Зарубіжна література 8 клас Кадоб'янська 2016 by sloven

Н. М. Кадоб янська, Л. М. Удовиченко

Зарубіжна література П ід ручн и к д ля 8 класу за га л ь н о о с в іт н іх н а вч а л ь н и х за к л а д ів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Х а р к ів Т О В «Ф О Л ІО »

2016

УДК 821(1-87).09(075.3) ББК 85.3(0)я721 К13 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 10.05.2016 № 491) ВИДАНО ЗА РАХУНОК ДЕРЖАВНИХ КОШТІВ. ПРОДАЖ ЗАБОРОНЕНО Експерти, які здійснили експертизу даного підручника під час проведення конкурсного відбору проектів підручників для учнів 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів і зробили висновок про доцільність надання підручнику грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України»: Разживін В. М., доцент кафедри української мови та літератури Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет», кандидат філологічних наук: Мицька М. Ф., учитель ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Тур'я Пасіка Перечинського району Закарпатської області, учитель-методист; ГордонО. Б., член Національної спілки письменників України, перекладач. Науковий рецензент Штейнбук Ф. М. професор кафедри теорії та історії світової літератури Київського Національного лінгвістичного університету, доктор філологічних наук, професор, відмінник освіти України.

К13

К ад о б ’янська Н. М. Зарубіжна література : підруч для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Н М. Кадоб’янська, Я. М. Удовиченко. — X . : ФОЛІО. 2016. — 304 с. : Іл. ІБВИ 978-617-7012-38-1 УДК 821 (1 -87).09(075.3) ББК 85.3(0)я721

Усі права захищені. Жодна частина, елемент, ідея, композиційний підхід цього видання не можуть бути копійованими чи відтвореними в будь-якій формі та будь-якими засобами — ні електронними, ні фотомеханічними, зокрема копіюванням, записом або комп'ютерним архівуванням. — без письмового дозволу видавця.

ISBN 978-617-7012-38-1

ДЕРЖАВНИЙ ГІМН УКРАЇНИ Музика Михайла Вербицького Слова Павла Чубинського

Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду.

n e t* « V r <'І

' ’

^КлііпіТш каршіше, м л істе їц пЗму Шчп&.

«сАгву Ів щ а , ипісі Ьгеш& (е&Ь)» Гш ш ж раж

7 П\\ чули ви крилатим вислів клятва Гіппократа? Так називають присягу майбутніх лікарів. Гіппократ (V ст. до н. е.) — славетний давньогрецький цілитель, «батько медицини». Йому приписують авторство вислову, який узято за епіграф до підручника. Протягом року ви матимете можливість осмислити це твердження, погодитися з ним або заперечити, прийняти його або запропонувати власне. Цього року ви: — навчитеся розрізняти літературні е п о х и н а п р я м и та течії; — дізнаєтеся про відмінності між родами літератури е п о с о м (проза). л ір и к о ю (поезія) та д р а м о ю (драматургія) — відкриєте для себе основи; цінност і різних цивілізацій і культур; — пом іркуєте над в іч н и м и о б р а з а м и й сю ж ет ами світового мис тецтва; — зам ислитеся над сторінками с в я щ е н н и х к н и г різних народів: — зрозумієте, чому запропоновані вам твори вважають найвищими досягненнями доби Античності, С е р е д н ь о в іч ч я В ід р о д ж е н н я . Б ароко.

«*• 'О ор о ї і юні д р у з і! Цього року для вас розпочинається новий етап вивчення предмета Зарубіжна література. Ви будете розглядати художні твори всесвітньо відомих авторів як зразки мистецтва слова на кожному етапі його роз витку. У статтях підручника йде мова про священні книги людства і кла сичні твори художньої літератури, історію їх виникнення, ідеї та образи, жанрові та стильові особливості, культурний контекст, життєвий і твор чий шлях їхніх авторів. Книга побудована таким чином, що кожній епосі відведено окремий розділ. Кожен розділ складається з параграфів, присвячених програмо вим художнім творам. Поетичні твори подано в найкращих українських перекладах повністю або в уривках. Деякі з них уміщено також мовою оригіналу. Українські переклади програмових прозових текстів (в урив ках або повністю) ви зможете прочитати у хрестоматії. Як користуватися підручником? Підготовка до читання художнього твору Не пропускайте назви розділів і параграфів. Спробуйте за назвою визначити, що саме ви будете вивчати в кожному з них. Це вам допо може виділити головне в навчальному матеріалі. Складайте власний «Банк ідей» до кожного параграфа, щоб сформу лювати свої очікування від вивчення теми та перевірити, чи справдилися вони в процесі навчання. Переходьте до читання теоретичного матеріалу (історичних оглядів, розповідей про різні культурні епохи, біографічних відомостей про письменників та огляду їхньої творчості). Використовуй те робочий зошит для обробки інформації: виділіть у тексті головну дум ку, складіть план або тези статті, дайте відповіді на запитання, намалюйте схеми, Банк ідей — поле на ст орінці робочо заповніть таблиці, підготуйте скрайбінгго зош ит а для запису ваш их гіпотез презентацію. Це допоможе вам підготу та відкрит т ів під час вивчення теми. ватися до роботи з художніми творами.

Скрайбінг (від аигл. scribe — нарис, ескіз) — найновіша техніка презен тації, візуалізація інформації. Текст читається або прослуховується та паралельно Ілюструється на папері, графічні зображення фіксують ключо ві образи тексту.

Чигання художнього твору Наступний етап — читання художніх творів. Під час читання не відмовляйтеся від діалогу з автором і текстом: ставте запитання до твору, робіть у робочому зо шиті нотатки, записи та виписки (потріб ні деталі, ключові моменти, ілюстратив ний матеріал до теоретичних визначень).

Шё

Намагайтеся передбачити подальший роз виток подій. Зверніть увагу, чи отрима ли ви відповіді на свої запитання, якщо ні — шукайте їх у тексті. Не знайшли — сформулюйте їх для обговорення у класі. Не залишайте незрозумілих слів! Пояс ніть емоції й почуття, які виникали у вас під час читання.

Для досягнення високих результатів використовуйте: • Словник літературознавчих термінів; • порівняння тексту оригіналу й перекладу художнього твору; • міжмистецькі зв'язки; • сучасні джерела інформації.

Підсумки чигання Скласти власне уявлення про художній твір і підготуватися до наступного етапу роботи — обговорення прочитаного, підведення підсумків — вам допоможе рубрика «Оцінки та обговорення*. Поверніться до складеного на початку роботи з темою «Банку ідей* і перевірте висунуті вами гіпотези. Підбийте підсумки своєї роботи: сформулюйте власне уявлення про художній твір, його автора та літе ратурну добу. Візьміть участь в обговоренні художнього твору. > > > >

Корисні поради Уважно розглядайте ілюстрації, вони допоможуть вам уявити те, про що ви читаєте. Запам’ятайте головне. У цьому вам допоможе рубрика «Завантаж інформацію*. Перевірте себе. Для цього після кожного розділу є рубрика «Ваші підсумки*. Нові терміни й поняття виділено в тексті жирним шрифтом. їхні тлумачення подано на берегах сторінок підручника та в Словнику літературознавчих термінів. Засвоїти матеріал вам допоможуть запропоновані рубрики:

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

ВИСОКА ПОЛИЧКА

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

ЗАВАНТАЖ ІНФОРМАЦІЮ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГЕЙМЕРА

8АШІ ПІДСУМКИ

І *

Ж Опрацювавши вступну статтю підручника, ви дізнаєтеся: — чим різняться поняття культура і література; — що означають терміни літературний процес, літературний напрям, літературна течія', — про хронологію розвитку літературних епох; — про літературні роди і жанри.

Уже в прадавні часи людина намагалася ви разити власне уявлення про навколишній світ і своє місце в ньому 3 глибини віків дійшли до нас нас Кельн і малюнки, оздоблення стародавніх храмів і ритуальних споруд, глиняні статуетки й зображення на керамічних вазах, обрядові дійства й пісні. Послуговуючись художніми засобами, люди на відтворювала життя в різних формах: малюн ки, скульптури, будівлі, тексти, танці, музика і співи. Такий образний спосіб моделювання дій сності, створення нової художньої реальності й називають художньою культурою.

■

Глиняні статуетки, знайдені на півдні сучасного Іраку. VI—IV тисячоліття до н. е.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

1. Які види мистецтва ви знаєте? 2. Пригадайте з вивченого раніше, чим характе ризується література як вид мистецтва. 3. Що ви знаєте про поняття культура? 4. Як пов'язані поняття культура та література? 5. З якими літературними жанрами ви ознайоми лися в 5 -7 класах? 6. Поясніть, чи згодні ви з твердженням: літера тура — най популярніше та най впливовіше з мистецтв.

■

Антична грецька ваза. VI—IV ст. до н. е.

Художня культура включає різні галузі (види) мистецтва: література, музика, театр, живопис, графіка, скульптура, архітектура, хореографія, декоративно-ужиткове мисте цтво, кіно тощо.

Вступ

■

Шедевр скульптури: Ніка Самотракійська. Стародавня Греція. II ст. до н. е.

■

9 ^

Шедевр архітектури: Собор Святого Петра. Рим. XVI ст.

Література і культура Я к і всі інші види мистецтва, література є частиною культури. Ви вчення літератури в її історичному розвитку — це пізнання культури різних епох існування людства. Саме в літературі найяскравіше втілено духовні цінності культури — ідеї, думки, переконання, уявлення про пре красне та моральні позиції. Історія літератури дає змогу простежити, як і залежно від чого вони змінювалися. Культура — узагальнена картина світу, світогляд доби. Наприклад, антична культура розуміє порожне Мистецтво — це т ворча художня діяль чу як відсутність речей, а давньоки ність людини, метою яко ї е відображення тайська — як початок, основу чогось дійсності в художніх образах. нового. Людина в Античності — це активне діяльнісне начало, вона мала впливати на світ, змінюючи й удосконалюючи його. У Давньому Китаї, навпаки, людина мала спря Культура — показник рівня розвитку дер жави, суспільства, філософії, науки, різних мовувати свою активність на клас мистецтв. Кожна національна культура ний внутрішній світ, удосконалення завжди має відкритий характер. З інших себе й власної душі, що вважалося культур вона запозичує те, що сприяє її запорукою повної гармонії зі світом власному розвитку, розквіту особистості, зовнішнім. те, що виховує в людині любов до життя Мандруючи розділами підручни та дієву позицію. Українська культура се ред культур інших слов'янських народів є ка, ви відкриєте для себе символіч складовою загальноєвропейської культури. ний світ національної культури й Ось чому так важливо знати й розуміти мистецтва слова кожної літератур мистецтво близьких нам народів Європи. ної епохи. І водночас відчуєте, що

Вступ

■

Шедевр ж ивопису: Рембрандт. Нічна варта. Голландія. XVII сг.

в художньому творі картина світу набуває особистісного характеру автор подає власне бачення світу Теорія літератури Літературний процес — історичне існування, функціонування та поступовий розвиток літератури протягом певного часу Літературний процес тісно пов'язаний з історією розвитку суспільства. Літературна епбха (або літературна д о б і) — етап розвитку літератури, представників якого Знання особливостей літера об'єднують погляди на світ і людину, на мисте тур різних епох, розуміння специфіки кож ної націо цтво та правила творчості, основні теми творів. нальної літератури й спіль Тобто митців певної епохи об'єднує особливе них для всіх національних образне бачення світу загальний для митців літератур тенденцій розвитку художній метод. допоможуть вам збагнути Упродовж розвитку людства виокремились сутність поняття літ ерат ур такі культурні й, відповідно, літературні епохи: н и й процес. Античність, Середньовіччя, Відродження, Нова і Новітня Доба. У межах літературної епохи виділяємо літературний напрям — спосіб створення мис тецької реальності, що ґрунтується на певному Власна манера письма, поетична оригінальність — неповторному розумінні світу і людини в ньому це ознаки індивідуального Наприклад, у літературі XVII ст. виділяємо стилю письменника. літературні напрями бароко і класицизм.

Вступ

Кожному літературному напряму відповідає сукупність творів, які ма ють спільні характерні риси. Наприклад, громадянський пафос античної літератури, віра в людину гуманістичної літератури, ускладненість форми і змісту барокової поезії, державницькі ідеали літератури класицизму Літературна т е ч іі — частина літературного напряму (тобто, напрям може складатися з течій). Літературна течія має конкретно-історичний характер, творчу історію, національні особливості. Наприклад, течія гонгоризму в літературі іспанського бароко. Роди х у д о ж н ь о ї л іте ратури

Жанри

Л ір и ка (в основі почуття) ліричний в ірщ Пісна елегія, ГІМН, ІДИЛІ а епіграма

Епос (в основі події) оповідання, новела, повість, роман, казка

Драма (в основі сценічна дія) власне драма, трагедія, комедія, трагікомедіа водевіль

За способом зображення життя художні твори поділяють на три літературні роди — лірику, £пос і др£му. Твори кожного літературного роду бувають різних жанрів. У ліричних творах автор зображує внутрішній світ ліричного героя, його почуття, переживання, думки, настрої. Зазвичай вони є віршовани ми і позбавленими сюжету Ж анри ліричних творів: ліричний вірш, пісня, елегія, ідилія, гімн, епіграма тощо.

«В своїх очах вона несе Кохання...» Дант е

В епічних творах письменник в описово-розповідній формі зображує події, людей і їхні вчинки. Епічні твори здебільшого прозові за формою, обов'язково мають сюжет. Ж анри епічних творів: оповідання, новела, повість, роман, казка.

г&ЧР»* “ Тут перед їхніми очима поапало чи то тридцять, чи то сорок вітряків, що стояли серед поля...» Сервантес

Вступ

Драматичні твори зображують дію, яка відбувається в цей момент, саме тому вони призначені ддя постановки на сцені, В основу події по кладено конфлікт, розв'язання якого представлено в діалогах і монологах дійових осіб. З а формою драматичні твори бувають як прозові, так і віршовані. Ж анри драматичних творів: власне драма, трагедія, комедія, трагі комедія, водевіль.

Існують три роди (види) літератури: лірика, епос, драма. Лірика — написана віршами й розкриває внутрішній світ ліричного героя, епос — написаний прозою, розповідає про певні події'; драма — написана монологами й діалогами героїв, а твори призначені для поста новки в театрі. Q ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Пригадайте, які твори зарубіжної літератури ви читали минулого року. Що вам найбільше запам'яталося і чому? 2. Прокоментуйте, які теми й проблеми викликали у вас найбільшу цікавість. 3. Поясніть, чим буде відрізнятися вивчення літератури у 8-му класі від того, як ви її вивчали в попередніх класах. 4. Розкрийте, що вивчає історія літератури. 5. Поясніть співвідношення понять культура і література як цілого й частини. 6. Дайте визначення понять: рід літератури, епос, лірика, драма. 7. Визначте рід художніх творів, прочитаних минулого року. 8. Який рід літератури вам подобається найбільше й чому? 9. Складіть «Банк ідей» на тему «Що я очікую від вивчення зарубіжної літератури у 8 класі». 10. Поміркуйте, чи може література існувати без читачів. 11. Спробуйте уявити світ без друкованих книжок. Чи можливо це?

Вступ

13 ^

12. Розгляньте фото бібліотеки Санкт-Галленського абатства (Швейцарія) Чи можна місце, де зберігають книги, назвати скарбницею? Поясніть свою думку.

■

Бібліотека Сан кг-Галл енського абатства, Швейцарія

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ Об'єднайтеся в групи та, користуючись різними джерелами, підготуйте повідомлення або презентацію на тему: • Пам'ятки духовної культури. • Пам'ятки матеріальної культури, чКлючові поняття теми: культура і література; літературний процес, епоха, напрям, течія, роди і жанри літератури.

T aggii /

Сйщитмі к тш і гв

іди, Біблія і Корди це священні книги різних культур. Без цих книг неможливо уявити собі історію людства, у них у до сконалій поетичній формі втілено багатовікову життєву мудрість і вірування, найважливіші знання та високі моральні цінності. Із цими високохудожніми текстами невичерпним джерелом мотивів, сюжетів, образів у мистецтві - пов’язаний весь подальший розвиток світової куль тури і літератури. Отже, справді Ars longa мистецтво вічне... Опрацювавши розділ «Священні книги», ви: — ознайом итеся зі священними книгами різних культур: — зр о зум іє те їхню роль у розвитку культури і літератури різних народів; — відкриєте для себе морально-філософський зміст священних книг; — дізнаєтеся як люди різних культур пояснювали походження світу; — довідаєтеся у яких творах української та зарубіжної літератури розробляють окремі образи, сюжети й мотиви священних книг; — з ’ясуєте місце й роль священних книг у сучасному мистецтві та культурі.

Священні книги

16 -% #

ГЕе0 И

*^в>

В£ди — священні індійські тексти, скла дені в поетичній формі. У Ведах но уявлення давньої людини про навколиш ній світ, про Всесвіт, соціальний устрій, про ритуали, етичні цінності та мораль. Багато віків Веди існували в усній формі. їх записали жерці в X—VIII століттях до н. е., мова Вед — ведичний санскрит.

С анскрит (оброблений; доско налий) — стародавня літ ера т урна м ова Індії. Сьогодні сан скрит е мертвою мовою.

1.1.1

Веди як пам'ятка літератури

Визначити точну дату створення багатьох ведичних текстів складно тому, що багато з них були записані значно пізніше, ніж виникли, багато — неодноразово перероблялися протягом століть. Головне призначення ведичної літератури — пояснити людині світ, у якому вона живе, Слово веда походить від сан розкрити його закони, повідати про духовне с кр и та кого кореня УІСІ, звідки й самопізнання, показати шлях до звільнення слов'янське відати (знати), тему від страждань, навчити, як розвинути свої фі його перекладають «священне зичні та інтелектуальні здібності, піднятися знання». на високий моральний рівень.

Свофідність Вед. священні давньоіндійські тексту написані жерцями; складені в поет ичній формі — гімни, піснеозіви; укладені в збірки (самхіти). Вед чотири-. «Рігведа» (найдавніша) — веда гімнів, «Самаведа» — веда пісень, «Яджурведа» — веда жертвоприношень, «Ат харваведа» — веда заклинань. Текст «Рігведи» на санскриті

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ У гімнах «Рігведи» прославляють богів; «Сам а веда» — веда мелодій, настанови до того, як виконувати гімни, у «Яджурведі» викладено правила проведення ведичних жертовних ритуалів; з «Атхарваведи» можна дізна тися про магію та чаклування давніх індійців. Кожна з Вед має свої книги коментарів — «Брахмани». Вони написані для брахманів (жерців) і пояснюють зміст текстів та обрядів. Тут можна також знайти маленькі історії про богів і демонів, про царів і мудреців, про доблесть героїв. Найскладніші ідеї у Ведах викладають за допомогою діалогу вчителя й учня.

Веди У Ведах згадуються тисячі богів. Давньо індійські боги, яким присвячувалися гімни, спочатку уособлювали лише сили природи, а пізніше — й суспільні сили. Окрім богів, у Ведах діють напівбоги, герої, ворожі сили та люди. 0

Ґ т н (від грецьк. Ьутпоь, від ітутпео — славити, хвалити) — загальна назва різних за змістом урочистих пісень на честь богів, святих, героїв, святкових та іс торичних подій військовім пере мог тощо.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

У Ведах розповідається про різні галузі знань, потрібні людині: містобудування (Вастушастра); архітектура (Стгапат'яведа); грама тика (В'якарана-Веданга); математика (Шулбасутра); астрономія та астрологія (Джйотішашастра); хімія (Расаяна-шастра); медицина (Аюр-Веда); військове мистецтво (Дганур-Веда); політика та юриспруденція (Ману-самгіта); цивільні закони (Ніті-шастра); етимологія (Нірукта-Веданга); філософія (Упанішади, Веданта-сутра); а також логіка, соціологія, психоло гія, історія тощо. £§

«Атхарв авед а» унікальна тим, що в ній відображено ті відомості з життя давніх індійців, пам'ять про які назавжди зникла б, якби не була зафіксована в цій Веді.

Індійський епос представляють поеми — «М ахаб хф ата» і <<Рам£яна>>. Сюжет «М ахаб хар ати » — історія суперництва двох відгалужень царського роду Бхаратів. Це скарбниця індійської міфології, легендар ної історії та знань різноманітного характеру — від принципів побудови індійського суспільства і його моралі до уявлень про Всесвіт.

Священні книги

«Р ам ая н а» присвячена діянням одного з улюблених героїв Індії Рами. У поемі розповідається про війну протистояння сил добра і зла, героїв і лиходіїв. Від «Махабхарати» її відрізняє особлива тональність у зображенні подій: витончена чутливість, пафос любові й вірності, обожнення природи. Особливе місце у ведичній літературі належить «Бгагавад-Ґіті» — частині «М ахабхарати». «Бгаґавад-Ґіта» — це діалог між Верховною Особою Бога Шрі Крішною та його відданим другом Арджуною перед битвою на полі Курукшетра приблизно 5000 років тому. У «Ґіті» ви кладено суть філософії Вед, і тому її вважають основною священною книгою майже у всіх релігійних течіях Індії. ВИСОКА ПОЛИЧКА Давня Індія дала світові вчення, яке поряд із християнством та ісла мом набуло статусу однієї зі світових релігій,— буддизм. Його засновник Будда — реальна особа, він сорок років мандрував країною і проповідував істину. Помер Будда 483 року до н. е., і відтоді почалася його посмертна історія — обожнювання Учителя його учнями й народом. Ядро буддійської літера тури складає буддійський канон (канон — усталена норма) — збірник різного роду творів, у якому викладені підвалини буддиз му — учення про дхамму (доброчинність) і нірвану (абсолютний спокій). §

Ведична література має велике значення не лише для індійської культури, а й для усіх індоєвропейських народів. Ідеї, образи, сюжети й мотиви Вед надихали багатьох митців світу Українською мовою Веди перекладали Іван Франко, Леся Українка, Гнат Хоткевич, Павло Ріттер.

Веди 0

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Авеста. Іранські племена в давні часи заселяли величезні території Середньої Азії, їхні нащадки — курди, перси, таджики, аф---Чбгг-^А» --АИ>_)'^) ганці та інші народи — живуть там і нині. --V---V "СХЇ-ЛРІГ — и "С—^ Древня релігія іранців — зороастризм, н а ^ .ТГ)Г*) ' звана за іменем пророка Заратустри, який жив між X і VI ст. до н. е. Основні принци пи зороастризму такі: віра в єдиного Бога — ‘— — і в те, що існують два одвічних начала — світле і темне, а світ — арена боротьби між ■ Авеста добром і злом. Священна книга іранців — Авеста. Авеста подібна до інших давніх священних книг, це зібрання пам’яток, написаних у різні часи й у різних жанрах. Саме слово авеста залишається загадковим. Та й у тексті, що дійшов до наших днів, чимало загадок. § у

Н айдавніш а і найзначніш а з Вед — «Р ігвед а» — н абула остаточного оф орм лення в X столітті до и. е. «Р ігвед а» об’єднує 1028 гімнів, які складаю ть десять книг. Головні боги «Р ігв е д а» — Індра Вару на, Агні, Ушас і С^р’ я. Н айпопулярніш ий із богів — громоверж ець Індра. Він переміг демонів-чудовиськ Врітру, Валу, Ш уш ну т а інш их і звільн ив сонце, враніш ню зорю т а вод а, як і демони сховали в печері. Індра — свавільний радж а (п р ави тел ь), ц ар ведійських богів, він і бог грози, і бог битви, героїчний і завзяти й. Інший головний бог «Р ігведи» — Варуна, хранитель світового порядку т а спра ведливості, а також бог світови х вод. Б ог Агні уособлю є вогонь (і свящ ен ний, і дом аш ній ), у гім н ах «Р ігвед и » він постає в образі вогнистоволосого воїна на блискучій колісниці ггід прапором із даму, запряж еній п олум ’яно-рудими кіньми. Агні присвячено понад 200 гімнів. Богиня Ушас — індійська Рання З о р я — їздить чудовою колісницею з двом а братами-близню ками, як і уособлю ю ть дві зірки — досвітню та вечірню . Ушас — най яскравіш а з усіх ведійських богинь. Б о г сонця Сур’я — дж ерело світла, ■ Летючий Індра зі своїми здоров’я, достатку. Ч оло С у р гї осяває німб супутниками. Настінний розпис із променів. У його колісницю запряж ено печерного храмового комплексу сім коней — сім дн ів тижня. в Аджанті. V— VI ст.

Священні книги

■

Ушас

■

Ва рун а

Найвище становище в небесній ієрархії Вед належить богам. Нижче стоять напівбоги: асури (могутні надприродні істоти), гандхарви (співаки й музиканти) та 'їхні дружини апсари (прекрасні жінки, духи хмар або води). Боротьба між асурами і богами є основою ведичної міфології. ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ Прочитайте переклад із «Рігведи» — «Гімн до ранньої зорі».

Гімн до ранньої зорі [Я. V. 1, 123] В повіз великий богині щасливої впряжені коні. Всі несмертельні боги посідали в той повіз. Славна з'явилась богиня, живуча в повітрі, з лона темноти з'явилася людські оселі красити. З цілого світу найперша встає вона й шле нам здалека пишні дари. Народилась зоря молодая, новая, будить створіння, найперше приходить на поклики ранні. В наші оселі несмертна зоря завітала, нашу хвалу прийняла в високостях повітря, вільна, осяйна іде, щедро сипле розкішнії скарби. Наче дівчина струнка, так, богине, ідеш ти хутко на наші поданки. Всміхаючись, ти, молодая, линеш раніше від сонця, осяйнеє лоно відкривши. Наче дівча молоденьке, що мати скупала, така ти; бачим блискучу красу твого тіла! О зоре щаслива! Ясно палай! Ні одна ще зоря не була така гарна!

Переклад Лесі Українки

Веди

У 1890 році Л еся Українка, якій тоді було 18 років, написала для молодшої сестри Ольги підручник «Стародавня історія східних народів», де вмістила як ілюстративний матеріал власні переклади гімнів із «Рігведи». Юна поетеса перекладала не з оригі налу тексту, а з французького й німецького пере кладів.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Подумайте, які почуття викликав у вас «Гімн до ранньої зорі». 2. Поясніть, чим зумовлені ваші почуття. 3. Розкрийте, за допомогою яких реальних і фантастичних образів Леся Українка створює картину народження зорі. 4. Словесно опишіть, якою постає зоря у вашій уяві з рядків гімну. 5. У давньоіндійських текстах не використовувалося римування. Чи слідує цьому Леся Українка у перекладах гімнів? Як поетеса відтворює урочис тий, піднесений настрій гімнів? 6. Обґрунтуйте, чим гімни «Рігведи» викликали захоплення в юної поетеси. ї? !

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Читаючи «Гімн до сонця», намалюйте скрайбінг тексту (ознайомитися з технікою виконання скрайбінгу можна на Youtube).

Сур'я їздив на колісниці, якою правив Варуна, храни тель світового порядку.

Гімн до сонця [R. V. І, 50] Сонце святе, щ о все віда, встає перед поглядом світу, коні блискучі несуть його. І перед сонцем, оком світовим, зникаю ть, як злодії, тем р ява й зорі. Промені, наче палкії вогні, освітили живучих. С урія, прудкий їздець! Ти нам світло приносиш, сяєвом небо сповняєш ! Перед богами ти сходиш, П еред людьми, перед небом, всі бачать тебе і дивують. Ти очищ аєш , від лиха борониш ! Ти світлом вкри ваєш Землю і люди, а небо й повітря ти ним заливаєш . М іряєш ночі і дні, споглядаєш створіння наземні. С ім ясних коней твій п о віз везуть, о Сурія, боже! Боже-споглядачу, м аєш вінець ти з проміння над чолом.

Священні книги

їде ТВІЙ П0В03, сім коней упріг ти у ярма окремі, Вглядівши сяйво твоє, що блищить після темряви ночі, падаєм ниць: ти найвищий з богів! Ти найкращеє світло! О доброчинець, зійшовши сьогодні високо на небо, тугу з серденька мого прожени, а з лиця мого блідість. Кидаю блідість пташкам лісовим, щоб мені не марніти, а жовтяницю на жоетії квіти я кину Син Адіти встав потужний,— він ворога мого поборе! Сам же не маю я сили змагатися з лихом жерущим.

Переклад Лесі Українки о

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Поясніть, чому саме так ви намалювали образи гімну. 2. Які з них реалістичні, а які фантастичні? 3. Як характеризують фантастичні риси образів гімну свідомість давніх індусів? 4. Які слова були для вас ключовими під час малювання скрайбінгу? 5. Розгляньте зображення бога СурТ, виконане українським художником. Що надихало митця у творенні картини?

■

Знахідки археологів з кургану Висока Могила. Ill ти с до н. е., Запорізька обл.

1,1.2

Ех Мітченко Сур'я. XX сг.

Космогонія Вед

Веди, як і інші священні книги, мають свою історію походження світу — космогонію. Згідно з «Рігведою*, Всесвіт походить з хаосу в якому небо і земля були нероздільні. Найперше з хаосу виникли води, що про Космогонія (грецьк. коороуо'/і'а, стиралися безмежно. Води породили вогонь, від к6оуо<; — світ, Всесвіт т а чиє тепло породило золоте яйце. Все це грецьк. уо V/) — народження) — учення про походження або відбувалося в далекому минулому коли ще створення Всесвіту. ніхто не виміряв час.

Веди

Вважають, що яйце плавало у водах безмежного океану стільки, скільки триває рік. За рік із яйця виник прабатько Брахма, тому одне з його імен — Піранья-Гарбха — Народжений із золотого яйця. Аби вибратися з яйця, Брахмі довелося його розколоти на дві частини. І стала верхня половина небом, а нижня — землею. Між небом і землею помістив Брахма повітряний простір, створив сушу, позначив сторони світу та поклав початок часу. Оскільки Брахма існував завжди н ніхто його не створював, у нього е ще одне ім’я — Свая Мбху, що означає вогонь, воду, землю й ефір. І тільки після цього він створив богів, три веди, річки, моря, гори, людей, а також мову, радість, пристрасть. З часом з ’явилися птахи, звірі, рослини, комахи, демони. Так, за уявленням індуїзму, виник світ. І таких світів безліч у не скінченному Всесвіті. Кожен із них народжується, проживає відведений час і помирає, а на його місце приходить новий. Життя Всесвіту — це безперервний ланцюг світів, які змінюють один одного. Всесвіт живе за тими самими циклами, що й людина: коли Брахма засинає, то світ пере творюється на хаос, а коли Брахма прокидається, то знову створює три світи небесний, людський і демонічний. День Брахми триває тисячу років богів, а рік богів дорівнює 360 років людських. В одному з гімнів Рігведи можна знайти розповідь про першолюдину Пурушу, з тіла якої було створено Всесвіт. У ведійських текстах часто натрапляємо на згадку про небесний світ (сваргалоку). Це — ідея сонця, що дає життя всьому живому. Небесне сяйво сонячне світло нерозривно пов’язане з благополуччям і щас тям людського існування. Перший переклад українською мовою найвідомішого космогонічного гімну «Рігведи» здійснила Леся Українка з європейських мов. Із сан скриту переклав його Павло Ріттер. Цей гімн цікавий не тільки спробою осягнути та зобразити хід створення світу, а й поетичною інтонацією, прийомом нанизування риторичних запитань, що зберігся в індійській культурі до наших днів. (^ |

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Гімн до найвищого духа Р гатаїш а Як не було ще нічого: буття й небуття, ні етеру, ні неба, що покривало усе те, чого не було ще? Де було скрито таємне? У хвилях? В безодні? Смерті й безсмертя тоді не було; і ніщо не ділило темної ночі від ясного дня, і жило тоді тільки «Все» неподільне, а в ньому ніщо не жило. Отже, і все, що було. Його темрява крила, мов океан, безпросвітна. І «Все» було скрите глибоко, скрите в самому собі, і вродилось воно, і зростало г /• . .. _ „ Етер — під своїм власним теплом. Гож найперше кохання

ефір, повітря.

Священні книги

«Все» прийняло, бо кохання — духовного світла первісток. В думці міркуючи, мудрії Ріші почули той зв'язок, що то єднає буття з небуттям. Але де ж був той промінь, що то побачили Ріші? Чи був він вгорі, чи в безодні? Впало насіння, і сили зродились; внизу народження, сила і воля — вгорі. Але хто теє знає? Хто ж нам повідав те, звідки взялися світи всі безкраї? Адже пізніше, ніж тії світи, всі боги народились. Хто ж може відати, звідки пішло все? Хіба тільки той сам, з кого повстали безкраї світи,— чи створив він, чи не творив їх,— він бачив усе з високості, він певне знає усе; а може, і він не відає?.. Переклад Лесі Українки Космогонія Буття та небуття тоді не було Повітря не було й склепіння неба. Що покривало? Де? Що захищало? Була вода? Глибокая безодня? І смерті не було, безсмертя також. Між днем та ніччю не було відміни, Те дихало саме, одне без вітру. І більш нічого не було. Крім того. Вкривала пітьма пітьму споконвіку. Цей всесвіт ввесь — мов океан без світла, Той зародок, що хаосом був вкритий. Один від сили спеки народився. Любов спочатку виникла від нього, Що стало першим для думок насінням; Знайшли зв’язок між сущим і несущим, У серці стежачи думками, мудрі. Думок тих промінь наскрізь простягнувся. Що на горі було? І що зі споду? Там сім’яносці, тут же їх сприймання. Зусилля знизу, зверху поривання. І хто це знає й хто про це повіда? Звідкіль цей всесвіт народивсь та виник? Боги пізніш за нього народились? А як оце втворилося, хто знає?

Веди

25 ^

Світобудова ця відкіль взялася? Чи створено її було чи йнакше? В найвищім небі хто її пильнує, Той, певно, зна, чи, може, й він не знає?

Переклад Павла Р іттера

ВИСОКА ПОЛИЧКА

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

Павло Ріттер (1871-1939) — мовознавець, літературознавець і пере кладач, який уклав антологію українських перекладів давньоіндійської лі тератури із санскриту під назвою «Голоси Стародавньої Індії» (що вийшла друком тільки в 1982 році). ■>:;

1. Простежте, у якій формі написано вірш «Космогонія». 2. Чому, на Вашу думку, гімн «Космогонія» містить так багато питальних речень? Чи є в тексті відповіді на поставлені запитання? Відповідь ар гументуйте. 3. Існує наукова гіпотеза, що Всесвіт з'явився внаслідок великого вибуху. Простежте, чи є у ведичному гімні «Космогонія» відгомін цієї версії. 4. Відтворіть за текстом гімну уявлення давніх індійців про будову Всесвіту. 5. Поясніть, який із варіантів перекладу вам подобається більше. 6. Оберіть один із варіантів космогонічного гімну та підготуйте його виразне читання. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГЕЙМЕРА 1. Ознайомтеся з поданою інформацією та поміркуйте, які висновки можна з неї зробити. В одному з головних ведичних міфів ідеться про викрадення сонячної сили злим демоном Врітрою та звільнення її богами Індрою і Вішну, тобто про чергування лір року Цей міф є основним і для дохристиянських віру вань слов'ян, зокрема українців.

■

Курган Кам'яна Могила. Запорізька обл.

■

Зображення голови рігведівського дракона Врітру. Кам'яна Могила

Священні книги

У наскельних зображеннях (петрогліфах) відомого кургану Кам'яна Могила поблизу Мелітополя можна побачити відлуння цього міфу. 2. Підготуйте завдання для інтелектуальної гри з однолітками. Розмістіть ЇЇ на сайті (сторінці) вашого навчального закладу. «У Ведах немає згадки про банани, оливки, пальми, пустелі, мавп, верб людів, жирафів, а є згадки про ос. лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, бджіл. Тобто про весь той світ, що належить просторові на захід від Уралу і на північ від Чорного моря» (Креґем Кларк, Стюарт Піґґот. англійські дослідники Вед). ЗАВАНТАЖ ІНФОРМАЦІЮ Води — священні індійські тексти, написані давньоіндійською мовою санскритом і складені в поетичній формі (гімни, піснеспіви). У Ведах (у перекладі із санскриту — «священне знання») відображено уявлення давньої людини про навколишній світ, про Всесвіт, про соціальний устрій, етичні цінності та мораль. Вед чотири «Рігведа» — найдавніша і найзначніша — збірка релігійних гімнів. «Самаведа» — веда пісень хвалебних, «Яджурведа» правила про ведення ведичних жертвених ритуалів. «Атхарвавода» — веда заклинань Веди — видатна пам’ятка світової літератури. “ Ключові поняття теми: Веди «Рігведа». «Самаведа», «Яджурведа», «Атхарваведа». санскрит.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. 2. 3. 4.

Священною книгою якої культури є Веди? Що ви знаєте про походження та побудову Вед? Назвіть головних давньоіндійських богів. Розгляньте ілюстрацію на с. 19. на якій зображений летючий Індра зі своїми супутниками. Які художні деталі засвідчують, що Індра — громовержець? 5. Чи є в українській культурі відгомін давньоіндійської' міфології? У чому саме? 6. Спробуйте дібрати або намалювати власну інтерпретацію гімну «Космогонія»». ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

1. Знайдіть в Інтернеті зображення бога Агні. Порівняйте його із зображенням Індри Що об'єднує ці зображення? 2. Об'єднайтеся в пари та оберіть одну з тем творчої роботи (підготовки презентації): • Тематика Рамаяни (за однойменним мультфільмом). Рамаяна: Епос HD Режим доступу: https://Www youtube.com/Watch?v=YHc2vPWxNBk • Тематика Махабхарати (за однією із серій однойменного кінофільму, викладеного на Youtube). 3. Об'єднайтеся в групу знавців англійської мови і підготуйте озвучення однієї із серій аніме «RG Veda» українською мовою у вигляді стопкадрів Режим доступу: https://www youtube.com/watch?v=RwWC5MdgMBk. %

Аніме — японська мультиплікація.

9 0 - 27 -Ч Л 9 0 *

ҐБ Ш

Прекрасних книжок на світі багато, але тільки б іб л ія — від грецьк. одну називають Книгою книг — Біблію. Її пере та ßißwa, ß tß fa (bibiiv) — кладено майже двома тисячами мов і наріч. Духом «бібліа», т обт о «збірка та образами Біблії надихається світова культура книг», «книги». та література впродовж віків. Художники й ком позитори, поети й філософи століття за століттям зверталися до біблійних образів, сюжетів і мотивів. Читачі Біблії шукали й знаходили в ній відповіді на свої запитання, розраду в життєвих не гараздах, натхнення у справах. Книга книг одночасно є Святим Письмом для християн і безсмерт ною літературною пам'яткою. Ars longa — мистецтво вічне... 1.2.1

Святе

П исьм о і

пам'ятка літератури

Перші оповідання в Біблії з'явилися задовго до того, як була винайдена писемність. Люди переда вали 'їх із уст в уста. Вечорами біля вогнищ, під час богослужінь, за роботою й на війні вони співа ли пісні та розповідали історії, почуті в дитинстві. До цих розповідей ставилися з великою повагою, тому що в них ішлося про Бога. Важливим було кожне слово, і повторювати його потрібно було правильно. Упродовж тривалого часу різні частини Біблії записувалися різними людьми. Пізніше ці числен ні частини були зібрані в одну книгу Сучасна Біблія являє собою товсту книгу, у якій понад тисячу сторінок. Текст Біблії містить історичні нариси, закони (етичні, ритуальні, цивільні, кримінальні, гігіє нічні), міфологію, релігійну поезію, дидактич ні трактати, лірику, притчі й алегорії, біографії, особисте листування, спогади та щоденники, а також біблійні жанри — пророцтва та одкровен ня. На превеликий подив, ця велика Книга, на писана за такий величезний проміжок часу людь ми різного стану та освіти, є єдиним цілим, усі 77 її книг доповнюють і пояснюють одна одну або переходять одна в одну. ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ 1. Пригадайте, що називають міфом. 2. Про що розповідається у міфах, які ви читали?

Назва «Біблія» утверди лася із IV сг. Так уперше назвав цю книгу Констан тинопольський патріарх і богослов Іоанн Златоуст.

Священні книги

3. Які уявлення давніх людей втілено в міфах? У яких сюжетах вони відо бражені? 4. Як у міфології відображається залежність людського існування від при родних явищ і стихій? 5. Яку роль у міфах відіграє фантастика? Наведіть приклад. 6. Які міфологічні образи й сюжети вам найбільше запам'яталися?

1.2.2

Світбгляд — це система поглядів на світ загалом, на місце людини в реаль ній дійсності.

■

Біблія і міфологія

Міфологія — це образна картина світу, яка розкриває світогляд давньої людини, де поєдна но реальність і фантазію, природне і надприродне, знання та віру, думки й емоції. У міфології люди на усвідомлює себе частиною природи, а природу одухотворює й населяє богами. Біблія пояснює світ і закони його існування по-іншому Біблійний світогляд базується на визнанні авторитету Бога — творця природи й людини — у всіх сферах людського життя.

Паоло Веронезе. Отець вічності. XVI ст.

■

Марк Шагал. Біблійне послання. XX ст.

М ІФ О Л О ГІЯ

Б ІБ Л ІЯ

Пантеон (група) богів — обожнені сили Природи

Один Бог-Творець

Боги наділені людськими рисами, як позитивними, так і негативними

Бог досконалий

Світ виникає з хаосу

Світ створено Богом

Людина — іграшка в руках богів

Людина — дитя Бога

Воля богів невідома людям

Воля Бога відкрита людям

Біблія 1.2.3

29 Біблія та історія

Археологічні знахідки та наукові дослі дження підтверджують, що Біблія має істо ричну основу. Існує навіть така наука — біблійна археологія, покликана уточнити перебіг подій, доповнити біблійні дані доку ментальними свідченнями, реконструювати історичний фон. ВИСОКА ПОЛИЧКА

■

Розкопки в Ізраїлі. Імовірний палац царя Давида. X сг. д о н. е.

Високочутливі сучасні прилади дають змогу досить точно визначати вік різних предметів: дерева, папірусу, зерна, кераміч них виробів тощо, які підтверджують історич ний характер деяких Біблійних оповідей. Перша згадка про писемність у Біблії пов'язана з розповіддю про Десять Запові дей, що висічені на камені. g

Учені не можуть точно визначити, коли заявилися книги Старого Заповіту Коли записували Біблію, звичних для нас книг зі сторінками ще не винайшли. Люди писали на сувоях, які робили з лис тів папірусу, пергаменту або навіть із тон ких пластин міді, зшиваючи або склеюючи разом так, що виходила довга стрічка, до 10 м завдовжки і ЗО см завширшки. Кінці стрічки наметувалися на дерев'яні стриж ні: читач однією рукою розгортав сувій, а іншою зметував його. Закінчивши читання, сувої обертали тканиною та прибирали для збереження у високі посудини. Переносити сувої з місця на місце бу ло незручно; багато часу було потрібно й на те, щоб знайти в довгому сувої якийсь біблійний уривок. У II ст. християни зі брали воєдино книги Нового Заповіту. Ймовірно, вони першими відмовилися від сувоїв: з'єднували в зошит кілька аркушів папірусу або пергаменту склавши навпіл і прошивши по складеному а потім складали такі зошити разом. Цей ранній тип книги називається кодекс.

У 1947 році бедуїн-пастушок, який пас овець у пустельній місцевості на захід від Мертвого моря, помі тив на одному зі стрімких обривів вхід до печери. Він кинув туди камінь і раптом почув звук розби того глиняного глечика. Зацікавив шись, хлопець «пустився в печеру, де знайшов багато глиняних посу дин, усередині яких лежали сувої пергаменту з давніми єврейськими письменами. Так було знайдено К ум р£ нсь кі сувої. Сувої містили частини всіх книг єврейського Старого Заповіту, за винятком Книпі Естер. Радіовутецевий аналіз показав, що тексти написані в період між III ст. до н. е. і І ст. н. е. Сувій із Книгою Ісаї зберігся майже повністю; він на 1000 років старі ший за найстародавніший список Іса'С але обидва тексти майже ідентичні. Це свідчить про те, на скільки точні були переписувачі, як серйозно вони ставилися до своєї отрави.

Священні книги

зо

~Л~

■

Кум райські сувої

■

Кодекс

Найдавніший із відомих повних примірників Нового Заповіту було написано на початку IV ст. н. е. Його було знайдено в середині X IX ст. в монастирі Св. Катерини біля підніжжя гори Синай, тому він назива ється Codex Sinaiticus. ВИСОКА ПОЛИЧКА У IV ст. до н. е. Олександр Македонський завоював Персію. Він правив майже всім стародавнім світом, а грецька стала мовою, яку розуміла біль шість. Послідовники Ісуса хотіли, щоб увесь світ почув Благу Вість, тому з арамейської, якою говорив Ісус, переклали її на грецьку. У грецькому ал фавіті 24 букви, до нього вперше були включені букви для голосних звуків. Писали грецькою зліва направо. В Одкровенні Іоанна Богослова Бог гово рить: «Я есмь Альфа й Омега, початок і кінець...» (альфа й омега — перша й остання букви грецького алфавіту). Ш

П р а в о с л а в 'я , кат оли цизм , п р о т е ст а н т & ш — т ри основні розгалуження у християнапві.

Сучасні православні видання мають 77 книг (тобто повний перелік), католицькі — 72, протес тантські — 66. Це пояснюється тим, що 27 книг Нового Заповіту визнавали й визнають усі хрис тияни, а щодо 50 книг старозаповітної частини немає одностайної думки. Слов'янська Біблія У IX ст. два брати, християни Кирило і Мефодій з міста Фессалоніки у Греції, вирушили з проповіддю до слов'ян Східної Європи. Для своїх цілей вони переклали Біблію старослов'янською мовою. Щоб записати переклад брати винайшли алфавіт, який став прообразом кирилиці (від імені одного з них), що нею сьогодні послуговуються в південно-східній Європі та Росії. Ось назви Єван гелій, написані церковнослов'янською кирилицею:

& М а т ^ єл

С5 М арка

S3 Л#ки

С5 ішанна

Біблія

31 ^

Грецький Н овій Заповіт Знаменитий голландський учений Ер£зм Роттерд£мський підготував перший друкований Новий Заповіт грецькою мовою. Це видання, здійснене в Базелі (Ш вейцарія) в 1517 році, стало основою для перекладів Святого Письма багатьма сучасними європейськими мовами, зокрема англійською та німецькою. Латинська Біблія У 1450 році сталася подія, яка не могла не вплинути на історію поширення Біблії: було винайдено книгодрукування (точніше, книго друкування відкрили заново, тому що китайці почали друкувати свої книги з IX ст.). Йбганн Іутенберг із Майнца (Німеччина) здогадався, що текст можна відтиснути на пер гаментному папері за допомогою дерев'яних букв, змащених фарбою. Потім Іутенберг почав досліди з металевими шрифтами. Першою кни гою, яку Гутенберг надрукував повністю, була латинська Біблія. Найдорожчою у світі книгою нині вважається Біблія*- Гутенберга, що була видана у 1455 році. На початку XX ст. за один із таких примірників було сплачено 350 тис. доларів. Нині він збері гається у Бібліотеці Конгресу США. 1.2.4

■ Еразм Роттердама*кий

■

Сторінка Гутенбергової Біблії

■

Пітер Брейгель. Вавилонська вежа. XVI ст.

Структура і зміст Біблії

Біблія складається з двох частин: Старого Заповіту і Нового Заповіту. Християнська міфологія поділяється на старозаповітну і новозаповітну Старий Заповіт розповідає про виникнення світу та людини, про різні події (наприклад, про Всесвітній потоп, про Вавилонську вежу). У Новому Заповіті розповідається про Сина Божого Ісуса Христа та про кінець світу. Від християнських міфів походять численні легенди європейського Середньовіччя (напри клад, про святий Грааль), народній християн ські міфи, поєднані з язичницькими (напри клад, про Святого Георгія і дракона).

Ото зо за п о в іт (давньоевр. Ьегі(, грецьк. сІіа(Ьеке — угода, договір, союз, завіт) походит ь від біблійної ідеї про угоду Бога з обраним на родом т а з усім людством.

Священні книги

Старий Заповіт включає: — П’ятикнижжя Мойсееве або Тору (Книги Буття. Вихід (Ісход). Левит, Числа та Повторення закону); — Книги історичні (Книги Ісуса Навина, Рут, Суддів, 1-ша та 2-га книги Самуїлові, 1-ша та 2-га книги Царів тощо), — Книги навчальні поетичні (Книги Йови, Псалмів, Приповісток Соломонових, Еюспезіяста, Пісня над піснями); — Книги Пророків (Ісаї, Єремії, Єзекіїля та 12 малих пророків).

|0 |

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Серед літератур Давнього Сходу давньо єврейська література посідає особливе місце. Унікальність її вкорінена в особливостях іудей ської релігії. Євреї прийшли до справжнього мо нотеїзму — віри в існування одного Бога. Своє Святе Письмо євреї називають Тора (Закон). Інакше воно зветься П'ятикнижжя Мойсея. €

До Старого Заповіту входять твори різ них жанрів: міфи і легенди (Книга Буття); історичні перекази (Книги Самуілові), хроні ки (Книга Царів, Книга Ісуса Навина, Книги ■ Рембрандт. Мойсей Суддів); епоси (П'ятикнижжя); філософські і скрижалі Закону. XVII ст. роздуми (Книги Йова, Екклезіяста); притчі (Приповістки Соломонові); релігійні гімни Цар Соломон — легендарний (Книга Псалмів); любовна лірика (Пісня над п ра ви те л ь Із р аїл ь ськ ого ца рпіснями); байки та загадки. ства, який уславився своїм р о Значна частина П'ЯТИКНИЖЖЯ — закони зумом. Соломонове рішення — в буквальному розумінні слова. Будь-який мудре рішення. Йому припису сюжет розповідається для того, щоб читач ють також авторство Пісні над зробив для себе висновок. пісням и — найпоетичніш ого Книга Буття описує виникнення світу; розділу Старого Заповіту. появу людства і єврейського народу. Книга Виходу — життя ізраїльтян у Єгипті, вихід з Єгипту і поневіряння в Синайській пустелі на шляху до Землі обітованої. У третій книзі — Левит — розкриваються культові приписи та обряди. Назва четвертої книги — Числа — походить від того, що тут ідеться про перепис ізраїльтян, яких призивають на військову службу. В останній книзі — Повторення закону — викладені закони, про які вже йшлося в попередніх текстах. Друга книга П'ятикнижжя Мойсеевого (Вихід) містить Десять зап о відей — серцевину Божого Заповіту У них викладено основні правила, якими людина має керуватися в житті. Після П'ятикнижжя оповідь продовжують книги, що входять до циклу «Пророки*.

Біблія

33 ^

Іудейські й християнські д ж е рела приписую ть створення П'ягикнижжя пророку Мойсею, хоча в самому тексті Тори на це жодних указівок.

Пророк (від давньогрецьк. 77роірґ}ТГ)<;/ — віщун) — людина, яка € посередником м іж Богом і людьми. ■

П'стро Перуджино. Вихід Мойоея з Єгипту. XV ст.

ВИСОКА ПОЛИЧКА Сучасники біблійних пророків Ісйї, Єремії, Єзекіїля (І тисячоліття до н. е.) — Гом£р (Давня Греція), Заратустра (Давній Іран), БУдда (Давня Індія), КонфУцій (Давній Китай), €§

Заповіді, дані Богом народові на горі Синай, знають усі: «Шануй батька свого і матір свою — довго житимеш на землі», «Не вби вай!», «Не кради!», «Не свідчи неправдиво про ти ближнього свого!» тощо. Новий Заповіт Іудейська релігія вчить, що колись Бог уклав для обраного народу Заповіт, тобто на станови. Про це йдеться в Біблії, у Старому З а повіті. Християни ж вірять, що сам Бог одного разу зійшов на землю, став людиною, прийняв мученицьку смерть за людей на хресті й таким чином уклав Новий Заповіт — уже з усім люд ством. Тексти, які розповідають про цю подію, складають другу частину християнської Біблії — Новий Заповіт. Новий Заповіт написаний грецькою мовою своєї епохи.

■

Тарас Шевченко, Розп'яття. Ескіз.

XIX ст.

Новий Заповіт містить чотири частини: — Перша — чотири Євангелія, розповіді про земне життя Ісуса Христа. Це Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Іоанна — Друга — Діяння святих апостолів — Третя — Апостольські послання — Четверта — Одкровення Іоанна Богослова, або Апокаліпсис

■

Караваджо. Св. Матвій. XVI а .

Священні книги

■

Ель Греко. Св. Іоанн. XVI ст.

Три Євангелія, від Матвія, Марка і Луки, розповідають про народження, служіння та мученицьку смерть на хресті Ісуса Христа. Євангелія не подають зв'язного опису життя Христа, це окремі епізоди. Нічого не говориться також про дитинство і юність Христбс — обранець божий. Ісуса. Євангеліє — благовіапь. Четверте Євангеліє від Іоанн а відрізня ється від перших трьох. Починається воно Голгофа — скеля, де розіп'яли Христа. так, як починається Старий Заповіт: ^Спо чатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог*. Якщо перші три Євангелія говорять навіть про Цар ство Боже буденними і прозаїчними образами (сіяч у полі, закваска в тісті, вино в бурдюках), то Іоанн насичує текст тривожними символами, яким неможливо дати вичерпне тлумачення (слово, світ, темрява, життя). Діяння святих апостолів євангеліст Лука написав як продовження Євангелія. Книга поділяється на дві частини, перша розповідає про по чаток Християнської церкви, друга — про діяльність апостола Павла, учнем і супутником якого був Лука. Апостольські послання — це листи, в яких апостоли на стан о ел я ют ь у вірі християн. Закінчується Новий Заповіт Апокаліпсисом — Одкровенням Іоанна Богослова. Апокаліпсис — запис того, що побачив і почув Іоанн у видін ні, даному йому від Бога,— про кінець світу та останній Суд Божий. Церковна традиція стверджує, що Іоанн Богослов і євангеліст Іоанн — це одна особа. Апбстол

(від давньогрецьк. 7?6отоАо<; — посланець) — учень т а послідовник Ісуса Христа. Дванадцять апост олів — два надцят ь у чн ів Ісуса Христа; яких він навчав сам.

Біблія

■

Франс Галс. Євангеліст Лука. XVII ст.

■

35 ^

Анджело Бронзино. Св. Марк. XVI сг.

ВИСОКА ПОЛИЧКА Проповідь на горі — звернення Христа до учнів. У ній він виклав десять заповідей праведного життя і молитву «Отче наш, сущий на небесах». Молитва про чашу. У Гетсиманському саду перед таємною вечерею Ісус, знаючи свою долю, просив у Бога, щоб його минула чаша сія — страждання і мученицька смерть. Ця молитва називається Молитвою про чашу. Зречення Петра - перед святом Пасхи на святковій вечері Христос сказав, що один з учнів зрадить його, й указав прямо на Іуду, а Петро тричі зречеться його до того, як проспіває півень. Коли Ісуса заарештували, Петра тричі питали, чи знає він цю людину, і він тричі сказав «ні». Коли він зрікся Христа втретє, заспівав півень. S

Значна частина християнських творів не ввійшла до Святого Письма у процесі кано нізації книг Біблії, проте вони продовжували функціонувати у християнському середови щі. Такі книги називаються апокрифами.

1.2.5

Апокрифи £реиьк. арокгірЬоь — таємний, секретний) — релі гійні твори, які офіційно не ви знані священиками, а тому не е канонічними.

Культури о-і сторичне значення Біблії

Культурно-історична значущість Біблії п ер ш завсе полягає в цінності того вчення, яке вона проповідує. Моральні заповіді християнства, викладені у Проповіді на горі Христа, висловлювали принципово новий погляд на людину: вона отри мувала право на власний вибір між Добром і Злом і на відповідальність за свої вчинки.

Священні книги

Старий і Новий Заповіт — це невичерп не джерело характерів, образів, сюжетів, які використовувало мистецтво християнського світу в усі часи. За мотивами біблійних опо відей створено нескінченну кількість живо писних полотен, музичних творів, скульптур. Музику на сюжети Святого Письма писали Бах, Бетховен, Вів&іьді, Гайдн, Біз£, Гун<5, Моцарт, Ш/берт, Ліст, Россіні, Вфді та багато інших. Утілювали на своїх полотнах біблійні образи Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Караваджо, Рембрандт, Рубенс, Брейгель, Дк5рер, Босх, Ель Гр£ко, Р£шн, Врубель і ■ Рафаель Санті. Видіння багато інших видатних митців. Напевне, легше пророка Єзекіїля. XVI ст. назвати художника, який не звертався до Книги книг у своїй творчості. Часто звучать біблійні мотиви й у літературі. Біблія надихала Д£нте, Ш екстра, Байрона, Г£йне, Пушкіна, Гюгб, Пастернака, Булгакова, Ахматову, Брбдського — цей перелік видатних письменників і поетів можна продовжувати безконечно. Образи та сюжети Біблії набули символічного значення, до них завж ди будуть звертатися митці різних країн у пошуках відповідей на вічні питання про добро і зло, любов і ненависть, смерть і безсмертя. г

Іммануїл Кант (1 7 2 4 -1 8 0 4 ), великий німецький філософ, сказав: «Існування Біблії е найбільшим, найвищим благословенням, яке тільки людство колинебудь зазнало». З іменем Канта ви ознайомитеся в 11 му класі на сторінках одного з найцікавіших ро манів XX ст. — роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита».

■ Леонардо да Вінчі. Таємна вечеря. XV ст.

Біблія

37 ^

Україна і світ Біблію принесли із собою в Україну перші християнські місіонери, які поширювали християнське вчення. Першою перекладеною на наших землях книгою Святого Письма є Остромирове Євангеліє (1056-1057), написане давньою українською мовою. Народною мовою перекладено в монастирі в Пересопниці (Волинь) Пересопницьке Єван геліє (1556-1561), у якому зміст Біблії переда но чи не найповніше та найяскравіше. Популярним в Україні був Псалтир, який використовували як посібник для домашнього читання. Поширеними були й Четвероєвангеліє і Апостол — книги Нового Заповіту (най Острозька Біблія. XVI сг. давніші з них з'явилися в XII ст.). У 1581 році в м. Острог першодрукарем Іваном Федоровим було надруковано слав нозвісну Острозьку Біблію. Переклад Біблії живою народною мовою за ініціативи Всесвітнього біблійного товари ства здійснили 1903 року Пантелеймон Ку ліш, Іван Пулюй та Іван Нечуй-Левицький. До видання ввійшли лише канонічні книги — 39 зі Старого Заповіту і 27 — із Нового. У X X ст. повністю переклали Біблію українською митрополит Іларіон (Іван Огієнко) (1962) та Іван Хоменко (1963). Філософ, просвітитель і поет Григорій Сковорода вважав, що саме Книга книг на дихнула його на найкращі твори. Т Шевченко. Притча про блудного Біблійні мотиви переосмислював Тарас сина. У в'язниці. XIX ст. Шевченко в поемі «Марія*-, поезіях «Ісаія. Глава 35*-, «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19*-, «Давидові псалми*. Звернене до земляків по слання «І мертвим, і живим, і ненарожденПритча — повчальне алегоричне оповідання ним землякам моїм...* подібне до біблійного з яскраво висловленою тексту як за змістом, так і за формою. мораллю. Біблійні книги Звертався Шевченко до Біблії й у містять багато притч. живописі. Вершиною його творчості років за слання є серія малюнків «Притча про блуд ного сина*, де він переосмислив євангель ську притчу. Біблійні сюжети розробляли Іван Франко в поемі «Мойсей*, Леся Українка у драмах «Н а полі крові*, « В катакомбах* та «Одержима*. За переспіви біблійних псалмів бралися Петро Гулак-Артемовський, Ліна Костенко, Дмитро Павличко.

Священні книги

38 0

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Перша книга Мойсеева Б У Т Т Я

Сотворения всесвіту: світло й небозвід 1-8; земля 9 13; небесні світила 14-19; птахи, т а водяхи, т а водяні есні єства 20-23; суходіл, тварини, люди 30-31 1. На початку Бог створив Небо та землю. 2. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над по верхнею води. 3. І сказав Бог: Хай станеться світлої І сталося світло. 4. І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від тем ряви. 5. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший. 6. І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. 7. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. 8. І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий. 9. І сказав Бог. Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так. 10. І назвав Бог суходіл: Зем ля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно. 11. І сказав Бон Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так. 12. І земля траву видала, ярину. що насіння розсіває за родом ЇЇ, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно. 13. І був вечір, і був ранок, день третій. 14. І сказав Бог: Нехай будуть світила на твер ді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. 15. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так. 16. І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. 17. І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, 18. і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре. 19. І був вечір, і був ранок, день четвертий. 20. І сказав Бог Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. 21. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода внроїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. 22. І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі І 23. І був вечір, і був ранок, день п’ятий. 24. І сказав Бог: Нехай видасть -земля живу душу за ро дом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. 25. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все

Біблія земне плазуюче за родом його. І ба чив Бог, що добре воно. 26. І сказав Бог Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім пла ■ Мікеланджело Буонарроті. зуючим, що плазує по землі. 27. І Створення Дцама. Фреска. XIX ст. Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх 28. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі! 29. І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває на сіння, нехай буде на 'їжу це вам! ЗО. І земній усій звірині і всьому пта ству небесному і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталось. 31. І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

Переклад митрополита Іларіона (Івана Огієнка) ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Поясніть, чим зацікавив вас цей уривок зі Старого Заповіту. 2. Перекажіть історію створення світу за Книгою Буття. 3. Скільки днів тривав процес створення світу? Поміркуйте, як це відбилося на щоденному житті людства. 4. Із якою метою було створено живу природу? 5. Зверніть увагу, подібними на кого створив Бог людей. 6. Дослідіть, якими повноваженнями Бог наділив перших людей.

Б У Т Т Я 2 Суботній відпочинок 1-3; Едем 4 -9 ; джерела та ріки 10-14; доручен ня людині 15-17; людина й тварини 18-20; ж нка 2 1 -2 5 1. І були скінчені небо й земля, і все воїнство 'їхнє. 2. І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. 3. І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив. 4. Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог сотворив небо та землю. 5. І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на зем лю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. 6. І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю. 7. І створив Гос-

Священні книги

подь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею. 8. І насадив Господь Бог рай в Едемі на сході, і там осадив людину, що її Він створив. 9. І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнан ня добра і зла. ■ Лукас Кранах. 10. І річка з Едему виходить, Адам і Єва в саду Едему. XVI ст. щоб поїти рай. І звідти розділюєгься і стає чотирма початками. 11. Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото. 12. А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс. 13. Ім'я ж другої річки Гіхон, вона оточує ввесь край Ефіопії. 14. А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Євфрат. 15. І взяв Господь Бог людину, і в едемському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала. 16. І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. 17. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день ‘іди твоєї від нього ти напевно помреш! 18. І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього. 19. І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він 'їх клика тиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому. 20. І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була. 21. І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. 22. І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Ада ма. 23. І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. 24. Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. 25. І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

о 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Переклад митрополита Іларіона (Івана Огієнха) ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

Розкажіть, чому Бог присвятив сьомий день творіння. Поясніть значення слова Едем. Дослідіть, які відомі з географії власні назви є в уривку. Хто дав імена всьому сущому? Поміркуйте, чому. Визначте, з якою метою Бог створив жінку. Поміркуйте, чому Бог створив Єву з ребра Дцама.

Біблія

41 Б У Т Т Я

ЧЬ

Спокуса т а падіння 1 -7 ; викриття провини 8 -1 3 ; кари 14-20; вигнання з раю 21-24 1. Але змін був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого де рева раю? 2. І відповіла жінка змієві: 3 плодів дерева раю ми можемо їсти, 3. але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. 4. І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! 5. Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло. 6. І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з ’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з ’їв. 7. І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фігові листя, і зробили опаски собі. 8. І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю. 9. І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти? 10. А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався. 11. І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв? 12. А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв. 13. Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла. 14. І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. 15. І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і на сінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту. 16. До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою. 17. І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. 18. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. 19. У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся. 20. І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого. 21. І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зо дягнув їх. 22. І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли 6 не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв, і не жив повік віку. 23. І вислав його Господь Бог із едемського раю, щоб порати землю, з якої узятий

Священні книги він був. 24. І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від едемського раю поставив Херувима і меча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя. Переклад митрополита Іларіона (Івана Огієнка) ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Розкажіть, як змій спокушав Єву. Поясніть символічність цієї ситуації. Поміркуйте, чому змій звернувся до Єви, а не до Адама. Як Бог дізнався про те, що Адам і Єва скуштували заборонений плід? Як Бог покарав змія? Яке з Божих покарань для людей можна вважати найсуворішим? Розкрийте морально-філософський зміст цього уривка.

БУТТЯ 4 Каїн і Авель 1-16; потомство Каїна 17-22; Ламех т а його жінки 23-24; С ет 25-26 1. І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка від Господа. 2. А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник. 3. І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. 4. А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І згля нувся Господь на Авеля й на жертву його, 5. а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось, б. І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? 7. Отож, коли ти добре робити меш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати. 8. І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його. 9. І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого? 10. І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. 11. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. 12. Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі си ли своєї. Мандрівником та заволокою ■ Густав Доре. будеш ти на землі. 13. І сказав Каїн Убивство Авеля Каїном. XIX ст. д0 Господа: Більший мій гріх, аніж

Біблія

можна знести. 14. Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. 1 я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде кожен, хто стріне мене, той уб’є мене. 15. І промовив до нього Господь: Через те кожен, хто вб’є Каїна, семикратно буде помщений. Містив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його. 16. І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едему. 17. І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім’я тому містові, як ім’я свого сина: Енох. 18. І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив Мехуяїла, а Мехуяїл породив Метушаїла, а Метушаїл породив Ламеха. 19. І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я одній Дда, а ймення другій Цілла. 20. І породила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду. 21. А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку. А Цілла також породила Тувалкаїна, що кував всі ляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова Ноема. 23. І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою, 24. і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро! 25. І пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Снф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн. 26. А Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були призивати Ймення Господнє. Переклад митрополита Іларіона (Івана Огіенка) 0

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. 2. 3. 4. 5.

Хто такі Каїн і Авель? Перекажіть сюжет про Каїна і Авеля. Поясніть символічне значення печаті, що поставив Бог на Каїнові Сформулюйте, з яких причин Каїн убив Авеля. Поясніть, як ви розумієте відповідь Каїна на запитання Бога, чи не бачив він Авеля: «Чи я сторож брата свого?». 6 . Поміркуйте, у чому символічний смисл історії про Авеля й Каїна.

Друга книга Мойсеева В И Х І Д

Заповіді Божі 1 17 1. І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: 2. Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. 3. Хай не буде тобі інших богів передо Мною! 4. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею.

Священні книги

5. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог зазд рісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, 6. і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей. 7. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно. 8. Пам’ятай день суботній, щоб святити його! 9. Шість день працюй і роби всю працю свою, 10. а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і Приходько твій, що в брамах твоїх. 11. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його. 12. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! 13. Не вбивай! 14. Не чини перелюбу! 15. Не кради! 17. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього сво го, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого! Переклад митрополита Іларіона (Івана Опенка) Євангеліє від Луки (Уривки) Проповідь на горі (6) 20. А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Цар ство Боже бо ваше. 21. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. 22. Блаженні ви будете, ко ли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і зне славлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина. 23. Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили про рокам батьки їхні. 24. Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. 25. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. 26. Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні! 27. А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. 28. Благословляйте тих, хто вас прокли нає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. 29. Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й Другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки. ЗО. І кожному, хто в тебе просить, подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай. 31. І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так

Біблія

само чиніть їм і ви. 32. А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. 33. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам. яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. 34. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. 35. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичай те, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих! 36. Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний! 37. Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам. 38. Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам. 39. Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть? 40. Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. 41. Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? 42. Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як ви йняти заскалку з ока брата твого! 43. Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий. 44. Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіг із тернини, вино граду ж на глоду не рвуть. 45. Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!

Переклад митрополита Іларіона (Івана Огіенка) ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Ви прочитали Заповіді Божі з Другої книги Мойсеевої та Проповідь на горі Сина Божого з Євангелія від Луки. До якої частини Біблії належить Друга книга Мойсеева? 2. До якої частини Біблії належить Євангеліє від Луки? 3. Поміркуйте, що їх об'єднує. 4. Дослідіть, чим вони різняться. 5. Поясніть, як ви розумієте слова: «І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви». Чи потрібно керуватися цим приписом у житті? 6 . Визначте, з яких повчань Проповіді на горі постали афоризми. Поясніть їхнє значення.

Притча про сіяча (8) 4. І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею. 5. Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидэьобували. 6. Друге ж упало на ґрунт кам’янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. 7. А інше упало між терен, і

Священні книги

вигнався терен, і його поглушив. 8. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! 9. Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча? 10. А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Бо жого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слу хали і не розуміли. 11. Ось що означає ця притча: Зерно — це Боже Слово. 12. А котрі кран дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спасли ся вони. 13. А що на кам’янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають. 14. А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають. 15. А те, що на доб рій землі, це оті, хто як слово почує, береже ного в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості. 16. А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить. 17. Немає нічого заховано го, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде на яв. 18. Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має. Переклад митрополита Іларіона (Івана Огіенка) о

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. 2. 3. 4. 5.

Пригадайте, що означає термін притча. Простежте, як побудовано цю притчу. Прослідкуйте в тексті, як Він (Ісус Христос) пояснив цю притчу учням Визначте, що в цій притчі символізує Зерно. Поясніть рядки притчі: «Дивились вони і не бачили, слухали і не розу міли». Чи буває з вами таке? 6 . Знайдіть у тексті притчі вислови, які стали афористичними

Притча про блудного сина (15) 11. І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. 12. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину’ маєтку! І той поділив поміж ними маєток. 13. А по небагатьох днях зібрав син мо лодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марно Притча про блудного сина — тратно. 14. А як він усе прожив, настав го одна з найчастіше зображува лод великий у тім краї, і він став бідувати. них у мистецтві євангельських 15. І пішов він тоді і пристав до одного з притч. До неї зверталися великі мешканців тієї' землі, а той вислав його на художники, за її мотивами ком поля свої пасти свиней. 16. І бажав він напов позитор Прокоф'єв написав ба нити шлунка свого хоч стручками, що їли їх лет, а Бріттен — музику, також існує декілька її екранізацій. свині, та ніхто не давав їх йому. 17. Тоді він

Біблія

47 ^

спам'ятався й сказав: Скільки в бать ка мого наймитів мають хліба аж над мір, а я отут э голоду гину! 18. Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против не ба та супроти тебе... 19. Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... 20. І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, йо го батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому і зачав цілувати його! 21.1 озвав Єроним Боос. Блудний син. XVI ст. ся до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і не достойний вже зватися сином твоїм... 22. А батько рабам своїм каже: При несіть негайно одежу найкращу і йо го зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. 23. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, 24. бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знай шовся! І почали веселитись вони. 25. А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. 26. І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? 27. А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти те ля відгодоване, бо ж здоровим його він прийняв. 28. І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. 29. А той Рембра ндт. відповів і до батька сказав: Ото, стіль Повернення блудного сина. XVII а . ки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... ЗО. Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток Із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... 31. І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

Переклад митрополита Іларіона (Івана Огіенка)

Священні книги

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. 2. 3. 4. 5.

Розкажіть, як ви зрозуміли смисл цієї притчі. Як ви оцінюєте поведінку молодшого сина? Які події стали поштовхом до того, що молодший син повернувся додому? З яким настроєм повернувся блудний син додому? Як зустрів його батько? Поміркуйте, чи справедливо старший син розгнівався на батька. Як бать ко пояснив йому свою поведінку? 6. Які моменти притчі зображено на картинах Босха і Рембрандта? Чи пе редають вони настрій притчі? Чим ця притча привертає увагу митців? Іван Іванович Огі^нко (митрополит їларкГн) (1882— 1972) — український вчений, політичний (міністр освіти УНР), громадський і церковний діяч, мовознавець, лек сикограф, історик церкви, педагог, митрополит Україн ської автокефальної православної церкви (від 1944 р.). 1920 року змушений був емігрувати з України до Польщі, потім до Канади. Іван Огієнко переклав (протягом 1936-1955 рр.) Біблію на українську літературну мову з оригінальних давньоєврейських і грецьких текстів, на магаючись якомога точніше передати зміст оригіналу.

ЗАВАНТАЖ ІНФОРМАЦІЮ Біблія — священна книга християн (Святе Письмо). Біблія перекладається з грецької мови як «збірка книг», «книги». Біблія складається з двох частин: Старого Заповіту і Нового Заповіту Слово Заповіт (давньоєвр. — угода, договір) походить від біблійної ідеї про угоду (завіт) Бога з обраним народом та з усім людством. Старим Заповітом називається та частина Біблії, де йдеться про настанови Бога давньоєврейському народові. Цю частину Біблії іудеї вважають священною. Десять Божих заповідей зі Старого Заповіту: Хай не буде у тебе інших Богів, окрім мене. Полюби ближнього свого як самого себе! Не сотвори собі кумира. Не згадуй даремно імені Господа. Пам'ятай день суботній. Шість днів працюй, а сьомий віддай Господові. Шануй батька і матір своїх. Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідчи неправдиво проти свого ближнього! Не бажай нічого з того, що тобі не належить, не заздри. Новий Заповіт розповідає про настанови Бога вже для всього людства через місію Ісуса Христа. Для християн обидві частини є священними. Христос — обранець Божий. Євангеліє — благовість. У Новому Заповіті чотири Євангелія (розповіді про появу Христа) — від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Апостоли — посланці, перші учні Христа, проповідники християнства. Проповідь на горі — звернення Христа до учнів. У ній він виклав десять заповідей праведного життя і молитву «Отче наш, сущий на небесах». Д Ключові поняття теми: Біблія, Старий Заповіт, Новий Заповіт, Ісус Христос, апостоли, Євангеліє, Проповідь на горі.

Біблія

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Розкрийте значення слова Біблія. 2. За матеріалами статті підручника складіть таблицю про структуру та зміст Біблії.

3 . За матеріалами таблиці підготуйте виступ на тему «Спільне й відмінне у Старому і Новому Заповітах»* 4 . Назвіть, кого вважають автором перших книг Старого Заповіту. Про що розповідається в цих книгах? 5. Розкрийте головний зміст Нового Заповіту. Що таке Євангеліє? Зі скількох Євангелій складається Новий Заповіт? Чим вони відрізняють ся? Хто їхні автори? 6 . Поміркуйте, чи можна стверджувати, що мова Біблії афористична? Укладіть міні-збірку «Біблійні афоризми, які знають у моїй родині». 7 . Розкрийте поняття притча. Наведіть приклади притч із Біблії. 8 . Поясніть, до чого Христос закликає людей у Проповіді на горі. Що об'єднує і що відрізняє Божі заповіді зі Старого Заповіту й Проповідь на горі Христа з Нового Заповіту? 9 . Чи звернули ви увагу на те, що ілюстрації до статті — це роботи ви датних художників різних епох, мистецьких напрямів і стилів9 Які з них вам сподобалися найбільше? Спробуйте пояснити, чому 10. Поміркуйте, яку роль відіграла Біблія в духовному житті людства. 11. Чим. на вашу думку, є Біблія для українців? 12. Підготуйте повідомлення або презентацію про біблійну легенду, яка найбільше вразила вашу уяву.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ Знайдіть і перегляньте в Інтернеті відеоролик «Створення світу за Кни гою Буття». Поділіться враженнями про нього, ф 0

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об'єднайтеся в групи та оберіть собі одну з тем для творчої роботи (виступ, рекламний плакат, фотоквест. презентація): • Мультфільми за біблійними сюжетами. • Екранізації Старого Заповіту. • Екранізації Нового Заповіту. • Навчальні фільми про Біблію. • Комп'ютерні ігри за сюжетами Біблії %

Священні книги

‘К а р а н у Третя, наймолодша світова релі гія — к лам — у різні чаоі сприймалася як одна з християн ських сект або як релігія засно вана на запозиченнях. Справді, головна священна книга мусуль ман — Коран — значною мірою присвячена викладу біблійних, ста роза повіти их і новозаповітних оожетів і майже на чверть містить відомості про життя біблійних пророків.

1.3.1

До появи ісламу араби були язичниками. У перші століття нової доби в міста Аравії проникали також іудаїзм і християнство. Спираючись на іудейсько-християнську про повідь, пророк Мухаммед (європейці нази вають його Магомет) створив нову релігію, яка об'єднала розрізнені арабські племена. Її називають ісламом (у перекладі з арабської «покірність*), мусульманством або магоме танством. Сьогодні це одна зі світових ре лігій, яку сповідує понад мільярд осіб.

Створення Корану

Кор4н (з арабської — те, що читають; співуче читання) — священна книга мусульман, зібрання одкровень пророка Мухаммеда, проголошених у пророчому екстазі в Мецці та Медині між 610 і 632 роками. Перші записи Корану зроблено 632 року уже після смерті Мухаммеда. Ім'я пророка Мухаммед ( Магомет ) означає «звеличуваний*, «гідний хвали*. У Корані його названо на ім'я лише чотири рази.

■

Сторінка Корану

Кааб£ — кам'яна споруда кубічної форми, площа якої 10 м на 12 м, а висота — 1 5 м (саме вщ слова кааба походить слово куб). Кути Кааби орієнтовані по сторонах світу. Каабу покрито чорним шовковим по кр и валом (його міняють раз на рік), верхня частина якого прикрашена вишитими з о лотом висловами з Корану. Подібне покри вало закриває і двері в Каабу (які важать 286 к г і зроблені з чистого золота).

■

Магомет. 1315 р.

Мйека і Медйна (Саудівська Аравія) — священні міста ісламу У Мецці близько 570 року народив ся пророк Мухаммед, тут міститься головна мусульманська мечеть Харам, і в ній — святилище Кааба. У Медині 632 року пророк помер і похований у Мечеті пророка.

Коран

Між 650 і 655 роками за наказом халіфа Османа був створений каноніч ний текст Корану (Османова редакція).

1.3.2

Структура і зміст Корану

Коран складається із 114 сур (з арабської — ряд, ранг), які поділяються на аяти (з арабської — диво, знамення). Усі сури починаються з незмінної традиційної фрази-формули -*В Ім'я Аллаха Всемилостивого, Всемилосердного!* — 6осмали За місцем проголошення сури по діляють на мекканські (проголошені в Мецці 86 сур) — ранні та мединські (проголошені в Медині 28 сур) — пізні. Мекканські сури написані ритміч ною т а римованою прозою — саджем. Тут Мухаммед постає як натхненний пророк і поет, який прослашіяє Бога, викладає заповіді віри, переказує ара війські легенди й біблійні епізоди, при Могила пророка Мухаммеда крашаючи 'їх барвистими подробицями з народних переповідань. Багато сторі нок мекканських сур сповнені пишного ) Аллбх — В с е в и ш н ій , Бог. східного красномовства. J 2 Х а л 'ф — н а с т у п ник. У медішських сурах рима трапля ється рідше, ритм монотонніший та У V Приклад напису слова «Аллах» арабською мовою. протяжніший, що відповідає їхньому більш прозаїчному змісту. Тут Му хаммед постає як законодавець, мета якого — упорядкувати життя мусульман. У Корані немає зв'язної оповіді, кожна сура — це закінчений текст. Усі сури, крім першої, розміщені в Корані за розміром — від найбільшої до найменшої. Коран — це перша писемна пам'ятка арабської літератури. Пророк Мухаммед і його прихильники дійшли висновку що текст Корану за дорученням самого Аллаха передав серце пророка* архангел Джабраіл (або Джібріл). Так араби називають відомого нам з Євангелія архангела Гавриїла — саме він сповістив пречисту діву Марію про на родження Ісуса Христа. На сторінках Корану постають персонажі Нового і Старого Заповітів: Авраам — Ібрагім, Йосип — Юсуф, Давид — Дауд, Соломон — Сулейман, Ісус — Ісса, Марія — Маріам. Із Корану мусульмани дізна

Священні книги

ються історії про Адама і Єву Каїна й Авеля, Ноя, Мойсея та інші біб лійні оповіді. У Корані є міфи про створення світу, який Бог — Аллах створив за шість днів, відділивши небо від землі, створивши небесні світила, тварин, воду, рай, а також перших людей. Головна турбота Аллаха у Корані — виховання людини. Ангели Джібріл, Найбільший Коран у світі: 1,5x2 гд. 632 сто Михаїл, Ісрафіл, Азраїл, створені зі рінки, 800 кг. Сторінки виготовлені із шот світла, допомагають Аллахові пере ландського паперу, обкладинку прикраше давати людям свою волю. Протисто но малахітом, напівкоштовним камінням, їть Аллахові шайтан 16ліс, який ко яшмою, золотом, сріблом. Цей унікальний Коран виготовили італійські майстри для лись повстав проти Бога, за що був волзьких татар. скинутий з небес. Є тут також схо же на біблійного Антихриста страш не чудовисько Даджаль. Коран включає міфологічні та релігійні сюжети, моральні наста нови, поради для щоденного життя, різних сфер людської діяльності. Він визначає обов'язки віруючих щодо правителів, духовенства, іновірців, а також славить Аллаха, якому слід уклонятися і прославляти його. У мусульманських країнах бага то слів і висловів із Корану увійшли в літературну мову, збагативши її. ■ Сторінка Корану з пергаменту. Східне мистецтво, особливо літера VII сг. тура, наповнене образами, мотивами і сюжетами з Корану. Відповідно до вчення ісламу, Коран завершує більш ранні одкровення — Тору та Євангеліє. В ісламі Коран — це не оповідання про Бога, а Слово Боже, послане людству через Божого посланця Магомета. Первинний текст Корану збережений тією мовою, якою його було записано, надалі в нього не було внесено жодної правки чи текстової вставки. Саме цим пояснюється ключова роль Корану в житті мусульман — це наріжний камінь ісламського суспільства, основа його державно-пра вового і соціально-економічного устрою. За легендою, закінчивши спорудження мечеті в Медині, пророк відштовхнувся ногою від скелі й вознісся вгору. Слід закарбувався на камені, який несподівано на мить став м'яким. Цей шматок скелі зберігається в мечеті в Єруса лимі. Доторкнутися до священного каменя щорічно приїж джають сотні тисяч мусульман.

Коран

ВИСОКА ПОЛИЧКА Магомет не вмів ні читати, ні писати, тому виголошував одкровення своїм послідовникам, які заучували їх напам’ять або записували на кам'яних дощечках, пергаменті, шматках шкіри. В історичних джерелах згадано близько сорока з тих, хто записував одкровення Корану. За життя Про рока єдиного тексту Корану не було, хоча всі сури й аяти були широко відомі, бо з'явилися професійні читці — хаф изи які могли безпомилково відтворювати велику кількість довгих і складних аятів. Проте після смерті Пророка його найближчий подвижник і перший халіф Абу Бакр відразу ж зібрав писарів і хафизів для складання єдиного тексту. Роботу було завершено за часів третього халіфа — Османа, до 650 р , і всі наступні примірники Корану відтворюють цей канонічний текст. €3

1.3.3

Стиль і мова Корану

Образний і стилістично різноманітний «Стиль Корану місцями суворий стиль Корану не схожий ні на Старий, ні на і справді піднесений, а тому ніх Новий Заповіт. В одній сурі трапляються різ то не має дивуватися дії, спри чиненій цією Книгою». Й. В. Гете кі зміни теми, різні ритмічні моделі, раптові переходи від першої до третьої особи, повто рення сказаного раніше, натяки на те, що на лежить сказати далі. Закінчена думка часто заримована, але строфи не е поезією, бо не відтворюють з арабської поетичної метрики. Проте це й не проза ні за інтонацією, ні за сенсом. Красу й глибину сур та аятів Корану відчувають навіть ті, хто не знайомий з арабською мовою,- під час власне прослуховування того, що читається. Арабська поетична метрика заснована на чергуванні довгих і корот ких складів, притаманних арабській мові. Певне поєднання таких складів утворює стопу, а кілька стоп віршовий рядок, розділений посередині паузою. Всі рядки вірша закінчуються тією самою римою. Незвичайний і відмінний від інших видів літератури стиль Корану вважають неповторним. Читають Коран особливим чином вимовляючи рядки співучо. Елементи

ко м пара і н т с і н ки

Європа ознайомилася з текстом Корану через латинські обробки X IІ-X V I ст. Початок науковим перекладам європейськими мовами поклав коментований латинський переклад Л. Марраччі (Падуя, 1698 р.). У XVII XIX ст. з ’явилися переклади Корану низкою мов — італиською, голландською, французькою, ні мецькою, англійською, російською, польською. Нині цю памятку світової культури пере кладено майже всіма мовами мусульмансько го Сходу і Західної Європи.

У Корані багато сказано про Р а м а д а н — священний місяць для мусульман. Рамадан — це місяць добрих справ, прощення гріхів і зміцнення віри. Також Рамадан — місяць читання і вивчення Корану, роздумів над Кораном і втілення Корану в життя.

Священні книги

Україна і світ Перші спроби перекладу Корану на староукраїнську (старослов'янську) мову було здійснено ще в XV ст. Іоаникій Галятовський видав 1683 року в Чернігові полемічний трактат «Аль-Коран Мухамедів*. Частково переклав Коран сучасною українською мовою видатний український учений-сходознавець Агат£нгел Кримський, який опублі кував у 1905 році в Москві «Сури найдавнішого періоду (переклад з поясненнями)*. Повний український переклад Корану (з німецької мови) здійснив у 1913-1914 роках львівський мовознавець-поліглот Олександр Абранч&сЛисин^цький. На жаль, текст не було опубліковано. З оригіналу вперше переклали Коран українською мовою вченийіраніст Ярема Полотнюк (1990 р.) та вчений-арабіст Валерій Рибалкін (2002-2011 рр.). У 2010 р. переклав із російської мови та видав священну книгу мусульман кримський письменник Валерій БасіГров. Автор першого повного перекладу смислів Корану українською мовою з арабської — сучасний сходознавець Михайло Якубович. Перше видання вийшло в Медині (де стажувався актор) 2013 р., нове видання — у Києві у 2015 р.

■

Переклад смислів Корану українською мовою М. Якубовичем

Священна книга мусульман — Коран — справила великий вплив на розвиток світової культури. Стилізація окремих віршів і сур Корану відлуння його поетичних мотивів є в багатьох літературах світу — у Й. В. І£те, П. Б. ЕШллі, О. Пушкіна, І. Б^ніна, Р. М. Рільке та багатьох інших. Зверталися до східної тематики й українські митці — П. Куліш, І. Франко, Леся Українка, А. Кримський, В. Стус. Значний вплив мистецтва ісламу відчувається в архітектурі й деко ративно-ужитковому мистецтві європейських країн. Арабські мислителі та вчені зробили великий внесок у світову культуру особливо в таких галузях, як філософія, математика, астрономія, медицина.

Коран

55 ^

Олександр Пушкін Наслідування Корану З тобою, Боже, в давній днині Могутній мірятись хотів, Зухвалий у своїй гордині, Але ти враз його смирив. Ти рік: життя я посилаю І смертю все земне караю, Всім управляє длань моя. Я також, рік він, силу маю І смертю все живе караю, З тобою рівний, Боже, я. Та упокоривсь він до краю Од гніву правого Твого: Зі сходу сонце я здіймаю. На заході здійми його!

■

Найдавніший Коран у світі (568-645 рр.), знайдений у Бірмінгемі (Англія)

Переклад Олеся Жолдака Арабески (від італ. агаЬезсо — арабський) — складний орнамент з геометричних фігур і стилізованих рослин них мотивів, до якого іноді включаються каліграфічні східні написи. У переносному значенні назву «арабес ки» застосовують до літературних та музичних творів. Іслам негативно ставився до зображення будь-якої жи вої істоти в живописі та скульптурі, тому в арабській культурі набули розквіту архітектура, художня калігра фія, ткацтво та мініатюрний живопис.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Сури Корану Аль-ФатіхУ (араб. — відкривати) — назва першої сури Ко рану, у якій коротко викладено основні догмати ісламу. Про неї написано безліч книг, її важливість для кожного мусульманина важко переоцінити. Зрозуміло, жоден перекладач Корану не міг залишити першу суру поза увагою. Такий вигляд має оригінал тексту «Аль-Фатіхи» ік и * ісМ іа £ І (і)

« “ о*’?, № . и / с М (1) 'сГсї*' № . У“ , (3) У У А кК.<*1 (4) 6' і ч *

(б) £сГе;4.? У<Х

(7)»

(2) о & я Ь & С ) (5) Іч У і

І Ї і 'І Ї ї & С ) '

Священні книги

Пропонуємо різні варіанти перекладу Аль-Фатіхи українською мовою.

Сура, що відкриває книгу

(мекхансьха, у ній сім аятів) 1. В ім'я Всемилостивого, Всемилосердного Бога. 2. Слава Богу, Господу всього сущого. 3. Всемилостивому Всемилосердному 4. Володареві Судного дня. 5. Тобі поклоняємося і в Тебе благаємо допомоги. 6. Веди нас праведним шляхом: 7. Шляхом тих, кого Ти облагодіяв, а не тих, що прогнівили Тебе, і не тих, що заблукали.

Переклад Яреми Полотнюка Сура І: «Та, щ о відкриває книгу»

(мекхансьха, у якій сім аятів ) 1. В ім'я Аллаха Всемилостивого, Всемилосердного! 2. Хвала Аллахові — Господові світів, 3. Всемилостивому Всемилосердному, 4. Володареві Судного Дня! 5. Тобі поклоняємося і Тебе благаємо про поміч! 6. Веди нас шляхом прямим — 7. Шляхом тих, кого Ти облагодіяв, а не тих, хто прогнівив Тебе, і не тих, хто блукає.

Переклад Валерія Рибалкіна

і. А ль-Ф атіха 1. 2. 3. 4. 5.

Ім'ям Аллаха Милостивого, Милосердного! Хвала Аллаху, Господу світів! Милостивому Милосердному! Володарю Судного Дня! Лише Тобі ми поклоняємося, і лише в Тебе просимо допомоги, 6. Веди нас шляхом прямим, 7. Шляхом тих, яких Ти наділив благами, а не тих, які під гнівом Твоїм, і не тих, які за блукали ! ■

Перша сура Корану

Переклад Михайла Якубовма

Коран

57 Сура II: ■ •Корова»- (аяти 2, 255)

(мединська, у якій 286 а ятів; провіщена в долині Міна під час прощальної мандрівки (до Мекки); початок сури виголошено в Медині) В ім’я Аллаха Всемилостивого, Всемнлосердного. 2. Ця Книга, поза будь-яким сумнівом — дороговказ для благочес тивих, 255. Аллах — немає божества, крім Нього, вічно Живого, Сущого; не бере Його ні дрімота, ні сон; Йому належить те, що в небесах і на землі. Хто шукатиме заступництва в Нього, без Його на те волі? Він знає про їхнє майбутнє та їхнє минуле. Вони ж осягають тільки ту дещицю Його знань, яку Він побажає. Трон Його охоплює небеса і землю, і не важко Йому охороняти їх, бо Він — Високий, Великий] Переклад Валерія Рибалкіна Сура сто чотирнадцята — «Люди» (мекканська, у ній 6 а ятів; провіщена після сури «Аль-Фаляк* * Світанок*) В 1. 2. 3. 4. 5. 6.

ім’я Всемилостивого, Всемнлосердного Бога. Скажи: 4Я прошу захисту в Господа людей, Царя людей, Бога людей, Від зла спокусника, який відступає при згадці імені Бога, Спокусника, який нашіптує злі помисли в серця людей, Від злих джинів та лихих людей!» Переклад Яреми Полотнюка Сура дев’яносто п’ята — «Смоква» (мекканська, у ній 8 а я т ів )

В ім’я Всемилостивого, Всемнлосердного Бога. 1. Клянуся смоквою та оливковим деревом! (На горі Смоковиць і Оливковій горі проповідував Ісус Христос). 2. Горою Синай! (Синай — гора, на якій Бог дав Мойсееві скрижалі з десятьма заповідями.) 3. І цим безпечним містом — Меккою! 4. Ми сотворили людей, дали їм зграбне тіло, 5. А потім знову перетворили їх на глину. 6. Крім тих, які ввірували та чинили добрі діла, а тому буде їм щедра винагорода. 7. То чому ж люди й досі вважають, що Божий суд — це Твоя вигадка? 8. А хіба Бог не є найсправедливішим із суддів?! Переклад Яреми Полотнюка

Священні книги

58 | | |

ЗАВАНТАЖ ІНФОРМАЦІЮ

Коран (з араб. — те, що читають: співуче читання) — священна кни га мусульман, зібрання одкровень пророка М ухам м ед а проголошених у пророчому екстазі в Мецці та Медині в VII ст. М екка і М едина (Саудів ська Аравія) — священні міста ісламу, тут народився, жив і помер пророк Мухаммед Коран складається з 114 сур (з араб. — ряд. ранг), які поділяються на аяти (з араб. — диво, знамення). За місцем проголошення Сури поділяють на мекканські (проголошені в Мецці 86 сур) — ранні та мединські (проголошені в Медині 28 сур) — пізні. У Корані немає зв'язної оповіді, кожна сура — це закінчений текст. Усі сури. крім першої, розміщено в Корані за розміром — від найбільшої до найменшої. Коран — це перша писемна пам'ятка арабської літератури Ц Ключові поняття теми: Коран, сура, аяти, Мухаммед, мекканські сури. мединські сури.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте історію створення Корану. Як і коли його було записано? Чому Мекка і Медина — священні міста мусульман? 2. Із яких частин складається Коран? Як вони розташовані? Що їх об'єднує? 3 . Про що розповідається в Корані? Чи є зв’язок між Біблією та Кораном? 4 . Знайдіть спільні мотиви з І псалма Давидового та 95 сури. Про що це свідчить? Відповідь аргументуйте. 5. Що об'єднує моральні настанови Біблії та Корану? 6 . У чому, на вашу думку, полягає алегоричне значення притчі Корану, яку переповів 0 . Пушкін? 7 . Порівняйте різні переклади першої сури Корану. Що ІУ об’єднує, а чим вони різняться? 8 . Які види мистецтва набули найбільшого розвитку в мусульманських країнах9 Чому саме? 9 . Чи справедливим є твердження що священні книги — Веди. Біблія та Коран — становлять велику художню цінність? Відповідь аргументуйте 1 0 . Священні книги різних релігій — культурне надбання всього людства Як ви вважаєте, чому? ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ Об’єднайтеся в пари, виберіть в Інтернеті по одному мультфільму із серії «Засади Корану», перегляньте його і поділіться враженнями.

59 ВАШІ ПІДСУМКИ

1. Священна книга народів Індії називається Веди? а) так б) ні 2.

Біблія скл ад аться зі Старого Заповіту та Нового Заповіту? а) так б) ні

Коран а) так

Виберіть одну' правильну відповідь. Слово «веди» означає: а) відати (знати) б) непорушний закон в) рід літератури

Виберіть одну правильну відповідь. Біблія складається з: а) гімнів б) сур

це священна книга мусульман? 6) ні

в ) КНИГ

б.

Виберіть одну’ правильну відповідь. За місцем проголошення сури Корану поділяють на: а) міські та сільські б) мекканські та мединські в) столичні та провінційні

Установіть відповідність між частішою і цілим: 1) Рігведа а) Біблія 2) П’ятикннжжя б) Коран 3) сура в) Веди

Установіть відповідність між книгами та дійовими особами: 1) Веди а) Мухаммед 2) Біблія 6) Індра 3) Коран в) Мойсей

Установіть відповідність між книгою та мовою написання: 1) арабська а) Біблія 2) санскрит б) Коран 3) давньоєврейська в) Веди

10. Чи справедливим с твердження, що свящеіші книш — Веди, Біблія та Коран становлять велику художню цінність? Відповідь аріументуйге. 11. Священні книш різних релігій — культурне надбання всього людства. Як ви вважаєте, чому? 12.

У чому секрет популярності священних книг?

нтйниість цс узагальнена назва історичної епохи, культури та духовних досягнень двох народів — стародавніх греків та рим лян, які мешкали в Середземномор’ї у І тисячолітті до нашої ери та на її початку. Слово античність походить від латинського слова стародавній. Започаткували античну культуру греки, потім їхні традиції продовжили римляни. У добу античності давні греки та римляни заклали підвалини всього європейського мистецтва. Антична література виробила майже всі жанри літератури нового ча су, велика частина з яких і нині зберегла свої античні, головним чином грецькі назви: епічна поема та ідилія, трагедія і комедія, ода, елегія, сатира (латинське) й епіграма, різні види історичної оповіді та ораторської мови. Коли ви читатимете Дайте, Шекспіра, Сервантеса, письменників епохи класицизму й бароко, ви знову й знову будете знаходити відгомін творів античного мистецтва, повертатися думками до джерел, витоків нової європейської культури — золотої доби античності. Справді, Ars longa - мистецтво вічне... Опрацювавши розділ «Античність», ви: — ознайомитеся з А н т и ч н іс т ю я к культурною та літературною добою: — дізнаєтеся про особливо популярні в Давній Греції та Давньому Римі роди і жанри літератури; — розкриєте для себе концепцію людини і світу в античному мис тецтві; — довідаєтеся про основні цикли давньогрецьких міфів; — зможете оцінити художнє втілення історичних подій в давньо грецькому епосі; — відкриєте для себе внутрішній світ античних поетів; — складете уявлення про античний театр; — з ’ясуєте вплив античності на розвиток світової культури і літера тури.

Античність

«**•А нт ична культ ура Життя сучасного європейця нерозривно пов’язано з античною культурою. Алфавіт української та інших слов’янських мов осно ваний на грецькому алфавіті. Алфавіт роман ських мов (зокрема англійської, німецької, французької та інших західноєвропейських мов) — на латинському алфавіті стародав ніх римлян. Чимало слів у всіх європейських мовах грецького чи латинського походження: школа, ліцей, гімназія, академія, клас, директор, стадіон, література, гео графія, фізика, політика тощо. Серед власних імен більшість — грецького та латинського походження: Тетяна, Віктор, Олександр, Петро.

До наших днів збереглася грецька назва Дніпра — Борисфен, руїни міст, зведених грека ми і римлянами. Це — Ольвія неподалік Одеси, Херсонес по близу Севастополя, Пантікапей біля Керчі.

2.1.1 Хронологічні межі Ітинносіі: X ЕХсг. дон.е.

Уст. н.е.

Основні етапи розвитку аіггичної літератури: Перший етап архаїка (від грецьк. ордою; стародавній) від найдавніших часів до VII ст. до н. е. Найвизначніші пам’ятки цього періоду «Іліада» та «Одіссея* Гомбра. Другий етап — класика (від лат. Навісив — взірцевий) — VII-IV до н. е. Найвищого розвитку в цей період досягли лірична поезія (Тіртей і Сапф<5), трагедія (Есхіл) і комедія (Арнстофан), а також нелітературна проза (історіографія, філософія, красномовство). Третій етап - еллінізм (від грецьк. ЬеІІеп грек) III ст. до н. е початок нашої доби. У цей період — час походів Олександра Македонського — грецька література поширювалася на завойовані землі. Громадянські та патріо тичні теми у ній поступаються місцем сімейним і побутовим. Четвертий етап - римський — І-III ст. н. е. У цей період дістали розвиток художня та біографічна проза, ора торське мистецтво. Історіографія — від грецьк. юторісх Осторія) — розповідь про минуле та грецьк. ура<ра> (графо) — пишу, галузь істо ричної' науки. філософія — від грецьк. о іл о (лю бов) та грецьк. о о ф ш (мудрість), дослівно: любов до мудрості — наука, що містить систему по глядів на світ та лкхХіну. Красномовство (риторика) — наука про способи викладення думки.

2.1.2

Концепція людини і світу в античній літературі Антична література сформувала духовні цінності, які стали базовими для всієї євро пейської культури: цінність земного життя, щастя, духовної та тілесної краси. Ідеал Античності — активна, діяльна, закохана в життя, сповнена жаги знань і творчості людина, яка готова самостійно приймати рішення, нести відповідальність за свої вчинки, здатна на самопожертву заради обов'язку, досконала фізично.

Антична культура

■

«Венера Мілоська» (Афродіга з острова Міло<5 — антична скульптура з білого мармуру. II ст. до н. е.

■

«Дискобол» — перша класична скульптура, що зображ ує людину в русі. II ст. до н. е.

■

63 ^

Сплячий Ендіміон (міфологічний герой). II ст. до н. е.

Давні греки розробили поняття про роль краси в житті людини. Вони захоплювалися красою безмежного Всесвіту та природи, життям у всіх його проявах, тілесною й моральною красою людини та творили красу в пластичних рухах, довершених фізичних вправах, у мистецтві — скульптурі, архітектурі, музиці та літературі. 2.1.3

Міфологія та епос

Абстрактні поняття — природа, небо, життя, смерть, мораль, час, родові зв'язки — первісна людина уявляла собі у вигляді живих істот і їхніх стосунків між собою. Так з'явилися міфи. Теорія літератури

Героїчний епос (від грецьк. іпос, — слово, розповідь) — героїчна оповідь про минуле народу, у якій прославляються розум, сила, мужність і відданість батьківщині. До героїчного епосу належать: слов'янські билини, індійські поеми «Махабхарата** і «Рамаяна*-, давньогрецькі поеми Гомера «Іліада^і «Одіссея** тощо. Міф передав багато своїх особливостей епосу й казці. Від казки походить новела, а від епосу — лицарський роман. Так ри си давньої словесності видозмінювалися від жанру до жанру впродовж усієї історії літератури.

Міф — це оповідь, захована на традиціях, легендах або фактах, яка пояснює звичаї і обради, розкриває історію походження світу і людей, природи і тварин, предметів і явищ за участю надприродних істот — богів, демонів, героїв. Свого часу міф заміняв наукові знання і був основою світогляду. Казка — розповідний народно поетичний або писемно-літе ратурний твір розважального та повчального характеру про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил. І казка, і міф передаються від покоління до покоління. Проте на казках, на відміну від міфів, не будується світогляд.

Античність

64 На час появи писемності сло весне мистецтво пройшло д ов гий і складний шлях, у ньому накопичився запас сюжетів та образів, мотивів та ідей, ритмів і рим, різноманітних худож ніх засобів. Людина поступово вчилася стежити не тільки за тим, що сказано, але й за тим, як саме сказано.

У переносному значенні П арнбс — csim поезії, м (э а — натхнення, творчіапь.

Міфологія існувала у кожного народу на початку його історії. Але грецька міфологія дійшла до нас найповніше. За уявленням гре ків, на вершині гори Олімп жили безсмертні боги: громовержець Зевс, його дружина — охо ронниця шлюбу богиня Гера, богиня родючос ті й землеробства —Деметра, бог мистецтв — Аполлон, богиня краси й кохання — АфроЗіта , богиня мудрості —АфінаПаллаЗа, бог війни — Apec, бог ремесел — Гефест. У лісах ховалися німфи, у струмках жили наяди, на галявинах тішилися смішні сатири — чоловіки з довги ми кінськими хвостами і цапиними ногами, а в лісовій печері дрімав сам бог природи —

Пан.

ВИСОКА ПОЛИЧКА Гора Парнас — легендарне місце перебування Аполлона та дев'яти муз (дочок Зевса і богині пам'яті Мнем осіни). Біля підніжжя Парнасу було розташоване місто Дельфи, де у храмі Аполлона пророкував знаменитий оракул. Музи — богині мистецтва й науки. Кліо — покровителька історії, Талія — муза комедії, Мельпомена — трагедії, Евтерпа — ліричної поезії, Ерато — любовної лірики, Терпсихора — танцю, Полігімнія — красномов ства, Калліопа — епічної поезії й науки, Уранія — астрономії. €з

■

Нікола Пуссен. Аполлон і музи. XVII ст.

Антична культура

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ 1. Які давньогрецькі міфи ви пам'ятаєте? 2. Пригадайте фразеологізми, які мають міфологічне походження.

2.1.4

Цикли міфів

Літературу античності важко зрозуміти, якщо не знати давньогрець кої міфології. Міфологічні історії, об'єднані спільним героєм або подією, складають цикл міфів. Цикл (від грецьк. kyklos — коло) — Давні греки не знали звука [ці, низка пов'язаних між собою явищ, які тво вони вимовляли «кіклоп» [а не рять певну цілість. У літературі це сукупність «циклоп») або «Кербер» (а не об'єднаних у ціле творів одного жанру «Ц ербер). Найвідоміші цикли давньогрецьких міфів — фів&нський (про долю царя Ф ів Едіпа), троянський (про похід на Тфою) і про аргонdemie (похід по золоте руно).

Фіванський цикл В основі фіванського циклу міфів покла дено розповідь про долю правителів міста ФТви. Одному з них, царю Едіпу як було пе редбачено оракулом, довелося пройти страш ні випробування — не відаючи, убити рідного батька й одружитися з матір'ю. З власної волі Едіп покарав себе, виколовши собі очі, аби не бачити світла так само, як не бачив він своїх мимовільних злочинів. Волею богів йому бу ло даровано прощення. Місто Фіви, згідно з міфом, заснував фі нікійський царевич Кадм, у якого Бог Зевс, прибравши образ бика, викрав сестру Європу (Існує версія, що від її імені походить назва нашого континенту). Пошуки сестри привели Кадма до Еллади (Давньої Греції), де він і побудував Фіви.

■

Гвідо Рені. Викрадення Європи. Xtfll ст.

У сюжетах цих міфів втілено од ну з головних ідей міфологічної свідомості давніх греків — не відворотність долі.

Едіп став царем Фів, коли розгадав загад ку чудовиська Сфінкса та врятував місто. Загадка Сфінкса: «Хто ходить вранці на чотирьох, удень — на двох, а ввечері — на трьох?» Відповідь: «Людина».

Античність

Міфи про аргонавтів П'ятдесят героїв (за кількістю весел на ко раблі), серед яких були Орфей, Геракл та інші, на чолі з Язоном на кораблі -*Арго* (звідси назва — аргонавти) здійснили морський похід у Колхйду (давньогрецька назва грузинського узбережжя Чорного моря) за Золотим руном (шкурою священного золотого овна), що збері галося під охороною Дракона. За допомогою дочки царя Колхиди Медеї Язону вдалося здо бути Золоте руно, джерело могутності й багат ства, і щасливо повернутися до Еллади. 2.1.5 Константінос Воланакіс. Арго. XIX сг.

Троянський цикл міфів

»4

Найвідомішим циклом давньогрецьких героїчних міфів є троянський, де розповідається про історію Троянської війни — однієї з цент ральних подій у грецькій міфології. Приводом до Троянської війни стала така подія: богиня Еріда (від грецьк. -*еріet- — свар ка) підкинула трьом жителькам Олімпу — Гері, Афіні й Афродіті — яблуко з написом -гНайпрекраснішій*. Богині посварилися (звідси вислів — яблуко розбрату). Розсудити сварку Зевс нака зав Парісу, троянському царевичу. Паріс віддав яблуко Афродіті, яка пообіцяла йому кохання Єлени (Гелени) Прекрасної — дружини спар танського царя Менелая. Афродіта підговорила Гвідо Рені. Паріс викрадає красуню Олену нгекти з Парі сом до Трої. Єлену. XVII сг. Me нелай зібрав військо, призначив командува ти ним свого брата Агам ємно на і рушив на Трою. У подіях під мурами Трої активну участь брали боги й богині: на боці греків — Герата Афіна, на боці троянців — Афродіта, Аполлон, Артеміда й Apec. Спочатку греки намагалися мирно домовитись про повернення Єлени, але троянці не погодилися віддати красуню. Протягом дев'яти років грецькі війська тримали Трою в облозі. Головним героєм оборони Трої став Гектор, старший син Пріама. Мати одного з учасників походу героя Ахілла, морська богиня Фетіда, скупала його у водах священної ріки Стікс, щоб зробити невразливим для ворожих стріл. Але при цьому вона тримала маленького Ахілла за п'яту якої не торкнулися води Стікс а. Гектор загинув у поєдинку з Ахіллом, а сам У переносному значенні ахіппісова гїята — слабке Ахілл — від отруєної стріли Паріс а, яка влучила вразливе місце. йому в п'яту

Антична культура З допомогою славнозвісного троянського коня греки перемогли троянців. За порадою хитромудрого Одіссея греки збудували величезного дерев'яного коня, всередині якого сховалися воїни. Грецьке військо відпливло на своїх кораблях, зр о бивши вигляд, що знімають облогу Трої. Не послухавшись перестороги жерця Лаокоона, троянці перенесли коня в місто, зруйнував ши частину оборонної стіни. Вночі воїни вийшли з черева коня й відкрили ворота грецькому війську, яке повернулося під сті ни Трої. Стіни Трої, які неможливо було зруйну вати, побудували Посейдон та Аполлон. Цар Трої Лаомедонт обіцяв богам винагороду за роботу, проте не заплатив. Боги розгнівалися та прокляли Трою, тому вона була прирече на на загибель. У Троянській війні вціліли тільки Анхіз та Еней, які були не з роду Лаомедонта. Анхіза та Енея зображено на сторінках «Енеїди* Вергілія та «Енеїди* Івана Котляревського. Розповіді про Троянську війну стали не вичерпним джерелом для літератури й мис тецтва. Вони лягли в основу поем Гомера «Іл іада* й «О діссея*, окремі епізоди Тро янської війни з г а ^ ю т ь старогрецькі трагіки («Троянка* Еврипіда); у Римі про Троянську війну писали Іінній, Вергшій («Е н еїд а*). У літературі нового часу до троянських міфів зверталися Джованні Боккаччо, Жан Жирод^, Вільям Шекспір, Леся Українка та інші.

о 1. 2. 3. 4.

» 67

У переносному значенні троян ський кінь — це обманні дії, дар ворогу з метою його згубити.

■

Троянський кінь

■

Храм Аполлона в Дельфах

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

Про що йдеться у троянському циклі міфів? Поясніть назву циклу. Назвіть причину Троянської війни. Яким був вибір Паріса? Поміркуйте, чи вірили давні греки в долю й у можливість її оминути. Як це описано в міфах?

Античність

/І іт е р а т о р а- 'Оа&ншї ‘Треид Текстів давньогрецької літера тури залишилося дуже мало, в уривках. Із героїчного епосу до наших днів дійшли тільки «Іліада» та «Одіссея», хоча подібних поем у Давній Греції існувало багато. Головною темою епічних поем була історія Троянської війни. Автором «Іліади» й «Одіс сеї» вважають Гомера.

■

Погруддя Гомера

2.2.1

Гомер

У часи Античності Гомера, автора « Іліади* та «Одіссеї*, сприймали як історичну особу прете достовірні дані про його біографію від сутні. Навіть стародавні греки не мали певних свідчень щодо місця його народження. За пра во називатися батьківщиною Гомера спереча лися сім міст — Смірна, Родос, Колофон, Самалін, Ірос, Аргос й Афіни. Яким було справжнє ім'я Гомера, також достеменно невідомо, бо слово гомер пере кладається як «співець*, а в Гфецїї «гомерами* називали сліпих співців (наприклад, погруддя Гомера — це зображення сліпого старого). Існує думка, що Гомер жив у кінці IX — VIII ст. до н. е. Стародавні греки вважали «Іліаду* та «О діссею* втіленням мудрості, справедли вості та духовності. їх вивчали напам'ять, виконували на свята, переписували, за ними діти вчилися читати. Гомер став прикладом доія багатьох письменників свого часу у ве ликого поета Античності черпали натхнення класики світової літератури. Гомер — перший давньогрецький поет, літературна спадщина якого здобула світову популярність і дійшла до наших днів. Йо го без сумніву можна вважати засновником європейської літератури. «Іл іад а* та «О д іссея*

■

Адольф Вільям Бугро. Гомер із провідником.

XIX ст.

Місто Троя мало ще одну назву — ІЛіон, звідси походить назва поеми Гомера. До X IX століття панувала думка, що зміст «Іліади* та «Одіссеї* вигаданий, Трої не існувало, а Троянська війна — міфологіч ний сюжет. Троянський цикл міфів був добре відомий грекам, тому Гомер у своїй поемі не розпо відає ні про причини війни, ні про її перебіг.

Література Давньої Греції

Вид із Гіссарлика. На дум ку Шлімана, тут стояв табір Агамемнона

В останній чверті XIX століття Генріх Шліман, археолог-самоук, знайшов руїни легендарної Трої на мисі Гіссарлик (Туреч чина). Сучасні вчені встановили, що Трою було зруйновано між 1195 і 1185 роками до н. е. Це дає підстави зробити висно вок про те, що Троянська війна — реальна історична подія, яка з часом обросла в міфах легендарними подробицями.

У самій «Іліаді» йдеться про події при близно п'ятдесяти днів останнього, десятого року війни під Троєю. Найбільш повно опи сано з них усього дев'ять днів, але цього ко роткого періоду достатньо поетові для того, щоб з епічним розмахом зобразити криваві сцени війни у всьому їх трагізмі. Проте поема сповнена гуманістичного пафосу Від війни страждають і гинуть як греки, так і троянці. Навіть Зевс характери зує війну брутальними епітетами й каже, що ненавидить бога війни. «Іл іад а* налічує 24 пісні (за числом букв грецького алфавіту), які складаються з 15 693 віршів. Сам Гомер не поділяв свою поему на пісні. У III ст. до н. е. її вперше розбили для зручності олександрійські вче ні, кожну главу назвали за буквами грець кого алфавіту. За «Іліадою*-, у грецькому (або ахейсько му) війську було близько ста тисяч воїнів і більше тисячі кораблів. У центрі розповіді в «Іліаді* — грецький герой Ахілл і троянський царевич Гектор. Поетичний розмір надає поемі патетично го звучання. «Іліаду* (як і «Одіссею*-) напи сано гекзаметром (грецьке «шестимірник*-): кожний рядок складається з шести повторю ваних поєднань складів: довгий — короткий —

короткий.

■

Іліада, Книга 7. Манускрипт \f-\f\ ст.

■

Якоб Йордане Одіссей у печері Поліфема. XVII ст.

Д авньогрецька поезія буду валася на чергуванні д овгих і коротких складів (а не наголо шених і ненаголошених, як у сучасних європейських мовах). Сучасні мови передають грець кий гекзаметр своїми поетични ми засобами.

Античність

Бігли вздовж муру міського обидва шляхом вони битим

-ии І -ии І -// ии І -ии І -ии І - и До струменистих джерел вже добігли вони. Дві криниці

-ии І -ии І -// ии І -ии І -ии І - и «О д іссея * поема про повернення на рідний острів Ітаку героя Троянської війни Одіссея та про його мандри. Він побував на острові німфи Каліпсо, на острові циклопів, де осліпив циклопа ГІоліфема, був у гостях у бога вітрів Еола, зустрічався з племенем людожерів, гостював у чарівниці Цирцеї, спускався в царство мертвих. Урешті-решт він по вернувся додому, де на нього чекала вірна дружина Пенелопа. «Одіссею» побудовано за таким самим принципом, як і першу поему Гомера «Іліаду». Одіссен мандрував десять років, проте в поемі зображено з них лише сорок днів, а найважливіші події «Одіссеї* тривають дев’ять днів. Сюжети й події «Іліади», її персонажі (троянський цар Пріам і його дружина Гекуба, їхній син Гектор і його дружина Андромаха, грецький герой Ахілл і його друг Патрокл та інші) постають у багатьох творах світового мистецтва наступних віків.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть, чи існував насправді поет на ім’я Гомер. 2. Назвіть, автором яких творів вважають Гомера. До якого жанру вони належать? Поясніть значення терміна поема. 3 . Укажіть, коли було створено поеми «Іліада» та «Одіссея». 4 . Розкажіть, як побудовано «Іліаду». 5. Поясніть, що спільного в побудові поем «Іліада» та «Одіссея». 6 . Навколо яких подій розгортається сюжет «Іліади»? 7 . Які археологічні знахідки підтверджують, що в основу поем Гомера покладено реальні події? 8 . Поміркуйте, чому Гомера вважають засновником європейської літератури. ^

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Ахілл І Гектор В епічних поемах життя людей зображено на тлі історичних подій і в тісному зв'язку з життям держави й волею богів. Почуття обов'язку та при четності до спільної справи робить їх героями У центрі драматичних подій поеми Гомера «Іліада» — образи героїв Ахілла і Гектора. Ахілла — сина фессалійського (Фессалія — давньогрецьке місто) царя Пелея та морської богині Фетіди — найхоробрішого з грецьких воїнів, зо бражено в поемі таким могутнім, що троянці не наважуються навіть вийти зі стін міста, якщо він бере участь у бою. Ахіллу провіщали гучну славу та загибель у Троянській війні. Та попри це пророцтво, він вирушає під Трою, бо дізнається що без нього греки не пере

Література Давньої Греції

можуть троянців. Ахілл не тільки безстрашний і непереможний. Йому притаманне почуття спра ведливості та власної гідності. Він сміливо всту пає в суперечку з Агамемноном, коли той нехтує рішенням зборів. Проте коли образа або гнів за сліплюють йому очі, запальний Ахілл здатен на нерозсудливі вчинки й жорстокість. Він відмов ляється повернутися на поле бою, навіть коли троянці починають перемагати греків, і тільки загибель Патрокла змушує його взяти до рук зброю. Те, як він повівся з тілом переможеного ■ Мішель Мартін Дроллінг. Гнів Ахілла. XIX ст. Гектора, викликає осуд. Та у зворушливій сце ні зі старим Пріамом ми бачимо зовсім іншого Ахілла — милосердного й шляхетного, він віддає цареві Трої тіло сина й обіцяє навіть зупинити війну на час поховання Гектора. Образ Ахілла — це образ епічного героя, мужнього воїна, у системі цінностей якого найголовніше — військова честь і доблесть. Протистоїть Ахіллу в поемі улюбленець троянців Гектор, стійкий і без страшний захисник рідного міста. Він герой десятилітньої оборони Трої, готовий захищати рідне місто до останнього подиху. Хоробрий лицар, Гек тор відкидає пророцтво про загибель Трої — для нього немає вищої мети, ніж боротьба за вітчизну. Водночас образ Гектора — один із найлюдяніших у поемі. Це людина, здатна на глибокі почуття ніжності й любові, на сумніви й вагання. Гектор — люблячий син, відданий чоловік, зворушливий у своїх почуттях батько. Сце на, коли Гектор прощається перед боєм із дружиною Андромахою та ма леньким сином, одна з найвиразніших в «Іліаді», недаремно до неї часто звертаються митці різних часів і народів. І образ Ахілла, який знає про свою загибель у війні, і образ Гектора, попередженого про падіння Трої, овіяні трагізмом, а їхня твердість у ви конанні обов'язку до передвіщеного кінця надає їм епічної величі. Зображуючи Троянську війну, Гомер, згідно з правилами давньої епічної поезії, не виказує симпатій жодній зі сторін. Він оспівує відвагу та мужність як грецьких, так і троянських воїнів. У той самий час співець показує, що війна — це жорстокість і насильство, смерть і руйнування, горе втрат і наруга над людською гідністю, я

Бог Гефест на прохання Фетіди, матері героя, викував для Ахілла нові обладунки замість тих, що він віддав Патроклу. У поемі докладно опи сано славнозвісний щит Ахілла, на якому в цент рі було зображено космічні тіла: землю, сонце, місяць, різні сузір'я; краї щита обтікав Океан, а між краями й центром — картини життя: миру й війни, праці й відпочинку, веселощів і чвар.

Античність

ч ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ Іліала

( Уривки) Д вобій А хіл л а і Гектора (п існ я 2 2 )

Так же, як сокіл у горах, з пернатих усіх найбистріший, Легко під хмарами гонить сполохану горлицю дику Й мечеться там на всі боки, а сокіл із клекотом хижим Швидко її настигає, здобичі прагнучи серцем. Рвавсь так Ахілл уперед, та вздовж іліонського муру З трепетом Гектор тікаючи, дужими рухав коліньми. Мимо дозорного пагорба й смоков, овіяних вітром, Бігли вздовж муру міського обидва шляхом вони битим. До струменистих джерел вже добігли вони. Дві криниці Витоки звідти дають течії вирового Скамандру. Теплою перша струмує водою, і завжди парує Хмара над нею густа, як дим лісового пожару. Друга ж і влітку холодним як лід струменіє потоком, Наче той град крижаний або снігу завія студена. Поряд із ними просторі, обкладені каменем гладко, Гарні водойми, що в них блискуче вбрання своє мили Жони прекрасні хоробрих троян та їх доньки вродливі В мирні часи, як сюди не приходили вої ахейські. Мимо промчали вони, той — рятуючись, той — здоганявши. Сильний попереду мчав, настигав же, як вихор, багато Дужчий від нього,— не бик-бо жертовний, не шкура бичача Ціллю була їм. як це в бігових перегонах буває,— Тут же ішлося за Гектора душу, впокірника коней. До Пелеона ж богиня прийшла, ясноока Афіна, Та, перед ним зупинившись, промовила слово крилате: «Зевсові любий Ахілле ясний! Сподіваюся, нині До кораблів принесемо з тобою велику ми славу, Гектора, хоч і який він неситий в бою, подолавши. Не пощастить відтепер йому більше від нас ухилятись, Не допоможе і Ф еб дальносяжний, хоч як би старався Й повзав у Зевса в ногах, у егідодержавного батька. Тож зупинись на часину й спочинь! А сама я подамся До Пріаміда й схилю його вийти на бій із тобою*.

Скамандр — бог ріки біля Трої. Пелі'д — той, чий батько Пелей (ідеться про Ахілла). Феб — одне з імен Аполлона. Дейфоб, Де'іфоб — улюблений брат Гектора. Геспер — божество вечірньої зірки. Скейська брама — брама, що вела з Трої на рівнину, де відбу валися бої.

Література Давньої Греції Так говорила Афіна, і радо Ахілл їй скорився. От зупинивсь він і сперся на ясен свій мідяногострий. І до божистого Гектора миттю вона поспішила. Постать Дейфоба прибравши і голос його неослабний. Та, перед ним зупинившись, промовила слово крилате: «Любим, як тяжко Ахілл утісняє тебе прудконогий, Гонячі! ш в и д к о навкруг священного міста Пріама. Отже, спинімось, заждім його й будемо вдвох боронитись!» В відповідь Гектор великий промовив їй шоломосяйний: «Тож і раніше мені, Дейфобе, ти був найлюбіший З рідних братів моїх, котрих Гекуба й Пріам породили. Нині ж тебе я повинен тим більш поважати душею. Що, мене в скруті на власні побачивши очі, ти зваживсь Вийти з-за мурів, тоді як інші за ними сховались». В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна: «Любий мій брате! Наш батько, й шановна матінка наша, Й товариші всі один перед одним уклінно благали В місті лишатись: таким-бо вони переповнені страхом! Тільки ж за тебе тривогою там моє серце смутилось. Ну-бо, сміливо ставаймо до бою й списів не щадімо В січі завзятій,— побачимо ще, чи Ахілл прудконопій Нас повбива й поволочить озброєння наше криваве До кораблів глибодонних, чи ти його списом здолаєш!» Мовила так і підступно його повела за собою. А як, один проти одного ставши, зійшлись вони близько. Перший Ахіллові Гектор сказав тоді шоломосяйний: «Більш я не буду, Пеліде, як досі, тебе уникати. Тричі оббіг я Пріамове місто священне, не смівши Стріти твій напад. А зараз — дух мій мене спонукає Стати грудьми проти тебе — здолаю чи смертю загину. Не оскверню я тебе, коли над тобою звитягу Дасть мені Зевс, і душу із тіла твого відберу я. Тільки славетне озброєння з тебе зніму я, Ахілле, Тіло ж ахеям верну. Так само й зі мною ти вчиниш». Глянув спідлоба і мовив до нього Ахілл прудконогий: «Не говори мені, Гекторе клятий, про жодні угоди! Як не бува між людьми і між левами клятв непорушних, Як між вовками й ягнятами згоди не буде ніколи, А без кінця споконвік одне з одним вони ворогують,— Так і між нами не бути любові, не бути ніяким Клятвам нерушним, аж поки один з нас чолом не поляже Й крові його Арей не нап’ється, боєць войовничий. Більше тобі не втекти. Незабаром Паллада Афіна Списом моїм подолає тебе. Спокутуєш нині Сум мій по друзях моїх, повбиваних лютим тобою!» Мовивши так, розмахнувсь і свого довготінного списа

Кинув, та вгледів його й ухиливсь осяйливий Гектор, Вчасно присів, і спис мідногострий, над ним пролетівши, В землю уп’явся. Вирвавши спис той. Паллада Афіна Потай від Гектора, люду вождя, повернула Ахіллу. Гектор тоді бездоганному сину Пелея промовив: «Схибив ти! Видно, усе ж таки, богоподібний Ахілле, Ти не від Зевса дізнався про долю мою, як хвалився. Не утікатиму я, не вженеш мені списа у спину! Прямо іду проти тебе, проймеш мені груди, як тільки Дасть тобі бог. А тим часом і сам ти мого стережися Мідного списа. Бодай би цілком ти прийняв його в тіло! Легшою стала 6, напевно, війна й для троян із твоєю Смертю. Для ннх-бо усіх найбільше являєш ти лихої» Мовивши так, розмахнувсь, і свого довготінного списа Кинув, і прямо у щит Ахіллові вцілив несхибно. Але далеко одскочив той спис од щита. І розсердивсь Гектор, як глянув, що спис пролетів із руки його марно. Став він, збентежений: іншопо-бо не було в нього списа. Голосно він білощитного став Деїфоба гукати, Щоб йому ратище дав, а того не було уже й близько. Все зрозумів тоді Гектор, і так він до себе промовив: «Горе мені! Мабуть, справді до смерті боги мене кличуть! Я-бо гадав, що герой Деїфоб недалеко від мене. Він же за мурами, в місті, й мене обманула Афіна! Ось вже зловісна наблизилась смерть, і нікуди від неї Не утекти. Як видно, давно уже це до вподоби Зевсу й його дальносяжному синові, котрі раніше Допомагали мені. І от доля уже настигає. Але нехай уже не без борні, не без слави загину, Діло зробивши велике, щоб знали про нього й потомки!» Так же й Ахілл тоді з серцем, сповненим буйної сили, Кинувся, груди могутні щитом прикриваючи круглим Гарного виробу, а на чолі красувався блискучий, Міддю окутий шолом, розвівалась над ним золотиста Грива іуста, що вправив Гефест її щільно у гребінь. Так же, як сяє між зір незліченних у темряві ночі Геспер, що в небі немає від нього яснішої зірки, Сяяло так і відточене вістря на списі Ахілла. А іе ховалося тіло вождя під озброєнням мідним. Славним, здобутим, коли подолав він Патроклову силу. Там лиш, де кості-ключиці поєднують шию з плечима. Горло біліло,— найшвидше душі там сягає загибель,— Саме туди своїм списом ударив Ахілл богосвітлий, І пройняло його вістря те ніжную шию навиліт. Мідноважкий не пробив, проте, Гектору ясен горлянки, Щоб у розмові з Пелідом мінятися міг він словами.

Античність

Література Давньої Греції

В куряву впав він, і крикнув, зрадівши, Ахілл богосвітлий: Гекторе, вбивши Патрокла,— невже врятуватись самому Ти сподівався? Й мене не страшився, бо я був далеко?* Весь знемагаючи, Гектор одрік йому шоломосяйний: -*3адля твоєї душі, і колін, і батьків твоїх рідних, Псам, я благаю, не кидай мене під човнами ахеїв, Глянув спідлоба і мовив до нього Ахілл прудконогий: «Псе, не благай мене задля колін і батьків моїх рідних. Нині ніхто вже від псів голови не врятує твоєї, Хоч би і в десять, і в двадцять разів привезли мені більший Викуп, і, зваживши на терезах, обіцяли ще стільки, Й золотом чистим вагу твого тіла звелів замінити Син Дарданів Пріам,— і тоді твоя мати шановна, Що народивсь ти від неї, на ложі тебе не оплаче,— Пси лиш та хижі птахи розірвуть на шматки твоє тіло!* Мовивши так, він на Гектора діло замислив негідне: Попробивав на обох йому дужих ногах сухожилля В п'ятах, де щиколоть; ремені в них протягнувши бичачі, До колісниці припнув, голові ж дав в пилу волочитись. На колісницю зійшов, славну зброю убитого взявши, Коней стьобнув батогом, і охоче вони полетіли. Куряви хмара знялась над волоченим тілом, звихрилось Чорне волосся, і вся голова його, досі прекрасна, В поросі билась густім. Ворогам-бо його на наругу Зевс хмаровладний віддав у ріднім вітчизнянім краї. Пилом бруднилась його голова. А мати, на сина Глянувши, стала ридати й, далеко від себе жбурнувши Світлу намітку свою, виривать почала свої коси. Жалібно й любий ридав його батько, й усюди навколо Плач і сумне голосіння лунали по цілому місту. Схоже було це найбільше на те, ніби Троя висока Полум'ям вся невгасимим од верху до низу палала.

Переклад Бориса Тена

■ Тріумфатор Ахілл тягне за колісницею тіло переможеного Гектора. Настінний розпис

75 ^

Античність

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Про що розповідається в пісні «Іліади» 22 «Двобій Ахілла і Гектора»? 2. Простежте, як Гомер вплітає в розповідь про гонитву Ахілла за Гектором картини мирного минулого Трої. 3 . Як ви вважаєте, чому Гектор не повернувся під захист стін Трої, а до чекався Ахілла й прийняв бій? 4 . Як змальовано Ахілла й Гектора? Якими епітетами характеризує Гомер своїх героїв? 5. Гомер характеризує Ахілла епітетом прудконогий. Чи може прудконогий Ахілл наздогнати Гектора? Доведіть свою думку на прикладах із тексту 6 . Із якими словами звернувся Гектор до Ахілла перед двобоєм? Що Ахілл йому відповів? 7 . Проаналізуйте, яку роль у поєдинку відіграв щит Ахілла та його спис Як Ахілл наніс Гектору смертельну рану? 8. Поясніть, які почуття у вас викликала пісня «Двобій Ахілла і Гектора» Аргументуйте своє ставлення до Гектора й Ахілла.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Пріам у Ахілла (пісня 24) В дім непомітно ввійшов великий Пріам і, схилившись. Став обнімати коліна Ахіллові, ще й цілувати Руки страшні, що в нього численних синів повбивали. Так, наче муж, що, в рідному краї убивши людину, На чужину утікає в нестямі і, раптом зайшовши В дім до мужа багатого, подив усіх викликає, Так здивувався Ахілл, боговидого старця впізнавши, Враз здивувались і інші, й одні позирнули на одних. Тільки Пріам, озвавшись, промовив до нього з благанням: «Батька свого спогадай, до богів подібний АхіллеІ Так же, як я. стоїть він на старості скорбнім порозі. Все ж він, принаймні почувши про те, що живий ти і цілий, Серцем радіє своїм і щоденно плекає надію Любого бачити сина, коли він повернеться з Трої. Я ж, нещасний без краю, найкращих синів породив я В Трої розлогій, а нині нікого мені не лишилось. Аж п’ятдесят їх у мене було до приходу ахеїв,

Ніоба — жінка царя Фів, яка похвалилася перед богинею Лето, що у неї 12 дітей, а у тої всього двоє, за що й була суворо покарана. Артеміда — богиня мислив ства. Лето — дружина Зевса, мати Аполлона й Артем іди. Кроніон — син Кроноса (йдеться про Зевса).

Література Давньої Греції З них дев’ятнадцять від лона були однієї дружини, Решту — інші жінки у моїх породили покоях, Та багатьом із них лютий Арей вже знесилив коліна. Хто ж був єдиний у мене, що й Трою, й самих захищав нас. Той в обороні вітчизни недавно тобою убитий Гектор. Тож задля нього й до цих кораблів я ахейських Нині з благанням прийшов і викуп приніс незліченний. Бійся, Ахілле, богів і зглянься ласкаво на мене, Батька свого спогадавши, бо жалю ще більше я гідний, Те-бо терплю, чого інший ніхто не зазнав земнородний. Рук убивці синів своїх я доторкаюсь губами!» Мовив це, й пам’ять про батька збудив, і викликав сльози. Взявши за руку, лагідно все ж одхилив той старого. Так спогадавши обидва,— той Гектора-мужезвитяжця, Плакав невтішно, до ніг Ахілловнх тужно припавши, Сам же Ахілл свого батька оплакував, ще й за Патроклом Тяжко журився, і стогін їх сумно лунав по покоях. Глянув на нього спідлоба і мовив Ахілл прудконогий: «Не досаждай мені, старче, бо вирішив серцем і сам я Гектора тіло вернути,- від Зевса приходила з вістю Мати до мене моя, від морського народжена старця. Знаю-бо й те я, Пріаме, цього не сховаєш від мене, Хтось із богів тебе до кораблів супроводив ахейських. З смертних ніхто б не насмілився, навіть юнак нерозважний, В стан наш вступити — ні від сторожі б не міг він сховатись, Ані так легко затвори на брамах відсунути наших. Тож не хвилюй уже більше моє ти печалями серце, Щоб у наметі цім, старче, хоч ти і з благанням приходиш, Я не відмовив тобі і Зевсову б волю порушив». Тіло помили служниці, і, маслом його намастивши, В чистий вгорнули хітон, і плащем його зверху накрили. Потім Ахілл підняв його сам і, на мари поклавши. Заголосивши тоді, до друга взивав він і мовив: «О, не гнівися, Патрокле, як навіть в Аїді почуєш. Що богосвітлого Гектора тіло віддав дорогому Батькові я,— не нікчемний він дав мені викуп за нього. Гідну й для тебе я долю із нього вділю, як належить». Мовив це, й знов до намету вернувся Ахілл богосвітлий. Сів у крісло, оздоблене гарно, що встав був із нього, При протилежній стіні, і так до Пріама промовив: «Син твій, старче, померлий до тебе вернувсь, як велів ти,— Вже він на марах лежить. На світанку його ти побачиш І повезеш. А зараз пора про вечерю згадати. Не забувала про їжу й сама пишнокоса Ніоба,

Античність Що аж дванадцять дітей у неї загинуло в домі Шестеро дочок і шість синів у квітучому віці. Стрілами тих юнаків Аполлон повбивав срібнолукий В гніві на матір Ніобу, дівчат — Артеміда мислива. Саме за те, що з Лето ясноликою хтіла рівнятись: Двох-бо дітей породила Лето, а у неї — багато. Хоч їх лиш двоє було, а тих багатьох повбивали. Дев’ять днів у крові ті валялися трупи, й ховати їх не було кому: всіх обертав у каміння Кроніон. Тільки десятого дня їх небесні боги поховали. Слізьми зиеможена вкрай, про їжу згадала Ніоба. В камінь богами обернена, там вона вічно сумує, Отже, про їжу пора нам подумати, мій богосвітлнй Старче, встигнеш і потім оплакати милого сина, В Трою привізши, і там многослізний він буде для тебе!» Руки до поданих страв одразу ж усі простягнули. Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили, Довго Пріам Дарданід дивувався тоді із Ахілла, Зросту його і красі, до богів-бо усім був подібний. Так же й Ахілл з Дарданіда Пріама собі дивувався, Спостерігавши вигляд поважний і слухавши мову. Як навтішались вони, один одного так споглядавши. Перший промовив тоді староденний Пріам боговидий: «Спати пусти мене швидше, годованцю Зевсів, щоб, лігши, Сном утішатись солодким могли ми на ложах спокійних. Ні на хвилину повік не заплющував я над очима З дня, коли духу позбувся мій син під руками твоїми. Тільки ось нині я їжі спожив і вином іскрометним Горло своє покропив, а то зовсім не їв я нічого». З жартом звернувся тоді до Пріама Ахілл прудконогий: «Ляжеш ти, старче мій любий, знадвору, щоб часом з ахеїв Хтось не ввійшов сюди радитись,— часто до мене заходять Радити раду мужі, як звичай того вимагає. Тож, як у пітьмі нічній хто-небудь тебе тут побачить І Агамемнону зразу ж розкаже, людей вожаєві, Може, напевно, затриматись видача мертвого сина, Ти ж мені нині усе розкажи і повідай одверто: Скільки ти днів богосвітлого Гектора маєш ховати. Щоб не виходив на битву я сам і воїнів стримав». В відповідь мовив йому староденний Пріам боговидий: «Якщо даси нам ховать богосвітлого Гектора тіло, Ласку велику цим нині ти явиш до мене, Ахілле: Дев’ять би днів нам хотілось оплакувать Гектора в домі

Література Давньої Греції

І поховать на десятий та справити тризну для люду. На одинадцятий - пагорб насипати зверху могильний, А на дванадцятий — бій відновити, якщо вже так треба». Знову йому відповів прудконогий Ахілл богосвітлий: чХай так і буде, старче Пріаме, як ти того хочеш. Я припиняю війну на час, що його зажадав ти». Переклад Бориса Тема о

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Як потрапив Пріам до шатра Ахілла0 Чи здогадався Ахілл, хто провів Пріама до грецького табору? 2. З ’ясуйте, чому поведінка Пріама викликала здивування в Ахілла та грець ких воїнів. Чим Пріам обеззброїв та зворушив героя з першої хвилини? 3. Прокоментуйте, як повівся Ахілл із батьком Гектора. 4. Яким у цій пісні постає Ахілл? Які риси його характеру тут розкрито? 5. Про що розмовляють Ахілл із Пріамом? 6 . Поміркуйте, для чого Гомер уводить до тексту пісні міф про Ніобу та її дітей. 7 . Пригадайте, у якому контексті згадано в пісні Агамемнона 8 . Які почуття викликала у вас пісня «Пріам у Ахілла»? 9 . Розгляньте ілюстрації до статті підручника й використайте їх у підготовці виступу на тему «Поеми Гомера в образотворчому мистецтві»

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ 1. Об'єднайтесь у творчі групи. Перегляньте мультфільм «Руйнуван ня Трої та пригоди Одіссея» Виберіть уривок, підготуйте до нього дубляж українською мовою, візьміть участь у конкурсі на кращий продубльований уривок. 2. Об'єднайтеся в пари, виберіть одну з екранізацій поем Гомера та підготуйте її презентацію. % висока п о л и ч ка

Гомер і Гесіод. Перший відомий на ім’я давньогрецький поет — Гесіод (VIII—VII ст. до н. е.). Існує легенда про те, як Гесіод і Гомер змагалися в поетичній майстерності. Переміг Гесіод, тому що поеми Гомера про війну, а Гесіод оспівував мир. Він написав гекзаметром епічну поему «Труди I дні», у якій навчає людей основ житейської мудрості, дає десятки доклад них господарських порад. Поеми Гомера — це епос героїчний, а поема Гесіода — це епос повчальний (дидактичний). «Батрахоміомахія». У давніх греків є весела поема «Батрахоміомахія», що значить «Війна мишей і жаб». Її мова, стиль і поетичний розмір (гекза метр) дуже схожі на гомерівські. Греки вважали, що цю жартівливу поему написав сам автор «Іліади» та «Одіссеї» Закінчується війна мишей і жаб появою страшних раків, які перелякали обидві ворогуючі сторони.

Античність

2.2.2

Особливості роавитк) і види лірики в Дивній Греції

Грецька поезія нерозривно пов’язана з музикою. Слово лірика по ходить від грецького Іугікоз «лірикос», що означає «той, хто співає під ліру*. Греки так називали пісні, які виконувались і соло, і хором. Давньогрецька поезія звучала інакше, ніж сучасна європейська: вона будувалася на чергуванні довгих і коротких складів, а не наголошених і ненаголошених. Була вона співучою, мелодійною, супроводжувалася музикою. Хорові пісні були адресовані перш за все богам і називалися гімнами. Аполлону призначався особливий гімн - пеан, а Діонісу - дифірамб. Були у греків також обрядові пісні: на весіллях співали епіталами, померлих ховали із френами — поховальним голосінням, на святах уро жаю жартівливими піснями славили богиню родючості Деметру. Поши реними були застільні пісні — сколи, складалися також пісні на честь переможців у атлетичних змаганнях епін'ти 3 військовими піснями ембатеріями — вирушали в звитяжні походи. Сольні пісні створювали ся «на випадок», наприклад, коли збиралися друзі. Пізніше з народної пісенної творчості сформувалися жанри ліричної поезії. Термін лірика вперше застосували у III—II ст. до н. е. античні вченіфілологи щодо поетичних творів, написаних не гекзаметром, як епічні поеми, а іншими поетичними розмірами. Відповідно до поетичних розмі рів виділяли три жанри лірики: елегію, ямб і меліку (від грецьк. піеіов пісня), до способу виконання — декламаційну та пісенну. Пісенну лірику (меліка) поділяли на хорову і сольну.

Віршові розміри в Давній Греції Елегії писали двовіршем: перший рядок кожного двовірша гекзаметр, а другий - пентаметр (від грецьк. — п’ятимірннк).

Література Давньої Греції

81 ^

Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,

-и и | -и и | - / / ии | -и и | -и и | - и Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.

-и и | -и и | - //- и и | -и и | -. Такий розмір називався елегійним двовіршем. Популярним розміром був ямб, побудований на чергуванні коротко го і довгого складів. Гфеки вважали, що цей розмір добре передає роз мовну мову. Ним писали жартіш иві вірші, а також всі акторські партії у трагедіях і комедіях. На противагу творцям епічної поезії, які відтворювали у своїх поемах міфологічні Ямба — ім'я служниці богині та історичні сюжети, давньогрецькі поетиродючості Деметри. Вона вті лірики прагнули до вираження індивідуаль шала Де метру яка побивалася них почуттів і переживань. Вони складали за свосю дочкою Персефоною, викраденою Аїдом. військово-патріотичні та сатиричні вірші, а Пісенна лірика у Давній Греції також поезії про кохання. знала величезну кількість роз Кращими поетами Античності вважали: мірів, відновити які іншими Тірт&ї, Солена — майстрів декламаційної мовами дуже важко. лірики; Алкбя, Сапфб, Анакребнта — неперевершених творців лірики пісенної.

■ Лоуренс Альма-Тадем. Сапфо і Алкей. XIX ст.

Античність

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Що означає термін лірика? Хто його вперше застосував? 2. На які два види поділяється давньогрецька лірика? Чим відрізняється спосіб виконання кожного з них? 3. Які жанри давньогрецької лірики ви знаєте? 4. Чим відрізняється давньогрецька лірика від сучасної? На чергуванні яких складів вона будувалася? 5. Розкажіть про походження терміна ямб. 6. Розгляньте репродукцію картини «Сапфо і Апкей» Я. Альма-Тадема. Які настрої передав художник?

2 .2 .3

Тїртей

Тіртей (V II ст. до н. е.) — давньогрецький поет, ангор героїко-патріотичних елегій. Тіртей, якого називають оетом -воїном і налів легендарна особа. За легендою, спартанцям, які воювали з сусіда ми, дельфійський оракул (провісник із міста Дель фи) порадив запросити для перемоги полководцяафінянина. Спартанці звернулися до мешканців Афін по допомогу Афіняни, які не дуже любили спартанців, вирішили з них поглузувати, відшука ■ Поет Тіртей ли кульгавого учителя грамоти й поета Тіртея та відправили його до Спарти. Далі версії розходяться. Одна стверджує, що талановитий полково дець Тіртей у першому ж бою наголову розбив війська ворогів і назав жди залишився жити у С парті. Інша — що Тіртей, прибувши до Спарти, не очолив військо, однак зробив для перемоги більше, ніж міг зробити досвідчений полководець. Його войовничі елегії так надихнули молодь Спарти, що під їхнім впли вом спартанці швидко розбили ворога. У цій легенді втілено віру еллі нів у силу поетичного слова, у великий виховний вплив мистецтва на людину. Перша легенда малоймовірна, бо закон забороняв спартанцям при значати іноземця (та ще й з фізичною вадою) своїм полководцем. Щодо другої — то, можливо, афінське громадянство приписували Тіртею тому, що в Спарті було заборонене мистецтво. Вірші поета, об'єднані патріотичною тематикою, свідчать про його спартанське походження. До нас дійшли елегії Тіртея, де він оспівує військову доблесть суво рого воїн а-спартанця. Поет називає спартанців нащадками славного Ге ракла, закликає їх до подвигів на честь бога війни Ареса, радить юнакам виховувати в собі сміливість і презирство до смерті. Є у Тіртея низка елегій, об'єднаних назвою «Поради*-, де він навчає мистецтва бою. У його творах можна знайти правила військового уставу й громадянські обов'язки спартанця. Збереглося і кілька маршових пісень Тіртея, де також уславлено ідеального воїна, для якого найвище щастя — загинути в бою за вітчизну

Література Давньої Греції

Провідна ідея творчості Тіртея - перевага чесної смерті в бою за вітчизну над безславним боягузтвом. Віддати життя за батьківщину ось найгероїчніший учинок, який уславлює не тільки воїна, але й місто, громадян, батьків і нащадків героя та зробить його ім'я безсмертним у віках. Той же, хто схибить у бою й спробує зберегти своє життя ціною втечі, навіки зганьбить і себе, і весь свій рід. ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ Ідея переваги чесної смерті воїна в бою над безслав'ям боягуза — го ловна в елегії Тіртея «Добре вмирати тому...». Ця елегія сповнена грома дянського пафосу та патріотизму. Поет зображує тут різні типи поведінки людини під час війни: або битися за вітчизну, не шкодуючи свого життя, або втекти, знеславивши себе та втративши батьківщину Він уславлює героїв, які полягли на полі бою, переконаний, що лише військова доблесть залишає по людині добру пам'ять, робить її достойною честі й хвали Тому ж. хто втік від ворога, судилася жалюгідна доля, втрата батьківщини та ганьба. Елегія «Добре вмирати тому...» має властиву для всієї поезії Тіртея ком позицію: на початку викладено тему, потім ЇЇ розвиток, а на завершення твору лунає заклик — відважно боронити батьківщину й дітей, не жаліючи життя, т

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Добре вмирати тому... Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну, Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах. Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі Ниви покинуть і йти жебракувати в світи, З матір’ю милою, з батьком старим на чужині блукати, Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну. Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить. Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача. Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє, Горе й зневага за ним підуть усюди слідом. Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю Будемо батьківщину і дітей боронити відважно. В битві поляжемо ми, не пожалієм життя. О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою, Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть. Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте, Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою. Віком похилих, у кого слабі вже коліна, ніколи Не покидайте старих, з битви утікши самі. Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних

Античність

Воїн поляже старий, в перших упавши рядах,— Голову білу безсило схиляючи, сивобородий, Дух свій відважний оддасть, лежачи долі в пилу, Рану криваву свою не забувши руками закрити,— Страшно дивитись на це, соромно бачить очам Тіло старе без одежі! А от юнакові — все личить, Поки ще днів молодих не осипається цвіт. Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він — Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах. Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане, В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.

Переклад Григорія Качура о

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12.

З'ясуйте, які почуття прославляє ліричний герой елегії. Аргументуйте, що ця елегія — гімн мужності та патріотизму. Визначте особливості побудови перших шести рядків елегії. Поміркуйте, який смисл поет вкладає в слова «добре» і «гірше». Наведіть рядки, де розкривається ставлення людей до того, хто тікає з поля бою. Сформулюйте, що, за Тіртеєм, личить юнакові і не личить старшій людині в бою. Прокоментуйте заклик, яким завершується твір. Доведіть, що поезія «Добре вмирати тому...» — елегія. Яким ви уявляєте ідеального громадянина своєї держави? Сформу люйте відповідь, спираючись на елегію Тіртея. Поясніть, чому елегії Тіртея були популярними серед воїн ів-спартанці в. Яке громадянство ви надали б поетові Тіртею: афінське чи спартанське? Із яким пафосом, переважаючим настроєм треба читати цю елегію?

2.2.4

■ Сапфо, фрагмент фрески м. Помпеї. І ст.

Сапфо

У кінці VII - на початку VI ст. до н. е. на острові Лесбос жила славнозвісна Сапф<5. Видатна поетеса народилася в аристокра тичній родині на острові Лесбос. Вона орга нізувала своєрідну школу -гдім служительок муз з* при храмі Афр одіти — літературний гурток молодих дівчат аристократичного походження. Тут навчала вона їх складати і співати пісні, танцювати, розуміти прекрас не. Сапфо надихала краса у всіх її проявах краса природи, квітів, вишуканих речей, при крас, творів мистецтва. Саме для своїх уче ниць Сапфо написала більшість своїх пісеньелегій. Вона оспівувала красу своїх вихова нок, а коли вони виходили заміж — складала

Література Давньої Греції

для них весільні обрядові пісні - епіталами та гіменеї Ці пісні, щедро прикрашені порівняннями, запозиченими з фольклору (наприклад, на речена уподібнювалася до яблука), відображали різні моменти грецького весільного обряду. Твори Сапфо складали дев'ять книг. На жаль, до нас дійшли в основ ному уривки з них, лише кілька поезій збереглося майже повністю. Під несені н життєрадісні рядки поетеси сповнені світлих барв і палких по чуттів, у них передано найтонші психологічні нюанси щастя, суму, мук нерозділеного кохання. Вона перша ввела в античну поезію тему кохання як глибоко особистого почуття, відкрила суперечливий характер любові, що приносить не тільки щастя, а й горе. Сапфо порівнює кохання з буревієм, що лютує в горах, з гіркосолодкою змією, яка тривожить серце: Як буря в горах бушує, аж дуби старезні тріщать, Отак в моїм серці тривожнім той Ерос лютує оп’ять. Знов Ерос той так мене мучить, як гірко-солодка змія. І горе! Змії тій опертись не можу я. Переклад Івана Франка

До нас дійшли численні свідчення про красу та поетичний талант Сапфо. Філософ Платбн називав Сапфо десятою музою античності*, на монетах острова Лесбос карбували профіль поетеси, її зображення прикрашало грецькі вази. Життя і смерть Сапфо оповиті легендами. Збереглися розповіді, що в неї був закоханий поет Алкей, а вона без взаємності кохала юнака Фаона і з розпачу кинулася в море з високої скелі. У своїй поезії Сапфо підносить любов до рівня високих почуттів. Жінка постає тут як незалежна особистість. З іменем Сапфо пов'язують становлення європейської любовної лірики. Сапфо писала свої поезії названою на її честь сопфічною строфою: три одинадцятискладові рядки й один п’ятискладовий. Відтворити сапфічну строфу в українському перекладі складно, найбільше наблизився до неї у своїх перекладах Григорій Кочур. Українською мовою твори Сапфо також перекладали Іван Котлярев ський, Іван Франко, Андрій Содомора. ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ У поезії «До Афродїти» поетеса благає богиню кохання вилікувати її від болісного любовного почуття (давні греки сприймали стан закоханості як хворобливий). Вірш побудовано у формі монологу-звернення, героїня нагадує богині, що й раніше зверталася з проханням прихилити до себе серце коханої людини. Ніколи Афродіта не відмовляла їй. то хай буде так і цього разу, а

Античність

: ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

До Афр одіти

■ Алкей і Сапфо. Антична ваза. V ст. до н. е.

Барви ошатна владарко, Афр одіто, Дочко Зевса, підступів тайних повна, Я молю тебе, не смути мені ти Серця, богине, Але знов прилинь, як колись бувало: Здалеку мої ти благання чула, Батьківський чертог кидала й до мене На колісниці Золотій летіла ти. Міцно крил а Горобина зграя, її несучи, Над землею темною, наче вихор, Мчала в ефірі. Так мені яклялася ти, блаженна, З усміхом ясним на лиці безсмертнім: «Щ о тебе засмучує, що тривожить, Чом мене кличеш? І чого бажаєш бентежним серцем, І кого схилити Пейто повинна У ярмо любовне тобі? Зневажив Хто тебе, Сапфо? Хто тікає — скрізь піде за тобою, Хто дарів не взяв — сам дари вестиме, Хто не любить нині, полюбить скоро, Хоч ти й не схочеш...* О, прилинь ізнов, од нової туги Серце урятуй, сповни, що бажаю, Поспіши мені, вірна помічнице, На допомогу.

Переклад Григорія Конура

Україна і світ До творчості античної поетеси неодноразово зверталася Леся Українка. Один із перших її творів — вірш «С аф о*, а один з останніх — незакінчена драма «С апф о*. У вірші тринадцятирічна Лариса Косач подає власне тлумачення легенди про самогубство славнозвісної поетеси.

Леся Українка Сафо Над хвилями моря, на скелі, Хороша дівчина сидить, В лавровім вінку вона сяє, Співецькую ліру держить.

До пісні своєї сумної На лірі вона приграє. І з піснею тою у серці Велика їй туга встає.

Література Давньої Греції В тій пісні згадала і славу Величну свою, красний світ, Лукавих людей, і кохання, І зраду, печаль своїх літ, ^

87 Надії і розпач... Дівчина Зірвала лавровий вінець І в хвилях шумливого моря Знайшла своїй пісні кінець.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Розкажіть, що вам відомо про Сапфо. 2. Поясніть, чому Сапфо присвятила своє життя 3 . Знайдіть у тексті статті, як назвав Сапфо філософ Платон. Чому? 4 . Пригадайте, хто такі Афродіта та її син Ерос. 5. Визначте, яку тему ввела Сапфо в античну поезію. 6 . Проаналізуйте, яким поетичним розміром Сапфо писала свої вірші. 7 . З'ясуйте, які почуття зображує поетеса у вірші «До Афродіти» 8 . Про що просить лірична героїня пісні-елегії «До Афродіти»* у богині? 9 . Як ви вважаєте, яка основна тема цієї поезії? 10. Доведіть, що ця поезія Сапфо належить до любовної лірики 11. Як Леся Українка у своєму вірші «Сафо>* тлумачить легенду про само губство славетної поетеси? 12. Поетеси у своїй творчості часто звертаються до образу Сапфо. Як ви думаєте, чому?

2.2.5

Давнмирецьтй геатр

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ 1. Які фольклорні обрядові свята вам відомі? У чому їхній смисл? 2. Як пов'язані уявлення про важливість обрядового дійства з реальним життям? Поясніть свою думку.

Зародження театру Фольклорні свята характерні для куль тур різних народів і країн. Усім добре відомі карнавали, пов’язані з переодяганнями, мас карадами, святковою ходою. Аналогом карна валу в нашій країні є вертеп традиційне дійство, учасники якого заздалегідь готували релігійну виставу, розподіляли ролі, вчили віршовані тексти, виготовляли костюми. Са ме з фольклорними святами в Давній Греції пов’язано виникнення театру і трагедії, які нині знайомі кожній людині. Давньогрецька культура була багатою на свята карнавального типу. Зазвичай вони були пов’язані з культами сільських божеств.

Вертеп — веселе різдвяне дій ство з піснями-колядками, жар тами, короткими виставами, яке влаштовували мандрівні музиканти й актори. Верте пом також називали театр, у якому вистави розігрувалися ляльками на паличках (маріо нетками) у великій дерев'яній скриньці. Трагедія — драматичний твір, у якому порушуються складні моральні проблеми і розкри ваються гострі, непримиренні конфлікти, розв'язання яких за звичай призводить до загибелі дійових осіб.

Античність

8В ^

■ Хода Діоніса. VI ст. до н. е.

Одним із таких був кульг Діоніса — бога творчих сил природи, пізніше бога вина і виноробства. Першу трагедію було поставлено саме на свята на честь бога Діоніса — Великі Діонісії — приблизно в IV ст. до н. е. У ті часи трагедія ще не була драмою у нашому розумінні цього слова.

Дійство відбувалося так: • • •

• • •

на сцені хор і тільки один з акторів; актор повідомляв хору певну інформацію або обмінювався репліками з хором чи його керівником (корифеєм); хор стояв на сцені впродовж усієї вистави, а актор міг виходити на сцену або залишати її, повідомляти хору про те, що відбувається за лаштунками, перевдягатися, представляючи різних осіб, партії хору були великими за обсягом, а партії актора — короткими; за основу трагедії бралися релігійно-міфологічні сюжети; основний зміст трагедії — відображення певного «страждання», пов'язаного з релігійними і моральними правилами людської поведінки (але катастро фа наприкінці була необов'язковою, багато трагедій завершувалися при миренням).

Структура трагедії: Пролбг (партія актора до виходу хору на сцену) —> п£род (вихід хору з двох боків сцени у супроводі пісні) -н> епісбдії (виходи нових акторів) чергувалися з акторськими сценами і ст^симами (пісенна партія хору із зупинкою, коли дія зупиняється) £ксод (вихід, підсумкова частина, після завершення якої хор і актор залишали сцену). Вистава йшла без антрактів. Місце дії могло змінюватися, а тривалість акторських сцен, стасимів, хорових партій не була пропорційною. Усе це порушувало сценічну ілюзію. Із часом було прийнято, що дія у трагедії мас відбуватися на одному місці, а її тривалість не повинна перевищувати одного дня. Така особливість драматур гічних творів пізніше — у добу класицизму — стала о<новним драматургічним принципом і отримала назву « п р а в и л о т р ь о х є д н о ст е й » : місця, часу і дії.

ПРОЛОГ 4 ПАРОД 4 ЕПІСОДІЇ, АКТОРСЬКІ СЦЕНИ, СТАСИМИ 4 ЕКСОД Із часом святкування Великих Діонісій дещо змінилися, але продовжували збирати

Література Давн ьої Греції

велику кількість людей і проходили за встановленим порядком. У V ст. до н. е. організацією театралізованих дійств опікувалася державна влада. Відповідальний член уряду — архонт — відбирав п'єси для трагедійних змагань, передбачених святковими заходами. Автор трагедії, який пре тендував на участь у змаганнях, мав скласти текст, підібрати музичну частину, виступити в ролі режисера і балетмейстера, а іноді й актора. Витрати за постановку драм поклада лися на одного із заможних громадян, якого призначали керівником дійства — Вважалося що актори театру — хорегом. Його внесок у постановку був не це люди, які служать богам. Тому лише фінансовий. Хорег набирав хор, вони користувалися деякими пр и оплачував роботу співаків, приміщення вілеями. Наприклад, не сплачували для репетицій, костюми тощо. Пишність і податків. святковість вистави залежала від щедрості хорега. Оскільки внесок поета-режисера та хорега були майже однаково важливи ми, то й перемога присуджувалася обом. Обов'язковою вимогою таких трагедій С л о в о театр п о х о д и т ь в ід г р е ц ь них змагань було те, що виставу ставили кого « т їа т р о н » — м іс ц е , де з б и р а лише один раз. Це спонукапо поета, хорега ю т ься, щ об подивит ись. й актора максимально розкрити свій талант і вразити глядачів. Призначення поета, хорега та голов ного актора відбувалося за жеребкуван ням на народних зборах. У Давній Греції вважалося, що театр мав божественне походження, тому до нього ставилися як до святині. Поста новки мали виховувати душу і серце, вчити людину жити в суспільстві, служи ти державі, поклонятися богам. Вистави набували цілком серйозного характеру, символічна участь у дійстві всіх членів громади забезпечувалася майстерною Театр Діоніса. Афіни, підніжжя грою хору й акторів, високою актуаль Акрополя ною тематикою, музичним супроводом і видовищними ефектами. У такий спо сіб можна було досягти високоморальної мети духовного очищення глядачів — к&тарсису, за Аристотелем. К а т а р с и с (в ід давньогрецьк. к а д а р о « ;

Теорія літератури

Катарсис — естетичне переживання, коли глядач (читач) страждає разом з актором (літературним персонажем) і зазнає духовного очищення.

п ід н я т т я , о ч и щ е н н я з а в д я к и п е р е ж иванню , оздоровлення)

—

понят

т я , щ о в ж и в а л о с я в а н т и ч н ій ф і л о с о ф ії, м е д и ц и н і, е с т е т и ц і й че р ез с в о ю п о л іф у н к ц іо н а л ь н іс т ь н а б у л о чим ало т лум ачень.

Античність

Тому державна влада прагнула дати можливість усім громадянам, незалежно від їхнього матеріального становища, відвідувати театр і за провадила систему субсидій у розмірі плати за вхід зацікавленим гляда чам. Театралізовані дійства були розраховані на широку аудиторію. Вони тривали від ранку до вечора декілька днів поспіль, тому глядачі в театрі їли й пили, роздумували і відпочивали. Так виник театр. Грецький театр суттєво відрізнявся від сучасного. > Дія відбувалася під відкритим небом, при сонячному світлі. Це було До сьогодні не має відповіді на важ пов'язано з надзвичайними розмірами ливе запитання: де саме в театрі від театру. Афінський, наприклад, уміщав бувалася гра акторів? Точних даних не 17 000 осіб, театр в Аркадії, який на існу^ є лише припущення що грали гадував стадіон,— 44 000 осіб. актори не на сцені (в нинішньому ро > Театр умовно поділявся на зумінні), а на орхесгрі, біля хору. три зони: місця глядачІБ, або т£атрон; майданчик для гри чи місце для хору, або орх^стра; лаштунки, або місце для перевдягання акторів та збереження костюмів і декорацій — ск£на («сцена*, тобто палатка). Посе ред орхестри розташовувався вівтар

Діоніса. > У театрах використовували декорації та різні машини для від творення дії (бог у повітрі, Зевс на колісниці). > Актори грали в масках, оскільки представляли не індивідуальні, а узагальнені героїчні образи. Маска відображала стать, вік, суспільне ста новище, моральні якості, внутрішній стан і настрій дійової особи. Зміни настрою героя супроводжувалися зміною масок. Статична маска компен сувалася декламаційною майстерністю й активними рухами актора.

> За уявленням давніх греків, міфологічні герої були вищими і більшими за звичайних людей, тому актори грали у взутті на високих підборах — котурнах, підкладали подушки під одяг. > Актори виступали у святковому одязі — театральних хітонах, які нагадували одяг царів і жерців. >- Жіночі ролі виконували чоловіки.

Лі тера ту ра Д авн ьоVГреції

91 ^

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть, як виникла давньогрецька трагедія. Із якими народними святами вона пов'язана? 2. Пригадайте, коли було поставлено першу трагедію. 3. Якими рисами вона характеризувалася? 4. Розкажіть, як організовували трагедійні змагання в Афінах. 5. Розгляньте ілюстрацію із зображенням давньогрецького театру. Що мало бути в театрі? 6. Опишіть, як мали бути вдягнуті актори. Які технічні засоби використову валися в постановках? 7. Розгляньте ілюстрацію з масками для ролей у давньогрецькому театрі. Який настрій і душевний стан виражає кожна з них?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГЕЙМЕРА Уявіть себе режисером давньогрецького театру. Який із відомих вам міфологічних сюжетів ви вибрали б для постановки і чому? г .

2.2.6

Есхіл

Від давньогрецької трагедії до нашого часу вбереглися твори різних відомих поетів та ли ше одного з них називають батьком трагедії^ — Есхіла Його ім'я символізує часи значного по ступу в розвитку афінської держави і мистецтва. Біографічних відомостей про Есхіла залиши лося мало. Відомо, що він народився 525 року в місті Елевсині неподалік Афін у родині зем левласника. Поет був свідком зміни влади в Афінах, встановлення рабовласницької демо кратії, виборювання прав афінським народом, безпосередньо брав участь у воєнних подіях. У своїх творах він постає прибічником демо кратії, громадянином, який хвилювався за до лю міста-держави і залишався вірним власним поглядам. Доля митця була непростою. Відомо, що не порозуміння з афінським народом змусили його залишити рідну землю. Помер Есхіл на чужині у 456 році. Творчий спадок Есхіла налічує приблизно 90 драматичних творів, повністю збереглося 7 із них. Кожна п'єса розкриває основні сві тоглядні переконання митця та погляди на мистецтво.

■

Погруддя Еосіла Коли греки перемогли пер сів у Соломінській битві (480 р. до н. е.1 афіняни прославляли переможців урочистою хоровою піснею. Серед героїв-переможці в був славнозвісний Есхіл, а серед співаків — шістнадцятиріч ний юнак про якого невдов зі дізналася Греція з потім і весь світ — поет Софокл.

Античність

Есхіл не підтримував деспотизм як спосіб управління державою, але і безвладдя вважав не менш шкідливим. Влада грошей, зневажливе став лення до рабів, загарбницькі війни — усе викликало обурення людини, яка тонко реагувала на чуже страждання. «Прометей закутий»

■

«Через страждання приходить пізнання»,— вважав Есхіл. Ці переконання поета з особливою яскравістю розкриваються у трагедії «Прометей закутий», побудованій на широковідомих міфах про Прометея, який викрав у Зевса вогонь і від дав його людям. Тфагедія була написана у 444-443 роках до н. е. Але Есхіл не переписував уже відомі історії, а переосмислював їх, наповнюючи сучас ним змістом і обмірковуючи актуальні пробле ми. У боротьбі за владу Прометей завжди був на боці Зевса. Але коли після перемоги Зевс вирішив позбутися людського роду Прометей Пітер Пауль Рубенс. виступив проти. Він подарував людям боже Прометей закутий. XVII а . ственний вогонь і пробудив до свідомого життя. Дія трагедії розгортається у Скіфії, серед диких гір. У пролозі зо бражено, як бог вогню І ковальства Гефест за наказом Зевса приковує Прометея до скелі. При цьому Гефеста супроводжують дві алегоричні фігури — Влада і Сила. Гефестові важко виконати наказ, але він має коритися волі Зевса. «Ох, та яке огидне ремесло моє!» —зауважує він Прометею. Руки, плечі, ноги Прометея оковують кайданами, у груди забивають залізний клин. Але Прометей гідно тримається, не принижується перед катами. Перед тим, як піти, Влада кидає зневажливо: «Ти — Промислитель, от і про мисли, як самому врятуватися!» Але, як покаже подальше розгортання дії, титан навіть не думає про порятунок. Воля Зевса прикувати Прометея була зумовлена тим, що титан роз гнівав його. По-перше, він був милосердним до людей і зробив те, що давно вирішив — віддав вогонь, навчив ремесел і медицини, подарував письмо і математику. По-друге, Прометей відмовився розкрити Зевсу таємницю про його подальшу долю і того, хто скине його з трону яку випадково почув від богинь долі — Мойр. Причина конфлікту зрозуміла — непримиренність позицій Прометея та Зевса. Зевс у трагедії наділений усіма рисами тирана: він жорстокий, мстивий, невдячний, брехливий. Його владу над усіма автор підкреслює тим, що виводить на сцену бога Гермеса, який умовляє приреченого титана поступитися Зевсові, і Океа на, який колись воював проти Олімпійців разом з іншими титанами, але змирився, скорився, прощений і мирно хлюпається по всіх кінцях світу.

Література Давньої Греції

Океан радить скоритися і змиритися й Прометеев і, інакше не уникнути йому ще гіршої кари. У такий спосіб Есхіл протиставляє слабкість і ницість тих, що примирилися зі свавіллям Зевса, та силу й незламність Прометея, засуджує тиранію, прославляє самопожертву та силу духу в боротьбі з деспотичною владою. Свободолюбство, слідування власним переконанням, готовність взяти на себе відповідальність — визначальні риси Прометея. Він гордо відповідає на репліки Гермеса про той ганеб ний стан, до якого дійшов, не скорившися Зевсові: «Свого нещастя на негідне рабство я Не проміняю, це запам'ятай собі«.

Жорстокість верховного бога поет підкреслює тим, що виводить на сцену ще одну жертву його свавілля — змучену стражданнями царівну Іо. Уся природа співчуває Прометею. Коли у фіналі трагедії Зевс, роздратований незламністю приреченого на страждання Прометея, насилає на нього бурю і разом зі скелею Прометей про Титани — божества стар валюється під землю, хор німф Океанід (дочок шого покоління, діти Урана Океану) готовий розділити його долю. (Неба) і Ге)' (Землі). Океан — титан, володар Основна проблематика творчості Есхіла — водно) стихії, батько Океанід. божественне рішення і власна воля особистості, Іо — жриця дружини Зевса мета і засоби досягнення своєї мети, справедли богині Гери, обернена на вість, перемога правди — розкривається через корову. Гера наслала на Іо зображення долі героя і його страждань. Долю страшного ґедзя, від укусів і страждання окремо взятої особистості автор якого та тікала через моря і суходоли, так і добігла до розглядає як одну зі складових загальної історії Єгипту. Там Зевс повернув їй роду чи держави, яка розгортається у трилогії людську подобу. і завершується оптимістично. Так трилогію про титана-богоборця Прометея, крім трагедії «Про метей закутий► , складають ще трагедії « Проме тей -вогненосець* та «Звільнений Прометей*, і в останній зображується звільнення Прометея Гераклом. Есхіл не подає всебічних індивідуальних Існує припущення, що характеристик. Сила образів визначається про трагедія «Прометей-вогневідним мотивом, послідовно і аргументовано носець» розповідає про розкритим у творі. Великий трагік зображував примирення Прометея людей такими, якими вони мали б бути. Саме з олімпійськими богами. таким і зображено Прометея — здатним зро На честь цієї події було за початковано свято бігу зі бити правильний вибір на користь держави і смолоскипами, щось схоже суспільства та нести за нього відповідальність, на сучасне пересування незламним, «людиною слова«, сміливим, без олімпійського вогню. компромісним.

Античність

94 Майстерність Есхіла-трагіка

Переконливо зобразити головного героя та розкрити конфлікт автору вдається завдяки тому, що поет: У обрав одну ситуацію (дотримано принцип єдності дії); У дія завершена в часі (дотримано принцип єдності часу); У увів другого актора; У увів діалог між акторами та актором і хором, що дозволяє не лише розповідати, а й показувати подію; У зменшив партії хору і збільшив роль діалогів; У сильні емоції передаються святковим і величним стилем. За такі нововведення Есхіла називають «батьком трагедії*.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Чи можна припустити, що, подарувавши людям божественний вогонь Прометей порівняв їх із богами? Навіщо він це зробив? 2. У чому полягає гуманістичний смисл вчинку Прометея? 3 . Які моральні цінності характеризують особу Прометея? Поясніть їхню вартість у сучасній культурі. 4. Відвідайте театр, вивчіть його будову і з'ясуйте, чим сучасний театр від різняється від давньогрецького.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ Прометей закутий (Уривки) Розповідь Прометея про його благодіяіпія людям Епіеодій 2 ПРОМЕТЕЙ

Не думайте, що то з сваволі й гордощів Мовчу я,— в грудях серце розривається, Коли погляну на оцю ганьбу свою! Хто, як не я, новітнім божествам оцим Розподілив почесної судьби дари? Мовчу вже, ви-бо знаєте й самі про це,— Ось про недолю смертних ви послухайте: То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав, Я наділив їх мудрою розважністю. Не для докору людям це розказую,— Лише щоб силу показать дарів моїх. Вони раніше й дивлячись не бачили І слухавши не чули, в соннім маренні Ціле життя без просвітку блукаючи. Не знали ні теслярства, ні підсонячних Домів із цегли, а в землі селилися,

Література Давньої Греції

ХОР

ПРОМЕТЕЙ

Мов комашня моторна, десь у темряві Печер глибоких, сонцем не осяяних. І певної ще не було прикмети в них Для зим холодних, і весни квітучої, І золотого літа плодоносного. Весь труд їх був без тями. Таємничий схід І захід зір небесних пояснив я їм. З усіх наук найвидатнішу винайшов Науку чисел, ще й письмен сполучення І творчу дав їм пам’ять — цю праматір муз. І в ярма перший уярмив тварини я. Щоб у важкій роботі, приневолені, Людей своїми заступили спинами. Я віжколюбних коней в колісниці впріг Забагатілих розкошів оздоблення. Хто, як не я, для мореплавців вигадав Між хвиль летючі льнянокрилі повози? Для смертних всі знаряддя ці я винайшов, Собі ж, бездольний, не знайду я способу, Як із біди своєї увільнитися. Вже й розум губиш у ганебних муках ти І Немов поганий лікар недосвідчений. Що сам захворів, блудиш і сумуєш ти, Собі самому ліків не знаходячи. Та вислухайте далі, і здивуєтесь, Які я мудрі винайшов умілості Й мистецтва,- з них найважливіші ось які: Хто занедужав, ні пиття цілющого З трави-гойниці, ні мастей не знаючи, Без допомоги загибав лікарської,— Я їх навчив вигойні ліки змішувать, Щоб цим перемагати всякі хворості. Для них я різні віщування способи Установив, і перший сни я визначив, Що справджуються; роз’яснив я значення Прикмет дорожніх, і таємних висловів, І люту хижих, кривопазурнстих птиць — Яка на добре чи на зле провісниця; Усі пташині з’ясував я звичаї — І як живе з них кожна й чим годується, Яка в них ворожнеча і любов яка. Я показав, якими мають нутрощі У жертви бути, щоб богам подобатись, Якими — жовчі і печінок кольори. Товстенні стегна попаливши й тельбухи

Античність

ХОР

ПРОМЕТЕЙ

ХОР ПРОМЕТЕЙ ХОР ПРОМЕТЕЙ ХОР ПРОМЕТЕЙ ХОР ПРОМЕТЕЙ

Тварин жертовних, викрив перед смертними Я потаємну вмілість передбачення В огнистих знаках, ще ніким не бачених. Це все — від мене. Хто посміє мовити, Що глибоко попід землею сховані Скарби — залізо, мідь, срібло і золото — Він на вигоду людям, а не я, знайшов? Ніхто, крім тих, хто безсоромно хвастає. А коротко сказати, то довідайтесь: Від Прометея всі в людей умілості. Про смертних не турбуйся понад міру ти. І не занедбуй у нещасті сам себе,— Ми певні, що, звільнившись із кайданів цих, Ти перед Зевсом міццю не поступишся. Всевладна Доля вирок не такий дала,— Ще безліч муки й катувань ще тисячі Я перетерплю, поки з пут цих визволюсь: Безсила вмілість перед Неминучістю. А хто стерничий тої Неминучості? Три Мойри і всепам’ятні Ерінії, Невже сам Зевс їм силою поступиться? — Йому своєї долі не уникнути. Хіба Кронід не завжди царюватиме? Про це вам не дізнатись не випитуйте. Велику, видно, криєш таємницю ти. Зверніть на інше мову,— розголошувать Про це не час, це мушу якнайглибше я Ховати,— таємниці як дотримаю, То з мук ганебних і кайданів визволюсь. Кксод

Мойри — три дочки Зевса й Феміди, богині долі людей. Одна визначала людську до лю, друга пряла нитку цієї долі, третя перетинала нитку, коли людина поми рала. Е рінії — богині, що мешка ли в царстві Aida. Вигляда ли як старі потворні жінки зі зміями замість волосся, із запаленими смолоскипами.

Хоч Зевс і гордий серцем — злагіднішає, До шлюбу він такого-бо ладнається, Який його із трону скине й царської Позбавить влади. Отоді-то батькове Кляття справдиться, що наклав на кривдника, З престолу Крон упавши стародавнього. А як з біди такої Зевсу вимкнути — З богів нікому не добрати способу. Лиш я це знаю. Хан, на троні сидячи. Він тішиться громами піднебесними. Хай сипле з рук вогнями-блискавицями. Та вже не допоможе це ніяк йому -

Література Давньої Греції

ХОР ПРОМЕТЕЙ ХОР ПРОМЕТЕЙ ХОР ПРОМЕТЕЙ ХОР ПРОМЕТЕЙ ХОР ПРОМЕТЕЙ

Впаде безславно і не підведеться він. Такого-6о на себе нездоланного Тепер противоборника готує він. Що той палкіше блискавиці полум’я Знайде і грім грімкіший від небесного; Морям грозу і землям потрясателя — Тризубця він розтрощить Посейдонові, Тоді довідається Зевс повалений, Що рабство це щось інше, аніж влади трон. Чого бажаєш, те й пророчиш Зевсові. Не тільки я бажаю, але й буде так. Хтось, видно, і над Зевсом пануватиме? Він кару тяжчу, аніж я, терпітиме. Як слів цих вимовляти не боїшся ти? Чого ж боятись? Смерті непідлеглий я. Наслати муки ще лютіші може він. Хай шле — нема для мене несподіванок. Той мудрий, Адрастеї хто вклоняється. Шануйте ви владущих і улещуйте, Для мене ж менше від нічого важить Зевс,— Хай робить що захоче цей короткий час, Недовго він богами керуватиме. Та он від Зевса, бачу, посланець біжить Прийшов він, певно, із новою звісткою, Оцей служник тирана новочасного. З'являється Гермес.

ГЕРМЕС

ПРОМЕТЕЙ

До тебе, мудрія гостроязикого. Богів зрадливця, а людей шановника, До тебе, вогнекрадця, промовляю я! Звелів отець все розказать про шлюб отой, Що через нього, похвалявсь ти, влади він Позбудеться. Докладно і виразно все Ти. Прометею, розкажи без загадок! Цю путь удруге не примушуй міряти,— Сам знаєш-бо, цим Зевса не власкавити. Яка зарозуміла й гордовита вся Розмова ця прислужника богівського! Недавно ви при владі стали й мислите. У замках безпечальних домувать повік? Падіння двох тиранів чи не бачив я? Побачу, як і третій, що при владі є, Впаде ганебно й скоро. Сподівався ти, Що цих богів новітніх я злякаюся?

ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ

ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ ГЕРМЕС ПРОМЕТЕЙ

Античність Далеко ще до цього. Поспішай назад Дорогою, якою і прийшов сюди,— Нічого ти від мене не дізнаєшся. Отож-бо цим зухвальством і сваволею Себе й завів ти в безвихідь страждань оцих. Свого нещастя на негідне рабство я Не проміняю,— це запам’ятай собі. Мабуть, у рабстві краще бути в скель оцих, Ніж Зевса-батька вісником довіреним? Отак і треба зневажать зневажників. Ти муками своїми мовби тішишся? Я тішуся? Такої ворогам моїм Жадав би я утіхи, й серед них - тобі. За ці нещастя і мене винуєш ти? Скажу одверто,— всіх богів ненавиджу, За добре злим мені вони віддячили. Як подивлюсь я — справді тяжко хворий ти. Як хворість то — ненавидіти ворога. Але ти в щасті був би ще нестерпніший! Ой-ой! Ой-ой? Це слово невідоме Зевсові. Старіючи, усього час навчить його. А ти ще й досі не навчився розуму. Ба ні, не розмовляв би я з прислужником. Нічого, видно, батькові не скажеш ти? Не дякувать чи можу, власкавлений! Глузуєш ти із мене, ніби з хлопчика. Чи ти ж не хлопчик? Навіть ще дурніший ти, Якщо від мене сподівавсь довідатись. Ні мук таких немає, ані хитрощів, Щоб ними Зевс присилував сказати це, Аж поки пут ганебних не розв’яже він. Нехай палючим кидав він полум'ям. Завіє все снігами білоперими. Громами хай загрожує підземними,— Нічим мене сказати не присилує. Кому його належить з трону скинути. Побачиш сам, чи допоможе це тобі... Все передбачив і давно вже зважив я. Наважся, о наважся, нерозсудливий, Хоч задія мук цих розумніше мислити. Дарма, мов хвиль прибоєм докучаєш ти. Вмовлянням. Не думай, що, лякаючись Погрози Зевса, стану я, мов женщина. Благать, кого ненавиджу, й ламатиму

Антична культура

ГЕРМЕС

ХОР

ПРОМЕТЕЙ

Я руки по-жіночому щоб змилувавсь І увільнив з кайданів,— ні, не буде так. Багато, але марно розмовляв я тут. Ні, цього серця не зм’якшить благаннями. Мов опір неїжджалнн, він узду гризе, Пручається і з віжками змагається. Та кволі, недоречні хитрування ці,— Сама лиш самопевність нерозумного Не варта аж нічого. Як словам моїм Ти не скоришся — глянь, якою бурею,— Хвилешна хвиля муки неминучої Тебе настигне. Скелі стрімковерхі ці Розтрощить батько громом-блискавицею Полум’яною, і обійми каменю Твоє сховають тіло. Довгі сповняться Віки, аж поки вийдеш знов на світло ти Й орел кривавий, цей крилатий Зевсів пес, Шматки великі рватиме пожадливо Від твого тіла, і щодня приходити Цей буде гість незваний і печінкою Живитися твоєю почорнілою. Стражданням цим не дожидай закінчення. Покіль з богів котрий у тяжких муках цих Тебе заступить і в Аїд безпремінний За тебе зійде, в глиб сумного Тартару. Над цим подумай. Не хвальба порожня то, А вирок найсуворіший, бо в Зевсових Устах нема неправди, свого слова він Додержує. Тож роздивись, роздумайся І не вважай зарозумілих гордощів За кращі від звичайної розважності. Здається, все до речі говорив Гермес: Пихи позбутись радить він і мудрої Розважності шукати. Тож послухайся, Ганьба для мудрих помилки триматися. Все я знав наперед, що звістив він мені. Мук зазнати ворогу від ворогів Не ганьба. Хай же ринуть на мене вогню Дволезого кучері, неба ефір Хай від грому, від натиску буйних вітрів Розірветься на частки: землю важку Аж до самих основ, до коріння її. Переможний хай похитне буревій; В шумуванні шаленім хвилі морські Хай сплетуться з шляхами небесних світил.

Античність

100

ГЕРМЕС

В вировому коловертні долі нехай Закинуть в Тартару чорну глибінь Моє знесилене тіло — на смерть Ніколи мене не вбити! Такі розмови, такий рішенець.

При громі й блискавці скеля з Прометеем провалюється у безодню.

Переклад Бориса Тена ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Підсумуйте, що відомо про Есхіла. 2. Пригадайте, за який внесок у розвиток давньогрецької культури ім’я Есхіла не забуте. 3 . Що подарував Прометей людству? Який смисл мали такі подарунки? 4 . Прометей порушив заборону Зевса з власної користі чи задля людей? Поясніть свою думку. 5. Проаналізуйте, якими мотивами визначався вчинок Прометея. 6 . З ’ясуйте, чи змінилася оцінка власного вчинку Прометеєм після того, як його покарали. Підтверджуйте свої слова описом поведінки героя. 7. Знайдіть у творі постійні епітети. Яку роль вони виконують? З якою метою їх використовує автор? Чи створюють вони урочистий фон? 8 . Яку роль у трагедії виконує хор? 9 . На прикладі трагедії «Прометей закутий» проаналізуйте, у чому полягає внесок Есхіла-драматурга в розвиток трагедії. 1 0 . Чи справедливо його називають «батьком трагедії»? 1 1 . Яким має бути сучасний Прометей?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГЕЙМЕРА Перегляньте одну з мультиплікаційних стрічок «Прометей». Порівняйте сюжет мультфільму й трагедії Есхіла. Що в них спільне, а що різниться? Підготуйте запитання для літературної вікторини на цю тему. 5$

Вічний образ — образ лі тературного героя, який переріс свою епоху, набув загальнолюдського зна чення та сприймається як символ.

Елементи компаративістики

Прометей — один із «вічних образів* сві тової літератури. Міф про Прометея неодно разово розроблявся найкращими майстрами художнього слова. Міфологічний герой постає символом науки і мудрості у Б оккіГччо, бун тарем — у молодого і£ге, активним борцем — у Байрона і Шел лі, патріотом — у Лесі Українки і Малишка. Образ Прометея надихав славетних художників Мікеланджело, Тиці^на, Рібейру, композито рів Бетховена, Ліста, Скр^біна та багатьох інших митців.

9& - 101 -ЧЛ

Література/ ‘Оа&ншш гРімщ •**> У римлян не було ні поезії як особливого заняття, ні особливого слова для неї. Але поруч із цим народом жили інші, у яких поети були. Це перш за все — греки, а також держави під володарюванням греків, що виникли внаслідок завоювань Олександра Македонського. Римляни вважали, що у греків ті самі головні боги й богині, що й у них, тільки з іншими імена ми: грецький Зевс — це римський Юпітер, Гера — Юнона, Гермес — Меркурій та інші. Крім того, герої грецьких міфів — Геракл, Одіссей, Еней — мандрували колись по краях, де тепер жили римляни. Не маючи таких яскравих власних міфів, римляни пізнавали себе в грецьких. Внаслідок перемоги у Першій і Другій пу нічних війнах Рим став найсильнішою держа вою Середземномор'я. Римське вельможне пан ство швидко переймало спосіб життя грецької аристократії. До числа нових занять, поряд з гастрономією, парфумерією, входили освіта й література. Римські аристократи давали дітям грецьку освіту, заняття в школах будувалися на читанні поем Гомера. Лівій Андраник (III ст. до н. е.), грек, який жив у Римі, переклав латиною « Одіссею*- Гомера. Це був перший поетичний текст латиною і перший у Європі поетичний переклад. Упродовж II і III віків до н. е. римська лі тература ще не існувала як самостійне ціле, як система взаємопов'язаних жанрів. Фактично, вона була частиною елліністичної літератури, тільки латинською мовою. Золота доба римської літератури — це епоха ОктавіЗна Августа, першого римського імпера тора (31 р. до н. е. — 14 р. н. е.). За часів Авгус та римська література перетворилася на цілісну систему і здобула нарешті самостійність. Вергілій написав свою -гЕнеїду*, творчість Горація стала класикою римської лірики. Октав і ан Август розумів важливість мис тецтва для державної ідеології, тому активно сприяв розвитку культури й літератури.

■

Рафаель. Платон і Аристотель, фрагмент фрески «Антична школа». XVI ст.

Давні греки першими поча ли вивчати власну літерату ру. їм належить слово філо логія — з грецької П о любити і логос — слово. Грецькому філософу і вчено му Ариаогелю (IV ст. до н. е.) належить теоретичний трак тат про закони літературної творчості — «Поетика». А ристотель був вихова телем хлопчика на ім'я Олександр, який став ца рем Олександром М аке донським, а Грецію зробив світовою державою.

Античність

Імператор Октавіан Август. Римська бронзова статуя

У середині І ст н. е. у Римській держа ву відбувалася гостра боротьба за владу. Юлій Цбзар, який спробував установити особисту диктатуру, був убитий республі канцями. Внаслідок громадянської війни до влади прийшов Гай Октавіан, який прого лосив повернення до народовладдя. Але 27 р. до н. е. Октавіан отримав почесний титул «Август» і став засновником Римської імперії.

Один із соратників імператора Августа, поет-любитель і покровитель поезії вельможа Меценат (його ім'я стало загальною назвою покровите ля мистецтв), зібрав навколо себе поетів і письменників — так званий гурток Мецената. Серед них були Вергілій і Горацій, проте творчість видатних поетів виходить далеко за рамки оспівування імперії та імпе ратора. Вергілій і Горацій уславили ^золоту добу*- римської літератури.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Як співвідносяться давньогрецька й давньоримська міфологія? 2. Який період давньоримської літератури вважається її найвищим розкві том? Як його називають? 3. Що означає слово меценат? Поясніть його походження.

2.3.1

Пубілій Вергілій Марон

Римським Гомером П^блія Верплія Марбна (70-19 рр. до н. е.) нази вали ще за життя. За свідч єн ням давньоримського історика Тацита, одного разу, коли під час театральної вистави в Римі декламували вірші Вергілія, усі присутні підвелися і вшанували поета, як вшановували імператора. Такої гучної слави Вергілій зажив завдя ки своїй славнозвісній «ЕнеїдЬ-, яка стала національним римським епосом. Публій Вергілій Марон народився в Північній Італії поблизу міста Мбнтуї в небагатій родині, проте отримав гарну освіту спочатку в Крембні, а потім у Ри мі в риторичних і філософських школах Та ні оратором, ні вчителем красномов ства стати йому не судилося через слаб Публій Вергілій Марон ке здоров'я. У країні якраз точилася бо-

Література Давнього Риму

103

ротьба за Еладу, і Гай Октавіан, щоб заручитися підтримкою воїнів, об даровував їх конфіскованими землями. Коли Вергілій після навчання повернувся додому його маєток уже належав прибічникам майбутнього імператора. Вергілій звернувся по допомогу до друга Оюгавіана, покро вителя поезії та поетів Мецената. Той посприяв, щоб Вергілію виділили будинок у Римі та невелику садибу поблизу Неаполя. Поет став членом літературного гуртка Мецената й назавжди зберіг вдячність Оюгавіану Ав густу. Вергілій був скромною та щирою людиною, позбавленою честолюб ства, він любив спокій і високо цінував тихі радості сільського життя. За характером свого обдарування він був ліричним поетом. У його пер шому великому творі — «Букбліки* — зображено мирне життя пастухів. Художній світ Буколіка — свого роду втеча від суєти міста і жорстоко сті сучасної поету епохи. Другий твір Вергілія — -*Ге<£ргіки^ — землеробська поема, дидактич ний епос у чотирьох книгах. Тут поряд з конкретними порадами землеробцям є ліричні відступи, політичні міркування і філософські роздуми. У вступі до третьої КНИГИ 4 Георгіки поет обіцяв написати новий твір, у якому збирався «Буколіки» — це перша в прославити перемогу Августа над ворогами Ри рим ській літературі по е му Проте часи змінилися, настав мир і виникли тична книга в сучасному нові проблеми, зокрема, необхідність обґрунту ро зум інні, тобто цільний вати законність і божественне походження ім твір, частини якого (вірші) ператорської влади. написані з урахуванням їх місця всередині цілого. Гай Октавіан, який став імператором АвгусПерший вірш тут — перед том, доручив Меценату підшукати поета для мова, а останній — своє того, щоб той виконав важливе завдання — рід ний підпис, де автор написав державний епос, де б уславлювалися повідомляє, хто він і звідки. імператор та імператорська влада. Меценат ука зав на Вергілія. На замовлення імператора Вергілій задумав і написав «Енеїду* — поему про троянського героя Енея, що від нього пішов славетний рід, серед нащадків якого були легендарні засновни ки Риму Рбмул і Рем, а пізніше Юлій Цезар та Октавіан Авіуст. Оскільки за міфологіч ною традицією Еней був сином богині Венери, поема мала підтвердити божественне походжен ня імператора. Я к це часто буває в мистецтві, результат на багато перевищив задум і дифірамб Августові став гімном Риму і римлянам. Вергілій склав свою «Енеїду*- на основі пере ■ Жан Жозеф Тейясон. компонованого гомерівського епосу («Іліади* та Вергілій читає «Енеїду» «Одіссеї^), сповненого пророцтвами про славне Августу та Окта вії. XVIII ст.

104

Античність

Скульптура легендарної вовчиці встановлена в релі гійному центрі Давнього Риму — Капітолії. фігури Ромула і Рема, яких, за легендою, вигодувала вовчиця, додано до скульптури в XV ст. Капітолійська вовчиця. Бронзова скульптура, VI ст. до н. е.

майбутнє могутньої Римської імперії. Оповідь про минуле переплітаєть ся в поемі з видіннями прийдешнього. Гомер створив епос героїчний, перемежаючи розповідь про реаль ні події з міфами й легендами, він славить грецьких героїв, оспівує 'їхню доблесть і сміливість, почуття честі й обов'язку, красу і силу Сюжет «Енеїди* теж пов'язаний із подіями Троянської війни, однак Вергілій має на меті показати не саму війну а давнє, божественне проходження Риму та римських імператорів, і засновника династії — Енея. Першу половину поеми присвячено мандрам Енея після падіння Трої (наслідування «Одіссеї*), а другу — битвам Енея за Лавінію, дочку царя Латина, від шлюбу Енея з якою походять римляни (нагадує «Іліаду*). Вергілій працював над «Енеїдою* 10 років, проте цілком закінчити поему не встиг. Спершу він записав сюжет прозою, а потім перекладав його гекзаметром. Робота ішла повільно. Багато віршованих рядків за лишалися незавершеними, деякі епізоди поеми суперечили один одному, недописаним лишався фінал: весілля Енея з Лавінією, народження їх нього сина, поява Ромула і Рема — засновників Риму, предків римських царів. Уривки з «Енеїди* Вергілій читав Меценату й самому імператору Августу 3 окремими частинами твору поет знайомив друзів — Горація, Пропорція та Овідія, які високо оцінили велич і красу поеми. Щ об закінчити поему, Вергілій вирушив у мандрівку до Греції, та в дорозі поет захворів і помер. Перед смертю Вергілій заповів спалити «Ене'іду*, бо не хотів публікувати її в незакінченому вигляді. Урятував поему імператор Август, за наказом якого «Ене'іду* надрукували після смерті поета. Поховали Вергілія в Неаполі, на його могилі вибито епітафію, яку він склав сам: ■

Бюст Вергілія на й ого могилі в Неаполі

В Мантуї я народився, в Калабрії вмер, а лежу я В Партенопеї — співець селищ, пасовиськ, вождів

Література Давнього Риму

105

Римляни захоплено зустріли появу «Енеїдш-. Уся подальша римська література розвивалася під її впливом. Героїчна поема була улюбленим читанням молоді, її вивчали у школі, роз'яснювали, декламували, по ній вчилися віршування й ораторського мистецтва. Вірші з «Енеіди* брали за епіграфи до творів мистецтва, надписували на подарунках, цитували в розмові.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте, на чиє замовлення Вергілій написав «Енеіду». 2. З'ясуйте, чому «Енеїду» вважають національним римським епосом. 3. Поясніть, як побудовано поему. Як співвідносяться частини «Енеїди» з гомерівським епосом? 4. Чи можна назвати образ Енея традиційним для героїчного епосу? Відповідь обґрунтуйте.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ Образ Енея Еней — не типовий герой епосу, «Енеіду» не присвячено звеличенню його подвигів. По кинувши за приписом богів палаючу Трою, Еней змушений пройти через довгі поневірян ня на шляху до Італії. Вергілій пояснює вчинки свого героя вищою волею, перед якою схиля ється Еней, ім'я якого часто супроводжується в поемі епітетом «благочестивий». Виконуючи покладену на нього місію, попри палкі почуття, Еней залишає Дідону, він воює з рутульцями, бо мусить одружитися з Лавінією, щоб його на щадки заснували Рим. Вергілій розкриває у поемі світ особистих переживань свого героя. Розповідь Енея про загибель рідного міста сповнена трагізму, страшні й зворушливі картини, які врізались у його пам'ять, вражають уяву. Поневіряючись після падіння Трої, він почувається сумним вигнанцем, безпритульним мандрівником, по збавленим батьківщини. Драматичним є для нього вибір між любов'ю й покладеним на нього обов'язком. Герой «Енеіди» постає перед читачами роз судливою, милосердною, справедливою та хо роброю людиною, здатною на глибокі почуття, свідомою своєї історичної місії, однак керується у своїх вчинках велінням богів.

■

Пітер Пауль Рубенс. Вихід Енея і й ого сім'ї з Трої.

XVI ст.

■

П'ср Наркіс Герен. Еней і Дідона. XIX а .

Античність

106 -**§> Еней і Ділпна

Розповідь про кохання Енея та карфагенської цариці Дідони на сторінках «Енеіди» — одна з найкрасивіших любовних історій світової літератури. Еней вразив Дідону з першого погляду: Станув Еней перед людом і, весь опромінений сяйвом, Був раменами до бога подібний: бо ж мати Венера Кучерям сина краси надавала, і юності відблиск В лицях йому зарожевів і звагою сповнились очі Переклад Миколи Зерова Вдячний за теплий прийом і гостинність, повідав Еней цариці про свою нещасну батьківщину Трою, описав страшні картини її загибелі, розповів про довгі поневіряння морською стихією. Образ героя найперше Дідону вразив фінікійську. Потім — нещастя його. Переклад М иколи Зерова Між Енеєм і Дідоною спалахнуло палке кохання. Та їм не судилося щас тя, боги призначили Енея для іншої мети. Як це йому не важко. Еней зна ходить у собі сили зректися власних почуттів і виконати покладений на нього високий обов'язок. Він скоряється волі богів і залишає Дідону Карфагенська цариця не змогла пережити розлуку з коханим, у відчаї вона кинулась у вогонь і загинула. Трагічна історія кохання Енея і Дідони надає поемі людяності та яскра во-драматичного забарвлення. Уже багато віків вона надихає митців на створення шедеврів живопису, музики й поезії. На цей сюжет написано в різні часи більше десяти опер, чотири драматичні поеми, вірші, багато живописних полотен. На честь Дідони навіть названо астероїд.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Енеіда ( Уривки) Киши перша Збройного славлю звитяжця, що перший з надморТв троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський. Горя він досить зазнав, суходолами й морем блукавши, З волі безсмертних богів та мстивої серцем Юнони, Лиха він досить зазнав у бою, поки місто поставив, Лацію давши пенатів, а з ними — і плем’я латинське, І Альбалонгу стару, і мури високого Рима. Музо, повідай мені, чим саме прогнівана тяжко, Чи то покривджена чим, цариця богів засудила

Література Давнього Риму

107

На незліченні труди та нещастя побожного Лацій — область Італії, духом центр якої — Рим. Батька й вождя, як богиня — і гнівом Альбалонга — древнє міс таким пойнялася! то, засноване сином Енея. Самос — острів у Егейському Місто старинне було — фінікійського люду морі, центр культу Юнони. осада, Сатурнія — дочка Звалось воно Карфаген на лівійському Сатурна — так називали березі, проти Юнону. Тібрових пірел, багате на скарб і завзяття Гані мед — викрадений воєнне. Юпітером юнак. Кажуть, Юнона його шанувала найбільше у світі, Навіть і Самос забувши для нього; там зброя богині, Там колісниця її. А на серці в богині бажання, Щоб Карфаген цей, як Доля дозволить, був паном народів, Але прочула вона, що від крові троянської плем’я Вже виростає нове, що міста поруйнує тірійські. З ’явиться люд, підкоритель земель, войовничий та гордий. Згине в пожарі могутність лівійська: так випряли парки. Все те Сатурнія знає і кров ше пригадує свіжу, Що попід мурами Трої лила за улюблених аргів. Ще ж не зів’яли в душі причини скорботи і гніву. Ще, притаївшися, в серці живуть її й вирок Паріса Прикра зневага краси божественної, й рід ненависний, І Гані меда, на небо узятого, шана висока. Тямлячи все те, вона троянців, хвилею битих,— Все, що зосталось від люті данайців і зброї Ахілла, Не підпускала до краю латинського; довго і гірко Пасерби Долі, вони усіма проблукали морями. Стільки страждання лягло на підвалини Римського роду! Книга друга

Загибель жерця

.'Іаокоонта і ного синів

Тенед — острів недалеко від Трої.

Тут несподівано друга, грізніша подія заходить І на стурбовані наші серця тягарем налягає. Лаокоонт, новообраний жрець моревладця Нептуна, Саме колов молодого бика на офіру святочну. Бачим: по тихому морю два змії пливуть велетенські З боку, де Тенед лежить (розказую вам — І здригаюсьі), І, вигинаючись пружно, до берега поряд простують. Груди в обох серед хвиль підіймаються; гребні криваві, Знесені грізно, стоять. Хвости за собою у жмури Хвилю збирають, і колами в'ються хребти величезні. Піниться море і плеще, солоне... На берег виходять,

Античність

■

Лаокоонт і й ого сини, фрагмент. 50 р. до н. е. Мармур

Кров'ю і полум'ям очі горять, лиховісні, неситі, І язики ворухливі облизують пащу шиплячу Всі ми урозтіч, смертельно-бліді, а вони на палкого Лаокоонта ідуть і, спочатку дітей обвинувши, Душать обох молодят у сувоях тугих найтісніших, Зубом отруйним у тіло впиваючись їм неокріпле. Потім самого його, що на поміч 'їм кинувся збройно, Люто хапають і в'яжуть узлами. І от уже двічі Стан обвинули йому і, шию лускою укритим Тілом стиснувши, здіймаються ген над його головою. Він же, руками упершись, даремно вузли розтинає, Кров'ю і чорною скрізь трутиною по тілу облитий, Крики нелюдські, страшні до зір підіймає високих, Мовби той рев, що жертвений бик видає недобитий Край вІЕтаря, отрясаючи з себе сокиру непевну Змії ж обидва, своє довершивши, повзуть до святині Вишнього замка і там, під дахом священним Паллади Захист знаходять, під кругом щита, біля ніг несмертельних

Михоли Зероеа о

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Поясніть, як формулює своє завдання поет у заспіві до «Енеїди». 2. Знайдіть у тексті зачину поеми, до кого звертається Вергілій за натхнен ням. 3. Дослідіть, якими епітетами характеризує автор Енея. Про що це свідчить? 4. Чому Юнона не підпускала троянців до латинського краю?

Література Давнього Риму

109

5. Поміркуйте, яким постає головний герой у першій пісні поеми. 6. Яких героїв Троянського циклу міфів та «Іліади» Гомера згадує Вергілій? 7. Пригадайте, у якій пісні «Енеіди» вміщено історію жерця Лаокоонта. 8. Завважте, з якими почуттями розповідає про побачене Еней. 9. Визначте, якими художніми засобами послуговується Вергілій, переспівуючи відомий міф 10. Зверніть увагу, яким настроєм сповнена розповідь про появу морських чудовиськ із водяної стихії. Як поет створює цей настрій? 11. Проаналізуйте, якими художніми засобами поет передає стан героїв. 12. Поміркуйте, яким є ставлення автора до зображуваного. Що було підставою для вашого висновку?

Діалог культур Я к до джерела мудрості та літературного зразка ставилися до тво рів Вергілія в Середні віки, у часи Відродження і класицизму Нащадок римського поета великий італієць Д£нте зобразив Вергілія провідником у потойбічний с в іт у своїй славнозвісній «Божественній комедії*. Наслі дував Вергілія Петрфка, високо цінували давньоримського поета Буал<£ і Расін, палким шанувальником Вергілія був Волвг^р. «Енеїду* брали за основу своїх творів поети різних країн і епох. Образ Енея надихав багатьох європейських скульпторів, художників і музикантів.

Україна і світ На український лад «перелицював* поему Іван Котляревський у кінці X V III століття і своєю «Енеїдою* поклав початок нової української літе ратури. Український поет Микола Зеров, знавець і шану вальник античної поезії, так написав про римського класика в сонеті «Вергілій*:

Ш ЇМ

Та він живе, і дзвін гучних його поем Донині сниться нам риданнями Дідони, Бряжчанням панцирів і сплесками трирем...

До перекладу уривків з «Енеїди* звертався Гри горій Сковорода. Пізніше «Енеїду* Вергілія пере кладали українською мовою Іван Стешенко і Степан Руданський. Повний переклад поеми Вергілія здій снили поет-неокласик Микола Зеров та перекладач Михайло Білик.

Трирем а

—

ант ичний

б ой о ви й корабель.

Античність 2.3.2

Квінт Горацій Ф лакк

М олодш и м су ч асн и ком В ер гіл ія був поет Горяній (6 5 -8 рр. до н. е.). Уперш е в рим ській літературі Горацій п оєд н ав п оезію особ и стого н астрою з поезією суспільного змісту. Його тв о р чість віддзеркалю є стан римського сус п іл ьства в добу переходу від республіки до імперії. Б атько К він та Гор&дя Ф л& ск а був рабом . О тр и м авш и свободу, він зум ів р озб агатіти і д ав сину хорош у освіту: той учився спочатку в Римі, а потім в Афінах. У гром адянській війні, я к а спа л ахнула після убивства Ц езаря в 44 р. до н. е., Горацій прийняв бік республі канців. З а два роки після поразки вій ська республіканців, Горацій повернувся до Рима, де дізнався, щ о все його майно кон ф іскован о на кори сть перем ож ців. Зали ш и вш и сь без засобів до існування, він змуш ений був п рацю вати на посаді писаря при держ авному казначействі, де переписував закони, протоколи т а інш і документи. Та головним у його ж итті стала п ое зія. Ранні твор и Горація — це збірки ■ Федір Бронніков. Горацій читає свої вір ш ів «Еп<5ди» і «СатгГри». Н оватор сатири Меценату. XIX ст. ськими для латинської поезії були його двовірш і — дош кульні ямби, у яки х поет висловлю є занепокоєння ж и ттям Риму. Теми «Е п од » найрізноманітніш і: це нападки на бездарних поетів, політиків-невдах, невірних закоханих. П отілі Горацій спробував свої сили в сатирі. Вірші на актуальні теми поет писав гекзаметром. У «С а ти р а х » він висм ію вав людські недоліки: дратівливість, лінь, запальність, хоча стави вся до лю дських слабкостей із добродуш ним гумором. У «С ати р ах» уперш е в ліричній поезії зазву ч ала авторська позиція. Горацій т ак о ж є автор ом од т а послань. Н айперш е, щ о ви різн яє «О д и »,— це розм аїття тем. Тут є вірш і про кохання і друж ні послання, відгуки на політичні події т а гімни богам, ф ілософ ські роздум и про сенс ж иття й про смерть, про правду т а її витоки,— тобто все, щ о хвилю вало сучасне п оетові суспільство. Водночас тем атика «О д » м ає позачасове, вічне значення. Ф о р м а вірш ів вирізняється багатством розм ірів, які Гора-

Література Давнього Риму

111

ціп запозичував у давніх греків. Саме поєднання тематики з поетичною формою давньогрецької лірики й робить оди Горація неповторними. Молодим поетом захоплювались, його твори читав і обговорював увесь Рим. Сам знаменитий Вергілін рекомендував ного Меценатові, з яким Горацій дружив усе життя. Меценат подарував поетові невеликий маєток неподалік Рима. Горацій витримав випробування славою, він ніколи не зловживав дружбою з Меценатом, намагався зберігати особисту духовну свободу. Він відмовився від почесної посади секретаря імператора. Одного разу Август навіть образився на поета і спитав, чи той боїться, що нащадки осудять його за те, що він служив імператору. У відповідь Горацій при святив йому три вірші зі своєї книги пісень. Ні один античний автор в епоху книгодрукування не видавався стільки, скільки Горацій. Його цінували і в Середні віки, і в часи Відродження, а знаменитий вірш Горація «До Мельпом&ш» («Пам’ятник») наслідували поети багатьох країн, як і його останній твір «Послаиіє». 0

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Із якої родини походить Горацій? Де і яку поет здобув освіту? 2. Розкажіть, які випробування випали Горацію в молоді роки? 3. До яких тем звертався Горацій у своїй творчості? Чому твори Горація були популярними у римлян? 4. Як Горацій познайомився з Меценатом? Які стосунки їх пов'язували? Які стосунки пов'язували поета з імператором Августом9 5. З'ясуйте, чому Горація називають реформатором римської поезії. 6. Поміркуйте що спільного в долях двох найвідоміших поетів Риму — Вергілія й Горація.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ Римляни прагнули залишити пам ять про себе вони споруджували храми, тріумфальні арки, статуї з мармуру та бронзи. Численні пам'ятники мали увічнювати імператора Августа У поезії Горація «До Мольпомони», однієї з дев'яти муз — покровительок мистецтв, ідеться про зовсім інший пам'ятник, не з каменю або металу. Ода «До Мельпомени» — це розгорнута метафора, бо пам’ятник поетові — його творчість. Цей пам'ятник переживе століття, він міцніший за мідь, вищий за царські піраміди, йому не страшні дощі й вітри, невпинний літ часу і довгі роки. Поет житиме в серцях лю дей, його пам'ятатимуть, доки шумить ріка, на берегах якої він народився, поки стоїть Рим і в Капітолії правлять обряди жерці. Свою заслугу Горацій вбачає в тому, що він «перший положив на італійську міру Еллади давній спів», тобто переніс лірику своїх улюблених грецьких поетів на римський ґрунт. Стверджуючи, що поезія не менш важлива річ, ніж подвиги царів І воїнів, поет просить музу Мельпомену увінчати його чоло лавровим вінком від самого бога Аполлона, покровителя мистецтв, я

Античність

112 ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

До Мельпомени

Капітолій — пагорб, де стояли головні римські храми. Авфід — річка, поблизу якої народився Горацій. Давн — легендарний цар рутилів, батько Турна. Дельфійський гай — місце розташування храму бога Аполлона, покровителя мистецтв.

Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді. Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький, Не звалить налітний північний буревій, Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний, Я не умру цілком: єства мого частина Переживе мене, і від людських сердець Прийматиму хвалу, поки понтнфік-жрець Ще сходить з дівою в високий Капітолій, І де шумить Авфід в нестриманій сваволі, І де казковий Давн ратайський люд судив. Скрізь говоритимуть, що простих син батьків Я перший положив на італійську міру Еллади давній спів. Так не таїсь від миру, І лавром, що зростив святий дельфійський гай, О, Мельпомено, ти чоло моє звінчай. Переклад Миколи Зерова

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. 2. 3. 4. 5.

Пригадайте, що таке ода. Чому поезія, на думку Горація, є витривалішою за мідь? Поміркуйте, що зробить поета безсмертним Поясніть, у чому поет вбачає свою заслугу перед мистецтвом Як можна пояснити прохання Горація до музи увінчати його лавровим вінком? 6 . Чому Горацій звертається у своїй оді до Мельпомени?

Діалог літератур У XIX ст. оду Горація «Пам’ятник» переспівав класик російської поезії Олександр Пушкін. У XX столітті переспів Пушкіна переклав українською мовою поет-неокласик Максим Рильський. Отакий діалог поетів у віках. .Ars lon ga — мистецтво вічне... Олександр Пушкін Exegi monumentum Я воздвиг пам’ятник (л ат.). Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний, Тропа народна там навіки пролягла, Олександрійський стовп, в гордливості незборний. Йому не досягне чола.

Література Давнього Риму Ні, весь я не умру, я в лірі жити буду, Від праху утече нетлінний заповіт,— І славу матиму, допоки серед люду Лишиться хоч один піїт. Про мене відголос пройде в Русі великій, І нарече мене всяк сущий в ній язик, І гордий внук слов’ян, і фін, і нині дикий Тунгус, і друг степів калмик. І довго буду тим я дорогий народу, Що добрість у серцях піснями викликав. Що в мій жорстокий вік прославив я Свободу І за упал их обставав. Виконуй божеське, о музо, повеління. Огуди не страшись, вінця не вимагай, Спокійна завжди будь на кривди й на хваління І в спір із дурнем не вступай. Переклад Максима Рильського

(Щ ВИСОКА ПОЛИЧКА Римська елегія Любовна елегія — оригінальний винахід римлян. Тут кожний вірш є час тиною книги, яка має постійних персонажів: це поет, його кохана, друзі і покровителі Римська елегія стала одним з головних взірців для наслідуван ня у європейській любовній ліриці. Меланхолійний Тібулл. пристрасний та іронічний Проперцій, легковажний Овідій — ці поети до XIX століття постійні персонажі європейської поезії, ш

2 .3 .3

Пуб.іій Овідій Назон

ІІублій Овідій Налом (43 р. до н. е. — 18 р. н. е.) — один з най більш знаних давніх поетів, наступник Вергілія та Горація, останній поет «золотої доби* римської літератури. Овідій, молодший за своїх великих сучасників, народився в знатній і заможній родині неподалік Рима. Він учився в Римі та в Афінах, одержав блискучу риторичну освіту, проте вирішив цілком присвятити себе поезії. Легковажний, життєлюбний поет відійшов від філософської проб лематики та громадянського пафосу, характерних для попереднього літературного покоління (Вергілій, Горацій). Перу Овідія належать любовні елегії й поеми «Наука кохання*, «Ліки від кохання*, «Масть для обличчя*, а також славнозвісні «Метаморфози*. У своїх елегіях поет постає знавцем жіночої душі, демонструє грун товне знання міфології, віртуозну легкість і тонку іронічність.

Античність

■

Овідій

■ Іон Теодореску. Овідій у вигнанні. XX ст.

Поема «Наука кохання» складається з трьох книг. Перша вчить, як завоювати жінку, друга — як утримати, третя звернена до жінок. До «Науки кохання» примикають поеми «Ліки від кохання» і «Масть для обличчя». Всі три поеми заперечують і висміюють ідею, що кохан ня сильніше за людину. Овідій вважав любов розвагою, у його творах головне — не глибокі почуття, а блискуча дотепність, іронічна гра з переспівами традиційних літературних мотивів. Твори Овідія вирізняються досконалістю стилю та вишуканим естетизмом. У 8-му році н. е. імператор Август несподі вано заслав Овідія на західний берег Чорного моря у місто Тбми (зараз Констанца в Руму нії). Причини заслання поета точно не відомі. Існують дві гіпотези: або він був причетний до скандалу з онукою Августа Юлією, або імпера тору, який був прихильником суворої моралі, не подобалась легковажність Овідія. Можливо, Август розраховував на те, що римляни замис ляться над власною поведінкою й мораллю, ко ли дізнаються про вигнання знаменитого поета. У засланні Овідій написав дві збірки елегій них послань: «Сумні елегії» і «Листи з Понта». Вони були звернені до милосердя імператора, але ні Августа, ні його наступника Тіберія не розчулили. У вигнанні Овідій і помер. Усі його книги були вилучені з публічних бібліотек. Смерть Овідія ознаменувала закінчення «золотого» століття римської поезії.

« Метаморфози» Найзнаменитішим твором Овідія є поема «Метаморфози» («П ере творення»). У пошуках сюжетів для своєї поеми Овідій, як і Вергілій, звертається до Гомера. «Метаморфози» — це п ’ятнадцять книг, у яких близько 250 поетизо ваних міфів, розташованих у хронологічній послідовності від творення світу до правління Августа. Перші одинадцять книг — це світ до Троян ської війни. Наступні три — від Троянської війни до заснування Рима. Остання книга — від римського царя Нуми до Імператора Августа. З усього розмаїття грецьких міфів Овідій вибирає ті, в яких наявний мотив перетворення — людей на квіти, рослини, каміння, тварин або навпаки, звідси й назва поеми. Майстер короткої поетичної оповіді, де переконливі психологічні деталі сприяють достовірності вигадки, Овідій змушує читача мимоволі повірити у справжність перетворення.

Література Давнього Риму

■

115

Лука Джордано. Метаморфози Овідія. XVII ст.

У ^Метаморфозах^ переважна більшість розповідей закінчується лю бовною історією. Але якщо в поемах та елегіях Овідій писав про кохан ня легке і веселе, то у Метаморфозах^ любов майже завжди пов'язана зі стражданням, а іноді й загибеллю персонажа, що надає поемі трагіч ного забарвлення. Наприклад: Пірам убиває себе, помилково вирішивши, що кохану Ф ісбу загризла леви ця. А Ф ісба знаходить тіло коханого Пірам а і заколюється його мечем. Ця історія — одне з джерел сюжету про Ромео і Джульетту. Кохання і краса постають у поемі крих кими й беззахисними перед владою всемо гутніх богів. Так, ревнива Гера перетворює на телицю дівчину Іо, в яку закохався Зевс; перетворюється на лавр німфа Дафна, ря туючись від бога Аполлона; богиня Діана перевтілює в оленя юнака Актеона, який випадково побачив її під час купання; тоне на ра ваджо. в струмку красень Нарцис, замилувавшись Нарцис. XVI сг. власним зображенням, і перетворюється на білу квітку. А найбільше страждають ті, у кого занадто палкі почуття. Наприклад, Орфей так сумував за померлою красунею Еврідікою, що боги дозволили йому забрати дружину зі світу тіней, поставивши одну тільки умову — щоб він не озирався, коли буде виводити дружину з підземного царства. Орфей не витримав, порушив заборону й втратив Еврідіку назавжди. Проте є в поемі й приклад безхмарного щастя зворушливої пари — Філемона і Бавкіди. Оповідь про подружжя, яке зберегло теплоту й ніж ність до похилого віку незважаючи на бідність, є надзвичайно популяр

Античність

116

Каміль Коро. Орфей, який виводить Еврідку з царства мертвих. XIX ст.

ною, до неї зверталися письменники різних часів і народів (зокрема, великий німець Гете в славнозвісній поемі «Ф ау ст*, яку ви будете читати в старших класах). Овідій мав намір оспівати в ^Метамор фозах^ історичну велич Італії, роду Юлії в, а намалював складний і суперечливий портрет своєї доби. Перед засланням поет у відчаї спалив ру копис свого уславленого твору над яким у той час працював. Поема збереглася завдяки тому, що її списки були у друзів Овідія.

Діалог культур Творчість Овідія — унікальне явище у світовій літературі. За ступенем впливу на європейське мистецтво з «М етаморфозами* не може зрівнятися жоден із творів епохи античності. Музику до поеми писали Глюк, Гайдн, Ліст та багато інших композиторів. Сальвадор Далі. Сюжети з «М етаморфоз* надихали великих Метаморфози Нарциса. художників від Вел£скеса і Ботіч£ллі до XX ст. Пікассо та Далі. Поема Овідія була улюбленим твором багатьох видатних людей, зо крема, Шекспіра, Г£те, Монт£ня, Пушкіна. Мотив перетворення присут ній у творах різних письменників світу від Середньовіччя до наших днів. У старших класах ви будете читати новелу письменника X X ст. Франца Кафки, яка так і називається — «Перетворення*. ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Про які факти з життя Овідія ви дізналися? 2. З'ясуйте, у чому полягає трагізм долі поета. 3. Дослідіть, якою була тематика поезій Овідія і як вона змінилася під уда рами долі. 4. Розкажіть, який твір Овідія є найзнаменитішим. 5. Поясніть, що означає назва «Метаморфози». 6. Які відомі міфи використовує поет у «Метаморфозах»?

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ Блискучий модний поет, улюбленець муз і публіки, Овідій був позбав лений вишуканого столичного життя, з волі Августа опинився в найвіддаленішій частині імперії, серед напівдиких варварів, які навіть не знали латинської мови.

Література Давнього Риму

117

У його творах часів заслання легкість і дотеп Рубець пурпуровий — об ність розповіді, витонченість поетичного стилю лямівка на тогах, яка озна поступаються місцем печальним, навіть трагічним чала, що юнаки мають інтонаціям і тяжким роздумам вигнанця. Про це виступати кандидатами свідчать і назви його поезій — «Сумні елегії» та на магістратські посади. «Листи з Понта». Колегія трьох — поліцій«Сумні елегії» складаються з п'яти книг. У пер на установа. Звузив рубчик шій книзі поет описує морську бурю під час сво червоний — відмовився від го плавання на кораблі до місця заслання (елегії магістратської кар'єри. 2 і 4). прощальну ніч у Римі перед вигнанням Курія — сенат. (елегія 3). Ці елегії вирізняються почуттям без Сестри аонські — Музи виході. глибоким душевним болем. Інші елегії (Аоніди). першої книги Овідій присвячує своїм римським Гети, сармати — друзям і дружині. Першу книгу поет написав під племена, які проживали час вимушеної подорожі на чужину й негайно від в Причорномор'ї. правив до Риму кораблем, на якому приплив до північних берегів Чорного моря. У другій книзі поет звертається до імператора Августа з віршованими посланнями, у яких благає пробачення за невідому йому провину і молить про помилування. Останні три книги — це тяжкі роздуми про життя у ви гнанні. заклики до милосердя влади, звернення до дружини та друзів по допомогу. 10 елегія четвертої книги «Сумних елегій» — це поетична автобіографія Овідія. де він розповідає про місце свого народження, батька і рано по мерлого брата, про три одруження та дочку, про відданість мистецтву й сучасників-поетів. звертається до Музи, яка єдина підтримує його в тяжких випробуваннях, міркує про власну творчість. Саме з цієї елегії читач і до відується про достовірні факти з життя поета Овідія, відкриває для себе внутрішній світ Овідія — людини, яка сумує за батьківщиною й важко пере живає трагедію вигнання. Усі чотири книги «Сумних елегій» об’єднують такі мотиви: розлука із сім’єю, туга за Батьківщиною, ненависть до чужини, прохання про мило сердя. прославляння поезії як єдиної опори в тяжкому житті. З поеми, про відна ідея якої — любов до Вітчизни, постає трагічний образ відторгненого батьківщиною поета.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

•«Сумні елегії»- (-«Життя поета» IV, 10) Любощів ніжний співець, як свій шлях життьовий перейшов я,— Друже-нащадку, тобі повість розкаже моя. Мила вітчизна моя — Сульмон, на джерела багатий; Дев'ятдесят туди миль треба від Рима пройти. Там я на світ народивсь, а щоб добре ти рік той затямив, Знай, що однакова смерть консулів стріла тоді. З Діда і прадіда рід наш поважний із вершників римських, Не випадковість, не гріш в люди виводили нас.

118

Античність

Парость не перша в сім’ї,— коли я на світ появився. Був уже брат у батьків, старший від мене на рік; Але зірниця одна привітала народження наші, День святкувався один, тільки на два пиріжки. Серцю ж моєму з дитинства подобались святощі неба, Муза до тихих пісень кликала душу мою. Часто мій батько мовляв: «Не за хлібне ти діло берешся, Славний Гомер, але й він так і помер нуждарем». Батькове слово узяв до душі я і. Муз призабувши. Спробував прозу писать, кинув я метри дзвінкі,— Тільки ж писання моє самохіть окрилялося ритмом, Що б не почав я писать, вірші складались самі. Роки тим часом минали — нечутною перше ходою, Вільної тоги настав день для обох юнаків, Туніки наші прикрасив широкий рубець пурпуровий. Нахили серця, проте, не відмінилися в нас. Брат мій подвоїти встиг у житті своїм десять лиш років,— Вмер, і я мав почуття, ніби себе я втеряв. Потім посаду прийняв я, зеленим літам відповідну, Членом колегії трьох деякий час я пробув. Курія далі чекала; та звузив я рубчик червоний, Не до снаги бо мені був той почесний тягар: Тіло незвичне було, та й душа не лежала до праці, А честолюбство мені завжди огидне було; Сестри до того ж аонські шептали про творче дозвілля, Що уявлялось і так даром найкращим мені. Як шанував, як любив я прославлених Римом поетів! В кожнім улюбленці муз бога я серцем вчував. Як я старіших колись, так мене привітали молодші; Хутко Талія моя стала відомою всім. А виступав я з читаннями перед громадою в Римі,— Ледве чи й раз поголить бороду вправився я. Хист мій співецький збудила прославлена в місті Корінна, Так неправдивим ім'ям владарку звав я свою. Досить тоді написав я, та все, що вважав негодящим, Сам я — суворий співець — кидав в огонь без жалю... Правда, тоді як я йшов на вигнання, багато спалив я Навіть достойних пісень, в гніві на Музу свою. Серце було в мене чуле, покірне Еротові серце; Часто з найменших причин поломеніло воно. .Але хоч був я такий, хоч займавсь од найменшої іскри, Та на іменні моїм плям і чуток не було. От уже шлях свій промірявши, батько помер мій спокійно, Дев’ять десятків прожив він на своєму віку. Гірко я плакав за ним, так оплакував сина свого б він.

Література Давнього Риму

119

Матері скоро своїй шану останню я склав. Щастя їм випало, що мого горя вони не діждали, Що мого вислання день їх в домовині застав. Мертвим належне віддав я; для тебе, читачу сердечний. Знову продовжую я повість скорботну свою. Роки найкращі минули; прийшла сивина незабаром, В кучері чорні мої позапліталася скрізь, І переможний їздець на моєму віку олімпійський Десять вже взяв нагород і заквітчався вінком, Як несподіваний Цезаря гнів мене вислав у Томи, Де чорноморський бурун в західні б’є береги. Кари моєї' причина і так аж занадто відома. Але про власну біду свідчить не вільно мені. Зрада супутників, прикрості слуг — що я згадувать маю? Лихо те тяжче було, аніж вигнання само. Тільки ж дух мій не стих, не скорився лихій я негоді, Скупчив всі сили свої — перетерпіти біду. Бід же на мене звалилося стільки на суші й на морі, Скільки зірок золотих в небі високім горить. Давнє дозвілля, солодке життя довелося забути І в непрнвичній руці зброю належну піднять. Берег сарматський, суміжний із племенем гетів стрілецьким. Зрештою нас привітав після набридлих блукань. Зброя дзвенить тут довкола, та я, щоб недолю забути, На самотині свою пісню складаю сумну. І хоч нікого нема, хто б її привітав благодушно, Але скорочує день, час забирає вона. Дяка, о Музо, тобі, що живу я, страждання я зношу. І що це трудне життя не підломило мене. Ти-бо потіху даєш, ти приходиш до мене, як ліки, І заспокоюєш ти серце турботне моє. Але прихильні були людські й до мене уста. І хоч, на думку мою, є багацько співців поважніших, Поруч із ними й мене ставить ласкавий читач. Передчування ж співецьке говорить мені - та чи правда? Що і по смерті не весь буду я, земле, твоїм. Чи то мій хист, чи то ласка твоя оцю славу з’єднали, ~ Дякую красно тобі, любий читальнику мій. Переклад Миколи Зерова

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть, як побудовано «Сумні елегії». 2. Дослідіть, які мотиви об'єднують усі книги поеми 3. Визначте головну думку «Сумних елегій»

120

Античність

4. Проаналізуйте, яким постає з поеми образ ліричного героя. 5. Чому десяту елегію четвертої книги можна назвати поетичною автобіо графією Овідія? 6. Знайдіть у тексті, з якими словами поет звертається до Музи. Як він розуміє роль поезії у своєму житті?

Діалог літератур М и кола Зеров Безсмертність Вінець Овідія вовіки не зов'яне; Безсмертний «П лач* його, гіркий і незрівнянний, Душні елегії, мов цвіт весняних лоз, І чари сонячні його «Метаморфоз*, І мудрі тонкощі ученого кохання. Хай Цезар злобствує, і хай літа вигнання Зігнуть високий стан І сивину вплетуть. І хай гуде Сармат і Гети смерть несуть, А гнівний Понт реве і горами вергає,— Народи і віки не раз іще згадають Дзвінких його пісень легкий свавольний лад Стогнанням ніжних альб і дзвоном серенад.

Україна і світ

■

Бюст Овідія в Кисві

Знайомство українських читачів із твор чістю славетного давньоримського поета роз почав у X V III ст. Ф еофан Прокопович. Звер тався до творчості Овідія Григорій Сковороді, Тарас Шевченко вважав його «найдосконалі шим творінням всемогутнього Творця*, Іван Франко написав велике дослідження про його творчість. Перекладали елегії поета І. Стешенко та І. Франко, «М етаморф ози* — Олена Пчілка та О. Маковей. На початку X X ст. Д. Николишин виконав переклад першої пісні народ ним віршем, користуючись прийомом перероб лення імен (наприклад, «батько Сатурненко*, «Д аф на Пенеївна* тощо). Гекзаметр еле гій Овідія став могутнім виражальним засо бом під рукою майстра М. Зерова. Повний і довершений переклад «М етаморф оз* здійснив А. Содом ора.

Література Давнього Риму 2.4

121

Вплив Анпляюсгі на р о а т т о к світової к у л іу р н і літератури

Антична культура справила великий вплив на розвиток культури Європи. Європейська культура успадкувала від Античності не лише фор му (образотворчі прийоми, спосіб філософствування, принципи поетики, літературні жанри тощо), а, головним чином, духовні засади. У центрі уваги європейської культури, як і в античну добу,— людина в усій склад ності її матеріального й духовного буття. Твори античних поетів і письменників упродовж століть вважалися ідеалом художньої досконалості, неперевершеними взірцями для насліду вання, слугували невичерпним джерелом для натхнення. Образи, сюжети й мотиви античності широко використовувались у світовому мистецтві та літературі, надмхааи славетних поетів Д£нте, Петр^рку, Шекспіра, Г£ге, Шіїллера, Б&ірона, Пушкіна; видатних художників Рафаеля, Тнціана, Рубенса, Р^мбрандта, ван Д£йка; знаменитих музикантів Мбцарта, Глк5ка, Ліста та багатьох інших відомих митців. Відчутний вплив античності й на українську культуру. Античною філософією, міфологією та літературою цікавились Григорій Сковоро да, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Микола Зеров, Пав ло Тичина, Ліна Костенко та переосмислювали античні мотиви у своїй творчості. На античні сюжети написані опери Дмитра Бортнянського, Артема Веделя, славетна «Енеїда* Івана Котляревського. Отже, антична культура колиска європейської культури. Теорія літератури

Героїчний <*пос (від грецьк. - слово, розповідь) героїчна опо відь про минуле народу, у якій прославляються розум, сила, мужність і відданість батьківщині. Елегія (від грецьк. Хгуета — журлива пісня, скарга) — один із жан рів лірики, в античній літературі поетичний твір, написаний елегічним двовіршем (перший вірш — гекзаметр, другий пентаметр), оспівувала природу, любовні й патріотичні почуття, осміювала мо ральні вади. Ода — невеликий ліричний вірш у поезії пізнього Риму (Горацій). Віршовий розмір (гекзаметр і пентаметр) — поетичні розміри антич ної поезії. Гекзаметр (грецьк. ІіехотеГгоз — шестимірник) — рядок складається з шести повторюваних поєднань складів: довгий-короткий-короткий.

-и и / -и и / -/ / и и / -и и / -и и / -и . Посередині рядків відмічена цез^ра ( / / ) — пауза.

Античність

122

Пентаметр (грецьк. pentometros

п ятимірник).

-ии / -ии / -//-ии / -ии / Піввірші розмежовані цезурою.

Трагедія - драматичний твір, у якому порушуються складні моральні проблеми і розкриваються гострі, непримиренні конфлікти, розв’язання яких зазвичай призводить до загибелі дійових осіб. ^

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Антична культура пережила віки. Сьогодні немає народу, який розмов ляв би давньогрецькою мовою чи латиною, проте твори часів античності залишаються цікавими сучасним читачам. У творах античних авторів втілено віру в людину, оспівано її мужність і прагнення до свободи, антична літе ратура досі вабить людство високим гуманістичним пафосом, звеличенням героїзму людини та її готовності до самопожертви. У романі «Маруся Чурай» сучасної української поетеси Ліни Костенко мандрівний дяк говорить:

— Коли я в бурсі пізнавав науки, Афіни й Рим пройшли крізь мої руки. От був народ! Щ о римляни, що греки. На всі віки нащадкам запасли. Справді. Ars longa — мистецтво вічне... ö ЗАВАНТАЖ ІНФОРМАЦІЮ

Античність (І тисячоліття до н. е — V ст. н е ) — назва Історичної епохи та етапу в розвитку культури стародавніх греків та римлян В основі літератури Античності — давньогрецька міфологія Цикли міфів: троянський фіванський і про аргонавтів Давньогрецька література: Гомер — автор героїчного епосу «Іліада» (про падіння Трої) й «Одіс сея» Герої «Іліади» — Ахілл і Гектор Давньогрецькі поети-лірики — Тіртей (поет-воїн) і Сапфо (оспівувачка кохання). Давньогрецький трагік — Есхіл. автор трагедії «Прометей закутий»

Давньоримська література: Воргілій — автор державного епосу «Еноїда» (про заснування Рима) Герой «Енеїди» — троянець Еней Давньоримські поети-лірики — Горацій і Овідій Ключові поняття теми: міфологія, Гомер. героїчний епос, елегія, ода. гекзаметр, пентаметр, трагедія, катарсис.

123

ВАШІ ПІДСУМКИ

Гомер — автор «Іліали» та «О діссеї*? б) ні а) так

Батьком давньогрецької трагедії вважають Есхіла? а) так б) ні

Нерп лій — автор «Енеїди*? а) так

б) ні

4. Виберіть одну правильну відповідь. В основу «Іліади* покладено: а) троянський цикл міфів б) фіванськнй цикл міфів в) міфи про аргонавтів 5. Виберіть одну правилмту відповідь. Першопричиною Троянської війни є: а) давня ворожнеча між греками й троянцями б) викрадення Єлени Парісом в) образа Афіни й Гери на Паріса 6. Виберіть одну правильну відповідь. Батьки головного героя «Енеїди*: а) Юнона і Зевс б) Д ідона і Турн в) Венера й Анхіз 7.

Уг і амонії ь відповідність між поетами й жанрами: 1) Тіртей а) героїчний епос 2) Сапфо б) любовні елегії 3) Гомер в) патріотичні елегії

Установіть відповідність між творами та дійовими особами: 1) «Іліада* а) Гектор і Ахілл 2) «Енеїда* б) Орфей і Еврідіка 3) «Метаморфози* в) Еней і Дідона

Установіть відповідність між авторами та творами: 1) Есхіл а) «Сумні елегії* 2) Горацій б) «Прометей закутий* 3) Овідій в) «Пам’ятник*

10. Чи справедливим с твердження, що Античність європейської культури? Відповідь аргу ментуйте. 11. Твори античних авторів еіюх. Як ви вважаєте, чому'? 12.

це колиска

джерело натхнення митців наступних

У чому сек|>ет популярності античних образів, сюжетів і мотивів?

перший (кінець V перша половина XI ст.) перехідний від Античності і варварства до феодапьної епохи (для якого характерний економічний занепад); другий (друга половина X I-X IІ ст.) — доба розквіту феодального суспільства (дня якого характерні поширення освіти та розвиток культури); т р е т ій (X IV -X V ст.) — час зародження гуманізму, початок епо хи Відродження (для якого характерні зміцнення феодальної монархії, послаблення впливу церкви, поява наукових дослідних знань). На відміну від Європи, чітку межу переходу країн Сходу від епохи стародавнього світу до Середньовіччя провести важко. Тут не було таких величезних змін, які сталися в Європі, країни Сходу розвивалися у своїх традиційних межах, як і в попередні століття. Тому Середньовіччям иа Сході можна умовно назвати період з II ст. до XVIII ст. Опрацювавши розділ «Середньовіччя», ви: — ознайом итеся із Середньовіччям як культурною та літературною добою — скл ад ете уявлення про вплив релігії, філософії на літературу і культуру за доби Середньовіччя; — д ізн ає теся про основні жанри середньовічної літератури на Заході та Сході: — скл ад ете уявлення про особливості розвитку середньовічної китайської лірики: — довідаєтеся про золоту добу персько-таджицької лірики — відкриєте для себ е основні тенденції та жанрово-тематичне розмаїття літератури середньовічної Європи; — з ’ясуєте, чим відрізняється середньовічний героїчний епос від античного епосу; — зрозумієте чому Дайте вважають ключовою постаттю італійського Середньовіччя і переходу до Відродження.

126

Середньовіччя

Середтю&ч^ш.' як кяріш щ рпа Середні віки — це тисячолітній період від V до XV століття в історії європейської культури, період між Античністю і Відродженням. Термін «середні віки*- (лат. Medium aevum — середній вік) запро вадили в XV ст. італійські історики-гуманісти для визначення періоду від загибелі Західної Римської імперії (V ст.) до початку відродження ідеалів Античності в культурі (X V ст.). Середні віки не завжди однозначно оцінювалися в історії. Напри клад, у XVIII ст. у Франції Середньовіччя «зневажали*-, вважали його «варварськими, «темним*-, «фанатичними, «неосвіченим^. У X IX ст. ставлення до цієї доби кардинально змінилося. У всіх країнах Європи Середньовіччя вже вважали ідеальним, «організованим за правилами*-, «з витриманим моральним змістом*-. Така традиція продовжувалася і в XX ст. Сучасна наука розглядає культуру середніх віків як складову розвит ку людства. Різні оцінки Середньовіччя підкреслюють, що цей період відіграв важливу роль у розвитку світової культури. У рамках середньовічної епохи за кладався фундамент сучасної європей ської цивілізації. У цю добу внаслідок Великого переселення народів на тери торії Європи з'явилися нові держави, зародилися сучасні нації, формували ся їхня мова та культура, особливості поведінки й мислення, національний характер. Саме в епоху Середньовіччя починається історія народів європей ських держав — Англії, Бельгії, Гол ландії, Німеччини, Франції, Швейцарії, країн Апеннінського, Балканського й Піренейського півостровів, скандинавських країн — Швеції, Данії, Норвегії, а також історія наступниці Східної Римської імперії — Візантії. У цей період формувалися й розвивалися різні національні літератури. Принциповою особливістю європейської середньовічної культури була визначальна роль християнської релігії та церкви в суспільному й культурному житті. Політика, мораль, наука, освіта й мистецтво під порядкувалися церкві, яка взяла на себе роль посередника між Богом і людьми. Церква виступала центром кульїури, охоронцем культурної спадщини, а священики були найосвіченішими людьми. Країни Сходу в середні віки були пов'язані з Європою. Візантія за лишалася носієм традицій греко-римської культури. Взаємодії культур сприяли як походи хрестоносців на Схід, так і арабське завоювання Іспанії.

Середньовіччя як культурна доба

127

У середні віки набула розквіту культура, Наприкінці XI ст., коли Ха створена арабами та іншими східними народа ліфат розпався, творчий центр арабської культури ми. Цьому сприяло утворення з Аравії в резуль перемістився до мусуль таті завоювань у середині VIII ст. величезної манської Іспанії. Культура імперії — Халіфату. Араби створили високорозтут була найбільш передо винену цивілізацію, збагатившись культурними вою в середньовічній Євро здобутками завойованих народів, а також до пі: в університетах Кордови, Севільї. Малаги та Гранади сягненнями давніх культур (античної, іранської, успішно викладали мате індійської, китайської тощо). У цьому процесі матику, астрономію, хімію визначальну роль відіграло формування ісламу та медицину, астрономічні на початку VII ст. твори іспанських арабів стали основою європей Арабська культура залишила світові славно ської астрономії, високого звісні арабські та персидські казки (наприклад, рівня сягнув розвиток «Тисяча і одна ніч*), шедеври поезії. філософії. У країнах Далекого Сходу середньовічна культура спиралася на давні національні тра диції, пов’язані в Індії з індуїзмом і буддизмом, а в Китаї — з даосизмом та конфуціанством. Період Середньовіччя відділяє від сьогодення чимало століть і подій. Але вивчення цієї епохи має велике значення для сучасної культури, а надбання тогочасної літератури до сьогодні чарують і приваблюють довершеною красою форми й глибоким філософським смислом. Віки минають, а мистецтво вічне — Ars longa...

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Світогляд людини європейського Середньовіччя був геоцентричним (від грецьк. «т£ос» — Бог). Із християнською ідеологією було тісно пов'язане і середньовічне мистецтво. Християнство відкинуло ідеали, що надихали античних художників (радість буття, чуттєвість, оспівування людини, яка усвідомлює себе прекрасним елементом світу), не сприймало античної гармонії тіла і духу, людини і земного світу, ш

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Назвіть хронологічні межі епохи Середньовіччя. 2. Поясніть походження терміна середні віки. 3 . Розкажіть про роль релігії й церкви в середньовічній європейській культурі 4 . Поміркуйте, чим відрізняється розвиток культури Середньовіччя в країнах Європи і Близького та Далекого Сходу. 5. Пригадайте, які шедеври залишила світові середньовічна арабська культура. 6 . Визначте характерні риси культури доби Середньовіччя.

Середньовіччя

128

г>* Сереощи&Шчна поезія.' С хщ ^ 3.2.1

Особливості розвитку китайської поезії епохи Тан

У III столітті розпалася китайська імперія Хань через народні по встання та нашестя кочівників із півночі. На чотири століття Китай перестав бути єдиним, не припинялися міжусобні війни, але китайська культура зуміла асимілювати прибульців і перетворити їх у справжніх* китайців. Об'єднання відбулося за часів правління династії Тан (618-907), коли Китай став гігантською централізованою державою, найбільшою в світі. За три століття епохи Тан небаченого розквіту досягли науки й мистецтва, зокрема поезія. Вишукана, аристократична за формою, барвиста за стилем і неглибо ка за змістом лірика попередньої доби вже не відповідала демократичним настроям танського часу За часів правління династії Тан як у політиці, так і в літературі з'явилися вихідці із сімей збіднілих землевласників. Вони виросли на лоні природи, зберігали міцні зв'язки з селянством. Уважно придивляючись до природного життя, вони прагнули простоти форми і глибини поетичної думки. Характерна особливість китайської поезії того часу — психологічний паралелізм, паралельне зображення при роди і почуттів людини. Природа давала поштовх натхненню китайських поетів, вони шукали в ній асоціації зі своїм душевним станом. Провідна ознака лірики епохи Тан — простота й відкритість почуттів. У пейзажній ліриці, яка виникла в Китаї в добу Середньовіччя, лю дина і природа наче зливаються в єдине ціле, найменші зміни в природі відлунюють у поетичних рядках несподіваними образами, метафорами, порівняннями. Попри новаторський характер, танська поезія зберегла традиційні теми й мотиви: митців хвилювали ті самі піднесені почуття, ті самі пори року ріки й гори, та все це набуло нового осмислення. У китайській поезії цієї доби розвивалися два основні жанри — ші і ци.

■

Янь Лібень. Імператор та придворні. VII ст.

Середньовічна поезія Сходу

1 29 ^

Ші — вірш із дворядковою строфою, де кожен рядок складається з чотирьох, п'яти або семи слів із цезурою (паузою) або після другого зна ка (у рядку з чотирьох або п'яти слів), або після четвертого (у рядку із семи слів), Ліричну форму ші й досі використовують китайські поети. Характерна ознака віршів у формі ци, які з'явились у VIII століт ті, — музикальність, бо вони створювалися на певну мелодію. Спочатку тематикою ци були особисті переживання поетів, проте згодом коло сю жетів і мотивів значно розширилося. В епоху Тан китайська поезія досягла небувалого розквіту у ній з'явилися ясність і вишуканість стилю, чітка окресленість образів, гар монія пропорцій. У творах цього часу можна знайти і живе дихання природи, і злет думки, і буяння фантазії. Для багатьох наступних поко лінь поетів стали зразком легкість і довершена простота танських віршів. Найкращими поетами епохи Тан визнані Лі Бо та Ду Фу.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Які хронологічні межі китайського Середньовіччя? 2. За часів якої династії у середньовічному Китаї відбувається посилений розвиток науки та мистецтва? 3. Розкрийте поняття психологічний паралелізм. 4. Назвіть основні жанри китайської середньовічної лірики. 5. Перерахуйте теми, характерні для танської поезії. 6. Які поети визнані найкращими поетами епохи Тан?

3.2.2

Лі Бо

Один із найвідоміших китайських поетів (701-762) народився в провінції Сичуань у родині заможного купця. Його повне ім'я Лі Тай-Бо. У перекладі з китайської Лі Бо означає «Б іл а Сливам. За переказами, незадовго до народження Лі Бо його матері наснилась велика біла зірка, тому до імені хлопчика додали друге — Тай-Бо (Велика Білизна). У Китаї ім'я Лі Бо, який ще за життя удо стоївся титулу «шисянь*- — «безсмертний поет^, «поетичний небожитель^,— оповите легендами. За однією з них, поет народився на зірці Тайбо ■ Лі Бо (наша Венера), куди й повернувся після земно го життя. Майбутній поет здобув удома ґрунтовну освіту: він вивчав арифме тику знайомився з філософією, історією та літературою Китаю. Уже в десять років Лі Бо почав писати вірші.

Лі Бо

Середньовіччя

130 Д аос& м

—

ф іл о с о ф с ь к е

в ч е н н я п р о д а о (» ш л я х р е чей»), я к е в и н и к л о в К и т а ї в У /-У с т . до

н. е. Д а о с и

вваж али, що л ю д и н а не п о е и н н а п о р у ш у в а т и з а к о н ів , я к и м п ід к о р я є т ь с я с в іт к в і т ів , дерев, т р а в і к а м ін н я , т обт о

не м а є за в а ж а т и

п р и р о д н о м у х о д у речей.

■

Гори під снігом. Ж ивопис епохи Тан

■

Коли йому виповнилося сімнадцять, Лі Бо відмовився складати іспит на посаду чиновника та вирушив у гори, до лаоських монастирів. Там він зблизився з сянами —лаоськими монахам ивідпюдниками, яких відзначала незалежність суджень і поведінки. Лаоські мудреці прагнули розкрити секрет безсмертя й пізнати таємниці природи, за ‘їхнім уявленням природа була вті ленням світобудови, світового закону дао. Лі Бо захопився філософією даосизму, що згодом по значилося на його поезії. Та юний поет не витримав довго відлюдниць кого життя в горах. У дев'ятнадцять років він приєднався до так званих женьсе («гер ої*) — китайських народних воїнів, які захищали слаб ких та скривджених, грабували багатіїв, а на грабоване щедро роздавали бідним. Під 'їхнім впливом Лі Бо навчився впрашятися з мечем, роздав і витратив більшу частину батьківського спадку. Проте життя вело поета власним шляхом. Лі Бо знову пішов у гори, де пробув близько п'яти років. Він багато чого навчився за цей час: як у житейській суєті зберегти стан духовної сво боди. Поет досягнув такої єдності з природою, що навіть птахи й звірі не боялися його. Про все це ми можемо довідатися з його віршів. Лі Бо став учасником літературного гурт ка під назвою «Ш ість мудреців з бамбукового гаю*. Ця назва була викликом суспільній думці, бо тоді вважалося престижним бути чиновни ком, а не поетом у гаю. Недарма сучасники на зивали Лі Бо «диваком з диваків*.

Єдиний зі зразків власноручної каліграфії Лі Бо («Підійшов до сонячної тераа<і»)

Середньовічна поезія Сходу

131

Вірші він теж писав «дивні* — дуже прості й щирі. Коли Лі Бо став уже відомим поетом, він уперше опинився у столиці. Його було навіть представлено імператору, покро вителю поезії та літератури. Придворні пое ти вважали, що Лі Бо бракує вишуканості, та імператору поет сподобався. Лі Бо удостоївся найвищого вченого звання, став членом ака демії Ханьлінь, придворним поетом, оточеним шаною та славою. До його обов'язків належа ло писати за наказом імператора укази у ви сокохудожньому стилі, прославляти у віршах красу імператриці та фавориток двору Невідомий художник. Здавалося, життя при дворі не надто об Лі Бо в палаці імператора тяжувало Лі Бо. У нього залишався час насо лоджуватися товариством друзів-поетів, яких він називав з б і с і м безсмертних*. Проте довго Лі Бо на придворній служ бі не втримався. Казали, що в нього у спині засіла «кістка гордості*, яка заважала йому згинатися перед придворними. За три роки він став жертвою інтриг, які павутинням об плутали імператорський палац, і змушений був залишити столицю. Лі Бо знову ви рушив у мандри — звичайні для тодішніх китайських поетів. Невдовзі у його житті відбулася подія, яка мала велике значення не тільки для Лі Бо, а й ддя всієї китайської літератури — він зустрів поета Ду Ф у та подружився з ним. Спокійний, схожий на кабінетного вченого, Ду Ф у благотворно вплинув на запального гучноголосого Лі Бо. Поети доповнювали один одного, вони разом мандрували, роз мовляли про долю батьківщини, обмінюва лися враженнями і думками з приводу поезії. Вісім безсмертних сянів. Віршова форма, яку вони створили, — вірш Середньовічна китайська у 5 і 7 слів, залишалась провідною в китай картина ській поезії тисячу років. У середині VIII ст. в Китаї почалася громадянська війна. 756 року імператор зрікся престолу на користь свого сина Судзуна. Брат нового імператора, принц Лінь, оголосив себе борцем проти заколотників. Лі Бо погодився допомагати принцу боротися за мир у країні. Та насправ ді принц Лінь сам мріяв захопити владу й повстав проти брата. Після перемоги імператора Судзуна Лі Бо заарештували, й він дивом уникнув страти. Поета заслали на три роки в глушину.

Середньовіччя

132

Лі Бо вирушив у вигнання вверх по річці Янцзи до південного кор дону Він ще не встиг дістатися до місцевості, де мав відбувати заслан ня, як оголосили загальну амністію. Лі Бо негайно вирушив назад, але захворів і помер у домі свого родича Лі Ян-біна, якому ми завдячуємо зібранням творів поета. Смерть Лі Бо, як і його життя, оповита леген дами. За однією з них, поет випав із човна та потонув, намагаючись упіймати віддзеркалення місяця у воді. Щ

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Лі Бо та Ду Фу, яких називають «предка ми вірша», присвятили один одному чимало рядків. Ж артом а пр и свячую м о є м у д р у го в і Д у Ф у

На гірській верховині, де вибігли сосни на схили, Випадково зійшлися ополудні наші стежки. — Ох, шановний мій друже, та й як же ви зблідли й змарніли! Чи важка ж то робота — складати у віршах рядки?

■

Поет під деревом. XI ст.

Переклад Леоніда Первомайского

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Розкажіть, з якими легендами пов'язане народження Лі Бо. 2. Поясніть, чому, на вашу думку, юний Лі Бо відмовився від іспиту на зван ня чиновника. 3. Що пов'язувало Лі Бо і Ду Фу? А. Проаналізуйте, чому сучасники називали Лі Бо «диваком із диваків».

П оезія Лі Бо Поезію Лі Бо називають «поезією гір та річок*. Захоплення приро дою поєднано тут із філософськими роздумами. У творах Лі Бо переплітаються самозаглибленість і споглядальність: йому однаково цікаві як зміни у власній душі, так і зміни у природі. Як написав про нього поет-сучасник: «Він сам собі цікавий*. Ліричний герой Лі Бо — мандрівник і відлюдник, та він переймається тривогами й переживаннями простих людей. Нащадкам Лі Бо залишив не тільки прекрасні вірші, а й нове роман тичне уявлення про поета — людину відмінну від натовпу В епоху

Середньовічна поезія Сход/

133

строгого поетичного канону (вимоги слідувати правилам) він сміливо ігнорував загальноприйняті поетичні розміри. У час, коли більшість ки тайських поетів оплакувала «швидкоплинність життя*, Лі Бо по-даоськи енергійно стверджував, що обов'язково стане безсмертним. Творчість Лі Бо справила величезний вплив на розвиток китайської поезії. До нас дійшло понад 900 віршів поета. Його творча спадщина включає класичні вірші, чотиривірші, вірші в жанрі народних пісень про героїв і полководців давнини, класичну і ритмічну прозу. На формування світогляду Лі Бо вплинуло вчення Конфуція — ста родавнього мислителя й філософа Китаю (У І-У от. до н. е.). «Я передаю, а не створюю. Я вірю в древність і люблю її*, — говорив Конфуцій, який вважав, що традиція — це основа, «корінь* світу. Поет також розумів свою місію в поверненні до старовини, він уба чав своє покликання у відродженні істинної поезії. Найвідоміший цикл творів Лі Бо «Стародавнє* починається зі спогадів про «золоту добу* китайської поезії — епоху стародавнього Чжоуського царства (XII —VIII ст. до н. е.). Саме тоді, вважав поет, було віднайдено втрачений згодом ви сокий ідеал поезії, — написано «Ш ицзин* («Книгу пісень*). Я к колись Конфуцій, Лі Бо хотів би почути, що «єдиноріг спійманий*, і тоді він покладе свій пензлик, бо його справу буде виконано. У Стародавньому Китаї єдиноріг Цілінь — міфічна істота, що трапляється в міфології багатьох на родів — вважався провісником щастя й творчих звершень. Поява єдинорога символізувала при хід до влади справедливого правителя або наро дження справжнього мудреця. За легендою, він з'являвся під час народження та смерті Конфуція. Також з єдинорогом пов'язують появу першої пи семної мови Китаю.

Поезії Лі Бо притаманні досконалість форми, вільний політ фантазії, тонкий ліризм, і разом з тим простота й людяність. Особливого розквіту талант Лі Бо сягнув у пейзажній ліриці. Поет ніби розмош яє з квітами і травами, ріками й горами, з дощем і вітром, а природа йому відпові дає. Вірші Лі Бо справляють таке саме враження своєю довершеністю, глибиною й простотою на сьогоднішніх поціновувачів поезії, як і на се редньовічних читачів. ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ Вірш «Печаль на яшмовому ґанку» складається з 20 ієрогліфів, він схожий на малюнок. Тема вірша «Печаль на яшмовому ґанку» традиційна для китайської пое зії — печаль дівчини від розлуки з коханим. Її передають образи-символи у назві поезії: печаль — почуття туги й чекання зустрічі, яшма — знак

Середньовіччя

134

істи н н о го , в ірного, щ и р о го , ґанок (точни й пе р е кл а д — п о р іг) — зіткнення ж и тге ви х обставин із внутріш нім світом і переж иванням и людини, на ґанку виглядаю ть м ил ого. П оезія «Печаль на я ш м овом у ґанку» — наче виш укана кита й ська картина. Н едаремно твори Лі Бо називали «пейзаж ам и душі», Ш Яшма (пістрявий напівдорогоцінний камінь) у ки тайській поезії — символ щирості, вірності, істин ності, гідності. Прикмет ник яшмовий — не просто означення, це символ вір ності й відданості.

здавен

Уй

Уиап

У й )іе Бґіепд

Ь6\

їй

У е іій д і п Іиб

шшя

й и е хіа Бґіиї Д п д Іібп І_і'пд Ібпд у*апд дій уиё

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Печаль на яшмовому' ґанку На яшмових сходах біліє холодна роса. Промокли панчохи. Пливуть мовчазні небеса. Дивлюсь крізь фіранку на місяць осінній печальний —

■ Китайська мініатюра з віршами Лі Бо

На тихій воді він тремтить і повільно згас а. Переклад Леоніда Первомаиського

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. П роа н а л ізуй те , я ки м є н а с т р ій у ліричної ге р о їні п о е з ії «Печаль на я ш м о во м у ґанку». Чому? 2 . Розгляньте, я ки м и за со б а м и по е т с тв о р ю є ц е й настрій . 3 . Визначте, щ о с и м в о л ізує в поезії епітет яш мовий . 4. П оясніть, як ви р о зум іє те о б р а з ґанку. 5 . Чи м о ж н а назвати по е зію «Печаль на я ш м овом у ґанку» «пейзаж ем душі»? Чому?

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ У поезії «Сосна біля південної галереї» згадую ться «вітер» і «сосна» — сим вол и, які б агато го в о р я ть ки та й ц ю та ш анувальнику китайської культури. Сосна — вічнозелена рослина, вона не м іняє пи ш н у хвою. Вік с о с н и д овгий,

Середньовічна поезія Сходу

135 ^

у китайській символіці вона означає довголіття та вірність. Вітер у Старо давньому Китаї вважався джерелом космічного дихання. Самотня сосна з густим гіллям і пишною хвоєю росте біля галереї, там, де і вдень, і вночі не вщухає вітер. Ця проста картина природи пробуджує філософські пи тання в душі ліричного героя. Чи вдасться їй досягнути надхмарної висоти, до якої рости ще дуже довго? Чи допоможе духовне єднання з вітром і сосною надихнутися енергією космосу, збагнути таємниці світобудови, під нятися над буденністю у надхмарні висоти духу? я і 0

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Сосна біля південної галереї Поблизу галереї росте сосна-одиначка — В такої, природно, розкидисте гілля й густе. Вітрець навколишній навіть на хвильку не вщухне: Йому тут воля — тож дме він і вдень, і вночі. Затінений стовбур покрився плямами моху А в пишній хвої повітря неначе мигтить. Чи вдасться їй досягти надхмарної висі? Це ж треба рости аж декілька тисяч чі!

Переклад Геннадія Теркова

■

Китайська мініатюра

Ч і — п р и б л и з н о ЗО с м .

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте, що символізували в китайській поетичній традиції образи сосни й вітру. 2. Розкрийте, у чому виявляється психологічний паралелізм у поезії «Сосна біля південної галереї». 3. Поясніть, як ви розумієте запитання про те, чи вдасться сосні досягти надхмарної висоти. Чи є це запитання риторичним? 4. Розгляньте ілюстрації до віршів Лі Бо. Яку цікаву особливість подання китайської поезії ви помітили? 5. Намалюйте скрайбінг із тих образів, які виникають у вашій уяві, коли ви читаєте поезію Лі Бо.

Середньовіччя

136-^

3 .2 .3

Ду Ф у

Почесне місце серед поетів-гуманістів доби Середньовіччя належить китайському поету Ду Ф у (712-770). Сучасник написав про нього в епітафії: -*Він володів усіма сти лями минулого і сучасного, поєднував у собі унікальну майстерність кожного поета*. Традиційні за тематикою вірші Ду Ф у сповнені любові до ближнього, доброзичли вої уваги до простих людей. У них можна знайти китайські пейзажі, гіркоту розлуки й радість зустрічі з друзями, роздуми про життя й смерть, про несправедливість, про мир і війну, про швидкоплинність часу Гро мадянські мотиви тут переплітаються з тон ■ ДУФУ ким ліризмом. Ду Ф у походив із сім'ї, яка належала до старовинного роду Серед його шляхетних предків були державні діячі, вчені, полководці, поети, письменники. Проте рід збіднів і занепав, тож майбутній поет з'явився на світ у сім'ї провінційного урядовця невисокого рангу. З дитинства Ду Ф у відзначався розумом і здібностями, у 7 років він написав свій перший вірш, високо оцінений знавцями поезії. Проте на державних іспитах, які Ду Ф у намагався скласти, щоб з а сімейною тра дицією отримати посаду чиновника, його спіткала невдача. Можливо, це визначило подальшу долю Ду Ф у Він вирушив у мандри, у яких провів довгі роки, як і належало тогочасному китайському поетові. Віршів цього періоду залишилося мало, проте вони засвідчують праг нення поета подолати традиції тодішньої поезії, якій була притаманна зовнішня краса, що прикривала внутрішню порожнечу та відірваність від дійсності.

и Селяни Китаю напередодні повстання. Середньовічна мініатюра

Середньовічна поезія Сходу

137 ^

У мандрах Ду Ф у знайшов багатьох дру зів, познайомився та зблизився з поетом Лі Бо. Вони подорожували разом, присвячували один одному вірші, розмовляли про життя й поезію. Ду Ф у присвятив не один вірш Лі Бо, своєму «нерозлучному другові*. Він оспі вував довершеність поезії Лі Бо, його вільну думку. Під впливом Лі Бо Ду Ф у захопився

даосизмом. Проте найбільше вплинуло на життя та творчість Ду Ф у вчення Конф^ція, давньо китайського мислителя. Основою конфуціанських переконань Ду Ф у стали доброта і любов до людини — жень, одне з головних понять у конфуціанстві. Поезія Ду Ф у стала втіленням конфуціанського духу У сорокові роки поет прибув до столиці тогочасного Китаю Чаньань, де прожив май же десять років у матеріальній скруті. Він пробував влаштуватися на державну службу проте йому вдалося обійняти тільки незначну посаду при дворі. До того ж у Танській ім перії посилилася боротьба за владу, почалися криваві міжусобні війни. Ду Ф у пережив ба гато випробувань: вигнання, арешти, розлуку з сім'єю, довгі мандри розореною країною. У поезії Ду Ф у зазвучали мотиви за судження війни, яка несе смерть, нещастя («При місяці згадую брата*).

■

Китайський поет — Ду Фу

■

Ду Фу на давньому китайському малюнку

При м іс я ц і з га д у ю брата

Тривожно гримлять барабани — вже люди не ходять; Це осінь, і чується втомлена пісня гусей... А ніч розсипає дзвінкої роси білі води; А в ріднім краю місяць світло ясніше несе. І брат мій далеко, розлучені ми — чи навіки? Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу; Я довго не маю листів, а послав іх без ліку.— Пожежі війни все палають вві сні й наяву...

Переклад Ярослави Шекери У вірші «Пісня про хліб і шовк* поет пропонує викувати з військо вих обладунків мирні серпи й мотики (ці рядки перегукуються з біблій ною метафорою «перекувати мечі на рала*).

Середньовіччя

138

Після довгих поневірянь Ду Ф у на кілька років оселився в Ченду головному місті багатої провінції Сичуань. Тут поет знайшов те, що шу кав: мирне існування, друзів та покровителів, які допомогли йому вла штуватися й збудувати солом’яну хатину. Мабуть, це був найепокійніший час у його житті. У віршах Ду Ф у з ’явилася несподівана душевна тепло та. Поет, який розповідав про людське горе, про зло й страждання, наче прозрів, побачив вічне в людях і в житті, усвідомив велич людського духу, збагнув, що людина є передусім носієм доброго та світлого. Та ідилія тривала недовго. Поетові довелося знову рятувати себе й свою сім'ю від політичних міжусобиць. За кілька років, проведених у різних провінційних містечках, Ду Ф у вирушив до столиці, щоб осісти там. Проте навколо Чаньань тривали зіткнення військових загонів, час від часу на столицю нападали кочовики, тому Ду Ф у змушений був відкласти здійснення свого наміру. Два роки поет провів у мандрах на джонці (невеличкому човні), яка заміняла йому дім. Він помер прямо у джонці, матеріалізувавши поетичну метафору — «самотній човен». Замолоду поет мріяв про великий будинок, у якому б знайшли при тулок усі бідні люди. Йому не вдалося збудувати не тільки великого будинку для всіх, а й дому для власної сім’ї. Проте він зажив слави своєю безсмертною поезією. Поезія Ду Ф у У багатьох своїх віршах Ду Ф у викривав суспільну несправедливість, описував людські страждання, викликані війною. Оскільки його вірші документально відображають реальні події, свідком яких він був, Ду Ф у часто називають поетом-літописцем. Новаторство Ду Ф у проявилось також у детальному описі щоденних людських турбот, що сучасникам здавалося не вартим поетичного зображення. Останні десять років життя Ду Ф у стали справжнім періодом злету його творчості. Поет написав за цей час понад 1000 віршів, сповнених історичних і соціальних мотивів, а природу зображено в них як втілення гармонії світу. Поезію Ду Ф у вирізняє сповідування філософії конфуціанства; спів чутливе ставлення до людини; засудження війни, поетизація мирної пра ці; ностальгія за рідним краєм, щасливим і спокійним життям; розуміння природи як втілення світової гармонії. ^

ВИСОКА ПОЛИЧКА

У Китаї віршування входило до обов'язкових загальноосвітніх предметів, тому кожний освічений китаєць міг із легкістю скласти вірш із будь-якого приводу. Чим же відрізнялися вірші, написані звичайними людьми, від рядків геніальних поетів ЛІ Бо і Ду Фу? Те. що зображував поет, було символічним пейзажем, «пейзажем» його внутрішнього стану, а іноді — «ландшафтом» того уявного світу, у який занурював митця порив натхнення, я

Середньовічна поезія Сходу

139

Діалог літератур У XVII столітті до класичної китайської поезії звернувся видатний японський поет Мацуб Басьб (з чиїми творами ви знайомі з 6-го кла су). Басьо під впливом Ду Ф у створив ідеальний образ вільного поетафілософа, чия бідність була символом духовної незалежності, а дорога мандрів творчою майстернею.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте, з якої родини походить Ду Фу. 2. Розкажіть яке вчення найбільше вплинуло на життя й творчість Ду Фу. 3 . Розкрийте тематику поезії Ду Фу. 4 . Поясніть, у чому полягає новаторство поета. 5. Поміркуйте, як вплинула на творчість Ду Фу дружба з Лі Бо 6 . Японця Мацуо Басьо і китайця Ду Фу розділяє тисяча років. Що, на вашу думку, об’єднує цих поетів? Відповідь обґрунтуйте.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ Ду Фу залишив нащадкам багату поетичну спадщину — майже 2 тисячі поезій. У його творах події доби Тан, ЇЇ розквіт і занепад, передані так до кладно. що їх часто називають -історією у віршах» Особливої шани зажив Ду Фу за вірші, у яких він ототожнює власну лиху долю зі стражданнями всього китайського народу. У традиційному китайському літературознавстві Ду Фу — корифею, вчителю, майстру — присвоєно титул «шишен» («священномудрий ПІЇТ»), а Піднебесна — одна з назв Китайської імперії. Цунь — приблизно 3,33 см.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ Пісня про хліб і шоїж У Піднебесній, по Китаю всьому, Є тисяч десять міст, мабуть; Але чи є хоча б одне, в якому Не славилася б воїнів могуть? А що, якби серпи, мотики й рала Повиливати нам з блискучих лат, Аби воли покірно оборали Цунь поля запустілого улад? Гіркі ридання вже не поливали б Ту землю, де гула страшна війна. Чоловіки б із піснею орали, Жінки б наткали з шовку полотна. Переклад Ярослави Шекеры

Середньовіччя

140 го туєм о ся

д о ДІАЛОГУ

Сповнені сумом і тривогою й рядки поезії «Весняний пейзаж» Гори стоять, течуть ріки, місто весною потопає в травах, квітах і деревах. Та замість радіти приходу весни, ліричний герой ллє сльози на квіти: країна розкололась, всюди горять сигнальні вогні, як символ неспокою й військо вого стану. Він все віддав би за звістку від рідних, якої все немає. Життя розсипається, як коротке сиве волосся, яке не сколоти шпилькою. ■

(^ 1 ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ Весняний пейзаж Країна розкололась, а гори стоять і ріки течуть, Весняне місто потопа в деревах, травах. Від дум печальних сльози ллю на квіти, В розлуці крик птахів тривожить душу. Три місяці горять вогні сигнальні. За лист від рідних дав би тисячі монет. Волосся сиве, як зачісую, все коротше. До купи не збереш і шпилькою не сколеш. Переклад Володимира Урусова

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. 2. 3. 4.

Поясніть, чому твори Ду Фу часто називають «історією у віршах». Пригадайте, за які свої поезії Ду Фу зажив найбільшої слави Перерахуйте теми, які охоплює творчість Ду Фу. Поміркуйте, за що поетові присвоєно титул «шишен» («священномудрий піїт»). 5. Розкрийте тематику й проблематику поезії «Пісня про хліб і шовк». 6 . Проаналізуйте, якими поетичними засобами створює автор тривожний настрій у вірші «Весняний пейзаж».

Україна і світ Європейському читачеві важко сприймати китайську поезію через величезну кількість натяків, посилань, міфологічних та історичних. Вона потребує докладних коментарів, а під пером перекладачів стислий і енергійний китайський вірш дуже часто втрачає форму. Українською мовою твори Лі Бо перекладали Геннадій Турков, Леонід Первомайський, Ігор Лисевич і Валерій Ілля. У 2011 році вийшла дру ком у Львові перша збірка віршів Лі Бо 4Дух старовини* українською мовою в їхніх перекладах. Твори Ду Ф у перекладав українською мовою Геннадій Турков. Пра цюють над перекладами Ду Ф у й сучасні сходознавці Ярослава Шекера й Володимир Урусов.

Середньовічна поезія Сходу

141

Як уже згадувалося. Лі Бо з Ду Ф у пов’язувала довга та тепла дружба. Цих найвизначніших геніїв китайської поезії часто згадують разом. Присвятив видатним китайським поетам свою драму «Друже Лі Бо, брате Ду Ф у » й український поет, драматург і перекладач Олег Лишега. Можливо, на створення образів Лі Бо та Ду Ф у Олега Лишегу надихнули спогади про армійську службу в Бурятії, де він пере бував « поруч з могилами китайських філософів». У драмі «Друже ЛІ Бо, брате Ду Ф у » автор спробував об’єднати східну та західну духовні традиції. Його герої оживають і ведуть діалог, порівнюючи навколишній світ із минулим: «ЛІ БО. Брате Ду Фу, а хіба ти не бачиш зараз цього лісу, хіба там немає нас двох серед цього осіннього краєвиду, підхоплених спільним поривом в цю ніч?.. ДУ ФУ. Друже Лі Бо, бачу, бачу нас двох, п’ю з тобою і ділюсь теплом цього вогню, та лише змружу очі і бачу набагато виразніше крізь нас, бачу тілом і душею невиразну течію, і в ній на глибині щось глухо вибухає, але нечутно... Знов і знов якісь новоутворення... і знову вони розсипаються, бачу ніщо...»

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Порівняйте тематику віршів ЛІ Бо і Ду Фу. 2. Проаналізуйте, як вплинула на творчість Лі Бо та Ду Фу філософія дао сизму та конфуціанство. 3. Пригадайте, яким настроєм сповнені поезії Лі Бо. Доведіть, що їх спра ведливо називають «пейзажами душі». 4 . Пригадайте, які переживання передають поезії Ду Фу. 5. Лі Бо й Ду Фу були близькими друзями, отже, між ними було багато спільного. Проаналізуйте, що об’єднує їхніх ліричних героїв. 6. Простежте, чим ліричний герой Лі Бо відрізняється від ліричного героя Ду Фу. Якими обставинами, на вашу думку, це зумовлено?

3.2.4

«Золота доба» персько-таджицької лірики

Середньовіччя справедливо називають «золотою добою» перськотаджицької класичної літератури. Народи середньовічного Сходу' залишили по собі поетичну спадщину, що й дотепер вражає читачів ліричними й філософськими шедеврами. Славнозвісні східні митці Сааді. Іон Сіна, Гафіл. Рудакі, ІІіламі. Ом£р Хаййм, Фірдоусі та інші творили самобутні, оригінальні за формою зразки поетичного мистецтва, у яких прославляли звитяжність, волелюбність, духовну красу перського народу, розмірковува ли над сенсом життя, намагались збагнути таємниці Всесвіту, оспівували радість життя, кохання, жіночу красу. Середньовічна персько-таджицька поезія, написана мовою фарсі, поділялася на ліричні й епічні твори. Ліричні жанри мали переважно

Середньовіччя

142

■

Сааді у квітковому саду. Середньовічна маніатюра

Бейт

—

т р а д и ц ій н а

п е р с ь к ій п о е з ії д в о р я д к о в а апроф а, т а ко ж

власт ива

арабське походження, епічна поезія пов'язана з давньою (доісламської доби) іранською культур ною традицією. В основу запозиченої в арабів системи віршу вання було покладено чергування довгих і коротких складів —характер ну рису арабської фонетики. Основною одиницею віршування був двовірш — бейт, який поділявся на два піввірші з однаковою кількістю складів у кожному (від 10 до 14). Обсяг твору визначали за кількістю бейтів. У жанрових формах лірики римувалися закінчення кожного бейта і рима проходила через увесь твір. Бейти, що містять закінчену думку, виді ляють у творах будь-якого жанру перськотаджицької поезії. Афористичний за змістом, завершений бейт, що сприймається як самостій ний поетичний вислів, називається фард. Одна з найпоширеніших жанрових форм класичної поезії — рубаї, чотиривірш філософ ського або любовного змісту. У кожному рядку рубаї від 11 до 13 складів, римуються всі рядки, крім третього. Наприклад Довіку щастя з горем не подружить. Ніякий хміль за сльози не відслужить. Все щастя світу за сім тисяч років Семи печальних днів не надолужить. Гафіз, XIV ст., переклад В. Мисика

Іноді римували всі чотири рядки (хоча таку форму вважали недовершеною), наприклад:

а р а б с ь к ій і т ю р к с ь к ій п о е з ії (б е й т а м и н а п и с а н о к а с и д ц газелі^ п о е м и ).

Рубаї —

ч о т и р и в ір ш .; ф і

л о с о ф с ь ко г о а б о л ю б о в н о г о з м іс т у у я к о м у р и м у ю т ь с я перш ий;

другий

і чет вер

Назавжди вийшов я з недоброго житла, Де порохом стають усі людські діла. Хай той потішиться, що смерть мене взяла, Хто вигулькне живий із-під її крила. Омар Хайям, XI-X}} ст., переклад В. Мисика

т ийряд ки.

Кас ода — сягом

великий за об

урочист ий

написаний

в ір ш ,

н а уславлення

п р а в и т е л я а б о я к о їс ь п о д ії (н а л іч у в а в до 2 0 0 б е й т ів ). Газель

—

в ір ш ,

яком у

о с п ів у ю т ь с я к р а с а к о х а н о ї т а п о ч у т т я до н е ї л ір и ч н о го ге р оя (н а л іч у в а в 7 - Ю б е й т ів ).

Форма рубаї сягає витоками давнього іран ського фольклору доісламських часів. Уважа ють, що в писемну поезію її ввів саме Рудакі. Неперевершений віртуоз рубаї — Ом£р Хайіїм. Рубаї писали перською мовою Ібн Сіна, Гафіз та багато інших поетів. У середньовічній поезії Сходу був попу лярним також жанр касгіди — урочистого вірша-панегірика (хвали), у якому уславлювали покровителя поета чи важливу подію. Цей жанр

Середньовічна поезія Сход/

143 ^

виник в арабській поезії ще до появи ісламу (до VI ст. н. е.). Х -Х І ст. в історії перськотаджицької класичної поезії називають періодом касиди, найпоширенішої у ті часи поетичної форми. Композиція касиди своєрідна, вона склада ється з чотирьох частин. У першій (ліричному вступі) описується краса природи або любовні почуття; у другій — перехід до хвали (панегі рика); третя частина — основна; у четвертій, заключній, поет нагадує про себе (натякає на винагороду) і благословляє свого покровителя. Касиди були не тільки хвалебні (своєрід ні оди), а й повчальні (релігійно-дидактичні), сатиричні, елегійні (у пам'ять покійного). Кла ■ Гафіз читає свої вірші. Монгольска мініатюра, сичними зразками є касиди Рудакі: касида-ода XVI ст. «М ати вина^, автобіографічна елегійна касида «Скарга на старість^ і касида-оплакування «Н а смерть Шахіда Балхі*. До поетичної^ форми касири зверталися у своїй творчості такі відомі митці, як Нізамі, Руш, Сааді та інші. ВИСОКА ПОЛИЧКА Рудакі називають «Ддамом перських поетів», адже саме в його поезії сформувалися нові теми, мотиви й поетичні жанрові форми (рубаї, касида, газель), характерні для перської класичної поезії Х-ХУ століть. Збереглася лише невелика части на творчого доробку Рудакі, та вона дає уявлення про його високий поетичний геній. До нас повністю дійшла одна з найвідоміших касид Рудакі «Мати вина», де оспівано «матір вина» — виноградну лозу. Писав Рудакі й рубаї — ■ Рудакі філософські чотиривірші, роздуми про людську долю, сенс буття, кохання, і любовні вірші — газелі. Українською мовою твори Рудакі перекладали А. і В. Мисик. ■

Кримський

Газель вважають царицею персько ^таджицької лірики. У цьому вірші любовного змісту уславлюється кохання, краса жінки, вино, квіти, весняна природа. У газелях нерідко йдеться про кохання нещасливе, про пов'язані з ним муки і страждання, часто звучать мотиви розлуки та викликаних нею суму й туги. Газелі виконували під музику Перший двовірш газелі був своєрідною візитівкою автора. У цих рядках згадувалося його ім'я, вони ніби нагадували, що настрій твору,

Середньовіччя

144 -% #

висловлені в ньому переживання — це душевний біль конкретної людини-поета, а не просто віртуозно заримовані слова. Завершення жанрова форма газелі дістала у класичних творах Гафіза Гафіз розвивав у своїх газелях не одну, а кілька тем. До традиційних любовних мотивів він додав філософські та політичні. Уславленими майстрами цієї поетичної форми були також Сааді, Ібн Сіна Нізамі. Газелі цих поетів позначені високим рівнем художньої май стерності. ВИСОКА ПОЛИЧКА Ібн СИна, відомий у Європі як Авіц^нна,— найбільш впливовий філософ-учений середньо вічного ісламського світу, видатний лікар, автор багатьох праць з різних наук, зокрема з медицини, щ

■

Ібн Сіна

■

Диван. XVI ст.

Під час поетичних турнірів поети де монстрували свою майстерність у мистецтві імпровізації, складаючи кита — невеликі вірші філософського або повчального змісту. Ки та, арабська форма вірша за походженням, — найбільш вільна поетична форма, у якій поет міг висловити найпотаємніші думки й пережи вання. Ліричні вірші одного автора (або групи ав торів) об'єднувалися в поетичну збірку — дивін, де кожна жанрова форма розташовувалася на своєму місці: спочатку йшли оди-касиди, потім — газелі, за ними — рубаї, далі кита й окремі бейти. Одна з центральних тем персько-таджиць кої класичної поезії — тема кохання. З темою кохання тісно переплітається тема вина. Проте не варто вважати поетів, які зверталися до цієї теми у своїй творчості, захисниками й пропо відниками пияцтва. Для поета вино — символ звільнення від релігійних пут, а його оспівуван ня — своєрідний бунт проти догматів Корану (у якому заборонено вживання вина), проти при душення релігійним законом природи й розуму Тему вина яскраво втілено у творчості Омара Хайяма, зміст численних рубаї якого суперечить догмам ісламу

Середньовічна поезія Сходу Також у творах класичної східної поезії часто звучить тема знань і заклик примно жувати їх. Поняття «знання» та «віра» не розділялися у ранньому ісламі, це вважалося по суті тим самим. З часом таке шанобли ве ставлення було перенесено на будь-яку освіченість. Східний поет мав знати основи багатьох наук — математики, астрономії, гео графії, медицини, філософії. Крім того, що він мав бути вченим-енциклопедистом, він мусив володіти теорією поезії, бути чудово обізнаним з класичною перською та араб ською літературами, мати музичну освіту. Персько-таджицьку класичну поезію ви різняє надмірна прикрашеність стилю — орнаменталізм, тобто вживання складних виразних засобів, найпоширенішими серед яких були порівняння й метаф ора. Канони східної середньовічної поезії суворо визначали рамки творчості митця. Поет не повинен був виходити за межі системи художніх засобів, яка існувала для кожної теми. Тому тільки освічена й витончена людина, справжній майстер слова, могла створити оригінальний образ, віднайти несподівані паралелі та асоціації.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте особливості персько-таджицької поезії. 2. Назвіть жанри щєі поезії. 3. Дайте визначення цих жанрів. 4. Назвіть мову, якою створювалася персько-таджицька поезія. 5. Назвіть най в і д о м і ш и х представників персько-таджицької поезії. 6. Поміркуйте, якою людиною мав бути середньовічний східний поет.

3 .2 .5

Омар Хапям

Учений і поет Ом£р Х ай ім (1048-1132) народився на сході Ірану. Повне його ім'я — Гіяс ед-Дін Абу-ль-Фатх Омар ібн Ібрахім ель-Хайямі ен-Найсабурі. Ед-Дін («допомога віри») — традиційне ім'я поважного вченого, Абу-ль-Фатх Омар ібн Ібрахім — власне ім’я Хайяма, ен-Найсабурі («нішапурський») — свід чить про походження з міста Нішапура. Поетич ний псевдонім «Хайям» (у перекладі з арабської — «той, хто майструє намети») говорить про те, що він народився у родині ремісників.

■ Омар Хайям

Середньовіччя

146

Точну дату народження Хайяма — 18 травня 1048 року — вдалося вирахувати завдяки його гороскопу який зберігся до наших днів. Завдяки блискучим здібностям і феноменальній пам'яті Омар Хайям здобув енциклопедичні знання. З дитинства він знав напам'ять Коран, цікавився математикою, астрономією і навіть філософією. Освіту Хайям спершу здобував у Нішапурському медресе — релігійній школі, яка ма ла в той час славу аристократичного навчального закладу де готували чиновників до державної служби. Він блискуче закінчив курс мусуль манського права і медицини й отримав кваліфікацію лікаря. Проте йо го зацікавила математика, він вивчав твори арабських і грецьких мате матиків, зокрема Архімеда та Евкліда. За переказами, під чає епідемії шістнадцятирічний Хайям втратив батьків, продав дім і майстерню з виготовлення наметів і вирушив до Самарканда. Там він спочатку став учнем одного з медресе, та настільки вразив усіх своєю вченістю під час диспутів, що його зробили вчителем. Уже в юності Омар Хайям здобув знання з багатьох наук: математики, історії, філософії та вивчив іноземні мови, зокрема грецьку та латину. Коли йому виповнилося 20 років, Омар Хайям приїхав до Бухари. Там він прожив М е д р е с і — вищий навчаль кілька років, працюючи в книгосховищах. За ний заклад у мусульман. цей час молодий науковець написав кілька фундаментальних трактатів з математики. ВИСОКА ПОЛИЧКА Перший математичний трактат Хайяма мав назву «Трактат про докази проблем з алгебри». Наступну математичну працю — «Труднощі в арифме тиці» — було присвячено методу знаходження коренів будь-якого ступеня із цілих чисел, а в основі його методу лежала формула, що пізніше одер жала назву «біном Ньютона». У «Трактаті про тлумачення темних положень Евкліда» Хайям розглядає ірраціональні числа. Крім цього, Хайяма цікавили питання про паралельні лінії, безмежність та устрій Усесвіту, в

■

Планетарій імені Омара Хайяма в Нішапурі, Іран

Омар Хайям вивчав, крім математики, астро номію, хімію, архітектуру, історію, твори грецьких та східних філософів. Наукою Омар Хайям займався всюди, де б не жив: при дворі сельджуцького султана, при дво рі караханідського принца, при дворі бухарського еміра. Його вважали найавторитетнішим астроло гом свого часу, найвпливовіші люди Сходу кон сультувалися з ним. Розмовляючи з Хайямом, бу харський емір на знак особливої пошани садовив його поруч із собою на трон. Омар Хайям — один із небагатьох учених світу за життя удостоєний багатьох почесних титулів: цар філософів Сходу і Заходу, знавець грецької мови, доказ істини, уче ний муж століття.

Середньовічна поезія Сходу У двадцятип'ятирічному віці Омара Х а йяма запросили в Ісхафан (сьогодні місто в Ірані) до двору султана Малік-Шаха, прави теля турків-сельджуків. Він став духовним наставником правителя, тобто імамом. Сул тан зібрав найкращих астрономів у Ісфаханській обсерваторії, одній з найбільших у ті часи. Він призначив Омара Хайяма керувати обсерваторією. Хайям пропрацював тут два десятиліття. Він розробив найточніший у сві ті календар, досконаліший від нині діючих, зокрема й григоріанського, яким користують ся європейці з XVI ст. Сучасні вчені вважа ють календарну реформу Хайяма великим Мавзолей Омара Хайяма досягненням. в Нішапурі, Іран До нашого часу дійшли тільки вісім з численних наукових праць ученого — з фі лософії, медицини, математики й астрономії. Наукова спадщина цього східного мислителя є непересічною й досі залишається помітною сто рінкою в історії світової цивілізації. Останні роки життя Омар Хайям мешкав у місті Нішапур, викладав у медресе і спілкувався тільки з вузьким колом учнів, друзів і послідов ників. Він зажив слави крамольного філософа-вільнодумця. Про останні години життя Омара Хайяма відомо з розповіді його родича. Одного разу під час читання «Книги про зціленням Ібн Сіни ( А б і ц є н н и ) Хайям, якому було вже за 80 років, відчув наближення смер ті. Він закрив фоліант, покликав своїх близьких і учнів, склав заповіт, виконав молитву й промовив: «Боже! Тобі відомо, що я пізнав Тебе в міру своїх сил. Вибач мене, моє знання — це шлях до тебе*. І з цими словами на вустах помер. Поховали Омара Хайяма в місті Нішап^рі.

Поезія Омара Хайяма Доля розпорядилася так, що поет став відомий світу лише понад сім століть після того, як жив і творив. Європа ознайоми лася з творчістю поета Омара Хайяма тільки у X IX ст. завдяки Ёдварду ФГтцджеральду, який 1859 року видав «Рубай*£г Омара Х айям а*. У 24-сторінковій книжечці було вміщено 100 рубаї, які перекладач розмістив так, що перші чотиривірші звучали ж ит тєрадісно, проте далі радість поступалася місцем розчаруванню. Це створювало враження плину життя і творчості. Рубаї Омара Хайяма викликали захоплення не тільки в Європі, а й в Америці. Виникла мода на східну поезію, особливо на форму чотиривірша — рубаї. Хайяма перекладали романськими і слов'янськими мовами, пере співували.

148

Середньовіччя

Скільки рубаї написав Омар Хайям, точно не відомо. Думки дослідників різняться: од ні стверджують, що близько 400, інші — що майже 2000. Достеменно відомо, що поет — автор близько ста рубаї, вміщених у най старішому на сьогодні (1207) рукописному збірнику Хоча відомий мислитель і вчений серед ньовічного Сходу Омар Хайям залишив по собі наукові дослідження, у світі його знають більше як поета. Він писав свої вірші на по лях наукових праць, схоже, ставився до них як до хобі у вільні від розв'язання серйоз ■ Зображення них задач хвилини. На відміну від наукових Омара Хайяма трактатів, Хайям за життя ніколи не вида в англійській книзі вав рубаї. Проте саме вони принесли йому перекладача-іраніста славу й безсмертя, адже кожний поетичний Едварда фітцджеральда твір — це справжня маленька поема, де роз крито багатий внутрішній світ ангора. Дивовижні рубаї Хайям а й сьогодні викликають захоплення щирістю почуттів, філософською глибиною, лаконічністю, поєднанням простоти форми з оригінальністю та сміливістю думки. Омар Хайям знаходив вічне у швидкоплинному буденному житті. Короткі чотиривірші поета спонукають до роздумів, запрошують до діа логу а іноді й до суперечки, змушують розмірковувати та спостерігати, вони зривають маски з лицемірів і святенників, викривають пройдисві тів, висміюють забобони, насміхаються з удаваного благочестя. Один з його біографів справедливо написав, що вірші поета «жалять, як змії*. Та попри це поезія Хайяма сповнена гуманізму Поет високо цінує людину захоплюється ЇЇ розумом, надихає на звершення, допомагає звіль нитися від духовного рабства. Тільки вільній людині, на думку митця, відкриються закони природи й таємниці Всесвіту. Рубаї Омара Хайяма спонукають і нас замислитися: ким ми є у без межному світі; що потрібно цінувати у швидкоплинному житті; як слід поводитися з тими, хто поруч; спілкуванню з ким варто надавати пере вагу; що таке щастя; як розрізняти добро і зло; а також над багатьма іншими питаннями, на які іноді так важко знайти відповіді. Поезія Омара Хайяма — це сповідь допитливої і сміливої духом людини, яка намагалася жити повним життям і протестувала проти всього, що гнітило та обмежувало її на землі. Його твори люблять і читають у багатьох країнах світу Люблять читати вірші Омара Хайяма і в Україні. Українською мо вою рубаї Омара Хайяма перекладали Агатангел Кримський, Василь Мисик, Дмитро Павличко, Микола Цибенко та інші.

Середньовічна поезія Сходу

149 ^

( ^ | ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Рубаї Весь оцей небозвід видається мені Мов великий ліхтар із вогнем в вишині, Той вогонь наче сонце, а світ — ніби сцена, Ми — немовби танцюючі тіні смішні. Якби Творцем я був, я б ці коловоротні Мінливі небеса, у світові, безодні Повергнув без жалю й такі створив, щоб завжди Могли сповнятися бажання благородні. Недоброзичливість ніколи не могла Узяти верх; до злих вертались їх діла. Я зичу благ тобі — ти зла мені бажаєш: Тй благ не діждешся, я не побачу зла! Торував я до мудрості сотні доріг. Міркував про незвідане й спати не міг. Сімдесят я прожив. І що встигнув збагнути? Що нічого збагнути, я, власне, не зміг. Сотні літ я готовий палати в огні. То не пекло, що сниться мені уві сні. Я боюся нікчем; розмовляти із ними — Ще страшнішим від смерті здається мені. По розлуці — до тебе лечу з усіх сил, Тільки б вітер нещадний не збив моїх крил. Я сліди твої, наче святиню, шукаю. Ти яскрава красою, мов сотні світил. Тй для мене була — як зоря золота. Ти померла — й обсіла мене самота. Тільки разом ми знали, як жити на світі. Що без тебе цей світ і його суєта? Дні весело збувай: свіжіша від тюльпана, Хай дівчина тобі всміхається кохана! Бо незабаром смерть, як чорна буря, зірве Сорочку днів твоїх, як пелюстки з тюльпана! Де спочинок тривожним думкам віднайти? Де той шлях, що вінчає кінець суєти? О, нехай хоч надія була б: мов стеблина. Через тисячу літ з-під землі прорости!

■ Ілюстрації Павла Ьуніна XX ст

Середньовіччя

1 5 0 -* #

І юних, і старих — всіх поглинає час, І невеликий нам дасться днів запас. Ніщо не вічне тут: ми підемо так само, Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас. У кого кожний день в запасі півкоржа, У кого свій садок і хата не чужа, Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має, У того світлий зір і радісна душа. Цей гордий небосхил, байдужий лиходій, Ще жодному із нас не підживляв надій: Де знайде зігнуту під тягарем людину, Іще один тягар він накидає їй. ■

Пам'ятник Омару Хайяму в Ашгабаді, Туркменісган

Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі, Що вмерти мушу я, що строки в нас малі: Того, що суджено, боятися не треба. Боюсь неправедно прожити на землі. Якби мені до рук — скрижалі Долі, Я розписав би їх по власній волі! Із світу вигнав би всі смутки, болі, Чолом небес досяг, не жив би долі! О, вислухай мене, найкращий друже мій! На небеса хисткі не покладай надій! Присядь у закутку вдоволення малим І стеж за іграми на сцені світовій!

Переклад Василя Мисика ^ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ Що ви дізналися з розповіді про життя і творчість Омара Хайяма? Поміркуйте, що найбільше здивувало вас у біографії Хайяма. Проаналізуйте, що нового вніс Омар Хайям у тематику рубаї. Багато століть Хайям був відомий як математик, фізик та астроном. Яке видання творів зробило ім'я вченого відомим у світовій поезії? Наведіть цитати з рубаї Хайяма, які справили на вас найбільше вра ження. Спробуйте пояснити, чому видатний учений здобув світову славу як поет. Поміркуйте, що приваблює людей різних часів, країн і культур у творах Хайяма. Розгляньте ілюстрації художника-графіка Павла Буніна до рубаї. Чи від повідають вони, на вашу думку, духу поезії Хайяма? Вивчіть напам'ять два-три рубаї Омара Хайяма, підготуйте виразне читання іх у класі.

Література середньовічної Європи

151

Література серщньові чної Європи Християнство - фундамент, на якому височить будова середньовіч ної європейської цивілізації. Але середньовічна людина багато в чому ще залишалася язичником, варваром, і церква не могла повністю викоріняти тисячолітні звичаї, вона пристосовувалася до них, навіть більше — саме монахи зберегли для нащадків героїчні поеми давніх германців і сканди навів, епічні сказання і міфи кельтів. Так культурна спадщина варварів увійшла до складу середньовічної культури. Вплинула на неї і мусульманська цивілізація. На початку VIII сто ліття воїни Халіфату захопили більшу частину Іспанії. Майже одразу правителі-християни почали Реконкісту — боротьбу із завойовниками, яких вони називали маврами. Реконкіста тривала майже вісім століть. За цей час народи Західної Європи відкрили для себе високорозвинену арабську культуру: ознайомилися з алгеброю, астрономією, медициною, логікою, любовною лірикою, з технічними новинками, наприклад, побу довою стрілчастої арки, що вплинуло на розвиток готичної архітектури. Довгий час єдиною літературою Середньо вічного Заходу була література церковна. Лицар (від фр. — шевальє) — Вона народжувалась у монастирських келіях, середньовічний шляхет у монастирському скрипторії, де переписували ський титул у Європі: слово середньовічні рукописи. Ці наукові твори спо набуло значення — самовід дана, благородна людина, чатку писали латиною. захисник скривджених. Пізніше сформувалась лйцарська література, яка відображала ідеали лицарства, що склалося в Європі в часи Хрестових походів (кінець XIІ — XIII ст.). Піддавшись впливу церкви і поезії, лицарство виробило моральний та естетичний ідеал воїна. Лицарська література створювалася в замках і при королівських дворах. У XII-XIII століттях як наслідок розвитку міст виникла міські! література. ВИСОКА ПОЛИЧКА Гбтика (буквально від італ •«готський», від назви германського племені готів) — художній стиль XII—XVI ст.. що завершив розвиток середньовічного мистецтва. В архітектурі головним типом будови став готичний собор — небувалий за висотою, грандіозністю інтер'єрів, у якому гігантські ажурні башти символізують піднесення душі до неба, *з

Середньовіччя

152

Лицарський епос

■

Лицарський турнір. Середи ьовічна мініатюра

Словом «роман» у Серед ні віки називали будь-яку вигадану розповідь на романській (тобто старо французькій) мові.

Лицарство остаточно склалося у Західній Є в ропі в XI столітті. У період підготовки Хресто вих походів лицарями могли ставати і діти про столюду але поступово лицарство перетворилося у своєрідну касту члени якої були матеріальною і духовною опорою феодального світу Ідеологи лицарського служіння, щоб пом'якшити суперечності між християнським принципом рівності всіх людей перед Богом і наявністю привілейованих верств, зобов'язували лицарів захищати знедолених і пригнічених. Одночасно утверджувався принцип повної рівності всередині лицарського братства. Сим волом цієї утопії став легендарний король Артур, який наказав спорудити круглий стіл для бенкетів із вільним простором усередині: лица рі сиділи на рівній відстані від Артура, який був у центрі. Історія лицарства відобразилася у лицарському героїчному епосі (X II—XIII ст.). Найбільше таких епічних поем було створе но у Франції.

3.3.1

«Пісня про Роланда»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ 1. Поміркуйте, які риси характеру найбільше цінують у лицарях. 2. Що вам відомо про поняття лицарської честі? 3. Яку роль у Середні віки відігравала церква?

■

Чарлз Ернест Батлер. Король Артур. Початок XX сг.

Один з популярних жанрів середньовічної літератури — героїчний епос. У різних країнах Європи — Франції, Іспанії, Німеччині, Італії, слов'янських державах героїч ний епос виникає, розвивається і оформлюється протягом Х -Х ІУ ст. Саме тоді склалися умови, за яких героїчні епічні твори знову стали важ ливими і потрібними: починався процес форму вання народів, створення національних держав, кожна з яких об'єднувалася територією і релі гією, поступово формувалося поняття батьків щини, національної ідентичності, національної гордості і честі.

Література середньовічної Європи Основу середньовічної героїчної поеми, як і в Античні часи, становили реальні факти, які відіграли надзвичайно важливу роль в історії окремої держави. Для Середніх віків — це події, пов'язані з хрестовими походами, поширенням християнства на європейських територіях. Героїчний епос доби Середньовіччя суттєво збагатився новою мораллю — лицарською. Для епічної поеми потрібні справжні герої, які від повідають ідеалам народу, його релігійним пере конанням. Такими героями стали лицарі. Поети Середньовіччя, як і поети Античності, підкрес лювали в них мужність і відвагу, відданість і безкомпромісність, фізичну силу і гострий ро зум. Водночас герої середньовічних поем, на відміну від героїв античних творів, наділялися вже такими рисами, як любов до вітчизни, від даність сюзеренові і друзям, чесність і щирість. Більшість нових епічних героїв здатна пережи вати і співпереживати, оплакувати загиблих і страждати. При цьому традиційні тужіння і плачі ніяк не суперечать лицарським чеснотам, а, навпаки, оживлюють героїв, роблять їх реаль ними учасниками подій. Серед небагатьох героїчних поем, які ді йшли до нас від доби Середньовіччя, особливо цікавою і популярною є поема про доблесного і відданого державі французького лицаря Роланда < Пісня про Роланда*. Поему написано старофранцузькою мовою. Вона — зразок ста ровинної «chansons de geste» (буквально «пісні про діяння», «пісні про подвиги» або «жести»). Так називали в середньовічній Європі героїчні поеми, у яких оспівували ратні подвиги народу, видатних вождів, справи на благо сюзерена та держави. Точна дата її появи невідома, припускають, що пісня виникла й існувала в усній формі до XI ст., а записана була приблизно наприкінці XII ст. А власне події, зображені у «Пісні про Роланда», відбувалися на три століття раніше, ніж з ’явився художній твір. І пов’язані ці події з особою французького короля Карла Велико го, який прагнув зміцнити Францію і поширити християнський світ.

153

З літопису про життя фран цузького короля Карла Великого — правителя і пол ководця, особи непересічної й суперечливої — відомо, що 778 року він справді повер тався з походу до північної Іспанії та осадо міста Сарагоси, у який він вирушив, щоб зупинити поширення мусуль манства. Під час переходу че рез Піренеї, у Ронсевальській ущелині відокремлений ар’єргард його війська був зненацька атакований і роз битий гірськими басками, які швидко зникли під покровом ночі. Баски перебили всіх франків і пограбували обо зи Серед загиблих був граф Хруотланд, начальник бре тонського військового підроз ділу. Карл Великий навіть не міг помститися нападникам і рушив далі

Сюзерен (ф р б у к в. — вер ховний) — за часів феодаліз му в Західній Європі великий феодал, сеньйор, що був гос подарем над васалами. Ар'єргард (фр., букв. — тило ва охорона) — військовий під розділ частина або з’єднання, що охороняє військо під час переміщення із фронту в іпил або вздовж фронту. Сила, склад, завдання і віддалення ар'єргарду залежать від об ставин та величини колони, що охороняється. Баски — народ, який живе у Південно-Західній Європі, основне населення історич ної області — Ьасконія (або Країна Басків).

Середньовіччя

154

■

Битва Карла Великого з Балігантом. Мініатюра XIII ст.

С ара цин и (грецьк. «східні люди») — народ, конове роз бійницьке плем'я бедуїнів що жило вздовж кордонів Сирії. З часу хрестових походів євро пейські автори стали назива ти всіх мусульман сарацинами. М іїври — назва арабів т а бер берів з Північно-Засідної Аррики, мусульман. Частина з них вдер лася на Піренейський півострів, завоювала колишні римські ко лонії, оселилася та запанувала там. Термін таври» іоторики практично не вживають.

Творчою уявою невідомих народних авто рів та виконавців — поетів-жонглерів — незначна подія перетворилася на величну і трагічну картину патріотичного подвигу Головним героєм є лицар Роланд, якого в поемі зробили небожем Карла Великого. Усіх загиблих воїнів зображено могутніми легендарними лицарями, які і провели читача історичними місцями, пов'язаними з ім'ям славетного сюзерена. Оспівувана в Пісні...^ історична подія суттєво змінилася: похід Карла уже тривав сім років і перетворився на священну війну за «християнський світ*, загибель ар'єргарда зображувалася не як безславне побиття фран ків, а як героїчна битва проти нехристів, за гибель спричинили вже не баски, а сарацини, невірні, маври, яких очолював підступний цар Марсйлій. Таке переосмислення історичних подій у героїчному епосі цілком відповідає за конам жанру. Героїчні події — основа для формування ідеалу сучасності, вельми ак туального в добу виникнення національних держав. Патріотичний пафос поеми нероз ривно пов'язаний з ідеєю національнорелігійної боротьби з мусульм анством і особливої місії Ф ранції у поширенні християнських ідеалів.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте, які події традиційно зображували в героїчному епосі. 2. Назвіть реальні історичні події, покладені в основу «Пісні про Роланда». 3. Прокоментуйте твердження: Епос — це індивідуальна творчість у рамках колективної традиції. 4. Назвіть виконавців творів народного епосу у Франції. 5. Поясніть, що відрізняє середньовічні героїчні поеми від героїчних поем Античності. 6. Поміркуйте, як співвідносяться поняття лицар і патріот.

О&У 155

Література середньовічної Європи ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Роланд Утіленням нового ідеалу в «Пісні про Ро ланда» став головний герой Роланд — героймученик, мужній і доблесний воїн, високомо ральний лицар, відданий служитель Бога, короля і держави. Образ Роланда цілком можна вважати символом патріотизму й від ваги, честі й доблесті, втіленням народних уявлень про героїчну особистість і норми її поведінки. Роланд уособлює найкращі риси героя-християнина, лицаря і сина свого на роду. Його характер усебічно розкривається у подіях, які складають основу поеми. Образ Роланда типовий для героїчного епосу. Він — лицар, зразок васальної відда ності сюзерену, вірності у служінні інтересам Карла, а, відповідно, Бога і держави:

в Роланд отримує меч Дюрандаль із рук Карла Великого. Мініатюра XIV ст.

79 То честь велика — битися за Карла, Бо за сеньйора всяк васал повинен Терпіти біль і спеку, рани й холод, Віддати кров, саме життя із тілом, А ворогів рубати без упину. Ніхто щоб не ославив у піснях нас! Неправий маврів бій, а франків — правий! Тут / далі переклад Вадима та Ніпель Пащенків

■

Сарацини нападають на Роланда. Мініатюра XIV ст.

Роланд до кінця виконує свій васальний обов'язок. Коли Олів'єр тричі просить просурмити у ріг Оліф£нт і покликати на допомогу короля, то Роланд тричі відмовляється. Він не може зганьбити себе невиконанням обов'язку, і беззастережна відданість його Франції і королю стала однією з причин трагічної розв'язки. Перед самою смертю Роланд протягує свою лицарську рукавицю до неба, і це означає, що відтоді вручає себе небесному сюзерену — Богу. У цій героїчній оповіді нема місця ні побутовим деталям, ні коханню. Тільки в кінці поеми згадується Аіьда, наречена Роланда, яка оплакує його загибель. Крім рис лицаря і громадянина, Роланд наділений високоморальними людськими рисами. Він надзвичайно добрий, щирий душею, завжди готовий прийти на допомогу товаришам по зброї (епізод із Турпіном). Досить зворушливою є сцена прощання Роланда із другом, що помирає, ^ к е сліпий від смертельного поранення і втрати крові, Олів'єр кличе до себе Роланда. Коли ж зіштовхується із ним, помилково вважає друга за

Середньовіччя

156

ворога, б'є мечем і ледве не вбиває. І тільки почувши голос Роланда, просить у нього прощення, а Роланд із ніжністю втішає його. 149 Роланд в сідлі, оговтався він врешті, А Олів'єр, поранений смертельно, Втрачає кров, в очах його мутніє, І вже не бачить ні здаля, ні зблизька, Де побратим, а де заклятий ворог. І раптом він зіткнувся із Роландом, Та, друга не впізнавши, в шолом вдарив. Розсік аж до наносника надвоє, Не зачепивши ледве лоба графа. Здивовано Роланд на нього глянув І з ніжністю й теплом спитав у друга: «Мій побратиме, вдарили навмисне? Це ж я, Роланд, люблю усім вас серцем. Ніколи не було між нами звади». «О друже,— каже той,— ваш голос чую, Та вас не бачу. Присягаюсь Богом — Невмисний мій удар, і я жалкую!» Роланд сказав: «Він не пошкодив, брате, Бог свідок, я простив удар ваш хибний!» І друзі міцно й ніжно обнялися, Простилися з любов'ю. Так розстались...

■

Жан фуке. Загибель Роланда. XV ст.

Зворушливо й лірично описано смерть Роланда. Ще задовго до його загибелі в поемі зображується картина розбурханої природи: руйнівні смер чі, грози, блискавки, землетруси, темрява... А насправді ж то «плаче вся природа за Роландом». Ця гіпербола підносить значення загибелі Роланда для Карла та всієї Франції. Трагічність ситуації підсилює епізод прощання героя зі своїм мечем Дюранд£пем. Роланд — справжній герой. І хоча в нього в місті Ахені є наречена Апьда, лицар про неї не згадує жодного разу. Це підкреслює героїчність твору, робить його більш суворим, таким, що й за формою відповідає основній ідеї.

Олів’ єр Роланд — не єдиний лицар у поемі. Поряд із ним — справжній друг і відважний воїн Олів'єр. Автори поеми називають його мудрим і прагнуть розкрити цю рису. Олів'єр пропонує Роландові раніше покликати на допо могу Карла, але ніколи на відходить з поля бою, і коли настає критичний момент — б'ється до кінця! 87 Роланд відважний, мудрий Олів'єр, Усім відомі доблестю своєю, Озброєні, на коней посідали, їм краще вмерти, ніж уникнуть битви.

Література середньовічної Європи

1 5 7 -^

Сміливі графи, а слова їх горді. Зрадливі маври мчать на них із люттю. І Олів'ер промовив: «Гляньте, друже, Вони вже близько, Карл від нас далеко. Коли б ви не відмовились сурмити, Карл був би тут, і смерті б ми уникли. Погляньте, серед гір й ущелин Аспри Зостався франків ар'єргард скорботний. Хто зараз в ньому — в інший не потрапить!» Роланд сказав: «Не треба лихословить! В переполох вдаватися не варто! Ми залишились тут і не відступим, Тож почнемо наш бій на лихо маврам!» Аой!

Карл Образ самого короля — Карла Великого не менш ідеалізовано у творі. Аби підкреслити мудрість, досвід і розум Карла, народна фан тазія малювала його 200-річним патріархом з розкішною білою бородою. А насправді в часи походу йому було 36 років. Він завжди справедливий і лагідний, у той самий час суворий до зрадників, неперемож ний у бою, і Бог — помічник йому в усіх спра вах. Так, на прохання франків, Бог подовжив день, щоб до заходу сонця Карл помсти вся за смерть Роланда та його загону; самого коро ля від смертної рани за мить зцілює архангел Гавриїл. Постійна небесна підтримка у справах Карла Великого підкреслює божественність, богоугодність його вчинків.

■

Карл Великий оплакує Роланда. Мініатюра XIII ст.

■

Антуан Верард. Ронсеваль<ъка битва. XV ст.

291 ...Гавриїл приніс послання Бога: «Час, Карле! Знов збирай свої дружини! Мерщій рушай в похід на Бірські землі. Король Вів'єн чекає допомоги, Невірні місто Інф взяли в облогу. На тебе християни уповають!»

ТУрпін Ідею християнської нетерпимості до інших релігій висловлюють і Роланд, і Карл, і архі єпископ Турпін, який воює поряд з іншими лицарями. «Воїн у рясі», воїн-священик, він повною мірою виконує свій громадянський і релігійний обов'язок: залишається на полі

Середньовіччя

158

бою, мужньо б'ється з «невірними», благословляє воїнів та відспівує душі загиблих. І в кожному епізоді герой сповнений істинної доброти, з гордістю і великою любов'ю говорить про свій народ. У середньовічній літературі досить часто трапляються такі герої, які однаково добре володіють і Божим словом, і мечем.

Ганелон Елементи усної народної творчості в поемі: • п о в т о р и (повторюються окремі елементи сюжету: Олів'єр тричі просить Ро ланда просурмити у свій ріг Оліфа нт, і тричі Роланд відмовляється; тричі Роланд проща сться зі своїм мечем Дюранд^лем тощо); • п р о р о ч і сни і зн ам ення (Карлу двічі наснився віщий сон про загибель війська); • п л а ч і за загиблим и героя м и (Роланд оплакує Олів'єра, Карл — Роланда); • п а р а л е л із м и (дванадцять французьких перів проти стоять дванадцяти сарацин ським перам).

Конфлікт між Роландом та Ганел<5ном є осно вою художнього твору. Ганелон смертельно об разився на рівного собі лицаря і замислив план помсти. Він не боягуз, а хоробрий воїн, сміливий лицар, сильний, рішучий, мудрий і гарний. Баро ни з гордістю дивляться на його могутню статуру і захоплюються ним під час призначення послом до Марсилія. Але своїми думками і вчинками він повною мі рою демонструє низькі моральні якості. Ганелон неодноразово стверджує, що він не зраджував короля, а лише помстився пасинкові. Саме тому Карл не сам вирішує долю свого васала, а віддає його на «Суд Божий». Вчинок Ганелона супере чить християнській моралі, і це означає, що Га нелон завинив перед самим Богом. Коли Роланд загинув в ім'я Франції, батьківщини, в ім'я ідеалів, то в Ганелоні перемогло себелюбство, дрібна об раза, марнославство, що й стало причиною його смерті.

273

■

Гійом Врепант. Ганелон привозить дари сарацинам. Мініатюра XIV ст.

От перед Карлом Ганелон зрадливий. Лицем рум'яний, вигляд має бравий, Якби ще й чесний, лицар був би справний. Поглянув гордовито він на суддів, На тридцять родичів — стояли поруч, А потім скрикнув голосно і чітко: «Заради Бога, слухайте, барони! Був я в полках, що вів їх Імператор, Служив йому завжди я вірно й чесно. Зненавидів Роланд, за що не знати, Мене давно, послав на смерть жахливу. Марсилію мав передати я послання. Лиш хитрості завдячую спасінням, Тому я ворогом назвав Роланда прямо, А також Олів'єра, їхніх друзів. І Карл, і всі барони те засвідчать. Це особиста помста, а не зрада!» А франки кажуть: «Зачекаймо ради!»

Література середньовічної Європи

1 59

Природно виникає питання про те, як ж е ставилися франки до своїх ворогів. Негативні характеристики, образливі звернення і вигуки в бік н е христів не дивують читача. Але поряд із такими характеристиками, автори поеми наділяють їх і такими самими чеснотами, як і франків. В ороги не поступаються хоробрістю, а гідний супротивник завжди викликає повагу. Настроям героїв у поемі повною мірою відповідають пейзажі. Вишукані описи Ронсеваля. зображення бездонних проваль і похмурих скель яскраво підкреслюють трагедію, щ о розгортається в ущелині. Для героїчної «Пісні про Роланда» характерні: • складне переплетіння історичної правди і вимислу, що надає «пісні про діяння» і загадковості, і краси: • засади, на яких будувалися сю ж ети середньовічних художніх творів, — християнський дух, феодальна ідея та лицарський ідеал: • образ героя-лицаря (що виник задовго до появи цього літератур ного жанру в усних перекладах та легендах); • стислість розповіді, суворість змісту, драматизм подій;

• палкий патріотизм; • типові ситуації, усталені художні засоби (зокрема, гіпербола, постійні епітети), урочистий СТИЛЬ ОПОВІДІ.

Україна і світ Як зазначив відомий український учений і перекладач Максим Стрі ха, «Пісні про Роланда» «пощастило в нас як жодному іншому середньо вічному епосові». В історії українського перекладознавства відомо кілька спроб інтерпретувати «Пісню про Роланда». Перший переклад, який з’явився окремим виданням ще 1895 року, належить перу Василя Щурата — визначного науковця, публіциста й перекладача, голови Наукового товариства імені Шевченка. Другий повний переклад «Пісні про Роланда» у прозовому перека зі, який, на думку критиків, не відзначається високою якістю, виконав Богдан Лончина. Його було опубліковано 1971 року в Римі. Будь який переклад художнього твору більшою чи меншою мірою зазнає впливу сучасності. У 2003 році з'явився ще один український переклад «Пісні про Роланда» Вадима та Нінель Иащенків, на думку лі тературознавців, максимально наближений як до далекого французького Середньовіч чя, так і до світу сучасного читача. Автор ілюстрацій до цього перекладу «Пісні про Роланда» — сучасний український худож ■ Сергій Якутович. Ілюстрація до поеми ник Сергій Якутович.

Середньовіччя

160

У 2008 році побачила світ версія Ігоря Качуровського, талановитого поета і блискучого знавця літератури Середніх віків. Це вже третій пов ний переклад поеми, створеної (або просто переказаної) понад 900 років тому Турбльдусом, від якого лишилося саме ім'я і текст, що традиційно входить до всіх канонів європейської літератури. ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Розкажіть, чим вас вразила «Пісня про Роланда». 2. Схарактеризуйте образ Роланда, цитуючи уривки з поеми. 3 . Зачитайте фрагмент поеми, де описане військо франків. Як називали лицарі свої мечі? Про що це свідчить? 4 . Складіть розгорнуту порівняльну характеристику головних героїв поеми. 5. Проаналізуйте, чи відповідають їхні вчинки та поведінка лицарській моральній етиці. 6 . Поміркуйте, які образи поеми можна вважати ідеалізованими? У чому виявляється ідеалізація? 7 . Що уособлює в поемі Карл Великий? 8 . Простежте, які риси усної народної творчості втілилися у «Пісні про Роланда»? 9 . Накресліть і заповніть порівняльну таблицю. Художні особливості героїчних поем Античності і Середньовіччя

А нтичний героїчн и й еп ос Тем а П одії Ідейні з а с а д и , на я к и х будується текст Г оловн і гер о ї Г ол овн а д у м к а Х удож н і з а с о б и Е л ем ен ти у сн о ї н а р о д н о ї творч ості

С е р е д н ь о в іч н и й героїчн и й еп о с

Література середньовічної Європи

161

ВИСОКА ПОЛИЧКА Порівняйте уривок із поеми у трьох українських перекладах. 1. Поясніть, який переклад звучить для вас природніше. На яких аргу ментах ґрунтується ваше судження? 2. Поміркуйте, яку функцію у сприйнятті читачів відіграє п'ятистопний ямб. яким написані перші два переклади. Коли Роланд побачив гибель франків. Він так озвавсь до друга Олівера: «Мій вірний друже, радь, що хочеш, пробі! Бач, скільки рицарів тут землю вкрило. Аж сум. що Францію солодку, гарну Баронів стільки разом опустило! Гей. Карле-друже. де ти. володарю? Що нам почати, Олівере-брате? Яким би світом вість йому подати?» — «Не знаю як,— говорить Олівер,— Я над ганьбу волію смерть тепер». Переклад Василя Щурата Роланд побачив втрати величезні, Й звернувся він до друга Олів єра: «Мій друже, бережи вас Бог, повсюди Ми бачимо сміливців друзів мертвих; Як плакатиме Франція-красуня. Коли дізнається про смерть баронів Чому ж, королю любий, ви не з нами? Мій брате Олів єре. що зробити. Щоб сповістити короля про скруту?» Той відповів; «Не знаю, що робити, Та краще смерть, аніж безчестя наше!» Переклад Вадима і Нінель Пащенків Бачить Ролянд, що втрати в них великі. І Олів'єра-товариша він кличе: «Мій любий друже, на Бога, що подієм?— Добрих васалів полягло вже без ліку. Франції шкода, що прекрасна і мила, Та без юнацтва вона тепер пустиня... Друже-королю, чом ви не тут, не близько?— Повідьте. брате, що маємо чинити. Може, йому послати треба вістку?» Рік Олів єр: «Не знаю, що робити. Волію вмерти, аніж ганьбою вкритись». Переклад Ігоря Качуровського

162

Середньовіччя

ВАШІ ПІДСУМКИ

Напишіть твір-роздум на одну з поданих тем. 1. На ідейно-естетичному змісті Середньовічного епосу відбилося духовне життя його творців. Чого можна в них повчитися і що наслідувати? 2. Патріотизм: у чому він полягає? ф

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ Об'єднайтеся у групи та оберіть тему дослідження. Результати дослі дження розмістіть на сайті вашого навчального закладу. 1. Порівняйте «Пісню про Роланда» і «Слово про похід Ігорів». Які типові ознаки героїчного епосу притаманні обом творам? 2. Чи змінилося ставлення до держави у XXI ст.? Проведіть паралелі «Пісні про Роланда» з нашим сьогоденням. 3. Чи варто пробачати зраду? Подискутуйте, проводячи паралелі з «Піснею про Роланда». .

3.3.2

■

Сандро Боттічеллі.

Портрет Данте Аліґєрі. XV ст.

Ще замолоду Дайте мріяв про єдину Італію. У 1295 році він розпочав активну по л іти чну діяльність. Дайте став помітною політичною постаттю. Але Італія ще д уж е д овго залишалася роздробленою . Повністю об'єднати території вдалося лише в XIX ст.

Дайте

Середньовіччя залишило світовій куль турі геніальну постать італійського поета Дйнте Аліг'брі (1265-1321). Його твор чості, як і культурі всієї Італії, належить особлива роль у розвитку європейського Відродження. Доба Дайте — драматичний час полі тичного самовизначення італійських міст у складних умовах зовнішнього тиску і внут рішнього становлення. І італійські папи, і німецькі та французькі імператори й королі прагнули відродити Римську імперію, а від цього страждали італійський народ та іта лійська державність. На честь діда по материнській лінії майбутнього поета назвали Дуранте. Онук пізніше скоротив дідівське ім'я і під іменем Дайте увійшов до історії світової літера тури. Дайте народився у Флоренції. Є під стави вважати, що він учився в Болон ському університеті, який славився юри дичним І медичним факультетами. Там Дайте познайомився з творцем поетичної школи нового солодкого стилю* Гвідо Гвініц£ллі.

Література середньовічної Європи

163

ВИСОКА ПОЛИЧКА «Новий солодкий стиль» — так назвали сучасники вірші, які писали поети Флоренції та Болоньї у кінці XIII століття Поети «нового солодкого стилю» писали вірші складні й суворі, за словом «кохання» у них стояла ціла філософія. Гвініцелпі вважав любов тотожною містичному пізнанню, яке підносить людину над реальністю, а поета — філософом і закоханим. Ф і лософія кохання, розроблена поетами «нового солодкого стилю», вплинула на всю європейську поезію від Петрарки до Блока, ш Відомо, що Дайте брав участь у війнах, які спалахували між Флорентійською рес публікою та її сусідами. Вир цієї боротьби з молодих років захопив Дайте і вплинув на формування його діяльної та активної натури. Поет виявив себе як людина цільного характеру, сильних пристрастей, різнобічно обдарована та освічена. Коли Дайте було тридцять років, почалася його політична діяльність. Він обіймав різні посади в органах міського самоврядування. Але фінал кар'єри Дантеполітика трагічний. Після розколу єдиної партії гвельфів, противників монархії, вла ду у Флоренції захопили «чорні гвельфи*. Це позначилося насамперед на сімей ному житті Дайте. Його дружина була ро дичкою ватажка «чорних гвельфів^ Корсо Донаті. Ця партія жорстоко переслідувала «білих гвельфів*, до яких примкнув Дай те. Його звинуватили у привласненні дер жавних грошей і усунули з посади. Від страти молодий політик урятувався тим, що в цей час був поза межами Флоренції. Суд прийняв рішення, що, у разі повер нення, «катувати його вогнем, поки він не помрем. Так Дайте був приречений на ви гнання, а його будинок було зруйновано. У 1302 році він мусив тікати з Флоренції. Саме в цей час Дайте остаточно переко нався у правильності мрії про єдину Іта лію під владою монарха, за що й боровся до кінця життя.

У республіканському Римі вва жалося, що кожний чоловік на роджувався для того, аби бути воїном і боронити державу. Ця традиція перейшла і до само стійних середньовічних міст — Мілана, Флоренції; кожен чоло вік тут народжувався, аби бути політиком.

■

Флоренція, рідне місто Данте

Середньовіччя У кінці XV ст. архітектор П'єтро Ломбардо на замов лення правителя Равенни побудував над саркофагом Дайте мавзолей, який збе рігся до наших днів.

■

Гробниця Данте в Равен ні

У червні 2008 року, май же через 690 ро ків після смерті вел икого Данте влада Ф лоренції скасувала рішення пр о його вигнан ня з рідного міста. За це проголосували 19 членів ф л орентійської м іс ь кр а ди, а п'ятеро висловилися проти. Мер міста Леонардо Д ом енічі повідомив, що ануляцію вердикту щодо Данте буде проведено під час уро чи сто ї церемонії. На ній великий флорентієць буде удостоєний найвищої нагороди міста.

У вигнанні Дайте зазнав поневірянь, залеж ності від примх покровителів, нестерпної для його самолюбства. Він жив у багатьох італій ських містах і замках, побував у Вероні, а потім оселився у Равенні. Дайте, як типова середньовічна людина, не мислив себе поза межами рідної домівки, у якій народився і ви ріс, не міг жити без оточення рідних і друзів. Можливо, саме тому найбільшою його мрією завжди було повернутися до Флоренції. І од ного разу Ф лоренція навіть була згодна на реабілітацію (можливо, завдяки невтомним спробам дружини Дайте), але принизливі умо ви він ніяк не міг прийняти: поет мав привсе людно покаятися. З а таку непокору його знову засудили до смертної кари. Тоді Дайте оста точно втратив надію на повернення до Ф л о ренції, але свою діяльність не припиняв. Він завжди закликав до припинення міжусобної боротьби, боровся проти папських претензій на політичну владу, обстоював ідею об'єднання. Останні роки Дайте провів досить спокійно у Равенні, користуючись прихильністю її правителя Гвідо де Полєнта, великого покровителя мистецтв. У вигнанні Дайте врешті-решт визнав марність будь-якої політичної боротьби і виголосив славнозвісне: -*Я сам собі партія!*Помер і похований Дайте у Равенні.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте, як склалась історична доля Італії після загибелі Римської імперії. 2. Простежте історію стосунків Дайте з рідним містом. 3. Проаналізуйте, у чому полягає трагізм долі поета. 4. Що таке «новий солодкий стиль» у поезії? 5. Поміркуйте, що означають слова Дайте «Я сам собі партія!». 6. Висловіть своє ставлення до рішення флорен тійської влади 2008 року.

Дайте і Беатріче Перший раз Дайте зустрів Беатріче на ву лиці Флоренції, коли йому було дев'ять років, а їй ще менше. У серці хлопчика прокинулося

Література середньовічної Європи палке юнацьке кохання, яке згодом переросло у велике почуття, що тривало все життя поета, навіть після смерті Беатріче. Після першої зу стрічі минуло багато років, і вони знову зустрі лися. Від погляду на кохану дівчину, яка при хильно усміхнулася йому, почуття спалахнуло в душі поета з новою силою. Та він не відкрив ся Беатріче, воліючи оспівувати її красу на са моті. Тоді він присвятив Беатріче перший сонет, щоправда, удавав, що його прекрасна донна — це не вона, а якась інша жінка. То ж не дивно, що коли вони зустрілися на весільному балу, Беатріче поставилася до Дайте прохолодно. Це вразило поета, він виливав свої страж дання в поетичних рядках, продовжуючи оспі вувати красу й шляхетність коханої. Більше Дайте ніколи не бачився з Беатріче, проте любов до неї жила в його серці та творчості. Беатріче вийшла заміж за багатого флорентійсько го синьйора. А за кілька років раптово померла, їй було всього 24. Убитий горем Дайте поклявся присвятити всю свою творчість пам'яті коханої. ( Ip

Ось уже багато років існує традиція — дівчата й юнаки залишають на могильній пли ті Беатріче Портін^рі в церкві Святої Маргарити у Флоренції запи<хи з на й сокровен ніш ими проханнями.

■

Данте Га б pi ель Россетті. Зустріч Данте і Беатріче на весільному бенкеті. XIX ст.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Приблизно 1307 року Дайте почав писати свою славнозвісну «Комедію», яка ввійшла до світової літератури під назвою «Божественна комедія». Вона була задумана автором, як небувалий за своєю грандіозністю надгробний пам'ятник коханій жінці Беатріче, яка померла молодою. Із присвячених Беатріче сонетів Дайте уклав ліричну сповідь — збірку «Нове життя» («Vita Nuova»), де вірші супроводжуються розгорнутими проза їчними поясненнями та описами обставин їх написання. Там він розповідає, як під час хвороби йому наснилася смерть Беатріче та її вознесіння. §

Теорія літератури Сон6т (італ. sonetto — звучати) — ліричний вірш, який складається з 14 (чотирнадцяти) рядків п'ятистопного або шестистопного ямба: двох чотиривіршів (з перехресним римуванням: а6а6у абаб) та двох тривіршів (з усталеною схемою римування: евЗ, еед). Виник сонет в Італії. Після смерті Беатріче Дайте відчув потяг до занять філософією, він відвідував лекції і диспути на філософські теми в монастирських школах. Минув час. Поет одружився з дівчиною з багатої флорентійської ро дини Джеммою Донаті (з якою волею батька був заручений ще в ран ньому дитинстві), мав чотирьох дітей, але в жодному своєму творі поет про дружину не згадує.

Середньовіччя

1 66

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

■ «Нове У XIII ст. у зв'язку з хрес товими походами в Італію прийшла лірика та нова поетична система мандрів них поетів півдня Франції (Провансу) т р у б а д у р ів , які вперше винайшли р и м у Провансальські трубадури оспівували лицарське слу жіння прекрасній дамі. Італійці по-своєму сприй няли нові поетичні віян ня. Оспівування дами — д о н н и — перетворилося в італійській поезії на оспі вування М ад о н н и , ідеалом жіночої краси стала врода Мадонни, а ідеалом лицар ського служіння — самозречена любов до її духов ної краси.

Оспівуючи кохану, поет майже не змальовує її зов нішнього вигляду — у се редні віки тіло вважалося гріховною оболонкою, у яку вміщено безсмертну душу. Проте читач може уявити досконалу вроду Беатріче з того, як ЇЇ краса впливає на людей.

ЖИТТЯ»

Свою першу книгу — збірку із тридцяти віршів -«Нове життя», створену впродовж десяти ліття, Дайте видав 1293 року Поет додав до віршів великий автобіографічний і філософський комен тар, написаний прозою. І в поезіях, і в прозі він дає Історію свого кохання до Беатріче. «Нове життя« — перша лірична сповідь у світовій літературі. Тут поет натхненно й щиро розповідає про велике кохання, ділиться тугою за коханою, оплакує її ранню смерть. ♦ Нове життя« Дайте — не тільки повість про кохання до Беатріче, а й щось на зразок теоретичного трактату про поезію народною мо вою. Своїми творами, написаними італійською мовою, а також теоретичним захистом її прав Дайте заклав основи літературної мови Італії. Як син свого часу. Дайте втілив у «Новому житті» кохання до прекрасної донни у формі поклоніння. Ім'я Беатріче символічне й означає «Благословенна». Сюжет книги побудовано дов кола символічного числа — три. Кохання поета до Беатріче пережило три етапи, тричі являвся йому її прекрасний образ. Коли дев’ятирічний (3 х 3) Дайте побачив уперше юну Беатріче, він був захоплений її вро дою. Уже хлопчиком він зрозумів, що на світі є справжня краса. За дев’ять років (3 * 3) Дайте знову зустрів Беатріче. Вражений розквітом її чистої діво чої краси, він нестямно закохався. У його серці віднині закарбувався її прекрасний образ, всі його думки тільки про неї. Він оспівував у віршах її красу й чарівність, приховуючи свої почуття. Коли ж поета вразила страшна звістка про раптову смерть Беатріче, йому відкрився її тре тій образ — вічний і безсмертний. Дайте оспівує її як ідеал духовної краси й вирішує присвя тити власне життя тільки шляхетному та ви сокому. Кохання до Беатріче допомогло йому відкрити справжнє «нове життя».

Література середньовічної Європи

■

Генрі Холідей. Дайте й Беатріче. XIX ст.

■

1 6 7 -^

Дайте Габріель Россетті. Сновидіння Дайте пщ час смерті Беатріче. XIX ст.

Дайте описує Беатріче та своє кохання до неї як середньовічний поет. У його сонетах (зокрема в сонеті 11) вона постає перед нами як ідеал, а не жива людина. Беатріче — втілення шляхетності, ідеальної краси та чистоти. Дайте змальовує красу дівчини, використовуючи образи світла: Біліє перламутром личко гоже, І свіжість, і шляхетність кольорів. Творець лише у ній одній зумів З'єднати всі красоти без догани. Переклад Володимира Житиика

У Середньовіччі світло, сяйво, блиск сприймалися як вияв боже ственної сутності. Образ Беатріче в сонетах Дайте освітлений сяйвом її піднесеної душі. У сонеті 11 « В своїх очах вона несе Кохання» головна відмінна риса образу Беатріче — той облагороджуючий вплив, який вона здійснює на душі всіх, хто її зустрічає. Її образ ідеалізований, поет створює його за допомогою гіперболізації краси та чеснот коханої. Вона ощасливить кож ного своїм поглядом, утішений сповна той, хто її зустрів. Усі спішать за нею, від неї тікають гординя й гнів, свята смиренність дум проймає сер ця тих, хто її чув. Поетові бракує слів, щоб уславити чарівну донну уста марніють і мовчить розум, коли він бачить -*нове й прекрасне диво» — усмішку володарки свого серця. ^

ВИСОКА ПОЛИЧКА

У добу Дайте в Європі виробляється нове розуміння кохання, відмінне від розуміння цього почуття в часи Античності й раннього Середньовіччя, найпрекрасніше почуття має вибірковий характер; воно нероздільне з гли бокою повагою до коханої людини; його характеризують тривалість пере живань і стійкість. §

Середньовіччя

1 68

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ У сонеті 11 Данте втілив не тільки довершений образ коханої, а й високу красу безсмертного почуття кохання.

Сонет 11 В своїх очах вона несе Кохання,— На кого гляне, ощасливить вмить; Як десь іде, за нею всяк спішить. Тріпоче серце від її вітання. Він блідне, никне, множачи зітхання. Спокутуючи гріх свій самохіть. Гординя й гнів од неї геть біжить. 0 донни, як їй скласти прославляння? Хто чув її, — смиренність дум свята Проймає в того серце добротливо. Хто стрів її, той втішений сповна. Коли ж іще й всміхається вона. Марніє розум і мовчать уста. Таке-бо це нове й прекрасне диво. Переклад Миколи Бажана

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Поясніть, що означає ім'я дами, яку оспівує Дайте у книзі «Нове життя»». 2. Розкажіть історію стосунків Дайте й Беатріче. 3 . Пригадайте, скільки років писав Дайте вірші, з яких уклав книгу «Нове життя»*. Що стало поштовхом до видання книги? 4 . Поміркуйте, що означає назва «Нове життя». 5. Довкола символіки якого числа укладено книгу? У чому особливість її композиції? 6 . Простежте за текстом сонета 11. як описує Дайте вплив краси й чеснот Беатріче на людей і на ліричного героя. 7. Проаналізуйте, у чому вбачає Дайте вроду Беатріче.

Новаторство Данте Український поет і мислитель Іван Франко так характеризує образ Дайте: «Дайте е найвищим виразом, поетичним взірцем та увічненням того, що називається середніми віками. Та рівночасно як людина гені альна він всім своїм єством належить до наших часів, хоча думками і поглядами коріниться в минувшині».

Література середньовічної Європи

169-% 9

Новаторство Дайте полягає в тому, що він наділив небесною красою земну жінку чим підніс людину людське. У «Новому ж итті* закладено підвалини гуманістичного світогляду Зміст сонетів Дайте не обмежується оспівуванням Беатріче. Основним ліричним героєм збірки є сам закоханий поет. У поетичній сповіді він не тільки розповідає про любовні переживання, зміни й боротьбу почуттів, а й роздумує над мистецтвом поезії взагалі та власними творами зокрема, пояснює й коментує свої вірші. Поетична індивідуальність, сила почуттів ліричного героя та багатство його уяви — всі ці нові для середньовічної поезії риси наближають Дайте до прийдешньої доби — Відродження. Дайте - останній поет Середньовіччя, перший поет нового часу. Повною мірою нове, ренесансне світоро зуміння великого флорентійського поета вті Р е н е с іїн с (ф р. іїе п а іїїа п с е ) — лилося в його найбільш уславленому творі — ф р а н ц у з ь к а н а з в а е п о х и В ід р о безсмертній «Божественній комедії*, з якою дж ення. ви ознайомитеся в старшій школі.

Це найстаріше зображення Дайте з каплиці палацу Барджелло у Флоренції, зафарбоване незадовго до його вигнання, а згодом віднов лене. Автор — сучасник Дайте, італійський художник Джбтто ді Бонд<їне (1266-1337), мис тецтво якого в історії європейського живопису знаменує перехід від Середньовіччя до Від родження, як його символізує творчість Дайте в поезії.

Україна і світ До творчості Дайте завжди проявляли великий інтерес діячі україн ської культури. Високо цінував і часто згадував великого флорентійця Тарас Шевченко. Писав про нього Пантелеймон Куліш. Перекладав тво ри поета та присвятив йому дослідження «Дайте Алігієрі* Іван Франко. Переосмислила тему кохання Дайте до Беатріче в поемі «Забута тінь* Леся Українка: Він заквітчав її вінцем такої слави, Якою ні одна з жінок ще не пишалась. Безсмертна пара Данте й Беатріче, Потужна смерть не розлучила іх.

До великого Данте звертались у своїх творах Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Тичина, Юрій Клен, Ігор Качуровський, Василь Стус. У 1965 році був надрукований колективний переклад «Нового жит тя * за редакцією Григорія Кочура. У роботі над цим виданням узяли

170 ^ яЗ

Середньовіччя

участь Микола Бажай, Дмитро Павлнчко, Іван Драч, Віталій Коротич, Володимир Жнтник, Анатоль Перепадя. Ліна Костенко влучно охарактеризувала Дайте як поета, співзвучного сучасності: Він тихо іде. він повільно Іде. У нього й чоло ще таке молоде. Хто скаже про нього — старий він як світ? Він — Дайте. Йому тільки тисяча літ.

Тільки тисяча літ... Справді, Ars longa — мистецтво вічне...

^ 1. 2. 3. 4. 5.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ Розкажіть, як розуміли кохання в добу Дайте Поміркуйте, у чому образ Беатріче близький піднесеній красі Мадонни Поясніть, у чому полягає новаторство Данте-поета. Пригадайте, що таке сонет. Як ви вважаєте, яку думку вклала українська поетеса Ліна Костенко у слова: Він — Дайте. Й ом у тільки тисяча літ?

ЗАВАНТАЖ ІНФОРМАЦІЮ Середньовіччя (V-XV ст.) — назва історичної епохи та етапу в розвитку культури Європи, період між Античністю і Відродженням. Середньовіччя на Сході, період із II ст. до XVIII ст. Китайське Середньовіччя: опоха Тан. особливості лірики Лі Бо («пейзажі душі», вплив даосизму) і Ду Фу (вплив конфуціанства, історія у віршах).

«Золота доба» персько-таджицької лірики: славнозвісні східні митці Сааді, Ібн Сіна. Гафіз. Рудакі. Нізамі. Фірдоусі. Омар Хайям. Жанри східної середньовічної лірики: бейт, касида, газель, рубаї

Омар Хайям — поет і вчений, автор незрівнянних рубаї. Література середньовічної Європи. Героїчний епос «Пісня про Роланда» (про битву франків із сараци нами). Герой «Пісні про Роланда» — доблесний лицар Роланд. Ключова постать європейського Середньовіччя — італійський поет Дайте і Беатріче «Нове життя». Сонет. Перехід від Середньовіччя до Відродження.

Дайте Аліг’єрі

Ключові поняття теми: китайське Середньовіччя, даосизм, конфуціанство, персько-таджицька середньовічна лірика, бейт, касида, газель, рубаї, європейське Середньовіччя, героїчний епос, сонет.

171

ВАШІ ПІДСУМКИ 1. Омар Хайам автор рубаї? а) так б) ні 2. Найвизначніші поети епохи Тан — Лі Бо і Ду Ф у ? а) так 6) ні 3. Данте — автор книги «Н ове життя*? а) так 6) ні 4. Виберіть одну правильну відповідь. «Пісню про Роланда» написано: а) французькою мовою б) старофранцузькою мовою в) латиною 5. Виберіть одну’ правильну відповідь. Ім’я Омара Хайяма стало відомим в Європі: а) за життя поета б) у XIX столітті в) у наш час (>. Виберіть одну’ правильну відповідь. Беатріче Портінарі — це: а) жінка, з якою Данте одружився б) жінка, у яку Данте був закоханий і присвятив їй свою творчість в) середньовічна італійська поетеса 7. Установіть відповідність між постами й жанрам»!: 1) Данте а) рубаї 2) Омар Хайям б) ліричний вірш 3) Лі Бо в) сонет 8. Установіть відповідність між творами та дійовими особами: 1) «Нове життя» а) сумна дівчина 2) «Пісня про Роланда* б) Беатріче 3) «Печаль на яшмовому ґанку» в) Альда 9. Установіть відповідність між авторами та творами: 1) Ду Ф у а) «В своїх очах вона несе кохання* 2) Данте б) «Рубайят» 3) Омар Хайям в) «Пісня про хліб і шовк* 10. Чи справедливим є твердження, іцо епоха Тан — це доба розквіту китайської поезії? Відповідь аргументуйте. 11. Данте Аліг’єрі - ключова постать європейського Середньовіччя. Як ви вважаєте, чому'? 12. У чому секрет популярності рубаї Омара Хай яма?

ґІП Г п о х у Відрядження (XV XVII ст.) в Європі поділяють на три І і ^ періоди: Раннє Відродж ення - XV століття (звернення до культурної спадщини Античності, зародження гуманізму); В и сок е В ід р о д ж е н н я — від кінця XV до середини XVI століття (винахід друкарства, географічні відкриття, розвиток науки, втілення в мистецтві віри в безмежні можливості волі та розуму людини, небувалий розквіт образотворчого мистецтва); П ізн є В ід р о д ж е н н я друга половина XVI століття (криза рене сансної свідомості, поява в мистецтві мотивів «трагічного гуманізму*, зокрема, у творчості Вільяма Шекспіра). Опрацювавши розділ «Відродження», ви: — ознайомитеся з Відродженням як культурною та літературною добою:

— складете уявлення про вплив Античності на літературу й культуру в добу Відродження:

— дізнаєтеся про характерні риси ренесансної культури й літера тури;

— довідаєтеся про особливості філософії та культури гуманізму: — з ’ясуєте, як втілено гуманістичний ідеал у літературі та мистецтві доби Відродження:

— відкриєте для себе творчість геніальних митців світового значення; — зрозумієте, чому Відродження вважають однією з найвизначніших епох в історії людської цивілізації.

174

Відродження

іпаха І&щтдясенш (Тенесашу)^зВ в Європі Ціле тисячоліття від падіння Римської імперії (V ст.), яке ми називаємо Середніми віками, народи Європи майже не згадували про античність. Пробудження у європейців у XIV столітті інтересу до давніх класичних зразків античної культури с т а ю початком нової доби. Відродження — так називається ця епоха в історії європейської культу ри. Культура Відродження прийшла на зміну культурі Середньовіччя і передує культурі Нового часу. Отже, епоха Відродження, або Ренесанс, - це доба в історії куль тури Європи X V -XV І ст. Визначальна риса епохи Відродження — світський (на відміну від ре лігійного доби Середньовіччя) характер культури та її антропоцентризм . тобто інтерес, насамперед, до людини, її діяльності (на відміну від серед ньовічного тео ц еи тр и зч у ). У цей період з’являється інтерес до античної культури, відбувається ніби її «відродження» — так і з’явився термін. Відродження виникло на грунті досягнень середньовічної цивілізації. У Х ІУ -Х У ст. фео дальне суспільство в Європі зазнало великих змін і досягло найвищого розвитку. Відбувало Поняття « відродження * ся піднесення економіки й культури міст Іта ввів італійський історик лії та Фландрії, з ’явилися технічні винаходи: мистецтва XVI століття друкарський верстат, компас, артилерія тощо. Джорджо Базарі в «Життє Почалося інтенсивне книгодрукування, роз писах найбільш знаменитих живописців , скульпторів і винулося мореплавство та кораблебудування, зодчих». У середині XIX сто було зроблено великі географічні відкриття. ліття почали вживати Головні зміни за доби Відродження сталися у також французьке слово світосприйнятті європейців, у сфері освіти і Ренесанс (фр. — відроджен творчості. Якщо раніше мірилом усього було ня). Божественне провидіння, то тепер у центр сві тобудови було поставлено людську особ и стість. Філософія епохи Відродження позначе на терміном «гуманізм* (від лат. П и т а т и — людський). Нові люди присвячували себе не богослов’ю, а поглибленню знань про земне й людське. Вершиною мудрості гуманісти вважа ли літературу й філософію доби Античності. Якщо для Середніх віків були характерні твори на Гуманізм виник в Італії (у Флоренції) зразок «Про презирство в середині XIV століття, його зародження до світу», то для епохи Від пов’язують з іменем мислителя й поета Франродження характерними чАжо ІІетр^рки. З кінця XV століття цей ін можна вважати твори про телектуальний рух поширився на інші країни гідність людини. Європи і проіснував до середини XVI століття.

Епоха Відродження (Ренесансу) в Європі Гуманізм - це передусім світоглядна система. На думку гуманістів, усебічному розвитку осо бистості мала сприяти освіта, де знання поєднані з чеснотами, а зміст — із досконалою мовною формою. Тобто, у гуманістичній освіті головну роль відводили вивченню літератури й мови. Головний принцип світогляду гуманізм)' ідея про високе призначення й гідність людини. На думку гуманістів, ідеальна людина — не тіль ки розумна, а й діяльна та щаслива, її вирізня ють гуманність, здатність до співчуття, велико душність, скромність, стійкість, мужність, терпін ня, щедрість, поміркованість. Головний обов’язок людини - розвиток власного розуму шляхом не втомного пізнання й корисної діяльності. Як розумна істота, Людина подібна до Бо га тим, що її наділено безмежними творчими можливостями. Тому її покликання — покращу вати світ, робити його ще прекраснішим, і саме в цьому людина є соратником Бога. Новий ідеал особистості, породжений гума ністичним світоглядом, було втілено й розвину то в літературі, якій видатні діячі Відродження надавали великого значення. В Італії це були Франч&ко Пегрірка й Джонаїші Боккіччо, в Іспанії Міг&іь де Сервінтес, у Франції Франсу£ Рабл£, Міш&іь де Монтбнь, П'єр де Ронсар, в Англії Джеффрі Чбсер, Тбмае Мор і Вільнм Шекснір. Замість латини європейські письменники по чали використовувати національні мови, окрім зацікавлення античними зразками, з ’явився й інтерес до народної творчості. Жанри літератури, у яких найперше вті лилася ренесансна свідомість, — це новела і сонет.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Останній великий жанр епохи Відродження — Назва його походить від французького слова «essai»* — спроба. Книга «Проби» фран цуза Мішеля де Монтеня. своєрідний «підручник життя», поклала початок традиції інтелектуальної прози. Q ecé

175

Гуманізм (ренесансний гума нізм, класичний гуманізм) — європейський інтелектуаль ний рух епохи Відродження, головна ідея якого полягає в поліпшенні людської природи переважно шляхом вивчення античноі літератури.

Орієнтованість гуманістів у своїй діяльності на античні джерела знайшла лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).

Новела (італ. novella — новина) — невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом і сконденсованою та яскраво вимальованою дією. Сонет (італ. sonette — пісенька) — канонічна фор ма вірша з чотирнадцяти рядків. Італійський сонет поділяється на два чотири вірші та два тривірші. Вінок сонетів складається з п'ятнадцяти сонетів, при чому перший чи останній з них утворюється з перших чи останніх рядків поперед ніх чи наступних чотирна дцяти сонетів.

Відродження

176

■

Леонардо да Вінчі. Дама з горностаєм. XV ст.

Для діячів епохи Відродження характерна універсальність таланту. Скульптор М і к е л і н д ж е л о Б у о н а р р < 5 т і був живописцем і поетом, живописець Л е о н а р д о д а В ін ч і був також уче ним т а письменником, автором цікавих притч. Д ж о р д ^ н о Б р $ н о , який загинув на вогнищі інквізиції, був не тільки філософом, а й теоре тиком мистецтва та драматургом. Німець М ф т ін Л і ф т е р свій літературний талант використав для вирішення складних богословських питань і суперечностей, що врешті-решт призвело до Реформації — формування нової гілки христи янства.

Характерні риси культури доби Відродження: відродження інтересу до Античності; • утвердження незалежності науки й розуму від церкви; антропоцентризм замість теоцентризму; світський характер культури та літератури; спроби поєднання надбань античності з християнською ідеологією; центральна постать — митець, який стверджує своє право вдо сконалювати світ за законами краси.

Доба Відродження залишила людству неперевершені мистецькі ше деври. Вони віками захоплюють і хвилюють людські серця, живуть поруч з нами й житимуть вічно. Ars longa...

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. 2. 3. 4. 5.

Назвіть хронологічні межі епохи Відродження. Поясніть значення терміна «відродження». Розкажіть про гуманізм як інтелектуальний рух епохи Відродження. Поміркуйте, який смисл укладено в поняття універсальність таланту. Пригадайте, у яких літературних жанрах найперше втілилася ренесансна свідомість. 6. Визначте характерні риси культури доби Відродження.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ Користуючись інтернет-ресурсами, підготуйте презентацію на одну із запропонованих тем: • Леонардо да Вінчі. • Мікеланджело Буонарроті. • Шедеври італійського живопису доби Відродження. • Європейський живопис доби Відродження.

Епоха Відродження (Ренесансу) в Європі

177

Л ітер атура/ Італії- утім ЪщрщженШ' 4.2.1

Ф ранческо Петрарка

Палко закоханий в античність, Франческо Петрако змінив своє ім'я на Петрарка, бо так воно більше нагадувало давньоримське. Під цим іменем засновник гуманістичної культури епо хи Відродження Ф ранческо Петрарка (1304— 1374) й увійшов до історії літератури. Петрарка народився в італійському містеч ку Ареццо, де оселився його батько, небагатий нотаріус, друг і однодумець Данте, який через політичні погляди був вигнаний із рідної Ф л о ренції. З а кілька років родина перебралась у Пізу а потім — в Авіньйон, невелике місто на півдні Франції. Тут Франческо здобув початкову освіту За бажанням батька після чотирьох років занять із приватним учителем здібний юнак вступив до юридичної школи в Монпельє, а потім вирушив вивчати право до Болонського університету — одного з найкращих на той час університетів у Європі. Проте юристом не став: набагато більше Франческо вабила література. Уже в студент ські роки він виявляв схильність до написання віршів. Тому коли помер його батько, двадцятидворічний Петрарка залишив університет і по вернувся до Авіньйона. Щоб мати засоби до існування, Франческо прийняв духовний сан. Проте справжнім церков ником він теж не став. Петрарка був світським абатом. У 1330 році Петрарка вступив на службу до кардинала Джов^нні Колонна, з братом якого він навчався в університеті. Тут Франческо по чувався вільно, у своїх творах він згадує кар динала як друга й близьку людину. Служба дала Петрарці змогу придбати невели кий маєток у Боклк5зі, долині поблизу Авіньйона. Там він почав писати два твори латиною — епічну поему гекзаметром на зразок Вергілієвої під назвою «Африка* про переможця Ганніб£па

■

Ф ранческо Петрарка

XIV ст. — тяж кі часи в п о літичному житті Італії, ро з дробленої на самостійні мі ста-держа ви. Спроби католицької церкви встано вити владу над монархами Європи закінчилися д р а матично — папи римські потрапили в залежність від французьких королів і на сіїодесят років змушені були залишити Рим та оселитись в Авіньйоні.

Видатні д а вн ь о р и м сь кі письменники стали настав никами та близькими д р у зями Петрарки. Цицерона він шанобливо називав б а ть ко ^ а Вергілія — бра том. Він писав їм усім д р уж ні листи, немов вони жили десь неподалік в один час із ним.

1 7 8 -% #

Відродження

Сципібна Африканського (війна між Карфагеном і Римом у III ст. до н. е.) та книгу «П ро зна менитих лю дей» — історико-біографічний твір про видатних людей античності. Тоді ж він почав писати ліричні вірш і італійською мовою, вірш і та листи латиною. Л ітературн а діяльність, наукові заняття, далекі подорожі та з в ’язки з папським двором уславили Петрарку. З а право нагородити його ти тулом найкращого поета змагалися Рим, Париж і Неаполь. Він обрав Рим, і 8 квітня 1341 року за ріш енням римського сенату його з а давн ьо римським звичаєм було увінчано лавровим він ком на Капітолійському пагорбі в присутності багатьох римлян. П оринувш и у твор ч у й н аукову працю, П етрарка тривалий час ж и в у своєм у м аєтку в мальовничій долині ріки Сорг, зрідка відлуча ючись у подорожі. Він дослідж ував римську ан ■ Анщреа дель Кастаньо. Петрарка. Фреска. XV ст. тичність, пром ови й листи Цицербна, як і сам розш укав. Водночас П етрарка не п ори вав з в ’я зк ів з рідною Італією , доля якої х ви л ю вала його і яку він м р ія в бачити о б ’єднаною, мирною та м о гу т ньою . Під час однієї з подорож ей він п озн ай ом и вся з одним із найосвіченіш и х людей Італії, письменником Д ж о в & ш і Б о к к ач ч о, і вони зап р и ятелю вал и . Джованні Боккаччо (1313-1375) — письменник італійського Відродження, ім’я якого увічнив «Декаме рон» (10 денні розповіді) — збірка зі 100 новел, якими розважають одне одного 10 молодих італійців, жінок і ч о л о в ік ів , ховаючись у сільському маєтку під час чуми. Джованні Боккаччо утвердив у літературі жанр новели. «Декамерон» перекладений майже всіма мовами світу (український переклад Миколи Лукаша), сюже ти з нього переосмислювали багато письменників, а чи не найбільше — поет англійського Відродження Вільям Шекелір.

Старість П етрарка зустрів всесвітньо відомі гм поетом. Дім в Ареццо, де він народився, став місцем паломництва захоплених ш анувальників щ е за його життя. П омер П етрарка за роботою. 19 липня 1374 року його знайш ли за письм овим столом. У руці він три м ав перо, а го ло ва його леж ал а на сторінках том у Вергілія.

Література Італії доби Відродження

• ^

Літературна спадщина Петрарки величезна. Серед творів Петрарки — трактати, поеми, соне ти, канцони, секстини, балади, мадригали тощо. Твори Петрарки розділяють на дві частини: латиномовні (вони, в основному, мають історичне значення) та італійську поезію.

Петрарка став першим у Єв ропі альпіністом, здійснивши осодкення на гірську верши ну в Альпах. Він невтомно вишукував у монастирях та церквах античні й середньо вічні рукописи. Керуючись пристрасним бажанням ба гато бачити, він подорожував Францією, Фландрією, Німеч чиною, відвідуючи бібліотеки, знайомлячись з історичними міщями та пам'ятками. Ба жання пізнати минуле Італії, її класичну культуру спону кало його здійснити поїздку до Риму.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Які риси особистості поета характеризують його як нову людину? 2. Пригадайте, за що і де Петрарку було увінчано лавровим вінком. 3. Поясніть, як вплинуло на творчість Петрарки його захоплення Античністю. 4. Поміркуйте, чим Петрарка вражав уяву сучас ників.

4.2.2

1 7 9 -% ®

«Канцоньєре»

Головна перлина італомовної спадщини Петрарки — збірка сонетів «К анцоньф е» («К ни га пісень»). Роботу над нею Петрарка розпочав ще у ІЗЗОеті роки, а закінчив незадовго до смерті. «Канцоньєре» — поетична історія нерозділеного кохання Петрарки до Ла^ри, його лірична сповідь.

Завдяки творчості Петрарки в європейській літературі утвердився поетичний жанр

сонета.

Історія створення збірки Коли Франческо було двадцять три роки, він зустрів у церкві жінку, у яку закохався на все життя й оспівав у поезіях під іменем Лаури. Ми знаємо про Лауру мало: за свідченням само го поета, він зустрів її в авіньйонській церкві у Страсну П'ятницу (день розп'яття Христа) і покохав із першого погляду. Лаура померла молодою під час епідемії чуми, проте Петрарка залишився вірним її пам'яті до кінця своїх днів. «Книга пісень» складається з двох частин: «Н а життя Мадонни Лаури» (263 вірші) і «Н а смерть Мадонни Лаури» (103 вірші). Уже в першому вступному сонеті розкрито головну тему «Книги пісень». Це — чиста, ви сока, поривчаста, проте несмілива й нерозділена любов. Тут поет висловлює надію на те, що його сповідь зустріне розуміння й співчуття читачів.

■

Мері Стілман. Перша зустріч Петрарки й Лаури. XIX ст.

Відродження

- 1 8 0 -% #

Ім'я Лаура сповнене для Петрарки багатьма смисла ми: «Лаура» — лавр, тобто дерево слави; звучить воно і як вітерець, у ньому чуєть ся звук золота і навіть біг часу. У самому імені Лау ри земна любов переплі тається із земною славою (лавр), земним уявленням про вищу цінність (золото) і чарівністю природи (віте рець). Петрарка підніс люд<ьку красу, порівнявши її з усім прекрасним на землі й на небі.

Будуючи свою книгу, Петрарка намагав ся дотримуватися хронології життєвих подій. Проте ні в першій, ні в другій частині книги з образом Лаури та з коханням до неї не відбува ється особливих змін. Поет розповідає про своє нерозділене почуття, а сама Лаура не менш ре альна, кохана й прекрасна в розділі -*На смерть донни Лаурин, ніж у поезіях, написаних за її життя. У збірці «Книга пісень* усього 366 віршів: триста сімнадцять сонетів, двадцять дев'ять канцбн, а решта — балади й мадригали.

Теорія літератури Балада — невеликий за розміром сюжетний поетичний твір, маленька поема. У Петрар ки балада складається з трьох строф по вісім або десять рядків і чотирирядкової заключної напівстрофи. Канцбна — пісня про кохання, складається з п'яти—семи строф і заключної строфи — коди. Мадригал — невеликий (від двох до двана дцяти рядків) ліричний вірш на тему кохання.

Після того, як Лаура померла, у серці поета оселився глибокий сум: ^Журбою стали довгі Петрарка закохується дні мої*. Та він внутрішнім зором наче бачить в Лауру. На задньому плані Лауру, краса якої не тьмяніє з роками: «Ти ди Амур з луком. вишся на мене з темноти...* Ренесансна мініатюра Хоч Лаура й виникає у спогадах Петрарки як прекрасне видіння, для нього вона не боже ство, а змальована в традиціях ренесансного стилю земна жінка. Велика сила кохання і творчої уяви поета стирає межі між минулим і сьогоден ням, реальним та ідеальним, життям і смертю. Петрарка не описує в «Канцоньєре* своїх зустрічей із Лаурою. Те, що вона не відповіла йому взаємністю, він пояснює її благочестям й навіть у глибині душі схвалює. Реальна Лаура, яку кохав поет, була заміжньою жінкою, і він лише зрідка бачив її в церкві або на вулиці. Та Петрарка переконаний, що любов до неї — найпрекрасніше, що судилося йому пережити. Кохання осяяло ддя нього світ, наповнило сенсом життя: Я вами дихаю, для вас палаю, Я народивсь для вашого єства, Без вас мені нема й не треба раю... Переклад Дмитра Павличка

Література Італії доби Відродження

181 ^

Образ Лаурн Образ Лаури отримує життя через призму сприйняття поета. Реалістичних рис героїні збірки надає не тільки опис деталей зовнішнос ті: зелений -колір сукні, золотаве волосся, красива рука тощо. Читач сприймає її такою, якою її бачить закоханий Петрарка. У своїх сонетах Петрарка звеличує жіночу душу, показує її шляхетний вплив на людську особистість. Хоча у віршах наявні елементи іде алізації героїні, та Лаура залишається реальною жінкою, яка викликає у поета безмежне захоп лення.

■

Лаура. Малюнок XV сг.

Новаторство Петрарки Новаторський характер сонетів Петрарки виявляється в тому що об'єктом поклоніння та провідною зорею в житті поета стала не Ма донна, як було прийнято у його сучасників, а Лаура — земна звичайна жінка. І мову для її оспівування поет обрав живу народну італій ську а не церковну латину У «Книзі пісень*- Петрарка створив без смертний образ коханої. Та на її сторінках по стає ще один образ — лірйчний герой, від імені якого ведеться розповідь. Саме йому належить центральне місце у збірці, бо його думки й по чуття розкриваються тут перед читачем, викли каючи захоплення та співпереживання. Дотепер любов Франческо Петрарки до Лаури залишається еталоном для закоханих. У творах різної тематики в «Канцоньєре*постає образ ренесансної людини, яка ще не до кінця відійшла від середньовічного уявлення про гріховність земного життя, та в якій уже формується нова система найвищих моральних цінностей і яка цілком пов'язана з радощами й болями реального світу

Л ір и ч н и й герой — особа, від імені я к о ї ведеться лірична розповідь, з думкам а й почут т ям и я к о ї знайо миться чит ач.

«Канцоньєре» містить не тільки любовну лірику, це перша в літературі різн отемна лірична збірка. Тут є твори на теми філософ ські, моральні й навіть п о літичні. Одним із кращих віршів збірки є патріотична канцона «Італія моя», у якій Петрарка висловлює свою любов до вітчизни.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. «Книгу пісень» називають ліричною сповіддю Петрарки. Доведіть пра вильність чи хибність цієї думки. 2. Розкажіть про будову збірки.

Відродження

182

3 . Розкрийте, яким постає у збірці образ Лаури. 4. Схарактеризуйте образ ліричного героя збірки. 5 . Поміркуйте, у чому полягала новизна оспівування кохання у творах Фран ческо Петрарки. 6 . Поясніть, у чому поет випередив своїх сучасників. ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

У 61 сонеті поет описує почуття, які він пережив, коли вперше побачив свою кохану. Благословляє цей час. день і рік, бо саме тоді він полюбив прекрасну Лауру, дізнався, що таке любов. Також він благословляє власні вірші, бо вони дають йому змогу висловити в них свої почуття. Основна думка сонета — радість та благословення кохання. Разом із тим кохання — це не тільки «неподільна радість», а й «солодкий біль», «серця рани». Проте ліричний герой приймає це й не відмовляється від кохання ■ |^ 1

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ Прочитайте і порівняйте переклади сонета Петрарки.

Сонет 61 Благословенні будьте, день і рік, І мить, і місяць, і місця урочі, Де постеріг я ті сяйливі очі. Що зав’язали світ мені навік! Благословен вогонь, що серце пік, Солодкий біль спечаленої ночі І лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте, серця рани І вимовлене пошепки ім’я Моєї донни — ніжне і кохане, І ці сторінки, де про неї я Писав, творивши славу, що не в'яне,— Й ти, неподільна радосте моя! Переклад Дмитра Павличка Сонет 61 Благословляю день Ту пору, і годину, і Прекрасну ту, куди І узи ті, що лютий

той, місяць, рік, хвилину, прийшов, країну зір прирік.

Література Італії доби Відродження

183

Благословляю туги перший блік, З яким я стрів мою любов єдину І лук, і стріли, що від них я гину, Бо біль від ран до серця вже проник. Благословенна незліченна тьма Тих слів, що задля донни я розвіяв, І прагнення, і сльози, і зітхання, Благословенне це моє писання, — Завжди на славу їй, — і думки вияв, Що місця в нім для іншої — нема.

Переклад Ігоря Качуровського

■

Лаура. Мініатюра XVI ст.

Сонет 81

Благословенні місяць, день і рік, Пора, година, край, містина мила, Коли краса її очей сп'янила Мене, і став я бранцем їх повік. Благословенні: біль, що в душу вник, Що об'явилась ним Ерота сила, Лук і стріла, що серце про разила, І рана, що пройшла в його тайник. Благословенні всі рази, коли я Ім'я моєї пані називав, Мої зітхання, порив, плач і мрія. Благословенні і рядки, що склав Я їй на честь і мисль моя: до неї Вона іде, до неї однієї.

Переклад Михайла Ореста о

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкрийте настрій сонета. 2. Поясніть, як у сонеті відобразилися суперечливі погляди Петрарки на кохання. 3. Розкажіть, які художні засоби використані в сонеті. Наведіть приклади. 4. Поміркуйте, яким змальовано в сонеті ліричного героя. 5. Визначте, який варіант перекладу сонета вам подобається найбільше, та проаналізуйте, чому. 6. Вивчіть напам'ять сонет 61 і візьміть участь у конкурсі на краще читання.

Відродження

184 ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Тисячі років люди намагаються знайти від повідь на запитання: що таке кохання? Чи існує воно насправді? С онет 132 Франческо Петрарки не дає на нього відповіді. Це — лише спроба зро зуміти. що переживає людина, охоплена палким почуттям. Рядки сонета розкривають перед нами картину страждань ліричного героя, який згоряє від кохання. У першій строфі сонета поет ставить вічні за питання: що таке любов — добро чи зло? Якщо добро, то чому в ній «скорбота нищівна»? Якщо зло — чому такі солодкі її муки? У другій строфі на початку поет ставить запитання до себе Якщо він хоче горіти в полум'ї почуття, то не личить жалітися — «бідкатись негоже». Якщо ж ні. тим більше даремно скаржитись Він звертається до жорстокої любові оксим оронам и — «живлюща смерте», «втіхо навісна», ставлячи ри торичне запитання: хто допоможе здолати її тягар? Далі, у третій строфі, поет ставить собі запитання про те, чия воля во лодарює над ним: чужа чи власна? У безмежному морі власних почуттів він почувається, мов хисткий човен без керма. Не допоможе впоратися з почуттями й мудрість, на те вони й почут тя. Ліричний герой сам уже не знає, чого прагне: солодкі муки любові змушують його палати в стужу та тремтіти в спеку. Та чи хоче він насправді позбутися свого почуття, болючого, проте прекрасного? Запитання риторичне, а

Оксиморон (лат. oxymoron від грецьк. o^uptopov — «дотепне дурне») — літера турно-поетичний прийом, що полягає у поєднанні протилежних за змістом понять: гіркий мед, крижана посмішка, холодне полум'я. Риторичне запитання — запитання, яке не потребує відповіді, бо вона очевидна.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ Читаючи сонет, зверніть увагу на блискучий переклад Григорія Кочура.

Сонет 132 Як не любов, то що це бути може? А як любов, то що таке вона? Добро? — Таж в ній скорбота нищівна. Зло? — Але ж муки ці солодкі, Боже! Горіти хочу? Бідкатись негоже. Не хочу? То даремна скарг луна. Живлюща смерте, втіхо навісна! Хто твій тягар здолати допоможе? Чужій чи власній волі я служу? Неначе в просторінь морську безкраю, В човні хисткому рушив без керма;

Література Італії доби Відродження

185

Про мудрість тут і думати дарма Чого я хочу — й сам уже не знаю: Палаю в стужу, в спеку - весь дрижу. Переклад Григорія Конура ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Проаналізуйте, яким є настрій ліричного героя сонета 132. 2. Розгляньте, якими поетичними засобами поет його створює. 3. Визначте, що символізує в поезії іменник «тягар». 4 . Поясніть, як ви розумієте образ хисткого човна 5. Поміркуйте, з якою метою поет використовує прийом запитання — відповідь . Чи можна ці запитання назвати риторичними? 6 . Розкажіть, які почуття викликав у вас цей сонет. Спробуйте пояснити, чому. 7 . Уявіть, що перед вами альбом, пензлі, фарби. Які кольори ви викорис тали б, щоб передати враження від прочитаних сонетів Петрарки? 8. Поміркуйте, чи можна передати почуття від прочитаних сонетів за до помогою музики. Якою ви уявляєте цю музику? Спробуйте описати. ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ Прослухайте запис музичного твору композитора Ф^ренца лГста «Сонети Петрарки». Чи є зв’язок між поезією і музикою? Поясніть свою думку

4 .2 .3

Класичний сонет

Сонет називають царем поезії, оскільки він, на думку дослідників, має унікальну природу тексту: поєднує гармонійно форму і зміст, чіт ко передає думки про світ і людину, приховує філософський підтекст в осмисленні предметів та явищ навколишньої дійсності. Теорія літератури Сон^т — канонічна форма вірша (італ. зопе^о — звучати), будується з двох чотири рядкових строф (кагранів) і двох трирядкових строф (терцетів). Віршовий розмір із двоскладовою стопою, де наголос стоїть на другому складі: п’ятистопний ямб — стопа повторюється 5 разів, шестистоп ний — 6. Горіти хочу? Бідкатись негоже. Не хочу? То даремна скарг луна.

и-1 и- | и- | и- | и- | и и- | ии | и- | и- | и-

Сонет, у якому порушено деякі ознаки класичного, називають вільним.

Сонет з’явився в Італії в XIII с і Започаткував цю форму віршу вання Джакомо да Лентіні. Свою класичну досконалість сонет отримав під пером Данте АліҐсрі та Франческо Петрарки. Подальший роз виток ця жанрова форма дістала в XVI ст. у творчості француза П'сра де Ронсара та англійця Вільяма Шекспіра

Відродження

1 86

Правила творення класичного сонета обмежують кількість службових частин мови, не дозволяють повторення повнозначних слів і перенесення частини фрази в інший рядок, кожна строфа тут повинна закінчуватися крапкою, останнє слово має бути «ключовим». ВИСОКА ПОЛИЧКА У давні часи віршову форму сонета наділяли магічними якостями. Кат рени були символом чотирьох матеріальних елементів, з яких створено світ: землі, води, вогню, повітря. Терцети символізували духовне начало — ідею триєдності Бога. Побудова сонета втілювала рух від матеріального до духовного. О

Призначення класичного сонета: втілення боротьби протилежних думок і почуттів. Він мав чітку внутрішню структуру: перший катрен містив твердження, другий — заперечував ного (т е за — ан ти теза). У терцетах ішлося про переживання й внутрішню боротьбу ліричного героя, а також було вміщено головну думку сонета. Класичний варіант сонета об’єднаний двома римами, розташованими в такому порядку: абба абба або абаб абаб, ввг дгд або ввг ддг. Проте можливі інші варіанти римування, залежно від поетичної майстерності автора та настрою сонета. Тематика сонетів могла бути різною: любовна, філософська, пейзажна, навіть політична. Передусім у сонетах зображено внутрішній світ люди ни, почуття ліричного героя. Стилістичні прийоми (ан ти теза, риторичне запитання), якими поет передає сум’яття душі ліричного героя, надають сонетам драматичного звучання, не порушуючи гармонійного характеру вірша. Сонети Петрарки це сонети-роздуми: що б не описував поет, його твір завжди закінчується висновком чи філософським узагальненням. У Європі сонет набув особливої популярності завдяки творчості Франческо Петрарки. Він надовго увійшов у європейську поезію і є популярним до наших днів. Діалог культур Вплив Петрарки був величезний. Ледь не в кожній західноєвропейській країні національна школа поезії народжувалася з наслідування йому. ^

ВИСОКА ПОЛИЧКА

П етраркізм (італ. репагсЫ зто) — одна з визначальних течій в італій ській поезії XVI століття, яка набула також поширення в інших країнах Європи (Франції, Англії, Іспанії, Португалії, пізніше в Німеччині) Серед відомих поетів і письменників Відродження, що тією чи іншою мірою відчули вплив Петрарки, — Джовбнні Боккбччо, Лоренцо Медй^і і Торквбто Тассб в Італії; маркіз де Сантільбна в Іспанії: П^єр Ро^сбр і Філіпп Депбрт у Франції: Джордж Чбсер. Эдмунд Спбнсер, Філіпп Сідні в Англії: Пбуль Флбмінг у Німеччині. У добу романтизму в Петрарки також з ’явилися

Література Італії доби Відродження

187

прихильники й наслідувачі, зокрема італієць Джакбмо ЛеопардГ. французи Альфрбд де Мюссб та Віктбр Гюгб. американець Гбнрі Лонгфблло. На думку деяких літературознавців, відгомін стильових тенденцій петраркізму спостерігався і в українській поезії, зокрема у творчості Володимира Сосюри. Володимира Свідзинського. Василя Симоненка, Дмитра Павличка та Миколи Вінграновського. @

Україна і світ До української літератури Франческо Петрарка увійшов ще в XVII ст. Уривки з його творів цитували Клірик Острозький і Мелетій Смотрицькин. Упродовж наступних століть великого італійця перекладали Панте леймон Куліш, Іван Стешенко, Микола Зеров, його брат Михайло Орест, Дмитро Паламарчук, Григорій Кочур, Дмитро Павличко. 1982 року в Мюнхені вийшла книга «Франческо Петрарка. Вибране. З італійської мови переклав Ігор Качуровський», яка містила переклади 46 сонетів, канцони «До Італії» та трьох фрагментів з більших Петрарчиннх творів, зокрема, латиномовної поеми «Африкат. У 2008 році в «Бібліотеці світової літератури» видавництва «Ф оліо» вийшла українською мовою в перекладі Анатоля Перепаді книжка «Канцоньєре» Петрарки, що включає майже всі поезії однойменної збірки великого італійського лірика. ^

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть про класичний сонет як віршову форму. 2. Поясніть, що таке петраркізм. 3 . Поміркуйте, чому лірика Петрарки мала великий вплив на європейську поезію. ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ 1. Прослухайте аудіозапис сонетів 61 і 132 Петрарки за інтернет-адресою: http://petrarch.petersadlon.eom/canzoniere/il/l.mp3 2. Прочитайте на сайті ці сонети англійською мовою. 3. Порівняйте звучання сонетів італійською, українською та англійською мовами. Обміняйтеся враженнями Чи справедливо, на вашу думку, українську мову порівнюють за мелодійністю з італійською? 4. Прослухайте сонет 61. покладений на музику Ференцом Лістом, у вико нанні італійського тенора Лучано Паваротті, баритона Ренато Брузона за інтернет-адресою: http://nicolaitroitsky.livejournal.com/2973864.html. ф ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ 1. Об'єднайтеся в групи й підготуйте презентацію на тему: «Канцоньєре» Франческо Петрарки і музика»». 2. Об'єднайтеся в пари й підготуйте презентацію на тему: «Тема кохання в сонетах Данте і Петрарки»». 3. Підготуйте виразне читання сонетів 61 і 132 українською, англійською, російською мовами. %

Відродження

188

Література4.3.1

с Л н п л ії д л й ы

Англія часів Вільяма Шекспіра

Англійське Відродження — короткий, проте могутній злет творчих сил. Це вершина й одночасно трагічний фінал епохи європейського Ре несансу, який проголошував людину вільною і повноправною, а залишив її з гірким усвідомленням неможливості втілити в життя гуманістичну мрію про щастя та благоденство на землі. В Англії епоха Відродження настала майже на два століття пізніше, ніж в Італії (кінець XVI — початок XVII століть). Мистецтво англійської поезії та драматургії епохи Відродження сягнуло висот за часів королеви Є лизавети І з династії Тюдорів. Літераторів, які прикрасили своєю творчістю ЇЇ довгий вік, називали елизаеетинцями. Після смерті королеви трон перейшов до іншої династії — Стюартів. Підтримувана Стюартами ідеологія перешкоджала вільному розвитку мистецтва, що означало кінець англій ського Відродження. Історія Англії цього періоду сповнена зна кових подій. Завдяки розвитку флоту й торгів лі країна перетворилася на могутню державу зі статусом «володарки морів*. У 1588 році, було розгромлено «Непереможну армаду* — Королева Єлизавета І військово-морський флот Іспанії. За кілька десятиліть англійський флот почав завойо вувати для англійської корони Америку й Індію та зробив Англію найбільшою з-поміж колоніальних держав. За твердженнями істориків, в Англії тих часів панувала атмосфера підозри, недовіри та Джордано Бруно після від страху, коли сповідування старих релігійних відин англійських у н ів е р норм переслідувалося, а нові досить повільно ситетів у 1584 році назвав входили у повсякденне життя англійців. Англію країною, що «овдовіла, втративши належний рівень Не простішим було й інтелектуальне життя вивчення філософії і мате тогочасної Англії. Провідні професори універ матики, ... усі її доктори ситетів Кембриджа й Оксфорда активно вибо виявилися лише докторами рювали право вивчати та поширювати прогре граматики, сповненими п и сивні ідеї античних філософів і митців. У цей хатого невігластва, педан період активно перекладалися твори Платона, тизму, самовпевненості та Аристотеля, Гомера, Вергілія, Сенеки, Овідія та брутальної невихованості». багатьох інших.

Література Англії доби Відродження Найпопулярнішою темою мистецьких творів Англії, завдяки загальному інтересу ренесанс ного світогляду до національної історії, стала історія країни. Мандрівні трупи й театри широко коментували та представляли на сценах події війни Білої і Червоної троянди, Столітньої війни, епізоди з життя англійських королів. Так формувалася національна свідомість англійців, закладалися основи англійської національної літератури, у розвитку якої Вільям ІИскснір відіграв провідну роль. Розкриті у його творах теми громадянського миру, образ вольового, справедливого і гуманного монарха назавжди вписали його в історію англійського Відро дження. Шекспір створив надзвичайно точну і глибоку хроніку англійського життя на межі Х У І-Х У ІІ ст. 4 .3 .2

Англійський театр

189 Війна Б іл ої і Червоної троянди — низка грома дянських конфліктів в Англії між родинами Ланкастерів та Йорків у період між 1455 та 1486 роками. Свою назву війна одержала від символів цих родин. Війна закінчилася встановленням на англій ському троні династії Тюдорів. останньою представ ницею якої' була Єлизавета /. Столітня війна (13371453) — тривалий військо во-політичний конфлікт між Англією і Францією, причиною якого стало праг нення Англії повернути ті території на континенті, що раніше належали англій ським королям. Війна трива ла 116 років. Незважаючи на початкові успіхи, Англія за знала поразки у війні, через що на континенті у неї збе реглося лише одне володін ня — порт Кале, який вона утримувала до 1559 року.

Знаковою рисою культурного розвитку Англії доби Відродження був розвиток театру. Хоча театр цього періоду був придворним, проте найвидатніші драматичні твори доби було напи сано для загальнодоступного народного театру. Столяр Джеймс Ббрбедж, батько знаменито го трагіка Річарда Бербеджа, побудував у перед місті Лондона «Театр* на три тисячі глядачів. Він майже повністю був під відкритим небом. Заможні глядачі сиділи у кріслах прямо на сцені, а прості люди стояли у глядацькій залі навколо сцени. Вони могли переходити з місця на місце, аби краще роздивитися дію. У єлизаветинському театрі вже були гардероби й артистичні кімнати. Актори виходили на сцену через двоє дверей — з правого та лівого боків. На кінець XVI століття в Лондоні нараховувалося дев'ять театраль них будівель. У жодному європейському місті не було тоді стільки теат рів. Найбільшим серед лондонських театрів був «Глобус*, або «Всесвіт* (теж збудований Бербеджем). «Глобус* був так званим публічним за гальнодоступним театром. Акторами театрів були лише чоловіки, жіночі ролі виконували хлоп чики й підлітки. Можливо, саме тому у творах Шекспіра переважають чоловічі ролі. Декоративне оформлення театрів було бідне, а костюми акторів багаті, їх шили зі справжнього оксамиту, шовку, атласу та парчі. Основне багатство театру було саме в його гардеробі. Відсутність декорацій да вала змогу грати п’єсу без антрактів, епізод за епізодом, як у сучасному кінематографі.

Відродження

190

■ Театр «Театр» в Шордичі. 1576 р.

■ Реконструкція внутрішнього облаштування театру «Глобус» (після пожежі 16В р). 1958 р.

Тогочасні драматурги прагнули задовольнити смаки різних глядачів, тому тематика й характер п'єс були найрізноманітнішими. Твори для простих людей містили багато поєдинків на мечах; комічні персонажі прикрашали навіть драми і трагедії; фантастичні та містичні образи мали захоплювати глядачів і підгримувати увагу — наприклад, привид батька Гамлета («Гамлет») або три Відьми («Макбет»). Автори п’єс, які й керували акторськими трупами, вивчали інтереси та смаки публіки й прагнули використовувати ті сюжети, які ставали популярними в інших театрах. Тому досить часто вистави містили фраг менти з творів інших авторів. Таке траплялося і з творами Шекспіра. Про початок вистави глядачів повідомляли сигналом сурми з даху театру, а на час вистави піднімали прапор. У часи Шекспіра й акторів, і драматургів прирівнювали до нероб і волоцюг. Окремі документи свідчать, що церква навіть забороняла хо вати акторів на церковних цвинтарях. Тому театральним трупам було необхідно заручитися підтримкою якоїсь поважної персони. Наприклад, Шекспір належав до так званої трупи «Слуги лорда-камергера». Після смерті королеви Єли завети І трупою опікувалася родина короля Театральні п'єси тих часів не Якова І, її удостоїли звання «Слуги його ве прийнято було друкувати. личності короля». Тому друзі видали зібрані твори Шекспіра після його смерті у 1623 році. Цей том називався «Фоліант». Фор мат фоліо дорівнює зігну тому навпіл традиційному пергаментному аркушеві, що приблизно відповідає сучасному формату АЗ. Нині фоліантом називають будьяку велику товсту книгу.

4 .3 .3

Ві.чьям Шекспір

Вільям Шекспір (1564—1616) здивував усю Європу своєю творчістю. Написані майже чотири століття тому, його твори вважають вершиною художньої культури доби Відро дження. 154 сонети, 2 поеми. 10 історичних хронік, 37 п'єс дотепер вражають читацьку і глядацьку аудиторію палкими почуттями й ба

Література Англії доби Відродження гатством думки. Найкращі театри світу вва жають за честь ставити шекспірівські п'єси, а найвидатніші актори — грати в них. Твори Шекспіра перевидають, перекладають, ілю струють, екранізують, на них пишуть музику. Хто ж такий Шекспір? Що нам відомо про цього поета і драматурга? Оскільки ані за життя, ані по смерті митця не було написано жодного його життєпису. Дата народження Шекспіра приблизна: її визначили за датою хрещення (26 квітня 1564 року), яка зафіксована у книзі парафі яльної церкви Св. Трійці провінційного міс течка Стретфорд-на-Ейвоні. Оскільки тради ційно дитину хрестили третього дня, то дату народження поета вважають 23 квітня. Батько поета — Джон Шекспір — виго товляв шкіряні рукавички і торгував лісом, бавовною, зерном. Він був доволі впливо вою й авторитетною людиною в місті. Його обрали членом муніципальної ради, потім міським головою, пізніше мировим суддею в містечку Стретфорд-на-Ейвоні. Дружина Джона Шекспіра, Мері, походила з роду заможного землевласника Роберта Ардена. У родині Шекспірів було восьмеро дітей, щоправда, лише п'ятеро дожили до доросло го віку. Найстаршим серед них був Вільям. Існує думка, що Вільям а Шекспіра відда ли до стретфордської граматичної школи*-, яку майбутній поет відвідував протягом семи років. У школах такого типу учні навчалися безкоштовно, а освіта мала здебільшого гуманітарний характер: навчали основ грець кої і латинської мов, знайомили з античною міфологією, історією літератури, студіювали логіку й риторику Тож не дивно, що у творах Шекспіра чимало афоризмів, крилатих висловів відомих класиків. У вісімнадцятирічному віці Вільям Шекспір одружився з донькою заможного селянина Анною Гетвей, яка була старшою від нього на вісім років. Анна народила Ш експірові доньку Сьюзен та двійнят Джудіт і Гамнета.

191

■

Один із примірників фоліо Шекспіра пролежав у бібліотеці франції 200 років

■

Вільям Шекспір

■

Будинок, де народився Шекспір. Стретфорд-на -Ей во ні

192

■

Пам'ятник Вільяму Ш експіру в Лондоні

23 квітня — подвійне ве лике свято в Англії — день народження Вільяма Шекспіра (1564) і день Святого Георгія — покровителя Англії. На жаль, доля роз порядилася так, що в цей самий день, усього через 52 роки життя (1616), вели кий англійський поет помер. Обидві ці події відбулися в Стретфорді-на-Ейвоні. І те пер щ ороку представники цілого світу приїжджають сюди, щоб узяти участь у пам'ятних заходах.

■

Кадр із фільму «Анонім», присвяченого «шекспірівському питанню»

Відродження Акторська кар'єра Шекспіра розпочалася, ймовірно, у театрі «Троянда*- десь наприкінці 80-х років, а згодом йому довелося попрацювати і в інших театрах. Як актор Вільям Шекспір не відзначався ані високою майстерністю, ані вели кими здібностями: грав здебільшого другорядні ролі (відомо, що у власних п'єсах він зіграв при ви да батька Гамлета і старого слугу Адама в коме дії «Як вам це сподобається*). Перші згадки про Шекспіра-драматурга з'являються у 1592 році. З часом він став головним драматургом трупи. Його п'єси значно посприяли тому аби спра ви театру пішли вгору. Згодом Шекспір став одним зі співвласників нового театру «Глобус*, із яким пов'язана уся подальша творча діяль ність митця. Емблемою «Глобуса* було зобра ження Геркулеса, який тримає на своїх плечах земну кулю. На фасаді напис: «Увесь світ — театр*. На цей час поет був уже досить замож ною людиною, придбав для своєї родини один із найкращих будинків у Стретфорді, утілив у ж иття заповітну мрію свого батька — отримав дворянський титул і право на родин ний герб. За час свого співробітництва з трупою «Слуги лорда-камергер а* Ш експір писав у середньому по дві п'єси на рік. У 1612 році Шекспір раптом ліквідував свої справи у Лондоні й оселився в Стретфорді, де купив будинок і жив як справжній джентльмен. У 1613 році завершується творча біографія Шекспіра. Саме тоді під час прем'єри шекспірівської п'єси «Генріх V III* у театрі сталася пожежа. Іскра від сценічного пострілу влучила в солом'яний дах театру. Жертв не було, але бу дівля згоріла. Так згорів театр, на сцені якого протягом майже 15 років перемагали й зазнава ли поразок, закохувалися та страждали, раділи життю й гинули сотні шекспірівських героїв. Вважають, що пожежа знищила й рукописи Шекспірівських п'єс.

Література Англії доби Відродження

193

ВИСОКА ПОЛИЧКА Після Шекспіра не залишилося жодного листа, жодного рукопису, жодного поетично го послання друзям. Рідкісними історичними цінностями вважаються знайдені кілька його підписів — на заповіті, на свідченнях у судовій справі та на документах, пов'язаних із купів лею будинку. Цей факт став причиною багатьох домислів ще у XVIII ст. — постало так зване «шекспірівське питання». Першою поставила під сумнів авторство відомих творів американська до слідниця Делія Бекон. Вона була переконана, що такі шедеври, як «Ромео і Джульетта» та «Гамлет», не могла створити малоосвічена лю дина, яким би талантом її не наділила приро да. Шекспір не мав навіть власної бібліотеки! Твори Вільяма Шекспіра художньо довершені, їхній автор був ерудованим, досконало знав іс торію й культуру європейських країн і народів. Делія Бекон висунула перше припущення що до авторства творів Шекспіра — це Френсіс Бекон, відомий англійський філософ і політик кінця XVI — початку XVII ст. Далі гіпотез було досить багато. Істинним автором називали літераторів Бена Джонсона і Кристофера Марлоу, графів Ретленда, Дербі, Ессекса, Оксфорда, графиню Пемброк, мореплавця-пірата сера Вальтера Ролея і навіть ко ролеву Єлизавету І та її кузена лорда-камергера Генрі Хансдона. Названо було близько 60 осіб. Наукові дискусії тривають і досі. Напри кінці XX ст. з'явилося ще одне ім'я можливого автора — лорд Саутгемптон. Справді, є підстави для таких припущень. У творах Шекспіра міститься енциклопедична інформація з географії та історії не лише Анг лії, а й Франції, Італії, Іспанії, Давньої Греції та Давнього Риму. Автор демонструє прекрасні знання з юриспруденції та медицини, військо вої справи та мореплавства. Мовою творів Шекспіра в ті часи говорили лише представ ники вищих суспільних верств. Чи могла люди на з початковою освітою, яка не володіла іно земними мовами, не брала участі в морських походах і військових подіях, так детально зо бражувати невідомі їй події, факти, деталі?

■

Невідомий автор. Так званий Чандоавський портрет, у якому традиційно бачать Шекспіра. 1610 р.

Дослідники літератури пр и пускають, що дебют молодого автора з «Комедією помилок» та історичними хроніками «Ген ріх VI» та «Річард III» був досить вдалим. Свідчення тому — слова недруга поета Роберта Ґріна: «З походаення справжній селюк — на всі руки майстер, він вважає себе єдиною люди ною в Англії здатною потрясати нашою сценою». Імовірно, тут міститься натяк на прізвище Шекспіра, яке в перекладі озна чає «той, хто потрясає списом».

До сьогодні у Стрегфорді пра цює меморіальний театр, у яко му ставлять лише п'єси Вільяма Шекспіра. Театр збирає шану вальників творчості відомого драматурга з усіх куточків світу.

Відродження

194

Але існують також аргументи на захист Шекспіра. Зокрема драматургію, як свідчать історичні факти, не вважали серйозним мистецтвом, а п'єси не мали цінності, тому їх не друкували і рукописів не зберігали. Вищі кола в Англії з цікавістю ставилися до театру, тому часто запрошували до себе різні трупи. Зокрема, із графом Едмундом Спенсером Шекспір навіть товаришу вав Тобто, він мав можливість на власні очі бачити життя аристократів. Та як би там не було. Шекспір давно став міфом світової культури. Його п ’єси «Гамлет». «Король Лір», «Ромео і Джульетта», «Макбет», «Буря» та інші твори — одні з найважливіших текстів для людства в різні епохи, від XVII ст до наших днів. @

Творча спадщина Шекспіра У сучасній науці прийнято поділяти твор чість Шекспіра на три періоди. У перший період творчості Шекспір написав сонети і поеми, кращі комедії ( « Приборкання непокірної», «Сон літньої ночі», «Венеціанський купець», «Віндзорські жартівниці», «Багато га ласу з нічого», «Дванадцята ніч»), дев'ять із де сяти хронік («Річард III», «Генріх IV» та ін.), трагедії «Ромео і Джульетта» та «Юлій Цезар». У друпій період творчості — чотири «ве ликі трагедії»: «Гамлет», «Отелло», «Король Трагікомедія «Буря» надих Лір», «Макбет», «античні драми» («Антоніи і нула композитора Людвіга Клеопатра» та ін.). Саме ці твори прославили ван бетховена на створен Великого Барда (так часто називають Шекспіра ня фортепіанної сонати «Апасіоната». шанувальники його творчості). У третій період три трагікомедії (зокрема, «Буря»). Про те, що Шекспір був видатним поетом, свідчить поетична мова героїв його п'єс, прекрасний білий вірш його трагедій. Неабияким ба гатством і красномовністю вирізняються сонети, написані ще молодим автором. Тонкий психологізм і майстерність Шекспіра у відтворенні почут тів були високо оцінені сучасниками, які називали його «англійським Барди — середньовічні професійні поети, які у своїх творах прославляли подвиги героїв. В Україні *бардами» у XX столітті стали називати самодіяль них поетів та виконавців авторської пісні.

О відієм ». ^

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Існує думка, що Шекспір почав писати сонети у 80-х роках XVI ст Перший видавець «Сонетів» Томас Торп у присвяті до книжки позначив ініціалами «W.H.» якогось чоловіка, котрому сонети «завдячують своєю появою». Але досі літературознавці не з ’ясували, чиє ім’я приховане за ци ми літерами. Одні твердять, що то був впливовий покровитель Шекспіра граф Пембрук (William Herbert), інші наполягають, що граф Саутгемптон (Henry Wriothesley). якому раніше автор присвятив свої поеми. Існує при

Література Англії доби Відродження

195

пущення. що це ініціали видавця Вільяма Голла (William Hall), який звернув увагу Томаса Торпа на сонети Шекспіра. S

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Розкажіть, що вам відомо про історію та культуру Англії часів Шекспіра. 2. Поясніть, як і чому називалася епоха, у яку жив і творив Вільям Шекспір. 3 . Розкрийте основну тему творів англійських гуманістів. Мотивуйте її по пулярність. 4. Укажіть, який вид мистецтва був найбільш популярним у часи Шекспіра. 5. Систематизуйте свої знання про античний і шекспірівський театр у таблиці:

Античний театр

Шекспірівський театр

Спільне

Відмінне

6. Опишіть англійський театр часів Шекспіра. Що в ньому з'явилося ново го порівняно з античним театром? Розгляньте малюнок-реконструкцію театру «Глобус» на с. 190. Де саме розташовувалися партер, галереї, сцена? Поміркуйте, у яких частинах театру розміщувалися глядачі. 7 . Схарактеризуйте становище актора в театрі часів Шекспіра 8 . Перекажіть загальновідомі факти про життя І творчість Шекспіра. Які з них вас особливо вразили9 Чому?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ 1. Об'єднайтеся в пари. Прочитайте аргументи за та проти авторства Шекспіра. Подискутуйте про те, який аргумент ви ще могли б додати. Під готуйте захист свого припущення. 2. Об’єднайтеся в групи. Складіть перелік документальних і художніх фільмів про життя і творчість Вільяма Шекспіра, перегляньте один із них і презентуйте його учням класу %

4.3.4

Сонети Шекспіра

Вважають, що сонет виник в Італії в X III—XIV ст., вдосконалювався у творчості Данте Аліґєрі та Франческо Петрарки. Першим англійським поетом, який використав форму сонета, був Тбмас Байт (1503-1542). А розквіту цей жанр досяг наприкінці XVI ст.

Ъ Р* 1 9 6 -«і

Відродження

У перше десятиліття XVI ст. написав свої сонети і Шекспір. Соне том у шекспірівську епоху назвали будь-який короткий вірш. У X V IIXVIII ст. цей жанр ліричної поезії майже не використовували. Інтерес до нього відродився на початку XIX ст. в добу романтизму Сонет має обов'язкову кількість рядків — чотирнадцять. Т е о р ія л іт е р а т у р и

На початку XVII століття в Англії ще не існувало по няття про інтелектуальну власність. Кожний вида вець міг видати власним коштом будь-який твір, як що дістав рукопис. Сонети Шекелі ра викрали і на друкували завдяки зуаїллям «книж кового пірата» То маса Тор па без відома автора, сподіваючись на прибуток. Так з'явилося перше видання «Сонетів» Ш екоііра 1609 року.

SHAKE-SPEARES SONNETS N e u e r b e fo r e Im p r im e « !.

A T LON DON By

■

G . BU for T . T .

MWtdfcby I«»A

e n d are

Піратське видання «Сонетів» Шекелі pa. 1609 р.

Англійський сонет — змінений строфіч ний варіант класичного італійського сонета: три чотиривірші (катрани) і фінальний дво вірш (куплет). Сонети великого поета чітко поділено на дві частини. У першій частині 126 соне тів, які зображують складну і майже ідеаль ну дружбу ліричного героя з другом. Друга частина від 127 до 152 — сонети, присвячені Смаглявій леді. Хто був героєм сонетів? Хто був прооб разом Смаглявої леді? Шекспірознавці до клали чимало зусиль, щоб об'єднати сонети поета в єдиний сюжетний цикл, проте існує думка, що в них ідеться про багатьох осіб, відображають вони окремі факти життя пое та й були написані в різний час і за різних життєвих обставин. Провідне місце в тематиці сонетів посі дає тема дружби. Тим і відрізняються сонети Шекспіра від інших сонетів доби, що в них перевага перед коханням надається дружбі. Дружба в часи Відродження вважалася най вищим почуттям, оскільки була незалежною від примх і забаганок закоханості. І саме таке бачення дружби висловлене в багатьох соне тах Шекспіра. Усі переживання й хвилювання, пов'язані як з темою кохання, так і з темою дружби, відбуваються не на якійсь умовній життєвій сцені, а в житті ліричного героя. І образ дру га, і образ коханої постають у сонетах крізь призму його сприйняття.

Література Англії доби Відродження

197

.'Ііри'птй герой центральна постать у сонетах Шекспіра. Це образ людини, здатної на глибокі почуття, наділеної силою розуму й цікавістю до життя, людини, яка гостро відчуває всю недосконалість світобудови. У своєму ліричному герої поет розкрив для читачів багатий і складний внутрішній світ людини доби Відродження. Усі сонети Шекспіра мають одну загальну важливу рису — це напружений драматизм. Кожен із них обов'язково будується на основі гострого конфлікту, який розв'язується у двох останніх рядках. І най більш цікавою виявляється не сама драма, яку переживає ліричний герой, а те проміння, яке йде від нього й освітлює його надзвичайно багатий і мінливий внутрішній світ. ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ Сонет 66 — найзнаменитіший сонет Шекспі ра. Поет дає тут похмуру оцінку моралі навко Англійці вважають, що бб-й лишнього суспільства, у якому панують брехня й сонет Шекспіра відкрив усі майбутні теми в літературі. несправедливість. З особливою силою звучать у сонеті роздуми про недосконалість світу та люд ських стосунків. Сонет можна поділити на три нерівні частини. Перший рядок вражає: ліричний герой кличе смерть. Причини його розпачу й пригніченого стану поступово розкриваються у наступних рядках. Поет переконливо змальовує, що саме жахає ліричного героя й викликає його обурення: у земному житті панують обман і несправедливість, сірість і нікчемність, найвищі чесноти незаслужено забуті, відсунуті на задній план. Це — головна частина сонета. Гї побудовано на антитезі — протиставленні високого низькому. Тут проти ставляються нездоланні суперечності реального життя, з якими ліричний герой не може змиритися. І єдине, що спроможне дати йому сили. — це любов, ш Q

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Якщо маєте змогу, прочитайте текст сонета в оригіналі. Ознайомтеся з підрядковим перекладом і прочитайте різні варіанти художнього перекладу сонета Шекспіра.

Сонет (>6 (оригінал) Tired with all these, for restful death I ciy, — As to behold desert a beggar born. And needy nothing trimm'd in jollity, And purest faith unhappily forsworn, And And And And

gilded honour shamefully misplac'd, maiden virtue rudely strumpeted. right perfection wrongfully disgrac'd, strength by limping sway disabled,

Відродження

1 98

And And And And

art made tongue-tied by autority, folly (doctor-like) controlling skill, simple truth miscall’d simplicity, captive good attending captain ill:

Tired with all these, from these would I be gone, Save that, to die, I leave my love alone. Сонет 66 (підрядковий переклад) Втомлений всім, я кличу заспокійливу смерть, Бачачи гідність, від народження приречену на злиденність, І пусту нікчемність, що процвітає в радощах, І найчистішу довіру (віру), яку зневажливо (непорядно) обманули, 1 позолочені почесті, що їх ганебно надають, І цнотливу доброчинність (дівочу честь), жорстоко зневажену, І справжню досконалість, несправедливо ображену, І силу, котру затирає негідна влада, 1 мистецтво, приречене владою на мовчання І тупість, що з напучуваннями перевіряє знання, І чесну правдивість, названу дурістю, І уярмлене добро в рабстві у переможного зла. Втомлений цим усім, я хотів би позбутися від усього, Коли б, помираючи, я не мусив би робити самотнім того, кого люблю (свою любов). Сонет 66 Не раз я кличу смерть, бо треба бачить в світі, Як ходить працівник в жебрацькому лахмітті, А капосне ніщо блищить у пишнім строю, А вірність щирая, знай, б’ється з клеветою. Як славу має й честь, огида і облуда, А чистоту он там сквернить насилля дике, Як честь ганьбить ось стовпище велике, А власть над всіма зла, як на очах полуда. Перед надсилою художество німіє, А дурень мудрому відмірює права, І правда спутана, безпомічна дуріє, А добрий в найми йде, а ледар ужива — Умер би! Ні, держусь тривогою одною: Як я умру, й любов моя умре зі мною. Переклад Івана Франка

Література Англії доби Відродження

199

Сонет 66 Стомившися, вже смерті я благаю, Бо скрізь нікчемність в роскоші сама, І в злиднях честь доходить до одчаю. І чистій вірності шляхів нема, І І І І

силу неміч забива в кайдани, честь дівоча втоптана у бруд, почесті не тим, хто гідний шани, досконалості ганебний суд,

І І І І

злу добро поставлене в служниці, владою уярмлені митці, істину вважають за дурниці, гине хист в недоума руці;

Стомившись тим, спокою прагну я, Та вмерти не дає любов моя. Переклад Д митра Паламарчука Сонет 66 Я кличу смерть — дивитися набридло На жебри і приниження чеснот, На безтурботне і вельможне бидло, На правоту, шо їй затисли рот, На честь фальшиву, на дівочу вроду Поганьблену; на зраду в пишноті, На правду, що підлоті навдогоду В бруд обертає почуття святі, І І І І

на на на на

мистецтво під п’ятою влади, талант під наглядом шпика, порядність, що безбожно краде, добро, що в зла за служника!

Я від всього цього помер би нині. Та як тебе лишити в самотині? Переклад Д митра Павличка ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ П обудова сонета 116 не менш цікава. На по ча тку тв о р у ліричний ге р о й стверд ж ує, щ о він ніколи не стане переш кодж ати сп р а в ж н ьо м у коханню двох се р д е ц ь, щ о не зга с а є в розл уці й цвіте не за л е ж но від об ставин . У д р угій частині поет на м а га ється ви че р пн о п о я сн и ти , щ о та ке істин на лю бов. Д о с я гт и н а й в и щ о го еф екту й о м у вдається за р ахунок я с кр а в и х і витончен их порівнянь, узя ти х із п о в ся кд е н н о го ж иття. Такий п р и й о м р о б и ть м о ву с о нетів В е л и ко го Барда м а кси м а л ь н о н а б л и ж е н о ю д о ж и в о ї р о зм о в н о ї м ови.

Відродження

200

О стання ча сти н а со н е та звучи ть я к тве р д ж е н н я : я кщ о л іричний ге р о й пом ил яється, то щ е ніхто на світі не кохав і п р о це почуття не н а п и са н о й в ір ш о в а н о го рядка. О соблива н а п р уж е н ість сонета д о с я га є ть с я за вд яки д о м ін ув а н н ю за п е речен ь [не стану, не підкоряється, не страшні то щ о ). Л ір и ч н и й ге р о й п е р е ко н а н и й у с в о є м у р о зум ін н і сп р а в ж н ь о го почуття, упевнени й у власних сл овах і дум ка х, м

(^ 1 ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ Сонет 116 Не буду я чинити перешкоди Єднанню двох сердець. То не любов, що розцвіта залежно від нагоди І на віддаленні згасає знов. Любов - над бурі зведений маяк, Що кораблям шле промені надії, Це — зірка провідна, яку моряк Благословляє в навісній стихії. Любов — не блазень у руках часу, Що тне серпом своїм троянди свіжі — І щік, і уст незайману красу. Той серп любові справжньої не ріже. Як це брехня - я віршів не писав, І ще ніхто на світі не кохав. Переклад Д митра Иаламариіріа

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ У в ід о м о м у 130-м у сонеті Ш е кс п ір п о в ста є п роти тр а д и ц ії ід е а л ізо ва н о го зо б р а ж е н н я ж ін о к, зн а й о м о ї нам з л ір и ки Д а й те й П етрарки. Хто б не був п р о то ти п о м С м аглявої леді, е с те ти ч на цін н ість п р и св я че н и х їй со н е тів незаперечна, вони стал и в е р ш и н о ю пое ти чн о ї тв о р ч о сті Ш експіра. існує припущення, що У сонеті 130 ліричний ге р о й зображ ує сво ю м илу як «Смаглява леді соне реальну зе м н у жінку, порівню ю чи ЇЇ з ідеалом, о сп ів а тів» — це італійка Емілія Бассано, про яку ним у сонетах д о б и В ідродження: у красуні очі як зорі, почали говорити не вуста я к корали; ш кіра біла, мов сніг; щ оки як троянда так давно. А можливо, тіло пахне, мов фіалка. Упевнено і навіть з викликом це придворна дама о п и сує поет усю невідповідність своєї коханої загально англійської королеви прийн ятим канонам краси. Він щ и р и й у своїх рядках і Єлизавети Мері Фітставленні д о ж ін ки , на від м ін у від тих. хто перебіл ь тон — ходили чутки, шував принади оспіван их д ам . Й ого мила — не б о ж е що Шекспір навіть був ствен не створіння, а звичайна дівчина, та вона нічим у неї закоханий. не поступається славленим у пустих хвалах красуням

Література Англії доби Відродження

201

Цим відрізняється людина Пізнього Відродження — здатна радіти щас тю й бачити земну красу коханої жінки, переживати реальні, а не уявні почуття, ш Д І А Л О Г ІЗ Т Е К С Т О М

Якщо маєте змогу, прочитайте текст сонета в оригіналі. Прочитайте переклад сонета Шекспіра.

Сонет 130 (оригінал) Му mistress' eyes are nothing like the sun; Coral is far more red than her lips' red; If snow be white; why then her breasts are dun; If hairs be wires, black wires grow on her head. I have seen roses damasked, red and white, But no such roses see I in her cheeks, And in some perfumes is there more delight Than in the breath that from my mistress reeks. I love to hear her speak, yet well I know That music hath a far more pleasing sound; I grant I never saw a goddess go — My mistress when she walks treads on the ground. And yet, by heaven, I think my love as rare As any she belied with false compare. Сонет 130 Ії очей до сонця не рівняли, Корал ніжніший за її уста, Не білосніжні пліч овали, Мов з дроту чорного коса густа. Троянд багато зустрічав я всюди, Та на її обличчі не стрічав, І дише так вона, як дишуть люди, А не конвалії між диких трав. І голосу ЇЇ рівнять не треба До музики, милішої мені, Не знаю про ходу богинь із неба, А кроки милої — цілком земні. І все ж вона — найкраща поміж тими, Що славлені похвалами пустими.

Переклад Д митра Паламарчука

■ «Смаглява леді» Мері фіттон

Відродження

202

ВИСОКА ПОЛИЧКА У 1964 році в Ки єві вийш ла повна зб ір ка сонетів Ш е кс п ір а в перекладі поета Д м и тр а П аламарчука (1 9 1 4 -1 9 9 8 ). Д м и т р о Паламарчук почав вивчати м о в и й узя в ся за перекл ад и після зн а й о м ств а з перекладачем Г р и го р іє м К о ч ур о м (во н и зу с т р іл и с я в та б о р і, д е П алам арчук в ід б ув а в 10 р о ків за сл уж б у в лавах ОУН— УПА). Ф р а н ц у зь ко ї П алам арчук учи вся в ко л и ш н ь о го н ім е ц ь ко го п осл а в Італії, а н гл ій с ь ко ї — в онука ц укр о за в о д ч и ка і м е ц е н а та Т ерещ енка. У та б ір н о м у бараці, п о ки за м о р е н і тя ж ко ю р о б о то ю в 'я зн і спали, він перекладав со н е ти Ш е ксп ір а . О

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1 . П р игад айте в изначен ня сонета як о д н о го з по е ти чн и х ж анрів. П р о сте ж те , я к по б уд о в а н о англійський сонет Ш е кс п ір а п о р ів н ян о з іта л ій ськи м и со н е та м и Д а н те і П етрарки. 2 . П ом іркуйте, чи впливає на зм іс т т в о р у й о го будова, ф орм а. 3 . Чий худ ож н ій п е р е кл а д най більш е вам п од об ається? 4. Виділіть у со н е та х о б р а зи к о ж н о го ка трен а і куплета, з 'я с у й т е їУнє з н а чення. 5 . В изн ачте, я кі че сн о ти о с п ів у є автор. Я кою є їхня д о л я в с усп іл ьн о м у ж итті? 6 . П ом іркуйте, щ о сп іл ь н о го та в ід м ін н о го у почуттях, пер е ж и ва нн ях лір и ч н о го ге р о я тр ьо х сонетів. 7 . П роаналізуйте, які почуття, п е р е ж и в а н н я о б 'є д н у ю т ь л ір и ч н о го ге р о я з д р у го м та С м аглявою леді. 8 . Вивчіть напам ять со н е т 66 і п ід го туй те ви р а зне чи тання в класі.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ З н а й д іть в Інтернеті новітні п е р е кл а д и со н е тів 66, 116 та 130. П о м ір куйте. щ о са м е с п о н у ка є перекл ад ачів д о сь о го д н і зв е р та ти ся д о тв о р ч о го о п р а ц ю в а н н я Ш е к с п ір о в о ї сп а д щ и н и . Д о б е р іт ь а р гум е н ти з те кс т у статті п ід ручни ка, ф

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ О б 'єд н а й те ся в пари. О б го во р іть, чом у Ш е кс п ір у своїх со н е та х с в ід о м о пор уш ує уста л е н у тр а д и ц ію зо б р а ж е н н я ід еал ьного кохання та ідеальної кр а си . %

4 .3 .5

Драмаїичні іворм Шекспіра

Усесвітню славу принесли Шекспіру його драматичні твори: історичні хроніки, ірагедії й комедії. Тут він сягнув такої висоти, що ного твори й сьогодні, як і мистецтво стародавніх греків, хвилюють нас і багато в чому є взірцем.

Література Англії доби Відродження

% ^203 ^

Історичні хроніки Шекспіра описують події кінця XIV і XV століття — війни Білої та Чер воної троянди, під час якої загинула мало не вся старовинна знать королівства. Хроніки — це єдина велична епопея. Щоб ясніше від чути її єдність, слід перечитувати хроніки в тому порядку, у якому їх написав Шекспір: «Генріх VI*-, «Річард III*-, «Річард II*-, ^Ген ріх IV*-, «Генріх V*-. Основна політична те ма епопеї — консолідація країни під владою монарха, який бореться, з одного боку, проти реакційних феодалі в-лордів («Генріх IV*-), а з другого — проти зовнішнього ворога («Ген ■ Ніколас Хілліард. Молода людина, яка ріх V*-). Вінчає епопею торжество Генріха V, потискає «руку з неба». якого Шекспір малює ідеальним монархом. 1588 р. Іс н у є версія, У хроніках Шекспіра історія постає як щ о ц е п о р т р е т Ш е к с п ір а драма величезних зусиль, що найчастіше завершуються нічим. Моральною ідеєю, що пронизує їх, є думка про марність прагнення до влади: звеличення не приносить щастя людській душі. Шекспір писав різні за настроєм комедії. Це блискучі, ліричні, до тепні, життєрадісні: «Комедія помилок*, «Два веронці*, «Приборкання норовливої*, «Марні зусилля кохання*, «Сон літньої ночі*, «Віндзорські жартівниці*. А такі п'єси, як «Кінець діло хвалить* і «М іра за міру*, на зиваються комедіями лише за традицією, це скоріше драми зі щасливим фіналом. У «Троїлі й Крессиді* замість добродушного гумору звучить майже сатира, а у фіналі торжествує брехня. У «Венеційському купці* створений геніальним драматургом образ Шейлока такий глибокий, що дає можливість сценічного втілення його як постаті трагічної, і хоч ф і нал тут оптимістичний, п'єса втратила типові риси комедії. Такі п'єси, як «Цимбелін*, «Зимова казка* і «Буря*, що мають щасливий кінець, але сповнені гострих драматичних зіткнень, взагалі важко піддаються жанровому визначенню. Як най видатнішого драматурга світу, Шекспіра прославили так звані «великі трагедії»: «Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Отелло», «Король Лір» і «Макбет». 4.3.6

«Ромео і Дзкульстта»

Багато хто вважає, що «Ромбо і Джульбтта» — це найкраща в світі п'єса про кохання, про любов і ненависть. Характери, сама ситуація й життєві мотиви, наявні в італійській основі сюжету, надають вражаю чої правдоподібності печальній повісті про веронських закоханих. Шек-

204

■

Кадр із фільму «Ромео і Джульетта». 2013 р.

В ічний (традиційний, бродя чий, мандрівний) а о ж $ т — сюжет, який повторюється в р ізні часи в різних літ ера турах.

■

Томас френсіс Діксі. Джульетта

Відродження спір не єдиний в історії літератури спробував створити власний варіант свічного* сюжету про Роме о і Джульєтгу, але без участі його генія імена Ромео і Джульєтги не були б так добре відомі, не стали б символом любові, «глибокої, як море*. Трагічна історія закоханих була знана за сто років перед появою твору Шекспіра. Щоб загострити суть трагедії й розпалити пристрасті, Шекспір удається до деяких змін сю жету що склався до нього. Він умістив дію в п'ять днів замість дев'яти місяців, як це представлено у всіх попередніх літературних варіантах. Саме за цей короткий проміжок часу герої Шекспіра зустрічаються, знаходять любов і гинуть. У центрі сюжету трагедії «Ромео і Джульєтт а * — історія кохання юних героїв. Ж анр художнього твору — трагедія — відповідає усім традиціям літератури доби Відродження: моло де і щире почуття стикається у фатальному конфлікті з багатолітньою ворожнечею двох феодальних родин. Ця ворожнеча — зла доля Ромео і Джульстти, яка призводить їх до неминучої загибелі. Ромео і Джульєтта — це люди нового часу, вони вірять у добро й любов, не сприймають суспільних законів і норм, які роблять людину нещасною. їхнє глибоке і природне почуття протистоїть законам ворожнечі й насильства у стосунках між людьми, і герої сміливо відкида ють і традиції родової помсти, і деспотичну владу батьків, і стару родинну мораль. Особис те щастя, за яке так відважно борються юні герої, — одна із найбільших цінностей у люд ському суспільстві. Кохання Ромео і Джульстти духовно збагачує 'їх, прояснює розум і поглиб лює думки, сприяє розвитку внутрішнього світу героїв. І особливо яскраво це показано в обра зі Джульєтти. На відміну від Ромео, якому вже доводилося закохуватися, юна героїня керуєть ся почуттями і волею серця. Шляхетність і порядність, щирість і відвертість Ромео не до зволяють йому сумніватися в жодному своєму

Література Англії доби Відродження

■

Кадр із фільму «Закоханий Шекспір» (про постановку «Ромео і Джульєтти» в театрі «Глобус»). 1998 р.

205

■

Кадр із фільму «Ромео і Джульетта», 1968 р.

вчинку. Вона ж побоюється освідчення Ромео, того, що буде з нею піс ля шлюбу потім темного сімейного склепу. Вона імпульсивна тоді, коли дізнається про смерть двоюрідного брата Тібальга і в першу чергу зви нувачує Ромео. Але вона здатна приборкати емоції, швидко бере себе в руки, соромиться свого миттєвого зрадництва і, керуючись природною безмежною вірою коханому, стає на бік Ромео. Вагання Джульєтти мож на пояснити молодим віком, відсутністю життєвого досвіду, ніжністю дівочої натури. Але всі її подальші вчинки засвідчують, що в одну мить із дівчинки Джульетта перетворилася на серйозну, віддану й відважну молоду жінку, яка, втрачаючи коханого, втрачає і смисл життя. Трагедія сповнена найтоншого ліризму. Особливо зворушливі та яскраві моменти — 16 вересня жителі італійської Верони відзначають день наце перше зізнання Джульєтти з балкона, родження найзнаменитішої яке випадково почув Ромео, та прощання мешканки свого міста — закоханих. Джульєтти Капулетті, яку за Основна ідея п'єси полягає в утвер кохані всього світу вважають дженні нових моральних цінностей, прита своїм янголом-охоронцем. У Вероні проходять фести манних людині доби Відродження: у своїх валі й карнавали, присвя учинках вона керується почуттями, чим і чені юній героїні. У театрах не схожа на традиційне оточення. Ромео показують вистави «Ромео відважується потайки одружитися, Джу і Джульстта». Цього дня тут нагороджують авторів, які льетта, вихована і слухняна, відважується надіслали найзворушпивіші піти проти волі батьків і суспільства, аби поздоровлення шекспірівбути з коханим. Для ‘їхнього кохання немає ській героїні. За традицією, перешкод: вони не страшаться ні життя з закохані залишають Джуйого почуттями, ні смерті. льєтті романтичні малюнки і послання всіма мовами Попри те, що Ромео і Джульетта ги світу. На її адресу щодня нуть, вони насправді є переможцями. Не надходять сотні листів від випадково ж трагедія закінчується вихо сучасних закасаних. дом на сцену родин Монтеккі, Капулетгі

<® *^ 2 0 6 - ^

■

Відродження

і князя, примиренням родин і посмертним возз'єднанням Ромео і Джульєтги, хоч і у вигляді золотих статуй. Така кінцівка позбавляє трагедію песимізму, але трагізму не позбавляє. Твір залишає сумне відчуття непомірності і не виправдай ості втрат. Крім головних героїв, у трагедії майстер но розроблено ще ряд неповторних і життєво правдивих дійових осіб. Наприклад, запаль Кадр із фільму «Ромео + Джульетта». 1996 р. ний Тібалвг — людина, яка прагне робити тільки належне, не замислюючись над люд ським змістом вчинку. Його ставлення до Ромео наперед визначено, воно зумовлене етикетом і поняттям родової честі, згідно з якою не може бути примирення з ворогами ні за яких умов. Він не здатен, як Джуль етта, переступити умовності, звільнитися від старих догм, і тому гине. Тібальт — по-своєму трагічний герой. Велике враження справляє друг Ромео — розумний, витончений, дотепний, запальний Меркуціо, який ненавидить усе штучне і протипри родне в житті. Він прекрасно усвідомлює безглуздість ворожнечі, тому, помираючи, проклинає обидві родини. Але трагедія пройнята оптимістичною вірою в перемогу гуманістич них стосунків між людьми. Велику роль у ній відіграють комедійні сце ни, пов'язані з годувальницею Джульєтги і Меркуціо, слугами, молодими друзями Ромео. їхнє прозаїчне бешкетування, жарти, сварки надають твору неабиякої привабливості. Сумний кінець п'єси закликає людей замислитися над вічною таєм ницею любові та припинити ненависть і ворожнечу які несуть світові тільки руйнування. ВИСОКА ПОЛИЧКА Трагедія Шекспіра «Ромео і Джульетта» надихала композиторів. Вінченцо Белліні написав оперу «Капулетті й Монтеккі», Гектор Берліоз — сим фонічну поему «Ромео і Юлія», Шарль Гуно — оперу «Ромео і Джульетта», Петро Чайковський — увертюру-фантазію «Ромео і Джульетта», Сергій Прокофьев — балет «Ромео і Джульетта». @

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть про сюжет трагедії «Ромео і Джульетта». Чи е він оригінальним у світовій літературі, чи має певну літературну історію? 2. Порівняйте, чим п'єса «Ромео і Джульетта» Шекспіра схожа на давньо грецьку трагедію.

Література Англії доби Відродження

207

3. Читаючи трагедію Шекспіра. укладіть «банк ідей» із ваших очікувань від твору. Проаналізуйте, наскільки вони справдилися. Що було для вас не сподіваним і чому? 4. Пригадайте, яка сцена в трагедії справила на вас найбільше враження. Чому? 5. Схарактеризуйте образ Ромео в різних діях трагедії: до зустрічі із Джу льеттою; у стані закоханості та під час одруження; після того, як він отримав хибну звістку про смерть дружини Чи відображається розвиток характеру героя в монологах і діалогах? 6. Перечитайте монолог Джульєтти в кінці IV дії, сцена 3. Чи схожа ця Джульетта на Джульетту з II дії? Доберіть аргументи й підготуйтеся до дискусії. 7 . Обміркуйте, яку роль у трагедії відіграють випадковості. 8 . Розкрийте, яку атмосферу створює драматург цими епізодами: 1) збираючись на бал до Капулетті (І, 4), Ромео охоплений передчуттям біди; 2) коли закохані освідчуються одне одному. Джульетта (II, 2) просить Ромео не присягатися, щоб це не виявилося поганою прикметою 3) убивши Тібальта, Ромео вигукує: «Доля грає мною!» (Ill, 1): 4) дивлячись зверху на Ромео, що йде у вигнання. Джульетта говорить: «Душа моя повна передчуттів похмурих!» (Ill, 5). 9 . Поміркуйте, чому трагедія «Ромео і Джульетта» хвилює читачів і глядачів чотири століття поспіль. ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ Об'єднайтеся в групи й підготуйте повідомлення з презентацією: • Фільмографія трагедії Шекспіра «Ромео і Джульетта». • Ілюстратори трагедії «Ромео і Джульетта». • «Ромео і Джульетта» Шекспіра в опері й балеті. %

Україна і гніт Перші переклади Шекспіра з'явилися в Україні з XIX ст. Окремі соне ти перекладали Пантелеймон Куліш і Михайло Старицькші, Іван Франко і Павло Грабовський. У XX ст. сонети перекладали Дмитро Паламарчук, Дмитро Павличко, Святослав Караванський та інші поети. Повне видання сонетів вийшло в еміграції 1958 року в перекладі Ігоря Костецького та 1964 року в Києві в перекладі Дмитра Паламарчука. Протягом 1920-х років до творчості Шекспіра зверталися режисери Лесь Курбас («Ромео і Джульетта», 1918-1919 рр.; «Макбет», 1919 1920 рр., 1924 р.), Панас Саксаганський («Отелло», 1926 р.), Гнат Юра («Сон літньої ночі», 1927 р.). Українська прем’єра «Гамлета» відбулася 1943 року у Львові, потім 1956 року в Харкові. У 1959 році київський театр імені Івана Франка поставив «Короля Ліра».

Відродження

208

Сьогодні вистави за творами великого англійця ідуть на сценах ба гатьох театрів у різних містах України. Творчість Шекспіра залишила помітний слід і в українській літера турі. Шекспір був улюбленим поетом Тараса Шевченка. Відлуння його творів можна зустріти у Івана Франка, Лесі Українки, Максима Риль ського та інших митців.

■

Сцена з вистави «У пошуках короля Ліра». Львів. Театр ім. Лесі Українки

■

Сцена з вистави «Сон літньої ночі». Київ. Театр на Липках

Діалог культур Значення творчості Шекспіра для світової культури важко переоці нити. Майже кожний видатний письменник і поет зазнав його впливу. Його твори перекладено майже всіма мовами світу 'їх перевидають та ілюструють; до них малюють картини й пишуть музику; за 'їхніми сю жетами ставлять опери і балети, традиційні й новаторські театральні вистави. Шекспіра наслідують, переосмислюють, модернізують. Ось уже чотириста років людство вглядається в сцени шекспірівських шедеврів і пізнає в них себе. ^

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте, кого ви знаєте з українських перекладачів Шекспіра. 2. Визначте, які герої Шекспіра належать до «вічних образів». 3. Поміркуйте, у чому секрет популярності творів Шекспіра.

Епоха Відродження (Ренесансу) в Європі

209

Література 'Іспанії ррзюи 7Зщроддсент \АЛ

Жанр лицарського роману

Початком іспанського Відродження вва жають 1492 рік, коли було відкрито Америку й завойовано Гранаду. У тому ж році відбулася ще одна подія, не менш важлива для культури: вийшла в світ перша іспанська граматика. Як і в інших країнах Європи, іспанські поети, прозаїки, драматурги Ренесансу закла дали основи нової національної літератури і національної літературної мови. При цьо му вони почували себе і наступниками серед ньовічних традицій. В Іспанії набув великої популярності жанр лицарського роману, що склався як наслідування французьких серед ньовічних творів. 0

Гранада — столиця остан нього арабського емірату на Піренейському півост рові. Завоювання Гранади ознаменувало завершення Реконкісти — боротьби за повернення християнських земель, захоплених арабами на початку VIII століття.

Пасторальний роман — твір, у якому йдеться про красу сільського життя на лоні природи.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Так званий «амадісівський» цикл лицарських романів мав успіх не тільки в Іспанії, а й у всій Європі. Його героєм був Ам^діс Тульський, принц казкової держави Гаула, який здійснював подвиги заради кохання. Герой циклу — не просто мандрівний лицар, який подвигами прославляє свою Даму, але й ідеальний правитель рідної землі, прекрасний воєначальник і флотоводець.

Розквіт лицарського роману в Іспанії припадає на початок XVI ст. Після «Амадіса» було створено ще близько п’ятдесяти подібних романів. Хоча цей літературний жанр критикувала з позицій католицького благочестя церква (проте ніколи не забороняла), іспанці зачитувались оповідями, де йшлося про романтичне кохання, героїчні подвиги, волю до перемоги над злом. Криза ренесансних гуманістичних ідеалів дала знати про себе в Іспанії в середині XVI ст. Тоді в літературі з ’являються твори, автори яких відверто скептично ставляться до суспільства й до самої природи людини. Тоді ж героїчний ренесансний міф про лицаря і разом із ним жанр лицарського роману витісняється пасторальним романом.

210

Відродження 4 .4 .2

Мітель де Сервантес

Життя Міг&ля де Сервантеса Саавёдри (1547—1616) — це сумний пригодницький роман. Народився він 1547 року в містечку поблизу Мадрида в родині збіднілого лікаря шляхетного походження, у якій зберігались лицарські оповіді та спогади про славні по двиги предків. Батько його в пошуках заро бітків і рятуючись від кредиторів часто пе реїжджав із міста до міста, сім'я мандрувала за ним. ■ Мігель де Сервантес Мігель відвідував міську школу в Мадри ді, брав уроки у відомого педагога-гуманіста Хуана Лопеса де Ойос, навчався в колегії єзуїтів. Уже в школі він пробував свої сили в літературі — писав вірші латиною. Проте бідність завадила продовженню навчання, тож більшу частину своїх знань юнак здобув завдяки самоосвіті. З а протекцією свого вчителя Сервантес вступив на службу до мон сеньйора (пізніше кардинала) Х^ліо Аквавіва, посла й секретаря папи Пія V, разом із яким переїхав до Італії. Аквавіва взяв талановитого юнака під своє покровительство. В Італії Сервантес відкрив для себе мистецтво Античності, а також епохи Раннього Відродження. Він захопився італійською історією та культурою, бував у Римі, Болоньї, Венеції, Палермо, де вивчав античних і ренесансних філософів, читав Гомера, Вергілія, Горація, Овідія, Данте, Петрарку. Не випадково в його творах відчутне знання італійської літератури й захоплення Італією. Після смерті Аквавіви в 1570 році Сервантес потрапив на військову службу Його було зараховано солдатом до полку іспанської Морської піхоти, що розташовувався в Неаполі. У вересні 1571 року Сервантес заступив на борт галери ^Маркізаз-, яка в жовтні брала участь у зна менитій Лепантській морській битві біля узбережжя Греції, коли іспаноіталійські сили розбили турецький флот. Під час цієї битви його було поранено, після чого ліва рука письменника на все життя залишилася паралізованою. Незважаючи на тяжку травму, Сервантес завжди з гор дістю згадував про свою участь у битві, бо вірив, що ця подія визначить подальший хід європейської історії. Коли Мігель зі своїм молодшим братом Родриго 1575 року повер тався до Іспанії на галері «Сонцем, 'їх захопили в морі алжирські пірати. П'ять довгих років провів Сервантес у полоні, аж поки у 1580 році його викупили з неволі. Чотири рази він намагався втекти й дивом уникнув страти.

Література Іспанії доби Відродження С ер ван тес п овер н увся на батьківщ ину, п ро те в Іспанії на нього чекали нові злидні. Він ви р іш и в стати письменником, коли й ом у було 38 років, але комедії його не знайш ли п остан ов ників, а пасторальний роман «Галатея», який м ав успіх, не приніс достатку. Н а деякий час він п о верн увся на військову службу, тепер у П ортуга лії, але розчарування в при ни зливом у становищ і солдата т а інвалідність зм уси ли його назавж ди залиш ити це ремесло. У 1584 році Сервантес одруж ився з дівчиною з небагатої дворянської родини й уже за рік, після смерті батька, став на чолі великої сім ’ї : дружина, мати, сестри, племінники. Гнаний бідністю, він переїхав до Севільї, де обій няв посаду ком ісара із закупівлі п ровізії дня ф лоту — «Н еперем ож ної А рм ади», потім став урядовим збирачем п одат ків. С ервантеса, м 'якого з голодними селянами й суворого д о м онасти рів, ледь н е відлучили від церкви й кілька р азів у в ’язню вали . То його звинувачували у перевищ енні повноваж ень, то в р озтр аті грош ей (він 11 років вісплачував борг уряду). Потертий плащ , кам зол із різнокольоро вим и ґудзиками, латані черевики, зелені панчохи, заш топані чорним ш овком ,— вигляд письменника красномовно свідчив, я к він ж ив усі ці роки. С ам е за ґратами тю рем ної кам ери Серванте су яви в ся образ людини, яка втрати ла розум від читання лицарських р ом ан ів і вируш и ла зд ій сню вати подвиги, наслідуючи героїв улю блених книжок. П ерш е видання «Дон К іхота», найзнаменитіш ого т в о р у С ерван теса, вий ш ло 1604 року, а друге — за рік, значно більш им тираж ем. Роман у ж е тод і був дуж е п опулярним . Й ого було видано в Португалії, у Валенсії. У 1606 році столицю Іспанії було перенесено до М ад р и д а С ю ди ж переїхав і С ервантес. Тут він н ап исав авантю рно-сентиментальний роман, збірку «П овчальн и х новел». Але він все щ е мріяв про к ар ’єру драматурга і видав збірку п ’єс «В ісім комедій і вісім інтермедій». Т им часом кіл ьк ість ш ан увал ьн и ків «Д он К іх о та» зр остал а у всій Є вропі. Успіх роману

211 ^ Ы. І НС Е N І0 5 О

ні оаі. со оои а VIХ О Т Е О Е и л М АМ О НА , е м у «,/» М ц м і Аг Сггшллмі

Імм)!и.

О І А І 0 І О О А І. О V О у І О * » Е І А А.

С— 4. 3. » » А . , . , » , * ,

гсі, Vіко.Аг 4 , Ь Р М Ії 4лАІя*м*, Ь 4 и А їй *<ій 4л С .,.іи . Сч,И І.,

Виділи.

с о н гк іУ іі-а с іо .

ЛУ4 М 'У ІО А ІО ,

■

І“ “ і!е ІіС й еЬ .

Перше видання «Дон Кіхота». 1604 р.

Після виходу першої час тини роману Сервантеса захоплені європейські читачі зацікавились осо бою автора. На всі пи тання про письменника іспанський цензор Мар кес Торрес який тількино підписав до друку другу частину роману, відповів, що Сервантес — «старий солдат, гідальго, бідняк».

■

Пам'ятник Сервантесу в Мадриді. 1835 р.

Відродження

212

був настільки приголомшливим, що якийсь А. Фернандес де Авельянбда (зрозуміло, це був псевдонім) випустив його продовження, де відвер то глузував із Сервантеса. Анонімний автор-наслідувач позбавив образ мандрівного гідальго високого лицарства й змалював його безнадійним безумцем, а образ Санчо Панси звів до банальної карикатури. Обурений Сервантес написав за кілька місяців другу частину ♦ Дон Кіхота*, і вона побачила світ у 1615 році. Обидві частини ро ману разом уперше були опубліковані вже після смерті письменника в 1637 році. Та, незважаючи на всеєвропейську славу, яку принесли йому художні твори, злиденність і невлаштованість залишались супутницями Сервантеса до кінця його днів. Щоб забезпечити собі безкоштовний похорон, він незадовго до смерті прийняв посвяту в ченці. Іронія до лі переслідувала великого письменника й після смерті: могила його довго вважалась загубленою, бо на гробниці в одній із церков не було навіть напису. Пам’ятник Сервантесу поставлено в Мадріїді лише в 1835 році. На п’єдесталі два написи — латиною та іспанською мовою: «Мігелю де Сервантесу Сааведрі, царю іспанських поетів, рік M-D.CCC.XXXV». Сервантес помер у Мадриді 23 квітня 1616 року. Цього ж дня з життя пішов інший великий письменник і драматург — Вільям Шекелір. 0

ОЦ ІНКИ ТА О БГО ВО РЕН Н Я

1. 2. 3. 4.

Пригадайте, з якої родини походить Сервантес і яку освіту він отримав Як вплинула на Сервантеса подорож до Італії? Розкажіть, які риси характеру виявив Сервантес на військовій службі. Поясніть, чому роман про Дон КІхота приніс Сервантесу всеєвропейську популярність. 5. Поміркуйте, чи можна назвати життя Сервантеса пригодницьким рома ном. Чи підходить йому епітет 9

сумний

4 .4 .3

-4Дон Кіхот»

Роман Сервантеса 4 Дон Кіхог» легше зрозуміти, якщо пригадати, якою була Іспанія за його життя. Король Філіпп II (друга половина XVI ст.) заявляв із гордістю: «У моїх володіннях ніколи не заходить сонце». Території цієї могутньої колоніальної держави простягалися на півсвіту. З підкорених земель пливли навантажені золотом та іншими багатства ми каравани кораблів, що не сприяло розвитку національної економіки та промисловості. В Іспанії занепало виробництво, бо все можна було купити в сусідніх країнах, знецінилася праця, почалася економічна кри за. Завезені цінності осідали в кишенях дворян та священиків, а прості люди — ремісники й селяни — бідували, країною блукали юрби жебраків. Після того, як у 1588 році англійський флот потопив іспанський, Іспанія

Література Іспанії доби Відродження втратила панування на морі й почався її занепад. Європейські країни одна за одною звільнялися від влади іспанських монархів. Незважаючи на те, що велич Іспанії було зруйновано, для іспанської аристократії характерним було невміння правильно оцінити ситуацію. Надмірна самовпевне ність, феодальна пиха, гонитва за авантюр ними пригодами — саме ці риси її пред ставників зумовили те, що лицарський роман став настільною*- книгою іспанських гідальго. Дух лицарського авантюризму заклик до вояцьких подвигів перегукува лись із пригодницько-завойовницькою романтикою іспанських конкістадорів, тому під впливом лицарських романів гідальго або вирушали за океан шукати подвигів і пригод, або у своїх маєтках поринали у світ фантазій, не бажаючи бачити жорстокої реальності. П1ятде сяти л ітн і й гі да ль го (мал ома ст ний дворянин) Алонсо Кіхано з безімен ного села в області Ла-М^нча, пристрас ний любитель лицарських романів, уявив себе мандрівним лицарем і вигадав собі ім'я, яке він мусить уславити: Дон Кіхот Ламанчеський. ВИСОКА ПОЛИЧКА Хто такий донкіхот, знає кожний: донкі хот — це людина, яка заради досягнення високої мети готова йти наперекір загаль ноприйнятій думці, не рахуватися з обста винами, долати будь-які перешкоди, навіть якщо результат її зусиль буде мізерний, а вона поставатиме в очах навколишніх дивакуватою невдахою. Донкіхот не боїться бути диваком, бо він взагалі не думає про те, який він має вигляд: для нього важливо лише не відступити від власних уявлень про добро, красу, шляхетність. Донкіхот — лицар Печального образу, хай і смішний. Історія донкіхотства починається від того часу, коли хтось із читачів роману вперше назвав себе Дон Кіхотом. €*

213 ^

■

Он оре Домьє. Дон Кіхот і Сан чо Панса ідуть на весілля. XIX сг.

Під час читання роману Сервантеса варто зосере дити увагу не тільки на тому, що роблять Дон Кіхот та інші персонажі, а й на тому, що вони говорять. «Дон Кіхот і Санчо не роблять н ічого важливіш о го, н іж розмовляють один з одним»,— зауважив іспан ський поет XX сг. Антоніо Мачадо.

Сервантес досяг своєї мети, його «Дон Кіхот» завдав н и щ івного удару лицарському роману й покінчив із його популярністю.

214 «Дон Кіхот» Сервантеса — друга після Біблії книга за кількістю мов, якими її перекладено. Українською мовою роман блискуче пе реклав Микола Лукаш.

■

Джуліс Да від. Дон Кіхот і Сан чо Панса. XIX ст.

Існує легенда, що одного разу іспанський король філіпп III побачив з балкона юного студента, який, сидячи під деревом із книгою в руках, час від часу заходився не стримним сміхом. Монарх зауважив, що студент або збожеволів, або читає «Дон Кіхота». З'ясувалось, що юнак справді читає Сервантеса. Або ж такий цікавий факт. На початку XIX ст. наполео нівські війська під ком ан дуванням генерала Дюпона підійшли до Тобосо й приго тували <ь до штурму. Проте коли Дюпону доповіли, що перед ним те саме Тобосо, де жила дама серця Дон Кіхота, він відмовився штур мувати рідне місто великої літературної героїні.

Відродження Цікаво, що роман було задумано як своєрід ний підсумок життя героя, повного героїчних дерзань і катастрофічних розчарувань. Разом з тим Сервантес збирався висміяти модні на той час лицарські романи. В авторській передмові до першої частини твору говориться, що завдання роману — підірвати ангоритет пошире них у народі пригодницьких книг про лицарів. На сторінках «Дон Кіхота* осміяно нестримну фантазію, безглузді та неправдоподібні вигадки й дурниці, награну красномовність і надуману образність цього популярного жанру. Проте іспанський письменник далеко віді йшов від свого початкового завдання — пародії, насмішки над лицарським романом. З історії про лицаря-ідеал і ста роман перетворився на зображення широкої панорами життя іспан ського народу кінця епохи Відродження. Його герої блукають країною, зустрічаються з різни ми людьми: дворянами й лакеями, ченцями й каторжниками, розбійниками, комедіантами й купцями, цирульниками й пастухами, погони чами мулів і відставними солдатами. У романі величезна кількість епізодів, де розкривається повсякденне життя великих міст та іспанської провінції, герцогських замків і заїжджих дворів. Тут присутні 669 дійових осіб, здебільшого живих неповторних характерів. Усі вони несуть певне смислове навантаження, й кожний по-своєму відтіняє т а доповнює образ головного героя — мандрівного лицаря, гідальго Дон Кіхота. Щодо образу народного героя, то він, звичай но, представлений у романі Санчо Пан сою. Серг вантес не вигадав цього героя, а лише використав риси образу веселуна й пройдисвіта Ласарільо, який діє на сторінках народного шахрайського роману «Пригоди Ласарільо з Тормеса*. Роман про Дон Кіхота ввійшов до історії світової культури як один з найчудовіших творів епохи Відродження. У ньому багато художніх знахідок — блискуча мова, яскра ві характеристики та оригінальна композиція, де структуру лицарського роману поєднано з численними новелами, поширеними у збірках епохи Відродження (наприклад, Джованні Бок-

Література Іспанії доби Відродження

215 ^

каччо). У вставних новелах герої романтичних любовних історій про тистоять прозі життя й своєю поведінкою чимось нагадують головного героя. Проте якщо Дон Кіхот прагне бути корисним людям, то вони зайняті лише собою й байдужі до високих ідеалів. Деякі з епізодів роману (наприклад, розповідь про звільнення ка торжників) навіяні особистими спогадами письменника. Інші (сцена битви з вітряками) склались на основі народних анекдотів про лицарів. Сервантесу вдалося створити роман на всі часи й для всіх народів. Вражає широта філософського змісту твору на яку першими звернули увагу німецькі романтики. Роман має довгу історію різних тлумачень і переосмислення. Про нього писали Достоєвський і Франко, він вплинув на творчість Діккенса і Гоголя. Таємницю привабливості образу Дон Кіхота намагалися розгадати Тур генев і Меріме, Гегель і Томас Манн, Гете та Шиллер, до нього звертались у своїх творах прозаїки й поети (зокрема, іспанці Лопе де Вега, Кальдерон і Гонгора). Дон Кіхот зажив власним життям у мистецтві та став одним У 1888 році в одному з французьких видавництв із вічних образів світової літератури.

Теорія літератури Вічний ббраз — образ літературного героя, який переріс свою епоху, набув загальнолюд ського значення та сприймається як символ певних рис характеру зовнішності й поведінки. До вічних образів відносять Прометея, Дон Кіхота, Гамлета, Ромео, Джульетту та ін.

вийшло друком переви дання пригод Дон Кіхота з ілюстраціями художника Джуліса Дав іда, відо мого головним чином ілюстра ціями до модних журналів. Проте малюнки Давіда до безсмертного роману відпо відають нашим уявленням про цього героя-фантазера.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. «Дон Кіхот» називають пародією на лицарський роман. Доведіть правильність чи хибність цієї думки. 2. Розкажіть про композицію роману «Дон Кіхот». 3. Розкрийте зміст поняття вічний образ. 4. Поміркуйте, чому роман про Дон Кіхота ввій шов до історії світової культури як один із най чудовіших творів епохи Відродження. 5. Розгляньте ілюстрації Джуліса Давіда. Чи таки ми ви уявляли героїв Сервантеса? ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Образ Дон Кіхота Худорлявий та височезний Дон Кіхот верхи на напівживій шкапі справляє своєю постаттю враження карикатури на лицаря, героя популяр них романів. Його спорядження: позначені іржею

■ ДжулісДавід. Обрдц посвячення Дон Кіхота в лицарі. XIX ст.

216

Відродження

лати, старосвітський щит, шолом з картонним забралом, спис на палиці — пародія на справжні рицарські обладунки. Його «подвиги» — глузуван ня над романними лицарськими мандрами. Дон Кіхот сприймає реальний світ у ду сі вигадок і фантазій його улюбленого читан ня. Звичайні речі й люди ввижаються йому чудовиськами та грізними ворогами, вітря ки — велетнями, мідний таз цирульника — золотим шоломом, брудний постоялий двір — розкішним замком. Він вступає в бій в ім’я за хисту скривджених і поневолених, а насправді б’ється зі стадом баранів, нападає на похоронну процесію. Його «подвиги» не тільки анекдотичні, а й часто шкідливі для тих, кого він захищає. Над ним насміхаються, знущаються з нього, прийма ють його за божевільного. Для Сервантеса безумство Дон Кіхота — засіб сатиричного зображення застарілих фео дальних понять за допомогою гротеску (найви щого ступеня комічного). На всі знущання й образи Дон Кіхот відпові дає з гідністю та усвідомленням своєї правоти. Герой Сервантеса є втіленням нездоланної віри у своє високе призначення та шляхетний обов'язок. ■ Густав Доре. Ілюстрація Він — взірець стійкості, незгасаючого ентузіазму до роману «Дон Кіхот». та невичерпної енергії. Бідний сільський гідальго, XIX ст. Дон Кіхот намагається у своєму житті наслідувати описаних у книжках мандрівних лицарів. Кожна його пригода, кожна деталь його мандрів підкреслює контраст між реальністю та вигадками, вичитаними з романів. Дон Кіхот живе у сві ті ідеалізованого минулого й не розуміє ні реального життя, ні стосунків своїх сучасників. Він у будь-якій ситуації намагається вирішувати суперечку силою зброї, тобто діє за старим феодальним правилом, тому його супро воджують нескінченні бійки. У багатьох вчинках та промовах мандрівного лицаря втілено високі ідеї гуманізму доби Відродження. Дон Кіхот вбачає своє завдання в захисті слабких, упосліджених і знедолених та сміливо стає до бою щоразу, як бачить несправедливість чи жорстокість. Хай і невдало, він заступається за пастушка, якого обманув і побив господар; звільняє засуджених неспра ведливим судом каторжників. Вустами безумця Дон Кіхота Сервантес висловлює демократичні ідеї свого часу. Натхненні гуманістичні промови мандрівного гідальго свідчать про його шляхетність і мудрість. Він різко засуджує гноблення людини людиною. На думку Дон Кіхота, саме для захисту зневажених і скривдже них існує мандрівне рицарство. Тому він не тільки кидається на вітряки зі списом і відвойовує мідний таз у цирульника, прийнявши його за шолом чарівника Мамбріна, а й заступається за хлопчика Андреса та намагається протидіяти беззаконню. Зображення безумного героя — розповсюджений у літературі Відродження прийом, що давав змогу відкрито говорити правду про реальний стан справ у суспільстві.

Література Іспанії доби Відродження Дон Кіхот, дивакуватий і смішний на початку роману, поступово розкривається перед читачем як людина з палкою уявою, добрим серцем, силь мою волею. Він говорить про себе: «Я незмінно прагну до благих цілей, а саме: вам робити доб ро і нікому не робити зла». Скільки б разів не зазнавав поразки від реаль ності цей «невиправний» ідеаліст, скільки б образ і стусанів не отримував, він ніколи не відступаєть ся від своїх переконань. Він виростає на сторінках роману в героїчну постать, готову постраждати заради здійснення високої мети, безстрашну й сповнену духовною силою, безкорисливу й щед ру. високоморальну й шляхетну — живе втілення гуманістичного ідеалу. І лише трішки смішну. В образі Дон Кіхота Сервантесу вдалося при родно поєднати мудрість і безумство, героїзм і слабкість, трагічне й комічне. Письменник зобра зив свого героя живою людиною, надавши йому рис, зрозумілих і притаманних людям різних часів і країн. І це головне, що привертає до нього сер ця читачів у всьому с е т .

217

Мрії Санчо Панси про неспо діване багатство характерні для Іспанії доби завоювання Америки та «золотої лихо манки».

Образ Санчо Паней Важливим для розкриття загального задуму роману є й другий герой Сервантеса — Санчо Панса. Спочатку це пародійна постать, проте по ступово перед читачем постає живий і правдивий образ допитливого кастильського селянина. Санчо Панса — людина простодушна й водно час практична та хазяйновита. Він живе у злиднях, зазнав чимало лиха, тому в усьому шукає зиску, мріє про багатство й легко погоджується на будьяку авантюру заради матеріального добробуту. Він залишає свою домівку та вирушає разом з Дон Кіхотом у мандри, сподіваючись отримати губернаторство в нагороду. Хоча деякими рисами характеру Санчо повна протилежність Дон К іх о т о в і , у них є й багато спільного. Кожен по-своєму, та вони обоє людяні й добрі, обоє незадоволені реальним житям, обом вистачає уяви та енергії для того, щоб вирушити на пошуки кращої дйсності. Санчо Панса і Дон Кіхот відчутно вплива ють один на одного, між ними поступово настає повне взаєморозуміння. Санчо. краще пізнавши великодушність та шляхетність Дон Кіхота, потроху втрачає корисливість. Усе частіше він керується у своїх вчинках не прагненням до наживи, а любов’ю до справедливості. Санчо єдиний з

■ Густав Доре. Ілюстрація до роману «Дон Кіхот». XIX ст.

■ Пабло Пікассо. Дон Кіхот і Санчо Панса. XX ст.

Відродження

2 18

персонажів роману розуміє Дон Кіхота по-справжньому. Він зумів побачити за безумством мандрівного гідальго непідробний героїзм, доброту і глибо кий розум. Це саме Санчо назвав Дон Кіхота «Лицарем Печального образу» У всій повноті проявилися природні здібності та народна мудрість Санчо. коли він виконував роль губернатора. Діяльність Санчо на цій посаді викри ває порядки, існуючі в країні. Головний висновок, який він робить, коли по кидає губернаторський пост: честь і гідність незрівнянно вищі за багатство. Він заявляє: «Я вступив на посаду губернатора без шеляга в кишені і без шеляга з неї йду — протилежно тому, як звичайно виїжджають з острова губернатори...» Найважливіше, що об’єднує Дон Кіхота і Санчо Пансу, — їхнє протистояння несправедливому ладу дворянсько-католицької Іспанії. Розмірковування Санчо. його численні приказки містять гостру сатиру на іспанську знать, її пихатість і паразитизм На його думку, високий чин зовсім не свідчить про шляхетність і гідність людини. Санчо Панса, як і Дон Кіхот,— це і широкі узагальнення, і в той самий час своєрідні характери, що вирізняються яскравою індивідуальністю. Головні дійові особи роману — герої і конкретні, і типові На тлі національного життя Іспанії XVI — початку XVII століть у центрі роману Мігеля Сервантеса «Дон Кіхот» височать дві постаті: бідного гідаль го, що уявив себе мандрівним лицарем — захисником скривджених та при гнічених, і бідного селянина, який згодився бути його джурою. ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Пригадайте, яким постає перед читачем Дон Кіхот на початку роману. 2. Розгляньте ілюстрації Густава Доре, на яких зображено героя роману. Чи вдалося художнику передати риси особистості гідальго, які найяскравіше характеризують його? 3 . Намалюйте скрайбінг про пригоди Дон Кіхота. підготуйте розповідь про них. 4. Простежте за розвитком образу Дон Кіхота в романі. 5. Поміркуйте, чим роман Сервантеса вразив його сучасників. 6 . Складіть порівняльну характеристику образів Дон Кіхота і Санчо Панси. використовуючи різні художні засоби. Поясніть свій вибір. 7 . Розкрийте, як герої впливають один на одного.

Діалог культур Роман «Дон Кіхот» Мігеля де Сервантеса збагатив культуру Європи й світу. Роман ілюстрували багато європейських художників, серед них: Гранвіль, Онорё Дом’ё, Густав Дорё, Ш бло ГІікгїссо, Хосё Сегрёльес та інші. У XX столітті, коли Іспанія почала перетворення країни на турист ський край, усі міста і села, більшою чи меншою мірою пов'язані з рома ном Сервантеса, прикрасили скульптурами Дон Кіхота та Санчо Панси різних стилів: від реалізму до постмодернізму. Герої роману прикрашають і величний монумент письменнику в Мадриді. Невеличкі пам'ятники Дон

Література Іспанії доби Відродження

219

Кіхоту є і в іспаномовних країнах Латинської Америки, хоча мандрівний гідальго ніколи там не бував. Зображення героя Сервантеса можна знайти й в інших країнах світу У музичному мистецтві також є звернення до роману Сервантеса «Дон Кіхоту. Компози тор Ріхард Штраус у 1897 написав однойменну симфонічну поему, Лк5двиг Мінкус — музику до балету Жуль Массне — оперу

Україна і світ Історія перекладів українською мовою ро ману Сервантеса починається з Івана Франка. Невтомний популяризатор світової літератури, Франко зробив віршований переказ кількох окремих епізодів твору під назвою «Пригоди Дон Кіхота*, до якого додав біографію Серван теса та стислу характеристику роману (видання 1899 та 1913 рр.). До нас дійшли тільки спогади про переклад кількох глав «Дон Кіхота*, зроблений поетом і перекладачем Володимиром Самійленком, зник лий у 1919 році. У кінці X X ст. в Україні з'явився переклад славнозвісного роману гідний великого оригіна лу, який він відтворює. Майже повністю укра їнською мовою переклав «Дон Кіхота* Микола Лукаш. Це — остання робота перекладача, яку він не встиг довершити. Закінчив переклад роз ділів Х Х І-Х Х Х У П ХІЬ-ХХІУ частини другої Анатоль Перепадя. Переклад Миколи Лукаша й Анатоля Перепаді опублікований за редакцією [фигорія Кочура та Михайла Москаленка. Живе великий роман Сервантеса і в україн ській літературі. У своїх роздумах зверталися до нього Іван Франко, Леся Українка, шістдесятник Євген Сверстюк. Відлуння образу Дон Кіхота можна знайти у творах Михайла Коцюбинсько го, Миколи Хвильового, Миколи Куліша, Юрія Яновського, Івана Багряного, Василя Земляка. Поетичні рядки присвячували мандрівному гі дальго Євген Плужник, Євген Маланюк, Олег Ольжич, Максим Рильський, Ліна Костенко.

■

Джуліс Дав ід. Дон Кіхот і Санчо Панса після битви з вітряками. XIX ст.

■

Джуліс Дав ід. Битва Дон Кіхота з Лицарем Дзеркал. XIX ст.

У 2002 році, підбиваючи підсумки минулого тисячо ліття, Нобелівський комітет зібрав авторитетне журі, до складу якого увійшли 100 відомих письменників із 54 країн світу. їх попросили визначити найкращий твір світової літератури. «Кни гою всіх часів і народів» був названий «Дон Кіхот» Сервантеса.

Відродження

220

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Підготуйте повідомлення з презентацією «Образ Дон Кіхота в живописі» 2. Підготуйте повідомлення з презентацією «Роман Сервантеса в музич ному мистецтві». 3 . Розкажіть історію українських перекладів «Дон Кіхота» 4 . Поміркуйте, чому роман «Дон Кіхот» став прикладом для письменників наступних століть. 5. Підготуйте повідомлення з презентацією «Дон Кіхот — вічний образ світової культури». ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ Перегляньте мультфільм «Дон Кіхот Ламанчеський» за мотивами роману Сервантеса за наведеною інтернет-адресою й підготуйте повідомлення з презентацією. https://www.youtube.com/watch?v=VbaFoPaeR-o. ф ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

• •

Об’єднайтеся в групи, перегляньте уривки з відомих екранізацій роману й підготуйте повідомлення з презентацією «Екранізації роману Сервантеса»: американська: (роль Дон Кіхота виконує видатний співак Федір Шаляпін. 1933 р.) Иир5://уу^.уоиіиЬе.сот^аісЬ?т=хухикдХііе5: грузинська: «Житіє Дон Кіхота і Санчо» https://www.youtube.com /

watch?v=XjiFsGScedO; • 0

російська: https://www.youtube.corn/watch?v=xvxukgXties

ЗАВАНТАЖ ІНФОРМАЦІЮ

Відродження (XV-XVI ст.) — назва історичної епохи та етапу в розвитку культури Європи, відродження інтересу до Античності. Гуманізм — європейський інтелектуальний просвітницький рух епохи Відродження. Франческо Петрарка — поет італійського Відродження. Історія кохання в сонетах Петрарки («Канцоньєре», Петрарка і Лаура). Вільям Шекспір — видатна постать англійської національної літерату ри і світового мистецтва Сонети Шекспіра — відображення внутрішнього світу ренесансної людини. Трагедія «Ромео і Джульетта» — оспівування чистого пристрасного кохання. Мігель де Сервантес Сааведра — іспанський письменник, автор без смертного «Дон Кіхота». Дон Кіхот і Санчо Панса — головні герої роману, мандрівний гідальго, який уявив себе лицарем, і його джура. Сонет, італійський та англійський сонети. Вічний образ — образ літературного героя, який набув загальнолюд ського значення. С Ключові поняття теми: європейське Відродження, гуманізм, італійський сонет, англійський сонет, трагедія, вічний образ.

221

ВАШІ ПІДСУМКИ

Франческо Петрарка а) так

автор сонетів? б) ні

2. Найвизначніша постать англійського Відродження Шекспір? а) так б) ні 3.

Мітель де Сервантес а) так

Вільям

автор «Дон К іхота»? б) ні

Виберіть одну правильну відповідь. Збірку «Канцоньєре* Петрарки присвячено: а) ДульсінеТ б) Лаурі в) Смаглявій леді 5.

Виберіть одну правильну відповідь. Роман Сервантеса «Дон Кіхот* став популярним у Європі: а) за життя письменника б) у XIX столітті в) у наш час

Виборі іь одну правильну відновіть. Ромео і Джульетта — це: а) герої сонетів Петрарки б) герої однойменної трагедії Шекспіра в) герої роману Сервантеса

Установіть відиовітність між письменниками й жанрами: 1) Петрарка а) трагедія 2) Шекспір б) роман 3) Сервантес в) сонет

Установіть вітповітність між творами та дійовими особами: 1) «Канцоньєре» а) Меркуціо 2) « Ромео і Джульетта* б) Лаура 3) «Дон Кіхот» в) Санчо Панса

Установіть відиовітність між авторами та творами: 1) Петрарка а) роман про мандрівного гідальго-лицаря 2) Шекспір б) «Як не любов, то що це бути може?* 3) Сервантес в) «Стомившися, вже смерті я благаю»

10. Чи справедливим є твердження, що Франческо Псірарка заснов ник гуманістичної культури епохи Відродження? Відповідь аріуменгуйте. 11. Вільям Шекспір - видатна постать англійської національної літератури і світового мистецтва. Як ви вважаєте, чому? 12. У чому секрет популярності роману Сервантеса «Дон Кіхот*-?

ft 1 ill Jilt■

ТодфіБ

кш аш д^м / і) ~ар6ко культурно-історична доба в Європі, яка прийшла на зміну добі Відродження. Мистецтво бароко стало головним стилем європейської культури першої половини XVII ст. Барокові худож ні твори втілювали ідею ілюзорності світу, їм властиві складні метафори, символи та алегорії, примхливе нагромадження жанрів і стилів. Класицизм це другий після бароко провідний напрям у мистецтві Європи, що остаточно утвердився у другій половині XVII ст. На відміну від бароко, класицизм тяжіє до ясності форми, до вивіреної розумом гармонії, точного дотримання жанрових канонів. Опрацювавши розділ «Бароко і класицизм», ви: — скл ад ете уявлення про Бароко як добу і художній напрям у європейській літературі та мистецтві; — о зн ай о м и теся з видатними представниками європейського бароко та іУніми здобутками; — дізнаєтеся про характерні риси барокової культури й літератури; — довідаєтеся про особливості лірики європейського бароко; — з ’ясуєте, які ознаки характеризують класицизм як художній напрям; — зрозум ієте історичні умови виникнення класицизму, його філо софське та естетичне підґрунтя; — відкриєте для себе творчість європейських митців доби Бароко й класицизму.

Бароко і класицизм

224

ір -

гЕгшха■Ъ арака й- Є йрапі

Уже в другій половині XVI століття точ ні й природничі науки стали витісняти на другий план гуманістичну книжну вченість. З а часів Відродження здавалося, що люди на у творчому пориві може піднестися до Бога й перемогти саму смерть. Ці та інші ілюзії гуманістів Ренесансу які вірили, що на землі настала золота доба, не витримали випробування ходою історії. Реформація і (відлат . с/д оісш — Контрреформація розкололи західну Церкву зразковий) — це гармонійнона католиків і протестантів. Релігійні війни, величний стиль, що остаточно революції, перш за все Англійська революція утвердився у другій половині 1648 року, Тридцятилітня війна — ці події XVII століття. примусили європейців осмислити Ренесанс як велику утопію. Головним стилем європейської культури першої ПОЛОВИНИ XVII сто ліття стало мистецтво бароко (італійське — вибагливий). Нове уявлення про всесвіт і людину відображалося в мистецтві по двійно: якщо віддавали перевагу ілюзорності й суперечливості світу — цей шлях приводив до стилю бароко; а якщо наголошували на думці про розум, що долає пристрасті,— цей шлях вів до класиціСзму. Різко протиставляти бароко і класицизм — не зовсім правильно. Багатьом видатним творам цього часу властиві риси обох стилів.

/скує припущення, що з євро пейські м ови слово «бароко» прийшло з п орту гал ьсько ї мови, де його первісний зм іст — «пер л и н а неправильної форми».

К ласицизм

Ьагокко

5.1.1

■

Особливості стилю бароко в мистецтві

Джованні Бонацца. Алегорія вечора. XVIII сг.

Стиль бароко в різних країнах розвива ється по-різному. Наприкінці XVI ст. його елементи знаходять в Італії та Іспанії, оста точно бароко утверджується в цих країнах на початку XVII ст. У країнах Західної Європи цей напрям досягає розквіту в кінці XVII ст. і функціонує поряд із класицизмом. Доба Бароко — одна з найсуперечливіших епох в історії культури. У ній дивовижним чином поєдналися драматизм, контрастність, динамічність із гармонією, єдністю. Культурі та мистецтву бароко притаманні напруже ність, рух, боротьба. У центрі уваги — теми кохання, релігії, швидкоплинності життя, смерті. Зображення природи вражає суво рістю, похмурістю.

Епоха Бароко в Європі Провідний вид мистецтва доби Бароко, у якому яскраво втілився її своєрідний стиль,— архітектура. Найвидагніші архітектори доби — Л оренд о Берніні (Італія), Бартоломей Растреллі (Росія). Характерні риси барокового архітектурного ансамблю: монументальність, пишнота, декоративність, парадність, контраст ність кольорів, ефекти світлотіні, вишука ність орнаменту, а також контрасти об'ємів, перебільшена пластика фасадів, асиметрія конструкцій. Найпоширеніші види будівель — величний міський палац, бароковий монастир, заміська вілла з палацом і бароковим садом. Палаци створюють єдиний ансамбль із садом, павільйонами, фонтаном, сходами різних типів, які пов'язують тераси різного рівня. Потяг барокового мистецтва до незвич ного, вражаючого особливо відбився в ланд шафтній архітектурі, садах і парках (закор донні рослини й оранжереї для них, химерні водограї, театр просто неба, незвичного вигляду будівлі з екзотичними деталями тощо). Сад бароко неможливо уявити без садовопаркових скульптур і ваз. Ще на початку виникнення подібних садів 'їх насичували архітектурою і статуями. Статуї, як і вази, мали декоративний характер. Більшість видатних скульпторів доби Бароко віддали данину садово-парко вій скульптурі. У XVII столітті такі сади й парки виник ли в різних куточках не тільки Європи, а й світу (наприклад, сади бароко в Ісландії, сад бароко в Пекіні при палаці китайського імператора). Барокова ландшафтна архітек тура суттєво вплинула на подальший розви ток садово-паркового мистецтва. Барокова скульптура та живопис виріз няються декоративно^геатральними компо зиціями, парадністю, витонченим колоритом і вражаючими світловими ефектами. Пред ставниками цього стилю в живописі є піз ній Рембрандг, Пітер Пауль Рубенс, Антон ван Д£йк (Фландрія), Гвід<£ Рені, П'єгр<5да Корт<5на, Мікел^нджело Карав^джо та багато інших видатних художників.

225 Най відоміші архітектурні ансамб лі в стилі бароко: Шенбрунн в Австрії, Петергоф у Росії, Цвінгер у Німеччині та Аранхуес в Іоіанії.

Шенбрунн, Австрія

■

Аранхуес, Іспанія

■

Петергоф, Росія

■

Цвінгер, Німеччина

Бароко і класицизм

226

■

Пітер Пауль Рубенс Перемога і смерть консула Деция Муса в бою. XVII ст.

У музиці доба Бароко ознаменувалася появою опери, а також розвит ком вільного стилю, що характеризується свободою й різноманітністю в побудові мелодії, пануванням двох ладів — мажору і мінору (зокрема, у творчості великого композитора Йоганна Себастіана Баха). Музика бароко — живописна та інструментальна, барокові форми ораторії, кан тати, опери — це безкінечні можливості струнної музики. Яскраві пред ставники барокової музики: Кл^удіо Монтевірді, Антбніо Вів£аьді, Ґебрґ Фридерйк ГГндель та інші композитори.

5.1.2

Бароко в літературі

XVII століття — час розквіту європейської літератури доби Бароко. У бароковому напрямі літературознавці вбачають синтез мистецтва двох епох — Середньовіччя (Готики) і Відродження. Справді, у бароко наявні елементи обох великих стилів: як ренесансних культурних здобутків, так і змісту та форм готичного мистецтва. Література бароко вирізняється ускладненою формою, поєднанням релігійних і світських образів та мотивів, алегоризмом, намаганням зди вувати читача різноманітністю тлумачень і пишним, барвистим стилем. Характерна для цього літературного напряму система жанрів: пастораль, емблема, філософсько-дидактична лірика, трагікомедія. Улюбленим жанром поетів залишався со нет, жанр роману нелегко завойовував собі місце як у мистецтві бароко, так і у класи Емблема — р із н о в и д в ір ш ів , цизмі. « з р и м о м е т а ф о р а », у я к ій с л о Провідною в літературі XVII століття во і зображ ення вст упаю т ь у с к л а д н і в з а є м о д ії к о м п о з и ц ія стала драматургія. Видатний драматург ба м а є т р и ча ст и н и-, з а г о л о в о к ; рокової доби — іспанець П£дро Кальдер<?н словесний м а л ю н о к і п о ясн ю (1600-1681), автор понад 120 п'єс («Вклов а л ь н у е п іг р а м у . ніння хресту*-, «Стійкий принц*-, «Чудодій

Епоха Бароко в Європі

% ^ 227 - ^

ний чаклун* та ін.). У назві відомої драми Кальдерона «Життя є сон* утілено провідну ідею мистецтва доби Бароко: реальний світ — тільки ілюзія, задля тлумачення якої слід застосовувати символи та алегорії. Для письменників барокового напряму дійсність часто втрачає ре альність, стає примарною, ілюзорною. Вони схильні тлумачити Всесвіт як твір мистецтва. Саме звідси походять поширені барокові метафори: «світ-театр* і «світ-книга*. ВИСОКА ПОЛИЧКА Іспанський драматург періоду бароко, монах ТІрсо де Молша (написав понад 400 комедій) — автор п'єси «Севільський пройдисвіт, або Кам'яний гість» (1630 р.), де вперше з'являється образ Дон Жуана, до якого пізніше зверталися Мольф, Г<7фман, Б^йрон, Пушкін, Леся Українка та багато інших письменників. @

Світ постає перед художником бароко по збавленим стійкості, несталим. Для бароко вих творів характерні теми мінливості долі та волі випадку. Бароковий поет уже не схиля ється перед людиною та її можливостями, як це робили гуманісти Відродження, навпаки, він підкреслює непослідовність і зіпсованість людської природи. Барокові твори сповнені суперечностей між тілесним і духовним, між чуттєвою красою світу й швидкоплинністю людського життя. Незважаючи на те, що художня концепція бароко гуманістично спрямована, як і в добу Ренесансу, в бароковій літературі набувають поширення теми «Memento mori!* (пам'ятай про смерть!) і «Vanitas* (суєта). Митці у смерті вбачають спасіння від життя в цьому недосконалому світі. Бароко в літературі сполучає в собі про тилежне: комічне з трагічним, кумедне з ж ах ливим, вульгарне з піднесеним. Примхливо змішано в барокових творах християнські та язичницькі елементи: Богородицю йменують Діаною, хрест порівняно з тризубом Нептуна, навіть у богословських трактатах з'являються купідони й амури. Поети Бароко прагнули вивільнити уяву читача, вразити й приголомшити його. Це ви являється в підвищеній емоційності, експре сивності, патетиці, пишності образів і метафор.

Л іт е р а т у р а зверт алася

б ароко до

част о

пригодницької

а в а н т ю р н о ї т е м и , щ о п р и зв е л о до п о ш и р е н н я т а к зв а н о г о

тійського р о ш н у —

кру

розрахо

вано го н а ш и р о к у п у б л ік у ж а н р у .

П о єд н а н н я непоеднуваного, п р о т илеж ного

—

о д н а з наСЬхарак

т е р н іш и х б а р о к о в и х р и с .

■

Караваджо. Сім справ милосердя. XVI сг.

Бароко і класицизм

228 За допомогою метафори мит ці бароко могли поєднати що завгодно, головне, щоб неспо діване примхливе сполучення вражало й було дотеїіним. Адже саме дотепність, парадоксаль ність сполучення найбільше цінували за доби Бароко.

ВИСОКА ПОЛИЧКА Проблемам дотепності було присвячено трактати, що закладали фундамент нової пое тики: «Дотепність, або Мистецтво вишуканого р о з у м у іспанського філософа Бальтасара Ґрасіана та «Підзорна труба Аристотеля» Емануелє Тезауро.

Неймовірне поєднання «непоєднуваного» мало дивувати та вражати. Один із визнач них ліриків доби Бароко, італієць Дж. МаКончетто — словосполучення ріно вбачав саме в цьому покликання поезії. з несподіваними епітетами, Він винайшов «кончетто» — характерну ба оксиморонами, мовними зво ротами, наприклад, «радісний рокову поетичну форму. біль», *блаженна мука», *найМитці бароко використовували набір солодша отрута», людське улюблених метафор: «життя є сон»; життя життя — «скажений звір», який людини це троянда, шо губить пелюстки, переслідує свою тінь. та зберігає колючки; світ — «лабіринт», «яр марок»; людина — недогарок свічки. У баро кових творах трапляються популярні алего ричні персонажі — Доля, Смерть, Віра та ін. Проте в бароковій поезії подано у прикрашеному вигляді навіть найбільш похмурі події, і це дає змогу говорити про її трагічний оптимізм. ^

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Назвіть хронологічні межі доби Бароко. 2 . П оясніть зн аченн я те р м ін а бароко. 3 . Р озкаж іть п р о о со б л и в о сті б а р о ко в о ї культури

4. Поміркуйте, що об'єднує різні види мистецтва доби Бароко. 5. Пригадайте, чим вирізняється барокова література.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ П ідготуйте повід ом ленн я з п р е зе н та ц ією на о д н у з тем: • А рхітектура д о б и Б ароко. • Ж и в о п и с д о б и Б ароко • М узи ка д о б и Б ароко, ф

5.1.3

Л уіс де Гоїиора-і-Арготе

Дон Луіс де Гонг<1ра-і-Аргот^ (1561-1627) народився на півдні Іспа нії, в Андалусії, у старовинному місті Кордова, з яким пов’язана більша частина його життя. Батько Луїса, радник і суддя у справах конфіскації майна Франциско де Арготе та матір, Леонора де Гонгора, походили з родин шляхетних, проте небагатих.

Епоха Бароко в Європі Коли Луї су було сім років, народився його молодший брат Хуан. На сімейній раді було ви рішено, що Хуан стане спадкоємцем родинного майна, а Луїс успадкує церковний сан і ренту свого дядька по матері Франциско де Гонгори, першої духовної особи в Кордовському Соборі. Саме Дон Франциско розпорядився, щоб оби два племінники носили на першому місці не прізвище батька, як це було прийнято, а пріз вище матері — Гонгора. Початкову освіту майбутній поет здобув удо ма, а коли йому виповнилося п'ятнадцять, від правився до Саламанкського університету Там Луїс потрапив у товариство знатних і заможних молодих людей, вивчав право, вдосконалювався у танцях і фехтуванні. Також він багато часу проводив у компанії акторів, писав легковажні вірші. Ще будучи студентом, він у 1580 році опублікував свою першу поему Після закінчення університету, у 1585 році Гонгора прийняв сан диякона. Перед тим він поводився безтурботно й весело, пережив чи мало любовних пригод, потрапляв у різні кон фліктні ситуації. Ставши священиком, Гонгора не виявляв особливої релігійності та не дуже змінив спосіб життя. Він ставився до сану як до засобу забезпечити своє існування. Можли во, це пояснює те, що більшу частину свого майна Дон Франциско заповів не Луїсу а його братові. Певний час Луїс Гонгора обіймав посаду ключника собору в Кордові, та вона не принесла йому значного прибутку. До того ж його звинува тили, що він легковажить церковними справа ми, відвідує кориду (бої биків), проводить час у товаристві комедіантів і складає далекі від релігійного змісту вірші. З а таку поведінку єпископ наклав на Гонгору штраф, що більш ніж удвоє перевищував його річний прибуток. Тільки в 1617 році завдяки протекції герцо га Лерма, якому він присвятив поему, Гонгора переїхав до Мадрида, де обійняв посаду капела на іспанського короля Філіппа III. Це призна чення було почесним, проте малоприбутковим. Кар'єри при дворі в Мадриді поет не зробив,

229 ^

■ Ді€го Веласкес. Портрет поета Луїса де Гонгор а-і-Ар готе. 1622 р.

Більша частина творів іс панського поета доби Баро ко Луїса де Гонгори за його життя була відома лише поціновувачам поезії, а слави великого поета він зажив тільки після смерті. Уже в першому виданні збірки творів поета було названо «іспанським Гомером».

■

Пам'ятник Гонгор і в Кордові

^ 2 3 0 -% #

Бароко і класицизм

грошей бракувало. Королівську?' пенсію, на яку він розраховував, йому не призначили. Іноді Гонгорі навіть доводилося продавати речі, аби спла тити борги. Урешті-репгг Луїс де Гонгора опинився в такій фінансовій скруті, що навіть не мав можливості виїхати з дому через стан свого одягу та карети. У 1626 році Гонгора через хворобу змушений був залишити двір і повернутися до рідної Кордови, де й помер 23 травня 1627 року. Поховали поета в Кордовському соборі.

Творчість поета Поетичні твори Луїса де Тонгори, відомі за його життя переважно в рукописах, принесли йому як відданих прихильників, так і запеклих критиків. За півроку після смерті поета його молодший брат Хуан опублікував першу збірку віршів Луїса «Вигадування у віршах іспанського Гомера*. Цю збірку було конфісковано інквізицією, й вона не перевидавалася до 1633 року Упродовж тривалого часу поезія Гонгори вважалася «темною*, «незрозумілою*, недоступною простому читачу. Лише в X X ст. завдяки зусиллям іспанського поета Федеріко Гарсіа Лорки відродилася цікавість до його творчості. ВИСОКА ПОЛИЧКА У 1927 році, під час заходів зі вшанування 300-річчя з дня смерті Луїса де Гонгора-і-Арготе, заявила про себе група молодих іспанських митців, яких називають «Поколінням 27-го року». Із лекцією про великого поета XVII ст. виступив Федеріко Гарсіа Лорка, видатний поет Іспанії XX ст. (із його творчістю ви ознайомитесь у старших класах), g

Луїса де Гонгора-і-Арготе вважають центральною постаттю лірики бароко. У його творчості переплелися впливи поетів Давнього Риму та витонченої середньовічної латинської літератури. Його надихали вишу кана арабсько-андалузька лірика й сонети Франческо Петрарки.

Епоха Бароко в Європі

231

У поезії Гонгора-і-Арготе паралельно співіснують як елементи єдиної поетичної системи два стилі: «ясний» і «темний». Перший — простий і зрозумілий, другий - розрахований на вузьке коло читачів, складний і заплутаний. Гонгора-і-Арготе звертався у своїй творчості до народнопоетичних жанрів, віддаючи перевагу романсам і летрильям — невеликим віршам легкого, часто комічного змісту, розбитим на строфи, які закінчуються рефреном. Поет вибирав із народної поезії простий, завершений сюжет і створював власний варіант, де народний мотив було поєднано з ви шуканими художніми тропами: складними метафорами, антитезами, гі перболами. Це створювало позначений високою майстерністю особливий поетичний стиль. У стилізованих під народну пісню романсах Гонгора часто використо вував традиційний фольклорний прийом приспів. Його романси виріз няються тематичним розмаїттям: прикордонні (про боротьбу з маврами та перемогу над ними), піратські (про захоплених у полон християн), мавританські (про лицарів-арабів), ліричні (про кохання). Покладені на музику, романси Гонгорн мали великий успіх ще у його сучасників. У насмішкуватих та сатиричних летрильях Гонгора-і-Арготе тонко и іронічно висміював пиху іспанських грандів, звичаї та традиції королів ського двору. Писав Гонгора і сонети, що вирізняються досконалістю побудови та логічним розвитком думки. Є у поета сонети ліричні, у яких він оспі вує та прославляє, є сонети «на випадок», є сатиричні. Наприклад, свій перший сатиричний сонет він написав ще в 1588 році: «У гранда пиха грандіозніша слона...» У ліричних сонетах Гонгора оспівує живих і оплакує померлих, ми лується прекрасною іспанською природою, захоплюється старовинною архітектурою міст. У деяких із них можна знайти характерне для бароко протиставлення природи й мистецтва, переконаність у тому, що красу може створювати тільки довершена майстерність. Сонети поета, присвячені уславленню жіночої краси, також зазвичай побудовані на притаманному бароковій поезії контрасті: між життям і смертю, красою та неминучістю її зникнення. У сонеті «До троянди» поет міркує над ефемерністю краси: Родилась вчора ти — і завтра вмерти маєш. Хто ж дав тобі життя на цю коротку мить? Красою сяєш ти, щоб так недовго жить. Щоб одійти в ніщо — так свіжістю палаєш! Даремно ти себе надією втішаєш — Ти маєш одцвісти, як одцвітають всі, Приреченість лежить в самій твоїй красі. Бо передчасно ти зів'янеш і сконаєш. Переклад Леоніда Первомайського

Бароко і класицизм

232

У сонетах, присвячених коханню, поет наче слідує приписам петраркізму (тобто, напряму в поезії, що бере за взірець поезію Франческо Петрарки). Та це оманливе враження. Гонгора відкидає ренесансне уявлення про кохання як високе почуття, яке перероджує душу людини. Для нього любов — це або скороміінуща при страсть, або тяжка хвороба, або навіть катастрофа. Остаточно стиль митця сформувався в поемах. Сюжет поеми «Історія Поліфема та Галатеї» запозичений із * Метаморфоз* Овідія, які привабили поета своїм фантастичним характером і химерністю образів. Спираючись на класичний взірець, поет написав октавами досконалу барокову поему. У поемі поєднано вражаючі контрасти та промовисті гіперболи. У німфу Галатею, живе втілення краси, закохалися пастух Асіс і по творний циклоп Поліфем. Поліфем сповнений ніжних почуттів, що різко контрастують із його потворною зовнішністю. Поему побудовано довкола побачення Асіса та Галатеї. Вони не розмовляють про свої почуття, це схоже на ідилію побачення — наче мовчазна пантоміма, пронизана духом краси й гармонії. Та закоханих перериває поява засліпленого ревнощами Поліфема. Вони намагаються втекти від розлюченого чудовиська, але циклоп кидає на Асіса скелю, і той перетворюється на струмок. Контрасти між красою й потворністю, ідилічними картинами мальовни чої природи й почуттів та страшною зовнішністю грізного чудовиська, між щасливим коханням і трагічною смертю справляють незабутнє враження. У «Поемах усамітнення* принцип бароко виражено по-іншому. Головна лірична тема «Поем усамітнення» — самотність героя на лоні чудової, схожої на декорацію природи. Для її розкриття поет викорис товує антитези, виразні гіперболи, блискучі метафори та інші складні художні засоби. У своїй поезії Луїс Гонгора-і-Арготе ніби перетворює реальний світ на фантастичний, стилізований. Він створює живописні, звернені до зору картини. Вражають уяву несподівані порівняння з кристалом і мармуром, із коштовними металами — золотом, сріблом. Причому в дусі естетики бароко слово часто виявляється багатозначним. Зачаровує і дивовижна музичність віршів поета.

Октава (лат. octava — восьма) — восьмивірш, строфа з восьми рядків п'ятистопного або шести стопного ямба.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Складність і «темноту» мистецтва Гонгори пояснюють не стільки гли биною висловлених у ньому ідей, скільки навмисним прагненням поета ускладнити манеру їхнього вираження. У листі з приводу свого стилю він пояснював, що прагне до «темного» та заплутаного, бо його мистецтво має бути доступним тільки для обраних невеликої кількості освічених знавціваристократів. g

Епоха Бароко в Європі

€^233

Луїс Гонгора-і-Арготе представляв бароко в його аристократичному варіанті. Дійсності він протиставляв ілюзорний світ, схожий на умов ну декорацію. Створенню цього світу слугував і стиль поета, який започаткував цілий напрям в іспанській поезії, відомий під назвою «гон горй зм *.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте, як Луїс де Гонгора-і-Арготе пов'язаний із Кордовським собором. 2. Розгляньте, які риси особистості поета характеризують його як людину доби Бароко. 3. Розкажіть, коли і завдяки кому в Іспанії відродилася цікавість до твор чості Луїса Гонгори. 4. Поміркуйте, як мистецькі принципи доби Бароко втілились у творчості видатного іспанського поета. 5. Розкрийте смисл поняття гоигоризм.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ Особливу славу принесли Гонгорі його «піратські» романси, складені від імені християнина, захопленого турками або алжирськими морськими розбійниками: прикутий до галери бранець згинається над веслом і жалі ється хвилям на свою долю. Подібну картину спостерігає читач і в поезії «Галерник». Під суворий дзвін своїх ланцюгів і весла звертається до рідного моря прикутий до лави на турецькій галері полонений іспанець. Він просить хвилі розповісти про його дружину, яку він не бачив довгі десять років, відколи втратив свободу. Якщо дружина ще оплакує його, води перевершать коштовними перлами південні моря. Та якщо її забрала смерть, нехай криваве море німує. Про те цього не повинно було б статися, бо навіть у вічній каторзі при веслах нікого не вбиває сум. Печальний, сповнений внутрішнього драматизму монолог невільника пе рериває наказ наглядача налягти на весла під сповненими вітром парусами. Картина, описана в поезії «Галерник», була в часи Гонгори звичною й поширеною. Проте створена в романсі сумна картина — вишукана літера турна гра, в якій дотримано всі основні принципи барокового поетичного стилю. У романсі звучать характерні для поезії бароко теми: сум, са мотність, безпорадність людини перед грою випадку, смерть, панування всевладної долі. Обмеженість руху прикутого до лави галер ника контрастує з вільною морською стихією, приреченість невільника-весляра — з вітром, який напинає паруси. Яскраві протистав лення й епітети, метафори, несподівана гра думки — все це викликає асоціації, сповнює поезію філософським смислом, спонукає до роздумів. Ш ■ Турецька галера

Бароко і класицизм

234

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ Галерник На галері, на турецькій І до лави там прикутий. Руки на весло поклавши, Очі втупивши додолу, Він, драгутівськин невільник, Біля узбереж МарбельТ Нарікав під звук суворий Ланцюга й весла своїх: 4 О святе іспанське море, Славний береже і чистий, Коне, де незмірна безліч Сталася нещасть наморських! Ти ж бо є те саме море. Що прибоями цілує Краю батьківського мури, Короновані і горді. Про дружину принеси ти Вістку і скажи, чи щирі Плач її і всі зітхання, Що мені і тут лунають. Бо якщо полон мій справді Ще оплакує, як легко Ти могло б південні води Перлами перевершити 1 Дай же, о криваве море. Відповідь: тобі не тяжко Це вчинити, якщо правда. Що і води мають мову. Але ти німуй, о море, Якщо смерть її забрала; Хоч цього не сміє статись, Бо живу я поза нею, Бо прожив я десять років Без свободи і без неї. В вічній каторзі при веслах Не вбиває сум нікого».

Враз потужно розгорнулось Шестеро вітрил галерних, І звелів йому наглядач Всю свою ужити силу. Переклад Михаила Ореста

Епоха Бароко в Європі 0 1. 2. 3. 4. 5. 6.

% ^235 ^

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ Розкрийте настрій вірша «Галерник». Поясніть, як у поезії відобразились риси барокового стилю. Розкажіть, які художні засоби використані в романсі. Наведіть приклади. Поміркуйте, яким постає у вірші ліричний герой. Проаналізуйте, що символізують образи галерника, моря та наглядача. Намалюйте скрайбінг до вірша «Галерник».

Луїс Гон гора-і-Apr оте впродовж усієї творчості ретельно приховував від читачів власні переживання. Лише в останніх сонетах, написаних незадовго до смерті, поет прохоплюється про свою принижену бідністю, старістю й хворобами гордість. Людина слабка й безпорадна, вважає Гонгора, пригнічений марнотою столичного життя. Проте рядки його віршів 1 поем самою своєю віртуозною довершеністю свідчать про зовсім інше: людинатворець всесильна, а створений нею в слові світ — безсмертний. Ars longa — мистецтво вічне!

5.1.4

Джон Донн

XVII століття в Англії — час таких соці альних потрясінь, які не могли не відбитися в літературі. Центром політичних подій стала боротьба королівської влади з парламентом. Коли релігійні, економічні й соціальні проти річчя сягнули піка, армія парламенту висту пила проти армії короля, Карла І засудили до страти. До влади прийшов блівер Кр«5мвель, який став лордом-протектором. Але за два роки монархію було відновлено, проте тепер вона була обмежена конституцією. Значущою подією духовної й політичної історії Англії початку XV II століття став ■ Джон Донн. переклад Біблії англійською мовою. Англій Портрет з мініатюри XVII ст. ською, а не латиною, почали викладати свої погляди філософи й учені. Панівну роль у літературі посідала поезія. Відомим поетом свого часу був Джон Донн (1572-1631). В англійській літературі мало таких суперечливих постатей, як Джон Донн. У молодості він оспівував чуттєву пристрасть, а в зрілі роки писав не менш пристрасні релігійні вірші та проповіді. Він був католиком, а став англіканським священиком, з марнославного самозакоханого гуль віси перетворився на відданого чоловіка-однолюба й глибокого бого слова-самоучку Високоосвічена молода людина, інтелектуал, любитель театру й літератури, улюбленець світських прийомів, який саркастично висміював церковні традиції, корупцію влади та світські манери, він під

236

Бароко і класицизм

кінець життя став філософом і блискучим проповідником. Та все своє життя Джон Донн залишався поетом і подарував світові неперевершені зразки барокової лірики. Народився Джон Донн 12 лютого 1572 року в католицькій родині. Його батько, успішний заможний купець, помер, коли йому було три роки. Мати, дочка поета й драматурга Джона Хейвуда та внучата пле мінниця Томаса Мора, невдовзі знову вийшла заміж за багатого вдівця.

Т гім ас М ор (1478-1535) — англійський письменник, філософ, державний діяч, лордканцлер короля Генріха VIII Автор суспіль но-політичного трактату «Утопія», де описано ідеальну державу.

Джон Донн виховувався в дусі католицизму що створювало в країні, де сталася Реформація, чималі труднощі. З дванадцяти років він навчав ся спершу в коледжі Оксфордського університету, потім у Кембриджі, проте диплома не отримав через обмеження, введені для католиків у протестантській Англії. Покинувши університет, Джон Донн деякий час подорожував Італією та Іспанією, вивчаючи мови та культуру цих країн. У 1596 і 1597 роках Джон Донн разом з іншими «джентльменамидобровольцями* вирушив у пошуках кар'єри і пригод у звичайну для того часу напівпіратську експедицію на Азорські острови, так званий «Острівний похід*, затіяний популярним у народу графом Ессексом за ради перехоплення іспанських кораблів, що поверталися з Америки зі скарбами. Експедиція закінчилася повним провалом. По закінченні екс педиції Донн ще якийсь час залишався в Європі, вивчаючи мови. Уже тоді Джон Донн писав вірші, що розхо дились у рукописах Як поет він не зажив гуч ної прижиттєвої слави, та й не прагнув цього. За житія Донн не друкувався, перше видання Реформація (від лат. reformatio — з'явилося лише за два роки по його смерті. перетвореннявиправлення) — церковно-релігійний, духовноУ двадцять п'ять років Джон Донн був суспільнай р у х у Європі XVI cm., готовий до дипломатичної кар'єри відпо якай набув форма релігійної відно до своїх талантів та освіти. Він став боротьба прота кат олацької секретарем у лорда-охорон ця королівської церква і папської влада т а прапечатки сера Т<$маса £джертона. У 29 років звів до ванакнення протестанДжон Донн — член парламенту здасться, тазму. В Англії протестантазм його кар'єра складається вдало й на нього став офіційною релігією. чекає блискуче майбутнє.

Епоха Бароко в Європі Та Джон Донн закохався. Його обраницею стала чарівна сімнадцятирічна племінниця сера Том ас а Анна Мор. Ні за статусом, ні за дохода ми, ні за знатністю Донн не міг розраховувати на згоду ЇЇ родини на шлюб, тому вінчання мо лодих було таємним. Коли про це дізнався батько Анни, кар'єра Джона Донна закінчилась. Еджертон на його вимогу звільнив Донна. Батько Анни вимагав арештувати не тільки Джона, а й свідків він чання. Вимагав він також, щоб шлюб визнали недійсним. Проте йому вдалося тільки добитися ув'язнення Донна. Поет потрапив до в'язниці, т а його невдо взі звільнили. Разом з Анною Донн поселився в маєтку її родичів у Пффорді. У 1605 році вони переїхали в будинок у Митчемі, неподалік від Лондона. Усе життя Джон Донн був відданий дру жині. їхня любов виявилась сильнішою за всі нещастя, що їм довелося пережити. У рік вінчання (1601) Джон Донн написав дружині один із най відоміших своїх любовних віршів. У цій характерній для нього поезії, на писаній в традиціях любовної лірики епохи Від родження, поет розкриває власний ідеал кохан ня. На його думку, любов — це те, що надає життю духовний смисл, вивищує над повсяк денністю, робить людину Людиною у високому розумінні цього слова. Багато років Джон Донн марно намагався за безпечити пристойне існування своїй зростаючій родині. Донн зазнавав серйозних матеріальних труднощів, не мав ні постійних джерел прибутку, ні власного будинку Він був адвокатом, змуше ний був у надії на винагороду складати вірші «на випадок*- для багатих покровителів. Донн намагався знову розпочати світську кар'єру та йому це не вдавалось. У важкі часи йому допомагали родичі й близькі друзі, з яки ми Донн зберіг добрі стосунки до кінця життя. Свої борги він ніколи не забував, і коли став знаменитим т а багатим, допомагав усім, хто колись підгримував його у важку хвилину У 38 років за полемічні роботи проти католиків він отримав ступінь магістра мистецтв Оксфор да, а мода на поезію у світських колах зробила його помітною постаттю.

% ^ 237 - ^

■ Невідомий художник. Джон Донн у молоді роки. 1595 р.

The Loue Poems

JOHN DONNE

зсс»:ж»[фж »:»> ж сс +ж»:*

■ Будинок Донна в Перфорді

Бароко і класицизм

238

Він познайомився з багатим спонсором і головним своїм покровителем Робертом Др^рі та написав поему «Анатомія світу»-, сповнену містики, медитацій та уявлень про жінку життя, смерть, гріх, загробне житія. Проте несподівано в сорок два роки Донн прийняв сан священика й повністю відмовився від світського життя. Нарешті .для самого себе він розсіяв сумніви і визначив, де справжня віра, у яку церкву йти. Я к підсумок своїх роздумів, Джон Донн написав трактат «Досвіди в богослов'ї^, за який Кембридж присвоїв йому звання Доктора богослов'я. У 1621 році він отримав посаду настоятеля лондонського собору Святого Павла. З а два роки після прийняття сану Джон Донн нгратив дружину музу й любов усього життя, яка завжди підтримувала поета у важкі хвилини. Убитий горем, Донн повністю віддається своїм обов'язкам священика. Смерть коханої була для поета нездоланним горем. Фінансові труд нощі, смерть дітей і близьких друзів — усе вони переживали разом. З цього моменту починається останній період життя Джона Донна, його особиста розмова й дуель зі смертю: Сонет 10

і і

■ Невідомий художник. Портрет Джона Донна.

1622 р.

Мізерна смерте, хай тебе назвуть Могутньою — не смій гонорувати. Не зникли люди ті, що іх взяла ти. І я переживу тебе, мабуть. Мир, супокій — ось вияв твій і суть. З твоєї праці маєм зиск багатий: Найліпших з нас ти квапишся прибрати, Найшвидше горній дух вони спасуть. Служнице влади, випадку, недолі — З тобою вкупі злочин, мор, війна. Проте приспить і маківка дрібна, Як твій удар. Пишатися доволі. На мить заснемо й, знехтувавши тлінь, Прокинемось навіки. Смерте, згинь! Переклад Леоніда Череватенка

Сонет 10 — одна з найвідоміших поезій Донна. За іронією долі після втрати дружини Джон Донн досягнув верши ни своєї слави: він став знаменитою, шанованою та багатою людиною. Проте все це не втішає поета, останні його сонети сповнені глибоких філософських роздумів про любов до Бога та його милосердя. У роки служіння Джон Донн писав мало віршів, та послухати його проповіді збирались усі поціновувані літератури, багато хто записував 'їх. Збережено близько 160 його проповідей. У проповідях і моліннях поета звучать ті самі живі ритми, що й у його віршах. Сповнені яскра вої образності та психологізму вони забезпечили автору славу одного з найбільших майстрів англійської прози.

Епоха Бароко в Європі Джон Донн помер 31 березня 1631 року Безпосередньо перед смертю він прочитав про повідь, опубліковану під назвою «Поєдинок зі смертю*, що вважають надгробним словом Донна самому собі. Похований поет у соборі Святого Павла.

239 ^

Собор Св. Павла, у якому настоятелем був Джон Донн, згорів дощенту в 1666 році. Дивом уціліла тільки біла мармурова статуя на над гробку поета.

Т в о р ч іс т ь п о е т а

В архіві Джона Донна збереглася велика кількість рукописів. В основному це проза — трактати, есе, проповіді, хоча в історію англій ської культури він увійшов як основоположник філософської любовної лірики. За життя Джона Донна вірші його були відомими переважно у списках, опублікова но було лише кілька з них. Зібрання віршів Донна було видане вперше після смерті поета. Час створення багатьох віршів раннього періо ду його творчості невідомий. Під пером Донна багато традиційних жанрів літератури зазнали ■ Відбудований собор Святого Павла змін: сатири, сонети, елегії, пісні, послання зав Лондоні звучали по-новому Відмова від музичності єлизаветинської лірики та орієнтація на розмовну мову — одна з найхарактерніших тенденцій його творчості. Вирізняються своєрідністю сатири поета, де головним героєм висту пає дотепний оповідач, який кількома штрихами малює комічні картини лондонського життя або іронічні портрети сучасників. Коли Донн почав займатися літературою, в Англії панувала мода на любовні сонети. Джон Донн теж писав сонети, але не дотримувався формальних вимог до цього жанру У його віршах недосяжна красуня перетворилася на живу жінку з плоті й крові, у нього немає звичних штампів любовної лірики, а чергування коротких і довгих рядків, урив часті фрази, несподівані порівняння створюють у його поезіях ефект емоційного вибуху. Шекспір викриває у 130-му сонеті пустопорожні поетичні штампи, із допомогою яких неможливо створити образ реальної живої жінки. Донн іде далі: наприклад, у вірші «Анаграма* він пропонує, описуючи жіночу красу поміняти місцями традиційні епітети: зробити очі малень кими, а рот — великим, червоним кольором змалювати волосся, а не щоки, а зуби замість брів — чорним, і т. п. Це характерна для літератури бароко гра, що її розквіт припадає на XVII ст. Адже саме в літературі

Бароко і класицизм

240

бароко народився особливий вид метафори - к о т е т т о . Із кончетто До нна найвідомішим є уподібнення душ закоханих до ніжок циркуля з вірша «Розлука без туги*: Отак зрослись моя й твоя душа. Мов циркуля дві ніжки золоті: Одна душа в дорогу вируша. А друга знає всі її путі. Переклад Віктора Коптілова

У пізніший період життя Донн повернувся до традиційної форми сонета в циклі «Священні сонети« (1610). У них поет звернувся до релігійних тем. Цикл «Священні сонети« («Holy Sonnets«) характеризує напруга почуттів і пристрасність, властива його ранній любовній ліриці, тільки тепер любов звернена до Бога, а не до земної жінки. У «Священних сонетах« іноді Донн використовує досвід релігійної медитації, якому навчився в єзуїтів: відтворює в уяві сцену з Нового Заповіту, помістивши себе в коло дійових осіб, а потім аналізує власні переживання і виносить моральний урок. Джон Донн є яскравим представником англійської барокової лірики. Його творчість спрямована до релігійності і містики, виражає в Англії мотиви барокового мистецтва, яке на той час поширювалося в Західній Європі. Під його впливом виникла «школа метафізиків«, представникам якої властиві глибокі релігійні роздуми, напружені містичні стосунки з Творцем, складна образність. (= |

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Як це часто трапляється, термін ««метафізична п оезія» спочатку було виголошено з насмішкою. Поет і критик кінця XVII століття Джон Дрійден дорікнув засновнику цього напряму Джону Донну, що той у любовних вір шах, де мають панувати почуття, бентежить уми представниць прекрасної статі тонкими філософськими міркуваннями, замість того, щоб звертатися до їхніх сердець та описувати принади кохання. ^

(давньогрецьк. то цвто та (рікттка — «те, що після фізики*) — розділ філософії, що займається дослідженням первинної природи світу й буття

М е т а ф із и к а

Поезія «метафізиків« — це незвичайна образність, гра розуму, пов’язана з традицій но непоетичними сферами знань: геометрією, географією, біологією. «Метафізичну« твор чість Джона Донна характеризують посилена увага до філософських питань, медитативний характер лірики, абстрактність образів і мір кувань, поєднання емоційного та інтелекту ального.

Епоха Бароко в Європі

241

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Пригадайте, які події визначили життєвий і творчий шлях Джона Донна. 2. Розгляньте, які риси особистості Джона Донна характеризують його як людину доби Бароко. 3 . Розкажіть, як поет став проповідником 4 . Поміркуйте, як мистецькі принципи доби Бароко втілились у творчості Джона Донна. 5. Розкрийте смисл поняття метафізична поезія.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ Джон Донн — складний і загадковий поет. Його вірші спантеличують читача багатозначністю, несподіваними контрастами і неочікуваними по воротами думки, поєднанням тверезої аналітики з бурхливою пристрастю, постійним пошуком і постійною незадоволеністю Поет болісно відчував усю недосконалість світу й упродовж життя шукав точку опори. Головний мотив його лірики — внутрішній розлад, його при ваблюють складні почуття, протиріччя, напруженість, боротьба емоцій, саме тому головний композиційний прийом у його творах — антитеза. Схожість Джона Донна з Шекспіром у тому, що в його поезії також роз крито складний внутрішній світ людини. У сонеті «Щоб мучить мене...» можна знайти всі ті риси, які характе ризують творчість Джона Донна й властиві бароковій поезїї. Тут і поєднання непоєднуваного, й антитези, і внутрішні суперечності, і несподіваний пара доксальний висновок Ліричний герой постає перед читачем у всій склад ності свого духовного життя, мінливий і на перший погляд легковажний. Та це тільки на перший погляд... т

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ Якщо ви маєте можливість, прочитайте сонет Джона Донна в оригіналі. Прочитайте переклад поезїї.

H oly S on n et

19 Ob, to vex me, contraries meet in one: Inconstancy unnaturally hath begot A constant habit; that when I would not 1 change in vows, and in devotion. As As As As

humorous is my contrition my profane love, and as soon forgot: riddlingly distempered, cold and hot, praying, as mute; as in finite, as none.

Бароко і класицизм

242

I durst not view heaven yesterday; and today In prayers and flattering speeches I court God: Tomorrow I quake with true fear of his rod. Somy devout fits come and go away Uke a fantastic ague; save tha there Those are my best days, when I shake with fear. Із циклу 4Священні сонети*

XIX Щоб мучить мене, крайнощі у всім Зійшлися; я клубок із протиріч; В душі моїй зустрілись день і ніч; Веселий щойно враз стаю сумним, Впадаю в гріх й розкаююсь у нім, Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч; Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч; Німий в мольбі, великий у малім. Я зневажав ще вчора небеса — Молюсь сьогодні й Богові лещу, А завтра вже від страху затремчу — Й набожність потім знов моя згаса. Коли тремтів від страху я — ті дні Спасіння, може, принесуть мені. Переклад Віктора Марача ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. 2. 3. 4. 5.

Розкрийте настрій сонета «Щоб мучить мене.. ». Поясніть, як у сонеті відобразилися риси барокового стилю. Розкажіть, які художні засоби використано в сонеті. Наведіть приклади Поміркуйте, яким постає у сонеті ліричний герой. Проаналізуйте, чому ліричний герой припускає, що спасіння принесуть йому дні. коли він тремтів від страху. 6 . Спробуйте порівняти оригінал сонета з перекладом

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Як проповідник. Донн не мав суперників, проповіді його ввійшли до англійської прози як взірець красномовства. Слова: «Не питай ніколи, по кому подзвін, він лунає по тобі...» з проповіді Джона Донна відомий американський письменник На честь Джона Донна на Ернест Гемінгвей узяв епіграфом до свого званий кратер на Меркурії. роману «По кому подзвін» g

Епоха Бароко в Європі

243

Діалог культур Продовжувачами традиції метафізичної школи Джона Донна вважа ються у X X ст. Томас Еліот, Йосип Бродський та ін. Лауреат Нобелів ської премії з літератури російський поет Йосип Бродський назвав Джона Донна одним з найвеличніших ліриків світу Бродський переклав росій ською вірші Донна « Блохам, « Шторм*, «Прощання, яке забороняє сум*-, «Відвідини^ та присвятив англійському поету вірш «Велика елегія Джону Донну*- (1963). Тут Бродський створив образ поета X V I-X V IІ стч розповів про значення поетичного доробку Джона Донна. І водночас елегія — роз думи про саму сутність поезії, про складний пошук призначення мистецтва. Україна і світ Українською мовою окремі твори Джона Донна переклали Д. Павличко, В. Коптілов, Л. Череватенко, В. Марач. Переспів із Донна здійснив Б. Мозолевський — вірш «Таїна^. «Вибрана поезіям Джона Донна — добірка, яка складається з п'яти віршів: «Не величайся, смерте**, «Блохам, «Ти сотворив мене, та Свому твору...*-, «Мій Боже, Ти мені до сеї днини... «Чорна душе моя, тебе вже звуть...*-. Вони представляють собою настроєві роздуми над неминучістю смерті і над порятунком душі. Переклад поезій був здійснений видатним українським митцем Дмитром Павличком. Українське бароко

Українське (або Козацьке) бароко — мистецький стиль, поширений у Х У П -Х У ІІІ ст. в українських землях Війська Запорозького, що виник унаслідок поєднання європейського бароко та національних народних традицій. Своєрідність українського варіанта бароко виявилась у всіх видах мистецтва: архітектурі, живописі, графіці, скульптурі, літературі, музиці, різьбярстві, художній обробці металу гаптуванні тощо. Центром художнього життя України в XVII ст. був Київ. Піднесення філософської думки, науки, літератури в Києво-Могилянській академії сприяло розвитку мистецтва, як і діяльність художньої школи та дру карні Києво-Печерської лаври. Особливого розквіту стиль бароко сяг нув в архітектурі. Видатними взірцями ба рокових споруд є Миколаївська соборна церква в Ніжині, Тфоїцька соборна церк ва Густинського монастиря, Спасо-Преображенська церква в Ізюмі, Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві, церква Св. Катерини та Тфоїцька церква в Чернігові, Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях, собор Св. Юра у в Троїцька церква, Чернігів. Львові тощо. XVII сг.

244

■

Собор Св. Юра, Львів. XVII ст.

■

Іконостас Преображенської церкви у с. Великі Сорочинці на Полтавщині. XVII ст.

■

Іван Георгій Пінзель. Жертвоприношення Авраама. Золочене дерево, вівтар костелу Всіх Святих, Львівська обл. XVII ст.

Бароко і класицизм Найбільше українських барокових храмів було збудовано за правління гетьмана Івана Мазепи: коштом гетьмана спорудили до деся ти храмів. За Мазепи барокових рис набули й собори, споруджені за часів Київської Русі,— Софійський та Михайлівський Золотоверхий, Успенський собори та Троїцька Надбрамна церква Печерської лаври. У бароковому вигляді ці храми зберігаються й у наш час. Українська національна архітектурна школа дала світові відомих майстрів: І. Гри горовича-Барського, С. Ковніра, І. Зарудного. Визначними пам'ятками українського бароко є різьблені іконостаси, що зачаровують красою та багатством оздоблення. Розписи іконостаса, неповторні зразки барокового українського малярства, сповнені розгорнутої символіки, втіленої в урочистих постатях, виразних піднесених жестах, світлових ефек тах, лініях драпірування тощо. Іконостаси доби Гетьманщини — високі досягнення староукраїнської культури, що мають світове значення. Наприклад, іконо стас Преображенської церкви у с. Великі Сорочинці на Полтавщині, де відображено кращі надбання стилю бароко в українсько му іконописі. Я к і архітектура, барокові твори україн ських скульпторів вирізняються самобутністю, 'їм властиві яскрава емоційність і щирий драматизм. Відомими скульпторами епохи бароко були Я. Оброцький, П. Бєлостоцький, О. Стефанський та І. Г Пінзель, найвидатніший український митець, якого називають Галицьким Мікеланджело. Провідне місце у мистецтві барокової доби посідав жанр портрета, де також своєрід но поєднувались європейські барокові ідеї та національні традиції. Художній мові відтво рення портретного образу були притаманні театралізація, умовність, певна символічна система. Вишуканий стиль бароко виражав духовні інтереси й прагнення до аристокра тичності української козацької старшини і вищого духовенства.

Епоха Бароко в Європі

245 ^

Українська музика доби Бароко була художньо розвиненою, розмаїтою за жанрами. Її специфіку та особливість визначала опора на нар одно-музич ні джерела. Провідним жанром у музиці був хоровий, так званий партесний (хоральний) концерт. Для барокової музики характерні сильні контрасти, чуттєва повнота, емоційність. Глибину душевних переживань виражено в бароковій церковній музиці. ■ Брама За б ор ов сь ко го, Най видатніші представники українського Київ. XVII а . барокового музичного мистецтва: А. Рачинський, М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведень та ін. Розвивалось українське бароко й у всіх жанрах літератури, зокрема в проповідях І. Галятовського, А. Радивиловського, в поезії Л. Барановича, І. Величковського, Г Сково роди та інших. Найвідоміший жанр барокової поезії — духовна пісня. Світська поезія т а кож мала різні жанрові форми: філософська й любовна лірика, епіграма, емблематичні та пейзажні вірші. Серед оригінальних поетичних творів українського бароко вирізняються «віршові іграшки*: акровірш (коли початкові літери кожного рядка утворюють ім'я автора), мізовірш (коли потрібні слова складаються з літер, ■ Невідомий художник. Митрополит Петро Могила. що знаходяться посередині вірша), кабаліс XVII ст. тичні вірші (числове значення слов'янської абетки дає можливість підрахувати рік на писання твору), фігурні вірші (написані у формі серця, хреста тощо), «раки літеральні* І. Величковського — вірші, рядки яких можна читати однаково як справа наліво, так і ^піва направо. Найяскравіша постать Українського бароко — мандрівний поет і філософ Григорій Сковорода.

О Ц ІН К И Т А О Б Г О В О Р Е Н Н Я

1. Розкажіть про особливості Українського бароко. 2. Поміркуйте, які риси мистецтва доби Бароко справили на вас найбільше враження. 3. Поясніть, чому бароко можна назвати першим загальноєвропейським художнім напрямом.

Бароко і класицизм

246

‘Ю аащис}лі (і/ Європі У XVII ст. французи прагнули знайти ідеал абсолютно у всьому: у літературі, архітектурі, живописі, скульптурі, музиці, театрі, моді. Як результат — створення королівського балету, комедії’ балету, музичної трагедії, класичної трагедії, високої комедії. Успіхи французів були настільки значними, що з другої половини XVII ст. інші європейські країни інтенсивно переймали досягнення французької культури. Усебічний розвиток Франції тісно пов’язаний з одним із нових явищ загальноєвропейського масштабу і одним із нових напрямів у мистецтві і літературі післяренесансної доби класицизмом. Він виник в Італії, найвищого розвитку досяг у Франції XVII ст., став майже офіційним творчим напрямом, і досі не здобув однозначної оцінки. Проте класи цизм подарував світові багато видатних людей, серед яких — великий комедіограф Жан Батйст Моль£р (Поклін). 5.2.1

Франція часів Мо.іьера

Розвиток культури і мистецтва ніколи не був відокремленим від со ціально-історичного життя країни. Найвизначнішими пам’ятками мисте цтва слова ставали саме ті, у яких авторам вдавалося осягнути глибинні процеси свого часу, розкрити основні закони і суперечності. Якою ж була Франція середини XVII ст., коли творчість Мольєра досягла свого найвищого розвитку? Розвиток французької літератури XVII ст. тісно пов’язаний із непрос тим соціально-історичним становищем, яке склалося в країні. У цей час у Франції ствердилася централізована королівська влада — абсолютизм. Аби не втратити влади, королю Луї ХНІ потрібно було всіляко сприяти економічному й фінансовому розвитку держави, об'єднувати феодалів, обмежувати вплив старої аристократії, привертати до себе заможних буржуа. Але слабкий і безхарактерний король не міг цього забезпечи ти. Тому творцем французького абсолютизму, людиною, яка прагнула зробити Францію так само сильною та освіченою, як Давній Рим часів Октавіана Августа, об’єднати розрізнені території довкола королівської влади, був королівський міністр кардинал Рішельб. За часи його прав ління державна влада і державна казна зміцнилися за рахунок заможних буржуа, які з великим бажанням за чималі гроші скуповували посади та звання. Аристократи ж, які хизувалися своїм шляхетним походженням і привілеями, зневажали буржуа, ставилися до них як до людей друго го сорту, однак не могли відмовитися від фінансової підтримки. Дуже популярними в ті часи були шлюби між заможними буржуа, особливо фінансистами (їх називали — «лихварі великого масштабу*), і нащад ками збіднілих дворянських родин. У такий спосіб молода буржуазія завойовувала місце у феодальному суспільстві, виборювала у дворянства

Класицизму Європі право на участь у державному житті, купу ючи титули й родинні замки тих аристокра тів, які поступово позбавлялися кардиналом Рішельє впливу й статків. Ці соціальні процеси широко представлені в літературі XVII ст., особливо в комедіях Мольєра. Крім зміцнення системи управління дер жавою, за цей час вдалося упорядкувати багато сфер суспільного і духовного життя країни. Дисципліна і порядок поширювалися на всі сфери життя Франції, і, звичайно, на літературу Кардинал Рішельє був великим прихильником мистецтва класицизму, оскіль ки вважав, що Франції потрібне саме таке ■ філіпп де Шампень. Портет кардинала Рішельє урочисте і серйозне мистецтво доія вихован 1637 р. ня високих громадянських почуттів, розвит ку у французів почуття відданості королю й монархії, здатності пожертвувати собою Мораліст — той, хт о заради інтересів країни. Сприяти цьому проповідує сувору мораль. мала всебічна підтримка мистецтва державою. Поступово контроль із боку влади ставав все більш очевидним: створюється періодична преса — у 1632 році, почала виходити перша газета; організовується спеціальний заклад, покликаний опікуватися мовою, літературою, мистецтвом — запрацювала Французька Академія. Перед Академією ставилися великі завдання: укласти словник французької мови, упровадити нові норми, а також опікуватися літера турним життям, спрямовувати роботу письменників, визначати державні завдання для літератури. Поступово моралісти, філософи, письменники і літературні крити ки, перейнявшись загальними тенденціями, почали розробляти струнку систему правил, яка мала регулювати моральну поведінку людини, способи мислення, художні принципи і прийоми поетичної творчості. Різні літера турні гуртки та салони, що ставали популярними в той час, сприяли обговоренню не лише окремих художніх творів, а й виробленню загаль них правил творчості, об'єднуючи письменників спільними поглядами на мистецтво, його призначення і художні характеристики. Пізніше це сприяло формуванню провідної художньої системи французької літера тури XVII ст. — класицизму Ця система протягом кількох десятиліть сприяла створенню великої національної літератури. Після смерті Рішельє та невдовзі — смерті короля Луї XIII, аристократія скористалася тим, що наступний король Луї XIV був ще малолітнім, і спробувала повернути собі етрачену владу Ці драматичні події дістали назву Фронді, яка походить від назви дитячих змагань з іграшковими пращами.

248 Прайса — просте прист о сування для мет ання ка меня, відоме всім народам із глибокої старовини.

Бароко і класицизм І хоча справжня дитяча іграшка — фронда — була досить безпечною, в історії Франції рух Фронди позначає роки кривавої і напруженої боротьби, у яку були втягнуті буржуа, селяни, ремісники, робітники — усі, хто потерпав від надмірних податків.

Кінець громадянській війні поклав король Людовик XIV лише тоді, коли досяг повноліття. Луї XIV був талановитим політиком і витонче ним естетом. За час його правління Франція перетворилася на найсильнішу державу Європи, стала центром мистецтв і законодавицею моди та поведінки.

Король-Сонце — так називали Луї XIV — царював довше за будь-якого іншого монарха Європи. Ко ролем він став у 4 роки, усю повноту влади взяв у свої руки у 23, правив протягом 54 років. Йому приписують висловлювання: «Держава — це я!» ЛуїXIV не говорив таких слів, але держава завжди асоціювалася з особистістю правителя. Шарль Поерсон. Лю довик XIV в образі Юпітера, переможця фронди. XVII ст.

Досягнення доби Луї XIV незаперечні: розвиток торгівлі і мануфак турного виробництва, зародження колоніальної імперії Франції, рефор мування армії і створення флоту, розвиток мистецтва і наук, будівництво Версаля і перетворення Франції на сучасну державу. Значна роль у цій політиці відводилася мистецтвам і літературі. Луї XIV прагнув оточити свою особу вишуканістю та пишністю, тому за прошував до королівського двору художників, скульпторів, музикантів, архітекторів і, звичайно ж, літераторів. Образ Короля-Сонця з'явився на численних емблемах і медалях. У Версалі побудували сліпучої краси та розкошів палац, розбили ма льовничий парк. При дворі відбувалися пишні свята, опери, балети, ви стави. Королівський міністр навіть отримав доручення скласти перелік найкращих поетів, які достойні королівської премії. Відтак королівська милість або немилість мали велике значення для кар'єри письменників і долі їхніх творів. Це яскраво засвідчує біографія Мольєра. У ці часи остаточно сформувався класицизм. Творчість комедіографа Ж ана Бати ста Мольєра, поета і байкаря Ж £на де Лафонтбна, драма турга Ж £на БатіГста Расіна, поета, критика і теоретика Н іколі Буал<5, письменників-моралістів Ф рансу£ де Ларошфук<5 та Ж4на де Лабрю£ра становлять ^золотий вік* французької літератури, який довго вважали культурним і художнім зразком для інших європейських народів.

Класицизму Європі

■

Версальський палац

249

■

Інтер'єр Версальського палацу

Саме за таких умов класицизм сформував власне уявлення про лю дину — героїчну й добре виховану особистість. Тому вибір тем, мотивів, образів, жанрів, мови — це також способи впливу на світ.

Філософське та естетичне підгрунтя класицизму Розквіту Франції у XVII ст. сприяв інтенсивний розвиток французь кої філософії і науки. Багато мислителів цього часу прагнули збагнути смисл людського життя, дошукатися істини, сформулювати правила, яки ми необхідно користуватися в житті і в мистецтві. Основною категорією, першопочатком усього, основою в мистецтві і житті було визнано розум. Один із найвідоміших філософів цього часу Рен£ Декорт проголосив основне положення раціоналізму: «Я мислю, отже, існую*. Причому розумом уважали не здатність до безмежного пізнання, не можливість людини все правильно розуміти, а морально-етичний принцип людського життя. Інший французький філософ, учений і письменник Блез Паскаль так це сформулював: « Будемо ж прагнути добре мислити, ось основа моралі*. Німецький класицист МДрТІН Опіц означив ту саму думку так: «Розумом піднестися над заздрістю й злістю*. Результатом розвитку раціоналізму для літератури було переконання митців у тому, що призначення її — виховувати людину, але не шляхом читання моралей чи нотацій, а насолодою, яку мусить давати мистецтво. Письменники-класицисти прагнули залучити читача до процесу мораль но-психологічного аналізу того, що зображувалося в художньому творі, і саме так його «повчати*. Такий принцип літератури повністю збігається з принципом художньої творчості класика літератури Давнього Риму Горація — «повчати, розважаючи*. Було сформульовано закони й правила класицизму, які давали змогу розумно керувати творчістю митців і створити образ вільного та розум ного світу, який допоможе людині протистояти трагедіям і конфліктам у житті. Художній твір мав розкривати вічний — досконалий і прекрасний — ідеал суспільного життя, тому представники нового мистецтва — класи-

Бароко і класицизм

250

цизму - переконували у необхідності досягти ясності і простоти стилю, конфлікту, композиції тощо. При цьому ідеальним вважалося не лише те, що давно минуло, наприклад, доба Античності, а й те, що має бути в найближчому майбутньому. Основний закон класицизму - закон правдоподібності. Не правда, а саме правдоподібність, на думку класицистів, завжди відповідає мо ральній нормі. Література класицизму прагнула зображувати явища не такими, якими вони є, а такими, якими вони «повинні були б бути» (за визначенням Мартіна Опіца). Але митцю дозволялося відступати від наперед визначених норм, застосовувати свою творчу уяву та інтуїцію, оскільки саме вони, керовані розумом, підказують, що є правильним. Письменники-класицисти усвідомлювали та приймали свої художні правила, але це не означає, що вони механічно наслідували їх. Твори завжди були живими, динамічними, правила їх написання бурхливо обговорювалися. І це дало змогу сформулювати певні узагальнювальні положення, згідно з якими класицизм можна називати літературним на прямом. Теоретичним підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і, в першу чергу, «Поетика* Аристотеля. Першою важливою спробою формування принципів класицизму була «Поетика« французького поета і літературного критика Жана Шапл£на (1638), але найпослідовнішим, найґрунтовнішим був теоретичний трактат Іїікола Буало «Мистецтво поетичне«- (1674). Вимоги класицизму: • раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів, із почуттям міри); • наслідування зразків античного мистецтва, яке проголошувалося ідеальним, класичним, гідним наслідування; • нормативність, установлення вічних та непорушних правил і з а конів: зображення дійової особи тільки під час виконання держав ного обов'язку, коли вона приборкує свої пристрасті, керується обов’язком і розумом; різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних характери мають будуватися на виділенні однієї домінантної (головної) риси, що робить їх типовими; • суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість і простота композиції, громадянський та інтелектуальний характер конфлікту, його дидактико-моралістичний пафос, повчальний сю жет тощо; • ясність і чистота мови. • аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви; • поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія, де відтворювалися історичні події, життя представ ників вищих верств, міфологічних або біблійних героїв) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма де зображувалося повсякденне життя простих людей):

Класицизм у Європі

251

* правдоподібність і благопристойність, легкість і доступність твору на перевагу «брутальності» і витонченій екстравагантності; о для драматурги — це закон «трьох єдностей» (дії. часу й місця). Це означало, що у драматичному творі мала зображуватися од на подія, представлена однією сюжетною лінією, в одному місці і протягом однієї доби. Єдність місця і часу дії запозичена класицистами з давньогрецької трагедії. Основну сюжетну лінію не можна було ускладнювати паралельними сюжетними лініями (як це. наприклад, робив Шекспір).

Інтрига, покладена в основу художнього твору, повинна була відразу визначатися, стрімко розгортатися і логічно розв'язуватися. Класицис тична драма мала складатися з п’яти дій, кожна з яких виконувала свою особливу функцію: перша дія — зав'язка, друга — зображення конфліктних обставин, навколо яких розвивався сюжет, третя — максимальне загост рення та ускладнення конфлікту (розвиток подій) аж до кульмінації у четвертій дії, п'ята дія — розв'язка. Особливо яскраво французький класицизм заявив про себе у дра матургії, хоча прозові жанри, наприклад казки ІІІ^рля ІІеррб та байки Ж ака де Лафонтена, теж були надзвичайно популярними. ВИСОКА ПОЛИЧКА Ставлення до класицизму у світі не завжди було однаковим. У XX сто літті інтерес до класицизму був дуже незначним. Д о нього ставилися як до нудної, формалізованої науки, яка домагається лише правильності й прав доподібності. він ототожнювався із сухим, внутрішньо холодним «музейним» мистецтвом. А його теоретика — Нікола Буало — називали «жандармом Парнасу». ^

Україна і світ Розвиткові класицизму в Україні не сприяли ні політичні, ні загально культурні умови. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. поширення набули переважно «низькі* жанри травестійна поема, комедія, байка. Але саме завдяки цій неповноті класицизму в українській літературі від бувається епохальний перехід від українізованої книжно-слов’янської до живої народної мови. Так започатковується нове відродження українсько го письменства, а згодом і нації в цілому. Представники українського класицизму — Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ’яненко, Петро Гулак-Артемовський, Павло Білецький-Носенко та інші. ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Схарактеризуйте, у яких суспільно-історичних умовах сформувався кла сицизм як літературний напрям. 2. Поясніть, яку роль у його розвитку відіграв французький абсолютизм

Бароко і класицизм

252

3. Розкажіть, що вам відомо про філософську основу класицизму у фран цузькому мистецтві. 4. Висвітліть, чим саме антична культура захоплювала митців XVII ст 5. Розкрийте естетичні канони класицизму як літературного напряму. 6. Назвіть жанри літературних творів класицизму. 7. Поясніть, як ви розумієте правила побудови класицистичного драматич ного твору. 8. Оцініть функцію художньої літератури в суспільному житті за переконан ням класицистів. 9. Прокоментуйте тезу: класицизм — це раціональне і правдоподібне мис тецтво за встановленим зразком. ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ Об'єднайтеся в групи і підготуйте презентацію на одну з тем: • Класицизм в архітектурі. • Класицизм у живописі. • Класицизм у музиці. • Класицизм у моді. % ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ Використовуючи мережу Інтернет, підготуйте віртуальну виставку на одну з тем: • Книжкові обкладинки доби класицизму». • Театральні афіші доби класицизму. Розмістіть ваш проект у соціальних мережах. ©

Ак ¥ 5.2.2

Мольєр (Жан Батист Поклей)

.ч \

■

П'ер Міньяр. Портрет Мольера. XVII ст.

ВИСОКА ПОЛИЧКА У чому невичерпна сила Мольєра? Можливо, у зверненні до своїх сучасників? Чи у відверто му тавруванні соціальних проблем? У створенні яскравих сатиричних типів, що втілюють головні вади суспільства? Олександр Пушкін називав його геніальним митцем, Микола Гоголь — ве ликим майстром, Лев Толе той — «майже всена родним і тому прекрасним художником нового мистецтва». ^

Народився Жан Батйсг Поклін (1622-1673) у Парижі 13 січня 1622 року в родині шпалерника, який мав приватний будинок і зажив доброї слави. При народженні батько дав сину власне ім'я — Жан, додавши згодом друге ім'я — Батист, аби відрізнити його від брата, теж Жана. Долю хлопчика було ви значено наперед Він мав успадкувати батьківську справу а після того, коли

Класицизм у Європі

253

батько викупив у свого брата посаду придворного шпалерника, юний По клен мав успадкувати ще й цей високий сан, що надавав право називатися королівським камердинером. Апе Жан Батист вибрав інший шлях, він став славетним комедіографом зі сценічним іменем Мольер. Ще зовсім юним, у десять років, хлопчик утратив матір Марі Кресс£, яка була доброю, розумною і досить освіченою жінкою. На жаль, точних відомостей про його дитинство не збереглося, лише короткі розповіді біографів драматурга про його дитячу прив’язаність до діда, Луї Крессе. Дід по матері був звичайним ремісником і відкрив перед онуком завісу над життям міського люду. Луї Крессе був пристрасним шанувальником театру, він ознайомив онука з народним красномовством, давав можли вість насолоджуватися грою комедіантів на ярмаркових театральних ви ставах, які вони разом відвідували. Але не тільки це дало Жану Батисту змогу пізнати життя. Завдяки високому становищу та зв’язкам батька хлопчик отримав добру освіту в Клермонському коледжі, найкращому на той час у Парижі, де навчали наук і життєвих правил дітей аристократів і заможних буржуа. Далеко від дому хлопчик провів довгі сім років. Він опановував богословські дисципліни, природничі науки, філософію, грецьку та латинську мови, давню літературу, граматику. Навчався молодий Поклен успішно. Він так оволодів давніми мовами, що міг вільно читати в оригіналі твори античної літератури; захоплення філософією спонукало його за власним бажанням зробити віршований переклад поеми Лукрбція «Про природу речей*. 0

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Твори філософа Лукреція були досить популярні. Під їхнім впливом власну філософську поему написав великий італійський філософ і вчений Джордано Бруно. §

Захоплення філософією не обмежувалося лише інтересом до Антич ного світу. У роки навчання Жан Батист знайшов однодумців, із якими посилено студіював праці французького філософа-матеріаліста і викла дача П’єра Гассенді, що досить сильно вплинули на формування його поглядів на життя і літературу. З цього часу юнак був переконаний, що для того, аби людина щось зрозуміла, їй замало лише абстрактно це обміркувати — пізнання грунтується ще й на відчуттях та емоційному досвіді. Згодом герої його найкращих комедій будуть демонструвати, що здоровий глузд, не зі Можливо, знаменитий урок грітий серцем і душею, стає згубним для люди пана Журдена з комедії ни, робить її аморальною. Мольєр-драматург, як «Міщанин-шляхтич» ґрунту вався саме на дитячих спо прибічник класицизму, завжди виступатиме за гадах автора про навчання гармонію серця і розуму, оскільки тільки така у Клермонському коледжі. гармонія робить людину повноцінною.

254

Бароко і класицизм

Але хай як би захоплювався мовою, літературою і філософією юний Поклен, його активна натура потребувала іншої справи. У коледжі був шкільний театр, де ставили твори давньоримських комедіографів Плав та і Теренція. Вважалося, що, беручи участь у шкільних виставах, учні коледжу краще вивчатимуть розмовну латину. Імовірно, що Жан Батист виконував ролі в цьому театрі, бо, як переконують його власні п’єси, латину та творчість римських комедіографів він добре знав. Поклен-батько пильно слідкував за успіхами сина і ніколи не за бував про його головне призначення. І ось 18 грудня 1637 року п’ятнадцятирічний Жан Батист склав присягу, необхідну для входження до цеху шпалерників та права на успадкування батькової посади. Після закінчення навчання в коледжі Жан Батист склав в Орлеан ському університеті екзамен і здобув ступінь юриста. Він навіть декілька разів виступав у суді в ролі адвоката. Батько мав бути вельми задово леним: його спадкоємець був тепер освіченою людиною. Але правнича кар’єра не вабила молодого Поклена. Він був далекий від батькових мрій. Існує думка, що Поклен-батько знав про театральні захоплення сина, але не схвалював їх. Було природним для нього вимагати від спадкоєм ця вступити у права й узятися до справи: молодому чоловікові йшов двадцятий рік. Поклен-син навіть просиджував деякий час у лавці, ви конував деякі відповідальні завдання під час поїздки Луї XIII до Нарбонни у 1642 році. Лає наслідки цього були неочікуванимн: невдовзі син повідомив батькові про своє рішення відмовитися від справи і звання придворного шпалерника та «королівського камердинера*. Ця відмова була оформлена нотаріальним актом, згідно з яким права і звання були передані середньому брату, а батько виплатив Жану Батисту частину материного спадку. Отож ні адвокатом, ні придворним шпалерником Жан Батист не став. У 1643 році він прийняв сценічне ім'я Мольєр і очолив «Блискучий театр», в організацію театральної трупи якого вклав успадковані гроші й де сам грав трагедійні ролі. Репертуар театру був досить традиційним: молоді люди ставили трагікомедії, пасторалі й трагедії. У королівському театрі такі п’єси завжди приваблювали публіку кривавими подіями, любовними і патетичними тирадами. Але в «Блискучому театрі» ці вистави майже не збирали грошей. Актори-аматори не здатні були грати так, як про фесійні актори паризьких труп. Борги росли, а виступати досить часто доводилося перед порожньою залою. Урешті-решт театр збанкрутував, трупа з часом розпалася, а найбільш стійкі ентузіасти, серед яких був сам Мольєр, приєдналися до мандрівного гурту Шарля Дюфрена, з яким у 1645-1658 роках об'їздили всю Францію у пошуках щастя й слави. Відтак юність Мольєра, роки його провінційного життя проходили саме там, де ключові моменти французької історії XVII ст. були найвиразнішими. У провінцію трупа потрапила в розпал громадянської війни — Фрон ди. Із закінченням Фронди почався новий розквіт французького абсо лютизму, нерозривно пов'язаний із долею класицизму.

Класицизму Європі

255

Ці роки збагатили життєвий і театральний Фарс — ш и р середньовічної досвід Мольєра, суттєво позначилися на його міської літератури, народна естетичних поглядах, сформували основне коло комедія, яка за сюжетом яв тем, проблем і конфліктів, які глибоко розкри ляє собою розіграний в осо валися у його творах. бах анекдот. К о м е д ія — драматичний Перші часи мандрування театральної трупи т вір, у якому засо бам и гумо не були безхмарними. Влада і церква пересліду ру і сатири розвінчуються вали комедіантів, іноді не дозволяли грати, іно негативні суспільні та п о ді забирали прибуток як податок. Трагедійний бутові явища, розкриваєть репертуар також не був популярним. Будь-яка ся смішне в навколиш ній трупа з ярмарку відбивала глядачів динамічними дійсності чи в людині. виставами, захопливими фарсами, комічними сценами, живими діалогами. Бажання задовольняти інтереси глядачів за час тринадцятилітніх мандрівок Францією підштовхнуло Мольєра перекваліфікуватися із трагіка в коміка, взятися за перо, щоб самому складати п'єси. Так людина, що мріяла грати трагічні ролі Цезаря або Олександра Великого, всупереч своїй волі — й на щастя театру та лі ■ Кадр із фільму «Мольєр». тератури — стала комедіантом і комедіографом. 2007 р. Письменницька біографія Мольєра почалася з комедій інтриги на одну дію, які не зберегли французька столиця була ся. Фарс привертав увагу Мольєра змістом, узя багатою на театральні ви тим із повсякденного життя, різними темами, довища. Тут працювали два яскравістю і життєвістю образів, комічними привілейовані театри — ситуаціями, розмовною мовою. Нові вистави Бургундського готелю і театр глядачам дуже сподобалися. Усе подальше жит Маре, італійська трупа, іс тя комедіограф зберігав любов до фарсу і навіть панські актори, голландські танцівники, ляльковий те у своїх високих комедіях часто використовував атр. У Мольєра було багато фарсові елементи, наприклад, у комедії «Міщадо свідч єн их ко н кур е нті в. нин-шляхтич*. Натхненний успіхом, Мольєр написав свою першу велику комедію. І її перша постановка в Ліоні 1655 року була надзвичайно успішною. Серед глядачів був брат короля принц Конті, який дозволив трупі називати себе «Власні коме діанти принца Конті*. Здобувши славу найкращої провінційної трупи, керований Мольєром театр вирішив повернутися до Парижа. Але у столиці всі театральні майданчики були зайняті. Восени 1658 року Мольєр і актори його театру зі страхом і надією при були до столиці. Майже відразу завдяки хитромудрим інтригам молодому комедіографу вдалося домогтися вищої милості: показати Луї XIV поста новку комічної п'єски «Закоханий лікар*. Молодий король зміг оцінити Мольєр ів гумор, і долю трупи було вирішено: вони стали частими гостями у замках короля, одержали будівлю старого театру а Мольєр — річну пенсію.

256

Бароко і класицизм

Розпочалася напружена робота в театрі. Спочатку театрально-організаційні справи, потім творча робота над новими п'єсами. Успіх нових комедій можна простежити за діловими записами, де позначено, що театр відвідували всі парижани, вистави давали по трійний прибуток, а Мольєр швидко набув слави талановитого драматурга. Ставлення до Мольєра-комедіографа у Парижі не було однозначним. Спочатку літератури о-мистецький світ сприйняв його поблажливо. У його трупі не бачили серйоз ної загрози для професійних театрів. Твори П'єр Міньяр. сприймали як фарси для розваги невибагли Мольєр у ролі Цезаря. вих глядачів. Проте за короткий час напо XVII ст. легливої роботи Мольєр оволодів складними канонами класицизму, навчився створювати глибокі характери, будувати виважені сюжети — став справжнім майстром. Це підняло хвилю заздрощів, а салони навіть оголосили йому війну Мольєра називали малоосвіченим і по гано вихованим, засуджували за спробу виста вити на загальне висміювання представників аристократії, норми аристократичного смаку і салонної поезії (наприклад у п'єсі «Смішні манірниці*). Багато хто угледів у цьому від вертий виступ проти традиційного мистецтва. Вороги навіть втручалися в особисте жит тя комедіографа: зводили наклепи на його дружину Арманду Бежар. Лише заступни цтво Луї X IV змусило їх угамувати ся. Ко Дружина Мольєра роль відвідував вистави Мольєра і відверто Арманда Бежар, сміявся з усією публікою. Мольєр міг вважа французька актриса ти себе переможцем. Майстерність Мольєра зростала від п'єси до п'єси. Він віртуозно створював сюжетні вузли під час виходу кожного нового персонажа, події розвивалися надзвичайно швидко, а завершувалися несподівано й дотепно, фарсові персонажі вражали силою і яскравістю. Солідним паризьким театрам було важко змиритися з успіхом Мольєра. І ось у 1660 році в один момент у трупи відібрали приміщення, без якого вона фактично перестала існувати як театр. Бургундський готель і театр Маре святкували перемогу і підсилали до мольєрівських акторів своїх агентів, запрошували 'їх до більш знаних театрів. Але жоден з акторів не залишив Мольєра у складний час, не зрадив його і не перейшов до іншої трупи. І знову порятувало талановитих митців

Класицизму Європі

■

257

Нікола Андре Мон сі о. Мольєр читає «Тартюфа» в салоні Нінон де Ланкло. XVIII ст.

втручання короля, який надав трупі улюбленого комедіографа зал пала цу Пале-Кардиналь (зараз Пале-Рояль), збудований і залишений карди налом Рішельє для королівської родини. Вирішено було навіть ремонт приміщення зробити за королівський рахунок. І за три місяці у місті поряд із червоними афішами Бургундського готелю знову з'явилися зелені мольєрівські афіші, які повідомляли, що трупа Мольєра поновлювала свій сезон у палаці Пале-Кардиналь із но вими комедіями. У Парижі Мольєр створює справжні шедеври, які прославили його на віки: комедії «Тартюфм (1664), «Дон Жуан*- (1665), «Мізантроп*- (1666), «Ж орж Данден*- та «Скупий*- (1668), «Міщанин-шляхтич*- (1670), «В и тівки Скапена*- (1671), «Хворий, та й годі*- (1673). Музику до його ви став писав талановитий французький композитор Жан Батист Люлпі. Постановка комедії «Тартюф*- — шедевра Мольєра — викликала гран діозний скандал. У п'єсі святенник, ханжа і лицемір Тартюф добивається довіри багатого простака О pro на і під прикриттям цитат зі Священного Писання має намір відібрати у нього майно і дружину. Комедію було заборонено, але вона розходилась у списках по Франції та за її межами. У період, коли «Тартюф*- було заборонено, Мольєр створив ще два шедеври: «Дон Жуанм і «Мізантропа. За «Дон Жуанам драматурга було звинувачено в безвір'ї, оскільки його герой — хоробрий, розумний, веселий, дотепний — не боїться ні неба, ні пекла і викликає не осуд, а симпатію. «Мізантропа — не дуже весела п'єса Мольєра. Мізантропія — це не любов до людей. Головний герой «Мізантропам Альцест стикаючись із людськими вадами й пороками, які Мольєр висміює в інших комедіях, не може втриматися від дорікань на адресу оточення. Він приречений на самотність, у своїй надмірній вимогливості до людей він постає комічно. У п'єсі поставлені глибокі філософські й моральні питання: доведена до максималізму чеснота втрачає здоровий глузд і фактично призводить до зникнення самої чесноти.

Бароко і класицизм

258

Одна з причин образи М о льера на короля — Луї XIV надав ком позитору Жану Батисту Люллі виключне право показувати вистави з музикою і позбавив цієї можливості Мольера.

■

Вистава «Хворий, та й годі» у Версалі. 1674 р.

Сатирична кош дія — т в ір , у яко м у за до по м о го ю спе ц іа л ь н и х с а т и р и ч н и х з а с о б ів

— грот еску,

п а р о д ії а б о

і р о н і ї — р із к о в и с м ію ю т ь с я с у т т є в і с у с п іл ь н і в а д и , з о б р а ж у ю т ь с я с м іш н і (к о м іч н і) п о д ії й п е р с о н а ж і.

Дружина Мольера р о зп о рядилася покласти на й о го могилу велику кам'яну плиту та привезти побільше хм изу, щоб б езх ат ч єн ки могли погрітися взимку бі ля вогнища. З часом плита тріснула від вогню й ро з валилася. М инуло більш ніж сто років, поки вдячні нащадки вирішили з почес тями перенести до Пантеону тіло великого сина Франції, проте ніхто вже точно не міг указати, де його поховано.

За останні шість років життя Мольєр на писав п'єси, які в майбутньому дістали назву «буржуазних комедій*. Одна з най відоміших — «Міщанин-шляхтича. Мольєр зобразив міщани на Журдена, який бажає у всьому зрівнятися з панами із вищого світу Захоплений новими творчими пошуками, Мольєр кожною новою прем'єрою підносив престиж театру. Тому коли стосунки драматурга і короля стали прохолодними, митець спокійно дав прем'єру своєї нової комедії не при дворі, а в міському театрі. При цьому він демонстратив но замінив у творі пролог, у якому оспівувався король, на інший, у якому навіть не згадувалася королівська особа. Це була остання комедія Мольєра «Хворий, та й годі* і останній рік життя драматурга, який видався особливо складним. Йому доводилося постійно відбиватися від незадо воле них і розлю чених глядачів, які вважали, що 'їхню честь і гід ність принижують у сатиричних комедіях, дозво ляли собі зводити наклепи і поширювати плітки про Мольєра, його сім'ю, його театр. Важкі умови суспільного життя супроводжу валися трагічними особистими нгратами. Помер молодший син комедіографа, пішли з життя дав ні вірні друзі, плели інтриги актори театру Усе це підірвало моральний дух митця. Він відчув, що втрачає життєві сили. Але останній шедевр — комедія «Хворий, та й годі*, де розкривалася одна з улюблених тем публіки — про лі карі вшарлатанів і хворих, які люблять лікуватися, пройшла з великим успіхом. Смертельно хво рий Мольєр ретельно підготував прем'єру, блис куче виступив у головній ролі, але жити йому залишилося зовсім недовго. Після четвертої ви стави Мольєр помер. Біля смертного ложа драматурга не було ні лікарів, ні священиків. Паризьке духівництво ненавиділо Мольєра за викривальний зміст його творів, за відверте таврування духівництва. І тому посилалося на давній наказ про те, що актори — великі грішники, які не покаялися, тому вони не мають бути поховані поряд із богобоязними християнами.

Класицизму Європі

Дружині Моль єра Арманді Бежар навіть довелося звертатися до паризького архієпископа і короля Луї XIV. Вирішено було не допускати скандалу. І тільки тому, що члени родини драма турга мали звання «королівських камердинерів», було дозволено поховати тіло Мольєра, проте лише вночі. Отже, у ніч із 21 на 22 лютого 1673 року тіло драматурга винесли на кладовище свя того Йосипа. Його супроводжували діти з хору зі свічками і сімсот-вісімсот проводжаючих (се ред них не було жодної знатної особи). 5 .2 .3

Мольєр - майстер класицистичної комедії

Уже в першій половині XVII ст. теоретики класицизму визначили жанр комедії як низький , що мав зображувати приватне життя, побут і мораль. Моль єру вдалося створити жанр «високої» комедії, який ґрунтувався на ори гінальних сюжетах, узятих із сучасного йому французького життя, та на сюжетах із римських На відміну від трагедії, комедій, творів італійського Відродження, іспан де зображувалися королі, ських новел і драм, французької .літератури. державні діячі, герої коме Комедія, на думку драматурга, змушує смія дія представляла картини тися чесних людей, а тому сприяє викоріненню звичайного повсякденного їхніх вад. Її завдання — бути дзеркалом суспіль життя людей середніх і ства, висміювати недоліки людей свого часу. нижчих станів — міщан, дрібних дворян, прислуги Автор правдоподібно зображував життя, та ін. «Високими» комедії виділяв характерні особливості різних соціаль Мольера були тому, що в них прошарків і професій, визначав найбільш них порушувалися серйозні, закономірні явища, розкривав основну рису «високі» проблеми — соці узагальненого характеру так майстерно, що альні, філософські, моральні. глядачі відразу впізнавали, на кого він схожий. За теорією Аристотеля, в основу комедії має бути покладено певну невідповідність. Мольєр, як прибічник класицизму, втілює цей принцип, але в досить оригінальний спосіб. Його головна дійова особа зазвичай одержима якоюсь при страстю, вона марить, і це марення її повністю захоплює, відриває від реального життя. Це і є комічною рисою характеру — головною, все бічно висвітленою, глибоко проаналізованою. Отже, в основу комізму Мольєра покладено невідповідність реальних обставин і того, як воші сприймаються дійовою особою. Сюжет багатьох п’єс Мольєра можна подати за такою схемою: голов на дійова особа (протагоніст) перебуває під владою якогось марення чи комічної пристрасті. Цим користується інший герой (антагоніст), холод ний і розсудливий інтриган. Він устигає скористатися маренням, довір

Бароко і класицизм

260

Подібна схема твору вже траплялася у зарубіжній лі тературі, наприклад у траге діях Шекспіра. Але великий англійський драматург праг нув усебічно зображувати характери, а Мольср нама гався максимально розкри ти основну домінантну рису, лише накресливши інші.

ливістю, нездатністю тверезо мислити протаго ніста і отримати зиск. Але наприкінці комедії протагоніст «про кидається * і починає розуміти істинний стан речей. Антагоніста викривають. Ставши на шлях серйозної, моральної дра матургії. Мольср не перетворився на нудного мораліста. Він прагнув відстоювати життєву мораль, справжню доброчинність, тому не бо явся життя, а, навпаки, у природному розвитку людської натури, якою керує розум, завжди зна ходив істинну мораль.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть, що вам відомо про життя Мольєра. 2. Поясніть, чому перші театральні спроби Мольєра виявились невдалими 3 . Назвіть, із якими драматургічними жанрами пов'язані перші твори Мольєра. У чому сенс його творчих пошуків? 4. Поясніть, як сприймав Париж творчість Мольєра. Які високопосадовці стали друзями й покровителями драматурга? Чи були в нього вороги? 5. Сформулюйте, у чому художнє новаторство створеного Мольєром жанру «високої» комедії. Які п’єси Мольєра можна віднести до цього жанру? 6 . Прокоментуйте, за якою схемою будуються комедії Мольєра. 7 . Назвіть, які протилежні якості втілюють головні дійові особи — «прота гоніст» і «антагоніст». 8 . Визначте, у чому полягає комізм сюжету Мольєра. Як у його комедіях уті люється класицистичний конфлікт між здоровим глуздом та пристрастю?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ 1. Об’єднайтеся в групи і підготуйте презентацію на одну з тем: • Цікаві факти з життя Мольєра. • Луї XIV і французький театр. • Екранізації творів Мольєра. • Театральні постановки творів Мольєра. 2. Об'єднайтеся в пари і підготуйте експонати (1 -2 ) для виставки ескізів костюмів для мольєрівських п’єс %

5.2.4

Історія споретш комедії «Міщанин-шляхти

Існує історія про те, як у 1669 році, коли Франція налагоджува ла дипломатичні й економічні зв ’язки з країнами Сходу, до Луї XIV прибула делегація турецьких послів. Король прийняв їх із казковою розкішшю. Однак турки, з їхньою мусульманською стриманістю, не висловили ніякого захоплення пишним прийомом. Ходила легенда, що один із них навіть відважився сказати, що на коні його господаря султана — дорогоцінного каміння більше, ніж на вбранні короля Франції. Луї XIV дуже образився й вирішив покарати зухвалого гостя. Він замовив Мольєру п’єсу, у якій би висміювалися турецькі церемонії.

Класицизм у Європі

261

Так, на замовлення короля Мольєр написав комедію -«Міщанин--шляхтич», одна з коміч них сцен якої — посвята героя в -шамамуші*-. Комедію було створено за десять днів, і була вона суцільною імпровізацією. У своєму творі Мольєр вийшов за межі замовлення, створивши турецький фарс із метою висміяти не турків, а французів, точніше, типовий образ заможно го буржуа, що прагне стати аристократом. По дії у п'єсі пов'язані з особою малоосвіченого і марнославного міщанина Журдена, який марить тим, аби стати дворянином, а насправді стає загальним посміховиськом. Кульмінація твору — сцена появи турецьких послів і удаване посвя чення героя в турецькі -шамамуші*. Тематика і проблематика комедії <«Міщанин-шляхтич» У центрі художнього твору — типове явище суспільного життя Ф ран ції XVII ст., коли представники середніх верств суспільства прагнули будь-якими засобами змінити своє становище і здобути дворянський ти тул (купували посади, маєтки тощо), засвоювали дворянський етикет, мову і традиції. Аристократія, хоча й переживала економічний занепад, усе ж зберігала своє привілейоване становище в суспільстві. Спостеріга ючи за стосунками цих суспільних прошарків, Мольєр прагнув розкрити владу дворянства над міщанами, яка ґрунтувалася на перевагах дворян ської культури та низькому рівні культури молодих буржуа. Водночас він прагнув, аби міщани тверезо оцінили, на кого вони хочуть бути схожими, і позбулися психологічної залежності. Дійові особи комедії Головний герой комедії — пан Журдбн — має все, чого може бажати людина: сім'ю, гроші, здоров'я. Але він одержимий однією маніакальною ідеєю — вибитися в шляхтичі. Можливість наблизитися до аристократів — велике щастя доія нього, все його честолюбство — бути схожим на них, усе його життя — прагнення їм уподібнитися. Думка про дворянство повністю захоплює Журдена, він навіть утрачає здатність реально бачи ти й оцінювати життя, розмірковувати, зважувати. Тому як наслідок — шкодить собі та своїй родині. Бажання стати шляхтичем позбавляє Журдена залишків здорового глузду: він не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсіль із Клеонтом тільки тому що той не шляхтич. Під впливом одержимості дворянством міщанин перетворюється на душевно низьку людину починає навіть соромитися своїх батьків. Над ним усі глузують, його обкрадають учителі, перукарі, кравці й прості робітники. Бруталь ність, невихованість, невігластво, вульгарність мови й манер пана Журдена

262

Бароко і класицизм

комічно контрастують із його претензією на дворянську вишуканість і витонченість. Але Журден смішний, а не огидний, можливо, тому, що, на відміну від подібних до нього, він щиро прагне стати дворянином, щиро прагне й щастя своїй доньці. Спілкування з людьми шляхетного походження не розширило його світогляд, не збагатило духовно, не розвинуло його думки, а, навпаки, відвертало увагу від реальних справ, привчало брехати і лицемірити, по збавляло здатності тверезо оцінювати ситуації. Тому перевапі Журден а явно комічні: він прагнув піднятися у власних очах і очах оточення, а натомість утрачав власну гідність. Основною темою комедії можна вва жати прагнення міщанина увійти до аристократичних кіл, яке реалізу ється ганебними засобами і виливається у спробу лише пристосуватися до дворянства. Пану Журдену у творі протиставляється пані Журден, справжня мі щанка, тверезо мисляча практична жінка з відчуттям власної гідності. Вона всіляко намагається протистояти одержимості свого чоловіка, його беззмістовним претензіям, а головне звільнити будинок від людей, які користуються довірливістю і марнославством господаря та живуть за його рахунок. На відміну від свого чоловіка, пані Журден не схиляєть ся перед дворянами. Для неї важливіша добра слава, ніж дворянський титул. Позитивними героями п’єси також є молоді міщани — донька Журдена ЛюсіЛЬ і її наречений Клебнт. Це люди нового типу. їх не можна назвати слухняними дітьми своїх батьків. Люсіль отримала належне ви ховання, має свій погляд на життя і стосунки, щиро покохала Клеонта за його людські якості і не збирається відмовлятися від своїх почуттів. Клеонт — шляхетна людина, але не за походженням, а за характером і моральними якостями: чесний, щирий, відвертий, закоханий, може при служитися суспільству і державі. Він шість років прослужив солдатом і набув справжньої шляхетності у життєвих випробуваннях. Можна ска зати, що в образі Клеонта по-новому сформульовано поняття людської гідності, яка визначається справами і рисами особистості, а не її по ходженням. Хто ж ті, кому прагне уподібнюватися Журден? Граф Доргінт і маркіза Дорім^на — люди шляхетного походження, з вишуканими манерами, культурні та ввічливі. Але граф — це ниций авантюрист, лицемір, ошуканець, який без докорів сумління користується примхою Журдена. Нічого, крім титулу, у нього немає: ні грошей (їх він бере в борг у Журдена). ні аристократичних, піднесених почуттів. Він викорис товує Журдена, щоб справити на Дорімену враження багатія. Вінцем цієї ситуації є комічна сцена, коли герої говорять, не розуміючи одне одно го, кожен про своє: Дорімена думає, що коштовності дарував Дорант, і обурюється, коли Журден применшує їхню цінність, бажаючи поставати скромним в очах своєї обраниці.

Класицизм у Європі

263

Дорімена виявляється не благороднішою від Доранта, вона теж до лучається до оббирання Журдена. І згоду на шлюб маркіза дає тому, що вважає Доранта насправді тим, за кого той себе видає. Її розчарування автор мудро виніс за межі комедії. Образи Доранта і Доріменн дають Мольєру змогу розкрити одну з тем комедії - лицемірність французької аристократії. Образи слуг Ніколь і К ов’єля можна протиставити представникам зарозумілої і самозакоханої аристократії та малокультурного міщанства. Завдяки своїй щирості, доброті та загостреному почуттю справедливості вони стають наприкінці п’єси справжніми господарями, влаштовують не тільки власну долю, а й долю своїх хазяїв. Своїми прекрасними люд ськими рисами вони повною мірою заслуговують на ту любов і повагу, які відчуваються в авторському ставленні до них. Отже, можна погодитися з тим, що Журден — невіглас і простак, марнославний егоїст. Але за моральними рисами він вищий за аристо кратів, він ні на кому не наживається, нікого не використовує, а лише дурить — сам себе. Так комедія, яка мала розважити короля, стала сатиричним твором на соціальну тему. За смішними подіями комедії приховані серйозні висновки, а комічні образи стають сатиричними. Сатира в комедії має суспільний смисл, а моральні проблеми — місце людини в суспільстві, пріоритети та ідеали, цінність особистості, питання освіти, виховання, мистецтва, кохання, честі, людської гідності — ніколи не втрачали своєї актуальності. Мольєра справедливо називали автором «високої комедії*. «Міща нин-шляхтич* — яскравий доказ цього.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Перекажіть, що стало поштовхом до написання комедії «Міщаниншляхтич». 2. Схарактеризуйте конфлікт, покладений в основу сюжету твору. 3 . Поміркуйте, які сюжетні лінії можна виділити в цій комедії. Яку функцію вони виконують? 4 . Проаналізуйте, чи дотримується Мольєр правил класицизму в комедії «Міщанин-шляхтич». 5. Визначте жанрові особливості комедії Підтверджуйте свою думку цита тами з тексту. 6 . Розкажіть, що сатирично зображується в комедії «Міщанин-шляхтич». 7. Аргументуйте, у чому комізм образу Журдена. Яку рису його характеру можна назвати основною? 8. Визначте, чи заважає пану Журдену його марнославство. 9. Складіть порівняльну характеристику дійових осіб комедії. Чи поділяються вони, згідно з класицистичною традицією, на позитивних і негативних?

264

Бароко і класицизм

10. Поміркуйте, які загальнолюдські та суспільні проблеми порушує Мольєр у своїй комедії. 11. Доберіть вислови з комедії, які стали крилатими. 12. Накресліть і заповніть таблицю «Засоби творення комічного у комедії Мольєра «Міщанин-шляхгич»: Худ. засіб Гумор Ір о н ія

С арказм

Сатира Буфонада

Фарс

Сцена Журден позичає гроші графу До ранту

Ф у н к ц ія Висміюються довірливість Журдена і шахрайство Доранта

Пані Журден глузує з чоловіка, який довіряє Доранту Пані Журден із неприхованим гнівом викриває Доранта і Дорімену, виганяючи їх зі свого дому Ков'єль дає негативну характеристику Журденові: «От йолоп, так йолоп!..» Окарикатурення Журдена (як він одяга ється кланяється вимовляє звуки тощо) Переодягання Ков'єпя і Клеонта, підглядання Ніколь, побиття Журдена палицями під час церемонії посвяти в «мамамуші» та ін.

Світове значення комедій Мольєра Творча майстерність Мольєра відразу здобула світове визнання. Він під ніс жанр комедії, який виник ще в античні часи, стрімко розвивався в добу Відродження, на нову висоту Мольєр зображує комічні ситуації не лише з життя представників нижчих суспільних станів, як це робили комедіографи Давньої Гфеції та Давнього Риму показує вже не дивовижні пригоди та надзвичайні ви падки, що зумовлені долею чи випадком, як це робив Шекспір. Мольєр створює сатиричну комедію, наповнює її сер йозною проблематикою, іноді надає трагічно го звучання. У центрі сатиричного зображен ня постають переважно представники вищих суспільних станів, французької аристократії. Значення художніх здобутків Мольєра в історії світової драматургії важко переоцінити. Поєднавши у своїй творчості найкращі тра диції французького нового театру та най про гресивніші ідеї гуманізму драматург об'єднав ■ Перший том англійського дві культурні доби — добу Відродження і добу перекладу всіх п'єс Просвітництва XVIII ст.х сміливо накреслив Мольєра, виданий напрям подальшого розвитку драматургії. Д ж оном Вотсом у 1739 р.

Класицизм у Європі

265

Мотиви поведінки дійових осіб його творів Створений через сім років зумовлені суспільним становищем та становою після смерті Мольєра сила психологією: одні прагнуть якнайкраще вла ми акторів його трупи театр штуватися в суспільстві, інші — збагатитися за «Комеді Франсез» існує і чийсь рахунок. .Ллє смішними постають і ті, хто досі. Цей зразковий театр має ще одну назву — «Дім прагне обдурити й використати, і ті, хто дозво Мольєра». ляє себе ошукати. Сміх Мольера завжди добрий. Він поблаж ливий до людей, вірить у їхню здатність поба чити свої вади і виправитися. Реалізм французького драматурга розвивали в наступні століття ві домі комедіографи Лес&к і Бомарш& У різних європейських країнах переклади п’єс Мольєра стали потужним стимулом до створення націо нальної комедії. Так було перш за все в Англії, потім у Німеччині, в Італії, де під безпосереднім впливом Мольєра виховався творець італій ської комедії Гольдбні. Актор-новатор, творець нової манери реалістичної гри, Мольєр заклав міцні підвалини нової драматургії, на які надалі спиратимуться і які розвиватимуть драматурги різних країн світу. Ніхто точно не знає, де могила Мольєра. Немає будинку, де він на родився. Не збереглося жодного автографа, окрім двох розписок, до нас не дійшли ні його рукописи, ні листи. Проте зі сцени театрів світу досі лунає його безсмертний сміх, а народжені його розумом і талантом слова й через століття викликають у відповідь думки та почуття. І саме це найпрекрасніший і найміцнішнй з усіх поставлених йому пам'ятників. Україна і світ В Україні перші постановки комедій французького драматурга від булися вже наприкінці XVIII ст., і сьогодні його твори входять до ре пертуару різних українських театрів. Визначні діячі української культури Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка та багато інших високо оцінювапи п’єси драматурга. Мольєрівські ідеї і сюжети неодноразово перевірялися і будуть перевірятися в нових культурних та історичних умовах, і таки доводитимуть свою універсапьність. Іван Карпенко-Ка рий у трагікомедії «Мартин Боруля», Михайло Кропивницький у творі «Глитай, або ж Павук», Леся Українка у «Камінному господарі» надають мольєрівським сюжетам нового життя, оновлюють їхній ідейно-естетич ний зміст, збагачують новими явищами життя, створюють літературну традицію. Одна з таких спроб — комедія Миколи Куліша «Мина Мазаило», коли автор навмисне взяв сюжет мольєрівської п’єси «Міщанин-шляхтич» і переніс його на український грунт першої половини XX ст. Чи позбулася людина за кілька століть бажання за будь-яку ціну змінити свій статус у суспільстві і вивищитися у власних очах та очах оточення вирішувати вам. сучасним читачам.

Бароко і класицизм

266

Перекладати комедії Мольєра українською мовою почали ще у XIX ст. П’ять комедій переклав Володимир Самійленко — український поетлірик, сатирик, драматург і перекладач. Серед них особливо вирізняється переклад «Тартюфа* 1901 року. Вибрані комедії Мольєра перекл&аа актриса, письменниця п пере кладачка Ірина Стешенко, онука корифея українського театру поета й драматурга Михайла Старнцького. У 1931 році вийшла книжка «Французькі класики XVII сторіччя* в перекладі Максима Рильського, де вміщено, серед іншого, Мольєрового «Мізантропа*. Карбовані олександрійські вірші цієї «високої комедії* стали одним із кращих надбань Рильського-перекладача. Із сучасних перекладачів над творчістю Мольєра працює Нінель Орлик. ^

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1 . Р озкаж іть п р о св іто в е зн а че нн я д р а м а т у р гії М ольєра. 2 . П ерелічіть, хто з укр а їн ськи х п и сьм е н н и ків в и ко р и сто в ув а в у своїй т в о р чості м ол ьєр івські м о ти ви 3 . П ідготуйтеся д о д и с к у с ії на те м у «М іщ анин-ш ляхтич» — в и со ка ком ед ія 4 . Н апиш іть тв ір -р о з д у м на те м у «Сучасні Ж урдени».

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ П ід го туй те п о в ід о м л е н н я з п р е з е н т а ц іє ю на те м у «Е кранізація тв о р ів М ольєра» ®

ЗАВАНТАЖ ІНФОРМАЦІЮ

Бароко — кул ь тур н о -істо р и чн а д о б а в Є вропі, яка настала після д о б и В ід р о д ж е н н я . М и с т е ц т в о б а р о к о стал о го л о в н и м сти л е м є в р о п е й с ь к о ї культури п е р ш о ї п ол овин и XVII ст. Класицизм — це д р у ги й після б а р о ко п р о в ід н и й напрям у м исте цтві Є вр о пи , щ о о ста то чн о утверд ився у д р у гій половин і XVII ст. На відм ін у від б а р о ко , кл а си ц и зм тя ж іє д о я сн о сті ф о р м и , д о ви в ір е н о ї р о зум о м га р м о н ії та то ч н о го д о т р и м а н н я ж а н р о в и х канонів. Луїс д е Гонгора-і-А рготе — іс п а н сь ки й п оет п е р ш о ї п о л о ви н и XVII ст. клю чова п о ста ть б а р о ко в о ї лірики. Д жон Д онн — вид атна п о ста ть а н гл ій сь ко ї б а р о ко в о ї л ір и ки , за с н о в н и к «м етаф ізичної п оетичної ш коли». М ольєр — ф р а н ц узьки й д р а м а т у р г, м а й сте р к л а с и ц и с т и ч н о ї к о м е д ії «М іщ анин-ш ляхтич» — «висока комедія». З Ключові поняття тем и: Б а р о ко , кл а с и ц и зм , ф іл о со ф сь ки й вірш , з а с о б и ко м іч н о го : гум о р , іронія, сати ра, са р ка зм

267

ВАШІ ПІДСУМКИ

1. Луїс де Гонгора

автор барокової лірики? б) ні

а) так 2.

Найвизначніша постать англійського Бароко - Джон Донн? а) так б) ні

Мольєр а) так

Виборі п> одну правильну відповідь. Для барокової лірики є характерним: а) оптимістичний настрій б) поєднання «непоєднуваного» в) домінування розуму над почуттям

Виберіть одну правильну відповідь. Твори Луїса де Гонгори стали широко популярними в Іспанії: а) за життя письменника б) у XX столітті в) у наш час

Виберіть одну правильну відповідь. Джон Донн - автор: а) барокової лірики та церковних проповідей б) барокової лірики в) церковних проповідей

автор «Мііцанина-шляхтича»? б) ні

Уг і амонії ь відповідність між письменниками й жанрами: 1) Луїс Гонгора 2) Джон Донн 3) Мольєр

а) комедія б) романс в) сонет

Установіть відповідність між творами та дійовими особами: 1) « Галерник» а) Журден 2) «Міщанин-шляхтич» б) іспанський бранець 3) «Священні сонети» в) суперечливий ліричний герой

Установіть відповідність між авторами та творами: 1) Луїс Гонгора а) комедія про міщанина-шляхтича 2) Джон Донн б) «Галерник» 3) Мольєр в) «Священні сонети»

10. Чи справедливим € твердження, що Луїс де Гошора на постаті» барокової лірики? Відповідь аргументуйте.

цеп граль

11. Джон Доїш ноет-філософ. засновник «метафізичної поетичної школи». Як ви вважаєте, чим він іцкавий сучасному читачеві? 12.

У чому секрет популярності комедій Мольєра?

Т щ д іїО

Література; \ X

У пщщримссе£& і Ш ишта пшьшщ кладне й сповнене протиріч XX століття — недавня історія люд ства. З одного боку, це доба наукових відкриттів, технологічної революції, космічних польотів, захопливих досягнень і звершень, втілення в реальність найсміливіших мрій попередніх епох. Людина під нялася в повітря, спустилася в океанські глибини, зазирнула в мікросвіт, наблизила до себе зірки, винайшла ліки від страшних хвороб. З іншого, це століття світових війн, тоталітарних режимів, створення зброї масово го знищення, техногенних катастроф. Масштабність подій суперечливого часу відбилася в мистецтві. У літературі з'явилися нові напрями, стилі й жанри, нові теми й герої. Та як і в попередні епохи, митці замислюва лися про сенс життя, про істинні цінності, про шляхи пізнання світу й душі людини. XX століття залишило нам справжні літературні шедеври, ознайомлення з якими ви вже розпочали раніше й продовжите у стар ших класах. Адже Ars longa - мистецтво вічне! Що ж до літератури сучасної — це можливість пізнати у творах себе, по міркувати над проблемами сьогодення. А оцінку цим творам поставить час.

Опрацю вавши розділ «Література Х Х -Х Х І ст. У пош уках себе і високого польоту», ви: — ознайом итеся з в и б р а н и м и тв о р а м и п и сьм е н н и ків Х Х-ХХ І ст.; — дізнаєтеся пр о попул ярн і ж анри суча сн о ї літератури ; — розкриєте для себе філософський см исл літературної казки-притчі; — скл адете уявлення п ро п р а гн е н н я лю дини д о в и с о ко ї мети; — д ов ід аєтеся п р о суча сн і л іт е р а ту р н о -х у д о ж н і в и д а н н я тв о р ів за р уб іж н о ї літератури;

— з м о ж е те оцінити худ о ж н є втілен ня с в іту с у ч а с н о го п ід л ітка у тво р а х є в р о п е й с ь ки х п и сьм е н н и ків :

— привідкриєте для себе проблеми, які хвилю ю ть ваших ровесників у інш их країнах;

— з ’ясуєте, які тв о р и суча сн о ї літератури вас найбільш е цікавлять.

Література X X і X X I ст.

270

f .

У гт ш ш иш œùe+ і 'ёисш ю ш

П Ш Ш Ш Щ у

А віація (відлат. avis — птах) — галузь техніки, пов'язана з п о льот ами в атмосфері апара тіву важчих за повітря.

■ Літак, на якому вилетів в останній політ у 1944 р. письменник Антуан де СентЕкзюп ері

■ Літак письменника Річарда Баха

6.1.1

Людина з давніх часів мріяла відірвати ся від землі й піднятися в небо. Вона на діляла такою властивістю богів, пробувала сама приробити собі крила. Згадаймо міфо логічного Ікара, який загинув, підлетівши заблизько до сонця. У часи Відродження були перші спроби сконструювати літальні апарати. Наприклад, у паперах Леонардо да Вінчі знайшли креслення прообразу сучас ного вертольота. Ця мрія людства здійснилася в XX сто літті, коли виникла й почала розвиватися авіація. У першій половині X X століття авіатор — це одна з найнебезпечніших і найромантичніших професій. За перельотами відчайдухів через океан або до Північного полюса стежила вся планета, їм аплодували, ними захоплювалися. І сьогодні, коли вже нікого не здивуєш надзвуковими літаками та польотами в кос мос, коли більш ніж півстоліття минуло піс ля того, як людина ступила на Місяць, коли готуються експедиції на Марс,— небо все од но кличе й зачаровує, залишається символом перемоги над буденністю, алегорією здатності людини піднятися над самою собою. Саме з небом пов'язане відчуття високого польоту про яке йдеться у запропонованих вам тво рах X X століття.

Антуан де Сент-Екзюпері

Твори Антуйна де Сент-Екзюпері (1900-1944) у французькій літе ратурі першої половини XX століття стоять дещо осібно. Екзюпері — романтик, слово Людина він писав із великої літери, його цікавило найважливіше: обов'язок і вірність, дружба й кохання, діяльна любов до життя і людей, нетерпимість до зла. Усе життя письменника було пов'язане з авіацією. У роки Другої світової війни Екзюпері був військо вим льотчиком. Він загинув під час розвідувального вильоту до берегів окупованої Франції.

У пошуках себе і високого польоту Антуан де Сент-Екзюпері народився в Ліоні у старовинній аристократичній роди ні. Його батько помер, коли Антуану було чотири роки. Вихованням дітей займалася мати, графиня Марі де Сент-Екзюпері. Вона була натурою артистичною, мала персональні художні виставки, проте, втративши чолові ка, змушена була повністю зосередитися на утримуванні п’ятьох дітей. Родина мешкала у старовинному замку Сент-Моріс де Рем£н. Середньовічні мури, лицарські обладунки, прекрасний парк, по ля і повна свобода — ця казкова атмосфера сприяла тому, що Антуан ріс фантазером і мрійником. Дитинство його було напрочуд Антуан де Сент-Екзюпері щасливим. «Я прийшов із дитинства, як із країни»,— напише він згодом. У дитинстві маленького Тоніо (домашній варіант імені Антуан) називали Король-Сон це за золотаві кучері. Тоніо любив природу, часто вирушав на довгі прогулянки разом із лісником. Він навіть хотів стати садівником, бо садівник не просто вирощує квіти, а ство рює гармонію та красу. Веселий, обдарований Тоніо був непосидою, придумував для братів і сестер ігри, малював, складав казки, писав Антуан (другий справа) вірші, грав на скрипці. А особливо йому по з братом і сестрами добалося майструвати. Мати, з якою в Екзю пері все життя були ніжні стосунки, завжди у всьому підтримувала його і розвивала си нові захоплення. Неабиякі здібності до меха Неподалік був аеродром, куди Антуан ніки та техніки Антуан ви часто їздив на велосипеді. Коли йому минуло явив із ранніх літ. Наприклад, дванадцять, він уперше в житті піднявся в він виготовив із консервних небо на літаку зі своїм знайомим льотчиком. бляшанок телефон, який не Це «повітряне хрещення» у майбутньому погано працював, а в дев'ять вплинуло на його життєвий вибір. У школі років змайстрував диво-велоАнтуана дражнили звіздарем за звичку подов сипед із крилами. гу вдивлятися в зоряне небо. Дитинство Екзюпері закінчилося, коли помер від лихоманки його брат Франсуа. Смерть улюбленого брата справила на майбутнього письменника глибоке враження. «Варто тіль ки підрости, і милосердний Бог залишає вас напризволяще»,— із сумом напише Сент-Екзюпері. Антуан спробував вступити до Вищого військово-морського училища в Парижі, але не склав іспити і вступив на архітектурне відділення Па ризької академії мистецтв. Вивчення архітектури, проте, не захопило його.

Література XX і XXI ст. У 1921 році Сент-Екзюпері, залишивши навчання на архітектурному факультеті, запи сався добровольцем до авіаполку в Страсбур зі. Авіація назавжди ввійшла в його життя. За два роки строкової служби він здобув унікальну підготовку — засвоїв пілотування різних літа ків, був і штурманом, і стрілком, і механіком. У двадцять два роки Екзюпері вже отримав по свідчення пілота. Та мрія підкорити небо невдо взі обернулася аварією — першою з численних аварій у його житті. За станом здоров’я йому довелося залишити армію. Сент-Екзюпері оселився в Парижі. Спробу вав зайнятися літературою, та спочатку це не принесло йому успіху. Він змінював різні робо ти, поки не влаштувався нарешті аеродромним Варто зауважити, що за механіком. Таке життя його не задовольняло, часів Сент-Екзюпері авіація він нудився, неодноразово закохувався. лише «ставала на крило», У 1926 році сталася подія, яка була для Сентламкість і недостатня на Екзюпері потрясінням і, водночас, підштовхнула дійність аеропланів при зводила до частих аварій. його до рішучих вчинків,— мати змушена була Наприклад, кожен переліт через борги продати їхній родовий маєток, улюб через Анди був у той час лену «країну дитинства» Антуана. подвигом. Екзюпері знову розпочав кар'єру льотчика. У свій перший політ на поштовому літаку до Африки він вирушив у жовтні 1926 року. Цьо го ж року було надруковано його перше опо В авіації Сент-Екзюпері знай відання — «Льотчик». Відтоді авіація й літера шов необхідне письменнику особливе бачення світу, він тура тісно переплелись у житті Сент- Екзюпері. дивився на землю й людей У двадцять дев'ять Екзюпері став директо з висоти польоту, і йому ні ром філіалу авіакомпанії в Аргентині (Південна би відкривався прихований Америка). І не припиняв літати. Екзюпері здій від інших сенс життя, го снив тридцять польотів над Андами до столиці стрішими ставали почуття, Чилі. яснішими невидимі зв'язки Загалом Антуан де Сент-Екзюпері налітав за між людьми. життя 6500 годин. Він прокладав нові траси, лі тав над океаном і горами, морями й пустелями. Він рятував друзів, які зазнавали аварій, багато разів сам дивом уникав смерті, потрапивши в аварію. Його врятували бедуїни, коли він одного разу упав серед пустелі. За внесок у розвиток цивільної авіації, виняткову сміливість, май стерність, холоднокровність і самовідданість Екзюпері було нагороджено в 1930 році Орденом Почесного легіону. Професія льотчика відповідала його романтичній і дієвій вдачі: не тільки задовольняла його прагнення відірватися від землі й буденності, а й дала можливість стати особис тістю, відчути повноту життя та смак постійного ризику, випробувати власну мужність.

У пошуках себе і високого польоту

Екзюпері вважав свій літак засобом пізнання світу а мету льотної справи вбачав у осмисленні своєї ролі на землі. «Для мене літати і пи сати — одне й те саме, головне — діяти, головне — знайти себе,— писав він. — Авіатор і письменник зливаються, обидва однаково пізнають світ*. Антуан де Сент-Екзюпері всерйоз почав писати. І вже перший його твір — роман «Південний поштовий* (1929) був тепло сприйнятий чи тачами й отримав схвальні оцінки критики. У Буенос-Айресі, столиці Аргентини, у 1930 році зустрів Екзюпері красуню Консуело Гомес, яка стала його дружиною. Молода вдова гвате мальського дипломата і письменника Енріко Гомеса Карільйо прекрасно розумілася на живописі, непогано ліпила, дружила з відомим художни ком Сальвадором Далі. Завдяки підтримці дружини Екзюпері завершив свою повість «Нічний політ*. Ця повість принесла акторові ще більший успіх.

В основу повісті «Нічний політ» Сент-Екзюпері поклав свій досвід, набутий під час нічних польотів над безлюдною Патагонією (льотчики літали вночі, щоб швидше доставити пошту). За її мотивами в Голлівуді було знято однойменний фільм. А італійський композитор Луіджі Дальяпіколья написав музику до опери «Нічний політ».

За повість «Нічний політ* письменника було нагороджено літературною премією «Феміна*. I з середини 30-х років Сент-Екзюпері переходить на журналістську роботу й більше часу віддає творчості. Та закоханий у небо льотчик не залишив авіацію. Він випробовував нові літаки, знову потрапляв у аварії (одну з них — аварію в Лівій ській пустелі — змальовано у багатьох його наступних творах), працював кореспондентом різних газет, робив у 1936 році репортажі з охопленої громадянською війною Іспанії. У 1939 році з'явилася третя книга Антуана де Сент-Екзюпері — «Планета людей*, за яку він був нагороджений престижною літератур ною премією Французької академії. ВИСОКА ПОЛИЧКА «Планета людей» — це підсумок усього передуманого й пережитого Антуаном де Сент-Екзюпері. У цій незвичайній книзі, об'єднаній винятково особистістю автора, немає чіткого сюжету. Тут уміщено спогади, репортажі, думки письменника. «Планета людей» — портрет людини й водночас порт рет доби, де йдеться про любов і дружбу, про красу світу та відповідаль ність людей за нього, про зв'язки між людьми, про те, що духовне завжди важливіше за матеріальне: «Один лише Дух, торкаючись глини, робить із неї Людину». Недаремно «Планета людей» одразу стала бестселером. §

274

Література XX і XXI ст.

На початок Другої світової війни СентЕкзюпері мав погане здоров'я: він ледь вижив після аварії в 1938 році у Гватемалі, під час якої зазнав кількох переломів. Комісія визнала його непридатним до польотів, але він ціною неймо вірних зусиль знову став військовим льотчиком. Екзюпері писав: «Я повинен взяти участь у цій війні. Усе, що я люблю,— під загрозою. Я хочу битися, мене змушує до цього любов та моя внутрішня релігія. Я не можу’ залишатись осторонь». Коли фашисти окупували Францію, Екзюпері змушений був емігрувати до США. Там він написав повісті «Військовий льотчик» (1942) та У 1943 році в Нью-Йорку «Лист до заручника» (1943), які стали своєрід вийшла друком казка «Ма ними маніфестами антифашистського спротиву. ленький принц», спершу Повість «Військовий льотчик» помітно вплину англійською мовою, по ла на ставлення американців до війни в Європі. тім французькою. СентВ Америці Екзюпері написав у 1943 році та Екзюпері власноруч ілю стрував її акварелями. Це кож свій останній завершений твір знамениту єдине видання «Маленького казку «Маленький принц». принца», що побачило світ Коли США вступили в Другу світову війну, за життя автора. У Франції Екзюпері подав рапорт про своє бажання вою «Маленького принца» на вати у військово-повітряних силах. Йому відпо друкували 1945 року. віли відмовою, адже максимальний вік військо вого льотчика тридцять років, а Антуану вже минув сорок один. Та він знову сів за штурвал військового літака. Із 1943 року Екзюпері служив військовим Екзюпері став одним із за льотчиком у французьких військах у Північній сновників поштових авіаАфриці. За бонові вильоти його нагороджено перевезень і пасажирських Воєнним хрестом Французької Республіки. Він авіаліній в Аргентині. Як добився, що йому дозволили керувати швидкіс визнання його заслуг пе ним літаком, хоча мав стільки травм, що не міг ред Аргентиною, одному з гірських піків у Андах, навіть надягти комбінезон без сторонньої допо розташованому в Патагонії, мога. Усі, хто був поруч, намагалися вберегти присвоєно його ім’я. Екзюпері, та льотчик хотів літати. 31 липня 1944 року Антуан де СентЕкзюпері не повернувся на острів Корсика з розвідувального польоту. Тривалий час вважали, що він зник безвісти. У 1998 році в морі поблизу Марселя рибалка виловив срібний брас лет з іменами Антуана та його дружини Консуело. За два роки про фесійний дайвер віднайшов на морському дні в тому самому районі залишки літака, що ним керував Сент-Екзюпері. Проте тіло льотчика так і не знайшли. У розлуках Сент*€кзюпері завжди дуже сумував за дружиною. Він заздалегідь написав їй розгорнуте лю бовне послання за кілька днів до того, як вирушив на війну: «Витчи для ме не плащ із твого кохання, Консуело, І жодна куля не зачепить мене!»

У пошуках себе і високого польоту

275

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть, що вам відомо про життя Антуана де Сент-Екзюпері. 2. Пригадайте, як авіація ввійшла в життя Екзюпері. 3. Визначте, як пов'язані кар'єра льотчика і творчість письменника Екзю пері. 4. Назвіть твори, які принесли Екзюпері світову славу. Поміркуйте, чому 5. Сформулюйте, у чому полягає особливість повісті «Планета людей». 6. Поясніть, чому постать і творчість Антуана де Сент-Екзюпері привертають увагу вже багато десятиліть поспіль у всьому світі.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ Об'єднайтеся в групи і підготуйте презентацію на одну з тем: • Цікаві факти з життя льотчика Антуана де Сент-Екзюпері. • Видання творів Екзюпері. • Екранізації творів Екзюпері. %

6.1.2

<<Маленький принц»

4 Маленький принц» — най відоміший твір Антуана де Сент-Екзюпері. Філософську казку притчу «Маленький принц» по праву вважають однією з най геніальніших і найпроникливіших повістей XX століття. У «Маленькому принці» письменник посвоєму відповідає на запитання, які хвилюва ли його сучасників у часи страшної війни: як можна жити, якщо людина смертна, якщо в світі відбуваються жахи, які переходять межу всякого розуміння. Екзюпері пише: «Незважаю чи на те, що життя ставить людей у нестерпні умови і що люди помирають, жити можливо і необхідно підтримувати один одного, відчувати свою відповідальність за весь світ, нехай навіть смертю перемагаючи знегоди, але продовжувати вирощувати дерево людства». «Маленький принц» — це водночас казка, написана на замовлення видавництва, філо софська притча та глибока внутрішня сповідь самого Антуана де Сент-Екзюпері. «Маленький принц» посідає особливе місце у творчості Екзюпері. Цю поетичну оповідь для дітей написано про важливі «недитячі» поняття: життя та смерть, любов і відповідальність, вір ність і дружбу Екзюпері присвятив «Маленько го принца» Леонові Верту, своєму другу, який

У години перепочинку між бойовими вильотами Ек зюпері часто малював на папері хлопчика — крила то го або верхи на хмарині. Із часом крила замінив д овгий шарф (подібний д о того, що носив сам автор), а хмарина перетво рилася на астероїд Б-612. Так із роздумів, спогадів і мрій народився його найвідоміший твір — «Малень кий принц».

■ Тут і далі ілюстрації Екзюп ері

27 6 -% #

Література XX і XXI ст.

перебував в окупованій Франції. Вибачаючись у передмові перед дітьми, що присвятив свою казку дорослому письменник пояснює це тим, що другові зараз дуже важко, а втім, він теж колись був дитиною. За формою «Маленький принц* — повість, що складається з двадцяти семи частин. З а сю жетом — казка, де розповідається про чарівні пригоди принца, який покинув через нещасли ве кохання рідну домівку й мандрує Всесвітом. За філософським змістом — це притча, головна ідея якої — утвердження істинних цінностей людського буття. Головна антитеза тут — спо сіб сприйняття світу: через почуття або розум. Перший — характерний для дітей і тих рідкіс них людей, які не втратили дитячої чистоти та наївності. Другий — притаманний дорослим лю дям, які часто підпадають під владу створених ними ж самими безглуздих правил. Для «дорослих* важливим є матеріальне, для «дітей* — духовне. «Д орослі* втратили уяву здатність фантазувати, а «діти* можуть у будь-чому побачити щось незвичайне, як бачить У/ Маленький принц слона в удаві на малюнку льотчика, хоча «дорослі* вважають, що там на мальовано капелюх. Дитячий малюнок льотчика — своєрідний «маркер* на щирість душі. Маленький принц, який упав із неба в пустелю, де льотчик лаго див літак після аварії, пройшов «випробування* малюнком. А льотчик пройшов перевірку, коли намалював ящик, де ховається потрібний хлоп чикові баранчик. Образи змії, лиса, троянди Поступово читач розуміє: льотчик і Малень мають біблійне, фольклорне кий принц — люди одного типу, щирі й незіпсо та міфологічне походження. вані життям, які зберегли вірність ідеалам і моральним цінностям. Казка має циклічну композицію: це подорож від дому і додому голов них героїв — Маленького принца і льотчика, шляхи яких перетнулися в центрі пустелі Сахари. Вона насичена алегоричними образами, симво лами й біблійними мотивами. Образ дороги — це філософський символ пошуку істини. Пустеля символізує самотність. Дім, сад, колодязь, вода — символи домашнього затишку Поява Маленького принца на Землі символізує народження людини, яка приходить у світ із чистою душею і серцем, відкритим для любові Усе життя Екзюпері сумував за «країною дитинства». Він вважав, що в кожній люди ні живе дитина — відверта, щира, добра, але більшість дорослих забули про те, що колись були дітьми, і зайнялися «серйозними» справами: грошима, вла дою, кар'єрою та іншими необов'язковими речами, нічого не вартими по рів няно зі справж нім и ц ін ностями, які відкриваються людині в дитинстві.

У пошуках себе і високого польоту

277

й дружби. Повернення Маленького принца на свою планету’ можливе тільки шляхом реальної смерті від зміїного укусу. У фізичній смерті каз кового героя втілено християнську ідею про вічне життя душі, яка може відлетіти на небеса, тільки позбувшись тілесної оболонки. Перебування Маленького принца на Землі символізує духовне зростання людини, яка вчиться любити й дружити, розуміти інших і піклуватися про них. Символічною є розповідь про корисні трави та бур'яни. їх, як і людей, не розрізниш із першого погляду. «Бур'яни* можуть вирости в душі кож ного, тому треба пильно й ретельно боротися зі своїми «баобабами» — негативними рисами характеру.

ВИСОКА ПОЛИЧКА Образи головних героїв повісті глибоко автобіографічні. Льотчик, що по трапив у катастрофу в пустелі, нагадує пілота Екзюпері, відважну й мужню людину зі щирим і добрим серцем В образі Маленького принца вгаду ється золотоволосий Тоніо на прізвисько «Король-Сонце», якого прозвали звіздарем через звичку дивитись на зоряне небо. Недитячої мудрості й серйозності надають йому спогади письменника про померлого в ранній юності брата, о

Маленький хлопчик із золотавим волоссям і дорослий льотчик зу стрілися в драматичний момент життя авіатора, який опинився на межі життя та смерті через катастрофу літака в пустелі. У такі хвилини перед лицем смерті людина переосмислює все своє життя. Відкриті за час пере бування на землі істини письменник вклав в уста Маленького принца. Символом істини постає- вода, яку хлопчик допоміг льотчику знайти, коли той випив останній ковток і потерпав від спраги та розпачу. Інші персонажі — своєрідні алегорії людських рис х а р а к т е р і/. Щоб яскраво показати найбільш характерні риси дорослих людей, автор по міщає кожного з них на свою планету і немов під збільшувальним склом показує його суть. Мандруючи Всесвітом. Маленький принц зустрівся з носіями таких поширених людських пороків, як прагнення до влади, честолюбство, пия цтво, любов до багатства, обмеженість. Для Короля, уособлення владо любства, найголовніше в житті — це влада, а всіх людей він вважає своїми підданими. Уособлення зарозумілості Честолюбець вважає себе найкращим, найрозумнішим і найбагатшим, а всіх людей — своїми ша нувальниками. П’яниця п’є, намагаючись забути, як йому соромно від того, що він п’є. Зациклений на грошах і прибутках Бізнесмен постійно лічить зірки та вважає, що досить першим назвати себе їхнім власником, щоб дійсно ним бути. Ліхтарник — житель найменшої планети, на якій побував Маленький принц, щохвилини запалює й гасить свій ліхтар. Ві дірваний від життя Географ нічого не знає про свою прекрасну планету, бо ніколи не виходить із кабінету, де записує розповіді мандрівників.

278

Література XX і XXI ст.

Маленький герой не може прийняти до душі дивні риси світу дорослих. Йо му важко збагнути Короля, Честолюбця, Пияка, Бізнесмена, Географа, він відкидає владність, честолюбство, безвілля, скна рість, рутинність і прагматизм. А головне, всіх цих людей об'єднує повна порожнеча життя та позбавлена сенсу діяльність. З погляду Маленького принца, єди на людина, яку ще можна зрозуміти, це Ліхтарник, бо він виконує свій обов'язок Образ Троянди Екзюпері «списав» навіть попри те, що на такій маленькій зі свосї дружини. І свої спогади про планеті це втратило сенс. Та й робота чоловіка Консуепо назвала «Сповідь в нього корисна й прекрасна по суті — Троянди». запалювати світло. Стосушси Маленького принца і Троянди — алегоричне зображення кохання. Горда, прекрасна Квітка вередує та маніпулює коханим доти, поки не втрачає над ним владу Ніжний, несміливий Маленький принц страждає від примх красуні. Він не відразу зрозумів, що не треба було ображатися на неї, а можна було просто любити її за радість, яку вона принесла в його життя. Коли Маленький принц побачив на Землі п'ять тисяч троянд, він упав у відчай і мало не розчарувався у своїй красуні-квітці. Від цього його застеріг Лис (у французьких народних казках Лис — уособлення мудрості). Лис відкрив маленькому герою просту істину: дивитися треба не очима, а серцем. І пояснив, що ми завжди відповідаємо за тих, кого приручили, а зробити тебе щасливим може одна-єдина квітка, якій ти подаруєш свою любов і турботу О браз Лиса — алегоричне зображення дружби, яка виникає з бажан ня бути комусь потрібним. Друг — це той, хто наповнює життя сенсом, проганяє нудьгу відкриває очі на красу світу, той, із ким сумно розлу чатися. Дружба, як і кохання, — це прекрасно, хоч іноді й доводиться плакати в хвилину розставання. Розмова Маленького принца з Лисом про найважливіші речі в житті — любов і дружбу — центральний епізод казки. Хлопчик вирішив повернутися на свою планету, до прекрасної Троянди, яку він приручив. Для цього йому потрібна Д л я ка зк и -п р и т ч і хар акт ерн і: допомога жовтої Змії. Коли маленький о відсутність розлогого сюжету; герой скаржиться їй на самотність у пус • незначна кількість персонажів; телі, вона відповідає, що самотньо буває символічність образів і ситуацій; іх і серед людей. У маленькій змійці, мо багатоз нач ність; гутнішій за короля, здатній вирішувати : умовність часу і простору; всі загадки, читач одразу впізнає Смерть, повчальний характер; бо тільки вона має можливість понести філософська насиченість. далі, ніж будь-який корабель.

Упошуках себе і високого польоту

279

Зворушлива, сповнена щемливого суму повість про хлопчика, який прилетів із зірок, сповнена світлих кольорів. Золотоволосий Малень кий принц носить жовтий шалик, безкраї піски Сахари кольору меду, пшеничне колосся відливає золотом, мудрий Лис помаранчевого кольору. Тому казка не залишає почуття безнадії. Льотчик не знайшов тіла свого юного друга на піску. Він сподівається знову зустріти Маленького принца й, коли дивиться на зірки, уявляє со бі, як хлопчик повернувся на свою планету до коханої Троянди. Ця надія передасться й читачу Попри всю недосконалість світу у ньому існують любов і дружба, щирість і краса, зоряне небо й тепло людських сердець. Т е о р ія л іт е р а т у р и

Алегорія — інакомовлення, художній засіб, за допомогою якого уза гальнене поняття розкривається через конкретні образи. К ізк а — розповідний твір про вигадані, фантастичні події. ЛіріСчна повість — прозовий (рідше віршований) ліро-епічний твір, який визначається домінуванням авторського «Я *, високим ступенем емоційності мови. Ф ілософ ська пріГгча — літературний твір із рисами сюжетної прози, що ілюструє певну філософську або моралістичну тезу. ВИСОКА ПОЛИЧКА Малюнки до казки, виконані Екзюпері, не менш знамениті, ніж сама казка. Важливо, що це не ілюстрації, а органічна частина твору: сам автор і його герої весь час посилаються на малюнки й навіть сперечаються про них. Унікальні ілюстрації в «Маленькому принці» руйнують мовні бар'єри, стають частиною універсального візуального лексикону, зрозумілого кожному. § У к р а їн а і с в іт

Книги французького льотчика і всесвітньо відомого письменника переклали українською мовою Анатоль Перепадя та Петро Таращук. «Маленького принцам переклав також Анатолій Жаловський (ви дання 1976 року). У 2015 році в Україні вийшло одразу три видання «Маленького принца*-: у видавництві «М ахаон* — у перекладі Анатоля Перепаді з ілюстраціями самого Екзюпері, у видавництві «Час майстрів* — у перекладі Анатоля Перепаді з ілюстраціями Анни Сілівончік та у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА* — у перекладі Олега Жупанського за редакцією Анатоля Перепаді та Івана Малковича з ілюстраціями Владислава Єрка. «Маленького принца* перекладено майже двомастами мовами світу. Загальний тираж видань «Маленького принца* перевищує 80 млн при мірників.

Література XX і XXI ст.

280

У 2003 році перший супутник астероїда «45 Eugenia», від критий астрономами 1 листо пада 1998 року на телескопі в Маипа Ке а (Гаваї), було названо «Маленький принц».

■

Пам'ятник Антуану де СентЕкзюпері й Маленькому принцу в Ліоні

Діалог культур З а казкою ^Маленький принц* знято чотири кінофільми, два мультфІльми, два мул кгс ері зли, аніме-серіал, поставлено балет, мюзикл і театральні вистави. З а сюжетом казки створюють ігри, її читають герої інших книжок, до неї малюють ілюстрації. Про Маленького принца пишуть пісні, знімають кліпи, йому присвячують вірші, ставлять пам'ятники, його згадують у різних творах. Екзюпері знайшов мову, однаково зрозумі лу і дітям, і дорослим. У своїй казці він не дає готових відповідей — це, на жаль, немож ливо. З геніальною прозорливістю письмен ник вибрав ті ситуації, розуміння яких допо може дитині вирости частиною планети лю дей. Саме цьому відповідальному завданню й присвячено його світлу й водночас щемливу розповідь про Маленького принца.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть історію створення казки «Маленький принц». 2. Поясніть, чому «Маленького принца» не можна назвати звичайною дитячою казкою. 3. Визначте, чим саме вас вразила казка Сент-Екзюпері. Чи згодні ви з тим, що ілюстрації' автора є її органічною частиною? 4. Пригадайте, як головні герої опинились у пустелі Сахара. Чому можна сказати, що їхні образи автобіографічні? 5. Назвіть людські якості, що їх утілюють мешканці планет, на які завітав Маленький принц. На якій планеті й чому він захотів лишитися? 6. Розкрийте символічний смисл інших образів казки: Троянди, Лиса, Змії. 7. Прокоментуйте розмову Маленького принца з Лисом. Чому можна на звати її кульмінаційним моментом казки? 8. Сформулюйте головну ідею казки-притчі «Маленький принц». 9. Намалюйте скрайбінг за сюжетом казки «Маленький принц». Обґрунтуйте ваш вибір епізодів твору.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ Об'єднайтеся в пари й підготуйте повідомлення з презентацією на одну із запропонованих тем: • Пам 'ятники Маленькому принцу. • Українські видання казки Екзюпері. • Казка «Маленький принц» у кіно, театрі й музиці. %

У пошуках себе і високого польоту

281

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте: 1. Аніме-серіал «Пригоди Маленького принца» (1979), студія «Knack», режисер Канда Такеюкі. 2. Мультсеріал «Маленький принц» (2010) П'ера Алена Чартьера. 3. Мультфільм «Маленький принц» (2015) Марка Осборна. ф

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГЕЙМЕРА

Підготуйте повідомлення про використання сюжету та образів казки «Маленький принц» у відеоіграх. $$

6.1.3

Річард Бах

Річард Дейвіс Бах (1936 р. н .) — амери канський письменник-фантаст, журналіст, пуб ліцист. Він став відомим мільйонам читачів як автор повісті «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон* (1970). Основні думки письменника, озвучені персонажами цієї книги (Джонатаном, Чіангом, Салліваном), поступово розвиваються в наступних творах. Це означає, що в худож ній формі еволюціонують m ac ні погляди Річарда Баха на світ, людину в цьому світі, на смисл життя, життєві цінності тощо. Найбільш ■ Річард Дейвіс Бах відомі з його творів — це «Ілюзії, або Приго ди Месії, який Месією бути не хотів* (2004), «Єдина* (1988), «Втеча від безпеки* (1995), «З а межами мого розуму* (2000), «Гіпноз для М арії* (2009). Уся творчість Річарда Баха пройнята пристрастю — бажанням польо ту Це політ душі, який дає змогу побороти буденне, руйнівне бажання змиритися, заспокоїтися, припинити мріяти. Досі усіх шанувальників творчості Баха вражає простота його іміджу, щирість у спілкуванні з журналістами, відвертість у текстах. Але при цьому письменник не є «простою* людиною. Романи і повісті, видані до і після «Чайки на ім'я Джонатан Лівінгстон*, написані льотчиком, який чудово розуміється на авіаційній термінології та широко ЇЇ використовує у своїй творчості. Річард Дейвіс Бах — американський письменник, пілот за професі єю, народився 23 червня 1936 року в Оук Парку, штат Іллінойс. Один із трьох синів Роланда Баха, колишнього капелана армії США, та Руфі (Ш оу) Бах. Про ранні роки життя письменника відомо лише в загаль них рисах (точні факти і дати в різних джерелах — переважно мережі Інтернет — суттєво відрізняються, а інтерв'ю різних років розкривають лише вибрані епізоди життя).

282

Література XX і XXI ст.

Батько майбутнього пілота і письменника був пастором із класичною освітою і знанням грецької, латини й івриту. Живучи в штаті Вісконсин, удома він говорив німецькою мовою (англійську вивчив тільки у шість років). Батько залишив церкву, коли зрозумів, що більше не знаходить там відповіді на свої запитання. Він очолив місцеву філію Американсько го Червоного Хреста і багато років обіймав цю посаду. Будучи дитиною, Річард вважав його неприступним і сухим, проте, на щастя, вони згодом подружилися. Хлопчик був дуже близький зі своєю матір’ю доброю, люблячою і розумною жінкою, творчою натурою, яка мала схильність до малюван ня і відкрила власний бізнес теж творчого спрямування — із виробни цтва ювелірних виробів, покритих емаллю. Крім того, мати Річарда Ба ха була ще й досить активною людиною: свого часу вона стала першою жінкою в міській раді Лонг-Біч, штат Каліфорнія, у дорослому віці всту пила на юридичний факультет. Але передчасна смерть не дозволила їй реалізувати всі свої плани. Річард Бах досить рідко розповідає свої життєві історії, а коли роз повідає, то переважно ті, які пов’язані з його основними захопленнями. Захоплення польотами й літаками виникло несподівано, ще в дитин стві, коли Річард із братами допомагав батькам і опікувався водогінною вежею. Кожного дня хлопчики перевіряли, чи не проіржавіла цистерна, чи досить у ній води. Старші брати стрімко збиралися сходами і кли кали молодшого Діккі (в англійській мові — зменшувальне від Річард). Але він не міг їх наздогнати: боявся висоти. Одного разу, коли братів поруч не було, Річард вирішив піднятися на вежу, подолати страх, звіль нитися від боягузтва й безпорадності. І ось у шість років Річард Бах зробив перший значущий вчинок, який змінив усе його життя — пере ступив через себе й піднявся на вежу. Він побачив із неба абсолютно інше життя! Потім ще багато разів мапенький Діккі лягав на траву і милувався небом, уявляв себе на чарівній хмарці й намагався подумкн до неї доторкнутися. Ці відчуття з роками забулися, але зачарованість небом, прагнення потрапити у височінь збереглися на все життя. Із дитинства письменник виніс й інші спогади. Про страшні втрати, і не тільки матері. У вісім років помер його брат Боббі. В одному з інтерв'ю Річард Перше й друге горе залишило живу рану в Бах розповів про свою любов душі письменника. Пізніше воно вилилося у до музики великого Йогамна спогадах про дитинство на сторінках книги Себастіана Баха, захоплення 4Втеча від безпеки ► (1995). його талантом, зачарованість Існує легенда, вигадана дядьком пись чудовими темами. «Той, хто менника, що по лінії матері Річард Бах є вимушений сидіти над дода прямим нащадком великого німецького ком ванням і відніманням, слуха ючи Баха, може насолодитися позитора Йогбша Себаеті&іа Віха. Можли вищою математикою » ,— во, саме ці гени зумовили іншу пристрасть зазначив письменник. Річарда — до творчої діяльності.

У пошуках себе і високого польоту Річард Бах на своєму офіційному сайті згадує, як ще у старших класах один з учителів допоміг йому усвідомити власний творчий потенціал. Але у молоді роки мрія літати виявилася сильнішою. Мине ще кілька років до того часу коли юнак зможе її реалізувати. У 1955 році Річард Бах вступив до Універси тету штату Каліфорнія в Лош>Біч, де навчався протягом чотирьох наступних років і брав уроки пілотування літака. Перший політ за штурвалом літака дуже схвилював і навіть злегка налякав Річарда. Він назавжди запам'ятав, як летів високо над полями і верхівками дерев. Після закінчення університету Річард Бах не відмовився від істинної пристрасті, якою завжди були літаки: армійську службу він проходив у резерві військово-морського флоту. У 1956— 1959 роках працював пілотом у ВійськовоПовітряних Силах США, дослужився до звання капітана і закінчив службу в 1962 році. У 1960-х роках він очолював Асоціацію старовинних лі таків, а також працював пілотом-каскадером, авіаінструктором на Середньому Заході, де про давав прогулянкові польоти на біплані. Надзви чайна любов до літаків стає причиною того, що майже у кожній книжці письменник використо вує образ літака як спосіб передачі авторської думки. Цей образ поступово розвивається, і у пізніших творах письменник використовує політ уже як філософську метафору Збагнути світ і водночас реалізувати свою другу пристрасть Річарду Баху допомогла письменницька робота. Проте слава прийшла не відразу Довелося багато пережити, довго і напружено працювати, перш ніж викласти свої почуття й ідеї в художньому тексті. Тут знадо бився досвід вивчення філософії і релігії. З од ного боку письменник ставиться до них досить скептично, прагнучи створити класний світогляд. З іншого — констатує, що оригінальних висновків йому навряд чи вдалося дійти. З 1964 року Річард — професійний письмен ник і повністю віддасться літературному ремеслу

283

«Найщасливіша людина — та, що знайшла свою улюб лену справу і змогла пр и святити їй життя. У більшос ті випадків це важкий шлях, що вимагає постійних зу силь на кожному кроці», — вважає Річард Бах.

Бах ще неодноразово ви ступатиме в ролі пілота. Н априклад й ого залучали у ролі розповідача або пілота-каскадера у зйом ках фільму «Н ічого не буває випадковим» за мотивами власної книги.

Література XX і XXI ст.

284

З цього часу дві його головні пристрасті орга нічно поєднуються: роботою стало створення книг, а польоти залишилися для власного за доволення. За книгами Річарда Баха знято не один фільм. При цьому стосунки з кінематографом у нього не завжди були безхмарними. Відомий топ факт, що він подав до суду на компанію, яка знімала фільм за книгою «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон*, оскільки сценаристи внесли зміни до сюжету без відома автора. Фактично у фільмі не згадується ім'я Річарда Баха, він лише зберіг авторське право на назву. Складається враження, що після судової тяганини Бах не хотів бути причетним до цього фільму. Але зйомки фільму за твором мали і хороші результати для письмен ника: він познайомився зі своєю майбутньою другою дружиною, акторкою Леслі Перріш. Пара вирішила віддалитися від Голліву ду і наприкінці сімдесятих років виїхала до більш спокійних місць. Річард Бах дуже багато часу присвячував улюбленим справам писав книги і переважно займався парапланеризмом, оскільки саме цей вид спорту максимально дав змогу відчути стан польоту. У 1981 році Річард Бах і Леслі Перріш одружилися. З того часу Леслі була постійним співавтором свого чоловіка, а також стала героїнею книг «Міст через вічність*, «Єдина* та «Втеча від безпеки*. Але їхній шлюб завершився розлученням. Із третьою дружиною Сабріною Нельсон-Алексопулос — Річард Бах виїхав подалі від допитливих очей. Зараз він живе на острові, ра зом із ним живуть шістнадцять тхорів, які стали героями серії творів письменника, що видається з 2000 року під загальною назвою «Хроніки тхорів*. 31 серпня 2012 року легкомоторний літак, за штурвалом якого був письменник, під час посадки зачепив лінію електропередач. Річард Бах дістав черепно-мозкову травму і переломи. Письменника допомогла до правити до лікарні група туристів, що випадково натрапила на місце ка тастрофи. Він був госпіталізований на чотири місяці, згодом виписаний додому. Досвід зустрічі зі смертю надихнув його до закінчення четвертої частини повісті «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон*.

За день до аварії Річард бах передав у видавництво свій останній на цей час твір «Travels with Puff», який 19 березня 2013 року вий шов друком. Саме на літаку з назвою «Puff» письменник і потрапив в аварію.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Розкажіть, що вам відомо про сучасного американського письменника Річарда Баха. 2. Намалюйте усний портрет письменника. 3 . Складіть запитання для інтерв'ю, яке ви хотіли б узяти у Річарда Баха. Обґрунтуйте доцільність запитань.

У пошуках себе і високого польоту

285

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ 1. Користуючись джерелами Інтернет. знайдіть відомості про те, як у письменника виник задум написати повість про чайку Джонатана. 2. Перегляньте документальний фільм 1975 року «Ніщо не випадкове»» за однойменним романом. Як він вплинув на ваше уявлення про письмен ника? Поділіться своїми думками з однолітками в соціальних мережах ф

6.1.4

« Чайка на ім’я Джонатан Лівінгсгон»

Перші твори Річарда Баха були зразками Нон-фікіин — документальна «авіаційної прози» і заклали основи автор проза, документальна літе ського стилю, вони містять елементи «нонратура — особливий літера фікшн». турний жанр, сюжетна лінія Тема подорожі на літаку (з Англії — че якого побудована винятково на реальних подіях, на спогадах рез Бельгію, Люксембург і Німеччину - у очевидців, документах із рідкіс Францію («Чужий на землі*); через СШ А ними вкрапленнями художньої («Біплан*); між американськими містами і вигадки. Також можуть вико штатами («Ніщо не випадкове*) була важ ристовуватися спогади самого ливою складовою авторського задуму. автора. Документальна проза Із 1959 року молодий письменник ви охоплює біографи видатних ношував ідею про птаха, здатного подола людей, історії якихось подій, країнознавчі описи, розслідуван ти всілякі обмеження й заборони. Пізніше ня гучних злочинів. ця ідея розвинулася і художньо втілилася у книзі «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» — повісті-притчі, що розповідає про чайку, яка вчилася життя і мистецтва по Джон Лівінгстон — один із найкращих американських пі льоту. Ця книга принесла автору всесвітню лотів 1920-1930-х роках, пере популярність. можець трансконтинентальних До її виходу вісімнадцять видавців диви національних авіагонок та на лися на Баха як на божевільного: « Ніхто не ціональних авіатурів. читатиме книгу про чайку. Це абсурд». її всетаки надрукували. Перше видання 1970 року не було помічено широкою громадськістю (книгу частинами надрукував спортивний журнал). Зате друге видання, випущене окремою книгою, принесло Річарду Баху світове визнання й популярність. До кінця 1972 року філософська повість-притча про «не зовсім зви чайного птаха» за рік розійшлася мільйонним накладом. І перетворила колишнього льотчика американської авіації на письменника зі світовим іменем. Видавництво «Рідерз Дайджест* випустило скорочену версію твору, яка стала бестселером на 38 тижнів (за рейтингом газети New York Times). За станом на 2006 рік ця версія все ще додруковувалася. Сам Бах стверджував, що новела написана під враженням реальних польотів «приголомшливого» пілота Джбна Лівінгстбна у 1920-1930-х роках.

Література XX і XXI ст.

286

Одні називають по вість-притчу Річарда Баха геніальним у своїй простоті керівництвом щодо змін свого життя і маніфестом безмежної духовної свободи, інші вважають типовим зразком книжечки з практич ної психології. Однак книга залишається популярною. Алегоричні образи повісті

■ Тут і далі ілюстрації Владислава Єрка

Система образів повісті-притчі побудована на протиставленні сірої Зграї (вісім тисяч очей) і чайки Джонатана т а семи його учнів (число « 8 * може відображати в цьому випадку вісім заповідей буддистського способу життя). Герої цієї притчі, не виключаючи і Джоната на, змальовані письменником досить схематич но. У них одна пристрасть — політ, одна доля: вигнання зі Зграї — зустріч з Учителем — на полеглива праця — просвітлення (осягнення, осмислення істини) — досягнення досконалості. Про Джонатана на початку ми дізнаємося лише те, що він «голодний, радісний, допит ливий*, про його однодумців — ще менше: наставник Салліван і старий Чіанг — уособлення мудрості, вигнанець Флетчер Лінд, «молода чай ка*,— «сильний, спритний і рухливий*, Мартін УІЛЬЯМ — «непомітний* і «маленький*, Керк Мейнгард «зі зламаним крилом*, а ЧарльзРоланд — «здивований, щасливий і повний рішучості завтра піднятися ще вище*. Ці образи мало індивідуалізовані, що, б т ім , ц ілко м відпо відає вибраному автором жанру притчі. Цікава деталь: чайки набувають імена і прізвища, тільки коли стають вигнанцями, ко ли Зграя проганяє їх Чому? Чи не тому, що у Зграї особа не має власної думки, не має влас ної позиції, є частиною натовпу, який діє як єдине ціле. А індивідуальні особливості, специ фічні риси характеру може відчути і проявити тільки тоді, коли вийде із сірого оточення, по збавиться почуття обмеженості і приреченості, реалізує природний потенціал. Шлях Джонатана — це шлях до свободи й усвідомлення можливостей людської особис тості. «Стверджуючи, що ти чогось не можеш, ти позбавляєш себе всемогутності*,— ось кредо автора; і він переконливо доводить практичну

У пошуках себе і високого польоту

287

цінність цього твердження. Бах — казкар і фантаст, але його фантазії наближають читача до тієї Істинної Реальності, яку приховує від наших очей повсякденне життя. Правда, щоб досягти Істини, потрібно прине сти чималу жертву — зректися заспокоєності, усвідомити обмеженість і безбарвність свого існування, наважитися наповнити життя чудесами, пригодами і значущими справами. Художній конфлікт і можливість його подоланий Основний конфлікт твору будується на протистоянні талановитого «дивака» Джонатаиа і ного Зграї. Чайки в особі Старійшини одностайні і непохитні у своїй думці, що «не дано осягнути сенсу життя, бо він недосяжний», єдине, що вони можуть,- «залишатися живим, поки ви стачить сил». Але Джонатан не готовий прийняти такі правила, він з ними категорично не згоден, оскільки ним рухає надзвичайно сильне прагнення пізнання, мрія про більше: «Ми живемо, щоб пізнавати... бути вільними», а не витрачати весь свій час на пошуки риб’ячих голів. Проблема пошуку сенсу життя — одна з «вічних» у літературі. Її розв’язували герої різних часів і культур від античних часів і до сьогодні. І кожен давав власну відповідь. Герої Річарда Баха осмислюють і перео смислюють найкращий досвід культурного життя, визначають свою жит тєву позицію і запалюють інших своїми відкриттями та досягненнями. Звичайно, письменник торкнувся й інших проблем у своєму творі: взаєморозуміння між батьками і дітьми, співвідношення буденного і прагнення високого, невігластва й жаги знань, філософського розумін ня добра й любові. Жанр цього твору повість-притча або алегорія, тому шо події в ньому, як і в інших творах цього жанру, не визначені хронологічно чи територіально: усі польоти чайок відбуваються над якимсь морем, «тут і зараз». Сюжет прямолінійний: не малює майбутнє, щоб створити дра матичну напругу, не зображує попередні події, щоб повідомити додаткові відомості. Він усебічно розкриває ключові епізоди, не відволікаючись на подробиці або описи. Але переказати його складно, тому що філо софський сенс цієї притчі дуже глибокий і має бути розгаданий самим читачем. Один читач побачить історію про нескінченне прагнення генія осягнути таємницю досконалості, інший — втілення відомого вислову: ♦ Митець, виховай учня, щоб було в кого потім вчитися». А хтось — реалізоване в алегоричних образах учення Будди про досягнення повної свободи тіла, мови й розуму. Історія чайки Джонатана — це історія буддійського святого, який уособлює милосердя до живих істот. Він зміг позбутися пут земних умовностей, однак повернувся на Землю для того, щоб допомогти звіль нитися іншим істотам, які прагнуть подолати буденність і піти шляхом самовдосконалення.

Література XX і XXI ст.

288

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Джонатану властиве відчуття простору як блаженства, він шукає не вла ди, а істини, до нього приходить внутрішній, надлюдський зір, і кінцевий результат його дослідів — повне осяяння, просвітлення, стан досконалості, вища радість. Джонатан навчає своїх послідовників, як досягнути іншого — просвітленого стану, перейти з одного світу в інший, пробудитися від колективного сну, побачити, що немає ніякої межі між сансарою (світом обумовленості) і нірваною (світом нічим не обумовленого існування) і що світ із початку єдиний. @ М е ди т а ц ія — процес само заглиблення заради само вдосконалення, коли людина залишається на самоті зі своєю свідомістю і бачить у своїй § 'ш і Бога. Медита ція є частиною релігійного ритуалу.

Але філософія Річарда Баха значно відрізня т ь с я від буддизму. Буддисти стверджують, що страждання — обов'язкова умова буття; звіль нитися від нього неможливо. Річард Бах дотри мується абсолютно іншого погляду на життя: воно не трагічне за визначенням, усі проблеми і негаразди собі створює сама людина, тому що не намагається змінити спосіб життя, знайти новий смисл і значущу для себе справу У творі небо — це і є новий світ. Але ним не обмежуються можливості людини. Це лише ще один щабель на шляху самовдосконалення, ще одна істина, яку кожен відкриває лише завдяки власній наполегливості. Повість Баха пронизана також ідеями дзенбуддизму: так, Джонатан відчуває містичний до свід переживання Вищої Реальності — момент осмислення поза часом і поза обмеженням інди відуальної свідомості; цей містичний досвід за звичай називають пробудженням. Пробудження приходить до людини в медитації. Усі великі досягнення людства, за дзенбуддизмом, створювалися у натхненні моменти медитації, коли розум перебуває у стані глибо кого споглядання. Герой Баха також зображе ний у стані зміненої свідомості, коли тому хто медитує, відкриваються інші світи. У третій частині твору, коли загострюється протистояння Джонатан а і Зграї, най відчутні шими стають євангельські традиції. Учні ще не набули впевненості, вони сумніваються, але прийде час, і вони побачать себе іншими. Усі свої найскладніші ідеї Річард Бах утілює в художню форму. Так, момент перетворення

У пошуках себе і високого польоту

289

Джонатана автор передає через метафору осяяння, коли змінюється зовнішній вигляд героя, його риси набувають інших характерних ознак: «Його пір’я сяяло, мов діамантове, а крила стали гладенькими, як плас тинки з полірованого срібла. І, зачудовано роздивляючись їх, він став випробовувати, на що здатні ці нові крила». Зміни у свідомості Джоната на підкреслюються метафорами світла і висоти: «На світанку Джонатан продовжив тренування. З висоти п’ять тисяч футів рибапьські човни в морі здавалися малими трісочками на голубій тарелі, а Зграя за сніданком хмаркою летких порошинок». Складні філософські ідеї Бах висловлює за допомогою спеціальної художньої форми. Для моменту пробудження письменні« обирає мета фору просвітлення, осяяння; зміни свідомості героя підкреслюються ме тафорами світла й висоти; беззмістовність буденного життя підкреслена образами легкої хмарки, пилу тощо. Як у будь-якій притчі, у повісті Річарда Баха багато дієслів, дієприк метників. дієприслівників і мало додатків — це розповідь про дію, а не про осіб і ситуацію. Також у творі практично не зображується пейзаж, на тлі якого відбуваються події. Крім першого рядка: «Був ранок, і золоті промені сонця вигравали на легких хвилях тихого моря», який подає прекрасну ранкову картину. У подальшому тексті епітети й метафори трапляються досить рідко. Сюжет твору як філософська мета<|к>ра людського буття Художній твір можна поділити на три основні частини, які відповідають трьом щаблям духовного самовдосконалення Джонатана. I частина зображує духовне пробудження головного героя, земне життя, основні мотиви, які змусили задуматися над повсякденним існуванням, оцінити його і прагнути чогось іншого, нового, значучцого. Спочатку в Джонатана нічого не виходило ні залишатися чайкою, ні змінити своє життя. Коли він піддався вмовлянням батьків залишити мрію про польоти і подбати про майстерність у здобуванні їжі, то кілька днів «намагався поводитись, як інші чайки; так, він справді дуже ста рався, і галасував щосили, коли бився за їжу біля рибальських човнів, і пірнав за шматками риби та хлібними крихтами... Та все було марно». Джонатан не зміг прийняти такого життя. Але й опанувати низькі по льоти, як то вдавалося пеліканам та альбатросам, він теж поки не міг. «Зігнуті крила» (метафора невизначеності) ускладнювали польоти, не давали змоги пізнати небо й океан, а випростані «обтяжували рух, і він летів усе повільніше, поки шепіт вітру не стих у його вухах, а океан унизу не застиг на місці». Але у Джонатана вистачило сил осмислити своє життя, сформулювати свої мрії відмовитися від усього віджнлого, порвати із «земним існуванням». II частина повісті присвячена зображенню прекрасних «небес» і усві домленню того, що «небеса — це не час і не місце, бо місце і час не мають значення». Небеса — це досягнення досконалості. Цим поясню-

290

Література XX і XXI ст.

ється дивне, на перший погляд, переміщення Д жоната на, який залишає Землю. Він потрапляє з неба на небо. «Небеса* допомагають Джонатану усвідомити головне: «Я створений досконалим, мої можливості безмежні, я — Чайка!»; усвідомити, що, до сконало опанувавши техніку польоту, він підготовлений до того, аби під нестися нагору, тобто розуміти доброту і любов. Історія земної чайки Флетчера Лінда, що завершує другу частину повісті, є коротко викладене земне життя Джонатана, з тією істотною різницею, що Флетчер молодий, тому дещо самовпевнений і марнославний. Йому дуже пощастило, що він зустрів учителя, який допомагає йому сягнути висоти. III частіша зображує прагнення виконати найблагороднішу місію передати знання і досвід іншим, своїм учням, аби їм теж удалося реалізувати мрію Великої Чайки втілити в життя всеосяжну ідею свободи. Ця частина побудована на виявленні хибного та істинного розуміння суті польоту, звідки й виникає опозиція: учні Учитель, просвітлені необізнані. Автор підкреслює, що відмінність учнів від Учителя не така вже велика, адже і у Джонатана є Учитель спочатку Салліван, потім Чіанг. Не існує також прірви між просвітленими і тими, хто прагне про світлення, оскільки їх об’єднала готовність порвати з буденністю. Але ті, хто присвятив своє життя самовдосконаленню, принципово відрізняються від тих, хто думає лише про повсякденне виживання. У процесі самовдосконалення герої здобувають не лише нові знання про політ, набувають майстерності, шліфують техніку польоту. Джонатан та його учні також постійно розмірковують «що це таке?» і «як це зроблено?», а це означає, що вони пізнають світ, осягають його таємниці — розвиваються інтелек туально, наближаються до Знання, набувають цілісності. Реалізувати ідею свободи героям вдається лише в межах системи «земля — небо — земля», коли земля символізує буденні і рутинні спра ви, а небо - досягнення досконалості. Лише відчувши тягар буденності, можна оцінити справжню свободу і любов. І єдина умова, яка дозволить це зробити, — повністю присвятити себе саморозвитку і самовдоскона ленню. Так усім своїм художнім твором Річард Бах підводить читача до го ловної думки: життя не вичерпується їжею, боротьбою і владою у Зграї, смисл життя полягає у тому, аби досягти досконалості й допомогти іншим піднятися вище. Таке досягнення подано у творі через метафору польоту. Якщо для Джонатана все життя і є політ, то його учні не відразу відважуються погодитися з цим. Стати на шлях самовдосконалення і саморозвитку їм удається тільки після того, коли вони прийняли думку про те, що є абсолютно вільними, мають право жити за тими правилами, які про диктовані їхньою душею, їхнім внутрішнім «я*.

У пошуках себе і високого польоту

2 91 ^

Бах зробив більшість своїх творів навмисно «багатошаровими*: ко жен читач сприймає лише ту частину змісту тексту, до розуміння якої він готовий. Саме це, незважаючи на випади проти традиційної моралі («Ілю зії*, «Втеча від безпеки*), різку критику натовпу і категорій «здо рового глузду* та заперечення релігії (як системи авторитетів і як сві домо неповноцінного соціального інституту), дало змогу письменникові здобути масову популярність. Українською мовою повість Річарда Баха «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон* переклав Дмитро Шостак. Вона вийшла друком у видавни цтві «Країна мрій* у 2016 році.

Річард Бах і популярні ідеї кінця XX ст. Система поглядів Річарда Баха на світ і людину цікаво співвідносить ся з популярними ідеями в культурі кінця X X ст. З одного боку, вона пов'язана з гуманістичною психологією. Її засновник Абрагам Масслоу серед вищих потреб людини виділяв потребу безпеки, потребу любові, потребу оцінки (визнання), потребу само актуалізації, потребу знати і розуміти. Саме вони найбільше визначають людське життя, наповнюють його смислом. У світі «Чайки на ім'я Джонатан Лівінгстон* ця система зазнає цікавої трансформації. Головними потребами героя твору є самови раження і бажання знати й розуміти. Вони й зумовлюють будь-які інші його потреби та ба жання. Джонатан наділений відчуттям власної свободи, яке пізніше дає можливість самоствердитися і самовиразитися. Головний герой від чуває здатність передавати досвід, допомагати іншим пізнавати світ, досягати прозріння. Ці мотиви в художньому творі були пов'язані з розквітом у 60-70-х роках X X ст. молодіж ного руху хіпі, представники якого відмовилися від споживацького погляду на життя, стверджу вали кульг свободи, любові, проголосили своїми кумирами Ісуса, Будду звернулися до східних учень.

Діалог культур У 1973 році знято однойменний фільм за повістю «Ч айка на ім'я Джонатан Лівінгстон*. У театрах світу йдуть вистави за твором «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон*. Київський вільний театр створив приголомшливу виставу за твором Річарда Баха. Для реалізації притчі на сцені було вибрано незвичайну

Література XX і XXI ст.

292

форму танцювального мюзиклу, де поєднано оригінальну хореографію та сучасну музику. К театр «БРЬЕЗН» пропонує глядачам фантазію «Мій Джонатан» — інсценізацію за культовою повістю. и

ї в с ь к и й

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ 1. Поміркуйте, чим цікава книга Річарда Баха сучасному читачеві.

2 . Читаючи повість Річарда Баха. укладіть «банк ідей» із ваших очікувань від твору. Проаналізуйте, наскільки вони справдилися. Що було для вас несподіваним і чому? 3 . Схарактеризуйте світ Зграї у творі Поясніть, які риси цього світу вас найбільше вражають і чому? 4. Порівняйте світ Зграї зі світом Джонатана Лівінгстона та його учнів Поясніть, які риси гуманістичної психології близькі вам 5. Виберіть із твору цитати, які засвідчують зв'язок твору з буддистською філософією і виражають віру в реінкарнацію (перевтілення, переселення ДУШ).

6 . Знайдіть у тексті і проаналізуйте епізод, у якому йдеться про зустріч Джонатана з двома блискучими чайками. Що в цьому епізоді вказує на елементи дзен-буддизму у творі? Яку функцію виконують елементи цієї філософії у розкритті основної думки твору? 7 . Перечитайте діалог Джонатана і Флетчера про Зграю чайок. Що в ньому свідчить про елементи християнства в художньому творі? Як ви розумієте ставлення Джонатана до Зграї? 8. Визначте, які риси художнього твору дають підстави відносити його до жанру казки. 9 . Доведіть, що «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон» — це повість-притча з моральною повчальною ідеєю. Доберіть цитати з тексту, які доводи тимуть, що у притчі зображується дія. а не особи і обставини. 10. Досить часто у творі повторюється слово свобода: «свобода вибору», «свобода творчості»... Прокоментуйте, чи тотожне ваше розуміння цих понять із тими тлумаченнями, які подає у своєму тексті Річард Бах. Фанф ік — літературний твір, автор якого вводить героїв із художнього твору, що вже існує.

(^ |

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГЕЙМЕРА Складіть фанфік на одну з тем: • Відчуй крила. • Вони вийшли за межі буденності

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

1. Об'єднайтесь у пари й випишіть основні правила, яких навчає Джонатан своїх учнів. Підготуйте презентацію. 2 . Перегляньте художній фільм за твором. Подискутуйте, чому Річард Бах не змирився з тим. що режисери внесли зміни до сценарію. 3 . Розгляньте ілюстрації до повісті художника Владислава Єрка. Підготуйте про них відгук із презентацією. Підготуйте власні ілюстрації до повісті. %

У пошуках себе і високого польоту 6.1.5

293 -^і®

Підліткова література

Ц у | ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ 1. Поміркуйте, що, на вашу думку, може означати поняття «підліткова література». 2. Пригадайте, які художні твори про підлітків або для підлітків ви читали. Що в них привертало вашу увагу? 3. Сформулюйте запитання, на які ви хотіли б отримати відповіді, читаючи художні твори про СВОЇХ ОДНОЛІТКІВ. Ш

Популярна польська письменниця Б^рбара Космбвська успішно працює для дитячої, для підліткової і для дорослої аудиторії, та все ж таки найбільшу любов та популярність їй при несли саме книжки для підлітків. Зокрема, ро мани « Б у б а » та «Б у б а: мертвий сезон » про шістнадцятирічну дівчину Бубу, яка носить джинси і мартенси, любить слухати класичну музику та грати у бридж. Успіх Барбари Космовської пояснюють порізному 3 одного боку письменниця розмов ляє з юними читачами їхньою мовою: робить це зрозуміло й відверто, не приховуючи й не завуальовуючи тих гострих питань, що цікавлять і тривожать читачів. З іншого, часто звертається до гумористичних засобів, а це розраджує і до помагає подолати найскладніші життєві ситуації. Також уникає дидактики та нав'язування своїх поглядів чи переконань. Вона — досвідчений оповідач, який уважно спостерігає за світом ді тей і дорослих, аналізує ситуації, намагається осмислити їхні проблеми, захоплення, хобі та інтереси. І так створює героїв, близьких юному читачеві, спонукаючи його до переоцінки своїх поглядів і порозуміння зі світом. Роман -*Буба» та його продовження «Буба: мертвий сезон», окрім типових принад ^дівча чої» літератури для підлітків, пропонують чи тачеві ще й погляд на проблеми нового, сучас ного типу стосунків у родині. Це книжка для сімейного читання, написана в пригодницькому жанрі. Герої «Буби» тримають читача в напрузі, їхні вчинки непередбачувані, картини швидко змінюють одна одну

■ Барбара Космовська

■

Марина Аромилам

294

Література XX і XXI ст.

Особливість твору — неперевершено лукавий гумор. У романі жар тують усі, навіть мовчазна хатня робітниця, іронізують завжди гостро, але по-доброму. Сучасна російська письменниця Марйна Аромштам — авторка книг із педагогіки й методики навчання, засновниця літературного журналу дитячих письменників «Кукумбер». У 2008 році Марина Аромштам стала лауреатом Великої премії конкурсу «Заповітна мрія» за кращий твір для дітей — роман «Коли відпочиваю і ь янголи». Книгу Марини Аромштам адресовано старшому шкільному віку, хоча її герої — діти початкових класів. «Коли відпочивають янголи» — це твір, у якому правдиво, відверто та зворушливо розповідається про школу, учительство й учнівство. Роман торкається ряду непростих тем: насам перед любові до дітей, доброго й злого в душі дитини, природи кохання, а також проблем шкільного виховання. Роман «Коли відпочивають янголи» побудований як розповідь шко лярки Алінн, яку переривають уривки зі щоденника вчительки почат кових класів Маргарити Семенівнн (або Марсем. як її називають діти). Читачеві представлено подвійний — і дитячий, і дорослий — погляд на ті самі події, показано реакцію, яку викликають слова та вчинки дітей у старших, і навпаки. Серед героїв роману немає ідеальних і бездоганних, та всі вони справжні, психологічно переконливі, і тому викликають симпатію й спів переживання. Адже кожна людина, хай скільки років їй було б, може помилятися. «У кожного з нас є янгол. Той, що відповідає за наші вчинки. Але янголи не можуть займатися лише нами. Якщо ми щось робимо пра вильно — бодай щось робимо правильно, вони летять в інших важливих справах. Якщо ж ми капостимо, янголи мусять залишатися поруч — ви правляти наші капості. Мій янгол знає: увечері я завжди чищу лопату. У цей час він може бути за мене спокійний, може від мене відпочити. І він летить рятувати когось — від бурі, каменепаду, землетрусу. Летить туди, де потрібні зусилля багатьох янголів. І якщо бодай один із них не з ’явиться в потрібний момент, наслідки можуть бути украй сум ними». Ця цитата пояснює назву роману Марини Аромштам. У своїй книзі письменниця говорить із читачами про те, як важливо «давати янголам відпочивати». Крім педагогічних, у книзі порушуються ще безліч проблем, дорослих і підліткових. Ця книга про батьків, дітей і янголів. Тут є сімейні драми з розлученням і кохання, дитячі переживання з приводу стосунків дорос лих і лицарські подвиги. Саме тому роман не сприймається повчанням для дітей середнього і старшого шкільного віку а шматком реального, строкатого й живого життя.

У пошуках себе і високого польоту

295

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Які риси роману Барбари Космовської «Буба» свідчать про те, що твір за жанром — пригодницький? 2. Визначте найцікавішу історію в романі Барбари Космовської. Доберіть до неї ілюстрацію і підготуйте усну презентацію. 3 . Сформулюйте головну ідею роману Марини Аромштам «Коли відпочи вають янголи». 4 . Назвіть якості, які найбільше приваблюють вас у головних героях роману Марини Аромштам.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ 1. Користуючись мережею Інтернет. доберіть ілюстрації в стилі аніме до роману Барбари Космовської «Буба». 2. Підготуйте пропозиції для створення сторінки Буби в соціальних мере жах. Як би ви визначили коло ЇЇ інтересів? 3. Підготуйте повідомлення з презентацією на тему «Ілюстрації до роману Марини Аромштам «Коли відпочивають янголи». О

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ 1. Об'єднайтеся в групи й підготуйте огляд літературно-художніх видань одного з видавництв дитячої літератури «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Грані-Т», «Махаон», «Видавництво Старого Лева», «Веселка» та інших. 2. Дослідіть читацькі інтереси своїх друзів і подруг. Складіть рейтинг найпопулярніших книг року Презентуйте його в класі. %

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГЕЙМЕРА Підготуйте завдання для квесту за сторінками улюбленого твору сучас ної літератури. ®

ЗАВАНТАЖ ІНФОРМАЦІЮ А н т у а н д е С е н т - Е к з ю п е р і (перша половина XX ст.) — французький письменник-льотчик, автор філософської казки-притчі «Маленький принц». Р іч а р д Б а х (друга половина XX ст.) — американський письменник, автор повісті-притчі «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон». Б а р б а р а К о с м о в с ь к а — сучасна польська письменниця, авторка підліткових романів «Буба» і «Буба: мертвий сезон». М а р и н а А р о м ш т а м — сучасна російська письменниця, авторка підліткового роману «Коли відпочивають янголи». □

К л ю чо ві поняття то м и :

метафора, алегорія, притча, філософська казка, підліткова література.

296 ВАШІ ПІДСУМКИ

і.

Антуан де Сент-Екзюпері а) так

автор філософської казкн-притчі? 6) ні

Автор повісті-притчі про незвичайного птаха — Річард Бах? а) так 6) ні 3 .

Барбара Космовська а) так

автор підліткових романів? б) ні

Виберіть одну правильну відповідь. Для казки-притчі є характерним: а) розлогий сюжет б) символічність образів і ситуацій, їх багатозначність в) відсутність філософської або моральної насиченості

Виберіть одну правильну відповідь. Річарда Баха перетворила на письменника зі світовим іменем: а) екранізація його твору б) притча про «не зовсім звичного птаха» в) «авіаційна проза»

6. Виберіть одну правильну відповідь. Барбара Космовська — автор: а) підліткових романів б ) коміксів в) казок 7.

Установіть відповідність між письменниками й жанрами: 1) Антуан де Сент-Екзюпері а) повість-притча 2) Річард Бах б) казка-притча 3) Барбара Космовська в) підлітковий роман

8 . Установіть відповідність між творами та дійовими особами: 1) «Маленький принц» 2) «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон» 3) «Коли відпочивають янголи» 9.

а) Мерсем б) Троянда в) Чіанг

Установіть відповідність між авторами та творами: 1) Марина Аромштам а) «Буба» 2) Барбара Космовська б) «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон» 3) Річард Бах в) «Коли відпочивають янголи»

10. Чи справедливим с твердження, що філософську казкупритчу «Маленький принц» по праву вважають однією з найїсніальніших і найпроїткливіших повістей XX століття? Відповідь аргументуйте. 11. Річард Бах автор філософської пригчі «Чайка на ім’я Джона тан Лівінгстон». Як ви вважаєте, чим він цікавіш сучасному читачеві? 12. У чому секрет популярності підліткової літератури?

297

Сюіпіик літературо#на&чих тер. Алегорія - спосіб двопланового художнього зображення, що грунту ється на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями та характерними озна ками приховуваного. А нглійський еон бт змінений строфічний варіант класичного італійського сонета: три чотиривірші (катрени) і фінальний двовірш (куплет). Ьалбда — невеликий за розміром сюжетний поетичний твір, маленька поема. У Петрарки балада складається з трьох строф по вісім або десять рядків і чотирирядкової заключної напівстрофи. Ьейт — традиційна в перській поезії дворядкова строфа, також влас тива арабській поезії (бейтами написано касндн, газелі, поеми). В ертбп веселе різдвяне дійство з піснями-колядками, жартами, короткими виставами, яке влаштовували мандрівні музиканти й актори. Вертепом також називали театр, у якому вистави розігрували ляльками на паличках (маріонетками) у великій дерев’яній скриньці. Вічіїин бора з образ літературного героя, який переріс свою епоху, набув загальнолюдського значення та сприймається як символ певних рис характеру, зовнішності й поведінки. До вічних образів відносять Прометея, Дон Кіхота, Гамлета, Фауста та ін. Виший (традиційний, бродячий, мандрівний) ею ж бт сюжет, який повторюється в різні часи в різних літературах. Газбль — вірш, у якому оспівуються краса коханої та почуття до неї ліричного героя (налічував 7-10 бейтів). Гекзаметр — віршовий розмір, яким писали епічні поеми, кожний рядок складається з шести повторюваних поєднань складів: довгий— короткий—короткий. Героїчний ёпос героїчна оповідь про минуле народу, у якій про славляються розум, сила, мужність і відданість батьківщині. До героїч ного епосу належать: слов'янські билини, індійські поеми «Махабхарата» і «Рамаяна», давньогрецькі поеми Гомера «Іліада» і «Одіссея» тощо. Гімн — загальна назва різних за змістом урочистих пісень на честь богів, святих, героїв, святкових та історичних подій, військових перемог тощо.

298

Словник літературознавчих термінів

іумор різновид комічного відображення смішного у життєвих яви щах і людських характерах- Гумор не заперечує об’єкт висміювання і цим відрізняється від сатири, для якої характерне цілковите заперечення й різке висміювання зображуваного. Добродушний гумор піддає висмію ванню здебільшого часткові недоліки загалом позитивних явищ, окремі смішні риси в характері людини. /Ір^ма твори, де зображено дію. яка відбувається в цей момент, саме тому вони призначені для постановки на сцені. В основу події по кладено конфлікт, розв’язання якого представлено в діалогах і моноло гах дійових осіб. За формою драматичні твори бувають як прозові, так і віршовані. Йіюс - твори, де письменник в описово-розповідній формі зображує події, людей і їхні вчинки. Епічні твори здебільшого прозові за формою й обов’язково мають сюжет. Ірбнія — один із засобів створення комічного, який виражає глузливокритичне ставлення митця до предмета зображуваного. Це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною формою. К анцбна — пісня на тему кохання, складається з п’яти—семи строф і заключної строфи — коди. К асіід а - великий за обсягом урочистий вірш, написаний на услав лення правителя або якоїсь події (налічував до 200 бейтів). К атарси с естетичне переживання, коли глядач (читач) страждає разом з актором (літературним персонажем) і зазнає духовного очищення. Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору і сатири роз вінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи в людині. К о ри ф Л і у давньогрецькому театрі керівник хору. Л ірика твори, де автор зображує внутрішній світ ліричного героя, його почуття, переживання, думки, настрої. Зазвичай вони є віршованими і позбавленими сюжету. Лірйчний іе р б й — особа, від імені якої ведеться лірична розповідь, із думками й почуттями якої ознайомлюється читач. Л ітер ату р н а еп б ха (або літературна доба) — етап розвитку літерату ри, представників якого об’єднують погляди на світ і людину; на мисте цтво та правила творчості; основні теми творчості. Тобто митців певної епохи об’єднує особливе образне бачення світу, загальний для митців художній метод.

Словник літературознавчих термінів

299

.'Іірйчна пбвіеть прозовий (рідше віршований) ліро-епічний твір, який визначається домінуванням авторського «Я», ослабленою фабулою, високим ступенем емоційності мови. Літературний напрям спосіб створення мистецької реальності, що ґрунтується на певному неповторному розумінні світу й людини в ньому. Кожному літературному напрямові відповідає сукупність творів, які мають спільні, характерні риси. Л ітературни й п р о ц ес історичне існування, функціонування та поступовий розвиток літератури протягом певного часу. Літературний процес тісно пов’язаний з історією розвитку суспільства. Л іте р ату р н і р од ії — види літератури (епос, лірика, драма), що різняться за способом зображення життя в художніх творах. Л ітер ату р н а течій — складова літературного напряму (тобто, напрям може складатися з течій). Літературна течія має конкретно-історичний характер, творчу історію, національні особливості. Мадригйл невеликий (від двох до дванадцяти рядків) ліричний вірш на тему кохання. Н о в е л а — невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом і сконденсованою та яскраво вимальованою дією. О к сй м ор он — літературно-поетичний прийом, що полягає в поєд нанні протилежних за змістом понять: гіркий мед , криж ана посмішка, холодне полум я. П арбдія — комічне наслідування якогось стилю художнього твору. Може виступати як самостійний твір (перші глави «Дон Кіхота* Сервантеса) або як художній прийом (комедії Мольєра). Ііріїтча повчальне алегоричне оповідання з яскраво вислоапеною мораллю. Р у б аї — чотиривірш, філософського або любовного змісту, у якому зазвичай римуються перший, другий і четвертий рядки. Сатй|>а особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому висміюванні негативного. У вузькому розумінні — твір викривального характеру. Сатира спрямована проти со ціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства, на відміну від гумору, вона має гострий непримиренний характер. Часто об'єктом сатири є антиподи загальнолюдської моралі, пристосуванці, лицеміри, ренегати і зрадники, які не відповідають естетичному ідеалові.

300

Словник літературознавчих термінів

Сатирична к ом ед ія - твір, у якому за допомогою спеціальних са тиричних засобів — гротеску, пародії або іронії — різко висміюються суттєві суспільні вади, зображуються смішні (комічні) події й персонажі. С ар к азм їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповне на крайньої ненависті і гнівного презирства. Сарказм не має подвійного, часто прихованого дна. Як іронія, близько до якої він стоїть, виражається завжди прямо. Об’єктом сарказму постають речі небезпечні, різко негативні й аморальні. СТІСИМ — у давньогрецькій трагедії пісенна партія хору без руху в центральному місці п’єси. Сон£т — ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямбу: двох чотиривіршів (із перехрес ним римуванням: абаб, абаб ) та двох тривіршів (з усталеною схемою римування: ввд, еед). Виник сонет в Італії. Трагедія драматичний твір, у якому порушуються складні моральні проблеми і розкриваються гострі, непримиренні конфлікти, розв’язання яких зазвичай призводить до загибелі дійових осіб. Цикл - низка пов’язаних між собою явищ, які творять певну цілісність. У літературі це сукупність об’єднаних творів одного жанру. Я м б — віршовий розмір, побудований на чергуванні короткого і дов гого складів.

301

« *•

Зміап

•*»

Дорогі юні д рузі!...................................................................................... 6 ВСТУП..........................................................................................................8 РОЗДІЛ 1. СВЯЩЕННІ КНИГИ 1.1. Води............................................................................................. 16 1.1.1. Веди як пам’ятка літератури............................................... 16 1.1.2. Космогонія вед.................. 22 1.2. 1.2.1. 1.2.2. 1.2.3. 1.2.4. 1.2.5.

Біблія............................................................................................27 Святе Письмо і пам’ятка літератури..................................27 Біблія і міфологія.................................................................... 28 Біблія та історія........................................................................ 29 Структура і зміст Біблії......................................................... 31 Культурно-історичне значення Біблії..................................35

1.3. Коран...........................................................................................50 1.3.1. Створення Корану..................................................................... 50 1.3.2. Структура і зміст Корану.......................................................51 1.3.3. Стиль і мова Корану................................................................ 53 Ваші підсумки......................................................................................... 59 РОЗДІЛ 2. АНТИЧНІСТЬ 2.1. 2.1.1. 2.1.2. 2.1.3. 2.1.4. 2.1.5.

Антична культура.................................................................... 62 Хронологічні межі Античності..............................................62 Концепція людини і світу вантичній літературі............. 62 Міфологія та епос..................................................................... 63 Цикли м іф ів...............................................................................65 Троянський цикл міфів...........................................................66

2.2. 2.2.1. 2.2.2. 2.2.3. 2.2.4. 2.2.5. 2.2.6.

Література Давньої Греції.................................................... 68 Гомер............................................................................................68 Особливості розвитку і видилірики в Давній Греції.. 80 Тіртей............................................................................................82 Сапфо............................................................................................84 Давньогрецький театр............................................................. 87 Есхіл............................................................................................. 91

2.3. Література Давнього Риму................................................. 101 2.3.1. Публій Вергілій Марон......................................................... 102 2.3.2. Квінт Горацій Ф л ак к .............................................................110 2.3.3. Публій Овідій Назон.............................................................. 113

302

2.4.

Вплив Античпості на розвиток світової культури і літератури.............................................................................. 121

Ваші підсумки........................................................................................123 РОЗДІЛ 3. СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 3.1.

Середньовіччя як культурна д о б а ..................................... 126

3.2.

Середньовічна поезія Сходу................................................. 128

3 .2 .1 .

О со бл и во сті р о зв и т к у к и т а й с ь к о ї п о е зії еп охи Т ан ....1 2 8

3.2.2. 3.2.3. 3.2.4. 3.2.5.

Лі Бо........................................................................................... 129 Ду Ф у .........................................................................................136 «Золота доба» персько-таджицької лірики..................... 141 Омар Хайям.............................................................................. 145

3.3. 3.3.1.

Література середньовічної Свропи...................................151 «Пісня про Роланда»............................................................. 152

3 .3 .2 .

Д а н т е ........................................................................................................... 162

Ваші підсумки....................................................................................... 171 РОЗДІЛ 4. ВІДРОДЖЕННЯ 4.1.

Епоха Відродження (Ренесансу) в Свроиі.......................174

4.2. 4.2.1. 4.2.2. 4.2.3.

Література Італії доби Відродження................................177 Франческо Петрарка.............................................................. 177 «Канцоньере»........................................................................... 179 Класичний сонет..................................................................... 185

4.3. 4.3.1. 4.3.2. 4.3.3. 4.3.4. 4.3.5. 4.3.6.

Література Англії доби Відродження...............................188 Англія часів Вільяма Ш експіра......................................... 188 Англійський театр.................................................................. 189 Вільям Ш експір...................................................................... 190 Сонети Ш експіра..................................................................... 195 Драматичні твори Ш експіра............................................... 202 «Ромео і Дж ульетта».............................................................203

4.4. Література Іспанії доби Відродження............................. 209 4.4.1. Жанр лицарського роману.................................................. 209 4.4.2. Мігель де Сервантес............................................................... 210 4.4.3. «Дон К іхот»..............................................................................212 Ваші підсумки....................................................................................... 221

303 -ч ®

РОЗДІЛ 5. БАРОКО І КЛАСИЦИЗМ 5Л. Епоха Бароко в Сиропі........................................................224 5.1.1. Особливості стилю бароко в мистецтві.............................224 5.1.2. Бароко в літературі............................................................... 226 5.1.3. Луїс де Гонгора-і-Арготе...................................................... 228 5 .1 .4 .

5.2. 5 .2 .1 .

Д ж о н Д о н н .............................................................................................. 2 3 5

Класицизм у Скроні.............................................................246 Ф р а н ц ія ч а с ів М о л ь е р а ................................................................... 2 4 6

5.2.2. Мольер (Жан Батист Поклен).............................................252 5.2.3. Мольер — майстер класицистичної ком едії.................. 259 5.2.4. Історія створення комедії «Міщанин-шляхтич»............260 Ваші підсумки...................................................................................... 267 РОЗДІЛ 6. ЛІТЕРАТУРА XX І XXI СТ. У пошуках себе і високого польоту 6.1. У пошуках себе і високого польоту.................................270 6.1.1. Антуан де Сент-Екзюпері.....................................................270 6 .1 .2 .

«М ал ен ьк и й п р и н ц » ..........................................................................2 7 5

6.1.3. Річард Б ах .................................................................................281 6 .1 .4 .

« Ч а й к а на ім 'я Д ж о н а т ан Л ів ін г с т о н » .................................2 8 5

6.1.5.

Підліткова література.......................................................... 293

Ваші підсумки...................................................................................... 296 Словник літературознавчих термінів

297

В ідом ості про стан підручника №

Прізвище та ім'я учня

Навчальний рік

Стан підручника на початку року

в кінці року

Оцінка

1 2 3 4 5 Навчальне видання КАДОБ'ЯНСЬКА Наталя Миколаївна УДОВИЧЕНКО Л ариса М иколаївна

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

ВИДАНО ЗА РАХУНОК ДЕРЖАВНИХ КОШТІВ. ПРОДАЖ ЗАБОРОНЕНО Редактор О. С. Криворучко Технічний редактор Д І. Аленіна Художній редактор і дизайнер обкладинки П. В. Ширнін Малюнки художника І. В. Цвіндіної Комп'ютерна верстка І. М. Cora Коректори Л. А. Еско, А Ю. Ушинська . Т. Г. Міхальова Формат 70-10 0 '/1е. Ум. друк. арк. 00,000 + 0,000 форзац. Обл.-вид арк. 00.00 + 0,00 форзац. Наклад 00 000 пр. Зам. №

TOB «ФОЛІО» Свідоцтво <Про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції Серія Д К № 4935 від 13 07 2015 р.

Віддруковано ТОВ >Поліпрінт*. Свідоцтво <Про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції Серія ДК № 1250 від 27 02.2003 р. 04074. м Київ, вул Лугова. 1А