). Основною формою обміну науковотехнічними досягненнями між країнами є ліцензійна торгівля. Ëіöåíçіÿ – це дозвіл продавця на використання іншою особою винаходу, технологій, виробничого досвіду, особливостей виробництва, торгових марок для виробництва певної продукції у визначений період за винагороду. Окремо виділяють ïàòåíòíі ëіöåíçії – право на використання запатентованих винаходів. Ïàòåíò – це документ, о засвідчує право винахідника на авторство та виключне право використання винаходу. Патентування сприяє захисту від «піратства» та недобросовісної конкуренції, о особливо Мал. 22.1. Структура ринку технологій актуально для ринків програмного за-

РОЗДІЛ 3

безпечення та використання фірмових назв та торговельних знаків. ровід ні галузі виробництва ринку технологій – це електроніка та електротехніка, хімічна та нафтохімічна галузі, транспортне машинобудування, легка і харчова промисловість. Тому близько 90 світового ринку технологій припадає на економічно розвинуті країни. Так, на США, понію, Велику ританію, Німеччину і Францію припадають понад 60 цього ринку. та вільни еконо ічни зон у ор уванні гло альної еконо  ка роль іки Загальновизнано, о ТНК стали на сучасному етапі основною рушійною силою процесу формування глобальної економіки. е означає, о панування декількох сотень найбільших ТНК визначає основні пропорції світового виробництва і збуту. Характерними ознаками ТНК є: значні масштаби діяльності, у яку задіяні практично всі країни світу величезний матеріальний і фінансовий потенціал міцні позиції у світовій економіці територіальна і галузева різноманітність діяльності. ТНК відіграють важливу роль у розподілі світового виробничого потенціалу. Відзначається їх значних вплив і на міжнародну торгівлю. На сьогодні ТНК здійснюють близько половини світового зовнішньоторговельного обороту: на їхню частку припадає понад 80 торгівлі високими технологіями. Утворюючи єдину мережу, транснаціональний капітал володіє однією третиною всіх виробничих фондів і виробляє майже половину світової продукції. Загальносвітова потреба ефективного використання географічних та інших переваг певних територій призвела до створення в багатьох країнах вільних економічних зон. е території, о мають особливий, більш пільговий, порівняно із загальноприйнятим для конкретної країни, режим господарської діяльності. З формуванням ВЕЗ (вільних економічних зон) відбувається зростання обсягів виробництва та його оновлення, о дає можливість виготовлення конкурентоспроможної продукції не тільки для внутрішніх ринків, але й на експорт. Також збільшуються обсяги виробництва, о сприяє виготовленню товарів, які раніше імпортувались, зростає й ВВП (валовий внутрішній продукт), а також створюються нові робочі місця і збільшується зайнятість, результатом чого є зростання доходів населення та надходження податків до бюджету. Усе це прискорює темпи економічного розвитку країни. П  для глобальної економіки характерний високий рівень взаємозв’язків та взаємозалежності національних економік, переплетення господарських, фінансових та людських ресурсів;  важливу роль у глобальній економіці відіграють міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва – форми міжнародного розподілу праці, взаємопов’язаний процес спеціалізації країн, фірм, підприємств у виробництві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників для спільного випуску продукції;  ТНК є основною рушійною силою процесу формування глобальної економіки. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. На сайті Українського інституту інтелектуальної власності знайдіть інформацію: що таке винахід; які права має власник патенту на винахід; як отримати патент України на винахід. 90

§ 23.

АРО

ОВАРІВ

 Які ознаки ринкової економіки?  Що таке міжнародний географічний поділ праці?

 к ор у ться гло альні лан ги доданої вартості Äîäàíà âàðòіñòü – це вартість, створена в процесі виробництва конкретного продукту на певному підприємстві. Вона включає у себе реальний внесок у створення вартості продукції: прибуток, заробітну плату та амортизацію. Усі інші ресурси, о використовуються в процесі виробництва і у створенні яких підприємство не брало участі (сировина, додаткові матеріали), у додану вартість виробленого продукту не входять. Сучасне виробництво концентрується навколо глобальних ланцюгів доданої вартості. На сьогодні вони стали важливим елементом світової економіки і є яскравим виявом глобалізації. е пов’язано з тим, о в контексті показників зайнятості населення та економічного розвитку країн важливу роль відіграє навіть не створення кінцевого продукту, а результати діяльності компаній, о беруть участь у його створенні. ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Теорія ланцюгів доданої вартості була запропонована ще в 1960–1970-х рр. ХХ століття. Вона намагалася відповісти на питання: чому одним країнам вдалося забезпечити високі темпи зростання і розвитку за рахунок інновацій і участі у глобальному поділі праці, а іншим – ні. Для цього були проаналізовані ступінь і характер залучення країн і регіонів у процес створення вартості на всьому технологічному ланцюжку: від моменту виникнення ідеї створення продукту до його реалізації кінцевому споживачеві на ринку. Власне, теорія ланцюгів доданої вартості дозволяє пояснити сучасні механізми вибору країною або регіоном спеціалізації.

анцюги доданої вартості мають визначену послідовність стадій: від проектування до продажу готової продукції (мал. 23.1). Елементи виробництва «розпорошуються» серед дедалі більшого числа країн, а самі ланцюги пов’язують географічно відокремлені стадії в єдині галузі. Тому окремі країни спеціалізовані на цілях і функціях бізнесу більшою мірою, ніж на виробництві готових товарів. Вони також конкурують між собою за вигідніше місце і більш значиму роль у цих ланцюгах. 91

РОЗДІЛ 3

2. На сайті Міністерства економічного розвитку України і торгівлі знайдіть брошуру «Експортна стратегія України: Дорожня карта стратегічного розвитку торгівлі на 2017–2021». Використовуючи інформацію у ній, розгляньте структуру експорту товарів в Україні у 2017 році. Яке місце у структурі експорту займають галузі первинного, вторинного та третинного секторів економіки? Які країни є головними торговельними партнерами нашої країни? 3. Потужний розвиток світосистеми і глобалізаційні процеси на сучасному етапі зумовлені діяльністю ТНК, на які припадає понад 22 % світових продажів. Чистий прибуток кожної зі 100 найбільших ТНК можна співвіднести з річним бюджетом України. Продукція яких ТНК присутня на українському ринку? Чи користуєтеся ви товарами і послугами ТНК?

РОЗДІЛ 3

Проектування

Виробництво

Маркетинг

Дистрибуція

Післяпродажне обслуговування

Мал. 23.1. Послідовність стадій ланцюга доданої вартості

Участь у глобальних ланцюгах доданої вартості бере переважна більшість країн світу незалежно від рівня економічного розвитку, показників доходів населення, рівня розвитку технологій то о. Проте ступінь включення країни в цей ланцюг, кількість стадій виробництва в ній, а отже, і отримання максимальної економічної вигоди – різний (мал. 23.2). Ключовими складовими в цих ланцюгах є не країни в цілому, а окремі компанії або підприємства, Мал. 23.2. Ланцюг доданої вартості особливо транснаціональні, о не пов’язані географічно з якоюсь країною. Важливу роль у формуванні глобальних ланцюгів відіграють уподобання споживачів товарів і послуг, які також стають глобальнішими. скравим прикладом глобального ланцюга доданої вартості є, наприклад, виробництво смартфона , у якому бере участь багато країн світу (мал. 23.3). Країни і компанії можуть розташовуватися на різних (початкових, проміжних або кінцевих) стадіях у ланцюгу доданої вартості залежно від їхньої спеціалізації. Перші добувають природні ресурси, виробляють сировину або інтелектуальні активи (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), проектування, дизайн), тоді як другі здійснюють виробництво деталей, компонентів і вузлів, а треті – спеціалізуються на складанні та дистрибуції, маркетингу і брендингу продукції, а також на роботі з клієнтами. Найбільша додана вартість зазвичай створюється під час виробництва ключових компонентів або у сфері послуг (НДДКР, дизайн, маркетинг, брендинг, збут продукції, обслуговування клієнтів).

Мал. 23.3. Виробництво смартфона iPhone

РОЗДІЛ 3

 о таке і народни ринок товарів Результатом розвитку міжнародного поділу праці стало виникнення ìіæíàðîäíîãî ðèíêó – сукупності національних ринків окремих країн, о пов’язані між собою міжнародними економічними відносинами. Він став результатом розвитку внутрішніх і національних ринків товарів, о вийшли за межі державних кордонів із широким залученням країн до міжнародних економічних взаємозв’язків і посиленням їхньої взаємозалежності. Складником міжнародного ринку є товарний ринок, який включає: ринок споживчих товарів, ринок засобів виробництва і ринок послуг. На цьому ринку створюються і розподіляються продовольчі й непродовольчі товари, житлові споруди та споруди виробничого призначення, а також послуги (транспортні, інжинірингові, фінансові, туристичні, рекламні то о). Світовий ринок товарів виконує важливі функції для ефективної діяльності світового господарства. Наприклад, він інформує виробників і споживачів про наявність і ціну товарів, а також дозволяє отримати об’єктив ну їхню оцінку з позицій міжнародних стандартів і критеріїв якості товару. Світовий ринок дозволяє раціональніше використовувати умови виробництва у світовому економічному просторі.  кі осо ливості виро ни тва сільськогос одарської родук ії у сучасно у світі Ринок сільськогосподарської продукції посідає особливе місце на світовому товарному ринку. е тому, о немає жодної країни, яка б не брала участі у процесі міжнародного обороту сільськогосподарських продуктів як експортер, імпортер або одержувач продовольчої допомоги. Сільськогосподарське виробництво – найдавніший вид господарської діяльності. Тому практично в усіх країнах світу існує агропромисловий сектор, о виробляє певну продукцію. Також продукти харчування (сільськогосподарська сировина) – найдавніші товари в історії розвитку міжнародної торгівлі. Загальносвітовою тенденцією є зростання попиту на продовольство, о є наслідком збільшення чисельності населення, економічного зростання та урбанізації, особливо у країнах, о розвиваються. Учені вважають: як о сучасні тенденції збережуться і до 2050 року, то загальний попит на продовольство зросте на 70 . Змінюється і модель торгівлі сільгосппродуктами. За останнє десятиліття у торгівлі продуктами сільського господарства відбулося значне збільшення обсягів товарообігу. Загальний обсяг сільськогосподарського експорту за останні 60 років зріс у 30 разів (понад 110 млрд дол. США у 2015 році). Відбулися зміни і в напрямках торговельних потоків низки найважливіших сировинних сільгосппродуктів: бідніші країни, о розвиваються, перетворилися на великих імпортерів, а країни з економікою, о формується ( атинська Америка, Східна вропа та Азія то о) заявили про себе як про великих експортерів, особливо в секторі зернових і олійних культур. Основним джерелом підви ення продуктивності сільського господарства поступово стають наука і технології. Найбільші досягнення в цій галузі належать великим транснаціональним корпораціям, зокрема «Дау», «Дюпон», «Новартис», «Монсанто». Вагомою перевагою країни як виробника сільськогосподарської сировини є нижчі витрати на виробництво продукції. Так, витрати на виро ування озимої пшениці становлять пересічно в Австралії – 205 дол. США/т,

РОЗДІЛ 3

Мал. 23.4. Витрати на вирощування пшениці (озимої), (дол. США/т)

Великій ританії та Канаді – близько 180, разилії – 155, Росії – 120, в Україні – 80 (мал. 23.4). Сучасні ланки виробництва та переробки сільськогосподарської продукції переважно вибудовуються навколо ланцюгів, які координуються харчовими компаніями та роздрібною торгівлею. З малюнка 23.5 видно, о в агробізнесі склалися досить протяжні глобальні ланцюги доданої вартості. На початкових стадіях – розведення тварин і виро ування сільськогосподарських культур, далі – подальша обробка і довгі торгові ланцюжки, коли продукти доставляють, наприклад, у магазини, ресторани і готелі.  к ра ть гло альні ринки аливни інеральни ресурсів Сучасний етап розвитку світового господарства вирізняють зростаючі масштаби споживання природних ресурсів та різке ускладнення процесу взаємодії природи і суспільства. Гірничодобувна промисловість є однією з провідних галузей глобальної економіки. За даними британської газети « », ця галузь займала 5-те місце у світі за рівнем капіталізації найбільших компаній слідом за банківським сектором, нафтогазовою, фармацевтичною промисловістю та виробництвом комп’ютерної техніки. Ñâіòîâèé ðèíîê íàôòè. Однією з найвідоміших і найвпливовіших організацій на нафтовому ринку світу є Організація країн – експортерів нафти (ОПЕК), до якої входять: Іран, Ірак, Саудівська Аравія, Венесуела, Кувейт, Індонезія, івія, Ангола, Нігерія, Алжир, Катар і ОАЕ. Найбільше нафти видобувають у США, Саудівській Аравії та Росії. Далі йдуть такі країни, як Китай, Канада та Іран. одо споживання нафти, то тут лідирують США, які актуалізують близько 1/5 всього спожи-

Мал. 23.5. Глобальний ланцюг доданої вартості у виробництві продуктів харчування

П  сучасне виробництво концентрується навколо глобальних ланцюгів доданої вартості, що складаються з послідовних стадій від проектування до продажу готової продукції;  світовий ринок товарів виконує важливі функції для ефективної діяльності світового господарства: інформування виробників і споживачів, об’єктивного оцінювання з позицій міжнародних стандартів і критеріїв якості товару тощо;  у глобальному агробізнесі склалися протяжні глобальні ланцюги доданої вартості;  сучасний етап розвитку світового господарства вирізняють зростаючі масштаби споживання природних ресурсів та різке ускладнення процесу взаємодії природи і суспільства. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Проаналізуйте мал. 23.3, на якому умовно представлено ланцюг створення доданої вартості Apple iPhone. Укажіть: де, власне, гаджет виробляють і чому додана вартість, створювана в цій країні, набагато нижча, ніж виробництво деталей в інших країнах; чому внесок інших країн в кінцеву додану вартість також значно вищий, ніж у Китаю; хто отримує найбільший прибуток із цього ланцюга. 95

РОЗДІЛ 3

вання нафти у світі. Друге місце в цьому рейтингу займає Китай (1/10). к о говорити про світових лідерів з нафтовидобутку, то Саудівська Аравія споживає лише 3,2 світової нафти. Світовим лідером в області переробки нафтопродуктів є США. У цій країні використовуються найсучасніші технології нафтопереробки. Американські нафтопереробні підприємства отримують з однієї тонни нафти-сирцю від 450 до 500 літрів бензину. Ñâіòîâèé ðèíîê ïðèðîäíîãî ãàçó. е донедавна природний газ залишався ресурсом, торгівля яким була обмежена складно ами, пов’язаними з його зберіганням і транспортуванням. Однак видобутий газ слід доставити споживачеві, тому найбільш дешевим і надійним є трубопровідний транспорт, о продукує розгляд газопроводів та газосхови як стратегічні інвестиції. Розвиток технологій виробництва і транспортування зрідженого газу ( N ) дозволив розширити ринки, включивши у світову торгівлю газом острівні держави (як виробників, так і споживачів). Зріджений газ зазвичай є дорожчим, ніж трубопровідний, як о їх поставляють на одні й ті самі ринки. Однак для зниження залежності від газових монополістів багато країн будують N -термінали. Наприклад, так робить Туреччина, яка основний обсяг газу отримує з Росії, Ірану та Азербайджану, однак активно експлуатує свої термінали для зрідженого газу з Алжиру, Нігерії та Катару. Термінали для отримання зрідженого газу споруджують Поль а та інші країни. Світовий ринок зрідженого газу зростає досить швидкими темпами: на сьогодні у світі близько 20 країн виробляють зріджений газ, і серед основних – Австралія, Малайзія, Катар, Росія та Індонезія. Зовсім недавно в число експортерів увійшли США. Приблизно вдвічі більше число країн є покупцями зрідженого газу. Тут серед лідерів Китай, понія, Південна Корея, Тайвань, Індія, Пакистан і Велика ританія.

РОЗДІЛ 3

2. Порівняйте ціну певної моделі смартфона iPhone, що пропонується на офіційному сайті компанії, із ціною в українських інтернет-магазинах. Чому вона різна? Що впливає на ціну імпортного товару? 3. Розгляньте мал. 23.5. Користуючись додатковими джерелами, з’ясуйте, що впливає на вартість виробництва продуктів харчування? 4. Критерієм залучення економіки країни в глобальні ланцюги доданої вартості є показник Total GVC Participation, який розраховується як сума показників частки вартості імпортних компонентів (іноземної доданої вартості) та частки вартості національних компонентів (національної доданої вартості), що використовують для виробництва експортної продукції. Підберіть приклади участі українських підприємств у цих ланцюгах.

§ 24.

Г О А

О А О ВАР О

 Що таке господарська спеціалізація?  Яка галузева структура вторинного сектору економіки?

 кі осо ливості гло альни лан гів доданої вартості у виро ни тві е талів Основні тенденції ринку чорної металургії: базовим виробництвом є виплавка сталі (у цьому ринку задіяно понад 100 країн) уперше головними економічними суб’єктами виробництва стали приватні ТНК середні темпи річного приросту виробництва сталі у ХХІ ст. зросли майже у 2 рази у порівнянні з другою половиною ХХ ст. зростання попиту на сталь зумовлено значним розширенням внутрішніх ринків країн, о розвиваються підви ення попиту пожвавило розмі ення нових підприємств (найбільше таких виробництв будують у Китаї, разилії, Республіці Корея, В’єтнамі, США, Мексиці, Аргентині, гипті, Алжирі, ОАЕ, Саудівській Аравії) збільшення ролі у виробництві країн, о розвиваються концентрація виробництв навколо значних промислових центрів (найбільші: Рейн-Рур, Токіо, Шанхай, Таншань значні регіони чорної металургії: Республіка Корея, о. Тайвань, США та Канада (Приозер’я), Україна, Росія) та формування нових металургійних центрів на сході Індії та південному сході разилії. лизько 25 металургійних компаній мають власну сировинну базу і можуть контролювати ланцюг доданої вартості в галузі. Також змінюються чинники розмі ення підприємств галузі: так, розвиток електросталеплавильної технології сприяв формуванню нових центрів із значними ресурсами металобрухту. При цьому його наявність стала ключовим складником розмі ення сучасних підприємств (мал. 24.1). Розвиток технології прямого відновлення заліза призвів до розмі ення металургії у районах видобутку природного газу ( лизький Схід, Південно-Східна Азія, Карибський басейн) та антрацитового вугілля (Індія, ПАР). Таким чином, у наш час розмі ення підприємств галузі визнача96

Внесок людського капіталу (напр. школи, коледжі, університети)

Внесок сфери послуг (напр. бухгалтерія, консалтинг, лізинг, транспорт, будівництво)

Роздрібна торгівля

Маркетинг

Сировина

Основні дії компаній-лідерів: Стратегія продукту Концепція продукту Дизайн продукту Концептуальний дизайн Візуальний дизайн Деталізований дизайн

Матеріали

Компоненти Купівля/ продаж Складальний вузол

Критичні ресурси

Кінцеве споживання

Внесок інфраструктури (напр. дороги, порти, комунікації, енергія, водні ресурси)

Післяпродажне обслуговування

Фінальне складання

Утилізація переробка

Внесок капітального обладнання (напр. комп ютери, устаткування, транспортні засоби, нерухомість)

Мал. 24.1. Промисловість

ють змінами просторової організації ТНК. Головним чинником розмі ення нових підприємств є комбінування вартості залізовмісної сировини та ціни на сталь у країнах і регіонах світу та собівартість виробництва (табл. 24.1). Ключовим чинником, о визначатиме спорудження нових виробничих підприємств стане прибутковість виробництва сталі. абл изькі Індія Іран Казахстан Росія разилія Венесуела

Вартість сировини та витрати на виробни тво сталі ередні

Австралія ПАР Аргентина Мексика Україна Китай Країни Північної Африки та Південно-Західної Азії

Високі США Канада С понія Республіка Корея Країни Південно-Східної Азії

Кольорова металургія на сьогодні забезпечує інші виробництва унікальними матеріалами, від побутових приладів і посуду до космічної техніки та найсучасніших комп’ютерів. Важливим чинником, о вплинув на ринок кольорової металургії, є Китай, який став важливим виробником кольорових металів, вийшовши на перші місця з виробництва. На ринок також впливають країни, о розвиваються. Виробництво алюмінію охоплює підвиробництва: виробництво бокситів, глинозему та виплавка алюмінію. лобальна тенденція у кольоровій металургії – її переорієнтування на країни з дешевою електроенергією. е 97

РОЗДІЛ 3

ЛАНЦЮГ СТВОРЕННЯ ВАРТОСТІ

Критичні ресурси

РОЗДІЛ 3

Мозамбік, Китай, Індія, ОАЕ, Ісландія, ахрейн. А в розвинутих країнах (США, Німеччина, Франція, Італія, Іспанія) спостерігаємо зниження кількості виплавленого металу. еогра ія виробництва оксити: лідерство утримують Австралія та Океанія, Китай, разилія, майка, Суринам, Гвінея. Глинозем: Китай, Австралія, разилія, майка, Суринам. Алюміній: Китай, Росія, Канада, США, Австралія, разилія, Норвегія, Індія. Мідь: атинська Америка – 48 металу Азія – 15 Північна Америка – 11 інші регіони – 26 .  учасна геогра ія виро ни тва транс ортни засо ів електроніки У транспортному машинобудуванні різко зросла роль авто- і авіабудування. Для виробництва автомобілебудування характерним є процес розділу виробництва на окремі стадії, широке використання аутсорсингу та офшорингу, яке сприяє значному розширенню географії виробництва автомобілів. При цьому ланцюги доданої вартості виробництва включають як великі автокомпанії-виробники, так і менші фірми – виробники комплектуючих деталей та надавачі послуг. Зважаючи на значні транспортні витрати та податкові митні відрахування, провідні автокорпорації намагаються розмі увати свої виробництва наближено до ринків збуту продукції. Саме тому автопідприємтва Німеччини, Франції, Італії отримують переважну більшість деталей і механізмів з інших європейських країн. Така ситуація характерна для Північної Америки та Азії. У виробництві спостерігається регіональна економічна інтеграція. Глобальні ланцюги д оданої вартості мають в автомобілебудуванні велике значення, і їхня протяжність є однією з найбільших у сучасній економіці. е є наслідком наявності різних зв’язків автопромисловості з іншими виробництвами. Найдовші автомобілебудівні ланцюги доданої вартості в Китаї, Південній Кореї, понії, Німеччині, Франції та США. Виробництво електроніки є одним з найбільш наукоємних у машинобудуванні, де глобальні ланцюги доданої вартості найбільше поширені. е пов’язано з особливостями виробництва продукції, а саме – її модульним характером та порівняно низькими транспортними витратами. Усе це дає змогу розмі увати підприємства з виробництва електроніки на значних відстанях. Можливості мережі Інтернет дозволяють координувати виробничі процеси в різних країнах. к о розглядати ланцюг доданої вартості у виробництві електроніки в цілому, то частка закордонних стадій і операцій складає в ньому понад 50 . У світовій електроніці представлено як великі ТНК, так і дрібні виробництва. Значна частина провідних компаній виробництва сконцентрована в Китаї, США, понії, Південній Кореї, Німеччині. Інші країни, такі як Мексика, Сингапур, Малайзія, Канада, Філіппіни, В’єтнам, Таїланд, є контрактними виробниками і працюють за аутсорсингом. Порівняно високу частку в ланцюгах доданої вартості мають такі країни, як Угор ина, ехія, Словаччина та інші, о відбувається за рахунок великих обсягів імпорту проміжних товарів з високою доданою вартістю для виробництва готових виробів. 98

 глобалізація та розвиток технологій змінюють чинники розміщення та географію підприємств металургійної промисловості світу;  глобальні ланцюги доданої вартості визначають особливості розвитку та географію машинобудування, особливо виробництва автомобілів і продукції електроніки. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Укажіть основні тенденції розвитку світової металургійної промисловості в умовах глобалізації. 2. Складіть схему технологічного ланцюга виробництва сталі, алюмінію та міді, користуючись додатковими джерелами інформації. 3. Розгляньте матеріали сайту «Фармацевтична енциклопедія». Підготуйте повідомлення про чинники формування фармацевтичного світового ринку, його головні об’єкти та особливості функціонування. 4. Розгляньте схему ланцюга доданої вартості виробництва одягу. Підберіть інформацію про сучасну просторову організацію, чинники розміщення та приклади міжнародної спеціалізації країн у виробництві одягу. Постачання сировини (штучні та натуральні волокна)

§ 25. О О РЕ

Текстильне виробництво (тканини, пряжа)

Виробництво одягу (дизайн, пошив, підготовка до продажу)

ВО І РО В ОГО Е ОР

Доставка та продаж

В РО В ВІ ОВО Е О О І

 Що утворює третинний сектор господарства економіки?  Що таке інформаційно-комунікаційні технології?



ку роль відігра ть сучасні транс ортно логістичні систе и та ін ор а і но ко уніка і ні ере і в гло альні еконо і і Важливими складовими

сучасної світової економіки є транс ортно логістичні системи. Вони є сукупністю об’єктів, о виконують функції транспортування, зберігання, розподілу товарів, а також супроводу товарних потоків. і системи також швидко змінюються під дією глобалізаційних процесів. Так, тенденцією сучасної глобалізованої економіки є наближення виробництва до споживача. Сьогодні дедалі частіше спостерігаємо перенесення виробництва європейських компаній з країн Азії у країни Східної вропи, о пов’язано із здешевленням робочої сили в цих європейських країнах та зниженням витрат на транспортування продукції кінцевим споживачам. На транспортування товарів дедалі більше впливає зростання електронної комерції. Так, покупці здійснюють покупки за допомогою мережі Інтернет, не користуючись послугами роздрібних торговельних мереж. Тому росте роль служб доставки вантажів кінцевому споживачеві. е доволі новий тип логістичної мережі, і транспортні компанії змінюють свою 99

РОЗДІЛ 3

огістику відповідно до потреб сучасного ринку. З розвитком світових л економічних процесів стають складнішими і транспортні перевезення. Власне, сам транспортний комплекс стає динамічнішим. Усі процеси у глобальних виробничих і транспортних ланцюгах відбуваються досить швидко, о спонукає транспортні компанії впроваджувати інструменти ІТ, які можуть забезпечити надійність, прозорість та швидкість виконання перевезень. Також у сучасному суспільстві спостерігається тенденція одо врахування питань розвитку транспорту та його впливу на навколишнє середови е. Значна увага приділяється дотриманню екологічних норм на транспорті в цілому і під час транспортування товарів зокрема. ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Усі учасники транспортно-логістичного ланцюга віддають перевагу постачальникам послуг, які пропонують не тільки швидкі та надійні, але й безпечні з точки зору екологічного впливу, рішення. Останнім часом можна помітити низку великих об’єднань у транспортно-логістичному комплексі, що позначається на характері світової логістики в цілому. Найяскравіше це помітно на прикладі країн Азії і Північної Америки. Станом на 2018 рік шість перших місць серед логістичних компаній світу займають: DHL, Kuehne & Nagel, DB Schenker, C. H. Robinson, DSV і XPO Logistics.

 кі гло альні чинники розвитку сучасної транс ортно логістичної ін ра структури Одним з основних чинників є економічне зростання нових регіонів. Так, крім країн Азії, очікують, о Африка стане наступним великим торговим центром, о створить новий виклик розвитку транспортного вироб ництва. При цьому нерозвиненість інфраструктури і транспортних комунікацій, незадовільний стан доріг – це ті проблеми, з якими мають упоратися ви езазначені компанії у найближчий час у нових економічних регіонах світу. Велику роль у сучасному глобалізованому житті суспільства відіграє стрімкий розвиток і поширення нових інформаційнокомунікаційних технологій. хній революційний вплив стосується всіх сфер суспільного життя: державних структур та інститутів громадянського суспільства, економіки та соціальної сфери, науки, освіти, культури і способу життя людей. Сьогодні можна з упевненістю говорити про те, о знання та інформація стають одним із стратегічних ресурсів, ресурсом соціально-економічного, технологічного та культурного розвитку. Масштаби використання цього ресурсу порівнюють з використанням традиційних ресурсів. Інформаційні потоки виходять за межі національних кордонів та інтегруються у світовий інформаційний простір, цьому значною мірою сприяє створення новітніх комунікаційних систем і способів використання космічного простору для передавання інформації.  о таке світови ринок інвести і і інансів Інвестиційний ринок у сучасній ринковій економіці є одним з найважливіших складових загального ринку. Він поєднує велику кількість виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, о взаємодіють в інвестиційній сфері. Іíâåñòèöіéíèé ðèíîê – це сукупність економічних відносин, які встановлено між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг й об’єктами інвестування в усіх його формах. Ринок інвестицій (обмін ін100

РОЗДІЛ 3 Мал. 25.1. Світові фінансові потоки

вестиціями) характеризується пропозицією інвестицій (або пропозицією інвестиційного капіталу) з боку інвесторів, о виступають у цьому випадку як продавці, та попитом на інвестиції з боку потенційних учасників інвестиційної діяльності, які виступають у ролі покупців інвестицій (інвестиційного капіталу). Одночасно з розвитком ринкових відносин відбувалося становлення і фінансових відносин. На сьогодні ôіíàíñîâі ïîñëóãè – це один з найважливіших секторів глобальної світової економіки, який розвивається швидкими темпами. Також фінансові послуги пов’язані з потребою обслуговування державою економічного та культурного життя громадян, утриманням армії, охороною здоров’я, освітою, пенсійним забезпеченням, управлінським апаратом то о. Ôіíàíñè – це рух грошових доходів, у яких обов’язковою умовою їхнього існування є гроші. Ôіíàíñîâі ïîñëóãè – це відносно молодий напрямок світових економічних відносин. Міжнародний ринок фінансових послуг охоплює банківську, страхову сферу та операції із цінними паперами (акції, облігації то о). У розвинутому суспільстві фінансові послуги відіграють не меншу роль, ніж виробництво, оскільки забезпечують його фінансово-кредитним, страховим, інформаційним та бухгалтерським обслуговуванням. Суб’єктами фінансових відносин виступають держава, підприємства, організації та працівники підприємств, громадяни. Організації що нада ть інансові о слуги, – це банки, страхові, лізингові, брокерські та інші компанії (мал. 25.1). За останні десятиліття структура світових фінансових послуг зазнала значних технологічних і структурних змін. е значною мірою пов’язано з процесами глобалізації, коли кордони держав уже не мають ключового значення для руху фінансів. Фінансовий капітал може без обмежень перемі уватися з національного на світовий фінансовий ринок, і навпаки. Власне, процес глобалізації ринку фінансових послуг почався е у 80-ті рр. ХХ ст. е призвело до посилення фінансової інтеграції, збільшення числа об’єднань і поглинань фінансових установ, зменшення ролі національних бар’єрів. Усе це призвело до зростання конкуренції на ринку фінансових послуг, сприяло їхньому розвитку, розширенню асортименту, зниженню вартості, підви енню темпів економічного зростання країн. Таким чином, відбувається географічна зміна фінансових потоків між регіонами та країнами світу. При цьому фінансові установи відкривають 101

РОЗДІЛ 3

свої філії у великих інансових центрах, у яких зосереджені банки й інші фінансові організації, о здійснюють міжнародні валютні, кредитні та фінансові дії, операції із цінними паперами, дорогоцінними металами то о. Ñâіòîâі ôіíàíñîâі öåíòðè – це зазвичай великі міста зосередження банківських організації та інших фінансових інституцій. Фінансові центри мають значний вплив на котирування валют та формування ринкових цін, оскільки є найбільшими міжнародними торговими майданчиками. Основою формування світових фінансових центрів є діяльність великих банків, о зосереджені у великих мегаполісах. У рейтингу світових фінансових центрів I у 2018 р. на перше місце вийшов Нью- орк, який обігнав ондон (минулорічного лідера) та Гонконг, о розмістилися відповідно на другому і третьому місці. У п’я тірку лідерів увійшли також Сингапур та китайський Шанхай. У топ-10 міст з найінтенсивнішим обертанням капіталу увійшли також Токіо, Сідней, Пекін, швейцарський юрих і німецький Франкфурт. П  важливими складовими сучасної світової економіки є транспортно-логістичні системи та інформаційно-комунікаційні технології;  інвестиційний ринок – це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів і послуг, та об’єктів інвестування в усіх його формах;  за останні десятиліття структура світових фінансових послуг зазнала значних технологічних і структурних змін, що пов’язано з процесами глобалізації. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Поясніть, для чого Україні потрібно залучати іноземний капітал. 2. Критеріями, за якими оцінюються міста в рейтингу фінансових центрів, є бізнес-середови е: політична стабільність і верховенство права, макроекономічні зв’язки, податковий клімат, людський капітал, інфраструктура, розвиток фінансового сектору, репутація міста (бренд, рівень інновацій, привабливість та культурний розвиток, «родзинка», яка відрізняє від інших міст). Як ви думаєте, чому у 2018 р. Лондон поступився першим місцем Нью-Йорку? Столиці яких сусідніх держав України відповідають цим критеріям? Що потрібно змінити в столиці України, щоб увійти в 100 найбільших фінансових центрів світу? 3. Розробіть проект «Туристичний регіон світу: реалії сьогодення і перспективи розвитку» (регіон обирайте за власним вибором).

ÏÐÀÊÒÈ×ÍІ ÐÎÁÎÒÈ 8. Позначте на контурній карті (знаками руху) глобальні ланцюги доданої вартості «видобування алюмінієвої сировини – виробництво глинозему – виробництво первинного алюмінію – споживання алюмінію».

1. Світовий ринок патентів: лідери та аутсайдери. 2. Роль транснаціональних компаній у розвитку машинобудівних та хімічних виробництв в Україні. 102

 застосовувати поняття «політична географія» та «геополітика»;  розрізняти зовнішню і внутрішню політику, територіально-політичні системи національного і наддержавного рівнів;  наводити приклади світових геополітичних центрів сили;  визначати місце України в сучасних геополітичних процесах;  оцінювати взаємозв’язок між національними та геополітичними інтересами держави.

§ 26.

ПО І

А ГЕОГРАФІЯ

 Що таке політична карта світу?  Як класифікують країни за формою правління та адміністративно-територіальним поділом?  Які існують найбільші міжнародні суспільно-політичні організації?

 о вивча олітична геогра ія еогра ічні та олітичні складники і ї науки Одним з найважливіших атрибутів сучасної держави є її територія, яка може мати різні розміри, різне географічне положення, просторову конфігурацію, різний ступінь освоєння. Саме на території держави відбуваються всі суспільні процеси, о формують особливості географічного устрою політичної сфери держави. Вони є об’єктом дослідження окремої дисципліни, о сформувалася в межах суспільної географії, – олітичної геогра ії. Ïîëіòè÷íà ãåîãðàôіÿ – це складова суспільної географії, о вивчає просторову (територіальну) організацію політичного життя суспільства. Зокрема, тип політичної системи держави, її кордони, адміністративно-територіальний устрій та політичний лад, структуру влади та її органів, територіальне розміення політичних сил суспільства. Політична геогра ія Також це наука про просторову впорядкованість держав і міждержавних об’єд нань, розмі ення та Формування політичної картини світу взаємовідносини політичних сил, та його окремих територій територіальні особливості політичЗміни в політичних кордонах них процесів і яви (мал. 26.1). Політична географія поєднує Особливості державного ладу знання географічної, економічної та політичної наук, саме тому міжПолітичні партії, угрупування, блоки предметна та інтегрована складова яскраво виражені в її структурі: у Територіальні аспекти виборчих кампаній системі географічних наук вона є складовою частиною суспільно-екоМал. 26.1. Політична географія номічної географії серед політич103

РОЗДІЛ 3

ПО І А ГЕОГРАФІЯ А ГЕОПО І А

РОЗДІЛ 3

них наук вона має тісні зв’язки з політологією, міжнародним правом, дипломатією, адміністративним правом серед інших наук вона пов’язана з історією, економікою, етнографією, соціологією, релігієзнавством то о. я наука дозволяє кра е зрозуміти чинники, механізми та тенденції устрою політичного простору: вивчати сучасні політичні процеси на різних рівнях (глобальному (світовому), державному (країнознавчому) та місцевому (регіональному)). Географічну сутність цієї науки визначають через феномен держави, який поєднує в собі: територію, населення і політичну владу. Оскільки основними складовими держави є територія, населення і політичне керівництво, то можна вважати, о сама äåðæàâà – це історичний спосіб географічного поділу політичної влади. Усе це і визначає значення географії у процесах державотворення та у функціонуванні держави. Географічними складовими політичної географії є: географічне положення, розміри та конфігурація території природно-географічні умови та природно-ресурсний потенціал історико-географічні чинники територіальні особливості соціально-економічної сфери. Потенціал держави, її місце і роль завжди залежали від їхнього розмі ення у системі світових територіально-політичних відносин. Розміри державної території впливають і на географію державних інституцій (зокрема, на особливості адміністративно-територіального устрою, які завжди були важливим чинником у міжнародних відносинах). Для кожної держави важливим є розмі ення та відносини з іншими державами, міждержавними об’єднаннями і політичними, культурними центрами. Так, сьогодні у світі провідну роль продовжують відігравати великі держави. Отже, віддалене чи окраїнне розмі ення території одо таких центрів, наявність чи відсутність природних бар’єрів на кордонах суттєво впливають на процеси державотворення. Також одним з основних географічних чинників у формуванні та розвитку держави є рівень і територіальна структура суспільства та результати його діяльності. Густота, розмі ення, структура населення, рівень економічного розвитку регіонів визначають політичну вагу держави та впливають і на політичні процеси. Проте, попри важливість географічних чинників, у політичній географії існують й інші складові: політичні, ідеологічні, морально-етичні, культурні та інші. До політичних складових політичної географії належать не лише елементи політичної сфери (державні структури, територія, органи місцевого самоврядування, громадсько-політичні організації і рухи), а й такі суспільні яви а, як нація, релігія, політико-географічна свідомість населення.  о таке територіально олітичні систе и Головним об’єктом дослідження політичної географії є територіально олітичні системи Òåðèòîðіàëüíî-ïîëіòè÷íі ñèñòåìè – це сукупність взаємозалежних елементів політичної сфери (адміністративних кордонів, центрів управління, органів влади, партій, громадських організацій та суспільних рухів, адміністративно-територіальних одиниць, виборчих округів то о), які є на певній території. Важливим у формуванні та розвитку таких систем є принцип територіальності о є важливим для всієї географічної науки. Він передбачає, о кожна конкретна територія виступає як арена життєдіяльності людини, у тому числі і її політичної діяльності. 104

Геополітика – це наука, яка вивчає у єдності багатоманітні і взаємопов’язані чинники (географічні, економічні, політичні, культурні тощо), які здійснюють вплив на потенціал держави та її можливість участі в політичних процесах в регіоні та світі в цілому. Об’єкт

Предмет

Методи

геополітична структура світу

система взаємозв’язків, яка визначає наявний світовий лад й динаміку його розвитку

системний; порівняльний; математичної формалізації; функціональний; нормативно-ціннісний; антропологічний; інституційний та інші

Категорії й поняття просторовотериторіальний чинник; геополітичний процес; суб’єкти політики; країна; кордон; національний інтерес; національна безпека; світовий лад та інші

Функції пізнавальна; світоглядна; інформаційноаналітична; прогностична; прикладна

Мал. 26.2. Геополітика як наука

Одна ТПС може відрізнятися від іншої масштабом. Тому виділяють такі рівні територіально олітичних систем наддержавний (глобальний): світ та великі регіони національний (регіональний): окремі країни специфічні в політичному сенсі території (анклави, ареали етнічних меншин та ін.). У політичній географії переважно аналізують два рівні: національний та наддержавний. Íàöіîíàëüíèé ðіâåíü ÒÏÑ – це ТПС, о формуються в межах певної держави. ÒÏÑ íà íàääåðæàâíîìó ðіâíі – це ТПС, які формуються на глобальному рівні і їхні межі залежать від зміни геополітичних сил у світі. Наприклад, на глобальному рівні досліджується співвідношення політичних сил між найбільшими за економічним та військовим потенціалом країнами – основними суб’єктами світосистеми, вивчаються політико-географічні закономірності географії міжгалузевих зв’язків, вплив політичних подій на географію світового господарства. На регіональному (національному) рівні досліджуються країни з боку їхньої цілісності – як одиниці соціально-економічних систем. Держава є найсильнішим суб’єктом політичної діяльності, о визначає взаємодію глобальних територіальнополітичних систем. Тому усвідомлена ідентифікація зі своєю країною – це один із сильних компонентів політичної культури і країни.  о вивча гео олітика Ãåîïîëіòèêà – це наука про державу, про географічну основу різних політичних процесів. Власне поєднання слів «гео» та «політика» і демонструє зв’язок між географічним простором та мистецтвом управління державою. На відміну від політичної географії, геополітика – це наука, о вивчає глобальну політику, тобто стратегічний напрям сучасних політичних відносин. Вона досліджує та оцінює міжнародно-політичні позиції держави, її місце в системі міжнародних відносин, участь у військово-політичних та інших об’єднаннях. Виходячи з назви науки, можна констатувати, о важливим компонентом у ній залишається географія. е дає підстави визначати її і як географічну науку (мал. 26.2). Геополітика пов’язує в одне ціле політичні процеси і географічний простір. Раніше вважалося, о ця наука досліджує лише глобальний рівень, проте зараз є багато прикладів політичної стратегії на регіональному та місцевому рівнях (наприклад, регіональна геополітика). Геополітика ви105

РОЗДІЛ 3

вчає також можливості активного використання географічного простору держав в інтересах військово-політичної, культурної, інформаційної, економічної та екологічної безпеки в сучасному світі. Головними суб’єктами геополітики є дер ави. З ними пов’язані такі ключові поняття геополітики, як геостратегічні гравці та гео олітичні осі. Держави можуть виступати ініціаторами створення міжнародних організацій, на які також поширюється геополітика. Проте на межі – Х I ст. поряд з державами новими суб’єктами геополітичної структури світу стали транснаціональні ком анії Вони дедалі більше визначають співвідношення сил на регіональному та глобальному рівнях. Сучасна геополітика дедалі більше реагує на інтереси недер авних суб ктів різноманітних об’єднань громадян (політичні рухи й організації, антиглобалістські рухи) та окремих лідерів. Геополітика поділяється на зовні н геополітику і внутрі н геополітику. В основі внутрішньої геополітики лежать: безпека та оптимальна освоєність державної території, недоторканність державних кордонів, оптимально-просторова структура державно-територіального устрою національна ідея і загальнонаціональний характер впливу політичних партій. Завдання зовні ньої гео олітики – установлення таких зв’язків держави із зовнішнім світом, які сприяли б її рівновазі і стабільності. Між ними має бути певна гармонія. Важливим предметом дослідження геополітики є öåíòðè ñèëè – певні центри впливу, на які значною мірою звернені погляди і увага країн в різних регіонах світу і які мають можливість впливати на світові процеси. Оцінюючи реалії сучасного світу, можна говорити про декілька центрів сили. е Сполучені Штати Америки, вропейський Союз та азійський центр сили (Китай, понія, Індія, Республіка Корея). ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

За оцінками фахівців, до середини XXI ст. свої позиції збережуть три основні центри світового господарства: США, ЄС та Східна Азія. Однак у результаті глобалізації Захід поступово втрачатиме своє лідерство, поступаючись країнам Сходу – Японії, Китаю та Індії. Серед інших держав, які прагнуть змінити наявне становище у світі й уже сьогодні є вагомими регіональними лідерами, найчастіше згадують Туреччину, Індонезію, Південну Африку, Нігерію, Єгипет, Бразилію, Республіку Корею. За певних обставин свої претензії на політичне лідерство можуть висунути економічно потужні нині Велика Британія, Японія, Канада, Австралія. Саме ці держави визначатимуть політичне життя світу в майбутньому, й Україні, щоб не перетворитися політично на частину «третього світу», потрібно якнайшвидше наповнити реаліями свій європейський вектор зовнішньополітичної діяльності.



ки існу вза озв язок і на іональни и та гео олітични и інтереса и дер ави Невід’ємною складовою геополітики є поняття національні

інтереси. У сучасній геополітиці під íàöіîíàëüíèìè іíòåðåñàìè розуміють стратегічно важливі цілі, які ставить перед собою кожна держава, і засоби, за допомогою яких вона розраховує їх досягти. Наприклад, óêðàїíñüêі íàöіîíàëüíі іíòåðåñè – це життєво важливі матеріальні, інтелектуальні й духовні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. У цьому розумінні національні інтереси є найважливішими завданнями внутрішньої і зовнішньої політики. Пріоритетне 106

П  політична географія – це складова суспільної географії, що вивчає просторову (територіальну) організацію політичного життя суспільства;  географічна сутність політичної географії визначається тим, що кожна держава є своєрідним поєднанням території, населення і політичної влади;  головним об’єктом дослідження політичної географії є територіально-політичні системи;  геополітика – це наука про державу, про географічну основу різних політичних процесів;  пріоритетне значення серед національних інтересів має захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи держави. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. За додатковими джерелами інформації підготуйте виступ на тему «Геополітика “сили”». Наведіть приклади різновидів «сили» та застосування «м’якої» і «жорсткої сили» у світі. Прокоментуйте наслідки таких дій. 2. Геополітична карта Європи характеризується суттєвими змінами у відносинах європейських держав зі своїм стратегічним партнером – Сполученими Штатами Америки. Суть тенденції, яка дедалі більше набирає сили, полягає в тому, що епіцентр конструктивності перемістився зі США до Європи. Поясніть причини цього явища. Спрогнозуйте найсуттєвіші зміни в геополітиці Великої Британії, Німеччини і Франції із США? У чому полягають особливості геополітичних відносин Росії та України зі США? 3. Ознайомтеся із Законом України «Про національну безпеку України» (від 21.06.2018 р.), у якому визначено пріоритетні національні інтереси нашої держави. Прочитайте ст. 3 про фундаментальні національні інтереси України та зробіть висновок про їхні основні положення.

107

РОЗДІЛ 3

значення серед національних інтересів має захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопу ення втручання у внутрішні справи держави. Однією з основних категорій в геополітиці є гео олітичний інтерес держави, який визначає зовнішньополітичний курс і поведінку держави на міжнародній арені. Ãåîïîëіòè÷íі іíòåðåñè êðàїíè – це система пріоритетів у діяльності держави зі зміцнення економічного, політичного та військового потенціалу з урахуванням особливостей його геополітичного положення. У федеративних державах, о мають великі території та різноманітні природно-географічні умови, розрізняють загальнонаціональні гео олітич ні інтереси і від овідні інтереси регіонів. За своєю суттю геополітичні інтереси є складовою частиною національних інтересів держав. Кожна держава намагається реалізувати на міжнародній арені свій національно-державний інтерес. Внутрішня і зовнішня політика держави базується на цих інтересах. Наприклад, основним національно-державним інтересом, геополітичним пріоритетом і стратегічним завданням зовнішньої політики України в сучасних умовах є зміцнення її як вільної, суверенної, незалежної держави за умов збереження національних цінностей, захисту економічного та політичного суверенітету, власної культурної ідентичності, перетворення її на повноцінний суб’єкт геополітики, тобто на самостійного гравця, який визначає свої цілі і дії на міжнародній арені.

РОЗДІЛ 4

ÑÓÑÏІËÜÍÀ ÃÅÎÃÐÀÔІß ÓÊÐÀЇÍÈ

РА

ЕР

АВА

 характеризувати політико-географічне положення України;  вирізняти спільні кордони України з політичними та економічними партнерами, з країнами інших політичних та економічних блоків;  визначати проблеми адміністративно-територіального устрою України;  показувати на карті країни-сусіди України;  висловлювати судження щодо впливу політико-географічного положення на економічний розвиток України, її місце в Європі та світі;  оперувати поняттями «територія держави», «політико-географічне положення», «адміністративно-територіальний устрій»;  застосовувати прийоми дослідження адміністративно-територіального устрою України.

§ 27.

РА ЕР АВ

ЕР РА

АВА І

ЕР

ОРІЯ

 Яка площа території України?  Що таке географічне положення країни?

 о вклада ть в оняття українська дер ава Кожна людина вкладає в поняття «держава» своє розуміння, пов’язане з тим місцем, де вона народилася, живе, працює. Наукове тлумачення окресленого поняття знаходимо у працях науковців різних сфер: історичній, політичній, правознавчій, географічній та інших. Однак спільним для всіх визначень є розуміння держави як утворення, о має такі ознаки, як незалежність і суверенітет, певну правову систему і політичну владу. Згідно з Конституцією Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Демократичну суть держави конкретизує ст. 5 Конституції, проголошуючи Україну республікою за формою 108

ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Поняття «соціальна держава» уведено в науковий обіг у 1859 р. Вітчизняні вчені вважають, що соціальна держава – це та держава, яка прагне забезпечити кожному громадянину та громадянці гідні умови існування, соціальну захищеність, співучасть в управлінні економікою, створення однакових умов для самореалізації особистості. Визнано, що держава є багатою за умови наявності середнього класу, який становить понад 60 % від усього населення.

 о вкл ча дер авна територія країни З поняттям «державна територія» ви вже ознайомилися в курсі географії 8-го класу. Отже, äåðæàâíà òåðèòîðіÿ Óêðàїíè – суходіл, води, надра і повітряний простір, на які поширився державний суверенітет України. Статус державної території визначає Конституція України. Сучасні межі державної території України окреслено її кордонами із сусідніми державами. х було визначено в результаті правонаступництва і підтверджено після проголошення незалежності України в 1991 р. двосторонніми угодами про державний кордон з усіма державами-сусідами. Згідно з Конституцією України її територія у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Інші держави зобов’язані утримуватися від будь-яких зазіхань на територіальний суверенітет Української держави. У межах своїх територіальних кордонів держава виступає єдиним офіційним представником усього населення. Державна територія України є матеріальною базою її існування. У Конституції закріплено, о земля, її надра, атмосферне повітря, водні й інші природні ресурси, о знаходяться в межах території України, ресурси її континентального шельфу, виняткової (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу.  кі осо ливості олітико геогра ічного оло ення країни Ïîëіòèêîãåîãðàôі÷íå ïîëîæåííÿ êðàїíè – це її розташування одо інших країн, насамперед сусідніх, одо військово-політичних блоків, організацій, союзів, політичних подій, які впливають або можуть впливати як на політичний курс самої країни, так і політико-економічні відносини в регіоні, світі. Тому аналіз особливостей політико-географічного положення країни є завжди актуальним. ей аналіз потребує відповіді на такі питання: чи є небезпечними кордони держави із сусідніми країнами чи існують так звані гарячі точки у прикордонних країнах який військово-стратегічний потенціал країни чи бере країна участь у миротворчих операціях то о. Територія України займає проміжне положення між західними і східними європейськими народами і культурами, перебуваючи одночасно у Східній і ентральній вропі. Саме ця обставина в історії України іноді відігравала негативну роль. На сучасному етапі розвитку держави її політико-географічне положення вигідне і водночас складне. Україна має значну кількість безпосередніх країн-сусідів на заході, серед яких Польа, Словаччина, Угор ина, Румунія. Західні сусіди України перебувають 109

РОЗДІЛ 4

правління, а також закріплюючи в українській державі принцип народовладдя. Народ визнається носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Демократизм форм правління в Україні визначається і тим, о державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідні органи здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

РОЗДІЛ 4

у сфері впливу вропейського Союзу та НАТО. Україна, обравши вектором своєї зовнішньої політики європейську інтеграцію, активно співробітничає з європейськими країнами в різних сферах суспільного життя. На півночі і сході Україна межує з ілоруссю та Росією. лизько 40 протяжності державних кордонів припадає на Росію. Вибір європейського вектора розвитку незалежної України створив багато проблем у стосунках з Росією. На початку 2014 р. політико-географічне положення нашої держави було ускладнене внаслідок порушення норм міжнародного права сусідньою Росією. У результаті нашим східним сусідом було окуповано АР Крим і Севастополь, створено серйозний конфлікт на Донбасі. астина Донецької і уганської областей опинилася у складі самопроголошених республік, непідконтрольних Україні, але повністю підтриманих Росією. Негативною рисою сусідського положення України є розташування в безпосередній близькості від кордонів самопроголошеної Придністровської республіки на території Молдови. Морські кордони України в орному та Азовському морях становлять сукупно близько 2000 км. Україна, як і її морські сусіди олгарія, Грузія, Росія, Румунія та Туреччина, є учасником Організації орноморського економічного співробітництва. хня діяльність сконцентрована цілком і повністю на економічному аспекті інтеграції. Проте на морських кордонах України також існує серйозна проблема, спровокована Росією, яка тривалий час, упродовж 2018 р., блокує прохід українських і міжнародних суден через Керченську протоку. Нині Україна є постійним і доволі впливовим членом понад 20 міжнародних організацій. З жовтня 2015 р. наша держава вчетверте стала непостійним членом Ради езпеки Організації Об’єднаних Націй (ООН). У цілому політико-географічне положення України дає можливість інтегруватися до міжнародних систем колективної системи безпеки в вропі, які засвідчили свою миролюбність та ефективність. Входження до таких систем значно поліпшило б станови е України як незалежної держави.  кі осо ливості ад іністративно територіального устро країни та ого ре ор ування Àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíèé óñòðіé – це поділ території держави на певні частини для організації управління на містах. Адміністративно-територіальний устрій України пройшов довгий шлях розвитку. Особливою подією в його становленні стало проголошення незалежності України в 1991 році. Відповідно до Конституції систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, сели а і села. Верхній рівень адміністративно-територіального устрою – область, їх в Україні 24. Àäìіíіñòðàòèâíà îáëàñòü – це велика частина території України, яка має чітко визначені кордони й систему місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Середня пло а області в Україні складає 24 тис. км2. Найбільші за пло ею – Одеська (33,3 тис. км2), Дніпропетровська і ернігівська (по 31,9 тис. км2). Можна відзначити, о великими за пло ею й населенням є східні області, а меншими – західні (така ситуація склалася історично). Донедавна в Україні налічувалося понад 11,5 тисячі міських, сільських і сели них громад, з яких майже половина нараховує менше як 1000 жителів. хній соціально-економічний та людський потенціал незначний, вони неспроможні забезпечити надання якісних публічних послуг. Відтак очевидним є той факт, о реалізація основних завдань децентралізації 110

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ  Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою;  територія України в межах чинного кордону є цілісною і недоторканною;  поняттям «територія України» охоплюються суша, води, надра і повітряний простір, на які поширено державний суверенітет України;  політико-географічне положення України в цілому сприятливе для політичного та економічного розвитку держави;  з точки зору адміністративно-територіального устрою територією України є сукупність територій усіх її адміністративно-територіальних одиниць верхнього рівня. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Позначте на контурній карті державні кордони України і сусідні держави. 2. Користуючись офіційним сайтом Міністерства закордонних справ України, охарактеризуйте участь України в міжнародних організаціях. 3. Користуючись додатковими джерелами інформації, зберіть докази того, що Українська держава є соціально орієнтованою. 4. Користуючись даними про об’єднані територіальні громади, заповніть таблицю. Зробіть висновки про реалізацію адміністративнотериторіальної реформи в Україні. Регіони України

Кількість громад, затверджених Кабінетом Міністрів України

Кількість реально створених громад

5. Ознайомтеся з Гельсінською угодою (Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі) – програмою дій для будівництва єдиної, мирної, демократичної Європи. З’ясуйте, які міждержавні домовленості існують в міжнародно-правовій, військово-політичній, економічній та гуманітарній сферах.

111

РОЗДІЛ 4

влади можлива лише в разі реформування чинного адміністративно-територіального устрою країни. Правовою основою для проведення реформи стали Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та «Методика формування спроможних територіальних громад». Наразі адміністративно-територіальна реформа, яка полягає у створенні самодостатніх об’єднаних територіальний громад (ОТГ), триває. ей процес проходить досить складно, оскільки: по-перше, зачіпає інтереси певного прошарку населення по-друге, існує ціла низка питань, які потребують урегулювання на законодавчому рівні по-третє, у його реалізації зацікавлені не всі регіональні органи влади та органи місцевого самоврядування. Станом на початок листопада 2018 року створено 865 об’єднаних територіальних громад. До складу цих ОТГ увійшли 3981 колишніх місцевих рад. ільше як 8,4 млн людей проживають в ОТГ. Розроблено механізм вирішення спільних проблем громад: утилізація та переробка сміття, розвиток спільної інфраструктури то о. Реалізується вже 274 договори про співробітництво, цим механізмом скористалися 1096 громад.

РОЗДІЛ 4

А Е Е

РА

 характеризувати природний і механічний рух населення, його статево-вікову структуру;  добирати, аналізувати статистичні й картографічні матеріали про населення України;  визначати просторові закономірності демографічних процесів і розселення населення в Україні;  пояснювати особливості демографічної ситуації і урбанізаційних процесів у країні;  оперувати поняттями природний і механічний рух населення України «статево-вікова структура населення України», «урбанізація в Україні», «субурбанізація», «джентрифікація», «якість життя» «зайнятість населення»;  володіти прийомами аналізу картограм народжуваності, смертності, природного приросту, густоти населення, урбанізації в Україні.

§ 28.

А Е Е Я РА Е О І ПР РО Р І А ЕВО ВІ ОВА Е РО Е Е Я

А І А Е А І Р РА

 Що впливає на кількість населення країни?  Які є демографічні показники?  Що таке демографічна політика держави?

 ка кількість населення країни та ого дина іка За даними Державної служби статистики, на 1 жовтня 2018 р. кількість постійного населення України становить 42 млн 220 тис. 824 особи, а кількість наявного населення – 42 млн 51 тис. 187 осіб (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та непідконтрольних територій Донецької і уганської областей (мал. 28.1)).

Мал. 28.1. Динаміка чисельності населення України

112

ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Невтішний прогноз щодо кількості населення України дає ООН, наголошуючи, що до 2050 р. населення України скоротиться на 17 % і складатиме 36,4 млн громадян, а ще через 50 років нас стане на 7,2 млн осіб менше. Україна входить у десятку країн, у яких до 2050 р. очікується найбільш стрімке скорочення населення. Основною критичною причиною стрімкого зменшення кількості населення в Україні є не тільки низька народжуваність, а й висока смертність. Так, за підсумками 2017 р., у країні на 100 померлих було всього 64 народжених, стверджують вітчизняні демографи. За статистичними даними, чоловіча смертність в Україні приблизно втричі більша, ніж жіноча. Причини високої смертності полягають у способі життя чоловіків і в умовах праці.

Отже, основна причина скорочення населення – це від’ємний природний приріст. к наслідок, населення України значно постарішало, але тривалість життя не збільшилася. Несприятлива демографічна ситуація в Україні, і насамперед зменшення народжуваності, пов’язана також із загостренням проблем функціонування сім’ї як осередку відтворення населення. Поширилися такі яви а, як відкладання шлюбів і народження дітей, безшлюбне материнство, соціальне сирітство, збільшення кількості розлучень. Рівень природного скорочення населення в сільській місцевості (7,4 ) удвічі переви ує рівень природного скорочення населення в міських поселеннях (3,8 ).  к і чо у від ува ться в країні е анічни ру населення За даними Держстату, в Україні посилилися процеси еміграції населення (табл. 28.1). к наслідок, від’ємне міграційне сальдо і скорочення населення в багатьох областях країни. аблиця

ігра і ні про еси в ількість прибулих

ількість вибулих

країна

країні*

1 р.

ігра і ни приріст скорочення ( )

Вінницька

7036

11 661

–4625

Волинська

8673

9496

–823

51 190

27 059

24 131

7842

31 710

–23 868

Дніпропетровська Донецька

ез урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та непідконтрольних територій Донецької і уганської областей. 113

РОЗДІЛ 4

Протягом останніх десятиліть спостерігається постійне зменшення чисельності населення України як внаслідок природного скорочення, так і в результаті механічного руху населення. Основні демографічні проблеми України, крім низької народжуваності, пов’язані також з високою передчасною смертністю і негативним сальдо міграції. Так, наразі народжуваність в Україні знаходиться на рівні європейських країн і складає 1,4 дитини на жінку. У той же час із тих чоловіків, які доживають до 16 років, третина не доживає до 60. Така висока смертність є основною причиною зниження кількості населення.

РОЗДІЛ 4

родов ення таблиці ількість прибулих

ількість вибулих

14 212

15 100

–888

Закарпатська

6013

6110

–97

Запорізька

7731

10 445

–2714

Івано-Франківська

15 180

13 719

1461

Київська

54 935

24 258

30 677

Кропивницька

10 952

12 609

–1657

уганська

2715

21 862

–19 147

ьвівська

29 097

26 431

2666

8205

10 095

–1890

Одеська

25 150

20 425

4725

Полтавська

19 972

20 627

–655

Рівненська

15 214

17 041

–1827

Сумська

16 399

17 130

–731

7403

8758

–1355

Харківська

55 076

43 007

12 069

Херсонська

4927

7674

–2747

Хмельницька

7760

10 542

–2782

16 034

16 484

–450

ернівецька

5833

5469

364

ернігівська

8581

10 632

–2051

36 157

31 946

4211

итомирська

Миколаївська

Тернопільська

еркаська

м. Київ

ігра і ни приріст скорочення ( )

Найпоширенішою формою зміни місця проживання громадян України є внутрішні міграції. Так, за даними Держстату, внутрішні перемі ення приблизно в 10 разів переважають за обсягом зареєстровані випадки зовнішньої міграції. ільше половини всіх переїздів здійснюють усередині регіонів (між містом і селом) і лише близько третини – між регіонами держави. У міжрегіональних міграціях основними приймачами є м. Київ та Київська область. Відсутність належних умов працевлаштування в селі разом з традиційною для сільської молоді навчальною міграцією спричинили значні втрати молодого населення сіл, інтенсивність вибуття якого у 3–4 рази ви а, ніж сільського населення загалом. У зв’язку з вибуттям молоді прискорюється старіння сільського населення, погіршуються показники його природного відтворення. Унаслідок анексії Росією АР Крим та втрати Україною контролю над частиною території Донецької та уганської областей з’явилися великі потоки людей, які були змушені залишити місця свого постійного проживання і переселитися до інших регіонів України (у засобах масової інформації їх визначають як «вимушені переселенці», в офіційних доку114

115

РОЗДІЛ 4

ментах – як «внутрішньо перемі ені особи» (далі – ВПО). ільшість ВПО перебувають у найближчих до місць попереднього проживання регіонах, о свідчить про намір повернутися до покинутих домівок. Водночас, за даними соціологів, близько третини ВПО орієнтується на постійне проживання в інших регіонах України. Після запровадження демократичних свобод, зокрема й свободи пересування, а також реалізації угоди про безвізовий режим з країнами вропи, стрімко зростає зовнішня міграція населення України (зокрема, за рахунок перетину західного кордону). Постійно зростає чисельність українців і українок, які проживають на території вросоюзу, нині їх – понад 1 млн осіб, о становить понад 7 іноземців із третіх країн на території С. Найбільше українців і українок проживає в Італії, Поль і, Німеччині, ехії та Іспанії. Значна кількість населення України (понад 1 млн осіб) перебуває за кордоном для здійснення трудової діяльності. У трудовій міграції переважають чоловіки, найчисленнішими серед яких є особи 30–44 років (понад 40 ). ільшість трудових мігрантів походить із західних областей України, 41 має середню або середню спеціальну освіту, 36 – ви у освіту, о свідчить про значний відтік кваліфікованих кадрів. Ви езазначене дозволяє стверджувати, о мігранти сприяють зростанню економіки у приймаючих країнах, беручись за роботу, яка вимагає великого внеску людських ресурсів і енергії, але вважається непрестижною в цьому суспільстві. Приймаючі країни зацікавлені у притоці кваліфікованих фахівців з України, які відіграють важливу роль у створенні комерційних підприємств і впровадженні інновацій, особливо в областях, пов’язаних з науково-технічним прогресом. В останні роки основними країнами призначення трудових мігрантів з України є Поль а, Росія, ехія та Італія. На них припадає близько 80 загальних потоків короткострокових та довгострокових трудових мігрантів з України. Так, за даними дослідження Міжнародної організації з міграції (МОМ), у структурі трудової міграції з України відбуваються зміни, а саме – збільшився обсяг довгострокової міграції. Крім того, до міграції дедалі більше долучаються молодь, жінки, мешканці міст, вихідці з Північної, ентральної та Східної України. В останні роки у країнах, куди спрямовані потоки трудової міграції, зростає чисельність українських студентів. Найбільше з них навчається в Поль і, Німеччині, Росії, Канаді та ехії.  кі осо ливості статево вікової структури населення країни За даними Держстату, статевий склад населення України характеризується суттєвою гендерною диспропорцією. исельна перевага жінок над чоловіками у складі населення України спостерігається з 36 років і з віком збільшується. Так, чисельність чоловіків на 1 січня 2018 року становила 19558,2 тис. осіб, а жінок – 22658,6 тис. В Україні сформувалася структура населення, для якої характерна висока частка осіб старшого віку і низька – молодшого. На 1 січня 2018 року чисельність осіб у віці 0–15 років становила 16,3 загальної чисельності постійного населення, у віці 59 років і старше – 22,9 , у віці 16–59 років – 60,8 . Вікова структура визначає демографічне навантаження. Станом на 1 січня 2018 року на 1000 осіб у віці 16–59 років припадало 269 осіб у віці 0–15 років та 378 осіб у віці 60 років і старше. У сільській місцевості відповідні показники значно ви і (302 і 396 осіб), ніж у містах (255 і 370 осіб). Порівняно з 2017 роком загальний коефіцієнт демографічного наванта-

РОЗДІЛ 4

ження на 1000 осіб у віці 16–59 років у цілому по Україні зріс з 632 до 647 осіб. Середній вік населення України становить 41,2 роки (чоловіків – 38,5, жінок – 43,8). Найстаріше населення проживає у Сумській та ернігівській областях України, а наймолодше – у Рівненській.  кі основні оло ення де огра ічної та ігра і ної олітики в країні Найважливішими умовами успішності демографічної політики є її системність і стабільність. Серед пріоритетних напрямків демографічної політики в Україні насамперед виділяють поліпшення якості життя населення. На думку вчених, ÿêіñòü æèòòÿ – це ступінь розвитку та повнота задоволення всього комплексу потреб та інтересів людей, о виявляються як у різних видах діяльності, так і в житті загалом. Виділяються п’ять основних інтегральних показників, які є складовими якісної життєдіяльності населення. Серед них: якість населення (очікувана тривалість життя, народжуваність, смертність, рівень освіти, кваліфікація то о) добробут населення (реальні доходи, рівень споживання товарів і послуг, рівень забезпечення потужностями інфраструктури суспільства то о) соціальна без ека (рівень умов праці, соціального захисту, соціально-політичного здоров’я самого суспільства та ін.) якість навколи нього середовища (дані про забруднення повітряного простору, води, про якість рунту, рівень біорізноманіття то о) риродно кліматичні умови (склад і обсяги природносировинних ресурсів, клімат). Для розв’язання проблем демографічної кризи насамперед слід реалізувати положення про якісні характеристики населення та гармонізацію його відтворення. Із цією метою держава спрямовує свою діяльність на забезпечення економічних передумов уповільнення процесів депопуляції, формування настанов на здоровий спосіб життя, нової ціннісної основи демографічної поведінки, яка рунтувалася б на пріоритетах сім’ї, дітей та гендерної рівності. Одним з перспективних напрямів є забезпечення умов для можливості поєднання зайнятості жінки і виконання нею репродуктивної функції, зокрема, шляхом більшого залучення чоловіків до догляду за дитиною у ранньому віці. Задля поліпшення державної міграційної політики України потрібно спрямувати владу на: зменшення втрат населення країни через еміграцію шляхом забезпечення громадянам і громадянкам гідних соціально-економічних умов проживання на атьків ині протидію незаконній міграції і торгівлі людьми захист інтересів українських емігрантів, розвиток тісних зв’язків з іноземними діаспорами повернення працівників-мігрантів та етнічних українців шляхом створення привабливих умов для використання їхніх валютних зао аджень у підприємницькій діяльності на території України. Важливим моментом є також запровадження сукупності методів міграційної політики в контексті загальної стратегії соціально-економічного розвитку України та підви ення її конкурентоспроможності в загальнонаціональному, регіональному та глобальному вимірі.  кі осо ливості розселення та за нятості населення в країні Під розселенням розуміють процес розподілу населення по території. Воно характеризується такими показниками, як густота населення, суку ність населених унктів та їхнє с іввідно ення в ме ах території країни. Середня густота населення України на 1 жовтня 2018 р. становила 75,15 осіб на км2, о більше, ніж пересічний світовий показник, але менше, ніж у більшості європейських країн. Найбільша середня його густота в Донецькій, ьвівській, ернівецькій, Дніпропетровській областях та у м. Києві. 116

аблиця а няте населення країни за вида и еконо ічної діяльності сього за нято

16443,2 16276,9 16156,4

Сільське, лісове та рибне господарство

2870,6

2866,5

2860,7

Промисловість

2573,9

2494,8

2440,6

удівництво

642,1

644,5

644,3

Оптова та роздрібна торгівля ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів

3510,7

3516,2

3525,8

Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність

998,0

997,2

991,6

Тимчасове розмі ування та організація харчування

277,3

276,7

276,3

Інформація та телекомунікації

272,9

275,2

274,1

Фінансова та страхова діяльність

243,6

225,6

215,9

Операції з нерухомим майном

268,3

255,5

252,3

Професійна, наукова та технічна діяльність

422,9

428,1

415,8 117

РОЗДІЛ 4

Найнижчу густоту населення зафіксовано в областях полісся і степової зони України. На 1 жовтня 2018 р. понад 29 млн осіб проживало в містах, понад 13 млн – у сільській місцевості. Урбанізованими є переважна більшість областей України. ільша частина їхніх мешканців живе в містах. Загальна кількість міст на 1 січня 2017 р. становила 460, у тому числі 189 – міста спеціального статусу, республіканського та обласного значення. Сели міського типу зареєстровано 885, сільських населених пунктів – 28 377. Найбільші міста нашої держави – це Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Донецьк, Запоріжжя. Функціональними типами міст України є: місто – столичний центр поліфункціональні багатогалузеві промислові, промислово-транспортні, курортно-промислові, переважно одногалузеві. Під впливом глобалізації та ринкових трансформацій у містах отримали розвиток процеси деіндустріалізації (а також реіндустріалізації), функціональної фрагментації, джентрифікації, субурбанізації (див. словник). Ключовими проблемами сучасних міських територій в Україні є: утрата резервних територій для перспективного розвитку міст унаслідок їх забудови невирішені («заморожені») проблеми житлових масивів радянських часів відсутність вимог і стимулів забезпечення екологічного стану міст монофункціональність невеликих міст та ін. Усі ці проблеми погіршують якість життєдіяльності міського населення і загострюють соціальні проблеми. Понад 67 населення нашої країни є економічно активним. Найбільше економічно активного населення зосереджено у столиці України – м. Києві, а також у Харківській, ернігівській, Рівненській областях. Найменше економічно активного населення в Івано-Франківській, уганській та Тернопільській областях. Структура зайнятості населення за видами економічної діяльності змінюється несуттєво в останні роки (табл. 28.2). Переважна кількість зайнята в оптовій та роздрібній торгівлі, сільському, лісовому, рибному господарстві та промисловості.

РОЗДІЛ 4

родов ення таблиці сього за нято

16443,2 16276,9 16156,4

Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування

298,6

304,3

297,9

Державне управління та оборона обов’язкове соціальне страхування

974,52

973,1

979,7

Освіта

1496,5

1441,4

1423,4

Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги

1040,7

1030,4

1013,6

Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок

207,9

201,6

199,8

Інші види економічної діяльності

344,7

345,8

344,6

За областями України найбільша зайнятість населення в місті Києві, а також у Дніпровській, Харківській, Запорізькій областях, найменша – на заході країни, зокрема в Івано-Франківській, Тернопільській і Хмельницькій областях. П  основні демографічні проблеми України, крім низької народжуваності, – висока передчасна смертність і негативне сальдо міграції у більшості областей;  статевий склад населення України характеризується суттєвою гендерною диспропорцією на користь жіночого населення;  в Україні сформувалася структура населення, для якої характерна висока частка осіб старшого віку і низька – молодшого;  серед пріоритетних напрямків демографічної і міграційної політики в Україні насамперед виділяють поліпшення якості життя населення;  середня густота населення України поступово зменшується і становить 75,15 осіб на км2;  в Україні за чисельністю переважають сільські населені пункти, кількість міст становить 460, найбільших за чисельністю населення – 6 міст. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Користуючись даними Державної служби статистики та даними (табл. 28.1), визначте області з найбільшою/найменшою чисельністю населення, з найбільшим/найменшим міграційним приростом і скороченням і позначте їх на контурній карті. 2. Користуючись даними Державної служби статистики, проаналізуйте інформацію про кількість зареєстрованих безробітних за статтю та місцем проживання у 2018 р.

ÏÐÀÊÒÈ×ÍІ ÐÎÁÎÒÈ 9. Аналіз картограм народжуваності, смертності, природного приросту, густоти населення, урбанізації в Україні.

ДОСЛІДЖЕННЯ (НА ВИБІР) 1. Сучасна географія трудової еміграції з України. 2. Соціальні проблеми монофункціональних міст. 118

 визначати сучасні риси національного господарства, місце України на світових товарних ринках, чинники міжнародної спеціалізації країни;  аналізувати секторальну структуру та регіональні відмінності господарства;  характеризувати чинники, що зумовили розвиток в Україні окремих виробництв товарів і послуг, основні положення стратегії збалансованого розвитку країни;  використовувати показники суспільно-економічного розвитку держави для аналізу сучасного стану економіки країни;  висловлювати власні судження щодо конкурентних переваг і перспектив розвитку окремих виробництв в Україні;  оцінювати територіальну структуру господарства країни за екологічними, соціальними, економічними критеріями, вияви глобальних викликів в Україні;  оперувати поняттями «валовий внутрішній продукт», «додана вартість», «собівартість», «ефективність», «прибутковість», «конкурентні переваги», «міжнародна кооперація», «попит», «пропозиція», «ринкова ціна»;  розробляти схеми ланцюгів доданої вартості;  застосовувати тематичні карти і статистичну інформацію для ілюстрації описів, характеристик, висновків щодо економічного розвитку України.

§ 29.

А РА

І Р

А ІО А

О Е О О І

 Що таке національна економіка? Міжнародний поділ праці?  У чому суть секторальної моделі економіки країни?  Які показники економічного розвитку?

 ка структура на іональної еконо іки Íàöіîíàëüíà åêîíîìіêà Óêðàїíè – це сукупність підприємств, домогосподарств і установ, які функціонують у межах території нашої держави. Вона має певну структуру, систему управління, для неї характерними є певні соціально-економічні відносини. Серед важливих характеристик національної економіки стрижневим є її åêîíîìі÷íèé ïîòåíöіàë – це сукупність наявних та придатних до актуалізації основних джерел, засобів конкретної країни, елементів цілісної економічної системи, які використовують і можуть бути використані для економічного зростання та соціально-економічного прогресу. Економічний потенціал залежить від кількості та якості трудових ресурсів, наявності сприятливих природних ресурсів, обсягу виробничих потужностей, рівня розвитку виробничої інфраструктури, ступеня розвитку науки, техніки, інноваційних технологій (мал. 29.1). Основою національної економіки України є її виробнича і невиробнича сфери, які включають промисловість, сільське господарство, будівельний 119

РОЗДІЛ 4

Е О О І А РА В І АРО О ПО І І ПРА І

РОЗДІЛ 4

Мал. 29.1. Економічний потенціал країни

комплекс, транспорт, зв’язок, банківську систему, охорону здоров’я, освіту та ін. Національну економіку України вчені-економісти поділяють на сек òîðè. Ñåêòîð åêîíîìіêè – це сукупність кількох елементів національної економіки, які об’єднують спільні технологічні, виробничі та організаційно-правові особливості. к ви знаєте з географії 9-го класу, у секторальній структурі економіки України переважають ервинний і вторинний сектори. До первинного сектору належать сільське й лісове господарство, рибальство, видобувна промисловість. х об’єднує виробництво сировини, наприклад виро ування сільськогосподарських культур, заготівля деревини, видобування мінеральної сировини – вугілля, нафти, газу то о та її переробка в напівфабрикати. Вторинний сектор національної економіки України складають обробна промисловість та будівництво. Діяльність у цьому секторі спрямовано на виробництво електроенергії, чорних і кольорових металів, продукції хімічної, легкої, харчової промисловості та машинобудування. В Україні представлено й інші, так звані сервісні, види економічної діяльності, о входять до третинного сектору економіки. хня головна мета – обслуговування населення та підприємств первинного і вторинного секторів. Третинний сектор економіки включає транспорт і торгівлю, освіту, науку, охорону здоров’я, а також банківську, страхову, туристичну та інші види діяльності.  кі оказники застосову ть для арактеристики стану на іональної еконо іки країни Відомо, о для оцінки загального стану економіки в Україні використовують такі ж показники, о й в інших державах світу. Так, для оцінки результатів річного виробництва використовується показник вало вого внутрі нього родукту (ВВП). Пригадаймо, о ВВП характеризує сукупну ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні за рік. лизьким за змістом до ВВП, але де о відмінним від нього є показник валового національного родукту (ВНП) (мал. 29.2). Принципова відмінність між ними полягає в тому, о ВНП враховує все, о створюють громадяни країни не лише на власній території, а й за кордоном, але не враховує, о створюють негромадяни країни (іноземці) з використанням іноземних ресурсів на території країни. ВВП, навпаки, враховує все, о створюють громадяни і негромадяни з використанням власних і залучених ззовні ресурсів на території країни, але не враховує 120

РОЗДІЛ 4 Мал. 29.2. ВВП та ВНП

того, о громадяни країни створюють за її межами. Показник ВВП застосовують для розрахунку і зіставлення умов життя та рівнів добробуту країн. Таким показником є розмір на ду у населення. За роки незалежності найбільший показник ВВП на душу населення в нашій країні прийшовся на 2008 рік, тоді він становив 4095 доларів. ерез десять років він в 1,5 раза менший – 2820 доларів. Таке падіння експерти пояснюють як світовою економічною кризою, так і геополітичними подіями, о розпочалися в Україні в 2014 році. У найбагатшій країні вропи – юксембурзі кожна людина має дохід у 43 рази більше за українця, у Німеччині – у 17 разів, а той, хто живе в Поль і, отримує у 6 разів більше. Україна в переліку країн вропи є передостанньою: нижче нас лише Молдова. Важливою є динаміка . Розвиток економіки України в останні роки демонструє нестійку динаміку, о підтверджує різну реакцію її секторів на виклики сучасності. к наслідок, зниження рівня інноваційної діяльності, а відтак і конкурентоспроможності (здатності українських підприємств та їхньої продукції конкурувати з іншими країнами ) національної економіки в цілому. З Національної доповіді Президента П. Порошенка, проголошеної у 2017 р., показник інноваційної активності, тобто інноваційної діяльності підприємств, не переви ував в Україні 20 , тоді як середній показник в країнах вропейського Союзу близько 44 . ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Експерти Міністерства економічного розвитку та торгівлі України очікують, що за підсумками 2018 року ВВП країни зросте на 3,1 %. Водночас зростання економіки у 2019 році прогнозують на рівні 3 %, у 2020 році – 3,1 %, а у 2021 році – 3,9 %. На думку експертів, для досягнення стійкого економічного розвитку України наразі необхідно перейти у довгостроковій перспективі до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки, що дозволить мати стійке високе зростання ВВП на рівні 6–7 % з урахуванням якісних структурних зрушень. Цей напрям відповідає цілям сталого розвитку, які Україна утілює в життя.

Валовий внутрішній продукт створюється в усіх секторах економіки, у тому числі й там, де виробляються послуги. Аналіз показника ВВП з позицій внеску окремих секторів у його створення є важливим, оскільки ця структура вказує на певний етап розвитку країни – доіндустріальний аграрний , індустріальний, остіндустріальний. У структурі національної економіки України основна частка створення ВВП припадає на первин121

РОЗДІЛ 4

ний і вторинний сектори економіки. Натомість частка третинного сектору більш як удвічі поступається цьому показнику в розвинутих країнах світу. За цими ознаками наша країна перебуває на стадії індустріального розвитку. Серед інших показників, які використовують для аналізу стану національної економіки, крім ВВП і ВВП на душу населення, розраховують також чистий національний родукт, національний дохід та особис тий дохід.  ки сучасни стан на іональної еконо іки Після відновлення своєї незалежності в 1991 році Україна здійснювала реформи, о були спрямовані на створення ефективної ринкової економіки. Головними напрямками змін перехідного етапу розвитку країни були суверенізація національної економіки: оформлення її кордонів, визначення реального стану і складу, а із часом і вихід економіки на світові ринки. Важливою подією стала проголошена структурна перебудова економіки для досягнення домінування у структурі четвертого і п’ятого секторів, розвиток яких сприяв би побудові постіндустріального, інноваційного типу економічного розвитку. Проте, як показують реалії сьогодення, у структурі ВВП України частка підприємств четвертого (виробництво, наприклад, такої продукції, як літаки, сучасні автомобілі, судна та ін.) та п’ятого (розвиток мікроелектроніки, сучасних засобів зв’язку, інноваційних інформаційних технологій) секторів незначна. Не відповідають інноваційному курсу і низькі затрати на наукові дослідження й розробки, особливо в українській промисловості. За роки незалежності в Україні в основному завершилися процеси роздержавлення і приватизації, формування багатоукладної економіки, у якій оптимально взаємодіють різноманітні форми власності та підприємництва. Отже, перехід від колишньої переважаючої державної форми власності до приватної, демократизація економічного життя створили сприятливі умови для ефективного вільного підприємництва і праці. Нині наша держава перебуває на шляху становлення конкурентоспроможного національного товарного виробництва і на цій основі – цивілізованих ринкових відносин з багатьма країнами і регіонами світу. Так, конкурентоспроможними нині є сільське господарство і окремі виробництва харчової промисловості, на які разом припадає майже 35 українського експорту. к і раніше, наша країна постачає на світовий ринок мінеральну сировину і метал, на які припадає четверта частина українського експорту. В експорті де о збільшилася частка продукції машинобудування до майже 10 . Україна має тисячі, здебільшого невеликих, компаній з високими технологіями, і це велика конкурентна перевага. Зараз багато польських середніх підприємств переносять своє виробництво до України. е дає можливість нашій країні стати потужним «субпостачальником» продукції на європейський ринок. Отже, Україна добре представлена в міжнародному поділі праці і прагне розширити асортимент продукції, яка буде конкурентоспроможною на світовому рину. Економіка України стає дедалі більш соціально орієнтованою і загалом пов’язана з формуванням людини нового типу, пріоритетом розвитку соціальної сфери над матеріальною. Важливою рисою сучасного етапу розвитку української економіки є її регіоналізація та муніципалізація, як формування системи регіональних і місцевих економічних утворень, о здатні до самофінансування і саморозвитку, залишаючись невід’ємними складовими національної економіки. Окрім того, стратегічним завданням 122

П  сукупність підприємств, домогосподарств і установ, які функціонують у межах території нашої держави, є національною економікою;  у структурі економіки України виділяються виробнича і невиробнича сфери, первинний, вторинний, третинний сектори;  основними показниками характеристики стану національної економіки є ВВП, ВНП, ВВП на душу населення;  Україна перебуває на індустріальному етапі економічного розвитку;  основні риси національної економіки на сучасному етапі – це суверенізація, структурна перебудова, розвиток підприємництва, становлення конкурентоспроможного національного товарного виробництва, соціологізація, екологізація. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Як відомо, економічний розвиток означає перехід від одного етапу розвитку країни до іншого. За яких умов, на вашу думку, Україна стане постіндустріальною країною? 2. Поясніть причини низького показника ВВП на душу населення в Україні, порівняно з іншими європейськими державами. 3. У Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» проголошується вихід країни на провідні позиції у світі. Продукція яких секторів економіки, на вашу думку, буде конкурентоспроможною на світових ринках і чому?

ÏÐÀÊÒÈ×ÍІ ÐÎÁÎÒÈ 10. Аналіз секторальної структури економіки України.

§ 30.

О РЕ І ПЕРЕВАГ РА А ВІ ОВ Р А І ОГО ПО АР О ПРО І Р О РОВ А Е А ІВ

 На які складники розподіляється сільське господарство?  Яку сільськогосподарську продукцію Україна експортує?  Яке місце посідає Україна у світовому обсязі видобутку рудної сировини?  За виробництвом яких видів металургійної продукції Україна посідає одне з провідних місць у світі?

 кі осо ливості розвитку сільського гос одарства країни за часів неза ле ності В Україні, з її великими масивами родючих чорноземів, давніми землеробськими традиціями, сільське господарство відіграє особливу 123

РОЗДІЛ 4

є екологізація економіки країни, реалізація якої передбачає збалансований розвиток території України, а саме: раціональне поєднання і взаємозв’язок природно-ресурсного потенціалу з виробництвом, населенням, інфраструктурою, а також екологічний стан природного середови а як результат діяльності суспільства.

РОЗДІЛ 4

роль. Від його розвитку залежить не лише економічне зростання, а й продовольча безпека країни, добробут людей, збереження сільського населення і загалом самобутність нації. За роки незалежності в сільському господарстві відбулися суттєві зміни: так, на зміну колгоспам і радгоспам, прийшли нові форми господарювання. е були господарські товариства, кооперативи і фермерські господарства, а також агрохолдинги (мал. 30.1), о поєднують кілька компаній, які не тільки виробляють сільськогосподарську продукцію, але й здійснюють її переробку. У володінні нових підприємств наявна переважна більшість сільськогосподарських угідь, однак значну частку продукції виробляють також й індивідуальні господарства населення: так, розвиток фермерства охопив майже всі регіони України. Основною галуззю сільського господарства є рослинництво, для розвитку якого в Україні існують сприятливі рунтово-кліматичні ресурси. За незначної зміни структури посівних пло (збільшення пло зернових, технічних культур, зменшення – кормових, овочевих культур) відбулися трансформації структури зернових на користь пшениці, кукурудзи, а також бобових, сої. Серед технічних культур збільшувалася пло а ріпаку і соняшнику, зменшувалася – цукрових буряків, льону, тютюна. Деякі культури, такі як соняшник, кукурудза, виро ують навіть поза межами їхнього традиційного висіву – у Поліссі. Перехід сільського господарства на ринкові умови господарювання сприяв упровадженню нових технологій виро ування та використання високоврожайних сортів сільськогосподарських культур. е привело до збільшення валових зборів сільськогосподарських культур, передусім зернових, олійних, овочів, цукрових буряків. Серед ефективних технологій у рільництві українські аграрії застосовують точне землеробство, завдяки якому на основі використання докладних даних геоінформаційних систем (ГІС або ДЗЗ) про конкретне поле точніше оцінюють оптимальну густоту висіву, унесення добрив і засобів захисту рослин, розраховують урожайність, а відтак і витрати на виробництво продукції. ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ІÍÒÅÐÀÊÒÈÂ

В останні роки Україна показує рекордні показники збору зерна. За підсумками 2018 р. зібрано і намолочено майже 70 млн т зерна при врожайності 47,4 ц/га. Виробництво зернових культур є конкурентоспроможною сферою на міжнародному ринку зерна. Крім того, зібрано значний врожай технічних культур, зокрема соняшнику – 14 млн т, сої – 4,5 млн. т, ріпаку – 3 млн т. Ці показники є вищими, ніж у попередні роки.

Мал. 30.1. Найбільші агрохолдинги України

124

ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Конкурентоспроможною компанією на ринку сільськогосподарської продукції є компанія ТВFruit, яка володіє 1,2 тис. га фруктових і ягідних садів. Однак виробляє і продає підприємець-аграрій не яблука чи малину із чорницею, а продукти їхньої переробки, збільшуючи тим самим додану вартість. За 15 років роботи в цій сфері він досяг значних успіхів на світовому ринку яблучного концентрату. Частка компанії, яка має заводи в Україні, Польщі, Молдові, складає 10–12 %. Схожі цифри з малиновим концентратом. Компанія має контракти зі світовими лідерами Coca-Cola і Danone. Окрім того, виробляє та експортує соки та смузі. Географія поставок включає не тільки країни Європи та Близького Сходу, а й Японію, США, Китай. Нині компанія починає випускати пектин – популярний продукт із відходів яблучного виробництва. Також вона вирощує столовий буряк і переробляє його на пудру, яку використовують у фармакології та косметології.

к ви вже знаєте, äîäàíà âàðòіñòü – це вартість, яку дійсно додають у процесі виробництва товарів до вартості сировини чи матеріалів, палива на кожній стадії руху товару від виробника до споживача. Наприклад, програма збільшення доданої вартості в ланцюгах постачання від виробника до споживача в молочному та фруктово-овочевому секторах успішно 125

РОЗДІЛ 4

Зменшення посівних пло під кормовими культурами зумовило значне скорочення чисельності поголів’я худоби, зміну кормової бази скотарства і свинарства на користь штучних кормів. При цьому розвиток тваринництва на сучасному етапі націлений на створення нових ферм з передовими технологіями виробництва.  кі на ря ки ідви ення конкурентос ро о ності сільського гос одар ства Для традиційних аграрних регіонів України виклики останніх років пов’язані з посиленням глобалізації, загостренням конкурентної боротьби на світових агропродовольчих ринках, зростанням попиту на окремі види сільськогосподарської продукції. е викликає необхідність підви ення конкурентоспроможності вітчизняних сільгоспвиробників та пошуків потужних джерел конкурентних переваг. На думку експертів, такими перевагами українських аграріїв сьогодні є постачання на ринок продукції високої якості і низької собівартості. Високий економічний ефект (прибуток) і значний попит на зовнішніх ринках забезпечують зернові та олійні культури (пшениця, кукурудза, соняшник, ріпак, соя). Саме тому головною метою аграріїв на найближчу перспективу є, на основі новітніх технологічних рішень, підняти врожайність і збільшити річний обсяг виробництва зернових та олійних культур в Україні до 100 млн т. Дедалі частіше наголошується на необхідності використання в конкурентній боротьбі розвитку нішевих виробництв – концентрації на виробництві найбільш затребуваних специфічних продуктів. Так, нішевими напрямками у тваринництві є вівчарство, козівництво та крільництво. У рослинництві ж підви ується попит на такі культури, як гірчиця, льон олійний, соняшник з великим вмістом олеїнової кислоти, соняшник кондитерських сортів, волоські горіхи то о. В аграрній сфері України намітилася тенденція до збільшення експорту не тільки сировини, а й напівфабрикатів і готової продукції, о значно збільшує її додану вартість, а виробникові-фермеру – прибуток. Зокрема, збільшують поставки доволі «екзотичної продукції» – чорниці та журавлини, варення та джемів, равликів та молюсків, воску бджолиного, троянд то о.

РОЗДІЛ 4

реалізована в проекті «Агро- ьвів». Зокрема, суть ланцюга доданої вартості в молочному секторі зводилася до зниження собівартості продукції на всіх етапах просування молока від корови до споживача. Основним ринком збуту сільськогосподарської продукції з України є країни вропи, частка яких в експорті постійно зростає.  кі конкурентні ереваги гірничо еталургі ного ко лексу країни Серед виробництв цього комплексу насамперед звертає на себе увагу видобуток і експорт залізної руди. Основним районом залізорудної промисловості є Криворізький залізорудний басейн, який дає понад 90 видобутку залізної руди. Україна належить до країн-лідерів з експорту залізної руди у світі. Конкурентними перевагами української залізорудної промисловості є насамперед якість руди, особливості її збагачення, виробництво окатків. астка концентратів у товарній руді складає понад 70 . На користь експорту українських руд також кон’юнктура ринку, тобто значне зростання попиту на залізну руду, яке спричинило й зростання ціни на неї. При цьому суттєве зростання світових цін сприяло наро енню вартісних обсягів експорту продукції залізних руд до вропи та інших країн світу, зокрема, у 2017 році. Найбільшим імпортером української залізорудної сировини став Китай, поставки до якого склали у грошовому вираженні 720,334 млн доларів, або 27,8 загального обсягу експорту цієї продукції. На другому місці Словаччина, експорт якої за рік склав 312,195 млн доларів (12,1 ) і Австрія – на 292,03 млн доларів (11,3 ). В інші країни експортовано залізної руди на 1,263 млрд доларів (48,8 ). Україна займає провідні позиції у світі з виробництва та експорту чорних металів (зокрема, сталі). Основна частина продукції чорної металургії, яку експортують до інших країн, виробляється у Дніпрі, Ка м’ян сь кому, Запоріжжі, Маріуполі (мал. 30.2).

Мал. 30.2. Географія чорної металургії

126

П  за роки незалежності в сільському господарстві з’явилися нові форми господарювання;  основною конкурентоспроможною галуззю сільського господарства є рослинництво, зростає роль нішевих виробництв;  в аграрній сфері України спостерігають тенденцію до збільшення експорту не тільки сировини – зернових та олійних культур, а й напівфабрикатів і готової продукції;  Україна займає провідні позиції у світі з експорту залізної руди і сталі. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Користуючись офіційним сайтом Міністерства аграрної політики та продовольства України, проаналізуйте стан розвитку сільського господарства на цей момент. Які основні економічні показники сільськогосподарського виробництва? 2. Поясніть, чому сільське господарство, видобуток залізної руди і виробництво чорних металів є конкурентоспроможними. 3. Металургійний комбінат «Запоріжсталь» є одним з основних постачальників якісного плоского прокату, гнутих профілів і жерсті для потреб вітчизняної промисловості та на експорт. Користуючись офіційним сайтом підприємства, поясніть, чим зумовлені конкурентні переваги цього підприємства. 4. Проаналізуйте схему ланцюгів доданої вартості в молочному секторі, користуючись даними щодо досвіду реалізації проекту «Агро-Львів».

127

РОЗДІЛ 4

Собівартість продукції чорної металургії України складається з багатьох видів витрат, серед яких основними є витрати на сировину, енергоносії, амортизацію і знецінення основних засобів, витрат на техобслуговування і ремонт. Сукупність цих витрат визначає високу собівартість продукції металургійного виробництва. На сьогодні конкурентні переваги національних виробників чорних металів зумовлені переважно забезпеченістю природними ресурсами і висококваліфікованими кадрами. Конкурентоспроможність українських виробників рунтується також на порівняно низькому рівні внутрішніх цін на сировину та вугілля, а також малими інвестиційними витратами на підтримку і модернізацію виробництва. Проте існує ціла низка перешкод, які знижують конкурентоспроможність української чорної металургії. Серед них насамперед – низький технікотехнологічний рівень підприємств чорної металургії та значно ви а собівартість продукції українських металургів, порівняно з їхніми іноземними конкурентами. Незважаючи на те о фізичні обсяги виробництва та експорту чорних металів знизилися через захоплення низки металургійних підприємств на неконтрольованих Україною територіях, вартісні обсяги експорту продукції металургії збільшилися завдяки зростанню світових цін на неї. Крім того, наша держава належить до світових виробників сталі, зберігаючи 13-те місце (за даними 2018 р.).

РОЗДІЛ 4

§ 31.

ВІ В

А І Е Е І І О І РО В РА І

А РЕГІО А Е ЕРГЕ

 Із чого складається енергетична промисловість України?  Яка роль різних електростанцій у виробництві електроенергії в Україні?

 ки стан розвитку енергетики країни Україна володіє потужною енергетичною системою, яку складають теплоелектростанції і теплоелектроцентралі, мережі атомних і гідроелектростанцій, а також електричні та теплові мережі, з’єднані між собою і пов’язані загальним режимом у безперервному процесі виробництва, перетворення та розподілення електроенергії та тепла. Виробництво енергії в Україні значною мірою залежить від імпортних ресурсів, зокрема атомного палива, природного газу, нафтопродуктів. Серед вітчизняних енергоресурсів особливе значення має вугілля, саме тому великі теплові електростанції побудовано неподалік вугільних басейнів. ТЕ розташовують поблизу великих міст і промислових підприємств, які вони забезпечують електроенергією і теплом. В Україні нині діє чотири АЕС, за потужністю ядерного потенціалу наша країна входить до першої десятки ядерних держав світу. Гідроенергетичні ресурси країни обмежені, тому їх використовують здебільшого для покриття пікових навантажень чинної енергосистеми. ільшість вітчизняних ГЕС збудовано на Дніпрі. В Україні розпочато реалізацію Національної програми з впровадження відновлювальної енергетики. Нині діє система стимулювання розвитку цього виду енергії, яка включає так звані «зелені» тарифи. Держава зобов’язується купувати енергію у станцій на основі відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) за «зеленим» тарифом до 2030 р. За даними міжнародного агентства I N , в України зосереджено найбільший потенціал використання відновлювальних джерел енергії серед держав ПівденноСхідної вропи – 408,2 ГВт. е вказує на перспективність використання ВДЕ та здатність створення відносної автономії та незалежності від поставок енергії з інших країн. В Україні найбільш економічно вигідними (рентабельними) є вітрові та сонячні електростанції. Незважаючи на те о частка СЕС і ВЕС у структурі виробництва електроенергії поки о невелика, вони сьогодні функціонують у більшості регіонів країни. Енергетика відіграє важливу роль в економічному розвитку країни: так, вона створює 8 ВВП країни, у ній зайнято понад 3 економічно активного населення. За даними Державної служби статистики, загальний обсяг відпуску електроенергії за всіма джерелами постачання енергії у 2017 році становив 144,9 млрд кВт год, теплоенергії – 93,3 млн Гкал. У структурі джерел постачання електроенергії на теплові електростанції (ТЕС) припадало 48,3 , атомні електростанції (АЕС) – 26,2 , теплоелектроцентралі – 10,5 . У структурі джерел постачання теплоенергії найбільша частка припадає на теплоцентралі (котельні) – 66,0 й ТЕ – 23,8 . У структурі використання електроенергії основну частку (68,3 ) становлять витрати на виробництво продукції. На технологічні потреби енергогенеруючих підприємств використано 16,8 , на комунально-господарські 128

РОЗДІЛ 4 Мал. 31.1. Частка різних типів електростанцій у постачанні електро- і теплоенергії

потреби підприємств – 14,4 , інші витрати підприємств – 0,5 . Значну частину електроенергії (60,9 ) від загального обсягу по Україні використали підприємства та організації 6 регіонів. ідером серед споживачів електроенергії є Дніпропетровська область (25,7 ). До найбільших споживачів також належать: Донецька – 10,4 , Запорізька – 10,0 області, м. Київ – 5,7 , а також Харківська – 4,6 та Полтавська – 4,5 області (мал. 31.1). Найбільшими споживачами електроенергії є підприємства таких видів економічної діяльності, як переробна промисловість (40,5 ), в ній металургійне виробництво становило 21,3 постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 18,1 , транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 7,9 . У структурі використання теплоенергії основну частку (58,2 ) становили витрати на виробництво продукції та виконання робіт, на власні технологічні потреби енергогенеруючих підприємств припадало 17,8 (від загальних обсягів використання), на комунально-господарські потреби підприємств – 24 . Провідними споживачами теплоенергії у 2017 р. були підприємства Дніпропетровської (20,1 ), Донецької (9,2 ), Запорізької (7,8 ), Миколаївської (6,2 ) областей, міста Києва (5,2 ), Харківської (5,1 ), Полтавської (4,8 ), Київської (4,6 ), Вінницької (3,7 ), еркаської областей (3,6 ), частка яких становила 70,3 від загальних обсягів використання. Серед споживачів теплоенергії, як і електроенергії, були підприємства переробної промисловості (61,1 ), з яких на підприємства металургійного виробництва припало 25,1 спожитої теплоенергії, хімічного виробництва – 7,4 , виробництва харчових продуктів – 12,9 . Найбільшою компанією в енергетичній системі України нині є холдинг ДТЕК. Підприємства ДТЕК ведуть видобуток вугілля та природного газу, виробляють електроенергію на станціях теплової та відновлюваної енергетики, постачають тепло й електроенергію кінцевим споживачам і надають енергосервісні послуги.  кі ро ле и розвитку на іональної енергетики Незважаючи на в цілому позитивну статистику одо розвитку енергетики, у цій сфері економіки існує низка проблем. Україна входить до топ-30 країн, які споживають 129

РОЗДІЛ 4

найбільше енергії. При значних запасах ресурсів у нашій країні 4,8 енергії втрачають у процесі її транспортування та розподілення. Для порівняння, у Поль і – 1,6 , Румунії – 3,3 , а в итві – 1,2 . Іншою проблемою є те, о Україна виробляє тільки дві третини енергоносіїв, які споживає. Однак країна має можливість зменшити залежність за рахунок збільшення власного видобутку газу, розвитку «зеленої» енергетики, інвестицій в енергоефективність та створення прозорого ринку енергоносіїв. Незважаючи на те о наша країна достатньо забезпечена енергетичними ресурсами, ми змушені імпортувати деякі джерела енергії з-за кордону. Так, у 2017 р. Україна імпортувала: 19 – нафти та газоконденсату, 27 – вугілля, 33 – газу, 77 – нафтопродуктів та всі 100 – атомного палива. Україна також входить у двадцятку найменш енергоефективних країн світу. Так, на кожну 1 тисячу доларів ВВП в Україні витрачають у три рази більше енергії, ніж, наприклад, у Поль і. Проблеми в Україні існують і з електромережами, які є застарілими та зношеними. 64 українських електромереж експлуатуються вже понад 40 років. Відомо, о кожен восьмий долар світових інвестицій в енергетику спрямовують на підви ення її ефективності. Разом з тим в Україні видатки бюджету на дослідження і розробки в енергетиці останніми роками систематично знижувалися.  кі енергетичні роекти реалізу ть в країні ум відновлюваної енергетики та розвиток розподіленої генерації спричинили будівництво систем накопичення енергії та інтелектуальних електромереж, які включають такі технології, як інтелектуальні системи обліку та розрахунків, системи управління попитом та інші. Такі інноваційно-революційні реформи у світовій енергетиці є стимулом для реалізації сміливих енергетичних проектів і в національній енергетичній системі. Зокрема, найбільш масштабні проекти пов’язані з ВДЕ. У сектор ВДЕ в Україні вже заходять трансконтинентальні енергетичні компанії (наприклад, ), які починають спільні проекти з ДТЕК, також просувають свої технології спорудження сонячних електростанцій (СЕС) на місцевому ринку й китайські виробники. Великі інвестори в Україні у своїх стратегіях сталого розвитку декларують амбітні цілі перейти на 100 використання ВДЕ. Крім спорудження промислових ВЕС, СЕС і біоТЕ , в Україні спостерігаємо також вибухове зростання кількості рось мерів – людей, які беруть активну участь у виробництві і споживанні енергії. На сьогодні понад 6000 домогосподарств установили сонячні панелі сумарною потужністю 121 МВт, о становить 10 загальної потужності ВДЕ. Відновлювана енергетика входить у кожен будинок, забезпечуючи громадян автономною енергією і можливістю отримувати додатковий прибуток. Прискорений розвиток ВДЕ, які відрізняє нестабільне вироблення електроенергії, вимагає спорудження систем накопичення електроенергії, найпоширенішими серед яких є електрохімічні літій-іонні батареї. одо спорудження накопичувачів енергії Україна теж прямує за світовим трендом: до 2025 року може бути побудовано 0,5 ГВт акумуляторних станцій. Поряд із цим, в Україні продовжується наро ування потужностей гідроакумулюючих електростанцій (ГАЕС), які для підтримки добового і пікового балансу енергосистем є найефективнішими. Із цією метою реалізують проекти спорудження Канівської ГАЕС потужністю 1 ГВт, а також добудови 4-го гідроагрегату Дністровської ГАЕС потужністю 0,32 ГВт з можливим подальшим будівництвом гідроагрегатів № 5–7. В Україні набирає 130

РОЗДІЛ 4 Мал. 31.2. Динаміка зростання біоенергетики в Україні

популярності спорудження ТЕ і котелень на біомасі. е один з найперспективніших напрямків у вітчизняній енергетиці, оскільки біоенергетичний потенціал країни, за різними оцінками, здатний замінити від 10 до 20 млрд м3 газу (мал. 31.2). Основне призначення біомаси та біогазу – виробництво тепла. Найвиий потенціал мають такі види біомаси, як сільськогосподарські культури, відходи деревини, тверді побутові відходи. Найбільшу активність у цьому секторі виявляють підприємства АПК, о забезпечені сировиною і хочуть отримати додатковий дохід. Кілька українських ТЕ уже успішно працюють на біопаливі. Зокрема, власні теплоелектроцентралі у своєму розпорядженні мають АПК « вгройл» у Миколаєві – 40 МВт, «Кіровоградолія» – 26,7 МВт, «Смілаенергопромтранс» – 6 МВт. Крім того, у 2018 р. було введено в експлуатацію найбільшу Кам’янець-Подільську ТЕ потужністю 45 МВт теплової і 4 МВт електричної енергії. Задля удосконалення атомної енергетики в Україні в найближчі роки планується реалізувати проект одо запровадження малих модульних реакторів (ММР) (мал. 31.3). і реактори можуть бути збудовані за підтримки компанії зі США. Передбачається не тільки використання ММР американського виробництва, а й часткове виробництво обладнання для ММР на території України. В Україні почали з’являтися перші енергетичні коо еративи, коли кілька членів громади об’єднуються, об забезпечити себе енергоресурсами. я практика у світі є досить поширеною, особливо у США і Німеччині, де їхню загальну кількість обчислюють сотнями і тисячами, і вони об’єднують мільйони людей. я форма власності дозволяє кожному учаснику володіти компанією в межах внесеної частки інвестицій. Кооператив також дешевший в адмініструванні, ніж акціонерне товариство або інвестиційний фонд. Такі об’єднання можуть утворюватися, серед іншого, з метою будівництва власної мікророзподільної мережі, для заготівлі твердого палива, замовлення послуг з енергоаудиту або для спорудження ВДЕ. Основне значення енергетичного кооперативу для громадян і громадянок – розвивати власний енергобізнес і заробляти гроші самостійно. 131

РОЗДІЛ 4

Мал. 31.3. Атомна електростанція на модульних реакторах

Важливим енергетичним проектом, особливо для великих міст є використання сміття як енергетичного продукту. Експерти вважають, о будівництво великих сміттєпереробних заводів, які вироблятимуть не лише тепло, а й електроенергію за «зеленим» тарифом, є безальтернативним шляхом для України. Поки о в країні сміттєспалювальний завод тільки один. е київська «Енергія», яка виробляє лише теплову енергію, хоча у планах уже давно має установку електроенергетичної турбіни потужністю 4 МВт. Стратегічним проектом української енергетики є її інтеграція в європейський енергоринок. Документ про умови приєднання до N S - , підписаний у липні 2017 р., і нині перебуває на стадії реалізації. Основними перевагами такої інтеграції є підви ення інвестиційної привабливості національної енергетики, підви ення рівня надійності поставок електроенергії, загального технологічного рівня енергосистеми. П  національна енергетична система – це сукупність електростанцій, електричних та теплових мереж, з’єднаних між собою і пов’язаних загальним режимом функціонування;  у структурі джерел постачання електроенергії найбільша частка припадає на теплові електростанції, у структурі джерел постачання теплоенергії найбільша частка припадала на теплоцентралі (котельні);  лідером серед споживачів електро- і теплоенергії є переробна промисловість, а з регіонів – Дніпропетровська область;  найголовніші проблеми енергетики – надмірне споживання, залежність від імпортних ресурсів, низька енергоефективність, застарілі і зношені електромережі;  найголовніші енергетичні проекти: прискорений розвиток ВДЕ, використання біопалива і сміття як енергетичних ресурсів, упровадження ММР на АЕС, зростання кількості просьюмерів, створення енергетичних кооперативів, інтеграція в європейську енергетичну систему. 132

§ 32.

І І А А

А ПРО О

ОВІ ВА Я В А РО В

РА

 Які хімічні виробництва розвиваються в Україні?  Які особливості розміщення підприємств машинобудування?  Що таке транснаціональні корпорації?

 кі осо ливості розвитку і ічної ро исловості Сучасна хімічна промисловість України – це понад 3,5 тис. суб’єктів господарювання, зокрема: підприємства з виробництва хімічних речовин і хімічної продукції – 38,5 , фармацевтичні підприємства – 6,4 , підприємства з виробництва гумових і пластмасових виробів – 55,1 . На них працює понад 140 тис. осіб. Підприємства хімічної промисловості розмі ено в багатьох областях України, проте основними районами розмі ення є Придніпровський, Прикарпатський, Донецький, Причорноморський райони і великі міста (мал. 32.1).

Мал. 32.1. Географія хімічної промисловості

133

РОЗДІЛ 4

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Які об’єкти енергетичної системи є основними постачальниками електроенергії і тепла в Україні? 2. Користуючись офіційним сайтом енергетичного холдингу ДТЕК, визначте, які основні напрямки діяльності компанії і які проекти реформування енергетики України пропонує холдинг. 3. Користуючись офіційним сайтом своєї області, з’ясуйте, які підприємства є найбільшими споживачами електроенергії і тепла у вашому регіоні. Які енергетичні проекти реалізуються у вашій місцевості?

РОЗДІЛ 4

За даними Державної служби статистики, обсяг реалізованої хімічної продукції зменшується. У кризовому стані перебуває основна хімія – базове багатотоннажне хімічне виробництво в Україні. Зокрема, це виробництво аміаку, аміачної селітри, карбаміду, а також азотних добрив, кислот. Вагомим негативним чинником скорочення виробництва основної хімії є втрата низки підприємств унаслідок анексії Криму та зупинка інших – через військові дії на Сході країни. Водночас виробництва, зорієнтовані на стійкий споживчий попит, демонструють або сталий розвиток (фармацевтичне виробництво), або відносну стабільність (виробництво мила та мийних засобів, засобів для чи ення та полірування, парфумних і косметичних засобів), або початок відновлення за підсумками 2016–2017 рр. (вироб ництво лакофарбової продукції, виробництво гумових і пластмасових виробів). Падіння зазнала і частка експорту продукції хімічної промисловості, а також полімерних матеріалів, пластмас та виробів з них у загальних обсягах експорту товарів: із 9,3 у 2011 р. до 5,1 у 2017 р. Стійкість падіння в хімічній промисловості засвідчує, о можливості традиційної моделі конкурентоспроможності вітчизняного хімічного виробництва поступово вичерпуються. Науковці доводять, о довгострокові перспективи розвитку української хімічної індустрії мають бути пов’язані з неоіндустріальною моделлю розвитку. я модель передбачає створення наукоємних екологічно безпечних малотоннажних виробництв спеціальної і «тонкої» хімії (завершальні стадії виробничих ланцюгів) на основі інноваційних технологій. е стосується насамперед розвитку побутової хімії і фармацевтичної промисловості. ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

Фармацевтична промисловість України впродовж останніх років демонструє стійку тенденцію до зростання. Підприємства фармацевтичної промисловості виробляють близько чверті від 13 тис. найменувань лікарських препаратів майже в усіх формах. Основними групами є анальгетики, серцево-судинні препарати, вітаміни, засоби для лікування ендокринної та респіраторної систем, шлунково-кишкового тракту і антибіотики. Промислове виробництво фармацевтичної продукції в Україні здійснюють близько 120 підприємств. Найбільшими українськими виробниками фармацевтичної продукції є: ПрАТ «Фармацевтична фірма “Дарниця”», ПАТ «Фармак», «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», Корпорація «Артеріум» («Київмедпрепарат», «Галичфарм»), Корпорація «Стірол», «Здоров’я», «Лекхім» тощо. На частку п’яти основних компаній-виробників припадає більше як 50 % виробленої у країні продукції.

Структура сировинної бази українських фармацевтичних підприємстввиробників є залежною від імпортних поставок основної сировини та матеріалів, о прив’язує як структуру собівартості, так і рівень відпускних цін до коливань курсу національної валюти відносно долара та євро. При цьому сировину та матеріали українського виробництва представлено насамперед допоміжними матеріалами. З основних тенденцій розвитку фармацевтичного ринку України потрібно також відзначити збільшення українськими підприємствами частки у структурі виробництва лікарських засобів, які належать до групи препаратів з більшою доданою вартістю.  к розвива ться а ино удування в країні на сучасно у ета і Головна мета розвитку машинобудування України – задоволення внутрішнього попиту на машинобудівну продукцію та розширення присутності на зовнішніх 134

Мал. 32.2. Структура машинобудування

135

РОЗДІЛ 4

ринках. За даними Державної служби статистики, частка машинобудування у структурі промисловості України в останні роки суттєво зменшилася з 10,3 у 2012 р. до 6,1 у 2016 р. В останні роки ситуація де о стабілізувалася. Структура машинобудівного комплексу України (мал. 32.2) складна і налі чує понад 20 спеціалізованих галузей. Провідні місця серед них посідає приладобудування, тракторне і сільськогосподарське машинобудування. Розвиваються також промисловість металевих конструкцій, верстатобудівна та інструментальна промисловість, авіабудування та ін. Найбільш потужними підприємствами машинобудування України є: «Азовмаш» (Маріуполь) Державне підприємство «Завод Електроважмаш » (Харків) «Кременчуцький автомобільний завод» (Кременчук) « ьвівсільмаш» ( ьвів) « ьвівський автобусний завод» ( ьвів) «Нікопольський кранобудівний завод» (Нікополь) «Південний машинобудівний завод» (Дніпро) «Полтавський турбомеханічний завод» (Полтава) «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» (Суми) «Турбоатом» (Харків) «Харківський завод тракторних двигунів» (Харків) «Харківський тракторний завод» (Харків) «Херсонський машинобудівний завод» (Херсон) та ін. Прогресивними напрямками машинобудування, орієнтованими на наявність висококваліфікованих трудових ресурсів і наукових баз, є автомобілебудування, авіаційне та космічне машинобудування, виробництво точних машин, інструментів, побутових приладів, електронне машинобудування то о. астка цих галузей машинобудування в Україні поки о залишається незначною. Нині виробництво наукоємного і трудомісткого напряму починає формуватися на новій економічній основі із залученням недержавного капіталу, імпортних комплектуючих, установлення кооперативних зв’язків із зарубіжними країнами. Зміни в міжнародному поділі праці, у якому чільне місце посідає подетальна спеціалізація, розвинули нову форму міжнародної кооперації у машинобудівному комплексі України – глобальні ланцюги доданої вартості (Г ДВ). к ви вже знаєте, додана вартість, утілена в готовому виробі, створюється зазвичай у багатьох країнах, на багатьох фабриках, заводах і офісах. Зазвичай головними «акторами» глобальних ланцюгів створення вартості є транснаціональні кор-

РОЗДІЛ 4

порації (ТНК), їхні дочірні компанії, а також незалежні постачальники на внутрішньому та іноземному ринках. У створенні Г ДВ бере участь завод «ВЕТ Аутомотів Україна», який виробляє електронні системи підігріву сидінь для престижних марок легкових автомобілів відомих світових брендів і випускає сенсорні датчики та автомобільні кабелі, – одне з підприємств відомої німецької фірми , яка є лідером з виробництва систем підігріву автомобільних сидінь. Інвестиції німців перетворили корпуси колишнього Виноградівського промислового комбінату, який десять років стояв порожній, у сучасний завод європейського типу. Динаміки установлюються на нових моделях , а шкірою, обробленою у ьвівській області, облаштовують салони преміальних автомобілів марки Audi. Прикладом нової міжнародної кооперації є підприємство « врокар», о розташоване в Ужгородському районі Закарпатської області. Тут налагоджено повномасштабне виробництво автомобілів, яке включає такі основні виробничі процеси, як зварювання, фарбування і монтаж. Стратегічною метою проекту « врокар» є інтеграція України в європейську автомобільну промисловість. На сьогодні завод « врокар» випускає весь модельний ряд автомобілів марки SKODA. До підприємств з повномасштабним виробництвом легкових автомобілів належить Корпорація « огдан», до складу якої входять близько 20 компаній, виробничі потужності корпорації дозволяють сьогодні виробляти 120–150 тисяч легкових автомобілів, до 9 тисяч автобусів та тролейбусів усіх класів, а також близько 15 тисяч вантажівок та спеціалізованої техніки. Заводи компанії розташовано в уцьку та еркасах. Пріоритетною в машинобудуванні є й авіаційна промисловість. Україна входить до десяти країн світу, о володіють повним циклом створення авіаційної техніки від ескізу до серійного виробництва літаків. За роки незалежності створено сім нових типів літаків серії АН та низка авіацій них двигунів, модернізовано 12 типів, сертифіковано згідно з міжнародними нормами 16 типів, побудо вано 195 серійни х, нових та модернізованих літаків. На сьогодні літаки сімейства АН експлуатують у 78 країнах світу, авіаційні двигуни використовують на літальних апаратах у 105 країнах. ентрами авіаційної промисловості в Україні є Київ і Харків, де виробляють пасажирські та транс портні літаки. Нагальною проблемою авіаційної промисловості залишається багаторічний дефіцит ф інансових ресурсів для її розвитку та значне звуження потенційних ринків збуту. До основних стримуючих чинників виходу авіаційного машинобудування на зов нішні ринки належать: недостатня державна підтримка експортних контрактів з поставки авіаційної техніки відсутність сертифіката вропейського агентства авіаційної безпеки ( S ) відсутність досвіду експлуатації літаків іноземними перевізниками. Космічна галузь розвинена у Дніпрі, де розмі ене Державне підприємство «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» (ПІВДЕНМАШ). За понад сімдесятирічну історію підприємство отримало статус світового лідера в галузі ракетобудування і нині є базою ракетно-космічної промисловості України. Високотехнологічною галуззю українського машинобудування є електроніка, компанії якої залучено до створення глобальної доданої вартості (мал. 32.3). До мережевих заводів з виробництва засобів електроніки належить Jabil у Закарпатській області. – американська компанія, о 136

РОЗДІЛ 4 Мал. 32.3. Розробка і виробництво електроніки в Україні

входить до трійки найбільших у світі у сфері виробництва засобів електроніки. Компанія має понад 100 заводів у 29 країнах світу. Серед провідних компаній з виробництва електроніки виділяється «Навігатор Корпорейшн», яка має власний бренд . Під цим брендом розробляють, тестують та конфігурують сучасні високотехнологічні рішення – персональні комп’ютери, сервери, планшети, трансформери, смартфони. Для складання, тестування, установлення програмного забезпечення, пакування та зручної логістики продукції компанія утримує власне потужне виробництво на території України, у смт Гостомель на Київ ині. Інженерна команда в Україні спеціалізується на складанні і тестуванні ПК та серверів. Для оптимізації виробництва високотехнологічних та ресурсномістких пристроїв – смартфонів і планшетів – компанія «Навігатор Корпорейшн» утримує власний інженерний департамент та виробничі потужності в Шеньчжені, Китай. Українська інженерна команда контролює всі етапи виробництва власної продукції, о дозволяє отримувати якісну та надійну техніку, ціна якої залишається доступною для кінцевого споживача. Українські виробники спеціалізуються також на так званих нішевих виробництвах електроніки. Крім електронних книг, непогано реалізуються супутні телевізору гаджети – I -приставки і медіа-плеєри. Не одавно компанія , яка розробляє медіа-плеєри та софт, замовила виробництво частини гаджетів для місцевого ринку на заводі Jabil у Закарпатті. е одна компанія із цієї сфери – одеська «Інфосвіт» – стала однією з найбільших у СНД з виробництва I -приставок. Вона також виробляє медіа-плеєри Aura і – на мережевих заводах і в Україні. На своєму одеському заводі компанія робить невеликі партії товару. Крім медіа-плеєрів, тут випускають електролічильники та світлодіодні лампи. Серед нетрадиційних виробництв електроніки в Україні можна виділити компанію ЕКТА, яка спеціалізується на виробництві великих світлодіодних екранів. У итомирі вона має свій завод. Відеоекран ЕКТА, який використовувався для прямої трансляції фінального матчу іги чемпіонів 137

РОЗДІЛ 4

У ФА у клубі Гетеборга (Швеція) у 2011 р., внесено до Книги рекордів Гіннеса як найбільший у світі світлодіодний 3 -телевізор. У Києві функціонує завод з виробництва світлодіодних модулів. На сьогоднішній день завод здійснює весь виробничий цикл: від отримання і розробки документації до відвантаження або установки «під ключ» готової продукції. П  обсяг реалізованої хімічної продукції зменшується, особливо в базовому хімічному виробництві;  частка експорту продукції хімічної промисловості знижується;  перспективи розвитку хімічної промисловості мають орієнтуватися на неоіндустріальну модель розвитку, особливо у виробництві продукції фармацевтичної промисловості;  частка машинобудування у структурі промисловості України в останні роки суттєво зменшилася;  прогресивними в машинобудуванні є автомобілебудування, авіаційне та космічне машинобудування, виробництво електроніки;  машинобудівний комплекс України бере участь у глобальних ланцюгах доданої вартості. П

1. Користуючись картою атласу, поясніть чинники розміщення підприємств фармацевтичної промисловості і виробництва товарів побутової хімії. 2. На прикладі автомобілебудування розкрийте особливості міжнародного кооперування в машинобудуванні. Чи можна створити ТНК у машинобудівному комплексі України? 3. Користуючись офіційним сайтом Міністерства економічного розвитку і торгівлі, визначте основні тенденції розвитку хімічної промисловості та машинобудування в поточному році.

§ 33.

О О ВО І РО В ОРГА І А І В РО Е О ЯГ В АР ВА Я

А ПРО ОРОВО ВА Е ІВ Я ПРО ІВ

 Які чинники розміщення підприємств з виробництва меблів?  До якого сектору економіки належать легка і харчова промисловість?  Які ТНК харчової промисловості присутні в Україні?

 чого склада ться е лева ро исловість Ìåáëåâà ïðîìèñëîâіñòü Óêðàїíè – це одне з основних виробництв деревообробної промисловості. Для виробництва меблів різних видів використовують деревостружкові плити (ДСП), деревоволокнисті плити (ДВП), деревоволокнисті плити середньої ільності (МДФ), різні металеві конструкції для столів і стільців, скло, оббивні тканини і шкіру, наповнювачі, розсувні механізми і механізми трансформації. Із цього переліку стає зрозуміло, о в меблевому виробництві задіяно різноманітні ресурси, які виробляють, крім дерево138

РОЗДІЛ 4 Мал. 33.1. Меблеве виробництво

обробної промисловості, й інші галузі, переважно хімічна, легка промисловість та машинобудування. Саме тому одним з принципів розвитку меблевого виробництва є його кооперування (мал. 33.1). Серед особливостей меблевої промисловості – складний цикл виробництва, тривалий період виведення на ринок нових моделей, високі вимоги до якості продукції, гарантійне та післягарантійне обслуговування, висока конкуренція. Сучасне обладнання, великий досвід майстрів, якісна українська деревина дозволяють створювати багатофункціональні меблі з елегантним дизайном, з достатньо великим терміном експлуатації та комфортними механізмами. е робить їх конкурентоспроможними на внутрішньому та іноземному ринках. Меблеві виробники України пропонують широкий асортимент товарів різних цінових категорій, стилістичних особливостей і колірних рішень. е м’які дивани та крісла, комфортні кухонні куточки, модні безкаркасні меблі, письмові та комп’ютерні столи для домашнього та офісного використання, зручні комп’ютерні крісла, кухонні стільці й табуретки, ліжка різних розмірів і приліжкові тумбочки, місткі шафи, комоди, пенали, стелажі, вітрини, набори для передпокою, стінки для віталень, оригінальні дитячі меблі то о. Усі меблі надходять до споживачів сертифікованими й відповідають вимогам і стандартам, про о свідчать сертифікати якості. Виробництво меблів орієнтують переважно на споживача, саме тому осередками меблевого виробництва є великі міста та обласні центри. Окремі невеликі підприємства нині працюють і в середніх та малих містах, найбільші підприємства розмі ено в Києві, Харкові, ьвові, Ужгороді, ернівцях, Дніпрі, Тернополі, Сваляві. ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

В Україні працює значна кількість меблевих підприємств, які є конкурентоспроможними на ринку меблевих товарів. Це, зокрема, меблева фабрика «Мірт», яка виготовляє ексклюзивні меблі з натуральної деревини; компанія «BLEST» – один з найбільших в Україні виробників м’яких меблів; фабрика «Zenit», яка виробляє дивани; «Вольтер» – спеціалізується на модульних передпокоях, кухнях, радує красивими меблями дошкільнят і підлітків. 139

РОЗДІЛ 4

До основних проблем сучасного вітчизняного меблевого ринку належать насамперед нестабільність попиту на меблі, динаміка цін на ресурси, пошук нових ринків збуту, а також зниження купівельної спроможності населення.  кі осо ливості виро ни тва текстил одягу взуття в країні Ëåãêà ïðîìèñëîâіñòü – це одна з галузей вторинного сектору економіки України, яка спеціалізується на виробництві споживчих товарів для населення. До її складу входять текстильна, трикотажна, швейна, шкіряна, взуттєва, хутрова, галантерейна й інші галузі та виробництва. Водночас легка промисловість пов’язана з багатьма суміжними галузями та обслуговує весь господарський комплекс країни. За роки незалежності легка промисловість значно зменшила обсяги виробництва. Так, за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, її частка в промисловості невелика і становить близько 3 (2017 р.). Значне скорочення обсягів виробництва легкої промисловості за роки незалежності пов’язане передусім з перенасиченням внутрішнього ринку відповідними імпортними товарами, переважно китайського і турецького виробництва. Також значну частку ринку займають товари секонд-хенду з вропи. Кризовий стан вітчизняної легкої промисловості пов’язаний також з високою собівартістю товарів – грошового виразу витрат на виробництво та реалізацію одиниці продукції. Причиною високої собівартості товарів легкої промисловості є скорочення сировинної бази і, як результат, залежність від імпортної сировини. Проблеми реалізації продукції легкої промисловості також зумовлені низькою купівельною спроможністю населення. В українських магазинах легку промисловість нині представлено тканинами, постільною білизною, трикотажними виробами, панчохами, шкарпетками, сорочками, пальтами, сумками, взуттям та деякими іншими вітчизняними товарами. е свідчить про те, о більш-менш прибутковим є виробництво текстилю, одягу та взуття. Географія розмі ення текстильної промисловості дуже нерівномірна. Виробництво бавовняних тканин нині концентрується у Тернопільській області, лляних – у Рівненській, итомирській та Сумській областях, шовкових – у місті Києві та еркаській області, а вовняних – у ернігівській області. Відроджується виробництво лляних тканин і на Волині. Панчішно-шкарпеткові вироби, білизну, трикотажне полотно виготовляють підприємства трикотажного виробництва. Основними центрами трикотажної промисловості є переважно місто Київ та обласні центри, зокрема Харків, ьвів, Миколаїв, ернівці, Ужгород, итомир. У швейному виробництві за роки незалежності створено багато нових підприємств, які виробляють якісні товари, о мають попит у багатьох країнах і є конкурентоспроможними на світових ринках. Серед них у Києві – це концерн «Михайло Воронін», о спеціалізується на виготовленні чоловічих костюмів, та ЗАТ «Дана», яке випускає верхній одяг ТЗДВ ТДВ « ьвівський Маяк», о у ьвові ВАТ «Селена» та «Елегант» у Запоріжжі та ін. і підприємства освоїли нові види продукції, збільшили обсяги випуску та поліпшили рівень якості продукції, суттєво модернізували технологію виробництва. Працюють не тільки для українських споживачів, а й мають прихильників і партнерів у багатьох країнах вропи. За оцінками експертів, близько 100 українських швейних компаній виконують регулярні замовлення з країн С, використовуючи давальницьку сировину – 140

141

РОЗДІЛ 4

сировину замовника. При цьому якість нашого одягу не поступається західним виробникам. Взуттєва промисловість в Україні розвивається нестабільно. Останніми роками спостерігається то спад, то невеликий підйом виробництва українського взуття. Окремі виробники намагаються експортувати взуття за кордон. Проте частка продукції вітчизняної взуттєвої промисловості в обсязі світового експорту складає менше ніж 1 у вартісному вимірі (2017 р.). Деякі українські виробники йдуть на те, об шити взуття для зарубіжних відомих брендів, використовуючи давальницьку сировину. Усе взуття, вироблене з давальницької сировини, реалізується переважно в країнах С. Незважаючи на існуючі проблеми, за оцінками експертів, нині частка взуття українського виробництва на ринку стала істотно більшою і становить 30–40 . Основними центрами виробництва взуття, як і раніше, є міста Харків, ьвів, Запоріжжя, Дніпро, уцьк, Одеса та ін. Для того об завжди бути в тренді, відомі взуттєві фабрики України вивчають і впроваджують інноваційні технології виробництва, створюють сучасні моделі, застосовуючи нові зносостійкі штучні матеріали. астіше використовують, крім шкіри, натуральні тканини, нові устілки, застібки, шнурки то о. е дає можливість де о знизити собівартість продукції, а відтак, і вартість взуття в роздрібній торгівлі.  кі тенден ії розвитку арчової ро исловості в країні Харчова промисловість бере безпосередню участь у створенні продовольчого комплексу країни, який є одним з головних в соціально-економічному розвитку будь-якої держави. Абсолютна більшість продуктів харчування, о споживаються в нашій державі, – українського виробництва. За даними Державної служби статистики, частка харчової промисловості в обсязі реалізованої промислової продукції України становить 21 (2017 р.). За даними Державної служби статистики, на внутрішньому ринку частка продажу вітчизняних продовольчих товарів є досить високою і становить понад 80 (2018 р.). В Україні налагоджено випуск різноманітних продуктів харчування, які представлені бурякоцукровим, олійно-жировим, маслосироробним, пло доовочеконсервним, рибним, хлібопекарським, макаронним, борошномельним, круп’яним, кондитерським, пивоварним, виноробним та іншими виробництвами (мал. 33.2). У цих виробництвах використовується переважно сільськогосподарська сировина, а харчова промисловість випускає переважно кінцеву готову продукцію. Харчова промисловість розвивається практично в усіх областях України (мал. 33.3). Визначальну роль у розмі енні її підприємств відіграють два чинники – наявність сировини і споживача. До сировини тяжіють ті підприємства, які використовують малотранспортабельну сировину. е насамперед виробництво цукру, консервів, маслоробне, круп’яне, рибне і чайне виробництва. На споживача орієнтуються підприємства, о виробМал. 33.2. Структура харчової промисловості ляють хлібопекарські, макаронні і

РОЗДІЛ 4

Мал. 33.3. Географія харчової промисловості

кондитерські вироби. Окремі підприємства можуть розмі уватися, орієнтуючись як на споживача, так і на сировину. Такими є виробництво м’ясних, ковбасних і молочних продуктів харчування. Харчова промисловість забезпечує значні валютні надходження до країни від реалізації своєї продукції на світовому ринку. Сьогодні продукція харчової промисловості займає провідні позиції в українському експорті товарів як до країн вропи, так і до країн інших регіонів світу. ї частка в загальному обсязі експорту товарів становить близько 29 (2018 р.). У структурі експорту переважають жири та олії, цукор і кондитерські вироби, продукція переробки молока та борошномельно-круп’яної промисловості. П  меблева, легка і харчова промисловість виробляють споживчі товари тривалого й короткотривалого використання;  виробництво меблів орієнтоване переважно на споживача, тому центрами розвитку меблевої промисловості є великі міста та обласні центри;  виробництво і реалізація текстилю, одягу і взуття в Україні відрізняється нестабільністю, залежить від імпортної сировини, присутності товарів на внутрішньому ринку та купівельної спроможності населення;  підприємства з виробництва текстилю, одягу і взуття орієнтуються на споживача і кваліфіковані кадри;  харчова промисловість розвивається в усіх областях України і має розгалужену структуру;  виробництво продуктів харчування забезпечує внутрішні потреби й орієнтоване на експорт. 142

ДОСЛІДЖЕННЯ 1. Давальницька сировина у швейній індустрії України: позитивні й негативні аспекти для виробників і споживачів.

§ 34.

РЕ Е ОР А ІО А О Е О О І . А І ФОР ПРО ОРОВО ОРГА І А І В РО ВА ОВАРІВ І ПО Г В РА І.

 Що входить до третинного сектору економіки?  Що таке економічний район?  У чому суть сталого розвитку?

 к розвива ться доро ньо транс ортни ко лекс країни ей комплекс включає залізничний, автомобільний та міський, водний, авіаційний транспорт, дорожнє господарство і поштовий зв’язок. На сучасному етапі дорожньо-транспортний комплекс розвивається згідно з Транспортною стратегією України на період до 2020 р. Основні її положення: забезпечення доступності та підви ення якості транспортних послуг інтеграція вітчизняної транспортної системи насамперед до європейської транспортної системи розвиток транспортної інфраструктури оновлення рухомого складу транспорту забезпечення безпеки транспортних процесів підвиення екологічності та енергоефективності транспортних засобів то о. Залізничний транспорт є провідним в дорожньо-транспортному комплексі країни. Він забезпечує понад 80 вантажних і майже 50 пасажирських перевезень, здійснених усіма видами транспорту. Експлуатаційна мережа залізниць України складає майже 22 тис. км., з яких 45 електрифіковано. За обсягами вантажних перевезень українські залізниці займають четверте місце в вразії. Особливістю автомобільних перевезень є переважання приватних перевізників і відсутність державних. Згідно з офіційною статистикою, за 2017 р. частка перевезень пасажирів автомобільним транспортом України становила понад 43 , а міським електричним транспортом – близько 53 . Міністерство інфраструктури здійснює системну роботу одо реалізації проектів з розвитку міського пасажирського транспорту в різних регіонах країни, залучаючи іноземні інвестиції. 143

РОЗДІЛ 4

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Поясніть, від чого залежить конкурентоспроможність вітчизняних меблів. 2. Які з товарів вітчизняної легкої промисловості використовуєте ви і чому? 3. Дослідіть, які підприємства харчової промисловості є у вашому населеному пункті та вашій області. Яку їхню продукцію ви вважаєте якісною і чому? 4. Взуттєва фабрика «Міда» є одним з найбільших національних виробників якісного взуття. Використавши офіційний сайт підприємства, з’ясуйте, що сприяє сучасному розвитку фабрики, який асортимент її продукції. Чи є підприємство конкурентоспроможним на внутрішньому і зовнішньому ринках?

РОЗДІЛ 4

Äîðîæíє ãîñïîäàðñòâî Óêðàїíè – це система автомобільних доріг, інженерних мереж, державних та приватних підприємств і організацій, о їх обслуговують. Значення автошляхів України в міжнародному сполученні підтверджується проходженням через її територію 4 із 10 Міжнародних транспортних коридорів. Зокрема, це коридор №3: рюссель – Ахен – Кельн – Дрезден/ ерлін – Вроцлав – Катовіце – Краків – ьвів – Київ коридор № 5: Венеція – Трієст/Копер – юбляна – Марибор – удапештУжгород – ьвів – Київ та коридор № 9: Гельсинки – Виборг – СанктПетербург – Псков-Москва – Калініград – Київ – юбашівка/Роздольна – Кишинів – ухарест – Дімітровград – Александруполіс. Загальна протяжність мереж автошляхів державного та місцевого значення складає близько 170 тис. км, якість яких суттєво впливає на ефективність національного бізнесу та конкурентоспроможність української економіки. В Україні нині зростає попит на перевезення водним транспортом. Вантажовласники, насамперед зернотрейдери і металурги, в умовах зростання цін на пальне, збільшення випадків перебоїв у роботі залізничного та автомобільного транспорту через конфлікт на Сході країни, намагаються скоротити транспортні витрати та поліпшити логістику перевезень за рахунок перенесення значної частини вантажопотоку саме на водний транспорт як економічніший. ьому також сприяє Дунайський (водний) міжнародний транспортний коридор, о проходить на півдні території України. Авіаційний транспорт здійснює перевезення як пасажирів, так і вантажів та пошти. Український ринок авіаперевезень в останні роки демонструє високі темпи зростання. Зокрема, у 2017 р. обсяги пасажирських перевезень вітчизняних авіакомпаній переви или показник докризового 2013 р. на понад 30 . Крім авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», лідерство зберігають компанії «Роза вітрів», «Азур Ейр Україна», « раво». Розширюється географія міжнародних регулярних польотів як вітчизняних, так і іноземних авіаперевізників. Продовжується активізація регулярних авіаперевезень у межах України. Значно збільшилася на ринку авіаперевезень присутність бюджетних (дешевих) авіаперевізників. 98 загального пасажиропотоку та пошто- і вантажопотоку сконцентровано в семи провідних аеропортах України, а саме: « ориспіль», «Київ», «Одеса», « ьвів», «Харків», «Дніпро» та «Запоріжжя».  кі осо ливості розвитку сектору в країні Розвиток ІТ-сектору є пріоритетним у економічній стратегії України, оскільки його потенціал дозволяє збільшити ВВП, створити нові робочі місця з високим рівнем заробітної плати, розширити виробництво та експорт інноваційної ІТ-продукції і сприяти виходу на глобальні ІТ-ринки, ліквідувати відставання України за рівнем технологічного розвитку від розвинутих країн. ІТ-галузь включає виробництво, просування на ринку, обслуговування та використання: програмного забезпечення та відповідних сервісів комп’ютерного та телекомунікаційного обладнання (апаратне забезпечення) ІТ-послуг (підтримка та сервіс, телекомунікації, консалтинг, системна інтеграція, аутсорсинг то о). На українському ІТ-ринку функціонує понад 8500 компаній. За кількістю представництв великих ІТ-організацій провідні позиції належать 25 найбільшим ІТ-компаніям, з яких 22 представлено підрозділами в Києві. За даними дослідження , Україна посідає четверте місце у світі за кількістю сертифікованих ІТ-спеціалістів 144

Мал. 34.1. Типи курортів України

145

РОЗДІЛ 4

після США, Росії, Індії. У сучасних умовах найбільш розвиненим, порівняно з іншими сегментами ІТ-ринку в Україні, є аутсорсинг (особливо офшорний аутсорсинг), о зумовлено зростанням ролі інтелектуальної праці, необхідністю використовувати нові методи та підходи до організації бізнесу. За різними оцінками в Україні налічується понад 800 аутсорсингових ІТ-компаній, з яких 106 із чисельністю понад 80 спеціалістів кожна. Нині понад 60 цих компаній мають штаб-квартири в Україні (переважно в Києві, ьвові, Харкові, Дніпрі, Одесі), а офіси в більш ніж 50 країнах світу (22 – у Північній Америці, 13 – в вропі та 2 – в Ізраїлі).  кі осо ливості рекреа і ного ко лексу в країні Ðåêðåàöіéíèé êîìïëåêñ – це комплекс, який спеціалізується на створенні рекреаційного продукту, здатного задовольняти потреби населення у відпочинку, оздоровленні, туризмі шляхом виробництва та реалізації послуг і товарів рекреаційного призначення. Конкурентними перевагами України в організації рекреаційної діяльності як виду економічної діяльності є наявність різноманітних рекреаційних ресурсів, доступність рекреації для широких верств населення, переважно лікувально-оздоровча спеціалізація і відповідний профіль спеціалізованих рекреаційних закладів, значний досвід та усталені традиції одо організації і ведення лікувально-оздоровчої рекреаційної діяльності, особливості менталітету українців: високий рівень гостинності, доброзичливість, дотримання традицій (мал. 34.1). Основними тенденціями розвитку рекреаційного комплексу в Україні в останні роки є зменшення рекреаційно-туристичного потоку і доходу від рекреаційної діяльності (порівняно з докризовим 2013 р.). Спостерігається суттєвий перерозподіл потоку рекреантів між регіонами України. У зв’язку з анексією Криму спостерігається суттєве його зростання в західних областях України ( ьвівській, Івано-Франківській, Закарпатській) та в Північному Причорномор’ї, зокрема в Одеській і Херсонській областях.

РОЗДІЛ 4

ÃÅÎÃÐÀÔІ×ÍÈÉ ÊÀËÅÉÄÎÑÊÎÏ

В Україні за ресурсами і факторами лікувально-оздоровчої дії функціонують різноманітні курорти – бальнеологічні, кліматичні (приморські, рівнинні і гірські), грязьові та змішані (мал. 34.1). 11 курортів та курортних місцевостей мають міжнародне значення. Серед них Трускавець, Моршин, Бердянськ, Куяльник, Одеська група курортів та ін. До курортів загальнодержавного значення віднесено 34 курорти, серед яких найбільш популярними є Березовські мінеральні води (Харківська область), Кирилівка (Запорізька область), Верховина та Синяк (Закарпатська область), Ворзель та Конча-Заспа (Київська область), Миргород (Полтавська область), Сатанів (Хмельницька область) і Хмільник (Вінницька область). У цілому за роки незалежності статус курортів було присвоєно понад 260 населеним пунктам України.

Перспективними напрямами розвитку рекреаційного комплексу України є створення фонду земель рекреаційного призначення, забезпечення раціонального використання та відновлення природного та історико-культурного рекреаційно-ресурсного потенціалу. Важливим є також підви ення комфортності й поліпшення сервісу закладів рекреації, перехід на цілорічний режим їхньої роботи, удосконалення рекреаційно-туристичної інфраструктури.  ке станови е інансового середови а країни Враховуючи вплив фінансової глобалізації на розвиток української економіки, найбільш вагомим напрямом у цій сфері є залучення в Україну іноземних інвестицій та співпраця з іноземними партнерами (мал. 34.2). За даними Державної служби статистики, у 2017 р. в економіку України іноземними інвесторами з 76 країн світу вкладено 1630,4 млн дол. США прямих інвестицій. Найвагоміші обсяги надходжень прямих інвестицій були спрямовані до установ та організацій, о здійснюють фінансову та страхову діяльність, – 26,1 та підприємств промисловості – 27,3 . До основних країн-інвесторів належать Кіпр – 25,6 , Нідерланди – 16,1 , Російська Федерація – 11,7 , Велика ританія – 5,5 , Німеччина – 4,6 , Віргінські Острови ( рит.) – 4,1 і Швейцарія – 3,9 . Для подальшого поліпшення інвестиційного клімату законодавство України визначає гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні основи реалізації державно-приватного партнерства. На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Важливим напрямком фінансової сфери є кредитна історія країни, її взаємини з міжнародними фінансово-кредитними установами. Äåðæàâíèé áîðã – це сукупні боргові зобов’язання держави перед усіма кредиторами (юридичними та фізичними особами, іноземними державами, міжнародними організаціями то о). Державний борг традиційно поділяють на зовні ній та внутрі ній. Çîâíіøíіé äåðæàâíèé áîðã – заборгованість держави іншим країнам, міжнародним економічним організаціям та іншим особам. Державний зовнішній борг є частиною валового зовнішнього боргу країни. Âíóòðіøíіé äåðæàâíèé áîðã – заборгованість держави власникам державних цінних паперів та іншим кредиторам. Власне дер авний борг виникає внаслідок фінансових запозичень держави, договорів і угод про надання кредитів та позик. Сукупність боргових зобов’язань держави містить також гарантований державою борг, о виникає внаслідок прийнятих на себе державою гарантій за зобов’язаннями третіх осіб або прийнятті на себе державою зобов’язання третіх осіб (табл. 34.1). На кожного українця зараз припадає близько 1900 державного боргу. Най146

ретинни сектор

Транспорт Первинний сектор 14%

Інформація та телекомунікації Фінансова діяльність Наукова та технічна діяльність

Третинний сектор 60%

Освіта Охорона здоров я

Вторинний сектор 26%

Туризм Державне управління й оборона Мал. 34.2. Третинний національної економіки

більшими кредиторами України є Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (М РР), вросоюз. Пікові виплати за боргами припадають на 2019 р. аблиця

ержавни та гарантовани державо з по 1 р. ( лн дол. А)

загальний борг на 31.12.2009

39 685,0

на 31.12.2010

54 289,3

на 31.12.2011

зовнішній борг

борг

країни

внутрішній борг

26 518,7

13 166,3

36,8

34 759,6

19 529,7

59 215,7

9,1

37 474,5

21 741,2

на 31.12.2012

64 495,3

8,9

38 658,8

25 836,4

на 31.12.2013

73 078,2

13,3

37 536,0

35 542,2

на 31.12.2014

69 794,8

–4,5

38 792,2

31 002,6

на 31.12.2015

65 505,7

–6,1

43 445,4

22 060,2

на 31.12.2016

70 970,9

8,3

45 604,6

25 366,2

на 31.12.2017

76 305,2

7,5

48 989,4

27 315,8

на 31.10.2018

74 316,3

–2,6

47 209,2

27 107,0

Однією з форм інтеграції у світовий фінансовий ринок є банківська система країни. Аналіз банківської системи України свідчить про зменшення загальної кількості банків, збільшення державних банків та значну кількість банків з іноземним капіталом. У 2008 р. функціонувало 175 банків (з них: з іноземним капіталом – 47, у т. ч. зі 100 іноземним капіталом – 147

РОЗДІЛ 4

Торгівля

РОЗДІЛ 4

17). Станом на 01.11.2017 р. в Україні діяло лише 88 банків (з них: з іноземним капіталом – 38, у т. ч. зі 100 іноземним капіталом – 18). На сьогодні найбільш впевнено на ринку функціонують державні банки чи банки, які мають значну частку держави у статутному капіталі, адже вони отримують «дофінансування» з бюджету. ТОП-15 найбільш надійних банків України у 2017 р., рейтинг яких складено на основі статистичних даних Національного банку України (Н У), очолюють відразу 3 іноземні банки: Райффайзен банк Аваль ( B , Австрія), Кредит Агріколь анк ( , Франція), УкрСиббанк (BN , Франція). Крім того, до цього списку входять О адбанк, у якому держава гарантує 100 вкладів, Укрексімбанк (державний банк), Кредобанк ( B а, Польша), Сітібанк Україна ( , США), ПроКредит анк ( B , Німеччина), Укргазбанк (державний), Альфа- анк ( B , юксембург), Укрсоцбанк ( B , юксембург), ОТП анк ( B , Угор ина), Правекс-банк (I S , Італія), ІНГ анк Україна (IN , Нідерланди), ПУМ (СКМ Фінанс, Україна). Незважаючи на певні позитивні зміни, в банківській системі України існують і проблеми, серед яких зростання недовіри до банків, негативний вплив політичних процесів, суперечність механізму рефінансування українських банків, девальвація національної грошової одиниці, подорожчання кредитних ресурсів та ін.  о нового у росторові організа ії виро ни тва товарів і ослуг в краї ні Однією з традиційних форм просторової організації господарства в нашій країні були і є економічні райони. Прагнення України стати рівноправним членом вропейської спільноти сприяє розвитку транскордонних регіонів (ТКР) з Поль ею, Словаччиною, Угор иною, Румунією, Молдовою та ілоруссю. На думку вчених, формування ТКР, які включають до свого складу прикордонні райони суміжних держав, є не тільки запорукою підви ення конкурентоздатності прикордонних територій, але й сприятиме прискоренню інтеграції України в європейський економічний простір. Відповідно до Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 р. актуальним є питання створення регіональної мережі індустріальних парків і надання державної підтримки суб’єктам, які створюють такі парки, визначені як один із пріоритетних напрямів розвитку регіонів. Розвиток індустріальних парків сприятиме активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, стимулюванню промислового виробництва, створенню нових високотехнологічних виробництв та десятків тисяч високопродуктивних робочих місць, збільшенню обсягів експортоорієнтованої продукції. На початок 2018 р. до Реєстру індустріальних парків було включено 29 індустріальних парків (у 2017 р. – 13 індустріальних парків). Крім того, в Україні функціонують індустріальні парки, які були створені е до формування законодавчої бази одо їх підтримки. е у ілій еркві на базі авіаремонтного заводу – 2000 р., у смт Малинівка компанія «Олімп» – 2002 р., «Патріот» у Сумах на базі камвольно-прядильної фабрики – 2008 р., « ексіл» у ернігові на базі камвольно-прядильної фабрики – 2010 р., у Запоріжжі компанія «Запоріжкран» – 2011 р. Серед інших нових форм просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні важливе місце займають кластери. Кластер в перекладі з англійської мови означає «гроно», «група», «скупчення». е дійсно концен148

149

РОЗДІЛ 4

трація на певній території підприємств різних галузей і виробництв, які взаємодіють між собою з метою створення нового продукту чи надання послуги. Групи підприємств спільно використовують ресурси, інфраструктуру, ринок праці та взаємодоповнюють одне одного. Перевагами клас терної моделі організації виробництва товарів і послуг є взаємовигідне співробітництво, ефективне використання ресурсів, підви ення привабливості території для інвесторів, розширення асортименту товарів і послуг, підви ення їхньої якості, створення нових робочих місць, розвиток здорової конкуренції. Кластер може стати ідеальною моделлю для розвитку регіонів України. Нині вже функціонує понад 50 кластерів у різних регіонах країн та виробництвах, серед них Вінницький переробно-харчовий кластер, ьвівський кластер ІТ та бізнес-послуг, Закарпатський транспортно-логістичний кластер, Кам’янець-Подільський рекреаційно-туристичний кластер, кластер «Транзитний потенціал України» в Одеській області й багато інших. Зміна геополітичної ситуації, окупація Росією української території і формування військової доктрини значно підви ують роль меридіональних територіальних утворень. Насамперед зростає роль меридіональної осі, яка умовно проходить уздовж 25 меридіана (Гельсінкі – Таллінн – Рига – Вільнюс – Пінськ – Рівне – Тернопіль – ернівці – Сучава – ухарест – Пловдів – Александруполіс). Можна впевнено говорити про необхідність розбудови міжнародного транспортного коридору «25 меридіан». У зв’язку з актуалізацією проблеми охорони довкілля, підви енням рекреаційної цінності регіонів України та поліпшення якості життя населення відбувається реалізація положень вропейської ландшафтної конвенції. е зумовлює необхідність включення до складу просторової організації господарства компонентів національної екологічної мережі, які на макрорівні виступають з’єднуючими елементами із загальноєвропейською екомережею.  к реалізу ться кон е ія сталого розвитку в країні Проблема сталого (збалансованого) розвитку території має чітко виражені географічні аспекти, а саме: інтегральність, яка базується на системному підході до вивчення основних взаємодіючих сфер (економіки, демографічно-соціальної сфери і природного середови а) територіальність, яка пропонує вивчення всіх територіальних аспектів збалансованого розвитку зазначених сфер з урахуванням територіального поділу праці ком лексність, яка відповідає закономірності територіальної організації суспільства і природи, їхньої взаємодії. Сталий розвиток України означає не тільки збалансований розвиток регіонів, а й держави загалом, враховуючи зовнішнє оточення. е виявляється насамперед у стабільності поставок ресурсів, розвитку ринків збуту, а також у становленні добросусідських відносин з іншими країнами. Основними напрямами сталого розвитку, які реалізуються в Україні, насамперед є формування демократичного суспільства і зниження рівня соціально-економічної рівності, оздоровлення економіки країни, збалансований розвиток усіх її сфер, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, збалансоване природокористування. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України особливо гостро стоїть завдання раціонального природокористування. Однак знайти правильний шлях його вирішення неможливо без комплексного аналізу розвитку взаємовідносин, які складаються між суспільством і природою з одного боку і між суб’єктами суспільства в процесі виробництва – з іншого.

РОЗДІЛ 4

Для такого комплексного аналізу вчені-географи пропонують вико ристовувати показник інтегрального отенціалу території (ІПТ), який об’єднує не тільки наявні ресурси (природні, демографічні, виробничі, фінансові, інтелектуальні та ін.), але й територію як поле взаємодії суспільно-природних компонентів. Раціональне використання природно-ресурсного потенціалу в поєднанні з іншими чинниками і яви ами територіального розвитку є найважливішим напрямом ефективної віддачі території та збалансованого її розвитку. П  дорожньо-транспортний комплекс розвивається згідно з Транспортною стратегією України на період до 2020 р.;  залізничний транспорт є основним видом транспорту в Україні;  через територію України прокладено 4 міжнародні транспортні коридори;  у сучасних умовах найбільш розвиненим сегментом ІТ-ринку в Україні є аутсорсинг;  основними тенденціями розвитку рекреаційного комплексу в Україні є зменшення рекреаційно-туристичного потоку і доходу від рекреаційної діяльності, суттєвий перерозподіл потоку між регіонами України;  іноземні інвестиції до України зростають і складали у 2017 р. 1630,4 млн дол. США прямих інвестицій;  державний борг України значно коливається по роках і почав суттєво зменшуватися в поточному році;  у банківській системі України спостерігається зменшення загальної кількості банків, збільшення державних банків, значна кількість банків з іноземним капіталом;  сталий розвиток України відбувається за кількома стратегічними напрямами, серед яких важливе місце займає раціональне природокористування. ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Користуючись офіційним сайтом Міністерства інфраструктури, з’ясуйте, які проекти нині реалізуються в дорожньо-транспортному комплексі України. 2. Користуючись мал. 34.1, визначте, у яких областях зосереджено найбільшу кількість курортів. Яка їх спеціалізація? Чим вона зумовлена? 3. Найбільш надійними банками для фізичних осіб НБУ визначив Ощадбанк (гарантує 100 % вкладів), Укрексімбанк (гарантує 100 % вкладів), Укргазбанк, Райффайзен банк Аваль, Кредіт Агріколь Банк, Укрсиббанк, Кредобанк, ПроКредит Банк, ОТП Банк, Укрсоцбанк. Користуючись офіційними сайтами цих банків, поясніть, чому ці банки викликають довіру у клієнтів.

ДОСЛІДЖЕННЯ (НА ВИБІР) 2. Офшорна розробка програмного забезпечення в Україні: основні центри, компанії. 3. Реалізація планів сталого (збалансованого) розвитку в різних країнах: успіхи та прорахунки.

150

ГЕОГРАФІ

ЕР І ІВ

À Àáñîëþòíà âèñîòà ìіñöåâîñòі – переви ення точки на земній поверхні відносно рівня моря, о приймають за нуль метрів. Àãðîêëіìàòè÷íі ðåñóðñè – співвідношення тепла, вологи, світла, яке необхідне для виро ування сільськогосподарських культур, визначається географічним положенням території в межах кліматичних поясів і природних зон. Àçèìóò – кут на місцевості або на карті, о утворюється напрямком на північ і напрямком на певний пункт. Àìïëiòóäà êîëèâàíü òåìïåðàòóð – різниця між мінімальною й максимальною температурами повітря за певний проміжок часу (добу, місяць, рік то о). Àíòèöèêëîí – область підви еного атмосферного тиску з максимальним тиском в центрі та низхідним рухом повітря. Вітри у антициклоні рухаються за годинниковою стрілкою у північній півкулі і проти годинникової стрілки – в південній. Àòìîñôåðíèé ôðîíò – перехідна зона між двома повітряними масами з відмінними фізичними властивостями (головним чином температурою та вологістю). Á Áàðîìåòð – прилад для вимірювання атмосферного тиску. Áåíòîñ – сукупність організмів, о населяють дно океанічних, морських і прісноводних водойм. Áåðãøòðèõè – перпендикулярні до горизонталей невеликі штрихи (рисочки), які вказують напрямок зниження (падіння) схилу. Áіîëîãі÷íі ðåñóðñè – сукупність генетичних ресурсів, організмів або їх частин, популяцій або будь-яких інших біотичних компонентів екосистем, які мають фактичну або потенційну користь чи цінність для людства. Áiîñôåðà – оболонка земної кулі, в якій зосереджені живі організми. Â Âàëîâèé âíóòðiøíié ïðîäóêò (ÂÂÏ) – показник макроекономічної статистики, який розраховується як сукупна вартість кінцевої продукції підприємств, галузей матеріального виробництва і сфери послуг, о розташовані на території країни. Âàëîâèé íàöiîíàëüíèé ïðîäóêò (ÂÍÏ) – макроекономічний показник, о характеризує дохід, який включає вартість товарів і послуг, вироблених національними суб’єктами (підприємствами, організаціями та приватними особами) за рік, незалежно від їх територіального місцезнаходження. Âіäíîñíà âèñîòà ìіñöåâîñòі – висота однієї точки земної поверхні відносно іншої точки (різниця абсолютних висот цих точок), переви ення однієї точки на земній поверхні над іншою. Âіäòâîðåííÿ íàñåëåííÿ – постійне оновлення поколінь населення в результаті народжуваності та смертності, а також міграції населення. Âіê – період від народження людини до певного моменту в її житті. В демографії під віком розуміють повну кількість років в останній день народження. Âіêîâà ñòðóêòóðà íàñåëåííÿ – розподіл населення за різними віковими групами (наприклад, 0–14 років, 15–59 років). Âíóòðіøíÿ ïîëіòèêà – політика, о проводиться в межах держави. Ã Ãåíåðàëіçàöіÿ – процес відбору і узагальнення якісних та кількісних характеристик карти в картографії. Ãåîãðàôі÷íà îáîëîíêà – верхня комплексна оболонка Землі, о утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер: літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери. Ãåîãðàôі÷íèé àçèìóò – горизонтальний кут, який відраховують за годинниковою стрілкою від північного напряму географічного меридіана точки спостереження до заданого напряму від 0 до 360 .

151

СЛОВНИК

ОВ

СЛОВНИК

Ãåîãðàôі÷íèé ïðîñòіð – складний планетарний простір, о утворився внаслідок взаємодії космічних чинників із земними, який розвивається в часі і охоплює усі сфери географічної оболонки: літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу і соціосферу. Ãåîãðàôі÷íі іíôîðìàöіéíі ñèñòåìè (ÃІÑ) – технології отримання, обробки, зберігання і розповсюдження інформації шляхом поєднання зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники то о). Ãåîãðàôі÷íі êîîðäèíàòè – величини, які визначають положення певної точки на місцевості (на плані чи на топографічній карті) відносно прийнятої системи координат. Ãåîëîãі÷íå ñåðåäîâèùå ëþäñòâà – частина земної кори (гірські породи, рунти, донні відклади, підземні води то о), яка взаємодіє з елементами ландшафту, атмосферою та поверхневими водами і може зазнавати впливу техногенної діяльності людини. Ãåîïîëіòèêà – мистецтво управління державою політологічна концепція, о вбачає у політиці визначальну роль географічних факторів: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність, обмеженість природних ресурсів, кількість населення. Ãåîñèñòåìè – природні або соціально-економічні географічні утворення, системи різного рівня, о складаються з цілісної низки взаємопов’язаних, взаємодіючих компонентів. Найбільша планетарна геосистема – географічна оболонка. Ґ Ґðóíò – природно-історичне тіло, о виникло у поверхневому шарі земної кори в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних чинників, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, які створюють сприятливі умови для росту і розвитку рослин. Ä Äåіíäóñòðіàëіçàöіÿ – процес соціальних та економічних змін, викликаних зниженням або повним припиненням індустріальної активності у регіоні або країні, особливо у важкій промисловості. Äåìîãðàôі÷íà êðèçà – різке погіршення розвитку народонаселення, зумовлене, зокрема, процесом депопуляції. Äåìîãðàôі÷íà ïîëіòèêà – цілеспрямована діяльність державних та інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення. Äåìîãðàôі÷íà ñèòóàöіÿ (äåìîãðàôі÷íà îáñòàíîâêà) – це стан демографічних процесів, складу й розмі ення населення на певний час (найчастіше рік) на певній території. Äåìîãðàôі÷íèé ïåðåõіä – історичний перехід від одного типу відтворення населення до іншого. Äåìîãðàôі÷íèé ïðîãíîç – науково об рунтоване передбачення майбутнього розвитку демографічних процесів і яви з урахуванням сучасних і минулих тенденцій їх розвитку. Äåïîïóëÿöіÿ – систематичне зменшення кількості населення, зазвичай, внаслідок скорочення народжуваності до вкрай низького рівня. Äæåíòðèôіêàöіÿ реконструкція і оновлення будівель в раніше непривабливих частинах міста. Äèñòàíöіéíå çîíäóâàííÿ Çåìëі (ÄÇÇ) – спостереження поверхні Землі авіаційними і космічними засобами, осна еними різноманітними видами знімальної апаратури. Äîäàíà âàðòіñòü – вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача. Å Åêâàòîð – паралель, проведена на однаковій відстані від полюсів. Åìiãðàöiÿ – виїзд громадян зі своєї країни в іншу країну на постійне проживання з політичних, економічних чи інших мотивів. Åíäåìiêè – види рослин і тварин, притаманні виключно конкретній території.

152

Ç Çîâíiøíüîåêîíîìi÷íi çâ’ÿçêè – сукупність напрямів, форм, методів і засобів торговельно-економічного, виробничого, науково-технічного, валютно-фінансового і кредитного співробітництва між країнами з метою раціонального використання міжнародного поділу праці. Çîâíіøíÿ ïîëіòèêà – сукупність відносин держави з іншими державами світу та міжнародними організаціями. Çîâíiøíÿ òîðãiâëÿ – одна з форм зовнішньоекономічної діяльності, яка включає експорт й імпорт товарів. Çðîøåííÿ – штучне зволоження рунту і поверхні рослин шляхом подавання води з водного джерела. Çñóâ – сповзання мас гірських порід униз схилом під впливом сили тяжіння. І Іììiãðàöiÿ – в’їзд у країну на тимчасове чи постійне проживання громадян інших держав. Іìïîðò – ввезення в країну товарів, технологій, капіталів, отримання послуг виробничого або споживчого призначення, тимчасове ввезення товарів. Іíôëÿöiÿ – переповнення сфери обігу паперовими грошима внаслідок надмірного (порівняно з потребами в дійсних грошах – золота) їх випуску. Іíôðàñòðóêòóðà – комплекс галузей національного господарства (сфери матеріального і нематеріального виробництва), які обслуговують промисловість і сільське господарство. Ê Êàðñò – сукупність яви , пов’язана з дією води на розчинні породи, яка призводить до утворення пустот різної форми та розмірів. Êàðòîãðàôіÿ – наука, яка займається вивченням, розробкою і створенням географічних карт. Êëіìàò – багаторічний режим погоди, який базується на метеорологічних спостереженнях протягом декількох років. Êîíêóðåíòîñïðîìîæíіñòü здатність певного об’єкта або суб’єкта перевершити конкурентів у заданих умовах. Розрізняють конкурентоспроможність товару, підприємства, галузі, країни, регіону то о. Êîíêóðåíòíі ïåðåâàãè – перевага над конкурентами, о досягається за рахунок пропонування споживачам товарів ви ої якості, або завдяки низьким цінам, або через надання великих вигод, які компенсують високі ціни на товари і послуги. Êîíôåñіéíà ñòðóêòóðà íàñåëåííÿ – сукупність релігій, які сповідує населення цієї території. Ë Ëiòîñôåðà – верхня тверда оболонка Землі, о охоплює земну кору й верхню частину мантії до шару астеносфери. Ëіòîñôåðíі ïëèòè – великі жорсткі блоки літосфери Землі, відокремлені одна від одної тектонічними розломами (швами) за осьовими лініями сейсмічних поясів Землі. Ëüîäîâèê – великі льодові маси, о сповзають схилами гір або гірськими долинами.

153

СЛОВНИК

Åïiöåíòð – місце на земній поверхні, о розташоване над вогни ем землетрусу, де його сила є максимальною. Åðîçiÿ – процес руйнування гірських порід водяними потоками (водяна) або вітром (вітрова). Åòíі÷íà ñòðóêòóðà íàñåëåííÿ – сукупність етносів на певній території. Åòíîñ – історично сформована на певній території стійка сукупність людей, яка володіє загальними рисами й стабільними особливостями культури, психологічним складом, а також усвідомленням своєї єдності та відмінності від інших подібних утворень (самосвідомістю). Åôåêòèâíіñòü – відношення корисного ефекту (результату) до витрат на його одержання.

СЛОВНИК

Ì Ìàãíіòíèé àçèìóò – горизонтальний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму магнітного меридіана точки спостереження до заданого напряму від 0 до 360 . Ìàñøòàá – відношення довжини відрізка на карті, плані або кресленні до відповідної йому реальної довжини на місцевості. Ìіãðàöіéíі ïðîöåñè – процеси просторового перемі ення людей між поселеннями, регіонами, країнами. У вузькому значенні – це сукупність переселень людей, пов’язаних зі зміною ними місця проживання на довготривалий строк. Ìіãðàöії – механічні перемі ення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди, на тривалий час або з регулярним поверненням до нього. Ìіæíàðîäíà êîîïåðàöіÿ – взаємодія двох чи більше суб’єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, за якої здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції або спеціалізації на окремих технологічних стадіях науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації програм господарської діяльності. Ìіæíàðîäíà ìіãðàöіÿ – рух через кордони тих чи інших територій з метою постійного або тимчасового перебування на новому місці. Ìіæíàðîäíі òðàíñïîðòíі êîðèäîðè – комплекс наземних та водних транспортних магістралей з відповідною інфраструктурою на визначеному напрямку, включаючи допоміжні споруди, під’їзні шляхи, прикордонні переходи, сервісні пункти, вантажні та пасажирські термінали. Ìіñöåâèé ÷àñ – час меридіана цього місця, який визначається положенням Сонця. Í Íàâіãàöіéíі êàðòè – картографічні зображення, призначені для забезпечення навігації: морського, річкового, повітряного, а в деяких випадках – наземного транспорту. Íåêòîí – сукупність активно плаваючих водних тварин, здатних самостійно протистояти течії й активно перемі уватися на великі відстані. Íèçîâèíà – рівнинна ділянка суходолу значної протяжності, яка розмі ена на висоті до 200 м над рівнем моря. Î Îçåðî – природне заглиблення на суходолі, заповнене водою. Îêåàí – найбільша частина Світового океану, обмежена материками. Îðáiòà – шлях небесного тіла в космічному просторі. Îðієíòóâàííÿ íà ìіñöåâîñòі – визначення свого місця знаходження відносно сторін горизонту за допомогою компаса, карти або аерознімка. Ï Ïàäіííÿ ðі÷êè – різниця висот рівнинної поверхні води річки у двох різних точках, розташованих на певній відстані по довжині річки виражається в метрах. Різниця висот між витоком і гирлом називається овним адінням річки. Ïîãîäà – стан нижнього шару атмосфери в певній місцевості в конкретний час або протягом тривалого часу (година, доба, декада, місяць). Ïîïèò – платоспроможна потреба потенційних покупців, о виникає при наявності у них вільних коштів і бажання задовольнити свої потреби і запити придбанням конкретної послуги чи товару. Ïîëіòè÷íà ãåîãðàôіÿ – суспільно-географічна дисципліна, о займається вивченням територіальної (геопросторової) організації та дослідженням географічних закономірностей формування і розвитку політичної сфери життя суспільства. Ïîõèë ðі÷êè – відношення падіння річки до її довжини, виражається у метрах на кілометр (м/км). Ïîÿñè îñâіòëåíîñòі íà Çåìëі – ділянки земної поверхні, які обмежені тропіками і полярними колами. Різниця між ними полягає в умовах освітленості.

154

Ð Ðåіíäóñòðіàëіçàöіÿ – відновлення промислового потенціалу перехід від ранньоіндустріальної та індустріальної бази виробництва до його нових технологічних основ. Ðåëüєô – сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів, різноманітних за обрисами, розмірами, походженням, будовою, віком та історією розвитку. Ðåñóðñîçàáåçïå÷åíіñòü – співвідношення між розмірами запасів природних ресурсів і обсягами їх використання, о виражається кількістю років, на яку вистачить певного ресурсу, або його запасами із розрахунку на душу населення. Ðèíêîâà öіíà – ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, о продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі. Ðîçà âіòðіâ – діаграма, яка показує повторюваність вітрів різних напрямків у цій місцевості (за місяць, сезон чи рік). Ðîçãðàôëåííÿ – поділ карти на окремі аркуші, зручні для користування. Ñ Ñâіòîñèñòåìà – результат глобальної геопросторової єдності в системі «людина – природа» та формування єдиного світового ринку активізації міжнародних інвестиційних потоків і формування єдиного світового ринку капіталу та центрів фінансово-банківської діяльності зростання ролі нових інформаційних технологій та розвитку науково-дослідних робіт. Ñåðåäíіé âіê – характеристика вікової структури населення. Обчислюється як середня арифметична величина шляхом ділення загальної кількості людино-років (суми добутків значень віку на кількість населення у відповідному віці на загальну кількість населення). Ñіì’ÿ – базована на єдиній загальносімейній діяльності спільність людей, о пов’язана вузами шлюбу – батьківства – родинних стосунків. Ñèëà Êîðіîëіñà – одна з сил інерції, яка існує в системі відліку, о обертається, і виявляється при русі в напрямі під кутом до осі обертання. Ñèíîïòè÷íі êàðòè – карти, на яких цифрами та символами нанесені результати метеорологічних спостережень у певний момент. і карти складаються для прогнозування погоди. Ñèñòåìà ðîçñåëåííÿ – система населених пунктів певної території з різнобічними зв’язками між ними. Ñîáіâàðòіñòü ïðîäóêöії – грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Від собівартості продукції залежить кінцевий показник діяльності підприємств – рибутковість. Собівартість визначається як сума сукупних витрат, поділених на кількість виробленої продукції, тобто як середні витрати на одиницю продукції. Ñîöіàëüíà ñòðóêòóðà íàñåëåííÿ система різних видів спільнот (класових, майнових, професійних, територіальних) і стійких та впорядкованих зв’язків між ними.

155

СЛОВНИК

Ïîÿñíèé ÷àñ – система відліку часу, заснована на розділенні поверхні Землі на 24 годинні пояси. У всіх пунктах в межах одного поясу в кожен момент час однаковий в сусідніх поясах він відрізняється рівно на одну годину. Ïðàöåìіñòêіñòü – показник, о характеризує витрати робочого часу на виробництво певної продукції або на виконання конкретної технологічної операції. Ïðèáóòêîâіñòü (ðåíòàáåëüíіñòü) – відносний показник економічної ефективності. Ïðèðîäíі çîíè – частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вони є частиною природної країни і зберігають широтне або близьке до нього простягання, тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність). Ïðèðîäíèé ðóõ íàñåëåííÿ – динаміка народжень та смертей, які змінюють чисельність населення природним шляхом. Природний рух населення характеризується коефіцієнтом народжуваності, коефіцієнтом смертності та природним приростом населення. Ïðîåêöіÿ – зображення об’єктів тривимірного простору на пло ині або іншій двовимірній поверхні. Ïðîïîçèöіÿ – обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу. Ïðÿìîêóòíі êîîðäèíàòè – лінійні величини, о визначають положення точок на пло ині одо двох взаємно перпендикулярних осей.

СЛОВНИК

Ñòàðіííÿ íàñåëåííÿ – збільшення частки людей похилого віку (60 років і більше) у загальній кількості населення. Ñòàòåâî-âіêîâà ïіðàìіäà – графічне зображення розподілу людей за віком та статтю. е двостороння діаграма, на якій кількість людей кожної вікової групи (в розрізі статей) зображена горизонтальними смугами в одному масштабі. Ñòàòåâî-âіêîâà ñòðóêòóðà íàñåëåííÿ – абсолютна кількість або частка населення, яка припадає на кожну статево-вікову групу. Ñóáóðáàíіçàöіÿ – процес зростання і розвитку приміської зони великих міст, унаслідок чого формуються міські агломерації. подальшим етапом урбанізації. Ñóñïіëüíà ãåîãðàôіÿ – наука про загальні та специфічні закони та закономірності територіальної організації суспільства, механізми дії та форми вияву їх у територіальних суспільних системах, о функціонують у географічному просторі. Ò Òåêòîíіêà – галузь геології, о вивчає структуру та рухи земної кори, форми залягання гірських порід, створені цими рухами, досліджує геологічну історію й закономірності розвитку тектонічних рухів. Òåðèòîðіàëüíî-ïîëіòè÷íі ñèñòåìè – об’єктивно взаємопов’язані поєднання різноманітних елементів політичної сфери, о склалися на певній території у їх взаємодії між собою і з географічним простором. Òîïîãðàôі÷íà êàðòà – докладна, єдина за змістом, оформленням і математичною основою географічна карта, на якій детально зображено невелику ділянку земної поверхні з природними, соціальними і економічними об’єктами місцевості із властивими їм якісними і кількісними характеристиками та особливостями розмі ення. Òîïîãðàôіÿ – наукова дисципліна, о займається географічним вивченням місцевості з наступним створенням топографічних карт на основі аеро- та космічних фотознімків розділ картографії. Ó Óðáàíіçàöіÿ – зростання значення міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням частки міського населення, поширенням міського способу життя в певному регіоні, країні, світі. Ô Ôåí – вітер, часто сильний і рвучкий, з високою температурою й низькою відносною вологістю повітря, о дме час від часу з гір у долини. Õ Õîëäèíã – господарське об’єднання, яке складається з материнської компанії та контрольованих нею дочірніх компаній. Крім простих холдингів, о являють собою материнське товариство і одне або декілька контрольованих ним дочірніх товариств, існують і складніші холдингові структури, в яких дочірні товариства самі виступають як материнські компанії у відношенні до інших компаній. Ö Öèâiëiçàöiÿ – форма суспільного життя людей, якій властиве відтворення власної матеріальної та соціально-політичної структури відносин на основі пріоритету властивих їй духовних норм, цінностей, ідеалів і життєвих сенсів. Öèêëîí – атмосферний вихор з низьким тиском в центрі. Вітри в циклоні в північній півкулі дмуть проти годинникової стрілки, і в нижньому шарі відхиляються до центру, в південній півкулі – за годинниковою стрілкою. Ø Øëþá – форма відносин між чоловіком і жінкою, які санкціонуються та регулюються державою, церквою, суспільством загалом. Øëþáíіñòü – процес утворення шлюбних пар у населення. Øëþáíî-ñіìåéíà ñòðóêòóðà íàñåëåííÿ – розподіл населення за шлюбним і сімейним станом.

156

ОВІ

ЕРЕ А І ФОР А І

№

Організації установи

Державна служба статистики України

://

Організація Об’єднаних Націй (ООН)

://

Представництво ООН в Україні

://

Фонд народонаселення ООН

://

Фонд народонаселення ООН в Україні

://

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців

://

Організація ООН з питань освіти, науки і культури

://

Міжнародна організація праці

://

Представництво МОП в Україні

://

10. Міжнародна організація з міграції

://

11. Статистична комісія ООН

://

12. Світовий банк

://

13.

:// .

вростат

Д ЖЕРЕ ЛА

О А

. . /

/ /

/ .

татистичні матеріали звіти 14. Демографічний орічник ООН 15. Звіт про світову урбанізацію 16. Звіт про світовий розвиток 17. Світова книга фактів

:// ://

19.

:// /

/ .

://

18. Результати Першого Всеукраїнського перепису населення 2001 р. анк даних про населення України

. / 2.

. .

/ .

20. Населення України. Демографічний орічник

:// . B2007/

21. Демоскоп

://

/ /

/ / .

. . -

157

ЗМІСТ Øàíîâíі þíàêè і äіâ÷àòà! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Âñòóï . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 1.

о вивчає курс «Географія, 11 клас: Географічний простір Землі» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

озділ 1

П е а 1. Òîïîãðàôіÿ

. Топографічна карта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 . Вимірювання на топографічній карті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 . Плани населених пунктів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 е а . Êàðòîãðàôіÿ . Географічна карта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 . Сучасні картографічні твори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

озділ е а 1. Ãåîãðàôі÷íі íàñëіäêè ïàðàìåòðіâ і ðóõіâ Çåìëі ÿê ïëàíåòè . Види руху Землі і його наслідки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 е а . Ãåîãðàôі÷íà îáîëîíêà Çåìëі . Географічна оболонка: склад, будова, межі і закономірності . . . . . . 30 е а . Ãåîëîãі÷íå ñåðåäîâèùå ëþäñòâà . Процеси в надрах і на поверхні Землі, їхні наслідки . . . . . . . . . . . . 33 1 . Рельєф . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 11. Ресурси літосфери . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39 е а . Àòìîñôåðà òà ñèñòåìè Çåìëі 1 . Атмосфера та її властивості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 1 . Погода і клімат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 1 . Ресурси атмосфери. Зміни клімату . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52 е а . Ãіäðîñôåðà òà ñèñòåìè Çåìëі 1 . Гідросфера. Світовий Океан . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 1 . Гідросфера. Води суходолу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62 е а . Áіîñôåðà òà ñèñòåìè Çåìëі 1 . іосфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68 1 . рунт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71 158

озділ

П е а 1. Ãåîãðàôі÷íèé ïðîñòіð

1 . Географічний простір і світосистема . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75 е а . Äåìîãðàôі÷íі ïðîöåñè ó ñâіòîñèñòåìі . Населення світу: чисельність, природний рух населення, демографічний перехід, демографічна політика . . . . . . . . . . . . . . . . 79 1. Демографічна структура населення. Міграції населення, їх показники та наслідки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 е а . Ãëîáàëüíà åêîíîìіêà . Глобальна економіка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88 . Міжнародний ринок товарів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91 . Глобальні ланцюги доданої вартості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96 . Особливості розвитку виробництв третинного сектору світової економіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 е а . Ïîëіòè÷íà ãåîãðàôіÿ òà ãåîïîëіòèêà . Політична географія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103

озділ

П е а 1. Óêðàїíñüêà äåðæàâà

. Українська держава і територія держави України . . . . . . . . . . . . . . 108 е а . Íàñåëåííÿ Óêðàїíè . Населення України: динаміка чисельності, природний, механічний рух і статево-вікова структура, системи розселення. . . 112 е а . Åêîíîìіêà Óêðàїíè â ìіæíàðîäíîìó ïîäіëі ïðàöі . Сучасні риси національної економіки України . . . . . . . . . . . . . . . . . 119 . Конкурентні переваги України на світових ринках сільськогосподарської продукції, рудної сировини та металів . . . . . 123 1. Сучасні тенденції та регіональні відмінності розвитку енергетики в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128 . Хімічна промисловість і машинобудування в Україні: сучасний стан розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133 . Особливості розвитку та просторової організації виробництва меблів, текстилю, одягу, взуття, продуктів харчування . . . . . . . . . . 138 . Третинний сектор національної економіки. Сучасні форми просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143 ловник геогра ічних тер інів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152 одаткові джерела ін ор а ії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157

159

Навчальне видання ПЕСТУШКО Валерій Юрійович УВАРОВА Ганна Шевкетівна ДОВГАНЬ Андрій Іванович

ГЕОГРАФІЯ (рівень стандарту) підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Головний редактор Наталя Заблоцька Редактор Олексій Довгань Художній редактор Юлія Кущ Технічний редактор Цезарина Федосіхіна Комп’ютерна верстка Олена Білохвост Коректор Лариса Леуська

Формат 70×100/16. Ум. друк. арк. 13,0. Обл.-вид. арк. 13,47. Тираж 58 442 пр. Вид. № 2008. Зам. № Видавництво «Генеза», вул. Тимошенка, 2-л, м. Київ, 04212. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи серія ДК № 5088 від 27.04.2016. Віддруковано у ТОВ «ПЕТ», вул. Ольмінського, 17, м. Харків, 61024. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи серія ДК № 4526 від 18.04.2013.