Всесвітня історія (Полянський) 10 клас by sloven

Павло Полянський

Рівень стандарту, академічний рівень

/іВ

Павло Полянський

ВСЕСВІТНЯ

ІСТОРІЯ 10 клас Pівень стандарту, академічний рівень

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ «Генеза» 2010

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................ 5

ТЕМА 1 СВІТ НА ПОЧАТКУ ХХ ст. § 1–2. Îñîáëèâîñòі äåðæàâíîãî óñòðîþ і ïîëіòè÷íîãî æèòòÿ ÑØÀ, Âåëèêîї Áðèòàíії, Íіìå÷÷èíè, Ôðàíöії, Ðîñії òà Àâñòðî-Óãîðùèíè íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. ............................................ 15 § 3. Îñîáëèâîñòі ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íîãî ðîçâèòêó ÑØÀ, Âåëèêîї Áðèòàíії, Íіìå÷÷èíè, Ôðàíöії, Ðîñії òà Àâñòðî-Óãîðùèíè íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. ............................................ 33 § 4. Êðàїíè Ñõîäó òà Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. ............. 45 Óçàãàëüíåííÿ äî òåìè 1 .................................................................. 57

ТЕМА 2 ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914–1918 рр. § 5. Ñâіò íàïåðåäîäíі âіéíè .............................................................. 59 § 6. Ïî÷àòîê òà ðîçãîðòàííÿ Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè ............................ 74 § 7. Ïîäії 1917–1918 ðð. ................................................................. 88 Óçàãàëüíåííÿ äî òåìè 2 .................................................................. 99

ТЕМА 3 ПОВОЄННЕ ОБЛАШТУВАННЯ СВІТУ § 8. Ïàðèçüêà ìèðíà êîíôåðåíöіÿ ................................................... 103 § 9. Ìіæíàðîäíі äîãîâîðè 1921–1929 ðð. Âåðñàëüñüêà ñèñòåìà ............ 116

ТЕМА 4 ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ КРИЗИ ТА РЕВОЛЮЦІЙ (1917–1923 рр.) § § § § §

10. 11. 12. 13. 14.

Ôîðìóâàííÿ òîòàëіòàðíèõ ðåæèìіâ .......................................... Ðîñіéñüêà ðåâîëþöіÿ 1917 ð. ................................................... Êîìіíòåðí. Ðåâîëþöії â Íіìå÷÷èíі òà Óãîðùèíі ........................ Âñòàíîâëåííÿ ôàøèçìó â Іòàëії ............................................... Íàöіîíàëüíі ðóõè íà Ñõîäі òà â Àôðèöі ...................................

127 133 145 153 160

Óçàãàëüíåííÿ äî òåì 3–4 ............................................................... 171

Çì³ñò

ТЕМА 5 ПЕРІОД СТАБІЛІЗАЦІЇ В ЄВРОПІ ТА ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ (1924–1929 рр.) § 15. Ñïîëó÷åíі Øòàòè Àìåðèêè â 1920-õ ðîêàõ ............................... § 16. Âåëèêà Áðèòàíіÿ â 1920-õ ðîêàõ ............................................. § 17. Ôðàíöіÿ â 1920-õ ðîêàõ ......................................................... § 18. Íіìå÷÷èíà â ïåðіîä Âåéìàðñüêîї ðåñïóáëіêè. «Êîðïîðàòèâíà ñèñòåìà» â Іòàëії ..................................................... § 19. Ðîñіÿ (ÑÐÑÐ) ó 1920-õ ðîêàõ ................................................... § 20. Îñîáëèâîñòі ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íîãî òà ïîëіòè÷íîãî ðîçâèòêó íîâèõ íåçàëåæíèõ єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ: Ïîëüùі, ×åõî-Ñëîâà÷÷èíè, Óãîðùèíè ............................................. § 21. Þãîñëàâіÿ, Ðóìóíіÿ òà Áîëãàðіÿ ïіñëÿ Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè ..... § 22. Íàéâàæëèâіøі äîñÿãíåííÿ â ãàëóçі îñâіòè, íàóêè і òåõíіêè ........ § 23. Ëіòåðàòóðà ............................................................................ § 24. Íîâі íàïðÿìè â ìèñòåöòâі .......................................................

173 182 188 192 200 206 216 226 233 240

Óçàãàëüíåííÿ äî òåìè 5 ................................................................. 248 Ñëîâíèê òåðìіíіâ ........................................................................... 250

«Êîæíèé іñòîðè÷íèé ÷àñ є ÷àñîì ïåðåõіäíèì, áî іñòîðіÿ áåçïåðåðâíî ðóõàєòüñÿ… Êîæíîãî ÷àñó âіäáóâàєòüñÿ ñіâáà і æíèâà. Î÷іêóâàííÿ ÿêîãîñü òàєìíè÷îãî, âåëèêîãî, íåñêіí÷åííîãî ñâіòëîãî ìàéáóòíüîãî – öå áðåõíÿ і áåçãëóçäÿ, áî ìàéáóòíє áóäå òàêèì, ÿêèì ìîæóòü éîãî ñòâîðèòè ìèíóëå і ñó÷àñíå». Іâàí Ôðàíêî. «Äîïîâіäі Ìіðіàìà» (1894 ð.)

   

ВСТУП

Ùî ïîòð³áíî çíàòè ³ âì³òè, îçíàéîìèâøèñü ³ç âñòóïîì: ïîÿñíþâàòè òè çíà÷åííÿ ïîíÿòü ïîíÿòü «іìïåðіàëіçì», «íàö «íàöіÿ», àöііÿ», «òåõíі÷íèé ïðîãð ïðîãðåñ», ãðåñ», «òðàäèö «òðàäèöіéíå èöіéíå ñóñïіëüñòâî»; õàðàêòåðèçóâàòè õàðàêò òåðèçóâàòè îñíîâíі îñíîâíі öіííîñòі òà çäîáó çäîáóòêè óòêè ëþäñòâà íà ïî÷àò òê ó XX ñò.; êó îïèñóâàòè îïèñ èñóâàòè ñòàíî ñòàíîâèùå íîâèùå ñâіòó; ñêëàäàòè ñê êëàäàòè «äåìîãðàôі÷íèé «äååìîãðàôі÷íèé ïîðòðåò» ëþä ëþäñòâà. äñòâà.

 1. Çàâäàííÿ ³ ñòðóêòóðà êóðñó. Êóðñ âñåñâіòíüîї іñòîðії â 10-ìó êëàñі îõîïëþє åêîíîìі÷íі, ñîöіàëüíі, ïîëіòè÷íі, äèïëîìàòè÷íі, âіéñüêîâі òà êóëüòóðíі ïðîöåñè ó ñâіòі â ïåðøіé òðåòèíі ÕÕ ñòîëіòòÿ. Âіí ïîêëèêàíèé äîïîìîãòè Âàì íàáóòè ñèñòåìíèõ çíàíü ç іñòîðії öüîãî ïåðіîäó і íà їõ îñíîâі îâîëîäіòè âìіííÿì ãëèáîêî ðîçóìіòè çàêîíîìіðíîñòі òà ìåõàíіçìè âçàєìîâіäíîñèí ìіæ îêðåìèìè ëþäüìè, íàöіÿìè і äåðæàâàìè. Çàâäàííÿ êóðñó

Íàâ÷èòèñÿ îá’єêòèâíî îöіíþâàòè ïðèðîäó іñòîðè÷íîãî ïðîöåñó â ïåðøіé òðåòèíі ÕÕ ñò. òà âïëèâ іñòîðè÷íèõ ïîäіé і âèçíà÷íèõ äіÿ÷іâ åïîõè íà äîëþ ëþäñòâà òà îêðåìèõ ëþäåé

Âèâ÷èòè і îá’єêòèâíî ïðîàíàëіçóâàòè çàçíà÷åíі ïîäії òà âïëèâ íåïåðåñі÷íèõ іñòîðè÷íèõ ïîñòàòåé

Âèêîðèñòîâóþ÷è іñòîðè÷íó іíôîðìàöіþ, âñåáі÷íî àíàëіçóâàòè ñóñïіëüíі ÿâèùà і ïîäії òà ðîçóìіòè çâ’ÿçêè ìіæ іñòîðè÷íèìè ïîäіÿìè

Ñòðóêòóðà êóðñó îáóìîâëåíà íàâ÷àëüíîþ ïðîãðàìîþ іç âñåñâіòíüîї іñòîðії äëÿ 10-ãî êëàñó. Âîíà ïåðåäáà÷àє âèâ÷åííÿ ïåðіîäó âіä ïî÷àòêó ÕÕ ñòîëіòòÿ äî êіíöÿ 20-õ ðîêіâ. Íàâ÷àëüíèé ìàòåðіàë îá’єäíàíî â ï’ÿòü âåëèêèõ òåì, ðîçïîäіëåíèõ ó ïіäðó÷íèêó íà ïàðàãðàôè. Îïàíóâàííÿ êîæíîї òåìè çàâåðøóєòüñÿ óðîêîì óçàãàëüíåííÿ.

Âñòóï

 2. Ïîáóäîâà ï³äðó÷íèêà. Æîäåí ïіäðó÷íèê ÷è áóäü-ÿêå іíøå äæåðåëî іíôîðìàöії íå ìîæå ñòàòè çàìіííèêîì äîïèòëèâîñòі, ïðàãíåííÿ êðèòè÷íî ïðîàíàëіçóâàòè ïðî÷èòàíå ÷è ïî÷óòå é äàòè éîìó âëàñíó îöіíêó. Іñòîðіÿ – öå íàóêà, ÿêà íå ìàє ãîòîâèõ âіäïîâіäåé é îäíîçíà÷íèõ âèñíîâêіâ ùîäî âñіõ áåç âèíÿòêó ïðîáëåì. Çâіñíî, ó ìèíóëîìó áóëî âäîñòàëü ïîäіé, ÿêі çàâæäè ñïðèéìàëèñÿ îäíîçíà÷íî і äîâêîëà ÿêèõ ó÷åíі íå çëàìóâàëè ñïèñè â çàïàëüíèõ äèñêóñіÿõ. Ïðîòå ñâіò, ÿê âіäîìî, íå ÷îðíî-áіëèé, à áàãàòîêîëіðíèé, ç ÷èñëåííèìè âіäòіíêàìè. Äî òîãî æ іíêîëè ðіçíі ëþäè ïî-ðіçíîìó ñòàâëÿòüñÿ äî îäíèõ і òèõ ñàìèõ іñòîðè÷íèõ ïîäіé, ïðîöåñіâ, ÿâèù. Òàêі ïðîáëåìè íàçèâàþòüñÿ «âіäêðèòèìè», òîáòî ç ïðèâîäó íèõ іñíóþòü ïðîòèëåæíі ïîãëÿäè, âåäóòüñÿ íàóêîâі äèñêóñії. Îñîáëèâî öå ñòîñóєòüñÿ ìèñòåöòâà, ëіòåðàòóðè – âèòîí÷åíèõ ñôåð ëþäñüêîãî æèòòÿ, ó ÿêèõ êîæíà ëþäèíà ìàє âëàñíі ñìàêè é óïîäîáàííÿ. Öå æîäíîþ ìіðîþ íå ñòàâèòü ïіä ñóìíіâ òî÷íіñòü іñòîðії ÿê íàóêè. À îò її âèêëàä íå çàâæäè є ôîòîãðàôі÷íîþ êîïієþ ïîäіé. Îäíі ç íèõ ÷åðåç ïåâíі îáñòàâèíè áóëè íåçàñëóæåíî çàáóòі ÷è âèêðèâëåíі, іíøі æ – ìіôîëîãіçîâàíі. Ó ïіäðó÷íèêó ùîäî ñóïåðå÷ëèâèõ ïèòàíü íàâîäÿòüñÿ ïðîòèëåæíі îöіíêè (çàçâè÷àé âîíè ìіñòèòèìóòüñÿ ó Ñâіä÷åííÿõ) îäíèõ і òèõ ñàìèõ іñòîðè÷íèõ ôàêòіâ ÷è ïîñòàòåé. Ïðè öüîìó àâòîð ñâіäîìî óíèêàє âëàñíèõ îöіíîê. Òîìó â ïіäðó÷íèêó Âè íå çàâæäè çíàéäåòå ãîòîâі «ïðàâèëüíі» âіäïîâіäі. Ïîøóêîâèì і ïðîáëåìíèì є òàêîæ õàðàêòåð áіëüøîñòі çàïèòàíü і çàâäàíü âèùîãî ðіâíÿ ñêëàäíîñòі, ùî âìіùåíі ïіñëÿ êîæíîãî ïàðàãðàôà. Áіëüøіñòü ç íèõ ðîçïî÷èíàєòüñÿ çі ñëіâ: «×è ââàæàєòå Âè, ùî…», «ßê, íà Âàøó äóìêó...», «Âèñëîâіòü âëàñíå ñòàâëåííÿ...» òà іí. Îïàíóâàâøè òåìó, Âè çìîæåòå ñàìîñòіéíî ÷è ç äîïîìîãîþ â÷èòåëÿ çðîáèòè âèñíîâêè. Éìîâіðíî, ùî ç ðÿäó äèñêóñіéíèõ ïðîáëåì Âè äіéäåòå âèñíîâêіâ, ÿêі âіäðіçíÿòèìóòüñÿ âіä òî÷êè çîðó Âàøèõ îäíîêëàñíèêіâ ÷è íàâіòü ó÷èòåëÿ. Íàéáіëüøîþ äëÿ ñåáå óäà÷åþ àâòîð ââàæàòèìå, ÿêùî ó Âàñ âèíèêíå áàæàííÿ ïîäèñêóòóâàòè ç íèì, àäæå àâòîðà, ÿê і Âàøîãî â÷èòåëÿ, íàñàìïåðåä öіêàâèòü íå òå, ÷è äîáðå Âè çìîæåòå âіäòâîðèòè іíôîðìàöіþ, íàâåäåíó â ïіäðó÷íèêó àáî ïî÷óòó íà óðîöі, à Âàøå âìіííÿ êðèòè÷íî îöіíþâàòè її, òå, ÿê Âè ñòàâèòåñÿ äî ïðîáëåìè, ÿêó іñòîðè÷íó і ìîðàëüíó îöіíêó ïîäіÿì і îñîáàì äàєòå. Îêåàí іíôîðìàöії є íàñòіëüêè áåçìåæíèì, ùî æîäíà êíèæêà ÷è íàâіòü іíòåðíåò-ðåñóðñ íå ìîæóòü і íå ïîâèííі âìіñòèòè éîãî â ñîáі. Àâòîð ÿêðàç і íå ñòàâèâ ïåðåä ñîáîþ ìåòó ïîäàòè â ïіäðó÷íèêó ÿêîìîãà áіëüøå ôàêòè÷íîãî ìàòåðіàëó, êîíêðåòíèõ äàò, ñòàòèñòè÷íèõ ïîêàçíèêіâ. ßêùî Âè óâàæíî îçíàéîìèòåñÿ ç ïіäðó÷íèêîì, òî íàïåâíå çâåðíåòå óâàãó íà ÷èñëåííі ãðàôіêè, òàáëèöі, äіàãðàìè. Âîíè çàçâè÷àé є íå іëþñòðàöієþ äî òåêñòó ïіäðó÷íèêà, à ñàìîñòіéíèì äæåðåëîì çíàíü. Ñòàòèñòè÷íèé ìàòåðіàë ó íèõ – íå ñòіëüêè äëÿ çàïàì’ÿòîâóâàííÿ, ñêіëüêè äëÿ àíàëіçó íà óðîöі, ïіäãîòîâêè äî òåìàòè÷íîãî (ñåìåñòðîâîãî ÷è ðі÷íîãî) îöіíþâàííÿ òîùî. Êîæåí ïàðàãðàô çàâåðøóєòüñÿ çàïèòàííÿìè і çàâäàííÿìè, ÿêі óçãîäæåíі ç äåðæàâíèìè âèìîãàìè äî ðіâíÿ çàãàëüíîîñâіòíüîї ïіäãîòîâêè ç іñòîðії. Öі çàïèòàííÿ і çàâäàííÿ ðіçíîãî ñòóïåíÿ ñêëàäíîñòі (äèôåðåíöіéîâàíі) – âіä ïðîñòіøèõ äî ñêëàäíіøèõ. Âîíè ñïðÿìîâàíі íà çàêðіïëåííÿ Âàøèõ çíàíü, íàâè÷îê і êîìïåòåíòíîñòåé, ùî âàæëèâі íå ëèøå äëÿ óñïіøíîãî òåìàòè÷íîãî, ñåìåñòðîâîãî ÷è ðі÷íîãî îöіíþâàííÿ, ïðîõîäæåííÿ ïіñëÿ çàêіí÷åííÿ øêîëè çîâíіøíüîãî íåçàëåæíîãî îöіíþâàííÿ

Âñåñâ³òíÿ ³ñòîð³ÿ

ïðè âñòóïі äî âèùèõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàäіâ, à é çíàäîáëÿòüñÿ â ïîäàëüøîìó æèòòі.  3. Äîäàòêîâà íàâ÷àëüíà ë³òåðàòóðà òà åëåêòðîíí³ ðåñóðñè. Ñâіòîâіé іñòîðії ÕÕ ñò. ïðèñâÿ÷åíî âåëèêó êіëüêіñòü íàóêîâîї, íàóêîâîïîïóëÿðíîї òà õóäîæíüîї ëіòåðàòóðè; çíÿòî äîêóìåíòàëüíі òà õóäîæíі ôіëüìè. Ó÷èòåëü, çàëåæíî âіä êîíêðåòíîї òåìè, ðåêîìåíäóâàòèìå Âàì äîäàòêîâó íàâ÷àëüíó ëіòåðàòóðó òà åëåêòðîííі ðåñóðñè (åëåêòðîííі ïîñіáíèêè, іíòåðíåò-ñàéòè), ùî є ó Âàøіé øêіëüíіé, ñіëüñüêіé ÷è ìіñüêіé áіáëіîòåöі. Åëåêòðîííі êàòàëîãè íàÿâíîї â їõíіõ ôîíäàõ іñòîðè÷íîї ëіòåðàòóðè ìàþòü Äåðæàâíà іñòîðè÷íà áіáëіîòåêà Óêðàїíè http://www.dibu.kiev.ua (àäðåñà ñèñòåìè êàòàëîãіâ http://www.dibu.kiev.ua/html/katalogi.htm); Íàöіîíàëüíà ïàðëàìåíòñüêà áіáëіîòåêà Óêðàїíè http://www.nplu.kiev. ua òà áàãàòî іíøèõ êíèãîñõîâèù. Ç âñåñâіòíüîї іñòîðії ïåðøîї òðåòèíè ÕÕ ñòîëіòòÿ ðîçðîáëåíî âåëè÷åçíó êіëüêіñòü åëåêòðîííèõ òà іíòåðíåò-ðåñóðñіâ. ×åðåç ïîøóêîâі ñèñòåìè ìîæíà îòðèìàòè äîñòóï äî íåîñÿæíîãî ìàñèâó іíôîðìàöії â Іíòåðíåòі ç íàéðіçíîìàíіòíіøèõ ïèòàíü äîñòóïíèìè äëÿ Âàñ ìîâàìè. Íàïðèêëàä, ìîæíà ñêîðèñòàòèñÿ ñàéòàìè ïðîâіäíèõ âіò÷èçíÿíèõ íàóêîâèõ óñòàíîâ Íàöіîíàëüíîї àêàäåìії íàóê Óêðàїíè, ÿê-îò: Іíñòèòóòó іñòîðії Óêðàїíè http://www.history.org.ua, Іíñòèòóòó äæåðåëîçíàâñòâà і àðõåîãðàôії іì. Ì.Ñ. Ãðóøåâñüêîãî http://www.gilan.uar.net/nasu/ hiuass.html, Іíñòèòóòó ñâіòîâîї åêîíîìіêè і ìіæíàðîäíèõ âіäíîñèí http://www.iweir.org.ua, Іíñòèòóòó ìіæíàðîäíèõ âіäíîñèí http://www. iir.kiev.ua, à òàêîæ êàôåäðè âñåñâіòíüîї іñòîðії Êèїâñüêîãî íàöіîíàëüíîãî óíіâåðñèòåòó іìåíі Òàðàñà Øåâ÷åíêà http://www.pu.if.ua/depart/ WorldHistory/ua/general/staff òà âіäïîâіäíèõ êàôåäð іíøèõ óêðàїíñüêèõ âèùèõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàäіâ. Òі ç Âàñ, õòî âîëîäіє àíãëіéñüêîþ ìîâîþ, ìîæóòü ñêîðèñòàòèñÿ ïîòóæíèì іíôîðìàöіéíèì ðåñóðñîì http://www.hiperhistory.com. Âіí ìіñòèòü öіêàâó іíôîðìàöіþ ïðàêòè÷íî ç óñіõ ïèòàíü ñâіòîâîї іñòîðії âіä âèíèêíåííÿ ëþäèíè äî ñüîãîäåííÿ. Ñòàòòі ïðî íàéâàæëèâіøі âіéñüêîâі áèòâè ó ñâіòîâіé іñòîðії ïîäàíî íà ñàéòі http://www.thehistorynet.com; Ïåðøіé ñâіòîâіé âіéíі 1914–1918 ðð. ïðèñâÿ÷åíî ñàéòè http://www.worldwar1.com, http://www.zn.kiev.ua/ nn/show/504/47196, http://fww.fromru.com, http://www.hrono.ru/ 1914voina.html. Íàçðіâàííÿ ðåâîëþöіéíîї êðèçè â ðîêè Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè: http://www.zn.kiev.ua/nn/show/513/47848; http://his.1september. ru/article.php?ID=200201506; http://www.uahistory.cjb.net. Åêîíîìі÷íі íàñëіäêè âіéíè: http://www.zn.kiev.ua/nn/show/507/47399; http://www. zn.kiev.ua/nn/show/505/47273/; http://litopys.org.ua/sporl/sh08.htm; http://www.nasledie.ru/oboz/07_04/7_12.htm. Òàê ñàìî ÷åðåç ïîøóêîâі ñèñòåìè ëåãêî îòðèìàòè äîñòóï äî ìàòåðіàëіâ ç іñòîðії îêðåìèõ êðàїí (íàïðèêëàä, ç іñòîðії Іíäії http://www.india.ru/ india/history.shtml, Ðîñії ïіñëÿ ïîâàëåííÿ â 1917 ð. ìîíàðõії http:// www.sovietzone.com), à òàêîæ ïðî îêðåìèõ іñòîðè÷íèõ äіÿ÷іâ (íàïðèêëàä, áіîãðàôіþ, ñòàòòі, ïðîìîâè ïðåçèäåíòà ÑØÀ Âóäðî Âіëüñîíà âìіùåíî íà àíãëîìîâíîìó ñàéòі http://www.geocities.com/Athens/2391/; áіîãðàôії ðàäÿíñüêèõ ïîëіòè÷íèõ äіÿ÷іâ – íà ðîñіéñüêîìîâíîìó ñàéòі http://artnet.net/~upstart/soviet.html). Ïðè öüîìó äî ìàòåðіàëіâ â Іíòåðíåòі ñëіä ñòàâèòèñÿ êðèòè÷íî; ó êîæíîìó ðàçі äîðå÷íî ïðîêîíñóëüòóâàòèñÿ ç ó÷èòåëåì.

Âñòóï

Ïðèãàäàéòå ç êóðñó óâ âñåñâ³òíüî¿ ñåñâ³òíüî¿ ³ñòîð³¿ 9-ãî êëàñó:  ßêèìè èá áóëè óëè îñîáëèâîñòі òі ðîçâèòêó ñâіòîâîї öèâіëіçàöії öèâіëіçàö àöії â ÕІÕ ÕІÕ ñò.?  ßêó ó ðîëü âіäіãðàâ òåõí òåõíі÷íèé õíі÷íèé ïðîãðåñ ó æèòòі ëþ ëþäåé? þäåé?  ßê ßêèìè áóëè íàñëіäê íàñëіäêè äêè íàóêîâî-òåõíі÷íîї ðåâîëþ ðåâîëþöії þöії êіíö êіíöÿ íöÿ ÕІÕ ñò.? ßêèé ß êèé âíåñîê âîíà íà çðîáèëà â ñòàíîâëåííÿ іíäóñòðіàëüíîãî іíä äóñòðіàëü ëüíîãî ñóñïіëüñòâà íàïðèêіíöі íàïðèêіíö íöі ÕІÕ ñò.?  ßêі çìіíè ñò ñòàëèñÿ â ïîâñÿêäåííîìó é ó ñóñïіë ñóñïіëüíîìó ëüíîìó æèòòі ëþäñòâà âíàñëіäîê âíàñë ñëіäîê äåìîêðàòè÷íèõ ðåâîëþöіé ðåâîë îëþöіé ñåðåäèíè ñåðåäèíè ÕІÕ ñò. â öàðèíіі ð ðîçøèðåííÿ ïðàâ і äåìîêðà äåìîêðàòè÷íèõ ðàòè÷íèõ èõ ñâîáîä ãðîìàäÿí?  4. Îñíîâí³ ö³ííîñò³ òà çäîáóòêè ëþäñòâà íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. ÕÕ ñò., ÿêå íàçèâàþòü «êîðîòêèì ñòîëіòòÿì», ïî÷èíàþ÷è ç 1914 ð. – äàòè ïî÷àòêó Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè – öå ÷àñ іìïåðіàëіçìó1, ñòàíîâëåííÿ íàöіé2, áóðõëèâîãî òåõíі÷íîãî ïðîãðåñó3, ÿêèé ðóéíóâàâ òðàäèöіéíå ñóñïіëüñòâî4. Ñòîëіòòÿ, îñîáëèâî ïåðøà éîãî ïîëîâèíà, âèÿâèëîñÿ îäíèì ç íàéáіëüø äðàìàòè÷íèõ і ñóïåðå÷ëèâèõ â іñòîðії ëþäñòâà. Âîíî âìіñòèëî â ñîáі ÿê íàéâåëè÷íіøі äîñÿãíåííÿ ëþäñòâà, òàê і íàéáіëüøі òðàãåäії. Ç îäíîãî áîêó, ïіäâèùèëàñÿ ÿêіñòü æèòòÿ äëÿ ìіëüéîíіâ ëþäåé, à ç іíøîãî – öå áóëî ñòîëіòòÿ çàíåïàäó â áàãàòüîõ ÷àñòèíàõ çåìíîї êóëі. Ó òîé ÷àñ, êîëè íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. íàóêà, ìåäèöèíà, îñâіòà, êóëüòóðà çðîáèëè âåëè÷åçíі êðîêè âïåðåä, ðîçïî÷èíàëè ñâîþ ðóéíіâíó êàð’єðó ãîëîâíі òèðàíè: Ñòàëіí â Ðîñії, Ìóññîëіíі – â Іòàëії, Ãіòëåð – â Íіìå÷÷èíі. Ñòðіìêî çðîñëè òåìïè åêîíîìі÷íîãî ðîñòó, і ïðè öüîìó çìіíèëàñÿ éîãî ÿêіñòü: âіäòåïåð âèçíà÷àëüíèì ñêëàäíèêîì åêîíîìі÷íîãî ïîòåíöіàëó êðàїíè ñòàâàëà її іíäóñòðіàëüíà ìіöü. Ïàðó, ùî áóëà ãîëîâíèì ðîáî÷èì òіëîì â іíäóñòðії é íà òðàíñïîðòі ùå â ñåðåäèíі XIX ñò., ïîñòóïîâî âèòіñíÿëè íîâі âèäè åíåðãії – åëåêòðèêà é äâèãóíè âíóòðіøíüîãî çãîðÿííÿ. Öå ñïðèÿëî ïіäâèùåííþ åôåêòèâíîñòі ïðîìèñëîâîãî âèðîáíèöòâà ÷åðåç íàáàãàòî áіëüø âèñîêèé êîåôіöієíò êîðèñíîї äії åëåêòðè÷íèõ і äèçåëüíèõ äâèãóíіâ, ïîëåãøóâàëî ïîâñÿêäåííå æèòòÿ ëþäåé. Ñàìå íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. ïî÷àëàñÿ øèðîêîìàñøòàáíà ìåõàíіçàöіÿ ñіëüñüêîãî ãîñïîäàðñòâà (ç’ÿâèëèñÿ òðàêòîðè, êîìáàéíè, äîїëüíі ìàøèíè), ó òîðãіâëі ç’ÿâèëèñÿ âåëèêі ìàãàçèíè, îñíàùåíі ñó÷àñíèì òîðãîâåëüíèì óñòàòêóâàííÿì, і â ïîáóòі – ïåðøі ïðåäìåòè òðèâàëîãî êîðèñòóâàííÿ (õîëîäèëüíèêè, ïðàëüíі ìàøèíè, ïèëîñîñè). Íà ðóáåæі ñòîëіòü ç’ÿâèëèñÿ ðàäіî é òåëåôîí, ìіñüêèé åëåêòðîòðàíñïîðò, àâòîìîáіëі é ëіòàêè. 1

Іìïåðіàëіçì (âіä ëàò. imperare – ïðàâèòè) – öå äåðæàâíà ïîëіòèêà, ñïðÿìîâàíà íà çàâîþâàííÿ òåðèòîðіé, êîëîíіé àáî âñòàíîâëåííÿ ïîëіòè÷íîãî é åêîíîìі÷íîãî êîíòðîëþ íàä іíøèìè äåðæàâàìè. Òåðìіí âèêîðèñòîâóєòüñÿ äëÿ õàðàêòåðèñòèêè ïîëіòèêè êðàїí, ùî âîëîäіþòü êîëîíіÿìè àáî äîìіíóþòü íàä іíøèìè êðàїíàìè, íåçàëåæíî âіä òîãî, ÷è íàçèâàþòü âîíè ñåáå іìïåðіÿìè. 2 Íàöіÿ (ëàò. natio – ïëåì’ÿ, íàðîä) – ïîëіòè÷íà ñïіëüíîòà ãðîìàäÿí ïåâíîї äåðæàâè (ïîëіòè÷íà íàöіÿ); ÷àñòî âæèâàєòüñÿ ÿê ñèíîíіì òåðìіíà «äåðæàâà», êîëè ìàєòüñÿ íà óâàçі її íàñåëåííÿ. Åòíі÷íà ñïіëüíîòà (åòíîñ) ëþäåé ñïіëüíîãî ïîõîäæåííÿ, êóëüòóðè òà ðåëіãії, ç єäèíîþ ìîâîþ і ñàìîñâіäîìіñòþ. Ó öüîìó çíà÷åííі ôàêòè÷íî є ñèíîíіìîì òåðìіíà «íàðîä». 3 Òåõíі÷íèé ïðîãðåñ – ðîçâèòîê ìàòåðіàëüíîãî âèðîáíèöòâà, ðåçóëüòàòîì ÿêîãî є ïîñëіäîâíå âäîñêîíàëåííÿ òåõíіêè, òåõíîëîãії òà îðãàíіçàöії âèðîáíèöòâà, ïіäâèùåííÿ éîãî åôåêòèâíîñòі. 4 Òðàäèöіéíå ñóñïіëüñòâî – ñóñïіëüñòâî, ùî ґðóíòóєòüñÿ íà çäàâíà ïðèòàìàííèõ ôîðìàõ ëþäñüêîї äіÿëüíîñòі, ñïіëêóâàííÿ, îðãàíіçàöії ïîáóòó, êóëüòóðíèõ çðàçêіâ. Òðàäèöіÿ â òàêîìó ñóñïіëüñòâі є ãîëîâíèì ñïîñîáîì ïåðåäà÷і äîñâіäó ç ïîêîëіííÿ â ïîêîëіííÿ.

Âñåñâ³òíÿ ³ñòîð³ÿ

 Ïåðøà åëåêòðè÷íà  Äâèãóí âíóòðіøíüîãî ëàìïà çãîðÿííÿ

 Ôîíîãðàô

Ïî ñóòі, âіäáóëàñÿ äðóãà ïðîìèñëîâà ðåâîëþöіÿ. Її ðåçóëüòàòîì ñòàëà çàìіíà ïàðîâîãî äâèãóíà íà åëåêòðîäâèãóí і äâèãóí âíóòðіøíüîãî çãîðÿííÿ. Íå òіëüêè ó âèðîáíèöòâî, àëå é ó ïîáóò ìіëüéîíіâ ëþäåé ïî÷àëè âïðîâàäæóâàòè âîäîãіí, ïàðîâå îïàëåííÿ, êàíàëіçàöіþ, åëåêòðè÷íå îñâіòëåííÿ, ãàçîïîñòà÷àííÿ, òåëåôîí, àâòîìîáіëі, åëåêòðîïðèëàäè. Íàéáіëüøі ìіñòà ïðîâіäíèõ êðàїí íàáðàëè òîãî âèãëÿäó, ùî â öіëîìó çáåðіãàєòüñÿ é ïîíèíі: øèðîêі ïðîñïåêòè, ïðèäàòíі äëÿ ðóõó àâòîòðàíñïîðòó, ç åëåêòðè÷íèì îñâіòëåííÿì, ç áàãàòîïîâåðõîâèìè áóäèíêàìè ç óñіìà çðó÷íîñòÿìè. ßêùî ðàíіøå âñі öі áëàãà öèâіëіçàöії áóëè äîñòóïíі ïåðåâàæíî ëèøå äóæå âóçüêîìó ìіñüêîìó ïðîøàðêó æèòåëіâ íàéáіëüø âèñîêîðîçâèíåíèõ çàõіäíîєâðîïåéñüêèõ êðàїí, òî íà ïî÷àòêó XX ñò. ç íèìè íàðåøòі ïîçíàéîìèëèñÿ äåñÿòêè ìіëüéîíіâ æèòåëіâ çåìíîї êóëі.

СВІДЧЕННЯ 1 À.Äæ.Òåéëîð, àíãë³éñüêèé ³ñòîðèê: «Âóã³ëëÿ é ñòàëü ïðèíåñëè ïðîöâ³òàííÿ âñ³é ªâðîï³ é ïåðåðîäèëè ºâðîïåéñüêó öèâ³ë³çàö³þ. Ëþäè áóëè çàíàäòî çàéíÿò³ âëàñíèì çáàãà÷åííÿì, ³ â íèõ ïðîñòî íå çàëèøàëîñÿ ÷àñó äëÿ â³éíè. Õî÷à ïðîòåêö³îí³ñòñüê³ òàðèôè çáåðåãëèñÿ âñþäè, êð³ì Àíãë³¿, â ³íøîìó ì³æíàðîäíà òîðã³âëÿ áóëà â³ëüíîþ. Íå áóëî æîäíîãî äåðæàâíîãî âòðó÷àííÿ, í³ íàéìåíøî¿ íåáåçïåêè, ùî áîðæíèêè â³äìîâëÿòüñÿ ïëàòèòè çà áîðãîâèìè çîáîâ’ÿçàííÿìè. Óñþäè çàïàíóâàâ çîëîòèé ñòàíäàðò. Ïàñïîðòè çíèêëè ñêð³çü, êð³ì Ðîñ³¿ é Òóðå÷÷èíè. ßêùî ëþäèíà, ùî ïåðåáóâàëà â Ëîíäîí³, î äåâ’ÿò³é ãîäèí³ ðàíêó âèð³øóâàëà âèðóøèòè äî Ðèìà àáî äî Â³äíÿ, òî î äåñÿò³é âîíà ìîãëà âæå âè¿õàòè áåç ïàñïîðòà é òóðèñòñüêîãî

÷åêà, ç îäíèì ëèøå ãàìàíöåì ó êèøåí³. Ïîä³áíîãî ìèðó é çãîäè ªâðîïà íå çíàëà ç åïîõè Àíòîí³í³â. ×àñè Ìåòòåðí³õà íå éøëè â æîäíå ïîð³âíÿííÿ: ó òó ïîðó ëþäè æèëè â ö³ëêîì âèïðàâäàíîìó ñòðàõó ïåðåä â³éíîþ é ðåâîëþö³ºþ; òåïåð æå âîíè ââ³ðóâàëè â òå, ùî ìèð ³ áåçïåêà – öå «íîðìàëüíèé ñòàí», à âñå ³íøå – âèïàäêîâ³ñòü ³ â³äõèëåííÿ â³ä íîðìè. Ùå áàãàòî ñòîë³òü ïîñï³ëü ëþäè áóäóòü îçèðàòèñÿ íà ö³ áëàæåíí³ ÷àñè é äèâóâàòèñÿ ò³é ëåãêîñò³, ç ÿêîþ öå áóëî äîñÿãíóòî. Íàâðÿä ÷è âîíè â³äêðèþòü, ó ÷îìó òóò ñåêðåò, ³ ¿ì óæå íàïåâíî íå âäàñòüñÿ íàñë³äóâàòè öå». Òýéëîð À.Äæ.Ï. Áîðüáà çà ãîñïîäñòâî â Åâðîïå. 1848–1918. Ì.: Èçäàòåëüñòâî èíîñòðàííîé ëèòåðàòóðû, 1958. – Ñ. 278–279

Âñòóï

Çіòêíåííÿ äåðæàâ і їõíіõ ñîþçіâ, óòâîðåííÿ ìîãóòíіõ іìïåðіé і їõíіé ðîçïàä, áîðîòüáà íàöіé çà ñòâîðåííÿ âëàñíèõ äåðæàâ ïîñіäàþòü âèçíà÷àëüíå ìіñöå íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. Æîäåí ðіê ó öåé ïåðіîä íå ïðîõîäèâ áåç æåðòâ íà âåëèêèõ і ìіñöåâèõ âіéíàõ, à òàêîæ âіä òÿæêîї ïðàöі ç âіäáóäîâè çðóéíîâàíîãî âіéíàìè. ÕÕ ñò. íàçèâàþòü òàêîæ ñòîëіòòÿì «çâè÷àéíîї ëþäèíè», àäæå ñàìå íà äîëþ ïðîñòèõ ëþäåé, æіíîê і äіòåé âèïàëè íàéáіëüøі ñòðàæäàííÿ. Ç іíøîãî áîêó – ìóæíіñòü і íàïîëåãëèâіñòü âåëè÷åçíîї êіëüêîñòі ëþäåé, ÿêі áîðîëèñÿ çà ðіâíі ïðàâà äëÿ âñіõ ëþäåé і âñіõ íàöіé ïðîòè äåðæàâíîãî é âіéñüêîâîãî ãíіòó і òèðàíії. Ðåâîëþöії é ðåâîëþöіîíåðè âñüîãî ñâіòó ïðàãíóëè çìіíèòè ñòàðèé ïîðÿäîê, àëå â ðåçóëüòàòі їõ áîðîòüáè і íàâіòü ïåðåìîãè íåðіäêî ùå áіëüøå ïîðóøóâàëèñÿ ïðàâà ëþäèíè, à íîâі ïîðÿäêè âèÿâëÿëèñÿ ãіðøèìè çà ñòàðі. Ïåðøà òðåòèíà ÕÕ ñò. – öå ÷àñ ïðîòèñòîÿííÿ ìіæ äåìîêðàòієþ òà êðàїíàìè, äå âñòàíîâèëèñÿ íåäåìîêðàòè÷íі ðåæèìè. ßê і ó âèïàäêó ç åêîíîìі÷íèì ñóïåðíèöòâîì, áîðîòüáà ìіæ äåìîêðàòієþ òà òîòàëіòàðèçìîì òàêîæ âіäáóâàëàñÿ â êіëüêà åòàïіâ і â êіëüêîõ íàïðÿìàõ. Òàê, ïіñëÿ ïðèõîäó äî âëàäè â Ðîñії â 1917 ð. êîìóíіñòіâ ãîëîâíі çóñèëëÿ äåìîêðàòè÷íîãî ñâіòó áóëè çîñåðåäæåíі íà ïðîòèäії ïîøèðåííþ êîìóíіçìó ó ñâіòі. Ïіñëÿ ïðèõîäó â 1922 ð. äî âëàäè â Іòàëії ôàøèñòіâ, à â 1933 ð. ó Íіìå÷÷èíі íàöіîíàë-ñîöіàëіñòіâ äåìîêðàòè÷íèé ñâіò áîðîâñÿ ïðîòè öèõ òîòàëіòàðíèõ іäåîëîãіé і ïîëіòè÷íèõ ðåæèìіâ. Âñå æ ó áіëüøîñòі êðàїí Çàõіäíîї Єâðîïè òà Ïіâíі÷íîї Àìåðèêè ïîâàæàëè ïîëіòè÷íі ñâîáîäè. Ó íèõ äіÿëè ïàðëàìåíòè, âèçíàâàâñÿ ïðèíöèï ðîçïîäіëó âëàäè íà çàêîíîäàâ÷ó, âèêîíàâ÷ó é ñóäîâó. Ó ðåñïóáëіêàõ і êîíñòèòóöіéíèõ ìîíàðõіÿõ (íàïðèêëàä, ó Âåëèêіé Áðèòàíії) іñíóâàâ ïàðëàìåíòñüêèé ðåæèì: ïðåäñòàâíèöüêі îðãàíè ïðèéìàëè çàêîíè, ôîðìóâàëè áþäæåòè êðàїí; âèêîíàâ÷ó âëàäó çäіéñíþâàëè óðÿäè, î÷îëþâàíі ïðåçèäåíòàìè ÷è ïðåì’єð-ìіíіñòðàìè. Íåçàëåæíà ñóäîâà âëàäà ñêëàäàëàñÿ ç öåíòðàëüíèõ і ìіñöåâèõ ñóäіâ, à íà âåðøèíі ñóäîâîї «ïіðàìіäè» ñòîÿâ Âåðõîâíèé ñóä.  5. Íàðîäîíàñåëåííÿ. Øâèäêå çðîñòàííÿ íàñåëåííÿ ñòàëî âàæëèâèì ÿâèùåì ó ñâіòîâіé іñòîðії. Ââàæàєòüñÿ, ùî äâі òèñÿ÷і ðîêіâ òîìó íàñåëåííÿ çåìíîї êóëі ñòàíîâèëî áëèçüêî 300 ìëí і ïðîòÿãîì äóæå òðèâàëîãî ÷àñó âîíî çðîñòàëî ïîâіëüíî, à ïåðіîäè çðîñòàííÿ çìіíþâàëèñÿ ïåðіîäàìè ñïàäó. Âèñîêèé ðіâåíü íàðîäæóâàíîñòі ÷àñòî çíèæóâàâñÿ æàõëèâèìè âòðàòàìè âіä âіéí, ãîëîäó òà õâîðîá. Òàê, íàñåëåííÿ ñâіòó â ñåðåäèíі XVIII ñò. ñêëàëî ìàéæå 800 ìëí, à íà ïî÷àòîê XIX ñò. äîñÿãëî 1 ìëðä. Ïîëіïøåííÿ ãіãієíè òà ñàíіòàðії ñêîðîòèëè çàõâîðþâàíіñòü, à ðîçøèðåííÿ òîðãіâëі ïðîäóêòàìè õàð÷óâàííÿ òà їõíє óðіçíîìàíіòíåííÿ çðîáèëè ðàöіîí ëþäåé áіëüø ïîæèâíèì. Ñìåðòíіñòü ñòàëà íåâïèííî ñêîðî÷óâàòèñÿ, à òðèâàëіñòü æèòòÿ çðîñòàòè. Ó XIX ñò. ðіçêå çðîñòàííÿ íàñåëåííÿ âіäáóëîñÿ â îñíîâíîìó â ðîçâèíåíèõ êðàїíàõ (Єâðîïà, Ïіâíі÷íà Àìåðèêà, ßïîíіÿ, Àâñòðàëіÿ, Íîâà Çåëàíäіÿ). Òàê, ó Єâðîïі ìіæ 1800 і 1900 ðîêàìè íàñåëåííÿ çðîñëî áіëüøå íіæ óäâі÷і, à â Ïіâíі÷íіé Àìåðèöі, íàñàìïåðåä çà ðàõóíîê ìіãðàöії ç Єâðîïè òà Àôðèêè, – ó 12 ðàçіâ! ßêùî íà ïî÷àòêó XIX ñò. ÷âåðòü íàñåëåííÿ ðîçâèíåíèõ êðàїí ñâіòó ïðîæèâàëî â Єâðîïі, ßïîíії і Ïіâíі÷íіé Àìåðèöі, òî íà ïî÷àòîê ÕÕ ñò. – òðåòèíà. Íàñåëåííÿ ìåíø ðîçâèíåíèõ òåðèòîðіé (Àôðèêà, Àçіÿ (çà âèíÿòêîì ßïîíії), Ëàòèíñüêà Àìåðèêà і êðàїíè Êàðèáñüêîãî áàñåéíó) çðîñòàëî ïîâіëüíіøå, àëå âîíî é áåç òîãî ñòàíîâèëî áіëüøó ÷àñòèíó ëþäñòâà. Â Àçії äîìіíóâàâ Êèòàé, íàñåëåííÿ ÿêîãî íà ïî÷àòêó XIX ñò. ñòàíîâèëî 62 % ñâіòîâîãî íàñåëåííÿ, â Àôðèöі

Âñåñâ³òíÿ ³ñòîð³ÿ

ïðîæèâàëî 11 %, à â êðàїíàõ Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè òà Êàðèáñüêîãî áàñåéíó – 2 %. Íà òåðèòîðіÿõ, ïðèäàòíèõ äëÿ çåìëåðîáñòâà, ïðîæèâàëî äî 9/10 íàñåëåííÿ ñâіòó, ÿêå â îñíîâíîìó çàéìàëîñÿ ñіëüñüêèì ãîñïîäàðñòâîì. Ìіñüêі æèòåëі íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ ñòàíîâèëè ëèøå 10 % íàñåëåííÿ, àëå ç ÷àñîì їõ êіëüêіñòü ñòàëà ñòðіìêî çðîñòàòè çà ðàõóíîê äèíàìі÷íîãî ïðîìèñëîâîãî ðîçâèòêó. Çðîñòàííÿ íàñåëåííÿ (ìëí îñ³á)

×åðåç áóðõëèâå çðîñòàííÿ íàñåëåííÿ â Єâðîïі її çàëèøàëî áàãàòî ëþäåé: ç 1850 ïî 1914 ðð. áëèçüêî 50 ìëí єâðîïåéöіâ âèїõàëè äî íîâèõ êðàїí, â îñíîâíîìó äî ÑØÀ òà êîëîíіé. Ó ðåçóëüòàòі ïåðåìіùåííÿ òàêîї âåëè÷åçíîї êіëüêîñòі ëþäåé íà íîâèõ çåìëÿõ àêòèâíî ïîøèðþâàëèñÿ ìîâè, êóëüòóðà é óêëàä æèòòÿ єâðîïåéñüêèõ íàöіé.

(Ñêëàäåíî çà: Alene Gelbard, Carl Haub and Mary M. Kent. World Population Beyond Six Billion//Population Bulletin. March, 1999. Vol. 54, № 1, p. 4–5).

Ìіãðàöіéíі ïðîöåñè áóëè ïðèòàìàííі é Óêðàїíі. Ëèøå çà 1900–1910 ðð. ç Ãàëè÷èíè é Áóêîâèíè äî Àìåðèêè åìіãðóâàëè ìàéæå 300 òèñ. ñåëÿí; çà 1905–1914 ðð. іç Çàêàðïàòòÿ – ïîíàä 40 òèñ. îñіá.  6. Ïðèñêîðåííÿ åêîíîì³÷íîãî, òåõí³÷íîãî, ³íòåëåêòóàëüíîãî ïðîãðåñó. Ïî÷àòîê ÕÕ ñò. îçíàìåíóâàâ ñîáîþ çàâåðøåííÿ ôîðìóâàííÿ іíäóñòðіàëüíîãî ñóñïіëüñòâà: ïðèñêîðåíî ðîçáóäîâóâàëèñÿ ìіñòà (óðáàíіçàöіÿ), çðîñòàëà êіëüêіñòü íàéìàíèõ ïðàöіâíèêіâ, ïðè÷îìó íå ëèøå íà âèðîáíèöòâі, à é ó áóäіâíèöòâі, íà òðàíñïîðòі, ó ñіëüñüêîìó ãîñïîäàðñòâі, ñôåðі ïîñëóã; çðîñëà ïðîäóêòèâíіñòü ïðàöі (â 1900–1913 ðð. ó ïðîìèñëîâîñòі íà 40 %); ÷àñòêà ïðîìèñëîâîãî âèðîáíèöòâà ïåðåâèùèëà ÷àñòêó âèðîáíèöòâà ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêîї ïðîäóêöії. Øâèäêèìè òåìïàìè âіäáóâàëîñÿ çîñåðåäæåííÿ (êîíöåíòðàöіÿ) êàïіòàëó é âèðîáíèöòâà, ñòâîðþâàëèñÿ ìîíîïîëії. Іíäóñòðіàëüíі ìåòîäè âèðîáíèöòâà

Âñòóï

ñïðèÿëè öüîìó ïðîöåñó. Îêðåìі çàâîäè і ôàáðèêè îá’єäíóâàëèñÿ ó âåëèêі ïðîìèñëîâі ãðóïè (òðåñòè, êàðòåëі, ñèíäèêàòè, êîðïîðàöії), ìіæ ÿêèìè âèíèêàëà êîíêóðåíöіÿ, ùî äàëà ïîøòîâõ ïîäàëüøîìó ðîçâèòêó çàñîáіâ âèðîáíèöòâà òà ïіäâèùåííþ ïðîäóêòèâíîñòі ïðàöі. Ñåðåä ïåðøèõ âåëèêèõ òðåñòіâ áóëè «Ôîðä Ìîòîð Êîìïàíі», ñòàëåâèé ãіãàíò «Þíàéòåä Ñòåéòñ Ñòіë Êîðïîðåéøí». Êîíöåíòðàöіÿ âèðîáíèöòâà ïîòðåáóâàëà êîíöåíòðàöії і öåíòðàëіçàöії êàïіòàëó. Áåç âіëüíîãî ïëèíó êàïіòàëó é äîäàòêîâèõ êàïіòàëîâêëàäåíü ðîçáóäîâà íîâèõ ãàëóçåé áóëà íåìîæëèâîþ. Ç іíøîãî áîêó, äðіáíі êàïіòàëîâëàñíèêè áóëè íåñïðîìîæíі ôіíàíñóâàòè âåëèêі ïðîåêòè. Öåíòðàëіçàöіÿ êàïіòàëó ïðèâåëà äî ïîâíîї ðåôîðìè áàíêіâñüêîї ñïðàâè, âèíèêíåííÿ âåëèêèõ ôіíàíñîâèõ ãðóï. Öå çãîäîì ñïðèÿëî óòâîðåííþ ôіíàíñîâîãî êàïіòàëó, ÿêîìó é íàëåæàëà âèðіøàëüíà ðîëü ó çäіéñíåííі іíâåñòèöіé ó íîâі òà îíîâëþâàíі ãàëóçі ïðîìèñëîâîñòі. Íàñòóïíèì êðîêîì ñòàëî çëèòòÿ ôіíàíñîâîãî é ïðîìèñëîâîãî êàïіòàëó, ïîÿâà ïîçè÷êîâîãî êàïіòàëó. Òèïè ìîíîïîëіñòè÷íèõ îá’єäíàíü Êàðòåëі – îá’єäíàííÿ êіëüêîõ ïіäïðèєìñòâ îäíієї ãàëóçі (éîãî ó÷àñíèêè óêëàäàþòü óãîäó ùîäî ðîçïîäіëó ðèíêіâ çáóòó òà öіí, âîíè çáåðіãàþòü ñâîþ âëàñíіñòü íà çàñîáè âèðîáíèöòâà і ïðîäóêöіþ, ìàþòü êîìåðöіéíó ñàìîñòіéíіñòü) Ñèíäèêàòè – îá’єäíàííÿ ïіäïðèєìñòâ, ùî âèðîáëÿþòü îäíîðіäíó ïðîäóêöіþ (çà ó÷àñíèêàìè ñèíäèêàòó çáåðіãàєòüñÿ âëàñíіñòü íà çàñîáè âèðîáíèöòâà і âèðîáíè÷à ñàìîñòіéíіñòü, àëå âîíè âòðà÷àþòü êîìåðöіéíó ñàìîñòіéíіñòü; âèðîáëåíà ïðîäóêöіÿ ðåàëіçóєòüñÿ ÿê âëàñíіñòü ñèíäèêàòó ÷åðåç ñïåöіàëüíó êîíòîðó) Òðåñòè – ïіäïðèєìñòâà, ïîçáàâëåíі âèðîáíè÷îї і êîìåðöіéíîї ñàìîñòіéíîñòі (їõ âëàñíèêè ïåðåäàþòü òðåñòó çàñîáè âèðîáíèöòâà і íàòîìіñòü îäåðæóþòü àêöії âіäïîâіäíî äî âíåñåíîї ñóìè ïàþ) Êîíöåðíè – îá’єäíàííÿ ðÿäó ïіäïðèєìñòâ ðіçíèõ ãàëóçåé ãîñïîäàðñòâà (òîðãîâåëüíèõ ôіðì, áàíêіâ, òðàíñïîðòíèõ êîìïàíіé), ùî ïåðåáóâàþòü ïіä єäèíèì ôіíàíñîâèì êîíòðîëåì

Â Óêðàїíі íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ òàêîæ âèíèêëè âåëèêі ìîíîïîëіñòè÷íі îá’єäíàííÿ: ñèíäèêàò öóêðîçàâîä÷èêіâ, «Ïðîäâàãîí», «Òðóáîïðîäàæ», «Ïðîäâóãіëëÿ» òà іíøі, âñüîãî – ïîíàä 280 äî ïî÷àòêó â 1914 ð. Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè. Áàíêè, ÿêі ðàíіøå áóëè ñêðîìíèìè ïîñåðåäíèêàìè, íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ ñòàëè ìîíîïîëіñòàìè. Âîíè ðîçïîðÿäæàëèñÿ ìàéæå âñіì ãðîøîâèì êàïіòàëîì, à òàêîæ âåëèêîþ ÷àñòèíîþ çàñîáіâ âèðîáíèöòâà é äæåðåë ñèðîâèíè ó ñâîїé êðàїíі òà çà êîðäîíîì. Êîíòðîëü çà ãîñïîäàðñüêèì æèòòÿì êðàїíè ïîòðàïèâ äî ðóê âñåñèëüíîї ôіíàíñîâîї îëіãàðõії; îñíîâíі ìàòåðіàëüíі öіííîñòі çîñåðåäæóþòüñÿ â ðóêàõ íåçíà÷íîї êіëüêîñòі âëàñíèêіâ âåëèêîãî êàïіòàëó. Ïîìіòíî ïіäâèùèâñÿ æèòòєâèé ðіâåíü. Ïіäïðèєìöі çìóøåíі áóëè çáіëüøóâàòè çàðîáіòíó ïëàòó, ñêîðî÷óâàòè òðèâàëіñòü ðîáî÷îãî äíÿ. Ïîðÿä ç âèíèêíåííÿì ìàñîâèõ ðîáіòíè÷èõ ïðîôåñіé â іíäóñòðіàëüíî ðîçâèíåíèõ öåíòðàõ çðîñòàëà êіëüêіñòü іíòåëіãåíöії і, ùî îñîáëèâî âàæëèâî, äðіáíèõ і ñåðåäíіõ âëàñíèêіâ, ÿêі íà âñіõ åòàïàõ ðîçâèòêó ðèíêîâîãî ãîñïîäàðñòâà ñòàíîâèëè і ñòàíîâëÿòü îñíîâó ñóñïіëüñòâà. Íà âіäìіíó âіä XIX ñò. ç ïðèòàìàííèì éîìó ïàíóâàííÿì âіëüíîї êîíêóðåíöії òà âèâîçîì òîâàðіâ, ó ÕÕ ñò. âіëüíà êîíêóðåíöіÿ áóëà çàìіíåíà

Âñåñâ³òíÿ ³ñòîð³ÿ

 Êîíâåєð

ïàíóâàííÿì ìîíîïîëіé, à âèâіç òîâàðіâ – âèâîçîì êàïіòàëó, çäåáіëüøîãî – äî âіäñòàëèõ êðàїí, äå ãîñòðî áðàêóâàëî âëàñíèõ êîøòіâ, à çåìëÿ, ðîáî÷à ñèëà òà ñèðîâèíà áóëè äóæå äåøåâèìè. Ùîá êóïóâàòè іíîçåìíі òîâàðè, êðàїíà ïîâèííà ïðîäàòè ñâîї òîâàðè çà êîðäîíîì. Íàïðèêіíöі XIX ñò. öå âіäáóâàëîñÿ áåç ÿêèõîñü òðóäíîùіâ ÷åðåç ïðèðîäíå ðîçøèðåííÿ  Ïåðøèé àâòîìîáіëü òîðãіâëі ç êîíòèíåíòàëüíèìè äåðæàâàìè òà êîëîíіÿìè, êîòðі âіäñòàâàëè çà ðіâíåì ðîçâèòêó âіä ìåòðîïîëіé. Íàïðèêëàä, ïîêè Âåëèêà Áðèòàíіÿ óòðèìóâàëà íà ñâіòîâîìó ðèíêó ñâîþ ìîíîïîëіþ íà ðÿä âàæëèâèõ òîâàðіâ, іìïåðіàëіçì áóâ їé íåïîòðіáíèé. Âíàñëіäîê òîãî, ùî 1870 ð. ç’ÿâèëèñÿ êîíêóðåíòè â îñîáі Íіìå÷÷èíè, Ñïîëó÷åíèõ Øòàòіâ і Áåëüãії, ÿêі ïðèñêîðåíî ðîçâèâàëèñÿ é íàâіòü ïî÷àëè âòðó÷àòèñÿ íà âíóòðіøíіé ðèíîê Àíãëії, ïðîáëåìà ðèíêіâ çàãîñòðèëàñÿ. Íåîáõіäíî áóëî øóêàòè íîâі ðèíêè, à âîíè áóëè â íåîñâîєíèõ êðàїíàõ, â îñíîâíîìó â òðîïіêàõ, äå ïðîæèâàëî áàãàòî íàñåëåííÿ, ùî ïîòðåáóâàëî àíãëіéñüêèõ òîâàðіâ і áóëî ãîòîâå їõ êóïóâàòè. Çà óìîâ, êîëè êîíêóðåíòè Áðèòàíії çàõîïëþâàëè òåðèòîðії, ùîá âèêîðèñòîâóâàòè їõíþ ñèðîâèíó é çáóâàòè òóäè ñâîї òîâàðè, Àíãëіÿ îïèíèëàñÿ ïåðåä çàãðîçîþ âòðàòè ðèíêіâ äëÿ ñâîєї òîðãіâëі. Äèïëîìàòіÿ і çáðîÿ Âåëèêîї Áðèòàíії ïîâèííі áóëè âèêîðèñòîâóâàòèñÿ, ùîá ïðèìóñèòè âëàñíèêіâ íîâèõ ðèíêіâ ìàòè ñïðàâó ñàìå ç àíãëіéöÿìè. Õàðàêòåðíîþ îçíàêîþ іíäóñòðіàëüíîãî ñóñïіëüñòâà ñòàëà ïîÿâà ìіæíàðîäíèõ ìîíîïîëіé і òðàíñíàöіîíàëüíèõ êîðïîðàöіé. Âîíè â ãîñòðіé êîíêóðåíòíіé áîðîòüáі äіëèëè ìіæ ñîáîþ âèðîáíèöòâî òîâàðіâ òà ñâіòîâі ðèíêè їõ çáóòó. Çíà÷íèé âïëèâ íà ðîçâèòîê ñóñïіëüñòâà â êіíöі XIX – íà ïî÷àòêó XX ñò. ìàëè íàóêîâî-òåõíі÷íі äîñÿãíåííÿ. Â îñòàííіé òðåòèíі ÕІÕ ñò. â Єâðîïі òà Ïіâíі÷íіé Àìåðèöі ðîçïî÷àëàñÿ äðóãà ôàçà ïðîìèñëîâîãî ïåðåâîðîòó – ïåðåõіä âіä ðó÷íîї ïðàöі äî іíäóñòðіàëüíèõ ìåòîäіâ âèðîáíèöòâà. Ìіñöå ìàíóôàêòóð ïîñіëè âåëèêі ïіäïðèєìñòâà, âïðîâàäæóâàëèñÿ êîíâåєðè (Ãåíðі Ôîðä – â ÑØÀ), ïîòî÷íі ëіíії òîùî. Ç’ÿâèëèñÿ íîâі ãàëóçі ïðîìèñëîâîñòі, ùî íå ïîòðåáóâàëè ìàñîâîãî çàëó÷åííÿ äî âèðîáíèöòâà íåêâàëіôіêîâàíèõ ðîáіòíèêіâ. Іòàëіéñüêèé іíæåíåð Ã. Ìàðêîíі âèíàéøîâ òåëåãðàô, øîòëàíäñüêèé ôіçèê Äæ. Ìàêñâåëë òà íіìåöüêèé ôіçèê Î. Ãåðö íàëàãîäèëè âèðîáíèöòâî çàñîáіâ ïåðåäà÷і ñèãíàëіâ íà âіäñòàíü. Çíà÷íîãî ðîçâèòêó íàáóëà íàôòîõіìі÷íà ïðîìèñëîâіñòü, âèðîáíèöòâî ãàñó, ìàñòèëüíèõ ðå÷îâèí. Ñïðàâæíþ ðåâîëþöіþ

Âñòóï

ó âèðîáíèöòâі çàñîáіâ ïåðåñóâàííÿ çäіéñíèëè âèíàõіä і âèãîòîâëåííÿ äâèãóíà âíóòðіøíüîãî çãîðÿííÿ (Ð. Äèçåëü, Í. Îòòî, Ã. Äàéìëåð). Íàéâèùîþ ôàçîþ íàóêîâî-òåõíі÷íîї ðåâîëþöії áóëî âèíàéäåííÿ і âïðîâàäæåííÿ åëåêòðè÷íîãî ñòðóìó (Ò. Åäіñîí, Ï. ßáëî÷êîâ), òåëåôîíó, ïîâіòðîïëàâàííÿ (áðàòè Ðàéò), åëåêòðîíіêè, ôîíîãðàôà, êіíåìàòîãðàôà. Çíà÷íîãî ðîçâèòêó äîñÿãëà âіéñüêîâà òåõíіêà (êóëåìåòè, àâòîìàòè÷íі ãàðìàòè, áîéîâі îòðóéíі ðå÷îâèíè, òàíêè, ïіäâîäíі ÷îâíè). Óñі öі äîñÿãíåííÿ ëþäñòâà ñâіä÷èëè, ùî íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. âîíî âñòóïèëî â ïåðіîä іíäóñòðіàëüíîãî ñóñïіëüñòâà. Õàðàêòåðíі îçíàêè іíäóñòðіàëüíîãî ñóñïіëüñòâà Ôîðìóâàííÿ іíäóñòðіàëüíîї ñèñòåìè ãîñïîäàðñòâà

Ïðèñêîðåííÿ ïðîöåñіâ ïðîëåòàðèçàöії, óðáàíіçàöії, ñîöіàëüíîãî ðîçøàðóâàííÿ ñóñïіëüñòâà

Êîíöåíòðàöіÿ âèðîáíèöòâà і êàïіòàëó, ñòâîðåííÿ ìîíîïîëіé

Âèâіç êàïіòàëó

Çëèòòÿ áàíêіâñüêîãî êàïіòàëó ç ïðîìèñëîâèì

Óòâîðåííÿ ìіæíàðîäíèõ ìîíîïîëіñòè÷íèõ îá’єäíàíü Øèðîêå âèêîðèñòàííÿ äîñÿãíåíü íàóêè і òåõíіêè

Çðîñòàííÿ ðîëі äåðæàâè â ðåãóëþâàííі åêîíîìі÷íèõ, ñîöіàëüíèõ і ïîëіòè÷íèõ ïðîöåñіâ, ïîÿâà ìåòîäіâ äåðæàâíî-ìîíîïîëіñòè÷íîãî ðåãóëþâàííÿ

Çìіíà ïñèõîëîãії ëþäèíè é ñâіòîãëÿäíèõ öіííîñòåé ó äóñі ïіäïðèєìíèöòâà

Ïàðëàìåíòñüêà ôîðìà ïðàâëіííÿ, âòіëåííÿ ïðèíöèïó ðîçïîäіëó âëàäè

Запитання і завдання 1. ßêèìè º ñòðóêòóðà òà çàâäàííÿ êóðñó âñåñâ³òíüî¿ ³ñòîð³¿ â 10-ìó êëàñ³? 2. Ïîÿñí³òü çíà÷åííÿ ïîíÿòü «³ìïåð³àë³çì», «íàö³ÿ», «òåõí³÷íèé ïðîãðåñ», «òðàäèö³éíå ñóñï³ëüñòâî». 3. Îïèø³òü ñòàíîâèùå ñâ³òó íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. 4. Îõàðàêòåðèçóéòå îñíîâí³ ö³ííîñò³ òà çäîáóòêè ëþäñòâà íà ïî÷àòêó XX ñò. 5. ×è ìîãëè, íà Âàøó äóìêó, îñíîâí³ îçíàêè ñâ³òîâîãî ðîçâèòêó íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. áóòè ïðèòàìàíí³ ïîïåðåäí³ì åïîõàì? Â³äïîâ³äü îá´ðóíòóéòå. 6. Ñêëàä³òü «äåìîãðàô³÷íèé ïîðòðåò» ëþäñòâà íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. 7. ßê âè ìîæåòå ïîáà÷èòè ç ä³àãðàìè «Çðîñòàííÿ íàñåëåííÿ», çà 150 ðîê³â íàñåëåííÿ ñâ³òó ïîäâî¿ëîñÿ. ßêèé, íà Âàøó äóìêó, âíåñîê ó öåé ðàïòîâèé ñïëåñê íàðîäîíàñåëåííÿ ìîãëî çðîáèòè ïðèñêîðåííÿ åêî-

íîì³÷íîãî ðîçâèòêó âíàñë³äîê ïðîìèñëîâîãî ïåðåâîðîòó? Ïðèãàäàéòå ç êóðñó ³ñòîð³¿ 9-ãî êëàñó, ó ðåçóëüòàò³ ÿêèõ ïîä³é íàñåëåííÿ Àôðèêè ñêîðî÷óâàëîñÿ â ïåð³îä 1750–1800 ðð. ³ ïî÷àëî çðîñòàòè ó 1850–1900 ðð. 8. ×è õàðàêòåðí³, íà Âàøó äóìêó, äëÿ ñüîãîäåííÿ ÿê³ñü ³ç îçíàê ñâ³òîâîãî ðîçâèòêó ïî÷àòêó ÕÕ ñò.? ßêùî Âàøà â³äïîâ³äü ñòâåðäíà, òî ÿê³ ñàìå? 9. Âèêîðèñòîâóþ÷è Ñâ³ä÷åííÿ, âèçíà÷òå Âàøó ïîçèö³þ ùîäî òîãî, íàñê³ëüêè îá’ºêòèâíèì ³ íåóïåðåäæåíèì áóâ ³ñòîðèê, çìàëüîâóþ÷è ìàòåð³àëüíèé ñòàí ³ â³ä÷óòòÿ ÷àñó ëþäåé íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. 10. Ïðîàíàë³çóéòå âì³ùåí³ ó âñòóï³ ôîòîãðàô³¿. ßê, íà Âàøó äóìêó, çîáðàæåí³ íà íèõ òåõí³÷í³ âèíàõîäè çì³íþâàëè ïîâñÿêäåííå æèòòÿ ëþäåé?

СВІТ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

ТЕМА 1

Ùî ïîòð³áíî çíàòè ³ âì³òè, âèâ÷èâøè òåìó 1:  ïîêàçóâàòè íà êàðòі ïðîâіäíі êðàїíè êðàїíè Єâðîïè, Àçії òà Àìåðèêè íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò.;  âèçíà÷àòè îñîáëèâîñòі îñîáëèâîññòі ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íîãî ðîçâèòêó ïðîâіäíèõ êðàїí ñâіòó òó (Ñ ((ÑØÀ, ÑØÀ, Âåëèêîї Áðèòàíії, Íіìå÷÷èíè, Ôðàíöії, Ðîñії), à òàêî òàêîæ êîæ æ Àâñòðî-Óãîðùèíè, ßïîíії, Іíäії, Êèòàþ, êðàїí Ëàòèíñüêîї Ëàòèíñüê üêîї îї Àìåðèêè íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò.;  àíàë àíàëіçóâàòè àëіç іçóâàòè òåõíі÷íèé òà іíòåëåêòóàëüíèé ïðîãðåñ; õ õàðàêòåðèçóâàòè àðàêòåðèçóâàòè ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íі ðóõè, ïðè÷èíè їõ àêòèâі àêòèâііçàöії íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò.;  ïîÿñíþâàòè ïåðåäóìîâè ïîñèëåííÿ äåðæàâíîãî ðåã ðåãóëþâàííÿ ãóë óëþâàííÿ ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íèõ ïðîöåñіâ;  ïîðіâíþâàòè äåðæàâíèé óñòðіé òà îñîáëèâ îñîáëèâîñòі èâîñòі ïîëіòè÷íî ïîëіòè÷íîãî îãî æèòòÿ ðîçâèíóòèõ êðàїí;  õðîíîëîãі÷íî çіñòàâëÿòè ïîäії òà ÿâèùà; ÿâè ÿâ èùà;  òëóìà÷èòè і çàñòîñîâóâàòè ï ïîíÿòòÿ îíÿòòÿ і òåðìіíè òåðìіíè: è: «äåðæàâíå ðåãóëþâàííÿ åêîíîìіêè», «ñîöіàëіñòè÷íèé «ññîö îöіàëіñòè÷íèé ðóõ», ðóõ» ðó õ», «ïðîôñïіëêîâèé îíàðõіÿ», «ëàòèôó îí ôóí íäèçì». ðóõ», «äóàëіñòè÷íà ì ìîíàðõіÿ», «ëàòèôóíäèçì». Ïðèãàäàéòå ç êóðñó â âñåñâ³òíüî¿ ñåñâ³òíüî¿ ³ñòîð³¿ 9-ãî êëàñó: ó:  ßêі íîâі ñóñïіëüíі âåðñòâè âåðñò ñòâè ñôîðìóâàëèñÿ íàïðèêіíöі öі ÕІÕ ñò.?  ×îìó íàïðèêіíöі ÕІÕ Õ ñò. àêòèâіçóâàâñÿ ðîáіòíè÷èé èé ðóõ òà ÿêèìè âèìîãè ðîáîòîäàâöіâ áóëè ãîëîâíі âèìîã îãè äî äåðæàâè é äî ðîáîòîäà äàâöіâ ç áîêó íàéïðàöіâíèêіâ? ìàíèõ ïðàöіâíèê êіâ?  ×îìó â ÕІÕ ñò. ò. çðîñòàëà ðîëü äåðæàâè â æ æèòòі èòòі ëþäåé?  ßê çìіíèëàñÿ ñÿ ðîëü æіíêè â ñóñïіëüñòâі?

§ 1–2.

ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒІ ÄÅÐÆÀÂÍÎÃÎ ÓÑÒÐÎÞ І ÏÎËІÒÈ×ÍÎÃÎ ÆÈÒÒß ÑØÀ, ÂÅËÈÊÎЇ ÁÐÈÒÀÍІЇ, ÍІÌÅ××ÈÍÈ, ÔÐÀÍÖІЇ, ÐÎÑІЇ ÒÀ ÀÂÑÒÐÎ-ÓÃÎÐÙÈÍÈ ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ ÕÕ ñò.

Íà ïî÷àòîê ÕÕ ñò. ó áіëüøîñòі єâðîïåéñüêèõ êðàїí òà íà Àìåðèêàíñüêîìó êîíòèíåíòі ãðîìàäÿíè ìàëè ïîëіòè÷íі ñâîáîäè, âëàäà ïîäіëÿëàñÿ íà çàêîíîäàâ÷ó, âèêîíàâ÷ó òà ñóäîâó; äіÿëè ïðåäñòàâíèöüêі îðãàíè. Àáñîëþòíèõ ìîíàðõіé â Єâðîïі ìàéæå íå çàëèøèëîñü. Ïàðëàìåíòñüêèé ðåæèì áóâ óñòàíîâëåíèé ó ðåñïóáëіêàõ і êîíñòèòóöіéíèõ ìîíàðõіÿõ.

Òåìà 1 Ìîíàðõ³ÿ Êðà¿íà

Àáñîëþòíà

Êîíñòèòóö³éíà



ÑØÀ Âåëèêà Áðèòàí³ÿ



Í³ìå÷÷èíà



ÀâñòðîÓãîðùèíà



  



Ôðàíö³ÿ Ðîñ³ÿ

Ïàðò³éíà ñèñòåìà ÐåñïóáÄâîÁàãàòîÏàðò³¿ ëèøå ë³êà ïàðò³éíà ïàðò³éíà óòâîðþâàëèñÿ

 



Ó öіëîìó ÑØÀ, Âåëèêà Áðèòàíіÿ і Ôðàíöіÿ áóëè äåìîêðàòè÷íèìè äåðæàâàìè, Íіìå÷÷èíà òà Àâñòðî-Óãîðùèíà íàáëèæàëèñÿ äî äåìîêðàòії, à Ðîñіÿ áóëà íà ïî÷àòêó øëÿõó äî íåї.  1. Äåðæàâíèé óñòð³é ³ ïîë³òè÷íå æèòòÿ Ñïîëó÷åíèõ Øòàò³â Àìåðèêè. Ïîëіòè÷íå çãóðòóâàííÿ Ñïîëó÷åíèõ Øòàòіâ çáіãëîñÿ â ÷àñі іç çàâåðøåííÿì іíäóñòðіàëüíîãî äîçðіâàííÿ êðàїíè. ÑØÀ æèëè çà Êîíñòèòóöієþ 1787 ð., ÿêà âðіâíîâàæóâàëà ñèëüíó ôåäåðàëüíó âëàäó é àâòîíîìіþ1 øòàòіâ. Çàêîíîäàâ÷à âëàäà íàëåæàëà Êîíãðåñó, ÿêèé ñêëàäàâñÿ ç äâîõ ïàëàò. Ïàëàòà ïðåäñòàâíèêіâ îáèðàëàñÿ íàñåëåííÿì øòàòіâ, à ÷ëåíіâ Ñåíàòó îáèðàëè ïàðëàìåíòè øòàòіâ. Ïàëàòà ïðåäñòàâíèêіâ і Ñåíàò ìàëè ðіâíі ïðàâà. Ãîëîâîþ âèêîíàâ÷îї âëàäè áóâ ïðåçèäåíò, ÿêèé îáèðàâñÿ çàãàëüíèì ãîëîñóâàííÿì â óñіõ øòàòàõ. Ïðåçèäåíò îáèðàâñÿ íà 4-ðі÷íèé òåðìіí, àëå ìіã áóòè ïåðåîáðàíèé. Âіí áóâ ãëàâîþ äåðæàâè é óðÿäó; ïðåçèäåíòó äîðó÷àëîñÿ âåðõîâíå êîìàíäóâàííÿ çáðîéíèìè ñèëàìè. Äëÿ óñóíåííÿ ïðåçèäåíòà âіä âëàäè êîíñòèòóöіÿ âèìàãàëà îáґðóíòîâàíîãî çâèíóâà÷åííÿ â äåðæàâíіé çðàäі, õàáàðíèöòâі òà іíøèõ òÿæêèõ çëî÷èíàõ. Öå ïðàâèëî çàñòîñîâóâàëîñÿ é äî ìіíіñòðіâ óðÿäó. Òðåòüîþ ãіëêîþ âëàäè â ÑØÀ áóâ ñóä. Ïàðàëåëüíî іç ñóäàìè øòàòіâ äіÿëà é ôåäåðàëüíà ñóäîâà ñèñòåìà, ùî ñêëàäàëàñÿ ç ðàéîííèõ òà îêðóæíèõ ñóäіâ. Êîíãðåñ íàäàâàâ Âåðõîâíîìó ñóäó ïðàâî ñêàñîâóâàòè áóäü-ÿêèé çàêîí, ÿêèé ïîðóøóâàâ êîíñòèòóöіþ. Âåðõîâíèé ñóä òàêîæ ìіã âèäàâàòè íàêàçè, îáîâ’ÿçêîâі äëÿ îðãàíіâ âèêîíàâ÷îї âëàäè, âêëþ÷àþ÷è ïðåçèäåíòà é ìіíіñòðіâ. Äî Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè ïîâíîâàæåííÿ öåíòðàëüíîї âëàäè, ùî çîñåðåäæóâàëàñü ó Âàøèíãòîíі, çðîñëè. Øòàòè òåïåð áóëè çîáîâ’ÿçàíі âіääàâàòè äî äåðæàâíîãî áþäæåòó íàáàãàòî áіëüøå êîøòіâ, íіæ ðàíіøå. Ïîíàä òå, âîíè çìóøåíі áóëè ÷àñ âіä ÷àñó ïðîñèòè äîïîìîãè âіä öåíòðàëüíîãî óðÿäó. Óðÿä íàäàâàâ òàêó äîïîìîãó, àëå íà ïåâíèõ óìîâàõ. Òàêå íîâîââåäåííÿ äîçâîëÿëî óðÿäó ïіäòðèìóâàòè ìåíø ðîçâèíåíі øòàòè і ðåàëіçîâóâàòè ïðîåêòè çàãàëüíîàìåðèêàíñüêîãî çíà÷åííÿ. Àìåðèêàíöі íåïîõèòíî âіðèëè â ïåðåâàãó ðåñïóáëіêàíñüêîї ôîðìè ïðàâëіííÿ, äîñêîíàëіñòü ôåäåðàëüíîãî óñòðîþ ñâîєї äåðæàâè, à òàêîæ ó «âèíÿòêîâіñòü àìåðèêàíöÿ». Âîíè áóëè єäèíі â òîìó, ùî ìіñіÿ Ñïîëó÷åíèõ Øòàòіâ ïîëÿãàє â ïîøèðåííі àìåðèêàíñüêîãî äîñâіäó íà іíøі íàðîäè. 1 Àâòîíîìіÿ – öå ïðàâî òåðèòîðії ñàìîñòіéíî çäіéñíþâàòè äåðæàâíó âëàäó â ìåæàõ, íàäàíèõ їé ôåäåðàëüíîþ êîíñòèòóöієþ.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Òåìà 1 Çàêîíîäàâ÷à âëàäà Êîíãðåñ Ñåíàò

Ïàëàòà ïðåäñòàâíèêіâ Âèêîíàâ÷à âëàäà

Ïðåçèäåíò Àäìіíіñòðàöіÿ ïðåçèäåíòà Âіöå-ïðåçèäåíò

Ìіíіñòåðñòâà

Ñóäîâà âëàäà Âåðõîâíèé ñóä Àïåëÿöіéíèé ñóä, îêðóæíі òà іíøі ñóäè

Ïіñëÿ âáèâñòâà â 1901 ð. ïðåçèäåíòà Ó. Ìàê-Êіíëі éîãî ìіñöå â Áіëîìó äîìі çàéíÿâ âіöå-ïðåçèäåíò ÑØÀ, 43-ðі÷íèé (íàéìîëîäøèé ç óñіõ ïîïåðåäíіõ ïðåçèäåíòіâ) Òåîäîð Ðóçâåëüò. Âіí ñòàâ ñèìâîëîì àìåðèêàíöÿ é çàõèñíèêà íàöіîíàëüíèõ іíòåðåñіâ: çàõîïëþâàâñÿ ôіçè÷íèìè âïðàâàìè, ó ìèíóëîìó áîêñåð, áóâ ãîñòðèì íà ñëîâî é âèêîðèñòîâóâàâ öåé ñâіé õèñò ó ïîëіòè÷íіé áîðîòüáі.  Ðóçâåëüò Òåîäîð (1858–1919), 26-é ïðåçèäåíò ÑØÀ (1901–1909). ×ëåí Ðåñïóáëіêàíñüêîї ïàðòії. Íàðîäèâñÿ â ñòàðîâèííіé ðîäèíі ãîëëàíäñüêîãî ïîõîäæåííÿ. Âèïóñêíèê Ãàðâàðäñüêîãî óíіâåðñèòåòó. Îáіéìàâ ïîñàäè øåôà ïîëіöії Íüþ-Éîðêà, çàñòóïíèêà âіéñüêîâî-ìîðñüêîãî ìіíіñòðà, ãóáåðíàòîðà Íüþ-Éîðêà. Ó÷àñíèê іñïàíî-àìåðèêàíñüêîї âіéíè 1898 ð. Ïðîòèâíèê íåéòðàëіòåòó ÑØÀ ó âàæëèâèõ ìіæíàðîäíèõ ñïðàâàõ. Ëàóðåàò Íîáåëіâñüêîї ïðåìії ìèðó (1906) çà ïîñåðåäíèöòâî â óêëàäåííі â 1905 ð. ðîñіéñüêî-ÿïîíñüêîãî ìèðó â ì. Ïîðòñìóò (ÑØÀ). Ïîñèëåííÿ äåðæàâíîãî ðåãóëþâàííÿ åêîíîìіêè; âñòàíîâëåííÿ êîíòðîëþ íàä êîðïîðàöіÿìè Íàïðÿìè âíóòðіøíüîї ïîëіòèêè Ò. Ðóçâåëüòà Çáåðåæåííÿ ïðèðîäíèõ ðåñóðñіâ

Îáìåæåííÿ ïðèòîêó äî ÑØÀ іììіãðàíòіâ

Çà Ò. Ðóçâåëüòà äåðæàâà ñòàëà àêòèâíî âòðó÷àòèñÿ â åêîíîìі÷íå æèòòÿ. Ïðåçèäåíò ïðîãîëîñèâ ïðîãðàìó «Ñïðàâåäëèâèé êóðñ» і ðîçïî÷àâ ñóäîâі ïðîöåñè ïðîòè ðÿäó ìîíîïîëіé («Ñòàíäàðò îéë», Ì’ÿñíîãî òðåñòó òîùî), çâèíóâàòèâøè їõ ó íå÷åñíіé êîíêóðåíöії. Âèêðèòòÿ â ïðåñі àíòèñàíіòàðíèõ óìîâ íà áîéíÿõ і çàâîäàõ Ì’ÿñíîãî òðåñòó â ×èêàãî ïðèçâåëè äî ïðèéíÿòòÿ çàêîíó ïðî êîíòðîëü óðÿäó çà ÿêіñòþ і ñàíіòàðíèìè óìîâàìè âèðîáíèöòâà òà ïðîäàæó ïðîäóêòіâ õàð÷óâàííÿ і ëіêіâ. Êîëè

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

áóëî ïîòðіáíî, Ò. Ðóçâåëüò äіÿâ æîðñòêî. Òàê, âіí ïðèãðîçèâ íàïðàâèòè íà øàõòè âіéñüêà, ÿêùî їõ âëàñíèêè âіäìîâëÿòüñÿ âèçíàòè ñâîї ïîñòóïêè øàõòàðÿì. Öієї ïîãðîçè âèÿâèëîñÿ äîñòàòíüî, ùîá çàáåçïå÷èòè ïіäâèùåííÿ çàðîáіòíîї ïëàòè і ñêîðî÷åííÿ ðîáî÷îãî äíÿ äëÿ âóãëåêîïіâ. Äåðæàâíå ðåãóëþâàííÿ åêîíîìіêè1 ïîçèòèâíî ïîçíà÷èëîñÿ íà ñòàáіëüíîñòі ãîñïîäàðñòâà é çíàéøëî ïіäòðèìêó ñåðåä âèáîðöіâ. Ó 1904 ð. Ò. Ðóçâåëüò áóâ îáðàíèé ïðåçèäåíòîì ÑØÀ. Âåëèêîþ éîãî çàñëóãîþ ó âíóòðіøíіé ïîëіòèöі áóëî çáåðåæåííÿ ïðèðîäíèõ ðåñóðñіâ. Çîêðåìà áóëî âèäіëåíî âåëè÷åçíі òåðèòîðії ïіä çàïîâіäíèêè, çäіéñíåíî âåëèêîìàñøòàáíå çðîøåííÿ çåìåëü. Ïðåçèäåíò òàêîæ ïіäòðèìàâ çàõîäè, ñïðÿìîâàíі íà îáìåæåííÿ іììіãðàöії äî ÑØÀ. Õî÷à â ÑØÀ íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. íå áóëî êîíñòèòóöіéíî îáìåæåíî çàãàëüíó êіëüêіñòü òåðìіíіâ ïåðåáóâàííÿ íà ïîñàäі ïðåçèäåíòà, Ò. Ðóçâåëüò âèðіøèâ íå ïîðóøóâàòè òðàäèöіþ, çà ÿêîþ ââàæàëîñÿ, ùî äâà òåðìіíè öіëêîì äîñòàòíüî. Ó 1909 ð. âіí çàâåðøèâ ñâîє ïðåçèäåíòñòâî. Íàñòóïíèì ïðåçèäåíòîì ñòàâ òàêîæ ðåñïóáëіêàíåöü Óїëüÿì Òàôò (1909–1912 ðð.), ÿêèé âèÿâèâñÿ íàáàãàòî ìåíø ïðîãðåñèâíèì і íåçðіâíÿííî ìåíø ïîïóëÿðíèì. Âіäâåðòà ïіäòðèìêà âåëèêîãî êàïіòàëó Ó. Òàôòîì ïðèçâåëà äî êðèçè âñåðåäèíі ïðàâëÿ÷îї Ðåñïóáëіêàíñüêîї ïàðòії. Âіä íåї âіäîêðåìèëèñÿ ðàäèêàëüíі ãðóïè ðåôîðìàòîðіâ, ùî ñòâîðèëè Íàöіîíàëüíó ïðîãðåñèâíó ïàðòіþ. Äî öієї ïàðòії íåâäîâçі âñòóïèâ і Ò. Ðóçâåëüò. Ó 1912 ð. âіí çìàãàâñÿ çà ïðåçèäåíòñòâî ç êàíäèäàòîì âіä Äåìîêðàòè÷íîї ïàðòії Âóäðî Âіëüñîíîì, àëå âèáîðè ïðîãðàâ. Â. Âіëüñîí ñòàâ ïåðøèì ïðåçèäåíòîì ÑØÀ âіä Äåìîêðàòè÷íîї ïàðòії ç ÷àñіâ Ãðîìàäÿíñüêîї âіéíè 1861–1865 ðð.  Âіëüñîí Âóäðî Òîìàñ (1856–1924). Ó 1913–1920 ðð. ïðåçèäåíò ÑØÀ âіä Äåìîêðàòè÷íîї ïàðòії. Çàêіí÷èâ Ïðіíñòîíñüêèé óíіâåðñèòåò, çàõèñòèâ äîêòîðñüêó äèñåðòàöіþ ç іñòîðії. Âèêëàäàâ іñòîðіþ, ïîëіòè÷íó åêîíîìіêó, ïðàâî. Ó 1908 ð. éîãî áóëî îáðàíî ïðåçèäåíòîì Ïðіíñòîíñüêîãî óíіâåðñèòåòó. Áóâ îáðàíèé ãóáåðíàòîðîì øòàòó Íüþ-Äæåðñі, äå çàñëóæèâ ðåïóòàöіþ ëþäèíè, ùî ïåðåòâîðèëà îäèí ç íàéêîðóìïîâàíіøèõ øòàòіâ êðàїíè â îäèí ç íàéêðàùå îðãàíіçîâàíèõ. Çà õàðàêòåðîì áóâ ñóâîðèì і âіäëþäüêóâàòèì; òâåðäî âèðіøèâ äîñÿãòè ñâîєї ìåòè і çàáåçïå÷èòè ìîðàëüíі ïðèíöèïè â àìåðèêàíñüêіé ïîëіòèöі.

Ïåðåäâèáîð÷à ïðîãðàìà Â. Âіëüñîíà ïðîìîâèñòî íàçèâàëàñÿ «Íîâà ñâîáîäà». Âіí ââàæàâ, ùî ÑØÀ âñòóïèëè â íàéâіäïîâіäàëüíіøèé іç ÷àñіâ Ãðîìàäÿíñüêîї âіéíè ïåðіîä ñâîãî ðîçâèòêó. Â. Âіëüñîí áóâ ïåðåêîíàíèé, ùî іñòîðіÿ – öå «åðà ðåôîðì, àëå íå ðåâîëþöіé». Êåðóâàâñÿ ïðèíöèïîì «äåðæàâà іñíóє äëÿ ñóñïіëüñòâà, à íå ñóñïіëüñòâî äëÿ äåðæàâè». Ó âíóòðіøíіé ïîëіòèöі âіäñòîþâàâ ìàêñèìàëüíó ðіâíіñòü ìîæëèâîñòåé âñіõ ãðîìàäÿí ÑØÀ. Ñëàáêèì ìіñöåì ó âíóòðіøíіé ïîëіòèöі àäìіíіñòðàöії Â. Âіëüñîíà ñòàëî íåáàæàííÿ âèðіøèòè ïèòàííÿ ïðî íàäàííÿ æіíêàì âèáîð÷èõ ïðàâ. І öå ïðè òîìó, ùî áëèçüêî 10 ìëí àìåðèêàíîê áóëè çàéíÿòі íà âèðîáíèöòâі. 1

Äåðæàâíå ðåãóëþâàííÿ åêîíîìіêè – öå àêòèâíå âòðó÷àííÿ äåðæàâè â åêîíîìі÷íі âіäíîñèíè äëÿ çàáåçïå÷åííÿ ðîçâèòêó ãîñïîäàðñòâà, ñòàáіëüíîñòі ãðîøîâîї îäèíèöі; îáìåæåííÿ íåïåðåäáà÷óâàíèõ íàñëіäêіâ ñòèõіéíîãî ðîçâèòêó ðèíêó.

Òåìà 1

Ó çîâíіøíіé ïîëіòèöі Ñïîëó÷åíі Øòàòè îáðàëè ãíó÷êó òàêòèêó, ÿêà ïîëÿãàëà â çáåðåæåííі ïîëіòè÷íîї íåçàëåæíîñòі çàðóáіæíîї êðàїíè, ó ÿêіé áóëè çàöіêàâëåíі ÑØÀ. Ðàçîì іç òèì, ÿêùî ÑØÀ ââàæàëè, ùî ïîëіòè÷íі ïîðÿäêè â òàêіé êðàїíі çàâàæàþòü ïðîöâіòàííþ àìåðèêàíñüêîї òîðãіâëі, ïåðåøêîäæàþòü ñâіòîâіé òîðãіâëі, òî âîíè âòðó÷àëèñÿ â її ñïðàâè íà ñâіé ðîçñóä. Âàæëèâі çìіíè â æèòòі àìåðèêàíöіâ çà ïðåçèäåíòñòâà Âóäðî Âіëüñîíà Íàäàííÿ ðîáіòíèêàì ïðàâà ñòâîðþâàòè ïðîôñïіëêè, ïðîâîäèòè ñòðàéêè é ïіêåòóâàííÿ; ñóäîâå ïîêàðàííÿ çà ó÷àñòü ó ñòðàéêàõ ñêàñîâóâàëîñÿ Çàáîðîíà âèêîðèñòàííÿ äèòÿ÷îї ïðàöі â ïðîìèñëîâîñòі Âñòàíîâëåííÿ 8-ãîäèííîãî ðîáî÷îãî äíÿ і ïëàòè ðîáîòîäàâöіâ çà éîãî ïåðåâèùåííÿ â ïіâòîðà ðîçìіðà äëÿ ðîáіòíèêіâ, ùî îáñëóãîâóâàëè ìàãіñòðàëüíі çàëіçíèöі Íàäàííÿ ôåðìåðàì ìîæëèâîñòі áðàòè â äåðæàâè êðåäèò; çàêîí ïðî òîâàðíі ñêëàäè ïåðåäáà÷àâ âèäà÷ó ïîçèê ôåðìåðàì ïіä ìàéáóòíіé óðîæàé Ñòâîðåííÿ ôåäåðàëüíîї Ðåçåðâíîї ñèñòåìè áàíêіâ (1913 ð.); îçäîðîâëåííÿ áàíêіâñüêîї ñèñòåìè Çàêîíîäàâ÷å îáìåæåííÿ ñâàâîëі ìîíîïîëіé («Àíòèòðåñòіâñüêå çàêîíîäàâñòâî») 1914 ð.

СВІДЧЕННЯ 1 Äæ. Áðîéñåáë, àìåðèêàíñüêèé ³ñòîðèê: «Ìåòîþ “Íîâî¿ ñâîáîäè” áóëî âèâ³ëüíåííÿ åíåðã³¿ ïðîìèñëîâîãî é àãðàðíîãî êàï³òàë³çìó é îäíî÷àñíî ç öèì ñïðÿìóâàííÿ çíà÷íî¿ ÷àñòèíè ö³º¿ åíåðã³¿ çà êîðäîí, ùî áóëî âèçíà÷åíî Â³ëüñîíîì ÿê “çàâîþâàííÿ ñâ³òîâèõ ðèíê³â”. Çàìîðñüêà åêîíîì³÷íà åêñ-

ïàíñ³ÿ – ãîëîâíå ïðèçíà÷åííÿ “Íîâî¿ ñâîáîäè”, ïîêëèêàíî¿ ãàðàíòóâàòè ïðîöâ³òàííÿ ÑØÀ». [Bell S.Righteous Conquest. Woodrow Wilson and the Evolution of the New Diplomacy. Port Washington (New York), 1972, p. 41]

Âіäòàê, íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. Ñïîëó÷åíі Øòàòè ïîñòàëè íàñòóïíèêîì Áðèòàíñüêîї êîðîíè ùîäî ïàíóâàííÿ ó ñâіòі. Ïðîéäå ùå ïіâñòîëіòòÿ і äâі ñâіòîâі âіéíè, ïåðø íіæ Ñïîëó÷åíі Øòàòè äіéñíî ñòàíóòü îäíî÷àñíî і ñâіòîâèì áàíêіðîì, і ñâіòîâèì ïðîïîâіäíèêîì äåìîêðàòії. Âèòîêè öüîãî íîâîãî ñòàòóñó ÑØÀ êðèëèñÿ ñàìå â ïîäіÿõ ïî÷àòêó ÕÕ ñò.  2. Îñîáëèâîñò³ äåðæàâíîãî óñòðîþ ³ ïîë³òè÷íîãî æèòòÿ Âåëèêî¿ Áðèòàí³¿. Ïîëіòè÷íèé óñòðіé Âåëèêîї Áðèòàíії áàçóâàâñÿ íà êîíñòèòóöіéíîìó àêòі «Áіëëü ïðî ïðàâà», ïðèéíÿòîìó ùå íàïðèêіíöі XVII ñò. Çà öèì àêòîì òіëüêè ïàðëàìåíò áóâ íàäіëåíèé ïðàâîì ïðèéìàòè àáî ñêàñîâóâàòè çàêîíè, âñòàíîâëþâàòè íîâі ïîäàòêè òà ðîçïîäіëÿòè äåðæàâíèé áþäæåò. Ó ñі÷íі 1901 ð. ïîìåðëà êîðîëåâà Âіêòîðіÿ, ç ÿêîþ áóëà ïîâ’ÿçàíà öіëà åïîõà â іñòîðії Áðèòàíії. Êîðîëåì ñòàâ Åäóàðä VII – ñòàðøèé ñèí Âіêòîðії. Çàêîíîäàâ÷à âëàäà íàëåæàëà ïàðëàìåíòó. Äî âåðõíüîї ïàëàòè – Ïàëàòè ëîðäіâ – âõîäèëè ïðåäñòàâíèêè íàéçíàíіøèõ ðîäèí êðàїíè. Òèòóë ëîðäà ìîãëè ïðèñâîїòè ëèøå êîðîëü ÷è êîðîëåâà, і âіí ïåðåäàâàâñÿ â ñïàäùèíó. Íèæíÿ ïàëàòà – Ïàëàòà ãðîìàä îáèðàëàñÿ íà îñíîâі çàãàëüíîãî ãîëîñóâàííÿ. Ïðàâî ãîëîñó ìàëè ëèøå ÷îëîâіêè, ÿêі ìàëè ñòðîê îñіëîñòі 12 ìіñÿöіâ, ïîìåøêàííÿ ÷è çíіìàëè æèòëîâó ïëîùó íå ìåíøå íіæ çà 10 ôóíòіâ ñòåðëіíãіâ. Æіíêè âèáîð÷èõ ïðàâ íå ìàëè.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

 Åäóàðä VII (1841–1910), êîðîëü Âåëèêîї Áðèòàíії òà Іðëàíäії (1901–1910). Ó äèòèíñòâі çäîáóâ äîìàøíþ îñâіòó, íåòðèâàëèé ÷àñ íàâ÷àâñÿ â Åäèíáóðçі, Îêñôîðäі é Êåìáðèäæі. Âèñòóïàâ çà ñòâîðåííÿ â Єâðîïі îáîðîííèõ ñîþçіâ çà ó÷àñòі Àíãëії. Ìàâ õèñò äî äèïëîìàòії; ëåãêî âñòàíîâëþâàâ äîáðі ñòîñóíêè ç ëþäüìè. Ùîïðàâäà, ç íіìåöüêèì іìïåðàòîðîì Âіëüãåëüìîì II ïåðåáóâàâ ó âîðîæèõ ñòîñóíêàõ. Âèÿâëÿâ çíà÷íèé іíòåðåñ äî áëàãîäіéíèöòâà. Çàõîïëþâàâñÿ ïîäîðîæàìè çà êîðäîí, ðîçâåäåííÿì êîíåé і ïåðåãîíàìè. Ìîíàðõ Ïàðëàìåíò Ïàëàòà ëîðäіâ

Ïàëàòà ãðîìàä

Óðÿä

Íà âіäìіíó âіä Ôðàíöії, äå áóëî áàãàòî ïàðòіé, ó Âåëèêіé Áðèòàíії â ïåðøі ðîêè ÕÕ ñò. äîìіíóâàëè äâі: êîíñåðâàòîðè (òîðі) і ëіáåðàëè (âіãè). Ïіñëÿ ïåðåìîãè îäíієї ç íèõ âіä ïàðòії, ùî ïåðåìîãëà, îáèðàëè ãîëîâó óðÿäó – ïðåì’єð-ìіíіñòðà, à ïàðòіÿ, ÿêà ïðîãðàëà âèáîðè, ïåðåõîäèëà â îïîçèöіþ. Çìіíþþ÷è îäíі îäíèõ ïðè âëàäі, êîíñåðâàòîðè é ëіáåðàëè ïðîâåëè äåìîêðàòè÷íі ðåôîðìè: óçàêîíèëè äіÿëüíіñòü òðåä-þíіîíіâ (ïðîôñïіëîê), âèçíàëè ïðàâî ðîáіòíèêіâ íà ñòðàéê, îáìåæèëè ïðàâà âåëèêèõ çåìëåâëàñíèêіâ ùîäî îðåíäàðіâ, ðîçøèðèëè âèáîð÷å ïðàâî. Ó âåðåñíі 1900 ð. äî âëàäè â Àíãëії ïðèéøëè êîíñåðâàòîðè, ïåðåä ÿêèìè âіäðàçó ïîñòàëà ïðîáëåìà òîðãîâåëüíîї ïîëіòèêè. Âïëèâîâі êîëà ïіäïðèєìöіâ, ÿêі ñòðàæäàëè âіä іíîçåìíîї êîíêóðåíöії, âèìàãàëè ìèòíîãî çàõèñòó. Âèðàçíèêîì іíòåðåñіâ öèõ êіë ñòàâ Äæîçåô ×åìáåðëåí.  ×åìáåðëåí Äæîçåô (1836–1914) – çàñíîâíèê ïîëіòè÷íîї äèíàñòії ×åìáåðëåíіâ (éîãî ñèíè Îñòіí і Íåâіëë òàêîæ ñòàëè âіäîìèìè ïîëіòèêàìè). Óïðîäîâæ ìàéæå ñîðîêà ðîêіâ áóâ ÷ëåíîì áðèòàíñüêîãî ïàðëàìåíòó. Ó ëіáåðàëüíèõ òà êîíñåðâàòèâíèõ óðÿäàõ ó ðіçíі ðîêè áóâ ìіíіñòðîì òîðãіâëі, ìіíіñòðîì ó ñïðàâàõ ìіñöåâîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ, ìіíіñòðîì êîëîíіé. Îäèí ç іäåîëîãіâ áðèòàíñüêîãî êîëîíіàëіçìó; ïðîòèâíèê іðëàíäñüêîї àâòîíîìії.

Âіí ïî÷àâ ãó÷íó êàìïàíіþ çà âіäìîâó âіä âіëüíîї òîðãіâëі (ôðèòðåäåðñòâî) і âïðîâàäæåííÿ іìïåðñüêîãî ìèòà. Ïðîòå âïëèâîâі ãðóïè â ïàðëàìåíòі, çîêðåìà ïðåäñòàâíèêè áàíêіâ, êîðàáëåáóäóâàííÿ і âóãіëüíîї ïðîìèñëîâîñòі, ðіøó÷å âіäõèëèëè ïðîãðàìó Äæ. ×åìáåðëåíà. Ñåðåä êåðіâíèöòâà Êîíñåðâàòèâíîї ïàðòії âіí íå ìàâ îäíîñòàéíîї ïіäòðèìêè і âèéøîâ іç ñêëàäó óðÿäó. Ó 1901 ð. íà ïîëіòè÷íіé àðåíі Âåëèêîї Áðèòàíії ç’ÿâèëàñÿ òðåòÿ ñèëà – Ëåéáîðèñòñüêà1 ïàðòіÿ. Äåäàëі áіëüøå âèáîðöіâ, ÿêі ðàíіøå ãîëîñóâàëè çà 1

Ó ïåðåêëàäі ç àíãëіéñüêîї «ðîáіòíè÷à».

Òåìà 1

ëіáåðàëіâ, ïîñòóïîâî ïåðåõîäèëè íà áіê ëåéáîðèñòіâ. Íà âèáîðàõ 1906 ð. ïåðåìîãëè ëіáåðàëè. Âåëèêó ðîëü â óðÿäі ëіáåðàëіâ âіäіãðàâàâ àäâîêàò çà ïðîôåñієþ Äåâіä Ëëîéä Äæîðäæ – òàëàíîâèòèé îðàòîð, ñïðèòíèé і äàëåêîãëÿäíèé ïîëіòèê. Âåëèêîї ïîïóëÿðíîñòі Ä. Ëëîéä Äæîðäæ íàáóâ ñâîїìè âèñòóïàìè ïðîòè «íåðîá-áàãàòіїâ». Âіí ââàæàâ, ùî äëÿ óïåðåäæåííÿ êëàñîâèõ ñóòè÷îê íåîáõіäíî ïîäîëàòè áіäíіñòü ðîáіòíèêіâ.  Ëëîéä Äæîðäæ Äåâіä (1863–1945) – ïðåì’єðìіíіñòð Âåëèêîї Áðèòàíії (1916–1922), ëîðä (1945). Íàðîäèâñÿ â Óåëüñі (єäèíèé áðèòàíñüêèé ïðåì’єð – óðîäæåíåöü Óåëüñó). Âèâ÷àâ ïðàâî, ïðàöþâàâ ó Ëîíäîíі àäâîêàòîì. Âіä Ëіáåðàëüíîї ïàðòії â 1890 ð. áóâ îáðàíèé äî ïàðëàìåíòó; ç 1890 ð. ÷ëåí óðÿäó, à ç 1916 ð. – ïðåì’єð-ìіíіñòð. Îñòàííіé ïðåì’єð-ìіíіñòð âіä Ëіáåðàëüíîї ïàðòії. Â 1922 ð. ïіøîâ ó âіäñòàâêó.

Ëіáåðàëüíèé óðÿä äîìіãñÿ ïðèéíÿòòÿ çàêîíó ïðî áåçêîøòîâíó ïî÷àòêîâó îñâіòó é áåçêîøòîâíå õàð÷óâàííÿ â øêіëüíèõ їäàëüíÿõ äëÿ äіòåé ç áіäíèõ ðîäèí. Ðîáîòà â íі÷íó çìіíó îáìåæóâàëàñÿ; íі÷íà ïðàöÿ æіíîê çàáîðîíÿëàñÿ. Ïîñòðàæäàëі âіä íåùàñíèõ âèïàäêіâ íà ðîáîòі îäåðæàëè ïðàâî íà áåçêîøòîâíå ëіêóâàííÿ é íà äîïîìîãó ç іíâàëіäíîñòі. Â 1908 ð. ïіä òèñêîì Ä. Ëëîéä Äæîðäæà ïàðëàìåíò ïðèéíÿâ çàêîíè ïðî 8-ãîäèííèé ðîáî÷èé äåíü äëÿ ãіðíèêіâ, çàéíÿòèõ íà ïіäçåìíèõ ðîáîòàõ, ïðî ïåíñії ïî ñòàðîñòі äëÿ ïðàöіâíèêіâ, ÿêі äîñÿãëè 70 ðîêіâ. Áóëè çàïðîâàäæåíі äîïîìîãà ç áåçðîáіòòÿ é ÷åðåç õâîðîáó. Ïіäïðèєìöі áіëüøå íå ìîãëè ïðîòèäіÿòè ïðîôñïіëêîâîìó ðóõó1 é âèìàãàòè âіä òðåä-þíіîíіâ âіäøêîäóâàííÿ çáèòêіâ, çàïîäіÿíèõ ñòðàéêàìè. Çà öå êîíñåðâàòîðè îãîëîñèëè äії óðÿäó «çàìàõîì íà ïðèâàòíó âëàñíіñòü». Çíà÷íîãî ðîçãîëîñó íàáóâ ïðåäñòàâëåíèé Ä. Ëëîéä Äæîðäæåì ïðîåêò áþäæåòó íà 1909 ð., ó ÿêîìó ïåðåäáà÷àëîñÿ âèäіëåííÿ 1 % âèäàòêіâ íà ïðîâåäåííÿ ñîöіàëüíèõ ðåôîðì і çíà÷íå çáіëüøåííÿ âèäàòêіâ íà ìîðñüêі îçáðîєííÿ. Äëÿ öüîãî ëіáåðàëè âèìàãàëè ðіçêî çáіëüøèòè ïîäàòêè íà âåëèêі ïðèáóòêè, çåìåëüíó âëàñíіñòü і ñïàäùèíó. Òàêîæ ïåðåäáà÷àëîñÿ ïіäâèùèòè ïîäàòêè íà òþòþí, ãîðіë÷àíі íàïîї é ïîøòîâі ìàðêè. Ïàëàòà ãðîìàä, ó ÿêіé ëіáåðàëè ðàçîì ç ëåéáîðèñòàìè ìàëè ìіöíó áіëüøіñòü, ñõâàëèëà ïðîåêò áþäæåòó. Àëå Ïàëàòà ëîðäіâ, ÿêà ïðèçíà÷àëàñÿ êîðîëåì äîâі÷íî і â ÿêіé ïåðåâàæàëà çåìåëüíà é ôіíàíñîâà àðèñòîêðàòіÿ, âіäêèíóëà éîãî. Òîäі Ä. Ëëîéä Äæîðäæ ðîçãîðíóâ áîðîòüáó ïðîòè Ïàëàòè ëîðäіâ, âèìàãàþ÷è îáìåæèòè її ïîâíîâàæåííÿ àáî é çîâñіì ëіêâіäóâàòè. Âðåøòі-ðåøò ïîâíîâàæåííÿ Ïàëàòè ëîðäіâ áóëè îáìåæåíі. Âîíà âіäòåïåð ìîãëà âіäñòðî÷èòè ïðèéíÿòòÿ çàêîíіâ, àëå íå ìîãëà ñêàñîâóâàòè їõ. Òèì ñàìèì îïіð Ïàëàòè ëîðäіâ áóëî çëîìëåíî, і áþäæåò áóëî ïðèéíÿòî. Ó ïåðіîä áîðîòüáè óðÿäó ïðîòè Ïàëàòè ëîðäіâ íà àíãëіéñüêîìó òðîíі çìіíèâñÿ ìîíàðõ: ïіñëÿ ñìåðòі â 1910 ð. Åäóàðäà VII êîðîíó ïðèéíÿâ éîãî ñèí Ãåîðã V. Ãîñòðîþ ïðîáëåìîþ äëÿ Âåëèêîї Áðèòàíії íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ áóëà Іðëàíäіÿ. Òàê, ó ïåðøèõ ðîêàõ XX ñò. â Іðëàíäії âèíèêëà ïàðòіÿ «Øіíí Ôåéí» («Ìè ñàìі»), ùî ïðîãîëîñèëà ãîëîâíèìè öіëÿìè ñòâîðåííÿ íàöіî1

Ïðîôñïіëêîâèé ðóõ (â Àíãëії – ðóõ òðåä-þíіîíіâ) – ðóõ îðãàíіçîâàíèõ ðîáіòíè÷èõ îá’єäíàíü – ïðîôåñіéíèõ ñïіëîê, ùî îá’єäíóâàëè ïðàöіâíèêіâ ðіçíèõ ãàëóçåé ïðîìèñëîâîñòі і ðіçíîìàíіòíîї êâàëіôіêàöії.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Òåìà 1

íàëüíîãî іðëàíäñüêîãî óðÿäó, âіäðîäæåííÿ ñàìîñòіéíîї іðëàíäñüêîї åêîíîìіêè é ïåðåòâîðåííÿ Іðëàíäії â ïðîöâіòàþ÷ó äåðæàâó. Çà öèìè âèìîãàìè íàñòàëè äії: çàñòðàéêóâàëè çàëіçíè÷íèêè, ïîòіì – äóáëіíñüêі1 òðàìâàéíèêè. Ëіáåðàëè çðîçóìіëè íåìèíó÷іñòü ïîñòóïîê іðëàíäöÿì. Óðÿä ó 1912 ð. âíіñ äî ïàðëàìåíòó íîâèé çàêîí ïðî ñàìîâðÿäóâàííÿ Іðëàíäії (ãîìðóëü). Çàêîíîïðîåêò ïåðåäáà÷àâ ñòâîðåííÿ іðëàíäñüêîãî ïàðëàìåíòó é âіäïîâіäàëüíèõ ïåðåä íèì ìіñöåâèõ îðãàíіâ âëàäè. Çîâíіøíÿ ïîëіòèêà, çáðîéíі ñèëè, îïîäàòêîâóâàííÿ çàëèøàëèñÿ ó âëàäі áðèòàíñüêîãî óðÿäó.  Ãåîðã V (1865–1936), êîðîëü Âåëèêîї Áðèòàíії òà Іðëàíäії (1910–1936). Äâîþðіäíèé áðàò ðîñіéñüêîãî іìïåðàòîðà Ìèêîëè II, ç ÿêèì ìàâ äèâîâèæíó çîâíіøíþ ñõîæіñòü. Çäîáóâ âіéñüêîâîìîðñüêó îñâіòó, ñëóæèâ íà ôëîòі. Ó õîäі Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè âіäìîâèâñÿ âіä óñіõ îñîáèñòèõ і ðîäèííèõ íіìåöüêèõ òèòóëіâ і çìіíèâ íàçâó êîðîëіâñüêîãî äîìó ç Ñàêñåí-Êîáóðã-Ãîòñüêîãî íà Âіíäçîðñüêèé.

Ïðîåêò ãîìðóëþ çóñòðіâ çàïåêëèé îïіð êîíñåðâàòîðіâ. Ïàëàòà ëîðäіâ äâі÷і âіäõèëÿëà ãîìðóëü; ðіçêî âèñòóïàëè ïðîòè íüîãî êîíñåðâàòîðè ç ïіâíі÷íîї ÷àñòèíè Іðëàíäії – Îëüñòåðà. Áіëüøіñòü éîãî íàñåëåííÿ ñòàíîâèëè àíãëіéöі é øîòëàíäöі, ÿêі, íà âіäìіíó âіä êàòîëèêіâ-іðëàíäöіâ, áóëè ïðîòåñòàíòàìè. Ëіäåðè ïðîòåñòàíòіâ çàÿâèëè, ùî íå äîïóñòÿòü ïåðåõîäó Îëüñòåðà ïіä óïðàâëіííÿ іðëàíäñüêîãî ïàðëàìåíòó. Ç ïî÷àòêîì ó 1914 ð. Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè ïàðëàìåíò ñõâàëèâ çàêîí ïðî ãîìðóëü. Ùîïðàâäà, Îëüñòåð âèêëþ÷àâñÿ çі ñôåðè éîãî äії, à âòіëåííÿ çàêîíó â æèòòÿ âіäêëàäàëîñÿ äî çàêіí÷åííÿ âіéíè.  3. Âíóòð³øíº ñòàíîâèùå é ïîë³òè÷íå æèòòÿ Í³ìå÷÷èíè. Ïåðіîä íіìåöüêîї іñòîðії 1871–1918 ðð. âèçíà÷àєòüñÿ іñòîðèêàìè ÿê «ðóáіæ ÷àñó». Íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ Íіìå÷÷èíà ïðîäîâæóâàëà æèòè çà êîíñòèòóöієþ 1871 ð. Íà ÷îëі іìïåðії ñòîÿâ êîðîëü Ïðóññії, ÿêîìó ïðèñâîþâàâñÿ òèòóë іìïåðàòîðà (êàéçåðà). Âіí áóâ ãîëîâíîêîìàíäóâà÷åì çáðîéíèõ ñèë, ïðèçíà÷àâ óðÿäîâöіâ, âêëþ÷àþ÷è êàíöëåðà, é ìіã, ÿêùî á çàáàæàâ, çäіéñíþâàòè áåçïîñåðåäíє êåðіâíèöòâî ìіíіñòðàìè. Іìïåðàòîð ñêëèêàâ і ðîçïóñêàâ ïàðëàìåíò (Ðåéõñòàã), ùî ñêëàäàâñÿ ç äâîõ ïàëàò. Âåðõíüîþ ïàëàòîþ ïàðëàìåíòó áóâ Áóíäåñðàò. Âіí áóâ íàäіëåíèé çàêîíîäàâ÷îþ òà çíà÷íîþ ÷àñòèíîþ âèêîíàâ÷îї âëàäè, ìàâ ïðàâî âèäàâàòè óêàçè. Áóíäåñòàã, íèæíÿ ïàëàòà, îáèðàâñÿ çàãàëüíèì ãîëîñóâàííÿì íà 5 ðîêіâ (ó ãîëîñóâàííі íå áðàëè ó÷àñòі æіíêè é âіéñüêîâîñëóæáîâöі). Ïîâíîâàæåííÿ Ðåéõñòàãó áóëè îáìåæåíèìè: ó ðàçі, ÿêùî âіí âіäõèëÿâ çàêîíîïðîåêò, êàíöëåð ìіã îáіéòèñÿ é áåç éîãî ñõâàëåííÿ. Ïðèéíÿòі Áóíäåñòàãîì çàêîíè ïіäëÿãàëè çàòâåðäæåííþ іìïåðàòîðîì. Íіìåöüêèé óðÿä áóâ ïðåäñòàâëåíèé â îñîáі êàíöëåðà. Êàáіíåòó ìіíіñòðіâ ïî ñóòі íå іñíóâàëî; ìіíіñòðè áóëè ïіäëåãëèìè êàíöëåðà. Ïðàâëÿ÷èì ó Íіìåöüêіé іìïåðії ñòàâ þíêåðñüêèé2 áëîê. Íà ïî÷àòêó XX ñò. þíêåðè íå òіëüêè çóìіëè çáåðåãòè, à é çíà÷íîþ ìіðîþ çáіëüøèëè ñâіé âïëèâ і ñâîþ ðîëü ó äåðæàâі. Ó ðóêàõ äâîðÿíñòâà îïèíèâñÿ óðÿä òà 1 2

Äóáëіí – ñòîëèöÿ Іðëàíäії. Þíêåð – äâîðÿíèí-çåìëåâëàñíèê, ïîìіùèê.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

іíøі îðãàíè ïðàâëіííÿ, àðìіÿ і äèïëîìàòіÿ. Äâîðÿíñòâî ïåðåòâîðèëî Ïðóññіþ â íàéáіëüø âîéîâíè÷ó äåðæàâó Íіìåöüêîї іìïåðії. Êîðîëü Ïðóññії

Іìïåðàòîð (êàéçåð)

Âåðõîâíèé ãîëîâíîêîìàíäóâà÷

Ðåéõñêàíöëåð Іìïåðñüêèé óðÿä

Ïàðëàìåíò (Ðåéõñòàã) Áóíäåñðàò

Çáðîéíі ñèëè

Áóíäåñòàã

 Áåòìàí-Ãîëüâåã Òåîáàëüä (1856–1921), êàíöëåð Íіìå÷÷èíè і ìіíіñòð-ïðåçèäåíò Ïðóññії â 1909– 1917 ðð. Äî òîãî ÿê ñòàâ ãîëîâîþ çàãàëüíîíіìåöüêîãî óðÿäó, îáіéìàâ ïîñàäè ãîëîâíîãî êîìіñàðà (îáåð-ïðåçèäåíòà) ïðîâіíöії Áðàíäåíáóðã, ìіíіñòðà âíóòðіøíіõ ñïðàâ Ïðóññії (1905), äåðæàâíîãî ñåêðåòàðÿ Íіìå÷÷èíè ç âíóòðіøíіõ ñïðàâ (1907).

Îïîðîþ âëàäè â Íіìå÷÷èíі áóëè ÷èñëåííі îðãàíіçàöії òà ïàðòії. Íіìåöüêî-êîíñåðâàòèâíà ïàðòіÿ îá’єäíàëà ó ñâîїõ ðÿäàõ âåëèêèõ çåìëåâëàñíèêіâ, áàãàòèõ ïðîìèñëîâöіâ, âèùèõ ÷èíîâíèêіâ òà îôіöåðіâ і áóëà ÿñêðàâî âèðàæåíîþ ìîíàðõі÷íîþ é àíòèñåìіòñüêîþ. Íàöіîíàë-ëіáåðàëüíà ïàðòіÿ îáñòîþâàëà íàñàìïåðåä іíòåðåñè âåëèêîї áóðæóàçії (òîðãіâöіâ, ñóäíîâëàñíèêіâ òà ïðàöіâíèêіâ âàæêîї іíäóñòðії) é òàêîæ áåççàñòåðåæíî ïіäòðèìóâàëà çîâíіøíþ ïîëіòèêó óðÿäó. Çà іíòåðåñè ñåðåäíіõ ïðîøàðêіâ òà äðіáíîї áóðæóàçії âèñòóïàëà Ïàðòіÿ ïðîãðåñèñòіâ, ÿêà ìàëà ïðèõèëüíèêіâ ïîìіæ ðîáіòíèêіâ і ïðåäñòàâíèêіâ ñåðåäíüîãî êëàñó. Êëåðèêàëüíî-êàòîëèöüêà ïàðòіÿ Öåíòðó îõîïëþâàëà ñâîїì âïëèâîì çíà÷íó ÷àñòèíó êàòîëèöüêîãî íàñåëåííÿ Ðåéíñüêîї ïðîâіíöії, Áàâàðії, іíøèõ ïіâäåííîíіìåöüêèõ äåðæàâ. Ñåðåä її ÷ëåíіâ òà ïðèõèëüíèêіâ áóëè ïðåäñòàâíèêè âñіõ êëàñіâ і ïðîøàðêіâ. Ïàðòіÿ áóëà äîñòàòíüî âïëèâîâîþ ó Ðåéõñòàçі. Õàðàêòåðíîþ îçíàêîþ ïîëіòè÷íîãî æèòòÿ â Íіìå÷÷èíі, ÿê і â Ðîñії, áóëî òå, ùî âîíà íå ìàëà òðàäèöіé ëіáåðàëіçìó1. Ïðè÷èíàìè òîãî áóëà ñëàáêіñòü і çàëåæíіñòü âіä äåðæàâè áóðæóàçії. Íà âіäìіíó âіä êîíñåðâàòîðіâ, öåíòðèñòіâ і ñîöіàë-äåìîêðàòіâ, ëіáåðàëàì áðàêóâàëî ïіäòðèìêè â ñóñïіëüñòâі é ç áîêó âïëèâîâèõ äåðæàâíèõ і ïîëіòè÷íèõ äіÿ÷іâ. Ëіáåðàëüíèé òàáіð Íіìå÷÷èíè ïî÷àòêó ÕÕ ñò. ôàêòè÷íî áåç îïîðó ïіäòðèìàâ іìïåðñüêó іäåþ «ñâіòîâîї ïîëіòèêè», êîëîíіàëüíèõ çàãàðáàíü, ñòâîðåííÿ ïîòóæíîї íіìåöüêîї àðìії і âіéñüêîâî-ìîðñüêîãî ôëîòó. 1 Ëіáåðàëіçì (âіä ôð. Libéralisme) – іäåîëîãіÿ, ÿêà ñïîâіäóє, ùî іíäèâіäóàëüíі ñâîáîäè ëþäèíè є îñíîâîþ ñóñïіëüíîãî æèòòÿ é åêîíîìі÷íîãî ëàäó. Ëіáåðàëіçì ñïðÿìîâàíèé íà óòâåðäæåííÿ ïàðëàìåíòñüêîãî ëàäó, âіëüíîãî ïіäïðèєìíèöòâà, äåìîêðàòè÷íèõ ñâîáîä; îáñòîþє àáñîëþòíó öіííіñòü ëþäñüêîї îñîáèñòîñòі («îñîáà âàæëèâіøà çà äåðæàâó») òà ðіâíіñòü óñіõ ëþäåé.

Òåìà 1

СВІДЧЕННЯ 2 Õàíñ Äåëüáðþê, ë³áåðàëüíèé âèäàâåöü: «Ìè õî÷åìî ñòàòè ñâ³òîâîþ ñèëîþ ³ ïðîâîäèòè êîëîí³àëüíó ïîë³òèêó â ïîâíîìó ñåíñ³ ñëîâà. Öå íå ï³ääàºòüñÿ ñóìí³âó. É íàçàä âîðîòòÿ íåìàº. Â³ä öüîãî çàëåæèòü ìàéáóòíº íàøîãî íàðîäó, ÿêèé áàæàº çáåðåãòè ñâîº ì³ñöå

ñåðåä âåëèêèõ íàö³é. Öÿ ïîë³òèêà ìîæëèâà ÿê âñóïåðå÷ Àíãë³¿, òàê ³ â ñîþç³ ç íåþ. Ïåðøå îçíà÷àº â³éíó, äðóãå – ìèð». (Kehr E. Schlachtflottenbau und Parteipolitik, 1894–1904. B., 1930, S. 309)

Ñîöіàëіñòè÷íèé ðóõ1 áóâ ðîçäіëåíèé íà òðè òå÷ії, ìіæ ÿêèìè ïîñòіéíî òî÷èëàñÿ áîðîòüáà. Ãîëîâíèìè ïèòàííÿìè, ÿêі ðîçäіëÿëè íіìåöüêèõ ñîöіàë-äåìîêðàòіâ, áóëî äâà: ñòàâëåííÿ äî ìіëіòàðèñòñüêîї ïîëіòèêè і ÿêó ôîðìó áîðîòüáè çà ïðàâà ðîáіòíèêіâ îáðàòè – ïіäãîòîâêó äî êîìóíіñòè÷íîї ðåâîëþöії (ëіâі, ëіäåðàìè ÿêèõ áóëè Êàðë Ëіáêíåõò і Ðîçà Ëþêñåìáóðã), ñòðàéêîâó áîðîòüáó (öåíòðèñòè íà ÷îëі ç Àâãóñòîì Áàáåëåì) ÷è ÷åðåç ïåðåìîãó íà ïàðëàìåíòñüêèõ âèáîðàõ і ïðèéíÿòòÿ â ïàðëàìåíòі çàêîíіâ íà çàõèñò ëþäåé ïðàöі (ïðàâі, î÷îëþâàíі Êàðëîì Êàóòñüêèì). Âðåøòіðåøò áіëüøіñòü îáðàëà ñàìå áîðîòüáó çà îòðèìàííÿ ïàðëàìåíòñüêèõ ìàíäàòіâ. Íà âèáîðàõ äî Ðåéõñòàãó â 1912 ð. Ñîöіàë-äåìîêðàòè÷íà ïàðòіÿ (1 ìëí ÷ëåíіâ) íàáðàëà 4,5 ìëí ãîëîñіâ і îòðèìàëà ïîíàä ÷âåðòü ìіñöü. Íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ çíà÷íî àêòèâіçóâàâñÿ íіìåöüêèé ðîáіòíè÷èé ðóõ. Çà ïåðøі òðè ðîêè ñòîëіòòÿ êіëüêіñòü ñòðàéêóþ÷èõ çðîñëà â 2,5 ðàçà. Âèìîãè ñòðàéêàðіâ â îñíîâíîìó ñòîñóâàëèñÿ íå ïîëіòè÷íèõ, à åêîíîìі÷íèõ і ñîöіàëüíèõ ïèòàíü: ñêîðî÷åííÿ ðîáî÷îãî äíÿ ç 11 äî 9–10 ãîäèí, çáіëüøåííÿ çàðîáіòíîї ïëàòè, çàõèñò âіä ñâàâîëі ðîáîòîäàâöіâ. Îäíієþ ç íàéâàæëèâіøèõ ðèñ Íіìåöüêîї іìïåðії áóëà ïîòóæíà ìіëіòàðèçàöіÿ2 ñóñïіëüíîãî æèòòÿ êðàїíè. Äîêòðèíà «ïàíãåðìàíіçìó» ñòâåðäæóâàëà, ùî íіìöі ìàþòü іñòîðè÷íå ïðàâî ïàíóâàòè íàä іíøèìè íàðîäàìè. Ïàíãåðìàíіñòè çàêëèêàëè ïðîâîäèòè ïîëіòèêó ñèëè ùîäî іíøèõ äåðæàâ, ñòâîðþâàòè ìіöíèé ôëîò òà àðìіþ, ãîòóâàòèñÿ äî âіéíè çà ïåðåäіë ñâіòó. Ïðèãàäàéòå ç êóðñó óâ âñåñâ³òíüî¿ ³ñòîð³¿ 9-ãî êëà êëàñó: àñó:  ßêèì áóëî ñòàíîâèùå Òðåòüîї Òðåòüîї ðåñïóáëіêè ó Ôðàíöії Ôðà àíöії ïіñëÿ ïîôðàíêî-íіìåöüêіé 1870–1871 ðàçêè êðàїíè ó ôðàíê êî-íіìåöüêіé âіéíі 1870–187 871 ðð.?  ßêèé ïîñòóï çðîáèëà àÐ Ðîñіÿ îñіÿ óíàñëіäîê ìîäåðíіçàöії ê êðàїíè ðàїíè (ñêàñóâàííÿ êðіïàöòâà, çåìñüêà à ðåôîðìà, ñóäîâà ðåôîðìà, âі âіéñüêîâà ðåôîðìà), à çàëèøèëèñÿ ÿêі ïðîáëåìè çàë àëèøèëèñÿ íåâèðіøåíèìè é íàâіòü çàãîñòðèëèñÿ? öіîíàëüíà ïîëіòèêà â Àâñòð òðііéñüêіé іìïåðії?  ßêîþ áóëà íàö íàöіîíàëüíà Àâñòðіéñüêіé  4. Âíóòð³øíº ñòàíîâèùå é ïîë³òè÷íå æèòòÿ Ôðàíö³¿. Äåðæàâíèé óñòðіé III Ðåñïóáëіêè ó Ôðàíöії áóâ âèçíà÷åíèé êîíñòèòóöієþ 1875 ð. Ïðåçèäåíò Ãëàâà äåðæàâè. Îáèðàâñÿ àáñîëþòíîþ áіëüøіñòþ ïàðëàìåíòó – Íàöіîíàëüíèõ çáîðіâ – íà 7 ðîêіâ і ìіã áóòè ïåðåîáðàíèé íà áóäü-ÿêèé íîâèé ñòðîê Ïàðëàìåíò

Ñåíàò

Ïàëàòà äåïóòàòіâ

Îáèðàëàñÿ íà îñíîâі çàãàëüíîãî âèáîð÷îãî ïðàâà äëÿ ÷îëîâіêіâ

Ðàäà ìіíіñòðіâ (óðÿä)

Ïðèçíà÷àëàñÿ Ïðåçèäåíòîì, àëå áóëà ïіäçâіòíà ïàðëàìåíòó

1 Ñîöіàëіñòè÷íèé ðóõ – îðãàíіçîâàíèé ðóõ ïàðòіé ñîöіàëіñòè÷íîãî ñïðÿìóâàííÿ, ñïðÿìîâàíèé íà ðåàëіçàöіþ ïðèíöèïіâ ñîöіàëüíîї ñïðàâåäëèâîñòі і ðіâíîñòі. 2 Ìіëіòàðèçì – ïîëіòè÷íå ïàíóâàííÿ âіéñüêîâèõ, ïіäêîðåííÿ âñüîãî ãîñïîäàðñòâà êðàїíè öіëÿì çàãàðáíèöüêîї âіéíè.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Ìіñöåâîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ â òîãî÷àñíіé Ôðàíöії ïðàêòè÷íî íå іñíóâàëî. Ðåàëüíà âëàäà â äåïàðòàìåíòàõ íàëåæàëà ïðåôåêòàì, ÿêі ïðèçíà÷àëèñÿ óðÿäîì. Õàðàêòåðíîþ ðèñîþ ïîëіòè÷íîãî æèòòÿ Ôðàíöії, ÿêà âèðіçíÿëà її ç-ïîìіæ іíøèõ êðàїí, áóëî òå, ùî òóò іñíóâàëî áåçëі÷ ïàðòіé і ãðóï, ÿêі ñóïåðíè÷àëè îäíà ç îäíîþ. Ïðè÷èíîþ öüîãî áóëà ñòðîêàòà ñòðóêòóðà ôðàíöóçüêîãî ñóñïіëüñòâà. Íà âіäìіíó âіä êіíöÿ XIX ñò., êîëè â ïîëіòè÷íîìó æèòòі Ôðàíöії ãîëîâíà áîðîòüáà òî÷èëàñÿ ìіæ ìîíàðõіñòàìè é ðåñïóáëіêàíöÿìè, ç ïî÷àòêó ÕÕ ñò. ãîëîâíîãî çíà÷åííÿ íàáóëà áîðîòüáà ìіæ ëіâèìè (ðàäèêàëüíèìè) ðåñïóáëіêàíöÿìè – ðàäèêàëàìè é ïðàâèìè (ïîìіðêîâàíèìè) ðåñïóáëіêàíöÿìè. Ðàäèêàëіâ î÷îëþâàâ Æîðæ Êëåìàíñî.  Êëåìàíñî Æîðæ (1841–1929) – ïðåì’єð-ìіíіñòð Ôðàíöії â 1906–1909 òà â 1917–1920 ðð. Çäîáóâ ìåäè÷íó îñâіòó â Ñîðáîííі. Äåÿêèé ÷àñ ïðàêòèêóâàâ ÿê ëіêàð. Óïðîäîâæ âñієї ïîëіòè÷íîї êàð’єðè âèñòóïàâ çà ðåâàíø Íіìå÷÷èíі çà ïîðàçêó Ôðàíöії ó âіéíі 1870–1871 ðð. Îäèí іç çàñíîâíèêіâ Ðåñïóáëіêàíñüêîї ïàðòії ðàäèêàëіâ. Çà ãîñòðі ïðîìîâè â ïàðëàìåíòі îòðèìàâ ïðіçâèñüêî «Òèãð», à çà âíåñîê ó ïåðåìîãó íàä Íіìå÷÷èíîþ â ðîêè Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè (1914–1918 ðð.) – «Áàòüêî ïåðåìîãè». Ãîëîâà Ïàðèçüêîї ìèðíîї êîíôåðåíöії çà ïіäñóìêàìè Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè. Ó 1920 ð. âіäіéøîâ âіä ïîëіòèêè é çàéìàâñÿ ëіòåðàòóðíîþ і ïóáëіöèñòè÷íîþ äіÿëüíіñòþ.

Ïàðòіÿ ðàäèêàëіâ ìàëà âåëèêó ïîïóëÿðíіñòü ñåðåä ìіñüêîї äðіáíîї áóðæóàçії é ñåëÿíñòâà. Ó її ïðîãðàìі áóëè ñôîðìóëüîâàíі ïðèíöèïè çàõèñòó ðåñïóáëіêè, ïðèâàòíîї âëàñíîñòі, áîðîòüáè ïðîòè çàñèëëÿ öåðêâè, âèìîãà íàöіîíàëіçàöії âåëèêèõ ìîíîïîëіé, ââåäåííÿ ïðîãðåñèâíîãî ïðèáóòêîâîãî ïîäàòêó. Íà ïî÷àòêó XX ñò. ó ôðàíöóçüêîìó ïàðëàìåíòі äіÿëî áëèçüêî äåñÿòêà ïàðòіé і ãðóï, æîäíà ç ÿêèõ íå ìàëà áіëüøîñòі â ïàðëàìåíòі é, îòæå, íå ìîãëà ñàìîñòіéíî ñôîðìóâàòè óðÿä. Áіëüøіñòü äëÿ ôîðìóâàííÿ óðÿäó ìîãëà áóòè äîñÿãíóòà ëèøå øëÿõîì ñòâîðåííÿ áëîêó ðіçíèõ ïàðòіé. Îñêіëüêè òàêі áëîêè áóëè íåñòіéêèìè, òî íåñòіéêèìè áóëè é óðÿäè, ñòâîðåíі íèìè. Òàê, ç 1900 ïî 1914 ðіê ó êðàїíі çìіíèëîñÿ 13 óðÿäіâ, êîæåí ç ÿêèõ â ñåðåäíüîìó ïðîіñíóâàâ áëèçüêî ðîêó, à äåÿêі âñüîãî äâà-òðè ìіñÿöі. Âàæëèâèì ÷èííèêîì ôðàíöóçüêîї ïîëіòèêè áóëà іäåÿ «ðåâàíøó» çà ïðîãðàíó Ôðàíêî-ïðóññüêó âіéíó. Ðåâàíøèñòè, ÿêèõ ïіäòðèìóâàëè ïðàêòè÷íî âñі ïàðòії, íàçèâàëè Íіìå÷÷èíó «ñïàäêîєìíèì âîðîãîì» é çàêëèêàëè äî íîâîї âіéíè ç íåþ, ùîá ïîìñòèòèñÿ çà ïîðàçêó é ïîâåðíóòè Åëüçàñ і Ëîòàðèíãіþ. Íà ïàðëàìåíòñüêèõ âèáîðàõ 1902 ð. ïåðåìîãó çäîáóâ «Ëіâèé áëîê», ùî îá’єäíàâ ðàäèêàëіâ і ñîöіàëіñòіâ. «Ëіâèé áëîê» îáіöÿâ ïðîâåñòè âàæëèâі ñîöіàëüíі ðåôîðìè, ó òîìó ÷èñëі çàêîí ïðî ïåíñії é çàêîí ïðî 8-ãîäèííèé ðîáî÷èé äåíü. Ãëàâîþ óðÿäó (Ðàäè ìіíіñòðіâ) «Ëіâîãî áëîêó» ñòàâ îäèí ç ëіäåðіâ ðàäèêàëüíîї ïàðòії Åìіëü Êîìá, à â 1906 ð. óðÿä î÷îëèâ Æ. Êëåìàíñî. Àæ äî ïî÷àòêó ñâіòîâîї âіéíè ðàäèêàëè âіäіãðàâàëè ïðîâіäíó ðîëü â óñіõ óðÿäàõ. Ó 1902–1905 ðð. âîíè ïðîâåëè ÷åðåç ïàðëàìåíò ðÿä çàêîíіâ, ÿêі âіäîêðåìèëè öåðêâó âіä äåðæàâè é âіä øêîëè. Çäіéñíåííÿ іíøèõ îáіöÿíèõ ðàäèêàëàìè ðåôîðì äîâãî âіäêëàäàëîñÿ. Ëèøå â 1910 ð. (ïіñëÿ âіäñòàâêè Æ. Êëåìàíñî) áóëî ïðèéíÿòî çàêîí ïðî ïåíñії, çà ÿêèì ôðàíöóçàì, ùî äîñÿãëè 65 ðîêіâ, ïðèçíà÷àëàñÿ ïåíñіÿ çà ñòàðіñòþ (ó Íіìå÷÷èíі é Àíãëії – ç 70 ðîêіâ).

Òåìà 1

Îñîáëèâîãî õàðàêòåðó íàáóâ ðîáіòíè÷èé ðóõ ó Ôðàíöії. Ïðîôñïіëêè (ñèíäèêàòè) â ïîâíèé ãîëîñ çàÿâèëè ïðî ñåáå ïіçíіøå, íіæ ó Íіìå÷÷èíі. Ðàçîì ç òèì ðàäèêàëіçì ôðàíöóçüêîãî ïðîôñïіëêîâîãî ðóõó áóâ íåçðіâíÿííî âèùèì, íіæ â іíøèõ єâðîïåéñüêèõ êðàїíàõ. Íà ìåæі XIX і XX ñò. îá’єäíàííÿ ðîáіòíèêіâ îäíієї ãàëóçі ïðîìèñëîâîñòі ñòàëè óòâîðþâàòè «ôåäåðàöії», à ðîáіòíè÷і ñïіëêè ðіçíèõ ñïåöіàëüíîñòåé â îäíîìó é òîìó ñàìîìó ìіñòі – «áіðæі ïðàöі». Óñі «ôåäåðàöії» é «áіðæі ïðàöі», êіëüêіñòü і ÷èñåëüíіñòü ÿêèõ ñòðіìêî çðîñòàëè, ñêëàäàëè «Ãåíåðàëüíó êîíôåäåðàöіþ ïðàöі». Öі îðãàíіçàöії äîïîìàãàëè ðîáіòíèêàì ó ïîøóêàõ ðîáîòè, çäîáóòòі îñâіòè. Çîâíіøíÿ ïîëіòèêà óðÿäіâ ðàäèêàëіâ áóëà ñïðÿìîâàíà íà çáëèæåííÿ ç Àíãëієþ çàäëÿ áîðîòüáè ïðîòè Íіìå÷÷èíè é ðîçøèðåííÿ êîëîíіàëüíîї іìïåðії.  5. Ðîñ³éñüêà ³ìïåð³ÿ íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. Ó ïîðіâíÿííі ç ïîëіòè÷íèì óñòðîєì єâðîïåéñüêèõ êðàїí ïî÷àòêó XX ñò. Ðîñіéñüêà іìïåðіÿ âèðіçíÿëàñÿ íèçêîþ îñîáëèâîñòåé. Ïіñëÿ ñìåðòі â 1894 ð. Îëåêñàíäðà III íà ðîñіéñüêèé ïðåñòîë âñòóïèâ öàð Ìèêîëà II.  Ìèêîëà II Îëåêñàíäðîâè÷ (1868–1918) – îñòàííіé ðîñіéñüêèé іìïåðàòîð (1894–1917), ñòàðøèé ñèí іìïåðàòîðà Îëåêñàíäðà III é іìïåðàòðèöі Ìàðії Ôåäîðіâíè. Êîðîíóâàâñÿ â æîâòíі 1894 ð. ó âіöі 26 ðîêіâ. Éîãî öàðþâàííÿ ïðèïàëî íà ïåðіîä ðіçêîãî çàãîñòðåííÿ ïîëіòè÷íîї áîðîòüáè â Ðîñії òà âіéñüêîâèõ íåâäà÷. Ç 1915 ð. – Âåðõîâíèé ãîëîâíîêîìàíäóâà÷ ðîñіéñüêîї àðìії. Ó áåðåçíі 1917 ð. â õîäі ðåâîëþöії âèìóøåíî çðіêñÿ ïðåñòîëó. Ó ëèïíі 1918 ð. âіí ç іìïåðàòðèöåþ òà ï’ÿòüìà їõíіìè äіòüìè é äåêіëüêîìà íàáëèæåíèìè (âñüîãî 11 îñіá) áåç ñóäó é ñëіäñòâà áóâ ðîçñòðіëÿíèé áіëüøîâèêàìè. Ó 2000 ð. áóâ êàíîíіçîâàíèé Ðîñіéñüêîþ ïðàâîñëàâíîþ öåðêâîþ.

Ó òîé ÷àñ ÿê ó Єâðîïі ïîëіòè÷íèé óñòðіé äåðæàâ ðîçâèâàâñÿ ó íàïðÿìêó ñòàíîâëåííÿ ïàðëàìåíòàðíèõ ôîðì ïðàâëіííÿ òà âèáîðíîñòі, Ðîñіéñüêà іìïåðіÿ ïðîäîâæóâàëà çàëèøàòèñü îñòàííіì îñòðîâîì àáñîëþòèçìó, à âëàäà öàðÿ íå îáìåæóâàëàñÿ æîäíèìè âèáîðíèìè îðãàíàìè. Іìïåðàòîð (öàð) Ñèíîä

Ñåíàò

Äåðæàâíà ðàäà Іìïåðñüêà êàíöåëÿðіÿ

Êàáіíåò ìіíіñòðіâ (óðÿä)

Ìіíіñòåðñòâà Êîðïóñ æàíäàðìіâ

Â óïðàâëіííі êðàїíîþ ðîñіéñüêèé ñàìîäåðæåöü îïèðàâñÿ íà öåíòðàëіçîâàíèé і óïîðÿäêîâàíèé áþðîêðàòè÷íèé àïàðàò, ñòâîðåíèé ùå â XVII ñò.: ìіíіñòðіâ, ðàäíèêіâ, ïðèçíà÷åíèõ íèì ñàìèì, òà íà êîíñòèòóöіéíі îðãàíè, äî ñêëàäó êîòðèõ âõîäèëè ïðåäñòàâíèêè âèùîї çíàòі é áþðîêðàòії. Ó êðàїíі çâè÷íèì ÿâèùåì áóëà ÷àñòà çìіíà ñêëàäó óðÿäó. Çà ïåðøі äåñÿòü ðîêіâ ñâîãî ïðàâëіííÿ Ìèêîëà II çâіëüíèâ 5 ìіíіñòðіâ âíóòðіøíіõ ñïðàâ òà ñòіëüêè æ ìіíіñòðіâ îñâіòè, 4 ìіíіñòðè çàêîðäîííèõ ñïðàâ.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Äåðæàâíà ðàäà áóëà äîðàä÷èì çàêîíîäàâ÷èì îðãàíîì, ÷ëåíè ÿêîї ïðèçíà÷àëèñÿ ïîæèòòєâî. Її ïðîïîçèöії íå îáìåæóâàëè ñâîáîäó äіé öàðÿ. Âèêîíàâ÷èé îðãàí ñàìîäåðæàâñòâà – Ðàäà ìіíіñòðіâ, ñòâîðåíà ùå çà Îëåêñàíäðà I, òàêîæ ìàâ äîðàä÷і ôóíêöії. Ñåíàò, ñòâîðåíèé ùå çà Ïåòðà І, âèêîíóâàâ ôóíêöії Âåðõîâíîãî ñóäó, à ñåíàòîðè, ïðèçíà÷åíі ïîæèòòєâî öàðåì, ìàëè çíàéîìèòè ãðîìàäñüêіñòü ç íîâèìè çàêîíàìè, òëóìà÷èòè їõ, êîíòðîëþâàòè їõ âèêîíàííÿ. Íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. ïåðåä ðîñіéñüêèì ñàìîäåðæàâñòâîì ñòîÿëî çàâäàííÿ çáåðåãòè íåäîòîðêàíîþ àáñîëþòíó ìîíàðõіþ. Ïðîòèâíèêè іñíóþ÷îãî ïîðÿäêó ïåðåâàæíî áóëè ïðåäñòàâëåíі іíòåëіãåíöієþ. Íà ðóáåæі ñòîëіòü ëіáåðàëüíèé ðóõ çíà÷íî àêòèâіçóâàâñÿ, îñîáëèâî ïіä âïëèâîì ïîøèðåííÿ ìàðêñèçìó â Ðîñії. Ó 1903 ð. ðîñіéñüêі ñîöіàë-äåìîêðàòè ïîäіëÿëèñÿ íà äâà êðèëà: ïðàâîðàäèêàëüíå – ìåíøîâèêіâ òà ëіâîðàäèêàëüíå – áіëüøîâèêіâ, ëіäåðîì ÿêèõ áóâ Âîëîäèìèð Óëüÿíîâ (Ëåíіí). Âèðàçíèêàìè іíòåðåñіâ ðîñіéñüêîãî ñåëÿíñòâà ñòàëè ïðåäñòàâíèêè Ïàðòії ñîöіàëіñòіâ-ðåâîëþöіîíåðіâ (åñåðè), ÿêі âèñòóïàëè çà ïðîâåäåííÿ çåìåëüíîї ðåôîðìè òà âáà÷àëè «îñîáëèâèé øëÿõ» ðîçâèòêó Ðîñії, íà ïðîòèâàãó êðàїíàì Єâðîïè. Ðîñіéñüêà ìîíàðõіÿ ïðîâîäèëà æîðñòêó ïîëіòèêó ðóñèôіêàöії, ïðèäóøóþ÷è íàöіîíàëüíі ðóõè â ïðîâіíöіÿõ. Âèðàçíèì ñâіä÷åííÿì òàêîї ïîëіòèêè ñòàëà çàáîðîíà â 1914 ð. ñâÿòêóâàííÿ äíÿ íàðîäæåííÿ Òàðàñà Øåâ÷åíêà. Äîáðîþ íàãîäîþ äëÿ ðîñіéñüêîãî ñàìîäåðæàâñòâà âіäâîëіêòè ëþäåé âіä ïîâñÿêäåííèõ ïðîáëåì і çàïàëèòè їõ ïàòðіîòè÷íèìè íàñòðîÿìè ñòàëà âіéíà ç ßïîíієþ 1904–1905 ðð. Ìіíіñòð âíóòðіøíіõ ñïðàâ Â’ÿ÷åñëàâ Ïëåâå âіäâåðòî çàÿâèâ âіéñüêîâîìó ìіíіñòðó Îëåêñіþ Êóðîïàòêіíó: «Âè âíóòðіøíüîãî ñòàíîâèùà Ðîñії íå çíàєòå. Ùîá óòðèìàòè ðåâîëþöіþ, íàì ïîòðіáíà ìàëåíüêà ïåðåìîæíà âіéíà». Àëå âіéíà âèÿâèëàñÿ íå «ìàëåíüêîþ» і çîâñіì íå ïåðåìîæíîþ. Íåî÷іêóâàíî äëÿ ðîñіéñüêîãî óðÿäó ïåðøîþ íàïàëà ßïîíіÿ. Ó ñі÷íі 1904 ð. ÿïîíöі ðàïòîâî àòàêóâàëè ðîñіéñüêèé ôëîò ó Ïîðò-Àðòóðі – âіéñüêîâî-ìîðñüêіé áàçі, îðåíäîâàíіé ó Êèòàþ. Ùîäåííî âіéíà ïîãëèíàëà áëèçüêî 3 ìëí ðóáëіâ çîëîòîì, і òіëüêè çà ïåðøèé ðіê âіéíè çáèòêè Ðîñії âіä íåї ñêëàëè 2 ìëðä ðóáëіâ. Àëå öå íå äîïîìîãëî – ðîñіéñüêà àðìіÿ çàçíàëà ïîðàçêè â Ìàíü÷æóðії, Ïîðò-Àðòóð ïіñëÿ âïåðòîї îáîðîíè â ãðóäíі áóâ çäàíèé ÿïîíöÿì, âåëèêèé ðîñіéñüêèé ôëîò, ùî õîäèâ ïî âñüîìó ñâіòó, áóâ ïîòîïëåíèé. Çà ìèðíèì äîãîâîðîì, ïіäïèñàíèì ó 1905 ð. â ì. Ïîðòñìóòі (ÑØÀ), Ðîñіÿ âіääàëà ÿïîíöÿì áіëüøіñòü ñâîїõ îñòàííіõ òåðèòîðіàëüíèõ íàäáàíü ó Ìàíü÷æóðії, âêëþ÷àþ÷è Ïîðò-Àðòóð і ïіâäåííó ÷àñòèíó îñòðîâà Ñàõàëіí, âèçíàëà Êîðåþ ñôåðîþ ÿïîíñüêèõ іíòåðåñіâ. Äðàìàòè÷íà ïîðàçêà, ÿêîї Ðîñіÿ íå çíàëà ïіâñòîëіòòÿ ïіñëÿ Êðèìñüêîї âіéíè, çáóðèëà ðîñіéñüêå ñóñïіëüñòâî é ïðèñêîðèëà ðåâîëþöіþ. Ó 1905 ð. ðîçðіçíåíі âèñòóïè ðîáіòíèêіâ і ñåëÿí ïåðåðîñëè â ðåâîëþöіþ. Ïîøòîâõîì äî її ïî÷àòêó ñòàëè ïîäії â ñòîëèöі 9 ñі÷íÿ 1905 ð. Òîãî äíÿ âіäáóâñÿ ìèðíèé ïîõіä, ÿêèé î÷îëþâàâ ñâÿùåíèê Ãåîðãіé Ãàïîí, äî öàðñüêîãî ïàëàöó ç ìåòîþ âðó÷èòè Ìèêîëі II ïåòèöіþ çі 150 òèñ. ïіäïèñіâ. Ó ïåòèöії ïіääàíі ïðîñèëè ìîíàðõà ïîëåãøèòè їõ æèòòÿ. Íàðîäíèé ïîõіä çàêіí÷èâñÿ ðîçñòðіëîì áåççáðîéíèõ ëþäåé. Çàãèíóëî ïîíàä òèñÿ÷ó і áóëî ïîðàíåíî ï’ÿòü òèñÿ÷ ìèðíèõ ìàíіôåñòàíòіâ1. Öåé äåíü óâіéøîâ â іñòîðіþ ÿê «êðèâàâà íåäіëÿ». Â Óêðàїíі ðåàêöієþ íà çâіñòêó ïðî «êðèâàâó íåäіëþ» ñòàëè ìàñîâі ñòðàéêè â Êèєâі, Êàòåðèíîñëàâі (òåïåð Äíіïðîïåòðîâñüê), Îäåñі, Õàðêîâі, Ìèêîëàєâі. 1 Ã. Ãàïîíó âäàëîñÿ âòåêòè, àëå çãîäîì éîãî áóëî ñõîïëåíî ðåâîëþöіîíåðàìè é ïîâіøåíî â áåðåçíі 1906 ð. â ïåðåäìіñòі Ïåòåðáóðãà.

Òåìà 1

Ó ðåâîëþöії áðàëè ó÷àñòü óñі âåðñòâè òà ñòàíè ðîñіéñüêîãî ñóñïіëüñòâà: іíòåëіãåíöіÿ, ïіäïðèєìöі, ñåëÿíè, ðîáіòíèêè, ó÷íі, ñòóäåíòè, âіéñüêîâі. Óëіòêó 1905 ð. ñòðàéêè ñòàëè ïåðåðîñòàòè â çáðîéíі ñóòè÷êè ç ðåãóëÿðíèìè ÷àñòèíàìè òà æàíäàðìåðієþ. Âèíèêëè îðãàíè âëàäè ðåâîëþöії – ðàäè. ßñêðàâîþ ñòîðіíêîþ ðåâîëþöії ñòàëî ïîâñòàííÿ â ÷åðâíі 1905 ð. åêіïàæó, çíà÷íó ÷àñòèíó ÿêîãî ñòàíîâèëè óêðàїíöі, íà ïàíöåðíèêó «Ïîòüîìêіí». Òàêîæ ñïàëàõíóëî ïîâñòàííÿ ìàòðîñіâ íà ÷îëі ç ëåéòåíàíòîì Ïåòðîì Øìіäòîì ó Ñåâàñòîïîëі. Ó ëèñòîïàäі â Êèєâі ïîâñòàëè ñàïåðè ïіä êîìàíäóâàííÿì ïîðó÷èêà Á. Æàäàíіâñüêîãî; âіäáóëèñÿ ïîâñòàííÿ âіéñüêîâèõ ó Õàðêîâі, ×åðíіãîâі, Ïîëòàâі, Áіëіé Öåðêâі òà іíøèõ óêðàїíñüêèõ ìіñòàõ. Ðåâîëþöіéíà õâèëÿ çàõîïèëà і ñåëÿíñòâî (1/5 ÷àñòèíà ïîâіòіâ єâðîïåéñüêîї ÷àñòèíè іìïåðії áóëà îõîïëåíà ñåëÿíñüêèìè âèñòóïàìè). Ìàñøòàáíіñòü ðåâîëþöії ïðèìóñèëà Ìèêîëó ІІ ïіòè íà ïîñòóïêè: 17 æîâòíÿ 1905 ð. öàð ïіäïèñàâ ìàíіôåñò «Ïðî âäîñêîíàëåííÿ äåðæàâíîãî ïîðÿäêó», íàçâàíèé «Æîâòíåâèì ìàíіôåñòîì».

СВІДЧЕННЯ 3 Âèòÿã ç ìàí³ôåñòó Ìèêîëè II «Ïðî âäîñêîíàëåííÿ äåðæàâíîãî ïîðÿäêó» â³ä 17 æîâòíÿ 1905 ð. «…Íà îáîâ’ÿçîê óðÿäó ïîêëàäàºìî ìè âèêîíàííÿ íåïîõèòíî¿ íàøî¿ âîë³: 1. Äàðóâàòè íàñåëåííþ íåïîõèòí³ îñíîâè ãðîìàäÿíñüêî¿ ñâîáîäè íà çàñàäàõ ä³éñíî¿ íåäîòîðêàííîñò³ îñîáè, ñâîáîäè ñîâ³ñò³, ñëîâà, çáîð³â ³ ñï³ëîê. 2. Íå çóïèíÿþ÷è ïðèçíà÷åíèõ âèáîð³â äî Äåðæàâíî¿ äóìè, çàëó÷èòè çàðàç æå äî ó÷àñò³ â Äóì³, ïî ì³ð³ ìîæëèâîñò³, ùî â³äïîâ³äàº ñòèñëîñò³ ñòðîêó, ùî çàëèøàºòüñÿ äî ñêëèêàííÿ Äóìè, ò³ êëàñè íàñåëåííÿ, ÿê³ íèí³ çî-

âñ³ì ïîçáàâëåíî âèáîð÷èõ ïðàâ, íàäàâøè çà öèì ïîäàëüøîãî ðîçâèòêó ïî÷àòêó çàãàëüíîãî âèáîð÷îãî ïðàâà çíîâó âñòàíîâëåíîìó â çàêîíîäàâ÷îìó ïîðÿäêó. 3. Óñòàíîâèòè ÿê íåïîðóøíå ïðàâèëî, ùîá æîäåí çàêîí íå ì³ã íàáðàòè ÷èííîñò³ áåç ñõâàëåííÿ Äåðæàâíî¿ äóìè ³ ùîá âèáîðíèì â³ä íàðîäó çàáåçïå÷åíà áóëà ìîæëèâ³ñòü ä³éñíî¿ ó÷àñò³ â íàãëÿä³ çà çàêîíîì³ðí³ñòþ ä³é ïîñòàâëåíî¿ â³ä íàñ âëàäè». (Ãîñóäàðñòâåííàÿ äóìà â Ðîññèè â äîêóìåíòàõ è ìàòåðèàëàõ. Ì., 1957. Ñ. 90–91)

Ìèêîëà II íå ïðèõîâóâàâ, ùî âіí ïіøîâ íà öåé êðîê ëèøå ïіä çàãðîçîþ çíèùåííÿ ðåâîëþöієþ ìîíàðõії.

СВІДЧЕННЯ 4 Âèòÿã ç ëèñòà Ìèêîëè II äî ìàòåð³ â³ä 19 æîâòíÿ 1905 ð.: «…Íàëåæàëî îáðàòè îäèí ç äâîõ øëÿõ³â – ïðèçíà÷èòè åíåðã³éíó â³éñüêîâó ëþäèíó ³ âñ³ìà ñèëàìè ïîñòàðàòèñÿ ïðèäóøèòè êðàìîëó. É ³íøèé øëÿõ – íàäàííÿ ãðîìàäÿíñüêèõ ïðàâ íàñåëåííþ, ñâîáîäè ñëîâà, äðóêó, ç³áðàíü, ñï³ëîê ³ ò. ï. Êð³ì òîãî, çîáîâ’ÿçàííÿ ïðîâîäèòè âñ³ëÿê³

çàêîíîïðîåêòè ÷åðåç Äåðæàâíó äóìó… Öå, ïî ñóò³, ³ º êîíñòèòóö³ÿ. … ªäèíà âò³õà, ùî òàêà âîëÿ Áîæà ³ ùî öå òÿæêå ð³øåííÿ âèâåäå äîðîãó Ðîñ³þ ç òîãî íåâèìîâíîãî, õàîòè÷íîãî ñòàíó, ó ÿêîìó âîíà ïåðåáóâàº ìàéæå ð³ê». (Ðàäçèíñêèé Ý. Òðè öàðÿ. – Ì.: ÀÑÒ, 2007. Ñ. 518)

Îáіöÿíêè, ùî ìіñòèëèñÿ â Æîâòíåâîìó ìàíіôåñòі, äîçâîëèëè óðÿäó îñëàáèòè ðåâîëþöіþ. Ó 1906 ð. áóëà ñêëèêàíà çàïðîâàäæåíà öàðåì Äåðæàâíà äóìà, äî ÿêîї âіä Óêðàїíè áóëî îáðàíî 102 äåïóòàòè. Ó ïåðøіé Äåðæàâíіé äóìі áóëà ñôîðìîâàíà Óêðàїíñüêà ïàðëàìåíòàðíà ãðîìàäà, äî ÿêîї ââіéøëî 45 îñіá і ÿêà ìàëà ñâіé äðóêîâàíèé îðãàí – «Óêðàèíñêèé âåñòíèê» (ðîñіéñüêîþ ìîâîþ). Ïîëіòè÷íîþ ïëàòôîðìîþ Ãðîìàäè áóëà àâòîíîìіÿ Óêðàїíè. Ìèõàéëîì Ãðóøåâñüêèì áóëî ïіäãîòîâëåíî äåêëàðàöіþ, ÿêó íå áóëî âèãîëîøåíî ç äóìñüêîї òðèáóíè ëèøå ÷åðåç ðîçïóñê Äóìè íà ïî÷àòêó ëèïíÿ 1906 ð. Ó 1906 ð. ðåâîëþöіÿ òðèâàëà: ïðîäîâæóâàëèñÿ ñòðàéêè ðîáіòíèêіâ, ñåëÿíñüêі ïîâñòàííÿ, âèñòóïè â àðìії òà íà ôëîòі, çáðîéíà áîðîòüáà «ëіñîâèõ áðàòіâ» ó Ëàòâії, «÷åðâîíèõ ñîòåíü» ó Ãðóçії òà іí. Äóìà äåäàëі áіëüøå

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

äðàòóâàëà Ìèêîëó II ñâîїìè ðàäèêàëüíèìè çàÿâàìè. Âðåøòі-ðåøò âіí її ðîçïóñòèâ, ïðèçíà÷èâøè íîâі âèáîðè. Ó äðóãіé Äåðæàâíіé äóìі (ñі÷åíü – ÷åðâåíü 1907 ð.) òàêîæ áóëà Óêðàїíñüêà ãðîìàäà, ùî íàðàõîâóâàëà 47 ÷ëåíіâ і âèäàâàëà ÷àñîïèñ «Ðіäíà Ñïðàâà – Âіñòі ç Äóìè». Ãðîìàäà äîìàãàëàñÿ àâòîíîìії Óêðàїíè, ìіñöåâîãî ñàìîóïðàâëіííÿ, óêðàїíñüêîї ìîâè â øêîëàõ, ñóäàõ, öåðêâі, ñòâîðåííÿ êàôåäð óêðàїíñüêîї ìîâè, ëіòåðàòóðè òà іñòîðії â óíіâåðñèòåòàõ, çàïðîâàäæåííÿ óêðàїíñüêîї ìîâè â ó÷èòåëüñüêèõ ñåìіíàðіÿõ. Äðóãà äóìà âèÿâèëàñÿ ùå ðàäèêàëüíіøîþ çà ïåðøó, і ó ÷åðâíі 1907 ð. її òàêîæ áóëî ðîçïóùåíî. Öÿ ïîäіÿ ñèìâîëіçóâàëà çàâåðøåííÿ ðåâîëþöії. Ïîçèòèâíèì íàñëіäêîì іñíóâàííÿ Äåðæàâíîї äóìè áóëî òå, ùî âïåðøå â іñòîðії Ðîñії іìïåðàòîð ïðàâèâ çà íàÿâíîñòі âèáîðíîãî âіä íàñåëåííÿ ïðåäñòàâíèöüêîãî îðãàíó. Ðîñіÿ ïîñòóïîâî ïåðåòâîðþâàëàñÿ â êîíñòèòóöіéíó ìîíàðõіþ. Íà çàãàë æå ðîñіéñüêà ìîíàðõіÿ ïåðåæèâàëà çàíåïàä, ÿñêðàâèì ñâіä÷åííÿì ÷îãî ñòàëà ïîÿâà ïðè ìîíàðøіé ðîäèíі Ãðèãîðіÿ Ðàñïóòіíà – àâàíòþðèñòà, ÿêèé âèäàâàâ ñåáå çà «ñâÿòîãî ñòàðöÿ», íàäіëåíîãî íåçâè÷àéíèìè çäіáíîñòÿìè. Óïðîäîâæ áàãàòüîõ ðîêіâ âіí ìàâ çíà÷íèé âïëèâ íà ïðèéíÿòòÿ âàæëèâèõ äåðæàâíèõ ðіøåíü. 6. Àâñòðî-Óãîðùèíà íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. Îñîáëèâіñòü äåðæàâíîãî óñòðîþ òà âíóòðіøíüîïîëіòè÷íîãî æèòòÿ â äóàëіñòè÷íіé1 Àâñòðî-Óãîðñüêіé іìïåðії áóëà îáóìîâëåíà äîãîâîðîì ìіæ Óãîðùèíîþ і Àâñòðієþ 1867 ð. ïðî ñòâîðåííÿ îá’єäíàíîї äåðæàâè. Â іìïåðії ôàêòè÷íî іñíóâàëî òðè óðÿäè: àâñòðіéñüêèé, óãîðñüêèé і îá’єäíàíà àâñòðî-óãîðñüêà àäìіíіñòðàöіÿ. Іìïåðàòîð (öіñàð) Àâñòðіéñüêèé ïàðëàìåíò

Óãîðñüêèé ïàðëàìåíò

Óðÿä Àâñòðії

Óðÿä Óãîðùèíè

Îá’єäíàíà àâñòðî-óãîðñüêà àäìіíіñòðàöіÿ çі ñïіëüíèìè ìіíіñòåðñòâàìè îáîðîíè, çàêîðäîííèõ ñïðàâ òà ôіíàíñіâ

Çáîðè ïðåäñòàâíèêіâ àâñòðіéñüêîãî (60) òà óãîðñüêîãî (60) ïàðëàìåíòіâ

Íàéáіëüø àâòîðèòåòíîþ îá’єäíàâ÷îþ ñèëîþ â ïîëіòè÷íіé ñèñòåìі êðàїíè áóâ öіñàð Ôðàíö Éîñèô Ãàáñáóðã2.  Ôðàíö Éîñèô І Ãàáñáóðã (1830–1916) ïðàïðàâíóê іìïåðàòðèöі Ìàðії Òåðåçії, çà îñâіòîþ ïàëіòóðíèê. Íàìàãàâñÿ ðіâíî ñòàâèòèñÿ äî âñіõ íàðîäіâ іìïåðії. Ó 1867 ð. ïіäòâåðäèâ àâòîíîìіþ Ãàëè÷èíè; ïîáîðíèê ó÷àñòі óêðàїíñüêèõ ïîëіòèêіâ Ãàëè÷èíè â îðãàíàõ âëàäè Àâñòðî-Óãîðùèíè. Âîëîäіâ øіñòüìà ìîâàìè. Íåïðèÿçíî ñòàâèâñÿ äî òåõíі÷íèõ íîâèíîê: íå çíîñèâ àâòîìîáіëÿ, ëіôòà, âåíòèëÿòîðіâ, òåëåôîíà, äðóêàðñüêîї ìàøèíêè, âіéñüêîâèõ ìàñêóâàëüíèõ ìóíäèðіâ. Ïîìåð âіä çàïàëåííÿ ëåãåíіâ; ïîõîâàíèé ó Âіäíі. 1

Äóàëіñòè÷íà ìîíàðõіÿ – ôîðìà äåðæàâíîãî ïðàâëіííÿ, çà ÿêîї ïîðÿä ç ìîíàðõîì ôóíêöіîíóþòü ïàðëàìåíò і óðÿä. Ãëàâà äåðæàâè îñîáèñòî ôîðìóє óðÿä, ÿêèé âіäïîâіäàëüíèé íå ïåðåä ïàðëàìåíòîì, à ïåðåä ìîíàðõîì. Ìîíàðõ ìàє ïðàâî íàêëàäàòè âåòî (çàáîðîíó) íà çàêîíè, ÿêі ïðèéìàє ïàðëàìåíò. 2 Îñêіëüêè öіñàð Ôðàíö Éîñèô I ïîõîäèâ ç äèíàñòії Ãàáñáóðãіâ, ÀâñòðîÓãîðñüêó іìïåðіþ íàçèâàþòü òàêîæ Ãàáñáóðçüêîþ.

Òåìà 1

Öіñàð áóâ іìïåðàòîðîì Àâñòðії і êîðîëåì Óãîðùèíè, êîíòðîëþâàâ çáðîéíі ñèëè òà çîâíіøíþ ïîëіòèêó, àëå íå ìіã åôåêòèâíî âòðó÷àòèñÿ ó âíóòðіøíі ïðîöåñè îáîõ ñêëàäîâèõ ñâîєї іìïåðії. Çáîðè ïðåäñòàâíèêіâ àâñòðіéñüêîãî òà óãîðñüêîãî ïàðëàìåíòіâ ïîïåðåìіííî çàñіäàëè òî ó Âіäíі, òî â Áóäàïåøòі. Ïðîòå äëÿ íàñåëåííÿ Àâñòðії òà Óãîðùèíè áіëüø âàæëèâèìè áóëè ðіøåííÿ, ÿêі ïðèéìàëè âіäïîâіäíî àâñòðіéñüêèé òà óãîðñüêèé óðÿäè, à íå çàãàëüíі çáîðè. Âðàçëèâèì ìіñöåì äëÿ ïîëіòè÷íîї ñòàáіëüíîñòі іìïåðії áóâ її ñòðîêàòèé íàöіîíàëüíèé ñêëàä. Ïіä âëàäîþ Àâñòðî-Óãîðùèíè â ÷èñëі іíøèõ ñëîâ’ÿíñüêèõ çåìåëü ïåðåáóâàëè Ãàëè÷èíà, Çàêàðïàòòÿ é Ïіâíі÷íà Áóêîâèíà. Êëþ÷îâèì ïèòàííÿì äëÿ óêðàїíñüêèõ ïîëіòèêіâ áóëî íàäàííÿ óêðàїíöÿì ðіâíèõ âèáîð÷èõ ïðàâ. Ïіä òèñêîì áàãàòîòèñÿ÷íèõ ìіòèíãіâ, çіáðàíü і çáîðіâ óêðàїíöіâ ó 1907 ð. àâñòðіéñüêèé óðÿä ïîì’ÿêøèâ âèáîð÷і ïðîöåäóðè äëÿ óêðàїíöіâ. ßê íàñëіäîê, òîãî ðîêó äåïóòàòàìè àâñòðіéñüêîãî ïàðëàìåíòó ñòàëè 32 óêðàїíöі (27 – âіä Ãàëè÷èíè é 5 – âіä Áóêîâèíè). Ç іíøîãî áîêó, óêðàїíöі äåìîíñòðóâàëè âìіííÿ æèòè â çëàãîäі ç іíøèìè íàöіÿìè é ìèðíî ðîçâ’ÿçóâàòè âñі ìіæíàöіîíàëüíі ïèòàííÿ. Ç óñіõ àâñòðіéñüêèõ âîëîäіíü íàéáіëüø áàãàòîíàöіîíàëüíèì êðàєì áóëà Áóêîâèíà. Çà äàíèìè ïåðåïèñó íàñåëåííÿ 1910 ð., íà Áóêîâèíі ïðîæèâàëî 305 òèñ. óêðàїíöіâ, 273 òèñ. ðóìóíіâ, 168 òèñ. íіìöіâ, 102 òèñ. єâðåїâ, à òàêîæ ÷èñåëüíі ãðîìàäè óãîðöіâ òà ïîëÿêіâ. Óêðàїíñüêà òà ðóìóíñüêà ìîâè áóëè âèçíàíі îôіöіéíèìè ìîâàìè Áóêîâèíè. Ìîâîþ æ іìïåðñüêîãî ïðàâëіííÿ і âèùîї îñâіòè çàëèøàëàñÿ íіìåöüêà. Çìіøàíіñòü áóêîâèíñüêîãî íàñåëåííÿ ñôîðìóâàëà â íüîãî òîëåðàíòíå ñòàâëåííÿ äî ëþäåé ðіçíèõ íàöіîíàëüíîñòåé. Íà ïî÷àòîê ÕÕ ñò. íà Áóêîâèíі åôåêòèâíî äіÿëà ñèñòåìà íàöіîíàëüíîãî ìіñöåâîãî ñàìîóïðàâëіííÿ. Òóò, íà âіäìіíó âіä іíøèõ ïðîâіíöіé іìïåðії, íå áóëî ïðîÿâіâ ìіæíàöіîíàëüíîї âîðîæíå÷і. Ôðàíö Éîñèô I íàìàãàâñÿ ñòîÿòè íàä íàöіîíàëüíèìè ÷âàðàìè. Òà âñå æ éîìó іç ÷àñîì áóëî äåäàëі ñêëàäíіøå çàáåçïå÷óâàòè ñòàáіëüíіñòü âëàäè â іìïåðії, ÿêó ÷åðåç її áàãàòîåòíі÷íèé ñêëàä íàçèâàëè «êëàïòèêîâîþ». Íàö³îíàëüíèé ñêëàä Àâñòðî-Óãîðùèíè çà äàíèìè ïåðåïèñó íàñåëåííÿ 1910 ð. (ó %)

СВІДЧЕННЯ 5 «…Àâñòð³ÿ íå ñïðîìîãëàñÿ íà ð³øó÷èé êðîê ó ñâî¿é íàö³îíàëüí³é ïîë³òèö³. Â³äåíü òðàäèö³éíî êàï³òóëþâàâ ïåðåä Áóäàïåøòîì. ...Àâñòðî-Óãîðùèíà áóëà ïåðåä â³éíîþ êëàñè÷íîþ ëàáîðàòîð³ºþ íàö³îíàëüíèõ ïèòàíü. ... Âèçâîëüíà áîðîòüáà àâñòðî-óãîðñüêèõ íàðîä³â ï³ä ÷àñ Ïåðøî¿

ñâ³òîâî¿ â³éíè ìóñèëà â ïåðøó ÷åðãó ïîáîðþâàòè ïîë³òè÷íèé çàáîáîí, ùî áåç çàõîâàííÿ ãàáñáóðçüêî¿ ìîíàðõ³¿ íåìîæëèâå íîâå ïîë³òè÷íå âïîðÿäêóâàííÿ Ñåðåäíüî¿ ªâðîïè». (Áî÷êîâñüêèé Î.². Âñòóï äî íàö³îëîã³¿. ÓÒÃ². Ìþíõåí, 1991–1992, ñ. 45)

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Запитання і завдання 1. Ïîêàæ³òü íà êàðò³ òåðèòîð³¿ ÑØÀ, Âåëèêî¿ Áðèòàí³¿, Í³ìå÷÷èíè, Ôðàíö³¿, Ðîñ³¿ òà Àâñòðî-Óãîðùèíè íà ïî÷àòîê ÕÕ ñò. 2. Ïîÿñí³òü çíà÷åííÿ ïîíÿòü «þíêåð», «ë³áåðàë³çì», «äóàë³ñòè÷íà ìîíàðõ³ÿ», «àâòîíîì³ÿ», «ì³ë³òàðèçì». 3. Ïîð³âíÿéòå ñèñòåìè âëàäè â ÑØÀ, Âåëèê³é Áðèòàí³¿, Í³ìå÷÷èí³, Ôðàíö³¿, Ðîñ³¿ òà Àâñòðî-Óãîðùèí³. Ùî ñï³ëüíîãî â íèõ ³ ÿê³ îñîáëèâîñò³ áóëè â êîæí³é ç êðà¿í? 4. Ñõàðàêòåðèçóéòå ïîë³òèêó «Ñïðàâåäëèâîãî êóðñó» Ò. Ðóçâåëüòà òà «Íîâî¿ ñâîáîäè» (âèêîðèñòîâóéòå Ñâ³ä÷åííÿ 1) Â. Â³ëüñîíà. Îö³í³òü, íàñê³ëüêè âîíè áóëè åôåêòèâíèìè. 5. Ïîð³âíÿéòå âíóòð³øíþ ïîë³òèêó êîíñåðâàòèâíîãî óðÿäó Äæ. ×åìáåðëåíà ³ ë³áåðàë³â íà ÷îë³ ç Ä. Ëëîéä Äæîðäæåì ó Âåëèê³é Áðèòàí³¿. ×èÿ ïîë³òèêà áóëà, íà Âàøó äóìêó, á³ëüø ðåçóëüòàòèâíîþ? Àðãóìåíòóéòå ñâîþ â³äïîâ³äü. 6. Ïîð³âíÿéòå âíóòð³øíþ ïîë³òèêó ðàäèêàë³â ³ óðÿäó «Ë³âîãî áëîêó» ó Ôðàíö³¿. Êðà¿íà

7. Âèêîðèñòîâóþ÷è Ñâ³ä÷åííÿ 2, ïîÿñí³òü, ÷îìó, íà Âàøó äóìêó, ìàéæå âñ³ ïîë³òè÷í³ ïàðò³¿ â Í³ìå÷÷èí³ ï³äòðèìóâàëè ³äåþ ïðîâåäåííÿ êðà¿íîþ «ñâ³òîâî¿ ïîë³òèêè». 8. Ñôîðìóëþéòå ïðè÷èíè, îïèø³òü ïåðåá³ã òà âèçíà÷òå íàñë³äêè ðîñ³éñüêî¿ ðåâîëþö³¿ 1905–1907 ðð. (Âèêîðèñòàéòå Ñâ³ä÷åííÿ 3 ³ 4). 9. Ó ÷îìó, íà Âàøó äóìêó, ïîëÿãàëè ãîëîâí³ ïðè÷èíè â³äñòàâàííÿ Ðîñ³¿ â ïîë³òè÷íîìó ðîçâèòêó? ßê çì³íèëàñÿ ñõåìà äåðæàâíîãî óñòðîþ Ðîñ³¿, âì³ùåíà â ï. 5, ï³ñëÿ ñòâîðåííÿ Äåðæàâíî¿ äóìè? 10. Ó ÷îìó, íà Âàøó äóìêó, ïîëÿãàëè îñîáëèâîñò³ ïîë³òè÷íîãî æèòòÿ â Àâñòðî-Óãîðñüê³é ³ìïåð³¿? (Âèêîðèñòàéòå Ñâ³ä÷åííÿ 5). 11. Ñêëàä³òü ïîð³âíÿëüíó òàáëèöþ «Îñîáëèâîñò³ äåðæàâíîãî óñòðîþ ³ ïîë³òè÷íîãî æèòòÿ ÑØÀ, Âåëèêî¿ Áðèòàí³¿, Í³ìå÷÷èíè, Ôðàíö³¿, Ðîñ³¿ òà Àâñòðî-Óãîðùèíè íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò.» çà òàêîþ ôîðìîþ:

Îñîáëèâîñò³ äåðæàâíîãî óñòðîþ

Îñîáëèâîñò³ ïîë³òè÷íîãî æèòòÿ

ÑØÀ Âåëèêà Áðèòàí³ÿ Í³ìå÷÷èíà Ôðàíö³ÿ Ðîñ³ÿ Àâñòðî-Óãîðùèíà

Головні Г ол ловні п події од дії 1901–1906 ðð. – ïðåçèäåíòñòâî Òåîäîðà Ðóçâåëüòà 1901 ð. – ñòâîðåííÿ Ëåéáîðèñòñüêî¿ ïàðò³¿ ó Âåëèê³é Áðèòàí³¿ 1905–1907 ðð. – ðåâîëþö³ÿ â Ðîñ³¿ 1914 ð. – àíòèòðåñò³âñüêèé çàêîí ó ÑØÀ

§ 3.

ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒІ ÑÎÖІÀËÜÍÎ-ÅÊÎÍÎÌІ×ÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÑØÀ, ÂÅËÈÊÎЇ ÁÐÈÒÀÍІЇ, ÍІÌÅ××ÈÍÈ, ÔÐÀÍÖІЇ, ÐÎÑІЇ ÒÀ ÀÂÑÒÐÎÓÃÎÐÙÈÍÈ ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ ÕÕ ñò.

Ó XX ñò. ïðîäîâæóâàâñÿ áóðõëèâèé ðîçâèòîê іíäóñòðіàëüíîї öèâіëіçàöії. Ðèíêîâå ãîñïîäàðñòâî ñòàëî ãîëîâíèì ðåãóëÿòîðîì òîâàðíîãî âèðîáíèöòâà. Àëå ÷àñ âіä ÷àñó, â óìîâàõ êðèç, äåðæàâà àêòèâíî âòðó÷àëàñÿ â åêîíîìіêó. Іíäóñòðіàëüíà öèâіëіçàöіÿ, ïðèéøîâøè íà çìіíó àãðàðíіé, çóìîâèëà ïàíóâàííÿ ìàøèííîãî âèðîáíèöòâà é іñòîòíå ïîãëèáëåííÿ ïîäіëó ïðàöі. Âîíà ñïî÷àòêó âèâåëà Єâðîïó â ëіäåðè ñâіòîâîãî ðîçâèòêó, à çãîäîì âèñîêî ïіäíåñëà ðîëü ÑØÀ.

Òåìà 1

Çà ðіâíåì ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íîãî ðîçâèòêó êðàїíè, ó ÿêèõ íà ïî÷àòêó XX ñò. іíòåíñèâíî âіäáóâàâñÿ ïðîöåñ іíäóñòðіàëіçàöії, óìîâíî ïîäіëÿþòü íà òðè ãðóïè («åøåëîíè»). Ãðóïè («åøåëîíè») êðàїí çà ðіâíåì ñîöіàëüíîåêîíîìі÷íîãî ðîçâèòêó Àíãëіÿ, Ôðàíöіÿ, ÑØÀ, Íіìå÷÷èíà

Êðàїíè Öåíòðàëüíîї і Ïіâäåííî-Ñõіäíîї Єâðîïè, Іñïàíіÿ, Ðîñіÿ

Äåðæàâè Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè, Àçії é Àôðèêè

Íіìå÷÷èíà, Іòàëіÿ і ßïîíіÿ íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ âіäâåðòî âèìàãàëè äëÿ ñåáå «ìіñöÿ ïіä ñîíöåì». Ó 1900–1903 pp. âіäáóëàñÿ ñâіòîâà åêîíîìі÷íà êðèçà. Âîíà äàëà ïîøòîâõ ìîäåðíіçàöії1 ñâіòîâîãî ãîñïîäàðñòâà, ïðèñêîðåííþ êîíöåíòðàöії âèðîáíèöòâà, âïðîâàäæåííþ íîâîї òåõíіêè і òåõíîëîãіé. Íà ïåðåäîâі ïîçèöії âïåâíåíî âèéøëà ìàøèíîáóäіâíà ïðîìèñëîâіñòü. Çíà÷íî çðîñëè îáñÿãè âèïëàâêè ñòàëі; ïåðøіñòü ó її âèðîáíèöòâі ïîñіëè ÑØÀ. Äåäàëі áіëüøîãî ïîøèðåííÿ íàáóâàëè íîâі äæåðåëà åíåðãії – åëåêòðèêà é íàôòà. Çà äîïîìîãîþ òðàíñïîðòó і çâ’ÿçêó ñâіò ïîñòóïîâî îá’єäíóâàâñÿ. Іíäóñòðіàëüíèé ðîçâèòîê çìіíèâ ñîöіàëüíó ñòðóêòóðó ñóñïіëüñòâà, çáіëüøèâ ðîçðèâ ó ðіâíі ðîçâèòêó åêîíîìіêè òà ìàòåðіàëüíîãî æèòòÿ ëþäåé â ðіçíèõ êðàїíàõ; ïîñèëèâ íàïðóæåíіñòü ó âіäíîñèíàõ ìіæ äåðæàâàìè, ñòâîðèâ ïåðåäóìîâè âèçðіâàííÿ ìіæäåðæàâíèõ êîíôëіêòіâ і âîєí.    

Ïðèãàäàéòå ç êóðñó â âñåñâ³òíüî¿ ñåñâ³òíüî¿ ³ñòîð³¿ 9-ãî êëàñó: Çàâäÿêè ÿêèì ÷èííèêàì ì â îñòàííіé òðåòèíі ÕІÕ ñò. âіäáóâàâñÿ âіäáó áóâàâñÿ ïðèñêîðåíèé åêîíîìі÷íèé åêîíîìі÷ і÷íèé ðîçâèòîê ÑØÀ? Ó çâ’ÿçêó іç ÷èì Âåëèêà Âåë åëèêà Áðèòàíіÿ âòðàòèëà íàïðèêіíöі íàïðèêіí іíöі ÕІÕ ñò. ïåðøіñòü ïðîìèñëîâó ïåðøі øіñòü ó ñâіòі? ßêîþ áóëà âí âíóòðіøíÿ íóòðіøíÿ і çîâíіøíÿ ïîëіòèêà Íі Íіìå÷÷èíè іìå÷÷èíè â ÷àñè Áіñìàðêà? Îòòî ôîí Áіñ іñìàðêà? ßêèìè áó áóëè óëè íàñëіäêè ðåôîðì 1860–1870-õ õ ðîêіâ ó Ðîñії òà ðåÌåéäçі ôîðìè Ì åéäçі â ßïîíії?

1. Ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íèé ðîçâèòîê ÑØÀ. Íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ Ñïîëó÷åíі Øòàòè îñòàòî÷íî ïåðåõîïèëè ó Âåëèêîї Áðèòàíії åñòàôåòó ñâіòîâîãî ëіäåðñòâà. Ó 1913 ð. çàãàëüíèé îáñÿã ïðîìèñëîâîãî âèðîáíèöòâà ÑØÀ ïåðåâèùóâàâ îáñÿãè âèðîáíèöòâà Ôðàíöії, Íіìå÷÷èíè é Áðèòàíії ðàçîì óçÿòèõ. Â÷àñíî ïåðåîðієíòóâàâøèñü ç âèðîáíèöòâà áàâîâíÿíèõ òêàíèí íà ñòàëåâі ëîêîìîòèâè, àìåðèêàíöі âèðîáëÿëè êîíêóðåíòîñïðîìîæíі òîâàðè çà çíà÷íî ìåíøèõ âëàñíèõ çàòðàò. Ó öüîìó áóëà åêîíîìі÷íà ïåðåâàãà Ñïîëó÷åíèõ Øòàòіâ Àìåðèêè, ÿêà ïðîÿâèëàñÿ â çáіëüøåííі àìåðèêàíñüêèõ êàïіòàëîâêëàäåíü çà êîðäîíîì, çðîñòàííі ïðèáóòêіâ àìåðèêàíñüêèõ ôіðì, åêîíîìі÷íîìó çðîñòàííі, ñêîðî÷åííі ñîöіàëüíîї íàïðóãè і òðóäîâèõ êîíôëіêòіâ. Çàâäÿêè øèðîêîìó âèêîðèñòàííþ êàïіòàëó ç Єâðîïè, çàñòîñóâàííþ íàóêîâèõ âіäêðèòòіâ і çàïðîâàäæåííþ ñó÷àñíèõ äëÿ ïî÷àòêó ÕÕ ñò. âèíàõîäіâ ÑØÀ âèéøëè íà ïåðøå ìіñöå â ñâіòі çà îáñÿãîì âèðîáíèöòâà ïðîìèñëîâîї ïðîäóêöії. Îäíієþ ç ïðè÷èí ñòðіìêîãî åêîíîìі÷íîãî çëåòó ÑØÀ áóëà їõ òåðèòîðіàëüíà âіääàëåíіñòü âіä Єâðîïè ç її áåçêіíå÷íèìè âіéíàìè і ðóéíóâàííÿìè, 1

Ìîäåðíіçàöіÿ – çìіíà, óäîñêîíàëåííÿ, ùî âіäïîâіäàє ñó÷àñíèì âèìîãàì.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Ùîð³÷íèé ïðèð³ñò ïðîìèñëîâî¿ ïðîäóêö³¿ íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. (%)

à òîìó ïðàêòè÷íî íå âèòðà÷àëèñÿ ðåñóðñè íà îçáðîєííÿ. Ðåãóëÿðíîї ñóõîïóòíîї àðìії ÑØÀ íå ìàëè âçàãàëі. Ñïðèÿòëèâèìè äëÿ ðîçâèòêó ÷èííèêàìè áóëè ì’ÿêі êëіìàòè÷íі óìîâè, à òàêîæ íàïëèâ åìіãðàíòіâ (ç 1870 ïî 1914 ð. äî ÑØÀ їõ ïðèáóëî áëèçüêî 30 ìëí) ç іíøèõ, íàñàìïåðåä єâðîïåéñüêèõ, êðàїí, ó òîìó ÷èñëі é ç Óêðàїíè. Óêðàїíñüêі åìіãðàíòè ïî÷àëè ìàñîâî ñåëèòèñÿ â ÑØÀ ç äðóãîї òðåòèíè XIX ñò. Ïåðåâàæíî öå áóëè âèõіäöі іç çàêàðïàòñüêîї òà ãàëèöüêîї Ëåìêіâùèíè, ÿêі çàéìàëèñÿ ñіëüñüêèì ãîñïîäàðñòâîì. Íàïðèêіíöі XIX ñò. äî ÑØÀ ïðèáóâàëî áàãàòî óêðàїíöіâ іç Ñõіäíîї Ãàëè÷èíè, Ïіâíі÷íîї Áóêîâèíè і Çàêàðïàòòÿ. Îäíèìè ç ïåðøèõ óêðàїíñüêèõ ïåðåñåëåíöіâ ç Óêðàїíè, ÿêі â ÑØÀ îäåðæàëè çåìëþ і ïî÷àëè çàéìàòèñÿ ñіëüñüêèì ãîñïîäàðñòâîì, áóëè ïðîòåñòàíòè іç ñõіäíèõ ðàéîíіâ Óêðàїíè, ÿêі âòåêëè âіä ðåëіãіéíèõ ïåðåñëіäóâàíü. Âîíè ïîñåëèëèñÿ â øòàòі Âіðäæèíіÿ, ïіçíіøå – â Ïіâíі÷íіé Äàêîòі, çàñíóâàâøè òàì ñåëî Óêðàїíà. Âèñîêі òåìïè ðîçâèòêó íàñàìïåðåä áóëè õàðàêòåðíі äëÿ íîâèõ ãàëóçåé: åëåêòðîòåõíіêè, àâіàöіéíîї ïðîìèñëîâîñòі, àâòîìîáіëåáóäóâàííÿ, çàëіçíè÷íîãî òðàíñïîðòó. Íà ïî÷àòêó XX ñò. çàëіçíèöі ñïîëó÷èëè ìіæ ñîáîþ âñі øòàòè. Áóëî çáóäîâàíî ÷îòèðè òðàíñêîíòèíåíòàëüíі ìàãіñòðàëі, ÿêі çàëó÷èëè äî åêîíîìі÷íîãî îáіãó ïðîäóêöіþ Çàõîäó. Íà ÷àñòêó ÑØÀ ïðèïàäàëà ìàéæå ïîëîâèíà ñâіòîâîї äîâæèíè çàëіçíèöü. Çàðóáіæíі êàïіòàëîâêëàäåííÿ â àìåðèêàíñüêі çàëіçíèöі ñÿãëè ìàéæå òðåòèíè їõíüîї âàðòîñòі. Ìàãіñòðàëі, ùî ïîòіñíèëè âñі іíøі âèäè òðàíñïîðòó, ïåðåòâîðèëèñü ó âàæëèâèé ÷èííèê çðîñòàííÿ åêîíîìіêè: ñïðèÿëè çíèæåííþ âèðîáíè÷èõ âèòðàò, çðîñòàííþ ïðîäóêòèâíîñòі ïðàöі, ðîçâèòêó ìіñò, çìіöíåííþ ïîçèöіé àìåðèêàíñüêîãî ñіëüñüêîãî ãîñïîäàðñòâà íà ñâіòîâîìó ðèíêó. Çàâäÿêè çäåøåâëåííþ àìåðèêàíñüêèõ òîâàðіâ çðîñòàëà їõ êîíêóðåíòîñïðîìîæíіñòü. Óæå â 1913 ð. ÑØÀ äàâàëè ìàéæå òðåòèíó åêñïîðòó ïðîìèñëîâèõ òîâàðіâ. ×àñòêà ÑØÀ ó ñâ³òîâîìó ïðîìèñëîâîìó âèðîáíèöòâ³ (%) 1880 ð. 1900 ð. 1913 ð.

Òåìà 1

Ó ðåçóëüòàòі ïðèñêîðåíîї іíäóñòðіàëіçàöії â ÑØÀ âіäáóâàâñÿ ïðîöåñ êîíöåíòðàöії êàïіòàëó òà âèðîáíèöòâà, ùî ïðèâîäèëî äî ïîÿâè ïîòóæíèõ ìîíîïîëіñòè÷íèõ îá’єäíàíü ó ïðîìèñëîâîñòі òà áàíêіâñüêіé ñïðàâі. Íàéáіëüø ïîøèðåíîþ ôîðìîþ ìîíîïîëіé ó ÑØÀ áóëè òðåñòè, íà ÷àñòêó ÿêèõ ïðèïàäàëî 3/4 âñієї ïðîìèñëîâîї ïðîäóêöії êðàїíè. Íà ïî÷àòêó XX ñò. ó êðàїíі іñíóâàëî 800 òðåñòіâ, ÿêі îá’єäíóâàëè áіëüøå 5 òèñ. ïіäïðèєìñòâ. Çàñíîâíèê ïåðøîãî òðåñòó Äæ. Ðîêôåëëåð âñòàíîâèâ êîíòðîëü íàä íàôòîïåðåãіííèìè ïіäïðèєìñòâàìè, òîðãіâëåþ, ïіçíіøå – íàä âèäîáóòêîì íàôòè. Éîãî òðåñò «Ñòàíäàðò îéë» ñòàâ îäíèì ç íàéáіëüøèõ ó ñâіòі. Ùå îäíà âåëèêà ìîíîïîëіÿ – «Ñòàëüíèé òðåñò» Äæ. Ìîðãàíà – îá’єäíàëà ðóäíèêè, øàõòè, ìåòàëóðãіéíі çàâîäè, çàëіçíèöі. Ç ìåòîþ çàîùàäæåííÿ êîøòіâ íà çàðîáіòíіé ïëàòі â Àìåðèöі øèðîêî çàñòîñîâóâàëàñÿ äèòÿ÷à ïðàöÿ, àäæå äіòÿì ïëàòèëè íàáàãàòî ìåíøå.

СВІДЧЕННЯ 1  Àìåðèêàíñüêі äіòèðîáіòíèêè

Åêîíîìі÷íå çðîñòàííÿ êðàїíè ïîçèòèâíî ïîçíà÷àëîñÿ íà ïîâñÿêäåííîìó æèòòі àìåðèêàíöіâ. Íà ïîëèöÿõ êðàìíèöü ó âåëèêіé êіëüêîñòі ç’ÿâèëèñÿ ïîáóòîâі íîâèíêè: åëåêòðè÷íі ïëèòè і âåíòèëÿòîðè, øâåéíі òà ïðàëüíі ìàøèíè, ïèëîñîñè. Ãåíðі Ôîðä ðîçøèðèâ âèïóñê àâòîìîáіëіâ ç áåíçèíîâèì äâèãóíîì. Ó 1903 ð. іç çàñíóâàííÿì êîìïàíії Ford Motor íàñòàëà åðà àâòîìîáіëіâ. Ó øèðîêîìó âèêîðèñòàííі àìåðèêàíöіâ áóëè òåëåôîíè òà ðàäіîïðèéìà÷і. Êàòàëîãè òîâàðіâ øèðîêîãî âæèòêó çà ïîïóëÿðíіñòþ ïîñòóïàëèñÿ ëèøå Áіáëії. Íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ â ÑØÀ âіäáóëîñÿ áóðõëèâå çðîñòàííÿ ìіñò, ó ÿêèõ ç’ÿâèëèñÿ ïåðøі íàäâèñîòíі áóäèíêè (õìàðî÷îñè); ìіñòà áóëè åëåêòðèôіêîâàíі é îñâіòëþâàëèñÿ âíî÷і. Ó êіíîòåàòðàõ ñòàëè äåìîíñòðóâàòè ìóëüòôіëüìè. Íåäàðåìíî ñàìå ïåðøі äåñÿòü ðîêіâ ÕÕ ñò. ââàæàþòüñÿ ïåðøèì äåñÿòèðі÷÷ÿì ìàòåðіàëіçìó é ñïîæèâàííÿ. Íîâі àìåðèêàíñüêі òîâàðè øâèäêî ïðîíèêàëè â Єâðîïó é ìàëè òàì øèðîêèé ïîïèò. Çíà÷íî ïîëіïøèëàñÿ ÿêіñòü îñâіòè. Òàê, áóëî âіäêðèòî ïåðøó øêîëó äëÿ äіâ÷àòîê-àôðîàìåðèêàíîê; óòâåðäèëîñÿ òåñòóâàííÿ. Íà ðèíêó ïðàöі ç’ÿâèëèñÿ ñîòíі âàêàíñіé äëÿ äðóêàðîê. Äîñÿãíåííÿ â ãàëóçі òåõíîëîãіé âïëèíóëè òàêîæ íà ìîäó: ó âæèòîê âõîäèëè ãîëîâíі óáîðè ç ïèëîçàõèñíèìè îêóëÿðàìè äëÿ êåðóâàííÿ àâòîìîáіëåì, æіíêè øèëè êîðîòøі ñïіäíèöі, ùîá çðó÷íî áóëî ñіäàòè â àâòî, à â 1920-õ ðîêàõ – ó òðîëåéáóñè.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

 2. Áðèòàíñüêà åêîíîì³êà íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. Íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ Âåëèêà Áðèòàíіÿ ðàçîì іç ÑØÀ áóëà íàéìîãóòíіøîþ äåðæàâîþ ó ñâіòі. Íà 1900 ð. âîíà, ÿê і ðàíіøå, ùå êîðèñòóâàëàñÿ ïëîäàìè ñâîєї ðàííüîї іíäóñòðіàëіçàöії, àäæå íà òîé ÷àñ, êðіì Àíãëії, ëèøå ÑØÀ, Áåëüãіÿ і Íіìå÷÷èíà áóëè ïîâíіñòþ іíäóñòðіàëіçîâàíèìè. Âåëèêà Áðèòàíіÿ ïîñіäàëà ÷іëüíå ìіñöå çà îáñÿãàìè òîðãіâëі òà âèâîçó êàïіòàëó çà êîðäîí. Їé íàëåæàëî áëèçüêî 40 % óñüîãî òîðãîâåëüíîãî ôëîòó, à çàðóáіæíі êàïіòàëîâêëàäåííÿ ïåðåâèùóâàëè çàðóáіæíі êàïіòàëîâêëàäåííÿ Ôðàíöії і Íіìå÷÷èíè ðàçîì óçÿòèõ. Âåëè÷åçíі äîõîäè âіä åêñïëóàòàöії êîëîíіé і âîëîäіííÿ ïîòóæíèì òîðãîâåëüíèì ôëîòîì äîçâîëÿëè Âåëèêіé Áðèòàíії âèâîçèòè «âіëüíі» ãðîøі çà êîðäîí.

СВІДЧЕННЯ 2 Àíãë³éñüêèé ëîðä Ñîëñáåð³: «Òàì, äå ç’ÿâëÿºòüñÿ âëàäà àíãë³éö³â ³ àíãë³éñüêèé âïëèâ, â³äíîâëþºòüñÿ ìèð ³ ïîðÿäîê, çðîñòàþòü ïðîöâ³òàííÿ ³ áàãàòñòâî, ³ òîìó ïåðñïåêòèâó âñòàíîâëåííÿ

áðèòàíñüêîãî ïðàâë³ííÿ â³òàþòü ëþäè êîæíî¿ ðàñè ³ êîæíî¿ â³ðè». (Uzoigwe G.N. Britain and the Conquest of Africa 1862–1902. Ann Arbor: University of Michigan press, 1974. Ð. 56)

Àíãëіéñüêèé ôóíò ñòåðëіíãіâ çàëèøàâñÿ îñíîâíîþ ñâіòîâîþ âàëþòîþ; éîãî ïðèéìàëè äî ñïëàòè âñþäè. Ëîíäîí áóâ ãîëîâíèì òîðãîâåëüíèì é ôіíàíñîâèì öåíòðîì ñâіòó. Ïðîòå íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. ñòàëî î÷åâèäíèì ñïîâіëüíåííÿ òåìïіâ åêîíîìі÷íîãî ðîçâèòêó Áðèòàíії. ×àñ її äîìіíóâàííÿ ó ñâіòі çàâåðøóâàâñÿ. Äîïîêè Àíãëіÿ çàëèøàëàñÿ ïðîâіäíîþ іíäóñòðіàëüíîþ äåðæàâîþ, âîíà ìîãëà ïðîäàâàòè âèðîáëåíі íåþ òîâàðè ïî âñіé Єâðîïі. Òà çãîäîì ïðîìèñëîâà ðåâîëþöіÿ âіäáóëàñÿ і â іíøèõ êðàїíàõ, êîòðі òåïåð äîñÿãëè âèñîêîãî ðіâíÿ ðîçâèòêó åêîíîìіêè. Âіäòàê, íåîáõіäíî áóëî çíàõîäèòè íîâі ðèíêè ñèðîâèíè äëÿ çàâîäіâ і ôàáðèê, ðèíêè äëÿ çáóòó ïðîìèñëîâèõ òîâàðіâ òà îòðèìàííÿ äåøåâîї ðîáî÷îї ñèëè. Åêîíîìі÷íî ïîòóæíі ÑØÀ і îñîáëèâî Íіìå÷÷èíà íå ëèøå ñàìі ïåðåñòàëè çàëåæàòè âіä áðèòàíñüêèõ òîâàðіâ, àëå é ïî÷àëè êîíêóðóâàòè ç íåþ íà іíîçåìíèõ ðèíêàõ і íàâіòü ó êîëîíіÿõ Áðèòàíñüêîї іìïåðії.

СВІДЧЕННЯ 3 Äæîí Ãîáñîí, àíãë³éñüêèé åêîíîì³ñò, ïðî òå, ÿê áðèòàíñüê³ êîëîí³àë³ñòè ïîÿñíþâàëè íåîáõ³äí³ñòü íîâèõ êîëîí³é (1902 ð.): «Ìè ïîâèíí³ ìàòè ðèíêè äëÿ çðîñòàííÿ íàøîãî âèðîáíèöòâà, ìàòè êóäè âèâîçèòè íàø êàï³òàë òà äå ìîæíà çàñòîñóâàòè åíåðã³þ ³ çàïîâçÿòëèâ³ñòü íàøîãî íàäëèøêîâîãî íàñåëåííÿ. Òàêå ðîçøèðåííÿ – æèòòºâà ïîòðåáà âåëèêèõ êðà¿í ç³ çðîñòàþ÷èì âèðîáíèöòâîì. Êîëè âåëèêà ÷àñòêà íàøîãî ì³ñüêîãî íàñåëåííÿ çàéíÿòà âèðîáíèöòâîì ³ òîðã³âëåþ, òî âîíî çàëåæèòü â³ä ïîñòàâîê ñèðîâèíè ³ ïðîäîâîëüñòâà ç ³íîçåìíèõ êðà¿í. Ùîá êóïóâàòè ³ îïëà÷óâàòè ö³ òîâàðè, ìè ïîâèíí³ ïðîäàòè çà êîðäîíîì ñâî¿ òîâàðè. Ïðîòÿãîì ïåðøî¿ òðåòèíè XIX ñò. ìè ìîãëè ëåãêî öå ðîáèòè, ðîç-

øèðÿþ÷è ñâîþ òîðã³âëþ ç êîíòèíåíòàëüíèìè íàö³ÿìè ³ íàøèìè êîëîí³ÿìè, îñê³ëüêè âîíè áóëè äàëåêî ïîçàäó íàñ çà ÿê³ñòþ ³ ê³ëüê³ñòþ òîâàð³â. …Ï³ñëÿ 1870 ð. íàø³é ïðîìèñëîâîñò³ é òîðã³âë³ ñòàëè äóæå ïåðåøêîäæàòè ³íø³ êðà¿íè, îñîáëèâî Í³ìå÷÷èíà, Ñïîëó÷åí³ Øòàòè ³ Áåëüã³ÿ, ÿê³ äóæå øâèäêî ðîçâèâàëèñÿ… Âòîðãíåííÿ öèõ êðà¿í íà íàø³ ñòàð³ ðèíêè, íàâ³òü íà íàø³ âíóòð³øí³ ðèíêè, âèìàãàëî â³ä íàñ íåãàéíî çíàéòè íîâ³ ðèíêè. Âîíè áóëè â äîòåïåð íåâ³äîìèõ êðà¿íàõ, â îñíîâíîìó â òðîï³êàõ, äå áóâ âåëèêèé ïîïèò íà òîâàðè, ÿê³ íàø³ âèðîáíèêè ³ òîðãîâö³ ìîãëè çàïðîïîíóâàòè». (John À. Hobson. Imperialism. London: Allen and Unwin, 1948, pp. 77–78)

Ïðîìèñëîâіñòü Áðèòàíії ïðîäîâæóâàëà çðîñòàòè, àëå îñêіëüêè àíãëіéñüêі çàâîäè áóëè îáëàäíàíі çàñòàðіëèì òåõíі÷íèì óñòàòêóâàííÿì, çà íàéâàæëèâіøèìè ïîêàçíèêàìè ïðîìèñëîâîãî ðîçâèòêó Àíãëіÿ ïî÷àëà âіäñòàâàòè íå ëèøå âіä ÑØÀ, à é âіä ñâîãî єâðîïåéñüêîãî êîíêóðåíòà – Íіìå÷÷èíè.

Òåìà 1

×àñòêà Âåëèêî¿ Áðèòàí³¿ ó ñâ³òîâîìó ïðîìèñëîâîìó âèðîáíèöòâ³ (%) 1880 ð. 1900 ð. 1913 ð.

Çà îáñÿãàìè âèïëàâêè ñòàëі Àíãëіþ îáіãíàëè Íіìå÷÷èíà òà ÑØÀ, çà âèðîáíèöòâîì ÷àâóíó, âèäîáóòêîì êàì’ÿíîãî âóãіëëÿ – ÑØÀ. Çàâäÿêè äîñêîíàëіøîìó òåõíі÷íîìó óñòàòêóâàííþ é ïіäâèùåííþ ïðîäóêòèâíîñòі ïðàöі àìåðèêàíñüêі é íіìåöüêі òîâàðè ñòàëè êîøòóâàòè äåøåâøå, íіæ àíãëіéñüêі, à âіäòàê ïîïèò íà íèõ íåóõèëüíî çðîñòàâ. Ó ñіëüñüêîìó ãîñïîäàðñòâі Âåëèêîї Áðèòàíії ïåðåâàæàëî äðіáíå ñåëÿíñüêå ãîñïîäàðñòâî, ðàçîì ç òèì çáåðіãàëàñÿ (îñîáëèâî â Іðëàíäії) âåëèêà çåìåëüíà âëàñíіñòü. Áðèòàíіÿ âæå íå ìîãëà çàäîâîëüíÿòè õàð÷îâі ïîòðåáè ñâîãî íàñåëåííÿ, òîìó çíà÷íó ÷àñòèíó ïðîäóêòіâ і ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêîї ñèðîâèíè êóïóâàëà â іíøèõ êðàїíàõ.  3. Ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íèé ðîçâèòîê Í³ìå÷÷èíè ³ Ôðàíö³¿. Õàðàêòåðíîþ ðèñîþ ðîçâèòêó íіìåöüêîї åêîíîìіêè íà ïî÷àòêó XX ñò. áóëî ïîñèëåííÿ êîíöåíòðàöії âèðîáíèöòâà é êàïіòàëó, çìіöíåííÿ ïîçèöіé íàéáіëüøèõ ìîíîïîëіé. Êіëüêіñòü ïіäïðèєìñòâ іç ÷èñëîì ïîíàä òèñÿ÷ó ðîáіòíèêіâ çà ïåðøå äåñÿòèëіòòÿ XX ñò. çáіëüøèëàñÿ óäâі÷і. Åêîíîìі÷íèé ðîçâèòîê Íіìå÷÷èíè âіäçíà÷àâñÿ âïðîâàäæåííÿì ó âèðîáíèöòâî íàéñó÷àñíіøîї òåõíіêè. Öå äàëî Íіìå÷÷èíі ìîæëèâіñòü øâèäøå çàâåðøèòè ïðîìèñëîâèé ïåðåâîðîò і ñòàòè ìîãóòíüîþ іíäóñòðіàëüíîþ äåðæàâîþ. Áіëüøіñòü íіìöіâ áóëè çàéíÿòі â ïðîìèñëîâîìó âèðîáíèöòâі, à íå â ñіëüñüêîìó ãîñïîäàðñòâі. ×èñåëüíіñòü íàéìàíèõ ðîáіòíèêіâ çðîñëà ç 1882 äî 1907 ð. ç 5,9 äî 10,9 ìëí. Íà âіäìіíó âіä Ôðàíöії ç її âåëè÷åçíîþ êіëüêіñòþ äðіáíèõ ïіäïðèєìñòâ, ìàéæå ïîëîâèíà íіìåöüêèõ ïіäïðèєìñòâ ìàëè áіëüøå òèñÿ÷і ðîáіòíèêіâ. ×àñòêà Í³ìå÷÷èíè ó ñâ³òîâîìó ïðîìèñëîâîìó âèðîáíèöòâ³ (%) 1880 ð. 1900 ð. 1913 ð.

Íіìå÷÷èíà îáіãíàëà іíøі êðàїíè Єâðîïè çà òåìïàìè åêîíîìі÷íîãî ðîçâèòêó і íà ïî÷àòîê XX ñò. ïîñіëà äðóãå ìіñöå â ñâіòі ïіñëÿ ÑØÀ çà îáñÿãîì âèðîáëåíîї ïðîäóêöії. Ó ïåðøі äåñÿòèðі÷÷ÿ XX ñò. ïðîìèñëîâіñòü і ñіëüñüêå ãîñïîäàðñòâî Íіìå÷÷èíè ðîçâèâàëèñÿ ïðèñêîðåíèìè òåìïàìè. Â ïðîìèñëîâîñòі âèðіøàëüíó ðîëü âіäіãðàâàëè ìåòàëóðãіéíі êîíöåðíè «ãàðìàòíèõ êîðîëіâ» Êðóïïà é Òіññåíà, õіìі÷íèé êîíöåðí І.Ã. Ôàðáåíіíäóñòðі, åëåêòðîòåõíі÷íèé êîíöåðí «Çàãàëüíà åëåêòðè÷íà êîìïàíіÿ» (ÀÅÃ),

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Ðåéíñüêî-Âåñòôàëüñüêèé âóãіëüíèé ñèíäèêàò òà іí. Íіìå÷÷èíà âèïåðåäæàëà Áðèòàíіþ çà îñíîâíèìè åêîíîìі÷íèìè ïîêàçíèêàìè, îñîáëèâî â ïåðåäîâèõ íà òîé ÷àñ õіìі÷íіé òà åëåêòðîòåõíі÷íіé ãàëóçÿõ. Ó ñіëüñüêîìó ãîñïîäàðñòâі âåëèêå çíà÷åííÿ çáåðіãàëè þíêåðè, êîæåí ç ÿêèõ âîëîäіâ ìàєòêàìè ïîíàä 100 ãåêòàðіâ çåìëі. Â їõíіõ ðóêàõ áóëà çîñåðåäæåíà ìàéæå òðåòèíà îáðîáëþâàíèõ çåìåëüíèõ ïëîù. Âèêîðèñòàííÿ õіìі÷íèõ äîáðèâ і àãðîòåõíіêè äîçâîëÿëî íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ âäâі÷і çáіëüøèòè âðîæàéíіñòü çåðíîâèõ êóëüòóð і êàðòîïëі. Øâèäêî çðîñòàâ òàêîæ íіìåöüêèé åêñïîðò. Çà ïåðøå äåñÿòèðі÷÷ÿ ÕÕ ñò. íіìåöüêі іíâåñòèöії çà êîðäîíîì çðîñëè â 3,5 ðàçà. Ñâіòîâîãî çíà÷åííÿ íàáóâàëè âåëèêі íіìåöüêі áàíêè. Äåâ’ÿòü ãîëîâíèõ áàíêіâ çîñåðåäèëè ó ñâîїõ ðóêàõ 83 % áàíêіâñüêîãî êàïіòàëó. Ç 1902 ïî 1913 ð. âèâіç íіìåöüêîãî êàïіòàëó çáіëüøèâñÿ áіëüø íіæ ó òðè ðàçè. Ùîïðàâäà, íіìåöüêі êàïіòàëîâêëàäåííÿ çà êîðäîíîì ó ÷îòèðè ðàçè ïîñòóïàëèñÿ àíãëіéñüêèì. Ùîäî Ôðàíöії, òî çà òåìïàìè åêîíîìі÷íîãî ðîçâèòêó âîíà âіäñòàâàëà âіä ñâîãî ãîëîâíîãî îïîíåíòà íà êîíòèíåíòі – Íіìå÷÷èíè. ßê çàçíà÷àëîñÿ â § 1–2, ó êðàїíі çáåðіãàëàñÿ âåëèêà êіëüêіñòü äðіáíèõ, ç ÷èñëîì ïðàöіâíèêіâ äî 10 îñіá, ïіäïðèєìñòâ. Çà ðіâíåì òåõíі÷íîãî îñíàùåííÿ ñіëüñüêîãî ãîñïîäàðñòâà Ôðàíöіÿ âçàãàëі ïåðåáóâàëà íà äåñÿòîìó ìіñöі. Âòðàòà â ðåçóëüòàòі ôðàíêî-ïðóññüêîї âіéíè 1870–1871 ðð. äâîõ іíäóñòðіàëüíèõ ïðîâіíöіé – Åëüçàñó і Ëîòàðèíãії – òàêîæ ãàëüìóâàëà çàâåðøåííÿ ïðîöåñó іíäóñòðіàëіçàöії. Íà âіäìіíó âіä Âåëèêîї Áðèòàíії òà Íіìå÷÷èíè, Ôðàíöіÿ áóëà àãðàðíîіíäóñòðіàëüíîþ êðàїíîþ: 43 % її æèòåëіâ áóëè çàéíÿòі â ñіëüñüêîìó ãîñïîäàðñòâі. ×èñåëüíіñòü íàñåëåííÿ çðîñòàëà ïîâіëüíî: ç 1871 ïî 1913 ð. âîíà çáіëüøèëàñÿ íà 3,6 ìëí, òîäі ÿê íàñåëåííÿ Íіìå÷÷èíè çà öåé ñàìèé ïåðіîä çðîñëî íà 26 ìëí. Öå áóëî íåáåçïå÷íî äëÿ Ôðàíöії ç îãëÿäó íà íåîáõіäíіñòü êîìïëåêòóâàííÿ áîєçäàòíîї àðìії. ×àñòêà Ôðàíö³¿ ó ñâ³òîâîìó ïðîìèñëîâîìó âèðîáíèöòâ³ (%) 1880 ð. 1900 ð. 1913 ð.

Òåìïè ïðîìèñëîâîãî ðîçâèòêó Ôðàíöії íà ïî÷àòêó XX ñò. áóëè ïîðіâíÿíî íåâèñîêèìè (2,5 % íà ðіê), àëå ó Âåëèêіé Áðèòàíії âîíè áóëè ùå íèæ÷èìè. Çà òåìïàìè çðîñòàííÿ åêîíîìіêè Ôðàíöіÿ ïîñòóïàëàñÿ Íіìå÷÷èíі і ÑØÀ, à çà îáñÿãàìè ïðîìèñëîâîãî âèðîáíèöòâà òàêîæ і Âåëèêіé Áðèòàíії. Êðàїíà òàêîæ ñåðéîçíî âіäñòàâàëà â ãàëóçі âåðñòàòîáóäóâàííÿ: ìàéæå 80 % íåîáõіäíèõ äëÿ Ôðàíöії âåðñòàòіâ ââîçèëîñÿ ç-çà êîðäîíó. Íà òëі çàãàëüíîãî âіäñòàâàííÿ ó Ôðàíöії øâèäêèìè òåìïàìè ðîçâèâàëîñÿ àâіàáóäóâàííÿ і âèðîáíèöòâî àâòîìîáіëіâ (äðóãå ìіñöå ó ñâіòі ïіñëÿ ÑØÀ), õіìі÷íà é åëåêòðîòåõíі÷íà ïðîìèñëîâіñòü. Îðãàíіçàöіÿ ôðàíöóçüêîї áàíêіâñüêîї ñïðàâè íå ïîñòóïàëàñÿ æîäíіé єâðîïåéñüêіé êðàїíі, äåðæàâà çäîáóëà ñëàâó ñâіòîâîãî êðåäèòîðà.

Òåìà 1 ²íâåñòèö³¿ çà êîðäîíîì (ó ìëí ôðàíöóçüêèõ ôðàíê³â) Âåëèêà Ðîêè Ôðàíö³ÿ Í³ìå÷÷èíà ÑØÀ Âñüîãî Áðèòàí³ÿ Íåìàº 1893 42 20 – 62 äàíèõ 1902 62 27–37 12,5 2,6 104–114 1914 75–100 60 44,0 9,9 (1912) 189–214

Ìіñöåâі ïіäïðèєìöі é áàíêіðè ââàæàëè äëÿ ñåáå áіëüø âèãіäíèì âêëàäàòè êàïіòàëè íå ó ôðàíöóçüêó ïðîìèñëîâіñòü òà ñіëüñüêå ãîñïîäàðñòâî, à â іíîçåìíі ïîçèêè, ÿêі äàâàëè âåëè÷åçíèé ïðèáóòîê. Ï’ÿòü ãîëîâíèõ áàíêіâ íà ÷îëі ç «Ôðàíöóçüêèì áàíêîì» çîñåðåäèëè ó ñâîїõ ðóêàõ ïîíàä 2/3 çàãàëüíîї ñóìè áàíêіâñüêèõ âêëàäіâ, à 200 ãîëîâíèõ àêöіîíåðіâ «Ôðàíöóçüêîãî áàíêó» («äâіñòі ñіìåéñòâ») êîíòðîëþâàëè ìàéæå âñþ ôðàíöóçüêó åêîíîìіêó. «Íàäëèøêîâі» êàïіòàëè â ïîøóêàõ áіëüøèõ ïðèáóòêіâ âèâîçèëèñÿ çà êîðäîí, â îñíîâíîìó äî êðàїí Ñõіäíîї і Öåíòðàëüíîї Єâðîïè. Äî 1914 ð. Ôðàíöіÿ ïîòðîїëà â ïîðіâíÿííі ç êіíöåì XIX ñò. âèâіç êàïіòàëó, ÿêèé ìàéæå â÷åòâåðî ïåðåâèùèâ êàïіòàëîâêëàäåííÿ ó ôðàíöóçüêó ïðîìèñëîâіñòü. Çà âèâîçîì êàïіòàëó Ôðàíöіÿ ïîñіëà äðóãå ìіñöå ó ñâіòі, ïîñòóïàþ÷èñü ëèøå Áðèòàíії. Ó ñіëüñüêîìó ãîñïîäàðñòâі êðàїíè ïåðåâàæàëè äðіáíі ñåëÿíñüêі äіëÿíêè. Óðîæàéíіñòü ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêèõ êóëüòóð áóëà çíà÷íî íèæ÷îþ, íіæ â Íіìå÷÷èíі àáî Àíãëії. Çà çàãàëüíîãî çàñòîþ ïðîìèñëîâîñòі, òîðãіâëі, ìîðñüêîãî òðàíñïîðòó êðàїíà çàëèøèëàñÿ âåëè÷åçíîþ êîëîíіàëüíîþ іìïåðієþ, ùî ìàëà çíà÷íі åêîíîìі÷íі ìîæëèâîñòі.  4. Åêîíîì³÷íèé ðîçâèòîê Ðîñ³¿. Ðîçâèòîê åêîíîìіêè Ðîñії ìàâ íèçêó îñîáëèâîñòåé. Íà âіäìіíó âіä áіëüøîñòі єâðîïåéñüêèõ êðàїí, ðîñіéñüêà ïðîìèñëîâіñòü ïîâíіñòþ êîíòðîëþâàëàñÿ äåðæàâîþ. Іíäóñòðіÿ ðîçâèâàëàñÿ íåðіâíîìіðíî, áóäó÷è çàðó÷íèöåþ ïëàíіâ ðîñіéñüêîї âëàäè. Ïðàãíåííÿ ñàìîäåðæàâñòâà âèâåñòè êðàїíó íà ðіâåíü ðîçâèíóòèõ êðàїí Çàõіäíîї Єâðîïè âèìàãàëî âèðіøåííÿ äâîõ îñíîâíèõ çàâäàíü, ùî ïåðåøêîäæàëè ïðèðîäíîìó ðîçâèòêîâі ðèíêîâîãî ãîñïîäàðñòâà. Ïî-ïåðøå, íàëåæàëî çìіöíèòè âíóòðіøíіé ðèíîê òà ïіäâèùèòè êóïіâåëüíó ñïðîìîæíіñòü íàñåëåííÿ, ïî-äðóãå, ñòàáіëіçóâàòè ôіíàíñîâó і áàíêіâñüêó ñèñòåìè êðàїíè. Ç ìåòîþ âèðіøåííÿ öèõ çàâäàíü çà іíіöіàòèâè ìіíіñòðà ôіíàíñіâ Ðîñіéñüêîї іìïåðії Ñåðãіÿ Âіòòå1 áóëî ïðîâåäåíî íèçêó åêîíîìі÷íèõ ðåôîðì: çàïðîâàäæåíî æîðñòêó ïîäàòêîâó ïîëіòèêó, ó òîìó ÷èñëі âñòàíîâëåíî äåðæàâíó ìîíîïîëіþ íà âèíîêóðіííÿ; ðåàëіçîâàíî ïðîòåêöіîíіñòñüêó ïîëіòèêó (çàõèñò âіò÷èçíÿíîãî òîâàðîâèðîáíèêà); ïðîâåäåíî ôіíàíñîâó ðåôîðìó, ÿêà çìіöíèëà ñòàáіëüíіñòü òà ïëàòîñïðîìîæíіñòü ðîñіéñüêîãî ðóáëÿ, ùî ñòàâ îäíієþ çі ñòàáіëüíèõ âàëþò ó Єâðîïі; íàäàíî ñïðèÿòëèâі óìîâè äëÿ ïðîíèêíåííÿ іíîçåìíîãî êàïіòàëó â ïðîìèñëîâіñòü Ðîñії. Ðåàëіçàöіÿ åêîíîìі÷íîї ïðîãðàìè Ñ. Âіòòå ïðèâåëà äî çíà÷íîãî åêîíîìі÷íîãî ïіäíåñåííÿ. Îñíîâíèì ïðîòèðі÷÷ÿì ðîçâèòêó åêîíîìіêè êðàїíè áóâ ðîçðèâ ìіæ øâèäêèìè òåìïàìè ðîçâèòêó ïðîìèñëîâîñòі òà âêðàé âіäñòàëèìè çàñîáàìè âèðîáíèöòâà â ñіëüñüêîìó ãîñïîäàðñòâі. Ðîñіþ, ÿê і іíøі âåëèêі êðàїíè, íå îáіéøëà ñâіòîâà åêîíîìі÷íà êðèçà 1900–1903 ðð. Àëå ÷åðåç åêîíîìі÷íó âіäñòàëіñòü, íà âіäìіíó âіä êðàїí 1 Äî ïðèçíà÷åííÿ íà ïîñàäó ìіíіñòðà ôіíàíñіâ Ðîñії ïðàöþâàâ ó Êèєâі, äå çàéìàâñÿ îðãàíіçàöієþ çàëіçíè÷íèõ ïåðåâåçåíü.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Çàõіäíîї Єâðîïè, âîíà âèÿâèëàñÿ íàäòî ãëèáîêîþ òà çàòÿæíîþ. ßêùî іíøі єâðîïåéñüêі êðàїíè âæå íà ïî÷àòêó 1903 ð. ïî÷àëè âèõîäèòè ç êðèçè, òî â Ðîñії â öåé ÷àñ âîíà äîñÿãëà ñâîãî àïîãåþ. Ðîçïî÷àâøèñü ó ëåãêіé ïðîìèñëîâîñòі, ç íàéáіëüøîþ ñèëîþ êðèçà âäàðèëà ïî âàæêіé ïðîìèñëîâîñòі. Ðîáî÷èé äåíü íà âèðîáíèöòâі äëÿ ðîáіòíèêіâ îôіöіéíî ñòàíîâèâ 11,5 ãîä, àëå íà áіëüøîñòі äðіáíèõ і ñåðåäíіõ ïіäïðèєìñòâ âіí ñÿãàâ 13– 14 ãîä. Çàðîáіòíà ïëàòà â Ðîñії áóëà ìіçåðíîþ, і íàâіòü â Ïåòåðáóðçі – ñòîëèöі іìïåðії, äå âîíà áóëà íàéâèùîþ, íå çàáåçïå÷óâàëà ðîäèíі ðîáіòíèêà ïðîæèòêîâîãî ìіíіìóìó. Äî òîãî æ ÷àñòî ãðîøèìà ðîáіòíèê îòðèìóâàâ ëèøå äåñÿòó ÷àñòèíó çàðïëàòè, à ðåøòà âèäàâàëàñÿ «íàòóðîþ» – òîâàðàìè і ïðîäóêòàìè. ×àñòêà Ðîñ³¿ ó ñâ³òîâîìó ïðîìèñëîâîìó âèðîáíèöòâ³ (%) 1880 ð. 1900 ð. 1913 ð.

Íà ïî÷àòêó XX ñò. Ðîñіÿ çàëèøàëàñü àãðàðíîþ êðàїíîþ. Íà ÷àñòêó ñåëà ïðèïàäàëî 2/3 âàðòîñòі âàëîâîї ïðîäóêöії êðàїíè. Íà ñåëі çáåðіãàëèñÿ ïåðåæèòêè êðіïîñíèöüêîї ñèñòåìè ãîñïîäàðþâàííÿ: ïîìіùèöüêå çåìëåâîëîäіííÿ, ñåëÿíñüêå ìàëîçåìåëëÿ, ïðàâîâà áåçïðàâíіñòü ñåëÿíñòâà, îáùèíà ç її êðóãîâîþ ïîðóêîþ, âèêóïíі ïëàòåæі. Ïîñèëèâñÿ ïðîöåñ îáåççåìåëåííÿ; íèçüêà êóïіâåëüíà ñïðîìîæíіñòü ñåëÿíñòâà çâóæóâàëà âíóòðіøíіé êóïіâåëüíèé ðèíîê êðàїíè. Íåâèðіøåíіñòü àãðàðíîãî ïèòàííÿ ïîñèëþâàëà ñîöіàëüíó íàïðóãó â ñóñïіëüñòâі, ñòðèìóâàëà ðîçâèòîê ðèíêîâèõ âіäíîñèí íà ñåëі. Ïіä ÷àñ ðåâîëþöії 1905–1907 ðð. óðÿä íàìàãàâñÿ çáèòè õâèëþ ñåëÿíñüêèõ ïîâñòàíü øëÿõîì ïåðåáóäîâè çåìåëüíî-àãðàðíèõ âіäíîñèí. Ó 1906 ð. â іìïåðії ðîçïî÷àëàñü àãðàðíà ðåôîðìà, ÿêó ïîâ’ÿçóâàëè ç ïîñòàòòþ ãîëîâè Ðàäè ìіíіñòðіâ і ìіíіñòðà âíóòðіøíіõ ñïðàâ Ïåòðà Ñòîëèïіíà.  Ñòîëèïіí Ïåòðî (1862–1911), ìіíіñòð âíóòðіøíіõ ñïðàâ і ãîëîâà Ðàäè ìіíіñòðіâ Ðîñіéñüêîї іìïåðії (ç 1906). Ó 1903–1906 ðð. – ãóáåðíàòîð Ñàðàòîâà, äå êåðóâàâ ïðèäóøåííÿì ðåâîëþöіéíèõ ñåëÿíñüêèõ çàâîðóøåíü; іíіöіàòîð ñòâîðåííÿ âіéñüêîâî-ïîëüîâèõ ñóäіâ. Ïî÷àâ ïðîâåäåííÿ çåìåëüíîї ðåôîðìè; ïіä éîãî êåðіâíèöòâîì áóëè ðîçðîáëåíі çàêîíîïðîåêòè ç ðåôîðìè ìіñöåâîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ, çàïðîâàäæåííÿ çàãàëüíîї ïî÷àòêîâîї îñâіòè, ðåëіãіéíà ðåôîðìà. Ñìåðòåëüíî ïîðàíåíèé ó Êèєâі ñîöіàëіñòîì-ðåâîëþöіîíåðîì Äìèòðîì Áîãðîâèì. Áóâ ïîõîâàíèé 9 âåðåñíÿ 1911 ð. â Êèєâî-Ïå÷åðñüêіé ëàâðі. Ó 1913 ð. ó Êèєâі íà Äóìñüêіé ïëîùі (çàðàç ìàéäàí Íåçàëåæíîñòі) éîìó áóëî âñòàíîâëåíî ìîíóìåíò, ÿêèé ïðîñòîÿâ äî áåðåçíÿ 1917 ð.

Òåìà 1

Çìіñò ðåôîðìè ïîëÿãàâ ó òîìó, ùî êîæíèé ñåëÿíèí ìàâ ïðàâî âèìàãàòè âіä ãðîìàäè îá’єäíàííÿ êіëüêîõ ñâîїõ äіëÿíîê â îäíó – âіäðóá і, âèéøîâøè íà õóòіð, çàëèøèòè îáùèíó. Ïіçíіøå íàäіëè ñòàëè àâòîìàòè÷íî ïåðåõîäèòè ó ñïàäêîâå âîëîäіííÿ. Çíà÷åííÿ ðåôîðìè ïîëÿãàëî â òîìó, ùî âîíà ïîêëàëà ïî÷àòîê іíäóñòðіàëіçàöії ðîñіéñüêîãî ñåëà. Äëÿ Óêðàїíè âîíà òàêîæ ìàëà âåëèêå çíà÷åííÿ, õî÷ і ìåíøå, íіæ äëÿ Ðîñії, îñêіëüêè іñòîðè÷íî óêðàїíñüêèé ñåëÿíèí áóâ ïðèõèëüíèì ãîñïîäàðþâàòè íå â îáùèíі, à îäíîîñіáíî. Ñòîëèïіíñüêà àãðàðíà ðåôîðìà ïåðåäáà÷àëà: Ðóéíóâàííÿ ñåëÿíñüêîї îáùèíè, ùî іñòîòíî âïëèíóëî íà àêòèâіçàöіþ ñåëÿíñüêèõ âèñòóïіâ ó õîäі ðåâîëþöії, і çàêðіïëåííÿ çà êîæíèì ñіëüñüêèì ãîñïîäàðåì, ÿêèé âîëîäіâ íàäіëüíîþ çåìëåþ íà îñíîâі îáùèííîãî ïðàâà, ÷àñòèíè çåìëі, ùî éîìó íàëåæàëà, ó ïðèâàòíó âëàñíіñòü Íàäàííÿ êðåäèòíîї äîïîìîãè ñåëÿíàì ÷åðåç Ñåëÿíñüêèé áàíê Ïåðåñåëåííÿ ñåëÿí ó ìàëîçàñåëåíі ðàéîíè Ñèáіðó, Ïіâíі÷íîãî Êàâêàçó òà Ñåðåäíüîї Àçії

СВІДЧЕННЯ 4 Íàòàí Åéäåëüìàí, ðîñ³éñüêèé ³ñòîðèê, ïðî Ñòîëèï³íñüêó ðåôîðìó: «Òî áóëà ñåðéîçíà, îñòàííÿ àëüòåðíàòèâà ñòàðîãî ñâ³òó, ñïðîáà ïîçáóòèñÿ âèáóõó çíèçó øëÿõîì “ðåâîëþö³¿ çãîðè” ³ ñòâîðåííÿ íîâî¿ ìàñîâî¿ îïîðè ðåæèìó. …ßêáè Ñòîëèï³í ìàâ 20 ðîê³â, òî ö³ ïåðåì³íè, ìîæëèâî, âèÿâèëèñÿ á íàéñåðéîçí³øèì ÿâèùåì… Ñòîëèï³íñüêèé øëÿõ áóâ ñòðàøíèì, æîðñòîêèì,

àëå öå øëÿõ áóðæóàçíîãî ïðîãðåñó, ç³ çáåðåæåííÿì ïîì³ùèê³â ³ ñàìîäåðæàâñòâà, ç Äåðæàâíîþ äóìîþ. Ñåðéîçí³ñòü àëüòåðíàòèâè äîâîäèòüñÿ òàêîæ ò³ºþ æîðñòîêîþ áîðîòüáîþ, ÿêó ïîâåëè ïðîòè Ñòîëèï³íà ïîë³òè÷íî çîâñ³ì ïðîòèëåæí³ òàáîðè». (Íàòàí Ýéäåëüìàí. «Ðåâîëþöèÿ ñâåðõó» â Ðîññèè. Ì.: Êíèãà, 1989, ñ. 163)

Åêîíîìі÷íèé ðîçâèòîê óêðàїíñüêèõ çåìåëü ó ñêëàäі Ðîñіéñüêîї іìïåðії, ÿêі ñòàíîâèëè íàéáіëüø ðîçâèíåíèé ðåãіîí, âіäáóâàâñÿ íåðіâíîìіðíî. Ç îäíîãî áîêó, âåëèêèìè öåíòðàìè іìïåðії áóëè Äîíåöüêèé âóãіëüíî-ìåòàëóðãіéíèé, Íіêîïîëüñüêèé ìàðãàíöåâèé òà Êðèâîðіçüêèé çàëіçîðóäíèé ïðîìèñëîâі ðàéîíè, à ç іíøîãî – íà Ëіâîáåðåææі ùå çàëèøàëèñÿ ïåðåæèòêè êðіïîñíèöòâà ó ñіëüñüêîìó ãîñïîäàðñòâі. Óêðàїíà òàêîæ áóëà ïðèâàáëèâîþ äëÿ іíâåñòèöіé ðîñіéñüêèõ òà іíîçåìíèõ áàíêіâ; øâèäêèìè òåìïàìè ðîçâèâàâñÿ çàëіçíè÷íèé òðàíñïîðò.

СВІДЧЕННЯ 5 Ïåòðî Ìèãóë³í, ðîñ³éñüêèé åêîíîì³ñò, ó 1913 ð.: «Äîáðîáóò øèðîêèõ íàðîäíèõ ìàñ, ¿õ îñâ³÷åí³ñòü, íàðîäíå áàãàòñòâî, êóëüòóðíèé ðîçâèòîê íå ìîæóòü éòè ìàéæå â æîäíå ïîð³âíÿííÿ ç

òàêèìè æ íà çàõîä³ ªâðîïè ³ â Àìåðèö³». (Ìèãóëèí Ï.Ï. Ýêîíîìè÷åñêèé ðîñò Ðóññêîãî ãîñóäàðñòâà çà 300 ëåò (1613–1913). Ì., 1913, ñ. 222)

Ó 1913 ð. çà îáñÿãàìè ïðîìèñëîâîãî âèðîáíèöòâà Ðîñіÿ âіäñòàâàëà âіä Ôðàíöії ó 2,5 ðàçà, Áðèòàíії – â 4,6 ðàçà, Íіìå÷÷èíè – ó 6 ðàçіâ, ÑØÀ – â 14,3 ðàçà. Ñîöіàëüíèì íàñëіäêîì òàêîãî âіäñòàâàííÿ áóëè çëèäåííі óìîâè æèòòÿ ïåðåâàæíîї áіëüøîñòі íàñåëåííÿ é êîðîòêà éîãî òðèâàëіñòü.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Ñåðåäíÿ òðèâàë³ñòü æèòòÿ ó 1913 ð. (ðîê³â)

Ñìåðòíіñòü ñåðåä íåìîâëÿò ó Ðîñії â 2–2,5 ðàçà áóëà âèùîþ, íіæ â Єâðîïі òà ÑØÀ. Ó öіëîìó Ðîñії äî ïî÷àòêó Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè òàê і íå âäàëîñÿ ïîäîëàòè çíà÷íå âіäñòàâàííÿ âіä Çàõіäíîї Єâðîïè òà ÑØÀ.  5. Ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íèé ðîçâèòîê Àâñòðî-Óãîðùèíè був таким само строкатим, як і її національний склад. Íàéáіëüø ðîçâèíåíèìè çåìëÿìè ó ñêëàäі іìïåðії áóëè Àâñòðіÿ òà ×åõіÿ, äå áóëè çîñåðåäæåíі îñíîâíі іíäóñòðіàëüíі ïîòóæíîñòі, çîêðåìà çàâîäè «Øêîäà». Íіìåöüêі ôіðìè і áàíêè âêëàäàëè çíà÷íі êàïіòàëè â åêîíîìіêó Ãàáñáóðçüêîї іìïåðії, îòðèìóþ÷è çà âіäñóòíîñòі êîíêóðåíöії ç áîêó áðèòàíñüêîãî і ôðàíöóçüêîãî êàïіòàëó íàäïðèáóòêè. ×àñòêà Àâñòðî-Óãîðùèíè ó ñâ³òîâîìó ïðîìèñëîâîìó âèðîáíèöòâ³ (%) 1880 ð. 1900 ð. 1913 ð.

Ïðàãà, Âіäåíü і Áóäàïåøò çà ñâîєþ îñíàùåíіñòþ і çîâíіøíіì âèãëÿäîì íå ïîñòóïàëèñÿ íàéáіëüø ðîçâèíåíèì єâðîïåéñüêèì ìіñòàì. Ó âåëèêèõ ìіñòàõ іìïåðії äіÿëà ñèñòåìà î÷èùåííÿ âîäè, äîðîãè áóëè âèìîùåíі áðóêіâêîþ, êóðñóâàëè òðàìâàї, âóëèöі îñâіòëþâàëèñÿ ãàçîâèìè òà åëåêòðè÷íèìè ëіõòàðÿìè. Ïðîòå íà ñåëі æèòòÿ íіòðîõè íå ïîêðàùóâàëîñÿ. Õàð÷óâàííÿ, ïîáóò, ðіâåíü îñâі÷åíîñòі çàëèøàëèñÿ ìàéæå òàêèìè, ÿê і ñòî ðîêіâ òîìó.

СВІДЧЕННЯ 6 «Ôàêòè÷íî ïîîäèíîêèìè çâ’ÿçêàìè, ÿê³ ñåëÿíèí ï³äòðèìóâàâ ç äåðæàâîþ, áóâ éîãî ùîð³÷íèé ïîäàòîê òà ùå íàá³ð äî â³éñüêà ÷è íà ãðîìàäñüê³ ðîáîòè. Äåðæàâà íå ñòàëà ³íñòèòóòîì, ÿêèé ñåëÿíèí, òîáòî ïåðåâàæíà ìàñà íàñåëåííÿ, ââàæàâ ñâî¿ì, à çàëèøàëàñÿ äëÿ íüîãî ³íîçåìíîþ, ñòðàøíîþ, à ÷àñîì ³ íåíàâèñíîþ îðãàí³çàö³ºþ. Ãí³â, ÿêèé

ñåëÿíè ñòîë³òòÿìè íàêîïè÷óâàëè ïðîòè ôåîäàë³â, òåïåð îáåðíóâñÿ ïðîòè áþðîêðàò³â òà ³íøèõ ïðåäñòàâíèê³â íîâîãî ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íîãî ïîðÿäêó ç ì³ñòà…». (Jozo Tomasevich. Peasants, Politics and Economic Change in Yugoslavia. Stanford, Calif.: Stanford University Press, 1955, p.144)

Òåìà 1

Â óêðàїíñüêèõ çåìëÿõ ó ñêëàäі Àâñòðî-Óãîðñüêîї іìïåðії ðîçâèâàëèñÿ ãàëóçі åêîíîìіêè, ïîâ’ÿçàíі ç ìåòàëîîáðîáêîþ òà ìàøèíîáóäóâàííÿì, âèäîáóòêîì íàôòè (ó 1903 ð. òóò áóëî âèäîáóòî áëèçüêî 5 % ñâіòîâîї íàôòè), ñîëі, îçîêåðèòó, äåðåâîîáðîáíà, ëіñîïèëüíà і ïàïåðîâà ïðîìèñëîâîñòі. Ñåðåä êàìïàíіé ïåðåâàæàëè íіìåöüêі, àâñòðіéñüêі òà ôðàíöóçüêі. І â Ãàëè÷èíі, і â Çàêàðïàòòі, é ó Ïіâíі÷íіé Áóêîâèíі ðîäþ÷і çåìëі â áіëüøîñòі íàëåæàëè óãîðñüêèì, ðóìóíñüêèì і ïîëüñüêèì çåìëåâëàñíèêàì, à óêðàїíñüêі ñåëÿíè, ìàþ÷è íåâåëèêі çåìåëüíі íàäіëè, íàéìàëèñÿ äî ïîìіùèêіâ íà ðîáîòó. Ó öіëîìó çà ðіâíåì åêîíîìі÷íîãî ðîçâèòêó Àâñòðî-Óãîðùèíà ñóòòєâî ïîñòóïàëàñÿ ïðîâіäíèì êðàїíàì Єâðîïè òà ÑØÀ.

Запитання і завдання 1. ßêó ðîëü â³ä³ãðàâàëè ìîíîïîë³ñòè÷í³ îá’ºäíàííÿ â ðîçâèòêó åêîíîì³êè? Ïðî³ëþñòðóéòå íà ïðèêëàä³ îäí³º¿ ç êðà¿í. 2. Çàâäÿêè ÷îìó ÑØÀ íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. ñòàëè ñâ³òîâèì ë³äåðîì çà ð³âíåì åêîíîì³÷íîãî ðîçâèòêó? 3. Ïðîàíàë³çóéòå Ñâ³ä÷åííÿ 1 «Àìåðèêàíñüê³ ä³òè-ðîá³òíèêè». ßêîãî â³êó, íà Âàøó äóìêó, ä³òè ç ôîòîçí³ìêà? ßêó ðîáîòó âîíè ìîãëè âèêîíóâàòè? ×è áóëà öÿ ðîáîòà, ç îãëÿäó íà âèðàç ¿õí³õ îáëè÷, ïîñèëüíîþ ³ êîðèñíîþ äëÿ ï³äë³òê³â? 4. Ïðîàíàë³çóéòå Ñâ³ä÷åííÿ 2 ³ Ñâ³ä÷åííÿ 3. ßêó ðîëü â åêîíîì³÷íîìó çðîñòàíí³ Âåëèêî¿ Áðèòàí³¿ àíãë³éñüêèé åêîíîì³ñò Äæîí Ãîáñîí ³ ëîðä Ñîëñáåð³ â³äâîäèëè êîëîí³àëüí³é ïîë³òèö³? ×è¿ ïîÿñíåííÿ íåîáõ³äíîñò³ âèâîçó êàï³òàëó çà êîðäîí âèäàþòüñÿ Âàì ïðàâäèâ³øèìè? 5. Äàéòå ïîð³âíÿëüíó õàðàêòåðèñòèêó ñîö³àëüíîãî ðîçâèòêó Í³ìå÷÷èíè ³ Ôðàíö³¿ – ãîëîâíèõ ñóïåðíèê³â òîãî÷àñíî¿ ªâðîïè.

6. Ó ÷îìó ïîëÿãàëè îñíîâí³ ïðîáëåìè Ðîñ³éñüêî¿ ³ìïåð³¿ â åêîíîì³÷íîìó ðîçâèòêó? ßêå ì³ñöå â çàãàëüíî³ìïåðñüêîìó ãîñïîäàðñòâ³ ïîñ³äàëà Óêðà¿íà? Ïîêàæ³òü íà ³ñòîðè÷í³é êàðò³ ïðîìèñëîâ³ ðàéîíè Óêðà¿íè. 7. Ïðîàíàë³çóéòå Ñâ³ä÷åííÿ 4 ³ 5, à òàêîæ ä³àãðàìó «Ñåðåäíÿ òðèâàë³ñòü æèòòÿ íà ïî÷àòêó 1913 ð.». ×è ïîä³ëÿºòå Âè îïòèì³çì ³ñòîðèêà (Ñâ³ä÷åííÿ 4), ùî Ðîñ³ÿ ìàëà ïåðñïåêòèâè çà 20 ðîê³â ñòàòè â îäèí ðÿä ç ïðîâ³äíèìè êðà¿íàìè ñâ³òó? 8. Âèêîðèñòîâóþ÷è Ñâ³ä÷åííÿ 6, íàçâ³òü îñîáëèâîñò³ ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íîãî ðîçâèòêó Àâñòðî-Óãîðñüêî¿ ³ìïåð³¿. ßêèì áóâ ð³âåíü åêîíîì³÷íîãî ðîçâèòêó óêðà¿íñüêèõ çåìåëü ó ñêëàä³ Ãàáñáóðçüêî¿ ³ìïåð³¿? Íàâåä³òü ïðèêëàäè. 9. Ïðîàíàë³çóéòå íàâåäåíó íèæ÷å ä³àãðàìó. ßêó, íà Âàøó äóìêó, ðîëü â³ä³ãðàâàëè çàë³çíèö³ â óìîâàõ åêîíîì³÷íîãî çðîñòàííÿ?

Ðîçâèòîê çàë³çíè÷íîãî ñïîëó÷åííÿ (êì çàë³çíè÷íèõ êîë³é)

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò. 10. Ñêëàä³òü ïîð³âíÿëüíó òàáëèöþ «Ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íèé ðîçâèòîê ÑØÀ, Âåëèêî¿ Áðèòàí³¿, Í³ìå÷÷èíè,

Ôðàíö³¿, Ðîñ³¿ òà Àâñòðî-Óãîðùèíè íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò.» çà òàêîþ ôîðìîþ:

Êðà¿íà Õàðàêòåðí³ îçíàêè ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íîãî ðîçâèòêó ÑØÀ Âåëèêà Áðèòàí³ÿ Í³ìå÷÷èíà Ôðàíö³ÿ Ðîñ³ÿ Àâñòðî-Óãîðùèíà

Головні Г ол ловні п події од дії 1900–1903 ðð. – ñâ³òîâà åêîíîì³÷íà êðèçà 1906 ð. – ïî÷àòîê Ñòîëèï³íñüêî¿ àãðàðíî¿ ðåôîðìè â Ðîñ³¿

§ 4.    

ÊÐÀЇÍÈ ÑÕÎÄÓ ÒÀ ËÀÒÈÍÑÜÊÎЇ ÀÌÅÐÈÊÈ ÍÀ ÏÎ×ÀÒÊÓ ÕÕ ñò.

Ïðèãàäàéòå ç êóðñó óâ âñåñâ³òíüî¿ ñåñâ³òíüî¿ ³ñòîð³¿ 9-ãî êëàñó: ó: ßêèìè áóëè íàñëіäêè áð áðèòàíñüêîãî ïàíóâàííÿ â Іíä Іíäії äії íàïðèêіíöі ÕІÕ ñò. òà ÿêèé çâîðîò îòíèé âïëèâ ñïðàâëÿëà Іíäіÿ íà Àíãëіþ? çâîðîòíèé ßêèé âïëèâ ñïðàâëÿâ ñïðàâëÿ ëÿâ íà Іíäіþ êàñòîâèé ïîäіë? Âèçíà÷òå ïðè÷èíè íè òà íàñëіäêè Òàéïіíñüêîãî î ïîâñòàííÿ 1850– 1864 ðð.? ßêèé âïëèâ ñïðàâëÿëà ñïðàâëÿëà íà êðàїíè Ëàòèíñü Ëàòèíñüêîї üêîї Àìåðèêè ïîëіòèêà «ïàíàìåðèêàíіçìó» «ïàíàìåðèê êàíіçìó» ÑØÀ?

 1. Íàö³îíàëüíèé ðóõ â ²íä³¿ òà Êèòà¿. Íàïðèêіíöі XIX ñò. ó íàöіîíàëüíîìó ðóñі Іíäії ñôîðìóâàëèñÿ äâà íàïðÿìêè: ëіáåðàëüíèé, ÿêèé íå çàêëèêàâ äî ïîâàëåííÿ êîëîíіàëüíîãî ðåæèìó, і ëіâèé ðàäèêàëüíèé, ùî âèñòóïàâ çà ëіêâіäàöіþ êîëîíіàëüíîãî ïàíóâàííÿ Áðèòàíії. Êåðіâíèöòâî ðóõîì î÷îëèâ Іíäіéñüêèé íàöіîíàëüíèé êîíãðåñ (ІÍÊ) – íàéáіëüøà ïîëіòè÷íà ïàðòіÿ, ùî âèíèêëà ùå â 1885 ð. і ñòîÿëà íà ïîçèöіÿõ íåíàñèëüíèöüêîї áîðîòüáè ïðîòè êîëîíіàëüíîãî ðåæèìó. Ëіäåðîì íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîãî ðóõó â Іíäії ñòàâ Ìîõàíäàñ Êàðàì÷àíä (Ìàõàòìà) Ãàíäі (1869–1948).  Ìîõàíäàñ Êàðàì÷àíä (Ìàõàòìà) Ãàíäі (1869– 1948). Íàöіîíàëüíèé і äóõîâíèé ëіäåð Іíäії («ìàõàòìà» – ó ïå ðåêëàäі ç іíäіéñüêîї – «äóøà íàðîäó»). Ó 1888–1889 ðð. âèâ÷àâ ïðàâî â Ëîíäîíі. Ïîâåðíóâøèñü äî Áîìáåÿ, ïðàöþâàâ àäâîêàòîì. Ó 1893 ð. ïîїõàâ äî Ïіâäåííîї Àôðèêè. Áðàâ ó÷àñòü ó áîðîòüáі ïðîòè îáìåæåííÿ ãðîìàäÿíñüêèõ ïðàâ àçіéñüêèõ іììіãðàíòіâ. Ïîâåðíóâøèñü äî Іíäії, àêòèâíî öіêàâèâñÿ ïîëіòèêîþ; ñèìïàòèçóâàâ ІÍÊ. Ó ðîêè Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè çàëèøàâñÿ ëîÿëüíèì äî Áðèòàíії, ðîçðàõîâóþ÷è, ùî âîíà íàäàñòü éîãî áàòüêіâùèíі íåçàëåæíіñòü. ×ëåí ІÍÊ ç 1919 ð. Íåîäíîðàçîâî (1922–1924, 1930–1931, 1942–1944) ïîòðàïëÿâ äî â’ÿçíèöі çà áîðîòüáó ïðîòè áðèòàíñüêîãî êîëîíіàëіçìó. Âáèòèé іíäóїñòñüêèì òåðîðèñòîì.

Òåìà 1

Âіí ñïîâіäóâàâ ïîìіðêîâàíі ïîãëÿäè, áóâ ïðèõèëüíèêîì òàêòèêè íåíàñèëüíèöüêîãî îïîðó – ÷åðåç ìèðíі äåìîíñòðàöії, ïðèïèíåííÿ ðîáîòè і çàíÿòü, çàêðèòòÿ êðàìíèöü, âіäìîâó âіä âèêîíàííÿ ðîçïîðÿäæåíü êîëîíіàëüíîї âëàäè. Ãàíäі çàêëèêàâ ñïіââіò÷èçíèêіâ íå âіäïîâіäàòè íà ðåïðåñії íàñèëëÿì; âèñòóïàâ ïðîòè êàñòîâèõ ïåðåæèòêіâ, ïðîïàãóâàâ іäåї âіäðîäæåííÿ äîìàøíüîãî ðåìåñëà. Òàêà іäåîëîãіÿ çàáåçïå÷èëà éîìó ïіäòðèìêó ìіëüéîíіâ іíäіéñüêèõ êóñòàðіâ і ðåìіñíèêіâ. Íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. âñåðåäèíі ІÍÊ ñôîðìóâàëàñÿ ãðóïà «êðàéíіõ» (ïðèõèëüíèêіâ ðàäèêàëüíèõ ìåòîäіâ áîðîòüáè) íà ÷îëі ç Á. Òіëàêîì. Âîíè ââàæàëè, ùî ìåòîþ ІÍÊ ïîâèííî áóòè äîñÿãíåííÿ «ñâàðàäæà» («ñàìîóïðàâëіííÿ»), à çàñîáîì äëÿ äîñÿãíåííÿ öієї ìåòè – îðãàíіçàöіÿ íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíîãî ðóõó іíäіéñüêîãî íàðîäó. «Ïîìіðêîâàíі» æ íà ÷îëі ç Ãàíäі ñòîÿëè íà òèõ ïîçèöіÿõ, ùî ñàìîóïðàâëіííÿ ìîæå áóòè äîñÿãíóòî ëèøå ïîñòóïîâî, ó ñïіâïðàöі ç áðèòàíñüêîþ êîëîíіàëüíîþ àäìіíіñòðàöієþ. Ó 1907 ð. ñòàâñÿ ðîçêîë ìіæ «êðàéíіìè» і «ïîìіðêîâàíèìè». «Êðàéíі» âèéøëè ç Іíäіéñüêîãî íàöіîíàëüíîãî êîíãðåñó (ïîâåðíóëèñÿ â îðãàíіçàöіþ ó 1916 ð.). Íà ïî÷àòêó XX ñò. â Іíäії ïî÷àâñÿ ðóõ ïðîòè çàñèëëÿ àíãëіéñüêèõ òîâàðіâ – ñâàäåøі. Ó Áîìáåї áóëî ïðîâåäåíî ïîëіòè÷íèé ñòðàéê, ñòâîðþâàëèñÿ ðîáіòíè÷і ïðîôñïіëêè, ÿêі îá’єäíàëèñÿ ó Âñåіíäіéñüêèé êîíãðåñ ïðîôñïіëîê. Óæå ïіçíіøå, ó 1920-õ ðîêàõ, ïî÷àëàñÿ ñàòüÿãðàõі – ðóõ ãðîìàäÿíñüêîї íåïîêîðè ïіä êåðіâíèöòâîì Ãàíäі. Êèòàé «âіäêðèâñÿ» äëÿ іíîçåìíîãî ïðîíèêíåííÿ íàïðèêіíöі XIX ñò. Ó öіé êðàїíі єâðîïåéñüêі äåðæàâè, ÑØÀ òà ßïîíіÿ ïðîâîäèëè ïîëіòèêó «îïîñåðåäêîâàíîãî ïðàâëіííÿ»: âîíè íå íàìàãàëèñÿ âіäіáðàòè âëàäó ó êèòàéñüêîãî ïðàâèòåëÿ, àëå âçÿëè ïіä êîíòðîëü åêîíîìіêó êðàїíè. Äî 1895 ð. єâðîïåéñüêà ïîëіòèêà â Êèòàї áóëà âіäîìà ÿê ïîëіòèêà «âіä÷èíåíèõ äâåðåé». Ïіäïðèєìöі âñіõ âåëèêèõ äåðæàâ ìîãëè ç äîçâîëó êèòàéñüêîãî óðÿäó òîðãóâàòè â áóäü-ÿêіé ÷àñòèíі êðàїíè. Õî÷à, íàïðèêëàä, іíòåðåñ Áðèòàíії â Êèòàї áóâ ó ïåðøó ÷åðãó ïіäïðèєìíèöüêèì, Àíãëіÿ íå çáèðàëàñÿ ïàñèâíî ñïîãëÿäàòè, ÿê іíøі êðàїíè áóäóòü çìіöíþâàòè ñâîї ïîçèöії íà êèòàéñüêіé òåðèòîðії. Âîíà çàâîëîäіëà Ãîíêîíãîì і çìóñèëà êèòàéñüêèé óðÿä ñïëàòèòè êîíòðèáóöіþ, íàäàòè êîíöåñії, à òàêîæ çìèðèòèñÿ ç òèì, ùî êèòàéñüêі çàêîíè íå äіÿòèìóòü íà òåðèòîðії àíãëіéñüêèõ âîëîäіíü ó Êèòàї. Âåëèêèé іíòåðåñ äî Êèòàþ ÿê îäíîãî ç íàéâàæëèâіøèõ ðèíêіâ çáóòó òîâàðіâ âèÿâëÿëè ÑØÀ. Ïðîòå, ïîðіâíÿíî ç ßïîíієþ, Áðèòàíієþ, Ôðàíöієþ òà Ðîñієþ, ïîçèöії àìåðèêàíöіâ ó Êèòàї áóëè íàáàãàòî ñëàáøèìè. Ïîäіë Êèòàþ íà ñôåðè âïëèâó, ÷îãî äîìàãàëèñÿ іíøі êðàїíè, íå âіäïîâіäàâ àìåðèêàíñüêèì іíòåðåñàì, îñêіëüêè ÑØÀ ùå íå âñòèãëè ñòâîðèòè íà Äàëåêîìó Ñõîäі äîñòàòíüîї êіëüêîñòі âіéñüêîâî-ìîðñüêèõ áàç.

СВІДЧЕННЯ 1 Ç ëèñòà äåðæàâíîãî ñåêðåòàðÿ ÑØÀ Ó³ëüÿìà Äåÿ ì³í³ñòðó ô³íàíñ³â Ë³ìàíó (1898 ð.): «Òåðèòîð³ÿ Êèòàéñüêî¿ ³ìïåð³¿ ñòàíîâèòü ïîëîâèíó òåðèòîð³¿ Ñïîëó÷åíèõ Øòàò³â, áåç âðàõóâàííÿ øòàòó Àëÿñêà, ç íàñåëåííÿì ïîíàä 400 ìëí îñ³á… Ïðîìèñëîâèé ðîçâèòîê Êèòàþ ïåðåáóâàº íà ñòàä³¿ íåìîâëÿòè, àëå âïðîäîâæ îñòàíí³õ äåê³ëüêîõ ðîê³â ó çíà÷í³é ì³ð³ çà äîïîìîãîþ àìåðèêàíñüêîãî ï³äïðèºìíèöòâà ³ ïðîìèñëîâîñò³ áóëî çáóäîâàíî âåëèêó ê³ëüê³ñòü áàâîâíîïðÿäèëüíèõ ôàáðèê ³ ñïðîåêòîâàíî

çàë³çíèö³. ²ìïåð³ÿ ìàº âåëè÷åçí³ ïîêëàäè âóã³ëëÿ, çàë³çíî¿ ðóäè, ì³ä³, ³íøèõ ì³íåðàë³â, íàäàþ÷è íåîáìåæåí³ ìîæëèâîñò³ äëÿ ðîçâèòêó.... Ç îãëÿäó íà öå, ÿ ùèðî ñïîä³âàþñÿ, ùî Êîíãðåñ äîêëàäå çóñèëü... ùîá Ñïîëó÷åí³ Øòàòè îòðèìàëè íàëåæíó ¿ì ÷àñòêó â íåîáìåæåíèõ ðåñóðñàõ Êèòàéñüêî¿ ³ìïåð³¿…». (Essays and Documents in American Foreign Relations 1890–1991. Edited by Howard Jones. University of Alabama. Copyright © 1992 by McGraw-Hill, Inc., p. 10)

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Òåìà 1

1900 ð. ñòàâ ñåðéîçíèì âèïðîáóâàííÿì äëÿ Êèòàþ. Ðîñіÿ, Àíãëіÿ, Ôðàíöіÿ, Íіìå÷÷èíà íàâ’ÿçàëè êðàїíі äîãîâîðè ïðî îðåíäó її òåðèòîðії (êîíöåñіÿ) é âñòàíîâèëè òàì ñâîї ïîðÿäêè. Ó êîíöåñіÿõ äіÿëè íå êèòàéñüêі çàêîíè, à âèíÿòêîâî òієї êðàїíè, ùî âçÿëà òåðèòîðіþ â êîíöåñіþ. Íàöіîíàëіñòè÷íî íàëàøòîâàíі êèòàéöі, ùî áîðîëèñÿ çà çáåðåæåííÿ âëàñíèõ òðàäèöіé, îá’єäíàëèñÿ â òàєìíå òîâàðèñòâî ïіä íàçâîþ «Іõåöþàíü» («Êóëàê â іì’ÿ ñïðàâåäëèâîñòі і çëàãîäè»). Іäåîëîãіÿ іõåöþàíіâ ïîâíіñòþ çàïåðå÷óâàëà çàõіäíó íàóêó і êóëüòóðó. Îñíîâíèé êіñòÿê òîâàðèñòâà ñêëàäàëè ñåëÿíè, ÿêі âіðèëè, ùî, íàòðåíóâàâøè ñâîє òіëî і çàâ÷èâøè äåêіëüêà çàêëèíàíü, âîíè çíàéäóòü áåçñìåðòÿ â áèòâàõ ç âîðîãàìè. Іíîçåìöі íàçèâàëè ÷ëåíіâ òîâàðèñòâà «áîêñåðàìè», îñêіëüêè òі êóëüòèâóâàëè áîêñ òà óñіëÿêі ðèòóàëè, ÿêі, íà їõíþ äóìêó, ìàëè á çðîáèòè їõ íåâðàçëèâèìè äëÿ êóëü. Îñíîâíîþ ìåòîþ «áîêñåðіâ» áóëî çíèùåííÿ Öіíñüêîї äèíàñòії (ïðàâèëà â Êèòàї âæå ïîíàä 250 ðîêіâ) і çâіëüíåííÿ êðàїíè âіä іíîçåìíîãî âïëèâó. Â іíîçåìöÿõ ÷ëåíè òîâàðèñòâà âáà÷àëè çàãðîçó äëÿ іñíóâàííÿ ñàìîáóòíüîї êèòàéñüêîї êóëüòóðè. Ó 1899 ð. ó ñіëüñüêèõ ðàéîíàõ Êèòàþ ïî÷àëîñÿ ïîâñòàííÿ. Çàãîíè «áîêñåðіâ» âáèâàëè õðèñòèÿíñüêèõ ìіñіîíåðіâ ç Єâðîïè і ÑØÀ, à òàêîæ êèòàéñüêèõ õðèñòèÿí. Іìïåðàòðèöÿ Öè Ñі âåëà ïîäâіéíó ãðó: ðîáèëà âèãëÿä, ùî çàõèùàє іíîçåìöіâ, âіäïðàâëÿþ÷è âіéñüêà ïðîòè ïîâñòàëèõ, àëå â òîé ñàìèé ÷àñ îáіöÿëà àðìіéñüêèì êîìàíäèðàì âåëèêó íàãîðîäó «çà âóõî êîæíîãî ìåðòâîãî іíîçåìöÿ». Âëàñíå, âîíà ïіäòðèìóâàëà «áîêñåðіâ», ðîçðàõîâóþ÷è їõ ðóêàìè çâіëüíèòè Êèòàé âіä іíîçåìöіâ. Ó òðàâíі 1900 ð. ïîâñòàííÿ «áîêñåðіâ» âèéøëî çà ìåæі ñіëüñüêèõ ðàéîíіâ і íàáëèçèëîñÿ äî ñòîëèöі – Ïåêіíà. Äëÿ äîïîìîãè ñâîїì ñïіââіò÷èçíèêàì і âіäñòîþâàííÿ ñâîїõ іíòåðåñіâ ó Êèòàї іíîçåìíèìè äåðæàâàìè áóëè ñôîðìîâàíі ìіæíàðîäíі ñèëè ÷èñåëüíіñòþ ïîíàä 2 òèñ. àìåðèêàíñüêèõ, áðèòàíñüêèõ, ðîñіéñüêèõ, ôðàíöóçüêèõ, іòàëіéñüêèõ òà ÿïîíñüêèõ ñîëäàòіâ, ÿêі áóëè âіäïðàâëåíі äëÿ ïðèäóøåííÿ áóíòó. Ó ÷åðâíі 1900 ð. іõåöþàíè âñòóïèëè äî Ïåêіíà. Ïî÷àëàñÿ îáëîãà ïîñîëüñüêîãî êâàðòàëó, ùî òðèâàëà ìàéæå äâà ìіñÿöі. Ïіä ÷àñ îáëîãè áóëî âáèòî êіëüêîõ іíîçåìíèõ äèïëîìàòіâ òà ÷ëåíіâ їõíіõ ñіìåé. Іìïåðàòðèöÿ âіäêðèòî ïåðåéøëà íà áіê ïîâñòàíöіâ. Ó ñåðåäèíі ñåðïíÿ ìіæíàðîäíі ñèëè óâіéøëè â Ïåêіí і ïðèäóøèëè îïіð іõåöþàíіâ. Êèòàé áóâ çìóøåíèé óêëàñòè íîâèé äîãîâіð – ò. çâ. «Çàâåðøàëüíèé ïðîòîêîë». Ñòàíîâèùå êðàїíè ïîãіðøèëîñÿ ùå áіëüøå. Â óìîâàõ, êîëè іìïåðàòðèöÿ Öè Ñі, ÿêà ç äîçâîëó іíîçåìöіâ ïîâåðíóëàñÿ íà áàòüêіâùèíó, âèÿâëÿëà áåçïîðàäíіñòü ïåðåä çàõіäíèìè äåðæàâàìè, іíіöіàòèâó áðàëà â ñâîї ðóêè êèòàéñüêà іíòåëіãåíöіÿ. Ó êðàїíі âèíèêëè òàєìíі íàöіîíàëüíî-âèçâîëüíі îðãàíіçàöії, ÿê-îò «Òóíìåíõîé» («Ñïіëêà âіäðîäæåííÿ Êèòàþ») íà ÷îëі ç Ñóíü ßòñåíîì. Âіí âèñóíóâ òðè ãàñëà áîðîòüáè çà çâіëüíåííÿ Êèòàþ âіä іíîçåìöіâ òà ðåæèìó Öè Ñі: íàöіîíàëіçì, äåìîêðàòіÿ, íàðîäíå áëàãîäåíñòâî. Ó 1905 ð. îá’єäíàíі ñèëè ïіäïіëüíèõ îðãàíі Ñóíü ßòñåí çàöіé ñïðîáóâàëè ïіäíÿòè â Êèòàї ïîâñòàííÿ, àëå öі ñïðîáè âèÿâèëèñÿ íåâäàëèìè. Íàòîìіñòü ó 1911 ð. ó êðàїíі ñïàëàõíóëà Ñіíüõàéñüêà1 (іíøà íàçâà – Óõàíüñüêà) ðåâîëþöіÿ (1911–1912 ðð.), ÿêà ïðèçâåëà äî ïîâàëåííÿ ìàíü÷æóðñüêîї äèíàñòії Öіíü і ïðîãîëîøåííÿ Êèòàþ ðåñïóáëіêîþ. 1 Íàçâà ïîõîäèòü âіä ðîêó «ñіíüõàé» çà ñòàðèì êèòàéñüêèì ìіñÿ÷íèì êàëåíäàðåì.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Ðåâîëþöіÿ ðîçïî÷àëàñÿ â æîâòíі 1911 ð., à âæå íàïðèêіíöі ëèñòîïàäà â áіëüøîñòі ïðîâіíöіé іìïåðàòîðñüêà âëàäà áóëà ïîâàëåíà. Ìàíü÷æóðñüêèé äâіð ïðèçíà÷èâ êîìàíäóâà÷à Ïіâíі÷íîї àðìії ãåíåðàëà Þàíü Øіêàÿ ïðåì’єðìіíіñòðîì äåðæàâè. Íàïðèêіíöі ãðóäíÿ 1911 ð. ç åìіãðàöії ïîâåðíóâñÿ Ñóíü ßòñåí. 1 ñі÷íÿ 1912 ð. Êèòàé áóâ ïðîãîëîøåíèé ðåñïóáëіêîþ, òèì÷àñîâèì ïðåçèäåíòîì ÿêîї îáðàëè Ñóíü ßòñåíà. Ó ëþòîìó 1912. ð. ìàíü÷æóðñüêèé іìïåðàòîð ìàëîëіòíіé Ïó І çðіêñÿ òðîíó. Ñóíü ßòñåí, çâàæàþ÷è íà òå, ùî Þàíü Øіêàÿ ïіäòðèìóâàëà àðìіÿ, äîáðîâіëüíî ïîäàâ ó âіäñòàâêó. Íîâèì òèì÷àñîâèì ïðåçèäåíòîì ñòàâ Þàíü Øіêàé.  Þàíü Øіêàé Ó ñåðïíі 1912 ð. ïðèõèëüíèêè Ñóíü ßòñåíà îá’єäíàëèñÿ â íàöіîíàëіñòè÷íó ïàðòіþ Ãîìіíäàí äëÿ áîðîòüáè ïðîòè Þàíü Øіêàÿ. Ó 1913 ð. âîíè ñïðîáóâàëè ïіäíÿòè ïîâñòàííÿ íà ïіâäíі Êèòàþ, àëå ñïðîáà áóëà íåâäàëîþ. Íà Êèòàé î÷іêóâàâ ïåðіîä âíóòðіøíіõ âіéí, ùî òðèâàòèìå ïіâñòîëіòòÿ.  2. Îñîáëèâîñò³ ìîäåðí³çàö³éíèõ ïðîöåñ³â ó ßïîí³¿. Óïðîäîâæ äâîõ ñòîëіòü ßïîíіÿ çàëèøàëàñÿ çàêðèòîþ äëÿ âñіõ çîâíіøíіõ êîíòàêòіâ іç çàõіäíèìè êðàїíàìè. Óñі ñïðîáè íàëàãîäèòè òîðãіâëþ ç ßïîíієþ ðіøó÷å íåþ âіäêèäàëèñÿ. Ïðîòå â ñåðåäèíі XIX ñò. ÿïîíöі âñå æ ïîñòóïèëèñÿ é âіäêðèëè ñâîї ïîðòè äëÿ àìåðèêàíñüêèõ і єâðîïåéñüêèõ òîðãîâèõ ñóäåí, à òàêîæ äëÿ іíîçåìíèõ іíâåñòèöіé. Ðіøó÷і ðåôîðìè â îñòàííіé ÷âåðòі XIX ñò. (ðåôîðìè Ìåéäçі) ïåðåòâîðèëè ßïîíіþ ç ôåîäàëüíîї ó âèñîêîіíäóñòðіàëüíó é âіéñüêîâî ïîòóæíó êðàїíó. Ó êðàїíі áóëà ñòâîðåíà îðèãіíàëüíà åêîíîìі÷íà ìîäåëü, ó ÿêіé îðãàíі÷íî ïîєäíóâàëèñÿ çàõіäíі åêîíîìі÷íі ðèíêîâі åëåìåíòè ç òðàäèöіéíèìè ÿïîíñüêèìè. Âіäíîñèíè ìіæ ðîáîòîäàâöåì і ïðàöіâíèêîì áóäóâàëèñÿ íà çàñàäàõ ïàòåðíàëіçìó1. Ó 1889 ð. іìïåðàòîð «ïîäàðóâàâ» êðàїíі êîíñòèòóöіþ. Ïіääàíèì áóëî äîçâîëåíî êîðèñòóâàòèñÿ äåìîêðàòè÷íèìè ñâîáîäàìè «â ìåæàõ,  Іìïåðàòîð Ìàöóóñòàíîâëåíèõ çàêîíàìè». Âåðõíÿ ïàëàòà ïàðëàõіòî ìåíòó ñêëàäàëàñÿ çі çíàòі é îñіá, ïðèçíà÷åíèõ іìïåðàòîðîì, à íèæíÿ îáèðàëàñÿ. Ïðîòå âèáîð÷і ïðàâà áóëè íàäàíі ëèøå 1 % íàñåëåííÿ. Çðîñòàííÿ ÷èñëà âèáîðö³â ó ßïîí³¿ (%)

1 Ïàòåðíàëіçì (âіä «ïàòåð» – áàòüêî) – ïіêëóâàííÿ äåðæàâè ïðî ñâîїõ ãðîìàäÿí, ãîñïîäàðÿ ïðî ñâîїõ ïðàöіâíèêіâ.

Òåìà 1

Óõâàëåíі ïàðëàìåíòîì çàêîíè ìîãëè íàáóòè ÷èííîñòі ëèøå ïіñëÿ çàòâåðäæåííÿ їõ іìïåðàòîðîì. Óðÿä, ÿêèé ñêëàäàâñÿ ç öèâіëüíèõ і âіéñüêîâèõ ÷èíîâíèêіâ, ïðèçíà÷àâñÿ іìïåðàòîðîì, і âîíè âіäïîâіäàëè òіëüêè ïåðåä íèì. Íà ïàðëàìåíòñüêèõ âèáîðàõ ëіáåðàëüíі ïàðòії íåçìіííî çäîáóâàëè áіëüøіñòü ìіñöü ó íèæíіé ïàëàòі. Ùîá ðîçêîëîòè îïîçèöіþ é ïîëåãøèòè âïðîâàäæåííÿ ñâîãî êóðñó, іìïåðàòîð ïî÷àâ âêëþ÷àòè ïðåäñòàâíèêіâ öèõ ïàðòіé äî óðÿäó. Õî÷ ëіáåðàëè ïðîòåñòóâàëè ïðîòè ïîñèëåííÿ âïëèâó âіéñüêîâèõ, íàñïðàâäі âîíè íà ïî÷àòêó XX ñò. äåäàëі øèðøå ñïіâïðàöþâàëè ç îòî÷åííÿì іìïåðàòîðà. ßïîíñüêі ëіäåðè íàïðàâèëè ìіñії ïî âñüîìó ñâіòó, ùîá îâîëîäіòè ñåêðåòîì óñïіõó çàõіäíèõ êðàїí. Äî ßïîíії çàïðîøóâàëèñÿ àìåðèêàíñüêі é çàõіäíîєâðîïåéñüêі ñïåöіàëіñòè, íîâі ÿïîíñüêі ïðàâèòåëі íàñëіäóâàëè çàõіäíі ñïîñîáè ãîñïîäàðþâàííÿ. Êðàїíà ïðèñêîðåíî ïåðåîçáðîþâàëàñÿ é ç íåþ çìóøåíі áóëè ðàõóâàòèñÿ â Òèõîîêåàíñüêîìó ðåãіîíі. Îñîáëèâà óâàãà ïðèäіëÿëàñÿ âàæêіé ïðîìèñëîâîñòі, íàéïåðøå ìåòàëóðãії, áóäіâíèöòâó âіéñüêîâèõ êîðàáëіâ òà çàëіçíèöü. ßïîíñüêèé ôëîò áóâ ïåðåáóäîâàíèé çà çðàçêîì ôëîòó Âåëèêîї Áðèòàíії, à ñóõîïóòíà àðìіÿ – Íіìå÷÷èíè. Øêîëè îáëàøòîâóâàëèñÿ íà ìàíåð íіìåöüêèõ òà ôðàíöóçüêèõ, à áàíêіâñüêà ñïðàâà і âåäåííÿ áіçíåñó çàïîçè÷óâàëèñÿ â àìåðèêàíöіâ. Ó êóëüòóðíîìó æèòòі ÿïîíöіâ ðåôîðìè ïðîÿâèëèñÿ ó ñòâîðåííі íà çàõіäíèé ìàíåð ìóçåїâ і ìèñòåöüêèõ àêàäåìіé, ó ÿêèõ ñòóäåíòіâ ãîòóâàëè єâðîïåéñüêіé òåõíіöі ìàëþíêà, æèâîïèñó é ñêóëüïòóðè. Ó ÿïîíñüêå ñóñïіëüñòâî, âіääàíå íàöіîíàëüíèì òðàäèöіÿì, ñòàëà ïðîíèêàòè çàõіäíà ìîäà. Ïðè öüîìó çàëèøàëîñÿ ÷èìàëî ìèòöіâ, ÿê ñòàðøîãî âіêó, òàê і ìîëîäèõ, ÿêі âæå íàðîäèëèñÿ â åïîõó Ìåéäçі. Âîíè ñòàâèëè ïіä ñóìíіâ äîöіëüíіñòü ïåðåéìàííÿ çàõіäíîãî ñïîñîáó æèòòÿ é ïðîäîâæóâàëè ïðàöþâàòè â ðàìêàõ òðàäèöіéíîї ÿïîíñüêîї êóëüòóðè.

СВІДЧЕННЯ 2 Àðíîëüä Òîéíá³, ³ñòîðèê: «Íîâ³òí³ ÿïîíñüê³ äåðæàâí³ ä³ÿ÷³ ñôîðìóâàëè äóìêó, ùî ëèøå òåõíîëîã³÷íà ðåâîëþö³ÿ, îáåðíóâøè ßïîí³þ íà ìîãóòíþ äåðæàâó çàõ³äíîãî ñòèëþ, äàñòü ÿïîíñüêîìó ñóñï³ëüñòâó ìîæëèâ³ñòü çáåðåãòè ñâîþ îêðåìó ñàìîáóòí³ñòü… ßïîíñüêèé óðÿä çàáåçïå÷èâ îô³ö³éíó îðãàí³çàö³þ äåðæàâíî¿ ðåë³ã³¿ ñèíòî¿çìó: âîñêðåøåíå äîáóää³éñüêå ïîãàíñòâî ìàëî âèêîðèñòîâóâàòèñÿ ÿê çàñ³á îáîæíåííÿ æèâîãî ÿïîíñüêîãî íàðîäó, ñï³ëüíîòè òà äåðæàâè. Öüîãî áóëî äî-

ñÿãíóòî ç äîïîìîãîþ â³äðîäæåííÿ ñèìâîë³çìó àðõà¿÷íîãî êóëüòó ³ìïåðàòîðñüêî¿ äèíàñò³¿, ÿêó ââàæàëè çà í³áèòî áîæåñòâåííó ïàðîñòü áîãèí³ Ñîíöÿ. Êóëüò ïðîïîíóâàâ ñâîº ñïàäêîâå êîëåêòèâíå áîæåñòâî äëÿ áåçïîñåðåäíüîãî ïîêëîí³ííÿ éîìó â îáðàç³ áîãà, â³÷íî âò³ëþâàíîãî â ïîäîá³ ³ìïåðàòîðà, ùî âëàäàðþº íà òîé ÷àñ». (Àðíîëüä Äæ. Òîéíá³. Äîñë³äæåííÿ ³ñòîð³¿. Òîì 2. Ïåðåêë. ç àíãë. Ê.: Îñíîâè, 1995, ñ. 219)

ßïîíіÿ àêòèâíî âèâîçèëà êàïіòàë çà êîðäîí. Àëå áóëî á íåïðàâèëüíî ââàæàòè, ùî ÿïîíñüêèé іìïåðіàëіçì øóêàâ ìîæëèâîñòі âèâåçòè êàïіòàë çà êîðäîí òîìó, ùî â ñàìіé êðàїíі âіí áóâ íàäëèøêîâèé. ßêðàç íàâïàêè – âіäñòàëіñòü ßïîíії çìóøóâàëà її âèâîçèòè êàïіòàë çà êîðäîí і ñòâîðþâàòè âåëè÷åçíó іìïåðіþ. Êîëè ñâîї êîëîíії ñòâîðþâàëè Âåëèêà Áðèòàíіÿ і Ôðàíöіÿ, òî âîíè íà òîé ÷àñ óæå áóëè іíäóñòðіàëüíèìè êðàїíàìè. ßïîíіÿ æ áóëà â іíøіé ñèòóàöії – âîíà íàìàãàëàñÿ çìåíøèòè ðîçðèâ ç іíäóñòðіàëüíèìè êðàїíàìè ñàìå ÷åðåç êîëîíіàëüíі çàãàðáàííÿ, îñêіëüêè íå ìàëà ñèðîâèííîї áàçè. Äî 1900 ð. ßïîíіÿ çäіéñíèëà âåëèêèé ñòðèáîê ó ñâîєìó ðîçâèòêó. Âіäòåïåð іíîçåìíà äîïîìîãà їé âæå áóëà íå ïîòðіáíà. Ùîá çàâåðøèòè ïåðåòâîðåííÿ êðàїíè â ñó÷àñíó äåðæàâó, çàëèøàëîñÿ ïðèéíÿòè êîíñòè-

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

òóöіþ é óòâåðäèòè îñíîâíі çàñàäè ïàðëàìåíòàðèçìó. Ðàçîì ç òèì ßïîíіÿ ìàëà âëàñíі òðàäèöії і ñòâîðåíèé íåþ äåìîêðàòè÷íèé óñòðіé ìàëî íàãàäóâàâ çàõіäíі âçіðöі. ßïîíñüêèé ïàðëàìåíò ïðàöþâàâ ëèøå òðè ìіñÿöі íà ðіê і íå âіäіãðàâàâ çíà÷óùîї ðîëі â ïîëіòè÷íîìó æèòòі äåðæàâè. Ðåàëüíà âëàäà íàñïðàâäі íàëåæàëà іìïåðàòîðó, éîãî ðàäíèêàì òà âіéñüêîâèì. Îñòàííі ìàëè âåëèêèé âïëèâ íà ïîëіòèêó é íàëàøòîâóâàëè íàöіþ íà çîâíіøíі çàâîþâàííÿ. Íà ïî÷àòêó XX ñò. â ßïîíії çàâåðøèâñÿ ïðîìèñëîâèé ïåðåâîðîò. Áіëüøà ÷àñòèíà áàãàòñòâ ïîòðàïèëà äî ðóê ìîíîïîëіé (êîíöåðíè «Ìóöії», «Ìіöóáіñі»), ùî ïàíóâàëè â ïðîìèñëîâîñòі é ìîðñüêîìó òðàíñïîðòі. Ç ìîíîïîëіñòàìè áóëè òіñíî ïîâ’ÿçàíі íàéâèùі äåðæàâíі é âіéñüêîâі ïîñàäîâі îñîáè. ßïîíñüêèé êàïіòàëіçì ìàâ âіéñüêîâî-ôåîäàëüíèé õàðàêòåð – ïëàíóâàííÿ ôіíàíñîâîї îëіãàðõії ïåðåïëіòàëîñÿ ç ïåðåæèòêàìè ôåîäàëіçìó é ñïðèÿëî ìіëіòàðèçàöії åêîíîìіêè êðàїíè òà çðîñòàííþ ðîëі àðìії. Òåìïè åêîíîìі÷íîãî çðîñòàííÿ ßïîíії ïåðåâèùèëè àíàëîãі÷íі ïîêàçíèêè áóäü-ÿêîї âåëèêîї äåðæàâè. І õî÷à Êðàїíі Âðàíіøíüîãî Ñîíöÿ äîâîäèëîñÿ ïî÷èíàòè ç óêðàé íèçüêîãî, ñåðåäíüîâі÷íîãî ðіâíÿ, ßïîíіÿ ïðîäåìîíñòðóâàëà çäàòíіñòü, çàâäÿêè çãóðòîâàíîñòі ÿïîíñüêîãî íàðîäó, ïðèòàìàííіé éîìó äèñöèïëіíі é ïàòðіîòèçìó, ìàêñèìàëüíî åôåêòèâíî âèêîðèñòîâóâàòè äîñèòü îáìåæåíі ïðèðîäíі ðåñóðñè. Ó 1904 ð. ç ìîäåðíіçîâàíîþ ßïîíієþ çіøòîâõíóëàñÿ Ðîñіÿ â õîäі âіéíè íà Äàëåêîìó Ñõîäі. Ó ðåçóëüòàòі ðîñіéñüêî-ÿïîíñüêîї âіéíè Òîêіî óâіéøëî äî ÷èñëà ñâіòîâèõ ñòîëèöü. Äóìêó íîâîї âåëèêîї äåðæàâè âæå íå ìîæíà áóëî іãíîðóâàòè. Ïіäíåñåííÿ ÑØÀ і ßïîíії îçíà÷àëî, ùî Єâðîïà âæå íå ìîæå, ÿê ðàíіøå, áóòè єäèíèì öåíòðîì ñâіòîâîї ïîëіòèêè. 3. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà ïðîöåñ³â ó êðà¿íàõ Ëàòèíñüêî¿ Àìåðèêè1. Іç ñåðåäèíè XIX ñò. êîæíà ëàòèíîàìåðèêàíñüêà ðåñïóáëіêà éøëà ñâîїì øëÿõîì, ÷àñ âіä ÷àñó âñòóïàþ÷è ó ïðèêîðäîííі êîíôëіêòè іç ñóñіäàìè. Іñïàíіÿ çàëèøèëà ñâîї êîëèøíі êîëîíії íåïіäãîòîâëåíèìè äî ñàìîâðÿäóâàííÿ. Íå÷èñëåííі ïðèâіëåéîâàíі ãðóïè єâðîïåéöіâ і ìåòèñіâ2 íàìàãàëèñÿ óòðèìóâàòè âëàäó, àëå ðîáèòè öå ñòàâàëî äåäàëі ñêëàäíіøå. Âîíè âñòàíîâèëè ôîðìîþ ïîëіòè÷íîї ñèñòåìè îëіãàðõіþ3 і æèëè çà ðàõóíîê ïðèìóñîâîї ïðàöі íåïèñüìåííèõ ñåëÿí. Àëå ñòîëіòòÿ àâòîðèòàðíîãî ïðàâëіííÿ Іñïàíії íå íàâ÷èëè îëіãàðõіâ ïåðåáèðàòè âëàäó îäèí âіä îäíîãî ó ìèðíèé ñïîñіá. Ó ðåçóëüòàòі ÷àñòîї çìіíè âëàäè â ðåãіîíі ïàíóâàâ ïîëіòè÷íèé õàîñ, àìáіöії ëіäåðіâ, ÿêèõ íàçèâàëè êàóäèëüéî4, ñòâîðèëè æîðñòêó ñèñòåìó âëàäè. Êàóäèëüéî, à çàçâè÷àé öå áóëè âèõіäöі ç àðìії, ñòàëè õàðàêòåðíîþ ðèñîþ ïîëіòè÷íîãî æèòòÿ ëàòèíîàìåðèêàíñüêèõ äåðæàâ. 1

Ïіä ïîíÿòòÿì Ëàòèíñüêà Àìåðèêà ìàþòü íà óâàçі ñóêóïíіñòü êðàїí, ðîçòàøîâàíèõ ó Ïіâäåííіé, Öåíòðàëüíіé і ÷àñòêîâî Ïіâíі÷íіé (íà ïіâäåíü âіä ÐіîÃðàíäå-äåëü-Íîðòå) Àìåðèöі òà íà îñòðîâàõ Âåñò-Іíäії, çàãàëüíèì ÷èñëîì ïîíàä 30 êðàїí. 2 Ìåòèñè – íàùàäêè ìіæðàñîâèõ øëþáіâ; â Àìåðèöі ìåòèñàìè íàçèâàþòü íàùàäêіâ øëþáіâ єâðîïåéöіâ òà іíäіàíöіâ. 3 Îëіãàðõіÿ (ç ãð. – âëàäà íåáàãàòüîõ) – ïîëіòè÷íå òà åêîíîìі÷íå ïàíóâàííÿ íåâåëèêîї ãðóïè ëþäåé, åëіòà, ìàôіÿ, êëіêà, ó ïåðåíîñíîìó çíà÷åííі – ïðàâëÿ÷à âåðõіâêà âçàãàëі. 4 Êàóäèëüéî (іñï. caudillo – âàòàæîê) – â іñòîðії Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè ãëàâà äåðæàâè, ùî çäіéñíþє îñîáèñòó äèêòàòóðó, íàäіëåíèé ôàêòè÷íî íåîáìåæåíèìè ïîâíîâàæåííÿìè âèùîãî ïîëіòè÷íîãî і äåðæàâíîãî êåðіâíèöòâà («êàóäèëüéî âіäïîâіäàëüíèé ïåðåä Áîãîì òà іñòîðієþ»); îôіöіéíèé òèòóë ãëàâè äåðæàâè â Іñïàíії çà ÷àñіâ ïðàâëіííÿ ãåíåðàëіñèìóñà Ô. Ôðàíêî â 30–70-õ ðîêàõ ÕÕ ñò.

Òåìà 1

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Ó áіëüøîñòі ëàòèíîàìåðèêàíñüêèõ ðåñïóáëіê ïðîòÿãîì òðèâàëîãî ÷àñó ïðè âëàäі ïåðåáóâàëè êîíñåðâàòîðè. Òà é âçàãàëі Ëàòèíñüêà Àìåðèêà âñòóïèëà â ÕÕ ñò., ìàëî ÷èì âіäðіçíÿþ÷èñü âіä ÷àñіâ êîëîíіàëüíîї åïîõè.

СВІДЧЕННЯ 3 Ãàáð³åëü Ãàðñ³à Ìàðêåñ, êîëóìá³éñüêèé ïèñüìåííèê, ëàóðåàò Íîáåë³âñüêî¿ ïðåì³¿: «Ìåí³ çäàºòüñÿ, ùî äàëåêîãëÿäí³ ºâðîïåéö³, ùî áîðþòüñÿ çà ñïðàâåäëèâå ³ ãóìàííå ïðàâë³ííÿ, äîïîìîãëè á íàì ó çíà÷íî á³ëüø³é ì³ð³, ÿêáè ïîãëÿíóëè íà íàñ ³íøèìè î÷èìà. Çàâäÿêè ëèøå ñîë³äàðíîñò³ ç íàøèìè ïðàãíåííÿìè, ùî íå ïåðåðîñòàº â ïðàêòè÷íó ³ þðèäè÷íî îá´ðóíòîâàíó äîïîìîãó íàðîä³â óñüîãî ñâ³òó, êîòð³ âèøóêóþòü

ì³ñöå ï³ä ñîíöåì, ìè íå óíèêíåìî ñâîº¿ ñàìîòíîñò³ …Íåñê³í÷åíí³ ñòðàæäàííÿ ³ íàñèëëÿ, íà ÿêèõ çàì³øàíà âñÿ íàøà ³ñòîð³ÿ, – º íàñë³äîê áàãàòîâ³êîâî¿ íåñïðàâåäëèâîñò³ ³ íàêîïè÷åíî¿ çàïåêëîñò³…». (Ñàìîòí³ñòü Ëàòèíñüêî¿ Àìåðèêè (íîáåë³âñüêà ïðîìîâà (1982 ð.))// Ãàáðèýëü Ãàðñèà Ìàðêåñ. Äîì Áóýíäèà. Ñàíêò-Ïåòåðáóðã: Êðèñòàëë; Ìîñêâà: ÎÍÈÊÑ, 2004, ñ. 154–155)

 Ðіî-äå-Æàíåéðî íàïðèêіíöі ÕІÕ ñò.

Ó ïåðøîìó äåñÿòèðі÷÷і ñòîëіòòÿ, à òàêîæ ó ðîêè ïіñëÿ Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè äî ëàòèíîàìåðèêàíñüêèõ êðàїí ïîñèëèâñÿ ïîòіê åìіãðàíòіâ ç Єâðîïè, çîêðåìà äî Àðãåíòèíè (áëèçüêî 3 ìëí îñіá), Áðàçèëії (ïîíàä 2,5 ìëí îñіá). Ïåðøі óêðàїíöі – åìіãðàíòè ç Ãàëè÷èíè – ïî÷àëè ïðèáóâàòè äî Àðãåíòèíè ç 1897 ð. é îñåëÿëèñÿ â ïіâíі÷íèõ ðàéîíàõ. Óæå â ïåðøі äåñÿòèëіòòÿ ïðîæèâàííÿ â Áðàçèëії åìіãðàíòè, íåçâàæàþ÷è íà íàäçâè÷àéíî âàæêі óìîâè æèòòÿ, ñòâîðþâàëè óêðàїíñüêі öåðêâè, øêîëè, êóëüòóðíîïðîñâіòíèöüêі îðãàíіçàöії. Íàéáіëüøå âèõіäöіâ ç Óêðàїíè íèíі ïðîæèâàє ïåðåâàæíî â Àðãåíòèíі òà Áðàçèëії. ×àñ âіä ÷àñó íà êîíòèíåíòі ñïàëàõóâàëè ìàñîâі ïîâñòàííÿ, ðåâîëþöіéíі âèñòóïè. Ðåñïóáëіêàíñüêèé óñòðіé áàãàòüîõ êðàїí ìàâ ïåâíó òåíäåíöіþ äî àâòîðèòàðèçìó. Íåðіäêî ïðåçèäåíòè ïðèâîäèëèñÿ òàì äî âëàäè â ðåçóëüòàòі âіéñüêîâèõ ïåðåâîðîòіâ ÷è çìîâ. Çíà÷íèìè ïðèâіëåÿìè êîðèñòóâàëèñÿ âåëèêі çåìëåâëàñíèêè (ëàòèôóíäèñòè) òà êàòîëèöüêà öåðêâà. Іñòîðіþ êðàїí Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè, íåçâàæàþ÷è íà ïåâíó їõ ðåãіîíàëüíó âіäîêðåìëåíіñòü, âàðòî ðîçãëÿäàòè ÿê íåâіä’єìíó ÷àñòèíó іñòîðії çàõіäíîãî ñâіòó. Îá’єäíóþ÷îþ ëàíêîþ öüîãî ïðîöåñó ñòàëè êàòîëèöèçì òà ïåðåíåñåíà ç Єâðîïè «ãàáñáóðçüêà ìîäåëü» äåðæàâíîãî óñòðîþ. Äëÿ íåї áóëè ïðèòàìàííі: ó ïîëіòè÷íîìó ïëàíі – äåñïîòè÷íèé õàðàêòåð âëàäè, ùî äîõîäèâ äî àáñîëþòèçìó; â åêîíîìі÷íîìó – îðієíòàöіÿ íà ïðàêòè÷íó âèãîäó; ó ñóñïіëüíîìó – æîðñòêà ієðàðõіÿ ðіçíèõ âåðñòâ íàñåëåííÿ.

Òåìà 1

Óñі öі ÷èííèêè, ïîєäíàíі ç òðàäèöіéíèì äëÿ ëàòèíîàìåðèêàíñüêèõ êðàїí àâòîðèòàðèçìîì óïðàâëіííÿ, ïðèçâåëè äî òîãî, ùî íà ïî÷àòêó XX ñò. іäåї äåìîêðàòії òà ëіáåðàëіçìó íå ïóñòèëè ãëèáîêèõ êîðåíіâ ó ñâіäîìîñòі áіëüøîñòі ëþäåé ðåãіîíó. Àâòîðèòåò ñèëè ïðîäîâæóâàâ äîìіíóâàòè íàä àâòîðèòåòîì êîëåêòèâíîãî ðіøåííÿ. Öі îñîáëèâîñòі ñòâîðèëè â ðåãіîíі ÷àñòêîâî óñïàäêîâàíó âіä ñåðåäíüîâі÷íîї Іñïàíії íåïîâòîðíó äåðæàâíó ìîäåëü, ÿêó óìîâíî ìîæíà îçíà÷èòè ÿê «ëàòèíîàìåðèêàíіçì». Ëèøå íàïðèêіíöі 20-õ ðîêіâ XX ñò. â Ëàòèíñüêіé Àìåðèöі ïî÷àëàñÿ «äåìîêðàòè÷íà ðåâîëþöіÿ». Її ïðèõіä îçíàìåíóâàâñÿ êіíöåì ìîíîïîëії ëàòèôóíäèñòіâ íà âëàäó і âñòàíîâëåííÿì ðåæèìіâ ëіáåðàëüíîãî ґàòóíêó, ÿê öå, íàïðèêëàä, ñòàëîñÿ â Ìåêñèöі âíàñëіäîê ïîäіé 1910–1917 ðð. àáî â ×èëі. Іç öüîãî ÷àñó є ïіäñòàâè ãîâîðèòè ïðî óòâåðäæåííÿ òóò «äåðæàâíîãî êàïіòàëіçìó», і öå ñòàëî ïîâîðîòíèì ìîìåíòîì ëàòèíîàìåðèêàíñüêîї іñòîðії. Îñîáëèâîñòі ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íîãî æèòòÿ íàðîäіâ êðàїí Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè Ïàðòії íå âіäіãðàâàëè âèçíà÷àëüíîї ðîëі â ïîëіòè÷íîìó æèòòі êðàїí, ïîñòóïàþ÷èñü áîðîòüáі çà âëàäó ìіæ åëіòíèìè ãðóïàìè. Òèïîâèì áóëî ñèëüíå, íåçàëåæíå ìіñöåâå ïðàâëіííÿ – ñâîєðіäíà «àâòîíîìіÿ êàóäèëüéî». Ïðèíöèïè ñâîáîäè ñëîâà, çáîðіâ і çіáðàíü, íåçàëåæíîñòі ïðåñè òà іíøі äåìîêðàòè÷íі ñâîáîäè, ÿêèìè ïèøàëèñÿ Ñïîëó÷åíі Øòàòè, ó Ëàòèíñüêіé Àìåðèöі âèçíàâàëèñÿ çà âòîðèííі ïіñëÿ òàêèõ ÷èííèêіâ, ÿê єäíіñòü, öіëіñíіñòü, ñòàáіëüíіñòü òà àâòîðèòåò äåðæàâè Âіéñüêîâі ïåðåâîðîòè é ãðîìàäÿíñüêі âіéíè ñòàëè ìîæëèâèìè ÷åðåç òå, ùî «öåçàðèñòñüêі» òà «іìïåðñüêі» òðàäèöії çîñåðåäæåííÿ âèêîíàâ÷îї âëàäè â ðóêàõ âåëèêèõ çåìëåâëàñíèêіâ-ëàòèôóíäèñòіâ і âіéñüêîâèêіâ ñïðè÷èíèëè ñëàáêіñòü çàêîíîäàâ÷îї òà ñóäîâîї ãіëîê âëàäè. Ó öüîìó ïîëÿãàє ïðèíöèïîâà âіäìіííіñòü êðàїí Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè âіä Ïіâíі÷íîї Àìåðèêè. ßêùî â ïåðøіé âèçíàííÿ àðìії ÿê çàïîðóêè ïîëіòè÷íîãî ïîðÿäêó і ñòàáіëüíîñòі áóëî ïðèðîäíèì ÿâèùåì, òî â ÑØÀ òàêèé ïîñòóëàò íå ñïðèéìàâñÿ. Íå ìàâ âіí æèâèëüíîãî ñåðåäîâèùà é ó áіëüøîñòі êðàїí Çàõіäíîї Єâðîïè Òðàäèöіéíî ñèëüíèé âïëèâ êàòîëèöüêîї öåðêâè

Íîâі ñèëè, ùî ñïèðàëèñÿ íà ïðîìèñëîâå âèðîáíèöòâî, áàíêіâñüêó ñïðàâó òà çîâíіøíþ òîðãіâëþ, ïîñòóïîâî âèòіñíÿëè ñòàðі îëіãàðõі÷íі êëàíè. Öå àâòîìàòè÷íî ïîñëàáèëî âëàäó âіéñüêîâèõ. Äëÿ Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè áóâ ïðèòàìàííèé ñèëüíèé äåðæàâíèé êîíòðîëü íàä åêîíîìіêîþ. Äåðæàâà òàêîæ ïåðåáèðàëà íà ñåáå ðîëü òðåòåéñüêîãî ñóääі â ñòîñóíêàõ ìіæ ðîáîòîäàâöÿìè òà ðîáіòíèêàìè. Ïàíóâàííÿ êàòîëèöèçìó ñïðèÿëî âñòàíîâëåííþ äåðæàâíîãî êîíòðîëþ íàä ñіì’єþ. Çâіäñè – ñïðèéíÿòòÿ íàñåëåííÿì àâòîðèòàðíèõ ìåòîäіâ êåðіâíèöòâà ÿê ïðèðîäíîãî ñïîñîáó çìіöíåííÿ äåðæàâè. Öåìåíòóþ÷èì ÷èííèêîì äåðæàâè âáà÷àâñÿ ñèëüíèé ëіäåð – «êàóäèëüéî». Ëàòèíîàìåðèêàíñüêèé ëіáåðàëіçì íå çìіã ïðèâåñòè äî êîðіííèõ ñóñïіëüíèõ çìіí. Îñíîâíà ìàñà íàñåëåííÿ, ÿê і ðàíіøå, íå áðàëà ó÷àñòі â ïîëіòè÷íîìó æèòòі; ëіáåðàëüíà ïîëіòè÷íà òðàäèöіÿ ïåðåïëіòàëàñÿ ç êîíñåðâàòèâíîþ, ùî îáóìîâëþâàëî âіäñóòíіñòü ñåðéîçíèõ ñîöіàëüíèõ êîíôëіêòіâ. Â åêîíîìі÷íіé ñôåðі êðàїíè Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè ïåðåâàæíî çàëèøàëèñÿ «ãîñïîäàðñüêèì äâîðîì» ÑØÀ. Çà îêðåìèìè òåðèòîðіÿìè çáåðіãàâñÿ ñòàòóñ êîëîíіàëüíèõ і çàëåæíèõ âîëîäіíü Âåëèêîї Áðèòàíії, Ãîëëàíäії, Ôðàíöії. Âîäíî÷àñ ïðîöåñè іíäóñòðіàëіçàöії ïåâíîþ ìіðîþ òîðêíóëèñÿ é êðàїí Ïіâäåííîї òà Öåíòðàëüíîї Àìåðèêè, çîêðåìà íàéáіëüø ðîçâèíóòèõ ç íèõ – Áðàçèëії, Àðãåíòèíè, ×èëі.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Çëèâà çàðóáіæíèõ іíâåñòèöіé, íàñàìïåðåä іç ÑØÀ, Âåëèêîї Áðèòàíії é Íіìå÷÷èíè, ïî÷àñòè ßïîíії, ñïðèÿëà àêòèâіçàöії åêîíîìі÷íîãî é ñóñïіëüíîïîëіòè÷íîãî æèòòÿ. Â Àðãåíòèíі, Áðàçèëії, Âåíåñóåëі, Ìåêñèöі ðîçðîáëÿëèñÿ áàãàòі íàôòîâі ïîêëàäè. Ó ×èëі ðîçãîðíóâñÿ âèäîáóòîê ìіäі, ó Êîëóìáії, Ïåðó, Ìåêñèöі, Âåíåñóåëі – êîëüîðîâèõ ìåòàëіâ. Ñïîðóäæóâàëèñÿ çàëіçíèöі, ëіíії åëåêòðîïåðåäà÷ òà òåëåôîííîãî çâ’ÿçêó. Іç ââåäåííÿì ó äіþ Ïàíàìñüêîãî êàíàëó (1914 ð.)1 àêòèâіçóâàëèñÿ òîðãîâåëüíі çâ’ÿçêè ìіæ êðàїíàìè îáîõ Àìåðèê, à òàêîæ ç іíøèìè êîíòèíåíòàìè. Ó ïåðåâàæíіé áіëüøîñòі êðàїí íàéñèëüíіøèì çàëèøàâñÿ àãðàðíèé ñåêòîð ç ïàòðіàðõàëüíèìè âіäíîñèíàìè, âåëèêèìè ëàòèôóíäіÿìè2. Ðîçâèòîê ïðîìèñëîâîñòі ñïðè÷èíèâ ïðèñêîðåíó óðáàíіçàöіþ, ïîÿâó âåëèêèõ ïðîìèñëîâèõ öåíòðіâ. Ïî÷àòîê XX ñò. îçíàìåíóâàâ ñîáîþ ïåðіîä «ôіíàíñîâîї іíòåðâåíöії» â Ëàòèíñüêó Àìåðèêó ïіâíі÷íîàìåðèêàíñüêîãî òà çàõіäíîєâðîïåéñüêîãî êàïіòàëó, ÿêèé ïіäêîðèâ ñâîєìó âïëèâó ïðîâіäíі ãàëóçі åêîíîìіêè êðàїí ðåãіîíó. Àëå öå ÿâèùå íå áóëî îäíîçíà÷íèì. Ç îäíîãî áîêó, ñïîñòåðіãàëîñÿ âñòàíîâëåííÿ êîíòðîëþ ç áîêó ÑØÀ òà Çàõіäíîї Єâðîïè, íàñàìïåðåä Âåëèêîї Áðèòàíії, íàä ãîñïîäàðñüêèì æèòòÿì ëàòèíîàìåðèêàíñüêèõ êðàїí, à ç іíøîãî – íå ìàþ÷è âëàñíèõ âіëüíèõ êîøòіâ äëÿ ìîäåðíіçàöії ïðîìèñëîâîñòі, óðÿäè äåðæàâ ðåãіîíó ñàìі áóëè çàöіêàâëåíі â іíîçåìíèõ іíâåñòèöіÿõ. XX ñò. âíåñëî ñóòòєâі êîðåêòèâè â ãîñïîäàðñüêå æèòòÿ Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè, ãîëîâíîþ îçíàêîþ ÿêîãî ñòàëà åêîíîìі÷íà åêñïàíñіÿ іíäóñòðіàëüíèõ äåðæàâ. Ïðîíèêíåííÿ іíîçåìíîãî êàïіòàëó ñóïðîâîäæóâàëîñÿ íàâ’ÿçóâàííÿì íåðіâíîïðàâíèõ äîãîâîðіâ, ñïîíóêàííÿì òàìòåøíіõ óðÿäіâ äî óêëàäåííÿ âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íèõ óãîä і íàâіòü çáðîéíèìè іíòåðâåíöіÿìè ç áîêó ÑØÀ. Òàê, çàâäÿêè «äèïëîìàòії äîëàðà», âіäðàçó ïіñëÿ ïðîãîëîøåííÿ â ëèñòîïàäі 1903 ð. ðåñïóáëіêè â çàëåæíіñòü âіä Ñïîëó÷åíèõ Øòàòіâ ïîòðàïèëà Ïàíàìà, ÿêà çìóøåíà áóëà ïåðåäàòè ñâîєìó ìîãóòíüîìó ñóñіäîâі â «äîâі÷íå êîðèñòóâàííÿ» çîíó Ïàíàìñüêîãî êàíàëó. ²íâåñòèö³¿ â åêîíîì³êó Ëàòèíñüêî¿ Àìåðèêè (ìëðä äîë.)

Ó ðåçóëüòàòі, íåçâàæàþ÷è íà òå, ùî äî 1914 ð. âåëèêі äåðæàâè âêëàëè â Ëàòèíñüêó Àìåðèêó áëèçüêî 10 ìëðä äîë., êðàїíè ðåãіîíó ïðîäîâæóâàëè çàëèøàòèñÿ ñëàáîðîçâèíåíèìè. Ñåðéîçíèì ãàëüìîì íà øëÿõó ñòâîðåííÿ âëàñíèõ åêîíîìіê ó êðàїíàõ ðåãіîíó áóëî òå, ùî іíîçåìíèé êàïіòàë ñèëîìіöü íàâ’ÿçóâàâ їì åêîíîìі÷íó ñïåöіàëіçàöіþ. 1

Ïàíàìñüêèé êàíàë – ñóäíîïëàâíèé êàíàë, ùî ç’єäíóє Ïàíàìñüêó çàòîêó Òèõîãî îêåàíó ç Êàðèáñüêèì ìîðåì і Àòëàíòè÷íèì îêåàíîì; ðîçòàøîâàíèé íà Ïàíàìñüêîìó ïåðåøèéêó íà òåðèòîðії Ïàíàìè. Ó çâ’ÿçêó ç Ïåðøîþ ñâіòîâîþ âіéíîþ éîãî îôіöіéíå âіäêðèòòÿ âіäáóëîñÿ ëèøå 1920 ð. 2 Ëàòèôóíäèçì – ñèñòåìà çåìëåâîëîäіííÿ, îñíîâó ÿêîї ñêëàäàþòü âåëèêі ïîìіùèöüêі çåìåëüíі âîëîäіííÿ – ëàòèôóíäії; çàñèëëÿ ëàòèôóíäіé â åêîíîìіöі ñëàáîðîçâèíåíèõ êðàїí Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè.

Òåìà 1 Êðà¿íà

Åêîíîì³÷íà ñïåö³àë³çàö³ÿ

Êóáà

Öóêðîâà òðîñòèíà

Àðãåíòèíà

Ì’ÿñî, âîâíà, ïøåíèöÿ

Áðàçèë³ÿ

Êàâà, êàó÷óê

Áîë³â³ÿ

Îëîâî

×èë³

Ì³äü

Ïåðó

Êîëüîðîâ³ ìåòàëè

Ìåêñèêà

Ñð³áëî, íàôòà

 Åìіëіàíî Ñàïàòà Ñàëàñàð (1879– 1919) – ëіäåð Ìåêñèêàíñüêîї ðåâîëþöії; îäèí ç âèçíàíèõ íàöіîíàëüíèõ ãåðîїâ Ìåêñèêè. Àâòîð âіäîìîãî âèñëîâó «Êðàùå ïîìåðòè ñòîÿ÷è, íіæ æèòè íàâêîëіøêàõ»

 Õîñå Äîðîòåî Àðàíãî Àðàìáóëà (1878–1923), áіëüøå âіäîìèé ÿê Ôðàíñіñêî Âіëüÿ ÷è Ïàí÷î Âіëüÿ

Ïðîòå ïðîíèêíåííÿ іíîçåìíîãî êàïіòàëó ìàëî é ïîçèòèâíі íàñëіäêè – ðîçâèâàëàñÿ ïðèâàòíà іíіöіàòèâà òà ðîçøèðþâàâñÿ ïðèâàòíèé ñåêòîð, ðîçâèâàëèñÿ ïіäïðèєìñòâà êîìóíàëüíîãî ãîñïîäàðñòâà, ñôåðè îáñëóãîâóâàííÿ òà òóðèçìó, ç’ÿâëÿëèñÿ íîâі ðîáî÷і ìіñöÿ. Îêðіì òîãî, îá’єêòèâíî іíîçåìíі іíâåñòèöії ñòèìóëþâàëè ôîðìóâàííÿ íàöіîíàëüíèõ ïіäïðèєìíèöüêèõ êіë ó êðàїíàõ, ó ÿêі öі іíâåñòèöії ñïðÿìîâóâàëèñÿ. Öå ç ÷àñîì ïðèâåëî äî ïðîòèäії íàöіîíàëüíèõ ïіäïðèєìíèöüêèõ åëіò åêîíîìі÷íіé åêñïàíñії Çàõîäó. Ïðèêëàäîì öüîãî ìîæå ñëóãóâàòè Óðóãâàé, äå âäàëîñÿ ïîñëàáèòè çàëåæíіñòü êðàїíè âіä іíîçåìíîãî êàïіòàëó é ñòâîðèòè øèðîêèé ñåêòîð íàöіîíàëüíîї ðèíêîâîї åêîíîìіêè. ßñêðàâîþ ïîäієþ â ïîëіòè÷íîìó æèòòі Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè ñòàëà Ìåêñèêàíñüêà ðåâîëþöіÿ 1910–1917 ðð. Ïîëіòè÷íèé ðåæèì ó Ìåêñèöі, î÷îëþâàíèé Äіàñîì, áóâ òèïîâîþ äëÿ òîãî÷àñíèõ ëàòèíîàìåðèêàíñüêèõ êðàїí äèêòàòóðîþ. Íà õâèëі ìîãóòíüîãî ðåâîëþöіéíîãî ïîòîêó, ó ÿêîìó çëèëèñÿ âîєäèíî ìàñîâèé ñåëÿíñüêèé ðóõ, âèñòóïè ðîáіòíèêіâ òà äðіáíîї áóðæóàçії, Äіàñ ïіäïèñàâ çàÿâó ïðî âіäñòàâêó ç ïîñàäè ïðåçèäåíòà é çàëèøèâ Ìåêñèêó. Ó õîäі ðåâîëþöії âåëè÷åçíîї ïîïóëÿðíîñòі íàáóëè âàòàæêè ñåëÿíñüêèõ çàãîíіâ Ôðàíñіñêî Âіëüÿ і Åìіëіàíî Ñàïàòà. ÑØÀ àêòèâíî âòðó÷àëèñÿ â ìåêñèêàíñüêі ïîäії, áîÿ÷èñü âòðàòèòè ñâіé âïëèâ íà âåñü êîíòèíåíò. Àìåðèêàíñüêі âіéñüêà ïіä ðіçíèìè ïðèâîäàìè äâі÷і, ó 1913 é ó 1916 ðð., âòîðãàëèñÿ â Ìåêñèêó, àëå, âðåøòі-ðåøò, íå çìîãëè ñóòòєâî âïëèâàòè íà ñèòóàöіþ â êðàїíі. Ìåêñèêàíñüêà ðåâîëþöіÿ çàâåðøèëàñÿ ïðèéíÿòòÿì ó 1917 ð. îäíієї ç íàéäåìîêðàòè÷íіøèõ íà òîé ÷àñ êîíñòèòóöіé. Ìåêñèêàíñüêà ðåâîëþöіÿ âіäіãðàëà âèçíà÷íó ðîëü â óòâåðäæåííі іäåї äåìîêðàòії òà ïàðëàìåíòàðèçìó íå ëèøå â Ìåêñèöі, à é â óñіé Ëàòèíñüêіé Àìåðèöі.

Ñâ³ò íà ïî÷àòêó XX ñò.

Запитання і завдання: 1. Ïîÿñí³òü ïîíÿòòÿ «ëàòèôóíäèçì», «êàóäèëüéî», «îë³ãàðõ³ÿ». 2. ßêèìè áóëè ïðè÷èíè ³ â ÷îìó ïîëÿãàëè îñîáëèâîñò³ íàö³îíàëüíîâèçâîëüíîãî ðóõó â ²íä³¿? 3. ßêèé âèñíîâîê ïðî ñòàâëåííÿ çàõ³äíèõ äåðæàâ äî Êèòàþ ìîæíà çðîáèòè íà ï³äñòàâ³ ëèñòà äåðæàâíîãî ñåêðåòàðÿ ÑØÀ Ó³ëüÿìà Äåÿ (Ñâ³ä÷åííÿ 1)? 4. ßêèìè áóëè ïðè÷èíè ³ íàñë³äêè «Áîêñåðñüêîãî ïîâñòàííÿ» òà Ñ³íüõàéñüêî¿ ðåâîëþö³¿ â Êèòà¿? 5. Âèêîðèñòîâóþ÷è Ñâ³ä÷åííÿ 2, ñôîðìóëþéòå, ó ÷îìó ïîëÿãàëè îñîáëèâîñò³ ìîäåðí³çàö³éíèõ ïðîöåñ³â ó ßïîí³¿ íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. Íàâåä³òü àðãóìåíòè íà ï³äòâåðäæåííÿ Âàøî¿ äóìêè. 6. ×îìó, íà Âàøó äóìêó, Ãàáð³åëü Ãàðñ³à Ìàðêåñ íàçâàâ ñâîþ íîáåë³âñüêó

ïðîìîâó «Ñàìîòí³ñòü Ëàòèíñüêî¿ Àìåðèêè» (Ñâ³ä÷åííÿ 3)? 7. Ó ÷îìó ïîëÿãàëè îñîáëèâîñò³ ñóñï³ëüíî-ïîë³òè÷íîãî æèòòÿ íàðîä³â Ëàòèíñüêî¿ Àìåðèêè íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò.? 8. Âèêîðèñòîâóþ÷è íàâåäåí³ â ïóíêò³ 3 ñõåìó «²íâåñòèö³¿ â åêîíîì³êó Ëàòèíñüêî¿ Àìåðèêè» òà òàáëèöþ ïðî åêîíîì³÷íó ñïåö³àë³çàö³þ êðà¿í ðåã³îíó, îõàðàêòåðèçóéòå âïëèâ íà åêîíîì³÷íå æèòòÿ Ëàòèíñüêî¿ Àìåðèêè ³íîçåìíîãî êàï³òàëó. ßêèìè áóëè ïîçèòèâí³ é íåãàòèâí³ íàñë³äêè âïëèâó ³íîçåìíèõ äåðæàâ íà êðà¿íè Ëàòèíñüêî¿ Àìåðèêè? 9. ×èì, íà Âàøó äóìêó, ïîÿñíþºòüñÿ çàö³êàâëåí³ñòü ÑØÀ íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. â çáåðåæåíí³ ñèëüíîãî âïëèâó íà êðà¿íè Ëàòèíñüêî¿ Àìåðèêè? Àðãóìåíòóéòå ñâ³é âèñíîâîê.

Головні Г ол ловні п події од дії 1885 ð. – ñòâîðåííÿ ²íä³éñüêîãî íàö³îíàëüíîãî êîíãðåñó (²ÍÊ) 1889–1901 ðð. – «Áîêñåðñüêå ïîâñòàííÿ» â Êèòà¿ 1910 ð. – ïî÷àòîê ðåâîëþö³¿ â Ìåêñèö³ 1911–1912 ðð. – Ñ³íüõàéñüêà (Óõàíüñüêà) ðåâîëþö³ÿ â Êèòà¿ 1914 ð. – ââåäåííÿ â åêñïëóàòàö³þ Ïàíàìñüêîãî êàíàëó

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 1 Ïåðøі ï’ÿòíàäöÿòü ðîêіâ ÕÕ ñò. ïîçíà÷èëèñÿ íèçêîþ îñîáëèâîñòåé і ïðîÿâàìè íîâèõ òåíäåíöіé. Âàæëèâîþ ðèñîþ ÕÕ ñò. ñòàâ ñòðіìêèé òåõíі÷íèé ïðîãðåñ. Âèíàõîäè, âòіëåíі â íîâèõ òåõíîëîãіÿõ і òîâàðàõ, ñòâîðþâàëè ëþäÿì íîâі ìîæëèâîñòі é íîâó ÿêіñòü æèòòÿ. Ó ðåçóëüòàòі åêîíîìі÷íèõ, ïîëіòè÷íèõ, íàöіîíàëüíèõ òà ðåëіãіéíèõ ïðè÷èí ïîñèëèëèñÿ ìіãðàöії (ïåðåìіùåííÿ) íàñåëåííÿ ÿê ìіæ êîíòèíåíòàìè (çäåáіëüøîãî ç Єâðîïè â ÑØÀ é Êàíàäó, äî êðàїí Ëàòèíñüêîї Àìåðèêè, Àâñòðàëії òà Íîâîї Çåëàíäії; ïåðåñåëåííÿ іíäіéöіâ äî Ïіâäåííîї Àôðèêè), òàê і âñåðåäèíі êîíòèíåíòіâ (ïåðåñåëåííÿ áàãàòüîõ êèòàéöіâ ó êðàїíè Ïіâäåííî-Ñõіäíîї Àçії). Ïî÷àòîê XX ñò. – öå ïåðіîä äîìіíóâàííÿ Єâðîïè ó ñâіòі. Ç îäíîãî áîêó, ñàìå єâðîïåéñüêі êðàїíè ïîäіëèëè ìàéæå âñþ ïëàíåòó íà êîëîíії òà ñôåðè ñâîїõ æèòòєâèõ іíòåðåñіâ. Ç іíøîãî – âñі íåçàëåæíі äåðæàâè ñâіòó, çà âèíÿòêîì ÑØÀ і ßïîíії, áóëè ðîçòàøîâàíі ñàìå â Єâðîïі. Єâðîïåéñüêà öèâіëіçàöіÿ1, ç òî÷êè çîðó єâðîïåéöіâ, áóëà єäèíî ìîæëèâîþ äëÿ âñüîãî ëþäñòâà ôîðìîþ öèâіëіçàöії. Áóäü-ÿêі іíøі, âіäìіííі âіä єâðîïåéñüêîї êîíñòðóêöії ñóñïіëüíîãî і ïîëіòè÷íîãî ëàäó ðîçöіíþâàëèñÿ єâðîïåéöÿìè ÿê «íåöèâіëіçîâàíі» і «âіäñòàëі». 1

Öèâіëіçàöіÿ (âіä ëàò. «öіâіëіñ» – öèâіëüíèé, äåðæàâíèé) – іñòîðè÷íî ñôîðìîâàíà ñóêóïíіñòü ìàòåðіàëüíîї é äóõîâíîї êóëüòóðè, ñóñïіëüíîãî ëàäó, ñïîñîáó æèòòÿ, ñèñòåìè öіííîñòåé і íîðì ïîâåäіíêè ñóñïіëüñòâà àáî öіëîї åïîõè.

Òåìà 1

Ó ïåðіîä ìіæ 1900 і 1914 ðð. âіäáóâàëîñÿ ñòðіìêå çðîñòàííÿ âèðîáíèöòâà é ìàòåðіàëüíîãî äîáðîáóòó íàñåëåííÿ. Ñëîâî «ïðîãðåñ» ñòàëî îäíèì ç íàéáіëüø óæèâàíèõ. Ó ïîëіòè÷íîìó æèòòі íàéáіëüø óñïіøíèõ êðàїí Єâðîïè é ÑØÀ óòâåðäèëèñÿ ëіáåðàëüíі ïîðÿäêè, çàñíîâàíі íà ïîâàçі äî ãðîìàäÿíñüêèõ ïðàâ ëþäèíè, ïðèâàòíîї âëàñíîñòі òà íà çàñàäàõ ðèíêîâîї åêîíîìіêè. Ïðè öüîìó çàëèøàëàñÿ äèñêðèìіíàöіÿ â ïîëіòè÷íîìó æèòòі æіíîê, à òàêîæ àôðîàìåðèêàíöіâ ó ÑØÀ. Ñåëÿíñòâî Çàõіäíîї Єâðîïè ïåðåòâîðèëîñÿ â ïðîøàðîê âіëüíèõ äðіáíèõ âëàñíèêіâ, ÿêі àêòèâíî âêëþ÷èëèñÿ â ðèíêîâå ãîñïîäàðñòâî, і, ïîðÿä ç äðіáíèìè ìіñüêèìè âëàñíèêàìè, ñòàëî îïîðîþ ëіáåðàëüíîãî óñòðîþ. Íàéìàíі ðîáіòíèêè ôàêòè÷íî ñòàëè âïëèâîâèì ï’ÿòèì ñòàíîì. Ðîáіòíè÷èé ðóõ íå áóâ çãóðòîâàíèì; ñîöіàëіñòè÷íі é ñîöіàë-äåìîêðàòè÷íі ðîáіòíè÷і ïàðòії, à òàêîæ ïðîôåñіéíі ñïіëêè îäíàêîâîþ ìіðîþ ïðåòåíäóâàëè íà ðîëü âîæäіâ ðîáіòíèöòâà. Ïðîáëåìà äëÿ ïîëіòèêіâ, ÿêі çàÿâëÿëè, ùî ïðåäñòàâëÿþòü іíòåðåñè ðîáіòíèêіâ, ïîëÿãàëà ó ðîçâ’ÿçàííі ïèòàííÿ: ÷è ìîæëèâî ïîëіïøèòè ñòàíîâèùå ðîáіòíèêіâ ó ðàìêàõ òîãî÷àñíîãî ëіáåðàëüíîãî óñòðîþ, ÷è äëÿ öüîãî ïîòðіáíî çëàìàòè éîãî é çàìіíèòè іíøèì – ñîöіàëіñòè÷íèì? Æèòòєçäàòíèìè âèÿâèëèñÿ îáèäâі òî÷êè çîðó, áî íàñïðàâäі áóëî áàãàòî êâàëіôіêîâàíèõ ðîáіòíèêіâ, ÿêі æèëè íà ðіâíі ñåðåäíüîãî êëàñó, àëå íà іíøîìó ïîëþñі áóëè ðîáіòíèêè, óìîâè æèòòÿ ÿêèõ áóëè íåñòåðïíèìè. Íà ïî÷àòêó ñòîëіòòÿ óêðàé çàãîñòðèëîñÿ íàöіîíàëüíå ïèòàííÿ. Òåîðåòè÷íî ïðàâî íàðîäіâ íà ñàìîâèçíà÷åííÿ âèçíàâàëîñÿ çà âñіìà íàöіÿìè, çîêðåìà çà óêðàїíöÿìè, ïîëÿêàìè, ÷åõàìè, ñëîâàêàìè òà іíøèìè, îäíàê íà ïðàêòèöі æîäíà ç іìïåðіé íå áàæàëà âіäìîâëÿòèñÿ âіä ñâîїõ âîëîäіíü. Íà ïî÷àòêó XX ñò. ïîäіë ñâіòó ìіæ ïðîâіäíèìè äåðæàâàìè ïðèâіâ äî ñòâîðåííÿ âåëè÷åçíèõ êîëîíіàëüíèõ іìïåðіé. Íàçðіâàëà âіéíà çà ïåðåäіë êîëîíіàëüíèõ âîëîäіíü.

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914–1918 рр.

         

ТЕМА 2

Ùî ïîòð³áíî çíàòè ³ âì³òè, âèâ÷èâøè òåìó 2: îïèñóâàòè ïðîöåñ ñòâîðåííÿ Àí Àíòàíòè; õàðàêòåðèçóâàòè âèòîêè è ò òà à ïðèðîäó ìіæíàðîäíèõ êðèç і êîíôëіêòіâ íà ïî÷àòêó Õ Õ ñò.; ÕÕ ïîÿñíþâàòè ïðî ïðîöåñ ðîöå öåñ ãîíêè îçáðîєíü, ïîñèëåííÿ ìіëіòàðèçìó, øîâіíіñòè÷íî îї ïðîïàãàíäè, ïðè÷èíè, ïðèâіä òà ïî÷àòîê Ïåðøîї øîâіíіñòè÷íîї ñâіòîâîї â іéíè, çìіíó ñòàòóñó æіíêè â ñóñïіëüñòâі â ïåðіîä âіéíè; іé âіéíè, âèçíà÷àòè âèçí íà÷àòè ñòðàòåãі÷íі ïëàíè ïðîòèâíèêіâ, ïðè÷èíè âñòóïó ó âіé âі éíó ãîëîâíèõ її ó÷àñíèêіâ, çîêðåìà ÑØÀ, âèõîäó ç âіéíè Ðîñії; âіéíó ïîêàçóâàòè íà êàðòі îñíîâíі òåàòðè âîєííèõ äіé, âîєííі êàìïàíії òà áèòâè 1914–1918 ðð.; êðèòè÷íî àíàëіçóâàòè çàâåðøåííÿ òà ïіäñóìêè âіéíè; äàâàòè õàðàêòåðèñòèêó âèçíà÷íèì äіÿ÷àì Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéí âіéíè; éíè è; àíàëіçóâàòè òà óçàãàëüíþâàòè íà îñíîâі ðіçíèõ äæåðåë ë іíôîðі ìàöії îñíîâíі âòðàòè âíàñëіäîê Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè íè;; âіéíè; õðîíîëîãі÷íî çіñòàâëÿòè ïîäії òà ÿâèùà äîáè; ïîÿñíþâàòè çìіñò і çàñòîñîâóâàòè ïîíÿòòÿ і ò òåðìіíè: åðìіíè: «âіéñüêîâî«ìіëіòàðèçì», ïîëіòè÷íèé áëîê», «ãîíêà îçáðîєíü», «ì ìіë іëіòàðèçì», «øîâіíіçì», «àíåêñіÿ». Ïðèãàäàéòå ç êóðñó óâ âñåñâ³òíüî¿ ñåñâ³òíüî¿ ³ñòîð³¿ 9-ãî êëàñ êëàñó: ñó:

 Çà ÿêèõ îáñòàâèí âèíèê èê ê Òðîїñòèé ñîþç?  ×îìó íàïðèêіíöі ÕІ ÕІÕ ІÕ ñò. çàãîñòðèëèñÿ àíãëî-íіìåöüêі àíãëî-í íіìåöüêі âіäíîïîòåïëіøàëè àíãëî-ôðàíêî-ðîñіéñüêі? ñèíè і, íàâïàêè, ïîò îòåïëіøàëè àíãëî-ôðàíêî-ðî îò îñіéñüêі?  ßêі íåçàëåæíі äåðæàâè äåðæ ðæàâè âèíèêëè íà Áàëêàíàõ óí ðæ óíàñëіäîê ðîñіéñüêîòóðåöüêîї âіéíè è 1877–1878 1877–1878 ðð. òà ðіøåíü Áå Áåðëіíñüêîãî êîíãðåñó 1878 ð.?

§ 5.

ÑÂІÒ ÍÀÏÅÐÅÄÎÄÍІ ÂІÉÍÈ

 1. Ì³æíàðîäí³ êðèçè òà êîíôë³êòè íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. Ïåðøіé ñâіòîâіé âіéíі ïåðåäóâàâ ðÿä ñåðéîçíèõ ìіæíàðîäíèõ êðèç і êîíôëіêòіâ. Ôðàíêî-ïðóññüêà âіéíà 1870–1871 ðð. і ïîÿâà íà ïîëіòè÷íіé êàðòі ñâіòó îá’єäíàíîї Íіìåöüêîї іìïåðії, äîêîðіííà ðóéíàöіÿ òðàäèöіéíîї ðіâíîâàãè ñèë íà êîíòèíåíòі ïîñòàâèëè íà ÷іëüíå ìіñöå â Єâðîïі Íіìå÷÷èíó. ×åðåç áîðîòüáó çà ðèíêè çáóòó çàãîñòðèëèñÿ åêîíîìі÷íі âіäíîñèíè ìіæ íåþ òà Ðîñієþ і, îñîáëèâî, Áðèòàíієþ. Âêëþ÷èâøèñü ó áîðîòüáó çà êîëîíії ëèøå ïіñëÿ 1871 ð., Íіìå÷÷èíà ïðåòåíäóâàëà íà ðіâíі ïðàâà â êîëîíіàëüíèõ âîëîäіííÿõ Àíãëії, Ôðàíöії, Áåëüãії, Ãîëëàíäії, Ïîðòóãàëії, âèÿâëÿþ÷è îñîáëèâó àêòèâíіñòü ó çàâîþâàííі íîâèõ ðèíêіâ.

Òåìà 2

Ïðîÿâîì çіòêíåííÿ êîëîíіàëüíèõ іíòåðåñіâ ïðîâіäíèõ äåðæàâ ñòàëà Ïåðøà ìàðîêêàíñüêà êðèçà 1905 ð. Âîíà âèíèêëà òîìó, ùî Íіìå÷÷èíà õîòіëà çàñòåðåãòè Ôðàíöіþ, ÿêà øóêàëà ñîþçó ç Àíãëієþ é Ðîñієþ, âіä ïðîòèäії Íіìå÷÷èíі. Îá’єêòîì äëÿ öüîãî áóëî îáðàíî Ìàðîêêî – êðàїíó, ùî çàéìàє âèãіäíå ñòðàòåãі÷íå ñòàíîâèùå íà ïіâíî÷і Àôðèêè áіëÿ Ãіáðàëòàðñüêîї ïðîòîêè.

 Ñôåðè âïëèâó

Âíóòðіøíÿ ñèòóàöіÿ â Ìàðîêêî â 1905 ð. áóëà âêðàé íåñòàáіëüíîþ, ùî çàñâіä÷èëî âèêðàäåííÿ íàâåñíі 1904 ð. ìàðîêêàíñüêèì ðàäèêàëîì äâîõ çàìîæíèõ àìåðèêàíöіâ. Íіìå÷÷èíà íå ìàëà ñåðéîçíèõ іíòåðåñіâ ó Ìàðîêêî, îñêіëüêè çà Ìàäðèäñüêîþ óãîäîþ 1880 ð. öÿ êðàїíà íàëåæàëà äî ñôåðè âïëèâó Ôðàíöії – ãàðàíòà òåðèòîðіàëüíîї öіëіñíîñòі Ìàðîêêî. Óãîäà, ÿêó ïіäïèñàëà é Íіìå÷÷èíà, âèìàãàëà, ùîá æîäíà êðàїíà íå âæèâàëà â Ìàðîêêî çàõîäіâ, ïîïåðåäíüî íå ïðîêîíñóëüòóâàâøèñü ç іíøèìè êðàїíàìè-ïіäïèñàíòàìè. Ó ëþòîìó 1905 ð. Ôðàíöіÿ ïîðóøèëà öþ äîìîâëåíіñòü, âèìàãàþ÷è âіä ìàðîêêàíñüêîãî ñóëòàíà êîíòðîëþ íàä òàìòåøíüîþ àðìієþ і ïîëіöієþ. Ç Íіìå÷÷èíîþ Ôðàíöіÿ ç öüîãî ïèòàííÿ íå ïðîêîíñóëüòóâàëàñÿ. Íіìå÷÷èíà âèðіøèëà ïðèáîðêàòè ôðàíöóçіâ і, ïî ìîæëèâîñòі, îñëàáèòè «ñåðäå÷íó óãîäó» ìіæ Ôðàíöієþ і Àíãëієþ. Îñêіëüêè Ðîñіÿ âñå ùå íå îòÿìèëàñÿ âіä íåùîäàâíüîї ïîðàçêè â ðîñіéñüêî-ÿïîíñüêіé âіéíі 1904–1905 ðð., Íіìå÷÷èíà ìîãëà íå áîÿòèñÿ, ùî ðîñіÿíè ìîæóòü âòðóòèòèñÿ â ìàðîêêàíñüêі ïîäії. Êàíöëåð ôîí Áþëëîâ ïîðàäèâ êàéçåðó Âіëüãåëüìó II âіäâіäàòè ìàðîêêàíñüêîãî ñóëòàíà é çàïåâíèòè éîãî ó ñâîїé ïіäòðèìöі. Öå ìàëî çàñâіä÷èòè ïî÷àòîê áіëüø àãðåñèâíîї ïîëіòèêè Íіìå÷÷èíè ùîäî Ôðàíöії. Êàéçåð íå âèÿâëÿâ îñîáëèâîãî áàæàííÿ äî òàêîї ðèçèêîâàíîї ïîäîðîæі é íàìàãàâñÿ óõèëèòèñÿ âіä íåї, àëå ôîí Áþëëîâ íàâìèñíî ïåðåäàâ äî ïðåñè іíôîðìàöіþ ïðî òå, ùî âіçèò âіäáóäåòüñÿ, âèïðàâäàâøèñÿ çãîäîì òèì, ùî, ìîâëÿâ, óæå ïіçíî áóëî ùîñü çìіíèòè. Êàéçåð âіäìîâëÿâñÿ ç êіëüêîõ ïðè÷èí: ïî-ïåðøå, áîÿâñÿ çàìàõó íà ñâîє æèòòÿ â íåñïîêіéíіé êðàїíі, à ïî-äðóãå, íå õîòіâ, ùîá éîãî äåìàðø ó Ìàðîêêî ñïðîâîêóâàâ ôðàíöóçіâ äî âіéíè. Íàïðèêіíöі áåðåçíÿ 1905 ð. Âіëüãåëüì II ïðèáóâ äî ìàðîêêàíñüêîãî ìіñòà Òàíæåð, äå âèãîëîñèâ ïðîâîêàöіéíó ùîäî Ôðàíöії ïðîìîâó. Ó íіé

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

âіí âèçíàâ ñóëòàíà ïðàâèòåëåì âіëüíîї êðàїíè і çàïåâíèâ, ùî Íіìå÷÷èíà ïіäòðèìàє ñóëòàíà ïðîòè íàìàãàííÿ Ôðàíöії é íàäàëі ïàíóâàòè â öіé àôðèêàíñüêіé êðàїíі. Öå áóâ âіäêðèòèé âèêëèê Ôðàíöії. Âèñàäêà Âіëüãåëüìà II â òàíæåðñüêîìó ïîðòó ñóïðîâîäæóâàëàñÿ êóìåäíèìè ïîäіÿìè. Òî ñïî÷àòêó ó âîäó âïàâ íіìåöüêèé ïîñëàííèê, ÿêèé ïîñïіøàâ ïðèâіòàòè ñâîãî іìïåðàòîðà, òî âèÿâèëîñÿ, ùî òåêñò ïðîìîâè Âіëüãåëüìà äî ñóëòàíà íå ïіäãîòîâëåíèé, òî àðàáñüêèé ñêàêóí, ïðèñëàíèé ñóëòàíîì ó ïîäàðóíîê êàéçåðó, çëÿêàâøèñü ôåєðâåðêà, ñêèíóâ іç ñåáå іìïåðàòîðà. Òàêèìè æ ñìіõîòâîðíèìè âèÿâëÿòüñÿ é ðåçóëüòàòè ìàðîêêàíñüêîї êðèçè äëÿ Íіìå÷÷èíè. Ïîâåðíóâøèñü íà ñâîїé ÿõòі äî Íіìå÷÷èíè, Âіëüãåëüì ïðîäîâæóâàâ íàïîëÿãàòè, ùî ìàéáóòíє Ìàðîêêî ïîâèííî ñòàòè ïðåäìåòîì ðîçãëÿäó íà ìіæíàðîäíіé êîíôåðåíöії. Ôðàíöóçüêèé óðÿä íå âіä÷óâàâ ó ñîáі ñèë, ùîá ðіøó÷å ïðèïèíèòè òàêі çàÿâè. Ó ðåçóëüòàòі âіäïîâіäàëüíіñòü óçÿâ íà ñåáå ìіíіñòð çàêîðäîííèõ ñïðàâ Ôðàíöії Äåëüêàññå, ÿêèé ïîäàâ ó âіäñòàâêó. Êîíôåðåíöіÿ, ÿêîї òàê ïðàãíóâ Âіëüãåëüì, âіäáóëàñÿ ó êâіòíі 1906 ð. â Іñïàíії, àëå Íіìå÷÷èíà íà íіé íі÷îãî íå äîñÿãëà. Її ïіäòðèìàëà ëèøå Àâñòðî-Óãîðùèíà. Õî÷ íà êîíôåðåíöії äîìîâèëèñÿ ïðî íåçàëåæíіñòü Ìàðîêêî, àëå ïіäòðèìàííÿ çàêîííîñòі é ïîðÿäêó â êðàїíі áóëî äîðó÷åíî Ôðàíöії òà Іñïàíії. Ïåðøà îòðèìàëà ïðàâî êîíòðîëþâàòè ìàðîêêàíñüêі ìèòíèöі òà ïîñòàâêè çáðîї. Öå, ïî ñóòі, óçàêîíèëî ôðàíöóçüêå ïàíóâàííÿ â Ìàðîêêî. Òà ãîëîâíå ïîëÿãàëî â òîìó, ùî íå ñòіëüêè âàæëèâèìè áóëè ðіøåííÿ êîíôåðåíöії, ñêіëüêè òå, ùî âîíà ïðîäåìîíñòðóâàëà єäíіñòü єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ ïðîòè Íіìå÷÷èíè. Áîñíіéñüêà êðèçà 1908 ð. Íà Áåðëіíñüêîìó êîíãðåñі 1878 ð. ÀâñòðîÓãîðùèíі áóëè íàäàíі ïîâíîâàæåííÿ óïðàâëÿòè äâîìà ñóñіäíіìè ç íåþ ïðîâіíöіÿìè Áîñíієþ і Ãåðöåãîâèíîþ. Æèòåëі öèõ ïðîâіíöіé áóëè ñåðáàìè, і Ñåðáіÿ ç íåòåðïіííÿì ÷åêàëà íà òîé äåíü, êîëè Áîñíіÿ і Ãåðöåãîâèíà ïðèєäíàþòüñÿ äî íåї. Âіä ñàìîãî çàñíóâàííÿ Àâñòðî-Óãîðñüêîї іìïåðії âîíà çіòêíóëàñÿ ç íàïðóæåíіñòþ â ñòîñóíêàõ ìіæ àâñòðіéñüêèì, óãîðñüêèì і ñëîâ’ÿíñüêèì íàñåëåííÿì. Çàõèñíèêîì іíòåðåñіâ ñëîâ’ÿí ïðîãîëîñèëà ñåáå Ðîñіÿ. Ó æîâòíі 1908 ð. Àâñòðіÿ àíåêñóâàëà1 äâі çãàäàíі ïðîâіíöії. Ðîñіÿ âèñòóïèëà ç ðіøó÷èì ïðîòåñòîì. Âèíèêëà çàãðîçà çіòêíåííÿ, ïðè÷îìó íå ñòіëüêè ìіæ Ñåðáієþ і Àâñòðî-Óãîðùèíîþ, ñêіëüêè ìіæ îñòàííüîþ і Ðîñієþ. Áóòè ÷è íå áóòè âіéñüêîâîìó êîíôëіêòó çíà÷íîþ ìіðîþ çàëåæàëî âіä Íіìå÷÷èíè. Íіìöі æ, äîçâîëèâøè àâñòðіéöÿì, ÿê âèñëîâèâñÿ Âіëüãåëüì, «ïîõèçóâàòèñÿ â áëèñêó÷èõ âіéñüêîâèõ øàòàõ», ñòðèìàëè Àâñòðî-Óãîðùèíó, áî òàêîæ ùå íå áóëè ãîòîâèìè äî âіéíè. Íå áóëà äî íåї ãîòîâà і Ðîñіÿ, õî÷ і áóëà ïðèíèæåíà òèì, ùî íåþ çíåâàæèëè. Âðåøòі-ðåøò îáіéøëîñÿ áåç êðîâîïðîëèòòÿ, õî÷à âіäíîñèíè ìіæ Ðîñієþ, ç îäíîãî áîêó, òà Íіìå÷÷èíîþ і Àâñòðî-Óãîðùèíîþ – ç іíøîãî áóëè ùå áіëüøå çіïñîâàíі. Äðóãà ìàðîêêàíñüêà êðèçà: Àãàäіð 1911 ð. Ïіñëÿ 1906 ð. ôðàíöóçüêèé âïëèâ ó Ìàðîêêî çðіñ. Ïðè öüîìó âñі іíøі êðàїíè ìîãëè âіëüíî òîðãóâàòè â Ìàðîêêî, à ôðàíöóçüêі é íіìåöüêі ïðîìèñëîâöі äîáðå ñïіâïðàöþâàëè â ðîçðîáëåííі â êðàїíі êîðèñíèõ êîïàëèí. Îäíàê ó 1911 ð. âіäáóëîñÿ îäíå ç ÷èñëåííèõ ïîâñòàíü ìіñöåâîãî íàñåëåííÿ ïðîòè ñóëòàíà é âіí ïîïðîñèâ ôðàíöóçіâ, ÿêі âèêîíóâàëè ïîëіöåéñüêі ôóíêöії, äîïîìîãòè âіäíîâèòè ïîðÿäîê. Ç Ôðàíöії äî Ìàðîêêî ïðèáóëè âіéñüêà, ÿêі çàéíÿëè ñòîëèöþ êðàїíè. 1 Àíåêñіÿ – íàñèëüíèöüêå çàõîïëåííÿ äåðæàâîþ âñієї àáî ÷àñòèíè іíøîї äåðæàâè àáî íàðîäó і âêëþ÷åííÿ її äî ñâîãî ñêëàäó.

Òåìà 2

1 ëèïíÿ 1911 ð. íà ðåéäі ïîðòó Àãàäіð íà çàõіäíîìó óçáåðåææі Ìàðîêêî ðàïòîâî ç’ÿâèâñÿ і ñòàâ íà ÿêіð íіìåöüêèé âіéñüêîâèé êàòåð (êàíîíåðñüêèé ÷îâåí) «Ïàíòåðà». Öå ñóïåðå÷èëî ðіøåííÿì ìіæíàðîäíîї êîíôåðåíöії 1906 ð. Íіìå÷÷èíà ïîÿñíèëà ñâîї äії òèì, ùî, ìîâëÿâ, «Ïàíòåðà» ïðèáóëà äëÿ çàõèñòó íіìöіâ, ùî ïðîæèâàëè â Àãàäіðі. Ïðîòå ñïðàâæíі ïðè÷èíè áóëè іíøèìè: ïî-ïåðøå, ïîáðÿçêàòè çáðîєþ é çàëÿêàòè ôðàíöóçіâ, à ïî-äðóãå – âèïðîáóâàòè ìіöíіñòü àíãëî-ôðàíöóçüêîї Àíòàíòè. Ó öèõ óìîâàõ Âåëèêà Áðèòàíіÿ ðіøó÷å ñòàëà íà çàõèñò Ôðàíöії. ßêèéñü ÷àñ çäàâàëîñÿ, ùî âіéíè íå óíèêíóòè. Àëå äî ëèñòîïàäà 1911 ð. íàïðóãà â íіìåöüêî-ôðàíöóçüêèõ âіäíîñèíàõ ïîòðîõó îñëàáëà. Ôðàíöіÿ ïîñòóïèëàñÿ Íіìå÷÷èíі âïëèâîì ó Êîíãî â îáìіí íà ñâîáîäó äіé â Ìàðîêêî. Íàñëіäêè Äðóãîї ìàðîêêàíñüêîї êðèçè Ôðàíöіÿ

Âåëèêà Áðèòàíіÿ

Íіìå÷÷èíà

Ñïîäіâàííÿ íà ïîëіïøåííÿ âіäíîñèí ç Íіìå÷÷èíîþ áóëè îñòàòî÷íî çðóéíîâàíі. Çðîñëà íåäîâіðà äî íіìöіâ.

Íå ïîãîäæóâàëàñÿ íà ñïîðóäæåííÿ íіìöÿìè âіéñüêîâîìîðñüêîї áàçè â Ìàðîêêî. Àêòèâіçóâàëà ìîðñüêå ñóïåðíèöòâî ç Íіìå÷÷èíîþ.

Âіä÷óâàëà ñåáå ïðèíèæåíîþ áðèòàíñüêèìè ïîãðîçàìè é ïîáà÷èëà â çìіöíіëіé Àíòàíòі ùå îäèí äîêàç, ùî Àíãëіÿ ìàëà íà ìåòі îòî÷èòè íіìöіâ ùіëüíèì êіëüöåì âîðîãіâ. Àêòèâіçóâàëà ìîðñüêå ñóïåðíèöòâî ç Áðèòàíієþ.

Õî÷à âіéíè âäàëîñÿ óíèêíóòè, òà âñå æ àãàäіðñüêà êðèçà çàâäàëà âåëèêîї øêîäè ñïðàâі çáåðåæåííÿ ìèðó â Єâðîïі. Âåëèêà Áðèòàíіÿ íå ïîãîäæóâàëàñÿ íà ñïîðóäæåííÿ íіìöÿìè âіéñüêîâî-ìîðñüêîї áàçè â Ìàðîêêî, é öå ïîñèëþâàëî ìîðñüêå ñóïåðíèöòâî ìіæ äâîìà êðàїíàìè. Íіìå÷÷èíà âіä÷óâàëà ñåáå ïðèíèæåíîþ áðèòàíñüêèìè ïîãðîçàìè é ïîáà÷èëà â çìіöíіëіé Àíòàíòі ùå îäèí äîêàç òîãî, ùî Àíãëіÿ ìàëà íà ìåòі îòî÷èòè íіìöіâ ùіëüíèì êіëüöåì âîðîãіâ. Іòàëіÿ і Òðèïîëі. Íå ëèøå Íіìå÷÷èíà ïðàãíóëà îòðèìàòè íîâі êîëîíії. Ñêîðèñòàâøèñü ñëàáêіñòþ Îñìàíñüêîї іìïåðії, Іòàëіÿ âèðіøèëà çàõîïèòè Òðèïîëі (íèíі ñòîëèöÿ Ëіâàíó) – îñòàííþ ÷àñòèíó Îñìàíñüêîї іìïåðії â Ïіâíі÷íіé Àôðèöі. Ó âåðåñíі 1911 ð. Іòàëіÿ îãîëîñèëà Îñìàíñüêіé іìïåðії âіéíó é çàéíÿëà Òðèïîëі. Âàæëèâіñòü öієї âіéíè ïîëÿãàëà â òîìó, ùî êîëè áîéîâі äії ïîøèðèëèñÿ íà î. Êðèò, òóðêè çàêðèëè ïðîòîêó Áîñôîð äëÿ ñóäíîïëàâñòâà. Òàêèé êðîê ïåðåøêîäèâ ðîñіÿíàì åêñïîðòóâàòè ñâîє çåðíî ÷åðåç Ñåðåäçåìíå ìîðå. Îñìàíè ïðîіãíîðóâàëè ïðîòåñòè ðîñіÿí, і ïîëóì’ÿ ñòàðîї âîðîæíå÷і ìіæ Ðîñієþ é Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ ñïàëàõíóëî ç íîâîþ ñèëîþ. Ó ðåçóëüòàòі іòàëіéöі, ñàìі öüîãî íå áàæàþ÷è, ñïðîâîêóâàëè íîâó êðèçó íà Áàëêàíàõ. Áàëêàíñüêі âіéíè 1912–1913 ðð. Ó 1912 ð. Ãðåöіÿ, Ñåðáіÿ, ×îðíîãîðіÿ і Áîëãàðіÿ îá’єäíàëèñÿ â Áàëêàíñüêó ëіãó. Îôіöіéíîþ ïðè÷èíîþ ïîÿâè Ëіãè áóëî çàÿâëåíî ïðàãíåííÿ Áàëêàíñüêèõ äåðæàâ ñòâîðèòè áіëüø ñïðèÿòëèâі óìîâè äëÿ õðèñòèÿí Ìàêåäîíії, ùî ïåðåáóâàëà ïіä âëàäîþ Îñìàíñüêîї іìïåðії. Ñïðàâæíÿ æ ïðè÷èíà ïîëÿãàëà â òîìó, ùî öå áóâ іäåàëüíèé ìîìåíò äëÿ çàõîïëåííÿ âñіõ òåðèòîðіé, ùî ùå çàëèøàëèñÿ â Єâðîïі çà Îñìàíñüêîþ іìïåðієþ. Îñêіëüêè ãîëîâíі ñèëè òóðåöüêîї àðìії âåëè áåçóñïіøíó âіéíó â Òðèïîëі, òî іìïåðіÿ íå ìîãëà ÷èíèòè ñåðéîçíîãî îïîðó. Âіéíà ðîçïî÷àëàñÿ â ëèñòîïàäі 1912 ð. ïåðåìîãàìè âіéñüê Áàëêàíñüêîї ëіãè. Çà øіñòü òèæíіâ âіéíè ïðàêòè÷íî âñі єâðîïåéñüêі âîëîäіííÿ

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

Òåìà 2

Îñìàíñüêîї іìïåðії, çà âèíÿòêîì Êîíñòàíòèíîïîëÿ, áóëè çàõîïëåíі âіéñüêàìè Ëіãè. Öåé áëèñêàâè÷íèé óñïіõ íå íà æàðò ñòóðáóâàâ ÿê ÀâñòðîÓãîðùèíó, òàê і Ðîñіþ. Àâñòðіéöі íå õîòіëè äîïóñòèòè, ùîá Ñåðáіÿ îòðèìàëà ïîðò íà Àäðіàòè÷íîìó ìîðі, à ðîñіÿíè íå áóëè çàöіêàâëåíі â çàõîïëåííі áîëãàðàìè, ÷èÿ àðìіÿ áóëà íàéñèëüíіøîþ ç-ïîìіæ іíøèõ ó÷àñíèêіâ Áàëêàíñüêîї ëіãè, Êîíñòàíòèíîïîëÿ. Àäæå òîäі áîëãàðè ïåðåáðàëè á âіä îñìàíіâ êîíòðîëü íàä ïðîòîêàìè Áîñôîð і Äàðäàíåëëè. Îêðіì òîãî, àâòîðèòåò áîëãàð ñåðåä іíøèõ áàëêàíñüêèõ íàðîäіâ çàòüìàðèâ áè ïðàãíåííÿ Ðîñії ïîçèöіîíóâàòè ñåáå ÿê єäèíó «çàõèñíèöþ îäíîâіðíèõ áðàòіâ-õðèñòèÿí». Ïîñëè âåëèêèõ äåðæàâ çóñòðіëèñÿ â Ëîíäîíі, ùîá íàêðåñëèòè íîâі êàðòè äåðæàâíîãî óñòðîþ íà Áàëêàíàõ. Çà Ëîíäîíñüêèì ìèðíèì äîãîâîðîì (òðàâåíü 1913 ð.) Îñìàíñüêіé іìïåðії çàëèøàëè ïіä її êîíòðîëåì ëèøå Êîíñòàíòèíîïîëü і Áîñôîð. Ðåøòà її âîëîäіíü â Єâðîïі áóëè ïîäіëåíі ìіæ ÷îòèðìà ÷ëåíàìè Ëіãè. Àëå ðîçïîäіë çàäîâîëüíèâ íå âñіõ ç íèõ. Ñåðáіÿ ðîçðàõîâóâàëà ðîçøèðèòè ñâîþ òåðèòîðіþ íà ïіâäåíü äî Àäðіàòè÷íîãî ìîðÿ. Ùîá íå äîïóñòèòè öüîãî, Àâñòðî-Óãîðùèíà ïіäòðèìàëà ñòâîðåííÿ íåçàëåæíîї Àëáàíії. Áîëãàðіÿ, ÷èé âíåñîê ó ðîçãðîì Îñìàíñüêîї іìïåðії áóâ íàéáіëüøèì, áóëà íåâäîâîëåíà, ùî ãîëîâíі çäîáóòêè âіä ïåðåìîãè äіñòàëèñÿ іíøèì ÷ëåíàì Ëіãè. Òåïåð Áîëãàðіÿ îãîëîñèëà âіéíó òðüîì ñâîїì â÷îðàøíіì ñîþçíèêàì. Ç íàäієþ íà ïîâåðíåííÿ âòðà÷åíèõ òåðèòîðіé Îñìàíñüêà іìïåðіÿ âèñòóïèëà ó âіéíі íà áîöі Áîëãàðії. Áîëãàðè áóëè ðîçáèòі é âòðàòèëè áàãàòî ç òîãî, ùî îòðèìàëè çà Ëîíäîíñüêèì äîãîâîðîì. Çà Áóõàðåñòñüêèì ìèðíèì äîãîâîðîì (ñåðïåíü 1913 ð.) Ìàêåäîíіÿ áóëà ïîäіëåíà ìіæ Ãðåöієþ é Ñåðáієþ. Ãðåêè òàêîæ îòðèìàëè òå, ÷îãî âîíè äàâíî ïðàãíóëè: Êðèò. Ðóìóíіÿ îòðèìàëà ÷àñòèíó áîëãàðñüêîї ïðîâіíöії Äîáðóäæà; áîëãàðè âèìóøåíі áóëè âіäìîâèòèñÿ âіä Àäðіàíîïîëÿ. Òà öåé îñòàòî÷íèé ïîäіë çäîáè÷і âàðòóє íàáàãàòî ìåíøå, íіæ çàãàëüíі ðåçóëüòàòè äâîõ áàëêàíñüêèõ âîєí. Ïî-ïåðøå, ïîãàíі âіäíîñèíè ìіæ Àâñòðî-Óãîðùèíîþ і Ñåðáієþ ñòàëè ùå ãіðøèìè. Àâñòðî-Óãîðùèíà áóëà ïåðåïîâíåíà ðіøó÷іñòþ íå äîïóñòèòè Ñåðáіþ äî ìîðÿ, à òàêîæ, íàñêіëüêè âäàñòüñÿ, ïðèäóøèòè ïðîÿâè ñëîâ’ÿíñüêîãî íàöіîíàëіçìó. Òåðèòîðіàëüíі ïðåòåíçії Àâñòðî-Óãîðùèíè íà ïіâäåííîìó ñõîäі Áàëêàí ìîãëè áóòè çàäîâîëåíі ëèøå çà îäíієї óìîâè – Ñåðáіÿ ìàëà çíèêíóòè ç ïîëіòè÷íîї êàðòè. Çі ñâîãî áîêó Ñåðáіÿ ïðàãíóëà ñòâîðèòè íåçàëåæíó âіä ÀâñòðîÓãîðùèíè ïîòóæíó ñëîâ’ÿíñüêó äåðæàâó. Ïî-äðóãå, Áàëêàíñüêі âіéíè íåäâîçíà÷íî ïîêàçàëè, ÿê ðîçïîäіëÿþòüñÿ ñèìïàòії âåëèêèõ äåðæàâ. Íіìå÷÷èíà îáіöÿëà ïіäòðèìêó ÀâñòðîÓãîðùèíі ïðîòè ñåðáіâ. Ðîñіÿ â òàêіé æå ìіðі áóëà ãîòîâà ïіäòðèìàòè ñåðáіâ ïðîòè Àâñòðî-Óãîðùèíè. Áîëãàðіÿ, ãіðêî ðîç÷àðîâàíà ñâîїìè òåðèòîðіàëüíèìè âòðàòàìè, ãîòîâà áóëà ïіäòðèìàòè àâñòðіéöіâ. Іòàëіÿ – ñîþçíèê Àâñòðî-Óãîðùèíè – âіäìîâèëàñÿ äîïîìîãòè àâñòðіéöÿì íà Áàëêàíàõ. Íåáåçïå÷íî çàãîñòðèëèñÿ âіäíîñèíè ìіæ Àâñòðî-Óãîðùèíîþ і Ñåðáієþ. Ìàþ÷è çà ñâîєþ ñïèíîþ ïîòóæíó ïіäòðèìêó ç áîêó Íіìå÷÷èíè, Àâñòðî-Óãîðùèíі çàëèøàëîñÿ ëèøå òåðïëÿ÷å ÷åêàòè ïðèâîäó äëÿ àòàêè íà Ñåðáіþ. Öåé ïðèâіä ñåðáè äàäóòü àâñòðіéöÿì ó ñåðïíі 1914 ð.  2. Óòâîðåííÿ Àíòàíòè. Âçàєìíі ïðåòåíçії єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ ñïîíóêàëè їõ äî óòâîðåííÿ âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íèõ áëîêіâ1: Òðîїñòîãî ñîþçó â ñêëàäі Íіìå÷÷èíè é Àâñòðî-Óãîðùèíè (1879), à òàêîæ Іòàëії (1882, ðîçіðâàëà äîãîâіð ó 1915). Ó ñåðïíі 1914 ð. áóëî ïіäïèñàíî íіìåöüêîòóðåöüêèé äîãîâіð, à ó 1915 ð. äî óãîäè ïðèєäíàëàñÿ Áîëãàðіÿ, ïіñëÿ 1 Âіéñüêîâî-ïîëіòè÷íèé áëîê – ñîþç, óãîäà äåðæàâ ç ìåòîþ ñïіëüíèõ äіé äëÿ âèðіøåííÿ çàãàëüíèõ ïîëіòè÷íèõ, åêîíîìі÷íèõ і âіéñüêîâèõ çàâäàíü.

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

÷îãî îá’єäíàííÿ ñòàëè íàçèâàòè ×åòâåðíèì ñîþçîì, àáî Öåíòðàëüíèìè äåðæàâàìè. Íàòîìіñòü Áðèòàíіÿ, Ôðàíöіÿ òà Ðîñіÿ 1907 ð. çàâåðøèëè óòâîðåííÿ ñîþçó Àíòàíòè (ó ïåðåêëàäі ç ôðàíöóçüêîї – «ñåðäå÷íà óãîäà»). Ñîþçó òðüîõ äåðæàâ ÿê òàêîãî íå іñíóâàëî, àäæå Àíãëіÿ íå ìàëà æîäíèõ ôîðìàëüíèõ çîáîâ’ÿçàíü ïåðåä Ôðàíöієþ òà Ðîñієþ çàõèùàòè їõ ó ðàçі âіéíè ç Íіìå÷÷èíîþ. Àíòàíòà іñíóâàëà íà ïіäñòàâі îêðåìèõ àíãëî-ôðàíöóçüêîї (1904) òà àíãëî-ðîñіéñüêîї (1907) óãîä. Єäèíîãî äîãîâîðó ìіæ òðüîìà äåðæàâàìè íå іñíóâàëî äî ïî÷àòêó Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè. Àíãëî-ôðàíöóçüêà Àíòàíòà 1904 ð. ìàëà íà ìåòі âðåãóëþâàòè òåðèòîðіàëüíі ñóïåðå÷êè і óêðіïèòè ñïіâïðàöþ ïðîòè ïåðåäáà÷óâàíîї íåáåçïåêè ç áîêó Íіìå÷÷èíè. Âіäòàê, àíãëіéöі ðîçïîâñþäèëè ñâіé âïëèâ íà Єãèïåò, à Ôðàíöіÿ – íà Ìàðîêêî. Ùîäî àíãëî-ðîñіéñüêîї Àíòàíòè, òî ïåðåãîâîðè ìіæ Âåëèêîþ Áðèòàíієþ і Ðîñієþ ðîçïî÷àëèñÿ â 1903 ð. і ÷îòèðè ðîêè ïî òîìó ñóïåðíèöòâî ìіæ íèìè ïîñòóïèëîñÿ äðóæáі і âçàєìîðîçóìіííþ. Ïîðàçêà Ðîñії ó âіéíі ïðîòè ßïîíії çàñïîêîїëà Àíãëіþ ùîäî ðîñіéñüêèõ àïåòèòіâ íà Äàëåêîìó Ñõîäі. Íà Áàëêàíàõ, äå âîíà âæå äàâíî ïðîòèäіÿëà ïîøèðåííþ ðîñіéñüêîãî âïëèâó, ñèòóàöіÿ òàêîæ çìіíèëàñÿ. ×èì áіëüøå áàëêàíñüêі äåðæàâè ñòàâàëè íåçàëåæíèìè, òèì ñêëàäíіøå Ðîñії áóëî äîìіíóâàòè íàä íèìè. Êðіì òîãî, ç òî÷êè çîðó Àíãëії, ñïîðóäæåíà íіìöÿìè ñòðàòåãі÷íà çàëіçíèöÿ Áåðëіí–Áàãäàä, ùî ïðîõîäèëà ÷åðåç Êîíñòàíòèíîïîëü (íèíі Ñòàìáóë), ôàêòè÷íî êëàëà êðàé íàìіðàì Ðîñії êîíòðîëþâàòè ÷îðíîìîðñüêі ïðîòîêè Áîñôîð і Äàðäàíåëëè. Íіìöі â Êîíñòàíòèíîïîëі ñòàíîâèëè áіëüøó çàãðîçó ÿêðàç äëÿ Àíãëії, íіæ äëÿ áàãàòîâіêîâèõ àìáіöіé Ðîñії â öüîìó ðåãіîíі. Òàêèì ÷èíîì, äâà äàâíі ðàéîíè, ùî áóëè ÿáëóêîì ðîçáðàòó ìіæ Ëîíäîíîì і Ïåòåðáóðãîì, áіëüøå íå òóðáóâàëè àíãëіéöіâ. Åòàïè óòâîðåííÿ àíãëî-ôðàíêî-ðîñ³éñüêî¿ Àíòàíòè

Ó ñåðïíі 1907 ð. ìіæ Ðîñієþ òà Áðèòàíієþ áóëî äîñÿãíóòî âàæëèâèõ äîìîâëåíîñòåé: Êðà¿íà Àôãàí³ñòàí

Ïåðñ³ÿ (²ðàí) Òèáåò

Ïðèéíÿò³ ð³øåííÿ Ðîñ³ÿíè çáåðåãëè ñâî¿ òîðãîâåëüí³ ïðàâà, àëå íå ïðåòåíäóâàëè íà ð³âí³ ç àíãë³éöÿìè ïðàâà â ²íä³¿. Àôãàí³ñòàí áóëî ïðîãîëîøåíî íåçàëåæíîþ äåðæàâîþ, àëå éîãî çîâí³øíþ ïîë³òèêó çíà÷íîþ ì³ðîþ âèçíà÷àëà Âåëèêà Áðèòàí³ÿ Ðîñ³ÿ ³ Àíãë³ÿ ðîçïîä³ëèëè çîíè âïëèâó: ï³âí³÷ êðà¿íè, ó òîìó ÷èñë³ é ñòîëèöÿ Òåãåðàí, ïîòðàïëÿâ ï³ä ðîñ³éñüêèé âïëèâ, à ï³âäåíü Ïåðñ³¿, ç éîãî áàãàòèìè ïîêëàäàìè íàôòè, ùî âæå âèäîáóâàëàñÿ áðèòàíñüêèìè êàìïàí³ÿìè, – ï³ä àíãë³éñüêèé. Öåíòðàëüíà Ïåðñ³ÿ çàëèøàëàñÿ íåéòðàëüíîþ çîíîþ Ïðîãîëîøóâàâñÿ ðàéîíîì, ùî ïåðåáóâàº ï³ä óïðàâë³ííÿì Êèòàþ

Òåìà 2

 3. Ãîíêà îçáðîºíü1. Ïîñèëåííÿ ì³ë³òàðèçìó, øîâ³í³ñòè÷íà ïðîïàãàíäà. Íà ëіòî 1907 ð. ìіæ Ôðàíöієþ і Ðîñієþ, à òàêîæ ìіæ Ôðàíöієþ, Âåëèêîþ Áðèòàíієþ і Ðîñієþ áóëî óêëàäåíî óãîäè. Ïðîòå çàãðîçà âіéíè, õî÷ і âіääàëåíà, ìіæ Àíòàíòîþ і Òðîїñòèì ñîþçîì çàëèøàëàñÿ. 1907 ð. âіäáóëàñÿ ІІ Ãààçüêà êîíôåðåíöіÿ (ïåðøà – ó 1899 ð.), ÿêà áóëà ïîêëèêàíà äîñÿãòè óãîäè ïðî ðîççáðîєííÿ. Ïðîòå її ó÷àñíèêàì äîìîâèòèñÿ íå âäàëîñÿ, à ñàìó êîíôåðåíöіþ Âіëüãåëüì II íàçâàâ «âåëè÷åçíîþ äóðíèöåþ». Âîíà îáìåæèëàñÿ ðåçîëþöієþ, ùî, ìîâëÿâ, «ðîççáðîєííÿ áóëî á äóæå áàæàíèì». Ïîêàçîâî, ùî íіìåöüêà äåëåãàöіÿ ó÷àñòі â ãîëîñóâàííі íå áðàëà. Íàðîñòàííÿ íàïðóãè ìіæ êîíêóðóþ÷èìè áëîêàìè ñóïðîâîäæóâàëîñÿ íàðîùóâàííÿì âіéñüêîâèõ âèäàòêіâ íà ãîíêó îçáðîєíü. Â³éñüêîâ³ âèòðàòè âåëèêèõ äåðæàâ ç 1905 äî 1914 ðð. (ìëí äîë)

(Ñêëàäåíî çà: L.Bernlochner und andere. Geschichte und Geschehen. BadenWurttenderg. B. 3. Ernst Klett Schulbuchverlag Leipzig 2000, S. 235)

Îäíîãî ðàçó Áіñìàðê âèñëîâèâñÿ, ùî єäèíà ðі÷, ÿêîї íå ìîæíà çðîáèòè, öå âñèäіòè íà ãîñòðîìó áàãíåòі. Âіí ìàâ íà óâàçі, ùî ðàíî ÷è ïіçíî ñòâîðåíі àðìії і ôëîòè ïîâèííі áóäóòü âñòóïèòè â áіé. Êîæíà äåðæàâà ç îáîõ áëîêіâ ââàæàëà çà íåîáõіäíå çðîáèòè âñå ìîæëèâå, ùîá ó ðàçі âіéíè áóòè ñèëüíіøîþ çà ïðîòèâíèêà. Öå, ó ñâîþ ÷åðãó, ïіäіãðіâàëî øîâіíіñòè÷íó ïðîïàãàíäó é ïñèõîëîãі÷íî ãîòóâàëî íàðîäè äî âіéñüêîâîãî çіòêíåííÿ. Îñîáëèâî çàãîñòðèëîñÿ àíãëî-íіìåöüêå ìîðñüêå ñóïåðíèöòâî. Íіìåöüêèé àäìіðàë ôîí Òіðïіö äîêëàäàâ íåéìîâіðíèõ çóñèëü, ùîá ïåðåêîíàòè íàöіþ â òîìó, ùî áåç ïîòóæíîãî âіéñüêîâîãî ôëîòó Íіìå÷÷èíі íіêîëè íå äîñÿãòè іìïåðñüêîї âåëè÷і і åêîíîìі÷íîãî çðîñòàííÿ. Âèñîêèõ áîéîâèõ ÿêîñòåé ñóõîïóòíîї íіìåöüêîї àðìії äëÿ óòâåðäæåííÿ Íіìå÷÷èíè â ðîëі ïîòóæíîї єâðîïåéñüêîї êðàїíè, ùî ìîãëà á ïðîòèñòîÿòè Âåëèêіé Áðèòàíії, áóëî íåäîñòàòíüî. Âëàñíå, ïðèêëàä Áðèòàíії ïіäòâåðäæóâàâ, ùî ñèëüíèé ôëîò – çàïîðóêà äîìіíóâàííÿ íà êîíòèíåíòі. Àíãëіéöі âèòðà÷àëè íà âіéñüêîâîìîðñüêèé ôëîò ó÷åòâåðî áіëüøå êîøòіâ, íіæ Íіìå÷÷èíà. Çàãàëüíîâèçíàíèì ïðіîðèòåòîì Àíãëії áóâ ôëîò, ùî íå ïîñòóïàâñÿ ñèëі äâîõ ðàçîì óçÿòèõ ôëîòіâ íàñòóïíèõ çà Áðèòàíієþ êðàїí. Äëÿ òîãî ùîá ïîñіñòè ñâîє «ìіñöå ïіä ñîíöåì», íіìöі ïîâèííі áóëè ìàòè ôëîò, äîñòàòíüî ïîòóæíèé, ùîá êèíóòè âèêëèê áðèòàíñüêîìó ôëîòó â єâðîïåéñüêèõ âîäàõ. «Ïåðøîþ ëàñòіâêîþ» íîâîãî íіìåöüêîãî ôëîòó ñòàâ ìîäåðíіçîâàíèé êîðàáåëü «Òіðïіö». Íіìöі, ÿêі ïèøàëèñÿ êàð’єðîþ ñóõîïóòíîãî îôіöåðà 1

Ãîíêà îçáðîєíü – ïðèñêîðåíå íàêîïè÷åííÿ çàïàñіâ çáðîї òà âіéñüêîâîї òåõíіêè, їõ óäîñêîíàëåííÿ íà áàçі ìіëіòàðèçîâàíîї åêîíîìіêè і øèðîêîãî âèêîðèñòàííÿ ó âіéñüêîâèõ öіëÿõ íàóêîâèõ і òåõíі÷íèõ äîñÿãíåíü, ÿêіñíå é êіëüêіñíå ñóïåðíèöòâî ó âіéñüêîâіé ñèëі ìіæ êðàїíàìè, ÿêі ïðîòèñòîÿòü îäíà îäíіé.

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.  «Ìîðñüêèé ïîêåð» ìіæ Âіëüãåëüìîì ІІ і Äæîíîì Áóëëîì1. Àíãëî-íіìåöüêå ìîðñüêå ñóïåðíèöòâî. Âåëèêà Áðèòàíіÿ äàє çðîçóìіòè Âіëüãåëüìó ІІ, ùî âîíà íå äîïóñòèòü çðîñòàííÿ íіìåöüêîãî ôëîòó

Ó¿íñòîí ×åð÷³ëëü, ãîëîâà Àäì³ðàëòåéñòâà Âåëèêî¿ Áðèòàí³¿ ó 1911 ð.: «ß ïîâèíåí ÷³òêî â³äêèíóòè ïðîïîçèö³þ ïðî òå, ùî Âåëèêà Áðèòàí³ÿ ìîæå êîëèíåáóäü äîçâîëèòè ³íø³é ìîðñüê³é äåðæàâ³ íàáëèçèòèñÿ äî íå¿ òàê áëèçüêî,

СВІДЧЕННЯ 1

ùîá çà äîïîìîãîþ ìîðñüêîãî òèñêó çì³íþâàòè ÷è îáìåæóâàòè ¿¿ ïîë³òè÷íå æèòòÿ». (E. Woodwart. Great Britain and German Navy. Îxford, 1935, p. 408)

é íіêîëè íå ââàæàëè ñåáå ìîðñüêîþ íàöієþ, ïîñòóïîâî ñòàëè àêòèâíî ðîçâèâàòè âіéñüêîâå êîðàáëåáóäóâàííÿ. Ïåðøèé ìîðñüêèé çàêîíîïðîåêò áóâ ïðèéíÿòèé Ðåéõñòàãîì â 1897 ð., à âæå ÷åðåç òðè ðîêè íîâèé çàêîí ïðî ðîçáóäîâó âіéñüêîâî-ìîðñüêîãî ôëîòó ïîäâîїâ ðîçìіðè íіìåöüêîãî ôëîòó. Âіí ïîâèíåí áóâ ñêëàäàòèñÿ ç 34 ëіíіéíèõ êîðàáëіâ, 11 âàæêèõ і 34 ëåãêèõ êðåéñåðіâ і áëèçüêî 100 ìіíîíîñöіâ. Êðàїíà âіäêðèòî ïðîãîëîñèëà, ùî âîíà ìàє íàìіð ñóïåðíè÷àòè ç Âåëèêîþ Áðèòàíієþ â ïðîãðàìі áóäіâíèöòâà âіéñüêîâèõ êîðàáëіâ, ó òîìó ÷èñëі é ïіäâîäíèõ. Öå áóëà àìáіòíà çàÿâêà íà áîðîòüáó ç Àíãëієþ çà äîêîðіííèé ïåðåäіë ñâіòó òà ïàíóâàííÿ íà ìîðі. Çà âèíÿòêîì ñîöіàëäåìîêðàòіâ, óñі ïîëіòè÷íі ñèëè Íіìå÷÷èíè ïіäòðèìóâàëè êóðñ íà ñòâîðåííÿ ñèëüíîãî âіéñüêîâîãî ôëîòó.

СВІДЧЕННЯ 2 Ç ïðîìîâè ì³í³ñòðà çàêîðäîííèõ ñïðàâ Í³ìå÷÷èíè Áåðíãàðäà ôîí Áþëîâà ó Ðåéõñòàç³ 11 ãðóäíÿ 1899 ð.: «Ìè âæå íå ìîæåìî ñòîÿòè îñòîðîíü, ÿê ÷àñòî ðîáèëè öå ðàí³øå... Íå ìîæåìî ç ò³º¿ ïðîñòî¿ ïðè÷èíè, ùî ó íàñ òåïåð º ³íòåðåñè ó âñ³õ ÷àñòèíàõ ñâ³òó ... Øâèäêå çðîñòàííÿ íàøîãî íàñåëåííÿ, áåçïðåöåäåíòíå çðîñòàííÿ íàøî¿ ïðîìèñëîâîñò³, åôåêòèâí³ñòü íàøî¿ òîðã³âë³, ñëîâîì, âåëè÷åçíèé í³ìåöüêèé íàðîä ñïîíóêàþòü íàñ âòÿãóâàòèñÿ ó ñâ³òîâó åêîíîì³êó ³ ñâ³òîâó ïîë³òèêó. Êîëè ³ñíóº êîëîí³àëüíà Âåëèêà 1

Áðèòàí³ÿ, êîëè ïîñòàº Íîâà Ôðàíö³ÿ, êîëè ðîñ³ÿíè â³äêðèâàþòü Àç³þ, ìè ìàºìî ïðàâî íà ðîçøèðåííÿ Í³ìå÷÷èíè íå â ñåíñ³ çàâîþâàííÿ, à ðîçøèðåííÿ íàøî¿ òîðã³âë³ â ìèðíèõ ö³ëÿõ... Ìè íå ìîæåìî ³ íå áóäåìî òåðï³òè òîãî, ÿê óòèñêóºòüñÿ í³ìåöüêèé íàðîä... ßêùî ìè íå ìàòèìåìî ôëîòó... ìè ïîñòàâèìî ï³ä çàãðîçó æèòòºâî âàæëèâ³ ³íòåðåñè êðà¿íè». [J. Penzier (Hrsg.), Fürst Bülows Reden nebst urkundlichen Beitragen zu seiner Politik, Bd 1,1897–1903, Berlin 1907, S. 88 f.]

Ïðіçâèñüêî ïåðåñі÷íîãî àíãëіéöÿ.

Òåìà 2

СВІДЧЕННЯ 3 Ç âèñòóïó äåïóòàòà â³ä Ñîö³àëäåìîêðàòè÷íî¿ ïàðò³¿ â í³ìåöüêîìó Ðåéõñòàç³ 8 ëþòîãî 1900 ð.: «Ðîá³òíè÷èé êëàñ íå çàö³êàâëåíèé ó ï³äòðèìö³ ãîíêè îçáðîºíü, ÿêà ï³äâèùóº ðèçèê íàïðóãè ì³æ öèâ³ë³çîâàíèìè êðà¿íàìè òà â³äâîë³êàº íàñ â³ä âèð³øåííÿ íåâ³äêëàäíèõ çàâäàíü äëÿ íèí³øíüîãî ³ ìàéáóòí³õ ïîêîë³íü. Ñàìå íà ïëå÷³ ðîá³òíè÷îãî êëàñó â îñíîâíîìó ëÿãàº òÿãàð íîâèõ ã³ãàíòñüêèõ âèòðàò, ó òîé ÷àñ ÿê

ïðàâëÿ÷³ êëàñè çá³ëüøóþòü ñâî¿ é áåç òîãî âåëè÷åçí³ ïðèáóòêè, çàì³ñòü òîãî, ùîá ñïðÿìóâàòè êîøòè íà îõîðîíó çäîðîâ’ÿ. Òîìó Àñàìáëåÿ çàêëèêàº Ðåéõñòàã äî áåçóìîâíî¿ â³äìîâè â³ä â³éñüêîâî-ìîðñüêîãî ôëîòó». [D. Fricke (Hrsg.), Dokumente zur deutschen Geschichte 1987/98 bis 1904, Frankfurt, 1977, S. 54 f.]

Áðèòàíñüêà ñóõîïóòíà àðìіÿ áóëà äîáðå âèøêîëåíîþ, àëå íåçðіâíÿííî ñëàáøîþ ïîðіâíÿíî ç áóäü-ÿêîþ іíøîþ єâðîïåéñüêîþ àðìієþ. Àíãëіéöі ç ìîëîêîì ìàòåðі âñìîêòóâàëè ëþáîâ äî ôëîòó і, ÿê æîäíà íàöіÿ, ðîçóìіëèñÿ íà éîãî áóäіâíèöòâі òà çàñòîñóâàííі â áîþ. Óñі ïîëіòè÷íі ïàðòії â àíãëіéñüêîìó ïàðëàìåíòі çàâæäè ãîëîñóâàëè çà çáіëüøåííÿ âèäàòêіâ íà âіéñüêîâèé ôëîò, îñêіëüêè іíøå îçíà÷àëî á äëÿ íèõ ïîëіòè÷íå áàíêðóòñòâî. Äî íіìöіâ óñâіäîìëåííÿ âàæëèâîñòі ôëîòó, ÿêùî Íіìå÷÷èíà ïðàãíå ñòàòè іìïåðієþ, ðіâíîþ Áðèòàíñüêіé, ïðèõîäèëî ïîñòóïîâî. Áðèòàíñüêèé àäìіðàë Ôіøåð íå ìàâ ñóìíіâіâ ùîäî òîãî, ùî Íіìå÷÷èíà áóëà âîðîãîì і ïîòðіáíî áóäå ðàíî ÷è ïіçíî çіòêíóòèñÿ ç íåþ і ïåðåìîãòè. Âіí íàâіòü çàïðîïîíóâàâ êîðîëþ Åäóàðäó VII, ùîá áðèòàíñüêèé ôëîò ðàïòîâî àòàêóâàâ âіéñüêîâî-ìîðñüêі ñèëè Íіìå÷÷èíè é çíèùèâ їõ äî òîãî, ÿê âîíè ñòàíóòü íàäòî ñèëüíèìè. Ôіøåð ðåîðãàíіçóâàâ óâåñü áðèòàíñüêèé ôëîò і çîñåðåäèâ òðè ãîëîâíі óäàðíі ìîðñüêі åñêàäðè â єâðîïåéñüêèõ âîäàõ. Çàâäÿêè äðóæíіì âіäíîñèíàì ç ßïîíієþ Áðèòàíіÿ ìîãëà íå ïåðåéìàòèñÿ ñâîєþ áåçïåêîþ íà Äàëåêîìó Ñõîäі. Ó 1906 ð. íà âîäó áóâ ñïóùåíèé íîâèé áðèòàíñüêèé ëіíêîð òèïó «Äðåäíîóò». Íàäàëі âñі êîðàáëі öієї ñåðії íàçèâàëèñÿ äðåäíîóòàìè. Ëіíêîð öüîãî òèïó áóâ øâèäøèì і ñèëüíіøèì, íіæ áóäü-ÿêå іíøå ñóäíî ó ñâіòі; ïîÿâà äðåäíîóòіâ âðàç ïåðåòâîðèëà âñі ïîïåðåäíі ëіíêîðè íà çàñòàðіëі. Ïîÿâà àíãëіéñüêèõ äðåäíîóòіâ ñòàëà ñèãíàëîì äëÿ Íіìå÷÷èíè, ùî âîíà òåæ ïîâèííà áóäóâàòè òàêі êîðàáëі, ùîá íå âіäñòàòè âіä Âåëèêîї Áðèòàíії. Ìіæ 1909 і 1911 ðð. Íіìå÷÷èíà ñïóñòèëà íà âîäó 9 äðåäíîóòіâ. Àíãëіéöі æ, ùîá çáåðåãòè ñâîþ ìîðñüêó ïåðåâàãó, – 18. Ãîíêà ìîðñüêèõ îçáðîºíü íà ïðèêëàä³ áóä³âíèöòâà âàæêèõ êîðàáë³â

(Ñêëàäåíî çà: Handbuch des Geschichtsunterrichts, Bd. 5, hrsg. von W. Kleinknecht und H. Krieger, Frankfurt 1965, S. 119 f)

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

ßêùî äðåäíîóòè äàâàëè øàíñ Íіìå÷÷èíі íàçäîãíàòè Âåëèêó Áðèòàíіþ â áóäіâíèöòâі âіéñüêîâèõ êîðàáëіâ, òî ïðîáëåìà, ÿê і äå âèêîðèñòàòè öі êîðàáëі, çàëèøàëàñÿ íåðîçâ’ÿçàíîþ. Íіìåöüêі âіéñüêîâі êîðàáëі íå ìîãëè ïðîéòè ÷åðåç Êіëüñüêèé êàíàë, ùî áóâ âіäêðèòèé â 1895 ð. і ÿêèé ñïîëó÷àâ Áàëòіéñüêå і Ïіâíі÷íå ìîðÿ. Êàíàë òåðìіíîâî ïîãëèáèëè і ðîçøèðèëè; âіí áóâ ãîòîâèé ïðîïóñêàòè íіìåöüêі êîðàáëі ðіâíî çà ïіâòîðà ìіñÿöÿ äî ïî÷àòêó Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè. Íà òîé ÷àñ Àíãëіÿ âæå çîñåðåäèëà 90 % ñâîãî ôëîòó â Ïіâíі÷íîìó ìîðі, ùî äîçâîëèëî ôðàíöóçüêîìó ôëîòó öіëêîì çîñåðåäèòèñÿ íà çàõèñòі âіä íіìöіâ Ñåðåäçåìíîãî ìîðÿ. Ó õîäі Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè ìàéæå âñі âåëèêі âіéñüêîâî-ìîðñüêі áèòâè âіäáóâàòèìóòüñÿ ñàìå â Ïіâíі÷íîìó ìîðі. Çàïåêëà ãîíêà îçáðîєíü íå îáìåæèëàñÿ êîðàáëåáóäóâàííÿì. Ç ïî÷àòêó XX ñò. áіëüøіñòü єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ çáіëüøèëà ÷èñåëüíіñòü ñâîїõ àðìіé, ïîñòіéíî ïåðåîçáðîþþ÷è їõ íîâèìè âèäàìè çáðîї. Ùîð³÷íèé ïðèçîâ íà â³éñüêîâó ñëóæáó (òèñ. îñ³á) íà 1900 ð.

Ïî÷èíàþ÷è ç 1913 ð., òåìïè çáіëüøåííÿ ÷èñåëüíîñòі àðìіé ñòðіìêî çðîñëè. Íàïðèêëàä, ó öåé ðіê ÷èñåëüíіñòü íіìåöüêîї àðìії áóëà çáіëüøåíà íà 120 òèñÿ÷. Ôðàíöіÿ і Ðîñіÿ òèì ÷àñîì çáіëüøèëè òðèâàëіñòü ñòðîêîâîї âіéñüêîâîї ñëóæáè. Íàâіòü Âåëèêà Áðèòàíіÿ ñòàëà ïðèäіëÿòè áåçïðåöåäåíòíó óâàãó ñâîїé ñóõîïóòíіé àðìії. Àíãëіéñüêèé ìіíіñòð îáîðîíè Õîëäåí îðãàíіçóâàâ íåâåëèêèé, àëå äîáðå îçáðîєíèé і íàâ÷åíèé åêñïåäèöіéíèé êîðïóñ äëÿ âіäïðàâêè éîãî äî Єâðîïè. Ãîëîâíå æ çàâäàííÿ ç îáîðîíè Áðèòàíñüêèõ îñòðîâіâ ïîêëàäàëîñÿ íà òåðèòîðіàëüíі àðìії, àäæå äî 1916 ð. â Àíãëії íå áóëî âіéñüêîâîї ïîâèííîñòі. Âåëèêà óâàãà â ãîíöі îçáðîєíü ïðèäіëÿëàñÿ âèðîáíèöòâó ãàðìàò, îñîáëèâî âåëèêîãî êàëіáðó (ó Ôðàíöії âàæêà àðòèëåðіÿ ïåðåáóâàëà â çàðîäêîâîìó ñòàíі). Òàêîæ ðîçïî÷àëîñÿ ïðèñêîðåíå áóäіâíèöòâî ëіòàêіâ. Äî 1914 ð. íà îçáðîєííі àðìіé êðàїí Àíòàíòè і Öåíòðàëüíèõ äåðæàâ áóëî ïî 150– 250 ëіòàêіâ. Ó ãîíöі îçáðîєíü áðàëè ó÷àñòü óñі âåëèêі äåðæàâè, âîíà ïîñèëþâàëà âіä÷óòòÿ òîãî, ùî âіéíà íåìèíó÷à.

СВІДЧЕННЯ 4 Äæåéìñ Äæîëë, àíãë³éñüêèé ³ñòîðèê: «Ñàìà ïî ñîá³ ãîíêà îçáðîºíü ñòâîðþº â³ä÷óòòÿ òîãî, ùî â³éíà áóëà íåìèíó÷îþ. ² õî÷ óðÿäè çàÿâëÿëè, ùî ¿õ ï³äãîòîâêà äî îáîðîííî¿ â³éíè áóëà ï³äòâåðäæåííÿì ¿õ ïðàãíåííÿì ìèðó ³ ¿õ âîë³ çàïîá³ãòè àãðåñ³¿, íàñïðàâä³ æ çàñîáè çàëÿêóâàííÿ íàñò³ëüêè æ ïðîâî-

êóþòü, íàñê³ëüêè ñòðèìóþòü. Ó òîé ÷àñ, êîëè äåÿê³ óðÿäè áóëè á³ëüøå í³æ ³íø³ ãîòîâ³ ðîçïî÷àòè â³éíó, æîäåí óðÿä íå áóâ çäàòíèé â³äâåðíóòè â³éíó ³ ðîáèâ êðîêè, ùî íàáëèæàëè ïî÷àòîê â³éíè». (Äæîëë Äæåéìñ. Èñòîêè Ïåðâîé ìèðîâîé âîéíû / Ïåð. ñ àíãë. Ðîñòîâíà-Äîíó: Ôåíèêñ, 1998, ñ. 5–6)

Çі ñâîãî áîêó âëàäà, ÿê ó êðàїíàõ Àíòàíòè, òàê і â äåðæàâàõ Òðîїñòîãî áëîêó, íå øêîäóâàëà çóñèëü і êîøòіâ äëÿ ìàñîâàíèõ ïðîïàãàíäèñòñüêèõ

Òåìà 2

àêöіé. Ãàçåòè, ïðîâіäíі ïîëіòèêè ç ðіçíèõ ïîëіòè÷íèõ ïàðòіé íàïåðåáіé ïðîñòîðіêóâàëè ïðî íåìèíó÷іñòü і íàâіòü áàæàíіñòü âîєííîãî ðîçâ’ÿçàííÿ ñóïåðå÷íîñòåé, ïåðåêîíóþ÷è îáèâàòåëÿ, ùî ïåðåìîãà áóäå íåìèíó÷å äîñÿãíóòà. Ãðàþ÷è íà ÷óòëèâèõ ñòðóíàõ ïàòðіîòèçìó é øîâіíіçìó1, íàñåëåííÿ ïåðåêîíóâàëè, ùî â ÷àñ ñóâîðèõ âèïðîáóâàíü íàöіÿ ìàє çãóðòóâàòèñÿ ïåðåä îáëè÷÷ÿì çàãðîçè, çàáóâøè ïðî âíóòðіøíі êîíôëіêòè. Ïðîïàãàíäà ìіëіòàðèçìó é øîâіíіçìó çàñòèëàëà î÷і ìіëüéîíàì єâðîïåéöіâ. Àêòèâіçóâàëèñÿ ãðîìàäñüêі îðãàíіçàöії, ÿê-îò ìîðñüêі ëіãè â Íіìå÷÷èíі òà ó Âåëèêіé Áðèòàíії, ùî óòâîðèëèñÿ íàïðèêіíöі ÕІÕ ñò., ÿêі ïðîïàãóâàëè ãîíêó ìîðñüêèõ îçáðîєíü. Òîãî÷àñíі ïîëіòèêè é ïèñüìåííèêè ïðèùåïëþâàëè ëþäÿì äóìêó ïðî òå, ùî âіéíà – öå çâè÷íà ïîäіÿ.

СВІДЧЕННЯ 5 Ñ³äíåé Ëîó, àíãë³éñüêèé ïóáë³öèñò: «Ñïðàâåäëèâà ³ íåîáõ³äíà â³éíà íå á³ëüø æîðñòîêà, í³æ õ³ðóðã³÷íà îïåðàö³ÿ. Êðàùå çàâäàòè õâîðîìó òðîõè áîëþ ³ òðîõè çàìàñòèòè ñâî¿ ðóêè êðîâ’þ, í³æ äîçâîëèòè õâîðîá³ ðîçðîñ-

òèñÿ â íüîìó íàñò³ëüêè, ùî â³í ñòàíå ñîá³ é óñüîìó ñâ³òó îñîðóæíèì ³ ïîìðå ó ïîâ³ëüí³é àãîí³¿». (Quoted in W.L.Langer/ The Diplomacy of Imperialism. New York 1951, p. 90)

СВІДЧЕННЯ 6 Àáåëü Áîííàð, ôðàíöóçüêèé ïèñüìåííèê: «Ìè ïîâèíí³ ïðèéíÿòè ¿¿ â óñ³é ¿¿ äèê³é ïîåç³¿. Êîëè ëþäèíà êèäàº ñåáå â íå¿, öå íå ¿¿ ³íñòèíêòè îáíîâ-

ëÿþòü ¿¿, àëå ÷åñíîòè, ÿêèõ âîíà íàáóâàº çíîâó… Öå â³éíà âñå îíîâëþº». (Le Figaro, 29 Oct. 1912)

Çìіíþâàëèñÿ é øêіëüíі ïіäðó÷íèêè ç іñòîðії.

СВІДЧЕННЯ 7 Ç ôðàíöóçüêîãî ï³äðó÷íèêà ³ñòîð³¿: «Â³éíà íå â³ðîã³äíà, àëå ìîæëèâà. Îñü ÷îìó Ôðàíö³ÿ çàëèøàºòüñÿ îçáðîºíîþ ³ çàâæäè ãîòîâîþ ñåáå çàõèñòèòè… Çàõèùàþ÷è Ôðàíö³þ, ìè çàõèùàºìî çåìëþ, íà ÿê³é ìè íàðîäæåí³, íàéêðà-

ñèâ³øó é íàéùåäð³øó êðà¿íó ó ñâ³ò³… Ôðàíö³ÿ íàéñïðàâåäëèâ³øà, ñâîáîäîëþáíà ³ íàéãóìàíí³øà êðà¿íà». (E. Lavisse. Manuel d’Histoire de France/ Revue Historique, 228. 1962, p. 104)

Ó êîæíіé êðàїíі äіòåé ó÷èëè ïàòðіîòèçìó, ïðèùåïëþâàëè ãîðäіñòü çà íàöіîíàëüíі òðàäèöії, ðîçïîâіäàëè ïðî âåëè÷íі ïîäâèãè ïîïåðåäíèêіâ.

СВІДЧЕННЯ 8 Ì³í³ñòð îñâ³òè Ïðóññ³¿ (1901 ð.): «Í³ìöÿ ñë³ä âèõîâóâàòè òàê, ùîá ñåðöÿ ìîëîäèõ ëþäåé ìîãëè îáëàãîðîäæóâàòèñÿ åíòóç³àçìîì çà í³ìåöüêèé íàðîä ³ çà âåëè÷ í³ìåöüêîãî ãåí³ÿ».

(R.N.Samuel, R.Hinton Thomas. Education and Society in Modern Germany. London, 1949, p.71)

СВІДЧЕННЯ 9 Ôðàíöóçüêèé óðÿä (1881 ð.): «Ó÷èòåëÿì ïîâèííî áóòè ñêàçàíî íàñàìïåðåä… ùî ¿õ íàéïåðøå çàâäàííÿ íàâ÷èòè ëþáèòè é ðîçóì³òè Â³ò÷èçíó».

(E.Weber. Peasants into Frenchmen: The Modernization of Rural France 1870–1914. London, 1977, pp. 334–335)

1 Øîâіíіçì – ïðîïàãóâàííÿ íàöіîíàëüíîї âèíÿòêîâîñòі, ïðîòèñòàâëåííÿ іíòåðåñіâ îäíієї íàöії іíòåðåñàì іíøîї, ïîøèðåííÿ іäåé íàöіîíàëüíîї ïåðåâàãè, ðîçïàëþâàííÿ íàöіîíàëüíîї âîðîæíå÷і é íåíàâèñòі. Òåðìіí «øîâіíіçì» ïîõîäèòü âіä іìåíі íîâîáðàíöÿ Íіêîëè Øîâåíà – ãåðîÿ êîìåäії áðàòіâ Êîíüÿðіâ «Òðèêîëіðíà êîêàðäà» (1831).

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

Àíòèâîєííі ñèëè áóëè ðîçïîðîøåíі. Òèõ íåáàãàòüîõ, õòî â àòìîñôåðі ïåðåäâîєííîãî ïñèõîçó íàâàæóâàâñÿ ïðîòåñòóâàòè ïðîòè âòÿãóâàííÿ íàðîäіâ ó ñâіòîâó áіéíþ, ïіääàâàëè ãðîìàäñüêîìó îñóäó, ïåðåñëіäóâàëè, çâèíóâà÷óþ÷è ó «çðàäі», à òî é ôіçè÷íî çíèùóâàëè. Õî÷ ñâіòîâà âіéíà íàçðіâàëà äàâíî, áіëüøіñòü ëþäåé óíàñëіäîê ìіëіòàðèñòè÷íîї і øîâіíіñòè÷íîї ïðîïàãàíäè ñïðèéìàëè її ÿê ùîñü íåðåàëüíå. Ïðåñà ðіçíèõ êðàїí çà îñòàííі ðîêè é ìіñÿöі ïåðåä âіéíîþ äðóêóâàëà áóäü-ùî: àíàëіòè÷íі òåàòðàëüíі ðåöåíçії, òîíêîñëüîçі ðîìàíè, ëþáîâíó ïîåçіþ, êîðîòêі íåïîëіòè÷íі íîâèíè. Íå áóëî ëèøå òðèâîãè ñòîñîâíî âіéíè, ÿêà âæå ñòîÿëà íà ïîðîçі. Ðîçêðó÷óâàííÿ ãîíêè îçáðîєíü, ïðèçîâè íà ñëóæáó ðåçåðâіñòіâ, ó÷àñòü ó ëîêàëüíèõ âіéñüêîâèõ êîíôëіêòàõ, øîâіíіñòè÷íà ïðîïàãàíäà – óñå öå ñâіä÷èëî, ùî ìіëіòàðèçì1 ñòàâ æèâèëüíèì ґðóíòîì äëÿ ñâіòîâîї âіéíè.

Запитання і завдання 1. Ïîÿñí³òü ³ñòîðè÷í³ ïîíÿòòÿ ³ òåðì³íè: «â³éñüêîâî-ïîë³òè÷íèé áëîê», «ãîíêà îçáðîºíü», «ì³ë³òàðèçì», «øîâ³í³çì», «àíåêñ³ÿ». 2. Ñõàðàêòåðèçóéòå âèòîêè òà ïðèðîäó ì³æíàðîäíèõ êðèç ³ êîíôë³êò³â íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò. Íàçâ³òü ïðè÷èíè çàãîñòðåííÿ ì³æíàðîäíî¿ îáñòàíîâêè. ßê³ é ÷îìó, íà Âàøó äóìêó, äåðæàâè áóëè çàö³êàâëåí³ â òàêîìó çàãîñòðåíí³? 3. Âèêîðèñòîâóþ÷è ³ñòîðè÷íó êàðòó, ñõàðàêòåðèçóéòå ãîëîâí³ ì³æíàðîäí³ êðèçè ïî÷àòêó ÕÕ ñò. 4. Âèêîðèñòîâóþ÷è ìàòåð³àë ïóíêòó 1, ñêëàä³òü ëîã³÷íó òàáëèöþ çà òàêîþ ôîðìîþ:«Ì³æíàðîäí³ êðèçè òà êîíôë³êòè íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò.» Äàòà

Êðà¿íè – ó÷àñíèö³ êîíôë³êòó (êðèçè)

5. ×îìó ïðîìîâà Â³ëüãåëüìà II ó Òàíæåð³ áóëà ðîçö³íåíà ó Ôðàíö³¿ ÿê ïðîâîêàö³éíà? 6. Îïèø³òü ïðîöåñ ñòâîðåííÿ Àíòàíòè. 7. ßêèìè áóëè îñíîâí³ íàïðÿìêè ãîíêè îçáðîºíü íà ïî÷àòêó ÕÕ ñò.? Âèêîðèñòîâóþ÷è Ñâ³ä÷åííÿ 2, ïîÿñí³òü, ÷îìó âåëèê³ êðà¿íè, íàéïåðøå Àíãë³ÿ, à çãîäîì ³ Í³ìå÷÷èíà, íàäàâàëè âåëèêîãî çíà÷åííÿ áóä³âíèöòâó â³éñüêîâî-ìîðñüêîãî ôëîòó. 8. Ïðîàíàë³çóéòå Ñâ³ä÷åííÿ 2 ³ 3. Ó ÷îìó, íà Âàøó äóìêó, ïðèíöèïîâ³ ðîçá³æíîñò³ ó ñòàâëåíí³ äî ãîíêè ìîðñüêèõ îçáðîºíü í³ìåöüêîãî óðÿäîâöÿ òà ïðåäñòàâíèêà Ñîö³àë-äåìîêðàòè÷íî¿ ïàðò³¿?

Ïðè÷èíè êîíôë³êòó (êðèçè)

9. ×è ïîãîäæóºòåñÿ Âè ç òèì, ùî ãîíêà îçáðîºíü ìîæå ñòðèìóâàòè êðà¿íè â³ä ðîçâ’ÿçàííÿ â³éíè (Ñâ³ä÷åííÿ 4)? Â³äïîâ³äü îá´ðóíòóéòå.

Õðîíîëîã³ÿ ïîä³é

Íàñë³äêè

10. Ïðîàíàë³çóéòå Ñâ³ä÷åííÿ 5–9. Ùî ñï³ëüíîãî ì³æ âèñëîâëþâàííÿìè â öèõ äîêóìåíòàõ?

Головні Г ол ловні п події од дії 1905 ð. – Ïåðøà ìàðîêêàíñüêà êðèçà 1907 ð. – çàâåðøåííÿ ôîðìóâàííÿ Àíòàíòè 1908 ð. – Áîñí³éñüêà êðèçà 1911 ð. – Äðóãà ìàðîêêàíñüêà êðèçà; çàãàðáàííÿ ²òàë³ºþ Òðèïîë³ 1912–1913 ðð. – Áàëêàíñüê³ â³éíè

Ìіëіòàðèçì – äåðæàâíà іäåîëîãіÿ, ñïðÿìîâàíà íà âèïðàâäàííÿ ïîëіòèêè ïðèñêîðåíîãî íàðîùóâàííÿ âіéñüêîâîї ïîòóæíîñòі äåðæàâè і, îäíî÷àñíî ç öèì, äîïóñòèìîñòі âèêîðèñòàííÿ âіéñüêîâîї ñèëè ïðè âèðіøåííі ìіæíàðîäíèõ і âíóòðіøíіõ êîíôëіêòіâ.

Çàêîí ïðî â³äîêðåìëåííÿ öåðêâè â³ä äåðæàâè

1905

1906

Ïî÷àòîê ðîñ³éñüêîÿïîíñüêî¿ â³éíè

Àíãëîôðàíöóçüêà Àíòàíòà

1904

Ñòîëèï³íñüê³ ðåôîðìè

Çàâåðøåííÿ ðîñ³éñüêîÿïîíñüêî¿ â³éíè. Ïîðòñìóòñüêèé äîãîâ³ð. «Êðèâàâà íåä³ëÿ». Ïî÷àòîê ðåâîëþö³¿

Óòâîðåííÿ á³ëüøîâèöüêî¿ ïàðò³¿

1903

1902

Â³çèò Â³ëüãåëüìà II â Òàíæåð (I ìàðîêêàíñüêà êðèçà)

Ðîñ³ÿ

Áàëêàíè

Âåëèêà Áðèòàí³ÿ

Ïåðåìîãà íà âèáîðàõ Ë³áåðàëüíî¿ ïàðò³¿. Ñïîðóäæåííÿ äðåäíîóòà

Óòâîðåííÿ Ëåéáîðèñòñüêî¿ ïàðò³¿

Àíãëî-ôðàíöóçüêà Àíòàíòà

Ìèðíèé äîãîâ³ð ç áóðàìè. Àíãëîÿïîíñüêèé ñîþç. Çàêîí ïðî îñâ³òó

Ñìåðòü êîðîëåâè Â³êòîð³¿ – Åäóàðä VII

Óáèâñòâî Ïðåçèäåíòà Ó. Ìàê-Ê³íë³. Ïî÷àòîê ïðåçèäåíòñòâà Ò. Ðóçâåëüòà

Í³ìå÷÷èíà

1901

Ôðàíö³ÿ Ïåðåìîãà íà âèáîðàõ Êîíñåðâàòèâíî¿ ïàðò³¿

ÑØÀ

1900

Äàòà

Ãîëîâí³ ïîä³¿ ïåðåäâîºííî¿ ³ñòîð³¿ ²òàë³ÿ

Çàâåðøåííÿ ðîñ³éñüêîÿïîíñüêî¿ â³éíè. Ïîðòñìóòñüêèé äîãîâ³ð

Ïî÷àòîê ðîñ³éñüêîÿïîíñüêî¿ â³éíè

Àíãëî-ÿïîíñüêèé ñîþç

«Áîêñåðñüêå ïîâñòàííÿ» â Êèòà¿

Ñõ³ä

Òåìà 2

Îáðàííÿ Ïðåçèäåíòîì Â. Â³ëüñîíà

Ïî÷àòîê ïðåçèäåíòñòâà Â. Â³ëüñîíà

Àíòèòðåñò³âñüêèé çàêîí

1913

1914

Îáðàííÿ Ïðåçèäåíòîì Ó. Òàôòà

ÑØÀ

1912

1911

1909

1908

1907

Äàòà

Ôðàíö³ÿ Àíãëî-ðîñ³éñüêà Àíòàíòà

Ðîñ³ÿ

Äîãîâ³ð ç Îñìàíñüêîþ ³ìïåð³ºþ ïðî ïðèºäíàííÿ îñòàííüî¿ äî Òðî¿ñòîãî ñîþçó

²² ìàðîêêàíñüêà Âáèâñòâî Ï. Ñòîêðèçà. Êîíôë³êò ëèï³íà ç êàíîíåðêîþ «Ïàíòåðà» â ïîðòó Àãàä³ðà

Àíãëî-í³ìåöüêå ìîðñüêå ñóïåðíèöòâî

Í³ìå÷÷èíà

Ïàðëàìåíòñüêèé àêò. Ñòðàõóâàëüíèé àêò

Àíãëî-í³ìåöüêå ìîðñüêå ñóïåðíèöòâî. Ïåíñ³éíå çàêîíîäàâñòâî

Àíãëî-ðîñ³éñüêà Àíòàíòà

Âåëèêà Áðèòàí³ÿ

Ëîíäîíñüêèé Çàêîí ïðî ïðîôäîãîâ³ð. ñï³ëêè (òðåä²² Áàëêàíñüêà þí³îíè) â³éíà. Áóõàðåñòñüêèé ìèð Äîãîâ³ð Îñìàíñüêî¿ ³ìïåð³¿ ç Í³ìå÷÷èíîþ ïðî ïðèºäíàííÿ äî Òðî¿ñòîãî ñîþçó

² Áàëêàíñüêà â³éíà

Áîñí³éñüêà êðèçà

Áàëêàíè

Çàõîïëåííÿ Òðèïîë³

²òàë³ÿ

Çàâåðøåííÿ Ñ³íüõàéñüêî¿ (Óõàíüñüêî¿) ðåâîëþö³¿

Ïî÷àòîê Ñ³íüõàéñüêî¿ (Óõàíüñüêî¿) ðåâîëþö³¿ â Êèòà¿. Ïîâàëåííÿ ìîíàðõ³¿

Òèì÷àñîâèé ðîçêîë â ²íä³éñüêîìó íàö³îíàëüíîìó êîíãðåñ³ (²ÍÊ)

Ñõ³ä

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

Òåìà 2

§ 6.

ÏÎ×ÀÒÎÊ ÒÀ ÐÎÇÃÎÐÒÀÍÍß ÏÅÐØÎЇ ÑÂІÒÎÂÎЇ ÂІÉÍÈ

1. Ïðè÷èíè â³éíè. Ïіñëÿ âіéíè äåðæàâè-ïåðåìîæíèöі її âèíóâàòèöåþ íàçâàëè Íіìå÷÷èíó. Àëå öÿ âіéíà âèíèêëà ÷åðåç öіëêîì ïåâíі іñòîðè÷íі ïðè÷èíè òà áåçïîñåðåäíі ïðèâîäè. Ïðè÷èíè âіéíè ïîëÿãàëè â ïðîòèñòîÿííі ìіæ ïðîâіäíèìè єâðîïåéñüêèìè êðàїíàìè. Ïîÿâà íà ïîëіòè÷íіé êàðòі ñâіòó âíàñëіäîê ôðàíêî-ïðóññüêîї âіéíè îá’єäíàíîї Íіìåöüêîї іìïåðії, ïîðóøåííÿ ðіâíîâàãè ñèë íà êîíòèíåíòі ïîñòàâèëè íà ÷іëüíå ìіñöå â Єâðîïі Íіìå÷÷èíó. ×åðåç áîðîòüáó çà ðèíêè çáóòó çàãîñòðèëèñÿ її âіäíîñèíè, íàñàìïåðåä åêîíîìі÷íі, ç Âåëèêîþ Áðèòàíієþ, Ðîñієþ òà Ôðàíöієþ. Ïðè öüîìó íàéãëèáøà ïðіðâà â ñòîñóíêàõ ïðîëÿãëà ÿêðàç ìіæ Áðèòàíієþ і Íіìå÷÷èíîþ. Êðà¿íà

Âçàºìí³ ïðåòåíç³¿  ßê íîâà äèíàì³÷íà ³ìïåð³ÿ â ªâðîï³ ïðàãíóëà ñòàòè â³éñüêîâèì, åêîíîì³÷íèì ³ ïîë³òè÷íèì ë³äåðîì íà êîíòèíåíò³.  Âêëþ÷èâøèñü ó áîðîòüáó çà êîëîí³¿ ëèøå ï³ñëÿ 1871 ð., ïðåòåíäóâàëà íà ð³âí³ ïðàâà â êîëîí³àëüíèõ âîëîä³ííÿõ Àíãë³¿, Ôðàíö³¿, Í³ìå÷÷èíà Áåëüã³¿, Ãîëëàíä³¿, Ïîðòóãàë³¿; âèÿâëÿëà îñîáëèâó àêòèâí³ñòü ó çäîáóòò³ ðèíê³â.  Ðîçö³íþâàëà ðîñ³éñüêî-ôðàíöóçüêèé ñîþç ÿê óãîäó, ùî ìàëà íà ìåò³ ï³ä³ðâàòè ìîãóòí³ñòü Í³ìå÷÷èíè.  Ïðàãíóëà óòðèìàòè çàõîïëåí³ íåþ â 1908 ð. Áîñí³þ ³ Ãåðöåãîâèíó. Àâñòðî-  Ïðîòèä³ÿëà Ðîñ³¿, ùî ïåðåáðàëà íà ñåáå ðîëü çàõèñíèêà óñ³õ Óãîðùèíà ñëîâ’ÿí íà Áàëêàíàõ, òà Ñåðá³¿, ÿêà ïðåòåíäóâàëà íà ðîëü îá’ºäíàâ÷îãî öåíòðó ï³âäåííèõ ñëîâ’ÿí ³ìïåð³¿.  Ïðàãíóëà ðåâàíøó çà ïîðàçêó â³ä Í³ìå÷÷èíè.  Âèíîøóâàëà íàì³ð ïîâåðíóòè Åëüçàñ ³ Ëîòàðèíã³þ, â³äîêðåìëåí³ â³ä íå¿ Í³ìå÷÷èíîþ ï³ñëÿ ôðàíêî-ïðóññüêî¿ â³éíè.  Çàçíàâàëà çáèòê³â â³ä êîíêóðåíö³¿ í³ìåöüêèõ òîâàð³â íà ñâî¿õ òðàÔðàíö³ÿ äèö³éíèõ ðèíêàõ çáóòó.  Îñòåð³ãàëàñÿ íîâî¿ í³ìåöüêî¿ àãðåñ³¿.  Çà áóäü-ÿêó ö³íó ïðàãíóëà çáåðåãòè ñâîþ êîëîí³àëüíó ³ìïåð³þ, îñîáëèâî Ï³âí³÷íó Àôðèêó.  Ïðåòåíäóâàëà íà â³ëüíèé ïðîõ³ä ñâîãî ôëîòó â Ñåðåäçåìíå ìîðå, à â³äòàê íàïîëÿãàëà íà îñëàáëåíí³ ÷è ïåðåãëÿä³ íà ñâîþ êîðèñòü ðåæèìó êîíòðîëþ íàä ïðîòîêîþ Äàðäàíåëëè.  Ðîçö³íþâàëà áóä³âíèöòâî çàë³çíèö³ Áåðë³í–Áàãäàä (1898) ÿê íåäðóæí³é ç áîêó Í³ìå÷÷èíè àêò, ïîñèëàþ÷èñü íà òå, ùî öå çàç³õàº Ðîñ³ÿ íà ¿¿ ïðàâà â Àç³¿ çà ðîñ³éñüêî-áðèòàíñüêèì äîãîâîðîì 1907 ð. ïðî ðîçïîä³ë ñôåð âïëèâó â öüîìó ðåã³îí³.  Ïðîòèä³ÿëà àâñòð³éñüêîìó ³ í³ìåöüêîìó ïðîíèêíåííþ íà Áàëêàíè.  Íàïîëÿãàëà íà ñâîºìó âèíÿòêîâîìó ïðàâ³ ïðîòåêòîðàòó íàä óñ³ìà ñëîâ’ÿíñüêèìè íàðîäàìè; ï³äòðèìóâàëà íà Áàëêàíàõ íàëàøòîâàíèõ ïðîòè Àâñòð³¿ ³ Òóðå÷÷èíè ñåðá³â ³ áîëãàð.  Âåëà ïðîòè Í³ìå÷÷èíè íåîãîëîøåíó åêîíîì³÷íó òà òîðãîâåëüíó â³éíó.  Âåëà àêòèâí³ â³éñüêîâî-ìîðñüê³ ïðèãîòóâàííÿ íà âèïàäîê àãðåñèâíèõ ä³é ç áîêó Í³ìå÷÷èíè.  ×åðåç ïîòåíö³éíó í³ìåöüêó çàãðîçó â³äìîâèëàñÿ â³ä òðàäèö³éíî¿ Âåëèêà äëÿ êðà¿íè ïîë³òèêè «áëèñêó÷î¿ ³çîëÿö³¿» ³ ïåðåéøëà äî ïîë³òèêè Áðèòàí³ÿ óòâîðåííÿ àíòèí³ìåöüêîãî áëîêó äåðæàâ.  Íå âèáà÷èëà Í³ìå÷÷èí³ ï³äòðèìêó áóð³â ó àíãëî-áóðñüê³é â³éí³ 1899–1902 ðð.  Íå ìàëà íàì³ðó â³äñòîðîíåíî ñïîãëÿäàòè çà ïðîíèêíåííÿì Í³ìå÷÷èíè â ðàéîíè, ÿê³ ââàæàëà «ñâî¿ìè»: Ñõ³äíó òà Ï³âäåííî-Çàõ³äíó Àôðèêó.

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð. Êðà¿íà

Âçàºìí³ ïðåòåíç³¿

Ñåðá³ÿ

 Íîâîóòâîðåíà (ó 1878 ð.) äåðæàâà ïðàãíóëà óòâåðäèòèñÿ íà Áàëêàíàõ ÿê ë³äåð ñëîâ’ÿíñüêèõ íàðîä³â ï³âîñòðîâà.  Âèíîøóâàëà ïëàíè óòâîðåííÿ Þãîñëàâ³¿, âêëþ÷èâøè äî íå¿ âñ³õ ñëîâ’ÿí, ÿê³ ïðîæèâàëè íà ï³âäí³ Àâñòðî-Óãîðñüêî¿ ³ìïåð³¿.  Íåîô³ö³éíî ï³äòðèìóâàëà íàö³îíàë³ñòè÷í³ îðãàí³çàö³¿, ùî áîðîëèñÿ ïðîòè Àâñòðî-Óãîðùèíè.

 2. Ñàðàºâñüêå âáèâñòâî – ïðèâ³ä äî â³éíè. Ó ÷åðâíі 1914 ð. öåíòðîì ñâіòîâîї óâàãè ñòàëî áîñíіéñüêå ìіñòî Ñàðàєâî. Áîñíіÿ áóëà íà òîé ÷àñ ÷àñòèíîþ Àâñòðî-Óãîðùèíè, àëå її ñåðáñüêå íàñåëåííÿ âèñòóïàëî çà ïðèєäíàííÿ äî ñóñіäíüîї Ñåðáії. 28 ÷åðâíÿ 1914 ð. ÷ëåí ñåðáîõîðâàòñüêîї íàöіîíàëіñòè÷íîї ãðóïè Ãàâðèëî Ïðèíöèï çàñòðåëèâ íàñòóïíèêà àâñòðіéñüêîãî ïðåñòîëó åðöãåðöîãà Ôðàíöà Ôåðäèíàíäà òà éîãî äðóæèíó. Óáèâñòâà âіäîìèõ ëþäåé áóëè â іñòîðії çâè÷íèì ÿâèùåì, àëå æîäíå ç íèõ íå ñïðè÷èíèëî òàêîї ãîñòðîї ìіæíàðîäíîї êðèçè, ÿê óáèâñòâî åðöãåðöîãà. Àâñòðî-Óãîðùèíà ïîêëàëà âіäïîâіäàëüíіñòü çà òðàãåäіþ íà Ñåðáіþ, 23 ëèïíÿ ïðåä’ÿâèëà їé óëüòèìàòóì і ñòàëà ãîòóâàòèñÿ äî âіéíè. Ó êîíôëіêò ìіæ äâîìà äåðæàâàìè âіäðàçó áóëè âòÿãíóòі іíøі êðàїíè, ïîâ’ÿçàíі ç íèìè ñîþçíèöüêèìè äîãîâîðàìè: Àâñòðî-Óãîðùèíó ïіäòðèìóâàëà Íіìå÷÷èíà, à Ñåðáіÿ áóëà òіñíî ïîâ’ÿçàíà ç Ðîñієþ. Ó ñâîþ  Âáèâñòâî Ôðàíöà Ôåðäèíàíäà ÷åðãó ðîñіÿíè ðîçðàõîâóâàëè íà äîïîìîãó Ôðàíöії òà Àíãëії. Îòæå, іç ñàìîãî ïî÷àòêó áóëî î÷åâèäíèì, ùî â ðàçі âіéíè âîíà íå îáìåæèòüñÿ ñåðáñüêî-àâñòðî-óãîðñüêèì ôðîíòîì.

СВІДЧЕННЯ 1 Âèòÿã ç ïðîòîêîëó çàñ³äàííÿ àâñòðî-óãîðñüêîãî óðÿäó 7 ëèïíÿ 1914 ð.: «…×èñòî äèïëîìàòè÷íèé óñï³õ, êîëè á â³í çàê³í÷èâñÿ ö³ëêîâèòèì ïðèíèæåííÿì Ñåðá³¿, íå ìàâ áè ö³ííîñò³. Òîìó òðåáà ïðåä’ÿâèòè Ñåðá³¿ íàñò³ëüêè ðàäèêàëüí³ âèìîãè, ùîá ìîæíà áóëî çàçäàëåã³äü

ïåðåäáà÷èòè ¿õ â³äõèëåííÿ ³ âäàòèñÿ äî ðàäèêàëüíîãî ðîçâ’ÿçàííÿ ïèòàííÿ ÷åðåç âîºííå âòðó÷àííÿ». (Conrad von Hutzendorff F. Aus meiner Dienstzeit. 1906–1918. Bd IV. Wien – Berlin, 1924, s. 51)

СВІДЧЕННЯ 2 Ç ïîâ³äîìëåííÿ àâñòðî-óãîðñüêîãî ïîñëà â Áåðë³í³ ïðî çóñòð³÷ ç Â³ëüãåëüìîì II 5 ëèïíÿ 1914 ð.: «Êàéçåð ñêàçàâ ìåí³, ùî ìè ìîæåìî ïîêëàñòèñÿ íà ö³ëêîâèòó ï³äòðèìêó Í³ìå÷÷èíè. Íà äóìêó êàéçåðà Â³ëüãåëüìà, íå âàðòî çâîë³êàòè. ßêùî ì³æ Àâñòðî-

Óãîðùèíîþ ³ Ðîñ³ºþ âèáóõíå â³éíà, òî Í³ìå÷÷èíà ñòàíå íà íàø á³ê. Êàéçåð øêîäóâàòèìå, ÿêùî ìè íå ñêîðèñòàºìîñÿ òåïåð³øíüîþ ñèòóàö³ºþ, ÿêà òåïåð óñ³ì íàì íà êîðèñòü…». (McAleavy T. Modern World History. Cambridge University Press, 1996, p. 7)

Òåìà 2

Ïðîòå âïðîäîâæ òðüîõ òèæíіâ ïіñëÿ Ñàðàєâñüêîãî âáèâñòâà íіõòî ùå íå óñâіäîìëþâàâ, ùî íàñóâàєòüñÿ ñòðàøíà âіéíà, і çàìîæíі єâðîïåéöі çâè÷íî âèїçäèëè íà ëіòíі êàíіêóëè. Íàâіòü êîìàíäóâà÷ ñåðáñüêîї àðìії ïîїõàâ ïðèéìàòè âàííè íà àâñòðіéñüêèé êóðîðò. Ó Áåðëіíі ââàæàëè, ùî íàâіòü ÿêùî Ðîñіÿ і âèñòóïèòü íà áîöі Ñåðáії, òî íåîäìіííî ïðîãðàє. Ïðîòå íіìöі íå ìîãëè áóòè ïåâíèìè, ÷è âîþâàòèìå Áðèòàíіÿ.  3. Ïî÷àòîê Ïåðøî¿ ñâ³òîâî¿ â³éíè. Õî÷ Àíãëіÿ áóëà ïîâ’ÿçàíà ç Ðîñієþ òà Ôðàíöієþ, þðèäè÷íî âîíà íå áóëà çîáîâ’ÿçàíà âîþâàòè íà їõíüîìó áîöі. Îñêіëüêè êðèçà ðîçâèâàëàñÿ, òî ÷èìàëî àíãëіéñüêèõ óðÿäîâöіâ ââàæàëè çà íåîáõіäíå îãîëîñèòè, ùî â ðàçі âіéíè Àíãëіÿ íåîäìіííî áèòèìåòüñÿ ðàçîì ç Ðîñієþ і Ôðàíöієþ. Âîíè ñïîäіâàëèñÿ, ùî öå çëÿêàє íіìöіâ і âіäâåðíå âіéíó. Òà âñå æ áðèòàíñüêèé óðÿä íàìàãàâñÿ óíèêíóòè âіéíè øëÿõîì ïåðåãîâîðіâ ç Íіìå÷÷èíîþ. Òèì ÷àñîì 28 ëèïíÿ Àâñòðî-Óãîðùèíà îãîëîñèëà Ñåðáії âіéíó. Ó âіäïîâіäü Ðîñіÿ îãîëîñèëà ñïî÷àòêó ÷àñòêîâó, à ïîòіì і çàãàëüíó ìîáіëіçàöіþ, ïðîіãíîðóâàâøè âèìîãó Íіìå÷÷èíè ñêàñóâàòè ìîáіëіçàöіþ ÿê íåäðóæíіé ùîäî Áåðëіíà àêò. Íå îäåðæàâøè âіäïîâіäі, Íіìå÷÷èíà 1 ñåðïíÿ 1914 ð. îãîëîñèëà Ðîñії âіéíó1. Öåé äåíü îôіöіéíî ââàæàєòüñÿ äàòîþ ïî÷àòêó Ïåðøîї ñâіòîâîї (àáî Âåëèêîї) âіéíè. 3 ñåðïíÿ âіéíó áóëî îãîëîøåíî òàêîæ Ôðàíöії; òîãî æ äíÿ íіìåöüêі âіéñüêà âòîðãëèñÿ ó íåéòðàëüíó Áåëüãіþ. 4 ñåðïíÿ âіéíó Íіìå÷÷èíі âіä âëàñíîãî іìåíі òà ñâîїõ äîìіíіîíіâ (Êàíàäà, Íüþôàóíäëåíä, Àâñòðàëіÿ, Íîâà Çåëàíäіÿ) îãîëîñèëà Áðèòàíіÿ. Ç-ïîìіæ áðèòàíñüêèõ äîìіíіîíіâ ëèøå Ïіâäåííà Àôðèêà íå âñòóïèëà ó âіéíó ÷åðåç âíóòðіøíþ ïîëіòè÷íó íàïðóãó (ñèìïàòії àôðèêàíåðіâ, ÿêі â àíãëî-áóðñüêіé âіéíі áîðîëèñÿ ïðîòè Áðèòàíії, áóëè íà áîöі Íіìå÷÷èíè).2 Ñòðàòåãі÷íі ïëàíè ñóïðîòèâíèêіâ Íіìå÷÷èíà: Ñïîäіâàëàñÿ, ùî Àíãëіÿ çàëèøèòüñÿ ó âіéíі íåéòðàëüíîþ. Âіäïîâіäíî äî ïëàíó áëіöêðèãó2, ðîçðîáëåíîãî ãåíåðàëàìè À. Øëіôôåíîì і Õ. Ìîëüòêå, ïåðåäáà÷àëîñÿ çàâäàòè áëèñêàâè÷íîãî óäàðó íà Çàõîäі ïðîòè Ôðàíöії ÷åðåç Ëþêñåìáóðã і Áåëüãіþ, îäíî÷àñíî âåäó÷è ñòðèìóþ÷і îáîðîííі áîї íà Ñõîäі ïðîòè Ðîñії. Ïіñëÿ ðîçãðîìó Ôðàíöії ìàëà íàñòàòè ÷åðãà Ðîñії ùå äî òîãî, ÿê ðîñіéñüêà àðìіÿ çàâåðøèòü ìîáіëіçàöіþ Àâñòðî-Óãîðùèíà: Ïëàíóâàëà âåñòè âіéíó íà äâà ôðîíòè: ïðîòè Ðîñії і íà Áàëêàíàõ Ôðàíöіÿ: Ôðàíöóçüêèé âіéñüêîâèé ïëàí ïåðåäáà÷àâ øâèäêèé ïðîðèâ â íàïðÿìêó Ðóðñüêîї äîëèíè, ïðîìèñëîâîãî ñåðöÿ Íіìå÷÷èíè, ùî ìàëî á ïîçáàâèòè Íіìå÷÷èíó ðåñóðñіâ äëÿ âåäåííÿ òðèâàëîї âіéíè é çìóñèòè її êàïіòóëþâàòè Ðîñіÿ: Ïëàíóâàëà íàñòóïàòè âіäðàçó íà äâîõ íàïðÿìêàõ: ïіâíі÷íîçàõіäíîìó ïðîòè Íіìå÷÷èíè і ïіâäåííî-çàõіäíîìó – ïðîòè Àâñòðî-Óãîðùèíè ñèëàìè ó 800 òèñ. áàãíåòіâ 1

Ç ïî÷àòêîì âіéíè â Ðîñії áóëî ïåðåéìåíîâàíî íàçâó ñòîëèöі іç ÑàêòÏåòåðáóðãà â Ïåòðîãðàä. 2 Áëіöêðèã (íіì. Blitzkrieg – áëèñêàâè÷íà âіéíà) – ïëàí âåäåííÿ øâèäêîïëèííîї âіéíè, âіäïîâіäíî äî ÿêîãî ïåðåìîãà äîñÿãàєòüñÿ çà äåêіëüêà äíіâ ÷è ìіñÿöіâ, ïåðø íіæ ïðîòèâíèê âñòèãíå âіäìîáіëіçóâàòè і ðîçãîðíóòè ñâîї îñíîâíі âіéñüêîâі ñèëè.

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

Òåìà 2

Âіéíà íàáðàëà ñïî÷àòêó çàãàëüíîєâðîïåéñüêîãî, à çãîäîì і ñâіòîâîãî õàðàêòåðó. 1914 ð. íà áіê Àíòàíòè ñòàëè Ñåðáіÿ, Áåëüãіÿ, Ëþêñåìáóðã, ßïîíіÿ, 1915 ð. – Іòàëіÿ, 1916 ð. – Ðóìóíіÿ і Ïîðòóãàëіÿ, 1917 ð. – Ãðåöіÿ і ÑØÀ. 28 ÷åðâíÿ  Óáèâñòâî åðöãåðöîãà Ôåðäèíàíäà òà éîãî äðóæèíè â Ñàðàºâî.  Àâñòð³ÿ çâèíóâàòèëà â ïðè÷åòíîñò³ äî âáèâñòâà ñåðáñüêèõ óðÿäîâö³â.  Í³ìå÷÷èíà çàîõî÷óº Àâñòð³þ äî âèñòóïó ïðîòè Ñåðá³¿.

4 ñåðïíÿ  Áðèòàí³ÿ îãîëîñèëà â³éíó Í³ìå÷÷èí³.

3 ñåðïíÿ  Í³ìå÷÷èíà îãîëîñèëà â³éíó Ôðàíö³¿ ³ Áåëüã³¿.  Áðèòàí³ÿ ïðåä’ÿâèëà Í³ìå÷÷èí³ âèìîãó ïîâàæàòè áåëüã³éñüêèé íåéòðàë³òåò.

2 ñåðïíÿ  Í³ìå÷÷èíà ââåëà â ä³þ «ïëàí Øë³ôôåíà». ¯¿ â³éñüêà âòîðãëèñÿ â Áåëüã³þ.

1 ñåðïíÿ  Í³ìå÷÷èíà ðîçïî÷àëà ìîá³ë³çàö³þ ³ îãîëîñèëà â³éíó Ðîñ³¿.  Ñîþçíà Ðîñ³¿ Ôðàíö³ÿ ðîçïî÷àëà ìîá³ë³çàö³þ.

4 191

23–25 ëèïíÿ  Àâñòð³ÿ ïðåä’ÿâèëà Ñåðá³¿ óëüòèìàòóì ç âèìîãîþ çàáîðîíèòè ä³ÿëüí³ñòü àíòèàâñòð³éñüêèõ îðãàí³çàö³é òà äîïóñòèòè àâñòð³éö³â äî ðîçñë³äóâàííÿ îáñòàâèí óáèâñòâà Ôðàíöà Ôåðäèíàíäà.  Ðîñ³ÿ çàÿâèëà, ùî ï³äòðèìàº Ñåðá³þ â ðàç³ íàïàäó íà íå¿ Àâñòð³¿.  Ñåðá³ÿ ïðèéíÿëà àâñòð³éñüêèé óëüòèìàòóì çà âèíÿòêîì âèìîãè ïðî äîïóñê íà ñâîþ òåðèòîð³þ àâñòð³éñüêèõ ñë³ä÷èõ.  Àâñòð³ÿ ðîçïî÷àëà ìîá³ë³çàö³þ.

28–31 ëèïíÿ  Àâñòð³ÿ îãîëîñèëà â³éíó Ñåðá³¿.  Ðîñ³ÿ ðîçïî÷àëà ìîá³ë³çàö³þ ³ â³äõèëèëà âèìîãó Í³ìå÷÷èíè ïðèïèíèòè ¿¿.

Ïî÷àòîê âіéíè ñïðè÷èíèâ íåáà÷åíèé ðîçìàõ âîéîâíè÷èõ íàñòðîїâ ó âîþþ÷èõ êðàїíàõ. Òèõ, õòî âèñòóïàâ ïðîòè âіéíè, ÿê, íàïðèêëàä, ôðàíöóçüêîãî ñîöіàëіñòà Æàíà Æîðåñà, ôàíàòèêè ïðîñòî âáèâàëè.

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.  Íіìåöüêі âîÿêè âіäïðàâëÿþòüñÿ íà Çàõіäíèé ôðîíò (Europe & tne World. 1870 to the present day, p. 153)

 4. Áîéîâ³ ä³¿ â 1914 ð. Îñíîâíèìè òåàòðàìè áîéîâèõ äіé áóëè: Çàõіäíèé ôðîíò (íà çàõіäíîìó êîðäîíі Íіìå÷÷èíè), Ñõіäíèé ôðîíò (íà ñõіäíîìó êîðäîíі Íіìå÷÷èíè). Äðóãîðÿäíèìè – ïіâíі÷ Іòàëії, Áàëêàíè, Îñìàíñüêà іìïåðіÿ òà íіìåöüêі êîëîíії. Áîéîâі äії íà Çàõіäíîìó ôðîíòі áóëî ðîçïî÷àòî 4 ñåðïíÿ íіìåöüêèì âòîðãíåííÿì ó Áåëüãіþ і Ëþêñåìáóðã â îáõіä îáîðîííèõ ñïîðóä íà ôðàíöóçüêî-íіìåöüêîìó êîðäîíі. Íà íåïðèñòóïíîñòі ôðàíöóçüêîãî êîðäîíó áóäóâàëàñÿ âñÿ îáîðîííà äîêòðèíà Ôðàíöії. Àëå íіìöі, âіäïîâіäíî äî ðîçðîáëåíîãî â 1905 ð. íà÷àëüíèêîì íіìåöüêîãî ãåíåðàëüíîãî øòàáó Àëüôðåäîì ôîí Øëіôôåíîì ïëàíó («ïëàí Øëіôôåíà»), îáіéøëè її. Íà ðîçãðîì Ôðàíöії çà «ïëàíîì Øëіôôåíà» âіäâîäèëîñÿ íå áіëüøå îäíîãî ìіñÿöÿ. Ïіñëÿ öüîãî íіìåöüêі âіéñüêà ìàëè áóòè ïåðåêèíóòі çàëіçíèöÿìè íà Ñõіä і çàâäàòè ïîðàçêè Ðîñії. Ïðîòå ïîäії äëÿ íіìöіâ ðîçãîðòàëèñÿ íå çîâñіì òàê, ÿê âîíè ïåðåäáà÷àëè. Íіìåöüêі äèâіçії íàðàçèëèñÿ íà «íåçàïëàíîâàíèé» îïіð Áåëüãії (îñîáëèâî íàïîëåãëèâî ÷èíèëè îïіð ôîðòåöі Ëþáåæ і Àíòâåðïåí), à òèì ÷àñîì ôðàíöóçè âñòóïèëè â Åëüçàñ-Ëîòàðèíãіþ і ðóøèëè íà Áåðëіí. Öіíîþ íàäçóñèëü ôðàíöóçüêó àðìіþ áóëî çóïèíåíî, é íіìåöüêі âіéñüêà, çàõîïèâøè Áåëüãіþ і Ïіâíі÷íó Ôðàíöіþ, äîñÿãëè ð. Ìàðíè. Íà ïî÷àòêó âåðåñíÿ âîíè, çëàìàâøè îïіð ôðàíêî-àíãëî-áåëüãіéñüêèõ äèâіçіé, áóëè âæå çà 25 êì âіä Ïàðèæà. Òà òåìïè íàñòóïó ïî÷àëè çãàñàòè. Ó òîé æå ÷àñ àðìії Àíòàíòè ïіä îðóäîþ ôðàíöóçüêîãî ãåíåðàëà Æîçåôà Æîôôðà çíåíàöüêà äëÿ íіìåöüêîãî êîìàíäóâàííÿ ïåðåéøëè â êîíòðíàñòóï і âіäêèíóëè íіìöіâ äî ð. Åíè. Ïіä ÷àñ áèòâè íà Ìàðíі (ïî÷àòîê æîâòíÿ 1914 ð.) íà ôðîíòі çàâäîâæêè 230 êì 5 íіìåöüêèõ àðìіé (900 òèñ. âîÿêіâ) çàçíàëè ïîðàçêè âіä 5 ôðàíöóçüêèõ àðìіé і àíãëіéñüêîãî åêñïåäèöіéíîãî êîðïóñó (ïîíàä 1 ìëí âîÿêіâ) é âіäñòóïèëè. Ôðîíò ñòàáіëіçóâàâñÿ ïî ëіíії ð. Іïð (Ïіâíі÷íà Áåëüãіÿ) – ì. Âåðäåí (Ôðàíöіÿ). Íà ïîëі áèòâè çàëèøèëîñÿ áëèçüêî 600 òèñ. âáèòèõ і ïîðàíåíèõ ç îáîõ áîêіâ. Òèì ÷àñîì íà Ñõіäíîìó ôðîíòі, ùîá âіäâîëіêòè ñèëè Öåíòðàëüíèõ äåðæàâ âіä Ïàðèæà, ó ñåðåäèíі ñåðïíÿ äâі ðîñіéñüêі àðìії (ãåíåðàëіâ Ïàâëà Ðàííåíêàìïôà і Îëåêñàíäðà Ñàìñîíîâà) âòîðãëèñÿ ó Ñõіäíó Ïðóññіþ. ×åðåç íåóçãîäæåíіñòü äіé ìіæ ðîñіéñüêèìè êîìàíäóâà÷àìè і, íàâïàêè, çàâäÿêè ÷іòêіé âçàєìîäії íіìåöüêèõ ãåíåðàëіâ Ïàóëÿ ôîí Ãіíäåíáóðãà і Åðіõà Ëþäåíäîðôà íіìåöüêі âіéñüêà îòî÷èëè ðîñіéñüêі àðìії і â ñåðії âіéñüêîâèõ îïåðàöіé, âіäîìèõ ÿê áèòâà ïіä Òàííåíáåðãîì, ðîç-

Òåìà 2

áèëè їõ. Ó öіé áèòâі Ðîñіÿ âòðàòèëà 20 òèñ. âáèòèìè, 92 òèñ. ïîëîíåíèìè і âñþ àðòèëåðіþ. Ãåíåðàë Î. Ñàìñîíîâ íàêëàâ íà ñåáå ðóêè. Ó ñåðåäèíі âåðåñíÿ ðîñіÿíè çàëèøèëè Ñõіäíó Ïðóññіþ.

СВІДЧЕННЯ 3 Ôðàíöóçüêèé ïîñîë â Ðîñ³¿ Ì. Ïàëåîëîã: «Áèòâà… òðèâàº ³ç æîðñòîê³ñòþ. ßêèì áè íå áóâ îñòàòî÷íèé ðåçóëüòàò, äîñòàòíüî âæå òîãî, ùî áîðîòüáà òðèâàº, ùîá àíãë³éñüê³ ³ ôðàí-

öóçüê³ â³éñüêà ìàëè ÷àñ ïåðåôîðìóâàòèñÿ â òèëó ³ ïðîñóíóòèñÿ âïåðåä». (Ïàëåîëîã Ì. Öàðñêàÿ Ðîññèÿ âî âðåìÿ ìèðîâîé âîéíû. Ì., 1923, ñ. 122)

СВІДЧЕННЯ 4 Ñîëäàò ðîñ³éñüêîãî Êàøèðñüêîãî ïîëêó: «…Íàñòóï çàòèõ äî 11-¿ ãîäèíè. Çà öåé ÷àñ í³ìöÿìè áóâ ï³äãîòîâëåíèé àðòèëåð³éñüêèé âîãîíü ïî Êàøèðñüêîìó ïîëêó ç óñ³õ áîê³â ç ëåãêèõ ³ âàæêèõ ãàðìàò. Âîãîíü áóâ íàäçâè÷àéíî ñèëüíèì,

ñòð³ëÿëî íå ìåíøå 100–150 ãàðìàò. Çäàëåêó çäàâàëîñÿ, ùî êàøèðö³ ðàçîì ³ç çåìëåþ ï³äíåñåí³ â ïîâ³òðÿ. Âðÿòóâàòèñÿ âäàëîñÿ íåáàãàòüîì...». (ßêîâëåâ Í. 1 àâãóñòà 1914. Ì., 1974, ñ. 58)

 І. Âëàäіìіðîâ. Ïîðàçêà ðîñіéñüêîї àðìії â Ãàëè÷èíі

Ìàéæå îäíî÷àñíî ç íàñòóïîì ó Ñõіäíіé Ïðóññії 8-ìà ðîñіéñüêà àðìіÿ ãåíåðàëà Îëåêñіÿ Áðóñèëîâà àòàêóâàëà íіìåöüêі é àâñòðî-óãîðñüêі âіéñüêà â Ãàëè÷èíі. Ó õîäі Ãàëèöüêîї áèòâè (ñåðïåíü–âåðåñåíü) ðîñіÿíè çàéíÿëè Ëüâіâ, àëå íà òåðèòîðіþ Íіìå÷÷èíè ïðîðâàòèñÿ íå çóìіëè. Ó öіé áèòâі ç îáîõ áîêіâ áðàëè ó÷àñòü 1,5 ìëí âîÿêіâ. Ïåðåêèíóâøè äâà äîäàòêîâі àðìіéñüêі êîðïóñè, Öåíòðàëüíèì äåðæàâàì âäàëîñÿ çóïèíèòè Î. Áðóñèëîâà. Àëå ñèëè àâñòðіéñüêîї àðìії íà Ñõіäíîìó ôðîíòі áóëè íàñòіëüêè ïіäіðâàíі, ùî âîíà ìîãëà âèñòîÿòè ëèøå çà íіìåöüêîї ïіäòðèìêè. Óñïіøíî äëÿ ðîñіéñüêîãî êîìàíäóâàííÿ ñêëàäàëàñÿ ñèòóàöіÿ íà Áàëêàíàõ, äå ñåðáè ñòðèìóâàëè àâñòðіéñüêі ñèëè ïіä Áåëãðàäîì. Îäíàê íåâäà÷і Öåíòðàëüíèõ äåðæàâ áóëè â ïîâíіé ìіðі êîìïåíñîâàíі âñòóïîì 1 ëèñòîïàäà ó âіéíó íà їõíüîìó áîöі Òóðå÷÷èíè. Äàâñÿ âçíàêè áàãàòîðі÷íèé ñèëüíèé âïëèâ íà öþ êðàїíó Íіìå÷÷èíè. Òóðå÷÷èíà ñòàëà öіííèì íàáóòêîì Öåíòðàëüíèõ äåðæàâ, àäæå âîíè îòðèìóâàëè ìіöíó îïîðó íà ñòðàòåãі÷íî âàæëèâîìó Ñåðåäíüîìó Ñõîäі. Áіëüøå òîãî, òóðêè âіäêðèëè äëÿ íіìåöüêîãî ôëîòó Áîñôîð. Öå äàëî çìîãó íіìåöüêèì êîðàáëÿì àòàêóâàòè ðîñіéñüêі ïîðòè і ôëîò íà ×îðíîìó ìîðі.

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

 Îêîïè ïіñëÿ áîþ

Ç êіíöÿ ëіòà 1914 ð. íàñòàëà «ñèäÿ÷à», àáî «îêîïíà», âіéíà – âіéñüêà îêîïóâàëèñÿ і íå âåëè ìàñøòàáíèõ áîéîâèõ äіé. Ó âîëîãèõ îêîïàõ íàáàãàòî áіëüøå ñîëäàòіâ ãèíóëî âіä õâîðîá, íіæ âіä êóëü ïðîòèâíèêà. Âіéíà íà ìîðі. Äëÿ áðèòàíöіâ «ñóõîïóòíà» âіéíà áóëà íåçâè÷íîþ. ×è íå êîæåí áðèòàíåöü áóâ ó äóøі ìîðÿêîì; öіëі ïîêîëіííÿ àíãëіéöіâ âèõîâóâàëèñÿ íà ðîìàíòè÷íèõ іñòîðіÿõ ìîðñüêèõ ïðèãîä і ïåðåìîã áðèòàíñüêîãî ôëîòó; êîæåí ç íèõ ââàæàâ ñåáå íåïåðåâåðøåíèì åêñïåðòîì ó ìîðñüêèõ ñïðàâàõ. Óïðîäîâæ áàãàòüîõ ðîêіâ áðèòàíñüêèé ôëîò ñóïåðíè÷àâ ç íіìåöüêèì, òîìó çàâäÿêè îáà÷ëèâîñòі Óїíñòîíà ×åð÷іëëÿ, ÿêèé òîäі îáіéìàâ ïîñàäó ìîðñüêîãî ìіíіñòðà Âåëèêîї Áðèòàíії, äî êіíöÿ ëèïíÿ 1914 ð. áóëî ïðîіíñïåêòîâàíî âñі áóõòè і çà 5 äíіâ äî ïî÷àòêó âіéíè ïðèâåäåíî ôëîò ó áîéîâó ãîòîâíіñòü. Íà÷èùåíèé äî ñëіïó÷îãî áëèñêó, øâèäêіñíèé áðèòàíñüêèé ôëîò âèêëèêàâ çàõâàò і âïåâíåíіñòü ñåðåä ñïіââіò÷èçíèêіâ. Ïåðøèé óñïіõ ïðèéøîâ äî áðèòàíñüêèõ ìîðÿêіâ òîäі, êîëè â Òèõîìó îêåàíі àâñòðàëіéñüêèé êðåéñåð «Ñіäíåé» ïîòîïèâ íіìåöüêèé êîðàáåëü «Іíäåí». Ïðîòå ìàñøòàáíі áîéîâі äії âåëèñÿ ëèøå â Ïіâäåííіé Àòëàíòèöі. Òóò íіìåöüêèé ôëîò ïіä êîìàíäóâàííÿì àäìіðàëà ôîí Øïåє çàòîïèâ äâà áðèòàíñüêі ñóäíà áіëÿ óçáåðåææÿ ×èëі, àëå â ãðóäíі 1914 ð. áіëÿ Ôîëêëåíäñüêèõ îñòðîâіâ áóâ ïîòîïëåíèé áðèòàíñüêèì «Àäìіðàëîì Øòàðäîì». Íàïðèêіíöі 1914 ð. íіìåöüêèé ôëîò çîñåðåäèâñÿ â Áàëòіéñüêîìó ìîðі і êîíòðîëþâàâñÿ àíãëіéöÿìè ç ìîðñüêîї áàçè Ñêàïà Ôëîó. Ìîðÿ ñòàëè âіëüíèìè âіä íàäâîäíèõ êîðàáëіâ, à ïіäâîäíà âіéíà íіìåöüêèõ ñóáìàðèí ùå íå ðîçïî÷àëàñÿ. Ó öіëîìó âîєííà êàìïàíіÿ 1914 ð. çàâåðøèëàñÿ íà êîðèñòü Àíòàíòè. Íіìöÿì â õîäі áëіöêðèãó íå âäàëîñÿ äîñÿãòè ãîëîâíîї ìåòè – çàâäàòè ïîðàçêè Ôðàíöії ç ïîäàëüøèì ïåðåêèäàííÿì âіéñüê ïðîòè Ðîñії. Àâñòðіéöі çàçíàëè ïîðàçêè â Ãàëè÷èíі é Ñåðáії, òóðåöüêі âіéñüêà – ó Ñõіäíіé Òóðå÷÷èíі. ßïîíöі íà Äàëåêîìó Ñõîäі çàõîïèëè ïîðò Öçÿî-×æîó, Êàðîëіíñüêі, Ìàðñіàíñüêі é Ìàðøàëëîâі îñòðîâè. Ñïіëüíèìè çóñèëëÿìè àíãëî-ôðàíöóçüêèõ âіéñüê ó Àôðèöі áóëî çàõîïëåíî Òîãî і äîñÿãíóòî ïåðåâàãè íàä íіìöÿìè â Êàìåðóíі òà Ñõіäíіé Àôðèöі.  5. Êàìïàí³ÿ 1915 ð. Âіääàþ÷è ñîáі çâіò ó òîìó, ùî «ïëàí Øëіôôåíà» çàçíàâ êðàõó, ó 1915 ð. íіìåöüêå êîìàíäóâàííÿ íà Çàõіäíîìó

Òåìà 2

ôðîíòі ïåðåéøëî äî ñòðàòåãі÷íîї îáîðîíè. Îñíîâíі çóñèëëÿ âîíî çîñåðåäèëî íà Ñõіäíîìó ôðîíòі, ùîá çàâäàòè ïîðàçêè Ðîñії і âèâåñòè її ç âіéíè. Íàâåñíі íіìöі çàâäàëè ïîðàçêè ðîñіéñüêèì âіéñüêàì áіëÿ Ìàçóðñüêèõ îçåð і îñòàòî÷íî âèòіñíèëè їõ çі Ñõіäíîї Ïðóññії. Ïî òîìó ó òðàâíі íіìåöüêî-àâñòðіéñüêі âіéñüêà ïðîðâàëè ðîñіéñüêó îáîðîíó íà ïіâäåííîìó ôëàíçі ðîñіéñüêîãî ôðîíòó íà äіëÿíöі çàâäîâæêè â ïіâñîòíі êіëîìåòðіâ і íà îñіíü çàéíÿëè Ïîëüùó, Ãàëè÷èíó é ÷àñòèíó Áіëîðóñії òà Ïðèáàëòèêè. Âòðàòè ðîñ³éñüêî¿ àðì³¿ (òèñ. âîÿê³â)

1915 ð. áîðîòüáà Àíòàíòè é Öåíòðàëüíèõ äåðæàâ çà çàëó÷åííÿ íîâèõ ñîþçíèêіâ ïîøèðèëàñÿ é íà Іòàëіþ. Öÿ êðàїíà õî÷ і áóëà ÷ëåíîì Òðîїñòîãî ñîþçó, àëå ç ïî÷àòêîì âіéíè îãîëîñèëà ïðî ñâіé íåéòðàëіòåò. Âëàñíå, ïîçèöіÿ Іòàëії çàëåæàëà âіä òîãî, ÿêèé áëîê çàïðîïîíóє їé áіëüøі òåðèòîðіàëüíі íàäáàííÿ, òîìó âîíà îäíî÷àñíî âåëà ïåðåãîâîðè ÿê ç Àíòàíòîþ, òàê і ç Öåíòðàëüíèìè äåðæàâàìè. Óðåøòі-ðåøò, íàïðèêіíöі êâіòíÿ 1915 ð. Іòàëіÿ ïіäïèñàëà òàєìíèé Ëîíäîíñüêèé äîãîâіð ç Àíãëієþ, Ôðàíöієþ òà Ðîñієþ і çà 50 ìëí ôóíòіâ àíãëіéñüêîї ïîçèêè çîáîâ’ÿçàëàñÿ ÷åðåç ìіñÿöü âіäêðèòè íîâèé ôðîíò ïðîòè Öåíòðàëüíèõ äåðæàâ. Íà ïî÷àòêó òðàâíÿ âîíà îôіöіéíî âèéøëà ç Òðîїñòîãî ñîþçó, à 23 òðàâíÿ 1915 ð. îãîëîñèëà âіéíó Àâñòðії. Ùîäî Íіìå÷÷èíè, òî äî ñåðïíÿ 1916 ð. Іòàëіÿ ôîðìàëüíî çàëèøàëàñÿ ç íåþ â ìèðі. Ïðèðîäíî, ùî âñòóï ó âіéíó Іòàëії – äîñèòü ñëàáêîї ó âіéñüêîâîìó âіäíîøåííі êðàїíè – íå ïðèâіâ äî íåãàéíîãî êðàõó Íіìå÷÷èíè òà її ñîþçíèêіâ. Òàê ñàìî, âëàñíå, ÿê і ïðèєäíàííÿ ó æîâòíі 1915 ð. äî Öåíòðàëüíèõ äåðæàâ Áîëãàðії.

СВІДЧЕННЯ 5 Ðîñ³éñüêèé ì³í³ñòð çàêîðäîííèõ ñïðàâ Ñàçîíîâ 4 ñåðïíÿ 1914 ð.: «Ç îãëÿäó íà ìàëó íàä³þ çäîáóòè áàæàíå â³ä Í³ìå÷÷èíè ³ Àâñòð³¿ ²òàë³ÿ ìîãëà á

ðîçïî÷àòè îáì³í äóìîê ç íàìè íà çàçíà÷åíîìó ´ðóíò³». (²ñòîð³ÿ äèïëîìàò³¿. Ò. 2. Ê., 1948, ñ. 259)

СВІДЧЕННЯ 6 Ëîíäîíñüêèé äîãîâ³ð (1915 ð.): «…Ñòàòòÿ 4. Çà ìèðíèì äîãîâîðîì ²òàë³ÿ îòðèìàº Òðåíòèíî, Öèçàëüï³éñüêèé Ò³ðîëü... à òàêîæ Òð³ºñò, ãðàôñòâà Ãîðèöó ³ Ãðàäèñêó, âñþ ²ñòð³þ… Ñòàòòÿ 5. ²òàë³ÿ îòðèìàº òàêîæ ïðîâ³íö³þ Äàëìàö³þ… …Ñòàòòÿ 8. ²òàë³ÿ îòðèìàº… îñòðîâè Äîäåêàíåñó…

…Ñòàòòÿ 11. Ïðè â³äøêîäóâàíí³ âîºííèõ âèòðàò ö³º¿ â³éíè ²òàë³ÿ îòðèìàº ÷àñòêó, ùî â³äïîâ³äàòèìå ¿¿ çóñèëëÿì ³ æåðòâàì». (Ñáîðíèê äîãîâîðîâ Ðîññèè ñ äðóãèìè ãîñóäàðñòâàìè. 1856–1917. Ì., 1952, ñ. 437–440)

Ó ïіäñóìêó îäèíàäöÿòè ñóòè÷îê áіëÿ ð. Іñîíçî (1915–1917 ðð.) àâñòðіéñüêі äèâіçії ïîâíіñòþ áëîêóâàëè іòàëіéñüêó àðìіþ, ÿêà çàçíàëà íàáàãàòî ìàñøòàáíіøèõ âòðàò (725 òèñ.), íіæ àâñòðіéöі.

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

Äâàíàäöÿòà áèòâà íà ð. Àñîíçî, âіäîìà ÿê áèòâà ïðè Êàïîðåòòî, çàêіí÷èëàñÿ ïåðåìîãîþ àâñòðіéñüêîї àðìії. Ïðîòå ïåðåìîæöі áóëè âіäêèíóòі é ïіñëÿ áèòâè ïðè Âіòòîðіî Âåíåòî îñòàòî÷íî âіäñòóïèëè. 1915 ð., ÿê і äðóãà ïîëîâèíà ïîïåðåäíüîãî ðîêó, âèäàâñÿ íà Çàõіäíîìó ôðîíòі òàêèì æå áåçðàäіñíèì. Âîðîæі àðìії òîíóëè â ìàëÿðіéíèõ áîëîòàõ і ãèíóëè âіä àðòèëåðіéñüêèõ ñíàðÿäіâ. Àðòèëåðіÿ â öіé âіéíі íàáóëà íå áà÷åíîãî ðàíіøå çíà÷åííÿ, і її âîãîíü íå äàâàâ íå òå ùî âåñòè íàñòóïàëüíі äії, à íàâіòü ãîëîâó ïіäíÿòè. Âèêîïàâøè îêîïè і òðàíøåї, âіéñüêà îáîõ ñòîðіí âè÷іêóâàëè.

 Òàêèìè 10-ðі÷íèé ôðàíöóçüêèé õëîï÷èê ç ìіñòà Ñåäàíà çîáðàçèâ ó 1915 ð. âîÿêіâ àðìіé âîþþ÷èõ êðàїí

Çà öåé ÷àñ áóëî çáóäîâàíî ðîçãàëóæåíó ñèñòåìó õîäіâ, ïðîêëàäåíî òåëåôîííі ëіíії, ãіðñüêі äîðîãè і çàëіçíèöі. Ñîþçíі àðìії íàìàãàëèñÿ âåñòè íàñòóïàëüíі îïåðàöії, àëå ÷åðåç 2–3 êì çìóøåíі áóëè çóïèíÿòèñÿ ïіä àðòèëåðіéñüêèì âîãíåì ïðîòèâíèêà, âòðà÷àþ÷è òèñÿ÷і ñîëäàòіâ і îôіöåðіâ. Æîäíîãî ñêіëüêè-íåáóäü ñåðéîçíîãî ïðîñóâàííÿ âïåðåä íå áóëî; áèòâè ïîâòîðþâàëèñÿ, îòðèìóþ÷è íîâі ïîðÿäêîâі íîìåðè: Äðóãà

 Íàñëіäêè ãàçîâîї àòàêè íіìöіâ. Îñëіïëі ñîëäàòè іäóòü äî øïèòàëþ

Òåìà 2

áèòâà íà Іïðі (êâіòåíü–òðàâåíü 1915 ð.), Äðóãà áèòâà ó Øàìïàíі (âåðåñåíü–ëèñòîïàä 1915 ð.). Ïåðøó ñåðéîçíó ñïðîáó àòàêóâàòè íіìöі çäіéñíèëè ó òðàâíі 1915 ð. â ðàéîíі ð. Іïð, óïåðøå çàñòîñóâàâøè îòðóéíі ãàçè. Ó ðåçóëüòàòі íіìåöüêîї ãàçîâîї àòàêè ïîíàä 5 òèñ. áðèòàíñüêèõ і ôðàíöóçüêèõ âîÿêіâ çàãèíóëè, à ùå 10 òèñ. îòðèìàëè òÿæêі îòðóєííÿ. Íàïðèêіíöі ëþòîãî 1916 ð., çîñåðåäèâøè íà âóçüêіé äіëÿíöі ôðîíòó 1400 ãàðìàò і ìàþ÷è òðèðàçîâó ÷èñåëüíó ïåðåâàãó, íіìåöüêå êîìàíäóâàííÿ ðîçïî÷àëî øòóðì ôðàíöóçüêîãî ìіñòà Âåðäåí – êëþ÷îâîãî ïóíêòó îáîðîíè ôðàíöóçіâ. Ðîçïî÷àëàñÿ Âåðäåíñüêà áèòâà, ùî ââіéøëà â іñòîðіþ ÿê «âåðäåíñüêà ì’ÿñîðóáêà». Âèáóõè 14-äþéìîâèõ àðòèëåðіéñüêèõ ñíàðÿäіâ, ÿêі â äðóçêè ðîçòðîùóâàëè ñòàðîâèííі ïàëàöè Âåðäåíà, îçíàìåíóâàëè ïî÷àòîê æàõëèâîãî áîìáàðäóâàííÿ ñëàáêèõ îáîðîííèõ ñïîðóä ìіñòà.

 Ìè ùå ç âàìè ðîçêâèòàєìîñÿ! Êàðèêàòóðà ç ôðàíöóçüêîãî æóðíàëó

Ïіäêðіïëåííÿ ìîãëè íàäõîäèòè äî Âåðäåíà ëèøå єäèíîþ äîðîãîþ, íàçâàíîþ Òàєìíèì øëÿõîì. Öієþ äîðîãîþ ôðàíöóçè çà ÷àñ áèòâè ïåðåêèíóëè 78 äèâіçіé. Ïðîáèðàþ÷èñü äî ìіñòà, ñîëäàòè ïîòåðïàëè âіä ãîëîäó і íåñòà÷і ïèòíîї âîäè. «Îäèí øìàòî÷îê їæі, îäèí êîâòîê âîäè çà ÷àñ ìàðøðóòó, îäèí æàðò і îäíà ïіñíÿ â êîðïóñíіé ðîòі», – ïèñàâ ôðàíöóçüêèé âіéñüêîâèé ëіêàð. Êîìàíäóâà÷ îáîðîíè ìіñòà ôðàíöóçüêèé ìàðøàë Ôіëіïï Ïåòåí íåóõèëüíî âèêîíóâàâ íàêàç çà áóäü-ÿêó öіíó óòðèìàòè Âåðäåí. Ìіñòî íàñïðàâäі áóëî âðÿòîâàíå, àëå öіíîþ ïåðåìîãè ñòàëà çàãèáåëü ôðàíöóçüêîї àðìії. Áîéîâèé äóõ Ôðàíöії áóëî ïіäіðâàíî, êðàїíà îïëàêóâàëà æåðòâè Âåðäåíà äî çàêіí÷åííÿ âіéíè. Íå ìåíøèìè áóëè é íіìåöüêі âòðàòè. Ó öіëîìó íà ïîëі áîþ çàãèíóëî ïîíàä 700 òèñ. ôðàíöóçüêèõ і íіìåöüêèõ ñîëäàòіâ. Íà Áàëêàíàõ âіéñüêà íіìåöüêîãî áëîêó, ïåðåìіãøè Ñåðáіþ, ó æîâòíі 1915 ð. âçÿëè Áåëãðàä; áîëãàðñüêі і òóðåöüêі âіéñüêà çàçíàëè íåâäà÷і ó Ãðåöії. Îñìàíñüêà іìïåðіÿ âèÿâèëàñÿ áіëüø ñòіéêîþ ó âіéñüêîâîìó âіäíîøåííі, íіæ ïåðåäáà÷àëîñÿ. Ïîïðè âàæêі âòðàòè, âіéñüêà ç Àâñòðàëії,

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

Íîâîї Çåëàíäії і Áðèòàíії çàçíàëè íåâäà÷і â áîÿõ ïðîòè òóðêіâ ó Ãàëіïîëі. Òèì ÷àñîì ïіñëÿ ïîðàçêè ïіä Êóò-àëü-Àìàðîþ (1915 ð.) ïðèïèíèëàñÿ Ìåñîïîòàìñüêà êàìïàíіÿ.  6. Â³éñüêîâ³ ïîä³¿ 1916 ð. Ìóæíіñòü çàõèñíèêіâ Âåðäåíà âñåëèëà âïåâíåíіñòü ó êîìàíäóâà÷à áðèòàíñüêèõ ñèë ãåíåðàëà Õåéãà. Âіí ñïîäіâàâñÿ, ùî íàñòóï íà ð. Ñîììі ñòàíå âèðіøàëüíîþ îïåðàöієþ, ùî çìóñèòü Íіìå÷÷èíó êàïіòóëþâàòè. 1 ëèïíÿ 1916 ð. àíãëіéöі і ôðàíöóçè ïіøëè â íàñòóï. Âіéñüêà àòàêóâàëè, çàíóðèâøèñü ó õâèëі Ñîììі, ìàéæå ïëі÷-î-ïëі÷ – іäåàëüíà öіëü äëÿ íіìåöüêèõ êóëåìåòіâ. Ó ñåðåäèíі ñåðïíÿ âïåðøå ó âіéñüêîâіé іñòîðії áóëà ïðîâåäåíà òàíêîâà àòàêà, ó ÿêіé àíãëіéöі çàäіÿëè 32 áîéîâі ìàøèíè, ç íèõ äî íіìåöüêèõ îêîïіâ äіéøëè 18 (5 çàñòðÿëè â áîëîòі, à 9 âіäñòàëè ÷åðåç ïîëîìêè). І õî÷à âîíè ïðîñóâàëèñÿ çі øâèäêіñòþ 6 êì íà ãîäèíó, ïñèõîëîãі÷íèé âïëèâ íà íіìåöüêó ïіõîòó áóâ ïðèãîëîìøëèâèì. Áåçïëіäíі àòàêè àíãëіéöіâ і ôðàíöóçіâ çàòÿãíóëèñÿ äî äîùîâîãî ëèñòîïàäà. Íіìöі âіäñòóïèëè ëèøå íà äåêіëüêà êіëîìåòðіâ, àëå öå íå áóëà ïàíі÷íà âòå÷à – ãåíåðàë Ãіíäåíáóðã îðãàíіçîâàíî âіäâіâ óöіëіëèõ âîÿêіâ íà çàçäàëåãіäü ïіäãîòîâëåíі óêðіïëåííÿ. Ó öіé áèòâі àíãëіéöі âòðàòèëè 400 òèñ. ñîëäàòіâ і îôіöåðіâ, ôðàíöóçè – 200 òèñ., íіìöі – 800 òèñ. Íå çäîáóëà Íіìå÷÷èíà ïåðåìîã і íà ìîðі. Ñïðîáà íіìåöüêîãî ôëîòó ïіä îðóäîþ àäìіðàëà Ìàêñèìіëіàíà  Êàðèêàòóðà «Ïëîäè âіéíè» ôîí Øïåє ïðîðâàòè íàïðèêіíöі òðàâíÿ 1916 ð. áðèòàíñüêó ìîðñüêó áëîêàäó áіëÿ ïіâîñòðîâà Þòëàíä çàçíàëà íåâäà÷і. Ó áèòâі, ó ÿêіé áðàëè ó÷àñòü ïîíàä 250 êîðàáëіâ, ùî íå ïðèíåñëà ïåðåìîãè æîäíіé çі ñòîðіí, áóâ ðîçâіÿíèé íіìåöüêèé ìіô ïðî òå, ùî îäíà-єäèíà «âèðіøàëüíà» áèòâà ìîæå ðіçêî ïîâåðíóòè êåðìî âіéíè. Ó ÷àñ, êîëè íà Çàõіäíîìó ôðîíòі òî÷èëèñÿ çàïåêëі áîї ïіä Âåðäåíîì, ó ÷åðâíі 1916 ð., ðîñіéñüêà àðìіÿ ãåíåðàëà Î. Áðóñèëîâà ïðîðâàëà íà Ñõіäíîìó ôðîíòі ëіíіþ îáîðîíè àâñòðіéñüêèõ і íіìåöüêèõ âіéñüê íà äіëÿíöі áëèçüêî 350 êì. Âòðàòèâøè 1,5 ìëí áіéöіâ, íіìöі é àâñòðіéöі çàëèøèëè Ëüâіâ і ×åðíіâöі. Çà ïіâòîðà òèæíÿ ðîñіÿíè ïðîñóíóëèñÿ áіëüø ÿê íà 70 êì, ùî äëÿ Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè áóëî íåáà÷åíîþ øâèäêіñòþ. Ïðîòå äëÿ ðîçâèòêó óñïіõó Î. Áðóñèëîâó çàáðàêëî ñèë, і âіí çìóøåíèé áóâ ïåðåéòè äî îáîðîíè. Äðóãà éîãî ñïðîáà ïðîðâàòèñÿ ÷åðåç àâñòðî-óãîðñüêó îáîðîíó âèÿâèëàñÿ íåâäàëîþ. Ïðîòå äії ðîñіéñüêèõ âіéñüê ñóòòєâî ïîñïðèÿëè ôðàíöóçàì, ÿêі ç îñòàííіõ ñèë óòðèìóâàëè Âåðäåí. Íіìåöüêå êîìàíäóâàííÿ, ïåðåêèíóâøè ç-ïіä Âåðäåíà øіñòü äèâіçіé, çóìіëî äî æîâòíÿ 1916 ð. çóïèíèòè ðîñіéñüêèé íàñòóï. Íàñòóïó Î. Áðóñèëîâà ñïðèÿâ і âñòóï ó ñåðïíі ó âіéíó Ðóìóíії, õî÷à ðóìóíñüêà àðìіÿ é çàçíàëà áëèñêàâè÷íîї ïîðàçêè âіä áîëãàðñüêèõ і òóðåöüêèõ âіéñüê, ó ðåçóëüòàòі ÿêîї âïàâ Áóõàðåñò.

Òåìà 2

 Áèòâè Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

СВІДЧЕННЯ 7 Ç ëèñòà, çíàéäåíîãî ó çàãèáëîãî ðîñ³éñüêîãî ñîëäàòà: «Äîðîãà ìàòóñþ, êðàùå á òè ìåíå íà ñâ³ò íå íàðîäèëà, êðàùå á ìàëåíüêèì ó âîä³ âòî-

ïèëà, òàê ÿ òåïåð ìó÷óñü…». (Èñòîðèÿ ãðàæäàíñêîé âîéíû â ÑÑÑÐ. Ò. 1. Ì., 1953, ñ. 34)

 7. Ï³äâîäíà â³éíà ó 1915–1916 ðð. Ïî÷èíàþ÷è ç 1915 ð. і äî çàêіí÷åííÿ âіéíè Áðèòàíіÿ і Íіìå÷÷èíà âåëè çàïåêëó áîðîòüáó íà ìîðі. Áðèòàíöі íàïîëÿãàëè íà ñâîєìó ïðàâі ïðîòèäіÿòè, ðîçøóêóâàòè і, ÿêùî öі ïîøóêè áóäóòü óñïіøíèìè, çàõîïëþâàòè íåéòðàëüíі êîðàáëі, çàïіäîçðåíі â ïåðåâåçåííі âàíòàæіâ äî Íіìå÷÷èíè. Ïіñëÿ Þòëàíäà íіìöі òàêîæ çàÿâèëè, ùî äëÿ ïðîòèäії âàíòàæíèì ïîñòàâêàì äî Áðèòàíії âîíè âæèâóòü ðіøó÷èõ çàõîäіâ – çàñòîñóþòü «íåîáìåæåíó» ïіäâîäíó âіéíó. Ãîëîâíó ðîëü íіìöі ñòàëè âіäâîäèòè íå íàäâîäíèì êîðàáëÿì, ÿêі âæå íå ìàëè øàíñіâ íà óñïіõ, à äіÿì ïіäâîäíèõ ÷îâíіâ. Ùîïðàâäà, їõíÿ àêòèâíіñòü ó 1914–1915 ðð. áóëà íåâèñîêîþ. Ïîëþâàííÿ íà òðàíñïîðòíі і ïàñàæèðñüêі ñóäíà, òîðïåäíі àòàêè ç ïіäâîäíèõ ÷îâíіâ ìàëè íå ñòіëüêè âіéñüêîâèé, ñêіëüêè ïñèõîëîãі÷íèé åôåêò. Òàê, ó òðàâíі 1915 ð. íіìåöüêèé ïіäâîäíèé ÷îâåí òîðïåäóâàâ áіëÿ ïіâíі÷íîãî óçáåðåææÿ Іðëàíäії áðèòàíñüêèé òðàíñàòëàíòè÷íèé ëàéíåð «Ëóçèòàíіÿ», ùî éøîâ ç  Ëàéíåð «Ëóçèòàíіÿ» Íüþ-Éîðêà â Àíãëіþ. Ó ìîðñüêèõ õâèëÿõ çíàéøëè ñâîþ ñìåðòü 1198 ëþäåé, ó òîìó ÷èñëі 198 ãðîìàäÿí ÑØÀ. Îñòàííþ îáñòàâèíó ïðåçèäåíò ÑØÀ Âóäðî Âіëüñîí âèêîðèñòàâ ó 1917 ð., ùîá ïåðåêîíàòè Êîíãðåñ ó íåîáõіäíîñòі îãîëîøåííÿ âіéíè Íіìå÷÷èíі.

Запитання і завдання 1. ×è ââàæàºòå Âè, ùî Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà áóëà ôàòàëüíî íåâ³äâîðîòíîþ? ßê³ àðãóìåíòè ìîæåòå íàâåñòè íà ï³äòâåðäæåííÿ ñâîº¿ òî÷êè çîðó? 2. ßê³ ³ç âçàºìíèõ ïðåòåíç³é Öåíòðàëüíèõ äåðæàâ ³ êðà¿í Àíòàíòè ìîãëè áóòè, çà íàÿâíîñò³ äîáðî¿ âîë³ öèõ êðà¿í, óñóíóò³? Çàïðîïîíóéòå ìåõàí³çì ïîðîçóì³ííÿ çàðàäè çáåðåæåííÿ ìèðó â òèõ óìîâàõ. 3. Ïðîàíàë³çóéòå Ñâ³ä÷åííÿ 1 ³ 2. ßê, íà Âàøó äóìêó, âîíè õàðàêòåðèçóþòü ïîë³òèêó îêðåìèõ ó÷àñíèê³â ì³æíàðîäíî¿ êðèçè ó çâ’ÿçêó ³ç Ñàðàºâñüêèì óáèâñòâîì? 4. ×è ìîæåòå Âè íàçâàòè êðà¿íè, ÷èÿ ïîâåä³íêà ñâ³ä÷èëà ïðî ¿õ áàæàííÿ óíèêíóòè â³éíè? 5. Ñõàðàêòåðèçóéòå íàñòðî¿, ÿê³ ïàíó-

6. 7.

8. 9.

âàëè â êðà¿íàõ Í³ìåöüêîãî áëîêó ³ Àíòàíòè íàïåðåäîäí³ ³ ç ïî÷àòêîì â³éíè. Âèêîðèñòîâóþ÷è ³ñòîðè÷íó êàðòó, ïîêàæ³òü îñíîâí³ áèòâè 1914–1916 ðð. ×è äîñÿã, íà Âàøó äóìêó, ñâîº¿ ãîëîâíî¿ ìåòè àâñòðî-í³ìåöüêèé íàñòóï 1915 ð. íà Ñõ³äíîìó ôðîíò³? ßêó ö³íó çàïëàòèëè ðîñ³éñüê³ âîÿêè, ñòðèìóþ÷è öåé íàñòóï? (Âèêîðèñòàéòå Ñâ³ä÷åííÿ 4). Àðãóìåíòóéòå Âàø âèñíîâîê. Ïðîàíàë³çóéòå Ñâ³ä÷åííÿ 5 ³ 6. ßêèìè, ÿê íà Âàñ, áóëè ïðè÷èíè âñòóïó ²òàë³¿ ó â³éíó íà áîö³ Àíòàíòè ? Âåðäåíñüêà áèòâà – öå, íà Âàø ïîãëÿä, íàñàìïåðåä: à) ãåðî¿÷íà ñòîð³íêà ºâðîïåéñüêî¿, íàñàìïåðåä ôðàíöóçüêî¿, ³ñòîð³¿;

Òåìà 2

Запитання і завдання á) òðàãåä³ÿ, ùî ñï³òêàëà í³ìö³â ³ ôðàíöóç³â; â) ³íøèé âàð³àíò îö³íêè. ßê³ êðèòåð³¿ îö³íêè áóëè Âàìè ïîêëàäåí³ â îñíîâó âèñíîâêó, ÿêîãî Âè ä³éøëè? 10. ßê³, íà Âàøó äóìêó, ö³ë³ ïåðåñë³äóâàëî í³ìåöüêå â³éñüêîâå êîìàíäó-

âàííÿ, îãîëîøóþ÷è «íåîáìåæåíó» ï³äâîäíó â³éíó Áðèòàí³¿ ³ íåéòðàëüíèì äåðæàâàì? ×è ââàæàºòå Âè, ùî â óìîâàõ â³éíè íîðìè ì³æíàðîäíîãî ìîðñüêîãî ïðàâà íå ïîâèíí³ «çâ’ÿçóâàòè ðóêè» âîþþ÷èì êðà¿íàì, àäæå ³ñíóº ôîðìóëà «ïåðåìîæö³â íå ñóäÿòü»?

Головні Г оло овніі по події одіїї 28 ÷åðâíÿ 1914 ð. – óáèâñòâî â Ñàðàºâ³ 23 ëèïíÿ – àâñòðî-óãîðñüêèé óëüòèìàòóì Ñåðá³¿ 28 ëèïíÿ – Àâñòðî-Óãîðùèíà îãîëîñèëà Ñåðá³¿ â³éíó 1 ñåðïíÿ – Í³ìå÷÷èíà îãîëîñèëà â³éíó Ðîñ³¿. Ïî÷àòîê Ïåðøî¿ ñâ³òîâî¿ â³éíè 4 ñåðïíÿ – âòîðãíåííÿ í³ìåöüêèõ â³éñüê ó Áåëüã³þ ³ Ëþêñåìáóðã ñåðïåíü – ðîñ³éñüêèé íàñòóï ó Ñõ³äí³é Ïðóññ³¿ òà â Ãàëè÷èí³ ïî÷àòîê æîâòíÿ1914 ð. – áèòâà íà Ìàðí³ Òðàâåíü 1915 ð. – âñòóï ó â³éíó ²òàë³¿ íà áîö³ Àíòàíòè; àâñòðî-í³ìåöüêèé íàñòóï ïðîòè ðîñ³éñüêèõ â³éñüê Ëþòèé–ãðóäåíü 1916 ð. – áèòâà ï³ä Âåðäåíîì Òðàâåíü 1916 ð. – ìîðñüêà áèòâà ï³ä Þòëàíäîì ×åðâåíü–æîâòåíü 1916 ð. – Áðóñèëîâñüêèé ïðîðèâ ×åðâåíü–ëèñòîïàä 1916 ð. – áèòâà íà ð. Ñîìì³

§7.

ÏÎÄІЇ 1917–1918 ðð.

 1. Âèõ³ä Ðîñ³¿ ç â³éíè. Íàäìіðíå íàïðóæåííÿ ñèë, ç ÿêèì âîþâàëà Ðîñіÿ, âðåøòі-ðåøò çðóéíóâàëî іìïåðіþ. Ó ëþòîìó 1917 ð. â êðàїíі ðîçïî÷àëàñÿ ðåâîëþöіÿ, ÿêà ïîçáàâèëà êîðîíè öàðÿ Ìèêîëó II і âñòàíîâèëà ðåñïóáëіêàíñüêèé ëàä. Òèì÷àñîâèé ðîñіéñüêèé óðÿä äîòðèìóâàâñÿ ïîëіòèêè «âіéíà äî ïåðåìîæíîãî êіíöÿ» і öèì ïðèðіê ñåáå íà ïîðàçêó. Ó æîâòíі 1917 ð. íà ãàñëі «Íåãàéíèé ìèð áåç àíåêñіé і êîíòðèáóöіé» äî âëàäè â Ðîñії, ïîâàëèâøè Òèì÷àñîâèé óðÿä, ïðèéøëè ïðè ïіäòðèìöі ïàðòії ëіâèõ ñîöіàëіñòіâ-ðåâîëþöіîíåðіâ áіëüøîâèêè, î÷îëþâàíі Âîëîäèìèðîì Ëåíіíèì. 3 áåðåçíÿ 1918 ð. ó ì. Áðåñò-Ëèòîâñüêîìó Ðîñіÿ, ïîñòóïèâøèñü íіìöÿì òåðèòî Êàðèêàòóðà íà Òèì÷àñîâèé ðієþ ïîíàä 1 ìëí êâ. êì ç íàñåëåííÿì óðÿä (ó öåíòðі – Î. Êåðåíñüêèé) 62 ìëí îñіá, óêëàëà ñåïàðàòíèé ìèð ç Íіìå÷÷èíîþ, Àâñòðî-Óãîðùèíîþ, Áîëãàðієþ òà Òóðå÷÷èíîþ і âèéøëà ç âіéíè. Ðîñіéñüêîãî ôðîíòó áіëüøå íå іñíóâàëî, і Íіìå÷÷èíà ïîâíіñòþ çîñåðåäèëà ñâîї àðìії íà Çàõîäі.

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

СВІДЧЕННЯ 1 Ç Áðåñòñüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó â³ä 3 áåðåçíÿ 1918 ð. «Ñòàòòÿ 1. Ðîñ³ÿ, ç îäíîãî áîêó, é Í³ìå÷÷èíà, ÀâñòðîÓãîðùèíà, Áîëãàð³ÿ ³ Òóðå÷÷èíà, ç ³íøîãî, îãîëîøóþòü, ùî ñòàí â³éíè ì³æ íèìè ïðèïèíåíî… Ñòàòòÿ 5. Ðîñ³ÿ íåãàéíî çä³éñíèòü äåìîá³ë³çàö³þ ñâîº¿ àðì³¿…

Ñòàòòÿ 6. Ðîñ³ÿ çîáîâ’ÿçóºòüñÿ íåãàéíî óêëàñòè ìèð ç Óêðà¿íñüêîþ Íàðîäíîþ Ðåñïóáë³êîþ… Òåðèòîð³ÿ Óêðà¿íè íåãàéíî î÷èùàºòüñÿ â³ä ðîñ³éñüêèõ â³éñüê ³ ðîñ³éñüêî¿ ×åðâîíî¿ ãâàðä³¿…». (Öèò. çà: Äîêóìåíòû âíåøíåé ïîëèòèêè ÑÑÑÐ. – Ì., 1957, Ò. 1, ñ. 47–50)

 2. Âñòóï ó â³éíó ÑØÀ. Óïðîäîâæ Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè â àìåðèêàíñüêîìó ñóñïіëüñòâі íå ñïîñòåðіãàëîñÿ ïіäâèùåíîãî іíòåðåñó äî íåї. Àìåðèêàíöі ìàëî ðîçóìіëèñÿ íà ïðè÷èíàõ öієї äàëåêîї і ÷óæîї äëÿ íèõ âіéíè і ùèðî áàæàëè, ùîá їõíÿ êðàїíà äîòðèìóâàëàñÿ â íіé íåéòðàëіòåòó. Âëàñíå, àìåðèêàíñüêі ïіäïðèєìöі ìàëè äîáðèé áіçíåñ íà âіéíі, íå áåðó÷è ôîðìàëüíî ó÷àñòі â íіé. Ïðåçèäåíò Â. Âіëüñîí áóâ ñîëіäàðíèé çі ñâîїì íàðîäîì і íåîäíîðàçîâî ïóáëі÷íî çàñóäæóâàâ «ãàðÿ÷і ãîëîâè», ÿêі çàêëèêàëè ñòàòè íà áіê Àíòàíòè. Òàêі íàñòðîї ïàíóâàëè äî òðàâíÿ 1915 ð., êîëè ñïåðøó íàïàäó íіìåöüêîãî ïіäâîäíîãî ÷îâíà çàçíàâ àìåðèêàíñüêèé òàíêåð «Ãàëôëàéò», à ïîòіì ñòàëàñÿ òðàãåäіÿ ç «Ëóçèòàíієþ». Ñìåðòü âåëè÷åçíîї êіëüêîñòі ìèðíîãî íàñåëåííÿ, ñåðåä ÿêîãî áóëè é àìåðèêàíñüêі æіíêè òà äіòè, ñêîëèõíóëà ãðîìàäñüêó äóìêó. Ïîêè ïîëіòèêè ñïåðå÷àëèñÿ ìіæ ñîáîþ ïðî çàõîäè, ÿêèõ ïîâèííà áóëà âæèòè Àìåðèêà, ùîá çìóñèòè Íіìå÷÷èíó ïðèïèíèòè ìîðñüêèé ðîçáіé, ó ñåðïíі íіìåöüêі ïіäâîäíèêè òîðïåäóâàëè àíãëіéñüêèé, à â áåðåçíі 1916 ð. – ôðàíöóçüêèé ïàðîïëàâè. Ñåðåä çàãèáëèõ çíîâó áóëè àìåðèêàíöі.

СВІДЧЕННЯ 2 Â. Â³ëüñîí íåçàäîâãî äî âñòóïó ÑØÀ ó â³éíó: «Âàðòî ïîâåñòè íàø íàðîä íà â³éíó, ÿê â³í çàáóäå, ùî êîëèñü ³ñíóâàëà òåðïèì³ñòü. Ùîá âîþâàòè, ïîòð³áíî áóòè æîðñòîêèì ³ áåçæàëüíèì, äóõ áåçæàëüíî¿ æîðñòîêîñò³ ïðîíèêíå â

ñàìèé õàðàêòåð íàøîãî íàö³îíàëüíîãî æèòòÿ, çàðàçèòü êîíãðåñ, ñóäè, ïîë³öåéñüêîãî íà ïîñòó ³ ëþäèíó ç âóëèö³». (White W.A. Woodrow Wilson. The Man, His Times and His Task. Boston, 1924, p. 355–356)

Âіäïîâіäíî äî Íàöіîíàëüíîãî àêòà îáîðîíè (÷åðâåíü 1916 ð.), ÷èñåëüíіñòü ðåãóëÿðíîї àðìії ÑØÀ çáіëüøóâàëàñÿ äî 254 òèñ., à ÷èñåëüíіñòü íàöіîíàëüíîї ãâàðäії – äî 425 òèñ. Óëіòêó 1916 ð. Â. Âіëüñîí çàñíóâàâ Ðàäó íàöіîíàëüíîї îáîðîíè. Ó ñåðïíі 1916 ð. êîíãðåñ ÑØÀ çàòâåðäèâ Ìîðñüêèé àêò, ÿêèé ïåðåäáà÷àâ ðåàëіçàöіþ ìàñøòàáíîї âіéñüêîâî-ìîðñüêîї ïðîãðàìè áóäіâíèöòâà çà 3 ðîêè 157 âіéñüêîâèõ êîðàáëіâ. ×èì áіëüøîãî ðîçìàõó íàáóâàëà ïðîãîëîøåíà Íіìå÷÷èíîþ «íåîáìåæåíà» ïіäâîäíà âіéíà, òèì áіëüøå àìåðèêàíöіâ ñõèëÿëîñÿ äî äóìêè, ùî íà çàâåðøàëüíіé ñòàäії âіéíè ÑØÀ ïîâèííі ñêàçàòè ñâîє âàãîìå ñëîâî. Іíøі æ áðàëè àêòèâíó ó÷àñòü â àíòèâîєííèõ ìіòèíãàõ, ùî, íà äóìêó àìåðèêàíöіâ, ñâіä÷èëî ïðî ðіâåíü äåìîêðàòії â їõíіé êðàїíі. Ç ëþòîãî 1917 ð. ç іíіöіàòèâè Â. Âіëüñîíà àìåðèêàíñüêèé óðÿä ðîçіðâàâ äèïëîìàòè÷íі âіäíîñèíè ç Íіìå÷÷èíîþ, àëå âіéíó їé ùå íå áóëî îãîëîøåíî, îñêіëüêè äëÿ òàêîãî êðîêó íå áóëî ôîðìàëüíîãî ïðèâîäó. Äîâãî î÷іêóâàòè éîãî íå äîâåëîñÿ: îêðіì òîãî, ùî â êâіòíі 1917 ð. íіìöі ïîòîïèëè ï’ÿòü àìåðèêàíñüêèõ òîðãîâèõ ñóäåí, àãðåñèâíіñòü Íі-

Òåìà 2

ìå÷÷èíè ùîäî ÑØÀ çíàéøëà é äîêóìåíòàëüíå ïіäòâåðäæåííÿ. Áðèòàíñüêà ðîçâіäêà ïåðåõîïèëà é ïåðåäàëà àìåðèêàíñüêîìó óðÿäó òàê çâàíó «íîòó Öèììåðìàíà» – íіìåöüêó äèïëîìàòè÷íó äåïåøó, ó ÿêіé éøëîñÿ ïðî òàєìíі ïåðåãîâîðè Íіìå÷÷èíè ç Ìåêñèêîþ ç ìåòîþ óòâîðåííÿ âіéñüêîâîãî ñîþçó ïðîòè ÑØÀ. 2 êâіòíÿ Â. Âіëüñîí çâåðíóâñÿ äî êîíãðåñó ç ïîñëàííÿì, çàêëè Ïðåçèäåíò Â. Âіëüñîí çàêëèêàє êàâøè îãîëîñèòè âіéíó Íіìå÷÷èíі. êîíãðåñ ÑØÀ îãîëîñèòè âіéíó Íі6 êâіòíÿ 1917 ð., îòðèìàâøè ñõâàìå÷÷èíі ëåííÿ ïàðëàìåíòó, Â. Âіëüñîí îôіöіéíî îãîëîñèâ, ùî ÑØÀ âñòóïèëè ó âіéíó. Ïðîòå æîäíîї îôіöіéíîї óãîäè ç Àíòàíòîþ Â. Âіëüñîí íå óêëàâ; Ñïîëó÷åíі Øòàòè âñòóïèëè ó âіéíó ÿê ïîçàáëîêîâà êðàїíà.

СВІДЧЕННЯ 3 Â. Â³ëüñîí ó êîíãðåñ³ ÑØÀ (2 êâ³òíÿ 1917 ð.): «Ìè íå áàæàºìî í³ çàâîþâàíü, í³ ïàíóâàííÿ. Ìè íå øóêàºìî äëÿ ñåáå àí³ êîíòðèáóö³é, àí³ ìàòåð³àëüíîãî â³äøêîäóâàííÿ çà ò³ æåðòâè, ÿê³ äîáðîâ³ëüíî áóäåìî ïðèíîñèòè. Ìè ò³ëüêè îäí³ ç áîðö³â çà ïðàâà ëþäèíè… Ìè áóäåìî áèòèñÿ çà äåìîêðàò³þ, çà ïðàâà òèõ, õòî ï³äêîðÿºòüñÿ âëàñòÿì, ùîá ìàòè ïðàâî ãîëîñó â ñâî¿õ âëàñíèõ äåðæàâàõ, çà ïðàâà ³ ñâîáîäè ìàëèõ íà-

ðîä³â, çà çàãàëüíå ïàíóâàííÿ ïðàâà, ñòâîðåííÿ òàêîãî ñîþçó â³ëüíèõ íàðîä³â, ÿêèé ïðèíåñå ìèð ³ áåçïåêó âñ³ì íàðîäàì ³, íàðåøò³, çðîáèòü ñàì ñâ³ò â³ëüíèì. Âò³ëåííþ öüîãî çàâäàííÿ ìè ìîæåìî ïðèñâÿòèòè íàøå æèòòÿ ³ íàøó äîëþ…». (Wilson W. War and Peace. Presidential Messages, Adresses, and Public Papers (1917–1924)/ Ed/ Baker R.S., Dodd W.E.. Volume 1. New York, 1970, p. 14; 16)

 3. Âîºíí³ ä³¿ íà Çàõ³äíîìó ôðîíò³. Îáіöÿíà àìåðèêàíñüêà äîïîìîãà âñåëèëà îïòèìіçì â ñåðöÿ ñîþçíèêіâ, õî÷ î÷іêóâàòè íåãàéíîãî ðåçóëüòàòó âіä êðîêó ÑØÀ áóëî ìàðíî – ïåðåä òèì, ÿê ïðèáóòè äî Ôðàíöії, àìåðèêàíñüêі çàãîíè ïîâèííі áóëè áóòè âіäïîâіäíî íàâ÷åíèìè, îñêіëüêè íå ìàëè íàëåæíîї âіéñüêîâîї ïіäãîòîâêè. Âіäòàê äëÿ íіìåöüêîãî êîìàíäóâàííÿ ÷è íå єäèíèì øàíñîì óíèêíóòè ïîðàçêè áóëî ðîçãðîìèòè Àíãëіþ і âèâåñòè її ç âіéíè äî òîãî, ÿê íîãà àìåðèêàíñüêîãî ñîëäàòà ñòóïèòü íà ôðàíöóçüêèé ñóõîäіë. Òèì ÷àñîì íà Çàõіäíîìó ôðîíòі áóëî ïðèçíà÷åíî íîâîãî ôðàíöóçüêîãî êîìàíäóâà÷à. Íèì ñòàâ ãåíåðàë Ðîáåð Íіâåëü, ëþäèíà, ïåðåïîâíåíà âïåâíåíіñòþ â ñîáі, ïðîòå íå íàäòî çäіáíà. Âіí áóâ ïåðåêîíàíèé, ùî ÿê òіëüêè çàõî÷å, òî çìîæå âèãðàòè âіéíó îäíèì óäàðîì. Íà æàëü äëÿ íüîãî, Å. Ëþäåíäîðô âіäâіâ ñâîї âіéñüêà íà çàçäàëåãіäü îáëàäíàíі óêðіïëåííÿ. Îòîæ êîëè Ð. Íіâåëü ïåðåéøîâ ó êâіòíі 1917 ð. ó íàñòóï â Øàìïàíі, âîðîãà ïåðåä íèì íå âèÿâèëîñÿ. Ôðàíöóçüêі âіéñüêà îïèíèëèñÿ íà âùåíò çðóéíîâàíіé âіéíîþ òåðèòîðії, ÿêó âîíè ïîâèííі áóëè ïðîéòè íà î÷àõ ó íåâèäèìîãî íèìè ïðîòèâíèêà. Óñå ïîâòîðþâàëîñÿ ç ôîòîãðàôі÷íîþ òî÷íіñòþ, ÿê áóëî íà ð. Ñîììі. Íàïðèêіíöі áèòâè ôðàíöóçàì âñå æ âäàëîñÿ ïðîðâàòè îáîðîíó і çíèùèòè áàãàòî íіìåöüêèõ ïîëêіâ. Äèâîâèæíî, àëå íіìöі òàê і íå äіçíàëèñÿ, ùî âіä Ïàðèæà їõ âіäîêðåìëþâàâ îïіð íå÷èñëåííèõ ôðàíöóçüêèõ âіéñüê. Äëÿ òîãî ùîá çìåíøèòè íіìåöüêèé òèñê íà ôðàíöóçіâ, áðèòàíñüêèé êîìàíäóâà÷ Äóãëàñ Õåéã ðîçïî÷àâ íîâó àòàêó áіëÿ Іïðà. Öå áóâ îäèí ç

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

íàéæàõëèâіøèõ ëîáîâèõ óäàðіâ ïðîòèâíèêà çà âñþ âіéíó. Ïîïåðåäíє áîìáàðäóâàííÿ ðîçáèëî äðåíàæíó ñèñòåìó, ùî îñóøóâàëà íèçèíó. Áåçïåðåñòàííі ñèëüíі äîùі ïåðåòâîðèëè ïîëå áèòâè â ìîðå áàãíþêè, êðіçü ÿêó, ïî ïîÿñ ó âîäі, êèäàëèñÿ âïåðåä áðèòàíñüêі âîÿêè. Çáðîÿ âñìîêòóâàëàñÿ öієþ áàãíþêîþ, ÿê âîäà ãóáêîþ. «Öå âçàãàëі íå áóëî æèòòÿì, – ïèñàâ Ëþäåíäîðô, – öå áóëî ïðîñòî áðèäêå ñòðàæäàííÿ». Âòðàòèâøè 265 òèñ. ñîëäàòіâ, áðèòàíöі çàéíÿëè áëèçüêî øåñòè ìèëü çàáîëî÷åíèõ ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêèõ óãіäü. Íàéïðèєìíіøèìè äëÿ ñîþçíèêіâ çà âåñü 1917 ð. ñòàëè ëèøå äâі, çà âåëèêèì ðàõóíêîì, ïîäії: ïðèáóòòÿ íà äîïîìîãó ïåðøèõ àìåðèêàíñüêèõ ïіäðîçäіëіâ òà ïîäії íà Ñõîäі. Òóò ó 1917 ð. ó âіéíі íàñòàâ çëàì. Ñêîðèñòàâøèñü óñïіøíèì Àðàáñüêèì ïîâñòàííÿì (1916 ð.), ÿêå îõîïèëî áіëüøó ÷àñòèíó Àðàâіéñüêîãî ïіâîñòðîâà, áðèòàíöі ðóøèëè íà Áàãäàä. Íà òîé ÷àñ ÿê òàêîї íіìåöüêîї êîëîíіàëüíîї іìïåðії âæå íå іñíóâàëî. Íіìåöüêі êîëîíії ïåðåáóâàëè ïіä çàõèñòîì âіéñüê, ïîñòіéíî ðîçòàøîâàíèõ ó Òîãî, Íіìåöüêіé Îêåàíії, Íіìåöüêіé Íîâіé Ãâіíåї òà íà ÷àñòèíі òåðèòîðії Êèòàþ, àëå âñі âîíè êàïіòóëþâàëè ùå â ëèñòîïàäі 1914 ð. Ó ëèïíі 1915 ð. Íіìåöüêà Ïіâäåííî-Çàõіäíà Àôðèêà (òåïåð Íàìіáіÿ) êàïіòóëþâàëà ïåðåä ïіâäåííîàôðèêàíñüêèìè âіéñüêàìè, ó òîé ÷àñ ÿê ó ëþòîìó 1916 ð. ïðèïèíèâ îïіð Êàìåðóí. Ó ãðóäíі 1917 ð. ñîþçíèêè âñòóïèëè äî Єðóñàëèìà, ïîêëàâøè êðàé áàãàòîñòîëіòíüîìó ïàíóâàííþ â íüîìó òóðêіâ. Óñі êîëîíії, çà âèíÿòêîì Íіìåöüêîї Ñõіäíîї Àôðèêè (Òàíãàíüїêà), ïðèïèíèëè îïіð і îãîëîñèëè ïðî âèõіä ç âіéíè íà òðåòіé äåíü ïіñëÿ ïіäïèñàííÿ Íіìå÷÷èíîþ ïåðåìèð’ÿ. Íà ïîëіòè÷íîìó ôðîíòі ñîþçíèêè ïî Àíòàíòі ìàëè äâîõ âïëèâîâèõ âіéñüêîâèõ ëіäåðіâ: áðèòàíñüêîãî ïðåì’єðà Ä. Ëëîéä Äæîðäæà і 76-ðі÷íîãî Æ. Êëåìàíñî, ÿêîãî çà éîãî àíòèíіìåöüêó ðіøó÷іñòü íàçèâàëè «òèãðîì». «ß âåñü ÷àñ âåäó âіéíó», – çàÿâëÿâ Æ. Êëåìàíñî. Íàÿâíіñòü òàêèõ àâòîðèòåòíèõ ëіäåðіâ áóëà íåîáõіäíîþ óìîâîþ äëÿ çäîáóòòÿ ïåðåìîãè, àëå é ïðè öüîìó íåáàãàòî õòî íàñìіëþâàâñÿ ïåðåäáà÷àòè áëèçüêå çàâåðøåííÿ âіéíè. Ïіäâîäíà âіéíà íà çàâåðøàëüíîìó åòàïі âіéíè. Ó 1917 ð., ìàþ÷è íà ñâîєìó îçáðîєííі ïîíàä 300 ïіäâîäíèõ ÷îâíіâ, Íіìå÷÷èíà íà âåñü ñâіò çàÿâèëà, ùî áåçæàëüíî òîïèòèìå êîðàáëі êðàїí Àíòàíòè і íåéòðàëüíі ñóäíà, ùî éòèìóòü ó áіê Àíãëії. Âіäðàçó æ âîíà ïîíîâèëà òîðïåäíі àòàêè іç ñóáìàðèí. Ïðîòå Íіìå÷÷èíà íàäòî ðèçèêóâàëà, àäæå, çäіéñíþþ÷è áëîêàäó Áðèòàíії, âîíà ñïîíóêàëà äî âñòóïó ó âіéíó ÑØÀ, äå ùå íå çàãîїëèñÿ äóøåâíі ðàíè, çàâäàíі òðàãåäієþ «Ëóçèòàíії». Ó êâіòíі 1917 ð. íіìåöüêі ïіäâîäíі ÷îâíè ïîòîïèëè öіëèé ôëîò ç áðèòàíñüêèõ і íåéòðàëüíèõ êîðàáëіâ çàãàëüíîþ âîäîìіñòêіñòþ ïîíàä 1 ìëí òîíí. Êîæåí ÷åòâåðòèé êîðàáåëü, ùî çàëèøàâ áðèòàíñüêèé ïîðò, óæå íіêîëè òóäè íå ïîâåðíóâñÿ. Ïðîòè äіé íіìåöüêèõ ñóáìàðèí, ÿêі áåçïåðåñòàííî àòàêóâàëè êîðàáëі, áóëà ëèøå îäíà åôåêòèâíà çáðîÿ – êîíâîé. Êîðàáëі çîñåðåäæóâàëèñÿ ó ãðóïó і éøëè â ñóïðîâîäі ïîòóæíèõ âіéñüêîâèõ êðåéñåðіâ і áðèòàíñüêèõ òà ôðàíöóçüêèõ ïіäâîäíèõ ÷îâíіâ. Íå çâàæàþ÷è íà ñèëüíó ïðîòèäіþ Àäìіðàëòåéñòâà (áðèòàíñüêîãî ìîðñüêîãî âіäîìñòâà), ïðåì’єð-ìіíіñòð Äåâіä Ëëîéä Äæîðäæ òàêè íàïîëіã íà òîìó, ùîá óñі òîðãîâі êîðàáëі õîäèëè ó ñêëàäі êîíâîþ. Óíàñëіäîê öüîãî âòðàòè ñåðåä ñîþçíèêіâ і íåéòðàëüíèõ äåðæàâ âіäðàçó ñêîðîòèëèñÿ. Âñüîãî æ çà ðîêè âіéíè íіìåöüêèìè ïіäâîäíèìè ÷îâíàìè áóëî ïîòîïëåíî ïîíàä 1000 áðèòàíñüêèõ і ôðàíöóçüêèõ êîðàáëіâ, ó òîìó ÷èñëі 100 áîéîâèõ íàäâîäíèõ ñóäåí і 178 ïіäâîäíèõ ÷îâíіâ ïðîòèâíèêà.

Òåìà 2

Ó æîâòíі 1917 ð. ó Íіìå÷÷èíі áóëî ïðèéíÿòî «ïðîãðàìó Øåєðà», çà ÿêîþ ïëàíóâàëîñÿ çàëó÷èòè äî âіéñüêîâèõ äіé іùå 376 ïіäâîäíèõ ÷îâíіâ. Òà ÷àñó íà âòіëåííÿ öієї ïðîãðàìè іñòîðіÿ Íіìå÷÷èíі íå çàëèøèëà. Ïî÷èíàþ÷è ç âåðåñíÿ 1917 ð., áðèòàíöі і àìåðèêàíöі ñïіëüíèìè çóñèëëÿìè çáóäóâàëè áàãàòî íîâèõ êîðàáëіâ çàìіñòü âòðà÷åíèõ Áðèòàíієþ, à íà êіíåöü ðîêó âîíè ñïóñòèëè íà âîäó ñóáìàðèíè, ÿêі áóëè ìîãóòíіøèìè çà íіìåöüêі. Íàéñòðàøíіøà íåáåçïåêà çàëèøèëàñÿ ïîçàäó, і òåïåð âæå Àíãëіÿ ïîâіëüíî çàòÿãóâàëà íà øèї Íіìå÷÷èíè ìîòóçêó áëîêàäè. Äî òîãî æ íà Íіìå÷÷èíó íåâіäâîðîòíî íàñóâàâñÿ ãîëîä. Ñïîæèâàííÿ ì’ÿñà â êðàїíі ñòàíîâèëî ëèøå ÷âåðòü âіä ðіâíÿ ñïîæèâàííÿ â 1914 ð., à òåìïè ñìåðòíîñòі ñåðåä íîâîíàðîäæåíèõ і ìàëåíüêèõ äіòåé çðîñëè íà 50 %. Öå áóâ ïî÷àòîê êðàõó ìîãóòíüîї іìïåðії.  4. «14 ïóíêò³â» Â. Â³ëüñîíà. Îñòàííіé ðіê âіéíè ðîçïî÷àâñÿ âàæëèâîþ ïîëіòè÷íîþ ïîäієþ – ó ñі÷íі 1918 ð. Â. Âіëüñîí îïðèëþäíèâ ó êîíãðåñі ÑØÀ ñâîї çíàìåíèòі «14 ïóíêòіâ», ùî çàêëàäàëè îñíîâè ïіñëÿâîєííîãî ìèðó. Öåé äîêóìåíò, ÿêèé ñóòòєâî âïëèíóâ íà ïîäії íà ôðîíòàõ Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè, à ùå áіëüøå – íà ïîâîєííå îáëàøòóâàííÿ ñâіòó, áóëî ïåðåêëàäåíî áàãàòüìà ìîâàìè і âèäðóêóâàíî çàãàëüíèì íàêëàäîì ïîíàä 6 ìëí ïðèìіðíèêіâ.

СВІДЧЕННЯ 4 Ãîëîâí³ ïîëîæåííÿ «14 ïóíêò³â»: Ñêàñóâàííÿ òàºìíèõ ì³æíàðîäíèõ óãîä; Ãàðàíòóâàííÿ â³ëüíîãî ³ áåçïå÷íîãî ìîðåïëàâñòâà; Óñóíåííÿ åêîíîì³÷íèõ áàð’ºð³â ³ âñòàíîâëåííÿ ð³âíèõ óìîâ äëÿ òîðã³âë³; Ñï³ëüíå ñêîðî÷åííÿ îçáðîºíü; Ñïðàâåäëèâå âèð³øåííÿ óñ³õ êîëîí³àëüíèõ ñóïåðå÷îê ç óðàõóâàííÿì ïîòðåá íàñåëåííÿ;

Âèð³øåííÿ óñ³õ ïèòàíü ùîäî Ðîñ³¿; Çàëàãîäæåííÿ òåðèòîð³àëüíèõ ñóïåðå÷îê ì³æ äåðæàâàìè; Ñòâîðåííÿ Ïîëüñüêî¿ äåðæàâè; Ñòâîðåííÿ âñåñâ³òíüî¿ ì³æíàðîäíî¿ îðãàí³çàö³¿. (Óòêèí À.È. Äèïëîìàòèÿ Âóäðî Âèëüñîíà. – Ì.: Ìåæäóíàðîäíûå îòíîøåíèÿ, 1989, ñ. 176–177

Äîïîêè ïîëіòèêè âîðîãóþ÷èõ êðàїí, íàñàìïåðåä Íіìå÷÷èíè, âèçíà÷àëèñÿ, ÿê ñòàâèòèñÿ äî «14 ïóíêòіâ», Å. Ëþäåíäîðô, êîìàíäóâà÷ íіìåöüêîãî Çàõіäíîãî ôðîíòó, ñôîðìóëþâàâ ñâîє áà÷åííÿ ãîëîâíîї ìåòè íіìåöüêîãî êîìàíäóâàííÿ – çàâäàòè íîêàóòóþ÷îãî óäàðó âіéñüêàì Àíòàíòè íåîäìіííî äî òîãî ÷àñó, êîëè àìåðèêàíñüêà âіéñüêîâà ñèëà ðîçïðîñòàє ñâîї ìîãóòíі ïëå÷і. Ìàñîâàíèé íіìåöüêèé íàñòóï, ùî ðîçïî÷àâñÿ ó áåðåçíі 1918 ð., çíîâó ïðèâіâ íіìöіâ, ÿê і â 1914 ð., íà Ìàðíó. Ïåðåä öієþ íåáåçïåêîþ ñîþçíèêè íàðåøòі äîìîâèëèñÿ ìіæ ñîáîþ ùîäî êàíäèäàòóðè єäèíîãî êîìàíäóâà÷à îá’єäíàíèõ ñèë – ôðàíöóçüêîãî ìàðøàëà Ô. Ôîøà. Îáîðîííà ëіíіÿ ñîþçíèêіâ ïðîãíóëàñÿ ïіä ñèëîþ íіìåöüêîãî óäàðó, àëå íå ïðîðâàëàñÿ. Íіìöі, ÿêі òåïåð àòàêóâàëè, çàçíàâàëè òàêèõ ñàìèõ æàõëèâèõ âòðàò, ÿê öå ðàíіøå áóëî ç àíãëіéöÿìè і ôðàíöóçàìè. Íіìå÷÷èíà áîðîëàñÿ ç îñòàííіõ ñèë; áðèòàíñüêà ìîðñüêà áëîêàäà çìóøóâàëà ñòðàæäàòè íå ëèøå íіìåöüêèõ ñîëäàòіâ, ùî íå ìàëè äîñòàòíüî õàð÷іâ і íàáîїâ, à òàêîæ їõíі ñіì’ї íà áàòüêіâùèíі. Çàâçÿòòÿ íіìöіâ ïîìіòíî ãàñëî і òåïåð âæå Å. Ëþäåíäîðô áåç âіéñüêîâîї ïîëіöії íå ìіã çìóñèëè ñâîїõ âîÿêіâ ç îñòàííіõ ñèë ïðîðèâàòèñÿ äî Ïàðèæà. Íіìåöüêèé íàñòóï çàõëèíóâñÿ.  Ô. Ôîø

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

8 ñåðïíÿ, ó äåíü, ÿêèé Å. Ëþäåíäîðô íàçâàâ «÷îðíèì äíåì íіìåöüêîї àðìії», ñîþçíèêè çàâäàëè ìîãóòíüîãî êîíòðóäàðó ïî ïîçèöіÿõ íіìöіâ. Êèíóâøè â áіé 450 òàíêіâ, áðèòàíöі çìóñèëè íіìöіâ âіäñòóïèòè äî Àì’єíà. Àìåðèêàíöі òåïåð âèñàäæóâàëèñÿ íà óçáåðåææі Ôðàíöії öіëîäîáîâî, і íіìåöüêі ãåíåðàëè óñâіäîìëþâàëè, ùî âіéíó ïðîãðàíî. Âîíè âæå íå âіðèëè â ïåðåìîãó, àëå ùå ñïîäіâàëèñÿ óêëàñòè ìèð íà ïðèéíÿòíèõ äëÿ Íіìå÷÷èíè óìîâàõ. Íàéêðàùèì äëÿ íèõ âàðіàíòîì áóëî ïðèïèíèòè îïіð, òîìó ùå âëіòêó íіìåöüêèé óðÿä çâåðíóâñÿ äî êðàїí Àíòàíòè ç ïðîïîçèöієþ ïðî ïåðåãîâîðè íà ïðèíöèïàõ, âèêëàäåíèõ ó «14 ïóíêòàõ» Â. Âіëüñîíà. Ó æîâòíі 1918 ð. ó Ôðàíöії âæå áóëî ðîçãîðíóòî àìåðèêàíñüêó àðìіþ ÷èñåëüíіñòþ ïîíàä 1 ìëí 750 òèñ. âîÿêіâ. Òàêèì ÷èíîì, äîëþ Íіìå÷÷èíè áóëî âèðіøåíî.  5. Òåõí³÷í³ óäîñêîíàëåííÿ â ðîêè â³éíè. Ó õîäі âіéíè âïåðøå ç’ÿâèëèñÿ àáî âïåðøå çíàéøëè ìàñîâå çàñòîñóâàííÿ áàãàòî òåõíі÷íèõ íîâèíîê. Îñîáëèâî áàãàòî їõ áóëî â àâіàöії. Ïåðøå áîéîâå çàñòîñóâàííÿ ëіòàêіâ âіäáóëîñÿ â Áàëêàíñüêèõ âіéíàõ 1912–1913 ðð., à äî ïî÷àòêó Ïåðøîї ñâіòîâîї â ðîçâèíåíèõ êðàїíàõ àâіàöіÿ âæå âõîäèëà äî ñêëàäó àðìіé і ôëîòіâ ÿê äîïîìіæíà ÷àñòèíà. Çàñòîñóâàííÿ áîéîâèõ ëіòàêіâ ñòàëî ìîæëèâèì ç âèíàõîäîì êóëåìåòà, çäàòíîãî ñòðіëÿòè ÷åðåç ïëîùèíó îáåðòàííÿ ãâèíòà. Ïåðøèì öå çàñòîñóâàâ ôðàíöóçüêèé ïіëîò Ðîëàí Ãàððî. Ñïðàâæíіé òðіóìô ó ðîêè Ïåðøîї ñâіòîâîї ïåðåæèâ ïіäâîäíèé ôëîò. Ïіäâîäíі ÷îâíè ñòàëè ãðîçîþ ìîðіâ, çíèùóþ÷è ÿê öèâіëüíі, òàê і âіéñüêîâі êîðàáëі. Ñâîї íîâèíêè áóëè çàñòîñîâàíі é ó ñóõîïóòíèõ âіéñüêàõ. Ðîçâèòîê àâòîìîáіëüíîї і òðàêòîðíîї òåõíіêè ïðèâіâ äî ñòâîðåííÿ áðîíåàâòîìîáіëÿ, à çãîäîì і òàíêà. Íà ïîëÿõ Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè âïåðøå áóëî çàñòîñîâàíî çáðîþ ìàñîâîãî óðàæåííÿ – áîéîâі îòðóéíі ðå÷îâèíè, ñïî÷àòêó â 1915 ð. Íіìå÷÷èíîþ, à ïîòіì âîíè ç’ÿâèëèñÿ é â àðìіÿõ іíøèõ êðàїí. Ïîÿâà íà ôðîíòàõ öèõ íîâèíîê ñïðè÷èíèëà ðîçðîáëåííÿ çàñîáіâ ïðîòèäії їì: çåíіòíèõ ñíàðÿäіâ ïðîòè ëіòàêіâ, ãëèáèííèõ áîìá ïðîòè ïіäâîäíèõ ÷îâíіâ, ïðîòèòàíêîâèõ ñíàðÿäіâ і ãàðìàò, ïðîòèãàçіâ ïðîòè õіìі÷íîї

 Âіéñüêîâі ëіòàêè íà àåðîäðîìі

Òåìà 2

çáðîї. ßê íàñëіäîê, íîâі âèäè çáðîї äîêîðіííî çìіíèëè òàêòèêó âіéíè ÿê íà ñóõîäîëі, òàê і íà ìîðі.  6. Çì³íà ñòàòóñó æ³íêè â ïåð³îä â³éíè. Âіéíà ñïðè÷èíèëà ðåâîëþöіéíі çìіíè â ñòàíîâèùі æіíîê. Òå, çà ùî áîðîëèñÿ êіëüêà ïîêîëіíü ñóôðàæèñòîê і ôåìіíіñòîê1, çâåðøèëîñÿ. Іñòîðіÿ çáåðåãëà  Òàíê ÷àñіâ Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè áàãàòî ïðèêëàäіâ ìóæíîñòі æіíîê ó ðîêè âіéíè. Òàê, äâàäöÿòèðі÷íà Âåëèêà ãåðöîãèíÿ Ëþêñåìáóðçüêà Ìàðіÿ Àäåëüãåéäà, çàõèùàþ÷è êîðäîíè ñâîєї ìàëåíüêîї êðàїíè, ïðèáóëà â àâòî íà ïðèêîðäîííèé ç Íіìå÷÷èíîþ ìіñò é íàêàçàëà âîäієâі ïîñòàâèòè àâòî ïîïåðåê äîðîãè. Íі âìîâëÿííÿ, íі ïîãðîçè êîìàíäèðà íіìåöüêîї äèâіçії âòîðãíåííÿ íà íåї íå ïîäіÿëè. Çà íàêàçîì Âіëüãåëüìà II її áóëî óâ’ÿçíåíî â Íþðíáåðçüêèé çàìîê, äå âîíà ïåðåáóâàëà äî çàêіí÷åííÿ âіéíè. Áàãàòî æіíîê íàðіâíі ç ÷îëîâіêàìè áðàëè ó÷àñòü ó áîéîâèõ äіÿõ. Òàê ó ïîëêàõ ðîñіéñüêîї êàâàëåðії íåðіäêî âîþâàëè æіíêè-êîçà÷êè. Ôðàíöóçüêà òåëåãðàôіñòêà äî îñòàííüîãî ïîäèõó ïіäòðèìóâàëà çâ’ÿçîê ìіæ âіéñüêàìè ïіä ÷àñ «âåðäåíñüêîї ì’ÿñîðóáêè». 70-ðі÷íà íіìêåíÿ, ÿêà âòðàòèëà íà âіéíі äâîõ ñèíіâ, âîãíåì ç ðó÷íîãî êóëåìåòà ñòðèìóâàëà íàñòóï ðîñіéñüêîї ïіõîòè. Ñåðåä áіéöіâ òðàïëÿëèñÿ é äіòè. Öі ôàêòè ñâіä÷àòü, ç îäíîãî áîêó, ïðî ãåðîїçì, à ç іíøîãî – ïðî æîðñòîêіñòü і áåçãëóçäіñòü âіéíè. Çàãàëüíà ìîáіëіçàöіÿ ÷îëîâі÷îї ÷àñòèíè íàñåëåííÿ âèìàãàëà çàëó÷åííÿ æіíîê íà ðîáîòó і íà ñëóæáó çàìіñòü ÷îëîâіêіâ, ÿêі ïіøëè íà âіéíó. Îäíі æіíêè âіäãóêíóëèñÿ íà ïàòðіîòè÷íèé çàêëèê, іíøі, áіëüøіñòü, çàëèøèâøèñü áåç ãîäóâàëüíèêà, ïіøëè ïðàöþâàòè ÷åðåç ôіíàíñîâó áåçâèõіäü. ßêùî äî âіéíè íàâіòü âіäíîñíî íåáàãàòà ðîäèíà â çàõіäíîєâðîïåéñüêèõ êðàїíàõ ÷è ÑØÀ ìîãëà äîçâîëèòè ñîáі ìàòè ñëóæíèöü (íàïðè-

 Äіâ÷èíêà-ðîáіòíèöÿ íà òêàöüêіé ôàáðèöі 1

 Æіíêè ïðàöþþòü íà òþòþíîâіé ôàáðèöі

Ñóôðàæèçì і ôåìіíіçì – ðóõè æіíîê çà ðіâíі ç ÷îëîâіêàìè ïðàâà.

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

 Æіíêè-ïîëіöåéñüêі â Ëîíäîíі

 Æіíêè ó âіéñüêîâîìó øïèòàëі

êëàä, â Àíãëії ïîíàä 1 ìëí æіíîê ïðàöþâàëè ïðèñëóãîþ), òî òåïåð æіíêè ç íèæ÷èõ ïðîøàðêіâ âîëіëè éòè íà êðàùå îïëà÷óâàíó «÷îëîâі÷ó» ðîáîòó і æіíêàì іç ñåðåäíüîãî êëàñó äîâîäèëîñÿ õàòíþ ðîáîòó âèêîíóâàòè ñàìèì. Áàãàòî æіíîê çàëèøèëè ñâîþ îñíîâíó ðîáîòó é ïіøëè ïðàöþâàòè â òèë. Òàê, 700 òèñ. áðèòàíñüêèõ æіíîê ïіøëè ïðàöþâàòè íà øâåéíі ïіäïðèєìñòâà, ìàøèíîáóäіâíі òà âіéñüêîâі çàâîäè. ×àñòî öå áóëà íåáåçïå÷íà ðîáîòà, îñêіëüêè áîєïðèïàñè ìîãëè âèáóõíóòè. Òàê ñòàëîñÿ íà ïî÷àòêó 1917 ð., êîëè â Ëîíäîíі âèáóõíóëà ôàáðèêà áîєïðèïàñіâ ç ÷èñëåííèìè æåðòâàìè, ó òîìó ÷èñëі é ñåðåä æіíîê. ×âåðòü ìіëüéîíà æіíîê-àíãëіéîê ïðàöþâàëè â ñіëüñüêîìó ãîñïîäàðñòâі. Æіíêè ïðàöþâàëè íà âåðô’ÿõ, âîäіÿìè òà êîíäóêòîðàìè òðàìâàїâ, ëèñòîíîøàìè, íÿíüêàìè é íàâіòü ñàæîòðóñàìè. Æіíêè ïî÷àëè âèêîíóâàòè òàêó ðîáîòó, ïðî ÿêó ðàíіøå íàâіòü і íå éøëîñÿ. Ïіä ÷àñ Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè їì íàâіòü äîçâîëèëè ñëóæèòè â ïîëіöії. Æіíêè ç êðàùîþ îñâіòîþ ïіøëè ïðàöþâàòè â äåðæàâíі âіäîìñòâà ïåðåêëàäà÷àìè, òåëåôîíіñòêàìè. Äåÿêі çàâåðáóâàëèñÿ ìåäñåñòðàìè é ïðàöþâàëè â ïîëüîâèõ øïèòàëÿõ. Íàïðèêëàä, ñåñòðàìè ìèëîñåðäÿ áóëè ðîñіéñüêà іìïåðàòðèöÿ Ìàðіÿ Ôåäîðіâíà òà äâі її äîíüêè. Ó ðîêè âіéíè æіíêè ïåðåñòàëè íîñèòè êîøòîâíîñòі é äîðîãèé, ñâÿòêîâèé îäÿã. Ó ñòèëі îäÿãó æіíêè ç ðіçíèõ ñòàíіâ òà ïðîøàðêіâ ñòàëè ïðàêòè÷íî ðіâíèìè, áàð’єðè áóëî çðóéíîâàíî. Æіíêè ñòàëè íîñèòè ïîÿñè іç çàñòіáêàìè, êîðîòøі, äëÿ çðó÷íîñòі ïåðåñóâàííÿ, ñïіäíèöі. Áóëî ëåãàëіçîâàíî, ñïî÷àòêó ÿê ðîáî÷èé îäÿã, æіíî÷і øòàíè. Òàêèì ÷èíîì, îá’єêòèâíî âіéíà ñïðèÿëà óòâåðäæåííþ íîâîãî ñòàòóñó æіíîê ÿê ðіâíèõ ç ÷îëîâіêàìè ÷ëåíіâ ñóñïіëüñòâà.  7. Çàâåðøåííÿ â³éíè. Õî÷ ãîëîâíі áèòâè ðîçãîðòàëèñÿ â 1918 ð. íà Çàõіäíîìó ôðîíòі, іñòîðіÿ ðîçïîðÿäèëàñÿ òàê, ùî íå âîíè çàâåðøèëè âіéíó, à ïîäії íà Ñõіäíîìó ôðîíòі. Óïðîäîâæ äâîõ ðîêіâ ó ïіâíі÷íіé ÷àñòèíі Ãðåöії àíãëî-ôðàíöóçüêі âіéñüêà áåçðåçóëüòàòíî áîðîëèñÿ ïðîòè Öåíòðàëüíèõ äåðæàâ. Òåïåð ó íèõ ç’ÿâèâñÿ øàíñ: ó ñåðïíі áóëî çàéíÿòî і çâіëüíåíî Ñåðáіþ, à âïðîäîâæ íàñòóïíèõ ìіñÿöіâ Òóðå÷÷èíà çàçíàëà ïîðàçêè ó Âіðìåíії і Ñèðії. Ïîòіì íàñòàëà ÷åðãà Àâñòðî-Óãîðùèíè. Іòàëіéöі íàðåøòі ïîêâèòàëèñÿ çà ïîïåðåäíі ïðèíèçëèâі ïîðàçêè, àòàêóâàâøè àâñòðіéñüêó àðìіþ ç ïіâäíÿ. Íà òåðèòîðіþ Àâñòðî-Óãîðñüêîї іìïåðії áóëî ñêèíóòî çëèâó áîìá, íàøïèãîâàíèõ íå âèáóõіâêîþ, à ëèñòіâêàìè іç çàêëèêîì äî êàïіòóëÿöії. Ó íèõ íåàâñòðіéñüêèì íàðîäàì îáіöÿëèñÿ ñâîáîäà, ìèð і ïðàâî

Òåìà 2

íà íàöіîíàëüíå ñàìîâèçíà÷åííÿ. Âіéñüêîâі ïîðàçêè àâñòðіéñüêîї àðìії, áëîêàäà і ïðîïàãàíäà ñîþçíèêіâ ñïðè÷èíèëè ðîçïàä іìïåðії íà íàöіîíàëüíі äåðæàâè. Íàïðèêіíöі âåðåñíÿ 1918 ð. Ï. Ãіíäåíáóðã і Å. Ëþäåíäîðô çàÿâèëè íіìåöüêіé âëàäі, ùî àðìіÿ âæå íå ìàє ñèë áîðîòèñÿ, і ïîñòàâèëè âèìîãó óêëàñòè ïåðåìèð’ÿ. Âіäòàê íіìåöüêèé ïðèíö Ìàêñ Áàäåíñüêèé çâåðíóâñÿ ç öієþ ïðîïîçèöієþ äî Â. Âіëüñîíà. Äî Íіìå÷÷èíè ïðèєäíàëàñÿ é Àâñòðî-Óãîðùèíà. Çà ÷àñ, ïîêè òðèâàëè ïåðåãîâîðè ïðî óìîâè ïåðåìèð’ÿ, ñòàëèñÿ ïîäії, ùî ïðèñêîðèëè ðîçâ’ÿçêó: íàïðèêіíöі áåðåçíÿ 1918 ð. ç âіéíè âèéøëà Áîëãàðіÿ, íàïðèêіíöі æîâòíÿ – Òóðå÷÷èíà, à íà ïî÷àòêó ëèñòîïàäà – Àâñòðî-Óãîðùèíà. Íà òëі ïîðàçêè ñâîїõ ñîþçíèêіâ òà íåñòðèìíîãî âіäñòóïó íіìåöüêîї àðìії íà Çàõîäі, ïîâñòàííÿ íіìåöüêèõ âіéñüêîâèõ ìîðÿêіâ, ùî 3 ëèñòîïàäà 1918 ð. ïîêëàëî ïî÷àòîê ðåâîëþöії â Íіìå÷÷èíі, çðå÷åííÿ êàéçåðà Âіëüãåëüìà II ó Êîìï’єíñüêîìó ëіñі áіëÿ çàëіçíè÷íîї ñòàíöії Ðîòîíä 11 ëèñòîïàäà 1918 ð. áóëî ïіäïèñàíî ïåðåìèð’ÿ. Ñïî÷àòêó íà Çàõіäíîìó ôðîíòі, à ïîòіì ïîâñþäè â Єâðîïі çàïàíóâàëà òèøà. Îôіöіéíî íà êîíòèíåíòі íàñòàâ ìèð.  8. Âòðàòè â³ä â³éíè. Âіéíà, â õîäі ÿêîї ñîþçíèêè ùîíàéìåíøå ÷îòèðè ðàçè áóëè áëèçüêі äî ïîðàçêè, çàêіí÷èëàñÿ. Íà її çàâåðøàëüíîìó åòàïі Öåíòðàëüíі äåðæàâè âîþâàëè ïðîòè äåðæàâ Àíòàíòè, ùî ìàëè ïåðåâàæàþ÷і ôіíàíñîâі, âіéñüêîâі і òðóäîâі ðåñóðñè ñâіòó. Òàêîæ ñîþçíèêè öіëêîì êîíòðîëþâàëè ìîðÿ, à â îñòàííþ ôàçó âіéíè ìàëè ïåðåâàãó â ïîâіòðі. Àâіàöіÿ â öіé âіéíі âèêîðèñòîâóâàëàñÿ íå ñòіëüêè äëÿ çàâäàííÿ áîìáîâèõ óäàðіâ, ñêіëüêè äëÿ âåäåííÿ ïîâіòðÿíîї ðîçâіäêè çà ïåðåìіùåííÿì âîðîæîї àðìії. Äâі âåëè÷åçíі ïîìèëêè, ÿêèõ ïðèïóñòèëàñÿ Íіìå÷÷èíà, îá’єäíàëè ïðîòè íåї áіëüøіñòü êðàїí: ïî-ïåðøå, âòîðãíåííÿ â íåéòðàëüíó Áåëüãіþ і, ïî-äðóãå, âåäåííÿ «íåîáìåæåíîї» ïіäâîäíîї âіéíè. Îáèäâі öі àêöії áóëè âèêëèêîì ìîðàëüíèì çàñàäàì áіëüøîñòі íàöіé і íå ìîãëè áóòè çàëèøåíі áåç ïîêàðàííÿ. Äî íåäîëіêіâ âçàєìîäії ñîþçíèõ äåðæàâ âàðòî âіäíåñòè òå, ùî âîíè äîâãèé ÷àñ íå ìîãëè çãóðòóâàòè òà îá’єäíàòè ñâîї çóñèëëÿ, à ïîñòіéíå їõíє çìàãàííÿ çà ëіäåðñòâî â àíòèíіìåöüêіé êîàëіöії ìàëî íå êîøòóâàëî їì ïåðåìîãè. Ëþäñüêі âòðàòè âіä âіéíè

Íà âіéíó, ó ÿêіé áðàëè ó÷àñòü 34 äåðæàâè ç íàñåëåííÿì áëèçüêî 1 ìëðä ÷îë. (67 % íàñåëåííÿ ïëàíåòè), áóëî ìîáіëіçîâàíî áëèçüêî 65 ìëí îñіá. 5 ìëí ìèðíèõ æèòåëіâ ïîìåðëè â ðåçóëüòàòі âіéíè. Íå ìåíøå 6 ìëí ëþäåé, îñëàáëåíèõ òðóäíîùàìè âіéíè, ïîìåðëè âæå ïіñëÿ âіéíè âíàñëіäîê æàõëèâîї åïіäåìії ãðèïó, ÿêà ïðîíåñëàñÿ ñâіòîì ó 1918– 1919 ðð. Ó âіäñîòêîâîìó ñïіââіäíîøåííі äî ÷èñåëüíîñòі íàñåëåííÿ íàéáіëüøі æåðòâè íà âіâòàð âіéíè áóëî ïîêëàäåíî: – Ñåðáієþ – çàãèíóëè 6 % íàñåëåííÿ – Ôðàíöієþ – 3,4 % – Ðóìóíієþ – 3,3 % – Íіìå÷÷èíîþ – 3,0 %

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð. Íàñëіäêè âіéíè Ðóéíóâàííÿ Íà ïëå÷і ïðîñòèõ ëþäåé áóëî ïîêëàäåíî òÿãàð åêîíîìі÷íèõ çáèòêіâ âіä âіéíè. Âіéíà çàòðèìàëà ãîñïîäàðñüêèé і íàâіòü êóëüòóðíèé ðîçâèòîê öіëîãî ïîêîëіííÿ. Íàéáіëüøèé âіäñîòîê åêîíîìі÷íèõ çáèòêіâ âіä âіéíè çàçíàëè: – Áðèòàíіÿ – 30 % – Íіìå÷÷èíà – 20 % – Ôðàíöіÿ – 15 % – ÑØÀ – 14 % Òåðèòîðії, îñîáëèâî ó Ôðàíöії, Áåëüãії, Ðîñії, íà ÿêèõ òî÷èëèñÿ áîї, áóëè âùåíò çðóéíîâàíі. Ïіä ÷àñ îêóïàöії çàéíÿòі òåðèòîðії íåùàäíî ãðàáóâàëèñÿ; ìіñöåâå íàñåëåííÿ ïðèìóøóâàëîñÿ äî áóäіâíèöòâà îáîðîííèõ ñïîðóä.

Ëþäñüêі âòðàòè íà ôðîíòàõ1 Óíàñëіäîê âіéíè áëèçüêî 10 ìëí âîÿêіâ çàãèíóëî (âêëþ÷àþ÷è 1 ìëí òèõ, õòî ïðîïàâ áåçâіñòè), áëèçüêî 21 ìëí áóëî ïîðàíåíî: – Íіìå÷÷èíà – çàãèíóëè 1,8 ìëí – Ðîñіÿ – 1,7 ìëí – Ôðàíöіÿ – 1,4 ìëí – Àâñòðî-Óãîðùèíà – 1,2 ìëí – Áðèòàíіÿ – 950 òèñ. – Іòàëіÿ – 460 òèñ. – ÑØÀ – 115 òèñ. – Êàíàäà – 60 òèñ. – Àâñòðàëіÿ – 60 òèñ. – Íîâà Çåëàíäіÿ – 16 781 òèñ. Êîæíà õâèëèíà âіéíè çàáèðàëà æèòòÿ 4 ñîëäàòіâ, à ùå 9 îòðèìóâàëè ïîðàíåííÿ. Äåÿêі іç ñêàëі÷åíèõ íà âіéíі іç ÷àñîì ïîâåðòàëèñÿ äî íîðìàëüíîãî æèòòÿ, àëå áіëüøіñòü ç íèõ çàêіí÷óâàëè ñâîє æèòòÿ ó øïèòàëÿõ і ëіêàðíÿõ.

Ïîëіòè÷íі íàñëіäêè Ó ñâіòі ç’ÿâèëèñÿ äâі íîâі ñèëè, ùî âèçíà÷àòèìóòü ïîäії ïіñëÿâîєííîї äîáè: ñòіéêå ïîøèðåííÿ êîìóíіçìó і ëіäåðñòâî ÑØÀ. Âіéíà ïîêëàëà êðàé Єâðîïі ÿê öåíòðó êîëîíіàëüíîãî ñâіòó. ×îòèðè іìïåðії, ÿêі íàïîëåãëèâî éøëè ó âіéíó â 1914 ð., òåïåð ðîçïàëèñÿ: Àâñòðî-Óãîðñüêà, Íіìåöüêà, Ðîñіéñüêà, Òóðåöüêà. Òіëüêè Áðèòàíñüêà іìïåðіÿ ùå ïðîäîâæèëà íà äåÿêèé ÷àñ ñâîє іñíóâàííÿ. Єâðîïà 1918 ð. òàê ñàìî ìàëî íàãàäóâàëà Єâðîïó 1914 ð., òàê ñàìî ÿê Єâðîïà 1815 ð. ìàëà îáìàëü ïîäіáíîñòåé ç Єâðîïîþ 1789. Ïîñòàëè íîâі äåðæàâè: Ïîëüùà, Ôіíëÿíäіÿ, Ëèòâà, Ëàòâіÿ, Åñòîíіÿ, ×åõî-Ñëîâà÷÷èíà, Óãîðùèíà, Àâñòðіÿ, Êîðîëіâñòâî ñåðáіâ, õîðâàòіâ і ñëîâåíöіâ. Óêðàїíà, Ãðóçіÿ, Àçåðáàéäæàí òà ñåðåäíüîàçіéñüêі åìіðàòè íå ñïðîìîãëèñÿ âіäñòîÿòè ñâîþ íåçàëåæíіñòü. Áóëî çðóéíîâàíî ïðîöåñè, ùî ðîçïî÷àëèñÿ íà çëàìі XIX–XX ñò., çàãîñòðèëèñÿ êëàñîâі, ìіæäåðæàâíі òà åòíі÷íі ñóïåðå÷íîñòі. Â Єâðîïі ñòàâñÿ ðåâîëþöіéíèé âèáóõ, ùî ðîçêîëîâ ñâіò íà äåìîêðàòè÷íèé і òîòàëіòàðíèé. Âіéíà çðóéíóâàëà äîâîєííèé ìіæíàðîäíèé ïðàâîâèé ïîðÿäîê, ïîðîäèâøè íîâó ìіæíàðîäíó ïðàâîâó ñèñòåìó.

Запитання і завдання 1. ßê, íà Âàøó äóìêó, óçãîäæóþòüñÿ íåîäíîðàçîâ³ çàÿâè àìåðèêàíñüêèõ ë³äåð³â ïðî íåéòðàë³òåò ÑØÀ ó â³éí³ ç³ Ñâ³ä÷åííÿì 2? 2. Ïðîàíàë³çóéòå Ñâ³ä÷åííÿ 3. ×è º ïåðåêîíëèâèìè äëÿ Âàñ ñëîâà, âèãîëîøåí³ Â. Â³ëüñîíîì, ïðî ïðè÷èíè òà ö³ë³ âñòóïó ÑØÀ ó â³éíó? 3. Ðîçêðèéòå ïåðåá³ã áîéîâèõ ä³é íà ôðîíòàõ ó 1917 ð. ßêå, íà Âàøó äóìêó, ì³ñöå â çàãàëüí³é êàðòèí³ çàâåðøàëüíîãî åòàïó â³éíè ïîñ³äàëà ï³äâîäíà â³éíà?

4. «14 ïóíêò³â» Â. Â³ëüñîíà – öå äîêóìåíò, ùî ïåðåâàæíî áóâ ñïðÿìîâàíèé íà: à) ÿêîìîãà øâèäøå çàâåðøåííÿ â³éíè; á) îáëàøòóâàííÿ ïîâîºííîãî ñâ³òó? Äëÿ àðãóìåíòàö³¿ âàøîãî âèñíîâêó ñêîðèñòàéòåñÿ Ñâ³ä÷åííÿì 4. 5. ßê ³ çàâäÿêè ÷îìó çì³íèâñÿ ñòàòóñ æ³íêè â ïåð³îä â³éíè? 6. Ïðîàíàë³çóéòå âòðàòè â³ä Ïåðøî¿ ñâ³òîâî¿ â³éíè. ßê³ ç íèõ ³ ÷îìó íàéá³ëüøå âðàæàþòü Âàñ?

Äîòåïåð êіëüêіñòü æåðòâ âіéíè òî÷íî íå âñòàíîâëåíî. Òóò íàâåäåíî äàíі ç «A Dictionary of Twentieth Century World Histîry». Oxford – New York. Oxford University Press, 1997, p. 663.

Òåìà 2

Головні Г оло овніі по події одіїї Пе Першої ерш шоїї св світової віто ової ві війни ійн ни 1 1914–1918 91 14–19 918 рр.. Ð³ê

Çàõ³äíèé ôðîíò

1914

Ñåðïåíü: í³ìåöüêèé íàñòóï íà Ïàðèæ. Âåðåñåíü: áèòâà íà Ìàðí³. Æîâòåíü: Ïåðøà áèòâà íà ²ïð³

1915

Áåðåçåíü, êâ³òåíü: Äðóãà áèòâà íà ²ïð³

1916

Ëþòèé: í³ìåöüêà àòàêà íà Âåðäåí. Ëèïåíü: áèòâà íà ð. Ñîìì³

1917

1918

Ñõ³äíèé ôðîíò

Íà ìîð³

Ïîë³òè÷í³ ïîä³¿

Æîâòåíü: ïðèºäíàííÿ Òóðå÷÷èíè äî Öåíòðàëüíèõ äåðæàâ

Áèòâà ï³ä Òàííåíáåðãîì

Òðàâåíü: ïðèºäíàííÿ äî Àíòàíòè ²òàë³¿. Âåðåñåíü: ïðèºäíàííÿ Áîëãàð³¿ äî Öåíòðàëüíèõ äåðæàâ Áðóñèëîâñüêèé íàñòóï ïðîòè Àâñòð³¿ Âèõ³ä Ðîñ³¿ ç â³éíè

Áåðåçåíü: îñòàíí³é íàñòóï Ëþäåíäîðôà. Ñåðïåíü: êîíòðíàñòóï ñîþçíèê³â

Ñåðåäí³é Ñõ³ä

Ãðîìàäÿíñüêà â³éíà â Ðîñ³¿. Ëèïåíü: ðîçñòð³ë ñ³ì’¿ Ìèêîëè II

Ãðóäåíü: çàõîïëåííÿ ªðóñàëèìà

Òðàâåíü: Þòëàíäñüêà áèòâà

Ãðóäåíü: ïðèçíà÷åííÿ Äåâ³äà Ëëîéä Äæîðäæà áðèòàíñüêèì ïðåì’ºð-ì³í³ñòðîì

Ï³äâîäíà â³éíà í³ìåöüêîãî ôëîòó. Áëîêóâàííÿ áðèòàíñüêèì ôëîòîì í³ìåöüêèõ ïîðò³â

Áåðåçåíü: ðåâîëþö³ÿ â Ðîñ³¿. Êâ³òåíü: âñòóï ÑØÀ ó â³éíó íà áîö³ Àíòàíòè

Ñ³÷åíü: «14 ïóíêò³â» Â. Â³ëüñîíà. Áåðåçåíü: Áðåñò-Ëèòîâñüêèé ìèð. Êâ³òåíü: ïðèçíà÷åííÿ Ôîøà ãîëîâíîêîìàíäóâà÷åì â³éñüê Àíòàíòè. Çðå÷åííÿ Â³ëüãåëüìà II Ëèñòîïàä: ï³äïèñàííÿ ïåðåìèð’ÿ

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 2 Ïåðøà ñâіòîâà âіéíà («Âåëèêà âіéíà») 1914–1918 ðð. – ïåðøà â іñòîðії âіéíà, ÿêіé ïåðåäóâàëà çàãàëüíà âіéñüêîâà ìîáіëіçàöіÿ â ãëîáàëüíîìó ìàñøòàáі. Äåÿêі äîñëіäíèêè ââàæàþòü, ùî âëàñíå ÕÕ ñò. â ïîëіòè÷íîìó ñåíñі ðîçïî÷àëîñÿ ñàìå ç 1914 ð. – «êîðîòêå ñòîëіòòÿ». Óæå íàïðèêіíöі XIX ñò. áóëî î÷åâèäíî, ùî âіéíà â Єâðîïі íåìèíó÷å ñïðè÷èíèòü êàòàñòðîôó âñåñâіòíüîãî ìàñøòàáó. Ïðîòå òàêі ðåàëіñòè÷íі ïðîãíîçè ãëóçëèâî âіäêèäàëè òі, õòî íåïîõèòíî óâіðóâàâ ó ñèëó çáðîї і â íåïîãðіøíіñòü ñâîїõ âіéñüêîâèõ ïëàíіâ. Íàïåðåäîäíі âіéíè ëіäåðè âñіõ єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ æîäíîþ ìіðîþ íå ïåðåäáà÷èëè íі її ìàñøòàáіâ, íі äî ÷îãî âîíà âðåøòі-ðåøò ïðèçâåäå. Ïîáóòóâàëè íàñòðîї, ùî, ìîâëÿâ, ïіñëÿ ïåðåìîãè (êîæíà ñòîðîíà ââàæàëà, ùî ñâîєї), ÿê öå áóëî ðàíіøå, ïåðåðîçïîäіëÿòü çåìëі, ïðîâåäóòü íîâі «ñïðàâåäëèâі» êîðäîíè, ïîäіëÿòü òðîôåї і óêëàäóòü ÷åðãîâèé äîãîâіð ïðî ìèð, ÿêèõ äî òîãî ïіäïèñóâàëîñÿ ñîòíі. Ãîëîâíі äåðæàâè – ó÷àñíèöі âіéíè íå ìàëè íі íàéìåíøîї óÿâè ïðî òå, ùî òàêå ñâіòîâà âіéíà, îñêіëüêè äî 1914 ð. âіéíè áóëè ëèøå ëîêàëüíèìè. Àíãëіÿ âçàãàëі ñòî ðîêіâ íå âåëà, íå ðàõóþ÷è êîëîíіàëüíèõ åêñïåäèöіé і Êðèìñüêîї âіéíè, âîєí íà êîíòèíåíòі; Ðîñіÿ âîþâàëà (ç âіäîìèìè ðåçóëüòàòàìè) ëèøå íà ïåðèôåðії – â Êðèìó, íà Äàëåêîìó Ñõîäі é íà Áàëêàíàõ. Êëþ÷îâå і íàéñêëàäíіøå ïèòàííÿ ùîäî áóäü-ÿêîї âіéíè: ÷è áóëà âîíà íåâіäâîðîòíîþ? Îñòàòî÷íîї âіäïîâіäі íà öå çàïèòàííÿ íåìàє, ìîæíà ëèøå äàòè òåîðåòè÷íå ïîÿñíåííÿ. Ïåðåäâîєííà ìіæíàðîäíà êðèçà ïðîéøëà äâà åòàïè: ïåðøèé – âіä âáèâñòâà â Ñàðàєâі äî ðіøåííÿ ÀâñòðîÓãîðùèíè âðó÷èòè óëüòèìàòóì Ñåðáії; äðóãèé – âіä âðó÷åííÿ öüîãî óëüòèìàòóìó 23 ëèïíÿ äî ïî÷àòêó âіéíè 1 ñåðïíÿ 1914 ð. ×àñó áóëî âäîñòàëü. Çàãàëîì íå ëèøå äî ïîñòðіëіâ ó Ñàðàєâі, à é âæå ïіñëÿ òîãî, ÿê âîíè ïðîëóíàëè, ñâіòîâó âіéíó ìîæíà áóëî âіäâåðíóòè. Äëÿ öüîãî ñëіä áóëî âæèòè ñïіëüíèõ çóñèëü, ùî ìàëè îá’єäíóâàòèñÿ ñïіëüíèì ïðàãíåííÿì çáåðåæåííÿ ìèðó. Àëå ïîäіáíèõ íàñòðîїâ â àãðåñèâíèõ ñòîðіí, íàéïåðøå â Íіìå÷÷èíі, íå áóëî. Âіäîìà ôîðìóëà «äіÿ – ïðîòèäіÿ» âèÿâèëàñÿ ñèëüíіøîþ çà ïîëіòè÷íó ìóäðіñòü. Íіõòî ç ÷èñëà âіäïîâіäàëüíèõ äіÿ÷іâ âåëèêèõ äåðæàâ íå áîÿâñÿ ïî÷àòêó âіéíè, íàâіòü ÿêùî âîíà ñòàíå çàãàëüíîєâðîïåéñüêîþ, îñêіëüêè ââàæàëè, ùî âîíà áóäå ëåãêîþ і, çâіñíî æ, ïåðåìîæíîþ äëÿ íèõ. «Ìè â ãåíåðàëüíîìó øòàáі ãîòîâі, é ïîêè ùî íàì çîâñіì íі÷îãî ðîáèòè», – çàÿâëÿâ çà êіëüêà äíіâ äî ïî÷àòêó âіéíè çàñòóïíèê íà÷àëüíèêà íіìåöüêîãî ãåíåðàëüíîãî øòàáó. Íàðåøòі íàñòàâ ìîìåíò íåçâîðîòíîñòі, ÿêèé çáіãñÿ â ÷àñі ç ïåðøèìè ïîñòðіëàìè, é çàäіÿëàñÿ ñèëà âîєííîї іíåðöії. Ç òîãî ÷àñó âæå íіõòî é íіùî íå ìîãëè çóïèíèòè âіéíè. Êîëè âîíà íàðåøòі ðîçïî÷àëàñÿ, òî âèÿâèëàñÿ äóæå âіäìіííîþ âіä òîãî, ùî ìîãëî ñîáі óÿâèòè ÿê öèâіëüíå íàñåëåííÿ, òàê і âіéñüêîâі. Óðÿäè é âіéñüêîâå êîìàíäóâàííÿ âèÿâèëèñÿ íåãîòîâèìè äî áîðîòüáè, ùî òðèâàëà ïîíàä ÷îòèðè ðîêè é îõîïèëà ëåäü íå óâåñü ñâіò. Ìàéæå âñі áóëè âïåâíåíі, ùî âіéíà áóäå øâèäêîïëèííîþ. Æîäíà äåðæàâà íå ìîãëà íà òîé ÷àñ äîçâîëèòè ñîáі âåëèêèõ âèäàòêіâ íà її òðèâàëå âåäåííÿ. Íіìöі íàõâàëÿëèñÿ, ùî áóäóòü ó Ïàðèæі âïðîäîâæ äâîõ òèæíіâ, à ïî òîìó ñòðіìêî ïîêіí÷àòü ç Ðîñієþ. Â Àíãëії ìîëîäі ëþäè ñòðіìãîëîâ êè-

Òåìà 2

íóëèñÿ çàïèñóâàòèñÿ äî âіéñüêà, îñòåðіãàþ÷èñü, ùî âіéíà äî Ðіçäâà 1914 ð. çàêіí÷èòüñÿ і âîíè íå âñòèãíóòü çäіéñíèòè ïîäâèãè íà íіé. Ç ïîäіáíèìè íàñòðîÿìè Єâðîïà âñòóïèëà ó âіéíó. Â óñіõ êðàїíàõ ïàíóâàâ äóõ ïàòðіîòèçìó é âåëèêîãî åíòóçіàçìó ùîäî øâèäêîї ïåðåìîãè â íіé. Íàéêðàùèì ïіäòâåðäæåííÿì öüîãî ñòàâ òîé ôàêò, ùî іíòåëåêòóàëè, ñîöіàëіñòè, íàâіòü ëіâі, çàáóëè ïðî іäåþ îá’єäíàííÿ ñâіòîâîãî ðîáіòíèöòâà é öіëêîì ïіäòðèìàëè âіéñüêîâі çóñèëëÿ ñâîїõ óðÿäіâ. Ðîçâèòîê âіéñüêîâîї ñòðàòåãії і òåõíіêè âíàñëіäîê âіéíè. Âіéíà çàâäÿêè øèðîêèì óäîñêîíàëåííÿì ó êîìóíіêàöіÿõ ïîçíà÷èëàñÿ íåáà÷åíèìè ðàíіøå òåìïàìè ïåðåìіùåííÿ âіéñüê çàëіçíèöÿìè òà ìîðñüêèìè øëÿõàìè. Íå ëèøå îáèâàòåëі, àëå é âіéñüêîâі åêñïåðòè ïîìèëÿëèñÿ ó ñâîїé ïåðåêîíàíîñòі, ùî âіéíà áóäå êîðîòêîòðèâàëîþ çàâäÿêè çàëіçíèöÿì, ùî òèñÿ÷àìè øâèäêî äîñòàâëÿëè ñîëäàòіâ і îôіöåðіâ íà ïîëÿ áèòâ. Àëå ÿê òіëüêè âîíè âèâàíòàæóâàëèñÿ ç âàãîíіâ, òî äàëі äîâîäèëîñÿ éòè ïіøêè. Íà ïî÷àòêó âіéíè áóëî îáìàëü àâòîìîáіëüíîãî òðàíñïîðòó é ïіäêðіïëåííÿ íà ôðîíò ðóõàëîñÿ äóæå ïîâіëüíî, íå øâèäøå, íіæ âіéñüêà Íàïîëåîíà íà ïî÷àòêó XIX ñò. Êðіì òîãî, âіéñüêà áóëè íàñòіëüêè ÷èñëåííèìè, ùî їõ íå ìîãëà ïðîãîäóâàòè ñіëüñüêà ìіñöåâіñòü, äå âîíè âîþâàëè. Âіäòàê ïðîäîâîëüñòâî äîâîäèëîñÿ äîñòàâëÿòè ç áàòüêіâùèíè. Ó ðåçóëüòàòі ñîëäàòè ìîãëè ðóõàòèñÿ âïåðåä òіëüêè òàêèìè òåìïàìè, ÿêèìè їì äîñòàâëÿëîñÿ ïðîäîâîëüñòâî. Ñêðіçü áóëè êîíі: âåðõîâі êîíі äëÿ îôіöåðіâ, êîíі äëÿ ïåðåìіùåííÿ íà ïîçèöії âàæêèõ ãàðìàò, êîíі, ùîá їõíіì ì’ÿñîì ãîäóâàòè ãîëîäíèõ ñîëäàòіâ. Ó ðåçóëüòàòі â êîæíіé àðìії êîðì äëÿ êîíåé çàéìàâ áіëüøå ìіñöÿ, íіæ áîєïðèïàñè, ó ÿêèõ ïîñòіéíî âіä÷óâàëàñÿ ãîñòðà ïîòðåáà. Âіéñüêîâі ñòðàòåãè ïðîòèáîðíèõ ñòîðіí ââàæàëè, ùî ïåðåìîãó ïðèíåñå ìàñîâàíèé íàñòóï ïåðåâàæàþ÷èõ ÷èñåëüíî àðìіé. Àëå âîíè íå ïåðåäáà÷èëè, ùî ìåõàíіçîâàíà îáîðîíà åôåêòèâíî ñòðèìóâàòèìå àòàêè ïåðåâàæàþ÷îї ÷èñåëüíî ïіõîòè é êіííîòè. Òðè ÷èííèêè çðîáèëè îáîðîííі áîї áіëüø ðåçóëüòàòèâíèìè, íіæ áóäü-êîëè ðàíіøå: ñàïåðíà ëîïàòà, ÿêîþ áóëè âèðèòі ãëèáîêі òðàíøåї, êîëþ÷èé äðіò, ÿêèé çàõèùàâ îêîïè, і êóëåìåò ç éîãî ñìåðòîíîñíîþ âîãíåâîþ ìіööþ. Ïåðåä âіä’їçäîì ó Ôðàíöіþ áðèòàíñüêі îôіöåðè îòðèìàëè íàêàç ðåòåëüíî íàãîñòðèòè ñâîї øàáëі і ïіêè. Àëå ãîñòðà øàáëÿ і ïðóäêèé êіíü áóëè áåçñèëі ïðîòè âáèâ÷îãî âîãíþ ç êóëåìåòіâ, íà ÿêі ñîëäàòè êèäàëèñÿ, ïðîðèâàþ÷è êîëþ÷èé äðіò, ó íàäії çàõîïèòè âîðîæі òðàíøåї. Ñèëà îáîðîíè âèÿâèëàñÿ áіëüøîþ çà çâèòÿãó àòàê, ÷åðåç öå âіéíà âèÿâèëàñÿ ìàëîðóõëèâîþ, ïîçèöіéíîþ. Ó ðåçóëüòàòі êіëüêіñòü æåðòâ ñåðåä àòàêóþ÷èõ áóëà íåáà÷åíèõ ðàíіøå ìàñøòàáіâ. Äî 1916 ð. ïåðøі é êðàùі àðìії ç îáîõ âîþþ÷èõ ñòîðіí áóëè â çíà÷íіé ìіðі âèíèùåíі. Íà ïî÷àòêó âіéíè ôðàíöóçè â ìàðíіé ñïðîáі çà ìіñÿöü âòîðãíóòèñÿ â Íіìå÷÷èíó âòðàòèëè 300 òèñ. âáèòèìè é ïîðàíåíèìè. Áèòâàìè ïіä Âåðäåíîì і íà ð. Ñîììі â 1916 ð. çàêіí÷èëîñÿ ðîìàíòè÷íå çàõîïëåííÿ âіéíîþ, і íàäàëі âîíà âî÷åâèäü ñòàëà âіéíîþ íà âçàєìíå âèíèùåííÿ. Ó õîäі âіéíè її ó÷àñíèêè ñòàëè øóêàòè ñïîñîáè çðîáèòè íàñòóïàëüíі îïåðàöії áіëüø åôåêòèâíèìè é ìåíø äîðîãèìè. Äî ïî÷àòêó áóäü-ÿêîãî íàñòóïó íåîáõіäíî áóëî ñïî÷àòêó àðòèëåðіéñüêèì âîãíåì çðóéíóâàòè çàãîðîäæåííÿ ç êîëþ÷îãî äðîòó òà çíèùèòè âîðîæі êóëåìåòè. Äëÿ öüîãî ïîòðіáíі áóëè âàæêі é ìîáіëüíі ãàðìàòè. Àëå â 1914 ð. æîäíà àðìіÿ íå ìàëà їõ â äîñòàòíіé êіëüêîñòі і íå áóëè ïåðåäáà÷åíі êîøòè íà áîєïðèïàñè äî íèõ. Ó 1915 ð. íіìöі âïåðøå çàñòîñóâàëè îòðóéíèé ãàç, àëå öÿ

100

Ïåðøà ñâ³òîâà â³éíà 1914–1918 ðð.

çáðîÿ áóëà íåíàäіéíîþ, àäæå çàëåæàëà âіä ñèëè é íàïðÿìó âіòðó. Çíà÷íî åôåêòèâíіøèìè âèÿâèëèñÿ òàíêè, ÿêі äàâàëè çíà÷íó ïåðåâàãó áðèòàíñüêèì àòàêàì â 1916 ð. Áëèæ÷å äî çàâåðøåííÿ âіéíè ïåðåìіùåííÿ âåëèêèõ àðìіé ñòàëî ìîæëèâèì çàâäÿêè âèêîðèñòàííþ ó âåëèêіé êіëüêîñòі âàíòàæіâîê і òðàêòîðіâ. Áðèòàíñüêà àðìіÿ, íàïðèêëàä, ðîçïî÷àëà âіéíó ëèøå ç ñîòíåþ âàíòàæіâîê; äî 1918 ð. їõ áóëî 60 òèñ. Åôåêòèâíå âèêîðèñòàííÿ ëіòàêіâ ñòàëî ìîæëèâèì âæå íàïðèêіíöі âіéíè.

 Ðóїíè Êàðåíñі ïіñëÿ âçÿòòÿ ôðàí-  Ñîëäàòè Äóõîâùèíñüêîãî ïîëêó íà öóçàìè, 1915 ð. âіéñüêîâèõ íàâ÷àííÿõ ó ïðîòèãàçàõ, 1916 ð.

Î÷åâèäíèì äîñÿãíåííÿì â ðîêè âіéíè ñòàëè óñïіõè â ìåäèöèíі. ßê ðåçóëüòàò, öå áóëà ïåðøà âіéíà â іñòîðії, ó ÿêіé âіéñüêà ñòðàæäàëè áіëüøå âіä âîãíþ ïðîòèâíèêà, íіæ âіä õâîðîá. Òàê, ó ôðàíêî-ïðóññüêіé âіéíі 37 ç êîæíîї òèñÿ÷і ôðàíöóçüêèõ ñîëäàòіâ çàãèíóëè âіä âîðîæèõ êóëü, à 140 – âіä õâîðîá. Ó Ïåðøіé ñâіòîâіé âіéíі 135 ôðàíöóçüêèõ ñîëäàòіâ ç êîæíîї òèñÿ÷і çàãèíóëè âіä ðóê ïðîòèâíèêà і ëèøå 20 – âіä õâîðîá. Åêîíîìі÷íі, ñîöіàëüíі é ïîëіòè÷íі íàñëіäêè âіéíè. Äî 1915 ð. ñòàëî çðîçóìіëî, ùî ïðèâàòíі ïіäïðèєìñòâà íå ìîæóòü çàäîâîëüíèòè ïîòðåáè âіéíè. Â óñіõ äåðæàâàõ óðÿäè äåäàëі àêòèâíіøå âòðó÷àëèñÿ â åêîíîìіêó; âñå áóëî ïіäïîðÿäêîâàíî ïîòðåáàì î÷іêóâàíîї ïåðåìîãè ó âіéíі. Äåðæàâà íàäàâàëà òèì ÷è іíøèì ïіäïðèєìñòâàì âіéñüêîâі çàìîâëåííÿ, âñòàíîâëþâàëà æîðñòêі âèìîãè äî òðóäîâîї äèñöèïëіíè ïðàöіâíèêіâ òà ñòðîêіâ âèêîíàííÿ çàìîâëåíü âëàñíèêàìè ïіäïðèєìñòâ. Äåðæàâíå ðåãóëþâàííÿ, ÿêå ÷àñ âіä ÷àñó çàñòîñîâóâàëîñÿ â äîâîєííèé ÷àñ (íàïðèêëàä Ò. Ðóçâåëüòîì і Â. Âіëüñîíîì ó ÑØÀ, óðÿäîì ëіáåðàëіâ – ó Âåëèêіé Áðèòàíії), ó ðîêè âіéíè ñòàëî íîðìîþ æèòòÿ. Ïіäïðèєìöі é íàñåëåííÿ âèçíàâàëè, ùî çàðàäè ïåðåìîãè íåîáõіäíî íà ÷àñ âіéíè ïîñòóïèòèñÿ ïåâíèìè ïðàâàìè і ñâîáîäàìè íà êîðèñòü äåðæàâè. ×îëîâіêè áóëè ïîòðіáíі і íà ïîëі áîþ, і â ïðîìèñëîâîñòі, â ñіëüñüêîìó ãîñïîäàðñòâі. Òіëüêè óðÿäè áóëè íàäіëåíі ïîâíîâàæåííÿìè âèðіøóâàòè, ÿê êðàùå âèêîðèñòàòè ðîáî÷ó ñèëó ñâîїõ êðàїí. Âіéíà òàêîæ ñòàëà òî÷êîþ âіäëіêó ó âñòàíîâëåííі ñîöіàëüíîї ñïðàâåäëèâîñòі ùîäî æіíîê. Æіíêè, ÿêі äî âіéíè áîðîëèñÿ çà ðіâíі ç ÷îëîâіêàìè ïðàâà, áðàëè áåçïîñåðåäíþ ó÷àñòü ó áîéîâèõ äіÿõ, çàìіíèëè ÷îëîâіêіâ íà âіéñüêîâèõ çàâîäàõ і ôåðìàõ. Òèñÿ÷і äîáðîâîëüöіâ ïðàöþâàëè ìåäè÷íèìè ñåñòðàìè ó âіéñüêîâèõ ãîñïіòàëÿõ çà ëіíієþ ôðîíòó, à òàêîæ íà ïåðåäîâіé. Ïіñëÿ çàêіí÷åííÿ âіéíè áàãàòî êðàїí âèçíàëè, ùî çóñèëëÿ æіíîê ó âіéíі çàñëóãîâóþòü ùîíàéìåíøå íà íàäàííÿ їì ïðàâà áðàòè ó÷àñòü ó âèáîðàõ.

101

Òåìà 2

Âіéíà çãóáíî ïîçíà÷èëàñÿ íà äîëі äіòåé âîþþ÷èõ êðàїí. Ïіäëіòêè, ïåðåïîâíåíі ïàòðіîòèçìîì і ãåðîї÷íèì ðîìàíòèçìîì, ïðîíèêàëè íà ïåðåäîâó é äîïîìàãàëè äîðîñëèì ó áîðîòüáі, ÷èìàëî ç íèõ áóëî âіäçíà÷åíî áîéîâèìè íàãîðîäàìè. Ç іíøîãî áîêó, ðóéíóâàííÿ ìіñò і ñіë â ðàéîíàõ áîéîâèõ äіé, çàãèáåëü íà ôðîíòàõ âіéíè áàòüêіâ, çëèäíі é ãîëîä òàêîæ áóëè ñóïóòíèêàìè äіòåé ÷àñіâ Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè. Ìàñøòàáè ëþäñüêèõ âòðàò òà çíèùåííÿ ìàéíà âíàñëіäîê âіéíè áóëè ïðèãîëîìøëèâèìè. Åêîíîìіêà Єâðîïè â çíà÷íіé ìіðі áóëà çðóéíîâàíà é äîâãèé ÷àñ íå ìîãëà äîñÿãòè äîâîєííèõ ïîêàçíèêіâ. Ïðîòå öі íàñëіäêè ìàëè òèì÷àñîâèé õàðàêòåð, і âæå ÷åðåç êіëüêà ðîêіâ òåðèòîðії áóëè âіäíîâëåíі. Іíøі íàñëіäêè, ïîëіòè÷íі, âèÿâèëèñÿ íàéìàñøòàáíіøèìè. Âіéíà çðóéíóâàëà òðàäèöіéíі іìïåðії: Àâñòðî-Óãîðñüêó, Íіìåöüêó, Ðîñіéñüêó, Îñìàíñüêó. Ëèøå Áðèòàíñüêà іìïåðіÿ ïðîіñíóâàëà ùå ïåâíèé ÷àñ. Íàòîìіñòü ç’ÿâèëèñÿ äâі íîâі ñèëè, ÿêі áàãàòî ðîêіâ ïіñëÿ çàêіí÷åííÿ âіéíè âïëèâàëè íà іñòîðіþ ëþäñòâà, – ïîøèðåííÿ êîìóíіçìó é íàáóòòÿ ÑØÀ ñòàòóñó ñâіòîâîї äåðæàâè. Ñòàðèé ñâіò, ÿêèì âіí áóâ äî 1914 ð., íàçàâæäè âіäіéøîâ ó ìèíóëå. Íàéãіðøèì ñòàëî òå, ùî âіéíà çàëèøèëà ïî ñîáі íåíàâèñòü, ãіðêîòó і ïіäîçðó, ÿêі îòðóþâàëè ñâіòîâèé ïîðÿäîê äâàäöÿòü ïіñëÿâîєííèõ ðîêіâ. Öÿ òÿæêà ñïàäùèíà ñòàëà îäíієþ ç ïðè÷èí Äðóãîї ñâіòîâîї âіéíè, ùî âèáóõíóëà â 1939 ð.

102

Повоєнне облаштування світу

 

   

ТЕМА 3

Ùî ïîòð³áíî çíàòè ³ âì³òè, âèâ÷èâøè òåìó 3: îïèñóâàòè õіä Ïàðèçüêîї êîíôåðåíöії;; õàðàêòåðèçóâàòè îñíîâíі ïîëîæ ïîëîæåííÿ æåí åííÿ íÿ Âåðñàëüñüêîãî Â äîãîâîðó ç Íіìå÷÷èíîþ òà äîãîâîðіâ ç її ññîþçíèêàìè â Ïåðøіé ñâіòîâіé âіéíі; ìåõàíіçì ñòâîðå ñòâîðåííÿ, ðåíí íí íÿ, ïåðåâàãè é íåäîëіêè Ëіãè Íàöіé; çíàïëàíіâ ÷åííÿ ðåàëіçàöіїї ï ïëà ëàíі íіâ Äàóåñà і Þíãà äëÿ Єâðîïè і ÑØÀ; ïîÿñíþâàòè òè ì ìåõàíіçì åõàíіçì ðîçâ’ÿçàííÿ ïðîáëåìè ðåïàðàöіé òà çíàåõ ïîäîëàííÿ ÷åííÿ ÿ їїї ï ïî îäîëàííÿ äëÿ ñòàáіëüíîñòі ó ñâіòі; âèçíà÷àòè âè èçí çíà÷àòè ïðè÷èíè ðîçáіæíîñòåé ìіæ äåðæàâàìè-ïåðåìîæíèöÿìè íà Ïàðèçüêіé êîíôåðåíöії; êðèòè÷íî àíàëіçóâàòè ðіøåííÿ Ïàðèçüêîї ìèðíîї êîíôåðåíöії, çîêðåìà ñòàòåé Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó; âèêîðèñòîâóâàòè іñòîðè÷íó êàðòó äëÿ ðîçêðèòòÿ óìîâ Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó, ìèðíèõ äîãîâîðіâ іç ñîþçíèêàìè Íіìå÷÷èíè â Ïåðøіé ñâіòîâіé âіéíі, êîðäîíіâ íîâèõ íåçàëåæíèõ äåðæàâ Єâðîïè, íàñëіäêіâ Âàøèíãòîíñüêîãî äîãîâîðó; äàâàòè õàðàêòåðèñòèêó ïîëіòè÷íèì îñîáèñòîñòÿì: Ëëîéä Äæîðäæó, Ïóàíêàðå, Êëåìàíñî; óçàãàëüíþâàòè çíà÷åííÿ ïîâîєííîãî âðåãóëþâàííÿ ìіæíàð ìіæíàðîäàðî îäíîãî ñòàíîâèùà; õðîíîëîãі÷íî ñïіââіäíîñèòè ïîäії òà ÿâèùà äîáè äîáè; è; òëóìà÷èòè і çàñòîñîâóâàòè ïîíÿòòÿ і òåð òåðìіíè: åðìі ìіíè: «àíåêñіÿ», «ðåïàðàöіÿ», «êîíòðèáóöіÿ».

§ 8.

ÏÀÐÈÇÜÊÀ ÌÈÐÍÀ ÊÎÍÔÅÐÅÍÖІß

 1. Íàì³ðè ãîëîâíèõ äåðæàâ-ïåðåìîæíèöü íà êîíôåðåíö³¿. Âіéíà ñêіí÷èëàñÿ, é íàñòàâ ÷àñ äáàòè ïðî ìèð. Ç ìåòîþ îáëàøòóâàííÿ ïîâîєííîãî ñâіòó ïåðåìîæöÿìè áóëî ñêëèêàíî âñåñâіòíþ ìèðíó êîíôåðåíöіþ, ÿêіé ñóäèëîñÿ ñòàòè íàéçàïåêëіøîþ äèïëîìàòè÷íîþ áèòâîþ ìіæ â÷îðàøíіìè ñîþçíèêàìè. Íà âіäêðèòòі êîíôåðåíöії 18 ñі÷íÿ 1919 ð. áóëè ïðèñóòíі 72 äåëåãàòè ç 26 ñóâåðåííèõ êðàїí і 4 áðèòàíñüêèõ äîìіíіîíіâ. Ðîñіþ, ÿêà âèéøëà ç âіéíè äî ïåðåìîæíîãî äëÿ Àíòàíòè çàâåðøåííÿ і â ÿêіé áóëà íåïðèéíÿòíà äëÿ Çàõîäó âëàäà áіëüøîâèêіâ, òà ïåðåìîæåíі êðàїíè íà êîíôåðåíöіþ íå áóëî çàïðîøåíî. Õî÷ і íå ìàþ÷è ôîðìàëüíîãî çàïðîøåííÿ, äî Ïàðèæà ïðèáóëà òàêîæ ñïіëüíà âіä Óêðàїíñüêîї Íàðîäíîї Ðåñïóáëіêè і Çàõіäíîї Îáëàñòі ÓÍÐ äåëåãàöіÿ. Âîíà ìàëà íàìіð äîìîãòèñÿ âèçíàííÿ íåçàëåæíîñòі Óêðàїíè, âèâåäåííÿ ç óêðàїíñüêîї òåðèòîðії іíîçåìíèõ âіéñüê (Àíòàíòè, ïîëüñüêèõ

103

Òåìà 3

òà ðóìóíñüêèõ), íàäàííÿ äîïîìîãè â îáîðîíі âіä ðàäÿíñüêîї Ðîñії òà àíòèáіëüøîâèöüêîї ðîñіéñüêîї Äîáðîâîëü÷îї àðìії ãåíåðàëà Àíòîíà Äåíіêіíà. Ïіçíіøå, íàâåñíі 1919 ð., äî Ïàðèæà ïðèáóëà ñïåöіàëüíà óêðàїíñüêà äåëåãàöіÿ, ùî ìàëà äîìàãàòèñÿ ïðèïèíåííÿ âіéíè Ïîëüùі ïðîòè Çàõіäíîóêðàїíñüêîї Íàðîäíîї Ðåñïóáëіêè. Ãðóïè êðàїí – ó÷àñíèöü Ïàðèçüêîї êîíôåðåíöії Âîþþ÷і êðàїíè, ùî ìàëè іíòåðåñè ç óñіõ ïèòàíü і áðàëè ó÷àñòü â óñіõ çàñіäàííÿõ òà â ðîáîòі âñіõ êîìіñіé

Êðàїíè, ùî ìàëè ÷àñòêîâі іíòåðåñè

Äåðæàâè, ÿêі ðîçіðâàëè äèïëîìàòè÷íі âіäíîñèíè ç Íіìå÷÷èíîþ і її ñîþçíèêàìè

Äåðæàâè, ùî óòâîðèëèñÿ, ÿêі çàïðîøóâàëèñü îäíієþ ç 5 âåëèêèõ äåðæàâ

Âåëèêà Áðèòàíіÿ, Ôðàíöіÿ, Іòàëіÿ, ÑØÀ, ßïîíіÿ

Áåëüãіÿ, Áðàçèëіÿ, Áðèòàíñüêі äîìіíіîíè, Ðóìóíіÿ, Ñåðáî-ÕîðâàòîÑëîâåíñüêà äåðæàâà

Â îñíîâíîìó ëàòèíîàìåðèêàíñüêі êðàїíè

Íàïðèêëàä, Ïîëüùà, ×åõî-Ñëîâà÷÷èíà

Ãîëîâíó ðîëü íà êîíôåðåíöії âіäіãðàâàëà «Âåëèêà ÷åòâіðêà» â îñîáі ïðåçèäåíòà ÑØÀ Âóäðî Âіëüñîíà òà ïðåì’єð-ìіíіñòðіâ Æîðæà Êëåìàíñî (Ôðàíöіÿ), Äåâіäà Ëëîéä Äæîðäæà (Âåëèêà Áðèòàíіÿ), Âіêòîðà Îðëàíäî (Іòàëіÿ). Óñåðåäèíі ÷åòâіðêè âèðіçíÿëàñÿ «Âåëèêà òðіéöÿ», ó ÿêіé ìіñöÿ іòàëіéöþ âæå íå çíàéøëîñÿ.

 «Âåëèêà ÷åòâіðêà»

104

Ïîâîºííå îáëàøòóâàííÿ ñâ³òó

Êðіì «Ðàäè ÷îòèðüîõ», íàéâàæëèâіøі ðіøåííÿ ïðèéìàëèñÿ òàêîæ «Ðàäîþ äåñÿòè», ÿêà ñêëàäàëàñÿ ç ãëàâ óðÿäіâ і ìіíіñòðіâ çàêîðäîííèõ ñïðàâ ÑØÀ, Âåëèêîї Áðèòàíії, Ôðàíöії, Іòàëії òà ßïîíії. Ùå çàäîâãî äî âіäêðèòòÿ êîíôåðåíöії ìіæ ÷ëåíàìè «Âåëèêîї òðіéöі» çàãîñòðèëàñÿ áîðîòüáà. Íàâіòü ç òàêîãî äðóãîðÿäíîãî ïèòàííÿ, ÿê äå ïðîâîäèòè її – ó Ôðàíöії ÷è ó Øâåéöàðії. Àíãëіÿ і Ôðàíöіÿ, âіääàþ÷è íàëåæíå âíåñêó íà çàâåðøàëüíîìó åòàïі âіéíè àìåðèêàíñüêèõ äèâіçіé ó Ôðàíöії, çàêèäàëè ÑØÀ, ùî òі íå âèðîáèëè æîäíîї ãàðìàòè і æîäíîãî òàíêà, à іç çàäіÿíèõ 1918 ð. ó Ôðàíöії 4 ìëí ñîþçíèöüêèõ âіéñüê ìàéæå 2 ìëí ñòàíîâèëè àíãëіéñüêі âîÿêè. Òå, ùî ñàìå 1 ìëí àìåðèêàíöіâ ñõèëèâ íà Çàõіäíîìó ôðîíòі øàëüêè òåðåçіâ íà áіê Àíòàíòè, óæå íå çãàäóâàëîñÿ. Âіéíà çàêіí÷èëàñÿ, і ÑØÀ ïåðåñòàëè áóòè «ðÿòіâíèì êîëîì» äëÿ Єâðîïè. üêîї îїї ê êîíôåðåíöії: Ñèòóàöіÿ ó ñâіòі íà ÷àñ ïðîâåäåííÿ Ïàðèçüê Ïàðèçüêîї  Ñïіëüíèìè çóñèëëÿìè Íіìå÷÷èíà Íіìå÷÷èí íà áóë á áóëà óëà ïåðåìîæåíà. Òåïåð ïîùîá òðіáíî áóëî âæèòè çàõîäіâ, ù îá ó ìàéáóòíüîìó ç íіìåöüêîї çåìëі ÿ íîâ í îâî îї âіéíè. íå ðîçãîðіëîñÿ ïîëóì’ÿ íîâîї  Âëàäó â Ðîñії çàõîïèëè çàõî õîï ïèëè áіëüøîâèêè, ÿêі çàêëèêàëè íàðîäè äî ïèë êîìóíіñòè÷íîї âñåñâіòíüîї êî êîìó ìóíіñòè÷íîї ðåâîëþöії. Öå, ïðèðîäíî, íåïîêîїëî ïåðåìî îæö öіâ. іâ Âîíè áîÿëèñÿ, ùî ïîëóì’ÿ êîìóíіñòè÷íîї ðåâîëþöії ïåðåìîæöіâ. ìîæå ìîæ ìî æå î æå îõîïèòè âñþ Єâðîïó é íàâіòü Àìåðèêó.  Öå Öåíòðàëüíà і Ñõіäíà Єâðîïà áóëè äåñòàáіëіçîâàíі; íà ðóїíàõ Ðîñіéñüêîї òà Àâñòðî-Óãîðñüêîї іìïåðіé âíàñëіäîê íàöіîíàëüíîãî ðóõó ïîñòàëè íîâі äåðæàâè: Ïîëüùà, ×åõî-Ñëîâà÷÷èíà òà іí.  Ìîíàðøі äèíàñòії Íіìå÷÷èíè і Àâñòðî-Óãîðùèíè íàïåðåäîäíі ìèðíîї êîíôåðåíöії çðåêëèñÿ òðîíіâ é ëèøå Âåëèêà Áðèòàíіÿ çàëèøàëàñÿ ìîíàðõієþ.  Áðèòàíñüêèé і ôðàíöóçüêèé óðÿäè ïіäïèñàëè âïðîäîâæ âіéíè íèçêó òàєìíèõ óãîä. Çîêðåìà, âîíè ïîîáіöÿëè íàäàòè ßïî ïîíі íії ßïîíії îñîáëèâèé ñòàòóñ â Àçії. Çà Ëîíäîíñüêèì äîãîâîðîì 19 1915 15 ð. ñîðÿä þçíі äåðæàâè ïîîáіöÿëè Іòàëії, ùî âîíà îòðèìàєє ð ðÿ ÿä òåðèòîðіé òåïåð óæå íå іñíóþ÷îї Àâñòðî-Óãîðùèíè. ІІòàëіÿ òàë òà ëіÿ ÷åêàëà íà âèêîíàííÿ îáіöÿíêè.  ßïîíіÿ òàêîæ íàïîëÿãàëà íà çàäîâ çàäîâîëåííі îâî îëåííі її ïðåòåíçіé â Àçії. Âіéíà çàêіí÷èëàñÿ øâèäøå, íіæ öüîãî î÷іêóâàëè ñîþçíèêè. Âіäòàê íà ïіäãîòîâêó ìèðíèõ äîãîâîðіâ і óçãîäæåííÿ ïîçèöіé çàëèøàëîñÿ îáìàëü ÷àñó. Âèÿâèëîñÿ, ùî єäèíі â áîðîòüáі ïðîòè Íіìå÷÷èíè, ïåðåìîæöі ìàþòü äóæå ðіçíі ïîãëÿäè íà ìàéáóòíє ïîâîєííîãî ñâіòó. Óæå â õîäі êîíôåðåíöії іíêîëè ñêëàäàëîñÿ âðàæåííÿ, ùî çäîáóòè âіéñüêîâó ïåðåìîãó áóëî ëåãøå, íіæ äîìîâèòèñÿ ïðî ðîçïîäіë її ïëîäіâ. Ôðàíöіÿ íàñàìïåðåä âáà÷àëà â êîíôåðåíöії ìіñöå ðåâàíøó, ïîìñòè íіìöÿì. Âіäñóòíіñòü íà êîíôåðåíöії òðàäèöіéíîãî ñîþçíèêà Ôðàíöії ïðîòè Íіìå÷÷èíè – Ðîñії çìóøóâàëà Ïàðèæ òðèìàòèñÿ Àíãëії.

СВІДЧЕННЯ 1 Ðàéìîí Ïóàíêàðå ï³ä ÷àñ â³äêðèòòÿ Ïàðèçüêî¿ êîíôåðåíö³¿: «Ïàíîâå, ð³âíî ñîðîê â³ñ³ì ðîê³â òîìó â Äçåðêàëüí³é çàë³ Âåðñàëüñüêîãî ïàëàöó áóëî ïðîãîëîøåíî Í³ìåöüêó ³ìïåð³þ. Ñüîãîäí³ ìè ç³áðàëèñÿ òóò äëÿ

òîãî, ùîá çðóéíóâàòè ³ çàì³íèòè òå, ùî áóëî ñòâîðåíî òîãî äíÿ». (Òàáóè Æåíåâüåâà. Äâàäöàòü ëåò äèïëîìàòè÷åñêîé áîðüáû. Ïåðåâîä ñ ôðàíöóçñêîãî. Ìîñêâà, Èçä-âî èíîñòðàííîé ëèòåðàòóðû, 1960, ñ. 39)

105

Òåìà 3

 Ïóàíêàðå Ðàéìîí (1860–1934), ïðåçèäåíò Ôðàíöії (1913–1920). Âіäñòîþâàâ òåðèòîðіàëüíó öіëіñíіñòü êðàїíè â ðîêè Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè. Íà Ïàðèçüêіé êîíôåðåíöії íàïîëÿãàâ íà âèïëàòі Íіìå÷÷èíîþ âåëè÷åçíèõ ðåïàðàöіé. Ó çâ’ÿçêó ç íåâèêîíàííÿì Íіìå÷÷èíîþ öèõ âèìîã, ó 1923 ð., áóäó÷è ïðåì’єð-ìіíіñòðîì, âіääàâ ôðàíöóçüêèì âіéñüêàì íàêàç îêóïóâàòè íіìåöüêèé Ðóð äî ïîâíîãî ðîçðàõóíêó ç áîêó íіìöіâ çà ðåïàðàöіÿìè. Ó 1924 ð. ïіøîâ ó âіäñòàâêó. Ó 1926 ð. çíîâó ñòàâ ïðåì’єð-ìіíіñòðîì.

Âåëèêà Áðèòàíіÿ ñïîäіâàëàñÿ, ùî êîíôåðåíöіÿ ñòàíå òðàìïëіíîì äëÿ âіäíîâëåííÿ її ìîãóòíîñòі. Ä. Ëëîéä Äæîðäæ, ÿê і Æ. Êëåìàíñî, íå õîòіâ áà÷èòè àìåðèêàíñüêîãî ïðåçèäåíòà â Ïàðèæі. Ôðàíöóçüêèé ïðåì’єð, áîÿ÷èñü, ùî ñàìà ïðèñóòíіñòü Â. Âіëüñîíà íà êîíôåðåíöії äàñòü çìîãó íіìöÿì ìàíåâðóâàòè íà ïåðåãîâîðàõ, ïèñàâ Ä. Ëëîéä Äæîðäæó: «ß íå ââàæàþ çà ïîòðіáíå ïðèõîâóâàòè âіä âàñ, ùî ââàæàþ éîãî ïðèñóòíіñòü і íåáàæàíîþ, і íåìîæëèâîþ». ÑØÀ ïåðåáóâàëè â îñîáëèâîìó ñòàíîâèùі. Íà ïî÷àòêó ãðóäíÿ 1918 ð. àìåðèêàíñüêà äåëåãàöіÿ ó ñêëàäі 1300 îñіá âèðóøèëà íà ïàðîïëàâі «Äæîðäæ Âàøèíãòîí» äî Єâðîïè. Â. Âіëüñîí – «áàòüêî» іñòîðè÷íèõ «14 ïóíêòіâ», íå ïðèõîâóâàâ, ùî ìåòîþ ÑØÀ íà êîíôåðåíöії є äîïîâíåííÿ åêîíîìі÷íîї і âіéñüêîâîї ìîãóòíîñòі ìіöíèì ïîëіòè÷íèì âïëèâîì íà Єâðîïó. Àìåðèêàíöі ìàëî ïåðåéìàëèñÿ ãàñëîì Ä. Ëëîéä Äæîðäæà «Íіìöі çà âñå çàïëàòÿòü!», àäæå ÷àñè, êîëè âîíè êëàíÿëèñÿ ó Âåñòìіíñòåðі é Ïàëå-Áóðáîíі, ïðîéøëè. Ãîëîâíå, íà äóìêó àìåðèêàíöіâ, ïîëÿãàëî â óñòàíîâëåííі ðіâíîâàãè ìіæ Àíãëієþ òà Íіìå÷÷èíîþ ÷åðåç çàñíóâàííÿ íà êîíôåðåíöії âñåñâіòíüîãî ïàðëàìåíòó – Ëіãè Íàöіé. Àìåðèêà ðîçðàõîâóâàëà, îïåðøèñü íà íîâі äåðæàâè, ñòðèìàòè àïåòèòè Àíãëії і Ôðàíöії ùîäî Íіìå÷÷èíè, àäæå ëèøå çà óìîâ ðіâíîâàãè ÑØÀ ìîãëè ñòîÿòè íàä іíøèìè äåðæàâàìè. Àíãëіÿ âæå íå ìîãëà öüîìó çàðàäèòè, àäæå âòðàòèëà ñâіé єäèíèé òðàäèöіéíèé êîçèð – ïåðåâàãó íàä ÑØÀ ó âіéñüêîâî-ìîðñüêîìó ôëîòі. Єäèíèì ñåðéîçíèì êîíêóðåíòîì ëіäåðñòâó ÑØÀ ìіã áóòè ëèøå Âàòèêàí, і ùîá íå äîïóñòèòè êîíòðîëþ Ïàïè Ðèìñüêîãî íàä îá’єäíàíîþ íіìåöüêî-àâñòðіéñüêîþ äåðæàâîþ, Ñïîëó÷åíі Øòàòè âèñòóïàëè ïðîòè îá’єäíàííÿ Àâñòðії ç Íіìå÷÷èíîþ. Ó õîäі êîíôåðåíöії áóëî ïіäãîòîâëåíî ïðîåêòè îêðåìèõ ìèðíèõ äîãîâîðіâ ç ï’ÿòüìà êðàїíàìè: Íіìå÷÷èíîþ, Àâñòðієþ, Áîëãàðієþ, Òóðå÷÷èíîþ é Óãîðùèíîþ. Ùîäî «óêðàїíñüêîãî ïèòàííÿ», òî â õîäі êîíôåðåíöії òà â її ïіäñóìêîâèõ äîêóìåíòàõ óêðàїíñüêі іíòåðåñè áóëî ïðîіãíîðîâàíî. Ïðèíöèïîâî íåãàòèâíà ïîçèöіÿ Ïîëüùі ùîäî óêðàїíñüêèõ äîìàãàíü áóëà ïіäòðèìàíà ôðàíöóçüêîþ äåëåãàöієþ. Ïðèõèëüíіñòü äî óêðàїíñüêèõ іíòåðåñіâ âèÿâèëà äåëåãàöіÿ Âåëèêîї Áðèòàíії1, àëå öå íå ìàëî ïîçèòèâíèõ äëÿ óêðàїíñüêîї ñïðàâè íàñëіäêіâ. Ïîðàçêà óêðàїíñüêèõ àðìіé ó âіéíі ç ïîëÿêàìè і áіëüøîâèêàìè â 1919–1920 ðð. ïðèçâåëà äî ïîñëàáëåííÿ é áåç òîãî õèòêîї ïîçèöії óêðàїíñüêîї äåëåãàöії â Ïàðèæі. Ó ÷åðâíі 1919 ð. Ïîëüùà îòðèìàëà ïîâíîâàæåííÿ íà ïðèєäíàííÿ âñієї Ãàëè÷èíè. Ó ãðóäíі 1919 ð. Ïàðèçüêà êîíôåðåíöіÿ ïðèéíÿëà äåêëàðàöіþ ïðî òèì÷àñîâèé ñõіäíèé 1

Ðàäíèêîì ó ñïðàâàõ Ãàëè÷èíè àíãëіéñüêîãî ìіíіñòåðñòâà çàêîðäîííèõ ñïðàâ áóâ âèõîäåöü ç Óêðàїíè Ë. Íàìієð.

106

Ïîâîºííå îáëàøòóâàííÿ ñâ³òó

êîðäîí Ïîëüùі, çà ÿêîþ їé ïåðåäàâàëèñÿ òåðèòîðії ç ïåðåâàæíî ïîëüñüêèì íàñåëåííÿì. Ïðîòå ïåðåäàâàëèñÿ é óêðàїíñüêі òåðèòîðії: Ëåìêіâùèíà, Ïîñÿííÿ, Ïіäëÿøøÿ, Õîëìùèíà1. Ó òðàâíі 1919 ð. êîíôåðåíöіÿ ïåðåäàëà Çàêàðïàòñüêó Óêðàїíó ×åõî-Ñëîâà÷÷èíі (ó âåðåñíі öå ðіøåííÿ áóëî âïèñàíî ó òåêñò Ñåí-Æåðìåíñüêîãî äîãîâîðó).  2. Âåðñàëüñüêèé äîãîâ³ð ç Í³ìå÷÷èíîþ. Ñòâîðåííÿ Ë³ãè Íàö³é. Ïіñëÿ çàïàëüíèõ äèñêóñіé, êîëè ÷àñîì êîíôåðåíöіÿ âèñіëà íà âîëîñêó âіä çðèâó, 28 ÷åðâíÿ 1919 ð. ïîëіòèêè âèїõàëè äî ïåðåäìіñòÿ Ïàðèæà Âåðñàëÿ, äå é ïіäïèñàëè äîãîâіð, ùî óâіéøîâ â іñòîðіþ ÿê Âåðñàëüñüêèé.

 Ïіäïèñàííÿ Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó. Êàðòèíà І. Îðïåíà

СВІДЧЕННЯ 2 «Ó öåíòð³ Äçåðêàëüíî¿ çàëè ñïîðóäæåíî íåâåëèêå ï³äâèùåííÿ… Êëåìàíñî ñ³äàº â öåíòð³ äîâãîãî ñòîëó, îáëè÷÷ÿì äî â³êîí. Ñïðàâà â³ä íüîãî – ïðåçèäåíò Ñïîëó÷åíèõ Øòàò³â Â³ëüñîí, çë³âà – Ëëîéä Äæîðäæ. Ì³ñöå ìàðøàëà Ôîøà çàëèøàºòüñÿ â³ëüíèì: â³í íå ñõâàëþº äîãîâîðó, ââàæàþ÷è, ùî «îñòàíí³é íå çàáåçïå÷óº áåçïåêè Ôðàíö³¿». Âèáèâàº òðè ãîäèíè. Äî çàëè âõîäèòü äóæå áë³äèé, ó ñòàðîìó ÷îðíîìó ñþðòóêó, íîâèé í³ìåöüêèé ì³í³ñòð çàêîðäîííèõ ñïðàâ Ãåðìàí Ìþëëåð. Ðàïòîì ç’ÿâëÿºòüñÿ ñîíöå. Âîíî îñâ³òëþº òåðàñè ³ ëèñòÿ ïàðêó, âîíî â³ä-

áèâàºòüñÿ â äçåðêàëàõ ³ âñ³õ îñë³ïëþº. Óï³âãîëîñà Êëåìàíñî êàæå: “Î ñîíöå, ñóïóòíèê ïåðåìîæö³â! Ñîíöå Àóñòåðë³öà… Ñîíöå Ìàðíè, çàëèøñÿ íàì â³ðíèì! Ç³ãð³âàé çàâæäè íàø³ ñåðöÿ ³ äàâíþ çåìëþ Ôðàíö³¿!”. …Î òðåò³é ãîäèí³ ï’ÿòäåñÿò õâèëèí ï³äïèñàííÿ äîãîâîðó ïîâíîâàæíèìè ïðåäñòàâíèêàìè çàê³í÷óºòüñÿ. Ëóíàº ãð³ì ãàðìàòíèõ ñàëþò³â…». (Òàáóè Æåíåâüåâà. Äâàäöàòü ëåò äèïëîìàòè÷åñêîé áîðüáû. Ïåðåâîä ñ ôðàíöóçñêîãî. Ìîñêâà, Èçä-âî èíîñòðàííîé ëèòåðàòóðû, 1960, ñ. 38)

Ó 1920 ð. ëіíіþ ðîçìåæóâàííÿ ìіæ Óêðàїíîþ òà Ïîëüùåþ íàçâóòü çà іìåíåì áðèòàíñüêîãî ìіíіñòðà çàêîðäîííèõ ñïðàâ ëîðäà Êåðçîíà «ëіíієþ Êåðçîíà». Ó 1923 ð. ðіøåííÿì Ðàäè ïîñëіâ êðàїí Àíòàíòè äî Ïîëüùі áóëî ïðèєäíàíî Ãàëè÷èíó.

107

Òåìà 3

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó1 Ïîëіòè÷íі îáìåæåííÿ Íіìå÷÷èíè

• Íіìå÷÷èíà ïðîãîëîøóâàëàñÿ єäèíèì âèíóâàòöåì âіéíè. • Çàáîðîíÿëîñÿ îá’єäíàííÿ ç Àâñòðієþ (àíøëþñ) ç ìåòîþ óòâîðåííÿ єäèíîї Íіìåöüêîї äåðæàâè. • Íіìå÷÷èíà ïîâèííà áóëà âèäàòè âîєííèõ çëî÷èíöіâ

Åêîíîìі÷íі îáìåæåííÿ

• Íàêëàäàëèñÿ âåëèêі ðåïàðàöії1 (â îñíîâíîìó íà êîðèñòü Ôðàíöії). Ó äîãîâîðі íå âêàçóâàëàñÿ êîíêðåòíà їõíÿ ñóìà – її çãîäîì ìàëà âèçíà÷èòè ñïåöіàëüíà êîìіñіÿ (ó íàñòóïíі ðîêè áóëî âèçíà÷åíî ñóìó 269 ìëðä çîëîòèõ ìàðîê ç òåðìіíîì âèïëàòè 42 ðîêè). • Âóãіëüíі øàõòè Ñààðó ïåðåäàâàëèñÿ Ôðàíöії íà 15 ðîêіâ

Òåðèòîðіàëüíі îáìåæåííÿ

• Íіìå÷÷èíà ïîñòóïàëàñÿ òåðèòîðіÿìè íà êîðèñòü 5 ñóñіäíіõ äåðæàâ. • Êðàїíó áóëî ðîç÷ëåíîâàíî íà äâі ÷àñòèíè: âëàñíå Íіìå÷÷èíó é Àâñòðіþ. • Äî Ôðàíöії ïåðåõîäèëè Åëüçàñ і Ëîòàðèíãіÿ. • Òåðèòîðіÿ íà ëіâîìó áåðåçі Ðåéíó ïîäіëÿëàñÿ íà òðè çîíè, ÿêі ïîâèííі áóëè áóòè çâіëüíåíі âіä îêóïàöії ïåðåìîæöÿìè ÷åðåç 5, 10 і 15 ðîêіâ. • Ìіñòà Äàíöèã (òåïåð ïîëüñüêå ìіñòî Ãäàíñüê), Ìåìåëü (òåïåð ëèòîâñüêå ìіñòî Êëàéïåäà), à òàêîæ Ñààð ïіäëÿãàëè óïðàâëіííþ Ëіãè Íàöіé. Ó ìàéáóòíüîìó íàñåëåííÿ öèõ ðåãіîíіâ ìàëî ïðàâî âèñëîâèòèñÿ øëÿõîì ðåôåðåíäóìó (ïëåáіñöèòó) ùîäî òîãî, ÷è áàæàє âîíî ïðèєäíàòèñÿ äî Íіìå÷÷èíè. • Ñõіäíà Ïðóññіÿ âіäîêðåìëþâàëàñÿ âіä Íіìå÷÷èíè «ïîëüñüêèì êîðèäîðîì». • Íіìå÷÷èíà âòðàòèëà âñі çåìëі, çàõîïëåíі íåþ íà Ñõîäі â ðåçóëüòàòі ïîðàçêè Ðîñії: Óêðàїíó, Áіëîðóñіþ, Ïîëüùó, Åñòîíіþ, Ëàòâіþ, Ëèòâó. • Óñі çàìîðñüêі íіìåöüêі êîëîíії âіäõîäèëè ïіä ìàíäàò Ëіãè Íàöіé (ó áіëüøîñòі ç íèõ öèì ìàíäàòîì ñêîðèñòàëàñÿ Âåëèêà Áðèòàíіÿ).

Âіéñüêîâі îáìåæåííÿ

• ×èñåëüíіñòü âіéñüêà íå ìîãëà ïåðåâèùóâàòè 100 òèñ. îñіá. • Íіìåöüêèé Ãåíåðàëüíèé øòàá ëіêâіäîâóâàâñÿ. • Äîçâîëÿëîñÿ ìàòè íå áіëüøå 6 «êèøåíüêîâèõ» êðåéñåðіâ. • Çàáîðîíÿëîñÿ ìàòè ïіäâîäíèé ôëîò òà âіéñüêîâó àâіàöіþ. • Íàêëàäàëàñÿ çàáîðîíà íà âàæêó àðòèëåðіþ і òàíêè. • Òåðìіí ñëóæáè ñîëäàòіâ âñòàíîâëþâàâñÿ ó 12 ðîêіâ, à îôіöåðіâ – 25. • Óñі ôîðòåöі íà âіäñòàíі äî 50 êì íà ñõіä âіä Ðåéíó çíîñèëèñÿ.

СВІДЧЕННЯ 3 Ç ìåìîðàíäóìó Ä. Ëëîéä Äæîðäæà Æ. Êëåìàíñî ³ Â. Â³ëüñîíó â³ä 25 áåðåçíÿ 1919 ð. («Äîêóìåíò ç Ôîíòåíáëî»): «Âè ìîæåòå ïîçáàâèòè Í³ìå÷÷èíó ¿¿ êîëîí³é, äîâåñòè ¿¿ àðì³þ äî ðîçì³ð³â ïîë³ö³éíî¿ ñèëè ³ ¿¿ ôëîò äî ð³âíÿ ôëîòó äåðæàâè ï’ÿòîãî ðàíãó. Ó ê³íöåâîìó

ï³äñóìêó öå áàéäóæå: ÿêùî âîíà ââàæàòèìå ìèðíèé äîãîâ³ð 1919 ð. íåñïðàâåäëèâèì, âîíà çíàéäå çàñîáè ïîìñòèòèñÿ ïåðåìîæöÿì...». (Lloyd George D. The Truth about the Peace Treaties. Volume 1. London, 1938, p. 405)

СВІДЧЕННЯ 4 «Òåðèòîð³àëüí³ ñòàòò³ Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó çàëèøàëè Í³ìå÷÷èíó ôàêòè÷íî íåäîòîðêàíîþ. Âîíà, ÿê ³ ðàí³øå, çàëèøàëàñÿ íàéá³ëüøèì íàö³îíàëüíèì ìàñèâîì ó ªâðîï³. Ìàðøàë Ôîø, ïî÷óâøè ïðî ï³äïèñàííÿ Âåðñàëüñüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó, íàïðî÷óä ïðàâèëüíî ñêàçàâ:

“Öå íå ìèð. Öå ïåðåìèð’ÿ íà äâàäöÿòü ðîê³â. Åêîíîì³÷í³ ñòàòò³ äîãîâîðó áóëè çë³ñíèìè ³ äóðíèìè äî òàêî¿ ì³ðè, ùî ñòàâàëè ÿâíî áåçãëóçäèìè”». (×åð÷èëëü Ó. Âòîðàÿ ìèðîâàÿ âîéíà. Êí.1, ò. 1–2. Ñîêð. ïåð. ñ àíãë. Ì., 1991, ñ. 21–23)

1 Ðåïàðàöії – ïîâíå ÷è ÷àñòêîâå ìàòåðіàëüíå ÷è ãðîøîâå âіäøêîäóâàííÿ çáèòêіâ, çàâäàíèõ âіéíîþ, ùî âèïëà÷óєòüñÿ ïåðåìîæåíèìè ïåðåìîæöÿì.

108

Ïîâîºííå îáëàøòóâàííÿ ñâ³òó

СВІДЧЕННЯ 5 Í³ìåöüêèé ³ñòîðèê É. Ôåñò: «Íàâðÿä ÷è õî÷ îäíà ç ïðîáëåì, ùî áóëà, âëàñíå êàæó÷è, ïðåäìåòîì ïðîòèáîðñòâà, ùî ðîçãîðíóëîñÿ â 1914 ðîö³, çíàéøëà ñâîº ðîçâ’ÿçàííÿ â öüîìó òðàêòàò³-äîãîâîð³, ÿêèé àæ çàíàäòî

ÿâíî ³ãíîðóâàâ òó äóìêó, ùî âèùîþ ìåòîþ áóäü-ÿêîãî äîãîâîðó º ìèð». (Ôåñò È. Ãèòëåð. Áèîãðàôèÿ. Òîì 1. Ïåðåâîä ç íåì. Ïåðìü, «Àëåòåéà», 1993, ñ. 144)

 3. Óòâîðåííÿ Ë³ãè Íàö³é. Ïåðøі 26 ç 400 ñòàòåé Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó çàïî÷àòêîâóâàëè Ëіãó Íàöіé – ìіæíàðîäíó ìіæóðÿäîâó îðãàíі-

109

Òåìà 3

çàöіþ. Ñòâîðåííÿ Ëіãè Â. Âіëüñîí ââàæàâ êëþ÷îâîþ ïðîáëåìîþ êîíôåðåíöії. Çà Ñòàòóòîì Ëіãè Íàöіé, ÿêèé áóâ ñêëàäîâîþ Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó і ÿêèé ïіäïèñàëè 44 äåðæàâè, її çàñíîâíèêàìè ââàæàëèñÿ êðàїíè, ùî áðàëè ó÷àñòü ó âіéíі ïðîòè Íіìå÷÷èíè (òàêèõ áóëî 31), à òàêîæ íîâîóòâîðåíі äåðæàâè (13). Îñêіëüêè Êîíãðåñ ÑØÀ, äå ïåðåâàæàëè ðåñïóáëіêàíöі – ïðèõèëüíèêè ïîëіòèêè іçîëÿöіîíіçìó, âіäìîâèâñÿ ðàòèôіêóâàòè Âåðñàëü Íåîôіöіéíà åìáëåìà Ëіãè Íàöіé ñüêèé äîãîâіð, òî ÑØÀ íå ñòàëè ÷ëåíîì Ëіãè Íàöіé. Öå ñòàëî îñîáèñòîþ òðàãåäієþ Â. Âіëüñîíà, óíàñëіäîê ÿêîї âіí íåâäîâçі âіäіéøîâ âіä ïîëіòèêè і ïîìåð. Ëіãà æ, øòàá-êâàðòèðà ÿêîї ðîçòàøîâóâàëàñü ó Æåíåâі (Øâåéöàðіÿ), ôîðìàëüíî ïðîіñíóâàëà äî êâіòíÿ 1946 ð., õî÷à ôàêòè÷íî ïðèïèíèëà äіÿëüíіñòü 1939 ð. íàïåðåäîäíі Äðóãîї ñâіòîâîї âіéíè. Ëіãà Íàöіé íå ìàëà îôіöіéíîãî ïðàïîðà òà åìáëåìè. Ó 1939–1940 ðð. âèêîðèñòîâóâàëàñÿ íåîôіöіéíà åìáëåìà ï’ÿòèêóòíîї ôîðìè, ùî ñèìâîëіçóâàëà ï’ÿòü êîíòèíåíòіâ і ï’ÿòü ðàñ. Îôіöіéíèìè ìîâàìè áóëè àíãëіéñüêà, ôðàíöóçüêà é іñïàíñüêà (ç 1920 ð.). Áóëà ïðîïîçèöіÿ äîïîâíèòè öåé ïåðåëіê ìîâîþ åñïåðàíòî, àëå ïðîòè öüîãî çàïåðå÷èëà Ôðàíöіÿ. Æ. Êëåìàíñî íàïîëÿãàâ íà ñòâîðåííі àðìії Ëіãè Íàöіé, ïðîòå àìåðèêàíñüêà і áðèòàíñüêà äåëåãàöії ðіøó÷å âèñòóïèëè ïðîòè öüîãî. Íàòîìіñòü ÑØÀ çìóøåíі áóëè âіäìîâèòèñÿ âіä іäåї Ìіæíàðîäíîãî àðáіòðàæó і Ñâіòîâîãî ìіæíàðîäíîãî ñóäó. 14 ëþòîãî 1919 ð. Â. Âіëüñîí ïðåäñòàâèâ Ñòàòóò Ëіãè Íàöіé, ÿêèé æóðíàëіñòè âіäðàçó íàðåêëè «Єâàíãåëієì ÕÕ ñòîëіòòÿ». Ñòðóêòóðà îðãàí³çàö³¿ Ë³ãè Íàö³é ÀÑÀÌÁËÅß (Çáîðè ïðåäñòàâíèêіâ êðàїí-÷ëåíіâ) Ðàäà Ëіãè Íàöіé ×îòèðè ïîñòіéíі ÷ëåíè (Âåëèêà Áðèòàíіÿ, Ôðàíöіÿ, Іòàëіÿ, ßïîíіÿ)

×îòèðè òèì÷àñîâі ÷ëåíè (çìіíþâàëèñÿ ùîðі÷íî)

Ñåêðåòàðіàò (íà ÷îëі ç Ãåíåðàëüíèì ñåêðåòàðåì Ëіãè Íàöіé) Ìàíäàòíà êîìіñіÿ

СВІДЧЕННЯ 6 Íüþòîí Ðîâåëë (Êàíàäà) íà ïåðøîìó çàñ³äàíí³ Àñàìáëå¿ Ë³ãè: «ß ìîæó ñêàçàòè, ùî ìè ìàºìî äîâ³ðó äî ºâðîïåéñüêèõ äåðæàâíèõ ä³ÿ÷³â ³ êåð³âíèê³â. Âîäíî÷àñ ìè íå ìîæåìî çàêðèâàòè î÷³ íà ºâðîïåéñüêå ÷åñòîëþáñòâî,

110

ùî çàòîïëþº ñâ³ò êðîâ’þ, ³ â³ä ÿêîãî ìè äîñ³ ñòðàæäàëè, ³ ñòðàæäàòèìóòü íàñòóïí³ ïîêîë³ííÿ». (McAleave T. Modern World History. Cambridge University Press, 1996 p. 30)

Ïîâîºííå îáëàøòóâàííÿ ñâ³òó

Ó ñâіòі ñòâîðåííÿ Ëіãè îäíі ñïðèéíÿëè ç íàäієþ і ñïîäіâàííÿì, ùî âîíà íå äîïóñòèòü íîâîї âіéíè, іíøі æ ââàæàëè її ïëîäîì іäåàëіçìó її òâîðöіâ, íàéïåðøå – Â. Âіëüñîíà. Âіä ñàìîãî ïî÷àòêó іñíóâàííÿ Ëіãè áóëî ïðîáëåìàòè÷íèì. Òàê, áàãàòî íåєâðîïåéñüêèõ ó÷àñíèêіâ êîíôåðåíöії áóëè íå çàäîâîëåíі ç òîãî, ùî â Ðàäі Ëіãè Íàöіé äîìіíóâàëè єâðîïåéñüêі êðàїíè: Áðèòàíіÿ, Ôðàíöіÿ é Іòàëіÿ. Óæå íà ïåðøîìó çàñіäàííі Àñàìáëåї íåєâðîïåéöі, îñîáëèâî äåëåãàòè âіä Àðãåíòèíè, ïіääàëè îðãàíіçàöіþ æîðñòêіé êðèòèöі, íàçèâàþ÷è її «єâðîïåéñüêèì êëóáîì». Âîíè âèñòóïàëè çà äåìîêðàòè÷íó Ëіãó, çà òå, ùîá Ðàäà îáèðàëàñÿ âñіìà êðàїíàìè íà Àñàìáëåї. Öі іäåї áóëè âіäêèíóòі, é àðãåíòèíñüêà äåëåãàöіÿ çàëèøèëà êîíôåðåíöіþ. Òàêîæ íåєâðîïåéñüêі êðàїíè çàêèäàëè, ùî â Ëіçі äîìіíóþòü áіëîøêіðі ïðåäñòàâíèêè. ßïîíöі âіäâåðòî çàÿâèëè, ùî ðîçöіíþþòü òàêå ñòàíîâèùå ÿê ïðîÿâ ðàñîâîї äèñêðèìіíàöії. Ïðîòå àìåðèêàíöі òà áðèòàíöі âіäêèíóëè і öі çâèíóâà÷åííÿ.  4. Ìèðí³ äîãîâîðè ç Àâñòð³ºþ, Óãîðùèíîþ, Áîëãàð³ºþ, Òóðå÷÷èíîþ. Ïàðèçüêà ìèðíà êîíôåðåíöіÿ íå çâåëàñÿ äî îáãîâîðåííÿ ëèøå äîëі Íіìå÷÷èíè. «Âåëèêà òðіéöÿ» òàêîæ óõâàëèëà âàæëèâі ðіøåííÿ ùîäî ìàéáóòíüîãî Àâñòðî-Óãîðùèíè, Áîëãàðії é Òóðåöüêîї Îñìàíñüêîї іìïåðії. Óñі öі äåðæàâè îïèíèëèñÿ â òàáîðі ïåðåìîæåíèõ. Äîëþ їõíіõ òåðèòîðіé áóëî âèðіøåíî óêëàäåííÿì óïðîäîâæ 1919–1923 ðð. íèçêè äîãîâîðіâ. Öі äîãîâîðè âèíîñèëèñÿ íà ðîçãëÿä Ëіãè Íàöіé ÿê îðãàíіçàöії, ïîêëèêàíîї âðåãóëüîâóâàòè ïðîáëåìè ìіæ äåðæàâàìè â ïîâîєííîìó ñâіòі. Ïåðåìîæåíі äåðæàâè ñïî÷àòêó ïîâèííі áóëè ñïëàòèòè ðåïàðàöії.

 Àìåðèêàíñüêі êàðèêàòóðè íà Ëіãó Íàöіé

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ Ñåí-Æåðìåíñüêîãî1 ìèðíîãî äîãîâîðó ç Àâñòð³ºþ (1919 ð.) Ïîëіòè÷íі îáìåæåííÿ Àâñòðії

 Äîãîâіð êîíñòàòóâàâ ðîçïàä Àâñòðî-Óãîðñüêîї іìïåðії íà ðÿä ñàìîñòіéíèõ äåðæàâ: Àâñòðіþ, Óãîðùèíó, ×åõî-Ñëîâà÷÷èíó, Êîðîëіâñòâî ñåðáіâ, õîðâàòіâ і ñëîâåíöіâ (ç 1929 ð. – Þãîñëàâіÿ), Çàõіäíîóêðàїíñüêó Íàðîäíó Ðåñïóáëіêó.  Çàáîðîíÿëàñÿ íàçâà «Íіìåöüêà Àâñòðіÿ».

Ñåí-Æåðìåí – ïåðåäìіñòÿ Ïàðèæà.

111

Òåìà 3 Ïîëіòè÷íі îáìåæåííÿ Àâñòðії

 Àâñòðіÿ âèçíàâàëà íåçàëåæíіñòü Þãîñëàâії, ×åõî-Ñëîâà÷÷èíè, à òàêîæ óñі ìèðíі äîãîâîðè ç Öåíòðàëüíèìè äåðæàâàìè, êîðäîíè Áîëãàðії, Ãðåöії, Ïîëüùі, Ðóìóíії, Óãîðùèíè, ×åõîÑëîâà÷÷èíè і Þãîñëàâії.  Íå ìîãëà îá’єäíàòèñÿ (íіì. – àíøëþñ) ç Íіìå÷÷èíîþ àáî іíøîþ äåðæàâîþ.  Çîáîâ’ÿçóâàëàñÿ âèêîíóâàòè âñі óõâàëè äåðæàâ-ïåðåìîæíèöü ùîäî її êîëèøíіõ âîëîäіíü. Öå ïîëîæåííÿ íàéïåðøå ñòîñóâàëîñÿ Ãàëè÷èíè, ÿêó íåâäîâçі îñòàòî÷íî ïðèєäíàëè äî Ïîëüùі.  Âèçíàâàëà íåçàëåæíіñòü òåðèòîðіé, ÿêі ðàíіøå âõîäèëè äî її ñêëàäó, і ïðàâî Ðîñії íà ðåïàðàöії âіä Àâñòðії.  Âіäìîâëÿëàñÿ âіä ïðàâ ó Ìàðîêêî, Єãèïòі, Ñіàìі òà Êèòàї

Åêîíîìі÷íі îáìåæåííÿ

 Ïåðåäàâàëà ïåðåìîæöÿì ó ðàõóíîê ðåïàðàöіé âåñü òîðãîâåëüíèé і ðèáîëîâåöüêèé ôëîò

Òåðèòîðіàëüíі îáìåæåííÿ

 Áîãåìіÿ, Ìîðàâіÿ і Ñіëåçіÿ ç їõ ïåðåâàæíî íіìåöüêèì íàñåëåííÿì âіä Àâñòðії ïåðåõîäèëè äî ×åõî-Ñëîâà÷÷èíè.  Іòàëіÿ îòðèìàëà çà ðàõóíîê Àâñòðії ïіâäåííó ÷àñòèíó Òіðîëþ.  Óêðàїíñüêà ÷àñòèíà Áóêîâèíè, âñóïåðå÷ âèìîçі Áóêîâèíñüêîãî íàðîäíîãî âі÷à ó ×åðíіâöÿõ ïðî ïðèєäíàííÿ äî єäèíîї Óêðàїíñüêîї äåðæàâè, ïåðåäàâàëàñÿ Ðóìóíії.  Çàêàðïàòñüêà Óêðàїíà, âñóïåðå÷ ðіøåííþ Ñîáîðó ðóñèíіâ ó Õóñòі ïðî ïðèєäíàííÿ êðàþ äî ÓÍÐ, áóëà âêëþ÷åíà äî ñêëàäó ×åõî-Ñëîâà÷÷èíè. Äîãîâіð âñòàíîâëþâàâ àâòîíîìíèé ñòàòóñ Çàêàðïàòòÿ ó ñêëàäі ×åõî-Ñëîâà÷÷èíè. Óêðàїíöÿì òà іíøèì íàöіîíàëüíèì ìåíøèíàì íà òåðèòîðії ×åõî-Ñëîâà÷÷èíè і Ðóìóíії äîãîâіð ãàðàíòóâàâ çàõèñò їõíіõ ïðàâ.

Âіéñüêîâі îáìåæåííÿ

 ×èñåëüíіñòü àâñòðіéñüêîї àðìії îáìåæóâàëàñÿ 30 òèñ. âîÿêіâ.  Êðàїíі çàáîðîíÿëîñÿ ìàòè âіéñüêîâî-ìîðñüêèé ôëîò і âіéñüêîâó àâіàöіþ.

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ Íåé¿ñüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó1 ç Áîëãàð³ºþ (1919 ð.) Åêîíîìі÷íі îáìåæåííÿ Áîëãàðії

 Áîëãàðіÿ ïîâèííà áóëà âèïëàòèòè 2,25 ìëðä çîëîòèõ ôðàíêіâ ðåïàðàöіé.  Åêîíîìіêà òà ôіíàíñè áóëè ïîñòàâëåíі ïіä êîíòðîëü Ìіæñîþçíîї êîìіñії ç ïðåäñòàâíèêіâ Âåëèêîї Áðèòàíії, Ôðàíöії òà Іòàëії.

Òåðèòîðіàëüíі îáìåæåííÿ

 Âіä Áîëãàðії äî Êîðîëіâñòâà ñåðáіâ, õîðâàòіâ і ñëîâåíöіâ (ìàéáóòíüîї Þãîñëàâії) âіäіéøëè 4 ðàéîíè çàãàëüíîþ ïëîùåþ 2,5 òèñ. êì2.  Ïіâäåííà Äîáðóäæà çàëèøèëàñÿ çà Ðóìóíієþ (äî 1940 ð.).  Êðàїíà âòðàòèëà Çàõіäíó Ôðàêіþ (8,5 òèñ. êì2), ÿêà ïåðåõîäèëà â ðîçïîðÿäæåííÿ Âåëèêîї Áðèòàíії, Іòàëії, Ôðàíöії, ÑØÀ òà ßïîíії. Ó ðåçóëüòàòі Áîëãàðіÿ áóëà âіäðіçàíà âіä Åãåéñüêîãî ìîðÿ. Â 1920 ð. öþ òåðèòîðіþ ïåðåäàëè Ãðåöії.

Âіéñüêîâі îáìåæåííÿ

 Îáìåæóâàëèñÿ âèäè îçáðîєíü, ÷èñåëüíіñòü áîëãàðñüêîї àðìії (äî 20 òèñ.), ïîëіöії òà æàíäàðìåðії.

Êîëè ìèðíі ïåðåãîâîðè ç Óãîðùèíîþ áóëè áëèçüêі äî çàâåðøåííÿ, óãîðñüêі êîìóíіñòè íà ÷îëі ç Áåëà Êóíîì çàõîïèëè âëàäó â Áóäàïåøòі. Âіäòàê ïіäïèñàííÿ ìèðíîãî äîãîâîðó áóëî âіäêëàäåíî äî ïîâàëåííÿ êî1

Íåéї-ñþð-Ñåí – ïåðåäìіñòÿ Ïàðèæà.

112

Ïîâîºííå îáëàøòóâàííÿ ñâ³òó

ìóíіñòè÷íîãî óðÿäó. Ïіñëÿ òîãî ÿê öå ñòàëîñÿ, íîâèé óãîðñüêèé óðÿä íà ÷îëі ç ìàéáóòíіì äèêòàòîðîì êðàїíè àäìіðàëîì Ìіêëîøåì Ãîðòі ó áåðåçíі 1920 ð. ó Òðіàíîíі ïіäïèñàâ ìèðíèé äîãîâіð. Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ Òð³àíîíñüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó ç Óãîðùèíîþ (1920 ð.) Òåðèòîðіàëüíі îáìåæåííÿ

 Äâі òðåòèíè óãîðñüêîї òåðèòîðії ïåðåäàâàëèñÿ ×åõî-Ñëîâà÷÷èíі, Þãîñëàâії і Ðóìóíії. Ïіäêàðïàòñüêà Ðóñü (Çàêàðïàòòÿ) âіä Óãîðùèíè ïåðåäàâàëàñÿ ×åõî-Ñëîâà÷÷èíі çі ñòàòóñîì àâòîíîìії. Óíàñëіäîê òåðèòîðіàëüíèõ âòðàò ÷èñåëüíіñòü íàñåëåííÿ Óãîðùèíè çìåíøèëàñÿ ç 18 äî 7 ìëí îñіá.

Âіéñüêîâі îáìåæåííÿ

 ×èñåëüíіñòü óãîðñüêîї àðìії îáìåæóâàëàñÿ 35 òèñ. âîÿêіâ.  Óãîðùèíі çàáîðîíÿëîñÿ ìàòè íà îçáðîєííі àâіàöіþ, òàíêè, âàæêó àðòèëåðіþ.  Âіéñüêîâî-ìîðñüêèé ôëîò, ó òîìó ÷èñëі êîðàáëі Äóíàéñüêîї ôëîòèëії, ïåðåäàâàâñÿ ñîþçíèêàì.

Íà ÷îëі Òóðåöüêîї іìïåðії âïðîäîâæ áàãàòüîõ ñòîëіòü ïåðåáóâàëà Îñìàíñüêà äèíàñòіÿ. Íàïåðåäîäíі Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè êðàїíà çíà÷íî îñëàáëà і ïðèðîäíî, ùî òóðåöüêà àðìіÿ çàçíàëà â íіé ïîðàçêè. Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ Ñåâðñüêîãî ìèðíîãî äîãîâîðó ç Òóðå÷÷èíîþ (1920 ð.) Ïîëіòè÷íі îáìåæåííÿ Òóðå÷÷èíè

 Âіäíîâëþâàâñÿ ðåæèì êàïіòóëÿöії; äåðæàâè-ïåðåìîæíèöі îòðèìàëè ïðàâî âòðó÷àòèñÿ ó âíóòðіøíі ñïðàâè Òóðå÷÷èíè.  Çîíà ïðîòîê Áîñôîð і Äàðäàíåëëè ïіäëÿãàëà ïîâíîìó ðîççáðîєííþ і ïåðåõîäèëà ïіä êîíòðîëü ìіæíàðîäíîї Êîìіñії ïðîòîê; äîãîâіð ïîçáàâëÿâ Òóðå÷÷èíó âèõîäó äî Ñåðåäçåìíîãî ìîðÿ.

Òåðèòîðіàëüíі îáìåæåííÿ

 Óñі òóðåöüêі òåðèòîðіàëüíі âîëîäіííÿ â Єâðîïі (Ñõіäíà Ôðàêіÿ, ì. Åäіðíå (Àäðіàíîïîëü), Ãàëëіïîëüñüêèé ïіâîñòðіâ) ïåðåäàâàëèñÿ Ãðåöії.  Äîäåêàíåñüêі îñòðîâè ïåðåäàâàëèñÿ Іòàëії.  Âіä Òóðå÷÷èíè âіäîêðåìëþâàâñÿ Êóðäèñòàí, ìåæі ÿêîãî ïîâèííі áóëè áóòè âèçíà÷åíі àíãëî-ôðàíêî-іòàëіéñüêîþ êîìіñієþ.  Òóðå÷÷èíà âèçíàâàëà íåçàëåæíіñòü Âіðìåíії. Âèçíà÷åííÿ êîðäîíó ìіæ Òóðå÷÷èíîþ і Âіðìåíієþ íàäàâàëîñÿ òðåòåéñüêîìó ðіøåííþ ïðåçèäåíòà ÑØÀ.  Òóðå÷÷èíà âèçíàâàëà àíãëіéñüêèé ïðîòåêòîðàò1 íàä Єãèïòîì òà àíãëіéñüêó àíåêñіþ2 Êіïðó.  Êðàїíà âіäìîâëÿëàñÿ âіä ïðåòåíçіé íà Àðàâіéñüêèé ïіâîñòðіâ і êðàїíè Ïіâíі÷íîї Àôðèêè.  Ïàëåñòèíà, Éîðäàíіÿ òà Іðàê ïîòðàïëÿëè ïіä êîíòðîëü Âåëèêîї Áðèòàíії.  Ñèðіÿ і Ëіâàí ñòàâàëè ïіäìàíäàòíèìè òåðèòîðіÿìè Ôðàíöії.

Âіéñüêîâі îáìåæåííÿ

 Àðìіþ áóëî îáìåæåíî 50 òèñ. ñîëäàòіâ і îôіöåðіâ, ó òîìó ÷èñëі 35 òèñ. æàíäàðìåðії, ôëîò – 7 ñòîðîæîâèìè êîðàáëÿìè і 5 ìіíîíîñöÿìè.

Ïðîòåêòîðàò – ôîðìà êîëîíіàëüíîї çàëåæíîñòі, çà ÿêîї äåðæàâà çáåðіãàє äåÿêó ñàìîñòіéíіñòü ó âíóòðіøíіõ ñïðàâàõ, à її çîâíіøíþ ïîëіòèêó âèçíà÷àє äåðæàâà – ìåòðîïîëіÿ (ïðîòåêòîð). 2 Àíåêñіÿ – íàñèëüíèöüêå ïðèєäíàííÿ îäíієþ äåðæàâîþ âñієї àáî ÷àñòèíè òåðèòîðії іíøîї äåðæàâè.

113

Òåìà 3

114

Ïîâîºííå îáëàøòóâàííÿ ñâ³òó

Ó öіëîìó Òóðå÷÷èíà âòðà÷àëà 1,2 ìëí êì2 òåðèòîðії ç íàñåëåííÿì ïîíàä 10,2 ìëí îñіá. Áіëüøіñòü òóðêіâ áóëè îáóðåíі Ñåâðñüêèì äîãîâîðîì. Öі íàñòðîї ïîäіëÿâ і ëіäåð òóðåöüêîї ðåâîëþöії ãåíåðàë Àòàòþðê, ÿêèé ó 1921 ð. ïîâàëèâ Îñìàíñüêó äèíàñòіþ. Âðåøòі-ðåøò Ñåâðñüêèé äîãîâіð áóëî ñêàñîâàíî, і â Ëîçàííі (Øâåéöàðіÿ) ó 1923 ð. ïіäïèñàíî íîâèé äîãîâіð, ÿêèé ôàêòè÷íî çàñâіä÷èâ ìіæíàðîäíå âèçíàííÿ íîâîї Òóðå÷÷èíè. Ëîçàííñüêèé äîãîâіð ç Òóðå÷÷èíîþ Òó (1923 ð.) Äîãîâіð áóâ ïіäïèñàíèé Âåëèêîþ Âåë ëèê êîþ Áðèòàíієþ, Ôðàíöієþ, Іòàëієþ, ßïîíієþ, Ãðåöієþ, Ðóìóíієþ, Ðóìó óíіієþ єþ, Þãîñëàâієþ, ç îäíîãî áîêó, і Òóðå÷÷èíîþ – ç іíøîãî. Óìîâè äîãîâîðó:  Âñòàíîâëþâ Âñòàíîâëþâàëèñÿ þâà àë àëèñÿ íîâі êîðäîíè Òóðå÷÷èíè, þðèäè÷íî îôîðìëÿþ÷è òèì òè ñàìèì ðîçïàä Îñìàíñüêîї іìïåðії. Ïèòàííÿ ïðî êîðä ðä äîí ìіæ Òóðå÷÷èíîþ òà Іðàêîì âіäêëàäàëîñÿ äî âèçíà÷åííÿ êîðäîí éî Òóðå÷÷èíîþ òà Âåëèêîþ Áðèòàíієþ, à ÿêáè âîíè íå çìîãë ãëè éîãî çìîãëè öіé іé. äîìîâèòèñÿ, òî òîäі ïèòàííÿ ïåðåäàâàëîñÿ á äî Ëіãè Íàö Íàöіé.  Ñêàñîâóâàâñÿ ðåæèì êàïіòóëÿöії â Òóðå÷÷èíі, åêîíîìі÷íі åêîíîì ìі÷ і÷íі òà ïîôіíàíññîâ îâèé êîíòðîëü ëіòè÷íі ïðèâіëåї іíîçåìöіâ, ìіæíàðîäíèé ôіíàíñîâèé íàä Òóðå÷÷èíîþ.  Òóðå÷÷èíà ïîãîäèëàñÿ âèïëàòèòè ÷àñòè ÷àñòèíó èíó çîâíіøíüîãî áîðãó âæå íåіñíóþ÷îї Îñìàíñüêîї іìïåðії1.

Запитання і завдання 1. Ïîÿñí³òü çíà÷åííÿ ³ñòîðè÷íèõ ïîíÿòü «àíåêñ³ÿ», «ðåïàðàö³ÿ», «êîíòðèáóö³ÿ». 2. Ó ÷îìó, íà Âàøó äóìêó, ïîëÿãàëè ãîëîâí³ ïðè÷èíè çàãîñòðåííÿ ñòîñóíê³â ì³æ êðà¿íàìè-ïåðåìîæíèöÿìè íàïåðåäîäí³ ³ â õîä³ Ïàðèçüêî¿ êîíôåðåíö³¿? 3. Îïèø³òü õ³ä Ïàðèçüêî¿ êîíôåðåíö³¿. 4. Ùî ñâ³ä÷èòü ïðî òå, ùî äåðæàâèïåðåìîæíèö³, ï³äïèñóþ÷è ç ïåðåìîæåíèìè äîãîâîðè, äáàëè ïðî ñâî¿ âëàñí³ ïîë³òè÷í³ ³íòåðåñè? 5. Íàçâ³òü ãîëîâí³ ïîëîæåííÿ Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó. Âèêîðèñòîâóþ÷è ³ñòîðè÷íó êàðòó, ïîêàæ³òü, ÿê³ òåðèòîð³àëüí³ çì³íè áóëè ïåðåäáà÷åí³ öèì äîãîâîðîì. 6. Áåðó÷è äî óâàãè Ñâ³ä÷åííÿ 1, 2, âèçíà÷òå, ÿê áóëè íàëàøòîâàí³ ùîäî Í³ìå÷÷èíè ïåðåìîæö³. 7. Ïîð³âíÿéòå Ñâ³ä÷åííÿ 3, 4, 5. ßê Âè ðîçö³íþºòå òå, ùî îö³íêè Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó, äàí³ äâîìà âèäàò-

8. 9. 10.

11. 12.

13.

íèìè òîãî÷àñíèìè áðèòàíñüêèìè ïîë³òèêàìè ³ ñó÷àñíèì í³ìåöüêèì ³ñòîðèêîì, çá³ãàþòüñÿ? Ó ÷îìó ïîëÿãàëî «óêðà¿íñüêå ïèòàííÿ» íà Ïàðèçüê³é êîíôåðåíö³¿ òà ÷è áóëî âîíî âèð³øåíå? Íàçâ³òü îñíîâí³ ïîëîæåííÿ ìèðíèõ äîãîâîð³â ç Àâñòð³ºþ, Óãîðùèíîþ, Áîëãàð³ºþ, Òóðå÷÷èíîþ. Âèêîðèñòîâóþ÷è ³ñòîðè÷íó êàðòó, ïîêàæ³òü, ÿê³ òåðèòîð³àëüí³ çì³íè áóëè ïåðåäáà÷åí³ öèìè äîãîâîðàìè; âèçíà÷òå ïî êàðò³ êîðäîíè íîâèõ íåçàëåæíèõ äåðæàâ ó ªâðîï³. Ðîçêðèéòå ìåõàí³çì ñòâîðåííÿ, ñèëüí³ é ñëàáê³ ñòîðîíè Ë³ãè Íàö³é. Âèêîðèñòîâóþ÷è Ñâ³ä÷åííÿ 6, âèçíà÷òå, ÷îìó íåºâðîïåéñüê³ êðà¿íè ï³ääàâàëè êðèòèö³ óñòð³é Ë³ãè Íàö³é. Ïðî ÿê³ íàñòðî¿ àìåðèêàíö³â ùîäî Ë³ãè Íàö³é ñâ³ä÷àòü âì³ùåí³ íà ñ. 111 êàðèêàòóðè íà íå¿?

1 Äîãîâіð íå ðàòèôіêóâàëà Þãîñëàâіÿ, ÿêà íå ïîãîäæóâàëàñÿ âèïëà÷óâàòè «ñâîþ» ÷àñòèíó áîðãó Îñìàíñüêîї іìïåðії.

115

Òåìà 3 14. ×è ââàæàºòå Âè, ùî ð³øåííÿ àìåðèêàíñüêîãî Êîíãðåñó ïðî íåïðèºäíàííÿ ÑØÀ äî Ë³ãè Íàö³é çàâäàëî òÿæêîãî óäàðó ïî ö³é îðãàí³çàö³¿?

15. Âèêîðèñòîâóþ÷è ìàòåð³àë §1–2 òà § 8, ñõàðàêòåðèçóéòå ïîë³òè÷í³ ïîðòðåòè Äåâ³äà Ëëîéä Äæîðäæà, Ðàéìîíà Ïóàíêàðå, Æîðæà Êëåìàíñî.

Головні Г оло овніі по події одіїї 18 ñ³÷íÿ 1919 ð. – â³äêðèòòÿ Ïàðèçüêî¿ ìèðíî¿ êîíôåðåíö³¿ 28 ÷åðâíÿ 1919 ð. – ï³äïèñàíî Âåðñàëüñüêèé äîãîâ³ð 1919–1946 ðð. – ïåð³îä ³ñíóâàííÿ Ë³ãè Íàö³é 1919 ð. – ï³äïèñàíî Ñåí-Æåðìåíñüêèé (ç Àâñòð³ºþ), Íåé¿ñüêèé (ç Áîëãàð³ºþ) ìèðí³ äîãîâîðè 1920 ð. – ï³äïèñàíî Òð³àíîíñüêèé (ç Óãîðùèíîþ), Ñåâðñüêèé (ç Òóðå÷÷èíîþ) ìèðí³ äîãîâîðè 1923 ð. – ï³äïèñàíî Ëîçàííñüêèé äîãîâ³ð ç Òóðå÷÷èíîþ

§ 9.

ÌІÆÍÀÐÎÄÍІ ÄÎÃÎÂÎÐÈ 1921–1929 ðð. ÂÅÐÑÀËÜÑÜÊÀ ÑÈÑÒÅÌÀ

 1. Âàøèíãòîíñüêà êîíôåðåíö³ÿ 1921–1922 ðð. Ñóïåðå÷íîñòі, ùî çàãîñòðèëèñÿ ìіæ ïðîâіäíèìè êðàїíàìè ñâіòó ñòîñîâíî ðîçìåæóâàííÿ ñôåð âïëèâó íà Òèõîìó îêåàíі, íà Äàëåêîìó Cõîäі òà ùîäî ìîðñüêèõ îçáðîєíü, ïîêëèêàíà áóëà óñóíóòè Âàøèíãòîíñüêà êîíôåðåíöіÿ (ëèñòîïàä 1921 – ëþòèé 1922 ð.). Ó÷àñíèêàìè êîíôåðåíöії áóëè ÑØÀ, Âåëèêà Áðèòàíіÿ, Ôðàíöіÿ, Іòàëіÿ, Ïîðòóãàëіÿ, Áåëüãіÿ, Íіäåðëàíäè, ßïîíіÿ, Êèòàé. Ìіæ íèìè áóëî ïіäïèñàíî íèçêó áàãàòîñòîðîííіõ òà äâîñòîðîííіõ äîãîâîðіâ. Íàéâàæëèâіøèìè ç íèõ áóëè òðè: «äîãîâіð ÷îòèðüîõ», «äîãîâіð ï’ÿòè» і «äîãîâіð äåâ’ÿòè». 1921 ð.) «Äîãîâіð ÷îòèðüîõ» (ãðóäåíü 19 921 ð .)) Ôðàíöіÿ, (ÑØÀ, Âåëèêà Áðèòàíіÿ, Ôðàíö íöіÿ іÿ ÿ, ßï ßïîíіÿ)  ßïîíñüêî-àíãëіéñüêèé ñîþç 1902 02 ð. ð ïðî ïîäіë ñôåð âïëèâó íà Òèõîìó îêåàíі ñêàñîâóâàâ âñÿ ñÿ. ñêàñîâóâàâñÿ.  Êðàїíè, ùî ïіäïèñàëè ïіäïèñà àëè äîãîâіð, äî ä îãîâіð, çîáîâ’ÿçóâàëèñÿ âçàєìíî ïîâàæàòè ïðàâà îäíà îäí äíà à îäíîї îä ùîäî їõ îñòðіâíèõ òåðèòîðіé ó Òèõîìó îêåàíі òà à ñï ïіë іëüíî çàõèùàòè їõ ó ðàçі íàïàäó іíøîї äåðæàâè. ñïіëüíî  Òàêі êі æ ãàðàíòії ã íàäàâàëèñÿ òèõîîêåàíñüêèì âîëîäіííÿì Ïîðòóãàëі ãà ëії і Ãîëëàíäії. ãàëії «Äîãîâіð ï’ÿòè» (ëþòèé 1922 ð.) (ÑØÀ, Âåëèêà Áðèòàíіÿ, Ôðàíöіÿ, Іòàëіÿ, ßïîíіÿ)  Äîãîâіð îáìåæóâàâ òîííàæ ëіíіéíîãî ôëîòó êðàїí, ùî ïіäïèñàëè óãîäó, ó òàêіé ïðîïîðöії:

116

Ïîâîºííå îáëàøòóâàííÿ ñâ³òó

 Ëіíêîðè íå ïîâèííі áóëè ïåðåâèùóâàòè 35 35 òèñ. òèññ. òîíí âîäîòîíòè íàæíîñòі.  Âñòàíîâëþâàâñÿ çàãàëüíèé òîííà òîííàæ íàæ æ àâіàíîñöіâ (íàéáіëüøèé – äëÿ ÑØÀ і Àíãëії).  Êîðàáåëüíі ãàðìàòè – ê êàë êàëіáðó àëіá іáðó íå áіëüøå 16 äþéìіâ.  Âіéñüêîâî-ìîðñüê Âіéñüêîâî-ìîðñüêі üêіі áà áàçè íå ïîâèííі áóëè ñòâîðþâàòèñÿ àìåðèêàíöÿìè òà à àíãëіéöÿìè íãë íã ëіéöÿìè áëèæ÷å, íіæ çà 5 òèñ. êì âіä ßïîíії. Îñêіëüêè Îñêіëü üêè è äîãîâіð äî äîãîâіð íå îáìåæóâàâ çàãàëüíèé òîííàæ âіéñüêîâî-ìîðñüêèõ ôëîòіâ, ôëîò îòіâ іâ â, òî òî ôàêòè÷íà ïåðåâàãà áðèòàíñüêîãî ôëîòó çáåðіãàëàñÿ. «Äîãîâіð äåâ’ÿòè» (ëþòèé 1922 ð.) (ÑØÀ, Âåëèêà Áðèòàíіÿ, Ôðàíöіÿ, ßïîíіÿ, Íіäåðëàíäè, Ïîðòóãàëіÿ, Іòàëіÿ, Áåëüãіÿ, Êèòàé)  Äåðæàâè, ùî ïіäïèñàëè äîãîâіð, âèçíàâàëè ñóâåðåíіòåò, òåðèòîðіàëüíó öіëіñíіñòü і íåäîòîðêàííіñòü Êèòàþ. Óñі âîíè îòðèìóâàëè ðіâíі ìîæëèâîñòі â åêîíîìі÷íіé äіÿëüíîñòі â Êèòàї і òîðòîð îðãіâëі ç íèì.  Çîáîâ’ÿçàëèñÿ íå âèêîðèñòîâóâàòè âíóòðіøíþ ñèòóà ñèòóàöіþ óàöі öіþ â Êèòàї (òóò áóëî äâà âîðîãóþ÷і îäèí ç îäíèì óðÿäè: ó Ï åêіíі – ìîíàðÏåêіíі ìåòîþ îòðèìàííÿ îäíîõі÷íèé, ó Íàíêіíі – ðåñïóáëіêàíñüêèé) ç ìå ÷àñ àñíèêіâ óãîäè. îñіáíîї âèãîäè çà ðàõóíîê іíøèõ ó÷ ó÷àñíèêіâ Ðіøåííÿ Âàøèíãòîíñüêîї êîíôåðåíöії çàôіêñóâàëè íîâå ñïіââіäíîøåííÿ ñèë íà Äàëåêîìó Ñõîäі òà â çîíі Òèõîãî îêåàíó. Î÷åâèäíèì ñòàëî çðîñòàííÿ âïëèâó ÑØÀ â öüîìó ðåãіîíі é ó ñâіòі â öіëîìó. Ïðîòå ñóïåðå÷íîñòі íå áóëè óñóíóòі. Çîêðåìà, ÑØÀ áóëè íåçàäîâîëåíі òèì, ùî ßïîíіÿ çáåðåãëà ñèëüíі ïîçèöії â Êèòàї. ßïîíіÿ æ ìàéæå âіäðàçó ïіñëÿ êîíôåðåíöії ðîçïî÷àëà ïåðåãëÿä її ðіøåíü.  2. Ñèëüí³ é ñëàáê³ ñòîðîíè Âåðñàëüñüêî¿ ñèñòåìè. Íîâå ìіæíàðîäíå ïðàâîâå ïîëå, ùî óòâîðèëîñÿ âíàñëіäîê óêëàäåííÿ íèçêè ìіæíàðîäíèõ óãîä, ïî÷èíàþ÷è âіä Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó é äî ðіøåíü Âàøèíãòîíñüêîї êîíôåðåíöії, íàçâàëè Âåðñàëüñüêîþ (àáî ÂåðñàëüñüêîÂàøèíãòîíñüêîþ) ñèñòåìîþ. Ñèëüí³ ñòîðîíè Âåðñàëüñüêî¿ ñèñòåìè Íîâèé ì³æíàðîäíèé ïîðÿäîê: – ïîêëàâ êðàé Ïåðø³é ñâ³òîâ³é â³éí³; – ðîçðÿäèâ ïîâîºííó ì³æíàðîäíó íàïðóãó; – çàêëàâ îñíîâè ì³æíàðîäíî¿ ñòàá³ëüíîñò³; – âñòàíîâèâ öèâ³ë³çîâàí³ çàñàäè íîâîãî ì³æíàðîäíîãî ïðàâà. Áóëî ïðîãîëîøåío ïðàâî íàðîä³â íà ñàìîâèçíà÷åííÿ; â³äìîâà â³ä â³éíè ÿê ñïîñîáó ðîçâ’ÿçàííÿ ì³æäåðæàâíèõ ïðîáëåì. Áóëî ñòâîðåíî Ë³ãó Íàö³é – ïåðøó âñåñâ³òíþ îðãàí³çàö³þ. Ãàðàíòîâàíî ö³ë³ñí³ñòü Êèòàþ. Ðÿä êðà¿í çäîáóëè íåçàëåæí³ñòü (Ïîëüùà, ×åõî-Ñëîâà÷÷èíà, Óãîðùèíà òà ³í.). Ðîçïàëèñÿ áàãàòîâ³êîâ³ êîëîí³àëüí³ ³ìïåð³¿.

Ñëàáê³ ñòîðîíè Âåðñàëüñüêî¿ ñèñòåìè Çà ïîìèëêè ³ çëî÷èíè ñâî¿õ ïîïåðåäíèê³â òåïåð â³äïîâ³äàëè äåìîêðàòè÷í³ óðÿäè ³ íàðîäè Í³ìå÷÷èíè, Àâñòð³¿, Óãîðùèíè, Áîëãàð³¿. Íåñïðàâåäëèâ³ ùîäî Í³ìå÷÷èíè ñòàòò³ Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó ïîðîäèëè â Í³ìå÷÷èí³ ðåâàíøèñòñüê³ íàñòðî¿. Ðåïàðàö³¿, âèçíà÷åí³ äëÿ ïåðåìîæåíèõ êðà¿í, áóëè íåñïðàâåäëèâèìè ³ íåðåàëüíèìè. Êîðäîíè íîâîñòâîðåíèõ äåðæàâ ó ªâðîï³ âèÿâèëèñÿ òàêèìè æ íåñïðàâåäëèâèìè, ÿê ³ äîâîºíí³ êîðäîíè. Íîâèé ì³æíàðîäíèé ïîðÿäîê ³ãíîðóâàâ Ðîñ³þ, øòîâõàþ÷è ¿¿ íà çáëèæåííÿ ç Í³ìå÷÷èíîþ. Òðàäèö³éíà ñèñòåìà åêîíîì³÷íèõ çâ’ÿçê³â âèÿâèëàñÿ çðóéíîâàíîþ, êðà¿íè, ÿê ³ äî â³éíè, äàë³ áîðîëèñÿ çà ðèíêè çáóòó òîâàð³â ³ ðèíêè ñèðîâèíè. Íåñòàá³ëüí³ñòü ó ªâðîï³ íå áóëà óñóíóòà.

117

Òåìà 3

Íîâèé ñâіòîâèé ïðàâîïîðÿäîê íå ðîçâ’ÿçàâ çàïëóòàíîãî êëóáêà ìіæíàðîäíèõ ïðîáëåì, ùî ïîñòàëè ïіñëÿ çàâåðøåííÿ Ïåðøîї ñâіòîâîї âіéíè, òîìó â íüîãî áóëè ÿê ïàëêі ïðèõèëüíèêè, òàê і ïîñëіäîâíі êðèòèêè. Óçãîäèòè ïîçèöії і ïðèéíÿòè âèâàæåíі ðіøåííÿ â іíòåðåñàõ óñіõ êðàїí áóëè ïîêëèêàíі ìіæíàðîäíі êîíôåðåíöії, ùî âіäáóëèñÿ â ïåðøіé ïîëîâèíі 1920-õ ðîêіâ: Ãåíóåçüêà (1922 ð.), ó õîäі ÿêîї ìіæ Ðîñієþ òà Íіìå÷÷èíîþ áóëî ïіäïèñàíî Ðàïàëëüñüêèé äîãîâіð, Ãààçüêà (1922 ð.), Ëîçàííñüêà (1922–1923 ðð.), Ëîêàðíñüêà (1925 ð.). Ãåíóåçüêà êîíôåðåíöі öіÿ ÿ êîíôåðåíöіÿ (ì. Ãåíóÿ, Іòàëіÿ. Êâіòåíü–ò –òð ðàâåíü 1922 ð.) ðàâ Êâіòåíü–òðàâåíü 29 êðàїí-ó÷àñíèöü (ç áðèòàíñüêèì èìè è äî äîìіíіîíàìè – 34). áðèòàíñüêèìè Ìåòà: ïîøóê øëÿõіâ äëÿ åêî êîí íîìі÷íîãî âіäíîâëåííÿ Öåíòðàëüíîї і íîìі åêîíîìі÷íîãî Ñõіäíîї Єâðîïè. ïèòàííÿ, Ãîëîâíèì ñòàëî ïèò èòà àííÿ, ïîâ’ÿçàíå ç Ðîñієþ. àíí Âçàєìíі âèìî îãè è, ï ðåä’ÿâëåíі, ç îäíîãî áîêó, Ðîñієþ, à ç іíøîãî – âèìîãè, ïðåä’ÿâëåíі, çàõіäíèì ìè äå äåðæàâàìè: çàõіäíèìè à) )â èì ìîã îãè äî Ðîñії: âèìîãè  Ñï Ñïëàòèòè áîðãè ïîïåðåäíіõ ðîñіéñüêèõ óðÿäіâ (ìàéæå 18,5 ìëðä çîëîòèõ ðóáëіâ).  Ïîâåðíóòè àáî âіäøêîäóâàòè âàðòіñòü íàöіîíàëіçîâàíèõ іíîçåìíèõ ïіäïðèєìñòâ ó Ðîñії.  Ëіêâіäóâàòè ìîíîïîëіþ íà çîâíіøíþ òîðãіâëþ. á) âèìîãè Ðîñії äî Çàõîäó:  Âіäøêîäóâàòè çáèòêè, çàâäàíі іíòåðâåíöієþ Àíòàíòè â ðîêè ãðîìàäÿíñüêîї âіéíè â Ðîñії (çà ðîñіéñüêèìè îöіíêàìè 39 ìëðä ìëð ëðä ä çîëîòèõ ðóáëіâ).  Íàäàòè Ðîñії åêîíîìі÷íó äîïîìîãó і äåøåâі êðåä êðåäèòè. äèò èòè è.  Ïіäïèñàòè ç Ðîñієþ âèãіäíі äëÿ íåї òîðãîâåëü òîðãîâåëüíі ëüíі íі óãîäè. Êîíôåðåíöіÿ íå çìîãëà ïðèéíÿòè çàãàëüíîãî çàãàë àëüíîãî äîêóìåíòà; áóëî âèðіøåíî ïðîäîâæèòè її ðîáîòó â Ãà Ãààçі. Ó äðàìàòè÷íі çà íàïðóãîþ äíі ðîáîòè Ãåíóåçüêîї êîíôåðåíöії â ìіñòå÷êó Ðàïàëëî, ùî ïîáëèçó Ãåíóї, äâі êðàїíè – Íіìå÷÷èíà і Ðîñіÿ íà òàєìíіé íі÷íіé íàðàäі (çâіäñè íàçâà – «ïіæàìíà íàðàäà») 16 êâіòíÿ 1922 ð. óêëàëè ñåïàðàòíèé äîãîâіð. Äîêóìåíò ïіäïèñàëè ðîñіéñüêèé íàðîäíèé êîìіñàð (ìіíіñòð) çàêîðäîííèõ ñïðàâ ðàäÿíñüêîї Ðîñії Ãåîðãіé ×è÷åðіí і ìіíіñòð çàêîðäîííèõ ñïðàâ Íіìå÷÷èíè Âàëüòåð Ðàòåíàó.

СВІДЧЕННЯ 1 Àìåðèêàíñüêèé ïîñîë â ²òàë³¿ Ð³÷àðä ×³ëä: «Öå âðàçèòü ñâ³ò! Öå íàéñèëüí³øèé óäàð ïî êîíôåðåíö³¿».

(Child R. A Diplomat Looks at Europe/ New York, 1925, p. 38)

СВІДЧЕННЯ 2 Ãåîðã³é ×è÷åð³í: «Ðàïàëëüñüêèé äîãîâ³ð 1922 ðîêó áóâ ðåçóëüòàòîì òðèâàëî¿ ³ ñêëàäíî¿ áîðîòüáè çà ïðàâî ñàìîñò³éíîãî ³ ñåïàðàòíîãî åêîíîì³÷íîãî ñï³âðîá³òíèöòâà ì³æ Ðîñ³ºþ ³ Í³-

ìå÷÷èíîþ ïîçà ðàìêàìè ì³æíàðîäíîãî êàï³òàë³ñòè÷íîãî ôðîíòó». (Æóêîâñêèé Í. Äèïëîìàòû íîâîãî ìèðà. Ì., 1986, ñ.13)

Îñíîâíіі ïîëîæåííÿ Ðàïàëë Ðàïàëëüñüêîãî ëüñüêîãî äîãîâîðó äîãîâîðó: ó:  Ìіæ Í Íіìå÷÷èíîþ іìå÷÷èíîþ і Ðîñіє Ðîñієþ ієєþ âіäíîâëþâàëèñÿ ñÿ äèïëîìàòè÷íі âіäíîñèíè è

118

Ïîâîºííå îáëàøòóâàííÿ ñâ³òó

119

Òåìà 3

 Êðàїíè çîáîâ’ÿçóâàëèñÿ â âðåãóëüîâóâàòè ðåãóëüîâóâàòè óñі ñïіðíі ïèòàííÿ ïèò òàííÿ øëÿõîì âçàєìíîї âіäìîâè âè è âіä ïðåòåíçіé.  Íіìå÷÷èíà âèçíàâàëà íàöіîíàëіçàöіþ íà íіìåöüêîї âëàñíîñ âëàñíîñòі îñòі â Ðîñії і íå âèìàãàëà її ïîâåðíåííÿ ïîâ âåðíåííÿ åð ÷è âіäøêîäóâàííÿ.  Êðàїíè âñòàíîâëþâàëè âñòàíîâëþ þâàëè ðåæèì íàéáіëüøîãî ñïðèÿííÿ ñïðèÿ ÿííÿ â äâîñòîðîííіõ òîðãîâåëüíî-åêî âåë ëüíî-åêîíîìі÷íèõ âіäíîñèíàõ.  Êðàїíè âçàєì âçàєìíî ìíî âіäìîâëÿëèñÿ âіä âіäøêîäóâàííÿ âіäøêîäó äóâàííÿ áóäü-ÿêèõ çáèòêіâ, çàï çàïîäіÿíèõ àï ïîäіÿíèõ îäíà îäíіé ó ïîïåðåäíі ïîïåðåäíіé іé ïåðіîä.  Ïðèïèíÿë Ïðèïèíÿëè ÿëè âèïëàòè çà óòðèìàííÿ âіéñüê ÿë âіéñüêîâîïîëîíåíèõ. êîâîïîëîíåíèõ. Ó 1925 ð. öåé äîãîâіð áóëî äîïîâíåíî òîðãîâåëüíîþ óãîäîþ ìіæ äâîìà êðàїíàìè, à â 1926 ð. – ïàêòîì ïðî íåíàïàä. Ãààçüêà êîíôåðåíöіÿ 2ð .)) (ì. Ãààãà, Ãîëëàíäіÿ. ×åðâåíü–ëèïåíü 1922 ð.) Ïðàöþâàëà ó äâîõ êîìіñіÿõ: ðîñіéñüêіé і íå íåðîñіéñüêіé íåð ðîñіéñ ðîñі éñüêіé Ïèòàííÿ, ùî îáãîâîðþâàëèñÿ:  Ïðî іíîçåìíó ïðèâàòíó âë âëàñ âëàñíіñòü. àñíі íіñò ñòü.  Ïðî çîâíіøíі áîð áîðãè. ðãè ãè.  Ïðî íàäàíí íàäàííÿ íÿ êðåä ê êðåäèòіâ. ðåäèòіâ. ×åðåç òå ùî ùî ó÷àñíèêè êîíôåðåíöії íå äіéøëè ñïіëüíîї äóìêè ç ðîñіéñüêîþ ðîñі ðî ñііéñ éñü üêîþ äåëåãàöієþ, êîíôåðåíöіÿ çàéøëà â ãëóõèé êóò і íå ñïðîìîãëàñÿ ïðèéíÿòè çàêëþ÷íèé äîêóìåíò. Ëîçàííñüêà êîíôåðåíöіÿ (ì. Ëîçàííà, Øâåéöàðіÿ. Ëèñòîïàä 1922 – ÷åðâåíü 1923 ð.) Êðàїíè-ó÷àñíèöі: Àíãëіÿ, Ôðàíöіÿ, Іòàëіÿ, Ðîñіÿ, Ãðåöіÿ, Ðóìóíіÿ, Þãîñëàâіÿ, ßïîíіÿ, ÑØÀ. Ìåòà: ïіäãîòóâàòè ìèðíèé äîãîâіð ç Òóðå÷÷èíîþ òà âñòàíîâèòè ðåæèì ÷îðíîìîðñüêèõ ïðîòîê Áîñôîð і Äàðäàíåëëè. Ïîëîæåííÿ Ëîçàííñüêîãî äîãîâîðó (1923 ð.):  Ìіæ Òóðå÷÷èíîþ і äåðæàâàìè Àíòàíòè âñòàíîâëþâàâñÿ ìèð.  Óçàêîíþâàëèñÿ íîâі êîðäîíè Òóðå÷÷èíè.  Âñòàíîâëþâàâñÿ ðåæèì âіëüíîãî ïðîõîäó âіéñüêîâèõ і òîðãîâèõ ñóäåí ÷åðåç ïðîòîêè Áîñôîð і Äàðäàíåëëè.  Æîäíà êðàїíà íå ìàëà ïðàâà òðèìàòè âіéñüêà і çáðîþ â ï ïðîòîêàõ. ðîòîêàõ. ðî  Ñêàñîâóâàâñÿ ìіæíàðîäíèé ôіíàíñîâèé êîíòðîëü í íàä àä Òóðå÷÷èíîþ. Ò ÷àñòè òèí íó áîðãó Îñìàíñüêîї Òóðå÷÷èíà çîáîâ’ÿçóâàëàñÿ ñïëàòèòè ÷àñòèíó іìïåðії.  3. Ïðîáëåìà ðåïàðàö³é. ßê âæå çàçíà÷àëîñÿ â ïîïåðåäíüîìó ïàðàãðàôі, ó ñòàòòÿõ Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó íå áóëî êîíêðåòíî çàçíà÷åíî ñóìó íіìåöüêèõ ðåïàðàöіé. Ïіñëÿ âіéíè öå ïèòàííÿ ñòàëî ÿáëóêîì ðîçáðàòó ìіæ Íіìå÷÷èíîþ òà Ôðàíöієþ. Äëÿ Ôðàíöії «íіìåöüêå ïèòàííÿ» áóëî ñïðàâîþ ÷åñòі, àëå áåç ïіäòðèìêè ÷è õî÷à á çãîäè ÑØÀ і Áðèòàíії âîíà íå ìîãëà ðåàëіçóâàòè æîäíîãî ç ðіøåíü Âåðñàëÿ. Íіìåöüêі ðåïàðàöії áóëè äëÿ Ôðàíöії íå òіëüêè і íå ñòіëüêè ïèòàííÿì ãðîøåé, ñêіëüêè ïðîáëåìîþ âіäíîâëåííÿ «іñòîðè÷íîї ñïðàâåäëèâîñòі» ó ôðàíöóçüêîìó її ðîçóìіííі. Âіä òîãî, íàñêіëüêè çíîâó ñòàíå ìîãóòíüîþ â ìàéáóòíüîìó Íіìå÷÷èíà, çàëåæàëà áåçïåêà Ôðàíöії, ââàæàëè ôðàíöóçè.

120

Ïîâîºííå îáëàøòóâàííÿ ñâ³òó

Íà ìіæíàðîäíіé êîíôåðåíöії ó áåëüãіéñüêîìó ìіñòі Ñïà (ëèïåíü 1920 ð.) çà ó÷àñòþ Íіìå÷÷èíè áóëî ðîçïîäіëåíî êâîòè íà îòðèìàííÿ ðåïàðàöіé âіä Íіìå÷÷èíè. Êâîòè ì³æ êðà¿íàìè íà îòðèìàííÿ ðåïàðàö³é â³ä Í³ìå÷÷èíè (%)

Íà äóìêó ôðàíöóçіâ, ÿêùî äîçâîëèòè íіìöÿì óõèëèòèñÿ âіä ñïëàòè ðåïàðàöіé, òî âîíè çãîäîì âіäìîâëÿòüñÿ і âіä âіéñüêîâèõ, і âіä òåðèòîðіàëüíèõ ñòàòåé Âåðñàëüñüêîãî äîãîâîðó. Íà Ëіãó Íàöіé ôðàíöóçè òóò îñîáëèâî íå ïîêëàäàëèñÿ. Ïіä çàãðîçîþ âіéñüêîâèõ ñàíêöіé Íіìå÷÷èíà ïîîáіöÿëà ùîìіñÿöÿ ïîñòàâëÿòè äî ñîþçíèõ äåðæàâ ïî 2 ìëí òîíí âóãіëëÿ â îáìіí íà êðåäèò, âàðòіñòü ÿêîãî óäâі÷і ïåðåâèùóâàëà âàðòіñòü âóãіëëÿ, ùî ïîñòàâëÿëîñÿ íіìöÿìè. Íàñòóïíîãî, 1921 ð. ðåïàðàöіéíà êîìіñіÿ â Ëîíäîíі çìåíøèëà ñóìó íіìåöüêèõ ðåïàðàöіé äî 132 ìëðä çîëîòèõ ìàðîê. Ó ðàçі íåñïëàòè 1 ìëðä ïðîòÿãîì 25 äíіâ Íіìå÷÷èíі çàãðîæóâàëà îêóïàöіÿ Ðóðó. Íіìöі âèìóøåíі áóëè ïîãîäèòèñÿ íà öі óìîâè. Äî êіíöÿ 1922 ð. Íіìå÷÷èíà ñïðàâíî âèïëà÷óâàëà ðåïàðàöії, àëå ç ÷àñîì, îãîëîñèâøè, ùî áіëüøå íå ñïðîìîæíà öüîãî ðîáèòè, ïðèïèíèëà âèïëàòè. Ó âіäïîâіäü ó ñі÷íі 1923 ð. Ôðàíöіÿ і Áåëüãіÿ îêóïóâàëè Ðóðñüêó îáëàñòü – «ñåðöå» íіìåöüêîї åêîíîìіêè. Ôðàíöóçüêі і áåëüãіéñüêі âіéñüêà âñòóïèëè äî Ðóðó äëÿ âèëó÷åííÿ íіìåöüêîãî óñòàòêóâàííÿ і ñèðîâèíè â ðàõóíîê ðåïàðàöіé. Íіìåöüêі ðîáіòíèêè îãîëîñèëè ñòðàéê і âіäìîâèëèñÿ ñïіâïðàöþâàòè ç ôðàíöóçàìè, à íіìåöüêèé óðÿä çàêëèêàâ äî ïàñèâíîãî îïîðó â Ðóðі é ðîçïî÷àâ äðóêóâàòè ïàïåðîâі ãðîøі äëÿ âèïëàòè äîïîìîãè  Îêóïàöіÿ Ðóðó ôðàíöóçüêèìè âіéñüêàìè ïî áåçðîáіòòþ ñòðàéêóþ÷èì ðîáіòíèêàì Ðóðó.

СВІДЧЕННЯ 3 Ïðåçèäåíò Ôðàíö³¿ Ðàéìîí Ïóàíêàðå (âåðåñåíü 1923 ð.): «Âñå çàëåæèòü â³ä âèêîíàííÿ. Ìè î÷³êóºìî â³ä Í³ìå÷÷èíè ñïðàâ. Âîíà â³äìîâèëàñÿ ñòàâèòè íàì óìîâè. Öå äîáðå. Àëå ¿é íàëåæèòü òåïåð ïîêàçàòè íàì, ùî

âîíà ä³éñíî ãîòîâà ïîëåãøèòè íàì íà çàéíÿòèõ òåðèòîð³ÿõ âèêîíàííÿ âñ³õ ¿¿ çîáîâ’ÿçàíü». (R. Pinon. La bataille de Ruhr. 1923.Paris, 1924, p. 290)

121

Òåìà 3

Íàðàçèâøèñü íà îñóä ñâіòîâîї ãðîìàäñüêîї äóìêè і âіääàþ÷è ñîáі çâіò ó òîìó, ùî ñèëîâèìè ìåòîäàìè ïðîáëåìó íå âèðіøèòè, âîñåíè 1923 ð. ôðàíöóçüêèé óðÿä âèâіâ âіéñüêà ç Ðóðó. Ïîäії ó Ðóðі ñïîíóêàëè Ëіãó Íàöіé äî ðîçðîáëåííÿ ìіæíàðîäíîãî ìåõàíіçìó âðåãóëþâàííÿ åêîíîìі÷íèõ ïðîáëåì ó ïîâîєííіé Єâðîïі. Ó ðåçóëüòàòі ç’ÿâèëèñÿ «ïëàí Äàóåñà» і «ïëàí Þíãà». Ñòàáіëіçàöіÿ òà âіäíîâëåííÿ Íіìå÷÷èíè, à âіäòàê – ñòàáіëüíіñòü â Єâðîïі, ó çíà÷íіé ìіðі çàëåæàëè âіä àìåðèêàíñüêèõ ïîçè÷îê. Ó êâіòíі 1924 ð. àìåðèêàíñüêèì áàíêіðîì ×àðëüçîì Äàóåñîì і áðèòàíñüêèì ìіíіñòðîì çàêîðäîííèõ ñïðàâ Äæîçåôîì Îñòіíîì ×åìáåðëåíîì (îñòàííüîãî áóëî çà öå âіäçíà÷åíî Íîáåëіâñüêîþ ïðåìієþ) áóëî ðîçðîáëåíî ïëàí åêîíîìі÷íîãî îçäîðîâëåííÿ Íіìå÷÷èíè, íàçâàíèé «ïëàíîì Äàóåñà». Ó ñåðïíі òîãî æ ðîêó éîãî çàòâåðäèëà Ëîíäîíñüêà ìіæíàðîäíà êîíôåðåíöіÿ. Ïëàí ñêëàäàâñÿ ç òðüîõ ÷àñòèí і ìàâ íà ìåòі çàáåçïå÷èòè ñïëàòó Íіìå÷÷èíîþ ðåïàðàöіé ÷åðåç âіäíîâëåííÿ її ãîñïîäàðñòâà. Äëÿ öüîãî, íàñàìïåðåä, ïîòðіáíî áóëî çìіöíèòè íіìåöüêó ìàðêó і çàáåçïå÷èòè âèêîíàííÿ êðàїíîþ áþäæåòó. Îñíîâíі ïîëîæå æå åííÿ «ïëàíó Äàóåñà» ïîëîæåííÿ  Ôðàíöіÿ âèâîäèòü ñâîї âі âіé âіéñüêà éñüêà ç Ðóðó;  Íіìå÷÷èíà ùîðі÷íî ñï ñïëà÷óє ïåâíó ñóìó ðåïàðàöіé (5,4 ìë ìëðä ëðä – ð.. – 2,5 ìëðä ìàðîê ùîðі÷íî); äî 1928 ð., ç 1929 9ð  Äæåðåëîì ïîêðè ïîêðèòòÿ ðè èòòÿ ðåïàðàöіé ìàþòü áóòè ïðèáóòêè Íіìå÷÷èíè Íі çà ðàõóíîê âñòàíîâëåííÿ âñòàíîâëåííÿ ñò âèñîêèõ ïîäàòêіâ íà òîâàðè òîâà àðè øèðîêîãî òàêîæ ïðèáóòêè âіä âàæêîї іíäóñòðіїї і çàëіçíè÷íîãî âæèòêó, à òàêîæ òðàíñïîðòó; òðàíñïîð îðò îð òó;  ÑØÀ À íàäàþòü íàäàþòü Íіìå÷÷èíі çíà÷íі ïîçèêè (áëèçüêî (áë (á ëèçüêî 800 ìëí çîëîòèõ âíåñêіâ. ëî îòèõ òè ìàðîê) äëÿ ñïëàòè ïåðøèõ âíåñêіâ â. Âіäïîâіäíî äî «ïëàíó Äàóåñà», êðåäèòè áóëè ñïðÿìîâàíі íàñàìïåðåä íà ïîäîëàííÿ іíôëÿöії òà âіäáóäîâó åêîíîìіêè. Áіëüøіñòü іç öèõ êîðîòêîòåðìіíîâèõ êðåäèòіâ íіìåöüêèé óðÿä ñïðÿìîâóâàâ íà æèòëîâå áóäіâíèöòâî і ãðîìàäñüêі ðîáîòè, ùîá çìåíøèòè â êðàїíі áåçðîáіòòÿ. Ïðèðîäíèì ðèíêîì çáóòó íіìåöüêèõ òîâàðіâ áóëà ðàäÿíñüêà Ðîñіÿ. Öå, ç îäíîãî áîêó, çáëèæóâàëî äâі êðàїíè, à ç іíøîãî – ÑØÀ, Àíãëіÿ і Ôðàíöіÿ ïîçáóâàëèñÿ â Єâðîïі êîíêóðåíöії ÿêіñíèõ íіìåöüêèõ òîâàðіâ. Íà ïåðøèõ ïîðàõ áåçðîáіòòÿ â Íіìå÷÷èíі ïðîäîâæóâàëî çðîñòàòè і áіëüøіñòü ïðîñòèõ íіìöіâ íå âіä÷óâàëè, ùî â їõíüîìó æèòòі ñòàëèñÿ çìіíè íà êðàùå. Âëàñíå, âіäáóäîâó êðàїíè âîíè îïëà÷óâàëè çі ñâîїõ ãàìàíöіâ. Öі çìіíè ñòàëè ïîìіòíèìè òîäі, êîëè áóëî äâі÷і ñêîðî÷åíî ñóìó ðåïàðàöії. Ïåðøèì ç íåîáõіäíèõ êðîêіâ äî îçäîðîâëåííÿ ïîëіòè÷íîãî êëіìàòó â Єâðîïі áóëî âіäíîâëåííÿ íіìåöüêîї  Ìіíіñòð çàêîðäîííèõ ñïðàâ Ôðàíöії À. Áðіàí (çëіâà) і ìіíіñòð åêîíîìіêè. Ñêëàäíіñòü ïîëÿãàëà â çîâíіøíіõ ñïðàâ Íіìå÷÷èíè òîìó, ùî íіìåöüêèé ìіíіñòð çàêîðÃ. Øòðåçåìàí. Ëîêàðíî, 1925 ð. äîííèõ ñïðàâ Ãóñòàâ Øòðåçåìàí і

122

Ïîâîºííå îáëàøòóâàííÿ ñâ³òó

ôðàíöóçüêèé ïðåì’єð Àðіñòіä Áðіàí âêëàäàëè ðіçíèé çìіñò ó ñëîâî «áåçïåêà». Äëÿ Ôðàíöії âîíî îçíà÷àëî áåçäіÿëüíіñòü Íіìå÷÷èíè ó êîðäîíàõ, íàêðåñëåíèõ ó Âåðñàëі, à äëÿ Íіìå÷÷èíè – ñâîáîäó äіé. Ã. Øòðåçåìàí íå áà÷èâ іíøîãî øëÿõó äëÿ âіäíîâëåííÿ âåëè÷і Íіìå÷÷èíè, ÿê ìèðíі ïåðåãîâîðè. Âèñòóïàþ÷è â 1924 ð. íà çàñіäàííі íіìåöüêîãî Ðåéõñòàãó, âіí çàÿâèâ: «Íіìå÷÷èíà ïîâèííà ãðàòè êàðòîþ ïðèìèðåííÿ ç Ôðàíöієþ». À. Áðіàí, ïðèðîäíî, äáàâ íàñàìïåðåä ïðî áåçïåêó Ôðàíöії. Âіí áóâ çàöіêàâëåíèé, ùîá íà êîðäîíàõ Ôðàíöії áóëà ìèðîëþáíà, à íå àãðåñèâíà Íіìå÷÷èíà. Òðåòіé âïëèâîâèé ó÷àñíèê єâðîïåéñüêîї ïîëіòèêè áðèòàíñüêèé ìіíіñòð çàêîðäîííèõ ñïðàâ êîíñåðâàòîð Îñòіí ×åìáåðëåí ñòîÿâ íà òіé ïîçèöії, ùî єäèíèì çàñîáîì çáåðåãòè â Єâðîïі ìèð є çàìèðåííÿ ç Íіìå÷÷èíîþ. Ó öіëîìó âèêîíàííÿ «ïëàíó Äàóåñà» äàëî äîáðі ðåçóëüòàòè: äî Íіìå÷÷èíè ïðèéøîâ іíîçåìíèé, â îñíîâíîìó àìåðèêàíñüêèé, êàïіòàë, ñóìà ÿêîãî ïåðåâèùóâàëà ðåïàðàöії; âèïëàòèâøè 7,5 ìëðä ìàðîê ðåïàðàöіé, Íіìå÷÷èíà îòðèìàëà ïîçèê íà 21 ìëðä. Áåç çàãàëüíîї íîðìàëіçàöії ìіæíàðîäíèõ âіäíîñèí íåìîæëèâî áóëî îñòàòî÷íî ðîçâ’ÿçàòè é ðåïàðàöіéíі ïèòàííÿ. Ó æîâòíі 1925 ð. çà іíіöіàòèâîþ Ã. Øòðåçåìàíà â ì. Ëîêàðíî (Øâåéöàðіÿ) áóëî ñêëèêàíî ìіæíàðîäíó êîíôåðåíöіþ, ÿêà ïîâèííà áóëà âðåãóëþâàòè ìіæíàðîäíі ïðîòèðі÷÷ÿ. Îñíîâíі ðіøåííÿ Ëîêàðíñüêîї êîíô ôåð ðåí åíöі öії1 êîíôåðåíöії Êðàїíè-ó÷àñíèöі: Àíãëіÿ, Ôðàíöіÿ, Áåëüã Áåëüãіÿ, ãіÿ іÿ,, ×å ×åõî-Ñëîâà÷÷èíà, Ïîëüùà, Íіìå÷÷èíà, Іòàëіÿ. Áóëî ïîïåðåäíüî ïіäïèñàíî òà òàêі êі ä äîãîâîðè: Ðåéíñüêèé ãàðàíòіéíèé ãàðàíòіéíè èé ïàêò: ïàêò: (ìіæ Àíãëієþ, Ôðàíöієþ, Áåëüãієþ, ïàê Íіìå÷÷èíîþ, Іòàëієþ): Іòàë ëіє ієþ) þ)::  Íіìå÷÷èí Íіìå÷÷èíà, íà,, ç îäíîãî î áîêó, і Ôðàíöіÿ ç Áåëüãієþ, ç іíøîãî, âçàєìíî íî â âèç âèçíàâàëè èçíàâàëè іñíóþ÷і êîðäîíè.  Öі Öі ê êîðäîíè òàêîæ ãàðàíòóâàëèñÿ Àíãëієþ, Ôðàíöієþ é Іòàëієþ.  Ñòîðîíè çîáîâ’ÿçàëèñÿ íå íàïàäàòè îäíà íà îäíó.  Ñïіðíі ïèòàííÿ ìàëè ðîçâ’ÿçàòèñÿ ÷åðåç ìіæíàðîäíèé àðáіòðàæ.  Ó ðàçі ïîðóøåííÿ ïîïåðåäíüîї óãîäè îäíієþ ç êðàїí іíøі ïîâèííі áóëè íàäàòè äîïîìîãó æåðòâі íåñïðîâîêîâàíîї àãðåñії.  Ðåéíñüêà çîíà çàëèøàëàñÿ âіëüíîþ âіä âіéñüê і îçáðîєíü. Ôðàíêî-ïîëüñüêèé, ôðàíêî-÷åõîñëîâàöüêèé äîãîâîðè: (16 æîâòíÿ 1925 ð.)  Áóëî çàÿâëåíî, ùî óãîäè Ôðàíöії ç Ïîëüùåþ і ×åõî-Ñëîâà÷÷ ×åõî-Ñëîâà÷÷èíîþ ÷÷è èíîþ íå ñïðÿìîâàíі ïðîòè ñõіäíèõ êîðäîíіâ Íіìå÷÷èíè.  Ôðàíöіÿ, ç îäíîãî áîêó, òà Ïîëüùà і ×åõî-Ñëîâà÷÷èíà, ×åõî-Ñëîâà âà÷ ÷÷èíà, ç іíøîãî, çîáîâ’ÿçóâàëèñÿ íàäàòè âçàєìíó äîïîìîã äîïîìîãó ãó â ðàçі íàïàäó Íіìå÷÷èíè íà îäíó ç öèõ êðàїí.

СВІДЧЕННЯ 4 Ëîðä ä’Àáåðíîí, ïîñîë Àíãë³¿ ó Í³ìå÷÷èí³: «Äåíü 16 æîâòíÿ çíàìåíóº ñîáîþ ïîâîðîò â ³ñòîð³¿ ï³ñëÿâîºííî¿ ªâðîïè. Öå – çíèùåííÿ äåìàðêàö³éíî¿2 ë³í³¿ ì³æ ïåðåìîæöÿìè ³ ïåðåìîæå-

íèìè. Äëÿ Àíãë³¿ öå îçíà÷àº â³äíîâëåííÿ ïîë³òèêè ð³âíîâàãè». (Òàáóè Æåíåâüåâà. Äâàäöàòü ëåò äèïëîìàòè÷åñêîé áîðüáû. Ïåðåâîä ñ ôðàíöóçñêîãî. Ìîñêâà, Èçä-âî èíîñòðàííîé ëèòåðàòóðû, 1960, ñ. 66)

Ïðîåêòè äîãîâîðіâ, ðîçðîáëåíèõ ó Ëîêàðíî, áóëè ïіäïèñàíі 1 ãðóäíÿ 1925 ð. ó Ëîíäîíі. 2 Äåìàðêàöіéíà – ðîçïîäіëü÷à.

123

Òåìà 3

СВІДЧЕННЯ 5 Æ.Êëåìàíñî: «Íåìàº æîäíî¿ ïåâíîñò³ â ïèòàíí³ ïðî òå, Àíãë³ÿ ïîâèííà äîïîìîãòè Ôðàíö³¿ ó âèïàäêó, êîëè íàøà êðà¿íà çìóøåíà áóäå âèñòóïèòè ïðîòè í³ìö³â, ÿêùî âîíè îäíîãî ÷óäî-

âîãî äíÿ íàïàäóòü íà ×åõî-Ñëîâà÷÷èíó ÷è Ïîëüùó». (Òàáóè Æåíåâüåâà. Äâàäöàòü ëåò äèïëîìàòè÷åñêîé áîðüáû. Ïåðåâîä ñ ôðàíöóçñêîãî. Ìîñêâà, Èçä-âî èíîñòðàííîé ëèòåðàòóðû, 1960, ñ.69)

Ëîêàðíñüêі äîãîâîðè íå áóëè іäåàëüíèìè äîìîâëåíîñòÿìè. Çîêðåìà, âîíè íåäîñòàòíüî çàäîâîëüíÿëè ïîëÿêіâ і ÷åõіâ, îñêіëüêè â ðàçі íàïàäó íà íèõ Íіìå÷÷èíè Àíãëіÿ ðàçîì ç Іòàëієþ ìîãëè é íå äîïóñòèòè, ùîá Ôðàíöіÿ ñòàëà íà їõíіé çàõèñò, ìîòèâóþ÷è òàêі ñâîї äії «òóðáîòîþ ïðî íåäîïóùåííÿ íîâîї ñâіòîâîї âіéíè». Ñòàíîâèùå Ïîëüùі óñêëàäíþâàëîñÿ ùå é òèì, ùî â ðàçі її âіéíè ç Ðàäÿíñüêèì Ñîþçîì (óòâîðèâñÿ â 1922 ð.) Ôðàíöіÿ ìîãëà äîïîìîãòè ïîëÿêàì ëèøå ïðîâіâøè ñâîї âіéñüêà ÷åðåç òåðèòîðіþ Íіìå÷÷èíè. Ïðèðîäíî, íіìöі òàêîãî íіêîëè á íå äîçâîëèëè. Ã. Øòðåçåìàí âіäìîâèâñÿ âèçíàòè êîðäîíè Íіìå÷÷èíè íà ñõîäі íåçìіííèìè, àëå çàÿâèâ, ùî іç ÷àñîì âîíè ìîæóòü áóòè çìіíåíі ìèðíèì øëÿõîì. Öå, ó ñâîþ ÷åðãó, íåïîêîїëî ôðàíöóçіâ. Ëîêàðíñüêі äîãîâîðè ïіäâåëè îñòàòî÷íó ðèñêó ïіä Ïåðøîþ ñâіòîâîþ âіéíîþ. Âîíè ñòàëè òèì øòðèõîì, ÿêèé íå áóëî çðîáëåíî ó Âåðñàëі, íà çàãàëüíіé êàðòèíі єâðîïåéñüêîãî ìèðó. Ëîêàðíî ïîâåðíóâ єâðîïåéöÿì íàäіþ íà òðèâàëèé ìèð. Ó 1926 ð. Íіìå÷÷èíó ïðèéíÿëè äî Ëіãè Íàöіé, à â 1928 ð. 65 êðàїí ïіäïèñàëè äîãîâіð, íàçâàíèé çà іìåíàìè éîãî іíіöіàòîðіâ «ïàêòîì Áðіàíà–Êåëëîãà». Áðіàí Àðіñòіä (1862–1932), ôð ðàí íöóçüêèé äåðæàâíèé äіÿ÷. 11 ðàçіâ ôðàíöóçüêèé áóâ ïðåì’єð-ìіíіñòðîì і ìіíі íіññòðîì ñò çàêîðäîííèõ ñïðàâ ó 14 ðіçíèõ ìіíіñòðîì óðÿäàõ. Ïåðåêîíàíèé ñîöі öіà öі àëіñò і íåïåðåâåðøåíèé îðàòîð. Óïåðøå ñîöіàëіñò áóâ îáðàíèé äî ôðàíö öóç óçü üêîãî ïàðëàìåíòó â 1903 ð. Ó 1909 ð. ñòà òàâ ôðàíöóçüêîãî ñòàâ ïðåì’єð-ìіíіñòðîì. Ó 1920-õ ðîêàõ áóâ îäíієþ ç öåíòðàëüíèõ èõ ïîëіòè÷íèõ ïîñòàòå òååé Єâðîïè; ïðèõèëüíèê Ëіãè Íàöіé. Î÷îëþâàíèé Î÷îëþ ëþâàíèé ïîñòàòåé íèì ó 1921 ð óð ÷åðåç íåçãîäó À. Áðіàíà ç æîðñòêîþ þï îëіòèêîþ ð.. óðÿä ïîëіòèêîþ ùîäî Íіì ìå÷ å÷÷ ÷èíè ïіñëÿ Âåðñàëüñüêîãî ìèðíîãî ä îãîâîðó áóëî Íіìå÷÷èíè äîãîâîðó âіäïðàâë âë ëåí åíî ó âіäñòàâêó. Ó òіñíîìó êîíòàêòі ç Î âіäïðàâëåíî Î.. ×åìáåðëåíîì і Ã. Ø Øòðåçåìàíîì òðåçåìàíîì – àíãëіéñüêèì і íіìåöüêèì ì ìіíіñòðàìè çàêîðäî îííèõ íí ñïðàâ, ïіäãîòóâàâ Ëîêàðíñüêі äîãî îâîðè 1925 ð. і «ïàêò äîííèõ äîãîâîðè Áð Áðіàíà–Êåëëîãà». Êðàїíè – ó÷àñíèöі ïàêòó âçÿëè íà ñåáå çîáîâ’ÿçàííÿ íіêîëè íå âäàâàòèñÿ äî âіéíè, îêðіì ÿê äëÿ «ñàìîçàõèñòó». Äëÿ ïіäïèñіâ íàâіòü áóëî âèãîòîâëåíî ñïåöіàëüíó çîëîòó ðó÷êó, àëå é âîíà íå ìîãëà óñóíóòè íåäîëіêіâ äîãîâîðó. Íàñòóïíîãî ðîêó Àðіñòіä Áðіàí íà çàñіäàííі Ëіãè Íàöіé çàïðîïîíóâàâ ïëàí ñòâîðåííÿ Ñïîëó÷åíèõ Øòàòіâ Єâðîïè. Òàê, êîæíà êðàїíà ìîãëà íà ñâіé ðîçñóä òëóìà÷èòè ïîíÿòòÿ «ñàìîçàõèñò». À. Áðіàí ñïîäіâàâñÿ, ùî íіìöі òåïåð çàäîâîëåíі é çàáóäóòü îáðàçè, à Ã. Øòðåçåìàí – ùî ôðàíöóçè é äàëі éòèìóòü íà ïîñòóïêè. Ðàíî ÷è ïіçíî öå ìàëî çðîáèòè Âåðñàëüñüêèé äîãîâіð íåïîòðіáíèì. Ç ÷àñîì ñòàëî î÷åâèäíèì, ùî ç êîæíîþ ôðàíöóçüêîþ ïîñòóïêîþ íіìöі õîòіëè äåäàëі áіëüøå. Íі ÑØÀ, íі Ðîñіÿ íå áóëè ïðèñóòíі â Ëîêàðíî. Àìåðèêàíñüêà äîïîìîãà Єâðîïі çâîäèëàñÿ äî çíà÷íèõ ïîçè÷îê Íіìå÷÷èíі, à Ðîñіÿ áóëà çàêëîïîòàíà âíóòðіøíіìè ñïðàâàìè. ×åðåç âіäñóòíіñòü ó öåé ÷àñ íà ñöåíі єâðîïåéñüêîãî äèïëîìàòè÷íîãî òåàòðó òàêèõ äâîõ âàæëèâèõ ïåðñî-

124

Ïîâîºííå îáëàøòóâàííÿ ñâ³òó

íàæіâ – Ñïîëó÷åíèõ Øòàòіâ і Ðàäÿíñüêîãî Ñîþçó – áóëî áåçïіäñòàâíî ïåðåîöіíåíî âïëèâ Іòàëії íà єâðîïåéñüêі ñïðàâè, íіáè âîíà é ñïðàâäі áóëà ñèëüíîþ êðàїíîþ і âіä íåї áàãàòî ùî çàëåæàëî ó ñïðàâі çáåðåæåííÿ ìèðó. 1929 ð. «ïëàí Äàóåñà» áóëî çàìіíåíî «ïëàíîì Þíãà», íàçâàíèì íà ÷åñòü ãîëîâè êîìіòåòó åêñïåðòіâ ç ðåïàðàöіéíîї ïðîáëåìè Ëіãè Íàöіé àìåðèêàíöÿ Îóåíà Þíãà. Ãîëîâíà іäåÿ ïëàíó ïîëÿãàëà â çìåíøåííі çàãàëüíîãî ðîçìіðó íіìåöüêèõ ðåïàðàöіé. 1929 ð. ðîçìіðè âèïëàòè Íіìå÷÷èíîþ ðåïàðàöіé çà «ïëàíîì Þíãà» çíîâó áóëî çìåíøåíî, à íàñòóïíîãî ðîêó âіéñüêà ñîþçíèêіâ íà ï’ÿòü ðîêіâ ðàíіøå âñòàíîâëåíîãî òåðìіíó áóëî âèâåäåíî ç Ðåéíñüêîї çîíè. Ïðîіñíóâàâ ïëàí ôàêòè÷íî äî 1931 ð., õî÷à ôîðìàëüíî áóâ ñêàñîâàíèé â 1932 ð. ïîëî îæåííÿ «ïëàíó Þíãà» Ãîëîâíі ïîëîæåííÿ  Íіìå÷÷èíà çîáîâ’ÿçóâàëàñÿ çîáîâ’ÿçóâàë àë ëàñÿ äî 1988 ð. ñïëàòèòè 34,5 34 ìëðä çîëîòèõ ìàðîê. Ðåïàðàöії Ðåïàðàö àö öії ñïëà÷óþòüñÿ Íіìå÷÷èíîþ þ âèíÿòêîâî çà ðàõóíîê íàäõîäæåíü íü äî її áþäæåòó òà ïðèáóòêі ïðèáóòêіâ êіâ çàëіçíèöü.  Âіäðàõóâàííÿ âіä äï ïðèáóòêіâ ðèáóòêіâ ïðîìèñëîâîñòі ñê ñêàñîâóâàëèñÿ. êàñîâóâàëèñÿ.  Ôіíàíñîâèé êîíòðîëü êîí îí íòðîëü і êîíòðîëü íàä åêî åêîíîìіêîþ îíîìіêîþ Íіìå÷÷èíè ñêàñîâóâàâñÿ..

Запитання і завдання 1. ßê³ ãîëîâí³ ð³øåííÿ ïðèéíÿëà Âàøèíãòîíñüêà êîíôåðåíö³ÿ? 2. Âèêîðèñòîâóþ÷è ³ñòîðè÷íó êàðòó, ïîêàæ³òü ðîçìåæóâàííÿ ñôåð âïëèâó â Òèõîìó îêåàí³ é íà Äàëåêîìó Ñõîä³ çà íàñë³äêàìè ï³äïèñàíèõ ó Âàøèíãòîí³ äîãîâîð³â. 3. Íàçâ³òü ñèëüí³ òà ñëàáê³ ñòîðîíè Âåðñàëüñüêî¿ ñèñòåìè. ßê³ ç íèõ, íà Âàøó äóìêó, ïåðåâàæàëè? 4. Ñõàðàêòåðèçóéòå ãîëîâí³ ïîñòàíîâè Ëîêàðíñüêî¿ êîíôåðåíö³¿ òà ïàêòó Áð³àíà–Êåëëîãà. 5. Ïîð³âíÿéòå Ñâ³ä÷åííÿ 4 ³ 5 é âèçíà÷òå, ÷îìó ôðàíêî-ïîëüñüêèé ³ ôðàíêî-÷åõîñëîâàöüêèé äîãîâîðè ìàëè òàê³ ïðîòèëåæí³ îö³íêè? 6. Ñï³âñòàâòå Ñâ³ä÷åííÿ 1 ³ 2 ùîäî Ðàïàëëüñüêîãî äîãîâîðó. ßê Âè ââàæàºòå, ÷îìó àìåðèêàíñüêèé ³ ðîñ³éñüêèé ïîë³òèêè ä³àìåòðàëüíî ïðîòèëåæíî îö³íþâàëè äîãîâ³ð? ¹ ï\ï 1. 2. 3. 4. 5.

Ì³ñöå ïðîâåäåííÿ êîíôåðåíö³¿

7. ×è ââàæàºòå Âè, ùî ïðîáëåìà âèïëàòè Í³ìå÷÷èíîþ ðåïàðàö³é áóëà íå ëèøå ïðîáëåìîþ äëÿ Í³ìå÷÷èíè, à é äëÿ âñ³º¿ ªâðîïè? Ïîÿñí³òü ìåõàí³çì ðîçâ’ÿçàííÿ ïðîáëåìè ðåïàðàö³é òà çíà÷åííÿ ¿¿ ïîäîëàííÿ äëÿ ñòàá³ëüíîñò³ ó ñâ³ò³. 8. ßêà(³) êðà¿íà(è) ³ ÷îìó áóëà(è) ïðîòè â³äíîâëåííÿ åêîíîì³÷íî¿ ìîãóòíîñò³ Í³ìå÷÷èíè? ×è ìàëè ¿õí³ êåð³âíèêè, íà Âàøó äóìêó, ðàö³þ? 9. ×èì áóëà ñïðè÷èíåíà ôðàíöóçüêîáåëüã³éñüêà îêóïàö³ÿ Ðóðó ³ ÷èì âîíà çàâåðøèëàñÿ (âèêîðèñòîâóéòå Ñâ³ä÷åííÿ 3)? 10. Ñõàðàêòåðèçóéòå çíà÷åííÿ ïëàí³â Äàóåñà ³ Þíãà äëÿ ªâðîïè ³ ÑØÀ. 11. Ñêëàä³òü ïîð³âíÿëüíó òàáëèöþ «Ì³æíàðîäí³ êîíôåðåíö³¿ ïåðøî¿ ïîëîâèíè 20-õ ðîê³â ÕÕ ñò.» çà ôîðìîþ:

Äàòà

Ãîëîâí³ ð³øåííÿ

125

Òåìà 3

Головні Г оло овніі по події одіїї Ëèñòîïàä 1921 – ëþòèé 1922 ð. – Âàøèíãòîíñüêà êîíôåðåíö³ÿ Êâ³òåíü–òðàâåíü 1922 ð. – Ãåíóåçüêà êîíôåðåíö³ÿ 16 êâ³òíÿ 1922 ð. – Ðàïàëëüñüêèé äîãîâ³ð ì³æ Ðîñ³ºþ òà Í³ìå÷÷èíîþ ×åðâåíü–ëèïåíü 1922 ð. – Ãààçüêà êîíôåðåíö³ÿ Ëèñòîïàä 1922 – ÷åðâåíü 1923 ð. – Ëîçàííñüêà êîíôåðåíö³ÿ Ñ³÷åíü 1923 ð. – îêóïàö³ÿ â³éñüêàìè Ôðàíö³¿ ³ Áåëüã³¿ Ðóðñüêî¿ îáëàñò³ Í³ìå÷÷èíè 1924 ð. – ïðèéíÿòî «ïëàí Äàóåñà» Æîâòåíü 1925 ð. – Ëîêàðíñüêà êîíôåðåíö³ÿ 1928 ð. – ïàêò Áð³àíà–Êåëëîãà 1929 ð. – ïðèéíÿòî «ïëàí Þíãà»

126

Період повоєнної кризи та революцій (1917-1923 pp.)

ТЕМА« : 4

Щ о потрібно знати і вміти, вивчивши тем у 4: • називат и ключові події періоду повоєнної кризи та революцій; • показувати на карті зміну кордонів Російської держави після па діння монархії, приходу до влади більшовиків, основні фронти гро мадянської війни; нові кордони Німеччини, Угорщини, Туреччини; • описуват и перебіг російської революції 1917 р. та громадян ської війни, революції 1918 р. в Німеччині, революцій в Угор щині та Туреччині, національних рухів у Китаї, Індії і Африці; • характ еризуват и період повоєнної кризи та загострення соціальних протиріч, політику Тимчасового уряду в Росії, діяльність Комін терну щодо поширення «світової пролетарської революції»; • аналізуват и добу «воєнного комунізму» в радянській Росії, процес встановлення фашистської диктатури Б. Муссоліні в Італії; • порівнювати характер та наслідки революцій в Росії та Німеччині; • дават и власну оцінку діяльності провідних політичних діячів пе ріоду: В. Леніна, О. Керенського, Б. М уссоліні, Б. Куна, Р. Лю к сембург, К. Лібкнехта, Ф. Еберта, М. Кемаля; • застосовувати та пояснювати поняття і терміни: «тоталітаризм», «більшовизм», «громадянська війна», «воєнний комунізм», «Комінтерн», «світова пролетарська революція», «експорт рево лю ції», «валізкова дипломатія», «фашизм».

J ФОРМУВАННЯ ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ ■ 1. Передумови виникнення тоталітаризму. Різновиди тоталі тарних режимів, у найдраматичніші періоди історії людство намага лося знайти єдино правильний вихід із ситуації, що склалася. Інколи йому це вдавалося, інколи - ні. Початок X X ст. приніс людям чимало страждань і розчарувань: економічні кризи, жорстокі повстання і революції і, нарешті, світова війна. Демократія, на яку покладалося стільки надій, не спромоглася уберегти народи від небачених руйнувань і багатомільйонних жертв. Ті, хто ще вчора беззастережно вірив у демо кратизм, міжнародне право та недоторканність особи і майна, постали перед викликами, на які не знаходили відповіді: чому так сталося, хто винен, як уникнути подібних катастроф у майбутньому? Багато людей, які не могли самостійно розібратися у причинах та кого стану речей, у всьому звинувачували демократію. Саме в ній вони вбачали корінь зла і схилялися до думки, що лише «сильна» влада може забезпечити їм стабільне й заможне життя.

127

__________________________________ Тема 4

Найбільш виразно такі погляди були поширені в країнах, які або про грали Першу світову війну (Німеччина та, до певної міри, Росія), або ж не отримали від перемоги в ній того, на що, на їх думку, вони заслугову вали (Італія). Боягузтво і лицемірство, підлість і зрада, визнання будьякої влади і будь-якого «вождя» - усе це не видавалося як надмірна плата за власне благополуччя і спокій. В ім ’я крапііого майбутнього і за доволення власних інтересів частина людей погоджувалася відсторонено спостерігати злочини влади, аби вони лише не стосувалися їх особисто. І поки інтелектуали й політики розробляли рецепти повоєнного обла штування світу й безуспішно намагалися донести їх до народів, владу захоплювали ті, хто давав прості і зрозумілі людям відповіді й обіцяв за манливі перспективи. Із цього жорстокого часу, який розпочався 1914 p., й виросла небачена до того протплежність демократії - тоталітаризм’. Науковці висловлюють різні думки щодо різновидів тоталітаризму. Одні з них поділять його на правий (фашизм, націонал-соціалізм) і лівий (більшовизм), інш і - на тоталітаризм німецького й радянського зразків та ін. У цілому ж спільні ознаки дають підстави вести мову про три го ловні різновиди тоталітарних режимів: більшовизм (СРСР), фашизм (Італія), націонал-соціалізм (нацизм) (Німеччина). Інколи для спрощення італійський фашизм і німецький нацизм узагальнено називають фа шизмом. ■ 2. Ознаки тоталітарних режимів. Тоталітарні режими в СРСР, Італії та Німеччині мали ряд спільних рис, які тією чи іншою мірою були успадковані тоталітаристами інш их країн. Ц і риси найвиразніше про явилися в період м іж Першою та Другою світовими війнами, головним змістом якого була боротьба м іж демократією та тоталітаризмом.

С В ІД Ч ЕН Н Я

. ..............

«Перерахувати основні риси сталінського тоталітаризму... - це значить перерахувати звичайні характеристики військової організації. Радянська Росія перетворилася в державу-гарнізон, у

якій кожен насправді перебував у армії»,

(Daniels R. V. Is Russia reformable?: Change а resistance from Stalin to Gorbachev.-Boulder; London, WestviewPress, 1988, р.20-21)

------------------------- Ознаки тоталітарних режимів

)

Диктатура однієї партії Зрощення партій і держави Панування партійної та державної еліти Непомірне звеличення (культ) особи вождя Контроль партії і держави над економікою ^

Політичний контроль Втручання в приватне життя громадян

)

►Г___________________Репресії і переслідування___________________ ^ ^Тоталітаризм (від пізньолатинського «totalis» - увесь, повний, цілий) це напрям політичної думки і тип політичного режиму, котрий за допомогою тотального контролю над усіма сферами суспільного життя прагне реалізувати якусь агресивну політичну утопію. Авторство терміна приписується ідеологу італійського фашизму Дж. Джентіле.

128

Період п о в о єн н о ї кри зи та і

1 9 1 7-19 23 p p .)

Однопартійна диктатура. Партія в тоталітарній країні будувалася на військовій дисципліні на манер середньовічних рицарських орденів. Причому в Німеччині й Італії ієрархічність у націонал-соціалістичній та фашистській партіях була впроваджена відвертіше, ніж у більшо виків. У СРСР Й. Сталін час від часу імітував партійну демократію з ’їзди, вибори керівника партії тощо. Вож ді нацизму А. Гітлер і фа ш изму Б. М уссоліні позиціонували себе як втілення і нації, і партії, і держави. Вони зображувалися пропагандою як основа партії і чільний елемент держави, у той час як більшовики постійно наголошували на тому, ш;о для них виш;е за все були інтереси «народних мас». До того ж більшовики заборонили всі інш і, крім власної, партії, а нацисти і фашисти, навпаки, зберегли і створили ряд «дружніх» партій. Проте, незважаючи на ці незначні відмінності, усі три режими трималися при владі саме завдяки придушенню своїх політичних опонентів.

С В ІД Ч ЕН Н Я 2 «Уряд має прийняти такі закони, які закріплять, що: 1. Єдиною політичною партією в Ні меччині є Націонал-соціалістична німе цька робітнича партія. 2. Якщо хтось підтримуватиме іншу партію чи організує іншу партію, той буде

покараний за вироком суду тяжкими ро ботами до трьох років чи в’язницею тер міном від шести місяців до трьох років».

Берлін, 14 липня 1933 р. Канцлер Адольф Гітлер (John М. Thompson, Kathleen Hedberg. Peopie and Civilizations. A World History. Ginn and Company, 1977, p. 681)

Культ особи «вождя» є неодмінною рисою усіх без винятку тоталі тарних режимів. Він базується, насамперед, на возвеличенні його пер сони, а разом з цим - ідеї, яку він уособлював. На це працювали цілі пропагандистські індустрії. Цілодобово населенню нав’язували образ турботливого «батька народу», який піклується не про власне благо, а лише про співвітчизників. Сотні тисяч прижиттєвих скульптурних 30-

Пропагандистські плакати, присвячені Б. Муссоліні (зліва) й іспанському диктатору Франка (справа )

9-V s esvitn ja istorija, 10 кі

129

Тема 4

шв бражень, мільйонні наклади біографій, газети, нашпиговані фотознім ками вождя, повинні були укорінити в свідомості людей переконання, що він є втіленням їх самих. Вождь ніколи не помилявся, володів даром провидця. Ті ж , хто мав необачність ставити це під сумнів, ставали во рогами не лише диктатора, а й кожного громадянина.

С В ІД Ч ЕН Н Я З

МІР і і і о м и ш д и м п т ігі г.

«Заключні слова Муссоліні потонули в дикому потоці захоплених вигуків, у дедалі зростаючому, безперервному, завиваючому скандуванні: “Дуче! Дуче! Дуче!”, в істеричному ґвалті жінок, у криках, повних захвату і запевнень у вірності до гробової дошки...

“Він подібний до Бога”, - сказав один з “бонів”, спостерігаючи, як він стоїть на балконі з олімпійською непорушністю. “Ні, він не подібний до Бога, - зауважив хтось поряд з ним. - Він і є Бог”». (Хибберт К. Бенито М уссолини. Ростов-на- Дону. «Феникс», 1998, с. 6 )

С В ІД Ч ЕН Н Я 4 «О восьмій годині пожвавлення: приїхав Гітлер, він стоїть у своїй машині з витягнутою догори рукою, обличчя застигле, дещо судомно напружене. Його вітають тривалими криками, що вириваються з тисяч горлянок. Тим часом спустилася ніч. Спалахують прожектори... На трибуну піднімається

Гітлер. Прожектори гаснуть - за ви нятком тих, які висвічують фюрера, здається, що він стоїть над колиханням мас, як у казковому кораблі. Запановує тиша, яку церкві. Говорить Гітлер». (Ф ест И. Адольф Г'гітлер. Том 2. Пермь.оАлетейа», 1993, с .3 2 7 )

Щ С В ІД Ч ЕН Н Я 5 ^ «...Ляжуть на плечі Сталіна, які ви несли безмежно багато, але, як і раніше, могутні, лагідні жіночі руки... і заш еп чуть ніжні жіночі губи слова безмежної вдячності і дочірньої любові. .. .Схилившись, і з синівською шаною цілуючи великого батька в плече.

солдат вигукне тремтячим і трохи хри плуватим від хвилювання голосом: - Батьку! Наша славо, наша честе, надіє і радосте, живи довгі роки!» (М . Ш олохов. «Отец трудящихся м и р а » //С о ю з , 2 7 .VII. 1990, с. 17)

Панування партійно-державної еліти. Але жоден з тоталітаристів не міг здійснювати свою політику самотужки, тому до управління залу чалися нові кадри. Ц і люди, наділені недоступними для інш их правами і благами, складали своєрідну касту. У Німеччині та Італії основу прав лячої еліти складали представники середніх класів, а в СРСР - робіт ництва та селянства. Проте й тих, й інш их ніколи не допускали до найвиш;их ешелонів влади, гуртуючи біля підніж ж я владного Олімпу, на якому були вождь та його оточення, нерідко представлене ділками з кри мінальним минулим та пристосуванцями із числа невдах-інтелігентів.

СВ ІД Ч ЕН Н Я «Ніколи ще настільки нечисельна гру па людей не зосереджувала у своїх руках такої цілковитої влади над майбутнім людства. Кожна хибна ідея, якій ми слі дували, перетворювалася в страшний злочин перед майбутніми поколіннями. ...Нас вважали маніяками... порівнювали з інквізицією, адже ми постійно відчували на собі тягар відповідальності за поря тунок людства. Подібно до інквізиторів, ми викорінювали насіння зла не лише в людських діяннях, але і в помислах.

130

............. Для нас не існувало права особис тості на власну думку: особисту справу кожної людини ми вважали нашою спільною справою. ...Я був частиною цього колектив ного МИ. Я думав і діяв за нашими за конами; знищував людей, яких ставив високо, і допомагав звеличитися низьким...» (Кест лерА. Слепящ ая тьма. Трагедия «стальних лю дей». М ., Д З М , 1989,

С.82)

У цьому середовищі діяли особливі писані й неписані закони, па нувала кругова порука й чіткий поділ на ранги. Ієрархія була відпра цьована до найменших дрібниць. Залежно від того, наскільки близько стояв до диктатора партійний чиновник, такий ранг він мав. Практично не існувало таких злочинів, на які не йшли такі люди задля збереження свого становиш;а. Цілковитий контроль над економікою. В усіх тоталітарних кра їнах міжвоєнної доби відбулося одержавлення господарства. Провідні галузі економіки втрачали самостійність у виборі форм господарю вання, виробництва та збуту продукції. Це робилося для того, щоб до сягти самозабезпечення як для внутрішньої стабільності режимів, так і для військових потреб, у СРСР більшовики під приводом боротьби з імперіалістичним оточенням замінили ринкові важелі регулювання економіки детально розробленими п’ятирічними планами. Згодом таку модель перейняли й німці та італійці. За усіх негативних наслідків у найбільш кризові періоди централізоване управління економікою да вало й певні позитивні наслідки. Особливо це виявилося в роки Другої світової війни. Тоталітарні режими, за винятком більшовицького, не посягали на приватну власність, але ставили виробників у такі рамки, коли ті змуш ені були обслуговувати режим. Політичний контроль. Тоталітаризм завжди панує там, де людина позбавлена вибору. Режим не лише піддає цензурі інформацію, обмежує культуру, а й контролює помисли людей, караючи їх за вільнодумство і спотворюючи саму їхню свідомість. У демократичних суспільствах в основі громадянської свідомості лежить право і закон, перед яким всі рівні. Народи ж , які змуш ені існувати за тоталітаризму, наділяють довірою партію чи вождя, і вже останні творять закони, обов’язкові для дотримання всіма. Вибори за тоталітаризму зводяться до м еха нічного принизливого голосування на користь заздалегідь визначених владою кандидатів. Вторгнення у приватне життя людини - сферу, де, здавалося б, людина від природи має повну свободу, також монополізує тоталітарна держава. Керівники тоталітарних країн фактично од ноосібно перебрали владу до своїх рук і встановили контроль над життям громадян. Будь-який вияв індивідуальності розцінювався як загроза владі. Такий цілковитий контроль був неможливим в авторитарних суспільствах минулого. Ні єгипет ські фараони, ні перські царі, ні Нерон чи Борджіа не мали такого механізму впливу на людей, який дозволяв би керувати буквально кожним. Натомість вожді новітніх

ІА. Гітлер з дітьми. Пропагандистське фото

131

■

Тема 4

тоталітарних систем через пресу, радіо, кіно і телебачення цілодобово впливали на розум і почуття людей. Наявність ж е відданих поліції і армії «гарантувала» кожному незгодному бути в будь-яку хвилину за арештованим, ув’язненим чи навіть фізично знищеним. Тоталітарні режими сформували особливий тип людей, своєрідних «гомо тоталітарикус» з цілком певними рисами: віра в ідеальне су спільство, патологічна агресивна прихильність до авторитету, розрив з минулим, його культурними надбаннями, зневага до інтелекту, не критичне ставлення до дійсності, покірність, схиляння перед силою і владою, шаблонне мислення, ототожнення себе з системою, партією, вождем, фанатизм. Такій людині з її украй низькими потребами й безпорадністю, позбав леній власних бажань, сумнівів і думок, звідусіль оточеній «ворогами», залишалося лише одне - долати труднош;і й поборювати «ворогів».

СВ ІД Ч ЕН Н Я 7 шяшшшшшшштт «Щоб брати участь в управлінні тоталітарною державою, недостатньо бути готовим прийняти на віру благі виправдання неблаговидних вчинків: людина повинна бути здатною сама, з власної ініціативи, переступити

будь-яку моральну норму, яку вона коли-небудь знала, якщо це необхідно для досягнення поставленої мети».

(Хайек Ф.А. Дорога крабству// Новьій мир, 1991, №8, с. 194-195)

Про все інш е дбав вождь. Якщо ж реальних ворогів не виявлялося, то їх негайно вигадували: «троцькісти» й «шпигуни» в СРСР, євреї - в Німеччині, заможні західні держави - в Італії. Як відомо, у демократичному суспільстві обмеження прав людини застосовується лише до злочинців і душ евнохворих. При тоталітаризмі зникає сама відмінність м іж злочином і невинуватістю. Тоталітаризм робить людину істотою карною незалежно від того, чи винна вона на справді. Тотальна несвобода на тлі суцільних житейських обмежень могла бути замінена лише в’язницею або стратою. Уникнення ж їх по винно було створювати в людей ілю зію «щастя». Людина, над якою було занесено меч тоталітарного «правосуддя», відчувала, що її хтось за щось (хоч вона й не відала, за що саме) карає. При цьому звинувачення, як правило, не висувалося. Відтак із свідомості й з реального життя зникало відчуття відмінності м іж Добром і Злом. Запровадивши за гальну карність і переслідування, тота.пітаризм «скасував» ті моральні цінності, які, власне, роблять людину Людиною.

С В ІД Ч ЕН Н Я 8 Нацистський міністр юстиції Ганс Ф р ан к: «Раніше ми мали звичку казати: це правильно чи неправильно. Тепер ми повинні ставити запитання: що сказав Фюрер? IVIh перебуваємо під величним обов’язком визнавати вищим проявом

нашого народного духу закони, освя чені Адольфом Гітлером».

(John М. Thompson, Kathleen Hedberg. People and Civilizations. A World History. Ginn and Company, 1977, p. 682)

С В ІД Ч ЕН Н Я 9 шшшяттш^тт Б. М уссоліні: «Я докладаю над людських зусиль, щоб освітити цих людей... вони повинні зрозуміти, що стануть зрілими, лише підкоряючись. Коли вони навчаться коритися, вони

132

повірять у те, що я кажу, і тоді підуть маршем, стрункими колонами під мою команду».

(Смит Б. Муссолини. Москва, «ИнтерДайджест», 1995, с. 76)

Період п о в о єн н о ї кр изи та револю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .) Ц Л

С В Щ Ч Е Н Н Я 10 «Хвала Сталіну! Сталін сяє як сонце. Сонце сяє лише вдень, а Сталін сяє

вночі і вдень!» ( Гасло з радянського плаката)

Порядність, чесність, людинолюбство втрачали всякий сенс у по рівнянні зі служінням ідеї, у більшовиків такою ідеєю була «світова комуна», у фашистів - «Великий Рим», у нацистів - «Тисячорічний Рейх». Єднало ці ідеї те, ш;о вони були нездійсненними, утопічними.

Репресії і переслідування, що здійснювалися спеціальними каральними органами, виправні табори слугували запорукою стабільності тоталітарних режимів. тт Запит ання і за в д а н н я 1.

Чи можете Ви припустити, що чин ники, які сприяли встановленню і зміцненню демократії, згодом також могли призвести до заро дження тоталітаризму? Те, що тоталітарні режими пере могли в країнах з давньою куль турною традицією, закономірність чи випадковість? Як, на Вашу думку, характеризує тоталітарну систему офіційний уря довий документ (Свідчення 2)7

4. Як

характеризують

тоталітаризм

Свідчення 8, 9, 107 5. Чи існують у сучасному, в цілому демократичному, світі «гомо тоталітарикус»? Якщо Ваша відповідь ствердна, то в яких вчинках наших сучасників проявляються, на Вашу думку, риси тоталітарної свідомості? 6. Розгляньте подану нижче схему. Що, на Вашу думку, означає вислів «ІУІета виправдовує засоби»? Чи по діляєте Ви таке твердження?

РОСІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917 р. ■ 1. Причини революції. Війна і породжені нею негаразди в 1917 р. занурили Російську імперію в глибоку кризу. На початок 1917 р. проти монархії виступили майже усі суспільні верстви: у Думі утворилася ліберальна опозиція до Миколи II; у річницю розстрілу урядовими вій ськами мирної демонстрації 9 січня 1905 р. («кривава неділя») країну сколихнули масові страйки робітників під антимонархічними і анти воєнними гаслами; село перебувало на м еж і нової пугачовш;ини. Становище в армії дедалі більше нагадувало параліч. До війська було мобілізовано 15,5 мли чоловіків (13 млн - селяни). Поразки, сотні тисяч

133

Тема 4

вбитих і скалічених, нелюдські фронтові умови розхитували армійську дисципліну й робили армію небоєздатною. Казнокрадство й бездарність вищого командування на тлі героїзму офіцерського корпусу й рядових солдатів призвели до того, що в 1916 р. російська армія нараховувала 1,5 млн дезертирів. Понад 60 % солдатських листів були просякнуті духом поразки і зневіри. Імператор втратив вплив на армію, у якій на ростало невдоволення і революційні настрої.

Щ С В ІД Ч ЕН Н Я 1 Солдат П. Карнаухов про стано вище на австрійському фронті: «На передовій лінії траплялося, що солдати, побачивши противника, уже не стрі ляли. Інколи австрійці кричали: “Пане! Закінчуйте війну!”. І кликали до себе росіян, а росіяни - австрійців. У нас ще з

жовтня 1916 р. почалося братання з неприятелем, за що, звісно, немало пере падало від офіцерства. А в січні братан ня в нас уже стало звичним явищем... Доходило до того, що наші солдати об мінювалися різними речами, даючи хліб, цукор і отримуючи ножика, бритву».

Становище в тилу також було катастрофічним. Значну частину країни було окуповано, у результаті чого вона втратила 1 /5 промислового по тенціалу. Не вистачало продуктів харчування (у Петрограді в лютому 1917 р. запасів хліба залишилося на 1 0 -1 2 днів), за роки війни ціни на харчі зросли на 200 %, купівельна спроможність рубля знизилася майже в 5 разів. При цьому податки зросли, збільшення тривалості робочого дня на виробництві загрожувало фізичному виживанню населення. В

С В ІД Ч ЕН Н Я 2 Д ж . Б ’ю кенен, британський посол в Р о с ії (лютий 1 9 1 7 p .): «Якщо зупи ниться підвіз продовольчих продуктів, то страйки спалахнуть неминуче... З а паси палива на дорогах настільки ско ротилися, що на одній лінії, як кажуть, їх вистачить всього на кілька днів, і багато хто остерігається, що якщо навіть ці запаси тимчасово будуть поповнені, то припинення підвозу знову відчується.

якщо раптом зовсім припиниться пра вильна торгівля, яка тепер впала до мі німуму. Багато заводів, що виробляють військове постачання, уже тимчасово закрито через брак палива і сировини, і небезпека припинення постачання як армії, так і міст не може бути цілком ви ключена». (Б ью кенен Д ж . М ем уарьі дипломата. М ., 1981, с. 2 0 3 )

Криза державного управління надто загострилася. Распутінщина (Г. Распутіна було вбито в 1916 р. в результаті змови на чолі з князем Сергієм Юсуповим) стала промовистим символом ц ієї кризи. Міністер ський безлад проявився в безкінечних перетасовуваннях уряду: з по чатку війни і до лютого 1917 р. змінилося 4 прем’єр-міністри та стільки ж міністрів землеробства і військових міністрів, 6 міністрів внутрішніх справ, по З міністри юстиції, шляхів сполучення та закордонних справ усього 27 найвищих урядовців. Династія Романових, яка правила Росією з 1613 p., на відміну від Британії, так і не навчилася вчасно «випускати пару» народного невдо волення. Незважаючи на спроби перетворити Росію в конституційну монархію, вона так і залишалася монархією абсолютною.

СВ ІД Ч ЕН Н Я З

...............

Імперат риця О л е кс а н д р а М и к о л і II про Григорія Распутіна: «Любий, вір мені, тобі слід слухатися порад на шого друга. Він так гаряче вдень і вночі молиться за тебе. Він оберігає тебе там, де ти був... Тільки потрібно слуха

134

тися, довіряти і запитувати поради - не думати, що він чогось не знає. Бог все йому відкриває». ( П е р е п и с ка Николая и Александрь: Ром анових. Т. III. М ., 1923, с. 2 8 3 )

Період п о в о єн н о ї кризи і^ и з ^ тта револю ^ цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

В умовах війни прірва м іж царем та його народом стрімко зростала, хоч і Микола II, і дружина Олександра щиро прагнули бути близькими до людей. Непопулярність Романових зростала по мірі погіршення ситуації на фронтах і в тилу. Навіть вбивство в 1916 р. Распутіна й звільнення цар ського подружжя з-під його впливу вже не могли їх врятувати. Імпера трицю і деяких міністрів підозрювали в симпатіях до ворога. Через неком петентність уряду в містах бракувало харчів та й ті розподілялися неспра ведливо; військо зазнавало втрат через нестачу боєприпасів і спорядження.

ІГ. Распутін разом з князем Путятіним і полковником Ломаном

С В ІД Ч ЕН Н Я Шульгін, правий депутат Д у м и (листопад 1 9 1 6 p .): «Ми терпіли б, так би мовити, до останньої межі. І якщо ми тепер виступаємо зовсім прямо і відкрито з різким осудом цієї влади, якщо ми піднімаємо проти неї прапор боротьби, то це тільки тому.

що дійсно ми діишли до межі, тому що сталися такі речі, які надалі терпіти не можливо».

( Государственная дума. 4-й созьів. Vсессия. Стенографический отчет, столб. 68)

У неросійських частинах імперії тим часом наростав національний рух за державну самостійність. Відчуття наближення розв’язки ак тивізувало російську політичну еміграцію, яка почала лаштуватися до повернення в Росію, щ;об не опинитися осторонь важливих подій. Маятник революційного вибуху було розгойдано, і питання зводилося лише до того, коли, де і в якій формі революція розпочнеться. ■ 2. Падіння монархії. 9 січня 1917 р. в Петрограді страйкувало чверть мільйона робітників, які таким чином вшанували 22-гу річницю «кривавої неділі». Упродовж січня-лютого по усій імперії страйкувало близько 700 тис. робітників; особливо загрозливим був страйк, щ;о розпо чався 17 лютого на Путилівському заводі столиці. 23 лютого 1917 р. - у міжнародний день працівниць, коли розпо чалася російська революція, Микола II відбув у свою військову Ставку. В умовах революції Микола II надіслав до Петрограда на її приду шення війська під орудою генерала Іванова, але вони побраталися з повсталими, а сам генерал тільки випадково уникнув арешту. 27 лютого імператор направив Д ум і підготовлений ще в листопаді 1918 р. указ про оголошення безстрокової перерви в роботі сесії Д ер жавної думи - фактичний її розпуск. Дума схвалила рішення указу імператора підкоритися, але не розходитись. Депутати обрали Тимча совий комітет Державної думи з десяти осіб на чолі з М. Родзянком. Цар по дорозі зі Ставки дістався лише до залізничної станції з про мовистою назвою Дно, а потім повернув до Пскова у штаб Північного фронту. Там його застало повідомлення про перемогу революції, а також телеграми від усіх командувачів фронтів із закликом поступитися на користь повсталих.

135

Тема 4

1 березня Виконавчий комітет Ради робітничих і солдатських депу татів Петрограда - органу, який мав реальну військову силу в столиці, постановив надати Тимчасовому комітету на його розсуд скласти список членів Тимчасового урядуй 2 березня було оголошено склад Тимчасо вого уряду Росії, головою якого Микола II затвердив князя Г. Львова. У день оголошення складу Тимчасового уряду Микола II від свого імені та імені свого сина, тяжкохворого малолітнього Олексія, зрікся трону на користь брата М ихайла. Проте Михайло Романов також від мовився від корони.

С В ІД Ч ЕН Н Я 5

ми

Едвард Карр, англійський історик: «Лютнева революція 1917 p., що по валила династію Романових, була стихійним вибухом невдоволення мас, доведених до відчаю тяготами війни і явною несправедливістю в розпо ділі життєвих тягот. Вона була Із за хопленням зустрінута і використана широкими верствами буржуазії і чи новництва, які втратили віру в систему самодержавного управління і особливо

в самого царя і його радників. Перший Тимчасовий уряд складався саме з представників цієї частини населення. Революційні партії не брали участі без посередньо у здійсненні революції. Вони не чекали ї'ї і спочатку були вра жені». (К а р р 3 . История Советской России. Книга 1. Большевистская револю ция 1 9 1 7 -1 9 2 3 . Т. 1, Т. 2. П е р е в .с а н гл . М ., 1990, с. 75)

Після зречення Микола Романов звернувся до Тимчасового уряду з проханням дозволити йому як приватній особі виїхати до Порт-Романова (Мурманськ) для подальшої еміграції до Англії. Проти цього рішуче за перечила Петроградська рада, і колишнього царя було заарештовано й доставлено в Царське Село під Петроградом. ■ 3. Росія за Тимчасового уряду. За неповних вісім місяців свого існування Тимчасовий уряд пережив чимало драматичних моментів, здійснив ряд серйозних перетворень: було скасовано смертну кару; проголошено амністію політичним і кримінальним в’язням; проголо шено свободу совісті; ж інки були урівнені в правах з чоловіками; за проваджено 8-годинний робочий день; на 2 0 -2 5 % підвищено заробітну плату; робітничі комітети та профспілки отримали автономію та ін. 'Тимчасовим він називався тому, що повинен був діяти до скликання Уста новчих зборів, які мали вирішити найважливіші питання державного життя: форму державного устрою та правління, питання про землю тощо.

136

Період п о во єн н о ї кр и зи та револю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

Найважливіші питання мали бути схвалені Установчими зборами Ро сійської республіки, які пропонувалося скликати восени 1917 р. Практично всі політичні партії Росії, за винятком крайніх правих (монархісти) та крайніх лівих (анархісти, ліві есери та більшовики), співпрацювали з Тимчасовим урядом як законним і єдиним органом дер жавної влади. З квітня 1917 р. зі Ш вейцарії через територію Німеччини в Росію в опломбованому німецькому вагоні прибув лідер більшовиків Воло димир Ленін і відразу закликав готуватися до соціалістичної революції. У квітні Тимчасовий уряд пережив кризу. Міністр закордонних справ Павло Мілюков опублікував ноту до союзників, у якій говорилося про «війну до переможного кінця». Цим він спровокував вибух невдово лення в країні і змушений був подати у відставку. У Росії було створено коаліційний уряд на чолі зі Львовим, до якого увійшли 5 соціалістів. Майбутній прем’єр-міністр Олександр Керенський став військовим міністром. Після провалу червневого наступу російських армій на ПівденноЗахідному фронті Г. Львов подав у відставку, а «уряд порятунку віт чизни» очолив О. Керенський. Становиш;е в країні було неспокійним. У серпні 1917 р. герой війни Верховний головнокомандувач генерал Лавр Корнілов здійснив невдалу спробу військового перевороту. Він на правив О. Керенському ультиматум про відставку Тимчасового уряду і передачу йому влади. Після невдалої спроби захопити владу Л. Кор нілов спочатку був заарештований, а згодом опинився на Дону. У Росії було сформовано уряд - Директорію (Раду п ’яти) на чолі з О. Керенським. Тим часом в радах провідну роль на себе перебрали більшовики, а Петроградську раду очолив Лев Троцький. В. Ленін, ордер на арешт якого видав уряд, переховувався. Він закликав партію більшовиків до захоплення влади, але підтримки не отримав. Наприкінці вересня 1917 р. в Росії було сформовано третій і, як ви явиться, останній коаліційний уряд О. Корейського. Тимчасовий уряд успадкував від монархії гасло «єдиної і неподільної Росії». Починаючи з лютого 1917 p., у неросійських частинах колишньої імперії став швидко наростати національний рух, який очолила національна демо кратична інтелігенція. В Україні на початку березня 1917 р. постала Українська Центральна Рада; у липні у Ф інляндії було прийнято закон про верховні права сейму, але Тимчасовий уряд розпустив його; у серпні утворилася Білоруська Рада; національні органи влади були утворені в Латвії, Естонії, Литві, Грузії, Вірменії, Азербайджані, Бессарабії, Кри му, Башкирії, в Середній А зії. Це був початок розпаду Російської імперії. \ Керенський Олександр (1881-1970). Прем’єрміністр Росії в 1917 р. Народився, як і В. Ленін, у м. Симбірську, згодом жив у Ташкенті. Вивчав право в Санкт-Петербурзькому університеті. Де путат IV Думи (обраний у 1912 p.), де очолював фракцію соціалістів. Після приходу до влади в Росії більшовиків у 1918 р. емігрував до Францїі. З 1940 р. проживав у США. Помер у Нью-Йорку у віці 89 років.

137

Тема 4

■ 4. Прихід до влади більшовиків. 1 вересня Тимчасовий уряд ого лосив Росію республікою і призначив вибори до Установчих зборів, проте більшість людей вимагала роботи, зарплати і виходу країни з війни. У кризових умовах значно активізували свою пропагандистську діяльність більшовики. їхнім ідеалом і кінцевою метою була світова комуністична революція.

С В ІД Ч ЕН Н Я 6

'--•-Ti'iliW IC TilW i iB iM ii.ii і,,. .......

А ка д е м ік Іван Павлов у листі д о радянського уряд у від 2 1 грудня 1 9 3 4 p .: «Ви марно вірите у світову пролетарську революцію. Я не можу без посмішки споглядати плакати: “Хай живе світова соціалістична революція, хай живе світовий Жовтень”. Ви сієте по культурному світу не революцію, а з величезним успіхом фашизм. До Вашої революції фашизму не було. Адже тільки нашим політичним немовлятам

.........

Тимчасового уряду було мало навіть двох Ваших репетицій перед Вашим Жовтневим торжеством. Всі інші уряди зовсім не бажають бачити в себе те, що було і є в нас, і, звісно, вчасно здогаду ються застосувати для попередження цього те, чим користувалися і користу єтесь Ви, - терор і насилля». (Р о сс и й с ка я газета, 2 5 ф е в р а л я 1995 г.)

У середині жовтня 1917 р. більшовики створили Військово-рево люційний комітет (ВРК) й почали готуватися до захоплення влади. Зазда легідь було підготовлено склад майбутнього більшовицького уряду, який за пропозицією Л. Троцького назвали Радою народних комісарів (РНК).

С В ІД Ч ЕН Н Я 7 «м— ш ім Ж а к Садуль, член Ф р ан ц узь ко ї військової м іс ії в Р о сії: «Зрозуміти що-небудь неможливо. Чи розуміють самі солдати? Один з них відповідає, що його поставив сюди комітет його полку, але уточнити, чи вони насту

пають на Тимчасовий уряд, чи захи щають його, не може». [Садуль Ж . Записки о большевистской револю ции ( октябрь 1 9 1 7 - январь 1919). М „ «Книга». 1990, с. 3 1 ]

У ніч з 25 на 26 жовтня 1917 р. після холостого пострілу з крейсера «Аврора» більшовицькі загони розпочали штурм Зимового палацу, який тривав трохи більше чотирьох годин. Резиденція уряду була майже не захищеною. Палац охороняли Перший Петроградський жіночий ба тальйон (136 ж інок), дві роти юнкерів (курсантів), 2000 юнкерів у са мому палаці, панцерник у воротах та 6 гармат. Близько другої години ночі 26 жовтня Тимчасовий уряд було заарештовано.

С В ІД Ч ЕН Н Я 8

І....

Ж а к Садуль: «Зимовий палац був обстріляний з гармат, взятий, потім пограбований. Усі предмети мистецтв, меблі, килими, картини варварськи зруйновані. Жіночий батальйон, що обороняв палац, узятий в полон і відве

дений в казарму, де нещасні, як кажуть, були по-звірячому зґвалтовані». [С адуль Ж . З а п и с ки о большевист с кой револю ции ( октябрь 1 9 1 7 январь 1919). М ., «Книга», 1990, с. 3 4 ]

Одночасно із штурмом Зимового палацу відбувався П з ’їзд Рад. Один з більшовицьких лідерів Леонід Каменєв оголосив про повалення Тим часового уряду. Частина депутатів звинуватила більшовиків у зраді революції й у розв’язанні громадянської війни й на знак протесту зали шила з ’їзд. На вечірньому засіданні виступив Ленін, який запропонував делегатам з ’їзду прийняти декрети про мир і про землю. Д екрет про мир проголошував негайне перемир’я на фронті з Німеч чиною, початок переговорів з воюючими державами; укладення миру без анексій і контрибуцій.

138

Період п о в о єн н о ї кр изи тар^еволющ^^ (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

Д екрет про землю , основні положення якого були запозичені в по пулярних серед селян соціалістів-революціонерів, проголошував націо налізацію та конфіскацію всіх поміщ ицьких земель та передачу їх радам селянських депутатів для зрівняльного розподілу, передачу се лянам реманенту та худоби з поміщ ицьких садиб, скасування селян ського боргу на суму З млрд руб. З ’їзд також обрав вищі органи державної влади: Всеросійський Ц ен тральний Виконавчий Комітет (ВЦВК) і уряд з більшовиків і лівих есерів - Раду народних комісарів на чолі з В. Леніним (ліві есери спо чатку відмовилися увійти до нього. На початку листопада більшовики силою зброї захопили владу в Москві. На початок 1918 р. радянська влада поширювалася лише на Москву, Петроград та на територію близько 400 км навколо цих міст. \ Ленін Володимир (псевдонім В. Ульянова) (18701924), засновник більшовицької партії і радян ської держави, теоретик марксизму, ідеолог ко мунізму. 25.10.1917 р. очолив збройне повстання в Петрограді. Від II з ’їзду Рад (1917) керував Радою народних комісарів. 1919 р. - засновник Комуніс тичного Інтернаціоналу. Після смерті тіло було забальзамоване і поміщене до спеціально збудова ного у Москві мавзолею, де зберігається й донині.

Уже в листопаді 1917 р. більшовики ледь не втратили владу: проф спілка залізничників погрожувала загальним страйком, вимагаючи ви ключити з уряду В. Леніна і Л. Троцького. Ш ляхом численних змін в РНК, до якого увійшли п’ять лівих есерів, більшовикам вдалося до сягти порозуміння із залізничниками. Другою подією, яка могла повернути колесо історії, стало скликання Установчих зборів, вибори до яких відбулися ще до захоплення влади більшовиками, і тому вони не отримали в них більшості. Засідання від крилося 5(18) січня. З і значною перевагою голосів (237 проти 138) де путати не визнали влади більшовиків. На знак протесту проти рішення більшості засідання зборів спочатку залишили більшовики, а слідом і ліві есери. Начальник караулу Таврійського палацу матрос-анархіст А. Желєзняков оголосив про те, що депутати повинні розійтися, оскільки... караул стомився. Було оголошено перерву на 12 годин, але Установчі збори більше ніколи не збиралися. Через три дні Червона гвардія ро зігнала також ПІ Всеросійський селянський з ’їзд , який протестував проти розпуску Установчих зборів. ■ Троцький (Бронштейн) Лев. Виходець з України. Неодноразово був ув’язнений за революційну діяль ність. Довгий час намагався триматися між біль шовиками і меншовиками. У період революції 1905 р. організував одну з перших рад у Петербурзі. Рево люція 1917 р. застала його в СІЛА. Майстерний публіцист і талановитий промовець. Конкурент В. Леніна в боротьбі за лідерство в партії більшо виків.

139

Тема 4

С В ІД Ч ЕН Н Я 9

—

...............

Л .Т р о ц ьки й : «...Ленін казав мені..: “Звісно, булодуже ризиковано з нашого боку, що ми не відклали скликання, дуже, дуже необачно. Та, врешті-решт, вийшло краще. Розгін Установчих зборів Радянською владою є повна і відкрита ліквідація формальної демо-

..................... ...........

кратії в ім’я революційної диктатури. Тепер урок буде міцним...”. Ленін мав рацію... В особі есерівської установки лютнева республіка отримала оказію вмерти повторно», (Т р о ц к и й Л .Д -К и с т о р и и р у с с ко й револю ции. М ., 1990, с. 2 0 8 - 2 0 9 )

Щ СВ ІД Ч ЕН Н Я 10* Е. Карр, англійський історик: «У кожного періоду історії є свій драматичний символ. Одним з таких символів став озброєний матрос, який закрив Установчі збори “тому що караул стомився”. Але за зовнішньою недбалістю приховувалася певна занепокоєність більшовиків про можливі наслідки їх свавілля. Демонстрація на підтримку Уста-

новчих зборів, що відбулася під час їх засідання, була розігнана військами, і кількох людей, яких почергово називали то “мирними демонстрантами”, то “озброєними змовниками”, було вбито», (^ ^ р р д история Советской России. Книга 1. Большевистская револю ция 1 9 1 7 -1 9 2 3 . Т .Ь Т.2. П е р е в .с англ. М ., 1990, с. 112)

■ 5. Громадянська війна. Ж овтневі події 1917 р. у Петрограді, перші кроки радянської влади та опір тих, хто не визнав її, спричинили гро мадянську війну в Росії. Це була братовбивча війна на винищення під політичними гаслами. Майже неможливо за класовою, національною чи релігійною ознакою провести розподільчу лінію м іж двома ворогу ючими таборами: більшовиками («червоними») і антибільшовиками («білими»). Як в Червоній, так і в Білій арміях воювали селяни і ро бітники, дворяни й творча інтелігенція, люди різних національностей і віросповідань. Особливістю громадянської війни в Росії було те, що вона торкнулася й багатьох інш их країн. Одні з них (СІЛА, Британія, Франція, Німеч чина, Японія) у березні-квітні 1918 р. направили в Росію свої війська, а інш і (Азербайджан, Грузія, Вірменія, Польща, Україна, Середньоазіат ські емірати) були обпалені полум’ям цієї війни. На Д ону і К убані проти Червоної армії билася Добровольча армія генералів Лавра Корнілова і Антона Денікіна та козача армія Області Війська Донського отамана Петра Краснова. У Східному Сибіру, у Поволж і та на Уралі більшовикам загрожував чехословацький корпус, сформований з полонених австро-угорської армії. У середині липня 1918 р. під приводом загрози звільнення в Єкатеринбурзі більшовиками було вбито колишнього російського царя Миколу Романова, його сім ’ю та прислугу. До літа 1918 р. більшовики контролювали лише територію в районі Москви, яку вони проголосили столицею Росії. Незважаючи на те, що шляхом мобілізацій вдалося збільшити чисельність Червоної армії, з неї дезертирували близько 1 млн вояків. На сході Росії на початку осені 1918 р. п ’ять радянських армій пере йшли в наступ і зайняли міста Симбірськ, Самару та Казань. Проте невдовзі адмірал Олександр Колчак завдав контрудару й, прорвавши радянський Східний фронт, стрімко просувався до Волги на з ’єднання з Добровольчою армією. Ціною над зусиль радянські дивізії під орудою Михайла Фрунзе в 1919 р. відкинули О. Колчака за Урал, а наступного року завдали йому остаточної поразки. На півдні Росїі в середині 1918 р. козачі частини отамана П. Краснова двічі безрезультатно намагалися взяти місто Царицин (тепер - Волгоград),

140

Період повоєнної кр изи та револю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

ПЕРСІ Я Р еволю ція т а гром адян ська війна в Росії (1 9 1 7 -1 9 2 0 pp.) Ко р д о н и Р о с ій с ь к о ї ім п е р ії на п о ч атку 1 9 1 7 р. Р о с ій с ь ко -н ім е ц ь ки й і р о с ій с ь ко -ту р е ц ь ки й ф р о н ти во се н и 1 9 1 7 р.

І І І І Р а й о н и ін те р в е н ц ії країн А н тан ти І І I I на пр и кінц і 1 9 1 8 р.

Н а п р я м и п ро су ва нн я білих а р м ій у 1 9 1 8 — 1 9 1 9 p p .; пол ьських військ у 1 9 1 9 - 1 9 2 0 pp.

Петроград Л ю тн е в а револ ю ція 1 9 1 7 р

У тв о р ен н я У кр а їн с ь ко ї Ц е н тр а л ь н о ї Р ади 14 б е р е з н я 1 9 1 7 р.

Ж о в тн е в а револ ю ц ія 1 9 1 7 р.

П е р е го в о р и р а д я н с ь ко го ур яд у Роси з у р я д ам и Н ім е ччин и та її с о ю зни ків 2 0 груд ня 1 9 1 7 - З б е р е з н я 1 9 1 8 pp.

'— —

Л ін ії ф ронтів у б е р е з н і 1 9 1 9 р. Н а сту п Ч е р в о н о ї а р м ії в 1 9 1 9 - 1 9 2 0 pp. І Т е р и то р ії, зай н я ті Ч е рво ною а р м іє ю д о 1921 р. К о р д о н и д е р ж а в н а б е р е з е н ь 1921 р. М е ж і соц іа л істи чн и х ра д я н с ь ки х р е сп уб л ік

М е ж а п ро су ва нн я нім е ц ь ки х , а в с тр о -у го р с ь ки х і ту р е ц ь ки х військ у тра вн і 1 9 1 8 р.

БСРР

Б ілоруська С о ц іал іс ти ч н а Р ад я н сь ка Р ес п у б л іка

УСРР

У кр а їн с ь ка С о ц іал іс ти ч н а Р ад ян сь ка Р ес пу б л іка

К о р д о н и У кр а їн с ь ко ї Д е р ж а в и влітку 1 9 1 8 р.

СРРГ

С о ц іал іс ти ч н а Р ад я н сь ка Р ес п у б л іка Г рузії

CFPB

С о ц іал іс ти ч н а Р ад ян сь ка Р ес п у б л іка В ір м е н ії

Т е р и то р ія р а д я н с ь ко ї Р о сії во се ни 1 9 1 8 р. К о р д о н и З ах ід н о у кр а їн с ь ко ї Н а р о д н о ї Р ес п у б л іки в л и с то п а д і 1 9 1 8 р. (о ку п о в а н а П ол ь щ е ю в 1 9 1 9 р .)

А зС Р Р

А з е р б а й д ж а н с ь к а С о ц іал іс ти ч н а Р ад ян сь ка Р ес п у б л іка Нові н е з а л е ж н і єв р о п е й с ь кі д е р ж а в и , ЛИТВА щ о у твори л и ся після р о з п а д у Р осій о сій ссь ко ї ім пе р ії

141

Тема 4

а Добровольча армія, завдавши поразки радян ській Північнокавказькій армії, заволоділа Катеринодаром і Новоросійськом. На початок осені 1919 р. Добровольча армія А. Денікіна вторглася в Україну. Далі Гі шлях пролягав на Тулу і Москву. Наступ радянського Південного фронту М. Фрунзе й анархістської армії Нестора Махна призвів на початку 1920 р. до поразки А. Д е нікіна. Тепер вже під командуванням генерала Петра Врангеля Добровольча армія відступила в Крим, де й протрималася до листопада 1920 p., коли була остаточно розбита Червоною армією в союзі з махновцями. Після цього махновці стали не потрібними і були розбиті Червоною армією. На Д алекому Сході громадянська війна три Пропагандистський вала ш,е до початку 1922 p., коли, як і на всіх плакат, який за інш их фронтах, завершилася перемогою більшо кликав вступати виків. до Червоної армії У громадянській війні в Р осії загинуло 1 2 15 млн осіб (військові втрати склали близько 800 тис.), економічні збитки склали 50 млрд золотих рублів, промис лове виробництво в 1920 р. становило лише 14 % рівня 1913 p., а обсяги виробництва сільськогосподарської продукції скоротилися вдвічі. ■ 6. «Воєнний комунізм». Здобувши перемогу у громадянській війні, більшовики розпочали соціально-економічні перетворення. Становиш;е, у якому перебувала країна, вони назвали «розрухою».

С В ІД Ч ЕН Н Я 1 1 ■ м м м м — М ихайло Булгаков, російський письменник, у повісті «Собаче серце»: «Що таке ця ваша “розруха”?... Та її зо всім не існує!.. Якщо я, замість того, щоб оперувати, щовечора почну в себе в квартирі співати хором, у мене настане розруха. Якщо я, відвідуючи вбиральню, почну, вибачте мені за вислів, мочитися повз унітаз і те ж стануть робити Зіна й

—

іг-

Дарина Петрівна, у вбиральні станеться розруха. Відтак, розруха не в клозетах, а в головах... Неможливо в один і той самий час підмітати трамвайні шляхи і влаштовувати долі якихось іспанських обірванців!» (Булгаков М .А. И збранньїе п ро извед ен ия . В 2 -х томах. Т.1. К., Дніпро», 1989, с. 4 8 0 )

Заходи більшовиків базувалися на таких засадах: диктатура пролета ріату (влада робітничого класу в союзі з найбідніш им селянством), при душення повалених «експлуататорських» класів (у грудні 1917 р. для боротьби з ними було створено Всеросійську надзвичайну комісію (ВЧК) на чолі з Феліксом Дзержинським) та ліквідація приватної власності як причини соціальної нерівності людей. Політику, яку більшовики провадили впродовж 1 9 1 7 -1 9 2 0 pp., було названо * воєнним ком унізм ом *. Засади «воєнного комунізму» • Заміна приватної власності на соціалістичну. • Зростання ролі держави в управлінні економікою: а) централі зований контроль і управління; б) заміна дрібних підприємств великими; в) запровадження єдиного планування. • Націоналізація банків відповідно до декрету РНК. • Заміна комерційних та грошових форм розподілу безготівковим розподілом основних товарів і послуг.

142

Період п ово єн н о ї кри зи та револю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

• Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед робітників. • Карткова система (розподіл товарів і продуктів за спеціальними картками).

Заходи впровадження «воєнного комунізму» • У жовтні 1917 р. було взято під контроль Державний банк Росії, а в грудні було прийнято декрет РНК про націоналізацію при ватних банків. • У грудні 1917 р. при РНК було створено Вищу Раду народного господарства (ВРНГ). • На весну 1918 р. було націоналізовано близько 800 підприємств. У червні 1918 р. РНК прийняв декрет про націоналізацію всіх галузей промисловості. • Запровадження трудової повинності на засадах «хто не працює, той не їсть». • Перетворення військових частин на «трудові армії» для віднов лення господарства. • Створення таборів примусової праці. • М обілізація на суспільні роботи «буржуазних елементів». • Поширення комуністичних суботників безоплатної праці. • Націоналізація землі, створення комун, колективних та радян ських господарств (колгоспи і радгоспи) - на кінець 1918 р. їх було З тис. • Встановлення продовольчої диктатури на селі: а) державна мо нополія на продаж хліба та його заготівлю; б) заборона при ватної хлібної торгівлі; в) примусове і безкоштовне відбирання державою «надлишків» продуктів у селян. • Продовольча розкладка* (з січня 1919 р.) як прояв продовольчої диктатури; створення озброєних «продовольчих загонів» для відбирання хліба. Як наслідок, відсутність економічних стимулів до праці призвела до зниження її продуктивності, а відтак - до занепаду економіки. Показники 1920 р. порівняно з 1913 р. (%)

в цілому

Результати «воєнного комунізму» виявилися такими: в 1921 р. на одну людину вироблялося лише 1 м ситцю на рік; на одне селянське господар ство припадало лише 100 грамів металовиробів, одна коробка сірників коштувала кілька мільйонів «радзнаків» - нових радянських грошей, які *Продовольча розкладка - обов’язкова здача селянами державі за твердими цінами «надлишків» хліба та інших продуктів.

143

Тема 4

знецінилися в 13 тис. разів. У країні поширився «чорний ринок», через заборону грошових відносин зазнала краху фінансова система, впали темпи виробництва. На цей рік припав жахливий голод, який охопив ЗО млн осіб, З млн з них померли, 2 млн дітей стали сиротами. Наслідки політики «воєнного комунізму» не забарилися - країною прокотилися антибільшовицькі селянські повстання, які охопили майже третину населення Західного Сибіру, Уралу, Дону, Кубані, центру Росії. У Тамбовській і Воронезькій губерніях сформувалися дві повстанські армії чисельністю 50 тис. чоловік під орудою О. Антонова. Проти них радянська влада кинула війська майбутнього маршала М. Тухачевського (40 тис. вояків, 63 гармати, понад 460 кулеметів), які, застосувавши отруйні гази, «втихомирили» селян. У березні 1921 р. в Кронштадті - базі Балтійського флоту - під гаслом «Ради без більшовиків!» повстали близько 16 тис. революційних моряків з кораблів «Петропавловськ» і «Севастополь». Перший штурм бунтівного міста армією М. Тухачевського був невдалим, оскільки його бійці відмовлялися стріляти в моряків. За подібний проступок тільки в двох полках було розстріляно понад 70 солдатів. Справу було завершено нічним штурмом по кризі курсантів військових училиш; та делегатів X з ’їзду Російської комуністичної партії (більшовиків) (РКП(б)). У центрі міста після штурму поховали понад 400 загиблих з обох боків вояків. Близько 2,5 тис. оборонців Кронштадта потрапили в полон, і частина з них були розстріляні, а 6 - 8 тис. втекли до Ф інляндії. Економічна криза доповнилася кризою політичною. У грудні 1917 р. Росія підписала перемир’я з Німеччиною, а З березня 1918 р. російська делегація на чолі з Л. Троцьким підписала з нею Брестський мирний договір. Мир з Центральними державами підписала в Бресті й делегація України. Ліві есери звинуватили В. Леніна в капітуляції перед Німеччиною й зраді Росії і революції. У відповідь на це партія лівих есерів була заборонена, а її лідерів, як, наприклад, Марію Спиридонову, було за арештовано й страчено. Відтоді на політичній арені залишилася лише одна політична партія - більшовицька.

V j B Запит ання і за в д а н н я тшштшвтяяшшшттштшу' 1. —

4. 5.

Поясніть та застосуйте в погрібному контексті поняття «більшевизм», «громадянська війна», «воєнний комунізм», «світова пролетарська революція». Покажіть на карті зміну кордонів Росії: а) після повалення монархії; б) після приходу до влади більшовиків. Якими були причини таких територіальних змін? Використовуючи Свідчення 1, 2, З, 4, 5, опишіть перебіг революції в Росії: причини, характер, учасники, основні події, наслідки. Опишіть, використовуючи Свідчення 7, 8, 9, 10, як більшовикам вдалося захопити владу в Росії. На підставі Свідчень 6 та 11 визначте, чому всесвітньо відомий вчений Іван Павлов і письменник

144

Михайло Булгаков дали таку нищівну характеристику більшовизму. Покажіть на карті основні фронти громадянської війни в Росії та розкрийте її перебіг. Схарактеризуйте політику Тимчасового уряду: що йому вдалося зробити, а що - ні. Схарактеризуйте добу «воєнного комунізму» та визначте, яких за ходів було вжито більшовиками в 1 9 1 7 -1 9 2 0 pp., які наслідки мав «воєнний комунізм» для країни в цілому і для пересічних людей. Використайте під час підготовки відповіді діаграму «Показники 1920 р. порівняно з 1913 р. ( %)». Дайте власну оцінку О. Керенському, В. Леніну та Л. Троцькому як політикам.

Період п о в о єн н о ї кр и зи та

'1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

Г о т а в м і^ 2 3 лютого 1 9 1 7 р . - початок Російської революції 2 бер езн я 1 9 1 7 р . - створення Тимчасового уряду; зречення Миколи II 2 6 жовтня 1 9 1 7 р . - падіння Тимчасового уряду; перемога більшовицького збройного виступу 1 9 1 7 - 1 9 2 0 pp. - «воєнний комунізм» 1 9 1 8 - 1 9 2 0 ( 2 2 ) p p . - громадянська війна в Росії

КОМІНТЕРН. РЕВОЛЮЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ ТА УГОРЩИНІ ■ 1. Діяльність Комінтерну. Відповідно до настанов Карла Маркса, комунізм міг утвердитися лише внаслідок перемоги світової революції. Захоплення влади в Росії вбачалося В. Леніну і Л. Троцькому лише першим кроком до такої революції, Для її «підштовхування» в березні 1919 р. було створено своєрідний штаб з підготовки м айбутньої р е волю ції - Комуністичний Інтер націонал (скорочено Комінтерн). К О Л Ш Ш С Ш Ч Б С К И И За винятком одного представника нім ецьких ком уністів, усі інш і засновники К омінтерну були чле нами більш овицької партії, а ін о земцями вважалися лише за націо нальністю. Головою виконавчого комітету Комінтерну став уродж е нець міста Єлисаветграда (тепер Кіровоград) Григорій Зинов’єв, а секретарем - Карл Радек. Улітку 1920 p., коли більшо вицька Росія вела успішний на ступ на Варшаву в ході радянськопольської війни, а один з кінних корпусів навіть прорвався в Н імеч чину, здавалося, ш;о до європей ської, а потім і світової революції зовсім близько, в Москві зібрався Неформальний символ Комінтерну II конгрес (з’їзд) Комінтерну.

Ш ТЕР Ж Щ О ІМ ^

ііііііііііміііі З Маніфесту II конгресу Ком ін терну: «Комуністичний Інтернаціонал є партією революційного повстання між народного пролетаріату... Радянська

С В ІД Ч ЕН Н Я f

Німеччина, об’єднана з Радянською Ро сією, виявилася б відразу сильнішою за всі капіталістичні держави, разом узяті».

«Німецький молот і російський серп переможуть весь С В І Т І » - таким було офіційне гасло Комінтерну в ті дні. Проте невдовзі радянські вій ська зазнали розгромної поразки під Варшавою, і світову революцію довелося «відкласти» щонайменше на декілька років. Але навіть до середини 1920-х років здійснення світової революції Комінтерн вважав головним своїм завданням. Після невдачі у війні проти Польщі й придушення підтриманих Москвою повстань у Німеччині в 1921 і 1923 pp. керівництво Комін-

10-V sesvrtnja istorija, 10 кі

145

___________________________________ Тема 4

терну змінило тактику. Використовуючи дипломатичну пошту, яка не підлягає митному огляду, за кордон з Росії переправлялася пропа гандистська й відверто підривна література, листівки із закликами до повалення урядів, гроші на фінансування тамтешніх комуністичних партій та на підготовку збройних повстань. У серпні 1924 р. м іж Англією й СРСР були підписані важливі до говори, але вже в жовтні вибухнув міжнародний скандал. Англійська розвідка, а по тому й британська преса надрукували так званого «листа Зинов’єва», у якому давалися інструкції англійським комуністам щодо здійснення підривної діяльності у Великій Британії й підготовки ка дрів для громадянської війни на Британських островах. У результаті скандалу загострилися радянсько-британські відносини, а лейбористи програли парламентські вибори. Щ одо того, чи насправді такий лист існував, а чи то була майстерно виготовлена фальшивка, дискусії то чаться й дотепер, на відміну від очевидної участі Комінтерну в підго товці революцій в Німеччині й у Болгарії. У цілому діяльність Комінтерну у 1920-х роках відігравала дестабі лізую чу для міжнародних відносин роль. ■ 2. Листопадова революція 1918 р. в Німеччині. Спалах революції в листопаді 1918 року був тісно пов’язаний з воєнною поразкою Німеччини у Першій світовій війні. П ісля невдачі в серпні 1918 року німецького наступу на Західному фронті поразка було неминучою. Н і меччина вичерпала усі резерви для продовження війни. Мільйони за гиблих і скалічених, нестача найнеобхіднішого, відсутність дієвої влади, знецінення грошей, антивоєнні демонстрації, національне приниження ось далеко не вичерпний перелік бід, що звалилися на німців. Дисци пліноване німецьке військо, яке стійко тримало оборону проти перева жаючих сил союзників, вичерпало свій ресурс і розкладалося. Генерал Еріх Людендорф повідомив у Рейхстазі, що країна вже не має сил про довжувати боротьбу. У вересні 1918 р. керівництво Німеччини зверну лося до держав Антанти з пропозицією про негайний початок переговорів про перемир’я. Такі переговори розпочалися у жовтні. У результаті вдалося укласти перемир’я на умовах Вудро Вільсона, які включали зречення влади кайзером та передачу її Рейхстагу. Поразка у війні посіяла серед німців глибоке розчарування. Стало очевидно, що всі жертви, загибель понад 2 млн німецьких солдатів і цивільних осіб, голод, труднощі були намарно. Вище військове коман дування та кайзер, на думку переможеної нації, повинні були піти у від ставку, взявши провину за поразку на себе. Назрівав соціальний вибух невдоволення, й потрібна була лише подія, яка б його підштовхнула. Така подія сталася в кінці жовтня 1918 року. Команди німецьких військових кораблів відмовилися виконати наказ своїх командирів вийти в море і без найменших шансів на успіх вступити в бій з пере важаючою британською армадою. Моряки згасили вогонь під котлами своїх кораблів. У відповідь військово-морське командування заарешту вало понад тисячу моряків. Частина флоту була переміщена в Кіль. Але моряки вже більше не підкорялися командуванню. Вони вирушили в м. Кіль з вимогою звільнити своїх заарештованих товаришів. Армійські підрозділи й поліція були повсталими моряками роззброєні, й Кіль 4 листопада був повністю в руках повсталих солдатів й матросів. Далі моряки зайняли Любек і Гамбург; у багатьох місцевостях від булися заворушення невдоволених кризою в країні. Революція стрімко

146

Період по в о єн н о ї кри зи та певолю цій ( 1 9 1 7 - 1923 p p .)

поширювалася країною; у Баварії та Саксонії соціалісти проголосили рес публіки. Уряд призначеного Вільгельмом II канцлером принца Макса фон Бадена втратив контроль над ситуа цією. Він не міг відвернути захо плення влади повсталими моряками і солдатами, якими керували ради робітничих і солдатських депутатів. Але й ради не були однорідними; в одних переважали помірковані со ціалісти, а в інш их соціалісти діяли спільно з комуністами Союзу «Спартака» («спартаківцями»), яких очо лював майбутній вождь Комуністич Революційні солдати і матроси ної партії Німеччини Ернст Тельман. біля Бранденбурзьких воріт. У Берліні боротьба за владу між 1919 р. соціалістичними партіями, насам перед м іж соціал-демократами і «спартаківцями», призвела до сутичок. Лідери відповідно соціалдемократів Ф рідріх Еберт та соціалістів Ф іліпп Ш ейдеман намагалися випередити керівника комуністів Карла Лібкнехта у проголошенні рес публіки і заявляли, ш;о до скликання Рейхстагу влада повинна нале жати Берлінській раді робітничих і солдатських депутатів.

штяяшшшттшт С В ІД Ч ЕН Н Я 2 Вимоги, висунуті «спартаківцями» 7 жовтня 1 9 1 8 р .: «...Боротьба за справжню демокра тію не рівнозначна боротьбі за Націо нальні збори і голосування; це турбота про справжні інтереси людей праці:

особисту власність, контроль над ар мією і судами. Ми вимагаємо передати владу робітничим і солдатським Радам; націоналізації всієї власності і реорга нізації армії, щоб нею керували зви чайні солдати».

Револю ція почалася як заколот в арм ії, але вона відображала на строї всього народу, який хотів миру і політичних реформ. До солдатів і матросів приєдналися робітники і частина ліберальної і католицької інтелігенц ії, середнього класу. У великих містах й у невеликих гро мадах за російським зразком були створені ради робітників і солдатів, яким практично без опору підкорилися місцеві органи влади. На події в Німеччині блискавично зреагував Комінтерн. На одному з берлінських вокзалів у дипломатичних кур’єрів, які прибули з Москви, випадково розбився ящ ик. У ньому виявилися листівки для німецьких комуністів, у яких містилися заклики до німців розпочати комуніс тичну революцію. Наступного після інциденту дня радянському послу в Німеччині було зачитано дипломатичну ноту про розрив дипломатичних відносин. Радянське посольство назвало інцидент «провокацією», його співро бітники залишили м еж і Німеччини. У зв’язку з подібними випадками у вжитку з ’явилося поняття «валізкова дипломатія». Ним і дотепер називають підривну діяльність проти інш их держав під прикриттям дипломатичного паспорта. Втративши підтримку генералів, кайзер Вільгельм II подався до Гол ландії, ш,об більше ніколи не повернутися на батьківщину. Формальний

147

Тема 4

акт зречення він підписав лише наприкінці листопада, оскільки ще спо дівався зберегти за собою прусську корону. 9 листопада 1918 р. Німеччину було проголошено республікою. На ступного дня скликана соціал-демократами Рада народних уповнова ж ених передала владу соціал-демократичному уряду республіки на чолі з Ф рідріхом Ебертом. Йому випала важка місія визнати поразку своєї країни у війні: 11 листопада Німеччина підписала угоду про перемир’я. \ Еберт Фрідріх (1871-1925), президент Німеч чини в 1919-1925 pp. У 1889 р. вступив до Соціалдемократичної партії Німеччини. У 1912 р. був обраний до Рейхстагу, а наступного року став го ловою партії. Безуспішно намагався пом’якшити ставлення переможців до Німеччини на Паризькій мирній конференції. У 1924 р. був правими пар тіями звинувачений у державній зраді за те, що в роки війни брав участь у страйку робітників військових підприємств. Постійні нападки з боку недоброзичливців та суд підірвали його здоров’я, і незабаром він помер. В ист уп «ст арт аківців». В оцінці подій, про які йтиметься, істо рики не мають спільної думки: одні називають їх революцією, а інші заколотом. Отож після повалення монархії і непевності становища центрального уряду в Берліні робітничі і солдатські ради взяли під свій контроль чимало міст і містечок. Але і їхнє правління виявилося не тривким. У грудні 1918 р. в Берліні зібрався національний з ’їзд рад, більшість делегатів якого були поміркованими соціалістами й підтри мували ідею Ф. Еберта, що питання про владу потрібно відкласти до виборів до Національних зборів. На його думку, діяльність соціалістів у рамках закону швидше привела б країну до соціалізму, аніж проти правні дії. Але революційні соціалісти («спартаківці») не погоджувалися, заявляючи, що на виборах робітники неодмінно програють. \ Лібкнехт Карл (1871-1919), один із засновників Комуністичної партії Німеччини. З 1900 р. член Соціал-демократичноі партії, належав до її лівора дикального напряму. У 1908 р. член прусського пар ламенту, а в 1912-1916 pp. депутат Рейхстагу. Єдиний депутат, який у грудні 1914 р. голосував у Рейхстазі проти надання військових кредитів уряду на ведення війни. Один з організаторів Союзу «Спартака».

Наприкінці грудня 1918 р. «спартаківці» й ліві радикали об’дналися в Комуністичну партію Німеччини. Комуністи відмовилися скористатися шансом легально привести Німеччину до соціалізму, і їхн і вожді Карл Лібкнехт і Роза Люксембург у січні 1919 р. підняли в Берліні повстання проти Ф. Еберта. Розгорілися вуличні бої м іж «спартаківцями» й уря довими військами і поліцією. Не покладаючись на деморалізовану перемир’ям армію, Ф. Еберт звернувся по допомогу до «Вільних корпусів», які були проти соціалізму

148

Період п о в о єн н о ї кр и зи та револю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

Люксембург Роза (1871-1919), одна з організа торів Комуністичної партії Німеччини. Наро джена в Польщі, вона перебралася до Німеччини й отримала німецьке громадянство. У 1898 р. всту пила до Соціал-демократичної партії Німеччини. З 1907 до 1914 р. опонуючи В. Леніну, пропонувала більш демократичну модель побудови комунізму. Разом з К. Лібкнехтом виступала проти Першої світової війни; наприкінці 1916 р. вони утворили Союз «Спартака». Активна діячка II Інтернаці оналу. в будь-якій формі. Вони із звичною брутальністю розправилися з по всталими. Чотириденні бої закінчилися поразкою комуністів. 15 січня К. Лібкнехта і Р. Люксембург було вбито. Ф. Еберт виправдовував за стосування сили до інш их соціалістів тим, що, мовляв, він не може допустити повторення в Німеччині того, що сталося у жовтні 1917 р. в Росії. «Спартаківці» ж закидали йому, що він зрадив революції. Через декілька днів у Німеччині відбулися вибори до Законодавчих зборів. Р е з у л ь т а т и в и б о р ів д о З а к о н о д а в ч и х з б о р ів 1 9 с іч н я 1 9 1 9 р . (% ) 45,5

™ -™ -^ 5 4 ,5

[21 Ліберально-демократична партія ■

Блок комуністів і незалежних соціал-демократів

Після виборів було сформовано коаліційний уряд. Наступного місяця парламент зібрався у Веймарі на своє перше засідання й розпочав ро боту над конституцією.

шшшяштшяттт С В ІД Ч ЕН Н Я З З промови М а кс а Когена (спіль ника президента Ф . Еберта): «Люди можуть відобразити свої прагнення лише в обраних усіма нім-

цями Національних зборах. Робітничі і солдатські Ради можуть виражати інтереси лише деяких, але не всіх людей...»

Комуністи були незадоволені результатами виборів у лю том у-березні й підняли повстання в Берліні, у Баварії та в Середній Німеччині. У Комінтерні виступ розцінили як передчасний, адже Москва плану вала заколот «спартаківців» на квітень 1919 р. Не виключалася навіть інтервенція в Німеччину радянських військ через територію Польщі. шт З телеграми Л ен ін а д о Револю ц ій н о ї військової р а д и Південного фронту ( 1 8 березня 1 9 1 9 р .): «...Опе рацію на Крим не можна затягувати... польська 52-га дивізія необхідна нам на Західному фронті. Тільки що при йшла звістка з Німеччини, що в Берліні

С В ІД Ч ЕН Н Я

йде бій І що спартаківці заволоділи частиною міста. Хто переможе - не відомо, але для нас необхідно оволо діти Кримом, бо громадянська війна у Німеччині може змусити нас рушити на захід на допомогу комуністам».

149

Тема 4

У середині квітня німецькі комуністи на три тиж ні захопили владу в Баварії й проголосили там «радянську республіку». 1 травня, у день комуністичного свята солідарності трудящ их, її було ліквідовано вій ськами і поліцією. Упродовж травня останні вогнища повстань були придуш ені. Революція завершилася.

■ 3. Революція 1918 р. в Угорщині. Світова війна стала могутнім прискорювачем національного руху в усіх воюючих країнах, у тому числі й в угорській частині Австро-Угорської імперії. Поразки на фронтах вивели на вулиці міст тисячі людей під гаслами невідкладного виходу з війни й відокремлення від Австрії. У 1918 р. посилилася соціалістична агітація, результати якої виразно проявилися під час першотравневих масових маніфестацій та загального страйку в Будапешті. Демонстрація 29 жовтня 1918 р. в Будапешті переросла в збройне повстання. У його результаті влада перейшла до Національної ради, більшість у якій належала соціал-демократам та лібералам. У середині листопада 1918 р. Угорщину було проголошено республікою. На той час Угорщина зберегла лише серцевину довоєнної території; країна була відкрита для територіальних домагань Рум унії, Словаччини і Югославії. Президент Угорщини Міхай Карої намагався проголосити загальне виборче право, свободу зборів, 8-годинний робочий день, обмеження розмірів землеволодінь тощо, у разі, якби Антанта підтримала цей де мократичний експеримент у спустошеній і частково окупованій пере можцями країні, то він міг стати успіш ним. Ситуація в Угорщині з кожним днем погіршувалася, цим скористалися угорські більшовики. Угорщина розглядалася комуністичним керівництвом Росії як один зі стартових майданчиків для початку «всесвітньої комуністичної ре волюції». Утворена в Москві в листопаді 1918 р. з полонених австроугорської армії Угорська комуністична партія (УКП) на чолі з Бела Куном стала готуватися до захоплення влади. Б. Кун і його послідовники вели активну агітаційну роботу на за водах, в армії, випускали спеціальні газети; було створено Червону гвардію чисельністю близько 2,5 тис. чоловік, Всеугорську спілку робіт ничої молоді. У січні 1919 р. з Росії до Угорщини було таємно достав лено 18 тис. угорців, які симпатизували комуністам, із числа військо вополонених австро-угорської армії. Також було переправлено 2,5 тис. кулеметів, ЗО гармат та інш е озброєння і набої. Наприкінці лютого у відповідь на зіткнення озброєних демонстрантів з поліцією влада заарештувала майже 80 керівників УКП, у тому числі й Б. Куна.

150

Період п о в о єн н о ї кр изи та револю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

Кун Бела (1886-1939), діяч угорського й між народного комуністичного руху. Під час Пер шої світової війни потрапив у полон й опи нився в Росії. У 1916 р. вступив до російської більшовицької партії. У березні 1918 р. заснував угорську групу Російської комуністичної партії ( більшовиків). Очолював створену в травні 1918 р. Центральну федерацію закордонних груп Російської комуністичної партії (більшовиків). Один з керівників інтернаціональних загонів Червоної армії.

Проте в той час кровопролиттю вдалося запобігти - занепокоєні пер спективою появи в Європі ще однієї більшовицької країни, держави А н танти попередили угорський уряд про те, що для відвернення заколоту Антанта не зупиниться навіть перед окупацією Угорщини. М. Карої не бажав брати на себе відповідальність за можливі наслідки фактичної інтервенції й поступився владою на користь лівих партій. 20 березня уряд подав у відставку. Наступного дня комуністи разом з частиною соціал-демократів проголосили диктатуру пролетаріату. Комуністи і ліві соціал-демократи об’єдналися в Соціалістичну партію Угорщини (СПУ) й у ніч на 22 березня 1919 р. утворили радянський уряд. Урядова поліція і жандармерія були роззброєні робітничими заго нами. Всередині Революційної урядової ради була утворена Директорія у складі 5 осіб. Б. Кун хоч і був формально лише одним з 13 народних комісарів (міністрів), очоливши народний комісаріат (міністерство) за кордонних справ, але насправді саме він був найвпливовішою людиною в уряді. На виборах, що відбулися на початку квітня, більшість голосів здобули кандидати від рад. У червні 1919 р. Угорщину було проголошено Соціа лістичною Союзною Радянською Республікою. Державний устрій і правові функції державних органів копіювалися з російського зразка, а консти туцію Угорської Радянської Республіки було розроблено за зразком кон ституції Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки Нова влада копіювала в російських однодумців не лише назву держави а також і їхні методи управління. Комуністи націоналізували банки вугільну промисловість, транспорт, підприємства з числом робітників понад 20. У той час як селяни очікували розподілу серед них землі, кому ністична влада її націоналізувала й закріпила за сільськогосподарськими кооперативами і державними підприємствами. Це відразу відвернуло селян від нового режиму. Замість поліції було утворено Червону міліцію, створювалася угорська Червона армія, проводилося масове вилучення у населення коштів, майна, коштовностей. Проти незадоволених, яких з кожним днем ставало дедалі більше, застосовувався терор. 11—

—

Б ела Кун В. Л е н ін у (бер езен ь 1 9 1 9 р .) : «Мій особистий вплив на Революційну урядову Раду є таким, що гарантована міцна пролетарська дикта-

—

С В ІД Ч ЕН Н Я 5

тура. Маси стоять за мною». (ГраичакИ.М., ЛебовичМ.Ф. Бела кун. М., 1975, а. 62)

Щ едрі обіцянки, запозичені в російських більшовиків, а саме: пере дача заводів робітникам, розподіл землі серед селян тощо - залишалися на папері.

151

Тема 4

П одії в Угорщині стали предметом обговорення на Паризькій мирній конференції 1 9 1 9 -1 9 2 0 pp. За рішенням Ради чотирьох на територію Угорщини вступили румунські й чехословацькі війська. На початку травня після того, як румуни зайняли значну територію на схід від р. Тиси, серед комуністичного керівництва Угорщини стався розкол. Частина народних комісарів (міністрів) вимагала відмовитися від дик татури пролетаріату, оскільки вона не мала підтримки в народу. Не розв’язавши ж одної із соціальних проблем (щоправда, часу на це було надто мало), угорські комуністи зі схвалення Комінтерну вторглися до сусідньої Словаччини, яка в середині червня 1919 р. також була проголошена радянською республікою. Одним з перших її рішень стало приєднання Словаччини до Угорщини. Політика «воєнного ко мунізму» й терор відвернули від комуністів населення, і вже 7 липня, коли на вимогу французького прем’єр-міністра Ж . Клемансо угорські війська залишили Словаччину, «Словацька радянська республіка» при пинила своє існування.

С В ІД Ч ЕН Н Я 6

’—

Б ела Кун на зас ід а н н і Будапештс ь к о ї Робітничої Р а д и (1 серпня 1 9 1 9 p .): «...Диктатура пролетаріату зазнала поразки, але не назавжди... Якщо залишимося живими, то ми в більш об’єктивних і реальних умовах, з більш зрілим пролетаріатом, зміцнілі

иг' і збагачені досвідом, знову вступимо в бій за пролетарську диктатуру і розпочнемо нову фазу міжнародної пролетарської революції».

(Bors^nyiGy. Кип Веіа. РоІШкаі ^letrajz. Budapest, 1979, 15 old.)

В обмін на вивід угорської армії зі Словаччини Ж . Клемансо від імені Антанти пообіцяв звільнити зайняту румунами територію за Тисою, проте цю обіцянку так і не було виконано. У липні 1919 р. армія ви йшла з-під контролю радянського уряду, а робітники і селяни відкрито виступали проти політики Б. Куна. 1 серпня 1919 p., протримавшись при владі лише 133 дні, комуніс тичний уряд Угорщини склав свої повноваження, а країну окупували держави Антанти. Комуністичні вожді втекли з країни. Нова угорська влада, де домінували лідери профспілок, почала роззброювати Червону армію. 8 серпня в Будапешт увійшли румунські війська.

С В ІД Ч ЕН Н Я 7

іид!ШЦіі'-.,іі_аа м м м тг---

Б ел аК унВ . Леніну з Австрії (7 грудня 1 9 1 9 р .): «Розвал диктатури справив позитивний вплив на наш пролетаріат, сьогодні він має те, чого раніше бракувало: революційне минуле... Як тільки

аТ

(^ипВ. Valogatott irasok es beszedek. Budapest 1966, 7 old.)

У неокупованій частині Угорщини діяла «національна армія» угор ського адмірала Міклоша Горті, а новий уряд розпочав репресії проти активістів радянської влади. У середині листопада в Будапешт увійшли війська М. Горті, який невдовзі встановив у країні військову диктатуру.

Запит ання і за в д а н н я 1.

десь на Заході розпочнеться революція, Угорщина піде за нею»,

Охарактеризуйте, використовуючи вміщений у пункті 1 плакат та Свідчення 1, діяльність Комінтерну

щодо поширення «світової пролетарської революції».

152

Поясніть значення понять і термінів: «Комінтерн», «світова пролетарська революція», «експорт ре-

волюції», «валізкова дипломатія»,

ии

П 9 ^7'- 7923 pp.)

Пригадайте з § 8 «Паризька мирна конференція» та покажіть на карті, які територіальні зміни були здійснені щодо Німеччини відповідно до Версальського договору та щодо Угорщини відповідно до СенЖерменського та Тріанонського мирних договорів. Поясніть взаємозв’язок між війсь ковими поразками Німеччини й Австро-Угорщини з революціями в Угорщині та Німеччині 1918-1919 pp.

5. 6.

Опишіть перебіг революцій в Ні меччині та Угорщині. Дайте власну оцінку діяльності Б. Куна,Р. Люксембург, К.Лібкнехта та Ф. Еберта. Порівняйте характер та наслідки революцій в Росії, Німеччині та Угорщині. Що вони мали спільного і чим відрізнялися? Складіть ло гічну таблицю за наведеною нижче формою:

Спільне та відмінне в револю ціях у Росії, Німеччині та Угорщині К р итер ії порівняння

Росія

Німеччина

Угорщ ина

Причини революції Характер революції (які цілі переслідувалися; масштаб жертв (кривава чи безкровна))__________ Політичні сили, які брали участь у революції_______ Соціальні верстви, які брали участь у революції Що революція змінила в країні, в якій вона відбулася

ВСТАНОВЛЕННЯ ФАШИЗМУ В ІТАЛІЇ Ш1. Наслідки Першої світової війни. Вступивши влітку 1915 р. на боці Антанти у війну, Італія не здобула очікуваних нею блискучих перемог, але заплатила за це життями 460 тис. своїх громадян. Після завершення війни країна занурилася в глибоку кризову прірву. У ре зультаті війни значних збитків зазнало сільське господарство, було по рушено грошовий обіг, що засвідчило банкрутство колись потужного Облікового банку. Італія зазнавала значних збитків від того, що імпор тувала значно більше товарів, ніж продавала за кордон власних. До цих негараздів долучилася й необхідність спрямувати скромні внутрішні ресурси на погашення величезного зовнішнього боргу (тільки Сполученим Штатам та Великій Британії Італія заборгувала за роки війни близько 4 млрд дол.). Ці чинники призвели до гострої інфляції - знецінення італійської грошової одиниці ліри. Зокрема, випуск паперових грошей зріс у 8 разів. Зовнішньополітичне становище Італії також було складним. За та ємною Лондонською угодою 1915 р. з Антантою Італії належало отри мати Трентіно, Південний Тіроль з м. Трієст, Істрію, Далмацію, частину турецьких володінь у Малій А зії та деякі німецькі колонії в Африці. Проте після війни союзники вирішили обмежити територіальні дома гання Італії: за рішенням Паризької мирної конференції вона отримала лише колонії в Африці, а від Австрії - Трентіно й Південний Тіроль

153

Тема 4 '

до перевалу Бреннер. Далмація і порт Ф ’юме так і залишилися нездій сненною мрією Італії. Усі негаразди держави найболісніше позначилися на становищі пере січних італійців. Через інфляцію значно скоротилися реальні прибутки робітників (у 1918 р. вони на 24 % були меншими, ніж до початку війни), до майже 400 тис. армії безробітних долучилася проблема пра цевлаштування демобілізованих солдатів та офіцерів. Повернувшись додому, вони швидко зрозуміли, ш;о держава кинула їх напризволяще. З фронтовиків почали стихійно формуватися загони «ардіті» («см і ливців») - м уж ніх і готових на все, але політично малограмотних і неписьменних людей, схильних поширювати на цивільне суспільство військові порядки й у всіх бідах звинувачувати парламент і демократію. Соціальна напруга в суспільстві спричинила загострення боротьби м іж політичними партіями, які репрезентували інтереси різних верств населення: лібералами, республіканцями, демократами, радикалами, католиками та ін. Король Віктор Еммануїл III намагався маневрувати м іж ними та фашистами, які ставали впливовою силою. Але робив це непослідовно й нерішуче. У 1 9 1 8 -1 9 2 0 pp. Італія переживала суспільну кризу. Країну охопили понад 4 тис. економічних страйків. Особливою гостротою в протисто янні робітників і підприємців позначився 1920 р. Тоді за ініціативою ліворадикальної групи «Ордіне нуово» розгорнувся рух за захоплення робітниками підприємств. Такі акції відбулися в Турині на заводах «Фіата», в М ілані, Римі, Неаполі, Венеції та інш их містах. У 1 9 2 0 -1 9 2 2 pp. зростання економіки практично припинилося. За води призупиняли роботу, оскільки постійно не вистачало сировини (вугілля та сталі), а також через тривалі страйки. Уряд на чолі з Джованні Д ж олітті майже не функціонував. Після страйку залізничників і поштових службовців, у січні 1920 р. Італію паралізував робітничий страйк. За цих умов відбулася заміна ряду м і ністрів, але, уряд під тиском соціалістичної опозиції подав у відставку. Д ж . Дж олітті сформував новий уряд, до якого увійшли ліберальні, ка толицькі, радикальні і соціалістичні міністри. В Італії фактично відбувалася аграрна революція. Захоплення селя нами поміщ ицьких земель набуло регулярного характеру. Соціалісти скористалися слабкістю уряду і закликали селян до нових захоплень поміщицьких земель. Центром нового руху стала Болонья, в околицях якої були вивішені червоні прапори з написом «Реквізована і передана у спільну власність земля». Місцева влада, де переважали соціалісти, такі захоплення вітала і узаконювала їх . Право приватної власності на землю перестало існувати. Натомість витворилася система колектив ного придбання і колективного господарювання. Уряд втратив контроль над робітничим класом, а відтак, і над про мисловістю. До вересня 1920 р. велика кількість фабрик і заводів опинилася під управлінням робітничих комітетів, на багатьох підпри ємствах були вивішені червоні прапори. Загальна конфедерація праці в особі Комісії робітників склала програму, яка містила вимогу підви щити заробітну плату, скоротити робочий час і визнати профспілки. Італійські соціалісти і комуністи погрожували перетворити робітничий рух в соціальну революцію за зразком Росії. У 1921 р. економічна ситуація залишалася катастрофічною. До кінця року в країні зросло безробіття, врожаї знищила посуха. Уряд Д ж . Джолітті пішов у відставку й був сформований новий. Проте й він виявився слабким і нездатним запобігти загостренню кризи.

154

Період п о в о єн н о ї кри зи та поволю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

У наступному році ситуація в економіці ще більше погіршилася через нестачу ресурсів і численні страііки. Хоч світова війна в значній мірі стимулювала видобуток залізної руди та виплавку певних металів, таких як мідь, промислова криза не дозволила італійській економіці не лише зберегти рівень, досягнутий в роки війни, а хоч би досягти довоєнного рівня. Видобуток залізної руди і виплавка міді (тонн) 694677 603111

279980 89487 191 3р „

82302

^^1918р. Залізна руда

22700 1921 р.

і Мідь

За умов, коли в результаті Першої світової війни зазнали краху наймогутніші світові монархії, в Італії король утримався при владі. Проте йому довелося піти на серйозні поступки; повноваження короля були суттєво скорочені, у власність держави перейш ли ряд маєтків тощо. У цілому вага монархії в політичному житті країни впала до критичної м еж і, за якою Віктору Еммануїлу ПІ вже вбачалися «жахи» республіки. Не кращим було і становище італійського парламентаризму. Соці альна напруга в суспільстві спричинила загострення боротьби між політичними партіями, які репрезентували інтереси різних верств на селення: лібералами, республіканцями, демократами, радикалами, ка толиками та ін. Король намагався маневрувати м іж ними та фашистами, але робив це непослідовно й неріш уче. Політичні партії з калейдоско пічною швидкістю змінювали одна одну при владі, а становище в країні продовжувало погіршуватися. Парламент невідворотно перетворювався в дискусійний клуб, нездатний запропонувати народу конкретні шляхи виходу з кризи. ■ 2. Встановлення фашистської диктатури. Зневіра як у монархію, так і в демократію спричинила те, що тисячі знедолених і невдоволених результатами війни італійців звернули свої погляди до новонародженої політичної сили - фаш изму. Беззаперечним лідером фашистів був Беніто Муссоліні. \М уссоліні Беніто (1883-1945). Італійський фа шистський диктатор 1922-1945 pp. Очолював соціа лістичну газету «Avanti!» ( «Вперед!»). У 19151917 pp. служив у війську. Був контужений під час учбових занять зі зброєю. У бойових діях участі не брав. У березні 1919 р. в Мілані об’єднав навколо себе розрізнені групи націоналістів і соціалістів і заснував «Фашіо ді комбаттіменто» - «Союз бо ротьби».

155

____________________________________ Тема 4

Але спершу фашистські групи, як, власне, й більшовицькі в Росії та націонал-соціалістичні в Німеччині, були нечисленними й малопоміт ними в політичному житті країни. 1919 р. у своїй партійній програмі фашисти запропонували італійцям привабливі й прості для розуміння цілі: встановлення республіки, за провадження Законодавчих зборів, передача землі селянам, боротьба проти «бурж уазії», підвиш;ення зарплати, створення «народної м іліції», ліквідація банків і бірж , відродження «Великої Італії». За умов, коли Комінтерн проголосив соціалістів і соціал-демократів головним ворогом комуністів, ситуація для зростання популярності фашистів була дуж е сприятливою. Проте перший досвід боротьби за владу був невдалим. На виборах 1919 р. фашисти не здобули жодного місця в парламенті й навіть у рідному селі Б. М уссоліні за них не було подано жодного (!) голосу. Здавалося, ш;о партії разом з її вождем настав кінець - наприкінці року в ній залишилося лише близько 4 тис. членів і вона була за крок від саморозпуску. На виборах 1921 р. фашисти діяли нахабно і агресивно й здобули відразу 35 депутатських мандатів (близько 7 %). Потрапивши до парла менту, депутати-фашисти своїми хуліганськими діями фактично паралі зували його роботу, демонструючи народу і королю, Щ.О парламентська демократія остаточно вичерпала себе й настав час «сильної влади» диктатури. Звісно, малася на увазі фашистська диктатура. Цими гаслами фашисти завоювали собі чимало прихильників - сус пільство стомилося від бездіяльності уряду й невизначеності власної долі й було готове прийняти будь-який режим, який забезпечив би йому стабільність і чітку перспективу на майбутнє. Готуючись до захоплення влади, фашисти створили бойові групи сквадри (наприкінці 1921 р. Б. М уссоліні заявляв, ш,о вони налічували понад 400 тис., але це було безсоромним перебільшенням), запровадили чорні сорочки як свою бойову форму (звідси їх назва «чорносорочеч ники»), вступили в контакт з рядом вищих армійських офіцерів. Гасла італійського ф аш изм у • Італійці повинні пишатися своєю країною. • Усі політичні партії, крім фашистської, забороняються. • Місце італійської ж інки - вдома. Італійки повинні мати багато дітей ^ майбутніх вояків. • Демократія шкідлива. Італія потребує сильного лідера, який здатен дати народу те, чого він хоче. • Комунізм і соціалізм - вороги фашизму. • Війна є благом для країни. Італійська молодь повинна бути го тового до боротьби. • Італія повинна утвердитись як імперія в Африці. • Потрібно збити пиху самовпевненості з великих держав. Фашист ський уряд повідомить нації, що для цього потрібно зробити. Б. М уссоліні як головного ворога «простих» італійців обрав заможні західні демократії та сусідні країни, які нібито стали на перешкоді пе ретворенню Середземного моря у «внутрішнє італійське море». З іншого боку, фашисти обіцяли негайно знизити податки, підвищити заробітну платню й ліквідувати безробіття. Б. Муссоліні активно готувався до походу своїх прихильників на Рим, щоб взяти владу силою. На одному з мітингів він висунув ультиматум:

156

Період п о в о єн н о ї кр изи та револю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

«Або нас добровільно допустять до управління державою, або ми за хопимо владу, здійснивши похід на Рим». М уссоліні відверто бле фував - «сквадри» були нечислен ними й погано озброєними й до статньо було кількох підрозділів поліції, щоб розігнати їх. Та весь розрахунок фашистів якраз і полягав у тому, щ;о Віктор Еммануїл VIII не зважиться на за стосування проти них сили. Реальна альтернатива фашистам, 80-річний , фашистів на Рим авторитетнии політик, неодноразо вий прем’єр-міністр Італії Д ж . Джолітті, перебував за межами столиці й вплинути на перебіг подій не міг. Серед генералів симпатії розділилися між монархією та фашистами, тому Б. Муссоліні привселюдно заявляв про доцільність збереження монархії. Монарх, який також не поспішав до Риму, спочатку хотів оголосити надзвичайний стан, але в останню мить, остерігаючись, ш;о фашисти проголосять королем герцога д ’Аоста, передумав. Привід було знай дено - не допустити пролиття крові, унаслідок чого країну охопить громадянська війна. У ніч з 27 на 28 жовтня 1922 р. сквадристи захопили низку важ ливих державних об’єктів у Мілані (там, на той випадок, якби в резуль таті поразки довелося втікати до Ш вейцарії, перебував Б. Муссоліні) та інш их містах країни. 29 жовтня король призначив 39-річного Б. Муссоліні прем’єрміністром Італії. «Революція у спальному вагоні»^ перемогла. Проте новий голова уряду не хотів, щоб у його співвітчизників склалося вра ження, що владу йому подарував король. Йому був потрібен міф про «похід на Рим» щонайменше 300 тис. «фашистських мучеників», а тому вже наступного дня до столиці звідусіль стали прибувати сквадристи. Віктор Еммануїл, чотири години простояв на балконі, спостерігаючи їхній парад. Влаштувавши у Вічному місті погром, якого воно не пе реживало з часів нашестя варварів, під звуки партійного гімну сква дристи маршовими колонами пройшли вулицями і вночі 31 жовтня 50-ма спеціальними потягами залишили Рим. Парламент більшістю голосів передав владу фашистам. Прийшовши до влади, фашисти певний час змуш ені були зберігти в країні демократичні інститути. До 1928 р. уряд був коаліційним: ряд міністерських портфелів (юстиції, фінансів та ін.) Б. Муссоліні віддав іншим партіям, чимало представників яких обіймали посади заступ ників міністрів, керівників державних відомств. Але діставши владу в рамках формальної законності (склад уряду було затверджено 306 голосами членів палати депутатів, проти голосували 102 - переважно соціалісти й комуністи), Б. Муссоліні відразу дав зрозуміти, що ні з ким її не ділитиме. Перефразувавши відомий вислів Людовіка XIV, він чітко сформулював сутність нового політичного режиму: «Уряд - це я». До Б. Муссоліні новітня історія не знала таких масштабів культу особи 'Цей термін з ’явився після того, як Б. Муссоліні, дізнавшись у Мілані про своє призначення, забрався до спального вагону й погрозливо заявив залізнич ному службовцю: «Тепер потяги курсуватимуть за розкладом». Це була чи не єдина обіцянка, яку він виконав...

157

Тема 4

правителя, який виник в Італії: повсюдно було вивішено його портрети, усі, навіть дріб’язкові, розпорядження чиновників віддавалися з поси ланням на волю прем’єра, відбувалося масове спорудження прижиттєвих пам’ятників, присвоєння усіляких титулів «першого», «найкращого» топцо. У цей час він став кумиром радикалів усього с в іт у \ Б. Муссоліні, поступово обмежуючи повноваження короля, присвоїв собі титул «дуче» (вождь) і правив Італією майже одноособово. Використавши як привід чотири невдалі спроби замаху на своє життя, він домігся заборони всіх політичних партій, крім власної. Депутатів-не- фашистів було вигнано з парламенту. Сміливців, які на важувалися протестувати проти тоталітарної системи, заарештовували, відправляли на віддалені острови або, як це сталося з популярним пар ламентарем Джакомо Маттеоті, просто знищували. Створений Муссоліні Особливий фашистський трибунал запровадив у країні смертну кару. Усупереч конституції найважливіші державні рішення фашисти приймали на масових мітингах, після чого парламенту та королю не за лишалося нічого іншого, як схвалювати їх. Підміняючи конституційні органи влади, режим створював свої власні. Зокрема, було скликано Велику фашистську раду, яка, по суті, стала вищим органом політичної влади в країні. ■ 3. Ф ашизація країни. Завдання суцільної фаш изації Італії Б. Мус соліні поставив у 1925 р. За його задумом усі без винятку італійці повинні були прийняти фашистський світогляд і виробити фашистську поведінку. При цьому Б. М уссоліні реально враховував традиційно ви сокий авторитет у країні католицької церкви. Ніколи не будучи ревним католиком, він 1929 р. уклав з Папою Римським Пієм XI т.зв. «Люте ранський пакт», за яким в обмін на визнання Папою Італійського ко ролівства Ватикан отримав статус самостійної держави. У школах було збережено викладання Закону Божого й дозволено діяльність єдиної нефашистської партії «Католицька дія». Державну поліцію було замінено фашистською міліцією , яка хоча й присягала королю, але виконувала лише накази дуче; на таємну по ліцію ОВРА (Муссоліні порівнював її з «жахливим драконом») було покладено завдання проведення тотального шпигунства, провокацій і терору. Для контролю над діяльністю префектів і керівників великих державних підприємств і закладів до них приставлялися фашистські комісари, які після проведених Б. М уссоліні партійних чисток праг нули за будь-яку ціну догодити дуче. У 1926 р. фашисти запровадили новий виборчий закон, за яким партія, яка набирала на виборах понад половину голосів, отримувала 2 /3 місць у парламенті. При цьому правом висувати кандидатів у депутати були наділені лише загальнонаціональні фашистські організації. Новий закон фактично монополізував владу за фашистською партією. Проте головні владні важелі залишалися в Б. Муссоліні, який, окрім того, що був го ловою уряду, до 1929 р. особисто очолював 8 з 13 міністерств. На виборах у травні 1929 p., які, попри обіцянки влади, пройшли в умовах залякування виборців, за офіційними даними фашистський список підтримали понад 98 % італійців. 'Наприкінці 1920-х років німецький прихильник Б. Муссоліні написав останньому листа з проханням надіслати фотокартку. Муссоліні наказав по сольству в Берліні «подякувати цьому пану за висловлені ним почуття, але повідомити, що дуче не вважає за можливе задовольнити його прохання». Цим німцем був... Адольф Гітлер.

158

Період п о в о єн н о ї кр и зи та револю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3

p p

Для збільшення своєї популярності та не бажаючи ділити владу з кри мінальним світом Б. Муссоліні завдав серйозного удару по сицилійській мафії.

ІІ.ІМ— Б. М уссоліні: «Для фашизму держава - не нічний сторож, який заклопотаний лише особистою безпекою громадян; також не організація з суто матеріалістичними цілями для гарантії благополуччя і відносного спокою соціального співіснування; і навіть не суто політичне утворення без зв'язку ЗІ складною реальністю життя окремих громадян і цілих народів. Держава є

СВІ ДЧЕННЯ фактором духовним і моральним, бо вона являє собою політичну, юридичну і економічну організацію нації, а остання в своєму зародженні і розвитку є проявом духу. Держава є не лише сьогодення, але і минуле, а головне, вона є майбутнє». (Муссолини Б. Доктрина фашизш. пер. ситал. Минск, 1995, с. 16)

Фашистський режим доклав чимало зусиль для розвитку спорту в країні. У часи тоталітаризму в Італії було споруджено стадіонів та палаців спорту більше, ніж за всю її попередню історію. Улюбленим видом спорту Б. М уссоліні був бокс, який він проголосив «винятково фашистським засобом самовираження». При цьому піклування дуче про фізичне загартування нації мало цілком просте пояснення - він потребував готових до «великих битв» солдатів. Справі фаш изації повинна була служити й культура. Наслідуючи Наполеона, у 1926 р. Б. М уссоліні віддав наказ про заснування Італійської академії, кандидатури до якої він відібрав особисто. Від діячів мис тецтва дуче вимагав доводити, що всі найголовніші світові відкриття найперше були зроблені італійцями: двигун внутрішнього згоряння, динамо-машина, друкарська машинка тощо. У шалі культурного націо налізму доводилось, що навіть ім ’я В. Ш експіра насправді було псевдо німом італійського поета. Для виховання молоді в дусі відданості фаш изму й особисто дуче на вимогу Б. Муссоліні було переписано шкільну програму з історії. Від тепер велика увага приділялася Давньому Риму - «найвеличнішій імперії світу», замовчувався період Середньовіччя, коли Італія не могла похва литися могутністю, заслуга об’єднання країни в XIX ст. приписувалася винятково Д ж . Гарібальді і Д ж . Мадзіні, яких називали «найпершими фашистами». XX ст. проголошувалося «епохою фашизму і Муссоліні». Проходячи ідеологічний та військовий вишкіл, виховуючись у дусі обожнення дуче, молоді італійці мали стати гарматним м ’ясом у май бутніх воєнних авантюрах за відтворення «Великої Італії».

Запит ання і з а в а а н н я 1.

2. 3.

Чому, на Вашу думку, італійці підтримали Б. Муссоліні на початку 1920-х років? Що сприяло приходу фашистів до влади в Італії? На які сили всередині країни спиралася фашистська диктатура?

«Лютеранський пакт» з Папою Римським - це пропагандистський крок з боку Б. Муссоліні чи життєва необхідність? 5. Чим була зумовлена увага фашистів до спорту і культури?

Головні 1 9 2 2 р . - прихід фашистів до влади 1 9 2 5 р . - проголошення курсу на фашизацію країни 1 9 2 9 р . - підписання «Лютеранського пакту» з Ватиканом

159

Тема 4

НАЦІОНАЛЬНІ РУХИ НА СХОДІ ТА В АФРИЦІ ■ 1. Революція в Туреччині. Відголоски участі Туреччини в Першій світовій війні на боці Німеччини позначалися на країні й після її за вершення. Територіальні й матеріальні втрати турків за умовами Севрського мирного договору 1920 p., введення на початку 1919 р. до Туреччини та в протоки Босфор і Дарданелли британських військ та грецька окупація Ізміра (Смірни) спричинили наростання націоналіс тичних настроїв у країні. Лідером турецьких націоналістів був генерал Мустафа Кемаль, який закликав націю до боротьби проти антантівської окупації країни. У від повідь на проголошення скликаним з ініціативи М. Кемаля в м. А н карі восени 1919 р. турецьким меджлісом (парламентом) декларації незалежності на турецькій території висадилися грецькі й італійські війська, а британці увійшли до турецької столиці Стамбула й поклали край діяльності бунтівного парламенту. Кемаль Мустафа Ататюрк (1881-1938). Засновник Турецької республіки і її незмінний президент в 1923-1938 pp. Народився в грець кому місті Салоніки. Служив офіцером в армії Османської імперії. Учасник «молодотурецької революції» 1908 р. Виявив військовий талант під час розгрому італійської армії під лівійською столицею Триполі в 1911 р. та як захисник Дар данелл в роки Першої світової війни. У 1919 р. став командувачем турецької армії в Анатолії. Саме в Анатолії, у чорноморському порту Самсон, у травні 1919 р. він розпочав свою кампанію по звільненню Туреччини від постій ного військового контролю з боку Антанти й окупації Греції на заході. Упродовж наступних місяців очолив національний рух за незалеж ність Туреччини. Залежний від Антанти турецький султан змушений був засудити ді яльність М. Кемаля, цим налаштував проти себе більшість населення. На весні 1920 р. меджліс, очолюваний М. Кемалем, відновив свою діяльність під назвою «Великі національні збори Туреччини» і сформував уряд. Після того як в 1921 р. Туреччина уклала договір з Росією, турецькі і російські війська завдали поразки Вірменії, Грузії й Азербайджану, ліквідувавши їх державну незалежність і порушивши територіальну цілісність. У вересні наступного року турецькі війська завдали поразки грецькій армії і відновили турецький суверенітет над Ізміром (Смірною). При цьому місто було спалене, а багато греків-християн, що мешкали в ньому, загинули. Цей прояв жорстокості не став поодиноким випадком у ході греко-турецької війни. Усі великі держави, за винятком Великої Британії, відсторонено спо стерігали за подіями. Коли М. Кемаль, сповнений ріш учості остаточно розгромити Грецію, перейшов у масований наступ, він опинився вічна-віч з британськими військами. Війна м іж Туреччиною і Великою Британією все ж не розпочалася. За Лозаннським договором вона при пинилася, міжнародним співтовариством було визнано незалежність Туреччини.

160

Період п о в о єн н о ї кризи та револю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

М. Кемаль став улюбленцем нації (при запровадженні в Туреччині прізвищ його назвали Ататюрком - «батьком турків»). На початку листопада 1922 р. він ініціював скасування влади султана, а в жовтні 1923 р. Туреччину було проголошено республікою.

Мустафа Кемаль інспектує війська під час війни Туреччини проти Греції. 1922 р. ^Популізм (від лат. populus - народ) - це діяльність і прийоми в політиці, засновані на заграванні з народом, грі на його труднощах, на показному звер танні до «народу* для отримання його підтримки вже, як правило, прийнятих рішень чи здійснених заходів. Il-V s e s v itn ja Istorija, 10 кі

161

___________________________________ Тема 4

Відповідно до конституції 1924 р. президент країни (ним було обрано М. Кемаля) був головою виконавчої влади і з числа депутатів парла менту формував уряд та призначав прем’єр-міністра. Законодавча влада належала однопалатному м едж лісу, депутати якого обиралися за дво ступеневою мажоритарною системою. Реф орми Кем аля Ататю рка • Проголошення демократичних прав і свобод. • Надання в 1930 р. виборчих прав жінкам. • Зміна адміністративного управління на місцях (замість губерній запроваджувались округи). • Ісламська релігія відокремлювалася від школи і держави. • Населенню дозволялося (й навіть заохочувалося) носити євро пейський одяг. Уперше турчанки змогли з ’являтися на вулицях без паранджі (покривало на обличчя жінки). • Запровадження європейського літочислення та календаря. • Відмова від латинської абетки й повернення до арабської. • Заборона багатоженства й запровадження громадянського шлюбу. • Заміна мусульманського законодавства цивільними кодексами за європейським зразком. • Відкриття середніх і вищих навчальних закладів. Режим Кемаля Ататюрка поєднував у собі як демократичні, так і то талітарні риси. Останні знаходили втілення в політиці самозабезпечення країни, утиску прав національних і релігійних меншин, одержавлення профспілок, придушення опозиції, значній увазі до переоснащення турецької армії. Проте Ататюрку вдалося досягти найголовнішого стара, корумпована й недійова Туреччина залишилася в минулому й на політичній карті світу з ’явилася країна, що швидкими темпами про гресувала. ■ 2. Національний руху Китаї. Придушивши в 1913 р. повстання прихильників Сунь Ятсена, Юань Ш ікай став президентом країни і в 1914 р. розпустив парламент. Перша світова війна безпосередньо не втягнула у свій вир Китай, проте наклала на нього свій відбиток. Центральна влада в республіці була досить слабкою, натомість на місцевому рівні всім заправляли там тешні воєначальники. П одією , яка спричинила нову потужну хвилю національного руху в Китаї, стало рішення Паризької мирної конференції про передачу колишньої німецької орендної території - півострова Шаньдун - під управління Японії. 4 травня 1919 р. пекінські студенти вийшли на де монстрацію під гаслами збереження Ш аньдуну за Китаєм, звільнення із займаних посад чиновників, які підтримували японців, бойкоту японських товарів. Виступ, який за датою початку отримав назву «Рух 4-го травня», тривав понад два місяці. П оліція неодноразово розганяла демонстрантів, лави яких поповнили учні, ремісники, робітники, дрібні і середні підприємці, китайська інтелігенція. Організаторів та акти вістів було заарештовано, але це не зупинило учасників акції протесту. Врешті-решт, китайська делегація в П арижі відмовилася підписати Версальський договір, заарештованих студентів було випущено на волю, а скомпрометованих чиновників звільнено.

162

Тема 4

«Рух 4-го травня» пожвавив партійне будівництво в Китаї. Сунь Ятсен, який після смерті у 1916 р. Юань Ш ікая відновив свій вплив, перебудував Гоміндан за ленінським зразком створення централізо ваної організації з жорсткою дисципліною , отримавши в цій справі підтримку з боку Комуністичного Інтернаціоналу. Лідер Гоміндану прихильно поставився до створення в 1921 р. Комуністичної партії Китаю (КПК), вбачаючи в ній політичного союзника. Союз китайських комуністів і соціал-демократичного Гоміндану відіграв важливу роль в об’єднанні патріотичних сил Китаю довкола ідеї національного сувере нітету. На початку 1924 р. відбулося об’єднання комуністів і гомінданівців у єдиний фронт боротьби за єднання країни і звільнення її від японського впливу. Влітку 1925 р. в м. Гуанчжоу постав Національний уряд Китаю, а наступного року головнокомандувачем Національної ре волюційної армії (НРА) було призначено Чан Кайши. І Чан Кайши (1887-1975 pp.) - Президент Респу бліки Китай (з 1949 р. Тайвань) в 1928-1949; 1950-1975 pp. Народився в родині незаможного торговця сіллю. Навчався в Китайській імпера торській військовій академії. Згодом певний час проживав у Японії, де пройшов військову підго товку. В 1911 р. повернувся до Китаю палким при хильником Сунь Ятсена і невдовзі очолив респу бліканську військову академію. Академія відіграла істотну роль в організації Національної револю ційної армії.

Саме йому Сунь Ятсен доручив очолити делегацію Гоміндану, що у вересні-листопаді 1923 р. відвідала Радянський Союз. З огляду на те, що В. Ленін на той час вже був смертельно хворим, китайських по сланців приймали Л. Троцький, М. Калінін та інш і поважні радянські посадовці. Найбільше при відвіданні Москви, Петрограда і Кронштадта китайців цікавили військові питання.

С В ІД Ч ЕН Н Я 1

'ііг"

Чан К ай ш и на зас ід а н н і п р е з и д ії виконавчого комітету Комінтерну в М оскв і 2 5 листопада 1 9 2 3 p .: «Ми також готові вмерти в боротьбі з імпе ріалізмом І капіталізмом. Ми приїхали сюди вчитися й об’єднуватися з вами... простягнути дружню й союзницьку руку, щоб боротися разом. ...Ми сподіваємося, що після трьох-

п’яти років роботи першу стадію китай ської революції - національну революцію буде успішно завершено, і щойно цього буде досягнуто, ми перейдемо до другої стадії - пропаганди комуністичних гасел. Тоді ж буде легше для китайського на роду провести в життя комунізм». ( «Аргументи и факти», 1990, № 12)

Коли наприкінці травня 1925 р. поліція розстріляла мирну демон страцію в Ш анхаї, Національний уряд розпочав збройну боротьбу за об’єднання країни. Значну роль у вишколі Н РА відіграли радянські військові радники в Китаї. Зокрема, майбутній радянський маршал Ва силь Блюхер узяв участь у розробленні оперативного військового плану Північного походу Н РА 1 9 2 6 -1 9 2 8 pp. У ході військової операції, що розпочалася влітку 1926 p., війська Чан Кайши чисельністю 150 тис. бійців восени 1926 р. оволоділи м. Уханем, а навесні 1927 р. - Нан кіном і Ш анхаєм.

164

Період п о в о єн н о ї кри зи та револю цій (1 9 1 7 -1 923 pp.)

Чисельність Н РА стрімко зростала (у 1928 р. вона становила 600 тис.)> але її бойовий дух залишався невисоким. Більшість особового складу над усе дбала про власну вигоду; процвітала корупція і прагнення до на живи, армія мала дуж е слабке управління. Попри все, в очах китайців Чан Кайши був героєм, йому приписувалася виняткова особиста роль в успіху Північного походу. Навесні 1927 p., вирішивши, що потреба в єдиному з комуністами фронті вже відпала. Чан Кайши створив у м. Ш анхаї власний Національний уряд, під контролем якого перебувала 1 /3 території Китаю. Незадовго до цього перевороту Й. Сталін надіслав Чан Кайши своє фото з дарчим надписом, про що потім волів ніколи не згадувати. Після успішного завершення Північного походу більша частина Китаю була об’єднана. Але тепер розпочалася громадянська війна між Гомінданом і комуністами, які єдині з політичних сил країни не ви знали Національного уряду Чан Кайши. Після влаштованої Гомінданом у 1927 р. чистки серед комуністів КПК намагалася підняти на повстання селян. Але селянське повстання під назвою «Осінній урожай» в 1928 р. зазнало поразки, поклавши початок партизанській селянській війні.

■ 3. Національний рух в Індп. У повоєнні роки в індійському на ціональному русі продовжували співіснувати дві головні традиційні для Індії політичні течії: ліберальна і радикально-націоналістична. Ліберальна течія

Радикально-націоналістична течія

Здобуття Індією незалеж • Безперечне повалення британської ності через політичний д і колоніальної влади в Індії й вико алог з британською владою. рінення британської присутності в Утвердження в індійському країні. суспільстві демократичних • Включення Індії в загальносвітовий процес на основі збереження нею свобод англійського зразка. національних, релігійних і культур Подолання економічної від сталості Індії, усунення се них традицій. редньовічних пережитків і • Створення в Ін дії гармонійного переведення господарства суспільства загальної рівності й справедливості, що базувалося б на ринкові засади. на традиційних цінностях давньої Збереження політичних, індійської філософії; терпимості, економічних і культурних самодостатності людини, її гармонії зв’язків з Англією, вигідних з природою для Індії Індійський національний рух мав особливість, яка вирізняла його з-поміж подібних рухів, у тому числі й східних країн, - він не поєдну вався з соціальним, власне селянським, рухом. Ця його особливість була обумовлена тим, що в Індії заможні верстви були зацікавлені не стільки в налагодженні сільськогосподарського виробництва, скільки в надбанні земельної власності. Індійська еліта віддавала перевагу надійним доходам від здачі землі в оренду, а не ризикованому товарному виробництву сільськогосподарської продукції. Відтак, це усувало неминучі конфлікти з найманими працівниками, зокрема селянські повстання, робило землевласників незалежними від непередбачуваного ринку з його кризами, постійною зміною попиту і пропозиції, банкрутствами тощо. Зміна настроїв в Індії не залишилася непоміченою в Британії. А н глія, яка в усі часи славилася вмінням не доводити справу до конфлікту

165

Тема 4

з будь-якою зі своїх колоній, була вкрай стурбована наростанням націо нального руху в Індії. Тверезо мислячим британським політикам було очевидно, що залишити в управлінні Індією все, як було, неможливо. Проблема полягала в інш ому - ш;о і як потрібно зробити, ш;об не втра тити цю колонію. «Гарячі голови» в Лондоні, які ратували за приду шення силою зброї будь-якого опору британській короні, залишились у меншості. Більшість ж е розуміла, ш;о доведеться йти на поступки, шукати компроміс. Таким компромісом бачився з Лондона парламентський акт 1919 p., прийнятий з метою втихомирення проявів індійського націоналізму й упередження здобуття Індією незалежності. Британський парламентський акт 1 9 1 9 р. • Передбачав двопалатний законодавчий парламент для всієї Бри танської Індії. • У провінціях передбачав підготовку індійців до запровадження «відповідального уряду» через систему діар хії, за якою в усіх 13 індійських провінціях розмежовувалися владні повноваження між індійськими органами самоуправління і колоніальною владою: 1) сфера фінансів, поліції і суди залишалися під контролем віцекороля; 2) сфера освіти й охорони здоров’я передавалась індійським м іні страм, призначеним органами самоуправління під контролем За конодавчої ради. Покладена в основу акта 1919 р. система діархії проіснувала в Індії до 1935 р. Проте парламентський акт, ш;о мав на меті гарантувати громадський спокій в Індії і розглядався як важливий крок на ш ляху до індійської н езал еж н ості, призвів до масових виступів протесту по всій країні. У м. Амрітсар (провінція Пенджаб) - історичному центрі сикхів, де розташований їх Золотий храм, пролилася кров. У середині квітня 1919 р. у ході акції протесту сикхських націоналістів проти парламент ського акта ними було вбито декількох англійців. У відповідь англійські війська застосували зброю. У резуль таті 379 індійців було вбито, 1200 поранено. Ця трагедія дала могутній по штовх до небаченого раніше підне сення націоналістичного руху. Індуси і мусульмани, відклавши на потім з ’ясування протиріч між собою, єдиним фронтом виступили в боротьбі за повну державну неза лежність від Великої Британії. Рух очолив Махатма Ганді - новий лідер ІНК (з 1920 p.). Ще перебуваючи в Південній Аф риці, Ганді дійшов висновку, ш;о Індія здобуде незалежність через сат ьяграху - ненасильницький опір колоніальній владі. Власне, неви конання розпоряджень британської М. Ганді за прялкою колоніальної адміністрації, ухиляння

166

Період по в о єн н о ї кр изи та револю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

від сплати податків, мирні демонстрації не були для Індії чимось новим. Проте саме М. Ганді підніс ненасильницькі принципи в ранг головного і єдиного засобу досягнення омріяної його народом свободи. Ц ей, за висловом Уїнстона Черчілля, «бунтівний факір» був на стільки органічно споріднений зі своїм народом, як, можливо, жоден з політичних лідерів X X ст. у часи, коли слова «політика» і «злочин» багатьма сприймалися як синоніми, М. Ганді поставив перед собою і нацією мету - поєднати політику і моральність, зробити вільними і щасливими себе, не зробивши при цьому рабами і знедоленими інш их, навіть своїх ворогів. Незалежність Індії була не кінцевою метою, а кроком на ш ляху до «суспільства загального благоденства». ^

Соціальні ідеали М. Ганді

Шлях досягнення ідеалу

т Повернення індійців до «золотого віку», коли вони жили в гармонії з природою, коли панувала селян ська общинна взаємодопомога. Захист людини як частини природи від руйнівного впливу індустріальної цивілізації. Національне і духовне звільнення індійського народу від колоніалізму. Соціальна рівність і соціальна спра ведливість

Відданість релігійним, філософ ським і культурним національним традиціям. Духовний, культурний і економічний протест проти колоніального ста тусу Індії у поєднанні з терпінням і терпимістю. Ненасилля як єдиний шлях до справжньої незалежності: мітинги, демонстрації, відмова від посад в колоніальних органах влади, бойкот англійських товарів, ігнорування виборів тощо

С В ІД Ч ЕН Н Я 2 М . Ганді: «Справа не в тім, що ми не знали, як винайти машини, але наші предки розуміли, що якщо ми винай демо їх, то станемо рабами... Після довгого розмірковування ми вирішили,

що ми повинні трудитися лише за до помогою самих тільки рук і ніг». (G an d h i M ah atm a. The C o llected Works. A hm edabad, 1963, Volum IV, p. 5 7 )

У 1 9 2 0 -1 9 2 1 pp. Індією прокотилася хвиля перш ої кампанії гро мадянської непокори, наслідком якої стало запровадження в 1921 р. місцевого самоврядування в Ін дії. Упродовж 1920-х років британська політична еліта застосовувала різні форми взаємовідносин з рухом М. Ганді - від репресій до конференцій «круглого столу». Низка кон ференцій, що відбулися в Лондоні з питання розроблення індійської конституції, проходили на основі так званої «Д екларації Ірвіна* 1924 р. У цьому документі віце-король Індії Ірвін^ декларував, що індійський конституційний процес спрямований на надання Індії статусу домі ніону. Але цей статус передбачав не державну незалежність країни, а лише її автономію, що задовольняло індійців. ■ 3. Національно-визвольні процеси в Африці. Після того, як у 1914 р. над Єгиптом було встановлено протекторат Великої Британії, там активізувався націоналістичний опір. У 1922 р. Велика Британія 'Більш відомий як лорд Галіфакс.

167

__________________________ Тема 4

зголосилася надати Єгипту незалежність за умови збереження в країні британської військової присутності та англійського комісара. Наступ ного року Єгипет став конституційною монархією й одержав внутрішню автономію, хоча за конституцією зберігалася британська військова при сутність. До того ж Лондон зберіг за собою і право вето в єгипетських справах*. Алжир ще наприкінці X IX ст. формально став частиною Ф ранції. Починаючи з 1919 р. представники алжирської національної еліти стали отримувати французьке громадянство, щоправда, за умови відмови від мусульманської віри і звичаїв. Такий крок французької влади був спрямований на інтеграцію ц ієї країни у французьку куль туру і звичаї. Ф ранцузькі колоністи отримували в А лж ирі величезні земельні наділи, а місцеві селяни за мінімальну плату працювали на їх фермах.

С В ІД Ч ЕН Н Я З А хм ед Бен Б ела, президент А л ж и р у в 1 9 6 3 - 1 9 6 5 p p .: «У Марнії, де я провів дитинство, я не відчував так, як потімуТлемсені, відмінність між французами й алжирцями. Європейців там була лишень жменька, в основному - коло-

місти. Було багато євреїв, але всі три громади жили в мирі»,

(^еПе Я. Ahmed Ben Bella. Le Mesnil-sur-L'Estree. 1965, р. 23)

Судан перебував під спільним англо-єгипетським «непрямим» управ лінням. Суверенітет над Суданом належав Британії, а адміністрація була єгипетською. Розвиток національного руху в Єгипті неминуче по рушував питання про майбутню адміністрацію Судану. У націоналістичному русі Судану існували дві головні течії. Одна (маґдисти^) виступала за негайне надання країні незалежності, а більш помірковані націоналісти вважали за можливе домагатися незалеж ності поступово, через освіту населення, підготовку національної еліти тощо. У Тунісі після Першої світової війни сформувалася націоналістична опозиція проти туніської інтелектуальної еліти, що здобула освіту у Ф ранції. Націоналісти вимагали розширення повноважень тунісців у вирішенні їх н іх справ. У південній частині Африки ще в 1910 р. постав британський домі ніон Південно-Африканський Союз. Його населення складали нащадки голландських переселенців - бури та місцеві чорношкірі африканці. Бури здійснювали політику расової дискримінації щодо африканців, позбавляючи їх землі та виокремлюючи в закриті поселення - резер вації. Така політика роздільного існування населення однієї країни на підставі расової ознаки отримала в Південній Африці мовою африканос (мовою бурів) назву апархейд, або апарт еїд. У 1923 р. ш ляхом реорганізації Південно-Африканського Тубільного Національного Конгресу, створеного в 1912 p., постав Африканський Національний Конгрес - організація, що домагалася більшої незалеж ності Союзу від Великої Британії. 'Англія скористалася цією статтею договору в роки Другої світової війни, коли для зупинення німецького наступу ввела до Єгипту британські війська. ^Маґдизм - релігійний і політичний рух, заснований в XIX ст. Мухамедом Ахмедом аль-Маґді, який проголосив за мету звільнення Судану від османського і єгипетського панування й створення ісламської держави.

168

Період п о во єн н о ї кризи та револю цій

П О Р Т У Г Л Д іІІ/№ ЇІЛ Н 1ІІ

1917-19 23 p p .)

«І ТАЛІЯ

Р Алжир іанкво а^ ^.© • '^ОРви касблан

wyHtc

ГРЕЦІЯ

Т У Р Е Ч Ч И Н А , . ^

о.ШлкТШ о .^ (^

о.Ккц) (Бриг,

Си^іяЧ

ІФРЛ ИІМ ІІУ К йгаая і Б ей р уті

ПЕРСІ ^Ель-Кувейт

> т а ІІ

Є Г И П Е Т

кор.гіджАЗ. .

Н Е Д Ж Д

Донгола,

Ф р а н ц у з ь к а

З а х і д н а

А ф р и к а ^

Томбуктуо

«С ЕН ЕГА Л ,аС Ч^ И І Г Е Р ® Д аі«р ФРДНЦУЗЬИ"* Б а їш о о *^ в “ ей о '™ '^ — J -0 о в Е р * н я Уагадугу

Кон^

iTTVs

Ф т ч я к '^ )

1 ПРИЄДНАНІ

ОБЛАСТІ ^'М екка

МАВРИТАНІЯ

<у^

О Ер -Р Ш д

АсуанЬ

БЕРЕГ

' \

сл о н о в о ї

Акра

;

оКадуна z/ л

L V f t .r 'S r

Mo^V«»T і

Л іб е р ія !

4 ^ - ,*

«Є

Порт-:

‘’■“йї;йй

отйрві^ / ° і '

0.в09НвСІННЯ (Бр-т.)

0Луацда

^Бекгела

Ан г о л а

о.Са.Єлвни (Бриг.)

{Порт.)

Лусака®

_____ Півдстіі72у=='-'^; ■ З я з ф і» я Лф рн&а

і і

0 }

ЇІІ» д е н к » ( ..Р о д е іія /

к*

- ' ШфеЛ

,Vi(?JioP*-y-“»P^

БлумфокгеЛ

і ] івл ен н о а ф р х к к и с ь к и й

°Дур6аи

Сою;(

Кейптауне

Порт-Елізабет е-ви Трш іпн-М -К унья

(Бриг.)

А фрнка в 1919 - 1929 pp. Колишні німецькі володіння, передані з а м андатом Ліги Націй під управління В еликої Британй, Ф ранції, Бельгії та П івденноаф риканського Сою зу h ' , / ' Й ТериторІ», приєднані д о п-аяійських володінь \/ і упродовж 191 9 - 1926 pp. Володіння держ ав станом на 1 9 2 9 p.:

” Т Т ~ Кордони держ ав і м ежі володінь ^1928 О середки національно-визвольного руху {Цифрами позначено; 1 Іспанське М арокко 2 Гамбія (Б рит.)

І В еликої Британм

[ ФранцГі

3 П ортугальська Гвінея

4 Того (Б рит. мандат) 5 Того (Ф р . мандат)

І (тали

6 Кам ерун (Б рит. мандат) 7 Іспанська Гвінея

} Португалії

8 Ф ранц узь ке Сомалі 9 Руанда-Урунді (Бельг. мандат)

j ІспанГі

10 Ньясаленд (Б рит. прот.) 11 Свазіленд (Брит. прот.)

Бельгії

12 Б асутоленд (Брит. прот,)

169

Тема 4

На загал. Африканський континент ще тривалий час залишався си ровинним придатком до європейських колоніальних імперій і лише на початку 60-х років X X ст. розірвав пута колоніалізму.

Запит ання І за в д а н н я ттшшттшттттттшштиш,шштш^^ Використовуючи історичну карту, визначте найбільші колоніальні ім перії в Африці. Охарактеризуйте політичний пор трет Мустафи Кемаля. 3. Розкрийте перебіг і визначте ха рактер Турецької революції. Проаналізувавши подану в пара графі схему «Засади розбудови Турецької республіки», визначте, які із цих засад Ви вважаєте демо кратичними, а які - авторитарними. 5. Наскільки, на Ваш погляд, були важливими для Туреччини ре форми Кемаля Ататюрка? Відпо відь аргументуйте. 6 . Розкрийте причини «Руху 4 травня» та його вплив на активізацію бо ротьби за суверенітет Китаю. 7. Чи вважаєте Ви, що квітневий 1927 р. переворот в Китаї, здій снений Чан Кайши, був законо мірним завершенням револю-

ційних подій 1 92 5-19 27 pp.? Порівняйте принципи і цілі, якими керувалися ліберальна і радикальнонаціоналістична течії в індійському національному русі. Що їх спорідню вало, а в чому вони розходилися? 9. Чому, на Вашу думку, британський парламентський акт 1919 р. не лише не поклав край індійському національному руху, а, навпаки, активізував його? 10. Більшість індійців поділяли пере конаність М. Ганді в тому, що шлях до незалежності Індії лежить ви нятково через сатьяграху. Чим Ви можете пояснити таку одностайну підтримку народом свого лідера? 11. Які риси, притаманні національновизвольному руху в Азії, проявля лися й на Африканському конти ненті; чи вважаєте Ви, що афри канський національний рух мав своєрідні ознаки?

1 9 1 9 р . • проголошення декларації незалежності Туреччини. Початок Турецької револкіції • британський парламентський акт про запровадження в Індії діархії • студентські демонстрації в Китаї проти порушення територіальної цілісності країни 1 9 2 0 - 1 9 2 1 p p . - перша кампанія громадянської непокори в Індії 1 9 2 3 р . • проголошення Туреччини республікою • проголошення Єгипту конституційною монархією • створення Африканського Національного Конгресу 1 9 2 4 р . - обрання Кемаля Ататюрка президентом Туреччини 1 9 2 5 - 1 9 2 7 p p . - революційна війна за об’єднання Китаю 12 квітня 1 9 2 7 р . - державний переворот Чан Кайши

170

/7 ^ / о д

п о в о єн н о ї кр и зи та револю цій (1 9 1 7 -1 9 2 3 p p .)

К Ш Р /Ш Ш Х Ш Ж Н

а ®

‘Ї Н Н Я

8 - ^

Після Першої світової війни, підписання переможцями Версальського договору з Німеччиною та мирних договорів з її переможеними союзниками, проведенням Вашингтонської конференції порушилася рівновага сил у світі.

Версальський мирний договір не лише не став механізмом недопу щення війни в майбутньому, а своїми територіальними статтями заклав міну сповільненої д ії в Європі. Важливою складовою повоєнного світу стала Ліга Націй. Вона діяла в складних умовах. Серед них: відсутність серед членів Ліги СІЛА - най потужніш ої країни світу, а також радянської Росії. Крім того, Росія опинилася поза світовим співтовариством, оскільки розцінювалася пе реможцями у війні як зрадник, ш;о уклав сепаратний мир з ворогом. Створення в 1919 р. Комінтерну - інструменту для проведення світової революції, цілковито підпорядкованого більшовицькій Росії, доводило, що вона сама провокувала недоброзичливе до себе ставлення. У післявоєнний період загострилися суперечності м іж переможцями. Франція прагнула звести Німеччину до рівня другорядної країни, не допустити її до Ліги Націй, ослабити репараціями і приєднати до себе Ельзас і Лотарингію. Британія за підтримки США була більш при хильною до Німеччини з кількох причин: 1) не хотіла допустити до мінування в Європі Франції; 2) прагнула зберегти рівновагу сил між Німеччиною і Францією; 3) намагалася зробити Німеччину противагою комуністичній Росії. У повоєнний час очевидними стали зміни в системі цінностей лю дини X X ст. Величезні жертви, яких зазнала Європа в роки Великої війни, привернули людей до вічних цінностей: віри в Бога, турботи про рідних і близьких, уміння цінувати власне життя. Незворотності набув процес урівняння в правах ж інок і чоловіків; ж інки дедалі активніше брали участь у політичному й громадському житті. У 1 9 1 8 -1 9 2 3 pp. Європу охопила хвиля революцій; активізувався на ціональний рух на Сході. Революції охопили в основному країни Ц ен тральної та Східної Європи. Для Ф інляндії, країн Прибалтики, Польщі, Чехо-Словаччини, Угорщини, південнослов’янських народів, України, народів Кавказу ці революції були національними, адж е головною їх метою було створення власних держав. Соціальні та демократичні рево лю ції здійснилися в Німеччині, Австрії, Болгарії.

171

Тема 4

20-ті роки X X ст. стали періодом утвердж ення тоталітарних реж и мів: комуністичного, фашистського і націонал-соціалістичного. Тота літарні режими традиційно поділяють на «ліві» і «праві» форми. Правий, або праворадикальний, режим отримав розвиток в Італії з 1922 р. і в Німеччині з 1933 р. після приходу до влади А. Гітлера. Ліворадикальний (комуністичний) тоталітаризм почав утверджуватися в 1917 р. в Росії. З ’явилося небачене раніше явиш,е «воєнний комунізм» у Росії (сере дина 1918 (в Україні - з 1919 р.) - березень 1921 p.). В його основу була покладена нереальна й, як виявилося, згубна ідея швидкого ре волюційного переходу до комунізму ш ляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державі. У післявоєнний період значно активізувався національний рух на Сході й Африканському континенті. Китай та Індія доклад£іли зусиль, щоб звільнитися від залежності від європейських держав та СІЛА. В обох країнах на цей час сформувалися національні політичні еліти, які згуртували нації в боротьбі проти колоніалізму. На відміну від Індії, яка обрала ш лях здобуття незалежності мирними засобами, в Китаї бо ротьба за суверенітет ішла паралельно із внутрішнім протистоянням м іж власне китайськими політичними силами. В Африці національні рухи перебували в зародковому стані й не про явилися настільки виразно, як на Сході.

172

ПЕРІОД СТАБІЛІЗАЦІЇ В ЄВРОПІ. ТА ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ (1924-1929 pp.)

Що потрібно знати і вміти, вивчивши тему 5: • називат и основні внутрішньополітичні події в Європі та СІЛА в період стабілізації; • показуват и на карт і Рейнську демілітаризовану зону, транс формацію Британської колоніальної імперії, кордони СРСР; • описуват и політику «твердого індивідуалізму» за президентівреспубліканців у СІЛА; становлення Веймарської республіки в Н і меччині; політику «уряду національного порозуміння» у Франції; внутрішню політику консервативних і лейбористських урядів у Великій Британії, створення корпоративної системи в Італії; • визначат и основні ідеї та течії в розвитку культури; • характ еризуват и період «процвітання» в СІЛА; загальний страйк гірників 1 9 2 5 -1 9 2 6 pp. у Великій Британії; найваж ливіші досягнення науки і техніки, їх вплив на повсякденне життя людей; • аналізуват и передумови світової економічної кризи, закон про промислові конфлікти та тред-юніони 1927 р. в Англії; причини переходу до Непу; утворення СРСР; нові напрями в культурі; • дават и власну оцінку політиці ізоляціонізму СІЛА, здобуткам та проблемам періоду стабілізації країн Західної Європи та Америки; • застосовувати та пояснювати поняття і терміни: «період процві тання», «корпоративна система», «твердий індивіі(уалізм», «ізоляці онізм», «Неп», «модернізм», «авангардизм», «втрачене покоління», «масова культура», «джаз», «мюзикл», «олімпійський рух». 20-ті роки X X ст. були складними й суперечливими. Після віднов лення Європи, зруйнованої Першою світовою війною і революціями, в 1924 р. розпочався період стабілізації, який тривав до кінця 1920-х років. Економічне зростання СЛІА у цей період американці називали «періодом процвітання». Новим явиш;ем стала у 1920-х роках нова еко номічна політика в СРСР.

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ В 1920-х РОКАХ ■ 1. Становище США після Першої світової війни. Повернення до ізоляціонізму. Спустошена війною Європа лежала в руїнах й ні Англія, ні Ф ранція, ні тим більше Німеччина не могли претендувати на лідерство у світі. Л],о б там не казали у Версалі Д. Ллойд Д ж ордж чи

173

Тема 5

Ж . Клемансо, але саме мільйонна американська армія в Європі схилила шальки терезів на користь Антанти й вирішила долю війни. Відш коду ванням за життя й здоров’я близько 300 тис. американців став вели чезний міжнародний авторитет СІЛА та чималі прибутки. За роки війни національне багатство США зросло у 2,5 раза. Частка США у світовій економіці в 1920 р. (%) 50

І Вугілля

■

Сталь

Г~] Автомобілі

Чавун ІНафта І Світові запаси золота

З огляду на вражаючі економічні показники, думка про світове л і дерство Сполучених Штатів видається вмотивованою. Проте не всі по годжуються з нею. Аргументи прихильників тези про світове лідерство США Провідні європеііські країни були знесилені війною та революціями й не могли скласти конкуренцію США в боротьбі за світове лідер ство; За рівнем озброєння США наздо гнали Німеччину, Англію і Францію, а їхній військово-морський флот не поступався ослабленому флоту Великої Британії; До Першої світової війни Сполу чені Штати були боржником Єв ропи, а тепер вони стали світовим кредитором. Оскільки кредити на давалися країнам з різних куточків світу, то, відповідно, весь світ став зоною «життєвих інтересів» США; У свідомості американців утвер джувався принцип поширення аме риканських цінностей на весь світ.

Аргументи опонентів Справді, під час війни та одразу по її завершенні США були незаперечним світовим лідером, але після війни, відмо вившись вступити до Ліги Націй, добро вільно зреклися цього статусу, не закрі пивши здобуте на полях битв; Більшість американців - прихильників ізоляціонізму - вважали, що європейські проблеми - це справа Європи, а США по винні знову опікуватися Західною півкулею; Самоусунення Америки від Європи як епіцентру світової політики знову зро било її всього-на-всього регіональним лідером; Сенат не вірив у всемогутність США й у те, що країна зможе однаково успішно конт ролювати і Європу, й зону Тихого океану. Американська еліта сумнівалася, що це дало б вигоди і прибутки, а не розпоро шення сил; В міру зменш ення страху перед Німеч чиною знову відновили свої позиції Англія і Франція. Тому США були еконо мічним лідером світу, але до вступу в Другу світову війну не стали ним у політичному сенсі._________________________

Після Першої світової війни США знову повернулися до політики ізоляціонізму^. Короткочасний відхід Америки від ізоляціонізм у за пре^Ізоляціонізм - політична течія і напрям зовнішньої політики, що перед бачає захист національних інтересів, уникаючи участі у міжнародних справах, зокрема у збройних конфліктах. Ізоляціонізм США полягав у відмові країни від проведення активної політики поза межами Американського континенту.

174

П е р ю ^ ^ ^ б іл іза ц іі^ ^ в р о п ^ ^ ів н іч н і^ м ^ ^ ]^

1929)

зидентів Т. Рузвельта і В. Вільсона закінчився тоді, коли Сенат США відмовився ратифікувати Версальський мирний договір 1919 р. і під писати Статут Ліги Націй. Сенатори вважали, що США були ошукані в перемозі Версальським миром.

ІАмериканські карикатури на боротьбу В. Вільсона з Сенатом щодо вступу США до Ліги Націй

— н в н а » С В ІД Ч ЕН Н Я 2 Уїнстон Черчілль: «Лишень була створена Ліга Націй, як їй було завдано майже смертельного удару. Сполу чені Штати відреклися від дітища пре зидента Вільсона, а потім його партія і його політичний курс були зметені пе ремогою республіканців на президент ських виборах 1920 року. Наступного ж дня після перемоги

республіканців по той бік Атлантики взяли гору ізоляціоністські ідеї. Згідно з цими ідеями Європі потрібно надати можливість варитися у власному соку, і нехай вона виплачує свої борги, як на лежить за законом». (Черчилль У. Вторая м ировая война. Книга первая, томьі 1- 2 . П ер. с англ. М ., 1 9 9 1 ,0 .2 5 )

Після війни американців надто непокоїли внутрішні проблеми: ін фляція, внаслідок якої хліб подорожчав удвічі, а одяг - утричі, не влаштованість З млн ветеранів, які повернулися додому, зростання без робіття. Складною була й психологічна ситуація в країні, породжена страхом перед небезпекою більшовизації Америки. «Червоний психоз» досяг апогею після того, як поштові службовці виявили майже чотири десятки мін, відправлених під виглядом бандеролей відомим американ ським політикам. Власне, ідея міжнародного домінування США більшість американців не запалювала. Стомлені негараздами, спричиненими війною, вони, так само, як і європейці, більше переймалися внутрішніми проблемами, а не місцем їх країни у світі. ■ 2. Період «процвітання» («проспериті»). На чергових президент ських виборах на початку листопада 1920 р. Вудро Вільсон закликав націю не відмовлятися від «морального лідерства» у світі, але вона не захотіл а заради його ром антизм у пож ертвувати перевагами миру й зам ож ного ж и ття. У цей час в США тривала короткочасна ( 1 9 2 0 1921 pp.) економічна криза, й економічна політика демократа В. Віль сона не влаштовувала американців. Відтак, на двох поспіль виборах

175

вони проголосували за республіканців: Воррена Гардінга (1 9 2 1 -1 9 2 3 ) та Келвіна К улідж а (1 9 2 3 -1 9 2 9 ). Республіканські уряди обіцяли ви борцям роботу, добробут й автомобіль для кожної сім ’ї. Гардінг Воррен (1865—1923) — 20-й Президент США (1921-1923). Член Республіканської партії. За його президентства в СІЛА було введено восьми годинний робочий день. Організатор продовольчої допомоги Україні в часи голодомору 1920-1922 pp.

Початок президентства В. Гардінга, який переміг на виборах із гаслом «Назад до нормальності», збігся в часі з початком економічного підне сення країни, яке тривало до 1929 р. Двадцяті роки X X ст. увійшли в історію США як період «процвітання» (англ. Prosperity). Це була ера, коли суттєво зріс рівень життя всіх верств і прошарків Америки, сфор мувалися економіка і світогляд споживання. В. Гардінг проголосив політику «твердого індивідуалізм у», яка зводилася до самоусунення держави від регулювання економічних, фінансових і соціальних про цесів. Федеральні агентства, які наглядали за економікою в роки війни, були скасовані. Справді, в тодіш ніх сприятливих для зростання умовах економіка успішно давала собі раду, а максимальне обмеження державного регу лювання певний час не шкодило стабільності. Важливу роль у перемозі республіканців відіграли ж інки, яким, від повідно до прийнятої за рік до того XIX поправки до конституції, уперше були надані виборчі права. Ця подія відобразила зміни в становиш;і жінок в американському суспільстві. У роки Першої світової війни вони своїм внеском у перемогу фактично зрівняли себе з чоловіками; до кінця другого року війни, порівняно з 1914 p., чисельність працюючих жінок зросла уп ’ятеро: з 2 до 10 млн. Щодо самого В. Гардінга, то його президентство виявилося коротко часним і не надто вдалим. Сам він був людиною чесною, але не вбачав нічого поганого в тому, що його друзі - партнери по грі в покер і впли вові чиновники адміністрації - не гребували дорогими «подарунками». На півдорозі президентства В. Гардінга генеральний прокурор порушив справу проти одного з його близьких друзів, який украв величезну суму грошей, виділених для ветеранів війни, ш;о повернулися із Франції. Ряд інш их приятелів В. Гардінга були звинувачені в хабарництві й також постали перед судом. Врятувало репутацію президента те, щ;о в серпні 1923 p., повертаючись з Аляски, він раптово помер, тим самим уник нувши ганьби імпічменту. Відповідно до конституції владу перебрав віце-президент К. К улідж (1924 р. його було переобрано президентом на наступний термін). Як і попередник, від сповідував принцип невтручання держави в господар ське життя - правити якомога менше. Він сформулював головне гасло консервативної політики республіканців: «Головна справа американців - робити справу». На думку президента, потрібно було сприяти збага ченню мільярдерів і тоді вони збагатять усіх інш их американців.

176

Пе£^од стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці ( 1924-1929)

ШІндустріальна Америка У промисловості успіхи не заба рилися - за 1 9 2 1 -1 9 2 9 pp. завдяки технічним нововведенням промис ІАмериканська карикатура: пре лове виробництво в СІЛА подвоїлося, зидент К. Кулідж виконує джа зовий супровід великому бізнесу у той ж е час сільськогосподарська політика республіканців виявилася невдалою. Республіканці взагалі допустили перекіс в економічній полі тиці: промисловість стрімко вдосконалювалася, а сільське господарство занепадало. Із закінченням війни попит на зб іж ж я , найперш е на пш е ницю та кукурудзу, значно скоротився. Знехтувані державою фермери зубожіли у зв’язку з перевиробництвом продуктів і посухами на півдні США. До того ж , у відповідь на прийняті Сполученими Штатами про текціоністські закони, європейські країни закрили свої ринки для про дукції американських фермерів. Як наслідок - криза перевиробництва й розорення фермерів.

Чимало американців були переконані, ш;о причиною їх нестатків, падіння в суспільстві моралі й зростання злочинності було пияцтво. Після сторічних дебатів у 1919 р. за президентства В. Вільсона в США було прийнято названу «шляхетним експериментом» XVIII поправку до конституції, за якою запроваджувався «сухий закон». Відтепер на всій території країни заборонялося виготовлення та продаж спиртних напоїв, а також знищувалися їх запаси. Проте невдовзі виявилося, що виконати закон практично неможливо. Ті з американців, хто вважав XVIII поправку порушенням їхньої особистої свободи - головного завоювання Американської революції, стали пити 12-Vsesvitnja istorija, 10 кі

177

Тема 5

шіїт^

ШТипова сцена втілення в життя «сухого закону»: 115 тис. літрів вина виливають у стічні канави Лос-Анджелеса ще більше, ніж раніше. Заборона спиртного розколола суспільство на два табори: прихильників і противників закону. Пиво, вино і джин у величезних кількостях вироблялися нелегально, а також контрабандним шляхом завозилися з підпільних ґуралень на території Канади. У результаті злочинність набула небаченого раніше розмаху. Орга нізовані злочинні групи взяли виробництво алкогольних напоїв під свій контроль і мали з того величезні прибутки, які відтепер обминали державну скарбницю. Гангстери, очолювані добре відомим Аль Каноне, відчували себе повновладними господарями у великих містах, і поліція далеко не завжди могла дати собі раду. Врешті-решт, у 1933 р. «сухий закон» було скасовано. Непокоїли Америку й інш і проблеми. Війна одночасно пробудила патріотизм і страх перед комунізмом. Тріумф більшовиків у Росії, вибух бомби у діловому центрі Нью-Йорка Уолл-Стрит та інш і події поро дили «античервону» паніку. Ж ахи очікування ліворадикальної рево лю ції призвели до несправедливих переслідувань і навіть тюремного ув’язнення представників лівих партій. Недоброзичливо ставилися деякі американці й до іммігрантів, яких з початку століття до 1915 р. прибуло до США понад 13 млн. Вони, погоджуючись на неприйнятну для американців низьку платню за свою роботу, створювали американцям конкуренцію в пошуках роботи, об’єднуючись у земляцтва, не п ід давалися американізації. У 1924 та 1929 pp. у США було прийнято за кони, якими встановлювалися обме ж ення для прийому емігрантів - не більше 150 тис. на рік. На цій хвилі активізувалася ра систська організація Ку-клукс-клан, яка лише на початку 1930 р. була суттєво ослаблена владою. Тим часом в економіці справи складалися якнайкраще. К. Кулідж став символом «нової ери процві тання» («проспериті») Америки. Із ■ Акція куклукскланівців впровадженням нових технологій у

178

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

США стали з ’являтися небачені дотоді системи масового виробництва. Раціоналізація роботи та конвеєр зробили можливим масове виробни цтво товарів щоденного вжитку. Обсяги продажу побутової техніки П р о д а ж хол о д и л ьн иків 1920-1921 pp.

5 000

1922-19 23 pp.

18 000

П р о д а ж р а д іо п р и й м а ч ів 600 000

1924-19 25 pp.

75 000

З 500 000

1 92 6-19 27 pp.

390 000

4 100 000

1928-19 29 pp.

890 000

7 678 000

Масове виробництво здешевлювало товари: підприємства безпере бійно випускали доступні за ціною (завдяки масовості випуску й тех нічним впровадженням) для більшості американських сімей легкові ав томобілі (найбільш популярною була модель «Форд-Т» вартістю всього лише близько 350 дол.), холодильники, радіоприймачі, телефони, но винки домашньої побутової техніки.

1920 р.

1922 р. #

1924 р.

1926 р.

Легкові автомобілі —

1928 р.

1929 р.

Вантажі вки

Ті, хто не міг оплатити покупки готівкою, брали в банків кредити й купували у розстрочку. Все більше ж інок, придбавши побутову техніку, брали додому додаткову роботу, щоб забезпечити собі і своїм сім ’ям до датковий дохід. У країні виникла справжня «індустрія розваг» з кіно, радіо, ревю, театрами, танцювальними майданчиками, всілякими шоу. Створювалося враження, що Америку очікує безхмарне й безтурботне заможне майбутнє. І якщо на початку «проспериті» не всі американці вірили в настання «чудового нового світу», то наприкінці 1920-х років це видавалося лише справою часу.

С В ІД Ч ЕН Н Я З З послання Президента Келвіна Куліджа д о Конгресу (4 грудня 1928 p .): «Великі багатства, створені нашими підприємствами й промисловістю і які врятували нашу економіку, широко використовуються нашими людьми й стійко служать благодійності та підпри ємництву у світі. Необхідність просто якось існувати вже пройшла, і настав

час розкоші. Збільшення виробництва заохочується зростаючим попитом в країні й розширенням торгівлі за кор доном. На країну можна із задово ленням дивитися сьогодні й пророку вати їй оптимістичне майбутнє».

(Erie Hobsbawm. Age of Extremes. The Short Twentieth Century. 1914-1991. ABACUS, 2000, p. 85)

179

Тема 5 ш вш ш ш ш ш ш ш ш ш ш ш вш т

На конвеєрі заводу Форда

Наступник К. Куліджа, також республіканець, Герберт Гувер (1929-1933) був сповнений споді вань на продовження «нової ери». Він був людиною досить здібною і наділеною організаторськими талан тами. «Ми - в Америці, - виголосив він у 1929 p., - найближчим часом здобудемо цілковиту й остаточну пе ремогу над бідністю, чого не було в історії жодної іншої країни». Нація очікувала ще більшого процвітання, яке поспішили назвати «бізнесовою цивілізацією».

■ 3. Визрівання передумов світової економічної депресії. Тоді мало хто звертав увагу, що в американському суспільстві вдосталь невирішених проблем; далеко не всі змогли «піднятися з бруду в князі». Незважаючи на статистично дуж е високий рівень життя, значна час тина населення, як і раніше, жила бідно. Ж иття сільського населення було складним через перевиробництво сільськогосподарської продукції і, як наслідок, падіння цін на неї. Робітники майже безперервно перебу вали в трудових спорах з роботодавцями через тяж ку працю й мізерну зарплату. Профспілкові організації об’єднували лише кваліфікованих білих робітників, афроамериканці ж залишалися сам-на-сам зі своїми проблемами. Страйки розглядалися владою як змови і юридично пере слідувалися; державні пенсії були мізерними. Американські жінки, хоч вони й отримали виборчі права, все ще пере бували, як і в інших країнах, у нерівному становищі з чоловіками. Після зрівняння у виборчих правах з чоловіками американки зажадали для себе нових можливостей. Але багато жінок все ще за традицією чіпля лися за старі звичаї. Участь жінок у виборах була низькою, голосували багато з них за тих само кандидатів чи партії, за яких голосували їхні чоловіки. Розширення виробництва сприяло в період піднесення скороченню безробіття й зростанню прибутків американців. Відповідно вони мали змогу купувати все більше товарів, стимулюючи подальше виробни цтво. Проте монополії не були зацікавлені в зниж енні цін; вони за звичай залишалися незмінними і частково знижувалися не тому, що люди мали невисокі заробітки, а тому, що певних товарів вироблялося з надлишком. В умовах пасивності держави щодо економічних процесів у СІЛА стрімко зростав біржовий курс. Деяким американцям вдалося заробити на стрибках курсу валют чи акцій фірм багатомільйонні статки. Не вдовзі багато з них усе втратять в одну мить, коли в 1929 р. станеться обвал курсу на Нью-Йоркській, а потім і на інш их бірж ах. Охоплені загальною ейфорією, американці, найперше влада, вчасно не звернули увагу на небезпечні тенденції. Перестала давати приріст продукції вугільна промисловість, оскільки широкого вжитку набули газ та нафта. Серед американок величезної популярності набув одяг з синтетичних волокон, а відтак вироби з вовни та бавовни не знаходили в країні збуту. Залізниці вже не витримували змагання зі зручними автошляхами, літаками та модернізованими пароплавами. Ще гірша ситуація складалася в сільському господарстві.

180

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

До внутрішніх передумов економічної кризи додалися й зовнішні. Союзники, а також переможена Німеччина, заборгували Америці значні суми й не могли їх виплатити. У відповідь на прийняті в США закони, спрямовані на захист американських виробників, європейські країни закрили свої ринки для американських товарів і послуг. До того ж Європа не мала чим розраховуватися за американський імпорт. Раптово і драматично «нова ера» скінчилася у жовтні 1929 р. Роз почалася світова економічна криза («Велика депресія») 1 9 2 9 -1 9 3 3 pp.

Запит ання і за в д а н н я 1

Поясніть поняття «ізоляціонізм», «твердий індивідуалізм», «ера процвітання». Порівняйте погляди прихильників та опонентів тези про світове лі дерство США після Першої світової війни. Чиї аргументи видаються Вам переконливішими і чому? Проаналізуйте Свідчення 1 - того часні карикатури на тему боротьби В. Вільсона за приєднання США до Ліги Націй. Які події на них зобра жені; як розподілено «ролі» персо нажів? Ознайомтеся зі Свідченням 2. Дайте власну оцінку політиці ізоляціонізму США. Чим Ви можете пояснити той факт, що після війни, коли, як правило, життя людей є непростим, Америка

вступила в період «проспериті»? Опишіть політику «твердого інди відуалізму» і назвіть основні внут рішньополітичні події в США за президентів-республіканців Воррена Гардінга і Келвіна Куліджа. 7. Наскільки, на Вашу думку, був об ґрунтований оптимізм К. Куліджа щодо майбутнього Америки (Свід чення 3)7 8. Використовуючи статистичний ма теріал «Обсяги продажу побутової техніки» і «Кількість легкових авто мобілів і вантажівок у США», охарак теризуйте період «процвітання». 9. Використовуючи схему «Перед умови економічної депресії», розкрийте причини завершення періоду «процвітання» в США та на ростання кризових явищ.

0€Н О ВШ 1 9 2 1 - 1 9 2 3 pp . - президентство Воррена Гардінга 1 9 2 2 - 1 9 2 9 pp. - доба «процвітання» («проспериті») 1 9 2 3 - 1 9 2 9 pp. - президентство Келвіна Куліджа 1 9 2 9 р. - початок президентства Герберта Гувера

181

Тема 5 зя ш и ди и и и ш в ж ш и и ш ш и ш и

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ В 1920-х РОКАХ ■ 1. Становище країни після Першої світової війни. Для Британ ської імперії, як і для інш их країн-учасниць, Перша світова війна за перемогу в якій заплатили своїми життями 900 тис. британців, рі шуче позначилася на подальшій долі країни. Внаслідок війни тради ційні британські галузі економіки, як-от вуглевидобувна, металургія суднобудування, скоротили своє виробництво. Натомість автомобілелітако- і машинобудування, а також хімічна промисловість - галузі що працювали на війну, навпаки перебували на піднесенні. Перебудова британської промисловості проходила складно. До того ж унаслідок війни скоротився експорт британських товарів, Англія втратила тради ційні ринки збуту товарів, а нових не здобула. Проте довгоочікуваний мир, ш;о настав у 1918 p., був настільки ра дісною подією, що до певного часу згладжував проблеми. Упродовж двох повоєнних років у Британії спостерігався справжній купівельний бум: населення скуповувало практично всі товари, що з ’являлися на полицях крамниць, прагнучи надолужити згаяне за роки війни. Та, як це завжди буває, гроші скоро скінчилися, й товари, які вироблялися у все більшій кількості, більше не розкуповувалися. При цьому соціаль ного вибуху не сталося. Власне, перед країною найменш гостро, порів няно з іншими європейськими державами, стояла загроза комуністичної революції. Натомість в британському суспільстві з його давніми парла ментськими традиціями загострилася боротьба за соціальну справедли вість. Причому обидві сторони - наймані працівники і роботодавці розуміли цю справедливість кожна по-своєму. Робітники вимагали від підприємців і держави дотримання їхн іх економічних прав, а підпри ємці - скасування запровадженого у роки війни державного регулю вання економіки, зберігши при цьому державне субсидування. Не уникла Британія й загальноєвропейських повоєнних проблем: промислового спаду, безробіття і, як наслідок, зниження рівня життя населення. Насамперед проблеми були пов’язані зі змінами у світовій торгівлі. По-перше, падіння цін на сировину призвело до збідніння бри танських колоній, а відтак, - до скорочення британського експорту в колонії. П о-друге, продукція індійських та японських текстильних фабрик через деш евизну робочої сили почала витісняти Англію з її тра диційних ринків збуту. ■ 2. Внутрішня політика лейбористських та консервативних уря дів у 19 2 0 -х роках. На перших повоєнних парламентських виборах у грудні 1918 р .‘ перемогла коаліція Консервативної й Ліберальної партій. І хоча ліберали набрали у два з половиною рази голосів менше, ніж консерватори^, міністерські портфелі в уряді вони поділили порівну, а прем’єр-міністром став лідер консерваторів Девід Ллойд Д ж ордж . Ці вибори були першими, в яких взяли участь ж інки. У 1918 р. виборче право було надано всім чоловікам від 21 року й жінкам - від ЗО років^. Країна стала свідком перемоги лідерів, які обіцяли «вичавити» до^Оскільки вони відбувалися незабаром після війни, в них брали участь ба гато військових і демобілізованих, тому їх назвали «виборами кольору хакі». ^Лейбористська партія набрала 2,3 млн голосів, посіла в парламенті третє місце і вперше стала провідною опозиційною партією. 1928 р. виборче право для жінок - з 21 року.

182

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м е риці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

статньо коштів і цінностей з Німеччини на відшкодування втрат бри танців у роки війни. Консервативні уряди:

Лейбористські уряди:

1922-1923 - Бонар Лоу 1923-1924 - Стенлі Болдуїн 1924-1929 - Стенлі Болдуїн

1924 - Рамзей Макдональд 1929-1935 - Рамзей І\/1акдональд

Головною проблемою коаліцій ного уряду стала повоєнна від будова господарства. В економіці відбувалося деяке пожвавлення, англійці стали більше купувати товарів широкого вжитку. Проте скоро розпочався економічний спад, ш;о відразу ж активізувало страйковий рух. Тред-юніони гір ників вимагали від власників шахт підвищення на третину заробітної плати, встановлення 7-годинного робочого дня й націоналізації ву ІАнглійський броньований автомо гільної галузі. Перші дві вимоги біль на вулиці ірландського міста уряд задовольнив, а третю від хилив. Загалом у 1919 р. робітники домоглися встановлення 8-годинного (для шахтарів - 7-годинного) робо чого дня і підвищення зарплати. Разом з тим, восени 1920 р. парламент ухвалив закон, яким надав уряду повноваження оголошувати надзви чайний стан, застосовувати війська і поліцію проти страйкарів. Невирішеним залишалося ірландське питання. Ірландські націона лісти більше не задовольнялися гомрулем (самоуправлінням). На виборах у грудні 1918 р. в країні перемогла націоналістична партія Шін Фейн, а в ірландській столиці Дубліні самопроголошений парламент задекла рував Ірландію незалежною республікою. У 1919 р. в Ірландії розпочалася громадянська війна, в якій провідну роль відігравала Ірландська республіканська армія (ІРА). Проти неза лежності виступили уряд Д. Ллойд Д ж ордж а і шість протестантських графств Ольстера. 1921 р. м іж ворогуючими сторонами було укладено перемир’я й до сягнуто домовленостей, за якими була утворена Ірландська вільна дер жава зі статусом домініону в складі Британської імперії, а шість про тестантських графств Ольстера отримали право проголосувати за вихід з її складу і залишитися частиною Об’єднаного Королівства. Через часткові невдачі в економічній політиці консерватори були незадоволені Ллойд Д ж ордж ем і його політикою. Консервативна партія розкололася на дві частини: група Остіна Чемберлена виступила за збереження коаліції з лібералами; група Бонара Лоу вважала, що кон серватори спроможні сформувати однопартійний уряд. У жовтні 1922 р. консерватори розірвали коаліцію з лібералами й сформували однопар тійний консервативний уряд. Його очолив Бонар Лоу, а після того як у жовтні 1923 р. він захворів - Стенлі Болдуїн. На парламентських виборах, що відбулися наприкінці 1922 p., пе ремогли консерватори. Лейбористська партія вперше вийшла на друге місце, назавжди витіснивши з двопартійної політичної системи Британії лібералів. Задля пожвавлення економіки, консерватори запропонували

183

Тема 5

відмовитися ВІД принципу ВІЛЬНОЇ торгівлі и запровадити політику про текціонізму. Ліберали категорично виступали проти цього, оскільки гасло вільної торгівлі було, по суті, їхнім партійним девізом.

Вибори 1924 р. показали, що протест лібералів підтримували багато англійців. Як наслідок, консерватори втратили голоси, а лейбористи й ліберали, навпаки, примножили. Уперше в британській історії лейбо ристи, заручившись підтримкою частини лібералів, сформували лейбо ристський уряд. Прем’єр-міністром став їх лідер Рамзей Макдональд. В Англії чимало людей злякалися, що це знаменує початок революції в країні. Проте скоро ці побоювання зникли — лейбористи заперечували комунізм російського ґатунку і відстоювали винятково конституційний ш лях приходу до влади. І Макдональд Рамзей Джеймс (1866-1937), прем’єрміністр Британії у 1924 та в 1929-1935 pp. На родився в сім’ї шотландського вчителя. Працював журналістом; вступив до Лейбористської партії. У 1906 р. обраний до парламенту. З 1911 по 1914 р. був лідером лейбористської фракції в парламенті.

Його уряду судилося проіснувати тільки дев’ять місяців, бо через скандал, пов’язаний з «листом Зинов’єва», він змушений був піти у відставку. На виборах у тому ж 1929 р. переконливий реванш взяли консерватори. Новий консервативний уряд очолив Стенлі Болдуїн. І Болдуїн Стенлі (1867-1947), прем’єр-міністр Бри танії в 1923-1924, 1924-1929 та 1935-1937 pp. Здобув освіту в Кембриджському університеті. З 20 років працював у батьківській металургійній компанії. У 1908 р. був обраний від Консервативної партії до парламенту. У 1916 р. став особистим секретарем майбутнього прем’єра Ендрю Бонара Лоу, а в 1917 р. обійняв посаду урядового секре таря з фінансів. У 1922 р. вчинив своєрідне «по встання», вийшовши разом з іншими міністрамиконсерваторами зі складу коаліційного уряду Д. Ллойд Джорджа.

184

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

С. Болдуїн, як і його попередники, постав перед необхідністю активі зації економічного життя, адж е економіка країни ще навіть не досягла довоєнного рівня, а число безробітних зберігалося на позначці 1 млн осіб. Уряд змушений був піти на непопулярні заходи: з одного боку, зміцнити фінансову систему, а з іншого - рекомендував підприємцям скоротити працівникам зарплату. Такі наміри уряду спричинилися го стрим конфліктом у вугільній промисловості. ■ 3. Загальний страйк шахта рів. Подн 1 9 2 5 -1 9 2 6 pp. Довгий час країна, ніби від зубного болю, страждала ш ахт арською пробле мою. Ще 1921 р. уряд повернув шахти власникам, чим накликав на себе гнів гірників. Упродовж п ’яти років держава витрачала чи мало коштів платників податків на субсидії власникам ш ахт, щоб ті не скорочували кількість робочих ІУмови праці британських шах місць під приводом збитковості тарів шахт. Для англійців, які непорушно шанують традиції, вугілля було не просто джерелом тепла. Воно було невід’ємною рисою британського способу життя, складовою англій ської ментальності. Ц ілі покоління сформувалися на переконаності, що у світі може трапитись що завгодно, але камін, розпечений добрим англійським вугіллям, повинен палати завжди. Проте з часом шахти стали збитковими, попит на вугілля скоротився через повоєнну еко номічну депресію на континенті та конкуренцію з нафтою. Британські тред-юніони вважали, що таке становище склалося тому, що приватні власники не дбають про стан вугільної промисловості, а відтак існує єдиний вихід - шахти потрібно націоналізувати. Власники шахт дотримувалися інш ої думки - щоб шахти могли успішно конкурувати з новими джерелами енергії, а ш ахтарі й далі мали роботу, потрібно збільшити тривалість робочого дня і скоротити заробітну плату. Про те, що в роки війни власники шахт отримували надприбутки, але на модернізацію шахт виручку не направляли, вони воліли не згадувати. Наприкінці червня 1925 р. влас ники шахт оголосили про намір скоротити гірникам заробітну плату. У відповідь Генеральна рада Конгресу тред-юніонів пообіцяла підтримати шахтарів у їхньому конфлікті з роботодавцями. Уряд консерваторів вирішив втрути тися у складну ситуацію і виділив необхідні гроші, щоб утримати заробітну плату шахтарів на попе редньому рівні. Цю подію назвали «червоною п’ятницею», оскільки Т№ШКВМИЛіі вона оцінювалася як перемога со лідарності робітничого класу. ! Конгрес тред-юніонів намагає Прем’єр-міністр С. Болдуїн за ться повалити уряд явив, що урядова допомога влас-

185

Тема 5

а в никам ш ахт для виплати заробітної плати гірникам буде здійсню ва тися лише протягом 9 місяців. Тим часом уряд утворив спеціальну комісію, щоб вивчити проблеми в гірничодобувній промисловості. у березні 1926 р. комісія опублікувала свій звіт. У ньому визнава лося, ш,о вугільна промисловість потребує реорганізації, але відхилялася вимога шахтарів про її націоналізацію. Звіт також рекомендував уряду скасувати надання фінансової допомоги власникам шахт і зменшити вуглекопам заробітну плату. Того ж місяця власники шахт оголосили нові умови роботи: збільшення робочого дня з одночасним скороченням заробітної плати від 10 до 25 %. Вони заявили, що якщо гірники не приймуть нових умов їх зайнятості, то з 1 травня вони будуть звільнені. Наприкінці квітня державні субсидії припинилися і власники почали закривати шахти і звільняти шахтарів з роботи. 1 травня 1926 р. Конгрес тред-юніонів призначив страйк «на за хист заробітної плати та тривалості робочого дня ш ахтарів». Лідери Лейбористської партії були незадоволені ідеєю загального страйку і впродовж двох днів намагалися досягти угоди з урядом і власниками ш ахт, щоб вони піш ли на поступки ш ахтарям. Переговори С. Болдуїна з профспілками ні до чого не привели, й З травня загальний страйк розпочався. Фабрики зупинилися, потяги і трамваї залиш илися в депо, не виходили газети. На вулицях міст з ’явилися поліція, армія і навіть танки. Картина нагадувала приготування до оборони від нападу зовніш нього ворога. План Конгресу тред-юніонів полягав у тому, щоб вивести на страйк робітників ключових галузей - залізничників, працівників транспорту, докерів, будівельників, металургів. П ізніш е планувалося долучити до страйку й робітників та інженерів інш их галузей промисловості. Усього у страйку взяли участь 4 млн робітників, і він завдав найтяжчого у XX ст. удару по британській промисловості. Ш ахти не лише стали яблуком розбрату м іж шахтарями і власниками шахт - страйк розколов Бри танію навпіл: по один бік конфлікту стали ш ахтарі, по інший - середні і заможні верстви англійського суспільства.

@ С В ІД Ч ЕН Н Я

....................

«Профспілки, які з патріотичних міркувань не захотіли на початку війни торгуватися про ціну своєї допомоги, по війні виявилися в цілому обдуреними. Незважаючи на те, що окремі групи робітників у напружені періоди

заробляли час відчасу винятково багато.., переважна більшість робітників могли купити на свою зарплату в 1919 році менш е товарів, ніжу 1913 році»,

(Webbs S. and В. History of Trade Unionism. London, 1920, p. 633-644)

Шахтарів підтримав Британський конгрес тред-юніонів (БКТ), а власників - уряд. Профспілки інш их галузей закликали своїх членів припинити роботу на підтримку гірників. Упродовж перших п ’яти днів страйку життєдіяльність країни підтри мувалась завдяки участі добровольців, які прибирали вулиці, вивозили сміття. Проте майже нікому не спадало на думку вдатися до револю ційних кроків і повалити парламент. Англійці віддавали перевагу вирі шенню своїх справ у рамках закону, не перетворюючи трудовий конфлікт в особисту ненависть. Відомий навіть випадок, коли м іж страйкарями і поліцією було організовано футбольний матч. Так само повелися й усі без винятку політичні партії, закликавши до порозуміння, щоб унемож ливити переростання протистояння в громадянську війну. 7 травня уряд запропонував припинити страйк на умовах встановленння мінімальної заробітної платні для працівників, а шахтарям,

186

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м е риці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

робочі місця яких будуть скорочені, буде запропоновано нову роботу. 11 травня Конгрес тред-юніонів прийняв ці умови і вирішив припинити загальний страйк. Наприкінці червня 1926 р. уряд представив у Палаті громад зако нопроект, за яким на п ’ять років скасовувався 7-годинний робочий день для шахтарів і відновлювався 8-годинний. У же наступного місяця власники шахт оголосили нові умови найму для шахтарів на основі 8-годинного робочого дня. Ш ахтарі були розлючені, і хоча загальний страйк закінчився, продовжували протестувати до кінця листопада. У підсумку страйк не досяг своєї мети. Щоб не допустити повторення подібних акцій, парламент прийняв у 1927 р. Закон про трудові кон флікти і тред-юніони. Цей закон завдав тред-юніонам такого удару, від якого вони ш;е довго не могли оговтатися. Вимоги закону про трудові конфлікти і тред-ю ніони • М іж оголошенням страйку і його початком мав пройти певний час («охолоджувальний період»), ш;об роботодавці і працівники спробували порозумітися, уникнувши страйку. • Організатори та учасники незаконних страйків підлягали штрафу, навіть відповідальності перед судом. • Масове пікетування заборонялося. • Політичні внески тред-юніонів до скарбниці Лейбористської партії заборонялися. • Тред-юніони державних службовців не могли бути членами Британського конгресу тред-юніонів. У цілому на кінець 1920-х років консерваторам не вдалося досягти серйозних успіхів в економіці. За загальними показниками вона ледь перевершила показники 1914 р. На тлі невиразного розвитку вигідно вирізнялися нові галузі промисловості: електротехнічна, автомобільна, авіаційна, хімічна. Проблема була в тому, ш;о вони становили лише 1 /1 0 промисловості, а традиційні галузі відроджувалися дуж е повільно. Наслідки для консерваторів не забарилися - на виборах 1929 р. лейбо ристи вперше провели до парламенту більше депутатів, ніж консерва тори й сформували другий у британській історії лейбористський уряд. Прем’єр-міністром знову був призначений Р. Макдональд. Через пів року, трохи пізніш е, ніж інш і розвинені країни, Британія вступила в світову економічну кризу. До внутріш ніх проблем додавалися й зовнішньополітичні труднощі: загострилися суперечності з Францією ш,одо Німеччини та на Близькому Сході; поступки Англії на Вашингтонській конференції; заворушення у Британській Індії; проголошення у 1919 р. незалежності Афганістаном, у 1922 р. - Єгиптом. Британія в цей час намагалася щонайменше опі куватися міжнародною політикою на континенті, а більше приділяти увагу своїм домініонам і колоніям.

^ —= 1.

Покажіть на історичній карті видезміни в Британській колоніальній імперії, що відбулися у 1920-х рокахХХст. Чим, на Вашу думку, були породжені повоєнні проблеми Великої Британії - країни, на території якої

Запит ання і за в д а н н я

не пролунав жоден постріл у ході Великої війни? Проаналізуйте схему «Засади еконемічної політики консерваторів». Якими, з Вашої точки зору, були сильні і слабкі сторони політики консервативних урядів БонараЛоу і Стенлі

187

Тема 5

Болдуїна в умовах Британії 1920-х років? Чи придатні для сьогодення України бодай деякі з «рецептів» то дішніх британських консерваторів? Порівняйте внутрішню політику консервативних і лейбористських

урядів. Що в їх діях було спільного і чим вони відрізнялися? Схарактеризуйте загальний страйк англійських гірників 1926 р. Якими були його причини, наслідки, уроки?

Г о л о в н і п о д ії 1 9 1 8 р . - уперше в Британії жінки взяли участь у виборах до парламенту 1 9 1 9 - 1 9 2 1 p p . - громадянська війна в Ірландії 1 9 2 3 р . - сформовано перший в історії Британії лейбористський уряд Травень-лист опад 1 9 2 6 р . - загальнобританський страйк шахтарів 1 9 2 7 р . - закон про трудові конфлікти і тред-юніони

ФРАНЦІЯ В 1920-х РОКАХ ■ 1. Наслідки Першої світової війни для Франції. Втрати Франції в Першій світовій війні можна співставити лише з російськими: 1,3 млн французів загинуло, більше З млн були поранені, 750 тис. скалічено. У роки війни було мобілізовано кожного п’ятого француза (в АнI ^ глії - кожного восьмого англійця). ^ ' Загалом загинули кожні 2 з ■ 10 французьких чоловіків у віці від 20 до 45 років, а кожного десятого було поранено. Отож працювати могли лише 4 з 10 двадцятисорокап’ятирічних французів. По війні сталося те, чого французи завжди боялися, - на двох фран Повоєнне французьке село. 1919 р. цузів припадало три німці. Не менш руйнівними були й еко номічні втрати країни: промисловість одинадцяти північних районів була зруйнована, знищено 10 тис. підприємств, потоплено половину французького флоту. До 134 млрд золотих франків загальних витрат на війну долучилися й понад 60 млрд зовнішнього боргу. До того ж у 1919 р. вірус «іспанського» грипу забрав життя ш,е 166 тис. французів. Іншим наслідком війни, який неможливо було швидко усунути, стала вкрай низька народжуваність. За винятком 1 9 1 9 -1 9 2 0 pp., на селення Ф ранції зростало дуж е повільно. Стався справжній демогра фічний розрив м іж поколіннями французів.

І ЙВІВ

Населення Франції в 1 9 1 9 -1 9 2 9 pp. (млн осіб) 50 40 ЗО

10 О 1918р.

188

1 9 2 0 р.

1 9 2 2 р.

1 9 2 4 р.

1 9 2 6 р.

1 9 2 8 р.

1 9 3 0 р.

1924-1929)

З іншого боку, розвиток військової промисловості в роки війни сприяв створенню в центрі, на півдні й на південному заході Франції нових промислових районів, де підприємства були оснащені передовою на той час технікою. Війна та пов’язаний з нею відтік у міста сільського населення змінили як склад французького суспільства, так і структуру економіки країни. Якщо до війни Франція була аграрно-промисловою країною, то після 1918 р. - індустріально-аграрною. ■ 2. Відбудова Франції. Економічний розвиток країни у 1920-х роках. На відміну від Великої Британії, Франція швидше й менш бо лісно долала наслідки війни. У країні особливо загострилася фінансова проблема. У роки війни уряд фінансував витрати не за рахунок над ходжень від податків, а в основному за рахунок англо-американських кредитів та внутріш ніх позик. По війні ж потрібно було виділяти значні кошти на виплату пенсій вдовам та інвалідам і на відбудову економіки. До особливостей післявоєнної відбудови у Ф ранції належали збе реження характерної для неї великої кількості дрібних підприємств, фінансові вкладення більшості французів спрямовувалися не у вироб ництво, а в цінні папери (наприклад, у 1929 р. прибуток від них втроє перевищив надходження від промисловості), сімейні торговельні під приємства та сільськогосподарські ферми. Після війни для Ф ранції її союзниками було створено режим спри яння: закріплено за нею Ельзас і Лотарингію, надано права на екс плуатацію Саарського вугільного басейну, передано турецькі та ні мецькі колонії, було поставлено вугілля, ліс, будівельні матеріали на суму понад 8 млрд золотих марок. Саарський регіон був економічно об’єднаний з Францією (в грошовому обігу тут використовувався фран цузький франк) до проведення запланованого на 1935 р. плебісциту. Це, природно, не вирішувало проблем країни і не усувало напруги між Францією і Німеччиною, але було зручним стартовим майданчиком для нового економічного злету. з іншого боку, жорстка позиція Ф ранції щодо Німеччини не зна йшла схвалення з боку США та Великої Британії. Англійці вважали, що французи невиправдано жорстко ставляться до переможених німців і тим провокують зростання в Німеччині націоналізму та реваншизму, що серйозно заважало стабілізації в усій Західній Європі. Тепер А н глія вже була не стільки союзником Ф ранції в боротьбі з Німеччиною, скільки посередником м іж ними. Як і перед іншими країнами, перед Францією постала проблема структурної перебудови економіки. Причому у Ф ранції цей процес, на відміну від США та Великої Британії, не привів до руйнації тради ційних галузей: ювелірної справи, легкої та парфумерної промисло вості, індустрії розваг. Важлива роль у цьому належала державі, яка не поквапилася відмовитись від втручання в економіку, а ненав’язливо спрямовувала її через Національну економічну раду. Вищу залізничну раду, заснований урядом банк «Національний кредит». Знецінення франка й підвищення удвічі цін у період з 1922 по 1926 р. не видавалося чимось надзвичайним на тлі величезної інф ляції, від якої страждала велика частина Центральної та Східної Європи. Дово єнних показників французька промисловість досягла вже в 1924 p., відновилося сільське господарство, за винятком північних районів, які були місцем позиційної війни, швидко зростала продуктивність праці. Французька економіка дуж е чутливо реагувала на перебіг політичної боротьби. Її злети і падіння відбувалися синхронно й у прямій залеж ності від політичної нестабільності влади. Так, коли ліві партії пере

189

Тема 5

могли на виборах у 1924 p., заможні французи, налякані можливою націоналізацією, перевели свої капітали на рахунки в швейцарських банках та банках інш их країн. Як тільки закінчилося короткотри вале перебування при владі соціалістів, Р. Пуанкаре відновив довіру до французької економічної політики й капітали знову повернулися до Франції. Незважаючи на труднощі, французька економіка, на відміну від ін ш их європейських країн, у 1920-х роках динамічно зростала. У зв’язку з великими втратами у війні, у Ф ранції практично не було безробіття. Країна навіть залучала трудящих-мігрантів (в основному з Центральної та Східної Європи), ш;об компенсувати нестачу власних трудових ресурсів. У 1928 р. було відновлено золотий стандарт. Хоч він становив лише 1 /5 довоєнного рівня, ш;о викликало невдоволення серед влас ників обл ігац ій , це був важ ливий для оздоровлення економ іки крок. У 1 9 2 8 -1 9 2 9 pp. дохід держ ави значно перевищ ив держ авні витрати. Як наслідок, світова економічна криза охопила Францію пізніш е, ніж інш і промислово розвинені країни, до того ж вона була менш гострою. Серед нових галузей промисловості Ф ранції активно розвивалося ав томобілебудування. Знаними у світі виробниками стали заводи фірм «Рено», «Пежо» та «Сітроєн». У цілому в 19 2 0 -х роках ф ранцузам вдалося досягти вагомих результатів: • • • •

відновлено господарське життя північно-східних районів; урядові кредити дали змогу повністю ліквідувати безробіття; встановлено 8-годинний робочий день; передано приватним власникам частину промисловості, уна слідок чого було зменшено витрати рядових французів - плат ників податків - на утримання збиткових підприємств; • за темпами індустріального розвитку Франція посіла перше місце в Європі, випередивши Велику Британію і Німеччину. ■ 3. Політичне життя. Війна суттєво вплинула на розстановку по літичних сил у Ф ранції. Середній клас, який відігравав важливу роль у довоєнній Ф ранції, за роки війни значно збіднів. У період м іж 1918 і 1919 pp. різко зросла чисельність Соціалістичної партії. На з ’їзді Соці алістичної партії у вересні 1919 р. вона відмовилася від ідеї проведення революції на користь багатопартійної демократії. Про готовність звалити на свої плечі тягар відбудовчого періоду за явили всі провідні політичні партії країни, що взяли участь у парламент ських виборах у листопаді 1919 р. Ц і вибори були першими загальними виборами, що відбулися з 1914 р. Центристські і праві партії створили Національний блок. Його лідером став Александр Мільєран, який ішов на вибори під гаслами неухильного виконання Німеччиною статей Версальського договору («Німеччина повинна платити»), компенсації жертвам війни і захисту «цивілізації від більшовизму». Останній пункт програми був проілюстрований плакатом, який зображував «більшо вицьку небезпеку» в особі страшного чоловіка з ножем у зубах. Картина була покликана нагадати про вбивство російської імператорської сім ’ї в Єкатеринбурзі. Потужні страйки, що відбулися в перші місяці 1919 p., також були організовані на підтримку Національного блоку. У результаті Блок легко переміг своїх супротивників з Картелю лівих сил, до якого в основному увійшли радикали і соціалісти. З а

190

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м е риці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

вдяки особливостям французької виборчої системи Національний блок отримав у парламенті 2 /3 місць. Радикали втратили половину своїх де путатських місць, тоді як Соціалістична партія збільш ила своє пред ставництво. З 616 депутатів 369 були вперше обрані до парламенту. Серед них, в основному від Національного блоку, було багато ветеранів війни. Перша сесія парламенту відкрилася в 1920 р. в дусі національного єднання і патріотизму, адж е депутати від Ельзас-Лотарингії поверну лися в Пале-Бурбон уперш е з 1870 р. Ця атмосфера була порушена внаслідок подій, пов’язаних з обранням президента республіки. Ж орж Клемансо, архітектор перемоги, вірив, ш,о буде легко обраний, навіть не будучи офіційним кандидатом. Проте парламент не виявив йому довіри, оскільки вважав, що Ж . Клемансо буде на посаді президента авторитарним і керуватиме країною не рахуючись з парламентом. Арістід Бріан, який недолюблював Ж . Клемансо, запропонував на президентську посаду академіка Поля Деш анеля. За результатами по переднього голосування П. Деш анель з незначним відривом переміг Ж . Клемансо. Останній відмовився від подальш ої боротьби за прези дентське крісло й відійшов від політичної діяльності. Оскільки в слабкому президенті був зацікавлений саме Національний блок, то, врешті-решт, поразка Ж . Клемансо фактично означала пере могу Національного блоку. Александр Мільєран був призначений го ловою уряду, який він сформував з представників Національного блоку і радикалів. Тим часом психічний стан П. Дешанеля різко погіршився. Напри кінці вересня 1920 р. його було направлено на лікування до санаторію, а новим президентом парламент обрав А. Мільєрана. На парламентських виборах 1924 р. Національний блок зазнав по разки від Картелю лівих сил - блоку центристських радикалів і соціа лістів, очолюваного Едуардом Ерріо. Опозицію йому склали: з правого флангу - Національний блок, з лівого - комуністи. Через два роки (липень 1926 р.) уряд Картелю лівих сил через фінан сові проблеми у країні подав у відставку, а сам блок розпався. Улітку 1926 р. на парламентських виборах першість була за коаліцією правих партій під назвою «Національна єдність» на чолі з Р. Пуанкаре. Новому уряду вдалося забезпечити країні економічне зростання, швидкі (вищі, ніж у Німеччині та у Великій Британії) темпи промислового розвитку і, найголовніше, - подолати інфляцію. На хвилі успіху «рятівник франка» Р. Пуанкаре привів блок до пере моги на виборах 1928 p., але через вихід з нього радикалів, очолюваних Едуардом Даладьє, блок розпався. Сам Р. Пуанкаре наступного після виборів року подав у відставку і залишив велику політику. ■ 4. Пріоритети зовнішньої політики. На між народній арені після завершення війни Франція на короткий час стала центром світової політики. Недаремно підписання мирних договорів з Німеччиною, Болгарією і Туреччиною відбувалося в передмістях Парижа: Версалі, Сен-Ж ермені, Тріаноні, Н ейї, Севрі. Та й мирна конференція відбу валася в П ариж і, й саме в цьому місті була утворена Ліга Н ацій. На віть розташування штаб-квартири Ліги в ш вейцарській Ж еневі, що знаходилася поблизу французького кордону, свідчило про авторитет Ф ранції у світі. Окрім участі Ф ранції у виріш енні «німецької про блеми», під її управління на 1 9 1 9 -1 9 2 3 pp. була передана ділянка території на литовському кордоні (Мемель).

191

Тема 5

Питання про німецькі репарації було гарячою темою і ключовою про блемою французької міжнародної політики впродовж усіх 1920-х років. Французи вимагали від німців 62 млрд франків, німці ж до 1931 р. виплатили лише 13 млн. Французько-бельгійська окупація в 1923 р. Рейнської області виявилася великою помилкою і закінчилася фіаско. Кампанія ненасильницького опору і осуд світової громадської думки дошкульно вдарили до престижу Ф ранції за кордоном. До того ж , не зважаючи на протести французів, на міжнародних конференціях сума німецьких репарацій багаторазово скорочувалася. Втрати, пов’язані з окупацією, були досить важкими: німецькі по ставки в рахунок репарацій припинилися, міжнародна преса була на лаштована проти Ф ранції, політична ситуація в Німеччині стала неста більною, що засвідчили дві спроби перевороту в 1923 р. Роки з 1924 по 1928 назвали «золотими двадцятими роками». Арістід Бріан і Густав Ш треземан вивели франко-німецькі відносини з глухого кута й налагодили переговорний процес м іж двома країнами. Іншою зовнішньополітичною проблемою для Ф ранції був її про текторат над Сиріею, місцеве населення якої рішуче виступало проти французької адміністрації. Свою ж частку в колишній колоніальній ім перії Німеччини в Африці (більша частина Того й Камеруну) французам вдалося інтегрувати в свою колоніальну імперію відносно легко.

Запит ання і за в д а н н я 1 . Назвіть

найважливіші наслідки Першої світової війни для Франції та першочергові завдання з відбу дови країни. Порівняйте процес післявоєнної відбудови у Франції і у Великій Британії. Результати Вашого до слідження занесіть до таблиці за таким зразком; Спільне Відмінне

Чому для Франції становила не безпеку низька народжуваність у

1920-х роках? Які економічні й соціальні проблеми французи вирішили у 1920-х роках, а які залишились невирішеними? Завдяки яким гаслам Національний блок переміг на парламентських виборах у листопаді 1919 р.? Якою була причина відставки в лю тому 1926 р. уряду Картелю лівих сил? Використовуючи історичну карту, визначте основні пріоритети зов нішньої політики Франції у 1920-х роках.

Г о л о в н і ію д і П 1 9 1 9 р . - перемога на парламентських виборах Національного блоку 1 9 2 4 р. - перемога на виборах Картелю лівих сил 1 9 2 6 р . - перемога на виборах блоку «Національна єдність»

НІМЕЧЧИНА В ПЕРІОД ВЕЙМАРСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ. «КОРПОРАТИВНА СИСТЕМА» В ІТАЛІЇ ■ 1. Конституція Німеччини. Внутрішня нестабільність молодої рес публіки доповнювалася загрозливим зовнішнім становищем: Британія і, особливо, Франція продовжували розглядати демократичну Німеччину як «небезпечних німців». Зима 1918 - весна 1919 pp. - найтяжчий

192

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

період у житті приниженої країни, що роздиралася боротьбою за владу м іж різними угрупованнями. Усе це дуж е нагадувало Росію, а самого Ф. Еберта позаочі називали «німецьким Керенським». Перед новою владою постали дві найважливіші проблеми: • по-перше, забезпечити мирний перехід від монархічного авторита ризму до демократичної республіки; • по-друге, уникнути комуністичної диктатури. Досягти цього можна було лише забезпечивши порядок і законність, відновивши економіку. Оскільки саме соціал-демократична республіка могла протистояти анархії і комунізму, з одного боку, та була при йнятною для Англії та Ф ранції, з іншого, її підтримали і відверті про тивники, як-от військові та державні чиновники епохи імперії. ■ Еберт Фрідріх (1871-1925), з 1919 р. президент Німеччини, лідер Соціал-демократичної партії. Під час Листопадової революції 1918 р. прийняв від Макса Баденського пост рейхсканцлера; уклав таємну угоду з генштабом про введення до Бер ліна військ для придушення революції.

У серпні 1919 р. у м. Веймарі було прийнято конституцію республіки, названу Веймарською. Конституція закладала підґрунтя демократич ного розвитку федеративної країни, що складалася з 18 федеральних земель. Президентом Німеччини було обрано Ф. Еберта. Політичний устрій Німеччини за Веймарською конституцією

Парламент (Рейхстаг) • Депутати Рейхстагу обиралися громадянами, які досягли 20-річного віку. • Голосування було таємним; політичні партії здобували в Р ейх стазі таку кількість місць, яка була пропорційною до поданої за них на виборах кількості голосів. • Пропорційна виборча система практично унеможливлювала здо буття абсолютної більшості місць у парламенті однією партією, тому в Рейхстазі утворювалися коаліції.

Президент • • • • • •

За нього виборці голосували окремо. Обирався на 7 років. Затверджував і міг розпустити уряд. Призначав канцлера (голову уряду). Наділявся правом розпускати парламент. Мав право оголошувати надзвичайний стан у кризові для країни періоди. • Для захисту основних прав громадян міг зосереджувати в своїх руках величезну владу.

13-Vsesvitnja istorija. 10 кі

193

Тема 5

----Ф едеральний уряд Веймарська конституція закріплювала федеральну систему уряду. Це означало, що владні повноваження розподілялися м іж цент ральним урядом у Берліні та 18 земельними урядами. Наприклад, уряд у Берліні здійснював контроль над податками і релігією, а зе мельні уряди - над поліцією , судами і школами. Основні права і свободи німецьких громадян за Веймарською конституцією • Гарантувалася особиста свобода. Н іхто не міг бути заарешто ваний інакш е як за вироком суду. • Усі німці мали право на мирні зібрання і мітинги. • Усі німці мали право об’єднуватися у спілки і товариства. • Кожен німець мав свободу слова, читати та поширювати інфор мацію. • Гарантувалося право на власність та недоторканність власності. • Помешкання кожного німця оголошувалося місцем його осо бистої безпеки. Влада не могла без судового рішення вторгатися в нього. ■ 2. Веймарська республіка. Республіка з самого початку зіткнулася з серйозними політичними проблемами. Як виявилося, прийняття кон ституції було лише першою цеглиною у зведенні будівлі демократії. Д е мократичні політики не зуміли скористатися плодами революції 1918 р. й не позбавили влади тих, хто не сприймав нової ліберальної системи. Армія, поліція, державна служба, суди, університети і школи - скрізь на посадах залишилися люди, які люто не шанували демократію. Вони з неприхованим сумом згадували довоєнні часи військової і економічної величі Німеччини, коли відчували себе впевненими і гордими за прина лежність до імперії. Тепер ж е впевненість зникла.

С В ІД Ч ЕН Н Я

її

Уїнстон Черчілль: «...Переможці нав’язали німцям усе те, що було ідеалом, до якого здавна прагнули ліберальні країни Заходу... У національному житті німецького народу утворилася порожнеча... Веймарська республіка за всіх м чеснот і досконалостей розглядалась як щось нав’язане ворогом... По-

і г^іінііиг' рожнеча розкрилася, і через деякий час у цю порожнечу вступив неприборканий маніяк, носій і виразник найбільш злісних почуттів, які коли-небудь роз’їдали людське серце, - єфрейтор Гітлер». (Черчилль У. Вторая м и р ов аяв ой на. кн . 1. т. 1 -2 . Сокр. пер. са н гл . М ., 1991, с. 2 1 - 2 3 )

Навіть деякі політики і партії, що взяли участь у парламентських виборах, зневажали Веймарську республіку і демократію взагалі. Вороги Веймарської республіки критикували, і почасти справедливо, її недоліки: коаліційні (найчастіше у складі Соціал-демократичної партії (СДП), Партії Центру і Німецької демократичної партії (НДП)) уряди роздирали суперечки; самі уряди були недовгочасними. Інші ж партії активно агітували проти республіки. Політична нестабільність супро воджувала Веймарську республіку впродовж усієї її історії. Все ж біль шість німців голосували за партії, що підтримували демократичну систему в країні.

194

Період стабілізації в Європі та Північній А м ериці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

Показники партій ( % набраних голосів) на виборах до Рейхстагу Інші па ртії. 9 J Націонал-соціалістична партія Націоналістична партія

L.10J 15

Народна партія

Ж і4

Партія Центру

Демократична партія Соціал-демократична партія Комуністична партія □

1919р. □

1920р. □

05.1924р.

12.1924р.

□

1928р.

Загальновизнано, що Республіка не посягнула на приватну армію та власність. Цей факт оцінюється по-різному: Точка зору 1 Нерішучість діячів Веймарської республіки призвела до їх власної політичної смерті і сприяла приходу до влади нацистів

Точка зору 2 У Ф. Еберта не було вибору, адже якби до влади допустили комуністів, то німці знову захотіли б кайзера, а країну негайно окупували б Англія і Франція

На долю Веймарської республіки випала важка місія відновлення німецької економіки, зруйнованої Першою світовою війною. Економічні проблеми: • людські втрати внаслідок війни; • 1921 р. уряд надрукував велику кількість грошей для виплати репарацій^; • падіння довіри до німецької марки і держави в цілому вна слідок убивства 1922 р. націоналістом «єврейського» міністра закордонних справ Вальтера Ратенау; • 1923 р. Франція і Бельгія окупували Рурську область; • відмовившись від підвиш;ення податків, уряд поповнював скарб ницю все новими знеціненими паперовими грошима; інфляція 1923 р. У цілому, це був час збоїв в економіці, болючої повоєнної кризи з жахливим знеціненням грошей після грошової реформи 1923 р. При цьому з ’явилися й позитивні прикмети виходу з кризи. Так, Німеччина отримувала іноземні інвестиції, відбувалося оновлення ста рого обладнання на виробництві й у сільському господарстві. З 1919 до 1922 р. і з 1924 до 1926 р. інвестиції були більшими, ніж в інш і роки, хоч і не досягли довоєнного рівня. Реальна середня заробітна плата ‘Питання, пов’язані з виплатою Німеччиною репарацій та окупацією Рура, детально розглядалися у § 9 (пункт З «Проблема репарацій»).

195

Тема 5 s ta a m працівників упродовж 1920-х років зросла, а робочий день скоротився. Щ оправда, у меж ах окремих груп робітників існували значні відмін ності: реальні доходи молодих робітників і службовців зросли, а доходи працівників та посадових осіб вищих категорій залишалися меншими, ніж 1914 р. Безробіття в Німеччині у 1 9 1 8 -1 9 2 9 pp. (млн осіб)

С В ІД Ч ЕН Н Я 2

........... ...........

«...Ти гроші приніс? - Тільки ма леньку валізку із запасом на сьогодні і завтра. Тисячні й стотисячні білети і навіть декілька пачок з любими ста рими сотенними. Близько двох з поло виною кіло паперових грошей. Інфляція зростає такими темпами, що дер

жавний банк не встигає друкувати гро шові знаки. Нові банкноти в сто тисяч випущені всього два тижні тому, а тепер скоро випустять папірці в мільйон». ( З р и х М ар и я Рем арк. Ч ерньїйобелиск. Кн. 1. М осква, Аст, 2 0 0 4 , с. 10)

Щ С В ІД Ч ЕН Н Я Зі З і спогадів вчительки Вільгельміни Сеф кес про 1 9 2 3 p .: «У нас була інфляція: монети зникли, паперові гроші друкувалися із все більшою кількістю нулів після цифр. Ми були на папері мільйонерами і мільярдерами, і в оста точному підсумку наші мільярди пере творилися в ніщо. Наш керівник що тижня отримував у мерії нашу зарплату й набивав пачками грошей величезні сумки так, що вони не закривалися. IVIh називали його нашим міністром фі нансів. Поки ми сиділи під час перерви в

черговій кімнаті, він роздавав кожному з нас пачки грошей. Яктільки ми їх отриму вали, то стрімголов кидалися за покуп ками, щоб до того, як гроші знеціняться, встигнути купити половину буханця хліба або інші предмети першої необ хідності. Але ми були раді, що потратили наші гроші. ІДодня опівдні повідомлявся новий курс грошей, прив’язаний до американського долара, й ми бачили, що наші мільярди пропали!». (W . Siefkes, Егіппегипдеп, Leer, 1979, S. 8 0 )

ІДіна однієї хлібини в Берліні (нім. марок) 1 9 1 8 р .|о .5 4 1921 р.у 3.90 1922 р. у 163.50 січень [] 250.00 О) О)

червень Ґ липень[^

листопад

196

З 465.00 Ц і 512

000.00

Окрім економічних проблем, демократію постійно атакували проти вники Веймарської республіки. Зокрема ситуація в країні загострюва лася через сепаратизм у німецьких зем лях, відтак була загроза того, що Німеччину може спіткати доля Австро-Угорщини. У столиці Баварії Мюнхені незалежні соціалісти на чолі з К урт ом Ейснером підняли по встання робітників і солдатів і проголосили Баварську республіку. Проте вже в лютому 1919 р. партія програла вибори, а самого К. Ейснера було вбито на вулиці, коли він прямував до баварського парламенту складати повноваження. Відтак у Баварії розпочалося протистояння ко муністів і соціалістів, яке після того, як соціалісти викликали «Вільні корпуси», сформовані з монархістів, відставних офіцерів та пересічних погромників, закінчилося вбивствами комуністів і безневинними ж ерт вами серед населення. Отож революції не вдалося уникнути крові, а гору в ній взяли соціалдемократи, які в боротьбі проти комуністів діяли спільно з їх противни ками. Остання обставина відвернула багатьох німців від Веймарської республіки, зробила ліві партії непримиренними ворогами, заплямувала нову німецьку демократію. Ціна перемоги виявилася надто високою. Усі без винятку німці бажали, щоб усе, пов’язане з війною, якнай швидше скінчилося, але також не хотіли комуністичного уряду. За конослухняних німців охопила політична байдужість; обивателі, які не звикли до анархії, не звертали уваги на революційні повстання, без чинства «Вільних корпусів», а були заклопотані налагодженням при ватного життя. Такі настрої звичних до порядку німців сприяли відносній безкров ності революції, але невдовзі ті ж добропорядні обивателі «не помічати муть» нічні паради зі смолоскипами нацистів і єврейські погроми, а то й братимуть у них участь. У березні 1920 р. праві спільно з командувачем «Вільними корпу сами» Вольфгангом Каппом (звідси - «каппівський заколот») здійснили спробу перевороту. Заколотники скористалися обуренням частини вій ськових підрозділів, які за умовами Версальського договору підлягали розформуванню. Війська генерала Вальтера Лютвіца й Добровольчий корпус Курта Ш ляйхера увійшли до Берліна і проголосили В. Каппа канцлером. Головнокомандувач рейхсверу генерал Ганс фон Сект від мовився захищ ати уряд Ф. Еберта, заявивши, що «Рейхсвер не стріля тиме в Рейхсвер». Ф. Еберт змуш ений був тікати на південь країни до Штутгарта. Але армія, профспілки, державні службовці і банкіри виступили проти перевороту, змусивши в. Каппа «подати у відставку» і вивести війська зі столиці. Не останню роль у зриві заколоту відіграло армій ське командування, яке розуміло, що Англія і Франція вдадуться до інтервенції для захисту демократії в Німеччині. Заколот назвали «без глуздою авантюрою», В. Капп і В. Лютвіц втекли до Ш веції, частину за колотників заарештували, хоч зрадників Республіки так і не покарали. У листопаді 1923 р. Республіку спіткало нове випробування: лідер націонал-соціалістів Адольф Гітлер за підтримки впливових осіб з армії, зокрема генерала Людендорфа, підняв заколот у М юнхені, на званий «пивним за к о л о т о м » П о л іц ія і армія швидко взяли ситуацію під контроль. Лідери заколоту були заарештовані й ув’язнені. Гітлер на 9 місяців опинився за ґратами, де в 1924 р. написав програмну книгу німецького націонал-соціалізму «Майн кампф» («Моя боротьба»). ^Його організатори збиралися у пивницях Мюнхена, від чого й пішла назва заколоту.

197

Тема 5

■

С В ІД Ч Е Н Н Я 4 і

Із щ оденника британського посла у Берліні Вісконта д ’Абернона за 31 грудня 1 9 2 3 p .: «Внутрішні та зовнішні небезпеки були настільки великими, що вони загрожують майбутньому всієї Німеччини. Простий перелік випробувань, які існують в країні, дасть уявлення про те, наскільки ситуація є важкою і небезпечною. Озираючись назад, ми бачимо більш виразно, як близько ця країна стояла від краю прірви. Протягом дванадцяти місяців, із січня по теперішній час, Німеччина пережила такі ризики: вторгнення французів і бельгійців у Рур; комуністичне

повстанняуСаксоніїтаТюрінгії, «пивний» путч у Баварії, економічна криза, сепаратистський рух у Рейнській області, Кожен з цих факторів міг призвести до фундаментальних змін у будь-якій внутрішній структурі країни або в її відносинах із зовнішнім світом. Кожен з цих факторів ризику, якби вони не були упереджені, знищив би всі надії на загальний успіх».

(Е. V. d ’Abemon. ЕІп Botschafterder Zeitwende. Метоігеп, Bd. II: Ruhrbesetzung, Leipzig, 1929, S. 337-338)

У період відновлення (1 9 2 4 -1 9 2 9 ), коли реалізовувалися плани Дауеса та Юнга, німці остаточно повірили в добрі часи і на виборах підтри мували поміркованих політиків, а не лівих і правих екстремістів, які хотіли радикальних змін негайно. П оміж інш их політиків вирізнялися керівник Партії Центру Вільгельм Маркс і лідер Народної партії Ганс Лютер, які почергово займали посади канцлера Німеччини. Обраний після смерті Ф. Еберта на виборах 1925 р. президентом Веймарської республіки останній начальник Генерального штабу Пауль фон Гінденбург мав значний авторитет серед німців, насамперед в армії, а відтак до певного часу символізував стабільність і непорушність порядку в державі. Улітку 1928 р. був сформований уряд великої коаліції у складі п ’яти партій, який очолив соціал-демократ Г. Мюллер. ■ 3 . « К о р п о р а т и в н а с и с т е м а » в Іт а л ії. В основу економічної полі тики італійських фашистів було покладено ідею створення «корпора тивної держави» на засадах «класового миру». Власне, її автором був не Б. М уссоліні, а один з ідеологів фаш изму поет Габріель д ’Аннунціо. Саме він створив в 1919 р. перші корпорації в місті Ф ’юме. Фактично корпоративна система почала створюватися фашистами наприкінці 1920-х роківЧ На початку Б. Муссоліні досить розпливчасто заявляв, що корпорації мусять взяти на себе функції парламенту з економічних питань. У цілому, суть задуму полягала в тому, що со ціальний мир настане тоді, коли в італійській економіці почнуть діяти фашистські картелі й синдикати, об’єднані в корпорації. Згодом Мус соліні утворив спеціальне міністерство корпорацій для регулювання економічного життя країни. Для усунення конфліктів м іж робітниками і підприємцями 1927 р. було прийнято Хартію праці, за якою профе сійні спілки було підпорядковано державним органам під контролем фашистів і включено до галузевих корпорацій. Наступного року в Італії була проведена «Реформа політичного пред ставництва», яка замінила парламент Корпоративною палатою. Фашист ські профспілки пропонували кандидатів у депутати, з яких Велика фашистська рада обирала 400 кандидатів, за них і пропонувалося про голосувати виборцям. Корпорації мали широкі повноваження й регулювали відносини між працівниками й роботодавцями; відновили скасований у 1923 р. 8-годин-

^Офіційно курс на створення «корпоративної держави» було проголошено в 1934 р.

198

та Північній А м ериці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

ний робочий день і встановили 40-годинний робочий тиждень. В еконо міці почали діяти фашистські синдикати й корпорації, об’єднані в кон федерації. До їх керівництва входили партійні чиновники, представники фашистських профспілок і підприємці. У 1930 р. було створено Національну раду корпорацій, членами якої були представники від робітників, роботодавців, члени фашистської партії і міністри відповідних галузей. Усього в основних галузях еко номіки було створено 22 національні корпорації, і на середину 1930-х років практично всі італійці стали їх членами. По суті, корпоративна система була моделлю державного регулювання економіки. Як заявляв Б. М уссоліні, «фашистська держава може бути лише корпоративною, або вона не буде фашистською». У галузі економіки та соціальних відносин фашисти вжили заходів для залучення капіталовкладень у промисловість, провели широке роз державлення, запровадили вдалу грошову реформу (цьому сприяли значні кредити із СІЛА, зокрема позика від банківського дому Моргана у 100 млн дол.). У 1929 р. рівень промислового виробництва перевищив довоєнний на 40 %, виробництво сталі зросло на 84 %, електроенергії - на

100 %. Корпорації схвалили заборону страйків і контролювали укладення колективних трудових договорів, розглядали конфліктні ситуації, на давали фінансову підтримку профспілкам. На середину 1930-х років фаш истські профспілки об’єднували 4 млн осіб і завдяки численним пільгам та успіхам в організації дозвілля робітників набули великої популярності. До того ж фашистам вдалося зробити те, на ш;о не спро моглися попередні уряди, - суттєво скоротити безробіття (з 240 до 100 тис. осіб). В освіті фашисти також здійснили радикальні реформи; закрили «зайві» школи; запровадили обов’язкову релігійну освіту, у всіх школах було наказано розмістити розп’яття; обмежили кількість учнів і сту дентів, які могли здобути безкоштовну освіту (тільки ті, які демонстру вали відмінні результати на іспитах); запровадили вивчення латини в усіх школах, атестат про закінчення яких давав право вступати до ун і верситету; на наступний курс не переводилися студенти, які не склали всі іспити за попередній курс. Та все ж корпорації не виконали покладених на них завдань. Так само провалилися проголошені Б. М уссоліні численні «битви»: «битва за урож ай», «битва за народжуваність» і навіть «битви» проти... го робців, мишей і кімнатних мух. Італія так і не спромоглася сама забез печувати себе сировиною та продовольством.

..--......шшшшшшшшшвшяттттшттштшшшт Запит ання і за в д а н н я 1.

Охарактеризуйте, використавши Свідчення 1, становище Німеччини на час прийняття Веймарської конституції. Яким був політичний устрій Німеччини за конституцією та які права громадян були закріплені у Веймарській конституції? Які економічні проблеми довелося долати німцям в часи Веймарської республіки? Який рік (роки) були, на Вашу думку,

найскладнішими для республіки? При підготовці відповіді використайте Свідчення 2, З та діаграму «Ціна однієї хлібини в Берліні». 5. Проаналізуйте наведену у п. 2 діаграму «Показники партій (% набраних голосів) на виборах до Рейхстагу» та сформулюйте висновок про те, які політичні партії користувалися популярністю у німців у період утвердження Веймарської республіки.

199

Тема 5

Використовуючи Свідчення 4, опишіть заколоти проти республіки. Які сили намагалися повалити конституційний лад? Щодо Веймарської республіки вживається визначення «демократія без демократів». Проаналі-

зуйте, які політики стояли на чолі держави, та сформулюйте власне ставлення до такої оцінки тогочасної Німеччини. 8. Опишіть процес створення «корпоративної системи» в Італії.

Серпень 1 9 1 9 р . - прийняття Веймарської конституції Б ерезень 1 9 2 0 р . - «каппівський заколот» 1 9 2 3 р . - окупація Руру французькими і бельгійськими військами Листопад 1 9 2 3 р . - «мюнхенський («пивний») заколот» 1 9 2 5 р . - обрання президентом Німеччини П. фон Гінденбурга Кінець 1 9 2 0 -х р о к ів - створення «корпоративної системи» в Італії

РОСІЯ (СРСР) У 1920-х РОКАХ ■ 1 . Н о в а е к о н о м іч н а п о л іт и к а ( Н е п ). Наслідки політики «воєн ного комунізму», селянські повстання проти більшовиків, повстання у Кронштадті спонукали В. Леніна до неочікуваного для багатьох кому ністів висновку: або радянська влада відмовиться від «кавалерійської атаки на капітал», або народ змете її. Становиш;е населення України на початку 1920-х років також було вкрай тяжким; «воєнний комунізм» з його продрозкладкою, літня за суха 1920 р. фактично зруйнували господарство. На півдні України в 1921 р. почався голод, який забрав життя близько 1 млн людей. Денний пайок хліба міських робітників становив до 100 г. У Харкові, Катеринославі та інш их містах на початку 1921 р. прокотилася хвиля страйків. На Донеччині, Полтавщ;ині, Катеринославщині вибухнули селянські повстання, які влада назвала «куркульським саботажем» і «політичним бандитизмом». На придушення повстанців-селян влада кинула регулярні війська. Ще в березні 1920 р. В. Ленін рішуче заперечував Л. Троцькому, який пропонував замінити продрозкладку продподатком^ та відновити товарообіг. Та вже на X з ’їзді (1921 р.) партії В. Ленін несподівано закликав перейти до «нової економічної політики» (Непу) і навіть по грожував відставкою, якщо партія не підтримає його. Світова революція, на яку розраховували комуністи, не відбулася. Навпаки - на Заході настала стабілізація, і тепер більшовики повинні були визначитися, що робити далі. К. Маркс ж одної поради на цей рахунок не залишив. Відтак В. Ленін вирішив, що соціалізм у Росії слід будувати за допомогою державного капіталізму. Неп задумувався як пристосована до умов комуністичної Росії особлива форма державного капіталізму. В. Ленін заявляв, що Неп - «це всерйоз і надовго», але він ніколи не казав, що це назавжди. Прийнята X з ’їздом РКП(б) резолюція «Про заміну продрозкладки продподатком» передбачала створення передумов для індустріального стрибка. Слухаючи виступ В. Леніна, делегати X з ’їзду були збентежені їх закликали до того, у боротьбі проти чого вони проливали кров на фронтах громадянської війни, наближаючи епоху «Світової Комуни», до повернення до капіталізму. Ще кілька місяців тому за слова, виголо-

^Продподаток - скороч. від продовольчий податок.

200

Період |Р ^ стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

шувані тепер В. Леніним, Всеросійська надзвичайна комісія (ВНК) Фелікса Дзержинського відправляла на смерть тисячі «ворогів революції*. Засади Непу

Найперше потрібно було кооперувати селянство. Для цього, з одного боку, потрібно було залучити селян до будівництва соціалізму, а з ін шого - нейтралізувати їх як потенційно ворожу більшовикам силу. Ство рення прошарку, за словами В. Леніна, «цивілізованих кооператорів», налагодження нормальних економічних зв’язків між містом і селом за лишало комуністам надію дочекатися світової пролетарської революції, яка «запізнювалася». Якщо ж вона все ж не відбудеться, - самостійно, усупереч вченню К. Маркса, будувати соціалізм в Росії, оточеній «імпе ріалізмом».

.................. В. Л ен ін : «Насправді, влада дер жави на всі крупні засоби виробництва, влада держави в руках пролетаріату, союз цього пролетаріату з багатьма мільйонами дрібних і найдрібніших селян, забезпечення керівництва за

ПІГ.....іп П

С В ІД Ч ЕН Н Я

цим пролетаріатом по відношенню до селянства тощо - хіба це не все, що по трібно для... побудови соціалістичного суспільства?». (Л е н и н В .И . П олн ое с о б р ан и е сочинений. Т. 4 5 , с. 3 7 0 )

В Україні також створювалися акціонерні товариства, розвивалися всі види кооперації. Зокрема виникли акціонерне товариство «Селодопомога». Всеукраїнська спілка сільськогосподарських кооперативів «Сільський господар», які взяли на себе забезпечення селян посівним матеріалом, робочою худобою, реманентом. Позитивних результатів до сягла кооперація в справі збуту продукції, заготівлі худоби. За кошти, що надійшли внаслідок Непу, були відбудовані частина шахт Донбасу, металургійних заводів; успіш но розвивалися легка і харчова промисло вості, відбудовувався транспорт. ^«Радзнаки» - скороч. від радянські знаки - грошова одиниця перших років більшовицької влади.

201

Тема 5

Важливим кроком до відродження сільського господарства й про мисловості стала заміна продовольчої розкладки чітко визначеним по датком, дозвіл орендувати землю й використовувати найману робочу силу. Тепер селянин, сплативши державі заздалегідь встановлені для нього обсяги податку, міг вільно продавати решту своєї продукції на ринку й отримувати прибуток. Як наслідок - за 1 9 2 2 -1 9 2 4 pp. сільське господарство досягло рівня найуспіш ніш ого з довоєнних 1913 p ., а спо живання м ’яса в сім ’ях зросло вдвічі. Запроваджуючи Неп, держава зберегла за собою контроль за важкою промисловістю та іншими важливими галузями. Натомість було дозво лено приватну торгівлю і дрібне приватне виробництво, наймання робочої сили. Та й державна промисловість тепер працювала на ринок, оскільки була переведена на самофінансування - що продано, те й можна розпо діляти серед працівників. Частина дрібних виробництв збанкрутіли й були продані колишнім власникам або передані в оренду. Темпи відновлення промисловості за Непу (%)

- 1 9 2 2 / 2 3 pp.

□ - 1 9 2 3 / 2 4 pp.

Д - 1 9 2 4 /2 5 pp.

Не менш важливу роль відіграла грошова реформа, розпочата в 1922 р. Державний банк Радянської Росії замість «радзнаків» запро вадив червонець. Він на чверть забезпечувався золотом, а на три чверті іноземною валютою, популярними серед населення товарами, цінними паперами. Певний час паралельно існували «радзнаки» і червонці, але саме червонець відразу набув значної популярності. В 1924 р. за 1 чер вонець давали майже 2 долари СІЛА і майже 9 англійських фунтів стер лінгів; до 1925 р. червонець вільно обмінювався на іноземну валюту, мав попит на зарубіж них бірж ах. Держава почала випуск облігацій, відкрила ощадні каси, до яких населення на вигідних умовах клало свої заощ адження. Нові гроші значно активізували торгівлю, відновилися ярмарки й товарні бірж і. Неп не був застрахований від криз. Перша криза, яку Л. Троцький назвав «ножицями цін», сталася в 1923 р. Ц іни на промислову про дукцію виявилися невмотивовано завищеними, а ціни на продукцію сільського господарства - низькими. Через це селяни, сплативши по даток, відмовлялися за безцінь продавати продукти на ринку. Як на слідок - погіршилося постачання до міст продовольства. Тимчасовий вихід було знайдено в підвищ енні державою цін на продукцію сіль ського господарства.

С В ІД Ч ЕН Н Я 2 чи ....... 1 "і "Г'ті п в. Ленін на X Iз ’їздіРКП(б) (1 9 2 2 р .): закінчився. «Ми рік відступали. Ми повинні тепер сказати від імені партії: досить! Тієї мети, яка відступом переслідувалась, досягнуто. Цей період закінчується чи

................ .

Тепер мета висувається інша - перегрупування сил». (Л е н и н В .И . П олн ое с о б р ан и е сочинений. Т. 4 5 , с. 8 7 )

■ 2. Утворення СРСР. На початок 1920-х років більшовики пош и рили свою владу не лише в Росії, а й в Україні, Білорусії, державах За-

202

/7 ^ ^ о д

стабілізації в Є вропі та Північній А м е риці ( 1924-1929)

кавказзя. Існувало декілька підходів до того, на яких засадах об’єднати їх в одній державі.

с ҐАл'тономізація • Хто відстоював: Й. Сталін • Суть: усі радянські країни повинні увійти до складу Росії на правах авто номій

Проекти об’єднання Федералізація • Хто відстоював: В. Ленін • Суть: усі радянські республіки на рівно правних засадах утворюють федеративну державу

З ^Конфедералізація ^ • Хто відстоював: Комуністична партія Грузії • Суть: незалежні радянські держави будують свої відносини на основі договорів_________

Після обговорення був прийнятий варіант, запропонований В. Ле ніним. Наприкінці 1922 р. у Москві відбувся І Всесоюзний з ’їзд Рад, на якому було проголошено створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). До СРСР увійшли Білорусь, Закавказька Ф едерація', Росія, Україна. Також було обрано керівників СРСР: головою Центрального вико навчого комітету (парламенту) СРСР став Михайло Калінін, а Раду народних комісарів (союзний уряд) очолив В. Ленін. Передбачалося, що договір про створення СРСР для кожної союзної республіки набере чинності після ратифікації його республіканським з ’їздом рад, але насправді цього ніколи так і не відбулося. У 1924 р. було прийнято Конституцію СРСР. ■ 3. Смерть В. Леніна. Боротьба за владу. В. Леніну судилося не довго керувати Радянським Союзом. Ще наприкінці 1921 р. його спіт кала тяжка хвороба, а наприкінці травня 1922 р. трапився перший напад, унаслідок якого стався параліч правої руки і правої ноги, а також розлад мови. В. Леніна було відправлено лікуватися в селище Горки за декілька кіломе трів від Москви. Тим часом його найближче оточення розпочало за пеклу боротьбу за владу. Головними претендентами були Л. Троцький та Й. Сталін, якого активно підтримували Г. Зинов’єв та Л. Каменєв. Саме завдяки їм Й. Сталіна було призначено посе редником у спілкуванні В. Леніна з центральним ком ітетом п ар тії. У квітні 1923 р. В. Ленін продик тував (сам він писати не міг, і до того ж це було йому заборонено лікарями) своєму секретареві нотатки - так званий «Лист XII з ’їзду» - фактично Фото хворого Леніна в Горках політичний заповіт. В. Ленін у цьому 'Державне об’єднання Азербайджану, Вірменії та Грузії, що існувало в 1922-1936 pp.

203

Тема 5

листі охарактеризував усіх видатних більшовиків; Л. Троцького, М. Бухаріна, Г. П ’ятакова, Л. Каменева, Г. Зинов’єва і Й. Сталіна. Останнього В. Ленін назвав «дійсним і справжнім не лиш е “соціал-націоналом”, але й грубим великоросійським держимордою ». В. Ленін вказував на грубість Й. Сталіна і пропонував усунути його з посади. Лист так і не було зачитано делегатам з ’їзду, але сам факт його іс нування становив для групи Й. Сталіна серйозну небезпеку. Стосунки м іж В. Леніним і Й. Сталіним загострилися. Й. Сталін вороже реагував на контакти В. Леніна з Л. Троцьким, тому лист до Л. Троцького, про диктований В. Леніним друж ині Н адії Крупській, спричинив конфлікт між В. Леніним і Й. Сталіним.

С В ІД Ч ЕН Н Я З

...................

Лист В. Л е н ін а Й. Сталіну від 5 б е р езн я 1 9 2 3 p .: «Шановний товаришу Сталін! Ви мали грубість покликати мою дружину до телефону і вилаяти її... Я не маю наміру забувати так легко те, що проти мене зроблено, а нема чого й говорити, що вдіяне проти дружини я

вважаю зробленим і проти мене. Тому прошу Вас зважити, чи згодні Ви взяти сказане назад і вибачитися або волієте порвати між нами стосунки? З повагою В. Ленін». (Л е н и н В.И . П олн ое с об р ан и е сочинений. Т. 54, с. 3 2 9 - 3 3 0 )

21 січня 1924 р. В. Ленін помер. Його смерть стала сигналом для за гострення боротьби всередині комуністичної верхівки. Зручним для Й. Сталіна та його прихильників приводом до атаки на Л. Троцького наркома з військових і морських справ, голови Реввійськради СРСР стали його книга «Про Леніна» та стаття «Уроки Ж овтня», в яких серед героїв Ж овтня 1917 р. і друзів В. Леніна для Й. Сталіна місця не зна йшлося. Проте, як засвідчили подальші події, Л. Троцький переоцінив власні сили і, навпаки, - недооцінив Й. Сталіна. Партійна преса розпо чала кампанію з дискредитації Л. Троцького; звільняли з посад відданих йому людей. На пленумі центрального комітету партії у січні 1925 р. Л. Троцького спочатку примусили «покаятися», а потім все ж зняли з посади. Сталін Йосип (1879-1953) - справжнє пріз вище Джугашвілі. Народився в м. Горі (Грузія). Навчався в православній духовній семінарії ( не закінчив). Член Російської соціал-демократичної робітничої партії ( РСДРП) з часу їі утворення в 1898 р. Більшовик з 1903 р. Багаторазово за арештовувався й висилався до Сибіру. У жовтні 1917р. брав участь у більшовицькому повстанні. У першому складі більшовицького уряду був на родним комісаром у справах національностей. У роки громадянської війни перебував на ке рівних посадах у Червоній армії. З 1922 р. - ге неральний секретар центрального комітету більшовицької партії. Після цього розпочалася боротьба за владу м іж спільниками у справі повалення Л. Троцького. Одні виступали за те, щоб продовжити Неп, а інш і пропонували здійснити прискорену індустріалізацію за рахунок села. Була навіть невдала спроба усунути Й. Сталіна з посади гене рального секретаря центрального комітету партії, яку перейменували у Всесоюзну Комуністичну партію (більшовиків) (ВКП(б)).

204

П ^ ^ д ст а б іл іза і^ ^ ^ в^| gо п п ^ ^ Т івн іч ^

1929)

У 1927 p. з партії були виключені понад 70 опозиціонерів, у тому числі Л. Троцький, Г. Зинов’ев, Л. Каменєв, Г. П ’ятаков та інш і. Більшість з них швидко «покаялися», але Л. Троцький продовжував боротьбу. На початку 1928 р. його було під конвоєм вислано до К азах стану, а наступного року за м еж і СРСР. Поразка Л. Троцького в боротьбі за владу одними сприймалась як продовження курсу В. Леніна, а іншими - як заперечення зробленого В. Леніним.

С В ІД Ч ЕН Н Я 4 Ю рій Борисов, російський історик: «...Соціалізм як ідеал, як теорія і як реальний суспільний лад має гума ністичну природу... Стосовно... історії 1 9 2 0-30 -х років, то цей етап скла дається з двох періодів - роки Непу, коли партія керувалася ленінськими

гуманістичними принципами, і наступні роки, коли Сталін і його оточення від цих принципів відмовилися». (Б о р и со в Ю .С. Зти трудньїе 2 0 - 3 0 - е годьі / / Страницьі истории советского общества. Фактьі, п р о б л е м и , лю ди. М „ 1989, с. 1 2 1 -1 2 2 )

С В ІД Ч ЕН Н Я 5 О л ександ р Яковлєв, російський політик, історик: «Соціальний пасизм, проголошення, достатньо довільне, одних соціальних груп вищими і абсо лютно правими, а інших непотрібними чи шкідливими... Заперечення грома дянського суспільства, презирливе ставлення до демократії і гуманізму як до слабостей... Усе це було сказано.

записано, продумано, відшліфовано, відлито задовго до Сталіна. Сталін тільки взяв готову догму і послідовно, механічно, прямолінійно, без фантазії і відхилень втілив П в життя». (Я ковлєв А.Н. Зло, п осеян но е больш евизм ом , взбесилось / / П равда, 22окт ября 1992)

Наприкінці 1920-х років існувало щонайменше два варіанти роз витку країни. Ліберальний шлях розвитку За умови продовження Непу си туацію можна було б виправити шляхом продовження ринкових реформ, розвитку сільського гос подарства через кооперацію та механізацію, зміцнення фінансової системи. Відмовитись від унітарного феде ралізму устрою СРСР і дотриму ватися закладеного до конституції 1924 р. принципу державного су веренітету країн, що увійшли до складу СРСР. Ці заходи дозволили б поступово індустріалізувати економіку СРСР, не знижуючи життєвого рівня на селення.

Адміністративний шлях розвитку • Згорнути Неп як шлях розвитку, що ставив під сумнів доцільність моно полії ВКП(б) на політичну і економічну владу. • Повернутися до методів жорсткого адміністративного контролю епохи «воєнного комунізму». • Відмовитись від поступального роз витку й зробити «стрибок» у соціа лізм. • Зміцнившись економічно і збройно, вистояти проти Заходу до настання світової комуністичної революції, у разі, якщо вона затримається чи не відбудеться взагалі, продовжувати будівництво соціалізму самотужки.

Лібералізація була можлива лише за умов одночасного проведення політичних реформ, просування країни ш ляхом парламентської демо кратії. Але тоді постало б питання про правомірність диктатури про летаріату. У 1 9 2 5 -1 9 2 8 pp. в СРСР сталися дві «кризи хлібозаготівель» - се ляни відмовлялися здавати «лишки» за невигідними для них держав-

205

Тема 5

ними цінами. За відмову закон передбачав до 5 років ув’язнення, а тому, хто доносив на свого односельця, який «ховав хліб від проле таріату», перепадало 25 % вилученого збіж ж я. У 1926 р. більшовики проголосили курс на те, щоб «наздогнати і перегнати» країни Заходу за економічними показниками. Цей результат мав бути досягнутий у ході виконання п ’ятирічних планів.

С В ІД Ч ЕН Н Я б п н я м н н н н А. Птлер: «До Сталіна також слід відчувати безумовну повагу. Він у своєму роді - геніальний малий! Свої прообрази - Чингізхана і т.д. - він знає добре, а його економічне планування

настільки всеохоплююче, що воно, ма буть, перевершене лише нашим чоти рирічним планом».

(Новая и новейшая история, 1992, № 4, с. 200)

Неп став непотрібним і в 1928 р.^ його згорнули.

Запит ання і за в д а н н я 1. у чому полягала основна ідея Непу? 2.

Неп - це логічний розвиток вчення К. Маркса чи вимушений захід? Визначте мету, механізм втілення та наслідки Непу в Росії і в Україні. Чому, на Ваш погляд, комуністи відмовилися від Непу як важеля со ціалістичного будівництва?

З 4

Порівняйте три проекти створення СРСР. Чому, як на Вас, було при йнято саме ленінський варіант? Охарактеризуйте боротьбу в біль шовицькій верхівці за владу після смерті В. Леніна. Чому, на Вашу думку, в цій боротьбі переміг саме Й. Сталін?

Г о л о в и ! П О ДІЇ 1 9 2 1 - 1 9 2 8 ( 2 9 ) p p . - впровадження Непу 1 9 2 2 р . - утворення СРСР 1 9 2 4 р . - смерть В. Леніна

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ н о в и х НЕЗАЛЕЖНИХ СВРОНЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ: ПОЛЬЩІ, ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНИ, УГОРЩИНИ ■ 1. Відновлення державної незалежності Польщі. У результаті трьох поділів (1772, 1793 і 1795 pp.) Австрія, Пруссія та Росія стерли з політичної карти Європи Польську державу. Провідні польські полі тики пов’язували відновлення національної незалежності із загальноєв ропейською війною, у якій усі три чи хоча б одна з держав-загарбниць зазнали поразки. Один із керівників Польської соціалістичної партії (ППС) Ю зеф Пілсудський вважав найбільш вірогідною поразку держав Антанти, у тому числі й Росії, а тому закликав стати на бік німецько-австрійського блоку. Як перший крок до незалежності не виключалося й створення триєдиної Австро-Угорщино-Польщі. Засновник Національно-демократичної партії (НД, або «ендеція») Роман Дмовський на відміну від Пілсудського віддавав перевагу А н танті й орієнтувався на Росію. ^Датується також 1929 роком.

206

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м е риці ( 1 9 2 4 - 1929)

З початком Першої світової війни проголошений у Варшаві Н аціо нальний уряд оголосив Росії війну. Але польські вояки, вступивши на шостий день війни з австрійської території до Королівства Польського, успіху не досягли, оскільки місцеве населення на повстання не піднялося. 1914 р. у Варшаві було створено Польську військову організацію (ПОВ). Р. Дмовський та «русофіли» з НД поквапилися утворити владні струк тури: національні комітети у Петербурзі, Варшаві та П арижі. На початку серпня 1915 р. німецькі війська зайняли Варшаву, але дієвого польського уряду тоді створити не вдалося. Спроби бригадира легіонерів Ю. Пілсудського розпочати вербовку до польського війська (з цією метою він, офіцер австрійської армії, навіть залишив фронт) успіху не мали. \ Пілсудський Юзеф Елемент (1867-1926), ви датний польський державний діяч. Диктатор Польщі з 1926 по 1935 р. Народився біля м. Вільно (тепер Вільнюс, Литва). З 1887 по 1892 р. перебував у засланні в Сибіру. 1914 р. створив польські легіони, які у складі австроугорської армії воювали на Східному фронті. Очолював Польщу у 1918-1922 pp. У 1926 р. здій снив військовий переворот проти Сейму й ке рував країною до самої смерті.

У листопаді 1916 р. було проголошено Акт створення Польської дер жави й утворено Тимчасову державну раду - польський дорадчий орган при австрійській владі. Після революції 1917 р. в Росії й визнання Тимчасовим урядом права поляків на власну державу Ю. Пілсудський перейшов на позиції свого одвічного опонента Р. Дмовського й розпочав боротьбу проти Німеччини й Австро-Угорш;ини. За незгоду включити легіонерів до німецького вій ська у липні 1917 р. його було ув’язнено до магдебурзької в’язниці. Листопадова 1918 р. революція в Німеччині прискорила розв’язання «польського питання». У ніч з 6 на 7 листопада у залишеному австрій цями Любліні ліві партії (ППС, Польська селянська партія - «Визво лене») та ПОВ проголосили створення Тимчасового народного уряду Польської Республіки. 10 листопада Варшава урочисто зустрічала звіль неного революцією з ув’язнення Ю. Пілсудського. Вж е через чотири дні голова уряду соціал-демократ Іґн ац ій Д аш иньський передав йому владу з надзвичайними повноваженнями. Ю. Пілсудський як фактичний диктатор залишив при владі «чер воний» уряд, знову доручивши його формування І. Дашиньському. Ця спроба виявилася невдалою, в результаті чого президентом міністрів (прем’єром) було призначено ш;е одного соціаліста - Енджея Морачевського. Сам Ю. Пілсудський як тимчасовий Начальник держави до скли кання Установчого Сейму зосередив у своїх руках всю повноту влади. На початку 1919 р. було сформовано новий уряд, прем’єром якого було призначено відомого польського піаніста Іґн а ц ія П адеревського. Головним завданням уряду стало проведення виборів до Сейму, після скликання якого Ю. Пілсудський зобов’язувався скласти диктаторські повноваження.

207

Тема 5

Вибори відбулися наприкінці січня 1919 р. й стали початком проти стояння м іж Сеймом і Ю. Пілсудським. Сейм прийняв закон, за яким він перебирав на себе всю законодавчу владу, а Начальник держави й уряд були підзвітні парламенту. Ю. Пілсудському були залиш ені лише представницькі повноваження. Права непольського населення держави були обійдені увагою, і це з часом породило серйозні проблеми. При становленні Польської держави не вдалося, на жаль, уникнути протистояння в Галичині поляків з українцями. Збройні сутички між ними розпочалися 1 листопада 1918 p., а впродовж наступних чоти рьох днів переросли у справжню війну. При цьому 13 листопада 1918 р. було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). У ніч на 22 листопада поляки оволоділи Львовом, а український уряд перебрався спочатку до Тернополя, а в січні 1919 р. - до Станіславова (тепер Івано-Франківськ). Упродовж листопада-грудня 1918 р. 10 з 59 повітів ЗУНР контролю вала Польш;а. До середини червня цей контроль поширився на майже всю Східну Галичину. Великі надії поляки пов’язували з Паризькою мирною конферен цією . Вона вітала відновлення Польш;і й приділила цій країні значну увагу. У П арижі найактивніше польські інтереси відстоював Ж орж Клемансо. До планів Девіда Ллойд Д ж ордж а сильна Польща, підтриму вана Францією, не входила, адже це суперечило його прагненню збе регти рівновагу сил в Європі. Опонентами поляків на переговорах були також українці, литовці, німці, чехи, словаки і навіть радники єврей ського походження президента СІЛА В. Вільсона та прем’єр-міністра Великої Британії Д. Ллойд Д ж ордж а. Після вчиненої поляками роз прави у Львові над євреями - прихильниками Української держави у Галичині - вони вимагали від Варшави гарантій безпеки та пільг для польських євреїв. У П арижі польська делегація на чолі з Р. Дмовським домагалася відновлення Польш;і в кордонах Речі Посполитої 1772 p ., тобто єдиної країни, яка б включала в свої кордони Західн у Україну і Західн у Біло русію. Ю. П ілсудський ж е був прихильником конфедеративної Польщі.

С В ІД Ч ЕН Н Я t "

.........................

Ю . Пілсудський: «Вам цієї Польщі не втримати... Нинішня Польща здатна до життя лише в якийсь щасливий золотий період історії... Я програв своє життя, не вдалося ™ „ і втілити міцного федеративного зв язку, з яким С В І Т мав би рахуватися».

(W .B a lce ra k. G eneza і uwarunkow ania w ojn yp o lsk o -ra d zie c k ie j 1 9 1 9 - 1 9 2 0 // Wojna polsko-sow iecka 1 920 roku. M a te ria ly s e s jin a u ^ ^

" Й — W arszawa 1991 s 3 2 )

Проте східні кордони Польщі виявилися для учасників конференції другорядною справою. У березні 1919 р. комісія у польських справах запропонувала спочатку розглянути проблему західних кордонів. Найзапекліш а боротьба розгорнулася довкола лінії польсько-німецького кордону. Д. Ллойд Д ж ордж не погоджувався на значне розширення території Польщі за рахунок Німеччини й на передачу полякам м. Данцига (тепер польське місто Гданськ). У підсумку Гданськ проголошувався «вільним містом» під мандатом Ліги Націй у межах польських митних кордонів. Протести польської де легації, власне як і запальна промова Р. Дмовського, справі не зарадили. Ігноруючи погрози німців завдати удару по Варшаві, конференція відокремила від Німеччини на користь Польщі район Познані й час

208

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м ериц і ( 1924-1929)

тину Західної П руссії. Це відкрило полякам вихід до Балтійського моря. 1921 р. у Верхній Сілезії було проведено плебісцит (опитування) населення, у ході якого більшість її жителів висловилася за прина лежність до Німеччини. У відповідь розпочалося повстання польського населення, й для припинення конфлікту м іж поляками і німцями Ліга Націй передала південну частину Верхньої Сілезії Польщі, а решту 2 /3 території - Німеччині. Сілезький район Цеш ина з переважаючим поль ським населенням відійшов до Чехо-Словаччини. Як зазначалося в § 8 «Паризька мирна конференція», конференція висловилася за те, щоб східними кордонами Польщі стали етнічні поль ські кордони по р. Буг. Питання про приналежність Східної Галичини на Паризькій конференції вирішене не було. 8 грудня 1919 р. Рада по слів Антанти прийняла декларацію «Про тимчасовий східний кордон Польщі», але його лінія була визначена лише в 1920 р. на конференції у м. Спа й названа *лінією Керзона». Етнічний склад населення Польщі (%) 4 1

3,9

0,9

14,3 Н Поляки

S Українці

Євреї

□

Німці

Білоруси

П інші

■ 2. Польсько-більшовицька війна 192 0 р. Польсько-російська ворожнеча розгоралася з перш их днів польської незалеж ності. Неоголошена війна м іж двома країнами тривала понад рік, але довший час вони були заклопотані внутріш німи проблемами: Польща боролася проти Західноукраїнської Н ародної Республіки (ЗУНР) і завойовувала Вільно, а більшовики поборювали білогвардійських генералів Д енікіна і Колчака. Ю. П ілсудський, якого не полишала надія на федерацію з Україною, 21 квітня 1920 р. уклав із Симоном Петлюрою на умовах передачі майже всієї Правобережної України до складу Польщі союз проти більшовиків. 25 квітня три польські армії (3 /5 польських військ на Сході) та українські частини розпочали наступ на Україну. Розбивши дві більшовицькі армії, союзники швидко підійш ли до Києва. Надвечір 6 травня патруль уланів 3-ї польської армії генерала Едварда Ридз-Смігли на трамваї в’їхав до столиці України. Більшовики на той час вже залиш или місто. Невдовзі на Хрещатику відбувся уро чистий парад українських та польських військ.

шшттшштшшшшштС В ІД Ч ЕН Н Я 2 Корнель Кш ечунович, ротмістр п ольської а р м ії, учасни к походу: «Складно описати ентузіазм війська, котре... йшло в глиб України до істо ричних рубежів давньої Речі Поспо литої, до найбагатшого, найбуйнішого краю, який спливав молоком і медом, пахнув травами і цвітом. Наша гене-

14-V sesvltn ja Istorlja, 1 0 kl

рація, всі офіцери від командира ес кадрону до останнього рядового, який умів читати, була вихована на... трилогії Сенкевича...» (К . Krzeczunowicz. O statnia і<атрапіа коппа. Dzialania ja z d y polsi<iej p rze c iw a rm ii ko n n ej Budionnego. Veritas, Londyn, 1971, s. 14)

209

I '

Тема 5

Проте надалі ситуація значно ускладнилася. Польсько-українські війська розтягнулися по всьому фронту, а українське населення було на сторожене тим, що війська УНР повернулися не силою власної зброї, а завдяки полякам. Більшовики перегрупували сили, й на початку липня Західний фронт Михайла Тухачевського перейшов у контрнаступ. На ступного дня Перша кінна армія Семена Будьонного прорвалася в тил південніше Києва, загрожуючи замкнути польсько-українські війська в кільці оточення.

С В ІД Ч ЕН Н Я З ‘ Тадеуш М ахальський, ротмістр польської а р м ії, учасник походу: «Український народ, який бачив у своїй столиці чужого генерала з поль ським військом замість Петлюри на чолі власних військ, не усвідомлював цього акту як визволення, а швидше як різновид якоїсь нової окупації. Отож

український народ замість ентузіазму і радості зберігав понуре мовчання.., за лишався пасивним глядачем...» (Т. M achalski. O statnia epopeja. Dzialania kaw alerjl w 1 920 roku. B. Swiderski, Londyn, 1969, s. 4 7 )

Розпочався більшовицький наступ, який призвів до того, що 13 серп ня червоні війська вже були під стінами Варшави. Здавалося, що про сторікування Л. Троцького про «всесвітню революцію» та В. Леніна про те, що разом з Варшавою впаде й уся Версальська система, близькі до втілення. Російські лідери настільки увірували в те, що поляки із почуття «інтернаціональної солідарності» підтримають Червону армію, що навіть заздалегідь створили для них «уряд» - «Тимчасовий револю ційний комітет Польщі» на чолі з Феліксом Дзержинським. За допо могою «польської Червоної армії» він мав очолити «Польську Респу бліку Рад».

С В ІД Ч ЕН Н Я 4 штшшшшшшшшв М ихайл о Тухачевський: «Немає жодного сумніву в тому, що якби лише ми вирвали з рук польської буржуазії Ті буржуазну шляхетську армію, то рево люція робітничого класу в Польщі стала б доконаним фактом. А ця пожежа не

залишалася б обмеженою польськими рамками. Вона розлилася б бурхливим потоком по всій Західній Європі». (Тухачевский М .Н . И збранньїе п ро изведения. М ., 1964. Т. 1, с. 168)

Але в ці драматичні дні поляки під гаслом «спочатку Польща, а потім подивимося яка», проявили патріотизм і стійкість. За шість м і сяців війни 180 тис. поляків добровольцями виступили на захист своєї країни. Для національної злагоди було сформовано новий уряд на чолі з Вінцент ом Віт асом. Як наслідок, під Варшавою сталося «диво на Віслі»: 16 серпня 1920 р. польська армія завдала раптового контрудару і відкинула більшовиків аж за М інськ. Рівновагу, за яку поляки заплатили ж иттям и понад 18 тис. вояків, було відновлено. У жовтні 1920 р. в Р изі Польща уклала з більшовицькою Росією перемир’я. С. Петлюра й українське військо були кинуті союзником напризволяще. У листопаді залишки армії УНР відступили за р. Збруч, потрапивши згодом до польських таборів. За Ризьким договором між РСФРР, УСРР та Польщею (18 березня 1921 р.) за визнання Польщею радянської України вона отримала Східну Галичину.

210

П е р іо ^ а г в б іл із а ц ії^ ^ ^ ^ о п г т ^ іі^ ^

-1 9 2 9 )

лшштштттявшшяштаяшштяшввяшвшшшшяая^ С В ІД Ч ЕН Н Я В олодим ир Л ен ін : «У Польщі сталося те, що, можливо, повинно було статися... Та революція, на яку ми розраховували в Польщі, не вдалася. Робітники I селяни повстали на захист свого класового ворога, дозволяючи,

щоб наші відважні солдати з Червоної армії вмирали з голоду, загнані в за сідки, побиті до смерті...» (К. Zetkin. Reminiscenses of Lenin. London, 1929, р. 19)

■ 3. Режим «санації» («оздоровлення») в Польщі. Після закінчення війни Ю. Пілсудському вручили маршальський ж езл. Але чим більше проходило часу після закінчення війни, тим запеклішою ставала бо ротьба м іж Ю. Пілсудським і Сеймом. За конституцією 1921 p., повно важення майбутнього президента були обмежені настільки, що його навіть позбавили права на верховне командування у воєнний час. Ю. Пілсудський вирішив не висувати свою кандидатуру на президент ських виборах у грудні 1922 р. Національні збори обрали першим пре зидентом країни Габріеля Н ерут овича. Ю. Пілсудський формально ві дійшов від керівництва державою й залишив свою резиденцію в Бельведерському палаці з переконанням, ш;о скоро нація покличе його назад. Він не помилився —через тиждень після обрання Г. Нерутовича було вбито. Сейм обрав новим президентом С т ан іслава Войцеховського, але це не виправило становища - країна невідворотно скочува лася у прірву економічного безладу й міжпартійних чвар. 1925 р. у Польщі нараховувалося близько 300 тис. безробітних, зросли ціни, активізувалися страйки і демонстрації. Сейм і уряди виявляли цілковиту безпорадність. Чимало поляків, особливо з числа колиш ніх легіонерів, вірили, що лише Ю. Пілсудський спроможний нормалізу вати ситуацію й створити чергове «диво». На початку квітня 1926 р. у Варшаві розпочалися антиурядові демонстрації під гаслами «Не дамо розікрасти Польщуі Хай живе Вождь Начальник Пілсудський!». 12 травня 1926 р. віддані Ю. Пілсудському війська рушили на сто лицю й у триденних боях розбили урядові частини. Польське суспіль ство у своїй більшості підтримало переворот. У травневих боях загинули близько двохсот та було поранено тисячу людей. Президент і уряд подали у відставку, в Польщі розпочався період «санації». Демонстративно відмовившись від посади президента (ним став Іґнацій Мосьціцький), Ю. Пілсудський став повновладним господарем країни. Надалі він практично не зважав на Сейм, блокуючи його д і яльність різноманітними процедурними хитрощами. В економіці період «санації» виявився найсприятливішим в історії міжвоєнної Польщі, хоча не стільки завдяки політиці Ю. Пілсудського, скільки через спри ятливі міжнародні чинники. Зокрема, у червні-грудні 1926 р. тривав потужний страйк британ ських гірників, який дозволив майже подвоїти експорт польського вугілля до Європи. Навіть Англія змушена була купувати польське вугілля. Також суттєво зріс експорт зернових, деревини та інш их то варів й сировини. Для зміцнення економіки в Польщі було створено економічні райони, залучено іноземний, зокрема німецький та амери канський, капітал. У країні скоротилося безробіття, зміцнів злотий, вдалося збалансувати бюджет.

211

Тема 5

Режим «санаціТ»

■ 4. Соціально-економічний та політичний розвиток ЧехоСловаччини. До 1918 р. спільної незалежної держави чехів і словаків не існувало. Напередодні Першої світової війни обидва ці народи входили до складу Австро-Угорської імперії. Військові поразки Габсбурзької монархії значно активізували зусилля чехів і словаків у боротьбі за не залежність. Для узгодж ення дій було створено два керівні центри: На ціональний чехословацький комітет у Празі та Чеський національний комітет у П арижі. Саме зусиллями паризького комітету, очолюваного Томашем М асариком , на території Росії з військовополонених чехів та словаків було сформовано легіон чисельністю близько 200 тис. сол датів та офіцерів. Цей військовий підрозділ мав увійти до складу військ держав Антанти.

212

^Ї9

2 4 -

1929)

BiSS Н априкінці літа 1918 p., коли неминучість розпаду Австро-Угорщини стала очевидною, австрійські власті вирішили вивезти з чеських районів Богемії та Моравії (тут було зосереджено до 93 % цукрової промисло вості імперії, 100 % виробництва знаменитого чеського скла, 70 % ме талургійної й текстильної галузей та ін.) обладнання та устаткування. Така політика обурила чехів і словаків і прискорила їхній вихід із складу імперії. 28 вересня Національний комітет у П арижі проголосив себе тимчасовим урядом Чехо-Словаччини. Головою уряду було обрано Томаша Масарика. Після офіційного визнання уряду державами Антанти 28 вересня 1918 р. Національний комітет проголосив Чехо-Словацьку республіку (ЧСР). 14 грудня Національні збори (парламент) декларували скасування влади Габсбургів. Невдовзі Т. Масарика було обрано президентом ЧСР. ■ Масарик Томаш (1850-1937), президент ЧехоСловаччини в 1918-1935 pp. Викладав філософію в Карловому університеті в Празі. Депутат австрійського парламенту. З початком війни емігрував за кордон. В еміграції очолив Чеський національний комітет, що ставив своєю метою створення суверенної Чехо словацької держави. Після проголошення Чехо-Словацької республіки в листопаді 1918 р. був обраний першим її пре зидентом. Ще тричі (1920, 1927, 1934 pp.) пере обирався на цю посаду.

За Версальським, Сен-Жерменським та Тріанонським мирними дого ворами до складу Чехо-Словацької республіки увійшли Ч ехія, Словач чина, Австрійська Сілезія з районом Цеш ина, населеним переважно по ляками, та колишнє королівство Богемія з Судетською областю, в якій переважало німецьке населення. Практично всі території, що межували з Австрією і на які претендували чехи, були майже стовідсотково пере несені на карту ЧСР. Ситуація, за якої німці у 1918 р. становили у Богемії, Моравії й Сі лезії близько 3,5 млн осіб (34,9 %), а чехи і словаки - 6,25 млн (62,5 %), загрожувала майбутніми етнічними конфліктами. Так, наприклад, уж е в грудні 1918 р. німецька меншина Чехо-Словаччини здійснила спробу проголосити «Німецьку Богемію» й приєднатися до Німеччини. На Паризькій мирній конференції міністр закордонних справ ЧСР Едуард Бенеш домагався задоволення територіальних вимог чехів. Мовляв, саме чехи були «споконвічним бастіоном» слов’ян проти ♦германізму». Та все ж головним аргументом стала економічна доціль ність - Богемія була найбільш розвиненою областю Австро-Угорщини. Д. Ллойд Д ж ордж з приводу територіальних прагнень нових держав зауважив: «Коли я бачу, як малі народи, які не встигли ще самі ску штувати плодів свободи, вже намагаються підкорити собі інш их, моє серце наповнюється гіркотою». Громадянами ЧСР стали також 745 тис. угорців та близько 500 тис. українців Закарпаття. Загалом населення республіки становило близько 15 млн осіб, а територія - понад 140 тис. кв. км. Державний устрій країни було закріплено конституцією, прийнятою у березні 1920 р. За нею народ визнавався єдиним джерелом державної влади. Відмова від участі у виборах каралася грошовим штрафом.

213

Тема 5

Органи державної влади ЧСР за конституцією 1920 р.

Сформований після виборів 1921 p., коаліційний уряд Е. Бенеша за короткий час стабілізував фінансові справи, оздоровив економіку. Але далися ці успіхи завдяки «режиму економії» на потребах населення, в результаті чого наростало невдоволення урядом. Як результат, у 1922 р. кабінет Е. Бенеша був замінений новим урядом. На тлі урядової кризи активізувалися радикальні політичні сили, що вдавалися до екстремістських методів боротьби. У відповідь на це Національні збори у березні 1923 р. прийняли закон «Про охорону рес публіки». Загрозу суспільній злагоді становили фашистські групи «Чеське фа шистське товариство» та «Національна ліва», що виникли у 1926 р. Небезпека появи цих партій полягала не в їх чисельності (вона була незначною), а в самому факті існування організацій, заснованих на фа шистських засадах, у демократичному чехословацькому суспільстві. Господарське життя Чехо-Словаччини впродовж 1920-х років до світової економічної кризи розвивалося по висхідній: промислове ви робництво порівняно з довоєнними показниками зросло на 20 %, під вищився рівень життя більшості громадян республіки; у 1924 р. було запроваджено соціальне страхування. ■ 5. Угорщина за режиму М . Горті. Після падіння комуністичного режиму правителем Угорщини було проголошено ерцгерцога Габсбурзького, який доручив сформувати уряд. Але Антанта не визнала цей уряд й віддала перевагу М. Горті. Обраний у січні 1920 р. парламент ліквідував республіканський устрій і обрав М. Горті регент ом. Двічі впродовж 1921 р. останній ав стрійський імператор Карл Габсбург намагався повернути собі угорську корону, але ріш учі заперечення Антанти зробили його зусилля мар ними. Збройний заколот прибічників відновлення на угорському троні Габсбургів у жовтні 1921 р. був придуш ений, а сам Карл і його військо були взяті в полон. На початку листопада 1921 р. в Угорщині було прийнято закон про позбавлення Габсбургів прав на угорський трон. Країною, що не мала виходу до моря, правив адмірал, а сама вона залишалася королівством

214

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

без короля. Тим часом в Угорщині встановився диктаторський авто ритарний режим. Його опорою була заснована в 1921 р. Партія на ціональної єдності. Ліві партії, за винятком Угорської соціалістичної робітничої, були заборонені й діяли в підпіллі. Вибори стали простою формальністю, оскільки за умов диктатури правляча партія незмінно перемагала на них. В економічній галузі країні вдалося, спираючись спочатку на по зики, отримані від Ліги Націй, а потім від СІЛА, Великої Британії, Ш веції та інш их західних держав, наприкінці 1920-х років досягти довоєнного рівня промислового виробництва. Найвразливішим місцем угорської економіки залишалося сільське господарство. ШГорті Міклош Ніколас де Нагібанья (18681957), регент Угорщини в 1920-1944 pp. Закінчив Імперську військово-морську академію у Ф’юме. З 1918 р. перебував на посаді командувача австроугорського військово-морського флоту. Наміру пов’язувати свою долю з повоєнною Угорщиною, яка утворилася після Першої світової війни за рішеннями Тріанонського договору, не мав. Проте, як він заявляв, політика комуністичного уряду Б. Куна внесла зміни до його планів. Для пова лення комуністичного правління створив і очолив Націоналістичну армію. У зовнішній політиці режим М. Горті вів складну дипломатичну гру, намагаючись одночасно підтримувати друж ні стосунки з фашистською Італією й націонал-соціалістичною Німеччиною. З часом перевага була надана Німеччині як сильнішому за Італію партнеру.

Запит ання і за в д а н н я 1 . Опишіть процеси, які привели до

утвердження незалежності Польщі та Чехо-Словаччини. Шлях якої з цих двох країн був, на Вашу думку, більш тернистим? Яке місце на Паризькій мирній конференції посідало «польське питання» та як воно було пов’язане з «українським питанням»? Чому серед держав-переможниць не було єдності у ставленні до Польщі? Покажіть на карті українські землі, що увійшли до складу Польщі. Чому, на Вашу думку, Ю. Пілсудський (використайте Свідчення 1 та діаграму «Етнічний склад на селення Польщі») без оптимізму оцінював територіальні надбання Польщі? У чому слова Ю. Пілсудського перегукуються зі словами Д. Ллойд Джорджа {Свідчення 1)7 Використовуючи історичну карту та Свідчення 4 і 5, опишіть перебіг та визначте результати польськобільшовицької війни 1920 р. Ознайомтеся зі Свідченнями 2 і З та визначте, які інтереси переслі

дувала Польща, укладаючи союз ницьку угоду з 0 . Петлюрою. Які події відображено в поданому нижче тексті і що Вам про них ві домо: «Громадянську війну, що ве лася на вулицях Варшави, супрово джувало не менш грубе зіткнення уявлень про вождя, який для по всталих означав набагато більше, ніж честь і солдатська присяга, а для їх противників виріс у зако лотника, який виступив проти за конного порядку Речі Посполитої» (Дарья и Томаш Наленч. Юзеф Пилсудский. Легендьі и фактьі / Пер. с пол. IVI.: Политиздат, 1990, с. 239)? Назвіть головні ознаки режиму «санації» в Польщі. Чи був, на Вашу думку, «санаційний» режим тоталі тарним? Покажіть на Історичній карті тери торії, які за В ерсальським, С енЖерменським та Тріанонським мирними договорами сформували кордони Чехо-Словаччини. Якою була питома вага українців у ново утвореній ЧСР?

215

Тема 5

Проаналізуйте схему «Органи дер жавної влади ЧСР за конституцією 1920 р.». Чи була, на Вашу думку, ЧСР демократичною державою? 10. Наявність численних політичних партій в ЧСР була, на Вашу думку, свідченням слабкості чи, навпаки, сили країни? 11. Пригадайте з § 12 «Комінтерн. Ре

волюції в Німеччині та Угорщині», на хвилі яких подій до влади в Угор щині прийшов М. Горті. 12. Режим М. Горті ще його сучасни ками був названий авторитарним. Чи згодні Ви з такою оцінкою? На ведіть докази на підтвердження своєї точки зору’ .

1 9 1 8 р. - відновлення Польської держави; проголошення утворення ЧехоСловаччини 1 9 2 0 р . - прийняття конституції Чехо-Словаччини; проголошення М. Горті ре гентом Угорщини 1 9 2 0 - 1 9 2 1 pp. - польсько-більшовицька війна 1 9 2 6 р . - встановлення режиму «санації» в Польщі

ЮГОСЛАВІЯ, РУМУНІЯ ТА БОЛГАРІЯ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ■ 1. Югославія після Першої світової війни. Перша світова війна відіграла вирішальну роль в об’єднанні південних слов’ян у спільну державу. В ході війни відбулося згуртування політичних центрів південнослов’янських народів. Найвпливовішими з них були комітети, засновані в Римі, Ж еневі й особливо у Лондоні, - Південнослов’янський комітет (1915 р.) під орудою лідера хорватських націоналістів А нт е Трумбича. У липні 1917 р. на грецькому острові Корфу, де тоді перебував серб ський уряд, відбулася важлива зустріч м іж А. Трумбичем та сербським прем’єр-міністром Ш колою Пашичем. У спільній декларації («Корфська декларація») зазначалося, що укладений договір передбачає об’єднання сербів, хорватів, словенців і чорногорців у єдиному королівстві під зверхністю сербської династії Карагеоргієвичів. Кожна із земель, що мали увійти до королівства, зберігала автономію. «Корфська декла рація» стала базовим документом для утворення сербсько-хорватськословенської держави. На початку жовтня 1918 р. у Загребі було скликано Народне віче словенців, сербів і хорватів, яке 29 жовтня урочисто проголосило об’єднання цих народів у єдину державу. Тим часом Народна скупщина (парламент) Чорногорії у місті Подгориця проголосила об’єднання Чор ногорії з Сербією під егідою Карагеоргієвичів. Тепер постало питання про злиття в одне державне утворення Королівства Сербії й Чорногорії та сербсько-хорватсько-словенської держ ави. У результаті перего ворів м іж ними 1 грудня 1918 р. було проголошено Королівст во сербів, хорват ів і словенів (КСХС). Правлячою династією королівства визна валися Карагеоргієвичі. Кордони новоутвореного королівства (з 1929 р. воно перебрало назву Югославія) було визнано Сен-Ж ерменським, Тріанонським, Рапалльським та Нейїським договорами. А ле, оскільки таємний Лондонський договір 1915 р. передбачав, що Хорватія й Чорногорія по війні будуть незалежними державами, а сталося в дійсності по-іншому, то виникли 'Для підготовки відповіді рекомендуємо повторити § 10 «Формування тота літарних режимів».

216

^ Період стабілізації в Є вропі та П ів н іч н ій ^ ^

1929)

серйозні суперечності м іж Італією та Югославією у питанні про прина лежність порту Ф ’юме (Рієка). Підлила масло у вогонь й Антанта, яка одночасно пообіцяла ці землі обом сторонам. Це ледь не призвело до італо-югославської війни. Австрія поступалася Югославії Боснією й Герцеговиною, Далма цією , частиною герцогства Корніольського та Південною Штирією; Угорщина - Королівством хорватів і словенців та районом Західного Банату на північний схід від Белграда; Болгарія - македонським ра йоном Струмилиці та ще кількома містами. Для країни, 2 /3 населення якої становили селяни, аграрна реформа стала одним з першочергових завдань. Її проведення розпочалося напри кінці лютого 1919 р. обмеженням поміщицького землеволодіння та ство ренням потужного прошарку середнього сільського господаря. Югославія спромоглася уникнути конфліктів, оскільки реформа здійснювалася на компенсаційній основі, упродовж майже двадцяти років. Н априкінці червня 1921 p., у день святого Вида, Законодавчі збори КСХС схвалили конституцію королівства, названу на честь свята Видовданською. Це був досить суперечливий законодавчий акт, З одного боку, усі громадяни одержували політичні права і демокра тичні свободи, у тому числі й виборче право для чоловіків з 21-річного віку, право обиратися до Народної скупщ ини (парламенту) з 30-річного віку тощо. Виконавча влада у королівстві належала уряду, а законо давча - королю та парламенту. З іншого боку, конституція узаконила централізацію держави з на данням переваг сербам, хоча в офіційних документах мова йшла про ♦єдиний сербсько-хорватсько-словенський народ». Особам, які не на лежали до цього «народу», для отримання права на обрання до органів влади потрібно було прожити в королівстві щонайменше 10 років. По суті, конституція узаконила унітарний устрій держави, за якого дис кримінації зазнавали національні меншини. Ігноруючи етнічні й істо ричні кордони, влада поділила територію КСХС на 33 адміністративні одиниці - ж упи. До складу держави, територія якої становила майже чверть мільйона кв. км з населенням 15 млн осіб, окрім націй, які склали назву КСХС, увійшли й численні національні меншини. Найчисельніші національні меншини в Югославії у 1918 р. (тис. осіб) □

Німці

Угорці

□

Албанці

□

Румуни

□

Турки

Хоч слов’янське населення спілкувалося схожими діалектами, але в цілому Югославія справляла враження складного і суперечливого конгломерату націй та народностей з відмінними культурними та ма теріальними набутками, релігійними переконаннями. Врешті-решт, південно-східні райони держави були складовою східної цивілізації, за снованої на православ’ї, а західні - відповідно католицької. Провідні порівняно з іншими народами Югославії позиції з волі ко роля Александра належали сербам, які становили лише 39 % населення

217

Тема 5

держави. Найактивніше протидіяла сербізації Хорватія. Тут Хорватська селянська партія (ХСП), керована С. Радичем, вимагала визнання Хор ватської республіки незалежною державою у складі Югославії. Переслі дування С. Радича та його прихильників спричинили хвилю протестів проти національної політики уряду Ніколи Пашича і його відставку. Неспокійною була ситуація й у населеному переважно етнічними албан цями Косово та в переважно католицькій Словенії. ■ Александр І Карагеоргієвич (1888-1934), другий син сербського короля Петра І. З 1921 р. король Югославії. У 1929 р. встановив військово монар хічну диктатуру. Проводив великосербську внут рішню політику, був прихильником ідеї створення системи колективної безпеки в Європі, у зовнішній політиці орієнтувався на Францію. Убитий усташами (хорватські націоналісти) у французькому місті Марселі разом з міністром закордонних справ Франції Л уї Варту.

За умов посилення внутрішніх негараздів (часті урядові кризи, акти візація великосербських терористичних груп (член однієї з них у червні 1928 р. застрелив у приміщенні парламенту двох депутатів-хорватів і смертельно поранив С. Радича), антисербські виступи у Хорватії та Словенії, парламентська криза, ш;о виявилася у виході з Народної скуп щини селянсько-демократичної коаліції) король Александр зважився на рішучі дії. 6 січня 1929 р. він розпустив Народну скупщину, скасував конституцію й оголосив про зосередження у своїх руках усієї повноти влади. Формування уряду Александр доручив популярному серед офі церів керівнику організації «Біла рука» генералу Петару Живковичу.

СВ ІД Ч ЕН Н Я

............................. ...

Король А л ексан др міністру з а кордонних справ Ф р а н ц ії Л у ї Варту (2 5 червня 1 9 3 4 p .): «Існують три види диктаторів..; природжені дикта тори, як І\/Іуссоліні, диктатори поневолі, як, наприклад. Прімо де Рівера, і дикта тори в силу звички - ті, хто лише ви конує обов’язок, до чого їх привчили з дитинства. Цих останніх - а я належу до їх числа - називають диктаторами лише тому, що це модне слово, бо, коли я розпустив югославський парла

мент на три роки, я не здійснював дик таторських дій, як вважав ваш парла мент, я лише усвідомлював, що будь-яка громадянська війна в Югославії озна чала б кінець для моєї країни... Тепер я парламентарний монарх». (Т а б у и Ж еневьева. Двадцать лет дипломат ической борьбьі. П ерево д с ф ранцузского. М осква, И зд -в о иностранной литературьі, 1960, с. 2 3 5 - 2 3 6 )

Із жовтня 1929 р. країна офіційно стала називатися Югославією, а етнічні назви областей було замінено новими, пов’язаними з назвами річок. Александр ще більше ускладнив національну напругу в коро лівстві, укотре перекроївши кордони адміністративних одиниць. При чому так, що відтепер у кожній з 9-ти провінцій більшість виборців становили серби. Для придушення опозиційних виступів було створено Державний суд захисту держави.

■ 2. Становище РумунГі'у 1920-х роках. Війна не принесла Румунії військової слави: більшу частину її території було окуповано, значно погіршилося економічне становище, загострилися соціальні суперечності.

218

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці ( 1924-1929)

о.Мальта (Бриг.)

С Е Р Е Д З Е М Н Е

М О Р Е

акрит-

Володіння Австро-Угорщини в 1914 p.: ( 1111) володіння австрійської корони

[iiiit l сумісні володіння

19 24

Землі, втрачені Австрією за Сен-Жерменським мирним договором (10 вересня 1919 р ): Галичина (остаточно закріплена за Польщею Радою Послів Антанти в березні 1923 р.) 3 Богемія 4 Моравія 5 Сілезія 2

9 Південний Тіроль 10 Істрія 11 Крайна 15 Далмація 16 Боснія 22 Буковина

Землі, втрачені Угорщиною за Тріанонським мирним договором (4 червня 1920 p.): 6 7 8 12

Словаччина Карпатська Русь Бурґенланд Хорватія

13 Бачка 14 Західний Банат 2 0 Східний Банат 21 Трансільванія

ґ '

(Вр«т.)

Землі, втрачені Болгарією за Нейїським мирним договором (27 листопада 1919 р.) Тімок Цариброд і Босилеград Струмиця Південна Добруджа (остаточно закріплена за Румунією) Західна Фракія

(........ ) володіння угорської корони

<‘ ь.кіпр

Ч Територія Туреччини за Севрським мирним договором (10 липня 1920 р.)

Території, повернуті Туреччині за

И І D Лозаннським мирним договором (24 липня 1923 р.) Інші територіальні зміни: 1 Вільнюська область Литви, анексована Польщею в 1920 р, 23 Бессарабія, включена до складу Румунії в 1918 р.

ЛИТВА Європейські держави, що утворилися внаслідок Першої світової війни Кордони держав наприкінці 1923 р.

Територіальні зміни в Центральній і Східній Європі та в Малій Азії внаслідок Першої світової війни

Нерозв’язаність земельного питання негативно позначалася на полі тичній стабільності та економічному розвитку країни, основою госпо дарства якої було сільськогосподарське виробництво. Показовим щодо рівня розвитку Румунії було те, що 80 % населення країни проживало в сільській місцевості.

219

Тема 5

Повстання військових моряків на початку 1918 р. змусили короля Фердинанда укласти у травні того ж року сепаратний мир з Німеч-

•

|м Л Н Н [ чиною та Австро-Угорщиною Але гіркота військової невдачі була підсо лоджена суттєвими територіальними надбан нями: до Румунії було приєднано Трансіль ванію. На території Бессарабії у грудні 1917 р. парламентський орган під назвою «Сфатул Церій» («Крайова Рада») проголосив Бессарабію Молдавською Народною Республікою. Король Фердинанд Згодом молдавський парламент запросив до Бессарабії румунські війська, які впродовж грудня 1917 - лютого 1918 pp. зайняли всю її територію. На початку квітня 1918 р. було проголошено об’єднання Бессарабії з Румунією. ‘

С В ІД Ч ЕН Н Я 2

........................

—

Із звернення представників Б е с с а р а б ії д о гетьмана П. С ко р оп ад ського (1 9 1 8 p .): «...В нашій рідній Бессарабщині, цій жемчужині Російської імперії, купка малочисленних руминофілів, скористувавшись національним рухом, згуртувала нібито краєвий орган «Сфатул Церій» на зразок Ради солдат ських та робітничих депутатів і під за чіпкою згуртування Самостійної Бесса рабської Республіки повела населення Бессарабщини до влади Румунії. ...Поважніше доводимо до відомости Вашої Ясновельможности таке: Бессарабщина як частина бувшої Росій

С В ІД Ч ЕН Н Я З

зайнята румунськими військами і пи тання про дальшу державну приналеж ність Бессарабії могло бути предметом нарад на Бухарестській мировій кон ференції, правительство УНР вважає обговорення і вирішення цього пи тання за можливе лише при участі і за згодою Українського Правительства». (Робітнича газета, 10 б е р е зн я 1 9 1 8 р .)

... .

З телеграми ко м ісар а У кр аїн с ь к о ї Центральної Р а д и Ямкового (Киш инеу, 10 квітня 1 9 1 8 p .): «Вчора о 8-й годині вечора молдавський пар ламент «Сфатул Церій» у присутності румунського голови ради міністрів і\/Іаргіпомана виніс постанову про при єднання до Румунії Бессарабії як авто номної провінції. Голосували за приєд

220

(С е р г ій ч у кВ . У країнська соборність. В ідродж ення українства в 1 9 1 7 -1 9 2 0 роках. К., 1999, с. 185)

-------------- - ...

З ноти протесту Міністерства з а кордонних справ УНР уряд ам Н ім еч чини, Австро-Угорщини, Б ол гарії та Р ум ун ії (З б е р езн я 1 9 1 8 p .): «Україн ське Правительство вважає, що всяка зміна бувшої румунсько-російської гра ниці, особливо в її північній і полудневій частинах, глибоко порушує політичні і економічні права УНР... З огляду на те, що тепер значна частина Бессарабії

С В ІД Ч ЕН Н Я

ської імперії повинна належать Україні по праву спадкоємства, як державі ви даленій із складу імперії і прилягаючій безпосередньо до Бессарабщини, з якою Україна зв ’язана етнографічно, а також спільністю культурних і матеріяльних інтересів, і по принципу націо нального самовизначення, признаному за основу при зазначенні державного кордону Берестейськими умовами між Україною і Центральними держа вами».

нання - 86, утримались - 36, проти - З, не було на засіданні - 13. З меншостей українська, німецька та болгарська фракції зробили заяву, що їх не уповно важено рішати такі важливі питання, а що таке питання може вирішити рефе рендум». (Н о в а Рада, 13 квітня 1 9 1 8 р .)

Період стабілізації ^

£ ^ £ 2 iS i|l£

А м ериці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

BSSSSBS&Sa у листопаді 1918 р, Румунія включила до свого складу Північну Буковину з м. Чернівцями. Вказані події суттєво збільшили у країні відсоток нерумунського населення. У підсумку після Першої світової війни територія Рум унії збільш и лася з 131,3 до 295 тис. кв. км, а населення - з 6 ,7 до 18 млн осіб. Національний склад населення Румунії 3,2%

8.9% 71,9% ^

Румуни

□

Німці І Українці

Угорці

□

Євреї

□

Інші

(С кл а д е н о за : D u m itrescu N ., М а п е а М ., N ita C ., P a s c u A ., Trand afirA ., T ra n d a firM . Istoria Яотвпііог. M an u al p en tru ciasa a X ll-a . HUM ANITAS, Bucuresti, 1999, s. 142)

Ha приєднаних територіях здійснювалася політика «уніфікації» поширення на нові землі загальнорумунського політичного та адміні стративного устрою.

Нову конституцію Румунії було прийнято в березні 1923 р. Відпо відно до неї країна проголошувалася конституційною монархією, запро ваджувалося загальне виборче право, яке враховувало ценз осідлості, закріплювалися свобода слова, мітингів, зборів та інш і політичні і со ціальні права. Особи без постійних занять, до яких, наприклад, зара ховували ромів, частина національних меншин, сільськогосподарські робітники та ж інки виборчих прав не отримали. Чи не найголовнішою проблемою Румунії було те, що близько 500 тис. селян зовсім не мали земельних наділів. Н ерозв’язаність земельного питання прирікала цих людей на зубож іння і справляла негативний вплив на політичний та економічний розвиток країни.

221

Тема 5

Ч ерез це однією з перш их проведених реформ була саме земельна. Вона проходила у декілька етапів: у т. зв. «старій Румунії» декрет про неї було оприлюднено наприкінці 1918 p., для Буковини - у 1919 p., а для Трансільванії у 1921 р. Зокрема, у «старій Румунії» на користь селян передавалися 2 млн га поміщ ицьких земель, а також королівські, державні й частина церковних земель. У Бессарабії ре форма мала більш послідовний характер, оскільки румунська влада намагалася таким чином привернути на свій бік українське селянство. У результаті реформи в Р ум ун ії значно зросло число селян високого і середнього достатку, розширився внутріш ній ринок, активізувався грошовий обіг.

Чинники, що перешкоджали розвитку сільського господарства Ч и н ни ки

Н ас л ід ки

Переважання дрібних власників

Нежиттєздатність їх господарств. Подальше дроблення ділянок при передачі їх батьком у спадщину дітям

Урядова політика. Відсутність чи, у кращому разі, недостатнє надання кредитів

Непереборні перешкоди на шляху використання сучасної техніки і новітніх технологій сільськогосподарського виробництва. Низька продуктивність господарств

Оподаткування оптового експорту

Зростання цін на сільськогосподарську продукцію, неконкурентоядатність її на світовому ринку

Економічна криза (1 9 2 9 -1 9 3 3 )

Падіння цін на внутрішньому ринку, розорення дрібних власників

Перенаселеність села

Нестача землі, зниження життєвого рівня сільського населення; безробіття

Посилення правих політичних сил у Румунії збіглося з «династичною кризою» в державі. У липні 1927 р. помер Фердинанд, і його місце мав посісти старший син Кароль. Проте Фердинанд заповів трон своєму

222

ш естирічному онуку, сину Кароля, Міхаю. Через малолітство короля при ньому було створено регентську раду. ■ 3. Наслідки Першої світової війни для Болгарії. Ріш ення болгар ського царя Фердинанда (жовтень 1915 р.) про вступ країни у війну на боці Центральних держав обернулося національною катастрофою. Війна на два фронти - проти Антанти на Південному Заході й проти румун та росіян на Південному Сході, по суті, паралізувала економіку. Після поразки болгарської армії на Салонікському фронті у вересні 1918 р. країна скочувалася до революції. Рятуючи ситуацію, Фердинанд ви пустив із в’язниці лідера партії Болгарського землеробського народного союзу (БЗНС) Александра Стамболійського, кинутого туди ще в 1915 р за антимонархічні виступи. Тим часом незадоволення охопило армію : флот. Скориставшись із цього, А. Стамболійський зі своїм соратником Райком Даскаловим проголосив Болгарію республікою. 28 вересня по всталі військові частини підійш ли до Софії, але забарилися зі штурмом ш;о дозволило монарху, уклавши 29 вересня в Салоніках перемир’я з Ан тантою, ЗО вересня за допомогою німецьких військ придушити виступ Та долю самого Ф ердинанда вже було виріш ено. З жовтня 1918 р. він підписав зречення на користь свого 24-річного сина Бориса й відпра вився у Баварію, де й помер на 88-му році життя. Війна завдала великих втрат Болгарії: 150 тис. болгар загинули, 200 тис. були поранені. За Нейїським мирним договором 1919 р. на країну були накладені серйозні обм еж ен н я\

.... А лександр Стамболійський: «Проект мирного договору є одним з найжахливіших. Ми знали й очікували, що будемо осуджені і нам, болгарам, буде винесено вирок, але ніколи не припус-

тт-гаїпіітг........ С В ІД Ч ЕН Н Я 5 кали, що той вирок буде таким несправадливим і жорстоким»,

(д Гюзелев, К. Косев, М. Лалков, Л. Огнянов, М. Радева. История. София, «Просвета», 1998, с. 369)

С В ІД Ч ЕН «Територіальні втрати і матеріальні збитки на виконання мирного договору - не єдиний найтяжчий удар по існуванню і розвитку народу після суворих випробувань Першої світової війни. Втрата території була тяжкою...

Але болгарський народ продовжив свій розвиток і зробив свій внесок у культурне життя Південно-Східної Європи, маючи зменшену територію»,

(Хр. Христов. Бьлгария, Балканите и мирьт 1919. София, 1984, с. 348)

На виборах до Народних зборів, ш,о відбулися в серпні 1919 p., пе реміг БЗНС, А. Стамболійський очолив коаліційний уряд. У Болгарії установилося жорстке правління, спрямоване на стабілізацію становиш;а, яке спричинило спротив лівих радикалів, зокрема комуністів. Для отримання вотуму довіри народу наприкінці березня 1920 р. було проведено дострокові вибори до Народних зборів. За їх результатами БЗНС сформував однопартійний уряд, доручивши очолити його А. Стамболійському. Опираючись на масову підтримку селянства, уряд провів низку важ ливих реформ. Так, було прийнято закони про трудову повинність та запроваджено прогресивний прибутковий податок, зменшено податки на ^Детальніше про це йшлося у § 8 «Паризька мирна конференція».

223

Тема 5

землю та худобу, створено земельний фонд з монастирських та державних земель, обмежено спекулятивні операції, націоналізовано великі житлові будинки. Безземельні та малоземельні селяни на пільгових умовах отри мали змогу купувати землю. Завдяки гнучкій зовніш ній політиці, зорієнтованій на Францію, уряду вдалося досягти значного послаблення репараційного тиску. Успіхи уряду БЗНС серйозно занепокоїли їх н іх політичних опонентів як у таборі правих, так і в лівому русі. Праві вважали, що А.Стамболійський веде країну до комунізму. Комуністи ж закидали йому, що він, навпаки, своїми реформами відволікає трудящ их від «боротьби за комунізм». У 1922 р. праві діячі на чолі з О. Цанковим об’єдналися в ♦Народний зговор». Активно втручалася в політику й армія - частина офіцерів утворила Військову лігу. За таких умов молодий цар Борис був змушений вдавати із себе «слух няного монарха» й перебував, як він сам стверджував, у ролі «господаря магазину з продажу скляних виробів, до якого увірвався слон. Доводи лося постійно прибирати скалки скла, постійно зазнавати збитків». Упродовж 1 9 2 1 -1 9 2 2 pp. БЗНС намагався співпрацювати з кому ністами, але після того, як останні почали створювати власні збройні формування, це співробітництво припинилося. «Селянська диктатура» А. Стамболійського мала ш ироку підтримку серед більшості болгар (свідченням цього стали результати виборів у квітні 1923 p., які за вершилися беззастережною перемогою БЗНС). Успіхи уряду А. Стамболійського прискорили виступ правих, які за «нейтралітету» царя вже давно готувалися до захоплення влади. У Болгарії визріла змова (центром тяжіння її був О. Цанков), до якої долучилися македонські націоналісти. Військова ліга, Спілка унтерофіцерів та інш і організації. У ніч на 9 червня вони здійснили дер жавний переворот, убивши А. Стамболійського, й поставили на чолі виконавчої влади О. Цанкова. Вияви протесту, що подекуди набрали форми військових акцій проти заколотників, були розрізненими і за знали поразки.

С В ІД Ч ЕН Н Я 7

........................................

«Насильницьке втручання армії в політику засвідчило, що вона є відстороненою. Допомога, надана Народному зговору проти БЗНС, занурила країну у міжпартійну боротьбу. Але у жодному випадку Спілку (військові) не варто уявляти «інструментом» у руках Зговору, поскільки Зговір був необхідний як по-

літичний фасад. На Балканах найголовніше мати владу управляти, питання я к і через <ого є другорядним», М арков. П арола «сабя». Заговорите и превратите на В о е н н т сью з 1 9 1 9 - 1 9 3 6 . София, 1992, с. 5 0 )

Відтепер роль армії в політичному житті Болгарії різко зросла. Вищі офіцери вже не погоджувалися бути «обслугою» при традиційних полі тиках і претендували на встановлення військової диктатури. На ш ляху до своєї мети вони готові були усунути будь-яку перешкоду, у тому числі й самого царя, який мав необережність не завжди схвально від гукуватися про генералітет. «Військові таких речей не вибачають», згадував він згодом. Натомість уряд О. Цанкова продовжував пожинати плоди вересневого погрому. Наприкінці 1923 р. на виборах до Народних зборів проурядова партія «Демократичний зговір» здобула більшість місць у болгарському парламенті, провівши ряд антидемократичних законів. Проте у «Демо-

224

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м е риці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

кратичному зговорі» посилилися внутрішні чвари, які призвели до його розколу. ^ На початку 1926 р. Борис здійснив переміщення у вищих ешелонах влади - уряд О. Цанкова було відправлено у відставку і призначено новий уряд Народного блоку. Ц і зміни сприяли демократизації країни: було дозволено діяльність заборонених раніше опозиційних партій, оголошено часткову амністію, заявлено про повернення до парламен таризму тощо. Сталися зміни на краще й у фінансово-економічному житті країни. Але період піднесення тривав недовго - світова еконо мічна криза 1 9 2 9 -1 9 3 2 pp. відчутно позначилася й на Болгарії. При зниж енні реальної заробітної плати робочий день у більшості галузей промисловості став тривалішим, близько чверті робітників втратили роботу, розорювалися дрібні та середні селянські господарства. С В ІД Ч Е Н Н Я а «До 1930 р. загальна зневіра на стільки поширилась і поглибилась, що навіть річний бюджет пройшов через засідання без кворуму. Партійна по-

літика і Збори стали майже безглуз дими».

(Р. Крамптьн. Кратка история на Бьлгария. София, 1994, с. 154)

Запит ання і за в д а н н я { 1.

На яких засадах створювалося КСХС? У якій мірі ці засади знайшли втілення у конституції 1921 p.? Чи сприяло, на Вашу думку, ста більності Югославії те, що до її складу увійшли території, вилучені за міжнародними договорами із складу інших країн? Проаналізуйте діаграму «Найчисельніші національні меншини в Югославії у 1918 р.». Чи вважаєте Ви, що багатонаціональний склад Югославії був запорукою іТ міц ності? Поясніть свою точку зору. Ознайомтеся зі С в ід ч е н н я м 1. Чи погоджуєтесь Ви з поясненнями короля Югославії Александра щодо необхідності перевороту 1929 p.? Використовуючи С в ід ч е н н я 2 , З, 4 та матеріали § 8 «Паризька мирна конференція», розкрийте обста вини включення українських зе мель до складу Румунії. Які основні заходи передбачала

політика «уніфікації» в Румунії та в чому, на Вашу думку, полягала її мета? 7. Схарактеризуйте найважливіші положення румунської конституції 1923 р. Чи можна її вважати д е мократичною у тогочасному розу мінні? 8. Чи вважаєте Ви, що проведення аграрної реформи було одним з першочергових завдань румун ської влади? Якими доказами Ви можете підтвердити свій висновок? 9. Проаналізуйте С в ід ч е н н я 5 і 6. Чи справедлива наведена в них оцінка Нейїського мирного договору? 10. Чому, на Вашу думку, уряд БЗНС не зміг утриматися при владі в Болгарії і здійснити свою програму реформ? 11. Використовуючи С в ід ч е н н я 7 і 8 , охарактеризуйте настрої в бол гарському суспільстві наприкінці 1920-х років.

ГаяовяЛ 1 9 1 8 р . - проголошення Королівства сербів, хорватів і словенів (КСХС); приєд нання Бессарабії і Північної Буковини до (^мунії 1921 р . - схвалення Видовданської конституції КСХС 1 9 2 3 р . - прийняття румунської конституції; державний переворот у Болгарії 1 9 2 9 р . - державний переворот в Югославії; встановлення авторитарного ре жиму короля Александра

15-Vsesvitnja islorija, 10 кі

225

Тема 5

§ J r2

НАЙВАЖЛИВІШІ ДОСЯГНЕННЯ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ, НАУКИ І ТЕХНІКИ

Пригадайте з курсу всесвітньої історії 9-го класу: • Які з наукових винаходів і технічних новинок сприяли прогресу світової економіки та позитивно позначилися на повсякденному житті людей у XIX ст.? • Які напрямки в літературі і мистецтві були поширені в той час? ■ 1. Вдосконалення системи освіти. Ще наприкінці X IX - на по чатку X X ст. у більшості розвинених країн було прийнято закони про загальну обов’язкову початкову освіту всіх дітей шкільного віку. При цьому в державних школах навчання було безкоштовним, а відтак загальнодоступним для дітей навіть із незаможних сімей. У міжвоєнний період інтерес суспільства до освіти залишався дуж е високим, адж е індустріальне суспільство з його технологічним і тех нічним прогресом потребувало все більше високоосвічених людей. Звідси - значна увага до вивчення в середніх школах і університетах предметів природничо-математичного (математика, фізика, хім ія, біо логія) та технологічного напрямів. У цей час набувало популярності професійно-технічне навчання; тисячі майбутніх працівників торгівлі, управління виробництвом, сільського господарства, худож ніх промислів тощо проходили підготовку в профе сійних навчальних закладах. Традиційно високим залишався інтерес до гуманітарних наук (філософія, історія, право, література, мистецтво). Світ усе більше набував рис єдиного організму, тож роль між на родних координаторів у педагогіці виконували такі впливові органі зації, як М іжнародна федерація учителів середньої школи. Міжнародне бюро освіти та інш і. Нові часи вимагали модернізації школи, тому педагоги висували найрізноманітніш і теорії навчання і випробовували нові моделі вдоско налення школи. Як і в кож ній новій справі, при цьому не бракувало гострих дискусій: одні вважали, що світ можна змінити на краще лише зусиллями самої тільки школи, інш і ж заперечували школу як «пере житок» минулої доби. Так, у 1930-х роках набув поширення міжнародний педагогічний рух «нове виховання* (в Німеччині він називався «педагогікою реформ», у СІЛА - «прогресивізмом»). Педагоги - прихильники «нового виховання» ставили собі за мету оновлення школи й виховання на підставі врахування інтересів дитини в конкретних умовах.

С В ІД Ч ЕН Н Я 1

1'пігп...тип......тіттт—

Г. С ай зер, сучасний а м е р и ка н ський педагог: «У школі все важливе стосується іншого. Зміна одного аспекту в школі послідовно тягне за собою зміну всього іншого... Щоб досягнути того, що потрібно для дітей.

ми, дорослі, повинні бути готовими до того болю, який приходить із амбітним переосмисленням і перебудовою шкіл, і повинні терпіти його»,

(Sizer Т. «N0 pain, по gain»// Educational Leadership, 1991, p. 32, 34)

Практичного застосування нові підходи набули насамперед у ряді шкіл інтернатного типу. Вчителі й вихователі відмовлялися від мето дики примусу учнів до заучування, значна увага приділялася естетич

226

Період стабілізації в Європі та Північній А м е риці ( 1924-1929)

ному, фізичному й трудовому вихованню, дитячому самоврядуванню. Вони відстоювали ідею прогресу в освіті й вважали центральною по статтю у школі не вчителя, а дитину. У Радянському Союзі наприкінці 1920-х років серед частини педа гогів була поширена теорія «відмирання» школи в комуністичному суспільстві. Її прихильники вважали, щ,о діти повинні вчитися на власному життєвому досвіді, у цехах заводів і на сільських ланах. На їх переконання, вчителем повинно бути саме життя, а школа мала зли тися з виробництвом; вивчення основ наук, підручники і посібники, класно-урочна система відкидалися. Проте такі погляди були скоріше винятком на загальному тлі педаго гічних новацій. Так, після Першої світової війни в Німеччині з ’явилися вальдорфські школи. У відповідності з принципами вальдорфської педа гогіки, діти навчаються у школі 12 років, учнів не залишають на другий рік через невисокі навчальні досягнення. Замість виставлення звичних оцінок наприкінці навчального року на кожного учня складають ха рактеристику, в якій відображаються успіхи дитини у навчанні. У вальдорфських школах і дитячих садках немає єдиного керівника; ці заклади мають автономію і управляються колегіально. Вчителі й учні у вальдорфських школах не користуються готовими наочними посібниками, а лише тими, які вони самі виготовляють у процесі навчання. Чимало педагогічних новацій у 1920-ті роки зародилися в СІЛА. Наприклад, однією з форм поєднання навчання в університетах з про дуктивною працею став так званий ант іохійський план, уперше за проваджений в Антіохійському коледж і. За цим методом за кожними двома студентами закріплювалося одне робоче місце на виробництві, яке вони почергово займали через три місяці навчання. З одного боку, це поліпшувало матеріальне становиш;е студентів, а з іншого - сприяло поєднанню наукових знань з виробленням практичних навичок. У СІЛА було вперше застосовано лабораторний план - систему, за сновану на принципі індивідуального навчання. Кожен учень одержував від учителя завдання, самостійно його виконував і здавав на перевірку. Учні самі обирали заняття, черговість вивчення предметів. Річний обсяг навчального матеріалу розбивався по місяцях, що, у свою чергу, роз бивалися на щоденні завдання. Учні працювали в окремих лабораторіях, де їх консультував учитель. У СРСР ця система втілилася в бригадно-лабораторному методі. Клас ділився на бригади учнів, очолювані учнями-бригадирами. Учні працювали за завданнями, виконання яких передбачало термін від двох тижнів до одного місяця. Учитель виконував роль консультанта; на під сумковому занятті звітувала вся бригада, а не кожен учень окремо. Оскільки індивідуальний облік навчальних досягнень учнів не вівся, то на всю бригаду виставлялася єдина оцінка. Значного поширення на початку X X ст. набула у світі педологія. Сильними сторонами цього методу було врахування при навчанні дітей їх психологічних, вікових особливостей та умов життя. Водночас пе дологи визнавали незмінну обумовленість долі дітей біологічними і соціальними чинниками, впливом середовища. Головним способом на вчання вважалися тестові випробування, за результатами яких визна чався «розумовий вік» і «коефіцієнт розумової обдарованості» дитини. У СРСР згодом педологію було піддано різкій критиці й скасовано. При цьому було відкинуто її очевидні здобутки: досягнення у вивченні проблем вікового розвитку й вікових особливостей дітей, розвиток ди тячої психології й педагогіки.

227

Тема 5

Значної популярності набули такі форми навчання, що надавали учням можливість проходити курс навчання за індивідуальним на вчальним планом своїм власним темпом. Учні, здатні засвоїти курс еле ментарної школи прискорено, отримували можливість закінчити школу на один-два роки раніше. Особливої турботи потребували діти з обмеженими можливостями та безпритульні. Так, в Німеччині вперше було розроблено й видано спеціальну систему математичних і хімічних знаків для сліпих, яка з певними змінами використовується й тепер. В Україні в 1927 р. в передмісті Харкова була заснована дитяча тру дова комуна для безпритульних дітей, яку очолив Антон Макаренко. Вж е на п’ятий рік існування комуна перейшла на самоутримання; тут діяв завод електроінструментів, завод плівкових фотоапаратів «ФЕД»^, було організовано заняття на робітничому факультеті (підготовче від ділення) Харківського машинобудівного інституту. Багато вихованців комуни згодом стали відомими в країні людьми. Оскільки наявність диплома про вищ,у освіту була запорукою стрімкої кар’єри і високого достатку, то після здобуття середньої освіти молоді люди прагнули поповнити ряди студентів престижних університетів: Гарвардського, Колумбійського, Станфордського (СІЛА), Оксфордського, Кембриджського, Лондонського (Велика Британія), Паризького (Фран ція), Московського, Київського, Харківського (СРСР), Кельнського, Лейпцизького (Німеччина) та ін. До того ж у лабораторіях провідних вузів проводилася серйозна наукова робота, результати якої втілилися в численних наукових відкриттях і винаходах. ■ 2. Найважливіші досягнення науки. Нова епоха потребувала її осмислення, що й намагалися зробити філософи. Перша третина X X ст. дала світу ряд яскравих і неоднозначних філософських постатей, кожна з яких прагнула пояснити природу й майбутнє людства. Однією з таких постатей був німецький історик і філософ Освальд Ш пенглер, славу якому принесла двотомна праця «Занепад Заходу: начерк морфології^ світової історії». Цю книгу не відносять до значних філософських та суспільствознавчих досліджень, проте віддають їй належне як справж ньому літературному шедевру. В ній О. Ш пенглер доводив, що історія є «живим організмом» і розвивається циклічно, переживаючи свою «весну», «літо», «осінь» і «зиму». За О. Ш пенглером, давній, середньо вічний і сучасний періоди світової історії супроводжувалися певними типами культур: китайської, давньосемітської, єгипетської, індійської, «аполлонічної» (греко-римської), «магічної» (арабської, єврейської, іранської), мексиканської та західної. XIX ст., переконував О. Ш пен глер, стало початком «зими» в історії Європи, але в X X ст. в боротьбі проти влади грошей і проти розуму гору беруть кров і інстинкт; ера л і бералізму, індивідуалізму, гуманізму, демократії і свободи поступається місцем ері цезаризму і планетарних війн. Людство покориться цезарям (авторитарним диктаторам) і знову опуститься до примітивного рівня розвитку - своєї «весни»... Не дивлячись на те, хотів того О. Шпенглер чи ні, але його філософські погляди відіграли суттєву роль у руйнуванні демократичних ідеалів Веймарської республіки й створили сприятливу атмосферу для піднесення націонал-соціалізму. Берт ран Р ассел, англійський філософ, більшість із прожитих ним 98 років займався питаннями захисту прав ж інок, поширенням ‘♦Фелікс Едмундович Дзержинський». ^Морфологія - наука про будову та форму організмів, речовин тощо.

228

Період стабілізації в Європі та Північній А м ериці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

соціальної свободи та великої власності, боротьбою проти війни та реформуванням освіти. На думку Б. Рассела, уникнути нової світової війни можна було б лише створивши світовий уряд. Такий уряд мав би прийняти такі постанови, ш;об новостворені національні уряди пере виховали своїх громадян. При цьому він припускав, щ;о світовий уряд може застосовувати заради відвернення війни засоби примусу. Великий вплив на своїх сучасників мав австрійський психоаналітик і філософ Зигм унд Фройд з його теорією про те, що головні проблеми людства, зокрема притаманна окремим людям агресивність, пов’язані з їх сексуальними інстинктами. Люди, на його думку, є лінивими, нерозумними і не схильними до самозречення. На відміну від марксистів, 3. Фройд вважав, що не приватна власність ро бить людей агресивними, а навпаки - вона є наслідком такої агресивності. Важливими й революційними були відкриття в інш их галузях наук, зокрема природничих. Так, у фізиці продовжувалася епоха таких титанів, як німецький фізик М акс П л а н к , який залишив помітний слід у царині термо динаміки, а також своїми відкриттями у галузі квантової фізики поставив під сумнів достовір ність вчення Ісаака Ньютона про абсолютність Макс Планк (безвідносність) матерії, часу і простору. Взявся за те, щоб узгодити суперечності між відкриттям М. Планка й вченням І. Ньютона, й успішно впорався з цим Альберт Ейнштейн автор теорії відносності, один із засновників квантової механіки і статистичної фізики. За теорією відносності А. Ейнштейна, матерія, час і простір є взаємно залежними. При цьому лише швидкість світла є незмінною. Час ж е може сповільнюватися, а простір - змінювати свої форми. У 1921 р. А. Ейнштейну було при суджено Нобелівську премію. Після приходу в Німеччині до влади націонал-соціалістів з їх антисемітстською по літикою А. Ейнштейн емігрував до США, де активно виступав за роззброєння і проти війни. ІАльберт Ейнштейн Важливі відкриття у галузі фізики також належать датському ф ізику Н ільсу Бору та ан глійському вченому Ернест у Розенфорду, завдяки яким у 1930-х роках стало реальним отримати атомну енергію. Спеціаліст у галузі нейтронної фізики італійський фізик Енріко Фермі довів, що при ланцюговій ре акції поділу ядер урану вивільняється атомна енергія; Фредерік та Ірен Жоліо-Кюрі здійснили відкриття в явищі радіоактивності, що знайшло практичне застосування в медицині та біології; революційне значення мало відкриття нейтрона. На стику різних наук було розроблено засади нових наук, як-от х і мічної фізики, біофізики, біохім ії та інш их, які докорінно змінили тех нології і виробничі процеси. Виявлення механізмів спадковості сприяло науковому розведенню тварин і виведенню гібридів рослин, що значно підвищило продуктивність сільського господарства. Відокремлення вірусів, уперше здійснене наприкінці X IX ст., мало велике значення для подальшого прогресу в медицині, проклало шлях

229

Тема 5

до винайдення неоціненних ліків, відомих під назвою пеніцилін. Авто рами винаходу, здійсненого в 1928 р. в А нглії, булуї А лександр Флемінг та Говард Флорей. Не менш важливими виявилися результати дослі джень імунної системи людини австрійського вченого Карла Ланштейна. Йому разом з іншими дослідниками вдалося відкрити наявність різних груп крові, резус-фактора, а також інфекційний характер тяжкого за хворювання на поліомієліт. У галузі суспільних наук помітно вирізнялися два велетні сучасної соціології - француз Еміль Дю ркгейм та німець М акс Вебер, творчий спадок яких став серцевиною сучасних соціологічних наук. Е. Дюрк гейм справив, особливо через учителів початкової школи, які вчилися в нього, всеосяжний політичний і культурний вплив на Францію. На його думку, не потрібно було створювати нове суспільство замість старого, а слід пристосувати його до нового часу, врівноваживши прагнення кожної окремої людини з потребами суспільства в цілому. Фактично, своїми дослідженнями релігійних вірувань, причин самогубства людей, недоліків тогочасної держави та права Е. Дюркгейм поставив діагноз «хвороб» суспільства.

С В ІД Ч ЕН Н Я 2

Е. Дю ркгейм : «Соціальне питання вже не є питанням класів, протиставлення багатих і бідних, підприємців і робітників, нібито єдине можливе рішення його було засноване на тому, щоб зменшити долю одних і збільшити долю інших. В інтересах і тих і інших необхідне зменшення згори апетитів обох сторін... Со-

............ ціальне питання вже не є питанням грошей чи сили, а питанням моральних чинників. Ії^ого вирішує не стан нашого господарства, а стан нашої моралі», Танчер В.В. Социология З м и л я Д ю р кге й м а / / Ф илосо ф ская и социологическая м исль, 1992, № 5, с. 1 0 3 -1 0 4 )

Макс Вебер був настільки різноплановим ученим, пд;о складно віднести його чи то до соціологів, чи то до економістів, у теоретичній економіці М. Вебера цікавила проблема походження власності й природа прибутку. На його думку, прагнення людей до прибутку є наслідком виняткової людської риси постійно накопичувати понад те, що людині потрібно для особистого споживання. Витоки такого потягу до накопичення М. Вебер шукав навіть в економічній етиці провідних світових релігій. Досліджую чи політичні засади суспільства, М. Вебер дійшов ви сновку, що існує чіткий принцип владних повноважень, від якого й залежать форми права і форми управління. Серйозною небезпекою для суспільної гармонії М. Вебер вважав бюрократію, яку потрібно постійно обмежувати й тримати під політичним контролем. Значний інтерес для вченого становив феномен лідерства; М. Вебер навіть розробив теорію «демократії змагального лідерства». ■ 3. Технічний прогрес. X X ст. стало епохою науково-технічного прогресу, під впливом якого відбулися грандіозні зміни як у довкіллі й технічному забезпеченні людства, так і в світосприйнятті людей. Ін дустріальна цивілізація, обриси якої вимальовувалися в попередньому столітті, тепер набувала своїх довершених рис. Оскільки століття розпочалося з низки воєнних конфліктів, то не дивно, що досягнення науки та технічні винаходи знайшли широке за стосування в розробці нових видів зброї. Чимало відомих винахідників дали свої імена новим видам стрі лецької зброї. Зокрема, американський конструктор Максим Хайрем Стівенс створив відомий кулемет «максим», бельгійський інженер Л. Наган - револьвер «наган».

230

Період стабілізації в Європі та Північній Ам ериці ( 1 9 2 4 -1 9 2 9 )

----------Та все ж поступальний розвиток техніки відбувався насамперед з ура хуванням нових запитів людей у галузях транспорту, побуту, моди, розваг тощо. У побуті і на виробництві набули поширення речі з пластмас, у тому числі й грамофонні платівки з винайденого в СРСР і в Німеччині штучного каучуку. Провідні автомобільні заводи «Форд», «Дженерал моторз», «Крайслер» (СІЛА), «Рено», «Пежо» (Франція) випускали тисячі відносно недорогих автомобілів, що були за ціною доступними людям середнього статку. Беззаперечним лідером в ав томобілебудуванні були Сполучені Штати, проте й країни Західної Єв ропи досягли вражаючих успіхів.

ІАвтомобіль «форд»

С В ІД Ч ЕН Н Я З Кількість автомобілів у провідних європейських країнах (в одиницях) 2 500 00 П Велика Британія S Франція П Німеччина П Італія

1920 р.

1925 р.

1930 р.

Кількість автомобілів відображала рівень достатку суспільства, при стосованості економіки до потреб споживача. Завдяки створенню електронних ламп стала розвиватися не лише невідома до того часу радіолокація, а й більшість людей отримали змогу регулярно прослуховувати різноманітні за жанрами радіопередачі.

BS С В ІД Ч ЕН Н Я а ■ Кількість радіоприймачів на 100 осіб населення (в одиницях) ■ Австрія

[ З Франція

РП Норвегія

І З Голландія

Ііівейцарія □

□

Німеччина ■ Данія

Q Швеція

Бельгія

[З Велика Британія

1920-ті роки - це час зародження телебачення. П ерш і усп іш н і роз робки пристроїв для передачі зображення на відстані, виконані англій ськими фізиками, спонукали дослідників до експериментів з передачею кольорового зображення.

231

Тема 5

Важливим було те, що наукові відкриття швидко змінювали побут простих людей: з ’явилися електропраски, електробритви, пральні ма шини, холодильники та інш і диковинні на початку пристрої, без яких з часом люди вже не могли уявити своє повсякдення. Нові можливості, шіо з ’явилися завдяки науковим винаходам, сти рали відстані м іж країнами й цілими континентами. Завдяки своїй швидкості й комфорту завоювали популярність електропоїзди, в се редині 1920-х років було прокладено першу трансатлантичну лінію телефонного зв’язку м іж Лондоном і Нью-Йорком, а в 1927 р. амери канський пілот Чарльз Ліндберг здійснив перший трансатлантичний безпосадочний авіапереліт. Ц і далекі перельоти, ш;о стали можливими завдяки масовому виробництву авіаційного бензину та вдосконаленню літальних апаратів, пізніш е проклали ш лях пасажирським авіарейсам та освоєнню віддалених районів планети.

Ж С В ІД Ч ЕН Н Я 5 Арнольд Тойнбі, англійський істо р и к X X ст.: «...Підприємливість і май стерність західної людини... були спря мовані на пов'язання між собою всієї заселеної і доступної поверхні планети системою засобів сполучення, керова них технікою, що дедалі прискорювала свій поступ. Дерев’яні каравели та галеони... поступилися місцем порівняно велетенським залізним кораблям з механічною тягою; ґрунтові дороги, що ними їздили в запряжених шестериком каретах, булозаміненоасфальтованими й бетонованими автомобільними магі

стралями; залізниці суперничали з традиційними шляхами, а повітряні кораблі - з усіма наземними й водними видами транспорту. Одночасно вини кали і запроваджувались у життя засоби сполучення, не пов’язані з фізичним переміщенням людей, - телеграф, те лефон, бездротовий зв’язок у вигляді телебачення і радіо. Ще ніколи такий величезний обшир не набував подібної високої провідності щодо всіх форм людських зв’язків». (Т о й н б іА . Д ж . Д о сл ід ж ен ня історії. Том 2. К., «Основи», 1995, с. 3 1 )

Запит ання і за в д а н н я 1.

Якими, на Вашу думку, обставинами були зумовлені пошуки кращих форм освіти в 1920-х роках і які з них Ви хотіли б побачити у Вашій школі? Опрацювавши п. 2 «Найважливіші досягнення науки», оформіть уза гальнені відомості у вигляді таблиці за таким зразком ;

Галузь науки

Видатні вчені

Проаналізуйте Свідчення З і 4. На скільки важливими вважаєте Ви наведені в них дані для розуміння технічного прогресу 1920-х років? Які інші тогочасні технічні вдоско налення Ви вважаєте важливими для життя пересічної людини? Чи поділяєте Ви оцінку технічного прогресу, дану А. Тойнбі {Свід чення 5)? Відповідь аргументуйте.

Суть їх наукового відкриття чи наукової теори

Практичне зна чення відкриття чи винаходу'

Філософія Соціологія Фізика та інші при родничі науки

^Цей розділ таблиці стосується лише винаходів у галузі фізики та інших природничих наук.

232

Період стабілізації в Європі та Північній Америці ( 1 9 2 4 -1 9 2 9 ) ■ Я Д ш Я В Д В М м У Я Я ІЯ Я ^

О Ц і Ш И Н І і ’ ааак

Го • • • •

л о в н і п о д ії

А. Ейнштейн сформулював теорію відносності Відкриття Н. Бора, Е. Розенфорда, Е. Фермі, Ф.та І. Жоліо-Кюрі в галузі ядерної фізики Відкриття пеніциліну та препаратів для лікування імунної системи Поширення радіо та Інших засобів зв’язку

ЛІТЕРАТУРА ■ 1. Література і дійсність. Кожній епосі в історії людства був при таманний певний стиль в культурі, який ця доба кликала до життя й виносила на гребінь популярності. Так, у добу Середньовіччя з його культом віри та зосередженості на духовному панувала готика, у добу Відродження (XVI - початок XVIII ст.) захоплювалися античним ідеалом зовнішньої краси, схилялися перед всемогутністю людського розуму, протиставляючи його й природу Богові. Упродовж XVII і XVIII ст. в куль турі, У тому числі й у літературі, майже безроздільно панував стиль бароко з притаманними йому релігійними мотивами, закликами до християнської стриманості, намаганнями відшукати сенс буття у втечі від світу. Неперевершені зразки літератури класицизму з його прагненням до простоти в побудові творів, точної, без зайвих прикрас, думки дало XVIII ст.; у літературі XIX ст. спочатку панував романтизм, представ ники якого не надто схилялися перед розумом людини, вважаючи, що лише серце, почуття, інтуїція здатні прокласти людині дорогу до п і знання світу. Друга ж половина XIX ст. пройшла під знаком реалізму. Письменникиреалісти розкривали в своїх творах проблеми повсякденного життя людини, її взаємин із середовиш,ем, вплив буття на формування свідо мості людини, критикували недоліки соціального устрою суспільства. Водночас на другому плані залишалася неповторність кожної людини, її духовні та психологічні переживання.

С В ІД Ч ЕН Н Я f ■ Іван Н ечуй-Л евицький: «Реалізм чи натуралізм в літературі потребує, щоб література було одкидом правдивої, реальної жизні. Похожим на одкид берега в воді, з городом чи селом, з лісами, горами І всіма предметами, котрі знаходяться на землі. Реальна література повинна бути дзеркалом, в

котрому б одсвідчувалась правдива жизнь, хоч і тонка, похожа на мрію, як сам одсвіт». ( Н еч уй -Л еви ц ьки й І. Сьогочасне літературне прям ування//Іст орія у кр а їн с ь ко ї літературної критики та літературознавства. Кн. 2. К., 1998, с. 2 1 5 )

Література першої третини X X ст. творилася в епоху світової війни, соціально-політичної і науково-технічної революцій. Мінливий світ з його катастрофами і трагедіями потребував нового художнього мис лення і нової худож ньої мови. Темп життя незрівнянно прискорився, нові засоби зв’язку змінювали уяву про простір і час, а нові знання про Всесвіт і людину змінювали світовідчуття людей в умовах антигуманної машинної індустрії. X X ст. - це епоха політизації всіх проявів діяльності лю дини, тому й література, як ніколи раніш е, політизувалася. П адіння імперій, револю ції. Перш а світова війна, світова економічна криза, поява то талітарних реж имів - усе це не могло не позначитися на літературі.

233

Тема 5

В результаті, в СРСР взаємини літератури з ідеологією втілилися в со ціалістичному реалізмі, а в Німеччині - у «залізній романтиці». Різноманітні літературні течії були нерозривно пов’язані з наукою, насамперед філософією. Особливо значний вплив справили філософські погляди Ф. Н іцш е, 3 . Фройда, К. Маркса, А. Бергсона, О. Шпенглера. Письменники, що перебували в світоглядному полоні цих філософів, з одного боку, досліджували творчі можливості людини, заглиблювалися в проблеми пош уку ідеалу, позитивних людських цінностей, прогресу й майбутнього людства, а з іншого - виявляли зневіру щодо майбутнього людської цивілізації, прогнозували її занепад і крах. ■ 2. Шукання у світовій літературі. Світова війна та зміни, які ста лися у світі після неї, справили дуж е сильний вплив на всі сторони суспільного життя, в тому числі й на літературу. Майстри пера на магалися осмислити не лише згубні наслідки війни, а й природу страж дань людини, витоки та вплив на долю людства тоталітаризму, пошуки людиною душ евної гармонії в умовах тогочасної технічної цивілізації. У післявоєнний період головним питанням, на яке намагалося дати відповідь мистецтво, було відображення стану свідомості і самовизна чення людини у світі. Відтак, стрижневим ш ляхом літератури було осмислення суперечностей м іж окремою особистістю і суспільством, з ’ясування стосунків м іж Людиною і Світом. Більшість письменників намагалися дати відповіді на ці складні пи тання, але робили це, природно, кожен по-своєму. В жанрі класичного реалізму продовжували успішно творити такі визнані літературні авто ритети, як Андре Ж ід і Ромен Роллан (Франція), Генріх Манн (Німеч чина), Теодор Драйзер (США). Саме Т. Драйзеру, дванадцятій дитині в родині німця-католика, емі гранта в першому поколінні, вдалося зафіксувати важливий момент у розвитку американської свідомості - спотворення уявлень про «амери канську мрію». Ця «мрія» від появи на карті світу Сполучених Штатів базувалася на ідеї про рівні можливості для всіх американців досягти успіху завдяки власним чеснотам: енергійності, працездатності, вина хідливості, ощадливості тощо. У написаному в 1925 р. на основі численних газетних публікацій про судові процеси в США романі «Американська трагедія», сюжет якого досить простий - дрібний американський заводський службовець з про вінції заради одруження з привабливою і багатою жінкою вбиває свою вагітну коханку, - письменник наголосив на типовості описаного ним, дзеркальному відображенні американської дійсності. За життя письменника про нього майже не писали, але після його смерті в 1945 р. творчість і особистість Т. Драйзера стали предметом гострих дискусій.

................. С В ІД Ч ЕН Н Я 2 ........... .................... Вернон Л у їс Парінгтон, а м е р и - ратні рядки американських умовностей, камський літературний критик: «Це заглядаючи у схованки, на яких висить найоб’єктивніший і найспостережли- оголошення «заборонено для широкої віший з усіх наших письменників... спо- публіки», нічого не ховаючи, нічого не внений рішучості критичним оком по- соромлячись і ні за що не вибачаючись», глянути на тварину на ймення “людина” .д е н и с о в а Т. Літературний і змалювати и правдивий портрет. Він п р о ц ес X X сторіччя у С Ш А //В ік н о в йде, важко ступаючи.., витоптуючи акусвіт, 1999, № 5 , с. 1 1 -1 2 ) 3 3

234

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці (1924- 1929)

С В ІД Ч ЕН Н Я З Альф ред К ей зін , ам ер и кан ський літературний критик: «Це надто на ближено до реальності, щоб бути мис тецтвом... Драйзер був примітивом, людиною Із незвідки, стороннім, який виріс поза англосаксонською протес

тантською мораллю середніх класів і, таким чином, позбавлений необхід ності приймати її канони». (Цит. за : Д е н и с о в а Т. Літературний про ц ес X X сторіччя у С Ш А // Вікно в світ, 1999, № 5 , с. 1 1 -1 2 )

Майстри ліричної прози, наприклад російські письменники-емігранти Іван Бунін та Олександр Купрін, класик єврейської літератури ШоломАлейхем, привертали увагу щирістю розповіді про людське життя, розглядали загальнолюдські моральні проблеми, віддавали перевагу лі ричній прозі, взаємозв’язку «жаги життя» і «відчуття смерті», розвивали тему чистого романтичного кохання. Особливими рисами вирізнялася творчість представників нового (з’явився у 20-х роках) літературного напряму - літератури «втраченого поколінння»: німця Еріха-М арії Ремарка, американця Ернеста Хемінгуея, француза Анрі Барбюса та ін. Головна тема їхн іх творів - без глуздя війни, фізичне й моральне каліцтво її учасників, втрата цілого покоління, чия доля була загублена. Німецький письменник Бертольт Брехт вважається реформатором драми міжвоєнного періоду, «батьком» «епічного театру». Його драма-пересторога «Матінка Кураж та її діти» наповнена антивоєнним пафосом й алегоричним сенсом, трагічною долею людських чеснот в умовах війни. Славу австрійській літературі принесли ІДжон Стейнбек твори Райнера Марії Рільке, який прагнув знайти духовну єдність індивідуального «Я» зі світом, намагався з ’єднати сучасність і ан тичну давнину, встановити взаємозв’язок між життям і смертю, причини трагічних розривів у взаєминах чоловіка та ж інки, сутності й по кликання мистецтва. Мистецтво у творчості P.M . Рільке - це сила, що приборкує природу й одухотворює світ. Творчі пошуки в жанрі соціального роману принесли визнання американському письмен нику Д ж ону Стейнбеку, англійцю Девіду Лоуренсу; низку популярних новел про пригоди в Лос-Анджелесі приватного детектива Філіпа ШРаймонд Чандлер Марло написав один з найпопулярніш их у м іж воєнний період майстрів детективного жанру Раймонд Чандлер. ■ 3. Модернізм, у цілому ж література класичного, здебільшого реалістичного, спрямування вже не могла дати вичерпну відповідь на питання, що їх ставило життя, й на літературній палітрі X X ст. засяяв своїми барвами модернізм^, який став виразником світовідчуття і «духу часу», культурним феноменом епохи м іж двома світовими війнами. 'Від франц. moderne - сучасний, новітній.

235

Тема 5

М одернізм, хоч він і зародився в останній третині X IX ст., набув поши рення саме в X X ст. Саме цей, «зрілий», модернізм став «мистецтвом сучасності». Міфотворчість, «потік свідомості», конструювання нереальних картин світу, наповнення літературних творів психологічними сю ж е тами - типові прояви модернізму в літературі. Зрілий модернізм, що склався на початку X X ст., мав чимало відгалужень, у тому числі й таких крайніх, які в цілому називали авангардизм ом ^ . Письменникиавангардисти безапеляційно заперечували традиції, тогочасні унормо вані канони літературних творів, вимагали негайно розмити «береги» естетики реалізму. Найпоширенішими авангардистськими течіями в літературі були сюрреалізм, футуризм, дадаїзм, символізм. ♦Батьками» зрілого модернізму вважають француза Марселя Пруста, австрійця Франца Кафку й ірландця Д ж еймса Джойса. Марсель Пруст у своїх творах, насамперед «У пош уках утраченого часу», досліджував центральні проблеми часу, людських взаємин, «присмерку» аристократичної культури, пош уку сенсу буття, пам’яті. Письменник намагався зобразити світ через свідомість головного героя, вільний потік його спогадів та уявлень. Модернізм Д ж еймса Дж ойса втілився у міфологізації, створенні мо делі світу; в зображенні любовних взаємин, поєднання «миті» й «віч ності», драматизму та іронії (есе «Джакомо Д ж ойс»). Д ж . Д ж ойс - май стер «роману одного дня» та епопеї вічної «одіссеї» людського духу (роман «Улісс»); у його творах майстерно переплітаються міфологічне й сучасне. Характерні ознаки м одернізм у • На відміну від реалістів, заклопотаних тим, що сказати, для ро мантиків найголовнішим було, як сказати; для них краса була не допоміжним тлом у зображенні дійсності, а самою дійсністю, сенсом життя і творчості. • Умовність у творах, відхід від наслідування з фотографічною точністю повсякденної дійсності. • Заперечення того, що духовне життя людини обумовлене його матеріальними умовами життя. • Намагання проникнути крізь матеріальне в духовну сутність світу, в першу чергу людини. • Зосередженість на неповторному «Я» літературного героя, ав тора твору, читача. • Неприйнятний для реалізму психологізм, занурення у людську підсвідомість, у центрі уваги модерністів не зовніш ні впливи на людину, а сама особистість, її внутрішній світ, переживання тощо. • Використання символів як засобу пізнання й відтворення світу; • Ліризм, увага до почуттів, емоцій. • Культ сили волі, боротьби, «надлюдини» й водночас - нетерпи мість до інш их літературних стилів, скандальні витівки, ш о куючі висловлювання і вчинки. • Переконаність у тому, що людина здатна перебудувати світ, пропагування власних рецептів такої перебудови.

'Від франц. avant-garde - передовий загін.

236

Проблематику творчості Франца Кафки визначали побудовані ним на сторінках творів «конструкції», що передавали нелогічність і аб сурдність сучасного письменникові світу. В одній з кращих своїх новел ♦Перевтілення» Ф. Кафка зобразив трагедію відчуження особистості. В цій новелі в образі головного героя втілився гротескний літературний «автопортрет» самого Ф. Кафки, уособився відомий ще з творчості ро сійського письменника Антона Чехова тип «маленької людини», але тепер вже X X ст. Ф. Кафка - це своєрідний викривач абсурдності того часного світового буття.

С В ІД Ч ЕН Н Я 4 ■ Дмитро Затонський, український літературознавець: «Єврей за походженням, пражанин за місцем проживання, німецький письменник за мовою й австрійський письменник за культурною традицією, він (вже в силу тільки цих обставин) зосереджував у собі суперечності: суспільні, родинні, творчі.

Вони, ці обставини, перетворили Кафку на об’єкт запеклих суперечок: естетичних, філософських, ідеологічних. Але тільки вже посмертно...»,

(Затонський Д. Феномен австрійської літератури//Вікно в світ, 1998, № і, с. 77)

Одним з найяскравіших і найсуперечливіших американських аван гардистських поетів 1920-х років був Езра Паунд. Він майже сорок років проживав в еміграції, зв’язав свою долю з італійським фашизмом (в 1924 р. Е. Паунд переїхав до Італії), виступав на римському радіо з антисемітськими промовами, пройшов божевільню і ув’язнення. При цьому справив величезний вплив на англомовну поезію . З величезної маси написаного Е. Паундом, часто невдалого, безформного і малозро зумілого, вирізняють збірки поезій «Старий Китай» (1915) та «Маски» (1926). Найчастіше вживаними поетом поняттями були «лихварство» і «культура». Саме тому, на думку Е. Паунда, його батьківщина - СІЛА - погрузла в бездуш ному лихварському практицизмі, поплатилася не міччю і потворністю своєї культури. Створивши пилевбирачі, зубні про тези й консервований томатний суп, Америка, на переконання Е. Па унда, за своєю суттю не могла витворити справжньої культури. Зневіра в цінностях американського способу життя з його демократією і лібера лізмом якраз і стала причиною захоплення поета постатями найжорстокіш их диктаторів - А . Гітлера, Б, М уссоліні та Й. Сталіна. Щ оправда, Е. Паунд не був у цьому сенсі одинаком, адж е тоталітарними вождями захоплювалися і Бернард Ш оу, і Анрі Барбюс, і Ліон Фейхтвангер. Ґійом Аполлінер - чільна постать не лише французького, а й євро пейського літературного авангарду. Змалювання почуттів особистості в урбанізованому динамічному світі, осмислення трагедії Першої світової війни поставили його в ряд найвизначніших митців свого часу. Чи не найбільш загострено авангардистські принципи втілилися в літературно-мистецькій течії дадаїзму^. Слово «дада» мовою одного з негритянських племен означало «хвіст священної корови», а італій ською - «дитячий дерев’яний коник». Будь-який виріб, переконували дадаїсти, якщо письменник чи поет дали йому назву, вже є твором мисте цтва. Вони влаштовували скандальні літературні вечори «гімнастичної», «хімічної» поезії, на яких вправлялися у стихійній словотворчості. Голо вним мірилом при цьому був відхід від загальноприйнятих норм. Дадаїзм став підмурком інш ої авангардистської течії - сюрреалізму^. Власне, більшість митців післявоєнної доби належали саме до сюрре*Від франц. dada - гра в конячки. ^Від франц. surrealite - надприродне, надреальне.

237

Тема 5

алістів. Родоначальником літературного сюрреалізму вважають фран цузького письменника Андре Бретона - автора «Першого маніфесту сюрреалізму». Сюрреалісти розробили особливу поетику, в основі якої було парадоксальне «порівняння непорівнюваного». А. Бретон та його послідовники відстоювали думку, що особистість стає по-справжньому вільною лише в мареннях та снах. Наріжним каменем сюрреалістів, до яких належали також Поль Елюар, Федеріко Гарсіа Лорка, Луї Арагон, Ернест Хемінгуей, було очиш;ення мистецтва від недосконалої дійсності через надреальні відчуття людини. Оновлене мистецтво, вважали сюр реалісти, з часом оновить матеріальне буття. Однією з найяскравіших течій авангардизму був ф ут уризм ^. Його засновником вважається італійський поет і один з ідеологів фашизму Філіппо Томазо Марінетті - автор роману «Мефарка-футурист» та тео ретичного дослідження «Маніфести футуризму». Творчість іспанського поета-футуриста Гомеса де ла Серни та рання лірика російського поета Володимира Маяковського можуть правити за зразок футуризму. Пафос самоствердження й самовиявлення поетичного «Я», відтворення пульсу сучасної цивілізації, життя індустріального міста, мови вулиці, віра в перетворювальну силу поетичного мистецтва, масштабність любовних почуттів ліричного героя, експресивна функція ритму й рими, ораторські прийоми та інтонації, використання уособлень, розгорнутих метафор, гіпербол - ці риси творчості в. Маяковського робили його по езію справді новаторською. Не уникнув захоплення футуризмом на по чатку свого творчого ш ляху й інш ий російський поет Борис Пастернак. Але надалі його при ваблювали проблеми філософсько-поетичного ■ Борис Пастернак осягнення «вічних тем» і пошуки форм пей заж ної лірики - одухотвореність образів при роди, передача настроїв потрясіння, захват буттям, ствердження ідеї спорідненості життя й творчості. До футуристів також належали відомі російські поети Микола Клюев, Сергій Єсенін та ін.

С В ІД Ч ЕН Н Я 5 «Маніфест футуризму»: 10. Ми зруйнуємо музеї, бібліотеки, «1. Ми будемо оспівувати любов академії всіх різновидів, знищимо мо до небезпеки, схильність до енергії і ралізм, фемінізм, все опортуністичне звичку подолати страх. чи утилітаристське боягузтво. 2. Відвага, сміливість і повстання 11. Ми оспівуватимемо величезні стануть сутнісними елементами нашої натовпи, збуджені роботою, задово поезії. ленням і безчинством; ми звеличува 3. Теперішня література вихваляє тимемо багатоколірні, багатоголосі замислену нерухомість, екстаз і сон. потоки революцій у сучасних сто Ми прославлятимемо агресивні дії, га лицях...» рячкове безсоння, гоночну швидкість, (Flint R. W. Marinetti: Selected Writings. смертельний стрибок, удар кулаком і New York, Farrar, ляпанець... Straus and Giroux, 1971) 9. Ми прославлятимемо війну єдину світову гігієну - мілітаризм, па тріотизм... зневажання жінок.

‘Від лат. futurum - майбутнє.

238

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м е риці ( 1924-1929)

Найвідоміш ими представниками модерніст ської поезії першої половини X X от. були Поль Елюар, Т.С. Еліот, Г. Тракль, Ф. Гарсіа Лорка, В. Незвал, Д. М ережковський, К. Бальмонт, Андрій Бєлий, М. Гумільов, Анна Ахматова, О. Мандельпітам, В. Брюсов, О. Блок. Образ Незнайомої в однойменній поемі О. Блока став втіленням Вічної Ж іночості, протиставленням світу ницої прози життя. Поект активно роз робляв ідеї «двобою з життям» та «любовіворожнечі», мотиви втрати кохання й сенсу життя, трагічної самотності. Найзагадковішим із творів О. Блока стала його поема «Дванад ІАнна Ахматова цять», яку одні оцінили як гімн більшовизму, а інш і - як його прокляття. Анна Ахматова (Анна Горенко) - яскрава представниця модернізму - народилася поблизу Одеси в 1889 р. Творчість Ахматової - значне явище жіночої поезії «срібної доби». Х удож нім и особливостями «Поезії втрат» ранньої А. Ахматової є загостреність і драматизм переживань, психологічна деталь, лаконізм, аскетичність худож ніх засобів, побутова інтелігентська мова.

С В ІД Ч ЕН Н Я б «Requiem» Вступ Це було в ті часи, як всміхався Тільки мрець: розквитався - і рад. Наче зайвий доважок, гойдався При в’язницях своїх Ленінград. А коли, одурілі від муки, Уже ткалися в’язнів полки,

їх уривчасту пісню розлуки Паровозні ридали гудки. Зорі смерті стояли над нами, І безвинна судомилась Русь Під кривавими каблуками І під шинами чорних «марусь»... (А нна Ахматова. П оезії. К., «Дніпро», 1989, с. 165)

У 1921 р. більшовики розстріляли її чоловіка, російського поета Ми колу Гумільова, з яким А. Ахматова вінчалася в Києві в Микільській церкві. Єдиним офіційно визнаним і дозволеним в СРСР літературним на прямом був соціаліст ичний р е а л ізм , родоначальником якого було проголошено Максима Горького (Олексія Пєшкова) - автора револю ційних поезій, лю дини, яку сталінський реж им назвав «буревісником револю ції». В його творчості відчувався вплив ніцш еанських та марк систських ідей, а неоромантичні мотиви перепліталися з реалістич ними. За своєю сутністю це була література-пропаганда, яка покликана була не реалістично відтворювати ж иття в Радянському Союзі таким, яким воно було насправді, а змальовувати його таким, яким воно повинно було бути в уяві реж им у. Трагічність полягала в тому, що, з одного боку, цілі покоління виховувалися на цьому «нереальному реалізм ові», а з інш ого - по-справжньому талановиті письменники і поети зм уш ені були або замовкнути, або виконувати «соціальне за мовлення» реж им у. Драма М. Горького, як і більш ості митців тота літарних країн, полягає в тому, що цей непересічний письменник залиш ився в пам’яті сучасників передусім як співець ком унізм у, В. Л еніна та Й. Сталіна.

239

Тема 5

Запит ання І за в д а н н я ■•»«■■■■ 1.

Доведіть чи спростуйте правомір ність твердження, що розвиток літератури нерозривно пов’язаний з визначальними для кожної епохи подіями. Чому, на Вашу думку, критичний реалізм у 20-х роках почав втрачати панівне становище, поступившись позиціями модернізму? На підставі Свідчень 7, 5 та з урахуванням характерних ознак модернізму визначте головні відмінності між реалізмом і модернізмом.

Порівняйте Свідчення 2 ІЗ . Чи вва жаєте Ви закономірним те, що творчість письменника, в конкрет ному випадку Т. Драйвера, може спричиняти такі протилежні оцінки? Чимало письменників і поетів, як, наприклад, Е. Паунд, мали певні (не завжди демократичні) полі тичні погляди. Чи правомірно, на Ваш погляд, ототожнювати (чи відокремлювати) творчість митця з його громадянською позицією?

Г о л о в н і п о д ії Почат окXX ст. - втрата критичним реалізмом домінуючого становища в світовій літературі 1920-ті ро ки - творчість представників «втраченого покоління»; подальший роз виток модернізму в літературі

НОВІ НАПРЯМИ В МИСТЕЦТВІ ■ 1. Основні ідеї та напрямки розвитку мистецтва у першій поло вині XX ст. Після Першої світової війни в мистецтві відбувалися активні пошуки нових стилів, які були б співзвучні епосі. Найбільш точно неспо кійну атмосферу післявоєнного життя тоді відображали авангардистські течії модернізму. На гребені популярності щ;е продовжував перебувати абстракціонізм, але вже наставала епоха нових стилів: супрематизму^, раціоналізму^, функціоналізму^. Модерністську естетику в архітек турі визначала заснована німецьким архітектором Вальтером Гроппіусом худож ня школа ремесел, мистецтва й архітектури «Баухауз». У 1925 р. за його проектом було зведено будівлю з однойменною назвою, яка на на ступне п ’ятнадцятиріччя стала сим волом довершеності нового стилю функціоналізму. З приходом до Школа «Баухауз» влади в Німеччині А. Гітлера тра^Супрематизм - течія в мистецтві початку XX ст., представники якої вдава лися до абстрактного комбінування геометричних фігур або об’ємних тіл. ^Раціоналізм - напрям у філософії та мистецтві, що протиставляє містиці, скептичному ставленню до можливостей людського розуму переконання у здат ності людини пізнати закони розвитку природи і суспільства. ^Функціоналізм - напрям в архітектурі 1910-1920-х років, для якого було характерне підпорядкування архітектурних форм їхньому практичному призна ченню (функції) і нехтування національною своєрідністю. Цей архітектурний стиль уникав надмірностей і віддавав перевагу строгості ліній, зручності і ком фортності приміщень для людей.

240

Період стабілізації в Європі та Північній А м е риці ( 1924-1929)

диції школи «Баухауз» були в цій країні перервані, оскільки чимало архітекторів емігрували до СІЛА. Іншими відомими представниками функціоналізму були французький архітектор Шарль Ле Корбузьє - майстер проектування сучасних міст, засновник органічної архітектури американець Ф. Райт, Мис ван дер Рое.

■ 2. Живопис. В образотворчому мистецтві творчість російського х у дожника В. Кандінського започаткувала абстрактний живопис, француз Поль Сезанн з його експериментами на полотнах картин з простором і часом став одним із засновників постмодернізму, а з ім ’ям Пабло Пікассо пов’язаний кубізм. Найзнаменитішою картиною П. Пікассо стала «Герніка» —своєрідний живописний пам’ятник іспанському місту Герніці, що стало жертвою бомбардувань в період громадянської війни в Іспанії. Картина російського худож ника К. Малевича «Чорний квадрат» стала символом нового, протилежного кубізмові, напряму - супрема тизму. Модерністський живопис А. Матіса був спробою дати нове ба чення людини й природи за допомогою поєднання різних кольорів. Латинська Америка, насамперед Мексика, стала батьківщиною регіонального (за м еж і Латинської Америки він так і не поширився) «іспанського напрямку» в живопису, представленого у творчості Д. Сікейроса, Д. Рівери, X. Ороско. Одним з найвидатніших і водночас найскандальніших митців сві тового рівня був іспанський художник-сюрреаліст С альвадор Д а л і. Багатоликість і непередбачуваність С. Далі була, за його зізнанням, породжена тим, що при народженні йому було дано ім ’я померлого три роки до того семимісячного старшого брата. Лише в 1960-х роках, на писавши «Портрет мого померлого брата», худож ник позбувся марева присутності поруч із собою «двійника», якого він ніколи не бачив... ШСальвадор Д алі (1904-1989). Народився в маленькому торговельному містечку на пів ночі Каталонії. У тринадцятирічному віці вступив до місцевої художньої школи, й вже наступного року декілька його картин були ви ставлені в міському театрі й високо оцінені критиками. С. Далі разом з батьком і сестрою переїхав до Мадрида й легко вступив до Ака демії Сан Фернандо. У 1923 р. за участь в де монстрації його було відраховано з Академії до кінця навчального року, а наступного року за політичну діяльність у в ’язнено на 35 діб. У 1940-1948 pp. С. Далі проживав у СІЛА, а потім знову повернувся до Іспанії. Останні виставки-шоу відбулися в 1983 р. Того ж року король Іспанії присвоїв С. Далі титул маркіза. Помер художник у своєму рідному місті Фігерасі. Ознайомлення з працями італійських футуристів сформувало в С. Далі кубістичне сприйняття й осмислення світу, проявом якого стала написана в 1923 р. картина «Кубістський автопортрет». Через рік у Барселоні відбулася перша персональна виставка С. Далі. Натхненницею його творчості як худож ника, кінорежисера, поета й прозаїка впродовж усього життя була дружина Гала Елюар (Галина Дьяконова), з якою він побрався 1929 р. Показово, що за 15 років до смерті митець створив у Фігерасі Музей Гали і Далі; дружина позувала С. Далі в картинах, як-от «Портрет Гали». Сюрреаліст С. Далі увібрав 16-Vsesvitnja istorija. 10 кі

241

Тема 5

у себе філософію А. Бергсона, 3. Фройда, що спричинилося неповтор ністю власного світосприйняття і його картин. Худож ник зізнавався, що він тільки фіксував свої найхимерніш і видіння і єдина відмінність між ним і божевільним полягала в тому, що він не був божевільним.

П. Пікассо. «Троє музик». 1921 р.

ІС. Далі. «Передчуття громадян ської війни»

■ 3. Театр. Незважаючи на появу кіно, театр залишався важливим елементом світової культури. Після війни театри будувалися на най більш привабливих вулицях П арижа, Лондона й Берліна. їх будівлі природно поєднували модерну вишуканість із заспокійливою розкішшю з її єгипетськими і грецькими мотивами, мармуровими колонами, фон танами і статуями. Усе це мало навіювати романтичні настрої й прино сити насолоду не лише від перегляду вистав, а від самої події відвідання театру. Справжній бум театрального будівництва спостерігався в Сполучених Ш татах. Театри в Лос-Анджелесі на 1100 місць (1926 р.) та в Детройті на 4804 місця (1928 p.). Єгипетський Театр в Іллінойсі (1928 p.). Ве личний Театр в Сан-Антоніо (1929 р.) вражали своєю величчю. Один з найбільших театрів з ’явився в 1919 р. у П арижі й надовго став міжнародним театральним стандартом: зал на 5000 місць для гля дачів, оркестр у складі 80 музикантів. У Німеччині в 1920 р. урочисто відкрився величний театр Шпортпалас, а в цілому в середині 20-х років у СІЛА, Великій Британії, Ф ранції, Німеччині, Італії та інш их країнах радість прилучення до високого театрального мистецтва дарували ти сячі театрів. ІЗал театру в Лос-Анджелесі, спору дженого 1926 р.

Звісно, театр без вистав - це всього лише будівля, бодай і прива блива зовні. За рівнем осмислення театрального мистецтва й пошуками

242

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці ( 1 9 2 4 - 1929)

нових форм неофіційною світовою театральною «столицею» залишалася Європа. Особливо значний внесок у теорію театру зробив німецький драматург Бертольд Брехт. Його авангардистський «епічний театр» протистояв традиційному театру й базувався не на розповіді про події, а на їх втіленні на сцені, не на перевтіленні актора в сценічний образ, а на демонстрації образу. Якщо для класичного театру головним було змусити глядача співпереживати подіям на театральній сцені, то для «епічного театру» - змусити вивчати, осмислювати побачене; власне глядач ставав відстороненим спостерігачем дійства.

■ 4. Кіно. Як відомо, перше, «німе», кіно з ’явилося наприкінці XIX ст. і переважно демонструвалося на ярмаркових балаганах. Воно стало важливою ланкою в ланцюгу винаходів, епохальною подією у світо вому мистецтві; кіно змінило підприємницьку культуру Європи й Пів нічної Америки. У царстві телеграфу, телефону і друкарської машинки, коли навіть такі банальні, здавалося б, речі, як електрична лампочка, авторучка, регулярна доставка пошти в сільській місцевості сприяли прискоренню й поширенню інформації, кіно швидко оволоділо умами і серцями людства. Напередодні Першої світової війни з ’явилися перші не документальні, а худож ні фільми з величезними декораціями і тисячами учасників, які замість звичних раніше 1 5 -1 6 хвилин тривали годину, а то й більше. Першими тут були італійці, але вже в ході війни американський ре жисер Д евід Уорк Гріффіт, застосувавши паралельний монтаж, зйомки однієї сцени відразу декількома камерами з різних точок, створив два по-справжньому видатні фільми - «Народження нації» і «Нетерпи мість». І хоч перший з них через пропаганду расизму був невдовзі в багатьох штатах заборонений, це засвідчило, що кіно - не просто роз вага, а могутня політична й моральна сила. Культовою постаттю «ні мого» кіно впродовж багатьох років залишався неперевершений Чарлі Чаплін - комік, трагік і філософ в одній особі, шаленою популярністю користувалися також Марі Пікфорд та Дуглас Файрнбенкс. Беззаперечним лідером у кіноіндустрії стали Сполучені Штати. Кіно, як і кожен винахід, відразу стало предметом бізнесу. Але цей бізнес не був схож им на інші; він був захоплюючим і романтичним. Незвич ність кінобізнесу крилася в самій природі кіно. Це Томас Едісон міг заробляти мільйони доларів на виробництві одних і тих ж е електролам почок та фонографів. Кіноіндустрія ж щоразу продукувала товар в єди ному числі. Традиційне заробітчанство на продажу патентів і ліцензій на товар тут було неможливим. А дж е неможливо було запатентувати кожен метр кіноплівки чи кож ну сцену на кіноекрані. До того ж кіноринок був надто примхливим і ризикованим, оскільки ніхто не міг зі стовідсотковою впевненістю гарантувати успіх кожного наступного фільму. Крім того, «продукт» відразу «застарівав» - уж е наступного дня після відвідання кінотеатру глядачі вимагали все нових фільмів. Популярність кіно, а відповідно й прибутки його виробників, по стійно зростали. Щоб мати змогу знімати фільми цілий рік, американ ська кіноіндустрія перебралася зі Східного узбереж ж я до сонячного Голівуда, що в штаті Каліфорнія. Проте справжній кінобум стався тоді, коли вихід на кіноекрани в 1927 р. першого звукового фільму «Співак дж азу» поклав край епосі «великого німого». «Розмовне» кіно поступово витіснило свого «німого» попередника, а разом з тим і бага тьох акторів, адж е тепер більше важили не міміка і жести на екрані (крупні плани дуж е вдало передавали ем оції), а мова актора, його хист «сказати, нічого не промовивш и». З великих лиш е Чарлі Чаплін про-

243

■ в . Лі

та К. Гейбл у фільмі «Віднесені вітром»

довжував знімати «німі» фільми, проте навіть його геній вже не міг заманити тисячі людей на ці кінострічки. Складовою фільмів стала музика. У музичних фільмах - мюзиклах використовувалися пересувні камери, різноманітні ефекти і масовий кордебалет. Композитори, яких стали запрошувати до кіностудій, отри мували за свої твори небачені до тоді гонорари. З ’явилися кінокомедії, які відразу завоювали серця простих людей, адже в цих фільмах часто безтурботні, веселі герої брали гору над надто серйозними. Навіть в епоху Великої депресії митці кіно намагалися обходити теми безро біття, страждань людей, щоб не затьмарювати їм і без того непросте життя. Виняток становили хіба що фільми про гангстерів, головні герої яких також були симпатичні глядачам, оскільки фільми завжди мали щасливий кінець. Вестерни та фільми ж ахів, особливо після виходу на екрани стрічки про кровожерливого графа Дракулу, також завоювали величезну популярність. Усе ж для глядачів нерідко вирішальним було не те, про що фільм, а щоб неодмінно в ньому був задіяний улюблений актор чи акторка. Природно, що ті, хто спрямовував кіноконвеєр, це розуміли, а тому загальна якість голівудівської продукції не була надто високою, що, втім, згладжувалося рекламними кампаніями. Проте головними твор цями успіху американського кіно були все ж не актори, а режисери, які підбирали для своїх фільмів сценаристів і «зірок». Стрімкого роз витку набули також технічні засоби кіно. Наприклад, для фільму ♦Втрачений світ» (1925 р.) інженером В. О’Брайєном було виготовлено 49 рухомих металевих динозаврів завдовжки приблизно 61 см. Актори попередньо фотографувалися в сценах з ними так, щоб на екрані ви даватися набагато меншими за тварин. Попри те, що Америка була розкутою країною, від самого початку в Голівуді існувала доволі строга самоцензура, завдяки якій замість розкриття гострих політичних, со ціальних чи сексуальних стосунків глядачеві пропонувалася чітка сис тема «добропорядного» американського світогляду та пропагувалися американські цінності. На італійському кінематографі в період диктатури Б.М уссоліні по значався вплив фашистської пропаганди, яка використовувала кіно як засіб ідеологічного тиску на населення.

244

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці ( 1924-1929)

■ 5. Олімпійський рух. Після відновлення в 1896 р. проведення Олімпійських ігор (Афіни) до початку Першої світової війни було проведено п ’ять олімпійських турнірів. Після V Олімпіади в Стокгольмі (1912 р.) VI літні Олімпійські ігри було при значено на 1916 р. в Берліні. Проте, природно, війна та повоєнний розбрат у світі перешкодили олімпійському руху й чекати довелося аж до 1924 p., коли у Ф ранції відбулася УПІ літня Олімпіада та І зимові Олімпійські ігри. Окрім того, ш,о ці планетарні ■ їй-' спортивні змагання виявляли кращих атлетів світу, вони сприяли налаго дженню стосунків м іж народами і країнами, були вагомим миротворчим чинником. ANVERS наші У складних умовах бездержавності aout-septe ?<b r e : прославляли Україну своїми висту пами й українські атлети. СРСР не Олімпійські ігри у 1920 х брав участі в О лімпійських іграх. роках: Натомість у 1920-х роках під керів 1924 р. - Франція: ництвом Червоного спортивного Ін VIII літні Олімпійські ігри тернаціоналу проводилися альтерна Париж; I зимові Олімпійські ігри тивні М іжнародні робітничі олімпіади. Шамон; Усе ж в Олімпійських іграх в 1920-х 1928 р. - Нідерланди: роках у складі команд Польщ;і, Р у IX літні Олімпійські ігри мунії, Чехо-Словаччини, Латвії, США Амстердам; та Канади брали участь й українські II зимові Олімпійські ігри спортсмени. Першим українцем Санкт-Моріка призером Олімпійських ігор став львів’янин кіннотник Адам Круликевич, який на іграх УПІ Олімпіади в П арижі виборов бронзову медаль у подоланні перешкод. У 1928 р. на олімпійському турнірі в Амстердамі та через чотири роки в Лос-Анджелесі успішно виступив львівський шабліст Тадей Ф рідріх.

-VirOLYMPIADE-

isao

■ 6. Масова культура. У 20-ті роки X X ст. в культурі тогочасного індустріального суспільства сталися суттєві зм іни. Прискорений роз виток засобів зв’язку, поява ш видкісних автомобілів, розвиток авіації «звужували» світ, людина все більше ототожнювала себе з частинкою великої маси людей. Поняттям «масова культура» спочатку американ ські, а потім й інш і соціологи та фахівці в царині культури стали на зивати твори, з якими люди могли ознайомитися за допомогою сучасної техніки. Ці твори (кінофільми, радіопередачі, реклама тощо) форму вали (й дотепер формують) у людей постійне прагнення якомога більше споживати. На відміну від «високої» культури, яка «підтягує» людину до високого рівня осмислення мистецтва, «масова культура», навпаки, прилаштовується до того, що певні групи людей хочуть отримати. П родукція «масової культури», на відміну від «високої», виробля ється не в одиничних екземплярах, а масово тиражується; зміст творів такої культури зазвичай спрощений, складні стосунки м іж людьми зво

245

Тема 5

дяться до боротьби «хороших» і «поганих». Наголос у «масовій куль турі» робиться на розважальності, легкості сприйняття, чутливості; застосовується небагатий набір худож ніх прийомів. Проте, безумовно, «масова культура» - це також частина культури. Вона несе позитивний емоційний заряд, дозволяє людині відволіктися від повсякденних проблем. у першій третині X X ст. «масова культура» символізувала нові цін ності в житті європейців і американців. Турбота про власне здоров’я та про родину, максимальне споживання матеріальних благ, прагнення до розваг і відпочинку, захоплення новітніми на той час технологіями (кіно, автомобіль, авіація тош;о) - це те, чого прагнули багато людей, як: пережили страхіття війни й тяжкі випробування післявоєнної відбудови Ці цінності переносилися на повсякденне життя. Кожна родина, за лежно від фінансових можливостей, намагалася створити домашній за тишок і досягти високого рівня матеріального достатку. Діти опинилися в центрі батьківської турботи, оскільки старше покоління намагалося дати їм те, чого саме було позбавлене в роки випробувань: ошатний одяг, яскраві іграшки, відвідування розважальних заходів, прилади побутового призначення. При цьому освіченість залишалася одним з найбільш важливих показників успішності молодої людини. ■ 7. Відмінності в розвитку культури в демократичних і тоталі тарних державах. У демократичних державах культура, як і політичне та економічне життя, розвивалася як вияв індивідуальної свободи лю дини у творчості. Ж одна країна, у конституції якої були закріплені демократичні права і свободи людини, не мала наміру й не могла вка зувати діячам культури, що і як вони мають творити. Звідси - р із номанітність худож ніх стилів, напрямів, течій, ш кіл, творчі дискусії і, врешті-решт, яскраві, часто дуж е суперечливі, особистості й такі ж яскраві і суперечливі їхн і твори. Натомість в тоталітарних державах культура була зведена до рівня однієї з деталей партійно-пропагандистської машини. Просякнута ви гадками і міфами, вона мала формувати в людей вигідні тоталітарним режимам стереотипи і смаки, готовність вмерти відповідно за комунізм, нацизм чи фашизм. Кожна творча особистість неодмінно перебувала під пильним оком правлячої партії. Під наглядом партійних органів і служб безпеки створювалися численні «творчі спілки», які об’єднували письменників, художників, архітекторів, музикантів. «Справжніми» митцями вважалися лише ті, хто мав членський квиток однієї з таких спілок.

С В ІД Ч ЕН Н Я 1

.....................

Й. Сталін; «...Від чого залежить обстановка оборони нашої країни? Від культурності населення, від того, яким буде наш солдат, чи розбиратиметься він в елементарних поняттях культури, чи зможе він користуватися, наприклад, компасом, розібратися в картах, чи є в нього хоча б примітивна грамот-

......

ність, культура, щоб він міг зрозуміти накази...» (Б е с е д а тов. Сталина с украи нски м и писателямиот29февраля І 9 2 9 г . / / Ш а п о в а л ю . УкраїнаXXстоліття: осо б и та п о д ії в контексті в аж ко ї історії. К., «Генеза», 2 0 0 1 , с. 105)

Митців щедро нагороджували, їх твори друкувалися багатомільйон ними накладами, влаштовувалися персональні виставки тощо. У той ж е час, у СРСР твори, в яких автори не прославляли В. Леніна, Й. Сталіна, комуністичну партію, відправляли на «спеціальне зберігання» і до «осо

246

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м е риці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

бливих фондів» (доступ до них був закритий для звичайних людей і лише ідеологічно віддані режиму партійні керівники могли ознайоми тися з ними). В Італії Б. М уссоліні, який інколи виконував на скрипці твори Вагнера, вважав себе неперевершеним знавцем наук та мистецтва, особисто давав вказівки діячам культури, визначав, хто з них заслуговує на під тримку, а хто, навпаки, має бути покараний за небажання чи недо статню активність у прославлянні «великого Дуче» і «величі фаш изму». Він вимагав від них проводити в своїх творах нерозривний ланцюг від Великого Риму епохи Цезаря до фашистської Італії Б. Муссоліні. Повсюди в Італії творилося «нове мистецтво фашистської ери» в оф іцій ному «лікторському стилі».

С В ІД Ч ЕН Н Я 2 Кристофер Хібберт, англійський журналіст: «Муссоліні ніколи не поділяв гордості італійців за свою велику художню спадщину й не міг зрозуміти їх незадоволення, спричиненого тим, що він подарував скульптуру Мірона «Дискобол» Гітлеру... Живопис, скульптура.

як і будь-які предмети мистецтва, лише бентежили його, залишаючи байдужим, а відвідання опери навіювало на нього сум і навіть сон...» (Хибберт К. М уссолини. Ростов-на-

дону, «Феникс», 1998, с. 91-92)

Будь-яка «нейтральність» у творчості розцінювалася тоталітарними режимами як підривна діяльність, спрямована на повалення існуючої влади. Більшовицьке гасло «хто не з нами, той проти нас» втілювалося в життя й в СРСР, й у Німеччині, і в Італії. Відмінність ж е м іж на цизмом, фашизмом і комунізмом у сфері культури полягала в тому, що нацисти і фашисти були спрямовані в минуле, де «все було краще», а комуністи - в майбутнє, де «все буде краще». Фашизм і нацизм намага лися засобами культури створити «Нове Середньовіччя», утверджували культ героїзму і войовничості. Невипадково кумиром А. Гітлера був Ф рідріх Барбаросса, а Б. М уссоліні - Наполеон Бонапарт. Миролюб ність і прагнення до спокійного заможного життя, позбавленого пере живань, героїзму й жертовності, відкидалися. Навзаєм насаджувалося свідоме прагнення до смерті, але смерті неодмінно героїчної, а не від безвиході, як у романах Ф. Кафки. А. Гітлер, Б. М уссоліні й особливо Й. Сталін приділяли значну увагу кіно, цілком слушно вбачаючи в ньому ефективний засіб пропаганди. Серед улюблених кінострічок Й. Сталіна були «Чапаєв» та дилогія про В. Леніна. Перша утверджувала в суспільній свідомості більшовицьке тлумачення громадянської війни в Росії, а друга - вигідний Й. Сталіну сюжет подій жовтня 1917 p ., де йому відводилася головна роль, якої він насправді не грав. Однією з найталановитіших за всю історію кінематографа жінокрежисерів була німкеня Лені Ріфеншталь. Доля митця склалася драма тично, адже її ім ’я завжди ототожнювалося з нацизмом й А. Гітлером, з яким Л. Ріфеншталь була в друж ніх стосунках. Бойкот її фільмів, арешти, ув’язнення й, врешті-решт, забуття - таку високу ціну було заплачено за співпрацю з нацистським режимом. В архітектурі в Італії, Німеччині та СРСР віддавалася перевага ве личезним помпезним будівлям, що повинні були підкреслювати мо гутність і вічність режиму. На місці чудових середньовічних споруд Б. Муссоліні наказав зводити «палаци фаш изму», мав намір спорудити монумент Голіафу з його, дуче, обличчям. У запровадженому А. Гіт лером «стилі фюрера» було відновлено палац Барлов у М юнхені, «На родний дім », рейхсканцелярію в Берліні.

247

Тема 5

тЖВІ

С В ІД Ч ЕН Н Я З mmmmMmsmssm А. Птлер про опорядж ення йогонайкраще. Якщо вони такі вже дипло мати, то нехай ступають по слизькому». робочого кабінету в р ей х ска н ц ел я р ії: «Коли це побачать дипломати, Щит. за : А. Трубайчук. Три іпостасі які сидітимуть переді мною, їх має охо тоталітаризму// Нова політика, 1998, пити страх... Мармурова підлога - це № 4, с. 3 9 )

У Москві за наказом Й. Сталіна було підірвано храм Христа Спасителя і на його місці збудовано «Будинок рад», у Києві було знищено Михайлівський та Успенський собори. На місці висаджених в повітря вибухівкою давніх храмів радянська влада за типовими проектами спо руджувала партійні та державні будівлі, які навіть їх творці не наважу валися назвати архітектурними витворами.

Запит ання і за в д а н н я шшт 1.

Які, на Вашу думку, нові риси з ’явилися в мистецтві після Першої світової війни? Чи не вважаєте Ви, що відсутність якогось одного, загальновизна ного, напряму в мистецтві свідчила про естетичну кризу в післявоєн ному світі? Аргументуйте свою по зицію. Що нового привнесло в кіномис тецтво XX ст.? Чим, на Вашу думку, був спричинений стрімкий злет саме американського кіно? Відомо, що Олімпійські ігри не від булися ні в 1916 p., ні в 1920 p., хоч

порядкові номери за ними й були зарезервовані. Висловіть власне припущення, чому дві Олімпіади так і не відбулися. Як Ви розумієте поняття «масова культура»? Яким є Ваше особисте ставлення до такого типу культури? Наведіть приклади творів «масової культури» в сьогоднішньому світі. Якщо Ви поділяєте думку про те, що розвиток культури в тоталітарних країнах принципово відрізнявся від її розвитку в демократичних кра їнах, наведіть докази на користь такого твердження.

Головні подП 1920-ті р о ки - суперництво між різними мистецькими напрямами і течіями; поява звукового кіно 1 9 2 4 р. - проведення І зимових Олімпійських ігор у Франції 19 2 0 -3 0 -т ір о к и - панування «офіційного мистецтва» в тоталітарних країнах

20-ті роки X X ст. були складними й суперечливими для всього світу. Після хаосу і розрухи, породжених Першою світовою війною і револю ційними рухами, країни світу в 1924 р. вступають у період стабілізації, який характеризувався спадом революційного руху, піднесенням капі талістичної економіки, послабленням зовнішньополітичних протиріч, їх стабілізацією на основі Версальсько-Вашингтонської системи, низки інш их міжнародних договорів тош;о. У 1924 р. було ліквідовано політичну кризу, пов’язану з питанням про німецькі репарації. Німеччина звільнялася від їх значної частини й отри мала великі американські та англійські кредити для відновлення свого економічного потенціалу. У 1927 р. за найважливішими показниками вона випередила Францію і Англію. У провідних демократичних країнах відбулася структурна перебудова економіки. Головну роль стали відігравати галузі масового виробни-

248

Період стабілізації в Є вропі та Північній А м ериці (1 9 2 4 -1 9 2 9 )

цтва - автомобільна, електротехнічна, хімічна. Широко впроваджувалися елементи раціоналізації виробництва й механізація, стандартизація, конвеєрні лінії. Високі темпи промислового розвитку Ф ранції пояснювалися знач ними репараціями з Німеччини (до 9 млн марок золотом), викорис танням саарського вугілля й лотаринзької руди, дешевої робочої сили в колоніях. Британії не вдалося досягти своєї колишньої могутності. Країни Центральної та Південно-Східної Європи розвивалися повіль ніш е, ніж країни Західної Європи. Економічне зростання США у 1920-х роках американці називали «ерою процвітання» («проспериті») Америки. Наприкінці 1920-х років настала світова економічна криза перевиробництва товарів і послуг. Досвід Веймарської республіки в Німеччині свідчить, що головною небезпекою для демократії є форми політичного та психологічного реагування населення й політичних партій на економічні проблеми. Веймарська демократія виявилася слабкою і безпорадною, нездатною захистити себе. Новим ЯВИЩ.ЄМ у 1920-х роках стала т.зв. «нова економічна полі тика» в СРСР, яка прийшла на зм іну збанкрутілій політиці «воєнного комунізму». Неп забезпечив швидке відновлення економіки. З ’явилися нові течії в культурі 20-х років X X ст. Розвиток культури відбувався у дуж е складному політичному контексті: світова війна, ви никнення тоталітарних режимів. Наука стала дійовою економічною силою, важливим чинником суспільно-політичного процесу, стратегічним військовим ресурсом. Важливі відкриття відбувалися в медицині і фармацевтиці: антибіо тики, інсулін та інш і важливі для людини ліки. В культурі - літературі, архітектурі, малярстві, музиці, театраль ному мистецтві - настала епоха модернізму. Різні його течії і групи об’єднував авангардизм - розрив з визнаними нормами і традиціями, бунт проти старих форм не тільки в мистецтві, але й у житті взагалі. На загал змінилися естетичні уподобання. На зм іну прекрасному як головне естетичне мірило прийшло потворне, ідеал цілісної людської особистості зникає. Головною цінністю визнається внутрішній світ х у дожника, право без обмежень обирати способи вираження своїх пере живань, асоціацій. В архітектурі віддавалася перевага будівництву зручних і прак тичних помешкань; естетичність в розумінні попередніх епох відійшла на другий план. До числа принципово нових явищ;, пов’язаних саме з X X ст., нале жить виникнення такого культурного феномену, як «масова культура». Змінилося повсякденне життя людей: широко використовувалася побутова техніка, автомобілі, змінювалася у бік більшої практичності мода; люди середнього статку й заможні більше уваги стали приділяти відпочинку і подорожам.

249

(жшхіпх'иажпшіз Авангардизм - термін на означення так званих «лівих течій* у мистецтві, більш радикгільних, ніж модернізм. Виникає у кризові періоди історії мистецтва, коли певний напрям або стиль вичерпують свої зображальновиражальні можливості й існують за рахунок інерції. Автономія — право території самостійно здійснювати державну владу в межах, наданих їй конституцією. Анексія - насильницьке приєднання однією державою всієї або частини території іншої держави. Більшовизм - політична теорія і політична практика радикального крила російського революційного руху, які ґрунтувались на ідеях створеної В. Леніним та Й. Сталіним інтерпретації марксизму. Бліцкриг (нім. Blitzkrieg - блискавична війна) - план ведення швидкоплинної війни, відповідно до якого перемога досягається за кілька днів чи місяців, перш ніж противник встигне відмобілізувати і розгорнути свої основні вій ськові сили. «Валізкова дипломатія» - термін, яким позначають підривну діяльність проти іноземної держави під прикриттям дипломатичного статусу. Військово-політичний блок - союз або угода держав з метою спільних дій для вирішення загальних політичних, економічних і військових завдань. «Воєнний комунізм» - внутрішня політика радянської влади, запрова джена в роки громадянської війни, якій була притаманна широка наці оналізація промислових підприємств, у тому числі й дрібних, надмірна централізація управління промисловістю, цілковита заборона свободи торгівлі, введення продрозкладки й трудової повинності. «Втрачене покоління» - покоління молоді, народженої у 1917-1940-х роках XX ст., покоління ошуканих надій. Гонка озброєнь - процес прискореного накопичення запасів зброї та військової техніки, їх удосконалення на базі мілітаризованої економіки і широкого використання у військових цілях наукових і технічних досягнень; якісне і кількісне суперництво у військовій силі між країнами, які протистоять одна одній. Громадянська війна - збройна боротьба за державну владу між класами та соціальними групами всередині країни; найгостріша форма соціальної боротьби. Державне регулювання економіки - активне втручання держави в еконо мічні відносини для забезпечення розвитку господарства, стабільності грошової одиниці. Обмеження непередбачуваних наслідків стихійного розвитку ринку. Джаз - форма музичного мистецтва, що виникла на межі Х ІХ -Х Х ст. в США як синтез африканської та європейської культур та отримала згодом повсюдне поширення. Дуалістична монархія - форма державного правління, за якої поряд з мо нархом функціонують парламент і уряд. Глава держави особисто формує уряд, який відповідає не перед парламентом, а перед монархом. Монарх має право накладати вето (заборону) на закони, які схвалює парламент.

250

Словник термінів

Експорт революції - ідеалістична теорія, що ігнорує об’єктивні законо мірності суспільного розвитку. Передбачає, що процеси соціальної рево люції можуть виникати спонтанно або із зовнішнього примусу. «Штабом світової революції», за задумом В. Леніна, мав стати Комуністичний Інтернаціонал. Закавказька Федерація - державне об’єднання комуністичних Азербай джану, Вірменії та Грузії, що існувало в 1922-1936 pp. Ізоляціонізм - політична течія і напрям зовнішньої політики, що перед бачає захист національних інтересів, уникаючи участі у міжнародних справах, зокрема у збройних конфліктах. Ізоляціонізм СІЛА полягав у відмові країни від проведення активної політики поза межами Амери канського континенту. Імперіалізм (від лат. ітрегаге - правити) - державна політика, спрямована на завоювання територій, колоній або встановлення політичного й еко номічного контролю над іншими державами. Термін використовується для характеристики політики країн, що володіють колоніями або до мінують над іншими країнами, незалежно від того, чи називають вони себе імперіями. Каудильйо (ісп. caudillo - ватажок) - в історії Латинської Америки глава держави, що здійснює особисту диктатуру, наділений фактично необме женими повноваженнями вищого політичного і державного керівництва («каудильйо відповідальний перед Богом та історією»); офіційний титул глави держави в Іспанії за часів правління генералісимуса Ф. Франко у 30-70-х роках XX ст. Комінтерн (Комуністичний Інтернаціонал) - Міжнародна організація, що об’єднувала комуністичні партії з усього світу, існувала в 1919-1943 pp. Контрибуція - примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, яка зазнала поразки у війні, державам-переможницям; примусові грошові чи натуральні стягнення з населення, які проводять війська однієї з воюючих країн на захопленій території противника. Корпоративна система - система влади, за якої державні об’єднання (кор порації) контролюють інститути громадянського суспільства. Була по кладена в основу економічної політики фашистської Італії. Її суть поля гала в тому, що в економіці діяли фашистські синдикати й корпорації, об’єднані в конфедерації, котрі в свою чергу регламентували життя італійців. Латинська Америка - сукупність країн, розташованих у Південній, Цен тральній і частково Північній (на південь від Ріо-Гранде-дель-Норте) Америці та на островах Вест-Індії. Латифундизм - система землеволодіння, основу якої складають великі по міщицькі земельні володіння - латифундії; засилля латифундій в еконо міці слаборозвинених країн Латинської Америки. Лібералізм (від фр. Liberalesme) - ідеологія, яка стверджує, що індивіду альні свободи людини є основою суспільного життя й економічного ладу. Лібералізм спрямований на утвердження парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод; обстоює абсолютну цінність люд ської особистості («особа важливіша за державу») та рівність усіх людей. Маґдизм - релігійний і політичний рух, заснований у XIX ст. Мухамедом Ахмедом аль-Маґді. «Масова культура» - явище, що виникло в умовах індустріального су спільства. В її основу закладені тенденції до росту рівня грамотності населення, спільності цінностей та інтересів у рамках національних

251

Словник термінів

культур. Вона розрахована на споживацький попит та задоволення по треб основної маси населення. Термін вперше з ’явився в працях Хосе Ортега-і-Гассета та Макса Горкгаймера та означав культуру, що проти ставляється «високій». Метиси - нащадки від міжрасових шлюбів; в Америці метисами називають нащадків від шлюбів європейців та індіанців. Мілітаризм - державна ідеологія, спрямована на виправдання політики наро щування військової потужності держави і, одночасно з цим, допустимості використання військової сили при вирішенні міжнародних і внутрішніх конфліктів. Модернізація - зміна, удосконалення, що відповідає вимогам сьогодення, смакам. Модернізм - загальний термін, що позначає сукупність мистецьких напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Для цих на прямів був характерним розрив з гуманістичними традиціями класичного мистецтва, з матеріалізмом в естетиці і реалізмом у художній творчості. Настрої безнадійності, неприйняття реального життя, культ краси як єдиної цінності, індивідуалізм, зневага до соціальних проблем лягли в основу багатьох проявів модернізму: авангардизм, футуризм, кубізм, аб стракціонізм та ін. Морфологія - наука про будову та форму організмів, речовин. Мюзикл - музично-сценічна вистава, в якій поєднуються різноманітні жанри і виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографіч ного, драматичного і оперного мистецтва. Націоналізм - світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний передовим представникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави, тобто прагне перетворитися на націю. Національні рухи - суспільні або народні рухи, що мають на меті звільнення певної національності від панування іноземців; політичне об’єднання окремих частин нації, роздробленої між кількома державами. Нація (лат. natio - плем’я, народ) - політична спільнота громадян певної держави (політична нація); часто вживається як синонім терміна «дер жава», коли мається на увазі її населення. Етнічна спільнота (етнос) людей спільного походження, культури та релігії, з єдиною мовою і са мосвідомістю. У цьому значенні фактично є синонімом терміна «народ». Нова економічна політика (Неп) - економічна політика, яка проводилася в радянських республіках починаючи з 1921 р. Була прийнята весною 1921 р. X з ’їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Передбачала заміну продрозкладки продподатком; використання товарно-грошових відносин і фор мування ринку; кооперування виробників, запровадження госпрозра хунку; посилення особистої зацікавленості у результатах праці; тимчасовий допуск капіталістичних елементів у економіку; залучення іноземних інвестицій. Олігархія (з гр. - влада небагатьох) - політичне та економічне панування невеликої групи людей; еліта, мафія, кліка; в переносному значенні правляча верхівка взагалі. Олімпійський рух - громадський рух, що базується на добровільному об’єднанні громадян та організацій з метою пропаганди ідей олімпізму, здорового способу життя, розвитку фізичної культури та спорту. Панамський канал - судноплавний канал, що з ’єднує Панамську затоку Тихого океану з Карибським морем і Атлантичним океаном; розташо ваний на Панамському перешийку на території Панами.

252

Словник термінів

Патерналізм (від патер - батько) - піклування держави про своїх гро мадян, господаря - про своїх працівників. Популізм (від лат. populus - народ) - діяльність і прийоми в політиці, за сновані на заграванні з народом, гра на його труднощах, на показному звертанні до «народу» для отримання його підтримки вже, як правило, прийнятих рішень чи здійснених заходів. Протекторат - форма колоніальної залежності; залежна держава зберігав деяку самостійність у внутрішніх справах, а її зовнішню політику ви значає держава - метрополія (протектор). Профспілковий рух (в Англії - рух тред-юніонів) - рух організованих ро бітничих об’єднань - професійних спілок, що об’єднували працівників різноманітних галузей промисловості і різноманітної кваліфікації. Процвітання - успішний розвиток за сприятливих умов. Радзнаки - скороч. від радянські знаки - грошова одиниця перших років комуністичної влади в Росії. Ратифікація - затвердження верховним органом державної влади між народного договору, який підписується уповноваженим представником цієї країни. Раціоналізм - напрям у філософії та мистецтві, що протиставляє містиці, скептичному ставленню до можливостей людського розуму переконання у здатності людини пізнати закони розвитку природи і суспільства. Реваншизм - політика переможеної у війні держави, спрямована на під готовку нової війни з метою відновлення довоєнних кордонів і довоєнної системи міжнародних відносин. Регент - у країнах із монархічною формою правління тимчасовий прави тель, який здійснює владу у період малоліття або недієздатності мо нарха, а також коли престол не зайнятий. Репарації - повне чи часткове матеріальне або грошове відшкодування збитків, завданих війною, що виплачується переможеними переможцям. Світова пролетарська революція - доктрина більшовиків, суть якої по лягала у поваленні міжнародної буржуазії та створенні Міжнародної радянської республіки як перехідного ступеня до повного знищення держави. Соціалістичний рух - організований рух партій соціалістичного спряму вання, направлений на реалізацію принципів соціальної справедливості й рівності. Супрематизм - течія в мистецтві початку XX ст., представники якої вда валися до абстрактного комбінування геометричних фігур або об’ємних тіл. Суфражизм і фемінізм - рухи жінок за рівні з чоловіками права. Твердий індивідуалізм - політика правління державою, яка передбачає нічим не обмежений розвиток економіки, побудову практичної політики на підґрунті твердого індивідуалізму, визнання необхідності обмеження державного втручання в соціальні механізми. Технічний прогрес - розвиток матеріального виробництва, результатом якого є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації ви робництва, підвищення його ефективності. Тоталітаризм (від пізньолат. totalis - увесь, повний, цілий) - напрям по літичної думки і тип політичного режиму, котрий за допомогою тоталь ного контролю над усіма сферами суспільного життя прагне реалізувати якусь агресивну політичну утопію.

253

Словник термінів

Традиційне суспільство - суспільство, що ґрунтується на здавна прита манних формах людської діяльності, спілкування, організації побуту, культурних зразків. Традиція в такому суспільстві є головним способом передачі соціального досвіду з покоління в покоління. Фашизм - соціально-політичний рух, ідеологія і державні режими тоталі тарного типу; політичний рух, що протиставляє інститутам і цінностям демократії так званий новий порядок і надзвичайно жорстокі засоби його утвердження. Функціоналізм - напрям в архітектурі 1910-20-х років, для якого ха рактерне підпорядкування архітектурних форм їхньому практичному призначенню (функції) і нехтування національною своєрідністю. Цей архітектурний стиль уникав надмірностей і віддавав перевагу строгості ліній, зручності і комфортності приміщень для людей. Шовінізм - пропагування національної винятковості, протиставлення ін тересів однієї нації інтересам іншої, поширення ідей національної пере ваги, розпалювання національної ворожнечі й ненависті. Термін «шо вінізм» походить від імені новобранця Ніколи Шовена - героя комедії братів Коньярів «Триколірна кокарда». Юнкер - дворянин-землевласник, поміщик.

254

Н авчальне видання

ПОЛЯНСЬКИЙ Павло Броніславович

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рівень стандарту, академічний рівень

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Відповідальна за випуск Наталя Заблоцька Редактор Оксана Черевко Художній редактор Василь Марущинець Технічний редактор Валентина Олійник Коректори Любов Федоренко, Алла Кравченко Комп’ютерна верстка Клари Шалигіної, Наталїі Корсун

Формат 70х100/іб. Умови, друк. арк. 22,4.

Обл.-вид. арк. 22,18. Наклад 204925 (1-й з-д: 1-129065) прим. Вид. № 1077. Зам№ 355. Видавництво «Генеза», вул. Тимошенка, 2-л, м. Київ, 04212. Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців серія ДК № 25 від 31.03.2000 р. Віддруковано з готових позитивів на ДП «Видавництво друкарня “Таврида”», вул. Генерала Васильєва, 44, м. Сімферополь, 95000. Свідоцтво сеоія ЛК № 1174 віл 25.12.2002 о. E-mail: marketing®tavridabook.com. ua