Зарубіжна література 8 клас Богосвятська 2016

Анна-Марія Богосвятська Людмила Ковальова

Зарубіжна література для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням філології

П ідручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів

Львів Видавництво «Світь 2016

УДК 371.388:514.11 ББК 83.(0)я721 Б 74

Богосвятська А.-М.1. Зарубіжна література для загальноосвітніх навчальних за­ кладів з поглибленим вивченням філології : нідруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / А.-М.І. Богосвятська, Л.Л. Кова­ льова. - Львів: Світ, 2016.- 310 с. ІЗІШ

Б 74

Підручник рекомендовано для учнів лінгвістичних ліцеїв, гімназій, гуманітарних і пластичних гімназій та ліцеїв, спеці­ алізованих шкіл з поглибленим вивченням мов. У підручнику нодано кращі україномовні переклади пропо­ нованих Програмою творів зарубіжних авторів, а також необ­ хідні відомості з теорії літератури. Кращому осмисленню учня­ ми прочитаних творів сприятиме система різнорівневих завдань та запитань, багатий ілюстративний матеріал. У Д К 3 7 1 .3 8 8 :5 1 4 .1 1 Б Б К 8 3 .(0 )я 7 2 1

ISBN

© Богосвятська А.-М.І. Ковальова Л.Л., 2016 © Видавництво “Світ”, 2016

ПЕРЕДМОВА Вітаємо Вас, Людино! Ви любите иодорожувати? Мріяти? А хо­ тіли б Ви помандрувати у часі? Запрошуємо Вас вирушити в чудову иодорож-знайомство з основними літературними епохами, текстами визнаних світових шедеврів та їх авторами. Для того щоб наша історична мандрівка відбулася, необхідно ви­ конати деякі умови. Уявіть ваш улюблений куточок природи, де Вам комфортно, затишно, спокійно. Вслухайтеся у чарівність речей цьо­ го дивного простору, вдивіться в картину црироди, створену навко­ ло, спробуйте відчути, яким має бути справжнє життя. Упевніться, що Ви готові отримати задоволення під час подорожі і потрудитися. Нехай вам допоможуть добрі помічники на цьому шляху: Бажання, Воля, Уява, сила Духу, сила Думки, Слово. Тож у добру путь! Ось велична частина нростору, яка називається «Священні кни­ ги людства». У цьому стародавньому Саду духовної літератури при­ ховано багато скарбів, на пошуки яких потрібно відправитися. Це незвичайний Сад. У ньому є життєдайне джерело Небесної Мудрості і дивовижна скеля Істини. Тут ви дізнаєтесь нро походження, ху­ дожній світ найвідоміших пам’яток культури - Вед, Біблії, Корану. Ознайомитесь з сюжетами Старого Заповіту і Нового Заповіту - про створення світу і людини, про перше вбивство людини, про моральні основи життя - заповіді; спробуєте осягнути істину в притчах Ісуса Христа. З Саду духовної літератури Ви потрапите у світ Античної літера­ тури, що у символічному колі щита Ахілла розкриє картину світу та сцени з життя давніх греків. Дачі Ви помандруєте до Небесного Зам­ ку літератури Середньовіччя, пройдетесь по Зоряному Мосту епохи Відродження, доберетесь до прекрасного блакитного берега, на яко­ му Вас чекатиме мушля з перлиною неправильної форми —символ суперечливого світу епохи Бароко. Дачі будете милуватися благород­ ством і витонченістю форм білосніжної будівлі доби класицизму. Вас чекає також знайомство зі світом літератури XX століття, і нарешті, можна сміливо зазирнути в світ сучасної літератури. Зарубіжна література відображає життя народів в різні епохи, що формують світовий літературний процес і поки ви навчаєтесь у шко­ лі, Ви зможете ознайомитися з літературою різних періодів її розви­ тку. Побачите тісний зв’язок літератури та культурного контексту, що є одним із завдань цього курсу. Матеріал вступних тем до кожного розділу для більшої наочності ми структурували у вигляді опорних образів-символів. Це допомо­ же Вам полегшити розуміння теорії літератури, виділити головне, систематизувати знання, краще їх засвоїти і запам’ятати. Також у підручнику подано словник основних літературознавчих термінів і

© о культурологічних понять, необхідних для розуміння того чи іншого художнього твору, літературної епохи. У підручнику розміщено фрагменти програмових творів. Перед­ бачається, що Ви прочитаєте художні тексти повністю, але в класі працюватимете із запропонованими уривками з цих творів. Краще розібратися в художніх творах і особливостях культурних епох, розвивати мислення, виявити творчі здібності Валі допоможуть рубрики «Працюємо з текстом» (питання, спрямовані на аналіз ху­ дожніх творів), «Завдання за рівнялш» (І рівень - питання на пере­ вірку засвоєння знань, II рівень —питання на розуміння, III рівень - завдання, спрямовані на формування умінь та навичок, IV рівень - питання на творче ослшслення), «Індивідуальні завдання» (вправи креативного характеру), «Мистецька палітра» (представлення твору, епохи в різних видах мистецтва), «Український контекст» (паралелі між вивченням української та зарубіжної літератур, відомості про українських перекладачів, завдяки яким маємо змогу ознайомитися з видатними творами зарубіжної літератури), «Узагаїьнюємо» (пи­ тання, які допоможуть систематизувати навчаїьний матеріал). Ми хочелю, щоб Ви полюбили читати, отримували від книги за­ доволення, тому основну увагу зосередили на справжніх прикладах героїзму, сили духу, кохання, яке перемагає смерть. Потрапляючи у світ Слова, Ви набуваєте досвід, навчаєтесь сприймати багатогран­ ність життя. Аналізуючи вчинки літературних персонажів, Ви ді­ знаєтеся, як виправити свої помилки, як знайти той єдиний шлях, яким повинні йти саме Ви, спробуєте розпізнати себе у образах геро­ Авт ори їв світової літератури. Не зупиняйтеся на Шляху, шукайте себе!

ВСТУП Література і культура Кожне покоління несе в собі досвід культурного освоєння світу по­ передніх поколінь, будує свою діяльність на встановлених принципах і, як результат засвоєння попередніх досягнень, рухається вперед, розвиваючи, оновлюючи й удосконалюючи навколишній світ. Культура — скарбниця всього, створеного людьми. Складові части­ г Культура (від лат. culture «об­ ни культури - матеріальна і духовна. робіток», «обробляти») — сукупність Матеріальна культура включає все, матеріальних та духовних цінностей, що пов’язане з предметами і явищами створених людством протягом його іс­ історично набутий набір правил матеріального світу, їх виробництвом торії; всередині соціуму для його збережен­ і освоєнням. Духовна культура - це ня та гармонізації. світ цінностей людства, втілених в ар­ ч________ _________ хітектурних, літературних, художніх пам’ятках. Найвизначнішими структурними елементами духовної культури є мова, наука, мистецтво, релігія, етика. Мистецтво, яке і представляє духовну сферу культури, впливає на внутрішній світ людини, на її розум, почуття та емоції. Мисте­ цтво є формою вираження духовного життя особистості. Це однако­ вою мірою відноситься і до літератури як органічної частини мисте­ цтва. Як будь-яке мистецтво, літерату­ ра - пізнання і творчість, висловлює Література (від фрннц. Шіегаіи багатство і розмаїття людського життя ге, висхідного до лат. ІіНега —літера) в широкому сенсі є п и с ь м о в ії форма в художніх образах. Художні твори - найчутливіший мистецтва слова. барометр, який гнучко реагує на всі зміни в духовному, соціально-психологічному кліматі епохи в його єдності емоційно-чуттєвої, побутової, інтелектуальної, філософської сфери. Ж иття постає у творі літератури не у своїй безпосередній формі, а просвічене думкою письменника, насичене його почуття­ ми і переживаннями. Читач немовби починає жити в цьому тексті, вступаючи в діалог з автором, героями інших епох. Входження в цей художній світ твору є цікавим і важливим для самопізнання людини.

J

Способи зображення дійсності

Уявіть себе на блакитному березі світу літератури. Повітря тут м’яке і ирозоре; від океану віє свіжим морським повітрям. За висо­ ким бірюзовим небосхилом, місцями вкритим білосніжним мережи­ вом хмар, швидко піднімається золотиста куля сонця. Віковічний океан зараз знаходиться в доброму настрої. Зображення світу і людини в художніх творах різниться: хто, нро що і як творить. 11редстав л я ючи читачеві той чи інший предмет розмови, автор вибирає до нього різні нідходи. У світі літератури — це три роди: енос, лірика і драма. Розібратися з особливостями кожного літературного роду в цьо­ му океані літератури нам допоможе надійний орієнтир - образ ма­ яка, грандіозної споруди, яку в реаль­ ному житті встановлюють для того, Роди літератури - способи зобра­ ження дійсності, її образного відтво­ щоб полегшити мандрівникам-моререння. плавцям шлях, позначити небезпечні місця, вказати на кращий прохід. Маяки, як відомо, належать усьому людству, вони є знаком до­ брої надії для кожного. Зазвичай, маяк - це велична вежа вираз­ ної форми, зведена високо на підводній скелі, що пильно охороняє сміливих мандрівників, які підпорюють неспокійні води океану, від підступності Нептуна. Капітальна вежа маяка буде для нас образом епічного роду літератури (від грец. epos - слово, мова).

Для зображення дійсності у письменника є невний нідхід: до­ кладно розповісти цро нредмет, нодії, що з ним пов’язані. Епос - це сюжетна, детальна оповідь про людину, П життя. Автор послідовно онисує героїв, їхні вчинки, характери, взаємини з оточенням. Пред­ мет еносу: характери, побутове і природне середовище, в якому іс­ нують і взаємодіють персонажі (головні та другорядні). Сутність епічного роду літератури - це здатність охопити життя в його об’єктивній повноті. Сюжет епічного твору складається з подій, що відбуваються в певному часі і нросторі; з вчинків героїв; з різних обставин, в яких ці герої діють. Оповідач —посередник між зображе­ ним і читачем. Текст має описово-оповідну форму, є переплетенням оповіді та висловлювань персонажів (діалоги, монологи). Залежно від своєрідності змісту та форми твір відносять до того чи іншого жанру. На величному тілі маякової вежі зазначені осно­ вні жанри епосу, які діляться на маті (оповідання, новела, нарис), середні (повість) і великі форми (роман, роман-епопея). Маяки оснащені потужним джерелом світла, щоб бути добре по­ мітними в нічний час. На вершині маяка завжди світить ліхтар, який посилає з настанням сутінків рятівний вогонь в нічну дале­ чінь. Цей ліхтар буде для нас образом-символом наступного роду літератури - ліричного. Для того, щоб відтворити життя за допо­ могою слова, у автора є можливість розповісти не тільки про події, а й про враження, яке вони справити на нього, про ті почуття, які вони викликали. Лірика (від грец. Іуга —музичний інструмент, під звуки якого виконувалися вірші, пісні) зображує внутрішній світ людини, рух душі, почуття і переживання, складне духовне життя; змальовує стан ліричного героя в невний момент життя. Слово в ліриці нередає емоційний стан мовця. Зовнішнє життя подається суб’єктивно, через сприйняття лірич­ ного героя. Як мореплавці ставляться до сигналів маяків з найви­ щою довірою і трепетом, так і внутрішній світ ліричного героя зна­ ходить відгук і тепло у серцях читачів. Ліричні твори навчають нас відчувати, здогадуватися, уявляти. Душевні рухи та емоційні стани людини передаються в ліри­ ці з певним ступенем чуттєвої концентрації. Особливе значення для цього роду літератури мають образні можливості мови: рит­ мічність, засоби художньої виразності, поетична інтонація, єдність переживання і мови. На золотих променях, які розсіюються від ліхтаря нашого маяка, висвічуються жанри лірики: ліричний вірш, романс, елегія, ода, со­ нет, пастораль та ін. Основні теми лірики: пейзажна, громадянська, інтимна, філософська, лірика про дружбу тощо. Що б не сталося, які б катаклізми не трапилися, ліхтар не по­ винен гаснути, за будь-якої ногоди. Для автора ліричного твору це можливість відчувати, як звучить свій власний внутрішній голос.

Океанська дорога велика і широка. Безжальні урагани часто здій­ мають високі хвилі. Багатотонні маякові вежі витримують натиск лютих штормів, що рокочуть таємничим гулом. Для відтворення дійсності письменник може використати третій підхід - зобразити предмет в дії, в русі, представити читачеві його в оточенні інших явищ. Такий спосіб властивий драматичному роду літератури (від грец. drama - дія). У драмі зображуються найбільш значущі події, які розвива­ ються швидко, енергійно, як хвилі в океані, зіштовхуючи дійових осіб (головних, епізодичних, позасценічних). Структура мови ви­ різняється монологами, діалогами, авторськими ремарками. Через мовне саморозкриття персонажів можемо уявити місце дії, час, об­ становку, в якій вони живуть, представити їх зовнішність, манеру говорити, рухи і жести. Такі твори призначені, як правило, для виконання на сцені. Особливу роль у драмі відіграє конфлікт (зовнішній чи внутріш­ ній), прихована чи явна боротьба діючих осіб. Вирішення цього кон­ флікту йде в напруженій боротьбі персонажів один з іншим, з обста­ винами, з самими собою. Величезні хвилі океану світу літератури шумно наганяють одна одну. Кожна така хвиля - окремий жанр драматичного роду: коме­ дія, трагедія, драма, трагікомедія, містерія, фарс, феєрія та інші. Незважаючи на те, що кордони між родами не можна провести з абсолютною точністю і є цілий ряд перехідних форм, основні особли­ вості кожного роду досить визначені. У літературознавстві не при­ йнято використовувати в якості критерію розрізнення літературних родів опозицію «вірші - проза». Може бути епічний твір, написаний віршами (наприклад, «Іліада» Гомера), може бути ліричний, напи­ саний прозою (скажімо, популярний жанр вірші у прозі або любов­ ний лист). Критерії розрізнення лірики, епосу і драми треба шукати в способі зображення людини: епос - це розповідь про події, долі героїв, їх вчинки і пригоди; лірика - переживання, подій, зображен­ ня почуттів, внутрішнього світу, емоційного стану ліричного героя; драма - зображення подій і відносин між героями на сцені. Наш маяк світить вдень і вночі, даруючи надію і опору кожному, хто мандрує безмежним світом літератури.

Літературний процес і художні системи в літературі ЛІТЕРАТУРНИМ ПРОЦЕС льтурнв епоха - <-оричмо сфосмомхий п л . . , -втії С**0Г0 процесу, ию «др «•■<:*:* ЛЛ V« £ДнС”С ЗО елементів-3 ОСг<5 СГ. • ЗНОСПСГ*.-О ЧЗСвух<ціОь , г»ння-6лв«е іссроСі! Щ*

Літературний напрям -су*угс*сп> А*хо»-с>»и<тов«*» г

Г

га

- « " пр > --_ уг;

М *я « И К *

•зсз>'гв{>-/'л д,‘ г * з с г - : - г г

А,

*А

М К *ПСі> ч к

'і?.і’1.* »4і. і _ -

АнІ^нІСТЬ Середньовіччя Відродження ба іюхо кла: ициз™

н і

ПрО(9Ітницгво Д романтизм н реалізм * модерні

постмодернізм «

Жоден иисьменник будь-якої енохи не починає писати «з чистого аркуша*, він завжди свідомо чи несвідомо враховує досвід своїх по­ передників, як водоспад, який поступово вбирає воду від своїх річок-нриток, перш ніж перетворитися на великий унікальний потік. Водоспад буде для нас образом-символом безперервного розвитку літера­ Літературний напрям - це сукуп­ тури. Літературний процес - форму­ ність духовно-змістовних і естетичних вання, функціонування і зміна різних принципів, характерних для творчості більшості письменників певної епохи літературних епох, напрямів і течій. (однорідність жанрів, сюжетів, харак­ Розвиток літературного процесу зу­ терів, мови, художніх засобів тощо). мовлений низкою факторів, серед яких Час функціонування напряму: від 70 насамперед слід зазначити істеричну до 100 років. ситуацію, вплив попередніх літератур­ них традицій, художній досвід інших народів, революції, війни, на­ укові відкриття, вчення великих філософів і діячів церкви. Є поді­ бність і відмінність між літературами різних народів і націй, геогра­ фічних зон і регіонів. Для кожної енохи властивий свій світогляд, мода, структура суспільства та багато іншого. Кожна епоха збагачує літературний процес новими художніми відкриттями. І чим яскравіше виражені в певній культурі традиції і новаторство, тим вона багатша і шюдоносніша; такою є, наприклад,

епоха західноєвропейського Відродження, що стала символом всес­ вітньо-значущої творчості. Встановлюючи загальні закономірності літературно-художнього розвитку, вчені надають таким енохам, як Античність, Середньовіч­ чя, Відродження та Просвітництво всеКультурна еиоха — це сукупність охонлюючого, глобального сенсу. Про існування літературного на­ провідних культурних досягнень пев­ ного суспільства в більш-менш чітких пряму можна говорити в тому випад­ просторових і часових межах; підпо­ ку, якщо письменники усвідомлюють рядкування їх засаднії чим цінностям, коли усі елементи культури утворю­ теоретичні основи своєї художньої ді­ ють стилістичну, світоглядну, мен­ яльності, пропагують їх в маніфестах, програмних виступах, статтях. Так, у тальну єдність. XVII ст. у Франції були проголошені принципи класицизму, встановлені жорсткі правила «неетичного мистецтва» на противагу свавіллю поетів і драматургів бароко. Але на початку XIX ст. романтики різко виступили проти всіляких норм і правил класицизму, заявивши, що правила - це милиці і геній їх не потребує. Незабаром реалісти відкинули суб’єктивізм романти­ ків, висунувши вимогу об’єктивного, правдивого зображення життя. Той чи інший напрям в кожній країні виступає як національний різновид відповідного загальноєвропейського міжнародного напряму. Прийнято виділяти такі літературні напрями: бароко, класи­ цизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, модернізм, постмодер­ нізм, тощо. Новий напрям, виникаючи, не усуває попередній відра­ зу, а якийсь час співіснує з ним - між Літературна течія — група, що ними відбувається творча і теоретична утворюється всередині будь-якого на­ полеміка. пряму. Час функціонування течії: від У невних обставинах в рамках од­ 10 до 15 років. ного літературного напряму можуть утворюватися літературні течії - групи письменників, особливо близьких один одному за своїми естетич­ ними поглядами. Напрям і течію розрізняють як ціле та часткове в межах одного літературного періоду. У боротьбі та зміні течій і на­ прямів найчіткіше виражаються закономірності літературного про­ цесу. Велике значення для розвитку людської цивілізації має взаємовп­ лив, взаємодія і взаємозбагачення унікальних національних куль­ тур. Традиції, своєрідність однієї національної культури не можна глибоко зрозуміти без її снівставлення з іншими. Урахування специ­ фіки таких традицій дозволяє обґрунтувати цринцпп рівноцінності всіх народів та їхніх культур. Кожній епосі притаманні певні загальні світоглядні уявлення людської спільноти того чи іншого часу - погляди на світ і людину в ньому, ціннісні орієнтації (морально-релігійні, художньо-естетич­ ні). Таким чином, зважаючи на світоглядні домінанти певної доби, можна говорити нро характерну для неї «картину світу», або «образ світу».

З безлічі національних і місцевих літератур, як з каскадів водо­ спаду, утворюється одна всесвітня література.

Узагальнюємо 1. Як ви розумієте поняття «культура» і «література»? 2. Які розрізняють способи зображення дійсності? 3. Назвіть характерні ознаки кожного роду літератури, продемонструйте прикладами з прочитаних творів. 4. Зіставте роди і жанри літератури:

Епос Лірика

Драма

Вірш Комедія Пісня Роман Епопея Байка Повість Оповідання Трагедія

5. Йосип Бродський в есе «Як читати книгу» радив між прозою і поезією вибирати поезію. Чи згодні ви з думкою Нобелівського лауреата? Відпо­ відь аргументуйте. 6. Як ви розумієте поняття «літературний процес»? 7. Назвіть основні історико-культурні епохи. 8. У чому полягає відмінність між поняттями «літературний напрям» і «лі­ тературна течія»?

Р О З Д ІЛ 1 СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ

( і грсцьк. - «книги») 66 книг (33 + 27)

XII - II ст. до м.е.

(оїд санскрит. «ссощвнио м ш » )

XV-VI ст. до и.о. <(\тп>ада» (гІ»»м|. «Саиатода» (пісні),

■зЯдмуросда»

«Плиммииеиз» (під араб. азіСрммя дд>

оди ро 0041.«)

МсАсео.

К>«ги Істеричні.

VII ст. и.о. 114 с\р (рахбхмХ

»у

«Лати віртя

2І

Книги посчалиг,

Книги гророчі

І - II ст. и.е. 4 ЄМНПУТЯ,

Д і апостол».

21ІІвел«с=м «їмстолг».

«АтмлЬплк«

Оивртоиа вислови),

«Дтхсроагсдз» (аамлинаиня)

• видима ооіоб-і етичних уявлень, культури і мистецтва різних народі« • думки. почуття і вірування давніх людей, • поглод на СвЛ : сь ш&удову, моральний і духовний досвід багатьох поколінь,

■система аапсніе (заповідей) Житти, - пізнання абсашишоі Істини - Першопричини всього, - мета - привести людину до усвідомлення свого п р и тін е н н я ванті

З давніх-давен образ саду асоціювався у різних народів зі світлим раєм, омріяним Едемом - місцем вічного блаженства де нанують затишок і благодать. Такий сад є образом-символом духовної літера­ тури, який вбирає в себе вічне і сьогоденне. Кожне дерево в ньому — священна книга людства. Священні пам’ятки літератури дають нам уявлення нро думки, почуття та вірування людей, моральний і духовний досвід, який прагнули залишили для нащадків багате поколінь різних народів. У них містяться історичні події, життєписи людей, обраних бути речниками вищої Істини. Прихильники світових релігій вважають священні писання без­ смертним божественним одкровенням. Вони допомагають людині піднятися на високоморальний рівень. Мета вивчення священних книг полягає в пізнанні абсолютної істини - Першопричини всього. Це об’єднує всі давні пам’ятки народів світу.

Історія написання священних книг практично така ж складна і неоднозначна, як і виникнення самих вірувань, адже ці письмена створювалися різними людьми протягом тривалого часу, і в кожній з видатних пам’яток минулого є інформація, якій сучасні вчені не можуть дати єдине трактування. У саду духовної літератури особливу увагу привертають три ве­ личних дерева. Це найвідоміші культурні пам’ятки людства, напо­ внені глибоким моральним сенсом: Веди - священна пам’ятка ін­ дійської літератури, Біблія - священна книга християн і Коран священна книга мусульман. Упродовж багатьох віків вони були джерелом людської мудрості, і не втратили своїх) авторитету до на­ ших днів. Усе це - частини одного культурного світу, який треба вивчати як ціле. Веди, Біблія, Коран розглядають людину насамперед як духовну істоту. Головне призначення головних священних пам’яток - при­ вести людину до усвідомлення свого істинного призначення в світі, зробити душу відвертою для прихованої, духовної, вічної сторінки речей. Порятунок і щастя людини, на думку авторів давніх тек­ стів, - в позбавленні від ланцюгів матеріального світу і залученні до божественної сутності. Цей принцип важливий і для Вед, і для Біблії, і для Корану. Також давні пам’ятки людства розповідають про Єдиного Бога (або ієрархію богів, як у Ведах), будову Всесвіту, закони часу, природи, дають чітко визначені закони життя (у Біблії це заповіді Божі, у Корані - закони шаріату). У центрі саду духовності розташоване Джерело Небесної Мудрос­ ті, яке зберігає вічні цінності, принципи і закони життя. Від нього живляться дерева цього благословенного куточка світу і приносять особливі плоди: це мир, чистота, мудрість, териіння, милосердя, справедливість, добрі результати людських справ, братолюбство, любов... Щасливий той, хто скуштує ці плоди, тільки треба вміти взяти те істотне, корисне й повчальне від священних знань людства. У блакитному прозорому небі над садом духовності світить Сонце Правди. Воно постійно нагадує прадавню мудрість: «Чини з людьми так, як ти хотів би, щоб чинили з тобою». Цей орієнтир на головну заповідь, як на світло, на сонце, міститься практично в кожному священному писанні людства. Моральні установки священних книг людства потужно вилинули на розвиток світової цивілізації. Образи, сюжети зі священних книг народів світу стали невичерпним джерелом натхнення мистецтва. У кожної нації, країни має бути власний переклад усіх священних текстів. Це збагачує духовну культуру народу. Від саду священних дерев-книг - прямий крок до саду душі. Український мислитель Григорій Сковорода залишив нам з цього приводу наставляння: «Щоб бути цілісною особистістю, людина по­ винна вибрати насіння (думки, ідеї), яке вона посіє в саду свого серця, тому що насіння дає паростки відповідно до своєї природи».

14

О

ВЕДИ Індійські Веди - одна з найдавніших книг світу, пам’ятка індоєв­ ропейської словесності. Ведичні тексти народжувалися і формувалися протягом тривалого і складного історичного періоду (приблизно XVVI січ до н.е.), який починається з приходом індоєвропейських аріїв в Індію, їх поступовим заселенням країни і завершується виникненням перших державних утворень, які об’єднують великі території. Назва Вед походить від санскритського слова иисіа - «знання», точніше, «вище духовне знання», «священне знання». За легендою, Веди були спущені богом Брахмою і «яснопочутими» святими му­ дрецями далекого минулого. Спочатку ведичні тексти існували в усній формі. Згодом їх за­ писали жерці, структурували і оформили весь матеріал в чотири книги-збірки: «Рігведа» (книга гімнів богам), «Самаведа» (книга пісень), «Яджурведа* (книга жертовних висловів), «Атхарваведа» (книга заклинань). Ведичні тексти —перші спроби формувати філософські погляди на світ і місце людини в ньому, у них відбиваються уявлення давніх індійців про навколишнє середовище, космос, етичні цінності і морачь. Вони містять духовні знання, норми права, релігійні ритуали, що регулюють щоденне життя людини (народження, шлюб, смерть тощо). Цивілізація Давньої Індії ґрунтувалася на Ведах, і тому її на­ зивають ще ведичною цивілізацією. Міфологія, філософія і мораль Вед знайшли своє втілення у яскравих художніх образах, багатій поетичній мові. Тому Веди вва­ жають не тільки пам’яткою релігійної Космогонія (грец. Koxmogoniu, від культури, а й літератури. До їх складу коптом —світ, Всесвіт і gone, goneia — входять твори різних жанрів: міфи, на{юдження) —галузь науки, що вивчає гімни, фольклорні пісні, легенди, при­ походження небесних тіл та їх систем; тчі, історичні хроніки, героїчні епоси, у давніх міфах це спроба осягнути і зо­ філософські коментарі, які були ство­ бразити шлях створення світу'. рені на так званій «мові батьків» — давньому санскриті, що вирізняється жвавістю і багатством грама­ тичних форм. Тексти Вед написані в основному віршами, найбільш розроблений жанр - гімн. У «Ригведі» - найдавнішій з ведичних книг - налічується 1028 гімнів різного об’єму і змісту, які розділені на 10 мандаті (кіл). Створення «Ригведи» приписується п’ятнадцяти легендарним му­ дрецям. Авторами гімнів були багато поколінь індійських ріши (об­ дарованих людей племені), співців та поетів. Кожен новий автор щось відкидав, або додавав до творів своїх попередників. Ведійська поезія відображає почуття та уявлення спільноти. Основний зміст «Ригведи» складають викладені у високохудожній формі звернення до богів, вихваляння сил Природи, наділених людськими власти­ востями, явища навколишнього світу глибоко опоетизовані, під­ креслена їхня зовнішня краса та розкрита глибока філософська

суть. Давньоіндійська збірка гімнів використовує космогонічні міфи цро Єдиного Творця, походження світу, золоте яйце творіння, Пурушу - Вселенську Людину, ієрархію богів. Прославляються бог Вогню Агні, иосланий на землю просвіщати людей, бог Грому Індра, бог-Сонце Сур’я, над­ звичайно шанується Вішну - бог, який періодич­ но втілюється у великих Вчителів людства у кри­ тичні моменти земної істо­ рії. Особливе місце займає бог Вогню - Агні, йому присвячено найбільше гім­ нів у збірці. Веди приваблюють кра­ сою й багатозначністю ху­ дожніх образів, ліризмом, пишністю художньо-зобра­ жувальних засобів. Саме тому до образів Вед звертаються митці різ­ них країн світу. Відомо, наприклад, що видатний учений Альберт Ейнштейн дуже шанобливо ставився до Вед і використовував їх ма­ теріал у своїх працях. Священні тексти давніх індійців допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень, у тому ЧИСЛІ індуїзму і буддизму. Космогонія Буття і небуття тоді не було — Повітря не було й склепіння неба. Що покривало? Де? Що захищало? Була вода? Глибокая безодня? І смерті не було, безсмертя - також, Між днем і ніччю не було відміни, Те дихало саме, одне, без вітру. І більш нічого не було, крім Того. Вкривала пітьма пітьму споконвіку, Цей Всесвіт ввесь - мов океан без світла, Той зародок, що хаосом був вкритий, Один від сили спеки народився. Любов спочатку виникла від нього, Що стала першим для думок насінням; Знайшли зв’язок між сущим і несущим, У серці стежачи думками, мудрі. Думок тих промінь наскрізь простягнувся. Що нагорі було? І що зісподу? Талі сім’яносці, тут же - їх сприймання.

Зусилля знизу, зверху поривання. І хто це знає, й хто про це новіда? Звідкіль цей Всесвіт народивсь та виник? Боги нізніш за нього народились? А як Оце створилося, хто знає? Світобудова ця звідкіль взялася? Чи створено П було, чи йнакше? В найвищім небі Хто її пильнує, Той, певно, зна чи, може, й Він не знає? Переклад П. Ріттпера

Працюємо з текстом 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Про що йдеться в гімні? Яку картину викликав у вашій уяві давній ведичний текст? Що хвилює автора гімну? Чи можна назвати цей гімн космогонічним? Що, за текстом гімну, виникло в світі найпершим? За допомогою яких художньо-зображувальних засобів передається на­ стрій гімну? 7. Чи є в тексті «Космогонії» відповіді на поставлені питання? Відповідь аргументуйте. 8. Порівняйте, як пояснюється виникнення світу в тексті давнього індій­ ського гімну з міфологічними уявленнями давніх слов'ян про народжен­ ня світу.

Український контекст

П авло Григорович Ріттер Ґ ^ (1 8 7 2 -1 9 3 9 ) Павло Григорович Ріттер (18721939) - видатний український індолог, мовознавець, літературознавець, педа­ гог, сходознавець, санскритолог та пе­ рекладач. Народився в с. Чутовому па Полтавщині, звідки виніс добре знання української мови. Навчався на історико-філологічному факультеті Харків­ ського університету, де вивчав санскрит та порівняльне мовознавство. Перебува­ ючи на посаді професора Харківського університету (1921-1937), проводив ак­ тивну' наукову й перекладацьку діяль­ ність у галузі давньоіндійської та новоіндійської мов. Крім науко­ вих праць, він опублікував у цей час переклади українською мовою

давньоіндійських поетів Дандіиа, Кал ідаси, Бхартріхарі, прози й по­ езії Р. Тагора, поеми Калідаси «Хмара-вістун», підготував до друку «Антологію індійської літератури«. У 1930-х роках його заарештова­ но та звинувачено в шпигунстві. За свідченням сучасників, не витри­ мавши ув'язнення, учений збожеволів і помер. Обсяг творчого внес­ ку П.Г. Ріттера став основою фундаменту української національної індології.

БІБЛІЯ Найяскравішою пам'яткою світової літератури і культури є Бі­ блія (з грец. рфХіа - «книги«), нро яку український філософ Григо­ рій Сковорода сказав: «Книга вічна, Книга Божа, Книга небесна». Дійсно, витримавши іспит часом, Біблія носіла почесне місце Книги книг. Це найпоширеніша і одночасно найноиулярніша збірка свя­ щенних текстів людства, переведена майже на всі мови світу. Текст цієї вічної книги складається з 66 книг. їх писали протягом п’ятнадцяти століть на різних мовах майже 40 авторів, що прожива­ ли на трьох континентах (Азія, Африка та Європа) та займали різне соціальне становище (Мойсей, наприклад, був вихований у сім’ї єгинетського фараона, Соломон був царем, апостол Петро - рибалкою, Матвій - митарем). До наших часів не дійшло жодного тексту, на­ писаного рукою автора, - усі оригінали втрачено. Збереглися лише переписані списки. Остаточно склад біблійних текстів, як натхненне Богом Святе Письмо, затверджено в 364 р. на Лаодикійському цер­ ковному Соборі. Біблія —зведення законів нро те, як нравильно себе вести неред Богом: не неред людиною, а - самим Законодавцем. Це історія духо­ вних пошуків людства. Вона містить розповіді нро створення світу, зановіді праведного життя, моральні принципи, стародавні легенди, фрагменти історичних хронік, послання апостолів, нроновіді, нритчі. Композиційно і хронологічно Біблія складається з двох головних частин Старий і Новий Заповіти (від греї «договір», «угода» або «союз»). Перша частина Біблії, Старий Заповіт, є священною для двох релігій - іу­ даїзму і християнства. Друга частина - Новий Заповіт - є Святим Письмом тільки християн. За Біблією, є один Бог - творець світу й людини, який стежить, скеровує і виправляє світорух. У Нього є ангели (з грец. - «посла­ нець, вісник») - духи, досконаліші від людей, які сповіщають лю­ дям Божу волю й виконують на землі Його повеління. Усі образи в Писанні мають свою естетичну цінність, несуть важливу інфор­ мацію. Це алегорія на духовну картину світу: рай і пекло, небеса і Земля обітована, драбина Якова, неопалима купина тощо.

Біблійне слово всеосяжне, універсальне. Крилаті вислови, тек­ сти Святого ІІисьма заучувалися напам'ять з раннього дитинства багатьма поколіннями, були основою активного словникового запасу людини. Біблійні сюжети і образи створити ідеали, згідно з яки­ ми людина вимірює свою людяність: не вбивати, не красти, любити ближнього свого, як самого себе, шанувати матір і батька, вихову­ вати своє серце... Усі ці заповіді, цінності актуальні завжди, у будьяку епоху, вони дають розуміння сутності людини, П призначення як Божого творіння. Історія виникнення, морально-філософський зміст Біблії в якійсь мірі схожі на священні книги інших релігій, наприклад на старо­ індійські Веди, староіранську Авесту, арабський Коран, які мають дуже близьку тематичну схожість з розповідями Старого Заповіту, повчальним змістом Нового Заповіту, драматичним передчуттям останніх часів світу.

Мистецька палітра Біблійна мораль суттєво вплинула на розвиток людства. Образи, сюжети з Біблії стали невичерпним джерелом образів та сюжетів лі­ тератури і мистецтва. До Біблії зверталися видатні зарубіжні пись­ менники: А. Дайте, В. ІПекспір, Дж. Байрон, Г. Гейне, О. Пушкін, які сучасним героям своїх епох надавали біблійного алегоричного змісту («Божественна комедія» А. Дапте, «Втрачений рай» Д. Мільтопа та ін.). Для письменників різних епох біблійні теми та образи слугували матеріалом для сатири (Фр. Рабле, Вольтер). Біблія справила значний вплив па українську літературу. Г. Ско­ ворода, український мандрівний філософ і богослов, пайґруптовпіше розробив теорію символічного, а не буквального, догматичного розуміння Святого Письма. Біблія була одним із важливих джерел творчості Т. Шевченка. Образ біблійного Мойсея втілився у гранді­ озний символ в однойменній поемі І. Франка. Образ Самсона, теми, пов’язані з вавилонським полоном, стали матеріалом для поем і драм Лесі Українки. Цікаво обіграна євангельська історія про перебування Ісуса Христа в Гетсиманському саду в романі І. Багряного «Сад Гетсиманський». Широко використовуються біблійні мотиви в творчості українських поетів ХХ-ХХІ ст.: П. Тичини, І. Драча, Л. Костенко, І. Жиленко та іп. У книгах Старого і Нового Заповіту багато сюжетів, що стали по­ пулярними в образотворчому мистецтві. До них зверталися відомі художники Рафаель, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рембрандт, Веласкес, Ботічеллі, Тиціал, Рубенс. У Т. Шевченка є знаменита се­ рія малюнків па євангельську тему «Притча про блудного сипа», пен­ злю С. Іванова належить картина «Явлення Христа пароду». Багато сил і таланту віддав Біблії відомий ілюстратор XIX ст. Г. Доре, ство­ ривши 230 гравюр до Святого Письма. Музику па біблійні сюжети писали Ґ.-Ф. Гендель, Й. Гайдн, Д. Бортнянський, П. Чайковський, Дж. Верді та багато інших видатних композиторів. ч_____________________________________________________________ у

Найвизначнішою пам’яткою давньої єврейської літератури є перша частина Біблії - Старий Заповіт. Тексти якого написані давньо­ єврейською та частково арамейською мовами. Вони охоплюють різні етапи стародавньої історії єврейського народу, який від кочового ста­ ну переходив до осілого, від родового суспільства до рабовласницької держави. Історія створення священних текстів іудеїв охоплює період від XII до II століття до н.е. Старий Заповіт побудовано за чітко продуманою структурою, що надає йому властивостей універсальної книги. Найдавніша частина пам’ятки - хронікально-епічне «П’ятнкнмжжя», за переказами на­ писане пророком Мойсеєм, що включає в себе книги «Буття», «Ви­ хід», «Левит», «Числа», «Повторення Закону». За нею ідуть кни­ ги історичні («Книга Ісуса Навина», «Книга Суддів», «Книга Рут», чотири книги Царів, дві книги «Хроніки», книги Ездри, Неємії, Естер), книги повчальні (книга Йова, Псалтир, «Книга притч Соло­ монових», «Книга Екклезіяста», «Пісня над піснями»), книги пророцькі (Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла і книги 12 «малих пророків»). Усього —39 канонічних (визнаних священними) книг. В епічній частіші Старий Заповіт подає давньоєврейські міфічні перекази про створення світу, про життя першої людської пари — Адама і Єви в раю; про скуштування першими людьми заборонених плодів з дерева пізнання добра і зла та вигнання їх з раю; про життя їхнього потомства і про Всесвітній потоп, після якого врятувався з усіх людей тільки праведник Ной з родиною; про поневіряння єврей­ ського народу, який під нроводом Мойсея вийшов з єгипетського рабства шукати місце нового поселення - Землю обітовану; про утво­ рення староєврейського царства і його руйнування; про вавилон­ ський полон та повернення обраного Богом народу на батьківщину. Старозавітні герої стали «вічними образами» світової літератури, алегоричним втіленням людських чеснот і вад: Авраам, Лот і Ной взірці праведності, Сам­ сон - мужності і сили духу, Соломон - мудрості, Мойсей - вірності перед наро­ дом. Письменники різних епох використовували лі­ тературні форми, розробле­ ні в старозавітних текстах: жанри (молитва, притча, гімн, псалом, хроніка, про­ роцтва, афоризми тощо), сюжети (створення світу, всесвітній потоп, руйнуван­ ня Содому і Гоморри, вихід євреїв з Єгипту та ін.). В. Бейк. Створення світу, 1794

Створення світу. У старозавітній книзі «Буття* йдеться про ство­ рення світу Творцем за шість містичних днів. Усі основні елементи світу Бог створює Словом: світло і темряву, води і земну сушу, не­ бесні світила. На шостий день після створення рослинного світу і всіх земних звірів Він нриступив до створення людини, яке за дономогою образної мови біблійний текст представляє його як винятковий за своїм характером Божественний акт. Мова йде не просто про черго­ вий різновид живих істот, що населяють землю, але нро таку істоту, яку Бог відрізняє від усього іншого творіння як Свій образ і подобу - тобто Своє явлення та безпосереднє відображення. Саме людині доручається напування над світом як турботливому садівникові, як цареві, покликаному привести все творіння до гармонії. У міфі про створення світу оспівується ідея возвеличення праг­ нення Бога створити життя на Землі, порушуються проблеми твор­ чої праці, краси, світового порядку. Каїн і Авель. Одвічне питання про боротьбу між добром і злом розкривається у старозавітному міфі нро перших нащадків Адама і Єви - Каїна і Авеля. Після вигнання з раю у Адама і Єви стали народжуватися діти. Першого сина назвали Каїном, а другого Авелем. Каїн був рільником, Авель - настухом. Одного разу брати приносили жерт­ ву Богу: Каїн - плоди зем­ ні, Авель — кращих тварин зі своєї отари. Авель приніс жертву від чистого серця з надією на Божу ласку, і Бог нрийняв його жертву — дим від неї вознісся до неба. Каїн був злої і жорстокої вдачі, він приніс жертву як звичай, без любові. І Гос­ подь не прийняв його жерт­ ву, дим від неї стелився но землі. Каїн позаздрив своє­ му братові, викликав його в поле і там убив. Каїн і Авель - алегорич­ не втілення доброго і злого начал у людській природі, тобто результат куштуван­ ня першими людьми плодів від дерева пізнання добра і зла. І хоча синів виносила і народи­ ла одна жінка — Єва, брати мають різні характери. Каїн занадто прив’язується до земного, але Богові не потрібні плоди земні. Авель звернений до надсвітового, він віддає свою жертву небесам. І ці дари Богові приємні. Служіння Авеля — це біблійна алегорія: усі

пастухи в Святому Письмі не просто иасуть отари, вони зберігають слова одкровення. Каїн - перший людиновбивця на Землі. Біблія робить акцент на тому, що життя є дар Божий, тому людина не має права ні сама себе позбавляти його, ні віднімати його в інших. Замість убитого Авеля, Бог дав Адамові і Сві третього сина - бла­ гочестивого Сифа, народивши якого Сва сказата: «Бог дав мені інше насіння« (Буг. 4:25) - не Адам дав, не людина дала, а Бог. І цим Єва виправдовується за непослух в раю. Алегоричний зміст образу Сифа - це народження третьої природи, поза позицією добра і зла. Саме від Сифа пішов родовід Ісуса Христа. 10 заповідей. Біблія нагадує, що ми, на жаль, не завжди розріз­ няємо, що добре, а що погано. Не загубитися на життєвому шляху нам допоможе Скеля Істини, на якій викарбувані заповіді - духовноморачьні закони, що визначають зов­ Заповідь — веління, вимога, нішнє і внутрішнє життя людини. правило, що є керівним. Відповідно до Священного Писан­ ня, Бог дав людству заповіді більше трьох тисяч років тому. Під­ несеній суті цього закону життя відповідала велична урочистість подій Старого Заповіту. Єврейський народ зібрався біля підніжжя гори Сінай, з тривогою дивився на її вершину, приховану гус­ тою хмарою, що, темніючи, опускалася вниз, поки вся гора не була оповита таєм­ ничим мороком. Вдаряли блискавки, гримів грім, вся гора тремтіла. Відчут­ тя Божої присутності було настільки величним, що весь народ тріпотів. Пророк Мойсей піднявся на гору, і там Бог дав йому дві скри­ жалі — кам’яні дошки, на Постав Доре. Ілюстрація до Старого яких вогненними літерами Заповіту були накреслені десять за­ повідей. Цього разу Творець уперше дав людям закон у письмовому вигляді. Серед народу запанувала благовісна тиша. Десять заповідей (Десятислів’я), даних Ботом на Сінаї, склада­ ють кістяк, духовно-моральну основу Старого Заповіту. Вони були потрібні для того, щоб людина осягала істину і чітко розрізняла, що є добро і зло. Основою, тобто фундаментом того, на чому стоїть людина, є віч­ ні цінності. Принципи Десятислів’я поширюються на все людство, вони дані як наставляння і керівництво до виконання. Це своєрідний

с

проект життя, який людина зберігає в щирому й доброму серці. Ісус Христос пізніше виклав суть цих заповідей так: «Люби Господа Бога ТВОЇХ) всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою своєю, і всім своїм твоїм, і свого ближнього, як самого себе» (Лука 10:27). Отже, десять заповідей умовно можна поділити на дві частини: любов до Бога (відносини людини з Богом) і любов до ближнього (відносини людей між собою). Любов до Бога виражається в турботі про свою душу, в чистоті думок, у підпорядкуванні особистих потреб духу, пам’яті про світ вищого виміру. Заповіді, що стосуються любо­ ві до ближнього, втілюються у вислові: «Чини з людьми так, як ти хотів би, щоб чинили з тобою». Природа людини, за Біблією, може розвиватися тільки на основі виконання заповідей Божих, незмінних на всі часи. І, хоча пізніше Ісус Христос і розширив їх, вони залишилися фундаментом, своєрід­ ною Скелею Істини духовно-морального життя людини. Порушення заповідей, даних Мойсею як одкровення на кам’яних скрижалях, приводить людину до руйнування відносин з Богом і з ближніми, а в результаті - до духовної смерті. Щоденний звіт виконання цих за­ повідей кожна людина дає уже на скрижалях свого серця.

Створення світу (Буття 1:1-31) 1. На початку Бог створив Небо та землю. 2. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. 3. І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. 4. І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. 5. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший. 6. І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай від­ діляє вона між водою й водою. 7. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. 8. І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий. 9. І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одно­ го, і нехай суходіл стане видний. І сталося так. 10. І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно. 11.1 сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так. 12. І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно. 13. І був вечір, і був ранок, день третій. 14.1 сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для від­ ділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умов­

леними, і днями, і роками. 15. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світи­ ти над землею. 1 сталося так. 16. 1 вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. 1 7.1 Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, 18. і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. 1 Бог побачив, що це добре. 19. 1 був вечір, і був ранок, день четвертий. 20. 1 сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею нід небесною твердю. 21. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. 22. І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі! 23. 1 був вечір, і був ранок, день п’ятий. 24. І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, ху­ добу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І статося так. 25. 1 вчинив Бог земну зві­ рину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазую­ че за родом його. 1 бачив Бог, що добре воно. 26. І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай па­ нують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що пла­ зує но землі. 27. І Бог на Свій образ лю­ дину створив, на образ Божий М.К. Чурльоиіс. Рай. 1909 її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. 28. 1 поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й роз­ множуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазую­ чим живим на землі! 29. І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! 30. 1 земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так. 31. І побачив Бог усе, що вчинив. 1 ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий. Переклад Івана Огіспка

Працюємо з текстом 1. Як Біблія пояснює походження світу і людини? 2. Що було до процесу творення світу, за біблійною версією? 3. У якому порядку Творець наповнював світ? 4. Чим людина відрізняється від інших живих істот? 5. Яке веління Бог дав людям? 6. Поясніть, як проявляється велич Бога у біблійній розповіді про створен­ ня світу. 7. Чи можна назвати світ, який створив Бог, прекрасним і досконалим? Ар­ гументуйте відповідь.

Каїн і Авель (Буття 4:1-12) 1. 1 пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: «Набула чоловіка від Господа». 2. А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник. 3. І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. 4. А Авель, він також приніс від своїх нерворідних з отари та від їхнього лою. 1 зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, 5. а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось. 6. 1 сказав Господь Каїнові: «Чого ти розгнівався, і чого похили­ лось обличчя твоє? 7. Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати». 8. І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його. 9. 1 сказав Господь Каїнові: «Де Авель, твій брат?» А той відка­ зав: «Не знаю. Чи я сторож брата свого?» 10. 1 сказав Господь: «Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. 11. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. 12. Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі». Переклад Івана Огіснка

Працюємо з текстом 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Назвіть основні заняття Авеля і Каїна. Що принесли в жертву Богу брати? Чому Каїн вбив брата? Чи розкаявся Каїн у злочині? Яке покарання Господь наклав на Каїна за братовбивство? Поясніть символічне значення образів Каїна і Авеля.

10 Заповідей (Вихід 20:3-17) 1. І Бог цромовляв всі слова оді, кажучи: 2. Я Госдодь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. 3. Хай не буде тобі інших богів передо Мною! 4. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. 5. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Госдодь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за дровину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, 6. і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей. 7. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не по­ милує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно. 8. Пам’ятай день суботній, щоб святити його! 9. Шість день працюй і роби всю працю свою, 10. а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і ириходько твій, що в брамах твоїх. 11. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його. 12. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! 13. Не вбивай! 14. Не чини перелюбу! 15. Не кради! 16. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього! 17. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього своїх), ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твоїх)! Переклад Івана Огіспка

10 Заповідей (Вихід 20:2-17) 2. «Я —Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. 3. Нехай не буде в тебе інших богів крім мене. 4. Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані нодобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. 5. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Госнодь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидя'гь мене, 6 . І т в о р ю м и л о с е р д я ДО ТИСЯЧНОГО ПОКОЛІННЯ ТИМ, XIX) л ю б л я т ь м е н е і б е р е ж у т ь з а п о в ід і м о ї.

7. Не прикликатимеш імена Господа, Бога твого, марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто прикликає його ім’я марно. 8. Пам’ятай на відпочинковий день, щоб святити його. 9. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. 10. День же сьомий - відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі. 11. Бо шість днів творив Господь небо і землю й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його. 12. Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Госнодь, Бог твій, дасть тобі. 13. Не вбиватимеш. 14. Не чужоложитимеш. 15. Не крастимеш. 16. Не свідкуватимеш ложно на ближнього твого. 17. Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані його осла, ані чого-небудь, що належало б ближньому твоєму.» Переклад Івспіа Хоменка

Працюємо

з

текстом

1. Дайте визначення поняття «заповідь». 2. Для чого потрібно знати заповіді? 3. Які заповіді стосуються обов’язків людини до Бога? Прокоментуйте їх. 4. У якій заповіді стверджується ідея єдинобожжя? 5. Чому Біблія забороняє вимовляти ім’я Бога марно? 6. Які заповіді стосуються любові до ближнього? 7. Як ви розумієте заповідь «шануй батька твого і матір твою»? 8. З якої заповіді випливає, що життя - то святий дар Божий? 9. Чи можна вбити словом? Наведіть приклади. 10. Навіщо потрібно зберігати чистоту думок і бажань, говорити правду? Дайте відповідь, опираючись на текст 10 заповідей. 11. Яких сфер життя стосується заповідь «Не вкради»? 12. Які цінності стверджуються в заповідях Божих?

Новий Зановіт. Поява Ісуса Христа, сина Божого, розділяє Ста­ рий і Новий Заповіти. Книги другої складової частішії Біблії створювалися протягом І—II ст. н.е. в умовах соціального ладу Римської імперії. Усі вони перекладені з грецької мови. До складу Нового Заповіту входять 27 книг: чотири Євангелія (у нер. з грец. - «добра звістка»), «Дії апос­ толів», 21 Послання апостолів. Закінчується Новий Заповіт книгою пророчою - «Об’явлення Івана Богослова» (або «Апокаліпсис»). У Новому Заповіті розповідається про життя, вчення, чудеса, смерть і воскресіння Ісуса Христа, про діяльність його дванадця­

ти найближчих учнів - апостолів, а в завершальній книзі «Апока­ ліпсис» символічною мовою йдеться про останні часи людства, про кінець світу, «страшний суд» над живими і мертвими, про війну за душу людини - Армагеддон, про Небесне місто Єрусалим, про другий црихід Христа на землю уже як Царя Небесного Царства. Своєю загибеллю Христос викупив на хресті гріхи роду людського і встановив новий союз (заповіт) з Богом всього людства, а не тільки єврейського народу, як в Старому Заповіті. Ж иття та проповіді Ісуса Христа стали одним з поворотних моментів людської історії. Акцент новозавітної християнської історії ставиться на внутрішню природу людини. Христос закликав повернутися до витоків - до принципів життя, істинної любові до Бога і ближнього. А це початок витоків всіх провідних релігій світу. Автори Нового Заповіту (євангелісти Матвій, Марк, Лука, Іван, апостол Павло) володіли великим літературним, ораторським даром. У яскравій образній, притчовій формі вони розкрили основи ново­ завітного вчення. Особливо захоплює світ таємничих і багатознач­ них символів четвертого Євангелія - від Івана, молодшого і улюбле­ ного учня Христа. Євангельські притчі Ісуса Христа - це перлини моральності, нау­ ка для людства, невичерпне цілюще джерело християнської моралі, звідки людина може брати взірець для наслідування, який є цементом життя, ґ Притча — короткий" фольклорнийл досконалістю. Так, у «Притчі про сія­ або літературний розиовідний твір по­ ча» говориться про роль слова - зерна, вчального характеру, мета якоого ви­ яке потрапляє у різне середовище. Зер­ класти духовні чи моральні істини. но - це Слово Боже, земля - це люди, V_________________________ ) які його чують і виконують, сіяч Христос. Тільки те слово-зерно, яке потрапить на добрий ґрунт (у добру душу), принесе багатий врожай. «Притча нро блудного сина» розповідає про блукання меншого сина но світу. Це своєрідний іспит совісті. Герой притчі має жаль за свої поневіряння з любові до батька, а не через втрачене майно і голод на чужині. Основна думка притчі: визнай свою провину, по­ проси вибачення - і ти отримаєш прощення. Новий Заповіт дав світовій літературі ідеї (Христова любов до ближнього, непротивлення злу насильством), систему образів (Ісус Христос, Богоматір, апостоли, Іоанн Хреститель, ІІонтій ІІілат, Юда, Марія Магдалина, Віфлеємська зірка, хрест, волхви тощо), жанрові зразки (притча, бачення, нроповідь, послання), сюжети (народжен­ ня, хрещення, розп’яття, воскресіння, явлення Христа, доля апос­ толів), образ мислення, мову, якій наслідували не тільки релігійні, а й світські письменники.

Притча про сіяча (Від Марка 4:2-20) 2. І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав: 3. «Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти. 4. І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували. 5. Друге ж упало на ґрунт кам’янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була; 6. а як сонце зійшло то зів’яло, і, коріння не мавши, усохло. 7. А інше впало між терен, і вигнався терен, і його ноглушив, і плоду воно не дало. 8. Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видачо втридцятеро, у шістдесят і в сто раз. 9. І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!« 10. І, як остався Він насамоті, Його запитати найближчі з Два­ надцятьма про цю нритчу. 11. І Він їм відповів: «Вам дано пізнати таємниці Божого Цар­ ства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах, 12. щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухати і не зро­ зуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!» 13. І Він їх запитав: «Ви не розумієте притчі цієї? 1 як валі зро­ зуміти всі притчі! 14. Сіяч сіє слово. 15. А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почу­ ють, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. 16. Так само й посіяні на кам’янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, 17. та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз. 18. А між терен посіяне, це ті, що слухають слово, 19. але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає. 20. А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й прийма­ ють, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз». Переклад Івана Огіспка

Працюємо з текстом 1. 2. 3. 4.

Поясніть алегоричний зміст притчі: що є зерно, земля, хто такий сіяч? Про які види ґрунту, куди може впасти зерно, розповідає Учитель? Що у «Притчі про сіяча» розуміється під поняттям «добра земля»? Наведіть приклади, які «плоди» може вродити «добра земля» - ті, хто слухають слово Боже і приймають? 5. Розкрийте морально-філософський зміст «Притчі про сіяча».

Притча про блудного сина (Від Луки 15:11-32) 11. [...] У чоловіка одного було два сини. 12. 1 молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належ­ ну частішу маєткуЬ І той поділив иоміж ними маєток. 13. А ио небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій талі, живучи марнотратно. 14. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. 15. І нішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на ноля свої пасти свиней. 16.1 бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. 17. Тоді він снам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого най­ митів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! 18. Устану, і ніду я до батька свого, та й скажу йому: Ирогрішився я, отче, нротив неба та сунроти тебе... 19. Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...» 20. І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! 21. 1 озвався до нього той син: «ІІрогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...» 22. А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу най­ кращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. 23. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, 24. бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!» І почали веселитись вони. 25. А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. 26. І покликав одного зо слуг, та й спитав: «Що це таке?» 27. А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровилі його він прийняв». 28. 1 розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити й о т . 29. А той відповів і до батька сказав: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із цриятелями своїлш потішився я... 30. Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницялш, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...» 31.1 сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і все люе то твоє! 32. Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мерт­ вий і ожив, був пропав і знайшовся!» Переклад Івана Огіснка

зо

о Працюємо з текстом 1. Який шлях обирає на початку притчі молодший син? 2. Чи шкодує молодший син про свій вибір? 3. Чому блудний син вирішує повернутися додому? 4. Як молодший син визнає свою провину перед батьком? 5. Як прийняв батько молодшого сина? 6. Чому розгнівався старший син? 7. Доведіть, що молодший син заслужив пробачення. 8. Чого навчає притча? 9. Поясніть суть біблійного крилатого вислову «блудний син».

Український контекст Переклади Біблії українською мовою. Перший відомий па сьогод­ ні й збережений переклад біблійних текстів українською мовою здій­ снено у волинських монастирях з 1556 р. по 1561р. Це - Пересопиицьке Євангеліє. Вагомі здобутки в перекладах Святого Письма українською літера­ турною мовою досягнуто в XIX столітті: перекладено окремі частини Біблії Маркіяпом Шашкевичем, Пилипом Морачевським, Антоном Кобилянським, Олександ­ ром Бачипським. У грудні 1845 року свої перші пере­ співи псалмів здійснив Та­ рас Шевченко. Його збірку «Давидові псалми» видало ще за життя поета в складі «Кобзаря» 1860 року. В Україні найбільш ві­ домі видаппя чотирьох по­ вних перекладів Біблії: перший - Пантелеймона Куліш а, Івана Пулюя та Івана Нечуй-Левицького (у 1903 р.), другий - профе­ сора Івана Огієпка (митро­ полита Іларіопа), що ство­ рювався у 20-30-ті роки XX ст.; третій - переклад греко-католицького богослова і перекладача Івана Хоменка (уперше надрукований у Римі 1963 р.); і, нарешті, переклад Рафаїла Турконяка, доктора богослов’я і літургіки, який було завершено у 1996 р. Кожен із цих перекладів —високий злет даху та думки, тривала й копітка праця, що ґрунтується пе тільки на знанні мови, досліджен­ ні історії та культури давніх народів, а й па основі топкого естетич­ ного відчуття.

КОРАН Пам’яткою світової культури є Коран - священна книга мусуль­ ман і перший писемний текст арабської літератури, що відноситься до VII ет. н.е. Саме слово «Коран« ноходить від арабського дієслова «кара’а« й має два значен­ ня: «збір, зібрання« (Божих одкровень) та «читання вго­ лос*. Віруючі нерідко дода­ ють до назви своєї священ­ ної книги Коран високі епі­ тети: «преславний«, «премудрий «, «високошанований «, «прешляхетний« тощо. Згідно з уявленнями побожних мусульман, на Сторіпка Корану. Музей ісламського небі існує першотекст Свя­ мистецтва в Куала-Лумнурі щенного Писання, що че­ рез посередництво «Вірного Духа« (Святого Духа) був частинами вкладений «у серце пророка« Мохаммеда і записаний й о т послідовниками. Текст Корану налічує 114 розділів - сур. Це слово означає «ряд ка­ менів, ряд цеглин у стіні« - так Мохаммед називав кожне своє одкро­ вення. Сура в свою чергу розбита на вірші - айяти (буквально —«зна­ мення, диво«). Сури в Корані не мають внутрішньої композиційної єд­ ності або тематичної системи, вони розташовані просто за принципом зменшення розміру - від найбільшої до наикоротшої. Подібний по­ рядок формування розділів не був для арабів чимось новим: так само вони розташовували й вірші в численних поетичних збірках. Виняток у Священному Писанні ісламу зроблено лише для першої сури, - хоч і невеликої за обсягом, проте найголовнішої для мусульман, а також для двох останніх - сто тринадцяті' й сто чотирнадцятої, які, на дум­ ку побожних мусульман, охороняють людей від темних сит. Текст Корану складається з проповідей, м оли тв, моральних на­ станов, містить закони устрою сім’ї та суспільства, поради госпо­ дарського характеру, правила повсякденного життя. Книга також розповідає про добро і зло, про праведний шлях життя людини, нро те, що дозволено і заборонено правовірному. Суворе дотримання цих правил - запорука щастя і благополуччя. Кожна сура Корану починається словами «В ім’я всемилостиво­ го, всемилосердного Аллаха«. Відновідно до священних текстів му­ сульман, все існуюче в світі створене Аллахом і всі явища та події, які сталися і мають статися у Всесвіті аж до кінця світу і страшного суду, визначені Ним і відбуваються за Й о т волею. Перша сура Корану «аль-Фатіха« - «Та, що відкриває книгу«. Мусульмани вважають її найважливішою молитвою, яку найчастіше повторюють. Це як «Отче наш« у християн. У цій сурі говориться про сукупність ідей та загальне значення Корану, який підтверджує

єдинобожжя, є благою звісткою для віруючих, попереджає про пока­ рання невіруючих та грішників, вказує на необхідність поклоніння Богу, на шлях до щастя у теперішньому і майбутньому житті та роз­ повідає про тих, які повинувалися Аллаху та отримали блаженство, і про тих, які не повинувалися Йому та залишилися у збитку. Тому інша назва цієї сури - «Мати Книги». Далі йде найдовша сура - «аль-Бакара» («корова»). Назва П пов’язана з історією пророка Муси-Мойсея, від якого іудеї вимага­ ли якнайточнішого оішсу корови, придатної для офірування. Назви розділів Корану пов’язані з найбільш яскравими фразами та сюже­ тами. Завершується Коран сурою «ан-Нас» («люди»), що містить ви­ могу Аллаха через свого Пророка усім людям звернутися до Бога. Корану притаманна особлива стилістика, про яку мусульмани ка­ жуть, що рівній їй за художньою досконалістю в літературі немає. Це проповідь, яка разом із ритмічною організацією тексту у вигля­ дів айятів та римами створює вишукану ораторську прозу. За змістом у Корані можна виділити різноманітні уривки, не лише власне релігійного, але й історичного та міфологічного харак­ теру, серед яких заслуговують на особливу увагу паралелі з біблійни­ ми оповідями. У Корані зустрічаються імена Адама і Ноя, Авраама і Йосипа, Давида і Соломона, Мойсея та Ісуса Христа. Згідно з му­ сульманською традицією, вважається, що Аллах до Мохаммеда над­ силав свої священні заповіді людям через Мойсея та Ісуса Христа. Тилі пояснюється спільність у змісті Корану та Біблії. Але останнім за часом і тому найбільш істинним одкровенням Бога мусульмани вважають саме Коран. Мохаммед ніби завершує весь цей ряд про­ років, підноситься над усіма ними як останній і головний пророк. Для немусульман Коран є своєрідним історичним джерелом пев­ ного часу, чудовою пам'яткою арабської класичної літератури, яка дійшла до нас майже без змін.

Мистецька палітра Корал справив значний вплив на культуру багатьох народів Схо­ ду, прискорив формування літературної арабської мови, а також роз­ виток ісламського мистецтва. Найвиразнішими із священних мис­ тецтв в мусульманстві вважається каліграфія і традиційний вигляд мечеті. Вони пов’язані з ідеєю втілення слова, адже каліграфічний напис є, так би мовити, графічною репродукцією слова Аллаха. Ісламська архітектура надзвичайно красива і різноманітна. Ку­ пола мечетей не просто пофарбовані фарбою, а ретельно викладені з десятків тисяч маленьких різнокольорових плиток. Кахлі, фрески, колонади і арки міста Самарканд (Узбекистан) вражають своєю каз­ ковою неповторністю. В Маріуполі (Донеччина) знаходиться чудова ісламська споруда - мечеть султана Сулеймана. Палацові та оборонні споруди в Криму нагадують про досить тісні контакти слов’янської та арабо-мусульмапської культур.

33

о

Місто Самарканд —стоянця легендарного Тамерлана, «перлина світу«

Мечеть султана Сулеймана, Маріуполь (Донеччина), Україна

Український контекст У ХУІІ-ХІХ ст. з’явилися переклади Корану цілою низкою євро­ пейських мов - італійською, голландською, французькою, німець­ кою, англійською, російською, польською, російською. В Україні у XIX ст. були добре освічені люди, які знали арабську мову, проте перший український переклад Корану здійснив Олександр Лбраньчак Лисепецький лишень у 1913 році. У 1990 р. Всеукраїнський літературний журнал «Всесвіт» опублікував чудовий переклад окре­ мих сур з Коралу відомого сходознавця Я.Є. Полотшока. 2015 р. у видавництві «Основа» вийшов перший в історії повний українсь­ кий переклад Корану. Кандидат історичних наук, перекладач та до­ слідник Михайло Якубович витратив па це п’ять років. За традицією в Саудівській Аравії паломникам, які залишають Священну Мекку, від імені короля дарують Коран їхньою рідною мо­ вою. Раніше мусульманам з України вручали російський переклад. Відтепер українці зможуть отримувати цей дар своєю рідною мовою.

Сура, що відкриває книгу мекканська, і в ній сім айяпіів 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

В ім’я всемилостивого, всемилосердного Бога. Слава Богу, Господу всього сущого. Всемилостивому, всемилосердному. Володареві Судного дня. Тобі поклоняємося і в Тебе благаємо допомоги. Веди нас праведним шляхом: Шляхом тих, кого Ти облагодіяв, а не тих, що прогнівили Тебе, і не тих, що заблукали.

Переклад Яреми Полотшока

34

О

Працюємо з текстом 1. Поясніть, чому саме ця сура «відкриває книгу»? 2. Як у сурі підтверджується ідея єдинобожжя? 3. Знайдіть постійні епітети та перифрази, які використовуються при звер­ ненні до Бога. 4. Поясніть, опираючись на текст сури, поняття «праведний шлях». 5. Порівняйте першу суру Корану з головною молитвою християн- «Отче наш».

Сура двадцять четверта —«світло» (уривок) мекканська, і в ній 64 айяти. Прово звіщена вона після сури «Аль-Хашр»

—

«Збір»

В ім’я всемилостивого, всемилосердного Бога. 35. Бог є світло небес і землі. Світло Його - неначе ніша в стіні, в якій палає світильник, світильник у кришталевій лампаді, а ця кришталева лампада сяє, немов зоря з перлів. У ній горить олія бла­ гословенного дерева - оливкового дерева, якого немає ні на Сході, ні на Заході. Олія його спалахне, коли б навіть вогонь і не торкнувся її. Це світло над усяким світлом! Бог приводить до свого світла того, кого захоче, і притчами повчає людей. Бог знає про все на світії 36. В будинках, які Бог дозволив спорудити і де згадується ім’я Його, воздають хвалу Йому рано-вранці й увечері. 37. Не звертайтеся до Посланця, що поміж вас, так, як звер­ таєтесь один до одного! Бог знає тих із вас, хто тікає, ховаючись від Нього. Тож нехай начуваються ті, що відвертаються від веління Його, аби не спостигло їх лихо чи люта кара. 38. Чи ж не належить Богові все те, що є на Небесах і на Землі? Богу відомо, що тримає вас, і Він знає день, коли ви повернетесь до Нього. Він скаже їм усю правду про те, що вони вчинили в своєму житті. Адже Бог знає про все на світії Переклад Яреми Полатнюка

Працюємо з текстом 1. Про що розповідається в даному уривку Корану? 2. Поясніть, чому Бог є «світлом небес і землі». 3. Які художньо-зображувальні засоби використовуються в сурі? Наведіть приклади. 4. Поясніть роль рефрену «Бог знає про все на світі» в даному тексті. 5. Чого навчає сура?

г

Український контекст

Полотнюк Ярема Євгенович (1935-201 2 ) Полотшок Ярема Євгенович (19352012) - український сходознавець, перекладач з фарсі та арабської. Сни письменниці Ірини Вільде та інженера Євгена Полотшока. Закінчив Львівську політехніку, вивчав сходознавство у Ле­ нінградському університеті. Працював у Львівському національному університе­ ті ім. І. Франка, Музеї історії релігії, в Київському інституті сходознавства при АН України. Досліджував перську мову та літературу, індійське фарсі, арабомусульманську та персо-мусульманську культури. Похований у Львові.

Завдання за рівнями I I . Назвіть найвідоміші священні книги людства. 3. Що означає слово «Веди»? 4. Коли були створені Веди? 5. З яких частин складаються Веди? 6. Що означає слово «Біблія»? 7. Хто здійснив перший переклад Біблії українською мовою? 8. Назвіть найвідоміші переклади Біблії українською мовою. 9. З яких частин складається Біблія? 10. Назвіть основні біблійні міфи. I I . Від якого слова утворена назва книги «Коран»? 12. Назвіть походження та побудову Корану.

II 1. Чому цивілізацію Давньої Індії називають «ведичною цивілізаці­ єю»? 2. Поясніть, чому Веди мають неперехідну літературну цінність. 3. Чому Біблію називають Книгою з Книг? 4. Які морально-етичні норми стверджуються в біблійних міфах? А які людські гріхи засуджуються?

II 5. Поясніть значення відомих крилатих висловів з Біблії: «забо­ ронений плід», «блудний син», «кинути камінь», «вовк у овечій шкурі», «зарити талант у землю», «нема пророка в своїй країні», «сіль землі», «випити чашу до дна», «тернистий шлях». 6. В чому полягає особливість структури Корану. 7. У чому своєрідність стилістики священної книги мусульман? 8. Які гуманістичні цінності втілені у священних книгах людства?

III 1. Порівняйте священні книги людства як пам’ятки культури - Бі­ блію і Коран, виявіть схожість і відмінності між ними. 2. Проаналізуйте одну з біблійних притч. Який морально-філософсь­ кий зміст вона містить? 3. Порівняйте ведичний та біблійний міфи про створення світу. 4. Поміркуйте, чим пояснити той факт, що Біблія і сьогодні залиша­ ється однією з найпопулярніших книг у світі?

IV 1. 2. 3. 4.

Що з прочитаного в Біблії справило на вас найбільше враження? Створіть «гроно» «Біблія - це ...» Які сури Корану вам запам’ятались найбільше і чому? Розкрийте значення священних книг людства для розвитку світо­ вих релігій, культури, мистецтва. 5. Що нового ви для себе відкрили, ознайомившись зі священними книгами людства? 6. Уявіть, що ви тримаєте в руках перше друковане видання Біблії Гутенберга. Спробуйте передати свої відчуття.

Індивідуальні завдання 1. Намалюйте сад душі. Які плоди приносять дерева в цьому саду? 2. Як зображена тема творення світу в образотворчому мистецтві (худож­ ники В. Блейк, М.К. Чурльоніс) та в священних книгах людства (Ведах, Біблії)? Порівняйте ваші враження і запишіть висновки, яких ви дійшли.

Р О ЗД ІЛ 2 А Н Т И Ч Н ІС Т Ь

Ми вже на порозі нашої наступної історичної подорожі - в добу Античності, під час якої дізнаємося нро особливості міфів, героями яких були боги і богині, титани, а також смертні люди. До наших часів зберігся деталізований опис про дивний витвір мистецтва цього періоду - великий круглий щит героя Троянської війни Ахілла. Цей щит, за легендою, був викуваний за одну ніч богом Гефестом із золота, срібла і білого олова. Тут розмістилися картини війни і мирного життя: поле з високими хлібами, сад, вино­ градники, стада, танці, ігри, сцени весілля, суперечка. Божествен­ ний коваль об’єднав зоряне небо і землю, стихії і предмети, рослини і тварин, людей і богів, життя і смерть в стрункому нескінченному хороводі. Уздовж обода Гефест пустив річку Океан. Згідно з міфами, такого щита не було ні в кого: ні у воїнів троянських і ахейських, ні у божеств, що спускалися з Олімпу. Щит Ахілла буде для нас тільки образом-символом у добу анти­ чності, але своєрідним компасом, який допоможе нам розібратися в уявленнях, цінностях давніх греків і літературі цієї епохи.

Античність - це узагальнена назва історико-культурної доби, двох народів Середземномор’я - давніх греків та давніх римлян. Іс­ нувала ця доба з І тис. до н. е. до V ст. н. е. Давні греки займали південь Балканського півострова, острови Егейського моря і узбе­ режжя Малої Азії. Вони жили на березі моря, не заходячи вглиб материка. Основною формою організації життя греків був поліс. Давні римляни населяли спочатку не­ велику територію навколо Риму, по­ Поліс - місто-держава, що тім оволоділи всією Італією, країнами складалася з самого міста і при­ Середземномор’я, в тому числі і Гре­ леглої до нього території. цією, багатьма країнами Європи та Азії. За існування Давньої Греції та Давнього Риму започатковувалася майбутня європейська культура. Розвинулися ремесла і техніка, на­ уки і мистецтво. Архімедом закладено основи фізики, Гіпократом медицини, Піфагором - математики, а Евклідом - геометрії. Розви­ валося мистецтво риторики (Демосфен, Цицерон). Були також закладені основи гу­ манітарних наук - соціоло­ гії, політології, філософії (Платон, Аристотель). Робо­ ти античних географів дали наступним поколінням цін­ ні відомості зі світоустрою. Тож у центрі нашого щита міститься напис: «Анти­ чність - колиска європей­ ської цивілізації*. Слово «ант ичний* по­ ходить від латинського сло­ ва «аиіічииз», що означає Парфенов —символ класичної епохи у давньогрецькій культурі «давній*. Поняття «анти­ чність* з’явилось в епоху Відродження. Італійські гуманісти запровадили цей термін для ви­ значення греко-римської культури, найбільш давньої з відомих у той час. Вагомою частиною античної культури є література, що складаєть­ ся з двох національних літератур: давньогрецької та давньоримської. Перші писемні пам’ятки грецької літератури відносяться до УІП ст. до н.е., римської - до III ст. до н.е. Завершення античності —V ст. н.е. - Падіння Римської Імперії. Таким чином, антична література займає величезний період часу - близько 1200 років. Історично грецька література передувала римській. Давньогрець­ ка література найдавніша з усіх європейських літератур. Вона роз­ вивалася самостійно, не спираючись на досвід інших літератур. Знайдемо на щиті Ахілла чотири сектори, які розкажуть нам про періодизацію античної літератури, а саме, які етапи свого розвитку вона пройшла.

А рхаїчний, або дописемний иеріод, який охошиое ряд століть усної народної творчості, закінчується у першій третині І тисячо­ ліття до н.е., завершується творами Гомера «Іліада» та «Одіссея» (УШ-УП ст. до Н.е.). Класичний иеріод, я к и й збігається зі становленням і розквітом грецького класичного рабовласництва (VII—IV ст. до н.е.). Характе­ ризується розквітом ліричної поезії (Тіртей, Алкей, Сапфо, Анакре­ онт, Алкман та ін.), жанру байки (Езоп). Розвиваються драматур­ гія: т рагедія (Есхіл, Софокл, Евринід), ком едія (Аристофан); прозо­ ві твори: історіографія (Геродот, Фукідід, Ксенофонт); філософські роздум и (Демокрит, Сократ, Платон, Аристотель); красномовст во (Демосфен). Ні прозового епосу - роману, ні прозової драми в кла­ сичну епоху не існувало. Еллініст ичний иеріод — це етап в історії країн Східного Середземномор’я з часу походів Олек­ Еллінізм — поширення впливу сандра Македонського (334-323 рр. до грецької культури на країни Малої н.е.) до завоювання цих країн Римом, Азії Близького Сходу і Північної Аф­ що завершився ЗО р. до н.е. підпоряд­ рики. куванням Єгипту. У грецькій літературі відбувається процес кардинального онов­ лення жанрів, тематики і стилістики, зокрема виникає жанр прозо­ вого ром ану. Елліністичний етап представлений лірикою (Кал лі мах, Феокріт, Аполлоній) та побутовою комедією (Менандр). До цього періоду античної літератури належить і римська літера­ тура, тому його частину називають елліністично-римським періодом. Римський иеріод (ПІ ст. до н. е. - III ст. н.е.). Греція стає однією з провінцій Римської імперії. Римська література спочатку зростає на зразках грецької і зазнає її виливу. Римську літературу теж поділяють на декілька етапів: - ет ап р есп уб ліки , який завершується в роки громадянських воєн (III—І ст. до н.е.), коли творили Плутарх, Лукіан і Лонг в Гре­ ції, ІІлавт, Теренцій, Кату ллю лій, Цезар, Цицерон в Римі; - «золот ий в ік р , або иеріод імператора Августа, позначений іме­ нами Вергілія, Горація, Овідія, Тібулла, ІІроперція (І ст. до н.е. - І ст. н.е.) - літературу п ізньої ант и чно ст і (І—III ст. н.е.), нредставлену Сенекою, Петронієм, Федром, Лукіаном, Марціалом, Ювеналієм, Аиелеєм. У цей час розвиваються такі жанри як поема, ром ан, комедія, по­ езія, елегія, ода. сат ира, байка та ін. Завершується римський иеріод поширенням і перемогою христи­ янства, падінням античного світоспоглядання і переходом до епохи Середньовіччя. На одному з великих ободів Ахілла символічного щита золотом закарбовані вищі цінності античності, які заклали фундамент євро­ пейської культури. До таких цінностей належить ідеал активної, діяльної, закоханої в життя людини, яка прагне до знань і твор­ чості, готова до героїчних вчинків, прийняття рішень і відповідаль­ ності.

Наступна цінність античної культури - земна краса і гармонія: природи, мистецтва, людського тіла. Велика увага приділялася фізичній культурі, спортивним тренуванням. Абсолютною була віра в безмежні творчі можливості людини. На храмі Аноллона зберіг­ ся напис: «Пізнай самого себе«. Античність оспівувала культ радості, моральності, правильної поведінки, які ведуть людину до гармонії тілесної і духовної до­ сконалості. «Людина - мірило всіх речей», - навчав грецький му­ дрець Протагор. Греки і римляни сформували принципи демократії, республіки, ідеал вільного і відданого батьківщині громадянина, що керується поняттями честі, обов’язку і справедливості. Щит Ахілла, подібно до дзеркала, відбиває весь природний і людський світ, а також особливості античної літератури. Так, анти­ чність визначила три основні літературні роди: епос, лірику, драму. Ця класифіка­ ція зберігається і донині. У кожного жан­ ру були свої представники: Гомер - епосу, Иіндар, Анакреонт - лірики, Есхіл, Софокл і Еврипід - трагедії тощо. Жанри поділялися на високі та низькі: високими вважалися героїчний епос і трагедія. Про­ тягом тривалого історичного розвитку ці жанри зазнавали змін. Особливість античної літератури - це і панування віршованої форми. Навіть фі­ лософські твори в ранню пору грецької лі­ тератури писалися у віршах. Давньогрецька література не тільки ху­ Бронзова статуетка дожньо досконала, одухотворена загально­ «Дискобол». Мюнхен. людським піднесенням, незмінно захоплю­ юча. Вона має синтетичний характер: вби­ рає в себе елементи міфології та фольклору, філософії та естетики, педагогіки та етики, тощо.

Мистецька палітра

ч.

-\

Неможливо перебільшити зпачеппя античності для розвитку єв­ ропейської цивілізації, культури та літератури. Без античності не мо­ жуть бути зрозумілі ні Відродження і класицизм, пі Просвітництво і романтизм, ні література ХІХ-ХХ ст., українська і зарубіжна. Мо­ тиви й образи давньогрецьких міфів знаходять «друге дихання» про­ тягом історії світової літератури (у А. Дайте, В. Шекспіра, Й.В. Гете, Дж. Байрона, П.В. Шеллі, Дж. Джойса, Х.Л. Борхеса, Г. Гарсіа Мар­ кеса та ін.). Це і загальнолюдське значення прославлених героїв ан­ тичної літератури (Ахілл, Гектор, Пенелопа, Едіп, Аптігона, Медея, Одіссей та ін.), які знаходять своє втілення в живописі, скульптурі, музиці різних епох.

Український контекст Сюжети, образи античної міфології, літератури широко вико­ ристовувалися і в українському мистецтві, а саме: на античні сю­ жети написані твори Д. Бортнянського, А. Веделя, славетна «Енеїда* І. Котляревського, поезії Т. Шевченка, І. Франка, ноетів XX ст. (зокрема, М. Зерова). Надбання античної культури надихати й архітекторів нри зведенні Софії Київської, Десятинної церкви, ампірних споруд Ніжина тощо.

ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ Античне мистецтво базуватося на міфології. Давні елліни уявля­ ли світ як поєднання нриродних, істеричних, соціатьних і водночас стихійних, божественних, ірраціоначьних сил. На малюнках щита Ахілла зображено життя і рух, внутрішній емоційний ритм. Форма щита, як образ життєвого кола, нагадує і вічне новернення, і нерухомий, незмін­ Міф (з грец. туїЬоБ- казка, ний, вічний час міфу. Усюди панують життєрадісність і гармонія. Це своєрід­ переказ, розповідь, байка, опові­ на симфонія життя в його новноті. Так дання) - форма мислення давньої і міфологія давніх греків відображає людини; колективний витвір на­ роду, в якому відображено уяв­ шлях людства до усвідомлення навко­ лення про навколишній світ, на­ лишнього світу як світу гармонії. магання людини зрозуміти й по­ У міфі абстрактні поняття про світ яснити його. виражаються у вигляді живих істот або навпаки —живі істоти виступають як вищі символи світу. Античні люди глибоко вірили в реальність цих істот та їх надприродну силу. Саме тому сонце, море, земля, вітер, світанок уособлювались для них в образах живих істот, а доля людини уявлялась їм залежною від фа­ тальних обставин, волі богів. Давні греки і римляни були політеїстами, тобто вірили у велику кількість різних богів і напівбогів, кожен з яких мав свій характер, виконував певні функції. Боги давньогрецького пантеону —це Зевс, Гера, Гефест, Гермес, Афродіта, Афіна, Артеміда, Арес, Алоллон, Аїд та інші. Давні римляни вірили фактично в той же самий пантеон богів, тільки називали їх поіншому: Юпітер, Юнона, Вулкан, Меркурій, Венера, Діана, Марс, Феб, Плутон... Усі боги анти­ чності були максимально наближені до людей: вони мали людську подобу і почуття. Зевс —вер­ ховний бог, Гера - його дружина, покровителька родинного життя і шлюбу, Аїд - бог підземного царства мертвих, Артеміда - богиня мисливства, Афродіта - богиня кохання, Алоллон - бог ско­ тарства, покровитель мистецтва тощо. Гера

Пантеон (грец. ПоуОйшу - храм всім богам) - група богів, що на­ лежать до якоїсь однієї релігії або міфології. Міфологія становить основу античної культури, в тому числі лі­ тератури. На вузькому зовнішньому сяючому ободі нашого щита по­ значені основні цикли давньогрецьких міфів за змістом: про богів, героїв, троянський, фіванський, цикл міфів про аргонавтів. Поети збирали, використовували сюже­ ти та образи міфів. Тому, згадуючи той чи інший міф, зазначають конкретний твір, за яким він иодається, бо у різних творах наве­ дено інші версії одного й того ж міфу. Так, про життя богів на Олімпі дізнаємо­ ся з ноем Гомера «Іліада» та «Одіссея». Міфи цього циклу про богів прийшли до нас із поем грецького поета Гесіода «Теогонія» («Похо­ дження богів») і римського поета Овідія «Ме­ Ik IО — — п і л і » таморфози» («Перетворення»). Бюст Зевса, знайдений в Ц икл міфів Прометея, Персея, Сізіфа, Огрнколі, Музей Шо-КлеТантала, Геракла та багатьох інших - учені М 6 Н Т ІН 0 систематизували за творами видатних грець­ ких та римських поетів і драматургів («Іліада» та «Одіссея» Гомера, «Прометей закутий» Есхіла та ін.). Пригоди аргонавтів з Ясоном у пошуках золотого руна складають цикл міфів про аргонавтів. Цей знаменитий похід оспівано в поемі Овідія «Метаморфози», у трагедії Еврипіда «Медея». Фіванський цикл об’єднує міфи про царя Едіпа, Антігону, про невдалий похід Ачкмеона та успішний похід Епігонів (нащадків) проти Фів, про загибель Алкмеона, проклятого своєю матір’ю. Усі ці міфи пов’язані з легендарним «семибрамним» містом Фіви, яке було важливіш політичніш центром Давньої Греції. Троянський цикл міфів своїм корінням сягає у III—II тис. до н. е. Давньогрецькі співці - аеди та рапсоди —з уст в уста, від покоління до покоління передавали пісні про події легендарного минулого в Іо­ нії, про похід на Трою, або Іліон (звідси назва «Іліади» Гомера). Ці пісні знала Аед - (грец. aoidos - співець) - вся Еллада. На їх основі виникали ху­ еллінський пост, котрий викопу­ вав епічний твір, акомпануючи дожні твори, де історія набувала рис собі па струпному інструменті - легенди. Міфи троянського циклу зна­ формілкзі, лірі чи кіфарі. Образ йшли відображення ще й у трагедіях Аед відтворено у поемі Гомсра Софокла, Еврипіда, у поемах римських поетів Вергілія та Овідія. «Одіссея» (Демодок, Фемій). Рапсод (грец. рсц/фйб;) - вико­ Міфологічною основою Троянської навці і, можливо, творці давньо­ війни стала помста Менелая за ви­ грецьких епічних пісень. крадення в нього дружини —прекрас­ ної Слеші. У міфі «Єлена, дочка Зевса і Леди» розповідається, що жодна зі

смертних жінок не могла зрівнятися з нею красою. Чимало женихів приходило сватати Єлену, але її батько не зважувався віддати дочку за когось із героїв: він боявся, що інші із заздрощів до щасливця почнуть із ним боротьбу і виникнуть великі чвари. Нарешті хитро­ мудрий герой Одіссей дав нораду Тіндареєві: нехай нрекрасна Єлена вирішить сама, чиєю дружиною вона хоче стати. А всі женихи нехай заприсягнуться в тім, що ніколи не здіймуть вони зброї на того, кого вибере Єлена чоловіком, а всіма силами допомагатимуть йому, якщо иокличе він їх у біді собі на допомогу. Послухався Тіндарей Одіссеєвої поради. Усі женихи заприсягнулись, а Єлена вибрала одного з них, і цим обранцем був Менелай. Він і одружився з прекрасною Єленою, а після смерті П батька став царем Спарти. Але не відав Менелай, скільки лиха принесе йому шлюб із прекрасною Єленою.

У епоху ранньої античності міфологія була основним матеріалом літератури, але в античній літературі більш пізніх часів міфологія є саме арсеналом для мистецтва. Міфологічні пригоди людей, напівбо­ гів і богів стали темою античної скульптури, античної архітектури, а також античної літератури (Гомер, Софокл, Аристофап). І

^

Паріс викрадає Єлену Минуло багато днів відтоді, як повернувся Наріс у дім отця свого ІІріама. Здавалося, що та зміна, яка сталася в йоге житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою за золоте яблуко. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пасту­ хом. Але Афродіта сама нагадала йому цро прекрасну Єлену й допо­ могла своєму улюбленцеві збудува­ ти чудовий корабель, і він зібрався вже відшшвти в Спарту, де жила Єлена. Даремно почав застерігати його віщий син ІІріама Гелен. Він пророкував загибель Иарісові. Ні­ чого не хотів слухати Наріс. Він зійшов на корабель і вирушив у да­ леку путь безкраїм морським про­ стором . Рознач охопив Кассандру, коли нобачила вона, як швидкохід­ ний корабель ІІаріса віддалявся від рідних берегів. Простягши до неба руки, вигукнула віща Кассандра: - О горе, горе великій Трої і всім намі Бачу я: охоплений полум’ям

44

О священний Іліон, скривавлені лежать розбиті вщент його сини] Я бачу: ведуть у неволю чужинці плачучих троянських жон і діві Так вигукувала Кассандра, але ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив ІІаріса. (Троянський цикл міфів) А він плив усе далі й далі. Знялася на морі страшна буря. Не спинила й вона ІІаріса. Минув він багату Фтію, Саламін і Мікени, де жили майбутні вороги його, і прибув нарешті до берегів Лаконії. Причалив Наріс у гирлі Евроту і вийшов із своїм другом Енеєм на бе­ рег. З ним нішов він до царя як гість, що не замишляв нічого злого. Радо нривітав Менелай ГІаріса і Енея. На честь гостей приготував він багату трапезу. Під час цієї трапези вперше побачив Наріс пре­ красну Єлену. Сповнений захоплення, дивився він на неї, милую­ чись її неземною красою. За Миколою Куном

Смерть Ахілла Страшним гнівом палав Ахілл на троянців. Він вирішив жорсто­ ко помститися їм за смерть друзів - Патрокла та Антілоха. Як роз­ лютований лев, бився Ахілл, кладучи одного за одним героїв Трої. Кинулися носніншо втікати троянці, спішили заховатися вони за мурами Трої. Несамовитий Ахілл переслідував їх. Гнала його не­ вблаганна доля на вірну загибель. Аж до Скейської брами пересліду­ вав Ахілл троянців. Він удерся б і в священну Трою, і вона загинула б, коли б не з’явився бог Аполлон. Грізно крикнувши, спинив він Ахілла. Але не послухав його Ахілл. Він сам гнівався на бога за те, що багато разів рятував бог-стріловержець від нього Гектора й троянців. Ахілл по­ грожував навіть богові, що вразить й о т списом. Невблаганна доля затьмарила розум Ахіллові. Він готовий був напасти навіть на бога. Розгнівався Аполлон, забув він і те, що обіцяв колись на весіллі Иелея і Фетіди охороняти Ахілла. Пови­ вшись темною хмарою, для всіх не­ зримий, скерував він ІІарісову стрілу, і вразила вона Ахілла в п’яту, куди тільки й можна було вразити великого т р о я (Фегіда опускала не­ мовля Ахілла у підземну ріку цар­ ства Аїда —Стікс, тримаючи його за п’яту; від цього тіло й о т стало твердим, як криця, а п’яти вода Стіксу не торкнулася). Смертель­ ною була для Ахілла ця рана. Від­ чув наближення смерті Ахілл. Ви­ Смерть Ахіллеса рвав він з рани стрілу і впав на зем­ (Пітер Пауль Рубенс. 1630) лю. Гірко докоряв він богу

Г

Аполлонові за те, що він згубив й о т . Знав Ахілл, що без допомоги бога не міг вбити його ніхто із смертних. Ще раз зібрав свої сили Ахілл. Грізний, наче вмираючий лев, нідвівся він із землі і вразив ще багатьох троянців. Та ось похололо його тіло. Все ближче смерть. Поточився Ахілл і сперся на спис. Грізно крикнув він троянцям: - Горе вам, погинете виї І після смерті метатимусь вамі Від цього ноклику кинулись тікати троянці. Але щодалі слабшав Ахілл. Залишили й о т останні сили, і впав він на землю. Загримів на ньому його золотий панцир, і здригнулася земля. Номер Ахілл. Але й до м ертвот не насмілювалися наблизитись троянці. Вони боялися його й м ертвот, такий жах навіяв він їм за життя. Потроху пере­ бороли вони страх, і запеклий бій закипів навколо тіла найбільшого з героїв. Наймогутніші герої греків і троянців узяли участь у цьому бою. Горами нагромадилися трупи навколо Ахілла, а він лежав, не­ рухомий, величезний, не чуючи вже бою. Пил вихором кружляв, здіймаючись з-під ніг бійців. Кров лилася рікою. Здавалося, ніколи не скінчиться бій. Коли це вдарив грім Зевса, знялася буря і зупини­ ла троянців. Не хотів Зевс, щоб заволоділи троянці трупом Ахілла. Підняв могутній Аякс Теламонід труп Ахілла і поніс до кораблів, а його захищав Одіссей, відбиваючи троянців, що наступали. Хмара стріл і списів летіла з рядів троянців в Одіссея, але він все ж мужньо стримував їх натиск, відступаючи крок за кроком. За Миколою Куном

Завдання за рівнями I 1. Дайте визначення поняття «античність». 2. Які етапи розвитку пройшла антична література? 3. Назвіть основні жанри античної літератури. 4. Які вищі цінності несе в собі антична культура? 5. Назвіть основні цикли давньогрецьких міфів.

II 1. Спробуйте схарактеризувати кожен з етапів античної літератури. 2. Як давні греки і давні римляни відповіли на запитання: що таке людина? 3. Укладіть план до міфу «Паріс викрадає Єлену». 4. Поясніть міфологічний вираз «яблуко розбрату». 5. Знайдіть і прочитайте в поемі Номера «Іліада» опис знаменитого щита Ахілла.

III 1. Про який цикл міфів ви хотіли б розповісти? Чому? 2. Проаналізуйте один з ваших улюблених міфів. Над чим треба замислитись, читаючи цей міф? 3. Поміркуйте, чому божественний коваль Гефест обрав саме таку символіку для щита Ахілла.

IV Робота в групах. Кожна з чотирьох груп представляє свій етап ан­ тичної літератури у вигляді: таблиці, ментальної карти, кластера, схеми тощо.

Індивідуальне завдання Створіть свій опорний образ-символ античної літератури і зобразіть його за допомогою вірша, малюнка, ліплення, аплікації тощо).

Гомер (VIII-VII ст. до н. е.). Гомер - найлегендарніший співець античності, який вважається автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем. Про самого ж автора майже нічого не відомо. Біографічні відо­ мості нро Гомера написані Геродотом (V ст. до н. е.) та Плутархом (і ст. н. е.). Але відомості, які вони подають не можна вважати іс­ торично достовірними. В античній літературі існує аж дев’ять біо­ графій Гомера, які складаються з міфів та казкових оповідок. Ймовірне походження Гомера - Мала Азія. Сім міст сперечалися за честь на­ зиватися його батьківщиною, серед яких були - Афіни, Родос і Аргос. Легенди говорять, що Гомер був сліпим мандрівником, одним з аедів. Вважають, що наймовірніше Гомер жив у кінці IXиоч. \ ГІП ст. до н. е. Крім «Іліади» та «Одіссеї», йому при­ писували ще низку епічних творів, але вже в V ст. до н. е. від цієї версії відмови­ лись. Віра в те, що Гомер був історичною особистістю і автором не гаснула впродовж Бюст Гомера елліністичної доби, Музей копій класичної усієї пізнішої античності. У нові часи осо­ скульптура в Мюнхені бливе зацікавлення його поемами виявля-

ли учені й поети доби Відродження та наступних еиох. Часом його наслідували, намагаючись використати форму і художні прийоми енічних иоем у нових історичних умовах, проте всі ці сироби за­ кінчувалися невдачею. Сучасні дослідники датують його діяльність УПІ - VII ст. до н. е. Сукупність проблем, пов’язаних з авторством «Іліади» й «Одіс­ сеї», їх виникненням і долею до моменту запису, отримала назву «гомерівське питання». У середині XIX століття в науці пану вата думка, що «Іліада» і «Одіссея» написані не на історичній основі. Проте розкопки Генріха Шлімана на пагорбі Гіссарлик і в Мікенах показали, що це неиравильноно. Пізніше були відкриті хетські і єгипетські документи, в яких виявляються певні паралелі з подіями легендарної Троянської війни. «Іліада» та «Одіссея» —поеми,що належать до героїчного епосу, характерними рисами якого є масштабність подій, у яких беруть участь відомі історичні, легендарні або міфологічні герої. З цієї точ­ ки зору, ці твори є неперевершеним зразком героїчного епосу. Сюжети обох поем базуються на матеріалі одного з найвідоміших давньогрецьких циклів міфів —Троянського. В основі цього циклу лежать нодії, які поєднують родове про­ кляття, що тяжіє над нащадками відомого героя Тантала, з леген­ дарно-історичною боротьбою грецького народу з багатою малоазійсь­ кою державою Троєю (Іліоном). Згідно з цими міфами, син верховного бога Зевса герой Тантал (героями звались діти, народжені від тимчасових шлюбів богів та богинь із земними жінками й чоловіками), допущений до бенкетів олімпійських богів, вирішив перевірити їхню прозорливість. Він за­ просив їх до себе і почастував м’ясом зарізаного ним власного сина ІІелопа. Боги жорстоко покарали за це не тільки самого Тантала, кинувши його у потойбічний світ Аїд, де він, стоячи по підборіддя у воді з навислими над ним соковитими плодами, не може втамувати ні голод, ні спрагу; але наклали прокляття і на весь його рід. Ідея невідворотності покарання всіх членів роду, де був скоєний злочин проти божественних настанов Правди і Справедливості, була наріж­ ним каменем олімпійської міфологічної свідомості. Це прокляття тяжіє і над одним із головних героїв «Іліади», аргоським царем Агамемноном, воєначальником всього грецького війська під Троєю, який змушений був принести в жертву свою доньку Іфігенію, щоб відбувся цей похід, і який був задуманий вдома власною дружиною Клітемнестрою після переможного повернення із-під Трої. Другий мотив Троянського циклу міфів - похід греків до Трої і її десятирічна облога з метою визволення найвродливішої жінки Греції Єлени (доньки цариці Леди від Зевса), яка стала дружиною спартанського царя Менелая - брата Агамемнона. Коли ж Зевс ви­ рішив покарати людей і героїв за їх безчестя, він віднайшов хитро­ мудрий пчан розпочати війну між греками й троянцями. Зібравши

великий бенкет з цриводу шлюбу між морською богинею Фегідою і царем Пелеєм, батьком майбутнього героя Ахілла, Зевс не занросив на нього лише одну богиню - богиню чвар Еріду. Розсерджена Еріда кинула на стіл бенкетуючим золоте яблуко з надписом «Найкраси­ вішій», за яке почалася суперечка між олімпійськими богинями: жінкою Зевса Герою та його доньками Афіною - богинею мудрості та Афродітою - богинею кохання. Вирішити цей спір Зевс доручив троянському царевичу ІІарісу, який віддав яблуко Афродіті, котра закохала Єлену в Иаріса, який прибув в гості до Менелая. ІІаріс викрав дружину Менелая і повіз її до Трої. За закликом Менелая і його брата Агамемнона ображені греки вирішили силою повернути Єлену. Так почалась десятирічна війна з Троєю, в якій взяли участь майже всі грецькі царі та герої: Ахіллес, Агамемнон, Менелай, Одіссей, Аякс, Діомед, Нестор, Філоктет та інші. Така міфологічна моти­ вація троянської війни. Насправді ж причиною її виникнення було торгівельно-економічне суперництво між Грецією, для якої життєво необхідними були малоазійські та причорноморські землі, а на шля­ ху до колонізації стояла багата й могутня Троя. У своїх поемах Гомер дотримується міфологічної версії виник­ нення війни. Про це свідчить не тільки наявність у них міфологіч­ них героїв і самої Єлени серед троянців, але й богів, котрі беруть активну участь у змальованих подіях на боці греків (ахейців) або на боці троянців в залежності від ставлення до рішення ІІаріса щодо зо­ лотого яблука. Так, ображені цим рішенням Гера та Афіна незмінно перебувають на стороні греків, а Афродіта зі своїм коханцем Аресом, Аполлон, Посейдон, Артеміда допомагають троянцям. Майстерність Гомера полягає у відборі епізодів та їх побудові у за­ хоплюючі сюжети, що розгортаються в епічні картини воєнних дій, і соціального життя давньої Греції таким чином, що поеми стають неперевершеними поетичними енциклопедіями того часу. Грандіоз­ на поема «Іліада», яка налічує 15693 віршованих рядки, розповідає лише про 51 день десятого року облоги Трої незадовго до її падіння. Своєрідність поеми виражається вже в будові її композиції, адже вона народжується, наповнюється подробицями й деталями, роз­ гортається у всеосяжну картину життя, звичаїв, моральних засад, культури античного світу із маленького зернятка, із піщинки в пли­ ні часу - гніву Ахілла внаслідок його сварки з воєначальником гре­ ків Агамемноном. Сварка виникла через пихатість та нерозумні вчинки Агамем­ нона. Він грубо образив жерця Аполлона Хріса, який прийшов у грецький табір, щоб викупити свою доньку-иолонянку Хрісеїду. Ображений Хріс звертається за захистом до Аполлона, і той на­ силає на грецьке військо «пошесть лиху», якої греки не можуть позбутись. На загальних зборах греків з цього приводу Ахілл про­ понує Агамемнону, трофеєм якого є Хрісеїда, віддати її батьку. Врешті-решт Агамемнон погоджується, за умови, що Ахілл від­ дасть йому свою полонянку Брисеїду. Той розгніваний такою не­

справедливістю: адже він несе на собі головний тягар війни (він бере участь у всіх боях, він завжди попереду, в той час як Агамем­ нон не розуміє своєї помилки). Після цього осмілілі троянці на чолі зі своїм героєм Гектором, сином троянського царя ІІріама і братом Паріса, починають тісни­ ти греків і наближаються до їхніх кораблів, погрожуючи їх спали­ ти. Щоб врятувати греків від розгрому, найближчий друг Ахілла Патрокл вдягає, з дозволу Ахілла, його озброєння і відганяє троян­ ців, але сам гине від руки Гектора. Тільки після загибелі Патрокла вщухає гнів Ахілла на ахейців, обертаючись тепер на троянців, і він замиряється з Агамемноном, який визнає свою провину, пояс­ нюючи її засліпленням, насланим Зевсом, Долею і богинею помсти Еринією (пісня XIX). Вдягнувши нове озброєння, яке на прохання його матері Фегіди викував сам Гефест, Ахілл своєю невгамовною жадобою помсти наводить жах на троянців, заганяє їх за мури ци­ таделі й вступає у двобій з Гектором. Завершується «Іліада» смер­ тю Гектора (пісня XXII), іграми на честь ІІатрокла (пісня ХХІП) і драматично напруженою і зворушливою сценою викупу тіла Гек­ тора, коли засліплений ненавистю до Гектора, невмолимий Ахілл поступово ироникаеться співчуттям до батьківського горя старого ІІріама й не тільки віддає йому тіло сина, а й обіцяє дванадцяти­ денне замирення для достойного поховання троянського героя. Отже, головною рушійною силою сюжету «Іліади» є гнів Ахілла. Поема завершується, коли вичерпується гнів героя. У той же час цей гнів вводить в структуру оповіді численні батальні сцени, сцени життя олімпійських богів, описи кораблів (пісня II), озброєння (щит Ахілла - пісня XVIII), генеалогічні довідки і таке інше. На цьо­ му тлі виразно вимальовуються постаті численних героїв і головних олімпійських богів, які в поемі надзвичайно олюднені, з ’являються поряд з героями, вступають з ними в переговори, Допомагають їм порадами, б’ються поряд з ними і навіть між собою (пісні V, XX, XXI). Для більш виразного змалювання героїв Гомер використовує не тільки урочисто-монументальний стиль оповіді, (віршований роз­ мір —гекзаметр, тобто шестистопний дактиль), а й постійні епітети (Ахілл богосвітлий, прудконогий; Феб дальносяжний; Зевс темнохмарий, громовладний; Афіна ясноока; Гектор шолом осяйний); по­ втори цілих віршів або їх частин; не­ спішні, урочисті промови. Гекзаметр (грец. Ьехашеїгов- шссГомерівському епосу притаманні та­ тимірник) - метричний (квантитатив­ кож такі риси, як фактографізм і до­ ний) вірш шестистопного дактиля. кладність опису всіх речей, які опиня­ Гекзаметр застосовується в багатьох античної поезії (епос, ідилія, ються в полі зору поета; традиційність жанрах гімн, сатира, послання), а з іншими світоглядних і моральних засад; велич­ розмірами (пентаметр) — в елегіях та ність і врівноважена спокійність; геро­ епіграмах, його застосовували Гомер, їзм зображуваних подій і поведінки пер­ Вергілін, Теокріт. сонажів.

Ахілл — центральний персонаж «Іліади». Юний фессальський ічірой, син Пелея і морської богині Фетіди, Ахілл уособлює ту во­ єнну доблесть, яка у розумінні давніх греків була нроявом найви­ щих людських якостей. Ахілл - вірний і надійний товариш. Заради помста за смерть ІІатрокла він готовий пожертвувати власним жит­ тям. Ахілл має почуття власної гідності,запальний, безстрашний, сміливий,справедливий. Але може бути в жорстоким і мстивим. Ахілл - улюбленець богів і ахейців, красень і взірець воїна. Але він - теж жива людина і робить вчинки, про які потім шкодує: йде з війська - гинуть ахейці, його друг Иатрокл, знущається над ті­ лом Гектора - потілі плаче разом з ІІріамом над спільною трагедією учасників війни. Сенс свого життя він бачить в тому, щоб постійно ризикувати життям, захищати батьківщину. Ахілл жадає все нових і нових подвигів, які зміцнять його славу непереможного воїна. Для автора Гектор - представник ворожого табору. Але його сим­ патії на боці троянського героя. Гектор очолює троянців у війні з греками. За своїми воїнськими якостями він не поступається найславетнішим ахейським героям. Але, перш за все, Гектор - справ­ жній патріот, безмежно відданий рідному місту і своєму народові. Це весь час намагається підкреслити Голхер. Думки героя постійно пов’язані із захистом Трої від ворога. Гектор також турботливий чоловік і батько. Ахілл і Гектор —справжні герої, справжні чоловіки. Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини. Такими вони зали­ шаються і для нас. А те, що Голхер зліалював не лише їхню силу, але й слабкості, ще раз переконує: вони ххфої, але все ж таки люди. І лхи теж можелхо піднестися, дотягнутися до них.

Пісня вісімнадцята приготування зброї (Щит Ахілла) 468] 469] 470] 471] 472] 473] 474] 475] 476] 477] 478] 479] 480]

Мовивши так, залишив він Фегіду й до кузні вернувся. Зразу ж міхи скерував на вогонь і звелів працювати. Всі вони разолі - аж двадцять було 'їх - задихали в іюрна Різноманітним диханням, що сильно вогонь роздувало, Й допомагали то швидше кувати, а то повільніше, Як тохю волив Гефест, щоб виконать працю найкраще. Міді незламної й олова досить він в полум’я кинув, Цінного золота й срібла додавши. Ковадло велике Він приладнав до підставки ковальської міцно, в правицю Молот узяв величезний, тримаючи в лівій обценьки. Приготував він насалшеред щит - міцний і великий, Гарно оздоблений всюди, ще й викував обід потрійний, Ясноблпекучий, та ззаду посріблений ремінь приладив.

481] Щит той з п’ятьох був шарів шкіряних, а поверх він багато 482] Вирізьбив різних оздоб, до дрібниць все продумавши тонко.

483] 484] 485] 486] 487] 488] 489]

Землю на нім він зобразив майстерно, і небо, і море, Сонця невтомного коло, і срібний у повені місяць, І незліченні сузір’я, шо неба склепіння вінчають, Посеред них і Плеяди, й Пади, і міць Оріона, Й навіть Ведмедицю - інші ще Возом її називають. Крутиться Віз той на місці й лише вигляда Оріона, Тільки один до купань в Океані-ріці непричетний.

490] 491] 492] 493] 494] 495] 496] 497] 498] 499] 500] 501] 502] 503] 504] 505] 506] 507] 508] 509] 510] 511] 512] 513] 514] 515] 516] 517] 518] 519] 520] 521] 522] 523] 524] 525]

Вирізьбив ще на щиті він для смертних людей два прекрасні Міста. В одному із них - весілля та учти справляють, Юних дівчат цри світлі ясних смолоскипів виводять 3 їхніх світлиць і ведуть через місто иід співи весільні. Жваво кружляють в танку юнаки, і лунають довкола Флейти й формінги дзвінкі, а жінки, стоячи на порозі Власних осель, на юні веселощі з нодивом зирять. Сила народу на нлощі міській гомоніла. Знялась там Буча бурхлива - двоє мужів нро неню сперечались За чоловіка убитого. Клявся один цри народі, Що заплатив, а той - заперечував це при народі. Врешті звернулись вони до судді, щоб зваду скінчити. Гомін стояв навкруги: свойого підтримував кожен. Люд вгамувати старались окличники. Колом священним Сіли старійшини всі на обтесанім гладко камінні, Берла у руки взяли від окличників дзвінкоголосих І, встаючи із сидінь, вирікали но черзі»свій вирок. А посередині в них золоті два лежали таланти, Щоб їх віддати тому, хто докаже, що має він слушність. Друге з тих міст оточили навколо численні два війська В зброї блискучій. Та в раді військовій вони розділились Чи зруйнувати все, силою взявши, чи скарби коштовні, Що так багато їх в місті прекраснім, навпіл поділити. Ті ж не здавались і засідку нотай нову готували. Вийшли на мури міські боронить їх і любі дружини, Й діти маленькі, й мужі, яких уже старість зігнула, Вої ж пішли. На чолі їх - Арей і Пал лад а Афіна, Йшли золоті вони та в золотому одінні обоє, Збройні, величні, прекрасні, як справжні богове, усюди Зразу помітні: багато-бо нижчі від них були люди. Швидко дійшли вони місця, де мала їх засідка бути, Біля ріки, куди ходять стада усі до водопою. Там заховались вони, блискучою міддю укриті. Двоє підглядачів спереду йшли, окремо від війська, 1 дожидали приходу овець та биків круторогих. От підійшли вони; два пастухи їх спокійно гонили,

526] Награючи на сопілках, —ніякого лиха не ждали. 527] Ті ж, лише-но здаля їх побачивши, кинулись раптом

528] 529] 530] 531] 532] 533] 534] 535] 536] 537] 538] 539] 540]

І зайняли срібнорунних отару овець і велику Череду гарних корів, иастухів же обох повбивали. Гомін і шум біля стада почули іздалеку в стані, Сидячи в раді військовій, і зразу на коней рисистих Скочили всі, і, миттю до берега річки домчавши, У бойовому порядку у бій з ворогами вступили, І один одного мідними били завзято списами. Звада тіснилася там з Сум’яттям і погрозлива Кера; Ранених то ледь живих, то й неранених Смерть забирала, То волочила за ноги убитого труп з бойовища, Шаги на іілечах її червоніли від крові людської. Воїни, наче живі, у бою тім тіснилися й бились, І один в одного трупи убитих старалися вирвать.

541] 542] 543] 544] 545] 546] 547] 548] 549] 550] 551] 552] 553] 554] 555] 556] 557] 558] 559] 560]

Далі родючих ланів змалював він широкі простори, Зорані тричі, й багато на них орачів із плугами Впряжених в ярма волів туди і назад поганяли. А як, дійшовши межі на ріллі, завертать уже мали, Келих вина, наче мед той солодкого, в руки щоразу Муж подавав їм. 1 борозну знову вони повертали, Щоб якнайшвидше родючі лани до кінця доорати. Наче поорана нива, рілля іззаду чорніла, Хоч була з золота вся. Таке-то він вирізьбив диво. Далі лани змалював владареві. Достигле колосся Скрізь по тих нивах женці гостролезими жали серпами. Надали густо на землю колосся важкі оберемки, їх сноиов’язи тоді перевеслами туго в’язали. Три сноиов’язи стояли оподаль. А хлопчики ззаду Зжате збирали колосся й, його охопивши обіруч, їм подавали ретельно. І тут же, радіючи серцем, Мовчки стояв на межі володар, на берло обпершись. Далі під дубом окличники учту уже готували, В жертву принісши бика, й навкруги метушились; а жони Борошном ячним його приправляли женцям на вечерю.

561] 562] 563] 564] 565] 566] 567] 568] 569] 570] 571] 572]

Далі він вирізьбив ще обважнілий від грон виноградник 3 золота, - кетяги сині, аж чорні, по ньому рясніли; Віття його на срібних підпорах трималось надійно; Ровом він темним обведений був, а навкруг олив’яний Тин височів, лиш одна пролягала крізь нього стежина Для носіїв, що проходили нею на збір винограду. Стежкою тою дівчата і хлонці, веселощів повні, В плетених кошиках грона несли, наче мед той, солодкі. Хлопчик, між ними йдучи, награвав на дзвонистій формінзі І про прекрасного Ліна виспівував пісню чудову Голосом ніжним. А ті, його співам вторую чи дружно, Тупали в лад їм ногами, і весело всі танцювали.

573] 574] 575] 576] 577] 578] 579] 580] 581] 582] 583] 584] 585] 586] 587] 588] 589]

Далі він череду вирізьбив дужих биків круторогих. Деякі з золота, інші із олова їх норобив він. Голосно мукали всі, ідучи із кошари на берег Річки бурхливої, густо порослий гнучким очеретом. Четверо йшло золотих настухів но боках проводжати Череду, й бігало дев’ять за ними собак прудконогих. Снереду рантом два леви жахливі на стадо нанали Й новолокли вже бика, що ревів і мукав страшенно В лев’ячих кігтях, а цей й юнаки носнішали на поміч. Леви ж тим часом, зідравши з бика величезного шкуру, Кров його й нутрощі хтиво ковтали. 1 марно старались їх одігнать пастухи і псів нацькувать прудконогих. Ті ж, боячись підійти і в левів зубами вчепитись, Часом наблизяться, й гавкають тільки, і тут же тікають. Пастівень вирізьбив далі кульгавий митець незрівнянний І білорунних отару овець в тій чудовій долині, Криті хліви, й курені, і кошару, й повітки пастуші.

590] 591] 592] 593] 594] 595] 596] 597] 598] 599] 600] 601] 602] 603] 604] 605] 606] 607] 608] 609] 610] 611] 612] 613]

Далі ще змалював на всі руки митець незрівнянний Місце для танців, подібне до того, що в Кносі просторім Славний Дедал Аріадні колись спорудив пишнокосій. В розквіті сил юнаки й багатьом жадані дівчата, Міцно за руки побравшись, кружляли у танці веселім. В легких одіннях дівчата були, юнаки ж у хітонах, Шитих з тонкої тканини й ледь маслом дчя блиску натертих. Ті - у віночках чудових були, а ці - на ремінні Срібному мали ножі, із щирого золота куті. В жвавому танці на звиклих ногах вони легко кружляли, Наче той круг у руках гончаревих, коли забажає Він перевірити тільки, як круг обертатися буде, То розійдуться рядами й одні нападають на одних. Юрмами купчились люди навколо й втішалися вельми Тим хороводом. Співаючи звучно, співець божественний Грав серед них на формінзі, й під музики тої звучання Два скоморохи стрибали в середині людного кола. Далі він вирізьбив хвилі могутні ріки Океану 3 самого краю щита, що його змайстрував так старанно. А як скінчив уже щит той кувати, міцний і великий, Викував панцир йому, яскравіший за полум’я буйне, Викував з міді шолом, що до скронь прилягав най щільніше, Гарно оздоблений, пишний, на ньому із золота гребінь; Викував ще й наголінники з гнутого олова майстер.

614] 615] 616] 617]

Приготувавши цей обладунок, митець незрівнянний Тут же Ахілловій матері все передав шанобливо. Та ж, наче сокіл, злетіла із сніжних верхів’їв Олімпу, Зброю ясну несучи, Гефестом уславленим куту.

Примітки 469—472. Схожо па тс, що міхи в Гефеста працюють також автоматич­ но, - принаймні пемас мови про помічників, які б ті міхи приводили в рух. 481. П’ять шарів щита треба уявляти собі так, що кожен нижчий шар був ширший від того, котрий лежав па тому. Отже, цілком видним був тільки горішній шар, а з кожного нижнього видна була тільки певна смуж­ ка - ці смужки, що лежали концентричними поясами, і були вкриті різь­ бленими оздобами. Цікаво, що оздоби не були пов’язані з військовою тема­ тикою. 485—486. Назви сузір’їв у давніх греків походять з міфів. Плеяди сім дівчат, дочки Атланта і Плсйопи, яких переслідував закоханий веле­ тень - мисливець Оріон, тож вони й попрохали богів обернути їх па зорі. Пади - сестри Плеяд, німфи, також з різних міфічних причин перетворені па зірки. Нарешті Оріон насмілився зазіхнути па богиню Артеміду, що, рятуючись, наслала па нього Скорпіона, який шкалив Оріона в п’ятку. І Оріон, і Скорпіон також були перетворені па сузір’я, при чому вважалося, що Скорпіон весь час переслідує Оріона. 526. Сопілки, що про них тут мова, в оригіналі сирипги. Сиринга пастуший музичний інструмент із семи очеретин, скріплених воском; вони різної довжини, отже, й звуки віщають різної висоти. Має цей інструмент іще назву Папової сопілки, бо п винайдення один з міфів приписує Палові, богові гаїв, лісів та черід. 570. Ліп - міфічний юнак надзвичайної вроди, герой багатьох міфів. Немовлям його покинула мати, а виховали чабани. Він рано загинув (був розірваний псами). У деяких місцевостях Греції існував культ Ліна. 591—592. Дедал (Дайдалос) - міфічний будівничий, художник, винахід­ ник. Йому приписували винахід сокири, пилки, свердла, ватерпаса тощо. Він умів різьбити статуї, що зображали тіло в русі, з розплющеними очима. Свого небожа й учня Тала він убив, заздрячи його надзвичайному вмінню, тому мусив покинути рідні Афіни і втікти па Кріт. Для крітського владаря Міноса в місті Кпоссі він вибудував славетний лабіринт, в якому можна було заблудитися, - там Мілос тримав страшну потвору - Мінотавра. Для дочки Міпоса Аріадпи він впорядкував місце для танків, яке й зобразив Гефест па щиті. Коли Дсдал дав Аріадпі нитку, за допомогою якої Тесей, убивши Мінотавра, зміг вийти з лабіринту, Міпос ув’язнив у лабіринті Де­ дала і його сіша Ікара. Проте Дедал підкупив варту і втік з Кріту па кри­ лах. Ікар же під час цього польоту загинув (див. примітку до пісні II, рядка 144). Дсдал - міфічний засновник роду Дедалідів, до якого належав, між іншим, Сократ.

Пісня двадцять друга убивство Гектора (двобій Ахілла с Геїстором) 143] 144] 145] 146] 147] 148] 149]

Рвавсь так Ахілл уперед, та вздовж іліонського муру 3 трепетом Ректор тікаючи, дужими рухав коліньми. Мимо дозорного пагорба й смоков, овіяних вітром, Бігли вздовж муру міського обидва шляхом вони битим. До струменистих джерел вже добігли вони. Дві криниці Витоки звідти дають течії вирового Скамандру. Теплою перша струмує водою, і завжди парує

150] 151] 152] 153] 154] 155] 156] 157] 158] 159] 160] 161] 162] 163] 164] 165] 166] 167] 168] 169] 170] 171] 172] 173] 174] 175] 176]

Хмара над нею густа, як дим лісового пожару. Друга ж і влітку холодним як лід струменіє потоком, Наче той град крижаний або снігу завія студена. Поряд із ними - просторі, обкладені каменем гладко, Гарні водойми, що в них блискуче вбрання своє мили Жони нрекрасні хоробрих троян та їх доньки вродливі В мирні часи, як сюди не приходили вої ахейські. Мимо промчали вони, той - рятуючись, той —здоганявши. Сильний попереду мчав, настигав же, як вихор, багато Дужчий від нього, - не бик-бо жертовний, не шкура бичача Ціллю була їм, як це в бігових перегонах буває, Тут же ішлося за Ректора душу, виокірника коней. Як в бігових нерегонах, змагання мету обминувши, Однокопиті проносяться коні, й їх жде нагорода Мідний триніг або жінка - на шану померлого мужа, Так вони тричі оббігли навколо ІІріамове місто В дужім бігу, аж стали дивитись на них і богове. Отже, почав тоді мовити батько людей і безсмертних: «Горе! На власні очі я гнаного круг ІЛіона Любого воїна бачу, журбою за Ректора тяжко Серце моє засмутилося! Скільки биків круторогих Він на ущелинах Іди в верхів’ях і в високоверхій Трої мені поналив! Сьогодні ж Ахілл богосвітлий Гониться швидко за ним круг священного міста Пріама. Отже, богове, подумайте й пильно тепер обміркуйте, Чи врятувати від смерті його, чи дозволить Пеліду Все ж подолать його, хоч він великою доблестю славен».

177] 178] 179] 180] 181]

В відповідь мовить богиня йому ясноока Афіна: «Батечку наш темнохмарний, о що ти сказав, громовладче! Смертного мужа, якому давно вже приречена доля, Від неминучої смерті хотів би ти все ж увільнити. Дій, як волієш, та ми, усі інші боги, з цим не згодні».

182] 183] 184] 185]

Відповідаючи, так їй сказав на це Зевс хмаровладний: «Трітогенее, дитя моє любе, не бійся! Хоч часом І не ласкаво я мовлю, до тебе я завжди прихильний. Зробиш, як розум підказує, хай тебе це не спиняє».

186] Те, що він мовив Афіні, було і самій їй до серця, — 187] Кинулась швидко вона із високих вершин олімпійських. 188] 189] 190] 191] 192]

А прудконогий Ахілл безустанно за Гектором гнався. Наче на оленя юного нес по узгір’ях полює, Вигнавши з лігва, й жене по ярах та ущелинах диких, Той, хоч умкне на хвилину, у хащах густих затаївшись, Пес но сліду його знайде й женеться за ним, ноки схопить.

193] 194] 195] 196] 197] 198] 199] 200] 201] 202] 203] 204] 205] 206] 207] 208] 209] 210] 211] 212] 213] 214] 215]

Так від Пеліда не міг прудконогого й Гектор умкнути. Скільки не кидався він, щоб Дарданської брами добігти 1 заховатись нід захистом мідно збудованих мурів, Де б і трояни його захистили, стріляючи зверху, Стільки й ІІелід забігав наперед і на голу рівнішу Знов одганяв його, сам же міської тримався твердині. Як уві сні не вніймать чоловікові іншого мужа Ані цей утекти, ані той наздогнати не може, Так ні настигнуть Ахілл, ані Гектор не міг і умкнути. Як нощастило б од Кер ухилитись йому і від смерті, Коб Аполлон дальносяжний востаннє йому не з ’явився На допомогу, надавши снаги й підбадьоривши ноги? Боям ахейським кивав головою Ахілл богосвітлий Ратищ на Гектора довгих і стріл гірких не метати, Щоб не здобув би хто слави, а він тоді б другим лишився. А як обидва вони до джерел учетверте добігли, Батько безсмертних богів, терези золоті натягнувши, Кинув на шальки два жереби довгопечальної смерті Гектора, коней баских упокірника, й другий - Ахілла, І посередині взяв. Долі Гектора день похилився, Вниз, до Аїду пішов, - Аполлон одвернувся од нього. До Иелеона ж богиня прийшла, ясноока Афіна, Та, перед ним зупинившись, промовила слово крилате:

216] 217] 218] 219] 220] 221] 222] 223]

«Зевсові любий Ахілле ясний! Сподіваюся, нині До кораблів принесемо з гобою велику ми славу, Гектора, хоч і який він неситий в бою, подолавши. Не пощастить відтепер йому більше від нас ухилятись, Не допоможе і Феб дальносяжний, хоч як би старався Й повзав у Зевса в ногах, у егідодержавного батька. Тож зупинись на часину й спочинь! А сама я подамся До Иріаміда й схилю його вийти на бій із тобою#.

224] 225] 226] 227] 228] 229] 230] 231] 232]

Так говорила Афіна, і радо Ахілл їй скорився. От зупинивсь він і сперся на ясен свій мідяногострий. І до божистого Гектора миттю вона поспішила, Постать Дейфоба прибравши і голос його неослабний, Та, перед ним зупинившись, промовила слово крилате: «Любий, як тяжко Ахілл утісняе тебе прудконогий, Гонячи швидко навкруг священного міста Нріама. Отже, спинімось, заждім його й будемо вдвох боронитись!# В відповідь Гектор великий промовив їй шоломосяйний:

233] «Тож і раніше мені, Дейфобе, ти був найлюбіший 234] 3 рідних братів моїх, котрих Гекуба й ГІріам породили. 235] Нині ж тебе я повинен тим більш поважати душею,

236] Що, мене в скруті на власні побачивши очі, ти зваживсь 237] Вийти з-за мурів, тоді як інші за ними сховались*. 238] В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна: 239] 240] 241] 242] 243] 244] 245] 246]

«Любий мій брате! Наш батько, й шановна матінка наша, Й товариші всі один неред одним уклінно благали В місті лишатись: таким-бо вони нереновнені страхом! Тільки ж за тебе тривогою там моє серце смутилось. Ну-бо, сміливо ставаймо до бою й списів не щадімо В січі завзятій, - побачимо ще, чи Ахілл нрудконогий Нас повбива й поволочить озброєння наше криваве До кораблів глибодонних, чи ти й о т списом здолаєш!»

247] 248] 249] 250] 251] 252] 253] 254] 255] 256] 257]

Мовила так і підступно його новела за собою. А як, один проти одного ставши, зійшлись вони близько, Перший Ахіллові Гектор сказав тоді шоломосяйний: «Більш я не буду, Пеліде, як досі, тебе уникати. Тричі оббіг я Нріамове місто священне, не смівши Стріти твій напад. А зараз - дух мій мене спонукає Стати грудьми проти тебе - здолаю чи смертю загину. Але звернімось до вічних богів: вони кращими будуть Свідками нам і нашу пильніше доглянуть умову. Не оскверню я тебе, коли над тобою звитягу Дасть мені Зевс, і душу із тіла твого відберу я. 258] Тільки славетне озброєння з тебе зніму я, Ахілле, 259] Тіло ж ахеям верну. Так само й зі мною ти вчиниш». 260] Глянув спідлоба і мовив до нього Ахілл прудконогий:

261] 262] 263] 264] 265] 266] 267] 268] 269] 270] 271] 272] 273] 274] 275] 276] 277] 278]

«Не тво р и мені, Гекторе клятий, про жодні угоди! Як не бува між людьми і між левами клятв непорушних, Як між вовками й ягнятами згоди не буде ніколи, А без кінця сиоконвік одне з одним вони ворогують, Так і між нами не бути любові, не бути ніяким Клятвам нерушним, аж ноки один з нас чолом не поляже Й крові його Арей не нап’ється, боєць войовничий. Всю спогадай свою доблесть. Слід нині тобі особливо Списником бути несхибним і дужим бійцем войовничим. Більше тобі не втекти. Незабаром Пал лада Афіна Списом моїм подолає тебе. Спокутуєш нині Сум мій по друзях моїх, новбиваних лютим тобою!» Мовивши так, розмахнувсь і свого довготінного списа Кинув, та вгледів й о т й ухиливсь осяйливий Гектор, Вчасно присів, і спис мідногострий, над ним пролетівши, В землю уп’явся. Вирвавши спис той, Паллада Афіна Потай від Гектора, люду вождя, повернула Ахілл у. Гектор тоді бездоганному сину ГІелея промовив:

279] 280] 281] 282] 283] 284] 285] 286] 287] 288] 289] 290] 291] 292] 293] 294] 295] 296] 297] 298] 299] 300] ЗОЇ] 302] 303] 304] 305]

«Схибив ти! Видно, усе ж таки, богоподібний Ахілле, Ти не від Зевса дізнався про долю мою, як хвалився. Був балакун ти, словами готовий мене ошукати, Щоб з переляку я сили позбувся й снаги бойової! Не утікатиму я, не вженеш мені списа у спину! ІІрялю іду проти тебе, проймеш ліені груди, як тільки Дасть тобі бог. А ти л і часом і сам ти мого стережися Мідного списа. Бодай б и діл колі т и прийняв його в тіло! Легшою стала б, напевно, війна й для троян із твоєю Смертю. Для них-бо усіх найбільше являєш ти лихо!» Мовивши так, розмахнувсь, і свого довготінного списа Кинув, і прямо у щит Ахіллові вцілив несхибно. Але далеко одскочив той спис од щита. 1 розсердивсь Гектор, як глянув, що спис пролетів із руки його марно. Став він, збентежений: іншого-бо не було в нього списа. Голосно він білощитного став Деїфоба гукати, Щоб йому ратище дав, а того не було уже й близько. Все зрозумів тоді Гектор, і так він до себе промовив: «Горе мені! Мабуть, справді до смерті боги мене кличуть! Я-бо гадав, що герой Деїфоб недалеко від мене, Він же за мурами, в місті, й мене обманула Афіна! Ось вже зловісна наблизилась смерть, і нікуди від неї Не утекти. Як видно, давно уже це до вподоби Зевсу й його дальносяжному синові, котрі раніше Допомагали мені. І от доля уже настигає. Але нехай уже не без борні, не без слави загину, Діло зробивши велике, щоб знали про нього й потомки!*

306] 307] 308] 309] 310] 311] 312] 313] 314] 315] 316] 317] 318] 319] 320] 321] 322] 323]

Мовивши так, він з піхов загострений вихопив меч свій, Довгий, важенний, що при стегні його дужім був завжди, Зщуливсь і кинувся, наче орел отой високолетний, Що на рівнину раптово із темної падає хмари Ніжне ягнятко вхопити або полохливого зайця, Кинувся так же і Гектор, підносячи гострений меч свій. Так же й Ахілл тоді з серцем, сповненилі буйної сили, Кинувся, груди могутні щитом прикриваючи круглим Гарного виробу, а на чолі красувався блискучий, Міддю окутий шолом, розвівалась над нилх золотиста Грива густа, що вправив Гефест її щільно у гребінь. Так же, як сяє між зір незліченних у теліряві ночі Геспер, що в небі немає від нього яснішої зірки, Сяяло так і відточене вістря на списі Ахілл а, Що у правиці стрясав н и л і , готуючи Гектору лихо І виглядаючи, де б йому ніжне уразити тіло. Але ховалося тіло вождя під озброєнням мідним, Славним, здобутим, коли подолав він Патроклову силу.

324] 325] 326] 327] 328] 329] 330]

Там лиш, де кості-ключиці іюєднують шию з плечима, Горло біліло, - найшвидше душі там сягає загибель, — Саме туди своїм списом ударив Ахілл богосвітлий, І пройняло його вістря те ніжную шию навиліт. Мідноважкий не пробив, проте, Гектору ясен горлянки, Щоб у розмові з Пелідом мінятися міг він словами. В куряву впав він, і крикнув, зрадівши, Ахілл богосвітлий:

331] 332] 333] 334] 335] 336]

«Гекторе, вбивши Патрокла, - невже врятуватись самому Ти сподівався? Й мене не страшився, бо я був далеко? Дурню ти! На допомогу йому набагато сильніший Ззаду, поміж кораблів глибо донних, товариш лишався Я, що коліна розслабив твої! Тебе розтерзають Птахи з ганьбою і пси, а його поховають ахеї».

337] 338] 339] 340] 341] 342] 343] 344]

Весь знемагаючи, Гектор одрік йому шоломосяйний: «Задля твоєї душі, і колін, і батьків твоїх рідних, Псам, я благаю, не кидай мене під човнами ахеїв, Матимеш золота й міді за це ти від мене багато: Щедрі дарунки мій батечко дасть тобі й мати шановна, Тільки верни моє тіло додому, щоб Трої синове Й жони троянські, вогнем попаливши, його поховали*. Глянув спідлоба і мовив до нього Ахілл прудконогий:

345] 346] 347] 348] 349] 350] 351] 352] 353] 354]

«Псе, не благай мене задля колін і батьків моїх рідних. Тільки б дав волю я серцю і гніву своєму, то м’ясо Рвав би із тебе й сирим пожирав би, —таке ти накоїв! Нині ніхто вже від псів голови не врятує твоєї, Хоч би і в десять, і в двадцять разів привезли мені більший Викуй, і, зваживши на терезах, обіцяли ще стільки, Й золотом чистим вагу твого тіла звелів замінити Син Дарданів Пріам, - і тоді твоя мати шановна, Що народивсь ти від неї, на ложі тебе не оплаче, — Пси лиш та хижі птахи розірвуть на шматки твоє тіло!*

355] Смертю конаючи, Гектор одрік йому шоломосяйний: 356] 357] 358] 359] 360] 361] 362] 363] 364] 365] 366]

«Бачу, що добре я знаю тебе і дарма намагався Переконати, бо серце у грудях у тебе залізне! Та начувайся, щоб гніву богів не зазнати за мене В день, коли славний Наріс і Феб-Аиоллон дальносяжний Вб’ють біля Скейської брами тебе, хоч який ти хоробрий». Мовив він так, і смерть йому пітьмою очі окрила, Вийшла із тіла душа й подалась до оселі Аїда, 3 плачем за долю свою, покидаючи юність і силу, А до померлого все ж промовив Ахілл богосвітлий: «Смертю умри! А я свою стріну загибель тоді, як Зевс та інші безсмертні мені її схочуть послати!»

367] 368] 369] 370] 371] 372] 373] 374] 375] 376] 377]

Мовлячи це, із убитого витяг він мідного списа Й набік одкинув, а зброю його, закриваялену вельми, Зняв із плечей. Звідусіль позбігались синове ахейські І дивувались, красу споглядаючи й постать могутню Гектора. Й жоден із них не минув й о т списом кольнути. Дехто іще, на сусіда свого позираючи, мовив: «Леле! А Гектор сьогодні на дотик неначебто м’якший, Аніж коли на човни до нас полум’я кидав палюче!» Мовлячи так, його ратищем кожен старався вколоти. Зняв тоді зброю й о т прудконогий Ахілл богосвітлий, Серед ахеїв він став і слово промовив крилате:

378] 379] 380] 381] 382] 383] 384] 385] 386] 387] 388] 389] 390] 391] 392] 393] 394]

«Друзі мої, аргеїв вожді і порадники мудрії Нині, коли мені вічні богове дали подолати Мужа, що більше нам лиха накоїв, ніж інші всі разом, Спробуймо збройно на місто ударить, щоб знати напевно, Що у троян тих на думці і що вони мають робити Чи покидать по загибелі Гектора місто високе, Чи запишатися й твердо стоять, хоч й о т вже й немає. Нащо, проте, цими мислями любе тривожити серце? При кораблях-бо лежить неоплаканий, без поховання, Мертвий ІІатрокл. Не забуду його, поки я між живими Перебуваю і поки мене мої носять коліна. Й хоч у Аїді про мертвих маємо ми забувати, Свого товариша любого й там пам’ятатиму завждиі Нині ж, пеан заспівавши, вернімось, юнацтво ахейське, До кораблів глибо донних і трупа з собою візьмімо. Слави сягли ми великої - Гектор полії' богосвітлий, Той, що у Трої на нього усі, як на бога, молилисьі»

395] 396] 397] 398] 399] 400] 401] 402] 403] 404] 405] 406] 407] 408] 409] 410]

Мовивши так, він на Гектора діло замислив негідне: Попробивав на обох йому дужих ногах сухожилля В п’ятах, де щиколоть; ремені в них нротягнувши бичачі, До колісниці припнув, голові ж дав в пилу волочитись. На колісницю зійшов, славну зброю убитого взявши, Коней стьобнув батогом, і охоче вони полетіли. Куряви хмара знялась над волоченим тілом, звихрилось Чорне волосся, і вся голова й о т , досі прекрасна, В поросі билась густім. Ворогам-бо його на наругу Зевс хмаровладний віддав у ріднім вітчизнянім краї. Нилом бруднилась його голова. А мати, на сина Глянувши, стала ридати й, далеко від себе жбурнувши Світлу намітку свою, виривать почала свої коси. Жалібно й любий ридав його батько, й усюди навколо Плач і сумне голосіння лунали по цілому місту. Схоже було це найбільше на те, ніби Троя висока

411] 412] 413] 414] 415]

Полум’ям вся невгасимим од верху до низу палала. Ледве стримать старого могли, що в нестямі шаленій Вийти із міста крізь браму Дарданську кудись поривався. В бруді дорожнім валяючись, всіх наоколо благав він, Кожного з них на ім’я називаючи в тузі жалобній... Переклад Б. Тена

Примітки

318. Геспср - планета Вспсра. Згідно з давньогрецьким міфом, Геспер сип богипі Еос та Астрея. 358—360. Ні «Іліада», пі «Одіссея» пе розповідають докладно про смерть Ахіллеса. А взагалі існувало кілька версій щодо його смерті. За однією версією, Ахіллес загинув під час наступу па мури Трої, коли Аполлон, з’явившись перед ним, заборонив йому сходити па мур. Ахіллес, однак, по послухав, і тоді Аполлон наділив Парісову стрілу у п’яту - єдине місце в нього, беззахисне перед зброєю. Інша версія, мабуть, пізніша, оповідає, що Ахіллес закохався в Пріамову дочку Поліксену й ладеп був навіть відмови­ тися від участі в війні, щоб тільки мати її за дружину. Цю угоду про «се­ паратний мир» повніші були урочисто засвідчити й скріпити присяганням у храмі Аполлона, і там Паріс, сховавшись за колоною, поділив Ахіллеса стрілою. 460. Менада (приблизний переклад - шалена) - вакханка, учасниця екстатичного культу Вакха-Діопіса.

Пісня двадцять четверта. Викуп Гекторового тіла (Пріам у Ахілла) 468] 469] 470] 471] 472] 473] 474] 475] 476] 477] 478] 479] 480] 481] 482] 483] 484] 485]

Мовивши так, Гермес до Олімпу високого швидко Злинув. На землю тоді Пріам з колісниці зіскочив І, візника залишивши Ідея на місці, щоб бистрих Коней і мулів стеріг, подався їздець староденний Прямо до дому, де Зевсові любий Ахілл мав оселю. Там він застав його й друзів, що одаль сиділи. Лиш двоє Автомедонт благородний і Алкім, Ареева парость, Услугували йому. Вечеряти щойно скінчив він їж і сиожив і ниття. Перед ним іще стіл залишався. В дім непомітно ввійшов великий Пріам і, схилившись, Став обнімати коліна Ахіллові, ще й цілувати Руки страшні, що в нього численних синів иовбивали. Так, наче муж, що, в рідному краї убивши людину, На чужину утікає в нестямі і, рантом зайшовши В дім до мужа багатого, подив усіх викликає, Так здивувався Ахілл, боговидого старця впізнавши, Враз здивувались і інші, й одні позирнули на одних. Тільки Пріам, озвавшись, иромовив до нього з благанням:

486] «Батька свого спогадай, до богів подібний Ахіллеї 487] Так же, як я, стоїть він на старості скорбнім порозі. 488] Може, в цю саму хвилину сусіди йому учиняють

489] 490] 491] 492] 493] 494] 495] 496] 497] 498] 499] 500] 501] 502] 503] 504] 505] 506]

Утиски й нікому ту небезпеку й біду відвернути. Все ж він, принаймні почувши нро те, що живий ти і цілий, Серцем радіє своїм і щоденно плекає надію Любого бачити сина, коли він повернеться з Трої. Я ж, нещасний без краю, найкращих синів породив я В Трої розлогій, а нині нікого мені не лишилось. Аж п’ятдесят їх у мене було до приходу ахеїв, 3 них дев’ятнадцять від лона були однієї дружини, Решту - інші жінки у моїх породили покоях, Та багатьом із них лютий Арей вже знесилив коліна. Хто ж був єдиний у мене, що й Трою, й самих захищав нас, Той в обороні вітчизни недавно тобою убитий — Гектор. Тож задля нього й до цих кораблів я ахейських Нині з благанням прийшов і викуп приніс незліченний. Бійся, Ахілле, богів і зглянься ласкаво на мене, Батька свого спогадавши, бо жалю ще більше я гідний, Те-бо терплю, чого інший ніхто не зазнав земнородний, Рук убивці синів своїх я доторкаюсь губами!»

507] Мовив це, й пам’ять про батька збудив, і викликав сльози. 508] Взявши за руку, лагідно все ж о д х и л и в той старого. 509] Так спогадавши обидва, - той Гектора-мужезвитяжця, 510] Плакав невтішно, до ніг Ахіллових тужно припавши, 511] Сам же Ахілл свого батька оплакував, ще й за Иатроклом 512] Тяжко журився, - і стогін їх сумно лунав по покоях. 513] А після того, як слізьми наситивсь Ахілл богосвітлий, 514] 3 серця ж його і грудей одлягло скорботне бажання, 515] 3 крісла він швидко підвівся й за руку підводить старого, 516] Сиве чоло пожалівши й на бороду зглянувшись сиву, 517] І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим: 518] «О бідолашний, багато печалі душею зазнав ти! 519] Як же наблизитись до кораблів ти наваживсь ахейських 520] Сам, перед очі того, хто стільки синів твоїх славних 521] Зброї позбавив? Мабуть, і серце у тебе залізне. 522] Та заспокойся і в крісло сідай. Хоч як боляче нам, 523] Глибоко в серці сховаймо свою ми журбу і скорботу. 524] Не допоможуть нічого най ревніші сльози й ридання. 525] Долю таку вже богове нам, смертним, напряли, нещасним, 526] Жити весь вік у журбі, самі лиш вони безпечальні. 527] Глиняні глеки подвійні у Зевса стоять при порозі, 528] Повні дарів: нещастя - в одному, а в другому - блага. 529] Той, кому їх у суміші Зевс подає громовладний, 530] Інколи горя, а інколи й радості має зазнати. 531] Той же, кому тільки лихо пошле, здобуває ганьбу лиш, 532] Голод нужденний скрізь гонить його по землі богосвітлій, 533] От і блукає він скрізь, і в богів, і в людей у зневазі. 534] Так і ІІелея боги дарами блискучими зроду

535] Обдарували; поміж людей він усіх виділявся 536] Щастям, багатством, ще й був владарем у мужів мірмідонських, 537] Смертний, дружиною мав од богів він богиню безсмертну. 538] Та недолю й йому приділили богове - не мав він 539] В домі своєму дітей, владущого роду нащадків. 540] Син у Пелея один лише, коротковічний; я й нині 541] Старості не доглядаю його й од вітчизни далеко 542] В Трої сиджу - і тобі, і дітям твоїм лиш на горе. 543] Чули ми, старче, раніше колись і ти був щасливий: 544] Скільки обмежує Лесбос, оселя Макарова, з моря, 545] 3 нівночі ж - гори Фрігійські та хлань Геллеспонту безкрая 546] Скрізь визначався ти, старче, як кажуть, синами й багатством. 547] Та як наслали на тебе це лихо богове небесні, 548] Вічно під містом твоїм лиш січі та людоубивства. 549] Мусиш терпіти, журби не тримай безнастанної в серці, 550] Не допоможе нічого печаль за сином убитим, 551] Не воскресиш його, тільки ще більшого горя зазнаєш!» 552] В відповідь мовив йому староденний Иріам боговидий: 553] «Ні, я не сяду, годованцю Зевсів, допоки мій Гектор 554] Десь у наметі лежить непохований. Дай його швидше, 555] Хай я на власні очі побачу. А сам ти від мене 556] Викуп багатий прийми, що-привіз я. Нехай він на радість 557] Буде тобі, щоб вернувсь ти до рідного краю щасливо, 558] Ти-бо дав жиги мені і сонячне бачити світло*. 559] 560] 561] 562] 563] 564] 565] 566] 567] 568] 569] 570] 571] 572] 573] 574] 575] 576] 577] 578] 579]

Глянув на нього спідлоба і мовив Ахілл прудконогий: «Не досаждай мені, старче, бо вирішив серцем і сам я Гектора тіло вернути, - від Зевса приходила з вістю Мати до мене моя, від морського народжена старця. Знаю-бо й те я, ІІріаме, цього не сховаєш від мене, Хтось із богів тебе до кораблів супроводив ахейських. 3 смертних ніхто б не насмілився, навіть юнак нерозважний, В стан наш вступити - ні від сторожі б не міг він сховатись, Ані так легко затвори на брамах відсунути наших. Тож не хвилюй уже більше моє ти печалями серце, Щоб у наметі цім, старче, хоч ти і з благанням приходиш, Я не відмовив тобі і Зевсову б волю порушив». Мовив він так, і, злякавшись, послухав старий тої мови, Син же Ііелеїв, як лев, за двері з намету нодався, Та не один, за ним поспішили соратників двоє Автомедонт благородний і Алкім, що їх номіж друзів Більше від інших Ахілл шанував по Иатроклі убитім. Винрягли коней і мулів вони, від ярма одв’язавши, І, до намету з окличником старця ІІріама ввійшовши, В крісло його посадили, і з міцноколісного воза Викуп за голову Гектора зносити стали безцінний.

580J Два лиш іілащі залишили вони і хітон добротканий, 581] Щоб, загорнувши в них тіло, додому його виряджати. 582] Сам же нокликав служниць помити його й намастити, 583] Тільки десь далі поклавши, щоб сина Ііріам не нобачив. 584] Міг-бо не стримати гніву старий у засмученім серці, 585] Сина побачивши, сам же Ахілл, умить сналахнувши, 586] Зопалу вбить його міг би й порушити Зевсову волю. 587] Тіло помили служниці, і, маслом його намастивши, 588] В чистий вгорнули хітон, і нлащем його зверху накрили. 589] Потім Ахілл підняв його сам і, на мари поклавши, 590] 3 товаришами поставив на добре гембльованім возі. 591] Заголосивши тоді, до друга взивав він і мовив: 592] 593] 594] 595] 596] 597] 598] 599] 600] 601] 602] 603] 604] 605] 606] 607] 608] 609] 610] 611] 612] 613] 614] 615] 616] 617] 618] 619] 620] 621] 622] 623] 624] 625]

«О, не гнівися, ІІатрокле, як навіть в Аїді ночуєш, Що богосвітлого Гектора тіло віддав дорогому Батькові я, - не нікчемний він дав мені викуп за нього. Гідну й для тебе я долю із нього вділю, як належить». Мовив це, й знов до намету вернувся Ахілл богосвітлий. Сів у крісло, оздоблене гарно, що встав був із нього, При протилежній стіні, і так до Нріама промовив: «Син твій, старче, померлий до тебе вернувсь, як велів ти, Вже він на марах лежить. На світанку його ти побачиш І повезеш. А зараз нора про вечерю згадати. Не забувала про їжу й сама пишнокоса Ніоба, Що аж дванадцять дітей у неї загинуло в домі Шестеро дочок і шість синів у квітучому віці. Стрілами тих юнаків Аполлон повбивав срібнолукий В гніві на матір Ніобу, дівчат - Артеміда мислива, Саме за те, що з Лето ясноликою хтіла рівнятись: Двох-бо дітей породила Лето, а у неї —багато. Хоч їх лиш двоє було, а тих багатьох повбивали. Дев’ять днів у крові ті валялися трупи, й ховати їх не було кому: всіх обертав у каміння Кроніон. Тільки десятого дня їх небесні боги поховали. Слізьми знеможена вкрай, про їжу згадала Ніоба. Нині у скелях далеких, у горах безлюдних Сіпілу, Де, як розказують, захисток мають для себе божисті Німфи, що вздовж берегів Ахелою ведуть хороводи, — В камінь богами обернена, талі вона вічно сумує, Отже, про їжу пора налі подумати, мій богосвітлий Старче, встигнеш і потім оплакати милого сина, В Трою привізши, і там многослізний він буде для тебе!» Мовив і, скочивши, білу вівцю Ахілл прудконогий Сам заколов; білували ж, як личить, і справили друзі, М’ясо усе на шматки порубали й, рожнами проткнувши, Смажити стали старанно й готове з рожнів познімали. Автомедонт заходився ще й хліб но столі розставляти

626] 627] 628] 629] 630] 631] 632] 633] 634] 635] 636] 637] 638] 639] 640] 641] 642] 643] 644] 645] 646] 647] 648] 649] 650] 651] 652] 653] 654] 655] 656] 657] 658] 659] 660] 661] 662] 663] 664] 665] 666] 667] 668] 669] 670]

В кошиках гарних, а м’ясо ділив сам Ахілл богосвітлий. Руки до иоданих страв одразу ж усі простягнули. Потілі, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили, Довго Пріам Дарданід дивувався тоді із Ахілла, Зросту його і красі, до богів-бо усім був подібний. Так же й Ахілл з Дарданіда ІІріама собі дивувався, Спостерігавши вигляд поважний і слухавши мову. Як навтішались вони, один одного так споглядавши, Перший промовив тоді староденний Пріам боговидий: «Спати пусти мене швидше, годованцю Зевсів, щоб, лігши, Сном утішатись солодким могли ми на ложах спокійних. Ні на хвилину повік не заплющував я над очима 3 дня, коли духу позбувся мій син під руками твоїми, Тільки стогнав я весь час і муки терпів незліченні, В куряві й бруді з одчаю валяючись серед подвір’я. Тільки ось нині я їжі спожив і вином іскрометним Горло своє покропив, а то зовеш не їв я нічого». Так він сказав. Ахілл тоді друзям звелів і служницям Ліжка стелить в передсінку, пурпурними їх подушками Викласти, ще й килимами чудовими постіль заслати, І покривала вовняні подать їм укритися зверху. Вийшли із світлом ясним у руках із покоїв служниці Й два для них ложа небавом старанно вони постол или. 3 жартом звернувся тоді до ІІріама Ахілл прудконогий: «Ляжеш ти, старче мій любий, знадвору, щоб часом з ахеїв Хтось не ввійшов сюди радитись, - часто до мене заходять Радити раду мужі, як звичай того вимагає. Тож, як у пітьмі нічній хто-небудь тебе тут побачить І Агамемнону зразу ж розкаже, людей вожаєві, Може, напевно, затриматись видача мертвото сина, Ти ж мені нині усе розкажи і новідай одверто: Скільки ти днів богосвітлого Гектора маєш ховати, Щоб не виходив на битву я сам і воїнів стримав». В відповідь мовив йому староденний Пріам боговидий: «Якщо даси нам ховать богосвітлого Гектора тіло, Ласку велику цим ніші ти явиш до мене, Ахілле: Замкнені ми в Іліоні, ти знаєш, а дерево треба Здалеку, з гір нам возить, та й трояни залякані дуже. Дев’ять би днів нам хотілось оплакувать Гектора в домі І поховать на десятий та справити тризну для люду. Па одинадцятий - пагорб насипати зверху могильний, А на дванадцятий - бій відновити, якщо вже так треба». Знову йому відповів прудконогий Ахілл богосвітлий: «Хай так і буде, старче Пріаме, як ти того хочеш. Я припиняю війну на час, що його зажадав ти». Переклад Бориса Теча

Примітки 278. Місяіш - малоазійське плем’я, вихідці з Фракії. 544. Макар - сип Еола, міфічний владар острова Лесбосу. 602. Ніоба - дочка Тантала, дружила Амфіопа, владаря беотійських Фів. Вона хизувалася тим, що в леї шестеро сипів і шість дочок, тоді як богиня Лето мас тільки двох - Аполлона й Лртеміду. Діти Лето помстилися за ці хвастощі, повбивавши стрілами всіх дітей Ніоби. Сама Ніоба з горя скаменіла - перетворилася па скелю біля гори Сі піл.

Український контекст

Борис Тен (1 8 9 7 -1 9 8 3 ) Борис Тсн належить до когорти пайвидатпіших майстрів українського перекладу. Справжнє ім’я і прізвище Микола Васильович Хомичевський, на­ родився 9 грудня 1897 р. в селі Дермань Здолбунівського району7па Рівненщині. Навчався Борис Теи у Дермапській школі, Клевапському духовному учили­ щі, Волинській духовній семінарії, за­ кінчив Волинський інститут народної освіти. Висвятившись на свя­ щеника, він проводив значну роботу щодо відродження Української Автокефальної Православної церкви. З 1924 по 1926 рік був настоя­ телем храму св. Софії у Києві, пізніше переведений до Петропавлівської церкви па Подолі. У 1929 році Бориса Тепа був заарештований у справі Спілки ви­ зволення України. Його засудили до 10 років ув’язнення у виправнотрудових таборах. У 1941 році був мобілізований па фронт. І знову випробування долі: фронт, оточення, полон, концтабір ,недовір’я і підозрілість вла­ ди до письменника. На захист стали друзі-письмеппики. Борис Теи подарував українському читачеві переклади старо­ руської класики: три комедії Арістофапа («Хмари*, «Лісістрата*, «Жаби*), «Едіп-цар» й «Антігону* Софокла, «Медею» Евріпіда, «По­ етику» Арістотеля. А крім своїх улюблених греків, перекладає ще й вершинні твори європейської класики: «Річарда III» Шекспіра, «Роз­ бійники» ІПиллера, поезії Ю.Словацького, А.Міцкевича, О.Пушкіна. За словами Миколи Бажана - «Борис Теп - видатний майстер нашої української літератури, творець такого перекладу «Іліади», якому може позаздрити будь-яка література...*.

67

О Завдання за рівнями І 1. Хто довів існування Трої? 2. З чим пов’язана поява «Гомерівського питання»? 3. Які події покладено в основу «Іліади»? 4. Що таке гекзаметр? Дайте визначення. 5. Дайте визначення літературного терміну «героїчна поема»?

II 1. 2. 3. 4. 5.

Опишіть щитАхіпла. Що стало руйнівною силою характеру Ахілла? Розкажіть, як загинув Гектор? Як поводиться улюбленець Афіни після перемоги над Гектором? Чому Ахілл не погоджується на умови Гектора повернути його тіло батька? 6. Чому Ахілл вирішив забути про свою образу?

III 1. Охарактеризуйте поведінку Ахілла під час поєдинку. 2. Які риси характеру виявляє Гектор під час поєдинку? 3. Які художні засоби використовує Гомер, характеризуючи своїх героїв? 4. Поміркуйте, чому божественний коваль Гефест саме таку симво­ ліку обрав для щита Ахілла. 5. Виберіть з тексту епітети, які використовує Гомер, характеризу­ ючи Ахілла, Гектора.

IV Дайте відповіді на питання. Обґрунтуйте їх. 1. Чи можна вважати перемогу Ахілла чесною? 2. Кого з героїв «Іліади» (Ахілла чи Гектора) можна назвати благо­ родним? 3. Чи змінився Ахілл після смерті Гектора? Доведіть це. 4. Чому нас вчать гомерівські герої? Чому вони стали безсмертними? 5. У чому гуманістичний пафос твору? 6. Висловіть своє ставлення до Ахілла. Аргументуйте свою думку, наведіть відповідні цитати з тексту твору. 7. Висловіть власні враження від твору?

Індивідуальні завдання 1. Складіть порівняльну таблицю образів Ахілла та Гектора. 2. Підготуйте візитку одного з героїв поеми Гомера «Іліада».

ЛІРИКА ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ Історичний иеріод VII—IV ст. до н. е. характеризується неспоко­ єм, війнами, міжусобицями. Родові зв’язки розривалися, родючі землі захоплювата знать. Безземельні Л ірика- творн.у яких знахо­ дять втілення найглибші та найщи- селяни готові були зі зброєю в руках ріші переживання поета, його думки, добувати собі шматок поля. У цей не­ відчувається особиста оцінка явищ спокійний час героїчні ідеали минуло­ го втрачають привабливість, відходять у небуття. У багатьох країнах владу захоплюють тирани. Новим иравителям-тиранам потрібно було встановлювати свій авторитет. Для надання блиску своїй владі тирани запрошувати до себе художни­ ків, які прикрашали резиденції правителів, і поетів, які уславлюва­ ли їхні імена. Героїчний епос із його повільними розповідями цро давноминулі події сприймався як голос учорашнього дня, що не дає відповіді на болючі питання нової епохи. Отже, у VII—IV ст. до н. е. на зміну гомерівському епосу прийшла лірика, яка розкривала вну­ трішній світ людини, нередавата її настрої і почуття. Ліричну поезію спочатку називати мелікою (грец. теїов - нісня), що виконувалася під музичний інструмент - ліру. Сучасні літературознавці давньогрецьку лірику поділяють на пі­ сенну (виконуватася під супровід музичних інструментів) і декла­ маційну (яка виконуватася під музи­ Елегія - ліричний вірш задумли- ' ку, а пізніше і без музики). До декла­ ного, сумного характеру. В античній маційної лірики натежить елегія і ямб. поезії —вірш будь-якого змісту, напи­ Засновником елегії вважають Тіртея, саний двовіршами певної форми. Ямб — в античному віршуванні — ямбу —Архілоха. триморна двоскладова стопа. М еліку поділати на сольну (яка ви­ конувався самим поетом або солістом) та хорову( виконувалася хором). Батьківщина меліки - острів Лесбос, розташований недатеко від західного узбережжя Малої Азії. Яскра­ вою представницею сольної лірики вважають Сапфо. В ямбічному вірші ритмічний акцент припадає на парні (сильні) склади. Одним з найкращих представників ямбічної лірики Еллади був Архілох. Тіртей - давньогрецький ноет, котрий уславив себе написанням елегій. Біографічні відомості про Тіртея скупі. Ще з античних часів дійшла легенда, що він був афінським гро­ мадянином і походив з дому Афідна. За легендою він був шкіль­ ним учителем, кульгав. Снарта на цей час вела Мессенську війну, але перемогти ворога не могла. За порадою дельфійського оракула спартанці ніби звернулися до Афін із проханням призначити для спартанського війська полководця. Афінські громадяни, які не дуже полюбляли спартанців за їхню схильність до монархи, вирішили з них поглузувати і виділили їм кульгавого вчителя і поета Тіртея. А той у першому ж бою вщент розбив військо мессенців. І назавжди залишився жити у Спарті.

Проте ця легенда малоймовірна, оскільки спартанці ніколи би не призначили іноземця, та й ще з фізичною вадою, своїм полко­ водцем - це їм забороняв закон. На афінське походження Тіртея вказував збіг двох географічних назв: місто Афідна було і в Аттиці, і в Лаконіці. Та й афінянам, мабуть, надію вже кортіло приєднати до блискучої плеяди своїх ноетів і талановитого Тіртея, тим більше, що Спарта взагалі їх не мала - мистецтво у ній було заборонене. Імовірнішим усе ж здається переказ про спартанське походження Тіртея. Це підтверджують значною мірою і його вірші - усі вони на­ сичені ідеологією суворого воїна-спартанця. Поет постійно прослав­ ляє мужність і вірність високому обов’язкові спартанського вояка, закликає його до бою. Урешті, питання про походження цього поета не таке вже й важ­ ливе. Хай талі як, Тіргей постає автором талановитих елегій, що сприяли перемозі спартанського війська над ворогом. Перед тим, як іти в бій, він написав для спартанських вояків глибоко патріотичну елегію, яку вони й заспівали, вирушивши у вирішальну битву. І ця пісня так запалила їхні серця, що вони в єдиноліу нестримному по­ риві вмить зламали опір супротивника. У творах Тіргея яскраво звучить тема захисту батьківщини. У його поетичних творах поєднуються сумні роздуми із закликом до рішучих дій. У вірші «Добре вмирати тому...» Тіртей закликає до героїзму. Звертаючись до героїв давніх міфів, поет прагне пробудити бойовий дух спартанців, переконати їх у необхідності бойових зма­ гань. В и щ и л і щастям він вбачає загибель на полі бою заради міста та його громадян. Тіртей прославляє бойову звитягу, закликає вої­ нів дотримуватися бойового кодексу. Пісні Тіртея про звитяги воїна спартанці співали і під час відпочинку, і після молитов Тіртей та його пісні надихнули спартанців на перемогу. У Греції твори Тіртея були широко розповсюджені. Значну роль елегія відіграла у поезії Лесі Українки, Івана Фран­ ка, Богдана-Ігоря Антонича та інших українських поетів. «Добре вмирати тому...» Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну, Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах. Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі Ниви покинуть і йти жебракувати в світи, З матір’ю милою, з батьком старим на чужині блукати, Взявши з собою діток дрібних і жінку сліутну. Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить, Лихо та злидні тяж кі гнатимуть скрізь втікача. Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє, Горе й зневага за ним підуть усюди слідом. Тож як справді не знайде втікач поміж людолі ніколи Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю, — Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.

В битві поляжемо ми, не пожалієм життя. О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою, Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть. Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте, Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою. Віком похилих, у кого слабкі вже коліна, ніколи Не покидайте старих, з битви утікши самі. Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних Воїн ноляже старий, в нерших уиавши рядах, — Голову білу безсило схиляючи, сивобородий, Дух свій відважний віддасть, лежачи долі в пилу, Рану криваву свою не забувши руками закрити, Страшно дивитись на це, соромно бачить очам Тіло старе без одежі! А от юнакові —все личить, Поки ще днів молодих не осипається цвіт. Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах. Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане, В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста. Переклад Григорія Конура

Працюємо з текстом 1. Визначте основну тему та ідею елегіїТіртея «Добре вмирати тому...». 2. Як ви розумієте ці слова поета: «Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє, Горе й зневага за ним підуть усюди слідом»? 3. Чому елегія Тіртея користувалася такою популярністю серед воїнів-спартанців? 4. Спробуйте порівняти героя елегії Тіртея з воїнами Гомера. 5. Які почуття викликає у вас ця поезія? Що ви відчуваєте? 6. Якою постає людина у творі Тіртея? 7. На які відкриття в самому собі, у своїй душі налаштувала вас елегія Тір­ тея «Добре вмирати тому...»?

Індивідуальне завдання Складіть сенкан або діаманту до творчості Тіртея.

Сапфо (VII—VI ст.

до н.е.) Визначна давньогрецька поетеса, на­ родилася в аристократичній сім’ї иа ост­ рові Лесбос. Була засновницею та начальницею «Дому Муз« при храмі Афродіти, гурт­ ка знатних дівчат, яких навчала музи­ ці, віршуванню й танцям. У центрі її лірики— теми любові, ніжного спілку­ вання подруг, дівочої краси. Ще за життя Сапфо стала легендою, Платон називав її «десятою музою«, Катулл та Горацій її наслідува­ ли. На острові Лесбос карбували монети із зображенням поетеси. Об­ раз поетеси часто зустрічається у творах живописців, скульпторів, ро­ маністів, драматургів. Іван Котляревський, Іван Франко, Агатангел Кримський перекладали її твори. На еолійському діалекті, яким писа­ ла свої твори поетеса, її ім’я звучить, як «світла, осяйна« Вже в юному віці Салфо писала оди, гімни, елегії, святкові і за­ стільні пісні. За свідченням сучасників, Санфо була невисокого зрос­ ту, дуже смаглява, з живими блискучими очима і довгими темними локонами уздовж щік. Є відомості,що ніби нею захопився ноет Ал­ кен, однак зв’язок не переріс у сильне ночуття. Такими словами поетеса з Лесбосу дала віднір Алкею «Коли б твій намір чистий і добрий був, тоді б і слово легко злетіло з уст, і вниз очей не оиускав би, сміло казав би чого бажаєш«. Головною темою її сольної лірики стала тема кохання, утвердження ідеалу жіночої краси. У своїй ліриці Санфо звертається до народної творчості,використовує міфологічні сюжети. Вона приділяє увагу внутрішньому світу людини, її коханню, переживанням. Творам Санфо притаманні щирість почут­ тів, тонке відчуття краси природи, поетична виразність, мелодійність мови. Лірика Саифо рідко виходила за межі сугубо жіночих переживань, однак пере­ живання ці були виражені поетесою з надзвичайною простотою і яскравістю. Поезії Саифо вилинули на творчість Лесі Українки. Примітка 9 муз, покровительок різноманітних видів мистецтва та науки: Мельпомепа - муза трагедії,

Кліо - муза історії, Талія - муза комедії, Евтерпа - муза ліричної поезії, Ерато - муза любовної лірики, Терпсіхора - муза танців, Полігімшя - муза гімнів, Калліопа - муза епічної поезії, Ураніл - муза астрономії.) У сучасній мові у иереносному значенні муза - натхнення, творчість. «Барвношатна владарка, Афродіто...» Барвношатна владарка, Афродіто, Дочко Зевса, підступів тайних повна, Я молю тебе, не смути мені ти Серце, богине, Але знов прилинь, як колись бувало. Здалеку мої ти благання чула, Батьківський чертог кидала й до мене На колісниці Золотій летіла ти. Міцнокрила Горобина зграя, її несучи, Над землею темною, наче вихор, Мчала в ефірі. Так мені являлася ти, блаженна, З усміхом ясним на лиці безсмертнім: «Що тебе засмучує, що тривожить, Чом мене кличеш? І чого бажаєш бентежним серцем, І кого схилити Пейто повинна Афродита. Статуя. У ярмо любовне тобі? Зневажив Хто тебе, Сапфо? Хто тікає —скрізь піде за тобою, Ода —вірш урочистого характеру на честь богів, видатних осіб або по­ Хто дарів не взяв - сам дари нестиме, дій, шшіномовна пісня. Хто не любить нині, полюбить скоро, Хоч ти й не схочеш...» 0, прилинь ізнов, од нової туги Пейто — богиня умовляйня, пере конування, супутниця й помічниця Серце урятуй, сповни, що бажаю, Афродіти і Гермеса. Поспіши мені, вірна помічнице, На допомогу. Переклад Григорія Конур

Працюємо

з

текстом

1. Виразно прочитайте поезію. Висяовіть свої відчуття від прочитаного. 2. Якими епітетами наділяє Сапфо Афродіту в поезії? Зачитайте і проко­ ментуйте. 3. В чому особливість поезії Сапфо? 4. Чому поезію «Барвношатна владарка, Афродіто...» називають одою? Доведіть.

5. Про що ми дізнаємося з поезії про її авторку? Зачитайте. 6. Випишіть епітети, якими Сапфо наділяє Афродиту. 7. Які кольори відповідають вашому сприйняттю цієї поезії? Емоційна за­ барвленість яких слів, словосполучень відповідає обраним кольорам? 8. Яка за характером мелодія відобразила б настрій оди Сапфо? 9. Проведіть диспут поетів Тіртея і Сапфо, у якому кожен з поетів намага­ ється відстояти свою творчу позицію.

Індивідуальне завдання Спробуйте написати твір за метафорою на тему «Сапфо».

Український контекст

Григорій Кочур (1908-199 4 ) Народився в селі Феськівка Меиського району Чернігівської області в селян­ ській родині. Навчався в Київському інституті народної освіти. Викладав у Тираспольському та Вінницькому' педін­ ститутах. У1943 разом з дружиною без­ підставно заарештований, засуджений до каторжних робіт на шахтах системи ГУЛЛГ м. Інта (Комі ЛРСР). Тут посів провідне місце в інтернаціональному гуртку інтелігенції, не припиняв творчої діяльності. Перекладав, писав вірші, вивчав із допомогою в’язнів нові мови, зокрема, естонську, латвійську, вірменську, грузинську, долу­ чав до цього друзів. Активне духовне життя допомагало протистояти реаліям каторги. Після звільнення у1953році і реабілітації у 1962 році Кочур повернувся в Україну й оселився в м. Ірпінь, під Києвом. Його переклади охоплюють 26 століть, починаючи від Лрхілоха (давньогрецька поезія) і закінчуючи сучасними поетами, три континенти (Європа, Америка й Азія), близько 30-ти літе­ ратур. Він автор статей з теорії перекладів, кваліфікованих пе­ редмов до видань зарубіжних авторів, численних рецензій і спо­ гадів. Кочур - лауреат премії ім. М. Рильського за переклади і Державної премії ім Т. Шевченка за книгу «Друге відлуння». Тільки у 82-річному' віці дістав можливість прийняти зарубіжні запрошення і виступити з доповідями на наукових конференціях у США (Ілліпойський університет, 1991), у Польщі й Чехії (1992) Ко­ чур був дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, на­ городжений медаллю НТШ ім. М. Грушевського.

ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР

Знаменита чоргюфігурна чаша «Діоиіс у човні» Ексскія. Бл. 530р. до н.е. Державне античне зібрання. Мюнхен.

Давньогрецький театр виник напри­ кінці VI ст. до н.е. на основі сільських святкувань на честь бога Діоніса. На цих святах виконувалися пісні на честь улюбленого бога Діоніса, бога веселощів і вина. Святкування зазвичай суцроводжувалося хороводами, танцями і дифірамбами (жанр давньогрецької хо­ рової лірики). Драма - у грецькій мові означає дійство на честь бога Діоніса, яке виконавці відтворювали танцями і мімікою. На свято одягали маски з ца­ пиними бородами і рогами, зображуючи супутників Діоніса - сатирів (звідси на­ зва —сатирова драма). Це дійство і стало передвісником давньогрецького театру.

Схема Давньогрецького театру Давньогрецький театр складався з 3 основних частин: орхестри, скени і театрону і був відкритою будівлею великих розмірів. Сцена складалася з довгої вузької платформи і з трьох сторін була обнесена стінами, з яких задня (з навісом) називалася скеною, біч­ ні — параскепіями, а сама сцена - предскевіем. Підняте уступами півколо сидінь для глядачів нази­ валось амфітеатром, місце між сценою і амфітеатром - орхе­ строю, де містився хор, який ке­ рувався корифеєм. Декорацій у давньогрецькому театрі не було. Найдавнішою театральною будів­ Перший грецький театр —Театр лею у Греції був Театр Діоні­ Діоніса а Афінах. са в Афінах кінця VI століття до н. е. Афінський театр Діоніса міг вмістити до ЗО 000 глядачів. Театр займав важливе місце у громадському житті греків. Зна­ чення театру особливо зросло в період розквіту полісної демократії (V століття до н. е.). Творчість великих драматургів Есхіла, Софо­ кла, Еврініда, Аристофана відобразила найважливіші сторони сус­ пільного, політичного і духовного життя стародавніх греків і ство­ рила театр досконалої художньої форми.

ь

Він був трибуною для широкого розповсюдження нових думок, ви­ світлення найбільш болючих про­ блем своєї сучасності. Великим було його суспільне і виховне значення. Хоча, зазвичай, сюжети грецьких трагедій походили із міфів, вустами міфологічних персонажів драматур­ ги завжди говорили нро свою сучас­ ність, про моральні норазки і пере­ моги героїв своєї дійсності. Організацію театральних видо­ вищ брала на себе держава, і з се­ редини V ст. до н. є. з міської казни виділялися спеціальні театральні субсидії (теориком) для малозабезнечених громадян. Відвідувати те­ атр мати право усі вільні афіняни. Жінок і підлітків не допускали на комедії. Важливо підкреслити, що з часів тирана Пісістрата, який за­ початкував свято Великих Діонісій, театр став державним закладом. Основні драматичні жанри Дав­ ньої Греції : трагедія, комедія, сатирівська драма.

**мь<гт»*и* ч*і»

Театр Діоніса в Афінах в римський час

Есхіл (5 2 5 -4 5 6

до н. е.) Есхіл — «батько» давньогрець­ кої трагедії, перший із трьох великих афінських трагіків V ст. до н. е. разом із Софоклом та Еврілідом. Небагато ві­ домо про його біографію. Народився Есхіл в 525 р. до п. е. в аттичному по­ селенні Елевсіиі, походив зі старовин­ ного аристократичного роду. В молоді роки Есхіл був свідком повалення ти­ ранії і демократичних реформ Клісфена; у зрілому віці брав участь у най­ важливіших битвах греко-перських воєн: при Марафоні (490), Саламіні (480) і Платеях (479). Писати Есхіл почав після двадцяти років, але успіху домігся лише після сорока. Тоді він був, мабуть, найбільш популярним в Афінах трагічним по­ етом. Помер Есхіл у Сицилії в 456 році.

76

О /--

---'і Про смерть Есхіла існує легенда, згідно з якою вій знав від ора­ кула, що загине від удару з неба. Щоб уникнути випадкового па­ діння на голову якого-пебудь предмета в місті, він вирушав у поле і там обдумував і писав свої твори. Та втекти від долі йому пе су­ дилось. Якось орел, тримаючи в пазурах черепаху, шукав скелю, об яку можна було б розбити панцир своєї жертви. Оскільки Есхіл був лисий, то орел помилково сприйняв його голову за блиску­ чий камінь і випустив зі своїх пазурів черепаху просто па поета. Всього Есхіл написав не менше 80 драматичних творів, але з усієї кількості написаних ним трагедій до иас дійшло лише сім. Це «Пер­ си», «Благальпиці», «Семеро проти Фів», «Прометей прикутий» і єдина трилогія —«Орестея». Есхіл жив у часи, коли демократичні порядки в Афінах не зміцні­ ли, у самому' місті точилася напружена боротьба між родовою аристо­ кратією і демократією, яка робила свої перші кроки. Тривав перехід­ ний період, тому давні традиції родового суспільства позначалися па свідомості громадян. Не уник впливу родової ідеології й Есхіл. Цим пояснюється складність поета, якому' були близькі погляди та інтер­ еси частини родової аристократії, але який водночас не міг бачити того нового й прогресивного, що несли з собою демократичні перетво­ рення в державі. Bin поділяв погляди тієї просвіченої аристократії, яка сприяла віяння часу і почала відстоювати права людини нового періоду, заперечуючи варварство і дикість архаїчного минулого. Ця аристократія усвідомила вже перевагу полісної системи над застарі­ лою родовою, що вирізнялася первісними, певизиаченими відносина­ ми між людьми. Тому Есхіл з такими патріотичними піднесеннями закликає еллінів на захист Афінської держави.

V___________________________________________________________________________________________________________ J

Заслуга Есхіла полягає у створенні могутніх характерів. Він удо­ сконалив драматичну техніку: обмежив участь, а отже, й значення хору; увів на сцену другого актора, що уможливило розвиток дії і пожвавлення діалогу. Образи Прометея Кассандри, Електри наза­ вжди увійшли до скарбниці світової драматургії. Велику роль у тра­ гедіях Есхіла грали музичні елементи, хорові і сольні партії. Есхіл удосконачив акторський склад і урізноманітнив маски. Есхіл удосконачив форму трагедії, увів формулу трагічного мов­ чання, створив атмосферу жаху на сцені, пофарбовані маски, деко­ рації, костюми, танці й танцювачьні фігури, першим почав писати трагічні трилогії. Трагедія «Прометей закутий» належить до пізнього періоду твор­ чості Есхіла. Очевидно, трилогія була написана у 469 році до н. е Сюжет трагедії запозичений з міфу про покарання Прометея, який всупереч волі Зевса викрадає з Олімп а вогонь і дарує його людям. До того часу люди вели напівтваринний спосіб життя, а богів-олімпійців зовсім не обходити їхні бідування. Прометей приніс вогонь й навчив людей обробляти землю, будувати житла, лікувати хвороби, читати й писати, приносити богам жертви. За непослух Зевс, якому Прометей колись допоміг' здобути владу над світом, наказав прикувати титана до скелі на краю світу. Образ прихильного до людей учителя - Про-

метел набув надзвичайної ваги серед афі­ нян у період розквіту ремісництва, тор­ гівлі, мистецтва та медицини. Прометей, прикутий до скелі, скар­ житься на невдячність та свавілля но­ вітніх божеств і пригадує, як він до­ поміг людям. Він наділив їх розумом, навчив ремісництву. «Не знали ні тес­ лярства, ні підсонячних домів з цегли, а в землі селилися, мов комашня моторна, десь у темряві печер глибоких, сонцем не осяяних». Прометей навчив смерт­ них арифметиці, письму «і творчу дав їм пам’ять». Він показав, як уярмити тварин, щоб вони допомагали у важкій роботі, як будувати кораблі. Та це ще не всеї «Я їх навчив вигойні ліки змі­ шувать, щоб цим перемагати всякі хво­ рості». Прометей дав людям вогонь, по­ Прометей несе людям казав, що глибоко попід землею сховані вогонь (Фюгер, 1817) «скарби - залізо, мідь, срібло й золото». Коли ж Хор радить не перейматися так справами людей, Прометей каже, що така його Доля, а її ніхто ще не зміг уникнути. Навіть Зевс. Але Прометей нікому не відкрив таємницю, коли Зевс царюва­ ти вже не буде.

ЕСХІЛ Прометей закутий Пролог Скеляста гірська пустеля. Три божества - Гефест з молотом і ланцюгом в руках . Влада і Сила - підводять в'язня Прометея до скелі.

ВЛАДА От і прийшли ми аж на самий край землі, В безлюдну далеч Скіфії пустельної. Нора, Гефесте, повеління виконать Отцеве і до кручі стрімковерхої 5] Оцього міцно прикувать зухвалого Нерозривними ковами залізними. Твій квіт укравши, на усе придатного Вогню він сяйво смертним дав,- за гріх оцей Повинен кари від богів зазнати він, 10] Щоб научився Зевсові коритися І так прихильно до людей не ставився. О Владо й Сило, волю вже ви Зевсову Вчинили, - більше вам робити нічого. А я прикути бога чи наважуся

15] Родимого до кручі буревійної? Та зважитись повинен неминуче я,Отцевим страшно повелінням нехтувать... (До Прометея). Високодумний сину велемудрої ФемідиІ Хоч недоброхіть, кайданами 20] Тебе припну я до бескету голого, Де ти людського не ночуєш голосу Й обличчя не побачиш; сонцем палений, Увесь ти почорнієш і радітимеш, Що світло дня барвистошатна вкрила ніч... 25] Та знову сонце ранню росу висушить, І знов тебе ця вічна мука гризтиме — Бо ще й не народився визволитель твій. Ось нлід твоєї до людей прихильності. Ти богом бувши, гніву не боявсь богів ЗО] 1 нонад міру смертним ти пошану дав Отож ці кручі завжди стерегтимеш ти Без сну й спочинку, ніг не розгинаючи, 1 марні будуть скарги всі і лементи, Бо невблаганне серце у Кроніона,35] Жорстокі завжди ці нові велителі! (до Прометея)

Тепер зухвальствуй і кради богів дари Для тих недовгоденних! З тяжких мук твоїх Здолають, може, смертні увільнить тебе? 85] Даремно Прометея прозорливого Ім’я ти маєш - сам-бо потребуєш ти В недолі ІІрометея-визволителя. Гефест, Влада й Сила відходять. ПРОМЕТЕЙ (са м )

Ефіре божественний! О джерела рік! 0 бистрокрилі вітри й незліченної 90] Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх, 1 всевидющий сонця круг,- вас кличу я, Погляньте, що - сам бог —я від богів терплю! Подивіться, ганебне яке Мордування довгі тисячі літ 95] Терпітиму я! Безчесні які мені вигадав пута Блаженних богів новий володар. Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх Я ридаю... Коли ж буде край Безбережному цьому стражданню? 100] Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я Передбачаю завжди, й несподіваних Нещасть нема для мене, - отже, легко Повинен долю зносити присуджену:

105] То - нездоланна сила Неминучості. Та як мені мовчати й як новідати Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я Почесний дар - за це мене й засуджено: В сухім стеблі сховавши, джерело вогню 110] Я переніс таємно, й людям сталося Воно на всі мистецтва їх навчителем. Оцей-бо злочин я тепер покутую, В кайданах лютих просто неба висячи. Чути шелест у повітрі. А! а! а! Наближається хор Океанід. ПРОМЕТЕЙ

115] Але що то за шелест і подих незримий? Чи ТО боги? Ч И смертні? Ч И Інше 14) щось? Хто до бескетів цих на край світу прийшов Видивлятись на муки безмежні мої? Погляньте ж па в’язня, бездольного бога, 120] На отцевого ворога, всім божествам, Що входжають до Зевса в покої, Осоружного тим, що не в міру До смертних прихильності мав. Ой, шелест я знову чую пташиний, 125] І ефір навколо дзвенить Від помахів крил легковійних. Та страшить мене все, що надходить. На крилатій колісниці з’являється хор Океані Епісод перший ХОР

(Старша Океаніда) Скажи всю правду, розкажи докладно нам, В якій провині Зевс, тебе винуючи, 195] Глумує з тебе тяжко і безчесно так,Скажи, як ця розмова не гнітить тебе. ПРОМЕТЕЙ

Як боляче, як важко це розказувать, Та гірко ж і мовчати,- так і так болить. Як боги, вперше почали злоститися 200] І учинивсь між н и м и л ю т и й заколот, Одні-бо скинуть намагались Кроноса, Щоб Зевс владарив, інші ж їм противились, Царем богів Кроніда не бажати,- . В той час титанам радив якнайкраще я, 205] Урана й Геї дітям, та умовить їх Не міг я. Буйним серцем зневажаючи Ті хитрощі, самою тільки силою Вони здобути владу сподівалися. Не раз я чув провіщення від матері 210] Феміди-Геї (під двома іменнями

Єдина постать), як скінчиться заколот. Тоді не тиском сили, не потужністю, А підступом належить подолать богів (Вони ж мене не вшанували й поглядом, 215] Коли я перед ними говорив про це). Тому волів я краще в цих обставинах Вдвох з матір’ю допомагати Зевсові, Як-то допомагає вільний вільному. Безодня чорна тартару моєю лиш 220] Порадою - і Кроноса одвічного, І всіх його сподвижників поглинула. За цю послугу карою жахливою Владар богів жорстоко відплатив мені. Властиво-бо усім тиранам хворіти 225] На боязку до друзів недовірливість. Питали ви, з якої це причини вій Глумує так із мене,- все з’ясую вам. Трон батьківський посівши, між ботами він Дари почесні поділив і кожному 230] Дав владу. Тільки для людей знедолених Не залишив нічого, несь-бо смертний рід Хотів вій винищити і насадить новий. Ніхто, крім мене, опір не чинив йому, А я —наваживсь. Людям я рятунок дав, 235] Щоб їм, розбитим громами Кроніона, На чорне дно аіду не спускатися. За це ось муки зазнаю такої я, Що й глянуть страшно, а не те, що стерпіти. До смертних жалісливому - мені жалю 240] Нема; немилосердний був до мене Зевс, Але й його неславить, це стидовище. ХОР

З заліза треба серце маги, з каменю, З тобою щоб не мучитись стражданнями Твоїми, Прометенуі їх не бачити 245] Воліли б ми - надав серце в жалощах! ПРОМЕТЕЙ

На мене друзям гірко вже й дивитися. ХОР

Крім цього, більше не вчинив нічого ти? ПРОМЕТЕЙ

Позбавив смертних прозирання долі я. ХОР

Які ж від цього ліки ти їм винайшов? ПРОМЕТЕЙ

250] Я їх сліпими наділив надіями. ХОР

Велику смертним помічі дарував ти цим.

ПРОМЕТЕЙ

Вогонь, крім того, дав я їм в супутники. ХОР

Вогнистий нромінь - тим недовгоденним дав! ПРОМЕТЕЙ

Вогонь навчить їх багатьох умілостей. ХОР

255] За це тебе Кроніон, так. караючи... ПРОМЕТЕЙ

Катує, мучить, глуму не послаблює. ХОР

Невже твоїй недолі і кінця нема? ПРОМЕТЕЙ

Не буде, якщо салі не схоче Зевс того. ПРОМЕТЕЙ

Не думайте, що то з сваволі й гордощів Мовчу я,- в грудях серце розривається, Коли погляну на оцю ганьбу свою! Хто, як не я, новітнім божествам оцим 440] Розиоділив почесної судьби дари? Мовчу вже, ви-бо знаєте й самі иро це,Ось про недолю смертних ви послухайте: То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав, Я наділив їх мудрою розважністю. 445] Не для докору людям це розказую,Лише щоб силу показать дарів моїх. Вони раніше й дивлячись не бачили І слухавши не чули, в соннім маренні Ціле життя без просвітку блукаючи. 450] Не знали ні теслярства, ні підсонячних Домів із цегли, а в землі селилися, Мов комашня моторна, десь у темряві Печер глибоких, сонцем не осяяних. І певної ще не було прикмети в них 455] Для зим холодних, і весни квітучої, 1 золотого літа плодоносного. Весь труд їх був без тями. Таємничий схід 1 захід зір небесних пояснив я їм. З усіх наук найвидатнішу винайшов 460] Науку чисел, ще й письмен сполучення І творчу дав їм пам’ять - цю ираматір муз. І в ярма перший уярмив тварини я, Щоб у важкій роботі, приневолені, Людей своїми заступили спинами. 465] Я віжколюбних коней в колісниці вирії1 Забагатілих розкошів оздоблення. Хто, як не я, для мореплавців вигадав Між хвиль летючі льнянокрилі повози? Для смертних всі знаряддя ці я винайшов,

470] Собі ж, бездольний, не знайду я способу, Як із біди своєї увільнитися. ХОР

Вже й розум губиш у ганебних муках ти! Немов поганий лікар недосвідчений, Що сам захворів, блудиш і сумуєш ти, 475] Собі самому ліків не знаходячи. ПРОМЕТЕЙ

Та вислухайте дачі, і здивуєтесь, Які я мудрі винайшов умілості Й мистецтва,- з них найважливіші ось які: Хто занедужав, ні ниття цілющого 480] 3 трави-гойниці, ні мастей не знаючи, Без допомоги загибав лікарської,Я їх навчив вигойні ліки змішувать, Щоб цим перемагати всякі хворості. Для них я різні віщування способи 485] Установив, і перший сни я визначив, Що справджуються; роз’яснив я значення Прикмет' дорожніх, і таємних висловів, І льоту хижих, кривопазуристих птиць Яка на добре чи на зле провісниця; 490] Усі пташині з’ясував я звичаї І як живе з них кожна й чим годується, Яка в них ворожнеча і любов яка. Я показав, якими мають нутрощі У жертви бути, щоб богам подобатись, 495] Якими - жовчі і печінок кольори. Товстенні стегна попаливши й тельбухи Тварин жертовних, викрив перед смертними Я нотаемну вмілість передбачення В огнистих знаках, ще ніким не бачених. 500] Це все —від мене. Хто посміє мовити, Що глибоко попід землею сховані Скарби - зачізо, мідь, срібло і золото Він на вигоду людям, а не я, знайшов? Ніхто, крім тих, хто безсоромно хвастає. 505] А коротко сказати, то довідайтесь: Від Прометея - всі в людей умілості. ПРОМЕТЕЙ

Хоч Зевс і гордий серцем - злагіднішає, До шлюбу він такого-бо ладнається, Який його із трону скине й царської 910] Позбавить влади. Отоді-то батькове Кляття справдиться, що наклав на кривдника, З престолу Крон упавши стародавнього. А як з біди такої Зевсу вимкнути З богів нікому не добрати способу. 915] Лиш я це знаю. Хай, на троні сидячи,

Він тішиться громами піднебесними, Хай сипле з рук вогнями-блискавицями. Та вже не допоможе це ніяк йому Впаде безславно і не підведеться вій, , 920] Такого-бо на себе нездоланного Тепер цротивоборника готує він, Що той палкіше блискавиці полум’я Знайде і грім грімкіший від небесного; Морям грозу і землям потрясателя 925] Тризубця він розтрощить ІІосейдонові,Тоді довідається Зевс повалений, Що рабство - це щось інше, аніж влади трон. ХОР

Чого бажаєш, те й пророчиш Зевсові. ПРОМЕТЕЙ

Ііе тільки я бажаю, але й буде так. ХОР

930] Хтось, видно, і над Зевсом пануватиме? ПРОМЕТЕЙ

Він кару тяжчу, аніж я, терпітиме. ХОР

Як слів цих вимовляти не боїшся ти! ПРОМЕТЕЙ

Чого ж боятись? Смерті непідлеглий я. ХОР

Наслати муки ще лютіші може він. ПРОМЕТЕЙ

935] Хай шле - нема для мене несподіванок. ХОР

Той мудрий, Адрастеї хто вклоняється. ПРОМЕТЕЙ

Шануйте ви владущих і улещуйте, Для мене ж менше від нічого важить Зевс,Хай робить що захоче цей короткий час, 940] Недовго він богами керуватиме. Та он від Зевса, бачу, носланець біжить Прийшов він, певно, із новою звісткою, Оцей служник тирана новочасного. З ’являється Гермес. ГЕРМЕС

До тебе, мудрія гостроязикого, 945] Богів зрадливця, а людей шановника, До тебе, вогнекрадця, промовляю я! Звелів отець все розказать про шлюб отой, Що через нього, похвалявсь ти, влади він Позбудеться. Докладно і виразно все 950] Ти, Прометею, розкажи без загадок! Цю путь удруге не примушуй міряти,Сам знаеш-бо, цим Зевса не власкавити.

ПРОМЕТЕЙ

Яка зарозуміла й гордовита вся Розмова ця прислужника богівського! 955] Недавно ви при владі стали й мислите. У замках безнечальних домувать повік? Падіння двох тиранів чи не бачив я? [57] Побачу, як і третій, що при владі е, Внаде ганебно й скоро. Сподівався ти, 860] Що цих богів новітніх я злякаюся? Далеко ще до цього. Поспішай назад Дорогою, якою і прийшов сюди,Нічого ти від мене не дізнаєшся. ГЕРМЕС

Отож-бо цим зухвальством і сваволею 965] Себе й завів ти в безвихідь страждань оцих. ПРОМЕТЕЙ

Свого нещастя на негідне рабство я Не проміняю,- це запам’ятай собі. ГЕРМЕС

Мабуть, у рабстві краще бути в скель оцих, Ніж Зевса-батька вісником довіреним? ПРОМЕТЕЙ

970] Отак і треба зневажать зневажників. ГЕРМЕС

Ти муками своїми мовби тішишся? ПРОМЕТЕЙ

Я тішуся? Такої ворогам моїм Жадав би я утіхи, й серед них - тобі. ГЕРМЕС

За ці нещастя і мене винуеш ти? ПРОМЕТЕЙ

875] Скажу одверто,- всіх богів ненавиджу, За добре злим мені вони віддячили. ГЕРМЕС

Як подивлюсь я - справді тяжко хворий ти. ПРОМЕТЕЙ

Як хворість то - ненавидіти ворога. ГЕРМЕС

Але ти в щасті був би ще нестерпніший! ПРОМЕТЕЙ

Ой-ой! ГЕРМЕС

980] Ой-ой? Це слово невідоме Зевсові. [58J ПРОМЕТЕЙ

Старіючи, усього час навчить й о т . ГЕРМЕС

А ти ще й досі не навчився розуму. ПРОМЕТЕЙ

Ба ні,- не розмовляв би я з прислужником.

ГЕРМЕС

Нічого, видно, батькові не скажеш ти? ПРОМЕТЕЙ

985] Не дякувать чи можу, власкавлений! ГЕРМЕС

Глузуєш ти із мене, ніби з хлопчика. ПРОМЕТЕЙ

Чи ти ж не хлончик? Навіть ще дурніший ти, Якщо від мене сподівавсь довідатись. Ні мук таких немає, ані хитрощів, 990] Щоб ними Зевс присилував сказати це, Аж ноки цуг ганебних не розв’яже він. Нехай палючим кидав він нолум’ям, Завіє все снігами білонерими, . Громами хай загрожує підземними,995] Нічим мене сказати не присилує, Кому його належить з трону скинути. ГЕРМЕС

Побачиш сам, чи допоможе це тобі..’ ПРОМЕТЕЙ

Все передбачив і давно вже зважив я. ГЕРМЕС

Наважся, о наважся, нерозсудливий, 1000] Хоч задля мук цих розумніше мислити. ПРОМЕТЕЙ

Дарма, мов хвиль прибоєм докучаєш ти Вмовлянням. Не думай, що, лякаючись Погрози Зевса, стану я, мов женщина, Благать, кого ненавиджу, й ламатиму 1005] я руки но-жіночому, щоб змилувавсь І увільнив з кайданів,- ні, не буде так. [59] ПРОМЕТЕЙ

1040] Все я знав наперед, що звістив він мені. Мук зазнати ворогу від ворогів Не ганьба. Хай же ринуть на мене вогню Дволезого кучері, неба ефір Хай від грому, від натиску буйних вітрів 1045] Розірветься на частки: землю важку [60] Аж до самих основ, до коріння її, Переможний хай похитне буревій; В шумуванні шаленім хвилі морські Хай сплетуться з шляхами небесних світил. 1050] В вировому коловертні долі нехай Закинуть в Тартару чорну глибінь Моє знесилене тіло - на смерть Ніколи мене не вбити! ГЕРМЕС

Супротивні вітри летять звідусіль В незрименному герці,- заколот, бій,

Вітрове повстання! В страшній боротьбі Все змішалось —новітря і хвилі морськії 1090] Всю цю бурю наслав розлючений Зевс, Щоб мене вжахнути. О нречесна мати моя, о ефіре, Що світлом усіх обіймаєш, поглянь Я страждаю безвинно. При громі й блискавицях скеля з Прометеем провалюється в безодню. Переклад Бориса Тена

Завдання за рівнями І 1. Що вам відомо про давньогрецький театр? 2. Дайте визначення літературознавчого терміну «трагедія». 3. Що нового зробив Есхіл для створення давньогрецького театру? 4. Хто із українських митців звертався у своїй творчості до образу Прометея?

1. 2. 2. 3. 4. 5.

Що є спільного у сучасного і давньогрецького театри? Які цікаві факти ви дізналися про Есхіла? Чим зацікавила вас біографія Есхіла? Чому Есхіла називають «батьком трагедії»? За що Зевс покарав Прометея? Які благодіяння дав Прометей людям?

III 1. Схарактеризуйте образ Прометея з трагедії «Прометей закутий». 2. Складіть цитатний план-характеристику образу Прометея. 3. Спробуйте порівняти образ Прометея у давньогрецькому міфі і трагедії Есхіла.

IV 1. Чим образ Прометея приваблює людей? 2. Поміркуйте, яких людей в наш час порівнюють з Прометеем?

Індивідуальні завдання 1.

Випишіть із трагедії Есхіла «Прометей закутий» слова., що, на ваше пере­ конання, є ключовими в розкритті головного героя твору. Поясніть, чому саме ці слова ви обрали.

2. За допомогою малюнка (образної, схематичної, графічної візуалізації) та його обґрунтування (пояснення, чому саме ці образи, схеми, кольори ви обрали, як це узгоджується з авторським задумом) покажіть своє сприй­ няття ідейного змісту трагедії Есхіла «Прометей закутий». 3. Створіть постер до трагедії Есхіла «Прометей закутий». 4. Підберіть музичні фрагменти, які, на вашу думку, передають характер Прометея. 5. Підготуйте повідомлення на тему: «Особливості облаштування давньо­ грецького театру».

«ЗОЛОТА ДОБА» ДАВНЬОРИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Давньоримська література досягла свого розквіту за час правління иринценса Октавіана Августа (кінець І ст. до н.е. - іюч. І ст. н.е.), тому її називають ще “добою Августа”. Будь-яка плідна доба літератури - це діяльність талановитих письменників (немає талан­ тів - немає і “золотих чи срібних діб”). У “добу Августа” розцвіли таланти передовсім ліриків: Вергілія, Горація, Овідія.

Публій Вергілій Марон (7 0 -1 9 рр. до н.е.) Вергілій народився 15 жовтня 70 до н. е. біля Мантуї, у селищі Анди. За нереказом Светонія, його матері нід час вагітності наснилося, начебто вона народила лаврову гілку, що, торкнувшись землі, від­ разу пустила корені й виросла у зріле дерево з безліччю різних плодів і квітів. За однією з версій, його батько був гон­ чарем у державного чиновника Магія, з до­ чкою якого він згодом одружиться. Завдяки наполегливій праці батька та фінансовій під­ тримці тестя сім’я Вергілія досягла певних статків, що дозволило не тільки дати синові добру освіту, але й залишити йому у спадок невеличкий маєток поблизу Мантуї. Освіту Вергілій здобував у риторичних „ „ , , «в V» тт Бюст Вергілія при вході школах ’... Кремона, Медюлана и Рима. Пер. г „ , . г г в його склей в Неаполі ші вірші молодого поета привернули увагу впливового на той час державного діяча, ора­ тора та історика Асінія Полліона, який, між іншим, цікавився і літературою. Вергілій, коли було йому 19 років (бл. 51 до н. е.) поїхав до Риму навчатися риторики - у ті часи обов’язкової складової вищої освіти, необхідної для політичної кар’єри. Пробувши у Римі близько року, він приєднався до заснованого Філодемом в Неаполі гуртка епіку­ рейців, який очолював Сірон. І хоч Вергілій готувався до кар’єри V

адвоката, природна сором’язливість визначила його життя як поета. У політичному житті Вергілій участі не брав. У Неаполі чи побли­ зу нього Вергілій прожив майже все своє життя. Лише зрідка від­ відував Рим, бував на Сицилії й у Таренті та один раз відвідав Гре­ цію. На п’ятдесят другому році життя Вергілій пустився у велику подорож Грецією, щоб наступні три роки займатися відшліфовкою своєї поеми «Енеїда». Прибувши до Афін, Вергілій зустрівся з Октавіаном Августом, після чого вирішив відмовитися від поїздки і по­ вернутися з ним до Італії. При огляді Мегар він серйозно занедужав, на кораблі хвороба ще посилилася, і незабаром після прибуття в Брундизій Вергілій помер 20 вересня 19 р. до н. е. Прах його перенесли до Неаполя і поховали біля другого каменя на ІІутеоланському шляху; для своєї гробниці він склав такий двовірш: У Мантуї був народжений, помер у Калабрії, спочиваю У Иарфенопеї - оспівував пасовиська, села, вождів. Де пасовища - натяк на твір «Буколіки», села —на «Георгіки», вождів - на «Енеіду». Твір «Буколіки» (від грец. «Ьикоііка») в и й ш о в у 39 р. до н.е. і вважається початком літературної діяльності Вергілія. Збірка «Бу­ коліки» складається з десяти віршів - еклог. Найчастіше еклоги це діалог двох пастухів. Темою пісень у більшості віршів є любовні страждання героїв. Важливе місце у пастуших піснях посідає герой пасторального фольклору Дафніс, який трагічно загинув через праг­ нення противитися любовному почуттю. Отже, можна говорити про те, що «Буколіки» утверджують владу кохання, що охоплює увесь світ. Сучасні вчені висувають більш прозаїчну версію: поет, підлещу­ ючись до «сильних світу цього», говорить у піднесених тонах про народження дитини одного з двох претендентів - Асінія Иолліона чи Октавіана Августа, дружини яких на той час були вагітні і ось-ось повинні були народити. У нринцепса Октавіана народилася дочка Юлія, що ж стосується Асінія ПолЛіо­ «Буколіка* — (від грец. Ьикоіоя на, то він виявився щасливим батьком, — «пастух») жанр античної поезії, в якому доля подарувала сина. якому мовилося про вільне, безтурбо­ Після виходу «Буколік» Вергілій тне, щасливе життя на селі. «Георгіки» - (грец. укаїртЕту —«гос­ стає одним з найвідоміших і найпопуподарювання на землі») — в широко­ лярніших римських поетів. Він вхо­ му сенсі- пісні та поетичні твори про дить до літературного кола, очолюва­ сільське господарство, мають прак­ ного Меценатом - близьким другом тичне значення. > Октавіана Августа. Саме Октавіану та Меценату поет присвячує свій наступний твір —дидактичну поему «Георгіки», що писалася упродовж семи років (37-30 роки до н.е.). Основна ідея твору - поетизація і, якоюсь мірою, пропаганда жит­ тя в сільській місцевості, ідеалізація сільськогосподарської праці.

«Георгіки» - друга поема Вергілія, складається з чотирьох книг. Тема першої - рільництво, другої - садівництво, третьої- тварин­ ництво, четвертої- бджільництво. Кожна книга починається з мо­ литви - звертання до богів і похвали Меценату та імператору Ав­ густу. У «Георгіках* людина представлена як частка природи, яка зобов’язана жити й працювати за її законами. Як дидактичний твір, що має загальнолюдську спрямованість, поема носить не тільки фі­ лософський, але і повчальний характер, бо містить чимало життє­ вих і господарських порад, що свідчать про знання автором умов сільського життя, сільської праці. Головне для Вергілія - показати моральні й економічні переваги життя і праці на землі. Найкращим твором Вергілія вважається епічна поема «Енеїда», написана на прохання самого Октавіана Августа. Робота над поемою почалася у 29 році до н.е. і продовжувалася до смерті поета. В осно­ ві її лежить сказання про благочестивого троянця Енея, сина Анхіза й Венери, що втік під час пожежі Трої в латинську землю. За офі­ ційною версією римляни вважалися нащадками тро­ янців, а рід Юліїв, до якого зараховував себе Октавіан Август, вів своє походжен­ ня від с ам о т Енея. Поема Вергілія мала стати хвалою предкам Октавіана і давніх традицій, реставратором яких себе вважав. Біль­ шість мотивів «Енеїди» Вергілій знайшов вже в іс­ нуючих обробках сказання про Енея, але вибір і роз­ ташування їх належать са­ мому Вергілію і підпоряд­ ковані його поетичному за­ вданню. Ж аа-Жозеф Тен я сои. Вергілій читає З самого початку автор Еие'іду Августу та Оптовій 1787 поділив поему на 12 книг (9896 рядків), кожна з яких мала бути закінченим цілим. Писав Вергілій цей твір досить своєрідно. Спершу докладний зміст кожної книги з усіма подробицями був написаний прозою, після чого поет почав її «перекладати» поетичною мовою. Залежно від настрою, ав­ тор брався то за одну, то за іншу книгу. Робота просувалася повільно й лише в 19 р. до н. е. в основному була закінчена. Поема починаєть­ ся з прославлення Енея, засновника майбутньої могутньої держави. В «Енеїді», як і в поемах Гомера, представлені два плани: боже­ ственний і людський. Але якщо у Гомера люди не завжди погоджу­ ються з волею богів, то у Вергілія це взагалі недопустимо. Так Еней завжди виконує накази богів, бо він представник майбутньої великої

військової імперії, і для нього воля богів дорівнює наказам воєна­ чальників, які обов’язково мають виконуватися. Образ Енея у поемі має дуже велике значення. Міфологічний ге­ рой втілює основні ідеали і римські доблесті епохи Октавіана Августа: благочестя, вірність своєму обов’язку, сімейні чесноти (любов до батька й маленького сина), мужність, відвага, здатність до відданої дружби, уміння цінувати союзників. У ноемі постійно й послідовно проводиться думка про те, що Еней і заснована ним держава є найбільшим благом для Італії. Це світове визнання Риму, на думку Вергілія, є не стільки справою рук людсь­ ких, скільки виконанням долі, божественного призначення Риму бути об’єднуючим началом навколишніх земель. Всю історію Риму Вергілій подав в описі щита Енея. Вирізьблені на ньому зображують легенди та історичні події, пов’язані з розви­ тком Римської держави. Вергілій глибоко шанував еллінську культуру, але протиставляв їй культуру римську, підкреслюючи її вищий і досконаліший ха­ рактер. Вергілій вирізнявся людяністю, а його мудрі й гуманістичні думки часто випереджали епоху й ріднили з поетами прийдешніх часів. Головний герой поеми - Еней - сконцентрував у собі всі доблесті епохи, як їх розумів Вергілій, - побожність, високу мораль, милосер­ дя, сміливість, розсудливість, розвинене почуття обов’язку й честі. «Енеїда» написана гекзаметром, я к и й в н о с и т ь у класичний роз­ мір багато нового й доводить до досконалості. Гекзаметр Вергілія надзвичайно гнучкий і співучий, сповнений різноманітних поетич­ них прийомів, які відображають зміст зображуваного. Поема довго була зразком «героїчного епосу» і в Римі, і в літера­ турах нової Європи. Творчість Вергілія та її вплив в історії європейської літератури є дуже вагомими. Вже за життя він став класиком, й о т твори вхо­ дили до шкільних хрестоматій і підручників, на них навіть воро­ жили, його цитували, численні його афоризми вважалися зразками мудрості, його визнавали як видатного вченого - історика Греції та Риму, знавця сільського господарства, філософії та астрономії, рито­ рики та словесності. З XVII ст. «Енеїда* стала об’єктом численних пародіювань. Взі­ рцем бурлеску й травестії є «Енеїда» І.II. Котляревського (1798 р.). За міфологічним сюжетом Котляревський приховав мрію україн­ ського народу про незалежність своєї країни. Тут є зв’язок із вну­ трішніми подіями в Україні 1775 року, коли була зруйнована Запо­ різька Січ. Український читач знайомиться з творами Вергілія у перекладах Осина Шухевича, Івана Стешенка, Миколи Зерова, Мирона Борець­ кого, Андрія Содомори, Віталія Маслюка, Михайла Білика та ін. майстрів українського перекладу.

«Енеїда» Заспів 1] Ратні боріння й героя вславляю, що нерший із Трої, 2] Долею гнаний, нрибув до Італії, в землі лавінські. 3] Довго всевншня но суші і морю ним кидала сила, 4] Бо невблаганна у гніві Юнона була безпощадна. 5] Досить натернівся він у війні, ноки місто поставив, 6] Переселивши у Лацій богів, звідки рід був латинський, 7] Родоначальники Альби й мури походили Рима. 8] Музо, про всі ті причини згадай нам, чию він образив 9] Волю божисту і що так царицю богів осмутило, 10] Що навіть мужа такого побожного змусила стільки 11] Витерпіть бід і пригод; чи такі вже боги невблаганні? 12] Місто старинне було, Карфаген, поселенці тірійські 13] Там оселились, далеко навпроти Італії й гирла 14] Тібру; було воно повне багатств і до бою завзяте. 15] Місто те, кажуть, Юнона найбільше з усіх полюбила, 16] Більше ніж Самос. Тут зброя її, тут її колісниця, 17] Тут, якщо доля дозволить, і влада над світом найвища 18] Має постати, - вона і тоді вже про це турбувалась. 19] Чула, одначе, нащадки такі із троянської крові 20] Вийдуть, що вирвуть колись із корінням твердині тірійські 21] Вийде й народ відтіля, цар могутній, в боях переможець, 22] Лівії всій на загибель: цю нитку вже випряли парки. 23] 3 острахом, щоб не збулось це, Сатурнія ще й пригадала 24] Давню війну, що вела біля Трої за любих аргейців. 25] Ще не затерлись-бо в пам’яті й гніву причини, жорстокий 26] Біль не ущух, у серці десь тліли й про присуд ІІарісів 27] Згадка, і жаль за зневагу краси; й те ненависне плем’я, 28] Й шана, яку Гані мед тепер має. За все це горіла 29] Гнівом важким до троянців, що скрізь їх морями носило, 30] Тих, що данайці іще не добили й Ахілл невблаганний 31] Не докінчив. Не впускала їх довго у Лацій, і довгі 32] Роки ще, долею гнані, вони десь морями блукали. 33] Стільки зусиль було треба, щоб римський народ утворити! 34] 35] 36] 37] 38] 39] 40] 41] 42]

Ледве земля сікулійська з очей у них зникнути встигла Й спінені хвилі солоні вони уже різали міддю, В серці своєму Юнона, предвічну ховаючи рану, Так розважала: «То я, переможена, діло облишу Вже розпочате? 1 не боронитиму я уступити В край італійський цареві тевкрійців з тієї причини Тільки, що фатум не хоче? ГІаллада могла чей спачити Флот весь аргейців, а їх потопити у морі, хоч винен Був лиш Ойлеїв Аякс біснуватий? Сама вона з хмари [23]

43] 44] 45] 46] 47] 48] 49]

Кинула Зевсів бистрий вогонь і розкидала судна, Збурила хвилі вітрами й вогнем, що у грудях пробитих Палахкотів, закрутила й на скелю стрімку настромила. Я ж, яка величаюся тим, що цариця я божа, Зевсова жінка й сестра, із одним лише плем’ям воюю Стільки вже років. Чи хто іще схоче вклонитись Юноні І принести на жертовнику їй свою жертву благальну?»

50] 51] 52] 53] 54] 55] 56] 57] 58] 59] 60] 61] 62] 63]

Так розважала Юнона у серці, розлюченім гнівом, І прибула в буревіїв країну, де Австер шаліє, В землю еольську. Еол тут, в просторій нечері замкнувши Буйні вітри й буревії шумкі, владарює над ними, В диби заковує, в вежі саджає; вони ж із досади Так у склепіннях гори гомонять, що аж т р и лунають Гомоном дужим. А зверху Еол, у твердині засівши, Берло тримає в руках, і вгамовує буйність, і гнів їх Здержує. А не робив би того, то моря всі, і землю, Й небо високе б зірвали й світами несли буревії. Батько могутній, нроте, нобоявся цього і в нечерах Темних замкнув їх, ще й гір нагромадив високих ізверху, Й дав їх під владу царя, який за твердим би законом Міцно тримать їх умів, понускаючи віжки, як треба.

64] 65] 66] 67] 68] 69] 70] 71] 72] 73] 74] 75]

Цими словами з благанням звернулась до нього Юнона: «Батько богів, всього роду людського володар, Еоле, Дав тобі владу вгамовувать хвилі, їх вітром здіймати. Плем’я, вороже мені, вже иливе но Тірренському морю Й Трою везе до Італії й здоланих в битві ненатів. Дай же силу вітрам, потони кораблі їх в пучині Чи розжени їх урозтіч, все море вкриваючи трупом. Двічі по семеро німф є у мене, краси чарівної; Найчарівніша на вроду, проте, серед них Дейопея,Шлюбом з тобою її поєднаю, признаю твоєю, Щоб за велику цю нослугу вічно жила біля тебе, Хай ощасливить тебе вона, батька, потомством хорошим».

76] 77] 78] 79] 80]

В відповідь мовить Еол: «Твоя лиш турбота, царице, Знати, чого побажать, а мені лише те, що велиш ти, Треба здійсняти. Цю владу мені ти даєш, та єднаєш Ласку Юпітера, й змогу даєш на бенкетах бувати Разом з богами, і робиш володарем хмар буревійних».

81] 82] 83] 84] 85] 86] 87]

Так він промовивши, берло в руках обернув і ним збоку Гримнув у гору порожню; й вітри, наче в лавах загони, Мчаться туди, де їм вихід дали; й суходолом спочатку Вихром гуллють, припали до моря, в основах ворушать. Разом і Евр, і Нот полетіли, й на зливи багатий Африк, і хвилі великі до берега котять. Лунають Крики мужів, і линви скриплять. Несподівані хмари

88J Тевкрам і небо, і день уже з-неред очей виривають. 89] Ніч уже чорна на море злягла. Загриміло склепіння 90] Неба, і блискавки густо в ефірі мигають, кругом все 91] Смертю на місці мужам грозить очевидною. Зразу ж 92] Сили позбувся Еней, весь йотом холодним облився; 93] Тяжко зітхає і, руки обидві до неба піднісши, 94] Мовить такими словами: «Сто раз щасливіші герої, 95] Що під високими мурами Трої їм вмерти судилось, 96] Перед очима батьків їх. О ти, наймужніший з данайців, 97] Сину Тідея, чом на Ілійських полях не загинув 98] Я від твоєї правиці? Чом дух не віддав, де суворий 99] Гектор поліг, повалений ратищем внука Еака, 100] Де Сарнедон ліг могутній і де Сімоенгова хвиля 101] Стільки шоломів купає, й щитів, і трупів героївЬ 102] Ще він не вимовив слів цих, як з півночі вихор із свистом 103] Бурею злинув, вітрила ударив, зняв хвилю до неба. 104] Тріснули весла, судно закрутилось і стануло диба. 105] Ось насувається зверху гора водяна прямовисна; 106] Ті аж на гребні зависли, а тим, розступаючись, хвиля 107] Дно показата, а там і пісок з глибини вивертає. 108] Три кораблі здужав Нот і метнув їх на скелі підводні; 109] В хвилях вони там стирчать, - вівтарями їх звуть італійці,110] Мов велетенський під плесом хребет. Три на скелі стрімчасті 111] Евр під мілини зіпхнув ніскові, що аж жалко дивитись; 112] Прірву загачує ними, піском обгортає навколо. 113] Той корабель, що ним вірний Оронт із лікійцями їхав, 114] Перед очима Енея хвиля морська велетенська 115] Б є у корму, і пірнув стрімголов, у безодню скотившись. 116] Збитий керманич; аж тричі судном закрутила на місці 117] Хвиля рвучка, і бездонна пучина його поглинула. 118] Зрідка спливали в безмежнім просторі крутої безодні 119] Зброя мужів, і бервена, й багатства троянські на хвилях. 120] Вже і міцне Ільйонея судно, і героя Ахата, 121] Й те, що ним плинув Абант і що плинув Алет староденний, 122] Буря змогла; усі скріплення палуби зовсім ослабли, 123] Шпари відкрились і воду ворожу до себе приймають. 124] Але Нептун запримітив тим часом, що море заграло 125] І зашуміло могутнє, що пущено бурю й на дні вже 126] Зрушились води стоячі. Ображений тяжко, із моря 127] Виглянув і понад хвилі підняв він спокійне обличчя. 128] Бачить, що флот Енеїв по цілому морю розбитий, 129] Валиться море і небо, здається, уже на троянців. 130] І перед братом не вкрилися хитрість і підступ Юнони. 131] Кличе він Евра й Зефіра до себе і так до них мовить: 132] «Так-то вже вашого роду пиха завела вас далеко?

133] 134] 135] 136] 137] 138] 139] 140] 141] 142] 143] 144] 145] 146] 147] 148] 149] 150] 151] 152] 153] 154] 155] 156] 157] 158] 159] 160] 161] 162] 163] 164] 165] 166] 167] 168] 169] 170] 171] 172] 173] 174] 175] 176] 177] 178] 179]

Ви лиш вітри, а посміли без волі моєї й наказу Небо змішати з землею і горами хвилі підняти? Ось я вам! Зараз же швидко приборкайте хвилі кипучі. Потім уже не таку вам покуту завдам за провину. Гей же, рушайте мерщій і вашому панові мовте, Що не йому над морями знак влади - цей грізний тризубець Доля дала, а мені. Хай дикі тримає він скелі, Ваші, Евре, оселі, Еол хай бундючиться там же; Талі, в тих хоромах, нехай у в’язниці вітрів він царює». Так він промовив; та скорше, ніж слово сказав, заспокоїв Збурене море, розвіяв згромаджені хмари і сонце Викотив знову на небо. І вже Кімотоя з Трітоном Судна із гострої скелі, що сили їм стало, стягають. . Сам він тризубцем підважує, сам і піски розгортає, Море вгамовує й їде по хвилях в легкій колісниці. ‘ Так-то бува, як великий народ забунтується часом: Чернь безугавно лютує, і вже смолоскипи літають, Гостре каміння летить, а зброєю лютість кермує. Мужа, проте, як побачать, що в них у пошані великій,— Має-бо він і заслуги, —то змовкнуть, щоб слухати пильно; Грає на їх почуттях він словами і гнів їх гамує. Так увесь гомін на морі затих, коли батько поглянув Ген понад хвилі, проїхав по чистопогідному небі: Кіньми правує до бігу, мов льоту, й віднружує віжки. Втомлені люди Енея прямують шляхом своїм просто, Де побережжя найближчі; і так у Лівійську країну Ідуть. Там глибоко затишок є в узбережжі, там пристань Острів своїми зробив берегами, бо кожна там хвиля, Ринучи з моря, об них розіб’ється й, роздвоєна, круто Знов повертається. Зліва і справа великі там скелі; Небу грозять їх вершини високі; внизу ж попід ними Води спокійні мовчать. Ліси мерехтять доокола, Темні талі тіні простелює гай таємничий. З другого Боку печера, в ній скелі звисають; вода талі солодка. Викуті крісла у камені дикому —німф то домівка. В цьому-то місці знеможені судна не треба в’язати Линвами, ні прикріпляти, вбиваючи якір зубатий. Тут-то Еней, ледь із цілого флоту сім суден зібравши, 3 ними спинився. Троянці, що так за землею стужились, Вийшли на берег. Пісками ідуть, що такі їм жадані, На узбережжі, від солі вологі, в утомі лягають. 3 кременю іскру Ахат тоді креше й, вогонь перейнявши В листя сухе та в поживу ще й хмизу додавши, із труту Полум’я так добуває. Давай тоді блага Церери, Вимоклі в хвилях, виймать, витягать все Церери знаряддя. Втомлені, все ж починають сушити врятоване збіжжя Понад багаттям горючим і тут же на жорнах молоти.

180] 181] 182] 183] 184] 185] 186] 187] 188] 189] 190] 191] 192] 193] 194] 195] 196] 197] 198] 199] 200] 201] 202] 203] 204] 205] 206] 207]

Вгору на скелю тим часом виходить Еней і довкола Вже поглядає на море широке, чи, може, Антея Де не нобачить, як вітер ним кида, або двоєрядні Судна фрігійські; чи Канія вгледить, або на кормі де Високо зброю Каїка: ніде ні суденця не видно. Бачив, цроте, як блукали три олені на узбережжі, Де, иасучися, но долах тягнулися ззаду за ними Череди цілі. Спинившись, лука схонив він і стріли Бистрі, що завжди для нього підносив Ахат його вірний. Спершу убив вожаїв, що несли свої голови гордо, Вмаєні, наче галуззям, рогами; а потім стріляє В череду і заганяє, розбиту, в гущавину лісу. І не раніш перестав він, аж доки сім туш здоровенних Склав на землі переможно, і кількість убитих зрівняв він 3 суден числом. Тоді звідти на пристань вертається й ділить Друзям усім. Також вина ті ділить, що ними гостинний Жбани наповнив Ацест на Трінакрії й дав на прощання, І потішає серця їх скорбої’ні такими словами: «Друзі мої, у житті ми не перший раз бачимо лихо, В тяжчій бували біді, але, дасть бог, і ця закінчиться. В гирлі були ви скаженої Сцілли, між скелі гримучі Йшли ви, вам добре й циклопові бескети знані. Бадьорі, Острах усякий від себе женіть, і журбу, й боягузтво! Може, колись і про це все приємно нам буде згадати. Стільки пригод перебувши і стільки напастей зазнавши, Всі ми прямуємо в Лацій тепер, де нам доля вказала Мирну оселю: Троянській державі там слід відновитись; Отже, держіться й себе бережіть для часів щасливіших»...

Примітки Книга Порша. Зміст [* У примітках подало пайпсобхідніші пояснения до тексту. Власні іме­ на і географічні назви пояснені в окремому словнику.] Енсїв флот, що від берегів Трої прямує до Італії, настигає буря, наслана богинею Юноною. Але бог Нептун рятус троянців з рештками їх кораблів, і вопи щасливо виходять па африканське узбережжя. Заспокоюючи матір Епся, богиню Венеру, Юпітер запевняє її, що доля Епся і слава його потом­ ства залишаться незмінними; він посилає бога Меркурія до тірійців, щоб прихилити їх до трояп. Всисра з'являється Епссві і розповідає йому про Карфаген і царицю Дідопу. Епсй прибуває до Карфагена і оглядає місто й храм. Дідопа гостинно приймає Епся та його супутників. Еисй посилає по свого сипа Іула. Щоб викликати в Дідопи любов до Епся, Всисра підміняє його сипа Купідоном. Урочиста учта у Дідопи на честь Епся. 1. У заспіві, в якому стисло викладається тема «Епеїди» та міститься традиційно звертання до музи, Всргілій не згадує імені свого героя, бо кож­ ний римлянин прекрасно знав, що з Трої до Лацію прибув саме Епсй. 2. Землі лавіпські - територія міста Лавіпії на західному узбережжі Ла­ цію, заснованого, за легендою, Епссм па честь Лавіпії, дочки царя Латина,

з якою він одружився після переможної війни з Туриом. 7. ...родоначальники Лльби й мури походили Рима.- Місто Альба-Лон­ га, засноване сипом Епся Аскапісм, стало столицею Лацію. Тут довгі роки правили нащадки другого сипа Епся - Сільвія (від Лавіпії). Засновниками ж Рима, за переказом, були брати-близпята Ромул і Ром, сипи царівпи з Альби-Лопги Реї Сільвії і бога Марса. 12. Карфаген заснували фінікійські колоністи з міста гГіра в IX ст. до и. є. (814 р.). Отже, зіставлення часу падіння Трої, яке мало місце в кіпці XII ст., з заснуванням Карфагена -• явний анахронізм. 20. ...вирвуть колись із корінням твердині тірійські... - Натяк па зруй­ нування Карфагена римлянами в 146 р. до п. $. 24. ...за любих аргейців.- За греків. Юнона була па стороні греків під час Троянської війни. В «Еисїді» вона далі переслідує троянців. 26. ...присуд Парісів... - Троянський царевич Паріс присудив яблуко краси Вс-псрі, через що викликав гнів Юпопи і Мінсрви, які претендували па титул найкрасивішої богині. 28. ...й шана, яку Ганімсд тепер мас. - Продоїс Епся Гапімсд був постав­ лений виночерпієм богів замість дочки Юпопи - Гсби. 34. Свою розповідь починає Вергілій не від падіння Трої, а з часу, коли троянці па сьомому році блукання наближалися до Італії. Попередні події викладеш в II і III книгах у розповіді Епся. 97. За Гомером («Ьгіада», V, 329 і далі), Еисй загинув би від меча грець­ кого героя Діомеда, сипа Тідея, коли б його не врятувала Вспера. 176. Бла­ га Цсрсри - зерно, хліб, їжа. 182-183. Двосрядпі судна - так звалі біреми кораблі з двома ярусами весел. 184. Зброя Каїка - па кормі корабля вміщувати для його відзнаки зброю.

Книга восьма (Щит Бнея) 608] 609] 610] 611] 612] 613] 614] 615] 616] 617] 618] 619] 620] 621] 622] 623] 624] 625] 626]

3 хмар прибула піднебесних у сяйві божистім Венера, Світла, дари несучи. І як тільки побачила сина В закутку самім долини, за зимними водами річки, Радо йому об’явившись, отак промовляє: «Дари ось, Мною обіцяні, маєш, що їх спорудив своїм хистом Мій чоловік, щоб ти не вагався, мій сину, до бою Викликать гордих лаврентів чи Турна палкого». Сказала Так Кітерея і сина голубить, обнявши, й блискучу Зброю під дубом навпроти складає. Він з божого дару Радий, із честі такої й натішитись ним він не може, Сам но порядку те все оглядає й дивує з усього, Ще й обертає в руках, до плечей нриміряє: шолом тут, Що так страшить своїм гребнем і полум’ям грізно пачає, Й меч смертоносний, і панцир великий із міді твердої, Що червоніє криваво, такий, як та темная хмара, Що, загорівшись від променів сонця, начає в просторах, І наколінники легкі, із золота литі й електру, Й спис, і поверхня щита, що не легко її описати. Саме на ньому володар вогню, у пророцтвах умілий,

627] 628] 629] 630] 631] 632] 633] 634] 635] 636] 637] 638] 639] 640] 641] 642] 643] 644] 645] 646] 647] 648] 649] 650] 651] 652] 653] 654] 655] 656] 657] 658] 659] 660] 661] 662] 663] 664] 665] 666] 667] 668] 669] 670] 671] 672] 673]

Знаючи будучність, вирізьбив славні діла італійців, Римські тріумфи і ціле потомство прийдешнє, що вийде 3 роду Асканія, й війни, що будуть, одна за одною. Й матір-вовчицю він там зобразив, що у Марса в печері, Зелом порослій, лежить, - до сосків припадаючи разом, Граються двоє хлоп’ят і ссуть свою матір безстрашно. Шию свою ізігнувши дугою, вона тих хлоп’яток Лиже по черзі і так їх тільця язиком виправляє. Біля цієї картини він Рим зобразив і додав ще, Як сабінянок умкнули із місць глядачів на великих Іграх у цирку, з законом незгідно, й війна розгорілась Наново між Ромулідами й Тацієм, вже постарілим, Що на чолі був у курів суворих. Царі після бою При олтареві Юпітера збройні стоять і тримають Чаші в руках та єднаються в спілку, свиню заколовши. Біля цієї картини квадриги швидкі у розгоні Метта надвоє роздерли (ой, треба було, мій альбанцю, Слова додержать), там Тулл, шматуючи зрадника тіло, В лісі розкидав його, аж кров’ю шипшини стікали. Далі було, як звелів він ІІорсену Тарквінія знову Після вигнання прийняти і як він військом великим Місто обліг, а потомки Енея на меч поривались, Щоб боронити свободу. А він, невдоволений з того, Ніби грозить, що Коклес та наважився міст зруйнувати, Й Клелія, пута порвавши, посміла ріку иереплинуть. Зверху Манлій стояв, оборонець тарпейського замку, й храм заслоняв, і нерушно тримав Капітолій високий; Свіжою стріхою їжилась Ромула царська домівка. Срібний гусак літав там у сінях золотосяйних І сповіщав, що галли надходять, що вже на порозі. Через гущавину, в темінь сповиті, з’явилися галли І оточили твердиню - їм темрява ночі сприяла. Кучері в них золоті, і одіж їх золотом сяє, Світло-смугасті військові плащі, а шиї в них білі, Мов молоко, в золотому окіллі; вимахує кожен Парою списів альпійських, а в довгих щитах вони захист Мають собі. Він вирізьбив там і громаду салійську В танці святому, і голих луперків; у них гостроверхі 3 вовни шапки, і щити зобразив, що із неба упали. Чисті матрони везуть через місію у повозах зручних Святощі їхні. А далі іще показав він виразно Тартара царство, також глибоченний передсінок Діта Й кари за злочини; теж, Катіліно, й тебе, як на грізній Скелі висиш і тремтиш ти від фурій. Окремо —нобожні, 3 ними й Катон, що закони складає. Між всім цим широке Граюче море із золота, й пінились сивії хвилі, Й сріблом довкола дельфіни блищали, міцними хвостами

674] 675] 676] 677] 678] 679] 680] 681] 682] 683] 684] 685] 686] 687] 688] 689] 690] 691] 692] 693] 694] 695] 696] 697] 698] 699] 700] 701] 702] 703] 704] 705] 706] 707] 708] 709] 710] 711] 712] 713] 714] 715] 716] 717] 718] 719] 720]

Глибоко хвилю горнули і піну шумну розсікали. Мідний флот було видно всередині, - битва актійська: Берег Левкади, усіяний весь вояками, а хвилі Золотом сяють. Сам Август Цезар веде італійців, 3 ним і сенат, і народ, і пенати, й великі богове. Він на кормі височенній стоїть, а обабіч з обличчя Радісна ясність иалає і батьківська зірка над тім’ям. Далі за ним - Агріппа величний веде своє військо, Вітром попутним боги йому з неба сприяють. На ньому Славна відзнака воєнна - з носів корабельних корона Скроні йому осявала. А далі - озброєні різно Варварські сили Антоній веде. Народів Аврори Й берега він переможець червоного. Тягне з собою Сходу він сили, й Єгипет, і Бактру далеку; при ньому Ж інка з Єгипту, кечестя для нього. Всі разом рушають В бій, аж запінилось море, вдаряють-бо підняті весла, Ростри тризубі ирорізуюгь плесо, - ідуть у відкрите Море. Гадав би хто, може, що тут надпливають Кіклади, Зрушені морем, чи з горами гори зіткнулись високі; 3 суден, важких наче вежі, воїни так натискають Збройними масами, з рук запалене кидають клоччя, Мечуть летюче залізо списів, - і багриться від крові Поле нептунське. Всередині військо цариця скликає Батьківським систром; не бачить гадюк вона двох за собою. Всякі потвори богів різнорідних, між ними Анубіс Песиголовий, рушають у бій на Нептуна й Венеру, Проти Мінерви. В середині битви цієї сам Маворс, В зброї залізній, лютує. А Діри зловісні з ефіру Линуть, і втішна Незгода надходить у шаті роздертій, Зараз за нею з кривавим бичем виступає Беллона. Зверху, з актійської скелі, на це Аполлон споглядає І натягає свій лук. Злякались тієї погрози Індія й цілий Єгипет, Аравія вся і Сабеї І починають тікати. Видно було, як цариця Кличе вітри, паруси наставляє під подув і линви їм попускає невпинно. П там у цій різанині Бог вогняний зобразив від прийдешньої смерті блідою; Япіг попутний і хвилі несуть її в море, а далі Ніл, засмутившись, могутній, своє розгортає одіння Й всіх розбитих до свого зеленого лона скликає. Цезар у римськії мури в’їжджає в потрійнім тріумфі Й вічним богам італійським безсмертні складає обіти Тричі ио сто у столиці поставити храмів величних. 3 ігрищ веселих та оплесків вулиці всі аж лунають; В храмах кругом вівтарі і хор матерів, а навколо При вівтарях жертовні воли усю землю покрили. Він на порозі сидить білосніжнім осяйного Феба

721] 722] 723] 724] 725] 726] 727] 728] 729] 730] 731]

І від народів дари порядкує й на пишних колонах Вішає. Йдуть ті народи впокорені, в шерегах довгих. Мова їх, звичаї, зброя, їх одяг - які розмаїті! Мульцібер тут зобразив номадів і карів, лелегів, Афрів отих розперезаних, ще й етрілозбройних гелонів. Далі Євфрат вже котив свої хвилі спокійні; ще далі Люди з меж крайніх - морини; і Рейн двоєрогий, і даги Непогамовні, і річка Аракс, для мостів небезпечна. Матері дару, Вулкана щиту, він дивується дуже, Образам радий ясним, хоча тих нодій і не знає, І піднімає на плечі цю славу і долю нащадків. Перелад Михайла Білика

Примітки

Книга восьма. Зміст. Тури підпімас па війпу весь Лацій і посилає в Аргірілу просити допо­ моги в Діомсда. З другого боку, бог ріки Тібру Тібсріл у спі спопукас Еиея укласти угоду з аркадським царем Евалдром, що заснував па Палатипському пагорбі місто Паллаптсй. Евапдр гостинно приймає Елся, обіцяє йому допомогу, запрошує взяти участь у святкуванні па честь Геркулеса, знайо­ мить його з околицями. Тим часом Вулкан, чоловік Вспори, па її прохання кус зброю її сипові. Евапдр пропонує Епссві очолити етрусків, які щойпо прогнали свого царя Мезепція, і дає йому чотириста вершників [ЗОЇ] під проводом свого сіша Паллалта. Епсй приймає від Вспери викуту для нього зброю і милується щитом, па якому зображено майбутні подвиги і долю римлян. 626-728. Опис щита Еиея. 630-634. Перша картина - Ромул і Рем ссуть вовчицю. 635-641. Друга картина - викрадення сабіляиок і війна, що виникла з цього приводу між Ромулом і Тітом Тацієм. Після заснування міста римляни, в яких пс було жінок, запросили па свято сусідів-сабіпяп. Під час видовища вопи силоміць захопили сабіпяпок. Тоді обурені сабіпяпи пішли па Рим війною, але викрадеш жінки втрути­ лися в бій і припинили війпу. Потім дві держави - римська і сабіпська - лилися в одну. 642-645. Третя картина страта Мстта Фуфетія, сабіпського полководця. Римський цар Тулл Гостілій наказав прив’язати його за ноги й за руки до коней, які, пущені в протилежні боки, розірвали тіло нещасного. 646-651. Четверта карти­ на - облога Рима етруським царем Порсепою в кіпці VI ст. до п. є. Горацій Коклес, прикриваючи відступ, відби­ Втеча Еиея з Трої. Еией весе свого старого вав етрусків від дерев я-иого батька Анхіза. Картина Федеріко Барочні мосту доти, доки міст пе був

зламаний. Коклсс кинувся в Тібр і переплив його. Клелія, що була залож­ ницею Порсспи, втекла з полону, перепливши ріку. 652-663. П’ята картина - облога Рима галлами в 390 р. до п. е. 663-667. Шоста картина - салії - жерці Марса і луперки - жерці бога пастухів Фавиа-Луперка. 667-671. Сьома картипа-ггідземпс царство. 675-713. Восьма картина - бій коло Актія в 31 р. до п. є. 680. ...батьківська зірка над тім’ям.- Октавіаи носив шолом з зіркою, що мала нагадувати комету, яка з’явилася після смерті Юлія Цезаря і в яку нібито перейшла душа диктатора. 683. ...з посів корабельних коропа...- Агріппа за морську перемогу иад Секстом Помпеем одержав високу нагороду війок, прикрашений золотим зображенням посів кораблів. 685. Народи Аврори - на­ роди Сходу. 686. Червоний берег Аравійської затоки і частина Індійського океану між Афри­ кою та Індією. 688. Жінка з Єгипту - ца­ риця Клеопатра, з якою одру­ жився Аитопій. 690. Ростри тризубі - носи кораблів. 696. Поле пептупськс морс. 697. Систр - музичний ін­ струмент, вживаний у культі Ізіди. 697. ...гадюк... двох...Клсопатра померла від укусу гадюк. 704. Аполлон - покро­ витель Августа. 710. Бог вогняний - Вул­ кан. Прощання Венерн з Енесм. (Джоваїші 714-727. Дев’ята карти­ Баттіста Тьєноло, 1757) на - тріумф Октавіапа Авгус­ та 13-15 серпня 29 р. до п. є. 716. Тричі по сто - приблизне число. Август сам свідчив, що він вибудував 82 храми. 720. Храм Аполлона па Палатилському пагорбі було споруджено в часи Августа па пам’ять Актійської перемоги. 726. Євфрат - приборканий після підкорення парфяп. 727. Рсйп двоерогий - з двома гирлами. 730. ...хоча тих подій і не зпас.. - Еней по розумів змісту картин па щиті, бо зображені па ньому події відбулися пізніше.

Завдання за рівнями I 1. Розкажіть, що вам відомо про життя римського поета Вергілія? 2. Пригадайте, які основні твори написав Вергілій? Про що розпо­ відається в них? 3. Які сюжети покладено в основу епічної поеми «Енеїда»? 4. Кого з українських перекладачів творів Вергілія ви знаєте?

II 1. 2. 3. 4.

Який твір Вергілія вважають найвидатнішим? Поясніть, чому? Кому Вергілій присвятив «Енеїду»? Доведіть це текстом. Яка роль відведена в поемі головному герою - Енею? Спробуйте пояснити зображення на щиту Енея. Зачитайте опис щита.

III 1. Спробуйте визначити риси епічної поеми в «Енеїді» Вергілія. 2. Порівняйте щит Енея і Ахілла. 3. Яким постав у вашій уяві Еней? Створіть словесний портрет героя Вергілія, увиразнивши окремі риси, про які йдеться в тексті поеми. 4. Визначте спільні та відмінні риси двох античних героїв: Енея таАхілла (укладіть порівняльну таблицю).

IV 1. Розкрийте значення творчості Вергілія для подальшої європейсь­ кої літератури.

Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н.е.) Квінт Горацій Флакк - поет «золотого віку» римської літерату­ ри, разом з Вергілієм і Овідієм, один з найуславленіших авторів у всій світовій літературі. Його батько був рабом, але отримав волю, римське громадянство та ім’я свого господаря - Горацій. Мати хлопчика померла, коли він був дуже малим. Батько хотів дати синові гарну освіту. Після закінчення школи батько відправляє Горація до Афін, де він мав змогу слухати лекції з грецької літератури, риторики, ознайомитися з епікурейською фі­ лософією, відвідувати лекції самого Платона. В Афінах Горацій за­ хопився давніми грецькими поетами Гомером, Архілохом, Алкеєм, Сапфо, любов до яких проніс через усе життя.

Навчання Горація було нерервано громадянською війною, що спалахнула в Афінах після вбивства Цезаря. Коли після вбивства Цезаря в Афіни прибув Брут, Горацій перейшов на бік республікан­ ців і отримав у їхньому війську звання військового трибуна. Важкі випробування війни не створили з Горація бійця. Вони ви­ кликали у нього бажання покинути політичну боротьбу. Мир, вста­ новлений Авгуетом (Цезарем Октавіаном) після громадянських війн, прихилив поета на його бік. Горацій поділяв переконання Августа про необхідність відродження колишньої строгості і простоти звича­ їв у Римі і підтримував його заходи, прийняті заради цього. Твори Горація привернули до себе увагу Октавіана Августа, ко­ трий запропонував поетові стати його особистим секретарем, від чого Горацій відмовився. Поступово Горацій став «співцем» Августа. Отримавши блискучу освіту, він чудово знав еллінську та рим­ ську літератури й філософію. У житті та творчості Горацію допоміг Вергілій, увівши нікому не відомого молодого поета до вищих кіл Риму - гуртка Мецената (ім’я якого стало символом сприяння мит­ цям) і кола друзів Октавіана. Більшу частину свого життя Горацій проводив у своєму Сабінському маєтку. Він помер у 8 р. до н. е., залишивши порівняно не­ велику кількість творів, які принесли йому безсмертну славу, Творчість Горація суперечлива: прославляючи Августа і Мецена­ та, він намагається залишитися в колі тем приватного життя; тяж і­ ючи до «малих форм», він пише послання. Його твори художньо довершені, філософічні. Так, в елегійному вірші «До Манлія Торквата» він розмірковує над швидкоплинністю людського життя, порівнюючи вічний кругообіг пір року зі змінами людського життя, яке дається лише раз. Це порівняння традиційне для світової міфології та літератури. Горацій підсумував доробок свого творчого життя (ода «До Мельномени). В Україні його твори вивчалися в братських школах. Тарас Бульба герой однойменної повісті М. Гоголя, перевіряючи, чого на­ вчили в Києві його синів, згадує саме Горація. Горація почали перекладати в Україні ще з VII століття. Перші вільні иреклади кількох його творів зробив Г. Сковорода. Горація переспівували П. Гулак-Артемовський та Л. Боровиковський. Перекладали Горація Іван Франко, Василь Щурат. Пізніше вірші римського поета прекладали М. Зеров, Б. Тен., А. Содомора.

До Мельпомени (ПІ, ЗО) Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді. Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький, Не звалить наліт ний північний буревій, Ні років довгий ряд, ні часу літ невнинний; Я не умру цілком: єства мого частина

Переживе мене, і від людських сердець Прийматиму хвалу, иоки понгифік-жрець Ще сходить з дівою в високий К&пітолій. І де шумить Авфід в нестриманій сваволі, І де казковий Давн ратайський люд судив,Скрізь говоритимуть, що син простих батьків, Я перший положив на італійську міру Еллади давній спів. Так не таїсь від миру, І лавром, що зростив святий дельфійський гай, О Мельпомено, ти чоло моє звінчай. Переклад Миколи Зерова

Український контекст

М икола Зеров (1890-193 8 ) Визначний літературознавець, гли­ бокий аналітичний критик, полеміст, лідер «неокласиків*, майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії Микола Костянтинович Зеров на­ родився в м. Зіпькові на Полтавщині 14 (26 за новим стилем) квітня 1890 року. Микола Зеров навчався в Охтирській та Київських гімназіях, закінчив історико-філологічпий факультет Київського університету. До 1917 року вчителював у Злотопільській, а з 1917 - в 2 Київській гімназії. Водночас брав активну участь в українському літературному житті. Упродовж 1920-их років був професором літератури в Київському університеті, співробітником Академії наук, редактором багатьох книжкових видань. У 1935 році був висланий в легендарно-страхітливий концтабір па Соловки. Та в умовах жорстокого режиму, голода, холоду й ви­ снаження фізичною працею, — далі писав сонети і далі працював над перекладами Вергіліевої “Енеїди”. Вістки про нього загубились серед масових розстрілів, що таємно відбувались у концтаборах СРСР в 1937-38 роках. Примітки Мельпомена - муза трагедії або взагалі поезії. Давн - міфічний владар Апулії. Авкілоп - північний вітер. Поптифік-жрець - верховний жрець, за життя Горація - Октавіап. Еолійські пісні - давньогрецькі ліричні жанри. Дельфи - місто, де був розміщений храм Апполопа (Феба).

До Мельпомени (III, ЗО) З в і й я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка, Вищий од иірамід царських, простоїть він. Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі, Внавши в лкпь, Аквілон; низка років стрімкихЧасу біг коловий —в нрах не зітре його. Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу Частка краща моя. Поміж потомками Буду в славі цвісти, поки з Весталкою Йтиме понтифік-жрець до Канітолію. Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись Давн за владаря був серед полів сухих, Будуть знати, що й —славний з убогого Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські пісні. Горда по праву будь, Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись, Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло. Переклад Андрія Содомори

Працюємо з текстом 1. 2. 3. 4.

Про що йдеться в оді «До Мельпомени»? Назвіть провідну думку твору «До Мельпомени». Виразно прочитайте оду в перекладах М.Зерова та А.Содомори. Поясніть рядки оди «До Мельпомени»? і двох різних перекладачів: «Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка..» і «Мій пам'ятник стоїть три­ валіший від міді». 5. Доведіть, що твір Горація «До Мельпомени» є одою. 6. Як ви розумієте призначення поезії? 7. Як розкриває поет тему мистецтва і призначення митця у творі «До Мель­ помени»? 8. Які художні образи допомагають розкрити основну думку твору? 9. Спираючись на знання оди Горація «До Мельпомени», висловіть свої мір­ кування на тему: «Призначення мистецтва в житті людини». 10. Що намагався сказати Горацій в своїй оді, на які роздуми налаштувати? 11. Уявіть, що ви тримаєте в руках давній сувій з текстом оди Горація «До Мельпомени». Поясніть, які відчуття у вас виникли.

Індивідуальне завдання Спробуйте створити сенкан (діаманту) до творчості Горація.

Вплив античності на розвиток світової літератури й культури Публій Овідій Н азон (43 р. до н.е. бл. 18 р. н.е.) Публій Овідій Назон - останній з поетів «золотої доби» римської літера­ тури, твори якого мали суттєвий вплив на пізнішу європейську літературу. Овідій народився в місті Сульмон, в родовитій і заможній за сім’ї. Спочатку разом із братом Луцієм, який був на рік старший навчався в граматичній школі в Римі, а потім отримав звичайну для того часу риторичну' освіту'. Смерть бра­ та у віці двадцяти років справила па Овідія сильне враження. Освіту' завершив у Лфіпах, піс­ ля чого здійснив подорож східним Середземномор’ям з поетом Емілієм Макром, а потім до повернення в Рим побував па Сицилії. Майбутній поет виявив непересічні здібності до риторики і зайнявся було політикою, побув членом колегії тріумвірів, тобто одним з нижчих міських урядників, а потім —судової колегії децимвірів, але потяг до віршування одержав гору, і невдовзі Овідій став членом гуртка Марка Валерія Мессали. Світські розваги та література приваблювали Овідія набагато більше, ніж перспектива по­ трапити до Сенату, тож вій вів незалежне життя забезпеченої людини, проводячи час у вищому' римському суспільстві та в поетичних колах. У грудні 8 р. н.е. імператор Октавіан Авґуст несподівано відпра­ вив поета на заслання, в Томи, грецьку колонію біля гирла Дунаю (нині м. Констанца в Румунії). Причинами для вигнання були «обра­ за та помилка»: «образою» стала поема «Мистецтво кохання*, яка з’явилась вісьмома роками раніше, що сам ноет підкреслював нео­ дноразово - вихід поеми випадково збігся зі скандалом, пов’язаним з подружньою невірністю дочки імператора Юлії. Проте натяк Ові­ дія, в чому полягала «помилка», залишився нерозгаданим. Коли це сталося, Овідій перебував на острові Ельба. Невідомо, чи відбувався якийсь суд, можливо, таємний. Майно ноета не було кон­ фісковане, і його третя дружина, Фабія, рідня імператора, залишилась в Римі, щоб домогтися помішування. Перед від’їздом вигнанець спа­ лює «Метаморфози», хоча саме цей твір ноет вважав запорукою свого безсмертя, своїм пам’ятником; на щастя, друзі зберегли копії твору. На засланні лише віра в відданість дружини та сподівання на милість імператора слугували Овідію єдиною втіхою. Після смерті Августа у 14 р. н.е., з’явилась надія на швидке звільнення, проте у Тиберія, до

якого поет звертався через його племінника Германіка, розуміння не знайшов. ІІід кінець життя Овідій, вочевидь, змирився з долею. В засланні Овідій пробув близько 10 років, помер в 18 р. н. є. се­ ред чужого йому народу, далеко від Риму і його блискучої культури. Творчість Овідія поділяють на три періоди. Перший період твор­ чості припадає на час приблизно до 2 р. н.е. і у творах домінує тема кохання. Другий період творчості - перші роки н. е. до заслання поета. Творчість Овідія відзначається новими якостями, оскільки він нама­ гається вихваляти імперію. Але попередня тематика кохання продо­ вжує відігравати значну роль, уже не є єдиною і підпорядковується тепер як новій тематиці, так і художній методології. «Метаморфози» («Перевтілення») є головним твором цього пе­ ріоду. Цей твір Овідій розпочав писати ще в Римі і закінчив уже в засланні, хоч остаточно так і не доопрацював його. Дізнавшись про страшний для себе вирок, поет написані частини просте спалив. Поема написана на міфологічному матеріалі про чудесні перевті­ лення богів, другорядних божеств і людей на тварин, рослин, камені й зірки виник в Овідія під впливом творів як грецьких, так і рим­ ських письменників - Гомера, Гесіода, ліриків Нікандра, ГІарфенія, Вергілія, Ціннії, Емілія Макра та ін. Поет працював над книгою паралельно з написанням «Фастів». У «Метаморфозах» він скорис­ тався вже випробуваним розміром - гекзаметром - за аналогією з однойменним твором Парфенія. Збірка, поділена на 15 книг (11 988 рядків), охоплює понад 200 перевтілень і становить величезну по­ ему, що за обсягом з тих античних творів, що дійшли до нас, посту­ пається лише епічним поемам Гомера. Сюжет поеми рухається від створення світу до сучасних Овідію часів. У другій частіші твору з’являється думка про погіршення людського роду з плином часу. Як і в міфології багатьох народів сві­ ту, розбещеність людей призвела їх до всесвітнього потопу. В Овідія цей мотив розроблений за грецьким міфом про Девкаліона і Пірру. Саме від них появилось нове покоління людей. На їхнє прохання знову населити землю людьми Юиітер наказав їм набрати каміння й кидати через голову. Каміння, яке кидав чоловік, «обернулося на мужів», а те, що розкидала жінка, «набрало жіночої статі». У книзі систематизовано оповіді про перетворення відомих міфо­ логічних героїв: красеня Нарциса, який так довго милувався своїм відображенням у воді, що перетворився на квітку, Орфея та Еврідіку, ІІігмаліона тощо. Останні частини поеми присвячені міфологіч­ ній історії Риму, яка виводиться з часів Троянської війни і до появи в Італії перших поселенців. Закінчується твір похвалою на адресу Юлія Цезаря та Августа, які обожнюються й оголошуються покро­ вителями Рішу. Овідій хотів систематизувати за періодами виклад усієї античної міфології. Саме його «Метаморфози» стали твором всесвітньої літе­ ратури.

Ідейний зміст «Метаморфоз» складний. У часи Овідія розвива­ ється філософія, тому люди менше довіряють міфам. Овідій пробачає своїм героям усі їхні недоліки. Його філософська теорія визна­ чає 4 ідеї: а) вічність матерії; б) її постійна зміна; в) перетворення одних речей в інші; г) перенесення душ із одних тіл в інші. В «Метаморфозах» використані різноманітні жанри: ідилія, або любовна елегія; нерідко користується Овідій жанром етнологічного міфу, серенади. Події відбуваються на землі з її полями, лісами, горами, і на ви­ сокому світлому Олімпі, на морі, в темному підземному світі. І все це біле, чорне, рожеве, червоне, зелене. Кольорова гама в «Метамор­ фозах» досягає кульмінації. Третій період творчості. Період заслання поета, коли замість блискучого життя в столиці він опинився в найвіддатенішій частині імперії, серед напівдиких варварів. «Сумні елегії» складаються з п’яти книг. З першої книги особли­ ву популярність мають елегії 2 і 4, де описується буря під час пла­ вання Овідія на місце свого заслання, і елегія 3 з описом прощальної ночі в Римі. Всі ці елегії Овідія різко відрізняються від його попере­ дніх творів глибоким душевним болем, почуттям безвихідного стано­ вища і катастрофи. Інші елегії першої книги присвячені рим­ ський! друзям і дружині. Друга книга - молитви до Августа про помилування. Останні три книги присвячені тяжким роздумам про власне життя у вигнанні, прохан­ ням про помилування, звернення до друзів і дружини по допомогу. Елегія 10 - автобіографія поета, звідки дізнаємося про місце його народження, про батька, брата, про його три одруження, дочку, про ранню здатність писати твори. Овідій у вигнанні, З творів Овідія, що не дійшли до картина Іоиа Теодореску. нас, в античності високо цінувала­ ся трагедія «Медея», де розкрива­ ється постать невгамовної в своїх пристрастях жінки. Популярність Овідія в античності та в часи середньовіччя була величезною. «Мета­ морфози» сприйматися як язичницька «Біблія», що підлягати атегоричному тлумаченню. Для світської поезії Овідій був учителем любові, а навколо його життя складатися легенди. Творчість Овідія спричинилася до швидкого розвитку середньо­ вічної любовної лірики. В епоху Відродження найбільшу популярність мати «Метамор­ фози», які стати невичерпним джерелом сюжетів для художників і

письменників. У XVII—XVIII ст. на основі його творів було написано багато опер та балетів. В Україні його твори вивчалися у Киево-Могилянській Академії, Творчістю Овідія захоплювався Г. Сковорода. Високо цінував талант поета Т. Шевченко, називаючи Овідія «найдосконалішим творінням всемогутнього творця Вселеної». Наприкінці XIX ст. - поч. XX ст. Овідія перекладали Олена ІІчілка, Осип Маковей, Іван Франко. Пізніше його твори були перекла­ дені Миколою Зеровим, Григорієм Кочуром та ін. У 1986 р. вийшов повний текст «Метаморфоз» у перекладі Андрія Содомори. Овідій був останній з відомих поетів Августової доби, зі смертю якого закінчилося золоте століття римської иоезії. На честь Овідія названий кратер на Меркурії і селище міського тину в Одеській об­ ласті - Овідіополь.

Український контекст

Андрій Содомора

Народився 1 грудня 1937 року в с. Вирів Кам’япко-Бузького району Львівської області. Закінчив Львів­ ський університет. Кандидат філологіч­ них наук, професор кафедри класичної філологи Львівського національного університету ім. І. Франка. Автор пе­ рекладів з давньогрецької творів Мепапдра, Арістофана, Софокла, Есхіла, Евріпіда; з латинської творів Горація, Овідія, Лукреція, Сепеки, римських елегійних поетів; прозових тво­ рів «Жива античність», «Наодинці зі словом», «Під чужою тіпшо», «Сивий вітер», «Лініями долі», «Студії одного вірша»; поетичної збірки «Наодинці зі Львовом». Член Національної спілки письмен­ ників України, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Лауреат премії імені Максима Рильського, літературної Нагороди Антоновичів та обласної премії імені Михайла Возпяка. 31 грудня 2008 Андрію Содоморі присвоєно звання професора, а 5 травня 2012 року - звання почесного громадянина міста Львова. Перший лауреат державної Літературної премії імені Григорія Кочура (2010).

Метаморфози (фрагменти) Перша (вірші 1-150) 1] Дух пориває мене: про нові починаю співати 2] В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився, 4] Ген аж до наших часів доведіть нестихаючу пісню. 5] Поки ще море й земля появилися, поки над ними 6] Небо прослалось, обличчя однакове мата природа. 7] Хаосом потім назвали її - велетенська, безладна 8] Купа, сама бездіяльна вага, де, поєднане будь-як, 9] Зібране з різних кінців, клубочилось речей всіх насіння. 10] Світові сяйва свого не являв ще Тітан променистий, 11] Не поновляла сріблястих рогів, наростаючи, Феба. 12] Ще не повисла Земля, ще в повітрі легкім її власний 13] Не врівноважив тягар; у ту йору ясна Амфітріта 14] Не простягала ще рук лазурових уздовж суходолів. 15] Скупчились там, перемішані, води, земля і повітря; 16] Тим-то земля не була ще стійкою, пливучими - води, 17] Світлим - повітря; ніщо там не мало ще форми своєї, 18] Все-бо в сум’ятті було, й у тій масі, в єдиному тілі, 19] Жар проти холоду йшов, на вологу сухе повставало, 20] Проти м’якого - тверде, на легке напирало вагоме. 21] 22] 23] 24] 25] 26] 27] 28] 29] 30] 31] 32] 33] 34] 35] 36] 37] 38] 39] 40] 41] 42]

Бог тоді втрутивсь, однак, і добірніші сили природи: Неба намет од землі відділив він, а землю - від моря, Потім ефір блискотливий підняв над імлистим повітрям. Так, розібравши громаддя сліпе на окремі частини, Простором їх порізнив, а з’єднав - найсердечнішим миром: Іскрами звився вогонь невагомий - опуклого неба Сила стрімка - и закріпивсь на вершечкові світобудови. Побіч - повітря, до нього вагою і місцем найближче. Землю ж, яка притягнула до себе вагоміші частки, Власний тягар пригнітив; наостанку хвиляста волога Весь непохитний вже світ охопила пливкою межею. Суміш первісну ось так поділивши, цей бог невідомий Хто б він не був - сформував як належало світу частини: [15] Землю - насамперед, що на зразок велетенської кулі Завжди однакову з різних боків своїх має опуклість. Водами блиснув тоді; під вітрами рвучкими здійматись їм повелів, суходоли ж обвів побережжям піщаним. Далі - струмком задзвенів, багновища розлив та озера, 3 волі його в берегах зазміїлися спадисті ріки. Поки пливуть - одні тут, інші там —забирає земля в них Трохи води, трохи —дійде до моря, і там, на просторі, Лунко об скелі вже б’є, щойно з річища вирвавшись, хвиля.

43] 44] 45] 46] 47] 48] 49] 50] 51] 52] 53] 54] 55] 56] 57] 58] 59] 60] 61] 62] 63] 64] 65] 66] 67] 68] 69] 70] 71] 72] 73] 74] 75]

Він повелів, щоб прослались поля, опустились долини, Листям покрились ліси, піднялися хребти кам’янисті. Як розтинають небесне склепіння праворуч дві смуги, Й стільки ж ліворуч, і п'ята, від них чотирьох гарячіша, Так от і небом повиту твердінь поділив прозорливий Світу творець, охопивши й її стількома ж поясами. На серединнім немає життя через жар непомірний; Два по краях - у глибокім снігу; а двом поміж ними В лагідній суміші бог дарував і тепло, й холоднечу. Вище - повітря лягло, неозоре й легке, та наскільки Легша вода від землі,- від вогню воно важче настільки. Там він і хмарам густим, і туманам велів оселитись. Там і громи помістив, щоби смертним серця потрясати. Там - і вітри, що викрешують спалах і блискавку в небі. Світу дбайливий творець не дозволив, однак, вітровіям Вільно ширяти довкіл; їм опертися важко й сьогодні, Хоч не в однім вони напрямі дмуть, а лиш кожен - в своєму Світ на шматки б розірвали - в такій ті брати ворожнечі. Евр на Схід одстунив - до країв набатейських та перських, Та до хребтів, що купаються в променях раннього сонця. Захід і ті береги, що нід сонцем похилим тепліють, Має в опіці Зефір. А на Північ, у Скіфію сніжну, Силою вдерся жахливий Борей. Протилежні широти Австр поливає дощем, наганяючи хмари кошлаті. Врешті й ефір над усім помістив - невагомий і чистий: В ньому ні крихти нема від падолів земних, ні пилинки. Тільки-но бог усьому, що було тоді, визначив межі,Тут же, привалені досі безоднею пітьми сліпої, Ясно засяяли, всіявши ген усе небо, сузір’я. Потім, щоб кожна з частин світових щось живе в собі мала, В обширах неба зірки появилися й постаті божі; Хвиля, подавшись, окутала риб табуни блискотливі; Звір на землі оселивсь, а птахи - в легковійнім повітрі.

76] 77] 78] 79] 80] 81] 82] 83] 84] 85] 86] 87] 88]

Та не прийшла ще пора на розумну, на вищу істоту, Що повноправно б могла над усілі, що живе, нанувати. Тут і людина зросла. Чи її з божественного сім’я Виплекав щедрий творець, щоб почин був для кращого світу Чи, розлучившись недавно з ефіром, земля молода ще [16] 3 небом споріднений паросток вигріла в лоні своєму. Син Іанета вигадливий, землю з дощем розмішавши, Зліпок із неї зробив, до богів усевладних подібний. Тож, коли звір тільки в землю потуплює погляд, людині Він дав поставу струнку, щоб могла споглядати високе Небо й до світлих зірок повелів їй підносити очі. Так невпізнанною стала земля, хоч була нещодавно Звалищем темним, і ось - вже обличчям людським зазоріла.

Чотири покоління людські 89] Вік золотий було вперше посіяно. Чесність і Правду 90] Всюди без примусу, з власної волі в той час шанували. 91] Люд ще ні кари, ні страху не знав, бо тоді не читав ще 92] Грізних законів, карбованих в мідь; ще юрба не тремтіла 93] Перед обличчям судді - проживала й без нього в безпеці. 94] 3 гір у ту пору підтята залізом сосна не спускалась, 95] Щоб до заморських країв поплисти по розгойданій хвилі. 96] Смертні й не знали, що є ще десь інший, крім їхнього, берег. 97] Міста тоді звідусіль обривистий рів не обводив, 98] Ще не ячала сурма та й ріжків ще не чуть було мідних, 99] Ще не блищали ні меч, ні шолом. Не тримаючи війська, 100] В тихім дозвіллі спокійно жили-вікували племена. 101] Без обробітку й земля, що не відала ран од заліза, 102] Щедро, по волі своїй, усіляку приносила живність. 103] Люди, вдоволені тим, що само, без принуки, зростало, 104] Терен по схилах гірських і пахучі суниці зривали, 105] Темні ожини, що густо гілки обліпляли колючі, 106] Дуб же, Юпітера дерево, рясно ронив їм жолуддя. 107] 108] 109] 110] 111] 112]

Вічна буяла весна. Під віянням теплих Зефірів Солодко, наче вві сні самосійні гойдалися квіти. Так от і лан, хоча плуга не знав, не лежав перелогом, Гнав свою хвилю важку - золотавим пишався колоссям. Ріки пливли молоком, хвилювалися ріки нектаром. Медом жовтавим зелені дуби ненастанно точились.

113] 114] 115] 116] 117] 118] 119] 120] 121] 122] 123] 124]

Потім, як древній Сатурн повалився у темрявий Тартар, Світ під Юпітером був. Появилося срібне поріддя, Гірше, ніж золото, хоч од рудої цінніш було міді. Весну колишню всевладний Юпітер обмежив у часі Літом, зимою, сльотливою осінню; хутко минати Стала весна - лиш четверта частина квапливого року. Саме тоді замигтіло повітря від спеки сухої, Саме тоді задзвеніли бурульками води під вітром. Тут і під крівлю ввійти довелось: то в печерах селились, То під наметом із пруття та лоз, переплетених ликом. Саме в ту пору з’явився рільник, і Церерине зерно В темну лягло борозну, й під ярмом заревіла худоба.

125] Трете на зміну йому підійшло тоді - мідне поріддя. 126] Грізної вдачі було й до жорстокої зброї поквапне, [17] 127] Ще не злочинне, однак, як останнє - з заліза твердого. 128] Тут же в цю гіршу, залізну добу всяка скверна ввірвалась; 129] Тут же, сумні, відійшли —Соромливість, і Чесність, і Віра. 130] Вслід їм на землю Облудність прийшла, Віроломність, а з ними 131] Чвари, Насилля сліпе й до багатства Жадоба злочинна. 132] Парус тоді забілів, хоч весляр на вітрах ще не знався,

133] 134] 135] 136] 137] 138] 139] 140] 141] 142] 143] 144] 145] 146] 147] 148] 149] 150]

Й сосна, що цупко своїх верховин донедавна трималась, Ось уже днищем ковзким на чужій захиталася хвилі. Землю ж, яка була в спільному вжитку, як сонце й повітря, Помежував як удовж, так і вшир землемір хитромудрий. Не вдовольняючись тим, що дає вона - як і належить Хліб та всілякі нлоди, зазирають уже в її надра. Й ті, що заховані там, що вновиті стігійською млою, Вже виринають скарби - й на лихе підбивають людину. Зблиснуло згубне залізо й ще згубніше золото - й тут же Встала, жаждива до них, невсипуща Війна, й забряжчала Зброя в жорстокій руці, що багрилась пролитою кров’ю. Люд на грабунок іде. На господаря гість зазіхає, Тестя висліджує зять, уже й братня любов ненадійна. Ж інка грозить чоловікові, він же - чигає на неї. Мачуха дітям готує із трав зеленаву отруту. Синові знати кортить, чи то скоро впокоїться батько. Впала вже віра в богів, і остання із жителів неба Землю, зволожену кров ю людей, покидає Астрея... Переклад Андрія Содомори ЗИМА У ГЕТ1В («Зима на чужині») ( книга III . елегія X ) Може, і досі ще хто пам’ятає вигнанця Назона, В Місті зостачось іще, може, ім’я по мені,Знайте ж - під зорями, що не спускаються в море ніколи, В дальній країні тепер я між чужинців живу: Скрізь дикунів - савромагів, і басеів, і гетів племена Навіть не гідні мене їхні самі імена! Поки ще тепле повітря - тим часом нам Істр оборона: Хвилями плинними він запобігає війні. Тільки ж надійде понура зима і весь берег зашерхне, 1 від морозу стає біла, мов мармур, земля,— Тут і Борей, і сніги заважають нам жити під Арктом, Небо тремтяче, і те ніби тут гнобить людей. Падає сніг і лежить, під дощем і під сонцем не тане, Твердне; суворий Борей робить довічним його. Отже, і перший іще не розтане, як випаде другий, У багатьох він місцях часто дворічний лежить. 1 в Аквілону бурхливого сила така, що високі Башти з землею рівня, дахи з будівель зрива. Шкури та теплі штани від холоду злого рятують, З тіла усього саме тільки й відкрите лице. Часто від руху дзвенить льодинками вкрите волосся, 1 на морозі блищить, біла уся, борода. Не розпадаються вийняті, посуду форму зберігши, Вина, і вже не черпать треба, а їсти шматки. Що вже казать, як струмки, переможені холодом, тверднуть,

Чи як на озері ту воду конають крихку? Навіть і сам, за ріку нанірусодайну не вужчий, Той, що в собі звідусіль стільки поєднує хвиль, — Істр - навіть він, від жорсткого вітру ізверху застигши, Потай у море несе води блакитні свої. Там он, де судна пливли, нині ноги ступають; но хвилі, Холодом скутій, тенер кінські копита дзвенять; Нині мостами новими, що виросли над течією, Тягнуть сарматські воли варварських безліч возів. Віри мені не ніймуть; таж нема за брехню нагороди, Отже, здається мені, вірити свідкові слід: Бачив я море безкрає, що теж від морозу застигло, Води недвижні слизька вкрила й блискуча кора. Але ж не досить і бачити: йшов я по хвилі затвердлій І не змочила вода зовсім моєї ноги. Якби тобі довелося, Леандре, пливти в цій иротоці, Певно б вода не була винна у смерті твоїй. Навіть дельфіни не можуть із хвиль до повітря піднятись, Бо навісної зими їх не пускає покров. Мабуть, коли, махнувши крилом, Борей зашумів би, Хвиль би не збив і тоді на полоненій воді, Не ворухнулись би судна, мов мармуром, стиснуті льодом, І розтинати б весело скованих вод не могли. Бачив я риб, що в льоду зависли, прив’язані міцно,— Деякі з них навіть там ще зберігали життя. Отже, як тільки надмірна Бореєва сила повіє Чи над простором морським, чи над розливом ріки, То через Істру рівнинну, сухим Аквілоном закуту, Варвар ураз наліта, ворог на бистрім коні — Ворог на бистрім коні, стрілою крилатою грізний, Дикий руйнуючи край, нищачи люд навкруги. Хто утікає, лишаючи дім: на полях беззахисних Необоронене скрізь ворог добро забира, Сіл нужденне добро: і рипучі вози, і худобу Всі ті достатки, які має злидар-селянин; Тих полонених женуть, скрутивши їм руки за спину; Бачать востаннє вони рідні оселі й лани; Надають інші, без жалю зубчастими стрілами вбиті, Адже отруту страшну бистре залізо несе. Те, що несила узяти з собою, —в дорозі лишають, І безневинні хатки палить ворожий вогонь. Мир настає, то й тоді страхіття війни всіх лякає, І не веде борозни ратай, налігши на плуг; Тут, коли ворога бачать або і не бачать, - бояться; Тож необроблена скрізь, дика, мов пустка, земля. Ані солодкі в тілі не ховаються тут виноґрона, І не шумує в діжках, піну здіймаючи, муст.

Яблук нема в цій країні. Не мав би Аконтій, на чому Слів написати своїй пані й підкинути їй. Видно навколо ноля без дерев і без зелені, голі. Горе моє! Не заходь жоден щасливий сюди. Адже так широко світ розіслався безмежно-великий, Нащо ж на муки мені край цей відкрито сумний? Переклад Григорія Конура

Завдання за рівнями I 1. 2. 3. 4.

Про які факти життя Овідія ви дізналися? Назвіть основні твори поета. Як Овідій описує землю чужинців у вірші «Зима на чужині»? Які кольори переважають в описі поезії «Зима на чужині»?

II 1. У чому полягає трагізм долі Овідія? 2. Якою була тематика поезій Овідія? 3. Якими настроями пронизана елегія «Зима на чужині»? З чим пов'язані ці настрої?

III 1. Визначте ідею поезії. 2. Доведіть, що вірш «Зима на чужині» написаний у формі послання. 3. Поміркуйте, чому вірш «Зима на чужині» є елегією. 4. Важливою особливістю елегії є емоційна спрямованість - сум, розпач, невпевненість. Чи відповідає емоційний настрій «Сум­ них елегій» Овідія особливостям жанру? Поясніть, чому ви так вважаєте.

IV 1. Подумайте і дайте тлумачення класифікації людей в Овідія у мо­ ральному плані. 2. Які думки і почуття навіяла вам поезія Овідія? 3. Що є, на ваш погляд, спільного в громадянській позиції лірич­ них героїв поезій Тіртея «Добре вмирати тому...» і Овідія «Сумні елегії»?

Р О ЗД ІЛ з СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

ОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧ ІУ-ХІУст.н^.

г

де ч з д ія н а т о о м г т в с

(МІ

В ю а у вища ого»

сіра зедд* »оси .

і

*• ' ^ . анп/іЛпь*'”* ® ^ ім р

■

■ 'Т К

<

вершини Середньовіччя 1

Доба Середньовіччя займає особливе місце в історії культури і філософії. Що виникає перед вашим уявним поглядом в нершу чер­ гу, коли ви чуєте слово «середньовіччя»? Закутий в лати лицар. Хрестові ноходи. Інквізиція. Залізо. Камінь. Молитви. Чарівники. Вогнедишні дракони. Вогонь і кров. Кам’яні громади феодального заліку... Чимало в середні віки нагромаджено важкого, нелюдського, темного. Гуманісти епохи Відродження назвали цей період - епохою «темної ночі», «похмурим» середньовіччям. Та подивимось, чи так все однозначно. Художньою моделлю середньовічного світу оберемо образ благо­ родного замку, який буде відображенням величезного і неповторного за багатством змісту та форм духовного світу енохи, з якою ви озна­ йомлюєтеся.

Уявіть гірський схил, на якому зведений середньовічний замок — вражаюча своєю величністю і загадковою аурою споруда. Його гострі шнилі і башти дивляться в небо. Кам’яні стіни символічної спору­ ди - справжні свідки тисячолітньої історії, адже саме тисячу років — з ГУГно XIV ст. - тривала епоха Середньовіччя. Заирошуємо Вас піднятися но звивистій дорозі, що веде до замку. Пройдіть по схилу неред плато, помилуйтеся чудовим краєвидом. До зовнішніх воріт замку веде підйомний міст через рів. Цей міст збері­ гає відомості про основні опори, підвалиш« Середньовіччя. Заходьте далі через міст у ворота, що охороняються лицарями в блискучих латах. На воротах нашого замку - пурпурові стяги, на яких срібними нитками вишиті основні гасла епохи Середньовіччя: «Надія на торжество справедливості» та «Віра у вищі сили». Століттями в цьому замку кипіло життя, плелися інтриги і вла­ штовувалися пишні бенкети, а за його стінами було чути брязкіт зброї і гарматні постріли. Тут кожен камінь просочений загадковіс­ тю та історією. Наш замок будували архітектори різних середньовічних культур: західної та східної. Це відобразилося на його унікальній споруді, що складається з трьох основних корпусів - естетичних ідеалів-вершин епохи Середньовіччя. Ось перший корпус нашого замку - висока будівля-пагода, що має кілька широких черепичних дахів з вишукано вигнутими і під­ нятими в т р у краями. За висловом китайських зодчих, які збудува­ ли цю частину замку, ця споруда парить над місцевістю, як розплас­ тані крила птаха. їй притаманний дух ясної гармонії з навколишнім світом і простоти. Так само китайська література періоду Середньо­ віччя тяжіє до гармонійного злиття з природою. Східні автори цього періоду спираються на ідеї і світогляд трьох великих релігій Китаю: конфуціанства, даосизму і буддизму. Кон­ фуціанство, наприклад, культивувало поєднання самовдосконален­ ня людини з суспільною відповідальністю. Кожен у суспільстві по­ винен знати своє місце: правитель —чесно служити і піклуватися про підданих, чиновники — давати йому мудрі поради, селяни — чесно працювати. Вірність, покірність, доброта і співчуття, почут­ тя обов’язку, повага до старших і до батьків проголошувалися го­ ловними чеснотами благородної і гідної людини. Протягом всієї історії китайської поезії проходила зміна поетичних течій, які тя­ жиш або до конфуціанеького раціоналістичнот бачення світу, або до містичного натхненного зльоту фантазії даосизму і буддизму. VIII—IX ст. називають «золотим віком» китайської поезії, харак­ терними ознаками якої були сила і простота, мужність і ліризм, суворість і ясність. У цю епоху творили відомі поети Лі Бо і Ду Фу. Основними темами китайської поезії є теми поета і природи, втечі від світу, дружби, кохання, співчуття до людини, викриття неспра­ ведливості, туги за минулим, вигнання, життя на чужині, провини. А ось другий корпус нашого середньовічного замку - вежопо-

117

О дібна кубічна споруда з витонченою орнаментальною декорацією, увінчана шатром-куполом. Її будувати іранські архітектори, щоб втілити в камені специфічні риси таджицько-церської культури і мистецтва. Світову літературу зба­ гатили чудові поети і прозаїки Іра­ ну. З них особливо прославилися «хорасанський соловей» Рудакі, ненеревершений майстер газелей Хафіз, якого називати «уста со­ кровенного світу»; автор відомої поеми «ІЛах-наме» Фірдоусі, ви­ датні суфійські поети Румі, Сааді, та найвідоміший автор цієї літе­ ратури —поет Омар Хайям, який Ка молот. середньовічна Англія створив жанр рубаї. Основні теми перської середньовічної поезії оспівування величі духу людини і утвердження віри в безсмертя людського розуму. Третій корпус символічного заліку Середньовіччя —більш впізна­ вана кам’яна вежа західноєвропейського архітектурного стилю. Ця споруда вражає лііццю. У ній відчувається бурхливий, грізний ха­ рактер феодальних війн і хрестових походів. Стиль будівлі телшераментний і драматичний, як і напружене життя європейського серед­ ньовічного міста. Основним його композиційним елементом є вер­ тикаль, що символізує спрямова­ ність до неба і нікчемність земного перед божественним. Література європейського се­ редньовіччя заснована на хрис­ тиянських ідеалах і цінностях і прагне до естетичної досконалос­ ті. Реальністю, що визначає все суще, виступає Бог. Він вічний, Середньовічннй Хотин, Україна незмінний, і є абсолютним Твор­ цем всієї світобудови. Середньо­ вічний християнський світ - це протилежності: світла й темряви, добра і зла, Бога і Диявола, неба і землі, світу вищого і земного, тілесного і духовного. Антична культура не знала подібного роз­ колу. Середньовічна ж культура в нарах протилежностей вибирає духовне. Людина - не просто гріховна істота, а така, що має бо­ жественну душу: весь світ усвідомлюється через нари антиномій, в тому числі і людина. Мистецтво розглядається як спосіб просла­ вити Бога. Слово в Середньовіччі набуває сокровенного, сакрального значен­ ня. Воно вимовляється в особливих випадках і не ліає нічого сиіль-

ного з суєтним, буденним. Звідси - розмежування літератури цього періоду на світську і релігійну. До основних жанрів світської середньовічної літератури нале­ жать: героїчний епос, куртуазна (лицарська) література, міська література, народні пісні. У розвитку національних культур були складені безцінні зраз­ ки героїчного епосу європейських народів: «Пісня нро Нібелунгів», «Пісня нро Роланда*, «Слово про похід Ігоря*, «Пісня иро мого Сіда*. Для героїчного епосу характерний ідеалізований герой, якому властиві і мужність, і жорстокість. У центрі такого твору - велика битва. Опинившись у середньовічному замку, починаємо уявляти ли­ царські турніри, які проходили в минулі часи. Лицарський кодекс відображений у художніх творах цього періоду, які створюють культ «прекрасної дами*, високих почуттів, шляхетності, військової до­ блесті, честі, вірності, гідності. Одним із перших авторів куртуазних (лицарських) романів був середньовічний поет Кретьє де Труа. У своїх творах (зокрема в романі «Івейн, або Лицар Лева*) він зобра­ зив складне поєднання двох головних цінностей, яким поклоняється лицар: васальне почуття обов’язку і любов до «прекрасної дами*. Популярними стають лицарські «романи*, на сюжети кельтських легенд про короля Артура і лицарів «Круглот столу», лицаря Лан­ селота, Тристана та Ізольду. Ядро такого роману складає «авантю­ ра» (пригода), центральним героєм якої виступає мандрівний лицар (ідеал за мірками кургуазії). Поезія в середні віки стає королевою європейської словесності, (творчість трубадурів, вчена латинська поезія, поезія мандрівних студентів - вагантів, література Провансу XII ст. Значний пласт середньовічної літератури - клерикальна (церков­ на, релігійна, духовна) література. Вона представлена видатними іме­ нами, такими як: Абеляр, Франциск Ассізький, Фома Аквінський. Середньовічна клерикальна література на латинській мові виробила нові жанри: видіння (розповідь про подорож душі під час сну но за­ гробному світу), житіє (розповідь про народження святого, перше подвиги святості, чудеса за життя і після смерті), релігійний гімн, послання, коментар до Святого Письма, сповідь тощо. В їх основі лежати зразки текстів, що входять до Нового Заповіту. Клерикальна література відрізняється риторичністю, морально-дидактичним ха­ рактером, у мові переважають символи і алегорії. Спостерігається протиріччя: людина - вінець природи, людина - раб Божий.

Особливе місце в культурі Середньовіччя займають такі види мис­ тецтва, як архітектура і живопис. Основний жанр живопису - ікона. Монастирі, що виникають з IV ст., стають центрами створення християнських книг. Розвивається мистецтво книжкової мініатюри, яка отримала назву від викорис­ тання для малюнків червоної фар­ би «мініум* і маленького розміру. Уперше в західній культурі ви­ микає вища освіта — перші євро­ пейські університети. У часи Середньовіччя Активно розвивалася архітектура, сформу­ Ісроиім Босх «Сад земних валися перші власне Європейські насолод», біля 1500-1510 рр. стилі — романський і готика. Се­ редньовічний храм - зменшене по­ вторення Всесвіту, своєрідний мікрокосмос, який демонструє світо­ сприйняття цієї епохи. Головна особливість середньовічної готики - спрямованість будівлі вгору, до небес, легкість, «відірваність* від землі. Серед музичних інструментів Середньовіччя найбільш популяр­ ними стають орган, флейта, волинка. Видатні представники культури середньовіччя: Мікеланджело Буоиаротті, Ієронім Босх, Лорепцо Берніиі, Андрій Рубльов, Джефрі Чосер, Джовапні Боккаччо, Дапте Аліг’єрі та інші.

Узагальнюємо 1. 2. 3. 4. 5.

Які три великі культури стали основоположними епохи Середньовіччя? Які традиції наслідувала епоха Середньовіччя? Назвіть основні ідеї, на яких базувалася середньовічна культура. Якими є естетичні ідеали-вершини китайського середньовіччя? У чому своєрідність та унікальність культури європейського середньо­ віччя? 6. Назвіть основні жанри світської середньовічної літератури. 7. Охарактеризуйте особливості лицарської літератури. 8. Що таке «клерикальна література»? 9. Які теми розкривали в своїх творах автори релігійної літератури? 10. Які твори середньовічних авторів увійшли в золотий фонд світової куль­ тури? 11. Як ви гадаєте, чи було «похмуре середньовіччя» «світлим»? 12. Прокоментуйте таблицю - порівняльну характеристику світогляду люди­ ни античності та середньовіччя.

Античність Середньовіччя Загальна гармонія світу Недосконалість світу Особлива роль природи, космосу Головна роль Творця- спокон­ вічної істоти Людина- досконала. Цінність Споконвічна гріховність люди­ людського розуму і нізнання ни. Спокутування гріхів люд­ світу ства Ісусом Христом Можливість стати подібним Страх неред Судом і Божою ка­ богам рою.

Індивідуальні завдання 1. Створіть свій опорний образ-символ епохи Середньовіччя і зобразіть його за допомогою будь-якого жанру (вірш, малюнок, ліплення, аплікація тощо). 2. Підготуйте цікаві матеріали з тем запропонованих на вибір: «Архітектура середньовічної Європи», «Освіта в середньовічній Європі», «У середньо­ вічній бібліотеці», «Середньовічна лицарська література» та підготуйте за результатами роботи слайд-презентацію.

Лі Бо (7 0 1 -7 6 2 ) Лі Бо або Лі Бай китайський ноет періоду династії Тан. Разом із Ду Фу вважається одним з найвидатніших поетів в історії китайської літерату­ ри. Від нащадків отримав прізвисько «безсмертний ноет». З народженням Лі Бо пов’язано низку легенд. Одна з них розповідає, що неред його народженням матері наснилася велика біла зірка. Саме тому хлопчика назвали Тай Бай («ве­ лика білизна»). За іншою легендою Лі Бо був народжений зорею Тай Бай. Для багатьох він був уособленням духу зорі, вигнаної за провину в світ смертних. У датах земного народження Лі Бо існують різні версії (від 699 року до 705 року), але більшість до­ слідників вважає що 701 року. Лі Бо був сином багатого купця або навіть поміщика. Про те, що батько був заможний, свідчать дані нро його самітницьке, але безтурботне життя, яке він нрожив до глибокої старості. Мало що відомо і нро матір ноета. Відомо, що вона походила з близького тангутам племені цян.

ґ

N Поетичний талант у нього проявився вже в десять років. І хоча юнакові пророкували успіхи на державній службі, він залишає дім і з 721 по 738 р. подорожує, живе в горах. У мандрах ноет знайшов собі дружину - онуку колишнього імператорського міні­ стра. Сімейне життя та батьківство не відвернули ноета-філософа від мандрів. Улюбленим місцем для філософських роздумів иоета були гори Шаньдунь. Лі Бо було понад сорок років, коли імпера­ тор викликав його до себе і вшанував званням ханьмінь, що мож­ на нрирівняти тепер до звання академіка. «Безсмертний, скину­ тий з небес,» - сказав нро нього старший його сучасник —ноет Хе Чжі-Чжан. Але придворне життя не задовольняло байдужого до гонитви за успіхом і життєвими благами Лі Бо, тому в 744 р. він отримує дозвіл залишити столицю. Чиношанування і придворний етикет ноет-філософ Лі Бо обміняв на зустрічі з близькими йому за духом людьми - поетами Ду Фу, Тао Ші та ін.

У 756 р. Лі Бо запросив на службу принц Лі Лінь. ІІоег згодився, бо принца вважали справедливим правителем. Вчинений Лі Лінем заколот і посягання на трон імператора Су-цзуна (старшого брата принца) ледве не коштував Лі Бо голови, проте завдяки втручанню колись врятованого ним солдата, йому випадає тільки вигнання на південь Китаю, у далекий Єлан. Лі Бо незабаром помилували і по­ вернули зі середини шляху. А через деякий час 61-річний поет пі­ шов із життя в будинку свого родича Лі Янбіна, в колі людей, які шанували й любили його. Лі Бо нисав нро все, що входило до тем ганської поезії. У й о т «при­ кордонних» віршах - мужність, суворість і привабливий ліризм. Його поезія вирізняється глибокою філософічністю, яскравими даоськими образами, розповідає про різні сторони життя народу, зо­ бражує його нескореність. Більшість поетичних творінь Лі Бо Даосизм —релігійно-філософське вирізняються надзвичайною простотою вчення, згідно з яким природа і життя стилю і неповторною задушевністю. людей підпорядковані загальному бо­ ІІоет використовує майже в кожному жественному законові дао. рядку порівняння, яскраві епітети, коло­ Релігія даосизму базується на ритні художні образи, метафори, алего­ вченні про дао - першоначало, першо­ рії. На й о т творчість вилинуло релігій­ основу і всеохопний закон світобудови. Дао - у даосизмі вічне, незмінне, но-філософське вчення - даосизм. безформне, непізнаванне начало всіх Лі Бо у своїй поезії прагнув «зміша­ і явищ. ти з землею небо» та озлити всю нео­ речей Дао - шлях, вічний, абсолютний сяжну природу з первозданним хаосом». і загальний закон спонтанного виник­ Поета приваблювали різні теми нення, розвитку й зникнення Всесві­ й мотиви, і серед них особливе місце ту. Дао — доля, природна закономір­ посідає тема природи. Його твори не ність, порожнеча, яка все породжує; випадково називають «поезією гір та невидиме, яке наявне у видимому. рік», тому що лірика Лі Бо є власне Воно перебуває у безперервному русі, голосом природи, у ній відображаєть­ а дії його невичерпні.

ся її розмаїте і складне життя у всій мінливості та непізнанності. Природа - привід для філософських роздумів митця, він ніколи не стомлюється спостерігати за нею, бо кожна зміна неповторна і несе красу. Був другом іншого великого поета цієї епохи - Ду Фу. Творчість Лі Бо широко відома й за межами Китаю. Українською мовою Лі Бо перекладали Л. ІІервомайський, Г. Турков, Б. Рифтін, І. Лісевич. У 2011 році в Львові вийшла нерша збірка перекладів віршів Лі Бо «Дух старовини« українською мовою, які здійснили Г. Турков, Л. Первомайський та І. Лисевич разом з В. Іллею. Український поет, драматург та перекладач Олега Лишеги відвів місце постаті Лі Бо в книзі «Друже Лі Бо, брате Ду Фу«. «Сосна біля південної галереї« Поблизу галереї росте сосна-одиначка В такої, природно, розкидисте гілля й густе. Вітрець навколишній навіть на хвильку не вщухне: Йому тут воля — тож дме він і вдень, і вночі. Затінений стовбур покрився нлямами моху. А в пишній хвої повітря неначе мигтить. Чи вдасться їй досягти надхмарної висі? Це ж треба рости аж декілька тисяч чіЧ Переклад Гепиадія Туркова

Печаль на яш.лювому ганку На яшмових сходах біліє холодна роса. Промокли панчохи. Пливуть мовчазні небеса. Дивлюсь крізь фіранку на місяць осінній печальний — На тихій воді він тремтить і повільно згаса. Переклад Леоніда Первомайського* * чі - приблизно ЗО см.

Український контекст

Леонід П ервомайський (1908-197 3 ) Леонід Соломоповпч Первомайськнй (Ілля Шльомович Гуревич) український письменник, поет, пере­ кладач. Народився 17 травня 1908 р. в родиш ремісника-палітурннка в місті Костяитипограді (тепер Красиоград) иа Полтавщині, де пройшли його дитин­ ство і юність. Самотужки здобув освіту. У літера­ туру Леонід Первомайський увійшов стрімко. Така ж була і його патура енергійна, запальна, чуйна до покликів часу. В роки Другої світової війни Первомайський працював військо­ вим кореспондентом. Повоєнні роки жив у Києві, там і помер 9 грудня 1973 року. Леонід Первомайський найбільше уславився як перекладач. Зав­ дяки його невтомній праці видано українською мовою твори Лі Бо, Ф. Війопа, ІП. Петефі, Ю. Фучика, Н. Гяпджеві, М. Лєрмонтова, В. Маяковського, Г. Гайне, балади слов’янських та інших народів світу. У 1956 р. вийшла велика книга «З глибин», де зібрано переклади балад та пісень більш як сорока народів.

Завдання за рівнями І 1. Що цікавого з життя китайського поета Лі Бо ви можете розпові­ сти? 2. Як даосизм вплинув на творчість Лі Бо? 3. Назвіть українських перекладачів творів Лі Бо.

II 1. Яких поглядів дотримувався поет? 2. Розкрийте сенс назви твору «Печаль на яшмовому ганку» Лі Бо. 3. Спробуйте пояснити, чому поет Хе Чжі-Чжан назвав Лі Бо „без­ смертний, скинутий з небес”?

III 1. Які слова допомагають вам побачити, почути, відчути світ, зобра­ жений у поезії Лі Бо «Сосна біля південної галери»? 2. Знайдіть у вірші Лі Бо «Печаль на яшмовому ганку» зорові, слу­ хові, нюхові, дотикові образи, заповнивши таблицю: Гармонійна цілісність образів поезії Лі Бо «Печаль на яшмовому ганку» Зорові обра­ зи

Слухові

Нюхові

Дотикові

3. Охарактеризуйте елегійні мотиви у вірші «Печаль на яшмовому ґанку». 4. Чи можна говорити на основі прочитаних вами віршів Лі Бо про філософське бачення поетом навколишньої природи? Поясніть.

IV 1. В чому полягає особливість структури віршів Лі Бо? Які почуття вони викликають?

Індивідуальне завдання Намалюйте поезію Лі Бо в образі яскравого східного килима. Які кольоринитки ви використаєте для свого малюнка? Які символи-візерунки?

Ду Фу (7 1 2 -7 7 0 ) Життя Ду Фу, - важкий шлях лю­ дини зі збіднілого роду, змушеної про­ довжувати традиції своєї сім’ї, яка гор­ дилася своїми відомими полководцями та державними діячами. Онук поета Ду Шеиь-яия. Ду Фу походив зі стародав­ нього роду. Народився у збіднілій па той час сім’ї провінційного урядовця невисокого рангу. Проте зробити кар’єру Ду Фу не до­ помогли ні славетні імена предків, ані його талант. Ду Фу тривалий час мандрував країною, не зважуючись через бідність з’явитися на іспити. У тридцять років він, нарешті, приїхав у столицю, але іспитів не склав. Тоді він написав для імператора оду, присвячену стародавнім обрядам, і йому поталанило привернути до себе увагу. Проте від поса­ ди у кримінальному відомстві у провінції, яку йому запропонували, віл відмовився. Її замінили па ще дрібніший чин при дворі спадко­ ємця, і цей чин - лише подоба служби, яка не давала ні засобів до існування, ні доступу до політики. У 755 р. поет опинився у полоні у повстанців Апь Лушаня, але йому пощастило втекти. Отримавши досить високе призначення, віл повернувся разом із імператорським двором у столицю. Проте неза­ баром Ду Фу потрапив у немилість, його відправили у провінцію, а згодом поет покинув службу і перебрався у Чеиду (провінція Сичу­ ань), де прожив до кінця життя. Там йому й спорудили храм, який став у 50-х рр. XX ст. музеєм ім. Ду Фу. Перший вірш написав у 7 років і його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб за сімейною традицією отри­ мати посаду державного службовця, проте так ним і не став. У його творчому доробку більше 1400 віршів, у яких відображено настрій протистояння тапським вельможам та історична панорама правління династії Тан: розквіт, занепад. Серед віршів Ду Фу офі­ ційна китайська критика виділяла твори написані па політичні теми (оспівування імператора) і на теми тлінності існування, людську ні­ кчемність. Події доби Тан у Ду Фу передані докладніше, ніж у хро­ ніках, тому його поезію називають «історією у віршах*, «поетичною історією*. У традиційному китайському літературознавстві Ду Фу присвоєно титул «шшпен* («священномудрий піїт*). Українською мовою твори Ду Фу переклали Ярослава Шекера, Генпадій Турков.

Ду Фу - майстер пейзажної лірики. Віл оспівував природа рідної країни, радість життя простої людини иа лопі природи («Весняний кра­ євид* , «В едпаппі з природою*, «Впочі у селі* ). Так у поезії «Про хліб і шовк* зображена тема війни і миру та долі людей. Ду Фу використовує художні засоби для зображення війни і миру. Ліричного героя хвилюють наслідки війни. Думки народу збігаються з думками ліричного героя, який закликає вилити із зброї знаряддя мирної праці хлібороба. Ду Фу оспівує саме хліб і шовк, як поєднання праці, творчої майстерності, натхнення, краси, мирного життя. Ду Фу багато зробив для розвитку китайської поетичної культу­ ри, справив величезний вилив на роз­ виток китайської поезії. У Китаї його Конфуціанство - китайська етич­ но-філософська ідеологія, за якою лю­ шанобливо звуть «корифеєм ноезії*. дина, створюючи тріаду «земля-лю­ Вболівання за просту людину, за долю дина-небо», зобов’язана працювати країни, оспівування самотності, печа­ на землі на благо суспільства. Засновником конфуціанства був лі, страждань у вигнанні, сувора кри­ тика несправедливості у світі й у дер­ китайський філософ ІСунфу-цзи. Спираючись на давні традиції, жаві, конфуціанські мотиви - голо­ Конфуцін розробив концепцію ідеаль­ вна цінність яких людина, ної людини, якій иритаманні гуман­ оспівування реальних людей в реаль­ ність, почуття обов’язку, повага до ному житті. Співвідношення «свого* і старших, любов до людей, скромність, «чужого*, художнє протиставлення : справедливість, стриманість тощо. З II ст. до н. е. і до XX ст. конфу­ багатства — бідності, війни — миру, ціанство було офіційною державною чужини - батьківщини; образи, сим­ ідеологією Китаю. воли; поєднання літературної і роз­ мовної (просторічної) мови у поезії; гострий соціальний зміст творів; лаконізм і простота особливості по­ езій Ду Фу. Українською мовою вірші Ду Фу можна прочитати в перекладах Я. Шекери, Г. Туркова, І. Лиеевича, Т. Некура та ін. Пісня про хліб і шовк Напевно, міст у Піднебесній не менше тисяч десяти, Але нема такого міста, де б воїнів у латах не знайти. Якби ж ми переплавити могли ті лати на орала для землі. Щоб кожну латочку бездоглядних ланів переорати за погожих днів. Щоб селянин і сіяв, і збирав, ... і шовкопряди листям годував. Щоб той, хто любить рідну землю, не лив за нею сліз даремно. Чоловіки б у полі працювали, і шовк, співаючи, жінки звивали. Переклад Т. Некура

Пісня про хліб і шовк У Піднебесній, но Китаю всьому, Є тисяч десять міст, мабуть; Але чи є хоча б одне, в якому Не славилася б воїнів могуть? А що, якби серни, мотики й рала ІІовиливати нам з блискучих лат, Аби воли покірно оборали Цунь ноля запустілого улад? Гіркі ридання вже б не поливати Ту землю, де гула страшна війна. Чоловіки б із піснею орали, Жінки б наткали з шовку полотна. Переклад Ярослави Шекери

«Весняний краєвид» Країна в руїнах, та гори і ріки живуть, У місті весна зеленіє співочо-строкато; Засмучено мислю (аж квіти в сльозах) про Вітчизни майбуть; І птахи журливі... З родиною жаль розлучатись. Три місяці поспіль палає запекла війна; Листи з Батьківщини для мене дорожчі від злота. Волосся коротша, на скроні ляга сивина; Рідке воно й куце, і шпильками —не заколоти. Переклад Ярослави Шекери

Завдання за рівнями I 1. Що вам запам’яталося з біографії китайського поета Ду Фу? 2 .3 ким із відомих китайських поетів-сучасників товаришував Ду Фу?

II 1. Виразно прочитайте поезію «Пісня про хліб і шовк» (у різних пе­ рекладах). 2. Чому свою поезію Ду Фу назвав «Пісня про хліб і шовк»? 3. Визначте провідну думку поезії «Пісня про хліб і шовк». 4. Про що розповідається в поезії «Весняний краєвид»? Яка ідея твору? 5. Які філософські ідеї у свою творчість вкладав поет? Поясніть чому.

III 1. Яка антитеза закладена в поезії «Весняний краєвид»? Розтлу­ мачте. 2. Знайдіть у творах поета метафори. Зачитайте. 3. Простежте настрій вірша Ду Фу «Пісня про хліб і шовк». Які іде­ али відстоює поет?

IV 1. Чи актуальний вірш «Пісня про хліб і шовк» у наш час? 2. Обґрунтуйте думку, що поезія Ду Фу не підвладна століттям. 3. У чому глибина філософських роздумів Ду Фу в поезії «Весняний краєвид»? 4. Що спільного має, на вашу думку, поезія Тіртея «Добре вмирати тому...» та «Пісня про хліб і шовк» Ду Фу? Чому ви так вважаєте?

Індивідуальне завдання Намалюйте поезію Лі Бо в образі яскравого східного килима. Які кольоринитки ви використаєте для свого малюнка? Які символи-візерунки?

Золота доба персько-таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники Персько-таджицька лірика зародилася в кінці VIII ст. і розвива­ лася до XVI ст. Літературною мовою була мова фарсі. Поетична спадщина народів серед­ Бейт - двовірш у писемній поезії ньовічного Сходу досі вражає своїми народів Сходу. ліричними й філософськими творами. У кожному бейті міститься якась закінчена думка. Із бейтів утворюють­ Східні митці творили самобутні й ори­ ся строфи, а то й певні жанри східної гінальні за формою зразки ноетичного мистецтва. Особливо приваблювали поезії(газель, рубаї, каснди). Каснда {араб.- ціпесирямована)- східні форми лірики. урочистий жанр арабської, тюркської В основу системи віршування, запо­ та перської класичної поезії. зиченої в арабів, було покладено чер­ гування довгих і коротких складів. ІСасида подібна до оди, хоч подеко­ Основна одиниця віршування - бейт ли траплялися її сатиричні та дидак­ (двовірш). Бейти, які містили в собі тичні видозміни. Здебільшого то були твори придворних поетів на честь ха­ закінчену думку, виділялися у творах нів, окремих полководців тощо. Трафа­ будь-якого жанру персько-таджицької ретна форма касиди, зумовлена таким поезії призначенням, позбавляла їх оригі­ Основними жанрами персько-та­ нальності. Це передовсім моноримний джицької лірики є рубаї, бейти, газелі, вірш, у якому, як і в газелі, римують­ «вірші з нагоди«. Плинність та незбаг­ ся між собою лише перші два рядки (бейт), в інших рима повторюється че­ ненність світу, земні радощі, краса ко­ рез рядок за схемою: аа ба ва га... і т.д. хання, проблеми життя та смерті, ІСасида мала від ста до ста п’ятдесяти швидкоплинності земного життя — рядків, причому перший бейт (матла) основні теми персько-таджицької ліри­ й останній (макта) підлягали старанно­ ки. Найвідомішими постатями є Омар му опрацюванню, оскільки вони місти­ Хаиям, Гафіз, Рудакі. Перські лірики ли основну думку твору. Ч___________________________ У часто звертаються до теми втраченої молодості, закликаючи жиги теперіш­ Р у б а ї - чотиривірш, як правило, нім, цінуючи кожну мить життя, про­ філософського змісту' за схемою риму­ блеми життя і смерті, незбагненності вання: иаба чи аааа (різновид моносвіту, плинності земного життя, ціну­ рнми). Рубаї як викінчений мініатюр­ вання життєвої миті. Дуже часто ліри­ ний віршовий твір, що виражає певну ки пишуть про кохання, иоетично зма­ думку, підкреслену в останньому ряд­ льовують образ жінки. ку строфи,- одна з наипопулярніших Гафіз відомий насамперед збіркою версифіковавих форм у ліричній по­ творів «Диван», яку упорядкували езії народів Сходу Газель (від араб.— ліричний вже після смерті поета. Туди увійшли вірш)- ліричний вірш, що склада­ близько п’ятисот газелей, рубаї, «вірші ється не менше як з трьох, не більше з нагоди» та інші твори. У своїх поезі­ як з дванадцяти бейтів (двовіршів), ях Гафіз звертається до мотивів швид­ пов’язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого коплинності життя, до внутрішнього бейта з парним римуванням) за схе­ світу людини. Є твори, які вихваляють мою метричної основи аруза: аа, ба, правителів. Звертається Гафіз і до теми ва, га тощо. кохання. Улюбленими темами його га-

зелей є віра, і викриття лицемірства. У творах простежуються глибо­ кі філософські роздуми цро існування людини у всесвіті. Для ноезій Гафіза характерна багата образність, метафоризм. Найпоширеніші жанри творчості Рудакі - касиди, газелі, рубаї та бейти. Відомо, що Рудакі тривалий час був визнаним ноетом, наближе­ ним до еміра але втратив прихильність влад, його було осліплено за наказом еміра. Номер у злиднях насамоті. Рудакі заклав основи класичної персько-таджицької иоезії, не­ даремно його назвали «Адамом поезії». Створив касиди, в яких вихваляв правителя, звертався до різних жанрів лірики. Ф ілософські поезії Рудакі мають повчальний харак­ тер. У любовній ліриці освіпуються почуття, жіноча краса, пережи­ вання.

Гафіз (1141-1203)

Гафіз (Хафіз, Гафез, Гафіз Ш(и/і) разький; літературний псевдонім Мо­ хаммеда Шамседдіна або Шамс ад-діпа Мухаммада; бл.1325, Шираз - +1389 чи 1390) - перський і таджицький поет, народний співець.

Газель Я по троянду в сад спустився на світанні. Там соловей зайшовся в щебетанні. Мій побратим гіркий, закоханий в троянду, ронив, ридаючи, мелодії весняні. Не стало вірності і дружби на землі, немає жодного, хто б не тонув у злі. Хто обдарований божественним талантом, в скупого здирщика слугує при столі. Немає в мудрого, де голову схилити, йому судилися печалі та жалі. Зате невігласи, що виросли в розкошах, Щодня купаються у золоті й сріблі. Рядки поетові, що душу освіжають,

як ранній вітерець у юному гіллі, Ячменю пригоряй в скупих не заслужили, хоч будь їх автором безсмертний Санаї. Мені на вухо так сказала вчора мудрість: Терни всі злигодні, великі і малі. І завжди пам’ятай мої слова, Гафізе: «як не впадеш у прах, то будеш на чолі». Переклад Василя Мисика

Рудакі (852-941) Рудакі (Абу Абдаллах Джафар Ібн Мухаммад, народився в 852 році, се­ лище ІІанджрудак, тепер це ІІенджикентський район Таджикистану, помер в 941, там же) —перський і таджицький поет, вважається засновником перськотаджицької літератури.

*** *** *** *** ***

Бейти До тебе прагне вся краса земна, Як до провалля прагне бистрина. Як попрямує на левиний рик, На кладовище прийде мандрівник. Не одяг - саван випряв для себе шовкопряд, Бо шовк душі своєї він тратив на халат. Хто мудрих слухає, у того мир на думці. Війною й чварами втішаються безумці. Покрила воду риза кришталева. Як зачаровані, стоять дерева. Знання - це скарб, йому й ціни не зложиш. Визбируй же його, де тільки можеші

*** «Що доброго сказав той гість хазяїнові дому?» «Якщо собі не хочеш зла, то не роби нікомуі»

* * *

*** *** *** *** *

Хвали весняну хмару, що сльози проливає І що своїм риданням цю землю звеселяє! Одна душа, єдине тіло, але знанню немає дна. Скажи, о дивний, ти людина - чи океанська глибина? За недотепу ситий голодного вважає, Бо на чуже страждання в нас відгуку немає. Без діла не дармуй, життя свого не гай, Живи роботою, за неї вболівай! Щоденно музикою тішиться твій слух, Тяжкого стогону не чуючи навкруг. Цей світ - як вітер, він усе забуде. Неси вино! Хай буде те, що буде! Переклади Василя Мисика

Омар Хайям (1048-1122) Омар Хайям народився у місті Шшанурі - одному з головних культур­ них центрів стародавнього Ірану. Дату народження поета змогли встановити лише недавно, розшифрувавши його го­ роскоп. Припускають, що гороскоп міг бути складений самим Омаром Хайя­ мом, бо він захоплювався астрологією. Роки його павчаппя і мандрувань мина­ ли у різних містах Хорасану і Мавераниахру - Нішапурі, Самарканді, Бухарі, Гераті. Балхі, Ісфахані. На Близькому Сході Омар Хайям був знаний передусім як ви­ датний учений. Слава про його дивовижні знання поширилася по всій Середній Азії. Він був видатним математиком, фізиком, астро­ номом, філософом - справжнім тогочасним енциклопедистом. «Імам Хорасану», «Вчений муж століття», «Знавець грецької науки». «Цар філософів Схода і Заходу» - ось далеко не повний перелік почесних титулів Омара Хайяма у зоряні часи його слави. У філософії Омар Хайям вважав себе послідовником Ібн Сіни (Авіценни), модель Всесвіту якого з «Книги зцілення» була сприй­ нята західноєвропейськими вченими і відтворена у «Божественній комедії» Данте.

З глибин XII ст. дійшла розповідь нро його останні хвилини жит­ тя. Абу-ль-Гасан Бейгакі нереповів її зі слів родичів. У той день Омар Хайям уважно читав книгу' своїх» улюбленого Авіценни «Книга зцілення». Дочитавши до розділу «Одиничне та множинне», він по­ клав зубочистку між двома листами й попрохав покликати людей, необхідних, щоб скласти заповіт. В той день він не їв і не нив. Вве­ чері, закінчивши останню молитву, вклонився до землі і сказав: «О боже, ти знаєш, що я пізнав тебе в міру своїх можливостей. Вибач мені, моє знання тебе - це шлях до тебе». І помер. Могила Хайяма знаходиться у Нішапурі біля могили імама Махрука. На цій могилі у 1934 р. на кошти, зібрані ношановувачами творчості Хайяма у різних країнах, був встановлений обеліск. Відомий митець і мислитель середньовічного Сходу Омар Хайям залишив по собі величезну кількість наукових трактатів і дослі­ джень, та все ж у світі його знають більш як поета, ніж як ученого. Його дивовижні чотиривірші (рубаї) й досі захоплюють читачів фі­ лософською глибиною, щирістю ночуттів, лаконічністю, підкресле­ ною простотою зображувальних засобів і водночас гнучкістю форми, яскравою ритмомелодикою. Найбільше досягнення поета - рубаї. Омар Хайям був послідов­ ним прихильником цього найскладнішого жанру персько-таджиць­ кої лірики. Принципово нове, що привніс Омар Хайям цей тради­ ційний жанр, полягає в науково-філософській глибині чотиривірша, яка в його творчості ґрунтується на раціоналістичній світоглядній основі. Поезії Омара Хайяма змушують читачів замислюватися, розмір­ ковувати, спостерігати, сперечатися. Для поета людина - це найви­ ща й найдосконаліша істота на землі. Поет високо цінує її розум, натхнення, допомагає позбутися невпевненості, звільнитися від духовного рабства. Поет вважав, що тільки вільна людина може відкривати закони природи, розгадувати таємниці Всесвіту. У деяких віршах Ха­ йям висловлює занепокоєння щодо мож­ ливостей людини, скаржиться на невід­ воротність долі. Омар Хайям пише, що життя коротке, а час швидкоплинний. Треба жити сьогоднішнім днем, радіти кожній миті. У віршах поета багато недомовленого: напівтони, натяк, умовність, незаверше­ ність думки, зумисна «туманність» ви­ словів. Вони спонукають читачів мис­ лити самостійно, йти дорогою пошуку і Мавзолей Омара Хайяма думати. Надзвичайною глибиною змісту у Нішапурі. Іран. й майстерністю художніх творів Омар

Хайям здобув світову славу. Його твори перекладені мовами бага­ тьох народів світу і читаються із зацікавленістю майже через тися­ чоліття ніс ля їх створення. Літературна та наукова спадщина цього східного мислителя є неперевершеною і досі залишається незрівнянною сторінкою світової культури. В українській літературі рубаї Хайяма переспівували Василь Ми­ сик, Микола Бажан, Дмитро Павличко, Володимир Ляшкевич, Віта­ лій Іващенко, Володимир Ящук, Данило Кононенко, Юрій Хабатюк та інші. Рубаї Ті, що поклони б’ють, наслідують ослам, Бо служать шахраям, шахрайський возять крам І найдивніше те, що під покровом віри Живуть кафірами* і нродають ісламі І юних, і старих - всіх поглинає час, І невеликий нам дається днів запас. Ніщо не вічне тут: ми підемо так само, Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас. *** Від хліба, що Творець нам посилає, Ніхто й малої скибки не відкрає. Тож не турбуйсь про те, що в тебе є, І не турбуйсь про те, чого немає. *** Троянда вранішня ошатністю своєю Чарує солов’я, співця свого. Під нею Присядь у холодку, бо пелюстки ці вітер Зриватиме й тоді, як станемо землею. *** Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі, Що вмерти мушу я, що строки в нас малі: Того, що суджено, боятися не треба. Боюсь неправедно прожити на землі. *** Я спав —і от мудрець мені у сні прорік: «Немає радощів для заспаних новік! Соннивче, ти забув, що сон - подоба смерті? Збудись, бо прийде час - і ти заснеш навік!» *** Я тільки й знаю, що знання шукаю, В найглибші таємниці проникаю. Я думаю вже сімдесят два роки І бачу, що нічого я не знаю. * ІСафір - «невірний» у мусульманському світі.

* * *

***

***

***

***

***

***

***

***

***

Недоброзичливість ніколи не могла Узяти верх: до злих вертались їх діла. Я зичу благ тобі - ти зла мені бажаєш: Ти благ не діждешся, я не побачу злаЗ Хіба не дивно, що пани чиновні, Самим собі нудні, хоч горді зовні, До кожного, хто здирство зневажає, Такого шинного презирства повні? У кого кожний день в запасі нівкоржа, У кого свій садок і хата не чужа, Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має, У того світлий зір і радісна душа. Якби мені до рук - скрижалі Долі, Я розписав би їх по власній волі! Із світу вигнав би всі смутки, болі, Чолом небес досяг, не Ж И В би ДОЛІЗ Твій ворог —небеса коловоротні. Без друзів ти, всі дні твої самотні. Будь сам собою, не гадай про завтра, В минуле не дивись, живи сьогодні! Чи діждемо жаданого спокою, Чи дійдемо до хати над водою? О, як я хочу нісля тисяч років Зійти з землі хоч травкою малою! Хіба у всесвіті найкращий твір - не ми? В очах у розуму зіниця й зір - не ми? Це коло всесвіту скидається на перстень, А камінь, що горить ясніш од зір, - це ми. Хто в найтаємніше спроможний зазирнути, Той не шукає втіх і не боїться скрути: Якщо добро і зло - минущі, то байдуже, Слабим чи лікарем тобі судилось бути. Оскільки мудрому наш вік ціни не знає, Усі плоди його недоум пожинає. Неси ж мені того, що розум відбирає,I може, й нас тоді цей вік не занедбаєі Коли у мудрого є тайна будь-яка,

***

Хай в серці криється у нього, як А н ка\ З малої рісочки стає перлина в мушлі, Коли глибінь її оточує морська. Ми - сонце щастя й горя океан. Ми справедливість любим - і обман. Злі й добрі ми, довершені й нікчемні, Іржаве дзеркало й Джемі» ідів жбан. Переклад Василя Мисика

Український контекст

Василь Олександрович Мисик (1907-1983) Василь Олександрович Мнснк (1907— 1983) - український поет, перекладач. В’язень сталінських концтаборів. Народився 24 липня 1907 року в селі Новопавлівка Межівського району Дні­ пропетровської області в родині свяще­ ника. Одночасно з творенням оригшатьиих поезій Мисик багато перекладав. У 1934 р. В. Мисика було заарештовано. За півроку - через брак достатніх даних - слідство було припинено. Ллє в лип­ ні 1935 р. Мисика було засуджено до 5 років виправно-трудових таборів. Незаслужене покарання Мисик відбував па Соловках. З 1941 р. був у радянських військах, потрапив у полон. Навес­ ні 1945 р. разом із групою солдатів, виведених па розстріл, утік із німецького табору для радянських військовополонених. У 1956 р. з Василя Мисика було знято всі звинувачення і реабілітовано. Особливої уваги заслуговує плідна перекладацька спадщи­ на В. Мисика, за яку 1977 р. поета було відзначено премією імені М. Рильського. В перекладах українською мовою Василя Мисика чи­ таємо поезії Дж. Байрона, В. Шекспіра, О. Пушкіна, П.С. Шеллі, Р. Бериса, Г. Лонгфелло, Дж. Кітса, В. Уїтмена, П.Й. Гете, Ж.П. Беранже, та інших європейських авторів. Як фаховий сходознавець В. Мисик перекладав твори багатьох поетів Сходу: Рудакі (Вибране, 1962), Омара Хайяма (Рубаї, 1965), Гафіза (Лірика, 1971), Фірдоусі (З «Шах-Наме», 1975).

* Казковіш птах.

ґ~ V-

Завдання за рівняєш I 1. Що ви можете розповісти про життя Омара Хайяма? 2. Дайте визначення літературознавчих понять «бейт», «рубаї», «газель», «касида». 3. Кого з українських перекладачів поетів персько-таджицької поезії ви можете назвати? 4. Що ви знаєте про життя і творчість Василя Мисика?

II 1. Які сторінки біографії О. Хайяма зворушили вас найбільше? 2. Які є особливості персько-таджицької поезії. 3. Виразно прочитай газель Гафіза «Я по троянду в сад спустився на світанні». Про що журиться поет, що його непокоїть? 4. Зачитайте бейти Рудакі. Визначте основні думки поезій. 5. Визначте коло проблем, які турбували Омара Хайяма в його поезії. 6. Вивчіть напам'ять 2-3 рубаї О. Хайяма. 7. Чому рубаї Омара Хаяма називають філософськими?

III 1. Що об'єднує майстрів персько-таджицькрї поезії Гафіза, Рудакі, Омара Хайяма? 2. Розкрийте філософський зміст бейтів Рудакі. 3. Якою постає людина в поезіях Гафіза, Рудакі, О.Хаяма? 4. Випишіть із віршів Рудакі найбільш яскраві рядки, які вам сподо­ бались.

IV 1. Зачитайте напам’ять 2-3 рубаї Омара Хайяма. Чому саме ці ру­ баї ви обрали? 2. Розкрийте філософський зміст обраних вами рубаї. Чим вони вам сподобалися? 3. Які думки і почуття навіяла вам рубаї О. Хайяма? 4. До яких міркувань спонукає вас такий вислів О. Хайяма «Хіба у всесвіті найкращий твір - не ми»1 5. Яким ви бачите створений поетом у чотиривіршах світ?

«Пісня про Роланда»> У Х І-Х ІІ ст. сформувався героїчний епос. Найбільш відомим тво­ ром цього жанру у Франції стала «Пісня про Роланда».

138

“Пісня про Роланда” —одна їчних поем, які називались у Франції ніснями нро подвиги. В ній описуються події, кінця VIII ст. (778 рік). Історична основа твору. У 778 році, коли Карл повертався з по­ ходу до Іспанії, на його ар’єргард в ущелині у Піренеях (тепер му­ ніципалітет Лусайде) вчинили нанад баски та знищили його у битві у Ронсевальській ущелині. У ній загинуло кілька нерів, серед них Груодланд, який був префектом Бретонської марки. «Пісня про Роланда» є иершим національним шедевром фран­ цузького мистецтва. Первинно твір був призначений для усного ви­ конання народними співцями - *фіиіглерами» (так називали у того­ часній Франції мандрівних акторів). Твору притаманний виразний героїчний иафос. П о с л и Марсилія пропонують військові Карла матеріальну вина­ городу, щоб уникнути військової сутички. Але Карл Великий боров­ ся за віру, тож Роланд нанолягає на тому, щоб відмовити послам. Вчинок Роланда ставить духовні цінності вище від матеріальних, відмовляється від нроіюзиції, оскільки вважає свою війну священ­ ною. В центрі оповіді - Роланд, илемінник Карла, ідеальний лицар, втілення васальної вірності Карлу. Роландові протиставлено другого васала Карла —зрадника Гане лона. В ноемі проглядається три частини: 1. Зрада Ганелона. 2. Смерть Роланда. 3. Помста за Роланда. Спо­ чатку иоему було призначено для усного виконання під супровід музичного інструменту. «Пісня про Роланда» в Оксфордському рукоиисі складається з 4002 віршів. Твір написаний особливою строфічною формою -лвеса­ ми, або інакше тирадами, з непостійним числом рядків у строфі від 4-х до 20-ти. Рядки всередині лесси зв’язані неточними римами — асонансами. У «Пісні цро Роланда» чітко виражена ідеологія феодального сус­ пільства, у якому вірне служіння васала своєму сюзерену було неза­ перечним законом, а порушення його вважалося зрадою. Роланд - це сміливий, відважний воїн-иатріот, що завжди три­ має своє слово. Це вірний васач короля, що не зрадить йоге ні за яких умов. Це борець із ворогами християнської віри, захисник зне­ долених, котрий виконує свій обов’язок. Тричі друг Роланда Оліфант благає його засурмити в чудодійний ріг, щоб покликати Карла на допомогу, і тричі одержує відмову. Роланд енриймае цю нораду як визнання слабкості, не гідної лицаря. Роланд - ідеальний лицар, патріот, правдолюбець. Безстрашний лицар, який мужньо приймає смерть, і в останні хвилини свого життя, він думає лише нро свою країну, цро виконаний обов'язок, про товаришів. Образ Роланда протиставляється образу Ганелона, який був зрадником і продався ворогові франків.

Карл Великий - тішовші образ мудрого, справедливого правите­ ля. Він невблаганний до ворогів та зрадників. Його образ міфологізовано й ідеалізовано. Найбільшої популярності образ Роланда здобув на своїй Батьків­ щині - Франції. Його іменем у Середньовіччі називали вулиці та площі, пізніше, із лицарської літератури, його ім’я було забуте, але аж у XIX сторіччі та Шатобріан відновили зацікавленість людей іс­ торією та культурою Седніх віків, саме тоді Роланд став справжнім національним героєм Франції. Образ Роланда не залишився поза увагою в інших видах мисте­ цтва. Так французький композитор Огюст Мерме у 1894 році напи­ сав онеру «Роланд в Ронсево». Український переклад твору зробили Василь Щурат, Нінель та Вадим Пащенки.

✓—(І

Український контекст

Василь Григорович Щурат (1871-1948) Щурат Василь Григорович (24 серп­ ня 1871 - 27 квітня 1948) - український педагог, літературознавець, поет і пе­ рекладач. Родом із села Вислобоки на Львівщині. Навчався у Львівському і Віденському університетах. 1898 —1934 роках учителював в гімназіях Перемиш­ ля, Бродів і Львова. У1921році не присягнув па вірність польській державі й став директором приватної жіночої гімназії СС. Василіяпок у Львові (1921-1934). Брав активну участь у боротьбі за український університет, буч першим ректором Львівського Таємного Унту (1921-1923). У 1939, після більшовицької окупації Галичини, поновився як дійсний член УАН. Останні роки життя працював директором Львівської Бібліотеки ЛН УРСР і про­ фесором Львівського Університету^ Помер у Львові. Щурат багато перекладав: Горація, з французької («Пісня про Ро­ ланда«), німецької (Гайне, Ґете), польської. (А. Міцкевіч, Ю. Словаць­ кий, М. Коноппіцька, А. Асиик, Я. Каспровіч, К. Тетмаер), російської, білоруської та ін. Багато уваги Василь Щурат приділяв питаниям українсько-польських відносин. Йому* належить найкращий до 1914 року* віршовий переклад «Слова о полкуг Ігоревім« сучасною україн­ ською мовою (1907).

Передмова Василя Щурата І. Перекладати «Пісню про Роланда» я почав ще нід кінець 1889 р. Спонукала мене до того П схожість з нашим «Словом нро нохід Ігоря Святославича», на яку мені не раз звертав увагу в своїх викладах української літератури кращий з учителів, Володимир Коцовський. Його зближення нашої лицарської пісні зі старофранцузь­ ким епосом, хоч і намічувані злегка, давали не лиш те саме, що в 11 літ пізніше дав В.В. Еаллаш, але навіть дещо більше. Вже Коцовський в 1889 р. звертав увагу на факт, що майже рів­ ночасно на Сході й на Заході Европи з ’являються лицарські поеми, в яких основою є боротьба з «поганими», а пануючим духом - пом­ ста й патріотизм, а причиною катастроф и - брак солідарності між своїми. Тоді ж проводив Коцовський паралель між героями поем: київським Святославом і Карлом Великим, Ігорем Святославичем і Роландом, Всеволодом і Олівером. Зближував голосіння Святослава по Порю з голосінням Карла по Роланду. Порівнював більш значу­ щу [163J роль Ярославни в «Слові про похід Ігора Святославича» з ледь помітною роллю Альди в «Пісні про Роланда» й робив із того порівняння висновки на користь нашої пісні, як документу вищо­ го становища жінки на Україні в ХП столітті, а значить - і вищої культури тогочасної України. Вказував Коцовський також на такі паралельні появи в обох поемах, як тісний зв’язок людини з при­ родою, як велике значення незвичайних явищ у природі (затьміння сонця, бурі з громами, злету гайворона), як сни. Він зауважував, що як у «Пісні про Роланда», так і в «Слові про похід Ігоря Святосла­ вича» вихідним пунктом подій стала дрібна історична пригода - там побиття ар’єргарду французької армії Басками в Ронсевалі, тут - не­ вдача походу Ігоря Святославича на Половців. Від себе я до тих давних спостережень Коцовського додав би, що обидві воєнні катастрофи, оспівані в двох різних поемах, були по­ переджені побідами й після обох катастроф, на завершення подій, наспіли хвилини радості - в старофранцузькій поемі з приводу хре­ щення еспанської цариці Брамімонди в столиці при великім здвиві народу, в нашій пісні з оказії повороту Ігоревого сина з полону й ве­ сілля його з Кончаківною в Києві. Цей паралелізм у розвитку акцій можна доповнити схожістю обох поем в основі, за темами, ідеями, настроєм, змалюванням характерів героїв і їх світоглядів. Звертаючи увагу на подробиці, можна б ще відмітити схожість у висловах лицарського завзяття в Роланда й Ігоря, котрим у битві однаково краща від ганьби смерть; схожість у ніжності відносин між Роландом і Олівером, як і між Ігорем і Всеволодом, навіть у самім розгарі битв; схожість у змалюванні безжурного нічлігу вояків після перемоги; однакове в обох поемах символізування невольницького упокорення пересіданням покореного з лицарського коня на просту шкапу, з княжого сідла в Кощієве; однаково зазначуваний співака­ ми факт, що вони співають про давнину згідно з переказаними фак­ тами, за хронікою св. Ж іля чи по билинах свого часу, і саме тему на

їх пісні слід дивитись як на історичні (chansons de geste).

II. «Пісня про Роланда» належить до циклу тих історичних пісень (chansons de geste) з X-XIV століття, який в’яжеться з особою Кар­ ла Великого, хоч оспівувані факти є і раніші і пізніші, а часто й зовсім фантастичні. З того циклу пісень «Пісня про Роланда» ді­ йшла до нас у найстаршій формі. Представляючись піснею в віршах із асонансами замість рим, вона могла з’явитися не раніше другої половини XI століття. Вказують на це властивості мови, історичні натяки (наприклад, пограбування Єрусалима Турками, Оріфлам), згадки про історичні особи, які жили в X столітті (наприклад про Ричарда Норманського, Готфріда з Анжу) і загальна поетична деко­ рація. В такій редакції ця пісня записана в оксфордськім рукописі, який було переписано в Англії в другій половині XII століття. В тій редакції на кінці пісні було згадано поета чи співця Турольда. Ядром пісні є дрібний історичний факт: знищення малого відділу французької армії Басками в Ронсевалі в 778 р. Та нригода виклика­ ла серед Франків велике враження. А хоч визначні імена убитих ли­ царів [164] були довго у Франції всім відомі, в пісенній традиції за­ лишилося одно ім’я Гротланда (Роланда), бретонського маркграфа. Це є свідченням того, що пісні нро ронсевальсь-ку пригоду сплатися серед Гротландових дружинників, мешканців французької Бретані. На бретонське походження й першої редакції «Пісні про Роланда» вказують і сліди бретонського діачекту, які містяться в останній редакції. Про різні моменти ронсевачьської пригоди у Франції було скла­ дено величезну кількість невеликих пісень. Під кінець XI століття була складена на їх основі велика енічна пісня. Вона не збереглася. Але свідоцтво про неї дають нам дві латинські переповідай - одна в прозі, друга в стихах. Прозова переповідав - то дев’ять розділів хро­ ніки з першої половини XU століття, приписуваної архиеписконові Турніну; переповідка в стихах - то «Carmen de proditione Guenonis» (пісня нро зраду Ганелона). Обі вони оперті на пропавшій найстар­ шій редакції «Пісні про Роланда». Обі незвичайно помічні при по­ рівнянні та зіставленні старших і новіших частин редакції нісні. (Василь Щуратп. Передмова. U Пісня про Роланда. Львів. 1918. - С. 1-5.)

Пісня про Роланда (із скороченнями) Король наш Карл, великий імператор, Сім довгих літ в Іспанії провів. Гористий край здобув він аж до моря,Нема вже замка, щоб йому не здався, В руїнах всі міста і їхні мури, Крім Сарагоси на верху гори. Король Марсілій править там невірний,

Мухмеду служить, Аиолліна молить, Та не минуть йому за те біди. Король Марсілій був у Сарагосі. Пішов він в сад, у тінь дерев плодових, Приліг на біломармуровий камінь. Круг нього більш як двадцять тисяч маврів. Він мовив герцогам і графам так: «Послухайте, панове, сталось лихо Карл, Франції прекрасної король, Прийшов сюди, щоб всіх нас уярмить. А тут ні військ, щоб мірятися з ним, Ні сил таких, щоби його здолати. Пораду дайте, наймудріші з маврів, Як рятуватись від ганьби і смерті». На це хоч би один промовив слово; Карл Велнкнй посвячує Озвавсь лиш Бланкандрін, Роланда в лицарі барон Вальфонди. ІП Вважався Бланкандрін одним з мудріших, Відважним був і рицарем чудовим, Готовим королю допомогти. Він так Марсілію сказав: «Не бійтесь, Упевніть Карл а, гордого чванька, У вірній службі і приязні щирій: Пошліть в дарунок Львів, ведмедів, псів, Сімсот верблюдів, соколів сот десять, Чотири сотні мулів з сріблом-злотом, Всього добра на п’ятдесят возів, Щоб воїнам він міг ним заплатити. Вже годі в цій землі йому сидіти, Нехай, скажіть, до Ахена верта, А ви, мов, пройдете слідом за ним Якраз в самий Михайлів день святий, Щоби прийняти там закон Христа І відтоді його васалом стати. Щоб честю і майном йому служити. Дамо йому й заручників, як схоче, Десятків два, щоб певність мав у цім, Дамо йому хоч би й своїх синів,На муки перший я б свого послав! Вже ж краще їм голів своїх позбутись, Ніж мали б ми маєтки й честь згубити І жебраками стать у цій землі». XII В тіні ялини сів могучий Карл, Своїх баронів кличе він на раду. Прийшов Оджьєр, Турнін-архіепископ,

Старий Річарт, його небіж Анрі, Хоробрий граф гасконський Ацелін, Тедбальт із Реймса й брат його Мі лон. Крім цих прибув Джерін, був там Джер’ер, Прийшов також на раду граф Роланд І сміливий та славний Олів’єр. Багато франків з франківської землі На заклик Карла до його нрийшло. Також і Ганелон, що Карла зрадив,Так почачась та нещаслива рада. ХІН «Мої барони, - мовив Імператор, — Марсілій-цар прислав послів до мене. Він обіця нам блага незліченні: Ведмедів, львів, пов’язаних хортів, Сімсот верблюдів, соколів сот десять, З арабським злотом сот чотири мулів, Всього добра на п’ятдесят возів, — І просить нас до Франції вертатись. Він прийде сам в мою столицю Ахен Прийнять закон спасенний, христіанський; Хрестившись, - буде ленником моїм. Так каже. В мене ж сумніви чимачі». На те барони: «Слід остерігатись».

XIV Скінчив свою промову володар. Не годиться із ним лиш граф Роланд; Стає на ноги і говорить Карлу: «Марсілію ніяк не можна вірить! Сім літ, як ми в Іспанію прийшли. Я Нонль здобув для вас, здобув Коммібль, Вачьтерну взяв і всю округу Піни, Севілію, їуделу, Баласгет. Король Марсілій завжди був зрадливий: До вас прислав п’ятнадцять сарацинів; У них були в руках гілки оливи Й такі ж улесливі слова були. Спитали ви поради у французів, Хвалили вас за той безумний вчинок, Послали ви поганинові двох — Один був граф Базон, другий - Базі лій, І Мавр стяв голови обом в Альтільї. Я раджу й далі ворогів громити, Вести до Сарагоси всі війська, Й держать облогу хоч би й все життя, Аче ж помститись зраднику за вбитих».

XV Поник чолом великий імператор,

Він крутить вус і підборіддя гладить, Роландові ні слова не відкаже. Замовкли франки. Тільки Ганелон Мовчать не став. Зривається, підходить І горде слово Кардові говорить. Він мовив так: «Не вірте похвалькям. Хто б це не був, хоч навіть і я сам, А слухайте того, хто раду дасть корисну. Король Марсілій справді вам кориться: Іспанію він хоче взять, як лен, Та ще й закон Христа прийняти згоден. Хто радить вам не вірити йому, Забув, які тяжкі нас муки ждуть. Чванлива рада послуху не варта,Лишім нерозум, розуму тримаймось!* «Французькі рицарі, - нромовив Карл, З моїх баронів оберіть того, Хто б мавру відповідь мою доставив*. Роланд сказав: «Хай їде Ганелон, Мій вітчим - найдостойніший барон*. Всі франки згодились: «Хай буде так, З дорученням він справиться найкраще

XXIV «Ось рукавички й палиця, бароне,Сказав король могучий Ганелону.Адже ви чули: франки вас обрати*. А Ганелон: «Роландова це справа! ІІовік ненавиджу його і перів, Прихильних до Роланда й Олів’ера, Чіп друг йому! Одверто заявляю : Це - вороги мої, і викликаю їх всіх на смертний бій...* А Карл на те: «Гнівливі дуже ви й завзяті надто! Я вам наказую іти, барон!* «Що ж, я піду, - промовив Ганелон. — Але я йду на видиму загибель, Як граф Базан і брат його Базілій».

XXV

хх\-ш

Великий Карл тримає рукавичку. Та Ганелон хотів би там не бути, І рукавичку упустив в нестямі... О, боже наш! —покликнули французи,Що це за знак? Він щось лихе віщує, На горе тяжке цей посол іде!* «Побачите!* —їм Ганелон на це. Ось їде Ганелон: в оливковому гаї

Він тих послів арабських доганяє (їх Бланкандрін навмисне тут тримає). Майстерно розмовляли граф із мавром: Говорить мавр: «Який чудний ваш Карл Аиулію й Калабрію здобув. Досяг аж за солоним морем англів І дань Петру примусив їх платити, Чого ж йому у нашій ще землі?* Граф відповів: «Так хоче Карл Великий; Йому ніхто неречити не може. Нема того, хто Карла нереможе».

XXXI Так їхав Бланкандрін із Ганелоном, І присягалися один одному, Що будуть важити на смерть Роланда. Так їхали дорогами, шляхами Й спинилися під тисом в Сарагосі. Тут під тінистою сосною трон, Александрійським шовком весь укритий. На нім сидить іспанський повелитель, І більш як двадцять тисяч маврів з ним, Цікаві, що їм скаже Бланкандрін, Стоять в глибокій тиші навколо. От входять Бланкандрін із Ганелоном.

ХХХІП Граф Ганелон надумавсь, що сказать. Він починає дуже мудре слово, Неначе справжній майстер на промови. Він так сказав: «Нехай боронить бог Вас, царю І Бог, в якого вірим ми, І Карл Великий, пан, велів сказати, Що мусите закон Христа прийнять. Він нів-Існанії вам в лен дає, Не схочете ж-він візьме вас, скує І одведе в свою столицю Ахен. Там грізний суд відбудеться над вами І сором, і ганьба, і люта смерть...* Розгнівався Марсілій, вчувши це, Закутий в злото спис на графа звів: Якби не люди, невно б, що убив.

XXXIV Розлютувавсь Марсілій, збагровів, Хапає спис і ратищем трясе, Те бачить граф, бере меча свого, В два натьці з піхв видобува його І так говорить: «Гарний і ясний Ти, добрий, вірний, славний мечу мій, Аж поки ти блищиш в руці моїй,

Не докорить Великий Карл мені, Що я загинув сам на чужині. Загинуть перше з маврів найсильніші». Тут всі невірні: «Не дамо їм битись!» «Мій добрий графе, —каже тут Марсілій, Я нерозважний вчинок донустив, Коли замірився на вас у гніві. За це відшкодять соболеві хутра, З них кращі ліврів п’ятисот, Не менше варті. їх віддам вам завтра». «Охоче, - мовить граф, —прийму цей дар. Нехай сторицею вам бог віддасть!» ХІЛІ

«Дивуюсь Карлу я, - сказав Марсілій, Старий він, сивий, двісті літ прожив Отримав перемог немало Булатних списів зазнавав удари І сам без ліку королів разив... Коли кінець отим боям його?» «Кінця не буде, - мовив Ганелон, Поки Роланд лишається живий. Де ще на світі рицар є такий? Так само і відважний Олів’єр, І з ним усі дванадцять франкських перів, І двадцять тисяч їхньої дружини Не страшно Карлові нікого з ними». ХІЛІІ «Мій любий граф, - король Марсілій каже, І в мене військо —кращого не знайдеш: Чотири сотні тисяч зможу я [168] Повести в бій супроти короля». «Тепер не час, - відмови в Ганелон, — Багато військ загине по-дурному. Нерозум киньте, розуму держіться! Пошліть добра до Карла якнайбільше. Щоб здивувалися йому французи; Заручників пошліть десятків два І Карл в прекрасну Францію поверне. За ним піде сторожа військова, А в ній лишиться певне й граф Роланд, Відважний та звитяжний Олів’єр — Обох, ручуся в тім, спітка тут смерть! Пиху прийдеться Карлові сховати, І він покине з вами воювати». ХІЛУ «А як же ж, любий графе Ганелоне, Питає мавр, - Роланда нам убити?» А граф на це: «Я можу пояснити:

Роланд

Як прийде Карл в міжгір’є Цезарійське, То там залишить військову сторожу, З Ролаидом на чолі, з своїм небожем, І з Олів’єром, відданим йому, А з ними буде двадцять тисяч франків. На них своїх сто тисяч ви пошлітьХай розпочнуть із ними бій одразу. Загине війська їхнього багато, Та й ваших жертвою немало ляже. Тоді почніть новий із ними бійВ однім бою з цих двох Роланд сконає. Здобудете отак ви неремогу, 1 вже не треба буде воювати». ІЛЧ Могучий Карл спустошив край Іспанський, Взяв кріпості, поруйнував міста, І вирішив війну тим закінчити, До Франції прекрасної спішити... Напроти неба, наверху горба Роланд поставив пранор військовий — В долині військо стало навкруги. Долинами вже сунуть сарацини У панцерах, кольчугах і шоломах; У них щити, в руках мечі. Тримають всі списи напереваги. Спинились маври в лісі, серед гір. Чотири сотні тисяч ждуть світанку. О, гореї зрада і невздогад франкам. и х Минає ніч, займається зоря. Вже на коні відважний Імператор Стурбовано на військо поглядає: «Дивіться-но, панове, - мовить Карл, — Які ось тут' ущелини ворожі, Кого б лишити з військом на сторожі?» «Сміліший всіх мій пасинок Роланд, Лишім його!» - озвався Ганелон. На зрадника поглянув Карл суворо І відповів: «Ти справжній чорт І лють твоя за тебе промовляє, А хто ж передні поведе полки?» «Нехай датчанин їх веде Оджьєр, Говорить граф, - найкращий він для цього».

ЬХІУ Могучий Карл промовив до Роланда: «Лишаю тут з тобою, любий графе, Всього свого я війська половину, Воно тебе від смерті порятує».

«Цього не треба, - відповів Роланд, — Себе і рід свій я не посоромлю! Лишіть зо мною двадцять тисяч франків І йдіть спокійно: поки я живу Ніхто вас вже ніяк не потривожить». ЬХУ І скочив на коня Роланд одважний, З ним поруч побратим став Олів’ер, За ними Джерін і сміливий Джер’ер, Пішов Оттон, так само Беранджьєр, Пішов Самсон і Ансеіс старий, Джерарт погордий, руеільйонський граф, Так само і гасконець Енджельєр. Турпін сказав: «Авжеж і я піду» . «Роланд - сеньйор мій, я його не кину», Такі слова промовив граф Готьер. З усіх обрали рівно двадцять тисяч. ЬХІХ

ьххх

... Іспанський цар своїх васалів кличе: Віконтів, графів, герцогів, баронів. Із челяддю, з синами всі прийшли. Всього зібрав він тисяч сот з чотири. Гуркочуть в Сарагосі барабани, Стоїть на вежі Мухамеда ідол, І моляться йому всі маври ревно. На маврах панцери міцні, потрійні, На голові шоломи сарагоські, Мечі при боці сталеві, У всіх щити і списи валенсійські, І прапорці на списах різно мають, Серед яких червоні, білі, сині. Уже зійшли з дорожніх мулів маври І мчать вперед на баских конях чвалом. Був ясний день, вгорі світило сонце, Блищала зброя безліччю вогнів, Сурмили сурми, кличучи на бій; Страшний той гук почуло й військо франків. «Здається, друже, - Олів’єр сказав, — Нам з маврами до бою треба братись». «Ну, що ж, дай боже! - відповів Роланд, За короля повинні ми стояти: Васал новинен за свого сеньйора Терніть нестатки, спеку і мороз, Віддати тіло й кров і все життя! Глядіть же всі, без жалю бийте маврів, Вони невірні, з нами ж бог і правда! Щоб злих пісень про нас не заспівали,

Я ж прикладу поганого не дам». ЬХХХІУ Знов каже Олів’єр: «Багато маврів, А наших франків, знамо, мало дуже... Гей, засурміть, Роланде, любий друже, Ночує і повернеться наш Карл!» На те Роланд: Не мудро б я зробив, Всю Францію ганьбою я б укрив! Волію я своїм мечем разити, Свій Дюрандаль в ворожу кров втопити. Прийшли сюди на лихо сарацини. Ручуся вам, що всі вони загинуть!» ЬХХХІХ Роланд вже бачить - буде бій великий, Відважніший стає від лева й барса. Скликає франків, каже Олів’єру: Облиш цю мову, друже мій, тепер! Нам досить війська володар залишив, З найкращих двадцять тисяч вибирав, І боягузів серед них не знав. Васал новинен за свого сеньйора Терніть нестатки, спеку і мороз, Віддати тіло й кров і все життя! Є в тебе спис, а в мене Дюрандаль, Мій добрий меч, самого Карла дар. Помру - новий його хазяїн скаже: Ним вірний, славний володів васал!» СУ Загальний бій і дивний скрізь лютує, Де більша небезпека, там Роланд; Разить він списом, поки спис придатний, Та спис з п’ятнадцятим зламавсь ударом. Тоді Роланд вхонивсь за Дюрандаля, Пустив коня, наскочив на Шернубля, Розсік шолом, сіяючий алмазом, Розтяв шишак статевий і волосся, Лице і очі, груди і кольчугу, Спинний хребет надвоє розрубав Враз із сідлом, і луку золотую. У кінськім крупі тільки меч спинився, Розтявши й кінські кості всім на диво,Два труни у траву зелену впато. І мовив граф Роланд: «Нікчемні мавриЗНе в добрий час з’явилися сюди: Ваш Мухамед вам туї' не допоможе. Така почвара нас не переможе!» СХІІ Страшний, кривавий бій лютує д ай .

Разять відважно Олів’єр з Роландом, Турнін наніс свій тисячний удар. І пери теж не відстають від них Всі франки б’ються дружно, як один. Невірних сотні, тисячі упало, Тилі явна смерть, які не повтікали, Рад, чи не рад - прощаються з життям. Але ж і франки кращих тратять там. їх не побачать вже батьки й жінки, Ні Карл король, що жде їх серед гір... А що ж то сталося у франкській стороні? Гримлять громи, бушують буруни, Невпинний град і лив ний дощ без краю, І часті блискавки все небо криють, І вся навкруг здригається земля: Від церкви Сен-Мішель і аж до Санса, Від Безансона до Гюйтсандських брам Нема будівлі, де би мур не надав. У самий південь скрізь там темно стало, Он тільки й світла, як на небі сиатах. І люди всі навкруг вжахнулись з того, І всі кричать: «Це судний день настав!» Ніхто ж не знає з чого —ураган: Природа тужить, що помре Роланд. СХІУ Долиною зближається Марсі лій. Велике військо скликать він зумів Веде на бій десятків два полків. Горять шоломи злотом, самоцвітом, Блищать щити та ианцери дамаські, Сім тисяч сурм ураз до бою грає, — Несеться гомін цо цілому краю. «Мій Олів’єре, друже мій і брате,Сказав Роланд, —продав нас Ганелон. Сховати зраду вже тепер не можна, За нас помститься наш великий Карл! А в нас тут буде бій тяжкий, кривавий, Такого ще на світі не буваю. Почну рубати маврів Дюрандатем, Ти ж Альтеклером, друже мій, рубай! Ми стільки світу вже сходили з ними, Так ними виграти багато боїв, Що пісні не складуть про нас лихої! СХХ1Х ... Хто бачив Олів’єра і Роланда, Як люто билися вони мечами, Або Турпіна з списом у руках Всього чотири тисячі невірних

сххх

Вони убили в січі цій кривавій, — ІІісні і кличі так норах ували. Чотири наступи відбили наші, Останній, п'ятий згубний був, нещасний: Загинули в бою барони франків, Лиш шістдесят з усіх лишалось, За них нізніше маври заплатили. Побачив згубу франків граф Роланд І Олів’еру другові сказав: «Мій -побий друже, що ти тут поробиш? Бач, скільки в нас загинуло відважних, Які барони не живуть вже нині, На жаль і смуток любої країниі Великий Карле, наш королю славний, Чом ти не тут? Ой, .’побий Олів’ере, Що ж нам робить? Як повідомить Карла?» «Не знаю, друже, - мовить Олів’єр, Як ждать безчестя, краще смерть тепер!»

СХХХІ «Я засурмлю в свій ріг, у Оліфант, В міжгір’ї Карл іде, - сказав Роланд, Ручуся, він почує й вернеться назад». «Це був би сором, - каже Олів’єр, — Цим тільки вкриєте себе ганьбою, Себе і ввесь свій рід на цілий вік. Було б тоді сурмити, як казав, Тепер на це я згоди би не дав. Тепер сурмить не честь і не хвала, Коли вам кров всі руки залила». Роланд на те: «То кров ще не моя!»

Сарацини нападають на Роланда, Мініатюра, 14 століття, Брюссель

Але Турнін цю сунеречку вчув, Коня свого острогами горкнув, Примчав до друзів і почав корити: «На бога, киньте, друзі, тут сваритись, Бароне Олів’єре, сір Роланд. Сурмити ііізно вже, спізниться Карл. Хіба для того тільки слід сурмити, Щоб імператор міг за нас помститись, Щоб маврам не прийшлося ні одному У радощах вертатися додому. Як тільки зійдуть з коней наші франки, Побачать наші зсічені останки, Складуть у труни, покладуть на мули Заплачуть від журби і жалю гірко І поховають в склепах монастирських, Щоб свині, пси й вовки не жерли нас».

«Ви добре мовите», - сказав Роланд. СХХХУ

Узяв тут мідно в руки граф Роланд Дзвінкий свій ріг, свій славний Оліфанг, До уст своїх його він притулив І з мукою тяжкою засурмив. На тридцять миль через вершини гір Чудовий ріг Роланда загримів. Почув король і франки всі цей грім... І мовив Карл: «Б’ють наші ворогів!» А Ганелон поквапно відповів: «Коли б хто інший отаке сказав, — Усякий брехуном його б назвав!» СХХХУІ

Роланд сурмив так болісно і тяжко, Що кров’ю вкрилися червоною уста, Й порвалися всі жили на висках. Гуде протяжно-гучно Оліфант, І вчув його в міжгір’ях Карл Великий, Учув Немон і все французьке військо. І мовив Карл: «Роланд сурмить в свій ріг. Роланд сурмить не дурно, тільки в бій». «Який там бій! - промовив Ганелон, Соромтесь, сір, старі ви вже і сиві, Говорите ж, неначе та дитина. Та хто ж Роландову не зважить силу? Ходімо, франки, далі! треба йти. Не близько ще до Франції-краси». СХХХУІІ

Сурмить Роланд, в крові його уста, І жили всі відкрились на висках. Сурмить над силу тяжко і нанружно. Почули франки й Карл: «Як смутно-тужно Роландова сурмить сурма!» - він мовить. «Роланд в біді, там бій! Наш рицар молить Допомогти йому! - скричав Немон, — Нас держить тут лиш зрадник Ганелон. До зброї, Карл, нехай ваш клич лунає, — То ж граф Роланд в рознуці в ріг свій грає! СХХХУШ

Могучий Карл звелів у сурми грати, Посходить з коней, зброю свою взяти Кольчуги й золоті мечі, шоломи, Щити розписані й списи міцні. На коней бойових бійці сідають,Над ними прапорці похідні мають: Червоні, жовті, сині й білі,I мчать назад но згір’ях що є сили.

О, якби був Роланд іще живий! Барони між собою творили, «Рубатимемо страшно з ним невірних». Даремно все: вони примчать занізно. Кругом сіріють скель верхи високі, В долинах ринуть скрізь нрудкі потоки... А сурми франків все гудуть і грають — Роландовій сурмі відповідають. Внеред щосили носнішає Карл, За ним його барони мчать сумні Всі моляться і журяться, і плачуть, Живого ще Роланда щоб побачить. Та що ж, що франки виступають грізно? Даремно все: вони примчать занізно. СЬУШ Відважно б’ється й далі граф Роланд. Палає тіло, ніт тече струмками, І нестерпуче голова болить, Бо, як сурмив у ріг, порвались жили. Та мусить знати, а чи нрийде ж Карл? І знов сурмити почина Роланд І тихо-тихо грає Оліфант. Проте король ночув ці ніжні звуки, Спинив коня і каже: «Горе нам» Сьогодні ми навік Роланда втратим, По звуках чую, що йому не жити... То ж хто до нього хоче поспішитиСпішіть! Хай сурмлять сурми, скільки є! І шість десятків тисяч сурм гуде, Заграли гори й долини озвались... Погани чують звуки, не сміються, Поміж собою кажуть: «Карл іде». СЬХХПІ Відчув Роланд, що морок очі криє, На ноги став, напруживши всі сили В лиці червоної ні краплі крові, До скелі темнобурої підходить І десять раз у розпачу і гніві Мечем об камінь б’є. А сталь дзвенить І навіть не щербиться. І молить граф: О, матір божа, поможи мені! Мій добрий меч, о, Дюрандалю вірний, Коли я вмру, ти більше не потрібний! А скільки битв з тобою виграв я, А скільки царств завоював тобою Для імператора з сідою бородою! Ти не потрапиш в руки страхунам,Тобою володів такий васал,

Яких не зна вже Франція-красаЬ СЬХХУІ Роланд почув себе в обіймах смерті Смертельний холод в голові і серці. Лягає під ялину ниць Роланд, ІІритие до серця меч і Оліфант. Він ліг обличчям до країни маврів, Щоб Карл сказав своїй дружині славній, Що граф Роланд умер - та нереміг. Згадав ще раз Роланд свої гріхи Й простяг у небо рукавичку праву. СЬХХХІ Велить король у сурми засурмить І на чолі дружини франків мчить. Знайшли сліди іспанських сарацин Й пустилися за ними навздогін. Тут бачить Карл, що скоро ніч заходить, З коня своїх) на луг зелений сходить. Унавши ниць, став бога він молити Продовжить день, рух сонця припинити. І от що ангел Кардові сказав Той, що звичайно з Карлом розмовляв: «Устань, король, не змеркне сонця світ, Бо зна творець - загинув франків цвіт, — За все тепер ти зможеш відомстить!» Почувши це, король ізнову мчить. СЬХХХІІ Для Карла бог являє чудеса: Без руху сонце стало в небесах. Тікають маври, франки їх женуть, Наздоганяють коло Валь-Тенебри, А звідси аж до Сарагоси гнали, Вбиваючи невірних всіх без жалю. Тут заступили маврам всі стежки, Притисли їх до Ебро, до ріки. Ріка прудка, глибока і грізна, А тут 'Гобі ні човна, ні судна Стрибають просто в воду сарацини, Звучи на поміч бога Тервагана. У кого зброя трапилась важка, Відразу пойняла того ріка. А інший в хвилях закрутився. Щасливіший був той, хто захлинувся сам,Загинули ж усі невірні там. А франки кажуть: «Так Роланд помотався!» СЬХХХІХ Утік до Сарагоси цар Марсілій, Зійшов з коня під деревом оливним,

ш о л о м , меч і панцер слугам дав І сам сумний, злиденний тут же внав. Лежить без правої руки Марсілій, І кров тече струмками на траву, І з кров’ю тратить він свідомість-силу. Над ним стоїть цариця Брамімонда, Ридає, тужить і голосить тяжко. А з нею купно двадцять тисяч маврів Кленуть і Карла й Францію прекрасну. А далі йдуть в печеру Аполліна, Кленуть його і зневажають всі: «Поганий боже, нащо нас покинув, Навіщо соромом царя укрив, За вірну службу лихом заплатив?» Зривають з нього скіпетр і корону, Прив’язують на стовп, скидають знову, Ногами топчуть, палицями б’ють І на дрібнесенькі шматки січуть. Також схопили й бога Тервагана, Карбункул ясний відламали в нього І з Мухамедом в рів обох звалили, Щоб рвали їх там пси і свині рили.

С в ій

ССЬХХІУ

Битва хрнстняи з сарацинами

Вернувся Карл з Іспанії додому, В найкраще місто Франції, в столицю. Іде в палац, проходить у світлицю. Прекрасна Альда Карла зустрічає. Де ж граф Роланд? —вона й о т питає, — Що одружитися зо мною має?» Від іч)ря Карл і світла вже не бачить Рве сиву бороду і гірко плаче: «О, сестро-друже, не питай - загинув, Та дам тобі ще кращого в заміну Це Людвік, син мій —кращого не маю, Він буде королем у нашім краю». І мовить Альда: «Дивні ці слова! Господь хай милує і його ангел, Щоб я жила, коли помер Роланд!» Поблідла вся і впала нежива Під ноги Карла - бог простить її! Заплакали всі франки у журбі.

ССЬХХУІ Вернувся Карл в свій Ахен первостольний. Перед палацом просто на майдані Став зрадник Ганелон в міцних кайданах. Переклад Василя Щурата

Завдання за рівнями I 1. Пригадайте основні жанри європейської літератури Середньо­ віччя. 2. Яка історична подія лягла в основу героїчного епосу «Пісня про Роланда»?

II 1. Доберіть цитати з твору, які характеризують Роланда, Олівера, Карла. 2. Як Роланд виконує свій обов'язок перед королем? 3. Чому Роланд відмовився від пропозиції Олівера засурмити в чу­ додійний ріг? 4. Які теми порушуються у творі? 5. Визначте провідну ідею твору. 6. Укладіть план до образу Роланда. 7. Які фрагменти з твору вам найбільше запам’яталися? Поясніть чому.

III 1. Визначте та охарактеризуйте риси лицарства, що оспівуються в «Пісні про Роланда». 2. Знайдіть епітети, якими в епосі характеризується Роланд, Карл, Ганелон. 3. Схарактеризуйте образ Роланда. 4. Доведіть, що «Пісня про Ролаьща» належить до героїчного се­ редньовічного епосу.

IV 1. Опишіть, яким ви уявляєте Роланда. 2. Чим приваблює «Пісня про Роланда» сучасного читача? Обґрун­ туйте свою думку. 3. Обґрунтуйте ваше ставлення до образів епосу.

Індивідуальне завдання Намалюйте поезію Лі Бо в образі яскравого східного килима. Які кольоринитки ви використаєте для свого малюнка? Які символи-візерунки?

Суворий Далт, вигнанець флорентійський, стос із темряви часів середньовічних. Леся Українка

Д айте А ліг’ері

Кінець Середньовіччя знаменний тилі, що людина стала більше вірити у себе. Цікавість до навколишнього світу збігла­ ся з інтересом до античної культури - пе­ ріоду розквіту мистецтв, науки, розвитку держави. Мислителі прагнули відродити античну культуру, наслідувати її. З кін­ ця XV ст. таких дослідників почали на­ зивати гуманістами. Вони вважали лю­ дину найвищою цінністю. Передвісником Відродження був Дайте Аліг’єрі (12651321 рр.). —визначний італійський поет і мислитель. Він перший ночав боротьбу з насильством, жорстокістю, ліракобіссям Гюстав Доре «Дайте середньовічного світу. Аліг’срЬ У той час, коли наро поет, людство чекало на великі зміни. Це було напередодні великого історичного перевороту, який карди­ нально змінив вигляд європейського суспільства. Середньовічний світ, феодальне гноблення, анархія і роз’єднаність йшли в минуле. Наставали часи могутності і процвітання національ­ них держав. Він народився в травні 1265 року у Флоренції. Точна дата на­ родження Дайте невідома: за різними джерелами в 1265 р. між 14 травня і 13 липня. Його родина представляла небагатий і не дуже знатний феодальний рід. Про освіту Дайте теж мало відомостей, та, очевидно, він отримав добре виховання, бо вражав сучасників незвичайною освіченістю. Дуже рано хлопчик почав цікавитися літературою і мистецтвом, приділяючи особливу увагу живопису, музики і поезії. Дайте цікавився класичною поезією античності, особливо захо­ плювався творчістю Вергілія. Сім’я його була відомою у Флоренції і підтримувала політичну партію гвельфів, що виступала на боці Папства і була у протистоян­ ні з гібеллінами, які підтримувати імператора Священної Римської імперії. Вперше в якості поета Дайте спробував себе під час перебування в гуртку «нового стилю». У 1293 році опубліковано нершу книгу поета під назвою «Нове життя». У цьому збірнику було тридцять віршів, написання яких датується 1281-1292 роками. Вони мали великий прозовий коліен-

тар автобіографічного та філософсько-естетичного характеру. У віршах цієї збірки вперше розповідається про історію кохання поета. Об’єктом його обожнювання стала Беатріче ІІортінарі. У 1274, коли Данте було 9 років, він зустрів Беатріче ІІортінарі, дочку Фолко ІІортінарі, в яку закохався «з першого погляду», але ні разу навіть не заговорив до неї. Після досягнення новноліття він часто бачив Беатріче, обмінюючись з нею вітаннями на вулиці, але ніколи добре її не знав - він иодавав приклад так званого «ввічливо­ го кохання». Тенер важко зрозуміти всі його обставин. Проте, саме це кохання було найсвітлішою иодією в житті Данте й, можливо, поштовхом до літературної творчості. У 13 років Данте заручили з Джеммою ді Манетто Донаті. У 1293 році Данте одружився, але своє иерше кохання до Беатріче проніс через усе ж и т а . Данте Аліг’єрі складав тоді свої пісні, прославля­ ючи Беатріче. Боккаччо, один з перших біографів Данте Аліг’єрі, узагальнив: Данте Аліг’єрі одружився з примусу і за домовленістю і в довгі роки вигнання жодного разу не подумав викликати до себе дружину. Лю­ бов до флорентійки Беатріче набрата для нього таємничого сенсу; він наповнював нею кожну мить свого існування. Її ідеалізований образ займає значне місце в поезії Данте. У 1292 році він почав твор­ чий шлях з оповіді про юне кохання: «Нове життя» складається з сонетів, канцон і прозового коментаря про любов до Беатріче. Після смерті коханої Данте присвятив себе філософським дослідженням релігійних шкіл. Він брав участь у диспутах, які влаштовувати пу­ блічно у Флоренції два головних ордени: францисканський і доміні­ канський. З 1295 року почав займатися політикою. Незважаючи на те, що Данте входив до партії гвельфів, він завжди намагався перешкодити своєму найлютішому ворогові Папі Боніфацію VIII. Після поразки гібелінів, гвельфи поділилися на дві фракції: білі гвельфи - партія Данте, і чорні гвельфи. Спочатку розкол стався через сварку родин, проте скоро з’явилися й ідеологічні розбіжності стосовно ролі Папи Римського у флорентійських справах: чорні під­ тримували Папу, а білі хотіли більше свободи від Рилху. Данте опи­ няється у вих-нанні, це були для Данте роки поневіряння. У вигнанні він працює над «Божественною Комедією». У 1300 році Данте стає членом ради шести нріорів, але папська партія висилає іхого з Флоренції, конфісковуе усі маєтності. У 1301 ропд Данте засудили до спатення, будинок йоіч> зруйнували. Рятую­ чись від жорстокоію вироку йому довелось назавжди покинути рідне місто. 1302 року флорентійська влада постановила, що Данте загро­ жуватиме страта, якщо він наважиться з ’явитися у місті, не випла­ тивши призначеноі'о штрафу у розмірі п’яти тисяч флоринів. 19 років Данте веде мандрівне життя, і на цеіі період приїхадає

иік його літературної творчості. У період блукань, поневірянь, скор­ ботних роздумів про долю Італії дозрів геній Данте. У той час він виступає як ноет, філософ, політичний діяч, публіцист. Тоді ж була написана Данте Аліг’ері «Божественна комедія». До кінця свого життя ноет мріяв про мир на його рідній землі. Цією місією він жив. Заради неї він ноїхав до Венеції, яка готувала військовий напад на Равенну. Данте дуже хотів переконати лідерів Адріатичної республіки в тому, що треба відмовитися від війни. Але ця поїздка не тільки не принесла бажаних результатів, але і стала фатальною для поета. Влітку 1321 Данте як посол правителя Равенни іде до Венеції для укладення миру з республікою Святого Марка. Повертаючись доро­ гою між берегами Адрії і болотами Но, Данте захворів на малярію. У ніч з 13 на 14 вересня 1321 року він помирає. Поховали поета в Равенні. Його прах до нашого часу знаходиться далеко від бать­ ківщини, яка відмовилася він нього але для якої він залишається найвідданішим сином. Його могила в наш час є місцем паломництва мільйонів відвідувачів. Цікаво, що у червні 2008 року через майже 690 років нісля смер­ ті великого Данте влада Флоренції скасувала своє рішення про його вигнання з рідного міста. За це проголосували 19 членів Флорентій­ ської міськради, а п’ятеро висловилися проти. Мер міста Леонардо Доменічі повідомив, що ануляцію вердикту щодо Данте буде прове­ дено під час урочистої церемонії. На ній ве­ ликий флорентієць буде удостоєний найви­ щої нагороди міста. Критики рішення влади Флоренції називають ідею реабілітації Дан­ те дешевим трюком, який має на меті ви­ ключно привабити до міста побільше турис­ тів, й відмічають, що якби літератору дозво­ лили повернутися до рідного міста, то він, можливо, ніколи б не написав свої найкращі твори. «Божественна комедія» - найвидатніше творіння Данте Аліг’єрі. Цей твір став під­ сумком розвитку художньої, філософської і релігійної думки Середньовіччя і першим Санта Кроче. Надгробок кроком до доби Відродження. Головною його Д айте А ліг’єрі ідеєю стає постійний пошук людиною нового шляху в житті. Неру Данте належать оригінальна лірична автобіографія «Нове життя», філософський трактат «Бенкет», трактат «Про народну мову», сонети, канцони та інші твори. «Нове життя» - прозово-ві­ ршова автобіографічна повість про історію кохання Данте до Беагріче і про створення поезій. Вірші передають почуття Данте до його коханої Беатріче, прославляють її. Зміст віршів Данте не обмежуєть­

ся прославленням Беатріче. Головною дійовою особою збірки є сам автор, закоханий поет, й о т твір має характер сповіді, в якій пере­ дані любовні переживання, зміни душевного стану, боротьба почут­ тів. Водночас автор роздумує над мистецтвом поезії, коментує і з’ясовує свої вірші. Дайте досліджував романське мовознавство. Мертвій латині автор протиставляє живі мови романських народів. Він привніс у поезію цілий світ но­ вих художніх образів, такий багатий Сонет (італ. нопеНо — звучати) ліричний вірш, що складається з 14 і життєво правдивий, що тепер, через рядків п’ят истон ного або шестистоп­ століття, світова поезія черпає з цього ного ямбу, власне, двох чотиривіршів джерела. (катрени) з перехресним римуванням Ім’я знаменитого поета Італії Дай­ та двох тривіршів (терцети) з устале­ ною схемою римування: абаб, абаб, те Аліг’єрі має всесвітню славу. Цита­ ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, ти з його творів можна ночути різни­ абаб, вде, вде, тощо. ми мовами, так як з й о т творіннями знайомий практично весь світ. Юві­ лейні дати життя Дайте входять у число великих культурних подій в житті людства. У такому пильному інтересі до власної творчості, поетичної індивідуальності виявляються нові риси, які наближають Дайте до Відродження. Багато українських поетів перекладали й перекладають твори Дай­ те. Свій слід Дайте Аліг’єрі залишив і у творчості українських поетів. У вірші «Іржавець» (1847) згадує старого Данта Тарас Григорович Шевченко. Образ Беатріче розкривається в поезії Лесі Українки «За­ бута тінь» (1898): «Ні на землі, ні в пе­ клі, ні в раю Він не забув своєї Беатріче». Юрій Клен поетичними рядками: «Бо серед скель в похмурій тишині Своїх терцин холодні діаманти Тобі вилітав у шату темний Дайте» у вірші «Беатріче» прославляв великого Дайте. Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Микола Зеров, Максим Рильський, Ва­ «Дайте і Беатріче», картина силь Стус, Ліна Костенко та багато ін­ Генрі Холідея, що зображає ших українських поетів присвятили зустріч поета з Беатріче Дайте поетичні рядки і поезії. С онет 11

В своїх очах вона несе Кохання, На кого гляне, ощасливить вмить; Як десь іде, за нею всяк спішить, Тріпоче серце від її вітання. Він блідне, никне, множачи зітхання, Спокутуючи гріх свій самохіть. Гординя й гнів од неї геть біжить. 0 донни, як їй скласти прославляння? Хто чув її, —смиренність дум свята Проймає в того серце добротливо. Хто стрів її, той втішений сповна. Коли ж іще й всміхається вона, Марніє розум і мовчать уста. Таке-бо це нове й прекрасне диво.

Сонет 14 Коли я вчув, що в серці пробудився Любовний дух, який отам заснув, — Тоді здаля мені Амур явився, До невпізнання радісний він був. Сказав: «Нора, щоб ти мені вклонився«. Це кожне слово сміхом він вгорнув. Я панові на вірність присягнув 1 в даль його дороги придивився. Там монну Ванну й монну Віче враз Побачив я: вони ішли до нас, — Подвійне дивне диво, не химера. Таїть і досі ще душа моя Слова Амура: «Ця ось - Прима вера, А та —Любов, на неї схожий я«. Переклади М иколи Бажана

Завдання за рівнями 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Які сторінки біографії Дайте зворушили вас найбільше? Чому поет став вигнанцем рідної землі? Кому Дайте присвятив свої поезії? Розкажіть про Беатріче і Дайте, їхню життєву історію. Ким стала для поета Беатріче? У перекладі якого поета ви прочитали сонет 11 ?

II

1. Як ви думаєте, чому прославив Дайте Беатріче? 2. Який твір Дайте Аліг’єрі приніс поету безсмертя? Спробуйте по­ яснити чому. 3. Дайте визначення терміну «сонет». Наведіть приклади. III

1. Знайдіть поетичні засоби, якими описує Дайте свою героїню со­ нета. Зачитайте. 2. Якою постала у вашій уяві Беатріче? Створіть словесний портрет героїні, увиразнивши окремі риси, про які йдеться в тексті сонетів Дайте.

IV 1. Виразно прочитайте сонет 11. Розкажіть про своє відчуття. 2. Висловіть своє враження від прочитаного сонету. 3. На які відкриття в самому собі, у своїй душі налаштував вас со­ нет 11 Дайте? 4. У чому гуманізм Дайте?

Індивідуальні завдання 1. Створіть буклет до творчості Дайте Аліґєрі. 2. Який би колір ви підібрали для відображення змісту сонета 11 на по­ лотні?

Р О З ДІ Л 4 В ІД Р О Д Ж Е Н Н Я

МАІ’ОАЖЕИІПі » ПЕНЕ* АIV - м и ч^т и к А І II ця.

001''У*»

. •

ПАПИ;

*.— •» » « „ О ,ц \и '*

.

"V

Проторенесанс

гум лп зм ІІІПГ РіМ ІКМ *К (ІШ Ц О І

З?

«іиппжі

. / ' С ' ^ Г° ± >

ЛЯ

Рд.ЧЧҐ ЯІІІ/МНІЖГІШЙ IIІМ

ОЖҐ Н ІіІр .-ч ІЯ іГ Ч ІїМ

Ціпи ІІІііріНІАхТіиН

1

Ш ом ічкс ІІід р х н І^гч н л Ф р. ІІІ п ц ы р м

(їїт:ІЯ> • И ) іІ Г К С П 4 р

о'°

Ч|к,

тії

ДУХОВНА ОСНОВА ЕПОХИ Р<1 ШиМОА Ні І І/».

Н и н и ьїц ч ін м і м о ї іі.ч і.иІЬ

Пі їй а і . 'ґ о . 'р л ф іч и ї

Пигніх:д д р і/к а р т ій л;

Роиіитпк природничих члцк.

Щрнршптя

Зоряна ніч заворожує та надихає. Із завмиранням серця розгля­ даємо ми різні за яскравістю і кольором високі зорі, які немов на­ гадують нам, що наша душа - небесного походження. Спробуйте відшукати внутрішнім поглядом у нічній блакиті чу­ довий міст, що немов вибудуваний із великих сяючих зірок. Цей зо­ ряний міст буде для нас образом епохи Відродження, а кожна зірка на ньому символізуватиме геніїв-митців. Адже епоха Відродження була справжнім зоряним часом, коли народжувались не просто тала­ новиті в різних сферах люди, а титани духу, яким було все нід силу. Відродження - могутній європейський культурний рух, у ході якого виникла нова культура, звернена до ирагнень і в и щ и х можли­ востей людини, а також нова система національних літератур, нова філософія і наука, небувалого розквіту досягло мистецтво.

Величезну роль у становленні й розвитку епохи Відродження відіграла античність. Звідси і назва доби: «відродження* у вузь­ кому сенсі означає відродження культури античності, вивчення її пам’яток. Античність снриймалася як найвищий авторитет, ідеал людської культури. З неї черпали сюжети, образи, високі ідеали митці та мислителі Нового часу. У більш широкому сенсі термін «Відродження* можна трактувати як нрояв інтересу до людини, від­ криття людської природи, взаємин людини і світу. Синонімом Від­ родження є термін «Ренесанс* (від фр. renaissance - розквіт). Історична та культурна еноха Відродження ночинається в XIV ст. в Італії, на батьківщині античності, і завершується в XVII ст., ноширившись на території всієї Європи, але на­ буває в кожній окремій країні свій націо­ нальний характер. Вона розділяється на Про­ торенесанс, Раннє Відродження, Високе Відродження (період розквіту), Пізнє Відро­ дження і окремо виділяється Північне Відро­ дження (в Англії та Нідерландах). Подивимось, що є онорами нашого зоря­ ного мосту епохи Відродження - які причини нояви нової культури. Цими опорами є роз­ виток міст та міського населення, винахід друкарства И. Гутенбергом у 1440-х роках, поява світських шкіл, виникнення інтеліген- н. Коперннк - индатшш ції, розвиток природничих наук і технічних польський учений знань, дослідження сонячної системи М. Конерника та Г. Галілея, великі географічні від­ криття, подорожі Васко да Гами, Хр. Колумба, Ф. Магеллана і, як результат, розширен­ ня уявлення нро масштаби Землі і Всесвіту. Чудова і зухвала сама мета - обійняти думкою цілий Всесвіт. Філософи Відроджен­ ня від Еразма Ротердамського до Мішеля Монтеня схилялися перед розумом людини і його творчою міццю. Вони були упевнені в тому, що людський розум здатний осмисли­ ти, зрозуміти, розгадати світобудову, створиТомас Мор «Утопія* ти в своїй уяві повну картину світу, знай’ги модель ідеального суспільства. Так народжуються утопії (у перекла­ ді з грец. —«місце, якого немає*) - ідеальний острів «Утопія* в ро­ мані Т. Мора і «Місто сонця* Т. Кампанелли. Духовною основою енохи Відро­ Гуманізм — світогляд, філософ­ дження є гуманізм (від лат. homo людина, huinanilas - людяність) - сві­ ська течія доби Відродження, що роз­ глядає людину, її особистість, її сво­ тогляд, у центрі якого знаходиться боду, її активну, творчу діяльність як ідея людини як вищої цінності. Куль­ вищу цінність. турних діячів цього періоду відновідно називають гуманістами.

Гуманісти поставили перед собою грандіозне завдання: пояснити людині, хто вона, якою вона повинна стати, який навколишній світ і яким світ може стати завдяки людині. У добу Відродження відбу­ вається «ВІДКРИТТЯ СВІТу І ЛЮДИНИ)». Предтечею Відродження і європейського гуманізму вважається великий поет Середньовіччя Дайте Аліг’ері. Ренесанс запропонував уявлення нро гармонійно організований світ з людиною у центрі. Влучною ілюстрацією цієї ідеї виступає філософський малюнок Леонардо да Вінчі «Вітрувіанська людина», начерк олівцем якого був зроблений видатним художником у 1492 р. На малюнку зображено оголеного чоловіка, тіло якою вписано в коло (символ духовної сфери) і квадрат (матеріальна сфера). Зробив­ ши акцент на гармонійних пропорціях людини, да Вінчі, як справ­ жній гуманіст, помістив її в центр Всесвіту. Гуманізм став вираженням нового світосприйняття, нового розу­ міння сутності людини, яке розвивало ідеї права людини на земні радощі й інтелектуальний розвиток, на задоволення чуттєвих і духо­ вних запитів, на земну, прижиттєву славу. Проголосивши людину вільною, гуманісти боролися з усім тим, що цю волю обмежувало, за духовне розкріпачення особистості. Основні філософські ідеї епохи Відродження: безмежна віра в лю­ дину, в її силу, енергію, волю; утвердження гідності людини, оспі­ вування її краси, величезних можливостей людського розуму, волі, творчого потенціалу; плекання ідеалу гармонійного і всебічного роз­ витку людини. Ці принципи є гуманістичними, тобто вони утвер­ джують людину. Виникає новий культурний ідеал - «універсальна людина», яка реалізує себе в різних сферах діяльності. Відчуйте таїнство зоряної ночі. Тиша, снокій, гармонія... Між не­ бом і землею світиться повітря. Епоха Ренесансу оспівує гармонію. Людина епохи Відродження відчуває єдність з природою. Природа тепер розглядається як гармонійний світ божественної благодаті. Відкидається ідея гріховності людини і її тіла, що панувала в Середньовіччі. Тепер, як і в античності, краса людського тіла оспі­ вується, художники і письменники повертаються до ідей гармонії духовного і тілесного в людині. Розкріпаченню і розвитку особистості за часів Ссередньовіччя перешкоджали церковні догми. Нова, ренесансна людина подібна до Бога, вона є творцем своєї долі і єдиної долі людства. Культура Відродження вже має світський, а не релігійний характер, як се­ редньовічна, але не нориває з вірою в Бога. Любов до латині як уні­ версальної мови гуманістичної вченості існує поряд зі стилістичним вдосконаленням національних, народних мов. Для доби Відродження мистецтво слова було дуже важливим, тому що слово розумілося як вищий нрояв людської природи. Куль­ тура цієї епохи, власне, і почалася з проголошення літератури цари­ цею всіх наук і мистецтв. Художня творчість стає засобом вироблен­

ня та иоширення ренесансних ідеалів, уславлює нову людину - гар­ монійну, вільну, сміливу, творчу, всебічно розвинену особистість. Ренесансний літературний герой має власні думки, часто кидає виклик загатьнонрийнятим нормам і законам мораіі, він захонлює читача своїми чеснотами, активною творчою діяльністю, людяністю, життєрадісніс­ тю. Такими є герої В. Шекспіра - Джу­ льетта, Отелло, Фр. Рабле - королі-гу­ маністи Гаргантюа і Пантагрюель, Дон Кіхот М. Сервантеса. Основними ідеями літератури Від­ родження є: ідея національного мис­ тецтва, опора на народну літературну традицію, світський характер літера­ тури, поетизація людини, утверджен­ ня позитивних ідеалів, пристрасний Мікеланджело. Шста інтерес до реального світу, ношу к (Ошшкування Христа), нових форм і стилів. Міська новела і фрагмент, 1496 р. шахрайський роман найбільш яскраво виражають живий універсалізм рене­ сансної особистості. Характерними для енохи є також жанри героїч­ ної поеми, сатиричної ноезії, лірики, роману. Найбільш яскраві зірки в нашому зоряному мості немов оточені сяючим мерехтливим ореолом і випромінюють стільки світла, що нагадують маленькі сонця. Вони ма­ ють власні імена, це видатні генії-митці, велетні енохи Відродження: скуль­ птор Донателло, художники Сандро Ботічеллі, Мікеланджело Буонаротті, Рафаель Санті, Тиціан, Альбрехт Дю­ рер, художник і інженер Леонардо да Вінчі, нисьменники-титани Франческо Петрарка, Лоне де Вега, Франсуа Ра­ бле, Вільям Шекснір, Мігель де Сер­ вантес. їх твори й до сьогодні зберіга­ ють значення неиеревершеного взірця. Немає нічого вищого за зоряне небо, на яке дивимось із захонленням Сандро Ботічеллі. і трепетом неред незбагненністю Всес­ Портрет юнака в червоному віту. Так і еноха Відродження - це зо­ капелюху. 1483—1484 ряна вершина, яка сформувала нову духовність, створила багато шедеврів мистецтва, виплекала нрекрасні ідеали

Мистецька палітра

і

Вражає універсальна обдарованість майстрів Ренесансу- вони час­ то одночасно працювали в галузі архітектури, скульптури, живопису, поєднували захоплення літературою, поезією і філософією з вивчен­ ням точних паук. Поняття творчо багатої, або «ренесансної», особис­ тості стало згодом прозивним. Для живопису епохи Відродження характерне звернення профе­ сійного погляду художника до природи, до законів анатомії, дії світ­ ла й інших природних явищ. Герої традиційних біблійних сюжетів (Мадонни, святі) па картинах художників епохи Відроджеппя впер­ ше набувають рис реальних людей. У музиці Ренесансу виявилися чужими грубі та різкі звуки. Зако­ ни гармонії складають її головну суть, що знаходить підтвердження у естетиці твору «Встановлення гармонії» композитора Дж. Царліно.

Узагальнюємо 1. Дайте визначення культурної епохи Відродження. 2. Поясніть смисл походження терміну «Відродження». 3. Назвіть синонімічну назву епохи Відродження. 4. Які етапи виділяють всередині епохи Відродження? 5. Перерахуйте основні філософські ідеї Ренесансу. 6. Складіть порівняльну таблицю характерних рис доби Середньовіччя і епохи Відродження. 7. Дайте визначення ренесансного гуманізму. 8. Охарактеризуйте гуманістичний ідеал людини. 9. Поясніть, чому мистецтво слова вважалося за доби Відродження цари­ цею наук. 10. Назвіть характерні риси ренесансної літератури. 11. Назвіть імена найбільш яскравих діячів епохи Відродження. 12. Прочитайте висловлювання гуманістів доби Відродження і дайте відпо­ відь на питання, якою хотіли вони бачити людину? «Хто не захоплювався людиною, коли вона за допомогою годинника ви­ вчає небо, надає силу і мудрість безглуздим речам, дає душу аркушу, як Бог, щоб мудрість розмовляла з відсутніми людьми і з людьми майбутніх часів і передавала їм знання і звичаї, мистецтва і подвиги предків» (Т. Кампанелла). «Тіло в більшій чи меншій мірі запам’ятовує витонченість залежно від ха­ рактеру душі, від чого вона може пізнаватися за зовнішнім виглядом, як у де­ ревах краса квітів говорить про якість плодів... Тому некрасиві люди найчас­ тіше бувають поганими, а красиві - хорошими. Можна сказати, що краса - це привабливе, веселе, приємне і бажане обличчя блага, а потворність-темне, неспокійне, неприємне і похмуре обличчя зла» (Кастільйоне). 13. Робота в групах. Об’єднайтесь у три групи. Проведіть наукове дослі­ дження з тем: 1) діалог епох: «Як перегукується література доби Відродження з античною літературою?», 2) діалог мистецтв: «Образотворче мистецтво і архітектура в епоху Відро­ дження», 3) діалог авторів: «Сонети Петрарки і Шекспіра».

Індивідуальне завдання Створіть свій опорний образ-символ епохи Відродження і зобразіть його за допомогою будь-якого жанру (вірш, малюнок, ліплення, аплікація тощо).

Ф ранческо П етрарка (1304-1374) Франческо Петрарка - італійський иоет та літописець, ранній гуманіст. Один із засновників гуманізму, його називають «батьком гуманізму». Народився 20 липня 1304року у місті Ареццо, що поблизу Флоренції. Батько його був другом та однодум­ цем Данте,якого,як і Данте, було ви­ гнано з рідного міста у 1302 році. Не­ вдовзі після народження майбутнього поета родина перебирається у Пізу, а в 1312 році в Авіньйон (Франція), де на той час знаходилась папська рези­ денція. Там Франческо оі’римує початкову освіту, навчається в юри­ дичній школі в Монтелье, у 1320 році разом з братом їдуть в Болон­ ський університет вивчати право. Але у 1326 році помирає батько, і браги повертаються додому в Авіньйон. У цей час Петрарку вже цікавить літературна діяльність. Щоб мати засоби для життя, Пе­ трарка приймає духовний сан. 6 квітня 1327, відбувається подія, яка вплинула на всю поетичну творчість поета. В авіньйонській церкві Св. Клари він вперше зустрі­ чає жінку на ім’я Лаура, яка викликає у нього сильні почуття, нади­ хає на творчість, яка принесе йому славу «співця Лаури». Коли відбу­ лася їхня перша зустріч, їй було двадцять років, йому - двадцять три. Істеричні джерела не дають однозначної відповіді, чи були особисто знайомі Лаура і Петрарка, чи спілкувалися, чи відповіла вона на по­ чуття поета, який через все своє життя проніс світле почуття до неї. Своє кохання иоет висловлює у сонетах, які і сьогодні вважають­ ся вершиною в спадщині італійської поезії. Смерть Лаури у квітні 1348 року не обірвала творчості поета. Він продовжував оспівувати її у численних ліричних віршах. До останніх хвилин свого життя Петрарка залишався вірним пам’яті Лаури. Світлому образу коханої дівчини присвячено близько дев’яноста сонетів, які ввійшли в «Кни­ гу пісень*(«Канцоньєре»). Існує і така думка, що це кохання поет вигадав як джерело на­ тхнення своїх віршів. У 1330 році в Авіньйоні Петрарка поступає на службу до карди­ нала Джованні Колонна, якого у своїх творах змальовує як друга,

близьку духовно йому людину. В цей час ноет найбільше у житті поціновує свободу і незалежність, в його творчості з’являється інтер­ ес до власного внутрішнього світу, любов до життя, природи, често­ любна жага до слави. Поет вважає, що тільки розумом і почуттям потрібно керуватись у житті. Петрарка захоплюється анти­ чністю, вивчає стародавні руко­ писи, багато подорожує. Його ва­ блять міста, люди, нрирода, істо­ ричні пам’ятки. У 1337 році він здійснює свою нершу нодорож до Риму, де він знайомиться з куль­ турою Риму. На той час літературна діяль­ ність приносить ІІетрарці євро­ пейську славу, за рішенням рим­ ського сенату 8 квітня 1341 року його було увінчано лаврами по­ ета. До 1353 року Петрарка живе у своєму невеличкому маєтку Во­ ск люз (Франція), де нрисвячує себе творчості і науці. В той час ноет намагається Мері Сиарталі Стилман. «Перша виливати на суспільне життя краї­ зустріч Петрарки і Лаури». ни. Він хоче бачити Італію мирною, об’єднаною, могутньою державою. У 1353 році Петрарка нокидає Восклюз і назавжди виїжджає до Італії. Протягом двадцяти наступних років він активно займається літературною діяльністю. Саме тоді створює збірку «Канцоньєре» італійською мовою. Найбільша частина спадщини поета - латиномовні твори. У 1367 Петрарка переїжджає до ІІадовн, де живе до кінця своїх днів. 19 липня 1374 Петрарка помирає в Аркві (поблизу Падови), не доживши одного дня до свого сімдесятиріччя. Він заповідає свою бібліотеку рукописів місту Венеція, ці рукописи стали важливою часткою бібліотеки Св. Марка у Венеції. Як твердить легенда, помер Фр. Петрарка за своїм робочим столом, поклавши голову на розгор­ нуту книгу. З латинської спадщини Петрарки значний інтерес становлять мо­ рально-філософські твори. Так у трактаті «Про презирство до світу» поет утверджує гуманістичний погляд на людину. Цей твір вважа­ ють своєрідним коментарем до найвидатнішого твору Петрарки «Канцоньєре» («Книги нісень»). «Канцоньєре» («Книга пісень») —збірка віршів італійською мо­ вою, яку Петрарка розпочав писати ще в 30-ті роки, а закінчив не­ задовго до смерті.

Існує дев’ять редакцій збірки. Остання містить 365 віршів різних ліричних жанрів, з них - 317 сонетів. Збірка поділена на дві части­ ни. Перша -«Н а життя мадонни Лаури*, друга -«Н а смерть мадон­ ни Лаури*. Основна тема збірки —кохання ноета до Лаури. Викорис­ тавши досвід любовної лірики, Петрарка створив поезію нового типу, дав початок розвитку нової гуманістичної лірики. Його поезія наближена до реального, земного життя. По новому у збірці зо­ бражено образ жінки, кохання. Хоча Лаура ідеалізується, та постає як жива жінка, із справжніми, земними рисами. Поета найбільше хвилює П зовнішній вигляд, краса. ІІо новому зображений і ліричний герой, який прислухається до власних почуттів, заглиблюється у свій внутрішній світ. До «Книги пісень* входять вірші на політичні та моральні теми. Є вірші нро дружбу, природу, філософські роздуми. У нісні (канцоні) «Італія моя* поет ви­ словлює свою любов до батьківщини, засуджує міжусобні війни, закликає до єдності і миру. У своїх віршах Петрарка створив образ нової людини з П склад­ ним, глибоким внутрішнім світом. Він надав сонету класичної, ви­ тонченої форми. Його наслідування породило в євронейській поезії цілу течію «петраркізм*. Сонети Петрарки вважаються зразком жанру. Мова творів Пе­ трарки, Данте та Боккаччо заклала основу сучасної італійської мови, зокрема першого словника італійської, виданого у 1612 році. Значення Петрарки в історії гуманізму полягає в тому, що він за­ снував всі напрямки ранньої гуманістичної літератури з її глибоким інтересом до всіх сторін внутрішнього життя людини, з її критич­ ним відношенням до сучасності й до минулого, з її спробою знайти в древній літературі засади й онору для вироблення нового світогляду й виправдання нових потреб. З творами Петрарки українською мовою ми знайомимося в пере­ кладах Григорія Кочура, Дмитра Иавличка, Дмитра Паламарчука, Михайла Ореста та ін. Сонет 61 Благословенні будьте, день і рік, І мить, і місяць, і місця урочі, Де постеріг я ті сяйливі очі, Що зав’язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце ііік , Солодкий біль спечаленої ночі І лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте, серця рани І вимовлене пошепки ім’я Моєї донни - ніжне і кохане, І ці сторінки, де цро неї я Писав, творивши славу, що не в’яне, Й ти, ненодільна радосте моя! П ереклад Д мит ра П авличка

Сонет 61 Благословенні місяць, день і рік, Нора, година, край, містина мила, Коли краса її очей сп’янила Мене, і став я бранцем їх повік. Благословенні: біль, що в душу вник, Що об’явилась ним Ерота сила, Лук і стріла, що серце нроразила, І рана, що нройшла в його тайник. Ім’я моєї пані називав, Мої зітхання, порив, плач і мрія. Благословенні і рядки, що склав Я їй на честь і мисль моя: до неї Вона іде, до неї однієї. П ереклад М иха й ла Ореста

Працюємо з текстом Виразно прочитайте один з перекладів сонета № 61. Порівняйте: 1. Яким настроєм наповнена поезія? 2. Що ви відчуваєте .передайте свої відчуття. 3. Чому Петрарка так часто використовує слова «благословен, благосло­ венні»? Що він цим хоче сказати? 4. Як свою кохану описує поет? Зачитайте рядки, які її характеризують. Сонет 267

Де погляд ніжний, де чарівний вид; Де постать горда, де струнка постава, Де мова та бентежна й величава, Що завдає негідникові встид? Де сміх, що жалить того, хто набрид? Де та душа, що, мов зоря яскрава, Висока й гідна владарського права,

Небесну нам осяяла блакить? Я вами дихаю, для вас натаю, Я народивсь для вашого єства, Без вас мені нема й не треба раю; Як радість відійшла моя жива, В словах надію я плекав безкраю, Та вітер порозвіював слова. П ереклад Д м ит ра П авличка

Сонет 132 Як не любов, 14) що це бути може? А як любов, то що таке вона? Добро? - Таж в ній скорбота нищівна. Зло? - Але ж муки ці солодкі, БожеІ

Горіти хочу? Бідкатись негоже. Не хочу? То даремно скарг луна. Живлюща смерте, втіхо навіснаї Хто твій тягар здолати допоможе? Чужій чи власній долі я служу? Неначе в просторінь морську безкраю, В човні хисткому рушив без керма; Про мудрість тут і думати дарма Чого я хочу - й сам уже не знаю: Налаю в стужу, в спеку - весь дрижу П ереклад Григорія Конура

Працюємо з текстом 1. Прокоментуйте рядки: Як не любов,то що це бути може? А як любов, то що таке вона? Чому поет сумнівається? 2. Які почуття переживає автор? 3. Проаналізуйте стан ліричного героя.

Лаура, зображення XV століття, Бібліотека Лауренціана.

Завдання за рівнями І 1. Розкажіть про основні життєві події Франческо Петрарки. 2. Назвіть найвідоміший твір Петрарки. 3. Дайте визначення літературознавчого терміну «сонет» («тирцена», «катрен»).

II 1. 2. 3. 4.

Чому Петрарку називають «батьком гуманізму»? Яка подія у житті Петрарки вплинула на створення «Канцоньєре»? Визначте основну тему збірки поезій «Канцоньєре». У чому полягає заслуга Петрарки як поета?

III 1. Розкрийте образ Лаури через сонети Петрарки. 2. Як по новому у своїх сонетах Петрарка розкрив образ жінки, ко­ хання? 3. Доведіть, що в сонетах Петрарки зображена людина зі своїми людськими почуттями.

IV 1. Порівняйте образ Беатрічче Данте з образом Лаури Петрарки. 2. Які почуття викликає у вас лірична поезія Петрарки? Для відпо­ віді використовуй рядки із «Канцоньєре». 3. Які кольори відповідають вашому сприйняттю сонетів Петрарки? Емоційна забарвленість яких слів, словосполучень відповідає обраним кольорам? 4. Що вам допомогло зрозуміти почуття ліричного героя сонета 61 Петрарки? 5. Які почуття передає Петрарка в сонеті 132? 6. Якого кольору кохання в сонетах Петрарки? Спробуйте пояснити вибір кольорів.

Індивідуальні завдання 1. Створіть буклет до творчості Фр. Петрарки. 2. Поясніть ваше розуміння кохання в сонетах Петрарки, уклавши діаманту з першим словом кохання. 3. Спробуйте написати власний сонет за класичною схемою. 4. Доберіть музичний твір до сонетів Ф. Петрарки.

Вільям Ш експір (1 5 6 4 -1 6 1 6 )

Вільям Шскспір — иайвидатнігпий англійський поет і драматург, творчість якого є верпшпою англійського Відро­ дження. Персональна художня модель Шекспіра стала, можливо, найбільш впливовою за всю історію розвитку сві­ тового літературного процесу. На жаль, біографічних відомостей про життя митця, його характер, те­ атральну діяльність збереглось дуже мало. Життя Шекспіра — загадка для наших поколінь. Певний час існува­ ла думка, що, насправді, такого пись­ менника не існувало. А під псевдонімом «Шекспір», що у перекладі означає «той, що потрясає списом», працювало 56 осіб, серед яких були і Фрепсіс Бекон, і граф Ретленд, і Крістофер Марло, і навіть англійська королева Єлизавета І.У даний час, здається, немає жод­ ного відомого сучасника Шекспіра, якому не спробували приписати його твори. Основний мотив таких пошуків образно висловив ще в 1918 р бельгійський учепий-антістретфордіанец С. Дамблон, вважав, що «хорт не може народитися в сім’ї мосьок», «лілія не росте на бу­ дяках». Однак спроби вирішити «шекспірівське питання» зовсім не безплідні для науки: у результаті про епоху Шекспіра сьогодні відо­ мо більше, ніж про будь-яку іншу культурну епоху, а сам Шекспір набільш вивчений письменник світу. Виникла навіть ціла галузь фі­ лології - шекспірозиавство. Традиційно вважається, що великий драматург народився в 1564 році, 23 квітня, у маленькому англійському містечку Стредфорді-наЕйвопі. Навчався в Стредфордській граматичній школі. Після батько­ вого банкрутства п’ятнадцятирічний Вільям змушений був самостій­ но заробляти собі на життя. Його ранній шлюб з Епи Хетевей, яка була старша за нього на 8 років, був вимушеним. У травні наступного року у Шекспіра народилася перша дитина, донька Сусанна. На по­ чатку 1585 р. Епп народила двійнят: доньку Джудіт і сина Гамнета. Синові судилося коротке життя - він помер через одинадцять років. У 1587 р. Шекспір покинув сім’ю, рідне місто і подався в актори. Він грав на сцені в Лондоні, хоча великого успіху як актор не мав. З 1593 року працював у театрі Бербеджа як актор, режисер і дра­ матург. За Якова І трупа Шекспіра отримала статус королівської. В 1599 р. брав участь у побудові лондонського театру «Глобус», став його пайовиком - і наступні 10 років був у списках його трупи. Упро­ довж багатьох років Шекспір займався лихварством, а в 1605 році став відкупником церковної десятини.

Наприкінці 90-х років XVI ст. авторитет В. Шекспіра був загаль­ ноприйнятим, незабаром віп одержує дворянський титул. За кілька років до смерті В. Шекспір збайдужів до театру. Він нічого не писав, і приблизпо саме у цей час повернувся на постійне мешкання до сво­ го рідного міста Стретфорда, де жити його дружина та доньки. Сьогодні В. Шекспір відомий цілому світові. Віп написав 154 со­ нети, 37 п’єс, декілька поем. Вони перекладені майже па всі мови світу. Драматург створив біля тисячі художніх образів епохи Від­ родження, у його творах прославляється чесна дружба і піднесене кохання («Ромео і Джульетта»), висміюється мрійливий індивіду­ алізм («Марні зусилля любові»). Його ідеалом стає людина, здатна осягнути таємницю світобудови («Гамлет»). Не просто споглядання, а енергійна боротьба за інтереси єдиної, сильної держави («Генріх IV») становлять життєвий шлях його героїв. Шекспір утопічно ві­ рить у кінцеву перемогу добра, гуманних начат у людині. Сонети Шексіїіра. Сонет, як нам вже відомо, виник в Іт алії в X IIIX IV ст. у творчості Данте, розвивався Петраркою. Назва «сонет» в шекснірівську еноху вільно використовувалась для назви будь-якого короткого вірша. У Х \,ГП-Х\ГШ ст. форма сонета зовсім зникла з по­ езії. Інтерес до неї відродився на початку XIX ст. в епоху романтизму. Сонети В. Шекспіра - одна з найпрекрасніших сторінок інтимної лірики світової літератури. Натічується 154 сонети англійського по­ ета, в яких яскраво представлена індивідуальність автора, його почут­ тя, особиста драма. Знавець людської психології, поет оспівує почуття кохання і дружби, захоплюється людиною та красою її почуттів. Уперше сонети Шекспіра було опубліковано 1609 р., можливо, без згоди автора. Лише 1640 р. поет і друг Шекспіра Бен Джонсон надрукував їх повністю. В. Шекспір вніс у традиційний сонет чимало нового: він змінив його форму, доповнив тематику. Англійський або шекспірівський сонет складається з трьох катренів і фінального двовірша з чітким римуванням - АБАВВГВГДД ЄЄ. Така форма сонета дозволяє уклас­ ти в одному вірші цілу історію із глибоким змістом і майже афо­ ризмом наприкінці. Кінцеві два рядки в шекспірівському сонеті ви­ кликають великий інтерес: у них утримується висновок, заклик, немовби підсумок усьому написаному. Сонети В. Шекспіра є поетичним циклом, це - порив душі поета. Усі сонети Шекспіра поділяються умовно на три групи: 1) сонети, присвячені другові - знатному прекрасному білявому юнакові (1-126); 2) сонети, присвячені коханій, «смаглявій леді» (127-152); 3) сонети, в яких оспівується радість і краса кохання (153-154). Образ коханої в сонетах Шекспіра —це звичайна жінка, зовсім не ангельської зовнішності. Право на щастя, право любити і бути коханими мають звичайні люди, а не тільки обрані - це думка по­ вністю відповідає філософії Ренесансу. В образі Смаглявої леді со-

нетів переосмислюється традиційний образ Прекрасної Дами, яка з небес зводиться на грішну землю. Замість ангелоиодібного ідеалу створив образ коханої - реальної жінки, яка теж заслуговує на ве­ лике кохання. В. Шекснір змальовує в сонетах цілком земне кохання - з ревно­ щами, з образами через зраду, зі стражданнями від довгої розлуки, з насолодою від близькості з коханою людиною. Любовна лінія поета розвивається бурхливо й суперечливо. Сонети в певній послідовності становлять цілий роман із зав’язкою, кульмінацією й розв’язкою. Смаглява леді може й посміятися над пое­ том, і відіпхнути його, а потім знову пома­ нити. Важко переживає поет ці розриви й розставання, і в середині любовного «соне­ тного» роману з’являються рядки, у яких відчувається безнадійність і смуток. І все ж кохання для поета - це доро­ гоцінний дар. У 25-му сонеті Шекспір по­ рівнює її з титулами, славою, владою - і приходить до висновку, що кохання іншої людини є найціннішим дарунком долі. Ко­ хання Шекспіра - це шлях до щастя і гар­ монії в житті. Хто ж вона, «Смаглява леді» сонетів Емілія Бассано Ланьєр Шекспіра? Одні вважають, що це італійка (1569—1645) —кандидатка Емілія Бассано, а інші кажуть, що під мас­ на роль Смаглявої леді кою Смаглявої леді ховається придворна дама англійської королеви Єлизавети Мері Фітон або Емілія Бассано Ланьєр. Поговорюють, Шекснір навіть був у неї закоханий. Проте, як зауважив дослідник О. Анікст, «розшук коханої Шекспіра - справа без­ плідна, оскільки він писав не про якусь ре­ альну жінку, а створював сам образ кохан­ ня, що пережив часи й лихоліття». Найзначніший образ сонетів - образ са­ м о т поета, людини, здатної любити, раді­ ти, захоплюватися, мучитися і прощати, - і в той же час глибокого мислителя. Справжня перлина світової поезії - шекспірівський сонет під номером 66. Ці ідеї, які цілком відповідають епосі Відроджен­ ня, наповнюють сонети глибоким філософ­ ським змістом. Важко сказати чи є цей твір автобіографічними, оскільки подібний сюМері Фіттон жет характерний для епохи Відродження. (1578-1647) - кандидатка на роль Смаглявої леді

У к р а їн с ь к и й к о н т е к с т

Сонети Вільяма Шекспіра - це взірець поезії, тому не дивно, що до них зверталися перекладачі Павло Грабовський, Максим Славипський, Василь Оиуфрієико, Яр Славутич, Олег Зуєвський, Остап Тариавський, Святослав Гордииський, Святослав Караванський, Олекса Веретепчепко, Андрій Легіт тощо. Дмитро Павличко видав першу в історії української літератури антологію «Світовий сонет« (1998 р.), па сторінках якої надруковано повний корпус Шекспірових сонетів. У вичерпних коментарях Ма­ рії Габлевич до згаданої антології міститься висока оцінка доробку Д.Павличка. Переклад сонетів здійснив також Дмитро Паламарчук, кращі з них друкуються у сучасних хрестоматіях для середньої школи, що є свідченням визнання таланту письменника. І далеко не всі знають, що це так званий “невольничий переклад”: адже Д. Паламарчук пра­ цював над ним в Інтинському засланні, переховуючи свого Шекспіра під палітуркою “Короткого курсу історії ВКП(б)”, щоб охоронці не вилучили цю дорог>г серцю книжку. У 2005 р. видано сонети Шекспіра у перекладі Георгія Пилипепка. Згадана книга є першим досвідом триліигвальиої англослов’янської версії сонетів. Унікальність цього видання у подвійній мовній стра­ тегії: кожен із 154 текстів мовою оригіналу супроводжується росій­ ським та українським перекладами Г. Пилипепка. Поява кожного нового перекладу' творів геніального англійця є доказом плідності українського перек-тадацтва.

Sonnet 66 T ir’d with all these! For restl’ul death I cry, As to behold Desert a beggar born, And needy Nothing trim m ’d in jollity, And purest Faith unhappily forsworn, And And And And

gilded Honour shamefully misplac’d, meiden virtue rudely strumpeted, right Perfection wrongfully disgraced, Strength by limping Sway disabled,

And And And And

A rt made tongue-tide by A uthority, Folly (doctor-like) controlling skill, simple Truth miscall’d Simplicity, captive Good attending captain ill:

Tired with all these, from these would I be gone, Save that, to die, I leave my love alone.

Сонет 66

Я кличу смерть - дивитися набридло На жебри і приниження чеснот, На безтурботне і вельможне бидло, На правоту, що їй затисли рот, На честь фальшиву, на дівочу вроду Поганьблену, на зраду в пишноті, На правду, що підлоті навдогоду В бруд обертає почуття святі, І на мистецтво під п’ятою влади, І на талант під наглядом шпика, І на порядність, що безбожно краде, І на добро, що в зла за служника! Я від всього цього помер би нині, Та як тебе лишити в самотині? Переклад Дмитра Павличка

Сонет 66

Стомившися, вже смерті я благаю, Бо скрізь нікчемність в роскоші сама, І в злиднях честь доходить до одчаю, І чистій вірності шляхів нема, І силу неміч забива в кайдани, І честь дівоча втоптана у бруд, І почесті не тим, хто гідний шани, І досконалості ганебний суд, І злу —добро поставлене в служниці, І владою уярмлені митці, І істину вважають за дурниці, І гине хист в недоума руці; Стомившись тим, спокою прагну я, Та вмерти не дає любов моя. Переклад Дмитра Павличка

Працюємо з текстом Прочитайте оригінал сонету Шекспіра (за умов знання ан­ глійської мови) та два його переклади української мовою. 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Про що йде мова у 65-му сонеті Шекспіра? Яким постає ліричний герой у цьому вірші? Що створює трагічний настрій сонета? Чому тут з’являється образ смерті? Як поет описує навколишній світ? Що не влаштовує його в цьому світі? Що протиставляється смерті в останніх двох рядках? Чи можна назвати їх втіленням основної думки твору? 7. З’ясуйте основний конфлікт сонета. Де розгортається цей конфлікт?

8. Доведіть, що сонет № 66 виходить за межі суто любовної лірики. Які філософські проблеми тут порушуються? 9. Хто з перекладачів (Д. Павличко або Д. Паламарчук) найбільш точно відтворив основний зміст вірша? 10. Чим різниться настрій, втілений у перекладах сонета № 66? 11. У копо з перекладачів більш виразно змальований образ смерті? 12. У кого з перекладачів ліричний герой зовсім зневірений, а хто наділяє його бунтівним характером? 13. Зіставте кінцівки поетичних перекладів. Чи відтворюють вони адекватно фінал сонета Шекспіра? 14. Що додає кожний із перекладачів до основного змісту сонета? 15. Вивчіть один з перекладів сонету 66 напам’ять.

Сонет 116 Не буду я чинити перешкоди Єднанню двох сердець. То не любов, Що розцвіга залежно від нагоди І на віддаленні згасає знов.

Любов - над бурі зведений маяк, Що кораблям шле нромені надії, Це - зірка провідна, яку моряк Благословляє в навісній стихії. Любов - не блазень у руках часу, Що тне серном своїм троянди свіжі — І щік, і уст незайману красу. Той серн любові справжньої не ріже. Як це брехня - я віршів не писав, І ще ніхто на світі не кохав. Сонет 130 Її очей до сонця не рівняли, Корал ніжніший за П уста, Не білосніжні пліч її овали, Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди, Та на її обличчі не стрічав, І дише так вона, як дишуть люди, А не конвалії між диких трав. І голосу П рівнять не треба До музики, милішої мені, Не знаю про ходу богинь із неба, А кроки милої - цілком земні. І все ж вона - найкраща поміж тими, Що славлені похвалами пустими. Переклад Дмитра Паламарчука

Завдання за рівнями I 1. Хто є героями даних сонетів Шекспіра? 2. Назвіть українських перекладачів сонетів Шекспіра.

II 1. Поясніть фразу: «Любов - над бурі зведений маяк». 2. Що є кохання для поета? 3. Яка роль останніх двох рядків шекспірівського (англійського) сонету?

III 1. Визначте коло тем і проблем, які порушує Шекспір у сонетах 116 і 130. 2. Яку жінку оспівує поет? Намалюйте її словесний портрет. 3. Яким почуттям пройняті сонети 116 і 130? Доведіть свою думку посиланнями на текст.

IV 1. Які рядки особливо зворушили вас? Чому? 2. Яка за характером мелодія відобразила б настрій сонету 130? 3. Аромат якої квітки, за вашим відчуттям, міг би найкраще переда­ ти особливість кохання шекспірівського ліричного героя сонету? Поясніть свій вибір. 4. Якого кольору кохання В. Шекспіра? Поясніть ваш вибір кольорів.

Трагедія «Ромео і Джульетта» «Ромео та Джульетта» - найвідоміша трагедія В. Шексиіра, яка розповідає про кохання юнака та дівчини з двох стародавніх ворогу­ ючих родів - Монтеккі та Капулетті. Античним аналогом трагедії ві­ рних закоханих е історія Шрама та Фісби - її розповів римський ноет Овідій у своїх «Метеморфозах». Джерелом сюжету «Ромео і Джульет­ та» є старовинна легенда, що неодноразово переповідачась італій­ ськими новелістами. Для сучасників Шексиіра Італія була втіленням своєрідної ренесансної утопії. Тому, створюючи свою легенду про ко­ хання, Шекснір обирає історію двох закоханих з Верони. Саме тут мо­ гло розквітнути пачке почуття Ромео і Джульетти з його цілковитою довірою до людської природи, з його беззастережною пристрасністю. Жанр твору —трагедія - встаноачюється відповідно до літератур­ них традицій епохи Відродження і визначається нещасливим кінцем (смертю головних героїв). П’єса складається з п’яти дій і відкривається прологом, в якому коротко викладається сюжет «Ромео і Джульетти».

181

О Трагедія «Ромео і Джульєтта» посідає особливе місце у творчій спадщині Шексніра. Трагічне невіддільне тут від ліричного і навіть фарсового. Характерною рисою н ’єси є і відсутність ио-снравжньому трагедійних персонажів. «Ромео і Джульєтта» —трагедія кохання, але кохання щасливого. Герої позбавлені почуття трагічної нровини, їх загибель - це не очищення стражданням, як ми знаходимо в класич­ ній трагедії. Пристрасних у відчаї й радості, опалених жарким сонцем півдня юних кохан­ ців з Верони, що віддають­ ся нориву всім своїм єством, повністю поглинає їх по­ чуття. Вони переконані, що, не опираючись кохан­ ню, лише підкоряються за­ С. Бродськин. Ілюстрація до трагедії кону природи. Питання «Ромео і Джульетта» про правомірність почуття для них не існує. Герої живуть пристрасно й нетерпляче. Дія траге­ дії охоплює лише п’ять днів (неділя - п’ятниця). У родині Капулетті рос­ те слухняна донька Джульетта, якій лише тринад­ цять років. Та світле почут­ тя до сина ворогів Ромео неминуче вступає в проти­ річчя з традиціями і волею батьків. Для Шекспірових геро­ їв розлука страшніша ніж смерть. Прагнення вико­ ристати кожну мить, ж а­ дібний потяг до всього зем­ ного притаманні не лише провідним героям трагедії. Імпульсивний і темпера­ ментний світ, що оточує Ромео і Джульєтту, існує за тими ж законами. Легко й невимушено переходить від веселого жарту до запе­ клої суперечки Меркуціо. Не може дочекатись весіл­ ля дочки старий Капулетті, Ф. Амєц «Поцілунок», 1859 що переносить з четверга

на середу ним же визначений день шлюбу. Та й сам Ромео, який тільки що прагнув примирити супротивників, нетямлячи себе, вби­ ває Тібальта. Від спалаху ненависті до цілковитого виправдання ко­ ханого умить переходить Джульетта, коли мамка розповідає їй про загибель брата. Більшість персонажів трагедії загалом сприймає ворожнечу як щось позбавлене сенсу. Примирення ворогуючих сшей у фіналі не є, таким чином, несподіваним. Воно нороджене логікою розвитку дії. Ворожнеча хоч і стає перешкодою на шляху героїв до щастя, але не неретворюється на єдину причину їх загибелі. Після смерті Тібальта тема родинних чвар відходить на другий план. Навіть оплакування племінника набуває характеру необхідного ритуалу з традиційними планами цомсти. Лише через кілька днів після його загибелі Джу­ льетта повинна стати дружиною Ііаріса. Саме шлюб Джульєтти і є рушійною силою дальшого розвитку інтриги. Трагедія «Ромео і Джу­ льетта» црославляє ві­ рність почуття. Шекснір тим переконливіше роз­ повідає про вірність Джу­ льєтти, що він описує її на­ реченого, ііаріса, аж ніяк не виродком і не лиходієм. Наріс —красень і відданий Джульєтті, але він не розу­ міє її почуттів. Традиційна сімейна мо­ раль стає значною пере­ шкодою на шляху кохання героїв і в «Ромео і Джульєт­ ті». Старий Капулетті, що вимагає від дочки цілко­ витої покори, не погоджу­ ється навіть перенести день Кінуко Й. Крафт шлюбу. Боязкі заперечення «Ромео і Джульетта», 2007 Джульєтти викликають за­ пеклий опір синьйори Капулетті. Незважаючи на всі перешкоди, план брата Лоренцо міг би закінчитися вдачо, і тоді сюжетна побудова п’єси наблизилась би до комедії з її традиційним фіналом - апофеозом почуття. Здається, що дія неодмінно призведе до перемоги героїв. Однак протягом усієї дії зберігається і внутрішня драматична напруже­ ність: передчуття Ромео, репліки героїв в епізоді прощання тощо. Виникає особливе емоційне забарвлення дії, не властиве комедіям. Герої не повинні загинути, аче гинуть. У міру того як наближа­ ється фінал, до дії втручається прикра випадковість. Ромео не отри-

мує листа брата Лоренцо, слуга героя завчасно повідомляє нро смерть Джульетта, брат Лоренцо не з’являється біля склену раніше тощо. Передчуття неминучості загибелі героїв, невіддільне від усвідомлен­ ня її несправедливості, стає провідним трагічним нервом н’єси. Трагічне, таким чином, утілюється в лі­ ричній стихії ц’еси. Саме кохання героїв, а не лише нодії, з ним нов’язані, визначає основний зміст трагедії. Людське почут­ тя, що сприймається як важлива етична проблема, є лейтмотивом усього мистецтва епохи Відродження. Тема кохання, як жит­ тєствердної основи людської природи, що звеличує людську натуру, формує особис­ тість, стає провідною і в трагедії «Ромео і Джульетта*. Кохання героїв - це безмежне, могутнє своєю природністю почуття. Сила почуття Ромео і Джульетта, які відкидають усі настанови брата Лоренцо нро міру та гар­ монію, жахає ченця -гуманіста. Проте це почуття не можливе поза всією Ф.Г. Кальдерон. високою культурою кохання, створеною Ре­ «Джульетта», 1888 несансом. Кохання спроможне змінювати людину, робити її досконалішою, мудрішою. Досить було Джульєтті покохати Ромео, щоб відразу зникли як позбавлені сенсу давні упе­ редження. Наївна дівчинка початку п’єси перетворюється на герої­ ню, що здатна віддати своє життя заради коханого. Ціле життя від­ окремлює меланхолійного Ромео, що мріє про Розаліну, від героя в кінці п’єси. З великою художньою переконливістю розкриває Шекспір високу поетичність почуттів Ромео і Джульєтти. «Головна принада її,- писав про п’єсу Іван Франко, —той час молодості і сві­ жості, те поетичне сяєво, яким обласкані всі фігури, та простота і сила чуття, яка надає тій індивідуальній і випадковими явищами обставленій любовній історії вищу силу і «правдивість тисяч любовних історій*. Усупереч широко відомим словам з цього твору «Сумніших оповідей не знайдете, ніж про любов Ромео і Джульєтти*, - це найсвіт­ ліша з трагедій В. Шексніра. Мова трагедії насичена метафорами, грою слів, що підтвер­ джує життєрадісну, ренесансну основу відо­ мої шексиірівської п’єси. У «Ромео і Джульєтті* буквально на очах Бронзова Джульетта народжується новий, гармонійний світ, ство­ рений для щастя героїв: на їхньому боці церква (в особі брата Лорен­ цо, таємно їх вінчає); влада, яка засуджує сімейну ворожнечу; та й

самі сімейства Монтеккі і Капулетті не пам’ятають причини чвари і ічгх'ові примиритися. Підсумок трагедії закономірний: перемога все одно за любов’ю, а не за ненавистю, і над тілами Ромео і Джульєтти їх батьки відмовляються від своєї ворожнечі. Над могилою загиблих споруджують золотий пам’ятник для прийдешніх поколінь. Верона — «місто Джульєтти». П’ять днів дії п’єси увічнили і дра­ матурга, і його персонажів, і місто Верону, у якому сам автор ніколи не бував. Верона нині - місто справжнього паломництва закоханих з усіх кінців світу, адже це «місто Джульєтти». На вулиці Пьяцца деї Синьйорі завжди багато веронців і туристів. Будинок XV століття Лоджія дель Консильйо - усіма визнано за «будинок Джульєтти». Саме тут збираються закохані, промовляють слова любові та зали­ шають нам’ять про себе: на стіні Лоджії майже всіма мовами світу накреслені налкі признання і клятви про вічне кохання. Біля балкону, де «жила» шекспірівська героїня, стоїть і ста­ туя - бронзова Джульетта, що приклала ліву руку до грудей. Ця статуя відполірована багатьма прихильниками кохання: адже кожному хочеться доторкнутися до, хай і бронзової, Джульєтти. Вважається, що достатньо одного торкання до статуї Джульєтти, аби в коханні у людинхі все влад­ налося. Балкон Джудьєтгн Бажаючі можуть іхройти навіть у кімнату, де жила героїня: це просторе помешкання з виходом до балкону. Є у Вероні і гробниця Джульєтти. Кам’яними східцями можна спуститися до склепу, де під зведеннями стоїть відкритиіі кам’янххй саркофаг, усіяний квіта­ ми - С В І Ж Х І М И і вже зів’ялими. У невелику стінну нішу з колонками можна опустити послання з поба­ жанням чи признанням. Гробниця Джульеггн

г \_____________________________________________

У к р а їн с ь к и й к о н т е к с т В Україні відомі переклади «Ромео і Джульетта», в різні часи здійспсні Пан­ телеймоном Кулішем, Миколою Вороним, Василем Мисиком, Абрамом Гозеипудом. У 1952 р. трагедію переклала Трина Стешепко. Видавництво «Л-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» у 2016 р. донесло до українського чи­ тача одип зі своїх иайамбітніших проектів «Ромсо і Джульетта» в новому пере­ кладі відомого українського письменника і поста Юрія Апдруховича з ілюстраці­ ями Владислава Єрка, як и й спеціально їздив до Італії, у Верону, щоб відчути дух шскспірівського сюжету. Юрій Апдрухович працював над перекладом майже 9 років. Особливість у тому-, що його переклад - сучаспий, актуальний. Є сенс самостійпо прочитати повіти варіант трагедії - якщо пс в оригіналі, то хоча би у перекладі кпити українською мовою. Його з легкістю можна знайти в Ііггериеті та завантажити. Ну а якщо ваше знання англійської мови дозволяє читати твори в оригіналі - це взагалі чудово! Адже бсзсмсртпа історія кохаппя Ромео та Джульетта давпо вже стала частиною колективної свідомості, тим, без чого не можпа вважати себе культурною людиною пі в Україні, ні в Європі, пі де-небудь іпе.

Мистецька палітра

Г Б ю

7

%

«Ромео і Джульетта», Ф.Б. Діксі, 1884

Висока поетичність трагедії Шекспіра зу­ мовила інтерес до історії Ромео та Джульстти у иайрізпомапітпіших видах мистецтва. Худож­ ників у різні епохи цікавила як сила почут­ тя шекспірівських героїв, так і окремо образ Джульстти (Ф.Б. Діксі, Ф.Г. Кальдерон, Дж. Вотергаус, Кіпуко Й. Крафт та іл.). Найпопулярпішим романтичним твором є картина Ф. Лйєца «Поцілунок», яка передає чугттєвість і пристрасть юних персонажів Шекспіра. Найвідомішими скульптурними зображен­ ня шекспірівських закоханих є роботи О. Ро­ дена «Ромео і Джульетта* та Неро Константа­ ні - статуя Джульстти в Вероні. Низку музичних поем на цю тему створю­ ють Гугпо, Берліоз, Чайковський. Вражає май­ стерністю виконання ролі Джульстти Г. Улановою в балеті на музику Прокоф’єва.

Мистецька палітра Трагедія «Ромео і Джульетта» підкорила театри світу. Серед зна­ менитих виконавців ролі Ромео в англійському театрі - Девід Гаррік (1750), Ч.Кембл (1805), Ч.Макреді (1810), Е.Кін (1817), в 1882 році трагедія була поставлена в театрі «Лицеум», (Ірвіпг - Ромео, Е.Террі - Джульетта), в 1884 роль Джульєтти зігра­ ла Стелла Патрік Кемпбелл. У XX столітті ви­ датним виконавцем ролі Ромео став Л.Мо-Іссі (в постановці М.Рейигардта, 1907). У 1940 році Л.Олів’є і Вів’єн Лі зіграли спектакль в НьюЙорку. Відомою виконавицею ролі Джульєтти в 1970-і рр. стала Дороті Тьютіп. На зорі свого виникнення звертається до «Ромео і Джульєтти» мистецтво кіно. Перша екранізація трагедії датується 1911 р. Найзиамепитіша екранізація належить Ф.Дзеффіреллі (1968). Серед останніх екранізацій досить вда­ лою вважається версія 2014 р. (СІЛА, режи­ сер - Доп Рой Кіиг). Модернізована версія історії Ромео і Джульєтти, перенесеної в XX століття, - фільм-мюзикл «Вестсайдська істо­ рія» (1961 р.). З 2001 р. підпорює світ мюзикл Дж. Вотергаус «Ромео і Джульетта», світова прем’єра якого «Джульетта», 1898 відбулася в Парижі.

РОМЕО І ДЖУЛЬЄТТА ( Фрагменти ) ПРОЛОГ Входить Хор.

Х ор. Однаково шляхетні дві сім’ї В Вероні нишній, де проходить дія, Збували в ворожнечі дні свої. Аж враз кривава скоїлась подія. Коханців двоє щирих,запальних Ворожі ті утроби но родили; Нещастя сталося у сім’ях тих,Вони одвічні звади припинили. Ж иття коротке і сумну любов, Трагічну смерть, що потрясла родини, Як змила ту ненависть чиста кров, Ми вам покажемо за дві години. Даруйте нам недоліки пера, Всі хиби виправить старанна гра. (Виходить)

ДІЯ ПЕРША СЦЕНА 1 Верона. Міський майдан. Входять Абрам та Балтазар. двое слуг Монтеккі. С ам сон. Зброя моя наголо. Починай сварку, а я підтримаю тебе ззаду. Г р его р і. Як? Повернешся до мене задом та й накиваєш п’ятами? С ам сон. Не бійся мене. Г р его р і. Ще чого! Мені тебе боятись! Я боюся за тебе. С ам сон. Треба, щоб закон був на нашому боці: нехай вони по­ чнуть. Г р его р і. Я гляну люто, йдучи новз них; нехай нриймають це, як собі хочуть. С ам сон. Ні, як посміють! Я наставлю їм дулю. Ганьба їм буде, як таке стерплять. А брам . Це ви нам наставили дулю, синьйоре? С ам сон. Я просто наставив дулю, синьйоре. А брам . Це ви нам наставили дулю, синьйоре? С амсон (до Г р его р і). Чи буде закон на нашому боці, якщо я відновім йому «так»? Гр егорі (до С ам сон а). Ні. С ам сон. Ні, синьйоре. Я не вам наставив дулю, синьйоре; я про­ сто наставив дулю, синьйоре. Г р его р і. Ви напрошуєтесь на сварку, синьйоре? А брам . На сварку, синьйоре? Ні, синьйоре. С ам сон. Якщо ви бажаєте, синьйоре, я до ваших послуг. Я слу­ жу хазяїнові не гіршому, ніж ваш. А брам . Та вже ж не кращому. С ам сон. Гаразд, синьйоре. ГР егорі (до С ам сона). Скажи - кращому: сюди йде небіж мого господаря. С ам сон. Авжеж кращому, синьйоре. А брам . Ви брешете. С ам сон. Виймайте мечі, якщо ви мужчини. Грегорі, а покажино їм твій знаменитий удар. Б'ються. Входить Бенволіо. Б е н в о л іо . Схаменіться, дурні! Мечі сховайте в піхви. Ви самі не тямите, що робите. (Вибиває мечі в них із рук) Входить Тібальт. Т іб а л ьт. Що! Б ’єшся ти серед негідних слуг? Бенволіо, поглянь. Ось смерть твоя. Б е н в о л іо . Я їх мирив. Сховай меча у піхви або рубай, щоб їх

розборонити. Т іб а л ьт. Меч у руках, а мир на язиці?! Ненавиджу це слово я, мов пекло, як всіх Монтеккі, як тебе самого. Обороняйся ж, боягузе! Б'ються. Входять декілька прибічників обох родин і втручаються в сутичку: згодом вбігають кілька городян із киями. 1-й го р о д я н и н . Гей, алебард, київ! Мерщій! Лупцюй їх! Г о р о д ян и . Смерть КапулеттіІ Бий їх! Смерть Монтеккі! Входить К а п у л е т т і в халаті, за ним синьйора Капулетті. К а п у л е т т і. Що тут за гамір? Де мій довгий меч? С и н ьй ора. Кап. Ні, костур, костур! Нащо вам той меч? К а п у л е т т і. Меча, кажу! Іде старий Монтеккі, мені на глум ма­ хає він мечем. Входять Монтеккі й синьйора Монтеккі. М о н те к к і. Ти, підлий Капулетті! (До д р у ж и н и ). Не тримай. С и н ьй ора М он. До ворога не підпущу й на крок. Входить князь з почтом. Князь Бунтівники ви! Вороги спокою! Мечі плямуєте ви кров’ю ближніх. Ви чуєте? Спиніться, люди! Звірі! Ви згубний пломінь люті й ворожнечі Потоком пурпуровим з власних жил Гасити ладні раз у раз. Із рук Додолу кидайте криваву зброю І слухайте, що скаже в гніві князь ваш,Інакше ждуть на вас страшні тортури. Утретє вже за слово легковажне Ти, Капулетті, й запальний Монтеккі, Тривожите ви чварами все місто! Утрете сиві жителі Верони, Свої пристойні вбрання поскидавши, До рук старих стару хапають зброю, Ущент поточену іржею миру, Щоб вашу лють іржаву гамувати. Коли ще раз стривожите Верону, За спокій ви заплатите життям. На цей раз - хай розійдеться весь натовп Ви, Капулетті, йдіть слідом за мною... А вас, Монтеккі, жду я по обіді В тім замку, де ми чиним здавна суд, Щоб нашу волю вислухать надаті. Під страхом смерті всім велю - розходьтесь. [...]

ДІЯ 1 СЦЕНА 5 Зала в домі Капулеттпі. [...] Входять Капулетті. синьйора Капулетті, Джульетта, Тібальт з іншими членами родини, гостями й масками. К а їїу л е т т і. Прошу ласкавої Хто із дам не має На ніжках мозолів, танцюйте з намиї Хе-хе, голубоньки! Котра ж синьйора Відмовиться тепер від танців? Ну ж бо! Як хтось з красунь маніжитись ночне, Я присягну, що мозолі на ніжках! Що скажете, чи добре вас піймав? Вітаю щиро вас, мої синьйори. Був час, колись і я ходив у масці І шепотів на ніжне вушко дамі Приємне щось. Минуло, все минулої Ласкаво прошу вас, заходьте, любії Ну, грайте ж, музиканти! Місця! Місця! До танцю ж бо дружніше, синьйориниі Грає музика, гості танцюють. Гей, світла, світла, хлопції Геть столи! Мерщій вогонь в каміні загасіть, Тут стало надто жарко і без нього. Як вчасно несподівана розвага! Сядь, добрий мій кузене, відпочинь. Для мене й вас вже танців дні минули... Коли останній раз були ми в масках? С тарий К ап . Та, мабуть, буде років з тридцять тому... К а п у л е т т і. Е, ні, не так давно, не так давно! Було це на весіллі у Лученцо, На трійцю саме, як були ми в масках, Відтоді збігло літ із двадцять п’ять. С тарий К а п у л е т т і. Ні, більше, більше. Син йото старіший Синьйоре мій, йому уже за тридцять. К а п у л е т т і. Та де там! Що ви кажете! Він був Тому два роки ще неповнолітній. Ром ео (до свого сл у ги ). Хто синьйорина та, що подає Свою прекрасну руку кавалеру? С луга. Не знаю я, синьйоре. Р ом ео. Померкли смолоскипи перед нею! І світить вродою вона своєю На щоках ночі - діамант ясний У вусі мавра; скарб цей дорогий І для землі, і для життя сія.

Вона - омріяна любов мояі її оточують црекрасні дами, Вона ж між них - голубка між галками! Коли танок закінчать вже, саму За ніжну ручку я її візьму, І щастя неземне тоді відчую... Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я? О ні! Зрікайтеся, брехливі очі! Не знали ви краси до цеї ночі! Тібальт По голосу це мусить буть Монтеккі. Мою рапіру, хлопче! Як! Цей раб Наважився прийти в блазенській масці, Щоб глузувати з нашого бенкету? Ні, честю роду я клянусь, за сміх Убить його, вважаю я, не гріх! К а н у л е т т і. Чого це ти бушуєш так, небоже? Т іб а л ьт. Таж, дядьку, тут Монтеккі. Тут наш ворог. Негідник цей зумів сюди пробратись,Над нашим святом хоче насміятись! К а н у л е т т і. Ромео тут? Т іб а л ьт. Так, він, негідник, тут. К а н у л е т т і. Снокійно, друже. Не чіпай його. Поводиться він ввічливо й шляхетно. Сказати правду, вся Верона славить Його за честь, за виховання добре. За всі скарби Верони я не дам Його в моїй господі зневажати. Тому вгамуйся й не звертай уваги Так хочу я. Коли мене шануєш, Розвеселись, кинь хмурити чоло, Бо хмуритись на святі непристойно. Т іб а л ьт. Пристойно, бо на святі в нас негідник. Його я не стернлю. К а н у л е т т і. Терпіть примушу! Ти чув, хлопчиську? Стерпиш! Я сказав! Хто тут’ госнодар? Я чи ти? Іди! Не стернить він! О боже мій! Ну й ну! Він хоче всіх моїх гостей збентежить! Він козиритися надумав! Гляньте! Т іб а л ьт. Але ж це сором, дядьку! К а н у л е т т і. Як це? Як це? Зухвалий ти хлончисько! Сором?.. Годі! Гляди, щоб нотім ти не жалкував. Відомо, щодо чого... Ти диви! Знайшов коли перечити мені! Так, дітки, так! Чудово! Ти невігласі Не галасуй, а то... Гей, світла, світла!

Приборкаю тебе! Жвавіше, друзі! Т іб а л ьт. Мій дух скорився й змовк, я ж не змовчу. Від гніву й сорому я весь тремчу! Це вторгнення зухвале стерплю нині, Та згодом в жовч обернеться терніння! (Виходить) Ром ео (до Д ж у л ь е т т и ). Коли торкнувсь рукою недостойно І осквернив я цей олтар святий, Уста - два пілігрими - хай пристойно Цілунком ніжним змиють гріх тяжкий. Д ж у л ь е т т а . О пілігриме, в тім гріха немає З молитвою торкатись рук святих: Такий нривіт нам звичай дозволяє. Стискання рук - то поцілунок їх. Р ом ео. Але, крім рук, ще дано й губи їм... Д ж у л ь е т т а . Так, для молитви, любий пілігрим... Р ом ео. О, то дозволь мені, свята, й устами

Молитися побожно, як руками! Д ж у л ь е т т а . Нас незворушно слухають святі. Р ом ео. Не рухайся ж, дай відповідь мольбам! (Цілус її) Твої уста очистили мій гріх... Джульетта. Взяли твій гріх мої уста з твоїх. Ромео. Мій гріх?.. В твоїх словах я докір чую! Верни ж мій гріх. (Знову цілує її) Джульетта Мов з книги ти цілуєш... Мамка Вас просить ваша мати, синьйорино. Ромео А хто у неї мати? Мамка Що, юначе? Таж господиня в домі цім вона. Така вже добра нані, мудра й чесна, Я викохала донечку її, З якою щойно розмовляли ви. Скажу вам чесно: хто її здобуде Здобуде той новнісінький гаман. Ромео Що? Канулетті?.. Ох! Де ж вороття?.. У ворога в руках моє життя! Бенволіо Ходім, ходім! Жарт видався на славу! Ромео Ох, я боюсь - кінчається забава. Канулетті О ні, синьйори! Рано ще, не йдіть! Ось слуги вже розносять частування. Таки йдете? Ну, дякуємо вам! Синьйори благородні, вам снасибі!

Гей, смолоскипів! Ну, добраніч вам! (До старого Капулетті) А ми до ліж ка... Чорті Таки пізненько!.. Стомився я... Виходять усі, крім Джульєтти й мамки. Джульетта Глянь, няню, і скажи, хто той господар? Мамка Тіберіо старого спадкоємець. Джульетта А той, що саме із дверей виходить? Мамка А той, здається, молодий ІІетруччо. Джульетта А той, за ним, що танцювать не хтів? Мамка Не знаю я. Джульетта Довідайся. Як має він дружину, Не в постіль шлюбну - ляжу в домовину! Мамка Монтеккі він, і звуть й о т Ромео; Єдиний син того, хто ворог нам. Джульетта Злоба єдина у душі буяла, І зі злоби любов єдина встала!.. Не знаючи, зустріла надто рано, Та пізно я дізналась, безталанна! Ох, не на радість ти, любов моя, Бо ворога кохаю ніжно я! Мамка Що це таке? Що кажеш ти? Джульетта Це вірші. Навчив мене їх в танці кавалер... За сценою гукають: «Джульетт!* Мамка Я зараз, зараз! Ну, ходім, ходім! Останній гість вже залишив наш дім. Виходять. ДІЯ ДРУГА СЦЕНА І Верона. Фруктовий сад Капулетті. [...] Входить Ромео. Ромео Сміється з шраму той, хто ран не мав. Вгорі, край вікна, з’являється Джульетта. Та тихо! В тім вікні сяйнуло світло! Там схід, сама ж Джульетта —ясне сонце! Зійди ж, прекрасне сонечко, і сяйвом Блиск заздрісного місяця убий! Він і без того зблід, він занедужав Від прикрості, що ти - його служниця, А все ж затьмарила його красою. Тож не служи ревнивцеві блідому! Весталчин одяг, бляклий, зеленавий Лише безумці носять. Скинь й о т!

Он владарка моя, моє кохання! Дізналася б вона, як я люблю! Вона заговорила? Ні, мовчить... Ну що ж. Нехай. Адже говорять очі. Я відновім... Який-бо я зухвалець. Ні, не до мене очі ці говорять. Дві зірки найяскравіші на небі Десь мають пильні справи і новинні На час покинути небесні сфери Й очам її своє благання шлють За них тим часом сяяти в блакиті 1. О, що, коли б і снравді тії очі На небі сяли, зорі ж - на обличчі? Обличчя ясні зорі ті затьмило б, Як сонечко - ліхтар; та з неба ж очі Лили б такі потоки променисті, Що всі пташки співати почали б, Подумавши, що то вже сходить сонце! На руку ось схилилась край віконця, Пригаснувши долоню до щоки... Якби мені за рукавичку бути І доторкатись до щоки Ш Джульетта О лишенько! Ромео Вона заговорила... Мій світлий ангеле, мов ясні даті, Ти сяєш наді мною серед ночі, Як легкокрилий посланець небес Перед очима вражених людей, Що, голови закинувши, слідкують, Як серед хмар лінивих він ширяє І но ефіру грудях чистих нлава. Джульетта Ромео! 0, навіщо ти Ромео? Зміни своє ім’я, зречися батька; Як ні, то црисягни мені в коханні, І більше я не буду Капулетті. Ром ео (в б ік ). Послухать - чи відповісти відразу? Джульетта Лише твоє ім’я —мій ворог лютий; А ти - це ти, а зовсім не Монтеккі... Що е Монтеккі? Таж чи так зовуть Лице і плечі, ноги, груди й руки Або якусь частину тіла іншу? О, вибери собі нове ім’я! Та що ім’я? Назви хоч як троянду, Не зміниться в ній аромат солодкий! Хоч як назви Ромео - він Ромео. Найвища досконалість все ж при ньому.

Хоч би він був і зовсілх безіменний... О, скинь же, скинь своє ім’я, РомеоІ Воно ж не є тобою, і взамін Візьми мене усю!.. Ромео Ловлю на слові! Назви мене коханим, і умить Я вдруге охрещусь і більш ніколи Не буду зватися Ромео. Джульетта Хто ти, Що, притаївшись нід серпанком ночі, Мою підслухав таїну сердечну? Ромео Яким ім’ям назвать себе - не знаю. Своє ім’я ненавиджу я сам! Свята моя, адже ж воно - твій ворог. Я б розірвав його, коли б воно Написане стояло на нанері! Джульетта Мій слух не похошів ще й сотні слів Із уст твоїх, а голос я впізнала: Хіба ти не Ромео, не Монтеккі? Ромео 0 ні, свята, знай: що не те й не інше, Якщо вони для тебе осоружні. Джульетта Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо? Як міг ти перелізти через мур? Адже високий він і неприступний. Згадай-но, хто ти: смерть тебе спіткає, Як з наших хто тебе застане тут. Ромео Кохання принесло мене на крилах, І не змогли цьому завадить мури; Кохання може все і все здолає,Твоя рідня мені не перешкода. Джульетта Вони тебе уб’ють, коли побачать. Ромео В очах твоїх страшніша небезпека, Ніж в двадцяти мечах. Поглянь лиш ніжно Й мені ненависть їхня не страшна. Джульетта О, не хотіла б я нізащо в світі, Щоб тут вони нобачили тебе!.. Ромео Своїм плащем мене прикриє ніч. Та, як не любиш ти,- нехай знаходять... Хай краще смерть від лютої злоби, Ніж довгий вік без ніжності твоєї. Джульетта Хто показав тобі сюди дорогу? Ромео Моя любові Вона мене навчила, Дала мені пораду, я ж за те Позичив їй очей. Я не моряк, Та будь від мене ти хоч так далеко, Як щонайдальший берег океану, Я б зважився такий здобути скарб!

Джульетта Мое лице ховає маска ночі, Але на нш нала дівочий стид, Що ти в цю ніч мої слова підслухав. Хотіла б я пристойність зберегти, Від слів своїх відмовитись хотіла б, Хотіла б я... та годі прикидатись! Мене ти любиш? Знаю, скажеш: «Так...» Тобі я вірю, з мене досить слова. 0 , не клянись! Зламати можеш клятву: Недурно ж кажуть, що з любовних клятв Сміється сам Юпітер. О Ромео! Скажи, якщо ти любиш, правду щиру. Коли ж вважаєш - нереміг мене Занадто швидко, я тоді насуплюсь, Скажу унерто: «Ні!», щоб ти благав. Інакше - ні, нізащо в світі! Ні! Так, мій Монтеккі, так, я нерозважна 1, може, легковажною здаюсь... Повір мені, і я вірніша буду, Ніж ті, що хи’гро удають байдужість. І я б могла байдужою здаватись, Якби зненацька не підслухав ти Любов мою й слова мої сердечні... Пробач мені, мій любий, і не думай, Що мій порив палкий - це легковажність; Мою любов відкрила теліна ніч. Ромео Клянусь цим місяцем благословенним, Що сріблом облива верхи дерев... Джульетта О, не клянися місяцелі зрадливим, Який так часто змінює свій вигляд, Щоб не змінилася твоя любов. Ромео То чим я поклянусь? Джульетта Не треба з о в с і л і . Або, як хочеш, поклянись собою Душі моєї чарівнилі кумиролі,I я повірю. Ромео Серця почуттям... Джульетта Ні, не клянись! Хоч ти - єдина радість, Та не на радість змовини нічні... Все сталось несподівано занадто Так швидко, так рантово й необачно, Як блискавка, що блисне й рантом зникне Ледь встигнелю сказати: «Он сяйнуло!» Добраніч, любий! Теплий подих літа Нехай цю бруньку ніжного кохання Оберне в пишну квітку запашну, Коли з тобою зійдемося ще раз.

Добраніч І Хай у тебе переллється Той мир, що вщерть моє сновняє серце! Ромео Без нагороди так мене й покинеш? Джульетта Якої ж нагороди хочеш ти? Ромео Повинна ти в коханні присягти. Джульетта Я присяглась раніш, ніж ти нросив, Проте я хтіла б клятву ту забрати. Ромео Забрати клятву? О, навіщо, люба? Джульетта Щоб бути щедрою і знов віддати. Таж я того жадаю, що вже маю: Як море, доброта моя безкрая, Як море, дна не має і любов, Що більше їх я віддаю тобі, То більше їх у мене зостається, А їм немає меж... Мамка кличе за сценою. У домі гамір! Прощай, мій любий!.. Няню, я ідуі Не зрадь мене, Монтеккі мій коханий. Хвилину ночекай, я повернусь. (Виходить) Ромео О, ніч свята! Благословенна ніч!.. Таж ніч тепер... А що, як все це сон? Такий солодкий сон, що я боюсь Він не обернеться ніколи в дійсність. Знову з’являється Джульетта. Джульетта Три слова ще, Ромео, й на добраніч! Якщо любов твоя до мене щира І хочеш ти зі мною взяти шлюб, То взавтра сповісти мене про це, І я цришлю по відповідь когось, Де і коли ти хочеш новінчатись; Тобі до ніг складу я свою долю З володарем піду хоч на край світу! М ам ка (за сцен ою ). 0 синьйорино] Джульетта Я йду! Як ти не будеш з чистим серцем, Тоді благаю... М ам ка (за сцен ою ). Синьйорино! Джульетта Заразі ...Облиш мене і більше не приходь, Зостав мене на самоті з журбою, То взавтра я пришлю. Ромео Душі спасінням... Джульетта Сто тисяч раз тобі нривіт! (Виходить) Ромео В сто тисяч раз без тебе хмурий світ!

Так, як школяр від книжки утікає, Так ревно і любов любов шукає; Як гидко їм на школу знов дивитись, Так тяжко їй з любов’ю розлучитись! (Ступає до виходу) У вікні знову з’являється Джульетта. Джульетта Ромео, стій!.. О, стійі Якби мені Сокольничого голос, щоб назад Змогла я сокола мого вернути! Неволі голос надто слабосилий, А т о б я нотрясла печеру Ехо, Й повітря б голос більш, ніж я, захрин. Повторюючи це ім’я невпинно: «Ромео, де ти? Де ж ти, мій Ромео?!» Ромео То кличе знов мене моя душа! Бринять, як срібло, голоси коханців І солодко скрашають тишу ночі,Мов ніжна музика милує вухо! Джульетта Ромео! Ромео Люба! Джульетта Милий, завтра вранці Коли прислать до тебе посланця? Ромео Найкраще о дев’ятій. Джульетта Не спізнюсь. Мов двадцять літ чекать тії години! Забула я, чого тебе вернула... Ромео Дозволь зостатись, доки ти згадаєш. Джульетта Не буду згадувать, щоб ти зостався, Та не забуду, як з тобою любо! Ромео Зостанусь я, щоб ти за все забула, Забуду й сам, що є десь інший дім. Джульетта Світає... Хтіла б я, щоб ти нішов, Але не далі, аніж хітах отой, Який літає на шовковій нитці. Пустунка дівчинка йоіч> відпустить, Як бідолашного в кайданах в’язня, й відразу знов назад за нитку тяі’не. Ревнуючи до волі ту пташину. Ромео Хотів би нтахом бути я твоїм! Джульетта І я, мій любий, теж цього хотіла б, Та ласками замучила б тебе... Нрощахі, прощай! Тяжкий час резетавання... О, стільки в нім солодкоіч) страждання, Що все прощалася б, хоч і світає! (Виходить) Ромео Тебе хай сон і спокій новиває! Як хтів би я тим сном спокійним бути,

Щоб туї' в солодких мріях все забути! Тепер до келії отця святого Почуть пораду хочу я від нього. (Виходить) ДІЯ П’ЯТА СЦЕНА І Мантуя. Вулиця. Входить Р ом єо. Ромео Як можна вірити облесним снам, То сни мої мені віщують радість: У грудях, ніби цар на троні - серце. І дух якийсь на крилах ясних дум Весь день мене нідносить легко вгору. Приснилася мені моя дружина; Немов умер я, і вона нрийшла... О, дивний сон, в якому мертвий мислить! Мене поцілувавши иалко в губи, Мені вдихнула враз нове життя, І я ожив, і був я імператор Яке ж солодке й справді ти, кохання, Якщо лиш тінь твоя - велике щастя! Входить Балтазар. Звістки з Верони! Що там, Балтазаре, Листи привіз ти від ченця святого? Моя дружина й батько мій здорові? Ну, як Джульетта? Вдруге я питаю. Як добре їй, лихого буть не може. Баїтазар О, добре їй - лихого буть не може, Джульетта плоть —в гробниці Капулетті, Душа між ангелів уже витає. Я бачив сам, як в склеп її несли, І поскакав, щоб сповістити вас. Простіть мені за звістку нещасливу, Я виконав, синьйоре, ваш наказ. Ромео То он як!.. Зорі, кидаю вам виклик!.. Ти знаєш, де живу я. Принеси Мерщій мені наперу та чорнила І коней роздобудь: вночі я їду. Баїтазар Благаю вас, синьйоре, заспокойтесь! У вас натають очі, й ви бліді,Віщує це нещастя... Ромео О, мовчи! Це так тобі здаюсь. Облиш мене, Зроби все так, як я тобі сказав. То від ченця листів мені немає? Баїтазар Немає, мій синьйоре.

Ромво Все одно. Іди мерщій! Найми скоріше коней. Я зараз теж нрийду. Не забарюсь. Балтазар виходить. З тобою ляжу нині я вночі, Моя Джульетто! Засіб лиш знайти... Яке ж ти винахідливе, нещастя,Порадником стає в одчаї зло! Аптекаря згадав я. Тут живе він Десь поблизу. Його недавно бачив; Обірваний, з нахмуреним чолом, Він трави лікарські все розбирав. [...] Так, цей злидар продасть мені отруту... [...] СЦЕНА З Входять Ромео й Балтазар зі смолоскипом, ломом, заступом тощо. [...] Ром ео. Таж тут моя Джульетта сночиває; її краса страшний, похмурий склей ІІа променистий оберта палац. Лежи тут, смерть,- тебе ховає мертвий! (Кладе Парка в склей) Буває часах), люди перед смертю Стають веселі! А в уяві свідків Це «передсмертна блискавка остання». Чи ж це «остання блискавка» й моя? Моя любове! О моя дружино! Смерть винила твого дихання мед, Та не змогла івоеї вроди взяти. Ти не нодолана. Рум’янець твій Ще на устах, на щоках пломеніє, Ще смерті стяг блідий не тріпотить! І ти, Тібальте, в савані кривавім? Що міг би я для тебе більш зробити, Ніж хв, щоб ця ж таки рука, якою Завчасно втято молодісів твою, Так само знищила й твого убивцю? Прости мені, кузене! Ох, Джульетто, Чому і зараз ти хвка прекрасна? Подумать можна, що безплотна смерть У тебе закохалась, що якийсь Кістяк огидний тут тебе замкнув, У темнілі склепі, для утіх любовних! Боюсь за тебе й залишусь тому З тобою тут. Ніколи я не вийду З цього похліурого палацу ночі.

Тут, тут зостанусь я із робаками, Служницями твоїми. О, теиер Знайду я тут для себе вічний спокій І скину гніт моїх зловісних зір З замученої й стомленої плоті! Милуйтесь, очі,- це в останній раз! Ви, руки, пригорніть П востаннє! А ви, уста мої, дихання брамо, Скріпіть навік священним поцілунком Довічну спілку зі скупою смертю! Сюди, мій новодатарю гіркий! Лихий стерничий, одчайдуху лютий, Розбий об скелі мій нещасний човен! За тебе н’ю, моя любов! (П'с) 0 чесний аптекарю! Швидка твоя отрута... Отак я з поцілунком умираю!.. (Падас )

[...] Б р а т Л ор. (підходить до склену) Ромео! Боже мій! Чия це кров Камінні східці склену багрянить? Хто кинув закривавлені ці шпаги Тут, на норозі вічного спокою?.. (Входить до склену) Ромео! О, який блідий! Хто ще?.. Як? І Наріс?.. Увесь залитий кров’ю?.. Яка лиха година спричинилась До цих фатальних і страшних подій? Синьйора ворухнулись! Джульетта нрокидається. Джульетта О мій отче! Пораднику! А де мій чоловік? Я знаю добре, де я маю бути; 1 ось я тут. А де ж Ромео мій? Шум за сценою. Брат Лор. Я чую шум. Ходім з цього гнізда Зарази, смерті і тяжкого сну. Наш замір вища сила зруйнувача, Не наша. Ми противитись не можем. Ходім! Ходім! Джульєтто, поруч тебе Лежить твій мертвий муж. Наріс також. Тебе у монастир я прилаштую Святих сестер. Ходім, не зволікай. Нічого не розпитуй. Близько варта.

Біжім хутчій. Джульєтто, люба сестро! Шум наближається. Загаємось - ускочимо в біду. (Виходить) Джульєгта Іди, мій отче, сам. Я не піду. Що любий мій в руці стискає? Склянку, Спорожнену, я бачу, до останку. І смерть страшна отрута завдала... Який скупий! Все винив! Не лишив І краилі благодатної для мене, Що помогла б мені піти за ним! Я цілуватиму твої вуста... Ще, може, трішки є на них трутизни,В підкріпленні цьому я смерть знайду... (Цілує його) Твої вуста ще теплі!.. 1-й страж (за сценою) Де це, хлопче? Веди нас! Джульетта Хтось іде!.. Мерщійі О щастя: Тут рятівний кинджалі (Вихоплює кинджал Ромео з піхов) Ось твої піхви! (Заколює себе) Зостанься в них і дай мені умерти!.. (Падає на труп Ромео і вмирає) [...] Входить князь з почтом. Князь Яке нещастя сталось тут зненацька, Що нас так рано підняли з постелі? Входять Калулетті, синьйора Калулетгі та інші. Канулетті Що скоїлось? Чого це тут кричать? Синьйора Кап. Народ по вулицях гука: «Ромео!» А хто - «Джульетта!», хто —«Наріс!». Біжать Всі з зойками до нашої гробниці. Князь Який тут жах так нам тривожить слух? 1-й страж Володарю, ось граф лежить убитий, Ромео мертвий, поруч з ним Джульетта. [...] Князь Монтеккі! Канулетті! Подивіться, Який вас бич карає за ненависть: Ваш цвіт любов’ю вбили небеса! А я за те, що зносив ваші чвари, Двох кревних нагло втратив. Кара всім!

Калулетті О брате мій, Монтеккі, дай же рукуі Вдовиний спадок це дочки моєї, А більшого не можу я просити. Монтеккі Але я можу дати більше. Я їй статую із золота поставлю. Покіль Вероною звемо Верону, Любішого не буде силуета, Аніж в коханні вірної Джульєтти. Калулетті Ромео статуя не менш багата Із нею поруч буде тут стоятиі О, бідні юні жертви наших чвар!.. Князь Не визирає сонце з-поза хмар... Похмурий мир приніс світанок вам. Ходім звідсіль. Все треба з ’ясувати. Ще доведеться вирішити нам, Кого помилувать, кого скарати... Сумніших оповідей не знайдете, Ніж про любов Ромео і Джульєтти.

Усі виходять. Переклад Ірина Стешенко

Завдання за рівнями I

1. Пригадайте визначення літературознавчого терміну «трагедія». 2. Скільки років було Джульетті? 3. Скільки років було Ромео?

II 1. 2. 3. 4.

За яких обставин уперше зустрілись юні герої Ромео і Джульетта? Чому герої не можуть бути разом? Які перешкоди долають закохані, щоб бути разом? Як загинули закохані?

III 1. Якою постала у вашій уяві головна героїня трагедії Джульетта? Створіть словесний портрет героїні, увиразнивши окремі риси, про які йдеться в тексті трагедії. 2. Розкрийте образ головного героя твору Ромео. 3. Дайте характеристику почуттю юних героїв. 4. Доведіть, що «Ромео і Джульетта» належить до жанру трагедії. 5. До яких висновків підводить драматург у фіналі трагедії? Обґрун­ туйте свою думку.

IV 1. У шекспірознавстві вважається, що Джульетта - одна з улюбле­ них героїнь англійського драматурга. Поясніть, що саме свідчить про ставлення Шекспіра до Джульєтти. Аргументуйте свою думку. 2. Який смак кохання в трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульетта»? Поясніть свої відчуття. 3. Який епізод трагедії «Ромео і Джульетта» вам найбільше запам'ятався? Чому? 4. Якою ви хотіли б бачити кінцівку трагедії «Ромео і Джульетта»? Запропонуйте свій варіант. 5. Чи можна вважати трагедію Шекспіра «Ромео і Джульетта» акту­ альною для XXI ст.? Обґрунтуйте свої міркування. 6. Укладіть текст заочної екскурсії «Біля пам’ятника Джульєтті в Вероні».

Індивідуальні завдання 1. Створіть буклет до творчості В. Шекспіра. 2. Створіть герою трагедії Шекспіра «Ромео і Джульетта» кардмейкінг у по­ дарунок (якщо ви дівчина - Ромео, якщо хлопець - Джульєтті). Що най­ краще зобразити на листівці? 3. Парфумер Мара де Гуїді, мешканка Верони, надихнувшись безсмерт­ ною п’єсою Шекспіра «Ромео і Джульетта», створила аромат для пар­ фумів, який, за її задумом, є самою Джульеттою, суттю її душі. Авторка парфумів докладно вивчила п'єсу, всі джерела історії, які були до Шек­ спіра і після нього, літературно-критичні матеріали, кіно- і театральні постановки, музику і фотографії, «відновила» ароматну атмосферу трагедії, склала список інгредієнтів і втілила шекспірівську героїню в ароматі. Спробуйте скласти власний рецепт для приготування парфу­ мів «Аромат Джульєтти».

Мітель де Сервантес Сааведра «Дон Кіхот» У 2002 році літературознавці світу назвали кращий твір друго­ го тисячоліття: ним став роман іспанського письменника Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». Самі іспанці вже дав­ но вклоняються своєму письменникові номер один і його славетній книзі, яку вони називають «нашою Біблією». Найпрестижніша лі­ тературна цремія в Іспанії носить ім’я Сервантеса. День народження автора «Дон Кіхота» (29 вересня) в країні - національне свято. Про головного героя роману - Лицаря Сумного Образу - в Іспанській Ака­ демії прийнято творити стоячи. «Дон Кіхот» займає друге місце в світі, після Біблії, за кількістю мов, на які зроблені його переклади.

«Великий однорукий»: життєвий і творчий шлях Мігеля де Сервантеса Сааведри Майже в кожній країні знайдеться письменник, ім’я якого є нео­ дмінним силі волом національної літератури. Так, літературу укра­ їнську представляє Тарас Шевченко, англійську - Вільям Шекснір, російську - Олександр Пушкін, польську - Адам Міцкевич. А в лі­ тературі іспанській це, безсумнівно, Сервантес. Мітель де Сервантес Сааведра (1547-1616) - видатний іспанський письменник. Народився в 1547 р. в Алькала-де-Енарес, в сім’ї хірур­ га, бідного ідальго. Він прожив героїчне, повне поневірянь і злигод­ нів життя. Брав участь в знаменитій морській битві при Лепанто, яка тривала три години. Перемога існано-італійського флоту була повною: десять тисяч турків було вбито, вісім тисяч взято в полон, захвачено сто галер, розбито — п’ятдесят, багата здобич гармат і стягів, дванадцять тисяч рабів-християн було звільнено. Римський папа був дуже задоволений. Але для Сервантеса ця битва закінчи­ лася драматично: його було поранено у груди і ліву руку. Він став калікою: ліва рука на все життя залишилася паралізованою («для більшого прославлення правої» — як говорив письменник згодом). Пізніше, коли Сервантес став вже відомим письменником, шану­ вальники почали називати його «великим одноруким». 1575 року Сервантес повертається з війська додому на галері «Сонце» і потрапляє в полон до алжирських піратів, які продають його в рабство до турків, і кілька років він провів в Алжирі. Вику­ плений на волю, Сервантес повертається в Іспанію. Ставши письменником, він створює кілька драматичних творів, з яких виділяється трагедія «Нумансія». Серед його творів - пастораль­ ний роман «Галатея», роман «Мандри Персилеса і Сіхізмунди», збірка «Повчальні новели», сатирична поема «Подорож на Парнас» та ін. У 1580-х роках Сервантес збирав податки, об’їжджаючи на шкапі по селах Іспанії з королівським указом. До своїх обов’язків збирача податків Сервантес ставився дуже ревно, не минаючи маєтків мож­ новладців і католицької церкви, за що священики у своїх відправах проклинати його ім’я. У 1590 році від нього вимагають особливого звіту про продовольство, зібране ним на протязі трьох останніх років. За брехливим звинуваченням у розтраті Мігеля садять до в’язниці. І все ж, не дивлячись на труднощі, Сервантес саме тут знов усвідомив себе письменником. Більше півроку неволі подарувати світу найвідоміший твір Іспанії і кращий роман другого тисячоліття - «Премудро­ го гідальго Дон Кіхота з Ламанчі». Авторові на той час було 55 років. За два тижні до кончини Сервантес прийняв чернечий сан, бо не мав грошей навіть на власний похорон. 23 квітня 1616 року пись­ менник помер, і його поховати францисканці-терціарії за рахунок благодійних коштів у монастирі Тринітаріїв. Окремої його могили немає. Прах Сервантеса, мабуть, спочиває під кам’яними плитами, де поховані бідняки.

Роман «Дон Кіхот» «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» —книга нро пригоди героя, що уявив себе мандрівним лицарем у еноху, коли лицарські ідеали існували вже тільки на сторінках книжок. Твір Сервантеса за­ думувався як народія на лицарські романи. Бідний гідальго Алонсо Кіхано, збожеволівши на читанні лицарських романів, у всьому на­ магається наслідувати героїв цих книжок: він озброюється іржавили уламками старих обладунків, називає себе Дон Кіхотом з Ламанчі, сідає на жалюгідну шкапу із звучним ім’ям Росинант, бере собі за зброєносця хитруватого селянина Санчо ІІансу та виїздить на подви­ ги прославляти даму свого серця —прекрасну принцесу Дульсінею Тобоську, яка насиравді є иростою селянкою Альдонсою Лоренсо. Мета иодорожі Дон Кіхота - захищати ображених і принижених, допомагати усім, хто на це потребує. Центральна проблема твору — конфлікт між ідеалом і дій­ сністю. Іспанські шляхи, змачьовані Сервантесом, зо­ всім не героїчні, і Дон Кіхоту - Лицарю Сумного Обра­ зу - доводиться боротися не з велетнями, чудовиськами і ворожими військами, а з вітряками, похоронними процесіями, овечими отара­ ми. Тому часто «подвиги» героя здаються читачам і персонажам роману сміхо­ винними і навіть шкідливи­ Карта подорожей Дон Кіхота ми. Ті, кого Дон Кіхот за­ хищає і врятовує, глузують з нього, побивають камінням і проклинають. Але усі нерешкоди і негаразди долі не засмучують благородного лицаря з Ламанчі, а тільки зміцнюють у його свідомості віру в ті ідеали, заради яких він і вирушив у мандри. Створивши пародію на лицарські романи, Сервантес водночас високо підійняв справжній ідеал лицарського слу­ жіння людству, який максимально наближався до гуманістичного ідеачу всебічно розвиненої людини. Роман, який розвінчує утоиічні ілюзії, не д и в л я ч и с ь на це, за­ лишає глибоке світле почуття. Лицар Сумного Образу — герой, що втілює загальнолюдську віру в добро, справедливість, свободу, ко­ хання. Твір цро Дон Кіхота максимально ввібрав у себе гуманістичні настрої епохи Відродження, змалював складний економічний і по­ літичний неріод зламу в іспанському суспільстві XVI - початку XVII століть, відобразив духовні й моральні пріоритети Сервантеса. Перша частина роману Сервантеса вийшла у 1604 році невели­ ким тиражем у Вальядоліді. Успіх книги примусив видавця навесні того ж року здійснити друге видання. Дуже швидко книга розповсю-

далася по всій Іспанії, і скоро П вже читали у перекладах в інших країнах Західної Європи. Нарешті до Сервантеса прийшла літератур­ на слава, яка, до речі, не принесла йому грошей: родина дона Мітел я бідкувала, як і раніше. 25 лютого 1615 року до Іспанії приїхали з візитом французь­ кі посли. Мова пішла про найбільш популярні й визнані книги у Європі. Коли посли почали розпитувати іспанського л і ц е н ц і а т а про вік, заняття, соціальне становище та майно Сервантеса, той був ви­ мушений відповісти їм, що автор «Дон Кіхота» старий, він солдат, гідальго і бідний. На це один з послів відповів: «Отже, таку людину Іспанія не зробила багатою і не підтримує за державний рахунок?» Інший же кавалер висловив цікаву думку: «Якщо бідність вимушує його писати, дай Боже, щоб він ніколи не жив у достатку, бо своїми творами, будучи бідним, він збагачує ввесь світ». Надзвичайна популярність роману про Дон Кіхота, який у 1605 році прочитала вже більша частина Європи - явище унікальне. Чи­ тачі надсилали авторові численні відгуки, давали цікаву і оригіналь­ ну оцінку першій частині роману та просили продовження пригод лицаря Дон Кіхота та його зброєносця Санчо Нанси. Сервантес почав працювати над другою частиною твору, яка була надрукована у Ма­ дриді наприкінці 1615 року у того ж видавця і у тій же типографії, що і перша. Книгу про Дон Кіхота сам автор називав «правдивою історією» і включав у це визначення як іронічний, так і серйозний зміст.

Український контекст

—

Перший переклад твору Серваптеса на Україні зробив Іван Франко, відомий український поет, публіцист, мислитель, а також попу­ ляризатор світової літератури. І. Фрапко пішов складним і сміливим кроком: переказав 24 значні епізоди «Доп Кіхота» у віршованій фор­ мі і опублікував свою поему під назвою «Пригоди Дон Кіхота» (1891 рік). Поет мав на меті познайомити українського читача з визначним твором іспанської літератури епохи Відродження та розповісти про головного героя —лицаря Дон Кіхота з Ламанчі. Поема мата успіх, хоча сам І. Фрапко суворо оцінив свою працю: «Доп Кіхотом я сам дуже невдоволений і взявся до нього нерадо, тільки па натягання Шухевича. Я зпав, що в римованій переробці, та ще й для молоді не зможу дати вірного відбиття того високого образу, котрий змалював Сервалтес... Мій Доп Кіхот вийшов не таким, як би був повинен і яким я сам бажав його вивести» (лист до М. Драгоманова за 5 квітня 1892 року). Для І. Франка роман про лицаря з Ламанчі —це втілення благород­ них ідеатів Серваптеса. На думку поета, історична і культурна ситуації в Іспанії епохи Відродження та України кінця XIX століття дуже схо­ жі, томуг він і демонструє «Доп Кіхота» українському читачу-сучасиику, щоб створити золотий міст взаєморозуміння між двома народами.

Український контекст Другий український переклад «Дон Кіхота» спіткала трагічна доля. У 1919 році під час вандалізму молодої радянської влади заги­ нула бібліотека іспанських авторів відомого поета й перекладача Во­ лодимира Самійленка, а заразом і переклад кількох розділів роману Сервантеса. Можна припустити, що переклад такого чудового автора, як В. Самійленко, мав би стати справжньою літературною подією, якби не зник безслідно. Наступний переклад іспанського твору в Україні вийшов у ви­ давництві «Молода Україна» у 1924-1925 роках під назвою «Висо­ кодумний лицар Дон Кіхот із Ламанчі» у двох томах. Це була укра­ їнська версія для молодіжі автора А.Лотоцького. Переклад виявився не дуже вдалим і не користувався попитом читачів. Більш відомим був переклад Миколи Олексійовича Іванова «Ви­ гаданий гідальго Дон Кіхот з Ламанча», що вийшов у скороченій вер­ сії і пережив два видання - 1927 та 1935 року. Під час радянських репресій М. Іванова було заарештовано, і точно не відомо, чи він за­ гинув у таборі, чи був розстріляний. Довгий час працював над перекладом «Дон Кіхота» видатний майстер українського перекладу Микола Лукаш, який мав усі дані для досконалого перекладу цього твору - великий досвід, бездоганне знання мови оригіналу, віртуозне володіння всіма скарбами укра­ їнської мови. Ще й до того, перекладач, як справжній майстер, ви­ разив в українській версії свою вдачу та душу. Його переклад, що з’явився друком під назвою «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламан­ чі» у 1995 році, - кращий український варіант роману Сервантеса на сьогоднішній день з виразною, яскравою грою слів, колоритни­ ми реаліями та яскравими епітетами, прислів’ями та приказками, характерними прізвиськами тощо. На жаль, хвороба передчасно за­ брала життя М. Лукаша, і він не встиг завершити переклад «Дон Кіхота». Його учень Аиатоль Перепади провів складну й відповідаль­ ну роботу, систематизував словниковий запас перекладу М.Лукаша, і доробив ХХІ-ХХХУ, ЬХІ-ЬХХІУ розділи другої частини твору.

Книга Сервантеса як пародія на лицарські романи У «Передньому слові» до книги Сервантес вказав на головну мету свого твору: «дотла зруйнувати баламутну сноруду лицарських ро­ манів». Що є в романі Сервантеса від традиційного жанру лицар­ ських романів? Насамперед, мотиви дороги та нодвигів, що їх здій­ снює герой. Та Дон Кіхот - не справжній лицар, а людина, що лише уявляє себе лицарем. І подвиги, які здійснює герой Сервантеса - не справжні подвиги, бо часто вони обертаються не допомогою, а шко­ дою (наприклад, історія з пастушком Андресом; розділ ГУ). Герой роману, н’ятидесятилітній бідний іспанський гідальго Алонсо Кіхано проводить увесь свій вільний час за читанням ли­ царських романів, внаслідок чого втрачає здоровий глузд і вирішує стати мандрівним лицарем. У творі «Премудрий гідальго Дон Кіхот

з Ламанчі» ошісуються смішні і не розважливі цригоди Дон Кіхота, які він здійснює спочатку наодинці, а нотім у товаристві зброєносця Санчо ІІанси - своїх» сусіда, якого він новів за собою. Найбільш смішні, безглузді й дивні вчинки герой здійснює у першій частині роману, майже повністю витриманій у пародійному дусі. Щоб довести шкідливу роль захоплення лицарською літерату­ рою, Сервантес обирає головним героєм свого роману не звичайну, просту людину, а інтелігента, мислителя, гуманіста. Головною осо­ бливістю Дон Кіхота є його хвороблива і багата на фантазії уява, чуйне до страждань і горя серце, благородна душа. Надмірна при­ страсть до читання лицарських романів довела його до того, що він загубився між двома світами: реальним та ілюзорним. У своїх мріях він відірвався від дійсності. Дон Кіхот вирушає у нодорож, вдягнувши іржаві обладунки, вер­ хи на старій шкалі, яку він назвав Росинантом, тобто Перепіканою. У його особі ми бачимо осудження і висміювання письменником ли­ царських романів. Висміюються нестримна фантазія, безглузда ви­ гадка, мовна витіюватість, вжита без мети і потреби словесна деко­ ративність, надумана образність героїв лицарської літератури. Тільки наприкінці роману, коли виснажений мандрівкою Дон Кіхот знову перетворюється з лицаря на дрібного гідальго Алонсо Кіхану, від одужує від свого божевілля і проголошує лицарські ро­ мани безглуздими дурницями. Перед смертю герой складає заповіт, у якому иозбавляе свою небогу спадщини, якщо вона вийде заміж за людину, яка захоплюється лицарськими романами. Коли взимку 1605 року у книжкових лавках Мадрида з’явилася книга «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», ісианець, що чи­ тав її назву, був трохи збентежений та відчував щось незвичне. Фор­ ма книжкової назви тут мала дивний та цікавий відтінок. У той час людина, що брала в руки книгу, знала, що назва роману дає чітке уявлення про його героя, жанр і сюжет. Наприклад, роман про Амадіса Талиського видавався нід таким заголовком: «Чотири книги нро непереможного лицаря Амадіса Гальського, у яких розповідається про його великі подвиги на йолі битви та нро галантні походження«. Тут усе було зрозуміло. А от в новому романі Сервантеса у самому заголовку містилося якесь протиріччя та невизначеність. До лицарських імен автори часто приставляли епітети: «відваж­ ний«, «могутній», «непереможний», «доблесний» тещо. Епітет у назві твору Сервантеса - «цремудрий» (так М. Лукаш переклав іс­ панське слово «іі^епіово»). Вже у цьому епітеті звучала схована нолеміка з жанром лицарського роману. Ім’я героя - Кіхот - вводило читача у світ лицарства: на іспан­ ській слово «с]ЦІіоІе» означає настегенник, тобто частину лицар­ ських обладунків. Можна було припустити, що герой книги був ли­ царем. А іе у словосполученні Дон Кіхот з Ламанчі звучав комізм: які подвиги можна здійснити в Ламанчі, адже Ламанча - зовсім не героїчна область в Іспанії, де завжди налить сонце і немає іншого

пейзажу, окрім нудної рівнини, перерізаної червоними пагорбами. Пригоди в Ламанчі не могли иообіцяти нічого цікавого. До того ж, у побутовій мові «1а шапсіїа« - це «пляма», «шматок землі«. Та­ ким чином, ім’я головного героя роману буквально звучало як Дон Настегенник зі Шматка Землі. Це ім’я повинно було приводити до тями захоплених шанувальників Бельянісів Грецьких, ІІальмерінів Англійських та Амадісів Гальських. Без сумніву, сучасники Серван­ теса етимологію дивного імені героя Сервантеса відчували. Нарешті, звертало на себе увагу сполучення титулу «дон« зі сло­ вом «гідальго«, що означало людину хоча і благородну, але не дуже високого походження. Головний горой роману «Дон Кіхот« - людина, що не тільки ві­ рить у світлі ідеали і добро, але й вирушає у нодорож заради встанов­ лення справедливості на землі. Начитавшись книжок про лицарів, Дон Кіхот вирішує також стати лицарем і захищати бідних, знедо­ лених і ображених людей. Його подвиги і вчинки одночасно смішні і трагічні. Усі свої перемоги він присвячує своїй дамі серця - Дульсінеї, прекрасній мрії, що завжди надихає його і відновлює сили. Сервантес пародіює куртуазний етикет лицарського служіння дамі, сонети і славу, що намагається здобути Дон Кіхот для своєї ко­ ханої. Герой будь-якого тво­ ру завжди перевіряється письменником на спромож­ ність кохати. Здатність на чисті й глибокі почуття ха­ рактеризує натуру палку, вірну і благородну. Герой Сервантеса закоханий у Дульсінею не тому, що він і справді закохався в неї, а тому, що «мандрівний ли­ цар без любові - то все одно, що дерево без листу й овочу або тіло без душі«. Колись Вітряки —відомий символ Іспанії давно йому подобалася сіль­ ська дівчина Альдонса Лоренсо, от Дон Кіхот і вирішив зробити її своєю дамою серця і присвячувати їй усі свої перемоги і подвиги. Га­ даючи, як назвати свою даму (доречі, Альдонса в іспанських прислів’ях нерідко виступає дівчиною легкої поведінки), лицар з Ламанчі вига­ дує для неї вишукане ім’я - Дульсінея Тобоська. Етимологія цього іліені доволі цікава: «їїиісе« в перекладі з іспанської означає «солод­ ка«, «ніжна«, а суфікс «нея» надає простому імені благородного, «ли­ царського« звучання. Додаток до її імені - Тобоська - повинен був би означати «володарка, принцеса Тобоський земель«. Насправді ж, Тобоко - це місто в Іспанії, де виробляють бамбукові горщики. І хоч би яким надуманим не було почуття героя, воно надає йому міці та енергії. Тому чисту пристрасть Дон Кіхога до Дуль-

сінеї Тобоської можна назвати справжнім коханням, тому що це почуття морально нідтримуе лицаря з Ламанчі та вносить у його внутрішній світ гармонію. Дон Кіхот у скрутних обставинах може шукати підтримки лише у своїй високій мрії, адже в реальному світі він самотній. Подвиги героя такі ж карикатурні, як і його зовнішній вигляд. В нагороду за благородні поривання він дістає лише глузування та стусани. Але лицар з Ламанчі опанований пристрастю подвигів, і ця пристрасть примушує його переносити всі невдачі й побиття. Важливо розуміти, що за образом Дон Кіхота стоїть не лише світ лицарських романів XIП-XVІ століть, занесених до Іспанії із Фран­ ції, але й «лицарська» Іспанія XVI століття. Відродження мандрів­ ного лицарства у особі Дон Кіхота означало, що ситуація в сучасній Сервантесові Іспанії була дійсно загрозливою: посилення націоначьного нещастя, еміграції, грабування керівної верхівки, економічний і політичний занепад країни, поширення несправедливості, бідуван­ ня простого люду. Письменник блискуче виорався із завданням, яке поставив перед собою: після виходу в світ першої частини «Дон Кіхота» лицарські романи в Іспанії почали швидко втрачати свою популярність і май­ же не видавалися.

Образ Дон Кіхота Образ Дон Кіхота - новаторський для творів епохи Відроджен­ ня. Вперше Сервантес так повно і всебічно змалював героя у його зв’язках зі світом, спілку ванні з іншими персонажами. Лицар Сумного Образу зітканий з гострих суперечностей: він тра­ гічний герой і комічний, його серйозні вчинки часто здаються сміш­ ними, ця квола і немічна людина сповнена високої духовної сили, це і мудрець і безумець одночасно. Особливість образу «премудрого гідальго» у тому, що лицарські казки для нього є реальним життям, і він прагне здійсни'ги закла­ дені в них ідеали. Сервантес пародіював лицарство, аче в той же час письмен­ ник яскраво втілив у романі справжній лицарський ідеал. У п’ятидесятилітньому віці Алонсо Кіхано рантом зрозумів, що не може більше бути бездіяльним та дивитися собі в вікно на дисгар­ монію і несправедливість, що панують у нашому світі. І от він ро­ бить вільний вибір свого життєвого шляху. Важливо зрозуміти, в ім’я чого здійснюється цей вибір. У голові Дон Кіхота роїться безліч благородних думок. Мета, що її бачить для себе лицар з Ламанчі, полягає у тому, аби захищати тих, кого Господь і природа створили вільними. Дон Кіхот відроджує лицарський ідеал служіння людям у той час, коли ніхто вже в ці ідеали не вірить. Хвороблива уява Дон Кіхота створює свій образ світу, у якому

Альдонса Лоренсо є Дульсінеєю Тобоською, вітряки — велетнями, отара овець - військом, корчма —замком. Сервантес наділив свого героя щедрою фантазією, яку, однак, не розуміють інші персонажі. У своєму вигаданому світі і здійснює Дон Кіхот вибір між добром і злом. Бідний гідальго з Ламанчі - безумець. У всіх його діях немає пе­ реходу між реальністю і фантазією. Лицар Сумного Образу замість того, щоб захищати святу католицьку віру, приносить чимало тур­ бот служителям церкви. Обов’язок справжнього лицаря - слугувати королю, а Дон Кіхот звільняє ворогів снокою країни - каторжників. Шукаючи нригод, мандрівний лицар приймає учасників похорон­ ної нроцесії за злочинців. Його безумства нерідко шкодять іншим персонажам: ні в чому не винному бакаляру він ламає ногу (роз­ діл XIX), калічить ногоничів мулів, коли вартує над зброєю (розділ ПІ). Сервантес показує, що героїзм Лицаря Сумного Образу часто недоречний, уся його самовідданість і готовність до подвигу жодної користі не приносять, а сам герой видається безумним і смішним у наївних спробах жити згідно з власними ідеалами. Дон Кіхот тер­ пить поразки не тому, що його ідеали несправжні, а тому, що на­ вколишній світ не сприймає їх за ідеали. Але нездійсненність того, до чого прагне герой, чим він живе й у що вірить, не знецінює його лицарську душу. Так, Дон Кіхот пристрасний шукач, але, перш за все, шукач не пригод, як він сам гадає, а високої правди у світі зла, несправедливості, дисгармонії і насильства. Варто зазначити, що ідеальні уявлення та етичні принципи Дон Кіхота виходять далеко за межі напівмертвого лицарського ідеалу. Лицар Сумного Образу дуже близький до ренесансного ідеалу всебіч­ но розвішеної людини. Ко­ мізм твору Сервантеса по­ лягає у тому, що носієм ре­ несансних ідей виступає «лицар», представник ста­ рого суспільства. Уперше Дон Кіхот як гуманіст про­ являє себе у промові про Зо­ лотий вік (розділ XI), де він веде судження про вищу справедливість, мир, сут­ ність таланту, свободу тощо. У цій промові перед козоиасами Дон Кіхот наді­ лений справжніми рисами С. Бродськвн, ілюстрація до рома­ гармонійної людини Відро­ ну «Дов Кіхот» дження. Премудрий гідальго з Ламанчі - захисник людської свободи, за­ ступник закоханих, прихильник поезії. Сам бідняк, він вражає своєю безкорисливістю і щедрістю. Однією з головних особливостей образу

Дон Кіхота е його виключна доброта і гостре співчуття чужим страж­ данням. Деякі й о т безглузді вчинки досить неоднозначні. Напри­ клад, звільнення каторжників - це дарування свободи не тільки тим, хто від природи був злодієм, але й тим, кого, можливо, засуджено безневинно і несправедливо. Хоробрість сервантесівського героя ні в кого не викликає сумні­ вів. Лише відважна людина насмілиться вийти у бій з велетнямивітряками (розділ VIII) і з військом —отарою овець (розділ XVIII). Не лише своїми людськими чеснотами та ідеалами підноситься Дон Кіхот над іншими персонажами роману, але й своїми пізнання­ ми. Благородний гідальго впевнений в «універсальності» мандрів­ них лицарів, тому й салі вражає героїв ерудованістю, розумом та мудрістю в різних сферах людського життя. Дон Кіхот знається на лікарських травах, ратній справі, поезії тощо. Дійсність не відповідає уявленням нро неї Дон Кіхота, але це його не бентежить. Він живе не в реальному світі, а у вигаданому, ілюзорному. Саме цей світ і слугує йому місцем, де він здійснює свої «подвиги». Реальна дійсність чинить жорсткий опір благород­ ним намірам лицаря з Ламанчі, і, хоча герой роману часто страждає від своїх фантазій, це не гасить його активності і благородної енергії робити добро. У романі виведено дві реальності: реальність, що народжена хворобливою уявою мандрівного лицаря з Ламанчі. Ця реальність перетворює дійсність у чудовий, поетичний, чарівний світ, де панують закони «лицарського кодексу честі»; справжня реальність, що складається з області Ламанчі та п бід­ ного простору, вбогих заїжджих дворів, голодного населення. Відносини Дон Кіхота з навколишнім світом побудовані супер­ ечливо. Свої високі ідеали лицар з Ламанчі втілює в життя без ура­ хування реального стану речей. Конфлікт зіткнення Дон Кіхога з дійсністю обертається для героя трагедією, бо він безсилий усунути антагонізм ображених і тих, хто ображає. Світ уявний здається Дон Кіхотові більш істинним, аніж світ ре­ альний. Жодні випробовування долі не можуть змінити його погля­ ду. Ця особливість т р о я викликає до нього повагу автора й читача. Людина, що живе піднесеною ідеєю, духовно непереможна. Але в реальному світі на долю такої людини випадає багато страждань. Не кожен може узгоджувати між собою високу ідею і реальність, уявний світ і дійсність, але прагнути до цього потрібно, щоб не за­ губитися десь посередині, як загубився Дон Кіхот. Головним відкриттям Сервантеса було те, що він створив т р о я , у якого слова не розходяться з діями. Багато персонажів твору зачиту­ ються лицарськими романами, але наслідувати лицарям зважується один Дон Кіхот. Усі свої вчинки герой здійснює, виходячи з благородних мотивів, і в цьому —велике значення образу Дон Кіхота. Його внутрішній

світ - самоцінний. У самому собі знаходить Лицар Сумного Образу невичерпне джерело духовної стійкості, енергії, ентузіазму. У другому томі «Премудрого гідальго Дон Кіхота з Ламанці* роз­ повідається про третій виїзд Лицаря Сумного Образу з його вірним джурою: їх нові подвиги та пригоди; острів, губернатором якого став-таки Санчо ІІанса; повернення героїв додому і, нарешті, про­ зріння перед смертю, коли Дон Кіхог зрозумів, що він насправді не мандрівний лицар, а гідальго Алонсо Кіхано Добрий. Роман про Дон Кіхота надихає на світлі благородні ночуття, дум­ ки, вчинки. За словами Т. Манна, іспанська нація «з гордовитим тихим сумом упізнає себе в цій книзі». Дон Кіхог відстоював гуманістичні ідеали і тим зановідав їх на­ ступним поколінням.

Образ Санчо Панси Ім’я для зброєносця Лицаря Сумного Образу Сервантес, як гада­ ють, занозичив з іспанської приказки: «Там Санчо їде на своєму ві­ слюкові». Прізвище ГІанса (ісп. ралза) означає в перекладі «черево», «живіт». Санчо ГІанса - це хазяйновита, практична і щира людина, що дбає насамперед про свої інтереси і мріє про багатство. Це бідний чоловік, який зазнав за життя злиднів й утисків, тому він легко спо­ кушається на пропозицію Дон Кіхота, сподіваючись дістати з цього користь. На противагу своєму панові, Санчо відправляється у ман­ дри не заради високих ідеалів: він мріє про губернаторсч’во, і його мрія ґрунтується на глибокій вірі у власну людську гідність. Спочатку образ Санчо Панси в романі служить тільки пародій­ ним завданням, але з розвитком сюжету зміст його поширюється і збагачується. Поступово вимальовується живий і правдивий образ допитливого іспанського землероба, сповнений глибокого соціально­ го й етичного змісту. Санчо ІІанса - безмежно наївна і явно простувата людина. Він єдиний, хто вірить фантазіям Дон Кіхота і в цьому нагадує безумно­ го свого нана. Простодушність і наївність, проте, поєднуються у ньо­ го з селянською хитринкою і часткою шахрайства. Санчо вважає, наприклад, що якщо його підданими на острові виявляться негри, то можна буде нажитися за рахунок работоргівлі. Зброєносець Дон Кіхота ніколи не забуває, що йому треба заробляти і для себе і для сім’ї, то му він завжди щось випрошує для себе в Дон Кіхота: або грошей, або віслюків, або рецепт чудодійного бальзаму тощо. Після кожного подвигу Лицаря Сумного Образу Санчо вишукує собі трофеї на полі битви. Санчо як типовий представник народу, втілення його мудрості й моральної повноцінності, часто використовує у своїй мові прислів’я і приказки, виказуючи глибоке розуміння життя. Головна особливість образу Санчо - його твереза розсудливість. На противагу Дон Кіхоту він увесь —на землі, у зовнішньому світі,

живе сьогоденними проблемами. І на свою службу зброєносця він спочатку дивиться тільки з точки зору матеріальної вигоди. Але, часто обдурюючи свого пана та користуючись його довірли­ вістю, Санчо сам підпадає під вилив Дон Кіхота і ночинає вірити в його ідеали. Поступово зброєносець внутрішньо просвітлюється, стає безкорисливою та гуманною людиною, носієм народної мудрос­ ті. Санчо Панса починає розуміти, що Дон Кіхот — божевільний, проте вже не може залишити його і всюди слідує за ним, забуваючи колишню корисливість. Проста, неграмотна людина виявилася здатною зрозуміти мудрість, доброту та ідеали Дон Кіхота. У тому, що Санчо ІІанса не залишає свого пана й завжди знаходиться поряд, виражається його духовна і моральна стійкість. Не менш важливими рисами характеру Санчо ІІанси є також його доброта і здатність співчувати. Герой щиро нереживає і вболі­ ває за Лицаря Сумного Образу, коли той дістає після подвигів не славу, а побиття і приниження. Селянин-зброєносець, що супро­ воджує свого пана на не зовсім ге­ роїчних шляхах Іспанії, перейняв­ ся гуманістичними ідеалами Дон Кіхота. Не даремно після виходу в світ першої частини «Премудрого гідальго Дон Кіхота з Ламанчі* чи­ тачі закидали Сервантеса численни­ ми листами, у яких містилися про­ хання розвивати й дачі образ Санчо ІІанси, який їм так сподобався. Однією з найбільш вдачих зна­ хідок письменника є відкриття нари героїв, що доповнюють один другого. Один високий і худорля­ вий, другий - низенький і повний; один - аскет, другий не може жити без задоволення своїх потреб у їж і, сні, грошах; один - мрійник і іде­ Г. Доре. Ілюстрація до роману аліст, другий - людина з тверезим «Дон Кіхот» розумом; у одного - книжкова осві­ та, у другого - народна мудрість. Протиставляються навіть Росинант Дон Кіхота і віслюк Санчо ІІанси. Дехто з літературознавців називає ці образи антиподами, настільки вони несхожі. Але Дон Кіхот по­ трібен зброєносцю, а Санчо потрібен Лицарю Сумного Образу, бо Дон Кіхот бачить внутрішніми очима, а Санчо Панса - зовнішніми. Герої не лише доповнюють, але й позитивно виливають один на одного. Тому Сервантес і дав їм одне одного у супутники.

Поняття «вічний образ» і «донкіхотство» Вічними образами називають художні образи, які за глибиною узагальнення виходять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби і містять в собі невичерпні можливості філософ­ ського осмислення буття. Такими є Прометей, Орфей, Фауст, Дон Кіхот, Дон Жуан, Гамлет. Основними характеристиками вічного образу є його максималь­ не художнє узагачьнення, невичерпність змісту, що він виражає, та естетична цінність, яка виходить за межі якогось конкретного століття. Мислителі помітили одну загальну рису, нритаманну всім вічним образам: кожен з них став символом якоїсь невної мораль­ ної якості чи риси новедінки. Прометей, наприклад, є символом свободолюбності й протесту, Фауст — бажання пізнати та дієвості, Гамлет - скептицизму й Дон Кіхот - любові до добра й альтруїзму, Дон Жуан - тілесної любові й егоїзму. Імена цих героїв увійшли в кожну мову і стати загаїьновживаними. Так, говорять про «гамлетівську меланхолію», «фаустіанські дерзання», «донжу­ анську иоведінку», «донкіхотську безрозсудливість» тощо. Кожна нова епоха вкладає в трактування того чи іншого вічного образу свій конкретно-історичний смисл, який обумовлений потенційною бага­ тозначністю самого вічного образу. Всі вічні образи - нарадоксаіьні. Та в кожному з нас є дещо від них усіх. «Дон Кіхот» Сервантеса - це книга нро високі поривання духу, людські змагання і здобутки. Іспанський письменник надав величез­ ного узагальнення образові Дон Кіхота і наповнив його загальнолюд­ ським змістом. Певні риси, притаманні герою, виявляються у вчин­ ках багатьох людей, чию иоведінку стати називати «донкіхотською». Донкіхотство - це небажання пристосовуватися до нрози життя, прагнення перетворювати навколишній світ, стійке слідування своїй мрії. Донкіхотами називають наївних мрійників, які безкорисливо, а іе й безнлідно намагаються робити людям добро заради нездійснен­ них ідеатів. І хоча ці люди не завжди можуть змінити навколишній світ, не здатні тверезо оцінити реачьне життя, та все ж повагу й за­ хоплення викликають їх непохитність та відданість мрії. Донкіхоти завжди вступають у конфлікт між благородними намірами, високою ідеєю і неснроможністю досягти мети в реаіьних умовах, за наявних історичних обставин. Для донкіхотів важливий не успіх, а вірність собі, своїм ідеаіам і високим поняттям честі. У найскладніших си­ туаціях вони не падають духом. В іспанській мові поняття «донкіхотсччю» виникло раніше, ніж в інших; воно означає «невиправного ідеаліста». В українській мові від цього поняття утворилися слова донкіхот, донкіхотський, донкі­ хотствувати, донкіхотувати. Перед читачами різних енох Дон Кіхот постає по-різному. Образ лицаря з Ламанчі уже не сприймається як безумний гід альт о, який, р е ф

л е к с і ї ,

216

начитавшись лицарських романів, дивує земляків своїми непередбачуваними вчинками, а сприймається як образ, що символізує неско­ реність людського духу, високе служіння нравді, добру та готовність до самопожертви заради благородних ідеалів. На комічну спрямова­ ність Лицаря Сумного Образу в минуле вже давно не звертають уваги, а предметом зацікавлення стають такі риси Дон Кіхота, як боротьба за справедливість, непримиренність з реальним світом, непохитність та відданість мрії. З легкої руки Сервантеса лицар з Ламанчі дав своє ім’я безумству хоробрих у всіх кінцях світу. Майже всі так звані традиційні образи (Гамлет, Дон Жуан, Фауст та ін.) відокремлюються від своїх першоджерел і стають основою для створення філософських, літературних, живописних, кінематографічних текстів, які відображають первісний образ, наділяючи його но­ вими значеннями, але вод­ ночас не втрачаючи інтертекстуального зв’язку з ним. З цього погляду Дон Кіхот, Санчо ІІанса, Дульсінея становлять найдивовижніші феномени. Само­ стійне буття героїв «Дон Кіхота* розпочалося над­ звичайно рано: є свідчення, Скульптури Дои Кіхота що у 1605, 1607, 1610 і на­ і Санчо Паиси пород музеем Лицаря Сумного Образу, Іспанія ступних роках відбувалися карнавали, в яких брали участь фігури Дон Кіхота і Санчо ІІанси. Герої, створені уявою Сер­ вантеса, «вирвались* із книги і почали жити власним життям як культурні та ідеологічні міфи, як кіно- і мультфільми, як реклама, як товари і комерційні бренди. Над образом благород­ ного лицаря Дон Кіхога замислювалися письмен­ ники не одного поколін­ ня: Г. Філдінг, М. Твен, II. Меріме, Г. Флобер, Г. Гайне, Т.Манн, М. Уна­ муно, І. Тургенев, Ф. Достоевський, М. Булгаков, Дж. Байрон, І. Франко, Л. Українка та інші. Герої багатьох великих романів світової літератури, такі, як містер Ш квік, Тартарен Пам'ятник Дои Кіхоту і Дульсіиеї із Тараскона, мадам Боварі, в Тобосо, Іспанія

Том Сойер, завдячують своїм народженням Лицарю Сумного Образу. Образ Дон Кіхота збагатив і українську літературу, особливо українську ноезію. У творчості Б. Грінченка, П. Бірманського, В. Ко­ ротича, Л. Костенко, О. Ольжича, Л. Первомайського, М. Семенка, І. Франка читаємо цікаві поетичні інтерпретації Лицаря Сумного Об­ разу. Адже такі герої нотрібні в кожну епоху. Як це не дивно, музею Лицаря Сумного Образу довгий час в Іс­ панії не було. І от зовсім недавно (на початку 2002 року) у С’юдадРеалі, що знаходиться у самому центрі Ламанчі, відкрито музей Дон Кіхота. Місцева влада обладнала старовинний двоповерховий буди­ нок і зібрала експонати для вшанування одного з «вічних » обра­ зів світової літератури. Біля входу до будинку-музею гостей вітають дерев’яні скульптури Дон Кіхота і Санчо Нанси. Дон Кіхот у лівій руці тримає спис, а в нравій - рукопис. Навпроти нього стоїть Санчо ІІанса, підперши руками боки, й дивиться на хазяїна. У музеї зі­ брано біля 3 тисяч видань «Дон Кіхота» багатьма мовами світу', а в одному з залів реконструйована старовинна типографія, нодібна до тої, у якій було вперше надруковано роман Сервантеса. Окрім музею Дон Кіхота, в Іспанії є також музеї Сервантеса, Дульсінеї Тобоської та вітряка, з яким бився хоробрий .тицар з Ламанчі.

Мистецька палітра Велику роль у осмисленні й популяризації твору Сервантеса в різ­ них країнах світу відіграли ілюстратори, що намагалися якомога точ­ ніше віднайти та відобразити відтінки настрою і почуттів головних героїв в найбільш важливих сценах роману. Проте кожен художник акцептував якусь одну лінію багаторівневого твору: сатиричпуг і гуморис­ тичну, драматичну, лірич­ ну, героїчну, гуманістичну чи фантастичну'. Відомий іспанський ху­ дожник П. Пікассо па ма­ люнку «Дон Кіхот і Санчо Панса» (1955 рік) написав образи героїв роману па фоні палаючого сонця й іс­ панського краєвиду' з вітря­ ками. Умовно-прості лінії Г. Доре. Ілюстрація до роману малюнку напружують увагу «Дон Кіхот # глядача і розкривають голо­ вний конфлікт твору - про­ тистояння реального й ідеального, комічного й трагічного. Наипрославлеиішим ілюстратором твору Сервантеса став французь­ кий графік Г.Доре, який створив 375 графічних ілюстрацій до «Дон V.

Кіхота». У кожному вчинку головного героя Сервантеса художник намагався відобразити душевну поруху, почуття, біль і сподівання. Його Дон Кіхот пов’язаний з навколишньою природою, яка також змальована у романтичному дусі. Недаремно найбільше вражають нічні, зоряні пейзажі графіка, па фоні яких виділяється довжелезна фігура благородного лицаря. Найбільш чужою для Г. Доре виявила­ ся комічна сторона «Дон Кіхота». Трагічна доля Дон Кіхота, його конфлікт з реальним світом змальо­ вані у циклі ілюстрацій С.Бродського (1976 рік). Ґрати, шахові ві­ зерунки, пустеля скрізь супроводжують самотню, вимучену фігуру Дон Кіхота. Інтерпретація С.Бродського має самостійний символіч­ ний смисл, де кожна деталь важлива й підкреслює духовну велич героя, трагічну' розірваність його свідомості на два світи. Серед українських художників оригінальні версії роману' Серван­ теса запропонувати Б.Крюков і О.Петрова. Так, О.Петрова наприкінці 1960-х років створила кілька плас­ тичних образів героїв твору: Доп Кі­ хот - дивакуватий чоловік, інтелек­ туальний ідеатіст; Дульсінея Тобоська - тендітна лірична красуня з ознаками пихатості. Образ Дон Кіхота збагатив і му­ зичне мистецтво. Композиторами різних країн і епох написано більше 100 музичних творів різних жан­ рів за мотивами роману' Серваптеса: балети В. Геріха (Берлін, 1840), Д. Макфарреиа (Лондон, 1846), Лукалтіпі (Мілан, 1884), Л. Міпкуса (Санкт-Петербург, 1869); симфо­ нічна поема Л. Ру'біпштейна «Дон Кіхот»; з аналогічною назвою сим­ фонічні варіації Р. Штрауса, сим­ фонічні гравюри А. Кара-Караєва; опери Н. Піччіні, С. Майра тощо. Серед сучасних композиторів мож­ на назвати Г. Гладкова, Л. Животова, О. Журбіиа, Д. Кабалевського, А. Петрова. У 1981 році з’явився музичний “Доп Кіхот” і на Україні —симфонічна поема Віталія Ко­ рейка, який звернувся до літературної теми світового значення. Театральні вистави про Дон Кіхота були завжди ду'же популяр­ ними у' Іспанії, Італії, Франції, Англії, Німеччині й інших західно­ європейських країнах. Серед найбільш уславлених виконавців ролі Дон Кіхота иа сце­ ні можна назвати Ф.Шаляпіна, М.Чехова і М.Черкасова. Видатний французький композитор Ж.Массне написав оперу' “Дон Кіхот” у 1910 році саме для Федора Івановича Шаляпіна. Під час створення лібретто його автор Апрі Кен і композитор копсу'льтутзалися з ви­ датним російським співаком. Ж.Массне вважав Ф.Шаляпіна, який виконував головну партію, ідеальним Дон Кіхотом. V.

.у

г

Сюжет про Рицаря Сумного Образу досить активно використову­ ється і в мистецтві кіно. Один з найяскравіших та оригінальних філь­ мів про Рицаря Сумного Образу було знято па студії “Грузія-фільм” режисером Резо Чхаїдзе у 1988 році. 4-серійиа стрічка вийшла на екрани під назвою “Житіє Дон Кіхота і Санчо”. Актор, що виконував головну роль, дуже наблизився до сервантесівського образу Дон Кі­ хота: відданого своїй мрії дивака, безстрашного охоронця справедли­ вості, безмежно закоханого рицаря. Грузинському режисеру вдалося зберегти і комічну, і трагічну стихію роману Сервантеса. Зв’язок сюжету романа з сучасністю показано через чергування старовинних і сучасних надписів, середньовічних костюмів і одежі XX століття. Актор - Дон Кіхот то грає Рицаря Сумного Образу, то читає слова без гриму і мандрує вулицями сучасної Грузії. Тилі самим створюється вічна основа образу Дон Кіхота, який, можливо, в паш час ходить поміж нами, непомітний, і шукає пагоди встановити справедливість, ч______________________________ ______________________________ /

Мітель де Сервантес Сааведра Дон Кіхот (Фрагменти з твору)

РОЗДІЛ І де оповідається про побут та звички славнозвісного ідальго**Дон Кіхота Ламаичського В Ламанчі, в одному селі, назви якого я не хочу згадувати, жив нещодавно один із тих ідальго, що все майно їхнє —спис, старовинний щит, миршава шкапина та швидкий гончак. [...] Мав наш ідальго ро­ ків під п’ятдесят. Був він міцно збудований, сухорлявий, з обличчя худорлявий, вставав рано і дуже любив полювати. Кажуть, звали його Кіхада чи Кесада, але є иідстава вважати, що звався він Кіхана. [...] Слід також знати, що згаданий ідальго своє дозвілля (тобто більшу частину року) присвячував читанню рицарських книжок і так захоплено та завзято віддавався цій праці, що забував про лови й навіть нро своє господарство. Цікавість і захонлення ідальго ді­ йшли того, що він продав кілька десятин землі, щоб придбати ри­ царських книжок, і нарешті зібрав їх у своєму домі всі, які лише міг дістати. Серед цих книжок жодна не сподобалася йому так, як твори славнозвісного Фелісіана Сільванського. Його проза та плутані вирази здавалися ідальго нерлинами, а найбільше, коли йому траплялося читати любовні листи та виклики на бій, де часаю саюяло таке: «Справедливість несправедливості, що вчинено моїй справедливосі’і, так зменшила моє почуття справедли­ вості, що я справедливо скаржуся до вашої вроди *. Читаючи такі фрази, бідолаха з’їхав із глузду і перестав спати, шукаючи в них змісту, якого не добрав би й не збагнув би сам Арістотель4', коли б навмисно ожив для цього. Ідальго турбували рани, * Ідальго —дрібний дворянин. ** Арістотель —філософ Стародавньої Греції (ГУст. до н.е.).

що їх дістав дон Бельяніс, бо хоч і визначні лікарі його доглядали, а все ж він не міг позбутися численних шрамів на обличчі й на тілі. [...] Кінець кінцем, ці книжки так захопили нашого ідальго, що, читаючи їх, він проводив ночі від смерку до ранку й день —від вра­ нішньої до вечірньої зорі. Отак через безсоння та постійне читання він сушив собі мозок і збожеволів. Його фантазія виповнилася всім тим, що він вичитав із книжок - чарівництвом, змаганнями, бій­ ками, викликами на бій, ранами, любовними .аистами, коханням, заздрістю та різною нісенітницею. Він упевнив себе, що вся ота сила-силенна пригод у книжках чистісінька правда, і нічого в світі не було для нього правдивішого за них. [...] Йому здалося пристойним і конче потрібним - щоб збіль­ шити свою славу і для користі рідного краю - стати мандрівним ри­ царем. Заради цього він мусив нодорожувати но всьому світу зі збро­ єю та конем, шукати пригод і робити те, що, як він читав, повинні робити всі мандрівні рицарі, тобто карати за різні кривди та наража­ тися на всякі небезпеки, щоб, перемагаючи їх, укрити своє ім’я ві­ чною славою. Бідолаха уявляв уже себе увінчаним за своє рицарство щонайменше короною Трапезунда**і, захопившись цими приємними думками, хутчій ночав здійснювати те, чого весь час так жадав. Передусім він почистив панцер, що належав ще його предкам і багато віків стояв забутий десь у кутку та взявся іржею і цвіллю. Він иочистив та нанравив його якнайкраще, але спостеріг у нім ве­ лику нестачу - у шоломі не було забрала і був тільки самий шишак1'1. Але тут стала в пригоді його вигадливість, - зробивши з картону за­ брало та нрикрінивши його до шишака, він надав усьому приладові вигляду цілого шолома. Щоб дізнатися, чи досить він міцний та чи може витримати удар мечем, він узяв свій меч, двічі добре ним ру­ бонув і враз знищив усе, що майстрував цілий тиждень. Легкість, з якою він порубав на шмаття шолом, йому не спо­ добалась, і, щоб запобігти небезпеці надалі, він нідклав зсередини кілька смуг заліза. Задоволений тепер міцністю шолома, але не зва­ жуючись уже на нову снробу, він одклав його набік, вважаючи за найкращий у світі. Після цього він пішов подивитись на свою шкапу, і хоч копита в неї були в розколинах, а вад більше, ніж у коня Гонелли1' 1 (а в того були сама шкура та кістки), йому здалося, що ані Буцефал Алексан­ дра“"1А, ані Баб’єка41**Сіда не можуть із нею рівнятися. Чотири дні ви­ гадував він ім’я своєму коневі, бо ж (казав він сам собі) немає рації, щоб кінь такого славетного рицаря, сам із себе такий добрячий, мав якусь невідому назву. Він силкувався добрати йому ім’я, з якого видно було б, чим був кінь до того, поки ще не належав мандрівному рицареві, і яке нагадувало б те, чим він є тепер. Йому здавалося, що * Трапезунд - місто в Малій Азії. ** Шишак —старовинний військовий металевий шолом із вістрям, на кінці якого була невелика кулька (шишка). *** Гонелла —славетний італійський блазень (XV ст.), герой багатьох анекдотів. **** Буцефал —славетний кінь Александра Македонського. ***** Баб’єка - ім’я коня Сіда, героя іспанського національного епосу.

після зміни становища господаря і ім’я коня мусить змінитися на нове - славетне та гучне, що насувало б до його нового призначення та нової праці. Отак вигадавши, обміркувавши, приклавши, відки­ нувши та ще вигадавши багато імен, він, кінець кінцем, назвав його Росінантом*; це ім’я здавалося йому гучним і змістовним. Отак добравши собі до вподоби ім’я коневі, ідальго хотів і собі взяти нове ім’я. На ці роздумування нішов іще тиждень, і нарешті він назвав себе Дон Кіхотом. Проте, згадавши, що Амадіс не задо­ вольнився самим ім’ям Амадіса, а додав до нього ще ім’я свого коро­ лівства та рідного краю, бо хотів їх уславити, і тому назвався Амадісом Гальським, наш рицар нодумав, що слід і йому додати до свого імені назву свого рідного краю. Отож він і назвав себе Дон Кіхотом Ламанчським, що, як здавалося йому, вказувало на його походження та прославляло його батьківщину. Почистивши зброю, зробивши шо­ лом, назвавши коня, він побачив, що тенер йому треба тільки знайти даму серця і закохатися в неї, бо мандрівний рицар без кохання однаково, що дерево без листя й без соку. Він казав собі: Мабуть, я зустрінуся з яким-небудь велетнем, як це звичайно трапляється з мандрівними рицарями, одразу ж скину його з коня, або розрубаю, або візьму в полон. Тоді конче треба мати даму, до якої його можна послати. Він увійде, схилить коліна перед моєю ко­ ханою і скаже принижено й покірно: «Я, велетень Каракульямбро, госнодар острова Маліндранія. Мене нереміг на ноєдинку рицар Дон Кіхот Ламачський, якого ще мало славлять, і послав до вашої милості, щоб ваша величність користувалася мною по своїй волі». Як же зрадів наш рицар після такої промови, а найбільше, коли знайшов, кого обрати дамою серця! Кажуть, що в сусідньому селі жила вродлива сільська дівчина, в яку він був колись закоханий, але вона, кажуть, ніколи цього не знала й не помічала; звали її Альдонса Лоренсо. їй саме й вирішив він надати титул володарки своїх думок. Добираючи прізвище, що не різнилося б від її справжнього нрізвшца та одночасно нагадувало б ім’я якоїсь принцеси або зна­ тної дами, він назвав її Дульсінеєю Тобоською (бо вона була родом із Тобоса); ім’я, на його погляд, мелодійне, незвичайне та змістовне, як і всі інші, уже вигадані ним імена.

РОЗДІЛ VI про другий виїзд славетного рицаря Дон Кіхота Ламанчського [...] У цей час він багато розмовляв зі своїми приятелями - свя­ щеником і цирульником - і казав, що для світу тепер найпотрібніші саме мандрівні рицарі і що в ньому це рицарство тепер і відроджу­ ється. Іноді священик сперечався з ним, інколи погоджувався, бо без таких хитрощів його переконати було не можна. А Дон Кіхот тим часом намовляв свого сусіда, придуркуватого, але статечного селянина. Він стільки казав йому, так переконував і стільки обіцяв, що сердешний селюк погодився поїхати з ним і служити йому зброєносцем. Між іншими доводами Дон Кіхот казав, * Ім’я Росінант складається з двох іспанських слів —госіп - кляча, робочий кінь і апіея - попереду, себто кінь, що є попереду, —найкращий кінь.

що коли той поїде з ним своєю охотою, а він, Дон Кіхот, як це може тралитись, випадково здобуде який-небудь острів, то Санчо ІІансу (так звали селянина) він призначить й о т губернатором. Ця й багато інших таких обіцянок довели до т о т , що Санчо ви­ рішив покинути жінку з дітьми й погодився стати зброєносцем свого сусіда. Далі Дон Кіхот почав збирати гроші, то продаючи, те заставля­ ючи, на всьому багато втрачаючи, і нарешті зібрав чималу суму. Він роздобув також круглий щит, позичивши його у приятеля, полагодив, як міг краще, поламаний шолом і повідомив свого зброєносця про день і годину, коли має намір вирушити в дорогу, щоб той і собі подбав про все найпотрібніше, а найбільше, - щоб узяв із собою торбинки. Санчо обіцяв не забути їх і сказав, що хоче взяти ще й свого дуже доброго осла, бо не може довго ходити пішки. Щодо осла, то Дон Кіхотові довелося трохи поміркувати. Він пригадував, чи бували у рицарів зброєносці на ослах, і, нічого не згадавши, дав дозвіл, споді­ ваючись подарувати ІІансі поважнішу тварину, як тільки відбере її після бою у якогось рицаря. [...] ...і, коли все було готове, вони однієї ночі виїхали з села. Санчо Нанса не попрощався ні з дружиною, ні з дітьми, Дон Кі­ хот —ні з ключницею, ні з небогою; ніхто їх не побачив, і на ранок вони були вже так далеко, що їх не знайшли б, якби хто й шукав. Санчо Нанса зі своїми торбами та бурдюком сидів на ослі, мов патрі­ арх, бажаючи вже зараз бути губернатором, як обіцяв й о т нан. [...] Дорогою Санчо ІІанса сказав своєму панові: Дивіться, ваша милосте, сеньйоре мандрівний рицарю, не забу­ вайте про острів, що ви мені обіцяли. Хоч який великий він буде, я зумію ним управляти. Тобі слід знати, друже Санчо Панса, - відповів Дон Кіхот, - що старовинні мандрівні рицарі звичайно призначали своїх зброєносців губернаторами завойованих островів чи королівств. Я не тільки йти­ му за цим гідним звичаєм, але гадаю навіть більше зробити. Іноді, а то й завжди, ті рицарі дожидали, поки зброєносці постаріють у них на службі. Отоді тільки давали вони їм звання графа чи хоч маркіза якої-небудь долини або меншої чи більшої провінції. Огже, коли ти і я будемо живі, дуже можливо, що за шість днів я таки здобуду цар­ ство, яке панує ще над кількома, отож одне з них і придасться, щоб там настановити тебе королем. Не дивуйся з цього, бо з мандрівним рицарем трапляються такі ніде ще не бачені й не чувані речі, і я, мабуть, зроблю для тебе ще й більше, ніж обіцяв. Виходить, - сказав Санчо ІІанса, - якщо я якимось дивом стану королем, моя дружина Хуана Гутьеррес стане щонайменше короле­ вою, а мої діти - інфантами?4 - А хто ж не певен у цьому? - відпо­ вів Дон Кіхот. - Я не певен, - відповів Санчо. - Якби небо послало цілий дощ із королівських корон, то ні одна з них, я думаю, не нрийдеться на толову Хуани Гутьеррес. Знайте, ваша милосте, що ко­ ролевою вона не варта й двох маракедисів4', графинею - ще сяк-так.* * Дітьми короля, принцами. ** Дрібна іспанська монета.

РОЗДІЛ VII про великий успіх, що мав Дон Кіхот під час жахливої, ніколи не чуваної пригоди з вітряками і про інші, гідні спомину пригоди У цю хвилину вони побачили тридцять чи сорок вітряків, що стояли недалеко в йолі. Тільки Дон Кіхот побачив їх, він зараз же сказав своєму зброєносцеві: Доля посилає нам більше, ніж ми могли сподіватися; бо дивись, друже Санчо, там стоять тридцять, а то й більше превеликих велет­ нів. Я битимусь із ними й усіх повбиваю, а те, що ми від них здо­ будемо, стане основою нашого багатства. Яких велетнів? - спитав Санчо. Тих, що ти бачиш там, із величезними руками; вони у декого з них сягають двох миль. Придивіться краще, ваша милосте, - сказав Санчо, - те, що вам здається велетнями, це звичайнісінькі вітряки, а їхні руки, як ви кажете, - то крила: їх крутить вітер, а вони крутять жорна. Зразу видно, що ти не маєш рицарського досвіду, - відповів Дон Кіхот. - А втім, це —велетні, і якщо ти боїшся, стань осторонь та дивись, поки я битимуся з ними в лютому й нерівному бою. Із цими словами він стиснув шпорами боки Росінанта, аж ніяк не зважаючи на репетування свого зброєносця, який увесь час кричав йому навздогін, що то вітряки, а не велетні. Та Дон Кіхот, певний, що то величезні гіганти, не чув криків Санчо, не бачив, що то таке, хоч був коло самих млинів, і, кидаючись на вітряки, гукав на по­ вний голос: Не тікайте, підлі й гидкі створіння, бо на вас нападає тільки один рицар. На той час знявся вітрець, і крила вітряків почали рухатися. По­ бачивши це, Дон Кіхот гукнув: - Ви мене знатимете, хоч би у вас було стільки рук, як у велетня Бріарея4. Кажучи таке і від щирого серця доручаючи себе своїй сеньйорі Дульсінеї та просячи її допомогти йому в такій важкій пригоді, він метнувся до вітряків і встромив списа в крило найближчого з них. Вітер зміцнів, дужче повернув крило і потрощив списа, а їздця разом із конем шпурнув геть у поле. Санчо ГІанса, під’їхавши на ослі, щоб допомогти нашому рицареві, побачив, що той не має сили ворухну­ тись через великий удар, якого дістав, покотившись із Росінантом. Боже мій, —сказав Санчо, - чи ж не попереджав я вашу милість? Хіба ж не видно було, що то вітряки, кожному, у кого в голові немає таких самих вітряків? Мовчи, друже! - відповів Дон Кіхот. - На війні, як ніде інде, речі потерпають від постійної мінливості долі. Я гадаю, та воно так і є, що чарівник Фрестон, який украв у мене бібліотеку та книжки і важким духом дихає на мене, обернув цих велетнів на вітряки, щоб я не міг уславитись, иеремігши його. Та його чари нічого не варті проти мого меча.* * Міфічний велетень із рицарських романів, що мав кілька рук.

Санчо Нанса допоміг йому иідвесч’ися, носадив на Росінанта, яко­ му вітряки мало не потрощили ребра, і і і і с л я цього вони рушили далі, прямуючи до ІІуерта Лаціс, де, як запевняв Дон Кіхот, їм не бракуватиме різних цригод, бо через це місце нроходила сила наро­ ду. Та нашого рицаря дуже турбувала втрата сниса, і, розмовляючи про це зі своїм зброєносцем, він сказав: Я, пригадую, читав, що один іспанський рицар на ймення Дієго Перес де Варгас, у якого ііід час бою зламався меч, вивернув величезний дуб, чи то відламав здоровенну дубову гілляку, і з нею того самого дня вчинив стільки подвигів і повбивав стільки маврів4, що його прозвали «Громилою»1. Я сказав де тобі тому, що й сам зби­ раюся відламати отаку дубову гілляку і вчинити з нею такі подвиги, що ти вважатимеш себе найщасливішою в світі людиною, побачив­ ши й побувши свідком речей, яким ледве чи можна пойняти віри. Я вірю всьому, що каже ваша милість, - відповів Санчо, - ате сядьте трохи рівніше, ви зовсім зсунулися на один бік, бо, мабуть, забилися, падаючи. Правда твоя, - сказав Дон Кіхот, —і я не скаржуся на біль тільки тому, що мандрівні рицарі не сміють скаржитись на свої рани, хоч би навіть у них повилазили к и ш к и . Якщо воно так, то нема чого й казати, - відповів Санчо, - та я хотів би, щоб ваша милість скаржилася, коли їй щось болить. За себе можу сказати, що я скаржитимусь на найменший біль, якщо це не заборонено зброєносцям так, як рицарям. Дон Кіхот не міг утримати сміху з приводу щирості Санчо і пояс­ нив йому, що зброєносець має право стогнати скільки й коли схоче, з причини й без неї, бо ніде в книжках не написано, щоб рицарські правила це забороняли. Ніч вони перебули під деревами; з одного з них Дон Кіхот зробив собі списа, виламавши суху гілку та настромивши на неї завізний наконечник, що завищився в нього від старого списа. Він не спав цілу ніч, думаючи про сеньйору Дульсінею, за прикладом тих ри­ царів, що, як він читав, багато ночей проводили без сну по лісах та пустіших, підтримуючи себе тільки спогадами про своїх дам. Санчо ІІанса зробив інакше. Добре напхавши шлунок, він міцно заснув, і, якби не гукнув до нього Дон Кіхот, його не розбудило б ані сонячне проміння, що падато йому просто в обличчя, ані співи птахів, що різноголосо й радісно вітати світанок нового дня. Дон Кіхот не хотів і снідати, бо, як сказано, підтримував себе со­ лодкими мріями. Вони прямувати д а й до ІІуерта Лапіс і близько третьої години дня побачили його. [...] На шляху з ’явилося два монахи-бенедиктинцГ' верхи на мулах, м аю не з верблюдів завбільшки, з масками від пилюги на обличчях і з парасольками в руках. Трохи позаду їхала карета, оточена чотирма чи п’ятьма вершниками, а ще позаду йшли * * Маври — колишні мешканці Іспанії, магометани. їх увесь час переслідува­ ли ісшшські феодали та буржуазія нібито як людей іншої віри, а насправді, щоб пограбувати. ** Назва монашеського об’єднання у католиків.

пішки два погоничі, ведучи мулів, на яких сиділи монахи. Як нотім виявилося, в тій кареті їхала одна жінка з Біскайї. Вона прямувала до Севільї, до свого чоловіка, призначеного на високу посаду в Індії. Монахи подорожували окремо і цілком випадково зустрілися з нею в дорозі. Побачивши їх, Дон Кіхот зразу ж сказав своєму зброєносцеві: - Або я помиляюся, або ми натрапили на таку пригоду, якої ні­ коли ще не бачили. Ці темні постаті, безперечно, якісь чарівники, що везуть у кареті вкрадену десь принцесу, і я мушу докласти всіх зусиль, щоб звільнити її. Це буде гірше за вітряки, - сказав Санчо. - Ви ж дивіться, сеньйоре, то брати ордену святого Бенедикта, а карета, певно, належить якомусь подорожньому. Прошу вас, при­ дивіться раніше, щоб не наробити лиха. —Я вже казав тобі, Санчо, - відповів Дон Кіхот, - що ти мало розумієшся на рицарських справах, і зараз ти побачиш сам, що це правда. Кажучи це, він поїхав уперед, зупинився посеред дороги, якою мали проїхати монахи, і, коли вони наблизились так, що могли його чути, голосно сказав: - Звільніть зараз же вкрадену принцесу, яку везете в кареті, чортячі потвори, або готуйтеся вмерти на цьому ж таки місці за ваші брудні вчинки. Монахи спинили мулів і, дивуючися з постаті Дон Кіхота і його слів, відповіли: - Сеньйоре рицарю, ми зовсім не чортячі потвори, а брати з ордену святого Бенедикта, їдемо в своїх справах і не знаємо, чи є в кареті якась полонена принцеса. Мене не підманите чемними словами, бо я знаю вас, зрадливі пройдисвіти, - відповів Дон Кіхот і, не чекаючи далі, наставив на найближчого монаха свій спис так шалено й люто, що коли б бене­ диктинець не впав із мула з власної волі, то Дон Кіхот не тільки скинув би й о т , а тяжко поранив чи, може, й убив би. Другий бе­ недиктинець, побачивши, як поводяться з його товаришем, стиснув п’ятами свого мула і погнав у поле швидше вітру. Санчо ІІанса, побачивши, що монах лежить па землі, легко зіско­ чив з осла, кинувся до монаха й заходився знімати з нього одежу. На цей час до бойовища підійшли погоничі мулів і спитали в Санчо, на­ віщо він роздягає бенедиктинця. Санчо відповів, що забирає одежу, як законну здобич після перемоги свого пана Дон Кіхота. Погоничі, що не звикли до жартів і не розумілися ні на рицарській здобичі, ні на битвах, побачивши, що Дон Кіхот підступив до карети і розморозмовляв із тими, хто в ній сидить, звалили Санчо на землю, добре поскубли йому бороду та нам’яли ребра і покинули майже непритом­ ного. Тим часом переляканий бенедиктинець, не гаючи й хвилини, здерся на свого мула й помчав до товариша, що здалека спостерігав ці страшні події; не чекаючи їх кінця, вони поїхали далі, раз у раз хрестячись, так, ніби за ними гнався сатана. Дон Кіхот, як це вже згадано, розмовляв із панею, що була в кареті, і сказав таке: Вродлива сеньйоро, ви можете робити все, що бажає ваша ми­ лість, бо зухвалі злодії, які вкрали вас, лежать скинуті на землю цією міцною рукою. А щоб вам не дізнаватись, хто вас звільнив, хай

буде валі відомо, що я Дон Кіхот Ламанчський, мандрівний рицар, полоненик незрівнянної доньї Дульсінеї Тобоської. На нодяку за те, що я для вас зробив, я жадаю тільки, щоб ви новернулися до Тобоса, від мого імені з’явилися до тієї дами та розповіли нро те, як вас звільнено. Один із біскайців, що супроводив даму, прислухавшись до слів Дон Кіхота і спостерігшії його намір повернути карету назад, під’їхав до нашого рицаря, вхопив його за сішс і закричав поганою кастильською і ще гіршою біскайською* мовою: Геть, рицарю, геть; бо я вб’ю тебе, якщо ти не даси нам їхати даті, не будь я біскаєць! Дон Кіхот зрозумів його і спокійно відповів: Мерзенне створіння! Якби ти був рицарем, я покарав би тебе як слід за твій дурний розум та зухвальство. Я не рицар? - скрикнув біскаєць. - їй-богу, ти брешеші Якщо ти кинеш списа і видобудеш меча, зараз побачиш, як вода несе кішку Зараз ви це побачите, як казав Аграхес1'***, - відповів Дон Кіхот, кинув сшіс, узяв у руки меч, притиснув до себе щит і атакував біскайця, маючи намір убити його. Бачачи, що він наближається, біскаєць хотів злізти зі свого мула, бо він був найманий і на нього не можна було звірятись, ате встиг лише вихопити меч. На щастя, він згадав, що недалеко стоїть ка­ рета, і звідти взяв подушку замість щита, і незабаром вони стояли один проти одного, як два смертельні вороги. Решта вершників намагатися заспокоїти їх, та не могли нічого вдіяти, бо розлютований біскаєць своєю матозрозумілою говіркою кричав, що коли хто заважатиме йому закінчити цей бій, го він уб’є і даму і всіх. Дама в кареті, налякана і здивована тим, що їй до­ велося нобачити, наказала кучерові триматись осторонь і дивилась на битву здатя. Тим часом біскаєць так урізав Дон Кіхота мечем по плечу, що, якби той не затулився щитом, розрубав би його до по­ переку. Відчувши силу цього могутнього удару, Дон Кіхот голосно сказав: - О, квітко вроди, владарко душі моєї, Дульсінеє, допомо­ жіть рицареві, який, щоб задовольнити вашу добрість, перебуває в такій страшній баталії! Сказавши це, він наготовив меч, прикрився щитом і кинувся на біскайця. Все це стаю ся в одну мить, бо Дон Кіхот вирішив докін­ чити справу одним нападом. Побачивши, як він наступає на нього, і догадавшись із завзятості рицаря про його відважність, біскаєць вирішив і собі робити, як Дон Кіхот, і чекав, захищаючись подушкою і не маючи змоги зрушити з місця свого мула, втомленого і незвиклого до таких дитячих за­ бавок. Дон Кіхот, як уже сказано, наступав на лукавого біскайця, піднісши вгору меч і маючи намір розрубати його пополам. Біскаєць чекав його, теж піднісши меч і виставивши наперед подушку. Глядачі злякано дожидали, що станеться після двох жахливих ударів, які загрожувати впасти на супротивників. А дама в кареті * Біская, Кастилія - провінції в Іспанії. ** Себто побачимо, чи ти мене подолаєш! *** Фраза з роману «Амадіс».

та решта слуг без упину молилися та давали тисячі обіцянок перед усіма святощами Іспанії, щоб Бог урятував їх і конюха від величез­ ної небезпеки. Лютий біскаець ударив перший і так сильно оперезав Дон Кі­ хота мечем, що, якби він у нього випадково не повернувся, од­ ного такого удару було б досить, щоб кінчити не тільки цю жорстоку бата­ лію, а й усі пригоди нашо­ го рицаря. Проте доля, що берегла його для кращих подій, одвернула руку біскайця, і меч хоч і сильно вдарив Дон Кіхота в ліве плече, але не дуже зашко­ див йому, зірвавши тільки з лівого боку панцер, а по дорозі й частину шолома та половину вуха. Всі ці прилади з великим брязкотом упали на зем­ С. Бродський. Ілюстрація лю, і Дон Кіхот опинився в до роману «Док Кіхот* дуже скрутному становищі. Але, ставши на стременах і націливши меча, він обома руками опустив його на голову біскайця з такою силою, що в того, не зважаючи на додушку, на яку саме впав меч, потекла кров із носа, з рота і з вух, неначе на нього ішала гора. Він не скотився з мула тільки тому, що вхопився за його шию, але вибився зі стремен і хутко випустив поводи з рук, після чого на­ ляканий ударом мул дременув у поле і за кілька скоків скинув свого хазяїна на землю. Дон Кіхот дивився на це цілком спокійно і, коли біскаець упав, зійшов із коня, швидко підійшов до свого супротив­ ника і, наставивши йому проти очей вістря меча, запропонував зда­ тися, а інакше грозився відтяти йому голову. Біскаець був такий приголомшений ударом, що не міг вимовити й слова, і справді зазнав би лиха, коли б жінки, що досі перелякано дивились на змагання з карети, не підійшли до засліпленого люттю Дон Кіхота та не почати благати помилувати біскайця і дарувати йому життя. На їхні благання Дон Кіхот урочисто відповів: Безперечно, прекрасні сеньйори, я з дорогою душею зроблю те, про що ви мене просите, ате з однією умовою, а саме - цей рицар повинен обіцяти мені поїхати до Тобоса, з’явитися від мого імені до незрівнянної сеньйори Дульсінеї і здатися на її волю. Наполохані та засмучені жінки не говорили більше нічого, не пи­ тали навіть, хто така Дульсінея, і обіцяли, що біскаець виконає всі його розпорядження. [...] Переклад Миколо Іванова

Завдання за рівнями 1. 2. 3. 4.

Які факти з біографії Сервантеса ви запам’ятали? Чому Сервантеса називають «великим одноруким»? Коли і за яких обставин написав письменник «Дон Кіхота»? Чи мав новоспечений лицар план дій, коли вирушав у подорож?

II 1. Чому «Дон Кіхот» можна назвати пародією на лицарський роман? 2. Яких традицій лицарства дотримується «премудрий гідальго»? 3. Про що мріяв Дон Кіхот, вирушаючи у подорож? 4. Назвіть головний конфлікт книги Сервантеса. 5. Як відносяться інші персонажі твору до «подвигів» мандрівного лицаря? 6. Доберіть цитати з роману Сервантеса до образу Дон Кіхота.

III 1. Чому образ Дон Кіхота можна назвати трагікомічним? 2. Які риси Дон Кіхота проявилися лід час його першої подорожі? 3. Як Дон Кіхот і Санчо Панса відносяться один до одного? Як герої впливають один на одного? 4. Складіть таблицю «Порівняльна характеристика образів Дон Кі­ хота і Санчо Панси».

IV 1. У чому сила і слабкість Дон Кіхота? 2. Яке почуття викликає у вас Лицар Сумного Образу? 3. Поміркуйте, чи міг мандрівний герой Сервантеса вибрати інший життєвий шлях? Який? 4. Висловіть своє ставлення до Дон Кіхота та Санчо Панси. Аргу­ ментуйте свою думку, наведіть відповідні цитати з тексту твору. 5. Яким ви побачили Дон Кіхота у творах різних видів мистецтва? З якою інтерпретацією Лицаря Сумного Образу ви не погодилися і чому? 6. Поміркуйте, що мав на увазі відомий учений А. Ейнштейн, який сказав про героя Сервантеса: «Дон Кіхот допомагав мені зберег­ ти моральні принципи в суспільстві циніків».

Індивідуальні завдання 1. Підготуйте візитку твору Сервантеса «Дон Юхот». 2. Запропонуйте своє розуміння героїв роману Сервантеса засобами того виду мистецтва, який вам найближче до душі (ілюстрація, ліплення, аплі­ кація, сценарій невеликої вистави про Дон Юхота, вірш тощо). 3. Напишіть твір-роздум на одну з пропонованих тем: «Чи потрібні донкіхоти сьогодні?», «У житті завжди є місце для подвигу», «Донкіхоти наших днів».

4. Створіть герб героя Дон КІхота. Які кольори ви використаєте на гербі персонажа? Як вони характеризують героя роману Сервантеса?

Р О ЗД ІЛ 5 БАРОКО І КЛАСИЦИЗМ

БАРОКО БАРОКО порт. Іа регтоіа Ьагоса - -пер ішиа неп/міви іиттї форми»; іт и; іниоссо - »дивний. іииернчй• XVI- XV/1 і т .

•

ж к р а їн і к о н т р а с з а м і с т и , е м о ц ій н іс т ь й о р а и(>:

• • •

поти* сдпості в протиріччях димнім; уніїіерсаіимісмп художнього мислення: н о с и . мння р с їїс п іи о і т е м а т и к и ;

•

/ш х о р и п ч а їт я у с к л а д н е н о ї

•

художньої нора ш ості (cu.uim.ti їм . і%.чиЬи мстифори. ант ит еш .

«<5 % \ •V

7.

Оо±. / V

Ч

Ч

"

алегорія); •

• •

»іш е р п а , пишна м ова; чуттєвість, динаміки, дидакт иш ; ж анри: р о н д о , и а О р и .-а і, с о п е ш , а к р о в ір ш і, Сч/риме, г р а ф іч н і в ір ш і, т р а г е д ія , п о б у т о в і, с а т и р и ч н і р о м а м и

м/ч/учкЬ*1 ЛЯЙ

Л*а * п е р і,!

І МІ<

ж* /У'/Г, Чине

\

Усі, хто побував на морі, звичайно, нам’ятають мушлі, що ле­ жать нросто на березі. Вони, як правило, дуже красиві, різноманітні за забарвленням і формами. Деякі з них можуть зберігати в собі до­ рогоцінну нерлину. У Євангелії від Матвія перли названі символом Царства Небесного: один купець, зачарований красою перлини, про­ дав усе, що мав, і нридбав безцінний самоцвіт (Мв.: 13:45-46). З давніх часів нерли високо цінують за ніжні нереливи кольору і загадковість. Вони бувають незвичайної, неправильної форми. Ці дивні, часом асиметричні форми нерлин називаються «бароковими»від назви однієї з найбільш цікавих епох в історії світової культури— бароко.

Мистецький напрям бароко набув поширення в європейській культурі в ХУІ-ХУН століттях (у деяких країнах до початку XVIII століття). Еноху бароко можемо порівняти з прекрасною мушлею, дві роз­ криті стулки якої є символом складної, суперечливої барокової сві­ домості, яка неначе розривалася на протиріччя, контрасти. Навіть сам термін «бароко* не має однозначного трактування. В італійсько­ му корені Ьагосо закладено значення «химерний, дивний, надмір­ ний*; деякі дослідники нринускають, що назва епохи походить від португальського іа реггоіи Ьагоса - «перлина неправильної форми*. На зміну заспокійливій, врівноваженій, гармонійній картині бут­ тя, створеній культурою Відродження, прийшла картина бурхливо­ го світу, що втратив внутрішню врівноваженість. Людина бароко переповнена суперечностями і постійною боротьбою зі своїми при­ страстями, з навколишнім природним і соціальним середовищем. Суперечності дивним чином поєднуються в культурі бароко: реаль­ ність та ілюзії, емоції та розум, матеріальне і духовне, природне і божественне, трагічне і комічне, піднесене і вульгарне тощо. Однак у цих протиріччях життя людина шукає єдність. Бароко зобразило уявлення нро складність, різноманітність, мін­ ливість і трагізм світу, відчуття життя як швидкоплинного відрізка, де панує сліпа доля. Людина в еноху бароко відчуває себе як мала тлінна піщинка у безмежності й нескінченості Всесвіту. У нашій мушлі епохи бароко захована перлина як образ найваж­ ливіших істин і найбільших цінностей даного напряму. Такими спе­ цифічними цінностями бароко можна вважати: універсальність ху­ дожнього мислення; посилення релігійної тематики, особливо тем, пов’язаних з мучеництвом, чудесами, виді­ ннями; емоційність образів; ношук єдності в ШІіМ **Я»** Ш.Ч».О. У*_г?** протиріччях життя. Література бароко відтворювала власний І»«» світ, метою якого було вразити читача. Баро­ ко прагнуло до надмірності у всьому, що, як Ь‘«с* -г. Г*ш>**~* і перлина неправильної форми, проявлялось у підкресленій, навмисній ускладненості ху­ *•*.#•*» є*Г~•••« *****»»И дожньої образності, красномовстві. Твори 'ои % *4* »«*-*•*4«« цього стилю характеризувались тяжінням до гіпербол, антитез, алегоричністю, символіз­ мом, поєднанням фантастики з реальністю, мотивами світу-лабіринту, хаосу, космізму тощо. Для поезії бароко властива навмисно Папороть ускладнена, вишукана форма: рондо, мадри­ (Йогаип Карст ) гал, сонет, акровірші, буриме, графічні ві­ рші, рядки яких утворювали малюнки (на­ приклад, вірш і- «хрести*, вірші-емблеми). 5

Найбільш яскраві представники бароко в літературі - іспанський драматург ІІ. Кальдерон, німецький ноет і драматург А. Гріфіус, німецький поет-містик А. Сілезіус, іта­ лійський поет Т. Тассо та ін. Живонису бароко властиві пиш­ ність, екстравагантний орнамент, па­ радність, сильні контрасти об’ємів, барвистість і динамічність маляр­ ських сюжетів, декоративна теа­ тральність, звернення до релігійних сюжетів, гінерболізоване зображення мучень святих або чудес. Бароковий натюрморт теж суперечливий: зобра­ жуються, наприклад, блискучі за ко­ УаоИак (Суєта суст) лористикою і технікою букети, вази з (Адріап вам Утрехт. 1642 р.) фруктами, а поруч — годинник (але­ горія скоромпнучості життя) і череп (алегорія неминучої смерті). Художники даного напряму праг­ нуть створити єдину всеохошпоючу картину світу, об’єднуючи в одне ціле людей, предмети, пейзаж тощо. Найбільш яскраво стиль бароко ви­ ражений в картинах італійського ху­ дожника М. Караваджо та фламанд­ ського живописця П. Рубенса. У скульптурі митців бароко хви­ лює не краса тіла як така, а краса Лютшст рухів, їх казкова грація (Л. Берніні). (М. Караваджо, бл. 1595 р.) Для музики бароко характерно створення циклічних форм (сона­ та, концерт), а також поява опери (Й.С. Бах, А. Вівальді). В архітектурі цього періоду пере­ важає тяжіння до ансамблю, куди входять не тільки окремі споруди і площі, а й вулиці, які підпорядко­ вуються одній монументальній спо­ руді. Майстер епохи бароко мислить як скульптор, і як архітектор, і як декоратор одночасно (Берніні «Собор святого Петра»). Собор святого П етра —серце В Україні культура епохи бароко Ватикану досягла свого найбільшого розквіту у XVII—XVIII ст. Чимало україн­ ських письменників писали в баро-

новому стилі: Мелетій Смотрицький, Лазар Баранович, Іван Величковський, Іоникій Галятовський, Радивилівський, Григорій Сковорода. На думку філософа-мандрівника, народного мислителя Г. Сковороди, піз­ наючи в собі вічні закони, людина неремагае злу волю й підіймається над тлінням, досягаючи істини, щастя й душевного спо­ кою. Бароко створило оригінальний культур­ ний простір (філософський, літературний, живописний, архітектурний), де не було рівноваги і п р о п о р ц і й н о с т і , а буяли бороть­ ба пристрастей, картини страждань, пиш­ ність художніх форм.

Григорій Сковорода (1722-1794) український мандрівний філософ

Луїс де Гонгора-і-Арготе (1561— 1627) Луїс де Гопгора-і-Арготе — іспан­ ський поет епохи Бароко. Упродовж тривалого часу вважався «незрозумі­ лим», «темним», недоступним просто­ му читачеві. Зацікавленість його твор­ чістю зародилася в ХХст. Твори Гопгори не були надруковані за життя. Ллє вже в першому виданні збірки віршів, що вийшла в рік смерті, він був назва­ ний «іспанським Гомером». Дон Луїс де Гопгора-і-Арготе народився та більшу частину життя прожив у Кордові. Його Портрет Луїса родина походила із старовинного шля­ де Гонгора-І-Арготе хетського рода. Початкову освіту поет Дієго Веласкес здобув в будинку свого батька в Апдалусії. У 15 років майбутній поет відправився у Саламанкський універ­ ситет, де вивчав право та вдосконалювався у танцях і фехтуванні, в 1580 року публікує свою першу поему. Певний час Гоигора-і-Арготе перебував па посаді ключника собору в Кордові, що не заважало його веселому та безтурботному життю. Через два роки його звинуватили перед єпископом Пачеко в тому, що він абияк ставиться до церков­ них справ, відвідує бої биків, запрошую додому' комедіантів і пише легковажні вірші. Ставши священиком, Гопгора-і-Арготе також не проявив особливої релігійності, очевидно, вважаючи свій сан лише засобом до існування.Був в почесним капеланом короля Філіппа ІП. Живуви при дворі в Мадриді, Гопгора-і-Арготе ие міг зробити

ґ

' кар’єру і постійно бідував. Щоби сплатити борги, йому доводилося навіть продавати речі. Поетичні твори Гопгора-і-Арготе, відомі переважно в рукописах, породили заклятих ворогів і відданих прихильників. За два роки до смерті, вже хворий і безпам’ятний, поет повернувся у рідну Кордову. В кінці життя Луїс де Гопгора опиняється в жахливому станови­ щі, віл практично пе має можливості виїжджати з будинку. У 1626 році у нього трапляється інсульт, віл практично втрачає розум. Коро­ лева посилає до нього своїх лікарів, але 23 травня 1627 року у Кор­ дові Гоигора вмирає в убогості. У грудні того ж року Хуап Лопес де Вікунья публікує першу збірку його віршів «Вигадування у віршах іспанського Гомера». Потім ця збірка була конфіскована інквізицією і не перевидавалася до 1633 року.

Гонгора-і-Арготе —центральна постать лірики бароко. Як і поезія Відродження, творчість Гонгора-і-Арготе розвивалась у двох планах. Він використовував два стилі - один зрозумілий і простий, другий складний і заплутаний, розрахований на вузьке читацьке коло. Було би помилкою вважати, що у перший період Гонгора-і-Арготе вико­ ристовував «зрозумілий» стиль, а в другий - «темний». Обидва стилі існували паралельно і навіть взаємодіяли, оскільки вони - елементи єдиної поетичної системи Гонгора-і-Арготе. Сонети Гонгора-і-Арготе, присвячені коханню й уславленню ж і­ ночої краси, побудовані на контрасті. Це контраст між життям і смертю, красою та неминучістю П знищення. Поезія Гонгора-і-Арготе оперує живописом і музикою, вона звер­ нена до зору та слуху. Дивовижна музичність віршів поета складає додаткове джерело їхнього художнього чару. Водночас Гонгора-іАрготе не просто живописує. Він намагається виділити найефектніші властивості предмета. Натомість прикметника він використовує для характеристики одного предмета інший предмет. Явища приро­ ди та людей, які йому потрібно означити, він зіставляє з коштовни­ ми металами - золотом, сріблом, порівнює з кристалом і мармуром. При цьому в дусі естетики бароко слово виявляється багатозначним. Складність і «темнота» мистецтва Гонгора-і-Арготе пояснюють­ ся не стільки глибиною висловлених у ньому ідей, скільки навмис­ ним прагненням поета ускладнити саму манеру їхнього вираження. У листі з приводу свого стилю Тонгора-і-Арготе пояснював, що він прагне до «темного» та заплуганого: його мистецтво повинно бути доступним лише невеликій кількості освічених знавців-аристократів, він пише для обраних. Поезія письменника оперує живописом і музикою, вона спрямо­ вана на візуальне та слухове відчуття. Явища природи та людей, яких він зображує, зіставляє з золотом, сріблом, порівнює з криста­ лом і мармуром. Гонгора-і-Арготе представляв бароко в його аристократичному варіанті. Дійсності він протиставляв ілюзорний світ, схожий на фе-

ерію й умовну декорацію. Створенню цього світу слугував і стиль поета, який започаткував цілий напрям в іспанській поезії, відомий нід назвою «ґонгоризм*. Українською мовою окремі твори Тонгора-і-Арготе переклали Л.Иервомайський, М. Москаленко, Михайла Ореста. Галерник На галері, на турецькій І до лави там прикутий, Руки на весло поклавши, Очі втупивши додолу, Він, драгутівський невільник, Біля узбереж Марбельї Нарікав нід звук суворий Ланцюга й весла своїх: «О святе існанське море, Славний береже і чистий, Коне, де незмірна безліч Сталася нещасть наморських! Ти ж бо є те саме море, Що прибоями цілує Краю батьківського мури, Короновані і горді. Про дружину принеси ти Вістку і скажи, чи щирі Плач її і всі зітхання, Що мені і тут лунають. Бо якщо полон мій справді Ще он лакує, як легко Ти могло б південні води Перлами перевершити! Дай же, о криваве море, Відповідь; тобі не тяжко Це вчинити, якщо правда, Що і води мають мову. Але ти німуй, о море, Якщо смерть її забрала; Хоч цього не сміє статись, Бо живу я поза нею, Бо прожив я десять років Без свободи і без неї В вічній каторзі при веслах Не вбиває сум нікого*. Враз потужно розгорнулось Шестеро вітрил гатерних, І звелів йому наглядач Всю свою ужити силу. Переклад Михайла Ореста

Працюємо

з

текстом

1. Про що йдеться мова в поезії Гонпора-І-Арготе «Галерник»? 2. На що нарікав невільник? 3. Як поет описує море? Зачитайте. 4. Що символізує море у творі? 5. Кого згадує галерник, за кого переживає? 6. Визначте основну тему та ідею твору іспанського поета. 7. Як змінюється інтонація вірша «Галерник» від його початку до кінця? Які рядки, на вашу думку, мають особливе емоційне навантаження? Чому? 8. Знайдіть риси стилю бароко в поезії «Галерник». 9. Які ключові образи в поезії «Галерник» створюють певну емоційну дина­ міку, напруження? Назвіть їх, поясніть свою думку.

Індивідуальне завдання За допомогою кольорів спробуйте передати почуття, що виникли у вас під час читання вірша Гонгори «Галерник». Поясніть, чому саме ці кольори ви обрали.

Джонн Донн (1 5 7 2 -1 6 3 1 ) Джон Донн - англійський поет епо­ хи бароко, автор пизки любовних ві­ ршів, елегій, сопстів, епіграм, а також релігійних проповідей. У 1610 р. Джон Донн створив цикл віршів під назвою «Священні сонети». Цим творам властива пристрасність і напруга почуття, яка була характер­ ною для ранньої любовної лірики До­ нна, лише тепер його кохання звер­ нене не до земної жінки, а до Бога. У «Священних сонетах» поет викорис­ тав також досвід релігійної медитації, яку розробив і ввів у ре­ лігійну практику християнської церкви засновник ордену єзуїтів Ігнатій Лойола (1491-1556). Для того, хто практикував таку фор­ му медитації, необхідно було відтворити у своїй уяві якусь сцену з Нового Заповіту, помістити себе серед дійових осіб, а потім про­ аналізувати свої переживання і зробити морачьний урок. Іноді Донн у «Священних сонетах» використовує цю ж схему.

Окрім значної кількості проповідей, до прозових творів Донна належать також памфлети «ІІсевдомученик» («Pseudo-martyr», 1610), «Ігнатій і його конклав» («Ignatius, His Conclave», 1611) і трактат «Біатанатос» («Bialhanatos», бл. 1611). Донн вважається засновником школи «метафізичної ноезії» в англійській Українською мовою окремі твори Донна переклали Д. ІІавличко, В. Коитілов, Л. Череватенко. V________________________________________________________________________________________________________________

)

ІЗ ЦИКЛ)' « С в я щ е н н і с о н е т и »

Сонет 19 Щоб мучить мене, крайнощі у всім З і й ш л и с я ; я - клубок із протиріч; В душі моїй зустрілись день і ніч; Веселий щойно - враз стаю сумним, Впадаю в гріх й розкаююсь у нім, Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч; Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч; Німий в мольбі, великий у малім. Я зневажав ще вчора небеса Молюсь сьогодні й Богові лещу, А завтра вже від страху затремчу Й набожність потім знов моя згаса. Коли тремтів від страху я - ті дні Спасіння, може, принесуть мені. Переклад Віктора Марача

Працюємо з текстом 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.

Виразно прочитайте сонет Дж. Донна. Які думки і почуття навіяв вам сонет 19? Визначте тему та ідею твору. За допомогою якого художнього засобу побудовано сонет? Яким ви уявляєте ліричного героя твору сонету № 19 Дж. Донна? Чому ліричний герой Дж. Донна називає себе «Я - клубок із протиріч»? Який мотив звучить у сонеті 19 Дж. Донна? Над чим пропонує замисли­ тись автор? 8. На які міркування про сенс життя налаштовує вас автор сонету?

Завдання за рівнями 1. Дайте визначення літературного терміну «бароко». 2. Назвіть основних митців епохи бароко та їх твори. 3. Розкажіть про основні віхи життя і творчості Л. Гонгора-І-Арготе. 4. Що вам відомо про життя Дж. Донна?

II 1. Поясніть виникнення назви слова «бароко». 2. У чому особливість мислення людини епохи бароко? 3. Як ви розумієте поняття «ґонгоризм»?

Ill 1. Спробуйте порівняти епоху Відродження та епоху бароко. 2. Доведіть, що сонет Дж. Донна - витвір епохи бароко.

IV 1. Поміркуйте, чим епоха бароко збагатила світову культуру. 2. Які почуття викликала у вас поезія доби бароко? 3. Чим збагатив вірш Гонгори «Галерник» ваші уявлення про епоху бароко?

Індивідуальне завдання Створіть свій опорний образ-символ епохи бароко і зобразіть його за до­ помогою будь-якого жанру (вірш, малюнок, ліплення, аплікація тощо).

КЛАСИЦИЗМ К Л А С И 1 1 И .< М І(и* І|№ < І І " ( Ї В ' - - -;чі

1

-

XVII - тгціяии XIX <м,

^ і ' 1*

К

у ім п

г і <<у ч і / ^

П 4 ^ 5 'С ''~ С '

Г а ф и И И к (Я І ^ О /І М * < іи р .-Ш І/ М іА ф У * ^ 1 Г ф і ( - н і ’і і р г і «*•< і. / ф » н і п

м о ї * « i i .u i

і і 'ґ л

т

і »«V г Л4*м#и» »мціТ тунши.4ллл • нгрміжжйнФсті # й

•ііі*V. мі««і* і «м

Класичний стиль для людини XXI століття перш за все асоцію­ ється зі строгою, монументальною архітектурною будівлею яскраво­ го білого кольору, де переважають чіткі лінії, прямокутні гармоній­ ні форми, вивірені пропорції, ясно виражена симетрія. Такий буди­ нок уособлює дух вишуканості і благородства, створює атмосферу витонченості й елегантності. Тож нашим образом літературного та мистецького напряму кла­ сицизму, який прийшов на зміну бароко в XVII- початку ХІХст., буде пропорційний, урочистий класичний будинок. Назва даного на­ пряму утворена від латинського «сіавзісив»- зразковий, адже митці цього періоду звертались до античних творів як вищого зразка, ета­ лону досконалості, незаперечного авторитету, що передбачає суворе дотримання непорушних правил, почерпнутих в естетиці давніх гре­ ків та римлян. Як цілісна система смакових уподобань класицизм сформувався в XVII столітті у Франції при королівському дворі, де панувала схильність до парадності й вишуканості, і звідти розповсю­ дився серед аристократичних кіл усієї Європи. Дах нашого класичного будинку є образом характерної для класи­ цизму пірамідальної свідомості. Класицизм проголосив абсолютний

культ розуму, ідею раціоналізму (від лат. «га#ш*- розум). Людина в еноху класицизму трактується насамперед як функція, як лан­ ка в розумній ніраміді світобудови. У кожному явищі художники класицизму прагнули побачити розумний центр, який визнавався вершиною піраміди і уособлював всю будівлю. Скажімо, в розумінні держави класицисти виходили з ідеї розумної монархії- корисної і потрібної всім громадянам. У творах цього напряму яскраво виражена повчальність, що по­ значається на виборі значущих тем і сюжетів, суспільної проблемати­ ки, суворому розподілі торої в на позитивних і негативних. Героями творів класицистів не ставав будь хто. Це завжди були знатні, родо­ виті, видатні, героїчні, моральні особистості, що вершать історію, за­ лучені у важливі історичні події. Внутрішній світ людини класицис­ тів цікавить менше, важливіші зовнішні діяння персонажа. Людина мислиться носієм певної важливої ідеї, яка визначає її сутність, що виливає на надуманість і схематичність характерів персонажів. Спо­ стерігається прагнення до вираження піднесених ідеалів, вічного і незмінного у світі, тому й неувага до індивідуальних особливостей, детичей. Головний конфлікт: боротьба почуття й обов’язку, підпоряд­ кування особистих інтересів громадським. Почуття в кінцевому ра­ хунку виявлялося переможеним. Така ідеалізація дійсності у творах класицистів неодмінно призводила до порушення життєвої правди. Обов’язковими елементами класичного стилю є колони. Як коло­ нада диктує ритмічну організацію внутрішнього простору архітек­ турної будівлі, так салю і художній твір, на думку класицистів, має будуватися на підставі строгих правил, структурно повторюючи ро­ зумність і впорядкованість самого всесвіту. Митці цього стилю прагнуть досягти гармонії форми і змісту, ясно­ сті викладу, чистоти мови і логічної організації літературного твору. Класицизм встановлює чітку ієрархію жанрів літератури, які ді­ ляться «високі* (трагедія, епопея, ода; їх сфера- державне життя, історичні події, міфологія, їх герої- монархи, полководці, лііфологічні персонажі, релігійні подвижники) і «низькі* (комедія, сатира, байка, які зображували приватне повсякденне життя людей серед­ ніх прошарків). Культура епохи класицизліу - це «золото століття» європейського театру. Класицистична драматургія затвердила так званий принцип «єдності місця, часу та дії», що означало: всі події відбуваються про­ тягом однієї доби, в одному місці і навколо однієї інтриги, централь­ ного конфлікту, в який втягнуті всі герої. Провідний жанр цього періоду- трагедія. Правда, після геніальних комедій Ж.-Б. Мольєра комедійні жанри теж стали вельми популярнилш. Видатні представники класицизму в літературі: драматурги II. Корнель, Ж. Расін, Ж.-Б. Мольер, Вольтер, автор байок Ж. Лафонтен, сатирик Н. Буало, прозаїки Дж. Свіфт і Ф. Ларошфуко. В українській літературі в силу історичних причин цей художній метод до кінця не сформувався. Елементи класицизму знаходимо у Феофана

ІІрокоповича, Івана Некрашевича, І. Котляревського, II. Гулака-Артемовського, иізніше (як неокласицизм) - у творчості неокласиків (М. Зеров, II. Филинович, М. Драй-Хмара, М. Рильський, ІО. Клен). В образотворчому мисте­ цтві класицизм нрагнув до за­ кономірностей, ясності, логі­ ки, краси, витончених форм, проповіді гармонійного ідеалу людської особистості. Ііайяскравіші представники живо­ пису даного періоду Н. ІІуссен і П. Рубенс. Скульптура енохи класи­ цизму відрізняється складніс­ тю форм, спокійністю поз, зверненістю до ідей античності (Е. Фальконе, Ж. Гудон). Увінчання Марії (П. Рубенс) Ознаки архітектури класи­ цизму - цродумана симетрич­ на композиція, урочистість, велич, симетричністю і монументаль­ ність форм. Строго дотримуються пра­ вильні природні пропорції, які, за за­ думом митців, повинні виховувати гармонійну особистість. Унікальне явище в архітектурі, яке виникло за часів античності і поширилося у добу класицизму,- колона, що стоїть окре­ мо. Безглузда з точки зору зручності і користі, ця форма відкрила унікальні Мадам (Ж. Гудон) можливості для організації простору. Одинока, але підкреслено ве­ лична колона, що урочисто височіє посеред площі, отри­ мала назву тріумфальної. Вона повинна була переконувати глядача, що земна слава не за­ вжди проходить безслідно. У блискучому ряду тріумфаль­ них колон хочеться особливо відзначити колону Траяна на римському форумі, Вандомську на однойменній площі та Триумфальну арку на площі Зірки в Парижі, НельсонівПлоща Зірки в Парижі, увіичана ську на Трафальгарській пло­ класичною Тріумфальною аркою. щі в Лондоні.

Незважаючи на відмінності, у бароко і класицизмі є й спільне, адже ці системи були своєрідною реакцією на кризу гуманістичних ідей енохи Відродження. Митці цих напрямків відкидати ідею гар­ монії, яка становила фундамент гуманістичної ренесансної концеп­ ції. Замість гармонії між людиною і суспільством мистецтво XVII ст. висунуло ідею служіння сильної особистості державі, замість гармо­ нії розуму і почуття- ідею підкорення пристрастей розуму.

Індивідуальне завдання Створіть свій опорний образ-символ доби класицизму і зобразіть його за допомогою будь-якого жанру (вірш, малюнок, ліплення, аплікація тощо).

Мольєр (1 6 2 2 -1 6 7 3 )

Мольср (Поклеп, Жап Батіст) — французький драматург. Роки життя ви­ датного драматурга Мольєра припали па складний період історії Франції. То був час народних повстань, зовнішніх воєн, зростання влади абсолютної монархії і зародження нового класу - буржуа. Великий французький драматург, те­ атральний діяч народився в Парижі 15 січня 1622 року в буржуазній сім’ї. Від батька мав успадкувати фах свого бать­ ка, придворного оббивальника або стати юристом. Та він вирішив стати актором. Професія актора вважалась пепочесною. Актори були прокляті церквою, їх пе дозволялося ховати на цвинтарі, якщо перед смертю вони не відрікалися від своїх) ремесла. Коли Мольер став иайвідомііпим письменником свого часу, Фран­ цузька Академія запропонувала йому стати академіком, але за умови, що віл порве з театральною діяльністю. Мольер не зрадив своїй профе­ сії, тому двері Академії залишилися назавжди зачиненими для нього. Початок театральної кар’єри Поклена був невдалим. Він організу­ вав разом із трупою друзів «Блискучий театр», але театр пе мав успіху. Врешті-решт він зазнав повного краху, і Поклей, котрий відповідав за фінанси театру, деякий час навіть сидів у борговій в’язниці. Зро­ зумівши свою помилку, вони вирішили покинути Париж, аби спро­ бувати щастя па периферії. Трупа перебувала у провінції 12 років, з 1646 до 1658 р. Спочат­ ку її спіткали серйозні невдачі. Публіка пе хотіла дивитися трагедії та віддавала перевагу італійським акторам, котрі грали імпровізова­ ні комедії масок. Загалом часи для театральних постановок були не

найкращі. У 1648-1653 рр. Францію охопило полум’я громадянської війни, що отримала назву Фронда. Класицисти вважали комедію низьким жанром. Комедія підпо­ рядковувалась розважальним завданням. Аристократичний глядач зневажливо ставився до комедії. Але ж паризька театральна трупа могла розраховувати на успіх, лише здобувши прихильність аристо­ кратів, інакше їй не бачити ні слави, ні грошей. Класицизм із його зневажливим ставленням до комедії стримував розвиток цього жанру Працюючи па провінції, Мольєр почав оволодівати принципами та прийомами комедійних жанрів, став писати сценарії для трупиУ 1658 р. трупа Мольсра повернулася у Париж. Вона представила перед Людовіком XVI та його двором трагедію Кориеля «Нікомед«. Знову трагедія - і знову невдача. Але Мольєр, бажаючи виправити вра­ ження, зразу ж після «Нікомеда« показав свою комедію «Закоханий лікар« на кшталт італійських комедій масок. Успіх був величезним. Король залишив трупу у Парижі, віддав їй театр Пті-Бурбон, виділив Мольєру щорічний пенсіон. Першою п’єсою для нового театру стала одноактова комедія «Ку­ медні манірниці«, яка мала шалений успіх Мольєр злісно висміює прагнення аристократії відгородитися від народу з допомогою умовної культури, химерної мови . Вороги вирі­ шили відімстити драматургові Трупу вигнали з Пті-Бурбоиу, а при­ міщення театру знесли з такою поквапливістю, що в ньому загинули декорації та костюми. Актори опинились на вулиці. Але вони не по­ кинули Мольєра, хоча їх і запрошували інші театри. Король виділив для трупи нове приміщення —зал у палаці Пале-Рояль. У цій будівлі Мольєр працюватиме до кіпця своїх днів. Мольєр дійшов висновку, що в комедію необхідно перенести мо­ ральну проблематику з трагедії з яка зображає сучасне життя зви­ чайних людей. Уперше ця ідея була втілена у комедії «Школа чо­ ловіків« (1661), за якою з’явилася ще яскравіша комедія «Школа дружин« (1662). У пих поставлено проблему виховання. Успіх п’єс показав, що вибраний напрям правильний. У «Школі дружин« пись­ менник приходить до створення нового жанру - «високої комедії«. На 1664-1670 рр. припадає найвищий розквіт творчості великого драматурга. Саме в ці роки він створив свої найкращі комедії «Тар­ тюф«, «Доп Жуан«, «Мізантроп«, «Скупий«, «Міщашш-шляхтич«. Останні роки життя у Мольєра загострилася давня легенева хво­ роба, яку можливо, він заробив ще в молоді роки, перебуваючи в тюрмі. Під час виконання ролі у п’єсі “Вигаданий хворий« у драма­ турга став напад кашлю і легенева кровотеча. Король вимагав при­ пинення виступу, але великий драматург відмовився, він помер через декілька годин після вистави у себе вдома. Так як акторів заборонялось ховати па кладовищах, тільки за­ вдяки клопотанню короля, Мольєра поховали вночі, в тій частині кладовища, де ховали нехрещепих дітей. У 1792 році його останки було перенесено в музей французьких пам’ятників, а в 1817 році пезахороиено на цвинтарі Пер Лашез у Парижі. Мольсрівська трупа була в 1680 р. об’єднана з трупою Бургунд­ ського готелю, внаслідок чого з’явився театр «Комеді Франсез« — «дім Мольєра«, як його й по сьогодні називають французи.

244

О Комедія «Міщанин-шляхтич» була написана Мольером за замовлен­ ням Людовика XIV. Передісторія її створення така. Коли в 1699 році в Париж нрибуло турецьке иосольство, король ирийняв його з казковою розкішшю. Однак турки, з Комедія — драматичний твір, у їхньою мусульманською стриманістю, якому засобами гумору та сатири ви­ не були в захопленні з приводу побаче­ криваються негативні суспільні та по­ ного ними. А турецький посол заявив, бутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людини чи що на коні його нана дорогоцінних ка­ менів більше, ніж на королі Франції. тварини. Тоді ображений король захотів нобачити на театральне дійство, у якому б висміювалися турецькі церемо­ нії. Такий був повштовх до створення п’єси. Спочатку Мольер при­ думав схвалену королем сцену присвяти в сан «мамамуші», з якої виросла надалі вся фабула комедії. Однак згодом, талановитий дра­ матург змінив первісний задум і коме­ Комічне - категорія, що характе­ дія, перестала бути сатирою на турець­ ризує той аспект естетичного освоєння кі звичаї, стала сатирою на сучасні вда­ світу, я к и й супроводжується сміхом чі дворянства й неуцтво дрібних без співчуття, страху і пригнічення. У комічній ситуації людина інтуїтивно буржуа. Більша частина п’єси «Міщаосягає невідповідність між неповно­ нин-шляхтич» написана прозою, ві­ цінним, недосконалим змістом яви­ ршований тільки вступ. ща і ного формою, яка претендує на Уперше п’єса була поставлена 14 повноцінність і значущість, між ви­ жовтня 1670 в шато де Шамбор при сокою метою і негідними засобами її дворі Людовика XIV. Пана Журдена досягнення. грав сам Мольер. Основні образи комедії. Г о л о в н и й герой твору - пан Журден, міщанин, котрий вирішив стати дворянином. Сорок років він жив у своєму світі й не знав ніяких протиріч. У нього все є, але Гумор - художній ирийом у тво­ йому не вистачає родовитості. Журден рах літератури або мистецтва, засно­ страждає від того, що його рід - це мі­ ваний на зображенні чого-небудь у ко­ щани. Він бачить, що аристократія ві­ мічному вигляді, а також твір літера­ тури, або мистецтва, що використовує діграє в суспільстві велику роль, і йому хочеться бути серед тих, хто, як йому цей ириііом. здається, має вишуканий смак, гарну освіту, може вільно спілкуватися із королем. Щоб бути схожим на аристократа, пан Журден кидає всі свої справи, береться вивчати музику, філософію, вправляеться у танцях і фехтуванні. Батько до­ рослої дочки, він, мов підліток, захоплюється обновами, вірить сло­ ву брехливого кравця, що завузькі панчохи, тісні черевики, костюм у квіточках - це саме те, що носять аристократи. Засліплений ідеєю стати шляхтичем, пан Журден знайомиться із графом-шахраєм Дорантом, пише ніжні листи, дарує коштовності маркізі-авантюристці Дорімені. Він вірить, що за допомогою цих сумнівних знайомств упритул підійде до своєї найзаповітнішої мети - стане шляхтичем. Усі, кого пан Журден наблизив до себе, з ким подружився, намага-

ються створити навколо нього атмосферу вишуканості, значущості його нерсони, всіляко підтримують його ідею. Але все це блюзнір­ ство спрямоване на те, щоб нан Журден оплачував нікому не потріб­ ні уроки, послуги, норади. Та попри всю дивакуватість поведінки, пан Журден показує себе зовсім не таким дурним, як декому здається. Він типовий буржуа, а тому дуже добре знає ціну грошам; природний розум підказує йому слова до маркізи; він чудово розуміє, що свого часу не здобув гарної освіти і дозволив би себе від­ шмагати, «аби тільки знати все те, Сарказм - зла й уїдлива насміш­ чого вчать у школі». ка, вищий ступінь іронії, троп і засіб Пана Журдена можна назвати ти­ комічності, в основі якого лежить го­ повим представником буржуазії, яка стрий дошкульний глум, сиовнений тільки-но почала зароджуватися. Не­ презирства. Сарказм заснований не вдовзі вона набере сили, оголосить лише на посиленому контрасті між тим, що мається на увазі і тим, що ви­ останній бій феодальному дворянству і словлюється, але і на безпосередньому переможе. Але і тоді, і потім, і за на­ навмисному оголенні того, що мається ших часів люди, що швидко розбагаті­ на увазі. На відміну від іронії сарказм ли і піднялися з «низів», мріяли і мрі­ нічим не прикритий. Це аморальні ятимуть прибитися до «пристойного то­ речі, різко негативні. вариства», знайти серед своїх пращурів хоч якого-небудь аристократа. Геніальність Мольера в тому, що за будь-яких часів його комедії залишаються актуальними, герої зрозу­ мілими, а їхні бажання, мрії, сподівання передбачуваними. Пані Журден - дуже поміркована, дуже практична жінка, тому вона добре розуміє, що головним у цьому житті є гроші. Дивне і навіть образливе для неї «перетворення» чоловіка вона пов’язує з тим, що він відійшов від свого звичного життя, намагаючись стати шляхтичем. Саме ж бажання, з погляду пані Журден, і стало для її чоловіка причиною життєвого краху: «Та ти зовсім з глузду з ’їхав, чоловіче! І всі вигадки почалися в тебе відтоді, як ти з цими аристо­ кратами злигався». Звичайно, пані Журден має рацію, вона цілком права у тому, що поведінка її чоловіка принижує поважну люди­ ну, робить пана Журдена не лише посміховиськом, а, найголовніше, майже повністю позбавляє його притаманного цій людині здорового глузду. Дворянсч’во у комедії представлене двома персонажами: граф Дорант і маркіза Дорімена. Граф Дорант має шляхетне походження, ви­ шукані манери, але при цьому авантюрист і шахрай, заради грошей готовий на будь-яку підлість. Дорант оббирає Журдена. Боязкий і позбавлений тих благородних якостей, якими повинен володіти дво­ рянин. Дорант за рахунок Журдена ладнає свої особисті справи. Він просто загубив свою честь. Дочка Журдена Люсіль і її наречений Клеонт - люди нового по­ коління. Люсіль отримала гарне виховання, вона любить Клеонта за його чесноти. Клеонт шляхетний не за походженням, а за своєю вдачею. Він чесний, правдивий, люблячий, діяльний, справедливий.

В образі Клеонта втілився ідеал класицизму: шляхетна людина, яка керується розумом та іншими чеснотами. Втратив можливість добре пожити (на широку ногу), але не втра­ тив бажання. У нього з рук ношш ли успадковані ним маєтки, фаль­ шиві коштовності він марнотратив. Він, но суті, вже і не граф, але залишилися звички, манери і претензії залишилися аристократично панськими. Засновник «високої комедії». «Міщан ин-шляхтич» - яскравий доказ того, що Мольєра справедливо називати авто­ ром високої комедії. Автор, описуючи смішні витівки своїх героїв, змушує глядачів робити серйозні висновки, адже комізм у п’єсі набли­ жений до сатири. Мольєр спрямовує свій сатиричний сміх і проти таких буржуа, як Журден, і проти таких аристократів, як Дорант і Дорімена. Мольєр виходить з моралі, яка видається йому загаль­ нолюдською, нриродною. Комедія Мольєра «Міщанин-шляхтич» ак­ туальна в наш час. І сьогодні можна зустрі­ ти сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути Афиша Мольєра 1 титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою. Мольєра в історії літератури прийнято відносити до представни­ ків класицизму. І дійсно, багато рис творчості великого комедіографа свідчать про його органічний зв’язок з Сатира — гостра критика чо­ цим літературним напрямом. гось, окремих осіб, людських груп чи Проте, підкоряючись основним за­ суспільства з висміюванням, а то й конам поетики класицизму, Мольєр гнівним засудженням вад і негативних зумів використовувати всі реалістичні явищ у різних ділянках індивідуально­ го, суспільного й політичного життя, можливості, допустимі в рамках цьо­ суперечних із загальнообов’язковими го напряму, а у ряді випадків геніаль­ принципами чи встановленими ідеа­ ний художник виходив з цих деколи лами. Походження своє веде від дав­ сором’язливих для нього рамок і ство­ ньоримської сатири. Художні засоби сатири - гротеск, пародія, іронія в рював достовірно реалістичні твори і різних літературних жанрах —поезії, образи, що зберігають своє значення і прозі, драматичній творчості. в наші дні. Типовість образів, уміння знайти в персонажах своїх творів найбільш істотні, соціально обумовлені межі змальовуваного їм людського характеру- ця основна межа ре­ алізму з великою силою виступає у всіх кращих комедіях Мольєра. Багато образів, створених їм, володіли такою широкою типовістю, що переросли рамки свого історичного періоду і придбали світове

прозивне значення. Своїх «героїв* Мольер оточує не вигаданою об­ становкою, в якій діють герої класичних трагедій, —він поміщає їх в типове життєве середовище, оточує типовими обставинами. В історію світової літератури Мольєр увійшов як засновник «ви­ сокої комедії*. Митець, точно дотримуючись обов’язкових канонів, що напували в драматургії, зумів створити досконалі комедії з на­ пруженим сюжетом і цікавими характерами. В основі сюжетів його комедій лежить класичний конфлікт між людськими пристрастями і здоровим глуздом, між реальністю і викривленим П розумінням героями твору. Мольєр добре знав, що подобається публіці, добре знав її смаки і створював п’єси, які мали велику популярність. Але його н’єси не тільки розважали глядачів. Мольєр, сміючись із людської дурості, ви­ ховує публіку, розкриває перед нею значення моральних цінностей. Мольєр нідніс жанр комедії на нову висоту. У Мольєра мотиви поведінки Іронія - художній троп, який ви­ обумовлені певним становищем люди­ ражає глузливо-критичне ставлення ни в суспільстві. Дехто прагне якнай­ митця до предмета зображення. краще влаштуватися в суспільстві, зба­ гатитися найчастіше за рахунок іншої людини і, як правило, нечесними методами. Викриваючи таких снритних людців, Мольєр весело сміється одночасно і з тих, хто дає себе піддурити. Мольєр обстоює в комедіях не лише вільнодумство («Тартюф»), а й тернимість до людини. За незначними винятками, його персонажі викликають у глядача не гнів, а веселий сміх. Класицизм з його презирливим ставленням до комедій стримував розвиток цього жанру. Мольєр - теж класицист за способом відо­ браження дійсності, але цей геніальний драматург вільно ставився до правил і норм, заявляючи, що люди новинні бути представлені в комедіях такими, якими вони є, щоб у дійових особах можна було пізнати сучасне суспільство; а якщо правила класицизму не допо­ магають цьому, на них не треба звертати уваги. Драматургію Мольєра відрізняє жанрове різноманіття. Мольєр створював чудові зразки й високої комедії, і фарсу, і комедій-балетів. Для розуміння місця Мольєра в розвитку французької літерату­ ри XVII в. надзвичайно важливо належним чином оцінити ту роль, що у його творчості грають матеріалістичні, життєствердні традиції культури Ренесансу. Мольєр вірив у високу шляхетність людини. За його переконан­ нями, здоровий глузд і щирість завжди перемагають. Українські ко­ рифеї театру на рубежі ХІХ-ХХ ст. охоче зверталися до сюжетів Мольєра. На основі п’єси «Міщанин-шляхтич» був створений сюжет «Мартина Борулі* Івана Карненка-Карого. Бичок з комедії Михайла Кронивницького «Глитай, або ж Павук» дечим нагадує Мольєрового Тартюфа. Леся Українка звернулася до образу Дон Жуана у «Камін­ ному господарі*.

Український контекст Українською мовою окремі твори Мольєра переклали В. Самійленко, І. Стешеико, М. Рильський, М. Кресан-Тобілевич та інші. П’єсу «Жорж Данией» переробив 1909 р. під назвою «Хоть з мосту в воду головою« М. Кропивпицький. Комедії «Тартюф«, «Скупий«, «Мігцаиии-шляхтич«, Витівки Скалена«, «Хворий, та й годі», «Кумедні ма­ нірниці», «Лікар не по своїй волі« ставилися в українських театрах.

М іхцанин-шляхтич ( уривки ) Комедія па п'ять дій Дія відбувається в Парижі, в господі папа Журдепа. ДІЯ ДРУГА ЯВА 4 Учитель філософії, пан Журдеп, учитель музики, учитель танців, учитель фехтування, лакей. Г1ан Ж у р д ен . Ах, пане філософе, ви прийшли саме вчасно із вашою філософією. Зробіть ласку, помиріть оцих добродив. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. В чім справа? Що сталося, панове? П ан Ж у р д ен . Та, бачте, посварилися зате, яке мистецтво вище: музика, танці чи фехтування... Ображали тут один одного... Мало до бійки не дійшло. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Ах, панове, чи ж можна так аж із шкури лізти? Та хіба ж ви не читали вченого трактату Сенеки «Про гнів»І Чи ж є що гіршого, ганебнішого за ту пристрасть, що робить людину подібною до лютого звіра? Хіба ж розум наш не повинен керувати всіма нашими почуттями? У чи тел ь т а н ц ів . Даруйте, пане! Але ж він ображає нас обох, ставлячись із таким презирством до танців, яких я навчаю, та до музики—його професії! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Серйозна людина не повинна зважати ні на які образи. Найкраща відповідь на них- стриманість і терпіння. У чи тел ь ф е х т у в а н н я . Вони такі нахабні, що прирівнюють свої професії до моєї! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Та чи ж варто хвилюватися через таку дрібницю? Люди не повинні сперечатися за суєтну славу... Мудрість та чесноти найкраще нас кваліфікують. У чи тел ь т а н ц ів . Я йому доводжу, що танці- така наука, яку всі повинні шанувати. У чи тел ь м у зи к и . А я кажу, що до музики людство споконвіку ставилося з повагою. У чи тел ь ф е х т у в а н н я . А я доводжу їм обом, що фехтуваннянайкраща і найнеобхідніша з усіх наук на світі. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. А що ж таке, на вашу думку, філософія?

Мені здається, що ви всі троє невігласи й нахаби! Та як ви смієте так самовпевнено базікати в моїй присутності, так безсоромно називати наукою речі, які не варті навіть того, щоб називатися мистецтвом! Це просто злиденне, жалюгідне ремесло вуличних борців, співаків та комедіантів! У чи тел ь ф е х т у в а н н я . Геть, собачий філософе! У чи тел ь м у зи к и . Геть, огидний педанте! У чи тел ь т а н ц ів . Геть, учена шкаио! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Щ о- о?! Ах ви ж, мерзенні шахраї!.. (Ки­ дається на них, і всі троє починають його бити). ІІан Ж у р д е н . Пане філософеї У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Поганці! Шахраї! Нахаби! П ан Ж у р д е н . Пане філософеї У чи тел ь ф е х т у в а н н я . Мерзенна тварюко! П ан Ж у р д е н . Панове! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Безсоромники! П ан Ж у р д е н . Пане філософе! У чи тел ь т а н ц ів . Сто чортів! Захілішений дурню! П ан Ж у р д е н . Панове! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Вражі душі! П ан Ж у р д е н . Пане філософе! У чи тел ь м у зи к и . Геть к бісу, зухвальцю! П ан Ж у р д е н . Панове! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Шахраї! Голодранці! Брехуни! Дурисвіти! П ан Ж у р д ен . Пане філософе! Панове! Пане філософе! Панове! Пане філософе! Всі вчителі, лупцюючи один одного, виходять. ЯВА 5 Пан Журден. лакей. Пан Журден. 0! Бийте один одного скільки влізе; я не втручати­ мусь; чого доброго, ще порвеш собі вбрання, вас рознімаючи. Дур­ нем був би я, коли б устряв у вашу бійку» щоб і мені ще нереиало! ЯВА 6 Учитель філософїі. пап Журден, лакей. У чи тел ь ф іл о с о ф ії (поправляючи комір). Вернімося до нашої лекції. П ан Ж у р д ен . Ах, пане, мені дуже прикро, що вони вас побили! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Пусте! Філософ до всього повинен ставити­ ся спокійно, сприймати речі просто. Я складу на них сатиру в стилі Ювенала. Ого, вона їм добре дошкулить! Та годі нро це. Чого, влас­ не, ви хочете вчитися? П ан Ж у р д ен . Всього, чого зможу: я ж страх як хочу зроби­ тися вченим! Така лють мене бере, тільки- но згадаю, що батько з матір’ю не вчили мене різних наук у дитинстві. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Ваші міркування дуже розумні; наш, sine

doctrina, vita est quasi mortis imago. Вам це зрозуміло, бо ви, зви­ чайно, знаєте латину? П ан Ж у р д ен . Атож, а ви, нроте, поясніть мені так, ніби я її зо­ веш не знаю. А що ж воно означає? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Це означає: «Без науки життя майже по­ дібне до смерті». ІІан Ж у р д е н . Тай мудра ж ота латина] У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Ви маєте якісь основи, якісь початкові на­ укові знання? П ан Ж у р д е н . Ну, звичайної Я вмію читати й писати. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. З чого ж ми з вами почнемо? Чи не хочете, я вас ночну вчити логіки? П ан Ж у р д е н . А що це за ш тука- логіка? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Вона вчить нас трьох процесів мислення. П ан Ж у р д е н . Хто ж вони такі, оці три процеси мислення? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Перший, другий і третій. Перший полягає в тому, щоб добре розуміти все на підставі універсалій; другий- у тому, щоб добре розбиратися в усьому на підставі категорій; і, на­ решті, третій —у тому, щоб складати правильні висновки за допо­ могою фігур: Barbara, Celarent, Darii, Fario, Baralipton тощо. П ан Ж у р д ен . Ех, та й слова ж які хитромудрії Ні, ця логіка мені не до смаку. Давайте вивчати щось цікавіше. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Хочете вчитися моралі? П ан Ж у р д е н . Моралі? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Так. П ан Ж у р д е н . Що ж вона розповідає, ота мораль? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Вона розповідає про щастя, вчить людей стримувати свої пристрасті і... П ан Ж у р д ен . Ні, це не для мене: я запальний, як тисяча чор­ тів, і ніяка мораль мене не стримає. Я волію гніватись та лаятись скільки влізе, коли маю на те охоту! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Ну, то, може, бажаєте нопрацювати над фізикою! П ан Ж у р д е н . А що воно таке ота фізика? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Фізика вивчає закони всіх природних явищ і властивості тіл, природу стихій, ознаки металів, мінералів, каміння, рослин і тварин, вона пояснює причини виникнення рай­ дуги, мандрівних вогнів, комет', зірниць, грому, блискавки, дощу, снігу, граду, вітрів та бурі. П ан Ж у р д е н . Тут щось забагато галасу та плутанини. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Ну, то чого ж я вас учити му? П ан Ж у р д е н . Навчіть мене орфографії. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Охоче. П ан Ж у р д е н . А потім навчіть мене, як його довідуватися, гля­ нувши в календар, коли саме буває місяць, а коли не буває. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Гаразд. Щоб виконати ваше бажання, роз­ глядаючи справу з філософського боку, треба почати все но порядку:

по- перше, треба вивчити всі властивості літер і спосіб їх вимовлян­ ня. Отже, я мушу валі зазначити, що літери поділяються на голосні, які звуться так через те, що визначають звуки голосу, та на приголо­ сні, які звучать при голосних. Вони потрібні для того, щоб показати різні зміни звуків. Існує п’ять голосних літер, або голосових звуків: а, є, і, о, у. ІІан Ж у р д е н . Це все я розумію. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Щоб вимовити звук а, треба широко роз­ крити рота: а. ІІан Ж у р д е н . А, а. Так. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Звук є треба вимовляти, наближаючи нижню щелепу до верхньої: а, є. ІІан Ж у р д е н . А, є, а, є. Так, так. Та й цікаво жі У чи тел ь ф іл о с о ф ії. А щоб вимовити звук і, треба ще більше наблизити щелепи, витягаючи куточки рота аж до вух: а, є, і. П ан Ж у р д е н . А, є, і, і, і, і. Такі Хай живе наука! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Щоб вимовити звук о, треба трохи розкри­ ти щелепи і зблизити куточки губ: о. П ан Ж у р д ен . О, о. Авжеж, так, нравда! А, є, і, о, і, о. Просто— чудої А, о, і, о. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Рот набирає форми кружальця, що нага­ дує собою літеру 0. П ан Ж у р д е н . О, о, о. Ваша правда. О. Як добре, коли дечого навчишся! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Щоб вимовити звук у, ми майже стиска­ ємо зуби, витягаємо губи вперед і стуляємо їх трохи, але не дуже міцно: у. П ан Ж у р д е н . У, у. Ай справді так. У. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Обидві ваші губи витягаються внеред так, ніби ви робите гримасу. Ось чому, коли вам схочеться посміятися з кого, скривити йоліу міну,- вам досить тільки вимовити: у. П ан Ж у р д ен . У, у. Правда, нравда! Ах! І чого ж то не вчився я раніше, щоб усе це знати! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Завтра ми розглянемо інші літери —при­ голосні. П ан Ж у р д е н . І вони такі ж цікаві, як і оці? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Безперечно. Ось, наприклад, щоб вимови­ ти приголосну д, треба тільки кінчиком язика доторкнутися верхніх зубів: да. П ан Ж у р д е н . Да, да. Так. АхІ Дивна річі Дивна річ! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. А коли схочете вимовити ф, притисніть верхніми зубами нижню губу: фа. ІІан Ж у р д ен . Фа, фа. Таки нравда! Ах, матінко ж моя й батеч­ ку! Не добрим словом вас згадую! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. А щоб вимовити р, треба підперти кінчи­ ком язика піднебіння, проте силою дихання язик щоразу поверта­ ється на попереднє місце, що спричиняється до невеличкого трелі-

тіння: р, ра. ІІан Ж у р д ен . Р, р, ра, р, р, р, р, р, ра. А таки правда. Ах, який же ви молодецьі А я? Скільки часу я прогайнував! Р, р, р, ра. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Я поясню вал усі тонкощі цієї вельми ці­ кавої науки. ІІан Ж у р д е н . Будьте такі ласкаві! А тепер я маю сказати вам дещо під секретом... Я закохався в одну вельможну даму і нрошу вас дуже- допоможіть мені написати до неї ніжну записочку; я хочу П кинути цій дамі до ніг. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Гаразд. П ан Ж у р д е н . Адже ж це буде ґречно? Чи не так? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Звичайно. Ви хочете написати до неї ві­ ршами? ІІан Ж у р д е н . Ні, ні, навіщо віршами! У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Ага! Ви волієте нрозою? П ан Ж у р д е н . Ні, не хочу я ні прози, ні віршів. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Але ж конче треба щось: чи одне, чи друге. П ан Ж у р д е н . Чому? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. А тому, нане, що ми можемо висловлюва­ ти наші думки тільки прозою або віршами. П ан Ж у р д е н . Тільки прозою або віршами? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Так, нане. Все, що не проза, - вірші, а що не вірші - проза. П ан Ж у р д е н . А коли ми розмовляємо, - це що ж таке? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Проза. П ан Ж у р д ен . Що? Коли я кажу: «Ніколь, принеси мені пан­ тофлі та нодай мені мого нічного ковпака»,- то це нроза? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Так, нане. П ан Ж у р д ен . Сто чортів! Сорок років з гаком розмовляю я нро­ зою, а мені таке ніколи й на думку не спадало. Велике, велике вам снасибі, що пояснили. Отож я хотів би їй написати: «Прекрасна маркізо, ваші чудові оченята віщують мені смерть від кохання». То чи не можна ці самі слова сказати галантніше? Знаєте, ну, якось делікатніше висловитися? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Напишіть, що полум’я її очей обернуло в ноніл ваше серце, що ви і вдень і вночі терпите через неї жорстокі... П ан Ж у р д ен . Ні, ні, ні, нічого такого я не хочу. Я хочу напи­ сати їй тільки те, що я вам сказав: «Прекрасна маркізо, ваші чудові оченята віщують мені смерть від кохання». У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Треба було б написати докладніше. П ан Ж у р д ен . Ні, кажу ж вам! Я хочу, щоб у листі були саме ці слова. Тільки треба розставити їх як слід, но - модному, так, щоб вийшло делікатно, як нині заведено. Будьте такі ласкаві, навчіть мене, як найкраще це зробити. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. їх можна насамперед написати й так, як ви самі сказали: «Прекрасна маркізо, ваші чудові оченята віщують мені смерть від кохання». Або: «Від кохання смерть мені віщують,

прекрасна маркізо, ваші чудові оченята*. Або: «Ваші оченята чу­ дові від кохання мені віщують, нрекрасна маркізо, смерть*. Або: «Смерть ваші чудові оченята, прекрасна маркізо, від кохання мені віщують». Або ж: «Віщують мені ваші оченята чудові смерть, нрекрасна маркізо, від кохання*. П ан Ж у р д е н . А як же воно найкраще? У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Найкраще так, як ви самі сказали: «Пре­ красна маркізо, ваші чудові оченята віщують мені смерть від кохання*. П ан Ж у р д ен . От так штука] Ніколи нічого не вчився, а вийшло відразу добре. Щиро вам дякую і прошу вас прийти завтра трохи раніше. У чи тел ь ф іл о с о ф ії. Не турбуйтесь, я не занізнюсь.... ДІЯ ЧЕТВЕРТА ЯВА 1 Дорімена, пап Журден, Дорапт, трос співакі-в, лакей. Д о р ім е н а. 0 Доранте! Та це ж розкішний бенкет! Пан Журден. Ви глузуєте з мене... Я волів би запропонувати вам щось достойніше вас, нані! Дорімена, пап Журден, Дорант і трос співаків сідають до столу. Д о р ан т. Пан Журден має рацію, маркізо, і я йому дуже вдячний за те, що він так гостинно вітає вас у себе. Я цілком погоджуюся з ним, що обід цей не гідний вас, маркізо. Я сам його замовляв, проте, мушу признатися, я далеко не такий досвідчений у цих справах, як наші друзі, а через те й обід цей не досить вишуканий. Людина, що має витончений смак, знайде в ньому багато недоліків... 0, коли б за цю справу взявся Даміс, то все було б як слід: на всьому відбилася б його елегантність і глибоке знання справи, він сам вихваляв би кожну страву, і зрештою ми були б змушені визнати за ним високий талант до науки смачно попоїсти. Він розповів би вам багато й вельми крас­ номовно про цей підрум'янений хліб із золотистою скоринкою, що так м'яко хрумтить нід зубами; про тонке, ніжне, немов оксамит, вино з чудовим ароматом; про баранячу лопатку, нашпиговану петрушкою; про нормандську телятину - білу, соковиту, що так і тане в роті; про куріпок, що так чудово пахнуть; і як про вінець усього- про бульйон з блискітками жиру та про молоду ситеньку індичку, обкладену голу­ бами й прикрашену білими цибулинками та цикорієм. Що ж до мене, то, на жаль, мушу вам нризнатися, - я великий профан у цій справі, і, як дуже влучно висловився пан Журден, я волів би запропонувати вам щось багато достойніше вас, маркізо. Д о р ім е н а. Я їм з великою насолодою,- оце вам відповідь на ваші компліменти. ІІан Ж у р д ен . Ах, які чудові ручки! Д о р ім е н а. Руки найзвичайнісінькі, пане Журдене; ви, мабуть, хочете сказати- цей діамант? О, він і справді чудовий! ІІан Ж у р д ен . Я, маркізо? Воронь боже, щоб я що говорив про

ньогої Це було б негідно шляхетної людини; до того ж цей діаманттака дрібничка... Д о р ім е н а. Ви дуже вибагливі. ІІан Ж у р д е н . Ви надто ласкаві... ЯВА 5 Пап Журден, Ков’сль переодягнений. К о в ’є л ь . Шановний добродію, не знаю, чи маю я честь бути вам знайомим? ІІан Ж у р д ен . Ні, добродію. К о в ’єл ь (показуючи рукою на фут від підлоги). А я вас нам’ятаю, як ви були ще отакенький. ІІан Ж у р д е н . Мене? К о в ’єл ь . Атож. Ви були наймиліша дитина в світі, і всі дами брали вас на руки, щоб поцілувати. ІІан Ж у р д е н . Щоб ноцілувати? К о в ’єл ь . Атож. Я був великим другом вашого нокійного батька. ІІан Ж у р д е н . Мого покійного батька? К о в ’єл ь . Атож. То був справжній чесний шляхтич. П ан Ж у р д е н . Як ви сказали? К о в ’єл ь . Я кажу, що він був справжній чесний шляхтич. П ан Ж у р д е н . Мій батько? Ков’єль. Атож. Пан Журден. Ви його добре знали? К о в ’ є л ь . Ще б пак! П ан Ж у р д е н . І ви його такого й знали? То був шляхтич? К о в ’єл ь . Звичайно. ІІан Ж у р д е н . Он як можна вірити людямі К о в ’єл ь . А що? П ан Ж у р д е н . Знайшлися такі йолопи, які запевняють мене, що він був крамарем! К о в ’єл ь . Ваш батько- був крамарем! То все лихі язики пле­ туть! Та він зроду не крамарював. Просто як людина надзвичайно привітна й послужлива,- до речі, він добре розумівся на різному крам і,- батько ваш охоче вибирав той крам по різних місцях, на­ казував приносити до себе додому, а потім уже роздавав його своїм приятелям за гроші. П ан Ж у р д ен . Яв захопленні, що познайомився з вами: ви їм посвідчите, що мій батько був шляхтичем. К о в ’єл ь . Я ладен це підтвердити перед цілим світом. ІІан Ж у р д ен . Щиро вам дякую! А в яких справах довелося вам завітати до наших країв? К о в ’єл ь . З того часу, як я товаришував з вашим покійним бать­ ком ,- а він, як я вже сказав вам, був справжнім шляхтичем,— я встиг об’їздити цілий світ. П ан Ж у р д е н . Цілий світ? К о в ’єл ь . Атож. ІІан Ж у р д е н . А це, мабуть, дуже датеко звідси? К о в ’єл ь . Та вже звісно... Всього чотири дні, як я повернувся з

довгої мандрівки; мене завжди цікавило все, що стосується вас, а тому я й зараз заїхав сюди, щоб повідомити вам дуже приємну для вас новину. П ан Ж у р д е н . Яку ж то? К о в ’є л ь . Чи знаєте ви, що син турецького султана завітав до на­ шого міста? ІІан Журден. Я? Ні. К о в ’є л ь . Та невже? З ним разом і шинний ночет; всі збігаються на нього подивитися; його вітають і вшановують у нас як дуже ви­ соку особу. П ан Ж у р д е н . А я цього й не знав. Ков’єль. Найважливіше для вас- те, що він закохався у вашу дочку. П ан Ж у р д е н . Син турецького султана? К о в ’є л ь . Атож. І хоче її сватати. П ан Ж у р д е н . Її сватати? Син турецького султана? К о в ’є л ь . Син турецького султана хоче стати вашим зятем. Сьо­ годні заходжу я до нього, розмовляю з ним цро те, про се, звичайно, турецькою мовою- я знаю її досконало,—коли це він мені й каже: «Акчіам крок солер онш алла мустаф гіделум аманахем варахші уссере кар- булат?»- тобто: «Чи не бачив ти молодої вродливої ді­ вчини, дочки нана Журдена, паризького шляхтича?» П ан Ж у р д е н . Син турецького султана так і сказав про мене? К о в ’є л ь . Еге. І коли я відповів йому, що знаю вас дуже добре і бачив вашу дочку, то він мені на це: «Ах, марабаба сахем!»- тобто: «Ах, як я закохався в неї»? П ан Ж у р д е н . «Марабаба сахем» означає: «Ах, як я закохався в неї!» К о в ’єл ь . Атож. ІІан Ж у р д е н . Дуже вам дякую за те, що сказали. Я сам ізроду не додумався б, що «Марабаба сахем» означає: «Ах, як я закохався в неї! Яка хороша ця турецька мова! К о в ’є л ь . Така нрехороша, що важко уявити. А чи ви знаєте, що означає «Какаракамушен»? ІІан Ж у р д е н . «Какаракамушен»? Ні. К о в ’є л ь . Це означає: «Моя душко»! ІІан Ж у р д е н . «Какаракамушен» означає «моя душко»? К о в ’є л ь . Атож. П ан Ж у р д ен . Чудасія! «Какаракамушен»- «моя душко»! Хто б же міг таке подумати?! От так штука! К о в ’є л ь . Дозвольте ж мені довести справу до кінця. Отож він прибув сюди просити у вас руки вашої донечки, а щоб його майбут­ ній тесть був гідний такого вельможного зятя, він - з ласки своєїнадає вам звання «мамамуші»,—це в них такий високий сан у їхній країні. П ан Ж у р д е н . «Мамамуші»? К о в ’є л ь . Атож, «мамамуші», тобто по- нашому- паладин. Пала­ дини- це стародавні... ну... одне слово, наладин. Це найночесніший сан у цілому світі,- таким чином, ви зрівняєтеся з найвидатнішими

вельможами на землі. П ан Ж у р д ен . Син турецькоіч» султана робить мені велику честь. Прошу вас, проведіть мене, будьте ласкаві, до нього, щоб я міг по­ дякувати йому особисто. К о в ’є л ь . Навіщо? Він салі завітає до вас. П ан Ж у р д е н . Він сам завітає до мене? К о в ’ є л ь . Авжеж, і нривезе з собою все, що погрібне для церемо­ нії вашого висвячення. П ан Ж у р д е н . Ач, який він прудкий! К о в ’є л ь . Його кохання не має сил чекати. П ан Ж у р д е н . Одне мене бентежить... Дочка моя страх яка впер­ та: закохалася по самісінькі вуха в такого собі Клеонта та ще й при­ сягається, що вийде заміж тільки за нього. К о в ’є л ь . Вона передумає, тільки- но гляне на сина турецького султана. До того ж уявіть собі, який дивний випадок! Син турецького султана напрочуд схожий на того Клеонта. Я й о т бачив, мені його показали... Кохання, яке вона відчуває до одного, дуже легко може перескочити на іншого, і... Та я чую, він наближається. Ось і він салі. ЯВА 6 Клеонт у турецькому вбранні: три пажі, що несуть поли його каптана: пан Журден. Ков’сль. К л еон т. Амбусахім окі бораф, Жордіна, саламалекії К о в ’єл ь (до п ан а Ж у р д е н а ). Це означає: «Пане Журдене, не­ хай серце ваше цвіте цілий рік, як трояндовий кущ!» То звичайне привітання в їхній країні. П ан Ж у р д ен . Я покірний слуга їхньої турецької високості. К о в ’є л ь . Карігар камботб устін мораф. К л еон т. Устін йок катамалекі басум басе алла моран! К о в ’є л ь . Він каже: «Нехай пошле вам небо силу лева і мудрість гадюки!» П ан Ж у р д е н . їхня турецька високість роблять мені надто вели­ ку честь, і я бажаю їм найбільш о т щастя та доброї долі! К о в ’є л ь . Осса бінамен садок бабатлі оракаф урам. К л еон т. Бель-мен. К о в ’є л ь . Він каже, щоб ви мерщій ішли з ним готуватися до це­ ремонії; він бажає швидше побачитися з вашою дочкою й справити весілля. П ан Ж у р д ен . І все це він сказав двома словами? К о в ’є л ь . Еге: то вже така турецька мова, що кількома словами можна сказати дуже багато. Йдіть же мерщій за ним! ЯВА 7 Ков’сль сам. К о в ’є л ь . Х а-ха-хаі.. Ну й комедія, слово честІЇ Ох і дурень!.. Та коли б він вивчив свою роль напам’ять, то й тоді не зіграв би її краще. Х а-ха-ха!

ЯВА 9 ТУРЕЦЬКА ЦЕРЕМОНІЯ Муфтій, дервіші, турки- помічники муфтія, що співають і танцюють. ПЕРШИЙ ВИХІД БАЛЕТУ Шестеро турків урочисто входять під музику по двоє на сцену. Вони не­ суть три килими і. протанцювавши кілька фігур, піднімають їх високо вгору. Інші турки, співаючи, проходять під тими килимами і стають по обидва боки сцени. Муфтій з дервішами закінчує цей похід. Потім турки простилають на підлозі килими і стають на них навколішки. Муфтій з дервішами стає посередині, і в той час. коли муфтій різними жестами та гримасами, але без слів, прикликає Могомета, турки- помічники па­ дають долілиць, співаючи «Аллі», потім здіймають руки до неба, співаючи «Алла»; вся ця церемонія повторюється кілька разів до кінця молитви, після чого всі вони підводяться, співаючи «Алла екбер», а двоє дервішів ідуть до пана Журдена. ЯВА 10 Муфтій, дервіші, турки, що співають і танцюють; пан Журден у турець­ кому вбранні, з поголеною головою, без тюрбана й без шаблі. М уфтій (до пана Журдена). Коли ти знай — Відповідай, Коли не знай Мовчай, мов чай. Я тут муфтій, А ти, хто ти? Не розібрай? Мовчай, мовчай! ЯВА 11 Муфтій, дервіші, турки, що співають і танцюють. М уф тій. Скажіть, турки, хто він іста? Анабаптиста? Т у р к и . Йок. (Ні тур.) М у ф т ій . Цвінгліста? Т у р к и . Йок. М уф тій . Кофіета? Т у р к и . Йок М уф тій . Гусита? Мориста? Фроніста? Т у р к и . Йок. М уф тій . Йок, йок, йок. Він поганець? Т у р к и . Йок. М у ф т і й . Лютеранець? Т у р к и . Йок. М у ф т і й . ІІуританець? Т у р к и . Йок. М уф тій Т у р к и .

М уф тій. Браміна? Мофіна? Зурина?. Т у р к и . Йок, йок, йок М уф тій. Йок, йок, йок. Магометана? Магометана? Т у р к и . Гі, валла (їй-богу)'. Гі, валлаї М уф тій. Як його звати? Як його звати? Т у р к и . Джіурдіна, Джіурдіна. М уф тій, (підплигуючи). Джіурдіна? Джіурдіна? Т у р к и . Джіурдіна, Джіурдіна. М уф тій. Маг омета за Джурдіна Я проситиму щоднини. Щоб зробити паладина З Джіурдіна, з Джіурдіна. Дам тюрбана й шаблю нині Й відішлю на бригантині Захищати Палестину. Маг омета за Джурдіна Я проситиму щоднини. (До турків). Добрий турок Джіурдіна? Т у р к и . Гі, валла, гі, валла! М уфтій (танцюючи й співаючи). Га-ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба­ ла-даі Т у р к и . Га-ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба-ла-даІ ЯВА 12 Турки, що співають і танцюють. ЯВА 13 Муфтій, дервіші, пан Журден, турки, що співають і танцюють. ДРУГИЙ ВИХІД БАЛЕТУ Муфтій повертається у величезному святковому тюрбані, прикрашено­ му чотирма або п’ятьма рядками засвічених свічок; за ним двоє дервішів у гостроверхих шапках, теж прикрашених засвіченими свічками, несуть Коран. Двоє інших дервішів вводять пана Журден а і ставлять його на­ вколішки так, щоб він руками доторкався землі, а спина його служила пюпітром для Корана; муфтій кладе йому на спину Коран і знову починає, кривляючись, прикликати Магомета: то насуплює брови, то б'с раз по раз рукою по Корану, то швиденько перегортає сторінки, після чого, зводячи очі й підносячи руки до неба, він голосно вигукує: «Гу!» Під час цієї другої церемонії, турки помічники то нахиляються, то випростуються, теж спі­ ваючи: «Гу, гу, гу!» ІІан Ж урден (після того, як у нього зняли Коран зі спини). Уфі.. М уф тій (до пана Журдена). Ти не шахрай? Т у р к и . Ні, ні, ніі М уф тій . Ти не брехай? Т у р к и . Ні, ні, ніі М уф тій , (до турків). Тюрбан йому дай!

Т у р к и . Ти не шахрай? Ні, ні, ні! Ти не брехай? Ні, ні, ні! Тюрбан йому дай! ДІЯ П'ЯТА ЯВА І Папі Журден. пан Журден. П ан і Ж у р д е н . Ах, боже мій милосердний! Ой лишенько! На кого ти схожий! Що ти на себе нап’яв? Чи не зібрався ти часом до маскараду? Та кажи ж нарешті, що це все означає? Хто тебе так ви­ чепурив? П ан Ж у р д ен . Чи чувано коли таке зухвальство! Розмовляти так з «мамамуші»? П ан і Ж у р д ен . Що ти сказав? П ан Ж у р д ен . Так, так, тенер усі повинні мене поважати. Мене щойно зроблено «мамамуші». Чула? П ан і Ж у р д ен . Ще що вигадай! «Мамамуші»? П ан Ж у р д ен . «Мамамуші», кажу ж тобі. Я - «мамамуші»! П ан і Ж у р д ен . А що це за звір такий? П ан Ж у р д ен . «Мамамуші»- це ио -нашому «паладин». П ан і Ж у р д ен . Балазень? Ти таки й справді блазень! Чи не за­ писався ти часом на старість до балету?! П ан Ж у р д ен . От дуреля! Я каж у- паладин, розумієш? Це такий високий сан. Мене щойно висвятили на нього з цілою церемонією. П ан і Ж у р д ен . З якою ж то церемонією. П ан Ж у р д ен . Магомета за Жордіна Я проситиму щоднини... П ан і Ж у р д ен . Що ж воно означає? П ан Ж у р д ен . Ж ордіна- означає Журден. П ан і Ж у р д ен . Ну, нехай Журден. Ну, та й що з того? П ан Ж у р д ен . Щоб зробити паладина із Жордіна... П ан і Ж у р д ен . Як? П ан Ж у р д ен . Дам тюрбана й шаблю нині. П ан і Ж у р д ен . Що таке? П ан Ж у р д ен . Й відішлю на бригантині Захищати Палестину. П ан і Ж у р д ен . Що ти верзеш? П ан Ж у р д ен . Бийте, бийте- не жалійте! П ан і Ж у р д ен . Що це за мова така чудернацька? П ан Ж у р д ен . Не сгидатись, не кричати, Коли хочеш паном стати! П ан і Ж у р д ен . Та що ти мелеш? П ан Ж урд ен (співаючи й пританцьовуючи). Га-ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба-ла-даІ (Падас додолу). П ан і Ж у р д ен . Ой боже ж мій милосердний! Чоловік мій з глуз­ ду з’їхав! П ан Ж урд ен (підводиться й виходить). Цить, нахабо! Мусиш з повагою ставитися до пана «мамамуші»!. П ан і Ж урд ен (сама). Де він розум свій втратив? Побіжу ж я за ним... Крий боже, ще на вулицю вискочить! (Побачивши Доріме-

ну її Доранта). Ой лишенької Вас іще тут бракувало! 3 усіх боків біда! ЯВА З Пан Журден. Дорімена, Дорашп. До р а н т . Шановний пане, ми з маркізою прийшли висловити вам нашу повагу і привітати вас із новим саном. Ми хочемо потішитися разом з вами з нагоди шлюбу вашої дочки з сином турецького султана. ІІан Ж урд ен (вклоняючись по-турецькому). Вельможний пане, зичу вам силу гадюки й мудрість лева. Д о р ім е н а. Я маю приємність, добродію, одна з перших приві­ тати вас із тим високим саном, що його ви досягли собі на славу. ІІан Ж у р д е н . Шановна пані, зичу вам, щоб ваш трояндовий кущ цвів протягом цілого року. Я вам безмежно вдячний за те, що ви завітали мене вшанувати, і невимовно радий, що бачу вас знову в своїй господі та що можу покірно просити вас пробачити зухвалий вибрик моєї жінки. Д о р ім е н а. То пусте! Я охоче прощаю їй її гнів. Ваше серце, ма­ буть, дуже дороге для неї, і немає нічого дивного в тому, що, «воло­ діючи таким скарбом, вона завжди в тривозі. ІІан Ж у р д ен . Серце моє належить тільки вам, маркізо. Д о р ан т. Ви бачите, маркізо, що пан Журден не з таких людей, яких засліплює щастя: високий сан не заважає йому пам’ятати своїх друзів. Д о р ім е н а. Це ознака вельми шляхетної душі. Д о р ан т. А де ж йоге турецька високість? Ми хотіли б як ваші друзі засвідчити нашу пошану і йому. ІІан Ж у р д ен . Ось він іде. Я вже послав по дочку, щоб вона від­ дала йому свою руку. ЯВА 4 Пап Журден. Дорімена, Дорант. Клеоит. переодягнений турком. Д оран т (до Клеоита). Ваша високість, ми як друзі вашого ша­ новного тестя завітали сюди, щоб засвідчити вам нашу глибоку по­ шану та найпокірнішу відданість. П ан Ж у р д е н . Де ж отой перекладач, щоб відрекомендувати вас принцові й перекласти йому все, що ви маєте сказати? Ось ви почу­ єте, як він вам відповідатиме: він чудово розмовляє по-турецькому. Агові Та де ж це він до дідька подівся? (До Клеоита). Струф, стріф, строф, страф. Цей вельможний пан- гранде сеньйоре, гранде сень­ йоре, гранде сеньйоре, а ця шляхетна пані- гранда Дама, гранда дама... (Бачачи, що принц його не розуміє). Ага! (До Клеоита. показуючи на Доранта). Вельможний пане, він- французький «мамамуші», а ця дам а- французька «мамамушка». Ясніше висловитись я не можу... Нарешті! Ось і перекладач. ЯВА 5 Пан Журден. Дорімепа, Дорант. Клеоит. переодягнений Ков'сль.

ІІан Ж у р д е н . Куди це ви зникли? А ми без вас- ні в тин ні в во­ рота. (Показуючи на Клеоита). Скажіть йому, будьте ласкаві, що цей нан і ця пані- дуже вельможні особи, що вони мої друзі й завітали сюди, щоб засвідчити йому свою відданість та ношану. (До Дорімени й Доранта). Ви зараз ночуєте, як він вам відповідатиме. К о в ’єл ь . Алабала крочіам акчі борам алабамен. К л ео н т. Каталекі тубаль урін сотер амалушан. ІІан Ж урд ен (до Дорімени й Доранта). Чуєте? К о в ’є л ь . Він каже: «Нехай дощ успіху зрошує повсякчас садок вашої родини». П ан Ж у р д ен . Я ж вам недурно сказав, що він говорить но- ту­ рецькому! До р а н т . Надзвичайно! ЯВА 6 Люсіль, Клеонт. пан Журден. Дорімена, Дорапт. Ков'сль. П ан Ж у р д ен . Іди сюди, донечко моя, підійди но ближче і по­ дай руку цьому панові, який робить тобі честь, обираючи тебе собі за дружину. Л ю сіл ь. Що з вами, тату? Що ви зробили з собою? Чи не коме­ дію ви граєте? П ан Ж у р д ен . Ні, ні, яка там комедія! Це дуже серйозна снрава і дуже ночесна для тебе- кращого й не придумаєш! (Показуючи па Клеоита). Ось твій майбутній чоловік- я даю його тобі. Л ю сіл ь. Мені, тату? П ан Ж у р д е н . Атож, тобі. Мерщій нодай йому руку і дякуй небові за своє щастя. Л ю сіл ь. Я зовеш не хочу виходити заміж. П ан Ж у р д ен . А я, твій батько, цього хочу. Л ю сіл ь. А я не хочу! П ан Ж у р д ен . Що це за вигадки? Ну! Кажу тобі ще раз, зараз же иодай йому руку! Л ю сіл ь. Ні, тату, я вже вам казала, що нізащо в світі не вийду ні за кого, крім Клеонта, і я радніше зважуся на щось лихе, ніж... (Пізнаючи Клеонта). Звичайно, в и - мій батько, і я повинна вам у всьому кориться... П ан Ж у р д ен . Ах, який же я радий, що ти так скоро зрозуміла свій обов’язок! Як приємно мати таку слухняну дочку. ЯВА 7 Пані Журден. Клеонт. пан Журден, Люсіль, Дорапт. Дорімена, Ков'сль. П ан і Ж у р д ен . Як? Це що таке? Кажуть, що ти хочеш видати свою дочку за якогось маскарадного блазня? П ан Ж у р д ен . Чи ти замовкнеш, нахабнице? Вічно осою в вічі лізеш, ніяк тебе на добрий розум не наставиш! П ан і Ж у р д ен . Це тебе ніяк на добрий розум не наставиш! Що далі, то більше безглуздя! Що ти надумав, і до чого тут це зборище?

ІІан Ж у р д е н . Я хочу видати нашу дочку за сина турецького султана. П ан і Ж у р д ен . За сина турецького султана?! П ан Ж у р д ен . Атож. (Показуючи на Ков’сля). Негайно ж вислови йому свою пошану через цього перекладача. П ан і Ж у р д е н . Навіщо мені той перекладач! Я й сама скажу йому просію в вічі, що дочки моєї він не бачитиме ніколи. П ан Ж у р д ен . Чи ти замовкнеш нарешті, кажу тобі ще раз! До ран т. Як, нані Журден! Та невже ви відмовляєтеся від такої честі? Невже ж ви не хочете, щоб його турецька високість був ва­ шим зятем? П ан і Ж у р д ен . Боже мій, пане, не суньте ви свого носа до чу­ жих сирав! Д о р ім е н а. Чи ж можна відмовлятися від такої великої честі? П ан і Ж у р д ен . Я би вас попросила, шановна пані, не турбувати­ ся тим, що вас зовсім не обходить! До ран т. Ми дбаємо насамперед про вас. Нам дуже близькі ваші інтереси- ми ж бо ваші друзі. П ан і Ж у р д ен . Чудово обійдуся я й без вашої дружби. До ран т. Таж ваша дочка сама дала згоду виконати бажання сво­ їх) батька. П ан і Ж у р д ен . Моя дочка згодна одружитися з турком? До ран т. Звичайно. П ан і Ж у р д ен . Вона може забути Клеонта? До ран т. Чого часом не зробиш, щоб перетворитися на вельмож­ ну даму! П ан і Ж у р д е н . Я задушу її власними руками, якщо вона вструг­ не таку штуку! П ан Ж у р д е н . Безглузде базікання! Сказано тобі раз- весілля буде, та й но всьому! П ан і Ж у р д ен . А я тобі кажу, що не буде нічого! П ан Ж у р д ен . Ах, скільки зайвого галасу! Л ю сіл ь . Мамо... П ан і Ж у р д ен . Геть від мене, гидке дівчисько! П ан Ж урден (до пані Журден). Що?! Ти П лаєш за те, що вона послухалася батька? П ан і Ж у р д ен . Атож. Вона так само і моя дочка, як і твоя. К о в ’єл ь (до папі Журден). Пані... П ан і Ж у р д ен . А ви що маєте мені сказати, ви? К о в ’єл ь . Одне слово. П ан і Ж у р д ен . Дуже мені потрібне ваше слово! К о в ’єл ь (до пана Журдена). Пане, якщо дружина ваша захоче ви­ слухати мене сам на сам, то я обіцяю вам, що вона дасть свою згоду на все, що схочете. П ан і Ж у р д ен . Нічого знати не хочу! К о в ’єл ь . Та ви тільки вислухайте мене! П ан і Ж у р д ен . Ні.

ІІан Ж урден {{до папі Журдеп). Вислухай його! П ан і Ж у р д е н . Ні, я не хочу його слухати! П ан Ж у р д ен . Він тобі скаже... П ан і Ж у р д ен . Не хочу я, щоб він до мене балакав! П ан Ж у р д е н . Сто чортів! Ну, та й унерта ж! Чи тобі що станеть­ ся, як ти його вислухаєш? К о в ’ел ь . Ви тільки вислухайте мене, а тоді робіть, як самі знаєте. П ан Ж у р д ен . Ну, що там таке? К о в ’ель (стиха до пані Журдеп). Ми вже цілісіньку годину подає­ мо валі різні знаки, нані. Невже ж ви ще й досі не бачите, що все це робиться тільки для того, щоб підробитися нід нана Журдена з його кумеднилш химерами? Ми намагаємося обдурити його цилі маскарадом. Адже це сам Клеонт- оцей син турецького султана. П ан і Ж урд ен {стиха до Ков'сля). А га- а - а! К о в ’ель {стиха до пані Журдеп). А я, Ков’ель, перекладач нри ньому. Н ан і Ж урден (стиха до Ков'сля). Ага! Ну, коли і так- я здаюсь. К о в ’єл ь {стиха до папі Журдеп). Тільки і взнаки не давайте. Н ан і Ж урден {уголос). Так! То інша річ. Гаразд, даю згоду на цей шлюб. П ан Ж у р д е н . Ох! Нарешті всі до розуму прийшли! (До пані Журден). От бачиш, а ти ще не хотіла його вислухати! Я знав, що він пояснить тобі, що то значить- син турецького султана. П ан і Ж у р д е н . Він мені все иояснив як слід, і тепер я задоволе­ на. Треба послати но нотаря. Д о р ан т. Чудова ідея! А щоб ви, нані Журден, зовсім заспокоїли­ ся й від сьогодні перестали ревнувати вашого шановного чоловіка, то той самий нотар, що підпише контракт вашої дочки, підпише й мій шлюбний контракт з маркізою. П ан і Ж у р д ен . І на це залюбки даю мою згоду. П ан Ж урден {стиха до Дорапта). Це ви для того, щоб відвести їй очі? Д оран т {стиха до папа Журдена). Нехай собі втішається цією ви­ гадкою. П ан Ж урден {стиха). Гаразд, гаразд! {Уголос). Пошліть но нотаря! Д о р ан т. А поки він прийде і складе шлюбні контракти, давайте подивимося наш балет і потішимо ним його турецьку високість. ІІан Ж урден. Блискуча думка! Ходімо ж сядьмо на свої місця. П ан і Ж у р д е н . А Ніколь? П ан Ж у р д ен . Я віддаю її перекладачеві, а мою жінку хай бере, хто хоче! К о в ’єл ь . Дуже вам дякую, пане! {Набік). От йолоп так йолоп! Другого такого й у цілому світі не знайдеш! Комедія закінчується балетом. Переклад Ірини Стешенко

Завдання за рівнями I 1. Пригадайте справжнє ім’я Мольєра. 2. Підготуйте цікаву розповідь про Мольєра - великого драматурга XVII століття. 3. В яку епоху жив і творив великий драматург? 4. Пригадайте, до якого жанру належить «Міщанин-шляхтич»? 5. Хто з українських письменників звертався до сюжетів Мольєра?

II 1. 2. 3. 4. 5.

Що нового в жанр комедії вніс Мольєр? Як ви розтлумачите назву твору «Міщанин-шляхич»? Визначте основну тему твору. Визначите проблематику комедії. Дайте цитатну характеристику головного героя комедії «Міща­ нин-шляхтич». 6. Знайдіть приклади комічних ситуацій у творі «Міщанин-шляхтич». 7. Які риси людського характеру висміює Мольєр у своїй комедії? 8. Який епізод комедії «Міщанин-шляхтич» вам найбільше запа­ м’ятався? Чому?

III 1. До яких сатиричних засобів удається Мольєр в комедії «Міща­ нин-шляхтич»? 2. Доведіть, що комедія «Міщанин-шляхтич» належить до класи­ цизму. Якими класицистичними законами у творі керувався Мо­ льєр? 3. Опишіть образ головного героя комедії «Міщанин-щляхтич» Журдена. 4. Дайте характеристику одному з образів комедії за вибором: Доранту, Дорімені, пані Журден, Клеонту. Підтвердіть цитатами з твору.

IV 1. Яке забарвлення має, на вашу думку, образ Журдена - комічне, трагічне, нейтральне? Чому ви так вважаєте? 2. Поміркуйте, чи існують Журдени в наш час?

Індивідуальні завдання 1. Створіть портфоліо головного героя комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич». 2. Уявіть, що ви маєте зустрітися з героєм Мольєра Журденом. У вас всього два питання, щоб щось дізнатися про нього. Що ви запитаєте? Як ви ду­ маєте, що відповість герой?

Р О ЗД ІЛ 6

'V---—

ЛІТЕРАТУРА Х Х -Х Х І СТОЛІТТЯ У ПОШУКАХ СЕБЕ І ВИСОКОГО ПОЛЬОТУ І— — І— — іа а зг ~ —— І —'

Гуманізм в XX столітті світових соціальних катастроф і воєн пе­ реживає кризу, що вилинула і на художню літературу. Підірвана віра в людину, її благородство і доброту, в те, що вона — «вінець усього живого», як вважали гуманісти енохи Відродження, в те, що вона - втілення Розуму, як вважали класицисти і просвітителі. Лі­ тература XX ст. починає поділятися на літературу масову та літера­ туру високу. Масова література робить світ більш зрозумілим. Вона доносить різноманітні моральні заповіді на доступній звичайній лю­ дині мові. Серед видатних пам’яток гуманізму ХХ-ХХІ ст. - твори А. де Сент-Екзюпері, Р. Баха, М. Аромштам.

Антуан де Сент-Екзюпері (1 9 0 0 -1 9 4 4 )

Аптуап Марі Жап-Батіст Роже де Сент-Екзюпері — відомий французь­ кий письменник, філософ, професійний льотчик. Народився в сім’ї збіднілих аристократів, що мала старовинне ли­ царське походження. З дитинства був дивною особистістю, ие схожою на ін­ ших людей. Рідні його називали Король Сонце через біляве волосся, що вінча­ ло голову хлопця; товариші прозвали Аптуапа Звіздар, тому що ніс його був задертий до пеба. Закінчив школу єзуї­ тів, навчався в католицькому пансіоні, у 1917 р. вступив до паризької Школи мистецтв па факультет архі­ тектури. Та вибрав рідкісну на той час професію «небесного мандрів­ ника» - льотчика, адже був невиправним романтиком і мрійником. Брав участь у Першій світовій війні. З 1925 р. розвозив пошту па північному узбережжя Африки, працював начальником аеропорту в Кап-Джуба, па самому краю Сахари. Пізніше очолив відділення своєї авіакомпанії в Буенос-Айресі. У 1935 р. побував у якості кореспон­ дента в Москві, кореспондентом відправився і на війну в Іспанії. З перших днів Другої Світової війни воював з нацистами, удостоєний Військового Хреста Французької Республіки.

Робота льотчика, розглянута в побутовому, лірико-романтичпому і філософському планах, стає головною темою творчості СеитЕкзюпері (романи «Південний поштовий», «Нічний політ», «Планета людей»). Його повісті «Військовий льотчик» і «Лист до заручника», написані під час вимушеної еміграції в США, стали частиною літе­ ратури французького руху Опору. Нагороджений літературними пре­ міями «Феміна», «Грап-прі дю Роман Французької Академії», «На­ ціональна книжкова премія США». Його творчість стала втіленням гуманізму й любові до людини. 31 липня 1944 р. письменник вилетів з аеродрому на острові Сар­ динія в розвідувальний політ - і не повернувся. Тільки в 1998 р. у морі поблизу Марселя па 70-метровій глибині були знайдені уламки літака, що, можливо, належав письменникові.

«Маленький принц» Свій найвідоміший твір-казку «Маленький принц» А. СентЕкзюиері написав у часи Другої світової війни напередодні Різдва 1943 р., адже люди тоді так потребували на подарунок, намалював до неї ілюстрації, пригадавши, як малюють діти, і присвятив її сво­ єму другові Леонові Верту. Чому саме казку, адже цей жанр призна­ чено здебільшого для дітей? Сам автор відповідає: «Всі дорослі спо­ чатку були дітьми...» Крім того, на його думку, дитина - це душа світу, її бачення - природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих. Дитина більше відчуває серцем, ніж розумом. Маленький принц, подорожуючи всесвітом, потрапляє на Землю і опиняється в пісках пустелі Сахара біля літака пілота, який потер­ пів аварію. Герої шукають серед пустелі живу воду - істину, і вони знаходять її. У невеликому творі А. Сент-Екзюпері підіймаються найскладніші морально-філософські проблеми: проблема дітей і до­ рослих, проблема любові і відповідальнос­ ті, проблема сутності буття самої людини. Маленький принц —прибулець з пла­ нети дитинства. Головний пафос філо­ софської казки А. Сент-Екзюпері - про­ славляння дитинства, того періоду жит­ тя, коли почуття і думки чисті, бачення світу безкорисливе. Символічне ім’я, обране для назви казки і для героя - Матенький принц. Чому він - принц? Все дуже просто: адже кожна маленька дитина - принц у своєму світі. Дитина подібна до маленького божеІлюстрація до казки ства, і якщо в світі, де вона з’явилась, їй «Маленький ирниц» забезпечені прийняття, турбота і безпека, (II. Гольц) вона відчуває себе справжнім принцом.

До XIII століття мистецтво слова не зверталося до дітей. Серед­ ньовічні автори вважають, що дитина ще належить до нижнього світу, їй тільки доведеться народитися для життя духа. У літературі класицизму дитинство ностае як вікове відхилення від норми (не­ зрілість). У добу Просвітництва виникає спеціальна дитяча літера­ тура - романи виховання, що переслідують повчальну, дидактичну мету. Тільки романтизм відчув дитинство як дорогоцінний «світ у собі« - глибокий, чистий, безпосередній, дивний. У реалістичному романі середини XIX ст., особливо у Ч.Діккенса, з’являються образи бідних знедолених дітей, позбавлених домашнього тепла, жертв сі­ мейної та, особливо, шкільної тиранії, однак самі діти залишаються одномірно наївними та невинними. Вищий ідеал Ф.Достоєвського - це дорослий, який зберіг в собі риси дитячої невинності, безпосе­ редності, але додав до них досвід морального усвідомлення. У амери­ канській літературі XX ст. у Е.Хемінгуея, В.Фолкнера образ дитин­ ства невід’ємно сплавляється з образом природи. Як же збагатив розуміння світу дитинства А.Сент-Екзюпері? Героєм його казки виступає дитина. У цьому позначилася любов А.Сент-Екзюнері до дітей і туга за власним дитинством. Золотоволосий Маленький принц - це казковий, поетичний сим­ вол того, що так цінує А. Сент-Екзюпері в людях. Дитина з мудрим серцем знає справжню ціну речам. Вона знає, що жити треба не за­ ради себе, щастя народжується, лише коли віддаєш себе іншим. Маленький нринц прийшов із планети дитинства, щоб пізнати світ. Цей світ має бути зовсім не такий, яким його роблять дорослі люди. Тільки діти вміють бачити речі в їх істинному світлі, не раху­ ючись з їх «практичною користю«. Вони знають ціну істинної друж­ би, любові та краси. Осягаючи мудрість життя, Маленький принц одночасно викладає моральний урок дорослим, всілі людялх узагалі. Живе Маленький нринц на своїй планеті за твердим правилом: тримати свою планету в порядку. Що таке порядок на думку Ма­ ленького принца? Це - прочищати три вулкани, щоб вони давали більше тепла; воювати з баобабами, щоб вони не розірвали планету; доглядати за прекрасною квіткою, щоб вона не зачахла. Герой А. Сент-Екзюпері не мислить свого життя без любові до ніжних за­ ходів, без сонця. Дитина відчуває себе частинкою світу нрироди, до єднання з нею вона закликає і дорослих. Він покидає власну планету, не знаючи про те, що те, що він буде шукати на різних планетах, виявиться так близько - на й о т рідній планеті. Маленький тр о й А. Сент-Екзюпері проходить еволюцію с в о т духовного розвитку, навчаючись душевній чутливості, вмінню бачити життя у справжньому його розумінні. Після розлюви з Лисом йому відкривається істина —краса лише тоді стає нрекрасною, коли вона наповнюється сенсолі, зліістолі. Тільки глибоке розуміння психології кохання, до якою за допомо­ гою мудрого Лиса приходить Маленький принц, дає змогу вирішити існуючий конфлікт і пробуджує в ньому бажання повернутися на покинуту планету.

Маленький принц - образ людської душі в ідеалі. Він втілює в собі всі кращі риси, які можуть бути притаманні людині - відкри­ тість, чистота, піднесеність над матеріальним, мудрість. Ознаки притчі в творі «Маленький иринд». Потреба в глибоких узагачьненнях спонукала А.Сент-Екзюнері звернутися до жанру казки-нритчі. Твір «Маленький принд» містить філософське повчан­ ня, якою новинна бути людина, яке П призначення. Автор зображує через алегорію, метафори та символи теми космічного масштабу: до­ бра і зла, життя і смерті, людського буття, справжнього кохання, морачьної краси, безкінечної самотності та багато інших. Притча в алегоричній формі містить морачьне (або релігійне) по­ вчання, глибинну мудрість. Широко цей жанр використовувався у Євангелії. Маючи казкове забарвлення, притча, на відміну від ін­ ших жанрів, має універсальний характер, завдяки чому конкретне повчання здобуває поширення у всіх народів. Для притчі характерна надзвичайна загостреність думки, виразність й експресивність опо­ віді. Оповідь у притчі немовби віддаляється від сучасного автору світу, іноді навіть від конкретно­ го часу. У літературі притча є од­ ним із засобів виявлення мораль­ но-філософських суджень пись­ менника. У XX ст. притча у своєму роз­ витку зробила значний крок упе­ ред. Зокрема, зберігшії дидактизм і моралізм, притча набула філосо­ фічності. У «Маленькому принцові» стисло, лаконічно, майстерно пе­ редані універсальні людські істи­ ни, містяться відповіді на вічні питання нро сенс життя, чисто­ ту людських взаємин, справедли­ Ілюстрація до казки «Маленький вість, вірність, справжню друж­ принц» ( В . Є р к о ) бу, любов. Тому твір дійсно мож­ на назвати притчею. Основні символи твору. Глибокі ф і л о с о ф с ь к і ідеї казки-притчі «Маленький цринц» розкриті завдяки системі образів. Ці символи здаються одночасно прозорими та туманними, кожен з них слугує для осягнення тої чи іншої мудрості. М аленький принц - уособлення чистого дитячого світосприйнят­ тя і в той же час це символ людини - мандрівника у всесвіті, що шукає потаємний сенс речей та власного життя. П ланета Маленького принца - символ внутрішнього світу лю­ дини, людської душі, символ будинку людського серця. Баобаби - це персоніфікований образ зла взагалі. А. СентЕкзюнері хотів, щоб люди турботливо викорчовувати баобаби, які

несуть у собі зло та можуть розірвати планету - внутрішній світ людини - на частини. Троянда - це символ кохання, краси, жіночого начала. Прекрас­ на і примхлива квітка дарувала Маленькому принцові свій аромат, окрилювала його життя. І все ж він відчував себе дуже самотнім. Герой не одразу розгледів справжню внутрішню сутність краси. Вва­ жають, що прототипом образу троянди для письменника стала його дружина Консуело. Лис здавна у європейських казках є символом мудрості та знання життя. Бесіди Матенького принца з цією мудрою твариною стають у притчі свого роду кульмінацією, Також образ Лиса втілює символ дружби, вірності і відповідальності людей один за одного. Лис від­ криває малюку життя людського серця, у його словах можна почути символ віри А. Сент-Екзюпері: пізнати що-небудь можна лише «при­ ручивши»; «приручення» полягає у «створенні вуз»: людина або «приручена» річ потребує нас так само, як і ми потребуємо її, - адже ми «назавжди відповідальні за тих, кого приручили». Зм ія - символ смерті і без­ смертя. Легенди приписують цій тварині чарівні сили. Змія, яка прийняла Маленького принца на Землі, показує йому дорогу до людей і застерігає, що в кінці розповіді вона допомо­ же йому повернутися на рідну планету, давши своєї отрути. Іще один важливий для А.Сент-Екзюпері образ - коло­ дязь з водою у пустелі. Вода першооснова життя, джерело всілякого існування, здатність до відновлення, відродження, джерело сили, що дає безсмер­ тя. Автор вірить, що в кожній людини «ховаються джерела», необхідно тільки вміти знайти їх та відкрити. Відповідно пуст еля стає символом духовної спраги; миру, спустошеного війною, людської черствості та егоїзму; символом сві­ ту, в якому людина помирає від духовної спраги. Н імі зірки, що з’являються в кінці притчі, - це метафора немож­ ливості почути, зрозуміти інший світ - світ дітей. Світ дорослих і світ дітей у творі. Цікаво розкривається в притчі «Маленький принц» проблема «дорослих» і «дітей» - вічна пробле­ ма поколінь. «Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє пам’ятає», —говорить у присвяті до своєї казки «Маленький принц»

І,,:І А. Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору иисьмешшк нена­ че підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. З Маленький принц, цей допитливий космічний мандрівник, що подорожує з планети на планету, зустрічається з дорослими людьми, сподіваючись у спілкуванні з ними зрозуміти і самого себе і світ на­ вколо, набути досвід, якого йому так не вистачало. Однак він бачить всілякі безглуздя: властолюбство, пиху, жадобу власності, черствість душі. Вражаючою та гострою подається у казці оцінка юним героєм життєвих принципів різних тинів «серйозних людей», що живуть у власному, штучно створеному світі, відокремившись від інших (у кожного своя планета!) та вважають його істинним смислом буття. Ці «дивні» дорослі не номічають безглуздя, будь-яким дурницям на­ дають великої ваги (наприклад, король без підданих, ділок, котрий все своє життя рахував зірки, географ, котрий ніколи не мандру­ вав), а головного —краси природи і людських стосунків, правдивос­ ті, дружелюбності, щирості - не бачать і тому не визнають. Бо по­ гляд у них спотворений, він втратив чистоту й безпосередність, при­ таманні дитині. З усіх мешканців маленьких планет, яких зустрів принц, він по­ дружився б тільки з ліхтарником. Правда, нраця ліхтарника була безглуздою. Він безупинно запалював і гасив свій ліхтар. Однак це була лю­ --------------------- \ дина праці, людина, вірна своєму сло­ ву й обов’язкам. «Дорослі» й «діти» протиставля­ ються у казці «Маленький принц» не за віковими ознаками, а за системою цінностей, важливою для них. Дорослі у погоні за примарною мрією, у сує­ ті тоскних буднів та рутинної роботи, стали забувати та відмахуватися від банальних, на нерший ногляд, істин. Усі персонажі, яких відвідує Ма­ ленький принц: король, шанолюб, ділок, п’яничка, ліхтарник, географ - можуть розглядатися як сукупний Дорослий. Вони втілюють у собі дове­ дені до абсурду поширені людські по­ Пам’ятник А. Сент-Екзюиері роки. Письменник не просто торкаєть­ і Маленькому принцу ся теми непорозуміння між дорослим в Ліоні (Франція) та дитиною, а тему непорозуміння та самотності у космічному масштабі. На контрасті між світом дітей і дорослих побудована головна ідея казки - уславлення дитинства, того періоду життя, коли почуття та думки кришталево чисті, бачення світу безкорисливе. Письменник закликає дорослих зберігати у собі дитинство. Найбільш цікавий у творі образ оповідача. Він стоїть на грані, на

перетині дорослого світу та світу дитини. Що іще цікавіше - цей об­ раз розвивається протягом казки. Спочатку автор-оновідач - тільки льотчик, що потерпів аварію в пустелі, який здатний поблажливо віднестися до дитини, що невідомо звідки з’явилася. До кінця каз­ ки автор практично переходить у позицію учнівства но відношенню до Маленького принца, уже не тільки мова йде про якусь поблаж­ ливість, але є чітке розмежування: мудрець — Маленький принц, учень —автор. Військовому льотчику знадобилася допомога дитини, щоб зрозуміти та побачити: життя - прекрасне, а кохання та відда­ ність варті того, щоб заради них померти. Дитина нагадала доросло­ му його дитинство, вони набувають здатність розуміти один одного. «Всі ми родом з дитинства» - відомі слова А.Сент-Екзюпері. Не дивлячись на те, що Маленький принц дитина, йому відкривається істинне бачення світу, недоступне навіть дорослій людині. Людина не може прожити без любові та дружби, їй, як чиста джерельна вода, потрібні також поезія, краса, доброта. Смерть юного героя як завершальний етап певного витка в розви­ тку людської душі лише підкреслює і без того глибоку філософську риторику сутності людського буття. Маленький цринц —це той, хто, стаючи мудрим, не побажав дорослішати. Притча «Маленький принц» - казка для дітей та дорослих, які не втратили дитячу здатність фантазувати, поетично й довірливо сприймати навколишній світ.

МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ (Скорочено ) Леонові Верту Даруйте мені, дітки, що я присвятив цю книжку дорослому. У мене дуже поважне виправдання: той дорослий - мій найкращий приятель. Є й друге виправдання: той дорослий може зрозуміти все на світі, навіть дитячі книжки. І нарешті трете: дорослий живе у Франції, зазнає там голоду й холоду. Йому так треба, щоб його хтось потішив. Та коли все це не може виправдати, то я згоден присвятити отсю книжечку тому хлопцеві, яким був колись мій дорослий приятель. Усі-бо дорослі спершу були дітьми, тільки мало хто з них про теє пам'ятає. Отож я виправлю присвяту: Леонові Верту, коли він був маленьким І Коли мав я шість років, у книжці під назвою «Билиці» - талі нро тропічні ліси розповідалося - побачив якось химерний ліалюнок. На малюнку здоровезний удав ковтав якогось хижака. Ось копія того малюнка. У книжці було написано: «Удав ковтає свою жертву цілою, не про­ жовуючи. Після цього він не може й ворухнутися, спить собі півроку, аж поки перетравить їжу».

272

О Я чимало думав про сповнене пригод життя в джунглях та й собі намалював кольоровим олівцем мій перший малюнок. Ось що я зобра­ зив. Я показав цей твір дорослим і спитав, чи не лякає він їх. А мені на те: - Чого б то капелюх нас лякав? Але ж ач) був не капелюх. То був удав, що проковтнув слона. Тоді я зобразив удава в розрізі, аби дорос­ лим було зрозуміліше. їм завжди треба все тлумачити. Ось мій малю­ нок № 1. Дорослі порадили мені не малю­ вати більше гаддя ні в натурі, ні в розрізі, а краще цікавитися географією, історією, математикою та граматикою. Отак і сталося, що я в шість років зрікся блискучої малярської кар’єри. Зазнавши провалу з малюнками № 1 і № 2, я геть зневірився в собі. Дорослі такі нетямовиті, а діти просто не в змозі розжовувати їм усе. Отож я мусив обрати собі інше ремесло, і я на­ вчився керувати літаками. Я облетів майже цілий світ. І географія, сказати по щирості, стала мені у великій пригоді. Я умів з першого погляду одрізнити Китай од Арізони. То вельми корисно, надто як уночі з курсу зіб’єшся. На своєму віку я зустрічав чимало всяких поважних людей і мав з ними стосунки. Жив довго між дорослих. Бачив їх зовсім близько. І від того моя думка про них не покращала. Коли мені здибався дорослий, людина нібито кмітлива, я поціка­ вився його думкою про свій малюнок .№1, який я беріг. Хотілося зна­ ти, чи він справді може второпати. Але дорослий незмінно відповідав мені: «Це капелюх*. Тоді я вже не говорив з ним ні про полозів, ні цро тропічні ліси, ні про зорі. Я пристосовувався до його тями. За­ водив з ним мову про гольф і бридж, про політику і краватки. І до­ рослий так тішився: познайомитися з такою розважливою людиною. П Так жив я сам-один, не маючи нікого, з ким міг ногомоніти-норадитися, аж до аварії, що спіткала мене шість років тому в Сахарі. Почав давати збої двигун мого літака. Ні механік, ні пасажири зі мною не летіли, довелося поратися самому, хоч ремонт був складний. Тут таке: або пан, або пропав. Питної води я мав ледве на тиждень. Отож першого вечора я заснув на ліску в пустелі за тридев’ять земель від будь-якої людської оселі. Я був ще самотніший, ніж по­ терпілий на плоту посеред океану. Уявіть собі мій подив, коли на зорі мене збудив якийсь чудний голосочок.

Він сказав: - Прошу... намалюй мені баранця. - Га? - Намалюй мені баранця... Я скочив, наче мене громом ударило. Старанно нротер очі. Пильно роззирнувся навкруг. І побачив дивовижного хлопчика, що иоважно мене розглядав. Ось його найкращий нортрет, якого мені пощастило згодом намалювати. Та, звісно, на моєму малюнку він далеко не такий гарний, як був насправді. Не я тут виною. Коли я мав шість років, дорослі відбили у мене охоту до того, щоб стати художником, і я тільки й навчив­ ся, що малювати удавів - у натурі та в розрізі. Отож я виряченими від подиву очима дивився на цю прояву. Не забувайте, що я був за тридев’ять земель, на безлюдді. А проте зо­ всім не здавалося, щоб це хлон’я заблукало або вкрай зморилося чи вмирає з голоду, спраги або зі страху. На око годі було сказати, що це дитина, яка загубилася серед цустелі, запропастилася край світу. Нарешті до мене вернулася мова, і я сказав: - А... що ти тут робиш? Та він знову попросив тихо й вельми иоважно: - Прошу... намалюй мені баранця... Таємнича поява так вразила мене, що я не посмів одмовитися. І хоч яким безглуздям це могло здатися тут, за тридев’ять земель від людей, коли на мене чигала смерть, я добув із кише­ ні аркуш паперу та самописку. Але одразу ж згадав, що вчився передусім географії, історії, математики та гра­ матики, і сказав хлопцеві (трохи навіть сердито), що не вмію малювати. Він одмовив: - Байдуже. Наманюй мені баранця. Я зроду не манював баранів і тому відтворив для ньо­ го один із двох манюнків, що тільки й умів мачювати: удава в натурі. І здивувався непомалу, коли хлоп’я од­ мовило: - Та ні! Я не хочу слона в удаві. Удав дуже небез­ печний, а слон надто здоровенний. У мене все матеньке. Мені треба баранця. Намалюй баранця. І я наманював. Він глянув пильно та й каже: - Ні! Цей баранець зовсім хирявий. Наманюй іншого. Я наманював.

© о

Мій приятель усміхнувся лагідно й побл - Ти ж добре бачиш - це не баранець, а тий... Тоді я зобразив ще одного. Та він забракував і цей малюнок: - Це надто старий. Я хочу такого ба­ ранця, щоб жив довго. І тут мені терпець урвався - адже тре­ ба було якнайхутчій розбирати й лагоди­ ти двигун, - і я награмузляв такий ма­ люнок. І заявив: - Ось тобі ящик. А в ньому той баранець, який тобі до внодоби. Я був неабияк вражений, побачивши, як заяснів мій юний суддя: - Саме такого я й хотів! Як ти гадаєш, багато паші треба для цього баранця? - А хіба що? - Таж у мене вдома все маленьке. - Йому, певне, вистачить. Я дав тобі зовсім маленького баранчи­ ка. Хлопчик схилив голову над малюнком. - Не такий він і маленький! Глянь-но, він заснув... Так я познайомився з маленьким принцом. III Збігло чимало часу, поки я втямив, звідки він узявся. Маленький принц про все допитувався в мене, зате моїх питань, здавалося, не чув. Лише з випадково зронених слів мені помалу все стало зрозу­ мілим. Так, побачивши мій літак уперше (я не малюватиму літака - для мене це дуже морочливо), він спитав: - Що то за штуковина? - То не штуковина. Ця річ літає. Це літак. Мій літак. І я гордо розтлумачив йому, що вмію літати. Тоді він вигукнув: - Як? Ти упав з неба? - Авжеж, - відказав я скромно. - От дивина! І маленький принц так голосно зареготав, що мені стало досадно. Я хочу, щоб моєму лихові бодай співчували. Потім він додав: - Отже, і ти прибув з неба. А з якої планети? Ось де розгадка його таємничої появи тут, у пустелі! - То ти потрапив сюди з іншої планети? - гостро спитав я. Та він не відповів. [...] - Звідки ж ти прибув, хлопче? Де твій дім? Куди ти хочеш за­ брати мого баранця? На хвилю він замислився, потілі иролювив: - Добре, що ти дав мені ящик: баранець тут ночуватиме, це буде його оселя.

- Атож. А коли ти шануватимешся, я дам тобі ще й мотузок, щоб припинати його удень. І иакіл. Мої слова нібито нрикро вразили маленького принца. - Припинати? Яке безглуздя! - Бач, коли йото не припнеш, він залізе в шкоду або втече. Мій приятель знову засміявся: - А куди ж, по-твоєму, йому тікати? - Будь-куди. Просто перед собою, куди очі світять. Тоді маленький принц зауважив серйозно: - Пусте, у мене там усе дуже маленьке. І дещо журливо додав: - Коли йти просто перед собою, куди очі світять, то далеко не зайдеш.

IV Так я довідався про ще одну важливу річ: його рідна планета за­ вбільшки десь із хату! А втім, це й не так уже мене здивувало. Я добре знав, що, крім таких великих планет, як-от Земля, Юпітер, Марс, Венера, уже дав­ но названих, є сила інших, і між них такі маленькі, що їх нелег­ ко побачити навіть у телескоп. Коли астроном відкриває таку планетку, він дає їй не ймення, а номер. Називає, скажімо, астероїд 3251. Я маю всі підстави думати, що пла­ нета, з якої прилетів маленький принц, астероїд В-612. Цей астероїд бачили лишень раз, 1909 року, його помітив у телескоп один астроном турецький. [...]

V Щодень я дізнавався щось про його планету, про те, як він покинув її і як мандрував по світах. Він розповідав про це поступово, і то принагідно. [...] ...На планеті маленького принца було жахливе насіння... Це насіння баV 5-і, •' обабів. Земля на планеті була вражена тим насінням. А баобаб - така рослина, що коли не розпізнаєш її вчасно, то вже ніколи не позбудешся. Він захарастить цілу планету. Він прониже її своїм корінням. А якщо планета дуже маленька, а баобабів забагато, вони роздеруть її на клапті. - Є такий закон, - сказав мені згодом маленький принц. - При­ чепурився салі уранці, причепури гарненько і свою планету. Треба полоти баобаби зараз же, як тільки побачиш, що то не рожі, бо мо­ лоді пагінці рож і баобабів майже однакові. Ця праця дуже нудна, але зовеш легка.

Якось він порадив мені постаратися намалювати такий гарний малюнок, щоб усе це гаразд затямили діти і моєї планети. - Якщо колись вони вирушать у мандри,-сказав він,-це їм ста­ не в нригоді. Іноді якусь свою роботу можна й відкласти, нічого від того не станеться. Але з баобабами відкладати годі - годі чекай лиха. Я знав одну планету, там жив лінтюх. Він не звернув уваги на три кущики... З оповіді маленького принца я зобразив цю планету. Я не люблю повчального тону. Та люди так мало знають, скільки шкоди від ба­ обабів, а небезпека для того, хто потрапив би на астероїд, від них така велика, що цього разу я роблю виняток і порушую свою стри­ маність. «Діти! - кажу я.-Стережіться баобабів!» [...]

VIII [...] На планеті маленького принца завше росли звичайні прості квіти —вони мали нерясно пелюсток, місця займали мало й нікого не турбували. Вони розпускалися вранці в траві, а надвечір никли. А та квітка проклюнулась із насінини, занесеної невідомо звідки, і ма­ ленький принц викохував той иагінчик, такий неподібний до інших билинок. А що, як це якась одміна баобаба? Та кущик незабаром перестав рости, і на ньому виліз пуп’янок. Маленький принц ізроду не бачив ще таких буйних пуп’янків і відчував, що от-от станеться якесь диво. Одначе квітка, схована в своїй зеленій світличці, ще не була готова, вона все чепурилася. Старанно добирала барви. Вона виряджалася поволі, приміряючи одну по одній пелюстки. Вона не хотіла виходити скуйовджена, як самосійний мак. Вона хотіла по­ казатись у всій своїй пишноті. Авжеж, вона була така чепурушка! Таємниче вбирання тривало багато днів. Аж от якось уранці, тільки встало сонце, квітка розпустилась. Як дбайливо вона готувалася, стільки поралася, а нині, позіхаю­ чи, сказала: - 0x1 Я ледве прокинулась!.. Даруйте мені... Я ще зовсім не за­ чесана... Маленький принц не тямився од захвату: - Яка ви гарна! - Правда? - тихо озвалася квітка. —І народилась я разом із сон­ цем... Маленький принц, звісно, здогадався, що красуня не надто скром­ на, зате вона була така прегарна! - Здається, пора снідати,—додала вона по хвилі. - Прошу, потур­ буйтесь про мене... Збентежений маленький принц розшукав ноливальницю й полив квітку. Скоро з’ясувалося, що красуня гордовита й вередлива, і малень­ кий принц попомучився з нею. Якось, мовлячи про свої чотири ко­ лючки, вона заявила йому: - Хай приходять хоч тигри пазуристі - не страшно!

- На моїй планеті тигри не водяться,-відказав маленький принц,-а нотім тигри не їдять трави. - Я не трава,-стиха кинула квітка. - О, пробачте... - Тигрів я не боюся, зате терпіти не можу протягів. У вас немає ширми? [...] - Увечері накрийте мене ковпаком. У вас тут надто хо­ лодно. Дуже незатишна планета. Там, звідки я прибула... І затнулася. Її занесло сюди ще зернинкою. Вона нічого не могла знати про інші світи. Навіщо брехати, коли тобі так легко завдати брехню! Красуня знітилася і кахикнула раз-другий - хай маленький принц відчує свою провішу. - То де ж та ширма? - Я збирався саме по неї ніти, ате ж ви говорили до мене! Тоді вона закахикала дужче - вирішила нокарати його гризотами сумління. Отож маленький принц, хоч він і любив прегарну квітку, про­ йнявся якоюсь недовірою. Порожні необов’язкові слова він узяв близько до серця і відчув себе нещасливим. [...] IX Мені здається, що він утік з мандрівними птахами. Вранці того дня ретельно попорав свою планету. Дбайливо прочистив діючі вулка­ ни. Два вулкани в нього діяли. На них було дуже зручно розігрівати сніданок. А ще він мав один погаслий вулкан. Але, сказав він собі, мато що може статися! Отож він прочистив і згаслий вулкан. [...] За­ журений матенький принц вирвав також останні паї1інці баобабів. Він гадав, що ніколи більше не вернеться. Але того ранку звична праця здавачася йому такою любою. А коли востаннє полив квітку й лагодився накрити її ковнаком, йому навіть збирачося на плач. - Прощавайте,-мовив він квітці. Красуня не відповіла. - Прощавайте,-сказав він ще раз. Вона кахикнула. Не від застуди. - Я була нерозумна,-озватася нарешті квітка. - Даруй мені. І спробуй бути щасливим. І ні слова докору. Матенький принц був вражений. Стояв, збен­ тежений і знічений, з скляним ковпаком у руці. Не розумів, звідки ця погідна ніжність. - Авжеж, я люблю тебе,—почув він. - Моя вина, що ти цього не знав. Але це пусте. Ти був такий самий дурненький, як і я. Спробуй знайти свою долю... Облиш цей ковпак, він уже мені не потрібний. [...] Намислив іти, то йди. [...] X Найближче до планети матенького принца були астероїди 325, 326, 327, 328, 329 і 330. Спершу він вирушив туди: треба ж знайти якесь діло та й чогось навчитися.

На першім астероїді жив король. Убраний у шарлат і горностай, він сидів на престолі —дуже простому, а все ж величному. - А ось і підданець! - гукнув король, угледівши маленького принца. «Звідки він може мене знати,-подумав собі маленький принц. — Він же мене зроду не бачив!» Він не відав, що світ для королів дуже спрощений. Для них усі люди - підданці. - Підійди, щоб я тебе краще роздивився,-мовив король, пишаю­ чись, що може нарешті над кимось королювати. Маленький принц роззирнувся, шукаючи, куди б сісти, але пиш­ на горностаєва керея окривала цілу планету. Отож він зостався сто­ яти і, стоячи, позіхнув з утоми. - Етикет не дозволяє позіхати перед монархом,-вирік король. — Я забороняю тобі позіхати. - Не можу стриматися,-відказав маленький принц, страшенно знічений. - Я здорожився і зовсім не спав. - Ну, тоді наказую тобі нозіхати,-сказав йому король. - Я багато років не бачив, щоб хтось позіхав. Мені це навіть цікаво. Тож позі­ хай ще. Це моє повеління. - Це мене лякає... більше не можу... - відповів маленький нринц і весь зашарівся. - Гм... гм... Тоді... —озвався король,-тоді я велю тобі то позі­ хати, то... Король аж запинався і, здається, навіть розсердився. Бо для ко­ роля найважливіше, щоб його шанували. Непослуху він не стерпів би. Був то абсолютний монарх. Але він був дуже добрий і тому давав тільки розумні накази. [...] - Можна сісти мені? - несміливо спитав маленький принц. - Велю тобі: сідай! - одрік король і велично підгорнув полу своєї горностаєвої киреї. Одне вражало маленького принца: планетна така манюсінька. Над ким же владарює король? - Ваша величносте,-мовив він,-можна вас запитати... - Велю тобі: запитуй! —квапливо сказав король. - Ваша величносте... чим ви правите? - Усім,-дуже просто одказав король. - Усім? Король скромним жестом показав на свою планету, а також на інші планети й зірки. - І всім цим ви правите? - перепитав маленький нринц. - Усім,-одрік король. Він-бо був не лише абсолютний монарх, а й цар усесвітній. - І зірки скоряються вам? - Авжеж,—притакнув король. - Зірки виконують мої повеління негайно. Непослуху я не потерплю. Така могутність викликала в маленького принца захват. От би йому таку владу, тоді б він змії’ милуватися заходом сонця не со-

рок три рази на день, а сімдесят два, а то й сто, і двісті разів, і на­ віть стільця не нересуваючи! Згадавши свою нокинуту планетну, він трошки зажурився і зважився нонросити в короля: - Я б хотів подивитись, як сідає сонце... Зробіть мені ласку... Звеліть сонцеві зайти... [...] - Буде тобі й захід сонця. Я зажадаю, щоб сонце сіло. Почекаю, иоки будуть сприятливі умови, в тому й мудрість володаря. - А коли це буде? - спитав маленький принц. - Гм... Гм... —відповів король, гортаючи грубого календаря. —Це буде... гм, гм... - сьогодні це буде за чверть восьма вечора. І тоді по­ бачиш, як точно виконуються мої розпорядження. Маленький принц позіхнув. Шкода, що тут не завжди можна по­ бачити захід сонця. Та й, сказати но щирості, він уже нудився. - Мені нора,- сказав він королю. - Більше нема чого тут робити. [...] «Та й диваки оці до рослі»,-помислив маленький принц, пускаю­ чись у мандри. XI На другій планеті жив шанолюб. - Ага, ось і шанувальник з’явився! —гукнув він, угледівши ще здалеку маленького принца. Адже для чваньків усі люди - то їхні шанувальники. - Добридень,-мовив маленький принц. —Який кумедний у вас капелюх. - Це для вітання,-відповів шанолюб. - Щоб уклонятися, коли мене вітають. На жаль, сюди ніхто не зазирає. - Он як? - сказав маленький принц, нічого не второнавши. - Поплещи у долоні, —порадив йому шанолюб. Маленький принц заплескав у долоні. Шанолюб скинув капелю­ ха й ноштиво вклонився. «Тут веселіше, ніж у короля»,-подумав маленький принц. І знов заплескав у долоні. А шанолюб, скидаючи свого капелюха, ще раз уклонився. За п’ять хвилин ця одноманітна гра зморила маленького принца. [...] І він утік від шанолюба. «Ці дорослі —дивакуваті люди», —про­ стодушно думав він дорогою. XII На дальшій планеті жив п’яничка. Маленький принц про­ був тазі зовсім недовго, а все одно його пойняла глибока журба. П’яничка мовчки сидів перед цілою батареєю пляшок - порожніх і повних. - Що ти тут робиш? —поцікавився маленький принц. - П’ю, - похмуро буркнув п’яничка. - Навіщо ти п’єш? - спитав маленький принц.

- Щоб забути, —відповів и’яничка. - Що забути? - допитувався маленький принц; йому стало шкода п’янички. - Забути, що мені соромно,-признався и’яничка і похнюпив голову. - Чого ж тобі соромно? - спитав маленький принц; йому дуже хотілося чимось зарадити неборакові. - Соромно, що п’ю! - додав и’яничка й замовк остаточно. А маленький принц, ні в сих ні в тих, пішов геть. «Ці дорослі, безперечно, якісь дуже чудні*, - думав він дорогою. XIII Четверта планета належала ділкові. Цей чолов’яга був такий за­ клопотаний, що коли прийшов маленький принц, навіть голови не звів. - Добридень,-сказав маленький принц. —У вас погасла цигарка. - Три та два - п’ять. П’ять та сім - дванадцять. Дванадцять та три - п’ятнадцять. Добридень. П ’ятнадцять та сім - двадцять два. Двадцять два та шість - двадцять вісім. Нема коли прикурити. Двад­ цять шість та п’ять - тридцять один. Ху! А всього виходить п’ятсот один мільйон шістсот двадцять дві тисячі сімсот тридцять один. - П’ятсот мільйонів чого? - Га? Ти ще тут? П ’ятсот мільйонів... уже не знаю чого... У мене стільки роботи! Я людина поважна, мені нема коли язика чесати! Два та п’ять —сім... - П’ятсот мільйонів чого? - повторив маленький принц: питаючи про щось, він не заспокоювався, поки не діставав відповіді. [...] - Отих маленьких штучок, що їх іноді можна бачити в повітрі. - Це що ж, мухи? - Та ні, такі дрібненькі, блискучі. - Бджоли? - Та ні. Дрібненькі золоті штучки, що викликають мрії у леда­ цюг. А я людина поважна. Мені мріяти нема коли. - А-а! Це зорі! - От-от, зорі. - П’ятсот мільйонів зірок? А що ж ти з ними робиш? [...] - Нічого. Я ними володію. - Володієш зірками? - Так. - Але я вже бачив короля, який... - Королі нічим не володіють. Вони лише правлять. Це велика різниця. - А нащо тобі володіти зірками? - Щоб багатим бути. - А нащо бути багатим? - Щоб купувати ще нові зірки, якщо їх там хтось відкриє. «Цей,-сказав собі маленький принц,-міркує майже так, як той и’яничка*. Однак розпитував далі:

- А як можна володіти зірками? - Зірки, вони чиї? - буркотливо снитав ділок. - Не знаю. Нічиї. - Отже, вони мої, бо я перший до цього додумався. [...] Одначе маленького принца ще це не вдовольнило. - Якщо я маю шовкову хустинку, я можу пов’язати її на шию й забрати з собою, - мовив він. - Якщо я маю квітку, я можу її зірва­ ти і взяти з собою. А ти ж не можеш забрати зорі? - Ні, зате я можу покласти їх у банк. - Як це розуміти? - А так: нишу на папірці, скільки в мене зірок. Потім кладу цьо­ го напірця до шухляди й замикаю її на ключа. - Та й усе? - Цього досить. [...] - Я маю квітку, - сказав він, - і щоранку її поливаю. У мене три вулкани, я щотижня їх прочищаю. Усі прочищаю: і діючі, і погас­ лий. Мало що може статися. І моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. А зорям від тебе нема ніякої користі... Ділок відкрив рота, але так і не здобувся на відповідь, і малень­ кий принц рушив далі. «Дорослі таки справді дивацьке поріддя», - простодушно казав він собі в дорозі. XIV П’ята планета була вельми цікава. Вона виявилася з усіх наймен­ ша. На ній тільки й ставало місця, що для ліхтаря та ліхтарника. Маленький принц ніяк не міг збагнути, навіщо серед небес, на нланетці, де немає ні будинків, ні жителів, потрібні ліхтар та ліхтар­ ник. Але він подумав: «Можливо, цей чолов’яга тут і не­ доречний. А проте він не такий недо­ речний, як король, шанолюб, ділок і п’яничка. Його праця має все ж якийсь глузд. Коли він запалює свого ліхтаря - буцімто народжується ще одна нова зірка або квітка. Коли гасить ліхтар - буцімто црисииляє зірку чи квітку. Гарна робота! Вона таки справді корис\ на, бо красива». І, порівнявшись із планетою, він шанобливо привітався до ліхтарника. - Добридень,-мовив він. — Навіщо ти оце погасив ліхтаря? - Таке розпорядження,-відказав ліхтарник. - Добридень. - А що то за розпорядження?

- Щоб я гасив свого ліхтаря. Добривечір. І він знову запалив ліхтаря. - А нащо ти знов його засвітив? - Таке розпорядження, - відповів ліхтарник. - Не розумію,-признався маленький принц. - А що тут не розуміти, - сказав ліхтарник. —Розпорядження це розпорядження. Добридень. І погасив ліхтаря. [...] - Планета робить повний оберт за одну хвилину, і я не маю ні секунди перепочинку. Щохвилини я гашу ліхтаря і знов його запа­ люю. - От цікаво! Отже, у тебе день триває всього одну хвилину! - А що тут цікавого? —відказав ліхтарник. —Уже цілий місяць, як ми розмовляємо з тобою. - Цілий місяць?! - Авжеж. Тридцять хвилин. Тридцять днів. Добривечір! І він знову запалив ліхтаря. Маленький принц подивився на ліхтарника - йому подобався цей чолов’яга, що так віддано виконував розпорядження. [...] «От з ким я міг би заприятелювати,-подумав він. —Але його пла­ нетна зовсім крихітна. Там нема місця для двох...» Він не смів признатися собі, що найбільше шкодує за цією благословенною планетою саме тому, що на ній за двадцять чотири годи­ ни можна було тисячу чотириста разів милуватися на захід сонця! XV Шоста планета була вдесятеро більша од попередньої. На ній жив дід, він писав грубезні книжки. - Чи ти ба! - гукнув він, угледівши маленького принца. - Ман­ дрівець! Маленький принц сів на стола - звести дух. Він уже так здоро­ жився! - Звідки ж ти? - спитав його старий добродій. - А що це за грубезна книжка? - поцікавився маленький принц. — Що ви тут робите? - Я географ, - мовив старий добродій. - А що таке географ? - Це вчений, котрий знає, де розташовані моря, річки, міста, гори й пустелі. - Як цікавої - вигукнув маченький принц. —Оце вже справжній фах! І він роззирнувся по планеті географа. Зроду маченький принц не бачив планети такої величної. - А вона дуже гарна, ваша планета. А океани тут є? - Цього я не можу знати,-мовив географ. - А-а! —протягнув маленький принц розчаровано. - А гори? - Цього я не можу знати,-відказав географ.

- А міста, річки, пустелі? - Цього я теж не можу знати. - Але ж ви географ! - Авжеж,-сказав дід. - Я географ, а не мандрівець. [...] - Куди ви порадите мені вирушити? - Одвідай планету Земля, - відказав географ. - Вона має добру славу. І маленький принц пустився в дорогу, все думаючи про свою квітку. XVI Отож сьома планета була Земля. Земля — планета неабияка] На пій сто одинадцять королів (не поминаючи, звісно, і муринських), сім тисяч географів, дев’ять ти­ сяч ділків, сім з половиною мільйонів п’яничок, триста одинадцять мільйонів шанолюбців, себто десь із два мільярди дорослих. [...] XVII [...] Огож, потрапивши на Землю, маченький принц [...] уже зля­ кався, що помилково залетів на якусь іншу планету, аж тут у піску ворухнулося кільце такої барви, наче місяць. - Добривечір, - мовив про всяк випадок маленький принц. - Добривечір, - відповіла гадюка. - На яку це планету я поч’рапив? - На Землю, - мовила гадюка. - До Африки. - Ага. То що, на Землі нема нікого? - Це пустеля. В пустелях ніхто не живе. Земля велика,-сказала гадюка. Маленький принц присів на камінь і звів очі до неба. - От цікаво - чому зорі світяться, - сказав він. —Мабуть, щоб кожен рано чи пізно міг відшукати свою зірку. Диви, он моя плане­ та - саме над нами. Але як до неї дачеко! - Гарна планета, - мовила гадюка. - А чого ти сюди завітав? - Я посварився з одною квіткою, - зітхнув маченький принц. - Ага, он воно що... І обоє змовкли. - А де ж люди? - знов озвався нарешті маченький принц. - У пустелі все-таки самотньо... - Серед людей також самотньо,-відповіла гадюка. [...] - Усякого, кого я торкнусь, я повертаю землі, з якої він вий­ шов,-мови.ча ще вона. [...] Я можу тобі підсобити, якщо ти дуже по­ шкодуєш за своєю покинутою планетою. [...] XX Довго простував маченький принц пісками, скелями й снігами і набрів зрештою на дорогу. А всі дороги провадять до людей. - Добридень, —промовив він.

Перед ним був садок, іювний квітучих рож. - Добридень,-відгукнулися рожі. Маленький принц поглянув на них. Усі вони скидалися на його квітку. - Хто ви? - спитав він, вражений. - Ми - рожі,-відказали квіти. - Он як... - сказав маленький принц. І почувся дуже нещасливим. Його квітка запевняла його, що вона на всьому світі одна така. А ось тут буяло п’ять тисяч таких самих квіток, лише в одному саду! «Як би вона досадувала, коли б побачила це! - помислив малень­ кий принц. — Вона б страшенно закахикала і вдала, що помирає, аби лише не стати смішною. А мені довелося б удавати, ніби я до­ глядаю П, бо ж інакше, аби принизити й мене, вона справді могла б умерти...* А потім він ще сказав собі: «А я гадав, що маю такий скарб — єдину в світі квітку, а то звичайнісінька рожа. Проста рожа і три вулкани заввишки до колін, і то один з них погас, певне, назавжди цього замало, щоб величати себе принцом...* Він упав на траву й заплакав. XXI Отоді-то й показався лис. - Добридень, —мовив лис. - Добридень, —звичайненько відказав маленький принц і озир­ нувся, та нікого не побачив. - Осьдечки я, - озвався голос, - під яблунею. - Хто ти? - спитав маленький принц. - Ти такий гарний] - Я лис, - відповів той. —Пограйся зі мною, - по­ прохав маленький принц. — Мені так журно... —Я не можу з тобою гра­ У \ тися, - мовив лис. - Я не приручений. — О, даруй, - сказав ма­ ленький принц. Але подумав і додав: — А що означає - приру­ чити? [•••] — Це поняття давно забу­ те, —мовив лис. - Воно озна­ чає: прихилити до себе... —Прихилити до себе? - Авжеж,-мовив лис. - Ти для мене поки що лише маленький хлопчик, достоту такий, як сію тисяч інших. І ти мені не потрібний. І я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього тільки лис, достоту, як

сію тисяч інших лисів. Та як ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім світі. І я буду для тебе єдиний на цілім світі... - Я вже трошки розумію, - проказав маленький принц. - Є одна рожа... мабуть, вона мене приручила... [...] Лис замовк і довго глядів на маленького принца. А потім попро­ сив знову: - Будь ласка... приручи мене! [...] - А що для цього треба зробити? - спитав маленький принц. - Треба бути дуже терплячим,-відказав лис. - Спершу ти сядеш трошки далі від мене на траву, ось так. Я краєчком ока позиратиму на тебе, дивитимусь, а ти мовчатимеш. Мова - це джерело непорозу­ міння. Але щодня ти сідатимеш трошки ближче... Назавтра маленький принц нрийшов знову. - Краще, якби ти приходив о тій самій порі, — попросив лис. - Якщо ти прийдеш, скажімо, о четвертій дня, то я вже з третьої години відчуватиму себе щасливим. 0 четвертій я вже почну хвилю­ ватися і непокоїтися. Я узнаю ціну щастю. А як ти приходитимеш коли понало, то я ніколи не знатиму, на яку годину готувати своє серце... [...] Так маленький принц приручив лиса. І коли настала пора про­ щатися, лис казав: - О, я плакатиму по тобі. - Сам винний, —мовив маленький принц. - Я ж не хотів тобі нічого лихого, а ти зажадав, щоб я тебе приручив... - Авжеж, - згодився лис. - Але ж ти плакатимеш! - мовив маленький принц. - Виходить, ти нічого не вигадав. - Вигадав,-заперечив лис. - Згадай, що я казав про золоте збіжжя. Він замовк. Потілі додав: - Піди ще поглянь на рожі. Ти зрозумієш, що твоя рожа - єдина на світі. А як вернешся попрощатися зі мною, я подарую тобі одну таємницю. Маленький принц пішов глянути на рожі. - Ви нітрохи не схожі на мою рожу, - мовив він їм. - Ви ще ніщо. Ніхто вас не приручив, і ви нікого не нриручили. Ви такі, як раніше був мій .тис. Він нічим не різнився від ста тисяч інших лисів. Але я з ним заприятелював, і нині він - єдиний в усьому світі. Рожі дуже зніяковіли. - Ви дуже гарні, але порожні, —сказав іще маленький принц. - Задля вас не схочеться померти. Звісно, випадковий перехожий і про мою рожу подумає, що вона така сама, як і ви. Але вона однаєдина, над усе найдорожча. Я-бо полив П. Я-бо накрив П скляним ковпаком. Я-бо затулив її ширмою. Я-бо нищив задля неї гусінь, лишив тільки двох чи трьох, щоб повиводились метелики. Я чув, як вона нарікала і як хвалилась і навіть як замовкала. Рожа ця - моя. І маленький принц вернувся до лиса.

- ІІрощалай... - мовив він. - Прощавай, - відповів лис. - Ось моя таємниця. Вона дуже про­ ста: лише серце добре бачить. Найголовнішого не нобачиш очима. - ІТайголовнішого не нобачиш очима, - повторив маленький принц, аби краще запам’ятати. - Твоя рожа дорога тобі тому, що ти присвятив їй стільки часу. - Моя рожа дорога мені... - повторив маленький принц, аби кра­ ще запам’ятати. - Люди забули цю істину, - мовив лис, —але ти не забувай. Ти назавжди береш на себе відиовідачьність за тих, кого приручив. Ти відповідаєш за свою рожу. - Я відповідаю за свою рожу, - повторив маленький принц, аби краще запам’ятати. [...] XXIV Збіг тиждень із дня моєї вимушеної посадки... [...] - О, - сказав я маленькому принцові, —твої розповіді дуже ціка­ ві, але я ще не полагодив свого літака, мені нема чого пити, і я теж був би щасливий, аби міг просто піти до криниці! - Мій приятель лис... - почав він. - Хлопче, мені вже не до лиса! - Чому? - А тому, що доведеться сконати від спраги... Він не зрозумів мене і заперечив: - Добре, коли є приятель, навіть якщо треба сконати. От я, я дуже радий, що приятелював із лисом... «Він не усвідомлює, яка велика небезпека. Він ніколи не зазнавав ні голоду, ні спраги. Йому досить трошки сонця...» - помислив я. Проте він поглянув на мене і відповів на мої думки: - Мені теж хочеться пити... пошукаємо колодязя... Я втомлено розвів руками: це безглуздя - шукати навмання в безкраїй пустелі колодязя. І все ж ми рушили в дорогу. Довгий час ми йшли мовчки: нарешті споночіло, в небі спалахну­ ли зорі. Від спраги мене трохи лихоманило, і я бачив їх наче вві сні. А в пам’яті все лунали слова маленького принца. - Отже, і ти знаєш, що таке снрага? —спитав я. Та він не відповів на моє запитання. Він сказав просто: - Вода буває потрібна й серцю... Я не збагнув його слів, але промовчав. Знав, що розпитувати його не слід. Він утомився. Сів на пісок. Я опустився поруч. Помовчали. Потім він мовив: - Зорі прегарні, бо десь там є квітка, хоч її й не видно звідси... - Авжеж, - відповів я, дивлячись на піщані брижі, осяяні міся­ цем. - Пустеля гарна... - додав він. Це правда. Мені завше подобалося в пустелі. Сидиш на піщаній

Г----\ 287

V_____ V

дюні. Нічого не видно. Нічого не чутно. І вее ж серед цієї тиші сві­ титься щось... - Знаєш, чому гарна пустеля? - спитав маленький принд. - Десь у ній ховаються джерела. [...] Потім він заснув, я взяв й о т на руки й рушив далі. Я був схвильо­ ваний. Здавалося, ніби я несу скарб, тендітний і безборонний. Здава­ лося навіть, що нічого безбороннішого нема на нашій Землі. У сяйві місяця я дивився на й о т бліде чоло, на нримкнуті вії, і казав собі: «Те, що я бачу, це .тише оболонка. Найголовнішого не добачиш очима...» Його розтулені вуста затремтіли в усмішці, і я сказав собі ще: «ІІайзворушливіше в цьому заснулому маленькому принці його ві­ рність квітці, образ рожі, що сяє в ньому, ніби полум’я світильника, навіть коли він снить...» І я зрозумів, що він ще тендітніший і безборонніший, ніж здається. Світильники треба старанно охороняти: иорив вітру може погасити їх... Так я йшов - і на світанні побачив колодязь. [...] XXVI Неподалік від колодязя збереглися руїни давнього кам’яного муру. Наступного вечора, скінчивши з роботою, я вернувся туди і ще здалеку нобачив, що маленький принц сидить на краю муру спус­ тивши ноги. І ночув його голос: - Хіба ти не пам’ятаєш? Це було зовсім не тут. Очевидно, хтось йому відпові­ дав, бо він заперечив: - Ні, ніі Саме цього дня, тільки не в цьому місці. Я наближався до муру. Але ні­ кого більше я там не нобачив. А проте маленький принц знову мо­ вив комусь: - Атож, на піску ти побачиш, де мої сліди починаються. Тобі до­ ведеться лише заждати мене. Сьо­ годні вночі я туди прийду. До муру лишалося двадцять ме­ трів, але я так само нікого не ба­ чив. Но недовгій мовчанці малень­ кий принц спитав: - А в тебе добра отрута? Ти певна, що я недовго мучитимусь? Я зупинився, і серце мені стислося, але я досі ще нічого не розу­ мів. - Тепер іди, —мовив маленький принц. - Я хочу стрибнути вниз. Тоді я опустив очі і аж підскочив! Під муром, звівши голову до маленького принца, згорнулась жовта гадючка, від укусу якої люди-

на гине за тридцять секунд. Намацуючи в кишені револьвера, я бі­ гом кинувся до неї, але, почувши шурхіт моїх кроків, гадюка тихо, мов змеженілий ручай, заструмувала ио іііску і з ледве чутним мета­ левим дзвоном заповзла иоміж каміння. Я нідбіг до муру саме вчасно, щоб підхопити на руки маленького принца, білого мов сніг. - Що за витівкиї Ти вже забалакуєш із гадюками! Я розв’язав золотого шарфа, який він постійно носив. Змочив йому скроні і відпоїв водою. Але я не зважувався більше ні про що розпитувати. Він новажно глянув на мене і обвив мою шию руками. Я почув, як тінається його серце, мов у підстреленої нташки. Він сказав мені: - Я радий, що ти знайшов, у чому там був клопіт із твоєю маши­ ною. Тенер ти можеш вернутися додому. - Звідки ти знаєш? Я саме збирався сказати йому, що над усі сподівання таки по­ лагодив літака! Він нічого не відповів на моє питання, сказав лише: - Я теж сьогодні вертаюся додому. ІІогім додав журно: - Це куди далі... це багато важче... [...] Сьогодні вночі минає рік. Моя зірка саме над тим місцем, де я упав рік тому... - Слухай, хлопче, адже вся ця історія з гадюкою, з побаченням і з зіркою —це просто лихий сон, еге ж? Але він не відповів. Сказав лише: - Найголовнішого не побачиш очима... - Це як із квіткою. Як ти любиш квітку, що росте десь на дале­ кій зірці, вночі тобі любо дивитися на небо. Всі зорі розквітають. - Авжеж. - Це як із тією водою. Коли ти дав мені напитися, вода була наче музика... а все та корба й вірьовка... пам’ятаєш?., вода була чудова. - Вночі ти подивишся на зорі. Моя зірка дуже маленька, я не можу тобі й показати, де вона. Та це й краще. Вона буде для тебе просто одна з численних зірок. І тобі иодобатиметься зорювати... Всі зорі стануть тобі за приятелів. І потім я тобі дещо подарую... І він засміявся. - О хлопче, хлопче, як я люблю цей твій сміх! - Оце й буде мій подарунок... це буде, як із тою водою... - Що ти хочеш сказати? - У кожної людини свої зорі. Для одних, тих, хто подорожує, вони дороговказ. Для інших це просто маленькі вогники. Для вче­ них зірки - наукова загадка. Для мого ділка вони золоті. Але всі ці зорі німі. А ти матимеш такі зірки, яких більше ні в кого немає... - Як це розуміти? - Я житиму на одній із зірок, я там сміятимусь, і коли ти поди­ вишся вночі на небо, це буде так, наче всі зорі сміються. Ти мати­ меш зорі, що вміють сміятися!

І він сам засміявся. - І коли ти втішишся (а втіха таки приходить), ти будеш радий, що познайомився зі мною. Ти завше будеш моїм другом. Тобі за­ хочеться посміятися зі мною. Тоді ти відчиниш вікно, і тобі буде приємно... І твої приятелі будуть неабияк здивовані, що ти смієшся, глядячи на небо. А ти їм скажеш: «Так, так, зорі завше викликають у мене охоту сміятися!» І вони подумають, що ти несповна розуму. Ось яку капость я тобі втну... І він знову засміявся. - Це буде так, наче замість зірок я дав тобі безліч дзвіночків, що вміють сміятися... І він знову засміявся. Потім знову споважнів: - Знаєш... сьогодні вночі... краще не приходь. - Я тебе не залишу. - Я матиму такий вигляд, наче мені зле... Наче я вмираю. Так уже воно буває. Не треба, щоб ти це бачив... [...] Тої ночі я не помітив, як він пішов. Він тихо вислизнув. Коли я наздогнав його, він ішов прудко й рішуче. - А, це ти... - тільки й сказав він мені. І взяв мене за руку. Але щось іще його тривожило. - Даремно ти так учинив. Тобі буде боляче. Я буду наче неживий, а насправді це буде не так... [...] Я не міг ворухнутися. Неначе жовта блискавка майнула біля його ніг. Якусь мить він сто­ яв непорушно. Не закричав. Потім упав - повільно, як падає дерево. Повільно й нечутно, бо пісок приглушує звуки. XXVII І от збігло вже шість років... Я ще нікому не розповідав цієї іс­ торії. Коли я повернувся, товариші були раді, що знову бачать мене живого й здорового. Важко було в мене на душі, але я казав їм: - Це просто втома... І все ж потроху я заспокоївся. Тобто... не цілком. Але я добре знаю: він на свою планетку повернувся, бо коли розвидніло, я не знайшов на піску його тіла. Воно було не таке вже й важке... А ноча­ ми я люблю слухати зорі. Немов п’ятсот мільйонів дзвіночків... [...] І якщо до вас підійде золоточубий малий хлопчик, який сміється і не відповідає на ваші питання, ви одразу здогадаєтесь, хто це та­ кий. Тоді - будь ласка - розвійте мою журу, мерщій напишіть мені, що він вернувся. Переклад А Перепаді

Завдання за рівнями 1. Поясніть значення та роль образів-символів у творі «Маленький принц». 2. Про що цікавого з життя французького письменника А. СентЕкзюпері ви дізнались? 3. Назвіть головних героїв казки «Маленький принц». 4. З ким подружився Маленький принц на планеті Земля? 4. Хто допомагає юному герою А. Сент-Екзюпері повернутися на рідну планету?

II 1. Розкрийте зміст основних символів філософської казки «Ма­ ленький принц». 2. Визначте основні проблеми філософської казки «Маленький принц». 3. Звідки з'явився Маленький принц? 4. Як він ставиться до своєї планети? 5. Чому малюк вирішив покинути свою планету? 6. Розкажіть про зустріч пілота і Маленького принца. 7. Які астероїди відвідав Маленький принц? Що вважали найваж­ ливішим «дивні» дорослі, з якими познайомився юний герой під час подорожі всесвітом? 8. Чим дорослі, на думку А. Сент-Екзюпері, відрізняються від дітей? 9. Чи була подорож на Землю важливою для принца? Чому? 10. Які істини відкрив Лис Маленькому принцові? 11. Чому Маленький принц сумував за своєю рідною планетою? Які цінності існують на його планеті? 12. Як Маленький принц вирішив повернутися на свою планету? 13. Пригадайте реакцію Маленького принца, коли він побачив ціле поле троянд. Поясніть його відчуття у цю мить.

III 1. Розкрийте актуальність порушених у казці «Маленький принц» тем і проблем. 2. Яким ви уявляєте Маленького принца? Розкрийте його характер. 3. Чи схожий Маленький принц на звичайних людей? Знайдіть у тексті слова, що його характеризують. 4. Охарактеризуйте відносини Маленького принца і його троянди. 5. Як розкривається у казці А. Сент-Екзюпері проблема «дорослі діти»? 6. Доведіть, що твір А. Сент-Екзюпері - притча. 7. Проаналізуйте морально-філософський зміст казки-притчі «Ма­ ленький принц».

IV 1. Поміркуйте, чому А. Сент-Екзюпері зробив таким сумним фінал притчі? 2. У кожного з нас є своя планета. Назвіть три головні цінності, які існують на вашій планеті. Обґрунтуйте відповідь. 3. Спробуйте наповнити власним змістом фразу: «Найголовнішого не побачиш очима». 4. Поясніть своє розуміння символічного фіналу казки-притчі «Ма­ ленький принц». 5. Що, на думку А. Сент-Екзюпері, має в житті дорогу ціну? Що є, на вашу думку, справжніми життєвими цінностями? 6. Поясніть, як ви розумієте слова сучасника А. Сент-Екзюпері П'єра Декста: «Вимоги, що пред’являються Сент-Екзюпері до людей, занадто великі, занадто піднесені для суспільства, в яко­ му він жив». Чи погоджуєтесь ви з цією думкою? 7. У чому, на вашу думку, полягає актуальність притчі «Маленький принц» для сучасного читача? Аргументуйте свої міркування.

Індивідуальні завдання 1. Складіть цикл мотиваторів на матеріалі афоризмів казки-притчі А.СентЕкзюпері «Маленький принц». 2. Уявіть, що ви знаходитесь у музеї, присвяченому Маленькому принцу. Де може знаходитись цей музей? Які експонати, на вашу думку, знаходять­ ся в цьому музеї? Які сувеніри напам'ять можна придбати після екскурсії по музею Маленького принца? 3. Створіть Маленькому принцу кардмейкінг у подарунок. Поясніть, чому саме таку листівку ви приготували. 4. Знайдіть і прочитайте текст відомої молитви А. Сент-Екзюпері «Про мистецтво малих кроків». Спробуйте скласти текст своєї молитви на ко­ жен день. 5. Укладіть текст заочної екскурсії «Навколо пам’ятника А. Сент-Екзюпері і Маленькому принцу в Ліоні».

Річард Бах (нар. у 1936 р.) Американський письменник, філо­ соф, публіцист, за професією - льотчик, віддалений нащадок генія німецької музики Йоганпа Себастьяна Баха. На­ вчався в Університеті Лопг-Біч штату Каліфорнія. Служив у військово-пові­ тряних силах СІЛА па тактичних ви­ нищувачах, кілька років працював пілотом-каскадером і авіаконструктором, одночасно публікував статті з проблем авіації в журналах. Більша частина його життя пов’язана з невеликими «прогулянковими» літаками полегше­ ної конструкції. Не раз робив далекі ризиковані подорожі, потрапляв в аварії і знову літав. Книги письменника об’єднують дві найголовніші риси: це авто­ біографічність і тема польоту. В усіх його творах багато місця відве­ дено пебу, часто використовується образ літака як спосіб розкриття думки. Письменнику вдалося в 16 книгах оспівати всі можливі стадії польоту: від здіймання душі до бойового вильоту американського ви­ нищувача.

«Чайка Джонатан Лівінгстон» Всесвітню письменницьку славу Р. Баху нринесла новість-нритча «Чайка Джонатан Лівінгстон», опублікована в маловідомому журна­ лі у 1970 р. Скоро повість вийшла окремим виданням, її було пере­ ведено на багато мов, книга побила всі видавничі рекорди. Її читали в Америці, в Європі, в Австралії. Невеликий твір, який називали філософською казкою, став маніфестом безмежної духовної свободи, вміщував у собі заклик повернення до основ загальнолюдської мо­ ралі. Як стверджує сам Р. Бах, ідея твору була навіяна йому чайками, коли він прогулювався по морському березі. Письменник почув та­ ємничий голос, який промовив назву його майбутньої книги: «Чай­ ка Джонатан Лівінгстон». Повість розповідає про незвичайну істоту, яка вчилася життя і мистецтва нольоту. Твір складається з трьох частин. Перша частина зображує духовне пробудження Чайки Джонатана Лівінгстона, який прагне змінити своє життя та не вдовольняється подіями буденного життя. Джонатан цілком віддається вивченню польоту як мистецтву і способу буття, а не як способу переміщення в просторі для видобут­ ку їжі. Після вигнання зі Зграї Лівінгстон веде життя відлюдника,

повністю віддаючись вдосконаленню майстерності польоту. З відмо­ вою від усього старого Джонатан закінчує своє земне існування. Друга частина присвячена зображенню нрекрасних Небес, які до­ помагають Джонатану зрозуміти головне: його можливості безмеж­ ні. У новому світі він знаходить своїх справжніх братів, справжню Зграю, знайомиться з мудрою чайкою-старійшиною - Чіангом, який стає наставником Джонатана і вчить його переміщатися зі швидкіс­ тю думки в цросторі і часі. У процес пізнання залучається не тільки тіло, інтелект, але й дух, тому наблизитись до знань, за Р .Бахом, це означає здобути цілісність, досконалість. У третій частині твору Джонатан приймає рішення повернутися з пташиного Раю на Землю, щоб навчити бажаючих майстерності по­ льоту і пробудити в них прагнення до досконалості. Незабаром він передає роль наставника першому учневі Флетчеру Лінду, а сам за­ лишає земний світ заради подальшого шляху вдосконалення. Твір закінчується символічною сценою вічного польоту —пізнання-любові. Образ Чайки Джонатана Лівінгстона, який намагається донести до нас Бах - це образ сильної і сміливої особистості, вільної і світ­ лої істоти. Ім’я для своєї славетної Чайки письменник запозичив в реальної людини - відважного американського льотчика 30-х років XX ст. Джонатана Лінвінгстона, який не боявся високих польотів. Незважаючи на невеликий обсяг твору, Р. Бах уміщає в нього величезний етан становлення осо­ бистості. Розвиток Джонатана можна відсгежити з початку до кінця. Ось він зовсім ще неонерене пташеня, що вперто йде до ноставленої мети. А ось він уже осо­ бистість, що досягла неймовірних висот розвитку і мудрості. Шлях героя —це шлях до свободи і без­ межних можливостей людської особистості. Для висвітлення цієї ідеї письменник обрав саме образ чайки, тому що тільки в нольоті можливо уявити абсолютну, без­ межну свободу. З молодості героя бентежить безглуздість і вузькість існування Ілюстрація до повісті «Чайка птахів, стурбованих лише щоден­ Джонатан Лінінгстон» (В. Єрко) ною боротьбою за їжу. Джонатан не хоче бути таким, як усі, нама­ гається пізнати основу вічного життя, зрозуміти, що таке доброта і любов. Осягнення істини і досягнення досконалості герой здобуває наполегливою працею. Композиція твору, яка складається з трьох частин, відображує три сходинки духовного вдосконалення Джонатана Лівінгстона:

I —усвідомлення істини, ідеї свободи; II - досягнення досконалості; III - нрагнення поділитися знанням вищої істини з учнями, щоб вони також втілили ідею Великої Чайки - всеосяжну ідею свободи. В образі Чайки Джонатана Лівінгстона втілено прагнення до ви­ сокої мети. Джонатан своїм життям показує, як потрібно жити. Художній конфлікт новісті полягає між сірою Зграєю і вигнан­ цем Джонатаном, а у третій частині твору - між Зграєю і сімома учнями Чайки Лівінгстона. Цей конфлікт розкривається через про­ тиріччя батьки - діти, «низькі» турботи - нрагнення до високого, невігластво —жага знань, злість - філософське розуміння доброти і любові. Ознаки притчі у творі. Як тільки не визначала критика жанрову своєрідність цього твору: притча, філософська казка, поема в прозі. І все-таки за жанром повість «Чайка Джонатан Лівінгстон* наближа­ ється саме до притчі, тому що в алегоричній формі пояснює складні соціальні і філософські проблеми, містить багато істин, мораль і на­ вчає добру. Повість Р. Баха - це ф ілософська метафора людського буття. Під виглядом зграї чайок письменник описує соціум, людське суспіль­ ство, його неуцтво, безглузду боротьбу за їжу і за місце під сонцем. Та завжди знайдеться особлива чайка, що проводитиме свої дні не в пташиній метушні і турботах про земне, а в небі, для якої голо­ вне - політ. Повість прочитується на двох рівнях: текстовому у заснованому на сюжетній лінії —спробах Чайки Джонатана досягти досконалості в польоті, та символічному - побудованому на багатозначності обра­ зів (Чайка, Зграя, Небеса тощо). Герої твору, не виключаючи Чайки Джонатана, намальовані дуже схематично і мало індивідуалізовані, що в цілому відповідає жанру притчі: наставник Салліван і старий Чіанг - втілення мудрос­ ті, вигнанець Флетчер Лінд — сильний, спритний, Мартін Вільям - неномітний і маленький, Клерк Мейнгард - із зламаним крилом, Чарльз-Роланд — здивований, щасливий, повний рішучості. Дуже важлива деталь, що чайки здобувають ім’я та прізвище тільки тоді, коли Зграя проганяє їх, адже саме в цей момент вони здобувають свою індивідуальність і безсмертну душу. Очевидні євангельські мотиви у творі: вигнання та обрання, смерть та воскресіння, проповідь, чудеса, учні-алостоли. У притчі «Чайка Джонатан Лівінгстон» світ, який дає особистос­ ті можливість вдосконалюватися, названий Небесами, а*іе, як натя­ кає автор, і Небеса - не межа у досягненні досконалості. Справедливо вважати твір Річарда Баха однією з найглибших і надихаючих філософських атегорій XX століття. Завданням авто­ ра було донести до читачів свою істину, своє повчання і надію. У 1973 р. за мотивами повісті «Чайка Джонатан Лівінгстон» був зня­ тий однойменний фільм.

31 серпня 2012 року легкомоторний літак, за штурвалом якого знаходився письменник, потрапив у авіакатастрофу. Р. Бах отримав складну черепно-мозкову травму і переломи, довго лікувався. Досвід близької зустрічі зі смертю надихнув письменника до закінчення четвертої частини своєї відомої повісті-притчі. Що ж, чекатимемо продовження історії Чайки Джонатана! ЧАЙКА ДЖОНАТАН ЛШІНГСТОН (Фрагмент ) Справжньому Д жонатану-чайці, що живе в кожному з нас Частіша перша Був ранок, і золоті промені сонця вигравали на легких хвилях тихого моря. Десь за милю від берега закинув сіті рибальський чо­ вен, і звістка про це вмить долетіла до Зграї, що чекала сніданку. Ще мить - і тисячі чайок злетілися до човна, щоб вибороти собі якусь поживу. Новий день приніс нові клопоти. А далеко від усіх, далеко від рибальського човна і від берега, вправлявся в польоті самотній птах - чайка Джонатан Лівінгстон. Він злетів на сто футів угору, опустив свої перетинчасті лапи, задер дзьоба, винростав уперед зігнуті крила і, хоч як це було боляче, силувався втримати їх у такому положенні. Випростані крила об­ тяжувати рух, і він летів усе по­ вільніше, поки шепіт вітру не стих у його вухах, а океан унизу не застиг на місці. Тоді він при­ мружив очі, затамував подих і весь наструнчився в болісному зу­ силлі - ще трохи... на один дюйм... зігнути крила... Пір’я в нього стало дибки, він закляк у повітрі і впав. Чайки, як ви знаєте, ніколи не діють нерішуче і не зупиняються в польоті. Спинитися на льоту це для чайки страшний сором, просто ганьба! Але Джонатан Лівінгстон — який без тіні сорому знову й зно­ ву вигинав напружені крила, щоб летіти все повільніше, а потім спинитися на місці, - був незвичайним птахом. Більшість чайок не завдають собі клопоту, аби дізнатися щось про політ, - хіба що найнеобхідніше: як долетіти від берега до їжі та повернутися назад. Для більшості чайок головне - їжа, а не політ. А для цієї чайки політ був важливішим за їжу. Джонатан Лівінгстон

над усе любив літати. Проте любов’ю до польотів, як він скоро збагнув, не заживеш до­ брої слави серед итахів. Навіть його власні батьки дивилися скоса на те, як Джонатан з ранку до вечора літає десь сам-один, та ще й по сто разів шугає аж над водою —як то він казав, тренуючись у низькому польоті. Він ніяк не міг збагнути - чому, літаючи на висоті, меншій за напіврозмах його крил, він може триматися в повітрі довше і без будь-яких зусиль? Його плавна посадка в низькому польоті завершу­ валася не гучним плюскотом при зануренні лап у воду, як зазвичай, а появою довгого пінного сліду, що тягнувся за тілом Джонатана, щойно він, підібгавши лапи, торкався води. Коли ж він почав сіда­ ти з підібганими лапами на берег, а потім міряти кроками довжину сліду, його батькам це вельми не сподобалося. - Чому, Джоне, чому? —питала мати. - Чому ти не можеш по­ водитись, як усі? Оті низькі польоти - це забавка для пеліканів та альбатросів! Чому ти нічого не їси? Поглянь, синку, від тебе саме пір’я та кістки лишилися. - Ну то й що, мамо? Нехай пір’я та кістки. Я хочу знати, що можу робити в повітрі і чого не можу. Я хочу знати, от і все. - Бачиш, Джонатане, - мовив батько зовсім не сердито, - скоро зима. Рибальські човни будуть виходити в море нечасто, а риба, що зараз плаває мілко, піде вглиб. Коли вже ти хочеш чогось навча­ тись, то вчися краще, як здобувати їжу. Польоти - це дуже добре, та з них не проживеш. Не забувай, ти літаєш для того, щоб їсти. Джонатан слухняно кивнув. Кілька днів по тому він намагався поводитись, як інші чайки; так, він справді дуже старався, і галасу­ вав щосили, коли бився за їжу біля рибальських човнів, і пірнав за шматками риби та хлібними крихтами... Та все було марно. «Яка дурість, - подумав він нарешті - і рішуче кинув насилу здо­ бутого анчоуса гол одній старій чайці, що летіла слідом. - Весь цей час я міг би вчитися літати! Адже мені ще стільки треба вивчити!» Невдовзі Джонатан знов опинивсь у морі сам-один —голодний, щасливий, жадібний до знань. Він хотів знати все про швидкість польоту —і за тиждень дізна­ вся про неї більше, ніж найшвидша чайка у світі. Злетівши на тисячу футів угору, він щосили замахав крилами, стрімко шугонув униз і зрозумів, чому чайки складають крила, коли йдуть на стрімку посадку. Через шість секунд він уже летів зі швид­ кістю сімдесят миль за годину, зі швидкістю, при якій крило втра­ чає рівновагу в русі. Знову та й знов те саме. Хоч як він пильнував, аби не розслаби­ тись, - на великій швидкості сили полишали його, і він губив рівно­ вагу. Підйом на тисячу футів. Стрімкий ривок уперед, п о т іл і - униз, відчайдушний змах крил, вертикальне падіння. А потім - і так що­ разу - його ліве крило завмирало на п і д й о л іі , він хилився набік, припиняв махати правим крилом і, безладно перевертаючись у пові­

трі, кулею мчав униз. Він ніяк не міг здолати цей підйом на великій швидкості. Він зро­ бив десять снроб - і всі десять разів, коли швидкість перевищувала сімдесят миль за годину, втрачав рівновагу і стрімголов летів у воду. Річ у тім - зрозумів він нарешті, коли вже був мокрий як хлющ, — річ у тім, що на великій швидкості слід тримати крила непорушно: можна махати крилами лише доти, поки швидкість не перевищує п’ятдесяти миль за годину. Тоді він злетів на дві тисячі футів угору і спробував іще раз, стрімко прямуючи вниз, витягнув дзьоба, розпростав крила, а коли швидкість сягнула п’ятдесяти миль за годину, припинив ними руха­ ти. Це було дуже важко, але ж спрацювало] Десять секунд він мчав зі швидкістю дев’яносто миль за годину. Джонатан установив світо­ вий рекорд швидкості для морських чайокі Але ця перемога була скороминущою. Щойно він почав виходити з піке та змінив положення крил, невідома і нездоланна сила знову заволоділа ним і помчала його за собою зі швидкістю дев’яносто миль за годину. Джонатан ночувався так, наче його тіло от-от ви­ бухне, розлетиться на друзки. Стрімко, наче від вибуху, надаючи вниз, він уже не відчув страшного удару об тверду, мов камінь, воду. Коли він нарешті опритомнів - а це вже була ніч, - він гойдався на хвилях у місячному сяйві. Понівечені крила були немов налиті свинцем, та ще тяжче тиснув на спину тягар поразки. Він потайки марив, аби цей тягар затягнув його у глибінь, на саме дно, щоб усе було скінчено. Та коли він уже почав занурюватись у воду, якийсь дивний голос ледь чутно озвався до нього зсередини: «Тут нічого не вдієш. Я чай­ ка. Проти своєї натури не підеш. Якби я справді мусив щось дізна­ тися про польоти, то мав би більше мозку в голові! Якби я справді міг навчитися швидко літати, то мав би короткі крила, як у сокола, і полював мишей, а не рибу. Батько мав рацію. Мені треба забути цю дурницю. Треба повернутися додому, до Зграї, і вдовольнитися тим, що я такий, як є, - жалюгідна, нікчемна чайка». Голос умовк, і Джонатан скорився йому. Вночі чайка мусить си­ діти на березі, і відтепер - так пообіцяв самому собі - він буде зви­ чайною чайкою. Так буде краще для всіх. Він насилу відірвався від темної води і полетів до берега, радий, що навчився берегти сили в низькому польоті. «Та ні, що це я, - схаменувся він. —Це все в минулому. Я мушу забути все, чого навчився. Я просте чайка, я такий, як усі інші чай­ ки, і літатиму, як вони». І він із болісним зусиллям піднявся на сто футів угору та чимдуж замахав крилами, кваплячись до берега. Тепер, коли він вирішив бути просто звичайною чайкою у Зграї, йому полегшало - адже розірвано пута, якими він сам себе зв’язав. Не буде більше ніякого навчання, не буде боротьби - отже, не буде й поразок. І як хороше ні про що не думати, просто летіти в темряві, летіти до берегових вогнів... А«Темно! - рантом пролунав той самий тривожний голос. - Чай­

ки не літають, коли темно!» Та Джонатан не хотів слухати. «Як хороше, - думав він. - Ясний місяць, світла стежка на воді, вогники на березі - все таке мирне, спокійне...» «Спускайся вниз! Чайки не літають у темряві! Якби ти справді міг літати в пітьмі, то мав би совині очі! Мав би більше мозку в голо­ ві! Мав би короткі крила, як у сокола!» У нічній темряві, на висоті ста футів, Джонатан Лівінгстон при­ мружив очі. І біль, і роздуми - все зникло безслідно. Короткі крила. Короткі крила сокола! Ось тобі й відповідь! «Який я був дурний! Усе, що мені треба, - це маленьке, крихітне крило; все, що мені треба, - це скласти крила, так, щоб у польоті ворушити самими кінчиками! Короткі крила!» Він піднявся на дві тисячі футів над чорною безоднею моря і, ані хвилі не думаючи про поразку, нро загибель, щільно притиснув до тіла широкі частини крил, а самі кінчики, вузькі, мов кинджали, виставив назустріч вітру - і стрімко кинувся вниз. Вітер грізно ревів у нього над головою. Сімдесят миль за годи­ ну, дев’яносто, сто двадцять, іще швидше... Тепер, цри ста сорока милях за годину, йому було не так важко долати вітер, як при сімдесяти; один легенький порух кінчиками крил - і він вийшов із піке та нромчав над хвилями, мов сіре гарматне ядро в польоті до місяця. І, дивлячись примруженими очима в лице пітьмі та вітру, він відчув шалену радість. «Сто сорок миль за годину] І все під контр­ олем! Якщо я почну піке з п’яти тисяч футів, а не з двох, - цікаво, з якою швидкістю?..» Недавні роздуми та обіцянки було забуто, ніби їх звіяв могутній стрімкий вітер. Але він не картав себе за те, що порушив слово. Ці клятви - для чайок, що згодні бути звичайними чайками. А той, хто хоч раз торкнувся вершини пізнання, не може зв’язувати себе такими обітницями. На світанку Джонатан продовжив тренування. З висоти п’ять ти­ сяч футів рибальські човни в морі здавалися малими трісочками на голубому тарелі, а Зграя за сніданком - хмаркою летких порошинок. Він лишився живий, був сповнений сили, тремтів від радості був гордий, що опанував свій страх. І тому він не вагаючись при­ тиснув до тіла передню частину крил, випроставши самі кінчики, і поринув униз, до моря. Спустившись на чотири тисячі футів, він досяг граничної швид­ кості, і вітер ностав проти нього, мов щільна пульсуюча запона, що перешкоджала йому рухатися швидше. Він летів прямо чимдалі вниз, зі швидкістю двісті чотирнадцять миль за годину. Якщо ви­ простати крила зараз, на такій швидкості, то його розірве на міль­ йон шматків, і він розумів це дуже добре. Але ж швидкість - це могуття, швидкість - це радість, швидкість - це просто краса! Він ночав виходити з піке на висоті тисячу футів, і кінчики його крил залопотіли й зігнулися під шаленим вітром, а рибальський чо­

вен і зграя чайок кудись зникли - і рантом виросли просто в нього перед очима, затуливши собою шлях. Він не міг зупинитися; навіть не знав, як повернути на такій швидкості. Зіткнення - це смерть. І тому він заплющив очі. І сталося так, що того ранку, на світанні, чайка Джонатан Лівінгстон врізався просто у Зграю, що спокійно снідала, —влетів як вихор, на швидкості двісті чотирнадцять миль, із заплющеними очима! Та, мабуть, Чайка Долі йому всміхнулася - ніхто не загинув. Коли ж він знову підвів го­ лову до неба, то все ще мчав зі швидкістю січ) шістдесят миль за годину. А коли зменшив швид­ кість до двадцяти миль і нарешті зміг випростати крила, рибаль­ ський човен уже здавався малою цяткою в морі - за чотири тисячі футів від нього! Перше, що він подумав: це трі­ умф! Гранична швидкість! Двісті чотирнадцять миль за годину — для чайки! Це прорив, це велика, вирішальна мить в історії Зграї, а для чайки на ім’я Джонатан - це початок нового життя. І він про­ довжив своє тренування на само­ Ілюстрація до повісті «Чайка ті, він склав крила і пішов у піке Джонатан Лівінгстон» (В. Єрко) з висоти вісім тисяч футів - і від­ разу збагнув, як робити поворот! Тепер він знав, що досить тільки на одну частку дюйма змінити положення однієї пір’їни на кінчику крила —і можна плавно, кра­ сиво повернути навіть на граничній швидкості. Та ще до цього він зрозумів, що, коли на такій швидкості змінити положення хоча б двох пір’їн, тебе закрутить, як кулю... Одне слово, Джонатан став першою чайкою на землі, що опанувала фігурні польоти. Того дня він не захотів гаяти час на балачки з іншими чайками і літав, аж поки посутеніло. Він вивчив мертву петлю, повільну боч­ ку, подвійний переворот через крило, обернений штопор, зворотний імельман, віраж. Коли Джонатан підлетів до Зграї на березі, вже давно була ніч. Голова в нього йшла обертом, він страшенно втомився. І все-таки із задоволенням зробив іще одну мертву петлю, а потім ще й швидкий переворот - а тоді вже пішов на посадку. «Коли вони про це по­ чують, - думав він про свій Прорив, - вони ж просто очманіють з радощів! Скільки цікавого в нас попереду! Не товктись на місці по­ між рибальських човнів —а знати, нащо ти живеш у цім світі! Ми подолаємо свою неміч, ми станемо іншими - сильними, розумними!

Ми будемо вільні! Ми навчимося літати!» І майбутнє постало перед ним, як осяйна далечінь, що вабить і кличе внеред. Тим часом Зграя збиралася на Велику Раду; та коли він призем­ лився, то нобачив, що всі нібито чогось чекають. Так воно й було чекали на нього. - Чайко Джонатане Лівінгстон! Стань у середину! Слова Старійшини звучали дуже врочисто. Виклик у середину кола означав чи страшну ганьбу, чи то найвищу шану. Коло Поша­ ни - це честь, якої зазнали хіба що найславніші з ватажків. «Так, звісно, —подумав Джонатан, - сьогодні вранці вони бачили мій Про­ рив! Та мені не треба ніякої пошани. Я не хочу бути ватажком. Я тільки хочу поділитися тим, що відкрив, показати, який простір відкривається перед нами!» Він ступив унеред. - Джонатане Лівінгстон, - мовив Старійшина, - стань перед очі твоїх товаришів, у Коло Ганьби! Його наче вдарили дошкою. Коліна в нього ослабли, пір’я обви­ сло, у вухах зашуміло. У Коло Ганьби? Це неможливої Прорив! Вони не розуміють! Вони помиляються, вони помиляються! - ...За своє неподобне легкодумство, - гудів урочистий голос, - за те, що сиашиожив гідність і звичаї Народу Чайок... Виклик у Коло Ганьби означав, що його виженуть зі Зграї, засу­ дять до самотнього життя на Далеких Скелях. - ...Настане день, Джонатане Лівінгстон, і ти зрозумієш, що лег­ кодумство тебе занапастило. Життя — це незбагненна таємниця, і нам досить знати одне: ми вкинуті до цього світу, щоб їсти і лиша­ тися живими, поки зможемо. Чайки ніколи не суперечать Великій Раді, та Джонатан усе-таки насмілився подати голос. - Легкодумство? Браття мої! - вигукнув він. - Хто думає серйоз­ ніше, ніж чайка, що осягає сенс життя, його найвищу ціль? Ми ти­ сячу років животіли заради того, щоб шукати риб’ячі голови, але ж тепер нам снравді є для чого жити - щоб учитися, відкривати нове, бути вільними! Дайте мені тільки спробувати, дозвольте показати вам, чого я навчився... Зграя наче скам’яніла. - Ти нам більш не брат, —нарешті нромовили чайки одна по од­ ній, а потім з поважним виглядом затулили собі вуха і повернулися до нього спинами. Джонатан Лівінгстон провів рештку свого життя на салюті, але від Далеких Скель він улетів далеко-далеко. І єдине, що його сму­ тило, — це не самотність, а те, що чайки відмовилися повірити в чарівну красу польоту, хоча їм варто було тільки відкрити очі, щоб її побачити. Сам він кожного дня робив усе нові та нові відкриття. Він дізнався, що, пірнаючи у стрімкому піке, може зловити рідкісну та смачну рибу, яка водиться на глибині десять футів; тепер йому були не потрібні рибальські човни і крихти черствого хліба. Він на­ вчився спати в повітрі, навчився тримати курс уночі, коли вітер дме

з берега, і долати сотні миль від зорі до зорі. Так само спокійно він долав туманну запону над морем і проривався до світлого чистого неба - у той час як усі чайки лишалися на землі, і гадки не маючи, що в небі над ними існує щось інше, крім туману й дощу. Він на­ вчився мандрувати з сильним вітром у далекі краї і там ловити на обід смачних комашок. Те знання, яке він колись хотів відкрити всій Зграї, тепер було його єдиною розрадою; він навчився літати й не шкодував, що йому довелося сплатити за це таку ціну. Джонатан зрозумів, що тіль­ ки нудьга, страх і злість скорочу­ ють життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря й тому прожив довгий щасливий вік. ...Вони прилетіли якось надве­ чір, коли Джонатан спокійно ні­ жився у своєму любому небі. Дві чайки, що з’явилися біля його крил, осяяли темну небесну ви­ сочінь, мов дві чисті зорі. Та ще більшим дивом було їхнє мисте­ цтво польоту: вони ледь не торка­ лися Джонатана кінчиками крил, проте весь час лишатися на від­ стані рівно один дюйм. Ілюстрація до повісті «Чайка Не озвавшись ні словом, Джо­ Джонатан Лівінгстов» (В. Єрко) натан загадав їм випробування, яке було не під силу жодній чай­ ці. Він зігнув крила і зменшив швидкість до тієї межі, за якою на­ стає неминуче падіння. Два осяйні птахи плавно рушили за ним. Вони знати, що таке повільний політ. Тоді він склав крила, нахилився вбік і ринув у піке зі швидкістю сто дев’яносто миль за годину. Вони номчачи слідом, ні на мить не втративши рівноваги. Насамкінець він на тій самій швидкості зробив довгий вертикатьний переворот. Вони, всміхнувшись, зробили те саме. Він повернувся в горизонтачьний політ і довго мовчав, перш ніж заговорити. - Непогано, —нарешті мовив він. - Хто ви? - Ми з твоєї Зграї, Джонатане. Ми твої брати. Сила та спокій вчувалися в кожному слові. - Ми прилетіли, щоб забрати тебе у височінь, щоб забрати тебе додому. - Ні дому, ні Зграї немає в мене. Я Вигнанець. І ми зараз летимо на вершину Великої Гори Вітрів. На кількасот футів я ще підніму своє старе немічне тіло - та вище злетіти не можу. - Можеш, Джонатане. Ти ж навчився. Одне навчання скінчено, і настав час починати інше.

І таїна, що неясно світила чайці Джонатану крізь роки всього жит­ тя, в цю мить ностала перед ним у сліпучому блиску розуміння. Вони мали рацію. Він може злетіти вище, і настав час повертатися додому. Він востаннє кинув погляд на обрій, озираючи срібну царину, що відкрила йому свої чари. - Я готовий, - сказав він. І Джонатан Лівінгстон, злетівши у височінь із двома зоряними птахами, розтанув у темному просторі небес. Переклад Дари Радієнко

Працюємо з текстом 1. Прочитайте самостійно другу і третю частини повісті. 2. Поясніть, як ви розумієте епіграф до твору: «Справжньому Джонатанучайці, що живе в кожному з нас». 3. Чому Джонатан не хоче бути таким, як усі? 4. Чому Джонатан хоче змінитися після розмови з батьками? 5. За що Джонатана вигнали зі Зграї? 6. Чого навчають Джонаната Салліван і Чіанг? 7. Охарактеризуйте головного персонажа твору Р Баха. Чим привабливий образ Джонатана? 8. У чому, на думку Р. Баха, полягає сенс життя людини? 9. Розкрийте сутність художнього конфлікту повісті. 10. Доведіть, що твір «Чайка Джонатан Лівінгстон» - це притча. 11. Які мотиви з євангельської літератури вгадуються у творі Р Баха? 12. Чи можна притчу Річарда Баха поставити в один ряд з «Маленьким принцом» А. де Сент-Екзюпері? 13. Висловіть своє ставлення до Чайки Джонатана. Аргументуйте свою дум­ ку. наведіть відповідні цитати з тексту твору. 14. Який епізод притчі «Чайка Джонатан Лівінгстон» вам найбільше запам'я­ тався? Чому? 15. Чого навчає твір «Чайка Джонатан Лівінгстон»? 16. Поміркуйте, що допомогло притчі «Чайка» здобути масову популярність? 17. Випишіть із повісті «Чайка Джонатан Лівінгстон» декілька висловів, що, на ваше переконання, є важливими в розкритті головної думки твору. Поясніть, чому саме ці фрази ви обрали. 18. До яких думок спонукало вас знайомство з притчею Р. Баха «Чайка»?

Індивідуальні завдання 1. Висловіть своє ставлення до Чайки Джонатана, порівняйте себе з героєм Р Баха, заповнивши таблицю:

Риси характеру

Властиво мені (+,

?)

Властиво герою

?)

2. Напишіть твір-роздум або есе на тему: «В кожному з нас живе Чайка». 3. Розгляньте філософські ілюстрації до притчі відомого майстра україн­ ської книжкової графіки В.Єрко. Чи подобаються вони вам? Спробуйте створити свій цикл Ілюстрацій за мотивами цитат з повісті «Чайка Джо­ натан Лівінгстон». 4. Створіть мотиватори за цитатами твору Р. Баха «Чайка Джонатан Лівінг­ стон». 5. Складіть оповідання про планету крилатих лодей. 6. Поглибити свої знання про життя й творчість Р Баха можна, завітавши на офіційний письменника: http://richardbach.com.

Марина Семенівна Аромштам (нар. у 1960 р.) Відома російська письменниця, жур­ наліст, талановитий педагог, спеціаліст з дитячого читання, автор популярних книг про виховання, художніх творів для дітей і підлітків, лауреат багатьох престижних літературних премій, мати двох синів. Здобула освіту вчителя по­ чаткових класів, протягом 19 років працювала в школі, вела експеримен­ тальний клас, захистила кандидатську дисертацію з педагогіки. З 2000 р. пра­ цювала головним редактором газети «Дошкільна освіта». З грудня 2011 р. займає посаду головного редактора сай­ ту «Папмамбук» - для тих, хто читає дітям. Перші художні твори М. Аромштам - оповідання з циклу «Волохата дитина» - були опубліко­ вані у 2007 р. в журналі «Кукумбер».

«Коли відпочивають янголи» Найвідоміший твір М. Аромштам - роман «Коли відпочивають янголи», який у 2008 р. був удостоєний Великої премії національно­ го конкурсу «Заповітна мрія» на кращий твір для дітей середнього і старшого дошкільного віку, до того ж, перше місце їй присудило саме дитяче журі. А у Європі роман поповнив список видатних книг

світу «Білі ворони - 2011», що складається Мюнхенською міжна­ родною дитячою бібліотекою. «Коли відпочивають янголи» - книжка надзвичайно щира, яка правдиво, відверто і зворушливо розповідає нро сучасну школу, су­ часних учнів та досвід учителювання, заснований на нринцинах гуманної педагогіки. Роман написаний з гумором, іронічно, та є в ньому і світлий сум. Це розповідь дівчинки-школярки Аліни, що перемежовується уривками зі щоденника її вчительки Марсем. Осо­ бливість твору в тому, що представляється подвійний - дитячий і дорослий —погляд на одні й ті ж самі подїї, на один світ. Письмен­ ниця говорить про те, що її книга реальна, прототипи героїв взяті з життя, ситуації теж. Образ Аліни. Основний оповідач роману - школярка Аліна, яку на початку історії відводять до першого класу. Аліна - особлива ди­ тина, не дарма вона не зійшлася характерами з першою вчителькою Тетяною Володимирівною, яка, наприклад, учнівські букети ставить у відро для миття підлог, ображаючи першокласників своєю неува­ гою, або виставляє на суд усього класу малюнок Аліни неваляшкидідуся, підкреслюючи, що в природі не існує ляльок з бородою. З перших днів навчання Аліна поводиться по-особливому, відстоюючи своє право бути живою людиною, а не механічним солдатиком, гото­ вим до виконання вимог. Дівчинка виховується мамою і дідусем. Пана Аліни —математик, він живе у Франції. Повість починається роздумами юної героїні про те, що могло все скластися інакше, якби був тато. Але величезну роль у формуванні характеру Аліни відіграє мудрий, витриманий, спокійний дідусь, який знаходить підхід до онучки в будь-якій си­ туації, відчуває, що необхідно дівчинці в першу чергу. Потрапивши в клас до Марсем, дівчинка змінюється, стає кращою ученицею, відвертою, чуйною, щирою, сильною, бере активну участь у житті класу. М. Аромштам зображує душу маленької школярки, в якої зовсім не дитячі міркування про складні життєві проблеми. Учителька Марсем. Один із головних персонажів книги «Коли відпочивають янголи» - нестандартна вчителька початкових класів Маргарита Семенівна або ж, як її називають у школі, Марсем. Мар­ гарита Семенівна зовсім не ідеальний педагог. Вона навіть вважає безглуздими сталі педагогічні цінності: наприклад, обов’язково лю­ бити дітей. Бо як їх любити в ті моменти, коли вони навмисне щось чудять? Марсем чесно і відкрито, з самоіронією фіксує в щоденнику свої роздуми і переживання, викликані поведінкою її першокласни­ ків і своєю реакцією на їхні вчинки. І хоча у своїх записах Марсем признається, що не любить дітей, що вони «поросята», що інколи їй хочеться їх «вбити і розвісити на ліхтарях», та насправді вона від­ дає учням всю себе, вміє їх заохотити до навчання та вкласти у них правильні думки. Марсем - персонаж симпатичний своєю непередбачуваністю: від­ верта, різка, донитлива, вона не так виховує дітей, як співіснує з

ними, вивчаючи їх внутрішній світ. Її не дарма вважають педагогом з особливим підходом. Вона намагається «бачити вглиб дитини» і використовує нестандартні методи. Наириклад, влаштовує своєрід­ не «реатіті-шоу» - нохід для хлопців-«принців» на володаря «жаба стих» істот Чорного Дреґона, бо яке то життя без подвигів і геро­ їзму; для дівчат організовує бач, де попелюшки перетворяться на принцес; читає дітям вголос історію про Короля Матіуша Першо­ го - героя Януша Корчака, портрет якого висить у неї в класі як нагадування вищих педагогічних ідеалів. Робота для Марсем - не механічне виконання інструкцій, а, иерш за все, бажання розвивати «внутрішній стрижень» кожного свого учня. Вона снриймає дітей як рівних, не дарма вони обговорюють проблеми і деякі уроки про­ водять, сидячи в колі на килимі. Марсем має вилив не тільки на формування характеру Аліни, а й на весь клас в цілому. У кожного з героїв-дітей багато складнощів і труднощів: тут і перша закоханість, як правило, нерозділене, і сі­ мейні складності - багато сімей перебувають на межі розлучення або за його межею, тут і поведінка нового учня Кравчика, і ситуація з валентинками. Але всі ці труднощі долаються завдяки любові, тур­ боті і творчій енергії Марсем. М. Аромштам показує, як варто любити дітей, вміти бачити їхні проблеми, як вчити їх не просто знань, умінь і навичок, а розкрива­ ти нотенціач, природу. І все ж роман «Коли відпочивають янголи» - це аж ніяк не свід­ чення величних иедагогічних перемог, радше - правдива фіксація помилок та відкритих запитань вчительки XXI століття. Завершу­ ється книга найбільшим педагогічним провалом Марсем. Конфлікт роману насамперед внутрішній - сумніви Марсем, чи правильно вона виховує своїх учнів, а також конфлікт «батьків і дітей». Моральні проблеми та їхнє осмислення у творі. Книга «Коли від­ почивають янголи» сновнена оригіначьних думок і спостережень. Крім педагогічних, у повісті порушуються ще безліч моральних про­ блем - виховання духовності у підростаючого покоління, зіткнення молодших школярів зі дорослим життям, про­ блема батьків і дітей. Це книга про сімейні драми (Наташа важко переживає розлучен­ ня батьків, намагаю­ чись цривернути до себе увагу), перше кохання (Аліна закохана в Єгора, це перше серйозне почуття), вірність (Пе­ тро відчуває щирі но-

чуття до Аліїш, не перестає дружити з нею навіть після того, як вона не вибрала його в грі «Коровай»), надії (Марсем сподівається, що діти її класу навчаться управляти «бісами» всередині себе), по­ шуки шляху в житті та ін. У книзі немає ідеальних і бездоганних персонажів, проте вони не можуть не викликати співпереживання, вони справжні, психологічно переконливі. Повчальна історія про старого з лопатою і його ангела, яку Мар­ сем розповідає дітям, на перший погляд здається казкою. У кожної людини є ангел, який відповідає за його вчинки. Якщо людина щось робить правильно, вони відлітають вирішити інші важливі справи, і тоді однією бідою в світі стає менше. Якщо ж людина чинить по­ гано, ангели повинні залишатися поруч —виправляти її капості. Не можна зв’язувати крила ангелів поганими вчинками. Красива іс­ торія про ангелів - духовно-моральний центр роману — налашто­ вує вихованців Марсем на дотримання вічних моральних цінностей: розуміння, терпіння, доброти, співпереживання, любові, допомоги ближньому. Українською мовою роман переклав у 2011 р. відомий дитячий письменник Іван Андрусяк. М. Аромштам зізналась, що їй дуже приємно думати, що її книжки перекладені й будуть читатися в Україні, адже будь-який письменник мріє про розуміння.

Завдання за рівнями I 1. Які літературні відзнаки отримала М. Аромштам за свій роман «Коли відпочивають янголи»? 2. Назвіть повне ім’я вчительки Марсем з роману М. Аромштам. 3. Хто з українських письменників зробив переклад твору «Коли відпочивають янголи»?

II 1. Про що роман «Коли відпочивають янголи»? Визначте тему твору. 2. У чому особливість оповіді роману? 3. Які ситуації показує автор в перші дні навчання Аліни в школі? 4. Які проблеми турбують Аліну крім шкільних? 5. Що є робота для Марсем? 6. Який конфлікт в романі? 7. Назвіть моральні проблеми роману М. Аромштам. 8. Знайдіть в тексті твору історію про ангелів і прочитайте її. Пояс­ ніть сенс назви роману «Коли відпочивають янголи».

IIIІ 1. 2. 3. 4.

Охарактеризуйте Аліну, яка вона. Підтвердьте цитатами з тексту. Розкрийте образ вчительки Марсем. Що рухає «нестандартною» вчителькою Марсем? Яку роль зіграла Марсем у формуванні характеру Аліни?

IV 1. Як ви вважаєте, чи права Марсем в своїх роздумах про сучасних учнів? 2. На які відкриття в самому собі, у своїй душі налаштував вас ро­ ман М. Аромштам «Коли відпочивають янголи». 3. Групова робота. Утворіть три (чотири) групи, кожній з яких про­ понується побути в ролі менеджерів відомого РЯ-агентства при кіностудії, що знімає фільм за романом М. Аромштам «Коли від­ почивають янголи».

Індивідуальні завдання 1. Напишіть твір-роздум на тему «А ваш янгол відпочиває?» 2. За проблемами, порушеними в романі М. Аромштам «Коли відпочивають янголи», візьміть інтерв'ю у своїх однолітків і оформить його у вигляді колажу.

З М ІС Т Передмова.........................................................................................................З Вступ................................................................................................................5 Література і культура.....................................................................................5 Способи зображеная дійсності........................................................................6 Літературний процес і художні системи в літературі.................................. 9 РОЗДІЛ 1 Священні іспити людства як пам’ятки культури і джерело літератури............................................................................... 12 Веди............................................................................................................... 14 Біблія............................................................................................................ 17 Створення світу............................................................................................. 22 Каїн і Лвсль................................................................................................... 24 10 Заповідей..................................................................................................25 Притча про сіяча...........................................................................................28 Притча про блудного сипа............................................................................29 Корал..............................................................................................................31 Сура, що відкриває книгу.............................................................................33 Сура двадцять четверта - «світло* ............................................................. 34 РОЗДІЛ 2 Античність............................................................................................... 37 Давньогрецька міфологія..............................................................................41 Паріс викрадає Єлспу...................................................................................43 Смерть Ахілла............................................................................................... 44 Гомср (УШ-УП ст. до и. е.).......................................................................... 46 Пісня вісімнадцята приготування зброї (Щит Ахілла)..............................50 Пісня двадцять друга убивство Гектора (двобій Ахілла с Гекором)........ 54 Пісня двадцять четверта. Викуп Гскторового тіла (Прілм і Ахілла)...... 61 Лірика Давньої Греції...................................................................................68 Сапфо..............................................................................................................71 Давньогрецький театр...................................................................................74 Схема Давньогрецького театру.....................................................................74 Есхіл............................................................................................................... 75 Есхіл Прометей закутий............................................................................... 78 «Золота доба» давньоримської літератури..................................................87 Публій Вергигій Мароп (70-19 рр. до п.с.).................................................87 «Епеїда».........................................................................................................91 Книга восьма (Щит Епся).............................................................................96 Квінт Горацій Флакк (65-8рр. до п.е.)....................................................... 101 До Мсльпомсни (Ш, ЗО)............................................................................. 104 Вплив античності па розвиток світової літератури й культури..............105 Публій Овідій Назои................................................................................... 105

РОЗДІЛ з Середньовіччя......................................................................................... 115 Лі Бо (701-762)........................................................................................... 120 Ду Фу............................................................................................................125 Золота доба персько-таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники..................................... 129 Гафіз (1141-1203)........................................................................................130 Рудакі (852-941)......................................................................................... 131 Омар Хайям (1048-1122)............................................................................ 132 «Піспя про Роланда» .................................................................................137 Пісня про Роланда (із скороченнями).......................................................141 Дайте Лліг'срі..............................................................................................157 РОЗДІЛ 4 Відродження........................................................................................... 163 Франческо Петрарка................................................................................... 168 Вільям Шекспір.......................................................................................... 174 Трагедія «Ромео і Джульетта»...................................................................180 Ромео і Джульетта.......................................................................................186 Мітель де Сервантес Сааведра «Доп Кіхот»...............................................203 «Великий однорукий»: життєвий і творчий шлях Мігеля де Сервантеса Сааведрп.............................................................204 Роман «Доп Кіхот»..................................................................................... 205 Книга Сервантеса як пародія па лицарські романи................................ 207 Образ Доп Кіхота.........................................................................................210 Образ Сапчо Паней..................................................................................... 213 Поняття «вічний образ» і «донкіхотство*................................................. 215 Мітель де Сервантес Сааведра Доп Кіхот.................................................. 219 РОЗДІЛ 5 Бароко і класицизм............................................................................... 230 Бароко.......................................................................................................... 230 Луїс де Гонгора-і-Арготс (1561—1627)......................................................233 Джопн Донн (1572-1631)...........................................................................236 Класицизм................................................................................................... 239 Мольер (1622-1673).................................................................................... 242 Міщапнп-шляхтич (уривки)....................................................................... 248 РОЗДІЛ 6 Література XX—XXI століття у пошуках себе і високого польоту..................................................................................265 Алтуап де Ссит-Екзюпсрі «Маленький принц» ........................................266 Маленький принц........................................................................................271 «Чайка Джонатан Лівіпгстоп*...................................................................392 Маріша Ссмспівпа Аромштам....................................................................303 «Коли відпочивають янголи»..................................................................... 303

Навчальне видання

Анна-М арія БОГОСВЯТСЬКА Лю дмила КОВАЛЬОВА

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням філології

Підручник для X класу загальноосвітніх навчальних закладів

Редактор О.М. Бойцун Художній редактор 1.Б. Шутурма

Формат 70х100'/||Г Ум. друк. арк. Тираж прим. Зам.

Державно підприємство “Всеукраїнське спеціалізоване видавництво “Світ” 79008 Львів, вузі. Галицька, 21 Свідоцтво суб’пега видавничої справи ДК № 4826 від 31.12.2014 vww.svit.gov.ua с-піаіі: officcigaivit.gov.ua етй vydav@ukr.net