№262 Бізнес by MILLENIUM CLUB

МІЖНАРОДНИЙ ПРОЄКТ ДЛЯ УСПІШНИХ ЛЮДЕЙ

102/262 August 2026

Оксана

ТИХОНЕНКО

КЕРУЮЧА ПАРТНЕРКА МЕРЕЖІ РЕСТОРАНІВ «ЄВРАЗІЯ» milleniumra.com.ua

MILLENIUM BUSINESS’червень

milleniumra.com.ua

25 РОКІВ РАЗОМ

МІЖНАРОДНИЙ ПРОЄКТ

Засновник: Людмила АКИМЕНКО Видавець: ФОП Акименко Л.С.

Відділ реклами: ЛЮДМИЛА АКИМЕНКО СВІТЛАНА ЯРОВА АННА МІНІЧЕНКО ІВАННА МІНІЧЕНКО НАТАЛІЯ БОРИСЕНКО МАРИНА КАРДАЄВА ЮЛІАННА ПОПОВА

Передплатний індекс: 95311 Свідоцтво про реєстрацію: ДП № 2181-919Р від 10 серпня 2017 р. Адреса редакцїї: 49000, м. Дніпро, вул. Театральна, 3 www.milleniumra.com.ua, e-mail: millenium-maket@i.ua З питань розміщення реклами звертатися за т.: +38 050 320–15–83 Відповідальність за достовірність фактів, власних імен та інших відомостей несуть автори матеріалів. За достовірність відомостей, що наводяться в рекламі, відповідальність несе рекламодавець. Редакція листується лише на сторінках журналу. Думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікацій. Рукописи не рецензуються та не повертаються. Передрук матеріалів дозволяється лише з дозволу Видавця.

Проєкт виходить за підтримки Юридичній компанії «Юрист Профі GROUP»

Юридична компанія «Юрист Профі GROUP»

49000, м. Дніпро, вул. Фурманова, 6, тел. 098 973 60 67 antonow.lawyer@gmail.com

Dear Ukrainians! Dear Readers! On Independence Day, I find myself thinking about how the meaning of the word “independence” has changed for each of us. Once, it may have seemed like something grand and somewhat abstract — a word from history, a national holiday, a date on the calendar. Today, we know its true price. Independence is the ability to wake up in your own country. To speak your own language. To work. To build your own business. To raise your children. To gather with loved ones around the same table. To make plans for tomorrow, for the year ahead, for the life still to come. These are simple things we once took for granted. Today, they have become especially precious. The past few years have taught us so much. To be stronger than we ever thought we could be. Not to give up when we are afraid. To support those beside us. To keep working when it feels as though the entire world has come to a standstill. To help. To believe. To wake up each morning and once again do whatever is within our power. I feel this especially deeply through the people who are beside me every day. Through our large team. Through colleagues who continue to work and greet our guests with a smile. Through people who remain committed to their work even on the most difficult days. Through our guests, who come to us for meetings, family dinners, dates and celebrations — and by doing so remind us that life goes on. Perhaps today, this is one of our most important victories — refusing to allow circumstances to take away our desire to live. We continue to love. To have children. To work. To build businesses. To support our friends. To help people we have never met. To laugh. To dream. To make plans. We continue to be Ukrainians. And on Independence Day, what I wish for each and every one of us above all is peace. True peace. Lasting peace. Ukrainian peace. I wish for those who are so deeply missed to return home. For families to be together again. For our children to make plans for their future without fear. For Ukrainian cities to once again be filled with light, voices, music, work, meetings and the simple happiness of everyday life. And I hope that one day, we will once again be able to take a peaceful sky for granted. I believe in Ukraine. But even more, I believe in Ukrainians. In people who know how to endure. To offer a helping hand. To begin again. To create beauty even in the most difficult of times. To preserve their humanity and find the strength to keep moving forward. It is these people who embody our independence. Independence is not only something we inherited. It is something we choose every day, something we defend, cherish and create for those who will come after us. Let us take care of one another. Let us cherish those we love. Let us not put life off until tomorrow. And may the day come very soon when we can all gather around one great Ukrainian table — in a peaceful country, together with those we love — and raise our glasses not to the hope that we will endure, but to the fact that we endured. Happy Independence Day, my Ukraine! With faith in our people, our freedom and our future, Oksana Tykhonenko

MILLENIUM BUSINESS’червень

Дорогі українці! Дорогі читачі! В День Незалежності я думаю про те, як змінилося для кожного з нас значення слова «незалежність». Колись воно могло здаватися чимось великим і трохи абстрактним — словом з історії, державним святом, датою в календарі. Сьогодні ми знаємо його справжню ціну. Незалежність — це можливість прокидатися у своїй країні. Говорити своєю мовою. Працювати. Будувати власну справу. Виховувати дітей. Збиратися з близькими за одним столом. Планувати наступний день, наступний рік, наступне життя. Це прості речі, які ми колись сприймали як належне. І які сьогодні стали особливо цінними. Останні роки навчили нас дуже багато чого. Бути сильнішими, ніж ми самі про себе думали. Не опускати рук, коли страшно. Підтримувати тих, хто поруч. Продовжувати працювати, коли здається, що весь світ завмер. Допомагати. Вірити. Починати ранок і знову робити те, що від тебе залежить. Я особливо гостро відчуваю це через людей, які щодня поруч зі мною. Через нашу велику команду. Через колег, які продовжують працювати й усміхатися гостям. Через людей, які залишаються відповідальними за свою справу навіть у найскладніші дні. Через наших гостей, які приходять до нас на зустрічі, родинні вечері, побачення, святкування — і самим цим нагадують: життя триває. Мабуть, сьогодні це одна з найважливіших наших перемог — не дозволити обставинам забрати у нас бажання жити. Ми продовжуємо любити. Народжувати дітей. Працювати. Створювати бізнеси. Підтримувати друзів. Допомагати незнайомим людям. Сміятися. Мріяти. Будувати плани. Ми продовжуємо бути українцями. І в День Незалежності мені хочеться побажати кожному з нас насамперед миру. Справжнього. Великого. Українського миру. Хочеться, щоб повернулися додому ті, на кого чекають. Щоб родини знову були разом. Щоб наші діти будували плани без страху. Щоб українські міста наповнювалися світлом, голосами, музикою, роботою, зустрічами й звичайним людським щастям. І щоб одного дня ми знову навчилися сприймати мирне небо як щось звичайне. Я вірю в Україну. Але ще більше я вірю в українців. У людей, які вміють триматися. Підставляти плече. Починати спочатку. Створювати красу посеред складних часів. Зберігати людяність і знаходити сили йти далі. Саме з таких людей і складається наша незалежність. Незалежність — це не лише те, що ми отримали у спадок. Це те, що ми щодня обираємо, захищаємо, бережемо і створюємо для тих, хто буде після нас. Бережімо одне одного. Цінуймо своїх. Не відкладаємо життя на потім. І нехай зовсім скоро ми зможемо зібратися за великим українським столом — у мирній країні, з тими, кого любимо, — і підняти келихи вже не за те, щоб вистояти. А за те, що ми вистояли. З Днем Незалежності, моя Україно! З вірою в наших людей, нашу свободу і наше майбутнє, Оксана Тихоненко

milleniumra.com.ua

Ікона стилю

ОКСАНА

ТИХОНЕНКО — КОЛИ СТИЛЬ ГОВОРИТЬ БЕЗ КОЛЬОРУ

станнім часом у фотографіях Оксани Тихоненко майже немає кольору. Чорний. Білий. Світло. Тінь. Погляд. І раптом виявляється, що цього цілком достатньо.

MILLENIUM BUSINESS’червень

Ікона стилю

Чорно-біла фотографія взагалі дуже чесна. Вона забирає все зайве й залишає головне — людину. Її характер, риси, внутрішній стан, уміння триматися перед камерою. І сьогодні ця естетика дивовижно пасує Оксані. У її нових кадрах є стриманість і водночас сила. Жіночність без демонстративності. Впевненість, якій уже не потрібні зайві докази. Мабуть, саме так з часом і народжується власний стиль. Не тоді, коли ти намагаєшся відповідати моді. А тоді, коли точно знаєш, що відповідає тобі. Оксана Тихоненко багато років живе у світі, де естетика має особливе значення. Як керуюча партнерка мережі ресторанів «Євразія», вона чудово знає: враження складається з деталей. Смак — це не лише те, що на тарілці. Це простір, атмосфера, світло, музика, сервіс, настрій і те невловиме відчуття, через яке хочеться повернутися. Можливо, саме тому й особистий стиль Оксани сприймається так природно. Вона знає ціну деталям. Її образи не намагаються перекричати її саму. Навпаки — вони допомагають побачити жінку, яка за ними стоїть. Керівницю великої команди. Бізнес-леді, яка звикла ухвалювати рішення і відповідати за них. Жінку, для якої людяність, до-

віра та турбота про інших залишаються не красивими словами, а принципами роботи. Останні роки вкотре довели, наскільки багато залежить від людей, які стоять за відомими брендами. Для Оксани «Євразія» — це давно не лише ресторанний бізнес. Це команда, гості, робочі місця, соціальні та благодійні ініціативи, відповідальність і щоденна необхідність рухатися вперед попри обставини. І сьогодні особливо цікаво спостерігати, як образ самої Оксани дедалі органічніше співзвучний образу бренду, який вона представляє. Адже у сильного бренду завжди є характер. І у його обличчя — теж. Оксана вміє бути різною: діловою і жіночною, стриманою і святковою, серйозною і відкритою. Але за кожним образом залишається відчуття внутрішньої зібраності. Вона не грає роль успішної жінки. Вона живе життям, у якому успіх означає значно більше, ніж статус. Це відповідальність за людей. Стійкість. Родина. Віра у свою справу. Уміння продовжувати будувати плани тоді, коли планувати особливо складно. І здатність серед великої кількості професійних завдань не втрачати себе як жінку. Саме тут стиль перестає бути лише розмовою про гардероб. Він стає способом присутності.

Тим, як людина входить у простір. Як дивиться в об’єктив. Як говорить. Як тримає себе. Яке враження залишає після зустрічі. І, можливо, тому сьогодні Оксані так пасує чорно-біла фотографія. Колір може привернути увагу. А характер утримує її. У чорно-білому кадрі неможливо сховатися за яскравістю. Залишаються лінії, світло, погляд — і особистість. І коли дивишся на сьогоднішні фотографії Оксани Тихоненко, розумієш ще одну річ: іноді найкращим обличчям бренду стає не запрошена модель. Ним стає людина, яка знає цей бренд зсередини. Яка вкладала в нього роки життя, ухвалювала складні рішення, підтримувала команду, зустрічала виклики і продовжувала вести вперед. Тоді між людиною та справою зникає дистанція. Бренд набуває її характеру. А вона — стає його обличчям. Сьогодні Оксана Тихоненко саме така. Стримана. Впевнена. Жіночна. Справжня. І, здається, чорно-білий кадр розповідає про неї більше, ніж іноді здатні розповісти кольори. Саме тому сьогодні Оксана Тихоненко — героїня нашого проєкту «Ікона стилю».

milleniumra.com.ua

Ікона стилю

OKSANA

TYKHONENKO

— WHEN STYLE SPEAKS WITHOUT COLOUR

L 8

ately, Oksana Tykhonenko’s photographs have almost no colour – black; white; light; shadow, a look. And suddenly it turns out that this is quite enough.

MILLENIUM BUSINESS’червень

Ікона стилю

Black-and-white photography is generally very honest. It takes away everything superfluous and leaves the main thing – a person: her character, features, inner state, ability to hold herself in front of the camera. And today this aesthetic suits Oksana wonderfully. Her new shots have restraint and at the same time strength. It is femininity without demonstrativeness; confidence that no longer needs unnecessary proof. Perhaps this is how your own style arises over time. Not when you try to match fashion. And when you know exactly what suits you. Oksana Tykhonenko has been living in a world where aesthetics are of particular importance for many years. As the managing partner of the Eurasia restaurant chain, she knows perfectly well that an impression is made up of details. Taste is not only what is on the plate. It is space, atmosphere, light, music, service, mood and that elusive feeling that makes you want to come back. Perhaps that is why Oksana’s personal style is perceived so naturally. She knows the value of details. Her looks do not try to shout over her. On the contrary, they help us see the woman behind them – the leader of a large team; a businesswoman who is used to making decisions and being responsible for them. A woman for whom humanity, trust

and caring for others remain not beautiful words, but working principles. The last few years have once again proven how much depends on the people behind famous brands. For Oksana, Eurasia has long been more than just a restaurant business. It is a team, guests, jobs, social and charitable initiatives, responsibility and the daily need to move forward despite the circumstances. And today it is especially interesting to observe how the image of Oksana herself is increasingly organically consonant with the image of the brand she represents. After all, a strong brand always has character. And the face of this brand has character too. Oksana knows how to be different: businesslike and feminine, restrained and festive, serious and open. But behind each image there remains a feeling of inner composure. She does not play the role of a successful woman. She lives a life in which success means much more than status. This is responsibility for people; resilience; family; faith in her cause; the ability to continue to make plans when planning is especially difficult; and the ability not to lose herself as a woman among a large number of professional tasks. This is when style stops being just a conversation about wardrobe. It becomes a way of presence.

The way a person enters the space. The way she looks into the lens. The way she speaks. The way she deports herself. What impression she leaves after the meeting. And perhaps that is why black and white photography suits Oksana so well today. Colour can attract attention. And character holds it. In a black and white frame, it is impossible to hide behind brightness. What remains are the lines, the light, the gaze – and the personality. And when you look at today’s photos of Oksana Tykhonenko, you understand one more thing: sometimes the best face of a brand becomes not invited model. It becomes a person who knows this brand from the inside. Who invested years of life in it, made difficult decisions, supported the team, met challenges and continued to lead forward. Then the distance between the person and the business disappears. The brand acquires her character. And she becomes its face. Today, Oksana Tykhonenko is exactly like that – restrained, confident, feminine, and real. And it seems that a black and white frame tells more about her than sometimes colours can tell. That is why today Oksana Tykhonenko is the heroine of our project “Style Icon”.

milleniumra.com.ua

Фахівці,яким довіряють

КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК ЛІКАР-НЕВРОПАТОЛОГ ВИЩОЇ КАТЕГОРІЇ ЛІКАР-ПСИХІАТР, ЯКИЙ ПРАКТИКУЄ У КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВОМУ ПІДХОДІ ТА СХЕМА-ТЕРАПІЇ КАПІТАН МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ

@serhii.fernandez

+38 063 240 14 24 CANDIDATE OF MEDICAL SCIENCES A NEUROLOGIST OF THE HIGHEST CATEGORY A PSYCHIATRIST PRACTICING COGNITIVE BEHAVIORAL THERAPY AND SCHEMA THERAPY A CAPTAIN OF THE MEDICAL SERVICE

СЕРГІЙ

ФЕРНАНДЕС ДЕ РІВЕС:

«ЦИВІЛІЗОВАНА МЕДИЦИНА — ЦЕ ПАРТНЕРСТВО ДОРОСЛИХ»

едицина ХХІ століття дедалі виразніше відмовляється від авторитетів заради авторитетів, діагностичних шаблонів та лікування «за звичкою». У центрі сучасного підходу — наукові докази, критичне мислення та людина, яку не можна звести лише до набору симптомів. Сергій Фернандес де Рівес переконаний: доказовість не може бути альтернативою в медицині — вона має бути її фундаментом. А ефективне лікування починається з чесного діалогу, в якому лікар і пацієнт стають партнерами.

10 10

MILLENIUM MILLENIUM BUSINESS’серпень BUSINESS’червень

SERHII

FERNANDEZ DE RIVES:

EVIDENCE-BASED MEDICINE AS A NEW CULTURE OF NEUROLOGY AND PSYCHIATRY

odern medicine is changing not only treatment methods - it is changing the very understanding of disease and the role of the doctor. In neurology and psychiatry, this transition is especially noticeable: outdated diagnostic templates are giving way to an evidence-based approach, and the biological explanation of disease is supplemented by attention to a person’s psychological state, social environment, and willingness to be a partner in their own treatment. Serhii Fernandez de Rives is convinced: the medicine of the future begins where the formal approach to the patient ends and critical thinking, scientific validity, and genuine dialogue between the doctor and the patient begin.

Фахівці,яким довіряють Сергію Францисковичу, медицина тривалий час значною мірою спиралася на авторитет і особистий клінічний досвід лікаря. Що змінилося з появою доказового підходу і чому саме він має стати основою сучасної медицини? Доказовий підхід не є альтернативою — він має бути базовим і не має альтернативи, якщо ми говоримо про медицину як науку. На жаль, медицину традиційно сприймали як мистецтво: «Я — художник, я так бачу». Так виникає Opinion Based Medicine — медицина, що базується на думках. У пострадянському суспільстві авторитетна думка академіка чи професора досі часто важить більше за результати досліджень. Але в сучасній медицині авторитетом має бути не окрема людина, а систематичний огляд і метааналіз — методологічно вивірена оцінка наукових даних. Саме це дозволяє зменшити вплив особистих переконань та отримувати більш надійні результати. Де проходить межа між цінним клінічним досвідом лікаря та суб’єктивністю, яка може нашкодити пацієнту? У навичках критичного мислення. Якщо лікар каже: «Не знаю, що там у дослідженнях, але на моїй практиці цей препарат працює», — це серйозний привід замислитися. Він може бути в полоні «помилки того, хто вижив»: пацієнти, яким не стало краще, просто пішли до іншого лікаря, а лікар залишився впевненим у власному успіху. Саме тому існують сучасні стандарти досліджень — щоб виключати подібні спотворення. Я люблю гасло: «Немає нічого практичнішого за добру теорію». Ви говорите про біо-психо-соціальну модель хвороби. Чому для неврології

та психіатрії принципово важливо бачити за симптомом не лише біологічний процес, а й саму людину? Тому що хвороба не має однієї причини. Це завжди сукупність внутрішніх та зовнішніх факторів. Емоції пов’язані зі змінами гормонального балансу, а психічний стан впливає на фізіологічні процеси. Ігнорувати цей взаємозв’язок — невігластво. Наприклад, якщо депресія впливає на імунну систему, при тривалому лікуванні інфекційної хвороби логічно оцінити стан пацієнта, а не просто призначати препарати, перевага яких над плацебо не доведена. Так само важливо розуміти природу плацебо. Воно використовує неспецифічні очікування мозку. Натомість доказова психотерапія, наприклад КПТ, — це таргетний, відтворюваний інструмент нейропластичності. Ми не просто покладаємося на віру пацієнта, а використовуємо метод, який цілеспрямовано впливає на певні механізми. Які наслідки для пацієнта має ситуація, коли замість точного діагнозу використовуються звичні, але науково необґрунтовані формулювання? Найнебезпечніше — ховатися за діагнозами-смітниками на кшталт ВСД чи дисциркуляторної енцефалопатії. Ці фантоми не існують у світовій науці. Вони крадуть у пацієнта час і можуть маскувати реальні, але нерозпізнані депресії, тривожні розлади або мігрені. Для лікаря діагноз має бути не способом пояснити все незрозуміле, а інструментом, який допомагає правильно визначити подальшу тактику. Партнерство лікаря і пацієнта часто на-

зивають одним із ключових принципів сучасної медицини. Що саме стоїть за цим поняттям і чому без нього неможливо говорити про ефективне лікування? Пострадянський патерналізм формує модель, у якій лікар сприймається як «донор здоров’я», а пацієнт — як дитина, що очікує захисту та гарантій. Але цивілізована медицина — це партнерство дорослих. Лікар відповідає за доказове обґрунтування діагностики та варіантів лікування, пацієнт — за усвідомлений вибір і виконання цих стратегій. Справжня емпатія ґрунтується не на жалості, а на повазі до права людини знати правду про свій стан і самостійно ухвалювати рішення щодо власного життя. Саме такий рівноправний діалог і створює реальний комплаєнс. Якщо відкинути окремі методики й говорити ширше — про майбутнє української медицини, — що сьогодні найбільше потребує переосмислення? Медична система має ті ж проблеми, що й інші державні інституції, але це вже питання політики, яке лежить поза межами моєї компетенції. Щодо ефективності я якось жартував: варто звільнити всіх лікарів, набрати за конкурсом кожного десятого, а зарплату їм підняти вдесятеро. Це, звичайно, жарт. Але факт, що в Одеській області неврологів майже стільки ж, скільки у всій Великій Британії, змушує замислитися над якістю традиційної організації охорони здоров’я. Питання не лише в кількості фахівців, а в тому, наскільки сама система стимулює якісну, доказову та відповідальну медицину.

— Mr. Serhii, modern neurology and psychiatry are increasingly moving away from the diagnostic templates of the past. Is evidence-based medicine today an alternative to the traditional approach or a fundamentally different culture of medical science? — The evidence-based approach is not an alternative. It should be fundamental and has no alternative if we are talking about medicine as a science. Unfortunately, medicine has traditionally been regarded as an art. Then the logic becomes: “I am an artist, this is how I see it,” and as a result, the so-called OpinionBased Medicine emerges — medicine based on opinions. Unlike Evidence-Based Medicine, doctors’ knowledge was often built around the views of authorities: academics, professors, and so on. In a post-Soviet society, where paternalism still prevails, authoritative opinion often turns out to be more important than research findings. But in the modern world, it is not the opinion of an individual that should be authoritative, but systematic reviews and meta-analyses — methodologically rigorous ways of assessing the reliability of scientific evidence. Clearly, such an approach is far more reliable and effective. — The use of diagnoses and explanations that lack sufficient scientific basis remains one of the problems. Where is the line between a doctor’s professional experience and subjective opinion? — This boundary lies in critical thinking skills. If you hear a doctor say, “I don’t know what the research says, but in my practice this drug works” — run. They are trapped by the “survivorship bias”: patients who did not get

better simply went to another doctor, while the doctor remained convinced of their own success. Modern research standards exist precisely to eliminate such individual distortions. Here, it is appropriate to recall the saying: “There is nothing more practical than a good theory.” — You emphasise the biopsychosocial model of illness. How important is it to consider a person’s emotional state, behaviour, and willingness to adhere to treatment? — The biopsychosocial model provides an understanding that illness does not have a single cause. It is always a combination of internal and external factors. If we know for certain that emotions are associated with changes in the hormonal balance of our bodies, ignoring their impact on physiological processes is ignorance. For example, we know that depression can affect the immune system. Therefore, during prolonged treatment of an infectious disease, it makes sense to screen the patient’s mood rather than prescribe drugs whose superiority over placebo has not been proven. Placebo, roughly speaking, exploits the brain’s nonspecific expectations. In contrast, evidencebased psychotherapy, such as CBT, is a targeted, reproducible tool for neuroplasticity. We do not simply rely on the patient’s faith; we use a protocol that specifically influences neural connections. — What diagnostic errors in neurology and psychiatry do you consider the most dangerous for patients? — The most dangerous thing is to hide behind garbage diagnoses such as vegetative-vascular

dystonia or dyscirculatory encephalopathy. These phantoms do not exist in global medical science. They only steal the patient’s time and mask real but unrecognised depression, anxiety disorders, or migraines. — There is a lot of talk today about the partnership model of doctor-patient interaction. What, in your opinion, should change in this interaction and in the healthcare system itself? — The tendency toward paternalism in post-Soviet society creates a demand for irresponsibility: the doctor is perceived not as an expert, but as a “health donor,” while the patient is treated as a child who expects protection and guarantees. Enough! Civilised medicine is a partnership between adults. The doctor is responsible for providing evidence-based justification for the diagnosis and treatment options, while the patient is responsible for making an informed choice and implementing these strategies. True empathy in medicine is based not on pity, but on respect for the patient’s right to know the truth about their condition and make decisions about their own life. It is this equal dialogue that creates genuine treatment adherence. The medical system has the same problems as other state institutions. As for efficiency, I once joked that we should dismiss all doctors, recruit one in ten through a competitive process, and increase their salaries tenfold. It is a joke, of course, but the fact that there are almost as many neurologists in the Odesa region as in the entire United Kingdom makes one question the quality of the traditional organisation of healthcare.

milleniumra.com.ua milleniumra.com.ua

11 11

Фахівці,яким довіряють

ОЛЕНА

КОВАЧ:

«СТОСУНКИ ПОЧИНАЮТЬСЯ НЕ З ІНШОЇ ЛЮДИНИ, А З НАС САМИХ»

Стосунки — одна з найважливіших сфер людського життя, але це поняття значно ширше за партнерство. Це стосунки із собою, батьками, дітьми, партнерами, колегами, соціумом і навіть грошима. Цифровий психолог Олена Ковач працює з темами стосунків, партнерства та сумісності, допомагаючи побачити глибинні причини зовнішніх конфліктів. Ми поговорили про те, чому взаємодія з іншими починається із себе, як змінюються стосунки між поколіннями та що взаємини можуть розповісти про нас.

www.facebook.com/prof ile. php?id=61571143547823

@olena__kovach

OLENA

KOVACH:

“RELATIONSHIPS DO NOT BEGIN WITH ANOTHER PERSON, BUT WITH OURSELVES”

elationships are one of the most important areas of human life, but this concept is much broader than partnership. These are relationships with oneself, parents, children, partners, colleagues, society and even money. Digital psychologist Olena Kovach works with the topics of relationships, partnerships and compatibility, helping to see the deep causes of external conflicts. We talked about why interaction with others begins with oneself, how relationships between generations are changing and what relationships can tell about us.

12 12

MILLENIUM MILLENIUM BUSINESS’серпень BUSINESS’червень

Фахівці,яким довіряють — Пані Олено, раді вітати Вас на сторінках нашого журналу. Почнімо з основи: чому стосунки людини із собою є відправною точкою для всіх інших взаємин? — Так, усе починається зі стосунків із собою. Через ставлення до себе людина вибудовує межі, приймає власні потреби й реагує на інших. Часто вона очікує від інших того, чого не дає собі сама: поваги, підтримки, визнання. Навіть звичне «та немає за що» у відповідь на подяку - це одна з форм самознецінення. Якщо людина сама не цінує те, що робить, знає й уміє, іншим теж складно побачити цінність її внеску. І ця внутрішня невпевненість часто робить людину залежною від чужої оцінки, що і змушує її постійно шукати підтвердження власної цінності ззовні. Цифровий портрет допомагає побачити вроджені особливості людини, її способи реагування, сильні сторони й проблемні прояви. Коли людина краще розуміє себе, їй легше визначити власні межі: тут зі мною можна так, а тут - не можна. Вона починає бачити не лише «мені це подобається чи не подобається», а розуміти, чому вона сама так реагує на певні обставини і поведінкові реакції інших людей. Тоді, замість бажання змінити когось, виникає питання: що саме Я роблю, відчуваю, очікую і допускаю у цих стосунках?

— Mrs. Olena, we are delighted to welcome you to the pages of our magazine. Let us begin with the foundation: why is our relationship with ourselves the starting point for all other relationships? — Everything begins with the relationship we have with ourselves. The way we perceive and treat ourselves shapes the boundaries we establish, our ability to recognise our own needs, and the way we respond to others. We often expect from other people what we fail to give ourselves — respect, support and recognition. Even a simple “it’s nothing” in response to someone’s gratitude can be a form of selfdevaluation. When a person does not recognise the value of what they do, know and are capable of, it becomes difficult for others to see the value of their contribution as well. This inner insecurity can make a person dependent on external approval, constantly seeking confirmation of their own worth from others. A digital profile helps reveal a person’s innate characteristics, typical patterns of response, strengths and areas that may create challenges. The better a person understands themselves, the easier it becomes to establish clear boundaries: this is how I can be treated, and this is where my boundary lies. They begin to see beyond simply thinking, “I like this or I don’t like this,” and understand why they respond in a particular way to certain circumstances or to other people’s behaviour. Instead of wanting to change someone else, a more important question emerges: what exactly am I doing, feeling, expecting and allowing in these relationships? — Relationships between parents and their adult children inevitably change over time.

— Стосунки між батьками та дорослими дітьми з часом змінюються. Що допомагає поколінням зберегти взаєморозуміння? — Дитина дорослішає — і стосунки з батьками теж мають ставати дорослими. Вона вже не потребує того рівня контролю, порад і участі, який був раніше. Батькам важливо побачити в дитині дорослу людину з правом на власні рішення та межі. Менше контролю, більше поваги й уміння чути одне одного — основа нового етапу. — Партнерські стосунки часто проявляють наші внутрішні установки, очікування та страхи. Коли варто починати зміни із себе? — Важливо дивитися на взаємодію двох людей: як кожен реагує, чого очікує, що за-

What h e l p s different generations m a i n t a i n m u t u a l understanding? — As children grow into adulthood, the relationship between them and their parents needs t o evolve as well. An adult child no longer requires the same degree of control, advice or involvement that may have been appropriate earlier in life. Parents need to recognise their child as an adult — a person entitled to make their own decisions and establish their own boundaries. Less control, greater respect and a genuine willingness to listen to one another become the foundation of this new stage in the relationship. — Partnerships often bring our inner beliefs, expectations and fears to the surface. When should a person begin by looking at themselves? — It is important to consider the dynamics between both people: how each responds, what each expects, what remains unspoken, where one compromises and where one puts pressure on the other. If a person repeatedly changes partners while encountering essentially the same conflicts, this may be a reason to examine their own reactions, expectations and patterns of interaction rather than focusing exclusively on

мовчує, де поступається, а де тисне. Якщо людина змінює партнерів, але конфлікти залишаються схожими, це привід проаналізувати власні реакції, очікування та спосіб взаємодії, а не лише поведінку іншого. — Чому професійна компетентність не завжди означає вміння вибудовувати здорову взаємодію в команді? — Можна бути сильним фахівцем, але не вміти чути інших, делегувати, приймати критику чи домовлятися. У роботі так само важлива сумісність — у команді, бізнес-партнерстві, стосунках керівника й підлеглого. Особистісні моделі проявляються у реакціях на контроль, конкуренцію, відповідальність і конфлікти. Тому проблема не завжди у професійності — часто у вмінні взаємодіяти. — І нарешті — стосунки з грошима. Що наше ставлення до них може розповісти про нас? — Ставлення до грошей часто показує, як людина ставиться до відповідальності, безпеки, контролю та ризику. На нього впливають сімейні сценарії: як у родині говорили про гроші, чи їх боялися, накопичували, витрачали або вважали мірилом успіху. Але доросла людина може переглянути ці установки, відокремити власні переконання від успадкованих і поступово сформувати своє ставлення до грошей.

the other person’s behaviour. Sometimes, the key to changing the relationship lies not in changing the partner, but in understanding our own contribution to the dynamic. — Why does professional competence not necessarily translate into the ability to build healthy relationships within a team? — A person can be an outstanding professional and still struggle to listen to others, delegate responsibilities, accept criticism or negotiate effectively. In the professional environment, compatibility matters just as much as competence — whether we are talking about teamwork, business partnerships or relationships between managers and employees. Personal patterns often reveal themselves in our responses to control, competition, responsibility and conflict. Therefore, the challenge is not always a lack of professionalism. Quite often, it is the ability to communicate, cooperate and build constructive relationships with others. — And finally, our relationship with money. What can the way we relate to money reveal about us? — Our relationship with money often reflects our attitudes towards responsibility, security, control and risk. It is also shaped by family patterns: how money was discussed at home, whether it was associated with fear, carefully saved, freely spent or viewed as a measure of success. Yet as adults, we are capable of reassessing these beliefs. We can distinguish our own values and convictions from those we inherited and, over time, develop a conscious and personal relationship with money.

milleniumra.com.ua milleniumra.com.ua

13 13

Фахівці,яким довіряють

solomiia-baranets

jpreedysolicitors.co.uk

JPSolicitors

solomiia.baranets@ jpreedysolicitors.co.uk

ЮРИСТ НОВОГО ПОКОЛІННЯ: КОЛИ ПРАВО СТАЄ СТРАТЕГІЧНИМ ІНСТРУМЕНТОМ БІЗНЕСУ

СОЛОМІЯ

THE NEW-GENERATION LAWYER: WHEN LAW BECOMES A STRATEGIC BUSINESS TOOL

SOLOMIIA

БАРАНЕЦЬ: BARANETS: «ПРАВО — ЦЕ НЕ ПРОФЕСІЯ. ЦЕ СПОСІБ МИСЛЕННЯ»

світі, де бізнес давно вийшов за межі однієї країни, юридична компетентність перестає бути лише професійною перевагою. Вона стає невід’ємною частиною стратегії. Сьогодні сильний юрист — це не фахівець, до якого звертаються лише після виникнення проблеми. Це професіонал, здатний побачити ризик ще до того, як він перетвориться на проблему.

14 14

MILLENIUM MILLENIUM BUSINESS’серпень BUSINESS’червень

“LAW IS NOT A PROFESSION. IT IS A WAY OF THINKING”

n a world where business has long gone beyond the borders of one country, legal competence ceases to be just a professional advantage. It becomes an integral part of strategy. Today, a strong lawyer is not a specialist who is contacted only after a problem arises. He or she is a professional who is able to see the risk before it turns into a problem.

Фахівці,яким довіряють Саме такий підхід характеризує професійний шлях Соломії Володимирівни Баранець — української юристки, яка продовжила кар’єру у Великій Британії та адаптувала український професійний досвід до іншої правової системи. Вибір юридичної професії, за словами Соломії, був майже природним. Ще в дитинстві несправедливість викликала бажання захищати тих, чиї права порушувалися. Згодом це внутрішнє відчуття справедливості отримало професійну основу — навчання в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого та багаторічний досвід роботи в органах прокуратури.

захистити бізнес у перспективі. Саме тому сучасний solicitor дедалі частіше виступає не лише юридичним консультантом, а й стратегічним партнером у прийнятті бізнес-рішень. Окремий напрям професійної діяльності Соломії пов’язаний з українською спільнотою у Великій Британії. Вона є засновницею Ukrainian Employment Integration Project — ініціативи, спрямованої на професійну інтеграцію українців, працевлаштування, розвиток компетентностей та створення можливостей для професійної реалізації.

Прокуратура стала важливою школою професійної відповідальності. Закон, факти, докази та виважені рішення — саме ці принципи сформували ставлення до права як до системи, де професійна компетентність нерозривно пов’язана з відповідальністю за результат. 2022 рік став новою точкою відліку. Переїзд до Великої Британії означав професійний старт у новому середовищі: інша правова система, інші стандарти та інша професійна культура. Попри це, Соломія послідовно пройшла шлях адаптації та продовжила юридичну практику. Нині вона працює Trainee Solicitor у J. Preedy Solicitors, де її професійні інтереси охоплюють Business Law and Contracts, Sports Law та Fashion Law. Ці напрями особливо показові для сучасної юридичної практики. Тут право безпосередньо перетинається з бізнесом, контрактними відносинами, репутацією, інтелектуальними активами та міжнародною взаємодією.

Професійний шлях Соломії Володимирівни — приклад того, як юридична освіта, практичний досвід і здатність адаптуватися до нових професійних реалій формують міжнародну кар’єру. Справжній професіоналізм не залежить від географії. Він визначається якістю мислення, відповідальністю за рішення та здатністю бачити на кілька кроків уперед. Саме таким постає юрист нового покоління — фахівець, який не просто знає право, а вміє перетворювати його на інструмент захисту, розвитку та впевненого майбутнього бізнесу.

Для підприємця юридична консультація — це значно більше, ніж відповідь на запитання «можна чи не можна». Це оцінка наслідків, аналіз ризиків і пошук рішення, здатного

This is the approach that characterises the professional path of Solomiia Baranets, a Ukrainian lawyer who continued her career in the UK and adapted her Ukrainian professional experience to another legal system. The choice of the legal profession, according to Solomiia, was almost natural. Even in childhood, injustice aroused the desire to protect those whose rights were violated. Later, this inner sense of justice received a professional basis – studies at the Yaroslav the Wise National Law University and many years of experience in the prosecutor’s office. The prosecutor’s office became an important school of professional responsibility. Law, facts, evidence and balanced decisions – these are the principles that shaped the attitude to law as a system where professional competence is inseparably linked with responsibility for the result. 2022 was a new starting point. Moving to the UK meant a professional start in a new environment: a different legal system, different standards and a different professional culture. Despite this, Solomiia

consistently went through the adaptation journey and continued her legal practice. She currently works as a Trainee Solicitor at J. Preedy Solicitors, where her professional interests include Business Law and Contracts, Sports Law and Fashion Law. These areas are particularly indicative for modern legal practice. Here, law directly intersects with business, contractual relations, reputation, intellectual assets and international interaction. For an entrepreneur, legal advice is much more than an answer to the question “can or cannot”. It is an assessment of the consequences, an analysis of risks and a search for a solution that can protect the business in the future. That is why a modern solicitor is increasingly acting not only as a legal consultant, but also as a strategic partner in making business decisions.

in the UK. She is the founder of the Ukrainian Employment Integration Project, an initiative aimed at the professional integration of Ukrainians, employment, development of competencies and creation of opportunities for professional realisation. Solomiia’s professional path is an example of how legal education, practical experience and the ability to adapt to new professional realities shape an international career. True professionalism does not depend on geography. It is determined by the quality of thinking, responsibility for decisions and the ability to see several steps ahead. This is exactly what a new-generation lawyer looks like – a specialist who not only knows the law, but also knows how to turn it into a tool for protecting, developing and ensuring a steady future for business.

A separate area of Solomiia’s professional activity is related to the Ukrainian community milleniumra.com.ua milleniumra.com.ua

15 15

Фахівці,яким довіряють — Пані Олено, що для Вас означає творчість і чому Ви обрали шлях викладача? — «Немає вищої насолоди, як насолодження творити», — писав Микола Гоголь. Я переконана, що кожна людина в душі художник — насамперед художник власного життя. Щасливий той, хто вміє створювати щось власними руками, а згодом відчуває потребу поділитися своїми знаннями та вміннями. Я щаслива, що можу поєднувати власну творчу діяльність із викладанням. Це потребує правильної організації часу, але водночас дає можливість передавати учням знання, навички та досвід в образотворчому й декоративно-прикладному мистецтві. Особливо цінно бачити, як мої вихованці згодом обирають професії, пов’язані з мистецтвом, дизайном та архітектурою. — Витинанка для Вас — це техніка чи значно більше? — Для мене витинанка має особливе значення, адже її історія починається ще з дитинства. Моя бабуся Віра щороку напередодні Різдва вирізала з тонкого пергаменту святкові витинанки-фіранки, якими прикрашала покуть. Я добре пам’ятаю орнаменти, квіти й листочки, що народжувалися під великими ножицями. Сьогодні витинанка має широкі можливості для розвитку — її можна застосовувати в моделюванні одягу, оформленні книжок та інтер’єрів, промисловому дизайні. Саме тому я із задоволенням передаю цю майстерність учням. Деякі з них уже

— Mrs. Olena, what does creativity mean to you and why did you choose the path of a teacher? — “There is no greater pleasure than the pleasure of creating,” wrote Mykola Hohol (Nikolai Gogol). I am convinced that every person is an artist at heart – first of all, an artist of his or her own life. The one who knows how to create something with one’s own hands is happy and later feels the need to share these knowledge and skills. I am happy that I can combine my own creative activity with teaching. This requires proper organisation of time, but at the same time it gives me the opportunity to transfer knowledge, skills and experience in fine and decorative and applied arts to my students. It is especially valuable to see that my students later choose professions related to art, design and architecture. — Is vytynanka a technique for you or something much more? — For me, vytynanka (Ukrainian paper cutting) has a special meaning, because its history begins in childhood. Every year on Christmas Eve, my grandmother Vira cut out festive net curtains from thin parchment, with which she decorated the pokut (traditional Ukrainian icon corner). I well remember the ornaments, flowers and leaves that arose under the large scissors. Today, vytynanka has wide opportunities for development – it can be used in clothing modelling, book and interior design, industrial design. That is why I am happy to pass on this skill to my students.

MILLENIUM BUSINESS’червень

працюють на професійному рівні, перемагають у конкурсах та беруть участь у виставках поруч із майстрами. Особлива гордість — моя донька Альона Масевич (Марчук), яка також була моєю ученицею. Сьогодні вона — молода майстриня витинанки, стипендіатка Президента України, Народна майстриня України та членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

життєву позицію. Для мене важливо, щоб учні не просто опановували техніки, а розуміли зв’язок мистецтва з історією, природою, культурним середовищем та сучасним життям. Адже збережена традиція набуває справжньої сили лише тоді, коли отримує продовження в нових поколіннях.

— Які принципи лежать в основі Вашої педагогічної роботи? — Моє кредо просте: «Вчитель образотворчого мистецтва — це вчитель-художник. Ніколи не зупинятися на досягнутому, завжди рухатися тільки вперед». Підготовка учня до конкурсу — це системна, поетапна робота: творчий пошук, створення ескізів, вибір техніки, відпрацювання навичок. Важливо не лише отримати високу оцінку журі, а й сформувати впевненість у власних силах. За успіхом кожного учня завжди стоїть велика праця педагога — його підтримка, вимогливість, натхнення та особистий приклад. — Яку місію Ви вважаєте головною у своїй професії? — Моя головна мета — збереження української культури, національних традицій і духовних цінностей та їх передача наступному поколінню. Водночас мистецтво має розвивати особистість, естетичний смак, творчу самореалізацію та активну

Some of them are already working at a professional level, winning competitions and participating in exhibitions alongside masters. I am especially proud of my daughter Aliona Masevych (Marchuk), who was also my student. Today she is a young vytynanka master, a scholarship holder of the President of Ukraine, a Folk Master of Ukraine and a member of the National Union of Masters of Folk Art of Ukraine. — What principles underlie your teaching work? — My credo is simple: “A teacher of fine arts is a teacher-artist. Never stop at what has been achieved, always move only forward.” Preparing a student for a competition is a systematic, step-by-step work: creative search, creating sketches, choosing a technique, practicing skills. It is important not only to receive a high assessment from the jury, but also to form confidence in one’s own abilities. It is always the great work of the teacher behind the success of each student – teacher’s support, exactingness, inspiration, and personal example. — What mission do you consider to be the main one in your profession? — My main goal is to preserve Ukrainian culture, national traditions and spiritual values and pass them on to the next generation. At the same time, art should develop personality, aesthetic taste, creative self-realisation and an active life position. It is important for me that students do not just master techniques, but understand the connection of art

with history, nature, cultural environment and modern life. After all, a preserved tradition acquires real strength only when it is continued in new generations.

ОЛЕНА МАРЧУК:

Фахівці,яким довіряють

МИСТЕЦТВО ЯК ШКОЛА МАЙСТЕРНОСТІ, ТРАДИЦІЇ ТА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ

ід творчого пошуку до формування нового покоління митців — шлях Олени Марчук доводить: справжній педагог не лише навчає техніки, а й допомагає людині відкрити власний талант. Поєднуючи художню практику з викладацькою діяльністю, вона зберігає українські традиції, розвиває сучасне бачення мистецтва та виховує учнів, які згодом обирають професійні шляхи в дизайні, архітектурі, скульптурі та образотворчому мистецтві.

OLENA MARCHUK:

ART AS A SCHOOL OF MASTERY, TRADITION AND PROFESSIONAL DEVELOPMENT

rom creative search to the formation of a new generation of artists — Olena Marchuk’s path proves: a true teacher not only teaches techniques, but also helps a person discover their own talent. Combining artistic practice with teaching, she preserves Ukrainian traditions, develops a modern vision of art and educates students who later choose professional paths in design, architecture, sculpture and fine arts.

@olenamarchuk66

OlenaMarchuk1972

milleniumra.com.ua

Фахівці,яким довіряють

OKSANA SHABASH:

THE ART OF MAKING ROOM FOR BEAUTY IN LIFE

modern woman no longer has to choose just one role. She can spend her day in an environment where decisions demand maximum focus and responsibility, and in the evening create a delicate cake cream, think through its decoration, or choose a look for a new photo shoot. And in each of these dimensions, she can remain entirely herself. Oksana Shabash’s story is precisely about this freedom to be many things at once. There are professions we instinctively speak about in a serious tone. Oksana works at the Cabinet of Ministers of Ukraine. This part of her life is connected with government processes, a high level of responsibility, discipline, and deadlines that have absolutely nothing to do with pastry. And then the working day ends. And another side of Oksana emerges. Cream, cream cheese, chocolate, and butter appear in the kitchen. Documents give way to cake layers, the official dress code is replaced by creative chaos, and the main result is a cake that will soon take center stage at someone’s special celebration. For Oksana, confectionery is currently neither her main profession nor an ambitious business venture. She describes it in a much warmer way — her creative escape, a space where she can truly unwind. And perhaps that is precisely what makes this story so appealing.

WHEN A HOBBY BECOMES A PERSONAL SPACE In a world where almost every passion is quickly expected to become a business, Oksana allows herself not to rush. She is only at the beginning of her journey into confectionery — learning, experimenting, searching for her own signature style, and gradually gaining the kind of invaluable experience that no book or masterclass can fully provide. It comes with every new order, every successful texture, every decoration, and that special moment when someone sees the cake created especially for them for the very first time. There is one thing, however, on which Oksana is already unwilling to compromise — quality. She carefully selects her ingredients and can explain why each particular product earns its place in her kitchen. Hochland Cremette has become her preferred cream cheese thanks to its delicate texture, consistency, and lack of excessive acidity. She values Mlekovita 36% cream for the way it whips and for its natural creamy taste. For ganache, she uses highquality butter with a high fat content. They may seem like small details. But a professional signature begins with details. For Oksana, making something beautiful is not enough. An impressive decoration should be matched by excellent taste; a beautiful slice should be made from quality ingredients; and a promise made to a client should always be backed by a result she can stand behind with confidence. And here, unexpectedly, two completely different parts of her life begin to resemble one another. Because responsibility is not a job title. It is a character trait. BEAUTY AS A WAY OF EXPRESSING YOURSELF Oksana has another passion — photo shoots. For her, they are more than simply beautiful photographs to keep as memories. They are

MILLENIUM BUSINESS’червень

an opportunity to explore a different mood, see herself from a new perspective, and experiment with images, light, and style. They allow her to leave formality outside the frame for a while and give another side of herself the freedom to speak — feminine, emotional, and creative. This is where it becomes particularly fascinating to see how her different passions come together to form a single portrait. Confectionery, too, is deeply rooted in aesthetics. The shade of the cream, the proportions of the decoration, texture, and composition — every detail matters. A cake is first seen and only then tasted. Perhaps that is why Oksana feels so naturally at home in a world where the word taste carries both of its meanings at once. NOT WAITING FOR THE “PERFECT MOMENT” We are accustomed to telling success stories retrospectively — once the brand has already been created, once there is a team, once the order book is filled months in advance and a name has begun to work for its owner. Yet every such story once began much more quietly. With the first decision to try. With the first person who said, “You’re good at this.” With the first order from someone who was neither a friend nor a relative. With the first hesitation before naming a price for your own work. With that first small but significant professional realization: “I can do this.” This is exactly where Oksana Shabash finds herself today. And that is what gives her story a particular value. We do not know whether confectionery will become a major business for her in the years ahead. Perhaps one day her home kitchen will give rise to a brand with its own distinctive and recognizable aesthetic. Or perhaps it will remain what it is today — a personal space where, after a demanding day, she can switch

gears, create something beautiful with her own hands, and enjoy that simple, heartfelt “wow” when a client sees the finished cake. After all, not every passion has to become a career in order to matter. But every great beginning deserves to have someone remember where it all started. And today, we are capturing this moment together with Oksana Shabash — a woman whose serious professional life in public service exists in surprisingly natural harmony with cream and chocolate, cameras and beautiful images, and a desire to create. Because true versatility is not about trying to do everything. It is about making sure that, among countless responsibilities, you do not lose what brings you joy. And about always making room for beauty in your own life.

ОКСАНА ШАБАШ:

Фахівці,яким довіряють

МИСТЕЦТВО ЗАЛИШАТИ У ЖИТТІ МІСЦЕ ДЛЯ КРАСИ

сучасної жінки давно немає необхідності обирати лише одну роль. Вона може працювати там, де рішення потребують максимальної концентрації та відповідальності, а ввечері створювати ніжний крем для торта, продумувати його декор або обирати образ для нової фотосесії. І в кожній із цих граней залишатися собою. Історія Оксани Шабаш — саме про таку свободу бути різною. Є професії, про які прийнято говорити серйозною мовою. Оксана працює в Кабінеті Міністрів України. Це частина її життя, пов’язана з державними процесами, високим рівнем відповідальності, дисципліною та зовсім не кондитерськими дедлайнами. А потім робочий день закінчується. І починається інша Оксана. На кухні з’являються вершки, крем-сир, шоколад, масло. Замість документів — коржі, замість офіційного дрескоду — творчий безлад, а головним результатом стає торт, який зовсім скоро опиниться в центрі чиєїсь особливої події. Кондитерство для Оксани сьогодні — не основна професія і не гучний бізнес-проєкт. Вона сама називає його значно тепліше — своєю віддушиною. І, можливо, саме тому ця історія так приваблює. КОЛИ ХОБІ СТАЄ ОСОБИСТИМ ПРОСТОРОМ У світі, де майже кожне захоплення сьогодні поспішають перетворити на бізнес, Оксана дозволяє собі не поспішати. Вона лише починає кондитерський шлях, вчиться, експериментує, шукає власний почерк і поступово збирає той безцінний досвід, який неможливо отримати з книжок чи майстеркласів. Він приходить разом із кожним новим замовленням, кожною вдалою текстурою, кожним декором і тією миттю, коли людина вперше бачить створений спеціально для неї торт. Але є те, в чому Оксана вже зараз не погоджується на компроміси, — якість. Вона уважно обирає продукти й може пояснити, чому на її кухні з’являється саме той чи інший інгредієнт. Hochland Cremette став її основним крем-сиром завдяки ніжній текстурі, стабільності та відсутності зайвої кислинки. Вершки Mlekovita 36% вона цінує за хороше збивання та натуральний вершковий смак. Для ганашу використовує якісне вершкове масло високої жирності. Здавалося б, деталі. Але саме з деталей починається професійний почерк. Для Оксани важливо не просто зробити красиво. За ефектним декором має стояти смак, за кра-

сивим зрізом — якісні продукти, а за обіцянкою клієнту — результат, за який не соромно. І тут несподівано дві абсолютно різні частини її життя стають схожими. Бо відповідальність — це не посада. Це риса характеру. КРАСА ЯК СПОСІБ ГОВОРИТИ ПРО СЕБЕ Є ще одна пристрасть Оксани — фотосесії. Для неї це не просто красиві фотографії на згадку. Це можливість приміряти інший настрій, побачити себе по-новому, пограти з образами, світлом, стилем. Можливість на певний час залишити за кадром офіційність і дозволити говорити іншій своїй стороні — жіночній, емоційній, творчій. І тут особливо цікаво спостерігати, як різні захоплення складаються в один портрет. Кондитерство також багато в чому побудоване на естетиці. Відтінок крему, пропорції декору, фактура, композиція — усе має значення. Торт спочатку бачать, і лише потім куштують. Можливо, тому Оксана так природно почувається у світі, де смак існує одразу у двох значеннях цього слова. НЕ ЧЕКАТИ «ІДЕАЛЬНОГО МОМЕНТУ» Ми звикли розповідати історії успіху ретроспективно. Коли вже створено бренд. Коли є команда. Коли календар замовлень заповнений на місяці вперед, а ім’я саме працює на свого власника. Але кожна така історія колись починалася значно тихіше. З першого рішення спробувати. З першої людини, яка сказала: «У тебе виходить». З першого замовлення від когось,

хто не був другом чи родичем. З першого страху назвати ціну за власну роботу. З першого маленького професійного «я можу». Саме в такій точці сьогодні перебуває Оксана Шабаш. І в цьому є особлива цінність її історії. Ми не знаємо, чи стане кондитерство через кілька років її великим бізнесом. Можливо, одного дня з домашньої кухні виросте власний бренд із впізнаваною естетикою. А можливо, воно залишиться тим самим особистим простором, де після складного дня можна переключитися, створити щось красиве власними руками й отримати задоволення від простого людського «вау», коли замовник бачить готовий торт. Зрештою, не кожне захоплення зобов’язане ставати кар’єрою, щоб мати значення. Але кожне велике починання заслуговує на те, щоб одного дня хтось запам’ятав, з чого все починалося. І сьогодні ми запам’ятовуємо цей момент разом з Оксаною Шабаш — жінкою, у житті якої серйозність державної роботи дивовижно природно сусідить із кремом, шоколадом, камерою, красивими образами та бажанням творити. Бо справжня багатогранність — це не намагання встигнути все. Це вміння серед великої кількості обов’язків не загубити те, що приносить тобі радість. І залишити у власному житті місце для краси. Саме тому сьогодні вона — героїня нашої «Ікони стилю». Бо справжня ікона стилю — це не просто жінка, на яку хочеться дивитися. Це жінка, яку хочеться слухати. Яку хочеться відчувати. І яку неможливо не запам’ятати.

milleniumra.com.ua

Фахівці,яким довіряють — Пані Анастасіє, Ваш професійний шлях об’єднав державну службу, адвокатуру, медіацію, науку та громадську діяльність. Які принципи залишаються незмінними? — Кожен із цих напрямів дав мені інший досвід взаємодії людини, права та держави. Державна служба навчила системності й відповідальності, адвокатура — принциповості та вміння захищати людину, медіація — здатності шукати рішення замість протистояння. Основою для мене є відповідальність, професійна чесність, повага до людської гідності, незалежність і верховенство права. Саме на цих засадах я створювала АБ «VERITAS»: істина в праві не завжди очевидна, але її потрібно шукати сумлінно й принципово. — Євроінтеграція змінює не лише законодавство, а й якість взаємин держави та громадянина. Які зміни у сфері прав людини сьогодні найважливіші? — Насамперед — перехід від формального адміністрування до людиноцентричного підходу. Людину часто виснажує не лише порушення права, а й безсилля перед системою: формальні відповіді, тривале очікування, відсутність діалогу. Пріоритетами вважаю реальний доступ до правосуддя, зрозумілі процедури, право бути почутим, вмотивовані рішення та безумовне їх виконання. Особливо це важливо під час війни — для військовослужбовців, ветеранів, ВПО та сімей загиблих. — Ви поєднуєте практичну юриспруденцію з волонтерством, профспілковою та науковою діяльністю.

— Mrs. Anastasiia, your professional path has combined civil service, advocacy, and mediation, science, and community activities. What principles remain unchanged? — Each of these areas gave me a different experience of the interaction of person, law and state. Civil service taught me systemacy and responsibility, advocacy – principles and the ability to protect a person, mediation – the ability to seek solutions instead of confrontation. The basis for me is responsibility, professional honesty, respect for human dignity, independence and the rule of law. It is on these principles that I created LF “VERITAS”: the truth in law is not always obvious, but it must be sought conscientiously and with principle. — European integration changes not only legislation, but also the quality of relations between the state and the citizen. What changes in the field of human rights are the most important today? — First of all, the transition from formal administration to a people-centred approach. A person is often exhausted not only by the violation of the law, but also by powerlessness before the system: formal answers, long waits, lack of dialogue. I consider real access to justice, clear procedures, the right to be heard, motivated decisions and their unconditional implementation to be priorities. This is especially important during war – for military personnel, veterans, IDPs and families of the fallen ones.

MILLENIUM BUSINESS’червень

Що допомагає зберігати стійкість? — Війна змінила моє розуміння професійного розвитку. Сьогодні це про здатність залишатися корисною й бути поруч із людьми тоді, коли їм особливо складно. Як людина з Херсона, я сприймаю війну не абстрактно. Волонтерство та профспілкова робота для мене — можливість підтримати людей, захистити їхні права, об’єднати та знайти рішення у складний момент. Наука допомагає бачити причини проблем і шукати системні рішення. Мені допомагають дисципліна, емпатія й готовність діяти. — Ви є кандидаткою на посаду судді. Чому цей напрям став наступним професійним кроком? — Для мене суддівська кар’єра — не зміна статусу, а перехід до ще більшої відповідальності за справедливість у конкретній людській історії. Я беру участь у доборі на посади суддів місцевих судів, оголошеному 11 грудня 2024 року. В умовах кадрового дефіциту цей процес має особливе значення: йдеться про відновлення спроможності судової системи забезпечувати людям своєчасний і якісний захист прав. Досвід державної служби, адвокатури, медіації та громадської роботи хочу застосувати в суддівській професії з максимальною відповідальністю. Для мене суд — це місце, де людина має відчути повагу до своєї гідності, уважність до обставин і неупереджене застосування закону. Суддівська мантія — не привілей, а щоденний обов’язок бути незалежною, стійкою до тиску, неупередженою та чесною перед законом і власною совістю. Саме так я бачу служіння праву — щоб довіра до суду й держави ставала не декларацією, а реальністю.

— You combine practical law with volunteering, trade union and scientific activities. What helps you remain resilient? — The war changed my understanding of professional development. Today it is about the ability to remain useful and be with people when it is especially difficult for them. As a person from Kherson, I do not perceive war in an abstract way. Volunteering and trade union work for me is an opportunity to support people, protect their rights, unite and find solutions in a difficult moment. Science helps to see the causes of problems and look for systemic solutions. Discipline, empathy and readiness to act help me. — You are a candidate for the position of judge. Why did this direction become the next professional step? — For me, a judicial career is not a change in status, but a transition to even greater responsibility for justice in a specific human story. I am participating in the selection for the positions of judges of local courts, announced on December 11, 2024. In conditions of personnel shortage, this process is of particular importance: it is about restoring the ability of the judicial system to provide people with timely and high-quality protection of rights. I want to apply the experience of civil service, advocacy, mediation and community work in the judicial profession with maximum responsibility. For me, the court is a place where a person

АНАСТАСІЯ КОМПАНІЄЦЬ:

Фахівці,яким довіряють

ПРАВО, ЯКЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮДИНИ

ід державної служби та адвокатури — до медіації, науки й професійного шляху до суддівської мантії. Для Анастасії Компанієць право — це не лише система норм, а передусім відповідальність перед людиною, її гідністю та правом бути почутою.

ANASTASIIA KOMPANIETS:

THE LAW THAT BEGINS WITH THE PERSON

rom civil service and advocacy to mediation, science, and a professional path to the judicial mantle – for Anastasia Kompaniets, law is not just a system of norms, but above all, responsibility to a person, their dignity, and the right to be heard.

0951932592

legalss@ukr.net

kompaniec.anastasia.2025

milleniumra.com.ua

Фахівці, яким довіряють

HANNA SARYBAIEVA:

BUILDING BRIDGES BETWEEN UKRAINE AND EUROPE THROUGH THE LANGUAGE OF LAW AND DIALOGUE

modern woman in the world of high-level professional achievement is no longer defined solely by a story of personal success. It is also about the ability to move beyond familiar boundaries and bring people, institutions, and countries together around shared values. For Doctor of Law and Associate Professor Hanna Sarybaieva, Europe has become precisely such a space, while building bridges between Ukrainian and European academic and civic communities has emerged as a key focus of the new chapter in her professional journey.

For more than twenty years, Hanna Sarybaieva’s professional career has been closely connected with legal scholarship and education. She holds a Doctor of Law degree and is an Associate Professor at the National University “Odesa Law Academy.” Administrative law, public administration, human rights, and the rule of law are among the fields in which she has developed extensive professional expertise as a scholar, educator, and researcher. Hanna Sarybaieva’s professional path brings together legal scholarship, academic education, and international civic dialogue. Today, her work extends far beyond the national academic environment, connecting Ukrainian legal expertise with the broader European professional landscape. Living and working in Austria has not meant leaving her previous experience behind. Rather, it has allowed her to continue and expand it within a new international dimension. She integrates the expertise and traditions of the Ukrainian school of law into the European academic and civic environment while creating new opportunities for professional communication and partnership. This is how what may be called intellectual bridges between Ukraine and Europe are built today. Not formal bridges created merely for protocols and reports, but living connections formed through personal relationships, joint projects, academic discussions, and a genuine willingness to listen to one another. In 2025, Hanna Sarybaieva founded the Open Dialogue Platform (ODP) in Vienna, a civic organization that has become a space for international, interdisciplinary, and intercultural dialogue. Its name accurately reflects the philosophy of its founder: the complex challenges of our time cannot be addressed within closed professional circles. Today, law intersects with technology. Public administration is increasingly connected with security and democratic resilience. Human rights protection

MILLENIUM BUSINESS’червень

now encompasses digital rights, artificial intelligence (AI), and the emerging challenges of the information society. Ukraine’s European integration requires not only the adaptation of legislation but also a continuous professional dialogue among scholars, practitioners, civil society, and institutions across different countries. The Open Dialogue Platform positions itself as precisely this kind of partnership hub, implementing educational, legal, and intercultural projects while bringing together academic institutions, civil society organizations, and the international professional community. In 2026, Hanna Sarybaieva presented the Platform’s activities at the Ukrainian-European Forum in Vienna, where professional discussions focused on the development of Ukrainian law within the European context, academic cooperation, and dialogue between the legal communities of Ukraine and Europe. Another important area of the Platform’s work is its cooperation with Ukrainian universities and research centers. In particular, the Open Dialogue Platform, together with the Center for Ukrainian-European Scientific Cooperation, held a roundtable devoted to regulatory stability, European integration, digital security, and the preservation of national legal identity. The discussion was moderated by Hanna Sarybaieva. It is here that the scale of her present-day mission becomes particularly evident. For Hanna Sarybaieva, Ukraine is not a chapter of her professional past. It remains an integral part of her European present. She works to ensure that Ukrainian scholarship is represented internationally not merely as a recipient of European experience, but as an equal partner capable of contributing its own expertise, research, intellectual solutions, and the unique experience of a country undergoing an extraordinarily complex transformation. This is why the scope of her professional interests has long extended beyond classical administrative law. Today, it encompasses human rights and legal culture, AI and digital rights, cybersecurity and digital resilience, collective memory, culture, and democratic institutions. This is not a change of profession. It is a natural expansion of its scale. After all, modern law increasingly exists not in isolation, but as a language through which society negotiates freedom, responsibility, technology, security, and the future. And perhaps this is why, in the case of Hanna Sarybaieva, the portrait of a modern woman is, above all, a portrait of intellectual freedom and openness to the world. A woman with a strong academic foundation who refuses to be confined by the status she has already achieved. A woman who, in a new country, does not begin her professional life from scratch, but transforms years of accumulated knowledge and experience into a new level of international engagement. And a woman who today is building the kind of connections between Ukraine and Europe that do not end when a conference or an official meeting is over. Because genuine international cooperation begins where there is trust, where ideas and work are shared — and where there is a desire to keep the dialogue going.

Фахівці, яким довіряють

ГАННА САРИБАЄВА:

БУДУВАТИ МОСТИ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПОЮ МОВОЮ ПРАВА І ДІАЛОГУ

учасна жінка у великому професійному світі — це вже давно не лише історія особистого успіху. Це здатність виходити за межі звичного середовища, об’єднувати людей, інституції та країни навколо спільних цінностей. Для докторки юридичних наук, доцентки Ганни Сарибаєвої таким простором стала Європа, а головним напрямом нового етапу її професійної діяльності — створення мостів між українською та європейською академічними і громадськими спільнотами.

Понад двадцять років професійної діяльності Ганни Сарибаєвої пов’язані з юридичною наукою та освітою. Вона є докторкою юридичних наук, доценткою Національного університету «Одеська юридична академія». Адміністративне право, публічне управління, права людини, верховенство права — сфери, у яких вона сформувала власну професійну експертизу як науковиця, викладачка та авторка досліджень. Професійний шлях Ганни Сарибаєвої — це поєднання юридичної науки, академічної освіти та міжнародного громадського діалогу. Сьогодні її діяльність виходить далеко за межі національного академічного середовища, поєднуючи український правничий досвід із європейським професійним контекстом. Життя і робота в Австрії стали не відмовою від попереднього досвіду, а його продовженням у новому міжнародному вимірі. Досвід української правничої школи вона інтегрує в європейське академічне та громадське середовище, водночас відкриваючи нові можливості для професійної комунікації та партнерства. Саме так народжується те, що сьогодні можна назвати інтелектуальними мостами між Україною та Європою. Не формальними, створеними лише для протоколів і звітів, а живими — через особисті контакти, спільні проєкти, наукові дискусії та готовність чути одне одного. У 2025 році у Відні Ганна Сарибаєва заснувала Open Dialogue Platform (ODP) — громадську організацію, що стала простором для міжнародного, міждисциплінарного та міжкультурного діалогу. Її назва дуже точно передає філософію засновниці: складні питання сучасності неможливо вирішувати всередині закритих професійних середовищ. Право сьогодні взаємодіє з технологіями. Публічне управління — з питаннями безпеки й демократичної стійкості. Захист прав людини — з цифровими правами, штучним інтелектом і новими викликами інформаційного суспільства. А європейська інтеграція України потребує не лише адаптації законодавства, а й постійної професійної розмови між науковцями, практиками, громадянським суспільством та інституціями різних країн. Саме таким партнерським хабом позиціонує себе Open Dialogue Platform, реалізуючи освітні, правові та міжкультурні проєкти й об’єднуючи академічні установи, громадські організації та міжнародне середовище. У 2026 році Ганна Сарибаєва представляла діяльність платформи на Ukrainian-European Forum у Відні, де в центрі професійного обговорення були розвиток українського права в європейському контексті, академічна співпраця та діалог між правничими спільнотами України і Європи. Ще один показовий напрям — спільні заходи з українськими університетами та науковими центрами. Зокрема, Open Dialogue Platform разом із Центром українсько-європейського наукового співробітництва проводила круглий стіл, присвячений нормативній стабільності, європейській інтеграції, цифровій безпеці та збереженню національної правової ідентичності. Модерувала його Ганна Сарибаєва. І саме тут особливо чітко проявляється масштаб її сьогоднішньої місії. Україна для Ганни Сарибаєвої залишається не минулим професійним етапом, а повноправною частиною її європейського сьогодення. Вона працює над тим, щоб українська наука була представлена у міжнародному просторі не лише як сторона, що переймає європейський досвід, а як рівноправний партнер, здатний пропонувати власну експертизу, дослідження, інтелектуальні рішення та унікальний досвід держави, яка

сьогодні проходить надзвичайно складну трансформацію. Тому коло її інтересів уже давно виходить за межі класичного адміністративного права. У ньому — права людини та правова культура, AI і цифрові права, кібербезпека та цифрова стійкість, суспільна пам’ять, культура, демократичні інституції. Це не зміна професії. Це природне розширення масштабу. Адже сучасне право дедалі менше існує саме по собі. Воно стає мовою, якою суспільство домовляється про свободу, відповідальність, технології, безпеку та майбутнє. І, можливо, саме тому портрет сучасної жінки у випадку Ганни Сарибаєвої — це передусім портрет інтелектуальної свободи та відкритості світу. Жінки, яка має за плечима фундаментальну академічну школу, але не замикається в межах уже здобутого статусу. Яка в новій країні не починає професійне життя з нуля, а перетворює накопичений досвід на нову міжнародну якість. І яка сьогодні будує той тип зв’язків між Україною та Європою, що не закінчуються після конференції чи офіційної зустрічі. Бо справжня міжнародна співпраця починається там, де з’являються довіра, спільні ідеї, спільна робота — і бажання продовжувати діалог.

milleniumra.com.ua

MILLENIUM BUSINESS’червень

milleniumra.com.ua

Експерт

ГАЛИНА СТРИЖАЧУК

СТИЛЬ ГОВОРИТИ ПРО ГОЛОВНЕ ЛЮДИ. ІСТОРІЇ. МИСТЕЦТВО. СЕНСИ.

тиль для Галини — це не лише одяг чи естетика. Це внутрішня цілісність, свобода бути собою та здатність бачити за зовнішнім образом справжню людину. Її особливий формат розмов допомагає відкривати саме такі, глибші сенси та знаходити в простих словах особливе значення.

ots.press@gmail.com

+4915153652112 +380969134859

HALYNA STRYZHACHUK

THE STYLE OF TALKING ABOUT THE MAIN THINGS PEOPLE. STORIES. ART. MEANINGS.

tyle for Halyna is not just about clothes or aesthetics. It is about inner integrity, the freedom to be oneself, and the ability to see a real person beyond the outward appearance. Her special format of conversations helps to reveal precisely these deeper meanings and find special meaning in simple words.

@stryzhachuk

MILLENIUM BUSINESS’червень

@InspireArt_Life

Galina Struzhachuk

Експерт

— Галина, ми раді новій зустрічі з Вами. Почнімо з теми цього номера. Що для Вас означає стиль? — Для мене стиль — це набагато більше, ніж одяг. Зовнішність важлива: вона може розповісти про настрій, характер і ставлення людини до себе. Але справжній стиль починається глибше. Це те, як людина входить у кімнату, як говорить із людьми незалежно від їхнього статусу чи користі для неї, як поводиться, коли її ніхто не бачить. Мода змінюється, а стиль особистості залишається. Для мене стиль — це коли зовнішнє стає відображенням внутрішнього. — Ваш формат «У ваших словах» уже став упізнаваним. Як народилася ця ідея? — Мені завжди було цікавіше не те, що людина робить, а те, як вона думає. У традиційному інтерв’ю часто говорять про професію, досягнення та плани. Але за всім цим є значно більше. Тому я почала ставити прості запитання: «Любов, Дім, Щастя, Успіх, Віра — у ваших словах». І за знайомими словами раптом відкривається цілий світ. Саме тоді починається справжня розмова. — Чому Вам важливо залишати людині право самостійно визначати значення простих, але особистих понять? — Тому що за простими словами часто приховані найскладніші речі. Для когось любов — це бути поруч, для когось

— відпустити, для когось — турбота й безпека. Дім для багатьох українців після 2022 року теж перестав бути лише адресою. Для когось це люди, для когось — Україна, для когось — місце, де не страшно. Мені важливо не підказувати людині «правильну» відповідь, а дати їй простір сформулювати власну. — Ви більше любите говорити чи слухати, і що відкриває для Вас справжнє слухання? — Сьогодні, напевно, більше слухати. З роками я зрозуміла, наскільки рідко ми насправді слухаємо одне одного. Часто, поки людина говорить, ми вже готуємо власну відповідь. А справжнє слухання — це щиро цікавитися тим, що стоїть за словами. Моя роль — не демонструвати, скільки знаю я, а допомогти людині сказати те, що вона сама знає про себе. Іноді для цього достатньо одного точного запитання. — І на завершення — «Стиль — у ваших словах». Яким є Ваше особисте визначення стилю сьогодні? — Для мене стиль — це відповідність зовнішнього і внутрішнього. Це коли тобі вже не потрібно грати роль, щоб справити враження. Коли те, що ти говориш, збігається з тим, як ти живеш. Коли краса не закінчується одягом, а проявляється у ставленні до людей, словах, виборі, у тому, що ти створюєш і залишаєш після себе. Стиль — це не «подивіться на мене». Це: «Ось хто я. Ось у що я вірю. Ось що я хочу залишити після себе».

Від редакції журналу MILLENIUM CLUB Редакція дякує Ірині Бураковій за участь у нашому проєкті та бажає сил, натхнення, внутрішнього світла й нових можливостей допомагати людям знаходити власну опору.

— Halyna, we are glad to meet you again. Let’s start with the topic of this issue. What does style mean to you? — For me, style is much more than clothes. Appearance is important: it can tell about a person’s mood, character and attitude towards themselves. But true style starts deeper. It is how a person enters a room, how they speak to people regardless of their status or benefit to them, how they behave when no one is looking. Fashion changes, but a person’s style remains. For me, style is when the outside becomes a reflection of the inside. — Your format “In Your Own Words” has already become recognisable. How did this idea come about? — I have always been more interested in what a person does than in how they think. In a traditional interview, they often talk about their profession, achievements, and plans. But there is much more behind all this. So I started asking simple questions: “Love, Home, Happiness, Success, and Faith – in your words.” And behind the familiar words, a whole world suddenly opens up. That’s when the real conversation begins. — Why is it important for you to leave it to a person to independently determine the meaning of simple but personal concepts? — I do it because simple words often hide the most complex things. For some, love is being there, for some, letting go,

for some, care and security. Home for many Ukrainians after 2022 has also ceased to be just an address. For some, it is people, for some, Ukraine, for some, a place where it is not scary. It is important for me not to tell a person the “right” answer, but to give them the space to formulate their own. — Do you prefer talking or listening, and what does true listening reveal to you? — Today, probably, I prefer listening. Over the years, I have realised how rarely we really listen to each other. Often, while the person is talking, we are already preparing our own response. And real listening is being sincerely interested in what is behind the words. My role is not to demonstrate how much I know, but to help the person say what they know about themselves. Sometimes one precise question is enough for this. — And finally, “Style – in your words.” What is your personal definition of style today? — For me, style is the correspondence of the external and the internal. This is when you no longer need to play a role to make an impression. When what you say coincides with how you live. When beauty does not end with clothes, but is manifested in your attitude towards people and words, in choices, in what you create and leave after you. Style is not “look at me”. It is: “This is who I am. This is what I believe in. This is what I want to leave after me”.

From the Editorial Board of MILLENIUM CLUB The editorial team thanks Halyna Stryzhachuk for participating in the project and wishes her inspiration, new deep meetings and strength to continue creating conversations in which real people, their stories and important meanings are revealed behind simple words.

milleniumra.com.ua

Портрет сучасної жінки

YEVHENIIA KHALITOVA: «TRUE BEAUTY DOES NOT GIVE A WOMAN A NEW FACE — IT GIVES HER NEW CONFIDENCE.»

ome professions can be measured by diplomas, awards, or impressive statistics. Others cannot. Their true value lies elsewhere—in the smile of a woman who looks in the mirror with confidence for the first time in years, in the inner freedom of someone who no longer feels the need to hide herself, and in the self-assurance that comes not from compliments but from genuine harmony with who she is. This is precisely how Yevheniia Khalitova views her profession. An internationally recognized expert in permanent makeup and modern cosmetology, a Golden Team Trainer at Leader, an international judge of the International Beauty Judging Academy (IBJA), a speaker at prestigious global congresses, and a mentor whose graduates are already shaping a new generation of Ukrainian beauty professionals, she represents a philosophy that extends far beyond aesthetics.

Her story is not about beauty for beauty’s sake. It is about responsibility. About science. About precision. And above all, about respect for every individual who entrusts a professional with their most personal feature—their face. Perhaps this is why her medical education became not merely another stage in her life but the foundation of her professional philosophy. Every procedure is based not only on artistic vision but on a deep understanding of anatomy, international safety protocols, evidence-based techniques, and predictable clinical outcomes. While others speak about trends, she speaks about responsibility. The beauty industry evolves almost daily. New technologies, materials, techniques, and equipment continue to transform the profession. Yet true professionals understand one essential principle: trends may change, but quality never should. That is why Yevheniia remains committed to continuous education. And that is why she teaches others. For her, sharing knowledge means strengthening the profession itself. Every well-trained specialist becomes a source of confidence for dozens of clients, delivering safe procedures, natural-looking results, and exceptional standards of care. Today, her students establish their own studios, win international championships, and build successful careers across the global beauty industry. For any mentor, there is perhaps no greater achievement than seeing others surpass their own expectations. Yet the true scale of a person’s character is

MILLENIUM BUSINESS’червень

measured by far more than professional success. It is revealed by the ability to remain true to one’s values when life presents its greatest challenges. While Yevheniia represents Ukraine at international championships, serves as a judge at prestigious competitions, and receives professional recognition in Spain and across Europe, her husband fulfills a mission of even greater significance—defending Ukraine on the front lines. These are two very different stories. One is about beauty. The other is about courage. Yet both are united by the same value: love for their country. At a time when the world increasingly recognizes Ukrainians as a nation of resilience, stories like hers shape the authentic image of modern Ukraine— one where success is never an occasion for selfpromotion but an opportunity to remind the world that even during war, Ukrainians continue to learn, innovate, achieve international recognition, serve as judges at world championships, and establish new professional standards. Yevheniia belongs to those professionals for whom awards are never the destination—they are simply confirmation that the chosen path is the right one. The Best Master of the Beauty Industry, international IBJA judging accreditation, victories at professional championships, prestigious titles, and expert appearances at international congresses are not isolated achievements accumulated over a single year. They are the natural result of unwavering discipline, years of dedicated work, and a constant commitment to becoming better than yesterday.

Yet perhaps even more impressive than these accomplishments is her attitude toward success. She speaks not about competition, but about growth. Not about victories, but about responsibility. Not about status, but about people. This is why she is increasingly invited not only as a master artist or an international judge but also as a keynote speaker capable of addressing broader topics: building sustainable businesses, financial literacy, personal branding, professional development, and leadership. For Yevheniia, today’s beauty professional is no longer someone who simply masters a technique. A beauty professional is an entrepreneur. An educator. A leader. And a person who shapes the culture of an entire profession through personal example. This is how a new generation of the Ukrainian beauty industry is being created—professional, responsible, globally connected, and profoundly human. Perhaps this is Yevheniia Khalitova’s greatest mission today. Not merely to make people more beautiful. But to help them see themselves with respect, believe in their own potential, and remember one simple truth: True beauty never begins with a mirror. It begins within a person—and only then does the world begin to see it.

Портрет сучасної жінки

ЄВГЕНІЯ ХАЛІТОВА: «КРАСА, ЯКА ДАРУЄ ЖІНЦІ НЕ НОВЕ ОБЛИЧЧЯ, А НОВУ

ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ»

професії, результат яких можна виміряти дипломами, нагородами чи цифрами. А є ті, справжню цінність яких неможливо вкласти у статистику. Бо вона проявляється в іншому — у погляді людини, яка вперше за багато років усміхається своєму відображенню, у внутрішній свободі жінки, яка перестає соромитися себе, у впевненості, що народжується не від компліментів, а від відчуття гармонії із собою. Саме такою бачить свою професію Євгенія Халітова — міжнародна експертка з перманентного макіяжу та сучасної косметології, тренерка «Золотого складу» команди Leader, міжнародна суддя International Beauty Judging Academy, спікерка престижних світових конгресів і наставниця, чиї учні вже сьогодні формують нове покоління української beauty-індустрії. Її історія — не про красу заради краси. Вона — про відповідальність. Про науку. Про бездоганну точність. І про повагу до кожної людини, яка довіряє майстру найцінніше — власне обличчя. Можливо, саме тому медична освіта стала для неї не окремим етапом життя, а фундаментом професійної філософії. Кожна процедура — це не лише естетика, а насамперед знання анатомії, сучасних міжнародних протоколів, безпеки та прогнозованого результату. Там, де інші говорять про тренди, вона говорить про відповідальність. Світ beauty змінюється майже щодня. Нові техніки, матеріали, технології, обладнання. Але справжній професіонал завжди знає: мода може змінюватися, а якість — ніколи. Саме тому Євгенія майже безперервно навчається сама. І саме тому навчає інших. Для неї передати знання — означає зробити сильнішою всю професію. Адже кожен підготовлений майстер — це десятки задоволених клієнтів, які отримують безпечні процедури, природний результат і високий рівень сервісу. Її учні сьогодні відкривають власні студії, стають призерами чемпіонатів, виходять на міжнародний рівень. І це, мабуть, одна з найцінніших нагород для наставника. Втім, масштаб особистості визначається не лише професійними перемогами. Він визначається здатністю залишатися собою тоді, коли життя випробовує на міцність. Поки Євгенія представляє Україну на міжнародних чемпіонатах, виступає суддею престижних конкурсів, отримує професійні відзнаки в Іспанії та інших країнах Європи, її чоловік виконує значно важливішу місію — захищає Україну зі зброєю в руках. Ці дві історії існують паралельно. Одна — про красу. Інша — про мужність. Але обидві народжуються з однієї цінності — любові до своєї країни. Сьогодні, коли світ дедалі частіше говорить про українців як про націю незламних людей, саме такі історії створюють справжній образ сучасної України. Образ, у якому успіх — це не привід для гучних заяв, а можливість ще раз нагадати світові: навіть під час війни українці продовжують навчатися, відкривати нові напрями, здобувати міжнародне визнання, ставати суддями світових чемпіонатів і встановлювати нові професійні стандарти. Євгенія належить до тих людей, для яких нагороди — не фінальна точка, а лише підтвердження правильності обраного шляху. The Best Master of the Beauty Industry, міжнародна суддівська акредитація IBJA, перемоги у професійних чемпіонатах, престижні титули, експертні виступи — усе це не випадкові досяг-

нення одного року. Це закономірний результат щоденної дисципліни, багаторічної роботи та постійного прагнення бути кращою, ніж учора. Та, мабуть, найбільше вражає навіть не цей перелік. А її ставлення до успіху. Вона не говорить про конкуренцію — вона говорить про розвиток. Не про перемоги — а про відповідальність. Не про статус — а про людей. Саме тому дедалі частіше її запрошують не лише як майстриню чи суддю, а як спікерку, здатну говорити про значно ширші речі: побудову системного бізнесу, фінансову грамотність, особистий бренд, професійне зростання та лідерство. Для неї сучасний beauty-фахівець — це вже не людина, яка лише досконало володіє технікою.

Це підприємець. Освітянин. Лідер. І людина, яка своїм прикладом формує культуру професії. Саме так народжується нове покоління української індустрії краси — професійної, відповідальної, відкритої світові та водночас глибоко людяної. І, можливо, саме в цьому сьогодні полягає справжня місія Євгенії Халітової. Не просто робити людей красивішими. А допомагати їм дивитися на себе з повагою, вірити у власні сили й пам’ятати: справжня краса ніколи не починається з дзеркала. Вона починається всередині людини. І лише потім її бачить увесь світ.

milleniumra.com.ua

Обличчя сучасної України

OLENA

NAGORNA:

"ORDER BREEDS CONFIDENCE, AND CONFIDENCE BREEDS SUCCESS"

n modern Ukraine, more and more women are becoming not only professionals in their field, but also leaders of change. They are forming a new culture of entrepreneurship, where the basis of success is honesty, responsibility and constant development. Olena Nagorna is one of these women - an economist, financier, accountant, consultant, certified ICU coach and founder of Armida Private Enterprise.

Her principle is simple and at the same time extremely relevant: order is freedom. When finances are transparent, decisions become more justified, and the business gets the opportunity to develop without fear of uncertainty. To be a modern Ukrainian woman, according to Olena Nagorna, means to constantly learn, not be afraid of change and remain open to new opportunities. The world is changing rapidly, and those who are able to think strategically, work honestly and see the prospects even in the most difficult circumstances win.

For over a quarter of a century, she has been helping entrepreneurs find confidence in their own businesses. For Olena, accounting is not just numbers or reporting. It is the language of business that helps you make informed decisions, see the future, and move forward confidently. However, her mission is much broader than financial consulting. She is convinced that any successful business begins with a person - their values, thinking and willingness to take responsibility for their decisions. That is why, along with professional expertise, Olena pays great attention to training, mentoring and development of entrepreneurs and accountants, helping them not only to gain new knowledge, but also to believe in their own capabilities.

Today, when Ukrainian business is going through difficult trials, it is especially important to have people nearby who are able not only to support professionally, but also to instil confidence. Olena Nagorna has become such a person for many entrepreneurs. She is sure: true success is not measured only by financial indicators. It is born where there is trust, partnership, professionalism and a desire to help another person become stronger. It is these women who today form the economic stability of our state. They work not for the sake of loud titles, but for the sake of the future of Ukraine - a strong, responsible and independent. And as long as there are women who, with their daily work, create order, support business and inspire people to develop, Ukraine will confidently move forward.

From the Editorial Board of MILLENIUM CLUB It is a great honour for us to introduce Olena Nagorna, a woman who combines high professionalism, the wisdom of a mentor, and a sincere desire to help people develop their own business. Her many years of work, dedication to her profession, and desire to teach others and support Ukrainian entrepreneurship deserve sincere respect. We are proud that among the heroines of our project there are women who not only achieve success, but also share their knowledge, inspire, unite, and help others move forward confidently. It is such individuals who shape economic culture, strengthen trust in Ukrainian business, and create a solid foundation for the future of our country.

MILLENIUM BUSINESS’червень

ОЛЕНА

Обличчя сучасної України

НАГОРНА:

«ПОРЯДОК НАРОДЖУЄ ВПЕВНЕНІСТЬ, А ВПЕВНЕНІСТЬ — УСПІХ»

сучасній Україні дедалі більше жінок стають не лише професіоналами своєї справи, а й лідерками змін. Вони формують нову культуру підприємництва, де основою успіху є чесність, відповідальність і постійний розвиток. Саме до таких жінок належить Олена Нагорна — економістка, фінансистка, бухгалтерка, консультантка, сертифікована ICU-коуч і засновниця ПП «Арміда».

Понад чверть століття вона допомагає підприємцям знаходити впевненість у власному бізнесі. Для Олени бухгалтерія — це не просто цифри чи звітність. Це мова бізнесу, яка допомагає ухвалювати виважені рішення, бачити перспективу та впевнено рухатися вперед. Проте її місія значно ширша за фінансовий консалтинг. Вона переконана, що будь-який успішний бізнес починається з людини — її цінностей, мислення та готовності брати відповідальність за свої рішення. Саме тому поряд із професійною експертизою Олена приділяє велику увагу навчанню, наставництву та розвитку підприємців і бухгалтерів, допомагаючи їм не лише здобувати нові знання, а й повірити у власні можливості. Її принцип простий і водночас надзвичайно актуальний: порядок — це свобода. Коли фінанси прозорі, рішення стають обґрунтованішими, а бізнес отримує можливість розвиватися без страху перед невизначеністю. Бути сучасною українською жінкою, на думку Олени Нагорної, означає постійно навчатися, не боятися змін і залишатися відкритою до нових можливостей. Світ стрімко змінюється, і перемагають ті, хто вміє мислити стратегічно, працювати чесно та бачити перспективу навіть у найскладніших обставинах. Сьогодні, коли український бізнес проходить через непрості випробування, особливо важливо, щоб поруч були люди, здатні не лише професійно підтримати, а й вселити впевненість.

Саме такою людиною для багатьох підприємців стала Олена Нагорна. Вона впевнена: справжній успіх вимірюється не лише фінансовими показниками. Він народжується там, де є довіра, партнерство, професіоналізм і бажання допомогти іншій людині стати сильнішою. Саме такі жінки сьогодні формують економічну стійкість нашої держави. Вони працюють не заради гучних титулів, а заради майбутнього України — сильної, відповідальної та незалежної. І поки є жінки, які своєю щоденною працею створюють порядок, підтримують бізнес і надихають людей на розвиток, Україна впевнено рухається вперед.

Від редакції журналу MILLENIUM CLUB Для нас велика честь представити Олену Нагорну — жінку, яка поєднала високий професіоналізм, мудрість наставниці та щире бажання допомагати людям розвивати власну справу. Її багаторічна праця, відданість професії, прагнення навчати інших і підтримувати українське підприємництво заслуговують на щиру повагу. Ми пишаємося тим, що серед героїнь нашого проєкту є жінки, які не лише досягають успіху, а й діляться своїми знаннями, надихають, об’єднують і допомагають іншим впевнено рухатися вперед. Саме такі особистості формують економічну культуру, зміцнюють довіру до українського бізнесу та створюють міцний фундамент для майбутнього нашої країни.

milleniumra.com.ua

Портрет сучасної України

ВІКТОРІЯ КОБКО-ОДАРІЙ: ПРАВО, НАУКА ТА ОСВІТА ЯК ПРОСТІР ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

VICTORIIA KOBKO-ODARII: LAW, SCIENCE AND EDUCATION AS A SPACE OF RESPONSIBILITY

@blond_professor

MILLENIUM BUSINESS’червень

@blond_professor

Портрет сучасної України

— Пані Вікторіє, відзнаки «Молодий вчений року» та — Війна змінила освітній і науковий простір. Що допомагає Вам зберігати фокус і чому наука сьогодні «Молодий правник року» стали важливими етапами Вашого професійного шляху. Що вони означають особливо важлива? — Війна не повинна зупиняти розвиток. Саме зараз наудля Вас сьогодні? — Для мене це честь і водночас відповідальність. Я ніколи ка й освіта набувають особливого значення. Я продовжую не сприймала нагороди як кінцеву точку — навпаки, кожпрацювати, навчати, досліджувати, розвиватися та підтрине визнання стимулює рухатися далі, розвиватися й відмувати людей навколо. Сьогодні ми формуємо не просто повідати рівню довіри. Важливо, що професіоналів — ми формуємо майвідзначають і наукову, і викладацьку бутнє держави. діяльність. Право для мене — це пеЮристи, науковці, державні служікторія Кобко-Одарій — бовці та правоохоронці, які навчаредусім люди, яких ми навчаємо, юристка, кандидат юридичних ються нині, завтра працюватимуть їхнє професійне становлення і майнаук, доцент, завідувачка бутнє юридичної професії. Головнад відновленням України, її правокафедри державно-правових дисциплін Одеського ний виклик сьогодні — не зупинятивою системою та зміцненням інститудержавного університету внутрішніх справ, ся, поєднувати науку, викладання, цій. Тому наука під час війни — це науковиця та викладачка-блогерка. Переможниця управління та публічну комунікацію. частина стійкості держави.

конкурсу «Молодий вчений року» від МОН України та «Молодий правник року 2025», лауреатка професійних і наукових премій. Її професійний шлях — це поєднання науки, освіти, управлінської діяльності та сучасної комунікації.

— Чого найважливішого Ви прагнете навчити студентів, готуючи їх до реальної юридичної практики? — Юридична освіта — значно більше, ніж знання нормативно-правових актів. Закон можна вивчити, але справжній юрист має вміти мислити, аналізувати, бачити проблему з різних боків і відповідати за професійне рішення. Тому важливо не лише знати, що передбачає закон, а й розуміти, як він працює в реальному житті. Хороший юрист — це фахівець із критичним мисленням, професійною етикою, здатністю аргументувати позицію та чути іншу сторону. Хочу, щоб студенти не боялися складних справ і запитань. Якщо чогось не знаєш — це не проблема. Проблема — не хотіти навчатися.

— Яку пораду Ви дали б молодим людям, які лише починають шлях у юридичній науці чи практиці? — Не шукати коротких шляхів. Справжня професійна репутація формується роками. Потрібно працювати, не боятися починати з малого, постійно навчатися й не порівнювати себе з іншими. Юриспруденція динамічна, тому важливо зберігати цікавість, ставити запитання і шукати нові рішення. Не обов’язково одразу ставати найкращими — варто щодня ставати кращими, ніж учора. Професіоналізм формується працею, а справжня майстерність народжується там, де за нею стоять інтерес, цінності та внутрішня мотивація.

it’s not a problem. The problem is if you don’t want to learn. — Mrs. Victoriia, the awards “Young Scientist of the Year” and “Young Lawyer of the Year” have become im— The war changed the educational and scientific space. portant milestones in your professional journey. What What helps you stay focused and why is science espedo they mean to you today? cially important today? — For me, it is an honour and at the same time a responsibil— War should not stop development. Right now, science and ity. I have never perceived the award as an end point – on the education are gaining special importance. I continue to work, contrary, each form of recognition stimulates me to move forteach, research, develop, and support the people around me. ward, develop and meet the level of trust. It is important that Today, we are not just training profesboth scientific and teaching activities sionals — we are shaping the future are recognised. For me, law is primarof the state. Lawyers, scientists, civil ily the people we teach, their profesiktoriia Kobko-Odarii is a lawyer, PhD in Law, servants, and law enforcement officers sional development and the future of associate professor, head of the Department who are studying today will work tothe legal profession. The main chalof State and Legal Disciplines of the Odessa morrow to restore Ukraine, shape its lenge today is not to stop, to combine State University of Internal Affairs, scientist and teacher- legal system, and strengthen instituscience, teaching, management and blogger. Winner of the competition “Young Scientist of tions. Therefore, science during warpublic communication. the Year” from the Ministry of Education and Science of time is part of the state’s stability. Ukraine and “Young Lawyer of the Year 2025”, laureate — What is the most important of professional and scientific awards. Her professional — What advice would you give to thing you strive to teach students path is a combination of science, education, management young people who are just startwhen preparing them for real leactivities and modern communication. ing out in legal science or pracgal practice? tice? — Legal education is much more than — Don’t look for short ways. A true knowledge of regulations. You can professional reputation is built over years. You need to work, study the law, but a real lawyer must be able to think, analnot be afraid to start small, constantly learn and not comyse, see the problem from different angles, and be responsible pare yourself with others. Jurisprudence is dynamic, so it is for a professional solution. Therefore, it is important not only important to remain curious, ask questions and look for new to know what the law provides, but also to understand how solutions. It is not necessary to become the best immediately it works in real life. A good lawyer is a specialist with critical – it is worth becoming better every day than yesterday. Prothinking, professional ethics, and the ability to argue a posifessionalism is formed by hard work, and true mastery arises tion and hear the other side. I want students not to be afraid where interest, values and inner motivation stand behind it. of complex cases and questions. If you don’t know something,

milleniumra.com.ua

Портрет української жінки

ОКСАНА

КІТ:

О 34 34

OKSANA +38 067 674 00 87

СИЛА, ЯКА ВМІЄ БЕРЕГТИ ЖИТТЯ ксана Кіт — психологиня та сексологиня, яка поєднала професійну майстерність із глибокою особистою трансформацією.

MILLENIUM MILLENIUM BUSINESS’серпень BUSINESS’червень

KIT:

A STRENGTH THAT CAN PROTECT LIFE

ksana Kit is a psychologist and sexologist who has combined professional skills with deep personal transformation.

Портрет української жінки — Оксано, добрий день! Раді знайомству та можливості познайомити читачів із Вашою історією. З чого сформувалася Ваша внутрішня опора? — Для мене внутрішня сила — не про метал у характері. Це вміння витримувати власну вразливість і рухатися далі, навіть коли страшно чи боляче. Я довго працювала митним брокером. Але справжня впевненість прийшла, коли я змінила професію і пішла в психотерапію. Уже три роки веду приватну практику. Кожне заново відігріте життя в моєму кабінеті, кожна пара, яка повернула собі близькість, зміцнюють мою впевненість краще за будь-які теорії. — Сучасна жінка поєднує роботу, родину, турботу про інших і власні прагнення. Завдяки чому Вам вдається зберігати рівновагу? — Внутрішня рівновага для мене — не ідеальний спокій. Це як їзда на мотоциклі: вчасно помічаєш занос і повертаєш кермо. Допомагає розмежування життя і роботи. У кабінеті я повністю включена в історію клієнта, а після сесії знімаю костюм «всемогутньої терапевтки». Вдома дозволяю собі бути просто людиною: втомлюватися, про-

сити про допомогу, не встигати все. Мене заземлюють рутина й право не бути бездоганною. — Коли навколо багато невизначеності, на що спираєтеся, щоб рухатися вперед? — На свої цінності, професійну спільноту, колег, супервізора й терапію. Мене тримає сенс. Психологія та сексологія — це про порятунок стосунків, можливість допомогти людям знову почути й відчути одне одного. — У чому для Вас проявляється справжня сила української жінки? — У колосальній емоційній глибині — здатності вміщати одночасно біль і шалену жагу до життя. Ми не зачерствіли. Попри тривоги, страхи та втрати українська жінка знаходить ресурс сміятися, обіймати, створювати затишок і любити. Вона може плакати вночі, а вранці купити квіти й одягнути гарну сукню, бо життя триває. Нас тримають чутливість, емпатія, коріння та автентичність. Ми продовжуємо плекати життя там, де інші б здалися.

сказати жінкам, яким зараз особливо непросто? — У вересні 2025 року я пережила найважчу особисту втрату — загинув на війні мій чоловік. Мій пріоритет — робота з військовими, ветеранами та їхніми родинами. Я хочу допомагати парам долати емоційне відчуження, працювати із сексуальними дисфункціями, спричиненими контузіями чи важким ПТСР, і відбудовувати довіру через тілесність. Жінкам хочу сказати: ви не зобов’язані бути сильними. Дозволяйте собі плакати, коли болить, і просити про допомогу. Наша сила не в залізному характері, а в тому, що ми вміємо берегти в собі світло. Навіть коли все здається зруйнованим, всередині залишається зернятко життя. Дайте собі час. Не бійтеся жити й знову бути щасливими. Крок за кроком.

— До чого прагнете далі і що хотіли б

Від редакції журналу MILLENIUM CLUB Редакція щиро дякує Оксані Кіт за відвертість, глибину та участь у проєкті «Портрет української жінки». Бажаємо їй світла, сил і здійснення мрії — повертати у стосунки близькість, довіру та любов. — Oksana, good afternoon! It is nice to meet you and have the opportunity to introduce your story to readers. What formed your inner support? — For me, inner strength is not about steel in character. It is the ability to withstand one’s own vulnerability and move on, even when it is scary or painful. I worked as a customs broker for a long time. But real confidence came when I changed my profession and went into psychotherapy. I have been in private practice for three years now. Every newly rekindled life in my office, every couple who regained their intimacy, strengthens my confidence better than any theories. — A modern woman combines work, family, caring for others, and her own aspirations. How do you manage to maintain balance? — For me, inner balance is not perfect peace. It’s like riding a motorcycle: you notice a skid in time and turn the steering wheel. The separation of life and work helps. In the office, I am fully involved in the client’s story, and after the session I take off the costume of the “omnipotent therapist”. At home, I allow myself to be just a human being: to get tired, ask for help, not have time to do

everything. I am grounded by routine and the right not to be perfect. — When there is a lot of uncertainty around, what do you rely on to move forward? — I rely on my values, my professional community, my colleagues, my supervisor, and my therapy. I am kept by the meaning. Psychology and sexology are about saving relationships, the opportunity to help people hear and feel each other again. — For you, what is the true strength of a Ukrainian woman revealing in? — In the colossal emotional depth - the ability to simultaneously contain pain and a mad thirst for life. We have not become callous. Despite anxieties, fears and losses, a Ukrainian woman finds the resource to laugh, hug, create comfort, and love. She can cry at night, and in the morning buy flowers and wear a beautiful dress, because life goes on. We are held by sensitivity, empathy, roots and authenticity. We continue to cherish life where others would give up.

who are currently going through a particularly difficult time? — In September 2025, I experienced the most difficult personal loss – my husband died in the war. My priority is working with military personnel, veterans and their families. I want to help couples overcome emotional alienation, work with sexual dysfunctions caused by concussions or severe PTSD, and rebuild trust through physicality. I want to say to women: you are not obliged to be strong. Allow yourself to cry when it hurts and ask for help. Our strength is not in our iron character, but in the fact that we know how to keep the light within ourselves. Even when everything seems to be destroyed, a grain of life remains inside. Give yourself time. Do not be afraid to live and be happy again. Step by step.

— What are you striving for next and what would you like to say to women

Від редакції журналу MILLENIUM CLUB The editorial team sincerely thanks Oksana Kit for her frankness, depth and participation in the project “Portrait of a Ukrainian Woman”. We wish her light, strength, and the fulfilment of her dream – to return intimacy, trust, and love to relationships.

milleniumra.com.ua milleniumra.com.ua

35 35

Експерт

SOFIA NAHORNYAK:

THE POWER OF ANCESTRAL LEGACY, THE ENERGY OF HER HANDS, AND KNOWLEDGE THAT BECAME HER LIFE’S WORK

here is knowledge we acquire throughout our lives. And then there is knowledge that, as some believe, comes through ancestral memory, family traditions, and a distinctive way of sensing the world. In Sofia Nahornyak’s life, these two paths eventually became one. What was once passed down to her by her grandmother and great-grandmother was later enriched by years of study, decades of practice, psychology, herbal medicine, her own formulations, as well as teaching and educational work.

Сьогодні Софія Нагорняк — біоенерготерапевтка, психологиня, фітотерапевтка, гірудотерапевтка, засновниця Медичного центру натуропатії SOFI-NA, членкиня Міжнародної асоціації народної медицини. У її професійній практиці поєднано біоенергетику, психологію, фітотерапію, косметологію, голкорефлексотерапію, масаж, гірудотерапію, хіджаму, езотеричні практики та тарологію. Проте сама Софія не сприймає їх як набір окремих напрямів. У центрі її уваги завжди залишається людина, а отже, і підхід до неї, переконана вона, має бути комплексним. Одне з головних місць у практиці Софії Нагорняк посідає біоенергетика. Вона говорить про це просто: «Я працюю руками». Софія переконана, що має сильну енергетику рук і здатність відчувати стан людини. У своїй практиці вона використовує біоенергетичні паси та власні напрацювання, а багаторічний досвід, за її словами, дав їй чимало прикладів позитивних результатів, зокрема у роботі з дітьми. Витоки цієї здатності Софія пов’язує зі своїм родом. Вона народилася на Одещині в сім’ї, де зберігали духовні традиції та народні знання. Згадує старовинні книги й ікони, бабусю Софію та прабабусю Євдокію, яка займалася знахарством. Саме від жінок свого роду, переконана Софія, їй передалося особливе відчуття людини, природи, слова та енергії. Особливого значення вона надає силі слова і звуку. Звертаючись до біблійного «Спочатку було Слово», Софія говорить про молитву, голос, людський намір і духовну складову своєї практики. Родова спадщина, однак, стала лише початком. Далі були роки навчання, пошуку, практики та створення власної системи роботи. Важливою її частиною стала психологія. Софія переконана: інколи неможливо працювати з фізичним станом людини, не почувши її історії, не зрозумівши, що вона пережила, чого боїться і з якою внутрішньою напругою живе. Особливо гостро це відчувається сьогодні. Війна, говорить Софія, — це не лише втрата людей. Це втрата дому, безпеки, звичного світу, планів на майбутнє, а іноді й власного коріння, коли людина змушена їхати світ за очі та починати життя заново. За цим стоять страх, невизначеність, відчуття хаосу та глибокі психологічні травми. Тому у своїй роботі Софія поєднує психологічний підхід із біоенергетичними та іншими практиками, прагнучи бачити не окрему проблему, а людину в цілому. Ще одна велика справа її життя — фітотерапія та SOFI-NA Production. У фітоаптеці представлені лікувальні трави й трав’яні збори, фіточаї, водні фітоекстракти, масляні фітомацерати, трав’яні настої та інша органічна продукція. Окремий напрям становлять власні розробки Софії — БАДи, капсули, бальзами, креми та інші засоби на основі рослинних компонентів. Серед них особливе місце посідає її авторський бальзам, який Софія використовує у своїй багаторічній практиці. Вона розповідає про застосування власних засобів у догляді за проблемною шкірою, ранами, що довго не загоюються, трофічними ураженнями та запальними процесами. Згадує й непрості випадки роботи з дітьми, зокрема з проявами атопічних захворювань шкіри. Для неї принциповим залишається натуральне походження продукції та можливість включати її у комплексну роботу з людиною. Сьогодні продукцію SOFI-NA замовляють не лише в Україні — її відправляють клієнтам за кордон. Окрема сторінка професійного життя Софії Нагорняк — навчальна діяльність. Вона очолює кафедру ведичних знань Міжнародної академії біоенерготехнологій, бере участь у створенні освітніх програм, передає накопичений досвід та знання іншим. Для Софії це має особливий сенс: те, що колись отримала від попередніх поколінь і примножила власною практикою, сьогодні вона може передавати далі. Її просвітницька діяльність виходить і за межі навчальної аудиторії. Софія займається журналістикою, пише статті, має власне видання, створює авторські телевізійні програми та протягом багатьох років виступає в ефірах, розповідаючи про свої погляди, методи й досвід. У Софії Нагорняк багато професійних визначень. Але за ними стоїть одна довга історія — жінки, яка не залишила отримані від роду знання сімейною легендою. Вона вчилася, шукала, накопичувала власний досвід, створювала методики та продукти, працювала з людьми, розвивала SOFI-NA і прийшла до передачі своїх знань іншим. «Я працюю руками», — говорить Софія. Та її історія свідчить: вона працює не лише руками. Вона працює знаннями, словом, психологією, рослинами, власним досвідом і тією внутрішньою переконаністю у своєму шляху, яка формувалася десятиліттями. Можливо, саме так і проявляється сила роду: не просто зберегти те, що тобі передали, а примножити це власним життям — і одного дня самому стати тим, хто передає знання далі.

MILLENIUM BUSINESS’червень

Експерт Ікона стилю

СОФІЯ НАГОРНЯК:

СИЛА РОДУ, ЕНЕРГІЯ РУК І ЗНАННЯ, ЩО СТАЮТЬ СПРАВОЮ ЖИТТЯ знання, яких набувають упродовж життя. А є ті, що, за переконанням людини, приходять разом із пам’яттю роду, родинними традиціями та особливим відчуттям світу. У житті Софії Нагорняк ці дві дороги зійшлися в одну. Те, що колись передавали їй бабуся та прабабуся, з роками доповнилося навчанням, десятиліттями практики, психологією, фітотерапією, власними розробками, викладацькою та просвітницькою діяльністю. Сьогодні Софія Нагорняк — біоенерготерапевтка, психологиня, фітотерапевтка, гірудотерапевтка, засновниця Медичного центру натуропатії SOFI-NA, членкиня Міжнародної асоціації народної медицини. У її професійній практиці поєднано біоенергетику, психологію, фітотерапію, косметологію, голкорефлексотерапію, масаж, гірудотерапію, хіджаму, езотеричні практики та тарологію. Проте сама Софія не сприймає їх як набір окремих напрямів. У центрі її уваги завжди залишається людина, а отже, і підхід до неї, переконана вона, має бути комплексним. Одне з головних місць у практиці Софії Нагорняк посідає біоенергетика. Вона говорить про це просто: «Я працюю руками». Софія переконана, що має сильну енергетику рук і здатність відчувати стан людини. У своїй практиці вона використовує біоенергетичні паси та власні напрацювання, а багаторічний досвід, за її словами, дав їй чимало прикладів позитивних результатів, зокрема у роботі з дітьми. Витоки цієї здатності Софія пов’язує зі своїм родом. Вона народилася на Одещині в сім’ї, де зберігали духовні традиції та народні знання. Згадує старовинні книги й ікони, бабусю Софію та прабабусю Євдокію, яка займалася знахарством.

Саме від жінок свого роду, переконана Софія, їй передалося особливе відчуття людини, природи, слова та енергії. Особливого значення вона надає силі слова і звуку. Звертаючись до біблійного «Спочатку було Слово», Софія говорить про молитву, голос, людський намір і духовну складову своєї практики. Родова спадщина, однак, стала лише початком. Далі були роки навчання, пошуку, практики та створення власної системи роботи. Важливою її частиною стала психологія. Софія переконана: інколи неможливо працювати з фізичним станом людини, не почувши її історії, не зрозумівши, що вона пережила, чого боїться і з якою внутрішньою напругою живе. Особливо гостро це відчувається сьогодні. Війна, говорить Софія, — це не лише втрата людей. Це втрата дому, безпеки, звичного світу, планів на майбутнє, а іноді й власного коріння, коли людина змушена їхати світ за очі та починати життя заново. За цим стоять страх, невизначеність, відчуття хаосу та глибокі психологічні травми. Тому у своїй роботі Софія поєднує психологічний підхід із біоенергетичними та іншими практиками, прагнучи бачити не окрему проблему, а людину в цілому.

Ще одна велика справа її життя — фітотерапія та SOFI-NA Production. У фітоаптеці представлені лікувальні трави й трав’яні збори, фіточаї, водні фітоекстракти, масляні фітомацерати, трав’яні настої та інша органічна продукція. Окремий напрям становлять власні розробки Софії — БАДи, капсули, бальзами, креми та інші засоби на основі рослинних компонентів. Серед них особливе місце посідає її авторський бальзам, який Софія використовує у своїй багаторічній практиці. Вона розповідає про застосування власних засобів у догляді за проблемною шкірою, ранами, що довго не загоюються, трофічними ураженнями та запальними процесами. Згадує й непрості випадки роботи з дітьми, зокрема з проявами атопічних захворювань шкіри. Для неї принциповим залишається натуральне походження продукції та можливість включати її у комплексну роботу з людиною. Сьогодні продукцію SOFI-NA замовляють не лише в Україні — її відправляють клієнтам за кордон. Окрема сторінка професійного життя Софії Нагорняк — навчальна діяльність. Вона очолює кафедру ведичних знань Міжнародної академії біоенерготехнологій, бере участь у створенні освітніх програм, передає накопичений досвід та знання іншим. Для Софії це має особливий сенс: те, що колись отримала від попередніх поколінь і примножила власною практикою, сьогодні вона може передавати далі. Її просвітницька діяльність виходить і за межі навчальної аудиторії. Софія займається журналістикою, пише статті, має власне видання, створює авторські телевізійні програми та протягом багатьох років виступає в ефірах, розповідаючи про свої погляди, методи й досвід. У Софії Нагорняк багато професійних визначень. Але за ними стоїть одна довга історія — жінки, яка не залишила отримані від роду знання сімейною легендою. Вона вчилася, шукала, накопичувала власний досвід, створювала методики та продукти, працювала з людьми, розвивала SOFI-NA і прийшла до передачі своїх знань іншим. «Я працюю руками», — говорить Софія. Та її історія свідчить: вона працює не лише руками. Вона працює знаннями, словом, психологією, рослинами, власним досвідом і тією внутрішньою переконаністю у своєму шляху, яка формувалася десятиліттями. Можливо, саме так і проявляється сила роду: не просто зберегти те, що тобі передали, а примножити це власним життям — і одного дня самому стати тим, хто передає знання далі. milleniumra.com.ua

Портрет сучасної жінки

ВЛАДИСЛАВА СКІДАН:

ЛІДЕРСТВО, ЯКЕ ФОРМУЄ МАЙБУТНЄ

учасне лідерство — це вже не стільки про статус і гучні заяви, скільки про здатність створювати середовище, у якому люди хочуть розвиватися, брати відповідальність і рухатися вперед. Саме такий підхід близький Владиславі Валентинівні Скідан — молодій керівниці, викладачці та науковиці, яка поєднує академічну вимогливість із людяністю, відкритість до нового — з відповідальністю за майбутнє молодого покоління.

Для молодої керівниці лідерство починається не з посади, а з відповідальності — за людей, рішення та спільний результат. Високі стандарти, на її переконання, не потребують жорсткості, якщо їх супроводжують повага, довіра та готовність підтримати. Саме тому в роботі з командою важливо не просто окреслити завдання, а пояснити його сенс, почути різні погляди й залишити простір для ініціативи. Молодий вік у цьому контексті стає не обмеженням, а перевагою. Він дає свободу мислення, готовність швидко адаптуватися та сміливість переглядати звичні підходи. Представниця нового покоління академічних лідерів не боїться змін і водночас розуміє: справжній керівник має залишатися учнем — визнавати власні помилки, постійно вдосконалюватися й зростати разом із командою. Окремий вимір професійної діяльності — освіта. Тут авторитет викладача формується не дистанцією, а довірою. Для пані Владислави важливо створити простір, у якому студент не боїться поставити запитання, висловити власну думку чи визнати, що чогось не розуміє. Помилка не по-

спільнотою. Освіта, переконана викладачка, не може існувати у відриві від реального світу та його стрімких змін. За інтенсивним професійним ритмом залишається ще одна важлива складова — внутрішній баланс. Джерелом натхнення стає відчуття, що перебуваєш на своєму місці: бачиш професійне зростання студентів, реалізацію нових ідей, результати наукової роботи та розвиток команди. А відновлення приходить через близьких людей, відпочинок і здатність вчасно зупинитися. Її особиста формула лідерства — не просто досягати результатів, а створювати можливості для інших. Саме в цьому, можливо, і полягає сила сучасної жінки: не лише будувати власну професійну траєкторію, а й формувати середовище, у якому зростають інші. Для Владислави Скідан це не абстрактна філософія, а щоденна робота, особиста відповідальність і внесок у майбутнє України — вільної, сильної та успішної країни, де молодь має можливість навчатися, розвиватися, реалізовувати свої мрії та будувати майбутнє саме тут, на рідній землі.

VLADYSLAVA SKIDAN:

LEADERSHIP THAT SHAPES THE FUTURE

odern leadership is no longer about status and loud statements, but about the ability to create an environment, in which people want to develop, take responsibility and move forward. This is the approach that is close to Vladyslava Skidan, a young leader, teacher and scientist who combines academic exactingness with humanity, openness to the new with responsibility for the future of the younger generation.

For the young leader, leadership does not begin with a position, but with responsibility for people, decisions and a common result. High standards, in her opinion, do not require rigidity if they are accompanied by respect, trust and a willingness to support. That is why when working with a team it is important not only to outline the task, but also to explain its meaning, hear different views and leave room for initiative. Young age in this context becomes not a limitation, but an advantage. It gives freedom of thought, a willingness to adapt quickly, and the courage to reconsider habitual approaches. The representative of the new generation of academic leaders is not afraid of change and at the same time understands: a true leader must remain a student – admit their own mistakes, constantly improve, and grow together with the team. A separate dimension of professional activity is education. Here, the authority of a teacher is formed not by distance, but by trust. For Mrs. Vladyslava, it is important to create a space in which a student is not afraid to ask questions, express their own opinion, or admit that they do not understand something. A mistake should not be perceived as a defeat

винна сприйматися як поразка — навпаки, вона може стати важливим етапом на шляху до впевненості, самостійності та професійної зрілості. Її педагогічна філософія проста: викладач має не лише давати готові відповіді, а й навчати знаходити їх самостійно. Дискусії, практичні завдання, дослідницький пошук і власні студентські ідеї перетворюють навчання на процес, у якому знання набувають реальної професійної цінності. Не менш органічно молода науковиця почувається у світі сучасних технологій. Штучний інтелект, машинне навчання, інтелектуальні системи, хмарні технології, програмна інженерія та автоматизація для неї — не просто актуальні тренди, а інструменти, здатні трансформувати освіту, науку й професійне майбутнє молоді. Важливо не лише опанувати технологію, а й зрозуміти, як перетворити її на власний продукт, дослідницьке рішення чи практичний результат. Саме тому розвиток кафедри Владислава Скідан пов’язує з постійним діалогом із сучасним професійним середовищем — співпрацею з бізнесом, міжнародними партнерами та фаховою

MILLENIUM BUSINESS’червень

– on the contrary, it can become an important stage on the path to confidence, independence, and professional maturity. Her pedagogical philosophy is simple: a teacher should not only give ready-made answers, but also teach how to find them independently. Discussions, practical tasks, research searches and students’ own ideas turn learning into a process in which knowledge acquires real professional value. The young scientist feels no less organically in the world of modern technologies. Artificial intelligence, machine learning, intelligent systems, cloud technologies, software engineering and automation for her are not just current trends, but tools capable of transforming education, science and the professional future of young people. It is important not only to master the technology, but also to understand how to turn it into one’s own product, research solution or practical result. That is why Vladyslava Skidan connects the development of the department with a constant dialogue with the modern professional environment – cooperation with business, international partners and

the professional community. Education, the teacher is convinced, cannot exist in isolation from the real world and its rapid changes. Behind the intense professional rhythm, there is another important component – internal balance. The source of inspiration is the feeling of being in her place: she sees the professional growth of students, the implementation of new ideas, the results of scientific work and the development of the team. And recovery comes through loved ones, rest and the ability to stop in time. Her personal leadership formula is not just to achieve results, but to create opportunities for others. This is perhaps where the strength of a modern woman lies: not only to build your own professional trajectory, but also to shape the environment in which others grow. For Vladyslava Skidan, this is not an abstract philosophy, but daily work, personal responsibility and contribution to the future of Ukraine – a free, strong and successful country, where young people have the opportunity to study, develop, realise their dreams and build a future right here, on their native land.

Портрет сучасної жінки

@vladyslava_skidan

vladaskidan

milleniumra.com.ua

Портрет сучасної жінки — Пані Оксано, митниця — один із рубежів державної безпеки. Які виклики у сфері екологічної безпеки були найгострішими?

но-правове регулювання митної діяльності, протидію правопорушенням, гарантії прав осіб у митних правовідносинах та вдосконалення адміністративних процедур.

— Митниця для мене завжди була ширшою за контроль за переміщенням товарів. Це простір, де перетинаються економічні інтереси, державна безпека та захист довкілля.

Якість реформи визначається не кількістю нових норм, а їхньою здатністю працювати в реальному житті. Закон має бути логічним, зрозумілим і дієвим.

Найскладніші ситуації виникають там, де за звичайним вантажем приховуються екологічні ризики — незаконне переміщення відходів, небезпечних речовин чи вантажів. Особливої уваги потребує морський напрям, стратегічний для зовнішньоекономічної діяльності України.

— Що для Вас означає Орден Святої Рівноапостольної Ольги?

Сучасний митний контроль — не бар’єр для бізнесу, а інструмент професійного управління ризиками, який захищає державу, економіку та суспільство. — Ваш науковий доробок безпосередньо пов’язаний із практикою. Чому цей зв’язок важливий для правової реформи? — Наука для мене починається з практики. Саме професійний досвід дозволяє побачити, де норма права працює, а де потребує нового механізму реалізації. Мої дослідження охоплюють адміністратив-

— Mrs. Oksana, customs is one of the frontiers of state security. What challenges in the field of environmental security were the most acute? — Customs for me has always been broader than control over the movement of goods. This is a space where economic interests, state security and environmental protection intersect. The most difficult situations arise where environmental risks are hidden behind ordinary cargo - illegal movement of waste, hazardous substances or cargo. The maritime direction, which is strategic for Ukraine’s foreign economic activity, requires special attention.

— Це велика честь і водночас відповідальність. Відзнака — не лише визнання професійного шляху, а й кредит довіри. Мої орієнтири незмінні: законність, професійність, чесність і відповідальність. Державна служба — це служіння людям і державі, тому за кожним рішенням я бачу реальні інтереси суспільства та країни. — Які зміни визначатимуть майбутнє митної та екологічної безпеки України на шляху до ЄС? — Європейська інтеграція — це зміна філософії державного управління. Україні потрібні цифровізація, ризик-орієнтований контроль, ефективний обмін даними та сильна міжвідомча взаємодія. В екологічній сфері важливі запобігання шкоді довкіллю, відповідальність за забруднення та належний контроль за транскордонним

offenses, guarantees of the rights of individuals in customs legal relations, and improving administrative procedures. The quality of the reform is determined not by the number of new norms, but by their ability to work in real life. The law must be logical, understandable, and effective. — What does the Order of Saint Equal-tothe-Apostles Olha mean to you? — It is a great honour and at the same time a responsibility. The award is not only recognition of the professional path, but also a credit of trust.

Modern customs control is not a barrier to business, but a tool for professional risk management that protects the state, economy and society.

My guidelines are unchanged: legality, professionalism, honesty and responsibility. Civil service is a service to the people and the state, so I see the real interests of society and the country behind every decision.

— our scientific work is directly related to practice. Why is this connection important for legal reform?

— What changes will determine the future of customs and environmental security of Ukraine on the way to the EU?

— For me, science begins with practice. It is professional experience that allows us to see where a rule of law works and where it needs a new implementation mechanism.

— European integration is a change in the philosophy of public administration. Ukraine needs digitalisation, risk-based control, effective data exchange and strong interdepartmental cooperation.

My research covers administrative and legal regulation of customs activities, combating

MILLENIUM BUSINESS’червень

In the environmental sphere, prevention

переміщенням відходів і небезпечних речовин. Ми маємо не просто імплементувати європейські норми, а сформувати культуру їх виконання. Саме це створює довіру до державних інституцій і робить безпеку системною. — Що побажаєте нашим читачам сьогодні? — Насамперед — миру. Кожен українець своєю роботою вже працює на майбутнє держави. Бажаю не втрачати внутрішньої сили, людяності та віри. Сильна Україна починається з відповідальності кожного — за свої рішення, родину, громаду і державу. Вірю в Україну, її людей і нашу спільну Перемогу.

of environmental damage, responsibility for pollution and proper control over the transboundary movement of waste and hazardous substances are important. We must not just implement European standards, but form a culture of their implementation. This is what creates trust in state institutions and makes security systemic. — What would you like to wish our readers today? — First of all, peace. Every Ukrainian is already working for the future of the state with his work. I wish not to lose inner strength, humanity and faith. A strong Ukraine begins with everyone’s responsibility - for their decisions, family, community and state. I believe in Ukraine, its people and our common Victory.

Портрет сучасної жінки

ОКСАНА

МУНТЯН:

«БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ ПОЧИНАЄТЬСЯ ТАМ, ДЕ ПРОФЕСІЙНІСТЬ СТАЄ ПРИНЦИПОМ»

андидатка юридичних наук, експертка з митної та екологічної безпеки Оксана Мунтян має понад 23 роки професійного досвіду, 19 із них — на державній службі, зокрема на керівних посадах в Одеській митниці. Авторка понад 12 наукових праць, поєднує практику державного управління з правничою наукою. Нагороджена Орденом Святої Рівноапостольної Ольги.

OKSANA

MUNTIAN: "STATE SECURITY BEGINS WHERE PROFESSIONALISM BECOMES A PRINCIPLE"

hD in Law, expert in customs and environmental security Oksana Muntian has over 23 years of professional experience, 19 of them in civil service, including in managerial positions at Odessa Customs. Author of over 12 scientific works, combines the practice of public administration with legal science. She is awarded the Order of St. Equalto-the-Apostles Olha.

milleniumra.com.ua

— Пані Наталіє, Ваш професійний шлях охоплює державну службу, адвокатуру, науку, викладання та громадську діяльність. Що дає таке поєднання? — Для мене наука і практика завжди були нерозривними. Я працювала в митних і пенітенціарних органах, займалася науковою та викладацькою діяльністю, правозахистом, медіацією, громадськими й міжнародними проєктами. Кожен етап дозволив побачити право з іншого боку — очима держави, правника, науковця та людини, яка звертається по допомогу. Сьогодні сприймаю право передусім як інструмент справедливості та захисту людської гідності. Справжній професіонал має не лише знати закон, а й розуміти його дух, практичні наслідки ухвалених рішень та відповідальності за них. — Ви брали участь у розробленні нового Митного кодексу, а сьогодні реалізуєте міжнародні проєкти. Якою має бути сучасна українська митниця? — Ключовим фактором будь-якої реформи є люди. Навіть найкраща законодавча модель не працюватиме без професійного кадрового потенціалу, належних умов праці, мотивації та відповідальності. У межах субгрантового проєкту АККОРД ми проводили опитування митників, аналізували проблеми системи та формували практичні рекомендації. Водночас важливо знайти збалансовану модель митної служби, яка поєднає ефективний контроль, запобігання зловживанням, захист прав людини та принципи правової держави. — Які питання захисту прав людини є найбільш актуальними в умовах воєнного стану? — Захист держави та захист прав людини не повинні про-

— Ms. Bilak, your professional path encompasses public service, legal practice, academia, teaching and public activity. What does this combination give you? For me, academic knowledge and practice have always been inseparable. I have worked in customs and penitentiary institutions, engaged in academic and teaching activities, legal protection, mediation, as well as public and international projects. Each stage allowed me to see law from a different perspective — through the eyes of the state, a lawyer, an academic and a person seeking legal assistance. Today, I see law primarily as an instrument of justice and the protection of human dignity. A true professional must not only know the law, but also understand its spirit, the practical consequences of a decision and the responsibility it entails. — You participated in the development of the new Customs Code and now implement international projects. What should modern Ukrainian customs look like? People are the key factor in any reform. Even the best legislative model cannot work without professional human resources, proper working conditions, motivation and accountability. Within the ACCORD sub-grant project, we surveyed customs officers, analysed systemic challenges and developed practical recommendations. At the same time, it is essential to find a balanced model for the customs service that combines effective control, prevention of abuse, respect for human rights and the principles of the rule of law. — Which human rights issues are the most pressing under martial law? The protection of the state and the protection of human rights must not be set against each other. Even in wartime,

MILLENIUM BUSINESS’червень

тиставлятися. Навіть під час війни держава має діяти виключно в межах закону. Особливо важливими є право на належну правову допомогу, доступ до адвоката та можливість оскаржити незаконні рішення чи дії посадових осіб. Сильна держава — це не держава з необмеженими повноваженнями, а держава, яка навіть у найскладніших умовах діє законно, відповідально та справедливо. — Яку роль медіація може відіграти у суспільстві, яке переживає наслідки війни? — Війна породжує конфлікти, соціальну напругу та непорозуміння. Медіація допомагає сторонам почути одна одну й самостійно знайти прийнятне рішення. Для України це особливо важливо у ветеранській реінтеграції, сімейних, майнових і трудових спорах, а також у взаємодії громадян із державними інституціями. Культура діалогу — одна з основ майбутнього мирного суспільства. — Яким має бути сучасний правник і якою Ви бачите Україну майбутнього? — Знання законодавства — лише фундамент. Юрист працює не тільки з кодексами та справами — він працює з людськими долями. Тому необхідні критичне мислення, аналітичні й комунікаційні навички, здатність адаптуватися до змін і професійна етика. Моє головне правило адвоката — законність, чесність, відповідальність. А успіх — це можливість сказати: «Я була корисною. Я зробила те, що могла». Хочу бачити Україну правовою, демократичною, європейською державою, у якій закон працює однаково для всіх, людина не боїться держави, а довіряє їй. І вірю, що саме таку Україну ми можемо побудувати.

the state must exercise its powers strictly within the law. Particularly important are the right to proper legal assistance, access to an attorney and the ability to challenge unlawful decisions or actions by officials. A strong state is not one with unlimited powers, but one that acts lawfully, responsibly and fairly even under the most difficult circumstances. — What role can mediation play in a society experiencing the consequences of war? War creates conflicts, social tension and misunderstandings. Mediation helps the parties hear one another and find a mutually acceptable solution. For Ukraine, this is particularly important in veteran reintegration, family, property and employment disputes, as well as in interactions between citizens and state institutions. A culture of dialogue is one of the foundations of a peaceful society. — What should define a modern lawyer, and what do you see as the Ukraine of the future? Knowledge of legislation is only the foundation. A lawyer does not work solely with codes and cases — a lawyer works with human lives. This requires critical thinking, analytical and communication skills, the ability to adapt to change and, above all, professional ethics. My fundamental rule as an attorney is lawfulness, honesty and responsibility. Success is the ability to look back and say: “I was useful. I did what I could.” I want to see Ukraine as a lawful, democratic European state where the law applies equally to everyone, where people do not fear the state but trust it. And I believe that this is the Ukraine we can build.

НАТАЛІЯ БІЛАК:

ПРАВО ЯК ІНСТРУМЕНТ СПРАВЕДЛИВОСТІ ТА СУСПІЛЬНИХ ЗМІН

октор юридичних наук, академік УАН, адвокатка, керуюча партнерка АО «СВІТЛО», медіаторка, доцент ОДУВС, громадська діячка та керівниця субгрантових проєктів ЄС — Наталія Білак поєднує науку, правозахист, державну службу, викладання та міжнародну діяльність. Її професійна позиція ґрунтується на переконанні: право має не лише регулювати, а передусім захищати людську гідність, забезпечувати справедливість і працювати на користь людини.

advokat.svitlaw@gmail.com

093-795-12-44

NATALIA BILAK: LAW AS AN INSTRUMENT OF JUSTICE AND SOCIAL CHANGE

octor of Law, Academician of the Ukrainian Academy of Sciences, attorney, Managing Partner of “SVITLO” Law Association, mediator, Associate Professor at Odesa State University of Internal Affairs, public figure and head of EU sub-grant projects, Natalia Bilak combines academic work, legal practice, public service, teaching and international initiatives. Her professional philosophy is grounded in a clear conviction: law should not merely regulate, but above all protect human dignity, ensure justice and serve the interests of the individual.

@svitlaw_

milleniumra.com.ua

Портрет сучасного Українця

риспруденція, поезія, музика, громадська діяльність — у житті Валентини Люліч ці світи не конкурують, а доповнюють один одного. Понад 20 років роботи в органах прокуратури вона поєднує з творчістю, розвитком української співаної поезії та інклюзивними культурними проєктами. Для неї слово — не просто мистецтво, а спосіб зберігати пам’ять, підтримувати людей і передавати сенси.

— Пані Валентино, як вдається поєднувати юриспруденцію із творчістю? — Це поєднання для мене давно перестало бути протиставленням. Право вимагає точності, відповідальності й дисципліни, а творчість вчить глибше відчувати людину — її емоції, страхи, надії, любов і біль. Інколи словом, а тим більше піснею, можна зробити те, на що не здатен закон. Я не шукаю відповіді, ким мені бути — юристкою чи письменницею, прокуроркою чи музиканткою. Я просто залишаюся собою, а в мені органічно співіснують усі ці ролі. — Ви розвиваєте українську співану поезію та створили «СЛО-

ВОСПІВ». У чому її унікальність? — Для мене співана поезія — значно більше, ніж поезія, покладена на музику. Це сучасне продовження української традиції, у якій слово ніколи не було відірване від пісні. Кобзарі, лірники, народні співці були носіями історичної пам’яті, громадянської позиції та духовного досвіду. У 2021 році я створила ГО «Український клуб авторської пісні та співаної поезії» та започаткувала Асоціацію діячів авторської пісні та співаної поезії. Назва «СЛОВОСПІВ» для мене символічна: слово, яке співається, і пісня, яка має сенси. У час війни українське слово — це не просто засіб комунікації. Воно підтримує, об’єднує, зберігає пам’ять і формує національну свідомість. А коли звучить у музиці — сягає ще глибше. Тому співана поезія для мене — і мистецтво, і форма культурного спротиву. — Вашу творчість доповнюють інклюзивні книги, аудіоальбоми та телепроєкти. Що надихає? — Життя і люди. Любов, втрати, материнство, дружба, Україна, війна, розмови, випадкові зустрічі — іноді навіть одна фраза

чи погляд. Мені важливо не лише написати книгу, а й думати, як вона буде почута, побачена, прочитана і ким. Мистецтво не має бар’єрів, а слово має бути доступним кожному. — Що порадите тим, хто мріє про творчу реалізацію, але не знаходить часу? — Не чекайте ідеального моменту — його, швидше за все, не буде. Якщо мрієте написати книгу — напишіть одну сторінку. Хочете співати — співайте. Мрієте про власний проєкт — почніть з ідеї. Я сама знаю, що таке поєднувати роботу, родину, дітей, громадську діяльність і творчість. На запитання «Як ви все встигаєте?» сьогодні відповідаю: я багато чого не встигаю. Просто навчилася розуміти, що неможливо зробити абсолютно все. Не варто порівнювати себе з іншими. У кожного свій темп і свій шлях. І ніколи не пізно почати. Творча реалізація — не про кількість нагород чи книжок. Це про відчуття, що ти проживаєш власне життя, наповнюєш життям інших і залишаєш після себе щось потрібне людям.

urisprudence, poetry, music, public activity – these worlds do not compete in the life of Valentyna Liulich, but complement each other. She combines more than 20 years of work in the prosecutor’s office with creativity, the development of Ukrainian sung poetry and inclusive cultural projects. For her, the word is not just art, but a way to preserve memory, support people and convey meanings. a prosecutor or a musician. I simply remain myself, and all these roles organically coexist in me.

— Mrs. Valentyna, how do you manage to combine law with creativity? — This combination has long ceased to be an opposition for me. Law requires accuracy, responsibility and discipline, and creativity teaches you to feel a person more deeply – their emotions, fears, hopes, love and pain. Sometimes a word, and even more so a song, can do what the law is not capable of. I am not looking for an answer to who I should be – a lawyer or a writer,

44 44

MILLENIUM MILLENIUM BUSINESS’серпень BUSINESS’червень

— You develop Ukrainian sung poetry and created “SLOVOSPIV.” What is its uniqueness? — For me, sung poetry is much more than poetry set to music. It is a modern continuation of the Ukrainian tradition, in which the word has never been separated from the song. Kobzars (itinerant players on the kobza, Ukrainian folk stringed instrument), lyre players, folk singers were carriers of historical memory, civic position and spiritual experience. In 2021, I created the NGO “Ukrainian Club of Author’s Song and Sung Poetry” and launched the Association of Author’s Song and Sung Poetry Figures. The name “SLOVOSPIV” (word + singing) is symbolic for me: a word that is sung and a song that has meaning. In times of war, the Ukrainian word is not just a means of communication. It supports, unites, preserves memory and forms national consciousness. And when it sounds in music, it reaches even deeper. Therefore, sung poetry for me is both art and a form of cultural resistance. — Your work is complemented by inclusive books, audio albums, and TV projects. What inspires you?

—I am inspired by life and people – love, loss, motherhood, friendship, Ukraine, war, conversations, and chance encounters; sometimes even one phrase or look. It is important for me not only to write a book, but also to think about how it will be heard, seen, read and by whom. Art has no barriers, and the word should be accessible to everyone. — What advice would you give to those who dream of creative fulfilment but don’t find the time? — Don’t wait for the perfect moment – it probably won’t happen. If you dream of writing a book – write one page. If you want to sing – sing. If you dream of your own project – start with an idea. I know what it’s like to combine work, family, children, social activities, and creativity. When asked “How do you manage everything?” today, I answer: I don’t have time for a lot of things. I’ve just learned to understand that it’s impossible to do absolutely everything. You shouldn’t compare yourself to others. Everyone has their own pace and their own path. And it’s never too late to start. Creative realisation is not about the number of awards or books. It’s about the feeling that you’re living your own life, filling the lives of others, and leaving behind something that people need.

Портрет сучасного Українця

ВАЛЕНТИНА

ЛЮЛІЧ:

СЛОВО, ЩО ЗВУЧИТЬ КРІЗЬ ЧАС

VALENTYNA

LIULICH:

A WORD THAT SOUNDS THROUGH TIME

milleniumra.com.ua milleniumra.com.ua

45 45

MILLENIUM BUSINESS’червень

ОБЛИЧЧЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

ОЛЬГА АЛЬОШКІНА

+380730207299

agora. beauty. uа

@aleshkina700.

Лікар-косметолог, топкосметолог України, засновниця клініки AGORA beauty. Експертка з естетичної медицини з понад 26-річним досвідом, авторка «LUX 100». Тренер TOTIS Pharma Ukraine, спікерка. Володарка численних нагород «Жінка року» і «Жінка-бренд». milleniumra.com.ua

ОБЛИЧЧЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

ОЛЕГ КОСЬМІН Хірург-онколог

oleg.kosmin.7

MILLENIUM BUSINESS’червень

ОБЛИЧЧЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

ВІКТОРІЯ СЕРДЮК

(ЛАНІАКЕЯ)

Поетеса, лауреатка І ступеня V муніципального літературного конкурсу ім. І. Франка за збірку «Кров». Володарка міжнародних премій «Культурна дипломатія» та «Успішні українці 2025», Гранпрі «Creative World».

@viktoriia.valeriia Ланіакея Вікторія Поезія +380509100968

milleniumra.com.ua

ОБЛИЧЧЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

МОКРИЦЬКА НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

Начальник відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Радісносадівської селищної ради; відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Радісносадівської селищної ради

+380966804171

natalia.mokric.ka

MILLENIUM BUSINESS’червень

ОБЛИЧЧЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

ТЕТЯНА БУТУРЛИМ Засновниця й керівниця Центру мовної та цифрової освіти «Школа успіху», голова ГО «Крок до зіркової мрії», кандидатка педагогічних наук, коучиня, психологиня, тьюторка, учителька української мови та літератури, освітня тренерка, експертка з використання цифрових технологій

@tatiana_buturlim

tina.nizhin.1

milleniumra.com.ua

MILLENIUM BUSINESS’червень

milleniumra.com.ua