Всесвітня історія 7 клас Бонь 2015

УДК [37.016:94( 100)”05/...”](075.3) ББК 63.3(0)4я72 Б 81

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Наказ МОН України від 20.07.2015 № 777) Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено.

Б 81

Бонь О. І. Всесвітня історія : підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів / О. І. Бонь, О. Л. Іванюк. - Київ : Літера ЛТД, 2015. - 272 с. КВИ 978-966-178-604-1 Матеріал підручника охоплює історію Старого Світу (Європи, Азії, частини Африки) доби Середньовіччя (ІІ-Х У ст.). Навчальний матеріал структурований за проблемно-тема­ тичним принципом. Особливу увагу приділено формуванню в учнів уявлень та знань про еволюцію політичних структур середньовічної Європи, зародження європейського парла­ ментаризму, становлення європейського права, контакти та взаємовплив християнської, арабо-мусульманської та традиційних цивілізацій Сходу. Відповідно до вимог навчальної програми передбачено сім практичних занять, де учні напрацьовують навички роботи з ілю­ стративним матеріалом, текстовими документами, історичними картами. Розширенню уяв­ лень про повсякденну, «живу» історію середньовічного суспільства, актуалізації раніше ви­ вченого матеріалу та напрацюванню предметних компетентностей сприятиме опрацювання рубрик «Історична довідка», «Галерея портретів», «Пригадайте», «Наказ короля» (вивчіть слова та їхнє значення), «Велика мандрівка» (позначте на контурній карті), «Запам’ятайте дати», «Перевірте себе» (тестові завдання до кожного розділу). Для учнів 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів. УДК [37.016:94(100)”05/...”1(075.3) ББК 63.3(0)4я72

ISBN 978-966-178-604-1

© Бонь О. І., Іванюк О. Л ., 2015 © «Літера ЛТД», 2015

Дорогі семикласники! підручнику на вас чекають цікаві рубрики та завдання, які допоможуть засвоїти

У матеріал. Це завдання для роботи з контурною картою як удома, так і на уроці. Цікаво вам буде працювати також на практичних заняттях - новому для вас виді уроку: ви змо­ жете, наприклад, скласти історичний портрет діяча (описати його зовнішність, жит­ тєвий шлях, позитивні й негативні наслідки діяльності) або оповідь про подію чи ар­ хітектурну пам’ятку. Для цього використовуйте матеріал підручника - текст та ілю­ страції, а також доступну вам інформацію з інших джерел. Наведені нижче позначки-символи вкажуть вам на складові підручника й допомо­ жуть працювати з ним.

«Документ» - уривки з джерел доби Середньовіччя

«Історична довідка» - цікаві факти та події «Наказ короля» (вивчіть слова та їхнє значення) - словничок. Терміни з позначкою (*) розкривають цікаві поняття і не є обов’язковими до запам’ятовування «Пригадайте» - завдання на повторення вивченого матеріалу

«Велика мандрівка» (позначте на контурній карті) - завдання з історичної географії

«Виклик рицаря» - запитання та завдання до параграфів

«Галерея портретів» - портрети і біографічні довідки про найвидатніших діячів доби Середньовіччя

З

ЗМІСТ

ПОВТОРЕННЯ. Місце історії Стародавнього світу в історії людства

6

ВСТУП. Середньовіччя як період розвитку людства

8

Розділ І. ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ § 1. Утворення «варварських» королівств. Імперія франків

15

§ 2. Візантійська імперія

26

§ 3. Культура Візантії

38

§ 4. Арабський халіфат

42

§ 5. Розвиток арабо-мусульманської культури

49

§ 6. Практичне заняття. Вплив перших середньовічних імперій на становлення середньовічної Європи

56

Узагальнення. Тематичний контроль

60

Розділ II. СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ § 7. Людина за Середньовіччя

67

§ 8. Середньовічне європейське суспільство

73

§ 9. Роль християнської церкви в становленні середньовічного суспільства

80

§ 10. Практичне заняття. Замок. Рицарські традиції. Життя селян

86

§11. Європейське середньовічне місто

99

Узагальнення. Тематичний контроль

109

Розділ III. ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х -Х У ст. § 12. Походи вікінгів та їхні завоювання 115 § 13. Хрестові походи

119

§ 14. Практичне заняття. Наслідки хрестових походів

129

§ 15. Середньовічні держави в європейських країнах

131

§ 16. Франція. Столітня війна

132

§ 17. Англія

142

§ 18. Священна Римська імперія

152

§ 19. Італія. Іспанія

157

Узагальнення. Тематичний контроль

164

4

ЗМІСТ

Розділ IV. МАТЕРІАЛЬНИЙ І ДУХОВНИЙ СВІТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ § 20. Наукові й технічні досягнення. Книгодрукування

171

§ 21. Християнська церква в ХІ-ХУ ст. Єретики і боротьба з ними

174

§ 22. Практичне заняття. Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента

179

§ 23. Архітектура і мистецтво. Раннє Відродження й гуманізм

182

Узагальнення. Тематичний контроль

190

Розділ V. КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ § 24. Польське королівство. Велике князівство Литовське. Угорське королівство

195

§ 25. Чехія

206

§ 26. Північно-Східна Русь. Московська держава.

214

§ 27. Практичне заняття. Виникнення слов’янської писемності. Кирило і Мефодій

225

Узагальнення. Тематичний контроль

228

Розділ VI. СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СХІД § 28. Індія

233

§ 29. Китай

244

§ ЗО. Османська імперія

257

Узагальнення. Тематичний контроль

265

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО КУРСУ. Середні віки в історії людства

269

5

ПОВТОРЕННЯ

Повторення МІСЦЕ ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

сторія Стародавнього світу - великий початок історії людства. У цей час сформувалися величні держави Сходу - Єгипет, Вавилон, Індія, Китай, роз­ квітла давньогрецька цивілізація, утворилася та занепала Римська імперія. На теренах України постали самобутні землеробські й скотарські культури, серед яких трипільська, середньостогівська, ямна, катакомбна. Причорноморським степом мандрували численні племена кімерійців, скіфів, сарматів, гунів, готів. Сформували­ ся слов’янські племена. Без дивовижних відкриттів Стародавнього світу неможливо уявити сучасний об’єднаний світ. Здобутки окремих цивілізацій стали підґрунтям для розвитку всьо­ го людства і взаємного збагачення культур. Водночас у кожного народу є власна уні­ кальна, самобутня історія, яку він плекає, якою пишається і яка є частиною єдиної історії людства.

І

Найголовніші здобутки людства за часів Стародавнього світу

Первісні часи Первісні часи - це період в історії людства від початкового етапу становлення лю­ дини та суспільства до виникнення перших цивілізацій. Первісна історія поділяється на періоди: палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт, епоха міді й бронзи, ранній залізний вік. За «неолітичної революції» відбувся перехід від полювання і збиральництва до землеробства і скотарства. У первісні часи виникли перші об’єднання людей - сім’я, рід, община, плем’я. За доби міді й бронзи виникли перші держави. Найвизначнішими здобутками первісних часів стали опанування вогню, приру­ чення диких тварин, винайдення лука й стріл, гончарного круга, колеса, ткацтва. У первісні часи зародилися наукові знання та релігійні вірування. Давній Єгипет Єгиптяни збудували систему іригаційних споруд, приборкавши Ніл. Залишили світові величні піраміди і храми. Створили карту зоряного неба й сонячний кален­ дар. Оволоділи мистецтвом муміфікації та винайшли папірус.

6

МІСЦЕ ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

Давнє Дворіччя Вавилоняни збудували величні палаци, зикурати-храми, створили мистецькі ше­ деври: Вавилонську вежу, Ворота Іштар, Висячі сади Семіраміди. Ассирійці створи­ ли першу в світі імперію, першими навчилися виплавляти залізо. Фінікійці дали сві­ тові досвід будівництва кораблів і виготовлення пурпурової фарби. Євреї дали люд­ ству Біблію. Давня Індія Ця країна подарувала світові кілька релігій - брахманізм, індуїзм та буддизм. Ін­ дійці зробили визначний внесок у розвиток математики, запровадивши десяткову систему числення й число нуль. Давня Індія є батьківщиною шахів. Давній Китай Китайська цивілізація подарувала людству такі винаходи, як папір, шовк, компас, порох та книгодрукування. Високого рівня досягла філософія. Було створено диво світової архітектури - Велику Китайську стіну. Давня Греція Греки створили систему управління державою - демократію. Вони подарували світові яскраву міфологію, театр і Олімпійські ігри. Цар Александр Македонський створив найбільшу в Стародавньому світі імперію. В еліністичний період з’явилися такі шедеври архітектури, як маяк на о. Фарос, гробниця царя Карії Мавсола, Колос Родоський, Александрійська бібліотека. Греки уславилися філософами Арістотелем і Епікуром, математиками Евклідом і Архімедом. Досягнення давніх греків у мисте­ цтві й науці заклали підвалини сучасної європейської культури і цивілізації. Давній Рим Римляни дали людству латинську мову, яка стала основою для формування бага­ тьох європейських мов та мовою науки й медицини. Римське право стало зразком для правових систем багатьох держав. Римляни винайшли бетон, каналізацію, удо­ сконалили арку, побудували дороги й акведуки, що збереглися досі. Питання для самоконтролю 1. Назвіть складові цивілізації. 2. Які чинники мали найбільший вплив на становлення і розвиток людини? Обґрунтуйте свою думку. 3. Чому первісна людина наділяла неживі предмети надприродними властивостями? 4. Чому єгипетські піраміди давні греки називали дивом світу? 5. Опишіть одне з вавилонських архітектурних чудес. 6. Які наукові досягнення індійців використовуються в сучасному житті? 7. Чому Давню Грецію називають колискою європейської цивілізації?

7

ВСТУП

1. Поняття «сер ед н іх віків». Хронологічні м е ж і Середньовіччя Пригадайте з курсу історії Стародавнього світу, що таке цивілі­ зація. Які ознаки цивілізації ви знаєте?

Флавіо Бйондо (1392-1463), італійський історик. Уперше виділив середні віки як окре­ мий період, але спеціального терміна для назви цього періо­ ду не використовував, У голов­ ній своїй праці «Три декади від падіння Римської імперії», якій він віддав понад 20 років, Ф. Бйондо починає оповідь від взяття Рима Аларіхом і завер­ шує 1440 р. Це тисячоліття він розглядає як добу занепаду, а сучасність - як початок онов­ лення. Ф. Бйондо одним з пер­ ших при написанні історичних праць почав збирати докумен­ ти, писемні пам’ятки, пильно досліджувати факти і відкида­ ти недостовірні.

8

Поняття «середні віки*', або «Середньовіччя**, з ’явилося у XV ст. Італійський мислитель Флавіо Бйондо виділив проміжок часу між V ст. - падінням Західної Римської імперії - і XV ст. як період, що відрізняється від античності й доби Відродження. Мислителі доби Відродження вважали загибель могутньої держави великою катастрофою, яка озна­ чала завершення цілого періоду* в історії людства. Тривалий час побутувала думка, що Середньовіч­ чя —це передусім час кривавих хрестових походів, інквізиції, спалювання єретиків на вогнищах, су­ цільної неписьменності, релігійної ворожнечі. Проте історики «забували*-, що за тих самих ча­ сів було зведено міцні замки й величні храми, ство­ рено чудові рукописні книги, благородні рицарі на пишних турнірах захищали честь прекрасних дам, романтичні трубадурі і складали піднесені пісні... Насправді, як і в усі часи, за Середньовіччя спів­ існували красиве й потворне, висока культура й дике неуцтво, подвиги в ім’я вітчизни та підступ і зрада. Народи, що жили в Європі й Азії, відрізнялися за рівнем розвитку. Зміни в житті більшості народів Сходу відбувалися повільно. Східна людина жила в умовах панування всевладних правителів. Для неї головною цінністю було збереження традицій і зви­ чаїв пращурів. Тим часом у Європі швидкими тем­ пами розвивалися міста, виникали нові форми управління державою, формувалися станові мо­ нархії. Ці особливості перебігу історії Сходу і Заходу зумовили дещо відмінну періодизацію часу Серед­ ньовіччя для країн Сходу*. Зазвичай вважають, що період Середньовіччя для цих країн бере початок у*

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ЯК ПЕРІОД РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

II ст., але триває довше, аж до XIX ст. Проте й зараз, за тради­ цією, історія середніх віків східних країн вивчається у тих са­ мих часових межах, що й історія європейських країн, тобто з V ст. до кінця XV ст. Незважаючи на відмінності, між Сходом і Заходом було ба­ гато спільного: основу економічного життя становило сільське господарство, а головним багатством залишалася земля. Селя­ ни, які працювали на цій землі, були прикріпленими до неї та залеЯїййми від землевласника Середньовічна людина значно відрізнялась від сучасної. Вона мала інші життєві цінності, по-іншому поводилася, сприймала себе, навколишній світ і Бога.

2. Періодизація істо р ії с е р е д н іх віків Середньовіччя - це не просто період в історії людства, це певний стан і рівень розвитку господарства, суспільства, куль­ тури. Тому вчені поділяють його на частини. Раннє Середньовіччя - У-ІХ ет. (на Сході - II-IX ст.). Почалося воно у ті неспокійні часи, коли незліченні орди вар­ варів зруйнувати Західну Римську імперію. Давня римська цивілізація відійшла у минуле, а на її руї­ нах поступово постала середньовічна Європа. Утворились держави варварів. У Західній Європі з ’явилися три основні сус­ пільні верстви - селянство, духовенство та феода.Ш-землевласники. На Заході й Сході сформувати­ ся панівні релігії, які все більше впливали на жит­ тя суспільства. Зріле (високе) Середньовіччя - Х-ХІІІ ст. (на Сході —ХІ-ХП ст.). У цей час відбувався швидкий розвиток сільського господарства і ремесел. Зрос­ тали міста, які поступово вибороли право на само­ врядування. Панівне становище в суспільстві посі­ ло рицарство. Великі держави розпадалися, споря­ джатися хрестові походи та виникати чернечі ор­ Сторінка з Біблії, створено ї на дени. замовлення короля Франції На Сході відбуватися переміщення народів, зо­ Людовіка IX Святого. крема ар абі в та мон гол ів. Вони утворили величезні 1240-1250 рр. держави. Однією з найбільших у світі стала імпе­ рія монголів, яка простягалася від Китаю на сході

9

ВСТУП

ЗАХІДНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ 3 мли років тому V ст.

У-ХУ ст.

XVI—XIX ст.

ХХ-ХХІ ст.

Історія Стародавнього світу

Історія середніх віків

Нова історія

Новітня історія

3 млн років т о м у II ст.

||_Х|Хст.

ХІХ-ХХСТ.

ХХ-ХХІ ст.

СХІДНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ

до Центральної Європи на заході. Проте господарство й су­ спільне життя народів Сходу мало змінилося, воно й далі ґрунтувалося на традиціях і всевладді правителів. Пізнє Середньовіччя - XIV XV ст. (у більшості країн Сходу закінчилось у XIX ст.). Цей період ще називають «осінь Середньовіччя». На Заході на зміну безлічі дрібних ворогую­ чих держав прийшли об’єднані монархії. Послабився вплив церкви на життя суспільства, було відкрито численні світські навчальні заклади. Поступово селяни Західної Європи звіль­ нилися від кріпацтва.

3. С п а д щ и н а Середньовіччя. Історичні д ж е р е л а Середньовіччя залишило нам у спадок освітні й наукові центри - університети, один із найважливіших винаходів людства - книгодрукування, інструмент сучасної демократії парламент. А як не згадати мистецькі досягнення Середньо­ віччя, без яких неможливо уявити європейські та азійські міс­ та, колекції всесвітньовідомих музеїв! Так само, як і про історію Стародавнього світу, про Серед­ ньовіччя ми дізнаємося з історичних джерел. Завдяки тому, що Середньовіччя ближче до нас у часі, історичних джерел з цього періоду дійшло значно більше, ніж від стародавніх часів. Усі джерела зазвичай поділяють на: етнографічні - традиційний одяг, обряди, казки, пісні, зви­ чаї; речові - археологічні знахідки, пам’ятки архітектури, скульптури, твори живопису, предмети побуту тощо;

10

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ЯК ПЕРІОД РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

писемні - книги (писані й друковані), на­ писи на медалях, стінах будівель, гербах тощо. Писемні джерела Середньовіччя поділяють на оповідні (житія святих, церковні твори, ху­ дожня література тощо); дощ/.ментальні (ста­ тути ремісничих організацій, торгові угоди, укази правителів); законодавчі (тогочасні за­ кони). Надзвичайно важливими є Історичні твори —хроніки, аннали - записи подій за ро­ ками (у слов’ян їх називали «літописами*-), біографії тощо. Серед найвідоміших писемних джерел ран­ нього Середньовіччя - збірник законів візан­ Трон єпископа Максиміана. тійського імператора Юстиніана — «Кодекс Юстиніана»; збірки законів варварських наро­ дів (германців, слов’ян, кельтів) - судебники («Сачічна прав­ да*-, «Бургундська правда» та інші). Надзвичайно цікаво пере-

VI ст.

11

дано дух епохи у працях тогочасних істориків: «Істо­ рії франків» Григорія Турського, «Церковній історії народу англів» Веди Шановного та «Діяннях саксів» Відукінда Корвейського. Неоціненними джерелами є епічні літературні твори - «Пісня про ГІібелунгів», «Беовульф», «Піс­ ня про Роланда» та багато інших. Більше збереглося писемних джерел про високе й пізнє Середньовіччя. Значну частину їх станов­ лять грамоти королів, феодалів, римських пап (бул­ ли, енцикліки). Дуже цінними джерелами є перепи­ си населення. «Книга Страшного Суду» (1086), укладена в Англії, дістала таку назву тому, що за умовами перепису слід було говорити щиру правду про своє майно, як на Страшному Суді. Історики широко використовують у працях ста­ тути міст і ремісничих цехів, наприклад, «Книгу ре­ № месел міста Парижа» (XIII ст.), історичні хроніки, Ліндісфарнське Євангеліє. які писали й духовні, і світські особи: «Взяття Кон­ А нглія . Близько 698-700 рр. стантинополя» Жоффруа Віллардуена, «Історію Людовіка Святого» Ж ан а Жуанвіля. Більшість книг у Європі написаналатиною - мовою давніх римлян, що стапа мовою науки, літератури й релігії у середні віки. Писали на папірусі, а з XI ст. —на пергаменті (спеціаль­ но обробленій шкірі молодих телят і ягнят). І лише в XIII ст. в Європі почали виготовляти папір, який через 100 років витіс­ нив дорогий пергамент. 1. Назвіть хронологічні межі середніх віків. 2. Які види історичних джерел допомагають вивчити історію середніх віків? Охаракте­ ризуйте їх. 3. Чому періодизація історії середніх віків Заходу і Сходу е різною?

12

РОЗДІЛ І

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

РОЗДІЛ І

Ж ^середині І тис. н. е. Європа потерпала від постійних і / нападів варварів, які ніби хвилі накочувалися зі тг Сходу. У цей час співіснували й боролися між собою два свтги - римський і варварський. Численні ворожі племена у багатовіковому протистоянні з римлянами не лише змогли знайти собі місце на теренах Європи, а й стали переможцями. Вони захопили землі Західної Римської імперії, і держава, що проіснувала понад тисячу років, загинула. Проте частину най­ кращих здобутків Риму в царині культури й політичної орга­ нізації варвари все ж перейняли. У боротьбі й поступовому злитті варварського й римського світів народився світ Серед­ ньовіччя. Після занепаду Західної Римської імперії Східна - Візан­ тія - існувала ще протягом тривалого часу. Вона була досить могутньою і впливовою державою у Середземноморському ре­ гіоні. З виникненням варварських держав на території колиш­ ньої Римської імперії політична карта Європи почала посту­ пово змінюватися. Найміцнішим з усіх варварських держав стало королівство франків у Галлії. За династії Каролінгів франки панували у Західній Європі. їхні королі зосередили в своїх руках чималу владу, провели реформи управління, осві­ ти, релігійної сфери. Основною релігією середньовічної Європи стало християн­ ство. З кожним століттям християнська церква набирала все більше сили й авторитету. Вона впливала на суспільне й дер­ жавне життя країн Європи. Європейські правителі, сходячи на престол, просили благословення в очільників християн­ ської церкви - папи римського або константинопольського патріарха. У Європі за доби Середньовіччя формувалися нова, порів­ няно зі стародавніми часами, система державної влади, фео­ дальні відносини і нова християнська культура.

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

§ 1. Утворення «варварських» королівств. Імперія франків 1. Римський і варварський світи в сер ед и ні І тисячоліття арварський світ формувався й існував по­ ряд і одночасно з римським. Племена вар варів, які шукали нових земель або рятува­ лися від ворогів, заполонили терени Європи. Деякі з них силою зброї захоплювали прикордонні провін­ ції. Інші укладали угоди з Римом, оселялися на те­ риторії могутньої держави й ставали її союзниками. Вони переймали писемність і закони римлян, слу­ жили у війську імперії і були воєначальниками, за­ ймали все більше місць у сенаті. Варвари інколи на­ віть самі ставали правителями: імператори Траян і Адріан походили з Іспанії, Антонін - з Галлії; за ди­ настії Северів імператорами ставати вихідці з афри­ канських провінцій. На початку III ст. варвари, які оселилися на землях Римської імперії, одержати ті самі права, щой римляни. Серед варварських племен, які розселилися на теренах Європи у IV—V ст., історики згадують пле­ мена бритів, скотів, лузитанів, гатлів. Потужну гру­ пу становили слов’яни - серби, хорвати, дул іби, по­ ляни та інші. З глибин Азії прийшли тюрки. Найчисленнішнми з них були племена гунів, аварів, хо­ зарів, булгарів, печенігів. Племена гунів здолати гідний подиву шлях від пустелі Гобі в .Азії до Європи. У 375 р. вони розгро­ мили готську державу Германаріха у Північному Причорномор’ї та вдерлися до володінь Римської імперії. Коли вождь гунів Ап іл а зажадав за дружи­ ну римську царівну Гонорію та половину імперії як посаг, римляни оголосили [унам війну. 21 червня 451 р. відбулася знаменита битва на Каталаунських полях, поблизу міста Тру а, на тери­ торії сучасної Франції.

В

Аттіла - правитель гунів у 434-453 рр. Зріст його, за описом одного з давніх авто­ рів, був невеликий, груди мав широкі й велику голову, очі вузькі, рідку бороду з сиви­ ною, ніс ввігнутий і тіло сма­ гляве... Напередодні Каталаунської битви гуни ворожили на нутрощах тварин, і випала перемога гунів, але Аттіла мав загинути. Тоді спеціально з глибин Азії було привезено священних білих коней. Цього разу ворожбити пророкували програш гунів, але збережен­ ня життя їх вождя. Тільки піс­ ля цього Аттіла наказав роз­ почати бій.

15

Європа в V-IX ст.

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

За переказами, у битві загинуло 300 тис. воїнів, але імо­ вірнішим є повідомлення історика готів Иордана - 165 тис. загиблих. Аттіла був змушений відступити. На­ ступного року він знову вирушив на Рим, але у «Варварські» королівства 453 р. несподівано помер. Гунський союз племен держави германців та інших розпався. племен, які виникли на руїнах Античні (давньогрецькі й давньоримські) авто­ Західної Римської імперії. ри германцями називали численні народи, які роз­ Велике переселення наро­ селялися на північ від Альп і на схід від Рейну. Це дів - період, який характери­ були готи (остготи та вестготи), вандали, свеви, зується масовим переселен­ бургунди, франки, англи, сакси й лангобарди. Вони ням племен у IV—VII ст. займалися переважно скотарством і полюванням. Землеробство, через невеликі площі орних земель, було слабо розвинене. У германців плем’я поділялося на роди. Кожен рід проживав у окремому селищі. Коли чисельність роду перевищува­ ла 2000 осіб, прогодуватися ставало важко, і тоді рід розділявся, засно­ вуючи нове селище. Земля перебу­ вала у власності роду. Рід часто на­ зивали сотнею, адже в разі небезпе­ ки він мав виставити самостійний військовий загін чисельністю 100 осіб. • • Римські воїни часів імперії. Сучасний малюнок У різний час германські племена г утворили Вестготське, Вандальське, Свевське, Остготське, Лангобардське, Бургундське, Франкське та Англосаксонське королівства. У 455 р. вандали взяли досі неприступну столицю Західної Римської імперії - Рим. Два тижні вони грабували й руйнували Рим. Тисячі жителів «вічного міста» загинули, захи­ щаючи домівки, чимало римлян було перетворено на рабів. Було знищено культурні досягнення багатьох поколінь народів імперії, зруйновано величні будівлі, втрачено ше­ деври мистецтва. Відтоді поняття «вандалізм» вживають, коли йдеться про безглузду жорстокість і знищення надбань культури. Пригадайте з історії Стародавнього світу, який р ік вважають датою загибелі З а хід но ї Р им ської імперії. Чому?

17

РОЗДІЛ І

Корона короля вестготів Рікасвінда. VII от.

18

Усі вони виникли на заході Європи: жодна з вар­ варських держав не сформувалася на теренах Схід­ ної Римської імперії, тобто Візантії. Під час Вели­ кого переселення народів Візантія, досить могутня на той час, укладала з ними угоди та надавала їм землі. Вандальське королівство виникло на початку V ст., коли разом із іншими племенами вандали пе­ рейшли річку Рейн і осіли в римській провінції Іс­ панії. Згодом вандали захопили розташоване в Пів­ нічній Африці місто Карфаген. Першим королем вандалів став Гейзеріх (429-477). У VI ст. королів­ ство було знищене військами Візантії. Вест готське королівство було утворене на зем­ лях Галлії, Іспанії й Північної Африки. Першим вестготеьким вождем, якого проголоси­ ли королем, був Валлія (415-418). На початок VI ст. вестготи зберегли землі тільки навколо м. Толедо в Іспанії. На початку VIII ст. королівство під ударами арабів припинило існування. Остготське королівство протягом 62 років було однією з наймогутнІших варварських держав у Єв­ ропі. Племена остготів у 471 р. розпочали війну з Візантією. Імператору Зенону вдалося вмовити варварів припинити війну і спрямувати їхній на­ ступ на землі Західної Римської імперії, що були на той час захоплені варварами на чолі з Одо акром. Війська вождя остготів Теодоріха, прозваного Ве­ ликим (493—526), завдали армії Одоакра кількох нищівних поразок і оточили м. Равенну, де він схо­ вався. У 493 р., після трьох років облоги, під час пере­ говорів Одоакра було підступно вбито. Захопивши землі Ітачії, Теодоріх заснував Остготське королів­ ство. Правитель укладав із сусідами - франками, бур­ гундами, вестготами й вандалами - союзи, які час­ то скріплювалися шлюбами. Сам Теодоріх одру­ жився із сестрою франкського правителя Хлодвіга.

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

2. Ф ранкська д е р ж а в а Меровінгів Особлива роль в історії середньовіч­ ної Європи належала Франкській дер­ жаві. Франки жили в нижній течії річ­ ки Рейн, на кордоні з римською провін­ цією Галлія. Сусідство з римлянами іс­ тотно впливало на звичаї цих племен. Наприклад, на відміну від готів чи лангобардів франки носили одяг, виготов­ лений із тканини, а не з хутра звірів. Наприкінці V ст. частину племен фран­ ків об’єднав під своєю владою вождь Хлодвіг із роду Меровея (481-511). У 486 р. Хлодвіг розбив війська рим­ ського намісника в Галлії і на завойова­ них землях утворив власну державу королівство франків. Для зміцнення влади він вдавався до будь-яких засо­ бів. Інколи у чесному двобої, а часом підступом він винищував можливих су­ перників. Зрозумівши, що римська церква може стати для нього потужним союзником, Хлодвіг у 498 р. одним із перших серед варвар­ ських вождів прийняв християнство за римським зразком. Римляни ж були задоволені діями Хлодвіга і вважали його охреіцения своєю перемогою.

Сідоній Аполлінарій про зовнішній вигляд франків у V ст.

...З маківки їхньої руде волосся спадає на чоло, а оголена потилиця сяє, втративши свій покрив. У них світлі очі сіро-блакитного відтінку. Вони чисто поголені й замість бо­ роди носять рідкі вуса, за якими сумлінно доглядають, розчісуючи гребенем. Тісний одяг облягає струнке тіло чоловіків; одяг високо підібраний, настільки, що видно колі­ на, широкий пояс охоплює їхню вузьку талію. Вони розважаються тим, що кидають дволезові сокири на велику відстань... вимахують своїми щитами, стрибками випере­ джають кинуті ними списи, щоби таким чином першими дістатися ворога. Користуючись текстом документа та м алю нком , опишіть зовніш ній вигляд франків.

19

РОЗДІЛ І

Прийняття християнства Хлодвігом допомагало об’єд­ нанню завойовників і місцевого населення Галлії. Зміцненню влади Хлодвіга сприяло й саме християнське вчення, яке про­ голошувало божественне походження влади. Назва династії і держави Меровінгів походить від легендарного засновника - Меровея. За легендою, він походив від франкського конунга і морського чудовиська (звідси й ім’я - «народжений морем» - Меровей). Меровінги на знак належності до роду прави­ телів мали довге волосся. У гербі Меровінгів було вміщено лілію - «квітку Діви Марії».

Відтак Хлодвіга вважали Божим обранцем, а володарі Ві­ зантії визнали його за рівного - король франків отримав від візантійського імператора звання консула й символи королів­ ської влади - діадему та пурпурову туніку. Поступово Хлодвіг розширив територію своєї держави, приєднавши землі вестготів між Луарою та Гароною. Протя-*і Г ригорій Турський про боротьбу Хлодвіга за владу Коли ж король Хлодвіг перебував у Парижі, він таємно відрядив посла до сина Сігіберта зі словами: «Ось твій батько зістарівся, у нього хвора нога, і він кульгає. Якби він помер, то тобі по праву дісталось би разом із нашою дружбою і його королівство». Той, охоплений жадобою, задумав убити батька. Одного разу Сігіберт залишив місто Кельн і переправився через Рейн, щоби погуляти в Буконському лісі. У полудень він заснув у своєму шатрі. Син же, щоби заволодіти його королівством, підіслав до нього убивць і наказав там його убити... Він відрядив до короля Хлодвіга послів із повідомленням про смерть батька, сповіщаючи: «Мій батько помер, і його багатство і королівство у мене в руках. Присилай до мене своїх людей, і я тобі охоче перешлю зі скарбів Сігіберта те, що їм сподобається»... Коли люди Хлодвіга прибули, він їм відкрив батькову комору... Коли він це зробив і сильно нахилився, то один із них підняв сокиру і розтрощив йому череп. Так недостойний син отримав таку саму долю, яку він підготував своєму бать­ кові... Хлодвіг... скликавши весь народ, сказав: «...Хподеріх, син мого родича, вирушив за своїм батьком Сігібертом і оббрехав мене, нібито я хочу вбити його [Сігіберта]... Хлодеріх підіслав до нього вбивць і велів їм убити його. Сам же він [Хподеріх] загинув, не знаю, ким уражений, коли він відкривав комору свого батька. Але в усьому цьому я зо­ всім не винен...» Щойно люди це почули, вони на знак схвалення стали бити в щити і кричати, потім під­ няли Хлодвіга на круглому щиті й зробили його над собою королем... 1. Я ким и методами король Хлодвіг зм іцню вав свою владу і розш ирю вав володіння? 2. Чи виправдовує автор д ії Хлодвіга? Обґрунтуйте свою дум ку.

20

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

гом останніх років правління він завершив об’єд­ нання земель по лівому берег}1 Рейну, проте об’єднати всіх франків під своєю владою не встиг. Помер король у своїй новій резиденції - у Парижі. Після смерті Хлодвіга державу успадкувати й поділили між собою четверо його синів. Згодом вони пересварилися між собою, й у «війні королів« переміг Хлотар І. Ненадовго йому вдалося об’єднати під своєю рукою землі від Дунаю до Ат­ лантичного океану. Проте сини Хлотара І воювали між собою. У цій війні загинули найкращі представники роду Меровінгів. Шукаючи підтримки, нащадки Хлотара І роздавали землі представникам місцевої знаті, які з часом перетворилися на великих землевласників. Розбагатілі вельможі вже не зважати на королів. Поступово влада зосередилася в ру ках май ордо Скульптура Хлодвіга і в соборі мів - управителів королівськими маєтками. Сен-Дені поблизу Парижа Тим часом королі жили непомітним ж гатям у своїх маєтках і лише кілька разів на рік навідували­ ся до королівської резиденції в Парижі, де заслуховувати звернення підлеглих і проголошували заздатегідь підготовле­ ні для них відповіді. Завдяки цьому вони увійшли в історію під назвою «лінивих короліво. У 687 р. владу в усіх землях Франкського королівства за­ хопив майордом Піпін Герістальський. Після його смерті до влади прийшов його син Карл (715-741) на прізвисько Мартелл («Молот»). Карл запровадив нову форму землеволодін­ ня —бенефіцій (від латинського bene facere —«добро робити», «доброчинність»). Бенефіцій можна було отримати тільки за військову? службу. Бенефіцій надавався пожитгєво і спочатку? не переходив у спадок. Але згодом його почати передавати на­ щадкам. Власник такого земельного володіння мав своїм кош­ том озброюватися, харчу?ватися, утримувати коня, купувати

Араби атакували військо Карпа протягом 7 днів, але не змогли зламати опір піхоти франків. Коли араби зовсім виснажилися, у бій було кинуто франкську важку кінноту, яка й вирішила долю битви. Командир арабів Абдаррахман загинув, і лише тоді араби залишили поле битви.

21

РОЗДІЛ І

Карл Великий - франкський король, імператор. Створив одну з наймогутніших серед­ ньовічних імперій Європи. Ко­ ронований папою римським. До своїх наказів як печатку король прикладав ударом ру­ ків'я меча, яке мало його осо­ бистий знак. При цьому він говорив: «Це - мої накази, а це - те, що змусить їх вико­ нувати». Карл мав жвавий розум і був гармонійно розви­ неною людиною: чудово пла­ вав і тримався в сідлі, легко гнув підкови, був добрим ора­ тором, вчився граматики, ла­ тини, арифметики, музики й астрономії.

потрібне спорядження. Ці заходи сприяли створен­ ню сильної кінноти, яка стала основою армії Карла. Нова армія змогла зупинити просування арабів, які підійшли до кордонів Франкської держави. Карл Мартелл зібрав численне військо, до якого увійшли, крім франків, сакси, алемани, фризи, баварці. У 732 р. збройні загони зустрілися із силами супро­ тивника на рівнині між містами Тур і Пуатьє. Битва завершилася перемогою франкських військ. Існує думка, що ця битва врятувала народи Європи від по­ неволення арабами. Після смерті Карла Маргелла владу успадкував один із двох його синів - ПІЛІН, прозваний за неве­ ликий зріст (135 см) Коротким. Піпін вирішив остаточно позбавити «лінивих ко­ ролів*- навіть формальної влади й самому посісти королівський трон. Він надіслав папі римському листа, у якому запиту7вав: «Хто має бути королем той, хто має титул, чи той, хто має владу?*- Папа дав таку відповідь: «Королем слід називати того, хто править державою*-. У 751 р. Піпін наказав постриг­ ти в ченці останнього короля династії Меровінгів — Хільдеріка (до цього його ніколи не стригли на знак недоторканності особи) - і відправити в монастир. Після цього Піпін прийняв корону. Він започат­ кував нову династію правителів, яку пізніше назва­ ли династією КаролінгІв. Найвідомішим представ­ ником цієї династії вважається син Піпіна - Карл (768-814), прозваний Великим. Він очолював дер­ жаву протягом 46 років.

3. Імперія ф р анків За правління Карла Великого франки здійснили понад 50 військових походів проти своїх сусідів, ЗО із них очолював особисто король. Вирушивши походом на Італію, франкське військо захопило Лангобардське королівство. Згодом Карл ру­ шив на Іспанію. Захопивши Барселону, він створив прикор­ донну зону й розмістив там війська. Ця територія дістача на­ зву Іспанська марка Згодом для зміцнення кордонів держави Карла Великого було створено й інші марки.

22

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

Протягом 772-802 рр. Карл Ве­ ликий вів тривалі та кровопролитні війни на півночі Європи у Саксонії. Ті, хто перейшов на бік франків, отримували від нього багаті пода­ рунки та величезні земельні воло­ діння. Такі дії франків розкололи вер­ хівку суспільства саксів і дали мож­ ливість у 782 р. у битві на річці Везер здобути вирішальну перемогу. Франкський король підкуповував прихильників, а непокірних карав, переселяв на нові землі, щоб відіКоронування Карпа Великого папою римським рвати від батьківщини. Унаслідок завойовницьких похо­ дів Карла Великого Франкське королівство перетворилося на імперію. До її складу увійшли території сучасних Франції, Іта­ лії, Іспанії, Угорщини, Німеччини, Австрії. У 800 р. Карла було короновано імператорською короною. Імперія Карла Великого зі столицею в Каролінгське відродження м. Аахені була наймогутнішою західноєвропей­ період розвитку культури за ською державою впродовж кількох десятиліть. античними і християнськими За правління Карла Великого відбулося підне­ зразками в імперії Каролінгів. сення освіти і мистецтва. У 787 р. король франків видав капітулярій «Про науки», яким звелів від­ кривати школи при монастирях і храмах. Там само створюва­ ли скрипторії, де ченці переписували книги, а також бібліоте­ ки, де їх зберігали.

Придворний історик Ейнгард про Карла Великого Карл був широкої і сильної статури, високий на зріст, але не перевищував міри, очі дуже великі і живі, ніс розміру помірного, красива сивина, обличчя веселе й усміхнене. Хода Карла була тверда, всі обриси тіла - мужні, голос, хоча й гучний, але не зовсім відповідав статурі; здоров'я міцне, за винятком того, що перед смертю часто страждав на лихоманку і навіть кульгав на одну ногу. Я к ставиться автор д о особи франкського імператора? Підтвердіть д у м ку словами з документа.

23

РОЗДІЛ І

Імператор матеріально підтримував учених і митців. За його наказами було впорядковано переписування книг - осно­ вного джерела знань античних часів. Тому часи Карла Вели­ кого і його найближчих наступників зазвичай називають Каролінгським відродженням. Центром просвітництва на той час була придворна Академія. Її очолював най видатніший діяч Каролінгського відродження Алкуїн із Британських остро­ вів —надзвичайно ерудований вчений, богослов і поет.

4. Загибель ім перії Карла Великого, утворення д е р ж а в середньовічної Європи Карл Великий мав синів Піпіна, Людовіка, Лотара, Карла і дочок Аделаїду, Ротруду, Берту, Жізель і Хільдегарду. Щоб запобігти новим міжусобним війнам, король поділив свою ім­ перію на три частини. Ще за життя Карла Великого єдиним спадкоємцем імперії лишився Людовік. У 813 р., після смерті

Обкладинка першого видання книжки Ейнгарда «Життя Карла Великого». Кельн, 1521

24

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

Піпіна та Карла Молодого, Карл передав імператорський меч Людовіку, що згодом стало частиною церемонії коронації всіх французьких королів. Людовік, прозваний Благочестивим, намагався не допусти­ ти розпаду імперії, яку створив його батько. У 817 р. він поді­ лив державу між трьома синами: Піпіном, Людовіком і Лота­ ром. Верховну владу повинен був отримати старший син Ло­ тар. Згодом у короля народився ще один син, якого назвали Карлом. Людовік вирішив переглянути декрет і залишити час­ тину імперії наймолодшому синові. Проте дії батька призвели до війни. Щоб покласти край усобицям, у 843 р. у місті Вердені зібралося 120 найвпливовіших і найбагатших феодалів імперії. Вони уклали угоду. Згідно з нею наймолодший онук Карла Ве­ ликого, Карл на прізвисько Лисий, отримав західні землі. Лю­ довік отримав східні землі й став Людовіком Німецьким, Лотарові було передано Італію та протекторат над Римом. Крім того, Лотар вимагав надати йому вузьку смугу земель між во­ лодіннями своїх братів з містом Аахен, яке вважалося симво­ лом величі імперії Карла Великого. Відтоді на честь Лотара цю територію називають Лотарингія. Таким чином, Верденська угода започаткувала утворення трьох європейських держав Італії, Німеччини, Франції. Позначте на контурній карті: 1. Кордони основних варварських королівств і найважливіші держави Середземномор’я V ст. 2. Кордони імперії Карла Великого. 3. Поділ імперії Карла Великого.

1. Назвіть варварські племена, які вплинули на історію країн Західної Європи. 2. Охарактеризуйте діяльність найвизначніших представників династії Меровінгів. 3. Чому першого франкського імператора назвали Великим?

25

РОЗДІЛ І

§ 2. Візантійська імперія 1. Н ародж ення Візантм З курсу історії Стародавнього світу пригадайте, за яких об­ ставин відбувся поділ Римської імперії на Західну та Східну.

ізантійська імперія з'явилася у 395 р, за правління імператора Діоклетіана внаслідок поділу Римської імперії на Західну й Східну частини. Східна частина з центром у Константинополі, на відміну від Західної, змогла вистояти у боротьбі з варварами та проіснувала ще майже ти­ сячу років. До її складу входили Бал кане ький півострів, ост­ рови Егейського моря, Сирія, Палестина, Єгипет, острови Кіпр і Крит, частина Дворіччя й Вірменії, а також територія півострова Мала Азія. До складу Візантійської імперії входи­ ли високорозвннул'і країни з родючими землями, багатою культурою й безліччю міст. Тривалий час Візантія була однією з наймогутніших країн Європи. Значна частина земель Візантії була розташо­ вана на півострові Мала Азія, захище­ ному морями та горами. Імперія мала могутню армію, основу якої становила кавалерія, і потужний флот. На відміну від Західної Римської імперії, у Візантії правитель мав необмежену владу. У по­ стійній боротьбі за трон імператорами ставаїи представники різних народів і різних верств суспільства Зміцнювала державу і єдина релігія - християнство.

В

2. Правління Ю стиніана

імператор Юстиніан зі своїм почтом. Мозаїка церкви Сан Віталле, Равенна

26

У 518 р. на престол Візантії зійшов командир військової гвардії Юстин. Він походив з простого селянського роду з Македонії, але зробив надзвичайну кар'єру завдяки своєму військовому таланту й життєвій хитрості.

Візантійська імперія та Арабський халіфат

РОЗДІЛ І

ІОстин мав племінника Юстиніана, наділеного талантом організатора й до того ж людину освічену. Коли Юстиніан став імператором (527), то розпочав масштабні реформи. Він створив спеціальну комі­ сію, якій було доручено підготувати новий звід за­ конів. Цей звід дістав назву «Кодекс Юстиніана» і налічував 50 томів. Після появи нових законів змі­ нювати або пояснювати їх міг тільки імператор. Від­ повідно до нововведень навіть аристократи вносити податки зі своїх володінь, торговельної діяльності, власних майстерень. Велику увагу Юстиніан приділяв релігійним ре­ формам. Так, імператор наказав усім підданим іншої віри прийняти хрещення. Тих, хто не виконував на­ кази, позбавляли права обіймати державні посади. Імператриця Феодора Проти тих, хто відмовився прийняти хрещення, (близько 500-548) - дружина імператора Юстиніана. Наро­ було розпочато тривалу війну. Імператорські вій­ дилася на о. Кіпр. Ще дити­ ська знищили близько 20 000 чоловік, ще 20 000 ною батьки привезли Ті до було продано у рабство, решту7охрещено. Константинополя. Після смер­ Серйозним випробуванням для влади Юстиніана ті батька родина бідувала. стало повстання «Піка», яке відбулося у 532 р, в Феодора змушена була за­ Константинополі. Воно розпочалося з конфлікту робляти на життя, виступаю­ між двома політичними партіями, у який імператор чи в театральних виставах. не втручався. Але коли конфлікт переріс у збройне За свідченнями сучасників, вона була надзвичайно врод­ протистояння, правитель наказав стратити винних у ливою, розумною, веселою. заворушеннях. Під час покарання двоє засуджених Водночас Феодора мала зірвалися з шибениці, проте Юстиніан їх не помилу­ твердий характер, у години вав, хоча це вважалося спасінням Божим. Обидві небезпеки виявляла більше партії об’єдналися й виступили проти імператора. мужності й витримки, ніж її Повсталі нищили охорону, шипіли державні спо­ чоловік. руди. Згорів майже весь центр Константинополя. Юс­ тиніан вийшов до народу з Сван гелієм у руках і взяв усю про­ вину за минулі події на себе, обіцяючи амністію учасникам по­ встання. Але повстачі вимагали обрати нового імператора і проголосили ним одного із сенаторів - Іпатія. V Візантії лібра - це фунт (327,45 г), одиниця ваги. З однієї лібри золота виходило 72 монети - номісми. На номісму можна було купити 60 модіїв (8-13 кг) пшениці.

28

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

Юстиніан, зачинившись у палаці, чекав початку штурму. Він навіть збирався тікати з Константино­ поля, але дружина, імператриця Феодора, відмовила його. Юстиніан зібрав усіх воїнів, які перебували в палаці, й зненацька напав на повстапих. До ночі по­ встання було придушене. Коронованого народом Іпаті я стратили. Повстання спонукало Юстиніана до проголо­ шення божественного походження імператорської влади. Згідно з цією ідеєю, імператор поставлений на чолі держави самим Богом, і всі його дії і вчинки відбуваються з волі Господа. Юстиніан прагнув розширення кордонів своєї держави до меж колишньої Римської імперії. У 527 р. він розпочав війну з Персією, але, не досяг- Велізарій (близько 504ши успіху, уклав мир, за яким Візантія зобов’язалася 565) - візантійський полково­ виплатити 110 000 лібр золота. Ще однією загрозою дець. Народився у Фракії. для Візантії були повстання місцевого населення у Протягом 25 років обіймав найвищу військову посаду Вандальському королівстві на півночі Африки. У червні 533 р. Юстиніан спорядив до земель військового магістра. Всі вда­ лі походи Візантії за доби вандал в військову експедицію на чолі з полковод­ правління імператора Юстині­ цем Велізарієм (16 000 воїнів на 500 кораблях). Ві­ ана були здійснені під його зантійці висадилися неподалік Карфагена й невдо­ проводом. Наприкінці життя взі розбили війська вандалів і взяли в полон їхнього звинувачений у зраді. Його короля Гелімера. Візантійці захопили королівство, і маєтки конфіскували. воно припинило існування. На честь Велізарія в Константинополі влаштували пишний тріумф. Переможцем було проголошено і Юстиніана, який при­ йняв титули імператора «вандальського» й «африканського». Перемога над вандалами породила впевненість у можливості звільнення від остготів столиці Римської імперії —міста Рима Велізарій захопив згодом і всю Італію. Пізніше було захоплено столицю остгогів - місто Равенну. Полоненого остготського короля відправили до Константино­ поля. Здавалося, що мрія про відродження могутньої Рим­ ської імперії здійснилася. Але Персія розірвана «вічний мир» і у 541 р. ввела війська на територію Візантії, Війна точилася понад 20 рсжів. У цей са­ мий час розгорнулися могутні повстання у Північній Африці. Остготи, скориставшись війнами Візантії на Сході, об’єд­ натися й вигнати візантійців з Італії. У 542 р. Візантію врази-

29

РОЗДІЛ І

ла епідемія чуми. Від хвороби померло майже 40 % жителів Константинополя. Попри всі негаразди візантійці перемогли остго­ тів і заволоділи землями Італії, а також південнозахідною частиною Іспанії. Ще одним ворогом Візантії були слов’яни. У 559 р. вони завоювали Фракію і підійшли до стін Константинополя. Юстиніан закликав до зброї всіх жителів міста, хто міг її тримати. Навіть сенатори поряд із простими городянами стали на мурах сто­ лиці. Згодом імператору вдалося вмовити слов’ян відійти від міста Правління Юстиніана, за якого Візантійська держава зміцніла і змогла протистояти ворогам, за­ кінчилося в ніч з 14 на 15 листопада 565 р., коли ЯЗ річний імператор помер. Архангел Михаїл. Ікона з позолоченого срібла, XI от.

3. Іконо бо рств о

У VIII ст. імперію сколихнув рух іконоборців. Так називали християн, які вважачи, що треба поклонятися Богові, а не його зображенню. Ідеї іконоборства підтримав ві­ зантійський імператор Лев III Іеавр (717-741). У 726 р. за його наказом почали знімати, ламати або зафарбовувати іко­ ни. Розпорядження імператора викликано невдоволення серед духовенства, особливо ченців. Чинили спротив і звичайні ві­ руючі. Під час знищення ікон відбуваєшся сутички. Населення Греції, де рух іконоборців не підгримували., навіть проголоси­ ло власного імператора й підняло повстання, яке, втім, було швидко придушене Левом III. Син Лева III Конетантин V КопронІм (741-775) у 754 Р. скликав церковний собор і остаточно заборонив ушанування ікон і мощей. Замість ікон внутрішній простір храмів оздоб­ лювали орнаментами. Монастирі зачиняли, перетворювали на арсенали й казарми. їхнє майно конфісковували й передавали до імператорської скарбниці. Ченців примусово забирали до війська або змушували одружуватися. Це призвело до того, що тільки на південь Італії переселилося близько 50 000 чен­ ців. У 787 р. сьомий Вселенський собор у Нікеї підтримав при­ хильників поклоніння іконам. Іконоборців визнали єретиками

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

Сановна знать Духовенство

Землевласники (проніори)

Чиновництво

Городяни Вільні селяни (динати, стратіоти, апори) Залежні селяни (парики) Раби

________________ Суспільний устрій Візантійської імперії

й відлучили від церкви. Проте за час боротьби з іконами імператори встигли відібрати у монастирів чимало зе­ мель, які потім роздавали за службу феодалам.

4. Візантійське суспільство Основу візантійського суспільства становило об’єд­ нане в общини селянство. Селяни переважно були віль­ ними. Найвищу сходинку посідали динати — «сильні люди*>. Вони були повноправними членами общини, мали право бути обраними на різні посади й у першу Медальйон із зображен­ чергу купувати землю й майно общинників, використо­ ням святого. Візантія. вувати працю найманих або залежних селян. Згодом диХІ-ХН ст. натами стали називати вищих світських і церковних по­ садовців, які зосереджували в своїх руках не лише землю і майно, а й владу. Друг;? сходинку посідати стратіоти —у VI 1-Х ст. вільні землероби, які мусили відбувати державну військову службу (з власним конем і зброєю). Згодом стратіоти стали основою верстви рицарів феодалів. Третю сходинку займали апорії, вільні селяни, які здавати свої землі в оренду. У Константинополі рабами торгували на площі Тавра. Ціни на них регулювала держа­ ва. У XI ст. раб-писець коштував 50 номісм, лікар - 60, ремісник - 40, не навчений ре­ месла - 20-30, дитина - 10.

31

РОЗДІЛ І

Золотий браслет із зображенням Богоматері. Близько 600 р.

Заможна жінка. Фрагмент скульптури. Візантія \Z-VI ст.

Кадильниця у вигляді багатокупольного храму. Візантія. XII ст.

32

Складовою візантійського суспільства також були міст ії- наймані працівники. У VIII ст. з’явилися парики. Вони були особисто вільни­ ми і не прикріпленими до землі, але сплачували податки у 2-3 рази вищі, ніж представники інших груп, і мусили від­ працьовувати панщину на землі заможних господарів. Пари­ ки не мали права носити зброю і служити у війську. Найнижчу сходинку в суспільстві посідали раби. Основ­ ним джерелом рабів були війни. Нерідко зубожілі жителі Ві­ зантійської імперії самі продавалися в рабство або продава­ ли власних дітей. На початок XI ст. у Візантії остаточно сформувалася вер­ ства великих землевласників. Вони отримували дозвіл імпе­ ратора на збирання державних податків, але самі їх не спла­ чували. Представники цього стану відбували військову службу, їм також було дозволено мати власні військові за­ гони. Численним було духовенство. Очолював церкву патрі­ арх. Нижче за нього стояли митрополити, які керували цер­ ковними організаціями у провінціях. їм підпорядковувалися архієпископи - керівники церковних округів. Далі йшли єпископи, які керували церковними справами в містах і у великих селищах. Ще нижче стояли ченці, які жили в монастирях. Найбільшими з монастирів були Афонський і Студійський. Особливістю візантійського суспільства було численне чиновництво. У X ст. чиновників поділили відповідно до обов’язків і посад на 18 рангів. Візантія у середні віки мала найбільшу кількість міст се­ ред усіх тогочасних держав. У містах утворювалися об’єднання (корпорації) купців і ремісників, подібні до євро­ пейських цехів, але контрольовані державою. Держава вста­ новлювала критерії якості виробів, ціну, кількість виготов­ леної продукції, час торгівлі. Той, хто не входив до корпора­ ції, не мав права торгувати доти, доки не будуть продані то­ вари об’єднання ремісників. Голови об’єднань підтримували порядок і наглядали за своєчасною сплатою державних податків. Візантійські купці мали налагоджені зв’язки з усіма країнами Середземномор’я, Чорноморського регіону, Дворіччя, Центральної Азії.

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

5. Д е р ж а в н е управління Візантія успадкувала устрій римської держави, а також римську податкову систему, військову організацію та закони. На чолі держави стояв імператор (він мав титул василевс), якого з VII ст. почали називати автократором, тобто само­ держцем. Його вважали правителем «милістю Божою», яка сходила на нього через волевиявлення народу. Тому імперато­ ром могла стати людина, яка належала до будь-якого народу, будь-якого стану, але обов’язково мала бути християнином. Символами влади імператора були діадема - (подвійна коро­ на з хрестом посередині), скіпетр і держава (золота куля), чер­ воний плащ (багряниця) із зображенням двоголових орлів, червоні чоботи і мішечок із землею. Найвищими органами державної влади були сенат (з VII ст. - синкліт) і державна рада - консисторій. Сенат скла­ дався з 200 осіб. Оскільки у Візантії ніколи не існувало законів про спадковість влади, то імператор у присутності сенаторів називав свого наступника й оголошував його співправителем. У VII ст. для управління державою були сформовані спеці­ альні відомства - логофісгї. Очолювали відомства логофети. У цей же час було створено військово-адміністративні одини­ ці - феми. На чолі феми імператор призначав стратиш, на Імперія - велика держава, яка включає завойовані держави й території.

Державний устрій Візантії

1. Побут імператора був надзвичайно розкішним. Він з'являвся перед народом лише у супроводі почту, з озброєною й численною охороною. Під час коронації на ньому було стільки одягу й прикрас, що василевс ледь тримався на ногах. Так, Михайло V Калафат знепритомнів під час коронації. 2. У Візантії за посадові злочини не передбачалося кримінальної відповідальності. Ха­ барі були офіційно дозволені й вважалися подарунками чиновникам. Розмір хабара за­ лежав від посади, яку обіймав чиновник.

33

РОЗДІЛ І

якого покладав усі повноваження — від оборони до збирання податків. У Константинополі існували ор­ ганізації громадян - діми, які об’єднуватися в партії. їх було чо­ тири: венети (сині), левки (білі), прасіни (зелені) і русії (червоні). До першої належала аристократія, до другої — підприємці, до третьої і четвертої - інші громадяни Кон­ стантинополя. Для вирішення важливих питань . „ усі партії і вільні городяни міста іподром у Константинополі. Старовинна гравюра „ . . " ' ' зОиралися на іподромі, який вміщу­ вав до 60 000 осіб. На іподромі виго­ лошувати нові закони, а також повідомляли про початок вій­ ни та укладення миру, про смерть імператора. Схватювати рі­ шення оплесками, виявом незгоди були свист і тупотіння ніг. Іподром був передусім центром політичного життя і лише потім осередком відпочинку. Перегони на конях тут проводили тільки в перервах між вирішенням важливих політич­ них питань. Згодом роль іподрому зменшилася. Були випадки, коли правителя під час процесій люди закидали брудом і яйцями.

6. Розквіт ВізантГі за М акед о н сь ко ї д и н ас тії т а д и н ас тії КомнІнів Македонська династія (867-1056) започаткована Василієм І Македонянином, Він навів лад у імперії, збільшив армію, впорядкував закони. За правління цієї династії розвивались зв’язки з Київською Руссю. Ознаками розквіту Візантії в часи Македонської династії було перетворення Константинополя на найбільший центр, який контролював торгівлю між Європою і Сходом. Зріс Басилій І походив з вірменської селянської родини. Завдяки зовнішності та фізичній силі отримав прихильність імператора, але згодом його вбив і зайняв трон свого бла­ годійника. Загинув під час полювання.

34

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

вплив на сусідні народи. З Візантії поши­ рюється християнство серед слов’ян. Зо­ крема, була охрещена Русь. Саме в часи цієї династії руські князі Аскольд, Дір, Олег та Ігор здійснити походи на Візан­ тію і змусили імператорів укласти вигідні для Русі торгівельні договори. Імператор Константан VII Багрянородний (913-959, фактично 945-959) був визначним письменником. Саме з ним воював князь Ігор, війська якого були переможені візантійцями. Саме з Константаном княгиня Ольга зустрічалась у Константинополі. Іпанн Цимісхій (969-976), який походив з вірменського роду, брав участь у вбивстві попереднього Імператора Після приходу до влади роздав все своє майно бідним, влаштував лі­ карні. Іоанн зміг перемогти арабів і повернути Сирію, Фіні­ кію. Переміг і князя Святослава та приєднав Болгарію. Але, як і Його попередники, був отруєний оточенням. ВасилІю II Болгаробійцю (976-1025) вдалося повернути частину земель, захоплених арабами, поширити вплив на Бол­ гарію. Але тривалі війни ослабили державу. Саме за часів Ма­ кедонської династії відбувся остаточний розкол церков - у 1054 р. за Константи на IX Мономаха 3 родини Мономахів була мати київського князя Володимира Мономаха. Колись могутня Візантія з XI ст. поступово по­ чала занепадати. Прискорили цей процес напади ворогів: вікінги витіснили візантійців з Італії, турки-сельджуки в 1071 р. завдали поразки візантій­ цям у Вірменії і захопили в полон імператора Рома­ на IV Діогена РІаслідком цієї поразки стало засну­ вання турками на південному сході Малої Азії власної держави - Румського султанату (за мусуль­ манською назвою Візантії - Рум). Турки почали розселятися на теренах Візантійської імперії, по­ ступово витісняючи з цих земель греків. Влада візантійських імператорів була слабкою, аристокра­ тія вела постійну боротьбу за престол. Так тривало до 1081 р.. коли константинопольський трон захопив полководець Алек-

35

РОЗДІЛ І

36

сій, засновник нової імператорської династії Комишів (1081— 1185). Новий імператор приборкав аристократію, конфіскував май но своїх супротивників, найняв в оїн ів з різних земель для захисту кордонів імперії. Скориставшись Першим хрестовим походом, він потіснив турків-сельджуків. Але ця могутність виявилася тимчасовою. Візантійці знову були розбиті сель­ джуками й втратили більшу частину Малої Азії; повстали бол­ гари й серби, які звільнилися з-під влади Візантії й утворили власні держави. Однак найбільшого удару завдати Візантії хрестоносці, які з ’явилися біля Константинополя у квітні 1204 р. Попри те, що Візантія була християнською краї­ ною, рицарі Четвертого хрестового походу захопили столицю. Констан­ тинополь уперше з дня заснування став здобиччю ворогів. Хрестоносці нищили й грабували церкви, бібліо­ теки, палаци. Після такого удару Ві­ зантія вже ніколи не відродила ко­ ли шн ьої мо гутн ост і. На руїнах Візантії хрестоносці заснувати власну державу. У того­ часній Європі її називали Романіею, а сучасні історики називають Ла­ тинською імперією. Романія одразу розпалася на кілька дрібних кня­ зівств, які суто формально визнава­ ли владу7імператора. Після падіння Константинополя на землях, не завойованих хресто­ носцями, виникли три самостійні держави Ні кей ська імперія (н а за­ ході Малої Азії), Епірське царство (на Пелопоннеському півострові), Трапезундська імперія (на сході колишніх візантійських володінь). Наймогу'тнішою виявилася Нікейська імперія, яку очолив колишній константинопольський посадовець Феодор Ласка ріс. У одній із битв Феодор розбив сельджуків і в бою на мечах переміг їхнього султана У 1261 р. військовий загін нікейцІв підійшов до стін Кон­ стантинополя. Підтримані місцевими жителями, нікейці легко

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

оволоділи містом. 15 серпня 1261 р. нікейський імператор Михаїл VIII Палеолог увійшов до Константинополя. Він став за­ сновником останньої династії візантійських імператорів - ди­ настії Палеологів (1261-1453). Візантійську імперію було відновлено. Візантія на той час володіла лише частиною Балканського півострова, деякими землями в Малій Азії й кілько­ ма островами в Егейському морі. У XIV ст. посилився тиск на Візантію турків-османів. Зго­ дом під їхньою владою опинилася Мала Азія, Фракія і Балканський півострів. За таких умов візантійський імператор Іоанн V Палеолог змушений був визнати себе васалом турець­ кого султана, сплачувати йому данину й за потреби надавати війська. Але туркам цього було замало. У 1453 р. вони розпочали облогу Константинополя. Майже два місяці городяни на чолі з імператором Константаном XI Драгашем відважно захищали своє місто. Але сили були не­ рівні. До того ж туркам вдалося заволодіти підземним ходом до Константинополя. Вони напали на захисників із тилу. Ім­ ператор загинув зі зброєю в руках, а місто було захоплено. 29 травня 1453 р. о восьмій годині ранку султан Мехмед II на чолі своїх військ урочисто увійшов до міста. Колись могутня Візантійська імперія, так само як раніше Західна Римська ім­ перія, припинила існування. Позначте на контурній карті: Територію Візантійської імперії за правління Юстиніана.

1. Назвіть основні досягнення у внутрішній і зовнішній політиці імператора Юстиніана. 2. У чому полягала суть іконоборства? Чим закінчилася боротьба між прибічниками й противниками поклоніння іконам? 3. Охарактеризуйте суспільний і державний устрій Візантійської імперії. 4. Яким було становище Візантійської імперії в ХІУ-ХУ ст.

37

РОЗДІЛ І

§ 3. Культура Візантії 1. О світа

Н

а початку Середньовіччя культура Візантії зберіга­ ла досягнення античного світу, запозичувала у су­ сідніх народів і розвивала власні. У Візантії школа залишалася доступною для всіх верств населення. Освіта давала людині можливість зробити кар’єру. Навчання починалося в елементарній школі з 6-7 років. Там навчали письма, читання, каліграфії, лічби, співів. Коли дити­ ні виповнювалося 9-10 років, її переводили до школи грама­ тиста, де вивчали грецьку мову, літературу, історію, міфоло­ гію, географію. Учні мали знати твори грецьких драматургів Арістофана, Есхіла, Софокла, історичні твори Геродота, Фукідіда, Ксенофонта, Плутарха. Обов’язковим було вивчення праць діячів церкви - Григорія Богослова та Іоанна Златоус­ та. У 16-17 років учні переходили до школи ритора, де опано­ вували мистецтво декламування, основи ораторського мисте­ цтва. Учні мусили вміти складати байки, оповідання. У 425 р. у Константинополі за наказом імператора Феодо­ сія II було відкрито вищу школу з кафедрами філософії, пра­ ва, риторики, грецької і латинської мов. У 855 р. поблизу Кон­ стантинополя почала діяти школа математичних наук, яку очолив Лев Математик. У XI ст. з’явилася релігійна Патріар­ ша академія. Освіта у Візантійській імперії була платною. Але існували й школи для тих, хто не міг заплатити. Держава та­ кож сплачувала за навчання найталановитіших учнів. Лев Математик - візантійський учений ІХ ст. Займався дослідженнями в галузях фізи­ ки, математики, астрономії, механіки. Викладав у столичній вищій школі, вимагав від учнів розуміння матеріалу, а не зазубрювання. Його шанували при імператорському дворі. Був митрополитом у м. Фессалоніки.

2. А р х іте кту р а й ж ивопис Злет архітектури спостерігався у Візантії за правління ім­ ператора Юстиніана, коли в містах імперії постали нові храми й палаци. Столицю називали Царгородом - «царицею міст» або «оком Всесвіту». У V ст., за правління імператора Феодо-

38

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

сія II. місто оточували міцні мури з численними брамами. Головними вва­ жалися Золоті ворота Звідси можна бул о иотр ап ити д о центр ал ьн ої вулиці міста —Меси. Вздовж неї розташову­ валися торгові ряди. Меса вела до цен­ тральної площі Августеон, де знаходи­ лися Великий імператорський палац та іподром. На головній площі стояв і найбіль­ ший храм імперії - храм Святої Софії (Премудрості Божої), споруджений за наказом Юстиніана. Історія зберегла імена його архітекторів - Ісидора з Богоматір з Константином і Юстиніаном. Мілета й Анфімія з Тралл. Будівни­ Мозаїка над бічним входом цтво тривало понад шість років. ГІа до Святої Софії. X от. зведення храму йшли найкращі буді­ вельні матеріали. Багато з них було вилучено зязітчницьких святилищ. Храм Святої Софії було споруджено з червоної цегли, оздоблено мармуром і прикрашено мозаїками й фресками. У плані храм являє собою прямокутник, його центральна часДовжина храму Святої Софії - понад 70 м, висота - понад 50 м, діаметр купала - понад ЗО м.

Інтер’єр храму Святої Софії у Константинополі

39

РОЗДІЛ І

40

тина перекрита куполом, до якого примикають ще два напівкуполи. Біля основи купола по колу розта­ шовано сорок вікон. Коли людина стоїть у храмі й дивиться вгору, то світло, яке ллється з вікон, і велика відстань до купола створюють вра­ ження, що купол висить у повітрі. У давнину говорили, що купол Свя­ тої Софії нібито прикріплений зо­ лотими ланцюгами до самого неба Коли храм освячували, імператор Рукопис Четвероєвангелія з мініатюрами. Юстиніан вигукнув: «Слава Богу, Візантія. Кінець XI от. який надихнув мене звершити таку справу! Соломоне,я переміг тебе!» Б образотворчому мистецтві переважала біблійна темати­ ка Сюжетні зображення створювали й розміщували у храмах відповідно до усталених правил - канонів. Особливий жанр живопису - іконопис (від грецького «ікона» - картина) так само підпорядковувався канонам. Проте за часів іконоборства церкви прикрашали тільки декоративним орнаментом, а іко­ ноборці встигли знищити чимало ікон, мозаїк і фресок у Кон­ стантинополі й по всій країні. Неймовірних висот досягло у Візантії мисте­ цтво оформлення книги. На книжковий живопис су­ ворість канону не поширювалася. Цим пояснюєть­ ся більший реалізм і виразність книжкових мініа­ тюр (від лат. «шіпіат» - червона фарба), виконан­ ня яких потребувало дивовижної майстерності й тонкого смаку. Проте розквіт переживали не всі види мисте­ цтва 3 анегіадаюгь театральне й музичне мистецтво: глядачі могли дивитися лише вуличні вистави ак­ торів або слухати просте декламування творів. Влада й церква запроваджували хоровий храмовий спів під час церковної служби. Він допомагав, як вважали, спілкуванню людини з Богом. Зникла велика скульптура Натомість розвивалася скульптура малих форм і ювелірне мистецтво. Візантійська культурна традиція виявилася сильнішою від самої держави. Після перетворення Константинополя на сто­ лицю турецької Османської імперії її перейняли й розвивали

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

народи Східної Європи, запозичивши разом із християнством.

3. Л іт е р а т у р а У середньовічній літературі збереглася традиція складати гімни. Творили християнські письменни­ ки і у жанрі епосу. Чималою є спадщина візантій­ ських істориків. Вони жили й працювали зазвичай при дворі правителя. Імператор Константан Багрянородний сам був автором кількох книг. Дуже ціка­ вою є особистість історика Прокопія Кесарійського. Він жив за часів імператора Юстиніана В офі­ ційному творі «Історія воєн Юстиніана з персами, вандалами і готами» Про копій вихваляє імперато­ ра, детально описує його перемоги. Натомість у ме­ муарах, за якими закріпилася назва «Таємна істо­ рія», він висловлює абсолютно інші погляди, опи­ сує жадібність, брехливість та інші негативні риси Юстиніана

Оправа книги , прикрашена перлами й дорогоцінним камінням. Візантія. Межа Х -Х і от.

4. Техніка Візантійські механіки, інженери, архітектори, використову­ ючи досягнення своїх попередників, зробили значний внесок у розвиток техніки. Було створено різноманітні машини, які застосовували під час штурму фортець. У VIII ст. візантій­ ський інженер Калій ник винайшов нову зброю, яку було на­ звано «грецьким вогнем». З її допомогою візантійцям вдалося зупинити вторгнення на їхню тери­ торію арабів. Суміш, яку неможли­ во було загасити, кидали на кілька десятків метрів за допомогою спеці­ ального механізму. Про успіхи хімії свідчить техно­ логія виготовлення смальти ддя мо­ заїк. Дивами візантійської техніки були механічні леви, які пересува­ лися без допомоги людини, грифо­ Використання «грецького вогню». ни, які махали крилами та голосно й Середньовічна мініатюра войовничо кричали, птахи, що спі-

41

РОЗДІЛ І

вали. Все це було встановлено в одному з візантійських пала­ ців. Творцем технічних дивовиж вважають видатного мисли­ теля Лева Математика. Йому також належить винахід світло­ вого телеграфу. За допомогою світлового сигналу, що його передавали з веж, розташованих за 100 км одна від одної, можна було отри­ мувати або передавати інформацію в найвіддаленіші провінції імперії. Протягом лише однієї години імператор, який перебу­ вав у Константинополі, дізнавався про все, що відбувалося в провінціях його держави. «Грецький вогонь» являв собою займисту суміш. Припускають, що її складовими були селітра, нафта, сірка, смола й деякі інші речовини. Його не можна було загасити во­ дою. Ця суміш втратила значення лише з появою вогнепальної зброї.

1. Які навчальні предмети опановували учні візантійських шкіл? 2. Назвіть основні технічні досягнення візантійських механіків, інженерів. 3. Розкрийте особливості архітектури Візантії. Які ви знаєте найвизначніші споруди Ві­ зантійської імперії?

§ 4. Арабський халіфат днією з наймогутніших держав Середземноморсько­ го регіону в середні віки був Арабський халіфат. Він утворився внаслідок об’єднання племен Аравійського півострова. Розвиток Арабського халіфату супроводжувався виникненням і становленням нової релігії - ісламу.

О

1. Аравійський півострів і його населення Аравійський півострів, найбільший на планеті, має площу майже 3 млн км2, що дорівнює чверті площі Європи. На заході його омиває Червоне море. Уздовж узбережжя Червоного моря простягається гориста область Хіджаз, висота якої сягає 3000 м. Між горами та морським узбережжям розташована

42

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

вузька піщана смуга Тіхама. Місцевість у гірській частині на південному заході Аравійського півострова називається Ємен («щаслива Аравія»). Де найпридатніша для землеробства те­ риторія. Центральну частину півострова займає засушливе плоскогір’я Недж. Невисокі гірські пасма тут оточені пустеля­ ми. У долинах річок утворилися невеликі оази з придатними для землеробства землями. Центральну частину Аравійського півострова населяли ко­ чові арабські племена - бедуїни (від арабського «бадані» жителі пустелі, кочівники-пастухи). Кочівників бедуїни, так само як і осіле землеробське населення оаз, поділятися на племена Керував племенем шейх, який розпоряджав­ ся господарською діяльністю, роз­ глядав скарги, залагоджував супер­ ечки, налагоджував зв’язки із сусід­ німи племенами. Кочівники поділя­ лися на дві групи - тих, хто розводив верблюдів, і пастухів-вівчарів. Перші вважалися привілейо­ ваною та найбільш войовничою час­ тиною суспільства. Перетинаючи величезні пустелі, вони нападали на А . Шреєр. Арабськії вождь зі своїм почтом. сусідні племена та держави й швид­ XIX ст. ко зникали зі здобиччю серед пісків.

2. Д оіслам ські вірування ар абів Релігійні переконання населення Аравійського півострова вирізнялися надзвичайною строкатістю. Кочівники-бедуїни були язичниками. Вони поклонялися деревам, скелям, небес­ ним світилам. Верховне божество араби називали Ал-Лах. Найпоширенішим був культ небесних світил, адже в мандрів­ ках пустелями бедуїнам доводилося орієнтуватися за Сонцем, Місяцем, зорями. Посередниками між людьми й богами були добрі та злі духи - джини та шайтани. На півночі Аравії, на кордонах з Візантією, завдяки пропо­ відникам, які разом із торговельними караванами відвідували півострів, поширилося християнство. Поряд із християнськи­ ми проживали громади, які сповідували іудаїзм.

43

РОЗДІЛ І

3. М у х а м м а д і виникнення іслам у Об’єднанню арабських племен сприяла нова релі­ гія - іслам (мусульманство). Її засновником вважають Мухаммада (варіанти імені - Мухамед, Мухаммед, Магомет та ін.). який народився в місті Мекка близько 570 р. ВІН рано втратив батьків. З дитинства Мухам­ мад змушений був заробляти собі на життя - пас худо­ бу, переганяв каравани. Поліпшити становище Мухам­ маду7вдалося, коли він одружився із заможною вдовою. На початку VII ст. Мухаммад брав участь у відбудо­ ві язичницької святині арабів - Кааби в Мецці, яка по­ страждала від пожежі. Коли її відновили, між старій­ шинами спалахнула суперечка, хто має встановити священний «чорний камінь^. Мухаммаду довірили прийняти рішення. Він розстелив на землі простирад­ ло, поклав посередині камінь і запропонував вождям чотирьох племен віднести його на місце. Там Мухам­ мад узяв камінь і сам встановив його. Ніхто не був об­ ражений, а Мухаммад отримав титул Ал-Амін —«той, хто заслуговує на довіру*-. У 610 р., за легендо®, Мухаммаду з'явився архангел Джабраїл зі звісткою, що Аллах обрав його своїм посланцем і пророком. Згодом він почав проповідувати. З7 своїх проповід­ ях він відкидав багатобожжя і проголошував єдиного бога для всіх людей —Аллаха Більшість жителів Мекки відмовилися вірити у слова Му­ хаммада. Пророка та його учнів (близько 150 чоловік) пере­ слідували. Дехто з них змушений був залишити Мекку. У 622 р. Мухаммад переїхав до міста Ясриба і став учителем та духовним наставником місцевого населення. Так народила­ ся нова релігія - іслам. А день переселення (Хіджри) Мухам­ мада та його прихильників (16 липня 622 р.) став початком іс­ ламського літочислення. Мусульманський календар побудо­ вано на зміні фаз Місяця, і місяць становить 29 або ЗО днів. Кааба - головна святиня ісламу, священний храм у вигляді куба. Коли він був спору­ джений, невідомо. До поширення ісламу в ньому стояло 360 ідолів богів різних араб­ ських племен. Існує легенда, що Каабу збудував ще біблійний Адам. Після Всесвітньо­ го потопу святиню поновили Авраам і його син Ісмаїл, який вмонтував у стіну священ­ ний чорний камінь.

44

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

Мухаммад отримує перше откровения від Джабраїла. З манускрипту «Джамі ат-таварих» Рашида ад-Діна, 1307

Вступ Мухаммада в М екку і знищення ідолів. «Розповідь про життя Мухаммада», Кашмір, 1808

Віра в Аллаха все більше поширювалася серед арабів. Му­ хаммад заснував мусульманську общину. Ясриб почали нази­ вати містом Пророка - Лл Медина. Перебуваючи у Медині, Мухаммад заклав підвачини ісламського віровчення. Пророк визначив п’ятницю днем загальної молитви, встановив піст у місяць рамадан та практику щорічного паломництва вірних до Мекки (хадж), оголосив заборону на вживання вина. У 630 р. прихильники ісламу на чолі з Мухаммадом захо­ пили Мекку. Каабу було перетворено на центр ісламського світу. Всі язичницькі ідоли в Каабі та довкола неї було знище­ но. У 631-632 рр. Мухаммад об’єднав під своєю владою біль­ шість племен Аравійського півострова. Він розробив податко­ ву систему, порядок успадкування майна, засади криміналь­ ного права, сімейних відносин, прагнув поширити іслам в Ібн Хішама про життя пророка Мухаммада

Коли посланець Аллаха сказав своїм родичам про іслам і повідомив про нього, як зве­ лів йому Аллах, вони не зреклися його й не сперечалися з ним... доки він не згадав їх­ ніх богів і не почав лаяти їх. Коли ж він зробив це, вони вирішили, що це занадто, за­ судили його, всі як один почали протидіяти йому і демонструвати ворожість, крім тих, кого Аллах захистив від цього завдяки тому, що вони прийняли іслам. Але було їх не­ багато, й вони приховували свою віру. Чи одразу сприйняло іслам арабське суспільство? Обгрунтуйте свою дум ку, викорис­ товуючи текст документа.

45

РОЗДІЛ І

усьому світі. У 632 р. Мухаммад тяжко захворів, помер і був похований у Медині.

4. Розквіт і за н еп а д х а л іф а ту

*р*ріявжіиі Посудина. Сиоія. XIV ст.

Мухаммад помер, не залишивши по собі сина чи наступ ни­ ка, який би продовжив утвердження нового віровчення і зміц­ нення влади на землях Аравійського півострова. Прихильники ісламу присягнули на вірність Абу ]іскру (632—634), одному з найближчих сподвижників Мухаммада Абу Бекр завершив розпочате Мухаммадом завоювання Ара­ війського півострова й захопив південну частину Палестини. Його наступник хачіф Омар (634—644) продовжив завойов­ ницьку політику своїх попередників і підкорив території Си­ рії, Персії, Єгипту. Захопивши території Північної Африки, на початку VIII ст. араби вторгнися в Європу. У 714 р. вони заво­ ювали майже всю Іспанію і дійшли до Індії, де підкорили те­ риторію під назвою Сінд. Розширивши володіння, араби утворили власну державу — халіфат. Головнокомандувачі військ із часом стали намісни­ ками на завойованих територіях. Вони виконували функції релігійних керівників —імамів, одночасно були суддями, від­ повідати за збирання податків. Усі завойовані землі вважати­ ся власністю всіх мусульман, а місцеві жителі сплачували гро­ шима або натурою податок — харадж. Усіх чоловіків-немусульман віком від 15 років також обкладати податком (джізья). За умови сплати податків іновірцям дозволялося сповідувати власну віру та володіти землею і майном. Христи­ ян та іудеїв мусульмани вважати «людьми Книги» (тобто Бі­ блії) і не насаджувати серед них іслам. За хатіфа Османа (644-656), коли чиновники зловживати владою, процвітало казнокрадство, у провінціях почастішали заворушення. 17 липня 656 р. у Медині натовп невдоволених увірвався в дім Османа, вимагаючи, щоб він зрікся влади. Коли халіф відмовився, його вбили. Це стато початком розколу в му­ сульманському суспільстві, який переріс у громадянську війну.

Нову столицю халіфату, місто Багдад, було засновано халі­ фом Ал-Мансуром у 762 р. Місто будували одночасно 100 тис. людей і звели його всьо­ го за чотири роки. Багдад було захищено трьома рядами мурів. У центрі знаходився палац халіфа «Зелений купол», названий так за кольором бані над тронною залою.

46

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

5. Х а л іф а т за Омейядів і А ббасидів Боротьба за влад).7завершилася встановленням влади халі­ фа МуавІЇ (661-680) з роду Омейядів, сина одного з вождів арабських племен і родича Мухаммада. Здобувши владу, він заснував спадковий халіфат зі столицею в місті Дамаску, що в Сирії. За часів його правління було проведено перепис земель, тривали воєнні походи до Середньої Азії, Афганістану, Індії, Північної Африки. По­ частішали напади на візантійські володіння. Муавія був покровителем учених і пое­ тів. Серед християн він зажив поваги як справедливий правитель, який не допускав релігійних переслідувань. Халіфи з роду Омейядів правили краї­ ною впродовж 661—750 рр. До VIII ст. му­ сульманська держава зросла і простяглася від річки Іид на сході до Атлантичного океа­ ну на заході, від нільських порогів на півдні до Кас п ійсько го моря на півночі. У 750 р. династію Омейядів було усунуто Багдад. Центральна частина міста від влади Аббас идами - нащадками Аббаса, дядька пророка Мухаммада. Вони перенесли столицю держави на береги річки Тигр, до Багдада. Влада династії Омейядів збереглася тільки на заході Євро­ пи, в Іспанії. Вони не визнали нових правителів арабського світу й заснувати власний хачіфат зі столицею в Кордові. Зго­ дом з’явилися самостійні династії в Єгипті, Північній Африці й інших частинах країни. Головну роль відігравати правителі окремих провінцій і навіть окремих міст. Могутній єдиний ха­ ліфат припинив існування. Абу Юсуф про відносини арабів з населенням підкорених територій

Між мусульманами й зімміями (християнами - підданими халіфату) було укладено мир за умови сплати поголовної податі, і міста були здані за умови, що ні храми, ні церкви їхні не руйнуватимуть ні в місті, ні за його межами, щоб їм було даровано життя, щоб мусульмани воювали за них і захищали їх від тих ворогів, які їх ображатимуть, і щоб вони виносили хрести під час свят їхніх. Чи об'єктивно автор розкриває відносини м іж мусульманами й християнами? Обгрун­ туйте свою думку) спираю чись на історичний матеріал.

47

РОЗДІЛ І

У результаті завоювань і розпаду халіфату утворився араб­ ський світ - держави арабів Північної Африки та Близького Сходу, об’єднані спільною релігією - ісламом.

6. Суспільний і д ерж ав ний устрій х а л іф а ту

48

Суспільний устрій Арабського халіфат)? відрізнявся від устрою країн тогочасної Європи. Власником усієї землі Арабського халіфат)? була держава. Під час будів­ ництва каналів, копалень, майстерень використовувати переважно працю рабів. У Арабському хачіфаті станови­ ще особи в суспільстві визначалося віросповіданням. Найбільше прав мали ті, хто сповідував іслам. Спочатку ставлення до підкорених немусульманських народів було толерантним: вони зберігали самоврядуван­ ня, мову, звичаї, традиції, судочинство. З часом почати Державний устрій примусово насаджувати іслам і арабську мову. НемуАрабського халіфату сульмани мусити носити одяг, який відрізнявся від му­ сульманського, забезпечувати арабське військо продук­ тами, сплачувати високий податок на володіння землею, їм було заборонено одружуватися з мусульманами. На початку існування хатіфат очолював халіф, у ру­ ках якого зосереджувалася необмежена релігійна та світ­ ська влада. Перших хачіфів обирати, ате досить швидко вони почали передавати влад)? у спадок за заповітом. Радником халіфа і найвищим державним посадовцем був візир. Центральними органами влади були спеціатьні кан­ Каді. Середньовічна целярії - дивани, які сформувалися ще за Омейядів. Ди­ арабська мініатюра ван військових справ розпоряджався озброєнням і забез­ печенням війська, вів реєстри людей, які перебувати на постійній службі. Диван внутрішніх справ контролював фі­ нанси держави, збирання податків, вів статистичний облік. Диван поштової служби опікувався доставкою пошти й дер­ жавних вантажів, будівництвом доріг, таємним наглядом за можливими політичними суперниками хатіфа. Територія ха­ ліфат)? поділялася на провінції, якими керувати військові на­ місники - еміри. За свою діяльність вони відповідати тільки перед халіфом і призначатися виключно ним. Емірами зазви­ чай були особи, наближені до правителя, або представники

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

місцевої знаті. Управління життям міст і селищ у халіфаті здійснювали керівники місцевих релігійних громад - шейхи. Верховним суддею вважався халіф. Спеціальна колегія при­ значала з духовенства суддів нижчої ланки й уповноважених, які контролювали їхню діяльність, - каді. Вони розглядали всі судові справи. Судові рішення виносили відповідно до Корану. Такі рішення не підлягали скасуванню або оскарженню, за ви­ нятком тих, які особисто скасовував халіф. Важливу роль в Арабському халіфаті відігравало військо. Воно виконувало головне завдання, яке проголошувалося ха­ ліфами, - завойовувало нові землі. До війська зараховували всіх вільних повнолітніх мусульман. Зрідка наймали й загони, сформовані з немусульманського населення. Основною силою була рухлива, швидка кіннота. Позначте на контурній карті: 1. Територію Арабського халіфату. 2. Межі поширення ісламу. 3. Напрямки походів арабів. 1. Охарактеризуйте природні умови Аравійського півострова. 2. Які права мало немусульманське населення? Чим вирізнялося його становище? 3. Спираючись на текст параграфа і схему, розкажіть про державний устрій Арабсько­ го халіфату.

§ 5. Розвиток арсібомусульманської культури раби велику увагу приділяли збереженню й засвоєн­ ню знань, здобутих іншими народами та цивілізація­ ми. Так сформувалась арабо-мусульманська цивілі­ зація, об’єднана спільною мовою, культурою і релігією.

Л

1. Практичні знання і розвиток техніки Розвиток наукових знань в арабському світі був тісно пов’язаний з Будинком мудрості, своєрідною мусульманською академією, створеною халіфом Гарун ар Рашидом (786-809). Там перекладали арабською мовою вавилонян, індійців, най-

49

РОЗДІЛ І

кращі праці давніх греків - Евкліда, Птол ом єн. Центрами тогочасної науки були міста Басра, Куфа, Ш Ш » > : Багдад, Александрія. Базуючись на математичних досягненнях індійців, араби у 827 р. виміряли дугу меридіана й визначити розміри земної кулі. Араби запозичили індійські цифри та систему числення й удосконалили її. Європейці перейняли ці цифри під назвою «арабських» і з XI ст. використовують їх. Арабські мудреці навчилися виготовляти селі­ тру та виявили її вибухові властивості, тому набага­ то раніше, ніж у Європі, вони почали виготовляти порох. Арабські ковалі успадкували від давніх на­ родів секрети обробки заліза. Вони створили нову Вчені в бібліотеці. Мініатюра. марку статі - булат. Зброя, виготовлена з неї, була ХШ ст. надзвичайно міцною і дуже цінувалася не лише в арабському світі, а й у Європі. Араби раніше за європейців навчилися виготов­ ляти папір, почали використовувати компас і стали одними з найкращих мореплавців того часу. Відо­ мий арабський мудрець Аль-Кінді (801—873) був одним із найкращих знавців вчення Арістотеля. ІбнРуївд (1126-1198) вважав світ речей матері­ альним, створеним природою, а не Богом. Мухаммад Аль-Банані (858-929) створив об­ серваторію для спостереження за зоряним небом. Він висловив припущення, що Земля обертається навколо Сонця. Славнозвісний Аль БірунІ (973-1048) був істо­ риком, математиком, астрономом, географом і фізи­ ком. Особливо помітними були досягнення арабської медицини. В її основу лягли праці давніх греків Гіппократа і Галена Араби робили операції з вида­ Засвоєння архімедових лення катаракти ока Знали вони й кесарів розтин. принципів у лікарській .практиці: Славетним лікарем вважати знаменитого Ібн Сіну агрегати для вимірювання тиску крові. Мініатюра Х ііі ст. (980-1037), якого європейці називають АвІценною. Ібн Сіна виклав свої знання у працях «Книж­ ка зцілення» та «Канон лікарської науки». За цією книжкою вивчали медицину мало не всі європейські лікарі починаючи з XI і до кінця XVII ст. Ібн Сіна був не лише світи­ лом медицини, а й філософом, поетом, хіміком.

4

50

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

Географічні знання також розвивалися. Це було пов’язано з проблемою ефективно­ го управління величезною імперією, яку створили араби. їм потрібні були знання про кордони, розташування міст, чисель­ ність і склад населення. Цікавою геогра­ фічною працею є «Книжка шляхів і країн». Її написав у IX ст. чиновник Ібн Хордадбех. Вона містила описи шляхів сполучен­ ня, якими найкраще можна було дістатися того чи іншого міста, частини країни. У X ст. арабські вчені розробили «Атлас іслам}?». Він містив загальну карту світу, у центрі якої було зображено Мекку, 20 карт окремих областей халіфату: В атласі було вміщено також окремі карти Середземного й Каспійського морів. Видатним математи­ ком, астрономом і географом був АльХорезмі (787-850). Він створив карт}? Азовського моря.

Сторінка зоряного атласу аль-Рахмана аль-Суфі (Багдад, 1125 р.)

2 . О б р азо тв о р ч е

м и с те ц тв о та а р х іт е к т у р а Релігія мала значний вплив на розвиток образотворчого мистецтва й архітектури в Арабський сонячний годинник, арабському світі. Але, на відміну від хрис­ Севілья, Іспанія тиянства, іслам навіть не припускав мож­ ливості зовнішньої подібності Аллаха з.лю­ диною або будь-якою іншою земною істотою. Вважалося, що зображати людину або тварину - прямий шлях до поклоніння ідолам і справа диявола Тому не зображення, а слово, напис або графічний символ стало головним носієм релігійної ідеї ісламу. Живопис у халіфаті не був розвинений, зате орнаменталь­ ний розпис стін, килимів та виробів художнього ремесладосяг надзвичайної досконалості. Ці орнаменти зазвичай поєднува­ лися із цитатами з Корану. Такі тексти дістали в Європі назву «арабески». В ісламському світі дуже високо цінувалося мис­ тецтво каліграфії, у якому араби д осягли вражаючої май стерп о сті.

51

РОЗДІЛ І

Араби були вправними будівничими й архітекторами. Спо­ чатку в завойованих країнах вони лише перебудовували хрис­ тиянські й зороастрійські храми, а в рідних напівпустелях, як і раніше, обмежуватися позначенням місця моління і напряму до Мекки й Кааби на піску. Проте згодом вони почали зводи­ ти нові, до того часу невідомі, типи будівель: мечеті (храми), мінарети (вежі для закликання мусульман до молитви), ме­ дресе (богословські школи різного рівня). У 687—691 рр. на місці зруйнованого римлянами храму царя Соломона в Єрусалимі було зведено мечеть Куббат 1. Спочатку мечеті були просто великими площами, оточеними галереями й портика­ ми. Згодом частина кожної площі була перекрита склепінням, яке підтримували сотні витончених колон. На початку VIII ст. мечеті почали увінчувати куполами. Минув час, і поряд з ними з'явилися високі мінарети, з яких глашатаї-муедзини закликали вірян до молитви. Мечеті стали центрами суспільного життя. 2. Конструктивні елементи мечеті: Мінарет (від арабського «манара» - маяк) - вежа, з якої муедзин закликає до молитви. Міхраб - священна ніша у стіні мечеті, яка вказує напрямок на Каабу. Дакка - платформа в мечеті для муєдзина, який проголошує другий і третій заклик до молитви.

52

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

ас-Сахра (Купол скелі). Побудована у формі вось­ мигранника, увінчана куполом, прикрашена мозаї­ ками і мармуровими колонами, вона досі вражає уяву. Разом із сусідньою мечеттю Аль-Акса мечеть Куббат стала третьою святинею мусульман (пер­ ша - храм Кааба в Мецці, друга - могила пророка Мухаммада в Медині). Ще одна уславлена споруда, «Велика мечеть», постала зусиллями Омейядів у 705-715 рр. в Дамас­ ку з християнської базиліки Іоанна Хрестителя, спорудженої на місці римського храму Юпітера У IX ст. було зведено грандіозну мечеть у Самаррі — улюбленому місці літнього відпочинку халіфів. До нашого часу від неї зберігся тільки мінарет заввиш­ ки 50 м у формі зрізаного конуса, із зовнішніми спіратьними сходами, які ведуть на культовий майдан­ чик. Мінарети - типова ознака мусульманської архі­ тектури. Це високі й стрункі вежі, що стояли поруч із мечеттю. Вважалося, що колодязі для омовіння в усіх мечетях під землею пов’язані з головною святи­ нею в Мецці - Каабою,

3. Л іт е р а т у р а

Авіценна (Ібн Сіна) (9801037) - перський учений-енциклопедист. відомий лікар. З дитинства прагнув здобути якомога більше знань і у 18 років уже вважався дуже освіченим. Авіценна був візирем і особистим лікарем кіль­ кох правителів. Відмова слу­ жити султану Махмуду Газневі призвела до того, що лікар змушений був тривалий час подорожувати, рятуючись від переслідувань, а згодом по­ трапив до в’язниці. Авіценна залишив по собі багатий нау­ ковий спадок - праці з меди­ цини, математики, музики, астрономії.

Протягом грішачого часу єдиною книгою арабів був Коран (від арабського «ачь-кураю» - «те, що чи­ тають»), Згідно з мусульманською традицією, Ко­ ран був повідомлений Мухаммаду самим Аллахом, а пророк вже переказував його божественні сури (так називаються розділи Корану) єдиновірцям усно. Деякі слухачі тут-таки записувати висловлю­ вання пророка Через вісімнадцять років після смер­ ті пророка записи його висловлювань зібрати воєдино. В основу арабської літературної мови покладена мова давньоарабських поетів. Серед найвідоміших творів - збірка вір­ шів семи славетних бедуїнських поетів V I-V II ст., а також ве­ личезне зібрання пісень «Кітаб аль-агані» —«Книга пісень». Серед сюжетів «Книги пісень» найвідомішою є розповідь про трагічну любов юного поета до дівчини на ім’я Лейта Поет дістав прізвисько Маджнун («той, що збожеволів від кохан-

53

РОЗДІЛ І

Омар Хайям (1048 - після 1131) - перський філософ, математик, астроном і поет. Автор фундаментальних праць з математики, у яких, зокрема, дав визначення ал­ гебри як науки, розробив кла­ сифікацію рівнянь, гео­ метричний метод розв'язання кубічних рівнянь. Створив ка­ лендар, який був точніший за тогочасний давньоримський юліанський і пізніший григорі­ анський. Однак сьогодні най­ більше відомий як автор вір­ шованих афоризмів - рубаї.

ня*>). Розлучений ворогами і злою долею зі своєю коханою, юнак віддалився від людей у пустелю, де спілкувався тільки з дикими звірами і, зрештою, по­ мер з ім’ям коханої на вустах. Наприкінці VIII ст. досягла розквіту арабська проза. Одним із прозових жанрів був народний ро­ ман. З тих, що дійшли до наших днів, най відомі­ ший - «Життєпис Антара». Його герой, поет-воїн, подолавши опір численних ворогів і заздрісників, з раба стає уславленим полководцем. Між X і XV ст. на Близькому Сході було укладе­ но збірку народних казок 4Тисяча- й одна ніч>, яка з XVIII ст. стала всесвітньовідомою. Поряд із араб­ ськими, до неї увійшли перлини творчості всіх на­ родів, що опинилися в складі Халіфату.

Свого майбутнього ніхто не прозирне. Навіщо й думати про те, що неясне? І хвильки не марнуй (якщо не збожеволів), Бо не зоглядишся, як вік твій промине. Сторінка Корану

54

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

4. Ж итло й х а тн є начиння Арабські міста майже не відрізнялися від міст Давнього Сходу. Вузенькі вулиці зміїлися між високими глиняними мурами, які захищали внутрішні двори від стороннього ока. У палацах могло бути кілька дворів. При будинках заможних господарів обов'язково розбивали сади. Центральна будівля містила зали, галереї, кімнати, що гру­ пувалися навколо основного двору або дворів. Зазвичай внут­ рішні приміщення ізольовували від зовнішнього світу1. У дво­ рі обов’язково розташовували басейн або фонтан, адже вода дтя країн Близького Сходу була неабиякою цінністю. Вікна закривати різьбленими решітками з дерева або алебастру й розташовувати у верхній частині стін. Меблів, так само як і в європейських житлах, було небага­ то. Це насамперед були дивани-софи, які вкривати килимами та м’якими подушками. Ніжки, спинки та інші елементи меблів прикрашав орна­ мент. Частиною інтер’єру слугувати скрині, ширми, етажер­ ки. Функції шафи виконувати ніші у стінах, які прикривати дверцята. Великого значення надавати посуду —чашам, гле­ чикам. їх виготовляли з метату, прикрашали карбуванням. Поширеним був керамічний і фаянсовий розписний посуд.

Срібна курильниця для пахощів. Сирія. X от.

Таріль доби Аббасидів. Ірак. X от.

У 882 р. з Багдада в Кордову на запрошення Омейядів прибув музикант Зірйаб, якому належить величезна роль у поширенні мусульманських традицій у Європі. Зокрема, він увів моду вдягати різне вбрання залежно від пори року, переконав, що тонкий посуд зі скла витончені ший і зручніший, ніж золотий чи срібний, а також встановив чітку послі­ довність страв, які подавали до столу: спочатку супи, далі страви з м’яса, потім птиця і лише наприкінці солодке печиво.

1. Які особливості мало житло та архітектура на арабському Сході? 2. Назвіть найвідоміші літературні твори арабських письменників. 3. Назвіть основні досягнення арабських вчених та інженерів.

55

РОЗДІЛ І

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ § 6. Вплив п ер ш и х середньовічних імперій на становлення середньовічної Європи 1. Користуючись текстом підручника й наведеними уривками, складіть міні-твір «Моя подорож до Арабського халіфату». П’ятниця

Пророк Мухаммад так говорив про значення цього дня: «П'ятниця - володарює над ін­ шими днями... П'ятниця має п'ять особливих якостей. Перше - у п'ятницю Аллах створив Адама. Друге - у п'ятницю Аллах вигнав Адама на землю. Третє - у п’ятницю Аллах за­ кликав Адама до себе. Четверте - у п'ятницю настає такий час, коли Аллах обов’язково дасть людині те, що вона просить. П'яте - у п'ятницю буде Страшний Суд». Кааба

Кааба є невеликою спорудою кубічної форми, збудованою із сірого каменю. її висота 12,05 м. Загальна площа 191 м2. Товщина стін становить 1 м. Підлога всередині примі­ щення Кааби на 2,2 м підноситься над площею, де здійснюється обхід віруючими храму. У північно-східній стіні на висоті двох метрів від землі знаходяться закриті простирадлом двері, до яких під час відвідин ставлять драбину. Усередині Кааби меблів немає. Там зна­ ходиться лише стіл, на який ставлять пахощі. Підлога вимощена мармуровими плитами. Споруду вкриває чорна парча, на якій вишито рядки з Корану. Щороку караваном з Єгип­ ту привозять новий покрив. На свята чорний покрив замінюють білим. Кожен з давніх арабських родів мав власний родовий колір. Копи хтось із роду брав участь у битві, він вбирався у кольори свого роду й піднімав прапор відповідного кольору. Так, Фатіміди були у зеленому, Омейяди у білому, Аббасиди у чорному. Зелений колір до сьогодні вважається кольором нащадків Пророка.

Внутрішня будова Кааби

56

Паломники, що моляться довкола Кааби

Двері до Кааби. Сучасний рисунок

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

Мечеть Купол скелі

Мечеть Купол скелі - одна з найважливіших споруд ісламу . Її зведено на Храмовій горі в Єруса­ лимі, на місці славнозвісного храму царя Соломона. У VII ст. арабський завойовник Омар Ібн-Хатіб по­ будував мечеть. Пізніше халіф Абдулель-Мапік оголосив її місцем паломництва мусульман. За легендою, саме тут до Мухаммада з'явився ар­ хангел Джабраїл, який відніс пророка на небо. Мечеть була збудована між 688 і 692 роками. Це найдавніша з мусульманських будівель, які збере­ глися до наших днів. Діаметр купола 20 м, висота 34 м. Зовнішні стіни будівлі являють собою вось­ мигранник. У центрі будівлі - камінь заснування, а довкола нього - аркади, що дають змогу палом­ никам вільно рухатися у процесії навколо святині. Мечеть прикрашена мозаїками й арабесками. 2. Використовуючи наведені дати й текст підручника, складіть хронологічну таблицю. 1347-1349 рр., 375 р., 451 р., 498 р, 782 р., 800 р., 817 р„ 843 р., 518 р., 532 р., 527 р., 534 р„ 726 р,, 787 р„ 1071 р., 1081 р,, 1261 р„ 1326 р., 1453 р., 425 р., 855 р„ 570 р., 622 р., 631-632 рр., 750 р., 827 р., 687-691 рр., 705-715 рр. 3. Уявіть себе придворним біографом і, користуючись текстом підручника і додаткови­ ми джерелами, складіть оповідь про одного із зображених на портретах діячів (на ви­ бір).

Феодора

Юстиніан

57

РОЗДІЛ І

4. Користуючись текстом підручника і текстом документа: А. Підготуйте доповідь «Судочинство у франків».

Д окум ент

Із «Салічної правди»

Титул І. «Про виклик на суд» § 1. Якщо хто буде викликаний на суд за законами короля і не з’явиться, присуджу­ ється до сплати 600 денаріїв, що становить 15 солідів. Титул III. Про крадіжку рогатої худоби § 2. Якщо хто вкраде однорічну або дворічну тварину і буде викритий, присуджується до сплати 15 солідів. § 3. Якщо хто вкраде бика або корову з телям, присуджується до сплати 35 солідів. Додаток 4. Якщо ж хто вкраде королівського бика, присуджується до сплати 90 солі­ дів, не рахуючи вартості викраденого і відшкодування збитків. Титул X. «Про крадіжку рабів» § 1. Якщо хто вкраде раба, коня... присуджується до сплати ЗО солідів. Титул XIV. «Про напад або грабіж» § 1. Якщо хто пограбує вільного чоловіка, напавши на нього зненацька, і буде викри­ тий, присуджується до сплати 63 солідів. § 6. Якщо хто нападе на чужу віллу і буде викритий у цьому нападі, присуджується до сплати 63 солідів. Титул XV. «Про вбивство» § 1. Якщо хто позбавить життя вільного чоловіка... присуджується до сплати 200 соЛ ІД ІВ ...

Титул XVI. «Про підпал» § 2. Якщо хтось спалить будинок з прибудовами і буде викритий, присуджується до сплати 63 солідів. Титул LIII. «Про викуп руки від казанка» § 1. Якщо хто буде присуджений до випробування за допомогою казанка з киплячою водою, то сторони можуть дійти згоди, щоб присуджений викупив свою руку... Титул LIV. «Про вбивство графа» § 1. Якщо хто позбавить життя графа, присуджується до сплати 600 солідів... Титул ИХ. «Про аллод» § 1. Якщо хто помре і не залишить синів і якщо мати переживе його, нехай вона всту­ пить у спадок. § 2. Якщо не виявиться матері і якщо він залишить брата чи сестру, нехай вступлять у спадок... § 4. І якщо потім виявиться будь-хто ближчий з цих поколінь, він нехай вступить у во­ лодіння спадщиною. § 5. Земельний же спадок у жодному разі не повинен діставатися жінці, але вся земля нехай відходить чоловічій статі...

58

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

Б. Підготуйте доповідь «Іконоборчий рух у Візантійській імперії». Про переслідування іконошанування за Лева III Д окум ент 726 року поблизу Криту стався сильний землетрус і вивер­ ження вулкану. Кажуть, що імператор [Лев III], почувши про це [явище], визнав його свідченням Бо­ жого гніву й намагався вгадати, яка ж його причина. Тому-то він і повстав проти благо­ честя і святих ікон, задумуючи їх повалення, бо вважав... нібито від поставлення ікон і від поклоніння їм сталося страшне знамення. І почав він учити народ власним догматам. Багато хто, втім, гірко оплакував образу церкви. Саме тому жителі Еллади і Кікладських островів, відкидаючи неблагочестя, ополчилися на імператора. Зібравши численний флот, вони поставили над собою імператором [людину] на ім’я Косьма і прибули до царственого міста. Жителі міста, воюючи, підпалили багато з кораблів навколо Косьми... Косьма ж і інший [бунтівник], [на ім’я] Стефан, були схоплені й обезголовлені... Л и с т Псевдо-Єпіфанія Кіпрського єпископу Єрусалима Іоанну, що засуджує шанування ікон (кінець VIII ст.) Господь світу за людинолюбства свого дарував нам [сили] потоптати сатану ногами християн і віддалитися від усього згубного... На шляху нашому в святе місце Вефіль, щоб зустрітися з твоєю чесністю, ми при­ йшли в село, зване Анауфа, і, побачивши там запалений світильник і запитавши, [що це], дізналися, що в містечку є церква. Увійшовши до неї, щоб помолитися, ми виявили в її дверях розфарбовану завісу, на якій було зображено щось, що нагадує людину й ідолоподобу. Вони сказали, що це було нібито зображенням Христа або одного зі свя­ тих - [точно] не пам’ятаю, хоча сам бачив. Знаючи, що тримати подібні [речі] в церкві мерзота, я розірвав завісу і порадив загорнути в неї померлого бідняка. [...] Закликаю також: розпорядись, щоб подібні [речі] не розвішувалися в церквах, бо мета твоєї чес­ ності піклуватися про все і дбати про чистоту [всього], що слід церкві й пастві.

Запам ятайте дати V-XV ст. - середні віки. Раннє Середньовіччя - V-IX ст. (на Сході IIIX ст.). Високе (розвинуте) Середньовіччя - XXIII ст. (на Сході XI—XIІ ст.). Пізнє Середньовіччя - XIV-XV ст. (у біль­ шості країн Сходу завершилось у XIX ст.). IV—VII ст. - Велике переселення народів. 481-511 рр. - правління короля франків Хлодвіга. 527-565 рр. - правління візантійського імпе­ ратора Юстиніана. 610 р. - Мухаммад почав проповідувати іс­ лам. VII ст. - створення Арабського халіфату.

VIII-IX ст. - Каролінгське відродження. VIII-X ст. - набіги племен вікінгів у Європі. 715-741 рр. - правління майордома Карла на прізвисько Мартелл («Молот»), 768-814 рр. - правління франкського короля, згодом імператора Карла Великого. 843 р. - укладення Верденського договору про поділ імперії Карла Великого. VIII ст. - рух іконоборців у Візантії. 980-1037 рр. - роки життя Авіценни (Ібн Сіни). 1347-1349 рр. - епідемія чуми в Європі. XIII ст. - прихід із глибин Азії орд зі спільною назвою «монголи». 1453 р. - завоювання Константинополя тур­ ками й падіння Візантії.

59

РОЗДІЛ І

Узагальнення Франкська імперія Найпотужніше з усіх «варварських» королівств, які утворилися після падіння Римської імперії, створили франки. Найвидатнішим правителем франкського королівства був Карп Великий, який завдяки завоюванням створив одну з найбільших імперій Середньовіччя. І хоча після смерті імператора держава розпалася, за його наступників, Каролінгів, фран­ ки панували в Західній Європі. Завдяки глибоким реформам імператорський двір став не лише політичним центром, а й осередком науки, мистецтва, літератури. Цей період нази­ вався Каролінгським відродженням. Держава для управління величезними територіями не лише впорядковувала збірки законів, карбувала монети, встановлювала систему мір і ваги, а й підтримувала церкву, розбудовувала храми, піклувалася про монастирі та шко­ ли. Створена силою зброї імперія франків змогла на певний час об’єднати Західну Євро­ пу в єдиний культурний, релігійний організм. Візантійська імперія Східна Римська імперія - Візантія - мала потужну армію і флот, а завдяки винайденню «грецького вогню» панувала на морі. Найвідомішим правителем Візантії був імператор Юстиніан І. Він здійснив реформи в податковій системі, релігійній сфері, будівництві. Од­ ним із наслідків реформи законодавства було укладення «Кодексу Юстиніана». За його правління Візантійська імперія, яка постійно зазнавала нападів германців, слов’ян, ава­ рів, успішно їм протистояла й змогла поширити владу на значну частину колишніх рим­ ських володінь. Візантійці побудували чимало міст із розвинутим ремеслом і торгівлею. Але поступово землі Візантії почали захоплювати турки, війни з якими ослабили імперію. Захоплення й пограбування Константинополя хрестоносцями привело до розпаду держави. У 1453 р. турки захопили Константинополь. Імперія перестала існувати. Візантія успадкувала й розвинула чимало культурних надбань Римської імперії. Візан­ тійці створили неперевершені храми, палаци, книги, ювелірні прикраси, досягни успіхів у техніці. Культурний спадок Візантії перейняли християнські народи Східної Європи. Арабський халіфат Батьківщиною арабів, яким належить помітне місце в середньовічній історії, був Ара­ війський півострів. Поступово розрізнені, інколи ворогуючі племена об’єдналися й утвори­ ли власну державу - Халіфат. Основою об’єднання стала нова релігія - іслам. її сутність було викладено у священній книзі - Корані. Основоположником нового вчення, а також засновником утвореної на його засадах держави вважають Мухаммада. Після смерті Мухамада влада перейшла до його послідовників - халіфів. За їхнього правління до складу Арабського халіфату увійшли деякі візантійські землі, Сирія, Палестина, Дворіччя. У VIII ст. араби завоювали землі від Атлантики до Індії, від Єгипту до Каспію. За доби Се­ редньовіччя Арабським халіфатом правили династії Омейядів і Аббасидів. На чолі держави арабів стояв халіф, який вважався наступником пророка Мухаммада. Йому належала релігійна та світська (емірат) влада. Халіф був головним суддею та керу­ вав військом. Строкате населення Халіфату, суперечності між різними течіями ісламу та боротьба за владу спричинили його розпад.

60

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

Араби створили розвинену культуру. Завдяки арабським перекладам до нас дійшли тексти багатьох книг давніх греків, римлян, індійців. Араби вдосконалили індійські цифри, й зараз ними користується весь світ. Вражаючими були їхні успіхи в техніці, медицині й географії. До сьогодні люди захоплюються чудовою арабською поезією та казками.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ І. Оберіть правильну відповідь. 1. Григорій Турський є автором праці: А «Історія франків» Б «Церковна історія народу англів»

В «Діяння саксів» Г «Взяття Константинополя»

2. «Книга Страшного Суду» - це: А Міський статут В Документ про перепис населення Б Епічний твір Г Збірка наказів короля 3. Король франків - засновник імперії: А Хлодвіг В Піпін Короткий Г Карл Великий Б Карл Мартелл 4. Майордом - це: А Королівський лісник В Управитель маєтком Б Зброєносець рицаря Г Майстер-ремісник 5. Засновником королівства у франків вважають: А Карла Мартелла В Піпіна Геристальського Б Хлодвіга Г Карла Великого 6. Вандальське королівство очолював: А Гейзеріх В Аттіла Б Каракалла Г Валлія 7. Візантійська імперія виникла у 293 р за правління імператора: А Діоклетіана В Константина V Копроніма Б Юстиніана Г Іоанна V Палеолога 8. Проти іконоборства виступив: А Лев III Ісавр Б Константин V Копронім

В Іоанн Дамаскін Г Велізарій

9. У візантійському суспільстві «сильні люди» - це: А Стратіоти В Апори Б Динати Г Парики 10. Династія Комнінів була заснована: А Командиром військової гвардії Юстином Б Полководцем Велізарієм

В Полководцем Алексієм Г Ігуменом Феодором

11. Августеон - це: А Головний храм Константинополя Б Центральна вулиця Константинополя

В Центральна площа Константинополя Г Імператорський палац

61

РОЗДІЛ І

12. У 622 р. Мухаммад переїхав до міста: А Мекки Б Медини

В Ясриба ГЄрусалима

13. Місцевість у гірській частині на південному заході Аравійського півострова «Щаслива Аравія»: А Тіхама В Недж Б Ємен Г Дахна 14. Династія Омейядів була усунена від влади Аббасидами: А У 632 р. В У 714 р. Б У 680 р. Г У 750 р. 15. Автором «Книги зцілення» є: ААвіценна В Аль-Кінді Б Мухаммед аль-Баттані Г Аль-Біруні II. Установіть відповідність. 1.

1

Раннє Серед­ ньовіччя

А

У цей час на Заході на зміну багатьом ворогуючим державам прийшли об’єднані монархії, послабився вплив церкви на життя суспільства, відкрилося чима­ ло світських навчальних закладів

2

Високе (розви­ нуте) Середньо­ віччя

Б

У цей час у Західній Європі виникло багато коро­ лівств, сформувалося три основні суспільні верстви селянство, духовенство та феодали-землевласники

3

Пізнє Середньо­ віччя

В

У цей час відбувався швидкий розвиток сільського господарства і ремесел. Міста вибороли право на са­ моврядування. Панівне становище в суспільстві посі­ ло рицарство. Відбулися хрестові походи та виникли чернечі ордени. Однією з найбільших у світі стала ім­ перія монголів

1

Кельти

А

Серби, хорвати, дуліби

2

Слов’яни

Б

Брити,скоти, лузитани,галли

3

Германці

В

Готи, вандали, свеви, бургунди, франки, англи, сакси і лангобарди

2.

62

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

з. 1

Динати

А

Вільні землероби, які мусили відбувати державну вій­ ськову службу (з власним конем і зброєю). Згодом - це переважно рицарі-феодали

2

Стратіоти

Б

Повноправні члени общини, мали право бути обрани­ ми на різні посади і в першу чергу купувати землю й майно общинників, якщо ті їх продавали. Були землев­ ласниками, які використовували працю найманих або залежних селян

3

Апори

В

Були особисто вільними і не були прикріпленеми до землі, але сплачували податки у 2-3 рази вищі за ін­ ших і мусили відпрацьовувати панщину на землі за­ можних господарів. Не мали права носити зброю і слу­ жити у війську

4

МІСТІ!

Г

Наймані працівники

5

Парики

Д

Вільні селяни, які здавали свої землі в оренду

1

Мухаммад

А

Підкорив території Сирії, Персії, Єгипту

2

Абу-Бекр

Б

Розробив податкову систему, порядок успадкування майна, засади кримінального права, сімейних відно­ син; ставив собі за мету поширення ісламу в усьому світі

3

Омар

В

Заснував спадковий халіфат, провів перепис земель, здійснив походи до Середньої Азії, Афганістану, Індії, Північної Африки

4

Муавія

Г

Завершив завоювання Аравійського півострова і захо­ пив південну частину Палестини

1

Візирі

А

Розпоряджалися збройними силами окремих терито­ рій, фінансами, керували поліцією

2

Каді

Б

Могли діяти від імені правителя й мати майже необме­ жену владу або тільки виконувати накази правителя

3

Халіфи

В

Розглядали всі судові справи, наглядали за виконан­ ням судових рішень, розподіляли спадок за заповітом, перевіряли законність користування землею

4

Еміри

Г

Зосереджували у своїх руках необмежену релігійну і світську владу

4.

5.

63

III. Розташуйте події у хронологічній послідовності.

1

.

1

Битва на Каталаунських полях

2

Загибель готської держави Германаріха

3

Захоплення влади у франкській державі Піпіном Герістальським

4

Прийняття християнства Хлодвігом

1

Правління халіфа Муавії

2

Правління халіфа Абу-Бекра

3

Правління халіфа Османа

4

Правління халіфа Омара

1

Будівництво Омейядами «Великої мечеті»

2

Перший переклад збірки казок «Тисяча і одна ніч» на французьку мову

3

Поширення арабських цифр у Європі

4

Розробка географічних карт, збірка яких дістала назву «Атлас ісламу»

1

Визначення арабами розмірів земної кулі

2

Поява географічних словників

3

Створення «Будинку мудрості»

4

Будівництво обсерваторії Мухаммадом аль-Баттані

2.

3.

4.

64

РОЗДІЛ I I ___________________

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНО Ї ЄВРОПИ

РОЗДІЛ II

собливістю європейського Середньовіччя була ви­ значальна роль християнської релігії й церкви в усіх галузях суспільного життя. Релігія та церква об’єднували людей або робили їх ворогами. Церква підпоряд­ кувала собі політику, мораль, науку, освіту та мистецтво. Християнство, яке виникло в Палестині - одній зі східних провінцій Римської імперії, - у середні віки стало світовою ре­ лігією. Процес християнізації Європи був складним, але пере­ важна більшість правителів поступово зрозуміла, яку роль може відіграти ця релігія у справі зміцнення держав і особис­ того авторитету володарів у міжнародних відносинах. У середні віки остаточно розмежувалися християнські цер­ ковні організації з центрами в Римі й Константинополі, між якими точилася постійна боротьба за верховенство в христи­ янському світі. Християнською церквою в Константинополі керував константинопольський патріарх, у Римі - папа рим­ ський. Тривала боротьба між церковними організаціями при­ звела до розколу християнства на дві гілки - католицизм і православ’я. Центром поширення православ’я стала Східна Римська імперія - Візантія. У XI ст. папи римські перебрали на себе роль духовних лідерів Західної Європи. Поступово обидві християнські церкви перетворилися на великих зем­ левласників: вони володіли значними територіями в різних європейських країнах. Церква впливала й на політичне життя. У різні періоди Середньовіччя вона то надавала підтримку світським правителям і підкорялася їм, то керувала життям Європи і вела справжні війни з володарями, визначаючи їхні дії. Церква була ініціатором хрестових походів, які стали одні­ єю з наймасштабніших воєнних подій Середньовіччя. Хресто­ ві походи оголошували проти представників інших релігій, єретиків і навіть окремих країн або правителів, які опиралися впливу папи римського чи церкви.

О

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

§ 7. Людина за Середньовіччя 1. Взаємодія людини і природи иття людини Середньовіччя так само, як і в давні часи, було тісно пов’язане з природою і значною мірою від неї залежало. У середині І тис. н. е. клі­ мат на півдні Європи став вологішим і помірнішим. На північ від Альпійських гір зросла кількість опадів і стало холодніше. Зміни клімату сприяли поширенню і розвитку в Європі земле­ робства. З ’явилися осушені за допомогою каналів поля на узбережжі моря на півночі Європи - польдери. Але примітивні засоби обробітку землі не давали селянам можливості збільшити врожаї. Причинами неврожаїв були та­ кож часті посухи. Все це призводило до нестачі сільськогоспо­ дарської продукції і, як наслідок, - до голоду. Протягом XI ст. 48 років зі 100 були неврожайними. Зага­ лом у середні віки кожен п’ятий рік населення потерпало від голоду. У неврожайні роки вижити допомагали ліси, які вкри­ вали дві третини суходолу Європи. Туди виганяли пастися ху­ добу. У лісах збирали ягоди, добували мед диких бджіл, полю­ вали на дичину. На відміну від доби Римської імперії за часів Середньовіч­ чя кам’яниці мурували дуже рідко; зводили здебільшого дерев’яні будинки. Саме ліс давав середньовічній людині най­ доступніший будівельний матеріал - деревину. Водночас ліс був прихистком для хижаків, розбійників, грабіжників.

Ж

З хроніки Рауля Рлабера, 1032-1034 рр. Голод взявся до своєї спустошливої справи, і загроза зникнення нависла над усім люд­ ським родом. Атмосферні умови стали такими несприятливими, що не можна було ви­ брати слушного дня для сівби, але головне, що через повені не було жодної змоги зі­ брати хліб. Тривалі дощі просочили землю так, що протягом трьох років не можна було провести борозну, щоб покласти зерно. А під час жнив дикі трави вкрили всю поверх­ ню полів... Багато людей діставали з ґрунту білу землю, схожу на глину, домішували до неї трохи борошна або висівок і пекли з цієї суміші хліб, вважаючи, що завдяки цьому вони не помруть від голоду... 1. У чом у, на д у м к у автора, полягали п р и ч и н и г о л о д у ? 2. Я к л ю д и нам ага ли ся врятуватися в ід смерті?

67

РОЗДІЛ II

Деякі вчені вважають, що в Англії вже в IX ст. видобували кам'яне вугілля. Але поширення в Єв­ ропі воно набуло лише в XIII ст. Крім вугілля, у се­ редні віки видобували залізо, мідь, марганець, сви­ тіець, з олото, ерібло. Важливу роль ужитті середньовічної людини ві­ дігравали річки. Вони забезпечувати людей рибою, рухати колеса водяних млинів, слугувати шляхами сполучення. Найбільше значення мали річки Луа­ ра, Сена, Ронау Франції, Темза в Англії, Рейн, Ель­ ба в Німеччині, ГІо в Італії. Природа не тільки ставаїа у пригоді середньо­ вічним людям, вона була й грізною руйнівною си­ лою. Неодноразово в Європі ставати ся землетруси. Про один із землетрусів чернець монастиря св. Морціата писав, що він розпочався посеред ночі. Ченці, які співати у церковному хорі, кинулися ті­ кати, миряни зриватися зі своїх ліжок. Навіть пта­ хи тремтіли від страху, а вода в джерелах вирувата головніше, ніж зав жди. Протягом 1180-1223 рр. Європою прокотилося сімнадцять буревіїв. Вони знищили лани й виноградники, зруйнувати житла, вежі церков і замків. У 1221 р. грози трива­ ли протягом восьми днів. Під час гроз із блискавками часто виникати пожежі. Нерідко траплялися повені, які руйнували житла, укріплення, мости, затинати поля. Загалом неврожаї, повені, пожежі завдавати великих збитків господарству люди­ ни Середньовіччя.

2. Чисельність і рух населення Склад і чисельність населення середньовічної Європи не були сталими. Чисельність населення суттєво коливалася за­ лежно від того, врожайним чи неврожайним видався рік. Тисячі людськіх життів забирали численні війни: Столітня війна між Англією і Францією, що тривата насправді 116 ро­ ків, війна Білої і Червоної троянд в Англії та багато інших. До того ж населення потерпало від частих і тривалих епіде­ мій чуми («чорної смерті»), холери, прокази, грипу та інших хвороб, поширення яких відбувалося через незадовільний са­ нітарний стан у містах, відсутність необхідних знань і ліків.

68

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

На той час засобів боротьби з більшістю таких хвороб просто не існувало. Смертність від чуми становила до 99 %. Най­ страшнішою була епідемія 1347-1349 рр. Тоді в Європі заги­ нуло від чверті до половини населення деяких регіонів. Най­ більше постраждали міста з великою скупченістю населення до 70 % жителів було втрачено. Значно змінювалася чисельність і склад населення під впливом міграцій. За Середньовіччя відбулося кілька мігра­ ційних хвиль: ІУ-УІІ ст. - Велике переселення народів; У ІІІ-Х ст. - набіги племен вікінгів (так європейці називали предків норвежців, данців, шведів); міграції арабів, слов’ян, угорців (мадяр); XIII ст. - прихід із глибин Азії орд монголів. Велике переселення народів, яке змінило карту світу, було спричинене появою в Європі гунів. Цей могутній і загадковий народ прийшов від кордонів Давнього Китаю. Страх перед на­ валою гунів змушував племена, що населяли Європу, кидати свої землі й шукати безпечних місць.

Ту

на захід бід 1ріінвіча 0 ' на охщ НІА Грине^а у 15*

СВЯЩБ

Пош ирення епідемії чуми

ВЕЛИКІ

Мс ь Г а

ІМПЕРІЯ

Мілан

Грд

ве

*

Землі, що не постраждали від чуми

Фес

*

т

Масштаб 1:35 000 000

і П ош ирення чуми в Європі

69

РОЗДІЛ II

Миколай Батай. Четвертий вершник ,

Апокаліпсиса. Фрагмент шпалери із cepif

«АнжерсьмЙ апокаліпсис». Між1373 і 1387 роками

Прихід вікінгів розпочався їх рап­ товими набігами на прибережні те­ риторії Західної Європи. Вони ви­ різи яли ся особливою жорстокістю. Водночас частина військових дру­ жин вікінгів на чолі з вождями осі­ дала на землях Західної Європи, збільшуючи чисельність населення. Кочівники угорці, вихідці зі сте­ пів Приуралля, у IX ст. здійснювали напади на Північну Італію, Німеч­ чину, Францію. Вони завдали де­ кількох поразок франкам і розсели­ лися на землях ГІ:шнонії. Ще одним народом, який впли­ нув на чисельність і склад населен­ ня в Європі, були араби. У IX ст. вони завоювали острів Сицилію. Наприкінці IX ст. візантійські вій­ ська вигнали їх з островів, проте вони залишилися в Іспанії, створив­ ши тут власну державу — Кордобський халіфат. ц- „ . . . . . спричинила . ...... Навала монголів v

г

руйнування і занепад багатьох репоніб Європи, особливо Східної. Її наслідком стало захоплення кочо­ виками міст і скорочення чисель­ ності населення, яке гинуло під час багатьох битв. Водночас на територіях держав середньовічної Європи від­ бувалися внутрішні міграції. Численні війни, епідемії та не-

1. Середня тривалість життя за Середньовіччя становила 40-45 років для чоловіків і 35 для жінок. До 50 років доживала тільки чверть людей. 2. На зріст середньовічні люди були невисокі. Можливо, в музеї вам доводилося бачи­ ти обладунки середньовічного рицаря - їх може вдягнути хіба що сучасний школяр, ваш ровесник. Проте чи зміг би хтось із вас підняти дворучний меч вагою до 50 кг? Тимчасом це була звична рицарська зброя. Отже, за Середньовіччя люди були сильни­ ми й витривалими.

70

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІД НОЇ ЄВРОПИ

врожаї змушували населення шукати кращих або безпечніших умов життя. Переселення, що приводили до освоєння нових земель у межах однієї країни, вчені називають *Демографія (від грец. de­ внутрішньою колонізацією. Багато людей переселя­ mos - «народ» і grafos лися із сільської місцевості до міст, де розвивалися «опис») - наука, яка вивчає і торгівля й ремесло. Переселення із завоюванням в досліджує розвиток населен­ інші країни називають зовнішньою колонізацією. ня: зміни поколінь, переселен­ У Х І-ХІІІ ст. відбувся справжній демографіч­ ня на інші території, зміни у ний вибух. Населення Європи збільшилося з 20 до певних групах населення. *Міграція - від лат. migra60 млн осіб. tio - «переходжу», «пересе­ Проте у XIV-XV ст. Столітня війна та епідемії ляюся») - переміщення насе­ чуми у 1347-1349 рр. знову зменшили кількість на­ лення, пов'язані зі зміною селення, і лише у XVI ст. воно досягло рівня місця проживання. XIII ст. Колонізація - процес госпо­ Загалом міграційні процеси приводили до засе­ дарського освоєння земель у лення й освоєння нових територій, формування но­ власній країні чи створення вих спільнот, утворення нових держав. Міграції зу­ поселень в інших країнах. мовлювали розвиток обміну, торгівлі, ремесел, взаємообмін знаннями й іншими здобутками культу­ ри. Зростання чисельності населення сприяло виникненню нових сіл, міст, їхньому економічному розвиткові. Позначте на контурній карті: 1. Напрямки вторгнення вікінгів, арабів, угорців. 2. Райони, охоплені чумою в Європі.

1. Доведіть, що середньовічна людина так само залежала від природи, як і людина в стародавні часи. 2. Що впливало на зміну чисельності населення середньовічної Європи?

71

20’

на захід від Гринвіча 0’ на схід від Гринвіча 20*

Походи норманів у IX —X I ст.

Цифрами на карті позначено:

Походи арабів у IX —X сх

1 герцогство Нормандія

Переселення і походи угорців у IX —X ст.

2 князівство Чехія

Навала монголів у X I I I ст.

3 королівство Бургундія (Арелат)

Кордони Священної Римської імперії Кордони держав близько 1000 р.

4 володіння П апи Римського з лангобардські князівства

Масштаб 1:30 000 000 М іграційні х в и л і в середньовічній Є вропі

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

§ 8. Середньовічне європейське суспільство 1. Ф еодалізм утвердженням варварського світу відійшла в минуле Західна Римська імперія, а разом з нею - економіка, яка ґрунтувалася на рабстві, антична культура, яка оспівувала красу людини. Зміни­ лися соціальний і державний устрій, законодавство. Основою економіки зачиталося сільське господар­ ство. На відміну від стародавнього світу' воно забезпеч ух­ вало переважно власні потреби виробника. Проте, хоча й дуже повільно, селяни долучалися до торгівельно-ринко-

З

Б И Х В ІД Н О С И Н .

Володіння землею визначало становище людини в суспільстві. Той, хто мав багато землі, керував життям. Основною робочою силою були не раби, а селяни, які по­ Король. ділялися на особисто вільних і залежних. Особисто вільні селяни мали свої ділянки землі. Потрапляючи в боргову залежність від великих землевласників, вони втрачали право на землю і мусили працювати на нових господарів, віддавали господарю частину врожаю, виконували різноманітні роботи. Власники великих ділянок землі могли передавати їх разом із селянами у користування іншим особам. Така земельна ді­ лянка називалася феодом. Відносини між різними землевлас­ никами, а також між землевласниками і залежними селянами у середньовічному суспільстві вчені називають іфеодалшими, а тогочасний суспільний устрій —феодалізмом.

Франція. ХНІ от.

Ж ан ібелін про феодальну присягу

Коли хтось - чоловік або жінка, хто вступає у васальну залежність від верховного сень­ йора... він повинен стати перед ним на коліна, скласти свої руки і, вклавши їх у руки сеньйора, сказати йому: «Сір, ось я стаю вашим ближнім васалом на такий-то період... і обіцяю захищати та оберігати вас проти всіх людей, які тільки житимуть і помирати­ муть». А сеньйор у відповідь казав: «Приймаю вас у васальну залежність з дотриман­ ням вірності Богу і мені, за умови непорушення прав моїх». 1. Я к і зо б о в 'я з а н н я б р а в на с е б е ва са л , п р и й м а ю ч и п р и с я г у ? 2 . Я к автор о п и с у є ритуал прийняття в а с а л ь н о ї п ри сяги ?

73

РОЗДІЛ II

Надання феоду передбачало укладання договору (переваж­ но усного, але при свідках і урочисто) із взаємними правами й обов’язками. Одна сторона (сеньйор) була покровителем, як колись у Давньому Римі заможні аристократи, а інша (ва­ сал) - повинна була служити. Такі відносини називають васа­ літетом. Тих, хто мав землю із селянами, що її обробляли, на­ зивали феодалами. За володіння землею васал сплачував щорічні податки й відбував військову службу. Від неї не *Рицар - вершник у шоломі, звільнялися ні жінки, які керували маєтками після обладунках, зі щитом, списом смерті свого чоловіка, батька або брата і перебували і мечем, а також титул у се­ у васальній залежності, ні васали зі стану духовен­ редньовічній Європі. ства, які або самостійно виступали в похід, або на­ Феод - земля, яку одержував ймали замість себе рицарів. Термін служби визна­ васал від свого сеньйора в чався угодою. Як правило, він становив близько спадкове володіння за умови 40 днів на рік. виконання певних обов’язків Васал мав у разі потреби допомагати і радити (військова служба тощо). *Стан - соціальна група лю­ сеньйору, приймати його у себе, сплачувати допо­ дей із закріпленими законом могу, яка стягувалася, коли сеньйора потрібно було правами та обов'язками. Ста­ викупити з полону, у разі укладення сеньйором або ни остаточно склалися під час його нащадками шлюбу тощо. Крім того, він пови­ формування феодального су­ нен був тричі на рік приїздити до замку сеньйора на спільства. наради. На васала покладалися обов’язки не завдавати шкоди життю й здоров’ю сеньйора чи його родичів, не відкри­ вати його таємниць, не руйнувати його замки, не завдавати шкоди його честі, не перешкоджати його планам. Якщо васал залишав сеньйора під час бою чи вступав у не­ законний зв’язок із жінками з родини сеньйора, він міг втра­ тити надану йому сеньйором землю. У свою чергу, сеньйор зобов’язувався берегти життя, роди­ ну, власність свого васала, нагороджувати його земельними ді­ лянками за участь у воєнних походах. Під час походу сеньйор Феодальні відносини за Середньовіччя пронизували все суспільство, існували між представниками всіх його верств: між сеньйором і васалом, феодалом-землевласником і залежним від нього селянином, батьком і дітьми, чоловіком і жінкою, навіть зако­ ханими (трубадури співали: «візьми моє серце в феод»). Предметом договору могли бути земля, прибутки, посади тощо. Феод не можна було ділити, дарувати, продавати без згоди сеньйора чи зборів васалів.

74

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

утримував васала і його коня. Покарати васала сеньйор міг лише за згодою інших рівних йому васалів. У Західній Європі спеціальний договір визначав, скільки і що саме мав надати сеньйор своєму васалові на старість. Якщо сеньйор не виконував своїх зобов’язань, він втрачав права на службу васала. Це супроводжувалося особливим ритуалом, під час якого переламували жмут соломи, а пізніше - шаблю. Відомі випадки, коли васали, об’єднавшись, позбавляли сеньйора земель. Так вчинили з королем Англії Іоанном Без­ земельним (1199-1216), який викрав дружину одного з васа­ лів. Середньовічні ціни XII ст. Бойовий кінь коштував до 50 шилінгів Кольчуга - 100 шилінгів XIII ст. Молодий кінь - 10-20 шилінгів Корова - 6 шилінгів Шкіряний обладунок - 5 шилінгів

Середньовічні грошові одиниці 1 марка = 13 шилінгів 4 пенси 1 фунт = 20 шилінгів 1 кроун = 5 шилінгів 1 шилінг = 12 пенсів 1 пенні = 4 фартинги

2. С ередньовічне суспільство. Ускладнення с тр у кту р и суспільства з виникненням м іст Європейське середньовічне суспільство, структура якого в основному склалася наприкінці XI ст., поділяло­ ся на три стани: «ті, хто моляться» - духовенство; «ті, хто воюють» - світські дрібні й великі феодали та рица­ рі; «ті, хто працюють» - міські жителі (міщани, або горо­ дяни) й селяни. З часом структура ускладнювалася. У суспільстві виокремилися й посіли важливе місце ре­ місники, купці, лихварі тощо. Молодші сини світських феодалів, які не мали права наслідування земель, могли поповнити стан духовенства. Структура середньовічного суспільства До монастирів потрапляли також селяни та жителі міст. Звання рицаря можна було придбати за гроші або отри­ мати за військову службу. Так, в Англії існувало правило, за яким селянин, маючи 20 шилінгів річного прибутку, міг звернутися до короля з проханням надати йому рицарське звання.

75

РОЗДІЛ II

Стан міщан поповнювався за рахунок особисто вільних зу­ божілих селян, а також .залежних селян, які втекли до міста, прожили там протягом одного року та одного дня і не були впіймані. За законом їх не можна було повернути до маєтку феодала У XV ст. перехід з одного до іншого стану було обме­ жено. Стан світських феодалів був найбільш замкненим, мав чіт­ ку структуру. Сеньйор надавав феод васалам, а ті, в свою чер­ гу, передавали їх власним васалам. Найдрібніші васали інколи мали лише кілька дворів залежних селян. «Ті, хто воюють» Найвищий щабель у феодальній ієрархії посідав король. Він вважався першим сеньйором. Після короля вищі щаблі в ієрархії світських феодалів по­ сідали герцоги, маркізи, графи, віконти. Герцогами називали військових вождів у племінних об’єднаннях германців. Пізні­ ше герцоги стали воєначальниками, влада яких поширювала­ ся на велику територію. Маркізами або маркграфами спочатку називали правителів прикордонних областей (марок) того чи іншого королівства, які мали надзвичайні повноваження. Гра­ фом іменували чиновника, що за часів раннього Се­ редньовіччя представляв королівську владу в певній частині держави. У XI ст. в державі Каролінгів за­ ступника графа називали віконтом. Усі ці титули на­ лежали феодалам, які володіли цілими провінціями, були власниками сотень селищ, могли привести на війну кількатисячні війська Дещо нижчу сходинку посідали власники кількох селищ, які здатні були озброїти достатньо великий загін рицарів. У різних частинах Європи їх називали по-різному: барон (у перекладі означає «чоловік»), сір («вождь», «володар») або лорд. Щаблем нижче стояли рицарі - володарі одного селища. У VIII—XI ст. рицарем називали будь-якого воїна, що відбував кінну службу у свого сеньйора З XII ст. рицарем вважали того, хто отримав рицар­ ське виховання й був посвячений у рицарі під час спеціального ритуалу. Кожен рицар мав право на С ередньовічна книж кова власний герб і штандарт. З XIII ст. рицарем міг стати мініатюра л ише а ри сто к рат з а походж ениям.

76

СЕРЕДНЬОВІЧНИМ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

т Священики Світська феодальна ієрархія

Церковна ієрархія

Останній щабель у світській феодальній ієрархії займали зброєносці. Спочатку вони були лише слугами рицарів, згодом стали власниками певної кількості земель. У Німеччині їх на­ зивати «благородними слугами», в Англії —«щитоносцями*-, в Іспанії —«молодшими», у Франції - «зброєносцями*-. Така структура середньовічного суспільства була названа істориками феодальною драбиною. «Ті, хто моляться» Очолював духовенство папа римський. Його обирали пожиттєво на зібранні кардиналів. Па­ па римський призначав вищих керівників церк­ ви — кардішалів, архієпископів та єпископів. З часом церква накопичила величезні багатства і перетворилася на великого феодала Нерідко папи впливати на долі держав та їх правителів. Нижчу сходинку посідати архієпископи, які управляли великими провінціями. Наприклад, у державі Карла Великого їх було 21. Єпископи управляли єпархіями, з яких складаіася цер­ ковна провінція. їм підпорядковуватися ченці в містах і церковних округах. Ще нижче знахо­ дилися абати і пріори, які керувати монастиря-

77

РОЗДІЛ II

ми. Найнижчу сходинку посідали звичайні ченці та священики окремих парафій. «Ті, хто працюють» Найчисленнішим станом феодального суспільства були се­ ляни. Вони поділялися на різні категорії залежно від заможно­ сті, прав, розмірів земельної ділянки, характеру повинностей. Найвищу сходинку посідали вільні селяни. У Франції їх нази­ вали вілланами, в Англії - фрігольдерами, у Німеччині - леє­ рами. У Скандинавії та Англії вільні селяни мали право носи­ ти зброю, брати участь у воєнних походах, володіти земельни­ ми наділами. Залежні селяни поділялися на дві основні групи. Першу становили селяни, які мали власний будинок, - надільні. У Франції їх називали сервали, в Англії - копігольдерами. На­ дільні селяни працювали на власній землі й сплачували сень­ йору податок - чинш, у грошовому або натуральному вигляді. Це був податок хлібом і пивом, домашньою птицею і сиром, медом, маслом, виробами із заліза та дерева. Друга група залежних селян - це селяни, які жили у по­ мешканні феодала, - челядь. Вони харчувалися за загальним столом, жили в замку. Залежні селяни у Франції сплачували подушний податок, подимний, податок на вступ у шлюб. Жителі міст (міщани) поділялися на три категорії: міських баталпв-патриціїв, заможних ремісників і торговців та міські низи. Представники першої категорії обіймали виборні поса­ ди, займалися торгівлею, мали пільги щодо сплати податків і різні привілеї. Заможні ремісники й торговці мали виборчі

78

Категорії середньовічного селянства

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

права, займалися торгівлею, крім міжнародної, проте не звільнялися від сплати податків. Місь­ ка біднота мата право обирати, але не мала пра­ ва входити до керівних органів міста. Бідняки займатися ремеслом і роздрібного торгівлею.

3. Сім'я, ж ін ка в суспільстві Подружнє життя чоловіка й жінки було схо­ жим на відносини сеньйора і васата Це був союз, у якому чоловік був покровителем, а дру­ жина йому підкорялася. Дружина зобов’язу­ валася вірно служити чоловікові - народити й виховати дітей, вести домашнє господарство. Дві жінки роблять локшину, Зазвичай у родині було троє четверо дітей, із середньовічного трактату хоча народжувалося набагато більше. Майже про здоровий спосіб життя половина дітей помирати від хвороб, а в бідних Тасиіпиіп ЗапРав. Кінець XIV ст. родинах - ще й через недоїдання. Для феодалів шлюб був способом розши­ рення володінь. У середні віки дівчаткам дозволялося брати шлюб з 12 років, хлопчикам - з 14. Вибір майбутньої дружини або чоловіка залежав тільки від батьків. Як правило, шлюб був пожиттєвим, його не можна було розірвати. У Середньовіччі жінки часто ставати жертвами невігластва та релігійних забобонів. Церква звинувачувала їх у служінні дияволу й називала відьмами. Так, по всій Європі вже насхил3 епопеї про Гарема Лотаринзького

Дрей і Фромон прибули до палацу графа Фландрського. Бодуен наказує покликати свою сестру. Коли вона входить, усі встають, і кожен захоплюється шляхетною гнучкіс­ тю її тіла й красою обличчя. Фламандець бере її за руку: «Моя дорога й прекрасна се­ стро, поговорімо трохи наодинці. Як ви почуваєтеся?» Ь «Дуже добре, дякувати Бого­ ві». - «Ну й чудово! Завтра ви матимете чоловіка». - «Що Ви кажете, брате? Я тільки-но втратила свого володаря: й місяця не минуло, як його поклали в труну. І що всі скажуть, якщо я швидко знайду іншого володаря?» - «І все ж таки ви це зробите, сестро моя. Той, кого я вам даю, заможніший за вашого першого чоловіка; він моло­ дий і гарний - це... син Ардхе, хоробрий Фромон. Андре тільки-но помер, й ам’єнська земля, як багато інших, повинні йому підкорятися...» 1. Щ о в е п о п е ї в к а з у є на залежніст ь ж ін к и в с е р е д н ь о в іч н о м у суспільстві? 2. Ч ом у ф е о д а л сп о н у ка є с в о ю сестру д о одруження вдруге?

79

РОЗДІЛ II

ку Середньовіччя і навіть на початку Нового часу (з кінця XV і до XVII ст.) палали багаття, на яких загинули десятки тисяч «відьом». Це покарання, на думку церковників, було гуман­ ним - без пролиття крові. 1. Дайте визначення понять «феод», «феодалізм», «стани». 2. Охарактеризуйте основні стани середньовічного суспільства. 3. Якою була роль жінки у середньовічній родині?

§ 9. Роль християнської церкви у становленні середньовічного суспільства 1. Релігія та ц ер ква в ж и тті суспільства вітогляд середньовічної людини Грунту?вав ся на вірі в бога, тобто був теологічним (від грецького «теос» Бог). У ранньому християнстві дуже сильною була віра в швидке друге пришестя Ісуса Христа, Страшний суд і кінець грішного світу. Церква тримала людей у страху за долю своєї душі після смерті. Вона контролюва­ ла життя не лише простої людини, а й на­ магалася підкорити своєму впливові зем­ левласників і королів. З часом церква отри­ мала у володіння величні собори і коштов­ ності. Близько третини всіх орних земель у Європі за розвинутого Середньовіччя нале­ жало ц еркв і. ГІ а її користь сплачувати «де­ сятину» (десяту частину доходів). Монастирі за часів Середньовіччя були не лише релігійними центрами, а й осеред­ ками освіти і культури. При монастирях працювали щпіпторіг - спеціальні май­ Христос Пантократор. М озаїка. Апсида стерні для переписування книжок. Крім собору в Монреалі. Сицилія. Близько Біблії, переписували книжки християн­ 1 1 8 0 -1 194 рр. ських мислителів, житія свягих, уцілілі

С

80

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н ОЇ ЄВРОПИ

античні твори, а також складали хроніки - описи подій за ро­ ками. При монастирях зазвичай існували бібліотеки.

2. Пош ирення хри стиянств а. Ц ерква в У -Х І ст. Протягом майже 500 років християнство було поширене лише в межах Римської імперії. Ще в перші століття нової ери християнами стали бургунди, остготи, вестготи, згодом франки та інші варварські племена. Поширення християнства було тривалим і складним процесом. Охочіше сприйма­ ли нову віру жителі міст. Селян же, які стійко три­ малися за традиції й віру своїх пращурів, охрещували за наказом або збройним примусом правителів. Поширенню християнства серед численних на­ родів Європи сприяла діяльність місіонерів і про­ повідників, яка розпочалася за папи римського Григорія І (590-604). Підтримані владою, вони руйнували язичницькі храми й капища, нищили ідолів, викорчовували священні дерева. Але шведи й литовці, навіть охрестившись, тимчасово повер­ Євангеліє з м. Меца. нулися до язичництва. Франція. Кінець VIII ст. Перші християнські громади вирізнялися демо­ кратизмом і бідністю, однак досить швидко служи­ телі культу - духовенство, або клір (від грецького «клер» жереб, оскільки спочатку священиків обирали жеребкуван­ ням) - створили сувору ієрархічну організацію. Ще на почат­ ку І тис. склалися церковні округи на чолі з єпископами, перші з яких призначались апостолами. Церковні провінції митрополії - очолили митрополити - перші серед рівних. Найважливіші питання, пов’язані з управлінням церквою, су­ перечками щодо тлумачення Святого Письма тощо, вирішува­ лися на Вселенських соборах, де збиралися найви- _______ гці посадовці християнської церкви - ієрархи. Протягом ІV' V' 111 ст. на Вселенських соборах *Патріарх - вищий церковний посадовець у східній християн­ сформувалася система, згідно з якою влада у хрис­ ській церкві. тиянській церкві зосередилася в руках римського, *Канон - церковне обов’яз­ константинопольського, александрійського, єруса­ кове правило. лимського, антиохійського патріархів. Поступово

81

РОЗДІЛ II

82

виділилося два найвпливовіших ке­ рівники церкви — римський і кон­ стантинопольський. Наприкінці IV - на початку V ст. римські єпископи почати домагати­ ся визнання за ними першості серед усього духовенства Зверхність пап обґрунтовували тим. що їхня влада походить від апостола Петра, який, за легендою, був першим римським єпископом. Відтак Рим часто нази­ вати «апостольською столицею*-. Папа римський вважався «намісни­ ком Христа на Землі*-. На першість у християнській церкві претендувати і єпис­ копи константинопольські. Ще в 381 р. собор назвав констан­ тинопольського єпископа другим зазначенням після римсько­ го, бо «Константинополь є Новим Римом*-. У середині V ст. константинопольського єпископа вже називали патріархом (основоположником) східної церкви та визнати на соборі рів­ ним папі римському. У V I-V IІ ст. у Західній Європі королі й великі землевлас­ ники зводили на своїх землях церкви й монастирі, забезпечу­ вати їх майном. Каролінги навіть скликати церковні собори, втручатися у суперечки щодо трактування вчення Христа Спочатку королів не влаштовувача залежність церкви чи монастиря від власників землі. Аби забезпечити певну само­ стійність римської церкви, ГІіпіи Короткий, батько Карла Ве­ ликого, подарував папі римському велику територію, відвойо­ вану в лангобардів. Карт підтвердив право папи на ці землі. Так папа став водночас церковним і світським володарем. Ко­ ронувавши Карла Великого у соборі Святого Петра, пала рим­ ський продемонстрував світові, що державна влада є дійсною тільки з благословення папи. Проте взаємини церкви й держа­ ви не були цілком безхмарними. їм не вдалося уникнути жор­ сткого суперництва в боротьбі за вплив на життя народів Єв­ ропи. Прагнення пап до панування над усім християнським сві­ том викликало спротив світських правителів Європи й візан­ тійських Імператорів. Протистояння Східної і Західної церков загострилося. Незгодних із керівниками церкви, зокрема й

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н ОЇ ЄВРОПИ

світських правителів, церква карала: піддавала анафемі - пу­ блічним}' прокляттю, «відлучала» від церкви, оголошувала ін­ тердикт - забороняла відправляти церковні обряди тощо. Яку роль відігравала церква в ранньому Середньовіччі?

3. Ч ернецтво. Виникнення м о н асти р ів Чернецтво виникло ще за часів переслідування християн римськими імператорами. У V ст. воно поширилося в Італії, Франції, Ірландії, а згодом - в інших країнах. Основними чеснотами ченця вважалися відданість хрис­ Орден - об’єднання осіб, тиянській церкві, життя, сповнене добрих справ, зв’язаних єдиною метою і пра­ подолання спокус, опіка над хворими й бідними, вилами. місіонерська діяльність. Ченці мешкали в монасти­ Чернечі ордени - об’єднання рях. Доступ на територію монастиря для мирян був ченців у католицькій церкві, обмежений, так само обмежувалося перебування які живуть за статутом і дають обітницю. ченців поза монастирськими мурами. Центром монастиря був двір, з усіх боків оточе­ ний галереями. З двору можна було потрапити до трапезної, помешкань ченців і зали засідань монас­ тирської адміністрації. Поблизу розташовувався скрипторій. У монастирі, оточеному мурами, було зведено господарські споруди: майстерні, стайні, млини, сховища для зерна й продуктів харчування, лікарня, приміщення для роздачі милостині й по­ мешкання для паломників. Фізичну роботу в мо­ настирському господарстві виконували послушни­ ки - люди, які готувалися стати ченцями. Справи монастиря обговорювали на загальних зборах - ка­ пітулах. Перші монастирі мали власні статути, які визна­ чали життя ченців. Але з часом ченці почали пору­ шувати релігійні канони та статути монастирів і по­ ринули у мирські гріхи. Тому виникли нові об’єднання ченців - чернечі ордени, які намагалися відмежуватися від лихої слави своїх релігійних бра­ Бенедиктинець за заняттям тів (ці об’єднання дістали назви за іменами своїх м узикою . Книж кова мініатюра засновників). Крім того, ордени були покликані X IV ст. зміцнити вплив католицької церкви.

83

РОЗДІЛ II

Орден бенедиктинців Один із перших чернечих орденів виник у мо­ настирі, заснованому Бенедиктом Нурсійсвким (близько 480 - близько 547), у VI ст. в м. МонтеКассіно поблизу Неаполя, в Італії. День ченця поділявся на три частини: години молитви, години праці й години відпочинку. Бого­ служіння відбувалися сім разів на день. Статут ви­ магав т ако ж щоде н ної праці. Бенедикт зазначав, що ченці повинні приязно ставитися один до одного, жити просто й скромно. Ченці цього монастиря за­ снували орден Святого Бенедикта (орден бенедик­ тинців). Монастирі бенедиктинців існувати в бага­ тьох країнах Європи, зокрема і в Україні. Орден францисканців Засновником ордену вважають Святого Франциска (1181 або 1182-1226) з і гатійського м. Ассизі. Він ходив босоніж, у простій рясі, підперезаний мотузкою. Спав просто неба Проповідував Єванге­ ліє не тільки людям, ай птахам і тваринам. Це викликаю пре­ зирство й насмішки абатів та єпископів. Але прості люди ша­ нувати проповідника Орден францисканців вів мандрівне життя. Францисканці вбиратися в ряси коричневого кольору й мати великі чотки, у яких натічувалося 50 намистин. Жили ченці надзвичайно бідно, їх часто назива­ ли жебрущим, орденом. Згодом францисканці почати накопичувати багатства, будувати собори та мо­ настирі. Орден домініканців Орден домініканців було заснова­ но святим Домі піком де Гурманом (1170-1221) у м. Тулузі (Франція) дтя боротьби з єресями. Тому домі­ ніканці найбільше часу витрачали на вивчення священних текстів і уславилися в Європі своєю освіче­ ністю. До ордену домініканців належ аіи відомі середньовічні богосло­ ви Альберт Великий та Тома Аквін-

84

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

еький. У статуті ордену натол силувалося, що кожен із ченців, немов пес, повинен захищати віру і церкву, випачювати гріхи з дупі відступників. Тому емблемою ордену було зображення собаки зі смолоскипом у зубах. Вирізняла домініканців серед Інших чернечих орденів біла ряса з каптуром. Домініканці на­ магалися поширювати християнство і поза межами Європи. У XIII ст. вони почати будувати монастир неподалік Києва Чернечі ордени відіграти значну роль у житті середньовіч­ ної Європи. Вони боролися за християнську віру словом і прикладом праведного життя. Чернечі монастирі сприяти роз­ витку освіти й культури, відкривати навчальні заклади. Вони також мати високий моратьний авторитет. Із середовища чен­ ців вийшли видатні філософи, вчені.

1. З якою метою створювалися чернечі ордени? 2. Розкажіть про засновників чернечих орденів. 3. На основі тексту параграфа та ілюстрацій розкажіть про життя ченців. 4. Розгляньте малюнок із зображенням ченців різних орденів Представники яких орде­ нів зображені на малюнку? 5. Дізнайтеся та розкажіть, які монастирі та храми чернечих орденів зведені на терито­ рії України.

85

РОЗДІЛ II

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ § 1 0 . Замок. Рицарські традиції. Життя селян 1. На підставі тексту параграфа та ілюстрацій опишіть середньовічний замок.

Замок Замок є одним із символів Середньовіччя. Зазвичай він був великим приватним будинком феодача —короля, графа, рица­ ря. Замки будувати з метою захисту власних володінь, кордо­ нів, портів, річкових переправ, контролю за суходільними або водними торговельними шляхами. Феодал обирав для свого помешкання важкодоступні місця: річкові острови, схили гір, високі береги річок. Дозвіл на будівництво замку та будь-яких додаткових укріплень надавав король або сеньйор, який у будь-який час міг змінити своє рішення і відібрати землю. Перші замки в Європі з’явилися ще до середини X ст. і були своєрідними опорними пунк­ тами для захисту навколишніх сіл від нападів ворогів. Зазвичай вони будувалися нашвидкуруч. Заздале­ гідь підготувавши деревину, цвяхи й інші необхідні матеріали, замок зводили упродовж тижня. Зрозумі­ ло, що згодом на будівництво замків з каменю витрачалося значно біль­ ше часу, зусиль і коштів. Перші зам­ ки мали дерев’яну будівлю для роз­ міщення військ та обносилися ро­ вом і гострокіллям. Коли ворог до­ лав укріплення, оборонцям замку доводилося битися не на життя, а на смерть. Тому згодом власники вирі­ шили зводити додаткові захисні споруди. У X ст. основною замковою обо­ ронною спорудою була прямокутна дерев’яна, а потім кам’яна вежа, яку? називали дстжои. Вежу? будували на

86

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

природному або спеціально насипаному для цього пагорбі. Донжон поділявся на кілька поверхів, сполучених драбинами, які прибирали під час небезпеки. Житло феодала зазвич ай розташовувалося на третьому по­ версі. Слуги мешкати вище. У підземеллях утримували поло­ нених та злочинців. У дворі замку були криниця, храм, житла ремісників. Кожен власник волів мати в обійсті доброго кова­ ля, який був одночасно і майстром, і механіком. Він не лише виготовляв знаряддя праці й підковував коней, а й дбав про виготовлення зброї та обладунків для свого господаря і його рицарів. Так само важливими для життя замку були оперювач і тесляр. Обов’язком оперювач а було виготовлення оперення й дерев’яної частини стріл, які до появи вогнепальної зброї ак­ тивно використовували захисники замку. Тесляр займався ре­ монтом дерев’яних укріплень. Він також виготовляв меблі, хатнє начиння на вимогу господаря або для задоволення по­ треб жителів замку. Будівництво й утримання замків могли дозволити собі надзвичайно заможні феодали і король. Більшу частину часу феодали проводили поза межами замків: на полюванні, у візитах до сусідів, у мандрівках тощо. Про це свідчить, наприклад, те, що діти англійського короля Едуарда III народилися в різних місцях: троє - у Вудстоку, двоє - у Тауері, у Лондоні, двоє - у Віндзорському замку, один - у Вапентаймі, один - у Гатфілді, один - у Кінгс Ленглі, один - у Антвер­ пені і ще один - у Генті.

Користуючись малюнками, порівняйте ранні дерев'яні й пізніші кам’яні замки. З чим пов’язані ці зміни? Аргументуйте свою думку.

87

РОЗДІЛ II

Поступово замість валів почали зводити потрійні кам’яні мури із бійницями, а рів навколо замку заповнювали водою. Через нього перекидали підйомний міст, по обидва боки від якого височіли вежі. З матеріалу розділу II пригадайте: Хто такий рицар? Що таке феод? 2. Використовуючи тексти і зображення, відтворіть озброєння та традиції рицарів. V цьому вам допоможе виконання запропонованих завдань. * Опишіть звичайний день середньовічного рицаря під час війни й у мирний час. * V чому полягав ритуал посвячення в рицарі? - Які чесноти повинен був мати справжній рицар? Опишіть, як відбувався рицарський турнір.

Рицар,

88

Рицарські традиції Рицарство - це суспільний стан професійних воїнів. Його формування розпочалося ще за доби Франкського королів­ ства, у VIII ст. Від рицаря вимагалося мати наділ землі, кольчугу або пан­ цир, які були неодмінним захисним обладунком для того, хто служив у важкій кін ноті. У IX ст. такий обладунок коштував стільки ж, скільки й 45 корів. Рицарю потрібно було споряди­ ти ще й слугу, придбати возик і завантажити його продовольчими запасами, тому виграти становили вартість цілої череди. Рицар мав прикрашений родовим гербом великий щит, який прикривав воїна майже повністю. Наступальною зброєю рицаря був спис і довгий меч. Ритуач посвячення в рицарі ся­ гав корінням часів Римської імперії. Германець тієї доби вважався пов­ нолітнім лише після того, як йому на народних зборах вручали зброю. Наприклад, король франків Карл Великий у 791 р, оперезав мечем свого сина Людовіка, якому випов­ нилося на той час 13 років. Людо вік, у свою чергу, здійснив цей риту­ щ о приносить клятву вірності .королю. ал над своїм сином Карл ом, коли Мініатюра кінця ХНІ ст. тому виповнилося 15.

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

Суспільство висувало певні вимоги до тих, хто ставав рица­ рем. Рицар мав бути вільнонародженим, щедрим, відважним, войовничим, любити батьківщину, говорити правду й тримати слово. Найтяжчою образою було звинувачення в боягузтві. Рицар у бойовому спорядженні не мав права відступати. Ще однією чеснотою вважалася шляхетність. Якщо під час двобою один із рицарів збивав іншого на зем­ лю й, піднімаючи його забрало, бачив, що він похилого віку, то не вбивав супротивника, а говорив йому: «Сеньйоре, вставай­ те, я потримаю ваше стремено. Мені не потрібна така слава. Небагато честі в тому, щоб перемогти того, чия голова вже вкрилася сивиною». Крім військової вправності, цінувалося сім рицарських мистецтв: їзда верхи, стрільба з лука, соколине полювання, плавання, кулачний бій, гра в шахи, складання віршів. Коли хлопчику, нащадку рицаря, виповнювалося сім років, його віддавали до палацу сеньйора. Він чистив зброю, допомагав рицареві сісти на коня, прислужував за столом, а водночас і сам вправлявся у військовому мистецтві. Крім того, його навчали ввічливості та поводження з дамами. У 14 років він ставав зброєносцем. Двадцятиоднорічних юнаків посвячували в рицарі. Кожен рицар міг здій­ снити ритуал посвячення, але частіше це робили сеньйори, королі, імператори. Церемонія відбувалася так. Оскільки приймати посвячення в рицарі слід було чистому тілом і душею, майбутнього рицаря спочатку занурювали в купіль під читання молитов. Потім його перевдягали в чистий простий одяг, підперезували червоною мотузкою. Далі кандидат проводив кіль­ ка днів у пості й молитвах. І лише після цього поставав перед накритим білим покро­ вом вівтарем, на якому палали чотири свічки, й чекав на сигнал - подзвін. Коли ж лунав дзвін, двоє рицарів знімали з юнака червоний «пояс», накривали плечі рицарським плащем і вели до місця посвяти. Один із рицарів, ставши на коліно перед королем, просив про прийняття кандидата до числа рицарів. За наказом короля оголошували походження й заслуги кандидата. Ступивши до кандидата, який схилив коліно, король промовляв: «Знай, що ти завжди маєш бути чистий розумом і тілом, бо немає людини, яка б поважала рицаря, що сам не поважає себе». Під час промови рицарі, які супроводжували кандидата, чіпляли до його чобіт шпори, оперізували його мечем і поясом. Король застібав на його шиї золо­ тий ланцюг зі словами: «Ти ще недавно постував, перед тобою палали чотири свічки. Знай тепер значення тих чотирьох свічок: ти повинен завжди тримати слово й бути вільним від брехні; не повинен допускати, щоб страждали невинні; маєш дотримувати­ ся правил рицарства як власної клятви; ти повинен бути щедрим». Кандидат виголошував клятву рицаря, а король злегка вдаряв його мечем і підводив з колін. Закінчувався обряд тим, що посвячений, скочивши на коня, демонстрував своє військове мистецтво, вражаючи мішені списом.

89

РОЗДІЛ II

Любов до війни і військової справи рицар поєднував з любов’ю до прекрасної дами. Дама часто посідала вище суспільне становище, ніж рицар. Щоб завоювати при­ хильність дами, рицар проходив випробування й здій­ снював подвиги, виконував усі її накази. Розвагою для рицаря і широкого загалу були ршщзсьтсі турніри. Учасники турнірів повинні були користу­ ватися однаковою зброєю. Найчастіше спочатку рицарі мчали один на одного зі списом, намагаючись вибити суперника з сідла. Якщо списи ламалися, вони бралися за мечі, потім за булави. Турнірна зброя була затупле­ ною. Рицарі намагалися лише змусити суперника визна­ ти поразку. Після індивідуальних поєдинків, які могли тривати кілька днів, влаштовували головне змагання битву двох загонів. Інколи рицарі озброювалися звичайною зброєю. Тоді тур­ нір перетворювався на справжню битву. Наприклад, у 1240 р. на турнірі в Нейссі поблизу Кельна загинуло 60 рицарів. РІа

Шанувати Бога й битися за віру. Краще вмерти тисячею смертей, ніж зректися христи­ янства. Вірно служити своєму государеві й хоробро битися за нього. Захищати слаб­ ких, удів, сиріт, шляхетних дівчат, жертвувати собою заради них. Нікого не кривдити, не за­ хоплювати чужого майна й вступати в бій з тими, хто це робить. Керуватися лише славою і доброчесністю, а не вигодою і нагородою. Завжди бути готовим прийняти виклик на рівний бій. Завжди тримати своє слово чи обіцянку. Завжди говорити тільки правду, навіть якщо вона не вигідна. Завжди бути вірним, чемним, скромним. 1. Я к і о б о в 'я з к и б р а л а на се бе л ю д и н а , вступаючи д о р и ц а р сько го стану? 2 . Чи вважаєте в и с л у ш н и м и р и ц а р с ь кі чесноти, н а з в а н і в документ і? Я к і з н и х в и о б ­ р а л и б за гасл о д л я се б е ? Чом у?

Рицарський турнір, З епопеї про Гарена Лотаринзького

Рівнина здається лісом блискучих шоломів, над якими майорять, виблискуючи, знаме­ на... Обидва війська, які стоять одне навпроти одного, починають повільно зближати­ ся, доки не опиняються на відстані польоту стріли. Хто першим почне атакувати, хто першим виступить з лав? Це юний Фромонден. З притиснутим до грудей щитом виїж­ джає він вразити одного рицаря, вибиває його з сідла, під’їжджає до іншого, котрого також перемагає. Спис його поламано, але він б’є уламком і знову нападає... Схрещу­ ються усі списи, уламками їх укрита земля; васали розсіяні, перелякані коні понесли, поранені страшно кричать; і не в одному місці, а у двадцяти, сорока різних місцях зі­ штовхуються рицарі один з одним, щоб вразити або прийняти смерть. 1. Я к у з б р о ю використ овували п ід ч а с р и ц а р сько го турніру? 2 . З я ко ю метою влаш т овували р и ц а р с ь к і турніри?

90

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

турнірах також брали супротивників у полон і примушували сплачувати викуп за звільнення. Рицарські поєдинки стали неодмінною складовою битв у нескінченних феодальних війнах. Такий поєдинок відбувався перед боєм, єдиноборство зазвичай завершувалося смертю од­ ного з рицарів. 3. Розгляньте ілюстрацію. На основі ваших вражень від тексту та ілюстрації опишіть день середньовічної селянської сім’ї у час сівби та збору врожаю.

Сільське господарство. Селянська община Середньовіччя Основою життя середньовічної Європи було сільське гос­ подарство. У цей час земля не була щедрою, бо люди не вміли добре обробляти її. Селяни застосовували дерев’яне рано, яке не могло глибоко зорювати землю. Тому землю орали тричотири рази, перш ніж засіяти. У X II-X III ст. почали застосовувати борону. Врожайність підвищували, використовуючи при­ родні добрива зіпріле листя, траву, солому, послід тварин. Зернові збирати серпом, зрізаючи колосся у верхній частині стебла, щоб залишити якомога більше соломи для добрива, а також на їжу для ху­ доби. На обраному місці восени або взимку вирубу­ вали дерева та кущі, а навесні їх спалювали і після цього, без обробітку ґрунту, сіяли льон або просо. З7 наступні роки сіяли жито чи інші зернові культури. Упродовж IX-XIV ст. поширилася трипільна сис­ тема - два поля оброблювали, а третє відпочивало. Його використовували під пасовисько. Дім, господарські споруди, присадибна ділянка, садок, виноградник - усе це становило селянський двір. Село було обнесене загорожею, яку інколи укріплювали ровами й валами. Селитися за загоро­ жею заборонялося. Селяни не були однаково заможні. За часів Се­ Брати Лімбурги. Жовтень. редньовіччя вони здебільшого залежали від феода­ Сівба озимини. Мініатюра лів. .Але були й такі, які утримувати землю сеньйо­ з * Пречудового часослова ра, перебували під його судовою владою, виконува­ герцога Беррійського». XV ст. ли різні повинності, проте особисто були вільними.

91

МАТЕРІАЛ ДЛЯ САМ ОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ На основі тексту й ілюстрацій порівняйте інтер'єр житла селя­ нина й феодала. Про що свідчить різниця в облаштуванні по­ мешкань?

Житло і хатнє начиння Найкраще житло за доби Середньовіччя належало правите­ лям країн і великим феодалам. Де були пишно прикрашені замки й палаци. Меблів і хатнього на­ чиння у середньовічному будинку було зовсім небагато. Важливим еле­ ментом Інтер’єру був камін. У верхній його частині таз боків робили полиці, на які ставили посуд та інші предмети. Урізноманітнилися меблі. Чільне місце в умеблюванні помешкання за­ ймала скриня. У заможних господарів було багато скринь, які розставляли вздовж стін: вони слугували ще й ла­ вами або диванами. Широке ліжко розміщували на підвищенні; воно мало по кутках чотири колони, які підтримували балдахін. З ’явилися шафи, буфета, етажерки. Інтер’єр прикрашали різноманітни­ ми килимами. Стіни драпірували ко­ льоровою тканиною, оксамитом або сукном. У середині ХІУ ст. з’явилися ткані килими, на яких зображували сцени полювання, герби, історичні події. Інколи вони сягали кількох десятків метрів у довжину й ширину. У палацах зазвичай існували дві кухні, з кам’яною підло­ гою і величезними печами, які протоплювали дровами або торфом. Хліб виймали за допомогою пласких дерев’яних ло­ пат. Обов’язковим атрибутом кухні був широкий стіл. Наньому нарізали овочі, рубали м'ясо. Воду кип’ятили у величезних казанах, які підвішували над вогнищем. їжу готуваш на сковородах або у важких метале­ вих каструлях.

92

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

У маєтках феодалів зазвичай розташовувалися маслоробні. У кутку поряд із маслобійкою стояв важкий прес для сиру. Серед іншого кухонного начиння можна назвати різноманітні ножі, щипці для цукру, ступки, товкачики. У ремісників помешкання були значно скромнішими. За­ звичай будинок слугував не лише житлом, а й майстернею, крамницею, складським приміщенням. Житло переважно опа­ лювали відкритим вогнем. У холодну пору року вікна закри­ вали шкурою, пергаментом або промасленою тканиною, тому в помешканнях панувала напівтемрява. Освітлювали примі­ щення за допомогою свічок або олійних ламп. Меблі були дерев’яними й доволі грубо зробленими. Помешкання селянина мало одну кімнату7. Біля стіни або в центрі знаходилося вогнище. Для приготування їжі викорис­ товували глиняні горщики, які ставили прямо в гаряче вугіл­ ля або на камінь поряд із вогнем. У будинку зберігали дерев’яні ступи, ручні млини або кам’яні ночви, де зерно пере­ мелювали на борошно. Приблизно таким самим було помешкання сільських ре­ місників. Але воно поділялося на дві кімнати: житлову й май­ стерню. У житловій кімнаті розташовували вогнище. З кожно­ го боку від нього в стіни вбивали металеві гаки, на які вста­ новлювали підставки та вішали казан для приготування їжі. Розкажіть про основні вдосконалення у транспорті в епоху Се­ редньовіччя.

Транспорт Від Римської імперії Європа отримала у спадок систему шляхів сполучення. Лише на деяких із них, які називали коро­ лівськими, могли розминутися два візки. Бруковані дорога якщо й будувалися, то існували недовго - селяни розбирали ка­ мінь для будівництва своїх жител. Мости з каменю через великі річки будували лише в Італії, де зберігалися римські традиції. Франкські королі династії Меровінгів у VIII ст. використо­ вували для подорожей фургон, запряжений волами. Пересува­ тися іншим чином вважалося негідним для королівської особи. Доволі поширеними в Європі були вози з однією віссю. У ІХ -Х ст. впровадження в побут таких, здавалося б, дріб­ ниць, як підкова та хомут, дали можливість запрягати коней у віз. Завдяки цьому далекі відстані долати стало набагато швидше, ніж волами.

РОЗДІЛ II

Більш надійним і зручним видом транспорт}? залишався водний. Кораблями перевозили основну частину вантажів купці, незважаючи на загрозу бути пограбованими піратами. Порівняйте озброєння ополченця і рицаря. На основі тексту й ілюстрацій опишіть зовнішній вигляд облогової машини та ар­ балета.

М

Середньовічна армія та зброя У середні віки війни були буденною справою. Середньовічні армії складатися з піхоти, лучників і кінноти. У піхоті служили здебільшого селяни ополченці, озброєні списом, довжина якого сягала 2 м, та ножем завдовжки до ЗО см. Захищав опол­ ченця щит, зроблений із липових дощок та вкритий грубою шкірою. У центрі щита вставлявся метале­ вий конус, яким можна було завдати удару. Лучники, які стріляли зі швидкістю не менше як 10 пострілів на хвилину, вражати ворога зі значної відстані. До XV ст. лучники були захищені лише шкіряною курткою, згодом до неї додатися заклеп­ ки, а також шолом і кольчуги. Кіннота формувалася з рицарів. Під час бою вона знищувати передові лави супротивника, ко­ роткими лобовими атаками порушувала його бойо­ вий стрій та зчиняла паніку. Якщо рицарі занадто глибоко вриватися у лави супротивника, вони могли стати легкою здобиччю піхотинців, бо важке озброєння та об.ладунки робили їх малорухливими у ближньому бою. Керівником армії за Середньовіччя був правитель держави. Він обов’язково мав брати участь у битвах, командував військами, але не йшов у передніх лавах. До вищого військового командування належати конетабль і маршал. У французькій армії конетабль керував військом на марші та командував у

Існує легенда, яка пояснює походження знака перемоги - «V». У середні віки французи часто відрубали вказівний і середній пальці полоненим англійським і валлійським луч­ никам, щоб вони не мали змоги стріляти з лука. Тому лучники перед боєм підносили вгору два пальці на знак своєї непереможності.

94

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

бою за відсутності короля; в Англії під час війн розпоряджав­ ся майном королівського двору та судив феодалів. Маршал за­ звичай командував обозом і маршем у поході. Для управління армією використовувався прапор. Нахиле­ ний уперед, він означав сигнал до атаки. Прапором показува­ ли відступ, він слугу вав орієнтиром у безладі рукопашного бою, вказував на місцезнаходження воєначальника Накази також віддавати за допомогою сигнатів військових труб. Постійні війни за часів Середньовіччя стимулювати розви­ ток зброя рства Протягом VII-VI11 ст. було вдосконалено тра­ диційні види зброї - меч, щит, бойову сокиру, лук, облогові машини. Почати використовувати важкий меч, кольчугу, риАлебарда царські обладунки. Зброя коштувала дорого, і її могли мати лише заможні воїни, переважно рицарі. З'явилися нові види зброї - арбалет, алебарда та інші. Арбатет набув поширення в XI ст. З нього можна було стріляти на більшу відстань. Конструкція арбалета не потребу вата спе­ ціальної підготовки дтя його використання, але арбалет по­ ступався лукові в скорострільності. Тому стріляли з нього на полі тільки за наявності щита. Арбатет використо­ вували в Європі аж до XVI ст. У XV ст. в озброєнні піхотинця з ’явилася атебар­ да Спочатку це була сокира, яку ладнали до довгої ручки на зразок списа Поступово змінювалася фор­ ма леза, додавалися гаки, за допомогою яких можна було скинути з коня рицаря. Алебарда не зникла на­ віть із винайдепням вогнепагьноїзброї. Арбалет Під час штурму фортець застосовувати значно вдосконалені порівняно з давніми часами облогові машини: катапульти, батісти, тарани, облогові вежі. У XIV ст. в Європі поширилася вогнепальна зброя, з’явилися гармати. Відомо, що іспанці засто­ совувати їх у 1323 р,, французи - у 1338 р. У середині XIV ст. гарнізони великих європей­ ських міст зазвичай мати на озброєнні вогнепальну зброю. У XV ст. артилерія вже становила серйозну загрозу для фортець і замків. У 1424 р. англійські гармати за кілька днів зруйнувати мури міста ЛеМан у Франції. Великі гармати стріляли з землі. їх, Облогова м аш ина як і гармашів, захищав дерев'яний щит, який підні-

95

РОЗДІЛ II

мали вгору, щоб зробити постріл. Гармати меншого катібру ставили на візки. Було сконструйовано також багатоствольні гармати. На основі тексту й ілюстрацій опишіть середньовічне вбрання. Які елементи середньовічного одягу модні й сьогодні?

Одяг і прикраси Середньовічний одяг європейців відрізнявся від одягу по­ передніх епох. Це було пов’язано зі зміною клімату й ставлен­ ням до вбрання з боку церкви, яка вимагала прикривати гріховне тіло. Чоловіче й жіноче вбрання мало чим різнилося. Середньовічний одяг складався з лляної *Барбетта - частина головно­ сорочки (камізи), штанів, верхньої сорочки, плаща, го убору, яка охоплювала під­ м’якого взуття. боріддя. Чоловіки носили короткі штани - бре. Спочатку *Котта - одяг на зразок туніки. це було полотнище, яке обгортали навколо стегон і закріплювали на поясі. Згодом їх почали робити до колін і знизу зав’язувати. У XIV ст. з’явилися штани сучасного типу. Селянський одяг складався із бре й камізи. Деякі історики вважають, що селяни вбиралися лише в довгу до колін камізу, під яку на стегна надягати пов’язку. Іноді під камізу надягали ще одну сорочку - бліо, яка мала рукави (у чоловіків широкі й довгі). Плащ був простий, виготовлений із прямокутного шматка тканини, який на правому плечі або на грудях скрі­ плювався застібкою - фібулою. У X XI ст. він був короткий і мав капюшон. Взимку поверх бліо надягати хутряний одяг овечі кожухи. Рукавички й рукавиці винайшли селяни, які використову­ вали їх під час прополювання та жнив. Згодом вони стали предметом розкошу й набули символічного значення. Напри­ клад, непристойним вважалося зайти до церкви в рукавичках або, не знімаючи їх, потиснути руку. Вручення рукавиці су­ проводжувало васальну присягу. Вони були незамінними під час соколиного полювання. Взуття було більш закритим порівняно з античним. Його Фібули: шили з м’якої шкіри й без твердої підошви. Таке взуття носи­ готська (71/-1// ст.) ли вдома або взували для верхової їзди. Для брудних вулиць і ф ранкська використовували дерев’яне взуття. (У ІІ-У ІІІ ст.)

96

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

Одне заможних і бідних різнився якістю матеріалу, ко­ льором і наявністю прикрас. Прості люди мали право вдя­ гатися лише у сіре і чорне. Знать вбиралася у червоне, зе­ лене, синє, використовувала орнаменти і прикраси для оздоблення одягу. У XII ст. змінився одяг феодалів. Замість короткого зручного для пересування костюма з'явився довгий. Видо­ вженими стали носки у взуття. Набули поширення льон і вовна, шовк і бавовняні тканини. Домотканий одяг носили лише селяни. Феодали й міська верхівка використовували тканини, які виготовляли ремісники. У XII ст. жіночий одяг став довшим і сягав п’ят. Від­ критими залишалися лише загострені носки взуття. У цей же час у вжиток, поруч із зав’язками й застібками, уві­ йшли ґудзики. Середньовічні зачіски були схожі на римські або давні германські. До XII ст. і чоловіки, і жінки перев’язували волосся так званою головною пов’язкою. До середини XII ст. чоловіки голили бороди, залишав:)чи інколи вуса. Волосся стригли коротко. У XIII ст. в моду увійшло довге волосся й звичай носити бороду. Згодом рицарі відмовилися від такої зачіски, адже довге волосся заважало вдягати шолом. З XIII ст. довгі коси у жінок також стали рідкістю. Заміжні жінки ховали волосся під хусткою або капелюшком. Бата ті жінки прикрашали зачіски коштовним камінням. Найпоширенішими головними уборами були чепець, капелюшок з крисами, м’який берет.

Середньовічні жіночі зачіски і головні убори

Використовуючи тексти підручника та ілюстрації, опишіть жит­ тя заможної і знатної людини в Середньовіччя. Які страви за­ звичай були на її столі?

їжа та напої Основною їжею середньовічного європейця був хліб. Бі­ лий, м’який хліб, який випікали з пшеничного борошна, вжи­ вали феодали. Найчастіше хліб пекли із суміші пшеничного й житнього борошна, їли й житній хліб. У північних районах із холодним і вологим кліматом поширеним був хліб із ячменю й вівса. Часто, особливо в неврожайні й голодні роки, до борош­ на додавали горох, боби, жолуді тощо.

97

РОЗДІЛ II

Феодали, заможні селяни й городяни житній хліб використовували як посуд. Ве­ ликі, зазвичай черстві буханці нарізати ве­ ликими скибками. Усередині скибки робили невелике заглиблення для їжі. Після закін­ чення трапези їх збирати й роздавали бідня­ кам. Поширеним продуктом була риба Неза­ можне населення взимку споживало пере­ важно солену або мариновану рибу, яка дов­ го зберігатася, що даваїо можливість пере­ возити її у віддалей і від водойм райони. Влітку раціон розширювався свіжою ри­ бою, яку ловили в місцевих річках і озерах. У заможних верств населення був багатий вибір як морської (камбала, скумбрія), так і річкової риби (лосось, форель, лящ та ін.). У ставках розводили коропів і щук. Монар­ Трапеза герцога Беррійського. хи споживати осетрів, а також так звану ко­ З «Розкішного часослова герцога ролі вську рибу - м :ясо китів і дельфіні в. Беррійського ». Початок XV ст. До найуживаніших продуктів наїежато м’ясо, хоча незаможні європейці споживати його нечасто. Стратегічним харчовим запасом у селянському господарстві вважався кабан. М’ясо кабана підходило дтя за­ солювання або для виготовлення бекону на зимовий період. Сало використовувати як жир дтя приготування їжі. М’ясо засолювати й коптили. Для почесних гостей готувати пироги з м’ясом та смажену оленину. На бенкетах у замках феодалів подавати м’ясо курей, а також дичину, наприклад, паву або ле­ бедя.

Середньовічні правила поведінки за столом

Необхідно почистити нігті й не мацати брудними пальцями стіл. Не пити зі спільного кубка з повним ротом. Не сьорбати. Не колупати в зубах ножем, не дмухати на їжу, не витирати губи скатертиною. Із поваги до сусіда ложку потрібно гарно почистити, а та­ кож не залишати її в тарілці з їжею. Забороняється залазити глибоко руками у спільну тарілку. Забороняється роздирати м’ясо на шматки зубами або пальцями. Забороня­ ється, сидячи за столом, чухати голову.

98

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

§11. Європейське середньовічне місто 1. Виникнення м іс т писи середньовічних авторів і малюнки художників тієї доби змальовують міста як густо забудовані, не­ великі за площею поселення, оточені одним, двома або й трьома рядами мурів, ровами, масивними вежами, при­ значеними для захисту жителів від частих ворожих нападів. Проте спочатку це були невеликі поселення ремісників і тор­ говців. Зазвичай вони мали кілька десятків дерев'яних хатин, ринок і церкву. Міста переважно виникати нав­ коло помешкань правителів,: цер­ ковних можновладців, феодалів, во­ єначальників, на торговельних шля­ хах, біля мостів і переправ, бухт. Зростали населені пункти, що вини кли з римських прикордонних укрі­ плених поселень, відроджувалися деякі античні міста Поступово королі, графи, барони й рицарі почати зводити в найбіль­ ших містах міцно укріплені замки, які ставали їхніми резиденціями. Траплялося й навпаки: спочатку феодали споруджувати замки, а зго­ дом навколо них щільно розташову­ валися будинки ремісників і селян, У мирний час городяни за­ ймалися своїми повсякденними справами, а в години небезпе­ ки могли сховатися у фортецях феодатів.

Існує кілька теорій походження середньовічного міста Романістська - міста виникли на місці давньоримських поселень. Маркова - міста виникли на землях, які належали громаді - марці. Вотчинна - міста виникли з ремісничих поселень, що належали феодалам. Окрім того, існує замкова, монастирська, ринкова та інші теорії.

99

РОЗДІЛ II

Замок у Дуврі

У середні віки кількість міст постійно зростала. Зростала і їхня площа. Париж займав 400 га, Лондон - близько 290 га, Флоренція - близько 500 га На кінець Середньовіччя в містах прожив ач о 15 % населення. У Парижі, Мілані, Венеції, Флоренції чисельність жителів наприкін­ ці XIII —на початку XIV ст. не переви­ щувала 50 тис. осіб у кожному?. Ці міста вважалися величезними. Переважна більшість міст мала до 2 тис. жителів. У часи війни та епідемій частина се­ лян, які шукати в місті кращої долі, по­ вертатися додому.

2. Населення та зовнішній вигляд м іс та Найпоширеніші назви міст часто мали корінь «бург» (з ні­ мецької - «укріплене поселенням). Відтак мешканців міст у Німеччині називати бюргерами, у? Франції - буржуа. До міст тікати залежні селяни, які бажали звільнитися від влади феодала Піднесенню міст сприяв розвиток ремесла й

Амброджо Лоренцетті. Плоди доброго правління. Фрагмент фрески з ратуші у м. Сієні. 1338 р.

100

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

торгівлі, вдале розташування на торговельних шляхах і поблизу цен­ трів сільськогосподарського вироб­ ництва Так, середньовічні міста ФраНЦІЇ були З о с е р е д ж е н і В рОДЕОчих долинах річок Шельди й Маасу. Найбільшим містом Франції був Париж. Символом величі міста став Собор Паризької Бої'оматері, який будувати з ТІ63 по 1250 рр. Життя в містах буяло. Крім ре­ місничого й торгового люду, на міських вулицях зустрічалося чимало шукачів кращої долі. Ті, хто шу­ кав роботу, збиратися на ринку по Місто Кельн. Середньовічна гравюра понеділках. Найчастіше їх наймати для перенесення вантажів, приби­ рання, різноманітних підсобних робіт. Купці привозили із заморських країн тканини та інші това­ ри, наймати на роботу підмайстрів, надаючи ж итло та зн аряддя праці. У суботу ввечері видавати заробітну платню. У поне­ ділок підмайстри знову збиратися на ринку з надією отримати нову роботу. Середньовічні міста оточували укріплення. Мури посилю­ ватися вежами, які, зокрема, захищати прохід до воріт. Через рів було перекинуто міст. Варта завжди чатувала на мурах і вежах. Вузькі вулиці виходили на невеликі майдани. Житло городянина, так само як і місто загат ом, мало захи­ щати від небезпеки. Вікна були невеликими, вузькими їй захи­ щеними ззовні. Найпершою з громадських споруд у центрі міста зводили церкву (собор). Довкола церкви впритул одна до одної розташовувалися крамниці купців та майстерні ре­ місників. У святкові дні на площі біля церкви проводили теа­ тральні вистави на релігіїйну тематику. Міста Середньовіччя потопали в багнюці під час дощів та задихалися від пилу за соняч­ ної погоди. Б руку вати вулиці міст, як і лагодити водогони, почали в XII ст. Першість у цих життєво необхідних вигодах тримав Париж. Щільність забудови міст, вузькі вулиці й анти санітарія були причинами частих пожеж і епідемій.

101

РОЗДІЛ II

Дзвін собору відраховував час, а в разі небезпеки поперед­ жав громадян про напад, пожежу, епідемію та ін. Згодом у містах з'явилися нові громадські споруди: рату­ ша - приміщення міської ради, криті ринки, лікарні, будинки цехів - міських ремісничих об’єднань. Ратушу зазвичай споруджували з каменю чи цегли. На нижньому поверсі розміщувалися складські приміщення або арсенал. На наступному поверсі знаходився парадний зал і приміщення для засідань. Стіни та стелю парадного залу при­ крашали розписами. Найчастіше зображували біблійні сцени або сцени Страшного суду. Ратуша також мала вежу, де збері­ галися міські хартії - грамоти про привілеї, надані громадя­ нам міста феодалами, печатка, скарбниця. У вежі розміщува­ лася міська в’язниця. На найбільшому майданчику вежі рату­ ші висів дзвін, який сповіщав жителів міста про небезпеку.

3. Боротьба м іс т за самоврядування Міста за Середньовіччя зазвичай були розташо­ вані на землях феодала або короля, які вимагали Міська комуна - у середні від мешканців виконувати ті самі повинності, що їх віки міська громада, що до­ моглася незалежності від фе­ виконували залежні селяни. Усе це гальмувало роз­ одала і права на самовряду­ виток ремесел і торгівлі та спонукало городян до вання. боротьби за незалежність від сеньйорів-феодалів і формування органів самоврядування. Здобуття містами права на самоврядування історики назива­ ють комунальною революцією, або комунальним рухом. У різ­ них регіонах Європи міста здобували незалежність порізному. Іноді, збагатившись на торгівлі, купували собі приві­ леї, закріпивши їх відповідними документами, - хартіями вольностей, іноді просто домовлялися з сеньйором.

Із постанови про надання комуни жителям міста Лана Людовіком VI (1129) 15. Будь-хто, прийнятий до цієї Громади, зобов’язаний буде протягом року або поста­ вити собі будинок, або купити виноградник, або привезти до міста стільки рухомого майна, щоби бути спроможним задовольнити правосуддя, коли б випадково подав привід до якої-небудь проти себе скарги. Щ о повинен був зробити прийнятий д о комуни громадянин?

102

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

Але часто незалежність виборю­ вали зі зброєю в руках. У 1160 р. у Мілані (Італія) відбулося повстан­ ня, під час якого жителі вигнали чи­ новників імператора Фрідріха І Б ар бар осей й проголосили комуну. Імператор штурмом захопив Мілан і наказав виселити мешканців, а са­ ме місто зруйнувати, зорати землю й посипати її сіллю. У відповідь на це кілька північно-італійських міст об’єдналися в Ломбардську лігу. 1 березня 1162 р. міланські консули просять Під час однієї з битв об’єднані сили Фрідріха Барбароссу про помилування Ліги розбили армію Барбаросси, і Міланську комуну було поновлено. У місті-комуні законодавча влада належала зборам грома­ дян. Виконувати волю громадян виборні посадовці, які в різ­ них країнах називатися по-різному - капітани, прево, шерифи, консули. Судову владу здійснювати суди присяжних.. Містяни самостійно формувати свої військові загони з городян або з на­ йманих військових. Вони визначати кількість і розмір податків і формувати бюджет, керувати забудовою території, спору­ дженням укріплень, мати право карбувати власну монету1. Право мати органи самоврядування дістато назву? магде­ бурзького, за назвою німецького міста, жителі якого вперше вибороли його. У XIII ст. воно поширилося не лише в містах Німеччини, а й у Східній Європі, зокрема й в Україні.

4. Ремесла, цехи Міста, іцо зростали, потребувати все більше товарів для го родян. Усю необхідну продукцію або виробляли місцеві реміс

У ремісників існувало повір’я, що не можна розголошувати секрети ремесла або пере­ давати їх чужим. Тому всі вдосконалення, винаходи і просто технології виготовлення ремісничих виробів майстри або тримали в голові, або записували шифрами й переда­ вали тільки родичам. Одним із творів, у якому було зашифровано секрети майстернос­ ті, був «Трактат про різні мистецтва» ювеліра й знавця металів Теофіла Пресвітера, створений у XI—XII ст.

103

РОЗДІЛ II

пики, або привозили купці. Міські ремісни­ ки об’єднувалися в особливі організації цехи. Очолювали цехи обрані старшини майстри. Помічниками в них працювали один два підмайстри й кілька учнів. Підмайстри могли стати майстрами, за­ кінчивши навчання й виготовивши виріб, який майстри на загальних зборах визнава­ ли шедевром, тобто досконалим. Найнижчу сходинку в цеховій організації посідати учні. У XII—XIII ст. нате, щоб ста­ ти підмайстром, вони витрачали інколи кілька років. А до цього учні виконували найтяжчу й найбруднішу роботу в майстер­ ні. З часом учні перетворюватися на звичайних найманих ро­ бітників. Кожен цех мав свій статут, що регулював його життя, герб, прапор, свого святого, а в церкві - власний вівтар, власні ритуати, скарбницю. У цеху відбуватися спільні трапези, про-

3 угода про найм учня (1404)

Я, Йоганн Тойнбург, старий бюргер міста Кельна, оголошую всім, що віддаю добропо­ рядному мужу, золотих справ майстру Айльфу Бруверу, мого законного сина Теніса, який виявив свою згоду, для вивчення ремесла золотих справ майстра у Кельні. Теніс зобов’язаний вірою служити вищеназваному Айльфу Бруверу 8 років без перерви, по­ чинаючи з дня Св. апостола Матвія. ...Майстер Айльф зобов’язаний годувати мого сина всі зазначені 8 років. Я, вищена­ званий Йоганн, зобов'язуюсь 8 років вдягати його, ...Якщо станеться, що я, вищеназваний Теніс, втечу від вищевказаного Айльфа, мого майстра, буду самостійно займатися вищевказаним ремеслом до закінчення 8 років, то я зобов'язаний сплатити майстру Айльфу штраф 42 гульдени. Я кі зобов'язання мав хлопчик, вступаючи учнем д о цеху, а я к і - майстер, щ о брав його на навчання?

З цехового статуту франкфуртських сукноробів (1345)

29. Хто робить сукна, повинен виготовляти їх завдовжки 33 лікті й без кайми; хто ви­ робить сукно довше, платить майстрам 1 фунт. 31. Кого застануть уночі за роботою, той платить 1 марку. 47. Ніхто не має права переманювати від іншого людей, чи то робітника, чи робітницю. Штраф - півмарки. Я кі обмеження в роботі сукноробів встановлює документ? Про щ о це свідчить?

104

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

водили іспити на звання майстра, укладали й за­ тверджували угоди, скликалися цехові збори. На зборах обирати представників цеху7 до міських ор­ ганів влади. Збори проводили з ранку до обіду. Відкривав і вів збори старшина, він від стежу вав, щоб усі розмі­ щувал и ся згідно з їхнім становищем у цеху. Потім двоє наймолодших представників цеху перевіряли, щоб ніхто не мав із собою холодної зброї. Лише після цього збори розпочинали роботу. Основним завданням цеху було забезпечити майстрів роботою та оберігати від конкуренції. Цех стежив затим, щоб розміри майстерні не перевищу­ вали встановлених статутом, щоб магістри не вито товляли більше товарів, ніж потрібно, щоб навчати не більше Н ІЖ ОДНОГО двох учнів. ЦЕХ Старшина (цехмістер) майстер

майстер

майстер

підмайстер

підмайстер

підмайстер

учні

учні

учні

Структура цехової організації

5. Торгівля та лихварство На початку Середньовіччя торгівля майже не розвиватася, бо старі торговельні шляхи занепали внаслідок вторгнення в Європу варварів і загибелі Західної Римської імперії. Згодом торгівля поволі відроджуватася. Поступово склатися нові торговельні шляхи. Основними для Європи були кілька зі Скандинавії Дніпром до Києва, а даті до Візантії й Персії (його називати «шлях Із варяг у греки»); із Середземномор’я через Альпи до Франції; від Альп до німецьких міст, до Чехії й дати на схід та ін. Купці вели обмінну торгівлю і, власне, тор­ гівлю за гроші. Гроші набули поширення в Європі з XII ст., їх мати право карбувати королі, великі феодали або ті, хто отри­ мував на це спеціальний дозвіл. Монети різних країн і навіть

105

РОЗДІЛ II

міст мали різну вагу, різний вміст срібла, різну купівельну спроможність. Торгівля у феодачьній Європі була непростою справою. Купці зазнавали збитків через численні митні збори на кордо­ нах феодальних володінь, війни, піратів, напади вікінгів і ара­ бів. Щоб протистояти цьому, купці об'єднувалися в торгові союзи - гільдії. Такі союзи мали власний флот, складські приміщен­ ня на міських ринках, своїх посе­ редників і представників, нерідко наймали збройні загони для охоро­ ни товарі в. Часто ці представництва мати окремі морські причали та склади. Найбільшим об’єднанням купців був Ганзейський союз (Ганза, Любецький союз) - об’єднання вільних німецьких міст у XII—XVII ст. Його створили купці кількох країн, які об’єдналися (німецькою «союзм, «об’єднанням - ганза) для захисту від нападів піратів та від поборів жадібних феодалів. Діяльність сою­ зу була викликана активністю місь­ ких комун та їх купецьких об’єд­ нань — гільдій. Перша згадка про Ганзу в документах зустрічається під 1358 р. Союз мав представни­ цтва у багатьох країнах, зокрема на Русі.

Гзнза У 1300 р. до Ганзи входило понад 70 міст. Землі союзу поділялися на області, на чолі яких стояло одне з найбільших міст цього регіону. Воно підтримувало торговельні зв’язки з дрібнішими містами. Так, Кельн мав зв’язки з 29 містами. У містах були складські приміщення, готелі, торговельні агенти. Що три роки у м. Любеку збиралися з ’їзди купців, на яких ухвалювали рішення, обов’язкові для усіх членів союзу.

106

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗА ХІД Н О Ї ЄВРОПИ

Купці Ганзи успішно торгували на узбережжях Балтійсько­ го й Північного морів та отримували особливі торговельні привілеї. Зокрема, Любек, Кельн і Гамбург мали королівські привілеї для торгівлі в Лондоні. Центром економічного життя міста була рийкош плогца. Сюди ремісники привозили свою продукцію, купці - товари місцевого виробництва та привезені з інших міст і країн. На ринку міські жителі купували одяг та взуття, прикраси, їжу?. На ринковій площі відбувалися загачьні збори городян, вершили суд, призіюдно страчу кали злочинців. У великому? місті бу?ли й окремі хчібні, масляні, соляні та інші рин­ ки. На великі релігійні свята - Різд­ во, Великдень, на день місцевого святого - відбуватися ярмарки. Ве­ ликої слави у середні віки зажили ярмарки в Лейпцигу та Франк фургі на Майні. У XV ст. з'явилися книжкові ярмарки. Щоб торгувати, купці зму?шені були користуватися послугами мі­ няйл. Вони обмінювали за встановТоргові ряди. Середньовічна мініатюра лену плату гроші, які мав купець, на ті, що були в обігу? в місцевості, де відбу?вався ярмарок. Розбагатівши, міняйл и почали давати гроші в борг - позичати під відсотки, тобто перетворилися на лихварів. З ’явилися й перші банківські контори, які надавали кредити. Церква засу?джу?вала їхню діяльність. У сценах Страшного суду часто зображували лихваря, якого мішок з грошима тягне до пекла Банківська контора

Перша банківська контора з’явилася в Північній Італії - у провінції Ломбардія. Сучасна назва «ломбард» походить саме від назви цієї провінції.

107

РОЗДІЛ II

6. Городянин - лю дина нового типу Торгівля й ремесло, що становили основу економічного життя міста, вимагати практичності й обачності. Ремісники й торговці мати швидко реагувати на нові умо­ ви торгівлі та зміни попиту на товари, нала­ годжувати відносини з колегами з інших міст і країн. Так само візники, водоноси, цируль­ ники, писці маїи швидко реагувати на зміну економічної ситуації, шукаючи клієнтів або задовольняючи їхні потреби. Таким чином, саме в місті сформувалася людина нового типу —ініціативна й діяльна. Її життя не обмежувалося домівкою чи най­ ближчими родичами. Вона цікавилася спра­ вами в державі, оскільки від цього залежало її теперішнє й майбутнє життя. Це були люди з новими життєвими цінностями й пріорите­ там и.

1. Пригадайте опис давньогрецького або давньоримського міста й порівняйте його з середньовічним. 2. Що таке самоврядування й чому міста прагнули його вибороти? 3. Охарактеризуйте устрій і правила існування середньовічного цеху. 4. За яких умов учень міг стати майстром? 5. Яку роль у житті міста відігравав ринок? 6. Чому жителя середньовічного міста називають людиною нового типу?

108

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

Узагальнення Середньовічне європейське суспільство Середньовічне суспільство за головну цінність мало землю. Найбільші власники землі були господарями життя. На цій землі працювали як вільні, так і залежні від землевлас­ ників селяни. Так само менші землевласники (васали) перебували в залежності й служи­ ли великим землевласникам (сеньйорам), які за цю службу надавали васалам землю. Середньовічне суспільство було поділене на замкнені стани, належність до яких визнача­ ла долю й життя людини. Крім трьох традиційних станів («ті, хто воюють» - світські фео­ дали, «ті, хто моляться» - духовенство, «ті, хто працюють» - селяни) за часів Середньо­ віччя активними дійовими особами суспільного життя стали жителі міст, які поступово здобули більше свобод і прав. Роль християнської церкви в становленні середньовічного суспільства У середні віки християнство як найпоширеніша європейська релігія було об’єднавчим чинником для європейської людності. Проте внаслідок боротьби між папою римським і константинопольським патріархом за верховенство над усім християнським світом від­ бувся розкол християнства на православ’я й католицизм. У XI ст. панівною в Західній Єв­ ропі стала католицька церква на чолі з папою римським. Виникають монастирі й чернечі ордени. Чернечі ордени засновували лише представники католицької церкви. їхніми за­ вданнями стало поширення християнства, подолання гріховності, сприяння розвитку осві­ ти й культури, допомога хворим і знедоленим. Створені чернечими орденами монастирі перетворилися на осередки розвитку ремесла, торгівлі, освіти, культури. Рицарські традиції Традиції людей, які професійно займались військовою справою, визначало їхнє суворе життя. Проте воєнні виправи поєднувались у рицарів із вишуканими ритуалами та підне­ сеним коханням до прекрасних дам. До сьогодні ми шануємо основні рицарські чесноти: щедрість, відвагу, готовність захищати батьківщину та слабших. Особливо цінувалося вміння тримати слово та чесність. Європейське середньовічне місто Міста виникали й розвивалися як осередки торгівлі й ремесла. Вони стали тим міс­ цем, де «саме повітря робить вільним». Особливо це було відчутним, коли міста здобули свободи, які згодом дістали назву магдебурзького права. Міське життя вирувало довкола храму й ратуші. Мешканці міст-комун самі обирали собі владу й контролювали її. Міста породили людину нового типу - вільну, діяльну й сміливу. Городянин не мав сеньора-покровителя, сподівався лише на власні сили та старання. Міста стали центрами культури, освіти й мистецтва. Тут існували ремісничі цехи. Господарське та повсякденне життя людини в середні віки Життя більшості людей доби Середньовіччя було сповнене важкої праці, переважно на землі. І хоча селяни, як і в давнину, мали найпростіший реманент, вони удосконалили

109

РОЗДІЛ II

обробіток ґрунту, застосовуючи сівозміни й залишаючи частину поля під паром. У містах стрімко розвиваються ремесла. Ремісники за професійною ознакою об’єднуються в цехи, які регулюють виробництво і збут продукції, а також мають вплив особисте й сімейне життя майстрів.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ І. Оберіть правильну відповідь. 1. Селяни, які жили в помешканні феодала, - це: А Надільні селяни ВФрігольдери Б Челядь Г Серви 2. Вершник у шоломі, обладунках, зі щитом, списом і мечем у середньовічній Європі - це: А Феодал В Сеньйор Б Рицар Г Васал 3. Феодал, який за раннього Середньовіччя був правителем прикордонної області того чи іншого королівства й мав надзвичайні повноваження, - це: А Герцог В Маркіз Б Граф Г Віконт 4. Герцогами називали: А Військових вождів у племінних об’єднаннях германців Б Правителів прикордонних областей В Королівських чиновників Г Власників кількох селищ 5. Останню сходинку у світській феодальній ієрархії посідали: А Зброєносці В Рицарі Б Селяни Г Ремісники 6. Єпископи керували: А Церковними провінціями В Монастирями Б Єпархіями Г Окремими парафіями 7. Най численнішою групою населення у феодальному суспільстві були: А Рицарі В Селяни Б Феодали Г Ремісники 8. Поняття «феод» означає: А Землі, які належали місту Б Землі, які передавалися за службу разом із селянами В Обов’язок васала сплачувати гроші сеньойору Г Договір

110

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

9. Вільних селян в Англії називали: А Вілланами В Меєрами Б Фрігольдерами Г Сервами 10. Основна подія рицарського турніру - це: А Рицарський парад Б Двобій найсильніших рицарів В Битва рицарських загонів Г Вручення нагород 11. Найтяжчою образою для рицаря було звинувачення: А У жорстокості В У боягузтві Б У крадіжці Г У неробстві 12. Ратуша - це: А Організація ремісників Б Місце роботи органів міського самоврядування В Суд присяжних Г Військовий загін городян 13. Місце зберігання грамоти про привілеї, надані громадянам міста феодалами, печат­ ки, скарбниці: А Міський собор В Цехова організація Б Ратуша Г Суд II. Установіть відповідність. 1.

1

Франція

А

Меери

2

Англія

Б

Фрігольдери

3

Німеччина

В

Віллани

1

Мілан

А

З’їзди купців

2

Магдебург

Б

Повстання проти Фрідріха І Барбаросси

3

Франкфурт-на-Майні

В

Право на смоврядування міста

4

Любек

Г

Ярмарок

1

Лляна сорочка

А

Бре

2

Короткі штани

Б

Каміза

3

Застібка

В

Фібула

2.

3.

111

4. На поверхах донджона розміщувалися: 1

Помешкання слуг

А

Підземелля

2

Житло феодала

Б

Перший поверх

3

Криниця

В

Третій поверх

4

В’язниця

Г

Четвертий поверх

1

Францисканці

А

Статут ордену вимагав щоденної праці та розду­ мів над різними релігійними творами. Ченці по­ винні приязно ставитися один до одного, жити просто й скромно

2

Бенедиктинці

Б

Вели мандрівне життя, не засновуючи власних монастирів, відрізнялися від інших ченців рясою коричневого кольору та великими чотками

3

Домініканці

В

У статуті ордену наголошувалося, що кожен з ченців, немов пес, повинен захищати віру, церк­ ву й Господа та докладати всіх зусиль, щоб ви­ палювати гріхи з душ відступників. Тому ембле­ мою ордена було зображення собаки зі смолоскипом у зубах.

5.

III.

Розташуйте події у хронологічній послідовності.

1. 1

Виникнення магдебурзького права

2

Утворення Ломбардської ліги міст

3

Утворення Ганзейського союзу

4

Поява книжкових ярмарків

1

Виголошення клятви рицаря

2

Постування кандидата в рицарі

3

Ритуальне купання

4

Оперізування мечем

2.

112

РОЗДІЛ III

у іігаДсЦ

щ в№шЯ № в Ш І ї"?'4

зв ІГ Ч Г Ь

шШвшаш ін

Н

ш

і

за е ш ш

Європі за доби Середньовіччя відбувалося форму­ вання нової системи державної влади, становлення феодальних відносин і християнської культури. Цей процес часто порушували епідемії, голод, війни й ворожі втор­ гнення. Утворені за раннього Середньовіччя держави Європи не­ вдовзі розпалися. Протягом ІХ^ХІ ст. Західна Європа потер­ пала від феодальної роздробленості. Основою відносин між дрібними державами була сила зброї. Часто сеньйор не тільки мусив дослухатися, а й підкорявся своїм могутнім васалам. Маючи право суду, управління, карбування грошей, велику й сильну армію, кожен сеньйор міг відчувати себе самостійним правителем і воювати із будь-ким, навіть із королем або імпе­ ратором. З ’являлися і зникали безліч дрібних держав, стира­ лися кордони між великими країнами. Чимало феодалів воло­ діли землями в різних державах - у Франції й Німеччині, Ні­ меччині й Італії, Франції й Англії - і були васалами кількох правителів одночасно. Нові держави створювалися внаслідок шлюбів між представниками різних родин. Ситуація в Європі ускладнювалася нападами арабів, вікінгів, угрів, слов’ян, три­ валими війнами між державами, міждинастичними війнами. Проте існували сили, які прагнули централізації. Великі феодали намагалися закріпити здобутки міжусобних війн на законодавчому рівні й підтримували королів у справі об’єд­ нання держави, правителі використовували міста для збіль­ шення свого впливу. Християнська церква набирала все більше сили й авторите­ ту, впливаючи на суспільне й державне життя країн Європи, сприяючи зміцненню внутрішнього становища європейських держав.

В

євро пейське

с у с п іл ь с т в о

і держ ави

в х

-

х у

ст

.

§12. Походи вікінгів та їхні завоювання 1. Природа Скандинави кандинавський півострів, найбільший у Європі, простягнувся майже на 2000 км. Узбережжя його прорізане незліченними фіордами — заповненими водою ущелинами, які врізаються у суходіл на десятки, а іно­ ді й сотні кілометрів. Здавна населення Скандинавії займалося мисливством і рибальством. Крім того, люди обробляли землю й розводили худобу, Горн, лісистість, прохолодний клімат, багато холодної талої води, —усе це не сприяло землеробству. Придатними для обробітку були лише південні рівнинні землі. Б інших міс­ цевостях основним заняттям було скотарство. Корму для ху­ доби влітку було достатньо, але тривалі холоди вимагали ве­ ликих його запасів, яких зазвичай не вистачало до наступного сезону. Навесні охлялих корів іноді на руках виносили на па­ совища. Не маючи можливості прогодувати велику сім’ю, скандина­ ви обмежували кількість дітей. Новонародженого приносили батькові й той вирішував, жити дитині чи ні. У родинах, де ди­ тину не могли прогодувати, її відносили в ліс або гори і зачи­ щали напризволяще. Якщо ж батько брав дитину на руки, кро­ пив водою й давав ім’я, вона ставача повноправним членом сім’ї. Кілька родин утворювали рід, роди об’єднуватися в пле­ мена, а племена —у союзи племен. Племена очолювати вожді - конунги, або ярли. Бути вож­ дем у народів Скандинавського півострова означаю стояти на чолі війська Під час війни вождь зосереджував у своїх руках необмежену владу7. Він оточував себе військовою дружиною з молодих людей, які шукали багатства й слави. Багатством вождя була не земля, а зброя, худоба, раби, кораблі. З давніх-давен місцеві жителі змушені були шукати кращої долі на чужині. Голод, неврожаї', загибель худоби, відхід риби від узбережжя ставали причинами руху населення. Вправні мореплавці й відважні воїни, скандинави часто силою зброї добували засоби до існування собі й своїм родинам.

С

Руків’я ритуальної палиці вікінга. Потир. Ірландія

Шахова фігуравікінг. Близько 1200 р.

115

РОЗДІЛ III

Народи Скандинавського півострова (пращурів сучасних фінів, шведів, норвежців, ісландців) називані по-різному. Французи іменували їх норманами («північними людьми*-), англійці вважали, що вони данці. Слов'яни звали їх варягами. Але найчастіше в Європі лунало слово І вікінги>. Походження слова «вікінг» до сьогодні остаточно не з ’ясоване. Деякі вчені пов’язують термін з назвою частини Норвегії - Вік. Інші вважають, що слово «вікінг» походить від скандинавського «бухта», «затока»; відтак, вікінг - той, що ховається в затоці. А треті пов’язують його з давньоанглійським словом, що означало «торговельний пункт», «місто», «укріплений табір». Розкопуючи поховальні кургани в Норвегії, археологи знайшли кораблі доби вікінгів. Завдовжки вони були 20-23 м, завширшки - 4-5 м. Ці кораблі мали 11—16 пар весел і щоглу з вітрилом.

2. Походи вікінгів Наприкінці VIII ст. вікінги почали здійснювати несподіва­ ні набіги на території різних європейських країн. Перемогу їм приносили боєздатність, дисципліна й раптовість нападу. Ві­ кінги були безстрашними воїнами. Кожен із них вірив, що лише хоробрі воїни, які загинули в бою, потрапляють на небо до богів. Тому вікінги ніколи не здавалися в полон і ніколи не відступали. Скандинавські воїни озброюва­ лися мечем, списом, бойовою соки­ рою, великими ножами. Були в них і захисні обладунки - круглі дерев’яні щити, кольчуги, рогаті шо­ ломи. Особливою відвагою услави­ лися воїни бераюки. Під час бою вони впадати в особливий агресив­ ний стан: були надзвичайно сильнгі­ мн й не відчувати болю і втоми. Берсерки часто воювали без захис­ них обладунків, озброювалися дво­ ма мечами або бойовою сокирою. Кораблі, на яких вікінги здій­ снювали походи, вміщували до 150 Дракар вікінгів. Сучасний рисунок воїнів. Ці кораблі називали драка

116

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

рами: ніс судна прикрашала вирізьбленаз дерева голова дракона. Уперше в європейських хроніках вікінги згадуються під 793 р. у зв’язку з нападом на англійський острів Ліидісфарн. Відтоді напади на Європу стали звичайним яви­ щем. У 845 р. вікінги захопили Па­ риж. На початку IX ст. під їхню вла­ ду7 потрапило узбережжя Балтій­ ського моря та землі від Новгорода до Ладоги. У 882 р. нормани під команду­ ванням кону ні: і Готфріда підійшли до річки Маас. Там їх зустріли вій­ ська франкського короля Карла III. Король вирішив відкупитися. Готфрід погодився примиритися, прийняти християнство, одру­ житися з франкською принцесою й оселитися в Європі. За це він отримав 2412 фунтів золота й срібла. У 911 р. ярл Рольф (Роллон) отримав у спадкове володіння завойовані норманами землі на території Франції, які згодом назвали Нормандією. У XI ст. вікінги захопили східне узбережжя Ірландії та встановили контроль над північною частиною Англії. Вони за­ гарбували, грабували й палили міста в різних країнах. Неодно­ разово вікінги брали в облогу7 столицю Візантії Константино­ поль. Проте Інколи вікінги мирно колонізували вільні землі. У 874 р. було заселено Ісландію. У 80-ті роки X ст. ярл Ейрік Рудий відкрив Гренландію, яка згодом була колонізована ві­ кінгами. У 986 р., задовго до Христофора Колумба, син Ейріка Лейв Щасливий висадився на узбережжі Північної Америки.

3. Країни Скандинави в XII—XIII ст. Наприкінці доби завоювань вікінгів на півночі Європи по­ чали утворюватися держави: Данія, Швеція, Фінляндія, Нор­ вегія. За правління короля Готфріда (?• 810) виникло'.Дшєше королівство. Він об’єднав землі країни та приєднав південь Швеції. Відомо, що Готфрід навіть воював із загонами Карла

117

РОЗДІЛ III

Великого. На початку X ст. за правління Горма Старого та його сина Гаральда Синьозубого було запроваджено християн­ ство. Протягом XII ХНІ ст. до складу? дер­ жави увійшли Норвегія, північна Естонія й землі поморських слов’ян. У 1397 р. короле­ ва Маргарита І (1387-1412) об’єднала Да­ нію, Норвегію й Швецію і стала правитель­ кою всіх трьох держав. Вона правила дер­ жавами від імені короля Еріка Померанського. Гробниця Маргарити І Дамської Держава у Швеції виникла у? VIII—IX ст. є кафедральному соборі Копенгагена У східній частині країни утворилося коро­ лівство народу свеїв зі столицею в місті Бірка 3 часом правителі цієї держави поширили свою владу? на південні землі Швеції. Наприкінці XI ст., за правління короля Олафа, населення Швеції прийняло християнство. Після його смерті держава розпалася. Протягом XIII ст. зміцнилася коро­ лівська влада, завершилося формування стану рицарів, яких звільнено від сплати податків у? обмін на військову? службу, за­ проваджено єдиний кодекс законів для всієї держави. Держава в Норвегії почата форму?ватися наприкінці VIII ст. У цей час відбувався розпад родової общини. Із середовища вільних общинників виділилися вожді - конунги й племінна знать - ярли. Централізована влада в країні була встановлена за першого короля Гаральда І Гарноволосого (Богневолосого) (872—930). Він силою об’єднав дрібні племена і встановив для них чис­ ленні податки й повинності. Проте наразився на опір племін­ ної знаті та общинників, які відстоювати давні традиції й язичницькі вірування. У X ст. сформуватися міжплемінні у?творення - тинги (зі­ брання вільних общинників), які затверджу?вати закони, здій­ снювали судочинство, вирішувати питання війни й миру. Християнство поширилося б державі за правління короля Олафа II Святого (1016—1028). Процес об’єднання земель Норвегії завершився в XIII ст. Держава значно розширила те­ риторію за рахунок приєднання Ісландії й Гренландії. Наприкінці XIV ст. Швеція, Данія й Норвегія об’єдналися в одну державу. У 1397 р. у? місті Кальмар було укладено унію, яка закріпила цей процес. Центральна влада взята на себе

118

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

обов’язок не втручатися в закони і привілеї кожної окремої країни. На всі важливі посади призначалися представники від усіх трьох країн. Але згодом цей союз розпався, адже кожна країна мала власні інтереси, а їхні правителі прагнули само­ стійності. 1. Опишіть природу Скандинавії та життя вікінгів. 2. Який зв’язок між природними умовами Скандинавського півострова й походами ві­ кінгів? 3. Користуючись текстом підручника, малюнками й додатковими джерелами, опишіть корабель вікінгів. 4. Назвіть результати норманських завоювань. 5. Користуючись текстом, складіть хронологічну таблицю «Історія країн Скандинавії у ХІІ-ХІІІ ст.».

Позначте на контурній карті: 1. Напрямки походів вікінгів. 2. Території Данського, Норвезького, Шведського королівств.

§13. Хрестові походи е з II ст. християни здійснювали палом­ ництва у Святу землю - в Палестину, .на батьківщину Ісуса Христа. Коли Па­ :тина булачтідкорена булаТті, лестина арабами, а згодом - туркамисельджуками, церква оголосила хрестові походи за звільнення Гроба Господнього й Святої землі та повер­ нення їх християнам. Хрестові походи збирали десят­ ки тисяч людей. За участь у походах церква обіцяла спасіння душі й Царство Небесне. Величезна кількість молодших синів феодалів, які не отримали спадщини, сподівалися знайти багатство й нові володіння на Свя­ тій Землі. Цього хотіли й світські володарі. Безземель­ ні, знедолені селяни, які жебракували й голодували, плекали надію вирватися зі злиднів. Для багатьох авантюристів з’явився шанс знайти «рай на землі». Та головною була віра в те, що участь у поході принесе

щ

Французький кінний рицар. Арабський вершник. Сучасний малюнок

119

РОЗДІЛ III

вічне спасіння душі. Загалом хрестові походи тривали з пере­ рвами майже 200 років - з 1095 р. по 1270 р.

1. Похід бідноти (1095-1096) Рішення про початок хрестового походу було прийняте на церковному соборі, який відбувся в місті Клермоні в 1095 р. Після його завершення папа римський Урбан II звернувся до городян із промовою, в якій закликав звільнити Гроб Господ­ ній від сарацинів (так називали арабів-мусульман), які саме в той час захопили Єрусалим. Папа пообіцяв тим, хто візьме участь у поході, прощення гріхів, а загиблим - рай. На час походу було обіцяно захист майна, а також відтермінування боргів, багатство й радість. Промова була такою запальною, що всі, хто перебував на пло­ щі, - єпископи, рицарі, барони, простолюд - готові були виру­ шати негайно. Охочі йти в похід нашивали на одяг червоні хрести - символ перемоги. Тому їх назвали хрестоносцями, а походи дістали назву хрестових. Першими хрестоносцями були переважно найбідніші жителі великих міст і маленьких селищ. Шляхи переповнилися людьми, які прямували на збірні пункти, а звідти до Константинополя - столиці Візантійської імперії. У похід, за різними джерелами, вирушило від 50 до 300 тис. осіб. Керівником походу на вимогу натовпу став чер­ нець Петро Пустельник. Перші лави повів до Візантії збідні­ лий рицар Вальтер Голяк. Із промови папи римського Урбана II Народе франків!.. До вас звертаю я свою промову, до вас линуть слова моїх умовлянь. Від Єрусалима і з міста Константинополя до нас надійшла важлива грамота, і раніше доходило до нашого слуху, що народ перського царства, народ проклятий, чужозем­ ний, далекий від Бога, виродки, серце й розум яких не вірить у Господа, напав на землі тих християн, спустошив їх мечами, грабунками й вогнем, а жителів відвів до себе в полон або умертвив... церкви Божі або зруйнував дощенту, або навернув на своє бого­ служіння... Вас надихають і кличуть до подвигів велич та слава короля Карла Велико­ го... Особливо ж вас повинна надихати свята Гробниця Спасителя й Господа нашого. Вирушайте в дорогу до Святого Гробу; відберіть ту землю в нечестивого народу й під­ коріть собі. Земля та... тече медом і молоком. Єрусалим - родюча перлина землі, дру­ гий рай... Я к папа рим ський обґрунтував необхідність хрестових походів?

120

Перший - Третій хрестові походи

РОЗДІЛ III

Два місяці хрестоносці йшли шляхами Угорщи­ ни та Болгарії. Напівголодні, абияк озброєні, вони зрештою дістатися Константинополя. Хрестоносців було так багато, іцо к он стан ти но польці не могли їх прогодувати. І тоді «воїнство хрестове».- почато гра­ бувати й палити будинки, начаті й церкви, вбивати людей: Візантійському імператорові Алексію І Комніну (1081-1118) насилу вдатися вмовити хресто­ носців нарешті переправитися в Азію. У 1096 р. в битві під Нікеєю військо Петра Пус­ тельника було розбите турками-сельджуками. Ви­ жили лише сам Петро та його найближче оточення, а також ті, хто потрапив у полон і прийняв іслам. Хрестовий похід бідноти закінчився. (Годфруа) Бульнародився в 1061 р. У 15 років володів ве­ ликим герцогством. Сильний, міцної статури, русявий та блакитноокий, він був взірцем рицаря. Щиро побожний, він став на чолі тих, хто відгукнівся на заклик папи римського Урбана II. Готфрід Бульйонський продав Верденське гер­ цогство й зібрав 90 тис. вій­ ська. Готфрід

йомський

2. Хрестовий похід рицарів

Услід за біднотою вирушили рицарі. Вони були організовані, більш дисципліновані та досвідчені у військовій справі. Очолювали загони хрестоносців старший син англійського короля Вільгельма Заво­ йовника Роберт Нормандський, брат французького короля Філігіпа І граф Гуго та інші знатні феодали. У 1097 р. армії хрестоносців узяли в облог}? міс­ то П ікет Через сім тижнів, коли захисники фортеці вже готові були скласти зброю, до міста прибув по­ сол від візантійського імператора з пропозицією ви­ знати зверхність Візантії. Рицарі дуже здивувалися, коли побачили над мурами Нікеї прапор візантійського імператора. Більше фортеця не вважа­ лася сарацинською, а отже, хрестоносці змушені були відступити і йти дачі. 21 жовтня 1097 р. загін на чолі з Гогфрідом Бульйонським оточив місто Антіохію. Після семи місяців облоги рицарям вдаюся увірватися у місто. Проте оборонці організовано віді-

Гіідходячи до кожного з міст, хрестоносці запитували, чи це не Єрусалим. Адже вони не мали жодного уявлення, де знаходиться Святе Місто, мета їхнього походу. Вони ві­ рили, що Бог сам приведе їх туди. Тому як поводирів нерідко пускали попереду своїх загонів тварин - кіз або гусей.

122

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

йшли і зачинилися у цитаделі, очікуючи підкріплення. Вій­ ська сарацинів, що прийшли на допомогу оточеним, узяли міс­ то в облогу. Хрестоносці опинилися у пастці. Однак у цей час було знайдено свят}? реліквію - спис, яким простромили Ісуса. Знахідка надихнула хрестоносців: вони розбили військо му­ сульман під Антіохією, а потім захопили цитадель і підкорили місто. Вільгельм Тірський про облогу Єрусалима У рік... 1099, у сьомий день місяця липня, наші війська розмістилися табором поблизу міста... У п’ятий день (12 липня)... глашатаї сповістили привселюдно, що всі... повинні озброїтися і запастися щитом, щоб бути готовим до нападу на місто. Жителі відступи­ ли у страху до внутрішніх мурів від зовнішніх. Коли настав день (14 липня), всі твердо вирішили або накласти головою за Христа, або повернути місту його християнську свободу... Більша частина народу втекла у портик Храму (Храм Соломона)... Володар Танкред пішов туди одразу з великою частиною війська. Він увірвався силою до Храму і побив там безмежну кількість людей. У Храмі, кажуть, загинуло до 10 тисяч ворогів... Інші війська розбрелися містом і витягали, як худобу, з вузьких і віддалених провулків тих, хто ховався там від смерті, били їх на місці. Інші, розділившись на загони, ходили по житлах і діставали звідти чоловіків, жінок та дітей, вбивали їх мечем... Я к автор описує штурм Єрусалима? Чи відповідали д ії хрестоносців проголош еній Урбаном II меті хрестових походів? Обгрунтуйте свою дум ку.

Втомлені рицарі прагнули залишитися, проте брак харчів змусив їх рушити далі. 15 липня 1099 р. Єрусалим було захоплено. Різанина, яку вчинили хрестоносці, тривала тиждень. За цей час загинуло близько 75 000 жителів міста, було зруйновано й розграбовано безліч будинків і мусульманських святинь. Через сім днів хрес­ тоносці припинили вбивства і стали до покаянної молитви.

3. Д е р ж а в и хр е сто н о сц ів на Сході Захопивши Єрусалим, Нікею та Антіохію та оволодівши вузькою смужкою землі на узбережжі Середземного моря, хрестоносці утворили там власні держави. Так постали Єруса­ лимське королівство, графство Едесса, князівство Антіохія та графство Тріполі. Старшим вважався король Єрусалимський, решта були його васалами. Такими були наслідки Першого хрестового походу 1096-1099 рр.

Статуя Готфріда Бульйонського біля пам ’ятника М аксиміліану І. X V I ст.

123

Четвертий - Восьмий хрестові походи

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В X - X V СТ.

На східне узбережжя Середзем­ ного моря весь час прибували нові загони рицарів, поспішали купецькі каравани й кораблі. Було запрова­ джено податки, які становили тре­ тину зібраного врожаю. Життя хрестоносців не було спо­ кійним, Населення завойованого краю повставало проти них. Хресто­ носці фактично перебували у стані облоги.

4. Утворення духовнор и ц ар сь ки х орденів

Пограбування рицарями міста. Франція, початок XV ст.

Для захисту7держав на Сході, паломників християн та для боротьби з єретиками хрестоносці утворювали духовно-рицарські ордени. Вони давали обітницю бідності, безшлюбності й віри та боротьби з мусульманами. Невдовзі ордени поширили діяльність і на Європу. Папи використовувати ордени у влас­ них військово-дипломатичних справах. Згодом ордени й самі перетворилися на феодальних сеньйорів. Орден госпітальєрів. У 1070 р. виник перший духо­ вно-рицарський орден, заснований ченцями шпиталю для патомників, —«Орден вершників шпиталю Свято­ го Іоанна Єрусалимського*- (госпітальери"). Першим спільником ордену - великим магістром - було прого­ лошено Раймонда де Пюї. У XVІ ст. госпітальери за­ снувати власну державу на о. Мальта. Члени ордену одягалися в чорний плащ з білим хрестом, який мав роздвоєні кінці. Пізніше колір плата змінити на чер­ воний, а хрест залишився білим. Орден тамплієрів. У 1119 р. біля Гробу Господньо­ го зібратися французькі рицарі й проголосили засну­ вання ордену. Вони склали присягу та назвали себе «бідним братським воїнством Ісуса Христа>. Так по­ Г. А . Емблтон. Тамплієр чав свою діяльність орден храмовників - тамплієрів і госпітальєр. 1250р. (від фр. temple —храм). Папа римський і король ЄруСучасний малюнок сатиму Балдуїн II подарувати їм замок на Храмовій горі в Єрусалимі.

125

га?

РОЗДІЛ III

Печатка тевтонських рицарів

Згідно зі статутом, рицарі присвячували все своє життя церкві. Члени ордену вбиралися в білі плащі з червоними хрестами. Щоб увійти до ордену, треба було здолати не менше трьох суперників. Храмовники ніколи не скидали кольчугу, щоб бути витривалими. Якщо братство дізнавалося, що ри­ цар порушив це правило, то під час загальної трапези його позбавляли права вдягати білу мантію і змушували сидіти на землі без стільця. Під час бою храмовник не мав права ки­ датися в атаку без наказу і мусив битися доти, доки майо­ рить прапор його загону. Доля ордену склалася трагічно накопичивши величезні багатства, він став жертвою зазіхань французького короля: тамплієрів було винищено за його на­ казом. Тевтонський орден. Купці з німецьких міст Бремена й Любека заснували братство для допомоги бідним та хворим німцям-паломникам. 6 лютого 1191 р. папа римський Клемент III своєю буллою затвердив існування ордену. Девізом ордену було «Допомагати — Захищати - Лікувати*. Відповідно до статуту, представників цієї організації поділяли на дві групи: рицарів і священиків. Вони спали на простих ліжках, разом їли, мали мінімум грошей. Рицарі повинні були мати німецьке походження, належати до вищого стану. Вже у XIII ст. тевтонці пересел шлися до Прибалтики, де утворили державу,, згодом герцогство, а потім королівство Пруссію. Тевтонців вирізняв плащ білого кольору з чорним хрестом.

5. Другий хр естов ий похід (1147-1149) Перебування тисяч хрестоносців у Палестині стаю на за­ ваді завоюванню мусульманами цих територій і контролю над торговельним и шляха ми. До 1130 р. хрестоносці вели постійні війни з сарацинами й поступово розширювали свої володіння. Але сили хрестоносців танули. Найбільше співчували хрестоносцям на сході Франції, адже чимало рицарів за походженням були французами. Ко­ роль Франції Людовік VII зібрав армію чисельністю близько 70 000 чоловік, і в 1146 р. вона рушила на Схід. Французів під-

126

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

тримали німецькі рицарі на чолі з королем Конрадом III. У битві біля Дорілея німецьке військо було розбите, більшість хрестоносців загинули або потра­ пили у полон. Рештки війська вирішили дочекатися французьких рицарів. Коли хрестоносці дійшли до м. Ефеса, від війська майже нічого не залишилося. Тому монархи припинили хрестовий похід і повер­ нулися до Європи. Перемога над арміями хрестоносців надала впев­ неності правителям східних держав. Турки знищи­ ли графство Едесса. Правитель Сирії Салах-ад-Дін (Ca.fiадін, як нази вал и йо го єв роп ейц і) захоп и в у гіолон короля Єрусалимського й магістрів орденів тамплієрів і госпітальєрів і у 1187 р. узяв Єрусалим.

6. Третій (1189-1192) та Четвертий (1202-1204) хр естов і походи

Річард І (Річард Левове Серце) (1157-1199) - король Англії з династії Плантагенетів, син Генріха II. Таланови­ тий політик і воєначальник. Вирізнявся безстрашністю, мав мінливий, непостійний характер. Брав активну участь у міжусобних конфлік­ тах, виступив проти свого брата і батька. В історію Ан­ глії Річард увійшов як єдиний король, що відігравав важли­ ву роль у подіях світового значення, яке мала боротьба християн з мусульманами за панування на Близькому Схо­ ді. Великі амбіції Річарда час­ то дорого коштували підда­ ним, змушеним оплачувати його нерозсудливі військові походи.

Звістка про падіння Єрусалима досягла Європи, і в 1189 р. було оголошено Третій хрестовий похід. Його очолили європейські володарі - німецький ім­ ператор Фрідріх І Барбаросса, французький король Філігіп II Август, англійський король Річард Левове Серце та австрійський герцог Леопольд. У 1190 р. правителі рушили в похід, але невдовзі пересвари­ лися й пішли у Святу7Землю різними шляхами. Улітку 1191 р. сили хрестоносців об’єдналися по­ близу м. Акри. Хрестоносці запропонували сараци­ нам здати місто, звільнити Єрусалим та завойовані Саладіном території. Крім того, Саладін повинен був надати 2 тис. заручників. У липні 1191 р. Акру здали християнам. За однією з версій, Сачадін відмовився від умов угоди, і тоді англійський король наказав убити за­ ручників. Сарацини відповіли тим самим. Врешті-решт Річард і Сачадін у клані угоду, за якою християни зачіп пані за собою вузьку прибережну смуг;? від Яффи до міста Тіра, а в Єруса­ лимі, який належав мусульманам, християнам дозволялося вільно відвідувати Святі місця.

127

РОЗДІЛ III

У ХІІІ-ХУ ст. хрестові походи тривали, але їх метою все рідше проголошувалося визволення Гробу Господнього. Найважливішим із них був Четвертий, бо цього разу хрестоносці воювали не проти му­ сульман, а проти християн-візантій­ ці в. Хрестоносці у 1204 р. захопили й пограбували Константинополь. На землях Візантійської імперії вони створили власну державу Латинську імперію. У 1212 р. у хрестовий похід ви­ рушили близько 100 тис. дітей, які загинули. Доба хрестових походів Ежен Делакруа. Захоплення Константинополя за визволення Гробу Господнього хрестоноісцями. 1840 р. закінчилась Восьмим походом у 1270 р. Хрестоносний рух залишив по­ мітний слід в історії. Він спричинив незліченні невиправдані жертви, ослабив Візантію та полегшив її завоювання турками. Створити міцну державу у Святій Землі не вдалося. На довгі віки запанувала ворожнеча між мусульманами, православни­ ми й католиками. Водночас хрестові походи прискорили процес взаємовплиу західної та східної культур. Перемоги хрестоносців сгірияи розвитку морської торгівлі і розквіту міст на півдні Франії й на півночі Італії. Позначте на контурній карті: Напрямки хрестових походів; територію держав хрестоносців; місця основних битв.

1. Назвіть причини хрестових походів. 2. Чому хрестові походи були такими масовими? 3. Чи відповідають образу рицаря, створеному в літературі, портрети реальних рица­ рів, які брали участь у хрестових походах? Обґрунтуйте свою думку. 4. Чим завершилися хрестові походи? Що позитивного й що негативного вони прине­ сли Європі?

128

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ § 14. Наслідки хресто ви х походів 1. Користуючись текстом, заповніть таблицю «Наслідки хрестових походів».

Політичні наслідки

Економічні наслідки

Культурні наслідки

Хрестові походи не досягли тієї мети, яку ставили перед собою їх організатори, і за­ кінчилися повного поразкою. Вони характеризувалися численними жертвами як серед учасників, так і серед мирного населення країн Сходу. Під час військових сутичок гинули пам’ятки архітектури, бібліотеки та інші культурні й матеріальні цінності, особливо постраждав Константинополь, який був основним цен­ тром східної християнської культури. Унаслідок хрестових походів вперше з часів античності зустрілися Захід і Схід. У ре­ зультаті зросла торгівля між Заходом і Сходом. Міста о. Кіпр, Бейрут та інші стали важ­ ливими центрами торгівлі в Середземноморському регіоні. На торгівлі зі Сходом збага­ тилися італійські морські республіки Венеція і Генуя. Вони перетворилися на великі порти й банківські центри. У той самий час були послаблені позиції в торгівлі арабського світу і Візантії. Хрестові походи сприяли ознайомленню європейців зі східною культурою. На Схід почали возити європейське сукно, попит на яке стимулював розвиток ремесла у Західній Європі, хутро, шкіру, залізо, льон, срібло, рабів. Зі Сходу до Європи потрапили техноло­ гічні новинки, наприклад вітряк, технологія виробництва цукру, сільськогосподарські культури: цукрова тростина, бавовник, гречка, лимони, кавуни тощо. Модними у країнах Європи стали східна зброя, килими, прянощі, солодкі вина. Мода породжувала потребу феодалів у коштах, що у свою чергу сприяло переходу від нату­ ральних податків до грошової ренти. У Європі гроші були срібними, у той час як в Азії в обігу переважало золото. Проблеми обміну спонукали рицарські ордени, італійських купців, євреїв-торгівців до введення векселів і боргових розписок, які часто використову­ вали замість грошей. Статки окремих учасників хрестових походів, набуті під час воєнних дій, поглибили майнове розшарування. Хрестові походи сприяли тому, що в боротьбі за Гроб Господній Європа відчула себе єдиною, що привело до зміцнення централізованої влади у Франції і Британії. На почат­ ку хрестових походів зріс авторитет папи римського, але згодом, після поразок і падіння рицарських держав, занепав. Водночас християнська церква розширила свій вплив за ра­ хунок східних земель. Хрестові походи підірвали міць Візантійської імперії і зрештою призвели до її падіння у 1453 р.

129

РОЗДІЛ III

Хрестові походи поглибили протистояння між Заходом і Сходом. Для європейців боротьба з сарацинами стала боротьбою за духовні ідеали. На Сході європейці також задовольняли прагнення до мандрів і пригод. Мусульманський світ зреагував на втручання християн у традиційне життя священною війною - джихадом. Внаслідок хрестових походів до Європи було завезено збудник чуми. Епідемія спалахнула у 1348 р. Чума лютувала у країнах Європи упродовж ХІУ-ХУ ст. 2. Користуючись текстом параграфа 13, складіть хронологічну таблицю, яка б відобра­ жала основні події хрестових походів на Схід. 3. Які події хрестових походів мали визначальний вплив на майбутнє Європи? Аргу­ ментуйте свою думку. 4. Уявіть себе середньовічним європейським купцем і опишіть свою мандрівку на Схід. Які зиски від цієї подорожі ви могли б мати? Які небезпеки загрожували б вам під час цієї експедиції? 5. На основі документа дайте відповідь на запитання: 1. Як, на ваш у дум ку, могла виникнути друж ба м іж мусульманином і християниномпрочанином? 2. Хто - мусульмани чи християни - мали кращ і м едичні знання? 3. Я кі побутові з в и ч а ї перейняли європейці на Сході?

Усама ібн Мункиз. «Книга повчання». Звичаї франків Я розповім дещо про справи франків і їхній дивний розум. У військах короля... був дуже шанований вершник, який прибув з їхньої країни як прочанин. Він прихильно ста­ вився до мене й називав «брат мій». Ми здружились і часто відвідували один одного... Ось один з дивних прикладів лікування у франків: володар Аль Муйнайтірі [фортеця в Лівані] написав листа моєму дядькові, прохаючи надіслати лікаря, щоб вилікувати кількох хворих товаришів. Дядько надіслав до нього лікаря-християнина, якого звали Сабіт. Не минуло й двадцяти днів, як він повернувся назад. «Як ти швидко вилікував хворих», - сказали ми йому. «Вони привели до мене рицаря, - розповів нам лікар, - на нозі в якого був нарив, і хвору на сухоти жінку. Я наклав рицареві невеличкий компрес, його нарив прорвало, і він став заживати. Жінку я звелів зігріти і зволожити дієтою. До цих прийшов франкський лікар і сказав: «Цей нічого не розуміє в лікуванні». «Як ти волієш, - спитав він рицаря, - жити з одною ногою чи померти з двома?»... Лікар по­ клав ногу хворого на колоду... Рицар ударив при мені, але не відрубав ноги, тоді він ударив удруге - мозок з кісток ноги витік, і хворий одразу помер... Ті франки, що лише недавно переселилися з франкських земель на Схід, вирізня­ ються грубішими звичаями, ніж ті, які осіли тут і мали стосунки з мусульманами... Це був один із старожилів, які прибули сюди під час перших походів франків... Нам прине­ сли прекрасно накритий стіл, чисто й добре приготовлені страви. Рицар, побачивши, що я утримуюсь від їжі, сказав мені: «...Я сам не їм нічого з франкських страв і три­ маю єгипетських куховарок. Я їм тільки те, що вони приготують. У моєму домі не буває свинячого м’яса».

130

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

§15. Середньовічні держави в європейських країнах 1. П еріод роздробл еності європейській історії існував тривалий період фео­ дальної роздробленості, коли середньовічні держави були поділені на безліч окремих феодальних воло­ дінь. Поступово місцеві володарі - герцоги і графи - збагачу­ валися, накопичували маєтності й створювали власні армії. Це ставало основою їхньої самостійності. Економічно вони були незалежні від королів, тому ігнорували їхню владу. Нескінченні війни-усобиці між феодальними правителями виснажували держави. Страждало мирне населення, руйнува­ лися міста й села. Цей період тривав у різних країнах протягом різного часу: Франція об’єдналась у XV ст. Італія стала єдиною державою лише в XIX ст. Тоді ж завершилось об’єднання Німеччини.

В

2. С тан о в о -п р ед став н и ц ь кі м онархи У ХІІІ-ХУ ст. у західноєвропейських країнах поступово зміцнювалася влада королів. Щоб здолати феодальних прави­ телів, королі потребували сильної армії й підтримки міст, які боролися за свободу від феодалів. Опорою королів служили дрібніші феодали - дворяни, а також духовенство й заможні верстви міста (купці, ремісники). Для підтримки короля, збирання податків і армії, прийнят­ тя важливих рішень у деяких країнах Західної Європи було створено представницькі органи тогочасних суспільних стаЗапрошення архієпископа й духовенства до парламенту Англії у 1295 р. Король високоповажному у Христові отцю Роберту тією ж милістю кентерберійському архієпископу, всієї Англії примасу, привіт. Оскільки найсправедливіший закон... напу­ чує й ухвалює, аби те, що стосується всіх, було всіма схвалено, то цілком очевидно, що проти спільних небезпек повинні бути вжиті заходи, спільно обговорені. Чому, на ваш у дум ку, король запросив архієпископа й духовенство на засідання пар­ ламенту?

131

РОЗДІЛ III

нів. У Англії виник парламент (1265), у Франції - Генеральні штати (1302), в Іспанії - кортеси (1188), у Ісландії - альтинг (930). Згодом у Польському королівстві, також з’явився пред­ ставницький орган - сейм. Він представляв верхівку феодаль­ ного суспільства - шляхту й духовенство. Але ці представ­ ницькі органи не відігравали такої самостійної ролі, як сучасні парламенти в демократичних країнах. У Франції діяли Генеральні штати, які скликав король: адже без їхньої згоди не можна було встаПарламент - представниць- новлювати нові податки. В Англії парламент мав кии, законодавчий орган. значно більше прав і більший вплив на життя дер­ жави. Скликали парламент регулярно. Отже, в Європі сформувалися станово-представницькі мо­ нархії, в яких королі спиратися на основні стани, часом пого­ джуючи свої дії з їхніми інтересами. 1. Які основні наслідки феодальної роздробленості в Європі? 2. Якою була роль станово-представницьких органів у середньовічних державах? 3. Як складались відносини королів і станово-представницьких органів?

§16. Франція. Столітня війна 1. Посилення королівської влади а Верденським договором 843 р. імперію Карла Ве­ ликого було остаточно поділено. Королівська влада в новостворених державах була слабкою. За правлін­ ня останнього представника династії Каролінгів Людовіка Л нивого влада короля поширювалася лише на місто Лан та на­ вколишні землі. На заході Франції найвпливовішими були герцоги нор­ мандський, бретанський та аквітанський, на півночі - граф фландрський, на півдні - граф тулузький, на сході - герцог бургундський. У центрі країни - графи шампанський і анжуйський, а також герцог французький (центром герцогства було місто Париж). Після смерті Людовіка Лінивого його місце посів герцог французький Гуго Капет (987-996). До його володінь входили

З

132

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

лише Париж, Орлеан, а також прилеглі до них території. Король поставив за мету підкорити феодалів і об’єднати землі Франції. Проте реалізувати цей задум вдалося тіль­ ки його нащадкам - королям із династії Капетингів. Пер­ ші Капетинги Роберт І та Генріх І не мали підтримки се­ ред населення. Та поступово у Франції склалися умови для зміцнен­ ня королівської влади. Союзником королів стало духо­ венство, яке потерпало від свавілля феодалів. Підтрима­ ли їх міста, що невпинно багатіли на торгівлі й ремеслі, а тому на них стали зазіхати ласі до здобичі феодали. Від­ так міста були зацікавлені в сильній королівській владі. Реальне зміцнення королівської влади почалося за Людо ві ка VI (1108-1137). Й ому вдалося прип нн ити усобиці. У 1180 р. королівський трон посів Філіп II Август (1180—1223). У 1204 р. він, скориставшись суперечками феодалів, підкорив Нормандію. Поступово під його вла­ дою опинилися землі областей Анжу й ГІуату, Бретані, че на Фландрії. Через 15 років під його правління перейшов . гедок - Південна Франція. Генріх І був одружений з дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною. По князів­ ну до Києва їздив єпископ міста Шал он Роже. Коронація подружжя відбувалася в со­ борі в Реймсі. У них народився син Філіп, який став королем по смерті батька, ще ди­ тиною. Від імені малолітнього короля певний час країною правила Анна.

У своєму домені, який став у кілька разів більшим за будьяке з великих володінь у Франції, король впроваджував влас­ не правосуддя і збирання податків. Король призначав чинов­ ників, сплачував їм платню, а за потреби усував від управлін­ ня чи судочинства. Філіп II також створив королівську раду, яка завжди могла дати правителю пораду або підтримати його рішення. Продовжив справу Філіпа II його онук Людовік IX (1226— 1270), прозваний за побожність і справедливість Святим. Особливу увагу він приділив судочинству країни, що ґрунту­ ватися на традиціях феодального права Король провів судову реформу. Заборонялися судові поє­ динки, вину мали встановлювати виключно суди, вироки фео­ дальних судів можна було оскаржити в королівському суді.

Державна печатка Філіпа Іі Августа

133

РОЗДІЛ III

Вислуховував скарги як заможних, так і бідних жи­ телів держави особисто король. Рішення його були справедливими, що сприяло зростанню його впливу в суспільстві.

2. Правління Філіпа IV Красивого За правління Філіпа IV Красивого (1285-1314) у Франції завершилося формування системи дер­ жавного управління. При королі діяла королівська рада - орган, який за функціями нагадував уряд. До королівської ради входили дрібні дворяни й замож­ ні жителі міст, які мали добру освіту, здобуту в уні­ верситетах Парижа, Орлеана, Монпельє. Члени ради - легісти - сприяли запровадженню нового Філіп II Август - король порядку королівського управління. Франції (1180-1223). Походив У своїй політиці Філіп IV Красивий спирався на з династії Капетингів, син Людовіка Vil. Досяг визначних досвідчених людей, які не мали знатного походжен­ результатів у централізації ня, але, звеличені самим королем, стали його опо­ держави, зміг зробити Фран­ рою. цію багатою і могутньою. Фі­ У боротьбі за зміцнення і розширення кордонів ліп II Август став королем у Філіпові довелося зіткнутися з королем Англії. Фі­ 15 років. Але вже тоді він був ліп викликав на суд паризького парламенту свого тонким політиком і широко васала - англійського короля Едуарда, де останній використовував інтриги, щоб мав відмовитися від корони. Проте Едуард на суд не посварити між собою своїх з’явився, і Філіп IV оголосив йому війну. Папа рим­ ворогів. Сучасники описували його як чоловіка красивого, з ський Боніфацій VIII, який намагався примирити гарною поставою, усміхнено­ супротивників, не підтримав Філіпа. го, червонолицього, схильно­ Обидва королі мали союзників у Франції та за її го добре випити й поїсти, пе­ межами. У 1297 р. війська Філіпа увійшли у Флан­ редбачливого, упертого, дрію, що була в союзі з Англією, і захопили місто швидкого до прийняття рі­ Лілль. шення, але обережного. Правитель Фландрії Граф Гюї здався в полон ра­ зом зі своїми синами і 51 рицарем. Непомірні податки, запроваджені намісником від імені ко­ роля, і жорстоке управління призвели до двох повстань у місті Брюгге. Мешканці фламандських міст, розвиток яких базував­ ся на торгівлі, обурилися ще й тим, що король випускав фаль­ шиві гроші. Вся Фландрія взялася до зброї. Біля Куртре по­ всталі розгромили армію короля. Цю битву було названо «битвою шпор», адже городяни зняли з убитих рицарів близь-

134

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

і

ДЕРЖАВИ В X - X V ст.

ко 4000 позолочених шпор і виставили їх у міському соборі на знак перемоги. У 1304 р. 60 тисяч французьких воїнів на чолі з самим королем підійшли до кордонів Фландрії. По­ всталі були розбиті й відступили. Філіп уклав мир, за яким мав повернути Фландрію її володарю, а жи­ телям країни - права й привілеї. Фландрія мала сплатити величезну контрибуцію. Перемігши союз­ ницю англійського короля. Філіп IV Красивий по­ вернувся до внутрішніх справ держави.

3. Французький король і ц ерква Реформи й війна коштувати Франції чималих грошей. У пошуках нових надходжень до королів­ Філіп IV Красивий народився ської скарбниці Філіп запровадив податки з церков­ у Фонтенбло в 1268 р. Вісім­ ного майна ГІапа римський заборонив духовенству надцятирічним юнаком посів сплачувати світські податки. У відповідь Філіп по­ престол після смерті свого чав забирати земельні володіння в тих, хто викону­ батька Філіпа III. 6 січня вав настанови папи. Згодом король вирішив позба­ 1286 р. його коронували ра­ вити папу права втручатися в церковні справи на зом із дружиною в Реймсі. Він території Франції. У 1301 р. папа римський видав був скромною та сором’язли­ вою людиною, ніколи не під­ відразу кілька грамот - булл, у яких засудив дії Фі­ вищував голосу під час роз­ ліп а IV. мови. Але сучасники нази­ У відповідь французький король скликав Гене­ вали Філіпа «залізним ральні штати, які скасували папські накази, і звину­ королем», бо він був надзви­ ватив Боніфація VIII в єресі. Папа римський від­ чайно суворим, а інколи на­ правив до Філіпа свого посланця, якому наказав від віть жорстоким. імені церкви проклясти короля. Король заарештував посланця, а буллу з про­ кляттям спалив. У боротьбі з папою Філігіа IV підтримали університети, міста і навіть монастирі Франції. З іні­ ціативи короля у Франції скликали церковний собор. Папа втік з Рима, що, однак, не врятувало його від арешту, і ще до початку собору помер. Бенедикт XI посідав папський трон лише десять місяців, а наступний папа римський Климент V був слухняною Страта тамплієрів. Середньовічна мініатюра маріонеткою в руках Філіпа IV.

135

РОЗДІЛ III

15 травня 1307 р. під час бесіди з папою рим­ ським у Пуатьє король звинуватив у єресі ри­ царський орден тамплієрів. Того року рицарів почали заарештовувати по всій Франції. Не ви­ ключено, що таким чином король прагнув при­ власнити незліченні багатства ордену, якому сам заборгував величезну суму грошей. Те, що відбулося далі, важко назвати судом. Кілька сотень тамплієрів було піддано таким жорстоким тортурам, що навіть магістр ордену зізнався в єресі. На суді інквізиції рицарі відмо­ вилися від своїх зізнань. За відмову визнати ^ І мя' ^4^7тоун себе винними понад 50 тамплієрів за наказом %Р**Т}**$***19 Н _ короля спалили живцем. У 1311 р. на церковному соборі було виріше­ но розпустити орден тамплієрів, а їхнє майно І>ИІЩЮ конфіскувати. Спочатку передбачалося, що ці кошти підуть на організацію нових хрестових Папська булла, яка стверджує, що верховенство папи необхідне походів, але згодом більша їх частина перейшла для спасіння кожної лю дської душі. королю Франції й іншим володарям. 1302 р. 29 листопада 1314 р. Філіп IV помер. Він за­ лишив трьох синів. Усі нащадки Філіпа по черзі Правили країною до 1328 р., аче не залишили після себе спад­ коємців, і династія Капетитів припинилася. Королем Франції став ФІліп VI Валуа (1328-1350), за­ сновник нової династії.

4. Ф ранція і Столітня війна (1337-1453) Конфлікт між Англією й Францією сягав другої половини XI ст., часів Вільгельма. Герцог Нормандії, ставши англій­ ським королем, залишався васалом французького короля, а отже, залежав, хоча й формально, від нього. Із завоюванням Фландрії Філіпом IV Красивим конфлікт не вичерпався. Фландрія прагнула вийти з-під влади французького короля, бо її економічний розвиток залежав від постачання англій­ ської вовни. Землі між Піренейськими горами й долиною річ­ ки Луари, які мають історичну назву Гасконь, залишалися під владою англійців. Суперечності між Англією та Францією за­ гострилися також довкола Шотландії, яка вела боротьбу за не­ залежність і розраховувала на підтримку Франції.

136

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

5* С О.АиіЛГІ

'О* на схід від Гринвіча

ІРЛАНДСЬКЕ ,

5*

Перший період війни (1337-1380 рр.)

І і ПІ ВНІ ЧНЕ^о 'Ц■!_ Ш русбері Г « ипяш », квїкридж 'ярмрт СЬембро^ 'Яфюр. \ •постер З

лоЖ

1Ш ’

АН ГШ Я )(вн7Врбврі

>& гя™

П°РТСМУГ \

\ г —

С'1®*? X

Г

: Девентер

)

П

\

І «

* / ААХЕН

. м»н

чяг-

Дії англійських ві йськ

Г

1___ І а

^ [^ ф е н іїу р

<

■ * ------

?

'" Антверпен

КІи1гРа^ ],

Володіння англійського короля на 1337 р.

□

_о Трир

ГПТТТП Л іііД

*

лн-і. ь

Другий період війни (1415-1453 рр.)

°РМІ ____

герцогство

Бретань

Ла-Рошвль

Ві скайськ

Хі)у

Клермон ір а ф .

-45'

з а то к а

О вернь ■ Д о ф ін е

V Уг\ и>° О Авіньйон„ і у У>

М онпвяь^Щ і

|і Н арбоноґ л

Сантандер к о р ПАМПЛОНА® КАСТИЛІЯ

Д ії французьких військ Території, я кі відійшли до А н гл ії за миром у Бретіньї 1360 р. Території та міста, я кі залш пилисяванглійців на кінець X IV ст. Район селянської війни у ф ранції 1358 р. (Ж акерія) М еж і поширення повстання селян на чолі з Вотом Тайлером вА н гл ії 1381 р.

Марсель

СЕРЕДЗЕМНЕ

НАВАРРА т т -Л п Л п т п У * г п Л А И ПЛІЮ Л

морж

Похід англійського війська 1415 р. Володіння герцога бургундського на 1429 р. М еж і територій, що перейшли під владу англійців і бургундців на 1429 р. Облога англійцями О Орлеана (кінець 1428— середина 1429 рр.) Д ії французького війська на чолі з Ж анною д’Арк М іс ц я та р о ки н ай в аж л и в іш и х би тв, щ о закін ч и л и с я перем огою : Х1415 англійців Х1429 французів Район міста Кале, що залишився в руках англійців після війни

Масштаб 1:10 000 000

—

Столітня війна

За Філіпа VI Валуа політичний конфлікт переріс у війну, яка тривала з перервами більш ніж 100 років. В історії вона дістала назву Столітня війна.

5. Воєнні дії Приводом до початку Столітньої війни стали претензії на французький престол англійського короля, онука Філіпа IV Красивого. 24 червня 1340 р. 200 англійських кораблів під ко-

137

РОЗДІЛ III

мандуванням Роберта Морлі й Річарда Фіцалана атакували 70 французьких у гавані міста Слейсе. Майже весь французький флот було знищено, а командувач флоту загинув. Зазнали поразок французи й на суходолі. У битві біля Кресі у 1346 р. загін з 9000 вояків під командуванням англійсько­ го короля Едуарда III розгромив тр 11д 11яг тисячне військо Філіпа VI. Французи, які звикли до лег­ ких перемог і пишалися своєю заку­ тою в броню рицарською кіннотою, не змогли протистояти вправним англійським лучникам. Вони втра­ тили у цій битві 11 принців, 1500 рицарів й 10 000 солдат. Найбільшої поразки на першому етапі війни французькі війська за­ знати у битві при Пуатьє. 19 верес­ ня 1356 р. 6000 англійців на чолі з принцом Едуардом Чорним зійшли­ ся у двобої з 20 500 французів під командуванням короля Іоанна II Доброго. Французька кавалерія пішла в атаку, просуваючись вузь­ ким коридором між загорожами й виноградниками, але стріли англій­ ських лучників змусили її зупини­ тися. Завершила справу важка кін­ нота. Французи втратили 4 500 сол­ датів, а сам король потрапив у по­ лон до англійців. Битвою біля Пуатьє завершився перший етап Столітньої війни. Більш ніж на 10 років у Європі запанував мир. Війна спалахнула з новою силою за правління Карла V (1364-1380). Спираючись на підтримку населен­ ня, французький король зміг поно­ вити армію та вигнати англійців з південно-західних земель.

138

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В X - X V СТ.

Гір)оте обидві сторони, змушені були укласти пе­ ремир’я, яке тривало майже 20 років. Боно було по­ рушене, коли в 1415 р. на півночі Франції зненацька висадився англійський десант. Французи зазнали нищівної поразки біля Азенкур а. Саме існування Французького королівства було під загрозою. Ан­ глійський король Генріх V підкорив понад полови­ ну французьких земель і домігся у кладе н ня угоди в місті Груа, за якою корона Франції мата перейти до його рук. Проте французький народ піднявся на боротьбу й вигнав завойовників зі своєї країни. Визначну роль у перемозі французів відіграна селянська ді­ вчина /Канна Д’Арк (близько 1412-1431). Вона очолила французькі загони, які йшли на допомогу обложеному англійцями місту’ Орлеан — останній твердині французів. 18 червня 1429 р. між францу­ зами під командуванням Жанни Д ’Арк та англійця­ ми відбулася битва, яка закінчилася поразкою ан­ глійського війська. Ця поразка поклала край англій­ ському пануванню на півночі Франції. 17 червня 1453 р., біля міста Кастильйона відбу­ лася остання битва Столітньої війни. Англійці під командуванням Джона Тол бота знову були розбиті, асам граф загинув. І хоча англійці ще 15 років утри­ мували французький порт Кале, Столітня війна за­ вершилася. Франція вийшла з війни розореною. Але перемо­ га сприяла об’єднанню французьких земель і зміц­ ненню королівської влади. Селянські господарства Франції потерпали від постійних сутичок і рейдів ворогуючих армій. Хоча воєнні дії не велися безпосередньо на території Ан­ глії, королі вимагали все нових і нових податків на війну. Та й англійська армія складалася переважно з селян, змушених залишити свої господарства Ці причини зумовили два найбільших селян­ ських повстання, які вибухнути в XIV ст. у Франції й Англії.

Жанна Д ’А рк народилася на кордоні Франції та Лотарингії. У 1428 р. війна дійшла до її рідних земель. Юна Жанна була дуже побожною, і, як вона запевняла, святі у видін­ нях відкрили, що їй належить очолити армію й вигнати ан­ глійців з батьківщини. Вона дійшла до м. Шинона, де пе­ ребував Карл VII. Її поставили на чолі армії, бо солдати віри­ ли в її обіцянку врятувати вітчизну. Смілива й надзви­ чайно розумна, Жанна швид­ ко опанувала військову спра­ ву. За 9 днів з Орлеана зняли облогу, яка тривала 200 днів. Карл VII, побоюючись її не­ ймовірної популярності у вій­ ську, під час однієї з битв зра­ див Жанну, і вона потрапила в полон до бургундців, які продали її англійцям. Англійці звинуватили Жанну в єресі й за вироком церковного суду спалили на вогнищі.

139

РОЗДІЛ III

Битва біля Азенкура. Середньовічна мініатюра

Повстання у Франції дістало назву Жакерія від французького імені Жак, яким феодали зневажливо нази ваші всіх селян. Приводом до повстання, яке розго­ рілося у Північній Франції, стала ви­ мога французької влади до селян укріплювати замки. У відповідь у травні 1358 р. селяни повстали. Селя­ ни вбивали як англійських, так і фран­ цузьких феодалів, повністю винищую­ чи їхні родини. Під час повстання було зруйновано й пограбовано десят­ ки замків, спалено податкові докумен­ ти й реєстри селянських повинностей. Але повстання було жорстоко приду­ шене феодалами.

6. Політичне о б 'єд нання Ф ранції Вирішувати проблеми Франції довелося Лю довіку XI (1461-1483). Він поставив собі за мету? утвердити владу коро­ ля у всій державі. Його головним супротивником був герцог Бургундський Карл Сміливий (1467-1477) , який об’єднав на­ вколо себе невдоволених феодалів і утворив Лігу? суспільного блага. Ліга, підтримана частиною дворян і верхівкою деяких міст, проголосила боротьбу за ліквідацію податків і збройно виступила проти Людовіка.

З листа Жанни д'А рк англійському королю

Ви, король Англії, надайте справедливість королю неба: відрайте діві, що надіслана сюди Богом, небесним королем, ключі всіх добрих міст, які ви взяли й піддали насиллю у Франції. Вона прийшла сюди від Бога, щоб вимагати повернути королівську кров. Поверніть Францію й заплатіть за те, що володіли нею. І ви усі, стрільці, військові това­ риші, джентльмени й інші, хто знаходиться перед Орлеаном, ідіть, прошу вас іменем Бога, у свої країни, а якщо не зробите так, ждіть вістей від діви, яка скоро прийде до вас. 1. Щ о вимагала М ан на Д А р к від англійського короля? 2 . Чи були вимоги дівчи н и справедливими?

140

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

Короля підтримали жителі Пари­ жа Припинивши війну, король засто­ сував політику «розділяй і волода­ рюй*-, пересваривши феодалів між со­ бою. Унаслідок міжусобиць Карл Смі­ ливий загинув. Це дато змогу королю об'єднати землі Франції, Графство Бургундське й Фландрію він залишив дочці Карла Сміливого Марії. Приєднавши нові землі та упоко­ ривши феодаїів, Людовік надав міс­ там право на самоврядування. Король дбав про економічний розвиток. Це Облога Орлеана. Середньовічна мініатюра сприяло зростанню авторитету влади й поліпшенню управління державою. Не забував Людовік і про контроль за діяльністю чиновників. Усі вони безпосередньо затежачи від короля. Правлінням Людовіка XI завершилася історія середньовіч­ ної Франції. У цей час Франція з роздробленої країни, яка по­ тер пата від постійних міжусобних війн, перетворилася на єди­ ну, могутню державу з сильною королівською владою. Позначте на контурній карті: 1. Території Англії й Франції напередодні й після Столітньої війни. 2, Основні битви Столітньої війни.

1. Чому французькі королі у своїх намаганнях посилити владу та об'єднати землі Фран­ ції спиралися на міста? 2. Назвіть основні заходи Філіпа IV у внутрішній і зовнішній політиці. 3. Чому виник конфлікт між французьким королем і папами римськими? Чим він закін­ чився? 4. Чому Філіп IV розправився з тамплієрами? 5. Що було причинами та що стало приводом до Столітньої війни? 6. Розкажіть про основні битви Столітньої війни. 7. Чому в цій війні французам вдалося перемогти англійців? 8. Хто така Жанна Д :Арк? Яка її роль в історії Франції? 9. Вкажіть наслідки Столітньої війни.

141

РОЗДІЛ III

§17. Англія 1. Англія і вікінги

Альфред Великий

\ IIІ—IX ст. Британські острови, де господарями себе вважали англосакси, зазнали нападів вікінгів, яких тут називані даними. Тактика вікінгів була незмін­ ною. ю. Ьез оголошення війни з моря підходило кілька кораблів із невеликим військовим загоном. Напад був настільки рапто­ вим, що доки захисники організовувати оборону, вікінги гра­ бувати, палили будівлі й швидко відходили у відкрите море, де були недосяжними. Центром боротьби проти вікінгів стато королівство Уесекс. Було навіть запроваджено спец.іатьний податок гданські гроші*-, на які оснащували армію або відкупову­ ватися від нападників. У 871 р. королем Британії став Альфред (871-899 або 901), прозваний Великим. Він створив боєздатну армію і збудував флот. 4 січня 871 р. у битві біля Ешдауна вій­ ська Альфреда завдали данам першої відчутної поразки. Але король не мав достатньо сил для остаточної перемоги й змушений був укласти мирну угоду?. Британію було розділено по річці Темзі. Землі на західному березі опи­ нилися під владою даній в і дістали назву Дашо. Втім, дани визнавали зверхність Альфреда Довгоочіку?ваний мир було використано для відбудови держави та зведення фортець. У X ст. дани, які жили на Бри­ танських островах, і англосакси утворили єдину? державу?. Саме тоді вперше з'явилася сучасна назва країни - Англія. Після кількох десятків років спокою вікінги відновили на­ пади й у 1013 р. завоювали Англію.

Корнелій Тацит про вікінгів

...Біля самісінького Океану (живуть) ругії й лемовії; їх відрізняють від інших племен круглі щити, короткі мечі й покірність царям. За ними, серед самого Океану, живуть общини свіонів; крім воїнів і зброї вони сильні також флотом. Вітрилами свіони не користуються й весел уздовж бортів не закріпляють у ряд одне за одним, вони в них, як прийнято на декотрих річках, знімаються, й вони гребуть ними за потребою.

142

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

У 1017 р. за правління конунга Кнута (Канута) Великого (1017-1035) Англію було приєднано до Норвегії й Данії — батьківщини вікінгів. Англосакси, невдоволені пануванням іноземців, проголосили своїм королем Едуарда, прозваного Сповідником. Він був родичем Альфреда Великого, аче трива­ лий час жив у вигнанні в Нормандському герцогстві. Коли Едуард став королем, то оточив себе норманами і навіть пообі­ цяв передати корону нормандському герцогові Вільгельмові Жоффруа Малатера про норманів

Нормани - це хитрий і мстивий народ. Красномовність і нещирість вважаються їх спад­ ковими якостями; якщо їх не стримувати силою закону, то вони віддаються буйству природи... У людях зливаються крайні ступені жадібності й марнотратства. Зброя й коні, розкіш одягу, полювання, верхове й соколине, - все це насолоди норманів, але за скрути вони можуть із неймовірним терпінням зносити суворість будь-якого клімату і тягар військового життя. Як. на ваш у дум ку, ставиться д о норманів автор? Обґрунтуйте відповідь.

2. Н о р м андсь ке завоювання Нормандське герцогство утворилося в 911 р. після того, як вікінги на чолі з Ролл он ом захопили землі на бе­ регах річки Сени. Вікінги, яких почати називати нор­ мандцями, прийняли християнство та склал и клятву вір­ ності французькому королю. Розмовляти вони почали та­ кож французькою мовою. У XI ст. королівська влада у Франції дуже ослабла. Герцог Нормандії, залишаючись васалом французького короля, був настільки самостійним, що мав право карбу­ вати власну монету. Герцог мав даже боєздатну амрію. Нормандців вважали найкращими в Європі стрільцями з лука. У 1051 р., відвідавши свого родича, англійського ко­ роля Едуарда Сповідника, герцог нормандський Вільгельм, згодом названий Завойовником, почав стверджу вати, що король Англії призначив його своїм наступником. Коли Едуард помер і правителем було проголошено Гароль­ да II, Вільгельм також заявив своє право на англійську коро­ ну. Його прагнення захопити владу в Англії підтримав папа

Едуард Сповідник

143

РОЗДІЛ III

Вільгельм І Завойовник (1027/1028-1087) - герцог Нормандії (1035), король Ан­ глії (1066-1187). Заснував єдине Анлійське королів­ ство - одну з найдовершеніших феодальних систем у Єв­ ропі. Його влада була значно сильнішою, ніж у тогочасних королівствах. Затвердив дер­ жавні закони, створив сильну армію і флот, упорядкував сплату податків, провів пер­ ший перепис, почав будувати кам'яні замки (першим 1078 року став Тауер). Мовою королівського двору Вільгельма, а також правлячого й тор­ гового станів була фран­ цузька, а англійську ще років триста вважали простонарод­ ною говіркою.

римський Александр II, який хотів посилити свій вплив на англійську церкву. Нормандський герцог 29 вересня 1066 р. висадився на англійський берег. 14 жовтня 1066 р. у битві біля. Гастінгса .Віль­ гельм розбив війська Гарольда II й оголосив себе королем Англії. Після нетривалого опору деяких міст, зокрема Лондона, Вільгельм був коронований у головному соборі Англії - Вестмінстері, Король залишив без змін місцеві закони, організував суди, ввів податок на утримання королівського двору. У 1069 р. проти Вільгельма повстали північні ра­ йони Англії. Вільгельм особисто очолив війська, які вогнем і мечем пройшли землями Англії. Між міста­ ми Йор ким і Даремом не лишилося жодної цілої бу­ дівлі й жодної живої людини. Вільгельм оголосив усіх англосаксів поза законом, а землі Англії - сво­ єю особистою власністю. Потім він роздав володін­ ня своїм сподвижникам, що брали участь у завойов­ ницькому похрді. Від Вільгельма англійське суспільство чітко роз­ межувалося на дві частини: нормандців та підвлад­ ний народ - англосаксів. Вищі державні посади обі­ ймали виключно нормандці. Король проголосив усіх баронів і рицарів своїми васалами (тобто, крім присяги сюзерену, всі землевласники мали давати клятву вірності королю). Вільгельм наказав побуду­ вати в усіх великих містах замки, а будинки, які за­ важали зведенню укріплень, знести. Населення було обкладене непомірними податками. Наслідком завоювання стало те, що навіть через 20 років після Вільгельма деякі території стояли пустками.

3. Боротьба за сп а д щ и н у Вільгельма Завойовника Після смерті Вільгельма Завойовника англійський престол посів його син Генріх І. Йому вдалося зберегти єдину англонормандську державу, створену його батьком.

144

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

Проте Генріх І не залишив прямих спадкоємців, і в країні розпочалися війни між претендентами на корону. Спершу до влади прийшов племінник Генріха І - Стефан. Більшість фео­ далів присягли на вірність новому королю в обмін на певні по­ ступки з його боку. Часто король забував про обіцянки, дані під присягою як феодалам, так і народу Англії, оточив себе ар­ мією найманців-іноземців. Це викликало обурення англій­ ських феодалів, і вони підтримали Матильду - дочку Генріха І й дружину Жоффруа Плантагенета, графа Анжуйського. «Книга Страшного суду» У 1086 р. Вільгельм провів перепис усіх земель у державі. Пергамент з переписом у народі дістав назву «Книга Страшного суду». Назва пов'язана з тим, що від кожного, хто подавав інформацію, вимагали нічого не приховувати, як на Страшному суді. У Книзі було записано, які землі в якому графстві кому належать. Вказувалося, скільки васалів мав кожен сеньйор, скільки плугів і робочої худоби було в кожному господар­ стві. Фіксувалися доходи кожного маєтку в грошовому обчисленні. Такі відомості дали можливість визначити, якої служби вимагати від підданих і в якому обсязі. У результаті перепису багато вільних селян опинилися у становищі кріпаків.

Барони - прибічники Матильди - підняли повстання. Нова претендентка на престол із військом висадилася на ан­ глійський берег. Країна майже на 20 років поринула в хаос ві­ йни. Західні графства підтримували Матильду, а Лондон і східні території - Стефана. У 1141 р. у битві біля міста Лін­ кольн Стефан зазнав поразки й потрапив у полон. Дочка Генріха І стала королевою. Вона вправно роздавала землі й титули, видавала закони, але не змогла втримати вла­ ду. Війська прибічників Стефана перемогли, а повсталі лон­ донці змусили Матильду залишити столицю. Матильда від­ пустила з полону Стефана. У відповідь колишній полонений узяв в облогу замок, де переховувалася Матильда, але скинута королева змогла втек­ ти. Син Матильди Генріх, герцог Нормандський і Аквітанський, на чолі 140 рицарів і 3 000 піших воїнів висадився в Ан­ глії, змусив Стефана укласти мир у 1153 р. За умовами миру Стефан залишався королем, але після його смерті управління державою мало перейти до Генріха.

145

РОЗДІЛ III

4. Перш і П лантагенети 19 грудня 1154 р. Генріх був коронований як Ген­ ріх II (1154-1189). Він став першим із 13 королів динас­ тії Плантагенетів. Генріх приєднав Англію до своїх ве­ личезних володінь і став одним із наймогутніших прави­ телів у Західній Європі. Новий король провів судову реформу. Найвища су­ дова влада належала королівському суду. Штрафи мали надходити до королівської скарбниці. Генріх II спробував обмежити владу церкви. Проти короля і його реформ виступив архієпископ Томас Бекет. Суперечка між королем і архієпископом була на­ стільки палкою, що одного разу Генріх, не витримавши, вигукнув: ^Невже немає нікого, хто звільнив би мене від цього гюпа?Ь> Слова короля були сприйняті як наказ, і Томаса Бекета було вбито біля вівтаря в соборі в Кентербері. За такий жахливий злочин папа римський відлучив від церкви всю Англію. Генріху довелося не лише відмо­ витися б і д реформ, а й стати на коліна перед могилою Томаса Бекета і знести удари батогом. Цей крок короля його підлеглі вважали приниженням. Англією прокотилася хвиля повстань, у яких брали участь сини Генріха Король помер, так і не при­ мирившись із країною та синами. Наступником Генріха став його син Річард на прізвисько Левове Серце. Він був відважним і вправним рицарем, аче по­ ганим правителем. Річард зачишив країну й пішов у хрестовий похід. Коли ж король повернувся на батьківщину після походу й дворічного полону в австрійського герцога Леопольда, то пробув вдома лише місяць. Він знову зібрався в похід проти французького короля Філіпа II. До Англії Річард уже не повернувся - загинув у битві. Англійський престол перейшов до рук наймо­ лодшого й улюбленого сина Генріха II Плантагенета - Іоанна Безземельного. Своє прізвисько король Надгробок Генріха і і дістав через те, що не отримав земельних володінь. Плантагеиета й Елеонори Іоанн увійшов в історію як один із найбезжальніАквітанської. Абатство Фонтевро. Англія. XIЛі ст. шнх, найжорстокіших і найвіроломніших правите­ лів у Європі. Він зневажав права своїх васалів, об-

146

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

кладав їх величезними податками й штрафами, незакон­ но ув’язнював і забирав їхні землі. Бід початку правління Іоанн розпочав боротьбу з французьким королем Філіпом II Августом. Поступово було відвойовано майже всі англійські во­ лодіння на континенті. Війна з Філіпом стала постійним приводом для грабунків феодалів. Зібравши гроші для походу, король розпускав баронів додому, ще й стягував з них величезні штрафи за неучасть у походах. Папа римський Інокентій III оголосив проти Іоанн а хресто­ вий похід, поставивши на чолі хрестоносців Філіпа II. І хоча незабаром папа римський та Іоанн дійшли згоди, французький король остаточно закріпив за собою ан глійські володіння в Є вро пі, з ок рема й Нормандію. іоанн Безземельний Феодали Англії повстали проти Іоанна. До них при­ єднатися широкі верстви населення. Навіть лондонці, які завжди підгримували короля в його бо­ ротьбі з феодалами, відкрили ворота повста­ (Непе лим. Король утік зі столиці й сховався в од­ ному зі своїх замків. 15 липня 1215 р. він зму­ т й Р9?Єттг а с та н іп и № но оГРйп 2. іг шений був укласти мирну угоду з феодатами. жЛІГврегоа т е 1іїиегтЦ ЇЙв рвсіп» ФІІчгРпо остісрі&йс Ця угода між васалами та королем дістала на­ 1 зву Велика хартія вольностей. Перша Хартія вольностей з ’явилася в Ан­ 11 шшііж т т № ід а ші^ ші глії за часів правління Генріха І (1068-1135), лйМїшйГі молодшого сина Вільгельма Завойовника. «Сій л Ь й ? рїіЯГТ« У тішткшій Силою захопивши владу, потребуючи під­ ІСТСЮ р «Л»ги1КМПШс тримки баронів, він гарантував їхні права й шиЗпсьи дІЕїЗіШ привілеї. Н1^С?(иД' 8>іЙЬйіп лЧиЦ'ПЯ іцш а тїт р я е Друг;? Велику хартію вольностей було рїіапт гпр'їщп ео5Ст иш їо прийнято в 1215 р. під час зіткнення між ко­ \ Уіір Мфійт ролем Англії Іоанном Безземельним, з одного гЩо Пі йипЦ грід <• «тіТпіршиї боку, і баронами, городянами й провінційним . . .рЛіи7№ ищпрл рицарством —з іншого. пе -мої УЄ ,е аіц'Йігг Бйшрий За положеннями Хартії, король визнавав, Цончагг'еоУ іуіищо чинив несправедливо, та зобов’язувався не робити так у майбутньому. Він обіцяв встановлювати помірні податки дчя феодачів, не позбавляти церкву її привілеїв, боротися зі Сторінка з Великої хартії вольностей ач овживання ми чиновників. Для контролю

іА ?

147

РОЗДІЛ III

за виконанням зобов’язань було утворено раду, до якої уві­ йшло 25 иайвпливовіших феодалів Англії. В угоді зазначалося, що будь-які податки й повинності мо­ жуть бути встановлені в Англії лише за згоди загальної ради держави, а не за особистим бажанням Іоанна. У Хартії було сформульовано принцип недоторканності особи, який і сьогодні є наріжним каменем у захисті прав лю­ дини, Заборонялося також накладати штраф, який звинуваче­ ний не міг сплатити. Із цХроніки» Роджера Говдена 1201 р. Одразу після Великодня звелів король, аби графи й барони Англії були в Пор­ тсмуті до П’ятдесятниці готові з кіньми і зброєю переїжджати з ним через море... Тим часом графи Англії зібралися на нараду в Лестері та за загальною згодою повідомили короля, що не поїдуть з ним за море, якщо він не поверне їм їхні права... У неділю П’ятдесятниці, копи барони Англії зібрались у Портсмуті, щоб вирушити з королем за море, король узяв у кожного з них їхні гроші, які вони повинні були витратити на служ­ бі, і дозволив їм повернутися додому. Використовуючи тексти історичних документів, укажіть причини конфлікту ф еодалів з королем іоанном Б еззем ельним .

Барельєф із профілем Симона де Монфора в Палаті представників США

148

Недовіра фе од ач ів до короля була небезпідставною. Після підписання угоди Іоанн домігся, щоб папа рим­ ський Інокентій III визнав Хартію недійсною і прокляв феодачів, які увійшли до ради. Від міжусобних війн кра­ їну врятувала смерть короля. Велика хартія вольностей поклала початок утвер­ дженню правових відносин, чітко зафіксувавши права феодалів та городян, і обмежила королівське свавілля. Після смерті короля опікуни малолітнього короля Генріха III підтвердили чинність Хартії. Генріх III (1216—1272) постійно порушував її статті. Король «оточив себе іноземцями, роздавав їм землі й по­ сади. Він дозволив папі римському діяти в церковних справах Англії на власний розсуд. Де викликачо невдо­ волення англійських баронів, рицарів і городян. Невдо­ волення переросло в повстання. Його очолив Симон де М ОНфор, граф Честер. Протистояння завершилося пере­ могою повсталих. Король потрапив у полон. У 1265 р. граф Честер, який фактично правив Англі­ єю, скликав з ’їзд представників усіх вільних людей Ан-

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

глії - парламент. До парламенту увійшли не лише великі фео­ дали, а й дрібні рицарі й представники міст - по два депутати від кожного графства й міста. Скликання цього з’їзду вважа­ ється датою створення сучасного англійського парламенту, а Симон де Монфор - його засновником. Невдовзі після цього барони підняли повстання й проти графа Честера. У битві, що відбулася між ними, «батько ан­ глійського парламенту» загинув. У середині XIV ст. парламент було поділено на дві палати: палату лордів, де засідали представники світської й духовної аристократії, й палату громад, до якої входили представники графств і міст. Міські низи й селяни не мали своїх представ­ ників у парламенті. З Великої хартії вольностей (1215) 15. Ми не дозволимо надалі нікому брати грошову допомогу зі своїх вільних людей, крім як для викупу його з полону та для посвячення в рицарі його первородного сина і для віддання заміж першим шлюбом його первородно! дочки; і для цього слід брати лише помірну грошову допомогу... 20. Вільна людина штрафуватиметься за малу провину лише відповідно до виду про­ вини, а за велику провину штрафуватиметься відповідно до важливості провини, при­ чому має залишатися недоторканним її основне майно. Жодна вільна людина не буде заарештована й ув’язнена, або позбавлена майна, чи оголошена поза законом, чи вигнана, чи якимось способом знедолена, і ми не підемо на неї війною й не пошлемо на неї наших підданих інакше, як за законним рішенням рівних їй і за законами країни.

5. Повстання У о та Тайлера У 1381 р. в А н г л ії спалахнуло повстання, подібне до фран­ цузької Жакерії. Приводом до нього став новий податок, за­ проваджений королем і парламентом, на ведення Столітньої війни з Францією. Повстання охопило майже половину Ан­ глійського королівства. Повсталих очолив ремісник, якого звали У от Тайлер. Вони прагнули позбутися гнобителів, жити в рівності й справедливості. Крилатим стало риторичне запи­ тання одного з ватажків повстання священика Джона Брауна: «Коли Адам орав землю, а Єва пряла, хто тоді був паном?» Повсталі вважали, що люди були створені Богом рівними, і мріяли винищити всіх феодалів та збудувати суспільство вільних і рівних. Селянське військо увійшло до Лондона.

149

РОЗДІЛ III

Молодому королю Річарду II довелося піти на переговори з повсталими. Він намагався виграти час, очікуючи на коро­ лівські війська, що мали підійти до англійської столиці. Час­ тина повсталих повірила у доброго й справедливого короля й склала зброю. Але бідняки на чолі з Уотим Тайлером вимага­ ли гарантій і не поспішали розходитися по домівках. Під час переговорів лідер повсталих був убитий. Повстання було жор­ стоко придушене.

6. Війна Ч ервоної і Білої троянд

Річард Ш

Особистий герб Річарда Ні

150

За правління Генріха VI Ланкастера (1422-1461) у країні розпочалася боротьба за владу між нащадками ко­ роля Едуарда III Плантагенета. Один з його синів, Джон, був засновником роду Ланкастерів, інший, Едмунд, роду Йорків. Ворожнеча між родами призвела до трива­ лої братовбивчої війни. Оскільки на гербі Ланкастерів було вміщено зображення червоної троянди, а на гербі Йорків - білої, то протистояння між ними дістало назву «війни Червоної і Білої троянд». Війна розпочалася у 1455 р. повстанням герцога Річар­ да Йоркського проти короля Генріха VI. Фортуна того разу була на боці Річарда. Йорки прийшли до влади й розподілили між собою найважливіші державні посади. На довгі роки країна поринула в безодню пожеж, гра­ бунків, убивств. Чинили беззаконня як Ланкастери, так і Йорки. Після однієї з битв Генріх VI потрапив у полон до Річарда. Та минуло небагато часу, й Річард загинув разом із більшістю своїх солдатів. Голова Річарда у короні, зробленій із золотого паперу, була виставлена над воротами міста Йорк. Син Річарда Едуард розгромив війська Ланкастерів і увій­ шов до Лондона. Переможець став королем Едуардом IV Йор­ ком (1461-1483). Генріха VI кинули до в'язниці. Едуард нака­ зав стратити всіх родичів з роду Ланкастерів, які потрапили в полон. Але війна не закінчилася. Бої розпочалися між колиш­ німи союзниками. Повстання проти короля підняв граф Уорвік. Він усунув з престолу Едуарда і повернув, хоча й нена­ довго, корону Генріху VI. Проте Едуард, зібравши війська, пе­ реміг супротивників. Граф Уорвік загинув у одній із битв, а Генріх знову потрапив у полон і був страчений.

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В X - X V СТ.

Після смерті Едуарда IV його брат Річард заарештував і кинув до королівської в'язниці - Тау ера - двох малолітніх дітей Едуарда ГУ й проголосив себе королем. Правління Рі­ чард а 111 Норка (1483-1485) не було тривалим. Проти ньо­ го виступив родич Ланкаетерів Генріх Тюдор, який жив у Франції у вигнанні. У 1485 р. він із своїми прихильниками висадився в Англії. Війська Річард а III було розбито, а його самого страче­ но. Корону, яка впала з голови короля просто на полі бою, одразу вдягнув Генріх Тюдор. Цією подією завершилася ві­ йна між двома родами. Генріх VII Тюдор (1485-1509) одружився з Єлизаветою Йорк і у своєму гербі поєднав обидві троянди. За Генріха VII Тюдора відбулося посилення королів­ ської влади. Титули й землі феодалів, які загинули під час війни, Генріх передав своїм прибічникам. Короля підтри­ мали жителі міст, які втомилися від постійних війн. Ці події завершують середньовічну історію Англії. Війна Червоної й Білої троянд послабила вплив у державі вели­ кої аристократії. Таким чином, наприкінці доби Середньо­ віччя в Англії склалася станова монархія, за якої влада ко­ роля обмежувалася парламентом - зібранням представни­ ків різних станів.

Король Генріх VÜ Тюдор

Троянда - емблема ТюдорІБ

Монета Генріха VH Тюдора

1. Що спричинило міжусобні війни в Англії після смерті Вільгельма І Завойовника? 2. Чому міжусобну війну 1455-1485 рр. в Англії називають війною Червоної й Білої тро­ янд? 3. Чим завершилася війна Червоної й Білої троянд? Які наслідки для Англії вона мала?

151

РОЗДІЛ III

§ 18. Священна Римська імперія 1. Утворення С вящ енної Римської Ім перії а Верденською угодою Людовік II Німецький (840875/879) став володарем земель на правому березі річки Рейну. На той час держава Людовіка складала­ ся з п’яти герцогств: Швабії (у верхній течії Дунаю), Ба­ варії, Франк он її, Саксонії й Тюринтії. Згодом до володінь Людовіка II Німецького відійшла й Лотарингія. Правлін­ ня Каролінгів у німецьких землях було складним і супро­ воджувалося не лише нападами вікінгів, угорців, слов'ян, а й виступами проти їхньої влади місцевих герцогів. Із припиненням династії Каролінгів німецькі великі феодачи зібратися на з ’їзд і обрати новим королем роди­ ча Каролінгів, герцога франків Конрада І (911 -919). Йому довелося вести запеклу боротьбу за владу з іншими німецькими герцогами. Очолював супротивників Конра­ да герцог саксонський Генріх. Саме йому перед смертю король передав владу в державі з надією, що Генріх змо­ же припинити усобиці й об’єднати німецькі землі. Генрі­ ха вважають засновником Саксонської династії. ГІаймогутнішим королем цієї династії був Оттон І Ве­ ликий (936-973). Посівши престол, він спрямував зусил­ ля на зміцнення королівської влади. Для цього Оттон усунув від влади старих герцогів і поставив на їхнє місце своїх родичів. Створивши сильне кінне військо, Отгон І припинив вторгнення угорців на землі королівства, за­ вдавши їм нищівної поразки у битві біля міста Аугсбурга Для розширення кордонів своєї держави він дуже вда­ ло скористався ситуацією, що склалася в Італії. У цій країні після Верденського договору не було міцної цен­ тральної влади. Король увів війська в Італію, завоював північну її частину (Ломбардію) та одружився з Адельгейдою, вдовою Лотара II, закріпивши своє право на зем­ лі Італії. У 962 р. папа римський Іоанн XII звернувся до Оттона з проханням про допомогу. Отгон увійшов у Вічне місто, не зустрівши опору, і папа проголосив його імператором. Цю подію історики визначають як відновлення Римської

З

Корона німецьких імператорів. Хет.

152

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

і

ДЕРЖАВИ В X - X V ст.

імперії. Створена Оттоном держава, до якої входили землі власне Німеччини, Ломбардія, Баварія, згодом дістала назву Священної Римської імперії німецької нації.

2. Імперія і папство Влада Оттона І була настільки сильною, що він міг засуджувати, усу­ вати, призначати римських пап. Імпе­ ратор головував під час церковних со­ борів. За поданням імператора новим папою було обрано Лева VIII (963— 965), який склав присягу на вірність Огтону І. Колишній папа Іоанн XII не пого­ дився з цим, бо вважав, що світський імператор не має права втручатися у справи церкви. Зібравши однодумців, скинутий з престолу папа розпочав війну? з імператором, захопив Рим, ви­ гнав Лева VIII і скасував рішення со­ бору. Конфлікт закінчився несподіва­ ною смертю папи. Імператор усунув нового пану від управління церковни­ ми справами й відправив на заслання у провінцію. І Інступники Оттона І намагались тримати пап у покорі й контролювати життя як суспільства, так і церкви.

Оттон Ні, Мініатюра з Євангелія імператора Оттона Ні

3. Італійська політика німецьких ім п ерато рів У 1125 р. німецьким королем став Фрідріх І Барбаросса (.Рудобородий)?, засновник династії Штауфенів. Він створив одну з найбільших і найбоєздатніших армій у тогочасній Єв­ ропі. У 1155 р. Фрідріх Барбаросса став імператором Священ­ ної Римської імперії. На той час в італійських землях зміцнілі завдяки торгівлі міста перетворилися на самостійні держави, які намагалися позбутися залежності від влади німецьких імператорів.

РОЗДІЛ III

Фрідріх поставив собі за мету змусити італійські міста визнати його владу?. Під час перших походів імператорові вдалося підкорити багато міст-де ржав. Але 16 міст утворили так звану Ломбардську лігу і об’єднаними силами виступили проти Фрідріха І Барбаросси. Ломбардську? лігу підтримала Респу­ бліка Венеція і папа римський. У 1174 р. відбувся похід німецького імператора у? північну Італію. На чолі восьмитисячної армії він перетнув Альпи. Тим часом війська Ломбардської ліги відрізали шлях німецьким воякам на батьків­ щину?. Імператор більше не отримував підкріплення й харчів, тож змушений був укласти з ЛІГОЮ перемир’я. Навесні 1176 р. імператор здійснив новий похід. Фрідріх Барбаросса (11221190) - імператор Священної Битва 29 травня біля міста Леньяно обернулася д ія Римської імперії. Увійшов в іс­ Фрідріха страшною поразкою. Сам імператор був торію не просто як «рудобо­ збитий з коня, загубив свій прапор, щит і ледве вряродий» правитель, а як вті­ ту?вав життя, тікаючи з поля бою. лення ідеалів рицарства. Хо­ Фрідріх І Барбаросса змушений був поновити тів відродити колишню самоврядування ломбардських міст. Папі римсько­ могутність імперії Карла Ве­ му? Імператор також поверну?в захоплені земельні во­ ликого. Створив численну ар­ лодіння. Загинув Фрідріх І Барбаросса у 1190 р., під мію, головною силою якої час Третього хрестового походу, переправляючись була кіннота. Учасник хресто­ через річку Салеф, вих походів, видатний політик і полководець, котрий зумів Генріх VI, син Фрідріха Барбаросси, бу?в одруже­ на деякий час об’єднати під ний з дочкою сицилійського короля і після смерті своєю владою мало не поло­ батька приєднав до володінь ще й Неаполь і Сицивину Європи. Загинув, пере­ лію. Він був володарем наймогутнішої в Європі дер­ правляючись через річку під жави. Після його смерті через боротьбу за владу між час Третього хрестового по­ впливовими родами держава фактично розпалася на ходу. За легендою, імператор три частини: Сицилію, Швабію і Баварію. не помер, а спить у печері під У 1212 р. за сприяння пани Інокентія ПІ чотир­ горою, щоб колись поверну­ надцятирічний син Генріха VI Фрідріх II Штауфен тися. А його довга борода досі росте. (1212—1250) став німецьким імператором. Протягом трьох років Фрідріх домігся того, що всі великі феодапи Німеччини беззаперечно визнані його владу. Відтоді він правив як одноосібний володар. У 1225 р. імпера­ тор одружився з їїшантою Єрусалимською, проголосив себе королем Єрусалимським і вимагав, щоб усі рицарі й феодали цієї території присягли йому на вірність.

154

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х -Х У СТ.

У 1232 р. на з ’їзді в Равен ні Фрідріх видав указ, яким було ліквідовано міські комуни и ради, а так ож магі страті і. утворен і без згоди сеньйорів. Тільки Неаполь. Салерно й Мессіна част­ ково зберегли колишні вольность Після придушення повстан­ ня імператор наказав ешиніти живцем ватажків і зрівняти з землею кілька міст. Зміцнивши владу, Фрідріх почав реформувати свої володіння. У Ні­ меччині він дарував феодалам певні права. Б указі 1231 р. зазначалося, що влада аристократів обмежується тіль­ ки у двох випадках: вони не мали пра­ ва видавати закони й вводити подат­ ки на землях найбагатших та най ро­ довитіших людей без їхньої згоди. Усю владу в Сицилійському коро­ лівстві також було зосереджено у ру­ ках імператора. Фрідріх заборонив носити зброю і вести міжусобні війни. Згодом сеньйорам було заборонено карати васалів поза судом і відбирати майно без судового рішення. Німецькі феодали, прагнучи збіль­ шити свої володіння, почали завойо­ вувати землі на сході. У XII от. вони організувати кілька хрестових похо­ дів на територію Прибалтики і слов’янські землі на сході Європи. У цей самий час розпочалося заво­ ювання земель Східної Прибалтики. Задля реалізації мети у 1202 р. було організовано орден мечоносців. У 1226 р. з ініціативи римського папи г| гг х Фрідріх Барбаросса до Прибалтики з Палестини оуло пе" реведено тевтонський орден. У 1237 р. обидва ордени об’єдналися. Володіння об’єднаного ор­ дену охоплювали майже все південно східне узбережжя Балтійського моря. 15 липня 1410р. неподалік від села Грюнвольд (нині територія Польщі, за 40 км від м. Ольштина) рицарі зі­ йшлися у двобої з об’єднаними військами королівства ГІоль-

з і

своїми син а г и и

155

РОЗДІЛ III

ського та Великого князівства Литовського. До складу об’єднаних військ входили й полки з руських земель. Коман­ диром чеських і богемських рекрутів був Ян Жижка. Литов­ ські загони очолював князь Вітовт. Головнокомандувачем со­ юзників став король Ягайло. Німецькі війська очолював вели­ кий магістр Ульріх фон Юнгінген. У цій грандіозній битві за­ гинув цвіт тевтонців на чолі з магістром. Битва біля Грюнвальда припинила просування німецьких рицарів на слов’янські та литовські землі. У 1464 р. орден ви­ знав себе васалом Польщі. У 1525 р. він перетворився на світ­ ську державу - герцогство Пруссія.

4. Німеччина в Х ІУ -Х У ст.

Фігура Лева. Північна Німеччина. Б лизької200 р. Деталь фонтана

Статуетка кінного рицаря

156

Для німецьких земель цього періоду було характерним швидке зростання міст, ремесла й торгівлі. Міста Кельн, Майнц, Страсбург, Ульм, Шпейєр, Вормс відігравали важливу роль у посередницькій торгівлі й стали центрами виробни­ цтва. Але нові привілеї, надані містам, викликали невдоволення німецької знаті. Частина німецьких феодалів підтримала пре­ тензії на трон Альбрехта Габсбурга. У 1298 р. у вирішальній битві поблизу Гельхайма у Пфальці імператор Адольф заги­ нув, і влада перейшла до Альбрехта. Його правління тривало 10 років. Після загибелі Альбрехта новим імператором було обрано графа Генріха VII Люксембурзького (1308-1313), який почав готувати завойовницький похід до Італії. Поставивши собі за мету відродити колишню могутність держави, Генріх VII по­ чав готувати завоювання Італії. З невеликими силами він при­ був до Рима, але реалізувати мету не зміг через раптову смерть. У середині XIV ст. імператором став Карл IV (1347-1378). Він видав у 1356 р. «Золоту буллу» —перший основний закон Священної Римської імперії, названий так, тому що був скрі­ плений золотою печаткою. У «Золотій буллі» було записано закони, які до цього діяли як неписані традиції. «Золота бул­ ла» підтверджувала старі привілеї феодалів і надавала нові. Вона заборонила містам утворювати союзи для протидії фео­ далам. Імператор змушений був у разі потреби не наказувати феодалам, а просити їх про допомогу.

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х - Х У СТ.

У 1437 р. до влади повернулися Габсбурги. Це повернення було остаточним. У спадок їм дісталася зруйнована війнами й свавіллям держава. Проте саме Габсбургам вдалося розпочати об’єднання німецьких земель. 1. Назвіть найвидатніших імператорів Священної Римської імперії. 2. Чому між німецькими імператорами й папами римськими виникали постійні супе­ речки? 3. Яке значення мала «Золота булла»?

§19. Італія. Іспанія ісля падіння у V ст. Західної Римської імперії біль­ шість земель на Апеннінському півострові, які ми називаємо Італією, увійшли до складу Лангобардського королівства, яке у 774 р. було завойоване Карлом Вели­ ким. З розпадом його імперії у Північній Італії утворилися й по­ ступово зміцніли торговельні міста-держави; у Середній Італії виникла Папська область, на чолі якої стояли папи римські; Південна Італія об’єдналася з островом Сицилія в Сицилійське королівство.

П

1. Італійські торгівельні республіки У Північній Італії серед незалежних міст-держав найбагатшими були Венеція і Генуя. Венецію було засновано у V ст. в одній із лагун Адріатичного моря на невеликих островах, розташованих неподалік один від одного. Заболочені неглибокі води затоки надійно захища­ ли місто від ворожих кораблів. Жителі Венеції займалися ри­ бальством, торгівлею та випарюванням солі. Чисельність на­ селення міста невпинно зростала. Венеціанці почали спору­ джували будинки на палях, вкопаних глибоко у морське дно. Замість звичних вулиць текли води Венеціанської лагуни. Пе­ ресувалися городяни на човнах або перекинутими через кана­ ли мостами.

157

РОЗДІЛ III

Венеціанці торгували сіллю, сріб­ лом, деревиною, рабами. Із країн Сходу вони везли коштовності, тканини, пе­ рець і прянощі,які мали в Європі вели­ кий попит. Збагачувалася Венеція та­ кож під час хрестових походів, венеці­ анські купці отримали привілеї для торгівлі в країнах Європи, що брати участь у походах. Після падіння Константинополя до рук венеціанців перейшла вся візантій­ ська торгівля. Вони підтримували дружні зв’язки з чорноморськими пор­ тами: Солдайєю (Сугдея, Судак), Каті трою (Коктебель); торгували з Києвом. Торговельний флот міста налічував по­ над 600 кораблів. Керувала Венецією Велика рада, до якої входили представ­ ники найбільш заможних і знатних сімей. Очолював раду дож —правитель, якого обирати пожиттєво. Постійним суперником Венеції за першість у торгівлі було місто Генуя. У середні віки Генуя спочатку перебувата під вла­ дою Візантії, згодом увійшла до імперії Каролінгів. У XI ст. Генуя стала республікою, якою спочатку керувати консули, а згодом, так само як і у Венеції, дожі. Суперництво між Венецією й Генуєю переросло у справжні кровопролитні війни, що не раз спаїаXували протягом століття. Влітку 1379 р. генуезькі кораблі підійшли до добре укріпленого порту Венеції. Генуезці висадили десант на найближчий острів. Проте всі протоки, якими можна було дістатися міста, були надійно за­ блоковані паля ми. Спроба пробитися з оточення переросла в бій на морі й на суходолі. Генуя зазнала поразки. Вене­ ціанці захопили близько 40 000 полоне­ них і 19 кораблів. Поступово Генуя втратила вплив у торгівлі й почала надавати банківські

158

європейське суспільство і держави в х - ху ст.

послуги. У 1407 р. у місті відкрився перший банк Сан-Джорджо. Клієнта­ ми цього банку були майже всі можно­ владці Європи.

Протягом тривалого часу, аж до XIX ст., однією а най стабільніш их держав Європи була Папська область, яка займала Середню Італію. Ці землі перейшли у VIII ст. під безпосереднє Генуезька фортеця у місті Судак управління римських пап. Для обґрун­ тування права на владу було створено легенду про є Ко нет ангин ів дар»: нібито римський імператор Константин, переносячи столицю до Візантії (Константинопо­ ля), своїм наступником у Римі залишив папу. Політичний вплив папства спочат­ ку поширювався на всю Європу. Так, пана римський Інокентій III (11981216) стверджував, що немає нічого вищого у світі за папську владу, а всі правителі й феодали повинні бути його васалами й отримувати владу від нього. Протягом XIII-XV' ст. до скла­ ду Папської області увійшли колись незалежні міста Болонья, Феррара, Урбіно, Ріміні, Перуджа. Наприкінці XIII ст. міжнародний престиж папства впав. Перенесення «Константинв дар». Фреска. ХШст. резиденції папи до Авіньйона;? 1309 р. призвел о до втрати його контролю над італійськими містами. У цей час громада Рима проголосила республіку. З міста було вислано великих феодалів, а замки, які їм належали, зруйновано. Згодом феодали відновили свої права. У травні 1347 р. городяни на чолі з Кола ді Рієнцо захопили урядові споруди на Канітолії, Нова влада скоротила кількість податків, почата карбувати нову монету з написом «Рідний трибунах. Рим - володар сві­ ту».

.гт

2. Папська область

159

РОЗДІЛ III

Кола ді Рієнцо народився у родині трактирника й пралі. Незважаючи на це, він здобув добру освіту. Кола ді Рієнцо добре знав давню історію Іта­ лії і вважав ті часи «золотим віком». Він бажав відродити колишню могутність Риму. Кола ді Рієнцо був блискучим оратором. У своїх промовах він звинувачував феодалів у беззаконнях і злочинах, за що мав підтримку жителів міста.

Кола ді Рієнцо мріяв про об’єднання Італії й за­ кликав усі міста визнати Рим столицею. Але його заклик не був почутий. Кола ді Рієнцо правив одно­ осібно, що викликало невдоволення населення міс­ та. Наприкінці 1347 р. він змушений був тікати з Рима, рятуючись від народного гніву. Кола ді Рієн­ цо ще раз повернувся до міста у 1354 р., на нетрива­ лий час йому вдалося поновити свою владу. Заги­ нув Рієнцо під час народного повстання, спрямова­ ного проти його політики. У 1378 р. папський престол знову було перенесе­ но до Рима. На початку XV ст. папам римським вда­ лося повернути частину італійських земель і поно­ вити свій авторитет як серед феодалів, так і серед простолюду.

3. Південна Італія т а Сицилія

На землях Південної Італії та на острові Сици­ лія, завойованих норманами, утворилося могутнє Сицилійське королівство. Королівська влада спира­ лася на середніх і дрібних феодалів і рицарів, знать мала невеликий вплив. Опорою правителя була церква. Найбільші міста Сицилійського королів­ ства - Неаполь і Палермо - були центрами не лише ремісництва, а й торгівлі з Візантією. Селяни королівства сплачували безліч податків феодалам, державні податки й церковну десятину, а також кілька днів на рік відпрацьовували на панщині. Крім залежних селян, у Сицилійському королівстві були ще напівзалежні особисто вільні й вільні селяни, які мали не лише свободу, а й власну землю. З 1212 до 1250 р. Сицилійським королівством правив онук Фрідріха Барбаросси - Фрідріх II, який з 1220 р. був ще й ім­ ператором Священної Римської імперії. У 1231 р. він наказав зруйнувати всі замки, які були вибудувані протягом останніх 40 років. Це значно послабило вплив феодальної знаті на життя королівства. Фрідріх також зміцнив королівський суд та затвердив систему постійних подат­ ків. Основою армії стало наймане військо.

160

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х -Х У СТ.

За правління Фрідріха II Сицилійське королівство стало найбільшою й найміцнішою державою на території Італії. Проте постійні війни, розкіш і марнотратство двору потребу­ вали величезних коштів. Імператор запровадив великі подат­ ки, практично грабував міста. Отже, Карлу Анжуйському, який захопив королівство після смерті Фрідріха II, дісталася економічно значно ослаблена держава. У 1282 р. в Палермо спалахнуло повстання, відоме під на­ звою «Сицилійська вечірня». Повсталі знищили французький гарнізон, розташований у місті. Згодом повстання охопили й інші міста на острові. Це призвело до розпаду Сицилійського королівства. Південна Італія залишилася під владою французької Анжуйської династії, а Сицилія відійшла до Арагонського коро­ лівства, яке утворилося на землях Піренейського півострова. Згідно з легендою, назва повстання у Палермо «Сицилійська вечірня» виникла тому, що умовним сигналом до його початку стали удари церковного дзвону, який сповіщав про початок вечірньої служби.

4. А р а б с ь ка Іспанія Наприкінці VII ст. війська арабів досягли північного узбе­ режжя африканського континенту. На північ від нових воло­ дінь арабів за вузькою протокою розташовувалися королів­ ства вестготів і вандалів. Ці родючі землі здавна вабили ара­ бів. У 711 р. під командуванням полководця Тарика вони пе­ реправилися на Піренейський півострів, перемогли вестготів і поступово встановили тут своє панування. Араби володіли півостровом протягом семи століть. Вони називали його Білад-аль-Вандалуз (Країна вандалів). Після У давнину на землях Піренейського півострова, які ми називаємо Іспанією, греки й карфагеняни заснували свої колонії. Внаслідок Пунічних війн Іспанія перетворилася на одну з провінцій Римської імперії. На початку нашої ери головним джерелом багатства цих земель було золото. Римляни побудували на півострові дороги, акведуки, розкішні вілли, громадські будівлі. У V ст. на землі Іспанії накотилися хвилі варварів: свевів, вандалів, вестготів. Останні утворили власне королівство, столицею якого була спочат­ ку Барселона, а згодом Толедо.

161

РОЗДІЛ III

повалення династії Омейядів останній її представник Абд ар Рахман у 756 р. переправився через Гібралтарську протоку й на захоплених арабами зем­ лях утворив свою державу, яка уві­ йшла в історію під назвою Кордовського халіфату. Повноправною частиною суспіль­ ства в халіфаті вважалися араби, му­ сульманське населення й колишні християни, які прийняли іслам. Чима­ ло представників місцевого населення зберігати віру, але змушені були пере­ ймати мову, звичаї' й традиції завойов­ ників. Таких л видей називали «охочі стати арабами*-. Бони мати власні хра­ ми й проживали в окремих кварталах, що відділялися мурами від мусульманських. Інколи вони обіймали різні державні по­ сади, ате не мати права служити в армії.

5. Реконкіста й утворення Іспанського королівства Таріль. Іспанія. XIV ст.

162

Після арабського завоювання дрібні незалежні держави збереглися тільки на півночі півострова Протягом століть вони вели боротьбу за повернення своїх земель. Цю боротьбу назвали Реконкістою (відпоюванням, поверненням земель). У середині XI ст., скориставшись міжусобицею у Корловсько му халіфаті, об’єднані іспанські сили захопили Толедо - дав­ ню столицю вестготів. Де місто стало столицею королівства Кастилії. Всі воїни, які хоробро воювати із загарбниками, отримали титули кабальєро й ідальго. На схід від Кастилії утворилося графство Кататонія зі сто­ лицею у Барселоні. Між Кататонією і Кастилією виникло ко­ ролівство Арагон зі столицею у Сарагосі. На західному узбе­ режжі Піренейського півострова утворилося графство Порту­ галія, Постійні війни з мусульманами перетворили жителів цих країн на безстрашних і фанатичних воїнів. Завойовуючи чергове місто, вони примушувати арабське населення прийма­ ти християнство. Для нагляду за новонаверненими було впро­ ваджено інквізицію.

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х -Х У СТ.

У середині XV ст. під владою арабів залишилася лише Гранада, де існувала держава Гранадський емірат. У 1479 р. правителі Кастилії та Арагону Ізабела І й Фернандо II, прагнучи зміцнення обох дер­ жав, уклали династичний шлюб. їхні володіння об’єдналися в єдине - Іспанське королівство. На­ прикінці XV ст. Гранадський емірат було розгром­ лено, арабів витіснили з Піренейського півострова. Реконкіста завершилася. Реконкіста забезпечила християнським держа­ вам вихід до океану. Португальці навчилися буду­ вати кораблі, і їхня країна стан а однією з провідних морських держав Європи. Згодом Португалія та Іс­ панія відкрили для Європи нові торгові шляхи й нові землі.

1. Що таке Папська область? Хто правив цією державою? 2. У чому полягали причини конфлікту між Венецією і Генуєю? 3. Чим уславився Фрідріх II? 4. Розкрийте поняття «Реконкіста». 5. Назвіть держави, які утворилися на Піренейському півострові внаслідок Реконкісти.

163

РОЗДІЛ III

Запам ятайте дати X ст. - Ейрік Рудий відкрив Гренландію. 1265 р. - виникнення парламенту в Англії. 986 р. - Пейв Щасливий висадився на узбе­ 1270 р. - Восьмий хрестовий похід. Завер­ режжі Північної Америки. шення хрестових походів. 1066 р - завоювання Англії нормандським 1285-1314 рр. - правління французького правителем Вільгельмом. Битва біля Гаскороля Філіпа IV Красивого. тінгса. 1302 р. - скликання Генеральних штатів у 1095 р. - церковний собор у Клермоні. Франції. 1096-1099 р. - Перший хрестовий похід. 1337-1453 рр. - Столітня війна. XI—XII ст. - утворення духовно-рицарських 1356 р. - битва біля Пуатье. орденів. 1356 р. - «Золота булла». 1147-1149 рр. - Другий хрестовий похід. 1358 р. - повстання селян у Франції - Жа1154- 1189 рр. - правління англійського ко­ керія. роля Генріха II Плантагенета. 1381 р. - Повстання Уота Тайлера в Англії. 1155- 1190 р. - роки правління Фрідріха І Бар- 1397 р. - Кальмарська унія; об’єднання Да­ баросси, імператора Священної Рим­ нії, Норвегії та Швеції. ської імперії. 1407 р. - відкриття першого банку в Генуї. 1188р. - виникнення кортесів в Іспанії. 1410 р. - битва біля Грюнвальда. 1189-1192 рр. - Третій хрестовий похід. Близько 1412-1431 рр. - роки життя Жанни Д’Арк. 1199-1216 рр. - правління англійського ко­ роля Іоанна Безземельного. 1 4 1 5 р .- битва біля Азенкура. 1204 р. - загарбання й пограбування Кон­ XV ст. - утворення централізованої держа­ стантинополя хрестоносцями під час ви у Франції. Четвертого хрестового походу. 1455-1485 р. - війна Червоної і Білої троянд. 1215 р. - угода між васалами і королем Іо- Кінець XV ст. - завершення Реконкісти. анном Безземельним - Велика хартія вол ьн остей.

Узагальнення Вікінги. Нормандські завоювання Природні умови Скандинавського півострова спонукали місцеве населення до пошуків кращої долі на чужині. Внаслідок завоювань у Європі виникли норманські володіння на півдні Італії та на землях франків. Поступово на території Скандинавського півострова та сусідніх із ним землях виникли держави вікінгів - Данія, Швеція та Норвегія. Війна та гра­ бунки для норманів були джерелом слави та збагачення. Вікінгам удалося завоювати частину Франції, де виникло герцогство Нормандія. Його правитель Вільгельм став заво­ йовником Англії.

164

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х -Х У СТ.

Хрестові походи Хрестові походи, які організовувала католицька церква, - це війни християн проти му­ сульман під гаслом звільнення Святої Землі й Гробу Господнього. Хрестові походи оголо­ шували також проти єретиків, деяких європейських держав або окремих правителів, які виступали проти папи чи церкви. За участь у хрестових походах люди отримували про­ щення всіх гріхів - як скоєних, так і майбутніх. Під час хрестових походів утворилися ду­ ховно-рицарські ордени - тамплієри, госпітальєри, тевтонці. їхньою метою був захист си­ лою зброї паломників, церкви, християнської віри. Згодом вони перенесли діяльність у Європу. Внаслідок хрестових походів європейські країни зміцнили свої політичні й еконо­ мічні позиції у Середземноморському регіоні, розширивши торгівлю. Відбулися взаємні запозичення як у військовій галузі, так і у сфері господарювання й культури. Водночас хрестові походи призвели до загибелі великої кількості людей, поглибили релігійне про­ тистояння між ісламським і християнським світом. Франція Протягом доби Середньовіччя (V—XV ст.) Франція перетворилася на могутню державу. Ця країна зазнала багатьох потрясінь: навали варварів, роздробленість і міжусобні війни, епідемії чуми, Столітня війна з Англією. Незважаючи на це, у Франції під час правління династій Каролінгів, Меровінгів і Капетингів поступово сформувалася сильна королівська влада, яка діяла за підтримки особливого станово-представницького органу - Генераль­ них штатів. У боротьбі з Фландрією й Англією держава зміцніла й розширила свої кордо­ ни, розвивалась економічно. Англія За часів Середньовіччя на Британських островах жили різні племена. Спочатку кель­ ти, англи, сакси, пікти, згодом дани, нормани. Англи й сакси утворили тут власні держа­ ви, у яких поступово утвердилася королівська влада. Англія подолала той самий шлях, що й решта європейських держав: становлення феодальних відносин; посилення коро­ лівської влади: період роздробленості, боротьби й зміни королівських династій. Не омину­ ли державу великі війни, зокрема Столітня, й міжусобиці - війна Червоної й Білої троянд. Новим рубежем у розбудові держави стало прийняття Великої хартії вольностей й утво­ рення парламенту - станово-представницького органу влади. Священна Римська імперія Німеччина, як і інші держави Європи, у середні віки пережила період роздробленості. Найвідомішими правителями Священної Римської імперії були Оттон І та Фрідріх Барбаросса. Останній вів запеклу боротьбу з папою римським за першість, кровопролитні війни в Італії, намагаючись підкорити заможні італійські міста. Тільки у XV ст. почалося посту­ пове об’єднання Німеччини, яке тривало не одне століття. Італія. Іспанія Італія за доби Середньовіччя залишалася роздробленою. На Апеннінському півострові раніше, ніж на інших землях Європи, почали розвиватися міста. Вони відігравали визна­ чну роль в економічному житті Європи. Міста були посередниками у торгівлі зі Сходом, центрами розвитку ремесла. Визначними політичними центрами Італії були Венеція, Ге­ нуя, Мілан, Флоренція. Але жодне з цих міст не мало достатньо сил, щоб підкорити своїй

165

РОЗДІЛ III

владі інші. Між італійськими містами тривала боротьба за захоплення нових ринків, тор­ говельне суперництво. Середню Італію займала Папська держава. Папи римські не мали достатньо сил, щоб об’єднати італійські землі, проте були досить сильними, щоб не до­ зволити це зробити іншим. Південна Італія й Сицилія були політично відокремлені від ре­ шти територій. Однією із головних подій Середньовіччя в Іспанії стала Реконкіста - відвоювання хрис­ тиянами Піренейського півострова в арабів-мусульман.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ І. Оберіть правильну відповідь. 1. Держави, де влада монарха поєднувалася з існуванням станових зборів, називають: А Становими монархіями В Королівствами Б Халіфатами 2. Велику хартію вольностей було прийнято: А У 481 р. В У 1215р. Б У 1095 р. Г У 1492 р. 3. Перші Генеральні штати у Франції були скликані: А Карлом Мартеллом В Піпіном Коротким Б Карлом Великим Г Філіпом IV Красивим 4. Генеральні штати: А Були дорадчим органом короля Б Були законодавчим органом країни В Вирішували питання, пов’язані з релігією; Г Роздавали землі великим феодалам. 5. Генеральні штати вперше були скликані: А У 1095 р. В У 1268 р. Б У 1215 р. Г У 1302 р. 6. Рішення про початок хрестового походу було прийняте на соборі, який відбувся в місті: А Нікея В. Антіохія Б Клермон Г Єрусалим 7. Храмовниками називали рицарів: А Госпітальєрів В Тевтонського ордену Б Тамплієрів Г Лівонського ордену 8. Взяття Єрусалима хрестоносцями відбулося: А 21 жовтня 1097 р. В 2 жовтня 1187 р. Б 15 липня 1099 р. Г 6 лютого 1191 р. 9. «Жебрущим орденом» називали: А Бенедиктинців Б Францисканців

166

В Домініканців Г Августинців

ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВИ В Х -Х У СТ.

10. Кораблі вікінгів прикрашали вирізані з дерева голови: А Драконів В Мінотаврів Б Конунгів Г Богів 11. «Битвою шпор» було названо битву біля: А Парижа В Куртре Б Лілля Г Фонтенбло 12. Англію в боротьбі з Філіпом IV Красивим підтримала: А Бургундія ВЛюксембург Б Лотарингія Г Фландрія 13. Спалення тамплієрів відбулося за наказом: А Філіпа IV Красивого В Папи римського Боніфація VIII Б Людовіка VI Г Філіпа II Августа II. Установіть відповідність. 1.

1

Іспанія

А

Рейхстаг

2

Франція

Б

Парламент

3

Англія

В

Генеральні штати

4

Німеччина

Г

Кортеси

1

Орден госпітальєрів

А

Вони назвали себе «бідним братським воїн­ ством Ісуса Христа»

2

Орден тамплієрів

Б

Члени ордену одягалися в чорний плащ з білим хрестом, що мав роздвоєні кінці

3

Тевтонський орден

В

Представників цього ордену поділяли на дві групи: рицарі й священики

1

Людовік Лінивий

А

Підкорив Нормандію

2

Людовік VI

Б

Володів лише Парижем і Орлеаном

3

Філіп II Август

В

Влада поширювалася лише на місто Лан та навколишні землі

4

Гуго Капет

Г

Припинив усобиці та підкорив феодалів на зем­ лях королівського доме на.

2.

3.

167

4. 1

Жанна д’Арк

А

Битва за Орлеан

2

Роберт Марлі

Б

Битва біля Пуатье

3

Іоанн II Добрий

В

Надання містам права самоврядування

4

Людовік XI

Г

Битва біля Слейсе

III. Розташуйте події у хронологічній послідовності. 1.

1

Затвердження папою римським статуту тевтонського ордену

2

Утворення ордену госпітальєрів

3

Битва біля Дорілея

4

Утворення ордену тамплієрів

1

Заснування династії Капетингів

2

Ліквідація ордену тамплієрів

3

«Битва шпор»

4

Прихід до влади Філіпа II Августа

1

Битва біля Азенкура

2

Битва біля Слейсе

3

Битва біля Кресі

4

Жакерія

1

Прихід Вільгельма до влади у Нормандії

2

Битва біля Гастінгса

3

Утворення Нормандського герцогства

4

Пограбування й зруйнування вікінгами монастиря на о. Ліндісфарн

2.

3.

4.

168

РОЗДІЛ IV____________________

МАТЕРІАЛЬНИЙ І ДУХОВНИЙ СВІТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

РОЗДІЛ IV

ередньовіччя - час, який позначений війнами, релі­ гійною ворожнечею, нетерпимістю до думок інший людей, Але й у ті непрості часи феодальної замкне­ ності. тотальної недовіри й страху, неприйнятна всього чужо­ го, іншого, які породжували ворожість і жорстокість, люди в ия е л я л и свої найкращі риси. Багатьма плодами їхньої творчої думки та витворами їхніх рук людство користується досі, Бони будували величні грами, могутні замки, чудові міста. Осередками досліджень і місця­ ми, де народжувалися нові ідеї, стали університети, виникнен­ ня яких припадає саме на добу Середньовіччя, Одним із найвидатнішихвинаходів, який прискорив розви­ ток людства, стало книгодрукування. У книгах зосередився весь досвід людства. Через те, що друковані книги були зна­ чно доступнішими за рукописні, цей досвід стало набагато легше передавати наступним поколінням, Значну роль у ж и л і середньовічної Людини відігравав грам, Саме у середні віки в Європі було зведено багато храмо­ вої архітектурну романському й готичному стилях.

М А Т Е Р ІА Л Ь Н И Й І Д У Х О В Н И Й С В ІТ Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я

§ 20. Наукові й технічно досягнення. Книгодрукування рипинення існування Західної Римської імперії було катастрофічним для розвитку культури. Але на зміну культурному занепаду \ ' VII ст. прийшло формування нової Європи. Середньовічна куль­ тура мата глибоке коріння. Надбання варварів, поєднані зі здобутками античних мислителів, втілилися в оригінальну культуру. Сприяло цьому християнство, яке поєднало, зда­ валося, непоєднуване - витончену мудрість давніх греків і римлян із язичницькою культурою франків, кельтів, гер­ манців та інших народів. У загальному мороку раннього Середньовіччя монастирі підтримували вогонь ученості. Середньовіччя із античністю поєднувала латина, що стала мовою науки.

П

1. Зародження дослідного знання. А л х ім ія

Від забуття античну? культуру вря­ тували видатні середньовічні мислите­ лі Северин Боецій (480—525), Кассіодор (485—578), Ісидор Севільський (560-636), Беда Шановний (673-735). Завдяки Боецію середньовічне сус­ пільство зберегло відомості про Арист от еля та його філософію. Його праці з логіки, арифметики, музики стали основою середньовічної європейської освіти. Почали створюватися перші енциклопедії. Ісидор Севільський за­ лишив по собі книгу 4 Етимологія», де було викладено програму вивчення «семи вільних мистецтв». Беда поши­ рював серед франків астрономічні знання. Він доклав зусиль до запрова­ дження літочислення від Різдва Хрис-

В аудиторії середньовічного університету. Мініатюра. XIV ст.

171

РОЗДІЛ IV

Основною працею середньо­ вічного вченого стала «Церковна іс­ торія народу англів*>. Кассіодор за­ клав підвалини середньовічної риторики. Дійсність потребувала практич­ них знань. Англієць Роджер Бекон одним із перших заявив, що до­ слід - це джерело знань. Він відки­ дав посилання на авторитет давніх філософів як підтвердження істини. У галузі математики Герберт ОрІльякеький (930-1003) увів в Пітер Брейгель Старший. Алхімік. обіг так зван і арабські цифри, якими Гравюра. 1560-ті роки ми користуємося досі, Леонардо Фібоначчі вперше в європейській математиці застосував число «0**. У галузі фізики важливе значення мали праці Джордано Неморарія. Він розробив тео­ рію важеля, ввів поняття ваги. На розвиток дослідного знання значно вплинула алхімія. Її батьківщиною вважають Давній Єгипет. Середньовічні алхіміки шукали філософський камінь - за­ сіб, який міг перетворити будь-які речовини на золото й срі­ бло, виліковувати будь-які хвороби, повертати молодість, про­ довжувати Ж И Т Т Я . Алхіміки виявили цілу низку хімічних ре­ човин і описали їх взаємодію одне з одним, їхні відкриття спришли розвитку хімії, металургії. то бо го

.

2. Розвиток техніки

Йоганн Гутенберг. Середньовічна гравюра

172

Техніка у середньовічній Європі розвивалася досить повільно. У сільському господарстві знаряддя праці зали­ шалися незмінними протягом століть. Про майстерність середньовічних ремісників може свід­ чити хоча б те, що тогочасні магістри виготовили для Фрідріха Барбаросси ручний протез із рухомими пальцями. Та на заваді будь-якому винаходові стояли дві перепони церква й цехи. Церква забороняла нововведення, виходячи з релігійних міркувань, цехові устави - щоб не допустити конкуренції з боку талановитих винахідників.

М А Т Е Р ІА Л Ь Н И Й І Д У Х О В Н И Й С В ІТ Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я

Гір)оте розвиток відбувався, хоч і повільно. Поширилося за­ стосування механізмів коловор<>тів, домкратів, вертикального ткацького верстата, водяного колеса. У XII ст. почали вико­ ристовувати вітряки, у XIV ст. - виробляти папір, який прий­ шов на зміну пергаменту. Рукописні книги виготовляли з пергаменту - в особливий спосіб обробленої телячої або овечої шкіри. Для виготовлення однієї Біблії великого формату було потрібно 300 овечих шкур, на роботу йшло 2-3 роки. Коштували такі книги неймовірно дорого.

У 1335 р. перший механічний годин­ ник прикрасив будівлю ратуші в Мілані. Набула поширення вогнепальна зброя. Перші гармати застосували в 1346 р. у битві біля Айзенкура під час Столітньої війни, яка точилася між Францією й Ан­ глією. У цей самий час було винайдено доменну піч для виплавляння чавуну. У середині 1450 р. Йоганн Гутенберг винайшов набірний шрифт і започатку­ вав книгодрукування. З металу виливали окремі літери, з них складали слова й ре­ чення, а потім переносили відбиток на папір. Цей винахід сприяв швидкому по­ ширенню інформації та знань. У XIV—XV ст. відбулась революція у кораблебудуванні: кораблі стали більши­ ми, з ’явилося вітрильне оснащення, яке давало можливість плавати проти вітру, було створено прилад для вимірювання пройденої відстані - лаг, вдосконалено компас та прилади для орієнтації у морі за небесними світилами. Згодом ці та інші винаходи зробили можливими Ве­ ликі географічні відкриття.

Т У Р О О Я А Р Н ІЛ

Н Л Р Г Е М І Р К ІМ У М

Ю ТЕМ ТЛ

С іг 'с і &А. ппит,. 14.4.0.

1. Який із винаходів Середньовіччя ви вважаєте найважливішим? 2. Яке значення у розвитку наукових знань мала алхімія? 3. Яких з найвідоміших учених Середньовіччя ви знаєте?

173

РОЗДІЛ IV

§ 21. Християнська церква в ХІ-ХУ ст. Єретики і боротьба з ними 1. Церковний розкол 1054 р. ст;ш>чний розкол християнства на католицизм і пра­ вослав’я відбувся у 1054 р. Утворилися дві самостій­ ні церковні організації —Римська католицька (Захід­ на) й Константинопольська православна (Східна). Розбіжності, зокрема, стосувалися ритуалів, обрядів, звичаїв. На Заході богослужіння велося латиною, на Сході - місцеви­ ми мовами: грецькою, вірменською, сирійською та ін. У Схід­ ній церкві всі причащалися хлібом і вином, у Західній —ви­ ном причащались лише священики. У Візантії хрестились трьома пальцями, а в Римі - всіма п’ятьма Але предметом найбільших суперечок двох церков було ставлення до похо­ дження Свят ого Духа У Східній церкві вважали, що він похо­ див від Отця, а в Західній - також і від Сина Важливою причиною розколу також було прагнення одноосібної влади над церк­ вою. Суперечності поглибилися під час так з ван ої Клюпійськ ої реформи, яка почалася у Франції у X ст. На той час Західна церква переживала кризу - німецькі імператори пе­ ретворили пап і єпископів на своїх васалів. Водночас поширилися порушення безшлюб­ ності й бідності. Процвітала торгівля цер­ ковними посадами (симонія). Ченці Кліонійського монастиря в Бур­ гундії (Франція) та їхні послідовники про­ голосили папу верховним суддею у справах як духовних, так і світських, єдиним наміс­ ником Бога на землі, виступили проти втру­ чання світських правителів у церковні спра­ ви, засуджували моральне падіння духовен­ ства

174

М А Т Е Р ІА Л Ь Н И Й І Д У Х О В Н И Й С В ІТ Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я

Водночас Рим намагався регулювати діяльність церкви у Візантії. У 1054 р, константинопольський патріарх Михаїл Керуларій оголосив єрессю обряди, які не збігалися з обрядами Східної церкви. Того ж року після тривалих і безрезультатних переговорів папські посланці залишили на вівтарі храму Свя­ тої Софії в Константинополі грамоту, в якій прокляли патрі­ арха і його послідовників. У відповідь духовенство Візантії прокляло Римську церкву. У 1075 р. папа римський Григорій VII оголосив самостій­ ність Римо-католицької церкви та її панівне становище у За­ хідній Європі. До сьогодні Православна («істинна») і Римокатолицька («вселенська») церкви існують окремо, хоча вже й не ворогують між собою. Програма понтифікату Григорія VII «Диктат папи». 1075 р. Тільки Римська церква була заснована безпосередньо Господом. Тільки папа римський називається вселенським. Тільки папі належить право призначати й усувати єпископів... З відлученими папою від церкви особами забороняється перебувати навіть в одному помешканні... Тільки папа може носити імператорські регалії. Всі князі повинні цілувати ногу тільки у папи. Папа має право усувати від влади імператорів. Без розпорядження папи не можна скликати Вселенський собор. Я к і п о в н о в а ж е н н я п а п и ст осувалися ц е р к о в н о ї в л а д и , а я к і їх зміст.

-

світської? Проаналізуйт е

2. Є р е с і т а інквізиція Від часу виникнення християнства існувало чи­ мало варіантів священних текстів і формулювань основних положень християнства. Згодом тільки деякі з них визнані єдино правильними. Але існува­ ли інші тлумачення основних положень християн­ ства, які церква називала єресями. У Західній Євро­ пі єресі поширилися в XI ст., але їх розквіт припав на XII XIII ст. Єретичні організації виникли у Франції, Німеччині, Італії та інших державах. Одним із найпоширеніших був рух катарів (чистих), що виник на півдні Франції. Його при­ хильники не визнавали влади держави, заперечува­ ли насилля й кровопролиття. Католицьку церкву

*Індульгенція письмове прощення гріхів, яке видавали священики від імені Католиць­ кої церкви, зокрема, за участь у хрестових походах. Пізніше за допомогою індульгенцій церква збагачувалася, прода­ ючи їх усім охочим. Тоді ін­ дульгенції видавали на про­ щення не лише минулих, й майбутніх гріхів.

175

РОЗДІЛ IV

вважали творінням сатани, виступали проти накопичення церквою багатств. Прихильники єретичного вчення вальденсів (за прізвищем купця з м. Ліона ПІ єра Вальдо) заперечували існування чистилища, у яке, за твердженням Католицької церкви, потрапляли померлі перед тим, як вирішиться їхня доля. Виступали вони й проти церковної обрядовос­ ті, ікон, молитов, культів святих, церковної де­ сятини, військової служби, феодального суду, смертної кари, сповідували рівність і просто­ ту - спосіб життя перших християн. Ф іліп Август на страті єретиків. Прихильники вчення альбігойців (від назви Середньовічна мініатюра. X V ст. м. Альба) вимагали реформування церковної організації, зрікалися церковних обрядів і віри у святих, відмовлялися сплачувати десятину і будь-які подат­ ки на користь церкви.

Суди інквізиції приймали рішення, керуючись такими положеннями: - обвинувачений вважався винним, доки не довів зворотного; - проти єретиків допускалися свідчення засуджених за наклеп, позбавлених громадян­ ських прав, малолітніх дітей, відлучених від церкви; - якщо свідок відмовлявся від свідчень, вони все одно зберігали силу; - обвинуваченому не дозволялося мати адвоката, оскільки останній міг бути звинува­ чений у єресі; - за законом тортури могли застосовувати тільки один раз (на практиці піддавали тор­ турам постійно); - апеляції та прохання про помилування не розглядалися. Якщо звинувачуваний визнавав провину, то його засуджували до ув'язнення, до робо­ ти на галерах, грошового штрафу або прилюдного побиття батогом. Невизнання зви­ нувачень каралося смертю. Засудженого спалювали на вогнищі або вішали на шибе­ ниці. Спалювання вважалося виявом милосердя, оскільки відбувалося без пролиття крові. Перед стратою інквізиція проводила так званий акт віри. Засуджені йшли вулицями міста босоніж до міського собору, де відбувався святковий молебень. їх супроводжува­ ла процесія з ченців. Після цього зачитували й виконували вирок. Інквізитори забирали на користь церкви все майно, яке розподіляли між інквізиторами. Винагороджували й донощиків. Родичів засудженого на три покоління позбавляли всіх прав. Особливо нещадною була іспанська інквізиція. Ім'я її керівника Томаса де Торквемади стало уособленням надзвичайної жорстокості.

176

М А Т Е Р ІА Л Ь Н И Й І Д У Х О В Н И Й С В ІТ Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я

На початку XIII ст. у зв'язку з поширенням єре­ тичних учень Римська католицька церква створила спеціальні церковні суди. Ці суди увійшли в історію під назвою інквізиції (від латинського - «розсліду­ вання», «розшук»). Суди підкорялися особисто папі, й ні імператори, ні королі не мали права зава­ жати діям інквізиторів. Інквізиція винищила тисячі жителів міст і сіл на півдні Франції, в Італії, Іспанії, Німеччині, Чехії й інших державах. Звинувачення в єресі часто вико­ ристовували в боротьбі з політичними противника­ ми і для захоплення їхнього майна. Першими постраждали від дій інквізиції альбі­ гойці. За наказом папи римського у 1209 р. проти них було оголошено хрестовий похід. Війна з неве­ ликими перервами тривала майже 20 років і уві­ йшла в історію під назвою Альбігойських війн. Вди­ раючись до міста, борці з єресями знищували все його населення, не жаліючи ні старого, ні малого. Коли в одного з папських посланців запитали, як відрізнити католиків від єретиків, він відповів: «Убивайте всіх, Бог впізнає своїх». У 1484 р. спалахнула нова хвиля переслідувань, пов’язана з папською буллою про відьом і чаклунів. «Полювання на відьом» призвело до загибелі тисяч безневинних людей, переважно жінок.

3. Ц ерква у Х ІУ -Х У ст.

Томас де Торквемада (близько 1420-1498) - монахдомініканець, який стояв на чолі інквізиції в Іспанії. Він був не тільки духівником короле­ ви Ізабели Кастильської, фа­ натичної католички, а й спри­ яв її сходженню на трон. Склав кодекс інквізиції, про­ цедуру суду і структуру орга­ нів інквізиції. Вирізнявся аб­ солютною непідкупністю і надзвичайною жорстокістю. Зокрема, масово запровадив аутодафе - публічне оголо­ шення вироку інквізиції з на­ ступним спаленням жертви. Ініціював переслідування му­ сульман та євреїв.

У ХІУ-ХУ ст. розпочалося поступове посла­ блення впливу папи римського на політичне життя європейських країн. Цьому сприяло формування у різних народів власних держав, посилення авторитету коро­ лів. У 1302 р. король Філій IV Красивий проголосив незалеж­ ність французької корони від папи. Англійський парламент відмовився сплачувати данину папі римському. Боротьба із впливом пап точилась і в Німеччині. Після поразки папи римського Боніфація VIII у боротьбі з Філіпом IV Красивим столиця католицької церкви була пере­ несена з Рима до Авіньойна, на територію Франції. Розпочав-

177

РОЗДІЛ IV

ся так званий авіньйонський полон пап (1309-1377), під час якого папи цілком під­ корялися волі французьких королів. Після повернення пап до Рима в середо­ вищі священиків розпочався соборний рух. Його прихильники доводили, що церква не повинна втручатися у світське життя, а вла­ да папи має обмежуватися Вселенськими соборами. Зі зміцненням держав церкви на їхніх те­ риторіях прагнули більшої самостійності. Поступово з’явилася потреба в утворенні церков, незалежний від Рима. У 1438 р. французький король Карл VII видав «Праг­ матичну санкцію», якою встановив перевагу рі шєн ь ц ерко вн ого собо ру над пап ськи ми рі­ шеннями. Схожі рішення були прийняті й в .Англії. До кінця XV ст. із всесильних володарів християнського світу папи перетворилися на дрібних церковних князів, які намагалися зберегти невеликі володіння в межах Рима. Спалення альбігойських книг. Середньовічна мініатюра

Позначте на контурній карті: 1. Територію поширення православ'я, католицизму. 2. Країни, де інквізиція діяла найбільш активно.

1. Чому єдина християнська церква розкололася на Православну й Католицьку? 2. Які єресі набули поширення в Європі в середні віки? У чому вони полягали? 3. Чи справедливим був суд інквізиції? Обґрунтуйте свою думку.

178

М А Т Е Р ІА Л Ь Н И Й І Д У Х О В Н И Й С В ІТ Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

§ 22. Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного сту д е н та 1, Прочитайте тексти і дайте відповіді на запитання.

- Охарактеризуйте вплив церкви і правителів на ш коли і університети. - Н а я к о м у факультеті се р е д н ь о в іч н о го університету в и хотіли б навчатись і чо м у?

Школи та університети У Середньовічній Європі почала складатися сис­ тема освіти, яка ґрунтувалася на вивченні так званих семи вільних мистецтв: граматики, риторики, логіки, арифметики, геометрії, астрономії, музики. Всі на­ вчальні дисципліни були тісно пов'язані з релігією. У XII ст. виникли університети. Відкривали їх ім­ ператори й королі під контролем католицької церкви. Першим університетом у Європі вважають Бо лонський (він був спочатку об’єднанням студентів) ? відкритий у 1159 р. У 1160 р. відкрито Паризький університет (який був корпорацією викладачів), а в 1167 р. - Оксфордський. Університет був «держа­ Печатка Болонського вою в державі*- й мав автономію в правовому стано­ університету вищі, фінансах та управлінні, яка надавалась за рі­ шеннями королів чи пал. Студенти об’єднувались у земляцтва - «нації*-. У середньовічному університеті зазвичай було чотири фа­ культети - молодший (підготовчий, «артистичний*-, на якому викладали «сім вільних мистецтв*-) і три старших - медичний, правничий, богословський. Університет очолював ректор, а факультети - декани. Як правило, університет мав свій ста­ тут. Студентом ставали у 12-15 років. Студент обирав собі на­ ставника. Навчання на молодшому факультеті тривало 5-7 років. На старших факультетах навчалися протягом 5-15 років.

179

РОЗДІЛ IV

2. На основі тексту дайте відповіді на запитання.

-

Щ о позитивного і негативного в и бачите у с е р е д н ь о в іч н ій схоластиці? У чому, на д у м к у Август ина, п олягає р оль ц е р к ви ?

Схоластика Основою світогляду середньовічної людини була релігія. Тому наукою над науками вважалося богослов’я (теологія). Воно стверджувало божественне походження всього, що є у світі. Віра в Бога проголошувалася вищою за будьякі знання. У XII ст. розвитку набула схоластика. Основним її завданням було не відкриття нового, Університет - вищий на­ а систематизація і теоретичне обґрунтування Свя­ вчальний заклад, який у Се­ редньовіччі був об’єднанням того Письма. У своїх пошуках підтверджень істин­ викладачів і студентів. ності Святого Письма схоласти зверталися до логі­ ки - науки про закони мислення. Схоластика також започаткувала поділ тексту на частини та посилан­ ня на літературу. Основи офіційного церковного світогляду се­ редніх віків були закладені на межі IV V ст. у пра­ цях Августина, згодом долученого до числа святих. Він розробив вчення про «Божественну благодать», за яким церква є посередником між Богом і людь­ ми. Згідно з Августином, весь перебіг історії перед­ бачений божественним промислом, тому людина не здатна його змінити. Серед учених-схоластів особливе місце посідає домініканець Фома (Тома) Аквінський (1225/261274). Саме він почав стверджувати, що духовний і матеріальний світи не протистоять один одному. Тому джерелом істинних знань є не тільки Святе Письмо, а й повсякденне життя. Католицька церква з часом визнала його думки основою вчення про Бога. Проте були за Середньовіччя мислителі, які ви­ ступали проти схоластики, утверджуючи пріоритет Ф ома (Тома) А квінський розуму над релігійними догмами. Серед них поміт­ не місце належить П’єру Абеляру (1079-1142). За виступи проти церкви його засудили й ув’язнили у Клюнійському монастирі. 180

М А Т Е Р ІА Л Ь Н И Й І Д У Х О В Н И Й С В ІТ Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я

3. На основі текстів параграфа й документів дайте відповідь на запитання: Я к і прагнення м а л и с е р е д н ь о в іч н і ш ко л я р і і студенти? Я к і з ц іл е й н а в ч а н н я в а м н а й ­ б іл ь ш е подобают ься? Д л я чого ук л а д а л и с ь д о г о в о р и з учит елями? Я к в и вважаєте, чи с п р и я л и тілесні п о ка р а н н я розвит ку освіти? Ч о м у у ч н і і студенти з м у ш е н і б ули жити і харчуват ись сп іл ьн о ? Чим була в и кл и ка н а бідність студентів і ш ко л я р ів ?

Анонімний автор

Докум ент

Культурне життя Парижа на початку XIII ст. Одні навчалися виключно для того, щоб знати, але це сама тільки цікавість; інші - аби прославитись, але це марнославність; нарешті, дехто вчився, щоб дістати пізніше ви­ году, але це користолюбність і симонія [купівля-продаж церковних посад]. Договори з учителями (ХІІІ-ХІV ст.) 1317 р. Магістр Сальво де Понтремуло, доктор граматики, й Антоніо де Трібонія... до­ мовилися про нижченаведене, а саме: вищеназваний магістр Сальво... обіцяв навчати сина Антоніо - Ніколіно чотири повних роки так, щоб той умів писати, читати і складати листи й записки,., як це роблять генуезькі купці. Тілесні покарання у школі за «Швабським зерцалом» XII ст. Німеччина Якщо вчитель б’є учня лозиною або рукою, але так, що кров не виступить, то він за це не відповідає. Якщо ударить так, що з носа кров потече, то й у цьому разі він до відпо­ відальності не притягається. Якщо ж він його ударить, хоч і не лозиною, по інших час­ тинах тілі так, що виступить кров, то він повинен за це відповідати, а якщо він уб’є його на смерть, то підлягає судові. Про шкільну науку. XIII ст. Спосіб життя студента. Розпорядження стосовно що­ денного життя. Про матеріальне життя Коли виникає підходяще й узгоджене товариство співтрапезників [школярів, що харчу­ ються разом] і бажання жити разом протягом року або менший строк, згідно з наміром, то слід [заготувати] влітку сіль і дрова, восени зерно і вино, купу козлятини; [все це], таке корисне й необхідне для здоров’я, по можливості потрібно знести в одне місце... щоб від постійних набігів [на припаси] не розжирів слуга. Велика вигода учню, котрий постачає вчителя, якщо є така можливість... 0, настільки безглузді злидні магістра! Про бідність ...бідність школяра виявляється по-різному: то через жадібність родичів, то через на­ тиск бідності, що звалилася на них, то через смерть їх чи відсутність коштів,., то через легковажність первістка, [що служить] у війську, то через непостійність знатних роди­ чів. то через хитрість близьких...

181

РОЗДІЛ IV

§ 23. Архітектура і мистецтво. Раннє Відродження й гуманізм 1. А р хіте ктур а анівний стиль західноєвропейського мистецтва X XI ст. дістав назву «романський*-. Найбільш харак­ терними для романської архітектури типами спо­ руд є замок і храм, який зовні також нагадує фортецю. Будівлі романського стилю вирізнялися масивністю і міцністю. Основою планування романського храму була римська (саме звідси й походить назва стилю) базиліка - витягнута прямокутна в плані споруда, розділена вдовж колонами на кілька частин - нав. Середня нава була вищою за бокові. Пе­ рекривати великі площі не вміли, тому зводили додаткові опорні стовпи. Приміщення прикрашали скульптурами (об’ємними зображеннями) і фресками (малюнками на стінах по ще вологому тиньку). Для романського живопису характерні дуже яскраві, контрастні кольори. Особливо вражають вікна з кольоровим склом - вітражі. Одним із досягнень романського періоду в архітектурі стало відродження мистецтва скульптури. У XII ст. в архітектурі утвердився готичний стиль, який дістав назву від племені готів. Осо­ бливістю готичної архітектури є спрямованість будівлі вгору. Найя­ скравіші готичні пам’ятки - ратуші й собори. Готичні собори запаморочливої висоти створюють відчуття легко­ сті, надхмарності. Основний техніч­ ний прийом готики - стрільчасте перекриття. У готичному проекті конструюється своєрідний склад­ ний каркас з опорою прямо на фун­ дамент. Так з’явилася можливість Сан-Віттале в Равенні зробити стіни легкими. У готичних соборах безліч вікон, величезні

П

Базиліка

182

М А Т Е Р ІА Л Ь Н И Й І Д У Х О В Н И Й С В ІТ Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я

Гетичні вікна. Каф едральны й собор Богоматері в Бургосі, Іспанія

Каф едральний собор, м . Бургос, Іспанія

П ізанська вежа. Будівництво тривало з 1173 р. майже 200 р о ків

Деталь вітража собору в Кентербері. Близько 1 1 8 0 -1 2 2 0 рр.

183

РОЗДІЛ IV

вітражі, галереї, переходи, вежі, скульптури. За зовніш­ нім виглядом абсолютно неможливо зрозуміти, яка вну­ трішня будова приміщення. Кожен із фасадів не схожий на інші. Наприклад, за фотографіями собору Паризької Богоматері, виконаними з різних боків, можна й не здо­ гадатися, т о це одна й та сама будівля. У XIV ст. у готичному стилі було побудовано Кельн­ ський собор, який здіймався у висі ну на 149 м. Він був вищим навіть за піраміду Хеопса. У XV ст. збудовано Страсбурзький собор, який аж до XIX ст. залишався найвищою будівлею в Європі й сягав у висоту 169 м.

2. М узичне м и сте ц тв о Європейська музика ХІ-ХІІІ ст. розвивалася пере­ важно у двох формах - як світська й духовна. Церковні Струнний м узичний дзвони, які можна вважати різновидом ударних інстру­ інструмент. Північна Італія. Близько 1420р. ментів, висіли на дзвіниці кожного храму чи монастиря. За допомогою дзвонів скликали вірян до молитви, спо­ віщали про радісні й сумні події в місті чи селі, дзвони били на сполох під час пожежі чи ворожої навали. Дзвонарі були справжніми майстрами своєї справи й за допомогою дзвонів різної величини, з різними Уголосами» могли виконувати різні мелодії. Крім подзвону, церковні сл ужб и суп ров оджу вав хорощ її спів. Музика простолюду —це найчас­ тіше пісня, народний хоровий спів. Бенкети феодалів натомість супро­ воджували мелодії, які виконувати на спеціапьних музичних інстру­ ментах. До ударних музичних ін­ струментів належали трикутник, різноманітні барабани. З духових інструментів відомі флейти й труби, їх найчастіше зображали на серед­ ньовічних мініатюрах. Струнні ін­ Заняття м узикою й танцями. Середньовічна струменти, зокрема ліра і кіфара, мініатюра були менш поширені. Музика по­ ступово перетворювалася на окреме

184

М А Т Е Р ІА Л Ь Н И Й І Д У Х О В Н И Й С В ІТ Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я

ремесло. Право грати здобували музиканти, які входили до цехових організацій. Оркестр XV ст. складався з ріжків, труб, флейт, дудок, барабанів, до його складу входили й смичкові інструменти.

3. Л іт е р а т у р а Героїчний епос У XII ст. замість латини, якою писали літературні твори, у різних країнах почала розвиватися література національ­ ними мовами. Протягом XI—XII ст. було записано народні перекази, головні герої яких - захисники свого народу1 й батьківщини. Кращі пам’ятки героїчного епосу? «Пісня про Роланда» (французький епос), «Пісня про ГІібелунгів».- (ні­ мецький), «Пісня про мого Сіда» (іспанський). 4Пісня про Роланда» з ’явилася близько 1100 р. Вона оповідає про заги­ бель у Ронсевальській ущелині частини війська Карла Вели­ кого, яке поверталося з іспанського походу на чолі з Роландом. %Пісня про Нібелунгів» створена близько 1200 р. на основі оповідей давніх германців. У творі засуджуються усобиці, зрадливість і підступ —вічні вади людського су?спіл ьства. Героїчний епос Середньовіччя надихав митців наступних епох до створення драматичних творів, музики і живопис них полотен. Рицарська література Цей вид літератури набув надзвичайної популярності про­ тягом XII XIII ст. У рицарських поезіях і рицарських рома­ нах йшлося про відвагу?, хоробрість рицарів, їхню вірність ко­ ролю і церкві. З «Пісні про Роланда»

Великий Карп був радісний, веселий. Кордова впала, вщент розбиті стіни, На землю скинуті й фортечні башти... Велику здобич вояки дістали, Не зрахувать багатства, злота, срібла... А в місті не лишилось сарацина, Який не вбитий був чи не хрещений. 1. П р о кого р о з п о в ід а є «П іс н я п р о Р олан да» ? 2. У чом у, на д у м к у автора, п олягає ве л и ч К а р л а ?

185

РОЗДІЛ IV

З XI ст. на півдні Франції розквітла поетична творчість трубадурів. Бони оспівували кохання, «прекрасних дам*- і служіння їм рицаря. Дуже популярними в Європі поетичними творами були ци­ кли про короля Артура і рицарів Круглого столу, про святий Граал ь. Міська література У XII ст. зародився міський фольклор. Він став основою для створення писемних літературних творів. У цей час набу­ ли поширення сатиричні віршовані оповідки, які висміювали жадібність рицарства й духовенства і протиставляли їм розум та працелюбність городян. Серед персонажів цих дотепних творів — Лев Нобль (король), Ведмідь Рен (знатний феодал), злий Вовк Ізенгрін (рицар), Бодуен (проповідник). Простолюд уособлювали інші персонажі: Кури, Зайці, Равлики. Головним ге­ роєм є Лис Ренар, в образі якого поставав середньо­ вічний городянин. Лис завжди виходив перемож­ цем у боротьбі з феодалами, проте часто збиткував­ ся із простаків-селян. Одним із шедеврів міської літератури є поема «Роман про Троянду*-, складена у Франції у XIII ст. У поемі засуджується насильство, невігластво, про­ Портрет Дайте Аліг'єрі. який голошується рівність усіх людей від народження. тримає в руках примірник Багато нового в літературу Середньовіччя вне­ «Божественно ї комедії» сли мандрівні школярі та студенти - ваганти. Се­ ред них особливо виділяється французький поет

186

М А Т Е Р ІА Л Ь Н И Й І Д У Х О В Н И Й С В ІТ Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я

XV ст. Франсуа Війон - автор віршів, сповнених любові до людей. Однією з вершин світової культури є творчість італійця Дайте Аліг’єрі (1265-1321). Його найвідоміший твір - «Бо­ жественна комедія». У цій поемі він не тільки детально зма­ льовує середньовічне суспільство. Дайте у «Божественній ко­ медії» поєднує поезію, філософію, теологію і утвер­ джує віру в земне призначення людини. Вважають, що творчість Дайте стшіа містком між Середньовіч­ *Трубадури (від франц. trou­ badour - складати вірші) - почям та Відродженням. ети-співці у XI— XIII ст. Сільська література Відродження (Ренесанс) У ХІІІ-ХІУ ст. поширеними були народні пісні період в історії культури Євро­ про героїчне минуле. Відомим є цикл балад про ле­ пи, який характеризується гендарного Робіна І уда - улюбленого героя англій­ розвитком традицій антич­ ців. Його зображали вільним стрільцем, який разом ності. зі своїми побратимами жив у лісі й захищав бідних Гуманізм - вчення, за яким основною цінністю є людина. від свавілля феодалів і королівських чиновників.

4. Раннє Відродження й гум анізм Вільна людина міста сподівалася лише на власні сили. Розвиток техніки й накопи­ чення наукових знать зумовили значні змі­ ни у житті суспільства й відтак - глибокі зрушення у культурі. Відродився інтерес до античного мистецтва з його возвеличен­ ням краси людини. Тому цей період у роз­ витку культури назвали Відродженням (Ренесансом). Головною рисою світогляду Відродження став гуманізм - визнання лю­ дини з її почуттями і прагненнями голов­ ною цінністю. Часом початку Відродження й заро­ дження гуманізму вчені вважають XIV ст. Першим його проявом стала поява реаліз­ му в мистецтві. Середньовічний аскетизм і презирство до всього земного змінюються на жагуче зацікавлення людиною, усвідом­ лення краси і величі природи. Відтак кар­ тина стала «вікном у світ», світ реальний.

Джотто д і Бондоне. Узяття Христа під варту. Фреска з капелли Скровеньї. Падуя, 1302-1305 рр.

187

РОЗДІЛ IV

Від канонів іконопису першим віді­ йшов італієць Джотто ді Бондоне (1266-1336). Саме він почав відтво­ рювати просторову протяжність, об­ личчя реачьних, земних людей, пере­ йшов від пласких до об’ємних зобра­ жень. Він першим почав малювати портрети. Значні зміни стались і у скульпту­ рі. Вона ще зберігає зв’язок з архітек­ турою, але вже не підпорядковується їй, як у середні віки. Скульптори звер­ Сандро Ботічаллі, Весна таються не тільки до традиційних християнських образів, а й до живих людей, сучасників. Розвивається жанр скульптурного портрета, надгробного монумента, кінної статуї. Флорентій­ ський скульптор Донателло (близько 1386—1466) після тисячолітньої пере­ рви першим зобразив оголене тіло та створив кінний пам’ятник. Флоренція дача світу ще одного ге­ ні ачьного художника Відродження Сандро БотІчеллі (1445-1510). Він порушив попередню традицію зобра­ жати голови людей у профіль і повер­ Сандро Ботічеллі. Народження Вен ер и нув зображених обличчям до глядача На замовлення папи римського ху­ дожник розписував знамениту Сікстинську капелу. І хоча він помер, майже забутий сучасниками, до світової скарбниці ввійшли його твори «Весна*-, «Народження Вен ери» та інші. У літературі представником Відродження є Франческо Петрарка (1304-1374). Його ліричні вірші до коханої Лаури, яку він оспівував усе життя, назавжди увійшли до скарбниці світового мистецтва Творчість митців раннього Відродження була результатом усього попереднього розвитку культури. Наслідком їхньої ді­ яльності стача зміна ставлення до людини. Людина з її радо­ щами й турботами, позитивними і негативними рисами стала центром уваги в літературі й мистецтві.

188

М А Т Е Р ІА Л Ь Н И Й І Д У Х О В Н И Й С В ІТ Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я

Загальні риси й особливості середньовічної культури 1. Панування релігійного, богоцентрігчного світобачення. Церква вважається єдиним посередником між Богом і людьми. 2. Духовне, божественне протиставляється тілесному, «низь­ кому». Людина сприймається як гріховна істота, що потребує спасіння душі. Звідси - аскетизм і презирство до всього земно­ го. 3. Консерватизм, схильність до нормування матеріального і духовного життя. 4. Поєднання й боротьба християнських ідей і язичницьких уявлень. 5. Окреслення життєвих цінностей через систему умовнос­ тей, символів, алегорій. 6. Розвиток духовної, світської й народної культури. 7. Ужитковий характер мистецтва. 1. Доведіть, що культура Середньовіччя була християнською за своїм змістом. 2. Охарактеризуйте рицарську, міську або сільську літературу, за вибором. 3. Чим готичний стиль в архітектурі відрізнявся від романського? 4. У чому полягала суть гуманізму? 5. Чому період у розвитку європейської культури початку XIV ст. називають добою Раннього Відродження?

Запам ятайте дати 1054 р. - розкол християнської церкви на Католицьку й Православну. XII ст. - утвердження в Європі готичного стилю. Близько 1100 р. - створення «Пісні про Роланда». 1159 р. - відкриття Болонського універ­ ситету, першого в Європі. Близько 1200 р. - створення «Пісні про Нібелунгів». 1225/26-1274 рр. - роки життя Фоми (Томи) Аквінського. 1265- 1321 рр. - роки життя Дайте Аліг’єрі. 1266- 1336 рр. - роки життя Джотто ді Бондоне.

XIII ст. - початок інквізиції. 1309-1377 рр. - «авіньйонський полон пап». 1304-1374 рр. - роки життя Франческо Петрарки. XIV ст. - початок Відродження. XIV ст. - В Європі поширилася вогнепаль­ на зброя. Близько 1450 р. - Йоганн Гутенберг ви­ найшов набірний шрифт і друкарський верстат. 1445-1510 рр. - роки життя Сандро Ботічеллі.

189

РОЗДІЛ IV

Узагальнення Наукові і технічні досягнення. Середньовічна школа та університети

Середні віки - час зародження дослідного знання. Відбувалося накопичення наукових знань і розвиток технічних удосконалень. Зокрема, Середньовіччя дало людству такі ме­ ханізми, як млин і механічний годинник, а також доменну піч. Розвивалося мореплавство і кораблебудування. І. Гутенберг винайшов книгодрукування, що мало визначальний вплив на розвиток світової культури. У XII—XIII ст. у Європі з’явились перші університети. Мистецтво у Середньовіччі Найпоширенішим архітектурним стилем у будівництві храмів та інших споруд став ро­ манський стиль, пов’язаний із давньоримською культурою. З XII ст. поширився готичний стиль, для якого характерні високі споруди, прикрашені вишуканими вітражами і скуль­ птурами. Навічно вписані в історію мистецтва імена митців італійського раннього Відро­ дження - Джотто, Ботічеллі, Донателло. Католицька церква сприяла розвитку хорового співу. Розвивалася й народна музика, а музиканти стали професійними. Середньовічна література У літературі Середньовіччя вирізнялися народна, релігійна, рицарська і міська твор­ чість. Література була представлена такими жанрами, як героїчний епос, рицарська пое­ зія і рицарський роман, поезія вагантів і міська сатира. Найвидатнішим поетом Середньо­ віччя вважають автора «Божественної комедії» Дайте Аліг’ері.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ І. Оберіть правильну відповідь 1. Ліричні вірші до коханої Лаури були написані: А Франческо Петраркою В Гільомом де Лорісом Б Джотто ді Бондоне Г Гербертом Оріньякським Паризький університет було відкрито: А У 1159 р. Б У 1160 р.

В У 1142 р. Г У 1167 р.

3. Основа планування романського храму: А Неф В Стрільчасте перекриття Б Базиліка Г Галерея 4. Студентами середньовічних університетів ставали: А V 11—14 років В У 12-15 років Б У 14-17 років Г У 16-18 років 5. Страсбузький собор зведено: А У XII ст. В У XIV ст. Б У XIII ст. Г У XV ст.

190

М А Т Е Р ІА Л Ь Н И Й І Д У Х О В Н И Й С В ІТ Є В Р О П Е Й С Ь К О Г О С Е Р Е Д Н Ь О В ІЧ Ч Я

6. Основою світогляду середньовічної людини була: А Міфологія В Філософія Б Релігія Г Природничі знання 7. Міський фольклор зародився: А У XII ст. ВУХІ Уст. Б У XIII ст. ГУХУст. 8. «Роман про Троянду» було складено у Франції: А У XII ст. ВУХІ Уст. Б У XIII ст. ГУХУст. 9. Перший механічний годинник прикрасив будівлю ратуші: А У Мілані В У Лондоні Б В Айзенкурі Г В Аахені II. Установіть відповідність

1. 1

Математика

А

Фома Аквінський

2

Образотворче мистецтво

Б

Герберт Орільякський

3

Література

В

Джотто ді Бондоне

4

Схоластика

Г

Данте Аліґєрі

1

Джотто ді Бондоне

А

673-735 рр.

2

Франческо Петрарка

Б

1265-1321 рр.

3

Данте Алігєрі

В

1304-1321 рр.

4

Беда Шановний

Г

1266-1336 рр.

1

Лев Нобль

А

рицар

2

Вовк Ізенгрін

Б

знатний феодал

3

Віслюк Бодуен

В

проповідник

4

Ведмідь Брен

Г

король

2.

3.

191

4. 1

Вальденси

А

Ие визнавали влади держави, заперечували насилля й кровопролитя

2

Альбігойці

Б

Заперечували існування чистилища, виступали проти церковної обрядовості, ікон, молитов, культів святих, церковної десятини, військової служби, феодального суду, смертної кари, вимагали, щоб церква відмовила­ ся від власності й прибутків, засуджували хрестові по­ ходи, виступали за виборність духовенства

3

Катари

В

Вимагали реформування церковної організації, зріка­ лися церковних обрядів і віри у святих, відмовлялися сплачувати десятину й будь-які податки на користь церкви

III. Розташуйте події у хронологічній послідовності 1

.

1

Відкриття Паризького університету

2

Відкриття Оксфордського університету

3

Відкриття Болонського університету

4

Будівництво Кельнського собору

1

Поява першої друкованої книги

2

Винайдення першого механічного годинника

3

Початок використання вітряків

4

Застосування перших гармат

1

Початок «полювання на відьом»

2

Проголошення Філіпом IV Красивим незалежності французької корони від папи

3

Початок «авіньйонського полону пап»

4

«Диктат папи» Григорія VII

2.

3 .

192

РОЗДІЛ V

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х ІД Н О Ї ЄВРОПИ

РОЗДІЛ V

о о

ерени Центральної і Східної Європи на початок Се­ редньовіччя були заселені переважно слов’янами. Протягом середніх віків ці землі неодноразово за­ знавали спустошливих набігів аварів, угорців, особливо ж руйнівними виявилися похода монголів і татар. Народам Центральної і Східної Європи вдалося створити могутні, найбільші в Європі за територією держави, цікаву й розвинену культуру. За Середньовіччя тут постали багаті міс­ та, неприступні замки, величні храми, які й до сьогодні є окра­ сою цих країн. Слов’янські народи створили власну писемність, що дало їм змогу розвивати самобутню культуру. Помітний слід в історії залишили Польське та Угорське ко­ ролівства. Важливим періодом в історії Чехії стала діяльність Яна Гуса та гуситські війни - боротьба чехів за власну держа­ ву проти іноземного панування. Руйнівні походи монголів поклали край існуванню Давньо­ руської держави. На її руїнах постали численні удільні князів­ ства, які часто ворогували між собою. Найпотужнішими з них виявилися Новгородська боярська республіка та Московське князівство. Внаслідок тривалої боротьби серед руських кня­ зівств першість здобула Московська держава, князі якої поча­ ли «збирання руських земель» довкола Москви.

Т

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

§ 24. Польське королівство. Велике князівство Литовське. Угорське королівство 1 . Польське королівство у Х-ХІІ ст. о IX ст. на території сучасної Польщі, у басейні річки Вісли, жили слов’янські племена поморян, полян, сілезян, віслян, мазовшан та інших. Державні об’єднання виникли у племен полян і віслян, а їх центрами стані міста Гнєзно й Краків. Першим князем поляків, про якого збереглися достовірні відомості, був М етко І (Мечислав) (близько 966—992) з роду П’ястів. У 966 р. князь та його оточення прийняти християнство. Польська держава зміцніла за правління сина Мешка —Болеслава І Хороброго (992-1025). Йому вдалося приєднати до своїх володінь Краків, який став столицею держави. У 1000 р. Болеслав домігся визнання церковної автономії Польщі. У 1025 р. Болеслав І Хоробрий проголосив себе королем. В управлінні державою королю допомага­ ли призначені з дружинників чиновники, які за свою служб)? отримували земельні володіння й пе­ ретворювалися на феодалів. Проте за правління на­ ступників короля Болеслава Польща втратила Сіле­ зію на заході, Помор’я на півночі, Червенські міста (частина нинішньої Західної України) та Мазовію на сході. У XI ст. держава розпалась на окремі кня­ зівства Великим князем вважався правитель Кра­ ківського уділу, яку Київській Русі - Київського. Король був верховним власником землі й надавав її за службу феодатам. Найбагатші та найвельможніші феодали —пани (магнати) - надавати дрібним феодатам-рицарям (шляхтичам) землі з селянами.

Д

Болвслав І Хоробрий (963 або 967-1025) - князь, а з 1025 р. - король Польщі. У 1003-1004 рр. - князь Чехії. Значно збільшив територію держави. Воював зі Священ­ ною Римською імперією і від­ стояв незалежність Польщі. Досяг церковної самостійнос­ ті від імперії і запровадив бо­ гослужіння латинською мо­ вою.

195

Київська держава за князювання Олега (88 2 -9 1 2 рр.) Перш е Болгарське царство за правління Симеона (893—927 рр.) ___ Переселення угорців (мадярів) на зламі ----- ІХ - Х ст. Напади угорців на сусідні країни (до 955 р.) Ж 955 І розгром ЇХ Отгоном І Угорщ ина за правління Іш тван (Стефана) Святого (997-1038 рр.)

О О

Ш тА г Ю25

Польща за правління Бодеслава Хороброго (992-1025 рр.) Роки встановлення королівської влади С л ов’я н с ь кі держ ави X I ст. Київська Русь

Чехія

Польща

Хорватія

Масштаб 1:17 000 000 Центральна і Східна Європа в Х -Х ІІ ст.

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

Селяни становили основну масу населення в державі. Вільній землеробів — кметів — феодали поступово перетворювали на залежних кріпаків. Міста у тогочасній Польщі не були великими, але Гнєзно, Краків, Вроцлав і Познань стали значу­ щими центрами торгівлі й ремесла 3 виникненням і зростанням міст сформувався міський стан, який складався з трьох груп. До патриціату належали заможні купці та цехо­ ві майстри. Вони обирали міські ради (магістра­ ти) - орган законодавчої, виконавчої та судової влади. Мііцани-ремісники, які становили другу гру­ пу, також брали участь у міському управлінні й мо­ гли входити до магістрат;?. До третьої групи нале­ жав тебе, позбавлений усіх прав. Польське католицьке духовенство володіло ве­ личезними маетностями, мало низку привілеїв і було незалежним від світських володарів.

2. Польща у XI11—XV ст. У XII ст. не припинялася боротьба між князями за владу, що привело до поділу Польщі на дрібні уділи. Внаслідок посилення тиску німецьких феодаіів до них від Польщі перейшло Західне Помор’я. Східне Помор’я перетворилося на самостійне кня­ зі вство. Від кінця XII ст. великі феодали запрошували вільних польських та іноземних селян-осадників на нові землі. Осадники отримували позику у вигляді реманенту та насіння й на деякий час звільнялися від повинностей. Коли ж обумовлений термін збі­ гав, землевласники стягували заздалегідь узгодже­ ну данину. Інтенсивно розвивалися міста, розташовані на великих торговельних шляхах — Краків, Вроцлав, Познань. Розвитку міст сприяло вдосконалення ре­ місницького виробництва. Але в Польщі, на відміну від Західної Європи, ремісничі цехи не були поши­ рені.

Д в е р і собору в Гчєзні. Бронза. Д руга половина XII ст.

197

РОЗДІЛ V

Активно розвивалися промисли. У Бохні й Ве­ лич ці видобувати сіль, в інших районах - свинець і срібло, залізо. XIII ст. принесло Польщі важкі випробування. У 1226 р. на запрошення мазовецького удільного князя до країни прибули рицарі тевтонського орде­ ну. Тевтонці об’єднатися з прибалтійським орде­ ном мечоносців і упродовж півстоліття захопили прусські, а згодом і польські північні землі. У 40-х роках XIII ст. Польщу спустошила мон­ гольська навала. Завойовники спалили Люблін, Сандомир, Краків і рушили в Сілезію. Водночас по­ силилася й німецька колонізація. Лише на початку XIV ст. польським володарям вдалося об’єднати польські землі. Князь Владислав Владислав II Ягайло (Ягелло) (1362-1434) - великий Локетек у 1320 р. проголосив себе королем. Зміц­ князь Литовський (1377нення єдності польської держави тривало за прав­ 1401). польський король ління сина Локетка - Казимира ПІ Великого (1386-1434), засновник поль­ (1333-1370). Йому вдалося приєднати Галицьку ської королівської династії Русь, частину Волині, Холмську, Белзьку землі та Ягеллонів. Уклав з Польщею Поділля. Але позбавлена Помор’я, загарбаного тев­ унію (об’єднання, союз) у Кретонським орденом, Польща втратила вихід до Бал­ во (1385), узявши шлюб із польською королевою Ядві- тійського моря. Казимир провів важливі реформи: перетворив гою і таким чином об’єднавши удільні князівства на землі, якими від королівського землі Польського королівства й Великого князівства Литов­ імені керували воєводи і старости. Водночас він ського. Однією з умов шлюбу створив королівську раду, королівську канцелярію, було прийняття Ягайлом центральну скарбницю та інші загальнодержавні ор­ християнства. Сприяв христи­ гани влади. Казимир III провів і військову реформу: янізації язичницької Литви. до служби в королівському війську почали залучати не тільки магнатів (панів) і рицарів (шляхту), а й духовенство. З метою централізації держави Кази­ ті мир III запровадив єдине для всієї країни законо­ давство і провів судову реформу. Він надавав містам привілеї. Король також увів у обіг срібний гріш для всього королівства. Квартник Казимира Ш Великого. Проте зміцнення королівської влади не було три­ Аверс - король, реверс - орел. валим. Після смерті бездітного Казимира III коро­ лем обрали угорського правителя Людовіка, який В ІД Д Я Ч И В шляхті і панам, звільнивши їх майже від усіх повиН Н О С ТЙ Й і окрім невеликого податку й військової служби.

198

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х ІД Н О Ї ЄВРОПИ

Значні зміни сталися за наступного короля Ягайла (Владислава II), який правив майже п’ятдесят років (1386-1434). Загроза з боку тевтонського ордену приве ­ ла до об’єднання двох держав - Великого князівства Литовського і королівста Польського. Завдяки Іжевсь­ кій унії 1385 р. польські феодали поширили свою владу? на українські та білоруські землі. Крім того, Владислав II поступився панам: їхні землі стали недоторканними. Саме Владислав II разом з литовським князем Вітовтом та майбутнім керівником чеських таборитів Яном Жижкою очолював польські, литовські та руські полки, які розгромили тевтонських рицарів під Грюнвальдом у 1410 р. Та лише після тривалої війни тевтонський орден віддав більшість земель Польщі, й вона здобула вихід до Балтійського моря. Орден також визнав васальну? заЯ. Матейко. Казимир Пі лежкість від Польщі. Великий Шляхтичам було надано право обіймати посади і приймати закони на загальнодержавному сеймі. У дру­ гій половині XV ст. почали збиратися місцеві з ’їзди феода­ лів - сеішики. Існував також вальний сейм - зібрання фео-

Відомості про Грюнвапьдську битву різняться. Проте най­ вірогідніше, що тевтонців було 27 тисяч, а польсько-литовськоруських військ - 39 тисяч.

199

РОЗДІЛ V

дал ів усього королівства Сейм складався із верхньої палати — сенату (із найбільших землевласників і духовенства) та ниж­ ньої - посольської палати, де засідала шляхта. Міщани й селяни не мали права брати участь у сеймі. Так почалося формування своєрідної «шляхетської респу­ бліки». Шляхтичам були надані також економічні привілеї, зокрема в зовнішній торгівлі. Посилилась і залежність селян від шляхти. Шляхтич міг розшукувати своїх селян безстроко­ во. Самі ж кріпаки не мали права скаржитися на своїх панів.

3. Велике князівство Л итовське Здавна на території нинішньої Литви жили балтські племена литів, які й дали назву державі. Ще у 1044 р. під час походу в землі балтів Ярослав Мудрий заснував місто Новогрудок. Через два сто­ ліття, у 1240 р., княжий престол у Новогрудку посів Міндовг (Міндаугас). Цю подію прийнято вважати початком утворення Великого князівства Литов­ ського. Ствердивши свою владу, Міндовг прийняв католицьку віру та коронувався за сприяння рим­ ського папи. Згодом він загинув у боротьбі за вла­ ду. З того часу велася постійна боротьба литовці в з поляками та рицарями тевтонського ордену. Великий князь Гедимін (Гедиміиас) у першій половині XIV ст. сприяв розбудові замків. Столи­ цю князівства перенесли до міста Вільна. Гедимін достатньо успішно боровся з монгол о татарами. Князь примирився з поляками та приєднав біло­ руські землі, на певний час захопив Київ та Смо­ ленськ. Литва стає великою країною, а князь титу­ лувався «королем литовським і руськими. Син кня­ зя Ольгерд (Альгірдас) продовжив політику приєд­ нання руських земель. У 1362 р. Ольгерд переміг велике військо татар на Синій Воді (Синюсі) на Поділлі. Так було приєднано до Литви Київщину, Лівобережжя, Поділля. Панування татар в україн­ ських землях припинилось. Він проводив політику «мирного проникнення» в українських і білорусь­ ких землях —«ми старовини не рушимо і новини не вводимо». Це призвело до конфлікту з Москов-

200

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

еьким князівством, великий московський князь Іван III висунув претензії на українські й білорусь­ кі Русі. Так почалась довголітня боротьба між дво­ ма державами. Усе це, як і наступ тевтонського ордену й татар, підштовхнуло Велике князівство Литовське до со­ юзу (унії) з Польським королівством. В унії були зацікавлені польські феодали, які сподівались отримати землі в Литві. Молодший син Ольгерда Ягайл о вів боротьбу з найближчими родичами за владу й вирішив укласти унію з Польським коро­ лівством. 15 серпня 1385 р. Ягайло та його брати удільні князі та польські посли підписали договір у Г$рб Великого князівства Крево. Ягайло зобов’язався прийняти католицизм Литовського сам та охрестити все населення. У лютому 1386 р. він прибув до Кракова, де охрестився за католиць­ ким обрядом, отримав ім’я Владислав та взяв за дружину польську королеву Ядвігу. Але це привело до загострення бо­ ротьби з його родичем князем Вітовтом. У 1399 р. татари пере­ могли на р. Ворсклі війська Вітовта, але панування татар не відновилося. Саме в цей час посилилась загроза з боку тевтонського ор­ дену. Польща і Литва об’єднати сили і 1410 р. завдали нищів­ ної поразки тевтонському ордену під Грюнвальдом. Про зростання авторитету Великого князівства Литовсько­ го свідчить те, що у 1429 р. до Луцька на з ’їзд європейських монархів прибули імператор Сигізмунд, папський легат, дат­ ський король, польський король Ягайло, великий москов­ ський князь та Вітовт. Середина XV ст. в історії Литви наповнена кривавою та підступною боротьбою верхівки за влад;/. До того ж Литва в кінці XV —на початку XVI ст. опинилась наодинці із могутнім Розповідь літописця про боротьбу між литовськими князя­ ми та боротьбу за панування в Україні (30-ті роки X V ст.)

Король Ягайло, будучи у Києві, дав привілей волинським громадянам, щоб їм у вірі ніх­ то насильства не чинив, церквам православним не пакостив і до своєї віри їх не при­ мушував. Свидригайло вигнаний був з князівства Литовського... Свидригайло, князь литовський, неспокійний привів татар на Литву і Польщу. Але татари... не пішли на Литву і в Польщу, а тільки українську землю пограбували і спустошили...

201

Чехія

Угорщина

Чеське королівство на початку XIV ст. Чеське королівство за часів Карла IV Люксембурга (1346—1378 рр.) Чеське королівство у період гуситських війн (1419-1434 рр.) Головні центри діяльності гуситів Район гуситських війн Походи гуситів за межі Чехії Хрестові походи проти гуситів Поразка таборитів ЗО травня 1434 р.

Угорське королівство на середину XIV ст. Території, залежні від Угорщини за правління Лайоша (Людовіка) Анжуйського (1342—1382 рр.) Західноукраїнські землі у складі Угорського королівства в 1370—1387 рр. Володіння турків-османів на 1389 р. Роки завоювання турками придунайських країн

Велике князівство Литовське

Польща Галицько-Волинська злинськад держава на початку XIV ст. Польське королівство на 1333 р. Території, приєднані до Польщі за правління Казимира III (1333—1370 рр.) 1 Польське королівство наприкінці XV ст.

Велике князівство Литовське на початку XIV ст. Литовська експансія у Східній Європі вХ ІУ -Х У ст. Території, приєднані до Великого князівства Литовського на 1462 р.

Масштаб 1:15 000 000

Центральна і Східна Європа в X IV -X V ст.

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

ворогом - Московською державою. Місцеві українські та бі­ лоруські феодали продовжували протистояти великому ли­ товському князю або відкрито переходили під зверхність мос­ ковського князя. Велике князівство Литовське стояло на по­ розі великих змін. У цій боротьбі воно мато або занепасти, або, об'єднавшись із Польським королівством, вистояти в бо­ ротьбі з Московським князівством. Велике князівство Литовське за дер­ жавним устроєм було схоже на тогочасні європейські держави. На чолі його стояв великий князь. Нижче від нього знаходи­ лись місцеві феодати, які часто претенду­ вати на його владу. Найзначніші феодати входили до вищого органу - -шани-рад а». На місцях давні князівські роди здійсню­ вати владу, аж поки не були замінені на­ Тракайський замок - давня резиденція місниками князя. литовських князів Суспільний устрій Великого князів­ ства Литовського був типовим для фео­ дальної держави. Феодали користувались усіма привілеями та часто зловживати ними. Звичайною прак­ тикою було порушення васальної присяги сеньйору. Це при­ зводило до численних феодальних воєн та сваволі можновлад­ ців. Поступово феодати розділитись на дрібних - шляхту і ве­ ликих - магнатів. У 1447 р. «Віленський привілей* розширив права феодалів: звільнив від частини державних повинностей, дозволяв вільно виїздити за кордон для служби чи у справах та забороняв заарештовувати їх без вироку суду. Таким чином, литовські феодали мати права, схожі на права англійських, отримані ними за Велйкою хартією вольностей 1215 р. Стан духівництва був у країні розділений на католицьку і православну частини. Згодом панівне економічне і політичне становище посіли католицькі священики. Міське населення, що складалось з ремісників і торговців, було нечисленним. Протягом всього Середньовіччя відбувався процес закріпа­ чення, обезземелення селян-обіцинників. У той час багатонаціональне Велике князівство Литовське активно сприймало європейські зразки державного і суспіль­ ного життя • обмеження влади монарха, розділення церковної і світської влади, місцеве самоврядування.

203

РОЗДІЛ V

4. У горщ ина у Х -Х \/ ст. Наприкінці IX ст. на берегах Дунаю осіли нові завойовники — скотарі мадяра (угорці, угри), які прийшли на європейські терени з південних передгір’їв Уральських гір. Угорці успішно воювали, оскільки мали кінноту, що наганяла жах на всю Європу. У середині X ст. угри від кочового скотарства перейшли до осілості й почали займатися землеробством. Панівне станови­ ще в суспільстві посіла племінна знать. Першим відомим угорським князем був Арпад, котрий заснував першу династію правителів, яка правила до 1301 р. Його нащадки перетворили дер­ жаву на впливову силу в Європі. Король Іштван Король іштван (Стефан) (Стефан) отримав від папи римського королівську (997/1000-1038) був надзви­ корону та зробив християнство державною релігією. чайно побожним і дбав про Найвищу сходинку в середньовічному угорсько­ поширення християнства. По му суспільстві посідав король. Нижче в суспільній всій державі було зведено численні храми. Пізніше като­ ієрархії розташовувалися єпископи, абати, великі та лицька церква долучила його дрібні феодали. Значну частину населення Угорщи­ до лику святих. ни становили вільні селяни, які поступово потра­ пляли у залежність до феодалів. Найбезправнішою частиною суспільства були вільновідпуиірники й нащадки рабів. У королівських угіддях було багато так званих замкових людей. Крім військової служби до їх обов’язків входило виконання різних нату­ ральних новин нос гей. Поступово зростали міста —цен­ три ремесла й торгівлі. Протягом X I-XIII ст. Угорщина додала до своїх територій Закарпаття, С'ловаччину, Трансильванію, Хорватію та Боснію й здобула вихід до Адріатичого моря. У XIII ст. права феодалів було ще більше розширено й закріплено «Золотою буллою» короля Андраша (Ендре, Андрія) II у 1222 р. Прави­ А. Фвшті. Перехід Арпада через Карпати. 1396р. тель зобов’язувався щорічно скли­

204

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

кати збори великих і дрібних феодалів сейм. Як і більшість держав Східної Європи, у 1240 - 1242рр. Угор щина зазнала надзду монголів. Війська короля Бели Б/ були вщент розбиті ордою Батия. Угорщина не знала монгольського панування. Але спустошені землі й знелюднені міста поступово засели­ ли німецькі колоністи. Для країни почався період феодальної роздробленості. У 1308 р. королем було обрано Карла Роберта - представника Анжуйської династії. Монголи переслідують короля угорців І-Іовий король усіляко зміцнював королівБелу IV. Із Хроніки Яноша Туроці. X V от. ську владу. Королі Анжуйської династії не лише реформували управління державою, а й намагалися розширити її кордони. До Угорщини знову було приєднано Хорватію і Далмацію, що були втрачені в боротьбі з турками. Завдяки міжнародним торговельним шляхам, що про­ ходили через Угорщину, жваво розвивалася торгівля, зросли міста Війни із сусідніми державами й феодальні чвари знесилю­ вали країну. Влада короля ослабла. Поступово в Угорщині склалася станова монархія. Уже на початку XVI ст. країна втратила незалежність і була захоплена Туреччиною й австрійськими Габсбургами. Що таке «Золота булла», прийнята у Священній Римській ім­ перії? Хто і коли її видав? Про що йшлося у документі?

Позначте на контурній карті: 1. Територію Польської держави у X та XIII ст. 2. Територію Угорщини в X - на початку XII ст.

1. У чому, на вашу думку, полягає значення діяльності Казимира III Великого? 2. Які наслідки мав напад монгольського війська на Угорщину?

205

РОЗДІЛ V

§ 25. Чехія 1. П ерш і д е р ж ав и західних слов'ян лов’яни здавна жили на території Європи. їх пра­ батьківщиною, на думку багатьох учених, були землі між річками Віслою і Дніпром на сході Європи. Під час Великого переселення народів слов’яни були однією з груп варварських племен. Поступово сформувалися три групи слов’янських племен - західні, південні та східні слов’яни. До західних слов’ян вчені відносять польські, чеські, словацькі, моравські та інші племена. Для вирішення найважливіших питань повсякденно­ го життя слов’яни скликали народні збори. Проте у V— VII ст. владу зосередили у своїх руках військові вожді князі. Згодом цю владу князі почали передавати у спа­ док. Загроза завоювання іншими народами змушувала слов’ян об’єднуватися у союзи. Перед загрозою завою­ вання кочівниками-аварами, що прийшли з Азії, було утворено перший незалежний союз західнослов’янських племен, який увійшов у історію як держава Само. Цей союз дістав назву за ім’ям князя Само (623-658), який став на чолі держави. Князь Само. Сучасний малюнок До складу князівства увійшли племена чехів, моравів, словаків, лужицьких сербів та південнослов’янські племена словенців і хорватів. Цій державі вдалося не лише захистити себе від аварів, а й завдати поразки франкам. Згодом союз розпався, і в VIII ст. на його теренах утво­ рилися незалежні держави. У першій половині IX ст. на території західних слов’ян виникла Великоморавська держава. Моравський князь об’єднав під своєю владою землі моравів, чехів, слова­ ків, лужицьких сербів, а його наступники хорватів і словенців між річками Лабою та Укріплене поселення полабських слов'ян Дунаєм. на острові Шпреє. Реконструкція Коли на княжий стіл зійшов Ростислав (846-870), держава значно зросла й зміцні206

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

л а Було створено самостійну церковну організацію, а біль­ шість жителів держави прийняли християнство за візантій­ ським обрядом. Період розквіту7держави припав на другу половину IX ст., коли вона змогла протистояти франкам. Але, як і у багатьох середньовічних країнах, у князівстві розпочалася виснажлива боротьба за владу. Внаслідок цієї боротьби Велика Моравія розгіачася на уділи. На заході її виникли самостійні чеські князівства. На сході - словацькі землі, які на початку X ст. були захоплені кочівниками-угорцями. Великоморавська дер­ жава припинила існування. Авари - кочовий народ. Прийшов на терени Європи з Центральної Азії. Авари підкори­ ли слов’янські племена, які жили у середній течії річки Дунаю і на берегах річки Тиси, й намагалися захопити землі західних слов’ян.

2. Ч еське королівство Після розпаду? Великоморавської держави вини­ кло два чеських князівства - одне під владою кня­ зів роду Пржемисловичів із центром у Празі, дру­ ге —під владою князів з роду СлавнікІв Із центром у Лібіці. Протягом X ст. точилася боротьба за вла­ ду7, яка закінчилася перемогою Пржемисловичів. За правління Вацлава І (921—935) князівство зазнало нападу? східно-франкських (німецьких) військ і сплачувало данину завойовникам. Князь запроваджував у своїх землях католицизм. Церкві було надано великі земельні володіння і на її ко­ ристь встановлено виплату десятини та інших по­ датків. Це спричинило повстання. Народними ви­ ступами скористався брат Вацлава, за наказом яко­ го князя було вбито. Згодом церква проголосила Вацлава святим і покровителем Чехії. Чехію було остаточно об’єднано лише наприкін­ ці X ст. Фактично вона стал а самостійною держа­ вою, хоча формально й визнав:їла. владу Німеччини. У 1085 р. німецький імператор надав чеському кня­ зю королівський титул, і Чехія стала королівством у складі Священної Римської імперії.

Святий Вацлав

207

РОЗДІЛ V

Т аз часом влада імператора ослабла, і чеські коро­ лі поводили себе як самостійні володарі у внутрішніх справах держави. Короля Чехії обирав сейм, який скликали з представників чеських феодалів. Найбільше зробив для зміцнення держави імпера­ тор Карл IV (1346-1378), який одночасно був чесь­ ким королем (під іменем Карел І). Він переніс столи­ цю імперії до Праги. До сьогодні окрасою міста є Карлів міст, замок Карл штейн та інші пам'ятки. Ко­ роль сприяв розвитку торгівлі та ремесла. У 1348 р. він заснував у Празі один із найстаріших університе­ тів Європи - Карлів університет. Панівною верствою Чехії були феодали, серед яких багат­ ством і могутністю вирізнялися церковні ієрархи, підтримува­ ні папою. До світських феодалів нал еж ал и магнати й шляхта. (рицарі). Шляхта господарювала у своїх невеликих володін­ нях, маючи досить скромні доходи. Селяни поділялися на залежних седл.яків і халупників (які мали тільки хати й невеликі садиби). Залежні селяни лише утримували свої наділи й мусили відробляти панщину, спла­ чувати натуральний і грошовий оброки, різні податки й не мали права залишити землі феодала. Фактично влада землев­ ласника над селянином була необмеженою. Тривалий час (до XIV ст.)у Чехії також залишались вільні селяни - дідичі Заможний патриціат чеських міст переважно складався з німців. Вони тримали у своїх руках усе управління та суд.

208

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

Менший вплив на життя міст мали ремісники й торговці (бю-ргерство), об’єднані в цехи. Особливу роль у розвитку Чехії відіграла ні­ мецька колонізація. Чеські королі запрошували на службу німецьких феодалів та надавали їм великі наділи. Феодали, у свою чергу, запрошували до сво­ їх володінь німецьких ремісників і селян, а місце­ вих селян усіляко визискували. Німецька колонізація сприяла розвитку госпо­ дарства, aie основним наслідком її стало те, що чехи перестали бути господарями у власній країні. До того ж німецькі ремісники й купці мали приві­ леї, на відміну від чеських. Чеська знать розмовляла німецькою мовою та намагалась у всьому наслідувати німців у побуті. Простолюд зберігав народні традиції та говорив чеською. У середині XIV ст. Чеське королівство стало од­ нією з найбільш економічно розвинутих країн Єв­ ропи. Окрім сільського господарства стрімко роз­ вивалася гірнича справа, сукняне ремесло тощо. Міста перетворилися на міжнародні торгові та ре­ місничі центри. Чеські феодали, намагаючись отри­ мати якнайбільше прибутків зі своїх селян ссдля

■Збирання врожаю. Мініатюра з Біблії Вацлава IV. Близько 1390-1400 рр.

209

РОЗДІЛ V

ків, змушували їх сплачувати непомірні оброки. Чеські міста на початку XV ст. наповнилися беззе­ мельними селянами. Чеські ремісники й торговці не витримували конкуренції з німецькими, які захопили владу в міс­ тах і мали привілеї.

3. Ян Гус і гуситські війни На зламі XIV—XV ст. у Чехії вкрай загострилися відносини між усіма верствами суспільства Селяни прагнули позбутися експлуатації феодалів; бюргер­ ство - звільнитися з-під влади німецького патриціа­ ту; міська біднота намагалась поліпшити своє зли­ Ян Гус (1371-1415) - народ­ денне становище; шляхта боролася з магнатами за ний герой Чехії - палкий про­ землю, привілеї та владу. Водночас у чеському суспільстві зростало бажан­ повідник, ректор Празького університету. Здійснив ре­ ня реформувати католицьку церкву. форму чеського правопису, Невдоволення в усіх прошарках суспільства на­ щоб зробити книжки зрозумі­ було форми боротьби за повернення церкві її ду­ лій ими для народу. Ян Гус хо­ ховного призначення, проти властолюбства та ко­ тів, щоб церква чинила так, ристолюбства духовенства, церковного землеволо­ як вчить вірян. Стверджував, діння. З критикою політики Католицької церкви що не можна сліпо коритися вже в другій половині XIV ст. виступило чеське ду­ церкві, треба думати самим, ховенство. наводячи при цьому цитату з У Празі у Віфлеємській каплиці, де читали про­ Біблії: «Якщо сліпий поведе сліпого, то обидва впадуть у повіді лише чеською мовою, викривали зловживан­ яму». Був відлучений від ня католицької церкви. У Празькому університеті церкви та оголошений єрети­ поширювалися ідеї про нагальність реформування ком. Містам заборонили да­ католицької церкви. вати йому прихисток. Ян Гус Король Чехії з політичних міркувань підгриму­ міг би врятуватися, якби зрік­ вав прихильників змін. Він підписав декрет, згідно з ся своїх творів. Однак він від­ яким німців в університеті було позбавлено їхніх мовився - і був спалений. привілеїв. Спалили і його книжки, серед Серед прихильників змін у церкві був і магістр яких була й Біблія, перекла­ Празького університету Ян Гус. Він вважав, що дена чеською мовою. люди мають повернутися до життя, яке заповідав Христос, у суспільстві не повинно бути несправед­ ливості, експлуатації, людям слід жити за законами моралі. Ян Гус доводив, що папа римський не може бути «намісником

210

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

Бога на землі*-, а існування очолюваної ним цер­ ковної ієрархії безпідставне. Потрібно створити чеську церкву, вважав про­ повідник, підпорядковану лише королю. Біль­ шість чеського населення підтримало Яна Гуса ГІапа римський видав буллу, в якій прокляв Гуса У 1414 р. Яна Гуса запросили на церковний собор у Констанці, Його позбавили можливості вести дискусію і запропонували зректися свого вчення або вмерти. Коли він відмовився зректися, німецький імператор наказав судити Яна Гуса як єретика, б липня 1415 р. його було спалено на вог­ нищі. Звістка про мученицьку смерть Яна Гуса ви­ кликала в Чехії заворушення: люди захоплювали церковні землі, виганяли з храмів католицьких священиків. Прибічники Яна Гуса, яких почали називати рентами, ЗО липня 1419 р. захопили Празьку ратушу. З повстання пражан почалися гуситські війни (1419-1471). З червня 1419 р. найбільш рішуче налаштовані повстанці почали збиратися на наго центрі Чехії. Вони чекаш на друге пришестя Хрис звільнити їх від земних страждань. Тут гусити

Про початок повстання гуситів у Празі З тогочасної хроніки ...У неділю, ЗО липня, Ян, колишній чернець Цистерціанського ордена, виголошував проповідь у одному з празьких храмів і цією проповіддю підбурив народ, який його слу­ хав, до виступу проти міських радників і їх ревних прибічників... По закінченні... пропо­ віді Ян влаштував процесію до церкви св. Стефана, що в Новому Місті Праги... натовп взяв у облогу ратушу Нового Міста, вибив двері, піднявся нагору в ратушу і викинув з вікон на землю бургомістра Ніколая Подвінського з трьома радниками, суддею, також на ім’я Ніколай, і декількох городян, причому декого з викинутих спочатку розсікали мечами і вражали списами... 1. Чому початок гуситського повстання був таким жорстоким? 2. Порівняйте текст документа і текст параграфа. Чи однаково в н и х описуються події? Я кі ви виявили невідповідності? Чи випадковою була помилка хроніста? Відповідь о б ­ грунтуйте.

211

РОЗДІЛ V

фортецю. Згодом їх почати називати таборитами (це були найбідніші ремісники й селяни, збідніле рицарство). У Таборі виникло «товариство братів і сестер*-. На вулицях стояли діжки, куди всі, хто приходив до центру гуситів, складали своє майно для спільного користування. Серед таборитів були народні пропо­ відники, які закликати скасувати всі феодальні по­ бори, оброки й паніцину. їхні заклики знаходили відгук серед повсталі їх. Таборити вважати всіх лю­ дей рівними і виступати за ліквідацію станових привілеїв. Вождями таборитів стаїи Ян Жижка та Прокоп Великіїй. Поміркована частина гуситів (чехи-феодатн, за­ можні городяни) після смерті чеського короля у Ян Жижка (близько 13601424) походив з родини дріб­ серпні 1419 р. підготувала вимоги до імператора Синих шляхтичів. Усе життя за­ гізмунда, який претендував на чеський трон. Вони ймався військовою справою й погоджувалися визнати його чеським монархом, дослужився до чину гетьмана якщо він гарантуватиме їм причастя мирян вином і (капітана) королівської охоро­ хлібом, що раніше було привілеєм священиків (за ни. Я. Жижка під час битв на це поміркованих гуситів почали називати чашника­ відкритому просторі з ворога­ ми); свободу богослужіння чеською мовою; розподіл ми, що перевищували чи­ церковного майна; визнання нової влади в Празі. сельно, оточував свої війська Папа римський Мартин V благословив хресто­ возами, які зв’язували один з вий похід проти гуситів. Численне військо, пере­ одним ланцюгами. Під їх за­ хистом таборити завдавали важно з німецьких феодалів, на чолі з Сигізмундом ворогам відчутних втрат. Підступило до Праги. На горі Вітков 14 липня У 1421 р. під час облоги одно­ 1420 р. сталася вирішальна битва, у якій військо під го із замків його було поране­ проводом Яна Жижки завдало поразки хрестонос­ но стрілою, і він осліп, але й цям. Наступні кілька походів хрестоносців також надалі командував військами. були невдалими для них. Коли було необхідно, його Сигізмунд вирішив піти на деякі поступки чаш­ помічники описували місце­ никам. Це посилило незгоду в середовищі повста­ вість та розташування військ. лих. Між поміркованими чашниками, які готові Сліпий полководець про­ довжував вигравати битви. були припинити боротьбу (адже вимоги були фак­ У 1424 р. Ян Жижка захворів тично задоволені), і радикально налаштованими та­ на моровицю й помер. боритами почалися суперечки. Перемоги над прибічниками католицизму й хрестоносцями дали змогу гуситському війську перейти в 1428—1433 рр. до наступальних дій, У цей період окремі гусит

212

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОПИ

ські загони здійснили походи до сусідніх країн. Під час воєн­ них експедицій гусити активно поширювали свої ідеї, але не­ рідко грабували місцеве населення. У 1434 р. поблизу містечка Ліпани неподалік Праги табо­ рити зазнали поразки. Але ще кілька років окремі загони табо­ ритів продовжували боротьбу. У 1436 р. чашники визнали ко­ ролем Чехії Сигізмунда. Гуситські війни мали велике значення в історії Чехії. Вони поклали край засиллю німців у країні та зробили її незалеж­ ною від Німеччини майже на сто років. Рух за визволення сприяв розвиткові чеської культури. Саме Ян Гус уклав чесь­ ку граматику. Його твори, писані чеською, стали основою су­ часної чеської літературної мови. Чеська церква оновилася: втратила частину майна, зменшилися зловживання церковни­ ків. Проте гуситам так і не вдалося повністю досягти своєї мети. З військової інструкції Яна Жижки У поході ніхто не повинен відокремлюватися від свого загону, випереджати його і за­ лишатися позаду. Якщо ж хтось інакше вчинить або зробить без наказу старших, того буде страчено, хто б він не був. Ніхто не сміє палити будинки, які трапляються на шля­ ху, ніхто не сміє грабувати. Порушникові - смертна кара. Якщо буде захоплено вій­ ськову здобич, вона має бути знесена в одну купу і віддана у розпорядження старших. За крадіжку - смертна кара... Ми не хочемо терпіти у своєму середовищі невірних, не­ слухняних, брехунів, злодіїв, азартних гравців, мародерів, грабіжників... 1. Чому, на ваш у думку, Ян Ж ижка у своїй інструкції проголошує такі суворі покарання? 2. Чи мала підстави така жорстокість? Обґрунтуйте свою дум ку.

Позначте на контурній карті: 1. Території держави Само, Великоморавської держави та пле­ мен, що увійшли до неї. 2. Територію Чеського королівства.

1. Чому племена слов’ян з часом розділилися на три гілки? 2. Назвіть основні ідеї гуситського руху. 3. У чому, на вашу думку, полягало значення гуситських війн?

213

РОЗДІЛ V

§ 26. Північно-Східна Русь. Московська держава 1. Владимиро-Суздальске князівство

давна у лісах північно-східної частини Східноєвро­ пейської рівнини на річці Оці й у верхів’ях Волги жили фіно-угорські й балтські племена. їх основни­ ми заняттями були мисливство й рибальство. У VII—VIII ст на ці терени почали проникати слов’янські землеробські пле­ мена. Поступово склалися племінні союзи в’ятичів і кривичів. У X ст. ці землі увійшли до складу Київської Русі. У ХІ-ХІІ ст., коли Русь потерпала від усобиць і постійних нападів кочівників, північно східні князівства були захищені величезними лісовими масивами. Шукаючи спокійнішого життя, туди переселялися селяни і ремісники з півдня. Так сформувалася Північ но-Східна Русь як окрема частина Русі Ростовське й Суздальське князівства. їх посилення припало на добу правління у Києві Володимира Мономаха (1053-1125). Молодший син Володимира Юрій почав княжи­ ти спочатку в Ростові, а згодом - у Суздалі. Посту­ пово ростовські й суздальські землі об’єдналися в єдине князівство, яке стало одним із най могутні­ ших на території колишньої Київської держави. Юрій усе життя боровся за розширення території свого князівства, навіть намагався підкорити Київ. За це він дістав прізвисько Долгорукий. Саме він у 1147 р. заснував місто Москву. Син Юрія - Андрій Боголюбський переніс столи­ цю Суздальського князівства до Владимира, засно­ ваного Моном ахом. відтак князівство дістало назву Владимир о-Суздальського. У боротьбі за київський стіл князь Андрій у 1169 р. заволодів Києвом та по­ грабував його. Розквіт Владимире-Суздальського князівства припадає на правління брата Андрія Всеволода Ве­ лике Гніздо. Де прізвисько він дістав через те, що мав багато дітей і онуків. Його влада поширювалася на Рязань, Смо­ ленськ та інші північно-східні князівства. На початку7 XIII ст.

З

214

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

Владимире-Суздальське князівство розпалося на дрібні уділи. Монгольська навала прискорила занепад князівства.

2. Новгородська боярська республіка Побудували місто Великий Новгород ільменські слов'яни. Вперше літописи згадують місто у 859 р. Великий Новгород було збудовано на берегах річки Волхов, поблизу її витоку з озера Ільмень. Місто мало фортецю —кремль із собором Свя­ тої Софії, збудованим у XI ст. Цими місцями проходив торго­ вий шлях «із варяг у греки». Новгород швидко збагачувався і зростав. У X ст. це було вже велике, багате торговельне місто. Новгород контролював землі від Фінської затоки до узбереж­ жя Північного Льодовитого океану й Урачьських гір. З міста до Західної Європи вивозили хутра та шкіри, віск, льон, сапо, моржове ікло. До Новгорода привозили срібло, метап, зброю, тканини. Новгород відрізнявся від бага­ тьох інших міст Русі тим, що його життям керував не князь, а народні збори - віче. У вічі брати участь бо­ яри, купці, ремісники, громадяни Новгорода Вічовий дзвін скликав населення. Віче обирати посадниш, який керував містом, тисяцького керівника війська, яке складалося з дружинник!в-найманц.ів та народ­ ного ополчення. Князь у Новгороді повинен був лише керувати вій­ ськом під час війни та виконувати А. Васнецов. Новгородський торг. рішення віча. Найпривілейованішим станом у новгородському суспільстві були бояри - великі й родовиті землевласники. Бояри були господарями Новгорода, виносячи на затвердження віча свої рішення. Ось чому Новгород на­ зивають боярською республікою. Неодноразово сваволя бояр­ ства викликала повстання простолюду.

1909

Чи існували в іших європейських народів органи управління, подібні до віча? Назвіть їх.

215

РОЗДІЛ V

А. Рябушкін. Новгородське віче. Кінець XIX от.

3. Невська битва. Льодове побоїщ е 1. Що таке духовно-рицарські ордени? 2. Коли, де й за яких обставин було утворено тевтонський орден? 3. Яку ви знаєте битву між об’єднаними польськими, чеськими та литовсько-руськими військами, у якій тевтонці зазнали поразки? Назвіть дату цієї битви.

216

Наприкінці XII ст. тевтонський орден, об’єднавшись із ор­ деном мечоносців, розпочав «наступ на схід». Його метою було завоювання земель уздовж узбережжя балтійського моря та навернення до християнства переважно язичницького населення цих країв. Встановивши своє панування на Балти­ ці, німецькі феодали стати загрожувати північним князів­ ствам Русі. Саме в цей час руські князівства потерпати від монголь­ ської навали, і завойовники вважали, що це полегшить пере­ мог}?. 15 липня 1240 р. відбулася битва біля р. РІеви між шве­ дами на чолі з ярлом Біргером та новгородським військом, яке

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

очолював молодий псковський князь Александр. Алек­ сандр здолав у двобої Біргера, а новгородське військо роз­ гром ило шведів. За цю перемог}7Александра було названо Невсысим. Шведські феодали більше не загрожували русь­ ким князівствам. Невдовзі після битви на Неві війська тевтонців захопи­ ли значні території і взяли місто Псков. Знову постала за­ гроза нападу на Новгород. Новгородські бояри, побоюю­ чись популярності Александра Іжевського, змусили його залишити місто, але через народні Биступи просили князя повернутися. Александр повернувся на чолі загонів, зібраних у суз­ дальських землях. До нього приєдналася новгородська дру­ жина. Швидкими ударами русичам вдалося вибити рицарів із Пскова. А 5 квітня 1242 р. відбулася битва на кризі Чуд­ ського озера, відома в історії як Льодове побогшр. У бою за­ гарбники втратили 400 рицарів убитими і 50 полоненими. П. Корін. Александр

4. М онгольска навала та золотоординське панування

Н

є в с ь ки й

У 30-х роках XIII ст. монголи, які завоювали величезні те­ риторії в Азії, підійшли до земель Русі. Князівства не змогли об’єднатися, щоб зупинити ворога. Узимку 1237 р. першим за­ знало нападу Рязанське князівство. Незважаючи на героїзм захисників міста, Рязань було захоплено. У 1238 р. загони хана Батия завою­ вали й зруйнувати Владимир, Суз­ даль, Переславль-Заліський, Твер, Москву та інші маті й великі міста Північно-Східної Русі, Минуло не­ багато часу, й під ударами монголів впали Чернігів і Київ. Загинули тисячі руських воїнів, були зруйновані міста й села, а їх жителі потрапили у рабство. РІа М. Реріх. Бій Александра Невського з Біргером землях Київської Русі було встанов­ іго (панування). лено монгольське

ярлом

217

РОЗДІЛ V

Монгольська навала змінила політичну карту ПівнічноСхідної Русі. У другій половині XIII ст. тут виникли нові кня­ зівства, зокрема Тверське і Московське. Поступово піднімали­ ся з руїн князівства, які існували до нападу загарбників. Усі ці держави перебували в залежності від монголів. Незалежною від завойовників залишалася Новгородська боярська респу­ бліка. За матеріалами документів, чисельність ординців коливалася від 150 до 200 тисяч осіб, хоча деякі історики оцінюють військову міць Орди в 30-40 тисяч кіннотників. Об’єднана Русь могла б виставити до 100 тисяч війська. Але князів­ ські дружини діяли розрізнено і мали лише по кілька сотень кінних і піших важко озбро­ єних воїнів.

Після розпаду імперії Чінгізхана Русь опинила­ ся під владою його старшого сина Джучі. Намісники-баскаки на чолі військових загонів збирали по­ датки й перетворювали на рабів тих, хто не міг за­ платити. Проте сплата данини не убезпечувала Русь від нових монгольських набігів. У XIV ст. збільшився розмір данини, а податки почали збирати навіть із церкви. Масові виступи змусили хана дозволити князям самим збирати податки для монголів. Від­ так кожен князь повинен був сплатити Золотій Орді за право князювати на своїй землі (отримати спеціальний документ - ярлик) та збирати податки.

5. П очаток о б 'єд нання руських земель навколо М оскви Після розпаду Владимиро-Суздальського кня­ зівства на його землях на початку XIV ст. постали г° Московське й Тверське князівства Центри обох шА князівств - Москва і Твер - розташовувалися на Взяття Суздаля монголами. берегах річок - Волги й Москви, які були зручними Мініатюра з літопису торговельними водними шляхами. Обидва князів­ ства намагалися об’єднати руські землі під своєю владою. Правителя Московського князівства, онука Алексан­ дра Невського Івана Калиту (1325—1341), вважають першим «збирачем земель руських»-. .• Л ІН 6

218

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

Іван Калига, придушивши по­ встання у Твері, спритністю й хитріс­ тю завоював прихильність хана й отримав ярлик на князівство Влади­ мирське й право збирати для Орди данину. За отримані від збирання по­ датків кошти князь скуповував землі в сусідніх князівствах. Величезне значення для зростан­ ня авторитету Москви мав переїзд із Владимира до столиці Москов­ ського князівства митрополит'а Ки­ ївського і всієї Русі. Князівство пе­ ретворилося на об'єднавчий центр Північно-Східної Русі.

6. Повалення м онгольського панування Зміцнення Північ но-Східної Русі дачо можливість русь­ ким князям у 1378 р. здобути першу перемогу над монголами у битві на річці Вожі. Хан Мамай, який прийшов до влади в Орді, зібрав проти Русі велике військо. Його союзниками стали рязанський князь та великий князь литовський Ягайло. Московський князь Дмитрій Іванович (1359-1389) об’єднав сили майже всіх руських князівств. 8 вересня 1380 р. відбулася вирішаль­ на битва на Куликовому Полі, поблизу річки І Іепрядвн. лівої притоки Дону. Битва розпочалася з поєдинку двох богатирів — ченця Троїне -Сергієвого монастиря Пересвєгай монгольсько­ го Гемі]) мурзи (Челубея). Після поєдинку, в якому загинули обидва воїни, битва за­ вершилася перемогою русичів. Перемога на Куликовому полі поклала початок звільненню Русі від монгольського пануван­ ня. Князь Дмитрій дістав прізвисько Донськой і закріпив про­ відну роль Московського князівства}7боротьбі з монголами. Однак звільнення від ординської залежності тривало ще майже сто років. Після смерті Мамая у 1382 р. новий хан Тохтамиш рушив на Москву. Князь Дмитрій, рятуючи свої висна­ жені після Куликовської битви війська, залишив місто напри­ зволяще. Оборону Москви взяли на себе прості городяни. Під час цієї битви москвичі вперше застосували артилерію. Але

219

РОЗДІЛ V

ординці захопили й спалили Москву. Владу монго­ лів було поновлено. Після смерті сина Донського Василія І розпоча­ лася двадцятирічна боротьба за московський стіл. Врешті до влади прийшов Іван III Великий (і 462— 1505).

7. Посилення М о ско всько ї держ ави в XV ст. Д е р ж а в н е управління Скориставшись ослабленням Золотої Орди, мос­ ковський князь відмовився платити їй данину. У відповідь татари зібрати військо і в 1480 р. руши­ Дмитрій Донськой (1350- ли на Москву. Унаслідок протистояння двох військ, 1389) - великий князь мос­ яке дістало назву «стояння на річці Угрі», коли тата­ ковський (з 1359). За його ри не зважились напасти на московське військо, ру­ княжіння Московська держа­ сичі довели свою перевагу. Так за Івана III вдалося ва значно зміцнилася. Саме остаточно звільнитися з-під влади монголів. за наказом Дмитрія у 1367 р. Московські князі дістати змогу утвердити свою було збудовано кам’яний Кремль. У 1380 р. очолив вій­ першість серед руських князівств. Одним із остан­ ська русичів у битві на Кулиніх центрів опору владі Москви була Новгородська ковому попі. Проявив себе як боярська республіка Проте в 1478 р. московські вій­ видатний дипломат і полково­ ська взяли Новгород, а вічовий дзвін, який символі­ дець. зував свободу новгородців, було вивезено до Мо­ скви. У 1485 р. Москві вдалося остаточно підкорити одвічну свою суперницю - Твер. Таким чином, поступово утворилась єдина державаз одноосібним правителем. Іван III, одружений з візантійською царівною, називав себе «самодержцем усієї Русі*-, тобто царем. Цей титул означав ви­ вищення московського володаря над іншими князями. Державний устрій Московського князівства формувався під впливом золотоординського. Московські князі намагалися Монгольські впливи на місцеве управління, військо, митницю, пошту та інші сфери життя Московської держави можна простежити за термінами, що вживалися і вжива­ ються досі у цих галузях. Слова «таможня», «казначейство», «ямская служба», «день­ ги» - татарського походження.

220

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

О. Ківшенко. Виряджання Марфи-посадниці й вічового дзвону до Москви

наслідувати всевладдя ординських ханів. Князь правив разом із боярською думою. На кінець XV ст. було створено постійні органи управлін­ ня —приказы. Казенний приказ розпоряджався майном вели­ кого князя, архівом та казною. Двірцевий приказ керував гос­ подарством великокнязівського палацу. На місцях вершили суд та збирали податки намісники, яких великий князь при­ значав на «кормління». Призначення на «кормління» означа­ ло, що чиновник мав право збирати з населення податки не лише на користь держави, а й на власні потреби. З7державі за­ проваджувалось кріпацтво саме у той час, коли у Західній Єв­ ропі воно відмирало. На відміну від Західної Європи, Московська держава у XIV XVIII ст. не знала вільного рицарства Московські фео­ дали - дворяни - були холопами великого князя, а згодом царя. За провини їх могли навіть відшмагати батонами, чого не могло статися з європейськими рицарями. Утворення централізованої держави погребувало чітких законів, які б відображали зміни в суспільстві. Саме з цією ме­ тою за Івана III було укладено звід законів - «Судебник»,

221

РОЗДІЛ V

який містив єдині для всієї країни закони. Так було закладено основи російської нейтралізованої держави, яка остаточно сформувалась у XVI ст.

8. С успільство У Московській державі найчисленнішими верствами насе­ лення були селяни та городяни. Бояри володіли приватними землями —вотчинами, але з часом їх ділили між спадкоємця­ ми. Тому багато бояр мали невеликі земельні угіддя. Іван III з розширенням території держави почав наділяти підлеглих помістями. Проте право на одержання землі від князя мати лише ті, хто служив у війську. ГІомістя не можна було прода­ ти. Тих, хто їх отримував, називати помщикалпі. Поряд із посиленням феодалів тривав наступ на права се­ лян. «Судебником** Івана III було заборонено перехід залеж­ них селян від одного феодала до іншого. Раніше таке право на­ давалося селянам лише в один день на рік - Юріїв день.

9. Культура Визначальним для Московської держави було церковне життя. Одним із найвідоміших діячів церкви в Московській державі XIV ст. був Сергій Радонезький (Варфоломій Кирил­ лов). Разом із братом він заснував у непрохідних хащах 'Гро

Успенський собор Московського кремля

222

Г оановита палата, інтер’єр

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х І Д Н О Ї ЄВРОП И

їцький монастир. Ченці суворо дотримувалися норм чернечо­ го життя. Сергій Радонезький набув надзвичайно високого ав­ торитету ще й тому, що першим із церковних діячів відмовив­ ся від підтримки Золотої Орди і благословив Дмитрія Донського наборогьбу з монголами. Архітектура Північно-Східної Русі у XIV-XV ст. мала кілька центрів. У Новгороді вона розвивалася під впливом За­ хідної Європи. У Новгороді у XI ст. було зведено кам'яний Софійський собор, який увінчували шість бань (куполів). Піз­ ніше в Новгороді будувати переважно однокупильні церкви. Іншим культурним центром була Твер. На жаль, під час воєн Тверського і Московського князівств загинули більшість будівель XIV-XV ст. У Твер і та в Ростово -Суздач ьськ ій землі існували власні школи іконопису, Москва на рубежі XIV XV ст, пережила культурне підне­ сення. Підтримка князів дача змогу вести активне будівництво і замов­ ляти художникам роботу. Дмитрій Донськой вибудував кремль із біло­ го каменю (після цього Москву по­ чали називати «білокам'яна»). Но­ вий ачет будівництва в Москві пов'язаний з іменем Івана III. Він зібрав у Москві багатьох таланови­ тих архітекторів і художників. Іта­ лійський архітектор Аристотель Фіорованті побудував у Московсько­ му кремлі Успенський собор. Справжнім шедевром архітектури стача Грановита начата, яку спору­ дили Марк Фрязін і П'єтро Антоні о Соларі. Великий кремлівський па­ лац, споруджений за тих часів, скла­ дався з багатьох кімнат (пачат), по­ єднаних переходами й гачереями. Одночасно добудували нові мури кремля. Образотворче мистецтво було тісно пов’язане з релігією. У 1-Іовго­ роді у другій половині XIV ст, пра-

223

РОЗДІЛ V

цював Феофан Грек —візантійський іконописець. У 1373 р. він розписав фресками Спасо-ГІреображенський собор. Завдяки Феофану Греку сформу­ валася новгородська школа іконопису. У 1405 р. Феофан Грек і геніальний іконописець Андрій Руб­ льов на замовлення Василія І розписували іконо­ стас Благовіщенського собору в Москві. Андрій Рубльов та Даніїл Чорний розписували Успен­ ський собор у Влади ми]) і. 11анвідомішою роботою А. Рубльова є ікона «Трійця», присвячена Сергію Радонезькому (близько 1411). Таким чином, утворення централізованої держа­ ви, звільнення з-під влади Золотої Орди сприяли піднесенню: культури в Московській державі.

Позначте на контурній карті: 1. Територію Владимиро-Суздапьського князівства та Москов­ ської держави у XV ст. 2. Місця Невської битви й Льодового побоїща.

1. Що стало причинами об'єднання Північно-Східної Русі навколо Москви? 2. Як Русі вдалося звільнитися з-під влади Орди? 3. Порівняйте державний устрій Московського князівства і Новгородської боярської республіки.

224

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х ІД Н О Ї ЄВРОП И

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ § 27. Виникнення слов'янської писемності. Кирило і ЛЛефодій 1. Використовуючи матеріал параграфа, охарактеризуйте становище церкви у Візан­ тійській імперії.

Хто такі Кирило і МефодІй? Слов’янську абетку створили брати Константним (у чернецтві прийняв ім’я Кирила) і Мефодій (Ми­ хайло). Саме їм випала честь стати «батьками» слов’янської писемності. Брати народились у Солу ні (нині - Сачоніки у Греції) в родині воєначальника. Були болгарами або греками, які добре знали слов’янську мову. Старший Мефодій продовжив справу батька пішов на військову службу. Протягом десятиліття був правителем провінції, населеної слов'янами. Згодом став ченцем, ігуменом (спільником) монас­ тиря. Кирило здобув блискучу освіту в Константино­ полі при дворі імператора (мав прізвисько Філо­ соф). Став бібліотекарем константинопольського патріарха Фотія, викладачем. Обидва брати услави­ лися проповідуванням християнської віри на зем­ лях сучасної України - в Криму і Херсонесі (або Корсуні, нині територія Севастополя). Після смерті обидва брати були проголошені святими як право­ славною, так і католицькою церквами. Пізніше було написано «житія» про їхні діяння.

Фотій (820-890) - церковний і політичний діяч Візантії. Дві­ чі був константинопольським патріархом. Сприяв поширен­ ню християнства, а відтак і ві­ зантійського впливу на Болга­ рію, Моравію, Русь. За активну участь у політичній боротьбі був відправлений на заслання, де й помер.

Діяльність Кирила і Мефодія Князь Великої Моравії Ростислав намагався позбутися ре­ лігійного впливу Німеччини. На прохання князя у 862 р. ві­ зантійський імператор відрядив до Моравії християнських Коли і де існувала Велика Моравія? Покажіть на карті цю дер­ жаву.

225

РОЗДІЛ V

проповідників Кирила й Мефодія. Завдяки їм у державі було запроваджено богослужіння слов’янською мовою, ^ Д л я служби Божої потрібно було перекласти *Житіє - розповідь про життя слов’янською мовою Біблію та інші християнські святого, в якій дається опис книги. Проте слов’яни не мали писемності. Отже, здійснених ним «чудес». перед Кирилом і Мефодієм постало важливе за­ вдання - укласти слов’янську абетку. Кирило, складаючи абетку, був знайомий із «чертами і резами», які А Б Б Г д є використовували слов’яни раніше. У 863 р. брати уклали на основі ■ ■■ грецького алфавіту першу ь слов’янську азбуку І Ж 3 г И І - глаголицю, над якою, очевидно, працювали ра­ к л Л \ н 0 р ніше. Наприкінці IX ст. на основі глаголиці у Болгарії склали абетку X я з простішим написанням літер, яку 0 т ч назвали на честь молодшого брата кирилицею. У Ш ф т» Ті ї ь По дорозі до Моравії Кирило і Мефодій охрестили болгарського к> ТА к \А7 А Ж царя Бориса. Перекладене Єванге­ ліє брати поширювали серед слов’ян Моравії і Болгарії на про­ ьь •083 V ліг а тивагу латиномовим літургійним книгам, які використовували католицькі священики. Під час подорожі до Рима, до папи, брати хрестили прави­ телів і простих людей. Населення приєднувалося до їхньої віри, оскільки вони давали можливість звертатись до Бога рід­ ною мовою. У Римі Кирило тяжко захворів, а перед смертю прийняв постриг (перейшов у чернецтво). Мефодій повернувся до Мо­ равії. Згодом він переклав з грецької мови на слов’янську май­ же всю Біблію,

є

п

V

ф

ц

Для кирилиці було використано 24 літери з грецького письма. Для особливих сло­ в'янських звуків брати винайшли спеціальні знаки. Кожна літера мала числове значен­ ня. Найдавніший із нині відомих кириличних написів, датований 931 р., знайдений у Болгарії. Найдавніша датована книга на теренах сучасної України, написана кирили­ цею, - Остромирове Євангеліє 1056-1057 рр.

226

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х ІД Н О Ї ЄВРОПИ

Діяльність Кирила та Мефодія сприяла розвитку культури слов’янських народів, зміцненню їхніх держав та поширенню християнства. Поширення письма сприяло духовному єднан­ ню слов’ян. Константин дістав ім’я Кирило, під яким увійшов у історію, лише перед смертю - 14 лю­ того 869 р. у Римі. Похований у церкві св. Климента. Місце поховання було з часом на­ довго втрачене.

2. Користуючись документом, охарактеризуйте Кирила як діяча культури. Житіє Константина-Кирила (про діяльність Кирила) ...Звертаєтьсядо Константина цар: Знаю, що ти стомлений, але слід тобі йти, адже діла цього ні­ хто звершити не зможе, тільки ти. Відповідає Філософ: Тіло моє стомлене, і я хворий, але піду з радістю, якщо у них є букви для їхньої мови... Вчити без азбуки і без книг - все одно, що писати бесіду на воді.

Запам 'ятайте дати IX ст. - укладення слов’янських азбук - гла­ голиці та кирилиці Кирилом і Мефодієм. 1000/1001-1038 рр. - правління Іштвана (Стефана), першого угорського короля, який прийняв християнство. 1025 р. - Болеслав І Хоробрий проголосив себе королем Польщі. 1237-1240 р. - монгольська навала на Русь. 1240 р. - Невська битва. 1242 р. - битва на Чудському озері (Льодове побоїще). 1325-1341 рр. - правління Івана Калити, мос­ ковського князя. 1333-1370 рр. - правління Казимира III Вели­ кого - короля Польщі. 1346-1378 рр. - правління Карла IV, короля Чехії та німецького імператора.

1359-1389 рр. - правління Дмитрія Івановича Донського, московського князя. Близько 1360-1424 рр. - роки життя Яна Жижки. 1364 р. - відкриття першого в Польщі й дру­ гого в Центральній Європі Краківського університету (Ягеллонська академія). 1371-1415 рр. - роки життя Яна Гуса. 1380 р. - битва на Куликовому Полі. 1419 р. - початок гуситських війн. 1462-1505 рр. - правління Івана III Великого, першого царя Московії. XV ст. - діяльність художника Андрія Рубльова.

227

РОЗДІЛ V

Узагальнення Польське королівство Польща за Середньовіччя перетворилась із невеликого об’єднання племінних кня­ зівств на велику державу, що часто відігравала вирішальну роль у долі Східної і Цен­ тральної Європи. Об’єднавшись із Великим князівством Литовським і підкоривши руські землі, згодом вона стала найбільшою за територією державою в Європі. Боротьба Поль­ щі з тевтонським орденом мала велике значення для всієї Європи. Чеське королівство Чеське королівство, яке виникло внаслідок об’єднання кількох князівств, відіграло по­ мітну роль у житті Центральної Європи. Його королі нерідко були визначними державо­ творцями, покровителями культури. Саме в Чехії зародився рух проти зловживань церкви, очолений Яном Гусом, та розгорнулося визвольне повстання чеського народу, яке увійшло в історію під назвою гуситських війн. Найбільшою з ранніх держав у західних слов’ян було Великоморавське князівство, яке, хоча й проіснувало недовго, змогло суттєво вплинути на подальший розвиток державності й культури всіх слов’янських народів. Саме там вели ак­ тивну просвітницьку діяльність Кирило і Мефодій - автори слов’янської абетки. Угорщина Кочівники-угорці, що прийшли зі східних степів і оселилися в центрі Європи, значно змінили європейське життя. Проте й самі вони перейшли до осілого способу життя та стали невід’ємною частиною християнської цивілізації. Північно-Східна Русь. Утворення та зміцнення Московської держави Руські князівства в боротьбі із завойовниками-монголами на Сході та рицарями-хрестоносцями на Заході змогли створити могутню державу - Московське царство.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ І. Оберіть правильну відповідь. 1. Батьківщина кирилиці: А Візантія Б Болгарія В Греція 2. Релігія, яку Вацлав І запроваджував у своїх землях, це: А Православ’я Б Іслам В Іудаїзм 3. Празький університет було засновано з ініціативи: А Яна Гуса Б Карла IV В Князя Само 4. Патриціат чеських міст переважно складався з: А Чехів Б Німців В Франків 5. Гуситські війни в Чехії тривали протягом: А 1360-1424 рр. Б 1371 -1415 рр. В 1371-1419 рр. 6. Вождем таборитів був: АЯнГус Б Ян Жижка В Сигізмунд

228

Г Чехія Г Католицизм Г Вацлава І Г Італійців Г 1419-1471 рр Г Карл IV

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА С Х ІД Н О Ї ЄВРОПИ

7.

Перший відомий угорський правитель - це: А Іштван Б Арпад В Белла Г Мешко 8. Місто, що за Болеслава І Хороброго стало столицею Польської держави: А Вільно Б Краків ВГнєзно Г Прага 9. Галицьку Русь, частину Волині, Холмську, Белзьку землі та Поділля приєднав до Польської держави: А Владислав Локетек В Болеслав І Хоробрий Б Казимир III Великий Г Владислав II 10. Князь - засновник Москви: А Володимир Мономах В Андрій Боголюбський Б Юрій Долгорукий Г Александр Невський 11. Символ свободи новгородців: А Скіпетр і держава В Цар-гармата Б Ікона Спаса Нерукотворного Г Вічовий дзвін 12. Засновник Троїцького монастиря: А Сергій Радонезький Б Феофан Грек

В Андрій Рубльов Г Дмитрій Шемяка

13. Першим «збирачем земель руських» вважають: А Дмитрія Донського В Івана Калиту Б Володимира Мономаха Г Івана III 14. Софійський собор у Новгороді було збудовано: А У X ст. Б В XI ст. В У XIV ст.

Г У XV ст.

15. Італійський архітектор Аристотель Фіорованті побудував: А Успенський собор у Московському кремлі Б Грановиту палату В Собор Святої Софії у Новгороді Г Великий кремлівський палац II. Установіть відповідність. 1.

1

Просвітитель Мефодій

А

Близько 1360-1424 рр.

2

Ян Жижка

Б

846-870 рр.

3

Ростислав

В

Близько 827-869 рр.

4

Просвітитель Кирило

Г

Близько 815-885 рр.

1

Ян Гус

А

921-935 рр.

2

Карл IV

Б

1371-1415 рр.

3

Князь Само

В

1346-1378 рр.

4

Вацлав

Г

623-658 рр.

2.

229

3. 1

Іштван (Стефан)

А

997/1000-1038 рр.

2

Болеслав І Хоробрий

Б

близько 966-992 рр.

3

Мешко І (Мечислав)

В

992-1025 рр.

4

Ягайло

Г

1385-1434 рр.

1

1325-1341 рр.

А

Дмитрій Донськой

2

1053-1125 рр.

Б

Іван Калита

3

1462-1505 рр.

В

Володимир Мономах

4

1359-1389 рр.

Г

Іван III Великий

4.

III. Розташуйте події у хронологічній послідовності. 1. 1

Битва на горі Вітков

2

Виникнення Великоморавської держави

3

Виникнення держави Само

4

Церковний собор у Констанці за участі Яна Гуса

1

Входження Чеського королівства до складу Священної Римської імперії

2. 2

Заснування Празького університету

3

Укладення Кирилом і Мефодієм на основі грецького алфавіту першої слов’янської абетки

4

Страта Яна Гуса

1

Битва на Чудському озері

2

Заснування Москви

3

Напад хана Батия на Рязанське князівство

4

Невська битва

3.

4. 1

Повстання населення Твері проти монголів

2

Битва на Куликовому полі

3

Заснування Великого Новгорода

4

Зруйнування монголами Владимира

230

РОЗДІЛ VI

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

іішіл

*ч

-І

114 ?***■

'і

1 *

-

І

^ Я

г - т М

і

Ш г^

1% /7 /} ** Ч - >

х > .і

РОЗДІЛ VI

айбільшими й найпотужнішими державами серед­ ньовічного Сходу, які вирішальним чином вплину­ ли на долі народів Азії, а також значною мірою Європи й Африки, були Китай, Індія та Османська імперія. Індійське суспільство за Середньовіччя залишалося тради­ ційним, зберігався, зокрема, поділ на касти. Середньовічна іс­ торія Індії починається з утворення імперії Гуптів. Вона об’єднала безліч ворогуючих між собою держав. Об’єднання сприяло розквіту культури Індії. Імперія Гуптів, як і багато ін­ ших держав у Європі та Азії, загинула під ударами кочівників. Після тривалого періоду1розбрату і чвар Індія була підкорена мусульманами, які утворили тут свою державу - Делійський султанат. Панівною релігією в державі став іслам. Нова релігія назавжди змінила життя у цій частині Азії. До сьогодні релігій­ ні відмінності у регіоні приводять до конфліктів та протистоян­ ня. Утім, шедеври - архітектурні, мистецькі, літературні па­ м’ятки, створені завдяки мусульманським впливам, - стали не­ оціненним надбанням не лише індійської, а й світової культури. Не менш складною і сповненою запеклої боротьби була се­ редньовічна історія давньої китайської цивілізації. Періоди об’єднання чергувалися з часами хаосу і братовбивчих війн. У У ІІ-Х ст. Китай змогла об’єднати династія Тан. Згодом по­ стала імперія Сун. Китай, так само як і Індія, зазнав навали могутніх і жорстоких завойовників - монголів. Підкоривши велику й густонаселену країну, монголи перейняли у китайців чимало технічних винаходів. Глибокі культурні та релігійні традиції Китаю збагатилися за часи Середньовіччя. Художніх висот досягли поезія, образотворче мистецтво, театр. Ще однією державою, що вершила долі не лише Азії, а й то­ гочасного світу, була Османська імперія. Вона виникла на руї­ нах держави сельджуків. Після взяття турками Константинопо­ ля у 1453 р. Османська імперія стала наймогутнішою державою в Європі і на Близькому Сході, розкинувшись на тих теренах, де раніше владарювала Візантія. Об’єднана залізною волею сул­ тана, який мав необмежену владу, з боєздатною дисциплінова­ ною армією, вона була постійною загрозою для європейських держав. Володіючи Середземномор’ям, Північною Африкою, Балканським півостровом, узбережжям Чорного моря, Осман­ ська імперія стала останньою з найвеличніших імперій Старого Світу і може справедливо вважатися наступницею Риму, Візан­ тії, Арабського халіфату.

Н

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

§ 28. Індія 1. Імперія Гуптів З історії Стародавнього світу пригадайте, хто такий цар Ашока. Коли він правив? Завдяки чому посідає визначне місце в іс­ торії Індії?

а початку нашої ери на величезних просторах Індії проживало близько 50 млн чоловік. Традиційними центрами цивілізації, як і в давнину, були землі в долинах річок Інд на заході і Ганг на сході. Саме тут у давні часи розквітали і розпадатись великі держави, зокрема держа­ ва Маур'їв, яка зазнана найвищого злету за царя Ашоки. ГІа початку IV ст. на теренах Індії постача імперія, якою правила династія Гуптів. Засновником цієї держави вважається цар Чандрагупта. Зміцнення держави відбулося за правлін­ ня сина Чандрагупти - Самудрагу пти. Він зажив слави як цар-завойовник, який значно розширив кордони сво­ їх володінь. Перекази свідчать, що він брав участь у со­ тні різних битв і був вкритий безліччю ран від стріл, списів і бойових сокир. В Індії склався культ царя. Його вважати живим бо­ жеством. Володаря наділяли найкращими якостями. Ка­ зали, що розумом він переважає всіх прадавніх мудре­ ців, вірші складає, як «цар поетів», йому немає рівних у грі на музичних інструментах. У 376 р. царем імперії Гуптів став Чандрагупта II, який правив країною протягом ЗО років. Його правління вважають періодом злету індійської культури. Наприкінці V - на початку VI ст. північні й цен­ тральні райони Індії були захоплені кочівниками гунами й гурджарами. Імперія Гуптів припинила існування. На її руїнах постало кілька держав, які постійно воюва­ Будда. Імперія Гуптів. ли між собою. Кожна з цих держав, у свою чергу, поді­ лялася на дрібніші князівства на чолі з князями —р а ­ джами. На короткий час у VII ст. частина індійських держав об’єдналась під владою раджі Харші. Об’єднаними зусиллями

Н

V ст.

233

Індія і Китай за Середньовіччя

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С ХІД

місцевих князів кочівників вдалося витіснити з центральних районів країни, й вони подалися на захід.

2. Делійський с у л та н а т На межі Х -Х І ст. на кордонах Індії з’явилися армії султана Махмуда Ганзеві, який об’єднав під своєю владою Іран, части­ ну Середньої Азії та Афганістан зі столицею у м. Газні. Північ­ ну Індію було завойовано, частина населення прийняла релі­ гію завойовників - іслам. Наприкінці XII ст. завойовники просунулися на схід, уві­ йшли до міста Делі, яке зробили своєї резиденцією. На поча­ ток XIII ст. під владою мусульман перебувала майже вся Пів­ нічна Індія. У 1206 р. їхній правитель проголосив себе султа­ ном і започаткував на землях Індії нову державу - Делійський султанат. Першою династією Делійського султанату стала ди­ настія Гуляшів (1206-1290). Султану належала верховна влада. Головою виконавчої влади був вазір (візир), судова належала мусульманському ду­ ховенству. Офіційною релігією держави був іслам. Місцева аристократія була усунута від влади. Почалось гоніння на буд­ дизм: нові володарі руйнували храми, монастирі та твори мис­ тецтва. Володарем усієї землі в державі вважався сул­ Султан - у мусульманських тан. Частина земель, відібраних у місцевої аристо­ країнах титул монарха, а та­ кратії, була державною. Військові отримували зем­ кож особа, що має цей титул. лі за умови відбування військової служби. Упродовж XIV-XVI ст. султанат потерпав від самовбивчих усобиць, селянських повстань та релігійних про­ тистоянь. Розпад прискорив напад військ середньоазійського завойовника Тимура. У 1398 р. на чолі 120-тисячного війська Тимур (Тамерлан) вдерся до Індії. Нападники винищували і індусів, і єдиновірних мусульман. У жорстокості вони пере­ вершили монгольських ханів. Наприклад, за наказом Тимура стратили 100 000 полонених індійців, яких було важко довес­ ти до Середньої Азії. Після спустошення Індія переживала економічну кризу. Тривала виснажлива боротьба між мусульманськими й інду­ їстськими правителями. Великі держави збереглися на півдні Індії, але й вони постійно ворогували між собою. Делійський султанат занепав.

235

РОЗДІЛ VI

Такою Індія зустріла перших європейців - пор­ тугальців, які висадилися на Малабарському узбе­ режжі на півдні Індії. У 1498 р. ескадра Баско да Гами висадилась у м. Кал ікут. Для Індії починалися нові часи.

3. Варни і ка сти Середньовічне індійське суспільство, як і в дав­ нину, поділялося на чотири стани - варті (один із перекладів —«колір*-). Найповажнішими верствами населення були брахмани - жерці, які вважали, що виникли з вуст бога Брахми, та кшатрії - воїни, які утворилися з його рук. Представники цих варн були Тамерлан (Тимур) (1336- заможними та знатними нащадками арпв, які в дав­ нину прийшли до Індії. Брахманів називати волода­ 1405) - видатний полково­ рями світ)7, адже вони пояснювати священні тексти дець і державний діяч доби Середньовіччя. Увійшов у іс­ і вважалися верховними власниками всього майна торію як один із найжорстокіКшатрії ставати князями (раджами). на них було ших завойовників. Завдяки покладено обов'язок захищати державу. Баііиїї, які завойовницьким походам за легендою, походили зі стегон Брахми, вважатися створив азійську державу зі варною вільних землеробів, ремісників, торговців. столицею у місті Самарканді. Ці три верстви населення становили панівну верхів­ Завдав поразки Золотій ку Індійського суспільства. Вищим варнам повинні Орді - державі монголів. були служити шудри (залежні ремісники, селяни й Здійснив воєнні походи в Іран, слуги), їх походження пов’язувати зі ступнями Закавказзя, Індію, Малу Азію. Все своє життя провів у по­ Брахми. стійних війнах і походах, ме­ Спілкування між представниками різних варн тою яких було збільшення під­ було обмежене. Так, іпудра без дозволу не мав права владної території. Унаслідок говорити із кшатріями й під страхом смертної кари поранення кульгав на праву не міг підійти до брахманів. Син жерця обов'язково ногу і дістав прізвисько «Тіставав жерцем, син воїна - воїном. Усе життя люди­ мурленг» «Кульгавий Ти­ на натежата до своєї варни. Так само, як у давнину, мур», яке європейці змінили зберігалася й категорія недоторкуватіх - людей, які на «Тимур». не належали до жодної з варн і повинні були вико­ нувати найбруднішу роботу, Крім того, населення Індії поділялося на групи —касти. У країні налічуватися тисячі каст, кожна з яких жила за власними законами, що детально регламентували життя людини. Касти, на відміну від варн. були не загатьноіндійськими, а міс­ цевими об’єднаннями. Каста була замкненою групою, що

236

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

об’єднувала людей окремої професії, які дотримувалися пев­ них правил поведінки й одягу. До касти, так само як і до варни, людина належача від народження до смерті.

4. Індійська о б щ и н а З історії Стародавнього світу пригадайте, що таке «іригаційне землеробство». Чому, на вашу думку, лише зусилля цілої об­ щини робили таке землеробство успішним?

Індійська община за раннього Се­ редньовіччя відігравача важливу роль. На півночі країни до її складу зазви­ чай входило кілька сіл. На півдні об­ щини об'єднувати інколи величезні території. Селяни общини займалися іригаційним землеробством, допомага­ ли один одному, за потреби організо­ вувати спільну оборону поселень. На селі зберігай ось общинне управлін­ ня - збори (саміті) та виборні посадо­ ві особи. Величезну роль у житті об­ Кандар’ я-Махадева - індуїстський храм, щини відігравала рада, сільський ста­ присвячений богові Ш и б і . Середина XI ст. роста та жрець-гіровидець. Повно­ правні общинники мати власну землю, були економічно незалежними й брати участь в управлінні общиною. Індійська сільськогосподарська общи­ на могла об’єднувати представників різних варн. У них меш­ кати і жерці, і землероби, і ремісники, і орендарі, і наймані робітники. Держава зазвичай не втручалася у справи общи­ ни й лише збирала з неї податки за користування землею. Основою общини було селянське господарство. Луки, ліси перебувати у спільній власності. В XI ст. із середовища селян почали виділятися ремісники, які забезпечували об­ щину всім необхідним в обмін на своє утримання.

5. Релігійне ж иття На відміну від європейців, які переважно сповідували християнство та вірили в єдиного бога, індійці мати багато

Брахма

237

РОЗДІЛ VI

Вкину

238

релігій та поклонялися багатьом богам. Головною релігі­ єю Індії періоду імперії Гупті в залишався брахманізм, хоча існували й інші давні релігії. Окрім трьох головних богів - Брахми, Війту і ІПіти - брахмані сти поклоня­ лись безлічі інших божеств. Поступово, особливо серед простолюду, набирав впливу буддизм. На півночі півост­ рова Індостан панував іслам. Проте найвпливовішим на всій території Індії став індуїзм. Ця релігія формувалася з давніх часів, а остаточно оформилась у VI VII ст. Ін­ дуїзм запозичив у брахманізму богів, а в буддизму - час­ тину філософії. І сьогодні 80 % населення Індії є прихильниками цієї релігії. Індуїзм краще узгоджувався з кастово варновим життям Індії, увібравши в себе не лише вірування, а й спосіб життя Індусів. Найважливішими в індуїзмі є три боги - Брахма, Шива, Вішну. Брахма вважався творцем світу. Він запровадив закони та поділив суспільство на варни й касти. Вішну був богом-охоронцем, а Шива богом-руйнівником. Згідно з основними положеннями індуїзму, вся природа й навколишній світ вважаються священними. Прихильники цієї релігії особливо шану­ ють воду, яка несе очищення, тому одним із головних обрядів є ритуал щоденної купелі. Буддизм, витіснений з Індії, набув поширення в Індо­ китаї, Індонезії, Середній Азії, Монголії, Тибеті, став впливовим у Китаї. За Делійського султанату іслам, підтриманий держа­ вою, став релігією мільйонів індійців. Мусульманами, які мали привілейоване становище, ставала не тільки верхівка суспільства, а й торговці, ремісники і навіть цілі общини й касти. Цікаво, що індуїсти не чинили спротиву поширенню ісламу, вважаючи віру кожної людини її особистою справою. Можливо, тому іслам не став панівною релігі­ єю, і між прибічниками цих релігій не виникло ворож­ нечі. Мусульманство не змогло перебороти багатовікових культурних традицій Індії. Взаємодія ісламу й індуїзму пози­ тивне. вплинула на розвиток літератури, мистецтва й особливо архітектури.

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С ХІД

6. Звичаї та тр а д и ц ії Звичаї і традиції індійців значно відрізнялися від європей­ ських. Більшість свят було присвячено божествам. Напри­ клад, широко відзначалося індуїстами свято Дівалі (від сан­ скритського «діпавалі» - «маса вогнів»). Святкували його упродовж чотирьох днів, запалюючи в цей час тисячі вогнів. Його зміст індійці пояснювали по-різному. Одні пов’язували свято з коронацією бога Рами, відзначаючи перемогу світла над темрявою. Інші говорили, що воно символізує перемогу бога Вішну над демоном Наракою. Побутували й інші звичаї та традиції, які мали релігійну основу. Важливу роль в індійській міфології відігравали тварини, але особливо жителі цієї краї­ ни шанували священну корову. Загалом корова в індуїзмі вважалася символом до­ статку й святості. «Корова-мати» давала молоко, яке споживали, використовували під час релігійних ритуалів, обрядів лікування. В індійців навіть побутувало повір’я, що для того, щоб день був вдалим, слід обов’язково першою погодувати корову. Корова в Індії є символом найвищої касти - брахманів. Вбивство корови вважалося надзвичайно тяжким злочином і прирівнювалося до вбивства брахмана.

За індуїстськими звичаями, чоловік-удівець мав право одружитися ще раз. Якщо ж помирав чоловік, його вдова мала здійснити обряд самоспалення (тобто згоріти живцем разом з тілом померлого чоловіка). Якщо ж вона вирішувала залиши­ тися серед живих, їй голили голову, забороняли вдягати при­ краси й спілкуватися з громадою. Сюань Цзян про звичаї й одяг індійців Коли індійці сидять або відпочивають, вони використовують циновки. Особи царської родини, знатні особи й чиновники користуються циновками, прикрашеними різноманіт­ ними малюнками, але за розміром однаковими. Трон государя широкий, високий, пиш­ но прикрашений дорогоцінним камінням і називається левовим троном. Стільчик для ніг государя прикрашений самоцвітами... За р ахунок чого індійські правителі могли дозволити собі описану в документі розкіш ?

239

РОЗДІЛ VI

7. Н аука й культура

■Залізна колона, Делі, Індія

Релігія впливала й на основні напрями розвитку науки й культури, основи яких були закладені в давні часи. Неймовір­ них висот досягли індійські математики, астрономи, медики. Ці гачузі знань були тісно пов’язані з практичною діяльністю людини - землеробством, будівництвом, лікуванням. Ще з перших століть нашої ери в Індії користу­ валися десятковою системою числення (індійськи­ ми цифрами, іцо їх ми називаємо арабськими, і яки­ ми зараз користується увесь світ). Середньовічні математики уміли проводити дії з дробами, обчис­ лювати площі фігур, об’єми тіл. Ще у VI ст. індій­ ські вчені достатньо точно визначили число «пі» і висловили думку, що наша планета обертається на­ вколо своєї осі й має форму кулі. Видатними астрономами були Варахаміхіра (VI ст.) і Брахма­ гупта (VII ст.). У книгах з медицини було описано будову тіла людини та її внутрішні органи. Індійські лікарі вмі­ ли проводити складні хіру?ргічні втручання. Вони мали на озброєнні більш ніж 200 інструментів. Щоб визначити діагноз, лікарі проводили зовнішній огляд хворого, вимірювали температуру« визначати V от. пульс. Слава про них розносилася й сусідніми краї­ нами. Традиційно розвиватися Й освіта. Навчання бу?ло не державною справою, а доброю волею кожної родини. Діти у незаможних родинах з раннього віку? призвичаювалися до праці. Батьки намагатися дати їм якомога більше практич­ них знань, які б допомогли прогодуватися й вижити. Вайш’ї повинні були вміти сіяти, розрізняти родючі й неродючі землі,

Свідченням високого розвитку технологій у середньовічній індії можна, безперечно, вважати Залізну колону в Делі, зведену в 415 р. у пам’ять Чандрагупти II, який помер 413 р. Виготовлена з чистого заліза, ця колона заввишки 7 м і вагою 6,5 т протягом 1600 років свого існування майже не зазнала корозії. Така висока якість заліза дала привід вважати колону священною, до неї уже понад півтори тисячі років стікаються величезні юрби паломників. Стійкість колони до атмосферних впливів досі викликає запеклі дискусії серед учених.

240

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СХІД

вимірювати вагу, площу, об’єм. їм давали початкові знання з географії. Іноді вайш’ї мали можливість вивчати іноземні мови й ознайомитися з торговельними операціями. Хлопчиків і дівчаток зі знатних родин на *Санскрит - літературна дав­ п’ятому році життя починали навчати вдома або ньоіндійська мова, що вжива­ віддавали у школи при храмах та монастирях. Учні лася у стародавній і середньо­ мусили слухатися й шанувати наставника. Одним вічній Індії. із найвідоміших був монастир у Ноланді на півночі країни. Діти брахманів готувалися опанувати професію жерця. Сини князів і воїнів навчалися військової справи й основ управління державою. Іншою була освіта в дітей з буд­ дійських родин. На шляху до знань не існувало кастових перепон. Буд­ дисти відмовилися від домашньої освіти. За школи правили монасти­ рі. Навчання тут тривало упродовж 10-12 років. Від учнів вимагали повної покори. Тих, хто погано на­ вчався або порушував дисципліну, виганяли з монастирів. Навчання мало релігійну основу, але поступо­ во з’являлися й нові предмети: логі­ ' Я 7 . Т Г - Т И 1" П ' і.У 1 -^Гі * г г т чіГ*Ь ^ічітО ї ка, філософія, граматика, медицина. ■І-яг. ч т я У V XIII ст. активно розвивалаТчяиф И '5 ся індійська література, представ­ ■ - ~Г ■' н лена насамперед поетичними твора­ ми, які уславлювали подвиги прави­ телів і героїв. Центрами, довкола Текст «Рігведи» на санскриті яких збиратися поети, були палаци раджів. Багато авторів писали висо­ кою літературною мовою - санскритом.. Твори цією давньою мовою призначалися для еліти суспільства - брахманів, оскільки санскрит не був зрозумілий людям з нижчих каст. Невмирущою пам’яткою індійської літератури є поема «Рамачаріта», написана придворним поетом Сандх’якара Нанді (1077-1119). Місцевими мовами здебільшого перекладали написані ра­ ніше епічні твори. У XII ст. на одну з місцевих мов Будха Ред-

241

РОЗДІЛ VI

ді переклав «Рамаяну». На півдні Індії за Се­ редньовіччя були поширені епічні поеми «Сказання про браслет» і «Манімехалеї», ко­ роткі вірші, які оспівували єдність людини й бога, гімни, які створювали шанувальники Вішну й Ш и б и . Ці твори побутували як народні пісні. На півночі Індії після тюркських завоювань з’явився жанр героїчної поеми. Її яскравим прикладом є твір Чанд Бардаї «Балада про Прітхвіраджу», в якій описано боротьбу Прітхв іраджі Чаухана із завойовниками. У XII— XIII ст. з’явилися прозові твори, наприклад, сатиричний роман Дандіна «Пригоди десяти Храмова танцівниця. Фреска. принців», у якому висміюються правителі, чи­ Шрі-Ланка. VI ст. н. е. новники й навіть самі боги. З поширенням буддизму розквітло .храмове будівництво. Спершу виникли печерні храми й монастирі, прикрашені різьбленням по каменю, розписами та рельєфами. У VII—VIII ст. поширились унікальні величні храми - ишкха ра. їх вирубували в цілій скелі. У центрі такого храму спору­ джували кубічне святилище, а під ним вміщували головну святиню. Над святилищем височіла багатометрова вежа. Були

242

середньовічний схід

й відкриті святилища — штучні кам’яні гори, на вершині яких стоя­ ли щглиіл-ступи. Ці споруди симво­ лізували священну гору, яка, за ві­ руваннями індійців-буддистів, з’єд­ нує землю й небо. Ступа мала три яруси. Перший її ярус - сфера мерт­ вих, другий - сфера тих, хто очис­ тився, третя —богів. Тераси одного з найвеличніших храмів Чаї їді Боробудура були прикрашені 1460 баре­ льєфами та 462 скульптурами Буд­ ди у п’яти канонічних позах. Саме релігія сприяла ще одному культурному надбанню індійців — танцям. У храмах століттями вдосконалювали стилі танців, не схожих на танці жодного народу світу. Склалися різні стилі індійського танцю. Два з них з’явилися ще у сиву данину. Та­ нец ь-молитву, танець розмову «бхарат-нітьям» виконували жінки у храмах Шиви. Кожен рух і погляд тут мав зміст і роз­ повідав про минуле Індії. Танець «катхкалі» (дослівно - розгювідь-мистецтво) був груповим, і виконували його виключно чоловіки. Він демонстрував сюжети відомих епічних поем. Богу Крішні було присвячено танці, як виникли на північному сході Індії. На півночі країни було поширено танець «катхак», який склався під впливом ісламського населення. Полюбляли індійці ігри та розваги. Улюбленими були шахи, які поширилися по всьому світу, та грав кості. Позначте на контурній карті: Територію Делійського султанату.

1. Чому мусульманам вдалося завоювати Індію? 2. У чому полягали особливості общини в Індії? Опишіть устрій індійської общини. 3. Що відрізняло релігійне життя Індії від релігійного життя Європи в середні віки?

243

РОЗДІЛ VI

§ 29. Китай 1. Китайська імперія III—XII ст. важається, що в Китаї феодальні відносини зароди­ лися на кілька століть раніше, ніж у Європі. Дехто з учених взагалі приписує китайському суспільству феодальні риси з глибокої давнини. Отже, Середньовіччя в Китаї бере від­ лік від початку III ст. Наприкінці II - на початку III ст. за­ гинула імперія Хань, яка проіснувала близько чотирьох століть. Країна вко­ тре розгіачася на окремі держави. Цей період в історії Китаю називають добою Трьох царств (220-280). І Гетрі шале об’єднання цих держав наприкінці III ст. завершилося ще більшою роздро­ бленістю і боротьбою між окремими во­ лодарями. Внутрішня борстьба призве­ ла до послаблен ня Китаю. На початку IV ст. цим скористалися давні вороги Китаю - гуни, які постій­ но вторгалися в північні райони країни ще в давні часи. У 311 р. гуни захопили тогочасну столицю Китаю — місто Лоян. Син китайського імператора ди­ настії Цзінь утік на південь, де заснував державу Східна Цзінь. Таким чином, Китайський генерал виступає зі столиці за Китай було знову поділено на дві часнахазом імператора для замирення південних ЇИни - північну й південну. V VІ ст. провінцій. Картина доби Трьох царств увійшли в історію Китаю як період пів­ нічних і південних династій. Упродовж І \г—VI ст. на півночі краї­ ни змінилося чимало династій представників різних кочових народів. Ці часи називають добою -шістнадцятії царств п’яти північних племен. Постійні напади кочівників з півночі руйнували господарство країни, тому люди масово переселялися до спокійніших південних районів Китаю. Вожді кочівників ви­ користовували китайський досвід управління, переймали міс­ цеві звичаї', одяг, мову.

В

244

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

Наприкінці VI ст. енергійний воєначальник однієї з пів­ нічно-китайських династій підкорив Північний та Півден­ ний Китай і заснував об’єднану державу - імперію Суй. За короткий час вдалося відновити іригаційну систему, зокре­ ма, прорити Великий канал між Хуанхе і Янцзи завдовжки близько 1000 км. Напади кочівників і прагнення великих місцевих землевласників до самостійності призвели до роз­ пад)? імперії, Наймогутнішим Китай став за правління династії Тан (618-907),' Династія була заснована одним із правителів північно-за­ хідного Китаю Лі Юанем. Імператорам династії Тан вдалося об’єднати південь і північ Китаю та розширити кордони кра­ їни. Було удосконалено управління державою. Верховного правителя Китаю шанували не лише як володаря земель, а й як посередника між землею й небом. Офіційно його назива­ ли «тянь цзш> — Син Неба й «хуан-ді» - імператор. Саму Китайську? імперію називали Піднебесною. Непокора прави­ телю вважалася тяжким злочином, богохульством і посяган­ ням на правильний порядок у Всесвіті та каралася смертю. Зобов’язанням володаря всіх земель і надр було піклу­ вання про добробут підданих. Якщо імператор не виконував обов’язку піклуватись про підданих, то його, як правило, по­ збавляли влади. Відтак палацові й державні перевороти, встановлення влади іноземних династій вважалися помстою Неба Місце імператора могла посісти людина з будь-якого стану.

Монета династії Тан. Уіі-Хст.

Посудина. Х і-Х іі ст.

245

РОЗДІЛ VI

Для управління імперією існував дорадчий орган - дер­ жавна рада. До неї входили вищі чиновники й родичі імпера­ тора. Імператорський секретаріат готував до оприлюднення укази правителя. Центратьними органами влади були шість відомств - чинів, податків, військове, ритуалів, судове, гро­ мадських робіт. Принципи їх діяльності було викладено у збірнику законів «Законовстановлєння шести відомств динас­ тії Тан». Збройні сили формуватися за територіальним прин­ ципом. У мирний час воїни займатися сільським господар­ ством, а під час війни самостійно забезпечувати себе харчами. Із «Сунської історії» З чотирьох категорій народу тільки селянам живеться досить важко. Холодно, а вони орють; спекотно, а вони зайняті прополюванням. Дощі вимочують їхні тіла, бруд облі­ плює їхні ноги. Цілий день вони працюють і відпочивають лише з появою зірок. Жінки розводять шовкові кокони й коноплі, сукають нитку за ниткою й прядуть вершок за вершком пряжу... Зерно, ще не вивезене з току, і шовк, ще не знятий із ткацьких верстатів, вже не належать селянам.

Чим можна пояснити, те, що селяни не були власниками того, що виробили?

Воїн доби Тан

246

За доби Тан імперія була поділена на провінції, які скла­ датися з областей, а ті у свою чергу - з повітів. Усі чиновни­ ки призначалися центральною владою. Кожні три роки чи­ новника переводили до іншого повіту, але ніколи не призна­ чати в той повіт, де він народився. Держава мата дві столи­ ці - Лояи й Чаньань. Остання мата населення понад 1 мли осіб. Протягом VII-VПІ ст. територія імперії розширилася унаслідок завоювання держав на північ від Китаю. Занепад імперії Тан припав на другу половину VIII ст. Влада на місцях поступово переходила до рук військових гу­ бернаторів, які перетворитися на самостійних правителів. У 874 р. розпочалося могутнє селянське повстання на чолі з Хуан Чао. Селяни, доведені до відчаю злиднями, захо­ пили Чаньань, а їхній вождь проголосив себе новим імпера­ тором. Згодом танський імператор за допомогою північних кочівників переміг повсталих, а Хуан Чао наклав на себе руки. Проте імперія Тан ослабла. Останній танський імператор був убитий у 907 р, унаслідок палацового перевороту.

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

Чергове об’єднання китайських держав знову почалося з півночі країни у другій половині X ст. Так постала династія Суп (960-1124). Нерідко занепаду китайських династій сприяли напади сусідніх народів - киданіе, уйгу­ рів, тибетців. На межі ІХ-Х ст. до північно-східного Китаю прийшов народ киданів, вождь якого Елюй Абаоцзі в 916 р. проголосив себе імператором Китаю. Згодом ство­ рену ним державу назвали Ля о. На північний захід від Китаю проживав народ тангутів. На межі Х-ХІ ст. він створив власну державу Сі Ся. Тангути ввели власне літочислення й мали власну, не схожу на китайську, ієрогліфічну писемність. V 1227 р. держава тан­ гутів була підкорена монголами.

Було оновлено й зміцнено апарат чиновників. Щоб обійня­ ти посаду, кандидат мав пройти три рівні іспитів. На всі осно­ вні посади у провінціях призначали чиновників зі столиці, їхню діяльність контролювали спеціальні уповноважені. Час від часу чиновників переводили на нове місце служби, що не давало їм можливості об’єднатися проти імператора Таємна поліція спостерігала за настроями урядників. У Китаї у цей час стрімко збільшувалася кількість міст (їх було понад 2 тис.), зростала чисельність городян. Цьому спри­ яли торгівля, зокрема й міжнародна, та ремесло. Найбільшими містами держави стали Чанша, Фучжоу, Ханчжоу. В XI ст. було вперше введено в обіг паперові гроші. Містами та їх райо-

Гу Хунчжун. Виступ співачки. X ст.

247

РОЗДІЛ VI

Навчання у

нами управляли імперські чинов­ ники. Імперія Сун змушена була вес­ ти війни з північно-китайськими державами тангутів і кидані в, а нерідко й відкуплятися БІД них шовком, чаєм, сріблом. У той са­ мий час на північний схід від Ки­ таю, у Манчжурії, виникла дерсередньовічному Китаї. Мініатюра жава народу чжурчженів Цзінь. Згодом чжурджени захопили во­ лодіння сунських імператорів на півночі Китаю, а імперія зберегла свої землі на півдні аж до за­ воювання монголами.

2. Монгольське панування

Музичний інструмент. Х ІУ-ХУ І ст.

248

На початку XIII ст. на кордонах Китаю з’явилися монголи. У 1215 р. вони взяли Пекін, згодом розгромили держави тан­ гутів і чжурчженів. Кочівникам допомагала Південна Сун, яка сподівалася повернут:и з їхньою допомогою північ Китаю. Вій­ ськові радники Сун навчати монголів військової техніки. Але завоювавши північний Китай, монголи рушили на південь. У 1279 р. вони захопили столицю Південної Суш місто Ханч­ жоу і взяли у? полон імператора Онук Чингісхана Хубілай заснував першу іноземну динас­ тію, яка правила всім Китаєм. Він назвав її Юань - «першипо­ чаткова». Монголи правили Китаєм трохи менше ніж сто років. За цей час їм не вдалося створити міцної системи управління. Центральна влада поширювалася на столицю й прилеглі райо­ ни. Інші частини країни, якими керувала монгольська знать, були фактично незалежними. Це показувало внутрішню слаб­ кість великої імперії, У цей час у китайському суспільстві найвище становите посідали самі монголи, які зосереджу?вал и у своїх руках дер­ жавне й військове управління. Наступну сходинку стан овили представники різних народів, які перебували на с.луокбі в мон­ голів. До третього стану входили жителі колишньої держави Цзінь. Найнижче становите посідали жителі Південної Сун.

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

Усім немонголам заборонялося скликати збори, навчатися військової справи, утримувати коней, виходити на вулиці піс­ ля заходу сонця. Ііа державній службі китайці могли обійма­ ти лише посади секретарів і помічників. Унаслідок монголь­ ської навали занепало землеробство, було зруйновано міста, частина місцевого люду загинула, а частина була перетворена на рабів. Великим лихом став голод 1325 р., під час якого за­ гинуло 8 із 45 млн китайців. Про­ те монголи толерантно ставилися до релігій Китаю. Монгольське панування ви­ кликало спротив місцевого насе лення. З 30-х років XIV ст. роз­ горнувся потужний рух, названий повстанням «червоних пов’язок». У 1368 р. повсталі захопили Пе­ кін і змусили останнього юаньського імператора Тогон Тимура тікати до Монголії. Заснована ва тажком повсталих Чжу Юань Битва м іж монголами й китайцями. Мініатюра чжаном нова династія Мін з рукопису Джамі ат-таваріх Рашид ад-Діна «світла», «просвітлена» - проіс­ нувала до 1644 р.

3. Китай після повалення влади монголів Новий правитель зміцнив центрачьну та свою особисту7 владу. Усі міністерства він поставив під особистий контроль та створив внутрішній кабінет - дорадчий орган влади, до якого увійшли довірені особи імператора. Територія Китаю була поділена на 13 провінцій і два сто­ личних округи Нанкін і Пекін (останній став столицею Китаю у 1421 р.). Нагляд за всіма сферами життя кожної з провінцій під контролем центральної влади здійснювати три відомства управління перевірки, військове командування, провінційне правління. До найбільших міст країни імператор відрядив своїх синів, яких наділив необмеженими повноваженнями. Вони мати військові загони й армії чиновників.

249

4. Суспільство. Д е р ж а в н е управління Д ля середньовічного китайського суспільства характерна відсутність жорсткого прикріплення людей до певної верстви населення. Найвищий щабель посідала знать. Вона зосеред­ жувалася при дворах імператорів, і зазвичай це були чиновни­ ки високого рангу. Правлячою верствою були також вчені-чиновники (ші). Вони займалися господарчою, адміністратив­ ною, інтелектуальною діяльністю. Ші мали ті самі привілеї, що й аристократія: звільнялися від сплати податків і виконан­ ня повинностей, не підлягали деяким кримінальним покаран­ ням. Нерідко за заслуги їм надавали титули, й вони переходи­ ли до стану аристократії. До низів суспільства належали вільні селяни (нун), реміс­ ники (гун), торговці (шан). На відміну від середньовічної Єв­ ропи, у Китаї зберігалося рабство. Були державні й приватні раби. Майже всі раби мали родини й майно. Державні раби у 60 років ставали напіврабами, а в 70 років - отримували волю. До приватних рабів господар, як правило, ставився як до мо­ лодших членів родини.

Соціальна структура китайського суспільства за імперії Мін

5. Звичаї й тр а д и ц ії Китай - країна, яка протягом століть зберігала незмінними традиції в усіх сферах життя. У середньовічному Китаї весь народ називали «сто родів» і розглядали як єдину й неподіль­ ну родину, на чолі з батьком і матір’ю, яких уособлював імпе­ ратор. Усі піддані мали не лише підкорятися володарю, а й

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

шанувати його, як син шанує батька. Імператор вважався во­ лодарем світу. Навіть знать та найзаможніші чиновники на­ дали на землю, коли бачили імператора або зображення сим­ волів імператорської влади. З дитинства китайця привчали до того, що у родині влада начежигь батькові, а у країні — правителеві. Повагу до старших за віком або суспільним ста­ новищем слід було виявляти постійно. Ця традиція збере­ глася до сьогодні, Кит ай ці вшан ову вал и пращурів —поклонялися з асн овн икові роду. Живі вірили в те, що душі їхніх померлих родичів повсякчас перебувають поруч і впливають на повсякденне життя: що існує постійний зв’язок між світом живих і світом мертвих. Грошова банкнота. Ще однією традицією був культ дракона. Ця міфічна іс­ XIV от. тота вважалася пращуром китайців і символом країни. Дра­ кона уявляли володарем водяної стихії, який щедро зрошу­ вав поля, захищав від усіляких бід. Середньовічні китайці ві­ рили в існування духів, які уособлювали сили природи. Ша­ нували духа - оборонця полів від шкідників, духа радості, духа - захисника джерел і колодязів, духів торгівлі й ремесел. Традиційні свята були пов’язані з сільськогосподарським ка­ лендарем. Розпочинаю рік свято весни (Новийрік) - поча­ ток польових робіт. Напередодні на дверях і стінах помешкань розміщували зображення символів щас­ тя: вази, що символізувала безтурботність, риби побажання статку тощо. Переважав червоний ко­ лір -- колір сонця, радості. На кінець березня —початок квітня припадало свято «чистого блискуЩ або «поклоніння горам» — поминання померлих. Ця назва пояснюється тим, Стіна де в’яти драконів. що померлих зазвичай ховали на пагорбах. У ці дні X I-X V I от. всі йшли до могил родичів, щоб навести на них лад. Наприкінці травня - на початку червня відзна­ чати свято літа, або «свято дракона». Адже дракон - охоро­ нець води, а вода - життєдайна сила для врожаю. В осінні дні відзначати свято врожаю. Китайська кухня відрізняється від європейської значною різноманітністю страв і використанням безлічі приправ і спе­ цій. їх налічуватося понад 400 різновидів. 100 з них викорис­ товували майже постійно. Традиційно їжу вживали за допомо-

251

РОЗДІЛ VI

Хань Хуан. Сад літератури. Фрагмент сувою. Ж ивопис на шовку. VIII ст.

гою двох паличок, які виготовляли з бамбуку, кістки або металу, валися китайці круп’яними, овоче­ вими, м’ясними, рибними стравами, а також стравами з борошна. Най­ поширенішою їжею був рис. Його не варили на воді, як нині європей­ ці, а готу вати на парі. Особливістю китайської кухні було й залишаєть­ ся те, що китайці не готують страв з молока, їхні страви прісні, і до них подають різноманітні соуси. До що­ денного раціону також входили рибні страви і страви з морепродук­ тами. М’ясо ж подавати тільки у свята

За легендою, якось буддійський патріарх Бодхідхарма медитував (перебував у стані глибокої задумливості) та врешті заснув. Це вважалося неприпустимим, і тому він у гніві відрізав собі повіки. Повіки впали на землю і проросли чайним кущем. З листя чайного куща й почали готувати чай. Саме в буддійських монастирях започатковано використання чаю як напою.

6. Релігійне ж иття Ще в давні часи в Китаї були поширені кілька релігій. Це і власне китайські релігійно-філософські вчення - конфуціан­ ство й даосизм, і буддизм, який прийшов з Індії, У VI ст. саме буддизм було визнано державною релігією. Він сприяв розвиткові китайської філософії, літератури, мис­ тецтва Китайський буддизм увібрав у себе суто китайський культ предків. Поряд із традиційними богами постали давньо­ китайські мудреці й герої. Прихильниками цієї релігії були переважно представники заможних верств населення. Серед простих людей залишався популярним даосизм. Він пропагував рівність усіх людей і засуджував багатство. З VII ст. з ’явилася даоська церковна організація. Основні по­ ложення цієї релігії були змінені на користь правлячої верхів­ ки, тому вона була визнана державою. Але окремі релігійні об-

252

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

щини все ще обстоювали інтереси простого люду. Даоси мали незлі­ ченний пантеон, до якого могла по­ трапити будь-яка людина, котра за­ лишила по собі добру пам’ять. Між даосизмом і будд нзмом точилася постійна боротьба за вплив на ки­ тайське суспільство. За доби Тан буддизм поступово занепав, оскіль­ ки близько 4600 монастирів було ліквідовано, а 260 тис. ченців - роз­ стрижено. Але жодна з релігій не змогла ви­ тіснити конфуціанство, яке запиша­ лося основою моралі, освіти, державного устрою. На засадах конфуціанства було розроблено систему державних іспитів, що їх складати чиновники, аби обійняти державні посади. Таким чином, для Китаю за Середньовіччя характерне іс­ нування декількох релігій. Вони сприяли формуванню у ки­ тайців рис національного характеру - терпіння, патріотизму, працелюбства Легенда оповідає, що чань-буддизм (чань - медитація, зосередження) з’явився після того, як відомий індійський патріарх буддизму Бодхідхарма на запитання імператора У Ді, як буде оцінено його заслуги (будівництво храмів, переписування текстів), відпо­ вів, що все це прах і суєта. Після цього патріарх усамітнився і заснував нову общину чань. Ченці закликали жити сьогодні, а не обмежувати себе. Необхідно побачити істи­ ну, яка знаходиться в усьому. Для стимулювання думки використовували загадки, сенс яких не можна осягнути логікою. Наприклад: «Удар двома руками - плескання, а що таке плескання однією долонею?»

7. Культура Наука У VIII ст. було створено Ханьлінську академію наук —пер­ іщ? в історії державну наукову установу. У Китаї існували бі­ бліотеки з сотнями тисяч рукописів. У IX ст. був винайдений порох, що сприяло розвиткові вогнепальної зброї. У X ст. ви­ найдено магнітний компас. З VII ст. стали популярними історичні твори. Зазвичай їх створювати чиновники, які збирати інформацію про події.

253

РОЗДІЛ VI

У 710 р. Лю Чжицзі створив працю «Проникнення в історію*-, у якій зробив аналіз творів своїх попере­ дників. На початку XV ст. було створено «Енци­ клопедію Юнле*-, яка досі є найбільшою иеелектронною енциклопедією в історії людства Ця праця мата 11 095 томів. Енциклопедія охоплювати всі галузі знань і мистецтва. Особливу підтримку китайські імператори нада­ вати астрономам. Здавна при дворі імператора іс­ Китайський магнітний компас нувало відомство, яке займатося спостереженнями за зоряним небом і складанням календарів. Паломництва буддистів святими місцями сприяли розви­ тку географічних знань. Описи подорожей Фа (,'яня. Сюаня Цзяня містили цінну інформацію про народи Індії, ПівденноСхідної й Середньої Азії, Однією з найдавніших гатузей науки в Китаї була медици­ на. Розвивався давній спосіб лікування хвороб за допомогою голок. У 1026 р. у Китаї було виготовлено бронзову фігуру людини, на якій було позначено точки для вколювання голок. Це був перший відомий посібник для багатьох поколінь ліка­ рів. Цим методом користуються і сьогодні. V 1405 р. за наказом китайського імператора Юн Ле 300 кораблів (ЗО 000 моряків) під командуванням Чжен Хе були направлені в «західні моря» - Індійський океан. Вража­ ють розміри китайських кораблів. Вантажні судна мали довжину 138 м і ширину 56 м більші удвічі, ніж будували тоді в Європі. Будували їх у сухих доках, на 400 років рані­ ше за європейців. Для будівництва флоту знадобилося вирубати половину лісів Південного Китаю.

і г х t к Х> t * 1 1 % і U ^ І 7

І

fr г it

^

£. * v‘>

х г ^bt ш -і

* $ < ?, . 4 Ä к Ъ ti

В 4 &

fc

і* *

ч A-

Л ІН M 4b

Автограф поета M i Фу. Доба династії Сун (1051-1108)

254

У Китаї’ існували спеціальні школи, де можна було вивчити мистецтво масажу. У середні віки було створено книгу «Бей-цій-узюфан*-, що розпо­ відала й навчала, як правильно робити масаж. Ки­ тайська медицина уславилася використанням ліку­ вальних трав. Література Одним із найвизначніших поетів Середньовіччя був Тар Цянь, автор твору «Персикове джерело*-. Золотою добою китайської поезії вважають VIII ст. Відомими поетами цієї доби були Ван Вей, Лі Бо,

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

Ду Фу. Вони оспівували взаємини між людьми, переймалися долею батьківщини, яка потерпала б і д усобиць. Наприкінці XІV ст. було написано історичний роман «Три царства» Лю Гуаньчжуна. Він описував події II-III ст. У цей час з ’явився пригодницький роман «Річкові плеса» ПІ і ІІайяна, що розповідав про часи імперії Сун. За Середньовіччя даоські маги, вчені й лікарі розселилися по всій країні. Вони розро­ били складну систему взаємодії зірок, планет зі знаками зодіаку і сторонами світу, кос­ мічними силами. Перед весіллям наречена надсилала свій гороскоп нареченому Тіль­ ки за порадою магів купували землю, розпочинали будівництво на ділянці чи навіть копали могилу. Даоські ворожбити розробили популярну науку - фен-шуй. Цікаво, що компас для орієнтування на місцевості винайшли саме майстри фен-шуй.

З кінця VI ст. в імператорському палаці було по­ новлено збирання книг. Уже в VII ст. бібліотека містила близько 90 тис. сувоїв. У розвитку літера­ тури велике значення Мали не тільки бібліотеки, а й книгодрукування, яке народилося у цей час. Спочат­ ку необхідну інформацію вирізьблювали на дерев’яних дощечках, а потім робили з них відбит­ ки. У 40-х роках XI ст. було винайдено глиняний набірний шрифт, і відтоді розпочався бурхливий розвиток книгодрукування. Поряд із книгодруку­ ванням розвивалася й каліграфія. «Богом калігра­ фії» називали Ван Січжі (IV ст.). Архітектура Знання й винаходи китайських інженерів і мате­ матиків застосовували у будівництві. Китайці спо­ руджували багатоповерхові кам’яні пагоди у Хенані (VI ст.), Шеньсі (VIІ ст.). Палаци прикрашали різь­ бленням по дереву й кістці, фарфором, золотом та мармуром. Визначним досягненням китайських майстрів вважається арковий міст у ІПаньдуні зав­ вишки 37 м. Мого було споруджено на початку VII ст.

Заборонене місто - г о л о в н и й палацовий комплекс китайсь­ ких імператорів XV - початку XX ст. Малюнок доби Мін

Живопис Досі вражає витонченістю й багатством барв традиційний китайський живопис на шовкових тканинах і паперових

255

РОЗДІЛ VI

сувоях. Малювали тушшю й фарба­ ми. Найчастіше зображувати пей­ зажі: гори, річки, птахів, квіти. Кар­ тини мали символічний зміст. На­ приклад, зображення сосни симво­ лізувало довголіття й стійкість, орхідеї - простоту. Розписували й архітектурні споруди. Фресками було прикрашено монастирі, зокре­ ма «Печеру тисячі Будд», яка мала довжину понад 25 км. За династії Сун поширився художній стиль «квітів і птахів*-. Було створено скульптурні зображення Буд­ ди. Розвивалося різьблення, ткацтво, вишивка, плетіння ко­ шиків і циновок, виробництво фарфору, лаковий живопис.

Китайці за часів раннього Середньовіччя винайшли папір для письма. Вони почали друкувати книжки, вирізавши текст на дошці. Саме так у 805 р. з’явилася щоденна га­ зета «Столичний вісник», яка видавалась до початку XX ст.

Позначте на контурній карті: Середньовічні держави на території Китаю.

1. Чому, на вашу думку, у середньовічному Китаї змінювалися правлячі династії? 2. Як ви вважаєте, чому монголам вдалося завоювати, але не вдалося утримати Китай під своєю владою? 3. Назвіть основні здобутки китайської середньовічної культури. 4. Чому, на вашу думку, численні винаходи і відкриття середньовічного Китаю, багато з яких було зроблено на кілька століть раніше, ніж у Європі, не набули поширення у тогочасному світі?

256

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

§ ЗО. Османська імперія 1. Перш і турецькі д ер ж ав и елике переселення народів, започатковане Гунами, змінило склад населення Середньої Азії. На її тере­ нах з’явилися тюркомовні племена оіузів, карлуків, кімаків та інші. Серед них були й сельджуки. Так їх назвали за іменем нашвлеген дар ного правите­ ля Сельджука ібн Тугак а, який жив приблизно у середині X ст. Близько 1000 р. сельджуки почали завойов­ ницькі походи. Маючи чудову кін­ ноту, турки-сельджуки підкорили народи Середньої Азії. У середині XI ст. війська турків рушили на кра­ їни Близького Сходу, взяли Багдад. У 1071 р. сельджуки завдали пораз­ ки військам візантійського імпера­ тора й оволоділи містом Нікея, яке Мелік-тах. сельджуцький султан. згодом у них відбили хрестоносці. Середньовічна мініатюра Невдовзі було завойовано землі в Сирії й Палестині, Іраку, ГІерсії, Малій Азії. Так утворилася держава, яка увійшла в історію як Сельджуцький султанат. Згодом ця держава розпачася на кілька незалежних держав: Хорасанський, Іракський, Румський султанати.

В

У XIII ст. державу сельджуків очолював султан. Його сходження на престол супрово­ джувалося пишною церемонією. Вищі чиновники й релігійні діячі тримали у руках зо­ лоті чаші, наповнені медом і молоком. Містом ходили інші чиновники, які роздавали гроші. Султана несли до трону, де осипали золотом і сріблом. Перед султаном кроку­ вав особистий прапороносець, який тримав у руках штандарт чорного кольору із зо­ браженням дракона, орла або лева. Охорона султана була озброєна позолоченими ме­ чами. За часів кочового життя сельджуків жінка майже не поступалася становищем чолові­ кові. З утворенням держави її становище змінилося. Жінки зобов’язані були носити ча­ дру, приховуючи своє обличчя, й жити в гаремі. їм було заборонено брати участь у державному й суспільному житті.

257

РОЗДІЛ VI

На початку XIII ст. сельджукам вдалося захопити порт Синоп на південному узбережжі Чорного моря, а в 1223 р. - порт Судак у Криму. На завойованих землях сельджуки не зміню­ вали місцеві звичаї, систему землеволодіння. Вони й самі го­ тові були переймати певні традиції, якщо ті не суперечили їх­ нім релігійним переконанням. Проте завойовники встановлю­ вали власні закони. Найтяжчі злочини каралися на смерть. Менш тяжкі - прилюдним побиттям, конфіскацією майна, ви­ гнанням. Найбільш наближеним до правителя був візир - перване. Він очолював державну раду - диван - і за дорученням султа­ на керував внутрішньою політикою держави. Наступну сходинку посідав верховний суддя - каді. Не менш важливою була посада верховного релігійного діяча муфтія. Інколи обидві ці посади поєднував один посадовець, тоді він ставав майже рівним за впливом султану. Еміри очо­ лювали різноманітні військові підрозділи. Всі ці чиновники входили до складу дивана. У дивані працювали 24 секретарі. Половина з них керували військовими справами, а половина - фінансовими. Символом влади візира була чорнильниця, яку йому дарував особисто султан у день призначення на посаду. Усі розпорядження султана завжди оформлювали у письмовій формі: під диктовку самого султана або людини, яка на знак своїх повноважень показувала каблучку сул­ тана.

2. Утворення О с м а н с ь ко ї д е р ж ав и У XIII ст. до Малої Азії переселилися племена тюрків, яких витіснили з Середньої Азії монголи. На кордонах Візантії по­ стали їхні невеликі державні утворення. На зміну язичництву у тюрків поступово прийшов іслам. Найсильнішою із цих держав стала Османська - на північ­ ному заході Малої Азії. Названа вона була за ім’ям засновника ОсманаІ (1288-1324). Управління державою було надзвичайно простим. Осман і його син Орхан на раді племінної знаті отримали титули беїв. їх основними завданнями вважалися захист держави й воєнні

258

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

походи. Бей призначав намісниками захоплених міст, фортець і земель своїх найближчих родичів. З розширенням території держави ускладнювалося й управління нею. За правління Орхана з ’явилися перші радни­ ки султана - візирі. Орхан почав карбувати срібну монету акчє. Унаслідок проведеної султаном військо»« її реформи було створено загони піхоти - піяде й кінноту - мюсетем. Під час військових походів воїни отримували заробітну плату. У мир­ ні часи вони обробляли виділені їм державою за військову службу землі. Так створювалось феодальне військо, засноване на васальній залежності воїнів землевласників від бея. За до­ помогою цієї армії протягом короткого часу османи підкорили всі інші мусульманські держави в Малій Азії.

Шолом. Північний Іран. X V от.

3. Завоювання о см ан с ь ки х султанів у Європі та в Ази Ще за життя Османа І було захоплено землі навколо фортеці Бруса (Бурса) у Матій Азії, до якої перенесено столицю держави. Згодом під владою османів опинила­ ся більшість земель Візантійської імперії, окрім Кон­ стантинополя і території навколо нього. Об’єктом воєнних походів османів у середині XIV’ ст. стати землі за Босфором і Дарданеллами —Балканський півострів, де існувало кілька держав - Сербія, Болгарія, Боснія. Особливо запеклою була боротьба з сербами. Вирішальна битва відбулася 15 червня 1389 р. на Косо­ вому полі поблизу міста Пршггіна. На допомогу серб­ ському князю прийшли боснійці, угорці, албанці та інші воїни (загалом 20 тис. воїнів). Під час битви сербського правителя узяли в полон і стратили. Залишившись без командира, сербське вій­ сько почато тікати. Більшість воїнів загинуло, але й османи втратили багато людей.

Кольчуга османського воїна

За Османа І турецька армія налічувала близько 220 тис. воїнів. Армія складалася з численних загонів кінноти і пішої гвардії яничарів, які відзначалися надзвичайною жор­ стокістю.

259

РОЗДІЛ VI

Перемога на Косовому полі принесла туркам-османам па­ нування на Балканському півострові. Сербія стала васалом турків. Згодом було підкорене Болгарське царство та інші балканські землі. Над країнами Центральної Європи нависла за­ гроза османської навали. Хрестовий похід проти турків, який очолив угорський ко­ роль, закінчився поразкою хрестоносців. Але наступ турків було призупинено вторгненням у Малу Азію Тимура. Правий фланг турків у Косовській битві очолював син султана Баязид, лівий - ще один син - Якуб. Попереду турки виставили піхоту та викопали «вовчі ями» - пастки для сербської кінноти. Як стверджує легенда, один із сербських воїнів - Мілош Обілич, зробивши вигляд, що перейшов на бік султана, убив його, що викликало розгубленість в турецькому таборі. Ситуацію опанував Баязид, який приховав смерть султана, убив свого брата Якуба і провів вирішальну атаку.

4. Утворення О с м а н с ь ко ї ім перії Коли і за яких обставин припинила існування Візантійська ім­ перія?

У 1451 р. султаном став Мехмед II ( і 45і -1481). Османи готувалися до походу на Константинополь. Для цього було створено великий флот та важку артилерію. Навесні 1453 р. Мехмед II розпочав штурм столиці Візантії. Завдяки чисель­ ній перевазі, військовим хитрощам і зраді венеціанців та генуезців, які допомогли туркам перетягти османські кораблі до бухти Золотий Ріг, 29 травня 1453 р. місто було захоплено. Східна Римська імперія, яка проіснувала, близько тисячі років після падіння Західної Римської імперії, фактично перестала існувати. Мехмед II перейменував Константинополь у Стам­ бул і переніс до нього свою резиденцію. Генуезцям, які допо­ могли султанові, було надано право торгівлі й особистої без­ пеки. Згодом до складу турецької держави було остаточно вклю­ чено Боснію та Албанію, а васачьно залежну Сербську держа­ ву перетворено на провінцію. Коли війська Мехмед а II закрі­ питися на Балканах, султан розпочав нові завоювання на бе­ регах Чорного моря. Водночас було розпочато війну проти

260

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

Венеції та нещодавньої союзниці османів Генуї. Внаслідок тривалої боротьби Венеції вдалося збе­ регти за собою лише острів Криг та Іонічні острови. Генуя також втратила більшість важливих для тор­ говельної справи земель. Унаслідок вданих завою­ вань до титулів Мехмеда II додали слово Фатіх Завойовник. Верховним правителем держави був султан. Він мав необмежену владу й був володарем над життям і смертю підданих. Султан був головнокомандува­ чем збройних сил, призначав великого візира, який керував державою від його імені. Правитель оточив себе розкошами. При його дворі перебувало близько 10 тис. служок. Були ті, хто опікувався одягом і чалмою султана, його тва­ ринами й птахами. М ехм ед !і Фатіх Як і за сельджуків, дорадчим органом влади за­ лишався диван. Релігійним життям керував муф­ тій. Найважливішою опорою імперії була армія. Воїни-сіпахи (кінотники) зобов’язані були служити у війську, за що одер­ жували земельні володіння. Передавати землю у спадок вони могли за умови, іцо син займе в армії місце батька. Із середини XIV ст. в османській армії почали створювати затонн яничарів (від турецького —«нове військом). Це військо формувалося за рахунок «податку кров’ю*- із хлопчиків з підкорених земель, їх виховували фанатично відданими султану та ісламу. Правлячими верствами Осман­ ської імперії були численні чинов­ ники, представники духовенства й військові. Державна скарбниця по­ повнювалася за рахунок податків із селян, ремісників, купців, адже при­ вілейовані верстви податків не сплачували. Селяни, крім обробітку землі, будували дороги й мости, працювали в шахтах тощо. Особли­ во тяжким було становище населен­ ня християнських провінцій. їх на■зивали райя - стадо. Християни не мали права носити зброю, їхні бу-

261

РОЗДІЛ VI

динки слід було зводити нижчими за мусульманські. Вони ви­ конували безліч повинностей і сплачували численні податки. Таким чином, з кінця VIII до середини XV ст. держава турків-османів перетворилася на величезну імперію, розташовану на землях Європи й Азії. Вона ґрунтувалася на насиллі над підкореними нар одами. Вацлав Вратіслав про яничарів

Яничари у всій турецькій області у великій шані: вони турецького султана дворяни й піша гвардія, якої при султані 12 000 ... Яничари ці набираються з дітей християнського народу, який живе під турецькою владою. Набирають їх по кілька сотень через два роки у третій, малих хлопців років восьми, дев'яти і десяти... З них потім виходять жор­ стокі злочинці, і з усіх турецьких солдатів вони найбільш безжальні до християн... З авдяки чому, на вашу дум ку, яничари ставали найвідданіш ими воїнами султана?

5. Культура О с м а н с ь ко ї імперм Османська імперія була країною багатонаціональною, де народи розмовляли різними мовами. Ще в XI ст. було створе­ но словник східно турецької мови «Диван лугхат аль-Тюркк Одним із найдавніших серед відомих словників перської мови вважається складений Алі ібн Ахмадом Асаді у XI ст. «Лугхат-і фурск У XIII ст. до обігу7 увійшли персько-араб­ ський і перські > гурецьк* і- монгольський словники. У цей час було створено перший систематизований посібник з турецької граматики. Основиою мовою була арабська. Її використову­ вали у? судочинстві, науці, культурі, богослов’ї. Про­ те у світській літературі була поширена перська мова. Шедевром класичної турецької літератури вважається епічний твір Джалаледдіна Румі (1207— 1273) «Масневі-І манавік Серед найвідоміших ту­ рецьких поетів XIV—XV ст. називають Ашик-пашу й Сул ей ман а Ч ел ебі, Про Ашик-пашу відомо небагато. Він був замож­ ною й шанованою людиною. Ного перу належить поема «Книга чужииця-бурлакик Поема склада­ ється з 10 глав, не пов'язаних між собою. Зміст кожної глави визначається її цифровим позначенням: перша присвячена Аллаху, п’ята - п'яти чуттям, сьома - семи планетам.

262

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ С Х ІД

Сулейман Челебі був, імовірно, сином Ахмед-паші, міністра при дворі султана Мурада І. Єдиний твір, який зберігся до наших часів, - релігійна поема «Гімн на На­ родження Пророка*-, яка розповідає про життя й діяння пророка Мухаммада Дуже популярною була народна поезія, яка викорис­ товувала живу турецьку мову. Одним із иайвідоміших поетів був Юніус Емре (близько 1240-1320). Його вва­ жають засновником турецької літератури. Твори Юніус а Емре проникливо висвітлювали теми любові до Бога й людської долі. Турки були визнаними майст рам и-реміс никами різьбярами, зброярами, майстрами з художнього карбу­ вання по металу. Вони виготовляли неймовірної краси вироби із золота, срібла, слонової кістки. Інколи худож­ ники порушували заборону назображення людини, і тоді на обкладинках книг з ’являлися вишукані мініатюри з Яничар. Сучасний малюнок дорогоцінних металів. Встановлення торговельних відносин з іншими краї­ нами сприяло розвитку світської архітектури. Уздовж торговельних шляхів будували караван-сараї, че­ рез річки Анатолії перекидали мости. Водночас розвивалася й культо­ ва архітектура. У містах імперії спо­ руджували невеликі елегантні мече­ ті, медресе, родинні усипальниці. Ще у XII ст., за панування турківсельджуків, у Ерзурумі було збудо­ вано медресе Чіф ге Мін аре. Шедев­ рами архітектури XIII ст. стали ме­ дресе Сирчали (1242) й Каратай (1251), а також мечеть «Індже мінарелі*- у Коньї. За правління Османів панівним у архітектурі став стиль «Бурси*-. До цього стилю належать мечеть Улу, мечеть і мавзолей Каліграфічні написи є мечеті. Ешільу Бурсі. Остання відоміша як Стамбул «Зелена мечеть*-.

263

РОЗДІЛ VI

Фрагмент інтер'єру з мавзолею Ешіль у Бурсі. ХІІІ ст.

Високого рівня досягло мистецтво ка­ ліграфії. Цитати з Корану прикрашали не лише мечеті, але й начади та державні установи. Розвиток науки значною мірою був пов'язаний з релігією. Турецькі історики досліджували минуле й фіксували здо­ бутки сучасних правителів, возвеличую­ чи їхні перемоги й оспівуючи чесноти. Відомим турецьким істориком є Ашик-паша-заде. У 1437 р. він здійснив паломництво до Мекки, за правління султанів Му рада II й Мехмеда II брав участь у воєнних походах проти христи­ ян на Бачканський півострів. Усе, що сам бачив або чув від інших, він записав. Поєднавши свої нотатки з більш раннім історичним твором Якши Факіха Ашикпаша-заде створив «Хроніку династії Османів». Його книжка була написана у формі оповіді й передбачала читання вголос. Наприкінці багатьох розділів ав­ тор ставив запитання й давав на них від­ повіді, щоб слухач мав можливість зро­ зуміти перебіг історії. ГІевною мірою його працю можна вважати першим ту­ рецьким підручником з історії.

Позначте на контурній карті: 1. Напрямки походів туркїв-сельджуків. 2. Територію Османської імперії.

1. Як було влаштовано управління у державі сельджуків? 2. Чим можна пояснити зростання держави турків-османів? 3. На чому трималася могутність Османської імперії?

264

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СХІД

Залам ятайте дати 220-280 рр. - доба Трьох царств у Китаї. 618-907 рр. - розквіт Китаю за династії Тан. VIII ст. - створення Ханьлінської академії наук. VIII ст. - золотий вік китайської поезії. 960-1124 рр. - Імперія Сун. 1206 р. - утворення Делійського султанату. 1215 р. - взяття монголами Пекіна. 1288-1324 рр. - правління Османа І, заснов­ ника Османської імперії.

1389 р. - битва на Косовому полі. 1451-1481 рр. - правління Мехмеда II Фатіха (Завойовника). 1453 р. - завоювання турками-османами Константинополя. 1498 р. - прибуття Баско да Гами до Індії. X ст. - винайдення в Китаї магнітного ком­ паса. XI ст. - утворення Сельджуцького султанату.

Узагальнення Індія Упродовж V—VII ст. в Індії існувало близько 50 держав. Для цього періоду характерним є спрощення державного устрою, падіння ролі чиновників в управлінні державою, поси­ лення позицій армії, яка формувалася на основі васальної залежності. Розквіт Індії від­ бувся за імперії Гуптів. Нова епоха почалася з приходом в Індію мусульман. Створений у результаті завоювання Делійський султанат перетворив Індостан на іншу країну. Мусуль­ манство поширилося в Індії, змінивши життя багатьох людей. Попри тривалі періоди внутрішньої боротьби держав за першість, високого розвитку досягла архітектура та інші галузі мистецтва. Китай Китайська цивілізація за Середньовіччя жила власними традиціями, як і в давні часи. Кровопролитні міжусобні війни змінювали періоди єдності під владою різних династій. На початку Середньовіччя країна поділилася на південну й північну частини, які ворогували між собою. Імперія Тан, що постала згодом, мала деспотичний державний устрій. По­ встання та державні перевороти, які привели до влади нову династію Сун, спричинили численні людські й культурні втрати. Змінився порядок призначення та просування по службі чиновників - для цього необхідно було складати іспити. Монголи, які захопили Ки­ тай у XIII ст., взяли під контроль усе життя в країні. Проте вони не змогли знищити могут­ ніх культурних і релігійних традицій китайців. Після повалення монгольського панування за династії Мін було удосконалено управління державою. Водночас середньовічний Ки­ тай вирізнявся високою духовною культурою - процвітала поезія, живопис, ужиткове мистецтво. Туреччина Турки-сельджуки, а згодом турки-османи у тривалій боротьбі здолали опір східної християнської імперії - Візантії. З кінця VIII до середини XV ст. невелика держава турківосманів перетворилася на величезну імперію, розташовану на землях і Європи, і Азії, до складу якої увійшли численні завойовані держави.

265

РОЗДІЛ VI

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ 1. Оберіть правильну відповідь. 1. Раджами могли стати: А Вайшї В Кшатрії Б Шудри Г Брахмани 2. Судова влада в Делійському султанаті належала: А Султану В Духовенству Б Візирю Г Військовим 3. «Володарями світу» вважалися: А Вайшї В Кшатрії Б Шудри Г Брахмани 4. Не вважалися вищою варною: А Вайш’ї Б Шудри

В Кшатрії Г Брахмани

5. Основною військовою силою сельджуків була: А Піхота В Лучники Б Кіннота Г Арбалетники 6. Релігія османів: А Християнство Б Буддизм

В Іудаїзм Г Іслам

7. За військовою реформою Орхана було створено: А Загони яничарів В Загони кінноти - воїнів-сіпахів Б Загони піхоти - піяде Г Загони арбалетників «Фатіх»-завойовник - це: А Сельджук ібн Тугак В Якуб Б Осман І Г Мехмед II 9. Повстання «червоних пов’язок» спричинене А Монгольським пануванням В Виникненням держави чжурчженів Б Вторгненням гунів Г Нападами киданів 10. Пригодницький роман «Річкові плеса» Ші Найяна розповідав про часи: А Держави Сі Ся В Імперії Сун Б Династії Тан Г Імперії Суй 11 Розпочинало китайський рік: А Свято весни В Свято дракона Б Свято «чистого блиску» Г Свято врожаю 8

12 Могутнє селянське повстання на чолі з Хуан Чао розпочалося:

А У 311 р. Б У 618 р.

266

В У 874 р. Г У 907 р.

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СХІД

13. Червоний колір у китайців - це: А Символ сонця й радості В Символ імператорської влади Б Символ війни й звитяги Г Символ поклонінняпращурам 14. Засновник першої іноземної династії, названої «першопочаткова», яка керувала усім Китаєм: А Чингісхан В Хуан Чао Б Хубілай Г Лю Гуаньчжун II. Установіть відповідність. 1.

1

Брахмани

А

Ремісники, слуги, ступнями Брахми

їх

походження

пов’язували

зі

2

Кшатрії

Б

Землероби, ремісники, торговці котрі, як вважали, ви­ никли зі стегон бога Брахми

3

Вайш’ї

В

Воїни, котрі, як вважали, виникли з рук бога Брахми

4

Шудри

Г

Жерці, котрі, як вважали, виникли з вуст бога Брахми

1

Каді

А

Очолював військовий підрозділ у державі сельджуків

2

Візир

Б

Верховний суддя у державі сельджуків

3

Муфтій

В

Верховний релігійний діяч

4

Емір

Г

Очолював державну раду в державі сельджуків

1

XV ст.

А

Винайдено глиняний набірний шрифт

2

VIII ст.

Б

«Енциклопедія Юнле»

3

XI ст.

В

Винайдено магнітний компас

4

X ст.

Г

Створено Ханьлінську академію наук

1

XI ст.

А

Завершення правління династії Тан

2

X ст.

Б

Заснування імперії Суй

3

VI ст.

В

Захоплення монголами столиці Південної Сун міста Ханчжоу

4

XIII ст.

Г

Вперше введено в обіг паперові гроші

2.

3 .

4.

267

III. Розташуйте події у хронологічній послідовності

1

.

1

Сельджуки захопили порт Судак у Криму

2

Сельджуки завдали поразки військам візантійського імператора й оволоділи містом Нікея

3

Прихід до влади султана Мехмеда II

4

Битва на Косовому полі

1

Виникнення Делійського султанату

2

Виникнення імперії Гуптів

3

Напад на Індію військ завойовника Тимура

4

Захоплення північних і центральних районів Індії кочівниками Гунами й гурджарами

1

Пекін став столицею Китаю

2

Захоплення гунами міста Лоян

3

Повстання «червоних пов’язок»

4

Захоплення Пекіна монголами

1

Імперія Сун

2

Період північних і південних династій

3

Династія Тан

4

Доба Трьох царств

2.

3 .

4.

268

СЕРЕДНІ ВІКИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

Узагальнення до курсу СЕРЕДНІ ВІКИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

ередньовіччям називають період між Стародавніми часами й Новим часом. Хронологічно цей період обмежують V та XV ст. Середні віки поділяють на: раннє Середньовіччя (У -Х ст.); високе (розвинуте) Середньовіччя (X I-X III ст.); пізнє Середньовіччя (XIV-XV ст.). Як і в усі часи, людство протягом цього тисячоліття мало значні здобутки й зазна­ ло трагічних втрат. Регіони нашої планети за середніх віків розвивалися по-різному: країни Сходу зберігали давні традиції, натомість країни Європи та Візантія розвива­ ли традиції Римської імперії. Слов’янські народи, які під час Великого переселення народів щойно вийшли на європейську історичну арену, протягом кількох століть створили власні держави, розвинули самобутню культуру. Вихідці з півночі Європи - вікінги - залишили свій слід в історії багатьох країн - Англії, Франції, Італії, Русі. За Середньовіччя у Західній Європі відбувалося формування станових монархій. На Сході влада правителя була майже необмеженою, тимчасом як на Заході король був лише першим серед рівних. У Європі суспільство складалося з трьох верств: «тих, хто воює», «тих, хто молиться» і «тих, хто працює». Структура східного сус­ пільства була значно складнішою. Важливим надбанням Середньовіччя стало ство­ рення станово-представницьких органів влади, які почали скликати в Іспанії у XII ст., в Англії у XIII ст., у Франції в XIV ст. Поряд із королівською й імператор­ ською владою існувала влада безлічі феодалів, які мали власні війська, суд, чиновни­ ків, а інколи й власні грошові одиниці. Тим часом у країнах Сходу правителі, як і в давнину, залишалися всевладними. Саме в середні віки з’явилося те, завдяки чому ми можемо назвати європейське суспільство вільним, - парламентська демократія, суди рівних і вільних громадян, закони, які обмежують сваволю володарів, університети - центри науки й освіти. І хоча після падіння Західної Римської імперії культура зазнала втрат, освіченість і знання зберігались у монастирях. За доби Середньовіччя знову поширилося кам’яне будівництво. Це сприяло зрос­ танню міст. їх населення становили ремісники, торговці, вільні люди, які викупили землі у феодалів. Будівництво вели за допомогою новітніх технологій, які давали

О

269

УЗАГАЛЬНЕННЯ Д О КУРСУ

можливість різати камінь, з використанням аркових склепінь, вітражів та інших но­ вих прийомів. Забудова міст була дуже щільною: з вузькими вулицями, великою скупченістю й багатоповерховістю будинків. Палаци й храми зводили декілька поко­ лінь будівничих. За раннього Середньовіччя землі, придатні для ведення сільського господарства, розподілялися між феодалами, церквою й селянськими общинами. Поступово землі, які належали сільським общинам, ставали власністю світських або церковних феода­ лів. Особисто вільні селяни потрапляли в економічну залежність і втрачали свободу. Здобутком Середньовіччя було звільнення селян від феодальної залежності. У Фран­ ції звільнення селян розпочалося у XII ст., в Англії - у XV ст. У Норвегії феодальної залежності не було взагалі. В інших європейських країнах цей процес тривав аж до XIX ст. Неможливо говорити про середньовічне суспільство, не згадавши вплив на нього релігії й церковної організації. У середні віки остаточно сформувалося три основні світові релігії: християнство, буддизм, іслам. Церква була своєрідною державою в державі як на Заході, так і на Сході. Вона володіла власними землями, майстернями, селянами, мала власну скарбницю і власні закони. Проголошені церквою гасла часто ставали приводом до війн, збройних походів, загарбання чужих земель. Освіту за тих часів здобували небагато людей. Інформацію переважно запа­ м’ятовували, завчали й передавали в усній формі. Писемність була поширена серед вузького кола осіб. Тимчасом саме за цієї доби, у Х ІІ-Х ІІІ ст., у Європі відкрилися перші університети. Головними викликами для людей Середньовіччя стали війни, масові епідемії та релігійна ворожнеча. Повставали одна на одну релігії, народи, держави. Постійним супутником простої людини в ці часи був голод. Загрозою для людини Середньовіч­ чя були також міграції різних племен і народів. Переселення супроводжувалися вій­ нами, руйнацією міст і сіл, нищенням надбань культури осілого населення. Проте такі рухи сприяли розселенню в різних регіонах і формуванню нових народів, куль­ тур, цивілізацій. Подібні процеси відбувалися й на землях середньовічного Сходу. Колишні зв’язки, які існували між народами і країнами, були поруйновані. На кілька століть світ перетворився на відокремлені регіони. Для світової історії мало велике значення виникнення (у VII ст.) й поширення іс­ ламу. Не меншу роль відіграла у світовій історії утворена у XIII ст. Монгольська ім­ перія. Різні регіони нашої планети за середніх віків мали різний рівень розвитку еконо­ міки. Кочові народи, які прийшли на терени Європи, поступово осіли й призвичаїли­ ся до землеробства. Тогочасне господарювання мало виразні ознаки натурального. Це означало, що все необхідне для повсякденного життя селяни чи городяни виго­ товляли самі. Протягом Середньовіччя традиційними знаряддями праці залишалися рало, дерев’яна лопата. Землю зорювали з використанням плуга, в який запрягали

270

СЕРЕДНІ ВІКИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

переважно волів. У ІХ-Х ст. почали використовувати хомут і запрягати коня. Але коней у селянських господарствах було мало. Попри всю культурну та господарську різноманітність усі регіони й країни об’єднувало те, що життя держави й суспільства визначала релігія: все, що робила людина Середньовіччя, було пов’язано з вірою. В усіх середньовічних країнах суспільство було поділене на соціальні групи, про­ відними з яких були землевласники і воїни. У відносинах між країнами і народами панувало право сили. Попри замкненість середньовічного суспільства й невисокий рівень розвитку транспорту і шляхів сполучення, контакти між країнами не обмежувалися самими лише відносинами завойовника й завойованого. Навіть за таких умов відбувався жвавий обмін культурними й технічними новинками, традиціями, звичаями. Протя­ гом усього Середньовіччя купці з Європи, Азії й Африки не припиняли торгівлю, об­ мінюючи товари, виготовлені у своїх країнах, на продукцію, яку видобували або ви­ готовляли в далеких землях. Разом із товарами приносили вони на батьківщину й технічні новинки. Наприклад, технологія виготовлення паперу, яку винайшли в Ки­ таї ще у II ст., потрапила в Середню Азію, звідти - у Ірак, через Північну Африку і арабів. У XIII ст. вона дісталася Італії, а вже потім поширилася по всій Європі. Так папір замінив дорогий пергамент. Десяткова система числення, яка включала 9 цифр і нуль, винайдена в Індії в VI ст., поширилася через тих-таки арабів у Х ІІ-Х У ст. у Європі, а згодом і по всьому світу. Різні культури створили цінності, які стали над­ банням усього людства. Таким чином, середньовічна історія - спільний витвір і спільне надбання усіх на­ родів і племен, котрі населяли за доби Середньовіччя Європу, Азію та Африку - ті землі, які згодом, за Нового часу, дістануть назву Старого Світу.

271

Н авч ал ьн е ви д ан н я

Бонь Олександр Іванович Іванкж Олег Леонідович

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ Підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено.

Відповідальна за випуск О. О. Бородіна

Підп. до друку 02.10.2015. Формат 70x90/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 19,89. Обл.-вид. арк. 20,0. Наклад 3360 пр. Зам. Видавництво «Літера ЛТД». Україна, 03680, м. Київ, вул. Нестерова, 3, оф. 508. Тел. для довідок: (044) 456-40-21. Свідоцтво про реєстрацію № 923 від 22.05.2002 р. Віддруковано в ТОВ «Фактор-Друк». 61030, м. Харків, вул. Саратовська, 51, тел. (057) 717-51-85.