Українська мова (Плющ, Тихоша, Караман) 10 клас

Я

ББК 81.2УКР—922 У45 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Наказ Міністерства освіти і науки України М 177 від 03.03.2010 р.) ВИДАНО ЗА РАХУНОК ДЕРЖАВНИХ КОШТІВ. ПРОДАЖ ЗАБОРОНЕНО

Наукову експертизу проводив Інститут української мови Національної ака­ демії наук Україпи; Психолого-педагогічну експертизу проводив Інститут педагогіки Національ­ ної академії педагогічних наук України; Експертизу підручпива здійсшовали: Г. А. Могильницька старший виїсла дач Одеського обласного інституту вдосконалення вчителів: В. М. Нудний — завідувач НМК Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогіч­ ної освіти ім. В. Сухомлинського; 3. В. Щербяк — вчитель-методиет відділу освіти Ківерцівської райдержадміністрапії Волинської обл.; Л. Н. Радьо — вчитель-методист Великобірківської ЗОШ І—III ст.-гімназії ім. С. Балея Тернопільської обл., кандидат філологічних наук А втори:

Плющ М. Я. — доктор філологічних наук, професор кафедри укр. мови Національного педуніверситету ім. М. П. Драгоманова; Тихоша В. І. — кандидат педагогічних наук, доцент кафедри укр. мови Херсонського державного педуніверситету; Караман С. О. — доктор

педагогічних наук, зав. кафедри укр. мови і методики навчання Київ­ ського міського педуніверситету ім. Б. Д. Грінченка; Караман О. В. — кандидат педагогічних наук, доцент кафедри методики укр. мови Київського міського педуніверситету ім. Б. Д. Грінченка На обкладинці використано репродукцію картини Юрія Камишного «Кожному мила своя сторона» та фрагмент тексту з «Велесової книги»

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ — лінгвістична довідка, правило

— робота в парах, групах

— дослідження мовного матеріалу — завдання до тексту

— Інтернетпутівник — міжпредметні зв’язки

ІБВМ 978-966-04-0806-7

© М. Я. Плющ, В. І. Тихоша, С. О. Караман, О. В. Караман, 2010 © Видавництво «Освіта?, 2010 © Видавництво «Освіта», художнє оформлення, 2010

\Д < Л /

С 'Н ^ С у б с С Ц й

Зміст підручника для профільного навчання української мови спрямований на засвоєння мовної культури в усій її ба­ гатогранності. Ви поглибите знання про мовну систему, ознайомившись із додатковими теоретичними відомостями з фонетики, орфоепії, орфографії, лексикології та фразеології, морфеміки, словотвору та морфології. Метою підручника е також розкриття стилістичних ресурсів сучасної української літературної мови. Ви удоско­ налите навички побудови текстів різних стилів і жанрів, опануєте виражальними засобами розмовного, наукового стилів мовлення, вироблятимете навички дослідницької роботи з мовознавства, роботи з довідковою літературою, навчитеся добирати лінгвокраїнознавчий матеріал. Теоретичні відомості, сутнісні характеристики мово­ знавчих понять стисло викладено в лінгвіст ичних довід­ ках, а поглиблюються відомості про мову в спеціальних завданнях на дослідження мовних явищ і фактів, аналіз, коментування, оцінювання їх із погляду нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування. Вправи подаються в порядку зростання складності: від репродуктивних до творчих, які вимагають умінь спри­ ймати, розпізнавати, порівнювати, робити висновки. Про­ поновані мовознавчі студії, практикуми, система завдань на спілкування допомагають відшліфувати правописні, орфоепічні, стилістичні навички, перевірити вміння використовувати свої знання в різних умовах. Уважно поставтеся до виконання завдань у рубриці «Назустріч тестуванню», поданих за розділами підручника. Чимало вправ дібрано для формування культури мов­ лення, норм мовленнєвої поведінки, навичок спілкування в науково-навчальній, соціально-культурній, офіційноділовій сферах. Текстовий матеріал до вправ, насичений цікавою пізнавальною інформацією з творчого доробку вчених-лінгвістів, письменників, мислителів, слугуватиме засвоєнню найважливіших здобутків вітчизняної і світо­ вої культури. Отже, на вас чекає творча, натхненна і сумлінна праця, яка допоможе досконало оволодіти одним із найбільших див, дарованих людині — мовою. Бажаємо успіхів! Автори

ова як суспільне яваоде. українська това в Україні £ЄхЯ іо*^§) визначати й аналізувати функції мови в суспільстві; характеризувати ознаки самобутності української мови; ''б^£Ї аргументовано доводити власну думку в мовознавчих дис­ кусіях; доречно використовувати різні види мовлення; 9) здійснювати пошукове дослідження за допомогою довідників та мережі Інтернет.

1. МОВА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ

1 . 1. Прочитайте. Визначте тему і стиль кожного висловлювання, назвіть його характерні ознаки.

I. Мова народу твориться колективно, беруть участь у цьо­ му великому процесі і сивий людський досвід, і закохана юність, і бурхлива дитяча уява,— бо кого ж із нас не тішило, яку мовотворчу обдарованість, винахідливість виявляю ть малюки, які серед них бувають геніальні лінгвісти (О. Гончар). 2. Мова чутливо відгукується на кожне нововведення в житті суспільства (М. Ланова). 3. Кожна мова має свій шлях розвит­ ку, на якому позначились історичні події, пережиті її наро­ дом... Усе це створює... національну психіку, що так виразно відбивається в мові (Б. Антоненко-Давидович). II. Поміркуйте, як суспільство впливає на розвиток мови. Чи відомі вам випадки втрати людиною здатності спілкуватися за допо­ могою мови внаслідок ізольованості від суспільства? М о в а — явище суспільне. З одного боку, мову творить і розвиває суспільство, з іншого — без мови не було б суспільства. І наука, і техніка, і релігія, й ідеологія, і культура не можливі без мови, бо мова забезпечує всі без винятку процеси ж иття і діяльності людини. Розвиток і функціонування мови значною мірою зумов­ лені станом суспільства. У мові відбиваються соціальна диференціація суспільства (класова, професійна, статева), демографічні процеси (зміни чисельності населення, міграція), рівень загальної освіти народу, розвиток науки тощо. Суспільство може цілеспрямовано впливати на роз­ виток мови. Свідомий вплив суспільства на мову (урядові

заходи) називають мовною політикою. Від цієї політики залежить доля окремих мов у багатомовному суспільстві. Так, внаслідок онімечення у XVIII столітті зникли по­ лабська і прусська мови, в результаті асиміляції в СРСР зникло понад 90 мов, а колонізація у СІЛА знищила чимало індіанських мов. Взаємозв’язок мови і суспільства розглядається і на таких рівнях, як мова і народ, мова й особа (індивід), мова й класи та соціальні групи людей. Мова — загальнонародне явище. Народ — творець і носій мови. Одна особа безсила будь-що змінити в мові, бо мова розвивається за своїми об’єктивними законами. Наприклад, Тарас Шевченко є основоположником української літератур­ ної мови. Однак це не означає, що він створив нову мову. Навіть геніальна особистість не здатна змінити мову, а може лише виявити її приховані можливості, показати, як ефек­ тивно можна використати те, що в мові вже існує. Мова не може бути класовою (коли кожен клас корис­ тується своєю мовою), бо треба було б виробити якусь третю мову, щоб класи могли спілкуватися між собою. Проте класо­ вий підхід до використання мови беззаперечний. Так, україн­ ське панство, щоб відокремити себе від простого народу, вико­ ристовувало для спілкування чужу мову: на Західній Україні то була здебільшого польська, а на Східній — російська. Із суспільним розшаруванням (за різними ознаками) пов’язана поява в мові професійних слів, арго, діалектизмів. Отже, мова і суспільство перебувають у тісному взаємозв’язку. Вплив суспільства на мову і мови на суспільство вивчає спеціальна лінгвістична дисципліна — соціолінгвістика. Українська мова функціонує як національна мова українського народу в Україні і є державною мовою.

2. І. Прочитайте речення. Підготуйте короткі коментарі до ви­ словлювань. Доберіть ілюстрації до шкільної газети. 1. Поки живе мова — житиме й народ як національність (І. Огієнко). 2. Мову ревниво оберігають мовознавці — невтомні творці граматики і словників (І. Вихованець). 3. Барвистість одвічна народної мови — це щось невимовне, прекрасне, казкове: і ласка любові, й червона калина, і пісня досвітня в гаях — солов’їна (17. Усенко). 4. Не пускайте слів попереду думок. Адже висловлюванням можна бездумно поранити чиєсь вразливе серце. Розумним словом можна підбадьорити, надихнути на

творчість, на добрий вчинок, на геройство (І. Вихованець). 5. Сло­ во — це найточніший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користува­ тися ним — велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодівайте цим взірцем так, щоб з-під ваших рук виходила тільки краса (В. Сухомлинський). 6. Повнота слів — це повнота світу (П . Мовчан). 7. Слово — прізвище думки тепер, а частіше — її псевдонім (Л. Костенко). 8. Відтворити до кінця історію хоч би одного сло­ ва — означає стати причетним до розкриття таємниці всієї людської мови і мислення (В. Абаєв). 9. Слова, що виходять з рідної мови, стають ніби зліпками, що засвідчили те життя, свідками якого вони були (А Брагіна). 10. Новотвори — і свідомі, й несвідомі, аби щасливі — це фермент у мові, запорука її розвит­ ку, цвіту й буяння (М. Рильський). 11. Словники — музеї слів, у них місце і для старого, і для нового слова знайдеться (С. Пуиіик). II. Доберіть із художніх і публіцистичних творів по шість при­ кладів висловлювань про мову і мовлення, запишіть їх. 3 . 1. Прочитайте. Визначте тему кожного висловлювання. У яких життєвих ситуаціях ви могли б скористатися ними? 1. Мово вкраїнська, звідки прилетіла, я к тут зросла, розцвіла й зарясніла? Чи пила ти воду з Дніпра, чи купалася в його ласкавих водах, чи злетіла в небо? Мово! Течеш ти вічно й вільно. Безжальний час не владний над тобою (За П. Загребельним). 2. Живе наша мова — і наш голос звучить у вселенсько­ му хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність і наша одність. Бо наша мова — це ми,

В. Лопата. Великдень

українці, — добрий, чесний, працьовитий народ, що тися­ чоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була коли­ ска індоєвропейських народів... 3. Пізнання мови — це пізнан­ ня народу, його єства, його душі, його витоків та історичних шляхів — усього того, чим народ цікавий для інших народів. Адже народи, як і окремі люди, виявляють інтерес і повагу ли­ ше до того, хто являє собою особистість — своєрідну і непо­ вторну. Годі розраховувати на пошану інших тому, хто не має поваги сам до себе (3 кн. «Мова і нація»). II. Розгляньте репродукцію картини Василя Лопати «Великдень» на с. 6. Розкрийте її зміст, спираючись на подані висловлювання.

4. Прочитайте. Визначте тему і стиль кожного висловлювання. З якою музикою (естрадною, класичною, народною) асоціюється у вас українська мова? На підтвердження своєї думки доберіть і запишіть уривки з поетичних та прозових художніх творів чи з фольклору. 1. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глинка і Чайковський, Барток і Стравінський користувалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови. 2. Українська мова не бідна, не вульгарна... Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна річка, ви­ блискує на хвилях народної пісні, переливається в душі нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі (3 т в.Д . П авличка).

5. Розгляньте фотоілюстрації. Кого ви на них упізнали? Складіть діалог на тему «Мова і пісня», використовуючи фотоілюстрації. Розіграйте діалог в особах.

7

6. Поміркуйте, чому письменниця Ірина Вільде вважала, що «людина, яка не вміє мовчати, не вміє й говорити». Висловіть свою думку у формі письмового роздуму.

§ 2. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ МОВИ 7. Прочитайте, визначте основну думку поданих висловлювань. Яка найважливіша функція мови? Які ще функції, на вашу думку, виконує мова?

1. Мова видобувається з мислення, як метал із руди (О. Смирницький). 2. Комунікативна функція — це локомотив історії мо­ ви (Б. Серебреников). 3. Мова — головне знаряддя соціалізації, тобто перетворення біологічної істоти в соціальну, у члена певно­ го суспільства. Мова бере участь у творенні людини (3 кн. «Мова і нація»), 4. Людина має схильність спілкуватися з собі подібни­ ми, тому що в такому стані більше почуває себе людиною (І. Кант). 5. Найбільша розкіш на світі — це розкіш людського спілкування (А де Сент-Екзюпері).

8. Поясніть, як ви розумієте вислови. Наведіть приклади певних життєвих ситуацій до кожного з них.

1. Мова — засіб мислення. 2. Мова — засіб інтелектуальної діяльності людей. 3. Мова — засіб спілкування. 4. Мова — засіб оволодіння суспільно-історичним досвідом людства. 5. Мова — засіб пізнання людиною краси. 9. Прочитайте речення з певною інтонацією. Про яку функцію мо­ ви йдеться? 1. Ну й вірші (захоплено; з осудом). 2. Оце так сюрприз (захоплено; з розчаруванням). 3. Яка красуня (зачудовано; зневажливо). Мова виконує кілька ф у н к ц і й (від лат. /ц псНо — обов’язок, коло діяльності, призначення), життєво важли­ вих для суспільства, окремих груп і кожної людини. Голов­ ними є к о м у н і к а т и в н а і м и с л е т в о р ч а , а ряд інших ( е к с п р е с и в н а , п і з н а в а л ь н а , і д е н т и ­ ф і к а ц і й н а , н о м і н а т и в н а , е с т е т и ч н а тощо) є похідними від них. Комунікативна функція (від лат. соттиігісаНо — спілкування) — функція спілкування. Мова й створена для того, щоб спілкуватися, а спілку­ вання можливе лише в суспільстві.

Щоправда, існують також інші засоби спілкування, наприклад, жести й міміка. У театрі пантоміми та на балет­ ній виставі глядачам цілком зрозумілі «діалоги» дійових осіб і перебіг подій. Однак у щоденному людському спілку­ ванні жести й міміка є лише допоміжними, супровідними щодо звукової мови засобами. Допоміжними певною мірою можуть бути і музика, і живопис. Але вони у кожної людини викликають свої враження, почуття, думки. А спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловлене. Тому мову вважають найважливішим засобом людського спілкування. До того ж комунікативну функцію виконує не тільки звукове мовлення, а й написані чи надру­ ковані тексти. Мислетворча функція мови — функція формування й формулювання думки. Мислення (думка) не тільки вира­ жається словом, а й реалізується в ньому. Не випадково один із найвидатніших мовознавців XIX століття Вільгельм Гумбольдт назвав мову «органом, який творить думку». Обидві функції дуже тісно пов’язані між собою: для того, щоб спілкуватися, потрібно мислити й уміти передавати свої думки за допомогою мовних засобів. Мислячи, людина пізнає світ, нагромаджує (акумулює) знання про нього. Мова зберігає всі інтелектуальні здобутки народу, фіксує досвід предків. Так, у словнику відображено результати розумової діяльності людства, класифіковано й систематизовано весь навколишній світ. Засобами мови передається досвід попередніх поколінь, що засвідчують, наприклад, усталені звороти — фразеологізми, приказки і прислів’я: Не знаючи броду — не лізь у воду, Сім разів відміряй, а один відріж тощо. Засвоюючи мову, людина за­ своює знання про світ. Добре володіння мовою спрощує шлях пізнання, оберігає людину від зайвих помилок. 71

■и(^

10. Зверніться до рубрики «До джерел знань» наприкінці розділу. Знайдіть матеріал про функції мови у книзі «Мова і нація», зробіть повідомлення на уроці. 11. Прочитайте текст. Поясніть, яку функцію мови мав на увазі давньогрецький філософ Сократ, сказавши: «Заговори, щоб я тебе побачив». Е к с п р е с и в н а функція полягає в тому, що мова є універ­ сальним засобом вираження внутрішнього світу людини. Вона дає можливість перетворити внутрішнє, суб’єктивне у зовнішнє, об’єктивне, доступне для сприйняття. Кожна люди­

на — це цілий неповторний світ, сфокусований у її свідомості, у сферах інтелекту, емоції, волі. Але цей світ прихований від інших людей, і тільки мова дає можливість розкрити його для інших. Чим досконаліше володієш мовою, тим виразніше, повніше, яскравіше постаєш перед людьми як особистість (Із кн. «Мова і нація»), 12. І. Прочитайте текст. Визначте його тему, стиль, сформулюйте основну думку. Чи згодні ви з поглядом автора, висловленим у виділено­ му речені? Аргументуйте свою відповідь, наводьте приклади, факти.

П і з н а в а л ь н а (або когнітивна, гносеологічна) функція мови полягає в кумуляції, накопиченні досвіду людства, у пізнанні нового, раніше невідомого. Мова є засобом пізнання світу. Людина, на відміну від тварини, користується не тільки індивідуальним досвідом, а й усім тим, чого досягли, що відкрили, втілили в життя її попередники та сучасники, тобто суспільним досвідом. Вона має два види пам’яті: емоційну і логічну. Людині ніколи не треба починати пізнання світу «з нуля». Досвід суспільства зафіксовано в мові, в її словни­ ках, граматиці, фразеології, а за наявності письма — також у текстах. Пізнаючи мову, людина пізнає світ у баченні саме цієї мовної спільноти. «Межі моєї мови означають межі мого світу», — писав Л. Вітгенштейн (В. Іваниш ин). II. Визначте «межі свого світу». Чи вважаєте ви себе цікавим співрозмовником, яскравою особистістю? Як працюєте над собою?

Порівняйте поезії. Я ка з них викликала у вас більш у насолоду? Чому?

Осте сте бі бо бу візники-люди трамваї-люди автомобілі М.Семенко

Бабуся-трава, жовтокоса й тиха, Глянула з-під снігу — а в небі сонце, Глянула вдруге — жайворон в’ється, Молоточками дзвонить в синю тарілку: — Еге ж, виходьте, мої травенята, Березень! А. Малишко

13. Прочитайте текст. Визначте тему, сформулюйте основну думку. Пригадайте засоби милозвучності української мови. Знайдіть їх у тексті. Е с т е т и ч н а функція мови полягає в тому, що мова є зна­ ряддям і матеріалом створення культурних цінностей. Фольк­ лор, художня література, театр, пісня існують завдяки мові.

У художньому творі головне призначення мови — образотворення. За допомогою мовних образів митець спілкується з читачем, слухачем. У художньому творі, особливо поетичному, часто спостерігаємо відхилення від звичних норм, стандартів. Саме ці відхилення роблять текст художнім, визначають його жанр. Але щоб відчувати, якою мірою допустимі відхилення, треба добре знати мовні норми. Мова має поетичну природу, навіть окреме слово — це «малий твір мистецтва» (Г.Глінц). Крім того, мові властиві закони евфонії, милозвучності. Це, а також досконала організація мовного матеріалу, може бути джерелом естетичної насолоди, що найвиразніше проявляється при сприйнятті ораторського та художнього мовлення (В. Іванишин). 14. І. Прочитайте текст. Визначте тему, сформулюйте основну думку. Наведіть власні аргументи на підтвердження основної думки.

К у л ь т у р о н о с н а функція мови постійно і виразно про­ являється передусім у використанні носіями цієї мови: через мову відбувається засвоєння кожною людиною культури свого народу й духовних цінностей від покоління до покоління. Чим повніше, повнокровніше функціонує в суспільстві мова, тим надійніший цей духовний зв ’язок поколінь, тим багатша духовність кожного наступного з них. Пропагуючи свою мову в світі, ми пропагуємо свою власну культуру, її надбання. Згадаймо, яке враження на Європу спра­ вили виступ співачки Руслани на конкурсі «Євробачення», гаст­ ролі українського хору Кошиця, які відкрили світові цілий мате­ рик оригінальної і багатющої культури, а з нею — і наш народ. Культуроносна функція мови реалізується й на особистішо­ му рівні. Людина, пізнаючи мову свого народу, долучається до джерел неповторної духовності нації, з часом стає її носієм і навіть творцем (В. Іваниш ин). II. Виконайте завдання до тексту. 1) Поясніть правопис нн в іменниках. 2) Випишіть прикметники і прислівники вищого і найвищого сту­ пенів, виконайте словотвірний розбір. 3) Доберіть синоніми до слова творець. 4) Дослідіть, якими синтаксичними конструкціями ускладнені речення тексту. Схарактеризуйте ці конструкції як члени речення. 5) Підготуйте повідомлення про те, як культуроносна функція мови реалізується на рівні особистості. Наводьте переконливі аргументи. _______

15. За вивченим матеріалом складіть і запишіть діалог у формі запитань і відповідей на тему «Функції мови».

§ 3. МОВА І ДЕРЖАВА. УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ПРО МОВУ

16. Прочитайте Статтю 10 Конституції України. Які обов’язки по­ кладає на себе держава стосовно функціонування української мови? Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій тери­ торії України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. 17. Прочитайте. Прокоментуйте останній абзац тексту. Чому українська мова в Україні потребувала захисту? Наведіть при­ клади того, як держава захищає національну мову в Росії, у Франції та в інших країнах.

Мова виражає єдність держави. У національній державі ототожнюються держава, нація і мова. Кожна держава постійно тримає в полі зору мовні проблеми суспільства. Одним із найвищих виявів самоутвердження нації є держав­ ний статус її мови, який законодавчо забезпечує її функціонуван­ ня в усіх без винятку сферах суспільного житня. Цей статус має бути закріплений в Основному законі держави — Конституції. Державною мовою буває переважно мова корінного насе­ лення країни. Від 1 січня 1990 року формально набув чинності Закон «Про мови в УРСР», який утверджує державність української мови. Цей закон прийнято через необхідність захисту української мови, яка виявилася відтиснутою на пери­ ферію суспільного функціонування в найбільш важливих сфе­ рах життя (Я. Радевич-Винницький).

18. І. Прочитайте текст. Як ви розумієте думку, висловлену в останньому реченні?

Державність української мови має бути реалізована в галузі народної освіти, діяльності державних та адміні­ стративних органів, у сфері виробництва, науки й техніки, куль­ тури й мистецтва, транспорту й засобів масової інформації. Водночас держава повинна забезпечити можливість вивчення

рідної мови на всіх рівнях освіти — від дитячих дошкільних закладів до останнього курсу вузу й аспірантури. Держава повин­ на дбати про те, щоб не виникла невідповідність між декларуван­ ням державності мови і реалізацією цього статусу. II. Проведіть спостереження у вашому місті чи селі: з’ясуйте, у яких із названих у тексті сфер державна влада забезпечила виконання Закону «Про мови в УРСР», ав якій — ні. З’ясуйте причи­ ни невиконання Закону. Які заходи щодо його виконання ви пропо­ нуєте? Сформулюйте свої пропозиції письмово. 19. Прочитайте текст. Поміркуйте над словами італійського професора. Чому так важливо для українців, щоб молоде покоління знало й шанувало рідну мову? Як ви розумієте словосполучення материнська мова? Італійський професор Р. П іккіо на запитання журналіста «Чи виживуть українці як нація, чи зникнуть з кону історії?» відповів: «Питання в тому, чи ваттті діти знатимуть, вивчати­ муть рідну мову, культуру, історію... Ширше — це питання прав людини взагалі, це те, чого у вас ще повного мірою немає, право кожного народу на материнську мову, літературу, культуру» (З кн. «Пам’ят ки України»). 20. Зверніться до підручника з правознавства. Розкажіть, як трактується Закон «Про мови в УРСР» з погляду прав кожного громадянина України. Поясніть особливості функціонування Закону в галузі освіти, наукового та офіційно-ділового стилів у різних регіонах України. 21 . 1. Ознайомтеся зі статтею. Визначте основну думку. Що ви можете додати до сказаного? З чим ви не згодні? Випишіть ключові слова статті. Уже давно і для всіх стала аксіомою теза про те, що мова — то головна ознака нації, то інтегруючий чинник держави, підвалина духовності нації. Українською мовою вийшла у світ найдревніша консти­ туція Пилипа Орлика, нею писали свої твори безсмертні Тарас Шевченко і Леся Українка, на її основі було створено перший у світі словник комп’ютерної термінології. З любов’ю і великою шаною ставляться до української мови свідомі громадяни держави нашої, бо, справді, гідна подиву животворна сила нашої мови, її здатність відновлюватися після, здавалося б, повної руйнації. Українська мова, яка впродовж століть жила в імперському світі заборон і прини­ жень, не тільки вистояла, зберігши свою неповторність, а й одержала в демократичному світі визнання, статус державної. Сьогодні українська мова успішно розширює сферу свого функціонування, зростає увага до культури усного й писемно­ го мовлення. Стає престижним розмовляти гарною, добірною

українською мовою, приходить розуміння того, що добре знан­ ня державної мови — важлива професіограма людей різних спеціальностей (За В. Горбачуком). II. Виконайте завдання до тексту. 1) Визначте стиль тексту. Знайдіть лексику на підтвердження ва­ шої думки. 2) На прикладах речень із тексту розкажіть, які розділові знаки ставляться всередині речення. 3) Поясніть значення виділених слів. Розкажіть однокласникам, до яких словників ви зверталися. 22. І. Прочитайте вірш Олександра Олеся кілька разів. Запишіть із пам’яті. Як висловлене поетом стосується теми параграфа? Аргу­ ментовано доведіть свою думку. Як довго ждали ми своєї волі слова, І ось воно співа, бринить. Бринить, співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить. Як довго ждали ми... Уклін чолом народу, Що рідну мову нам зберіг, Зберіг в таку страшну негоду, Коли він сам стоять не міг... II. Виконайте завдання до тексту. 1) Доберіть спільнокореневі слова, що пояснюють написання ненаголошених Ге], [И] у словах бринить, зберіг. 2) Поясніть, чому не у виділених словах пишеться по-різному. 3) Визначте, до якого розряду належать займенники, вжиті в тексті вірша. 4) Накресліть схему останнього речення і прокоментуйте її.

щ‘V 23. І. Прочитайте уривок із вірша Володимира Шовкошитного. Яку мовну ситуацію в Україні він відображає? Що змінилося за роки незалежності? Визначте основну думку вірша. Прочитайте поезію вдома, обговоріть її зміст із батьками. Я — украинец, до седьмых колен. Прапрадед мой шелками шит на Сечи. И ни чужбина, ни турецкий плен Его казацкой не лишили речи. Мне этот клад передавал отец. И мама с молоком передавала. И пил я нежность из родных сердец, И их любовь стихом во мне звучала... Я растерял, как воду из горсти, Тот клад, что сохранил в неволе прадед, —

Не знаю язы ка, сказать по правде... Простите, сыновья, и дочь, прости. Прости мене, прапрадіде-козаче, Прости мене, мій споконвічний краю, За те, що на російській мові плачу Об тім, що мови рідної не знаю. II. Виконайте завдання до тексту. 1) Поясніть розділові знаки в останній строфі. 2) Виконайте словотвірний розбір прикметника споконвічний. 3) Поясніть правопис слова прапрадіде-козаче. 4) Виконайте морфологічний розбір прикметника рідної. 24. Розгляньте фотоілюстрацію. Підготуй­ те за нею невелике повідомлення про націо­ нально-культурні зв’язки України й Росії. Яка роль мови у спілкуванні народів-сусідів? 25. За поданим матеріалом побудуйте діалог на тему «Мати-Україна — україн­ цям діаспори». Держава повинна докласти максимум зусиль для підтримання і зміцнення духовних зв’язків українців, що прожи­ вають за межами України, з рідним наро­ дом. Головним знаряддям підтримання Виступ Анастасії цих зв’язків є національна мова, її куль­ Приходько на тивування в діаспорі шляхом створення пісенному конкурсі українськомовних шкіл і класів, бібліо­ «Євробачення-2009» тек, преси, радіо- і телепередач, театрів, у Москві гуртків самодіяльності, фольклорних колективів тощо. Предметом особливої уваги держави має ста­ ти підготовка в Україні українськомовних кадрів вищої кваліфікації для роботи в діаспорі (3 газети). 26. Зайдіть на сайт www.ukrreferat.com/mdex.php7referat = 26532. Доберіть цікаву інформацію про українців діаспори. Підготуйте повідомлення для однокласників.

§ 4. МОВНИЙ «СУРЖИК», ЙОГО ПРИЧИНИ. ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

2 7 .1. Опрацюйте статтю. З’ясуйте за словником, що означає слово суржик. Сформулюйте основну думку тексту. Чому «суржик» шкідливий для будь-якої мови? Сотні невольничих літ, упродовж яких знищували культу­ ру українського народу, десятиліття панування тоталітарної

системи, коли все робилося для того, щоб «злилися нації», щоб витворилася якась «універсальна» мова, спричинили дефор­ мацію всіх сфер ж иття українського народу. Сотні бід тяглись за нами вслід, щоб нашу честь, язик, ім’я затерти... — з болем писав про трагічну історію народу Іван Франко. Великої наруги зазнала мова. Українську мову офіційно за­ бороняли (укази Петра І, Валуєвський циркуляр, Емський указ), вважали діалектом російської чи польської мов, спри­ ймали як «хлопську». Її свідомо вилучали зі сфери науки, техніки, діловодства... Поступово мова втрачала природну якість, натомість витворювався своєрідний різновид мови, який дістав згірдну назву «суржик». Мішаниною двох мов — української та російської — гово­ рить нині частина громадян України, хоч загальновизнано, що скалічена мова отуплює людину, зводить її до примітиву. Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідо­ мість, підпорядковує її собі, формує. Довільно змішуючи слова української та російської мов, відмінюючи слова і сполучаючи їх за зразком російської, творячи фрази всупереч моделям рідної мови, її носій мимоволі стає «напівмовним». «Суржик» в Україні є небезпечним, бо паразитує на мові, що творилася тисячоліттями, загрожує змінити мову (О.Сербенська). II. Виконайте завдання до тексту. 1) Назвіть частини мови у першому абзаці тексту. 2) Доберіть і запишіть синоніми до слова циркуляр. 3) Випишіть по два словосполучення зі зв’язком узгодження, &. керування і прилягання. 4) Поясніть орфограми в третьому абзаці.

28. І. Прочитайте звернення письменника Олеся Гончара до су­ часників. До чого закликає автор? Поміркуйте, яка ваша роль як майбутніх філологів у боротьбі за чистоту рідної мови. Запропонуйте шляхи очищення української мови від «суржику». Усунути деформацію мови, очистити її від спотворень, по­ вернути нашій мові справжню народну красу — це справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природний обов’язок кож ­ ного перед незалежною, вільною Україною. Адже і мовою нації визначається моральне здоров’я народу, його розвиненість, культурність. Усе це також визначатиме образ і творчу спро­ могу України в сім’ї цивілізованих демократичних держав. £

II. Виконайте завдання до тексту. 1) Поясніть розділові знаки в тексті.

2) Схарактеризуйте іменникове і дієслівне словосполучення. 3) Зробіть письмово морфологічний розбір слова визначається. 29.1. З ’ясуйте за словником значення слова екологія. Поясніть, як ви розумієте вислів екологія мови. II. Проведіть спостереження за мовленням однокласників, за­ пишіть приклади «суржику». Доберіть правильні варіанти. ЗО. У поданих висловах знайдіть слова, що є «суржиком». З ’ясуйте, які норми української мови порушено. Доберіть і запишіть правиль­ ний варіант кожного вислову. 1. Прихожа в нас велика. 2. По вечорам ми збираємося в цій кімнаті. 3. Я люблю уют. 4. Зробила уборку. 5. Імпортна мебель. 6. Хрустальна люстра. 7. Постав салфетки на стіл. 8. Закрий форточку. 9. Не сиди на полу, бо просквозить. 10. Мішечка, не трож нічого, а ти, Андрюша, йди до своєї бабушки. 11. Девочки, йдіть сюди. 12. Кафе під відкритим небом. 13. Бережись автомобіля. 14. Опасний поворот. 15. Всього доброго! Удачі вам! 16. Тролейбус перегружений. 17. Приготуйте білети для контроля. 18. Зупинка за вимогою пасажирів. 19. Як доїхати до железнодорожного вокзалу? 20. Магазин працює круглодобово. 21. По якій ціні хліб?

^3^ 31. Кого зображено на фотоілюстрації? Чому цю скульптурну композицію встановлено біля Андріївської церкви в Києві? Уявіть себе екскурсоводом і скла­ діть розповідь про цих літературних героїв. 32. Перегляньте рекламне видання, яке виходить друком у вашому місті (вашій області). Знайдіть помилки в рек­ ламних оголошеннях. Які з них пов’язані з побутуванням «суржику»? З ’ясуйте причи­ ни помилок і надішліть до редакції видання листа з порадами щодо уникнення прикрих неточностей.

§ 5. УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ОДНА З ІНДО­ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВ. УКРАЇНСЬКА МОВА В КОЛІ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ

33. І. Прочитайте текст. Пригадайте, що вам відомо з історії про східнослов’янські племена, їхню культуру. Які історичні причи-

ни утворення мов української, російської, білоруської народностей? Назвіть імена вчених-мовознавців, що доводять давність української мови. Які факти підтверджують цю гіпотезу?

ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Говорити про мову протоукраїнських племен можна лише гіпотетично. Адже писемних пам’яток, які дійшли до нас, ще недостатньо для повноцінного дослідження мови. Безперечно лише, що українська мова є однією з найдавніших і н д о є в р о ­ п е й с ь к и х мов. Про це свідчать і наявність архаїчної лексики, і деякі фонетичні та морфологічні риси, які зберегла наша мова протягом віків. Давність української мови доводили ряд вітчиз­ няних та зарубіжних учених: Павел Шафарик (Чехія), Міхал Красунський (Польща), Олексій Шахматов (Росія), Агатангел Кримський (Україна) та інші. Порівнюючи лексику української мови з лексикою найдавнішої мови — санскриту (Стародавня Індія), вчені виявили, що із кожних ста слів сорок мають одна­ кове значення й вимову (кров, тато, земля, літо тощо). Спільнослов’янська мова сформувалася на базі індоєвро­ пейської, первинною основою якої були споріднені племінні діалекти періоду кам ’яного віку, що характеризувалися близькістю лексичного складу, фонетичної системи і граматич­ ної будови. Про давність української мови свідчать і реліктові фольклорні твори, особливо календарно-обрядові пісні (напри­ клад, «А ми просо сіяли...»). Олександр Потебня, відомий вітчизняний мовознавець, стверджував, що українські веснянки й колядки існували ще в І тисячолітті до нової доби. Процес формування с п і л ь н о с л о в ’я н с ь к о ї (або пра­ слов’янської) мови припадає приблизно на IV — III тисячоліття до нової доби. Він був складним і тривалим, бо племінні об’єд­ нання не тільки виникали, а й розпадалися. Наприкінці минулої доби — на початку І століття нової доби слов’янські племена роз­ палися на дві групи — східну й західну. А внаслідок переселення слов’ян на Балкани виникає й південнослов’янська група племен. До кінця VI століття кожна слов’янська група починає набувати власних мовних особливостей. Це і є початок самостій­ ного існування спільної с х і д н о с л о в ’я н с ь к о ї мови. Споконвічна українська лексика характеризується такою генетично-хронологічною послідовністю: індоєвропейський лексичний фонд праслов’янський лексичний фонд -> давньо­ руський лексичний фонд власне український лексичний фонд. У складі споконвічної української лексики виділяють такі тематичні групи слів, успадкованих з індоєвропейської прамови: 1) назви предметів і явищ навколишнього середовища (небо, земля, день, ніч, озеро, болото, вогонь, вода, дим); 2) на­ зви рослин (дерево, береза, зерно, липа, клен, лист); 3) назви

тварин {звір, вовк, бобер, лось, вівця, корова, орел)] 4) назви спорідненості й родинних зв’язків (тато, батько, мати, син, сестра, дід)] 5) назви органів і частин тіла людей і тварин (че­ реп, мозок, око, рука, серце)] 6) назви житла, знарядь праці, продуктів (дім, двері, мед, сіль, колесо, вісь, жорна)] 7) назви дій, станів, процесів (жити, іти, їсти, стояти)] 8) назви на позначення господарської діяльності людини (копати, орати, місити)] 9) назви якостей (білий, рудий, жовтий, довгий, ко­ роткий)] 10) назви чисел (один — десять, сто, тисяча) (3 кн. «Сучасна українська літературна мова»), II. Виконайте завдання до тексту. 1) Складіть план тексту. 2) Підготуйте запитання для взаємоперевірки вивченого матеріалу. 3 4 .1. Прочитайте текст. Назвіть слов’янські мови. Які граматичні категорії спільні для всіх слов’янських мов? Про що це свідчить?

МІСЦЕ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ СЕРЕД ІНШИХ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ Українська мова належить до групи слов’янських мов. Усі слов’янські мови об’єднуються в такі підгрупи: с х і д н о ­ с л о в ’ я н с ь к у — мови українська, білоруська, російська; з а х і д н о с л о в ’ я н с ь к у — мови польська, чеська, сло­ вацька, верхньолужицька, нижньолужицька і мертва тепер полабська; п і в д е н н о с л о в ’ я н с ь к у — мови болгарська, македонська, сербсько-хорватська і словенська. Слов’янські мови становлять одну з груп індоєвропейської сім’ї мов. Генетично, тобто з походження, споріднені мови характе­ ризуються значною спільністю лексики, близькістю морфо­ логічної і синтаксичної будови, наявністю закономірних звукових співвідношень. У слов’янських мовах однаково називають основні родинні поняття, сільськогосподарські рослини, свійських тварин, явищ а довкілля тощо. Порівняй­ те: українське — брат, російське — брат, білоруське — брат польське — brat, сербсько-хорватське — брат. Слов’янським мовам властиві майже всі ті самі граматичні категорії (числа, роду, відмінка; особи, виду, стану, часу й інших), виняток становить лише болгарська мова, що втратила категорію відмінків. Споріднена у слов’янських мовах будова речення, хоча кожній із них властиві й певні особливості в синтак­ сичній структурі. II. Виконайте завдання до тексту. 1) Поясніть розділові знаки у другому абзаці. V 2) Виконайте морфемний розбір слова сільськогосподарські. 3) Обґрунтуйте написання складних слів. ;§■ 4) Поясніть постановку тире в другому абзаці.

35. Накресліть і доповніть схему, спираючись на текст. Перевірте одне одного.

Групи слов’янських мов східнослов янська

західнослов янська

південнослов янська 36. Опрацюйте теоретичний матеріал. Випишіть спільні риси слов’янських мов. Наведіть власні приклади з української та російської мов. С л о в ’ я н с ь к и м м о в а м властиві як спільні, так і відмінні риси. До важливих звукових співвідношень слов’янських мов належать: 1) повноголосся -оро-, -оло-, -ере-, еле в східнослов’янських мовах відповідно до сполу­ чень ра -, ла , р е , ле в південнослов’янських та ro, lo-, re-, Іе- чи ra-, la-, re-, Іе в західнослов’янських: українською — корова, голова, берег, молоко-, сербсько-хорватською — крйва, глава, брег, млеко-, польською — krowa, glowa, breg, mleko; чеською — krawa, hlawa, breh, mleko; 2) сполучення pa-, ла-, po-, ло- (ra-, la-, ro-, lo ) на початку слова перед приго­ лосним у східнослов’янських та західнослов’янських мовах відповідно до ра-, ла- у південнослов’янських: українсь­ кою — рало, ласка, робота, лобода-, чеською — radio, laska, robot a, loboda; болгарською — рало, ласка, робота, лабода; 3) голосний [о] на початку слова в східнослов’янських мовах відповідно до [йе] в західнослов’янських та півден­ нослов’янських: українською — один, озеро, осінь-, чесь­ кою — jeden, jezero, jezen; болгарською — един, єзеро, єсен; 4) звукосполучення [зв], [це) перед [е] у східнослов’янських і південнослов’янських мовах відповідно до сполучень hv,kv (gw,kw) у західнослов’янських: російською — звезда, цвет-, сербсько-хорватською — звезда, цвет-, чеською — hvezda, kvet, польською — gwiazda, kw iat; 5) приголосний [л] у східнослов’янських і південнослов’янських мовах відповідно до [dl\ і [Щ у західнослов’янських: українською — мило, крило, сало; сербсько-хорватською — мііло, крило; чеською — mydlo, sadlo. Характеризуючись багатьма спільними рисами, кожна зі слов’янських мов має і свої специфічні риси.

37. Опрацюйте теоретичний матеріал у парах, проведіть взаємо­ перевірку. Наведіть власні приклади слів, які ілюструють харак­ терні риси української мови. Серед слов’янських мов українська виділяється як лек­ сичним багатством, так і особливою м и л о з в у ч н і с т ю . 20

Українська мова має такі фонетичні риси, характерні тільки для неї: 1) чітка вимова ненаголошених голосних [о], [у], [а], [і]: дорога, голова, сухий, літ ат и; 2) уживання і в закритому складі: літо, кінь, піч; 3) початкові і та о зника­ ють у деяких словах, спільних для інших слов’янських мов: грати, мати, Гнат, город (російською — играть, иметь, Игнат, огород); 4) тверда вимова приголосних перед [е], [а]: небо, синій, нива, лебідь; 5) кінцеві дзвінкі приголосні не ог­ лушуються: зуб, лід, ніж, Бог; 6) перед початковими голос­ ними у словах використовуються приставні [в] і [г]: вуса, во­ гонь, горіх, гострий (російською — усы, огонь, орех, острый); 7) уживання звука [и] відповідно до давніх [ьі\, [ц]: дим, нива (російською — дым, нива; білоруською — дым, ніва); 8) збереження м’якості [ц']: місяць, швець; 9) дзвінка вимова приголосних перед глухими у кінці складу: кладка, ложка. Серед морфологічних особливостей слов’янських мов специфічними для української мови є такі: 1) іменники II відміни в родовому, давальному та місцевому відмінках ма­ ють паралельні закінчення -а, -у; -у, -ові; -і, еві: робітника, робітнику, робітникові; на коні, на коневі; 2) збереглася IV відміна іменників: теля, ягня, орля; 3) зберігся кличний відмінок: М ихайле, Катрусю, земле, Україно; 4) лише в українській мові закінчення орудного відмінка іменників -ою, -ею не має паралельної форми ( ой, -ей): з рідною сестрою, своєю землею; 5) вживаються інфінітиви на -ти після основи на голосний: робити, діяти, спати та після основи з кінце­ вим [г], [тс]: могти, пекти (порівняйте: російською — мочь, печь; білоруською — магчы, пячы); б) з праслов’янської мови збереглося дієслівне закінчення -мо в першій особі множини: беремо, берімо; 7) тільки в українській мові вживаються прикметникові суфікси -сьтс-, -зьк-, -цьк- із м’якими зубними приголосними: сільський, запорізький, козацький. Кожна слов’янська мова має певні особливості і в син­ таксичній будові. Порівняйте: українською — дотримати слова — родовий відмінок; російською — сдержать сло­ во — знахідний відмінок; українською — користуватися з нагоди — родовий відмінок; білоруською — карыстацца выпадкам — орудний відмінок. У лексичному складі української мови наявні слова ба­ гаття, баритися, гарний, мрія, лелека, смуга, міркувати, цап та інші, яких немає в інших слов’янських мовах. Деякі спільні для східнослов’янських мов слова мають різне значення. їх називають м і ж м о в н и м и о м о н і м а м и . Порівняйте: українською — неділя — день тижня; російсь­ кою — неделя —тиждень.

77> 38. Наведіть якомога більше прикладів міжмовних омонімів. 39. Об’єднайтеся в групи. Випишіть із «Слова про похід Ігорів» приклади слів спільносхіднослов’янської мови та сучасних східнослов’янських мов. Зачитайте слова, дібрані кожною групою. Сформулюйте висновки. Р 4 0 . Зіставте мову «Повісті минулих літ» з українським, у російським і білоруським перекладами. Аргументовано доведіть спорідненість спільносхіднослов’янської мови та сучасних східно­ слов’янських мов — української, російської, білоруської.

...И быша 3 брата, єдиному имя Кий, а другому Щ екъ, а тре­ тьому Хоривъ, и сестра ихъ ЛыбФдь. Й сьдяше Кий на го р і, кдь ныне узвозъ Боричевъ, а Щ екъ сьдяше на горф, кдь ныне зовется Щ ековица, а Хоривъ на третьей горф, отнюду же прозвася Хоривица; створиша городок во имя брата ихъ старынаго, и нарекоша имя ему Киевъ («Повість м инулих літ»). Український переклад ...І були три брати. Одному ім ’я Кий, а другому — Щ ек, а третьому — Хорив, і сестра їхня — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що й нині зветься Щ екавиця, а Хорив на третій горі, від нього ж прозвалася Хоревиця. В ім ’я брата свого старшого заклали городок і назвали його Київ (В. Яременко). Російський переклад ...И были три брата: один по имени Кий, другой — Щек и третий — Хорив, а сестра их Лыбедь. Сидел Кий на горе, где ныне подъём Боричев, а Щек сидел на горе, которая ныне зо­ вётся Щ ековица, а Хорив на третьей горе, которая прозвалась по нему Хоревицей. И построили городок во имя старшего своего брата и назвали его Киев (В. Пономаръов). Білоруський переклад ...І бьілі тры браты: адному імя Кій, другому — Шчэк і траці — Харыу, а сестра їх Лыбедзь. Сядзеу Кій на тары, дзе цяпер пад’ём Барычау, а Шчэк сядзеу на тары, якая цяпер называецца Ш чакавица, а Харыу на трэцяй тары, якая назва­ лася на ім Харавіцай. І пабудавалі гарадок у імя старэйшаго свайго брата і назвали яго Кіеу (В. Пономаръов). 41. І. Прочитайте уривки з віршів. Знайдіть у словах уривків спільні риси, властиві всім слов’янським мовам.

1. Зійш ла вода з дніпровських берегів, Збудивши в лозах челядь комарину. У різнотрав’ї займищ і лугів З-під хмар нахлюпано ультрамарину. І проситься запитання святе, Хоч, може, і звичайне до смішного: Чим ти подякував землі за те, Щ о цю красу тобі поклала в ноги?.. (М. Руденко). 2. А степ уж е сивий на поминках літа. Осіннього неба останні глибини. І гілка суха, я к рука кармеліта, Тримає у ж мені оранж горобини. Я к глянеш упростяж — дорога в намисті. Ц і барви червлені і жовтогарячі, Ц і щедрі сади у багряному листі! — А люди бредуть і бредуть, я к незрячі (Л . Костенко).

і

II. Виконайте завдання до текстів. 1) Зробіть письмово фонетичний розбір слова челядь. 2) Виконайте морфемний аналіз слів різнотрав’я, упростяж, 3) Поясніть розділові знаки в реченнях.

42. Яка думка об’єднує уривки з віршів у вправі 43? Напишіть невеликий твір-роздум на цю тему.

43. Зайдіть на сайт «Енциклопедія. Українська мова» (М4р://Шору8 3. freeservers.com/ukrmova/uni.thm) і доберіть цікавий матеріал про походження української мови. Підготуйте повідомлення для однокласників.

Прочитайте уривок із вірша Дмитра Білоуса. Продовжіть поезію розповіддю про випадок, пов’язаний із міжмовними омонімами. О, дуже легко помилиться — суцільні рифи навкруги: болгарське булка — молодиця, вонявка в Чехії —духи, а білоруське бульба — й зроду картопля. Он які діла! Та розкажу я вам пригоду...

44. Побудуйте і розіграйте діалог на тему «Що ми знаємо про самобутність української мови? ».

45. Об’єднайтеся в групи. Використовуючи додаткову літературу, підготуйте лінгвістичне повідомлення (реферат) на тему «Україн­ ська мова в колі слов’янських мов». Звертайтеся до рубрики «До дже­ рел знань» наприкінці розділу.

Мовленнєве спілкування. Офіційне й неофіційне, публічне й непублічне мовленнєве спілкування. Вербальні та невербальні засоби спілкування 46. І. Прочитайте. Чому спілкування вважають різновидом діяль­ ності? Схарактеризуйте типи спілкування. Який вплив учасників спілкування на його процес і результат? У чому причини комуніка­ тивних невдач? С п і л к у в а н н я — це завжди, як зазначають філософи, «зустріч з іншим», к о м у н і к а т и в н и й а к т . Спілкування — сукупність зв’язків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навич­ ками та результатами діяльності. За різними критеріями є кілька типів спілкування: 1. За мірою офіційності: офіційне (начальник — підлеглий), неофіційне (спілкування друзів, приятелів, закоханих). 2. За кількістю співрозмовників: непублічне (спілкуються двоє або невелика група: 3—5 осіб) і публічне (прилюдне) (20—ЗО осіб і більше). 3. За використанням мовних засобів: вербальне (словесне, від лат. оегЬит — слово) або невербальне (за допомогою міміки, жестів, постави). 4. За формою використання мови: усне і письмове (листу­ вання). 5. За темою спілкування: політичне, наукове, побутове, релігійне, філософське, навчально-педагогічне та ін. 6. За метою: ділове, розважальне, виховне. Мовленнєва ситуація — обставини, за яких відбувається спілкування: місце, час, особистість партнера (партнерів), соціальні ролі учасників. Учасники спілкування залежно від мети, намірів можуть ви­ конувати безліч р о л е й : порадник (готовий допомогти), «су­ пермен», господар становища, жертва, контролер (усіх учить і контролює), бунтівник, ловелас, «правильний», діловий, тур­ ботливий, терплячий, свідомий, простак тощо. Наприклад: Начальник підлеглому: — У вас сьогодні стомлений вигляд. Чи не захворіли? (роль — турботливий керівник). Відвідувач офі­ ціанту: — Здачі не треба (роль — «щедра натура»).

Комунікативний намір — це рух до комунікативної мети: констатувати факт, запитати, звернутися з проханням та ін. Мовленнєва тактика зумовлена намірами. У різних ситу­ аціях спілкування використовують різні тактики. Наприклад, у діловому спілкуванні виокремлюють такі мовленнєві такти­ ки: раптовість (використання невідомої слухачам інформації); провокація (на короткий час викликається реакція незгоди з інформацією); посилання на авторитети (учених, діячів куль­ тури тощо); залучення елемента неформальності (розповідь про свої помилки і їхні наслідки); гумор (парадокси, жарт для створення невимушеної атмосфери); «чорне» опанування (партнеру по спілкуванню ставляться декілька запитань, щоб на жодне з них він не відповів). Провідну роль у мовленнєвій ситуації відіграють в е р б а л ь ­ н і ( м о в н і ) з а с о б и — це слова, словосполучення, речення, тексти, за допомогою яких передається інформація. Успішність чи неуспішність комунікації, її результат зале­ жить від багатьох умов, насамперед, від комунікативної і мовної компетенції учасників спілкування. Є різні причини комунікативних невдач. З-поміж них такі, яких можна за бажання уникнути. Це порушення підготовчих умов спілку­ вання (небажання, неготовність адресанта почати спілкування). Наприклад: — Ви хот іли говорити зі мною? — Ну, да! — Д ля чого? — Не знаю! (М . Хвильовий); недоречність або несвоє­ часність спілкування. Наприклад: — Про це ми поговоримо в іншому місці (недоречність місця комунікації); — Про це ми по­ говоримо в інший час (недоречність часу комунікації); створення адресантом незбалансованого спілкування: неправильно іден­ тифікував адресата ( — Здрастуй, Толя! — Я не Толя. — А хто ж ти тоді? — Я Сергій); розбіжність світоглядів (Заходжу в Лондоні до крамниці. Продавець питає: «Чи можна вам допо­ могти?» — «Може, й можна» — кажу. Він не розуміє (В. Бурдик); неврахування фізичного стану, ментальності, ерудиції, рівня обізнаності з конкретною ситуацією (— І потім він не чахне над здобиччю, як цар Кощій над золотом... — Тут не зро­ зумів... Я кий цар? —А, це так, фольклор... (А. Кокотюха). Причиною невдач у мовленнєвому спілкуванні може бути і сам адресат, якщо він не підготувався як слід до спілкування; надто заглиблений у свої думки і неуважно слухав адресанта; вбачає натяк або іронію там, де їх немає; вживає лексику, незрозумілу адресантові; порушує нормативні правила поведінки, нехтує етикетом спілкування (Ф. Бацевич). <й II. Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання до тексту. 1) Яке поняття ширше: комунікація чи спілкування? V 2) Поміркуйте, як уникнути невдач у спілкуванні.

й 3) Чи часто трапляються комунікативні невдачі у вас особисто? Проаналізуйте і виявіть причини їх. 47. Дайте відповіді на запитання у вигляді розповіді-роздуму на тему «Чи вмію я спілкуватися?». 1. Що таке спілкування? 2. Чи читали ви що-небудь про культуру спілкування? 3. З ким ви спілкуєтеся найчастіше? Для чого ви спілкуєтеся? 4. Чи вважаєте ви, що спілкування необхідно вчитися? 5. Чи були випадки, коли вас не розуміли? Хто був винен у тому, що спілкування не відбулося? 6. Чи вважають вас цікавим співрозмовником? Чому? 48. Визначте причини комунікативних невдач у прикладах із художньої літератури. 1. [Альбіна Романівна] — Ти знову іронізуєш. Не набридло ще над усіма жартувати? [Анжеліка] — Я і не збиралась іронізувати... Я ще ніколи не була такою серйозною (О. Миколайчук-Низовець). 2. Дядя Варфоломій хвилюється: — Софістика! Софістика! А Христина, що випадково зайшла сюди, каже: — А ти б чого хотів? — Як чого? — Якого хвістика? Христина — бабуся і мудрих слів не розуміє (М. Хвильовий). 49. Об’єднайтесь у пари і визначте причини мовних помилок у вислов­ люваннях. Як вони впливають на процес і результат спілкування?

1. Тепер добавить ще до цього лиця отого собацюру, дога по національності, на яку жодна наша псина сільська побоялась навіть пискнути... 2. Я прийму ванну, переодягнуся, трохи спочину, взагалі прийду в нормальне становище. 3. Утома коливає мене... (З те. Б. Жолдака). 50. Прочитайте текст. Розгляньте схему. Які умови спілкування головні, а які — другорядні? Яке місце культури мовлення у спілку­ ванні? Складіть тези статті. Д і л о в е с п і л к у в а н н я — це особливий і важливий засіб досягнення мети. Форми такого спілкування весь час зміню­ ються залежно від віку, статі, індивідуальних, професійних особливостей, а також від психічного стану особистості. Важли­ ве значення має інтонація бесіди. Вона повинна бути спокійною, рівною, переконливою. Співрозмовник має впевнитися, що про­ поноване рішення сприяє задоволенню його потреб, інтересів. Змусити інш их визнати свою позицію може лиш е та людина, я к а сама добре знає предмет розмови, переконана у

своїй правоті, має високий рівень загальної культури і куль­ тури мовлення. Великого значення у спілкуванні набуває і психологічна сумісність. Людина холеричного темпераменту, спілкуючись із флегматиком, повинна мати велику витримку і терпіння, щоб довести розмову до потрібного їй завершення. Впливають на спілкування біоритми людини. Часто вини­ кають конфлікти у «сови» з «жайворонком». Людина-«сова» любить працювати вночі, а зранку вона млява, сонна, дратів­ лива. Люди-«жайворонки», навпаки, намагаються працювати рано-вранці, в цей час вони жваві, енергійні, працездатні. Особливе значення для спілкування має й емоційно пози­ тивне ставлення, почуття симпатії, дружби, любові до співроз­ мовника. Таку симпатію можна викликати привітною, щирою усмішкою, повторенням імені співрозмовника і комплімента­ ми (З посібника). Перед тим як вступити у спілкування, слід узяти до уваги:

ситуацію

де спілкуємось -------хто адресат яка мета спілкування

в офіційній обстановці в неофіційній обстановці

повідомлення з’ясування спонукання Залежно від цього треба визначити: тему основну думку форму (діалог чи монолог)

висловлювання

51. Складіть і розіграйте діалоги за ситуаціями. 1. Ви купуєте квиток до кінотеатру. Касир пропонує вам квиток на інший сеанс. Погодьтеся або обґрунтуйте відмову. 2. Ви хочете влаштуватися на роботу кур’єром на час літніх канікул. Змоделюйте співбесіду з роботодавцем. ГіДг'УЗВ!

а

Культура усного і писемного мовлення. Питання культури мовлення в оцінці видатних громадських діячів, учених, письменників 5 2 .1. Прочитайте висловлювання китайського філософа Конфуція на с. 28. Сформулюйте його основну думку. Яке значення правиль­ ного, точного мовлення в житті людей? Як ви розумієте вислів культура мовлення?

Якщо мова неправильна, то вона не означає того, що має означати; коли ж вона не означає того, що має означати, то не буде зроблено того, що має бути зроблене; а тоді моральність і всяке мистецтво почнуть занепадати, справедливість зійде на манівці — і всі впадуть у стан безладного хаосу. II. Поясніть розділові знаки в реченні. 53. Прочитайте висловлювання видатних українців про культуру мовлення. Сформулюйте основну думку всіх висловлювань. 1. Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної вихованості, ні духовної культури... Мовна культу­ ра — це живодайний корінь культури... (В. Сухомлинський). 2. Боротьба за чистоту мови й високу мовну культуру — це боротьба за культуру взагалі. Дбати про очищення мови від усякого засмічення й про дальше піднесення її культурного рівня — це обов’язок усього суспільства (За Б. АнтоненкомДавидовичем). 3. Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур’ян. Чистіша від сльози вона хай буде... (М. Рильський). 54. Пригадайте, що таке мова і мовлення. Чи може бути мова пра­ вильною чи неправильною, багатою чи одноманітною, логічною чи нелогічною, точною чи неточною? Чи можуть ці характеристики стосуватися мовлення? Об’єднайтеся в групи та опрацюйте теоретич­ ний матеріал, складіть план, випишіть ключові слова. Підготуйте усне лінгвістичне повідомлення за темою. Культура мовлення — це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній і писемній). Належна культура мовлення — це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особис­ тості. Одним із завдань культури є подолання мовних сте­ реотипів: стереотипи мовлення — це стереотипи мислення. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілку­ вання, ефективне здійснення всіх функцій мови, ушляхет­ нює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства загалом. Через культу­ ру мовлення відбувається вдосконалення самої мови. Культура мовлення проявляється в таких основних ознаках: н о р м а т и в н і с т ь , а д е к в а т н і с т ь , е с т е ­ тичність, поліфункціональність, логічність, доречність, виразність, багатство. Нормативність — це дотримання правил усного і писем­ ного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту, недопущення стилістичної невідповідності.

Адекватність — це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, ясність, зрозумілість викладу для адресата. Добирати слова і будувати речення треба так, щоб найточніше передати зміст висловлювання. Логічність — це послідовний, обґрунтований, такий, що відповідає законам логіки, у якому є внутрішня закономір­ ність, виклад думок. Доречність — це відповідність ситуації мовлення, враху­ вання особливостей (вік, стать, освіта, соціальне становище) адресата мовлення та обставин спілкування. Виразність — це оволодіння виражальними засобами звуко­ вого і художнього мовлення: художніми засобами, емоційнооцінною лексикою, логічним наголосом, паузами, видозміна­ ми голосу, темпом мовлення, емоційною тональністю тощо. Багатство — це оволодіння лексичним багатством мови й різноманітними способами вираження тієї самої думки. Естетичність мовлення — це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних можли­ востей мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлен­ ня, уникнення нагромадження приголосних, різно­ манітність синтаксичних конструкцій, доречність цитати, фразеологізму, прислів’я, приказки, тропів чи фігур, вза­ галі нестандартність мовлення — усі ці та інші резерви мови і засоби роблять мовлення естетично привабливим. Культура мовлення суспільства — яскравий показник стану його моральності, духовності, культури взагалі. 55. Опрацюйте таблицю. З’ясуйте, чим відрізняється усне і писемне мовлення. Запишіть правила культури мовлення, допов­ ніть власними з урахуванням мовної ситуації у вашому місті (селі). Види мовлення Усне мовлення

Писемне мовлення

Сприймається на слух Викликане роботою мовного апарату Інтонаційно оформлене

Сприймається зором Оформляється графічно, системою певних знаків Інтонаційні особливості передано розділовими знаками Монологічне Попередньо обдумане, відредаговане адресантом Для вираження думок, почуттів, волевиявлень використовуються ті самі лексичні й граматичні засоби, що й в усному мовленні

Діалогічне і монологічне Непідготовлене заздалегідь, імпровізоване Індивідуалізоване мовлення Експресивне Використовує додаткові за­ соби: міміку і жести

Правила культури мовлення та етика спілкування 1. В у с н о м у мовленні потрібно: — чітко вимовляти слова; — виділяти логічним наголосом частини речення, що є важливими для висловлення думки; — завершувати речення відповідною настанові інтонацією; — правильно наголошувати слова; — не замінювати слів мімікою і жестами; — у спілкуванні з іншими людьми орієнтуватися на адреса­ та й стиль мовлення, забезпечувати відповідну мелодику (гучність, темп, виразність та ін.); — вміти вислухати співрозмовника до кінця, не перебивати без потреби, а за необхідності — вибачитися. 2 . У п и с е м н о м у мовленні потрібно: — послідовно, правильно, точно, без помилок оформляти думки на письмі; — писати розбірливим почерком — це вияв поваги до адре­ сата; — оформляти написане охайно, без перекреслень і помарок; — правильно розставляти розділові знаки. 56. Опрацюйте таблицю. Доберіть приклади, що ілюструють нор­ ми літературної мови. Норми української літературної мови Назва норм Орфоепічні Лексичні Орфографічні Граматичні Пунктуаційні Стилістичні

Що регулюють Правильну вимову звуків, звукосполучень і на­ голос у словах Уживання слів у властивому їм значенні, пра­ вильне поєднання слів за змістом у словосполу­ ченні й реченні Правильний запис слів Правильне вживання слів та їхніх форм і поєднання їх у словосполучення та речення Розстановка розділових знаків у реченнях Уживання слів відповідно до змісту, емоційного забарвлення й експресивності та стилю мов­ лення

57. Прочитайте. З якого твору взято уривок? Назвіть його автора. З’ясуйте, які норми літературної мови порушено у висловлю­ ванні. Чим це спричинено? З якою метою письменники вдаються до порушення норм літературної мови у своїх творах?

Но серце моє замирає, начувається для себе великого горя... Братику Миколо, говорив мені, що ти їх родич, чи не можна

тобі довідатися о сватанні Наталки? Нехай буду знати свою долю... Коли вона свободна, то скажи за мене, а коли заручена, то лучче не говори... 58. Поясніть значення слів. Кожне слово введіть у речення. Про дотримання яких норм мовлення йдеться? Виключно — винятково, дружний — дружній, подовже­ ний — продовжений, пам’ятка — пам’ятник, дбати — турбува­ тися, діючий — дійовий, довгий — тривалий. 59. Знайдіть помилки в побудові словосполучень. Які норми літе­ ратурної мови порушено? 1. Віддавати перевагу. 2. Ні під яким виглядом. 3. Опинити­ ся в такому матеріальному положенні. 4. Нанести шкоду. 5. Приймати участь. 6. Розробити міроприемства. 7. Заключити договір. 8. Оголошується наступний порядок денний. 9. Тяж ка біль. 10. З-за якоїсь причини. 60. Перевірте правильність наголошення слів за словником. Які норми літературного мовлення порушено? Беремо, бовтати, везти, верба, нести, випадок, гостей, граблі, дошка, дочка, дрова, ідемо, косий, кроїти, легкий, не­ навидіти, новий, ознака, олень, отаман, Покрова, приятель, ринковий, середина, тонкий, часу, шляху, одинадцять. 61. Побудуйте діалог на тему «Чи кожна людина може стати ви­ датною? ». Озвучте його, дотримуючись правил культури мовлен­ ня й етики спілкування.

Антисуржик. — Львів, 1994. БевзенкоС. П. Історія українського мовознавства: історія вивчен­ ня української мови. — К., 1991. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в УРСР» / / Літ. Україна. — 1989, 12 листопада. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. — Дрогобич, 1994. Кононенко В. І. Рідне слово. — К., 2001. Лазебник Ю. Світло й тіні у мовній історії України //Л іт. Україна. — 1989, 31 серпня. Маланюк Є. Малоросійство / / Літ. Україна. — 1990, 12 липня; 13 вересня. Русанівський В. М. Джерела розвитку східнослов’янських літе­ ратурних мов. — К., 1985. Україна в словах: мовокраїнознавчий словник-довідник. — К., 2004.

ТсторП' розвитку <укреп нськоТ товеї т

визначати й характеризувати етапи формування і розвитку української мови; розрізняти види письма періоду Київської Русі; аналізувати особливості розвитку української мови на сучас­ ному етапі. § 6. ОСНОВНІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОВИ

6 2 .1. Прочитайте. Складіть план статті. Випишіть ключові слова. Які факти підтверджують, що українська мова — одна з найстаріших індоєвропейських мов?

ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Більшість гіпотез щодо прабатьківщини слов’ян локалізує їх цілком або частково на території сучасної України, а за географічні орієнтири беруть Дніпро, Дністер і Карпати. Відомий історик М. Грушевський зазначав: «За поріг істо­ ричних часів для українського народу можна прийняти IV сто­ ліття нової доби, коли ми маємо вже відомості, котрі можна прикласти спеціально для нього. До цього часу ми можемо говорити про нього, як про частину слов’янської групи пле­ мен...» Зрозуміло, що також формування мови збігається з початком формування народу. Внаслідок міграційної взаємодії людності дулібського та інших племінних об’єднань сформувався етнос, котрий на по­ чатку IX століття створив державу Київську Русь. Чи існувала єдина давньоруська мова, чи населення Русі користувалося діалектами, а за мову писемну правила запозичена разом із християнськими книгами церковнослов’янська мова? На ці запитання немає єдиної відповіді. На думку відомого лінгвіста А. Кримського, у своїй фоне­ тичній системі, граматичній будові і словниковому складі ще в XI столітті сформувалась як окрема східнослов’янська мова — мова української нації, українська національна мова. Так само вважають авторитетні вчені Ф. Міклошич, А. НІляйхер, О. Во­ линський, П. Ж итецький, О. Потебня та інші. На запитання: «Як говорили в Київській Русі?» — академік В. Ключевський відповідав: «Так, як говорять малороси». Збирач фольклору

М. Максимович писав: «Говір київських князів тотожний говорові сучасного малоруського селянина Київщини». «У Києві XII — XIV століть говорили по-малоруськи, але з відомими відмінностями від малоруського наріччя Волині і Галичини: ця відмінність наріч збереглася й до нашого часу», — зазначав учений В. Ягич. Мовознавець М. Жовтобрюх доводить, що найбільш монолітними на той час були діалекти південносхідного наріччя, зокрема середньо-наддніпрянські та східнополтавські. Вони і лягли в основу формування української національної мови. Досліджуючи «ізборник» Святослава <1073 р.), академік А. Кримський знайшов низку рис україн­ ської мови. Це насамперед українська лексика: гр еб ля, стріха, л а го д и т и , л ін о щ і, д ивуєм ося , л іп ш и й , я р у га , т у га , гр и м л я т ь , п о л о н я н и н , повінь тощо; фонетичні риси (н ім а я , с ім 'я , с т ін и ), пе­ рехід [е] в [о] після шиплячих (ж она, чо ло вік , нічого), кінцева літера в у дієсловах (брав, к о си в, х о д и в); морфологічні риси: суто українське чергування приголосних [г] — (з'], [л] — [ц'], [х] — [с'] в давальному відмінку (дорозі, д івц і, в кож усі); споконвічні українські форми займенників (т обі, собі); м’яке закінчення дієслів 3-ї особи (но си т ь , косит ь); форма майбутнього часу (з н а ­ т и м у , р о б и т и м у ), закінчення -мо в дієсловах (зн а єм о , хо д и м о ).

Отже, на думку вчеїшхмооозіїавціи українська, як і інші слов’янські мови, виділилась із праслов’янської мови, розпад якої розпочався орієнтовно в VII столітті. Відповідно до цього в розвитку української мови виділяють такі періоди: 1) праукраїнська мова (VII — XI ст.); 2) староукраїнська мова (XI ст. — кінець XIV ст.); 3) середньоукраїнська мова, у межах якої розрізняють підперіоди: а) рання середньоукраїнська мова (кінець XVI ст. — початок XVII ст.); б) середньоукраїнська мова (кінець XVII ст. — поч. XVIII ст.); в) пізня середньоукраїнська мова (кінець XVIII ст. — поч. XIX ст.); г) нова українська мова (XIX ст. — до нашого часу) (3 к н . « С у ч а с н а у к р а їн с ь к а л іт е р а т у р н а м о в а » ), ;і

7

II. Накресліть схему (таблицю) періодизації розвитку української мови.

63. Прочитайте текст. Яку роль відіграє фольклор у дослідженні витоків мови? Які мовні особливості твору свідчать про час його написання? Наведіть приклади, користуючись збірниками фольклор­ них творів або хрестоматією для школярів «Український фольклор». Мова фольклору — це пе тільки надійний матеріал для пізнання життя, історії народу, а й цінне джерело для дослідження мистецтва слова, поезії мови, тому що народно­ З М. Я. Плющ

поетичні твори засвідчують чутливість народу до влучного, добірного, «виборного», як співається у народній пісні, слова, до його внутрішньої форми, образно-символічного змісту, до тонких стилістичних нюансів, які виникають при зіставленні фонетичних варіантів, словотвірних форм, лексичних і грама­ тичних синонімів. Естетичне осмислення народнорозмовного слова, шліфування його, витворення характерних стилістичних норм пов’язані з естетичною функцією мови (С. Є р м о лен к о ). І 64. Проведіть лінгвістичне дослідження. Прочитайте уривки з українських пісень язичницьких часів. Порівняйте їхню мову з сучасною. Свої міркування обґрунтуйте. 1. —А мы просо сиялы, 2. Коли не було з пощада світа, СИЯЛЫ. Дажбоже! Ой ды, Ладо, сиялы, Тоді не було неба ні землі, сиялы. А лише було синєє море, — А мы просо вытопчемъ, А серед моря зелений явір. вытопчемъ. На явороньку три голубоньки. Ой ды, Ладо, вытопчемъ, Три голубоньки радоньку вытопчемъ. радять... 65. Проведіть лінгвістичне дослідження. Проаналізуйте мову гра­ моти XIV ст., знайдіть елементи живої розмовної мови українців у поданому уривку. Зробіть висновки про походження української мови. (1347 р.) Я Олехно Ромашковичьи еъ своею жоною съ Доротою и зъ нашими сними, и съ Лукашомъ, и съ Болтупою про­ мішали есмо Селищо и зъ садомъ и зъ сеножатми, а поле на имя Калита съ тымъ селищомъ, а промфнили есмо Тумкелю молодому Патрик-йевичу селищо тое и поле по р'Ьчку... (3 к н . « Г р а м о т и X I V с т .» ).

> 66. Що ви знаете про письменника-полеміста Івана Вишенського? Прочитайте уривок із його твору «Послання до єпископів, що втекли від православної віри» (XV!! ст.). Знайдіть риси народнорозмовної мови, схожі з сучасною. Яка стилістична роль розмовної мови у творі? ...Не все бо пшеница в пос-Ьяню ся знаходить, але знайдешъ другую ниву, которая болшей куколю, нижли пшенидф наро­ дить. Тако ж и межи иноки: въ досп-Ьянню на звытяжтво того чрева мало ихъ есть. Тому не дивуйся, абовЪмъ подвигъ и борба есть жизнь тая, которое ты не знаешъ, бо еще еси на войну не выбрався, еще еси доматуръ, еще еси кровоедъ, мясоедъ, вълоедъ, скотоедъ, зв^Ьроедъ, свиноедъ, куроедъ, гускоедъ, птахоедъ, сытоедъ, стластноедъ, маслоедъ, пирогоедъ; еще еси пернноспалъ, мяккоспалъ, подушкоепалъ... гГ 67. Випишіть із «Хрестоматії давньої української літератури» Ж зразки творів XVIII—XIX ст. Знайдіть риси розмовної народної 34

мови. Порівняйте з уривками, наведеними в попередніх вправах. Сформулюйте висновок про формування і розвиток української національної мови. і і-

68. На основі інформації про походження української мови побу­ дуйте діалог у формі запитань і відповідей на тему «Українці: звідки ми і наша мова?».

ш

69. Знайдіть у програмі «Google* інформацію про есперанто. Об’єднавшись у групи, обговоріть питання про доцільність ство­ рення штучної мови. § 7. ПОЯВА ПИСЕМНОСТІ У СХІДНИХ СЛОВ'ЯН.

СТВОРЕННЯ СЛОВ’ЯНСЬКОГО АЛФАВІТУ. РОЛЬ КИРИЛА І МЕФОДІЯ У СТАНОВЛЕННІ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ. КИРИЛИЦЯ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ СЛОВ’ЯНСЬКИХ СИСТЕМ ПИСЬМА

70.1. Опрацюйте текст. Визначте його тему. Доберіть заголовок. До­ ведіть, що це науковий стиль. Які давні писемні твори слов’янських народів ви вивчали на уроках української та зарубіжної літератур? Проблема виникнення письма у східних слов’ян досі оста­ точно ще не розв’язана. Найбільш імовірно, що в східних слов’ян спершу виникло письмо у вигляді різного типу рисок і їхніх комбінацій, вирізуваних на дереві. Болгарин Чорноризець Храбр на початку X століття у «Сказанні про письмена» писав, що слов’яни «чертами і раза­ ми чьтехоу...» Письмо у вигляді «черт і різ» використовува­ лось для позначення належності речей певній особі. Залишки його археологи знаходять на різних пам’ятках матеріальної культури. Починаючи з VII—VIII століть слов’яни налагоджують тісні зв’язки з Візантією. У слов’ян розповсюджується грецьке письмо, яке поступово пристосувалося до передавання слов’янських звуків. У «Житії* Кирила, відомій пам’ятці X століття, зазнача­ ється, що Кирило, коли їздив 860 року з візантійською місією до хозар, по дорозі зупинявся в Херсонесі в Криму і придбав там Євангеліє і Псалтир, «роуськьіми писменьї писано», і го­ ворив з чоловіком, що в бесіді «прикладнаа различнаа писме­ ньї, гласнаа и соглаенаа». Таке письмо, вживане в той час у слов’ян, називають п р о т о к и р и л и ч н и м . з*

Р ■ :

Поряд із грецьким використовувалось в окремих слов’ян, переважно західних, також письмо латинське, про що теж зна­ ходимо свідчення у Храбра (3 к н . «Іс т о р и ч н а г р а м а т и к а у к р а їн с ь к о ї м о в и »). II. Виконайте завдання до тексту. 1) Зробіть письмово словотвірний розбір слова прот окириличний. 2) Поясніть орфограму «Велика буква» у словах тексту. 3) Назвіть частини мови в останньому абзаці.

71.1. Прочитайте текст. Визначте тему й основну думку. З'ясуйте комунікативне завдання тексту. У 862—863 роках грецькі місіонери Кирило й Мефодій, готу­ ючись до просвітницької діяльності в Моравії, упорядкували протокириличне письмо, спростили форму літер, наблизивши їх до грецького уставного письма, поширеного в богослужбових книгах. Вони додали окремі літери й систематизували азбуку відповідно до слов’янської фонетики, поклавши в основу найбільш відомий їм солунський діалект староболгарської мо­ ви, і переклали, користуючись упорядкованою ними азбукою, деякі богослужбові книги з грецької на слов’янську мову. Ця мова одержала назву с т а р о с л о в ’ я н с ь к о ї , а азбука, вжи­ вана в ній, відома під назвою к и р и л и ц і (Ж . К р а сн о ж а н ). II. Обґрунтуйте розділові знаки в тексті.

іайЗ 72. Знайдіть у підручнику з історії матеріал про появу писемності у східних слов’ян, підготуйте повідомлення й виголосіть його в класі. Які пам’ятки історії мови ви знаєте? 73. І. Об’єднайтесь у групи й опрацюйте текст. Розкажіть, що ви знаєте про Софійський собор у Києві. Коли його збудовано? Якою мовою тоді писали книги? Поряд із кирилицею в слов’янській писемності відома й інша азбука — г л а г о л и ц я . На запитання про те, яка з цих двох азбук виникла раніше, в науці досі немає однозначної відповіді. Деякі вчені вважа­ ють, що Кирило створив не кирилицю, а глаголицю, кирилиця ж виникла на зміну складній глаголиці аж у кінці IX століття й автором її був Климентій, учень Кирила. Інші висловлюють припущення, що кирилиця виникла природно, шляхом слов’янізації грецького письма. Останнім часом на користь цього погляду висуваютья аргументи, зокре­ ма у зв’язку з віднайденням у Київському Софійському соборі азбуки, видряпаної якимось гострим предметом на фресковій

Глаголиця

Кирилиця

штукатурці XI століття. Азбука складається з 27 літер, з яких 23 повністю відповідають грецькому алфавіту, а чотири — б, ж, ш , щ — нові, власне слов’янські. На підставі складу софійської азбуки можна зробити висновок, що вона являє со­ бою один з варіантів грецько-слов’янського письма. Ця азбука підтверджує погляд тих учених, які вважають, що глаголиця зберігає сліди індивідуальної творчості і винайдена Кирилом у 863 році, тому й старша за кирилицю. II. Виконайте завдання до тексту. 1) Зробіть письмово словотвірний розбір слова глаголиця. Що оз­ начало слово глагол у мові давніх слов’ян? 2) Поясніть, чому пишеться Софійський собор, Софіївський парк. 3) Порівняйте кириличний і глаголичний шрифти. Зверніть ува1 гу, що літери мали також цифрове значення. 7 4 .1. Прочитайте текст. До якої думки щодо походження глаго­ лиці ви схиляєтеся? Аргументовано поясніть, чому.

У кириличних текстах трапляються помилки, які свідчать про те, що текст переписаний із глаголичного оригіналу. Пер­ гамент у ті часи був дуже дорогим, тому нерідко вдавалися до запису нових текстів у старій книзі: старий текст змивався або зішкрібався, а на його місці записувався новий. Такі рукописи називалися п а л ім п с е с т а м и . Відомо про кілька гіалімпсестів,

де кириличний текст написаний по змитій глаголиці, а глаго­ личних текстів, написаних по змитій кирилиці, немає. Якщо глаголицю було створено Кирилом, то кирилицю, цілком імовірно, було створено в Східній Болгарії преславськими (м. Преслава) переписувачами книг. Майже скрізь кирилиця витіснила глаголицю, і тільки хорвати на островах Адріатичного моря аж до недавнього часу користувалися глаголичними богослужбовими книгами (3 к н . «І с т о р ія у к р а їн с ь к о ї л іт е р а т у р н о ї м о в и » ),

II. Викопайте завдання до тексту. 1) Із виділеним словом складіть власне речення. 2) Випишіть прикметники, розподіливши їх на розряди за значенням.

!ЗЧв 75. Розгляньте фотоілюстрацію. Як у скульптурній композиції показано значення діяльності Кирила і Мефодія? Що вам відомо про історію створення цього пам’ятника? 76. І. Прочитайте. Визначте тему і стиль, комунікативне завдан­ ня тексту. Усно перебудуйте текст на монолог-розповідь Мефодія. Що зміниться в тексті? Чи зміниться його комунікативне завдання? Чому? Аргументовано доведіть. У македонському місті Солуні (тепер Салоніки) у сім’ї управи­ теля міста жили два рідні брати Костянтин і Мефодій. Батько — грек, а мати — слов’янка, тому і грецьку, і слов’янську мови діти чули з колиски. Юнаки навчались у солунській школі, одержали прекрасну освіту й виховання. Костянтин був надзвичайнообдаровалою дитиною, багато читав. Про його здіб­ ності в науках стало відомо в Константи­ нополі, і Костянтина запросили до імпе­ раторського двору навчатися разом із сином імператора у кращих учителів Візантії. Він вивчав філософію, ритори­ ку, математику, астрономію, античну літературу й музику. Костянтина очіку­ вала блискуча кар’єра й багатство, але він вирушив у монастир на гору Олімп, де вже був ченцем його брат Мефодій. Фрагмент пам’ятника Своє життя брати присвятили пошияа Михайлівській ренню християнства серед слов’янських площі в Києві. Кирило народів. Костянтин прийняв чернецтво, та Мефодій змінивши мирське ім’я на ім’я Кирило.

Я

38

Важкі подорожі країнами, напружена робота підірвали здо­ ров’я Кирила і в 869 році на 42 році життя він помер у Римі, за­ лишивши братові заповіт: «Ми з тобою, як два воли, вели одну борозну. Я знеміг, але ти не додумай залишити праці вчителю­ вання й знову вийти на свою гору» (Ж . К р а с н о ж а н ). II. Виконайте завдання до тексту. 1) Доберіть синоніми до слова одержали, складіть із ними слово­ сполучення, речення. 2) Знайдіть у тексті одне з речень із відокремленою обставиною, виконайте письмовий синтаксичний розбір. 77. Уявіть ситуацію: на науково-практичній конференції зустрі­ лися історик, археолог і мовознавець. Тема конференції; «Похо­ дження слов’янського письма*. Кожен із них дотримувався своєї точки зору, не погоджуючись з іншими. Використовуючи вивчений матеріал, складіть і розіграйте полілог-дискусію. 78. Зайдіть на сайт «Енциклопедія. Українська мова* (http://Iitopys3.freeservers.com/ukrmova/um.thm) і доберіть ціка­ вий матеріал з історії української писемності. Зробіть повідомлення нової інформації в класі. § 8. ВИДИ ПИСЬМА В ПЕРІОД КИЇВСЬКОЇ РУСІ. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ ПИСЕМНОСТІ. «ГРАМАТИКА СЛОВЕНСЬКА» МЕЛЕТІЯ СМОТРИЦЬКОГО. ПЕРША РУКОПИСНА ГРАМАТИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІВАНА УЖЕВИЧА

79. Опрацюйтетеоретичний матеріал. З'ясуйте, чим відрізнялися три види кириличного письма. Які, на вашу думку, причини змін письма? Найдавніші східнослов’янські пам’ятки написані к и р и £ л и ц е ю. В історії кириличного письма розрізняють три ® періоди: у с т а в, п і в у с т а в і с к о р о п и с . Найдавніший із них — устав — виник під впливом \ грецького уставного письма. Він уживається в давньоі руській мові до XIV століття. Уставному письму властиві & великі прямі літери, не зв’язані між собою. З середини XIV століття починає поширюватися піву уставне письмо. Його літери менші за розміром, часто пишуться з нахилом вправо, їхня геометрична форма не * завжди витримується, окремі літери виносяться над рядок. З кінця XIV століття виникає і розповсюджується скоі ропис, літери в якому з’єднуються, форма їх ще більше ^ порушується. До середини XVI століття у східних слов’ян ви^ никає і розповсюджується друкарство; друкований алфавіт - створений на основі півуставного письма з деякими змінами. 39

80. І. Розгляньте фрагмент з «Ізборника» Святослава 1073 року. Яким видом кириличного письма користувався автор?

Фрагмент тексту з «Ізборника» Святослава

Обкладинка та сторінки з «Граматики словенської» І. Ужевича

П. Розгляньте друковані і правописні літери з граматики Івана Ужевича (XVI ст.), порівняйте з кириличним письмом. Яким видом кириличного письма користувався автор? *ч : . 8 1 . О п р а ц ю й т е ін ф о р м а ц ію . Р о з к а ж і т ь , іц о йи з н а є т е а іс т о р ії п р о події X I I I - X V I ст. на теренах сучасної України.

УКРАЇНСЬКА ПИСЕМНІСТЬ XIII — XVI СТОЛІТЬ Феодальна роздробленість і татаро-монгольська навала завдали нищівного удару по культурі і всьому життю давніх українців. Горіли бібліотеки і документи. Найбільшому спу­ стошенню піддалися Київська, Чернігівська, Переяславська землі. Але незважаючи на жорстокі часи, у цей час з’являють­ ся писемні пам’ятки: «Галицько-Волинський літопис», «Сло­ во о погибелі Руської землі», «Києво-Печерський патерик». Для мови творів цього періоду характерна образність, урочистість стилю, народно-пісенні вислови, афоризми. У XIV столітті південноруські та західноруські землі потра­ пили в нову залежність — під владу Литовського князівства, Польщі, Угорщини і Молдавського князівства. Рівень культу­ ри держав-завойовниць був нижчим, тому державною було визнано так звану р у с ь к у мо в у . Ось що написано про це в «Литовському статуті»: «А писар земський маєть по-руску літерами і словы руськіми вси листы, выписы и позовы писати, а не иным языком и словы». Світські й релігійні книги писалися також «руською мовою». На тери­ торіях, що відійшли до Польщі (в Галичині), користувалися на той час л а т и н и ц е ю . Оскільки старослов’янська мова уже з кінця IX століття не зазнавала змін, фактично була мертвою мовою, вона дедалі 40

більше ставала незрозумілою народові. Тому з ’явилися слов­ ники, які подають переклад із старослов’янської на українсь­ ку народну мову. Видатною пам’яткою староукраїнської мови є «Пересопницьке Євангеліє», написане в 1556 —1561 роках. Його мова має виразний народний колорит, насичена фразео­ логізмами з живої народної мови. Усі пам’ятки цього періоду писані кирилицею, але вже в XVI столітті окремі літери, відбиваючи живу українську мовну практику, набувають нового значення. Так літера -в (ять) читається, як [і]; специфічний звук [ц] передається то через ьі, то через і; замість е після шиплячих перед твердим приголосним пишеться о: проривний звук [ґ] позначається то як к г, то як г або ґ . У кінці XVI століття формується к н и ж н а у к р а ї н с ь к а м о в а , близька до народної (Г. Л о з к о ).

82. І. Прочитайте. Порівняйте наведений у тексті фрагмент із граматики Мелетія Смотрицького з сучасною розмовною мовою, з’ясуйте, у чому простежується зв’язок пам’ятки з живою народною мовою. Яку букву введено в азбуку? У чому полягала відмінність граматик Смотрицького й Ужевича? УКРАЇНСЬКА ПИСЕМНІСТЬ XVII — XVIII СТОЛІТЬ З виникненням друкарства встановлюються стійкі право­ писні норми, закріпленню яких особливо сприяла «Граматика словенська» Мелетія Смотрицького (1619), «Лексикон словенороський» ГІамва Беринди (1627) та перша рукописна грама­ тика української мови Івана Ужевича. Як указують мово­ знавці, ці граматики були не стільки слов’янськими чи цер­ ковнослов’янськими, скільки відображали спільні властивості діалектів народної мови. Не завжди знаючи, як вимовляються звуки у слов’янській мові, М. Смотрицький передавав їх народною вимовою. Так, подаючи правила орфографії, автор пи­ сав, що в грецьких словах треба вживати ф , а не українське х в (х в а л а , а не ф а ла ; ф орм а, а не х в о р м а ), а також «вместо ґ пола­ гаема быти г; гора, а не Гора», *щ вместо сч: н и щ е , а не н и с ч ъ » . Під впливом цієї граматики складалося чимало шкільних підручників, зокрема граматика луцького єпископа Афанасія Пузини (1638). За граматикою Смотрицького укладалися букварі аж до XVIII століття. Цінним у його граматиці було спрощення надрядкових знаків, які утруднювали читання, введення літери г замість африкати к г , яка вживалася в таких словах, як: к г р у н т , к г а н о к тощо. Однак він залишив ще чима­ ло вже «неживих» літер (ь, ы, ь(єр), ь (єрчик) та ін.). 41

Граматика Івана Ужевича написана латиницею, але більш точно передає народну мовну традицію. Наприклад: «Едо ю б у д у к о в а т и , Ти б у д е ш г к о в а т и , Он, инт. б у д є т ь к о в а т и »; форму майбутнього часу фіксує з народної мови: » н е х а й к у є , к у є т ь , н е х а й к у ю т ь » тощо. Ужевич намагався побудувати свою граматику за фонетичним та етимологічним принципами. Спираючись на церковнослов’янську традицію, ці праці міцно й надовго закріпили в усіх східних слов’ян правопис, заснований на історико-етимологічному принципі. Українською книжною, народною або близькою до народної мовою у цей час писали твори Семен Климовський, Лазар Баранович, Климентій Зиновіїв, Захар Дзюбаревич, Іван Пашковський, Стефан Петрушевич та інші (Ж . К р а сн о ж а н ). II. Виконайте завдання до тексту. 1) Випишіть ключові слова. Складіть план переказу. 2) З’ясуйте за словником значення слова ет им ологічний. 3) Спробуйте пояснити поняття іст ерико ет им ологічний принцип (див. § 26). 83. І. Прочитайте текст. Визначте тему і стиль. Доберіть заголо­ вок. Про який період розвитку української писемності йдеться? Які історичні події були причиною змін в українській графіці? Чи впли­ нули зміни в графіці на орфографію? На початку XVII століття українська мовна єдність була по­ рушена реформами московського царя Петра І. Його правопис­ на реформа внесла певні розбіжності і в українські правописні норми. Для друкування книжок світського змісту була запро­ понована так звана «г р а ж д а н к а», в якій літерам було нада­ но простішого вигляду, зближеного з латиницею. Орфографія ще тривалий час залишалась незмінною. Ця графіка поширю­ валася й на Східну Україну, що перебувала у складі Московії, а західні землі під Польщею продовжували писати кирилицею. При Львівському університеті група ентузіастів під назвою «Руська трійця» (Маркіян Шашкевич, Яків Головацький, Іван Вагилевич) боролася за українську мову: випустивши альма­ нах «Русалка Дністровая», вони на повний голос заявили про існування української народної мови. Московити обурювалися, що українці літеру в (ять) вимов­ ляють як [і], а літеру и читають як [м]. Почався тиск на українську школу і церкву. 1720 року цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою (С. Б е в з е н к о ). N51 II- Що ви знаєте з української літератури про діяльність «Руської трійці* ? Розкажіть, яких утисків зазнавала на той час українська мова на розділених кордоном українських землях. 84. Прочитайте текст. Визначте в ньому «відоме» і «нове» для вас. Випишіть ключові словосполучення. Складіть план і перекажіть текст. 42

УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС У XIX СТОЛІТТІ З народженням нової української літератури й літературної мови, опертої на живій народній основі, постало питання про створення такого українського правопису, в якому якнайкраще знайшли б своє відображення фонетична система і граматична будова живої української мови. І. Котляревський, Г. КвіткаОснов’яненко, Є. Гребінка дотримувалися в основному історикоетимологічного принципу орфографії, ввівши при цьому чимало фонетичних написань у дусі живої української мови (і, и , м’якість кінцевих приголосних тощо). Перша спроба організувати український правопис на фоне­ тичному принципі належить Олексію Павловському, який у своїй «Грамматике малороссийского наречия» (1818) теоретич­ но обгрунтував використання цього принципу для української мови і послідовно провів його у наведених прикладах. Правопис Павловського зводився до закріплення в українському письмі літери і для передачі звука [і ] будь-якого походження (гом ін-ь, візь м е , т в ій , п іч ь ), уведення д з, дж для передачі африкат [дж], [дз], послідовної передачі звука [и] через ьі\ передачі звукосполук [т'с'а), [иіс'а] через -ц ь ц я , сься, а звукосполуки [чц:] через -ц ь ц і , передачі проривного звука [Г] через к г ; йотованого [о] через іо (у іого). Правопис Павловського, хоч і відігравав позитивну роль у становленні української орфографії, проте негативно був сприйнятий сучасниками (М. Цертелєв, М. Максимович та ін.). М. Максимович запропонував деякі зміни на базі росій­ ського гражданського алфавіту, група «Русалка Дністровая» пропонувала «пиши, як чуєш, а читай, як видиш*. У XIX столітті протягом 50—70-х років поступово склада­ ється правописна система, близька до сучасної. Важливу роль в її усталенні відіграли «Граматка» (1857) П. Куліша, альманах «Хата» (1860) й особливо журнал «Основа» (1861 —1862). Пра­ вопис Куліша називали « к у л і ш і в к о ю » . Він скасував літеру ьі, а замість д (ять) запровадив і, замість йотованого е — є. Учені-мовознавці П. Житецький і К. Михальчук внесли до правопису журналу «Основа» ряд уточнень: опускання літери ь в кінці слів; послідовне вживання літери є в її сучасному значенні; введення літери ї для передачі йотованого [і]; передача м’якості приголосних перед [о] через буквосполучення ьо (т р ь о х ) тощо. Удосконалений у такий спосіб правопис журналу «Основа» проіснував недовго. Царським указом 1876 року його було заборо­ нено, і українське письменство ще довгий час змушене було кори­ стуватися не пристосованим до фонетичної та граматичної системи української мови історико-етимологічним російським право­ писом, що отримав назву «є р и ж к а» чи « я р и ж к а * (від назви 43

літери г — «ери*). Лише у 1905 році українці повернулися до пра­ вопису «Основи» (3 кн . «Іст о р ія ук р а їн с ь к о го м о в о зн а в с т в а * ). 8 5 .1. Прочитайте. Зіставте «кулішівку* і «желехівку*. Що в них спільне, а що їх різнить? У Західній Україні реформу «кулішівки* зробив у 1885 році Євген Желехівський: він позначив літерою їне тільки йотова­ не [і], але й уживав її для пом’якшення приголосних (діло): звук [ц] передавав літерою и ; звук [е] — літерою є. а йотований е — є; йотований [о] передавався буквосполученням й о, роздільна вимова твердого приголосного з йотованим не позна­ чалася (вяж е, б с ); м'яка вимова [с] позначалася м’яким знаком (с ь в іт , сьліх)-, у суфіксах -с к , ц к -, -зк не ставився м’який знак ( г а л и ц к и й , с іл ь с к и й ); частка с я з дієслівними фермами, а та­ кож -м у, -м еш , -ме писалися окремо (с п о д їв а т и ся, х о д и т и ме); у словах іншомовного походження послідовно вживався м’який [л '] (б л ь о к а д а , б л ю за , к л я с а ). Цей правопис було запроваджено з 1892 року в школах та офіційних установах Австрійської України. Подібний право­ пис маємо у творах старших науковців початку XX століття, зокрема у Михайла Грушевського (3 к н . « Іс т о р ія у к р а їн с ь к о г о м о в о з н а в с т в а *). II. Прочитайте уривок із першого видання «Кобзаря* Т. Шевченка. Порівняйте сучасний правопис української мови із колишнім. Зробіть висновок.

86.

Прочитайте текст. Визначте його те­ му'. Доберіть заголовок. Розкажіть, що вам відомо про Бориса Грінченка і його «Словарьукраїнської мови*. У зв’язку з виданням «Словаря української мови» за редак­ цією Бориса Грінченка Російська академія наук, відзначивши його премією імені М. Костомарова, 1907 року спеціально роз­ глянула правописні системи, вживані в українському письмен­ стві того часу, і дійшла висновку, що найдоцільнішим для цього словника є фонетичний правопис, яким користувалися на східноукраїнських землях. Борис Грінченко вніс остаточні поправки до українського правопису. Він установив чотири правила, щоб дійти згоди з галичанами у правописних питаннях: «1. Не треба писати д їд з двома крапками. 2. Не треба одділяти с я і м о від дієслова. 3. Треба вживати апострофа, щоб одрізняти р ‘я , од р я , з ’я од з я та ін. 4. Не треба писати м’який знак у таких словах, як с в іт (нетреба писати с ь в іт )» . Але, попри всі намагання провідних діячів української культури, науки й освіти, виробити сталі норми української 44

орфографії так і не вдалося. До 1921 року українська мова не мала зведення орфографічних правил, що були б обов’язковими до вжитку на всіх українських землях (Г. Л озко). ;»■ 87. Уявіть, що вам доручили виступити на шкільному Святі рідної мови і розповісти учням 7—9 класів про історію української мови. Підготуйте коротке повідомлення і виголосіть його спочатку вдома, а потім у класі. Оцініть свій виступ (виступи однокласників). 88. Побудуйте і запишіть діалог на тему »Що цікавого ми знаємо з історії українського письма?». у

■>

.у

/»‘.ц ЛГХ,1-Хт

.ї

Слухання і його роль у комунікації 89. Прочитайте. Від чого, на вашу думку, залежить зворотний зв’я­ зок у спілкуванні? Які можуть бути причини нерозуміння повідом­ лення? Від чого залежить уважність слухача? Законспектуйте статтю. Дослідження процесів комунікації свідчать, що понад 70% активного дня люди проводять у спілкуванні. При цьому при­ близно 42% цього часу відводять слуханню, 32% — мовленню, 15% — читанню і 11% — писанню. Тобто людина у повсяк­ денному житті слухає більше, ніж говорить. Слухання — це цілеспрямована, організована діяльність людини в комунікації. Елементами слухання є сприйняття слухом, уважність, розу­ міння, запам’ятовування. Сприйняття слухом — це перший етап слухання, фізіологіч­ ний процес відбору фізіологічних подразників: адресат виокрем­ лює звуки мовлення, розрізнює їх, упізнає слова, речення, значен­ ня слів і повідомлень. Швидкість людського мовлення 100—150 слів на хвилину, а здатність сприйняття і розуміння — 400—500 слів на хвилину, тобто потенціал сприйняття значно більший. Уважність — явище психологічне, відбір потрібних звуко­ вих сигналів. Складовими уважності є м і н і м а л ь н и й п о р і г с п р и й н я т т я (все, що людина може фізично спри­ йняти), р і в н і з а ц і к а в л е н о с т і та м о т и в а ц і ї . Експериментально встановлено: чим нижчий рівень індиві­ дуальної зацікавленості й мотивації учасників спілкування, тим нижчий їхній поріг сприйняття. Розуміння (інтерпретація) — це надання особою почутим словам, повідомленням, текстам певних значень, смислів. Інтерпретація повідомлень адресатом спирається на розумін­ ня граматики, лексики, інших мовних елементів; розпізнавання 4 5 ..

і розуміння устремлінь, бажань мовця; орієнтацію у вислов­ ленні, жанрі мовлення, в контексті і ситуації спілкування. Запам’ятовування — це процес зберігання інформації з метою пізнішого її використання. Запам’ятовування буває к о р о т к о т р и в а л и м , коли запам’ятовують у ході розмови попередні аргументи, цифри, факти, і д о в г о т р и в а л и м , яке сприяє збереженню в пам’яті важливих подій, вчинків. За даними досліджень психологів, відразу після почутої інформації людина запам'ятовує лише 50%. через вісім годин — 357о, за два місяці — заледве 25%. Ці 25% і називаються осадовою інформацією. Є чотири типи слухання: 1) слухання заради задоволення (музика, матч, вистава); 2) уважне, вдумливе (лекції, новини, інструкції); 3) критичне (у разі невпевненості у достовірності інформації); 4) емфатичне, тобто співчутливе (коли слухач прагне увійти в ситуацію мовця, сприймає слова крізь призму його досвіду, почуттів). Загалом, сприйняття мовлення (слухання і розуміння) має ве­ лике значення для міжоеобистісного спілкування (Ф .Б а ц е в и ч ). 90. Проведіть дослідження. З’ясуйте, які типи слухання ви вико­ / ристовуєте упродовж шкільного дня, якому з них віддаєте перевагу. 91. Прочитайте. Визначте стиль мовлення тексту. Яке практичне значення аудіювання? Які види аудіювання ви використовуєте най­ частіше? Чому? Мовленнєва діяльність охоплює чотири види: а у д і ю в а н н я (слухання — розуміння), ч и т а н н я , г о в о р і н н я і п и с ь мо . Аудіювання та читання є р е ц е п т и в н и м и видами мовлен­ нєвої діяльності, говоріння й письмо — п р о д у к т и в н и м и . Аудіювання — це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його. Аудіювання є основою спілкування. Для багатьох про­ фесій уміння сприймати — розуміти усне мовлення необхідне у процесі виконання службових обов’язків. Необхідне воно і школярам та студентам, бо допомагає добре засвоїти матеріал. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання, яке одноразове, не повторюється. Репродуктивне аудіювання передбачає повторюваність усної інформації (наприклад, при написанні переказу вчитель читає текст 2—3 рази). Сприймати усно передавану інформацію потрібно ціле­ спрямовано: глобально, докладно або критично. Г л о б а л ь н е , або ознайомлювальне, аудіювання вимагає від слухача загаль­ ного охоплення змісту повідомлення, уміння визначати тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.

Д о к л а д н е аудіювання передбачає якнайповніше спри­ ймання змісту повідомлення, усвідомлення деталей змісту, кожного з його елементів. К р и т и ч н е аудіювання, ґрунтуючись на глобальному і докладному, вимагає висловлення власної думки з приводу почу­ того, мотивованої оцінки сприйнятого твердження, критичного осмислення сприйнятого на слух. Цей вид аудіювання практику­ ють під час переказу тексту з творчим завданням (З п о с іб н и к а ).

92. Прочитайте легенду. Яка основна думка тексту? Чи можливе мовлення без знання мови? Чи завжди знання мови забезпечує спілкування? Чи розуміють птахи, звірі мову людини? В одною аптекаря служив бідний хлопець. Хазяїн наказав йому засмажити білу змію, але самому м’яса не куштувати. Хлопець забчв попередження і, за звичкою, спробував, чи не пе­ ресолив. Вийшовши у двір, він почув, як говорять птахи і росли­ ни. Піптли вони з хазяїном у ліс збирати зілля. Кожна квітка роз­ повідала хлопцеві, від чого вона лікує, а він збирав їх у кошик. Спостеріг це хазяїн і зрозумів, що хлопець порушив його наказ. Він звелів відрубати юнакові язик та руки і вигнав його. Пішов німий каліка в ліс і чує, як дві пташки між собою щебечуть: — Чула, що царівна хвора? — запитує перша. — Чула і знаю, як її вилікувати,— відповідає друга. — А я к ? А як? — Вранці випаде така роса, що всі недуги лікуватиме... Наступного ранку змастив хлопець росою собі язика і культі рук — вони й повідростали. Набрав він роси у коновки та й пішов лікувати цареву дочку. Одужала царівна. А хлопчина став знахарем. Багатьох людей він вилікував (3 ж у р н а л у ). § 9. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ. СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ

93. Опрацюйте інформацію. Складіть а лан, випишіть ключов слова і дати. Підготуйте усний переказ тексту. У зв’язку з якими історичними подіями у 1939 році було переглянуто правопис? У 20-х роках XX століття новостворена Українська академія наук опрацювала «Найголовніші правила українського правопи­ су», які були схвалені загальними зборами АН, затверджені і введені в дію в 1921 році. Вони складалися з 32 параграфів, що стосувалися правопису українських слів, і з 14 параграфів, при­ свячених правопису слів іншомовного походження. Неповнота й 47 ■

надмірна стислість цього правопису скоро стали очевидними, і тому в 1925 році було створено Державну правописну комісію (під головуванням О. Шумського), яка виробила новий україн­ ський правопис, затверджений у 1928 році. Де була перша спроба сформувати єдиний, соборний орфографічний кодекс для народу, віками розділеного територіально, літературна мова якого не могла розвиватися в нормативних умовах. Після обговорення ЦК КПУ визнав правопис націоналістичним, члени правописної комісії були репресовані. 1988 року введено в дію нову редакцію правопису, до якої було внесено чимало виправлень та уточнень, що стосувались переважно правопису слів іншомовного походження, передачі на письмі географічних та особових назв, вживання паралель­ них написань тощо. У цій редакції були вилучені правила, пов’язані з передачею м’якого звука [л'] у словах іншомовного походження, усунено з української графіки літеру ґ . У 1939 році Державна правописна комісія виробила нове, виправлене й розширене, зведення правил української орфо­ графії, яке було запроваджене 1 грудня 1946 року на всій тери­ торії України і проіснувало до 1960 року. У 1960 році спеціальна правописна комісія удосконалює «Український правопис», внісши деякі зміни у вживання розділових знаків, написання слів окремо, разом і через дефіс. За тридцять років мова зазнала певних змін: з’явилися нові слова, тривав процес запозичення, поповнювалась наукова термі­ нологія, свої вимоги орфографії висувала перекладацька практи­ ка. У 90-х роках XX століт гя орфографічна комісія запропонува­ ла проект нового видання «Українського правопису», в якому відновлено порядок розташування літер в абетці, повернено літе­ ру ґ , скорочено кількість винятків із правил, спрощено правопис складних слів, урегульовано вживання великої літери, докладні­ ше опрацьовано правила щодо написання слів іншомовного похо­ дження, географічних назв та особових найменувань людей. У 1993 році четверте видання «Українського правопису», виправле­ не й доповнене, побачило світ (3 к н . « У к р а їн с ь к а мова у X X ст .»). И 94. Запишіть алфавіт за «Українським правописом» 1993 року. 4 Чим він відрізняється від азбуки третього видання правопису?

95. І. П е р е в ір т е за «Українським правописом» (видання 2008 р.) написання закінчень у родовому відмінку іменників II відміни. Правильний варіант запишіть в алфавітному порядку. Сантиметр(а/у), обід(а/у), мед(а/у), капітал(а/у), сир(а./у), каталог(а/у), кодекс(а/у), колектив (a/у), атом(а/у), сад(а/у),

гіпс(а/у), порох(а/у), сушняк(а/у), текст(а/у), абзац(а/у), парк(а/у), барвінк(а/у), товар(а/у), звіробо(я/ю), щавл(я/ю), інститут(а/у), експорт(а/у), мінімум(а/у), живопис(а/у), ритм(а/у), Дуна(я/ю), Херсон(а/у), Тернопол(я/ю). II. Складіть п’ять речень із поданими словами (на вибір). 96. І. Запишіть слова, попередньо звіривши з правописом. Яке це правило? Моза(і,ї)ка, д(и,і)зель, бургом(і,н)стр, д(и,і)якон, Адр(н,і)ати ка, Ч(и,і)каго. Лейпц(і,и)г, Корс(и,і)ка, акс(и,і)ома, імб(и,і)р, піаніс(и,і)мо, Сан-Франц(і,и)ско, Ч(и,і)лі, Кр(и,і)т, Мадр(и,і)д, ч(и.і)чероне, Корд(и,і)льєри, С(и,і)ц(и,і)лія, Т(и,і)бет. II. Поясніть значення слова чччероне. III. Складіть кілька речень із власними назвами. 97. Знайдіть і виправте помилки у написанні складних слів. Яки­ ми правилами правопису ви керувались? Чорногуз, важкоатлет, гірничопромисловий, вище згада­ ний, нижче підписаний, високо гірний, грушоподібний, само вчитель, працездатний, очевидний, дво ярусний, соцстрах, зроду-віку, більш менш, видимо-невидимо, повік-віки, честь честю, одним одна, кінець-кінцем, день другий, година-дві, свіжо зрубаний, суспільно необхідний, діаметрально проти­ лежний, всесвітньо-історичний, 98. Працюючи в парах, проведіть змагання: хто більше запише слів, похідних від складних географічних назв. З р а з о к . Стара 36ур'ївка —ст арозбур’ївський. 99. Поставте в кличному відмінку імена однокласників і вчителів, за­ пишіть. Складіть п'ять речень із цими формами іменників (письмово).

Прочитайте повідомлення і поділіться інформацією з друзями. У Японії та Австрії за давньою традицією вчать дітей писати і правою, і лівою рукою. У більшості країн пишуть зліва направо. Справа наліво пишуть в арабських країнах. А в Ста­ родавній Греції вчили писати перший рядок справа наліво, а другий навпаки! (З к а л е н д а р я ).

|

■ 1 0 0 . Р о з г л я н ь т е п р о е к т ш р и ф т у с у ч а с н о го у к р а їн с ь к о г о ал

фавіту, розроблений відомим художником-графіком Василем Чебаником (с. 50). З якими абетками перегукуються деякі літери? 4 М. Я. Плюш

49

Об'єднавшись у групи, спробуйте вигадати свій шрифт на основі кирилиці або глаголиці. І > 101. Уявіть, що ви прийшли до комп’ютер­ ного клубу й цікавитеся новими комп’ю­ терними програмами. Поспілкуйтеся з мене­ джером, використовуючи подані слова. Діалог запишіть. Комп’ютерні новини, Інтернет-пристрій, ноутбук, сайт, інформаційні технології, набірний принтер, пошукова система, вебресурси, сервер, браузер, гіперпослання, текстова, графічна інформація, чіткість В. Чебаник. Укра зображення, флеш-карта, клавіатура, їнеький алфавіт електронний підручник. 102. Поясніть зміст і сутність основних тенденцій розвитку української літературної мови на сучасному етапі. Наведіть конкретні мовні докази —ілюстрації до кожного сформульованого положення. Основні тенденції розвитку сучасної української мови: 1) функціонування української мови як державної в Україні; 2) розширення суспільних функцій мови, пов’язане з ви­ никненням нових галузей науки, техніки, загальним піднесен­ ням освіти і культури населення; 3) розширення контактів української мови з іншими мовами.

Поняття про колорит мовлення. Колоритно-стильові різновиди мовлення. Ситуація спілкування. Словник-довідник з культури української мови -ІЧаЛ 103. Прочитайте текст. Порівняйте свій активний словник зі словником улюбленого поета чи прозаїка. Яких слів у вас замало? Чи впливає на ваш словник спілкування з оточенням? Мовлення окремої людини ніколи не дорівнює мові народу, а тим більше людства. Винятком є мова справжніх поетів. Зви­ чайно, якщо порівняти словник високообдарованого поета з лексиконом мови його народу, то може здатися, що це лише краплина в сяючому вічно рухливому морі. Але саме ця крап­ лина містить молекули живої води, яка прискорює життєві процеси в організмі мови, примушує її пізнавати саму себе, знову і знову виявляти ще непізнане й дивувати світ новою красою (В . Р у с а н ів с ь к и й ). 104. Прочитайте. Поясніть на прикладах, як ви розумієте цей вислів. Яка роль голосу під час бесіди? Як діють на вас різні за

тембром, гучністю голоси? Які види інтонації ви знаєте? Чи можна інтонацією образити? Мова є справді п’ятою ефірною стихією світу. Проте в кож­ ного сущого на землі свій голос, свій тембр, своє інтонаційне забарвлення (II. М о в ч а н ).

105. І. Прочитайте. Як ви ставитеся до мовного етикету молоді? Чи потрібна (і якою мірою) сучасній діловій людині порада швейцар­ ського письменника Йоганна Лафатера? I. Звичайно, важко перелічити всі форми мовного та будь-якого етикету в усіх життєвих ситуаціях і не так про­ сто ними оволодіти. Проте, скористав­ шись ними, ми зможемо правильно поводитися в товаристві, зажити слави ґречної людини та самореалізучатися у спілкуванні з навколишніми. І хоч наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер, проте й досі неаби­ яке значення має оволодіння «кодек­ сом ввічливості» — адже через свою чемність ми нічого не втрачаємо, а завоювати можемо людину з великої літери (О. К о р н ія к а ). 2. Хочеш бути ро­ зумним, навчись розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати і припиняти розмову, коли більше нічого сказати (Я. Л а ф а т е р ). II. Розгляньте ситуації спілкування, зображені на фото. Поміркуйте, у якому випадку буде доречним звертання на «ви*, а в якому — на «ти». Обґрунтуйте ваш вибір. Складіть два діалоги, враховуючи поради письменників. 106. Опрацюйте теоретичний матеріал. Об’єднайтесь у групи ' доберіть приклади для ілюстрації колоритно-стильових різно­ видів усного мовлення. Крім функціональних стилів, в українській мові виділя­ ють також інші стильові різновиди, основою класифікації яких є е к с п р е с и в н е з а б а р в л е н н я , характерне для того чи іншого мовлення. За допомогою такого забарвлення виявляється різне ставлення того, хто говорить, до висловлю­ ваного, різний тон і колорит висловлюваної думки. З цього погляду розрізняють такі експресивно забарвлені різновиди літературної мови: у р о ч и с т о - о ф і ц і й н и й , і н т и м н о ласкавий, ввічливий, фамільярний, ї ж а р т і в л и в и й , с а т и р и ч н и й . Вони не збігаються з $ функціональними стилями, хоч можуть накладатися на них. 4*

ч

і

(

9 д ^ і.

■ і ?

Урочистий різновид характеризується вживанням слів і словоснолучень з піднесеним емоційним змістом, окличних речень. Урочисте забарвлення мови найчастіше виявляється в публіцистичному й ораторському стилях, іноді також у художньому й епістолярному. Офіційне забарвлення властиве діловому і зрідка приват­ ному листуванню, а іноді й усній розмовній мові. Воно ство­ рюється вживанням офіційних звертань: слів з офіційноділової мови, описових синтаксичних зворотів тощо, а також тим, що в такому листуванні немає займенників першої і другої особи однини тощо. Інтимно-ласкаве забарвлення досягається насамперед використанням слів із суфіксами пестливості та вживанням епітетів із пестливим значенням і простих синтаксичних конструкцій, властивих розмовній мові. Воно доречне у роз­ мовно-побутовому, епістолярному і художньому спілкуванні. Забарвлення ввічливості у мові досягається вживанням слів зі значенням пошани до особи, якій адресується висловлювання, а фамільярний тон характеризується наявністю слів і словосполучень, які підкреслюють перебільшену не­ вимушеність, надмірну розв’язність та безцеремонність у ставленні до своїх співрозмовників. Емоційне забарвлення ввічливості або фамільярності може виявлятися в епістолярному та розмовно-побутовому стилях. Жартівливий, або гумористичний, колорит мови досягається вживанням слів у невідповідному до ситуації значен­ ні, контрастно-комічним зіставленням, перебільшенням якостей осіб і предметів, про які йдеться у висловлюванні. До такого емоційного забарвлення вдаються в художніх творах та в розмовно-побутовому мовленні. Сатиричний емоційний тон найчастіше спостерігається в публіцистичному, ораторському і художньому мовленні, а то й у розмовному. Найголовнішим мовним засобом сатири є вживання слів, за допомогою яких виражається пре­ зирство і зневага до потворних вчинків, обурення ними, а також глузливі означення-епітети, порівняння, архаїзована лексика і синтаксичні конструкції, влучні дотепи тощо. 107. І. Прочитайте. За експресивним забарвленням визначте колоритно-стильовий різновид мовлення кожного з уривків. 1. — Мамо! Ах, який дощик теплесенький, сонечко, весна!

(Д н іп р о в а Ч а й к а ).

2. Атмосфера у хаті не дуже мирна: Розкричалася мати, пішла у наступ. Як сержант перед маршалом, тихо, сумирно І покірно стояла поблідла Настя.

— Таж тобі вісімнадцять! Ти ще дитина, І до хлопців тікать крадькома — це сором. Ось візьму я у руки оцю лозину, То, клянусь, не посидиш з ним поруч скоро... (1. С а ви ч ). 3. Мені дуже страшно дожити до того моменту чи часу, кол д з в ін к о с е р й о з н и й Малишко, або л ю т о д о т е п н и й Воскрекасенко, чи н е с м іл и в о - с м іл и в и й Смілянський, чи к о л ю ч и й Маківчук, чи ій б о гу ж я лю б лю п р и р о д у (а любить він її таки по-справжньому) Новиченко, чи... п о їх и л и б а ч и л и н е с т р іл м л и а я к с т р іл я л и и е в л у ч и л и Рильський... — от коли ці всі колинебудь скажуть: «Остап Вишня — старий!» — і, збираючись на полювання, додадуть: «Не турбуйте його!» — я того ж часу візьму й помру! (О с т а п В и ш н я ). II. Поясніть, як утворені складні слова в уривку зі «Щоденнико внх записів» Остапа Вишні. 108. Випишіть із совісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я* приклади колоритно-стильових різновидів мовлення.

Визначте, до яких колоритно-стильових різновидів мовлення можна віднести подані фразеологізми. Складіть з кожним із них речення. 1. Іронія долі. 2. Як заціпило. 3. Денно і нощно. 4. Підня ти з руїн. 5. Показати клас. 6. Дістати по зубах. 7. Як сонечко. 109. Прочитайте. Укладіть в алфавітному порядку перелік довідкової літератури з культури мови і мовлення, названої в тексті. Культура мови є мовознавчою наукою, яка на ґрунті лекси­ ки, фонетики, граматики, стилістики виробляє критерії усві­ домленого ставлення до мови й оцінювання мовних одиниць та явищ, механізми нормування і кодифікації (введення до слов­ ників). Культура мовлення — це дотримання мовцями устале­ них мовних норм усної і писемної форм літературної мови. З різних причин у минулі роки й десятиліття багатьох україн­ ців було позбавлено можливості як слід опанувати літературну мову, тому в мовленні громадян усіх рівнів суспільства часто трапляються мовні огріхи. Щоб їх усунути, треба користуватися різними словниками й довідниками з культури мови й мов­ лення, як-от: О. ІІо н о м а р .в . Культура слова: мовностилістичні поради. — К.: Либідь, 2008; Є. Ч а к . Чи правильно ми говори­ мо. — К.: Освіта, 1997; Є. Ч а к . Складні випадки правопису та слововживання. — К.: А.С.К., 1998; Б . А н т о н е н к о -Д а в и д о в и ч . Як ми говоримо. — К.: Либідь, 1991; Культура української мови: довідник / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Наук, думка, 1990 (3 к н . « С л о в н и к д о в ід н и к з к у л ь т у р и у к р а їн с ь к о ї м о в и » ). 53

110. Складіть і запишіть діалоги за ситуаціями, зображеними на фото. Дотримуйтеся колоритно-стильового різновиду мовлення, до­ речного в кожній ситуації. Дбайте про культуру мовлення.

Виробнича нарада щодо зміни дизайну приміщення

Репетиція

шкільного КВК

111. За вивченим матеріалом зі стилістики та культури мовлення підготуйте тести для взаємоперевірки знань.

Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчен­ ня української мови. — К., 1991. Білодід І. К. Києво-Могилянська академія в історії східнослов янських літературних мов. — К., 1979. Булаховський Л. А. Питання походження української мови / / Вибрані праці: у 5 т. — К., 1977. — Т. 2. Ермоленко С. Я. Фольклор і літературна мова. — К., 1987. Москаленко А. А. Перша рукописна граматика української мови / / Укр. мова і літ. в шк. — 1972. — № 5. Плющ П. П. Історія української літературної мови. — К., 1967. Русанівський В. М. Джерела розвитку східнослов'янських літе­ ратурних мов. — К., 1985.

54

і-

б іи'О'Тш

^ і'іі ц і^ 'У сі Т » п

ДГ

уаасна українська т т е р с і т у р н а това як Васиа форта існування нааіонапьноТ това

■ особливості української мови як вищої форми існування національної мови: р о зр ізн я т и форми існування української літературної мови: ха р а к т ер и зува т и стилістичні особливості просторіччя, про­ фесійних різновидів, територіальних та соціальних діалекті«; дослідж уват и мовний матеріал із погляду його належності до певної території. поясню ват и

• § 10. ФОРМИ ІСНУВАННЯ МОВИ

112. І. Прочитайте тексти. З’ясуйте за словником значення вііВипишіть ключові слова. 1. Мова — складне суспільне явище. Вона є найважливішим засобом людського спілкування та об’єднання людей у спільно­ ту; засобом с а м о ід е н т и ф ік а ц ії й вираження м е н т а л ь н о с т і на­ ції (етпосу); засобом формування й розвитку думки, здійснення пізнавальної діяльності, реалізації духовної культури народу. Національна мова — засіб спілкування нації та засіб її само­ ідентифікації серед інших націй. Національна мова виступає закономірним суспільним утворенням, що відбиває розвиток етнічної мови — від мови роду, племені, народності до мови нації. Вона к о н с о л ід у є народ, через неї зберігаються й переда­ ються наступним поколінням культурно-історичні традиції, засвоюється загальнолюдський досвід. Національна мова — загальнонародна. У просторі і в часі вона пов’язується з існу­ ванням територіальних діалектів, просторіччя, професійних різновидів мови, жаргонів, арго та з функціями вищої форми національної мови — літературної мови (3 « К о р о т к о го т л у ­

\

ділених слів.

м а ч н о го с л о в н и к а л ін г в і с т и ч н и х т е р м ін ів » ). 2. Поняття с у ч а с н а м о в а вживається в різних

значеннях. Під сучасною нерідко розуміють мову, носіями якої виступають представники поколінь, що живуть у часовий період, який ми називаємо сучасним. Загалом можна говорити про представ­ ників трьох поколінь: старшого, середнього і молодшого віку. Загальноприйнятим є твердження, що вирішальна роль нале­ 55

жить мовній свідомості середнього покоління, у той час як у представників старшого покоління можуть зберігатися пере­ житкові елементи старих норм, а мовна практика молодшого покоління характеризується більшою кількістю ін н о в а ц ій . За такого підходу джерелами вивчення мови є писемні ф ік с а ц ії за останні 50—60 років. В українському мовознавстві традиційно використовують інші часові виміри для ідентифікації сучасної української літературної мови. Вихід її на історичну арену пов’язується з конкретною датою — виданням «Енеїди» Івана Котляревсько­ го у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою. Утвердженню української літературної мови на народній основі сприяли твори поетів-романтиків першої половини XIX століття. Доленосною для неї стала дата — 1840 рік, коли вперше вийшли твори Тараса Шевченка під назвою «Кобзар». Нова українська літературна мова сформувалася на базі говірок південно-східного наріччя, однак вона належить до п о л ід і а л е к т и ч н и х утворень, тому що в її розвитку конструк­ тивну роль відіграли південно-західне і північне наріччя. З самого початку вироблялися й фіксувалися у ній норми на основі загальнонародних і найбільш перспективних діалек­ тичних явищ (А. Г р и щ е н к о ). , П. Дайте відповіді на запитання до текстів. 1 1) Які основні характеристики поняття м ова ? ^ 2) Що таке національна м ова ? 1 3) Чим літературна мова відрізняється від загальнонародної? - 4) Які є складові загальнонародної мови? V 5) Яка мова називається сучасною? . 113. Опрацюйте теоретичний матеріал. Які особливості лексики обмеженого вжитку? Пригадайте, у яких творах художньої літе­ ратури вам траплялися вказані шари лексики загальнонародної мови. Наведіть свої приклади кожного шару лексики і запишіть. Лексична система української мови включає з а г а л ь ■ н е в ж и в а н і слова (с н іг, держ ава, ст о , р у к а , осінь, ш а п к а , - с о л о д к и й , щ у к а , к ін ь , ж ін к а , р о д и н а , м а т и тощо) і слова ч о б м е ж е н о г о в ж и т к у — діалектна лексика, терміни, 1 професіоналізми, жаргонізми, арготизми. Діалектизми у своїй основі є засобом усного спілкування З людей певної території. Українська мова має три н а р і ч 2 ч я — північне, південно-західне і південно-східне, які різ: няться між собою, а також відрізняються від літературної : норми фонетичними, граматичними і лексичними ознакаі ми (к о г у т (півень), в у й н а (тітка), Г азд а (господар), п л а й і (гірська стежка) тощо). «2 ^ 5 6

Терміни — шар лексики, який використовується для точного визначення спеціальних понять (т е о р ія , ф онем а тощо). Професіоналізми — назви професійних понять: (х р о н іч н и й , о п е р а б е л ь н и й . з а к у л і с н и й , б у т а ф о р с ь к и й , к о ­ м е д іа н т , в е р с т к а тощо). Жаргонізми — слова, що вжива­ ються групою людей, об’єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять ( с е н т и м е н т и — завищені почут­ тя, п р о м е н а д — прогулянка, к л ь о в и й — гарний, м о ц и к — мотоцикл). Аргогизми — слова, які зазнали навмисних ‘ змін: вставлялися склади, додавалися або замінювалися ; окремі звуки (ш и в а р — товар, с т и б р и т и — вкрасти). Просторічна лексика — слова, що вживаються в розмов­ ному та художньому мовленні як стилістичний засіб надан­ ня грубуватої, зневажливої характеристики (за б р ь о х а , раз

І

з я в а . ч а л а п а т и ).

У художній літературі ця лексика використовується залежно від теми і мети твору.

114. Наведіть приклади фразеологізмів зі оловом р уки . До якого шару лексики можна віднести кожен із дібраних вами висловів? 115. Складіть речення зі словами газд иня, світ лин а, чат итисн. До якої групи лексики належить кожне з них? 116.1. Прочитайте тексти. Яка форма мови використана авторами? 1. Ада Миколаївна Роговцева - актриса театру й кіно. На­ родна артистка України, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шев­ ченка, премії спілки театральних діячів ім. М. Заньковецької, премії «Київська пектораль» (двічі) і Всеукраїнської програми «Лідери регіонів» (2002 р.). Педагог, професор Університету мистецтв і викладач Інсти­ туту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого в Києві. Акторський талант Ади Миколаївни полонив тих, хто бачив її гру в театрі чи в кіно. Вона гастролювала з концертними програмами і різними к а м е р н и м и театрами. Нині Ада Мико­ лаївна встигає зніматися в кіно, грати в театрі, вести майстер-класи в Артеці й у вишах Києва (3 к н . « С т о з н а м е н и ­ т ы х лю дей У кр а и н ы » ), 2. А десь окремо, як болюча

згадка, Стоїть за зиму нахолола хатка. Над Ворсклою, під тими яворами, Де вже ніхто не світить вечорами. Там, певно, Бог живе в монастирі... (Л. К о с т е н к о ).

3. Незмінні слова — 1) слова, що належать до частин мови, які не мають форм словозмін. Див. Прислівник. Прийменник. Сполучник. Частка. Вигук; 2) невідмінювані іменники (« К о ­ р о т к и й т л у м а ч н и й с л о в н и к л ін г в і с т и ч н и х т е р м ін ів » ).

4. Дякую вам за це слово, але єго не приймаю. Певно, що нарід поріжеш. А то ж Бог не гніває на таких, що землю на г и н д е л ь пускають? Тепер нікому не треба землі, лише векселів та банків. Тепер молоді ґазди мудрі стали... (В . С т е ф а н и к ). 5. — Мати Божа, царице небесна — гукала баба в саме небо, — голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим своїм омофором!.. Миколо-Угоднику, ско­ рий помічнику, святий Юрію, по­ карайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його п р а н ц і та болячки з’їли, та бо­ дай його ш а ш іл ь поточила (О. Д о в ­ ж енко ).

Ч II. Виконайте завдання до текстів. 1) Доберіть синоніми до слів полонив,

І. х (

десниця, гук а ла .

2) З'ясуйте за словниками значення “ виділених слів.

117. Розгляньте фотоілюстрацію. Доберіть лексику певної групи й опи­ шіть зображене. Скористайтеся відпо­ відним словником наприкінці підручника

(А

Село моє під горою, село моє пишне...

7

118. Складіть і запишіть діалог на тему «Магія рідного слова».

Розіграйте ного в парах.

' § 11. ПОНЯТТЯ ПРО УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ.

ПИСЕМНА Й УСНА ФОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ 119. Прочитайте й перекажіть тексти, доповнивши відомостями про засновників української літературної мови. Прочитайте напам’ять уривки з їхніх творів. 1. І. Котляревський з’явився на літературній ниві тоді, коли українській культурі загрожувало цілковите знищен­ ня, а існування самої мови заперечувалося. Іван Петрович вважав, що правдиво й повно виразити душу народу, зобра­ зити його життя і побут можна тільки засобами національ­ ної мови. Перебуваючи змалку в самій гущі рідного народу, 58

він засвоїв багатство лексики, розмаїтість синтаксичних структур розмовної та усної поетичної мови. Під його пером українське слово зазнало першої літературної обробки (З п о с іб н и к а ). 2. І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. ГулакАртемовський, Є. Гребінка, поети-романтики багато зробили для становлення української літературної мови на народнонаціональній основі. Тарас Шевченки успадкував їхні надбання. Поет звертався до різних джерел рідної мови. У літературну мову він увів багато раніше не вживаних слів з уснопоетичних творів та розмовно-побутової мови. Широко використовував церков­ нослов’янізми, не цурався іншомовних слів, створював сам нові слова (ш и р о к о п о л і (лани), р е в у ч и й (Дніпро), х у д о р о с л і (воїни) тощо). Цілий ряд таких авторських неологізмів закріпився в нашій мові. Удосконалював Шевченко і синтаксичний лад української мови: спростив будову речень, наблизив їх за структурою до народнопоетичних та розмовних конструкцій. Звучання текстів стало мелодійним, злагодженим. Збагачуючи й удосконалюючи українську літературну мову, Кобзар підніс її до рівня розвинених літературних мов світу, відкрив нові шляхи і способи дальшого розвитку. Ось чому Тарас Шевченко вважається основоположником, творцем української літературної мови (3 п ід р у ч н и к а ) .

і*" 120. Опрацюйте теоретичний матеріал. Складіть план усного лінгвістичного повідомлення на тему »Українська літературна мова•. Літературна мова — це мова, оброблена майстрами слова, вченими, письменниками. Від діалектної мови вона відрізняється тим, що має певні кодифіковані (зафіксовані у словниках та підручниках) норми щодо вимови, слово­ вживання, граматичних форм, яких повинні дотримувати­ ся мовці. Це своєрідний взірець правильного користування мовою. Літературна мова існує в у с н і й та п и с е м н і й формах і характеризується стилістичним розмаїттям. Усна форма літературної мови переважно обслуговує поточні потреби спілкування людей, безпосередньо пов’я­ заних між собою. Кількість учасників усного спілкування обмежена. Усне мовлення сприймається органами слуху, виражається за допомогою звуків. За походженням це первинна форма існування мови. Усне мовлення спонтанне,

здебільшого непідготовлене, але воно більш виразне в емоційному відношенні, супроводжується інтонацією, жес­ тами, мімікою. Воно переважно д і а л о г і ч н е : бесіда, діалог, публічна лекція, виступ, дискусія тощо. Писемна форма літературної мови — де мовлення, зафіксоване на якомусь матеріалі за допомогою певних графічних знаків, що позначають звукові одиниці мовлен­ ня і сприймаються органами зору. Це — вторинна форма існування мови. Писемна форма літературної мови обслуго­ вує потреби народу в галузі науки, культури, політики, гос­ подарства і права. Писемне мовлення м о н о л о г і ч н е , лексично багатше, слова добираються з урахуванням літера­ турної традиції, широко вживаються книжна, абстрактна лексика, терміни.

121.1. Відредагуйте речення. Яке це мовлення? I. Як тільки буря вщухла, вони поверталися додому. 2. Ко­ ли зайде сонце, швидко смеркалося. 3. Незабаром до мене приїжджає приятель і розповідає про свої пригоди. 4. Коли розмова починається, у приміщенні всі затихли. II. Запишіть кілька висловлювань ваших однокласників на уроці. Прокоментуйте і виправте помилки. 122. Порівняйте лексику народної пісні XVIII ст. і вірша Миколи Вінграновського. Які фонетичні й морфологічні риси характерні для сучасної літературної мови? Зробіть висновок на основі аналізу. 1. Закувала зозуленька 2. Зеленим голосом сади У садочку, зовуть зозулю, Похиливши головоньку Зелений борщ збігає Йкь листочку: на плиту, Ой не буде садь зимою Розплющив вітер очі на Зеленьти, цибулю, Только буде зь-подь сн-Ьжечку Картопля дивиться у землю Лист-ь чорньти! золоту. А якь буде да лФтечко Початку золотий! Наш Да й тепленьке, провесню Такь и буде садовинка повернень! Да й рясненька! Я думаю передчуттям весни, Передчуттям очей щасливих. Вони — це я. А я — то є вони. 60

Поясніть значення фразеологізмів, уведіть їх у речення. 1. Грати першу скрипку. 2. Поли врізати. 3. Ставити на карту. 4. Причепитися, як шевська смола.

123. Складіть і запишіть діалог зі своїм однокласником(-цею) про передачу, переглянуту вами на улюбленому телеканалі. 124. Уявіть, що ви не бачилися зі своїм другом (подругою) все літо. Запишіть вашу уявну телефонну розмову у вигляді діалогу.

Форми мовного спілкування 125. 1. Прочитайте текст. Розкажіть, що вам відомо про форми мовного спілкування. Які етикетні вимоги до діалогічного спілкуван­ ня ви вже засвоїли? За способом взаємодії між учасниками спілкування виділя­ ють мовлення м о н о л о г і ч н е (говорить один учасник), д і а л о г і ч н е (розмовляють, як правило, двоє осіб) і п о л і л о г і ч н е мовлення (розмовляють троє і більше учас­ ників). Монолог — розгорнутий вид мовленнєвої діяльності люди­ ни (мовця). Найважливішими ознаками його є: певна три­ валість у часі; розгорнутість, оскільки відсутня можливість опертя на безпосередню ситуацію спілкування; обмеженість або повна відсутність безпосереднього спілкування з людьми (писемний монолог); підготовленість і керованість мовлен­ нєвими висловлюваннями, їх плановість (доповідь, лекція тощо); однобічний характер висловлювання, не розрахований на негайну репліку співрозмовника; наявність значних за розміром уривків, які складаються з пов’язаних між собою повідомлень, що мають індивідуальну композиційну побудову і відносну смислову завершеність. Монологічного мовлення, на відміну від діалогічного, необ­ хідно вчитися. Монологічне мовлення класифікують за формою втілення (внутрішнє, зовнішнє); способом організації (приват­ не, публічне); сферами вжитку (дружнє, офіційне); жанровою належністю (художній монолог, ораторське мовлення, побу­ 61

това розповідь); функціонально-комунікативною належністю (розповідь, міркування, доповідь тощо); ситуативними особли­ востями комунікації (безпосередньо-контактне, опосередковано-контактне — радіо, телебачення); генетичними ознаками (імпровізоване, підготовлене); тематичним критерієм (науко­ ве, публіцистичне, художнє тощо). Діалог (від грецьк. с(іа(о£08 — розмова, бесіда) — форма мовлення, якій притаманна зміна мовцями мовленнєвих повідомлень — від мовця до адресата і навпаки. Найхарак­ тернішими особливостями діалогу є: наявність двох співроз­ мовників; швидкий обмін репліками без попереднього мірку­ вання; лаконічність, чіткість реплік; ситуативна залежність реплік; зорове і слухове сприйняття (міміка, жести тощо); важливість інтонації, тембру, тональності, які можуть впли­ вати на значення слів. Невід’ємною складовою діалогу є р е п л і к а — окреме повідомлення особи. У ході діалогу необхідно використовувати засоби зв’язності і підтримки його: 1) семантичні (повтори, сполучники): — Я к т и в в а ж а є ш , М и к о л а з н а є про це? — Я вва ж а ю , щ о в ін про ц е з н а є ... (або І в ін т акож ). 2) прагматичні, тобто такі, що забезпечуються спільними знаннями учасників (узгодження намірів; репліки, спрямовані на підтримання розмови; запитання, ствердження, незгода, згода тощо). У процесі спілкування істотну роль відіграють позамовні (невербальні) засоби: жести, міміка, постава тощо. Полілог — розмова між кількома особами. Найважливіші ознаки його: ситуативна пов’язаність; високий рівень спонтан­ ності; більш-менш однакова участь співрозмовників; швидка зміна мовців; незначний зв’язок реплік; значення соціальних ролей учасників полілогу, поінформованість комунікантів щодо теми розмови (Ф. Б а ц е в и ч ). Ь іі. Поясніть, як може погляд, постава, відстань, одяг, запах, зачіска тощо впливати на спілкування. Об’єднайтесь у пари й наведіть приклади із власного досвіду чи спостережень. 126. Визначте тему, основну думку та форму можливого спілку­ вання, уявивши, що ви прийшли: а) до шкільної бібліотеки; б) до книгарні; в) на заняття мовного гуртка; г) до аптеки; ґ) до однокласниці(-ка) на день народження. 127. Запишіть першу репліку вашого діалогу в кожній із ситуацій та варіанти етикетних формул, які ви можете використати. 1. Ви прийшли провідати хворого в лікарню, не знаючи ні відділення, ні палати. 2. Ви знайшли кимось забуту теку з документами.

3. Ви прийшли до театру (будинку культури), не маючи квитка на виставу (концерт). 4. Ви хочете купити у книгарні книжку, останній примірник якої виставлено на вітрині. 128. Ознайомтеся з листом десятикласниці до редакції молодіжної газети. Проведіть обговорення ситуації у формі полілогу-дискусії. У моєму віці багато хочеться: гуляти, любити зрештою. Мені здається, що у 18 років я буду вже старою, ось чому мені так необхідно спілкуватися. А в батьків чомусь тільки лихе на думці. Недавно ми з подругою втекли з-під батьківського на­ гляду. Познайомилися з хлопцями. З ними було весело: ми пішли до бару, потім на дискотеку. Каталися на машині, слу­ хали музику... А вдома батьки влаштували мені скандал. Чи справедливо це? Думаю, батьки не праві (О л е н а К .). 129. Прочитайте й аргументовано доведіть, що текст відповідає всім вимогам культури мовлення. Перекажіть його в особах, відтво­ ривши діалог. Дотримуйтеся вимог культури мовлення. У ПОШУКАХ ІДАСТЯ І от почалася моя робота. Анкету треба було провести якнай­ швидше. Відповіді слухати уважно. Без зайвих запитань. Насамперед треба було домогтися взагалі якої-небудь відповіді. Переважно з початку розмови мого запитання немовби не розуміли:«Як? Що? Щастя? Яке щастя?» І тільки на повторне і терпляче моє запитання згоджували­ ся трішки подумати й або відповідали, або посилали мене «прогулятися». А були й такі, що впадали в гнів, у лють, немов я страшенно ображала їх. Деякі жінки (переважно літні) раптом починали замість відповіді плакати. Або тільки хитали головами. Деякі з нудьгою промовляли: — Дай мені спокій, дівчино, з дурними запитаннями. Але, намагаючись усе ж таки чесно виконати дане мені за­ вдання, я кожного прохала гарненько подумати. Відповіді були настільки різні, настільки неподібні, що я спочатку просто розгубилася. Однак, намагаючись знайти у них щось спільне, я все ж таки зробила висновки. Насамперед щастя для кожного — це щось найприємніше, найкраще в житті. Тут усі були одностайні, ніхто не вважав за щастя якусь неприємну, болючу гидоту. Далі щастя, очевидно, для величезної більшості полягало в тому, чого вони в цей мо­ мент не мали. Так що я на кінець анкетування з одержаних відповідей уже знала, чого їм бракувало. Більшості, звичайно, грошей. Тому щастя — в багатстві. Виграти мільйон у лотерею, знайти портфель із мільйонами, дістати мільйонну спадщину...

За багатством ішло здоров’я. Щастя — в доброму здоров’ї. За здоров’ям слідувала слава. Кохання посіло аж четверте місце. Чи то менше його бракувало людям? Чи легше його було здобути? Але найбільше враження на мене справили відповіді двох людей. Один із них — священик, другий — письменник Клод Бартеле. Священик із сухим горбоносим лицем і з запалими очима категорично й з абсолютною переконаністю відповів: — Щастя на землі? Його немає. Так, воно колись було в раю, але Єна знищила його. Життя на землі є тільки підготовкою свого щастя на небі. Відповідь письменника Клода Бартеле була особлива. Колись, як мені казали, він був досить відомий у літературі, але його давно забули. Моє запитання він стиха повторив, немов для себе, немов для когось, хто був немов усередині його й не міг мене добре розчути, похилив трошки голову й помовчав. Неначе вислухавши як слід відповідь отого когось усередині себе, він підвів голову, подивився на мене і тихо, сумно сказав: — Не знаю, дочко. Сімдесят шість років прожив на землі, років із сорок шість свідомо шукав щастя, разів два думав навіть, що впіймав, але коли розтулював долоню, щоб подиви­ тись, яке воно було зблизька, то там нічого ве виявлялося. Бачив я багато, як люди бігали за ним. Пам’ятаєте метерлінківського «Синього птаха»? Був свідком не один раз, як цілі народи ганялися за цією пташиною, як розбивали собі лоби, перегризали горлянки, як текли річки крові за неї. Але не бачив, щоб хто-небудь цю пташину впіймав. А коли так, хто ж має право казати, яка вона, пташка? Ніхто. Правда ж? (З а В. В и н н и ч е н к о м ).

' 130. Складіть діалог за кожною ситуацією (усно). Виправте по­ милки у мовленні однокласників. 1. Ви у колі сім’ї за вечерею, яку приготувала старша сестра. 2. Ви розмовляєте зі спонсором, що відремонтував ваш клас. 3. Ви зустрілися з улюбленим співаком (футболістом). 131. У розмові з ким і за яких умов доречним є кожен із наведених висловів? Змоделюйте мовленнєві ситуації. Дозвольте попрощатися! Бувай! До зустрічі! На все добре! Щасти! Будьте люб’язні... Чи можу звернутися до Вас із проханням... Будь ласка! Якщо (коли) Ваша ласка! Даруйте! Я дуже жалкую. Забудь. Не сердься! Не звертай уваги! Перепрошую. Вибачте. Вибачай. Ласкаво просимо. Спасибі за хліб-сіль. Година Вам щаслива! Жити Вам поживати та добра наживати! Пошли Вам Бог здоров’я, та з неба дощ, та хліб, та цвіт, та всячину! Бувайте здорові, майтеся гаразд! Гість хати не засидить. З роси Вам і з води! гм. 64

132. Складіть і запишіть монолог та діалог за ситуаціями, зобра­ женими на фотоілюстраціях.

На уроці 1

На перерві

133. Складіть і прочитайте в особах полілог між п'ятьма одноклаениками, які зустрілися в молодіжному клубі після канікул.

§ 12. ДІАЛЕКТИ ЯК ІСТОРИЧНА ВАЗА ЛІТЕРАТУРНИХ МОВ. ТЕРИТОРІАЛЬНІ І СОЦІАЛЬНІ ДІАЛЕКТИ. МОВА МІСТА Й СЕЛА 134. Прочитайте висловлювання. Яку роль відіграють діалекти у збагаченні літературної мови? Які діалекти лягли в основу сучасної літературної мови? Наведіть приклади діалектизмів вашого району, області. 1. Народна мова в своїй цілості — неоціненний скарб для збагачення мови літературної (І . О г іє н к о ). 2. Діалекти — свідки історії народу (Г . Х а б у р г а є в ). 3. Без народних говорів літературна мова пересихає, як річка без живлющих джерел Ш . Н и к о н ч у к ) . 4. Навіщо позбавляти твір колориту, відри­ вати його від типових обставин? Адже діалекти — це пам’ять тисячоліть, відгомін далеких віків, свідки високої мовної культури та образного мислення наших предків (С. Г Іл а ч и н д а ).

Г

135. З’ясуйте за словником наприкінці підручника значення понять наріччя, діалект , говірки. Розгляньте на першому форзаці підручника карту територіальних діалектів української мови. Опра­ цюйте теоретичний матеріал. Кожна мова характеризується наявністю територіаль; них відгалужень — н а р і ч , д і а л е к т і в , г о в і р о к . їх виникнення сягає глибокої давнини, ще родоплемінного А періоду, а територіальне закріплення пов’язане з добою и феодалізму. Недарма їх вважають «живою історією мови». 5 М. Я. Шіюш

1і *1 11 Т у Т ) « % /Т і ~Ч ( І ^ П і ( | « Ц і ~Т і ц і і Ц і Л ) і ^ і Ц П ) я Д Г у Т > і | | | Г Т у ї > ^ т ш т ^ < | ) Л і 11 Т і» Т > 0 .» ТТі ~ И ц . Ж > т'« i j , Т )>

Діалектна диференціація мов неоднакова: якщо в англійській мові діалектні відмінності не дуже значні, то в німецькій чи китайській вони настільки великі, що їхні носії не завжди можуть порозумітися між собою. Діалектні відмінності української мови, незважаючи на те, що Галичина була відокремлена від решти України шість століть, а Закарпаття — дев’ять, значних перешкод для спілкування не становлять. Територіально українське мова складається з трьох наріч. 1. До п і в н і ч н о г о н а р і ч ч я належать діалекти Чернігівщини, більшості робітників Житомирщини, Рівненщини, Сумщини, Київщини та частково Волині. Особливості північних діалектів такі: І) фонетичні: наяв ність дифтонгів [i/o], [уе], [рі] замість літературного [і]: за­ мість [ в і л ] — [вуол], [в у е л ]. [в у і л ]; тверда вимова звука [і/']: х л о п е [ц ], п а ле[ц ]; наявність звукосполучень [гі], [ж/], [хї] замість літературних [ги ], [ки], [хп]: л о ж к і, с т іж к і; 2) морфологічні: вживання стягнених форм прикметників чоловічого роду: м о ло д и х л о п е ц , о с ін н і в іт е р ; нестягнені форми прикметників жіночого роду: м о ло д а я береза, п о в н а я х а т а : 3) лексичні: к и я х и (кукурудза), у т в а (качки), валіса (череда) тощо. 2. До п і в д е н н о - з а х і д н о г о наріччя входять ді­ алекти Вінниччини, Хмельниччини, Тернопільщини, Закарпаття, Львівщини, Івано-Франківщини, Буковини, Волині, Чернівеччини. Особливості південно-західних діалектів такі: 1) фонетичні: тверда вимова [р']: [ра]6ии, [р а ]с н о ; наявність поряд з p u , л и [ер], [ел], [ар], [ил]: ч е р н и ц я (криниця), с и л ь з а (сльоза); відсутність подовження приго­ лосного в іменниках середнього роду: [ж ит 'є], [ з н а н е ] , [зіл'е]; 2) морфологічні: поширення закінчень о ви , еви у давальному відмінку іменників II відміни: б р а т о ви , к о н е в и ; наявність застарілих займенників при дієсловах: зроби м і, у з я в т я , п и т а в го (замість зроби м е н і, у з я в т ебе, п и т а в його); наявність залишків давньої форми дієслів минулого часу (п іш л а м , п іш ли -с ь м о ) та майбутнього часу: м у р о б и т и , м еш р о б и т и (замість р о б и т и м у , р о б и т и м е ш ); 3) лексичні: н ен ьо (батько), в у й к о (дядько), м а р ж и н а (худоба), са р а н а (бідний) тощо. 3. До п і в д е н н о - с х і д н о г о наріччя входять діалек ти Харківщини, Луганщини, Донеччини, Полтавщини, Дніпропетровщини, Запоріжжя, Херсонщини, Миколаївщини, Кіровоградщини, Одещини, більшості районів Чер­ кащини, частково Київщини та Сумщини. Особливості південно-східних діалектів такі: 1) фонетичні: пом’якшен-

і ня шиплячих: [к у р ч 'а т и ] ; пом’якшення звука [л]: [ б у л ’и], [кал ина]; 2) морфологічні: вживання дієслів II дієвідміни і із закінченням -е: хо д е, носе, просе (замість х о д и т ь , н о с и т ь , і п р о с и т ь ); вживання стягнених форм дієслів 3-ї особи одни1 ни теперішнього часу: п и т а , с п ів а (замість п и т а є , співає)-, 1 3) лексичні: у т л и й (кволий), ж а б у р и н н я (водорості). 136. Об'єднайтесь у пари і проведіть взаємоопитування за вивче­ ним матеріалом та картою на першому форзаці підручника.

137. Прочитайте вірш Дмитра Білоуса. Назвіть діалектні слов діалектні форми слів, ужиті в поезії. Поясніть їхні значення. Які чудесні барви у нашій рідній мові, які відтінки різні від Сейму аж по Сян! У Києві говорять інакше, ніж у Львові,— і ч о р н о г у з , і б у с о л , л е л е к а і б о ц я н ... Так наче називаєш різновиди лелек ти, а це лиш різні назви, синонімічний ряд. А є ще риси мови, що звуться — діалекти: це говори місцеві на дещо інший лад. На Київщині (в Літках) взуття зовуть о б у в к а , а огірок звичайний в Чернігові — г у р о к , а кошик на Поліссі (в Іванкові) — к о и іу в к а , і назви, і вимова різняться, що не крок. Раз якось на базарі професор із столиці заговорив із дідом, що ягоди привіз: — То, значить, на Поліссі вродили полуниці? Я бачу, ви з-над Снові, із хутора Рогіз. Дід витріщає очі — і як це може бути? — То ви з Рогозу родом? Мо’, інженер? Поет? — Та ні, я просто знаю, як де говорять люди: прислухуюсь до мови — і в цьому весь секрет. 138. Прочитайте. Визначте тему і стиль висловлювань. Чи потр не носіям діалектів знання літературної мови? Чому? 1. Літературна мова повинна бути спільною і єдиною для всієї нації незалежно від території і діалектного середовища, е якому живуть її носії. Літературна мова має бути репрезен танткою національної єдності, спільним і для всіх діалектії рідним огнивом, що сполучає їх в одну органічну єдністі (З т е. І. Ф р а н к а ). 2. Збагачуючи основу розвитку літературно української мови, Леся Українка творила і вдосконалювалі нов’ художньо-поетичні форми мови, шліфувала їх, попов нюючи народною розмовною та фольклорною лексикою, роз 5*

67

сувала семантичні межі контекстних значень слів, удоскона­ лювала стилістику жанрових (і особливо нових) форм, які сама ж уперше і вводила у літературну мову (Л. М а ц ь к о ). 3. Мова — стовбур, наріччя (діалекти) — гілки; або: мова — річка, наріччя — притоки, які збагачують головний потік, але не становлять без нього самостійного значення (77. К о н о н е н к о ). 139. Прочитайте початок новели Василя Стефаника »Камінний хрест». Чи всі слова вам зрозумілі? Поясніть їх за словником. f-Jsg 140. Спишіть, підкресліть діалектизми. З’ясуйте їхні значення за словником чи книгою «Культура і побут населення України». Яке це наріччя? З якого твору взято уривок? Назвіть автора. Витягалось найкраще лудіння, поні крашениці, писані кеп­ тарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом, дротяні запас­ ки, черлені хустки шовкові і навіть пишна та білосніжна ґуґля, яку мати обережно несла на ціпку через плече. Іван теж дістав кресаню і довгу дзьобню, іцо била його по ногах... 141. Прочитайте текст. Яке ваше ставлення до діалектів? Викори­ ставши подану інформацію, побудуйте й запишіть діалог на тему «Ставлення до діалектів у Європі й у нас». Зараз у світі спостерігається тенденція до пошанування діалектів — мов «малої батьківщини». У Баварії 71 відсоток населення володіє і користується діалектами, а в землі Рейнланд-Пфальц — 76. Французи у 1994 році прийняли закон про захист діалектів. В Італії, де літературною мовою послуго­ вується не більше 8—12 відсотків населення, на діалектах про­ водяться театральні фестивалі, діалектне мовлення звучить у кінофільмах, що не знижує їхнього естетичного рівня та не применшує всесвітньої слави італійського кіномистецтва. А з якою шанобливою турботою і піклуванням ставляться до своїх діалектів японці, хоч фактично кожен із них вільно володіє, англійською мовою (3 к н . « М о в а і н а ц ія » ), 142. Прочитайте текст. Проведіть дослідження мови молоді, з’ясуйте, які сленгізми вживають ваші однолітки. Яка їхня роль у формуванні мовної особистості?

/

МОВА СУЧАСНИХ МІСТА І СЕЛА У зв’язку з утвердженням української мови як державної гостро постало питання і про вивчення мови сучасного міста. Основний компонент розмовного мовлення урбаністичного про­ стору — с л е н г (англ. s la n g — жаргон) -— варіант професійної мови, слова та вирази, що використовуються у спілкуванні різних вікових груп, професій, соціальних прошарків. Напри­ клад: ш п о р а — шпаргалка, ч и т а л к а — читальний зал.

Термін «сленг» трактується деякими вченими як «соціаль­ ний діалект». Юрій Шевельов відзначав, що міський сленг належить до найактивніших прошарків сучасних мов. З-поміж компонентів мови міста виділяють: 1) компоненти мови за віковими характеристиками; 2) зумовлені професій­ ною диференціацією населення; 3) корпоративні, або групові, жаргони; Найскладнішим із соціальних діалектів міста є молодіжний слеиг, який синтезує всі інші. Цим сленгом користуються молоді люди віком від 14 до ЗО років. Отже, до молодіжного сленгу відносять шкільний, студентський соціолект. Крім того, виділяють різноманітні жаргони неформальних молодіжних угруповань (футбольних фанів, рєйверів, ролерів, геймерів тощо). Наприклад, фани, які скрізь їздять за своїми кумирами, вживають такі слова: со б а к а — приміський поїзд, рай — верхнє місце в кутку купе для вантажу, п р и к и д — одяг, а д ік а — продукція фірми «Адідас», дж ойси — джинси тощо. З-поміж професійних жаргонів міста найбільше поширені жаргон музикантів, армійський та соціолект комп’ютерників. Наприклад, музиканти вживають лексеми: д р а й в — енерге­ тична музика, м е т а л іс т — прихильник стилю «heavy metal»: комп’ютерники — з а в и с н у т и — дати збій у роботі програми, л а з е р — лазерний принтер, к о м п — комп’ютер тощо. Ступінь уживаності сленгових лексем мешканцями міста різний: люди старшого віку їх часто не розуміють і не вжива­ ють, середнього віку — вживають частіше, молодь уживає здебільшого послідовно, але для багатьох молодих людей сленгізми неактуальні. Мова села менше піддається різним впливам. Старше поко­ ління дотримується традиції вживання лексем і граматичних норм в українській мові. Селяни середнього віку часто вжи­ вають «макаронічну» мову, що має елементи російської мови. Сільська молодь здебільшого користується літературною мо­ вою, особливо в офіційному спілкуванні, в неофіційних розмо­ вах часто послуговується молодіжним сленгом, а то й «суржи­ ком». Систематична робота над культурою власного мовлення за­ безпечить чистоту і високий рівень літературного мовлення всіх прошарків населення України (С. М а р т о с ). <• 143. Уявіть, що ви подорожуєте Україною і хочете розпитати про місцеві цікавинки зустрічних мешканців села: а) дівчинку років 12 з Івано-Франківщини: 6) бабусю з Чернігівщини.

Опишіть вашу зустріч, зовнішність та одяг співрозмовників (за фотоілюстраціями). Складіть і запишіть діалог, уживаючи від­ повідну лексику.

144. Прочитайте речення і знайдіть у них просторічні та жаргонні слова. Доведіть, що вживання таких слів є недоречним, свідчить про не­ культурність та невихованість мовців. Відредагуйте речення (усно). 1. Ну, то й іди під три чорти з моєї хати! (С. В а с и л ьч е н к о ). 2. Ну, Матюша, катай напам’ять «Гуси», покажи себе! (/. К а р п єнко-К арий). 3. Але я не граю на жодному струменті! Толя мене ко­ лись учив на піаніні, але в мене не було часу! 4. Ми всі ходимо по цьому дому з мобілами, бо розгубимося (3 т е. Є. К о н о н ен к о ). ЯВ* 145. Складіть діалог-дискусію на тему «Чи треба боротися за чистоту мовлення?». /Л . Д І С З К |Ь « С .І

|>

Ь* і

Г -

*<Г ■■ (Ь

пг

Поняття про стилістичну систему української мови 146. І. Прочитайте про стилістичну систему української мови. З’ясуйте, що для вас «відоме* і «нове*. Історія літературної мови — це одночасно й історія її с т и л і с т и к и , історія формування і розвитку стилістичної системи національної мови — стилів, стилістичних засобів, способів і прийомів організації стилістичних засобів у тексті. Художній стиль посідає особливе місце серед стилів. Він за­ початкував розвиток нової української літературної мови на народнорозмовній основі. Художній стиль є серцевиною сти­ лістичної системи національної мови (3 п о с іб н и к а ). В- Розгляньте схему «Стилістична система мови* на другому фор­ заці підручника і продовжіть за нею виклад теоретичного матеріалу. 147. Прочитайте текст. Які стилістичні засоби вам відомі з по­ передніх класів? Наведіть свої приклади.

С т и л і с т и ч н і з а с о б и усіх рівнів української мови вивчаються в окремих розділах (науках) стилістики: фоностилістиці, лексичній і граматичній стилістиках. Проте є в стиліс­ тиці засоби, які мають міжрівневий характер. Це символи. На­ приклад, символ вода має як позитивне (ц ілю щ а , ж ива, ж ивущ а), так і негативне значення (м ер т ва вода, п іш л а за водою, я к у воду вп а л о , в з я л а вода). Є міфологічні символи (б е р е ги н я , р у с а л к а , м а в к а , від ьм а , щ е з н и к , л и х и й , ч у г а й с т е р тощо), а з прийняттям християнства запозичені біблійпі символи (Б ог, Б огород иця, а н г е л . А п о с т о л , д у х , гріх, х р е с т , х р а м , м и л о с е р д я тощо). Серед стилістичних засобів важливе місце належить тропам і фігурам. Тропи — це система виражальних засобів: м е т а ф ор а, е п і т е т , п о р і в н я н н я . Наприклад: П о л и н о в и й м е д сам о т и (Є. М а л а н ю к ). Г о р и т ь - т р е м т и т ь р ік а ,я к м у з и к а (I I. Т и ч и н а ). Поняття «фігури» охоплює три типи виражальних засобів мови: 1) фігури заміни, заміщення (О д ного д н я п р и т и х н е віч н и й Р и м і: 2) фігури сумісності (З а б іл іл и с н іг и , з а б іл іл и біді,...У, 3) фігури протилежності (І ч о р н и й д р іт н а б іл о м у сніги). С т и л і с т и ч н и м и прийомами називають способи комбінування різних одиниць одного рівня у межах одиниць вищого рівня. До них належать прийоми стилістичної детер­ мінації — вживання яа фоні нейтральної лексики виразного стилістично маркованого слова високого або зниженого тону з метою позитивної чи негативної характеристики. Наприклад: О т а к і Л ю б а в а н е с п о д ів а н о в в ій ш л а в Ж д а н о в е ж и т т я я с н о ю зорею і с т а л а р а п т о м р ід н о ю і д о рогою ... (В . М а л и к ) .

Констеляція це використання стилістично маркованих слів, що належать до різних стилістичних планів. Наприклад: Д л я м ен е м а н е вр и сост авів, п а р о во зн і гу д к и — сим ф он ія м ого ди т инспгва. А особливо ось ц е ... ва го н и один д оо д но го т іл ь к и т оахт о а х т а р а х . І д и л ія І Н а ч е п ерш ий т р а вн е в и й гр ім ... (О. Ч орногуз).

Стилістичний прийом створення звукового фону за допомо­ гою з в у к о н а с л і д у в а л ь н о ї лексики. Наприклад: Л и ш с т р у м о ч о к — жи-жи-жи. А т а м д а л і жи-жи-жи т а жи-жи-жи. З к а м е н я о с т р ів з р о б л я т ь ... (Г. Х о т к е в и ч ) . Стилістичний

прийом гіперсемантизації, тобто перебільшення до неймо­ вірного. Наприклад: — Ч у л и про Н о с ів к у ? — Ч ув. — Т а т а м з усього Л івобереж ж я к а ч к и щ е н а в е с н і п о зб и р а л и с ь . С т и х ій н е н е щ а с т я . С о н я ш н и к и всі п о т о л о ч и л и . А на л и к а х ч ер ез гн із д а т р а ва н е в и р о с л а : гн із д о н а г н із д і (О с т а п В и ш н я ) .

Прийом стилізації — свідоме насичення тексту лексикою певного стилю. Прикладом народнорозмовної стилізації може бути мова твору Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся»: « Т а щ о ж т о за д ів к а б у л а ! В и с о к а , п р я м е с е н ь к а , я к с т р іл о ч к а , ч о р н я в е н ь ­ ка, о ч и ц і, я к т е р н о в і я г ід к и , б р ів о н ь к и я к н а ш н у р о ч к у ...»

( / 148. Проведіть дослідження. Виявіть у текстах стилістичні А- засоби і прийоми, з’ясуйте їхню роль. 1. — ...Ну, бувайте здорові! Деньків за два-три я буду! — А рушницю ти взяв? — А й справді, де ж це вона? — Та я стола нею підперла, бо ніжка поламалась. — Та хіба ж можна рушницею?! — А що їй зробиться? Хоч яка користь з неї... А то ж... (Ои О ст а п о м В и и ш е ю ). 2. За вікнами ще тремтить блакитнавий сон, під ним сизо росяніє спориш, а на сході ширшає небесна прозелень, по кут­ ках ще старцями туляться тіні (М . С т е л ь м а х ).

3. Несе Полісся в кошиках гриби. За болотами причаїлись Охи. 1 спорить тиша голосом гарби із реактивним рокотом епохи. Село сосновий виверне кожух і йде назустріч, як весільна теща. Осінніх вогнищ кинутий цибух? Мале дитя в долоньки переплеще. Правічну думу думають ліси, вгрузають в мох столітні дідугани; Переметнеться заєць навскоси — горить асфальт у нього під ногами. Лункі октави дальніх голосів запише обрій у вечірній простір. І молодик над смужкою лісів поставить позолочений апостроф. Л. К ост енко

149. Використовуючи різні стилістичні засоби і прийоми напишіть твір-опис з елементами роздуму за репродукцією картини Катерини Білокур «Все йде, все минає». Найкращі твори вмістіть у шкільній стіннівці.

І)

. І л «У

Бевзенко С. П. Українська діалектологія. — К., 1980. Богдан С. К. Мовний етикет українців. — К , 1998 Ващенко В. С. З історії та географії діалектних слів. — Харків, 1962. Кочерган М. П. Слово і контекст. — Львів, 1980. Культура української мови: довідник. — К., 1990. Особливості мови і стилю засобів масової інформації. — К., 1983. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика. — К., 1994.

< У ^ ( И У 1 І Л < ^ И І ^ * 1 Л ' і И И і л л у г л Д Л ) ( к ^ А ~*/г ‘ А .

^ о н а т и к а у к р а їн с ь к о ї л і т е р а т у р н о ї гп о п а як у а е н н я п р о Гї з в у к о в у с : а с : т е г п у

■

д>\і.

мЦДІ4І^И^4 к ла си ф ік ува т и голосні та приголосні звуки; зкадсоди-тц і х а р а к т ер и зува т и тіп и зпуїсія у мовному потоці.

при словозміні та словотворенні:

ви зн а ч а т и стилістичні засоби фонетики в текстах: с к ла д а т и лінгвістичне повідомлення; доречно ви ко р и ст о вува т и засопи милозвучної іі в мовленні

;§ 13. МІСЦЕ ФОНЕТИКИ В СИСТЕМІ МОВИ. КОРОТКІ

ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФОНЕТИКИ. КЛАСИФІКАЦІЯ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ "і** п.

С **\ у

«. л

5і л и т ь •

V » * « « .• • Й р '5 » « V

к '- 'я ^ ч ’і '

«« 150. Пригадайте, що вивчає фонетика. У чому полягає специфіка цього розділу мовознавства? Опрацюйте теоретичний матеріал. Фонетика — розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови. Оскільки звуки ми вимовляємо і чуємо, то ці два їх аспекти — вимова (артикуляційний аспект) та сприйняття (акустичний аспект) і становлять основу вивчення звуків. Фо н е т и к а о п и с о в а містить відомості про звуковий склад мови на сучасному етапі. І с т о р и ч н а ф о н е т и к а вивчає звуковий склад мови протягом усього історичного періоду. Фонологія починається там, де йдеться про функції зву­ ків, які полягають у формуванні, розпізнаванні й розрізню­ ванні морфем, слів та інших одиниць мови. Для звука як знака мови у 70-х роках XIX століття польським мовознав­ цем І. Бодуеном де Куртене було запроваджено окремий термін фонема (грецьк. р Ь д п е т а — звук, голос). Перший науковий опис фонетики української мови на загальнослов’янському фоні знаходимо у праці Ф. Міклошича «Порівняльна граматика слов’янських мов» (1879), де подається короткий нарис української фонетики поряд із фонетиками інших слов’янських мов. Спроби проникнути в історію фонетичних явищ україн­ ської мови робив 0. Потебня в праці «Заметки о малорусском наречии*. П. Житецький уперше подав огляд фонетики української мови в історичному плані у дослідженні «Очерк звуковой истории малорусского наречия».

У наступні роки огляд історії фонетики української мови подавали у своїх працях О. Огоновський, О. Соболевський, А. Кримський, О. Шахматов.

$

151. І. Прочитайте. До якого стилю належить текст? Обґрунтуйт свою думку, наводячи приклади. Доберіть заголовок до тексту. Назвіть основні ознаки звуків мови.

З в у к о м називається коливальний рух тіл з наступним поширенням цих коливальних рухів у навколишньому середо­ вищі. У природі існує необмежена кількість звуків, серед яких звуки людської мови становлять лише невелику групу. Творення мовних звуків є процесом, осмисленим людською свідомістю. Джерелом мовних звуків є коливання голосових зв’язок у гор­ тані і тертя повітряного струменя об стінки мовних органів. Звуки поділяються на тони і шуми. Т о н и виникають вна­ слідок періодичних коливань повітряного середовища, а ш у м и — внаслідок неперіодичних коливань. У чистому ви­ гляді як тони, так і шуми зустрічаються рідко. Проте мовні звуки розрізняються залежно від того, що лежить у їх основі — тон чи шум — і відповідно поділяються на дві групи: голосні і приголосні. Г о л о с н і - звуки, в основі яких лежить тон. П р и г о л о с н і — звуки, в основі яких лежить шум. Звукові одиниці, які слугують засобом передачі думки, досліджує спеціальна наука — фонетика (3 п ід р у ч н и к а ). т II. Виконайте завдання до тексту. / 1) Розберіть перше речення за частинами мови. і 2) Виконайте фонетичний аналіз слова зв'язок. 152. Прочитайте початок тексту. Проведіть спостереження за ро­ ботою мовних органів під час вимови різних голосних і приголос­ них (звертайте увагу на положення губ, язика, його взаємодію з піднебінням і зубами). Свої спостереження викладіть спочатку усно, а потім письмово, продовживши текст. Сформулюйте визначення, які звуки називаються голосними, а які — приголосними. Кожний звук нашої мови утворюється мовним апаратом людини і сприймається на слух. Утворення голосу завжди від­ бувається тоді, коли видихаємо повітря. Коли струмінь повітря з легенів потрапляє в гортань, першою перепоною на його шляху стають г о л о с о в і з в ' я з к и . Якщо вони не на­ пружені, між ними є щілина і повітря крізь неї проходить вільно, то тони при цьому не утворюються. Коли зв’язки на­ пружені, утворюються голосні звуки (3 п о с іб н и к а ). 153. Знайдіть у підручнику з біології схематичне зображення мовного апарату людини. Розкажіть за малюнком, як утворюють­ ся мовні звуки. Які органи діють під час творення голосних? А які — під час творення приголосних? Від чого це залежить?

^

154.1. Прочитайте. Визначте стиль уривків. Прокоментуйте друге висловлювання. Чим відрізняються звуки мови від звуків природи? 1. Г о во р я ч и словами одного з н а і ів и о а т н іш и х лінгвістів на­ шого століття А. Мейє, першими «розклали мову на приго­ лосні й голосні звуки» давні греки (А. К о н д р а т о в ). 2. Голосні — це жінки, приголосні — чоловіки. Голосні — це самий наш голос, матері, що нас родили, сестри, що нас цілували, першоджерело, звідки ми витекли в словеснім своїм лику. Отже, коли б у мовленні нашім були тільки голосні, ми не вміли б розмовляти — лише голосили б ними у плинній вільготності без форми, як плюскочуть води розливу. А приго­ лосні мужньо своєю твердою вдачею впорядкували розкіш роз­ ливу, стали дамбою, греблею, довгим молом, ясним річищем, що спрямовує води до свідомої праці. Однак, хоч і керують усім за справжніх господарів слова,— не на приголосні, а на го­ лосні падає наголос у кожнім слові... (К . Б а л ь м о н т ). - II. Виконайте завданая до текстів. / 1) Зробіть розбір першого речення за частинами мови. 1 2) Розберіть виділені слова за будовою, поділіть їх на склади. і 3) Прочитайте вголос останнє речення, правильно наголошуючи.

п 0 ' 155. В уривку з поезії проаналізуйте всі наголошені голосні за 1 місцем творення, ступенем підняття язика, за участю губ у їх творенні. Користуйтеся таблицею і лінгвістичною довідкою. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в колосистім полі, А у тебе знов та ж доріжка в клас. Той же явір паш під вікном у школі (А. М а л и ш к о ). Класифікаційна таблиця голосних звуків

Принципи класифікації Ступінь ПІДНЯТТЯ

спинки язика

високий високо-середній середній низький

передній [І]

Ряд середній

задній [<У>]

[И]

[е]

[<°>] [а]

У в а г а! Утворені за участю губ голосні називаються огубленими (або лабіалізованими, від лат. la b iu m — губа): ( о -], І и ■|. решта голосних — неогублені (або нелабіалізовані): [і], [ц], [е], [а]. За ступенем підняття спинки язика

} розрізняють голосні високого, високо-середнього, середнього і низького підняття. За місцем підняття язика виділяють три ряди: передній, середній і задній.

f

156. Об’єднайтесь у пари і відгадайте загадки: визначте звук за його характеристикою. 1. Голосний заднього ряду, середнього підняття язика, лабіалізо­ ваний. 2. Голосний переднього ряду, високого підняття язика, иелабіалізований. 3. Голосний переднього ряду, високо-середнього підняття язика, иелабіалізований. 4. Голосний заднього ряду, низь­ кого підняття язика, иелабіалізований. 5. Голосний переднього ряду, середнього підняття язика, иелабіалізований.

S

157. І. Вимовте подані звуки, затиснувши ніс пальцями. Які *вуки не можна вимовити в такий спосіб? Які з цих звуків можна назвати носовими, а які — ротовими? [б] — [м], [н] — [д], [ и ] — [д'Д, [м] — [п]. І[. Які звуки з наведених можна вимовити протяжно, а які є наслід­ ком раптового прориву перепони, утвореної мовними органами? [б] - [В], [Т] [С], [3] - [Д], [X] - [к], [ ґ ] - [г].

158. З’ясуйте, у яких випадках сполучення літер означають [дж], Паз], а в яких —сполучення двох звуків [д] і [ж], [д] і [з]. Підживити, ходжу, переджнивний, дзвоник, підзолити, джерело, піджак, надзелень, дріжджі, Аджарія, надзвичай­ ний, піджарка, джаз, підзаголовок, дзижчати, передзвін, бджоли, дзеркало. 159. І. Користуючись таблицями, дайте характеристику приго­ лосних за такими ознаками: а) за активним мовним органом або місцем творення (губні, язикові, глоткові): б) за способом творення шуму (зімкнені, щілинні, дрижачі); в) за звучністю (сонорні, шумні); г) за акустичним враженням (свистячі, шиплячі). Класифікаційна таблиця приголосних звуків за місцем творення (за активним мовним органом)

Г Губні (лабіальні)

Групи губно-губні губно-зубні передиьоязикові

Язикові

середньоязикові задньоязикові Глотковий(фарингальний)

Приголосні звуки б, п, м в, ф Д, Т, 3. дж, дз, с. ц, р, л, н, ж, ч, ш, д т ' , з', с', ц\ дз', р', л', н' й Г, х , к

г

Класифікаційна таблиця приголосних звуків за способом творення шуму Приголосні звуки м, н, н'

Групи НОСОВІ

Зімкнені (проривні) чисті (неносові)

б, П, Д, Т, К, Ґ

Зімкнено-щілинні (африкати) Щілинні (фрикативні) Дрижачі

д з, в, ф ,

3 , С,

ц, д ж ,

ч. д з ',

ц

Ж, Ш, Й, Г, X, л , з ', с \ л '

р, р'

Класифікаційна таблиця приголосних звуків за звучністю та співвідношенням голосу і шуму Групи Сонорні Шумні

Приголосні звуки р, л, м, н, в, р', л', н', й

дзвінкі

б, д, з, ж, дз, дж, ґ, г, д', з', дз'

глухі

п, ф, т, с, ш, ч, ц, к, х, т', с", ц'

II. Самостійно накресліть таблицю поділу приголосних звуків на тверді/м'які, користуючись поданими таблицями. 160. Об’єднайтесь у пари і відгадайте загадки: назвіть приголос­ •У ? ний звук за його характеристикою. 1. Губний, глухий, щілинний. 2. Глотковий, дзвінкий, щілинний. 3. Передньоязиковий, сонорний, дрижачий. 4. Передньоязиковий, шумний, глухий, зімкнено щілинний, шиплячий. 5. Задньоязико­ вий, шумний, глухий, щілинний.

161. Проведіть лінгвістичне дослідженая. Працюючи в парах перевірте тезу, замінивши один звук на інший у поданих словах. Теза. Завдяки тому, що звуки мови протиставляються один од­ ному за цілою низкою ознак, ми легко сприймаємо на слух будь як слова. Замініть хоча б один звук у слові і воно «зруйнується» або перетвориться на інше (І. Постніїсова. І. П ідгаєцька). Мох, сум, коти, гол, тупати, ховати, рублений, трубка, ву хо, Люда, кора, палка, калач, катати, голова, морок, сіють, Рая, зелень.

§ 14. ОСНОВНІ ФОНЕТИЧНІ ОДИНИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ мови

162. І. Прочитайте лінгвістичну довідку. Розкажіть, які одиниц мови є предметом вивчення фонетики. Під час членування мовного потоку виділяють найбільшу $ фонетичну одиницю — ф о н е т и ч н у ф р азу . Фрази можуть мати різну тривалість: так, у діалогах вони короткі, в моноло­ гах — довгі. Наприклад: 1. Ір п ін ь в ід н а с т ік а є / . м о в л и с и ц я / , дерева н а д я гл и ш о ло м и з о л о т і/, ж о вт н е ви й вечір д и х а є ж и­ в и ц е ю /, с к у п а в ш и л и с т я в м е р т в ій і ж ивій воді (Ю . Щ ербак). 2. — Я к б и т и з н а в / , я к е ц е щ а с т я ! і — / З н а ю ! / (О. С и зо н е н к о ).

Серед наведених прикладів перша фраза об’єднує кілька синтаксичних одиниць (умовно простих речень і зворотів), або фонетичних тактів, друга — одне речення, а третя — тільки одне слово-речення. Отже, фонетично фраза чле­ нується меншими паузами на менші відрізки-такти (у першій їх 5, у другій — 2, у третій — 1). Т а к т и — частини фрази, об’єднані одним наголосом (одне повнозначне слово або зі службовим). При повільному темпі мовлення в межах такту чітко виділяються с к л а д и — група звуків, об’єдна­ них навколо складотворного голосного: Д е р е ва -н а -д я г-ли ш о -ло -м и -зо -ло -т і... Складом може бути один голосний звук або різні поєднання з приголосними. Звук — це найменша, неподільна одиниця мовного пото­ ку, що використовується в складах і фонетичних одиницях вищого рівня, за допомогою яких висловлюється думка. При швидкому мовленні службові слова поєднуються із самостійними в одне слово. Фонетичне слово — це само­ стійне слово з приєднаним до нього в мовленні (на початку чи в кінці) ненаголошеним службовим словом (приймен­ ником, сполучником, часткою). Наприклад: [довбл'іж], [ув’іч'і], [знйм]. -Тч£Ч II. Випишіть із роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» приклади коротких і довгих фонетичних фраз, по­ діліть слова на склади, поставте наголос.

ш

1 1 .

Іу^шіик

«М

.....

•у 163. Вимовте голосно по черзі спочатку голосні [а], [о], [е], а потім приголосні [в], [а], [л]. Чому відомий мовознавець В. Богородицький назвав голосні «ротовідкривачами», а приголосні — «ротозакривачамн»? Дайте зв’язну відповідь.

164. Спишіть, визначте фонетичні фрази, фонетичні слова, такти і склади. Які асоціації викликає у вас вірш Дмитра Иавличка? Є люди, як дуби, і є дуби, як люди: Безстрашно грому підставляють груди, Щоб немічну берізку захистить, Хоч знають добре — їм загибель буде.

165. Уявіть ситуацію: класний керівник доручила Дмитрові й Марині придумати рекламу для шкільного краєзнавчого музею. За­ пишіть їхні міркування, пропозиції у вигляді діалогу. Визначте в репліках фонетичні фрази й фонетичні слова. ‘§ 15. ЗВУК МОВЛЕННЯ І ФОНЕМА

166. і. Прочитайте текст. Визначте стиль і тип мовлення. Випи­ шіть визначення нових для вас понять. «У живому мовленні, — писав академік Лев Щерба, — звуків вимовляється значно більше, ніж ми звичайно думаємо, звідси кількість різноманітних звуків, які в кожній певній мові об’єднуються в невелику кількість звукових типів, здат­ них диференціювати слова і їхні форми, тобто слугувати цілям людського спілкування. Ці звукові типи і мають на увазі, коли говорять про окремі звуки мови. Ми будемо їх називати ф о н е м а м и » . Отже, фонема — це найменша звукова одини­ ця, що може бути в мові носієм смислу і слугує V ній для розрізнювання слів і форм слів. Так, слова б о к и , р о к и різняться однією початковою фонемою: [б], [р]. У мовленні не може бути фонеми взагалі. Фонема як така тут реалізується у вигляді кількох (або багатьох) конкретних звуків. Конкретний вияв кожної фонеми в мовному потоці називається відтінком, або а л о ф о н о м , фонеми. Причини появи відтінків різні. Вони можуть залежати від по­ зиції звука в слові — початок, кінець, середина, перебування під наголосом чи навпаки. Такі відтінки називаються позиційними. Наприклад, у слові село /е/ знаходиться у ненаголошеній по­ зиції і реалізується у звукові, наближеному до [и] — [сенло]. Алофони, зумовлені характером сусідніх фонем, назива­ ються комбінаторними. Наприклад, у слові [с он) звук [с] перед наступним [о] стає огубленим, у слові [п’іс'н'а] звук [с] перед наступним м’яким [и'] стає пом'якшеним. Найсамостійніший, незалежний алофон фонеми це і є основний її алофон (інваріант), який ми звичайно і називаємо,

представляючи фонему в цілому. Його можна виділити з мовно­ го потоку, вимовити ізольовано (/в/, / м / . / р / , /о/, / с / . . . ) . Фоне­ ма може бути реалізована у звукові як основний вияв її або як позиційний чи комбінаторний варіант. Наприклад, інваріан­ том фонеми / д / є така одиниця, яка є приголосною, шумною, дзвінкою, зімкненою, твердою, неносовою, але по-різному реалізована в словах: [д'іброва], [д’л'а д обра] (3 п о с іб н и к а ). II. Об’єднайтесь у пари і здійсніть взаємоогпітування за змістом тексту. Наведіть власні приклади.

107. Прочитайте уривок із вірша Олександра Олеся «Чари ночі». Знайдіть різні відтінки фонем /е/, /и/, /б/, /р/. Які з них € позиційними, а які —комбінаторними алофонами? Лови летючу мить життя! Поглянь, уся земля тремтить Чаруйсь, хмелій, впивайся В палких обіймах ночі, І серед мрій і забуття Лист квітці рвійно шелестить, В розкошах закохайся. Траві струмок воркоче... Чому ж стоїш без руху ти, Коли весь світ співає? Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє. 168. і. Спишіть. Поставте наголос. Проведіть лінгвістичне дослі­ дження і розкажіть, від чого залежить вимова звука (від позиції в слові, від сусідства інших звуків, від індивідуальної вимови). Як це впливає на вимову й написання? 1. Він [Шевченко] був як полум’я. Його рядки — Дзвінкі і небезпечні, наче криця, Переживуть і жито, і пшеницю, І хліб, і сіль, і війни, і віки (Л. К и с е л ь о в). 2. Вітчизняний, пісня, кузня, село, сонце, нам, широкий, безмов­ ний, щастя, безжурний, кукурудза, дзеркальність, великий, сон. II. Випишіть у два стовпчики слова з алофонами: а) позиційними; б) комбінаторними.

Г

Прочитайте фразеологізми. Чи пов’язані вони з фонетикою? Обгрунтуйте свою відповідь. 1. Губи і зуби — два замки, а язикові і дверей нема. 2. Ані пари з рота не пустив. 3. І той анітелень, і той анічи­ чирк. 4. Не довго думав, а добре сказав.

/

169. Підготуйте лінгвістичне повідомлення на тему «Звук мов­ лення і фонема». ,~|і* 170. Складіть тести за темою параграфа. Проведіть конкурс на кращі тести.

Виступ. Структура виступу 171. Розгляньте схему структури виступу. Складіть словник ети кетних формул, Прочитайте й перекажіть текст. Початок виступу: етикетні формули Вступ Композиція виступу

Основна частина: виклад змісту в чіткій послідовності 1)... 2)... Кінцівка — висновок Розпочинається виступ етикетними формулами: звертан­ ням (Д о р о гі с п ів в іт ч и з н и к и ! ) , представленням, висловленням задоволення від зустрічі (Р а д и й п о з н а й о м и т и с я ). Вступ виступу містить кілька речень, за допомогою яких оратор привертає увагу слухачів, пояснює задум виступу. Він не повинен бути сухим або затягнутим. Викладаючи основну частину, треба йти від простого до складного, стежити за реакцією аудиторії. Вчасно повторити або витлумачити незрозуміле. Для цього промовець може обра­ ти різні форми: розповідь, опис, пояснення, доведення тощо. Найбільше слухачів цікавить те, що перебуває в русі, дина­ міці, спирається на конкретні докази, висловлюється без упе­ редження. Кінцівка виступу також є важливою. Є такі способи завер­ шення виступу: 1) підбити підсумки сказаного, повторивши стисло основні положення виступу; 2) закликати слухачів до конкретних дій, вчинків; 3) зробити слухачам комплімент; 4) процитувати доречні поетичні рядки; 5) пожартувати, ви­ кликавши сміх; 6) створити кульмінацію (кожна наступна фраза посилює враження, аж поки думка сягне найвищої точ­ ки свого розвитку) (З а О. Г л а зо в о ю ). бМ.Я-Плюш

172. Об’єднайтесь у групи й доберіть етикетні формули, якими можна було б розпочати виступ: а) на вечорі зустрічі випускників школи; б) на діловій вечірці, присвяченій відомому естрадному співа­ кові; в) на мітингу до Дня молоді; г) на шкільній лінійці до Дня захи­ сту дітей; ґ) на урочистому засіданні клубу старшокласників «Пам’ять» до Дня Перемоги; д) на шкільному Святі Матері. 173. Підготуйте добірку промов, уміщених у газеті, проаналізуй­ те їх за структурою. Знайдіть приклади: а) неточного вживання слів, термінів; 6) багатослів'я; в) мовних штампів; г) недоречного вживан­ ня іншомовних слів. Виправте ці помилки, прокоментуйте. 174. І. Пригадайте, що ви знаєте про дискусію. Які особливості спілкування під час дискусії? Прочитайте. Яких етикетних правил необхідно дотримуватися в ході дискусії? Яким має бути мовлення учасників? Дискусія — це 1) широке, публічне обговорення якогось спірного питання на зборах, у пресі тощо; 2) перем , спір, супе­ речка окремих осіб, співрозмовників. Дискусія не відбувається хаотично, а йде за певними за­ конами. Її особливість у тому, що кожен з учасників повинен бути в курсі того, про що йдеться. Отже, тема дискусії оголошується заздалегідь. Учасники спілкування починають розмову, маючи різні установки, мету, емоції, різну міру зацікавленості. Комунікативна ініціатива під час дискусії переходить від одного учасника до іншого. Цей перехід відбу­ вається у словесній боротьбі, тому до дискусії необхідно добре готуватися, щоб відстояти свої ідеї, думки. У ході дискусії учасникам необхідно запам’ятовувати фрагменти висловлю­ вань, щоб дати на них гідну відповідь, продумувати специфічні початки і закінчення власних висловлювань, добирати цитати, використовувати гумор, іронію, а іноді й сатиру. Мова повинна бути літературною, ввічливою, не можна вживати образливих слів, непошанних форм звертання тощо. Не можна ображати тих учасників дискусії, чиї ідеї, думки вам не сподобались. Користуйтеся знайомою для слухачів термінологією, зрозумілою для всіх лексикою. Умійте ви­ слухати думку свого опонента до кінця, відповідайте аргу­ ментовано. Жести і міміку використовуйте економно. Силу голосу пристосовуйте до акустики та розмірів приміщення. Не припускайтеся менторського, повчального тону. Для того, щоб переконувати когось, треба самому бути переконаним, треба знайти правильні аргументи, упорядкувати їх і сфор­ мулювати. Під час дискусії слід зосередити увагу на головній проблемі і відкинути другорядні. Дотримуйтеся правила: «Поступися опонентові всім, чим можна поступитися, і не стверджуй нічого, чого не спроможний довести» (Д. Карнегі). 82

Намагайтеся не тріумфувати. Зробіть так, щоб ваші опоненти не відчували гіркоти поразки й озлобленості проти вас (В. Т и х а ).

II. Проведіть дискусію иа тему, яка турбує вас та ваших одно­ літків. 175. Прочитайте. Випишіть найважливіші комунікативні ознаки мовлення, усно схарактеризуйте їх. Важливими критеріями майстерності оратора е такі якості ним сказаного, як о б ’ є к т и в н і с т ь , ясність, образність і цілеспрямованість. Об’єктивність полягає у достовірності інформації, підтвер­ дженні її конкретними статистичними даними, посиланнями на джерела інформації. Ясність мовлення — це смислова про­ зорість виступу, що забезпечує його доступність і зрозумілість слухачам. Образність — наявність у виступі живих картин, образів, які допомагають уявити почуте. Цілеспрямованість — підпорядкованість усіх висловлених думок меті виступу, чіткість і конкретність сказаного. Для усвідомлення нових думок слухачам потрібен певний час. Тому основні положення промови потрібно повторити не менш як тричі, але не повторюючи тих самих висловів, тобто замінюючи їх іншими, синонімічними. Промовець має бути лаконічним, небагатослівним, говорити, «щоб словам було тісно, а думкам — просторо» (М. Некрасов). Текст виступу не слід переобтяжувати теоретичними міркуван­ нями, абстрактною лексикою, термінологією. Для пожвавлення виступу слід використовувати афоризми, приказки і прислів’я, крилаті вирази, дотепи, гумор тощо (3 п о с іб н и к а ).

176. Прочитайте. Як ви розумієте висловлювання відомих людей? Наведіть власні визначення понять гумор, сат ира, іронія, дотеп. 1. З історії знаємо: українець може існувати без їжі, без во ди і навіть без повітря, але без гу м о р у — то не українець (Є. Д у ­ дар). 2. Дуже добре, коли оратор показує у виступах к о м іч н і а с п е к т и життя, нікого не ображаючи (/. Т о м а н ). 3. Г у м о р має бути глазур’ю на торті, але не самим тортом (Д . К а р н е гі). 4. Людей на світі смуток не трима. Розвію хмару, над життям навислу. Ір о н ія — це блискавка ума, котра освітить всі гли­ бини смислу (Л. К о с т е н к о ). 5. Д о т е п — це жарт, влучний вираз із гумористичним або сатиричним відтінком. Г у м о р — це комічне доброзичливе зображення подій чи явищ. Ір о н ія — це приховане глузування, насмішка. При цьому слід пам’ята­ ти, що іронія повинна бути безадресною (не називати конкрет­ них осіб), а самоіронія — конкретною (Л. С к у р а т ів с ь к и й ). 6*

83

•< У уЬ **

Прочитайте усміпіки. Доберіть подібні ілюстрації до теми. 1. — Татку, що таке етикет? — Уміння позіхати із закритим ротом. 2. — Скільки я тобі нагадувала, коли обідаєш, то знімай капелюха! — сердиться мати. — Та я ж тільки снідаю, — відповідає син. 3. — На ввічливості, синку, ще ніхто не втрачав. — Як? А місце в автобусі? Гі 5 177. Проведіть дискусію на одну з тем: «Для чого потрібні закони?*; «Учнівське врядування: реальність чи міф?»: «Вплив детективних фільмів на дітей»; «Бережімо собори наших душ!». •'§ 16. ЗМІНИ ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ УМОВНОМУ ПОТОЦІ. АСИМІЛЯТИВНІ Й ДИСИМІЛЯТИВНІ ПРОЦЕСИ У ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

178. Прочитайте текст. Підготуйте лінгвістичне повідомлення про слабку і сильну позицію голосних. Голосні звуки акустично найбільш виразні під наголосом, тому така позиція для них є с и л ь н о ю . Наприклад: Г а л я — О л я — У л я — Е л л а — Ір а . Слів, що починалися б орфо­ графічно з /ц /, немає, але в живому мовленні може вживатися у ряді слів цей звук як варіант фонеми /і/: [йншнй], [индгік], [йн'ій]. Усі голосні української мови в ненаголошеній ( с л а б к і й ) позиції у зв’язку з ослабленням загальної артику­ ляційної напруженості зазнають значних змін (3 п ід р у ч н и к а ). 179. Запишіть слова, вставляючи пропущені букви. Як вимовля­ ються в них ненаголошені [е] та [и]? Поставте наголоси, визначте голосні в сильній і слабкій позиції. ІІІ..рокий, с..ни, л..сток, с..рця, к..ти, с..ло, х..жак, р..бро, м..жа, ст..пи, з..мля, оз..ро, в..сло, з..рно, д..вак, одиниця, Дм..тро, д..мар, сер..да, т..мніти, кр..ниця. ‘> 180. Опрацюйте теоретичний матерія.:. Які терміни для вас нові? ' ' Складіть план статті у вигляді запитань. Попрацюйте в парах, ставлячи запитання одне одному. Доповніть статтю власними знан­ нями про пом’якшені і напівпом’якшені приголосні. Учені-мовознавці, аналізуючи взаємодію звуків у мов­ ному потоці, виявили, що на якість їх постійно впливає І артикуляція сусідніх звуків. Внаслідок цього відбуваються

к о м б і н а т о р н і з м і н и звуків. Одні з них пристосову­ ються до інших, наприклад голосні до приголосних і навпа­ ки: [с ум] — [с] перед наступним [г/] огублюється. Інші уподібнюються, коли поряд стоять звуки однієї групи — обидва голосні або обидва приголосні. У п о д і б н е н н я (латинський термін — асиміляція) — це зміни голосних або приголосних під впливом поперед­ нього звука на наступний чи наступного на попередній. На­ приклад: у слові [прбз'ба] (п р о с ь б а ) глухий [с'] перед дзвінким [б] о^звінчується, перетворюючись на дзвінкий [У]; у слові [н'іхт'і] (н іг т і) дзвінкий [г] перед глухим [т] оглушується, переходячи в [*]; у слові [к уз'н'а] ( к у з н я ) твердий [з] перед м’яким [«'] пом’якшується. Протилежним за наслідком є фонетичне явище, яке називається дисиміляцією — р о з п о д і б н е н н я , коли при взаємодії звуків однієї групи один із них втрачає яку-небудь спільну ознаку. Наприклад, слово к р а щ и й утворилося так: [красший] -» [крашший] -> [краючий].

181. Запишіть слова фонетичною транскрипцією (див. § 21). Ви­ значте асиміляцію (уподібнення) за дзвінкістю 'глухістю. Зр а з о к . А некдот —[анеиґд 6т] задзвінк.; з саду — [с:ад у] за глух. Косьба, молотьба, просьба, ось де, кігті, нігті, вокзал, якби, скинути, зсунути, обтесати, обсохнути, підтягти, списати, сфотографувати, з поля, з коня, з хати, надкусити, розпитати, безпечний, безхмарний, розхитати. 182. Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Знайдіть асиміляцію (уподібнення) за місцем і способом творення. У яких словах це фонетичне явище передається на письмі? Зра з о к . Сміється —(с'м’ійец':а]. Миєшся, журишся, змагається, здається, ховається, ко­ тишся, женешся, зжився, безжурний. Вітчизна, піщаний, Донеччина, Хмельниччина, з джемом, ворітця, намажся, коротший, у книжці, у ложці, з сумом, з жалем, з шумом, з честю, з чаєм, з сином. 183. Запишіть слова фонетичною транскрипцією (див. § 21). Знайдіть приголосні м’які та пом’якшені внаслідок асиміляції (уподібнення). Назвіть орфограми у словах. Порядність, свіжість, сільський, кузня, молодість, пісняр, міц­ ні, гінці, спільний, рясніти, посміхнутися, інші, камінці, середній, цвіт, кістці, свято, Наталці, рибалці, український, стяги, листя.

р 184. У словах вищ ий, срібло, хт о знайдіть явища дисиміляції (розподібнення) і поясніть їх, порівнявши вимову і правопис цих слів у сучасній російській мові.

у

\

/О

1_«

-

J

(

Дах .

185. Уявіть, ідо ваш молодший брат (молодша сестра) неправиль­ но пише слово боротьба, перевіряючи його словом борода. Поясніть, яким явищем спричинена така помилка, враховуючи вік співрозмов­ ника. Складіть і запишіть діалог. § 17. СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

п 186. Пригадайте, що таке спрощення в групах приголосних. Про­ аналізуйте подані слова. У яких групах приголосних відбувається спрощення? У яких випадках спрощення не передається на письмі? Тиждень — тижня, виїздити — виїзний, масло — масний, тиск — тиснути, міститися — місце, сердечний — серце, щас­ тя — щасливий, честь — чесний, радість — радісний, блиск — блиснути; шість — шістнадцять, пестити — пестливий, ту­ рист — туристський, кістка — кістлявий, баласт —баластний.

(/

187. Запишіть групи приголосних, у яких відбувається спрощен­ ня в сучасній українській мові (за зразком). Наведіть власні прикла­ ди. Складіть речення з кількома словами, у яких спрощення не пере­ дається на письмі. Зра з ок, [жди] -» [жн] : тиждень — тиж ня. 188. Розподіліть слова на дві групи: а) у яких спрощення приго­ лосних передається на письмі; б) у яких не передається на письмі. Ремісник, обласний, вісник, тріснути, тижневий, шістнад­ цятий, виїзний, щасливий, зап’ястний, міський, туристський, форпостний, кістлявий, навмисне, корисний, плюснути, ше­ леснути, брязнути, невістці, хруснути, улесливий, цілісний, прослати, шістсот, жалісний, кількісний, совісний, свиснути. NS 189. Запишіть прислів’я та приказки, вставляючи пропущені слова. Підкресліть слова, у яких відбулося спрощення. Якою орфограмою об’єднані виділені слова? 1. ... серце завжди кам’яніє. 2. ... чоловік гірше гадюки. 3. ... всюди честь, хоч і під лавкою. 4. ... від чужого щастя сох­ не. 5. Р а н н і пташки зерно клюють, а ... слізки л л ю т ь . 6. ... гриб — ... сніг. Дові дка : корисливий, пізній, улесливий, заздрісний, чесний. 86

190. Складіть речення з поданими сло­ вами, об’єднавши їх за певною темою. Добе­ ріть до кожного те слово, від якого воно утво­ рене. З’ясуйте, який приголосний випадає. Цілісний, швидкісний, захисник, перехресний, пристрасний, корисний, ненависний, злісний. 191. Опишіть ситуацію, зображену на фото, вживаючи якомога більше слів зі спрощенням приголосних. Позмагайтеся, працюючи в парах. 192. Складіть рекламний проспект «До­ звілля нашого міста (села)», використовуючи слова м іський (прим іський ), т урист ський, обласний, корисний, к іль к існ и й , ви їзн и й , тиж невий.

Взимку в Карпатах

§ 18. ПОДОВЖЕННЯ І ПОДВОЄННЯ ПРИГОЛОСНИХ

193. І. Випишіть із поданих уривків слова у два стовпчики: а) з подвоєнням внаслідок збігу двох однакових приголосних; б) з по довженням приголосних внаслідок асиміляції. Які приголосні можуть подовжуватися? 1. У хаті п о -свят ісо во м у врочисто І п о -б у д е н н о м у , як завше, тісно. Ми зачудовані священнодійством: А мама звично місять біле тісто. Старенька піч жує солому смачно, Задумано підперши підборіддя. І навіть кіт, який же був ледачий! — Не може у кутку своєму всидіть (І. Ш е в ч е н к о ). 2. Гойдаються далекі тихі сни На плетиві доріг осіннього світання, Отам в туманах приховалась рання Моя зоря — надовго, до весни (І. Ц и п к о в с ь к и й ). 3. У гіллі горить зоря нетлінно, під нею я в пилу зеленім дивлюся с х и л е н о к о л ін н о на сонце, що зійшло в мені (Л . В и ш е с л а в с ь к и й ) . II. П о я с н іт ь п р ав о п и с в и д іл е н и х с л ів і р озділові з н а к и в к о ж н о м у Уривку.

87

194. І. Утворіть і запишіть нові слова, додаючи до поданих слів префікси без-, від , під-, об , воз , над , роз-. Поясніть вимову і причини морфологічного подвоєння приголосних. З’єднати, дарувати, звучний, ділити, бризкати, давати, Дніпрянщина, збройний, захисний, законний, зоряний, золо­ чений, земельний, знайомитися, дерти. II. Складіть і запишіть п’ят» речень з утвореними словами (на вибір). 195. І. Поясніть наявність або відсутність подовження приголос­ них у словах. Відлуння, угіддя, Запоріжжя, узбіччя, Закарпаття, Залісся, Россю, розкішшю, віссю, медаллю, честю, радістю, знаряддя, листя, наллю, відкриття,-зрання, навмання, спро­ соння, весілля, гіллястий. II. Складіть і запишіть речення з власними назвами. 196. Утворіть від іменників прикметники і запишіть. Поясніть вимову й написання. Туман, спина, весна, долина, день, ячмінь, камінь, закон, сон, рань, паркан, вино, злочин, вогонь, осінь, зміна, вікно, балкон, льон, глина, дерево, пісня, лимон. 197. Складіть і запишіть речення з поданими словами, об'єднав­ ши їх темою «Зимовий етюд». Поясніть вимову і правопис. Здоровенний, непримиренний, старанно, невблаганно, не­ сказанно, незрівнянно, шалений, хрещений.

198. І. Прочитайте текст. Випишіть слова зі спрощенням, з фоне тичним подовженням приголосних. Картотека підліткового кабінету обласного наркологічного диспансеру — реєстр страшного горя. На стандартних клінічних бланках бездоганним почерком занотоване все таке коротке життя юнаків і дівчат. Багато з них після лікування повернулися до нормального, свідомого життя і навчання, а багато — так назавжди і залишилися у картотеці диспансеру з короткою припискою: «Знятий з обліку у зв’язку зі смертю...» Раз спробувавши, вони вже не могли зупинитися, а друзі, рідні мовчки спостерігали повне падіння і деградацію особистості. Не будьте байдужими, допоможіть вчасно зупинитися тим, хто спіткнувся! Пам’ятайте: наркоманія — соціальне зло, що спотво­ рює, свідомість, калічить характер, забирає життя (3 ж урналу). II. Підготуйте виступ на тему «Посієш звичку — пожнеш долю».

199. Об’єднайтесь у групи і напишіть лінгвістичну казку (о ' г ' відання) на одну з тем: «Чому звуки спрощуються?*, «Як відбува­ ється подвоєння звуків?», «Що таке подовження звуків?». Оцініть творчі роботи однокласників. (§ 19. ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ іУ

і!х-и « ! ■

С**і

со

200. Пригадайте, які чергування звуків ви знаєте. Розгляньт таблиці. Складіть за ними тести і проведіть взаємоконтроль із одвокласником(-цею). Чергування звуків Чергування —це постійні закономірні зміни в тих самих частинах слів У коренях: солі — сіль, ношу — У суфіксах: палець — пальця, ніс — несу, лом ит и —лам ат и, ріжок — ріж ка, паст уш ок — жати —зажим —жму паст уш ка У закінченні: на зеленом у — на У префіксах: зігн ут и — зогну т и, обійди —відійди зеленім Типи чергувань Історичні Живі (позиційні) зумовлені причинами, відсутніми в су­ залежать від позиції звука у слові і є варіантами однієї часній мові (діють при словотворенні і фонеми: [веисна] —[весни]; словозміні): [вйазати] — [вузол]; [збори] —[зб’ір]; [ве"зтй] — [в озйти] [руоз умна] —(роз ум]

І Найдавніші виникли ще в дослов’янський період, є наслідком фонетич­ них змін, що відбулися в індоєвропейській мові, наявні в багатьох слов’янських мовах [е] —[о]: брести —бродити: [і] —[а]: сідат и — садит и: [е] —[і]: мест и —ви м іт а т и : [о] —[а]: гонит и —ганят и: [и] —[і]: сит о — сіят и; [е] — [и] — 0 (нуль звука): беРУ— збирати — брати: [и] —[ов]: ри т и —рови: ІУ] —[ов]: к у зн я — коваль

Давні відбулися лише в українській мові, причини їх пояснює історич­ на фонетика: [о], [е] з [і] у відкритих/закритих складах: воля — віл ь н и й , село — сіл, року —р ік : [о], [е] з 0 (нулем звука): шов — ш вачка: швець —шевця: [о] з [и] у сполученнях ри, ли . ро, ло: глот ка — гли т а т и , кров — кривавий:

[е] з [о] — після шиплячих та [й]: вечеря — вечори, ко п ієчка — копійок Я 9м

У в а г а! 1. У деяких випадках чергування [о], [е] з [і] не відбувається: а) у звукосполученнях -оро-, -оло-, ере-, -еле-; город, пер ед , ш е л е с т ; б) у звукосполученнях - о р . -ер-, ов-; д м о р к в а , ж ер т ва , в о в к ; в) у словотворчих частинах вод , -воз, V нос, роб, -ход; вод овоз, водонос, зем лероб ; г) у суфіксах -енк-, ч -еньк-, -е с е н ь к -, -енк-, -т е л ь , -ер, -ор; р іч е ч к а , м а л е н ь к а , П ет р ен ко , у ч и т е л ь, операт ор.

2. Після шиплячих та [ц] в окремих словах може вис >. пати [о] перед м’яким приголосним, а [є] — перед твердим приголосним: р а д и с т і, н а щ о ц і, б езк р а й о ї; ж ен у, чекаю , к р а є ч о к . Б у г а е н к о , щ ем , черга.

201. У поданих реченнях знайдіть і схарактеризуйте чергування голосних [о] — [а], [е] — [і], [е] — [и]. 1. Летів і танув сніг (М . Р и л ь с ь к и й ). — Поема М. Бажана «Політ крізь бурю» — філософський твір. 2. Ломило в спині.— Не ламай калину, краще їй водиці принеси (Ю . Р и б ч и н с ь к и й ). 3. Христя почала плакати і нарікати на свою долю (П а н а с М и р н и й ). — І нарекли його Сивооком (П . З а г р е б е л ь н и й ). 4. На кухні щось сікли сікачем, щось терли в макітрі (Ю . С м о л и ч ).— Паркет у залі натирали до блиску (/. Н ік іт ч е н к о ) . 202. Розподіліть пари слів на групи за особливостями чергування: а) [о], [е] з [і]; б) [о], [е] з 0 (нулем звука); в) [е] з [о] після шиплячих та [й]; г) найдавніші чергування. День—дня, стіл—стола, чоло—чільний, клонитися—кла­ нятися, гребти—загрібати, сон—сну, молоток —молотка, кінь—коня, віз—воза, чотири—четвертий, знаємо—знайо­ мий, гайок—гаєчок, піч— печі, слово—слів, лізти—лазити, вінок—вити, трясти—трусити, пшоно—пшениця, мішок— мішечок, вогонь—вогню, квітка—квіток, хід—ходу, поріг— порога, шість—шести, летіти—літати, збирати—брати. 203.1. Від поданих слів утворіть і запишіть похідні, підкресліть го­ лосні. що чергуються, визначте, яке чергування, поясніть причини. Скочити, мести, дерти, допомогти, пекти, терти, плести, гонити, овес, коні, осені, воля, пагонів, вечори, семи, соколи. і II. Складіть три-чотири скоромовки зі словами (на вибір). 204. Спишіть, уставляючи пропущені букви на позначення голос­ них. Свій вибір обґрунтуйте. Доберіть слова, що ілюструють чергу­ вання цих голосних з іншими. 1. Сім’я веч..ря коло хати (Т . Ш е вч е н к о ). 2. Скинув до нього на сани міш..чків п’ять жита, один — пш..ниці та півклунка 90

цш..ка — увесь л..шок, який можна було збути (П а н а с М и р н и й ). 3. Золоті кл..нки бл..стіли од проміння (В. Сосюра). 4. Поверх стін, порослих зеленим бадиллям, стр..міли високі башти (І. Н еч у ш Л е ви ц ь к и й ). 5. Зелений простір вб..рав у себе очі (В. М и н ьк о ). 6. Йде гаями — не трісне, через воду бр..де — не плюсне, оч..ре тами — не шелесне (С. В а с и л ь ч е н к о ). 7. Уже сут..ніло, коли Горбенко повернувся додому (Б . А н т о н е н к о -Д а в и д о в и ч ). »

205. Доберіть три-чотири прислів'я, в яких відбуваються чергу­ вання у словах. Обґрунтуйте свій вибір. > 206. Об’єднайтесь у групи і складіть кросворд зі слів, у яких від­ буваються чергування звуків. Обміняйтеся роботами і розв’яжіть

кросворди.

§ 20. ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ ПРИ СЛОВОЗМІНІ ТА СЛОВОТВОРЕННІ, МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ

207. Прочитайте. Випишіть парами слова, у яких спостерігається чергування приголосних. Визначте умови чергування (слово­ зміна чи словотворення). 1. Сьогодні я в морі любові, душа, як у зорях блакить, а сніг наче квіти бузкові, на вітах каштанів лежить (В . С осю ра). 2. Вічний революцьонер — дух, наука, думка, воля — не усту­ пить пітьмі поля... (І. Ф р а н к о ). 3. Та друг мій, Мирослав, ще й після того не раз був на устах усіх ( П . Т и ч и н а ). 4. Рука безко­ рисливої допомоги стала для молодого художника і поета й рукою дружньої підтримки (Л. Ф е д ч е н к о ). 5. На Андрія треба кожуха-доброгрія. 6. Важко влітку без корови, а взимку без кожушка (Н а р . т во р ч іс т ь ). 7. Ілля Рєпін на своїй картині «За­ порожці пишуть листа турецькому султану» зобразив писарем відомого історика Дмитра Яворницького. 8. Він сам вийшов з давнього козачого роду і досліджував історію українського козацтва (3 ж у р н а л у ). 208. Розгляньте схему. Доповніть її власними прикладами. Опра­ цюйте теоретичний матеріал на с. 92. У яких частинах мови найбіль­ ше виявляються зміни приголосних? [ г ] — [ ж ] — [з]: н ога — н іж ен ьк а — н о зі [ к ] — [ ч ] — [ ц ]: ю н а к — ю н а ч е — ю н а ц ь к и й [ х ] — [ ш ] — [с): р у х а є — р у ш а т и — в р у с і

У

'й®/ 0*^

'У>г\ґТр*

В и н я т к и : р уш н и к , руш ниця, дворуш ник, соняш ник, м ірош ник, т оріш ній, сердеш ний, які походять від слів рука, сонце, серце, мірка, торік, бо в них відбулася дисиміляція ( чн- змінилася на шк-: ручн и к -> р уш н и к, м ірочник -> м ірош ник та ін.). Чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш] дуже давнє. Воно властиве всім слов’янським мовам. Приголосні [г], [«•], [х] колись були твердими і не могли пом’якшуватися, то­ му вони могли стояти тільки перед голосними заднього ряду [а], [о], [г/], |>] (йор). Коли ж ці приголосні потрап­ ляли в позицію иеред голосними переднього ряду [є], [и], [і], [ ь ] (єр), які вимагали пом’якшення попередніх приго­ лосних, то вони відповідно змінювалися на [ж ’], [ч’], [ш’]. які на українському ґрунті стверділи і перейшли в [ж], [ч], [ш]. Так виникло чергування [г], [к], [х] із [ж]. Зміни [г], [к], [х] на [ж], [ч], [ш] перед голосними перед­ нього ряду називають першим перехідним пом’якшенням. Зміна [г], [к], [я] на [з'], [і/], [с'] відбулася також у спільнослов’янський період, але пізніше. Це чергування зветься другим перехідним пом’якшенням, оскільки воно пов’язане з пом’якшенням приголосних перед [й]. г*>

7

209. Прочитайте. Випишіть дієслова, у яких відбулося чергуван­ ня приголосних, доберіть дієслово, що підтверджує наявність чергу­ вання. 1. Ой, у полі вітер дише, билину колише; козаченько до милої чотири листи пише. 2. Соловейку сизокрилий, скажи правду, де мій милий! [Н ар. т в о р ч іс т ь ). 3. Ось я тобі службу нараджу. 4. Коли ми тут сваримось і миримось, у ворота хтось возом уїжджає (3 т е. М а р к а В о в ч к а ). 5. Тьму світло перемо­ же, щоб не було негод [В. С осю ра). /і 210. Самостійно складіть таблицю «Чергування при дісвідміню\ ванні».

.

71

Прочитайте прислів'я. Що вказує на час їх виникнення? Знайдіть усі зміни звуків у словах. 1. Береженого і Бог береже, а козака шабля стереже. 2. Ко­ зацькому роду нема переводу. 3. Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде. 4. Це той пан Корецький, що втік з-під Корсуня по-молодецьки! 5. Віз ламається — чумак розу­ му набирається. 6. Доля чумацька гірка і щастя щербате.

2X1. Розгляньте таблицю. З’ясуйте, про який спосіб словотвору йдеться. При творенні яких частин мови відбувається зміна приго­ лосних? Зміни приголосних фонем Звуки

Поєднуються із суфіксами

Заміню­ ються па

Приклади

[г]. [ж], [3]

-ськ-, -ств-

-зьк-, -зтв-

убогий — убозтво. Париж — паризький

[к], [ч], [ц]

-ськ-, -ств-

-цьк-, -цтв-

козак — козацт во, т кач — т кацький

[X], [сі, [пі]

-ськ-, -ств-

-ськ-, -ств-

т овариш — т овариство, чех — чеський

м

-ш-

[шч] (-Щ-)

високий

[г],[а]. [ж]

-ш-

-жч-

низький — ниж чий, дорогий — дорожчий

[ч'к]

-ин-

-чч-

нім ецький — Н ім еччина, вояцький — вояччина

[с'к], [ск]

-ин-, -ан-

[ш ч] ( - Щ - )

черкаський —Ч еркащ ина, пісок —піщ аний

[ск], [ст]

-а-

[шч] (-Щ-)

вереск — верещ ат и, прост ит и — прощ ати

[зк]

-а-

-жч-

брязкіт — бряжчати

[с'к], [з'к]

-енк-, -ук-

[ш ч] (-Щ-) -жч-

Васько — В ащ ук П а ла зя — П алаж ченко

-Н-,

-чн-чн-

р ука — р уч н и й Сонце — сонячний

[к], [ц]

-ч-

—вищ ий

212.1. Від поданих іменників утворіть і запишіть прикметники за допомогою суфіксів ськ-, ст в , поясніть наявність змін у них. К р и в и й Р іг, Збараж, Овруч, Одеса, Бахмач, Гамбург, Черка­ си, казах, чуваш, латиш, печеніг, гр е к , киргиз, чумак, гайда­ мака, в о л о х , узбек, поляк, с л о в а к , брат, українець, білорус, француз, швед, б а ш к и р . II. Складіть і запишіть речення з прикметниками, утвореними від виділених іменників.

^ ' 213.1. Об’єднайтесь у пари і позмагайтеся, хто швидше виконає зав­ дання (с. 94). Утворіть іменники від назв областей України за допо­ могою суфікса ин(а). Розташуйте їх в алфавітному порядку.

З р а з о к . Сумська — С ум щ ина. Київська, Херсонська, Полтавська, Черкаська, Чернігівська, Хмельницька, Одеська, Миколаївська, Івано-Франківська. Львівська, Дніпропетровська, Луганська, Рівненська, Терно­ пільська, Харківська, Чернівецька, Донецька, Вінницька, Кіровоградська. Ф © Ц. Підготуйте невеликий допис про свою область. Дотримуйтеся публіцистичного стилю. § 21. ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ ЯК СПОСІБ ЗАПИСУ ЖИВОГО МОВЛЕННЯ

214. Прочитайте текст. Складіть тестові завдання для свого одновласника. Проведіть взаємоперевірку розуміння тексту за тестами. Запис живого мовлення за допомогою фонетичного алфавіту на основі звукового принципу зветься т р а н с к р и п ц і є ю . Такий спосіб запису живого мовлення, при якому з можли­ вою точністю передається кожен звук з усіма його відтінками, називається ф о н е т и ч н о ю т р а н с к р и п ц і є ю . Її використовують під час дослідження діалектів, певних фонетичних явищ живої мови тощо. Для звукового письма ви­ користовують український алфавіт і допоміжні діакритичні знаки. Це такі, як: ['] — над голосним позначає наголос: [хата]; ['] — після літери вгорі — м’якість приголосного: [с'ад']; [’] — після літери вгорі — напівм’яку вимову приголосно­ го: [п’іди]; [:] — після приголосного — подовжену вимову його: [жит':а]; [‘] — після літери вгорі - огублення (лабіалізацію): [с ода]; [є«] — нечітку вимову голосного — вгорі іншою літерою по­ значається звук, до якого той наближається: [сеило], |оУ]/ [коУжух]; [у] — , нескладові звуки позначаються літерою з маленькою 1дужечкою над або під нею: [б уд увау], [І] ' [краї]; [дж] —, для позначення злитих звуків пишуться дві літери, з’єднані дужкою вгорі: [джаз], [дз] [дзеркало]. Букви українського алфавіту я , ю, є, і, щ . які позначають два звуки, у транскрипції не вживаються. Запис фонетичною тран­ скрипцією береться у квадратні дужки, усі слова пишуться з ма-

лоїбукви, розділових знаків не ставлять, замість них вживають­ ся позначки / — «пауза* і / / — «тривала пауза». Наприклад: А н а д с т е п а м и в іт е р віє! А в неб і г у р к о т и т ь в е с н а ! (Є. М а л а н ю к ). [а над стеипамие в’ітенр в’ійе і І

а Унеб’і г урк отит' веисна//] 215. Запишіть тексти фонетичною транскрипцією. Пригадайте, що таке фонетичне слово, знайдіть такі в тексті. 1. Білі роси — то кохання, Що живе лиш до світання. Кров, що в сонці не поблідла,— То любов правдива й світла (Д. П а в л и ч к о ) . 2. Ширшає роздолля вод, щодалі більше світла. Маревом, блиском усе переповнене. Все злилося, все поєдналося в стихії сонця, в гармонії життя... Плине ущерть налита світлом ріка. Розсунула очерети, розлилася, відтворює саму широчінь неба, з усім живим спілкується своєю безмовною мовою... (О. Г о н ч а р ). 216. І. Зробіть повний фонетичний аналіз тексту: назвіть усі випадки змін голосних і приголосних звуків у потоці мовлення, усі випадки історичних та морфонологічних чергувань. Інтенсивне сонячне світло, люті вітри, бідні ґрунти і сильні морози вночі роблять життя рослин на вершинах гір винятко­ во важким. І все ж і в горах можна зустріти надзвичайно кра­ сиві рослини. Європейський едельвейс має щільний «одяг» із п у ш и н о к , які затримують на його стеблах с о н я ч н е тепло і перешкоджають випаровуванню вологи з рослини. Дивна квітка «срібний меч* росте тільки на вершинах старих вулканів двох островів, що входять у склад Гаваїв. Тут випадає всього 7 см опадів на рік, і «срібному мечу» доводить­ ся дуже довго, до 20 років, накопичувати воду, щоб розквіт­ нути. Цвітіння продовжується кілька тижнів, після чого рослина гине. Виявляється, що на вершинах гір є рослини із власним «центральним опаленням». Крихітні стебла альпійських сніжних д з в ін о ч к ів створюють стільки тепла, що можуть р о з ­ т о п и т и сніг навколо себе. Завдяки цьому вони і розквітають на самому початку в е с н и (3 к н . « Ж и т т я р о с л и н » ). II. Зробіть повний фонетичний розбір виділених слів. Порядок фонетичного розбору 1. Запишіть слово фонетичною транскрипцією. 2. Поділіть на склади, дайте характеристику складів. 3. Поставте наголос, охарактеризуйте його. 4. Визначте співвідношення між звуками і буквами (кількість голосних і приголосних).І І

5. Дайте характеристику голосних: а) за рухом язика до піднебіння (ряди); —переднього ряду: [і], [и], [е];

—заднього ряду: [у], [о], [а]; б) за ступенем піднесення язика до піднебіння; —високе піднесення —[і], [у]; —високо-середнє —[и]; —середнє — Іе]фо); —низьке — [а]. в) за участю губ (лабіалізовані/ нелабіалізовані); 6. Дайте характеристику приголосних: а) за участю шуму і голосу (шумні, дзвінкі, глухі, сонорні); б) за місцем творення (язикові, губні, глоткові); а) за твердістю і м'якістю; 7. Укажіть усі можливі звукові зміни в слові (чергування, уподібнення, спрощення). Зразок розбору

т епла [теипла] — 5 б., 5 зв. теп ла — 2 скл.: 1-й закритий,

2-й відкритий, наголошений. Голосні звуки: [е"], [а]; [є11] — передній ряд, середнє піднесення; [а] — задній ряд, низьке піднесення. Приголосні звуки: [т] — шум­ ний, глухий, язиковий, твердий; [п] — шумний, глухий, язиковий, твердий; [л] — сонорний, язиковий, твердий.

■-•У.. 217. Уявіть себе екскурсоводом. Підготуйте цікаву розповідь про рослинний світ вашого краю. Правильно вимовляйте слова, в яких відбуваються чергування звуків.

Стилістичні засоби фонетики. Милозвучність української мови. Експресивні можливості звуків української мови. Звукопис. Ритмомелодика живого і художнього мовлення 218. І. Прочитайте текст. Сформулюйте основні закони мило­ звучності української мови, наведіть приклади. Ніжністю, мелодійним звучанням української мови здавна захоплювалися іноземці. Німецький поетФрідріх Боденштедт у середині XIX століття вивчав її, щоб перекласти німецькою мовою пісні та думи нашого народу і видати їх об’ємною анто­ логією «Поетична Україна». А відомий російський співак Лео­ нід Собіпов, виконавши на гастролях 1926 року в Харкові партію Лоенгріна в опері Вагнера українською мовою, захоп­ лено написав: «Та це ж оо звучить зовсім по-італійському! Гарно, звучно, благородно й поетично».

Таємниць надзвичайної чарівності нашої мови, певна річ, безліч, але найголовніші закони милозвучності її полягають у тому, щоб уникати збігу приголосних (р а д іс т ь — р а д іс н и й ) і збігу голосних (в о н а йде, в ін іде) (З а А . Б о р т н я к о м ). II. Поясніть розділові знаки в останньому реченні.

219. Опрацюйте теоретичний матеріал. Перевірте зроблені вами висновки. Милозвучність української мови досягається насампе­ ред рівномірним розподіленням голосних і приголосних звуків у мовному потоці. Для усунення збігів звуків наша І мова має спеціальні фонетичні засоби. 1. Найуживанішим засобом милозвучності мови є чергу­ } вання [у] з [в] та [і] з [іі]. Прийменник в та префікс в - пишеть­ ся між двома голосними (у с п іх и в ек о н о м іц і), після голосного перед приголосним (в и ш н і в саду: дорога п о в и л а с я вгору), пе­ ред голосними на початку речення (В Одесі т е п ло ). Приймен­ ник у та префікс у - пишеться між літерами, що позначають приголосні (б ув у ж овт ні), на початку речення перед приго­ лосним (У К а р п а т а х в и п а л о б агат о с н ігу ), перед наступними V в, ф, сполученням літер х в , в, л ь в незалежно від того, на який звук закінчується попереднє слово (ж ит и у Л ьво ві; к н и г а у Ф едора), після паузи перед приголосним (сад. у я к о м у к в іт и ). [/] з [ц] чергуються у тих самих випадках, що й [у] з [в]. Іноді прийменник у набирає форм у в , у в і, вв і: С т а л о т а к л е г к о , я к у в і с н і (Ю . Я н о в с ь к и и ). Щоб уникнути важких збігів в в . вф навіть після голосних уживається у: Т о в а р и ш і м о ї п іш л и у в ій с ь к о (Л е с я У к р а їн к а ). У деяких випадках чергування [у] з [в], [і] з [іі] не від­ бувається: у власних назвах (У дод, В р о ц л а в ); у словах, де зміна початкового [у] чи [в] веде до зміни значення слова (в п р а в а і у п р а в а , вд а ч а і у д а ч а , в р а з и т и й у р а з и т и ), [і] з [іі] не чергуються при зіставленні понять ( м и н у л е і с у ч а с н е ); у словах іншомовного походження (до ін с т и т у т у ) .

2. У кінці деяких префіксів, прийменників та прислів­ ників можуть додаватись або відкидатись голосні звуки: в ід ір в а т и , перед і м н о ю . Прийменник з може мати форми із, зі. зо: із х м а р и , з і свого, зо т р и .

і

3. Після приголосних уживаються частки би, ж е, після голосних — б, ж: зр о б и в би, зр о б и л а б. 4. Перед приголосними вживаються форми дієслів на -ся, перед голосними — на -сь: з іб р а л и с я всі — зіб р а л и с ь усі; але після приголосного завжди -ся: д и в л я т ь с я , д и в и ш с я .

220. І. С п и ш іт ь с п о л у ч е н н я е л ів н а с. 9 8 , п р а в и л ь н о д іб р а в ш и ф о н е т и ч н і за с о б и м и л о з в у ч н о с т і. П о я с н іт ь с в ій в и б ір .

(З, із) року (в, у) рік; (в, у) своєму творі; (з, із) самого ранку; лунає (у, в) ухах; (в,у) місті; (в,у)заємна допомога; (в,у) важ­ ких умовах; (в, у) його сестри; (і, й) дуть (в, у) ногу. II. У ведіть три словосполучення у складне речення і запиш іть його.

221.1. Випишіть у два стовпчики слова: а) у яких можливе черг вання [у] з [в]; б) у яких чергування немає. Україна, урок, узбережжя, влада, вправа, вклад, урожай, удача, вчителька, враження, указ; умова, взимку, увечері, вранці, увага; уява, влітку, утруднення; ударник, ударити, улав, вплив; указка, вступ, уже, все, Улас, Владпслав, уряд, ІХ. Зі словами другого стовпчика складіть речення на тему «Спеціальний репортаж». 222. Д о п и ш іт ь речення, п р а в и л ь н о вживаючи у — в, і — а. Свій вибір о б ґ р у н т у й т е . 1. Надходила осінь (і, й)... . 2. Уже одсіялися люди (і, й)... . 3. Тепла ще довго не буде (і, й)... . 4. Ліс принишк (у, в)... . о. Дуб зашумів (у, в)... . 6. Різнобарвний килим листя поіржа­ вів (і, й)... . 7. Небо не було таким високим (і, й)... . 8. (У, в)... було багато турбот (у, в)... передчутті зими. 223. Спишіть текст, розкриваючи дужки. Свій вибір обґрунтуйте. Ступаю (в, у) спогади, як (у, в) глибінь віків... Обабіч чорною стіною виструнчились сосни (і, й) шепочуть­ ся між собою. Над головою широка небесна дорога. Небо висо­ ке, вимерзле, зорі далекі, маленькі. Холодний вітер знаходить тебе, (у, в) який би бік не повернувся... Відлунюється (у, в) принишклому лісі дзвін колісних шин, чути бадьоре кінське пирхання, ходором ходить з боку на бік віз, (й, і) здається, зорі на небі не стоять на одному місці, а хитаються, так хитаються, що аж (у, в) зуби заходить оскома (З а Ю. З б а н а ц ь к и м ). 224. І. Прочитайте текст. Укладіть словничок художніх засобів милозвучності. М и л о з в у ч н і с т ь (або е в ф о н і ч н і с т ь ) — якість усно­ го мовлення, яка проявляється в його плавності, мелодійності, інтонаційній виразності, у відсутності звукосполучень, які бу­ ли б неприємні для слуху. У фонетичному арсеналі кожної мови є свої засоби евфоніч­ ності. В українській мові це спрощення в групах приголосних (ч е с т ь — ч е с н и іі, б р и з к а т и — б р и з н у т и ), наявність слів із приставним приголосним і без нього, що дає можливість вибо­ ру ( во го н ь — огонь, в у с т а — у с т а ) , варіантів префіксів п ід - — піді-, з- — з і --- із-, в ід ---- від і- — о д ---- оді- варіантів дієслівних суфіксів -т и і -т ь, -ся і -сь (в ч и т и с я — в ч и т и с ь ).

Х у д о ж н я м о в а використовує фонетичні засоби усного мовлення і прагне видобути додатковий експресивний ефект навіть із тих евфонічних засобів, які надає їй норма: 1) рівнозначні за смислом варіанти слів ( в о л ь н и й — в іл ь н и й одна — є д и н а ); 2) паралельні форми часток (б и —б, ж е —ж); 3) з в у к о п и с — передані фонетичними засобами мови звуки природи чи навколишньої дійсності: Ш -и і-и і,— з а ш е п о т ів оче­ рет ; З о л о т і в у л к а н и л и п (І .Д р а ч ); 4) уживання певних звуків із художньою метою (наприклад, плавних [л], [м]. [н] для ство­ рення враження м’якості, ніжності: Н е н а ч е л я л я в л ь о л і б і л ій ... — Т. Ш е вч е н к о ); 5) ритм — рівномірне чергування співмірних елементів; 6) пауза — засіб емоційності тексту, роз­ криття психологічного стану мовця; 7) повтор однієї приголос­ ної фонеми — а л і т е р а ц і я (Г у р т у ю т ь с я в іт р и в с т е п у ... — В. З е м л я к ); 8) повтор голосних фонем — а с о н а н с (Ід іт ь із ночі в с я й в о д н я ...— О л е к с а н д р О лесь). Пишучи власний твір, будуйте речення так, щоб на межі слів не виникали немилозвучні збіги звуків на зразок: «ці ц ік а в і к н и г и » . Не допускайте римування у прозі: «л ю б о в л ю д и ­ ни до Б а т ь к і в щ и н и >. Уникайте набридливого повтору, нагнітання близьких за вимовою звуків та звукосполучень у словах: « С а м о від д а н іс т ь , с к р о м н іс т ь , л ю д я н іс т ь і п р и н ц и ­ по віст ь героя п ід к р е с л ю є т ь с я у б а г а т ь о х м іс ц я х р о м а н у » (вра­ ження сичання). Уникайте м е т а т е з и — перестановки звуків або складів у межах слова: «А з е й б а р д ж а н » — замість А зерб айд ж ан , «р а б о л а т о р ія » — замість л а б о р а т о р ія (З п о с іб н и к а ). И . З а п и ш іт ь у в и г л я д і п р а в и л в и м о г и д о е в ф о н іч н о с т і у ч н ів с ь к и х т в о р ів .

225. Прочитайте уривки з поезій Андрія Малишка. Визначте, які фонетичні засоби і з якою метою використав поет у віршах. 1. Оддудніла, одгупала, одклекотіла війна. За двобоєм і смертю залізною зникла луною. Березневий струмок пересвічує сонце до дна, І загублений жайворон знову тріпоче зі мною. 2. Кінь мій доорював довгу ниву. На атомну гору поклавши гриву... 3. Дорого, дорого, з-під вітру і грому, У травах, у росах, в огні, В розлуці і в щасті, із дому й додому, Лежиш біля серця в мені. 4. Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені. 7*

Героїню повісті Івана Нечуя-Левицького «Микола Джеря» називали Нимидора (справжнє ім’я — М инодора), а героїню повісті Бориса Грінченка «Серед темної ночі* — Чевант ина (справжнє ім’я — В а ­ лент ина). Яке фонетичне явище спричинило такі зміни у словах? Наведіть приклади з творів українських та зарубіжних авторів.

■' ‘ 226. Знайдіть у хрестоматії з української літератури приклади звукопису: фонетичної анафори та епіфори, асонансу, алітерації. Повторенням яких звуків створюється емоційно-експресивний ефект? Які звуки стали символами певних явищ, настроїв, зорових об­ разів? Прокоментуйте свої міркування. З’ясуйте, за рахунок чого до­ сягається римованість рядків. 227.1. Повторення приголосного звука [р] створює враження твер дості, різкості, гуркоту, грому, битви, чіткого ритму. Доведіть це на прикладах із віршів. 1. Знов Захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер, Що ми загинем, яко обри, Що буде степ, руїна й вітер (Є. М а л а н ю к ) . 2. Прийшла пора садить дерева — пора бентежна і недремна. Пора копатися в землі, щоб сіль відчути на чолі. Пора — надій, турбот і звершень, пора — трудитися не вперше. Пора — осмислень і тривог, пора — майбутніх перемог. Безмовних задумів пора, а потім — слова і пера (М . С и н г а їе с ь к и й ). ; ’ II. Опишіть у формі вірша чи прозою бурю на морі, використову­ ючи звукоповторення приголосного [р]. 228. Завдяки великій кількості голосних і сонорних приголосних мовлення стає мелодійним, пісенним. Повторення плавних [л], [л'], [н], [м] допомагає уявити поетичну картину місячної ночі, течію річки, плавні рухи русалок, плескіт річкової хвилі. Зверніть увагу, як цим засобом користуються поети. Чим досягається відчуття ніжності, лагідності, ласкавості у вірші Миколи Сингаївського? Літній вечір на Україні лугом-полем туман стеле. Кладуть хлібороби натомлені руки на косогори. А з ними відпочиваєш ти, моя матінко-земле, І селянки — смагляві дівчата ловлять у ріках зорі. Сизо-синьо-вечірньо в садах дозрівають сливи, Заснули в колисках діти, мов лебедята малі. 100

Я на добраніч кажу їм: «Люди, будьте щасливі!» Часто ми забуваєм, що не вічні на цій землі.

229. Уживаючи слова з повторюваними плавними приголосними усно опишіть місячну ніч на Дніпрі або літній вечір. Скористайтеся репродукцією картини Леоніда Шелудька «Сутінки».

Л. Ш елудько.

Сутінки

230. І. Прочитайте вірші. Визначте, які звуки повторюються Якого настрою надає текстові алітерація, асонанс? 1. Сад осінній, смуток спить,— Сонно сиплються сніжинки, Струмінь стомлено шумить. Стихли струни, стихли співи. Срібні співи серенад, Срібно стеляться сніжинки — Спить самотній сад (В . К о б и л я н с ь к и и ). 2. Цвіте акація, акація — на хмарі біла аплікація — і просто так — цвіте акація! (Л . К о с т е н к о ). II. Складіть і запишіть власну строфу з алітерацією, асонансом. Оцініть свою роботу та роботи однокласників і визначте перемож­ ця конкурсу поетів-початківців.• 231. Зайдіть на сайт http://www.ukrlib.com.ua, доберіть із творів сучасних молодих поетів зразки звукопису (асонанс та алітера­ цію). Обґрунтуйте доцільність їх у дібраних поезіях. Які явища, обра­ зи, настрої вони відтворюють, посилюють? Зачитайте поезії в класі.

•

2 3 2 . В и к о н а й т е п о в н и й ф о н е т и ч н и й а н а л із т е к с т у : в и я в іт ь і п р о ­ к о м е н т у й т е в с і в и в ч е н і ф о н е т и ч н і я в и щ а ( а с и м іл я ц ію , д и с и м іл я ц ію ,

подовження, спрощення, чергування). Які звуки відтворюють наст­ рій, почуття, зорові образи? З чого починається любов до рідного краю? Ген по згірку тем но-зелено причаївся гайок, а самий верх згірка вільний од дерев, там, либонь, щось було засіяно, а тепер скошено, й стерня ясна, свіжа, немов ще чистішою здається вона від синього неба, що при­ хилилось до неї... На все це дивишся, все це вбираєш у себе, спов­ нюєшся високістю простору, що облягає тебе, і відчуваєш, що ти не в силі не любити цей рідний куток землі... (Є. Г у ц а л о ). &' 233. Напишіть лінгвістичний твір на тему «Кожен звук промові ляєдомене». Висвітліть такі питання: 1) зв’язок звуків людської мови і звуків природи; 2) звукове живописання; 3) звук — слово — символ; 4) сприйняття звуків і виразне читання; 5) звук у поезії.

1. Фонетика вивчає: а) звуки мовлення; б) знаки письма; в) звуки мови; г) фонеми. 2. Фонологія вивчає: а) правила вимови слів; б) знаки письма; в) звуки мови у по тоці мовлення; г) голосні і приголосні звуки. 3. Морфонологія вивчає: а) фонеми; б) морфеми; в) склад слова; г) регулярні зміни фонем у морфемах. 4. Голосні звуки творяться: а) шумом і голосом; б) тільки шумом; в) тільки голосом; г) ви дихуваним струменем повітря, що проходить через перепони. 5. [у], [а], [о] —це голосні: а) переднього ряду; б) середнього ряду; в) заднього ряду; г) передньо-середнього ряду. 6. Визначте, яке фонологічне явище спостерігається у словах ро­ зум ний, голубка, кожух:

а) дисиміляція; б) асиміляція; в) чергування голосних; г) позиційна зміна голосних. 7. З’ясуйте, яке явище відбулося при творенні слів козацький, то­ вариство та форми вищого ступеня прикметника дорожчий: а) асиміляція; б) дисиміляція; в) чергування приголосних; г) чергування голосних. 8. Визначте, наслідком чого з’явилися звуки [з ], [ц'], [с'] у словах нозі, руці, мусі:

а) асиміляції; б) пом’якшення; в) дисиміляції; г) історично го чергування приголосних.

9. Деякі звуки дуже схожі — справжні «близнята». їх і вимовля­ ють подібно: однаково складають губи, однаково рухається язик. Тільки при вимові одних наявний голос, а при вимові інших — тільки шум. Про які звуки йдеться? Запишіть пари «близнят*. 10. Якби звуки мови розмістилися на уявній драбинці залежно від наростання звучності, то на верхній сходинці опинились би ... , а на нижній ... . 11. Якби запросити приголосні на «лінійку* і вони вишикувалися б у дві шеренги, то у першій стоятимуть ... приголосні; у другій — .... 12. Що таке сильна позиція фонеми? Визначте фонеми без «мас­ ки* у словах яб луко, сьогодні, ожеледь, дяка, лю бит и, пищ ат и, хвощ, солов'ї.

13. Запишіть слова ґава, во к за л, аґрус, ґедзь фонетичною транс­ крипцією. Визначте, який звук спільний для всіх слів. 14. Запишіть слова батько, ясочка, сіят и, кіст ка фонетичною транскрипцією. Визначте, який звук є спільним для цих слів. 15. Зробіть фонетичний розбір слів книголю б, розповідь, п'ят н иця. 16. Складіть розповідь на тему «Казка мого дитинства» у художньому стилі, використовуючи фонетичні засоби милозвучності. 17 . З а п и ш іт ь о д н у -д в і с т р о ф и в л а с н о г о п ір ш а , в и к о р и с т а в ш и я к з а с іб е м о ц ій н о г о в п л и в у н а ч и т а ч а а л іт е р а ц і ю а б о а с о н а н с . Т е м и н а ви б ір : « М о р е * ; « Л іт о * ; » Я б л у н і ц в іт у т ь * ; « М а м и н а в и ш н я » .

Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. — К., 2001. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. — К., 1987. Коструба П. П. Основні поняття філології / / Укр. мова і літ. в школі. — 1965. — № 7. Коструба П. П. Фонетика, фонологія і морфологія / / Методо­ логічні питання мовознавства. — К., 1966. Культура української мови: довідник. — К., 1990. Левицький В. В . Звуковий символізм: основні поняття, ідеі, ре­ зультати / / Мовознавство. — 1993. — № 3. Мацько Л. І . Стилістика української мови. — К., 1990. Погрібний М. І. Орфоепічний словник. — К., 1984. Самійленко В. Дбаймо про фонетичну красу нашої мови / / Твори: У 2 т. — К.. 1958. — Т. 2. Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. — К.,2001. Сучасна українська літературна мова / За ред. М. Я. Плющ. — К., 1994.

(g>\ #1

C T kк р а і н с ь к а о р ф о е п і я я к у ч е н н я п р о

» /

с а с г п е т у загал ь н оггр ай н я ггзаж п р а в а п у к р а їн с ь к о ї п іг п е р а г п у р н о ї н а т о в п

/

Ь

.

-л ... . .

норм літературної внмоіін звуків в укра­ їнських і запозичених словах; правильно н а го ло ш ува т и слова, за потреби звер т а т и ся до орфоепічного словника; в и я в л я т и і ви п р а в л я т и орфоепічні помилки, п о м іч а т и вади усного мовлення; го т ува т и тексти для усного монологічного виступу. д о т р и м ува т и ся

§ 22. ОСНОВНІ НОРМИ СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ. ОСОБЛИВОСТІ ВИМОВИ ГОЛОСНИХ, ДЕЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ ТА ЇХНІХ СПОЛУЧЕНЬ

234. Прочитайте текст. Попрацюйте в парах: поясніть одноклас­ никові суть помилки у складі фонем у слові і фонетичної помил­ ки, особливості вимови голосних і приголосних української мови. О р ф о е п і я (від грецьк. o rth o s — правильний і epos мов­ лення) — це: 1) сукупність правил вимови, що становлять систему норм літературної мови; 2) розділ мовознавства, що вивчає правила літературної вимови. Орфоепія стосується насамперед усної форми мовлення, тоб­ то вона вчить, як вимовляти ті чи інші звуки в певних фонетич­ них позиціях, сполученнях з іншими звуками, у граматичних формах, групах слів чи окремих словах. Орфоепія має практич­ ний характер: вивчення правильної вимови спрямовується на подолання вимовних помилок (у звуках і звукосполученнях), що підвищує загальну культуру літературного мовлення. Ф о н о л о г і ч н і п о м и л к и зумовлюються незнанням фонемного складу сучасної української літературної мови і проявляються в заміні якоїсь фонеми іншою фонемою. Така заміна не тільки спотворює загальнонародну нормативну вимову, а й нерідко призводить до неправильного розуміння слова або речення. Наприклад, при заміні [з] на [е] слово к а з к а сприймається як к а с к а , в е з т и — як в е с т и , га з — як гас; при заміні [д ] на [т ] слово г а д к а звучить як г а т к и (від ги г п и т и ), п р и в ід — як п р и в іт . Так само спотворюється зміст слова при •'.JW

заміні голосного [о] на голосний [а]: п о л и т и — п а л и т и , —м а ст и т и , поради — паради. Ф о н е т и ч н і п о м и л к и — це вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів фонем. Звичайно, це порушення не завжди викликає зміну значення слова чи речення, однак веде до спотворення вимови. Таке незвичне для української вимови звучання фонем може пояснюватися діалектними впливами. Наприклад, пом’якшення губних та шиплячих: Ггруш’а]. [меиж ’а]. Впливом російської мови пояснюється вимова (/л'] з набли­ женням до[ц'], коли [т '] початковий: [т'ціло], [т'“ікатие]. Щоб уникнути помилок, треба добре засвоїти орфоепічні норми української літературної мови [З п о с іб н и к а ).

м ост ит и

235. Пригадайте орфоепічні правила вимови голосних звуків в українській мові. Опрацюйте теоретичний матеріал. Голосні [а], [і], [у] вимовляються чітко і виразно у будьякій позиції у слові: [а]рм ія, б[а]ш т [а]н. р[а]<?[а]; [з'ір], [т'існо]; д[у]б. к[у]ди. Голосний [о] вимовляється чітко на початку слова і в на­ голошеній позиції після твердих і м’яких приголосних ([о]бра.і, м [о]л\о\к[6], .іь[о]х). Нспаголошеиий [о] в позиції перед постійно наголошеним [у] вимовляється з наближен­ ням до [;/] — [о-У]: [гоУлубка], [зоУзул'а]. У вимові окремих осіб початковий [і] іноді наближається до [и] — [і11]: [іннколи], [і"нод'і], [іин'ії]. Неиаголошений [у] вимовляється як нескладотворчий [у] - [у\- [учіітие], [виучау]. Таке [у] на письмі передається як в: а в т о р , в ів . Голосний [е] чітко й виразно вимовляється тільки в наго­ лошеній позиції: [дён'], [г ор обёц'], а також на початку слова: [епоха], [елег’ійа]. Неиаголошений [е] вимовляється набли­ жено до [н] — [п!']: [ниесу], [миен'і]. Перед складом з наголо­ шеним [у], [і], [и] він майже переходить в [и], перед складом з [а ]. [о] — вимовляється як звук середній між [е] та [и] — [си]: [сеилб], [веисна]; перед складом з [с] — вимовляється з не­ значним наближенням до [н]: [ме”не], [неисн]. [беиреза]. Голосний [и] також вимовляється виразно в позиції під наголосом: [вйшн'а], [дине] та перед [Я]: [виегокиї]. Вимова ненаголошеного [д] наближається до [е|: перед складом з наголошеним [е] вимовляється як [е“]: [же"ве], [теихен'киї], перед складами з іншими голосними набли­ ження до [е] мало помітне: [живи], [диев’іц':а], [диевуйус'].

Іі

2 3 6 . П р о ч и т а й т е п р о в и м о в у п р и г о л о с н и х з в у к і в н а с. 1 0 6 . П е р е ­ к а ж іт ь т е к с т , н а в о д я ч и в л а с н і п р и к л а д и .

Вимова приголосних звуків української мови характери­ зується загалом ч і т к і с т ю й в и р а з н і с т ю як у позиції перед голосним, так і в кінці слова. Однак вимова окремих груп приголосних має певні особливості. 1. Дзвінкі приголосні не втрачають дзвінкості в кінці слова та в позиції перед глухими приголосними (крім [г], [з]): [горб], [пох’ід], [наказ], [дубк ], [н'іжка], але [н'іхт'і]. [леихкиї], [ш:умом] (з ш у м о м ); у префіксі без [з] не оглушується. 2. Глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко внаслідок асиміляції за дзвінкістю: [бород'ба], [проз'ба], [воґзал], [фудбол]. 3. Губні [б], [/?], [в], [л], [ф] у кінці слова вимовляються твер­ до: [с'ім], [др'іб], [верф], а перед [і] — напівпом’якшено: [б’іл'], [в’ік], [м’іж], [п’ід], [ф’ігура], у словах іншомовного походжен­ ня зберігають пом’якшення перед голосними заднього ряду ([.V]. [о], [«]): [б’уро], [ф’узеил'аж]. 4. Шиплячі в кінці слова і складу, а також перед голосними [а], [о], [у], [є], [и] завжди вимовляються твердо: [п’іч], [курча], [чес'т'], [чаша]. Лише у позиції перед [і] ці звуки вимовляють­ ся напівпом’якшено: [нож’і], [груш’і], [оч’і]. 5. У кінці слова завжди вимовляємо [ц']: [к’інец'], [хл'ібец'], [сиениц'а]; крім слів іншомовного походження та вигуків: [палац], [бац]. 6. Буквосполучення дж, д з передають одну фонему в межах морфеми: [джеирел б], [дзеркало]; або дві різні на межі мор­ фем: [від-жеини], [над-зв‘ук'овйї]. 7. Щілинний [г] в українських і в багатьох запозичених сло­ вах вимовляється як гортанний: [гай], [гор'іх], [гора], [гуси], [сн'іг], [агроном], а проривний [ґ ] звучить у небагатьох словах: [аґрус], [ґан ок], [ґиерлйґа] та інших (3 п о с іб н и к а ).

237. Прочитайте вголос, правильно вимовляючи африкати [дж], [дз]. Поясніть вимову ненаголошених голосних. 1. Бджола, джура, ґандж, воджу, ходжу, випереджати, догоджати, пересаджувати, відродження, джунглі, коледж, ґудзик, дзюрчати, дзьоб, дзвіниця, дзенькати, ґедзь, Ґандзя, дзиґлик, дзвонар, дзвін, дзеркало, кукурудза, родзинки. 2. Народ, зневажений, скривджений, зраджений, надією ще тільки-тільки збуджений, розшарпаний, несталий, незгромаджений, на злигодні безвихідні засуджений, приречений на каторж н і труди,

все ж виходу шукає. Де? Куди? (М .

Б а ж а н ).

238. Прочитайте текст, правильно вимовляючи (ґ] і [г]. Пригадайте слова зі звуком [ґ] і запишіть їх (не менше двадцяти), скориставшись орфоепічним ч и орфографічним словником. Проривному звукові [ґ] не щастило. З 30-х років XX сто­ ліття, відтоді, як відповідну йому літеру вилучили з української абетки, він став чутися в мові дедалі рідше. Його ще берегли слова гр а т и (залізні), Г уля, Г в а л т та ін., і то лише в мовленні деяких ревних блюстителів мовної культури або старих людей. Це давній звук нашої мови, років 200—300 тому його на письмі передавали двома літерами — к г. І ось тепер, на­ решті, його реабілітовано... Звук цей живе в ласкавому слові а гу — першому слові немовлят. І навіть це дає йому повне право на існування в мові (А . М а т в іє н к о ). 239. П р о ч и т а й т е в ір ш М и к о л и С и н г а їв с ь к о г о . П о я с н іт ь на при­ к л а д а х і з п о е з ії, я к в и м о в л я ю т ь с я п р и г о л о с н і п е р е д ін ш и м и м ’я к и м и п р и г о л о с н и м и т а г о л о с н и м [і].

Я родом з пісні — син села, а в кожному селі — весілля, а в кожній пісні два крила, бажаю кожному двокрилля. Одне крило — моя любов, на другому — моя зненависть. Щоб дух двокрилля не схолов, в мені живуть — і гнів, і радість.

Позмагайтеся в чіткості дикції, вимовляючи скоромовки Грицька Бойка. Які звуки вони навчають вимовляти? Складіть власні скоро­ мовки на вимову звуків (ч) і [р]. Жатка жваво жито жне. Мала з села вола вела. Жатку жнець не дожене. В село віл малу вів.

240. Прочитайте уривки, правильно вимовляючи шиплячі. За­ пишіть фонеми, які передають звукосполучення із шиплячими. 1. Вечір стеле свій килим зірчастий, Десь хлюпоче самотнє весло. Понесли свою пісню дівчата Через удайські луки в село (Г. К о в а л ь ). 2. Вони обминали косарів, вози і вогнища, на яких парува­ ли казани з кулішем. Ноги шурхали в траву, довкола гойдалися коричневі стебла дикого щавлю, деінде прозирали ромашки, до щему гостро, знайомо пахло підсихаюче сіно, табунець гусей забрався в луки, і хлопчак біг їм навперейми: гуси витя­ гували шиї з червоними наперстками дзьобів (В . Д р о зд ).

С і- **-*

241. Об’єднайтесь у пари. Із хрестоматії з української літератури доберіть поезію і прочитайте її вголос по черзі. Виправте всі фоне­ тичні й фонологічні помилки одне одного. 242. Проведіть дослідження. Запишіть фонетичною транскрип­ цією живе мовлення своїх однокласників, батьків, знайомих; виявіть порушення орфоепічних норм, зумовлене впливом діалектів, соціальним оточенням. § 23. ВИМОВА ЗВУКОСПОЛУЧЕНЬ ПРИГОЛОСНИХ. ВИМОВА ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ У ДЕЯКИХ ГРАМАТИЧНИХ ФОРМАХ л.<г

С м ’-уЯ < £'

243. Назвіть парами дзвінкі/глухі, тверді/м’які, шиплячі/сви тячі приголосні. Проаналізуйте за таблицею, яких змін зазнають свистячі перед шиплячими і навпаки. Як вимовляються ці гру­ пи приголосних? Як називається така фонетична зміна приголос­ них? Не слід забувати, що в потоці мовлення в групах пригоI лосних відбуваються а с и м і л я ц і я , д и с и м і л я ц і я , 8 с п р о щ е н н я . Зміна якості звуків при цьому залежить від ї позиції та темпу мовлення. Вимова звукосполучень приголосних Вимова свистячих перед шиплячими [з] + [ж] -> [ж:]

безж алісний — >[беиж;ал'існиІ], розж арений —>[рож:ареиниГ]

[з] + [ш] -»[жш]

безшелесно — >[бєижшеилесно], безш ум ний -» [беижшумниї]

[з] + [ш] — >[ш:]

зш ит и

[с] + [ш] 4[ш:]

віднісш и

[з] + |ч] -* |жч]

безчесний

[з] 4 [ч] -4 [шч]

зчеп

[з] + [дж] • [ждж]

їздит и —>[йіжджу], з джемом

[с] + [ч] -4 [шч]

вереск —>[веиреишчати], високий

-» [плити], розш укат и -4 [рош:укати] -> [в’ідн'інпи], зрісши —<[зр'іш:и]

4 [беижчесниї], без черги -» [беижчерги] -> [шчеп], з

часом

-»[шчасом] -» [жджемом] —>[вйшчиї]

Закінчення таблиці

Вимова шиплячих перед свистячими [ж) + [с] -> [з'с] [ш] + [с] ->[с':]

—>[зваз'с'а], мажся —>[маз'с'а] бачишся -»[бачис':а], м іниш ся —>[м’іние':а]

[ч] ! [с']

[ж] + [ц'] -> [з'с']

—»[неимороц'с'а] книж ці — *[книз'ц'і], запорожці —>[запороз'ц'і]

[ш] є [ц] -*[с'ц']

груш ці — >[грус'ц'і], дошці

[ч]+ [д’] —>[ц’:[

водичці —>[водііц'й], качці —>[кац':і]

[ц'с']

зважся

не морочся

—>(дос'ц'і)

244.1. Поставте дієслова у 2-й, 3-й особах однини та 3-й особі мно­ жини теперішнього часу. Запишіть фонетичною транскрипцією. Боятися, вагатися, гратися, контролювати, крутитися, лікуватися, наближатися, обвітритися, обіпертися, рватися, тулитися, сміятися, повертатися, чистити. II. Запишіть п’ять складних речень з утвореними формами дієслів. 245. І. Запишіть дієприкметники у словосполученнях фонетич­ ною транскрипцією. Правильно прочитайте вголос. Зсипане в купу зерно. Спечений вночі хліб. Складені аку­ ратно зошити. Розжевріле в печі вугілля. Зсушений сонцем гриб. Розшитий золотом костюм. Розщеплене блискавкою де­ рево. Зчесаний ніс. Зчищений віск. Виїжджений кінь. II. Випишіть з «Орфоепічного словника* М. Погрібного слова-приклади вимови звукосполучень свистячих приголосних. Складіть із ними п’ять речень (усно). 246. Опрацюйте теоретичний матеріал. Наведіть свої приклади до правил вимови. 1. Голосний [і] в закінченні називного відмінка однини ф прикметників м’якої групи чоловічого роду вимовляється ^ ширше, з наближенням до [и]: [сйн'ії], [житн'іі]. Така сама вимова і в закінченні орудного відмінка однини цих при­ кметників: [син'ім], [хатн'ім]. 2. У закінченні орудного відмінка однини іменників І від­ міни та прикметників жіночого роду завжди вимовляється складотворний голосний [у], перед яким не втрачається [її]: [рукойу], [головойу], [старойу], [молодойу]. У ненаголошеній позиції після основ на м’який та шип­ лячий приголосний у закінченні вимовляється голосний [е], а не [о]: [дйнейу], [грушейу], [сторожем].

3. В іменниках середнього роду на -я кінцевий приголос­ ний вимовляється як подовжений: [знан':а], [жит':а], [з'іл':а]. 4. У давальному й місцевому відмінках однини імен­ ників жіночого роду, перед закінченням [і] сполучення при­ голосних [ж ц ], [ ш ц \ [Ч ф ] вимовляються як [зс'ц'], [с 'ц "] і [«':]: [д'із'ц'і], [палаз'ц'і], [пл'ас'ц'і], [у руц':і], [кац':і] — орфографічно: діж ці, П а л а ж ц і, п л я ш ц і, у р у ч ц і, к а ч ц і. Спо­ лучення [т ц] перед [і] у вимові змінюється на [ц':]: [кв’іц':і], [т'іц':і] — орфографічно: к в іт ц і, т іт ц і. 5. Сполучення приголосних [здц], [стц] перед закін­ ченням давального і місцевого відмінків іменників жіночого роду спрощують я й вимовляються як [ з 'ц ] , [с'ц']: [у пойіз'ц'і], [к’іс'ц'і], [не11в іс ц'і] — орфографічно: у п о їзд ц і, к іс т ц і, н е в іс т ц і.

6. Звук [то] у дієслівних закінченнях 3-ї особи однини й множини теперішнього часу та 2-ї особи наказового способу вимовляється як м’який приголосний: [робит'], [носит'], [р'обл'ат'], [н бс'ат'], [р об’іт'], [н ос'іт']. 7. Сполучення [тс'я] у дієсловах вимовляється як [ц':а], при повільному темпі — [т ц 'а ]: [учиц':а], [с'м’ійец':а] — орфографічно: у ч и т ь с я , с м іє т ь с я . 8. Сполучення [шс'а] у дієсловах 2-ї особи однини те­ перішнього часу вимовляється як [с ': а ]: [радис':а], [бйес':а] — орфографічно: р а д и ш с я , б 'є ш с я . 9. У формах 2-ї особи однини дієслів наказового способу сполучення [ж с'а ], [чс'а] вимовляються як [з’с'а] і [ц':а]: [намаз'с'а], [ненмороц':а] — орфографічно: нам аж ся, не м орочся.

ш 247. Прочитайте слова за правилами вимови граматичних форм. Вибачся, вживається, внучці, зважся, у поїздці, невістці, жінці, вкупочці, на річечці, візьметься, у сумочці, народишся, наробишся, у казці, кручею, площею, математичці, люблять­ ся, кішці, квочці, землею, широкою, могутнім, художнім, зеленій, жовтій, на подушці, Мелашці, коритце. 248. Випишіть з «Орфоепічного словника» М. Погрібного при­ клади слів зі сполученнями жц, шц, чц, здц, ст ц, шся, -жся, чся, запишіть фонетичною транскрипцією, поясніть особливості вимови. 249. Пригадайте, як вимовляються іншомовні слова. Прочитайте текст. Що нового ви дізналися? Голосні звуки в с л о в а х і н ш о м о в н о г о п о х о д ж е н н я вимовляються за тими самими нормами, що і в словах україн­ ської мови. Однак у їх вимові спостерігаються деякі особливості.

1. Ненаголошений [о] перед складом з [.у] артикулюється чітко: [документ], [монумент]. Голосний [<?] на початку слова та після голосного в середині вимовляється виразно, без наближення до [ы]: [еф’ір], [поетеса]. 2. Звуки [і] та [а] вимовляються відповідно до їх позначення на письмі: [г’імн], [такс'і], [цифра], [стимул], [кипарис]. 3. Звук [і] після голосного йотується: [моззйіка], [руйіна]. 4. Орфографічному ф завжди відповідає губно-зубний [ф], а не [те]: [фабрика], [форма], [ф’іяика], [м’іф]. 5. Орфографічне -дж- вимовляється як дзвінка африката [дж]: [джем], [котедж], [джаз]. 6. Приголосні перед [е] вимовляються твердо: [вёксел'], [темп], [меитро], [кекс], [се“крет] (3 п о с іб н и к а ). 250. Прочитайте текст. На що слід звертати увагу при вимові івшомовних слів? Усі запозичені слова в українській мові фонетично й грама­ тично адаптуються. Але окремі з них характеризуються орфо­ епічними особливостями. Наприклад, російський голосний [е], що походить з [іе] ("6), передається в українській мові як [е] після м’якого приголосного (орфографічно є): Л е с к о в . Б є л и й . В іншомовних загальних назвах після [5], [т ], [з], [с], [ц], [ж], [ч], [ш], [р] («дев’ятка») вимовляється [и], а після інших приголосних — М: д и зе л ь , ш иф р, ж ираф , але: х ім ія , гіг а н т , ф ізи к а . Звукосполучення «голосний + [і]» замінюється в ук­ раїнській мові на «голосний + [иі]»: его їст , м о з а їк а . Те ж саме зі сполученням [і] + [в]: гігіє н а , іє р о гліф , але всередині слова у звукосполученнях [/о], [її/], [/о] приголосний [й] не з’яв­ ляється: ід іо м а , а в іа ц ія , т р іу м ф (3 п о с іб н и к а ). 251. З’ясуйте за словником іншомовних слів, з якої мови запози­ чено подані слова. Поясніть особливості вимови. Джемпер, джаз, джентльмен, бюджет, кинджал; шайба, штепсель, єфрейтор, ландшафт, цейтнот, бухгалтер, бутер­ брод; бюро, дебют, гравюра, капюшон, крюшон; ера, епос, фе­ номен; цирк, цитата, акваріум.

252. Складіть план-схему лінгвістичної доповіді за темою «Орфо­ епія». Доберіть приклади. 253. Запишіть якнайбільше слів, у яких -ться вимовляється як [ц':а]. Записування припиняють усі одночасно. Один учень зачитує свої слова вголос, а інші викреслюють ті слова, які вже назва­ но. Виграє той, у кого залишилося найбільше своїх неназваних слів.

254. Розгляньте фотоілюстрацію. Підготуйте сценарій урочис ' то відкриття шкільного Конкурсу знавців української мови, роз­ поділивши ролі для всіх зображених старшокласників. Доберіть уривки з поезій, фразеологізми про красу і значущість мови, уведіть їх у свій текст. Прочитайте сценарііі однокласникам, дотримуючись норм української вимови.

Відкриття Конкурсу знавців української мови

Види читання 255. І. Прочитайте. Складіть план до тексту. Випишіть ключо слова, поясніть їхні значення за зразком статті тлумачного словника. Надзвичайно важливим є вміння читати. Ч и т а н н я , як і аудіювання, є рецептивним видом діяльності. Як і процес аудіювання, процес читання складається з мотиваційного ета­ пу (визначення мети), аналітико-синтетичного (сприймання, розуміння) та виконувального (прийняття рішення на основі здобутої інформації з наступним говорінням і письмом). У процесі читання розв’язуються різноманітні комуніка­ тивні завдання. їх можна зобразити у вигляді схеми. . здобути знання Читати —г_ ~-----•- навчитися виконувати певну роботу дістати естетичну насолоду Відповідно до цих завдань реалізуються й різні види читан­ ня: ознайомлювальне, вивчальне та вибіркове.

О з н а й о м л ю в а л ь н е (переглядове) читання застосову­ ють для попереднього ознайомлення з книжкою (статтею тощо). Переглянувши анотацію, передмову або зі змісту склавши попередню характеристику видання, читач має зробити висновки про цінність та корисність книжки. В и в ч а л ь н е (ознайомлювально-вивчальне) читання на­ зивають ще поглибленим, аналітичним, критичним, творчим. У навчанні його вважають найдоцільнішим. Під час такого читання людина не просто сприймає інформацію, а з’ясовує незрозуміле, дає власне (перефразоване) трактування поданих положень та висновків, ставлячись до прочитаного творчо і критично. Де сприяє запам’ятовуванню прочитаного. До цього читання слід вдаватися, опрацьовуючи новий матеріал. В и б і р к о в е (ознайомлювально-реферативне читання з відбором матеріалу на тему реферате) читання — це швидке читання, у процесі якого читач, охоплюючи текст загалом, акцентує увагу тільки на потрібних йому аспектах. Його засто­ совують для повторного перегляду книги, щоб знайти потрібне місце, яке читають поглиблено (3 п о с іб н и к а ). II. Накресліть і заповніть таблицю, використовуючи текст вправи. Види читання Вид Ознайом­ лювальне

Що потрібно визначити

Характер читання

Які основні думки в Швидке читання заголовка, кожному розділі? Кому анотації, перегортання сто­ рінок, розглядання малюн­ текст адресовано? ків, читаная фрагментів

Вивчальне Вибіркове 256. Прочитайте. Складіть пам’ятку «Як навчитися швидко читати». З дитинства ми звикли читати ніби впівголоса, тобто, чита­ ючи про себе, рухаємо губами. Це уповільнює процес читання. Як позбутися такої звички? Слід міцно стиснути зуби, а губи тримати двома пальцями. Можна подолати і звичку проговорювати слова про себе. Для цього хцодня протягом 15—20 хвилин треба читати щось цікаве і одночасно пошепки повторювати: «один, два, гри» і т. д. Ваші очі навчаються читати без озвучування. Якщо ви хочете оволодіти динамічним читанням, то навчіться: а) водити очима по сторінці згори донизу, а не зліва направо; б) схоплювати одним поглядом групи слів, а не А М І.ІІДМ

1— 2 слова; в) якомога рідше зупинятися, щоб удруге прочита­ ти слово чи фразу (О. П о т а п е н к о ). 257. Прочитайте текст мовчки. На кожен тест виберіть відповідь. ПЕРША БІБЛІОТЕКА НА РУСІ Серед пам’яток минулого у стародавньому Києві — знаме­ нитий архітектурний комплекс XI—XVIII століть Софія Київська. Його центральна споруда — Софійський собор, за­ кладений в XI столітті за наказом Ярослава Мудрого на честь його перемоги над печенігами. Собор — не тільки неперевершений пам’ятник старовинної архітектури, а й меморіал воїн­ ської слави наших предків. Починаючи з часів князювання Ярослава, Софія стає важ­ ливим культурним центром східнослов’янської держави. У Софійському соборі був свій скрипторій, а також перша відо­ ма нам бібліотека, закладена Ярославом Мудрим. Друкарських верстатів тоді ще не було, ще не настали часи Гутенберга, Федорова, Скорини. У своєрідних майстерняхскрипторіях працювали переписувачі книг. Скрипторії, зви­ чайно, обладнували при княжому дворі, при монастирях. А де книги переписувалися, там вони здебільшого й зберігалися. Досить часто київські князі бували фундаторами таких бібліотек. Про Ярослава Мудрого літописець повідомляє: «Ярослав же... любив книги і, багато їх переписавши, поклав у церкві святої Софії, котру створив сам». Портрет князя, якого за прихильність до наук народ назвав Мудрим, бачимо на кам’яній брилі, встановленій вдячними нащадками 1969 року в дворі заповідника навпроти Софійського собору. Цей пам’ятник споруджено на честь за­ снування Ярославом першої на Русі бібліотеки. На камені вирізьблено слова з літопису, який звеличує князя за те, що той «сіяв у серцях людей книжні слова». У літописі підкрес­ люється та «велика користь», яку дає людям книжне вчення. На жаль, ми не знаємо, які саме книги були в бібліотеці князя Ярослава, не знаємо й того, яка доля спіткала це старовинне книгосховище. Лише про одну книгу з Ярославової кни­ гозбірні можемо дещо розповісти. Йдеться зро так зване «Реймське Євангеліє» — цікаву пам’ятку давньоруської писемності, пов’язану з далеким минулим славного Києва. Нам відомо, який високий авторитет мав двір Ярослава Мудрого, як уміло налагоджував він дипломатичні стосунки з багатьма країнами. З могутньою Ярославовою державою нама­ галися підтримувати дружні зв’язки, а дехто з королів (напри­ клад, Угорщини, Норвегії, Франції) вважав для себе за честь поріднитися з великим князем. Так, року 1048 прибуло до

Києва посольство французького короля Генріха І. Просили ру­ ки юної князівни Анни Ярославівни. Багатий посаг повезла з собою Анна в далеку країну. Та, як розповідають давні перекази, взяла вона з собою ще одну кош­ товність — рукописне Євангеліє, бо всі дочки Ярославові гнобили книги, були освічені (Я. У ш е в с ь к а ). 1. Софійський собор у Києві закладено на честь: і а) богині мудрості Софії; б) Ярослава Мудрого: в) перемоги над пе• чепігами: гі перемоги над половцями. 2. Скрипторій у Софії Київській —це: а) приміщення для зберігання книг; б) приміщення для малюван­ ня ікон: в) приміщення для переписування книг; г) приміщення ! для друкування книг. >, 3. Кам’яна брила на честь Ярослава Мудрого стоїть: а) на площі перед собором; б) біля Золотих воріт; в) у дворі за’ повідника «Софія Київська»; г) у центрі Києва. / 4. На пам'ятнику вирізьблені слова; У а) «Ярославу Мудрому вдячні нащадки»; б) «Ярославу, який «лю­ бив книги»; в) «тому, хто «сіяв у серцях людей книжні слова»; 1 г) «творцеві першої бібліотеки». 5. З бібліотеки Ярослава Мудрого збереглася тільки книга: < а) Євангеліє; б) Біблія; в) Псалтир; г) «Реймське Євангеліє». 6. До Киева прибуло у 1048 році посольство з: '. а) Франції; б) Угорщини; в) Норвегії; г) Польщі. 7. Просили руки князівни: •' а) Єлизавети; б) Анни; в) Добронрави; г) Малуші. 8. Свідченням письменності дочок Ярослава Мудрого вважають: / а) любов до книги; б) уміння писати; в) уміння красиво говорити; - г) уміння читати і писати. § 24. НАГОЛОС В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ. ЙОГО ВИДИ. РОЛЬ НАГОЛОСУ В РОЗРІЗНЕННІ СЛІВ І ЇХНІХ ФОРМ

258. І. Прочитайте текст. Пригадайте, яка роль наголосу в слов Які ознаки наголосу виділяють учені? Поясніть такі характеристики наголосу, як: вільн и й , р у х л и в и й , головний, побічний, см исловий (або фразовий, логічний).

Іноді про наголос говорять, що це паспорт слова. Справді. За допомогою наголосу можна розрізняти слова, що складаються з однакових звуків (з а м о к і з а м о к ). Словесний наголос нази­ вають «биттям серця» в слові. Погодимося із таким порівнян­ ням: наголос зумовлює звукове обличчя слова (В . Р у с а н ів с ь к и й ). II. О п р а ц ю й т е т е о р е т и ч н и й м а т е р іа л н а с. 1 1 6 . Я к и й в и д ч и т ан н я

ви обрали? Чому? 8*

115

В українській мові наголос в і л ь н и й (різномісний), бо він позиційно не закріплюється за певним складом, а може падати в різних словах на будь-який склад. Наприклад:

іу /У ^ > ^ д ^ І / У ^ ^ »^»,|^ А > /^ ) »V

один, добре, борот ьба.

Д и н а м і ч н и м (силовим) наголос є тому, що наголо­ шений звук вимовляється з більшою напруженістю артику­ ляції і більшим напором видихуваного повітря. Р у х л и в и м наголос називається тому, що в різних фор­ мах одного слова він може змінювати своє місце: губ а — гу б и , ш к о л я р — ш к о л я р а . Крім смислорозрізнювальної (гори — гори), наголос виконує морфологічну функцію: вис­ тупає засобом вираження різних граматичних значень: в ік н а (ім. с.р. у Н.в. мн.) і в ік н а (ім. с.р. у Р.в. одн.). Деякі слова мають два наголоси: п о м и л к а — п о м и л к а , у с м іш к а — у с м іш к а . А окремі, крім г о л о в н о г о , мають ще п о б і ч н и й наголос: с іл ь с ь к о го с п о д а р с ь к и й . У межах фрази може виділятися одне або кілька слів. Таке виділення називається с м и с л о в и м , або фразовим чи логічним, наголосом. За допомогою наголосу здійснюється семантико-грама­ тична диференціація слів, оскільки він може виступати засобом виражсшіл різних лексико-граматичних значень. Наприклад: в и н о с и т и (процес) — в и н о с и т и (закінчення процесу); д р уж ка (Р.в.ім. д р у ж о к ) — д р уж ка (свідок на весіллі у молодої); в ік н а (мн., Н.в.) - в ік н а (одн., Р.в.). Порушення місця наголосу може призвести до зміни лек­ сичного (коса (ім., знаряддя) — к о с а (я к а? прикм.), гори (географ, термін) — гори (дієсл. наказ, сп.), п л а к а т и (дієсл.) — п л а к а т и (ім.) чи граматичного значення (за б іга ­ т и (щ о р о б и т и ? — недок. вид) — за б іг а т и Нц о з р о ■ б и т и? док. вид), га р я ч е (я к? присл.) — га р я ч е (я к е? прикм.) Слова, у яких зміна форми не веде до зміни наголосу, називаються словами з п о с т і й н и м наголосом (в ід м о в а , в ід м о в и , в ід м о в ).

Слова, у яких зміна форми супроводжується зміною наголосу, називаються словами з р у х л и в и м наголосом (гл я д а ч , г л я д а ч і).

259. Прочитайте слова вголос: спочатку з наголосом на першому складі, а потім — на другому. Вкажіть відмінність у значенні слів. Складіть і запишіть словосполучення з цими словами. Зра з ок. Н адворі тепло-, т епло друж ніх сердець. 116

Батьків, заклад, води, брати, ніяк, бігом, білка, атлас, сушу, гірка, обід, ніде. 260. З’ясуйте лексичне значення слів іншомовного походження. Запам'ятайте наголос у словах. З п’ятьма з них складіть і запишіть речення (на вибір). 1. Момент, експеримент, медикамент, документ, постамент, інструмент, цемент, аплодисменти, апартаменти. 2. Вимова, вимога, ознака, оцінка, завдання, читання, обруч, корисний, зупинка, сім’я, предмет, російський, дефіс. 3. Однина, множина, кілометр, урочистий, черговий, укра­ їнський, листопад, запитання, міліметр, течія. 261. Прочитайте дієслова з наголосом на різних складах. Яка роль наголосу? Складіть із ними речення на тему «Народні при­ кмети*. Розсипати — розсипати; насипати — насипати; відрізати — відрізати; розкидати — розкидати. 262. Вилравте помилки у наголошуванні слів. Чим вони спричи­ нені? Слабий, старий, черкати, черствий, сімдесят, пурхати, сердити, кропива, котрий, курятина, кухонний, товпитися, колесо, Коваль, кидати, обруч, параліч, щипці.

Розподіліть фразеологізми за темами. Поясніть їхні значення. Роз­ ставте наголоси. Складіть твір-мініатюру за однією з тем. Як хлющ; і світу не видно; зуб на зуб не попадає; залитися рум’янцем; сухого рубця не лишилося; мороз проймає; пекти раків; ллє як з відра; пробирають дрижаки; червоніти по самі вуха. М

263.1. Прочитайте. Які засоби ритміки тексту вам відомі з літера­ тури? Поміркуйте, який зв’язок алітерації й асонансу з ритмікою тексту. Яку роль у ритмізації тексту відіграє наголос? Р и т м і к а найчастіше виявляється у фонетичній орга­ нізації тексту, розташуванні наголошених і ненаголошених складів, пауз, інтонаційному оформленні речень. Сприйняття ритміки тексту залежить від його виразного читання. и П. Виразно прочитайте вірш Івана Драча. З’ясуйте, як розташоЯ вані наголошені й ненаголошені склади, паузи у творі. Як це впливає на ритміку вірша? Який звукопис використав автор? З якою метою? Чи впливає він на ритміку твору? Квітка з кактуса — вогонь з кам’яних тріпоче скронь. 117

Чом же випало мені По ці квіти кам’яні Йти? ІіЧХ vtf я Ь 264. Зайдіть на сайт http: / / www.al-lib.org.ua/ і проведіть філо™ логічне дослідження: проаналізуйте додаткові матеріали з питань орфоепії, підготуйте повідомлення і виголосіть його в класі.

265. Розгляньте репродукцію картини Юрія КамишЯого «Голо трави». Прочитайте виразно однойменний вірш Лариси Антоненко. Доведіть твердження Леонардо да Вінчі: «Ж ивопис — це поезія, яку бачать, а поезія — це ж ивопис, я к и й чую т ь». Шепоче й голосить травиночка й квіточка кожна. У Господа просить: «Хоч трішечки дощику можна?» Він променем сонячним лагідно пестить билинку, Ромашку безпомічну й кожну пожовклу травинку.

Ю. К ам иш ний. Голос трави (і ~

Т. . . Т « С

-і

Іу

Орфоепічна норма. Орфоепічний словник кодекс орфоепічної норми. Мовні недоліки у вимові й наголошуванні та шляхи їх усунення

266. Прочитайте. З якими правилами, що регулюють орфоепічні норми, ви ознайомилися раніше? Наведіть приклади до них. 118

Орфоепічні норми — це правила вимови голосних і при­ голосних звуків у різних позиціях, сполучень звуків у сло­ і вах, словосполученнях і реченнях, правила вимови окре­ 9 мих граматичних форм, особливості вимови іншомовних слів, норми наголошування та інтонації. І О р ф о е п і ч н и й с л о в н и к є довідником правильної нормативної вимови і нормативного наголосу. В цьому слов­ І нику слова або їхні частини, вимова яких не збігається з на­ 9 писанням, подаються в транскрипції: гр а є ш с я [грайе‘с':а]. і Вашими помічниками у виробленні нормативної вимови і стануть такі видання: Українська літературна вимова і на­ ї голос. — К., 1973.; Погрібний М. І. Орфоепічний слов­ с ник. — К., 1984.; Головащук С. І. Складні випадки наголо­ шення: словник-довідник. — К., 1995. Однією зумов досягнення милозвучності української мо­ і ви є усунення ф о н е т и ч н и х та ф о н о л о г і ч н и х

ф

і

п о м и л о к .

267. Виправте помилю: у вимові окремих носіїв мови. (Записано в театрі.) Поясніть, які це помилки (фонологічні чи фонетичні), з'ясуй­ те причини їх. Правильну вимову слів запишіть фонетичною тран­ скрипцією. «Танцую», «гець», «чюю» «двенадцять», «шепоче», «дея­ кую», «досиць», «біжиць», «кабінет», «рідна страна», «Бацьківщина», «чяс», «чясто», «черевики», «виручяю», «цівілізоване суспільство», «митрополіт», «афорізм», «кроф», «любоф», «діфка», «Боровік», «він правильно робит», «сьвато», «треба перевірати», «техничні можливості», «пісьня», «смішат», «делегуют», «робе», «осьвячений», «базарь», «кобзарь», «роблю», «було», «пишу», «буде». 268. Прочитайте вголос. З'ясуйте вимову звуків, позначених літе­ рою в. Перевірте за лінгвістичною довідкою. Робив, любов, давно, вовк, був, вітер, вчора, вага, вата, вечір, ввесь, смакував, вуз, взув, вийшов, увійшов, вовна. У в а г а ! Приголосний [я], ніколи не оглушуючись, мо­ же переходити в нескладовий [#]. Він виступає як голосний на початку слова перед приголосним; [удвох] або в кінці складу чи слова; [д'і^ча], [л'убоу]. Приголосний [п] виступає тільки у сполученні [ио], в усіх інших випадках — як нескладовий голосний [ї]: [даї], 1 [в’іїс'ко], [імен': а]. 269. Прочитайте по с. 120, а потім запишіть їх у два стовп­ чики: а) з літерою г; б) з літерою ґ. Поясніть лексичне значення виділених слів. Яким словником ви скористалися? сл о бо

Гавань, гадюка, ґелґіт, ґирлиґа, гетто, ґешефт, газета, газель, г о н т а р , ґ н о т т я , ґр а с у в а т и , гаївка, гайворон, гайдук, гаяти, ґлей, ґніт, ґречний, ґрунт, ґудзик, галактика, галас, гальмувати, г а м а н е ц ь , ґума, ґава, ґвалт, Ганнуся, гарбуз, гармонія, ґанок, ґедзь, га н д ж , ґавеня, ґелґотіти, генерал, гир­ ло, гиля, ґ я у р , г р и н д ж о л и , ґрунтовний, ґуля, г ін к и й , гожий, горщик, горн я. 270. Користуючись орфоепічним словником, прочитайте вголос слова, правильно наголошуючи. Поясніть значення виділених слів. Абихто, абичий, абияк, авіапошта, авторка, адже, адрес, а д р е с а , а д р е с а т , аерограф, азбест, а т л а с , акомпанемент, аґрус, аґукати, а д а м а ш к о в и й , атлет, атракціон, аура, а у т с а й ­ дер. а ф ік с , афіксальний, Африка, африканець, ацетон, ацетат, афоризм, а ч е й , аякже, а я т о л а , виконання, завдання, прохан­ ня, читання, сімдесят, одинадцять, чотирнадцятий. 271. І. Прочитайте уривки з поезій. Зверніть увагу на вимову [й], [р] та шиплячих. 1. ...Плекаймо в серці ватру мрій! Нехай вона горить, не гасне. Є у житті велике щастя — Згоряти в полум’ї надій, Надій і віри у прекрасне... (Г . К о в а л ь ). 2. Так і станем просто неба в полі, Просто прірви, просто зірки втрьох, Вічність нам розкриється поволі, Повна тайн, і марень, і тривог (М. Б а ж а н ). . Ц. Випишіть з улюблених поезій приклади вживання шиплячих та свистячих приголосних, зробіть висновки. 272. і. Усно розподіліть слова на дві групи: правильно/неправильно. Перевірте за орфоепічним словником і запишіть правильний варіант. Беремо, беремо, бовтати, бовтати, босий, босий, валовий, ва­ ловий, верба, верба, везти, везти, ви п а д о к , випадок, виразний, в и р а з н и й , вільха, вільха, вісімдесят, вісімдесят, вітчим, вітчим, граблі, граблі, дошка, дошка, дрова, дрова, Кваша, Кваша, кида­ ти, кидати, смаку, смаку, товстий, товстий, П о к р о в а , Покрова, П о л т а в щ и н а , Полтавщина, порядковий, порядковий. II. Із виділеними словами складіть і запишіть речення.

273. Складіть по два речення з іменниками, які мають подвійний наголос у непрямих відмінках. Перевірте наголос за орфоепічним словником. Біль, жаль, вид, лад, простір, розмах, човен, спокій.

. 120

274.1. Виразно прочитайте текст, звертаючи увагу на ритм речень. Якого стилістичного ефекту досягає автор тим, що кожне речення закінчує словом із відкритим складом? Спишіть. Позначте в тексті паузи, наголошені склади. Як вони впливають на ритміку тексту? Перед галявиною плакуча береза сипнула сльозами, як мати, за нею схлипнуло невидиме джерельце і скинуло з себе клубочок туману. І чогось такий жаль охопив мене за цими лісами, за таємничими просіками в них, за перестріг і золотар­ ник. і за отими красноголовцями, які будуть тебе виглядати в жнива, що я зовсім розтривожився, а далі повернув здивовану Обмінну на дорогу, яка вела до Якимівської загорожі. У загорожі за воринням ще дрімало в тінях, у росі і метели­ ках високе різнотрав’я. Над ним бджоли перебирали невидимі струни, при його корінні темніла волога суниця. А вітерець усе увивася біля трави, усе будив її й отих лінивих метеликів, що понакривали крилом крило і не журяться (М . С т е л ь м а х ). II. Знайдіть у творах Івана Франка засоби ритмізації тексту. 275. Обговоріть у родинному колі проблему «Питання культури мови —справа державна чи особиста? *. 27в. Складіть і розіграйте діалог на тему «Наші відкриття в укра­ їнській орфоепії». *],

277. Підготуйте тести за розділом «Орфоепія». Проведіть конкурс на кращі тести.

а

у

Головащук С. І. Складні випадки наголошення: словник-довідник. — К., 1995. Девдера Г. Орфоепічні норми / / Урок української. — 2000. — N5 5 - 6 . Калашник В. С., Савченко Л. Г. Українсько-російський словник наголосів. — Харків, 1997. Орфоепічний словник української мови: в 2 т. / М. М. Пещак (уклад.). — К., 2001. Погрібний М. І. Орфоепічний словник. — К., 1984. Пономарів О. Д. Фонеми г і ґ : словник і коментар. — К., 1997. Пономарів О. Д. Культура слова: мовностилістичні поради: навч. посібник. — К., 2008. Українська мова: енциклопедія. — К ., 2007. Українська літературна вимова і наголос. — К., 1973.

12Х

к р а Т н с ь к а г р а ф ік а . ^ к р а Т н с ь к а о р ф о г р а ф ія я к ^ у ч е н н я п р о с а с т е гп ^ у з а г а п ь н а п р и Ь н я т и х п р а в и й н а п и с а н н я с п ів

зн а хо д и т и орфограму й ви зн а ч а т и принцип написання; ус у в а т и допущені орфографічні помилки у словах, о б гр у н т о ­ вую ч и їх написання правилами правопису; ви к о н ува т и орфографічний аналіз слова та дават и історич­

ний коментар до окремих мовних явищ; тексти з орфографічними помилками.

р е д а гу ва т и

§ 25. У К Р А ЇН С Ь К А Г Р А Ф ІК А

278. і. Прочитайте текст. Пригадайте, у який період історії люд­ ства виникло письмо. 1. Етнографи відкрили цікавий спосіб зберігання інформа­ ції — к іп у . Це своєрідне письмо вузликами, яке розробили багато століть тому латиноамериканські індіанці. Ним служи­ ла товста м о т у з к а , до якої прикріплялися тонші поперечні шнурки з різного роду вузликами і плетивом. Кількість шнурів і вузлів, їхній розмір, взаєморозташування і поєднан­ ня кольорів мотузки допомагали складачеві кіпу «записати» певне смислове значення. Якщо шнури не були пофарбовані, то вони служили для лічби або запам’ятовування знаменних дат. Пофарбовані вузли використовувалися для передачі більш складних повідомлень: наприклад, чорні шнури означали смерть, нещастя, червоні — війну, білі - мир, жовті — золото, зелені — м а їс. Але головне призначення кіпу — нагадати про те, що треба передати. Тому-то насамперед їх використовували г ін ц і, які відправлялися з посланнями в інші міста. Індіанці винайніли ще один різновид предметного письма — в а .ч п у м . Він складається з нанизаних на шнури кольорових с к о й о к (м у ш е л ь ). Переплетіння шнурів утворюють смужку, яку зазвичай носять як пояс. Пофарбовані в різні кольори мушлі мали символічне значення: червона — війна, чорна — загроза, біла — мир, благополуччя. В цих кольорових скойок викладали малюнки, зрозумілі всім, наприклад, схрещені 122

темні руки на білому фоні означали мирний договір. Вампум використовувався як засіб передачі повідомлень від племені до племені, для посвідчення послів тощо (З к н . «В се п р о все»). 2. — Не маленький, сам собі зараджу. Обдумав уже нині. Вам кувати мечі та списи і в о з и т и с т р іл у по пригородах, щоб готували воїв на весну, йтиму на Київ,— мовив Ярослав (П . Загр еб ельн и іі).

3. У Київській Русі теж використовувалися тайнописи. Найдревніший з них к р и п т о г р а м а . ІДоб приховати зміст, текст записували у вигляді якихось геометричних фігур: кола, квадрата чи хреста. Починати читання треба було з наперед обумовленої букви чи рядка. Найбільш поширеним способом тайнопису була літорея, яку в Київській Русі прозивали тарабарською грамотою. Най­ давніший запис, зроблений таким способом, датується 1229 роком. Літорея ділилася на просту й мудру. Проста поля­ гала в тому, що голосні в кожному слові тексту залишалися на своїх місцях, а приголосні замінювалися на інші таким чином: б в гджзклмн

Т І ТІ І УІ І Т' Г

щшчцхфт срп Крім простої літореї, була ще й складна, в якій замінялися як приголосні, так і голосні. Відома також і числова літорея, у якій букви в словах замінювалися цифрами за наперед обумов­ леною схемою (3 п о с іб н и к а ). II. Виконайте завдання до текстів. 1) Чому порівняно зі звуковою мовою письмо виступає додатко­ вим засобом спілкування? 2) Чому письмо кіпу і вампум називають предметним? Чи викори­ стовували слов’яни предметне письмо? 3) Поясніть значення виділених слів.

279. Прочитайте текст. З історією яких народів пов’язані ви­ ділені поняття? Розкажіть, що вам відомо про письмо стародавніх шумерів, єгиптян, греків, русичів. За яких обставин предмети в бага­ тьох стародавніх народів набували ваги символів? Чи збереглася ця традиція нині? Які народи і в XXI ст. користуються ідеографією? П и с ь м о — це додатковий до звукового мовлення засіб спілкування за допомогою системи графічних знаків. Основ­ ною одиницею письма (графіки) є г р а ф е м а (від грецьк. ёга р к о — пишу), під якою розуміють знак, що використо­ вується для вираження відношення між фонемою і літерою. Письмо, при якому графічний знак позначає окремий звук мовлення, називається звуковим чи алфавітним, або буквеним, або буквено-звуковим. Це сучасний тип письма у більшості

народів. Однак історія знає й інші види письма. Так, у Давній Месопотамії шумери (пізніше ассирійці, вавилоняни) корис­ тувалися ідеографічним письмом (від грецьк. ida — поняття, g ra p h e — пишу). Це письмо, у якому графічний знак (у вигляді графічного зображення чи абстрактного малюнка) служить символом, передає значення, яке стоїть за словом, а не його звучання. Згадайте сучасні знаки чотирьох арифметичних дій (+, . .:) та ін., дорожні знаки, рекламу тощо. Таке письмо ще називають і є р о г л і ф і ч н и м . Плем’я ацтеків залишило людству цілі трактати, написані п і к т о г р а ф і ч н и м (від лат. p ic io s — писаний фарбами) письмом, яке ще назива­ ють малюнковим, або картинним. Це письмо, у якому графічний знак у вигляді малюнка чи умовного зображення слугує для передачі мовлення — життєвої ситуації, події тощо, але не відображає мовних фонетичних і граматичних форм. Письмо, яке передувало алфавітному, називалося с и л а ­ б і ч н и м , або складовим, у якому графічний знак служив для передачі складу (3 п о с іб н и к а ). І*'

77

280. Розкажіть стисло про розвиток письма у слов’ян. Які букви кирилиці та глаголиці були непотрібні праукраїнцям? (Див. § 7,8.) |^а 281. Пригадайте, що таке «кулішівка». Яка її роль в унормуванні українського правопису? Які зміни в українську абетку вніс Пан­ телеймон Куліш? Проаналізуйте слова з його твору «Записки о Южной Руси*. виявіть відмінності у графіці, порівнюючи з сучасною. Складіть перелік правописних правил, яких дотримувався письменник. Синь, кінь, вінь, білі, дівка, тобі, хлібь, лісь, літо, їсти, стоїть, іхати, Вкраіна, одолівас, підбігає, промовляє, браттє, корінне, милосердеє, его, слези, завоевавь, пье, оье, здоровье. 282. Порівняйте український алфавіт із латинським. Накресліть і заповніть таблицю. Як пояснити подібність алфавітів? Латинський алфавіт Буква А В CD Е F G H I J К L М N 0 P Q R S T U V X Y Z Український відповідник

_І_

283. Зайдіть на сайт «Філологічні цікавинки* http: //library. org.ua (abetka.htm), проаналізуйте запропоновану там українську абетку з використанням латиниці. Висловіть своє ставлення до цієї версії української абетки, аргументуйте її доцільність чи не­ доцільність.

284.1. Прочитайте уривки з текстів. З історією яких країн пов’я­ зане виникнення алфавіту? Якими алфавітами користуються сучасні європейські мови? 1. Письмо, «як один з найделікатніших розділів історії культури», є відображенням естетичних смаків тієї чи іншої епохи (В . Б о р и с е н к о ). 2. Закони літер — не разок намиста: Одну хитнеш — і поміняєш суть. Тспробуй-но тоді межу збагнуть. Приміром, між о б ч и с л и т ь і о б ч и с т и т ь (Б . О л ій н и к ). 3. Багато більш давніх, ніж глаголиця, алфавітів, у тому числі латинський і грецький, створювались за образом і подо­ бою своїх «родичів* — алфавітів, що раніше існували (Л . Т о л ст ой). 4. Як би там не було,— найбільше пощастило грекам: саме їхня алфавітна система лягла в основу «великого дерева* алфавіту, що розкинув своє гілля по всій Землі (А. К о н д р а т о в ). II. Випишіть з уривків слова, у яких одна буква позначає два звуки. 285. І. Прочитайте вірш Ліни Костенко мовчки. Як треба читати

Л «С», «Ш», *Ф» та ін.: як звуки чи як букви? Чому? Прочитайте вдруге вірш уголос. Сичало «С», мов кобра на хвості. Шкварчало «III», і «Ф» взялося в боки. І вірне «К» уперше у житті зробило вбік категоричні кроки. Стогнало «М», пручалась буква «Ю», кусалось «С» і «Т» кричало: «Тату!» Сказало «Л»: «На цьому я стою!» — ну, тобто прямо з Лютера цитату. Слухняне «А» було вже на мазі, приготувалось заспівати соло, перекрутилось на одній нозі, неначе циркуль, — і замкнулось коло. Котився перстень літерою «О», його згубив мізинний палець змісту. Тоді взяла я знову те перо. Як і належить доброму стилісту... II. Який прийом використала поетеса, щоб наповнити літери змістом? Які образи постають у вірші? Об’єднайтесь у групи і спробуйте написати свій вірш (за аналогією), взявши інші букви. 286.1. Спишіть, після кожного слова в дужках зазначте кількість звуків і букв у ньому. Поясніть орфограми. Україна, в’язати, н а с ін н я , н а с е л е н н я , яскравий, літнє, со­ лов’ї, ґудзик, н а д з е л е н ь , життя, бур’ян, їжак, Євген, буряк,

зоряно, во є д и н о , гуща, район, кущ, за їж д ж а т и , урочище, за­ ява, сюїта, сіллю, воджу, возз’єднання, джміль, дзенькіт, льон, сьогодні, в ід д з е р к а л е н н я , Соломія, з’їзд, Н ью -Й о р к . II. Складіть! запишіть речення з виділеними словами, об'єднавши їх за певною темою.

п

у.

Прочитайте прислів’я і з’ясуйте їхній зміст. Доберіть власні при­ клади фразеологізмів на дю тему. 1. Азбука — то до мудрості дорога. 2. Спочатку а з та б у ­ к и , а потім підуть і науки. 3. Слово — вітер, письмо — ґрунт. 4. Не перо пише, а розум. 5. Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень одступить.

287. Зайдіть на сайт \vww.greatukrainians.com.ua, доберіть інформацію про зображених на фотоілюстраціях історичних діячів. Підготуйте повідомлення про їх роль і значення у становленні й розвитку української писемності.

/•

М . А нт окольеький.

Нестор Літописець

М . П еревальська П ш енична. Галшка

Гулевичівна

Я. Сваричевський.

Василь-Костянтин Острозький

288. Об’єднайтесь у пари і позмагайтеся. За п’ять хвилин запи­ шіть слова в алфавітному порядку. Диня, том, кавун, фотон, город, вишня, факультет, ґанок, цифра, хата, пісня, ялинка, турист, казка, острів, дидактика, слово, свято, аґрус, яшма, аудиторія, історія, республіка, ме­ тал, лимон, мама, дебют, пірність, лірика, урок, щастя, зошит, книжка, юрист, хмара, джем, дзвоник, сучасний, шапка, ямб, 126

їжак, іній, герой, щука, норка, болото, бюро, юрба, енергія, йогурт, нарцис, бджола, чаша, менеджер.

289. Прочитайте в «Історії української культури» (будь-якого автора) розділ «Освіта і наука». Напишіть реферат про розвиток української графіки. Проведіть науково-практичну конференцію на цютему. § 26. УКРАЇНСЬКА ОРФОГРАФІЯ ЯК УЧЕННЯ ПРО СИСТЕМУ ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИХ ПРАВИЛ НАПИСАННЯ. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОГРАФІЇ

290. Прочитайте тексти. Що вивчає орфографія? Що таке орфо­ грама? Які орфограми ви знаєте? Як ви розпізнаєте їх у словах? 1. О р ф о г р а ф і я — система правил про способи передачі на письмі звукового складу слів, написання їх разом, окремо і через дефіс, вживання великої літери, правильне перенесення частин слова з рядка в рядок. О р ф о г р а ф і ч н и м називається правило, яке необхідно застосувати до тієї чи тієї орфограми на основі її відмінних ознак (Я. Г р и п а с ). 2 . О р ф о г р а ф і я (грецьк. o rth o g ra p h io — o rth o s — пра­ вильний і g ra p h o — пишу) — історично сформована, уніфіко­ вана система правил, що визначають написання слів згідно з усталеними нормами. Основним поняттям правопису є о р ф о г р а м а — це правильне (таке, що відповідає правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибрати із ряду мож­ ливих. Так, наприклад, у префіксі дієслова р о з п и т а т и з двох можливих варіантів с і з , спираючись на правило правопису, вибираємо з (Я. Т о ц ь к а ). 3. Нам допомагає писати таємний помічник — мовленнєворухова пам’ять. Органи мовлення по-своєму запам’ятовують слова й допомагають їх писати. Але якщо це в них виходить навіть потихеньку, то вголос повинно вийти значно краще. Існує так зване орфографічне проговорювання, при якому сло­ ва вимовляються вголос розбірливо, так як пишуться: ін-т е-ліге н т . Це допомагає запам’ятати правопис слів (3 п о с іб н и к а ). 291. Опрацюйте теоретичний матеріал. Які принципи лежать в основі української орфографії? Наведіть власні приклади написань за кожним принципом у вигляді таблиці. Основу української орфографії складають три головні п р и н ц и п и — фонетичний, фонологічний і морфологіч-

й цінний) і смисловий принципи. Фонетичний принцип полягає в тому, що слова і частини \ слів пишуться так, як звучать: 1) зі спрощенням, подовжен\ ням, асиміляцією звуків тощо: п іс н и й , п із н о , п р о їз н и й , н а с ін н я , ж и т т я ; 2) префікс з - перед к , п , т , ф. х: с к а з а т и , і с п и т а т и , с т е р т и , с ф о т о г р а ф у в а т и , с х и л я т и ; 3) у словах і' іншомовного походження: О діссей, а в іа т о р . Згідно з фонологічним принципом написання слів ґрун\ тується на максимально повній відповідності між літерами і • їх звуковим позначенням (фонемами). Наприклад: ш к о ла , л іц е й , к а н ік у л и , урок, друг, м а т и . За цим принципом пишуть­ ся слова і їх частини, не лише як чуються звуки, а й ті вияви, ч що є наслідком історичних чергувань: 1) гора — гір, с е л а — ч сіл , сп ек а — с п е ч е н и й , горох — горош ок, (у) горосі; 2) спрощені , групи приголосних: п ізно, чесний; 3) сполучення -н к-/-ньк-, І -лк- / -льк-, с к /'С ьк . з к / зьк- і подібні: м а т е р и н к а — я б лу н ь Ь. ка, г а л к а /Г а л ь к а ,р я с к а — м о ська , к а з к а — к у зь к а . Морфологічний принцип полягає в тому, що значущі частини споріднених слів (морфеми) пишуться однаково, І незважаючи на те, що вони в різних формах того самого сло£ вп або споріднених слів звучать по-різному. Наприклад, у 8' слові к р у т и ш с я [крутиес':а] пишеться ш всупереч вимові ^ [с'] за нормами сучасної орфоепії. За морфологічним принципом пишуться: 1) е та и на по­ значення ненаголошених [е], [ц]: в е с н а , зи м а ; 2) літери, що позначають глухі перед дзвінкими та г перед глухими: ї просьба, м о л о т ь б а , н іг т і, д ьо гт ю ; 3) префікс з- перед глухими (крім к, п , т , ф , х ): зс а д и т и , з ц і л и т и , зш и т и ; 4) пре^ фікси роз-, без- перед шиплячими: р о з ж у в а т и , б е з ш о в н и й ; 5) дієслівні форми на -т ься, ш ся; н а м а г а ю т ь с я , в а г а є ш с я . Суть історичного (традиційного) принципу полягає в тому, а що деякі написання не зумовлені ні вимовою, ні позицією звука в слові, а пишуться за історичною традицією: 1) літери я, ю ,є , ї, що позначають дві фонеми; 2) [дж], [<5з] на по­ значення однієї фонеми: 3) ряд слів з ненаголошеними [е], [и], й що не перевіряються наголосом: л е м іш , л е ва д а , к е л и х , л и м а н . Смисловий принцип орфографії лежить в основі дифе\ ренціації за допомогою різних написань: 1) власних і загальних назв: в и с о к е дерево, село В и с о к е ; 2) слів і приймен­ никово-іменникових конструкцій: вго р у — в гору; часток не, » ні з самостійними словами (разом — окремо): н ед р уг — не друг, н е в о л я — не в о л я ; 3) складних слів і словосполучень ; (разом окремо): п а л а т а л е г к о п о р а п е п и х к іл ь к о х с о л д а т ів, л е г к о п о р а н е н и х о с к о л к а м и .

Ш

лщш ш 292. І. З н а й д іт ь о р ф о г р а м и у с л о в а х . В и з н а ч т е , з а я к и м о р ф о ­ г р а ф іч н и м п р и н ц и п о м н а п и с а н і с л о в а т а о к р е м і о р ф о г р а м и в н и х .

Небо, ліс, вода, степ, гайок, піднесення, червоний, ясність, загадка, сміються, усміхаєшся, пишеш, шістнадцять, сту­ дентський, яблуня, гриб, виноград, вітаються, мрії, п’ятірка, ж и т т є д а й н и й , з жартами, безчестя, безжурно, принісши, жи­ веться, книжці, заквітчаний, уславлений, з шостої, ганьба, квітка, о б р о т ь к а , товариський, березень, Гола Пристань, Біла Церква, вишеньки, Вишеньки, напам’ять, на пам’ять, проте, про те, назустріч, на зустріч, Перебийніс, перебий ніс, Гайо­ вий, Чиж, гайовий, чиж, гола пристань.

II. З 'я с у й т е з а т л у м а ч н и м с л о в н и к о м з н а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів , д о ­ б е р іт ь до н и х с и н о н ім и . 2 9 3 . О б 'є д н а й т е с ь у г р у п и і п о з м а г а й т е с я . З а т р и х в и л и н и у с н о п р о а н а л і з у й т е р е ч е н н я за н а в е д е н и м п л а н о м . 1. С к іл ь к и р о з д іл о в и х з н а к ів у р е ч е н н і? 2 . С к іл ь к и в н ь о м у г р а м а т и ч н и х о с н о в ? 3 . Н а з в іт ь ш и п л я ч і п р и г о л о с н і у с л о в а х . 4 . С к іл ь к и г у б н и х у с л о в а х р е ч е н н я ? 5 . В и з н а ч т е ч а с т и н и м о в и і о б ґ р у н т у й т е п р а в о п и с с л ів .

І хвалили пшениці, з яких змелене було борошно, хвалили й млини та вітряки, і мірошників, і, звичайно ж, сонце: «Хліб, як сонце!» — отак вони хвалили його (О. С и з о н е н к о ). 294. Н а к р е с л іт ь і п р о д о в ж іт ь к л а с и ф ік а ц ій н у т а б л и ц ю о с н о в н и х (б у к в е н и х і н е б у к в е н и х ) о р ф о г р а м у к р а їн с ь к о ї м о в и . З в е р н іт ь с я д о « У к р а їн с ь к о г о п р а в о п и с у » . О рф ограм а

П риклади

В е л и к а л іт е р а у в л а с ­ них н азвах

Тарас Ш евченко. Л еся У к р а їн к а , К иїв. Д ніпро. Божа М ат ір

Н а п и с а н н я с л ів р а з о м , о к р е м о і ч е р е з д е ф іс

самохідний, далеко-далеко, де-не-де, жов­ т о-синій , ж овт огарячий , кисло-солоний

Ува г а ! Орфограми бувають б у к в е н і й н е б у к в е н і . Буквені: а) вибір потрібної літери: р я с к а —р а з к а (намис­ та); б) наявність / відсутність літери: о б л и ч — о б л и ч ч я . Небуквені: а) разом: вгору, мовби-, б) окремо: за т е, з н а в би-, в) через дефіс: будь-що. віч-н а -віч, із-за; г) перенос слів: х о дж у, одно с к л а д о ве ; ґ) апостроф: п ів 'я б л у к а . В ’я ч е с л а в , м и ш ’я к , к о м п ’ю т ер. ® М. Я. Ш інііц

12° ^

295. П р и г а д а й т е п р а в и л а н а п и с а н н я н е н а г о л о ш е н и х [е ], [и ], [о к о р е н я х с л ів . С п и ш іт ь т е к с т , с т а в л я ч и з а м іс т ь к р а п о к п о т р іб н у л іт е ­ ру чи з н а к і р о зк р и в а ю ч и д у ж к и .

Я міг годинами стеж..ти за тим, як ч..рногузи вчили пташ..нят літати. Дорослі чорногузи ставали на край стріхи, підстрибували, били крил..ми і кіл..ка с.жунд в..сіли в повітрі, показуюч.. молодим, як треба ..літати. (Де)які пташ..нята повторювали рухи бат-.ків (з, с) першого ж разу. Інші (не) квап..лис.. . їм добре було на рідній стрі.л і зовсім не кортіло л..тіти у (не) відомий блакитний світ. Але бат.жи були (не) вблага.л. Вонидз-.бами підштовхували пташ..ня, що пер..ляка..о ту­ лилося до гнізда, погрозливо лопотіли кр..лами, а коли це (не) допомагало, (сило)міц.. зіштовхували (з, с) краю стріхи, діюч.. за прав..лом (де)яких уч..т..лів плава..я: кидай на гл-.боке — сам випл..ве. І (хоч) не (хоч) чорногуз..няті доводилося махати кри­ лами, і воно л. .тіло, а (по)руч з ним були бат.жо чи мати. (За) те після перших ІЮ Л ..Т ІВ їх уже ( н е ) можна було вдержати у гнізді. Набл..жався ден.. відл..ту, і чорногузи в..сіли в небі (з) ран­ ку (до) веч..ра (В . Х и ж н я к ). •О ' ЩИ! ■

2 9 6 . У я в іт ь , щ о ви р е ж и с е р н а у к о в о -п о п у л я р н о г о ф іл ь м у . О п и ш іт ь ж и т т я л е л е к , у в о д я ч и в з а к а д р о в у р о з п о в ід ь у я в н и й д іа л о г п т а ш е ­ н я т т а їх н іх б а т ь к ів . Н а м а г а й т е с я з а ц ік а в и т и г л я д а ч а . З а п и ш іт ь с вій т е к с т , п ід к р е с л іт ь о р ф о г р а м и . П о я с н іт ь у ж и в а н н я р о зд іл о в и х з н а к ів .

КІМ Аш

*2

л

Поняття про текст як продукт мовленнєвої діяльності 297.1. Прочитайте. Складіть план лінгвістичного повідомлення текстом. Випишіть ключові слова. Пригадайте, що ви вивчили про текст у попередніх класах. Що ви додали нового до своїх знань? Текст (від лат. textu.ni — тканина, зв’язок, побудова) — це й об’єднана змістовим зв’язком послідовність мовних одиниць, і основними властивостями якої є зв’язність і цілісність. Ознаки тексту: 1. Цілісність, яка розуміється як єдність змісту (ід Д ми), комунікативної цілісності (мети, намірів спілкування) £ та структурної і граматичної цілісності (мовленнєвих £ жанрів, узгодженість форм). Змістова цілісність тексту за9 безпечується лексичним рівнем мови, структурно-гра" матична — системою узгодженості граматичних форм і 1 зв'язків, а комунікативна — єдністю викладу, намірів, л організації мовного матеріалу.

2. Зв’язність буває л і н і й н а (послідовна) і в е р т и ­

І к а л ь н а , забезпечується єдністю горизонтального і верти­ кального контекстів за допомогою «відомого» і «нового*. «Відоме» служить для зв’язку речень, а «нове* містить ос­ новне повідомлення і виділяється логічним наголосом. Логічна зв’язність забезпечується причиново-наслідко­ 5 вими відношеннями між елементами тексту. На асоціатив­ ну зв’язність вказують тема, мікротеми, ключові слова, ме­ тафоричні тропи, риторичні фігури тощо. Образна зв’язність тексту забезпечується системою образів (голов­ них і другорядних) та наскрізними образами-символами. Композиційно-структурна зв’язність виявляється в будові тексту, розташуванні його частин, залежності компо­ зиційних елементів. Стилістична зв’язність виявляється через доцільність стилістично маркованих одиниць, їх ор­ ганічний зв’язок з нейтральною лексикою. 3. Членованість тексту — поділ тексту на абзаци, ССЦ, параграфи, розділи тощо. 4. Лінійність тексту — організація мовних одиниць у послідовність мовного викладу подій, процесів, фактів, явищ, ідей, які розгортаються у просторі й часі. 5. їнформаційність полягає в наповненні тексту інфор­ мацією — здобутими людським розумом і досвідом знаннями. і 6. Завершеність тексту полягає в наповненні конкрет­ ним змістом з визначеними межами. Текстотворчі засоби, властивості (ознаки) —- це чітке чле­ нування матеріалу повідомлення (вступ, основна частина, заключна частина (висновки) та відступи (при потребі), роз­ матеріалу відповідно до композиції; організація ! ташування конкретного мовного матеріалу, словесна орнаментика (від лат. о т а т р п П іт — оздоба, прикраса). Текст має будову, відповідну до стилістичних завдань і жанру. Та сама інформація може бути передана в науковому і художньому стилі, в жанрі наукової статті й оповідання. II. Розкажіть про особливості створення тексту на комп’ютері. Яку роль виконує комп’ютерний редактор? Які його можливості? 298. І. Прочитайте текст. Визначте тему й мікротеми, стиль мов лення. Знайдіть засоби зв’язку речень у тексті (синоніми, займенни­ ки, повторювані слова, сполучники тощо). Схарактеризуйте текст за його ознаками. Дайте йому заголовок, поділіть на абзаци (усно). Як створюються тексти? Що для цього необхідно? П. Флоренський у книзі «Імена» справедливо зосереджує увагу на містичній силі імені, адже ім’я передбачає особистість і окреслює ідеальні контури її життя. Це, правда, по озпачас, що, конкретним іменем визначена, особистість обмежена в й*

Ш е

діях. Більше того, кожне ім’я людини є цілий спектр мораль­ них самовизначень і пучок різних життєвих шляхів. Верхній полюс імені — чистин індивідуальний промінь божественного світла, першообраз досконалості, що мерехтить у святому цьо­ го імені. Нижній полюс того ж імені спускається в геєну, як повне спотворення божественної істини цього імені. Правед­ ник рухається вгору, злочинець і запеклий злодій рухаються до нижнього полюсу. Між верхнім і нижнім полюсами знахо­ диться точка моральної байдужості, також своєрідна межа, біля якої, ніколи не втримуючись на ній точно, збираються звичайні пересічні люди. Три межові точки і, відповідно до них, три типові розряди носіїв цього імені з усіма проміжними ступенями духовної висоти. Але це не заважає їм втілювати, хоч і суттєво відмінно, один духовний тип. Із цим іменем мож­ на бути святим, можна бути міщухом, а можна — й негідни­ ком, навіть нелюдом. Але і святим, і міщухом, і негідником, й нелюдом носій конкретного імені стає не як представник іншо­ го імені на тій же приблизно сходинці духовності, не як-будь, а за своїм іменем (За О. С ло н ь о всь к о ю ). г!; II. Поясніть, що символізують ваше ім'я, імена членів родини, друзів, улюблених співаків, поетів. Зверніться до сайтів Інтернету. 299. Прочитайте. Запишіть п'ять прикладів текстіз різних видів (за аналогією). Як речення утворюється з одного слова або груп граматично пов’язаних між собою слів, так само текст утворюється з одно­ го речення або більшої чи меншої кількості пов’язаних між собою речень. Наприклад, гасла, заклики (К о р и с т у й т е с я п ід з е м н и м и п е р е х о д а м и !), прислів’я (Щ о б р и б к у з 'їс т и , т реба у во д у л із т и ) , крилаті вислови-афоризми (Д е н ем а с в я т о ї в о л і, н е буд е т а м добра н ік о л и . — Т. Ш е в ч е н к о ). Утворювати текст з одного речення можуть коломийки, загадки, ліричні чи сати­ ричні вірші-мініатюри. Переважно текст складається з певної кількості узгоджених між собою за змістом речень. У свою чергу всередині нього ви­ діляються групи речень, пов’язаних між собою логічно і син­ таксично. їх називають с к л а д н и м с и н т а к с и ч н и м ц і ­ лим ( ССЦ) . Відносно самостійні речення (автосемантичні) несуть у собі головну інформацію групи речень, а в єдності ста­ новлять мікротему (3 п о с іб н и к а ).

300.1. Прочитайте текст. Чому думки Михайла Драгоманова так сучасні? Визначте тему й мікротеми тексту. Знайдіть у тексті ССЦ, виділіть у ньому автосемантичне речення і ті. що уточнюють, поглиб­ люють, конкретизують його зміст. Схарактеризуйте текст за його ознаками. Г32

II. У кожному абзаці виділіть тематичне речення або слово чи сло­ восполучення. Доведіть, що саме вони забезпечують змістову цілісність тексту. МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ Минуло понад сто років відтоді, як у Парижі під час тра­ диційної міжнародної виставки, пролунали слова про складне становище української мови та літератури. Виголосив їх укра­ їнський політичний вигнанець Михайло Драгоманов. Сильна, непохитна, мужня людина, Драгоманов прагнув згуртувати прогресивні сили Європи та України. Драгоманов розумів сам і невтомно нагадував землякам: «...коли в теперішню глуху ніч українство не буде себе нічим заявляти ясним і голосним, то ніхто не піде за ним, коли настане ра­ нок». А він таки настане неодмінно. Драгоманов був певний цього: «...стоячи ногами й серцями на нашій Україні, ми буде­ мо держати свої голови в Європі, а руками обнімати по меншій мірі всю слов’янщину* і «лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині своєї землі, зверне на нас увагу і Європа». Отож Драгоманов одночасно торував шлях української літе­ ратури і до Європи, й до всього світу, з гордістю згодом заявив­ ши: «Нас запримітили!» І «запримітили» значною мірою завдя­ ки зусиллям першого нашого національного посла в Європі. Саме про такого Драгоманова з вдячністю говорили 1894 року на його ювілеї у Львові і прості селяни, і Франко, Павлик, Стефаник, Кобринська та як міжнародного діяча вітали визначні вчені й літератори Європи. Цей міжнародний ювілей Леся Українка назвала справжнім «святом свідомої себе України». Національному, політичному й соціальному визволенню українського народу, утвердженню його гідного місця серед народів світу Драгоманов віддав не лише всі свої інтелекту­ альні сили, а й всі матеріальні засоби, власні й своєї родини, подаючи приклад особистої жертовності й побутової скром­ ності багатьом, у тому числі й нинішнім діячам політики і культури. Коли група української молоді звернулася до свого вчителя й захисника з проханням знову поклопотатися про Україну пе­ ред вільним світом, Драгоманов дав пораду, яку варто міцно затямити й нам, сьогоднішнім: «Наївно ждати, щоб загал лю­ дей, навіть найгуманніших, турбувався з-за других лишень того, що їх б’ють... Мало хіба кого б’ють на земній кулі?! Люди інтересуються звичайно лишень тими, хто одбивасться, - і таким лишень звичайно і помагають... По всьому виходить, що лікування, хоч не скоре і важке, на українські лиха лежить в руках самих українців...»

Чи можна дати мудріші й корисніші поради? А їх же Драго­ манов доповнював і конкретизував ще багатьма іншими: як нам самим порядкувати в самостійній державі, як уберігати своїх людей, особливо молодь, «од утікачки... од України й українства» до заможніших країн, «показавши їм, як можна служити всесвітнім інтересам на українській ниві*. Водночас Драгоманов рішуче застерігав, щоб господарі не боялися «давати одсіч усякому, хто дума порядкувати на нашій землі не тільки иа шкоду нашому мужицтву, але й не знаючи його, не питаючи його, або й зневажаючи його... Хто ж і чужий працює в спілці з нашими людьми, поважаючи їх, хто пристає до наших громад, той для нас такий же наш чоловік, як мовбито він був наш і зроду». ...Голос Михайла Драгоманова не стихає над Україною і світом. Прислухаймося до нього! [За П . Ф е д ч е н к о м ). II I. С к л а д іт ь п л а н . П е р е к а ж іт ь т е к с т , в и к о р и с т о в у ю ч и ц и т а т и т в о р ів М и х а й л а Д р а г о м а н о в а .

§ 27. ПРАВОПИС М’ЯКОГО ЗНАКА ТА АПОСТРОФА З О Ї . І. П р и г а д а й т е п р а в и л а н а п и с а н н я а п о с т р о ф а в у к р а їн с ь к и х т а з а п о з и ч е н и х с л о в а х . С п и ш іт ь с л о в а , н а м іс ц і н а в с к іс н о ї р и с к и п о ­ с т а в т е , д е т р е б а , а п о с т р о ф . П о я с н іт ь п р а в о п и с с л ів .

Без/язикий, б а р /є р , б /ю д ж е т , без/іменний, борю/ться, безголів/я, б / я з ь , б /ю р о , в/яз, верб/я, в е р ф /ю , в/юнок, в/язальниця, гр/юкати, дев/ять, дзв/якнути, св/ято, м/ята, К/юв/є, Лук/яненко, медв/яний, п/єса, п /є д е с т а л , п р е м / є р а , роз/юшити, об/єднати, р/яд, Р/єпін, Руж/є, сузір/я, сер/йозний, тьм/яний, черв/як. II. П о я с н іт ь з н а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів , з к і л ь к о м а (н а в и б ір ) с к л а ­ д іт ь р е ч е н н я .

.у 302. П р о ч и т а й т е в ір ш А н а т о л ія Б о р т н я к а . Я к і п р а в и л а в ж и в а н н я V м ’я к о г о з н а к а іл ю с т р у є а в т о р ? Н а в е д іт ь д о п р а в и л в л а с н і п р и к л а ­ д и . З а я к и м п р и н ц и п о м о р ф о г р а ф ії п и ш е м о м ’я к и й з н а к ?

На ниві орфографії усяк несе свій хрест, наскільки це можливо. Непоказний пом’якшувальний знак до кожного підійде співчутливо. Хай, справді, скромний і неговіркий, та щедро і з віддачею всією. Тому до нього тягнуться з давен, тяжіють в словотворчому пориві і «ел», і «ес*,і «те», і «де»,і «єн», а також різні суфікси пестливі. -.134

Стояти поруч в труднощах, біді —• мети у нього іншої немає. І подобріє слово б іл ь тоді, і слово р а д іс т ь сонячно засяє. Він у словах тепліє багатьох, в таких, як п р о м ін ь , р у ч е н ь к а чи н е н ь к а ; або о к р и л ь с я , з г и н ь , ц в ір ін ь і т ь о х , ч и т а л ь н я , з а в ’я з ь , р а н о -п о р а н е н ь к у ...

Та не злічити різних див, які він творить в добродійстві славнім! Однак шиплячим він не догодив. Чи не тому, що не шиплячий сам він? І букві «ер», що вдачею крута, яка не визнає м’якого серця, його ласкава ніжна доброта доволі безпринципною здається. Але, добром наповнений ущерть, готовий він пом’якшувати знову, хіба не знак м’який у слові т вер д ь надійно підпирає всю основу?

,

г

303. Прочитайте про складні випадки вживання м’якого знака та апострофа. Доповніть правила власними прикладами.1 1. У дієсловах на ся ( сь) 3-ї особи множини та у формах наказового способу м’який знак зберігається: б у д у ю т ь с я ,

І

с т а н ь с я , п ід н о с ь с я , п ід н о с ь т е с ь .

і

2. У присвійних прикметниках, утворених від іменників з м’яким приголосним, м’який знак зберігається: н е н ь к а — н е н ь ч и н , Т а н ь к а — Т а н ь ч и н , З ін ь к а — З ін ь ч и н . 3. Не с т а в и т ь с я м’який знак після л, у сполучення -ЛЦ -. -ЛЧ -, що походять з -лк-: б а л ц і, Г а л ц і, Н а т а л ц і. 4. Перед постійно м’якими й шиплячими м’який знак не пишеться, крім: а) після букви л: ч и т а л ь н я , г у ц у л ь с ь к и й ; б) у словах т ь м я н и й , р із ь б я р , н я н ь ч и т и , б р и н ь ч а т и , а та­ кож ж ен ьш ен ь, М а н ь ч ж у р ія . Апостроф не п и ш е т ь с я , коли перед губним є приго­ лосний (крім [р]), який належить до кореня: с в я т о , ц в я х , м авпячий.

Апостроф пишеться після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: б е з 'я з и к и й , в ід 'їз д , з ’є д н а н и й , з ’їх а т и , о б 'єм ; д и т 'я с л и , п а н 'є в р о п е й с ь к и й .

7

і

304. П р о ч и т а й т е п о е з ію П л а т о н а В о р о н ь к а . П о я с н іт ь у ж и в а н н а п о с т р о ф а у с л о в а х ч и й о го в ід с у т н іс т ь .

Як тепло пахне хліб! Любов’ю трударів, І радістю земною, Тсонцем, що всміхалося веспою, І щастям наших неповторних діб. Духмяно пахне хліб.

305. С п и ш іт ь , з а м іс т ь к р а п о к п о с т а в т е , д е т р е б а , м ’я к и й з н а к п о я с н іт ь й о го в ж и в а н н я . П о р ів н я й т е п р а в о п и с с л ів з ї х в и м о в о ю . П о ­ я с н іт ь л е к с и ч н е з н а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів .

Галуз.., радіє..т.., п р и з..б а , леґін.., суцільний, чебрец.., с..год..ні, чернігівс..кий, париз.-кий, близ..ко, груз..ко, к о в ін ..к а , силон..ка, малесен..кий, рибал..с..кий, спільний, крапел.., перукарен.., змаган.., кїлец.., т..мявий, кин..те, но­ сят.., крутят..ея, міл-.йон, Вас..чин, повір..те, різ..бяр. 3 0 8 . 1.

П р о ч и т а й т е с л о в а . О б ґ р у н т у й т е їх п р а в о п и с .

Боязкий, ба ски й ., вісімнадцять, воротар, гіркий, горілчаний, гребінчик, галуззя, ковзкий, Казанчук, д о с в іт н ій , Наталці, набавте, пишеш, різкий, рибалчин, Суец, с п і л ч а н с ь к и й , степ, свіжість, свято, тонший, тюль, Уманщина, україн­ ський. II. З 'я с у й т е л е к с и ч н е з н а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів . С к л а д іт ь і з а ­ п и ш іт ь і з н и м и р е ч е н н я . 1

1. Чому в слові Г уцульщ ин а пишеться м’який знак, хоч у слові його немає? 2. Чому в кінці слова ст оліт ь пишеться м’який знак, а в кінці слова сторіч — ні? 3. Чому в місцевому відмінку в слові (у) скриньці пишеться м'який знак, а в слові (у) т орбинці — ні? 4. Чому в слові бенгальці пишеться м’який знак, а в слові бен­ галці — ні? гуцул

/

3 0 7 . О п и ш іт ь у х у д о ж н ь о м у с т и л і п р а в и л а в ж и в а н н я а п о с т р о ф а , м ’я к о г о з н а к а . З а ч и т а й т е в а ш і т в о р ч і р о б о т и у ч н я м 5 к л а с у .

ізь

•§ 28. НАПИСАННЯ СКЛАДНИХ СЛІВ РАЗОМ. ОКРЕМО, ЧЕРЕЗ ДЕФІС. ПРАВОПИС СКЛАДНОСКОРОЧЕНИХ СЛІВ. НАПИСАННЯ ЧОЛОВІЧИХ І ЖІНОЧИХ ІМЕН ПО БАТЬКОВІ, ПРІЗВИЩ і .308. Р о з г л я н ь т е т а б л и ц і. У н а в е д е н и х нижче р е ч е н н я х (е . 138) з а п и ш іт ь р а з о м , о к р е м о а б о ч е р е з д е ф іс с л о в а , р о з д іл е н і р и с к о ю . С в ій ви б ір о б ґ р у н т у й т е .

Правопис складних слів Ч е р е з д е ф іс

Р азом С кладні сл о ва, утворені в ід п і д р я д н и х с л о в о с п о ­ л у ч е н ь (у я к и х о д н е с л о в о го л о в н е, а друге за­ л е ж н е ):

С к л а д н і с л о в а , у т в о р е н і в ід с у р я д н и х с л о в о с п о л у ч е н ь , у я к и х с л о в а р ів н о ­ п р а в н і і м іж н и м и м о ж н а п о с т а в и т и с п о л у ч н и к і:

ж итт я дат и — ж ит ­ т єдайний, сільське госпо­ дарство — сільськогоспо дарський. сам ходит ь — сам охід, десят ь повер­ хів — десят иповерховий

ф ізичний і м ат ем ат ичний —фізиком ат ем а т и ч н и й , жовтий і голубий —жовто голубий, гіркий і солоний — гірко-солоний , т ем ний і си н ій — т ем но-синій; а л е : ж овтогарячий, червоногарячий, гл у х о н ім и й , хи т р о м уд р и й , злово рожий

С к л а д н і г е о г р а ф іч н і н а ­ зви , п ер ш а ч а с т и н а я к и х в к а з у є н а с т о р о н у с в іт у :

С к л а д н і с л о в а ,у т в о р е н і п о в т о р е н н я м о с н о в с и н о н ім іч н и х а б о а н т о н ім іч н и х с л ів :

П івн іч н о к р и м с ь к и й нал

рано-вранці, т иш ком -ниш ком , більшм ен ш ;

ка

а л е : я к щ о сл ово п о вто р ю єть ся у р із ­ н и х в і д м ін к а х , т о п и ш е т ь с я о к р е м о :

кінець кінцем , р ік у р ік , р аз у раз nie-, напів- і з в л а с н и м и

Ч а с т и н и nie, напів- із з а ­ г а л ь н и м и н а з в а м и : півне­

Ч астини н азвам и :

ба, nie я б л у к а , піввідра, піваркуш а

nie К иєва, н а п ів Європа

С кл ад н о ско р о чен і слова:

С к л а д н і с л о в а з к о м п о н е н т о м будь-,

Н АУ, У крнацбанк. ООН. військком ат

небудь. к а з н а . хт о зн а , -то: будь хт о , що небудь. де-небудь, к а зн а я к и й , хт озна-щ о, б уд ь-коли. т ак-то. хт озна-як 137

Складні слова іншомовного походження Р азо м

Ч е р е з д е ф іс

Якщо перша частина авто-, авіа-, аеро , гідро , елект ро -, кіно-, мікро , рад іо , ст ерео, т еле-. фото •: авіабаза, аероклуб, мікроскоп

Якщо перша частина віце-, екс , лейб-, м а ксі . м іні-, міді-, обер-. у н т е р , прем'єр . конт р . штабе- і под.: контрадм ірал. прем 'єр м ініст р, унт ер-офі­ цер, генерал лейт енант іншомовні назви проміжних сторін світу: норд ост. зюйд-вест

Прислівники, утворені Прислівники, утворені від прикметни­ сполученням прийменника ка за допомогою префікса по(чи двох) з формою іншої і суфікса -ому. ему, -(к)и: по-своєму, частини мови: вгору, до­ по-вовчи. по-молодецьки нині, позавчора, спідлоба

1. Лазурове море починалося за великим ставом, над яки височіла електро/станція. Воно вихлюпнулося далеко за небо/схил, але його поверхня помітно вирізнялася на тлі ранко­ вого неба майже так само, як вирізняється над морем лінія небо/краю. 2. У міеьк/комі до нього ставилися з пошаною — небіж Прилипка! Це не жарт! 3. Але ж сього/дні цілком оче­ видно: повторювати фото/об’єктив — хіба це шлях до маляр­ ства? 4. ...Таке відчуття, мов/би не просто вода ворушиться, а кров самої матері/землі рвучко пульсує. 5. Полиняли вони (ікони) та пооблуплювалися не від сто/літь, а від дощів та мо­ розів в обдертих, напів/зруйнованих церквах. 6. Віктор приїхав годині о восьмій, на його губах блукала багато/значна посмішка, ...в очах з ’явилося щось тепле, добро/зичливе. 7. Сніг ледь/ледь покрив землю, але ставки були сковані кри­ гою... 8. Серед безпорадної, похмурої голизни акацій, тополь та густих терновників червоно/медяні дуби навіть (у)зимку виглядають (по) гетьманськи зверхньо (3 т е. М . Р у д е н к а ). 309. Складіть тести за таблицями в попередній вправі. Проведіть взаємоперевірку на знання правил. 310. І. За «Українським правописом* повторіть правила вживан­ ня великої літери. Розкажіть про правопис географічних назв. П. Прочитайте текст. Поясніть орфограми «Велика літера*, «Правоиисскладних слів». За яким принципом орфографії пишуться такі слова? Серед нашого народу, скажу я вам, трапляються всякі прізви­ ща — чудернацькі, химерні, дивовижні, неправдоподібні. Тільки в нашому селі небувало багатий врожай на прізвища, які то хлібом, здається, дурманять, то дьогтем і смолою від них відго­ нить за версту, а то квіткою — садовою чи луговою —далеко пах138

куть. А є прізвища, так би мовити, які начебто самі на городі ви­ росли: Буряк, Гарбуз, Гичка, Хміль. Є прізвища, які, либонь, із лісу прибігли та прилучились до людського гурту: Лисиця, Вовк, Ведмідь, Борсук. Звісно не без тих у нашому селі водиться, що з пташиної зграї: Горобець, Орел, Півень. Було ще в повоєнні часи прізвище Сало, та Сало це кудись виїхало на шахти Донбасу, так і не повернулось назад. Зате можемо похвалитись Кендюхом — таким кендюхом може повеличатись не кожне село, як і прізви­ щами Макуха, Вареник, Галушка. Довбня, Буїюл. Шепета. І справді, що трапляється — те трапляється. Ну, як скажете, жити людині, яку називають Пі втора кожух а! Хто і з якої при­ чини так охрестив, пошкодувавши двох кожухів, а виділивши саме півтора? Або як має почуватись не жінка, ні, а чоловік, що носить прізвище Панібудьласка? Чия буйна і щира фантазія по­ садила цю квітку-ім’я, щоб вона росла й цвіла в народній мові, у людських поколіннях і ніколи не переводилась? (Є. Г у ц а л о ). ^4« Ш. Ял аналогією напишіть оповідання про назви українських сіл (скористайтеся географічною картою). Дайте йому заголовок.

1. Чому білосніж ний пишеться разим, а сніж но-білий —через дефіс? 2. Чому всесвіт ньовідомий (кінорежисер) пишеться разом, а всесвітньо іст оричне (значення) —через дефіс? 3. Чому трудодень пишемо разом, а людино-день —через дефіс? 4 . Чому вічнозелений (ліс) пишеться разом, а вічно ю ний (по­ ет) —окремо? 5. Чому суспільно-політ ичний пишемо через дефіс, а сус­ пільно корисний —окремо? 3 1 1 . С к л а д іт ь і з а п и ш іт ь р е ч е н н я з н а в е д е н и м и в п р а в и л а х п р и ­ к л а д а м и с к л а д н о с к о р о ч е н и х с л ів .

1. Складпоекорочені слова, утворені з початкових літер або звуків пишуться великими буквами: О О Н . Ю Н Е С К О . Д П Ю . 2. Складноскорочені слова, утворені іншими способами, пишуться з малих букв: д е р ж а д м ін іс т р а ц ія , о р гв ід д іл . Складноскорочені власні назви пишуться з великої букви: Д н іп р о ге с . Д о н б а с , У к р с о ц б а н к .

3. Слова на письмі завжди скорочуються на приголосний, крім: озеро — о„ н а ш а ера — н.е.* 3 1 2 . І. П р о ч и т а й т е п р о н а п и с а н н я ч о л о в іч и х і ж ін о ч и х ім е н п о б а т ь к о в і, п р із в и щ (с . 1 4 0 ). П р и г а д а й т е п р а в и л а п р а в о п и с у р о с ій с ь ­ к и х п р із в и щ у к р а їн с ь к о ю м о в о ю . З а п и ш іт ь п р и к л а д и .

* Останнім часом усталилося поняття нова доба.

Українські власні назви пишуться за загальними орфографічними правилами. М ' я к и й з н а к та а п о с т р о ф у прізвищах і власних географічних назвах пишуться за за3 гальними правилами. Власні іншомовні назви іменникового типу мають такі Ь самі закінчення, як і загальні назви-іменники: Г о й я . Ж а н ­ н а — як в іменника І відміни; Ч а п е к , Ж у л ь В ерн — як в $ іменника II відміни. Іншомовні прізвища, які мають у кінці І е, о, у, і, а (є, ю. я , ї) не відмінюються: м у з и к о ю В ер д і\ у ром а? н и х Д ю м а , В о л я ; з «Ф а у с т о м » Г е т е (але Г о й ї, Г ойсю ). Не відмінюються жіночі українські прізвища з кінцевим приголосним та -о: О ль ги К о в т у н , (з) М и р о с л а в о ю Д а н и ^ І

5

лю к, О ксан і Д орош енко.

№

и - З а п и ш іт ь п р із в и щ а , ім е н а т а ім е н а п о б а т ь к о в і в с іх с в о їх о д н о ­ к л а с н и к ів , я к ї х у к а з а н о у к л а с н о м у ж у р н а л і. П е р е в ір т е п р а в и л ь ­ н іс т ь н а п и с а н н я з а « У к р а їн с ь к и м п р а в о п и с о м * . Ч и є р о з б іж н о с т і? Д із н а й т е с я у п р а ц ів н и к а п а с п о р т н о г о с т о л у , я к у с у н у т и н е т о ч н о с т і й п о м и л к и . Д о к л а д іт ь з у с и л ь , щ о б о д е р ж а т и п а с п о р т б ез п о м и л о к .

3 1 3 . В и п и ш іт ь і з п ід р у ч н и к а « З а р у б іж н а л іт е р а т у р а * п р із в и щ а , ім е н а (п о б а т ь к о в і) д е с я т и п и с ь м е н н и к ів , п о я с н іт ь п р а в о п и с .

/

314. Спишіть речення, розкриваючи дужки. Користуйтеся поданим алгоритмом. Алгоритм

1. З-під (не)тривкого позолоченого листя поступово визи­ рають (не)знищувані контури дерев (Ю. Щ е р б а к ). 2. Вітчизні вірність мужню і просту проніс ти крізь воєнну непогоду... (Б о ­ р и с Т е н ). 3. Дні повнозвукі, дні далекі, дні (не)забутні, повні дні, як зерня в ягодах — в них клекіт, тугі, (не)гаснучі вогні (П . М о в чан). 4. Душа народу (не) сліпа, вона стоока (М . Р и л ь с ь к и й ). Й

140

5. Без мистецтва життя було б холодним, (не) затишним, (не) привітним (Л. Д м и т е р к о ). 6. Якщо родилось слово (не) в огні, воно вогнем (не) стане у мені; не піднесе мій дух на вежні вежі і (не) запалить у тобі пожежі (О. Д о в г и й ). 7. Душа народу як степи, де (не) постоїш на порозі, у (не)спокої, у тривозі весь вік іди — весь час в дорозі, себе лиш (не) переступи (М . К а м е н ю к ). 315. Спишіть слова і підкресліть орфограми. Встановіть, за яким правилом записані слова-винятки. Визначте ті слова, у написанні яких ви могли б припуститися помилок, складіть із ними речення (усно). Перемишльський, баскський, меккський, тюркський; нена­ висть, недуга, негода, неук, невід, немовля, недорід, недоріка, нісенітниця, ніяковість, нікчемність; нездарний, незмірний, не­ доречний, ніяковий, нічийний; нехтувати, ненавидіти, непри­ томніти, незчутися, неволити, непокоїти, нездужати, неславити. 316. Спишіть слова, замість крапок уставляючи одну чи дві літе•і ри н у прикметниках. Складіть алгоритм на цю орфограму. Глиня..ий, дерев’я..ий, береста..ий, заліз..ий, мід..ий, вівся..ий, греча..ий, осі..ій, тума..ий, земля..ий, со..ий, височе..ий, здорове..ий, си.лй, незрівня..ий, нєсказа.-ий, ви..ий, незмі-.ий, спитий, жаре.шй, шале..ий, непримире..ий, нездола..ий, стара..ий, погоди..ий, камі..ий, качи..ий, ненавис.-ий, маши..ий, весня.-ий, букве..ий, щоде..ий, змії..ий, кри­ жа..ий, ячмі-.ий, безіме..пй, безсо..ий, вовня-.ий, беззаконий.

3 4 » 3 1 7 . О п и ш іт ь ін т е р ’є р з а ф о т о іл ю с т р а ц іє ю . С к л а д іт ь і з а п и ш іт ь д іа л о г в ід в ід у в а ч а м у з е ю з е к с к у р с о в о д о м .

Фрагмент експозиції «Театр корифеїв» Національного музею літератури України

3 1 8 . В ід в ід а й т е м іс ц е в и й к р а є з н а в ч и й а б о ін ш и й м у з е й . З а п и ш іт ь т р и д ц я т ь в л а с н и х н а з в , п о в ’я з а н и х з е к с п о з и ц іє ю м у з е ю . П о я с ­ н іт ь п р а в о п и с . 3 1 9 . В и зн а ч те , з я к о го п р ав и л а с т а н о в л я т ь ви н ято к за п и с а н і слова. С к л а д іт ь і з а п и ш іт ь р е ч е н н я з н а й с к л а д н іш и м и д л я ва с в и н я т к а м и .

Кінець кінцем, один одним, сама самотою, час від часу, раз від разу, рука в руку, слово в слово, рік у рік, день у день, сам на сам, крок за кроком, день за днем, з боку на бік, з дня на день, з року в рік. § 29. НАПИСАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ / І '

7

3 2 0 . П р о а н а л із у й т е г р у п и п р и к л а д ів і в и в е д іт ь п р а в и л а н а п и с а н н я с л ів ін ш о м о в н о г о п о х о д ж е н н я .

1. Дипломат, тираж, азимут, система, цикл, чиновник, ши­ фер, жираф, джинси, терикон, кипарис. 2. Діагноз, тіара, історія, гідронім, лімузин, хімія, фізика, ідилія, істина, піанісимо. 3. Мозаїка, сюїта, атеїзм, стоїцизм. 4. Екскурсія, експонат, експозиція, етап. 5. Група, колектив, територія, шосе, басейн, клас, але: тонна, ванна, нетто, брутто, мотто, вілла, булла, панна, пенні, білль. 6. Ніцца, Руссо, Діккенс, Шиллер, Міссурі, Жанна. 7. Ірраціональний, імміграція, контрреволюція. 8. Альянс, павільйон, сеньйор, дюраль, конферансьє. 9. Комп’ютер, бар'єр, Руж’є, Монтеск’є, В’єтнам, Х’юстон. 10. Ін’єкція, об'єкт, ад'ютант, кон’юнктура, транс’європей­ ський, але: нюанс, гравюра, Мюнхен, мадяр. 3 2 1 . П о я с н іт ь п р а в о п и с с л ів ін ш о м о в н о г о п о х о д ж е н н я . З н а ч е н н я н е з н а й о м и х с л ів з ’я с у й т е з а « С л о в н и к о м ін ш о м о в н и х с л ів » . З а я к и м п р и н ц и п о м о р ф о г р а ф ії з а п и с а н о ці с л о в а ?

Дисиміляція, конституція, психологія, суфікс, діалог, Ма­ рокко, Африка, економіка, альфа, фільм, ательє, бюлетень, бязь, гравюра, кур'єр, імітація, букініст, асиміляція, грип, ізоляція, апперцепція, аритмія, діадема, Токіо, дифузія, ди­ ректор, Мольер, Лавуазье, іподром, Л ’єр, прем’єра, барикада, ванна, булла, бібліотека, дебют, панно, бюро, барельеф, Шил­ лер, Мекка, Міссурі, Калькутта, Таллінн, Ліссабон, Філіппіни, Аддис-Абеба. Ф в

3 2 2 . В у ч н ів с ь к и х т в о р а х б у л о в и я в л е н о о р ф о г р а ф іч н і п о м и л к и .

Яких помилок припустилися учні? Назвіть орфограми. Перевірте свій вибір за орфографічним словником. 142

1. Неоромантизм призвів на межі XIX—XX століть до появи неокласицизму. 2. Едгар Ал..ан По — американський письменник — започаткував у літературі с..мволізм. 3. Над селянином завжди була духовна і матері..льна влада землі. 4. Про витоки й т..ор..тичну базу символізму пише Б. Рубчак у своєму ес..е «Пробний лет». 5. Чесність — іст..нний аристок­ ратизм нашого часу, — писав Є. Репан. 6 . Д-.кадентам були властиві п-.симізм, душевна спустошеність, страх перед жит­ тям. 7. Гум..аніети прагнули в центрі життя поставити люди­ ну. 8 . Імпр..с..онізм Коцюбинського проявився в його новелі *Інтермец..о». 9. Такі модерністські течії, як: сюрреалізм, кубізм, дада..зм, футуризм проникли у XX столітті в Україну. 10. І. Франко вважав ком..уністичну ідею згубною для люди ни, про що він писав у стат..і «Що таке поступ?».

323. Складіть і запишіть діалог на тему «Моя майбутня профе­ сія», використовуючи слова іншомовного походження. 324. Зі словника С. Шевчука випишіть десять найновіших запо' ' зпчень, поясніть їх правопис (див. рубрику «До джерел знань» наприкінці розділу). Ознайомте з цими словами однокласників. 325. Знайдіть і прочитайте статтю І. Гнатюка «Про зміни в укра/Т~ їяському правописі» (див. рубрику »До джерел знань» напри­ кінці розділу). Складіть таблицю «Писали — тепер пишемо».

Редагування 326.1. Прочитайте. З’ясуйте зміст понять редагування, .мовна нор ма. Від чого залежить якісне редагування окремих речень, текстів? Назвіть помилки, які виникають через порушення мовних правил. Р е д а г у в а н н я — (від лат. т/ис<цл — упорядкова­ ний) — етап творчого процесу, пов’язаний з підготовкою руI кописного твору до друку. В редагування входить перевірка наведених фактів, виправлення тексту з наукового погляду, скорочення, а також його стилістичне опрацювання (усунення лексичних, граматичних і стилістичних помилок тощо). Одним із центральних понять культури мови як лінгвістичної дисципліни є поняття м о в н о ї н о р м и . Є такі різновиди мовних норм: І) фонетичні; це норми вимови голосних і приголосних звуків, а також норми наголошування слів; 2 ) лексико­ н у

фразеологічні; це норми вживання слів і фразеологізмів у властивому їм значенні і норми сполучуваності слів і фра­ зеологізмів з іншими словами в реченні; 3) морфологічні; це норми словозміни самостійних частин мови (іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів); 4) син­ таксичні; це норми побудови синтаксичних конструкцій — словосполучень і речень; 5) стилістичні; це норми вживання в тому чи іншому функціональному стилі властивих йому мовних засобів; 6 ) орфографічні; це система загальнопри­ йнятих правил написання слів і їх значущих частин, правил написання слів окремо, разом чи через дефіс, правил уживання великої літери; 7) пунктуаційні: це система загальноприйнятих правил уживання розділових знаків. Порушення тих чи інших мовних норм спричинює появу в усному і писемному мовленні різних п о м и л о к . З огляду на можливі відхилення від норми розрізняють помилки: 1 ) фопетичні та орфоепічні — неправильна вимова окре­ мих звуків чи звукових комплексів: «акання» (вимова звука [а] на місці ненаголошеного [оі), м’яка вимова шиплячих, неправильна вимова звуків [<?ж], [дз] ([.голсу], [ к у к у р у з а ] , [ к и н ж и л ] замість [х о д ж у 1 , [ к у к у р у д з а ] , [к и н д ж а л ]); неправильне наголошування слів: «о д и н а д ц я т ь », «ч о т й р н а д ц я т ь » , « ч е р г о в и й » , «в и м о в а » замість о д и н а д ц я т ь , ч о т и р н а д ц я т ь , черговий, в и м о в а ; 2 ) лексико-фразеологічні — уживання слів у невластивому їм значенні: «в ір н а від п о в ід ь », «м у з и к а л ь н а о с в іт а » , «в о є н н а ф о р м а » , « т а к т и ч н а п о в е д ін к а » замість п р а в и л ь н а від п о від ь, м у з и ч н а о світ а , вій с ь к о в а ф орм а, т а к т о в н а п о в е д ін к а ; змішування компо­ нентів у близьких за значенням фразеологізмах: «від іграє в е л и к е з н а ч е н н я » замість м а є в е л и к е з н а ч е н н я , але від іграє роль; уживання ненормативних слів і фразеологічних сполу­ чень на зразок « с т о л о в а » , «о б іж а т и с я », « о с т а н о в к а » , « п р и й м а т и у ч а с т ь » , « к и д а т и с я в очі» замість їд а л ь н я , обра­ ж ат ися, з у п и н к а , бр а т и уч а ст ь , в п а д а т и у вічі; 3) морфо­

логічні — неправильне утворення відмінкових форм імен­ ників: « п 'я т ь к іл о гр а м » . «працю є с т о ля р е м * . «д о їх а т и до ц ен т р а м іс т а * замість п ’я т ь к іл о гр а м ів , працю є с т о ля р о м , д о їх а т и до ц е н т р у м іс т а ; неправильне визначення грама­ тичного роду іменників: «гост ра біль», «б іла т ю ль» замість го ст рий біль, б іл и й т ю ль; неправильне утворення ступенів порівняння прикметників: « б іль ш з р у ч н і ш и й » замість з р у ч н іш и й або б іл ь ш з р у ч н и й ; неправильне утворення відмінкових форм числівників: « п ’я т и д е с я т и » , «с е м и с т а м и », « т р ьо х с т а м и » замість п 'я т д е с я т и (п 'я т д е с я т ь о х ), с ь о м а с т а м и (с ім о м а с т а м и ), т р ь о м а с т а м и ; неправильне я 144

утворення особових дієслівних форм: <■п а л я т ь » , «м е л я т ь », «к о л я т ь », «б о р я т ь с я », « х о д ім т е » замість п о л ю т ь , м е л ю т ь , к о л ю т ь , борю т ься, хоО ім ; 4) синтаксичні — порушення синтаксичних зв’язків між словами (норм керування й узго­ дження): « е к за м е н по м а т е м а т и ц і» , «згід н о н а к а з у » , « в л а с ­ т и в и й д л я нього» замість е к за м е н з м а т е м а т и к и , згід н о з н а ­ к а зо м , в л а с т и в и й йом у; неправильне вживання дієприкмет­ никових і дієприслівникових зворотів: «П роїж дж аю чи п о вз в и с о т у 80 5 . у в а г у Ш ари п р и в е р н у л а м о ги ла , щ о в и д н іл а с я з д а л е к у » замість К о л и Ш ур а проїж дж ала п о в з в и с о т у 8 0 5 , й у в а г у п р и в е р н у л а м о ги ла , щ о в и д н іл а с я з д а л е к у , неправильна побудова речень з однорідними членами: «гордж уся і лю б лю свою ш к о л у » замість я л ю б л ю свою ш к о л у і гордж уся нею ;

порушення порядку слів у реченні; порушення порядку розташування частин складного речення; змішування прямої і непрямої мови тощо; 5) стилістичні — невмотивоване вико­ ристання в одному функціональному стилі мовних засобів, що характерні для іншого стилю, — зловживання лексикою і фразеологією ділового стилю ( гак звані «канцеляризмі!») або спеціальними термінами в текстах ненаукового характеру; невмотивоване вживання нелітературної лексики (діалек­ тизмів, просторічних слів); стилістично невиправдане вжи­ вання експресивних засобів, що створює зайву, інколи фаль­ шиву емоційність; б) орфографічні — помилки, пов’язані з порушенням чинних норм щодо написання складних слів, вживання апострофа, м’якого знака, правопису слів іншо­ мовного походження та ін.; 7) пунктуаційні — помилки, зумовлені порушенням чинних правил уживання розділових знаків (коми в простому та складному реченні, двокрапки, тире, крапки з комою). /І II. Накресліть і заповніть таблицю «Типи помилок». 327. Прочитайте. Знайдіть і проаналізуйте стилістичні помилки, відредагуйте кожен текст. 1. Традиція приходити щороку 22 травня до пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві зародилася на початку шістдесятих років XX століття. Власне кажучи, тоді це був вияв стихійного мовчазного протесту проти гноблення української культури. Та це був не зовсім мовчазний протест. Кількасот людей натхненно співали пісні на слова Тараса Шевченка, декламу­ вали безсмертні рядки Тараса Григоровича. Не можна не сказати, що Тарас Шевченко став символом, який об'єднав націю в найтяжчі часи її існування, позбавляв страху й нада­ вав сили для опору окупантам всіх мастей (З а Б . Р о го зо ю ). 2. Абрикос! При одному слові у роті стає солодко, а навколо розливається аромат, неповторний, медово-сонячний. Як ми їх

любили! Як чекали, коли ж нарешті зажовтіють між зеленим листям ці сонечка, коли наберуться медового соку. Словом, лікувальні властивості абрикосів зумовлені високим вмістом вітамінів (3 к а л е н д а р я ). 3. Квіти меліси, або цитринової м’яти, збирають у липнівересні. Як правило, вживають у їжу листя, розташоване поряд з квіточками. Використовують як свіженькі, так і сухенькі листочки (3 к а л е н д а р я ).

328.1. Відредагуйте речення. 1. На посвідчення здавайте фото лише в анфас. 2. Не дивля­ чись на похилий вік (а співачці тоді вже було за сімдесят), Соломія Крушельницька ще виступала із сольними концертами, чаруючи всіх своїм голосом. 3. Рокове співпадіння обставин перешкодило Тарасу Шевченкові поїхати вчитися до Італії. 4. Приналежність композитора Петра Чайковського до українського культурного контексту засвідчують не лише родинні козацькі корені, але й музичні твори та постійні фактичні зв’язки з рідною землею. 5. Будівництво Києва, що велося при Володимирі Великому, ще в більших масштабах продовжувалося при його синові Ярославі Мудрому. 6 . На Україні є чотири корінних етноса: українці, кримські татари, гагаузи та караїми. 7. Згідно матеріалів дослідника київської старовини Анатолія Макарова, на початку 60-х років XIX століття київська інтелігенція почала переходити в побуті на українську мову. 8 . Тадей Рильський, досконало вивчивши цивільні закони, давав безоплатні юридичні консультації се­ лянам навколишніх сіл. 9. Колекція Василя Тарновського склала основу теперішнього музею Тараса Шевченка в Києві. 10. Відомий сходознавець Агатангел Кримський оволодів понад шістдесят мов: це і тюркські, іранські, семітські, і романо-германські, і, звичайно ж, слов’янські. 11. «Вавилон XX» — перша режисерська робота Івана Васильовича Миколайчука — стрічка того ж напрямку, що й довженківські «Звенигора» та «Земля». 12. Наукове товариство ім. Тараса Шевченка стало вогнищем української науки і культури. 13. Художницю Кате­ рину Білокур та подружжя Лідії й Павла Тичин єднали дружні, теплі взаємовідносини. 14. Немале значення у форму­ ванні сучасного наукового стилю літературної мови відіграли праці Михайла Драгоманова, писані українською мовою. 15. Видрукування повного тексту «Святого Письма» на українській мові 1903 року у значній мірі ми завдячуємо видатному фізику Івану Пулюєві. іС ' II. Правильність виконання завдання перевірте за поданими реченнями. Проведіть взаємооцінювання в парах.

1. На посвідчення подавайте фото лише анфас. 2. Незважа ючи на похилий вік (а співачці тоді вже було за сімдесят), Соломія Крушельницька ще виступала із сольними концерта­ ми. чаруючи всіх своїм голосом. 3. Фатальний збіг обставин перешкодив Тарасу Шевченкові поїхати вчитися до Італії. 4. Належність композитора Петра Чайковського до українсь­ кого культурного контексту засвідчують не лише родинні козацькі корені, але й музичні твори та постійні фактичні зв'язки з рідною землею. 5. Будівництво Києва, що тривало за часів Володимира Великого, ще масштабніше продовжувалося за князювання його сина — Ярослава Мудрого. 6 . В Україні с чотири корінні етноси: українці, кримські татари, гагаузи та караїми. 7. Згідно з матеріалами дослідника київської старо­ вини Анатолія Макарова, на початку 60-х років XIX століття київська інтелігенція почала переходити в побуті на українську мову. 8 . Тадей Рильський, досконало вивчивши цивільні закони, давав безкоштовні юридичні консультації селянам навколишніх сіл. 9. Колекція Василя Тарновського стала основою теперішнього музею Тараса Шевченка в Києві. 10. Видатний сходознавець Агатангел Кримський оволодів понад шістдесятьма мовами: і тюркськими, іранськими, семітськими, і романо-германськими, і, звичайно ж, слов’ян­ ськими. 11. «Вавилон XX» — перша режисерська робота Івана Васильовича Миколайчука — стрічка того самого напряму, що й довженківські «Звенигора» та «Земля». 12. Наукове товари­ ство імені Тараса Шевченка стало осередком української науки і культури. 13. Художницю Катерину Білокур та подружжя Лідії й Павла Тичин єднали дружні, теплі взаємини. 14. Вели­ ке значення у формуванні сучасного наукового стилю літера­ турної мови мали праці Михайла Драгоманова, написані українською мовою. 15. Видрукуванням повного тексту «Святого Письма» українською мовою 1903 року значною мірою ми завдячуємо видатному фізику Іванові Пулюю. § ЗО. СКЛАДОПОДІЛ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

329. Прочитайте текст. Доведіть правильність висловленої дум > ки, проілюструвавши її власними прикладами. Склад може представляти тільки голосний звук: о с ін ь . Але частіше голосний тримає на своїх «плечах» один, два (а то і більше) приголосні звуки... Голосний звук може підняти «штангу», на якій буде і три приголосні, і чотири, і п’ять і навіть більше (І. П ід га е ц ь к а ). 10*

А л куб уь& А .

Відомо, що кожну пісню співають, вимовляючи слова речитативом, тобто ділять слова на склади. Проспівайте уривок з народної пісні «Продай, милий, сиві бички». Співаючи, діліть слова пісні на склади. Продай, милий, сиві бички, Бо я панського роду, Купи мені черевички, Не ходила боса зроду.

330. Т. Пригадайте, що ви знаєте про склад. •Озвучте» схему, наведіть приклади. Склад прикритий відкритий

неприкритий закритий

Ж ' ^ —1 ненаголошений наголошений ненаголошений наголошений

У в а г а ! Прикриті склади починаються нескладотвор■; чим звуком, тобто приголосним (те-ма, го ріх), а непри­ криті — складотворним, тобто голосним (ар ка). II. Поділіть слова в поданих уривках із поезій Євгена Маланкжа на склади, поставте наголос, схарактеризуйте склади. 1. Гарячий день розлив пекуче злото, І сам втопивсь у соняшнім* меду, Й крізь спокій цей єдина ллється нота — Блаженних бджіл в вишневому саду. 2. Лиш чорними очима хитрих вікон Всміхнуться молодицями хати — І знову пестить степ твої повіки, І знову скитські баби і хрести.

331. Прочитайте. Визначте стиль і тип тексту. Чи збігаються фо­ нетичні склади з морфологічними частинами слова! Чи збігаються правила складоподілу і переносу слів на письмі? УКРАЇНСЬКИЙ СКЛАДОПОДІЛ У сучасному українському літературному мовленні складо­ поділ підпорядкований тенденції наростаючої звучності в межах складу, що зумовлює дію відкритого складу. У зв’язку з цим в українській мові переважають склади, які закінчуються голосни­ ми, вони, як найгучніші, утворюють вершину складу. МилоЛітературна норма написання — у сонячнім .

звучність нашої мови вимагає усунення груп приголосних у ме­ жах одного складу. Коли між складами виявляється збіг приго­ лосних, то межа між складами повинна пройти так, щоб гучність звуків попереднього складу спадала, а наступного зростала. Позначимо гучність звуків цифрами: голосні (найгучяіші) — 4, сонорні приголосні — 3, шумні дзвінкі приго­ лосні — 2, а глухі — 1. Наприклад, у слові д р у ж н и й поставимо над кожним звуком індекс гучності. Бачимо, що це слово слід поділити на склади так: друж н и й . А в слові к а з к а поділ на склади буде таким: к а з к а , бо якщо віднести [з] до дру­ гого складу, то на його початку гучність буде знижуватися, а лише потім наростати (з-к), що суперечить природі нашого складу. Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується таким правилам: 1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: во д а , о-ко, а ле. 2. Приголосні [й] і [в] після голосного перед приголосним відносяться до попереднього складу: в ій н а , в о в н а , в ій сько, вов ки .

3. Приголосні [р], [л], [ж], [к] після голосного перед приго­ лосним також відносяться до попереднього складу: м и р -н и й , гіл к а , зір к и й , м а м ч и н , м е н ш и й .

4. Якщо збігаються інші приголосні (крім [р], [л], [л], [к]), то межа між складами залежить від характеру приголосних та наголосу: а) сполучення [ст], [сп], [ос] належать до наступного складу незалежно від наголосу: ве-ре-ску, р а до с т і ; б) подвоєні і по­ довжені приголосні завжди відходять до наступного складу: зн а н н я , н а в ч а н н я . с т і н н и й ; в) інші звукосполучення після ненаголошеного голосного не розпадаються: в ід і б р а т и ; а після наголошеного один з них відходить до попереднього, а решта до наступного складу: ро„ ч и н , б а т ь к ів . 5. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступ­ ного складу: л и с т я , д р у жба. 6 . Два приголосні, перший з яких сонорний або дзвінкий, а другий глухий, належать до різних складів: б іл к а , в е з т и , ст ін к а , б уд к а .

7. Два приголосні: глухий і дзвінкий або глухий і сонорний — обидва належать до наступного складу: в и ш н я , з а т р і щ а т и. 8 . Два сонорні приголосні належать до різних складів: т ем но, п е р у к а р н я , р ів -н и й , д а в лю .

9. Три і чотири приголосні розпадаються після наголошено­ го складу, якщо кінцевим у них виступає шумний: к іс т к а , роз с т р іл ; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за зд р іс н и й , н а с т р ій , го с т р и й .

332. Поділіть слова на склади, використавши індекси гучност (4,3,2,1). Сестра, вродливий, густий, верба, галузка, гучно, гуркіт, дешевий, дівчина, берізка, дудка, важко, думка, гадка, місто, дійсний, добріти, довбня, рідко, жасмин, жердка, товстий, жертва, житній, жовтий, грузько, духмяний. 333. Накресліть і заповніть таблицю, показавши в поданих словах фонетичний поділ, морфемний поділ та можливі місця переносу. Фонетичний поділ

Морфемний поділ

Перенос слова

за сім а ний

за -с ій -а н и й

за сія ний

Перегляд, дитячий, під’їзд, дріжджі, ніжки, помітний, зачіпка, збирати, мандрівка, прийдешній, чудний, перед­ умови, вітрець, борозна, підростати, співчувати, спецодяг, перепілка, солов’ї, відбувається, переважно. 334. Прочитайте як суцільний текст, не відділяючи спеціально окремі слова. Перепишіть, ділячи слова на склади. Зверніть увагу на особливості складоподілу на межі службових слів із повнозначними. Знайдіть фонетичні слова. З р а з о к . Д м и-т р о б у-вуха -т і. 1. ...Бо доля, певне, в гуморі була, Коли у посаг нам давала землю й воду, І голубого неба в два крила... (Б. О л ій н и к ). 2 . І щось в мені таке велить збіліти в гнів до сотого коліна! І щось в мені таке болить, що це і є, напевне, Україна (Л . К о с т е н к о ). 3. Хто в квітні не сіє, той у вересні не віє. 4. Квітень з во­ дою — травень з травою. 5. Садок у вересні, що кожух у січні (Н а р . т во р ч іс т ь ).

;*

Се Л ч Д О ІС л х ,

335. Складіть діалог на тему «Чи треба вірити народним прикме­ там?». Розіграйте його в особах, дотримуйтеся правильної інтонації та орфоепічних норм. в 336. Поясніть написання слів т ок шоу. хіт парад, прес експрес, У користуючись «Українським правописом*. Продовжіть перелік казв телевізійних передач. Висловіть власні міркування щодо доцільності вживання іншомовних назв.

.§ 31. ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ СЛІВ ІЗ РЯДКА В РЯДОК vCC'

g .\ \

337. Опрацюйте теоретичний матеріал і наведіть власні приклади. Переносячи слово з рядка в рядок, не можна: 1) розривати сполучення літер дж, ж з, які позначають один звук: х о дж у, ґ у д з и к ; але: п ід ж и ви т и , н а д з в и ч а й н и й , бо д належить до префікса, а ж і з — до кореня; 2 ) відокрем­ лювати апостроф і м’який знак від попередньої літери: с іл ь ­ це, н и з ь ко, Л у к '- я н , бур’ я н ; 3) одну літеру залишати в по­ передньому рядку або переносити в наступний: а к а д ем ія, 1* о зе р о , око, ш и я , а ле, або; 4) при переносі складних слів зали­ 2 шати в кінці рядка початкову літеру другої основи: б а га т о с т у п ін ч а т и й , ш е с т и г р а н п и й ; 5) розривати ініціальні * •V абревіатури і комбіновані: А Е С , Л А З -1 0 6 , М А Н , М А Г А Т Е ; 6 ) переносити прізвища, залишаючи в попередньому рядку ініціали: Т. Г. Ш е в ченко, п. Г н а т ю к ; 7) відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 1 9 1 7 р., 1 5 0 га, 25 с м 3, 5 0 г; 8 ) розривати й переносити граматичні закінчен­ ня, з’єднані з цифрами через дефіс: 7-й, 9-ї; 9) розривати умовні скорочення: вид-во, і т .п., і т .ін.; 1 0 ) переносити в на­ ступний рядок розділові знаки (крім тире), дужки і лапки або залишати в попередньому рядку відкриту дужку чи лапки.

\

Л

c+cjc -у, і -

338. Визначте, за якими правилами перенесені частини слів з рядка в рядок. Доповніть аналогічними прикладами і запишіть. 1. Гай-ка, бай-рак... 2. Жит-тя, знан-ня, вмін-ня... 3. За­ йменник... 4. Са-джу, від-дзеркалення... 5. Пед-колектив, природо-знавство... 6 . Від-значити... 7. А.С. Малишко, Іван Якович Франко... 8 . 220 Вт., 1989 р. ... 9. ДБУ-59... 10. Проф. Максимович, п. Карпенко...

339. І. Спишіть слова, поділяючи знаком переносу. Поясніть випадки, коли за правилами перенос неможливий. Польовий, найбільший, недосипати, розорати, безкозирка, відмежувати, надзвуковий, зайшов, підльодний, прийменник, передній, мрія, око, розпочати, зілля, життєвий, Азія, озеро, надзелень, подзенькувати, броджу, підживлювати, міжярусний, лійка, фойє, близько, прийшов, поліський, херсонський, бур'ян, черв’як, червневий, прислівник, в е р х н ь о л у ж и ц ь к и й , кількатисячний, морпорт, загальновідомий, Україна, ООН, 151

ПАН України, АН-70, птаство, каліцтво, український, за імені Т. Г. Шевченка, 2000 р,, 100 га, 10-й, вид-во, 9-у, п. Шкляр, 1933 рік, 2009—2010 рр. II. Зробіть орфографічний розбір виділених слів. За яким принци пом орфографії їх записано? п о р із ь к и й ,

,г >

С

340. Перегляньте газету, яка виходить у вашому регіоні. Знайдіть помилкові переноси слів на шпальтах газети. Поясніть, як правильно переносити ці слова. 341. Ознайомтеся з літературою, вказаною в рубриці уДо джерел знань» наприкінці розділу. Розкажіть своїм батькам про історію літери ґ.

■ ■ І т

/О

/7

«Український правопис» та «Орфографічний словник» 342. І. Прочитайте. Чим пояснюється різне написання виділених слів у поданих реченнях? 1. Залишившись сам на са м з багатьма тяжкими травмами, Валентин Дікуль майже три роки нелюдськими зусиллями тренував свій організм і, нарешті, пішов... 2. Зустрівшись в іч ­ на в іч з людиною, хитрий звір почав заплутувати сліди ( 3 ж ур н а л у ).

З р а з о к м і р к у в а н н я . В «Українському правописів (# ЗО, с.40) наводит ься правило, за яким склад ні прислівники, ут ворені повт оренням слова або основи без служ бових слів або зі служ бовими словами між ним и, треби писат и через дефіс: віч-на-віч. С ловосполучення сам на сам серед п риклад ів немає, і віднест и йо­ го до цього правила не можна. П ояснит и написання (заф іксоване «Словником довідником з правопису та слововж ивання * С. І. Голова щ ука т а «Орфографічним словником української м ови») можна за правилом §30 «Українського правопису» ( с. 40): окремо пиш ут ься словосполучення, я к і «мають зн а чен ня п р и слівн и к ів і складаю т ься з двох ім енників (зрід ка — ч и с л івн и к ів) ти одного або двох прийм ен­ ників: від р а н к у до вечора, день у день, з боку на бік, з д ня на день, один в один, р а з у р а з, р ік у р ік , час від часу». Д о цього правила слід відносит и і словосполучення прислівникового т ипу, які складаю т ь­ ся з двох за йм енників або чи слівни ків з прийм енником : сам на сам, один на один та ін. II. Доберіть власні приклади речень, де було б представлено сло­ ва, правопис яких важко пояснити. Запропонуйте однокласни­ кам обґрунтувати орфограми за допомогою довідково) літератури.

1•5

343. І. Спишіть текст. Написання слів, розділених рискою, поясніть, користуючись «Українським правописом». Зробіть орфо­ графічний аналіз тексту. Слово Ліни Костенко періоду українського відродження 60-х років і сьогодні сприймається як одна з моральних вершин світо/будови... Епоха не була прихильною до Ліни Костенко. Вона була для неї з н а в і с н і л о /послідовною і нахабяо/нещадною, уїдливо/дріб’язковою і е х и д н о /.п е р к а н т и л ь н о ю . Ате в поетеси при великому таланті був ще й бійцівський харак­ тер. Її майже два десяти/ліття не друкували, замовчували, та воетеса не здавалася: «Поету важко. Він шукає істин. Ми — джини в закоркованих пляшках...» У центрі її поезії — Батько й Мати, нетлінність народної мо­ ралі, коріння родо/воду — все вічне, справжнє (М . К о с т е н к о ). II. З’ясуйте значення виділених слів за тлумачним словником. 344. Г. Прочитайте текст. Зробіть орфографічний аналіз виділе­ них слів. За яким принципом орфографії вони пишуться? Складіть тези статті й перекажіть. Знак тризуб, або тридент, відомий у світі з давніх часів. Йо­ го знають у Європі, Азії, Індії. З тризубом зображувалися грецький Посейдон, етруський (а пізніше римський) Нептун, індійський Шіва, скіфський Тагимасад та інші боги. Найдавніші писемні згадки про золотий т р и з у б і блакитне вбрання царів Атлантиди знаходимо у праці ІІлатона «Тімей», яка була написана в 360—355 роках до н. д. Легенда, описана Платоном, за словами багатьох істориків різних часів, мас. цілком історичні ознаки; історичною її також називав і сам ІІлатон, котрий визначав жанр свого твору, чи то був міф, чи казка, чи історична праця. З часу загибелі А т л а н т и д и минуло о д и н а д ц я т ь з полови­ ною тисяч років. Припускають, що не всі нащадки Посейдона загинули. Українські землі ніколи повністю не були затоплені морями і повенями, тому цілком імовірно, що давню символіку тризуба і ж овт о-б лакит ної барви наші предки успадкували з Атлантиди. Те, що тризуб є одним з най­ давніших знаків нашої землі, засвідчують наскельні малюнки, гончарні вироби, монети, прикраси. Так, на Поділлі знайдено наскельні рельєфи з тризубом, зроблені Зоб раж ен н я тризуба на монетах Київської Русі У IV—III т и с я ч о л іт т я х до н. д., в 153

Ольвії — зображення тризубів І тисячоліття до н. д., на монетах Боспорського царства карбували тризуби з V століття до н.д. Три­ зубом був увінчаний шолом Урартського царя в VII столітті н. д. Відомо також, щосармати використовували тамги-тризуби. Тямги збереглися і досі в кримських татар. Знак, подібний до тризу­ ба, мають також литовці. За князівської доби в Київській Русі тризуб почав набувати сучасної графічної форми, хоча існувало багато різних варіантів малюнка у різних князів. На певний час, від татаро-монгольської навали до к о з а ц ь к о ї доби, тризуб зникає з активного вжитку, витісняється хрес­ том, шестикутною зіркою тощо. Хоча хрести різної форми біля підніжжя іноді мали завитки з двох боків, які підіймалися вго­ ру, завдяки чому утворювався тризуб. Було багато зображень якорів, що нагадували тризуби і входили до складу родових гербів гетьманів Війська Запорозького. Головна ідея тризуба — це числотри, поєднання трьох основ буття, троїстість (тривимірність) життєвого простору. Основою світобудови є повна врівноваженість усіх енергій, тобто Абсо­ лют. Порушення цієї рівноваги — два протилежні полюси: по­ зитивний і негативний, чоловіче і жіноче, батьківське і мате­ ринське начала. Поєднання цих протилежних сил породжує третю — синівську силу, що і відображає тризуб. Тризуб виражає найархаїчніші культи багатьох народів. Це, перш за все, культ Великої Праматері — Родоначальниці, культ Вогню (який є життєвою силою), культ мудрого Змія (а в деяких народів — Дракона). Усі ці символи знаходимо в давній арійській міфології. Арії на своєму шляху з Подніпров’я до Індії залишили багатьом народам цей життєдайний знак — тризуб. На землях України тризуб має безперервну багатотисячолітню традицію, він визнаний національним символом і символом України як держави (3 ж у р н а л у ). II. На матеріалі тексту та ілюстрації до нього (с. 153) складіть діалог про національну символіку України.

>1

ІИ з Г іЧ

МЛ.С С А К 1 /ь

г

1. Орфографія вивчає: а) вимову слів; б) написання слів; в) наголошування слі г) значення слів. 2. Орфограма —це: а) правильне написання літер; б) вибір правильного нап сання; в) правильний розділовий знак; г) мовна норма. 154

3. На початку слова не використовуються літери: а) і; б) ґ ; в) и ; г) ї. 4. Основний принцип української орфографії: а) орфографічний; б) фонетичний; в) історичний; г) морфо­ логічний. 5. За морфологічним принципом пишуться: а) суфікси і префікси; б) ненаголошені голосні; в) орфо­ графічно передається вимова твердих і м’яких приголосних; г) власні назви. 6 . Слова: біла церква —Б іла Ц ер ква ; не т уди ха т а —Н ет удихата —записані: а) за смисловим принципом; б) за морфологічним принци­ пом; в) за історичним (традиційним) принципом; г) за фоне­ тичним принципом. 7. Роздільна вимова приголосних в українській мові передається за допомогою: а) м’якого знака; б) апострофа; в) ц; г) ьо. 8 . М’якість приголосних в українській мові передасться за допо­ могою: а) й ; б) м’якого знака; в) літер я . ю, є; г) і. 9. Доберіть до словникового диктанту «Подвоєння і подовження приголосних* по 10 прикладів і запишіть. 10. Назвіть орфограми в уривку з поезії Дмитра Фальківського. Біжить вода на вулиці струмками, А чорний сніг — як чорне павутиння. Ой, скоро вже з південними вітрами Ударить в небо пісня журавлина. І тихо-радісно задзвонить над полями Дощем весняним, чистим, як перлина. А перший грім, пробігши по узгір’ї, Розтане воском в синім надвечір’ї. 11. Запишіть 10 слів із буквою Г. 12. Виправте помилки в реченнях і запишіть. 1. Не той тепер Миргород, хорол-річка не та. 2. В різних зо­ нах полісся, лісостепу, степу, на кримських і карпатських го­ рах ростуть дуб, ясен, граб, смерека, липа... 3. Діаметр ікара сягає кілометра півтора, орбіта дуже наближається до орбіти марса, венери, землі, меркурія і підходить до сонця. 4. Широ­ ко відомий на П олтавщ ині і дуб Шевченка, що росте на михайловій горі біля села прохорівки в парку будинку відпочинку. 13. О б ґр ун туй те, чи правильно назив ати

на.

Галею

ж ін к у

на ім ’я

Утворіть і запишіть скорочені і пестливі форми цих імен. 155

Г ан­

1 4 . П о я с н іт ь , ч о м у з а г а л ь н і ім е н н и к и у п о д а н и х р е ч е н н я х н а п и ­ с а н і з в е л и к о ї л іт е р и .

1. Василь Стус — це Людина з великої букви. 2. Х а й живуть на нашій планеті Свобода, Рівність, Мир, Братерство! 3. Яке ж то слово сильне — Щастя! І Праця! І Любов! Вони для люди­ ни — найважливіші. Без них то не життя — то животіння (З у ч н . т во р ів).

15. У якому словосполученні повторюване слово написане пра­ вильно? Обґрунтуйте відповідь. З а с л у ж е н и й учитель України; з а с л у ж е н и й артист, З а с л у ­ ж ений діяч мистецтв; л а у р е а т Державної премії; Л а у р е а т Національної премії імені Тараса Шевченка. во«’

ш

Ю

і» к їАу- <

Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчен­ ня української мови. — К., 1991. Білодід І. К. Т. Г. Шевченко в історії української літературної мови. - К „ 1964. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики: 253000 слів / За ред. В. Т. Бусел. — К., 2004. Гнатюк І. С . Про зміни в українському правописі / / Українська мо­ ва і література в школі. — 1991. — № 8. Жовтобрюх М. А., Волох О. Т., Самійленко С. П., Слинько І. І. Історична граматика української мови. — К., 1980. Історія української культури / За ред. Івана Крип'якевича. — К., 1994. Москаленко А . А . Основні етапи розвитку української мови. — К., 1964. Німчук В. В. Про графіку та правопис як елементи етнічної культу­ ри: історія ґ / / Мовознавство. — 1991. — Ме 1, 3, 6. Плющ П. П. Історія української літературної мови. — К., 1967. Орфографічний словник української мови / За ред. С. І. Головащука, В. М. Русанівського. — К., 1975. Український правопис. — К., 2008. Шевчук С. В. Разом, окремо, через дефіс. А—Я: Орфографічний словник: 32 000 слів. Найуживаніші слова і словосполучення. Най­ новіші запозичення. Спеціальна різногалузееа термінологічна лекси­ к а . - К., 2006.

І е к с а к о п о г і я <украТнськоТ т о в с і я к .у ч е н н я п р о п е к с а г и н а а с к л а д

і

. ■ .1." • .. -»*СС р о з р із н я т и однозпачні й багатозначні слова, правильно вж иват и їх в усному й писемному мовленні; ви зн а ч а т и ознаки власне українських слів; доцільно вж иват и в мовленні запозичені ш

термінологічну лексику; з н а х о д и т и й р о з п із н а в а т и тропи, синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, історизми та архаїзми, з’ясовувати їхню стилістичну роль; поясню ват и причини появи неологізмів та о б ґр у н т о ву лт и доцільність їх уживання в мовленні; ви к о н у ва т и лексичний аналіз слова; зд ій с н ю в а т и лінгвокраєзнавчу роботу і го т у в а т и повідомлення про діалектичну лексику, етнографізми, топоніми свого населеного пункту; у с у в а т и лексичні помилки, користуючись відповідними словниками.

і

,§ 32. СЛОВО ЯК ОДИНИЦЯ МОВИ. ОЗНАКИ СЛОВА 345. І. Проаналізуйте висловлювання учених про слово. Спробуйте дати визначення, що таке слово. II. Складіть схему «Слово як об’єкт вивчення». 1. У мові є одиниця, без вивчення якої немислиме пізнання механізму мови. Ця одиниця — слово. Видатний швей­ царський лінгвіст Фердинанд де Соссюр зазначив, що с л о во , незважаючи на всі труднощі, пов’язані з визначенням цього поняття, є одиницею, яка невідступно постає перед нашим ро­ зумом як щось центральне в механізмі мови. 2. Слово — наше найзіркіше око, наймогутніша сила {І. В и х о в а н е и ь ) . 3. У слові, як у краплі води океан, відображена вся система мови... (С. Б а р х у д а р о в ). 4. Свідомість віддзеркалює себе в слові, як сонце у малій краплі води. Слово підноситься до свідомості, як малий світ до великого..., як атом до космосу. Воно і є малий світ свідомості (Л. В и г о т с ь к и й ). 5. ...Слова ... несуть у мозок інформацію і впливають на його формування, розбудову про­ цесів мислення (І. Б іл о д ід ). 6 . Л е к с и к о л о г і я (грецьк. Іехіх — слово, logos — вчення) вивчає склад мови і слово як його основну одиницю. З-поміж інших мовних одиниць слово виділяють такі ознаки: л е к с и ч н е значення, н о м і н а т и в н а ф у н к ц і я та інші (А. Г р и щ е н к о ).

346. Прочитайте текст. На які ознаки слова вказує мовознавець? Як називається розділ мовознавства, що вивчає значення слів і ви­ разів? Яке значення слова називається лексичним, а яке — граматич­ ним? Чи всі слова мають ці значення? Слова схожі на талу невагому хмаринку. Вони всі разом, але кожне й само по собі в усій своїй досконалості: ось так воно вимов­ ляється (це його ф о н е т и ч н и й бік), так воно утворюється від інших слів (це його с л о в о т в о р ч і відношення), так воно змінюється за формами, приєднуючись до інших слів у реченні (це його г р а м а т и ч н і форми). А ось так це слово розквітає всіма гранями своїх значень, якщо навколо немає жодного схожого чи рівного йому, або сумирно пригасить внутрішнє його світіння, як­ що поруч виявиться більш точне, більш гнучке слово. Тоді ми го­ воримо про лексичне значення слова, а ширше — про семантичні зв’язки слів. Семантичні означає смислові; термін с е м а н т и к а по­ ходить від давньогрецького с е м а н т и к о с — «те, що означає*. І справді, слово не відображає предмет безпосередньо, воно тільки позначає його умовним символом (В . К олесов).

347. Поясніть значення слів псалом, прит ча, сент енція, У разі потреби скористайтеся тлумачним словником. 348.1. Прочитайте текст. Визначте його тему, основну думку. По думайте, чому автор дібрав саме такий заголовок. Зробіть висно­ вок про роль доречно вжитого слова. БІЛЬШИЙ ЗА САМОГО СЕБЕ Є люди, яким судилося бути більшими за самих себе. Такий Василь Симоненко. На двадцять восьмому літі (власне — зимі) урвався його життєвий шлях. Поетичний, духовний — триває. Василь Симо­ ненко іде до людських сердець, іде до нових поколінь, ітиме — сподіваємося — до наших нащадків. Чи до всіх? І що несе він? Що говорить нам сьогодні, що скаже людям завтрашнього дня? Що взагалі може сказати поет цьому розвированому, трагічному, до краю напруженому, перенасиченому словами, вірами, р о ,п а р у ­ в а н н я м и , закликами, загрозами, спокусами й оманами світові? Перша поетична книга Василя Симоненка мала промовисту назву — «Тиша і грім». Контраст чи єдність протилежностей? Мабуть, і те, і те. Зосередженість у собі і причетність до світу. Роздум і дія. Епічне і драматичне. Син полтавських степів, Ва­ силь Симоненко знав тишу степу, але й знав, якими напругами та електричними розрядами насичений цей степ і якими три­ вогами може повнитися безмежне небо над ним. Серед оголеної

тиші заходило на грозу. Вдарила вона у збірці «Земне тяжіння», що вийшла тисяча дев’ятсот ш іс т д е с я т четвертого року. У терпкий подих степу увірвався бунтівний подих Дніпра, Шевченків дух. Василеве зростання було дивовижне. Пригадується: ви­ йшла перша його книжка. Всі її хвалили, всі захоплювалися, а Василь говорив про неї хіба що іронічно. Він уже не любив її, бо переріс її. Був людиною немилосердно самокритичною і вічно собою невдоволеною за великим рахунком, а не д р іб 'я зк о во . У нього було надто високе уявлення про літерату­ ру, надто високі ідеали й критерії, щоб він міг задовольнитися тим, що робив (І. Д зю б а ). «, II. Виконайте завдання до тексту. г, 1) Виділіть у тексті слова, що за своїм стилістичним навантажен­ ням створюють особливе сприйняття тексту. Наведіть приклади. / 2) Зробіть фонетичний розбір виділених слів. І 3) Назвіть, якими частинами мови є слова в останньому реченні. ' 4) Поясніть правопис слів лю дських, поколінь, полт авських. Ш ев - ченків, не дріб’язково, дев’ят сот . Назвіть орфограми. '■ 5) З’ясуйте значення слів літ о, омана, конт раст , крит ерій. III. Зробіть висновок про слово як одиницю мови.

449. Випишіть із хрестоматії з української літератури уривки з поезій, у яких би йшлося про силу слова. Зачитайте їх у класі. Дотримуйтеся орфоепічних норм.

350. Складіть і запишіть діалог-аргументацію, в якому ви доводи ли б одноліткові необхідність досконалого володіння рідною мовою та однією з іноземних. Уживайте слова різних лексичних груп.

Розмовний стиль, його особливості 351. І. Прочитайте. Доберіть заголовок. Визначте стиль тексту. З якою метою у тексті вжито діалог? Який стиль використав автор при цьому? З якою метою? Зараз дядько Микола смачно навпіл розколює березові і грабові кряжі. Робить він це так: підійме над головою колуна, замахнеться, скаже «гех» — і дерево розколюється навпіл, і знову «гех* — і знову на землю летять половинки. — Ти чого, підпомагачу, зуби шкіриш? — дивується дядько Микола, розгойдуючи рясну свиту. — А чого ви за кожним разом гехкаєте?

— Чого? — косує на мене чоловік очима і вусами. — Ніби не знаєш. — Не знаю. — Еге, погані твої діла. — Погані, але не дуже... То чого? — Без «гех» дерева не осилигн. — Хіба? — Не віриш — спробуй. Ставай на моє місце. Я так і роблю: беру колуна, замахуюеь — і він застрягає в оцупку. — А що я тобі казав? — насочуються сміхом вуса і кирпа дядька Миколи. — «Гех» у господарстві — велике діло, на ньо­ му всі дроворуби тримаються (М. С т е л ь м а х ). II. Поясніть розділові знаки в тексті.

352. Розгляньте таблицю. Розкажіть, що ви знаєте про розмовний стиль. Яке його основне завдання? Яка мовленнєва ситуація потрібна для розмовного стилю? Розмовний стиль Мета мов­ лення Спілкуван­ ня, обмін інформаці­ єю, думка­ ми, вражен­ нями, про­ хання, допо­ мога пора­ дою, вихов­ ний вплив

Сфера Форма ре­ спілку­ алізації вання стилю У повсяк­ Діалог, денному полілог, спілку­ монологванні у ро­ розповідь дині, 3 дру­ зями, зна­ йомими, колегами (поза межа­ ми роботи)

Загальні ознаки

Мовні особливості

Невимуше­ ність, жва­ вість бесі­ ди, вільний вибір слів і виразів, емоційність; супровідні засоби: міміка, жес­ ти та ін.

Усне мовлення; побутова лекси­ ка, фразеоло­ гізми, емоційно забарвлені і просторічні слова,звертан­ ня, вставні слова, вигуки, неповні речен­ ня

353. І. Прочитайте. Підготуйте конспект повідомлення про озна ки розмовного стилю, характерні для нього мовні засоби. Р о з м о в н е м о в л е н н я є найдавнішим стилем будь-якої мови. Ним користуються здебільшого в побуті, але часто й у навчальній, науковій, виробничій, суспільно-політичній, культурній та інших сферах життя. Широко представлене воно в публіцистиці, в красному письменстві. Розмовне мовлення слугує для безпосереднього усного повсякденного спілкування, при якому сама ситуація зумов­ лює зміст висловлення: тут використання розмаїття ритмо­ мелодійних варіацій, інтонування, а також допоміжних позаґл

160

мовних .засобів: міміки, жестів, постави, погляду тощо. Найчастіше воно здійснюється в діалогічній формі. Усе це і визначає ті лексичні, морфологічні й синтаксичні особливості, якими характеризується розмовне мовлення. Оскільки спілкування відбувається між людьми, пов’язани­ ми спільністю життєвого досвіду, це дає можливість за потре­ би висловлюватись небагатослівно, часом навіть без називання основного об’єкта розмови. В усному мовленні можливі про­ сторічні слова (р о ззя ва . х а р и и з я к а . г е п н и т и . л я п а т и , биинцт ись), які перебувають поза літературними нормами мови. Тилова форма усного мовлення — діалог, тема якого нескладна або добре відома. Звідси — використання неповних речень, натяки, недоговорювання (повнота сприймається як зайве обтяження). Емоціііно забарвлені слова та звороти з суфіксами суб’єктивної оцінки уживаються значно ширше, ніж в інших стилях. У розмовному мовленні поширені фразео­ логізми, діалектизми, жаргонізми. Для розмовного мовлення характерні епітети, порівняння, метафори, синекдоха, метонімія. У писемній формі розмовне мовлення вживають у приватному листуванні, записках, у художньому творі. Розрізняють л і т е р а т у р н е р о з м о в н е м о в л е н н я і р о з м о в н о - п о б у т о в е (з украпленнями діалектичних і просторічних елементів). Спільні позамовні ознаки їх: не­ офіційність, невимушеність спілкування, безпосередня участь у розмові, непідготовленість її, а тому й певний автоматизм, переважання діалогів (хоча можливі й спонтанні монологи), велика роль жестів, міміки, а також ситуації і характеру сто­ сунків між учасниками розмови, їхні емоційно-оцінні реакції. Розмовний стиль використовується в таких жанрах, як: гумореска, байка, казка, оповідання, драма, комедія, трагедія, роман, повість (З а А . К о в а л ь ). II. Дайте відповіді на запитання до тексту. / 1) Від чого залежить структура тексту розмовного стилю? ? 2) Чи можливий монолог у розмовному мовленні? і 3) Що псує розмовне мовлення? Як уникнути помилок в розмовно■ му мовленні? * 4) У яких жанрах використовується розмовне мовлення? ІД > 354. Складіть і розіграйте діалог у гумористичному плані на тему »На шкільному шоу «Веселі жабокрячі». 355. І. Прочитайте текст. Які мовні засоби увиразнюють його, надають національного колориту? Обґрунтуйте власні міркування. Визначте тил мовлення. Проаналізуйте мовні особливості тексту. Варю б орщ , і тут я помічаю цікаве явище: вкинула до к в а ­ солі к а р т о п л і, вона так туди влетіла, як хазяйка; розіпхалася по всій каструлі і жде, щоб я швидше закрила покришкою. 11 М Я. П л о щ

і£ іг

Я усміхнулась і затулила. Пасерую м о р к в у із селер о ю , — і теж туди, вона не дуже охоче зі сковороди злізла, ложкою мусила згрібати. Надула губи, аж піна пішла біла, бо ж олією її шмарувала. Покришкою боялася накривати, бо бачу: як шугоне, — не зловлю, так і жде моменту. Але б у р я к — так буряк, справжній козак, зайшов туди, наче з коня злетів: наробив гар­ мидеру, бо ніхто вже й світу білого після нього не побачив. Закипіло раптом усе! Матінко! А нема рукавиць, буряк уперся — от от буде скандал! Зняла і на холодне' Ху, встигла, але і бу­ ряк, бачу, впрів, злякався, що не вдеожить таку масу баб’ячу! Ложкою їх повінчала, посварила — втихло! (Н . М а т в і є н к о ). ІТ. З’ясуйте походження виділених елів. 356. Підготуйте розповідь на тему «Українські страви», викорис­ товуючи емоційно забарвлені слова та фразеологізми. 357. Проаналізуйте мовні засоби п’єси І. Карпенка-Карого «Мар­ тин Боруля». З’ясуйте, яке мовлення використовує автор, чому. 358. Зачитайте фрагмент розмовного стилю з повісті І. НечуяЛевицького «Кайдашева сім’я*. З’ясуйте, з якою метою автор використав знижену лексику. <342) 359. Випишіть із вивчених художніх творів літературну лексику розмовного стилю з суфіксами зменшувально-пестливими, інтен­ сивної якості та згрубілості, 360. Складіть діалог, використовуючи лексику розмовного стилю на тему «Хобі нашої родини». ‘ § 33. ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА.

ТИПИ ЛЕКСИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ 361. Чи збігаються подані визначення слова з вашим розумінням цього поняття? У чому полягає узагальнювальна роль слова? 1. Слово — це основна, базова одиниця мови — звук або ком­ плекс звуків, що має певне значення і вживається в мовленні як самостійне ціле, є будівельним матеріалом для речення (З п ід р у ч н и к и ). 2. Людська пам’ять не може охопити назвою кожен окре­ мий предмет. Отже, слово співвідноситься з цілим класом тих самих предметів, явищ тощо, які характеризуються наявністю спільних ознак. На основі узагальнення повторюваних ознак ряду однорідних предметів або явищ у свідомості людини ство­ рюється п о н я т т я , яке матеріалізується у слові. Наприклад, слово д и ч к а позначає плодове «дерево (грушу, яблуню), яке не садили, «самосійне». Ця ознака рослини закріпилася суспіль­ ною практикою за звуковим комплексом [дичка], який етап знаком некультивованої рослини (За Н . Г р и п а с ).

362. Прочитайте вірш Миколи Вінграновського. Чи можна поста • вити знак рівності між предметним і стилістичним значенням слова? Які слова передають поняття, а які —ні? Так швидко відминули кавуни, Відчервоніли з ними й помідори І тишком-нишком ожили млини, З шовковиць лист, з шовковиць лист учора Упав тихенько, вухо опустив, Як цуценя чи як руде телятко. Вже дихає Різдво в заінені мости, Стручки акації тремтять на пересядку.

363. Прочитайте й перекажіть. Запишіть у стовпчик риси схо­ жості предметів, на основі яких можуть розвинутися нові значення слів (за формою, розміром тощо). ІІреважна більшість слів української мови є багатознач­ ними. Наприклад, лексема с ід а т и означає займати місце; приступати до роботи, що виконується; бути ув’язненим; мешкати; приземлятися; спускатися за лінію обрію; обме­ жити себе чимось у харчуванні (с іс т и н а д іє т у ). Слова, які виражають кілька значень, називаються багатозначними, або п о л і с е м а н т и ч н и м и (від грецьк. p o ly — багато і se m a — знак). Пильніша увага до багатозначного слова дає можливість виявити нерівноцінність його значень: одне із значень виділяється як головне, його називають прямим, решта — переносні. Наприклад, в е л и к і очі і в е л и к а д и ш а . Багатозначність у слові розвивається поступово у процесі і розвитку мови. Наприклад, у слова морж раніше було одне значення в словнику: морж — водяний ластоногий ссавець із вусатою мордою, великими іклами та короткою шерстю; а в 60-х роках XX століття розвинулося переносне значення: і морж — людина, яка любить купатися в крижаній воді. Слова, які не мають переносних (вторинних) значень, на­ зиваються однозначними. V

364. І. Прочитайте. Знайдіть у тексті слова, вжиті в переносному значенні. Поясніть їхні прямі й непрямі значення. На основі чого роз­ винулись вторинні значення? У Землі є лише один супутник — Місяць, який рухається навколо неї по орбіті на середній віддалі в 376 284 км. Супут­ ник має дуже великі розміри відносно планети-хазяіпш, тому

деякі астрономи вважають, що система Земля — Місяць по­ винна розглядатися як подвійна планета. Найголовніша загадка Місяця — це його походження. Раніше астрономи вважали, що він виник разом із Землею близько 5 млрд років тому. Але камені, зібрані астронавтами космічного корабля «Аполлон», показали вражаючу відмінність місцевих порід від земних. Може, на ранніх стадіях існування Землі у неї була красива система кілець, на зразок тих, що оточують Сатурн, і Місяць утворився з них? А можливо, коли Земля була ще зовсім юною і складалася з роз­ плавлених порід, вона оберталася так швидко, що через це роз■гяглась, набравши форми груші, а потім верхня частина цієї груші відірвалась і перетворилася в Місяць? А може, в молодості вона піддалась удару якогось небесного тіла, що за розміром дорівнювало половині розміру самої Землі? Внаслідок цього зіткнення величезна кількість маси Землі була викинута в космічний простір, а потім із неї утвори­ вся Місяць ( І з к н . «Е н ц и к л о п е д ія н а в к о л и ш н ь о г о с в іт у » ). II. Подискутуйте. Висловіть власні думки щодо майбутнього Землі та Місяця. Уживайте багатозначні слова. 365. І. З ноданими словами складіть і запишіть словосполучення так, щоб вони виступали в прямому й переносному значеннях. Корінь, срібло, шлях, воїн, зелений, підняти, стріляти, вікно. II. Визначте, за яким принципом орфографії пишуться ці слова. Які фонетичні явища в них відбулися (асиміляція, дисиміляція тощо)? 366. Запишіть у два стовпчики слова: а) з конкретним значенням: б) з абстрактним. Позначте суфікси у назвах абстрактних понять. Які з цих слів багатозначні? Палац, ідея, мрія, квітка, століття, виробництво, передчут­ тя, сміливість, мислення, книга, сніг, дощ, річка, рік, ніч, лю­ дина, синій, зелений, працює, трудівник, розум, натхнення, поезія, мова, музика, троянда, наука, дорога, машина, хмара, сонечко, золото, зміна, доля, земля, село.

367. Зміна граматичного значення слова може призвести до зміни його лексичного значення і навпаки. Об’єднайтесь у пари й позма­ гайтеся: доведіть це на кількох самостійно дібраних прикладах. 368. Уявіть, що ви опинилися на знімальному майданчику (див. фотоілюстрацію на с. 165). Запишіть не менше десяти багатозначних слів, які ви там могли б почути.

На знімальпому майданчику і

; 369. Підготуйте міні-конференцію на тему «Уроки історії й уроки сучасності». Підготуйте висловлювання й візьміть участь в об­ говоренні проблеми.

Основні типи переносних значень слів 370. Прочитайте. Підготуйте детальний переказ наукової статті (усно). Слова з п е р е н о с н и м значенням особливо поширені -і у художньому та розмовному стилях. Розрізняють такі ти| пи переносних значень: метафору, метонімію і синекдоху. Метафора (від грецьк. т е іа р й о га — перенесення) — це тип переносного вживання слова, що Грунтується на подібності тих або інших ознак. Найчастішими бувають ме) тафоричні перенесення ознак, властивостей предметів на • істот, і навпаки. Наприклад: І з е м л я , і во д а , і п о в іт р я — все поснуло. Метафора може бути побудована на в п о д і б н о с т і : 1) форми: П о м ер еж а в в е ч ір к у ч е р я в и й ' л ь о д я н и м и ґр а т а м и в ік н о (М. Д р а й -Х м а р а ); 2) кольору: | С онце х и л и л о с я уж е н а з а х ід і к р и в а в и м б л и с к о м о б л и в а л о І сніж ні п о л о н и н и (І. Ф р а н к о ); 3) властивості: В ід о м о , що за [ л ю д и н а з нього — к р е м ін ь ; 4) вияву почуття: Д у м к и , спогаI д и к р а я л и серце К о с т о м а р о ва (М . Ів ч е н к о ); 5) поведінки, " способу дії: В т о м а к р а д е т ь с я и х о , а л е в ін в т о м і в з я т и себе в не д а є (В . Б и ч к о ). Метафора може будуватися на основі вражень, оцінки І будь-чого: В и ш н е в і п а х о щ і д у м о к ( М . Д р а й -Х м а р а ). На основі метафоризації у художньому мовленні створю» ються м о в н і о б р а з и : грім о п л е с к ів , зо р я н а д ії. ІЬ5„

р> '^і- > і л у ї 1а / і у ® - ( » / л / > ч ъ /* > ъул

'■*

Метонімія (від грецьк. т е іо п іт іа — перейменування) — це перенесення назви з одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які межують між собою, перебу­ вають в органічному зв’язку. Може переноситися: 1) назва приміщення — на людей у ньому: І н с т и т у т с в я т к у є своє с т о р іч ч я ( I I . В о р о н ь к о ); 2) назва матеріалу — на виріб із нього: В есь с т іл з а с т а в л е н о с р іб л о м . (Тобто посудом зі срібла); 3) назва дії — на результат: З у п и н к а . (Сама дія і місце, де зупиняються); 4) предмет, що вивчається на галузь науки: Л е к с и к а (1. Сукупність слів мови. 2. Розділ мовознавчої науки); 5) назва заходу — на його учасників: К о н ф е р е н ц ія п р и й н я л а з в е р н е н н я ...; 6) назва емоційного стану — на його причину: Ж а х !; 7) ім’я автора — на його продукцію: П р о ч и т а л и Ш е в ч е н к а ; 8) назва об’єкта — на препарат: П і г у л к и в ід г о л о в и ; 9) назва предмета — на те, що в ньому знаходиться: Ось в и п и й с к л я н к у , о с віж и с ь ; 10) назва ознаки, властивості — на її носія: Н а р о д н и й бас. щ о с и д ів п о п е р е д у , т еж в и б іг н а с ц е н у , т р о х и п о с п ів а в ... (Ю. Я н о в с ь к и й ). Синекдоха (від грецьк. в іп е к й о с к е — співпереймання) —

це тип перенесення назви частини на назву цілого, і навпа­ ки. Наприклад: Ґ р и н д ж о л а м и м о в ч а з н о к о ж у х п р о їх а в (М .Д р а й - Х м а р а ). Як і метонімія, синекдоха ґрунтується на понятті суміжності, але специфічним для неї є те, що ця суміжність кількісного характеру — загальніша і кон­ кретніша назви: В ін с к р із ь р у к у м а є . а м и що? (І. К а р п е н к о К а р и й ). Синекдоха використовується як мовний художній засіб, але не так часто, як метафора і метонімія.

371. Прочитайте. Визначте типи переносних значень виділених слів. На чому ґрунтується перенесення ознак? 1. Жовтизною припали сходи вівса. С к р у ч у в а л а своє молод листячко кукурудза (О. Б е р д н и к ). 2. Бжевський замовк, с к р у ­ т и в грамоту і поклав її в скриньку (3 . Т у л у б ) . 3. Того дня дід Захарій занедужав. С к р у т и л о його (О. Д о н ч е н к о ). 4. Ось доро­ га с к р у т и л а вбік, побігла з гори в долину... (М . К о ц ю ­ б и н с ь к и й ). 5. Оце завів мене в западинці... Трохи в’язів не с к р у т и л а (І. Н е ч у й - Л е в и ц ь к и й ) . 6. Зовсім к лихій годині с к р у т и л и в’язи машині (П а н а с М и р н и й ) . 7. Вже вечір був про­ зорий і х о л о д н и й (Л . П е р в о м а й с ь к и й ). 8. Без мистецтва життя було б х о л о д н и м , незатишним, непривітним (Л . Д м и т е р к о ). 9. Бабуся відчинила комору, де зберігалися... шаблі, списи, булави й інша х о л о д н а зброя (М . С т а р и ц ь к и й ). 10. Х о л о д н і зорі байдуже дивились на землю (М . С т е л ь м а х ). 11. Нарешті припинили розмови про «х о л о д н у війну» і пішли спати (О. Б е р д н и к ). ,166

т

372- З літературознавчого словника-довідника випишіть визна­ чення художніх засобів: метафори, персоніфікації, гіперболи, літоти, алегорії. Поясніть, на якому мовному явищі вони Грунтують­ ся. У наведених текстах знайдіть ці художні засоби, поясніть, як во­ ни утворилися. 1. ... — Ну, як же ти там поживаєш? — Нащо питать! Либонь, не знаєш Собачого життя мого? — Сказав Бровко. — Далеко до твого... (Л . Г л іб о в ). 2. Поет став морем. Далеч степова, І хмарочоси, й гори — ним залиті. Бунтують хвилі — думи і слова, — І сонце генія над ним стоїть в зеніті {І. Д р а ч ). 3. Як почула я такі слова ласкаві, аж за серце мене вхопило. Сльози ринули мені з очей, а він [отець Іван] простяг руку та й поблагословив мене. Бачу, й вона увійшла: старесенька, мале­ сенька, ледве од землі видно, а ще говірка (М а р к о В о в ч о к ). 4. Вечір крапчастий в деревах моркву гризе. Під засушеною квіткою хата сторінку Чита (М. В о р о б й о в). 5. Вечір проминув у тривожних роздумах про загублену па расолю, котрої не було, котра була не з ним, котра тепер так са­ мо страждала, втративши свого пана, і нарікала на свою непри­ каяну старість (Ю . В и н н и ч у к ) . 373. Дайте оригінальні підписи до фотоілюстрацій, об’єднаних те­ мою «Кар’єрне зростання*. Уживайте метафору, персоніфікацію, гіперболу та алегорію.

374.1. Прочитайте. Знайдіть у тексті слова, вжиті в переносному значенні. Які художні засоби завдяки цій властивості слова створив автор тексту і поет Олександр Олесь? Чи доводилося вам чути голос вітру? Так, люди часто при­ слухаються до його звуків, дивуючись їхній силі та виразності. 167

У нашій мові існує багато влучних характеристик, які яскраво відтворюють своєрідну «симфонію» вітру. Іноді він здається нам могутнім велетнем, що владною рукою пригинає ліс, жене морські хвилі, крутить вітряки. Його голос звучить у кронах дерев, у безмежних степах, у димарях будинків — і тоді кажуть, що вітер шумить, свистить, гуде, реве, навіть сопе. Але буває, що пісня вітру нагадує тужливий голос поране­ ного звіра — і люди, почувши той жалібний звук, добирають зовсім інші слова для його характеристики. Спробуйте згадати ці слова. Мабуть, ви не раз чули такі вирази: віт е р п л а ч е , ст о гне, с к и г л и т ь , в и є , го ло си т ь... Скільки жалю і співчуття в цих словах! Людина ніби переймається болем і сумом, що виливає природа у часи неспокою та негоди. Вітер хворий віє стиха. То в гаю зламає гілку, Ледве ходе, ледве диха, Стане, виструже сопілку, То щось думає неначе І на дудці тихо грає, І без голосу заплаче. І прохожим серце крає... — такий образ вітру створив Олександр Олесь у поемі «Щороку» (В. Т и х а ). АЙВ II. Розкажіть, які саме звуки уявляються вам, коли чуєте вираз плаче вітер. Якби ви були композитором, то яку музику створили б до цих слів? Опишіть її. 375. На основі переносного значення слів складіть і запишіть ви­ словлювання (поетичні чи прозові), у яких би були метафора, метонімія, синекдоха. Голова, колона: небо, плакати; вчинки, засліпити; вітер, грати, співати; місто, святкувати. *}■, 376. Об’єднайтесь у пари й позмагайтеся: утворіть метафори, до складу яких входили б дієслова горіти, палат и, с п а л а х н у т и та іменники см іх, сльоза, надія, смут ок. Визначте переможця. М 1 377. Складіть чотиривірш, використавши іменникові метафори зем лі хода, подив трав, берізки ніж ність, поцілунок виш н і.

Ч'і 378. Прочитайте вірш Івана Драча. Яка ідея поезії? Який художній засіб використав автор і яка його роль у вираженні основної думки? Сміється сміх. Горить на рукаві. Сміється так дитинно, стопричинно. Сміється українно — ми живі; І карим сміхом двері в світ розчинено. Сміється розум. Аж пашить крилом, Сміється дотеп, смутком перешитий, Добро сміється над горбатим злом. А доки ми сміємось — будем жити.

379. Уявіть, що на День учителя вам доручили виступити на шкільному святі й розповісти про свою першу вчительку, шановану, вже літню людину. Використайте у своїй розповіді поетичні вирази благородна сивина, ж иття припорош ило сріблом скроні тощо. скф; 380. Уявіть, що ви шісьменник і хочете ввести в роман опис зоря"" пого неба. Проаналізуйте, що вжесказалипро це інші письменни­ ки. і розкажіть, які художні засоби використаєте ви, щоб уникнути образін-штампів. Матеріали для аналізу Зорі — квіти неба. Струшують на землю срібний пил. Сумує надвечір’я. Проростають перші зорі. Зорі тремтять, мерехтять, падають у річку. Переморгуються таємниче, гаснуть. Ніч просіює крізь небесне сито зорі. Місяць збирає зорі у срібний ківш. Зоряні суцвіття. Міріади зірок. Г§ 34. ОМОНІМИ. ПАРОНІМИ У*'

с /»І*1

2*-

381. Прочитайте. Поясніть лексичне значення виділених слів. Пригадайте, як називаються такі слова. 1. К л ю ч угорі журавлиний рідною мовою кличе у невідомі краї (М . Р и л ь с ь к и й ) .2. К л ю ч е м позиції була ота двогорба висо­ та. 3. Гірським к л ю ч е м він пахне, глицею густою (3 т е . М . Б а ­ ж ана). 4. Манісінька ручка цуцко повертає к л ю ч (С. В а с и л ь ченко).

382. І. Прочитайте вірші з дитячого журналу. Назвіть у них омоніми. Користуючись лінгвістичною довідкою, визначте їхні типи. 2. Із птахів я хоч не дужих, 1. До млина Мусії'в віз Та в пошані у недужих. Два мішки пшениці віз. Дуб хтось точить чи ялину, Ось за гаєм блиснув став, В той же час до них я лину. Вісь із колеса — віз став. Швидко взнаю, як і де, Що ж, не буде наша мати Під корою хід іде. Борошна сьогодні мати. Ф© XI. Яка роль омонімів у сюжетотворенні, зацікавленні юного чита­ ча поезією? Наведіть власні приклади таких віршів. 383. Прочитайте. Назвіть типи омонімів. Омоніми (від грецьк. h o m o s — однаковий і о п у т а — ім'я) — це слова, які однаково звучать, але мають різне зна­ чення. Розрізняють лексичні омоніми а б с о л ю т н і (або в о в н і ) та н е п о в н і . Повні омоніми бувають в межах

однієї частини мови. Звуковий склад абсолютних (повних) омонімів збігається в усіх граматичних формах. Напри­ клад: д е р к а ч — невеликий перелітний птах і д е р к а ч — стер, тий віник; д е р к а ч а , (з) д е р к а ч е м . Неповні омоніми — це слова, що збігаються звучанням не в усіх граматичних фор­ мах. Неповні лексичні омоніми називають омоформами. Наприклад: к іл ь к а (імен.) — маленька рибка і к іл ь к а (числівн.) — неозначена кількість предметів; с и н ів (імен.) — родовий відмінок множини іменника с и н і с и н ів (дієсл.) —- форма минулого часу чоловічого роду дієслова с и н іт и .

Омографи — це орфографічний тип омонімів, — слова, однакові за написанням, але різні за звучанням (мають різний наголос) і значенням. Наприклад: водії — род. відм. одн. іменника вода і во д и — наз. відм. мн. іменника в о д а ; с у р м а — духовий музичний інструмент і с у р м а — сріблясто-білий крихкий метал. Омофони — слова, що збігаються своїм звуковим скла­ дом, але різні за значенням і написанням. Наприклад: сон це (щось сниться) і с о н ц е (світить). У в а г а ! Відрізняйте о м о н і м и від б а г а т о з н а ч ­ н и х с л і б. Між значеннями багатозначного слова існують зв’язки, вони об’єднані спільним поняттям, схожою озна­ кою чи подібною функцією. Наприклад: р у ч к а (дитини) — р у ч к а (для письма) —ручка (дверей); к о р ін ь (дуба) — кор ін ь (слова). Коли ж окремі значення різко відділяються від основного змісту слова і втрачають з ним зв’язок, то це омоніми. Наприклад: л а с к а (пестощі) і л а с к а (звірок), п р а ­ в и й (бік) і п р а в и й (невинний). Більшість омонімів належать до нейтральної лексики, але відіграють певну стилістичну роль як важливий засіб для створення дотепів, к а л а м б у р ів . З цією метою вони широ­ ко використовуються в художній літературі, в усній народній творчості та в усному мовленні. Вони увиразнюють думку, надають мовленню іронічного, гумористичного чи са­ тиричного забарвлення (п о в е р н у в за ріг — н а ш о ї ко р о ви ріг).

384. Прочитайте словосполучення. Назвіть спочатку омоніми, я потім багатозначні слова. Поясніть, у чому полягає відмінність між ними. Випишіть словосполучення з омонімами. Свіже молоко, свіжий вітер; м’яка постіль, м’яка вдача; літня днина, літня жінка; слід повторити, слід на землі; дотеп­ на байка, байка на сорочку.

385. Розкрийте значення омонімів. Визначте їхній тип. I. Та, по-мосму, навіть роботи заіржавіють без роботи (/7. Ребро). 3. О ні, не сон це! їх душ поривами ясна, їм усміхається, як сонце, близького щастя далина (В. С осю ра). 386. Ознайомтеся зі словниковими статтями. Зверніть увагу на те, як позначена багатозначність слова, а як — омонімія. У чому відмінність у позначенні? Ланка І, и, ж. Сварка; слово або вираз, яким лаються. Лайка II, и, ж. Сорт м’якої шкіри. Лайка III, и, ж. Порода собак. Справа І, и, ж. 1. Заняття, роботи людини. 2. Документи. Справа II, тобто з правого боку. 387. Випишіть із тлумачного словника словникові статті до пода­ них слів. Визначте, які це слова: омоніми чи багатозначні. Складіть речення а омонімами так, щоб вони доводили вашу думку. Склад, лютий, коло, підіслати, зелений, чайка. 388. Пригадайте, що таке між мовні омоніми. Поясніть лексичне значення наведених іншомовних слів, скориставшись словником іншомовних слів. Доберіть до них однозвучні українські слова. Складіть і запишіть речення, проілюструвавши омонімію. Тур (франц.), мул (лат.), клуб (англ.), браво (італ.), лава (італ.). 389. І. Розподіліть пари слів за типами омонімів: а) лексичні повні: б) омоформи; в) омографи; г) омофони. Замок — замок; дорога — дорога; віра — Віра; любов — Лю­ бов; Лев — лев; греби — гриби; дуло (вітром) — дуло (зброї); три (дні) — три (рукою); пристрочити — пристрочити; паша — паша; атлас — атлас; уранці — у ранці; застав — за став; світи­ ло (у вічі) — світило (небесне); протягом (дня) — протягом (пронизало); мене — мине; боронити (друга) — боронити (зем­ лю); засипати — засипати; долі (немає) — долі (лежить). II. Запишіть складні речення з трьома омонімічними парами.

390. Відомо, що омоніми, особливо омографи й омофони, викори стовуються для створення каламбурів, дотепів. Спробуйте створи­ ти власні каламбури з поданими омонімами. Позмагайтеся, кому це найкраще вдалося. З р а з о к. У т аксі спит ала т акса: *То яка в вас нин і такса?» Підніс — під ніс; підвіз — під віз; додому — до дому; лисич­ ка (мала лисиця) — лисичка (їстівний гриб); повік (вічно) — повік (очей). 171

391. Спишіть речення, підкресліть омоніми. Дайте повну характе ристику омонімам. Підготуйте лінгвістичне повідомлення на тему «Омоніми й багатозначні слова*. 1. Мені дорога лише земля, з якої я росту. 2. Тому нам і щастя нелегке на світі, дорога крута, а не стежка обічна (А. М а л и ш к о ). 3. Тепер же земля під ногами була тепла, ласкава, як дихання па­ руючої ріки (Г ри го р ій Т ю т ю н н и к ). 4. Старий вітряк все молить­ ся на сонце... Йому хлібина тепла сниться. Сон цей такий щасли­ вий, наче сивий дим... (Н . С оболева С ологуб), о. А дике поле. Дике поле! По груди коням деревій. А мати свій городець по­ ле...(Л. К о с т е н к о ). 6. Вересню мій, веслами весело греби, ждуть тебе на березі з кошиком гриби ЇВ О л ій н и к ). 392. Прочитайте речення. З’ясуйте значення виділених слів. Порівняйте їхній звуковий склад. Яким терміном позначені вони у мовознавстві? 1. Товарна біржа має в и н я т к о в о важливе значення для на­ шого міста. 2. Такі пільги мали в и к л ю ч н о співробітники бан­ ку. 3. Ю. Катрук — д и п л о м а н т конкурсу художніх творів «Коронація слова». 4. Іван Кирилович був відомий д и п л о м а т і міг залагодити справу (3 г а з е т и ). У в а г а ! Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: б іл и т и і б і л і т и ; с и л ь н и й і с и л о в и й . Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна різниця у вимові часто призводить до помилок. Тому стежте за вживанням малознайомих слів, і уточнюйте їхні значення за тлумачним словником. Стилістичні можливості паронімів ґрунтуються на їхній звуковій близькості. Пароніми використовуються для ство' рення каламбурів у художній літературі, уснорозмовному мовленні та в публіцистиці. Наприклад: У гр а ф а п роф іль, Т

я к у г р и ф а ... (Л . К о с т е н к о ).

Прочитайте фразеологізми і поясніть їхній зміст. Визначте, на ос­ нові чого ґрунтується співзвучність слів. Як створюється ефект комічності? Доберіть подібні вислови. І. Ти йому про Тараса, а він тобі про півтораста. 2. При­ ходь хоч на Миколи, аби не на ніколи. 3. У кого клює, а хто й носом клює. 4. Прийшов на поле, коли вже й коза поле.

393. І. Складіть речення з поданими паронімами, перевіривши їхні значення за словником.

I. Виборний, виборчий. 2. Ділянка, дільниця. 3. Особистий, особовий. 4. Абонент, абонемент. 5. Ефект, афект. 6. Діалект­ ний, діалектичний. 7. Реальний, реалістичний. 8. Оптимістич­ ний, оптимальний. II. Доберіть з усного мовлення кілька прикладів неправильного вживання паронімів, уведіть їх у речення, виправляючи помилки.

394. Зайдіть на сайт «Енциклопедія. Українська мова« "чС (Нир://икгтоуа/шп.иіт) і доберіть докладну інформацію про омоніми, пароніми та багатозначні слова. Ознайомте однокласників із найцікавішими фактами. 395. Уявіть, що ваша сім’я тимчасово виїздить за кордон за місцем роботи батька. Вас запросили до посольства на співбесіду. Які з поданих слів ви використаєте і чому? Еміграція, імміграція. Адрес, адреса. Адресат, адресант. Апартаменти, департаменти. Відпуск, відпустка. Посланець, посланник, посол. ' • 396. Проведіть обговорення теми «Гумористичні передачі на українському телебаченні». §35. СИНОНІМИ ТА ЇХНІ ВИДИ. СИНОНІМІЧНИЙ РЯД

МЕ 397. З якого твору взято уривки? Знайдіть і випишіть синоніми. Визначте їхні типи, користуючись лінгвістичною довідкою. 1. Пішли, куди хто забажав. Еней по берегу попхався, і сам не знав, куди слонявся, аж гульк — і в город причвалав. 2. Бандура горлиці бриньчала, сопілка зуба затинала, а дудка грала по бал­ ках... 3. Шатнувся миттю сам із хати своїх троянців позбирати; зібравши, дав такий приказ: «До моря швендяйте якраз!» 4. По­ клали шальовки соснові; кругом наставили мисок; і страву вся­ кую, без мови, в голодний пхали все куток. Тут з салом галушки лигали, лемішку і куліш глитали і брагу кухликом тягли...

398. Опрацюйте теоретичний матеріал. Складіть план. Випишіть ключові слова. Перекажіть за планом. . Синоніми (від грецьк. з у п о п у т о в — однойменний) — це Я слова, які мають близьке або тотожне значення, але різні за ^ звучанням. Наприклад: го в о р и т и — б а л а к а т и — б а зік а ’ т и — ц в е н ь к а т и . Сукупність синонімів мови називається ? синонімією. Наприклад: л іс , бір, д іб рова, п у щ а — іменни­

і *

кові синоніми; с м іл и в и й , хо р о б р и й , в ід в а ж н и й — прикмет­ никові; іт и , к р о к у в а т и , п л е с т и с я — дієслівні; р а п т о во , н е с п о д ів а н о — прислівникові; б іл я , к о л о , к р а й — приймен­ никові; а, а л е , т а , п р о т е , о д н а к — сполучникові тощо. Синоніми об’єднуються у с и н о н і м і ч н і ряд и , абогнізд а, центром яких є основне, стрижневе слово, що є носієм загального значення і стилістично нейтральне: га р н и й — к р а с и ви й — ч уд о ви й — ча р івн и й — гож ий — вр о д ли ви й . Розрізняються л е к с и ч н і і к о н т е к с т у а л ь н і сино­ німи. Лексичні — це такі синоніми, які належать до однієї частини мови і мають певний відтінок у значенні. Наприклад: п о с п іш а т и і к в а п и т и с я маютьоднакове значення— «намага­ тися якнайшвидше зробити що-небудь», а синонім до них х а ­ п а т и с я має ще додатковий відтінок «жадібно братися до робо­ ти»: Г н а т м е т н у в с я п о м а га т и їй, в ін т а к х а п а в с я до всього, щ о м а л о не п о б и в образів (М . К о ц ю б и н ськи й ). Серед лексичних виділяють: 1) а б с о л ю т н і синоніми, наприклад: а з б у к а — а л ф а в іт , б у к в а — л іт е р а ; 2 ) с т и л і с т и ч н і синоніми — слова, однакові за значенням, але різні за стилістичними відтінками, тобто такі, що неоднаково використовуються у різних стилях мови. Вони мають у своєму значенні вказівку на позитивну або негативну оцінку предмета, явища, ознаки, дії тощо. Наприклад: го р д о в и т и й — ч в а н л и в и й — ч в а н ь к у ­ в а т и й — бундю чний-, 3) с е м а н т и ч н і синоніми, які ще називають понятійними, позначаючи один і той же предмет, відрізняються певними елементами своїх значень, що зумов­ лено різною мотивацією цих назв (різна кількість, якість, інтенсивність ознаки). Наприклад: х у р т о в и н а — за в ір ю х а — з а м е т іл ь — х у га . Семантичні синоніми не мають емоційного забарвлення; 4 ) с е м а н т и к о - с т и л і с т и ч н і синоніми відрізняються один від одного як значенням, так і експре­ сивним забарвленням. Наприклад: п и т и — х л и с т а т и . Контекстуальні синоніми — це такі слова або сполучен­ ня слів, які лише в контексті мають близьке значення, а поза контекстом вони не мають загального спільного значення. Наприклад: Г у д е в о г о н ь ... І с п и т ь в п е ч і в е с е л и й с а т а н а (Л . К о с т е н к о ). Контекстуальні синоніми творяться в процесі індивідуального мовлення і широко використову­ ються в художньому й публіцистичному стилях.

«і

Л»уЛи-

•' ■••

■-• с

399. І. Прочитайте. Знайдіть у тексті синоніми. Якими відтінками в лексичному значенні вони різняться? Випишіть синонімічні ряди. Визначте типи синонімів.

Вітер, наче парубок у танці, на всі боки обертав кожухаркуметелицю, і вона, широко розкинувши поли кожуха, то захлина­ лась жагучим потаємним шепотом, то лютилась мов звірина, і водночас, якій минулось, розтрушувала, розметувала, розкублювала над землею холодну вовну. Мовчали закурені поля, німувала насічена рубцями-переметами дорога, тільки діброва, до якої він саме дійшов, пересварювалась з хуртовиною і вітром; не злинялі закучерявлені дуби, як військо шолом’яне, стояли плечем в пле­ че проти них, надламували їхню силу, а самі по коліна вгрузали у сніг. І враз із діброви нежданно обізвалась музика... Та що це?! Мара чи сон? ...З того дива навіть хурделиця крутнулась на одній нозі, присвиснула й погнала по дорозі відьмині клубки холоднечі. Богдан зупинився, зашкарублою рукавицею обтер сніг з обличчя і всім єством потягнувся до зазубня лісу, а він, шиплячи листом, знову розгонисто бризнув запорізькою б е зж у р н о ю : «Ой чи пан, чи пропав — двічі не вмирати...» Хто ж: чи завій­ ниця, чи вітер найняли музики на свої заручини? І хто, коли це не мара, може тепер морозити міддю уста і душу? Поки зди­ вовано думалось над цим, із дубняка, подзвонюючи упряж ж ю , виринули коні і сани, на них м а л ь о в н и ч о сиділи музики і весе­ лою міддю переважували завію (М . С т е л ь м а х ). * II. Виконайте завдання до тексту. І 1) Визначте, у яких реченнях автор вдався до алітерації. Яке Г враження створюється за допомогою цього засобу? / 2) Зробіть фонетичний розбір виділених слів. » 3) Назвіть орфограми у словах останнього абзацу.

400. І. Прочитайте. Знайдіть синоніми. З’ясуйте, якими частина­ ми мови вони є, якими відтінками значень різняться. I. Не один ти стрічала погрозний погром, знаєш тупіт, і стукіт, і грюкіт Батиїв, — та з пожару щораз лазуровим вінком виникав твій співучий, могучий твій Київ. 2. Дуби ростуть поволі, неквапливо. 3. Буває так: ще темна ніч надворі; ще сон колише землю, як маля, німує небо, і мовчить земля, зірок не видно в тиші непрозорій, — і враз прокинешся. 4. Сталь об сталь нечутно дзвонить, сталь поблискує і гасне... Знову стали діти школярами, і синиця дзвонить школярам. 5. Минають, зникають літа, всі літа ідуть до одного, та радісна серцю мета, нова моя, нова дорого (3 т е. М . Р и л ь с ь к о го ). II. Зробіть синтаксичний розбір третього речення. 401.1. Слова погрупуйте в синонімічні ряди. Знайдіть спільне, що об’єднує їх у синонімічне гніздо, і відмінне, що відрізняє слова одне від одного. Сміливий, відвертий, близький, швидкий, нерішучий, пря­ мий, моторний, горіти, дерзати, сум, чудовий, спритний, рішу-

чий, гарний, проворний, лякливий, відважний, розкішний, журба, дружній, червоний, ретельність, пурпурний, сумлін­ ність, печаль, завзятість, малиновий, старанність, горе. II. Випишіть зі збірника українських загадок три-чотири прикла­ ди із синонімічними рядами. Наприклад: ІІІат алося, м от алося під припічком сховилося (віник). Яка їхня роль у розкритті змісту фрази?

Запам'ятайте фразеологізми. Змоделюйте ситуації, в яких їх мож­ на було б використати. Чи є в них синоніми? Обґрунтуйте відповідь. 1. Ні швець, ні кравець, ні на дуду грець. 2. Нудьгу годую, журбою сповиваю, а сум колишу. 3. Розуму не міряно, ду­ мок не лічено, а гадок і гадки нема. 4. Ніде голкою ткнути, ніде й мачині впасти. 1: 402. Об'єднайтесь у пари і доберіть синоніми до слів іншомовного походження. З двома трьома парами складіть речення. Зробіть висновок про стилістичне використання таких синонімів. Прогрес, норд-ост, дефект, фальсифікація, біографія, лек­ сичний, хронічний, аграрний, індустріальний, фантазувати, транспортувати, дискутувати, реалізувати, ремонтувати, симп­ том, стимул, економія, аргумент, компенсація, експеримент, іден­ тичний, лаконічний, реальний, бартер, ембарго, експорт, імпорт, дебати, конвенція, конвекція, пріоритет, апеляція, ліміт. 403. Словосполучення замініть синонімами. Визначте їхній тип. Поясніть відмінність у значенні. Складіть і запишіть речення з двома парами синонімів, зробіть висновок про стилістичне використання. Робити наголос; взяти на сміх; терпіти нестатки; стати в пригоді; внести пропозицію; висловити подяку; подати допо­ могу; зібратися з думками; перебути зиму; пережити літо; стрибнути через щось. 404. Об’єднайтесь у групи і позмагайтеся: розташуйте іменники в синонімічному гнізді у порядку наростання додаткового емо­ ційного відтінку або значення. Визначте, яка група швидше і пра­ вильніше виконала завдання. Недолік, мінус, вада; наказ, вимога, розпорядження; ба­ жання, потяг, прагнення; радість, торжество, тріумф; мудрість, розум, тямучість. 405. Об’єднайтесь у

групи і позмагайтеся: розташ уйте прикм ет­ ники в синонімічному гнізді у порядку зменш ення міри ЯКОСТІ.

Визначте групу переможців.

Веселий, радісний, утішний; обдарований, здібний, талано­ витий; гарячий, теплий, пекучий; відомий, видатний, слав­ нозвісний; похмурий, сумний, засмучений; величезний, чима­ лий, могутній, здоровенний; ветхий, старий, давній, древній. (Р 406. І. Прочитайте. Замініть у тексті повторюване дієслово синонімами. Як змінився текст? Яку роль відіграє повтор у тексті автора? Чи доцільна заміна його синонімами? Відповідь аргументуйте. Падає, падає листя. Падає листя пожовкле на твого голову, на руки. В прозоро-блакитному, ніжно-холодному сонячному повітрі жовто-золоті сльози жалю за минулим... Падають н е ч у т н і і тануть, як завмираючий лебединий сміх — лоскотною тихою тугою радісного н е б у т т я ... (Г. М и х а й л и ч е н к о ) . т 11. Виконайте завдання до тексту. ^ 1) З’ясуйте, які фонетичні засоби використав автор для зображен?

ня ли стоп аду.

/

2) Поясніть правопис складних слів. 3) Обгрунтуйте орфограму у виділених словах.

і

407. Замініть виділений прикметник найбільш доречним сино­ німом. 1. Туристи спустилися до річки і пішли далі к р у т и м бере­ гом. 2. За к р у т и м поворотом машина зупинилася. 3. Характер у діда був к р у т и й . 4 . Тісто було к р у т е і ніяк не розкачувалось. 5. Петро вважав себе к р у т и м хлопцем. 6. Із сушених груш і яблук бабуся варила к р у т и й узвар.

408.1. Прочитайте. Назвіть синоніми в тексті. Поясніть роль ужи­ тих контекстуальних синонімів. Велична мелодія, швидко наростаючи й міцніючи, розгор­ талася в могутнє гармонійне море. Світличний уже не співав, уже воно якось співалось само, співалось про своїх близьких, про те далеке й найдорожче в житті, що зветься Батьківщи­ ною. Пісня була здатна все вмістити в собі. Ритми владного походу і сувора велич боротьби, і щастя перемоги, і голосні сурми сонячного майбутнього — все звучало в ній, все, чим він жив, проявилося, забриніло, обернулося м аж орною музикою. Він співав себе, свій ап о ф ео з, своє молоде життя, розквітле в окопах і маршах. Це ж воно, його життя, вже перевтілилося в музику, досягло сили пісні! Між скелями бушувала єдина гаряча повінь музики, засягаючи в найглибші ущелини, пори­ ваючись до верхогір’їв, утверджуючи себе скрізь. Не йшов цієї ночі сон до молодого солдата, хоча не його був час чергувати, однак хлопець, наче днювальний, тихцем стояв і стояв на порозі свого куреня. Здавалось, що навколишні гори все ще продовжують ледве чутно співати, бриніти відшумілим 12 к и . I I »

177,

багатоголоссям полків. Сам собі всміхаючись, пройнятий трепе­ том солодкої незнайомої ніжності, юний артилерист вперше в житті спостерігав цю заворожливу казку ночі (За О. Г о н ч а р е м ). II. Виконайте завдання до тексту. 1) Знайдіть і прокоментуйте засоби милозвучності в тексті. Ви­ значте алітерацію і її значення для втілення авторського задуму. 2) З’ясуйте за словником значення виділених слів.

409. Опишіть настання весни в горах за репродукцією картини Антона Кашшая «Рання весна*. Використайте слова з поданих синонімічних рядів. Тихо, спокійно; навколо, кругом, довкола; гомоніти, пере­ мовлятися, жебоніти, дзвеніти; пишне, святкове, розкішне; незабаром, швидко, скоро, ось-ось; обрій, небосхил, виднокіл.

А. Кашиїай.

Рання весна

X» г*

2иіх-/<-«£

410. Зайдіть на сайт http://www.slovnyk.org. і ознайомтеся з електронним словником синонімів. Розкажіть однокласникам, як ним користуватися. 411. Підготуйте лінгвістичне повідомлення на тему «Синоніми в українській мові», розраховане на певну аудиторію (на вибір): а) для однокласників: б) для учнів 10 класу природничо математичного профілю; в) для учнів 5 класу. Які засоби зацікавлення ви застосуєте? § 36. АНТОНІМИ ТА ЇХНІ ВИДИ 412. Прочитайте прислів’я, знайдіть у них антоніми. 1. Де багато слів, там мало діла. 2. Дурний любить вчити, а розумний — вчитися. 3. З бідою не знатися — і щастя не зна­

|

178

йти. 4. Краще погано їхати, ніж гарно йти. 5. Не замітай чужої хати — дивись, чи своя заметена. 6. Де літував, там треба було й зимувать. 7. З праці радість, а з безділля смуток. 413. Прочитайте крилаті вислови й запишіть із пам’яті. Підкресліть антоніми. Визначте, в прямому чи в переносному значенні вжито антонімічні слова. З чиїх творів ці висловлювання? 1. Діла добрих обновляться, діла злих загинуть. 2. Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. 3. Одна думка усміхнеться, а друга заплаче. 4. Я ввечері посумую, а вранці поплачу. 5 .1 світає, і смеркає, день Божий минає...

414. Прочитайте лінгвістичну довідку. Що нового ви дізналися про антоніми? Антоніми (від грецьк. a n t у — проти, о п у т а — ім'я) — і це слова переважно однієї частини мови, які мають проі тилежне значення. Антоніми об’єднуються не в ряди, а в п а р и різнокореневих і спільнокореневих слів: т е п л о — 4 х о л о д ; г л и б о к и й — м і л к и й ; н а д ія — б е з н а д ія ; п р а в д а — н е п р а в д а . Антонімами є тільки слова з діаметрально про­ тилежним значенням. Багатозначні слова можуть мати антоніми як для прямих, так і для переносних значень. Наприклад: с у х и й о д я г — м о к р и й о д я г, с у х и й х л і б — свіж и й х л іб , с у х а з у с т р іч — т е п л а з у с т р іч .

Найбільш уживані лексичні антоніми. Це якісні прик­ метники (в е с е л и й — с у м н и й , хор о б р и й — б о я з к и й ), іменни­ ки (х о л о д — с п е к а , р а д іс т ь — с у м ), дієслова (л ю б и т и — н е н а в и д іт и ), прислівники (д а л е к о — б л и з ь к о ), займенники (всі — н іх т о ), прийменники (н а д — п ід ). З погляду структури розглядають антоніми р і з н о к о р е н е в і й о д н о к о р е н е в і . Різнокореневі: п о ч а ­ т о к — к ін е ц ь , п р а вд а — б р е х н я , л ів и й — п р а в и й , п ід н ім а ­ т и - о п у с к а т и . Однокореневі антоніми: з а с е л я т и — в и с е ­ л я т и , с х о д и т и с я — р о з х о д и т и с я , в о л я — н е в о л я , вір а — б е звір 'я , в о є н н и й — а н т и в о є н н и й .

Антоніми широко використовуються в художньому стилі для творення таких стилістичних фігур, як а н т и т е з а та о к с ю м о р о н (або о к с и м о р о н ) . Анти­ теза — це протиставлення різко контрастних понять для створення художнього образу: С и т и й го ло д н о го не р о з у м іє (Н а р . т в о р ч іс т ь ). Оксюморон (від грецьк. o x y m o r o n — до­ тепне, безглузде) —• це стилістичний прийом поєднання двох антонімічних понять, що логічно виключають одне

^ одного. Предметові при цьому дається додаткова характе* ристика. Наприклад: 1. Г и к а л а т и ш а р уп о р о м п е р о н н и м І (Л . К о с т е н к о ). 2. Г а р я ч а с н іж к а и р и к а х с л ь а .ш н к а м и ст ек* л а ... (В . К орж ). У в а г а ! Антонімів не мають: 1) власні назви: С ум и. і, М а р ія . Д н і п р о ; 2) слова, які називають конкретні предмел ти, процеси: в о л о с с я , д е р е в о , к н и га -, 3) числівники і ? більшість займенників: д в а . п 'я т н а д ц я т ь , м и , т и , в о н и : 1 1) слова-терміші: а п о с т р о ф , в ід м ін о к , ом , в о л ь т ; 5) якісні І прикметники, які позначають відтінки кольорів: ф іа л к о ­ в и й , р о ж евий, в о л о ш к о в и й , ж о вт о га р я ч и й .

415. До поданих слів доберіть антоніми. До яких частин мови воші належать? Складіть і запишіть три речення з антонімами (на вибір). Згода, перемога, буденний, великий, стверджувати, могутність, карлик, забути, часто, вище, гірко, короткий, загубив, влітку. я в 416. Пригадайте і запишіть прислів’я, в основі яких лежать по­ дані антоніми. Битий — небитий. Високо — низько. Ранні — пізні. Світ — тьма. Згода — незгода. Взимку — влітку. Запасає — з’їдає. 4 1 7 . 1. Д о к о ж н о г о с и н о н ім іч н о г о р я д у д о б е р іт ь с п іл ь н и й а н т о н ім .

I. Берегти, зберігати, економити. 2. Блищати, сіяти, горіти, світити. 3. Звільнити, відпустити. 4. Максимум, багато. 5. По­ разка, розгром. 6. Прокляття, анафема. 7. Проснутися, пробу­ дитися. 8. Хитрий, лукавий. 9. Чуття, інтуїція. 10. Благород­ ний, великодушний, лицарський. II. Р о з г л я н ь т е « С л о в н и к а н т о н ім ів » Л . П о л ю г н . С к л а д іт ь з а а н а ­ л о г іє ю с л о в н и к о в і с т а т т і д о а н т о н ім ів 1, 5 , 10 р я д у .

418.1. У фразеологізмах визначте антоніми, схарактеризуйте їх. 1. Що легко прийде, те важко піде. 2. Широкі ворота увійти, та вузькі вийти. 3. Руки білі, а сумління чорне. 4. Ліпше своє мале, ніж чуже велике. 5. На язику медок, на серці льодок. 6. Корінь навчання гіркий, та плід його солодкий. 7. Хто висо­ ко літає, той низько сідає. 8. Краще маленька рибка, як вели­ кий тарган. 9. У короткого розуму язик довгий. 10. Знайшов не скач, а згубив — не плач. і \ і ї 11. В и п и ш іт ь з і з б ір к и у к р а їн с ь к и х н а р о д н и х д у м т а п іс е н ь т р и ч о т и р и п р и к л а д и в ж и в а н н я а н т о н ім ів . Я к а с т и л іс т и ч н а р о л ь а н т о н ім ів у ф о л ь к л о р і?

419. Прочитайте. Я к називається такий стилістичний прийом і

для чого він використовується в художній літературі? Уведіть подані словосполучення в речення і запишіть. Дзвінка тиша. Гірка радість. Далеке близьке. Вільна нево­ ленька. Некороновані королі. Величні нікчеми. Сухі сльози.

9

Відновіть прислів’я, вставляючи замість пропусків антоніми. Зробіть висновок про виховну роль народних висловів. 1. Правда і в ... не горить, і в ... не тоне. 2. Надія — ... сніданок, але ... вечеря. 3. Дай серцю ... — заведе в ... . 4. Де ... крику, там ... роботи. 5. ... руки не рідня ... голові. Оч;'-; 420. У реченнях визначте антитезу, оксюморон. Якими лексич­ ними засобами вони виражені? 1. Оживлялась музика крапель сумних і веселих, лінивих і жвавих, глухих і дзвінких (М . К о ц ю б и н с ь к и й ). 2. Гнів і жаль, огонь і холод, несамовита радість і гірка туга разом охопили Петрове серце (П а н а с М и р н и й ). 3. Воно дуже добре, та нікуди не годиться (Н а р . т во р ч іс т ь ). 4. І в епіцентрі логіки і стресу, де все змішалось — рідне і чуже, цінує розум вигуки прогресу, душа — скарби прадавні стереже. 5. У легкості вітрила, у по­ пелі згорань ти знаєш слово — брилу, і слово — філігрань. 6. Слово — прізвище думки тепер, а частіше її псевдоніми. 7. Не знав, не знав звіздар гостробородий, що в антисвіті є антизірки, і що в народах є антинароди, що у століттях є антивіки (3 т е. Л . К о с т е н к о ). 8. «Блажен, хто змолоду...» Вірніше — хто в сивині не постарів, для кого юнь плоди коли­ ше і світить небо вечорів, для кого грім і синя тиша, земна любов і гордий гнів є суть єдина (А. М а л и ш к о ) .

421.1. Прочитайте уривок із поезії Ліни Костенко. Визначте мовні засоби, які надають віршеві емоційної виразності, образності, ди­ намічності. Яка роль антонімів у тексті? ...проста математика. Душа підіймається до вищої. Душа обчислює суму площ: минуле — майбутнє — живі і знищені — правда — поезія — атомний дощ. Дракон — Атлант — телефон — калина — віра — вірус — мільярди — кум. Життя оперує безконечно малими.

Ми всі поодинці — також малі. Але з усмішки, з потиску рук, з брехні, убитої наповал, історія, найскладніша з наук, обчислює зоряний інтеграл. Із найдрібніших зоряних крихт! Вища математика віку: з суми безконечно малих виникає безконечно велике. II. Визначте основну думку поезії. Подискутуйте за порушеною автором темою. 422. Об’єднайтесь у групи і позмагайтеся, хто пригадає більше творів українських і зарубіжних авторів, назви яких містять антоніми.

Стилістично забарвлені лексичні засоби 423. І. Прочитайте теоретичний матеріал. Які з названих стилістичних фігур відомі вам з української літератури? Лексика сучасної української літературної мови з погляI ду с т и л і с т и ч н о ї д и ф е р е н ц і а ц і ї поділяється на дві великі групи: стилістично нейтральна (міжстильова) лексика вживається у всіх стилях мови, стилістично забар­ влена лексика співвідноситься з одним або кількома (але не з усіма) функціональними стилями. Наприклад: р о з у м іт и 1 (нейтральне), у с в ід о м л ю в а т и (книжне), к у м е к а т и (роз­ мовне). Уживаючись у переносному значенні, нейтральні слова набувають додаткових емоційно-експресивних відтінків. Наприклад: г о л у б в о р к у є (нейтральне) — д ів ч и н а в о р к у є (розмовне). Група слів з переносним значенням використовується і для оцінної характеристики людей у р о з м о в н о м у та х у д о ж н ь о м у стилях. Оцінка може бути як позитивна (д ів ч и н а -б д ж іл к а , л а с т ів о ч к а ; х л о п е ц ь с о к іл , г о л у б ), так і негативна (к о за , к о р о ва , с в и н я ; б а р а н , с о б а к а ). Наприклад: 1. » Н е н е ч к о , л а с т ів о ч к о ! Я ж у в а с л ю б а д и т и н а » ( М .К р ' п и в н и ц ь к и й ) . 2. « Н е к о з а к т и , не л и ц а р ! Т и га д ю к а , зл о д ій т и !» (С. В а с и л ь ч е н к о ).

Емоційно-експресивна лексика — це слова, що, крім на­ зивання предмета, передають ще й його суб’єктивну оцінку мовцем: урочисту, піднесену, пестливу, фамільярну, іронічну, зневажливу (к е р м а н и ч , їс т о н ь к и , п и с а к а ).

І

Стилістичним засобом для передачі експресивного забарвлення є конотація — це додаткові семантичні або стилістичні значення, відтінки, які накладаються на основ­ не значення. Конотації є загальнозрозумілі, загальновжи­ вані (м ед ові гр е ч к и , зо л о т і л и т а в р и , б іл ь с л о в а ) і авторські, незвичайні й маловідомі, які властиві поетичній мові (к а р и й с в іт , ви ш н е в о -ч о р н і к о н і, грім с о л о д к и й ).

Як художній стильовий прийом автори використовують f ішрономазію стилістичну фігуру, побудовану на текстово­ > му зближенні співзвучних слів з метою створення комічного або образного ефекту. Наприклад: І ф ер м ер и п о с а д я т ь пом ідори н а ш у к а н ій о ш у к а н ій зе м л і (Л . К о с т е н к о ). З метою досягнення більшої виразності в художньому стилі використовують багатослів'я, або плеоназми, — це стилістична фігура, в якій використовується надмір і лексичних засобів. Наприклад: М а т и т у л и т ь - п р и т у л я є до гр у д е й свою д и т и н у . З цією ж метою автори вдаються до тавтології — повторення змісту частини вислову або цілого вислову. Наприклад: д е р е в ’я н е дерево, п р о м о в е ц ь про м о в л я є п р о м о ву.

Тавтологія характерна насамперед для народнопоетич­ ного мовлення. Наприклад: п іш и й - п іш а н и ц я , п л а ч е -р и д а с , го во р и т ь -п р о м о вл я є . ІІГа -

II. Випишіть із художньої літератури та усної народної творчості приклади стилістичних фігур. 424. Опрацюйте теоретичний матеріал. Використання с и н о н і м і в урізноманітнює наше мов­ лення, допомагає оригінально оформити думку, уникнути повторів. Синоніми роблять мовлення гнучким, яскравим, колоритним, образним. Елементами синонімічного ряду можуть виступати е в ф е м і з м и і п е р и ф р а з и . Вони є важливими засо­ бами синонімічних замін при творенні текстів. Щоб уник­ нути повторів, часто використовують перифрази (від грецьк. p e r ip h r a s is — описовий вираз). Наприклад: Т. Г. Ш е в ч е н к о — К обзар. Усувати одноманітність у мовленні допомагає не тільки використання синонімів окремих слів, а й уживання родо­ вих назв замість видових. Наприклад: замість т и ф , т у б е р ­ к у л ь о з , вживається родове поняття хво р о б а , нед уга . Щоб уникнути небажаної точної назви предмета, озна­ ки, події, вживають евфемізми (від грецьк. e u p h im is m o s — говорю ввічливо). Наприклад: б р е х а т и — п о м и л я т и с я , го­ в о р и т и н е п р а в д у , в ід х о д и т и в ід іс т и н и . 183

Уміння користуватися синонімами залежить від глибини і знання словникового складу й синонімічного багатства як Т літературної, так і розмовної мови. Цьому сприятиме ' постійна робота зі «Словником синонімів української мови». 425. Прочитайте уривки з поезії Ліни Костенко. Знайдіть пери­ фраз. З якою метою поетеса використовує його? 1. Страждаю, мучусь, і живу, і гину, благословляю біль твоїх тенет. Цю грудочку тепла у Всесвіті — людину! І всесвіт цей — акваріум планет. 2. Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю. Я забуваю, зовсім забуваю... Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води?.. 426. Прочитайте. Визначте, в якому значенні вжито виділене слово. До якого синонімічного ряду воно входить? Синонімом якого слова виступає в цьому контексті? 1. Синочку мій, моя л е л е к о , моя любов, моя зоря, я понесу тебе далеко, туди, за синії моря (В . С осю ра). 2. Кохай мене, я твій завжди, незмінна подруго далека, моя зажурена л е л е к о . приплинь сюди! (М . У п е н и к ). 3. Дивись, лелечка і л е л е к а ген подалися до села (А. М а л и ш к о ) . 4. Але ж це [щастя] там, у нас, далеко, на Україні, край Дніпра, де проліта старий л е л е к а одвічним вісником добра (Л . Д м и т е р к о ).

427. 1. Об’єднайтесь у пари. З’ясуйте, чим різняться подані стилістичні синоніми: а) різним стилістичним забарвленням; 6) за­ старілістю чи новизною; в) с(]>ероювживання; г) семантичними відтінка­ ми; ґ) за якоюсь іншою ознакою, виявленою вами. Подискутуйте. I. Будівничий, зодчий, архітектор. 2. Спати, спочивати, дрихнути. 3. Говорити, балакати, базікати, варнякати. 4. Мовчки, без словечка, тихо, ша, ані мур-мур, безмовно. 5. Бовваніти, маячити, мріти, бриніти, виднітися. 6. Давній, колишній, минулий. 7. Вогнище, багаття, ватра, вогонь. II. Розподіліть синоніми на дві групи; а) стилістично нейтральні; б) стилістично забарвлені. Складіть і запишіть речення з синонімами одного ряду (на вибір). 428.1. Прочитайте текст, уникаючи повторів. Користуючись «Прак тичним словником синонімів української мови» С. Караванського, поясніть, чому в ряді випадків заміна синонімів неможлива. Рослини, виявляється, реагують на людей, на звуки, на шум, на інші явища, а ось яким чином — це залишається загадкою.

Деякі люди дуже добре впливають на рослини. Коли люди милу­ ються ними, хвалять їх, це сприяє активному росту рослин. Екс­ перименти показали, що рослини можуть уповільнити ріст і навіть зовсім загинути, якщо люди недоброзичливо, вороже на­ строєні до них. Класична музика Баха краще сприяє росту рос­ лин, ніж рок-музика (3 кн. « Ж и т т я р о с л и н » ), II. Доповніть текст інформацією, цікавою вашим однокласникам. 429. Доберіть до виділених слів синоніми. Поясніть, чому до одних слів можна дібрати кілька синонімів, а до штих — один. Порівняйте свій та авторський варіанти, зробіть висновки щодо вибору слова. 1. Віки п р о м о в л я ю т ь до нього в цей опівнічний час, коли вже не д ж м елм т ь моторчики по садках, не ш е л е с т и т ь вода із шлангів, і над заколисаною в місячнім сяйві Зачіплянкою, над її тихими вулочками панує т іл ь к и ч ер во н а сторожість неба та спокійна ясність собору. 2. Все у с п о ч и н к у , тільки дихають по­ вно легені неба та в и с о ч и т ь над селищем собор, ч а т у є зачіплянські сни й сновидіння. 3. Допізна того вечора ж евріло на березі н е п о д а л ік бакенської будки с а м о т н є в о г н и щ е . 4. Вже осінь,.іб е з л ю д н іл и пляжі, хвиля р о з б у р х а н о б’є в береги. Сиди­ мо на камені, що к о л и с ь , може, під час землетрусу, о б в а л и в с я в море, н е п о д а л ік стирчить з води інший у л а м о к скелі. На ньо­ му, напівзатопленому, чайка н е з в о р у ш н о стоїть, велика, тон­ конога. Дивиться кудись у п р о с т ір , наче думає. 5. Все поча­ лось просто: з-за обрію тихо в и т к н у в с я р іж еч о к ледь п о м іт н о ї синьої хмари (3 т е. О. Г о н ч а р а ). М » 430. Доберіть із дужок такі синоніми, щоб слова у вірші Олексан' дра Олеся римувалися. Оцініть роботу однокласників: у чиєму варіанті дібрані синоніми найточніше відповідатимуть авторському задуму. 1. О ніч чудовна і (прекрасна, чудова, чарівна)! Ще вчора сіявсь сніг (густий, лапатий, рясний), Сьогодні ж теплінь, і (обнова, понова, новизна), І проріст трав, і день (прозорий, ясний, світлий)... 2. Хіба не бачите, що небо (ясніє, голубіє, світліє), Що сонце ранками всміхається (тепліш, ніжніш, ласкавіше), Що вся земля в чеканні дивнім (томиться, мліє, ніжиться), ) легше дихає і дивиться (прозоріше, ясніш, осяйніш). 431. Позмагайтеся в парах. Доберіть якомога більше назв художніх, публіцистичних творів, кінофільмів тощо з антоніма­ ми. Зробіть висновок проїхню стилістичну роль. 4 3 2 . П р о ч и т а й т е р е ч е п н я н а с . 1 8 6 . З н а й д іт ь у н и х е в ф е м із м и . Я к і сл ова в о н и з а м ін ю ю т ь ? З я к о ю м е т о ю ї х у ж и т о ?

1. Добре, мамо, що ти заранє спать лягла... 2. Ой вигострю та вариша, засуну в халяву та піду шукати правди і тієї слави. 3. А Залізняк в Смілянщині домаху гартує, у Черкасах, де й Ярема пробує свячений (3 т е. Т. Ш е в ч е н к а ). 4. Ой не стало Святослава, князя нашого не стало. Горе Києву-городу і всім землякам на­ шим настало, що зібрався князь Святослав у далеку дорогу (С. С к ля р е н к о ). 5. І ось тепер з кончиною Мстислава в моїх руках вся Руськая держава знов зібрана, єдина і міцна. 6. Про Київ все співала недосяжний і так згасала, мов свята свіча... Коли ж прийшов її останній час, дала мені цей молитовник княжий, щоб я тобі на спомин передав (3 т е. І. К очерги). 433. Перегляньте газету або журнал, які виходять у вашому регіоні. Наведіть приклади стилістично забарвлених лексичних засобів. Розкажіть у родині про своє дослідження. § 37. ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ. СПОКОНВІЧНО УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКА 434. Прочитайте текст. Пригадайте, що ви знаєте про склад української лексики за походженням. Чому в нашій мові багато спільних з іншими слов'янськими мовами слів? Слова, як і люди, мають свою долю. У деяких багатий ро­ довід. На більшість можна завести метрики, паспорти й тру­ дові книжки, де будуть указані час і місце народження, національність, прописка й сфера діяльності. Нам відомі їхні батьки, походження. Ось, наприклад: ім п р е с іо н із м . Рік наро­ дження слова — 1874. Батьківщина — Франція. Місце наро­ дження — Париж. Створене критиком Леруа (Е. В а р т а н ь я н ).

435. І. Прочитайте лінгвістичну довідку. Розкажіть, що для вас відоме», а що «нове» у прочитаному тексті. II. Перевірте, як ви засвоїли тему, працюючи в парах. Назвіть да­ ти й періоди в розвитку української мови. За походженням лексика української мови неоднорідна. Вона формувалася впродовж багатьох століть у тісному зв’яз­ : І ку з іншими мовами. Тому з погляду походження поділяється на дві групи — споконвічно українська і запозичена. Україн­ ська мова належить до східнослов'янської мовної групи, яка разом із південнослов’янською та західнослов’янською поста­ ла зі спільнослов’янської (праслов’янської мови), а та — з ін­ доєвропейської. Відповідно споконвічно українська лексика формувалася у такій послідовності: індоєвропейська —» пра­ слов’янська —» східнослов’янська—» власне українська.

і і

186

$

■ [

, , •’

і • ,

1. Індоєвропейські слова складають важливий шар україн­ ської мови. Вони називають: предмети і явища (небо, сонце, вечір, озеро, вода)-, тварин, рослини, продукти (вівц я, во вк , верба, сіль, мед); родинні зв’язки (т ат о, б а т ько , м а т и ); частини тіла (око, р у к а , зуб, серце, кров); числа (п 'я т ь , т и с я ч а , сто); якості (ж овт ий, босий, довгий); дії (б рат и, ве з т и , в е л іт и ). 2. Праслов'янська лексика утворилася, коли слов’яни жили спільним життям. Спільнослов’янські слова позначають назви: людей, тварин (ч о л о в ік , ж ін к а , го л у б , в е д м ід ь ): житла, одягу, взуття, прикрас (в ік н о , д з е р к а л о , ш уба); їжі (п и р іг, м о л о к о , са ло ); предметів і явищ природи (в іт е р , роса, осінь, сео п , п л у г ); абстрактних понять (п р а в д а , г н ів , скорбот а); обрядів ( К у п а л а , м о л о д а ). 3. Спільносхіднослов’янські (або давньоруські) слова виникли в період, коли із слов’янської мовної єдності виділилася група східних слов’ян. Спільносхіднослов'янських слів в українській мові дуже багато: щ ока, к у л а к , п л е м ін н и к , дядько; б іл к а , к іш к а , собака; к ів и і, кочерга, горня; з о з у л я , жайворонок; щ а ве л ь , х во щ , м о ло ч а й ; я р и н а , ози м а , сінож ат ь; п р я н и к , корж ик; ч а х н у т и , к о р ч у в а т и , в и л я т и ; х о р о ш и й , с и в и й , ку ц и й ; сьогодні, п о к и , т еп ер , п іс л я тощо.

4. Власне українські слова виникають на українському ‘ мовному ґрунті після розпаду давньоруської єдності р слов’ян, під час формування української нації та протягом усього розвитку мови. Це такі слова: в а р е н и к и , с н ід а н о к , ■ г а л у ш к и , п а л я н и ц я , борщ ; га й . с м у г а , в и б а л о к ; м р ія; к о за і чок, к о за ц т в о ; б а р и т ь с я , о ч о л и т и , л и н у т и ; к р е м е з н и й .

В л а с н е у к р а ї н с ь к і с л о в а можна розпізнати за фонетичними і граматичними ознаками: 1) чергування [о], і И 3 [/]: село — сіль с ь к и й , чоло — ч іл ьн и й ; 2) зміна [є] на [о] після шиплячих та [й]: ж енит и — ж о н а т и й , четвертий — ( чотири; 3) наявність суфіксів: -н ик, -івн и к, -ець, овець ( івець): ‘ в із н и к , к о м ір н и к , пром овець, п о ч а т к івец ь; -ій, -ень, -ищ , -от, і ш н, неч, -ан н, -енн, -інн, -ач, -яль, -ив. -иськ. ю к. -ар, -езн. і і

І'

■елезн, ісін ьк, есеньк, -ю сіньк, ощ: п л а к с ій , во д ій , д н и щ е , горищ е, го л о т а , бо со т а , д іт л а ш н я , во р о ж н еч а , з р о с т а н н я , з н и щ е н н я , го р ін н я , в и к л а д а ч , с к р и п а л ь , п е ч и во , х л о п ч и с ь к о , з л ю к а , незд а р а , с т а р е зн и й , д о вж елезн и й , г а р н іс ін ь к и й , м а л е сен ьки й , т о н ю с ін ьк и й , ла со щ і; 4) наявність префіксів: су-, перед-, по-, п р і с у з і р 'я , передчасно, п од вір'я, п о са д и т и , прірва.

436. Прочитайте тексти на с. 188, зіставте переклади з оригіналом, визначте спільне в лексиці. Який період формування української лексики вони ілюструють?

Двадцять шість хатин — Двадцять шість пожарин Серед пущі. Двадцять шість димарів — Двадцять шість дзвонарів Невсипущих.

З кам’яних білих плит Повз них стежки у світ Рушниками, — Поминули двори, Перетнули бори І кудись подалися лугами. М . Н агнибіда

Російський переклад Двадцать шесть домов, Много троп бежит, Двадцать шесть дворов Как потоки, Были. Жили. Через все дворы, Двадцать шесть печей, Через все боры Двадцать шесть звонарей В мир широкий. На могиле. П ереклад Ю. Саенка И от белых плит Білоруський Двадцаць шэсць хяцін — Двадцаць шэсць пажарын Сярод пушчы. Двадцаць шэсць дымароу — Двадцаць шэсць званароу Невідушчьіх. Столькі зім, столькі лет

переклад Ад іх сцежкі — у свет Ручниками, Прамінули двары, Перебеглі бары І кудись подаліся лугамі... П ереклад А. Валю гіна

437. Розгляньте репродукцію карти­ ни Василя Лопати «Я знаю шлях*. Чому художник дав таку назву картині? На­ пишіть невеликий твір-роздум, висло­ вивши власний погляд на порушувану проблему. Проаналізуйте за походжен­ ням слова, вжиті вами утворі.

В. Л опат а.

Я знаю шлях

438. Випишіть із речень власне українські слова. Поясніть, за якою оз­ накою ви вибрали. Доберіть антоніми до виділених слів, запишіть їх парами. 1. Над луками, залитими квітне­ вою повінню, холонув оранжевий вечір, зануривши в м іл к і прибережки далеке полум’я хмар. І чим глиб­ ше поринало сонце, тим ниж чою ста­ вала заграва, вуж чою — вогниста смуга у воді понад лозами, наче хвилі ткали її кудись під берег. 2. За

день води у б у л о ... 3. Над обрієм дотліла і з г а с а л а сонячна загра­ ва. 4. Незабаром з обох боків звелися справді к р у т і, розмиті бе­ реги, з яких соковитими жилами звисало у воду і гуло від най­ меншого дотику м іц н е берестове коріння. 5. Вона х у т е н ь к о підвелася, поклала шитво на траву і клубочком покотилася до хати по кухлика (3 т е. Григора Т ю т ю н н и к а ).

439. Допишіть текст, пояснивши походження і значення всіх ук­ раїнських назв місяців року. Користуйтесь етимологічним словником. Наші назви місяців прозорі: легко встановити, яка ознака покладена в основу називання. С іч е н ь дістав свою назву від «сікти» (у цеіі час найчастіше вирубували ліс). Л ю т и й названо за люті злі, жорстокі — морози, які бувають у цьому місяці. Б ерезень був місяцем, коли збирали березовий сік (місяць цей ще називали слов’яни со чен ь, с о к о в н и к ). К в іт е н ь — місяць цвітіння трав і дерев (3 к а л е н д а р я ). г її

М і,« і^ 7

■л Л

.

у/ і

.

£

Науковий стиль, сфери його використання, особливості 440. Прочитайте текст. Розкажіть, що вам відомо про особливості та сфери використання наукового стилю. З’ясуйте, якими ознаками характеризується науковий стиль. С т и л ь о в і р і з н о в и д и української мови мають свої норми. Вони не піддаються перелікові подібно до орфоепічних чи орфографічних норм, проте диктують побудову текстів за законами стильової організації мови. У н а у к о в і й мо в і по­ стає вимога знання типових формул для викладу відповідного змісту термінології та її однозначного вживання. Науковий стиль — це функціональний різновид літературної мови, що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі науки та освіти. Поняття н а у к о в и й с т и л ь об’єднує мову різних галузей науки. Спільною для суспільної, природничої, технічної, інформаційної сфер уживання наукового стилю є орієнтація, по-перше, на к н и ж н у л е к с и к у , по-друге, н а л о г іч н и й ви к л а д ін ф орм ації; по-третє, н а з а с т о с у в а н н я к л а с и ф ік а ц ій н о г о під ход у до о п и с у н а у к о в и х о б 'є к т ів , гіп о т е з , т е о р е т и ч н и х основ; по-четверте, на в и к о р и с т а н н я а б с т р а к т н и х п о н я т ь , ф о р м улю ва н н я деф ініцій (в и зн а ч е н ь ), п р а в и л .

Характерні ознаки наукового стилю такі: 1) у лексиці — наявність термінології, використання за­ гальновживаних слів тільки в одному з кількох притаманних

їм у мові узагальненому значенні, тобто функціональна одно­ значність слова; 2) у морфології — узагальнене значення гра­ матичної форми однини іменників, за якою стоїть не окремий предмет, а поняття про клас предметів; позачасове значення форм дієслова, зокрема теперішній час постійної дії, абстракт­ ний теперішній час або абстрактний майбутній час; 3) у слово­ творенні — стильова визначеність абстрактних іменників із суфіксами -іст ь, ст в(о ), от (а), -аці(я), и.ім; 4) у синтаксисі — використання іменників у дієслівній функції як іменних ча­ стин складеного присудка. Порівняйте: 1. Ш к о л я р і в и б р а л и г о л о в у у ч н ів с ь к о г о в р я д у в а н н я —> В и б о р и го ло ви у ч н ів с ь к о г о в р я д у в а н н я в ід б у л и с я . 2. Н а у к о в и й т е к с т — » Н а у к о в іс т ь т екст у досит ь очевидна.

Показовим для наукового стилю є оформлення т е к с т у — членування на розділи, підрозділи, параграфи, введення фор­ мул, діаграм, схем, таблиць тощо. Логічні зв’язки в науковому тексті знаходять вираження у різнооформлених причиновонаслідкових зв’язках у складних розгорнутих реченнях. Лексичні, граматичні, текстові одиниці наукового стилю підпорядковані загальному спрямуванню стилю иа точність, логічність, узагальненість, аргументацію висловлених поло­ жень. Мовне оформлення наукового викладу видозмінюється залежно від жанру твору (монографія, стаття, підручник, посібник та ін.), ступеня популярності викладу, насиченості тексту загальнонауковою і спеціальною термінологією (З а е н ­ ц и к л о п е д іє ю «У к р а їн с ь к а м о в а » ),

441. І. Прочитайте текст. Доведіть, що він наукового стилю. Визначте його характерні ознаки: а) лексичні; б) морфологічні; в) словотворчі; г) синтаксичні. ТАЄМНИЦІ ПРАВОСЛАВНИХ ІКОН З найдавніших часів до нас дійшла традиція езотеричних (таємних, зрозумілих лише особливо посвяченим людям) знань. Ті чи інші відомості засекречувалися з різних причин. Одні а них дозволяли лише вузькому колу втаємничених осіб бути м о н о п о л іс т а м и у виготовленні певних виробів. Інші відо­ мості засекречувалися від ворогів, і зрозуміти їхній зміст міг лише той, хто мав ключ до розшифрування тексту. Але відома ще одна категорія знань, які, власне, і є істинно езотеричними. Йдеться про дані давньої езотеричної науки. На цю тему написано багато праць. Одні дослідники пов’язують джерело цієї науки з легендарною Атлантидою, інші — з пред­ ставниками позаземної цивілізації — з якоюсь невідомою людською цивілізацією, попередницею нашої, яка, як вва­ жається, загинула за незапам’ятних часів.

Існування в стародавні часи високорозвинутої науки вга­ дується в багатьох давніх священних книгах і переказах, симво­ лах і зображеннях, в знаннях, які вряди-годи протягом історії з’являлись зненацька, ніби «нізвідки», не маючи якихось види­ мих коренів. Є свідчення, що ті знання передаватись посвяче­ ним під час таємних містерій у Стародавній Греції та Римі. Чому ж дані давньої науки було засекречено? По-перше, якби деякі потрапили до рук злочинців, могли б принести багато лиха людям. ГІо-друге, здебільшого дані високої науки не могли бути зрозумілими і правильно використаними суспільствами, що перебували на низькому рівні розвитку. Намагаючись зберегти і донести знання в неспотвореному вигляді через віки і тисячоліття до поколінь, які зможуть їх зрозуміти, оцінити і правильно застосувати, творці давньої на­ уки створили спеціальну систему, покликану забезпечити, як кажуть сучасні кібернетики, «максимальну живучість і стійкість до перешкод інформації». Надзвичайно цікаві наукові дані містяться в прихованому вигляді у православних іконах. Це джерело знань відповідає принципам езотеричного кодування: ікони ні від кого не ховаються, вони багаторазово дублювались, художники-іконописці при створенні своїх шедеврів керувалися певними строгими к а н о н іч н и м и правилами, що не допускали ніяких спотворювань сюжету. Раніше були спроби пояснити зображення на деяких іконах як сцени так званого палеоконтакту, тобто прильоту на Землю астронавтів позаземної цивілізації. Ці реконструкції мають істотний недолік: їхні автори намагаються проводити зістав­ лення іконописних сюжетів із земною ракето-космічною технікою другої половини XX століття. Але ж наші «залізя­ ки», які гримлять, вивергають вогонь і дим, пожирають озоно­ вий шар, аж ніяк не можуть претендувати на роль найвищого досягнення розуму! Звернімося до ікони «Зішестя в пекло», написаної в 1563 році, що зберігається у церкві Панагії Хрисаніліотіси (Кіпр). На перший погляд, це здається несподіваним: божест­ венне сяйво виходить не з голови чи серця Ісуса, як слід було б чекати, а чомусь із його попереку. Аналогічне спостерігаємо і в іконі «Преображення», написаній значно раніше. Мабуть, можна зробити висновок, що Ісус був а д е п т о м стародавньої езотеричної науки, причому найвищого ступеня посвячення. Деякі дослідники християнства вже давно висловлювали при­ пущення, що Ісус під час свого земного життя деякий час провів в Індії, де ознайомився з древньою наукою в буддійсь­ ких монастирях (Р. Ф ур д уй ). 191

г

в

I I . Д о в е д іт ь , щ о л е к с и ч н і, г р а м а т и ч н і, т е к с т о в і о д и н и ц і н а у к о в о го с т и л ю п ід п о р я д к о в а н і з а г а л ь н о м у с п р я м у в а н н ю с т и л ю на т о ч н іс т ь , л о г і ч н і с т ь , у з а г а л ь н е н і с т ь , а р г у м е н т а ц ію в и с л о в л е н и х п о л о ж е н ь . З ’я с у й т е з н а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів . I I I . В ід ш у к а й т е н а с а й т а х Ін т е р н е т у а б о в с п е ц іа л ь н ій л іт е р а т у р і ін ф о р м а ц ію п р о іс т о р ію о д н іє ї з у к р а їн с ь к и х ік о н . П ід г о т у й т е п о в ід о м л е н н я в н а у к о в о м у с т и л і.

442. 1. П р о ч и т а й т е с т а т т ю . Д о в е д іт ь , щ о л о г іч н і з в ’я з к и в н а у к о т о м у т е к с т і з н а х о д я т ь в и р а ж е н н я в р із п о о ф о р м л е н и х п р и ч и н о в о * н а с л ід к о в и х з в ’я з к а х , у с к л а д н и х р о з г о р н у т и х р е ч е н н я х . П р о я к і п о н я т т я в и д о в ід а л и с я в п е р ш е ?

МОВА Ф О Л Ь К Л О Р У І Х У Д О Ж Н ЬО Ї Л ІТ Е Р А Т У Р И — С К АРБ Н И Ц Я ДУХОВНОСТІ Н АРО ДУ У ст ат т і й д ет ь ся про п о н я т т я м о в н о -естети ч н о го зн а к а к у л ьт у р и , с п ів в ід н о с н е з п о н я т т я м л о г о е п іс т е м и . Н а п р и к л а д і м о в и ф о л ь к л о р у , п о е з ії Л ін и К о с т е н к о п р о с т е ж е н о т е н д е н ц ію е с т е т и з а ц ії ф о л ь к л о р н о е т н о г р а ф іч н и х м о в н и х д ж е р е л у с у ч а с н ій л іт е р а т у р н ій .мові. К л ю ч о в і с л о в а : м о в н о - е с т е т и ч н и й з н а к к у л ь т у р и , л о г о е п іс т е м іі , н а ц іо н а л ь н и й с и м в о л , ф о л ь к л о р н а т р а д и ц ія , ф о л ь к л о р н а м о д е л ь .

Словесний твір — та сама музика або картина: він відгу­ кується в нашій уяві, душі різними гранями сприймання. Хо­ чемо перечитувати й передумувати його. Адже в ньому закла­ дено більше, ніж зміст таких звичних і звичайних слів нашої рідної української мови. Власне, це вже й не просто слова, або вдало складені фрази. Це, справді, мовно-естетичні знаки національної культури. Загальновідоме твердження про відображення у мові національної культури в сучасній когнітивістиц: знаходить ви­ раження в таких поняттях, як п р ец ед ен т и ) т е к с т и , н а ц іо н а л ь н і сим во ли, з н а к и к у л ь т у р и ,р е м ін іс ц е н ц ії, м о вн о -ест ет и ч н і зн а к и к у л ь т у р и , л о го е п іс т е м и . З погляду структури — це різнорівневі

мовні одиниці, до яких належать слова-поняття, приказки, прислів’я, крилаті вислови, фразеологізми, афоризми, рядки із творів художньої літератури тощо. Всі ці різнорівневі одиниці акумулюють певні «кванти» знання культури, пор.: «Логоепістема — знак, який потребує осмислення на двох рівнях: рівні мови і рівні культури. Вона є маргінальним знаком, адекватне розуміння якого передбачає орієнтування і в сфері коду (мови), і в сфері інформації, яку передає цей код (культури)» (Н. Д. Бурвикова, В. Г. Костомаров. Жизнь в мимолетных мелочах. — СПб.: Златоуст, 2006. — С. 68). Поняття знака характерне і для мови, і для культури, тобто для духовної діяльності людини. Мовець реагує на пізнання й оцінку навколишньої дійсності, використовуючи відповідні одиниці мов­ ного коду. Цим одиницям властива інформаційна спадковість.

Мовно-естетичний знак з погляду л ін г в і с т и к и характери­ зується такими ознаками: становить вислів (слово, словосполу чення, речення, надфразну єдність, текст); характеризується віднесеністю до певної мови; вказує на текстове джерело або ситуацію; під час комунікації не створюється заново, а відтво­ рюється; видозмінюється в межах впізнаваності, набуваючи текстотвірної функції. Мовно-естетичний знак з погляду к у л ь т у р о л о ги визначається в таких ознаках: .містить компонент знання національної культу­ ри; наповнений символічним змістом; герменевтичний, оскільки для його розуміння і сприймання потребує співвіднесеності з іншими текстами; дидактичний, оскільки оволодіти ним можна в процесі здобування освіти і входження в національну культуру. До мовно-естетичних знаків культури належать не тільки оригінальні, а й перекладні тексти. Через перекладні тексти в національну культуру входять символи інших культур, закріплені в мовних знаках рідної (своєї) мови. Мовно-естетичний знак становить когнітивну структуру, пов'язану з вертикальним контекстом (вертикальний контекст принципово відрізняється від лінійної структури, оскільки передбачає об’ємне знання, що виходить за межі лінійного розгортання тексту). Поняття вертикального контексту пов’язане з інтерпре­ тацією будь-якого тексту. Оцінюючи той чи той художній текст, читач-інтерпретатор актуалізує поняття культурної пам’яті. Читаємо, скажімо, рядки Ліни Костенко: Т у т сосни соснові, бе рези березові / І л ю д и л ю д я н і т у т (Збірка «Неповторність», С. 135). Читач, не обізнаний з поетикою фольклорних текстів, відзначить незвичність епітетної сполучуваності, формальну подібність — тавтологію прикметникової та іменникової основ сосни со снові, берези березові, л ю д и л ю д я н і. За зовнішньою подібністю цих повторів носій української мови обов’язково зверне увагу на семантичну відмінність епітета л ю д я н и й . Мовна свідомість читача сприймає сполучуваність лю д и л ю д я н і як потенційно можливу, пор.: л ю д я н и й — «який щиро, доброзич­ ливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гу­ манний» (Словник української мови в 11-и томах, Т. IV, С. 571). Потрапляючи в синтагматичну структуру віршованої мови, в зіставленні з названими тавтологічними структурами, прикмет­ ник л ю д я н і в словосполученні л ю д и л ю д я н і набуває значення ♦справжні» подібно до наголошуваного поняття «справжні», переданого епітетами сосни соснові, берези березові. Існування вертикального контексту орієнтує читача на зістав­ лення використаної поетесою формули епітетних словосполу­ чень з наявною в українській культурі фольклорною моделлю (За С. Є р м о лен ко ). Ьім.я.ги™

&

• iShr*»'*/9ь'Ч>,

II. Яку функцію виконує мова науки? Випишіть із тексту статті слова-терміни, усно поясніть їхні значення. Користуйтеся лінгвістичною довідкою. Мова науки чітко відображає рівень науково-технічного * прогресу. Вона впливає на розвиток мислення людини, виробI ляє здатність стандартизувати, узагальнювати явища £ дійсності і розвивати розумові здібності. Основна його К функція — повідомлення. Вона полягає в доведенні теорій. ! обґрунтуванні гіпотез, у повідомленні наслідків досліджен­ ій ня, класифікації, появленні явищ, у систематичному викладі J певних знань, що зумовлює його логічний характер. Основні його ознаки властиві всім науковим працям. Термін (від лат. te r m in u s — межа, границя) — слово або словосполучення, що є назвою спеціального поняття певної галузі науки, виробництва. Термін не тільки позначає пред­ мет, а й обов’язково ґрунтується на визначенні. Визначення поняття звичайно будується так: спочатку називається родове поняття, а потім повідомляються його в и д о в і ознаки. Наприклад: п р е ф ік с (термін, що називає визначуване поняття) — це значуща частина с л о в а (родове поняття), яка стоїть перед коренем і служить для утворен­ ня с л ів (видова ознака). Отже, визначуване поняття = родо­ ве поняття + видова ознака. 443. До видових понять доберіть родові. Сформулюйте й запишіть визначення. 1. Морфологія, синтаксис — ... . 2. Граматика — ... . 3. Спо­ лучник — ... . 4. Стильові різновиди української мови — ... . 5. Розмовний, науковий стилі мови — ... .

§ 38. ЗАПОЗИЧЕНА ЛЕКСИКА ЯК ДЖЕРЕЛО

ЗБАГАЧЕННЯ ЛЕКСИЧНОГО СКЛАДУ МОВИ / ,‘.Ч J 'j

г

444.1. Опрацюйте теоретичний матеріал. Назвіть причини і шля­ хи запозичень слів з інших мов. Перекажіть текст. _ У різні історичні епохи, взаємодіючи, мови взаємозбагаа чувалися. В українській мові близько 15 відсотків слів, запої зичених з інших мов. Мовознавці поділяють їх на дві групи: Р 1) запозичення зі слов’янських мов; 2) запозичення з * неслов’янських мов. У першій групі виділяють старослов’янські, польські, І чеські й російські запозичення. До найдавніших належать J запозичення зі с т а р о с л о в ’ я н с ь к о ї мови, яка було { літературно-писемною у слов’ян у X — XI століттях.

Сформувалася вона на основі македонського (солунського) діалекту староболгарської мови, увібрала в себе елемен­ ти з інших старослов’янських мов того періоду (п р и я з н ь , б ла го д а т ь , ж е р т в а , с в я щ е н и к ).

Кількість лексичних старослов’янізмів в українській мові надзвичайно мала. їх можна розпізнати за фонетичними, морфологічними і семантнко-стилістичними ознаками. Фонетичні особливості старослов’янізмів такі: 1) неповноголосся -ра-. -ла-, -ре-. -ле-; в р а т а , брег, в л а г а ; 2) сполучення ра на початку слова: раб; 3) сполучення -жд-: вож дь; 4) [йе] на початку слова: є д н іс т ь . Морфологічні ознаки старослов’янізмів такі: 1) суфікси іменників -я зн ь , -т е ль, -ст в-, -и н -, -те-, -т а й : п р и я з н ь , м и с л и т е л ь , г о р д и н я , б и т в а , г л а ш а т а й , благод е н с т в іє ; 2) дієприкметникові суфікси -а щ , у щ -. -м-: р о б о т я щ и й , с т р а ж д у щ и й , з н а й о м и й ; 3) префікси воз-, п р е д , п р е , со-; в о з з 'є д н а т и , п р е д т е ч а , п р е м у д р и й , соблагов о л и т и ; 4) характерні для старослов’янської мови перші частини складних слів благо-, б о г о з л о - , ж е р т в о є д и н о - ; б л а го д а т ь , д об р о ч есни й , з л о р а д с т в о , б о го б о я зн и й , ж ерт во­ п р и н о ш е н н я , єд и н о б о р ст во .

Семантико-стилістичні особливості старослов’янізмів полягають у тому, що вони зберегли відтінок у р о ч и с т о ­ с т і й належать до сфери книжних слів: гр а д , х р а м , гл а с , д л а н ь , п р а х . Наприклад: Б л а г о с л о в е н н е сло во , щ о га р т у є (Л е с я У к р а їн к а ).

Лексичні запозичення з польської (полонізми): ска р б , б а й к а , п о в и д л о , р е к р у т , гу с а р , в 'я з е н ь , б л а з е н ь ; з російської (росіянізми): за в о д , р у д н и к , п а р о во з, у к а з ; з білоруської: дьогот ь, ж л у к т о , б ад ьорий. Ці слова прийшли в нашу мову у зв’язку з тісними контактами українського, польського, російського, білоруського народів у XVI — XX століттях. Неслов’янські лексичні запозичення потрапляли до слов­ никового складу української мови в різні історичні періоди і різними шляхами. Грецизми прийшли в українську лекси­ ку через старослов'янську мову. Це в основному релігійна лексика: а н г е л , є п и с к о п , ік о н а , к л и р о с , л а м п а д а , м о н а х , м о н а с т и р , а також наукові терміни: г р а м а т и к а , іст о р ія , ф ілософ ія, д е м о к р а т ія , ода, ід ея , д р а м а , епос, п о е м а тощо. Латинізми збагатили нашу лексику медичною, науковою, суспільно-політичною термінологією: м е д іу м , к о л е г іу м , л е к ц ія , а н г ін а , к о н с т и т у ц ія , к о н с п е к т , н а ц ія .

Німецькі запозичення стосуються в основному військової справи, техніки, ремесла: ш т аб , ю нкер, орден, ц е х . м а й ст ер , офіцер. Із французької мови запозичено слова на означення

■ видів мистецтва та одягу: ж а к ет , п а л ь т о , кост ю м , спекI т а к л ь , лож а, б а л е т , а н т р а к т , п а р т е р . З англійської мови запозичено головним чином спортивні терміни: т ен іс, ф ут ­ бол, б а скет б о л, х о к е й , боксер, р и н г , ф ін іш , м а т ч , а у т . Ряд к англійських запозичень називають одяг та предмети. пов’язані з морською справою: п у л о ве р , н е й л о н , дж ерсі, ш ху> н а , барж а, бот , бриг, м іч м а н , ве л ь б о т . З італійської мови за­ позичені музичні терміни та окремі побутові назви: сопрано. ? бас акорд, т енор, опера, серенада, а р ія ; вер м іш ель, м а к а р о н и . Деякі слова запозичено з тюркських мов: б у с у р м а н , бара б а н , б у р а н , б а и р а м , в 'ю к , к и з и л , орда, б а за р , ізю м .

Окрему групу становлять інтернаціоналізми. Це слова, І що входять до термінологічного фонду багатьох мов світу і мають спільне значення. Вони стосуються насамперед га. лузі науки, техніки, мистецтва, політики: ф іл о с о ф ія , * б іо ло гія , ф із и к а ; р о м а н , р е с п у б л ік а , к л а с , к а п іт а л із м , и . Складіть тести для взаємоперевірки за вивченим матеріалом.

445. І. Прочитайте поезію Тараса Шевченка. Назвіть старо­ слов’янізми. Визначте характерні риси (фонетичні, морфологічні, семантичні), якими вони відрізняються від власне українських слів. Псалом новий Господеві І мечі в руках їх добрі, І новую славу Острі обоюду, Воспоем честним собором, На отмщеніє язикам Серцем нелукавим. І в науку людям. Во Псалтирі і тимпані Окують царів неситих Воспоем благая, В залізниє пута, Яко Бог кара неправих, І їх, славних, оковами Правим помагає. Ручними окрутять, Преподобнії во славі І осудять губителей І на тихих ложах Судом своїм правим. Радуються, славословлять, І вовіки стане слава, Хвалять ім’я Боже; Преподобним слава. • Ц. З якого циклу поезій Тараса Шевченка взято цитований вірш? З якою стилістичною метою поет використав старослов’янізми? 4 4 6 . І . П о я с н іт ь п о х о д ж е н н я і з н а ч е н н я с л ів .

Ангел, апостол, Біблія, ікона, Євангеліє, монах, Андрій, Василь, Дмитро, Микола, Зоя, Петро, Тарас, біологія, б а к т е р ія , діадема, д е л ь т а , демагог, гармонія, гімназія, гелій, ідея, каліграфія, л а б ір и н т , синус, екзамен, лектор, студент. Ц. Складіть загадки або шаради про виділені слова. . 196

447. До поданих слів і словосполучень доберіть із довідки українські відповідники. Складіть п’ять-шість речень з українськими словами. Симптом, репродукувати, фіксувати, анонс, патент, екстра­ ординарний, апелювати, дебати, дефект, домінувати, кон­ венція, пріоритет, ліміт. Дові дка: ознака, записувати, особливий, звертатися, обговорен­ ня. переважати, недолік, першість, угода, відтворювати, записувати, обмеження, оголошення, посвідчення (винахідника). 448. Визначте походження і значення поданих слів. Яким словни­ ком ви користувалися? Спишіть слова, вставляючи потрібні букви або апостроф. Поясніть правопис. Складіть і запишіть п'ять речень зі словами на вибір. ІП..рма, ц..ферблат, к..рі, гри.., бар..єр, ж..рі, порт..єра, конгре.., сен..йор, віз..р, брут..о, б.-нзин, шк..пер, прем..єра, д..бати, рев..ю, тон..а, кас..а, каз..но, акс..ома, ..ндустрія, Дік-.енс, Гол..андія, д..ета, фіз..ка, т..раж. 449. Прочитайте. Визначте стиль тексту. Усно замініть, де можливо, іншомовні слова українськими відповідниками. Як зміниться текст? Підставою для отримання кваліфікованого сертифіката є позитивне рішення відповідної комісії, що проводить індивіду­ альну атестацію претендентів на отримання сертифіката. Пре­ тендент на отримання сертифіката направляє у відповідну комісію заяву з пакетом необхідних документів. У разі не­ обхідності кваліфікаційна комісія мас право вимагати додат­ кові відомості про кваліфікаційні якості претендента. Термін дії сертифіката — 3 роки, після чого проводиться його пролон­ гація (З П о л о ж е н н я про л і ц е н з у в а н н я п р о е к т н о - в и н а х ід

Г

н и ц ь к о ї д о к у м е н т а ц ії н а т е р и т о р ії У к р а їн и ).

450. І. Прочитайте текст. Проаналізуйте виділені слова щодо походження. Перший бензиновий д в и г у н був сконструйований у 1883 році Готлібом Даймлером. Він приводив у рух двоколісний в е ­ ло си п ед . У 1886 році Карл Венц зробив перший триколісний а вт о м о б іль , який також рухався за допомогою м о т о р а . Ось чому прийнято вважати Даймлера і Венца винахідниками ав­ томобіля. їхня перша машина мала двигун потужністю всього 0,75 кінських сил і розвивала максимальну швидкість 12 кіло­ метрів на годину. У машини було три колеса, із яких переднє було рульовим, а задні — ведучими. У 1886 році Даймлер побу­ дував перший автомобіль з чотирма колесами, а п 1890 році він запропонував публіці дві м о д е л і — «Вікторію» і «Фаетон».

Продовжуючи працювати разом з Венцом, у 1896 році Даймлер створив модель двоциліндрового двигуна для авто­ мобіля. У 1901 році Даймлер і Бенц організували фірму, моделі якої стали називатися іменем дочки Даймлера — Мерседес. У тому ж 1901 році сконструював своє перше авто французь­ кий ін ж ен ер Жан Пежо. А в 1903 році запрацював перший у світі за в о д масового виготовлення автомобілів, побудований американцем Генрі Фордом. З цього часу в світі почалася нова ера — вік автомобілів ( І з к н . «В с е про вс е » ), і [І. Виконайте завдання до тексту. 1) Поясніть правопис слів сконст руйований, двоколісний, чотир; ма. масовий. т 2) Обґрунтуйте розділові знаки в реченнях другого абзацу. 451. Прочитайте текст. З’ясуйте, як створюються кальки. Назвіть різновиди кальок. Нові запозичення характеризуються тим, що здебільшого це копії іншомовних слів, створені за моделлю чужої мови з матеріалу своєї мови. Такі слова називаються к а л ь к а м и . Калька (франц. k a lg u e — копія) — це слово або вираз, ство­ рені питомими мовними засобами за зразком слів і виразів іншої мови. Л е к с и ч н а (словотвірна) калька — слово створе­ не за моделлю іншої мови з матеріалу своєї: л іт о п и с е ц ь (грецьк. c h ro n o g r a p h o s), х м а р о ч о с (англ, s k y s c ra p e r). Се м а н ­ т и ч н а калька — нове переносне значення слова під впливом іншомовного: б л и с к у ч и й — у значенні «талановитий» під впливом французького b r illia n t. С и н т а к с и ч н а калька — синтаксична модель, що склалася в мові під впливом іншої (Ц е о с т а н н є з р о б и л о н а м е н е п р и к р е в р а ж е н н я (А. Ч а й к о в с ь ■ к и й ) — з рос. п р о и з в е л о в п е ч а т л е н и е ). Ф р а з е о л о г і ч н а калька — дослівний переклад фразеологічної одиниці: п о с т а ­ в и т и к р а п к и н а д «і~> (з франц. m e ttr e le s p o in t s u r les "і").

Варваризми — іншомовні слова, що не повністю засвоїлися, не стали загальновживаними: л е д і, а ве н ю , х е п і-е н д . Вони вико­ ристовуються для характеристики життя, побуту, звичаїв інших народів. Нерідко зберігають іншомовну графічну фор­ му: m o m e n to т о п (пам’ятай про смерть), a im a m a te r (мати-годувальниця — про навчальний заклад). Сучасні запозичення іншомовних слів пов’язані насамперед з економікою, мистецтвом, новими технологіями, комп’ютер­ ною технікою: м е н е д ж е р , х а к е р , с е р в е р , п р и н т е р , с а й т , а к ц іо н е р , бр о кер тощо (3 п о с іб н и к а ). 452. І. Прочитайте текст. Користуючись тлумачним словником, п о я с н іт ь з н а ч е н н я н е з н а й о м и х в а м с л ів . С к л а д іт ь і з н и м и р е ч е н н я (у с н о ). П е р е к а ж іт ь т е к с т .

Збагачуючись за рахунок іншомовної лексики, українська мова також була джерелом для поновлення словника мов тих народів, з якими український народ має різні стосунки і зв’яз­ ки. Українські слова в різні часи засвоєні російською мовою: деякі з них у XIX столітті і ще раніше (бонд арь, в а р е н и к , г а л у ш ­ ка. корж, к о ж ух, х л о п е ц , хлебороб, ш к о л я р , д и в ч и н а , д ет во р а , хут ор), інші ж у XX столітті (с е л я н с т в о , н е з а м о ж н и к , н ед о б и ­ ток, т ы с я ч н и ц а . д о я р к а , к о с о ви ц а , д е в ч а т а ). До запозичень з

української мови належать також утворення з суфіксом -щин(а) для назв власних географічних понять: (на кшталт: П о л т а в щ и н а , Ч е р н и го в щ и н а , З в е н и го р о д щ и н а ). Спершу такі форми вживалися лише в українських географічних назвах, а останні десятиліття під впливом їх поширилися й у російських: О рловщ ина. С а р а т о в щ и н а , С м о л е н щ и н а , Т а м б о в щ и н а .

До польської мови запозичено з української такі слова, як: богатир, в а т а г а , га р б уз, г у к а т и , го л о т а , д ур ен ь , д уж ий, чере­ да, череш н я, гр е ч к а , го д у в а т и , м а я ч и т и , собор тощо.

Починаючи з XVI століття лексичними запозиченнями з української мови збагачується також словник французької мо­ ви. Серед слів, засвоєних з української мови: поріг, к о з а к и , курінь, січ, а т а м а н , га й д а м а к , с о т н и к , дж ура, с т а р ш и н а , б у ­ лава, б а н д у р а , с т а р о с т а , слобод а, х у т ір , борщ та інші. У фран­

цузькій мові трапляються і кальки з українських слів, як тощо. Лексика, запозичена з української мови, с і в білоруській, чеській, словацькій, румунській, угорській та в деяких інших мовах. Але питання про зв’язки української мови з багатьма слов’янськими та неслов’янськими мовами досі, на жаль, ще майже зовсім не досліджене (М . Ж о вт о б р ю х ). II. Виконайте завдання до тексту. ^ 1) У першому реченні тексту назвіть частини мови. ; 2) Поясніть розділові знаки в реченнях останнього абзацу. Іе д іга іп іе г (д е с я ц ь к и й ), Іе с е Ш а іп іе г (с о т н и к )

(Ч 453. Якими шляхами, на вашу думку, має збагачуватись мова: шляхом створення власних нових слів чи шляхом запозичень? Обговоріть проблему.

Правильне й доцільне використання запозичень в усному та писемному мовленні 454. С п и ш іт ь т е к с т н а с. 2 0 0 , д о б и р а ю ч и а с и н о н ім ів у д у ж к а х н а й д о ц іл ь н іш і. В и з н а ч т е Тхне п о х о д ж е н н я , к о р и с т у ю ч и с ь с л о в н и к о м .

У Грузії можна (швидко, скоро) спуститися від (холодних, стулених, зимних) льодовиків до пляжу, де хлюпоче (блакит­ ними, голубими, лазуровими) хвилями (тепле, літнє, лагідне) Чорне море. Грузія (розташувалась, розкинулась, розмісти­ лась) у (центрі, серці) Кавказу. Столичне місто Тбілісі (лежить, знаходиться, розташоване) серед гір. На орлиних вершинах видніються руїни (древніх, давніх, стародавніх) фортець. Вони нагадують: ще до нової доби грузинам доводилось (захищати, боронити) свою благодатну (землю, країну, державу) від воро­ жих (навал, нашесть). А по схилах, над якими (бовваніють, маячать, видніються, мріють) (фортеці, вежі, башти), — план­ тації теплолюбних цитрусових дерев і чаю. Серед гір — (відомі, славнозвісні, знамениті) курорти ('/'. К у б л и ц ь к и и ). 455. Прочитайте й перекажіть текст. Сформулюйте правила вико­ ристання іншомовних слів у мовленні. Слід бути уважними та обережними під час використання і н ш о м о в н и х слів в усному і писемному мовленні. Якщо іншомовне слово можна замінити відповідним українським, то вживання іншомовного — недоречне. Наприклад: п р е т е н з ії — н а р і к а н н я , р е с п е к т а б е л ь н и й — з а м о ж н и й , л о б ію в а т и — п ід т р и м у в а т и тощо. Якщо ж іншомовні слова ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, то їх можна використовувати в певних ділових стосунках і в побуті. Наприклад: лексика поштово-телеграфного зв’язку: т е л е ф о н , т е ле гр а ф , б а н д ер о ль, б л а н к , ш иф р, но м е р , серія, ад р еса тощо. Уживаючи іншомовні слова, треба пам'ятати про такі вимо­ ги: 1) не використовувати загальновживані іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові; 2) уживати запозичен­ ня лише в тому значенні, яке закріплене за ним у словнику; 3) не користуватися в одному й тому ж тексті то іншомовним словом, то його українським відповідником; 4) уживати запо­ зичене слово, якщо це термін. Надмірне вживання слів іншомовного походження засмічує рідну мову, робить її немилозвучною, малозрозумілою для слу­ хачів, співрозмовників. Бажано користуватись у спілкуванні національною мовою, що значно полегшить взаєморозуміння, а в окремих випадках звертатися до іншомовної лексики (З а Л . П а л а м а р ).

456. З'ясуйте за словником іншомовних слів значення слів, складіть і запишіть із ними речення. Поставте знак наголосу. Абітурієнт. Абонемент. Абонент. Адажіо. Генезис. Гіпотеза. Ідентифікація. Кардинальний. Ліцензія. Лобі. Лобісти. Пантеон. Пабліситі. Ратифікація. Симбіоз. Субсидія. Сувенір. Тендер. 200

Трилер. Турне. Факсиміле. Факс. Фарисей. Хіт. Целібат. Чартер. Шаріат. Юрисдикція. г€* 457. Визначте, з якої мови прийшли в українську мову подані слова і словосполучення, що вони означають. Використайте «Су­ часний словник-мінімум іншомовних слів». [Абово]; [ад’ю]; [на війні, як на війні]: [ол райт); ]о ревуар]; [бейбі]; [бонжур]; [шарман]; [шерше ля фам]; [екс лібрис]; [фініта ля комедія]; [гран мерсі]; [хеппіенд]; [нота бене]; [мон шер]; [мементо морі]; [пардон]; [сіль ву пле]; [статус кво]; [табуля раза]; [терра інкогніта]; [тет а тет]; [тутті фрутті]. 458. Внправте помилки у вживанні іншомовних слів і запишіть речення.

1. На мій адрес прийшов чужий лист. 2. Діти подарували ветеранам пам’ятні сувеніри. 3. Я купив новий абонент до міського басейну. 4. Таке ж аналогічне рішення прийняла пе­ дагогічна рада. 5. На яку інстанцію бігає рекордсмен вашої школи? 6. Банк надав нам безкоштовний кредит. 7. У руках Микола тримав новенький дипломант. 8. У магазині він роз­ платився вензелем. 9. У податковій інспекції кожному вида­ ють його ідентичний помер. 10. На актрисі була ефективна сукня. 11. На завод привезли дефектні ізолятори. 12. Закомпо­ стуйте, будь ласка, білет! 13. Перед концертом ми звичайно довго репетуємо. 14. Двері зачиняються щільно й герметично. 459. Прочитайте текст. Проаналізуйте роль іншомовних слів у ре­ ченнях. Чи можна їх замінити українськими відповідниками? Відповідь аргументуйте. Ренесанс проявляється в різноманітних художніх фор­ мах — архітектурі, живописі. Найбільш повно особливості ренесансного стилю відобразилися в італійському мистецтві. Саме слово р е н е с а н с означає «нове народження». Ідеї для своїх творів архітектори цього періоду знаходили в грецькому та римському мистецтві. Зодчі вносили елементи цього стилю як в архітектуру гро­ мадських будівель, так і тих, що зводилися для багатих влас­ ників. Головним для них було створити будинок, у якому лю­ дина почувала б себе зручно. В готичному мистецтві особливу роль відіграє вертикальна лінія. Для архітектури Ренесансу важлива загальна співвимірність будівлі, відповідність її про­ порціям людської фігури. Над головним входом у собор часто зводили різьблений прямокутний барабан. Верхню частину вікон і дверей прикрашали трикутниками з плавно заокругле­ ними кутами. Між вікнами і дверима ставилися пілястри — плоскі або напівкруглі колони. Здається, що ці пілястри 20і

Площа Ринок — втілення Ренесансу

Собор Святого Юра —синтез мистецтв пізнього Бароко

тримають на собі вагу верхніх поверхів. Насправді ж, вони мають суто декоративне значення. Пам’ятники періоду Ренесансу оздоблені скульптурами людей або рослинним орнаментом. Прикраси з квітів і листя утворюють похилу горизонтальну стрічку — гілку з листям — гірлянду (З к н . «В се про в с е »). 460. Побудуйте і розіграйте діалог на тему «Архітектурні шедев­ ри Львова», використовуючи подані фотоілюстрації. § 39. ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗА СФЕРОЮ

її ВИКОРИСТАННЯ І СТИЛІСТИЧНОЮ ДИФЕРЕНЦІАЦІЄЮ

461. Прочитайте лінгвістичну довідку. Складіть план. Випишіть ключові слова. З’ясуйте, яка інформація є для вас «відомим», а яка — «новим». « За сферами вживання словниковий склад української моА ви поділяється на з а г а л ь н о в ж и в а н у і с п е ц і а л ь н у .$ лексику, або лексику обмеженого вживання. Загальновживану лексику називають ще загальнонарод€ ною. До її складу належать слова, використовувані всіма і носіями літературної мови. Це слова, що позначають предмети побуту (двері, човен, м о л о т о к , в ік н о , чобот и, сорочка, с т іл , е відро), процеси трудової діяльності (н е с т и , р із а т и , п е к т и , чи £ т а т и ), явища природи (дощ , сн іг, м ороз, віт ер ), назви тва-

. 202

рин, людей (д оч ка, м а т и , д іт и , голуб , л а с т ів к а , о к у н ь , щ у к а , к а л и н а , верба), кольорів, смаків, почуттів (з е л е н и й , со ло д к и й , радіст ь, ж аль), розміру, ваги (в е л и к и й , в а ж к и й ), військових понять (в ій с ь к о . к у л я , зброя), понять культури (п іс н я , к н и г а , м е л о д ія ), суспільно-політичні поняття (д ерж ава, н а р о д ), числа (два, п 'я т д е с я т ) тощо. Використання цих слів нічим не обмежене, вони складають активний словник української мови і використовуються у всіх стилях, тому називаються стилістично нейтральними. Крім основного лексичного складу української мови, є слова, користування якими обмежене або територією, або тією чи іншою групою суспільства — представниками на­ уки, техніки, мистецтва, виробництва. Такі слова викорис­ товуються лише в певних стилях і тому називаються стилістично маркованими. Це д і а л е к т и з м и , т е р м і ­ ни, п р о ф е с і о н а л і з м и, ж а р г о н і з м и . Близькими до жаргонізмів є а р г о т и з м и (від франц. argot — замкнутий) — слова, які зазнали навмисних змін вставленням складів, додаванням звуків тощо з метою утаємничити, зробити незрозумілими для інших їхній смиел. Наприклад: д у л я с н и к — во го н ь , б о т е н ь — борщ , зи вр о — від ро, х а з а — х а т а , м о р з у л я — ц и б у л я . До пасивної лексики належать також з а с т а р і л і сло­ ва ( а р х а ї з м и та і с т о р и з м и ) і н е о л о г і з м и . Стилі української мови мають своєрідні лексичні озна­ ки, спеціально дібрані лексичні засоби, зорієнтовані на функціонування тільхи у певному стилі. Це с т и л і с т и ч ­ но з а б а р в л е н а лексика. Основу всіх стилів складає м і ж с т и л ь о в а (або н е й т р а л ь н а ) лексика, вона зро­ зуміла для кожного. Стилістично забарвлена поділяється на лексику усного мовлення, лексику писемного мовлення, офіційно-ділового стилю, публіцистичного та наукового. Окрему групу становить е м о ц і й н о - е к с п р е с и в н а лексика — слова з позитивним чи негативним забарвлен­ ням (б іл я в е н ь к и й , д уб и щ е, х л о п ч и с ь к о ). Емоційні слова у художньому стилі виступають епітета­ ми, їх використовують у порівняннях, образних висловах. До емоційних можна віднести і п р о с т о р і ч н і слова (бовдур, р о з з я в а , т е л е п е н ь , б е р к и ц ь н у т и с я ).

Г*

77^,

462. Випишіть із творів Ольги Кобилянської приклади діалек­ тизмів, доберіть до них літературні відповідники. Обтрунтуйте Доцільність їх уживання в мові творів.

463. І. Пригадайте і назвіть особливості груп стилістично марко­ ваної лексики: діалектизмів, термінів, професіоналізмїв, жар­ гонізмів. Наведіть приклади. II. Схарактеризуйте архаїзми, історизми, неологізми. Наведіть приклади. - 4 6 4 . Випишіть з «Історії України» науково-навчальний текст, що характеризує княжу добу або період кріпаччини. Підкресліть за­ старілу лексику (історизми, архаїзми), обґрунтуйте їх доцільність у тексті. 465. З підручників математики, фізики, біології, хімії випишіть по кілька речень із термінами-інтернаціоналізмами. Свій вибір о б ґр у н ту й те.

УЙЬ 466. Зайдіть на сайт «Давня українська література: літописи; ™ " література XI — XIII ст.; література XIV — XVI ст.; XVII ст.; XVIII ст.»: http://Iitorys.freeserver.com. Випишіть приклади вжи­ вання застарілої лексики, поясніть її значення за допомогою «Нового тлумачного словника української мови».

т у Прочитайте прислів’я. Чи є в них ботанічні терміни? Запишіть у на­ уковому стилі те, що сказано в прислів’ях. Які терміни ви вживали? 1. Надувся, як лопух на вогні. 2. На битім шляху трава не росте. 3. Пусти осот в город — огірків не буде. 4. Овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в бо­ лото - - буду я золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору. Л

Ь 467. Зайдіть на сайт «Українська мова. Реферати з української філології» http://www.referaty.com.ua/mova04shtml. Укладіть словник лінгвістичних термінів, ужитих у текстах рефератів. Корис­ туючись словником лінгвістичних термінів, поясніть їх значення. 468. Прочитайте текст. Висловіть власну думку щодо вживання у рідній мові екаотизмів і пуризм ін. Е к з о т и з м и — слова, запозичені українською мовою з інших мов для позначення реалій життя іншого народу чи країни: м ед ж ліс, сей м , а у л , ф а зе н д а , к ім о н о , са ке, х а н у м а , м іс т е р , м а д а м .

П у р и з м — вияв надмірного очищення мови від нео­ логізмів, просторічних, діалектних, іншомовних елементів з метою збереження самобутності національної мови. Пуризми були створені в українській термінології у 20-х роках XX сто­ ліття. Наприклад: т я г у н е ц ь замість м а г н іт , х и т н и к замість м а я т н и к , н е д іл к а замість а т о м . Деякі з них сьогодні знову

побутують у мовленні: л е т о в и щ е замість аер о д р о м , г в и н т а кр и л замість в е р т о л іт і подібні. 469. Складіть таблицю «Лексика за вживанням*, виділіть колон­ ки «За активністю вживання*, «За сферою вживання», «За стилістичними особливостями», «За емоційним забарвленням*. Наведіть приклади. 470. І. Розподіліть подані слова на групи: а) загальновживані; б) професійні: в) діалектні. Мешкати, збільшувати, ґазда, плай, земля, хлібина, тайстра, вулиця, ф а й н и й , космос, ватра, штрек, шурф, лазер, зустріч, скальпель, біофізика, абревіація, фонема, кабиця, місяць, квартет, соліст, л іб р е т о , сестра, брат, в а р 'я т , машина, лікар, операція, п е р ц е п ц ія , хірург, драма, епос, нічний, щод­ ня, весело, ракета, сарана, ґаздиня, операційна, реанімація, антрацит, на-гора, кубрик, ф р а х т , яхта, освіта, наука, ампер. II. З’ясуйте за словниками значення виділених слів, складіть із ними речення (усно). III. Проаналізуйте три-чотири слова за схемою. Схема лексикологічного розбору слова Код 1 2 3 4 5 6 7 8 9 ,_10 __ 11 __ 12 _13 _14 __ 15 __16

Слово власне загальне повнозначне службове конкретне абстрактне пряме значення метафора Переносне значення метонімія синекдоха спільнослов ’янське спільносхіднослов’янське власне українське старослов’янське За походженням грецьке латинське з інших іноземних мов

Продовження таблиці

російське 18 За походженням польське 19 нейтральне 20 21 специфічно побутове 22 термінологічне 23 офіційно-ділове Зі стилістичного погляду 24 професійне 25 діалектне 26 емоційно забарвлене 27 архаїзм 28 історизм Пасивна лексика 29 неологізм ЗО загальновживане Активна лексика Зр а з о к . П рост ір — 2.3.6.7.12.20.30. 471. І. Прочитайте текст. Визначте стиль мовлення. Які шар лексики використав автор і з якою метою? Вночі, коли з глибини космосу проступають зорі, пробива­ ються скупим світлом до нас, ми відчуваємо, що йдемо не просто по землі — йдемо по планеті. Це, мабуть, простір та відкритість степів дали нам оце відчуття — що йдемо по планеті. Несемо з собою дивну певність, що з усіх витворів природи, з усіх світів, що десь блукають в космічній безмежності, немає кращої, як оця наша — тепла, зелена планета, так добре створена для жит­ тя в ній флори і фауни, і дивовижних розумних істот. Води на ній — океани. Сонця вдосталь, родить усе... Ідемо в тому зеленому поясі, в тому підсонці, де з давніхдавен буяло життя. Мамонти колись тут водились, бо їм було тут гарно. Еллінські мореплавці прагнули до цих берегів і складали про них свої золоті легенди. Царства степовиків, цар­ ства скіфські, половецькі іржали тут кіньми, зоставивши потім після себе високі степові могили, розмиті дощами, розвіювані вітрами, але не загладжені часом. У тих могилах, що ми їх збирались досліджувати з нашим професором, ждуть нас грецькі амфори невимовної краси, ждуть німі свідки життя перейдених поколінь (О. Г о н ч а р ). • II. Виконайте завдання до тексту. / 1) Назвіть частини мови в реченнях першого абзацу. 2) П р о к о м е н т у й т е о р ф о г р а м и у с л о в а х д р у г о г о а б з а ц у .

3) Поясніть, з якою метою автор вдається до зворотного порядку 5 слів у реченнях (інверсії).

)

472.1. Випишіть із речень приклади пасивної лексики (історизми, архаїзми, неологізми). I. Весь край слов’янський чує крок дружин, які спішать на збір у Дорогочин (М . Б а ж а н ). 2. А скільки ж він зазнав тяжких трудів, в яких боях кривавих ісполчався, які поправ крамоли і лукавства, аж поки прах їх не розвіяв вітер, на отчий стол не сів і пота витер, і цілу Русь, як древле, об’єднав. З, На добрий час! То слухайте ж, кияни, то слухайте ж, брати всі цехові, кравці, шевці, золотарі, рибалки, ткачі, зброярські цехи, ковалі, пере­ купи, хлібниці, теслярі, кушніри, бондарі та кожум’яки, мужі громадські, славні і міцні! То слухай же, вельможний каштеля­ не, і осмники, і писар, що прийшли насильством наше світло загасить (3 т е. І. К о ч ер ги ). 4. Колись давно співала неня про злотоморе, підводне царство, де ночує сонце в білих віялах у зливі світла. їде віз — колеса семизорі (Б. І. А н т о н и н ). II. Поясніть стилістичну роль історизмів та архаїзмів. 4

473. Допишіть речення. Зробіть висновок про властивість не логізмів переходити до активного словника. Поміркуйте, чи може застаріле слово відновитися в мові. 1. На початку XX століття слова т р а м в а й , а е р о п л а н , к ін о , м ет ро були ..., а згодом ... . 2. Нині важко повірити, що слова ко см о н а вт , а с т р о н а в т , с у п у т н и к , о р б іт а л ь н и й були .... а ми­ нуло півстоліття. 3. З уведенням в обіг грошової одиниці неза­ лежної України застаріле слово г р и в н я стало ..., а нині... . 4. Ще десять років тому слова к с е р о к с , п р и н т е р , с к а н е р , ф а й л були .... а нині ... .

474. І. Прочитайте визначення понять. З’ясуйте, до якої (актив­ ної чи пасивної) лексики належить вказана лексика. Наведіть свої приклади. 1. Е т а о г р а ф і з м и — слова на позначення традиційних форм побуту, звичаїв, обрядів і т. ін. Наприклад: п а л я н и ц я , т р ем б іт а , к у т я , п о к у т ь , в а р е н и к и . 2. О н о м а с т и к а — розділ мовознавства, що вивчає історію виникнення розвитку власних імен у літературній мові та діалектах. Включає кілька розділів — антропоніміку, топоніміку, астроніміку. 3. О н о м а с т и к о н — сукупність усіх власних імен мови. 4. Т о п о н і м і я — сукупність географічних назв певної тери­ торії. II. Укладіть топонімічний словничок вашого міста, району, області, використайте при цьому географічну карту України. 475. Визначте походження топонімів (с. 208). Що означає їхня друга частина? Висновки перевірте за етимологічним словником. 2 0 7 ....

Бориспіль, Високопілля, Мелітополь, Добропілля, Тернопіль Нікополь, Маріуполь, Севастополь, Сімферополь, Ямпіль, Три. пілля.

и п. «о і: ^ , . і ». -V, : 476. Розкажіть, що вам відомо про осіб, прізвища яких покладещ, в основу назви топоніму. Шевченкове, Івано-Франківськ, Дніпропетровськ, Карлімка, Миколаїв, Скадовськ, Чапаївка, Фрунзівка, Кармалюківка. 477. Які характерні ознаки покладено в основу прізвищ? По­ дискутуйте. Коваленко, Святоша, Маленко, Буркач, Міняйлук, Зубенко, Німченко, Вернидуб, Нетудихата, Сорока, Легкоступ, Кримський, Шевчук. 478. З'ясуйте за етимологічним словником походження слів шко­ ла . ва лео ло гія. директ ор, к а н ік у л и , ж урнал. Підготуйте цікаве повідомлення до виступу перед учнями 6 класу. 479. Складіть і розіграйте діалог на тему «Наукові досягнення України у світі». Уживайте відповідні терміни.

480.1. Прочитайте поезію Івана Драча. Визначте слова, що мают експресивне забарвлення. Яка їхня роль у тексті? Знайдіть у тексті авторські неологізми. Як вони утворилися? БАБУСЕНЦІЯ Ой оце чудне дівчатонько, ой-я, Щосуботоньки їде з містонька До бабоньки, до бабусеньки, ой, Лишає свої інфузорії-туфельки, Скидає свої лаковані туфельки, Одягає куфайчатко порване, ой-ой-оєчки, У бабцюлі, у бабусеньки, ой, Взува старі чоботи-шкарбани, Бабчані чоботи-чоботиченьки, Наносить води повну балію Ще відро, ще відро, ще відеречко, Та в баняки, банячища, ой, Та любисток зімліє в горнятах, Аж зімліє бабусина хата, ой-ой-ой, Хата, хатуся, хатинонька, Хатусенька, Хата Стріхівна, ой. — Заворожи мене, бабченько, ой-я. Бабусенько, бабулина, бабусенція. ДНІ

Ой, гаряча, ой бабулик, ой-ой-ой-єчки.— Ляпотить, хлюпотить у ночвеньках Дівулиня, дівчина, дівогоренько, А бабище все шпуртається, ой-я, З кочеогами, з баняками, з банячищами... Внучка, внученька, студентонька Спить у баби на ряднинопьці... А бабуся, бабулиня, бабусенція До дівчиська так і тулиться — Сиротина ж, сиротуля, сиропташечка, Бабумамця, бабутатко, бабусонечко... П Складіть поезію про маму, бабусю або тітку, висловіть свої п о ­ ч у т т я поваги іі любові за допомогою різних лексичних засобів.

ъ

•ГУУ/С.ч-! Дід Простежте, як письменники творять нові слова. Спробуйте скласти власні неологізми, що передавали б позитивні емоції. З р а з о к . Палітра — кольорйнка. Випускник — радокрасень. Випускниця — веселялечка. 481. Зробіть повний лексикологічний аналіз поданого тексту. Порядок лексикологічного аналізу тексту 1. Прочитати текст. 2. Визначити його тему і мікротеми. 3. Згрупувати мовні одиниці за такими характеристиками: а) однозначні/багатозначні слова; б) синоніми, антоніми, омоніми; в) слова, вжиті в прямому/переносному значенні (художні засоби на цій основі); г) загальновживані слова (предмети, ознаки, дії тощо); ґ) слова обмеженого вжитку (діалектні слова; професійна лексика, терміни; застарілі слова; неологізми); д) група за походженням (власне українські; запозичені слова); е) емоційно забарвлені слова і словосполучення. 4. Пояснити значення та стилістичну функцію слів у тексті. 5. Визначити стиль тексту. ПРЕКРАСНИЙ ДВІЙНИК ЗЕМЛІ Завдяки красивому сяйву в нічному небі древні римляни на­ звали цю планету Венерою на честь своєї богині кохання. За розмірами вона точно дорівнює Землі. Астрономи минулого розмірковували, чи не може вона бути двійником Землі, але з ще більшою розмаїтістю форм життя через тепліший клімат. Однак атмосфера Венерн складається з вуглекислого гаау і настільки щільна, що якби людина опинилась на ній, то була б 14 М. Я. Плющ

роздавлена атмосферним тиском і спалена сірчаною кислотою, що падає з неба у вигляді дощу. Клімат на Венері жаркий, бо те тепло, що проникає крізь хмари вуглекислого газу від Сонця, не може вийти назад. Таке явище називається парниковим ефек­ том. Планета покрита гострими скелями, має вигляд похмурої оранжево-коричневої пустелі. Як і Земля, вона налічує кілька великих континентів. Венера обертається дуже повільно, тому доба на ній довша за наш рік. Окрім того, на відміну від інших планет, Венера обертається в протилежний бік. З 1989 року на орбіті Венери працює космічний корабель «Ма­ геллан», який за допомогою радіолокаційних пристроїв виявив, що близько 80 % поверхні планети — це рівнина із затверділої лави діючих вулканів, яких там тисячі (3 к н . «В се про все»).

)’

Підстилі наукового стилю: власне науковий, науковонавчальний і науково-популярний. їхні особливості 482. Прочитайте. З’ясуйте особливості підстилів наукового стилю.

РІЗНОВИДИ НАУКОВОГО СТИЛЮ Науковий стиль має кілька р і з н о в и д і в : власне науко­ вий, науково-популярний, науково-публіцистичний, науковонавчальний, виробничо-професійний. Власне науковий стиль обслуговує фахівців певної галузі науки. Це наукові дослідження в галузі мовознавства, медици­ ни, космонавтики тощо. Науково-публіцистичний стиль широко використовується в газетах і журналах. Цим стилем журналісти пишуть інфор­ мації про досягнення науки і техніки. Науково-популярний стиль має на меті зацікавити науко­ вою інформацією широке коло людей незалежно від їхніх про­ фесії і підготовки. Цим стилем пишеться наукова література (статті, брошури) на медичні, біологічні та інші теми. Науково-навчальним стилем пишуться підручники, посібники та інша література для навчальних закладів. Виробничо-технічний стиль — це мова літератури, що об­ слуговує різні сфери господарства й виробництва (інструкції, проспекти тощо). У шкільному викладанні найчастіше вико­ ристовуються науково-навчальний та науково-популярний різновиди. Від власне наукового стилю вони відрізняються дещо простішою формою викладу, лаконічнішим обґрунтуван­ ням тієї чи іншої проблеми, меншою кількістю спеціальної термінології. ~.2Ш

Підручники, вся навчальна література, науково-технічні журнали та ін., якими користуються учні, написані в науковопопулярному та науково-навчальному стилях. Усні і письмові відповіді школярів теж мають науково-популярний характер (З п о с іб н и к а ).

483. І. Прочитайте текст. Доведіть, що він наукового стилю. Ви^ звачте, до якого різновиду наукового стилю належить даний текст. Аргументуйте свої міркування. НЕ ВСІ ЗВУКИ ДАЮТЬСЯ В РУКИ До особливостей української мови належить її милозвучпість. Ця особливість ставить певні вимоги перед мовцем. По-українськи не можна сказати: *у м а т е р і і Ті с е с т р и » . Потік із чотирьох голосних звуків важко і вимовити, і сприйняти. У такому разі треба сказати: у м а т е р і т а її се с т р и . Аналогічно треба чергувати прийменники у , в, ув: п ір н у в у в о д у (не *в воду»), ж и ву в О десі (не «у О десі»), п р и й ш о в у в обід (не «п р и ­ йш ов у обід», » п р и й ш о в в обід»).

Але наведеними хрестоматійними випадками не обмежу­ ються вимоги милозвучності. Саму будову слів підпорядковано цим вимогам. Милозвучність — необхідний чинник і словотвору, і слововжитку. Слухаючи київське радіо, можна довідатись, що воно працює цілодобово. Факт, річ ясна, позитивний. А от слово цілодобово, яке цей факт засвідчує, звучить штучно, непереконливо. Якесь воно неживе, мертвородне. Чому? Пояснення тут просте. Редактор радіо око-в-око копіює структуру російського стандарту на такий випадок: «к р у гл о с у т о ч н о ». Але к р у гл о с у т о ч н о [к р у гла с у т а ч н а ] для росіян звучить нормально, бо голосні звуки у слові чергують­ ся ['/]-[«]-[;/|-|п ]-[а]. Такий звуковий малюнок слова робить його, скажу так, «вимовлябельним* і «сприймабєльним*. У слові ж цілодобово, що копіює слово к р у гл о с у т о ч н о , голосні звуки не чер­ гуються, а напливають: [і]-[о]-[о]-[о]-[о]. Така звукова структура не сприяє життєздатності слова. Краще звучало б або ц іл у добу, або 24 год ин и, або день і н іч . Скопійоване з російської мови слово не має доладної звукової структури оригіналу. У слові цілодобово милозвучності шкодить повторення підряд чотирьох голосних звуків. Порушувати милозвучність можуть і приголосні звуки. Той, хто вимовляє слово «т и с я ч о р іч ч я », не може не відчувати, що надмір звуків [ц] не сприяє милозвучності цього слова. І справді, куди легше сказати т и с я ч о л іт т я , що має лише один [ч]. Ставить свої вимоги до мовця ритмічна структура речення. Ритмічна структура речення часом змушує нас відступати від правил чергування звуків, що про них була мова на початку цього розділу. Порівняймо два речення: 14*

211

М о ло д и х уво д ят ь в за к о н (1) М о ло д и х уводят ь у за к о н (2) У реченні (1) прийменник в порушує усталене правило чер­ гування звуків [у\ та [в]. Проте речення (1) легше «спливає з

язика», ніж речення (2), записане згідно з правилами чергу­ вання. Повторення звуків [г/] в реченні (2) — » У во д я т ь у » — утруднює вимову. Тому легше сказати М о л о д и х у в о д я т ь в з а к о н , хоч це й суперечить правилам чергування звуків. З викладеного переконуємось, що ритмічна структура речення може й собі впливати на стандарти мовлення (За С. К а р а в а н с ь к и м ).

II. Що нового ви дізналися про милозвучність? Коли правила милозвучності порушуються?

484. Законспектуйте текст. Визначте, до якого із підстилів науко­ вого стилю він належить. Словосполучення «сам особисто», «передовий авангард», «прейскурант цін», «бурхливі овації», «танцювальний дан­ синг», «термінова депеша», «внутрішній інтер’єр», «головний лейтмотив», «вільна вакансія», «повний аншлаг», «пам’ятні сувеніри», «власна (своя, моя) автобіографія», »перший де­ бют», «народний фольклор», «місцевий абориген», «у травні місяці» називаються т а в т о л о г і ч н и м и , де одне зі слів — зайве, тобто можна сказати або сам, або особисто; або передо­ вий, або авангардний; або головний мотив, або лейтмотив; або інтер'єр, або внутрішнє оформлення тощо. Тавтологічними, а отже, небажаними, є також нагромадження родового відмінка іменників, особливо, якщо це збіг закінчення на кшталт: «за­ побігання зникнення»; «здійснення планування». Також вар­ то уникати збігу спільнокореневих слів на зразок: «внести вне­ сок» (треба: зробити внесок), «забезпечувати безпеку» (треба: зробити безпечним або гарантувати безпеку) (3 д о в ід н и к а ). і р 485. Прочитайте і перекажіть тексти. Поясніть роль тонкощів у рукостисканні та шапкуванні. Які стильові та мовні ознаки влас­ тиві текстам? 1. Вітаючись чи знайомлячись, старший подає руку молодшо му, жінка — чоловікові, начальник — підлеглому, викладач — студентові. Не потиснути руку у відповідь вважається образли­ вим. Рукостискання має бути не міцним, але й не в’ялим; щирим і дружнім. Привітання у формі рукостискання є надзвичайно промовистим. Проте слід володіти навичками тлумачення мови рукостискання. Бо, як запевняє консультант з питань теорії і практики етикету М. В. Романов, від рукостискання і знання його тонкощів залежить результат бесіди: встановлення повного взаєморозуміння або вирішення спірного питання на чиюсь ,212

користь. Відомо, що люди владні, агресивні звичайно практику­ ють домінуюче рукостискання — руку подають долонею вниз. Пасивні пристосуванці, що часто змінюють свою думку в ході роз­ мови, застосовують підлегле рукостискання — руку простягають долонею вгору. І вже з рукостискання можна судити про наслідки розмови. Друзі, як правило, застосовують рівнозначний потиск руки. Не подають руку для потиску через стіл. Вітаючись, жінка може не знімати рукавичок. У свою чер­ гу, чоловік, вітаючись із жінкою в рукавичках, подає, руку без рукавички (він може не знімати рукавичку, вітаючись зі своїм другом) (О. К о р п ія к а ). 2. Сучасний етикет не вимагає за будь-якої погоди, виходя­ чи з дому, одягати головний убір. Та коли вже ви в головному уборі зустрічаєте знайомого, то, вітаючи його, маєте додержу­ вати певних правил. Жінок ці правила не стосуються. За три кроки від знайомих чоловіки, вітаючись, спокійним жестом мають зняти (чи трохи припідняти) свого капелюха. Його тримають над головою, не розмахуючи ним і не затуляю­ чи привітного виразу обличчя. За капелюх беруться спередузверху (а не за криси), а кашкет знімають спереду за козирок. Не слід знімати головних уборів без криє чи козирка, тобто беретів, в’язаних шапочок (тут можна обмежитися легким поклоном). Вітаючись, чемні чоловіки виймають сигарету з рота, а руки — з кишень. Якщо під час зустрічі руки у вас зайняті, щирою усмішкою поясніть знайомим винятковість ситуації. Не треба знімати головного убору і шкодити своєму здоров’ю під час поганого самопочуття чи за холодної погоди. Кожний чоловік знає, що в закритому приміщенні він пови­ нен знімати свій головний убір. Та з будь-якого правила є винятки, за якими чоловікам дозволяється лишатися в голов­ них уборах у деяких приміщеннях — зокрема «продовжен­ ням» вулиці вважають східці, ліфти і коридори установ, мага­ зини, поштамти, вокзали тощо (О. К о р н ія к а ). 486. Систематизуйте свої знання про науковий стиль, накреслив­ ши й заповнивши таблицю. Науковий стиль Основна функція Обставини мовлення Сфера вживання Загальні ознаки Мовні ознаки Підстилі

4МИ “*87. Об’єднайтесь у групи й підготуйте наукове повідомлення про етикетні формули привітань, побажань, віншувань. /Л -

С __ Ж

к

П < < > * \ .4 .А . » і

й

.V ■

Стилістична роль активної і пасивної лексики 488. Прочитайте. Чи всі уривки можна вважати текстами? Чом '■ Визначте стиль мовлення кожного тексту. Якими лексичними засобами вони різняться? 1. Л е к с и ч н і н о р м и регулюють уживання слів у вла стивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні (М . П е н т и л ю к ) . 2. Причини порушення лексичних норм різні. Це передусім незасвоєні, невмотивовані росіянізми та полонізми (г р у з , п о с т а в щ и к ,р а н и м и й ) ; вживання українських слів у невласти­ вому їм значенні ( Ї ї в а б и л о м е т к е (замість в л у ч н е ) сло во , в д а л и й ж арт ); невдале використання слова з ряду синоніміч­ них (м и н у л о р іч н и й замість т о р іш н ій ). 3. — Чули? Професор на екзамені так здивувався, що втра­ тив мову. — Але котру? Він їх знає аж п’ять (Н а р . т во р ч іс т ь ). 4. Якби я втратив очі, Україно, то зміг би жить, не бачачи ланів, поліських плес, подільських ясенів, Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно. У глибині моїх темнот і снів твоя лунала б мо­ ва солов’їна. Той світ, що ти дала мені у віно, від сяйва слова знову б заяснів (Д . П а в л и ч к о ). 5. А грива мода їла траву. 489. Прочитайте лінгвістичну довідку. Розкажіть, від чого зале жить стилістичне забарвлення тексту. ^ С т и л і с т и ч н е з а б а р в л е н н я т е к с т у залежить а. від поєднання стилістично нейтральних і стилістично мар^ кованих слів, в ролі яких найчастіше виступають слова в Р переносному значенні: [С онце] їх а л о н а в е л о с и п е д і, обм и н а ? ю чи х м а р и у небі (І. Д р а ч ). Стилістична виразність слова виявляється в словесному а оточенні, тобто в к о н т е к с т і . Вводячи те чи інше слово в \ контекст, мовець завжди вживає його в одному значенні. £ Хоча воно може мати їх кілька. Наприклад: Л іт о зб ігл о , я к І д ен ь (М . С т е л ь м а х ) — літо — пора року; Чи буде цього р о к у £ л іт о ? — літо — тепло. Слова-синоніми легше вступають у смислові зв’язки з \ іншими словами. Діалектні слова, замінюючись літературв ними, сполучаються з тими ж самими іменниками: церуваІ т и ш карпет ки —ш т опат и ш карпет ки. 214

Не сполучаються між собою спільнокореневі слова, тому не можна сказати: «зо б р а зи т и о б р а з» (треба з м а л ю в а т и ), «о з н а ч е н н я о з н а ч а є * (треба н а з и в а є ) і подібне. Тільки в тексті можна чітко розмежувати багатозначні слова, синопіми, омоніми, антоніми. Для офіційно-ділового стилю обов’язковим є вживання канцеляризмів і штампів. Наприклад: в ж и т и з а х о д ів , д ія т и за ін с т р у к ц іє ю , за ін іц іа т и в о ю , з а т в е р д и т и , п о с т а ­ н о в и т и , зг ід н о з . . . , в ід п о в ід н о д о ..., с т о с о в н о ... .

Професіоналізм»! деталізують мовний словник, розмі­ рюють його темп, де є на це потреба. У науковому та офіційно-діловому стилях вони виконують номінативну функцію або дають об’єктові певну характеристику. У публіцистичному стилі можуть уживатися як засіб іронії або сатири: « ч л е н и к о м іс ії м и л у в а л и с я р о з в о д а м и н а ф т о ­ п р о д у к т ів н а п о в е р х н і р і ч к и * (3 г а з е т и ). У художньому стилі професіоналізми увиразнюють описи, характеристи­ ки дійових осіб, пожвавлюють репліки в діалогах: ...О д е с а к р ізь т у м а н з д а л е к у в и с о ч іл а н а березі, м о в к іс т я к с т а р о ї ш х у н и (Ю . Я н о в с ь к и й ).

Жаргонізми, арготизми та вульгаризми застосовують у художньому, розмовному та публіцистичному стилях як засіб гумористичного чи сатиричного висвітлення життєвих явищ: 1. « Н а м п р и с л а л и у ч и л к у м о л о д у , щ об п о -а н г л ій с ь к о ­ м у ш к е т ів м у ч и л а » . 2. Д ід с к а р ж и т ь с я : « Я к х о д и в п о го л е ­ н и й , зі м н о ю в іт а л и с я : «Д о б р и д е н ь , д ід у !* , а я к з а в ів бороду, каж ут ь: « П р и в іт , ч у в а к !» (А. К р и ж а н ів с ь к и й ).

Розмовну та просторічну лексику використовують у художньому стилі для створення колориту легкої іронії, свідомого зниження пафосу, введення в атмосферу довірли­ вої розмови: 1. Д в і се с т р и с т а р е н ь к і на п т а ш а р н і Л у с к а ю т ь н а с ін н я га р б у зо в е , І д риж ат ь ї х р у к и н е з у г а р н і. Ч орні, з а к о ц ю р б п е н і, д уб о ві (І. Д р а ч ). 2. — А чом же т и м е н е не к и д а л а , к о л и т обі б у л о в м е н е погано? — п и щ а л а К а й д а ш и х а . — Чом т еб е ч о р т и н е п о н е ­ с л и н а Б е с а р а б ію або за гр а н и ц ю ? (/. Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й ).

Діалектизми в художньому стилі дають можливості мак­ симально наблизитись до дійсності, описати життя на певній території з усіма його подробицями, створити місцевий коло­ рит, типізувати характери і мову героїв: З н а в [Ів а н ] , щ о на світ і п а н у є н е ч и с т а с и л а , щ о а р ід н и к п р а в и т ь у с ім : щ о в л іс і по вн о л іс о в и к ів , я к і п а с у т ь т а м свою м а р ж и н к у ..., що т ам б л у к а є ве с е ли й ч у г а й с т е р ... (М. К о ц ю б и н с ь к и й ). 215 .

Основна сфера застосування термінологічної лексики науковий та офіційно-діловий стилі, де вони дають безпосеі реднє визначення поняттю: А ф а г о ц и т и — к л іт и н и орї

г а н із м у , з д а т н і а к т и в н о з а х о п л ю в а т и щ іл ь н і ч а с т о ч к и ...

У художньому та публіцистичному мовленні терміни використовують у прямому й переносному значенні: 1. Цг і 1 1

байдуж і ц і л ю д и до б е з л іч і р е ч е й , до с в о їх п л а н і в і гр а ф ік ів . до к іл ь к о с т е й і я к о с т е й ... (О. Г о н ч а р ). 2. С к р и п л я т ь садів н а п н у т і с у х о ж и л л я . Д е с ь гр а є н і ч н а с к р и п ц і самот и (Л . К о с т е н к о ).

490. Визначте, з якою метою (надання урочистості, іронічного чи сатиричного забарвлення) вжиті в реченнях емоційні синоніми-старослов’янізми. З’ясуйте особливості їх сполучуваності з іншими, стилістично нейтральними словами. 1. Благословенна ти в віках, як сонце наше благовісне, як віщий білокрилий птах, печаль і радість наша, пісне... (М . Р и л ь с ь к и й ). 2. Хотілося б зігнать оскому на коронованих главах, на тих помазаниках Божих... 3. Сумує, плаче Ярослав­ на. - Полечу, — рече, — зигзицею, тією чайкою-вдовицею, та понад Доном полечу, рукав бобровий омочу в ріці Каялі. 4. А тюрмі А люду... Що й лічить! Од молдаванина до фіна на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує! 5. Ту вінценосную громаду покажем спереду і ззаду... (З т е. Т. Ш е в ч е н к а ).

491. Проаналізуйте стилістично забарвлену лексику, вжиту в народних піснях. Яке її призначення? Як вона поєднується зі стилістично нейтральною лексикою? 1. До бору, зозуленько, до бору. 2. — Добрий вечір, дівчино, Там тобі гніздечко увите, Куди йдеш? Зеленою рутою покрите. Скажи мені правдоньку, Де живеш? Там тобі ягідки суниці. Там тобі водиця в криниці. 3. Хвалилася дівчина: 4. Ой ти старий дідуга, «В мене личко, як яблучко, Ізогнувся, як дуга, В мене очки, як терночок, А я молоденька, В мене брівки, як шнурочок... Гуляти раденька. 492. Запишіть фонетичною транскрипцією кілька прикладів говірки рідного села, краю. З’ясуйте, які особливості її', в чому відмінність від літературної мови, які причини вживання мовцями діалектизмів.

»

'

493. І. Прочитайте. Знайдіть помилки у сполученні слів і за­ пишіть правильно обидва варіанти. Зр а з о к. «П р ичиня т и з л о » — причин ят и двері, чинит и зло. .. 216

Вести себе, відноситися до людей, приймати участь, заказу­ вати обід, доказати теорему, принести подяку, рахувати про сказане, складати оцінку, мати важливу роль, крутити фільм, дякувати вчителя. II. Чим різняться поняття росіянізм и і р у с и зм и 1

Проаналізуйте (чи дослідіт ь ?), наскільки мовне оформлення фрази відповідає ситуації спілкування. Що треба змінити? Доберіть із жи­ вого мовлення подібні (чи а н а ло гіч н ії) приклади стилістичної не­ вправності, відредагуйте речення, користуючись довідниками з культури мовлення. 1. Малята! Я чекаю ваших конструктивних пропозицій на роль лисички (в и х о в а т е л ь к а в д и т с а д к у ) . 2. Аналогічні ремінісценції якісно переважають і в творчому доробку Лесі Українки (е к с к у р с о в о д у м у з е ї). 3. У рефераті Яринки Менченко наявний лінгвістичний дискурс ( в ч и т е л ь у к л а с і). 4. Кохані й дорогі наші матусі й татусі! Ваші любі діточки нині закінчують школу (д и р е к т о р на б а т ь к ів с ь к и х зб о р а х ). ,- 494. Обговоріть питання «Сленгізми в нашому мовленні». У> Обґрунтуйте свій погляд, висловлюючись «за* і «проти». 495. І. Складіть і розіграйте діалог «У кравецькій майстерні». Правильно сполучайте стилістично нейтральні й емо­ ційно забарвлені слова. Використайте подані словосполучення та фотоілюстрацію. Замовити пальто (костюм, сукню, спідницю). Із тканини замовника. Приймальниця просить зачекати. Розцінки старі (попередні). Зайдіть, поміряйте. Майстер порадить. Ме­ режаний комірець. Костюм-трійка. Картата тканина. Натуральний шовк, відсоток бавовни. П. Доберіть лексику, що відповідала б си­ туаціям: «У супермаркеті», «У молодіжно­ му клубі», «У тренажерному залі*. Запро­ понуйте однокласникам скласти діалоги з цими словами та словосполученнями.

кйа

Кравчиня за роботою

• / 496. Об’єднайтеся в групи. Опрацюйте додаткову літературу, ■

розподіливши її за темами, обраними самостійно (див. рубрику «До дж ерел знань»). Проведіть науково-практичну конференцію «Лексикологія української мови». 217

// ■■■■

jr t.e e г г ч л /С Л л п т

/

1. Визначте, у якому рядку всі слова є однозначними: а) Україна, суниця, Дніпро, суфікс, прикметник: б) добрий, палкий, старий, кривий, високий: в) ряд, сила, тепло, крило: г) сонце, щавель, квочка, хліб. 2. З’ясуйте, у якому рядку всі слова є багатозначними: а) важкий, гарячий, древній, білий; б) береза, ялина, клен, бузок, дуб; в) теплий, рідний, земля, дивиться, холодний; г) житло, Карпати, рука, чистий, горіти. 3. Визначте, у якому словосполученні слово колючий вжито в пря­ мому значенні: а) колюче слово; б) колючий погляд; в) колюча шипшина; г) колюча правда. 4. З’ясуйте, у якому реченні вжито слова в переносному значенні: а) Заглядає в шибу казка сивими очима (В. С и м о н ен ко ); б) Книжку читай — розуму набувай {Н ар. т в о р ч іс т ь ); в) У дав­ нину писали на пергаменті — спеціально обробленій телячій шкурі; г) Зламана верба впала у воду, і тепер на ній гойдалися діти {І. Н ік іт ч е н к о ) . 5. Визначте, до складу яких словосполучень входять омоніми: а) легкий птах — легкий шелест; відкрити рота — відкрити збори; б) гострий кут — тупий кут; важка робота — легка робо­ та; в) величезний дуб — гігантський дуб; хоробрий воїн — сміливий воїн; г) дерев’яна лава — вулканічна лава; ручка две­ рей — ручка дитини. 6. З’ясуйте, у якому реченні наявний стилістичний прийом анти­ тези, на чому він базується: а) П’янкий, соковитий дух ішов від живої розпареної землі (О. Г о н ч а р ); б) Від користі серце кам’яніє (Н а р . т в о р ­ чіст ь ); в) Велике діло починай з голови (Н а р . т в о р ч іс т ь ); г) Завжди рани дістає колишнє, як нове бере свої права (М . Р и л ь с ь к и й ) .

Визначте, у якому реченні вжито синоніми: а) Луки, води, баговиння вільний голос подають (Г. Ч у п р и н ­ ка); б) Щедрують люди щедрою любов’ю (М . Т к а ч ); в) Швидко весни одцвітають, хутко літні дні спливають, скоро вже й зима (І. В и р га н ); г) А це зерно в золотому колоску на стеблині золо­ ченій гойдається (Т . К о л о м іе ц ь ). 8. З’ясуйте, які з наведених слів становлять синонімічний ряд до слова уважно: 7.

218

а) неуважно, краєм ока, байдуже, недбало; б) як-небудь, сяк-так, абияк, як доведеться; в) обачно, чуйно, особливо, тур­ ботливо; г) пильно, неослабно, ретельно, зосереджено. 9. Назвіть рядок, у якому є контекстуальні синоніми: а) Сумно, журно заспівав одинокий сигнальний ріжок (Б. К а м о в ); б) Минуло кілька днів, як Озивайко не чує і не ба­ чить Вовка. З його володінь принаймні сіроманець зник. Лісо­ вичок навіть хвилюватися почав — все-таки живе створіння пропало (А. Д а в и д о в у , в) Убити чайку — це сором і ганьба для мисливця (О. Г о н ч а р ). 10. Знайдіть в уривках із творів Ліни Костенко художні засоби, які базуються на переносному значенні слова. 1. Фортеця спить, і сни її сумні. І гострокрилі кажани з пітьми Над головою шурхають мені. Упала зірка. Пискає синиця. П’є тишу ніч з Великого Ковша. 2. Вже зірочки на чорнім оксамиті Чумацьким Шляхом розсипають сіль. 11. З’ясуйте, у якому рядку всі слова власне українські: а) урожай, хлопець, тролейбус, зерно, депо; б) непослух, сузір’я, суцвіття, рушник; в) озеро, таємниця, гідність, крило, вітряк; г) автобус, багатокутник, перемога, космос, м’яч. 12. Назвіть рядок, у якому всі слова запозичені: а) сніг, казка, день, лебеді, денді; б) дебют, вахта, декада, фауна, гумор; в) спека, коса, аматор, нонсенс, ангел; г) голова, дружба, палац, бал, клоун. 13. Визначте, у якому рядку всі слова за походженням спільно­ слов’янські: а) троянда, семестр, швець, скло, доля; б) депеша, гурт, велетень, душа, водій; в) дуб, клен, ліс, птах, брат; г) калина, мова, корова, колиска, оселя. 14. З’ясуйте, у якому рядку всі слова за походженням спільносхіднослов’янські: а) капуста, спокуса, варта, силует, сльоза; б) молоко, голо­ ва, волога, земля, губа; в) сторожа, гуцул, долівка, хмара, гурт; г) гілка, сівба, щока, лице, циліндр. 15. Назвіть рядок, у якому всі слова є загальновживаними: а) Україна, коваль, щастя, когут, рука; б) сокіл, майстер, решето, фраза, журі; в) сміх, крига, правиця, кожух, місяць; г) двері, мрія, портфель, відро, неділя. 219

16. З’ясуйте, у якому рядку всі слова є термінами: а) суцвіття, святиня, мудрість, біоніка, біль; б) варення, пошта, морфема, кельти, суть; в) синтез, синус, гіпербола, фонема, ом; г) сила, міра, гріх, дифузія, лінгвістика. 17. Визначте, у якому рядку всі слова застарілі: а) пан, каша, добро, козак, рейтинг; б) мушля, почуття, літо, комедіант, ратай; в) урядник, рекрут, свічадо, челядь, жупан; г) спудей, монах, кардинал, форель, мармур. 18. Назвіть, у якому реченні є діалектизми: а) Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів (Т . М асен к о ); б) Дощ пройшов шовковою ходою і лишив на місті краплі сліз (В . С осю ра ); в) Тепер Іван був уже леґінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню (М . К о ц ю б и н с ь к и й ); г) Місяць був ясний, блискучий, як золотий турецький ятаган ( Григорій Т ю т ю н н и к ).

1!). З’ясуйте, у якому реченні є просторічна лексика: а) Жита скосили за два дні, пшениця ще достигала (Ф. Б у р л и к а ); б) Десь збоку, у високості закурликали журавлі (В. К а ­ л и т а ); в) Усі свої заробітки від сценаріїв я проциндрив на подорожі за кордон (Р. Ів а н и ч у к ) ; г) Скажи мені правду, мій любий козаче (Т. Ш е в ч е н к о ). 20. Визначте, у якому реченні є авторські неологізми: а) Прокопчук носив міліцейську шинелю з синього сукна, шапку-кубанку... (Г р и го р ій Т ю т ю н н и к )', б) Поглянь, товари­ шу, поглянь, як грають ниви злотостеблі (М . Р и л ь с ь к и й ); в) Про людину кажуть, що вона велетень, бог, гігант'(О. Гоп ч а р ); г) Скуту зимою природу голубило по-весняному радісне сонце, всіваючи віття дерев «сльозами» (Ф. Б у р л а к а ). 21. З’ясуйте, про яку лексику йдеться в тексті: а) виробничу; б) діалектну; в) професійну; г) загальновживану. Мовні кордони пролягають не тільки між країнами, не лише між націями, а й між окремими професіональними групами трудівників. У праці створюється ціла низка понять, термінів, з якими люди мають справу протягом левової частини свого життя. Це мова, що народжується в боротьбі з упертим ма­ теріалом праці: мова, сповнена буйного життя; вона вібрує інтенсивністю образів, динамікою скорочень, картинністю ме­ тафор... Це мова — творча, відкриваюча, у ній таїться величез­ ний заряд поезії, близької, зрозумілої тим, хто безпосередньо стикається з нею. І далекої, як фантастичне звучання небесних сфер, для людей невтаємничених (77. З а г р е б е л ь н и й ).

22. Напишіть твір-мініатюру на тему «Немає друга понад мудрість*. 28. Складіть і запишіть діалог за ситуацією: до вас звернувся ровесник (ровесниця), що приїхав (приїхала) з іншого міста (села) і хоче оглянути архітектурні пам’ятки вашого міста (села).

Ш

о -У

Борух Н. М. Словник антонімів поетичної мови: навч. посібник для студ вищих навч. закл. — К., 2004. Вихованець Р. Г. Таїна слова. — К., 1990. Гринчишин Д ., Сербенська О. Словник паронімів української мови. — К., 2008. Демська О. М ., Кульчицький І. М. Словник омонімів української мови. — Львів, 1996. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / За ред. Мельничу­ ка 0. С. — К., 1982. Історія української мови: Лексика і фразеологія. — К., 1983. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. — К., 1998. Карачук В. Я. Орфографічний словник наукових і технічних термінів: Правопис. Граматика. — К., 1999. Кочерган М. П. Слово і контекст. — Львів, 1980. Кочерган М. П. Словник російсько-українських омонімів. — К„ 1997. Лисиченко Л . А. Лексикологія сучасної української мови: Семан­ тична структура слова. — Харків, 1977. Мацько Л . І. З якою лексикою вступаємо в XXI століття / / Урок української. — 2001. — №-8. Могила О. А. Назви вихору в українських говорах / / Українська діалектна лексика. — К., 1987 Передрій Г. Р., С молянінова Г. М. Лексика і фразеологія української мови. — К., 1988. Гіолюга Л . М. Словник синонімів української мови. — К., 2006. Різниченко О. Одноримки: Словник омонімів та схожословів. — Одеса, 2001. Содомора А. Наодинці зі словом. — Львів, 1999. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За ред. І. К. Білодіда. — К., 1973. Сучасна українська літературна мова / За рег А. П. Грищенка. — К„ 1997. Сучасний словник-мінімум іншомовних слів. — К., 1999. Україна в словах. Мовокраїнознавчий словник-довідник / Упор. Н. Данилевська. — К., 2004. Ю рченко О. С., Івченко А. О. Словник стійких народних порівнянь. — Харків. 1993.

с р Ґ і

р а з е о п о г ія я к р о з д іл т о в о з н а в с г о в а

^

-

...........

'Щ

знаходити в т е к с т і й пояснювати з н а ч е н н я ф р а з е о л о г із м і« , п р и с л ів ’їв , п р и к а з о к , к р и л а т и х в и с л о в ів , відрізняти ї х вія

в іл ь н и х с л о в о с п о л у ч е н ь ; * - * д о р е ч н о використовувати ф р а з е о л о г із м и в м о в л е н н і; добирати ф р а з е о л о г і ч н і с и н о н і м и , а н т о н ім и , розрізняти ф р а з е о л о г іч н і о м о н ім и ; визначати м о ж л и в і д ж е р е л а п о х о д ж е н н я ф р а з е о л о г із м ів а з ’ясовувати їх н ій в и х о в н и й п о т е н ц іа л ; І перекладати ф р а з е о л о г із м и р ід н о ю м о в о ю : працювати із ф р а з е о л о г іч н и м и с л о в н и к а м и .

§ 40. ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА

497. Прочитайте. Сформулюйте визначення фразеологізмів, н ведіть приклади. Як називається розділ науки, що вивчає фразео­ логізми? На які ознаки фразеологізмів вказано в цих висловлюваннях? 1. Фразеологія — окраса народної мови (Є. Ч а к ). 2. Фразео логізми — іскрометні скарби мовної образності — передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловле­ не в національний колорит (В. У ж ч е н к о ). 3. Для того щоб дозріла граматична нерозкладність, потрібні віки (й. Л а р і н ). 4. Ці самостійні значення слів, що складають ідіому, посту­ пово настільки «притерлися» одне до одного, що тепер і зна­ чення свого позбавились (В . К о л е с о в ).

п

ч и > Ь у.<і

498. І. Назвіть значення стійкого словосполучення бабине літ о кожному з наведених речень: 1) погідні дні на початку осені; 2) паву­ тиння в цей період. 1. День був ясний, сонячний та теплий. Починалося бабин літо (І. Н е ч у й -Л е в и ц ь к и іі). 2. «Бабине літо» висіло на віттях, як прядиво (Л е с я У к р а їн к а ). 3. [Вересень] причепив до свого бриля червоний з вологістю кетяг калини й нитку бабиного літа, заглянув до нашої школи, завзято вдарив у дзвін та й пішов поміж садами в степи (М. С т е л ь м а х ). 4. Ми складали вірші про журавлів, про красу «бабиного літа». - 2

II. Уведіть вираз бабине літ о у власні речення в обох значеннях, запишіть їх.

Л

\л>

Поясніть значення фразеологізмів. Змоделюйте ситуацію, в якій було б доцільним використання цих висловів. 1. Язиком злизати. 2. Губи копилити. 3. Побачити світ. 4. Замилювати очі. 5. Гордіїв вузол. 6. Мчати з космічною швидкістю. 499. Об’єднайтесь у групи і позмагайтеся. Випишіть зі збірника народних казок якнайбільше речень із народнопоетичними фра­ зеологізмами. Поясніть їхні значення. Визначте переможців. З р а з о к. Н і бат ька ні нен ьки ; ст али вони ж ити-пож ивати та добра наж ивати; от вам казка, а мені бубликів в ’язка.

500. Із творів зарубіжної літератури випишіть п’ять фразео­ логізмів. Складіть і запишіть із ними речення. «ІХ /4 »V

501.1. Розгляньте репродукцію плаката Марини Нагнибіди. Чи є його назва фразео­ логізмом? Доведіть свою думку. У чому оригінальність зображеного художницею? II. Доберіть прислів’я і приказки про значення книги в житті людини й підго­ туйте свій плакат до Дня української писемності та мови (або опишіть, яким ви його уявляєте). 502. І. Прочитайте фразеологізми і сталі порівняння з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Назвіть розділ роману. Пере­ кажіть сцену, вживаючи подані звороти. Нарубок стояв, як зачарований; М . ІІагнибіда. Більше стояв, як укопаний; парубок ні з часу книжці місця; стояв, широко розкривши зди­ вовані очі. Вона стояла навпроти парубка, як намальована; личко, як яблучко наливчасте; як перепілка, знялась. II. Назвіть, кого з героїв твору і який період їхнього життя харак­ теризують фразеологізми: не було й ш еляга за душею; сім бід —один одвіт; т овариш і душ і в ньому не чули; і горенько покот ив; д уху його боялися; у с іх підверт ав під себе.

■?41. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

< і ИІ

ті У * У ^ а Л У ^ з у у % « и ■

п Д і» '^ * / % ^

503. Опрацюйте лінгвістичну довідку. Складіть план. Випишіть ключові слова й перекажіть текст. Словосполучення бувають в і л ь н і і с т і й к і . У вільно­ му словосполученні слово не втрачає власного значення при утворенні нового словосполучення. Наприклад: ж ва ви й х л о п е ц ь , ж ва ве з а й ч е н я , ж вава р о зм о в а , ж ва во го во р и т ь.

Стійкі словосполучення поділяються на т е р м і н о л о ­ г і ч н і та ф р а з е о л о г і ч н і . 1. Термінологічні стійкі словосполучення — цс назви певних понять - науки, техніки, мистецтва: т о р р іч е л л іє в а п у с т о т а (вакуум): д з в ін к і п р и г о л о с н і, ім е н н и й с к л а д е н и й присудок-, р о м а н с ь к и й с т и л ь .

2. Стійкі словосполучення, що складаються з двох і більше слів, існують у мові у готовому вигляді і здатні відтворюватися у свідомості людей, називаються фразео­ логізмами. За цими виразами закріплені уже певні значення, які зовсім не дорівнюють значенню слів, що до них входять. Фразеологізмам, на відміну від слів і вільних словосполу­ чень, властиві такі ознаки: 1) семантична неподільність; 2) відтворюваність у готовому вигляді; 3) наявність емоційноекспресивного забарвлення: 4) за складом — це сполучення двох і більше слів, іцо можуть мати п е р е н о с н е значення; 5) стійкість граматичних категорій і усталеність порядку слів: 6) спільність синтаксичної функції для всіх його компонентів. Розрізняють тр и т и п и фразеологізмів: 1) фразеологічні зрощення (або ідіоми) — найстійкіші, семантично неподільні сполучення слів, загальне значення яких не випливає із значення їхніх компонентів. Наприклад: п е к т и р а к ів — ч е р в о н іт и ; га р б у за д а т и — в ід м о в и т и ; 2) фразеологічні єдності — семантично неподільні фразеологізми, цілісне зна­ чення яких умотивоване значенням компонентів. Наприклад: біла ворона, п р и к у с и т и я з и к а , д и х а т и н а л а д а н ; 3) фразео­ логічні сполучення — це фразеологізми, до складу яких вхо­ дять слова, з яких одне є в і л ь н и м, а друге — з так званим з в ’ я з а н и м значенням, причому цілісне значення фразео­ логізму випливає із значення компонентів. Наприклад:

»

брат и уч а ст ь ; н а с у п и т и брови; п о к л а с т и к р а й .

Окрему групу становлять фразеологічні вирази — це стійкі за своїм складом і значенням одиниці, які складаються зі слів з вільним лексичним значенням і відтворюються в мові. Це п р и к а з к и , п р и с л і в ’я та к р и л а т і в и с л о в и .

Наприклад: 1. Я к дбаєш , т а к і м аєш . 2. С ерце — н е ка м ін ь . 3. І н ш і часи —ін ш і п існ і (Н . Б у а л о ). Розділ мовознавчої науки, який вивчає фразеологізми, тобто лексично неподільні сполучення слів, називається фразеологією (від грецьк. p h r a s e s — вислів, logos — понят­ тя, вчення).

5 0 4 . З н а й д іт ь у р е ч е н н я х ф р а з е о л о г із м и і п о я с н іт ь їх н і з н а ч е н н я , к о р и с т у ю ч и с ь « Ф р а з е о л о г іч н и м с л о в н и к о м у к р а їн с ь к о ї м о в и » .

I. І ця тиха, до краю довірлива розповідь перевернула чоло­ вікові душу. 2. День тепер куций, мов заячий хвіст. 3. З вами хоч на край світу. 4. От як може чоловік жити, коли має олію в го­ лові. о. Від дядькової оселі я проворно вискакую в заулок і мету на ковзанку — землі під собою не чую. 6. Дома я тобі утру маку. 7. Теперички так хурделить, що не одне безталання може збити­ ся з дороги і мати розлуку з душею. 8. Ні разу в їхній двір не при­ ходила красива наречена, ні разу. А багатих було — хоч греблю гати. 9. Тебе де не посій, то вродишся (3 т е. М . С т е л ь м а х а ). 5 0 5 . 1. П о я с н іт ь з н а ч е н н я ф р а з е о л о г із м ів , к о р и с т у ю ч и с ь « Ф р а з е о л о г іч н и м с л о в н и к о м у к р а їн с ь к о ї м о в и » . В и з н а ч т е їх н ій т и п .

Бувати в бувальцях; купити кота в мішку; серед зими льоду не випросиш; не нюхати пороху; жаль бере; виляти хвостом; позичити в Сірка очей; іти світ за очі; наріжний камінь; вивес­ ти на чисту воду; як Пилип з конопель; пасти задніх; яблуку ніде впасти; передати куті меду; впасти в око; море по коліна; глека розбити. II. С к л а д іт ь і р о з іг р а й т е д іа л о г із п о д а н и м и ф р а з е о л о г із м а м и (н а

вибір) 5 0 6 . П р о ч и т а й т е . В и з н а ч т е т и п ф р а з е о л о г із м ів (ф р а з е о л о г іч н і з р о щ е н н я , ф р а з е о л о г іч н і є д н о с т і, ф р а з е о л о г іч н і с п о л у ч е н н я ) . Н а з в іт ь ф р а з е о л о г іч н і в и р а з и . П о я с н іт ь з н а ч е н н я ф р а з е о л о г із м ів .

1. Шануй учителя, як родителя (Н а р . т в о р ч іс т ь ). 2. Руки має золоті — вишиває, в’яже, за узорами жінки приходять до неї. 3. Поезія була для нього довгі роки єдиним заняттям, пра­ цею і відпочинком, хлібом насущним. 4. Але ж левова частина його вартості належала сільським товаровиробникам. 5. Ново­ му меру перейде у спадок непочатий край роботи. 6. Не забу­ ваймо, що не хлібом єдиним живе людина. 7. А грошей у міській казні як кіт наплакав. 8. Те, що ми пропонуємо, старе як світ (3 ж у р н а л у ). 9. Добра стільки, як води в решеті. 10. Во­ да все сполоще, злого слова — ніколи (Н а р . т в о р ч іс т ь ). 15 М. Я.

Плюш

225

3 «

5 0 7 . І. П р о ч и т а й т е т е к с т . З я к о г о т н о р у ц е й у р и в о к ? З н а й д іт ь ф р а з е о л о г із м и , п о я с н іт ь ї х н і з н а ч е н н я . В и п и ш іт ь ф р а з е о л о г іч н і с и н о н ім и . Я к и м и ф р а з е о л о г із м а м и м о ж н а з а м ін и т и в и д іл е н і с л о в а ?

Вибравши слушну хвилину, я тихцем метнувся у сіни, ви­ хопив ночовки, заарканив їх мотузочком і пометлявся до дітвори. Яка то була втіха вибратися на самісіньку маківку па­ горба, всістись на свого самоката і — гайда, гайда, гайда на весь дух донизу!.. На другий день уже було відомо, що чортяка мене не вхо­ пить, бо я вчора ні разу не бухикнув. Тому дід зауважив, що я о д ч а й д у х і весь удався в нього... Після цього ми з дідом перезирнулись, усміхнулись, мати посварилась на мене бровами і кулаком, а бабуня вирішила повести свого б е з к л е п к о г о внука до церкви. Там я мав покаятися і набратися розуму, якого усе чомусь не вистачало мені. Та я не дуже цим і журився, бо не раз чув, що такого добра бракувало не тільки мені, але й дорос­ лим. І в них теж чомусь вискакували клепки, розсихались об­ ручі, губились ключі від розуму, не варив баняк, у голові літа­ ли джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною, на в’язах стирчала макітра... (М . С т е л ь м а х ). у, £

ї £

II. В и к о н а й т е за в д а н н я до т е к с т у . 1) В и п и ш іт ь і з т е к с т у е м о ц ій н о з а б а р в л е н і с л о в а . З ’я с у й т е , з я к о ю с т и л іс т и ч н о ю м е т о ю їх у ж и т о . 2) З р о б іт ь ф о н е т и ч н и й р о з б ір с л ів розсихались, джмелі, макітра. 3) П о я с н іт ь р о з д іл о в і з н а к и в о с т а н н ь о м у р е ч е в н і.

5 0 8 . Р о з к а ж іт ь п р о в и п а д о к із ж и т т я , д о я к о г о м о ж н а з а с т о с у в а т и п о д а н і ф р а з е о л о г із м и . З м о д е л ю й т е с и т у а ц ію , р о з іг р а в ш и д іа л о г .

1. Не все так буває, як чоловік гадає. 2. Як їсть, то упріє, як робить, то змерзне. 3. Передати куті меду. 5 0 9 . Н а п и ш іт ь г у м о р и с т и ч н у р о з п о в ід ь з а о д н и м із п о д а н и х ф р а ­ з е о л о г із м ів н а т е м у « Х о ч е т е в ір т е , х о ч е т е н і* .

1. Ведмідь на вухо наступив. 2. Носом окунів ловити. 3. На вербі груші. 4. Кобила за вовком гналась: сама грива зосталась. із

.

.г

-------------------------------

Читання наукової, науково-популярної статті

3 ^ 3 5 1 0 . І . П р о зх и т ай т е с т а т т ю . Я к и м и о з н а к а м и х а р а к т е р и з у є т ь с я н а у к о в и й с т и л ь ? Ч и м в і д р із н я є т ь с я н а у к о в и й с т и л ь від р о з м о в н о -

го? Ч и п о д іл я є т е в и д у м к и а в т о р а ? В и с л о в іт ь в л а с н і м ір к у в а н н я щ о д о п оруш ен ої у с т а т т і п р о б л ем и .

Науковий стиль, як жоден інший, багатий на слова чужо­ мовного походження. І це зрозуміло: наука — явище міжна­ родне, тож вони є одним із найважливіших джерел поповнення термінології ( е л е к т р о н , с и н у с , в і т а м ін , м о н т а ж , р е а к ц ія , а в т а н а з ія ). Друге важливе джерело — терміни, утворені на власній основі ( к о р ін ь , п із н а н н я , к о л о , т и с к , вісь , т е п л о о б м ін , ж а р о т р и вкіст ь). Отже, в науковій лексиці співіснують чуже й питоме, інтернаціональне й національне. Перший складник єднає її з міжнародними стандартами, другий виявляє її само­ бутність, зберігає народний характер. Доведено, що для повноцінного розвитку термінології важливо дотримуватися рівноваги, оптимального співвідношення цих двох складових, тобто враховувати однаковою мірою як зарубіжні здобутки, так і національні традиції. Стосовно української мови це озна­ чає, що в ній мають на рівноправних засадах побутувати терміни як запозичені із західноєвропейських мов чи утворені з греко-латинських елементів, так і посталі на ґрунті питомих (слов’янських) словотвірних засобів. Нехтування тієї чи тієї складової може зашкодити усталенню термінології, порушити її органічність, загальмувати розвиток наукового стилю. Утім, і без спеціальних підрахунків неважко бачити, що сучасні наукові публікації, а надто науково-жаргонні тексти, переоб­ тяжено невиправданими термінологічними запозиченнями. Один із виявів цього — давня традиція свідомо заміняти загальновживану слов’янську лексику неслов’янськими відпо­ відниками. У минулі десятиліття в наукових текстах рясно траплялися такі, наприклад, зміни: з в е р т а т и с я апелю ва­ ти-, о б м еж ува т и -» л ім іт у в а т и ; п р о д о вж у в а т и -*■ п р о л о н ­ гу ва т и ; п о я с н ю в а т и -*■ е к с п л ік у в а т и ; п о к а з н и к ► м а р к ер ; вза єм о за леж н іст ь -*■ к о р е л я ц ія ; в и з н а ч а т и с к л а д -*■ к о н с т и ­ т у ю в а т и ; р о зм е ж о в у в а т и —> д и ф е р е н ц ію в а т и та ін. Питомі українські слова, що колись займали в мові науки природне місце, нині виштовхнуті з обігу на задвірки пасивного словника. Така ж доля в науковому стилі може спіткати й іншу «функціонально слабшу» слов’янську лексику, на зміну якій остапніми роками приходять такі варваризми: п р и т а м а н н и й -»• р е л е в а н т н и й ; ч а с о в и й -»■ т е м п о р а л ь н и й ; о д н о ч а с н и й - сим ульт анний; прихований — > ім п л іц и т н и й ; я в н и й , в и р а ­ ж ений, в и с л о в л е н и й -» е к с п л іц и т н и й ; в и я в л я т и -► м а н іф е с т у в а т и ; в и с л о в л ю в а т и -*■ в е р б а л із у в а т и ; о с м и с л ю в а т и * к о н ц е п т у а л із у в а т и тощо. Ці та багато інших слів вида­

ються цілком органічними для англійського тексту, де їхні корінь і лексичне значення здебільшого прозорі. Але живосилом 15*

притягнуті в українську мову, вони втрачають цю органічність і набирають вигляду «чужоземця» чи «стороннього тіла». Чужі слова жваво проникають і тоді, коли окремі суспільні про­ шарки захоплюються культурою іншого народу. Тоді запозичення вкорінюються не стільки, щоб уточнити поняття чи прояснити суть справи, скільки з бажання мовця засвідчити свою сучасність і поінформованість, з претензій на розумову або ділову перевагу, з міркувань моди, щоб створити видимість чогось нового чи незви­ чайного. Приклади подибуємо в нашому житті чи не на кожному кроці: у р я д тепер офіційно іменується к а б ін е т о м м ін іс т р ів , м ін іст ер ст во сільського господарст ва — м ін іст ер ст во м аграрної п о л іт и к и , у с т а н о в у частіше називають а д м ін іс т р а ц іє ю чи офісом, від д іл чи у п р а в л ін н я — д е п а р т а м е н т о м , посольст ва по­ троху перетворюються на ам басади, а в и с т а в к и — на експоцснт р и . Уживання чужих слів часто-густо випливає не з потреби точно передати наукові істини, а набуває самодостатнього характеру — запозичення задля самого запозичення (,1а II. С елігеєх). ва

II. П ід г о т у й т е п о в ід о м л е н н я у н а у к о в о м у с т и л і з а тезо ю « Ч у ж і с л о ­ в а ж л и в и й , а л е н е є д и н и й с п о с іб п о з н а ч а т и н о в і р е ч і й п о н я т т я » .

'

511. П р о ч и т а й т е

т е к с т . В и з н а ч т е ф у н к ц ію ц ь о г о с т и л ю м о в л е н н я . П е р е р о б іт ь т е к с т т а к , щ о б в ін в ід п о в ід а в н о р м а м н а у к о в о г о с т и л ю . Ч е р е з з іс т а в л е н н я т е к с т ів різних с т и л ів з р о б іт ь в ід п о в ід н і в и с н о в к и .

Відомий білоруський письменник Василь Биков писав: «Чи тільки для спілкування слугує людству мова? Чи тільки для комунікації? А чи для того, щоб думати й відчувати? Най­ повніше і найщиріше?.. Коли давним-давно увечері повертала­ ся з поля жниця, вона співала зовсім не для спілкування з іншими — для себе і для своєї душі. Яка ж має бути мова, щоб висловлювати душу!» До цих авторитетних слів додамо, що, спілкуючись, людина відчуває потребу розкриватися, вислов­ лювати найпотаємніше. Сухими словами досягти задушев­ ності неможливо. Говорити гарно, задушевно повинен уміти кожен. Для цього до ваших послуг, добрі люди, жива народна мова, словники, художня література, довідники, підручники, величезна кількість образних засобів, оволодіння якими зро­ бить вашу мову багатшою, яскравішою, виразнішою. Українська мова особливо щедро наділена прислів’ями, приказками, крилатими висловами, пісенними примовками. Вони — то філософсько-роздумливі, то бадьоро-жартівливі, то святково-урочисті, то ліричні, поетично-таємничі... У них — спостережливість, досвід, життєві поняття та уявлення ба­ гатьох поколінь. А їх же сотні тисяч! Якщо вдало добирати їх до своєї мови (розповіді, суперечки, бесіди, статті), то можна значно її урізноманітнити, пожвавити, зробити соковитішою і барвистішою. ..228

Справжній філолог ніколи не залишить поза увагою вдалий вираз, почутий ним. Олесь Гончар згадує: «У мене не було жод­ ної мандрівки Україною, яка не принесла б радості якоїсь мов­ ної знахідки. Ось перша-ліпша сторінка дорожнього блокнота: Г лян ьт е, я к го ст р о м ч и т ь с т е п о м к ін ь !; З е м л я т а к а — ц в я х и посій, і т і з і й д у т ь ; В іт е р е ц ь во д у н а озері вівсю ж и т ь; З а м іс т ь к ва р т и р р о зд а є у с м іш к и . Таке ж воно гарне, чисте...»

Влучні вирази не обов’язково вишукуються десь, добира­ ються звідкись, а й безпосередньо творяться самими мовцями. Кожна людина (не лише письменник, журналіст, лектор, учитель-мовник, — хоч вони — в першу чергу) може брати постійну енергійну участь у великому та неперервному процесі явлення слова, народження живої мови, вкладаючи сил свого духу, свою уяву, страждання і сподівання, любов і ненависть. Свіжою думкою, несподіваним образом, придуманими вами чи запозиченими в інших, але вміло, доречно поставленими в контекст своєї розповіді, ви можете засвідчити високий рівень вашої мовної культури (За А . Б о р т н я к о м ).

Н

5 1 2 . Наведіть приклади в л а с н и х « м о в н и х з н а х ід о к » . В и п и ш іт ь із т е к с т ів х у д о ж н ь о ї л іт е р а т у р и д е с я т ь н а р о д н и х в и с л о в ів , я к і в а м н ай б іл ь ш е с п о д о б а л и с я , в и в ч іт ь н а п а м ’я т ь . П ід г о т у й т е с ь д о к о н к у р с у « К р ащ и й з н а в е ц ь в л у ч н и х в и с л о в л ю в а н ь » .

§ 42. ОСНОВНІ ОЗНАКИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ. ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

$

5 1 3 . І. П р о ч и т а й т е . ІІр о я к і т и п и ф р а з е о л о г із м ів ід е т ь с я у в и с л о ­ в а х ? П р и г а д а й т е ін ш і т и п и ф р а з е о л о г і з м і в т а ї х н і о з н а к и . Н а в е д іт ь п р и к л а д и . Щ о в и м о ж е т е с к а з а т и п р о п о х о д ж е н н я ф р а з е о ­ л о г із м ів ?

I. Фразеологічні зрощення — застиглі, зцементовані, нерозривні, незмінні, немотивовані смислові одиниці. Фразео­ логізми цієї категорії називають ще «вітамінами» мови, «ро­ дзинками мови», «прекрасними аномаліями», такими, що аб­ солютно не перекладаються іншими мовами (Е . В а р т а н ь я н ). 2. Неоціненною скарбницею досвіду багатьох поколінь, народ­ ної мудрості, моралі й культури народу є його афористичне, живе слово — прислів’я і приказки, які прийшли до нас із сивої давнини. Промиті часом, відшліфовані народом, ці золоті кру­ пинки народного життя стали джерелом вітчизняної та все­ людської культури, джерелом розвитку рідної мови (/’. С а га ч). II. К о р и с т у ю ч и с ь м а т е р і а л а м и л ін г в іс т и ч н о ї д о в ід к и , п ід г о т у й т е п о в ід о м л е н н я н а т е м у « В и н и к н е н н я ф р а з е о л о г із м ів » .

І

Спостереження людьми н а в к о л и ш н ь о ї д і й ­ с н о с т і — суспільних процесів, виробничої діяльності, побуту, морально-етичних норм родинних стосунків, при­ роди, тваринного і рослинного світу — лежить в основі виникнення більшості фразеологізмів. Наприклад: орат и п е р е л о г и , в а р и т и в о д у — трудові процеси: на ж иву н и т к у , ро зм о т а т и к лу б о к , брат и в лещ а т а ; зн я т и п о луд у з о ч ей — виробництво; у в іх о д и т и в р о ль , к о р о н н и й н о м е р — мистецтво; с х р е щ у в а т и м е ч і, не н ю х а т и п о р о х у , брат и рубіж — військова справа; д а в а т и га р б у за , о б л и з а т и м а к о го н а , п у с к а т и м а н у — звичаї і вірування; за я ч а д у ш а , х и ­ т р и й л и с , з в и т и гн із д о — світ тварин.

Серед фразеологізмів є і н ш о м о в н і запозичення, інтернаціональні сталі звороти. Наприклад: б у р я у с к л я н ц і во д и , «буря й н а т и с к » , ід ея ф ік с , м е д о в и й м іс я ц ь . Зокрема, античні міфи та література дали життя фразеологізмам: сади і

С ем ірам іди, д а м о к л ів м еч, н и т к а А р іа д н и , вогонь П р о м ет ея , п р о к р у с т о в е лож е. Вирази з Біблії та Євангелія також трап­ ляються дуже часто: С одом і Г ом орра; н а р іж н и й к а м ін ь , у п о т і ч о л а ; д р уге п р и ш е с т я ; в а в и л о н с ь к е с т о в п о т в о р ін н я ; око за око; Х іб а р е в у т ь в о л и , я к я с л а п о вн і? тощо.

Висловлювання видатних осіб (філософів, письменників, учених, політиків) стають к р и л а т и м и в и с л о в а м и . Наприклад: 1. К р а щ е в м е р т и с т о я ч и , ніж ж ит и н а к о л ін а х (Д. Іб а р р у р і). 2. Б е з н а д ії с п о д ів а ю с ь (Л е с я У к р а їн к а ).

п (/ігаЛ с. 5 1 4 . 1.

*м

В и з н а ч т е д ж е р е л а п о х о д ж е н н я ф р а з е о л о г із м ів .

1. Комар носа не підточить; знати собі ціну; лити воду на чу­ жий млин; мати ґрунт під ногами; заварити кашу; легкий хліб; ґав ловити; скатертю доріжка; закидати вудку; птиця високого польоту; альфа й омега. 2. Вогонь в одежі слова. Не минайте ані титли, ніже тії коми. В сім’ї єдиній, в сім’ї вольній, новій. Смутно, що не мо­ жеш ти своїм життям до себе дорівнятись. II. Д о б е р іт ь із р із н и х д ж е р е л п 'я т ь - ш іс т ь ф р а з е о л о г із м ів п р о м о в у і з а п и ш іт ь їх .

((

5 1 5 . Я к и й ф р а з е о л о г із м п р о іл ю с т р о в а н о н а ф о т о ? Р о з к а ж іт ь п р о іс т о р ію й о го в и ­ н и к н е н н я . Д о я к о ї г р у п и з а п о х о д ж е н н я м він н а л е ж и т ь ? Я к у р и с у х а р а к т е р у у к р а їн ц ів в ід тв о р ю є ? 230

З’ясуйте, хто автор кожного з висловів, які стали крилатими. За­ пам’ятайте ці вислови, доречно вживайте їх у мовленні. Вольтер 1. Учітеся, брати мої, думайте, Т. Шевченко читайте... Леся Українка 2. Усі жанри хороші, крім нудного. І. Франко 3. Я маю в серці те, що не вмирає... А. де Сент-Екзюпері 4. Найбільша розкіш на світі — це розкіш людського спілкування. 5. Книги — морська глибина... 516. І. Прочитайте текст. Пригадайте з уроків літератури, іцо та­ ке приказка, прислів’я. Запишіть по п’ять прислів'їв, приказок і народних порівнянь. Фразеологізми в художній літературі часто виступають ор­ ганізуючим чинником усього твору. Олександр Потебня писав, що п р и с л і в’я та п р и к а з к и часом є матеріалом для по­ будови байки, а то й оповідання. Так у байках Леоніда Глібова прислів'я — мораль найчастіше вживається як висновок у кінці байки: Н е п л ю й у колодязь-, п р и го д и т ь с я во д и н а п и т и с я («Лев та Миша»); Щ о п о с ія в — т е й п ож ни («Вовк і Миша»). Прислів’я та приказки - це різновид усталених і відтворюва­ них зворотів, що вживається у прямому значенні відповідно до яких-небудь конкретних життєвих ситуацій. Наприклад: Серце — н е к а м ін ь . Я к го р о х п р и дорозі.

У прозових творах вживаються к р и л а т і в и с л о в и , пе­ реважно в мові персонажів для розкриття їхніх внутрішніх рис (часто несподіваних). Наприклад: С ковород а в с м іх н у в ­ ся: — А х , п р е п о д о б н і! Н е х о ч у я собою з б іл ь ш у в а т и с т о в п о ­ т в о р ін н я . Д о с и т ь і ва с —с т о в п ів н е о т е с а н и х у х р а м і Б ож ом у! (В. Ш е в ч у к ). Можуть слугувати вони і засобом гумору. Напри­ клад: С т е п н е в м о в к а є н а в іт ь у п о л у д е н ь , к о л и все ж иве ховаєт ься від з а д у х и , хіб а щ о ц а п Ф а б ія н в п о т і л и ц я ч и м ч и к у є на обід до Я в т у х а Г олого (В . З е м л я к ) .

А ф о р и з м и в художніх текстах, як правило, вкладають­ ся в уста персонажів, відповідно характеризуючи їхній спосіб мислення. Наприклад: Ц е ж в і н н е д а в н о в и д а в а ф о р и зм , я к и й я в и к а р б у ва в би на во р о т я х н а ш о ї ст удії: *К р у г л і ко ло д и носим о, а к в а д р а т н і к а ч а є м о » (О. Г о н ч а р ).

Часом, щоб створити колорит усної авторської розповіді, письменники вдаються до розмовної фразеології: с т і й к и х н а р о д н и х п о р і в н я н ь {б а ч и в, я к с во ї в у х а ; га н я ю т ь , я к за й ц я ; л із е , я к оса в о ч і ; н а д у в с я , м о в с и ч ; п р и с т а в , я к с м о л а ), п р и п о в і д о к (Б ід н а д у ш а без грош а. У к и ш е н і в іт е р г у л я є . 231

Н а щ о н а м гроіиі, я к м и с а м і хо р о ш і. А б и ш и я — я р м о буде), з е м л я , а здорова, я к вода), м а й д а н л ю д ськ о -к о р о в'я ч о в о л я ч о -к ін с ь к о овеч ою м а с о ю (О с т а п В и ш н я ) . К о л и с ь б у л и О р ф еї, а т е п е р к о р и ф е ї (Л . К о с т е н к о ). Вони характеризують

п о б а ж а н ь (Б у д ь б а г а т а , я к к а л а м б у р і в (З а л и в а є т ь с я

літературних персонажів, життєві обставини або служать іронічно-зниженим стилістичним забарвленням (3 п о с іб н и к а ). II. С к л а д іт ь т е с т и д л я в з а є м о п е р е в ір к и з а с в о є н о г о м а т е р іа л у .

с . 517.

/7

С к л а д іт ь п е р е к о н л и в е п о я с н е н н я , я к п о с т а в к о ж е н в и р а з .

Стоїть мов укопаний. Вовк в овечій шкурі. Китайська грамота.

518. П ід г о т у й т е п о в ід о м л е н н я д л я ш к іл ь н о ї р а д іо п е р е р в и п р о п о х о д ж е н н я о д н о г о із ф р а з е о л о г із м ів . З в е р т а й т е с я д о р у б р и к и «Д о д ж е р е л з н а н ь « н а п р и к ін ц і р о з д іл у .

Розгляньте малюнки й дайте відповіді на запитання. Поставте ці запитання друзям. 1. Чи цього коня колись підкували на всі чотири ноги? 2. Що втрачає птах із підрізаними крилами? Волю? Красу? 3. Яке з двох слів фразеологізму ходяча енциклопедія головне з погляду граматики, а яке —з погляду смислу?

§ 43 БАГАТОЗНАЧНІСТЬ, СИНОНІМІЯ ТА АНТОНІМІЯ

ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

519. П р о ч и т а й т е л ін г в іс т и ч н у д о в ід к у . Д о б е р іт ь в л а с н і п р и к л а д ф р а з е о л о г із м ів .

232

Як і слова, фразеологізми можуть бути б а г а т о з н а ч ­ н и ми , вступати в с и н о н і м і ч н і відношення з іншими фразеологізмами і словами. Так, багатозначний фразеологізм р о з з я в и т и р о т а може означати: «відкрити рота*, «втратити пильність», «здивуватися перед кимось», «сваритися». Синонімія у фразеологізмів — явище досить поширене. Наприклад: обібрат и до н и т к и , обдерт и я к л и п к у , о с т а н н ю сорочку з н я т и , п у с т и т и з т орбам и. У реченні для підкрес­ лення, виділення якоїсь риси, ознаки може вживатися цілий синонімічний ряд у тому числі і фразеологізми. Наприклад: Н а ж аль, с т и л ь м и с л е н н я і д ія л ь н о с т і ц и х лю д ей с п р я м о в а ­ ний переваж но на т е, щоб с х и т р у в а т и , о ш у к а т и , вв е с т и в ом ану, п р и х о в а т и від ін ш и х свої н а м ір и й м е т у (3 га зе т и ).

Фразеологізми можуть вступати ів а н т о н і м і ч н і відношення: р о з п у с т и т и я з и к а — во д и в р от н а б р а т и , п р и п у с т и т и (за к и м о с ь ) — т я г н у т и ноги, в и п л и с т и на п о ве р х н ю — п іт и на дно, г а р я ч а го л о в а — х о л о д н и й р о зу м . п 520. Д о п о д а н и х в и с л о в ів д о б е р іт ь ф р а з е о л о г і з м и - с и н о н і м и . В ведіть ф р а з е о л о г із м и у с к л а д н і р е ч е н н я й з а п и ш іт ь іх .

Звеличити когось. Бути заводієм. Повільно йти. 5 2 1 . О б’є д н а й т е с я в п а р и й п о з м а г а й т е с я , х т о ш в и д ш е з а м ін и т ь с л о в а с и н о н ім іч н и м и ф р а з е о л о г із м а м и . П е р е в ір т е о д н е о д н о г о .

Гарний; безліч; сумний; щезнути; дивитися; злякатися; загордитися; утекти; сміятися; перестаратися; замовкнути; переляканий; мало; дрібний; бути першим; дуже далеко.

Допишіть фразеологізми, вгадавши їх за окремими словами. До­ беріть до них синонімічні фразеологізми. Обоє ... . На городі ... . Зуб ... . Покласти ... . Ловити ... . Вивести ... . Камінь ... . Не святі ... . Куди Макар ... . Пройшов ... . Як Пилип ... . Рука ... . Ні Богу свічка ... . Ні кує .... 5 2 2 . 1.

В и з н а ч т е с и н т а к с и ч н у р о л ь ф р а з е о л о г із м ів у р е ч е н н я х .

1. І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина (О. Д о в ж е н к о ). 2. Нижнє лягли ми каменем наріжним до мавзолея нашим переможцям (Л е с я У к р а їн к а ). 3. Ті, що не хочуть братися за розум, потім хапаються за голо­ ву (В іра В о в к ). 4. Нас картати є за що. Це так, хоч би що там і 233

хто говорив. Ми не маємо нині підстав дерти носа свого догори 5. У наймах не можна сидіти згорнувши ру­ ки. 6. Григорій слухав увесь той гамір, зціпивши зуби, і йому паморочилась голова ( І з т е. І. Б а г р я н о го ).

(А. П о д о л и н н и й ).

I I . П о я с н іт ь у ж и в а н н я р о з д іл о в и х з н а к ів у п ’я т о м у і ш о сто м у реченнях. 5 2 3 . Д о б е р іт ь ф р а з е о л о г із м и - а н т о н ім и д о п о д а н и х . С к л а д іт ь із д в о м а п а р а м и р е ч е н н я й з а п и ш іт ь їх .

Зр а з о к . Рукою подати —за т ридев'ят ь земель. 1. Вести перед. 2. Не варить баняк. 3. Кури не клюють. 4. Вирватися з лап. 5. Тягнути лямку. 6. Зарубати на носі. 524.1. Поясніть, як ви розумієте крилаті вислови. 1. У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т . Ш е вч е н к о ). 2. Нове життя нового прагне слова (М . Р и л ь с ь к и й ). 3. Лиш той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Л еся У к р а їн к а ). 4. Серцем кучерявий (П . Т и ч и н а ). 5. Література — це ліки для душі (П л і н і й М о л о д ш и й ). 6. На тихі води, на ясні зорі (Н а р . т в о р ч іс т ь ). 7. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя ( Т . Ш е в ч е н к о ). 8. Я син народу, що вгору йде (І. Ф р а н к о ). 05^ II. Випишіть із підручника з української літератури вислови Івава Франка і Лесі Українки, що стали крилатими. Доберіть до них си­ ноніми, якщо це можливо.

5 2 5 . С п р о б у й т е с т в о р и т и в л а с н и й а ф о р и з м н а м а т е р іа л і в ж е іс н у ­ ю ч о го ( н а п р и к л а д : На колір і смак усі фломастери різні). З а л у ­ ч іт ь д о с п ів т в о р ч о с т і б а т ь к ів , б р а т ів а б о с е с т е р , ін ш и х р о д и ч ів .

Український мовленнєвий етикет 5 2 6 . 1. П р о ч и т а й т е і д о к л а д н о п е р е к а ж іт ь т е к с т . В и с л о в іт ь в л а с н е ставлен н я до п рочи тан ого.

Безконфліктне співжиття людей — велике мистецтво. Однак не настільки велике, щоб ми за бажання не змогли оволодіти ним, навчитися легко, невимушено застосовувати набуті знання у повсякденному житті. Дехто, особливо серед молоді, сумнівається в потребі правил доброго тону, вважає, що без них наша поведінка розкутіша, природніше. Проте така думка хибна. Навіть скромна, делікатна людина, не знаючи правил ети­ кету, може опинитися в скрутному становищі. 234

Життєвий досвід свідчить, що мало бути добрим, треба ще бути тактовним. Чуйність - доброта серця, тактовність — його розум. Поняття ці нерозривні, як нерозривні зміст і форма. Щоб бути тактовним завжди, треба знати основи культури поведінки. Унас одвіку склалися градищі оточувати піклуванням (перших, поважати жінку, радо зустрічати гостей, вітатися з сусідами, знайомими. Чи ж розумно сумніватися в їх доцільності? Якщо ввічливість і тактовність бережуть наші нерви, допомагають у праці, додають мам віку — ти треба доводити їх важливість? Протягом свого історичного розвитку людство виробило струнку систему правил і норм поведінки, які в різні часи називалися ще етикетом, правилами пристойності, манерами доброго тону. До всіх цих правил треба ставитися так, як ми взагалі ставимося до культури минулого: все краще спри­ ймаємо, гірше відкидаємо. Перший збірник правил етикету під назвою «Інструкції з поведінки» написано у стародавньому Єгипті ще в третьому тисячолітті до нової доби. Однак ніяких відомостей про його зміст не збереглося. Значно більше ми знаємо про культуру поведінки в античному Римі. Правилам доброго тону відводи­ лась особлива роль у житті правителів різних країн, зокрема європейських. Вишукані манери потрібні були їм насамперед для того, щоб підкреслити свою вищість над підлеглими. У середньовічні часи був дуже популярний трактат про поведінку «Дисципліна клерикаліс» іспанського священика Педро Альфонсо, виданий 1204 року. На основі цієї книги зго­ дом створено посібники з етикету в Англії, Франції, Голландії, німецьких та італійських князівствах. Ці посібники подавали переважно правила поведінки за столом, прийому гостей. Великий чеський педагог-гуманіст Ян Коменський у своїх порадах щодо гарних манер виходив з універсальності норм поведінки. Для учнів своєї школи він написав невеличку книжку «Правила поведінки, зібрані для юнацтва в 1653 році», яка на цілі століття стала посібником для учителів багатьох країн. Мудрий педагог розумів, що численні поради, як їсти і пити, як вітатись і прощатися, якими мають бути мо­ ва й постава, самі собою не зближують людей. Тому він радить: «Вважай усіх товаришів по навчанню за друзів і братів». Треба зауважити, що етикет визначає лише форми, технічні аспекти спілкування — вчить, як поводитися за столом, як розмовляти по телефону, робити подарунки, як сперечатись, не ображаючи співрозмовника... Тому самого знання правил ввічливості недостатньо, щоб бути культурним і вихованим. Етикет, не пов’язаний з високими моральними принципами, не досягає своєї головної мети — шанобливого ставлення до

людей. Видатний український педагог Василь Сухомлинський, розкриваючи перед молоддю основи моральної культури, на перше місце серед найважливіших етичних норм поставив саме повагу до людини. У книжці «Народження громадянина* він писав, звертаючись до молодих: «Робіть так, щоб людям, які оточують вас, було добре* (З а А . П а л а м а р е м ). .тП II. Розробіть правила поведінки, безконфліктної співпраці одно­ класників і схваліть їх на класних зборах. м 527. Прочитайте текст. Запишіть відомі вам етикетні вислови українців, пов’язані зі звичаями, обрядовістю, уявленнями про світ. У яких життєвих ситуаціях ви спостерігали їх використання? ...Етикет українського народу, у тому числі й мовленнєвий, вироблявся, витончувався впродовж тисячоліть. Окремі вислови етноетикету сягають ще дохристиянського періоду й пов’язані з язичеською обрядністю, звичаями, уявленнями слов’ян. Напри­ клад, жінка, перепрошуючи за вимовлене в хаті недобре слово, говорила: «Шануючи сонечко святе і піч, і стіл*, а чоловік, утри­ муючись від лайки, промовляв: «Сказав би, та піч у хаті». Це пов’язано з давніми слов’янськими культами сонця, печі, стола. Замінивши відкрите вогнище, якому в давнину поклонялися як опікунові дому, очищувальній та живильній силі, піч стала уособленням сімейного добробуту й охоронцем родинних таємниць. Вірили: якщо шанувати піч, вона дасть силу, доста­ ток, здоров’я. Ось чому остерігалися «осквернити» піч непристойним словом, негідним учинком. Стіл, за свідченням етнографів, був символом єдності та згуртування, тому застілля було знаком довір’я, доброзичливості. Стіл застилали вишива­ ним обрусом, на стіл клали «хліб святий». Як і про піч, про стіл належало говорити з повагою (З а Д . Б іл о у с о м ). 528. І. Прочитайте текст уголос, поділяючи на абзаци. Визначте його стиль. Які із запропонованих у тексті етикетних висловів най­ частіше використовуються у вашій родині? Можна впевнено стверджувати, що немає такої людини, яка ніколи в житті не помилялася б, а після допущеної помилки не шукала можливості спокутувати свою провину і з нетерпінням не чекала, коли її пробачать. Гуманістичним почуттям прониза­ но вислів англійського поета Олександра Попа: «Помилятися — людяно, прощати — божественно». Вибачення — це словесне спокутування провини. А провина буває різною за своїм виявом. Тому потрібно вибирати таку словесну формулу, яка відповідала б ситуації та давала можливість досягти бажаного результату. Якщо провина невелика, можна сказати: «Вибачте мені!», «Про­ бачте мені!», «Даруйте», «Я перепрошую Вас!», «Даруйте на слові*. Коли провина більша, краще мовити: «Пробачте, якщо

можете!*, «Я повинен вибачитися перед тобою!», «Будьте вибач­ ливі», «Прости мені». Серйозна провина вимагатиме такі варіанти: «Я так завинив перед Вами!», «Я не можу не попросити у тебе пробачення!», «Пробачте, прошу», «Пробач, будь ласка!». Особливу увагу потрібно звернути на те, що в українській мові, на відміну від російської, дієслова в и б а ч а т и , п р о б а ч а т и , про­ с т и т и вимагають давального відмінка залежних слів: в и б а ч т е м е н і (у російській мові використовується родовий відмінок: и з в и н и т е м ен я ). Мовознавці рекомендують утримуватися від ви­ користання форм «ви б а ч а ю сь » і »пробачаю сь». Адже -ся означає «себе». Український філолог Юрій Шевельов наводить дотепний аргумент: «Я народився... Це вже неправда. Бо я не народив себе, мене народили, і при тому не питавши на те моєї згоди... » Зло­ пам’ятство не властиве українському народові, про що свідчить вислів: «Бог тебе простить, і ми прощаєм». Бажання зрозуміти людину, яка допустила помилку, дати можливість їй виправити­ ся приведе вас до рішення пробачити, простити. До того ж це буде свідчення вашої гуманності та любові. Ця думка панувала у різні часи. Підтвердженням цього є перегукування афоризмів французького письменника XVII століття Франсуа Ларошфуко: «Доки люди люблять, вони прощають» і нашого сучасного дра­ матурга О. Вампілова: «Якщо збираєтеся кого-небудь полюбити, навчіться спочатку прощати» (За М . Б а ч а н ). II. О б ґ р у н т у й т е д у м к у О . В а м п іл о в а , н а в е д е н у в т е к с т і. 5 2 9 . Н а п и ш іт ь л и е т - в и б а ч е н н я о д н о к л а с н и к о в і ц і).

^ 530. Укладіть словничок етикетних висловів вибачення з епісто­ лярних текстів Лесі Українки та Ольги Кобилянської. /О

й

і/'/’.« //

Уживання фразеологізмів у різних стилях

531. П ід г о т у й т е у с н е л ін г в іс т и ч н е п о в ід о м л е н н я н а т е м у « Ф р а з е о л о г із м и в р із н и х с т и л я х » , в и к о р и с т о в у ю ч и л ін г в іс т и ч н у довідку.

а ? х ^

Фразеологізми мають чітко виражене стильове призначення. Кожен стиль мовлення має свій значний запас фразеологізмів. Стильове використання фразеологізму залежить у першу чергу від наявності чи відсутності емоційного забарвлення в ньому. Нейтральні (міжстильові) фразеологічні звороти вживаються у всіх стилях мовлення. Наприклад: в о г н и щ е к у л ь -

% т у р и , п о с ія т и іс к р у . Е м о ц і й н о з а б а р в л е н і фразеологізми використовуються у $ художньому, розмовному та публіцистичному стилях.

Наприклад:

м о к р а к у р к а (безвільна людина) має зневажли­ ва ж к а а р т и л е р ія (неповоротка, незграбна

? ве забарвлення;

людина) носить іронічний відтінок. Стилістичні функції фразеологізмів залежать і під джерел їх походження. На цій підставі вони поділяються на розмовно-побутові, народно-поетичні і книжні. Розмовно-побутові фразеологічні звороти використову­ ються насамперед у розмовному та художньому стилях, рідпіе — в публіцистичному. Вони мають »моційно-експресивне забарвлення і є засобом підсилення, увиразнення дум­ ки. їм властивий побутовий характер, певна вільність, інтим­ ність, яскрава позитивна чи негативна оцінка. Наприклад; голод н ій к у р ц і просо н а д ум ц і; у т е р т и н о с а ; без за д н іх ніг. Народнопоетичні фразеологізми — це вирази, що ! виникли на фольклорній основі (сталі епітети, порівняння, метафори, тавтологічні звороти, синекдохи, примовки, і?> каламбури тощо) і поширені як в розмовному, так і в художньому стилях. Наприклад: Н а к а м е н і н а б іл о м у т ам

і

с т о я л а т е м н а я т е м н и ц я (Т . Ш е в ч е н к о ).

Книжні фразеологізми виникли на писемній основі і використовуються в книжних стилях. Це сталі словесні формули ділових документів (д о го в ір н і с т о р о н и , д о п о від н а з а п и с к а ) , крилаті вислови (о л ім п ій с ь к и й с п о к ій , а х іл л е с о в а п 'я т а , л е б е д и н а п іс н я ) і афоризми (« О ч і друж би р ід к о п о м и ­ л я ю т ь с я » — В о л ь т е р ). термінологічні словосполучення (а д а м о в е я б л у к о , п ів н іч н е с я й в о , н е п о в н е р е ч е н н я ).

У публіцистичних і художніх текстах фразеологізми іноді видозмінюються (трансформуються), що служить засо­ бом експресії, створення каламбурів тощо. Наприклад: Я к б у т и — ось у чім п и т а н н я . П а с а ж и р — це з в у ч и т ь гордо. Фразеологізми збагачують наше мовлення, але викорис­ $ товувати їх треба правильно й доречно.

5

532.

В и п р а в т е п о м и л к и у в ж и в а н н і ф р а з е о л о г із м ів .

1. Усі учні класу прийняли участь у змаганнях з туристи ного орієнтування. 2. Мишко зробив з мухи слона та й пішов додому. 3. А Мирон пропав як Пилип з конопель. 4. Катря похнюпила голову і мовчала як рибонька об лід. 5. Від радості у нього очі на лоба лізуть. 6. Затрищала крига і почувся голос волаючого в пустелі. 7. Пішов Омелько свататися до Марусі, а та дала йому гарбуза на кашу. 8. Закопав Тарас свій талант у землю і пішов служити козачком до пана (3 у ч н . т во р ів). 5 3 3 . О б 'є д н а й т е с ь у г р у п и і п о з м а г а й т е с я : п р и г а д а й т е і з а п и ш іт ь я к о м о г а б іл ь ш е п р и к а з о к і п р и с л ів 'їв з а п о д а н и м и т е м а м и . П р о к о р и с т ь п р а ц і т а з н а н н я : Б ез діла слабіє сила ...

238

Про дружбу: Я л и х у годину узнаєш вірну лю д и н у... Про відвагу, уміння: См іливі завж ди маю ть щ аст я... Про моральні (духовні) цінності: Н е пнись бут и найвищ им ,

а

вчись бути корисним ...

534. Випишіть із українсько-російського (українсько-польського, українсько-англійського) фразеологічного словника по три пари фразеологізмів: 1) які звучать однаково); 2) які звучать по-різному. Поясніть їхні значення. Зробіть висновок про пракорені мов. Зразок. 1 ) 3 легкої руки — с лёгкой руки: 2 ) 3 комареву ніж ку —

аЛ>

сгулькин нос.

. 535. Пригадайте, за яким принципом перекладають фразео• логізми з інших мов. Чому не можна перекладати дослівно? Зна­ йдіть помилки в поданих реченнях. Чим вони спричинені? Запишіть правильний варіант. Якими словниками ви скористаєтеся? 1. Гамлет не знав, чи йому бути чи не бути. 2. Вони говори­ ли з ока на око. 3. Без роботи не виловиш і рибку з пруда, як кажуть у народі. 4. У неї брови були пофарбовані, як на шну­ рочку. 5. Яка муха-цокотуха тебе вкусила? 536 Зайдіть на сайт «Українська мова. Словники, довідники» http://www.slovnyk.org. Відкрийте «Англо-Білорусько-Польсько Російсько-Український тлумачний словник», знайдіть п’ять стійких виразів, порівняйте їхні значення, вимову і правопис. Зробіть висно­ вок про спільне й відмінне в них. 537.1. Прочитайте вголос вірш Анатолія Кичинського, складений із фразеологізмів. Чи є в ньому якийсь зміст? Поясніть значення фра зеологізмів. Спишіть. Розставте розділові знаки. Пошитий у дурні стріляним горобцем до того ж білими нитками аж пальці знати курям на сміх пришиєш кобилі хвіст і як дурень з балалайкою не знаючи броду полізеш у воду наче поперед батька в пекло туди де Макар телят не ганяв де Сидір козам роги править де смаленого вовка побачили до нових віників його пам’ятатимеш Сядеш у калюжу сьорбнеш тієї солодкої водички накрутишся в ній наче муха в окропі вхопишся за соломинку вискочиш на сухе наче Пилип з конопель

*

(

і мов горохом сипнеш намелеш сім мішків гречаної вовни на здогад буряків щоб дали капусти почнеш притуляти горбатого до стіни і як по писаному вилами по воді сон рябої кобили розповідати про чудеса в решеті про те що на городі бузина а в Києві дядько. II. Спробуйте за аналогією скласти власний вірга.

м ,| 538. Опрацювавши літературу в рубриці «До джерел знань*, про­ ведіть дослідження і напишіть реферати на теми: «Народнопісен­ ні назви рослин», «Ще треті півні не співали...» (назви птахів у фразеології), «В тридев'ятім славнім царстві...» (назви чисел у фразеології).

1. Визначте, у якому рядку словосполучення є фразеологізмами: а) уважно дивитися, читати повість, перейти вулицю, гово­ рити навмисне; б) дотепний чоловік, балакуча жінка, покірна людина, вродлива дівчина; в) писана красуня, западати в душу, легкий хліб, переливати з пустого в порожнє; г) зазнати поразки, піймати рибу, крутити гайку, гнути залізо. 2. З’ясуйте, у якому рядку фразеологізми становлять синоніміч­ ний ряд: а) пасти задніх, правити теревені, ґав ловити, зуб за зуб; б) зривати маску, відкривати очі, хоч у вухо бгай, палиця плаче; в) ні пари з уст, мов у рот води набрав, тримати язик за зубами, грати в мовчанку; г) від серця відлягло, кров з моло­ ком, впасти духом, рукою подати. 3. Антонім до вислову ст оят и я к пень: а) стояти на власних ногах; б) стояти на краю безодні; в) бігти стрімголов; г) сидіти склавши руки. 4. Визначте, у якому рядку подано фразеологізми, джерелом похо­ дження яких є події з життя мисливців: а) дати фору, прокладати дорогу, бити ключем, бити чоботи; б) брати тайм-аут, рятівне коло, вити вовком, повісити носа; в) летіти з усіх ніг, рвати і метати, рвати на шматки, сон у руку; г) ганяти як солоного зайця, на ловця і звір біжить, як загнаний звір, стріляна птиця. 5. Знайдіть рядок фразеологізмів власне українського походження: а) альфа і омега, хоч греблю гати, манна небесна, гордіїв 240

яузол; б) вовк в овечій шкурі, земля обітована, побиття немов­ лят. Ноїв ковчег; в) гарбуза дістати, не до жартів, світ макітриться, ні за цапову душу; г) дамоклів меч, геркулесові стовпи, ідея фіне, синя панчоха. 6. Назвіть вислів Т. Шевченка, який став крилатим: а) Стоїть старий, похилився, мов козак той, зажурився; б) Минають дні, минає літо, настала осінь, шелестить пожов­ кле листя; в) Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь; г) Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій. 7. Складіть і запишіть речення з фразеологізмами. Душа не а лопуцька, без сьомої клепки, очей не відірвеш, знати соб' цілу, лишитися па бортом. 8. Доберіть до кожного слова синоніми-фрязеологіями. Бігти, плакати, втомитися, відповідати, соромитися, інколи. 9. Складіть діалог на тему *Барви рідного слова #. Уживайте фра зеологізми перемовит ися словом, ловлю на слові, зам овит и словечко, слово не горобець тощо.

Алефіренко М. Ф . Теоретичні питання фразеології. — Харків, 1987. Гнатюк І. С. Деякі особливості використання фразеологізмів у мові сучасної художньої прози / / Укр. мова і літ. в школі. — 1981. — № 9. - С. 6 2 -6 4 . Коваль А. П. Слово про слово. — К., 1986. Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літера­ турній мові. — К., 1975. Кожуховська Л . П. Шкільний фразеологічний словник української мови. — К., 1996. Коломієць М. П., Регуш евський Є. С. Словник фразеологічних синонімів. — К., 1988. Медведєв Ф . П. Українська фразеологія; Чому ми так говори­ мо. — Харків, 1982. П ередрій Г. Р., См олянінова Г. М. Лексика і фразеологія української мови. — К., 1988. Скрипник Л . П. Фразеологія української мови. — К., 1973. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови; у 2 т. — К., 1999. Ужченко В. Д . Народження і життя фразеологізму. — К., 1988. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник / Уклад. І. С. Олійник, М. М. Сидоренко. — К., 1978. Ю р ч е н к о О . С ., Ів ч е н к о А . О . Словник стійких народних порів­ нянь. — Харків, 1993.

1 в М. И. П :. :.1

241

•'

IV I% ^ .

СЗ'краінська пексакоґрафія як розділ товознавсгпва про (укладання сповнаків

É

5 «.

гг^о> п о я с н ю в а т и

відмінність с л о в н и к о в и х с т а т е й у р ізн и х с л о в н и к а х : э п р а в и л ь н о и р а ц іо н а л ь н о використовувати с л о в н и к и р із п и х т и п ів , з о к р е м а е л е к т р о н н і; здійснювати п о ш у к о в у д о с л ід н и ц ь к у р о б о т у з а р із н и м и с л о в н и к а м и т а д о в ід н и к а м и ; .Я укладати к о р о т к і с л о в н и ч к и .

§ 44. СЛОВНИКИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ІСТОРІЇ Й КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СЛОВНИКИ

539. П р о ч и т а й т е т е к с т . П ід г о т у й т е у с н е п о в ід о м л е н н я п р о с л о в н и ^ к и у к р а їн с ь к о ї м о в и . Н а в е д іт ь п р и к л а д и с л о в н и к ів , я к і в и в ж е з н а є т е , р о з к а ж і т ь п р о їх н е п р и з н а ч е н н я .

Розділ мовознавства, який займається теоретичними проб­ лемами укладання словників, збиранням, упорядкуванням та описом словникового матеріалу називається лексикографією. Словники, в яких нагромаджено життєвий досвід, думки, почуття, духовний когмос людей, називають скарбницею мов­ ного багатства народу. Отримуючи цей неоціненний скарб від своїх попередників, кожне наступне покоління збагачує його і передає нащадкам. Перші словники («лексикон» — від грецьк. le x ik o s — словник) з’явились у східних слов’ян у XIII столітті. За всю історію формування і розвитку української мови було складено сотні найрізноманітніших словників. Залежно від лексичного матеріалу, способу його опрацю­ вання й призначення розрізняють е н ц и к л о п е д и ч н і словники і з а г а л ь н о м о в н і (філологічні) словники. В енциклопедичному словнику, або енциклопедії (франц. en c y c lo p é d ie , що походить від лат. ecyclopedie, утвореного з грецьк. — загальне (кругове) виховання (навчання), описуються не слова як одиниці лексичного складу мови, а наводяться відо­ мості про позначувані ними предмети і явища в найширшому ро­ зумінні — наукові поняття, біографічні довідки про окремих осіб, відомості про населені пункти, країни, різні події тощо. Не­ обхідно відзначити, що до реєстру енциклопедичного словника ,, 242

входять іменники (загальні і власні) та іменникові словосполу­ чення, тобто одиниці з функцією предметних номінацій, у той час як лексикографічні праці лінгвістичного спрямування мають своїм завданням охопити слова різних частин мови: іменники (тільки загальні назви, крім спеціальних випадків), прикметники, дієслова, прислівники, займенники, прийменни­ ки, сполучники, частки, вигуки. Енциклопедичні словники використовують як довідкові видання різного обсягу і фахового призначення, існують багатотомні праці широкого профілю — загальні енциклопедії. Склад реєстру в них розрахований на подання найширшої інформації. Перша українська енциклопедія була видана протягом 1930 1935 років у Львові головним чином зусиллями Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (НТШ). Тритомну Українську Загальну Енциклопедію — Книгу Знання було створено під керівництвом професора І. Раковського. До визначних досягнень української наукової думки належить Енциклопедія Українознавства (ЕУ), створена поза межами України в умовах еміграції зусиллями невеликого авторсько­ го колективу, очолюваного професором В. Кубійовичем. Важливу роль виконують галузеві енциклопедичні словни­ ки, присвячені висвітленню знань, пов’язаних із конкретними науковими сферами. Вони створюються у формі фахових енциклопедій, словників, довідників тощо. Загальномовні (лінгвістичні) словники пояснюють слова як лексичні одиниці (значення, походження, написання, вимову тощо). Мовні словники можуть бути о д н о м о в н і і д в о ­ мовні (рідше багатомовні). Наприклад: «Орфографічний словник», «Українсько-російський словник» тощо. До лінгві­ стичних належать словники синонімів, антонімів і омонімів. У словниках синонімів наводиться тлумачення слів, об’єднаних у синонімічні ряди, фіксуються стилістичні відмінності між ними. У словникових статтях антонімічних словників тлума­ чаться протиставлювані лексичні одиниці (3 п о с іб н и к а ). 540. Прочитайте лінгвістичну довідку. Розкажіть про ти словників. Слово як основний об’єкт опису в словниках можна роз­ глядати у багатьох аспектах: семантичному, структурноI му, стилістичному тощо. Відповідно до характеру опису слів загальномовні словники поділяються на о д н о м о в н і та д в о м о в н і (або п е р е к л а д н і ) . До одномовних належать тлумачні, орфографічні, орфо­ епічні, словники наголосів, етимологічні та мови письмен■і никіїї. До двомовних належать словники, у яких подається переклад на іншу мову: українсько-російський, ук16*

243

є1 раїнсько-англійський тощо. Мовні словники, у яких пояс^ н ю е т ь с я значення слів, називаються тлумачними. Вони в ^ свою чергу поділяються на історичні, фразеологічні, діалектні, словники мови окремих письменників. Найкра• щим тлумачним словником української мови і досі є «СловІ ник української мови: В 11 томах» (К., 1970—1980). т Орфографічні словники є довідниками про написання слів. ■ Орфоепічні словники подають відомості про вимову та наго­ рі лошування слів. Етимологічні словники дають характерис» тику найдавнішого звукового складу слова, тлумачать походження і зміну значень слів. Словники мови письмен­ ників фіксують слова з художніх текстів із тими значеннями, 4 п яких вони використані автором.

54І. Прочитайте текст. Випишіть якомога більше назв словників із пам’яті. Перевірте за текстом. Які ще словники останніх років И .ІД .Ш И Я І» ; .ІІІЛІ т г ?

Найбільшою подією в українській лексикографії кінця XIX — XX століття стало видання 4-томнсго «Словаря української мови» Бориса 1'рінченка (1907 — 1909), який не втратив своєї цінності й нині. Чималими здобутками в галузі української лексикографії позначене XX століття. Вершиною української лексикографії став одинадцятитомний «Словник української мови», який налічує близько 150 000 слів. У 1983 році він був відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка. Велику роль у закріпленні норм української літературної мови відіграли різні довідкові словники, як-от: «Орфографічний словник української мови» за загальною редакцією С. І. Головашука : В. М. Русанівського, «Український орфографічний словніш» за редакцією А. О. Сващенко, «Словник-довідник з право­ пису та слововживання» С. І. Головащука, «Словник труднощів української мови» С. Я. Єрмоленко, «Фразеологічний словник української мови: В 2 т.» Г. М. Удовиченка, «Українська літера­ турна вимова і наголос» (укладачі І. Р. Вихованець та інші), «Морфемний словник» (укладач Л. М. Полюга), «Короткий тлу­ мачний словник лінгвістичних термінів» (укладачі С. Єрмоленко, С. Бибик, О. Тодор), «Словник іншомовних слів» за редакцією О. С. Мельничука, «Етимологічний словник української мови: В 7 т.» АН України, «Словник антонімів» Л. М. Полюги, «Короткий словник синонімів української мови» П. М. Деркача, «Словник російсько-українських міжмовних омонімів» А. Кочергана, «Російсько-український словник для ділових людей» О. О. Тараненко, В. М. Брицина та інші. Уміщуючи різноманітну інформацію, що відбиває рівень знань, якими володіє суспільство за певної доби, словники 244

відіграють надзвичайно важливу роль у духовній культурі наро­ ду. За останні роки вийшло чимало енциклопедичних і лінгвіс­ тичних словників, зокрема: «Енциклопедія української мови», «Новий тлумачний словник української мови» (у 3-х томах), «Словник іншомовних слів», «Словник епітетів української мови» і ряд електронних словників, які дають змогу використо­ вувати їх у роботі з комп’ютером (3 п о с іб н и к а ).

542. І. Розгляньте будову «Короткого тлумачного словника української мови» (за редакцією Д. Гричишина. — К., 1999), підго­ туйте лінгвістичну довідку про особливості його будови, призначення та сфери використання. Ц. За зразком тлумачного словника побудуйте статті до слів нава ла. мораль, консолідація, зграбний, яр. Перевірте себе за словником. 543. І. Розгляньте одне з видань «Українського орфографічного словника» за редакцією професора А. Свашенко, проаналізуйте будо­ ву статей. Складіть словникову статтю до слова обрій. II. За зразком словникової статті будь-якого енциклопедичного словника побудуйте статті до слів м уш ля, криця, м авка, домаха, євшан. 544. Зайдіть на сайт www.mova.info та ознайомтеся зі структурою Ч Р електронних словників. Чи легко ними користуватися? Які труд­ нощі у вас виникали? 545. Прочитайте текст. Поясніть, яким словником ви скорис­ таєтесь, аналізуючи виділені слова: а) вимова; б) написання; в) лек­ сичне значення; г) походження: ґ) добір синонімів, антонімів, омонімів до них. Г раф іт і — сучасний настінний живопис, певна художня композиція, виконана кольоровими фарбами на стіні будинку. Виник він у вуличних д ж у н г л я х Америки та на похмурих стінах нью-йоркського м е т р о п о л іт е н у . Звичайно, подібне мистецтво викликало н е з а д о в о л е н н я м у н іц и п а л ь н о ї влади, але жодні забо­ рони не зупинили навалу настінних фантазій. У 80-і роки в США розвиваються різні школи цього мистецтва. Сьогодні З а х ід в г а м о в а н о терпить бойовий р о з п и с власних вулиць, періодично нагадуючи через місцеву пресу: на яких будинках малювати можна, а на яких ні. Графіті — це щось більше, ніж звичайні малюнки на стінах. Разом з особливою музикою, б р е й к д а н со м та певним світогля­ дом воно е складовою молодіжної х іп х о п к у л ь т у р и . До України графіті прийшло н е щ о д а в н о . Але, н е зва ж а ю ч и на короткий термін існування цього стилю в Україні, у Києві вже існує гр а ф іт і к л у б , при якому створено школу для худож н и к ів -п о ч а т к ів ц ів . Українське графіті вже зараз мас свою

особливість, п р и т а м а н н у нашій м е н т а л ь н о с т і взагалі. Вона полягає у плавності, округлості форм, згладжуванні гострих кутів, в ід с у т н о с т і в у л ь г а р н о с т і (3 ж у р н а л у ).

5 4 6 . С к л а д іт ь і р о з іг р а й т е д іа л о г н а т е м у « С л о в н и к и в м о єм у ж и т т і» . В и к о р и с т а й т е ф о т о .

Словники для школярів 5 4 7 . О б’є д н а й т е с ь у п а р и . О з н а й о м т е с я з і с л о в н и к а м и , в м іщ е н и м и н а п р и к ін ц і п ід р у ч н и к а . З ’я с у й т е , д о я к о г о т и п у н а л е ж и т ь к о ж е н із н и х , я к н и м к о р и с т у в а т и с я .

■ Реферат (доповідь) 5 4 8 . І. П р о ч и т ай т е т е к с т . В и зн а ч т е й о го о сн о в н у д у м к у , с т и л ь і т и п м о в л е н н я . Д о б е р іт ь з а г о л о в о к д о т е к с т у . II. З 'я с у й т е з а т л у м а ч н и м с л о в н и к о м з н а ч е н н я в и д іл е н и х с л ів .

Демосфен, відчувши в собі ораторські здібності, вирішив вийти на політичну а р ен у. Але тут йому не поталанило. Хоч від природи юнак і володів красномовством, та мав надто слабенький як для оратора голос і нечітку д и к ц ію . До всього ж він ще й гарка­ вив, на трибуні тримався невпевнено, часом губився і знічувався. Щоб стати оратором, вирішив він, треба заново себе створити. Демосфен почав удосконалювати свою вимову, а постійними д е к л а м а ц ія м и тренував голос, одночасно працюючи і над стилем. Ходив на навчання до одного видатного оратора, той допомагав юнакові ставити голос. Розповідають, що Демосфен щодня йшов до моря і там, на березі, годинами декламував 246

вірші, намагаючись звуками голосу заглушити шум прибереж­ них хвиль. Уперта й постійна праця невдовзі почала давати наслідки: Демосфен уже вільніше й природніше тримався на трибуні, слабенький від природи голос набирав сили, гарка­ вість поступово зникла, дикція вирівнялась. Почав Демосфен із судових промов і так непомітно й несподівано втягнувся в бур­ хливе політичне життя Афін, до чого мав великий потяг ще з юнацьких літ. До нього оратори зосереджувалися на рито­ ричній декламації, спрямовуючи основну увагу на вживання фігур та плавну р и т м ік у мови. Демосфен від цього відмовився, створив свій власний стиль промов — гнучкий, блискучий, що поєднував красномовство адвоката з красномовством політич­ ного діяча. Несподівані переходи від звичайних прозаїчних фраз до риторичних зворотів, особливо під час п а т е т и ч н и х вигуків і звертань, створювали сильне враження (В . Ч ем ер и с ). III. Перекажіть текст. Чому Демосфен вирішив заново себе створи­ ти? Розкажіть про стиль промов оратора. IV. Як ви готуєтеся до виступу перед аудиторією? Чи надаєте значення спеціальному тренуванню? Чи мають успіх ваші виступи? 549. Прочитайте текст. Випишіть ключові слова. Д о п о в і д ь — один із видів усного мовлення. В основі доповіді на певну тему лежить стислий переказ змісту книж­ ки, статті, результатів вивчення якоїсь проблеми, підсумків наукової роботи. По суті, доповідь — це великий твір-роздум, який складається з кількох менших частин, об’єднаних однією темою — темою доповіді. Це зовсім не означає, що в доповідь не можуть бути включені опис чи розповідь. Але вони підпорядко­ вуються роздумові, є його складовими частинами. Описи і роз­ повіді часто виступають у доповіді як ілюстративний матеріал для доведення тих чи інших положень (тез) доповіді. Підготовлений на основі огляду, вивчення декількох дже­ рел матеріал називається рефератом. Це короткий виклад у формі доповіді (усної чи письмової) змісту статей, книги, результатів наукового дослідження. У гімназії, в ліцеї, в університеті у вигляді реферату оформляється самостійна робота учня, студента над додатковою літературою. Д о п о в і д ь - р е ф е р а т готується на основі двох-трьох джерел (статей, брошур тощо) у такій послідовності: І) добір відповідної літератури; 2) опрацювання дібраних джерел; 3) складання поширеного плану; 4) концентрація зібраного матеріалу, положень, фактів, цифр, цитат тощо навколо кожно­ го пункту плану відповідно до основної думки доповіді; 5) оформлення оригінального вступу: 6) обгрунтований виклад основного змісту; 7) перелік основних висновків (узагальнень, рекомендацій); 8) остаточне оформлення доповіді. 247

Написану роботу слід уважно відредагувати: прочитати, перевірити послідовність і пропорційність її частин, зважаючи на кількість і якість ілюстративного матеріалу, усунути зайве, вдосконалити стиль викладу, виправити помилки. Реферат виголошується на уроці, зборах чи тематичному вечорі, на занятті гуртка. Після виголошення реферату автор обов’язково називає використані джерела (3 п о с іб н и к а ). СМ-З; 550. Прочитайте в підручнику з української літератури уривки статей і спогади про Ольгу Кобилянську. Які джерела використав автор підручника, щоб розповісти про неї? Спробуйте на основі цих джерел підготувати розповідь про відому письменницю. 551. папишіть реферат про одного з сучасних українських або запубіжних письменників, використавши кілька джерел. Підготуй­ теся до виступу з рефератом, ознайомившись із вимогами до виступу. Вимоги до виступу з рефератом (доповіддю) 1. Вмотивувати актуальність і потрібність доповіді для слухачів. 2. Говорити виразно, ясно, точно, доступно, стисло, жваво й образ­ но, чітко розподіляючи на частини виклад змісту. 3. Виділяти найважливіші положення наголосом. 4. За потреби звертатись до слухачів, встановлюючи контакт із ними. 5. Дотримуватися стрункості й послідовності викладу матеріалу. 6. Користуватися переважно короткими реченнями. 7. Уживати властиві для усного мовлення вставні слова і слово­ сполучення: отже, скаж імо, я к відомо та ін. 552. Папишіть реферат на мовознавчу тему (на вибір): «Історія розвитку пунктуації»; «Використання в художньому тексті діалогу й полілогу»; «Звертання в епістолярній спадщині Василя Стефаяика». § 45. З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ

553. Прочитайте текст. Випишіть ключові слова. Дайте текстові заголовок. Докладно перекажіть. Словникова справа зародилася у східних слов’ян уже в XIII столітті. Створювалися словнички незрозумілих слів, які вживалися у церковних книгах. У другій половині XVI сто­ ліття були укладені словники іншого типу — двомовні перекла­ ди, в яких церковнослов’янські слова передаються «простою мовою». Найдавніший з таких словників має назву «Лекснсъ с толкованіємь словенских словъ просто». Цей невеличкий руко­ писний словник лише через три столітття після написания був надрукований з передмовою архімандрита Амфілохія. Закінчу­ ється передмова словами: «Настоящий словарь едва ли не древ­ нейший украинский азбуковник». 248

У 1596 році у Вільні вийшов у світ перший друкований слов­ ник, у якому церковнослов’янська мова теж перекладається «простою мовою». Це словник київського вченого Лаврентія Зизанія Тустановського «Лексис СирЪчь Реченія Въкратъц-й събранны, И из словенскаго языка, на простый Русскій Діялекть Истолкованы». Дослідники-лінгвісти відзначають старанну і вдумливу роботу над словником. Часом автор не обмежується наведенням перекладного відповідника, а подає ще й пояснення, посилається також і на відповідники з грецької мови. Ось деякі приклади з цього словника: а л к а н іе — и ст и хо т е н іе ; ж аж ду — прагну, п и т и х о ч у , п р и п о в в д у ю — о п о въ д ую , у с к а р ж а ю с я , припом инаю , р о зм о вл я ю , п и т а н е ч и н ю и о т п о въ д одерж ую.

У лексикографії східних слов’ян помітною є праця Памва Беринди «Лексиконъ славеноросскій и ймень Тлькованіе», видана в Києві у 1627 році. Памво Беринда — видатний діяч української культури XVII столітті, лексикограф, поет, пере­ кладач, друкар, гравер. Укладений ним словник є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови того часу. Лексикон Памва Беринди — перекладний церков­ нослов’янсько-український словник, в якому передусім роз­ кривається значення церковнослов’янських слів, а в другій частині — грецьких, єврейських, латинських та інших, які вживалися у тогочасній літературі. У словнику широко пред­ ставлені українські відповідники — в основному слова, нерідко наводяться й фразеологізми. Наприклад: к р о в ъ : дом ъ, ст еля , п о к р ы [т ]е. д р а га р ъ . д а х ъ , н а м ъ т ь ; л ю б о п ір у д іе : п р а ц о ви т о ст ь, к о х а н ь с с я в [в] п р а ц и . Автор наводить і пояснює також фразеологізми церковнослов’янської мови: р е щ и г л а ­ г о л ь : м о в и т и слово-, н и ч т о ж е к ъ м н ь се: м н ъ до т ого н іч о г о . фШ ЯЯЯВ ‘В

її

А й м в н і.

Н

Тдгковдиів-

Ц От**» І * с в*

Я « іб 'Г С Х ІХ

1 М І І И 1

3 ____^

Щ.

іц-ж— £ Ь

* ’ими»*- **■ _І

36

-И ДІ.1 ^ І вамиюмії я ... Ш2 х--.. .«.«-л-і- _ Я —г. — . * о..і» О...«У. Іі2.---- -•• «< ■ і—

15; «‘»■ш£«*іиии п^»г(Т,.. Іш йН Ш ІвД О К іІ

«Лексис» Л. Зизанія

Лексикон» П. Беринди

Словник і зараз є цінним посібником для читання україн­ ських, російських і білоруських пам’яток, писаних церковно слов’янською мовою (3 к н . « С уч а сн а у к р а їн с ь к а м о в а » ), 554. Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про створення ♦Словаря української мови* за редакцією Бориса Грінченка? Ідея українських лексикографів скласти повний словник української мови значною мірою вті лена у великому українсько-російському словнику за редакцією Б. Грінченка, який був вида­ ний у 1907—1909 роках. У чотирьох томах цього словника подано близько 70 000 слів, узятих із художньої літе­ ратури та інших писемних джерел, а також з фольклорних записів, усного мовлення. У ньому критично осмис­ лені матеріали попередніх словників української мови.

■

«Словарь українсько; мови» за редакцією Б. Грінченка створювався протягом 1864 —1904 років. Робота над словником об’єднала багатьох людей, з часом її очолила редакція журналу «Кіевская старина». Великий внесок у цю роботу зроблений Б. Грінченком, який був і збирачем матеріалу для словника, і його упорядни­ ком. Розглянемо фрагмент словникової статті (деякі посилання і довідки випускаються): Дитячий, а, е. Д’Ьтскій. З г а д а л и наш і за б а вк и д а в н і, д и т я ч і ,— п р и га д а л и й д івочі б езс у м н і ч а с и ... На дитячий розум перейшов. Впалъ в дфтство. У статтях подаються і форми слів, й ілюстративний матеріал українською мовою, і відзначається в певних випадках сполучу­ ваність слів. Про відображення фразеологічних засобів у словни­ ку можна судити, наприклад, з того, що до одного тільки слова д а т и наводиться цілий ряд стійких зворотів: дати віру,- ганьбу, - догану, - знати, - кару,- на волю,- на пам’ять, - на розум,- стор­ чака, - руку та ін. У кінці четвертого тому вміщено словник імен. У примітці до нього упорядник звертає увагу на те, що деякі імена, що мають форму зменшеності ( Грицько, В олодко, Х и м к а та ія.), пода­ ються як реєстрові слова, зважаючи на їх функціонування у народній мові як основних форм (3 кн. «С уч (

555. Прочитайте приклади зі с л о в н и к а , який тлумачив і перекла дав слова на староукраїнську мову. Про який словник ідеться? До­ ведіть свою думку, проаналізувавши слова за походженням. 250

Абіє — зараз; баснь — казка, слово, байка; месть — помста; небрежникъ — недбалий; блюдо — миска; житница — клуня; юноша — парубок; мФлъ — крейда. 5 5 6 . І. З а й д іт ь н а с а й т w w w .m o v a .in fo й п е р е в ір т е , ч и д о с т у п н о ю д л я вас є ін ф о р м а ц і я , п р о я к у й д е т ь с я в т е к с т і.

Практика використання Інтернету зростає щодня. Ще кілька років тому майже кожен із нас і гадки не мав, що, не виходячи з дому, зможе користуватися ресурсами найбільших бібліотек світу, здійснювати заочні екскурсії та спілкуватися з кількома друзями одночасно, а головне — отримати освіту, поглибити власні знання з мови й формувати культуру мовлення. Напри­ клад, метою сайту mova.info є створення довідково-інформацій­ ного порталу з української мови в мережі Інтернет та диспетчер­ ського центру, який мав би обслуговувати цей інформаційний термінал, доповнювати інформацію та оновлювати її. II. Що ви знаєте про інші освітні сайти? Яким із них віддаєте пере­ вагу? Обґрунтуйте свій вибір. 5 5 7 . П р о ч и т а й т е с л о в н и к о в і с т а т т і з і « С л о в а р я у к р а їн с ь к о ї м о в и * Б о р и са Г р ін ч е н к а . П р о а н а л із у й т е їх . С к л а д іт ь і з а п и ш іт ь р е ч е н н я з ц и м и с л о в а м и . П о я с н іт ь з м ін и в о р ф о г р а ф ії. Д о я к и х л е к с и ч н и х гр у п належ ать ц і сло ва?

Зіновйй, і , Вечір зимовий.

6. Зимній. Каменец, у. МВ. (О. 1862. І. 02). Зіиовяк. ка, м. 1) Погребі., дуда на зиму кладуть ульи съ пчелами. Уже останнії дикі гуси в вирій полетіли , па­ сіку в зімовик поставили. Г. Ііарн 160. 2) — Зіиовнмк. Н аш таки січовик ІІсчина привіз йою з якоюсь зімовика. Стор. II. 11. Зімбвище, ща. <',=Зімовннк. Зімовнйк, ка, и. Зимнее жилище за­ порожца вві, СЬчн. Сидів він Зі.ипвником серед дикого степу на Н изу. Е. 4P. ІЗ. Зімовчак, ка. м. Козакъ, живущій вь зіиовнииу. Козак зімовчак. К-. Бай. 5. ЕЦН. 276' . , Зімогрій, грія, м. Назианіе тубы. Зімогрій кожух. К. Дз. 225

558. Прокоментуйте висловлювання; ьП одвиг лексикограф а Наводьте приклади.

слідом за подвигами Гераклао.

251

йде

5 5 9 . П ід г о т у й т е л ін г в іс т и ч н е п о в ід о м л е н н я п р о у к р а їн с ь к у л е к с и к ., г р а ф ію , с п и р а ю ч и с ь на ін ф о р м а ц ію м е р е ж і Ін т е р н е т . 5 6 0 . Н а п и ш іт ь т в ір - р о з д у м н а т е м у « Ч и б у д у т ь з а м ін е н і в м а й б у т ­ ньом у д р у ко ван і сл о вн и ки ел ек тр о н н и м и ?» .

І■>V*!у/ . Бібліографія. Бібліографічний пошук на тему наукової роботи 5 6 1 . П р о ч и т а й т е т е к с т . Д е ви з н а й о м и л и с я з і с п и с к а м и л іт е р а т у р и ? Я к і в и д и б іб л іо г р а ф і] в а м в ід о м і?

Бібліографія це список літератури з певного питання. Розрізняють бібліографію реєстраційну (знайомить читача з назвами книг), рекомендаційну (назви книг, які рекомендує автор), список використаної літератури — перелік книг, на які посилається автор. Працюючи над доповіддю чи рефератом, людина звертаєть­ ся до різних джерел знань. З метою певного їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки бібліотек, бібліотечні посібники, прикнижні та пристатейні списки літератури, виноски і посилання в підручниках, монографіях, словниках, покажчики змісту річних комплек­ тів спеціальних періодичних видань. Бібліографічні виписки джерел краще робити на ката­ ложних картках, щоб скласти з них робочу картотеку, яка на відміну від записів у зошиті зручна тим, що її завжди можна поповнювати новими матеріалами, легко знаходити необхідні записи. Картки можна групувати у будь-якому порядку (за розділами, підрозділами, темою тощо). Най­ зручнішою є розстановка карток в єдиному алфавітному переліку прізвищ авторів та назв видань. Можна згрупувати картки в картотеці за основними питаннями, що розкрива­ ють зміст доповіді чи реферату. Тоді на каталожних роздільниках олівцем пишуть назви основних структурних частин: В с т у п , Р о з д іл (його назва), В и с н о в к и . Картки робо­ чої картотеки використовуються для складання списку літе­ ратури, тому бібліографічні описи на картках мають бути повними. Крім основних відомостей про видання, на картках бажано подавати анотацію (В. Ш е іік о ). 5 6 2 . П р о ч и т а й т е п р о с п о с о б и р о з т а ш у в а н н я б іб л іо г р а ф іч н и х в ід о ­ м о с т е й . С к л а д іт ь с п и с о к в а ш и х п ід р у ч н и к і в . З а п и ш і т ь ч а с т и н у п ід р у ч н и к ів п е р ш и м с п о с о б о м , а ч а с т и н у — д р у г и м . 252

Порядок розміщення назв книг у списках літератури може бути а л ф а в і т н и м , х р о н о л о г і ч н и м , т е м а т и ч н и м . Список літератури може записуватися двома способами: 1) перший рядок назви книг пишеться від лівого поля без абзацу, а другий і наступні рядки — з абзацу, наприклад: П івт о р а к Г. У к р а їн ц і: з в ід к и м и і н а ш а м о ва . — К .: Н а у к , д у м ка , 1993. — 2 0 0 с.;

2) перший рядок назви пишеться з абзацу, а другий і наступні рядки — від лівого поля без абзацу, наприклад: Томам І. М и с т е ц т в о го в о р и т и : П ер. з чес. — 2-е ви д . — К.: П о л іт в и д а в У к р а їн и . 1989. — 2 9 8 с. Перевага частіше надається другому способу. Список літе­ ратури пишеться через два інтервали. 563. Прочитайте. Пригадайте, які види читання ви знаєте. Які з них ви застосуєте під час пошуку літератури на тему1доповіді. ре(])ерату? Цінність кожного наукового твору коливається у великих межах. Далеко не кожну книгу варто читати повністю, в окре­ мих випадках потрібні її частини. Тому для економії часу і щоб визначити мету та підходи до книги, починати слід з поперед­ нього ознайомлення з нею. При цьому необхідно взяти до уваги всі ті елементи книги, які дають можливості оцінити її як належить. Робити це треба в такій послідовності: з а г о л о в о к -*• а в т о р -*■в и д а в н и ц т в о -*• час в и д а н н я -* а н о т а ц ія - з м іс т > а в т о р с ь к а ч и в и д а в чина п е р е д м о в а -*■ д о в ід к о в о -б іб л іо г р а ф іч н и й а п а р а т . Пере­ глядове та ознайомлювальне читання дасть згоду визначи тись, наскільки книга стосується вашої теми, а також є необхідною. Ретельне опрацювання («суцільне читання») книги — це засвоєння її змісту, осмислення з метою викорис­ тання в своїй роботі. Читання наукової літератури повинно супроводжуватись веденням записів, що дає можливість зберегти потрібний .матеріал для подальшого використання (/. Д о м р а ч е в а ). 564. Ознайомтеся з правилами складання списку джерел. Складіть бібліографічний опис п’яти-шести книг (на вибір). Правила складання бібліографічного опису 1. Автор (прізвище, ініціали); крапка. Якщо авторів декілька, то вони перераховуються через кому. 2. Назва книги (без скорочень і лапок); двокрапка. Підзаголовок (без лапок); крапка, тире. 3. Початкові відомості (місце видання, видавництво, рік). 3.1. Місце видання —з великої букви, скорочено — К иїв —К.: 3.2. Назва видавництва з великої літери (без лапок); кома. 255

3.3. Том, частина; крапка, тире. В и п уск — скорочено — Вил., крапка, тире. 3.4. Видання з великої літери, скорочено —Вид.-, порядковий номер його арабськими цифрами; крапка, тире —2-е (Вид. 2-е). 3.6. Рік видання арабськими цифрами: крапка, тире. 3.6. Загальна кількість сторінок позначається арабськими цифра ми, слово ст орінка —скорочено —з малої букви - 369 с. Конкретна сторінка позначається арабськими цифрами і великою літерою С. — С. 15 —перед цифрами; крапка. 4. Якщо цитата з т о ї ж с т о р ін к и , то пишеться Там само С.65 70. 565. Відредагуйте бібліографічний опис. Прокоментуйте причини помилок. 1. Шульжук К. Ф. Складне речення ь українській мові: Посібник для вчителя: 1989. — С.72—81. 2. Іванишин В,, Радевич-Винницький Я.: Мова і нація. — Дрогобич, Видавнича фірма «Відродження*, — 1994. — 218 С.

Використання стилістичних засобів лексикографії 5 6 6 . П р о ч и т а й т е т е к с т . С к л а д іт ь т е с т и д л я

в з а є м о п е р е в ір к и

засвоєного матеріалу. УВАГИ ДО КОРИСТУВАННЯ СЛОВНИКАМИ Словникові статті зазвичай розміщуються в алфавітному порядку. Заголовні слова подаються в їх початковій формі: іменники в називному відмінку однини, прикметники і дієприкметники в називному відмінку однини чоловічого роду, дієслова в інфінітиві. Слова, в яких початкове в- чергується з у-, і слова з префіксом від- і од- при їх тотожності не повторюються, як правило, наво­ дяться у формі у- і від-. Слова, в яких більш поширена форма з по­ чатковим в-, а не у-, вміщуються тільки в цій формі (в з у т т я , в х ід та ін). Слова, які починаються на в- з дальшим приголосним, на­ приклад вб... вг... вц.... вч.. і под. і одночасно вживаються у формі з початковим уб... уг... уц.., уч.. і под., вміщуються, як правило, у формі уб.., уг... уц... уч... Це не стосується тих слів, у яких кожна з цих форм має інше значення (вр а ж ен н я і ур а ж ен н я). Окремі значення слів виділяються арабськими цифрами, а відтінки значень похилими рисками. Слова-омоніми подають­ ся в окремих статтях з позначкою біля слова арабськими цифрами. Для того, щоб краще розкрити семантику слова, дати його стилістичну характеристику, показати сфери вжи­ вання, використовуються різні пояснювальні позначки (р о з м . — розмовне слово, ір о н . — слово із забарвленням іронії. 254

ф ам. — фамільярне слово; у р о ч . — урочисте слово, с п е ц . — слова спеціального термінологічного призначення тощо). Подаються також граматичні позначки — роду, відмінка, виду, числа та іп. (н е в ід м . — слово не відмінюється, м н . — множина, о д н . — однина, ж . — жіночий рід, ч. — чоловічий рід, н е д о к . — недоконаний вид, безос. — безособова форма, у — закінчення форми родового відмінка та ін.). Ідіоми та фразеологізми подаються за ромбом (0). Цим же знаком відділяються наведені у словниках прислів’я, приказ­ ки і неподільні сполуки слів. У словнику української мови сло­ восполучення, що становлять складні одиниці термінологічної лексики, подаються з абзацу після трикутника (Д). У фразео­ логізмах — словосполученнях використовується тильда (~), що замінює початкову частину того слова, при якому вони по­ даються (наприклад, у перекладних словниках). Якщо вини­ кають сумніви щодо характеру подання інформації у словни­ ку, варто знову звернутися до вступної частини словника (це треба передусім робити на початку знайомства з ним), у якій ідеться про будову словника, особливості оформлення словни­ кового матеріалу. Приклади-ілюстрації (до слів, фразеологізмів) наочно ви­ являють смислові й стилістичні можливості мовних засобів (Із к н . «С у ч а с н а у к р а їн с ь к а м о в а » ).

567. І. Прочитайте словникові статті. Визначте типи словників, з яких їх узято. Складіть і запишіть речення з цими словами та висловами. 1. Космічний, -а, -е. Стос, до к о см о су. Н а с т а в веч ір . В ко см іч ній в и с о ч и н і з а б л и щ а л и з ір к и (Досв., Гюлле, 1961, 108); 2 с іч н я 1 9 5 9 р о к у в С Р С Р з д ій с н е н о п у с к к о с м іч н о ї р а к е т и в ст орону М іс я ц я (Рад. Укр., 4,1, 1959, 1); / / Власт. Космосові. К о с м іч н а р а д іа ц і я . Д Космічне проміння — особливе

проміння, що проникає у верхні шари атмосфери зі світового простору; відзначається великою енергією. З г л и б и н в с е с в іт у безп ерервн о й д е н а З е м л ю п о т ік к о с м іч н о г о п р о м ін н я (Наука.,, 10, 1960, 15); Космічний пил — пил, дрібні тверді частинки, які проникають в атмосферу зі світового простору. В м іж п л а ­ н е т н о м у п р о с т о р і, к рім ... п л а н е т і а с т е р о їд ів , р у х а є т ь с я безліч м а л е н ь к и х к а м ін ц ів і п о р о ш и н о к , я к і н а з и в а ю т ь с я косм ічним , п и л о м (Бесіди про всесвіт, 1953, 505).

2. Контакт (від лат. сопіасіїш — дотик) — 1) Зіткнення, зв’язок, взаємодія в роботі, узгодженість дій. 2) Зіткнення, з'єднання проводів електричного кола; місце його зіткнення; пристрій, що забезпечує таке зіткнення. 3) Площина (поверх­ ня) зіткнення різних гірських порід. 4) Речовина, що утво­ рюється при очищенні продуктів нафти сірчаною кислотою; застосовують у різних виробництвах. 255

3. щелкун э н т . ковалик. ІЦелкун 1. р а з е , щипці (-ців) для горіхів; р а зе , лускач, -а. лускун, -а, лускоріх, давильця, -лець; (в в и д е к у к л ы — еш е\ горіховий дідок, -дка; 2. (п е р е н .: пустой светский человек) р а зг. у с т . шаркун, -а; 3. з н т о м . ковалик. 4. коханий, -на, -не, -ні [н’і], д іє п р и к м . (пещений) коханий, -па, -не, -ні [н’і], п р и к м . (любий). 5. Брати, взяти утямки що, в р о л і п р и с ., — розуміти, осмис­ лювати, запам’ятовувати шо-небуль. Н е з н а в п и с ь м а [дід Й о с и п ], а через т е н ічо го н е Орав у т ям ки у т и х м уд р и х книж ках, як и м и т а к лю бив хваст ат ь К ри­ в е н к о (Бедзик Д., Дніпро говорить.— К., 1951. — С. 14).

6. Беззаконність — беззаконня. Збігаються у знач. ♦відсутність або порушення закону». Ц іл к о в и т е б е зза к о н н ії (ц іл к о в и т а б е з з а к о н н іс т ь ). У знач, «властивість чого-небудь, що суперечить закону» вжив, беззаконність (чого). Б е з з а ­ к о н н іс т ь д ій п о л іц ії.

7. Загоїться, поки весілля скоїться и іу т л . до свадьбы за­ живёт: закопилювати (закопилити, надувати, надути) губи (губки) надувать, надуть губы (губки); быть в состоянии бути спроможним; бути в спромозі (в силі); мати спроможність (спромогу). II. Зробіть висновок про багатство стилістичних засобів мови, А представлене у словниках.

568.1. Прочитайте текст. Знайдіть видання «Словника мови Шев ченка» , ознайомтеся зі словниковими статтями в ньому. Помітним явищем у розвитку української лексикографії була поява словників, присвячених мові окремих письменни­ ків. Своєрідною прелюдією до лексикографічних видань цього типу став «Словник мови Шевченка», опублікований у двох томах у 1964 році — до 150-річчя від дня народження Кобзаря. Крім звичайної реєстрації всіх слів із творів Шевченка з зазна­ ченням при кожному з них кількості випадків уживання, словник вичленовуе і пояснює всі значення і найвиразніші відтінки значень вживаних поетом слів, характеризує сти­ лістичні особливості Шевченкового слововживання. Істотною складовою частиною кожної словникової статті є цитати-ілюстрації, дібрані з поетових творів, та граматичний довідник, у якому подається характеристика реєстрового слова в усіх виявлених формах і варіаціях (З п о с іб н и к а ). - ' ;Ч 11. З’ясуйте за бібліотечним каталогом, які ще існують словники мови письменників (українських та зарубіжних). Як ці видання можуть посприяти вам у вивченні творів письменників? 25(1

в 569. Укладіть словничок найбільш уживаної лексики вашого Л класу. Який висновок можна зробити?

570. Укладіть словничок власного мовлення. Як ви працюєте над його збагаченням? Які словники маєте вдома? Чи послуговуєтесь електронними словниками?

Л

571. Проведіть у класі семінар на тему «Словник — це титанічна праця мовознавців». Підготуйте реферати, розподілившись за те­ мами: «Лексикографія як галузь мовознавчої науки»; «Словникове багатство України»; «Автори словників — подвижники, титани праці»; «Побудова словника і словникової статті» (на матеріалі конкретного словника); «Читання словників —інтелектуальне і духовне зростання»; •Як користуватися словниками в навчанні, у науковій роботі в МАН України»; «Українські письменники і вчені про користь словників». Д о в і д к а : Семінар (лат.) — форма групових занять з якогонебудь предмету, теми за активної участі слухачів (Сучасний словникміяімум іншомовних слів. — К ., 1999). На семінарі учні виступають із рефератами або усними повідомленнями, що розкривають окремі аспекти (питання) загальної теми.

7 Великий тлумачний словник сучасної української мови: 170 000 спів/Уклад, і голов, ред. В, Т. Бусел. — К.: Перун, 2001. Орфоепічний словник української мови: в 2 т. / За ред. М. М. Пещак, В. М. Русанівського. — К.: Довіра, 2001. Російсько-український словник; словарь / Уклад. Н. Є. Лозова та ін. — К.: Наук, думка, 2004. Словник антонімів: понад 2000 антонім, пар / Л. М. Полюга; За ред Л. С. Паламарчука. — К.: Рад. школа, 1978. Словник епітетів української мови / С. П. Бібик; Інститут української мови НАН України — К.: Довіра, 1998. Словник іншомовних слів: 23 000 слів і термінологій, словосполу­ чень /Л . О. Пустовіт, О .І. Скопненко, Г. М. Сюта, Т. В. Цимбалюк. — К.: Довіра, 2000. Словник наголосів: понад 20 000 слів / С. І. Головащук. — К,: Наук, думка, 2003. Словник паронімів української мови / Д. Гринчишин, О. Сербенська. — К.: Освіта, 2008. Словник синонімів української мови: у 2 т. — К.: Наук, думка, 1999 Словник-довідник з українського літературного слововживання / С. І. Головащук. — К.: Рідна мова, 2000. Сучасний словник-мінімум іншомовних слів [Текст]: близько 6 тис. слів. — К.: Довіра, 1999. Українсько-російський словник: словарь / Уклад, Г. П. їжакевич 'а ін. — К.: Наук думка, 2004.

1? К Т .І Ь а а

£57

І

о р ф е т і к а І с п о в о т в Т р ^ у к р а їн с ь к о ї т о в с і я к < уаен н я п р о Б у д о в у І т в о р е н н я с п ів у

СЧА р о з р із н я т и

форми

слова

п оясн ю ват и їхній правопис; в и з н а ч а т и спосіб творення

ланцюжки;

V '• 'М і

І спільнокореневі слів і

складат и

1

слова. лова.

словотвірні

р о зш и ф р о в у в а т и складноскорочені слова і правильно вж иват и їх у мовленні; ви к о н у ва т и морфемний і словотворчий аналіз слова; з'я со ву ва т и етимологію слів за словниками; ви к о р и ст о вува т и стилістично забарвлені словотворчі засоби

мови в усному й писемному мовленні.

8 46. МОРФЕМНА І СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА СЛОВА. МОТИВОВАНЕ І МОТИВУЮЧЕ СЛОВО. ТИПИ ОСНОВ 572. Прочитайте прислів’я. Визначте, чим є повторювані слова епільнокореневими словами чи формами того самого слова. Пригадайте, з яких морфем складається слово. Накресліть і заповніть таблицю. 1. На коні їде і коня шукає. 2. Собака собаці хвоста не відкусить. 3. Сорока — сороці, ворона — вороні, та й піде чутка. 4. Не йдуть ясла за волами, але воли за яслами. 5. Говори до гори, а гора горою. за

префікс

ськ

м ор

ий

це ... корінь — це ... суфікс — це ... закінчення —це... виражає грама­ тичне значення С-

573. Ознайомтеся з лінгвістичною довідкою. Яка інформація є для вас «відомим*, а яка — «новим*? Морфеміка — учення про значущі частини слова ( м о р ф е м и ) — обслуговує дві суміжні дисципліни: словотвір і морфологію. Це пояснюється тим, що морфеми виконують як словотворчі, так і словозмінні функції, а словотворення тісно пов’язане з морфологією. Ч ЗІ58

Морфема — це найменша неподільна значуща частина слова. Наприклад: б р а т н ій . За значенням і функцією у структурі слова морфеми поділяються на к о р е н е в і і с л у ж б о в і . Корені виділяють незв’язані і зв’язані. Незв’язаний (вільний) корінь — той, що може існувати як самостійне слово. Наприклад: л іс — л іс о к — у з л і с с я ... Зв’язаний } корінь — той, що в сучасній мові не може виявити себе * самостійно, а лише в поєднанні зі службовими морфемами (префіксами, суфіксами). Наприклад: в ід н я т и , п ід н я т и , р о з н я т и — корінь -ня- самостійно існувати не може, виступає лише в похідних словах. Основа слова може дорівнювати кореню (лшр^або \ містити й словотворчі афікси (префікс, суфікс — за мож н-ий). Залежно від цього виділяють основи п о х і д н і і н е п о х і д н і . Непохідною є основа, у складі якої не виділяються словотворчі афікси і яка не мотивується через зв’язки з спільнокореневими словами. Наприклад: сонце, б іл и й , с н іг. Похідна — це основа, у складі якої, крім кореня, виділяються ще словотворчі афікси і яка мотивується через зв’язки зі спільнокореневими словами. Наприклад:

і

І

м о р о з и в о < - м ороз, п р а в д и в и й * - п р а в д а .

І 17*

І похідна, й непохідна основи стають т в і р н и м и в процесі словотворення, кожна з них може утворювати нові слова за допомогою словотворчих а ф і к с і в: х о л о д (непохідна) — х о л о д н и й (похідна) — х о л о д н и к . Афікс (від лат. a f f i x u s — прикріплений) є носієм словотвірного і граматичного значень слова і слугує засобом творення похідних слів і форм того самого слова. За місцем у слові виділяють такі типи афіксів: префікс, суфікс, закінчення (або флексія) і постфікс (це афікс, що виступає в абсолютному кінці слова: у ч и т и с я ) . За функцією в слові афікси поділяються на с л о в о ­ т в о р ч і і г р а м а т и ч н і . Граматичні афікси поділяються на ф о р м о т в о р ч і і с л о в о з м і н н і . Формотворчі афікси беруть участь у творенні форм того самого слова: 1) суфікс -т и- в дієсловах утворює форму інфінітива ( ч и т а т и ); суфікс в- ( л ) — форми минулого часу (п и с а в , п и с а л и ); 2) суфікси -иі-. -іш- слугують для утворення вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників (д о в г и й — д о в ш и й , д о в г о — д о в ш е ); 3) префікс н а й - — для утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників ( в и щ и й — н а й в и щ и й , в и щ е — н а й в и щ е ); 4) префікси і суфікси, що утворюють видові пари дієслів (с а д и т и — п о с а д и т и ) .

До словозмінних афіксів належить закінчення (флексія) — б іга є ш , б іга є, б іга є м о ). Ув а г а ! Незмінювані слова не мають закінчення (весело). Морфемний аналіз слова — де поділ слова на морфеми С без урахування особливостей його творення (розбір за будо! вою). Словотвірний аналіз це встановлення способу елок вотворення аналізованого слова, тобто визначення твірної ’ основи та словотворчих афіксів. \

(б іга ю

574. Спишіть. Графічно визначте будову слова. Позначте основу (в змінюваних словах). Дайте характеристику кожної частини слова. Приземлення, заморський, розпалив, музикант, прочитали, прекрасний, червоно, хлопченя, прискорювати, задерев’я­ нілий, по-нашому, недокінчений, безжурно, залік. .

575. Об’єднайтесь у пари. Запишіть спільнокореневі слова в один стовпчик, а форми слів —у другий. 1. Блакить, блакитноокий, блакитного, блакитніє, блакит­ на, блакиті, поблакитнішати, блакитніший, блакиттю, блакитним, блакитні, блакитнуваті, блакитною. 2. Вовк, вовчок, вовка, вовчик, вовки, вовчище, вовкулака, вовчисько, вовками, вовків, вовченьку. 3. Писати, списати, пишу, писар, написаний, напис, напишу, вписати, записати, письмо, пишуть, писака, писарювати, пописувати, напишеш, запишу.

576. Прочитайте. Визначте спільнокореневі слова, розберіть їх за будовою. Поясніть лексичне значення кожного. Якими частинами мови вони є? 1. Хліб. Хлібина. Хліб-сіль. Хлібороб. Зпервовіку святі слова! Бережу їх у серці, але й пам’ятаю: той же корінь і в слові «нахлібник» (С. П а в л е н к о ) . 2. Комарі на скрипку грають, комарівни завмирають. І нема на світі рівні комаровій комарівні. Ні вікна, ані зорі, комарюють комарі (Л . К о ст ен к о ). 3. Нахмари­ лась хмара хмарно, хмаринку хмурить нехмарно (В. Т и х а ).

Придумайте власний каламбур зі спільнокореневими словами. Земля, землиця, підземелля, земляний, землянка. Грім, громовиця, гриміти, громити, нагримати. 5 7 7 . П роч и тай те.

В изначте

основу

й з а к ін ч е н н я п о в т о р ю в ан и х

слів. Це спільнокореневі слова чи форми слова?

І. ...Кульку опускаю в нірку, щоб вивудити звідти павучка. І він вчепився, той дурний павук, той хрестовик, страхітний павучисько. Та я боюся брать його до рук. Ти он який! — лиш роздивлюся зблизька (В. Б р о в ч е н к о ). 2. В землю ввігнали за мить єдину зеренце, зерно, хлібну зернину (А. М а л и ш к о ). 578. І. Погрупуйте слова у два стовпчики: а) з граматичними афіксами, б) зі словотворчими. I. Мудрий, мудрагель, мудрація, мудрець, мудрий, муд­ рість, мудріти, мудрішати, мудрований, мудрощі, мудруван­ ня, мудрувати, мудро, помудрішаю. 2. Веселий, веселик, весе­ ло, веселіш, веселенько, веселісінький, веселість, веселіти, ве­ селішати, веселощі, веселун, веселуха, весельчак, звеселився, повеселішав. II. Визначте морфемну будову слів першого ряду.

579. І. Прочитайте уривок із вірша Антоніни Листопад. У виділе­ них словах знайдіть словотворчі і формотворчі афікси. Не питайся у мене, хто — я. Не питай... Ми .зій ш л и як роса, на Великій Руїні! Я — н а й м е н ш а с е с т р у н я Марусі Чурай, В мене серце так само болить, Україно. І той самий в нас, Часе, с а м іс ін ь к и й біль. Все не можемо Долі своєї в п ій м а т и . Крає небо в к р а їн с ь к е чужа з а м е т іл ь , І сумує край шляху сивіюча мати. II. Про які часи йдеться у вірші? Аргументуйте відповідь. Напишіть невеликий твір-роздум, продовживши тему поезії. §47. ТВІРНА ОСНОВА І СЛОВОТВОРЧИЙ ФОРМАНТ. СЛОВОТВІРНИЙ ТИП І СЛОВОТВІРНЕ ЗНАЧЕННЯ. ОСНОВНІ СПОСОБИ СЛОВОТВОРУ § 580 Прочитайте. Сформулюйте, що вивчає розділ «Словотвір*. А Які способи словотвору ви знаєте? Проілюструйте друге вислов­ лювання прикладами і перекажіть його в науковому стилі. 1. Мова, як і всі явища в природі і в суспільстві, перебуває в розвиткові. Не залишається незмінним і «будматеріал» (слова, морфеми), їх роль у складі слова, їхня звукова оболонка. Одні суфікси й префікси зникають з мови, інші з ’являються (О. З е м с ь к а ). 2. Процес словотворення постійний. Ніколи не припи­ няється. Це означає, що всі слова неоднакового віку. Є серед 261

них сиві-сиві дідусі й бабусі. Є справжні й повні сил дорослі. Є й дитинчата, які щойно народилися (І. В и х о в а н е ц ь ).

581.1. Прочитайте. Поясніть значення виділених слів. Об’єднай • тесь у групи і позмагайтеся: випишіть виділені слова й утворіть від них усі можливі похідні. Визначте переможців. Корені можна характеризувати так, як і учнів у класі. Одні з них трудівники. Інші живуть собі тихо, не втручаються в усі сфери життя. Серед 12 тисяч коренів виділяється активне ядро з трьох сотень, навколо якого групується 2U тисяч слів. Твірними в таких гніздах є слова, що виражають життєво важливі для людини поняття: б у т и , м а т и , н е с т и , х о д и т и , р о б и т и , з е м л я , х л іб , с іл ь , б іл и й .

Коли корінь гнізда міцний, то й родина похідних слів вели­ ка й здатна до виконання безлічі функцій у мові, у першу чергу до називання багатьох категорій людей, предметів, властивос­ тей, явищ (Н . К л и м е н к о ) . II. Позначте схематично словотворчі засоби (префікси, суфікси); визначте, до яких частин мови належать утворені слова.

582. Прочитайте лінгвістичну довідку. Сформулюйте тези. Яка роль твірної основи у творенні нових слів? Словотвір ■ — це розділ мовознавства, який вивчає струк­ туру слова за способом творення його. Нове слово виникає на базі вже наявного в мові і сприймається як п о х і д н е, вторинне щодо того, від якого утворене. Наприклад, слова в іт р я к , д е н н и й сприймаються як вторинні щодо слів віт ер , д ен ь. Ознаками їх похідності є м о т и в о в а н і с т ь їхніх і значень словами, від яких вони походять, а також складні­ ші ша морфемна будова. При словотворенні основною одини­ цею виступає не корінь, а частина слова (або й ціле слово­ сполучення), що м о т и в у є значення похідного слова, є його словотвірною базою. Твірною основою називається частина слова, від якої ^ твориться нове, похідне слово. Наприклад: Д о б у |цй] >- доброт [а], доброт [а] » д о б р о т н [шї] твірна похідна твірна похідна Похідною називається основа нового слова, утворена за допомогою афіксів. До складу похідної основи, крім твірної основи, входить словотворчий а ф і к с : суфікс, префікс, постфікс, інтерфікс (к у л е м е т .), зрідка флексія із єловотворною функцією (кум. — к у м а ). Усі ці афікси називають у

\

словотворі словотворчими засобами. Сукупність спільноі кореневих слів, розташованих у такій послідовності, в якій вони утворювалися, становить с л о в о т в і р н е г н і з д о , с Наприклад: —. у ч и т е л ь к а * у ч и т е л ь ч и н у ч и я ш -+ уч и т ель у ч и т е л ь с ь к и й -* п о -у ч и т е л ь с ь к и ^ учит елю ват и -* учи т елю ва нн я 583. І. Прочитайте. Проведіть взаємоперевірку того, як ви зрозуміли виділені в тексті поняття. Залежно від того, які словотворчі засоби використо­ вуються (чи не використовуються), розрізняють м о р ф о ­ г і ч н і й н е м о р ф о л о г і мн і способи словотвору. > л оДо морфологічних належать усі способи творення про­ стих слів за допомогою афіксальних морфем, також творен­ ня складних і складноскорочених слів та творення слів шляхом відкидання афіксів, тобто безафіксним способом (с а д и т и -* сад ). Морфологічні способи словотвору поділя­ ються на а ф і к с а л ь н і , о с н о в о с к л а д а н н я й а б р е в і а ц і ю . До афіксальних способів словотвору 5 належать префіксальний, суфіксальний, безафіксний, постфіксальннй та змішані — суфіксально-префіксаль­ ний, префіксально-постфіксальний, а також флексійний. Неморфологічні способи творення слів такі: м о р ф о лого-синтаксичний, лексико -синтаксичний, лексико-семантичний. 1. Морфолого-синтаксичний спосіб — це творення похідних внаслідок переходу слів з однієї частини мови в Іншу. Наприклад: П о р а н е н и й т и х о с т о г н а в . 2. Лексико-синтаксичний спосіб — це творення нового слова внаслідок поступового злиття (зрощення) словоспо­ лучення в одне слово. Наприклад: о д и н а д ц я т ь , с ім с о т , обид ва, сьогод н і, го р іл и ц ь , вт р и д о р о га , ч им д уж .

І

3. Лексико-семантичний спосіб — це творення нового слова внаслідок зміни значення, що призводить до омонімії: Д н іп р о (річка) -*■ *Д н іп р о » (готель), Т а в р ія (край, територія) -» «Т а в р ія » (автомобіль), с у п у т н и к (людина) -* с у п у т н и к (літальний апарат). Словотвірна структура слова визначається через моти­ ваційні відношення твірної основи і с л о в о т в о р ч о г о ф о р м а н т а або іншого засобу (зміни наголосу, чергуван­ ня тощо), що видозмінює похідне слово. Словотворчий формант — це афікс, за допомогою якого утворюється нове слово. Формант приєднується до твірної основи (р ід —р ід н я , п т а х — п т а с т в о ) . Словотвірне значення в похідних словах — це узагальнене, спільне для певного словотвірного

THny значення. Наприклад, у суфіксальних утвореннях коI cap, кобзар, зб рояр, б а я н іс т суфікси -ар ( яр), -іст виражають £ значення «назва особи за родом її діяльності». Словотвірний тип це основна одиниця класифікації \ похідних слів. Під словотвірним типом розуміють тип А похідних слів, що належать до однієї частини мови і характе£ ризуються такими словотвірними ознаками: 1) похідністю від ч твірних основ слів однієї частини мови; 2) спільним способом ч словотвору: 3) тим самим словотвірним значенням: 4) тотож^ ним словотвірним формантом. Так, дієслова б іл іт и , си н іт и , .2 чорн іт и, зе л е н іт и належать до одного словотвірного типу, тоС му що походять від прикметників (б іл и й , с и н ій , чорний, зелее ний); характеризуються суфіксальним способом словотвору І ( і ); мають спільне словотвірне значення — за кольоровою * ознакою: утворені за допомогою дієслівного суфікса -і-. II. Складіть таблицю «Способи словотворення* (з прикладами), використовуючи лінгвістичну довідку.

S

584. Прочитайте уривки з поезії Івана Драча. У виділених словах назвіть словотворчий формант. З’ясуйте словотвірне значення, аргу­ ментовано доведіть належність до виділеного вами словотвірного типу. Дню мій с т о б о л іс н и й , дню ч о р н о гр е к и й . Надзір — правдивий, від правди — д а л е к и й . Б у й н и й , громохкий, п ід с т у п н и й , с о л о д к и й , Предовгий для марень, для дій — з а к о р о т к и й . 585. І. Спишіть. Визначте у словах твірну основу і словотворчі афікси. Позначте схематично словотворчі засоби. I. Море, моряк, морський, приморський, заморський, морячка, морячок. 2. Читати, читання, читанка, перечитува­ ти, читач, зачитатися, читальня. 3. Диво, дивацтво, дивний, предивний, дивацький, дивуватися. II. Проаналізуйте слова другого ряду. Чи можна за допомогою префіксів утворити від дієслів іменники, прикметники? Аргументуйте відповідь власними прикладами. 586. Визначте, яка основа є твірною для поданих слів. Запишіть за зразком. Зр а з о к. П и са н к а <- п и саний. Прибігти (бігти, біганина, біг). Навпростець (простувати, простак, простий). Медичний (медик, медицина, медикамен­ ти). Мудрець (мудрощі, мудрий, мудрість). Багатий (багатство, багач, багато). Веселий (веселка, веселість, веселити). Под­

воїти (два, подвійний, двоїти). Гайочок (гай, гайок, гайовий). Привести (водити, вести, приведений). іт 587. У т в о р іт ь п р е ф ік с а л ь н и м сп о со бо м с п іл ь к о к о р е н е в і с л о в а . Я к о '

го зн а ч е н н я с л о ва м н ад а ю т ь п р е ф ік с и ? Я к м о ж н а н а з в а т и о д н а к о ­ ві п р е ф ік с и , щ о у т в о р ю ю т ь р із н і ч а с т и н и м о в и ? П о я с н іт ь п р а в о п и с п р е ­ ф ік с ів , П р и д о д а в а н н і я к и х п р е ф ік с ів в ід б у в а є т ь с я а с и м іл я ц ія з в у к ів ?

Спів, звук, смак, свист; гадати, мити, рости, сипати; високий, широкий, гострий, чистий, великий, корисливий, системний, художній, хитрий, рідний.

Утворіть слона від твірного слова за допомогою різних префіксів. Ви­ грає той, хто назве не менше 15 похідних слів до кожного з поданих. Писати. Малювати. Жити. Бігти. їхати. 588. Спишіть. Визначте слова, утворені префіксальним способом, позначте префікси. Якого значення надають префікси словам? 1. Нам випало, сину, досіяти і долюбить отецькеє поле •— і стати нового початком (£. О л ій н и к ). 2. Крізь бій проліг та поро­ хом пропах мир, дорогою куплений ціною (А . М а л и ш к о ) . 3. Материну пісню колискову вогняними крилами озброїв, вогняними крилами живими, щоб зорю летіла зустрічати (М. Р и л ь с ь к и й ). 4 .1 є такі правічні речі — любити матір, бави­ ти дитя (£. О л ій н и к ) . 5. Прихилитися б у затінку до зеленої землі (М . С т е л ь м а х ). 6. Квітом прекрасним розцвілася дівчи­ на несміла (Л е с я У к р а їн к а ). 589. Спишіть речення, розкривши дужки. Поясніть правопис префіксів. За яким принципом орфографії записано ці слова? 1. Сонце, що встигло (з, с)сушити вранішній туман, масля­ но заблискало на його (з, с)пітнілому, (з, с)томленому, але веселому обличчі ( П е т р о П а н ч ) . 2. А вже акація (роз, рос)квітла якраз на дощ, якраз на грім — стоїть (пре, прекрас­ на і (пре, при)евітла в зелено-синій краплечні (П . Л и п о ве ц ь к и й ). 3. Стоять дерева, мов зелені коні, що в літо (пре, при)скакали із весни (А. М а л и ш к о ). 4. Орел застиг у мареві над (прі, при)рвок>, широко розкинувши дужі крила (П . К а р а сь). 5. Дерева до ранку страждають (без, бес)сонням... А журавлі ключем летять в (без, бес)хмарнім піднебессі (Л. Т а л а л а й ) . 590. Знайдіть помилки у визначенні твірної основи. Обґрунтуйте ваш вибір. Посміх •*- посміхатися. Вимисел «- вимислити. Відлітати <відліт. Переходити «- перехід. Вирізати •*- виріз. Забіг *- забіга­ ти. Підхід <- підходити. Наділяти <- наділ. Зріст *- зростати. 265

591. І. Прочитайте. Які суфікси ви знаєте? Що можна розказати про суфікс (його значення, належність до частини мови, стилістичне забарвлення тощо)? На основі поданих цитат побудуйте повідомлення про роль суфікса в слові. 1. І суфікс, і префікс — не просто якісь «безликі» частини слова, а значущі. 2. Коли префікс і суфікс беруться за справу, то працюють вони неоднаково. Суфікс оформлює нову частину мови, показує префіксові, як поводитися у слові. 3. Суфікси — великі трудівники. Вони вміють усе (3 т е І. В и х о в а н ц я ). 4. Суфікси більшою мірою, ніж префікси, спроможні виража­ ти відтінки значень споріднених похідних утворень (С. С а м ій л е н к о ). 5. Знаменитий іноземець -ист відомий тим, що давно запозичений в українській мові й глибоко вкоренив­ ся в ній (Н . К л и м е н к о ) . 6. Узявся за роботу суфікс -чанин- — і ось вам д а т ч а н и н , р о с т о в ч а н и н ... Інший утворює назви осіб, означає професію. Варто лише до кореня слова додати -ар ( я р ) як перед нами постануть в ів ч а р , г у с л я р . Узявся до роботи суфікс -ун- — і ось вам назви осіб за їхніми діями: б ігу н , о п ік у н (хоча, відзначимо, суфікс може стати й приналежністю таких, скажімо, слів, як г р и з у н , с к а к у н ) . 7. Суфікси живуть за зако­ нами діалектики. Одні рідко беруть участь у творенні нових сліп і явно відживають свій вік. Інші є активними, щосили працюють (3 т е . Е . В а р т а н ь я н ). 8. Суфікси закінчують слово, вони затиснуті між основою слова й закінченням (син-і-т и, с т р и б н у т и , р о з м а х у в а т и ) , вміщують у себе закінчення (наприклад, суфікси іменників щ и к . ч и к , у н , що закінчують слово, показують, що вони належать до слів чоловічого роду II відміни, оскільки для цього типу відмінювання є характер­ ним «нульове» закінчення). І в тому, і в іншому випадку суфікси не мають такої свободи, як префікси, тому вони нероз­ ривно пов’язані зі словами певної частини мови, що мають певні граматичні ознаки (Зо О. З е м с ь к о ю ).

Г

I I . С п и ш іт ь , п о з н а ч т е с л о в о т в о р ч і а ф ік с и . П о я с н іт ь с п о с іб т в о р е н ­ н я с л ів . Д о б е р іт ь і з а п и ш іт ь с и н о н ім и д о в и д іл е н и х с л ів .

Віршовий, гвинтовий, ґавеня, в у х а н ь , вовчиха, вухастий, вогкуватий, шнурок, в’язка, гарбузище, вугіллячко, вусач, білюсінький, білити, білувати, ж а л іт и , гіллястий, глухнути, г л у ш и н а , глухуватий, гніздечко, гніздитися.

592. Випишіть у два стовпчики: а) слова з новим лексичним зна­ ченням; б) слова з новими відтінками у значенні. Визначте графічно спосіб творення. Іскрина, іскристий, іскрити, іскряний, іскринка, іскровий; кавунець, кавунисько, кавуняччя, кавунище, кавуновий, ка­ вунчик; квіточка, квітник, квітникар, квітничок, квітонька. г<36

квітникарство, квітнути, квітнення; голос, голосок, голосище, голосочок, голосувати, голосно, голосний, голосненький. 593. Утворіть і запишіть у два стовпчики: а) слова з новим лексич­ ним значенням; б) слова з новими відтінками у значенні. Позначте словотворчі засоби. Поясніть правопис суфіксів. Каміння, глина, книжка, дума, мова, бас, коса, мороз, вітер, краса. 594. І. Подискутуйте, чи можна на підставі того, що слово має префікс і суфікс, вважати, що воно утворене суфіксально-префік­ сальним способом. II. Виконайте словотвірний розбір слів за схемою: 1) аналізоване слово; 2) твірна основа; 3) словотворчий засіб; 4) спосіб словотворення. Уболівальник, звільнений, підпорядкований, прикордон­ ник, зварник, обхідник, заклопотаність, співдружність, схва­ лений, оповідач, надкласовий, безгрішний, підфарник.

595. Напишіть творчу роботу на тему «Людина і зброя». Розкрийте ваше ставлення до воєн. Уживайте слова, різні за способом творення. 596. Підготуйте лінгвістичне повідомлення на одну з тем: «Роль суфіксів у збагаченні словника рідної мови*, «Правопис та значення префіксів української мови ».

--Усунення помилок, пов’язаних із невиправданим повторенням спільнокореневих слів 597. Прочитайте речення. Чи можна назвати виділені слова спільно кореневими? До якої груші лексики вони належать? Чи можна їх ужи­ вати в одному контексті? Спробуйте скласти такі речення (текст). 1. На столі лежав недописаний л и с т . 2. З дерева летить пожо­ вклий л и с т . 3. За селом розкинулась глибока б а л к а . 4. Б а л к а бу­ ла випиляна зі стовбура старої сосни. 5. Воїни тримали стріли і л у к и . 6. Усі л у к и селяни викосили за тиждень. 598. І. Прочитайте текст. Знайдіть тавтологію й анафору. З якою метою автор використав ці стилістичні прийоми? Стояла рання осінь. Ще й не бабине літо, але вже й не літо. Заліття. Пора достигання свербивусу, терну, калини та іншого дикоплоду. Пора, коли степ пахне аптекою, а людина гостріше відчуває, яке в неї здоров’я. Пора, коли сонце перестає сліпити і 'ііля молодих очей розгладжуються зморшки; пора, коли на старі

очі зморшки опадають ще дужче, бо попереду зима, а старість завжди непевна перед грядущими зимами (І. Г р и гур ко ). М “) I I . В и п и ш іт ь з у к р а їн с ь к и х н а р о д н и х д у м п р и к л а д и т а в т о л о г ії та п л е о н азм у . Я к а м е т а їх в и к о р и с т а н н я ?

599. І . П р о ч и т а й т е . З я к о ю м е т о ю в ж и т о п о в т о р у в ір ш і? Щ о в ін в и р а ж а є ? П о я с н іт ь , я к в п л и в а ю т ь н а з в у к о в е с п р и й н я т т я в ір ш а с т и л іс т и ч н і з а с о б и ф о н е т и к и (а н а ф о р а , а л іт е р а ц і я , а с о н а н с , е п іф о р а ).

І все ж ми піднесем свої знамена, Зламавши древка тим, що відбули. В ногах таки свойого Карфагена Постанемо, воскреслі із золи. Вкраїнонько моя мільйоннолиця, Мільйоннодуша діво молода, Не дай купити ближніх на любові, Не дай продати дальніх за бариш. Не дай нам, Карфагене, бо згориш! Не дай нам заблукати у параді, У захваті свій час перебрести: Ну хтось же в світі знайде шлях до правди? Вкраїнонько, це будеш саме ти! М . Ш евченко &&

II. З’ясуйте значення вислову зр у й н у ва т и Карф аген. Якого смислового навантаження він набуває у вірші?

600. П рочи тай те текст. В изначте сти л ь і тип м овлен ня. Ч и є в т е к с т і п о в т о р т и х с а м и х ч и с п іл ь н о к о р е н е в и х с л ів ? С п р о б у й т е п р о в е ­ с т и з а м ін у п о в т о р ів с и н о н ім а м и . Я к ц е в п л и н е н а з м іс т ? Ч и п о т р іб н а т а к а з а м ін а у т е к с т а х н а у к о в о г о с т и л ю ?

Коли ти піднімаєш очі до нічного неба, то справді дивишся із Землі в глибини космосу, в безкінечний океан зірок. Зірки — це кулі дуже гарячого газу, що своїми розмірами набагато переви­ щують Землю. Залежно від температури вони можуть світитися голубим, жовтим або червоним світлом. Зірки, що ніби хаотично розкидані на нічному небі, на окре­ мих його ділянках утворюють щось подібне до візерунків, що називають групами зірок. Такі групи є частинами більших зіркових малюнків — сузір’їв. Сузір’ям дано назви різних тва­ рин, людей і речей, але дуже рідко трапляється, що їхні конту­ ри відповідають їхнім назвам. Зірки дуже віддалені від нас і уяв­ ляються нам лише невеличкими кружечками, що світяться. Зірки групуються у величезні маси, які складаються з багатьох мільйонів зірок і називаються галактиками ( 3 « Е н ц и к л о п е д ії н а в к о ли ш н ь о го с в іт у »).

а * * * • П 'Ц -я У Г

У в а г а ! У науковому стилі повторюваність термінів є однією з його визначальних рис (у межах абзацу термін виражає основну думку). Повтори як термінологічних, так і нетермінологічних одиниць у науковому тексті мо­ жуть зумовлюватися потребами надання текстові логічності, чіткості у виявленні логічних зв’язків між його частинами.

601. І. П р о ч и т а й т е . В и з н а ч т е с т и л ь і т и н м о в л е н н я , п е р е к а ж іт ь т е к с т . У п е р е к а з і у н и к а й т е н е в и п р а в д а н и х п о в т о р ів , т а в т о л о г ії, з а м ін ю ю ч и ї х с и н о н ім а м и . II. У т е к с т і о д н а к о в і п о ч а т о к і к ін е ц ь . Я к н а з и в а є т ь с я ц е й п р и й о м ?

Лежав при відчиненім вікні, і зорі заглядали йому в душу. Пригадав собі, як колись дитиною малою питався мами, що це таке — зорі? А мати розказувала йому: »Зорі — це душі добрих померлих людей. Як та душа стане перед Господом Богом, біла і ясна, як сніг, то пан Бог питається її: »Яке маєш бажан ня?* — »Ніякого,— відповідає душа,— лиш тужу за сво­ їми».— «За своїми?» — «За тими, що залишилися на світі§*. І погладить Бог душу по схиленій голові і каже: «Дам тобі свічку таку ясну, що тисячі літ світить. Як настане вечір погідний, то вийдеш з нею на небо і будеш дивитися в до­ лину, до своїх. Вона тобі всю дорогу від неба аж до землі освітить». І виходять душі зі своїми свічками на небо, і дивляться на нас. Бачать усе. І як ми за вечерею сидимо, і як балакаємо між собою, і як хрестиками уставки до сорочок вишиваємо, і як читаємо гарні книжки. І коли ми в мирі і гаразді говоримо з собою, коли ми добрим словом згадуємо про них, то вони тішаться, і свічки дрижать у їх руках. А як ми не по правді живе­ мо на Божому світі і коли ми забули про них, то свічки вилітають їм з рук. О, бачиш, як полетіла одна, і друга, і третя, о!..» Лежав при відчиненім вікні, і зорі заглядали йому в душу... (Б. Л е п к и й ) . 6 0 2 . П о д іл іт ь с я д у м к а м и з п р и в о д у м о л о д іж н о г о с е р іа л у . У м о в л е н н і у н и к а й т е т а в т о л о г ії.

§ 48. ІСТОРИЧНІ ЗМІНИ В МОРФЕМНОМУ СКЛАДІ СЛОВА

6 0 3 . П р о ч и т а й т е т е к с т н а с. 2 7 0 . С к л а д іт ь д о н ь о го з а п и т а н н я . С п р о б у й т е д іб р а т и в л а с н і п р и к л а д и , к о р и с т у ю ч и с ь м о р ф е м н и м або е т и м о л о г іч н и м с л о в н и к о м .

269

ЗМІНИ В МОРФЕМНІЙ СТРУКТУРІ СЛОВА У процесі історичного розвитку мови первинний морфемний склад слова може зазнавати змін. В одних випадках відбувається злиття окремих морфем в одну (с п р о щ е н н я), в інших — змінюється співвідношення між морфемами (п е р е р о з к л а д). відомі також випадки у с к л а д н е н н я морфем. Спрощення — це такий процес, коли членована на морфеми основа перетворюється на нечленовану. Наприклад: в і к и [о] — в минулому в основі виділявся корінь -о к - (порівняйте: російською — о к н о ) і суфікс -н- , приставний приголосний [в] з’явився пізніше. У словах п и р , ж ир, ш и л о , м и л о , з н а к суфікси р-, л-, -к ■зрослися з коренями. Перерозклад — це переміщення від однієї морфеми до сусідньої, в результаті чого кількість морфем залишається такою самою, але співвідношення між ними змінюється. Наприклад, у словах р у к а м и , м еж ам и у праслов’янський період а належало до основи, а закінчення було -м и. У такий спосіб виникають так звані с к л а д н і с у ф і к с и ( а н и н - , ч а н и н -, -івськ-, -анськ-, -к іс т ь ): п о л т а в ч а н и н , б а т ь к ів с ь к и й . Зрідка це явище трапляється і серед префіксів: з н е д о л и т и , об езб о ли т и . Ускладненням називається такий процес, унаслідок якого в межах морфемно нечленованих слів починають виділятися ті або інші морфеми. Наприклад, у словах га н о к , р а н о к виділяється суфікс -ок- за аналогією до слів свід ок, в и п а д о к (М . П л ю щ ).

6 0 4 . З р о б іт ь м о р ф е м н и й а н а л і з с л ів з а с х е м о ю : і ) о с н о в а — з а к ін ч е н н я : 2 ) к о р ін ь , с у ф ік с , п р е ф ік с ; 3 ) х а р а к т е р и с т и к а о с н о в и : п о х ід н а — н е п о х ід н а ; 4 ) з м ін и в м о р ф е м н ій б у д о в і с л о в а .

Підземний, головами, с.ухощавий, блискотіти, матусенько, лісник, знесилитися, знеславити, далеко, дар, образ, посуд, по­ яс, сумнів, синові, волові, пленуму, пленарний, колоти, полоти. 6 0 5 . У т в о р іт ь с п іл ь н о к о р е н е в і с л о в а в ід два, свіжий, щ о б ц е б у л и р із н і ч а с т и н и м о в и .

тер. мрія, чайка т а к ,

лід. комп'ю­

6 0 6 . В ід р е д а г у й т е р е ч е н н я , з а м ін и в ш и с п іл ь н о к о р е н е в і с л о в а с и н о н ім а м и .

1. Батьки нас вчать любити Батьківщину. 2. Тільки нероба нічого не робить. 3. Хороший брат буде завжди брататися. 4. Народний артист — улюбленець народу. 5. З груш мама зро­ била грушевий сік. 6. У дзеркальних водах Дніпра відобража­ лись верби, як у дзеркалі. 7. Коли я чую материнську колиско­ ву, то завжди згадую рідну матір. 8. Гріє молоді душі молодий запал (3 у ч н . т в о р ів ).

607. Поспілкуйтеся на тему »Ліпше мале майно, здобуте прав­ дою, аніж неправедне велике багатство». 608. Зайдіть на сайт www.mova.mfo і з’ясуйте, чи існує елек­ тронний варіант морфемного словника. Поінформуйте одно­ класників. /л

ІИ Л І.

Інформаційна переробка текстів різних функціональних стилів і жанрів 609. Прочитайте й перекажіть текст. Як досягти культури читан­ ня та навичок інформаційної переробки текстів? Читаючи будь-який текст, книжку, намагайтеся завжди працювати з олівцем у руці для того, щоб позначити ті місця, на які треба звернути увагу, вибравши саме те, що необхідно запам’ятати як ядро нового матеріалу. У книжках із бібліо­ теки не слід робити жодних поміток. Найважливіші частини тексту необхідно конспектувати в спеціально заведеному зошиті для тематичних виписок. У сучасному суспільстві значною мірою зросла акту­ альність інформаційних ресурсів, що використовуються в усіх сферах людської діяльності: науці, техніці, освіті, ви­ робництві та управлінні. Сьогодні потрібно вміти перегляда­ ти сайти в Інтернеті, обмінюватися повідомленнями через електронну пошту, спілкуватися синхронно та асинхронно. В Інтернеті можна знайти інформацію, яка потрібна вам для написання повідомлень, доповідей, виступів, рефератів. На відповідних сайтах розміщуються результати найновіших досліджень, статті провідних фахівців, а також інформація, яка потрібна в повсякденному житті — розклад руху по­ тягів, карти міст, прогноз погоди. Крім того, в Інтернеті є ба­ гато пізнавальної та розважальної інформації — бібліотеки художньої, науково-популярної літератури, словники-довід­ ники, електронні підручники, посібники, журнали різно­ манітної тематики. Отже, щодня вам доводиться вдаватися до інформаційної переробки різноманітних текстів через вдумливе читання. Перше читання будь-якого тексту має підпорядковуватися принципу: доцільніше вивчати ціле, ніж його окремі частини одна за одною. Вже під час перпгого читання створюється загальне уявлення, яке при наступному читанні доповнюється

новими деталями. Після першого прочитання треба осмислити швидко прочитаний матеріал і тільки потім приступити до де­ тального вивчення його. Якщо матеріал великий за обсягом і вимагає тривалого часу на опрацювання, важливі думки текс­ ту варто брати у рамку чи позначати кольоровими лініями. Друге читання проводиться повільно, щоб з’ясувати деталі і місця, які під час першого читання були не зрозумілі, пов’яза­ ти нові факти з відомими. Після другого читання корисно переказувати прочитане і звіряти з написаним текстом, щоб не припуститися помилки (З І н т е р н е т у ) .

610. І. З н а й д іт ь н а в ід п о в ід н и х с а й т а х в І н т е р н е т і ін ф о р м а ц ію • ‘ п р о м о р я , о з е р а й р іч к и У к р а їн и . Н а п и ш іт ь с л о в н и к о в и й д и к т а н т н а т е м у « Д е с я т ь н а й м е н ш и х р іч о к У к р а їн и » .

II. Зайдіть на сайт www.7chndes.in.ua і підготуйте цікаве повідом­ лення про одну з улюблених річок. • § 49. ОСНОВНІ СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ, ПРИКМЕТНИКІВ, ДІЄСЛІВ, ПРИСЛІВНИКІВ

д 611. І. П р о ч и т а й т е . Д о п о в н іт ь п р а в и л а с в о їм и п р и к л а д а м и . Н а ­ з в іт ь с п о с о б и т в о р е н н я . С к л а д іт ь р е ч е н н я з в и д іл е н и м и ім е н н и к а м и .

Назви осіб за національністю і територіальною ознакою творяться від іменникових основ — назв топонімів. Найуживаніші суфікси в цих словотвірних типах для назв чоловічого роду -и н , а н и н (-я н и н ) , -г а н и н (г р у з и н , к и я н и н ) , -ець ( а н е ц ь ) (п о л т а в е ц ь , у к р а їн е ц ь , а м е р и к а н е ц ь ), ин а (р уси ч , к о с т р о м и ч ), -а к (-я к ) (с л о в а к , п о д о л я к ), -ит (одесит ). Назви осіб жіночої статі цього розряду творяться за до*' помогою суфікса -к(а), який приєднується до повної або ? усіченої основи: б іл о р у с — б іл о р у с к а , г р у з и н — г р у з и н к а , ? р о с ія н и н — р о с ія н к а , п а р и ж а н и н — п а р и ж а н к а . » < 1 'ч

II. У т в о р іт ь в ід п о д а н и х г е о г р а ф іч н и х н а з в ім е н н и к и — н а з в и осіб ч о л о в іч о ї і ж ін о ч о ї с т а т і з а т е р и т о р іа л ь н о ю о з н а к о ю і з а п и ш іт ь їх .

Донецьк, Херсон, Рівне, Тернопіль, Запоріжжя, Кривий Ріг, Львів, Харків, Суми, Тбілісі, Москва, Санкт-Петербург, Каховка, Луцьк. 612. І. П р и г а д а й т е , я к и м и с п о с о б а м и т в о р я т ь с я п р и к м е т н и к и . П р о ч и т а ііт е . Д о п о в н іт ь к о ж н и й с л о в о т в ір н и й т и п с в о їм и п р и к л а д а м и .

Присвійні прикметники творяться від основ іменників, що позначають назви людей або тварин. Від назв людей 5 творяться прикметники двох словотвірних типів:

1. Суфікс -їв - (-06 -, -ев-, -їв ) виступає у присвійних прик­ метниках, утворених від іменників чоловічого роду II відміни: б р а т — б р а т ів (б р а т о в а ), І в а н — І в а н і в , к о в а л ь — к о в а л ів (к о в а л е в а ). 2. Суфікс и н- ( їн ) виступає у прикметниках, утворених від іменників І відміни: с е с т р а — с е с т р и н , М и к о л а — "

М иколин.

[І. Утворіть і запишіть присвійні прикметники від імен. Олег, Назар, Богдан, Ігор, Леся, Марія, Олексій, Галя, Наталка, Катерина, Андрій, Віталій, Марина, Андрусь, Івась, Олекса, Микита, Тересь, Марко, Сергій, Рая, Алла. 613. Пригадайте, як утворюються прикметники від географічних назв. Які зміни приголосних відбуваються? Доповніть словотвірний тип прикладами, утворивши прикметники від поданих іменників. , При творенні відносних прикметників від географічних ® назв широко використовується суфікс -ськ- і його варіанти 5 зь к , ц ь к : К и їв — к и їв с ь к и й , П а р и ж — п а р и з ь к и й , П ра§ га — п р а з ь к и й , Б іл о с т о к — б іл о с т о ц ь к и й . Одеса, Полоцьк, Запоріжжя, Краснодон, Цюрупинськ, Лебедин, Кривий Ріг, Галич, Вороніж, Луцьк, Глухів, Бровари, Чортомлик, Велика Лепетиха, Бахмач, Крижопіль. 614. Накресліть і заповніть таблицю, пригадавши, які зміни при голосних відбуваються при творенні іменників та прикметників за допомогою суфіксів. Твірне слово

Словотворчий суфікс ин-

нськ ■ст в(о )

Зміни приголосних

Приклади

ськ- + -ин- = ичцьк- + -ин- = чч к + -н = -чни, + -н- = -чн ч * -н- = -чн к + -ськ- = иькг + -ськ- = -зькх + -ськ- = ськ к + -гтв- = цт в г + -ст в- - зт в х + ств- = ст в

615. Поясніть, як утворено слова. Що означають виділені слова? Яко­ го роду ці іменники? Введіть іх у речення, об'єднавши за певною темою. Вилов, намолот, винахід, виріб, пристрій, привід, застій, потиск, насип, збут, заб род а, п р о л а з а , веред а, нер о б а , біг, вступ. 18 М. Я. Плющ

«*/■*>/*>

оУЇХ'Ь

616. 1. Якими способами творяться дієслова та прислівники? Наведіть приклади. Прочитайте текст. Випишіть ключові слова. Дієслова утворюються від дієслівних основ за допомогою префіксів у (в ). в ід (од ), ви-, до-, з-, за-, на-, над-, по , роз-, о-, пере-: р із а т и — у р із а т и , в ід р із а т и , н а д р із а т и , д о р іза т и , р о з р із а т и , п р о р із а т и , п е р е р із а т и , з р із а т и .

Дієслівні суфікси утворюють дієслова недоконаного виду від дієслів доконаного виду і навпаки: р о з к л а с т и — р о з к л а д а т и , к о л о т и — к о л ь н у т и . Суфіксально-префік­ сальним способом творяться дієслова із значенням су­ провідної або повторюваної дії: п ід м о р г у в а т и , п о г у к у в а т и . При творенні дієслів від інших частин мови продуктивними є суфіксальний (весн а — в е с н іт и , п р о зо р и й — п р о зо р іт и , ч е т ве р т а ч а с т и н а — ч е т в е р т у в а т и , ой — о й к а т и , н і н ік а т и ) ; суфіксально-префіксальний способи (зб р о я — обеззброїт и, с и н ій — п о с и н и т и ) та інші. Прислівники від інших частин мови творяться суфік­ сальним способом (т и х о , р а н к о м , к р о к о м ), незначне місце посідає префіксальний спосіб (п о н и н і, п о за т о р ік ). II. Прочитайте уривок із поезії Бориса Олійника. Поясніть, яким способом утворено дієслова і прислівники, назвіть твірні основи. Потяглися журавлі в далеч А ішов собі хлоп’як через луки. плавко. Доганяв їх листопад за селом. Запримітив сірому здаля. Він узяв, як дитину, на руки А один, як сирота, гірко плакав І додому приніс журавля. З перебитим у лікті крилом.

З 4®: 617. Розгляньте фотоілюстрації. Кого ви на них упізнали? Підго­ туйте усне повідомлення про спортивні досягнення українців. Вико­ ристовуйте слова, утворені різними способами.

274

8 50. СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ТА НАПИСАННЯ СКЛАДНИХ І СКЛАДНОСКОРОЧЕНИХ СЛІВ

618. І. Прочитайте текст. Визначте стиль мовлення. Чому автор для висвітлення наукової теми обрав саме такий стиль? Кого він вва­ жав адресатом мовлення? Так уже наведено в нашій мові, гао складне слово, як тільки з'являється на світ, відразу визнає подвійну залежність. З одного боку, воно прилаштоване до своїх кровних родичів — співвіднос­ ного словосполучення та інших складних слів. З другого, потрап­ ляє в полон афіксального словотворення. 1тут перед нами розгор­ тається дивна картина. Чим сильніший цей полон, тим більше вкорінюється складне слово в мові, заводить свою власну родину похідних, утворюваних від нього за допомогою префіксів та суфіксів. Адже воно саме стає родоначальником словотвірного гнізда й торує цю дорогу в ролі твірного. Проте як би не хотілося складному слову бути на цьому шляху звичайнісінькою афіксальною одиницею, йому це не вдається: заважає походжен­ ня, навіть своя двохосновна структура (Я. К л и м е н к о ). II. Складіть план тексту і перекажіть його в науковому стилі, наводячи приклади слів з наступної вправи. 619. І. Погрупуйте слова у два стовпчики: а) складні: б) складноскорочені. Поясніть їхні значення і написання. Розкажіть про способи творення складноскорочених слів. Базальтобетон, м іс ь к б а н к , біло-рожевий, світлошкірий, се режковітий, сілько р , р а й ц е н т р , військовослужбовець, державноправовий, спортпрогноз, держбюджет, блок-система, член-кореспондент, бухгалтер-економіст, «Укранімафільм», прес-реліз. II. Допоможіть виділеним словам створити власну «родину». Які афікси ви використали? За яким принципом орфографії вони пишуться? 620. Об’єднайтесь у пари і позмагайтеся, хто швидше утворить слова від поданих слів способом осново- і словоскладання. Аварійний, небезпечний. Більш, менш. Взаємний, діяти. Су­ хий, стояти. Сталь, варити. Видимо, невидимо. Хліб, сіль. Хліб, робити. Бляклий, синій. Вапняний, піщаний. В один раз. Багато, рік. Час, писати. Випуклий, вгнутий. Солодкий, солоний.

/

621. Утворіть складноскорочені слова. Поясніть їхній правопис. З п’ятьма з них складіть і запишіть речення. Європейське космічне агентство. Банк міжнародних розра­ хунків. Донецький басейн. Бюро міжнародного молодіжного 18*

275

туризму. Національна академія наук України. Міністерство фінансів. Арабська Республіка Єгипет. Бюро закордонної науково-технічної інформації. Автоматизована система управління. Європейське економічне співтовариство. 622. Погрупуйте і запишіть слова у два стовпчики: а) складні безсуфіксальні: б) складні суфіксальні. У словах другого стовпчика позначте словотворчі суфікси. Бензобак, бензозаправник, автопоїлка, автобудівник, вагоно­ будівний, вагонообіг, вовнозаготівля, вовнообробний, газонаф­ товий, ґрунтопідпушувач, авіатранспорт, авіаносець, вільно­ думство, газовимірник, газодвигун, голонасінний, голослівний, багатолистий, багатокутний, двозерний, гучномовець, бетоно­ насос, бетоноукладач, вітродвигун, вітровловлювач.

Чи знаєте ви, скільки може бути складено слів із першою частиною

кіно ? Запишіть усі відомі вам і порівняйте з кількістю слів у «Слов-

аику-довіднику з правопису та слововживання* С. Головащука (або іншого автора).

623. Поясніть правопис окладних слів. Складіть і запишіть речен ня з виділеними словами. Автопоїзд/вуглевоз, вантажо/обіг, гео / б о т а н ік а , експерт/ почеркознавець, в ід е о /г р а м а , г о р о /у т в о р е н н я , графо/механічний, замок/блискавка, лікар/ортопед, дво/томник, косм о н а в т / д о с л і д н и к , земле/трус, гідро/вузол, д ж а з /о р к е с т р , енерго/живлення, завод/автомат, гєнерал/полковник, інженер/газо/сигналізатор, відео/телефон, в и щ е / з а з н а ч е н и й , в е б /д и з а іт , Інтернєт/сервіс. 624. І. Прочитайте. До виділених слів доберіть омонімічні. Поясніть їхні значення. Як називається цей спосіб словотвору? I. Ми знов і знов розгортаємо немеркнучі сторінки «К о б за ­ р я » (О. Г о н ч а р ). 2. Шляхом к у р и т ь с я курява (А. М а л и ш к о ) . 3. Недалеко розкинулось на березі місто К а л а ш (М . Ш а п о в а л ). 4. На березі Росі в Б іл ій Ц е р к в і у 1797—1829 роках створено декоративно-пейзажний парк « О л е к с а н д р ія » . 5. Прекрасні с х ід і з а х ід сонця, один від другого урочистіші {О. Д о в ж е н к о ). 6. М іс я ц ь — цікава і малодосліджена планета (3 п ід р у ч н и к а ). II. Поясніть орфограму «Велика літера». 625. І. Прочитайте. Прокоментуйте думку вченого. Наведіть власні приклади. При л е к с и к о - с н н т а к с и ч н о м у способі слово­ сполучення застигає в своїй формі, кам’яніє і зливається в од­ 276

не слово без словотворчих засобів. Наприклад:

Тягнирядно,

м а й б у т н є (м а є б у т и ) (К . Г о р о д е н с ь к а ). I.

^

II. Пригадайте, як утворювалися прізвища за часів козаччини. Дайте влучне прізвисько кожному з персонажів відомої картини Іллі Речі на «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

І. Рєпін. Запорожці пишуть листа турецькому султану

626. І. Прочитайте. Виконайте словотвірний розбір виділених слів. Поясніть їхні значення, враховуючи значення твірних основ і зміст усього речення. I. Лісів і трав ласкаві багреці, м е д о в и х піль важка росиста порість (А. М а л и ш к о ) . 2 . Осінній бір б у р ш т и н н и й , аж дзвінкий, таїть в собі м у з и ч н о м р ій н у душу, і я боюся таїну порушить наївним словом й дотиком руки (Б . Ч іп ). 3. Сьогод н іш н є . д а в н є , м а й б у т н є в піснях героїчних дзвенить (М . Г ір н и к ). 4. Сумно, сумно серед неба сяє білолиций ( Т . Ш е в чен ко). 5. На ще вогких п а г о р к а х , на схилах зацвіли наші перші весняні квіти — м а т и й м а ч у х а (О. К о п и л е н к о ) . 6. Ж о в т ен ь цілу ніч працював. П р и п о р о ш и в с р іб л я с т и м інеєм дахи, вкрив п а м о р о ззю землю, навіть маленькі калюжки сховав під тонкими скельцями льоду. І сидить тепер десь, милується на свою роботу (Ю . С т а р о с т е н к о ). II. Визначте серед поданих речень односкладні і двоскладні неповні. Чим вони різняться? р

627. І. Прочитайте. Яка функція абревіатур у науковому стилі? Обчислювальні машини на електронних лампах мали широ­ ке розповсюдження в 50-і роки XX століття. їх називають 277

машинами першого покоління. З розвитком мікроелектроніки в середині 60-х років окремі ЕОМ почали виготовляти у вигляді єдиних неподільних виробів, які називають інтеграль­ ними мікроелектронними схемами (ІМЕС). В одній такій схемі об’єднано десятки транзисторів, діодів, резисторів, конденса­ торів. ЕОМ, побудовані на базі інтегральних мікроелектронних схем, називають машинами третього покоління. ЕОМ, виготов­ лені на базі великих ІМЕС, прийнято називати машинами четвертого покоління. До них належать і широкорозповеюджені зараз персональні комп’ютери (ПК) та мікрокалькуля­ тори (3 к н . « Ін ф о р м а т и к а » ), II. Поясніть спосіб творення складноскорочених слів та їхнє значення. При потребі користуйтеся «Словником скорочень в українській мові*. Складіть чотири речення з абревіатурами (на вибір). СОТ, МАГАТЕ, Укрінформ, НЛО, ДЮСШ, спецкор, МЗС. 628. Випишіть із підручника «Історія України» текст, насичений абревіатурами. Поясніть їхні значення, з'ясуйте роль у тексті. с

м іл і^ с . у М , *ьн.«(

& *>

629. Подискутуйте. Спростуйте або підтримайте тезу «Убогий духом не може бути багатим». 630. Зайдіть на сайт «Інформатика» вашого ПК, укладіть словни­ чок уживаних у ньому абревіатур. З’ясуйте їхні значення. Чим пояснюється широке вживання абревіатур в Інтернеті?

Стилістичне використання засобів словотвору 631. Прочитайте. Складіть план переказу тексту. Випишіть ключові слова. Яку нову інформацію для себе ви отримали? Засоби словотвору також знаходять своє стилістичне засто­ сування. Стилістичні можливості словотвору виявляються, насамперед, у синонімії словотвірних афіксів. Суфікси вносять додаткові відтінки й надають словам емоційного характеру: р у к а — р у ч к а , р у ч е н ь к а , р у ч е н я , р у ч и щ е. До суфіксів книжного забарвлення належать ті, які утво­ рюють загальні й абстрактні назви, назви опредметнених дій. Це віддієслівні іменники на -н н я , -т т я : с т а н о в л е н н я , з а б у т ­ т я . Ці суфікси є продуктивними в офіційно-діловому, науко­ вому та публіцистичному стилях. Книжного відтінку надають словам суфікси Ізм (- и з м . із м ), -ст в(о). -зт в(о ), -ц т в(о ), -іст ь: іс т о р и з м , н а т у р а л із м .

Вони характерні для всіх стилів. Суфікси суб’єктивної оцінки (здрібнілості та збільшеності) слугують у тексті засобами ліризму, інтимізації: б іл е с е н ь к и й , б ілісін ьк и й ; т о н е с е н ь к и й , т о н іс ін ь к и й ; го л у б ’я т а . Наприклад: лю д ст во, д ій с н іс т ь , п о с е р е д н и ц т в о .

Зорят ь усі н а бабусю , чогось сп о д іва ю т ься. П о б ід к а л а с ь ст а р ен ь ка. с т а ла ж а л к у в а т и д іт ей; — Г а р н і, лю бі д іт о ч к и .., а г о с т и н ­ чика н ем а є, л а с т і в ’я т а , — н е к у п и л а (С. В а с и л ь ч е н к о ).

У поетичних творах слова з пестливо-здрібнілими суфіксами сприяють передачі психологічних переживань і почуттів: Ч а й ки ! Ч а й к и ! Л а с к а в і п т и ц і... Х о ч д р іб к у р ід н о ї з е м л и ц і з м а л е н ь к и х н іж о к о б т р у с іт ь {Я р С л а в у т и ч ). Ці ж самі суфікси

можуть надавати словам зневажливих, іронічних, сатирич­ них, гумористичних відтінків: У р а н ц і н а м а г а в с я п р о в е с т и з П е т р у с и к о м в и х о в н у б е с ід о ч к у , н а щ о в ін о б іц я в зр о б и т и а н о н ім о ч к у . в ід я к о ї н а ш т а б ір н е о д м ін н о п р и к р и ю т ь . П іс л я т а к о ї р о з м о в о н ь к и я н а п и с а в з а я в о ч н у про з в іл ь н е н н я за в л а с ­ н и м б а ж а н н я ч к о м . З т а б ір н и м п р и в іт и к о м к о м е н д а н т и к Д а в и д ю к -В о в ч е н к о (3 г а з е т и ). Збірно-зневажливі суфікси н (я ), -в(а) надають словам нега­ тивного забарвлення: ...п о с п іш а л а н а К а х о в к у з в ід у с іл ь п а з у ри ст а с т е п о в а х и ж а ч н я (О. Г о н ч а р ).

Емоційної насиченості набувають відприкметникові імен­ ники, які використовуються для створення урочистості, пате­ тики: Б е з м е ж н и й ш и р п р и ч о р н о м о р с ь к и х с т е п ів , л а г ід н а б л а к и т ь у к р а їн с ь к о г о неба (3 г а з е т и ). Застарілі префікси па-, пра-. уз- теж надають слову відтінку урочистості, піднесеності, поетичності: П а м о р о з ь р о з к іш н и м м ереж ивом п о к р и л а меру хом і дерева (М . С т е л ь м а х ).

Слова, утворені осново- і словоскладанням як стилістичний засіб найбільш поширені в офіційно-ділових, наукових і публіцистичних текстах. Виразно книжне забарвлення мають іншомовні словотворчі морфеми: гідро-, гео-, -лог, -ф іл, -м ан; псевдо- та українські сам о-, м а л о -, б а га т о -: г і д р о п о н ік а , географ ія, п а л е о н т о л о г , с л о в ’я н о ф іл , м е л о м а н ія , с а м о а н а л із , б а г а т о в е к т о р н іс т ь . Українські варіанти складних слів більш образні: п е й за ж — к р а є в и д , ф о н т а н — в о д о г р а й .

Складні прикметники надають тексту емоційного забарв­ лення, образності: З а в і к н а м и в т р а в а х т а к а д з в ін к о л у н н іс т ь , щ о з е м л ю свою у т р у д і м о л о д ім о б н ім е м з т обою й п о к о т и м о в ю н іс т ь (М . В ін г р а н о в с ь к и й ).

У красному письменстві словоскладання використовується як засіб стилізації під фольклор або для поглиблення лірич­ ності: ...н е з и б у в а л а т іл ь к и , щ о в ін б іл я м е н е , о б н ім а л а п р и ­ г о р т а л а його і с л ь о за м и м о л и л а - п р о с и л а (П а н а с М и р н и й ).

632. Прочитайте текст. Прокоментуйте стилістичне використан­ ня засобів словотвору. Небо ще було прозоре, але то вже стояли передостанні по­ гожі дні. І вода у ставу щодень темнішала і крижаніла, а вранці довгі пасма трави були геть сиві від паморозі. Але осінь закінчувалася тоді, коли на солоденькій яблуні не лишалося жодного листка — одні зеленкуваті яблука-дички. Так вона й стояла, аж поки не били сильні морози. Тоді плоди коричневіли на гілках, а все рівно не падали. Та інколи, засунувши руку у сніг, а далі у суху промерзлу травичку, вона могла ще віднайти зелене тверде яблучко, ніби щойно з гілки, солодкепресолодке. Те, що приходить пізно, завжди найдорожче, але й сумне (Т . К р и ж а н івс ь к а ). 633. Підготуйте реферати на тему «Український словотвір» і про­ ведіть науково-практичну конференцію чи семінар. Скористайте­ ся рубрикою «До джерел знань*.

1. Спосіб творення слів надм ірний, прист інок, наколін ник: а) суфіксальний; б) префіксальний; в) суфіксальнопрефіксальний; г) складання основ; ґ) лексико-еинтаксичний. 2. Спосіб творення слів за вели к и й , прамова, призвук, неволя, суперприз, передіст орія : а) суфіксальний; б) префіксальний; в) суфіксальнопрефіксальний; г) складання основ; ґ) лексико-синтаксичний. 3. Спосіб творення слів лісо т ун д р а , свят вечір, ст оріччя, горицвіт:

а) суфіксальний: б) префіксальний; в) суфіксальнопрефіксальний; г) складання основ; ґ) лексико-синтаксичний. 4. Спосіб творення слів бат ьківський, чорненький, гарненький, зубаст ий, соковит ий, ки слува т и й , доньчин:

а) суфіксальний; б) префіксальний; в) суфіксально-префік­ сальний; г) складання основ; ґ) лексико-синтаксичний. 5. Назвіть рядок, у якому всі слова утворено одним способом сло­ вотвору: а) попідвіконню, спросоння, безмежно, воднораз, життє­ радісний; б) водночас, обіруч, врізнобіч, мимохідь, навіки; в) по-українському, по-моєму, здалеку, помалу, по-німецьки; г) по-четверте, утрьох, миттю, позаторік, вмить. 6. Визначте, у якому рядку до складу дієслів входить префікс не-: а) не/доглянути, не/дивитись, не/рахувати, не/вірити; б) не/зчутися, не/навидіти, не/волити, не/хтувати; в) не/зра­

джувати, ие/покоїти, не/поспішати, не/терпіти; г) не/злічити, не/з догадатися, не/квапитися, ке/знати. 7. З'ясуйте, у якому рядку всі дієслова утворені суфіксальним спо­ собом: а) ступати, підписувати, допомогти, оволодіти; б) скликати, гримати, перевозити, засівати; в) витирати, ловити, догоджа­ ти, писати; г) співати, мовчати, летіти, світити. 8. Знайдіть помилку в розподілі слів за способом словотвору: а) праворуч, пліч-о-пліч, гостроокий, землекоп; б) пра­ давній, предобрий, обчислити, прадід; в) громовий, білявий, сестриця, мамин; г) по-людському, безутомний, настільний, приморський. 9. Знайдіть помилку в розподілі слів за способом словотвору: а) Закарпаття, межиріччя, Приуралля, міжряддя; б) підсуд­ ний, бездомний, здвоїти, збільшити; в) підбір, приплив, нагляд, запис; г) захід, збір, вимога, потиск. 10. Визначте у якому рядку припустилися помилки у визначенні твірної основи: а) пролісок ■*- ліс, учениця ■*- учень, оновлення <- оновлюва­ ти; б) освітити <- світити, читання *- читати, назустріч ■*зустріч; в) возик <- возити, приходити ■*- хід, благаюче <- бла­ гаючий; г) заморський <- морський, читач «- читати, накида­ ти •*- кидати. 11. Зробіть словотвірний аналіз слів. Орденоносець, неподільність, вуличка, киянка, хмельничанин, водій, службовець, бандурист, писар. 12. Виконайте морфемний і словотвірний аналіз виділених слів. В и с о к о -ви с о к о , в глибокій, б е з д о н н ій с и н я в і неба, спокійно, безт урб от н о п о с п іш и л и дві л е г е н ь к і п у х н а с т і х м а р и н к и . На у зг ір ’ї ж о в т іл и р о з к в іт л і к у л ь б а б и , гуділи джмелі, і життя навколо було таке п р е к р а с н е (О. Д о вж е н к о ). 13. Напишіть невеликий твір-опис на тему «Лісова дивина*, вжи­ вайте слова, утворені різними способами. .=

у мвмусеис

£

Клименко Н. Ф . Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській літературній мові, — К., 1984. Плющ М. Я. Сучасна українська літературна мова. —К , 2003. Полюга Л. М. Морфемний словник. —К., 1983. Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. — К., 1997 Українська мова. Енциклопедія. — К „ 2000.

СУ краТнська торфопогін

як розділ товознавства про ч а с т и н и т о в и ^ С -

-УМ

1 «Ж Д М А ^ * |

в и з н а ч а т и й характеризувати ознаки самостійних і службо­ вих частин мови; розрізняти лексико-грам атичні розряди самостійних частіш мови та їхні синтаксичні функції; правильно відмінювати іменники, прикметники, займ енни­ ки, числівники, дієслова, враховуючи особливості словозміни та словотворення; помічати й виправляти помилки в написанні н уж иванні різних частив мови; доцільно використовувати вираж альні можливості різних частин мови в усному й писемному мовленні; виконувати морфологічний ан ал із самостійних і службовії: слів; готувати повідомлення про історію вивчення частин мови.

§ 51. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ, ГРАМАТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ І ГРАМАТИЧНІ ФОРМИ. ОСНОВНІ СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ ГРАМАТИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ 634. Прочитайте. Зробіть висновок про те, що вивчає граматика, ' з яких частин вона складається. Як пов'язані між собою розділи граматики «Будова слова», »Словотвір», «Морфологія» і «Син­ таксис»? Яка роль граматики в житті людини? 1. «Кобзар* — це найкраща граматика всеукраїнської літера­ турної мови (І. О гієн ко ). 2. Граматика вивчає життя мови і з повсякденного мовлення виводить її закономірності й правила. Слова у словнику вказують нам, про що думають люди, а грама­ тика мови — як саме вони думають. 3. Океан слів — це безмеж­ жя, незліченність схильність до необмеженого поповнення. Він — велетенське громаддя, складники якого жодна людина не спроможна полічити. Граматика ж — мудрий господар, володар цього океану. На противагу безмежжю слів граматика — стислість, суворі правила, які легко застосувати ( 3 т е. І. В и х о ­ ва н ц я ). 4. У граматиці підлягають аналізу не окремі слова, а кла­ си слів, властиві їм узагальнені граматичні значення, засоби їх вираження, способи творення слів та поєднання їх у словосполу­ чення і речення. До безпосередніх завдань морфології входить також вивчення граматичних класів слів — частин мови... (А. Г рищ енко). 5. Досконале засвоєння граматики це насампе­ ред творчість, творення мовлення, вияв свого «я» (І. В и х о ва н е ц ь ).

635. Складіть таблицю «Частини мови». Пригадайте, що таке

- самостійні і службові, змінювані та незмінювані частини мови. Чи можуть слова переходити з однієї частини мови в іншу? Наведіть приклади. С »н^і«ь 636. Прочитайте. Складіть план відповіді за текстом. Випишіть ключові слова. Граматичне значення не належить одному слову, воно об’єднує граматично цілі групи або й класи слів. Напри­ клад, різні за своїм значенням іменники с т іл , дуб. с о л д а т , герой мають однакові граматичні значення: називного ' відмінка, числа однини, виражають належність до чо1 ловічого роду. Ці й усі інші іменники об’єднуються також в , одному класі слів із загальним значенням предметності. Неповнозначні слова не є носіями граматичних значень. Граматична форма — це сукупність граматичних зна1 чень і відповідних засобів вираження їх у конкретному ви­ падку вживання слова. Слово в різних формах здатне вира­ жати одне або кілька граматичних значень. Наприклад, у слові га р н и й закінчення -ий виражає значення роду (чо­ ловічий), числа (однина), відмінка (називний). І навпаки, 1 для кожного граматичного значення в слові може бути ок­ ремий формальний показник. Наприклад, у дієслівній формі п р и ї х а л и значення минулого часу виражено суфіксом -л-; значення множини — закінченням -и , значен­ ня доконаного виду — префіксом при-. Граматична категорія (від грецьк. к а іе § о г іа — суджен­ ня) — це найзагальніше поняття, що об’єднує ряд співвідносних граматичних значень і виражене в певній си­ стемі співвідносних граматичних форм. Граматична кате­ горія є тим загальним (родовим), що знаходить свій вияв у частковому (видовому) — в граматичному значенні, в кон­ кретних граматичних формах. Наприклад, у категорії відмінка іменників узагальнюється вся різноманітність се­ ми відмінків і система відмінкових форм, дієслівна категорія особи об’єднує граматичні значення 1-ї, 2-ї і 3-ї особи, що виявляються у відповідних граматичних формах. 637. Розгляньте таблицю на с. 284. Яке з понять є більш загаль­ ним: грам ат ична категорія чи грам ат ичне значення? Чи однакові у всіх частин мови граматичні категорії, граматичні значення? У в а г а ! Значення роду мають порядкові числівники та кількісні: о д и н , о д н и , одне, д в а , д в і, о б и д в а , о б и д ві. Значен­ ня числа мас числівник о д и н (о д н і).

Ї

чоловічий жіночий середній СПІЛЬНИЙ однина Число множина називний родовий давальний Відмінок знахідний орудний місцевий кличний Ступінь вищий порівняння найвищий доконаний Вид недоконаний перехідне Перехідність неперехідне теперішній Час минулий майбутній дійсний Спосіб умовний наказовий активний Стан пасивний перша Особа друга третя Рід

1

X X X X X (мн.ч) X X — — — — —

85 •2

І

___ _

| дієприслівник

діиі рикметник

Особливі форми дієслово

займенник

ЧИСЛІВНИК

Граматичні значення

прикметник

Граматичні категорії

іменник

Ч асти н и мови

- -

—

___

—

X X X X

X

X

— —

X X X

—

X

-

— —

X

—

—

—

—

—

— X — -

-

-

— X

— — -

X

X

X

-

X

-

X

-

— -

—

X

-

— —

-

— — -

X

X

X

-

-

— -

X

-

— -

-

-

— -

X

X

— -

-

-

— X

X

-

— —

Граматичні значення можуть виражатися: закінченням > ( х а т а — Н. в., х а т о ю — Р. в . ) ; афіксами (в и с т у п а т и — неI док. вид, в и с т у п и т и — докон.вид); перенесенням наголосу

— Р. в. одн., весн и — Н. в. ми.); службовим словом { (с(весни п іва л а б, б іл ь ш в д а л и й , б у д у ч и т а т и , н а з е м л і, х а й б уд ує). Т

638.1. Прочитайте текст. Визначте граматичні значення змінюва­ них слів. З’ясуйте, чим вони виражаються. Минуло ще кілька сонцеворотів. Щоразу вічне світило у розповні літа щедро обдаровувало землю теплом, а людські серця — добротою. Одначе не з усякого насіння проростала до­ брота. Із білого — росло біле. Із чорного — чорне: злоба і мста. Тож люди, допоки жили, доти й цротиборствували. Помирали одні, на їхнє місце ставали інші — і боротьба між ними трива­ ла. Життя від того ставало суворішим, жорстокішим, ущерть виповнювалось безкінечною несамовитістю. Тож мудрі й поча­ ли говорити: життя — це боротьба! (Р. І в а н и ч у к ) . II. Поясніть розділові знаки в тексті. ИІ. Підготуйте висловлювання на тему «Життя — це боротьба». 639. Прочитайте. Усно з’ясуйте роль прийменників у вираженні граматичних значень. Поясніть орфограми і пунктограми. Визначте відмінок іменників, що вживаються з прийменниками. 1. Крізь нилюку, по багнюці, в холод і завію. Прийде чистою до тебе біла моя мрія (В. С и м о н е н к о ). 2. На світі можна жить без еталонів, по-різному дивитися на світ: широкими очима, з-під долоні, крізь пальці, у кватирку, з-за воріт. 3. Вже в небі зорі висіяли мак. Дорога спить над ставом очеретяним (3 т е. Л. К о с т е н к о ). 4. Зерно стече з долоні. Крізь патрубки — в ріллю, зерно стече з долоні, зашепче їй: «Люблю!» 5. Дорога зв’язує нас міцно, і розлучає нас вона, на ній із другом можна стріться і взнати ворога сповна (М . К л и м е н к о ) . 1 7

640. Прочитайте. З’ясуйте, яку функцію виконує середній рід іменників, займенників, прикметників у художньому тексті. Який художній засіб утворюється за допомогою вживання самостійних частин мови у середньому роді? 1. Насилу виліз із бебехів п а н Цибульський: т а к е п л ю г а ­ вен ьке, т о в с т е н ь к е , к и р п а т е , очі як осокою попрорізувані, а пика така червона, як новий п’ятак, аж блищить (О. С т о р о ­ ж енко). 2. Я її годую, я зодягаю, я Ті на світі держу, а во н о , лед а щ о , мені робити не хоче! (М а р к о В о в ч о к ). 3. І дивиться на вас х л о п ’я т к о такими молитовними і воднораз лукавими зченятами, що ви не в силі йому одмовити (О ст а п В и ш н я ) .

т у Визначте, якими частинами мови є слова у фразеологізмах. Доберіть до них синонімічні вирази. За одним із них складіть гумореску. 1. Тертий калач. 2. Як дві краплі води. 3. Десята вода иа киселі. 4. У люди виходить. 5. Взяти ноги в руки. 641. Зайдіть на сайт «Енциклопедія. Українська мова»: ’ http://litopys3.freeservers.com/ukrmova/um.htm. Знайдіть ціка­ вий матеріал про частини мови і зробіть повідомлення на уроці.

' § 52. ІМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ І 642. Прочитайте. Проаналізуйте одне з речень (на вибір) за части' нами мови і дайте відповіді на подані запитання. 1. Слова яких частин мови входять у речення? 2. Скільки іменників у ньому? 3. Скільки іменників — назв істот і неістот? 4. Скільки власних і загальних назв? 5. Скільки конкретних і абстрактних? 6. Скільки одиничних і збірних іменників? 1. Дід Максим привезе онучку Орисю бабусі Марусі маши­ ною «Таврія» з міста Херсона у село Клини. 2. Онучка Яринка приносить із саду квіти ромашки бабусі Оксані до хати в кімнату-вітальню до заходу сонця. 3. З міста Києва на канікули приїхала поїздом у Крим до Чорного моря біля Ялти студентка університету імені Драгоманова Марія Крячко.

643. Пригадайте все, що ви знаєте про іменник. Самостійно складіть лінгвістичну довідку за планом. 1. Що таке іменник? 2. Іменники власні і загальні. 3. Іменники з конкретним та абстрактним значенням. 4. Назви істот і неістот. 5. Збірні, речовинні, одиничні іменники. Назви істот/неістот розрізняють також за граматичними і ознаками: 1) форма знахідного відмінка однини чоловічого 1 роду назв істот збігається з родовим однини: з а п р о с и т и бра т а, з у с т р іт и т о в а р и ш а (Зн. в.) — н е м а є б р а т а , т о ва р и ш а ? (Р. в.); 2) форма знахідного відмінка однини чоловічого ро­ ду назв неістот збігається з називним відмінком однини:

0

286

І

(Н. в.) — в и к о п а т и к о л о д я з ь (Зн. в.); 3) у знахідному відмінку множини іменники всіх родів — назви істот і неістот мають закінчення, як у називному відмінку:

с т о їт ь к о л о д я з ь

х у с т к и , р о м а н и , в ік н а .

644. 1. Прочитайте текст. Випишіть іменники, що означають: а) збірні поняття; б) абстрактні; в) конкретні. Знайдіть приклади пе­ реходу частин мови з однієї в іншу. Кожен народ, що дбає про своє сьогоднішнє і майбутнє, знає, до чого веде руйнування чи зріканпя рідної мови. Це деградація, виродження, занепад. Тому люди завжди берегли свою живиль­ ну криницю — мову, з якої черпали силу для духовного здоров'я і наснаги. Оскільки мова — це концентрація мудрості й досвіду, то втрата ії веде до порушення суспільної гармонії, законів людської еволюції. Вона — неповторна гілка на древі людства, з понищенням якої захиріє і зубожіє все дерево. Втрата народом мови — це трагедія всіх трагедій, бо тоді губиться весь попередній досвід, зафіксований у ній. Культура змінює, свій генетичний код, а народ відчужується нід тра­ дицій, звичаїв, духу предків, потрапляє в іншу духовну атмо­ сферу і свідомо чи несвідомо страждає (К . М о т р и н ). В II, Складіть і розіграйте діалог за темою, порушеною в тексті. 645. І. Прочитайте текст. Випишіть іменники: а) з абстрактним значенням; б) з речовинним. Які граматичні ознаки властиві таким іменникам? Голубувато-зелений аквамарин віддавна вважався талісма­ ном мандрівників, особливо мореплавців. Стверджують, що він увібрав усю красу морської стихії. У граната слава священ­ ного каменя. Це камінь кохання, гніву й пристрасті. А ще цей самоцвіт проганяє смуток, приносить радість. Про кварц кажуть, ніби його кристали оберігають від напа­ ду ворогів. А його різновид — «тигрове око» — рятує від страждань, відводить небезпеку. Ще за часів Олександра Македонського фантастичну силу приписували опалу: і нерви заспокоює, і серце лікує, і від деяких пристрастей утримує. Надприродними властивостями наділяли бурштин, який рятує від пропасниці, жовтяниці, зоба, попереджає інші захво­ рювання, дарує красу і довголіття. Товчений мінерал пили з молоком від внутрішніх хвороб і короткозорості. Слов’яни дуже високо цінували ніжно-фіолетовий аметист. •*0 його допомогою, вважали наші предки, можна передбачити . астання зими чи випадання дощу. У старих лікарських по­

радниках читаємо, що аметист пияцтво лікує, думки погані відганяє, добрим розум робить, у справах допомагає. Символіка, що приписується самоцвітам, досить виразна: сапфір — постійність: рубін і альмандин — пристрасть; агат — здоров’я і довголіття; топаз — дружба; хризопраз — успіх; гра­ нат — вірність; цирконій — удача; яшма — скромність і мужність (3 к а л е н д а р я ). II. Виконайте завдання до тексту. / 1) Знайдіть приклади префіксального та суфіксального словотво| ру іменників. У 2) Поясніть правопис складних слів. 3) Знайдіть у тексті складнопідрядні речення, визначте іиа Ч підрядної частини. 646.1. З’ясуйте формальну відмінність між іменниками — назва ми істот та неістот, поставивши їх у формах називного та знахідного відмінків однини і множини. Дівчина, програміст, Зевс, завод, стілець, двійка, олень, груша, блакить, кінь, комора, береза, змій, садівник, дощ, сокіл, теля, грім, ремісник, метелик, народ, професор. II. Складіть шість речень зі словами (на вибір).

647. Висловіть власну думку щодо проблеми *Чому необхідно зна­ ти минуле свого народу?*. Обговоріть це питання в родинному колі. Г§ 53. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ІМЕННИКА. КАТЕГОРІЯ РОДУ ІМЕННИКІВ

648. Опрацюйте теоретичний матеріал у парах. Перевірте одне одного, ставлячи запитання. Деякі іменники можуть бути спільного роду: с т а р о ст а І в а н і с т а р о с т а Н а д ія ; с и р о т а В а с и л ь і сирот а О льга . Рід незмінюваних іменників визначається так: 1) іншо­ мовні іменники — назви неістот мають середній рід: к ін о , шо се. ж урі, к а ш н е -, назви істот мають рід відповідно до статі: цеіі м есьє, ц я л е д і, м а д а м -, 2) власні назви мають рід відповідно до загальної назви: К у т а їс і (місто), С ам оа (острів), Е к з ю п е р і (письменник); 3) абревіатури мають рід стрижневого слова: С Н Д (співдружність). Іменники — назви істот за фахом, заняттям з нульовим закінченням належать до ч о л о в і ч о г о роду: ін ж ен ер , шо-

фер. д и р е к т о р , м ін іс т р . Від них або творяться назви істот жіночої статі (у ч и т е л ь — у ч и т е л ь к а , к а с и р — к а с и р к а ), або

вони ж позначають і осіб жіночого роду, тому рід таких імен­ ників визначають синтаксично: л е й т е н а н т С ергій К р и в ін — л е й т е н а н т Г а л и н а К р и в ін а ; ц е й проф есор — проф есор Ю р чи ш ина. Більшість назв тваринного світу позначають істот без вказівки на стать: барс, к р о к о д и л , со м , к и т , ш п а к , м е т е л и к , але: п ів е н ь , к у р к а , к у р ч а тощо.

649. І. Прочитайте. Визначте рід усіх іменників у тексті. Назвіть характерні для кожного роду закін чення в початковій формі.

Під старезним горіхом, який ще рясно родив, на давньому, також горіховому, пні, який ще пам’ятав дідового тата, клепа­ ли коси. Дід і я, його тринадцятий онук. Дід дуже любив співи і мріяв, що в роду з’явиться голос. І ось перед тим як іти коси­ ти траву, він виносить старенький приймач, ставить його на вікно, вмикає... І той голос явився... та так, що аж заблищала чимось дідова сивина, а очі, його сині очі,— таких очей ні в ко­ го я не бачив, хіба що інколи в батька,— починали піднімати діда, такого невисокого, над землею, над косами, над горіхом, над хатами, над нашим городом, над селом, над криницями, ярами, чубчиками дерев кудись високо-високо. Голос співав про овець, про матір і зерно... Дід довго мовчав після співу. А потім сказав з притиском: «Мушу побачити того чоловіка. Може, із нашої сторони він...» Другого дня поїхали ми до міста на радіо. Якийсь чоловік в окулярах із невдоволеним голосом і довгими нігтями на пальцях переглянув купу паперів і сказав: «Ви, шановні, чули голос мо­ лодого співака Дмитра Гнатюка...» (З а Д . Г ер а си м ч у ко м ). II . Складіть діалог про відомих українських співаків.

650.1. Випишіть іменники, рід яких не можна визначити без кон тексту. Поміркуйте, які ознаки є обов’язковими для іменників спільного роду. Лівша, сирота, замазура, журнал, газета, невдаха, ком­ п’ютер, листоноша, молодість, любов, суддя, інженер, лікар, ім’я, роботяга, сіромаха, земля, планета, заїка, теля, селище, податківець, заблуда, птах, риба, депутат, ненажера, полум’я, нероба, секретар, директор, офіс, менеджер.I. II. Складіть і запишіть п’ять речень з іменниками спільного роду на тему «Між нами кажучи...». 19 М. Я.

Плюш

289

V■ 651. Розгляньте фотоілюстрації. Як називаються професії, зобра жені на них? Розкажіть про кожну з них, правильно вживаючи іменники.

652. І. Прочитайте. Визначте рід усіх іменників у тексті. В ахмарській мові (Ефіопія) пе розрізняють іменники і прикметники. Слово б а р ет означає одночасно «залізо» і «залізний», в о т а т — «молодий» і «юнак». Це ж явище спо­ стерігається у монгольській та деяких папуаських мовах. В усіх мовах Східної та Південно-Східної Азії — ки­ тайській, в’єтнамській, бірманській, тайській, лаоській і бага­ тьох інших — прикметники неможливо відрізнити від дієслів. Там значно простіше сказати «листя зеленіє», ніж «листя зеле­ не». А от без іменників і дієслів немає жодної мови. Це вперше дослідив і описав у книзі «Мова* французький вчений Жорж Вандрієс. Не існує також мов без числівників, займенників, прислівників, сполучників. Терміни «чоловічий», «жіночий», «середній» дісталися нам у спадок від грецьких учених. У V столітті до н. д. філософ ІІротагор запропонував поділити всі імена на три роди: чо­ л о в іч и й , ж ін о ч и й і... р е ч о в и й . Пізніше Арістотель запропону­ вав замінити останній термін словом с е р е д н ій рід. У німецькій мові, як і в українській, три роди, у фран­ цузькій — два, в англійській — фактично жодного, але назви осіб розрізняють семантично — за статтю. У багатьох народів світу взагалі відсутній звичний для нас поділ слів за родами. Наприклад, на острові Нова Гвінея серед частини корінних жителів поширена мова а с м а т . У ній роди замінює поділ на класи. Перший клас — це вузькі, високі предмети, сприйняті но вертикалі; другий — сидячі, широкі; 290

третій — предмети, що лежать, низькі; четвертий — плаваючі; п’ятий — літаючі. В африканській мові м а с а ї — два класи. Один з них об’єднує все велике і сильне. Інший — все малень­ ке і слабке (За О. П о т а п е н к о м ). II. Подискутуйте, чому в різних мовах світу неоднаковий поділ ^ іменників за родами. 653.1. Розподіліть слова у три стовпчики за родами. Визначте на зви істот і неістот. .' II. Склавши по два речення з кожним із виділених слів, доведіть, що вони омоніми. Сіль, склад, міх, л а с к а , гриф , л а в а , б а л , курча, галченя, джміль, таксі, кулі, какао, б а л к а , л и с т , п а р а , зерно, насіння, бадилля, сестра, староста, щедрість, сім’я, ім’я, старт, чемпіон, поет, ТСН, МВС, Мінфін, АТС, НБУ. 654. До слів чоловічого роду доберіть іменники жіночого роду. По­ ясніть орфограми у виділених словах. Студент, герой, козак, у ч и т е л ь , лікар, робітник, киянин, х л о п е ц ь , юнак, б а т ь к о , хлоп’я, кум, учень, громадянин, поет, ткач, співак, артист, с е л е зе н ь , гусак, голуб, цап, ве д м ід ь , вовк, баран, півень, тигр, лев, кабан, орел, індик. 655. 1. До іменників жіночого роду запишіть іменники чоловічого роду, від яких вони утворилися. Позначте словотворчі суфікси. Українка, узбечка, татарка, росіянка, кореянка, китаян­ ка, парижанка, львів’янка, сумчанка, естонка, полячка, чешка, словачка, француженка, німкеня, італійка, сербка. ЗчЧ II. Складіть і запишіть шість речень із парами іменників на тему «Новини спорту». 656.1. Допишіть закінчення прикметників. Поясніть, чим ви при цьому керуєтесь. Ц ік а в ., ін т е р в ’ю, крихітн.. колібрі, смачн.. рагу, багаторічн.. каланхое, з а к л ю ч и ., р а л і, загадков.. інкогніто, ч и с т ., к у п е , широк., шосе, велик.. Колорадо (штат США), бистр.. Ко­ лорадо (річка), гірськ.. Колорадо (плато), програ.. парі, кар­ топлин.. пюре, б іл .. к а ш н е , смішн.. шимпанзе, австралійськ.. кенгуру, г а р я ч .. к а к а о , юридичн.. бюро. II. Уведіть виділені словосполучення в речення і запишіть їх.

657. На місці крапок запишіть українські відповідники іншомо них слів. Визначте рід іншомовних та українських слів. Порівняй­ те, зробіть висновки. Ринкова стихія внесла хаос не тільки в ціни, а й у наші голови. На нас звалилося стільки нових слів, що не завжди встигаєш вдуматися у значення кожного. Давайте спробу­ 19*

291

ємо розібратися. Отже, б а р т ер — прямий товарообмін, б із­ н е с м е н — ділова людина, д и л е р — ... , ем б а р го — ... , е м іс ія — ... , ін в е с т и ц ії — ... , к о м у н ік а ц ії — ... , к о н в е р т о в а н іс т ь — ... , к р е д и т о р — ... , к о н к у р е н ц ія — ... , л іц е н з ія — ... , м е н е ­ дж ер — ... , п р е с -р е л із — ... , с е р т и ф ік а т — ... (З га зе т и ). 658. Об’єднайтесь у пари і позмагайтеся, хто швидше добере до кожного імепника слово, яке допомогло б визначити його рід. Жаднюга, лівша, бідолаха, поні, таксі, кепі, протеже, мате­ матик, тренер, хімік, динго, суфле, фізик, директор, редактор, кліше, лібрето, староста, вельможа, пенальті, актор, суддя, листоноша, плакса.

1. Тюркські мови безродові. тобто іменники в них не поділяють­ ся за родами. Чому ж узбецьке слово арик і турецьке плов відносимо до іменників чоловічого роду, а узбецьке слово піала (чашка особли­ вої форми) —до жіночого? 2. Водій автомашини має три сестри, а вони не мають брата. Як це може бути? 3. Чим барліг мужніший від барлоги? Х ід —від ходи? г.

659. Обговоріть ситуацію. До редакції надійшов лист. Десяти класниця пише, що для неї принизливо чути, як у деяких українських телепередачах українців називають «хохлами». Як ви ставитеся до порушеної проблеми? Аргументуйте свою відповідь. § 54. КАТЕГОРІЯ ЧИСЛА ІМЕННИКІВ

660. Що виражає категорія числа в іменнику? На які дві груп V поділяються іменники за граматичним значенням числа? Чи зав­ жди значення числа співвідноситься з кількістю (сукупністю) пред­ метів? Випишіть окремо іменники, що вживаються: а) в однині; б) у множині; в) лише в однині; г) лише в множині. 1. А навколо ярмарок у повному розпалі. І якого тільки до­ бра не навезли сюди торговці: тут і мануфактура, і готові піджаки, штани, костюми, сорочки, хустини, гребінці, намис­ то, обіддя для коліс, діжки добротні дубові, цвяхи, коси, серпи, граблі, відра, кінська упряж, бублики, медяники, конфети, квас, ковбаси, телята, жива та бита птиця, вівці, кози... (А. IIIи я н ). 2. Співи, танці, жарти, ігри вгорюдуба, довгої лози, нелина, жмурки, гра на сопілці, ріжках, гуслях, грім бубнів, різні витівки і пустощі — чого тільки не набачилася й не на­ слухалася темна, таємнича купальська ніч, що здавалася ще

таємничішою від могутніх спалахів золотистого полум’я, кри­ ку наполоханих сов та ухкання лісовиків і русалок у непролаз­ них нетрях і хащах предковічного лісу (В . М а л и к ) .

661. Прочитайте лінгвістичну довідку. Яка інформація е для вас новою? Число іменників вказує на кількісний вияв того, що на& зиває іменник. Більшість іменників мають о д н и н у і ' м н о ж и н у — це назви конкретних предметів, які підда| ються лічбі і здатні поєднуватися з кількісними числівника[ ми ( п 'я т ь д н ів , т р и верби, д ві ст еж ки). Але є й такі імена ники, які мають лише о д н у ф о р м у ч и с л а . Тільки в однині вживаються іменники: 1) збірні (брат * с т в о , д р іб н о т а , д іт в о р а , к о р і н н я ); 2) з абстрактним зна5 ченням ( с л а в а , ге р о й с т в о , п а т р іо т и з м )-, 3) речовинні \ (м о л о к о , чай)-, 4) власні назви (У к р а їн а , Ч и г и р и н ). Тільки у .множині вживаються іменники, що називають: I) сукупність предметів, істот (д іт и , на д р а , ф ін а н с и ); 2) ча­ сові поняття, ігри (р о к о в и н и . п іж м у р к и , ш а х и ); 3) парні предмети (н о ж и ц і, о к у л я р и ); 4) речовину (в е р ш к и , п а р ф у ­ м и ); 5) географічні поняття (А л ь п и , С ум и).

I а Д

У незмінюваних іменниках (бюро, к а ф е тощо) значення кількості виражається формами узгоджуваних слів. Наприклад: З в е р т а й т е с ь у д о в ід к о в е бюро. У м іс т і є к іл ь к а т р а м в а й н и х депо.

662.1. Прочитайте. Вкажіть, від яких іменників можна утворити множину, а від яких —не можна. Обґрунтуйте свій вибір. II. Визначте морфемний склад виділених слів. Д о б р о т а , глибина, лічба, щедрість, к в а с о л и н н я , бджола, бу­ ряк, взуття, міліція, студент, с т у д е н т с т в о , кіннота, мошка­ ра, п т а х ів н и ц т в о , радість, жінка, ж ін о ц т в о , Дніпро, ясен, хліб, бій, океан, горд іст ь, сум, ворона, вороння, сало, пісок, цемент, камінь, к а м ін н я , закон, м и л о с е р д я , олія, Опішня. я 663. Прочитайте пари слів, поставте наголос, визначте число іменників. Чи однакове лексичне значення вони мають? Складіть зі словами речення (усно). Вода — води, сіль — солі, хліб — хліба, крупа — крупи, пісок — піски.

Зр а з о к мі р к у в а н н я . Г речка — гр еч ка — слана мають різне лексичне зн ачен ня, перше називає речовину, а друге — сорти цієї ре човини. Форма множ ини від о д нин них ім енників може ут ворю ват и­ ся, але при цьому зм іню єт ься відт інок лексичного значення: 1. Вже цвіла гречка, і бджоли радісно гули. 2. Сорти р а н н іх гречок дали ви ­ сокі врожаї.

664. Прочитайте поезію Віктора Женченка, Визначте рід і числ всіх іменників. Доберіть синоніми до виділених слів і словосполу­ чень. Вдумайтеся, хто ми врешті-решт без пісень і зо л о т о го с л о в а , без карпатських смерекових веж, без Десни, без Києва, без Львова! Все нам треба ревно берегти. Все! До краплі! Все, що нас єднає! А єднали завжди нас — мости, праця, б р а т с т в о , с я й в о к ороваю . ця ріка, що з давннни-давен поїть нас від роду і до роду! Ця ріка нас вивела з племен, ця ріка нас нарекла народом! 665. У яких із поданих словосполучень допущено помилку? Нові кемпінги; набридлі дебати; джерельні води; очищений вершок; солодкі сметани; гречані меди. 7

666. Складіть і розіграйте діалог на тему «Улюблені розваги мо­ лоді». "V - 667. Напишіть твір на тему «Мандруємо Україною«. Використай­ те ваші знання з географії. ?§ 55. КАТЕГОРІЯ ВТДМІНКА ІМЕННИКІВ

'

668. Прочитайте про відмінки іменників. Визначте стиль тексту. Перекажіть його в іншому стилі, проілюструвавши власними прикладами. Назвіть питання кожного відмінка. В українській мові є гордовиті відмінки. Не бажають допо­ моги прийменників. Виконують граматичну роботу в реченні самі. Виконують сумлінно й постійно. Це називний і кличний відмінки. Серед відмінків є чемпіони. Абсолютний чемпіон за кількістю прийменників — родовий відмінок. Однак він не завжди потре­ бує допомоги прийменників. В основних для нього функціях 294

прийменники не вживаються. Ось, приміром, сильно почуває себе родовий відмінок у значеннях діяча або додатка при віддієслівних іменниках. Не знає він конкуренції прийменників й у функції прямого додатка при дієсловах. Так що на основній своїй ділянці родовий відмінок стоїть непохитно. Наймолодший за віком прийменниковий відмінок — даваль­ ний. Він, як повне енергії й завзяття лошатко, так і хоче побрикати по всіх реченнях. Знахідний відмінок може протистояти прийменникам не скрізь. Він не хоче поступатися перед при­ йменниками в основному для нього значенні прямого об’єкта. Орудний відмінок все хоче підказати чим «орудувати», яким знаряддям праці, у тій чи іншій галузі. Місцевий відмінок — найстарший за віком, уже й не може без прийменника пересуватися. Прийменники жаліють його, виконують замість нього роботу. А місцевий подивиться на них і вдячно усміхнеться. А колись місцевий відмінок ужива­ вся без прийменників. Пізніше не міг сам виражати відмінко­ вих значень. Йому на допомогу поспішив прийменник. Поспішив — і залишився назавжди. Чому ж годі кличний відмінок не поєднується з прийменни­ ками? Може, він наслідує називний відмінок? Ні! Кличний відмінок часто виражає наші почуття. 1 їх хочеться висловити самому. Не допускаючи суперників — прийменників (За І. В и ­ хо ва н ц ем ).

669. Порівняйте вислови. Чи е між ними смислова відмінність? Визначте рід і відмінок іменників. З’їв яблуко, з’їв яблука; скосив траву, накосив трави; на­ збирав слив, зібрав сливи; позичив борошно, дав борошна; випив молоко, налив молока.

670. Прочитайте лінгвістичну довідку і підготуйте тести для взаємоперевірки засвоєного матеріалу.І До першої відміни належать іменники жіночого і чоловічого, а також подвійного роду з закінченням -а ( я ) у називному відмінку однини: р о б о т а , з е м л я , л ів ш а , М и к о л а ,

І

І л л я , сирот а.

До другої відміни належать іменники чоловічого роду, що в називному відмінку однини закінчуються на твердий 295 чи м’який приголосний (дуб, к ін ь ) або мають закінчення -о

До третьої відміни належать іменники жіночого роду. що в називному відмінку однини мають твердий або м’який приголосний основи (н іч , к р о в, с іл ь ), та іменник м а т и . До четвертої відміни належать іменники середнього рой ду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а ф (-я), а при відмінюванні у родовому, давальному і місцевому \ відмінках у них з’являються суфікси ат -(-ят -), є н : і м ’я — * ім е н і, к у р ч а — к у р ч а т и , т е л я — т е л я т и . У Поділ на і руни іменників І та II відмін | ?

Група тверда м'яка мішана Твердий (нешипля- Будь-який м’який: Твердий шиплячий: чий) приголосний ос­ зем ля, водій , зіл л я , ха щ а , т иш а, п ла щ , нови: озеро, ст ріха, князь , сторіччя, пісня плече, к у щ , лівш а хат а, вітер, абзац

Середній рід на е з ос­ новою на приголос­ ний (крім шиплячо­ го): поле, сонце Поділ на групи іменників II відміни чоловічого роду на -р Тверда група Іменники, іцо закінчу­ ються на р. у яких на­ голос при відміню­ ванні не переходить 3 основи на закінчення (на р. -ер, -єр. -ар. ір, -ір,

М'яка група Іменники, що закін­ чуються на ар, ир, у яких при відміню­ ванні (особливо у мно­ жині) наголос перехо­ дить з основи на за­ кінчення: б уква р — букваря, кобзар — коб­ заря, п ухир — пухиря, а також бондар, козир,

ур. юр. яр): сир, звір, комар, снігур, гект ар, шофер, к а р ’єр, касир, папір, професор, аба жур, гіпюр, ю віляр ліка р , писар

Мішана група Іменники, які за­ кінчуються тіль­ ки на яр і означа­ ють фах чи рід за­ нять (наголос у непрямих від­ мінках також пе­ реходить з основи на закінчення): ву гл я р , скляр

пісняр,

671. І. Опрацюйте таблицю на с. 297 і розподіліть подані нижче іменники на групи. З’ясуйте значення виділених слів. У в а г а! 1. До м’якої групи належать іменники Іго р , я в ір , » т о ка р , а п т е к а р , б іб л іо т е к а р , с л ю с а р , р и ц а р , к о зи р (з по2 стійним наголосом); ца р , п са р (односкладові). 2. Іменники твердої групи к о м а р , с н ігу р , з в ір у називно­ му відмінку множини мають закінчення -і.

Тверда група М’яка група 1) більшість на -р; двір, 1) -ар, -ир. наголос на явір, жир; 2) інші суфікси: корені: писар — п и ­ ■ер, ер. ир. ір, ір. ар, ур. саря, козир — кози ■юр; 3) яр. який не вказус р я ; 2) -ар, -ир, наголос на рід занять: ф ут ляр; переходить із суфік­ 4) ар. -ир постійно наголо­ са на закінчення: шені суфікси: базар — база друкар — друкаря. Увага! ар. ир. якщо ра. пасажир — пасажира. Увага! -ар, -ир, якщо ма­ ке мають постійного ють постійний наголос, — наголосу, — м’яка група тверда група

Мішана група — наголос переходить із суфікса на за­ кінчення: каме­ няр — к а м е н я ­ яр

ра.

Увага! -яр. якщо означає про­ фесію чи рід за­ нять,— мішана група

Тесляр, бавовняр, ковзаняр, воротар, різьбяр, ливар, жни­ вар, буквар, лихвар, д з и ґ а р , книгар, плугатар, володар, звіздар, злидар, орендар, трудар, кобзар, пролетар, секретар, ниткар, квітникар, бляхар, глухар, сухар, вівчар, поштар, ліхтар, плотар, бунтар, г о н т а р , казкар, байкар, страйкар, штукар, косар, токар, слюсар, тягар, лікар, пекар, бондар, ледар, аптекар, рицар, поводир, пухир, богатир, ігор. Лазар, козир, оленяр, зброяр, пісняр, повістяр. II. Поставте іменники у називному відмінку множини (усно). 672. І. Спишіть текст, розкриваючи дужки. Поясніть уживання великої літери. Визначте рід і відміну іменників. Київ!.. Стольний град (3,з)емлі (П,п)олянської... Про тебе летить слава по всьому (П,Подніпров'ю і (П,п)одунав’ю. Перед тобою хилять горді, свавільні голови вічові гради (Н,Новгоро­ да та (І, і)льмені, (С,смоленська, (П,п)олоцька, (Н,н)овгорода(С,с)іверського, (П,п)ереяслава... Тебе звеличують своїми про­ кляттями в найліпших храмах (Р,р)омейської (І, і)мперії, до тебе тягнуться с л о в 'я н и (Б.б)олгарії, (М,мОравії, (В.в)арязького (П,п)омор’я... На твою славу й б а г а т с т в а зазіхають орди степовиків. Але ти навічно вріс у кручі (Д.д)ніпровські і стоїш незрушно, замкнувши Ріку Життя гострими мечами... (Р . І в а н ч е н к о ) . II. Зробіть фонетичний розбір виділених слів. 673. Запишіть слова у відповідних формах. Перевірте себе за ор­ фографічним словником. Які особливості відмінювання цих імен­ ників? 1. У давальному й місцевому відмінках однини: р у к а , нога, м уха, кожух; бік, річ. книж ка, плуг.

2. У давальному відмінку однини: брат, товариш, герой, дуб, день, доказ. 297

т ракт орист , секретар,

3. У родовому відмінку однини: сон. у сп іх , а кт и в, з'їзд, гнів, полк, університ ет , гай, л іс, дощ, сад, К авказ, Д онбас, А лт ай. 674. Визначте рід, відміну і групу іменників. Запишіть у формі родового відмінка однини, поєднавши з одним із прийменників: без. біля, від. од, до, з, із, за, з-під. з-поміж.

Зброя, квітконіжка, сівба, розсада, протоплазма, фалан­ га, сім’я, школа, середина, хмара, горниця, горила, вівця, сиро­ та, ілюстрація, міліція, порожнеча, лівша, міхоноша, пума, курка. 675. І. Визначте рід, відміну і групу іменників. Поставте їх у знахідному відмінку однини, поєднавши з одним із прийменників: в, у, з, із, над, по.

II. Складіть текст із власними назвами в утвореній вами формі. Афіша, Азія, Австралія, Камчатка, Скіфія, Ольвія, Троя, саранча, пряжа, попільниця, птиця, телеграма, западня, бібліотека, граматика, галерея, висота, долина, затока. 676. І. Визначте рід, відміну та групу іменників. Запишіть їх у формі родового відмінка однини, вказавши можливі па­ ралельні закінчення (користуйтеся таблицею, поданою нижче). Які особливості відмінюваний цих іменників? 1. Агрегат, апарат, агітатор, мороз, сум, майдан, кір, віск, мед, бобер, джейран, гейзер, айсберг, гібрид, елемент, зал, камінь, млин, гай, вишняк, очерет, міст, акт, ніж, барвінок, гектар, бур'ян, пліт, інститут, хор, материк, меридіан, грам, процент, абзац, горб, щавель, вал, вид, рід, десяток, тин, коси­ нус, радіус, спосіб, ромб, сарай, ягуар, гіпопотам, стиль, інструмент, блок, гопак, поршень, алмаз. 2. Крим, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Донецьк, Псел, Кіпр, Миргород, Чернігів, Львів, Тернопіль, Луганськ, Кри­ вий Ріг, Дунай, Дніпро, Київ, Дніпропетровськ. II. Серед поданих загальних назв знайдіть слова іншомовного по­ ходження, усно провідміняйте їх в однині та множині.

-а ( я)

У(-ю ) 1) назви осіб, імена та 1) назви речовин, матеріалу; сиру , м е­ прізвища: Д м ит ра, учит е ду. піску, але: вівса; 2) назви збірних понять та позначень ля , хлопця-, 2) назви тварин, речей, пред­ сумарності: ст арост ат у, народу, метів: вовка. коридори, п о л к у ; 3) назви споруд, просторових понять: ліхт аря; 3) назви населених пунктів: палацу, краю ; Тернополя, Києва, але: Криво­ 4) назви явищ природи: дощу, граду, го Рогу, Красного Лиману;

зем лет русу; 298

Продовження таблиці

4) інші географічні назви з наголосом на закінченні: Дінця, О ст ра ; 5) назви мір довжини, ваги, часу: мет ра, грама, тижня-, 6) терміни іншомовного по­ ходження: ат ом а, конуса, відм інка, але: роду. виду, складу,способу

5) назви процесів, станів, властивос­ тей: бігу, ан а лізу, пульсу, 6) географічні назви (крім населених пунктів): К рим у, К а вка зу, Китаю; 7) назви абстрактних понять, особли­ во складні та префіксальні: живопи су, сухо д о лу.усп іху;

8) назви танців, ігор: боксу, балет у, т анцю , але: ф утбола, волейбола, го­ пака

677. Поставте іменники в родовому відмінку однини. З’ясуйте їхні значення за словником іншомовних слів. Якому стилю мовлення вони властиві? Ваучер, ринок, вексель, дебет, фініш, документ, конденса­ тор, папір, термін, експеримент, реквізит, формуляр, експорт, заголовок, підпис, індекс, заклад, ксерокс, адресат, адресант, бланк, комп’ютер, адрес, імпорт, ексклюзив.

678. Поставте іменники в давальному відмінку однини, запишіть можливі паралельні закінчення. За словником з’ясуйте значення іншомовних слів. Доберіть українські відповідники (де можливо). Акціонер, аудитор, бізнесмен, виробник, інвестор, креди­ тор, лідер, посередник, постачальник, споживач, депозит, аргумент, індекс, моніторинг, рейтинг, агентство, сервіс. 679. Визначте рід і відміну іменників. Запишіть, поєднавши з одним із прийменників: за. 4зі). Поясніть правопис. Вість, галузь, доповідь, магістраль, домовленість, подорож, нехворощ, ніч, любов, даль, відвертість, мораль, кров, по­ тужність, радість, мідь, сіль, піч, рентабельність, інертність, продуктивність, прибутковість, пружність, відповідальність, пристань, мазь, мить, верф), Керч, повінь, мудрість, осінь, велич, юність, розкіш, віддаль. 680. Визначте відміну іменників ім’я, плем 'я, дівча, ягня, т еля, орля, зайченя, індича, тигреня. Складіть із кожним речення так, щоб іменник стояв у родовому, давальному або місцевому відмінку однини чи множини. Об’єднайте речення темою «У зоопарку».

0

681. Поставте іменники у кличному відмінку. П’ять слів уведіть як поширені звертання в речення, передаючи телефонну розмову. Пані вчителька, пан господар, добродій Олексюк, пан пре­ зидент, колега Олійник, добродій Микола, Галина Мико­ лаївна, пані Марія, панна Олеся, Степан Пилипович, голубка Наталка, друг Андрій, дід Михайло, батько Тарас. 2 9 9

682. Утворіть від поданих іменників чоловічі та жіночі імена по батькові. Якщо існують паралельні форми, запишіть їх. Григорій, Василь, Сава, Микола, Хома, Ілля, Кузьма, Ігор, Левко, Євген, Юхим, Тодось, Лук’ян, Орест, Яків, Клим, Яро­ слав, Корній, Зиновій, Юрій, Михайло, Анатолій. 683. Запишіть імена, по батькові та прізвища у родовому, даваль­ ному й орудному відмінках. Використовуйте паралельні форми закінчень. Станіслав Гаврилович Ромашко, Євдокія Петрівна Костюшко, Анатолій Михайлович Роговець, Ганна Сергіївна Кравчук, Олекса Костьович Терняк, Катерина Іллівна Шевченко, Хрис­ тина Іванівна Соколяк. 684. Прочитайте текст. Яку систему форм (повну/неповну) мають ці іменники? Аргументовано поясніть. Визначте стиль тексту. Замініть його на усно-розмовний, побудувавши розповідь-казку про пригоди незмінюваних слів. Окрему морфологічну групу становлять н е з м і н ю в а н і і м е н н и к и : 1) ряд слів іншомовного походження (м е т р о , м е ­ ню , т у р н е , колібрі)', 2) українські й іншомовні жіночі прізвища на приголосний звук (З о ги ч , Х а р ч у к , К р а в ч у к ), на -енк(о) (Я ц е н к о . В а с и л е н к о ), російські прізвища на ово (Д у р н о в о ), -и х (Ч ер н ы х, С еды х); 3) ініціальні абревіатури (М В С ) та абревіату­ ри, у яких друга частина виступає у формі непрямого відмінка (за вб а зы , п о м д е к а н а ).

Граматичне значення відмінка виражається в цих іменниках синтаксично. Наприклад: п еред аю т ь по рад іо (місцевий від­ мінок); п ід ій ш о в до м ет р о (родовий відмінок); р о з м о в л я л а з наш ою К о в а л е н к о (орудний відмінок); с л у х а ю к а к а д у (знахідний відмінок); пер ед а ли всім Р Т С (давальний відмінок множини). 685. Утворіть і запишіть словосполучення з поданими словами. Визначте відмінок іменників. Складіть із ними кілька речень. Шосе, кашне, кіно, фламінго, пенсне, парі, журі, кенгуру, ГЕС, Косач, Петрусенко, Гайдай. 686. Прочитайте текст. Виконайте морфологічний розбір виділе­ них іменників за схемою: 1) іменник; 2) початкова форма; 3) назва загальна/влвсна; 4) назва істоти/неістоти; 5) рід; 6) число; 7) відміна (чи незмінюваний), група (якщо є); 8) відмінок; 9) спосіб творення (якщо слово похідне); 10) синтаксична роль; 11) написання. О рідна земле! Ти, як мати,— єдина і неповторна! Ти не обов’язково найкраща, найгарніша. У світі є, можливо, інші краї, сповнені чарівної краси, краї, де ласкавий шум морсько­ го прыбою поєднується з ніжним с п ів о м барвистих птахів, а па­ хощі лавру чи магнолії — зі свіж іст ю грозових південних

вітрів. Та що з того? Хай ти скромніше вбрана, хай твоя краса не така показна і не кожному впадає в в іч і, але від того ти не менш рідна і люба синівському серцю , рідна земле! Ти ввійшла в нього разом з м о л о к о м м а т е р і і шумом старої верби у воро­ тях, з квилінням чайки біля степового о зе р ц я і золотим дзво­ ном пшеничної ниви за селом, із звуками рідної мови та п іс е н ь вечорових дівочих. І поки б’ється в г р у д я х серце, ми не пере­ станемо любити тебе, рідна земле! (В . М а л и к ) . 1^ іЛ:л А л- чубубА л.

4т-

1. Як зробити, щоб чорногуз став іменником подвійного роду? 2. Доведіть, шо слово т уш не можна вважати іменником подвійного роду. 3. Чи можна вважати, що іменники адрес і адреса — де родові варіантні форми?

Д О 687. Розгляньте старовинне фото. Кого ви на ньому впізнали? Підго­ туйте розповідь для учнів 8 кляг.у ня те­ му «Шлях кобзарів —то шлях народу». ' , • 688. Складіть і розіграйте діалог на ” тему «У новому помешканні*. Ви­ користайте подані слова. Гості, новий дім, планування кімнат, меблі, умеблювати, килим, національний колорит, люстра, письмовий стіл, журнальний сто­ лик, паркет, музичний центр, ком­ п’ютер, телевізор, бра, секретер. и с а Л и л е * »« .V

Тематичні виписки. Тези. Конспект 689. Прочитайте. Доберіть заголовок до тексту. Складіть план. Що таке тематичні виписки, тези, конспект? Випишіть визначення. Кількість інформації в світі постійно зростає. Людина не в змозі запам’ятати все, про що говориться в газетах, журналах, по телебаченню навіть в одній якійсь галузі (літературі, мис­ тецтві, техніці тощо). Тому дуже важливо навчитися відбира­ ти потрібний матеріал і занотовувати його. Це розвиває інте­

лект. Зроблені вами записи допоможуть відновити в пам’яті матеріал під час підготовки до екзаменів, написання твору. Відомо декілька видів записів. Один із них — план — зна­ йомий вам ще з початкової школи. Він допомагає відтворити послідовність сюжету книги. Але в книгах, статтях часто зустрічаємо такі думки, які хочеться запам’ятати на все життя Ви занотовуєте їх у свій записник, тобто робите виписки. Під час підготовки до твору, доповіді добирається матеріал за певною темою. Якщо ви робите виписки з різних джерел, але за однією темою (наприклад, «Українська пісня»), то вони називаються тематичними й оформляються у вигляді цитат. У засвоєнні змісту складної критичної статті з літератури, чи історії, чи іншого предмета допоможуть складені вами тези, які пишуться після плану. Тези — це стисло сформульовані основні положення прочитаного тексту, які передають його суть. Є два види тезування — відбір авторських думок із тексту (у вигляді цитат) та самостійне формулювання основних поло­ жень статті. Тезування сприяє розвиткові логічного мислення, розвиває вміння чітко, ясно і послідовно висловлювати думки. Під час підготовки до усних екзаменів накопичується знач­ на кількість теоретичного, досить складного для засвоєння ма­ теріалу. Часом не відразу пригадується потрібне. У такому разі допоможе конспект, складений вами під час опрацювання статті чи розділу підручника. Конспект — це стислий, зв’яз­ ний і послідовний переказ змісту статті чи розділу книги, лекції тощо. Конспект складається після попереднього прочи­ тання і виділення головних думок, положень, цитат у статті. Є три види конспектів: текстуальні, вільні, змішані. Текстуаль­ ний передбачає послідовний виклад основних думок статті сло­ вами автора (цитатами), а вільний — своїми словами. При змішаному конспектуванні цитування поєднується з вільним викладом змісту прочитаного. У конспекті слід застосовувати підкреслення, виділення ключових слів іншим кольором або шрифтом. Це допомагає швидше знайти потрібне під час читання (З п о с іб н и к а ). 690. І. Розгляньте зразок тематичних виписок і список рекомен дованої літератури. Зразок.

З особливою ретельністю орнаментувалися руш ники, які маля не тільки утилітарне і декоративне, а й обрядове значення. У се­ лянському житлі XIX—XX ст. рушники розвішувалися завжди на визначених місцях: над вікнами, в простінках, на покуті. Надзви­ чайна стійкість традиції їх використання у сімейному житті (на рушник становили молодих, рушником їх пов’язували, ним спови­ вали немовля, його дарували в дорогу, на ньому підносили хліб302

сіль, опускали покійника в яму) пояснюється побутуванням давніх релігійно-магічних уявлень (тоді рушники розвішували у священ­ них гаях, на них, як на своєрідну ікону, наносили язичницькі зображення). Ст рунк а М. Народне образотворче мистецтво: Культура і побут населення України: Навч. посіб. для вузів.— К., 1991.—С. 183. Список рекомендованої літератури 1 . С к у р а т і в с ь к и й В . Б е р е г и н я , — К ., 1 9 8 7 .— С . 1 5 5 — 1 7 7 . 2. С л о в н и к с и м в о л ів к у л ь т у р и У к р а їн и ' З а з а г . р е д а к ц іє ю В. П . К о ц у р а , 0 . І . П о т а п е н к а , М . К . Д м и т р е н к а . — К .: М іл е н іу м , 2002. — 2 6 0 с. 3. Л о з к о Г. У к р а їн с ь к е н а р о д о з н а в с т в о .— К ., 1 9 9 4 . II. О п р а ц ю й т е п а м 'я т к у .

Як працювати над тематичними виписками 1. У в а ж н о п р о ч п т а т и с т а т т ю . П о з н а ч и т и о л ів ц е м п о т р іб н и й м а ­ т е р іа л . 2. В и п и с а т и ц и т а т у в з а п и с н и к у т а к і й п о с л ід о в н о с т і: п р із в и щ е т а ін іц іа л и а в т о р а , н а з в а т в о р у , м іс ц е і р і к в и д а н н я , в и д а в н и ц т в о , т о м (р о з д іл ) к н и г и , с т о р ін к а . 3. Я к щ о н о в а ц и т а т а н а ц ій с а м ій с т о р ін ц і, у ц ь о м у с а м о м у т в о р і, то п и ш е т ь с я Там само. 4 . Я к щ о в ц и т а т і щ о с ь п р о п у с к а є т ь с я , с т а в л я т ь с я т р и к р а п к и ( ...) . 5. Ц и т а т а о ф о р м л я є т ь с я за п р а в и л а м и п у н к т у а ц ії п р и п р я м ій м о в і. 6. Я к щ о ц и т а та є п р о д о в ж ен н я м ваш о ї д у м к и , вон а п и ш е ть с я з м а л о ї л іт е р и , а л е в л а п к а х . 7. П е р е д ц и т а т о ю с л ід п о д а в а т и з а г о л о в о к т е м и , я к о ї в о н а с т о ­ су ється (н а п р и к л а д : » Н ар о д н и й о д я г» ). 1Ч)\ I I I . П ід г о т у й т е т е м а т и ч н і в и п и с к и з р із н и х д ж е р е л д о т е м и » У к р а їн с ь к и й р у ш н и к » .

691. Прочитайте й перекажіть текст. Випишіть речення, в яких ідеться про способи і форми запису інформації. Одним із способів запису змісту почутого чи прочитаного матеріалу є тематичні виписки. Опрацьовуючи будь-які дже­ рела інформації, корисно виписувати цікаві думки, важливі факти, вислови, щоб можна було скористатися ними під час підготовки наукового повідомлення, виступу, доповіді, захис­ ту реферату тощо. Тематичні виписки можуть мати різні фор­ ми: а) дослівний запис найважливіших думок; б) передача про­ читаного чи почутого своїми словами; в) повний чи скорочений запис питати (3 п о с іб н и к а ). 692. П р о ч и т а й т е у р и в о к із к н и ж к и Б о р и с а А н т о н е н к а - Д а в и д о в и ч а » Я к м и го в о р и м о » (с. 3 0 4 ). К о р и с т у ю ч и с ь з р а з к о м , о ф о р м іт ь в и п и ­ с к у « В и р а з і в и с л ів » . W3

Зразок.

Коледж, -у, о р . -елі. В и щ и й а б о с е р е д н ій н а в ч а л ь н и й з а к л а д в А н г л ії, С Ш А т а д е я к и х ін ш и х к р а їн а х . Колеж, у. С е р е д н ій н а в ч а л ь н и й з а к л а д у Ф р а н ц ії, Б е л ь г і ї і Ш в е й ц а р ії. Г о л о в а щ у к С . І . У к р а їн с ь к е л іт е р а т у р н е с л о в о в ж и в а н н я : С л о в .- д о в ід .— К .: В и щ а ш к . , 1 9 9 5 .— С . 1 3 7 . ВИРАЗ І ВИСЛІВ Ці слова вважали за абсолютні синоніми, тому в класичній літературі бачимо іменник в и р а з у різних значеннях: П о ч а л а ... с о л о д к и м и в и р а з а м и л ю б о в і п р о м о в л я т и (І. Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й ): В и р а з на л и ц і п о н у р о -у р о ч и с т и й » (П . К у л іш ).

У сучасній українській літературній мові ці слова розрізня­ ються за значенням: там, де йдеться про якусь думку чи мірку­ вання, передані небагатьма словами, кажуть ви с л ів: «За в и с л о ­ в о м чиїм»... (Російсько-український фразеологічний словник І. Виргана й М. Пилинського), у всіх інших випадках, зокрема й у математиці, користуються іменником в и р а з : Р о т м іс т р і очим а, і вс ім ви р а зо м п о к а зу в а в , щоб в ін за б и р а вс я гет ь (Петро П а н ч ); в и р а з а? + Ь = с. V»

6 9 3 . П і д г о т у й т е т е м а т и ч н і в и п и с к и д о в и с т у п у на о д н у з тем: « У к р а їн с ь к а м о в а с е р е д ін ш и х с л о в ’я н с ь к и х м о в » , « Т в о р ч и й ш л я х М и х а й л а К о ц ю б и н с ь к о г о » , « Н е п о в т о р н и й т а л а н т С о л о м ії К р у ш е л ь н и ц ь к о ї* .

694. І. П р и г а д а й т е , що т а к е с т а т т я , я к і в и д и с т а т е й іс н у ю т ь . П р о ч и т а й т е т е к с т . В и з н а ч т е т е м у , о с н о в н у думку, с т и л ь м о в л е н н я . Д о якого в и д у статей належить текст? Дайте йому заголовок.

Форма викладу думок залежить від того, з якої нагоди пишеть­ ся лист. Так, для листа-співчуття його автор знайде не тільки відповідні слова, а й певні синтаксичні конструкції, і все це в ком­ плексі буде спрямоване на те, щоб якось розрадити людину в и біді. Написавши дату, автор звертається до людини, якій адресує листа. Залежно від змісту, а також від ступеня близькості між тими, що листуються, у звертанні вживають різні епітети: ш а н о в н и й , в е л ь м и ш а н о в н и й , в и с о к о п о в а ж н и й , дорогий та ін. Іменник, що означає людину, до якої звертаються, має стояти в кличному відмінку: брат е, сест ро, м ам о, Ів а н е , Г а л и н о , Ів а н е П ет р о ви ч у. Якщо звертання виражене сполученням імені й по батькові, то обидва слова вживаються в кличному відмінку: І в а ­ не П е т р о в и ч у , Г а л и н о Д м и т р ів н о . Коли ті, що листуються, гово­ рять одне одному В и, то це слово має писатися з великої літери. Звертання до адресата може бути ускладнене иривітанням-побажаяням, яке передує звертанню й епітету: добрий день, зд р а с­ т у й т е і под. Наприклад: Д о б р и и день, дорогий друж е! або З д р а с ­ 304

т уй. О лексію ! Додає звертанню інтимності присвійний займен­ ник м ій : Д орогий м ій друж е! або М ій дорогий друж е! Далі автор листа розповідає про своє життя, здоров’я, родинні новини, про речі, що становлять спільний інтерес. Він просить написати, що нового в того, до кого звертається, і закінчує лист побажанням здоров’я, щастя; передає вітання. Звичайно, можуть бути відхилення у плані викладу, зумов­ лені певними обставинами, але для людей з нормальними взаєминами характерна доброзичливість, повага, що виража­ ється мовними кліше — привітаннями, побажаннями благопо­ луччя. Автор листа має передбачити, як одержувач його послання поставиться до написаного, чи не зачепить його само­ любства якесь зауваження або спогад про щось неприємне. Отже, пишучи листа, кожен має дбати про дотримання мов­ них та етичних норм (З а Є. Ч а к ). ІГ. О п р а ц ю й т е п а м ’я т к у . С к л а д іт ь т е з и с т а т т і.

Як складати тези статті 1. У в а ж н о п р о ч и т а й т е с т а т т ю . П о д у м а й т е , ч и в ід п о в ід а є ї ї з м іс т т о м у з а в д а н н ю (м е т і), я к е с т о їт ь п е р е д в а м и . 2. П о д іл іт ь с т а т т ю н а с м и с л о в і ч а с т и н и , в и з н а ч т е м ік р о т е м и і с к л а д іт ь п л а н . 3 . П р о ч и т а й т е с т а т т ю в д р у г е , в ід з н а ч а ю ч и о с н о в н і д у м к и т а п о л о ­ ж енн я, важ л и в і д л я ваш ого завд ан н я. 4 . В и п и ш іт ь н а в п р о т и к о ж н о г о п у н к т у п л а н у в ід п о в ід н і ід е ї т а п о л о ж е н н я с л о в а м и а в то р а (ц и т а т а м и ) або в л а с н и м и с л о в а м и . 5. С л ід к у й т е з а т и м , щ о б н е б у л о п е р е к р у ч е н ь з м іс т у , з в ір я й т е зап и сан е з д ум к ою автора.

695. Н а п и ш іт ь л и с т -п о з д о р о в л е н н я с в о є м у в ч и т е л ю , в р а х у в а в ш и р е к о м е н д а ц ії, я к і м іс т я т ь с я в т е к с т і п о п е р е д н ь о ї в п р а в и . 696.

Г о т у ю ч и с ь д о у р о к у іс т о р ії, с к л а д іт ь т е з и п а р а г р а ф а ; в и к о ­ р и с т а й т е ї х , в ід п о в ід а ю ч и н а у р о ц і.

697.

П р о чи тай те статтю . В и зн ачте тем у , основну д у м к у , сти л ь м о в л е н н я т е к с т у . П р о ч и т а й т е к о н с п е к т с т а т т і. С п р о б у й т е п е р е д а ти з м іс т с т а т т і з а к о н с п е к т о м . Щ о , н а в а ш у д у м к у , с л ід б у л о б щ е з а к о н с п е к т у в а т и ? Я к и й це в и д к о н с п е к т у ?

ЩО ТАКЕ МОВА С таття

К онсп ект

М о ва н а л е ж и т ь д о т а к з в а н и х в т о р и н н и х с и ­ с т ем . В он а іс н у є н е с а м а по с о б і, а в л ю д с ь к о м у с у с п іл ь с т в і, п о х ід н о ю в щ я к о г о в о н а є. В о д н о ч а с м ов а — о д и н і з ф а к т о р ів с а м о о р г а н із а ц ії с у с п іл ь с т в а і н е в и ’є м н а о з н а к а т а к и х с п іл ь н о т , я к р ід , п л е м ’я , н а р о д н іс т ь , н а ц ія .

М ова — ц е вто ­ ри нн а систем а, я к а іс н у є т іл ь к и в л ю д ­ с ь к о м у с у с п іл ь с т в і і за в д я к и йому.

2 0 я Я. іі.ю ш

305 ,

Продовження таблиці

Мова існує у свідомості членів суспіль­ ства, реалізується в процесах мовлення і •консервується* в результатах цього мов­ лення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить від кожного мовця. З матеріального погляду в мові, що ре­ алізується в мовленні, немає нічого, крім звуків, які комбінуються у слова, речення тощо. За цими комбінаціями ховається вели­ чезний світ значень — фонетичних, лексич­ них, граматичних, стилістичних. Саме в них відображені знання народу — носія мови — про світ, його структуру, ставлення людей до нього. Німецький філософ В. фон Гумбольдт писав: «Мова народу —це його дух, і дух на­ роду — це його мова*. У ній акумулюється духовна енергія народу. Вона є головною ознакою і символом нації. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ «безпосередньо*, «таким, як він є*. На­ справді наше сприйняття світу відбувається крізь призму нашої мови. «Світ просіюється крізь сито слів* (К. Кравс). Підкреслимо, що в кожного народу «мовна картина світу» — своя, неповторна. Найпростіший приклад: ми в природі чуємо тільки ті звуки, які є в нашій мові (р-р р, ш-ш иї , ку-ку, гав гав, няв, дзень, хрусь...). В інших народів ці звуконаслідуван­ ня звучать зовсім інакше. Весь світ ми «розчленовуємо і сортуємо» так, як це змушує нас робити структура на­ шої мови, у якій зафіксовано досвід усіх по­ передніх поколінь різних епох. Отже, мова —це ще й засіб самопізнання народу...

З матеріального погляду мова — це звуки, які комбіну­ ються у слова і ре­ алізуються в мов­ ленні.

Мова — це засіб пізнання світу, який ми позначаємо сло­ вами.

У мові зафіксова­ но досвід народу за весь час його існу­ вання, тому вона — •засіб самопізнання народу*. Мова — найваж­ Мова — найважливіший засіб спілкуван­ ня людей, тобто засіб вираження і передаван­ ливіший засіб спіл­ ня думок, почуттів, волевиявлень. У цій ролі кування людей. людська мова має універсальний характер: нею просто передати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами, морським ко­ дом чи дорожніми знаками, тоді як жоден із цих засобів спілкування не може конкурува­ ти у вираженні з мовою. Мова —це засіб формування, оформлення Мова —засіб фор­ мування, оформлен­ та існування думки. ня то існуваппл дум­ ки.

Продовження таблиці

...Формою існування мови, свідченням її життєздатності є м о влен н я , тобто вико­ ристання цієї мови людьми в комунікатив­ них актах у всіх сферах громадського та особистого життя. Перестаючи бути засо­ бом спілкування, мова стає мертвою. Мова — це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття нації у вічності (В. Іванииіин).

Мова існує у живо­ му мовленні, якщо ж нею не користуються, вона стає мертвою. Мова — це генетич­ ний код нації, зв’язок між минулим, сього­ денням і майбутнім.

я 698. З рубрики *До джерел знань* доберіть назви видань, які вас V зацікавили тематикою. Знайдіть одну з цих книг у бібліотеці, прочитайте й законспектуйте.

Стилістичні особливості форм іменника 699. І. Прочитайте текст. Висловіть свої думки щодо висунутої в тексті гіпотези. Учені нараховують різну кількість відмінків у сучасних мовах світу. В. Колесов вважає, що їх близько тридцяти. У фінській мові, наприклад, 15 відмінків, а в угорській — 22. Данський лінгвіст Луї Єльмслев визначив: теоретично в мові може бути аж 216(!) різних відмінків. У реальних умовах ця кількість перебу­ ває в межах «від нуля (у китайській) до п’ятдесяти двох (у табасаранській — одній з мов Дагестану)*. У лакській мові, якою роз­ мовляють в тому ж таки Дагестані, нараховують сорок відмінків. Зате в англійській, болгарській, в’єтнамській мовах іменники не змінюються за відмінками, як, до речі, і дієслова, бо при побудові речень головну роль відіграє порядок слів (1 — підмет, 2 — при­ судок, 3 — додаток...). Першим розробив учення про відмінки давньогрецький філософ Арістотель. У грецькій мові було п’ять відмінків. Се­ ред лінгвістів панує думка, що черговість відмінків відповідає прямому порядку слів у давньогрецькій мові. Ви ніколи не задумувались над питанням, чи в нашій мові випадковим є саме такий порядок відмінків: н а з и в н и й , ро д о ­ в и й , д а в а л ь н и й ..? ^ Ц. Проаналізуйте речення. Поміркуйте, де в них центр повідом­ лення та з якими відмінками він пов’язаний. Чи підтверджують вони гіпотезу про прямий порядок слів у реченні? 1. Друг зустрів мене привітно і дав мені новий диск. 2. На 20*

3° ^

полях розтанув сніг. Дихання весни відчувалося у щебеті пта­ шок, дзюрчанні струмків. 700. Прочитайте вірш Віктора Коржа. Які за формою іменники переважають у тексті? Чому? Яка їхня стилістична роль у ре­ алізації задуму поета? Чи можна назвати вірш жартівливим? Як рятували трьох китів — світ вберегти себе хотів, бо він — у всіх це на вустах — покоїться на трьох китах... Один з китів на лихо здох — чи ж вбережеться світ на двох? — з візитами, ракетами, протестами, пікетами, з парламентами, СІІІДами, вождями та нуклідами, із рекетом, зі смогами, з безрукими, безногими солдагами-афганцями, з халупами, палацами, з валютами, нітратами, волюнтобюрократами, з саперними лопатами, з суперінтердівчатами, з секретними угодами, з стихійними погодами, із мафіями, страйками, з закрученими гайками, із «правди де питати нам», із теледепутатами, із сміттям, чинодралами, лахміттям, генералами, із ВТК і ЛТП, із і т.д., із і т. п. — з усім-усім, що в світі є, мовчить чи голос подає..? 701. Опрацюйте лінгвістичну довідку. Кожна частина мови має свої стилістичні особливості. Морфологічні синоніми — це граматичні форми слова, ■ які розрізняються засобами вираження граматичних і?' значень і стилістичним уживанням. Наприклад: л ік а р — ^ л ік а р к а — л ік а р и іа . Перше слово стилістично нейтральне і вживається в усіх стилях мовлення, воно дає назву людині , за фахом, родом діяльності без вказівки на стать. Друге , слово дає вказівку на стать, вживається переважно в роз­ мовному та художньому стилях. Слово ж л ік а р ш а вжива£ ється тільки у розмовному стилі як просторічне. Стилістичні можливості к а т е г о р і ї р о д у не однако­ во виявляють себе в різних стилях мови. В офіційно-ділово, му мовленні перевага віддається формам чоловічого роду, щоб підкреслити не стать, а службове і соціальне станови3 ще людини: л а б о р а н т Г а н н а П е т р е н к о , с е к р е т а р О льга '

К о в а л е н к о , ін ж ен ер Ір и н а К р а в ч у к .

Найабстрактнішиіі за своїм граматичним значенням і 4 лексичним наповненням середній рід. Тому форма середнього г роду часто використовується в науковій мові. Різноманітно виявляються стилістичні можливості категорії роду в худож-

ньому та розмовному стилях. Слова за родовою належністю використовують для створення у о с о б л е н ь . Наприклад: Д у м а л а с у м н а см ер ека — де кр а са у м е н е ? (Д . І іа в л и ч к о ) . Взаємозамїнюючи форми роду, письменники створюють пестливо-голубливий стиль, відтінок пошани, виявляють примхливе або негативне ставлення, захоплення чи осуд:

І

(1

М и к о л к а , П р о к о п ів х л о п ч и к , т а к и й ш к о л я р и к га р н е с е н ь к и й б у в ... В оно и уч и ло сь , н ів р о к у ко м у. С т р а х я к е до к н и ж к и б у л о ... (А. Т е с л е н к о ).

Форми середнього роду допомагають правдиво відтвори­ ти дитяче сприймання світу: Б у в собі т а т о , б у л а собі м а м а , б у л о собі я. Т а т о с и д іл и н а о с л о н і... А я собі к р и ч а л о : « Д а й т е к а ш і/» (І. Д р а ч ).

Середній рід часто використовується при створенні нега­ тивних характеристик дрібних, мізерних душею людей. С т а р ш и н а п у з а т а , с т о їт ь ря д о м : сопе, х р о п е , т а п о п а д у в а л о с ь , я к ін д и к и , і н а д ве р і косо п о г л я д а л о ( Т . Ш е в ч е н к о ).

Іменники спільного роду мають широкі стилістичні можливості, вони виступають то як нейтральні назви ( л и с ­ т о н о ш а , с и р о т а ), то як позитивна характеристика (б ід о ла х а , т р у д я г а ), то як негативна оцінка (в о л о ц ю г а , н е ч е п у р а , з а й д а , б а з ік а ).

Числові форми іменника також мають стилістичні особ­ ливості. Так, іменники, що вживаються тільки в однині, переважно належать до книжних стилів — ділового і наукового. Це терміни й абстрактні іменники. З ііевною стилістичною метою можуть уживатися іменники, які мають тільки однину, як множинні: 1. В и с о к о я к іс н і с т а л і Зап о р іж ж я з н а є увес ь с в іт . 2. Б о л і і ш у м и в сер ц і м ож на в и л і к у в а т и . Іменники в однині (замість множини) вжива­ ються у вій-ськовій і спортивній справі: К р о к о м р у ш ! Н а п л е ч е ! Д о н о ги !

\

Граматичні форми відмінків є одним зі стилістичних за­ собів милозвучності українського мовлення. Для уникнен­ ня збігу приголосних, одноманітності вислову вживають п а р а л е л ь н і в і д м і н к о в і фо р м и : Т а р а с о ві (Т а р а с у ) Г р и го р о в и ч у Ш е в ч е н к у , (н а ) Т и м о ф ії — (н а ) Т и м о ф іє ві. Як стилістичний засіб уживається кличний відмінок, особ­ ливо в художньому та розмовному мовленні: О й, чого т и , дубе, на я р п о х и л и в с я , м о л о д и й козач е, чого заж урився? (Н ар. т во р ч іс т ь ) — з метою звертання, у ліричному відступі.

702. 1. Прочитайте текст на с. 310. Визначте стиль мовлення З’ясуйте значення іменників у формах однини або множини. II. Проведіть стилістичний експеримент: замініть число імен­ ників і простежте, як при цьому зміниться їхнє значення і зміст

тексту загалом. Чи завжди можлива така заміна? Відповідь обгрунтуйте. Зима непомітно минала. Розтали буйні сніги. Зблиснули на яскравому сонці потічки, струмки. Попливли на Волхові кри­ жини. Задзвеніло у весняній напрузі гілля дерев. Безхмарне небо загомоніло запаморочливим криком вороння, журавли­ них ключів, що тяглися з вирію... (Р . І в а н ч е н к о ). 703. І. Прочитайте вірш Олени Матушек. Визначте стилістичну функцію відмінкових форм іменників Vреалізації задуму поетеси. Порятуйте красу — у стеблі, у росі, у зернині, Порятуйте красу — у бджолині і в солов’ї. Бо з усіх дефіцитів найбільше потрібні людині Нелинялі, нетлінні скарби безкоштовні її. Порятуйте красу — у привітному доброму слові, Порятуйте красу — у відправленім вчасно листі. Ви її порятуйте в своїй безкорисній любові, Ви її порятуйте в душевній своїй чистоті. Ви її поверніть, заблукалу, в натомлену днину, Доки німб сонценосний у ночі потворній не згас... Ви її захистіть, як малу безпорадну дитину... Порятуйте красу — і вона порятує вас. Д О II. Як поетеса трактує твердження •Краса врят ує світ п і 704. Обговоріть проблему «Красиве і потворне в нашому житті».1 .ф 705. Напишіть твір-розповідь на одну з тем, використовуючи ' ! '* іменники в усіх граматичних формах: «Рідне місто», «Мій улюб­ лений письменник», «Море і міфи».

1. Продовжіть речення: Морфологія — це...: а) словниковий склад мови; б) розділ науки про мову, що вивчає слово як частину мови; в) розділ науки про мову, що вивчає речення; г) розділ науки про мову, що вивчає морфем­ ний склад мови. 2. Визначте, у якому рядку всі іменники належать до назв неістот: а) вишня, нагорода, сім’я, син, робота; б) шахта, береза, бджола, лелека, долоня; в) мрія, казка, думка, сторона, пісня; г) леґінь, царівна, сирота, весна, дорога. 3. Визначте, у якому рядку всі іменники належать до назв істот: а) гурт, олівець, сум, подія, хід; б) вітер, радість, шахіст, дім, малюк; в) син, робітник, сорока, Сашко, джміль; г) зошит, учень, день, юнак, рак.

4. З’ясуйте, а яким відмінком збігається форма знахідного відмінка множини в іменниках —назвах істот: а) з формою давального однини; б) з формою родового мно­ жини; в) з формою орудного однини; г) з формою місцевого од­ нини. 5. Назвіть рядок, у якому всі запозичені іменники чоловічого роду: а) шимпанзе, поні, зебу, фламінго, маестро; б) місіс, мадам, леді, Бетті, кенгуру; в) кашне, депо, какаду, меню, бюро: г) шосе, пюре, ваніль, амплуа, рагу. 6. Визначте, у якому рядку всі іменники мають форму однини і множини: а) мороз, вітер, берег, лебідь, мелодія; б) сніг, знання, сіль, учнівство, учень; в) лелека, степ, квітка, стежка, Дніпро; г) молоко, річка, вода, зерно, зуб. 7. З’ясуйте, у якому рядку іменники не розрізняються за родами: а) степи, лінії, витрати, квіти, сани; б) очі, чоботи, пригоди, примхи, барви; в) канікули, ковзани, штани, дріжджі, огляди­ ни; г) очі, ножиці, яблука, друзі, двері. 8. Назвіть рядок, у якому всі іменники мають лише форму однини: а) ліс, ріка, озери, море, болото; б) край, кущ, рушник, твір, мед; в) бензин, комашня, бетон, боротьба, дітвора; г) сметана, дріб, вікно, осокір, насіння. 9. Визначте, за якою ознакою іменники української мови поділя­ ються на відміни: а) за родом та закінченням у називному відмінку; б) за чис­ лами і закінченнями; в) за лексичним значенням і закінчен­ ням; г) за родом, числом і закінченням. 10. З’ясуйте, у якому рядку всі іменники належать до IV відміни: а) курча, дівчатко, хлоп’ятко, життя; б) маля, тигреня, зайченя, індича; в) волосся, ім’я, плем’я, телятко; г) горобеня, поросятко, знання, кошеня. 11. Визначте синтаксичну роль іменників у реченні (графічно): Коли в огонь живої мови чут т я святого наддаси, ти ст анеш ли ц а рем краси, і визволенн я, і любові (М . Вороний).

12. Напишіть невеликий твір на одну а тем: «Мова і комп’ютер», •НЛО і земляни», «Чи можна навчити мавпу говорити?*.

§ 56. ПРИКМЕТНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ 706.1. Прочитайте текст на с. 312. Визначте прикметники, з’ясуй те, яку ознаку вони виражають: а) безпосередню; б) через відношення до інших предметів; в) як належність до іиших осіб, істот. З’ясуйте, від якого слова вони залежать, яким членом речення виступають. 311

І з цієї хвилини все те, що він бачив навколо себе, чув і відчував, повнилося для нього новим змістом... Раніше Тимко відчував холодну і липку в’язь лугової землі, і почуття це було неприємним, тепер же земля під ногами була тепла, ласкава, як дихання паруючої ріки. Трава, яка здавалася йому раніше сталь­ ною, дзвенючою, як щось неживе, тепер розступалася перед ним прозоро-зеленою морською хвилею, як перед молодим богом, розкриваючи всю свою потаємну красу. То була його, Тимкова, рідна земля (З а Г р и го р іє м Т ю т ю н н и к о м ). II. Накресліть схему другого речення.

707. І. Самостійно складіть лінгвістичну довідку до теми «При­ кметник» за поданим планом. 1. Що таке прикметник? 2. Які граматичні ознаки прикметника не є самостійними? 3. На які групи за значенням поділяються прикметники? Назвіть їхні характерні ознаки. 4. Яку синтаксичну роль виконує прикметник? II. Перевірте себе за теоретичним матеріалом. Присвійні прикметники утворюються: 1) від іменників — назв осіб II відміни за допомогою суфіксів їв ( їв); від іменників І відміни за допомогою суфіксів -ин ( ї н ) : М и к о л и н , В а с и л ів , С е р гіїв , М а р ф и н та іменника III відміни м а т и : м а т е р и н ; 2) від назв тварин за допомогою суфіксів ач- ( - я ч ) , -ин- ( їн ): к у р я ч и й , г у с я ч и й , о р л и н и й . Присвійні прикметники можуть втрачати свою конкретну предметну ознаку і набувати загальної родової віднесеності чи властивості, тоді вони переходять до розряду присвійновідносних або присвійно-якісних прикметників. Наприклад: ведм еж а го л о в а — присвійний (голова ведмедя); ведм еж а ш у ­ ба — відносний (шуба з хутра ведмедя); ведм еж а п о с л у г а — якісний (погана). Не виражають значення присвійності ті прикметники, що входять до складу фразеологічних зворотів і термінологічних назв: д а м о к л ів м еч , го р д іїв в у з о л , т о р р іч е л л іє в а п у с т о т а , Пет­ р о ві б а т о ги (назва трави, ботанічний термін), та власні назви, що походять від присвійних прикметників, наприклад: К и їв , Х а р к ів , Ш е в ч е н к о в е .

708. І. Прочитайте речення. Визначте розряди прикметників за значенням. Поясніть орфограми у виділених словах. За яким прин­ ципом орфографії їх записано? 1. Заглядає в шибу казка сивими очима, материнська добра ласка в неї за плечима (В. С и м о н ен ко ). 2. Коли ми виїхали на

ч у м а ц ь к и й шлях, з-за дерев легко, наче тіні, вискочили троє оз­ броєних вершників (М . С т е л ь м а х ). 3. Тож, мила моя юнь, любіть, вивчайте солов’їну мову, ніде й ніколи не ганьбіть її — життя свого основу (М. В о л а щ у к ). 4. Я п’ю з джерел п ш е н и ч н и х . польових, де шум доріг і пил на дні осіли... о. Я нестиму до хліба велику любов через поле батьків із синівською впертістю. 6. З усіх кінців — звідтіль і відсіля пливуть веснянки під рибальські хати, стоять човни, мандрівками багаті, твоє Л и м а н с ь к е дивить­ ся в поля (3 т е. М . П а л іє н к а ). II. Пригадайте і запишіть географічні назви, що походять від присвійних прикметників. У в а г а ! Відносні прикметники можуть переходити в 2 розряд якісних. На основі переносних значень створюються і поступово якісні прикметники. Наприклад: в и ш н е в и й с ік | (відносний) — в и ш н е в а х у с т к а (якісний); б у з к о в и й к у щ ! (відносний) — б у з к о в и й к о л ір (якісний); с р іб н а ло ж к а І (відносний) — сріб на го л о в а (якісний). Такі прикметники і 1 називаються відносно-якісними. Присвійні прикметники можуть поєднувати присвійне і 1 відносне, присвійне і якісне значення. Присвійно-відносні І прикметники утворюються від назв людей за допомогою суфікса -ськ-. Наприклад: а д м ір а л ь с ь к и й , к о з а ц ь к и й , м ат еЙ р и н с ь к и й , б а т ь к ів с ь к и й , у ч н ів с ь к и й . Від назв тварин вони творяться за допомогою суфіксів -ач- ( я ч ), и н- ( ін ), ов-\ д ів ч а ч и й г у р т , о р л и н а с ім ’я .

Присвійно-відносні прикметники можуть переходити в якісні на основі п е р е н о с н и х з н а ч е н ь слова: з в ір я ­ ч и й п о г л я д , в о л я ч а с и л а , в о в ч и й а п е т и т , з а я ч а д уш а .

7 7 709. Визначте лексико-граматичні розряди прикметників. Які ха рактерні ознаки якісних прикметників, що відрізняють їх від інших — відносних і присвійних? Золоті руки, золоте руно, золотий перстень; крижана вода, крижаний погляд; гаряче серце, гаряча юшка, гаряча голова; дерев’яні ворота, дерев’яні слова; залізні Грати, залізні нерви, залізна воля; вишневий садок, вишнева сукня; батьків наказ, батьків звичай; срібна ложка, срібний голос, срібне волосся; лебедина зграя, лебедина пісня, лебедина шия; орлиний дзьоб, орлиний зір, орлиний політ; вовчі зуби, вовча вдача, вовча шкура; Петрів велосипед, нетрів батіг. 710. І. Складіть і запишіть с л о в о с п о л у ч е н н я « п р и к м е т н и к + імен­ ник*, у яких прикметник означав би матеріал. У словосполученні

іменник поставте в орудному відмінку, закінчення узгодженого з ним прикметника виділіть. Стіл, сукня, черевики, блуза; хліб, посуд, годинник, ручка, ніж; ложка, чашка. II. Уведіть шість словосполучень в орудному відмінку в речення. Ув а г а ! Відносні прикметники позначають ознаку пред­ мета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дії. Твірною основою відносних прикмет­ ників виступає іменник, що позначає предмет; п а п е р о в і к в і т и , м о л о ч н а к а ш а , в с т у п н и й іс п и т , н і ч н и й гіс т ь . Сло­ вотворчим засобом виступають здебільшого суфікси: -о«-, -Н-, -ськ- (-зь к -,-ц ь к -), -а п ( як ), -ев- (-єв-). -и ч и н -,-іч и н - ( ї ч и п ), -а р н - (-я р н -), -л ь н -, ш н -, -ж н-. Наприклад: м 'я с н и й , д е н н и й , н а р о д н и й , м о р с ь к и й , т о в а р и с ь к и й , к р у п 'я н и й , т е а т р а л ь ­ н и й , б е р е зо ви й , с м у ш е в и й , іс т о р и ч н и й , а р х а їч н и й , с у ш и л ь ­ н и й , з а в т р а ш н ій , с п р а в ж н ій .

711. До поданих іменників доберіть прикметники, що називали б ознаку за часом, простором, місцем. У словосполученні іменник поставте у формі місцевого відмінка однини. Якщо при цьому відбу­ вається чергування приголосних, поясніть його. Зразок.

Потік — у гірському потоці —

[к ]

[ц].

Сонце, пора, робота, село, день, квітка, концерт, вечір, степ, гімнастика, берег, рух, дорога, місто, місце. / 712. Розгляньте репродукцію картини Тетяни Яблонської «Тиша*. За допомогою різних прикметників опишіть настрій, ство­ рюваний нею.

Т. Яблонська. Т и ш а 314

713. І. До поданих словосполучень доберіть і запишіть си­ нонімічні «прикметник - іменник». Виділіть суфікси і закінчення у прикметниках. Книжка Ігоря, прізвище Галі, пісня синички, вуха зайця, казка дідуся, лапки качки, пір’я курки, слово батька, пісня матері, сміх дитини, коса дівчини, слід лисиці. т П. Складіть жартівливий дитячий віршик з утвореними словосполученнямц (на вибір). Надішліть його до редакції журналу «Малятко*. §57. СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ЯКІСНИХ

ПРИКМЕТНИКІВ

714.1. Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові зна­ ки. Визначте твірну основу і спосіб творення виділених прикмет­ ників. Розкажіть, як утворюється форма вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників. I. Світу м и л іш о г о т е п л іш о г о за рідну сторону нема. Тут крила виросли і в небо винесли к р а щ о г о небонька нема (М . Т кач.). 2 . Поле житце пшеничне чи картопляне н а й р ід н іш е мені н а й п р о с т о р іш е вам (М . С и н г а їв с ь к и й ) . 3. Я хочу миру і життя у згоді на нашій н а й в е л и ч н іш ій з пла­ нет без атомної бомби і ракет без стратегічних баз на Близькім Сході (О. П ід с у х а ). 4. Мов з-під темної шкіри пробивалося інше лице, с в іт л іш е і м о л о д ш е якому, власне, й належали дідові очі: світлі й по-дитячому трохи наївні. 5. Іще треба розповісти про дівчину Галю яка мала н а й б л и ж ч у причетність до цієї сум­ ної історії (3 т в .А .Д ім а р о в а ). 6. В учителя він був одним з н а й ­ к р а щ и х школярів між хлопцями — н а й в ір н іш и м товаришем (С. В а с и л ь ч е н к о ). 7. Ще с т р у н к іш о ю стала тополинка була вже в и щ а за всіх дівчат що підходили до неї (О. Ів а н е н к о ) . II. Перевірте зроблені вами висновки за теоретичним матеріалом. Форми вищого і найвищого ступенів порівняння бува$ ють п р о с т і (синтетичні) і с к л а д е н і (аналітичні). Проста форма вищого ступеня утворюється додаванням до і кореня або основи якісного прикметника (початкової форми) і- суфіксів -ш- або -іш-, наприклад: ш в и д к и й — ш в и д ш ий; ро і з у м н и й — р о з у м н іш и й . При цьому можуть відбуватися | зміни в основі слова: 1) суфікси основи к-, -о к -, -ек- випадають: ? р ід к и й —ріО ш ий, г л и б о к и й — г л и б ш и й , д а л е к и й — д а л ь ш и й ; £ 2) кінцеві приголосні основи [г], (де] перед суфіксом -ш1 змінюються й утворюють із суфіксом звукосполучення і [дгч]: д о р о ги й — д орож чий, д у ж и й — д уж ч и й ; кінцевий при-

*

315

• V '* * ''’ • V ■> * -V •

голосний основи [с] перед суфіксом -ш- теж змінюється, утворюючи з суфіксом звукосполучення [шч], що графічно передається буквою щ: в и с о к и й — в и щ и й ; т о в с т и й — т о в щ и й ; 3) окремі прикметники утворюють форму вищого ступеня, змінюючи основу: г а р н и й — к р а щ и й , п о г а н и й — г ір ш и й , м а л и й — м е н ш и й , в е л и к и й — б іл ь ш и й . Складена форма вищого ступеня утворюється додаван­ ням слів б іл ь ш або м е н ш до початкової форми: т о н к и й — б іл ь ш т о н к и й ; ч у й н и й — м е н ш ч у й н и й . Посилення інтен­ сивності ознаки може виражатися додаванням до прикмет­ ників вищого ступеня слів багат о, з н а ч н о , н аб агат о, к у д и

y

^

/

(б а га т о ш и р ш и й , з н а ч н о дорож чий, к у д и к р а щ и й ).

Найвищий ступінь порівняння прикметників утво­ рюється так: 1) проста форма — додаванням до прикметни­ ка вищого ступеня префікса най-; н а й б л и ж ч и й , н а й м о л о д ­ ш и й , н а й в ід в а ж н іш и й ; 2) складена форма від початкової форми прикметника додаванням слова н а й б іл ь ш або н а й ­ м е н ш : н а й б іл ь ш в и г ід н и й , н а й м е н ш ц ік а в и й . Відтінок поси­ лення ознаки вносить додавання часток що, я к до слів н а й б іл ь ш , н а й м е н ш або до прикметника простої форми найвищого ступеня: щ о н а й т е п л іш и й , я к н а й а к т и в н іш и й , щ о н и й б іл ь ш д о ш к у л ь н и й , я к н а й м е н ш в а ж л и в и й .

Ув а г а ! Деякі якісні прикметники не утворюють ступенів порівняння: 1) назви кольорів, що перейшли з розряду відносних: к р е м о ви й , ш о к о л а д н и й , в о л о ш к о ви й , б р у н а т н и й , л и м о н н и й , в и ш н е в и й , б у з к о в и й , к а ш т а н о в и й ; 2) назви масті коней: во р о н и й , б у л а н и й , к а р и й ; 3) назви ознак абсолютного порогу інтенсивності: с л іп и й , босий, м е р т в и й , н ім и й , голий; 4) назви складних ознак: ч орн обокий, блідо-рож евий; 5) назви ознак, що виражають міру ознаки суфіксом, префіксом, скла­ данням основ чи синтаксично: н и з е н ь к и й , н и зе с е н ь к и й , в у зю с ін ь к и й , с т р а ш е н н и й , з л ю щ и й , п р е п о га н и й , н а д з в и ч а й н и й , у л ь т р а м о д н и й , п р е г а р н и й , гу с т о -с и н ій , ж о вт о га р я ч и й , б іл о сн іж н и й , н а д т о х и т р и й ; 6) прикметники, що мають безвідносний вияв ознаки: г о л у б у в а т и й , б іля с т и й .

Прикметники у формі вищого ступеня у сталих словос­ полученнях, що стали т е р м і н а м и , втрачають значення вищої міри: с т а р ш а м е д с е с т р а , н и ж ч и й к л а с . 4

^

_

715. Утворіть ступені порівняння якісних прикметників. Випишіть окремо ті з них, які не утворюють ступенів порівняння. Важкий, свіжий, малиновий, добрий, вузький, лисий, жона­ тий, жовтогарячий, товстий, бордовий, премудрий, вишневий,

молодий, молоденький, порожній, русий, тонкий, сердитий, синій, синюватий, зеленавий, старший викладач, молодший науковий співробітник, білявий, білий, худий, худющий. 716. Із поданих прикметників та іменників утворіть словосполу­ чення «прикметник вищого ступеня (проста і складена форма) + іменник». Уведіть п’ять із них у речення. Широкий, веселий, смачний, сміливий, далекий, новий, високий. Шлях, хлопець, вчинок, обід, край, будинок, клен. 717. Запишіть прикметники вищого ступеня порівняння за вида­ ми орфограм на місці пропущених літер. З виділеними прикметника­ ми складіть кілька речень. Л о р п .лій . ТЯ..ИЙ, ВИ..ИЙ, ДУ..ІІЙ, НИ..НЙ, м’я.ЛІЙ, Ш В И Д . . И Й , солод..ий, к р а ..и й , ва..ші, влучн..ий, гаряч.лій, мудр..ий, давн..ий, тепл-.ий, лег..ий, бл и ..и й . 718. Від поданих прикметників утворіть просту і складену форми вищого ступеня порівняння. Складіть речення з утвореними форма­ ми виділених слів. Щасливий, цікавий, грізний, рідний, стрункий, веселий, хоробрий, р а д іс н и й , р о з у м н и й , з н а й о м и й , малий, поганий, світлий, великий, п р и в а б л и в и й , могутній.

Поясніть значення фразеологізмів. Яка роль у них прикметників? До якої групи за значенням належать прикметники? 1. Мокрим рядном накрити. 2. У баранячий ріг скрутити. 3. Всипати березової каші. 4. Гніздо осине. 5. Зачароване коло. 6. За широкою спиною.

719.1. Прочитайте текст. Знайдіть якісні прикметники, визначте ступінь порівняння, прокоментуйте способи творення їх. Уміння привертати й утримувати увагу слухачів має велике значення в будь-якій розмові. Один з найважливіших способів — вдалий вибір теми розмови. Не менше значення має також добір слів, використання прикладів, наочності. Усім людям властива допитливість і цікавість. Вони прагнуть дістати найсвіжіші відо­ мості протягом якнайкоротшого часу. Отже, увагу можна привер­ нути, розповідаючи щось надзвичайне, таке, що викликає подив, інформує про нове стосовно професії чи захоплень співрозмов­ ників. Привертає увагу слухачів і гарний стиль висловлювання.

Речення короткі й прості набагато зрозуміліші, ніж довгі й складні, перенасичені іншомовними словами. Найкращим початком може бути короткий — з цікавого прикладу чи порівняння. Велике значення має тон і сила голосу, темп мовлен­ ня, смислові паузи, виділення певних слів, доречні жести. Спробуйте проаналізувати самих себе, свою поведінку, ма­ неру говорити, виходячи з цих порад. Це допоможе вам у спілкуванні (З а І. Т о м а н о м ). II. Складіть продовження тексту, наводячи приклали з власно­ го досвіду. Розкажіть однокласникам, як вам вдавалося вийти переможцем зі скрутної мовленнєвої ситуації. § 58. СЛОВОЗМІНА ПРИКМЕТНИКІВ 720. Прочитайте. Знайдіть прикметники, визначте відмінок. Чим вони різняться? Як називаються такі форми прикметників? 1. Як ішли ми зелен лугом к зелен гаю, солов’ї нам ткали пісню диво-дивну (Б . О л ій н и к ). 2. І шумить, і гуде, дрібен до­ щик іде, а хто ж мене, молодую, та й додому проведе? (Н а р . т во р ч іс т ь ). 3. Ой чи то я Леда, ой чи то я Лада, аж на мене біл лебедик з небесонька пада... Ой чи пінна Леда, ой чи панна Ла­ да, аж на мене чорен лебідь з хмаровища пада (І. Д р а ч ), і . Літо краснеє минуло, сніг лежить на полі (Л е с я У к р а їн к а ). 5. І ти моя, єдиная, ведеш за собою літа мої молодії. 6. Заступила чор­ на хмара та білую хмару (3 т е . Т. Ш е в ч е н к а ).

721. Прочитайте лінгвістичну довідку. У сучасній українській мові вживаються переважно повні прикметники, що мають в усіх формах відмінкові закінчення: в е с е л и й , в е с е л а , в е с е л і, ве с е ло го , в е с е л и х , ве с е ­ л и м і т. д. Коротких прикметників у сучасній мові мало: зе л е н , р а д . я с е н , с л а в е н , п о в е н , к р а с е н тощо. Більшість повних прикметників мають с т я г н е н і фор­ ми закінчення: доброю — добре. Але в поетичній мові вжива­ ються і повні н е с т я г н е н і форми називного й знахідного р відмінків однини жіночого і середнього роду та жіночого роду називного і знахідного відмінків множини: весела я , веселеє, £ веселії, веселую . За кінцевим приголосним (твердим чи м’яким) основи прикметники поділяються на тверду і м’яку групи. Напри­ клад: 1. С о н я ч н и й , довгий-, с о н я ч н а , довга-, с о н я ч н е , д о вге — і® тверда група; 2. С ер ед н ій , т оріш ній-, с е р е д н я , т о р іш н я , а серед нє, т о р іш н є — м’яка група. -3 1 8

Складні прикметники з другою частиною л и ц и й мають в однині м ’ я к у основу, а в множині (крім називного) т в е р д у : б іл о л и ц и й — б іл о л и ц ь о г о — б іл о л и ц ь о м у — б іл о ­ л и ц ь о го — б іл о л и ц и м — (н а ) б іл о ли ц ь о м у (-ім ); б іл о л и ц і — б іл о л и ц и х — б іл о л и ц и м — б і л о л и ц и х — б іл о л и ц и м и — (н а ) *

б іл о л и ц и х .

722. І. Прочитайте. Випишіть прикметники разом з іменниками, до яких вони відносяться. Визначте рід, число і відмінок. I. І від престолу отчого порогу, від цих священних вікон і двора в усі світи веде мене дорога. 2. Моє вікно — подібне оке­ ану: я отчі думи з хвиль його дістану, як з дна морського діста­ ють бурштин. А може, і нащадок мій добуде з того вікна життя моє забуте — кристали дум з прозорих самотин. 3. Мій дім — фортеця, затишна і строга, моя духовна стійкість — це залога і мого дому, й роду, і добра. 4. Нема ніде так добре, як удома, усі стежки ведуть нас до рідні,— засяє вогник в рідному вікні — де дінеться і темрява, і втома (І. Г н а т ю к ). II. Запишіть поезію свого улюбленого автора, проаналізуйте текст

Із погляду лексичного складу. 723. Провідміняйте прикметники разом з іменниками. Визначте тип відмінювання (за групою), схарактеризуйте особливості його. Білолиций хлопець, довгошия жирафа, Сергіїв мопед, сто­ літня війна, великий район, материна пісня, материнська пісня. 724. І. Прочитайте. Визначте стиль і тип мовлення тексту. По­ дискутуйте. Висловіть свою думку щодо форми звертання до батьків. Тато й мама були колись для дитини найбільшим авторитетом і найвищою владою. «Множина пошани» служила вираженням великої поваги до батьків. Ще за мого дитинства батько, мати, дідусь, бабуся, тітка, с т р и й ко , в у й к о були «Вони». «Тато поїха­ ли до міста. Вони вернуться аж завтра». Тепер значно простіше: «Тату, купи мені», а іноді й таке: «Мамо, ти глуха?» Декому здається, що звертання до тата чи мами на «ти» ви­ ражає дитячу любов, сердечну близькість до рідних. Може, але я не думаю, що діти передвоєнних часів менше любили свою маму, ніж їх правнуки сьогодні. Давні форми пошани зрідка збереглися в українських се­ лах. Ще на початку століття вони були загальновживаними. Не згоден, що справжня любов чи пошана не залежить від фор­

ми її словесного вираження. Основою взаємин між дітьми і батьками повинна бути четверта Божа заповідь: «Шануй свого батька і матір свою, щоб було тобі добре та щоб довго прожив ти на землі!» (З а Ю . Р ед ько м ). II. Випишіть із тексту прикметники з іменниками, до яких вони відносяться. Визначте розряд за значенням, групу, рід, число. відмінок. Поясніть значення виділених елів.

725. І. Утворіть і запишіть прикметники з суфіксом: а) с ь к . б) ин . Поясніть, які зміни приголосних осно­ ви відбулися і чому. З утвореними від виділених словами складіть і запишіть речення. I. Волинь, Баку, Різне, Турабі, П р а га , Запоріж ж я. Прилу­ ки, Чорнухи, товариш, Черкаси, Буг, Кременчук, Золотоноша, Овруч, узбек, чуваш, латиш, Рига, чех. 2. Мелашка, Одарка, Галя, Рая, Ольга, Ганна, Наталка. II. Підготуйте усне лінгвістичне повідомлення на тему «Чергуван­ ня приголосних звуків при творенні прикметників». -енськ . ииськ . -івськ-;

726.1.

Утворіть від основ іменників прикметники з суфіксами м .

-єн-, -ан- ( ян ). Визначте розряд за значенням, групу. Поясніть напи­ сання н і н и у суфіксах прикметників та орфограму «Апостроф».

Хвилина, стіна, глина, срібло, половина, ім’я, машина, камінь, в іт ч и з н а , солома, дерево, мед, дух, віск, буква, б а ш ­ т а н . орган, досвід, вина, зміна, осінь, полин, сон, день. II. Зробіть морфемний і словотвірний розбір прикметників, утво­ рених від виділених іменників. 727. Запишіть прикметники в алфавітному порядку, поставивши замість крапок н або нн. Обґрунтуйте свій вибір. Поставте наголос у прикметниках. За яким принципом орфографії вони пишуться? Невблнга..ий, бездога..ий, неподоланий, невпізна..ий, бла­ гословений, Ч И С Л Є . . И Й , нужде..ий, С И Л Є . . И Й , здорове.. и й , от­ аке., и й , шале..ий, піща..ий, чаву„ий, голуби„ий, букве..ий, страше..ий, широче..ий, атом..ий, писем..ий, дим..ий, каЧ И . . И Й , визначний, притама..ий, иідйом..ий, стара.,ий, свяЩ Є . . И Й , В О Г Н Є .. И Й , солов’їний, неоціне..ий, непримире..ий, Ч а ї н И Й , З В І р И н И Й , Ц Є Г Л Я . . И Й , жит.лй, незрівня..ий. 728. Спишіть, розкриваючи дужки. Вставте пропущені літери. Всі орфоі'рами поясніть. 1. З нас кожен і міцнів, і ріс з г..рячим серцем, (не) байду­ жим (О. Ю щ е н к о ). 2. На обрії лише рожевіла тонен..ка смужпчка, і крізь неї ледь виз..рав (не)величкий золотий шма­ ток сонця (О. Ів и н е н к о ) . 3. То була (не)сумна пісня подола..ого, а радісний бад..орий спів переможця (М . К о ц ю б и н с ь к и й ).

4. Солома скирт іноді проблисне (не)теплим приглушеним бли­ ском (О. Г о н ч а р ). 5. Ключ угорі журавли-.ий рідною мовою кличе у (не)відомі краї (М. Р и л ь с ь к и й ). 6. Не можна всього ро..повісти про людину й про хліб, про його (не)здола..у силу, з якої виростає сила людини (Є. Г у ц а л о ). 729. Уведіть прикметники у складені вами речення і запишіть їх. Запам’ятайте правопис. Високоавторитетний, всесвітньо відомий, вічнозелений, дикорослий, суспільно корисний, сніжно-білий, білосніжний, жовтогарячий, військовозобов’язаний, військовополонений. 730. Спишіть, розкриваючи дужки. Поясніть правопис складних прикметників. Перевірте за орфографічним словником. 1. (Синьою)синьою чашею упав у глибінь ставок, а в ньому розквітають по-весняному білі хмари. 2. Ми в’їжджаємо в шкільне подвір’я, де ясніє великими вікнами (дво)поверхова школа. 3. Чимсь (знайомим)знайомим повіяло на мене (3 т е. М. С т е л ь м а х а ). 4. Цвіли в полях (весняно)окі квіти, вітрець до­ носив пахощі здаля (Д . Т к а ч ). 5. Давно липневий викачали мед, горбатіють картопляні катати, старий вишняк лякливо коло ха­ ти закутався в (багряно)сизий плед {Д. Л у ц е н к о ). 6. Прекрасний ліс навесні, коли вкривається (салатиоізслсішми, ніжними лис­ точками; (казково)чарівний взимку, закутаний у сніжні завої; незрівнянний восени (В. Г ж ицький). 731. Від поданих словосполучень утворіть складні прикметники, поясніть їх написання. Шаховий і шашковий, червоний і блакитний, солоний і кис­ лий, підписаний нижче, дев’ять поверхів, різний тип, сто відсотків, навантажувати породу, розсіювати воду, ремонтува­ ти машини, складальний і клепальний, професорський і ви­ кладацький, водити вагони, загальний для всієї школи, корис­ ний для суспільства, названий вище, білий, як сніг. 732. Прочитайте прислів’я. Визначте, якою частиною мови є виділені слова, яким членом речення вони виступають. Як нази­ вається такий спосіб словотвору? 1. У ч е н и й іде, а неук слідом спотикається. 2. Д о б рого не бійся, а п о га н о го не роби. 3. Д у р н о м у свого розуму не вставиш. 4. Лихо г о в ір к о м у , та недобре й м о в ч а з н о м у . 5. Л і н и в и й двічі ходить, а с к у п и й двічі платить. 6. Ліпше своє м а л е , ніж чуже в е л и к е . 7. М у д р и й не все скаже, що знає, а д у р н и й не все знає, що каже. 8. У ч е н о м у — світ, а н е в ч е н о м у — тьма. 733.1. Прочитайте поезіюВасиля Симоненка нас. 322. Випишіть при кметники. Зробіть морфологічний розбір їх оа схемою: 1) аналізований прикметник; 2) відповідає на питання; 3) залежить від слова; 4) початко2 1 М. Я, Плюгц

321

ва форма; 5) розряд за значенням; 6) повна чи коротка форма; 7) ступінь порівняння; 8) рід, число, відмінок, група; 9) синтаксична роль. Найогидніші очі порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші дурні вельможні, Найпідліша брехлива сльоза... Найпрекрасніша мати щаслива, Найсолодші кохані вуста, Найчистіша душа незрадлива, Найскладніша людина проста. Але правди в брехні не розмішуй, Не ганьби все підряд без пуття, Бо на світі той наймудрішнй. Хто найдужче любить життя. ІІ. Продовжіть міркування у стилі поезії Василя Симоненка (віршами або прозою). _' **

у

734. Складіть і запишіть діалог на тему *На вулиці фантастич­ ного міста». Використовуйте прикметники. 735. Утворіть від поданих прикметників форми найвищого ступе­ ня і складіть із ними речення в науковому стилі. З р а з о к . Корот кий — найкорот ш ий. П рям а — ие найкорот ш а лін ія, що сполучає дві т очки на площ ині.

Високий, глибокий, широкий, великий, малий, швидкий, твердий, важкий, легкий, потужний, жорсткий, важливий.

*п

I X .,*

Докладний переказ із висловленням власного ставлення до подій, героїв 736. Спробуйте вгадати авторське слово. Запишіть речення, свій вибір обґрунтуйте. 1. (Ставні, стрункі, підтягнуті, високі) леґені побралися ру­ ками за плечі, зімкнулися в (тісне, вузьке, мале) коло. 2. У (ду­ жих, сильних, міцних) рухах парубків була сила... 3. Нічого більш (прекрасного, чудового, чарівного) в розвагах людських... мені не доводилось бачити. 4. (Буйна, бурхлива, велика, безмежна, безмірна) радість цієї живої картини (спов­ нила, залила, надихнула) гордістю серце (Т. М а с е н к о ).

Г

737. І. Прочитайте текст. Визначте стиль і тип мовлення. Дайте відповіді на запитання після тексту. Складіть план, визначивши в кожному абзаці тему і мікротеми. «АРКАН» Танцювали самі парубки. Ставні леґені побралися руками за плечі, зімкнулися в тісне, невелике коло. ІІід воркотіння цимбалів та баса ритмічно захиталися цілим колом з боку на бік, а потім разом, рвучко рушили в буряному коловороті, міцно б’ючи ногами в діл. У дужих і граційних рухах парубків була сила, енергія, буйна веселість. Нічого більш прекрасного в розвагах людських, в красі молодечих веселощів мені не доводилось бачити. ...Парубки танцювали старовинний гуцульський «Аркан». Тільки справжні сини гір, волелюбні предки могли залишити в спадщину онукам такий буйний і гордовитий танець. Леґеня, що танцює «Аркан», не можна уявити з по­ хиленою перед паном головою. Перед яким ворогом могли б схилитися буйні голови людей, що так гордо та високо підво­ дяться в цьому залізному колі! Народ, який хоч би трохи постояв на колінах перед чужинцем, ніколи б не створив таких гордовитих національних танців. Минали важкі й темні століття, а в ньому вічно жив незламний і непокірний дух Довбуша і Кобилиці. Я ніколи не знав, що саме споглядання народного танцю може дати людині таку велику втіху. Вуйна радість цієї живої картини сповнила гордістю серце. Гуцульські леґені ще тан­ цювали «Буковинку», «Опришка». На початку ми з трудом розрізняли ці танці українських горян. Всі вони були однако­ во сповнені зухвалого молодечого буйства і сили. Танці наших верховинців і пристрасна музика до них чимось нагадували мені танці грузинів та осетинів. Якісь ледве вловимі спільні риси людської вдачі спорідню­ ють вікову мистецьку культуру всіх горян, синів різних народів (Т. М а с е н к о ). ,. II. Дайте відповіді на запитання до тексту. 1) Чи любите ви танцювати? Які танці вам подобаються? 2) Чи доводилося вам спостерігати народні козацькі, гуцульські танці? Яке враження вони на вас справили? Чи є щось спільне з ними в сучасних танцях? 1 3) Про що прочитаний вами текст? Визначте його тему. 4) Чому присвячений перший абзац тексту? 1

21*

5) Я к і ро зд у м и в и к л и к а л о с п о г л я д а н н я т а н ц ю в авто р а ? У я к о м у а б зац і про це й деться?

123 ,

6) Які спільні риси мають горяни всіх країн і чому, на вашу дум­ ку? Що спільного спостеріг автор? У якому абзаці йдеться про це? 7) Що таке танець, на вашу думку? Як виражається в ньому національний характер? Наведіть приклади з власних спостере­ жень. 8) Чи хотіли б ви навчитися народних танців? Аргументуйте свою відповідь. Що ви думаєте про майбутнє танцю взагалі та відро­ дження українських народних танців зокрема? III. Проведіть словникову роботу до переказу. Доберіть синоніми (також контекстуальні) до слів: л е ґін ь , радіст ь, р уш ит и, коло, пре­ красний, ш вид кий, буйний, гордий, захоплю ват ися, спост ерігат и, за ли ш а т и , зм и ка т и ся, т анцю ват и. Утворіть образні вислови на ос­ нові переносного значення слова: грат и на ц и м б а ла х ; виконуват и ногами т анцю вальні фігури-, р ухат ися по колу, схилит и голову; ст оят и на колінах; минаю т ь роки; д ивит ися на т анець.

IV. Прочитайте текст удруге. Перекажіть усно за планом. Викори­ стовуйте свій словничок до тексту. Напишіть докладний переказ, доповнивши текст власними оцінками, роздумами про роль мистецтва танцю у відродженні національної культури і свідомості. Д о в і д к а . Про народні українські танці див. у книгах: Скуратівський В. «Берегиня» (К., 1987, с. 86—91); «Культура і побут населення України» (К., 1991, с. 200—201).

738. Порівняйте фотоілюстрації. Що вам відомо про бойовий гопак? Зайдіть на сайт www.hopak.org.ua і підготуйте повідом­ лення про відродження традицій народного танцю та бойового мис­ тецтва козаків.

Танець гопак

Бойовий гопак

739. Складіть і розіграйте діалог на тему «Після концерту», вжи ваючи синонімічні фразеологізми. Проаналізуйте, як утворені ці образні вислови. Зробіть висновки.

Особливості вживання прикметників у текстах різних стилів " 740. Прочитайте речення. Знайдіть прикметники, утворені -Т- префіксальним способом. За лексико-граматичними особливостя­ ми визначте стильову належність речень. Яка роль префіксальних прикметників у різних стилях? 1. Є на світі одна Україна, як тільки одна е в нас мати, і їй наша найсвятіша, дитинна любов! (Я . Г о я н ). 2. «У мами над­ людська сила, надлюдський розум!» — з подивом шептав Адась (І. Ф р а н к о ). 3. Найкращий труд на всій планеті — то труд натхненних орачів (Ф. М а л и ц ь к и й ) . 4. Найбільше і найдо­ рожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу... (П а н а с М и р н и й ). 5. Запорізький металургійний завод виробляє надтверді сталі. 6. Археологи уже на початку третього тисячоліття знайшли архіважливі докази походження людини на Землі. 7. Ділові ігри стали ультрамодними на телебаченні (3 г а з е т и ). ^

! ^ \

і ■

І і '

741. Опрацюйте лінгвістичну довідку в парах, ставлячи одне одному запитання по черзі. Прикметники вживаються в усіх стилях мовлення. Але загалом тільки в розмовному та художньому стилях широко використовуються прикметники з префіксом пре- (п р е ­ к р а с н и й , п р е зд о р о в и й ), суфіксами -езн-, -елезн-, -ен н . іс ін ь к (в е л и ч е з н и й . д о в ж е л е з н и й , т о н іс і н ь к и й ) , прикметники вищого і найвищого ступенів порівняння (н а д з в и ч а й н и й , д о б р іш и й , н а й р о зу м н іш и й )-, у поетичному мовленні поширені короткі і повні нестягнені форми прикметників (п е в е н , р а д , с р іб н ії, в ір н а я ). У художньому й розмовному стилях з метою підкреслити перебільшену ознаку часто вживаються складні прикметники, утворені повторенням основ (м уд рийп р е м у д р и й , добрий-добрий). У діловому й публіцистичному стилях частіше використовуються прикметники з префіксами у л ь т р а -, а р х і-, н а д , гіп е р , т р а н с (т р а н с к о н т и н е н т а л ь н и й , а р х ів а ж л и в и й ) . У науковому стилі при­ кметники здебільшого набувають термінологізованого зна­ чення (у л ь т р а ф іо л е т о в і п р о м е н і, г іп е р т р о ф іч н и й с т а н ). П р о с т а і с к л а д е н а форми найвищого ступеня при­ кметника за граматичним значенням однакові: виражають найбільший ступінь вияву певної якості при порівнянні предметів. Але стилістичним вживанням вони відрізняють­ ся: 1) проста форма загальновживана у всіх стилях; 2) скла325

^ | й ? г ? А

дена частіше вживається в книжних стилях (науковому, діловому); 3) проста форма з префіксами що-, я к - уживається обмежено в розмовному стилі. Вони вступають у синонімічні відношення з простою формою вищого ступеня прикметника у сполученні з прийменниковою формою займенника в с е , яка виражає найвищу міру вияву ознаки: в и щ е за в с іх , с л а б ш і за в с іх (або з у с іх , від у с іх ). Прикметник є основним засобом творення епітетів (художніх означень) у художньому творі та фольклорі: Л у к а в е со п р а н о д з в е н и т ь і с р іб л и т ь с я (Є. К о л о д ій ч у к ). У «Словнику епітетів української мови« (К., 1998) ви А знайдете алфавітний перелік епітетів розмовних, народно£ поетичних, поетичних, зневажливих, застарілих і епітетів' неологізмів. Епітети з позитивною і негативною оцінкою • подаються окремо; наводяться приклади їх уживання.

742.1. Прочитайте тексти. Назвіть характерні ознаки стилю кож ного. З’ясуйте стилістичну роль прикметників у них. 1. Вчилися ми в Коцюбинського любити і цінувати українську народну пісню, фольклор, думи і мудрість народну. Народ наш — найталановитіший, найдотепніший мовотворець і піснетворець. Ми ж, його співці і піснярі, чуйно прислухаємося до свого наро­ ду, до чудесної мови його працелюбних дочок і синів та, вловив­ ши якесь щонайвлучніше слово, швиденько, як найбільшу нашу радість, як справжнє відкриття, дбайливо вставляємо та прила­ джуємо у свій твір (77. Т и ч и н а ). 2. Акція — цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує п а й о в у участь у статутному фонді а к ц іо н е р н о го товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним. Акція дає право його влас­ никові на одержання частини прибутку у вигляді д и в ід е н д у , а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (3 к н . « М о в а д іл о в и х п а п е р ів » ), 3. І сплеск весла, і місяць уповні, і ніч пливе на золотім човні в зірчастий луг ромашкового неба, і шепчеш ти, що кра­ щого не треба на світі щастя і тобі, й мені (Г. К о в а ль ). 4. Рідна мова моя, материнська, чудова, на далекі зірки у піснях полетить (С. Л и т в и н ). II. З’ясуйте за словником значення виділених слів. 743. Спишіть, вибираючи з дужок одну з синонімічних форм ви­ щого або найвищого ступенів порівняння прикметників чи їх си­ нонімічну заміну. Обґрунтуйте свій вибір. 1. Порівняно з мохами будова папоротей (більш складна, складніша). 2. Дрофа корі — (найважча, щонайбільш важка) з 326

усіх літаючих птахів. Її вага досягає чотирнадцяти, а іноді вісімнадцяти кілограмів. 3. Гірські гуси із Центральної Азії здійснюють переліт над вершинами Гімалаїв — (вищих за всі, найбільш високих, найвищих) гірських хребтів у світі, направ­ ляючись до своїх зимівель у Північній Індії та Бірмі. Щоб поминути гірські вершини, птахам доводиться підійматися на нечувану висоту — вісім тисяч метрів. На такій висоті літають лише турбореактивні літаки. 4. (Найбільший, більший за всіх, якнайбільший) хижак серед птахів — кондор, що живе в Андах, його вага досягає дванадцяти кілограмів (3 «Е н ц и к л о п е д ії »). 744. П р о ч и т а й т е . П о м ір к у й т е , я к и м и с м и с л о в и м и , е м о ц ій н о е к с ­ п р е с и в н и м и ч и ф у н к ц іо н а л ь н о - с т и л іс т и ч н и м и в і д т і н к а м и р із н я т ь с я н ав е д е н і с л о в о с п о л у ч е н н я і ф о р м и с т у п е н ів п о р ів н я н н я п р и к м е т ­ н и к ів . У в е д іт ь т р и п а р и з н и х у с к л а д е н і в а м и р е ч е н н я . Красев день — красивий день, срібен дзвін — срібний дзвін, ясен місяць — ясний місяць, славен край — славний край, старший брат — старіший брат. • 745. Прочитайте. Прокоментуйте стилістичну роль складних ® прикметників у реченнях. Проведіть стилістичний експеримент: замініть складні прикметники простими. Як змінилося стилістичне забарвлення тексту? 1. Устав ранок світло-радісний, ясно-синій, святочно-блис­ кучою білизною оповитий, а десь далеко, в урочистій тривозі, рожево-синіми барвами обвиті, бились і коливались святочні дзвони, і лагідно десь удалечині скрипів сніг під ногами (М . Ів ч е н к о ). 2. За вікнами куріла сірувато-біла снігова круго­ верть (В . К о з а ч е н к о ). 3. Темно-червоні, яскраво-сині, як небе­ са, голубі, ніби веселку, квіти осінні в коси вплету я тобі, тільки тобі (М . Т к а ч ). 4. Караван гостроносих човнів на чолі з яхтою лине назустріч сонцю (С. Д о б р о в о л ь с ь к и й ).

т

7 4 6 . Д о б е р іт ь д о п р и к м е т н и к ів ім е н н и к и . У в е д іт ь к і л ь к а с л о в о ­ с п о л у ч е н ь у с к л а д н і р е ч е н н я (н а в и б ір ) . Д о я к о г о с т и л ю н а л е ж и т ь ц я л е к с и к а ? З н а ч е н н я н е з р о з у м іл и х с л ів з ’я с у й т е з а с л о в н и к о м .

Комерційний, дипломатичний, страховий, торговельний, банківський, бюджетний, інвестиційний, кредитний, кошто­ рисний, безвідсотковий, майновий, цінний, пільговий, дрібнооптовий, номінальний, оптимальний, орендний, підзвітний, рентабельний, приватний, позичковий, валовий. 747. І. Напишіть твір на тему «А вже весна, а вже красна...». Що переважатиме у вашій роботі — опис, розповідь чи роздум? Стилістично доцільно вживайте прикметники. 11. Зайдіть на сайт www.mova.info й ознайомтеся з електронним словником епітетів. Використовуйте його, пишучи твір.

<.*<. леї

1. Продовжіть речення:

П р и км е т н и к

— це

част ина мови, яка

вк а зує на...:

а) назву предмета і відповідає на питання х т о? щ о?; б) предмет, ознаку, кількість, але не називає їх; в) постійну ознаку предмета за допомогою залежних граматичних категорій роду, числа і відмінка й відповідає на питання я к и й ? ч ий? 2. Продовжіть речення: П р и км ет н и ки зм іню ю т ься...: а) тільки за відмінками; б) за родами, числами і відмінками; в) тільки за числами і відмінками. 3. Визначте, якими членами речення бувають прикметники: а) усіма другорядними членами речення; б) обставинами та підметами; в) означеннями та іменною частиною складеного присудка. 4. З’ясуйте, у якому рядку всі прикметники належать до одного розряду: а) нічний, гірський, науковий, Надійчин, довгий; б) батьків, сестрин, Софіїн, дідів, Тарасів; в) дерев’яний, папе­ ровий, лагідний, братів, чарівний. 5. Назвіть рядок, у якому до складу словосполучень входять тільки якісні прикметники: а) літній день, вечірні сутінки, морський вокзал, дерев’яна лава, молочна каша; б) сливовий пиріг, сталевий прут, холод­ ний душ, ясний день, вишневий садок; в) широкий степ, дале­ ка дорога, дорога людина, гарний вчинок, велика споруда. 6. Визначте, у якому рядку всі прикметники творять ступені порівняння від інших основ: а) свіжий, молодий, дешевий, блідий; б) великий, малий, поганий, гарний; в) прозорий, рішучий, сонний, хитрий. 7. З’ясуйте, у якому рядку всі прикметники належать до м’якої групи: а) повен, готов, зелен, здоров, дрібен; б) верхній, середній, зелений, Маріїн, безкраїй; в) середній, художній, вчорашній, колишній, торішній. 8. Назвіть рядок, у якому прикметники при відмінюванні мають закінчення як твердої, так і м’якої групи: а) рідний, веселий, вузький, природний; б) синій, крайній, давній, ранній; в) блідолиций, довголиций, круглолиций, білолиций. 9. З’ясуйте, у якому рядку при утворенні вищого ступеня у всіх прикметниках відбуваються звукові зміни приголосних:

а) легкий, боязкий, ковзкий, різний; б) довгий, тугий, важ­ кий, в’язкий; в) близький, низький, дужий, вузький. 10. Уведіть у речення прикметники білолиций, безкраїй в родово­ му та орудному відмінках. 11. Відредагуйте речення. 1. Комп’ютеризація — найбільш характерніша ознака на­ шого часу. 2. Найбільш дотепнішим був виступ ліцеїстів. 3. Ця зустріч з актрисою була самою найкращою у моєму житті. 4. Вона розумніше своєї сестри. 5. Найбільш цікавішою була книга про інопланетян. 6. Самі передові фермерські господар­ ства одержали високий урожай зернових (3 у ч н . т во р ів). § 59. ЗАЙМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

Ж4?і 748.1. Прочитайте давньоіндійські афоризми. Назвіть займенни­ ки. Зазначте, з якими частинами мови вони співвідносяться і до яких розрядів належать. I. Будь-що задумане можна здійснити людськими зусилля­ ми. 2. Те, що ми називаємо долею,— це лише невидимі риси характеру людей. 3. Прокинувшись, щоразу думай: «Яке доб­ ро здійснити мені сьогодні? Адже зайде сонце і забере о собою частину мого життя». 4. Жінка посміхається — весь дім сяє, жінка похмура — весь дім у мороці. 5. Світ повен радості для того, хто дивиться на світ без ворожнечі. 6. Чеснота — це роби­ ти людям добро і не чинити їм лиха. А робити ближнім доб­ ро — це робити для них те, чого ти бажав би самому собі. 7. Хто стоїть, то й робота його на місці, хто йде — то й робота за ним, хто творить —• то й робота твориться. Вона мов тінь людини. 8. Світ запав би в морок, якби не сяяло над ним слово (3 к н . «Т во р ч іс т ь н а р о д ів с в іт у » ).

II. Складіть власний афоризм на тему останнього висловлювання. Уживайте займенники.

А

749. Опрацюйте теоретичний матеріал. Займенником називається частина мови, яка вказує на 1 предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники і подібно до іменників, прикметників, числівників, з якими вони співвідносяться, відповідають на питання: х т о ? щ о ? я к и й ? ч и й ? с к і л ь к и ? к о т р и й ? Наприклад: т и , во н и , в с я к и й , ін ш и й , м ій , с т іл ь к и , к о т р и й с ь . *

М о р ф о л о г і ч н і о з н а к и займенника неоднакові. Займенники, співвідносні з іменниками, змінюються за

, відмінками і числами (я. м ен е, м е н і, м ен е, м ною , на м е н і, він (вона, воно) — вони)-, деякі мають рід (в ін , во н а , воно). Займені ники, співвідносні з прикметниками, змінюються за родами, 1 числами і відмінками (я к а , я к и й , я к е , я к і: якого, я к о м у , я к и м , на я к о м у ). Займенники, співвідносні з числівниками, зміню. ються за відмінками (с к іл ь к и , с к іл ь к о х , с к іл ь к о м , с к іл ь к о м а , на с к іл ь к о х ), а займенники к о т р и й , ко т р и й с ь , д е к о т р и й , к о т рий-неб удь — як порядкові числівники (за родами, числаі і ми, відмінками). V реченні займенник може бути підметом (М и є!), імен­ ною частиною складеного присудка (Я — н е т и ; Т а м т и бу деиі н ік и м ), означенням (Н а ш а д у м а , н а ш а п іс н я н е вм р е, не в и г и н е — Т. Ш е в ч е н к о ), додатком (Б а ч у т ебе в п о лі), і обставиною (С ід а й же т и к о л о м е н е — Т . Ш е в ч е н к о ). Розряди займенників: 1) особові: я, т и , м и , ви, в ін , вон а, воно, в о н и ; 2) зворотний: себе; 3) питально-відносні: хт о ? що? 1' я к и й ? чий? к о т р и й ? с к іл ь к и ? (відносні ті, що виконують роль сполучних слів у складнопідрядному реченні); 4) запе| і речні: н іх т о , ніщ о, н ія к и й , н іч и й , н ік о т р и й , н іс к іл ь к и ; 5) неі означені — ті самі, що й питальні, з частками будь, небудь,

{ '

І , ' , ,

к а зн а , х т о з н а , аби, де, сь: хт о -неб уд ь, будь-хт о, к а зн а -х т о , х т о з н а х т о , х т о с ь , а б и х т о , д е х т о , б у д ь -я к и й , ч и й с ь , кот рийсь, кот р и й -н еб уд ь та ін.; 6) означальні: весь, в с я к и й , кож ний, ін ш и й , сам , с а м и й ; 7) вказівні: т ой, цей, т а к и й , с т іл ь к и ; 8) присвійні: м ій , т вій , с вій , н а ш , ва ш , їх н ій . У в а г а ! 1. Афікси, утворені з часток аби. ані, де, сь, пишуться із займенниками х т о , щ о разом; я к и й , ч ий, будь, небудь, к а з н а , х т о з н а — через дефіс: х т о сь, абищ о, а н іх т о , дещо, д е я к и й ; будь що, чий-небуд ь, к а зн а -щ о , х т о з н а я к и й . 2. Заперечні займенники з префіксом н і пишуться

зом. Але якщо перед займенником стоїть прийменник, тоді ні є часткою і всі три слова пишуться окремо: ні до кого, ні 1 в кого, н і д л я чого, н і до я к о го .

3. Зворотний займенник відмінка.

себе

не має форми називного

750. І. Прочитайте. Визначте основну думку тексту, прокомен­ туйте її. Випишіть займенники, визначте розряд за значенням, мор­ фологічні ознаки і синтаксичну роль у реченні. Над нами шелестить горобина, рясно заквітчана рожевими китицями тугих, як намисто, ягід. Вона вища за калину і вільно звела до сонця свої зелені руки, ніби купається в голубо­ му потоці повітря. Калина низькоросла, але пишна, задиви­ 330

лась у глибінь криниці. Важкі кетяги ще не дозріли, але вже червоні, доторкнись — так і бризнуть зеленою кров’ю. — Хто ж це додумався викопати отут криницю й отак поса­ дити поруч горобину і калину? — кажу ніби сам до себе. — Люди... Як підказало їм серце,— тихо мовив дід. Кожна людина повинна залишити по собі якийсь слід. Хто пісню ство­ рить чи намалює картину, хто зведе дім або посадить дерево, хто викопає криницю. Важко кидати землю, не залишивши на вій доброго сліду7. — Таки правда,— погоджуюсь.— Але той, хто створив на природі таку картину, заслуговує на особливу подяку від людей. Добре серце в того чоловіка... (І. Ц ю п а ). II. Напишіть нарис «Рукотворне диво» про зелений куточок парку, саду, скверика у вашому місті (селі). 751. Запишіть с л о в а , розкривши дужки. Погрупуйте їх у два стовпчики: а) займенники; б) інші частини мови. Поясніть правопис. Що(небудь), коли(небудь), (аби)хто, (аби)куди, (аби)кого, (аби)де, ні(до)чого, (ні)який, (ні)де, (ні)коли, який(сь), котрий(сь), (де)кілька, (де)який, ні(за)що, (ні)звідки, (ні)як, (казна)де, (казна)хто, (казна)коли, (казна)що, ні(від)кого, де(небудь), який(небудь), чий(небудь), (будь)який, (будь)де, (будь)як, (будь)що, скільки(небудь), скільки(сь). 752. Спишіть текст, уставляючи замість крапок потрібні за змістом займенники. Тепер хата ... спустіла навіки. Хоч ... вже й давно покинув, переступаєш вряди-годи на великі свята пороги ..., але думаєш про ... постійно, і на душі завжди стає ... рівно, ... так погожо, наче й не було там ... клопотів чи тривог: згадаєш мамину й та­ тову хату, уявивши ... в рідному ... селі, і стане спокійно на серці, бо й світ мовби влаштований добре, і .......таки син, і бать­ ки живуть на ... світі для .... І що б там не було: знадобиться чи не знадобиться ... батьківська хата чи затишок ... привітний і милий,— не в ... річ. Головне, що ... є, і що там ... ждуть живі ... батьки, найрідніші у світі люди (О. С и зо н ен к о ). Ж

753. Прочитайте запитання. Побудуйте діалог, даючи на всі запи­ тання повні негативні відповіді. Використайте заперечні займен­ ники. Визначте відмінок, поясніть написання. 1. Що трапилось? 2. Хто тебе скривдив? 3. Про що ви спере­ чалися? 4. Кому ти про це казав? 5. Чий же це конспект? 6. З ким ти порадився? 7. Що ж тепер думаєш робити? 754.1. Поставте займенники, подані на с. 332, в родовому та оруд ному відмінках без прийменника і з прийменниками до, з. Поясніть, у яких випадках з’являється приставний н.

Він (вона, воно, вони), цей, що-небудь, хтось, хто, казна-що, який-небудь, свій, той, деякий, абихто, дещо, котрийсь, їхній, такий, кожний, скільки, ніякий, хтозна-хто, казна-який. IX. Поєднайте всі особові займенники з прийменниками згідно з, назуст річ, подібно до і запишіть. 755. І. Залишіть прислів'я та приказки, вставляючи замість кра­ пок відповідну форму займенника себе. I. Він сам ... вольний козак. 2. Не хвали сам ..., нехай тебе люди похвалять. 3. Само ... розуміється. 4. Хто не дотримує слова, той сам ... зневажає. 5. Чому навчишся, того з ... не носить. 6. Брехун ... ворог і людям — зло. 7. Усяк Яремій про ... розумій. 8. Пізнай ..., буде з тебе. II. За другим і четвертим прислів’ями складіть усний твір-мініапору. 756.1. Спишіть текст, розкриваючи дужки і ставлячи займенники у потрібному відмінку. (Ми) сьогодення створило купу забобонів, (ніщо) серйозно необгрунтованих. Втратився зв’язок з (інші) істотами, почав­ ся розпад особистості. Однак лишилося ще (стільки) островів, маленьких світлих місцин, де зникає відчуття незахищеності, де (ми) любимо і (ми) люблять. Яке це щастя — мати дітей і тварин, дбати про (вони), ніколи не залишатися самотнім, перебуваючи в блаженній взаємозалежності... (З ж у р н а л у ). II. П о д и с к у т у й т е н а т е м у ц ін н о с т і л ю д с ь к о г о життя. 757. Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про займенник? У розряд займенників можуть переходити слова з інших ча­ стин мови. Явище п р о н о м і н а л і з а ц і ї (від лат. р го п о т іп а — займенник) полягає в тому, що окремі слова можуть втрачати своє конкретне значення предметності, ознаки або кількості і набувати узагальненої вказівки на предмети чи ознаки і лексично зближуватися з займенниками. Найчастіше прономіналізуються числівники о д и н (о д н а , одно, од ні), д р у ги й (д руга, другі), що виступають у значенні займенників я к и й с ь , т ой, ін ш и й , са м . Наприклад: 1. О д н і одно го ворили, а д р у г і д руге — і з т и х р о зм о в с п л іт а л а с я с іт к а , в я к ій ні к ін ц я ні п о ч а т к у (М . К о ц ю б и н с ь к и й ). 2. Я к б и о д и н д р у г о м у не допом агав, т о с віт би п р о п а в (Н а р . т во р чіст ь).

758. Прочитайте. Знайдіть слова, що виступають у ролі займен­ ників. Доберіть до цих слів займенники-синоніми, прочитайте речен­ ня з ними. Які речення стилістично виразніші? 1. Тому доля запродала од краю до краю, а другому остави­ ла те, де заховають. 2. Ой одна я, одна, як билиночка в полі ( З т е. Т . Ш е в ч е н к а ). 3. Хоч і сова, аби з другого села (Н а р .

т ворчіст ь). 4. У великих містах легко знайти першу-ліпшу ро­ боту (М . Ч о р н я всь к и Іі). 759. Зробіть повний морфологічний розбір займенників за схемою: 1) займенник для розбору; 2) початкова форма; 3) з якою частияою мови співвідносний; 4) розряд за значенням; 5) відмі­ нок; 6) число (якщо є); 7) рід (якщо є); 8) синтаксична роль; 9) правопис. 1. Моя Вітчизно, світла і стосила, я, мов молитву, повторяю знов, якщо мені у світі щось світило, то це до тебе осяйна лю­ бов (Л . С ки р д а ). 2. Тих, кого люблять твої батьки, і ти люби; тих, кого вони поважають, і ти поважай. 3. Хвалися своїм умінням, а не батьківським (Н а р . т во р ч іс т ь ). 4. Я гордий був. Принаймні хоч гордині ніхто не сміє збавити людині (Л . К о с ­ т енко). 5. Мій друже! Я красу люблю і з кожної хвилини собі ілюзію роблю, бо в тій хвилинності ловлю я щастя одробини (М. В о р о н и й ).

760. Складіть діалог на тему «Ук’'*** раїнська писанка* за поданим початком та фотоілюстрацією. Уве діть у діалог опис процесу праці, розповідь про види писанок (інфор мацію можна знайти на сайті www.etno.us.org.ua). Діалог запишіть. — Я вперше в Україні побачила так тонко, гарно розмальоване яй­ це, яке у вас називають писанкою. Розкажіть мені щось про цей особ­ ливий вид мистецтва.

Писанковий дивосвіт

761. Об’єднайтесь у групи й позмагайтеся: запишіть якнайбільше сталих словосполучень або речень, що містять займенники. Ви­ значте переможців. 1. Фразеологізми: Брат и себе в р уки ; ... 2. Прислів’я та приказки: Яка совість, т ака й честь; ... 3. Загадки: Щ о за ш т ука —і день, і ніч ст ука(годинник); ... 4. Рядки з народних пісень; Ой не світ и, м іся ч ен ьк у, не світ и нікому; ...

Стилістичні функції займенників 762. 1.

П р о ч и т а й т е в и с л о в л ю в а н н я н а с . 3 3 4 . В и з н а ч т е їх н ю с т и л ь о ­ в у н а л е ж н іс т ь . З ’я с у й т е , я к а с т и л іс т и ч н а р о л ь у ж и т и х з а й м е н н и к ів .

333

I. Соціальні психологи твердять, що за умови дотримання од­ ного стилю керівництва, заохочення ініціативи підлеглих, про дуктивність праці й задоволення її результатами будуть вищими (З ж у р н а лу ). 2. Щось наче змінилося у їхніх батьках у ті дні, і очі їхні мовби поглибшали, і шкарубкі їхні руки стали ще ніжніші, коли під час перепочинку крадькома гладили вони своїх притих­ лих донечок та синочків (О. Г о н ч а р ). 3. На ваш лист № 15 — 1/20 від 19.08.2004 повідомляємо, що продукція відвантажена 9.09.2004 року. Директор АК «Мрія» В. Антощенко (Д іл о в и й л и с т ). 4. Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, піснями і невільницьким плачем (,77. К о с т е н к о ). II. Перевірте ваші висновки за текстом. У науковому, діловому і публіцистичному стилях займен­ ники вживаються як важливий засіб єдності частин тексту, для вираження присвійності (його, її, їх , їх н і) та як сполучні слова (щ о, я к и й , к о т р и й , с к іл ь к и ) , які слугують для поєднання частин складнопідрядного речення: 1. З а з н а ч и м о , щ о ж и т ­ т я м у к р а їн ц ів , їх н ь о ю к у л ь т у р о ю в К а н а д і ц ік а в и л и с я завж д и г а з е т и ). 2. Д л я д о с л ід у берем о х ім іч н і р е ч о в и н и , я к і м а ю т ь о д н а к о в у в а л е н т н іс т ь (3 п ід р у ч н и к а ).

(З

У художньому стилі займенники можуть вживатися і як засіб образності — для підсилення враження, у формі повтору, протиставлення тощо: У ва с, у н а с . ви — С іч, а м и — П о л т а в а . У ва с п р а в а , м и ж — о х о р о н ц і п р а ва (Л . К о с т е н к о ), Усталеним прийомом поетичної мови є вживання пафосної однини імен, осіб на т и замість пошанної множини. Наприклад: (про Івана Франка): В р о д и в с я к а т о р ж н и м Ів а н о м і с о н ц е к о т и ш зв ід д а ­ л я . Т и в п р іг с я в п л у г . Т и в п л у з і — п а н о м . Т в ій п е р е л іг — у с я з е м л я ... (І. Д р а ч ). Уживання займенника я у поетичному тексті є засобом вираження особи ліричного героя, що часто зливається з авторським «я*. Наприклад: Б у в я в іт р о м , б у в я л ю т и м , б ув я н о р д о м ... (Б . О л ій н и к ) . У художньому та розмовному стилях заміна особового за­ йменника я на м и часто супроводжується появою експресив­ них відтінків: іронії, зневаги, ворожості. Наприклад: «В чуж ій х а т і п и т а ю т ь с я , ч и м ож на с іс т и , а н е л із у т ь н а п о к у т т я по с в и н я ч о м у *.— « Н ічо го , м и й н е п р о ш е н і с я д е м о *,— Т и м к о к л а ­ де б іл я себе н а л а в і к а р т у з ... (Г р и го р ій Т ю т ю н н и к ). Займенник в и залежно від контексту може мати не тільки

пошанне, а й іронічно-жартівливе забарвлення. Наприклад: (до мінометів) «Д о з в о л ь т е п е р е вір и т и ва ш п р и ц іл ...» (О. Т он ч а р ). Присвійні займенники надають мовленню відтінку інтимності: М о я т и д о л е н ь к о с в я т а я (Т . Ш е в ч е н к о ). Неозна­ чені займенники (к а з н а - х т о , х т о з н а -щ о тощо) мають виразно 334

знижений розмовний (або просторічний) характер: І х іб а це Займенник в о н о набирає експресивного забарвлення у випадках вираження зневаги, презирства або навпаки — співчуття. Наприклад: (про дівчину): В о н о ж, т о в к у щ е , н а в іт ь не з а в в а ж и т ь ,— п ече,

риба! К а зн а -щ о , н е р и б а ... (О. Д о вж е н к о ).

скубе, з а т о в к у є т а см а ж и т ь (Л . К о с т е н к о ) (З а А . К о в а л ь ).

763. Визначте стилістичну роль особових займенників у поетич­ них строфах. і. Прости мені, Боже, гріхи немалі, що вчинив я з любові до своєї землі. Я вірив неправді, як сліпець вожаю, та прозрів я від болю за Вітчизну свою (Д. П а в л и ч к о ) . 2. Та виростають з личаків, із шаровар, з курної хати раби, зростають до синів своєї України-матері. Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздер­ та на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі, ти житом виросла (В. С т у с ). 3. Ми з нею рідні. Ми одного кореня. Мабуть, один лелека нас приніс (Л. К о с т е н к о ). 764. І. Визначте стилістичну роль присвійних займенників. 1. Моя любове, ти — як Бог, я вже не вірю, що ти є. У безлічі земних тривог згубилося ім’я твоє. 2. Моя душа над снігом ста­ ла, неначе яблуня в плодах (3 т в .Д .П а в л и ч к а ) . 3. Веселко, Ве­ селко, чи маєш свою Вкраїну? — А моя Вкраїна — то небо синє після чорного (І. К а л и н е ц ь ). 4. А якось раз приходжу, за­ стаю — співає пісню — при мені! — твою. Про нашу греблю, про ті наші верби... (Л. К о с т е н к о ). Ф « II. Випишіть із художньої літератури приклади вживання за­ йменників з певною стилістичною метою. 765. Визначте стилістичну роль займенника хт о. 1. Хто ж то діяв, хто ж то діяв? — начебто не я... (В . К орж ). 2. Хто за Богдана, хто — за короля. А він — за тих, которії не проти. 3. Де є та грань — хто люди, хто юрма? 4. — Пропустіть матір, хай стане ближче. Хто-хто, а вона заслужила. 5. А це як хто. Я маю іншу гадку. 6. Хто знає, що тут відбулося? Хто роз­ казав це людям до пуття? 7. Ну хто про що, а я про Наливайка (З т е. Л . К о с т е н к о ). 766. Допишіть до підмета-займенника Ви один із поданих у дуж­ ках присудків. Свій вибір обґрунтуйте. В и (гарна, гарні). (Який, які) Ви (добрий, добрі). Ви (певен, певні). (Така, такі) Ви (сумлінна, сумлінні). Ви (готовий, го­ тов, готові)? (Якась, якісь) Ви (печальна, печальні). (Такий, такі) Ви (елегантний, елегантні). (Яка, які) Ви (вродлива, в р о д л и в і ) . А Ви, нівроку, (сердитий, сердиті). (Який, які) В и (старанний, старанні). (Такий, такі) Ви (хороший, хороші).

У в а г а ! Займенник в и у ввічливій пошанній формі поєднується з присудком у формі множини: Я ц ін у ю т урбо т у і ч е с н іс т ь , з я к о ю В и п о с т а в и л и с я до п е р е к л а д ів м о іх т в о р ів (Е . Х е м ін г у е й ) .

767. Запишіть, поєднавши іменник із потрібним займенником. Свій вибір обґрунтуйте. 1. Я зустрів (мого, свого) брата. 2. Вони виконали (наше, своє) завдання вчасно. 3. Я пам’ятаю (мою, свою) першу вчи­ тельку. 4. Нарешті ти опублікував (твої, свої) вірші. 5. Добре пам’ятаю (моє, своє) дитинство. 6. Розкажи про (твою, свою) поїздку до Львова. 7. Він товаришує зі (своїм, його) братом. 768. Відредагуйте речення (усно). 1. Сьогодні я і моя подруга, ми були впевнені у своїх знан­ нях на уроці української мови. 2. Випускники нашої школи, вони відвідали під час весняних канікул своїх друзів у Києві. 3. Учасники виставки, вони показали чудові роботи з лози і соломки. 4. Мене й моїх друзів, нас цікавить сучасна музика. 5. Я і мої однокласники, ми маємо спільні позакласні інтереси. 769. П р о а н а л із у й т е р е ч е н н я . Щ о м о ж н а с к а з а т и п р о х а р а к т е р л ю д и н и з а ц и м и в и с л о в л ю в а н н я м и ? Складіть в л а с н е р е ч е н н я (діалог) із займенників. 1. Я нікому-нікому нічого, а якщо я комусь що-небудь, то що ж тут такого! 2. «Ну, що?» — «А якщо що, то що?» с>ч.л* 1. Продовжіть речення:

Займ енником називаєт ься повнозначна

част ина мови, що...:

а) означає назву предмета і відповідає на питання х т о ? що?; б) вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх; в) означає число, кількість предметів, їх порядок при лічбі й відповідає на питання с к іл ь к и ? к о т р и й ? 2. Визначте речення, у якому займенник є частиною складеного іменного присудка: а) Я був не я. Лиш мрія, сон (П . Т и ч и н а ); б) Чом ти, березо, така журлива? (Л е с я У к р а їн к а ); в) І кожний з нас те знав, що слави нам не буде (І. Ф р а н к о ). 3. Назвіть рядок, у якому всі займенники неозначені: а) весь, цей, мій, ніхто, будь-який; б) той, ніщо, абищо, її, всякий; в) хто-небудь, абихто, хтозна-що, будь-що.

4. З’ясуйте, у якому рядку всі займенники заперечні: а) ніскільки, дехто, ніщо, його, вони; б) ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий; в) інший, він, ніхто, ви, мій. 5. Визначте, який займенник при відмінюванні не має називного відмінка: а) я; б) хто; в) ніякий; г) себе. 6. З’ясуйте, у якому рядку всі займенники відмінюються як при­ кметники твердої групи: а) який, чийсь, кожний, що-небудь; б) наш, котрий, дея­ кий, такий; в) чий, абихто, мій, цей, якийсь. 7. Назвіть рядок, у якому всі займенники пишуться разом: а) ні/хто, де/який, аби/що, пі/котрий; б) ні/для/кого, ні/який, де/що, хтозна/що; в) ні/скільки, ні/з/чим, будь/що, де/хто. 8. Назвіть рядок, у якому всі займенники пишуться через дефіс: а) аби/кого, де/кого, ні/хто, будь/з/ким; б) де/в/чому, аби/чим, хтозна/з/кого, де./кому; в) хтозна/чим, будь/кого, що/небудь, казна/хто. 9. Визначте, у якому рядку допущено помилку в написанні за­ йменників: а) ніхто, дещо, хто-небудь, будь-хто; б) казна у кого, хтозна що, аби що, якийсь; в) хтось, нічий, будь-що, ні з чим. 10. Зробіть морфологічний розбір займенників. 1. Людина — найцінніше з усього, що є у світі. 2. Бери хліб із землі, а не в когось із рота. 3. Слова, від яких самому не­ приємно, тримай при собі. 4. Хто каже, що знає все, той не знає нічого (Н а р . т в о р ч іс т ь ). 5. Ніхто любив мене, вітав, і я хилив­ ся ні до кого, блукав собі, молився Богу... 6. Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі із нашої України (3 т е. Т . Ш е в ч е н к а ). 11. Відредагуйте речення, 1. Я тепер дивлюся на все другими очима. 2. У другий раз будеш розумнішим. 3. В якій годині починається урок? 4. Ви не скажете, котре сьогодні число? 5. Це моя сама ближча по­ друга. 6. Я можу відповісти на любе питання. 7. Дякую вас за інформацію. § 60. ЧИСЛІВНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ 770. І. Прочитайте тексти. Випишіть слова з кількісним значен­ ням, розподіліть їх за частинами мови. Визначте відмінок чис­ лівників. 1. Гігантські кактуси сагуаро ростуть у пустелі. Вони досяга­ ють висоти п’ятнадцяти метрів і живуть двісті років. До сімдеся22 м.я. Плюш

337 *,

ти п’яти років вони не дають гілок. Вага таких кактусів більша за вагу слона. Три чверті ваги становить вода, що зберігається у величезних стовбурах. Зморшки на стовбурі розтягуються, ніби гармошка, коли рослина всмоктує воду. Щільна воскова шкіра перешкоджає випаровуванню. 2. Вельвичія мірабіліс має всього два листки, хоч живе ціле століття. Розмір листка майже шістнадцять квадратних метрів. 3. Дорослі канадські гуси — казарки —найкращі няньки. Вони часто доглядають по декілька виводків гусенят. Деякі казарки, зібравши пташенят інших гусей, мають «дит'ясла» з сотнею гусенят. 4. Найбільший косяк оселедців нараховує три мільярди риб (З к н . « Т а є м н и ц і ж ивої природи»), II. Підготуйте лінгвістичне повідомлення на гему «Ч ислівник частина мови*.

як

771. Прочитайте лінгвістичну довідку. Що для вас є «відомим», а що -— «новим»? Числівником називається частина мови, що означає абстрактно-математичне число або певну кількість одI норідних предметів чи порядок предметів при лічбі. Напри клад: с т о д іл и т ь с я н а п 'я т ь (абстрактно-математичне чис­ ло); т р и вер б и (кількість однорідних предметів); сьо м и й д е н ь (порядок предметів при лічбі). У непрямих відмінках числівник виступає в ролі узгодженого означення (У сем и і н я н ь о к д и т и н а без ока). У сполученні з іменником у назив ному і знахідному відмінках функціонують як один член речення — підмет (С ім д н ів с к л а д а ю т ь т иж д ен ь) або дода­ ток (Н а небі н а л іч у в а л и т оді сім п л а н е т ). Числівник може виконувати також роль іменної частини складеного при­ судка: С ерце в н а с о д н о ... (М . Р и л ь с ь к и й ). Числівники за значенням і граматичними ознаками І поділяються на кількісні (питання с к і л ь к и ? ) : т р и н а д ­ ц я т ь х л о п ц і в , т р о є д ів ч а т і порядкові (питання к о т р и й ? ) : п е р ш и й , д в а д ц я т и й , т р и с т а ш о ст и й . Кількісні числівники об’єднують кілька груп: 1) власне кількісні: т р и , ш іс т д е с я т , с ім с о т , т и с я ч а , ст о д е сят ь; 2) збірні: о б и д ва , двоє, сем еро, д в а д ц я т е р о ; 3) дробові: п 'я т ь с ьо м и х, н у л ь ц іл и х т ри д е с я т и х , п ів т о р а ; 4) неозначенокількісні: б а га т о ,, к іл ь к а , к іл ь к а н а д ц я т ь , к іл ь к а д е с я т ,

»

ст онадцят ь.

У в а г а ! Слід розрізняти числівники і приелівникиомоніми: б а га т о т и ж н ів (б а га т ь о х , б а га т ь о м ) числів­ ник; п р а ц ю в а в б а га т о (незмінне) — прислівник. Кількісні

числівники, виражаючи кількість лексично, не мають і форм числа (крім один — од ні). Граматичне значення роду і мають лише числівники: о д и н {одна. од не), д ва (д ві р у к и ), т и с я ч а , м іл ь й о н , м іль я р д , б іл ь й о н , т р и л ь й о н .

Збірні числівники виражають кількість предметів у су­ купності: д во є д іт е й , ч е т в е р о к о н е й . До них входять числівники обоє, обидва, обид ві. Збірні числівники не мають роду і числа, при відмінюванні зберігають свою форму тільки в називному і знахідному відмінках, в реченні разом з керованим іменником виступають шдметом або додатком

І

(Д в ій к о х л о п 'я т о к до ш к о л и п р и й ш л о ).

і I , | 1

і І

Дробові числівники мають аналітичну будову: чисельник позначається власне кількісним числівником, а знаменник порядковим. Вони поєднуються з тими іменниками, які нази­ вають предмети, що не піддаються лічбі: дві т р е т іх зе м н о ї ат м осф ери. Іменник, що вживається з дробовим числівником, стоїть завжди у формі родового відмінка однини або множини: дві п ’я т и х З е м л і; д ві т р е т іх К а р п а т . До дробових належить і числівник півт ора, що вживається з іменником у родовому відмінку: п ів т о р а від ра, п івт о р и доби. У в а г а ! Т р е т и н а , ч в е р т ь , п о л о в и н а — це іменники з кількісно-предметним значенням, вони можуть уживатися в значенні числівника (Д в а з п о л о в и н о ю р о к и м и н у л о ). Неозначено-кількісні числівники позначають загальну, чітко не визначену кількість предметів ( К іл ь к а осіб п л и в л и до берега). Граматичні ознаки: подібно до власне кількісних не мають роду і числа, керують формою родового відмінка однини в іменниках з речовинним значенням, збірних, абстрактних (б а га т о со л і, н е б а га т о води); з іменниками, що підлягають лічбі, у формі родового відмінка множини змінюються за відмінками (к іл ь к а д е с я т р о к ів , с т о н а д ц я т ь д е т а л е й , к іл ь к о х у ч н ів , к іл ь к о м у ч н я м ).

Порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі й відмінку і виступають у ролі означень: п ер ш і п р о м е н і, п е р ш и й к л а с .

За будовою та особливостями творення числівники поділя­ ються на три групи: п р о с т і (од ин , ст о), с к л а д н і (о д и н а д ­ ц ят ь, д ва д ц я т ь ) і с к л а д е н і (т и с я ч а сім сот п 'я т д е с я т ).

772. Випишіть числівники, складіть із ними словосполучення. Сотня, пара, десяток, четверо, мало, шостий, раз, тисяча, вісімсот, дюжина, п’ятірка, удвічі, півтора, двійка, кілька, сто­ надцять, двадцять сім, мільйон, половина, одиниця, третина, 22*

339

мільярд, п’ять восьмих, по двоє, десятка, трійка, дев’яносто, сорок, кількадесят, тридцять третій, обидві, безліч, шістка. 773. І. Спишіть, записуючи цифри словами. Визначте розряд числівників за значенням та будовою. I. На книжковій виставці 1912 року було відзначено, що в Російській імперії 1911 року українською мовою було видано всьою 242 книги, тоді як латинською — 608, естонською — 519, татарською — 372. Та ще якби це були повноцінні книги, а то здебільшого — брошури, невеличкі збірники, антології. 2. Уже в 1917 році в Україні з’явилося 677 назв українських книг, 63 періодичних видання. 3. 1921 року в Україні був 21 національний район: 9 російських, 7 німецьких, 3 болгарсь­ ких, 1 польський, 1 єврейський. 4. Якщо 1930 року в Україні рідною мовою було видано 6 394 назви книг, то 1939-го — 1 985 назв. 5. У 1978 році в Україні, за даними ЮНЕСКО, рідною мовою було видано 2 287 назв книжок, тоді як у наших сусідів — поляків — 7 102, майже на 5 000 більше. Десять років тому в Україні на 1 000 000 населення припадало 66,3 назви книг, тоді як у Польщі — 289,4. 6. На жаль, ще донедавна багатьох письмен­ ників 20—30 років XX століття «наче й не було» в нашій літера­ турі. 7. Однак набирається солідна кількість літераторів, які біль­ шою чи меншою мірою були причетні до творення української літератури в перше пореволюційне десятиліття. Цифра ця і вра­ жає, і лякає — 1070 чоловік (3 посіб ника). II. Два числівники (на вибір) розберіть за схемою: 1) початкова форма; 2) розряд і група за значенням; 3) група за будовою; 4) рід, число (якщо є); 5) відмінок; 6) наголос; 7) синтаксична роль.

71 Відновіть прислів’я, дописавши числівники. Поясніть значення фразеологізмів. У яких мовленнєвих ситуаціях їх можна вжити? 1. ... вода на киселі. 2. ... разів відмір, а ... відріж. 3. ... п’ятниць на тиждень. 4. ... колесо до воза. 5. Бути на ... небі. 6. З ... на ... . 7. ... як палець. 8........ не ждуть. 9. Усі за ..., ... за всіх. 10. ... голова, та ... язиків. 774. Утворіть кількісні та порядкові числівники, провідміняйте їх разом із дібраними до них іменниками. 540; 384; 17200; 811; 7253015; 8950; 19,3; 0,5. У в а г а ! При відмінюванні числівників треба пам’ятати, у що у назвах десятків п 'я т о е с я т — в іс ім д е с я т змінюється л и ш е д р у г а ч а с т и н а (п ’я т д е с я т и , п 'я т д е с я т ь м а , п 'я т д е с я ­ ті т ь о х ); числівники сорок, д е в 'я н о с т о , с т о в усіх відмінках,

} ’ ► І 1 І ' 1

крім називного і знахідного, мають закінчення -а; у назвах сотень (від д во х с о т до д е в 'я т и с о т ) змінюються обидві частини; у дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний, а знаменник — як порядковий числівник (д ві т р е т іх , д в о х т р е т іх , д во м т р е т ім , д во м а т р е т ім и ); у складених кількісних числівниках кожна частина відмінюється окремо за своїм типом, а в складених порядкових — тільки останнє слово (д в іс т і с ім д е с я т п 'я т о го ). 775. Запишіть цифри словами, з утвореними словосполученнями складіть речення. 1. 2/3 (склянка); 4/9 (метр); 3/5 (виграш). 2. З 567 абітурієнтами; на 385 місцях; у 1654 виборців. У в а г а ! 1. Після числівників д ва . о б и д ва , т р и , ч о т и р и £ іменник ставиться у множині в тому самому відмінку, що й ' числівник: д в а с и н и , т ри с т о л и , ч о т и р и ч о в н и ; д в о х с и н ів , л

т р ьо х с т о л ів , ч о т и р ь о х ч о в н ів. 2. Після числівників д воє, т роє, ч ет вер о , а також п ’я і б іл ь ш е (д в а д ц я т ь — т р и д ц я т ь і т .д.), вжитих у називно-

£ му відмінку, іменник ставиться у родовому відмінку мно/ жини: ч е т ве р о б р а т ів , п 'я т ь к л а с ів , д в а н а д ц я т ь с т іл ь ц ів . 3. Після числівників т и с я ч а , м іл ь й о н , м іл ь я р д та після д р о б о в и х числівників іменник ставиться у родовому відмінку: т и с я ч а к н и г , т и с я ч і к н и г , т и с я ч е ю к н и г ; дві т р е т іх п о л я , д в о х т р е т іх п о л я , д во м т р е т ім п о л я ; п ів т о ­ р а т и ж н я , п ів т о р а р о к у (але: д ва з п о л о в и н о ю м іс я ц і, т р и з п о л о в и н о ю р о к и ).

4. У датах назви місяців уживаються тільки в родовому відмінку: перш е ж овт ня, перш ого ж о вт н я , п е р ш о м у ж овт ня.

776. Запишіть числа словами, розкриваючи дужки. Обґрунтуйте правила вживання числівників з іменниками. Продали 26 (двері); закупили 472 (трактор); здали 15 000 000 (гривня); відвантажили 194 (мішок); купили 111 (комп’ютер); залишилося 37 (акція); взяли в оренду 40 (підприємство); утворили близько 100 (асоціація).

777. Спишіть, числа запишіть словами, пов’язуючи з іменника ми. Визначте відмінок числівників та іменників. Написання відмінкових закінчень аргументуйте правилами. Відоме прекрасне творіння древніх майстрів народності майя - «Сонячний камінь». Цей величезний кам’яний диск діаметром 3,6 (метр), товщиною 1 (метр) і масою 24 (тонна) слугу­ вав жерцям календарем. Він створений у 1476 (рік) у період розквіту індійської цивілізації. Па камені — концентричні кола, дивні символи, геометричні фігури. У них відбито древні уявлен-

кя про всесвіт. У центрі каменя висічено обличчя бога Сонця — Танатіу. По боках видно 4 (квадрат) із вигадливими знаками. Во­ ни символізують 4 (епоха), які пережило людство. У першу епоху правив Бог вічної молодості, у другу — Бог вітру, у третю — Бог дощів, а в четверту — Богиня вод, яка на­ кликала на людей всесвітній потоп. Сонячний камінь корис­ тується популярністю, але ще не всі знаки-символи розшифро­ вані (3 к а л е н д а р я ). -о 9 0 77й- Побудуйте діалог на тему «Чим багата Україна*. Вико­ ристайте інформацію з підручника «Економічна географія України*. Уживайте в мовленні числівники. 9 « 779. Поцікавтеся, як ваша школа підтримує зв'язки з видавництва­ ми. Складіть перелік книг, які, на вашу думку, треба замовити для шкільної бібліотеки. Кількість їх (та інші числа) запишіть словами. їй (т Д « Ч іЄ - | - Т

Ділові папери. Звіт про виконану роботу

780. Прочитайте про звіт. Розкажіть, яка його будова, які бува ють звіти, для чого вони використовуються. Звіт ■ — це документ, у якому в письмовій формі подається повідомлення про виконання якоїсь роботи. Звіти бувають с т а т и с т и ч н і (або цифрові) і т е к с т о в і . Статистичні звіти пишуться на спеціальних бланках, а текс­ тові — на стандартних аркушах паперу, але за встановленою формою. Матеріал звіту повинен охоплювати точно визначе­ ний період часу. Р е к в і з и т и (обов’язкові елементи) звіту такі: 1. Штамп установи. 2. Назва виду документа. 3. Заголовок (указується установа, напрям діяльності, звітний період). 4. Текст, який має такі частини: — вступ (вказуються завдання, які було поставлено перед установою за звітній період); — основна частина (опис та аналіз виконаної роботи); — висновки (пропозиції, зауваження, перспективи). 5. Підпис керівника установи або особи, відповідальної за складання звіту. 6. Дата складаїїпя. 7. Печатка. Г,М 2

Текст викладається послідовно за пунктами виконання пла­ нових завдань. У разі невиконання якогось із завдань, у кінці звіту пояснюються його причини. 781. Розгляньте зразок написання звіту, виділіть у ньому основні реквізити. Зразок.

Зві т про роботу відповідальної за організацію і проведення радіопередач із культури мовлення учениці 10-В класу НВК »Гімназія № 2» (м. Одеса) за перший семестр Ващенко Марини Упродовж вересня—грудня звітного року учні нашого класу слу­ хають щотижневу радіопередачу «Говоримо українською», ма­ теріали для якої добирають члени творчої групи під керівництвом учителя української мови і літератури Надії Григорівни Ткаченко. За звітний період було проведено 14 радіопередач різноманітної тематики: 1. «Причасти мене розмовою —українською мовою». 2. «Мовна особистість*. 3. «Традиції мовних звертань». 4. «Українська гостинність і традиції мовного етикету». 5. «Магія слова*. 6. «Мова й пісня». 7. «Барви рідного слова». 8. «Етикет телефонної розмови». 9. «Як тебе не любити, Києве мій». 10. «Храми Одещини». 11. «Мовний етикет української науки». 12. «Моя гімназія — минуле й сьогодення». 13. «Духовні обереги національної культури». 14. «Мій професійний вибір». Старшокласники самостійно готували сценарії, добирали цікаві тексти, крилаті вислови, приказки, прислів’я, музику. Радіопередачі проводилися щотижня на першій великій перерві тривалістю 7—10 хвилин або на уроках мовлення. До проведення таких пізнавальних заходів охоче долучаються всі учні, пропоную­ чи добірки довершених текстів, авторських віршів, зразки влучних висловлювань, народних фразем на позначення гостинності, а та­ кож етнолінгвістичні розвідки. Кожна радіопередача завершується домашнім завданням та українською піснею сучасних естрадних співаків. Творча група передбачає урізноманітнення форм проведення радіопередач через залучення до участі сучасних майстрів худож­ нього слова та діячів науки і мистецтва. 10.12.20.. р.

М. Ващ енко

782. З’ясуйте значення слів, що вживаються в офіційно-діловому стилі. Складіть із зими речення в цьому ж стилі. Авторитет — престиж, дефект — недолік, форум — збори. 783. З’ясуйте за «Словником синонімів«, чи становлять си­ нонімічний ряд подані слова. Складіть із ними речення. Становище — положення — стан. Галузь — сфера — ділянка. Дилема — проблема. Об’єм — обсяг. Заступник — замісник. 784. Поєднайте іменники із запропонованими прикметниками. Вклад / / внесок: вступний, пайовий, строковий, простий, виграшний, майновий, безстроковий. 785. Прочитайте заголовки різних документів, знайдіть заголо­ вок звіту. 1. Про перевірку готелів «Либідь» і «Турист» станом на 12.08.09; 2. Про порушення навчальної дисципліни; 3. Про пе­ редавання матеріальних цінностей; 4. Про спортивні змагання у спортивно-оздоровчому таборі «Славутич» з 20.07.09 по 30.07.09 керівника спортивної секції Миронова С.М. 786. За зразком у вправі 781 напишіть звіт про туристичний похід у гори Карпати, мандрівку д о К р и м у , на о зе р о С в іт я з ь тощ о.

Стилістична роль числівників 787. Прочитайте текст. Підготуйте повідомлення про стилістич­ ну роль числівників, доповніть своїми прикладами. З-поміж не дуже численних стилістичних засобів числівника можна виділити емоційно забарвлені форми із зменшеними суфіксами, які створюють пестливо-співчутливі відтінки; повто­ рення того самого числівника або поєднання двох слів, утворе­ них від однієї числівникової основи. Такі утворення посилюють семантичну виразність поняття. Наприклад: 1. О т десь горе: м и щ е самі, д во єч ко нас, а то, борони Бож е, с ім ’я в е л и к а , д іт о ч к и д р іб н і п и щ а т ь з го л о д у , а т у т н і к р и х іт о ч к и (М . К о ц ю ­ б и н сь к и й ). 2. В ін п о д р уж ку л ю б и в Г а л ю , зн а в , щ о вона одногооднісінького к о х а л а у цьом у с віт і (П е т р о П а н н ). 3. С т оїт ь з е л е ­ н а я в о р и н а од ним -од на, о д н и м од на б іл я во р іт (Н ар. т ворчіст ь).

Яскравим стилістичним прийомом є використання замість числівників інших частин мови, зокрема іменників, для позначення великої кількості, безлічі. Наприклад: 1. Н а б е р е зі р о с л и к у щ і с р іб н о ї л о з и , а п ід д е р е во м т ь м а т ь м е н н а ч е р в о н и х я г ід у т р а в и ц і (М . К о ц ю б и н с ь к и й ). 2. Д и в и м о с ь —

'п> 344

коло я т о к лю д ей (М . С т е л ь м а х ).

—

т ьм а т ьм ущ а , н а ч е на В е л и к д е н ь

Числівники часто використовуються в народнопісенній творчості для позначення магічно-символічних чисел, пов’яза­ них із релігійними та язичеськими віруваннями. З цією ж метою числівники та відчислівникові утворення вживають письменники: Т р и ч і к р и га з а м е р з а л а , т р и ч і р о з т а в а л а , т р и ч і н а й м и ч к у у К и їв К а т р я п р о во д ж а ла (Т . Ш е в ч е н к о ). Числівник не належить до особливо виразних стилістичних засобів, тому в художньому мовленні кількість числівників не­ значна. У мовленні персонажів вони вживаються з метою г і п е р б о л і з а ц і ї : т и с я ч у р а з ів к а з а в т о б і, с т о р а з т реба н а г а д у в а т и . У публіцистичному стилі числівник використо­ вується з агітаційною метою як стилістичний засіб експресив­ ного виділення предметно-числового образу: Н і к о л и с е р ц я м іл ь й о н ів н е б и л и с ь у т а к о м у н а д н а п р у ж е н н і, я к у р о к и с в іт о ­ вої в ій н и (3 г а з е т и ). Найуживаніші числівники в офіційно-

діловому стилі, де він виконує свою пряму функцію — позна­ чає кількість або порядок предметів при лічбі: У ф о н д н а д ій ш л о с т о т и с я ч гр и в е н ь ( 3 г а з е т и ) (О. П о н о м а р ів ). 788. Прочитайте уривки з фольклорних творів. Визначте стиль тексту. Умотивуйте стилістичну роль числівників у ньому. 1. Ой три сестри-жалібниці У поход брата виряджали: ІДо одна сестра коня веде, А друга сестра зброю несе, А третя — найменша — з братом іде. 2. Ой одним я одна, як билиночка в полі, Та не дав мені Бог ні щастя, ні долі. 3. Служив козак при війську. Мав років двадцять три... 789. Спишіть тексти, записуючи числа словами. Визначте стиль тексту. Яку стилістичну роль виконують числівники в ньому? 1. Арніка гірська — багаторічна трав’яниста рослина 20 60 см заввишки, з приємним запахом. Кореневище коротке, циліндричне, багатоголовкове, червоно-буре, 1 см завтовшки. Протягом першого року виростає лише сама розетка з 6—8 досить великих довгастих прикореневих листків з 5—7 поздовжніми жилками — супротивних, короткочерешкових, яйцевидних, цілокраїх, закручених або гострих, зібраних у розетку. Лист­ ки на стеблі (1 —3 пари) наполовину менші, довгасті або ланцетні. Квітки зібрані в котик 5—8 см. Цвіте арніка гірська у червні — серпні (3 п ід р у ч н и к а ).

2. У музичній школі працює 23 викладачі, з них: з вищою освітою — 14 осіб, із середньою спеціальною — 9 осіб. У фор­ тепіанному відділі працює 11 викладачів, у народному (духові, міхові, струнні інструменти) — 12. Усього у школі навчається 308 осіб. Кількість учнів у відділах така: баян, акордеон — 87, духові інструменти — 32, скрипка — 10, фортепіано — 120. домбра — 19, гітара — 40 (З і з в іт у ).

Прочитайте. З’ясуйте стилістичну роль числівників у гуморесці Остапа Вишні «Філ-культ-ура!». Опишіть ваші враження від футболу. ...Перше враження: страшенно трудно, майже неможливо стежити за грою. Ще за м’ячем слідкувати можна, але за ок­ ремими гравцями — неможливо ніяк. Хто каже, що в матчі грають 22 чоловіка футболістів? Нічого подібного: у матчі беруть участь 22 футболісти плюс 40 000 гравців. Встежите ви за 40 022 чоловіками? Ніколи в світі! 790. Випишіть уривки текстів із числівниками з підручників з математики, фізики, хімії. Яку роль вони відіграють у текстах наукового стилю? У якій формі вживаються? \ і - 791. І. Прочитайте. Визначте стиль тексту. Які числівники вжи­ ваються в ньому? З якою метою? Під час взяття Азова Мазепа охороняв біля Коломака російські кордони від татар, а п’ятнадцять тисяч його козаків під проводом чернігівського полковника Лизогуба відзначили­ ся під Азовом. У 1696 році, після взяття Азова, цар зустрічав­ ся з ним у полковому місті слобідських полків Острозьку. (З к н . « Іс т о р ія У к р а їн и » ), II. Виконайте морфологічний розбір прикметників полковому, слобідських.

792. І. Визначте стиль тексту. Які числівники використовуються в ньому? Яку стилістичну функцію вони виконують? У Львові кілька останців, які виділяються в рельєфі як окремі «гори» з відносними висотами п’ятсот-сто метрів і більше. Це Куртумова гора. Княжа гора (Високий Замок), Лиса (Піщана), Цитадель і Чортова скеля. До Другої світової війни у місті переважали поляки (п’ятде­ сят цілих і вісім десятих відсотка). Нині національна структу­ ра населення міста змінилася: українці становлять сімдесят дев’ять відсотків, росіяни — шістнадцять, а поляки один і два десятих відсотка. У місті зосереджено близько сімдесяти відсотків промислового виробництва області. Це найбільший 346

транспортний вузол на заході України (3

к н . « Е к о н о м іч н а і

с о ц іа л ь н а географ ія У к р а їн и « ).

II. Виконайте морфологічний розбір двох числівників. 793. Зайдіть на сайт »Сім чудес України» (www.7chudes.in.ua) і доберіть цікаву інформацію про найкрасивіші куточки України. Яка роль числівників у вашому тексті?

»

1. Продовжіть речення:

Ч ислівник

— це

част ина мови, я к а озна­

чає...:

а) предмети, ознаки, але не називає їх; б) число, кількість предметів, їх порядок при лічбі й відповідає на питання с к іл ь к и ? к о т р и й ? ; в) д ію або стан і відповідає на питання щ о

робит ь?

2. Визначте, яку синтаксичну роль виконує виділений числівник у реченні Ой три ш ляхи ш ирокії докупи зійш лися (Т. Ш евченко ): а) частина у складі присудка; б) частина у складі підмета; в) означення. 3. З ’ясуйте, у якому рядку всі числівники кількісні:

а) перший, третій, п’ятий, сьомий, дев’ятий; б) десять, одна п’ята, десятеро, сто двадцять, сорок; в) двісті, сороковий, двад­ цять восьмий, три, двійко. 4. Визначте, у якому рядку всі кількісні числівники збірні: а) два, три, чотири, п’ять, десять; б) двоє, троє, четверо, п’ятеро, десятеро; в) двадцятеро, тридцять, вісімсот, один. 5. Назвіть рядок, у якому всі числівники порядкові: а) одна десята, сім, дев’ять, шостий; б) другий, сорок третій, дев’яностий, двісті сьомий; в) шестеро, восьмеро, двадцятеро, тридцятеро. 6. З’ясуйте, у якому всі числівники вжито в давальному відмінку: а) трьом, п’яти, п’ятьом, шістьом, семи; б) сімом, восьми, вісьмом, сімох, п’ятьох; в) сьома, ста, п’ятдесяти, п’ятистам, трьома. 7. Визначте, у якому рядку всі числівники за складом прості: а) сорок два, шістсот, п’ятдесят сім, три, сорок; б) сто три, один, триста, шістдесят п’ять, дев’яносто; в) один, вісім, де­ сять, сорок, сто. 8. Числівники нуль, тисяча, м ільйон, м ільярд відмінюються: а) як кількісні числівники; б) як порядкові числівники; в) як іменники. 9. Назвіть рядок, у якому всі числівники мають у родовому відмінку закінчення -а:

а) сорок, сто, дев’яносто, сто сорок; б) двісті, чотириста, сто п’ятдесят, двадцять; в) двісті дев’яносто, сімсот сорок, п’ят­ надцять, дев’ять. 10. Визначте рядок, у якому не всі слова числівники: а) один, десять, дві десятих, п’ятий, дванадцять; б) одини­ ця, десятка, двійка, багато, третій; в) другий, кілька, чимало, кількасот, стонадцять. 11. Зробіть морфологічний розбір виділених числівників. 1. С ім со т соколят на одній подушці сплять. 2. За одного вченого д в о х невчених дають. 3. Кине дурень камінь у воду — д есят ер о розумних не витягнуть. 4. Один біжить, другий ле­ жить, т р е т ій кланяється {Н а р . т во р ч іс т ь ). 12. Відредагуйте речення. 1. Зважте, будь ласка, мені один кілограм цукру. 2. Пастухи випасали вісімсот голів овець. 3. Ми купили п’ять штук пеналів. 4. У залі сиділо сімдесят чоловік механізаторів. 5. Відвантажили п’ятсот штук автомобілів. 6. У книгарні я придбав одну цікаву книгу. 7. Три клена росте у мене попід вікнами. Г§ 61. ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ

і,®

і.- - 'У

ІЛ

794. Визначте, до якої частини мови належить кожне з поданих слів. Назвіть форму дієслів. Перевірте одне одного. 1. Праця, працювати, працівник, працьовитий, працюючи. 2. Писати, писання, пишучи, писаний, писар. 3. Зустріч, зустрі­ чатися, зустрівши, зустрічний, зустрічаючи, зустрінутий. 4. Одяг, одягатися, одягання, одягнений, одягаючись, одяг­ тись. 5. Робота, робити, роблячи, зроблений, робітник. 795. Прочитайте лінгвістичну довідку. Складіть тези до неї. Дієсловом називається частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання щ о і р о б и т ь ? що з н и м р о б и т ь с я ? Дієслово має такі морфологічні категорії: вид (докона­ ний/ недоконаний), гіерехідність/неперехідність, стан, спосіб, час, особу (або рід), число. У реченні дієслово виконує переважно основну для нього функцію — присудка. Наприклад: Г ерой т о д і героєм ст а є,

{

к о л и н арод за н и м , я к за горою, не к и д а є ви со т {А. Кич и н с ь к и й ). Дієслово має п’ять форм: основою є неозначена форма (інфінітив), (б а ч и т и , п о в т о р ю в а т и , п о в т о р и т и ); способові форми (п о в т о р ю ю , п о вт о р и , п о в т о р и в би); форми

• > } г Ф

часу дійсного способу (теперішнього, минулого, майбутнього: п о вт о р ю ю , п о в т о р ю в а в , п о в т о р ю в а т и м у ); дієприкметник (п о в т о р е н и й ); дієприслівник (п о в т о р ю ю ч и , п о в т о р и в и іи ); безособові форми на -но, -т о (п о в т о р е н о ). Усі форми дієслова поділяються на дієвідмінювані і недієвідмінюваиі.

796. І. Спишіть текст, підкресліть дієслова. Визначте, V якій формі їх ужито. Літо стояло жарке й тривожне. Вдень, важко розпластавши на зморених очеретах крила, шерхло дихала порепаними губа­ ми гаряча ю га , почали на плавні падати грози. Хмари в’язали вогняне мотуззя, з реготом жбурляли вниз, і воно тріщало, си­ чало, догоряючи на дні протоки. Кому на ту годину випадало проїжджати човном, здавалося, що воно ще довго ж евріє там. Очерети металися, намагаючись вирватися з долини, а небо знову й знову періщило їх, як неспокійну отару, важким батіжжям,— не пускало з одвічного призначеного долею т и р ­ л и щ а . Очерети х а р а п у д и л и с я всю ніч, а на ранок падали одне на одного зморені, знівечені, збігаючи прозорою, й теплою сльозою (Ю . М у ш к е т и к ) . ^ II. Виконайте завдання до тексту. / 1) З’ясуйте за словником значення виділених слів. ? 2) Поясніть розділові знаки в останньому реченні. ^ 3) Визначте, які художні засоби вживає автор та яка роль дієслів 'і у них. 797. Замініть словосполучення інфінітивною формою дієслова. Виділіть основу дієслова. Розкажіть про морфологічні ознаки інфінітива. 1. Вручити нагороду. 2. Зробити операцію. 3. Пити чай. 4. На­ класти штраф. 5. Послати телеграму. 6. Провести радіо. 7. По­ дзвонити по телефону. 8. Обробляти поле боронами. 9. Класти со­ лому в скирти. 10. Дати гарантію. 11. Обмінюватися листами. 798. Складіть речення з інфінітивами, зробіть морфемний аналіз їх. Фарбувати, перемагати, обороняти, опинитися, почорніти, посадити, дихати, фарбувати, дарувати. 799. І. Визначте, від якої основи (інфінітива чи теперішнього ча­ су) утворено дієслівні форми у реченнях. За допомогою яких формо­ творчих або словозмінних афіксів? 1. Виходимо на люди, виносимо на суд слова (не їх полуду, а їх велику суть). 2. Ніч, як мить, промине, сон, як сон, промай не. І тебе, і мене день покличе між люди. 3. Пам’ять. Всегойна

і невиліковна. Розбудить — прокинусь. Прокинусь — встаю. 4. Дихає тихо, як жінка, рілля під рукою. Голосно в полі — аж лунко! — зерно пророста. Тихо в окопах. Нестерпно від тиші такої. Голосно куля мовчання кладе на уста. 5. Тож і сьогодні, віддавши мене океану, берег Вітчизни все далі і далі пливе. 6. Мною поставлено пам’ятник. Все. що втілено в нього, крізь серце моє протекло. 7. Я півсвіту пройшов, і мене зрозуміли, як сина, різномовні народи. 8. Над черствими словами, над чиїмось мовчанням байдужим підіймай мене, болю, і все­ людської мови навчай! (З т е. А . К и ч и н с ь к о го ). 11. Напишіть невеликий твір-роздум за темою одного з висловлювань Анатолія Кичинського (на вибір). Уживайте різні дієслівні форми.

/

800. Прочитайте текст. Наведіть власні приклади.

ДВІ ОСНОВИ ДІЄСЛОВА Дієслівні форми творяться за допомогою с у ф і к с і в і ф л е к с і й (закінчень) від дієслівних основ: 1) основи теперішнього (простого майбутнього) часу; 2) основи інфінітива (або минулого часу). Основа інфінітива виділяється після відкидання суфікса т и ( т ь ) разом із постфіксом ся ( сь), якщо такий є: лю б и т и , зм а га ­ т и с я , г у к н у т и , п р и н е с т и . Від основ інфінітива творяться дієслова минулого часу {ховає, х о в а л а ), умовного способу (хо д и в би), активні і пасивні дієприкметники минулого часу ( п о с и в іл ий, с к а за н и й ), дієприслівники минулого часу (від д а вш и ). Основа теперішнього часу (а в дієсловах доконаного виду — майбутнього) виділяється у формі теперішнього (майбутнього) часу 3-ї особи множини після відкидання закінчення -і/т ь ( ю т ь), а т ь ( я т ь ): п и ш у т ь , п р и н е с у т ь , м у к а ю т ь [шукайут'], с т о я т ь [стой-ат']. Від цієї основи утворюються особові форми теперішнього часу дійсного способу (в е з у , ве з еш , в е з е, в е з емо, в е з ет е, в е з у т ь ); форми наказового способу (вез и, в е з ­ іт ь ), дієприкметники теперішнього часу (мій, н і-ю ч и й ), дієприслівники нєдоконаиого виду (гр а ю ч и , л е ж а ч и ). У дієсло­ вах доконаного виду замість теперішнього часу виступає осно­ ва майбутнього часу: п р и в е з у , п р и в е з у т ь , п р и в е з е н и й , п р и ­ в із ш и . п р и в із би (3 к н . « С у ч а с н а у к р а їн с ь к а м о в а » ).

801. І. Визначте основу дієслівних форм у тексті. Випишіть дієслівні форми, зробіть словотвірний розбір. З’ясуйте, до якого виду вони належать (доконаного чи недоконаного). Геракл переміг Антея, лише відірвавши його від матеріЗемлі, яка постійно повнила його новими силами. І кожний з нас, людей Землі, щогодини і щохвилини бере від рідної планети свіжі сили. Спілкування з природою потрібне лю­

дині не менше, ніж повітря, їжа, вода, знання і праця. Пам’ятаймо про це щодня! (З а І . Л а п т є в и м ) . 0. Поясніть розділові знаки н тексті. У в а г а ! Розрізняють два види дієслів — д о к о н а н и й і н е д о к о н а н и й . Дієслова недоконаного виду виража­ ють тривалу дію або стан, незавершеність і відповідають на питання що р о б и т и ? Наприклад: б ігт и , л о в и т и , й т и . Дієслова доконаного виду виражають завершену, результативну дію або стан і відповідають на питання щ о з р о б и т и ? Наприклад: п р о б ігт и , в л о в и т и , п е р е й т и . Дієслова недоконаного виду виступають у всіх трьох часах, а дієслова доконаного виду — тільки в минулому і майбутньому. Дієслова недоконаного і доконаного виду можуть утворювати співвідносні пари: о р а т и — з а б р а т и , п и с а т и — н а п и с а т и , л о в и т и — п ій м а т и .

У деяких дієсловах значення доконаного і недоконаного виду може виражатися о д н і є ю ф о р м о ю: ж е н и т и , р а н и т и , в е л іт и , н а с л ід у в а т и , в ін ч а т и , а т а к у в а т и , т е ле гр а ф у ва т и , т е л е ф о н у в а т и , о р га н із у в а т и . Наприклад: 1. П р а ц ю й , я к в е л и т ь т обі со віст ь (що р о б и т ь ? — недоконаний вид). 2. О т а м а н в е л ів го т у ва т и с ь до п о хо д у (що з р о б и в ? —

доконаний вид). Такі дієслова називаються двовидовими. В и д о в і ф о р м и творяться за допомогою різних засобів: Приклади Засоби творення виду П р е ф ік с и

Суфікси Ч е р г у в а н н я з в у к ів

Зміна наголосу Зміна основи слова

чит ат и — прочит ат и, віт ат и — привіт ат и ст укат и — ст укн ут и , від чинят и — від чин ит и видират и — видерт и, ска ка т и — скочит и виносит и — виносит и, скли ка т и — скли ка т и брат и —взят и, ш укат и —знайт и

Окремі дієслова мають тільки форму недоконаного виду ' (г о р д у в а т и , в и м а г а т и , ч е к а т и , м и с л и т и , м р ія т и , го а м о н іт и , л е д а р ю в а т и , в о р о г у в а т и , с т е ж и т и тощо) або фор£ му тільки доконаного виду (р о з п и т а т и с я . н а т е р п іт и с я , \ п р о в ч и т и с я , р о з п и ш а т и с я , н а в р о ч и т и ). Такі дієслова наЯ зиваються одновидовими. 802. З’ясуйте, за допомогою яких засобів утворено видові пари . Лити — налити, розв’язати — розв’язувати, ловити — піймати, заспівати — заспівувати, зігріти — зігрівати, вироби-

ти — виробляти, летіти — прилетіти, падати — впасти, захо­ дити - увійти, рубати — рубонути, збирати — зібрати, видер­ ти — видирати, закотити — закачувати, засипати — засипати, розрізати — розрізати, викидати — викинути.

ь 803. Дізнайтеся з різних джерел про літакобудування в Україні Підготуйте допис до шкільної стіннівки. Доберіть ілюстрації 804. Об’єднайтеся в пари й перевірте одне одного, виконавши кожне із завдань. 1. До кожного поданого дієслова допишіть його видову пару. Назвіть, чим граматично виражається видове проти­ ставлення. Замітати, розвивати, сідати, зачіпати, прикрашати, лиша­ тися, скликати, обійтися, говорити, відповідати, докопатися, брати, зрізати, вразити, відсунути, ізолювати, пускати, пере­ йти, розрізнити, штовхати, трудитися, натерпітися, стукати. II. Складіть по два речення з кожним двовидовим дієсловом так, щоб вони мали в одному реченні доконаний, а в другому —недоконаний вид. Гарантувати, форсувати, телеграфувати, атакувати, наслі­ дувати. ПІ. До дієслів доконаного виду доберіть дієслова недоконаного ви­ ду, в яких видова співвіднесеність виражається зміною суфікса або перенесенням наголосу. Заморозити, причепити, проказати, відсіяти, розробити, розвозити, підстерегти, виносити, вилити, замалювати, пере­ ключити, закликати, приладнати, влаштувати, запорошити, розфарбувати. § 62. ПЕРЕХІДНІ Й НЕПЕРЕХІДНІ ДІЄСЛОВА

805. Прочитайте текст. Аргументовано визначте стиль мовлення Наведіть власні приклади, які б ілюстрували значення перехідності/неперехідності дієслів. Розкажіть, як визначити перехідність дієслова. У мовленні одні дієслова самостійно виражають своє зна­ чення (Д у б р о ст е. М о т о р п р а ц ю є ), інші потребують доповнен­ ня свого змісту за рахунок залежної форми іменника (Учні н а ­ п и с а л и д и к т а н т . Х л о п е ц ь с л у х а є м у з и к у ) . Здатність дієслова виражати своє значення самостійно або за допомогою залежно-

го іменника в знахідному відмінку (без прийменника) є озна­ кою категорії перехідності/неперехідності. Усі дієслова поділяються на дві групи: п е р е х і д н і й не п е р е х і д ні . Цей поділ здійснюється на основі синтаксичних ознак дієслова: до перехідних належать дієслова, після яких ста­ виться іменник у формі з н а х і д н о г о відмінка без приймен­ ника, до неперехідних — дієслова, що не вимагають залежного іменника у формі знахідного відмінка без приііменника і означа­ ють дію (стан), яка не переходить на якийсь об’єкт. Перехідність/неперехідність властива всім дієслівним формам. Іноді залежні від неперехідних дієслів іменники або зай­ менники можуть уживатися і в формі р о д о в о г о відмінка: 1) коли дієслово вжито з часткою не; не к у п и в к н и ж к и , не зро зу м ів Ті; 2) коли дія переходить не на весь предмет, а тільки на частину: в и п и в м о л о к а , к у п и в с о л і; 3) керований іменник чоловічого роду II відміни може мати другу форму — родового відмінка: н и п и с а в л и с т і л и с т а , п р и д б а в о л ів е ц ь і о л ів ц я . До неперехідних належать також дієслова з постфіксом ■ся ( сь): у м и в а т и с я , в ч и т и с ь ( І з к н . «Г р а м а т и к а у к р а їн с ь к о ї м ови»).

806. С п и ш іт ь р е ч е н н я . П ід к р е с л іт ь д іє с л о в а і з а л е ж н і в ід н и х ім е н н и к и (ч и з а й м е н н и к и ) . В и з н а ч т е п е р е х ід н і й н е п е р е х ід н і д іє с л о ­ ва. П о я с н іт ь х ід с в о їх м ір к у в а н ь . 1. Срібні роси впали на стежки, а в ріллю добірні та важкі впа­ ли зерна (П .Д о р о ш к о ). 2. На розгорнуту книгу снігів опустився вечір і синій підсмуток (М . С т е л ь м а х ). 3. Але проливень одразу, важкою сизою киреєю, упав на землю (М. С ич). 4. Вітер в гаї на­ гинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе (Т . Ш е вч е н к о ). 5. Так гарно дивитись на дівчину нелісової краси (В. Б и ч к о ). 6. Шевченко дав орлиний злет українському слову. (О. Г онч ар). 7. Колесо часу вертиться, крутиться, біжить. В од­ них душах ослаблює доброчинність, в інших — додає відваги, ще в інших — додає вад чи убавляє їх; притупляє горе в серці, побільшує мудрості, радість розсіває попелом примарних надій, іцо зійшли синіми квітами сліз... (Р . Ів а н ч е н к о ). 807. С к л а д іт ь і з к о ж н и м с л о в о м п о д в а р е ч е н н я т а к , щ о б д іє с л о в а б у л и т о п е р е х ід н и м и , т о н е п е р е х ід н и м и .

Читати, збагнути, вивчити, виконувати, перекладати, буду­ вати, подарувати, фінансувати, обробляти, зробити, дописати. 808. І. П р о ч и т а й т е т е к с т н а С. 3 5 4 . В и п и ш іт ь в о д и н с т о в п ч и к п е р е х ід н і д іє с л о в а р а з о м і з з а л е ж н и м и в ід н и х ім е н н и к а м и , а в д р у г и й — н е п е р е х ід н і із з а л е ж н и м и ім е н н и к а м и . 23 i t я. її,—.

353 д е

Боги святкували весілля. Одна лиш Еріда, богиня чвар, не брала в ньому участі. Самотньо блукала вона біля печери, підступно виношуючи помсту богам, що не покликали її. Нарешті придумала. Взяла золоте яблуко і крадькома кинула його на весільний стіл — «найпрекраснішій». Ось тут і спалах­ нула суперечка між трьома богинями: Герою, Афіною 'й Афродітою. Кожна вважала себе найпрекраснішою, жодна не хотіла віддати яблуко іншій. Ця суперечка призвела до Тро­ янської війни та загибелі Трої. Так розповідає про яблуко • розбрату відома грецька легенда. То було не звичайне яблуко, а золотий плід айви. Цікаво, що до Англії та Німеччини айва потрапила з України. Як повідом­ ляє Володимир Даль, раніше в Україні «яблуко, яке їдять ли­ ше варене, печене», звали «квіт», від українського слова «квітка*. Українців, мабуть, вразило суцвіття айви, завезеної і через Крим із Кавказу (За С. К л и м е н к о ) . II. Складіть власну легенду про екзотичний фрукт. Уживайте перехідні й неперехідні дієслова. 809. Прочитайте, знайдіть дієслова. З’ясуйте: дія виконується суб’єктом — активним діячем чи дієслово виступає зі значенням пасивної дії. На кого спрямована дія? 1. Вийшов Травень з гаю, нивам усміхнувся. Потім на сте­ жині, як хлопчик, роззувся. А до нього трави у полях просла­ лись. А до нього з гаю птиці обізвались. А за ним у луці зацвітали квіти. Травень вчився босим по землі ходити (М . С и н г а ів с ь к и й ). 2. На зміну підсніжникам і блакитним проліскам прийшла сон-трава (В . П а р х о м е н к о ) . 3. Зорі мигтіли, тріпотіли по обрію, мов живі. На рівні з вікном тьмя­ но біліли припорошені пилом акації (О. Г о н ч а р ). 4. Синіли снігом береги ріки, як два тумани, що зійтися хочуть (Д. П а в-

й

л и ч к о ).

\

У в а г а ! Дієслова по-різному виражають відношення дії (або стану) до особи — діяча й предмета-об’єкта і поділяють­ ся на три групи: а к т и в н о г о , п а с и в н о г о та з в о ­ р о т н о - с е р е д н ь о г о стану. 1. Дієслова активного стану позначають дію, джерелом якої виступає сам виконавець дії (у реченні він — підмет). На­ приклад: С п ів а к в и к о н у є арію . Виконувана дія безпосередньо спрямовується на предмет (у реченні це прямий додаток, виражений іменником або займенником у знахідному відмінку без прийменника). 2. Дієслова пасивного стану вказують на дію пасивну, тоді об’єкт дії стає підметом, а суб’єкт — додатком у ((юрмі орудно-

ro відмінка без прийменника. Наприклад: А р і я в и к о н у є т ь с я Дієслова пасивного стану творяться від дієслів активного стану за допомогою постфікса ся. 3. Дієслова зворотно-середнього стану виражають дію суб’єкта, іцо не переходить на об’єкт, а зворотно спрямо­ вується на самого діяча. Наприклад: З а м а т е р и н о ю п о м іч ч ю х л о п ч и к у м и в с я , п р и б р а в с я (умився — умив себе). Дієслова зворотно-середнього стану творяться від перехід­ них дієслів за допомогою постфікса -ся, що зберігає значення зворотного займенника себе. Не виражають стану усі неперехідні дієслова без ся (л е т іт и ) та безособові (н е с п и т ь с я , не с и д и т ь с я ).

A r * » i b '4 f c <

(в и к о н а н а ) с п ів а к о м .

810. і. Прочитайте. Випишіть дієслова, розподіливши їх на групи за значенням стану. I. Котились води, дихала земля. Зацвіли квіти, зазеленіла трава під водою на кучугурах. Достигло літо, налилося жито (О. О льж и ч). 2 . Не боюся я нічого, б’юся з ворогом своїм. Промінь сонечка ясного грає в серденьку моїм! (X. А л ч е в с ь к а ). 3. Далеко-далеко багаття видніється, тихесенько-тихо десь перепел б’є... (П . К а п е л ь го р о д с ь к и й ). 4. Сіявся дрібнесенький дощик, небо було заволочене подертими хмарами (М . Ш а п о ­ ва л). 5. Отак не раз буває і в житті: якась одна подія здатна все змінити, освітити, повернути новою, ще не баченою гранню, на­ повнити новим глибоким змістом. . Я — зерно, починається з мене життя на землі (3 т е . Г. Г о р д а с е ви ч ). 7. Приливали доріженьку — вона все куриться, розважали рідну неньку — вона все журиться (Н а р . т в о р ч іс т ь ). 8. Поети йдуть за гори­ зонт — поезія зостається віч-на-віч із вічністю (Ю . З б а н а ц ь к и й ). 9. Не завжди любить Батьківщину той, хто освідчується їй (В. Сіренісо). 6

II. Поясніть розділові знаки в реченнях.

811. Визначте стан дієслова у словосполученнях. Уведіть їх у складені вами речення й запишіть. Держава будується, друзі зустрічаються, хліб кришиться, річка розливається, готуватися до свята, піклуватися про матір, підніматися на гору, зведений мулярами.

1 •- 8 1 2 . О б г о в о р іт ь с и т у а ц ію . М и к о л а в р о з п а ч і: «Я втратив віру в ' людину! Мене зрадив друг! Він зустрічається з дівчиною і спілкується тепер тільки з нею та її друзями. Я їм не потрібен/» П о р а д ь т е М и к о л і, я к й о м у б у т и . 2.3*

1§ 63. СПОСІБ. ЧАС. ОСОБА ДІЄСЛІВ

813.1. Прочитайте. Випишіть дієслова. Визначте спосіб (дійсний, умовний, наказовий), час, особу. I. Розширюється Всесвіт — аксіома. Мандрують і земні ма­ терики. Промацують радаром астрономи космічний вир на світлові роки. Братів по розуму Земля шукає вперто, летять сигнали в чорну глибину. Мій лист до тебе в білому конверті уже не дожену, не поверну. 2. Зажурилась в саду горобина, краплі-ягоди сніг попекли. Не сумуй: навесні журавлиний знов повернеться вірний твій клин. 3. Учителі, наставники, пророки, хай світяться над вами небеса! (В . Гуж ва). 4. І що б не сталось, ти завжди зі мною (Н . Н ік у л ін и ) . II. Користуючись лінгвістичною довідкою, розкажіть про грама­ тичні ознаки та творення дієслів усіх трьох способів. Спосіб дієслова вказує на характер віднесеності дії до дійсності: як реальної чи нереальної. Дієслова можуть ужи­ ватися в д і й с н о м у , у м о в н о м у та н а к а з о в о м у способах. Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається чи відбуватиметься: л ю б и в , лю б лю , л ю б и т и ­ м у , п о л ю б и л и , п о лю б и м о . Дієслова дійсного способу зміню­ ються за часами, числами, особами, а також за родами (в минулому часі). Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов, або бажану: с к а з а в би, з а п а м 'я т а л а б, с п а л о б. Дієслова умовного способу форм часу не мають, змінюються за чис­ лами, а в однині — за родами. Умовний спосіб твориться до­ ? З даванням до дієслів минулого часу частки б (би), яка пи­ і шеться окремо: м а й с т р у в а в би, в и ш и в а л а б. Наказовий спосіб дієслова означає наказ, прохання, побажання, пораду, заклик до виконання дії: п р и л и н ь , з н а й д и , х а й с в іт и т ь , хо д ім о . Дієслова наказового способу також не мають часових форм, змінюються за числами та особами: в однині мають п р о с т у ф о р м у 2-ї (т и ), а в множині 1-ї (м и ) і 2-ї (в и ) особи: Однина Множина 1 ос. — гр а й м о , с п ів а й м о ,

Є

I I і

2 ос. — гр а й ,

с п ів а й , г л я н ь , скаж и

г л я н ь м о , скаж ім о г р а й т е , с п ів а й т е , г л я н ь т е , ска ж іт ь

С к л а д е н а ф о р м а 1-ї особи однини та 3-ї особи одни­

{ ни та множини твориться поєднанням дієслів теперішнього

або майбутнього часу дійсного способу з частками >

хай,

нехай', х а й за гр а ю , х а й продовж ує, х а й м а л ю ю т ь .

7 814. І. Прочитайте уривок із твору Ліни Костенко. Визначте в дієсловах спосіб, засоби творення, форми і в якому часі вжито. З якою стилістичною метою автор вдається до певного способу дієслів? Криши, л ам ай , трощ и стереотипи! Вони кричать, пручаються — ламай! Хоч давня звичка з профілем Ксантиппи Благає, плаче, просить: «Не займай!» Відкинь її в м’яку дрімоту спалень. Тобі вона нелюба. Ти болиш. Гори. Щезай в пожежах самоспалень, в гірких руїнах власних попелищ! Обвуглюйся. З дияволом грай в теніс. Згори на попіл в думах і літах. Хай вилітає не той самий фенікс, а зовсім інший неймовірний птах. 5 П. Виконайте завдання до тексту. / 1) Прокоментуйте фольклорні та літературні мотиви, що звучать * у поезії. / 2) Зробіть лексичний розбір тексту. 815. Утворіть форми дієслова наказового способу, запишіть і графічно позначте засоби творення. Складіть із ними шість речень (на вибір). Від яких дієслів не можна утворити форм наказово­ го способу? Чому? Сидіти, вилазити, виносити, дозволити, каламутити, сипа­ ти, різати, плакати, ударити, стати, відзначити, кланятися, кувати, стояти, спішити, ходити, могти, радити, їсти. У в а г а ! У дієсловах наказового способу після д, т , з, с, ф л , н перед закінченням -мо, т е пишемо м'який знак: з л а з ь •• м о. з л а з ь т е . Після б. п, в, м . ф. ж, ч, ш та р м’якого знака не | пишемо: с т а в м о , п о р у ш т е , вд арм о. Лексичне значення деяких дієслів, що позначають про| цеси, не сумісне із спонуканням. Це в основному дієслова із | значенням дій або станів неживих предметів. Такі дієслова і (у прямому значенні) форм наказового способу не утворю' ють, але вони можливі, якщо дієслово вжито в переносному значенні, наприклад, у поетичному мовленні: к у щ и т и с я , \

с и п а т и с я , за г у с а т и , з м е р з а т и с я , к у щ и с я , с и п с я , за г у с а й , зм е р за й с я тощо. Дієслова б а ч и т и , ч у т и , м о гт и , х о т іт и не

утворюють форм 2-ї особи.

Форми одного способу можуть уживатися в значенні < іншого: 1) наказового у значенні дійсного: А х т о с ь т оді і е п о р а д ь ... (замість п о р а д и в ); 2) наказового у значенні умов­ > ного: В и й д и з д о м у в ч а с н о , т о не з а п із н и в с я б (замість І? в и й ш о в би); 3) умовного у значенні наказового: П ож д ав би т и б е з м іс я ч н о ї н о ч і (Л е с я У к р а їн к а ) (замість ж ди); 4) дійс­ V ного у значенні наказового: П о ш л е ш н о в и й у н ів е р с а л , м оїм W ім ен ем н а к а ж е ш (Н . Р и б а к ) (замість п о ш л и , накаж и).

816. Запишіть речення, вживаючи дієслова в умовному способі. Визначте рід і число цих дієслів. Поясніть, коли вживається частка би, а коли б. 1. Коли я (бути) соловейком, до тебе тоді (прилітати) і любо тобі в зелені щоніченьки я (щебетати) (Л е с я У к р а їн к а ). 2. (Бу­ ти) годинник, (знати), скільки проїхали (С. С к л я р е н к о ). 3. Як­ би мені, мамо, намисто, то (піти) я завтра на місто. Якби мені черевики, то (піти) я на музики {Н ар. т во р ч іс т ь ). 4. Тебе я (слухати) довіку, куме мій (Л . Г л іб о в). 5. Друзі мої! Якби ви (могти) мені допомогти, я вам (дати) усі три лантушки, ви (посіяти) на трьох ділянках, і тоді, коли насіння проросте, ми (дізнатися), на якій саме ділянці чарівні зерна (О. І в а н е н к о ). 6. До чого я (не торкатися), я завжди бачу, що це можна поліпшити {О. Д о в ж е н к о ). 817. Запишіть п’ять відомих вам прислів’їв, приказок із дієсло­ вами умовного способу. .. , 818. Прочитайте прислів’я. З’ясуйте випадки вживання форм

одного способу замість іншого. 1. Учись на старість буде як знахідка. 2. Підніми всяк колосок — з колосків зросте мішок. 3. На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить. 4. Думай головою, а не череви­ ком. 5. Сідайте — ноги для дороги. 6. Скільки вірьовку не пле­ ти, а кінець їй буде. 7. Хоч сядь та плач, хоч стоячи реви. 8. Менше говори — більше вчуєш.

Прочитайте прислів’я. Поясніть, як ви їх розумієте. Назвіть дієсло­ ва умовного способу. Визначте, яким членом речення вони виступа­ ють. 1. Він би робив, так у нього рукава болять. 2. Якби хотів Хома, так би робив і дома. 3. Тобі б тільки лежати та байдики бити. 4. Якби все вовк лежав, то досі б здох. 5. Була б охота, піде на лад усяка робота.

,^J5 8

819. З’ясуйте відмінність між формами дієслів, поясніть пра­ вопис. Уведіть дві пари дієслів різних форм у речення. Кричимо — кричімо; лежимо — лежімо; учимося - учімося; журимо­ ся — журімося; мчимо — мчімо; ви­ вчимо — вивчімо; сушимо — сушімо. 820. Випишіть із художніх творів ІІО п’ять речень із дієсловами у формі дійсного, умовного й наказового способів. Визначте їхню синтаксичну роль.

ся>ф?

М <4<>Г

Ді

821. Розгляньте репродукцію картини Олександра Мурашка «Благовіщен­ ая*. Як передає художник відомий біблійний сюжет? Опишіть картину, пра­ вильно вживаючи дієслівні форми.

О. М ураш ко. Благовіщення

822. Складіть пам’ятку своєму другові «Як підтримувати розмову в гостях». У реченнях використайте дієслова у формі наказового спо­ собу (п а м 'я т а й , приверни, слуха й , говори, зачекай тощо). § 64. ДІЄВІДМІНЮВАННЯ

823. Прочитайте лінгвістичну довідку. Що нового ви дізналися про час дієслова? , Дієслівні форми дійсного способу мають значення теперішнього, майбутнього, минулого, давноминулого часів. У формах теперішнього чаеу виражається значення ? дійсного способу, особи, часу і числа: вс т а ю , в с т а є ш , ес т а ? ю ть. П р о с т а ф о р м а майбутнього часу твориться від дієй слів доконаного виду, має ті самі особові закінчення, що й у і теперішньому часі: н е с у — п р и н е с у , несеш — п р и н е с е ш . ? С к л а д н а (синтетична) і с к л а д е н а (аналітична) [ ф о р м и утворюються від дієслів иедоконаного виду: к а за * т и — к а з а т и м у Ік а з а т и + м у ); б у д у к а з а т и . Формальним показником минулого часу є суфікс -л- та його варіант в-: в о д и т и — в о д и в — в о д и л а — во д и л о — в о д и л и ; або нульовий суфікс (чистя основа): н е с т и — н іс, в е з т и — в із , б р е с т и — брів. Ненаголошений суфікс -ну- при

творенні минулого часу може зникати: с о х н у т и — сох. з і в 'я н у т и — з і в ’я в . Давноминулий час означає дію, що відбулася перед іншою минулою дією: Н іб и з а д р ім а в б у в зр а з у , а л е й про .7 к и н у в с я р а н о (А. Г о л о в к о ). Форми давноминулого часу | творяться додаванням до повнозначного дієслова минулого і часу допоміжного дієслова-зв’язки б у т и у родових формах ч однини та у формі множини: с к а з а в б ув, с к а з а л а була , ' ска за ло було, с к а за л и були. 824. 1. Прочитайте текст. Поясніть значення часових форм дієслів. З якою метою автор уживає в тексті саме такі часові форми? '

ЗОРІ КИЄВА Хай минають віки. Вони пролітають над золотою главою древнього Києва, як весняні оновлюючі вітри. А град стоїть, сяє, збагачує скарби свого духу, вигранює душу свого народу, береже заповіти пращурів. Вони повсюди стежать за діяннями своїх нащадків, дивляться на них голубими очима високих не­ бес, синіми очима дніпрової хвилі, зеленими очима дібров і лісів. Душі їхні окреслюють у чорному небі сяючий зоряний шлях; часом вони зриваються з високості й згорають від розпа­ чу, коли бачать, як їхні діти — дорослі мудрі мужі — отак озлобились, зниділи, забули про велике, погрузли серцями в мізерних пристрастях і дрібній суєті. Тоді ті зорі стрімголов падають на землю, на сиву голову старого Києва. Ніби жадають спинити зло. Ніби благають узя­ ти в серце добро, прислухатись до голосу життя минаючого... (Р. Ів а н ч е н к о ).

II. Визначте типи речень за будовою. Поясніть розділові знаки, о Ув а г а ! Форми дієслова одного часу можуть уживатися в я значенні іншого: 1) теперішній час — у значенні минулого: '' В и й ш о в за ш к о л у — с віт а н е ви д н о , с л іп и т ь очі, р ве за п о л и , ^ з н іг в а л я є (С. В а с и л ь ч е н к о ); 2) майбутній час — у значенні € минулого: Сиаж у —я к за гу д е в грибі, я к с и п н е , в ій н е снігом у § в ік н а — зр а з у с т е м н іл о (С. В а си льч ен ко )', або у значенні те£ перішнього часу: С и ви й ус, с т а р у ч у п р и н у віт е р р о звіва є: то * п риляж е т а п о с л у х а , я к кобзар с п ів а є ... (Т . Ш евченко). Часову співвіднесеність підкреслюють модальні слова £ було , б у в а л о : С и д и м о б у л о д ен ь п р и д н і... 825. І. Утворіть від дієслів усі можливі часові форми, поясніть особливості їх творення. Палити, дати, радити, просити, гнати, зичити, мріяти, мог­ ти, змогти, скласти, складати, відбудовувати, допомогти, до­ помагати, перевезти, брати, забрати, називати. ор 360

II. Складіть п’ять речень зі словами (на вибір), у яких дієслівні форми одного часу вживалися б у значенні іншого. ,s

826. Прочитайте лінгвістичну довідку та опрацюйте таблицю Складіть тести для взаємоперевірки засвоєного матеріалу.

Зміна дієслів за часами (у дійсному способі), особами й * числами називається дієвідмінюванням. Дієслова І дієвідміни мають закінчення: -у (-ю ). -еш (-єш ), е ( є), -емо (-ем о). -ет е (є т е ) . у т ь (-ю т ь). Дієслова II відміни мають закінчення: у ( ю), -иш ( їш ), -ит ь, -іт ь ( ї т ь ) , -и м о , ім о (-їм о), и т е (-їт е), а т ь (-ят ь).

1 Наприклад: п е ч у , печеш., п е ч е , п еч ем о , п е ч е т е , п е ч у т ь — ^ І дієвідміна; с п іш у , с п іш и ш , с п іш и т ь , с п іш и м о , с п іш и т е , , с п іш а т ь — II дієвідміна. Розрізнити дієвідміну дієслів можна за формою < інфінітива.

І дієвідміна 11 дієвідміна І. В основі наявні суфікси і (що 1. В основі наявні суфікси а . и -. не випадають в особових формах) ■/■(■»■) (що випадають в особових та ува , -ну-: писат и, біліт и, бу формах); лю бит и (лю блю ), буват и, к и н у т и . 2. В основі хот іт и (хочу), горіти (гориш). дієслів наявні звукосполучення 2. В основі наявний суфікс -ао р о . -оло-: борот ися, колот и. після шиплячих та й (що в осо­ 3. Односкладова основа на го­ бових формах випадає): мов лосний: бит и, пит и. ли т и . чат и — м овчиш . 3. Дієслова: 4. Односкладова основа яа приго­ бігти, боятися, спат и лосний: нес ти. мог ти

£ Л— ... ......................... ...... 827. Визначте дієвідміну дієслів за основою інфінітива, знайдіть дієслова, у яких основа теперішнього часу збігається з основою інфініти ва. Летіти, співати, мерзнути, гордитися, тривожитися, шуміти, ловити, виховувати, бажати, доїти, стояти, стукнути, стугоніти, плакати, нести, дати, жати, лити, мести, везти, умирати, ігнорувати, сміятися, полоти, молоти, розв’язувати, взяти, бігти, трясти, жбурляти, пробиватися. 828. Запишіть дієслова у 2-й особі однини теперішнього часу. Допишіть до них дієслова-антоніми в тій самій формі. Мирюся, обвинувачую, будую, ходжу, обідаю, люблю, терп­ лю, їжджу, реву, хочу, полю, пишу. 361

829.1. Прокоментуйте таблицю. Наведіть приклади чергування при голосних в особових формах дієслів теперішнього і майбутнього часу. Чергування приголосних при дієвідмінюванні г/ж

стерегти — стережу

х/ш с/ш т/ч ст/щ к/ч

дихат и

—дишеш

просити — прошу крут ит и

— кручу

м ост ит и — мощ у пект и — печу

зд/ждж п/пл в/вл 6/бл

їздит и — їжджу

ф/фл м/мл

графити — графлю

т опит и — топлю ловит и — ловлю лю бит и — люблю

лом ит и

—лом лю

II. Складіть і запишіть речення з дієсловами 1-ї особи однини. ./ 830.1. Поставте дієслова в усіх особових формах однини і множи' ни, запишіть. Підкресліть зміни приголосних. Складіть схему чергування приголосних в основах дієслів. Стерегти, різати, колихати, радити, летіти, товкти, возити, просити, їздити, мостити, терпіти, ловити, графити, сипати, трусити. II. Поставте дієслова у 1-й і 3-й особах однини теперішнього часу. Підкресліть приголосні, що чергуються. Скакати, смикати, голубити, косити, пестити, полоскати, ненавидіти, тесати, молоти, просити, хрестити, кликати, бігти, мазати, реготати, губити, водити, чистити, топити, бре­ сти, бродити, чесати, кресати, стерегти. 831. Утворіть і запишіть від поданих дієслів форми 2-ї особи однини та 1-ї і 2-ї особи множини наказового способу, виділіть закінчення. Кинути, стати, лізти, пекти, бігти, кроїти, клеїти, стерегти, долати, захищатися, вірити, вести, порадити, перестати, бра­ тися, переглянути, спекти, їсти, дозволити.

Запишіть прислів'я, додаючи особові закінчення дієслів. Доберіть власний приклад прислів’я на цю тему. 1. Не той господар землі, що по ній брод.., а той, хто по ній плугом ход.. . 2. Як буд.. робити, то буд.. й родити. 3. Де гос­ подар добре роб.., там і поле буйно род.. . 4. Хліборобська ай­ ва люб., вчасні жнива. 5. Як хоч., багато жати, то треба мало спати. 6. Зима спита.., де літував. 7. Не пита., добрий жнедь, чи широкий загонець. 8. Зга.. на жнивах хвилину, втрат., не одну зернину.

832. Прочитайте. Знайдіть у реченнях звичаєву форму дієслів, по­ ясніть її значення. 1. Сестри білять яблуні в саду, мати білять хату та у хаті (М . В ін г р а н о в с ь к и й ). 2. Якби мама знали, яка в мене біда, вони б передали горобчиком хліба (Н а р . т во р ч іс т ь ). 3. Мати ка­ жуть, що ті рожі посадили колись давним-давно ще бабуся в свої дівочі літа (І. Ц ю п а ). 4. Замислилися моя бабуся та й тяж­ ко зітхнули (О с т а п В и ш н я ). Д о в і д к а . Звичаєва форма — вживання за звичаєм дієслів у певній формі однини або множини. 833. Розподіліть подані слова за способами словотвору й запишіть. Адресувати, врахувати, зацікавити, використовувати, аргу­ ментувати, спеціалізуватися, телефонувати, доповнити, обсте­ жити, відлетіти, обеззброїти, розпорошитися, четвертувати, попочекати, якати, братися, учителювати, приятелювати, збанкрутувати, благовістити. 834. Спишіть речення, розкриваючи дужки. Поясніть правопис з дієсловами. 1. (Не) заколишуть нас удачі, (не) вдачі (не) зіб’ють з путі (Я. Д о р о ш к о ). 2. В житті ні разу я (не) правді (не) служив (М . Р и л ь с ь к и й ). 3. Перед боєм Воронцов, здається, (не) по­ коївся більше, ніж під час самого бою (О. Г о н ч а р ). 4. Вес­ на прийшла непомітно, (не) зчулися, як промайнув і бере­ зень (Я к і в В а ш ). 5. Ось мати хвора, і ти (не) здужаєш не

(В. В и ч к о ).

Спробуйте продовжити вірш-правило «Написаная не з дієсловами», складений вашим однолітком. Чи завжди писати разом В цьому разі, любий друже, Тільки разом пишем не. Дієслово треба з н е, Якщо н е із дієсловом А візьмемо інший приклад: Творить значення одне? В ін н е зд у ж а в (бо хворів), Н ехт ува т и і незчут ись — Слово це багатозначне: І вагання тут смішне: В ін н е зд уж а в (не зумів)... 835. В и п и ш іт ь і з т е к с т у д іє с л о в а , в и к о н а й т е п о в н и й м о р ф о ­ л о г іч н и й р о з б ір ї х з а с х е м о ю : 1) д іє с л о в о д л я р о з б о р у ; 2 ) п о ч а т к о в а ф о р м а ( ін ф ін іт и в ) : 3 ) в и д ; 4) п е р е х ід н іс т ь ; 5 ) с т а н , с п о с іб ; 6 ) ч а с ; 7) ч и с л о ; 8 ) о с о б а ( я к щ о є ); 9) р ід ( я к щ о є ); 1 0 ) д іє в і д м ін а ; 1 1 ) с п о с іб творен н я; 12) п р ав о п и с; 13) с и н т а к с и ч н а ро л ь.

Охороняти природу — значить зберегти себе... Не збай­ дужіли б люди до природи, багатшими сьогодні були б. 303

Рушай, мій сучаснику, в дорогу шукати прекрасного і вічного. Присядь перед дорогою, подумай, чи не прихопив ти з собою чогось зайвого: цинічності, грубості, байдужості... А лю­ бов до природи бери з собою — це наша легка і щаслива ноша (З к н . « Н а ш д р у г — прир о д а » ). / 836, Т С к л а д іт ь і з а п и ш іт ь д іа л о г , д о п о в н и в ш и п о д а н і р е п л ік и в л а с н и м и . В ід т в о р іт ь т е к с т - з а п р о ш е н н я , я к е о т р и м а в о д и н з і с п ів р о з ­ м о в н и к ів .

— Доброго ранку, Ігоре! — Доброго здоров’я, Василю Богдановичу! Радий Вас бачи­ ти. Як почуваєтеся? — Телевізійне об’єднання «Укрнаукфільм» запросило на прем’єру науково-історичного фільму «Українці. Віра» в Бу­ динку кіно, т Л , I I . Я к і к ін о ф іл ь м и в и л ю б и т е ? Р о з к а ж і т ь о д н о к л а с н и к о в і п р о щ о й н о п е р е г л я н у т и й в а м и т в ір к ін о м и с т е ц т в а . П р а в и л ь н о у т в о ­ р ю й т е д іє с л ів н і ф о р м и .

Стаття на морально-етичну тему 837.

І. П р о ч и т а й т е с т а т т ю , в и з н а ч т е ї ї т е м у , о с н о в н у д у м к у . Д о ­ в е д іт ь , щ о ц е т е к с т п у б л іц и с т и ч н о г о с т и л ю . Я к і м о р а л ь н о е т и ч н і п р о б л е м и п о р у ш е н о в с т а т т і? II. П ід г о т у й т е у с н и й п е р е к а з с т а т т і. Ч О РН О БИ Л ЬС ЬК І ГЕРО Ї

Шість портретів у чорних рамках, шестеро гарних моло­ дих хлопців дивляться на нас зі стіни пожежної частини Чорнобиля, і здається, що їхні погляди скорботні, що застиг­ ли в них і гіркота, і докір, і німе запитання: як могло таке статися? Але це вже зараз здається. А тієї квітневої ночі, в хаосі і тривозі пожежі, не було в їхніх поглядах ні скорботи, ні докору. Вони працювали. Вони рятували станцію, рятува­ ли Прип’ять, Чорнобиль, Київ, усіх нас. Але це було. Це вже минуле... Надзвичайно спекотно, коли на небі люто сяє сонце і ні наймепшого натяку на хмаринку — і все це відбувається не з Божої волі, а з людської: льотчики знищують хмари в зоні

АЕС, користуючись спеціальними методами хімічної авіаоб­ робки ... Гарний, майже дачного зразка будинок пожежної части­ ни. Скло вціліло. Два бійці зі шлангами в руках мили заас­ фальтований двір, над яким спроквола піднімалася парка хвиля гарячого повітря. Стояли готові до виїзду, вимиті до блиску червоно-білі пожежні машини з номерними знаками Черкаської, Дніпропетровської, Полтавської областей. Біля реактора тривало цілодобове чергування пожежників: мож­ на було очікувати чого завгодно. Крім того, об’єднаному по­ жежному загонові, що чергував у ті гарячі дні в Чорнобилі, довелося взяти участь у боротьбі зі «звичайними» пожежа­ ми, які не дивина для тутешніх лісистих, болотистих МІСЦЬ, особливо у засушливі роки: у зоні горіли торфовища. І, як усе в зоні, ці «звичайні» пожежі також були незвичайними: разом з димом у повітря злітали радіоактивні аерозолі, чого аж ніяк не можна допустити. Але це вже було. Це вже минуле. Минуле?.. (З ж у р н а л у ). 838. Доберіть із газети статтю на морально-етичну тему. Визначте основну думку, стиль мовлення. Які морально-етичні проблеми пору­ шено в статті? Класифікуйте використані у статті факти. Складіть план. Підготуйте усний переказ статті. 839. І. Пригадайте, що таке антитеза, яка її роль у тексті. Роз­ гляньте таблицю і доповніть її, дібравши матеріал для майбутньої статті «Бібліотеки гинуть мовчки». Використовуючи таблицю, роз­ кажіть, про що ви написали б у цій статті. Використані у статті факти Вихідні Ілюстративні

Теза

Г инут ь бібліот еки П олиці бібліот ек по­ рож ні...

Приклади

Фонди не зберігаються і не поповню ються

Аргументи

Доказові

...

Висновок

Посилкові (довідкові)

У Канаді. Ф ранції

Дані де­ талізації Аргументативні

II. Н а п и ш іт ь с т а т т ю до г а з е т и

мовчки».

па тем у

Обґрунту­ вання

« Б іб л іо т е к и

ги нуть

§ 65. ДІЄПРИКМЕТНИК ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА 840.1. Прочитайте. Знайдіть у тексті дієприкметники. На яке пи­ тання вони відповідають? Від якої частини мови утворені? Ви­ пишіть дієприкметники, зробіть морфемний розбір їх. Десь сміються діти, тішачись морем чи дельфінами, час від часу подають голос дорослі, а я лежу на відведеному н каюті па­ сажирського пароплава місці, байдужий не лите до людей, а й до моря. Знаю, воно не винне і люди теж не винні, а що вдію? Перегоріло в мені геть усе, що єднало з морем, людьми. Коли б хтось, посвячений у мої наміри, обізнаний із заповзятістю, з якою йшов я до обраної мети, коли б він глянув зараз на мене, не пізнав би, мабуть, в усякому разі сумно похитав би го­ ловою й сказав: «Кінець блакитній мрії»,.. (З а Д . М іщ е н к о м ). II. Придумайте початок тексту, підготуйте його переказ. С-мі

841. Опрацюйте теоретичний матеріал, наведіть власні приклади дієприкметників. Дієприкметник — це відмінювана дієслівна форма, що передає ознаку за дією, яка розгортається в часі або мала « місце в минулому, і відповідає на питання я к и й ? я к а ? і я к е ? я к і ? Наприклад: ж евр ію ч и й вогонь, о с в іт л е н а

І І 9

і

і

і І }

кім н а т а ., з і в ’я л е л и с т я , к у п л е н і к н и г и .

Дієприкметник має дієслівні і прикметникові ознаки. За дієслівними ознаками дієприкметники бувають активні (п а л а ю ч і с т е п и ) і пасивні ( в и п л е с н у т і х в и л е ю м е д у з и ), теперішнього (к р о к у ю ч и й ) і минулого (з в а р е н и й ) часу, доконаного ( р о з п и л я н и й , р о з б и т и й ) і недоконаного (п и л я н и й , б и т и й ) виду. Прикметникові ознаки: пов’язується з іменником, змінюється за родами, відмінками і числами (п о с и в іл а м а ­ т и , п о с и в іл о ї м а т е р і, п о с и в іл і м а т е р і); у реченні виступає в ролі означення чи іменної частини складеного присудка. Наприклад: 1. Н а к л у н і с т о в б и ч и в п р о м о к л и й буоол2. Ч орна н іч ін к р и с т о в а н а н іж н іс т ю (Л . К о с т е н к о ).

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Наприклад: Н а с т а н е д ен ь , о б т я ж е н и й п л о д а м и (Л . К о с т е н к о ).

Активні дієприкметники мають дві часові форми: т е п е р і ш н ь о г о і м и н у л о г о , я пасивні — тільки фор­ му м и н у л о г о часу. ''9 366

і

Активні і пасивні дієприкметники творяться від дієслів: 1) активні — лише від неперехідних (т р е м т я ч а гілка); 2) пасивні — від перехідних (с к а з а н е с л о во ). Творения дієприкметників

Дієприкметник Творення форми Активного ста­ від основи дієслова те­ ну теперішньо­ перішнього часу І та II дієвідміни за допомогою го часу формотворчих суфіксів уч ( юч ), -ач ( яч) Активного ста­ від основи інфінітива за ну минулого допомогою формотвор­ часу чого суфікса л Пасивного ста­ від основи інфінітива за ну минулого допомогою суфіксів N . часу ■єн ( єн), т-

Приклад співаю чий п т а х, повзу­ чий т ум а н , хвилю ю чий погляд, т е р п ля ч и й чо­ ло вік п о с и віли й со лд а т , по­ ж овкле л и с т я , пост а р іла м ат и ро зга д а н и й кросворд, ст ворений шедевр, у к р и ­ т ий снігом д ах

842. Спишіть речення. Підкресліть дієприкметники, назвіть їхні морфологічні ознаки. Поясніть творення дієприкметникових форм. I. Сіяло небо наді мною, і я над теплим шумом трав, захопле­ ний життя красою, каштанів листя цілував. 2. Уже зоря золоторога, де полинами зацвіло, кладе на огненні пороги своє сивіюче крило. 3. Луни збентежені розсипаються дзвонами, луни збенте­ жені в творчім хаосі... 4. Літо даленіє, даленіє літо, і шепочуть з вітром запізнілі квіти, квіти запізнілі, листя пожовтіле... чом ти зажурилась, мила, моя мила? (З т е. В. Сосюри). У в а г а ! У сучасній українській мові активні дієприй кметники теперішнього часу найчастіше замінюються І синонімічними підрядними означальними реченнями. £ Наприклад: п р а ц ю ю ч и й — т о й . х т о п р а ц ю є; п р а ц ів н и к . [ А якщо вживаються, то переходять до прикметників. «Е Наприклад: с т о я ч а вода, р іж у ч и й біль. 843. Об’єднайтесь у пари і позмагайтеся, хто швидше виконає ■ кожне завдання. І. Від поданих дієслів утворіть активні дієпри­ кметники теперішнього часу. Зростати, радіти, знати, карати, керувати, існувати. II. Від поданих дієслів (с. 368) утворіть активні дієприкметники ми­ нулого часу. Яке фонетичне явище відбувається у виділених словах?

Зів’янути, обважніти, иостаріти, р о з т а н у т и , пошерхнути, почорніти, з ж о в к н у т и . 8 4 4 . В и п и ш іт ь а к т и в н і д іє п р и к м е т н и к и , в и з н а ч т е їх н і ч а с , в и д . форми творенн я.

1. Чого старий тремтячими руками ловив секунди криль­ це золоте? (Л . К о с т е н к о ). 2. Коли весною зацвіте трава в па­ лаючих серпанках, в степ на курган крутий іде старенька зморена журавка (Д . Л у ц е н к о ) . 3. Прийшла моя пора тебе зустріти, ступить на твій клекочучий поріг (М . В ін г р а н о в с ь к и й ). 4. Вся земля — живі квітчасті фрески, вічний шум невигорілих трав (О. Ю щ е н к о ). 8 4 5 . П р о ч и т а й т е п о е з ію В а л е н т и н а Б и ч к а . В и п и ш іт ь п а с и в н і д іє п р и к м е т н и к и , з р о б іт ь с л о в о т в ір н и й а н а л і з ї х , з ’я с у й т е м о р ф о ­ л о г іч н і о з н а к и .

Мово моя українська — Батьківська, материнська. Я тебе знаю не вивчену — Просту, домашню, звичну. Не з-за морів прикликану, Не з словників насмикану. Ти у мене із кореня — Полем мені наговорена, Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована. Болем очей продивлена, Смутком багать продимлена, З хлібом у душу всмоктана, В поті людськім намокнута, З кров’ю моєю змішана. І аж до скону залишена В серці моїм...

8 4 6 . З а м ін іт ь д іє с л ів н і с л о в о с п о л у ч е н н я н а с л о в о с п о л у ч е н н я « д іє п р и к м е т н и к + ім е н н и к » і в в е д іт ь їх у с к л а д е н і в а м и р е ч е н н я .

Сонце палає, розв’язати задачу, існують правила, дозріли вишні, загострити ніж, розгорнути книгу, розквітли дерева, провести нараду, опублікувати статтю, метелик літає, перебу­ дувати хату, виростити помідори, умити дитину. 8 4 7 . С п и ш іт ь , п о с т а в и в ш и н а м іс ц і к р а п о к п о т р іб н і д іє п р и к м е т ­ ники.

1. До доброї криниці стежка ... . 2. Крутитися, як ... в’юн. 3. На ... дерево й кози скачуть. 4. Три речі ніколи не поверта­ ються: ... стріла, ... слово і ... дні. 5. За ... двох ... дають. 6. ... три роки ждуть. 7. ... заєць і пенька боїться. 8. ... коню в зуби не дивляться. 9. ... дівка всім хороша. 10. ... кусок горло дере. 11. Говорив би, та рот ... . 12. ... кінця нема. 13. Під ... камінь вода не тече (Н а р . т в о р ч іс т ь ). Д о в і д к а : б и т и й , о б іц я н и й , п о с о л е н и й , п о л о х а н и й , з а с в а т а ­ ний, ви п ущ ен и й , ск а за н и й , д а р о в а н и й , п рохан и й , казан и й , утоп ­ тан и й , л еж а ч и й , п о хи л и й , м и н ул и й , н еби тий , зам азан и й .

848. Накресліть і заповніть таблицю прикладами з поданих нижче речень і власними.

Написання частки н е з дієприкметниками Д іє п р и к м е т н и к -о з н а ч е н н я п и ш ет ь с я

разом

окремо

Д ієггрик м ет н и кп рисудок п и ш ет ь ся

окремо

без залежних слів із залежни­ є протистав­ (виступає як ми словами лення прикметник)

1. Той Сон і Син не/гойдані ніким. Мій день народження — це ти. Повите муками у тебе є минуле. В огні буденної людської суєти у мене є майбутнє не/заснуле. 2. Думки не/виказані ста­ ли за порогом. Рости, моя розбуджена тривого! 3. Не/меркнучий Дніпре! В якім переброді народ переходить в майбутні світи? 4. На Псло, на Ворсклу, на Сулу, на юні води не/початі ліг золотий осінній сум. 5. R душі моїй печаль стоїть ие/ждана, у пам’яті обличчя дорогі (3 т е. М . В ін гр а н о в с ь к о г о ). 849. Спишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть уживання їх.

1.1 захолонувши у дивній грації, зітхають свіжістю дівочою акації вітрами обціловані до ніг (В . С и м о н е и к о ). 2. Я сидів на березі охоплений солодким хвилюванням і слухав вічну му­ зику природи {А. П а ш к е в и ч ) . 3. Хіба можна собі уявити українську хату не заквітчану рушниками? У хаті тихо німу­ вали дбайливо припасовані на стінах мамині рушники, на покуті прикритий доморобною скатертиною запрошував до застілля ясеновий стіл вимайструваний трудовими батькови­ ми руками {В. С к у р а т ів с ь к и іі). 4. Листя вимите рясним дощем поблискувало на сонці (М. К о ц ю б и н с ь к и й ). 5. Налиті пурпуром плоди звисають тяжко з віт зелених (М . Р и л ь с ь к и й ). 6. Полем котиться місяця диня. Птах сполоханий трактором крикнув вгорі (Г. К о в а ль ). 7. Сінешні важкі і візерунчасті двері роблені ще молодим батьком на довгі літа; відчиняються туго і неохоче (О. С и зо н е н к о ). 850. Прочитайте уривки з поезій, правильно наголошуючи виділені слова. Визначте, до якої частини мови вони належать.

1. Світили ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами.

2.

Слова, як сонце, сходили в мені. Н е с к а з а н е лишилось н е с к а з а н н и м (Л . Високий воїне з мозольними руками, Та смерть стара, неправда та стара, Що тихомудро жерла нас віками,—

К о с т е н к о ).

П роклят а, проклят а!

Погибне хай, згорить! (М .

В ін г р а н о в с ь к и й ).

У в а г а ! Засобом розрізнення прикметника і дієприкметіппса може бути: 1) наголос — у прикметниках наголошується Є суфікс, у дієприкметниках — корінь: ва р ен и й — ва р ен и f 2) суфікс — прикметниковий н і дієприкметникові •«-, є ; але в дієприкметнику зберігається перед н- суфікс дієслівн ? основи -а-, -и-, -і-, -Ї-: п ід п и с а т и — п ід п и с а н и й . 851. Залишіть у два стовпчики словосполучення з прикметника­ ми та дієприкметниками. Свій вибір обґрунтуйте. Печена картопля, печена картопля, пекучий біль, учений ступінь, учений вірш, невблаганний батько, невблаганий батько, палаюче сонце, сипучий пісок, варені яйця, спіла випшя, зріла ягода, варена курка, нездоланий народ, нездоланний народ, квітучий сад, розквітлий сад, битий шлях, солоний піт, солені огірки, сіяне борошно, нездійснена мрія, нездійсненна мрія. 852. Уведіть у речення дієприкметниковий зворот так, щоб він стояв на початку, всередині та в кінці речення. Поясніть уживання розділових знаків. Підписаний документ. Укладена угода. Проголошений закон. Надрукований посібник. 853.1. Прочитайте текст. Випишіть дієприкметники, зробіть морфо­ логічний розбір їх за схемою: 1) дієприкметник для розбору; 2) початко­ ва форма; 3) активний чи пасивний; 4) час; 5) вид; 6) число; 7) рід (в од­ нині); 8) відмінок; 9) засіб творення; 10) правопис; 11)синтаксична роль. Роса потягла з вологих трав густий дух вимороженої бугили і пожухлого мокрого сіна, що позалишалося в кущах по торішній косовиці. Пахла чорна земля на пагорбах між запла­ вами — пахла весняною жагою родити і вимерлими травами, трухлявіючим сухостоєм і молодим пагіллям — пахла вічністю і скороминучою порою... І серед тих запахів Андрій ніяк не міг упізнати одного, що нагадував йому дитинство, пасьбу на купині з пляшкою холод­ ного молока і окрайцем хліба в торбині, перший вечір з Клавою отут, посеред лук, клечані святки в бабусиній хаті, примазаній ради празника і струшеній різучою осокою,— запах нагадував йому нее життя, крім служби на морі (Г р и го р ій Т ю т ю н н и к ). II. Накресліть схему речення другого абзацу тексту.

І

У в а г а ! Від пасивних дієприкметників утворюються і безособові дієслівні форми на -н о , -т о. Вони творяться шляі хом заміни закінчення на суфікс -о: р о з б и т и й — р о зб и т о , < п р о ч и т а н и й — п р о ч и т а н о . Ці форми невідмінювані. Вони ? виконують роль головного члена у безособовому реченні: О й ' у п о л і ж и т о к о п и т а м и зб и т о , п ід б іло ю березою к о з а ч е н ь к а І в б и т о (Н а р . т во р ч іс т ь ). 854. У реченнях знайдіть віддієслівні безособові форми на но, -то і з'ясуйте їхню синтаксичну роль. 1. Багато лиха зазнало тихівське жіноцтво за дні окупації. Оселі їхні зруйновано, господарство пограбовано, а самих при­ мушувано каторжно робити на німецькі потреби (70. С м о л и ч ). 2. Про нас забуто, наче ми й не пройшли тридцять п’ять кіло­ метрів (В. З е м л я к ) . 3. Декілька стебел було зламано, а качани, які найповніші, погризено (О. Д о н ч е н к о ).

,, 855. Олеся пояснює свою самотність так: «Умене нем ає почут т я * гумору, я не вмію підт рим уват и розмову-,. Висловіть свою дум­ ку, дайте пораду вашій ровесниці, яка соромиться спілкуватися. Уживайте дієприкметники. § 66. ДІЄПРИСЛІВНИК ЯК НЕЗМІНЮВАНА ФОРМА ДІЄСЛОВА

856.1. Прочитайте. Вкажіть слова, що позначають основну дію, і слова, що виражають додаткову дію. На яке питання відповідають ос­ танні? Спробуйте змінювати їх за числами, особами, родами, відмінками. Чи можливо це? Зробіть морфемний розбір їх. Паляниці лежали поміж купами бурштинового винограду, смагляво-зелених кавунів-туманів, палахкотючих помідор, як великі ранкові сонця. Були високі подвійно, бо господиня, яка їх пекла, вклавши у форму з хвилястими краями, вже перед тим, як посадити в піч, двома плавними рухами підрізала па­ ляницю над самісіньким кругом цієї форми. Наче подолавши земне тяжіння і вирвавшись з останньої скованості, паляниці шугали вгору, ще й не встигши загніти­ тися. І росли потім довго, доки й пеклися, так що надрізані місцини рвалися, витончуючись і перетворюючись на хрум­ котливі ласощі, що гей! Не було й немає більших ласощів на світі. Так робили моя мама і всі матері по південних степових 24*

селах, благословляючи Бога, свій труд, свою добру працю мл ниві (О. С и зо н е н к о ). ' II. Визначте, які художні засоби використав письменник. Опишіть, уводячи слова з переносним (метафоричним) значен­ ням, як ваша мама (бабуся) готує обід. Чи залучають до цього вас? Що ви вмієте і любите готувати?

857. Розгляньте таблицю, доберіть приклади, які б ілюструва тему. Підготуйте за таблицею лінгвістичне повідомлення «Діє­ прислівник —особлива форма дієслова». Дієприслівник Що озна • час

Па які питання відповідає

Граматичні ознаки

дієслова Додаткову Що р о б л я ч и? 1) вид (доконаний/ дію або Що з робивши? недоконаний); стан 2) перехідність /неперехідність; 3) час (теперішній, минулий); 4) може мати за­ лежні слова

прислівника 1) незміню­ ваний; 2) виконує роль обста­ вини

858. І. Прочитайте. Визначте в текстах дієприслівники. Назвіть їхні морфологічні ознаки та синтаксичну роль. II. Визначте стиль мовлення текстів. Поясніть орфограми. 1. Осінь відходила. Вона вже зробила своє. Косим ніжним промі..ям сонця визолотила на деревах листя, рясними доща­ ми, як дитину, викупала його, тихими ночами і в морозні ран­ ки посріблила кожен листочок, вкриваючи його ніжними візе­ рунками ІН..Ю. Потім, награвшись листям досхочу, буйними вітрами, мов (не)зримою рукою зняла з д..рев ро..кішне баг­ ря..е вбра..я і, встеляючи ним, мов строкатим килимом, зем­ лю, пішла за гори (Ю. Зб а н и ц ь к и й ). 2. Потрапивши на околицю міста, природжену луку чи узлі..я, сщюринхій гірський може (де)який час існувати там у дикому стані. Висипаючись з коробочки, його насі..я засмічує ґрунт і в дощову погоду з брудом налипає до ніг птахів. Врахо­ вуючи це, вчені мали змогу пояснити причину ПОЯВИ СІЦЮринхію гірського у віддалених місцях серед дикої природи (З п ід р у ч н и к а ).

859. Розгляньте таблицю на с. 373, доповніть її власними прикла­ дами. За таблицею підготуйте усне лінгвістичне повідомлення на те­ му «Особливості творення дієприслівників*.

Творення дієприслівників Вид

Щ о озн а­ чає

В ід я к о ї о с н о в и твориться

Недоко- незакінче- від основи те­ каний ну додатко­ перішнього часу дієслів ву дію Докона­ завершену від основи інфі­ ний додаткову нітива дієслів до­ конаного виду дію

За допом о­ го ю я к и х с у ф ік с ів

П ри­ клади

■учи ( ючи) -ачи ( ячи) ши вш и

860. 1. Від дієслів утворіть і запишіть дієприслівники. Перевірити, перевіряти, згадати, згадувати, читати, чути, почути, підняти, підіймати, штовхати, штовхнути. ■. II. Складіть із дієприслівниками речення так, щоб їх можна було використати в тексті офіційно-ділового стилю. 861. Випишіть окремо дієприслівники доконаного й недоконаного виду. Виділіть у них твірну основу й суфікс. З р а з о к . П рикраси(т и) і виш ; моделюй{уть)+учи. Асоціюючись, систематизуючи, вирядивши, символізуючи, пробігши, виконавши, проаналізувавши, стосуючись, дивля­ чись, принісши, створивши, розгорнувши. У в а г а ! Дієприслівник разом із залежними словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні відо> кремлюється комою (комами). Дієприслівники завжди пов’язуються з тим іменником (займенником), що й дієслово-присудок: Ч и т а ю ч и р о м а н ,

1

за х о п л ю ю с ь ф а н т а з іє ю а в т о р а .

'

л ю д и в с т а ю ч и (Т . Ш е в ч е н к о ). Л ю б л ю ч и т а т и л е ж а ч и .

Окремі дієприслівники можуть переходити у прислівнис ки способу дії. У такому разі кома не ставиться: Р а д іл и 862. До дієприслівникового звороту доберіть правильний варіант продовження речення. Свій вибір обґрунтуйте. Проаналізуйте склад дієприслівникового звороту за синтаксичними зв’язками. Дайте ви­ значення дієприслівникового звороту. Поясніть розділові знаки. 1. Працюючи наполегливо (робота була закінчена раніше; він закінчив роботу раніше). 2. Проходячи недалеко від будин­ ку (блиснуло світло; ми помітили нідблиски світла). 3. Сівши за книжку (йому нічого не було чути; він уже не чув нічого).

4. Проходячи повз книгарню (їй впали в око книги на вітрині; вона затрималась перед вітриною, щоб переглянути книги). 863. Спишіть, уставляючи пропущені букви та ставлячи розділові знаки. Сформулюйте правила відокремлення дієприслівникових зво­ ротів та одиничних дієприслівників. Поясніть пунктограми. 1. Світить річка блукаючи заплавами, зникаючи у мар..вах небосхилу (О. Г о н ч а р ). 2. Квіти стуливши барвисті пелюстки заснули. Задзижчала оста..я бджілка поспішаючи на пасіку (А. М ’я с т к ів г ь к и й ) . 3. Дитячий щебет наповнюючи хату ро­ бить її по-справжньому щасливою (Я. З у б и ц ь к а ). 4. І тремтить схвильоване коло..я прихилившись до мого плеча (О. Т е л іг а ). о. Ціле літо будував Василь хату не покладаючи рук. 6. Соняш­ ник зацвів і оз..рнувся — стільки було світла в н..бесах... А тоді зненацька усміхнувся перемігши первородний страх (В. М ороз). 864. Виконайте морфологічний розбір дієприслівника за схемою: 1) дієприслівник для розбору; 2) вид; 3) засіб творення форми; 4) син­ таксична роль; 5) правопис. 1. Цілий день в мою кімнату сонце не дивилось, а заходячи за хату, на стіні відбилось (О. Ж у р л и в а ). 2. Небо затуманіло, за­ кутавши в хмари блакить (Я. О с а б ч у к ). 3. Земля моя летітиме в світах, розгойдуючи простір колосками (В. Ш е й к о ). 4. Не спитавши броду, не лізь у воду (Н а р . т в о р ч іс т ь ). 5. Благосло­ венне все, що ми створить зуміли, здолавши голод, темряву, війну (М . Н а г н и б ід а ). 865. Спишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написання частки з дієприслівниками. 1. У своїй кузні кує новорічне сонце, кує, (не) покладаючи рук (М . С т е л ь м а х ). 2. (Не) подумавши, кілочка (не) застружеш (Н а р . т в о р ч іс т ь ). 3. (Не) доспавши, (не) доївши часто, ми (не) втомними вертались додому, ми сідали за столи, і ще більше нам хотілось пізнати мудрість книг (К . Г е р а с и м е н к о ). 4. Андрій мчав, (не) зупиняючись і (не) переводячи подиху, як знетямлений (В. К о з а ч е н к о ). не

866. Відредагуйте речення. Поясніть можливість помилок, пов’язаних з уживанням дієприслівників. 1. Скупавшись у холодній воді, у нього була ангіна. 2. Зібравшись на спортмайданчику, почалось тренування. 3. Супроводжуючи гостей, нас приємно вразила їхня зацікав­ леність нашим краєм. 4. Не засвоївши добре правил уживання апострофа, у мене знову були помилки. 5. Уважно прослухав­ ши пояснення вчителя, йому не треба було багато вчити дома.

б. Побувавши у фольклорній експедиції, нами було записано багато народних пісень. 7. Згадуючи своє дитинство, мені так захотілося знову побувати в ньому. 8. Прослухавши передачу про поетесу Оксану Пахльовську, мені захотілося більше дізнатися про неї (3 у я н . т в о р ів ).

867. Доберіть кілька прикладів яеправнльпого вживання дієприслівників у рекламних оголошеннях, відеокліпах тощо. Запишіть, виправляючи помилки. Прокоментуйте в класі. - {- 868. Уявіть, що ви берете інтерв’ю у модельєра автора колекції модного одягу. Складіть діалог на тему «Національні елементи в с у ч а с н о м у в б р а н н і» . В и к о р и с т о в у й т е д іє п р и с л ів н и к и .

. і п ід л е є » .Г

Стилістичні функції дієслівних форм 869. Прочитайте. Підготуйте план переказу тексту. Випишіть к л ю ч о в і с л о в а . П е р е к а ж іт ь т е к с т .

У художніх текстах стилістичну вагу має не кількість вжи­ ваних у ньому дієслівних форм, а естетичні їх якості, точність добору і контекст, в якому вони перебувають. Так, синонімічний ряд з опорного неозначеною формою дієслова л е ж а т и творить естетичну цілісність з усіма іншими словами цього контексту: Н а в о з і з л е г к а п о т о р о х к у ю т ь чер­ во н о б о кі в п о л и в і м и с к и , н а д н и щ а х я к и х с п о ч и в а ю т ь с о н я ш ­ н и к и , к в і т и і с о н ц е ... (М . С т е л ь м а х ).

Дієприкметник виконує роль художнього означення і при нагнітанні ознаки є досить виразним стилістично, наприклад: П роф есор Г орд ій О т а в а п р и й н я в р іш е н н я с т в о р и т и с в ій в л а с ­ н и й ф ронт п р о т и ф а ш и з м у ... н ік и м н е в п о в н о в а ж е н и й , окр ім в л а с н о го с у м л ін н я . Н ік и м не п о с л а н и й , н ік и м не п і д т р и м у в а ­ н и й . м а в с т а т и в ін , н ік о м у не з н а н и й , н а з а х и с т с в я т и н і с в о ­ го н а р о д у ... (П . З а г р е б е л ь н и й ).

Дієприслівники загалом властиві книжній, писемній мові, у художньому тексті доречні вони, коли характеризують до­ даткову дію при головній, вираженій дієсловом — присудком: Д н я м и б у л о в и д н о , я к к р а с у в а л а с ь і ц в іл а з е м л я , р о з л и в а ю ч и с ь м о р е м к в і т і в (7. Б а г р я н и й ). Дієприслівники мають здатність

уповільнювати виклад. В інших стилях ці звороти виконують функцію лоїїзації тексту (тобто надання йому логіки), вказуючи на взаємопідпо-

рядкування його частин. Наприклад: З а с т о с у в а в ш и т еорем и ІІіф а го р а , в и в и з н а ч и т е п л о щ у т р и к у т н и к а (3 п о с іб н и к а ). 8 7 0 . І. П р о ч и т а й т е . П о я с н іт ь с т и л іс т и ч н у д о ц іл ь н іс т ь в и к о р и с ­ т а н н я д іє п р и с л ів н и к ів у т е к с т і.

Нетрі. Несходимі, незміряні. Маленький смугастий звірок, що сидів собі навпочіпки на поваленій кедрині проти сонечка і пильно, з виглядом ученогодослідника, розглядав торішній грибок, тримаючи його перед­ німи лапками, раптом нашорошився. Ні. То так щось. У нетрях панує надзвичайна тиша, як у дивному храмі дивного бога. Лише рябок, засвистівши, пролетів з однієї височезної кедрини на іншу і завмер на гілці, мов сушок, нерухомо, опустивши чубату голівку вниз і витягши шию. Тиша. На поваленій кедрині тремтіли сонячні зайчики. Смугастий звірок бурундучок почав бавитися з ними, задравши хвостика, подивився вниз. Внизу, під кедриною, виходячи десь з бур’янів і вітрополу і зникаючи знову у бур’янах, вилась вузенька стежеч­ ка, звіринна доріжка, утоптана за тисячоліття (/. Б а г р я н и й ).

щ / 1 ’і *!

II. В и к о н а й т е з а в д а н а я д о т е к с т у . 1) П о я с н іт ь р о з д іл о в і з н а к и в т е к с т і. 2) В и з н а ч т е п ид і ч а с д іє п р и с л ів н и к ів і д іє с л ів - п р и с у д к ів . Ч и з б іг а ю т ь с я в ч а с і д о д а т к о в а н о с н о в н а д ія ( в и р а ж е н а д іє с л о в о м ) ? П о я с н іт ь п р и ч и н у ц ь о г о . 3) В и к о н а й т е с и н т а к с и ч н и й а н а л із о с т а н н ь о г о р е ч е н н я .

{ | | 8 7 1 . Р о з г л я н ь т е ф о т о а к т о р к и О л ь ги С у м с ь к о ї в к о с т ю м і в ід х у д о ж н и к а -с т и л іс т а Л ю д м и л и С е м и к ін о ї. О п и ш іт ь в б р а н н я , в и с л о в іт ь п р и п у щ е н н я , я к у р о л ь м о ж е в и к о н у в а т и а к т о р к а . У ж и в а й т е д іє п р и к м е т н и к и т а д іє п р и с л ів н и к и . 8 7 2 . С п и ш іт ь , п ід к р е с л ю ю ч и д іє п р и ­ к м е т н и к и і д іє п р и с л ів н и к и . Л к а їх н я р о л ь у т е к с т і? П о я с н іт ь р о зд іл о в і з н а к и .

Акторка театру іі кіно О. С ум ська

Здавна Євразія була осередком розвинутої цивілізації. Нині на мате­ рику розташована 91 незалежна дер­ жава (47 — в Азії і 44 — у Європі). Найбільша Європейська краї­ на — Україна, площа якої 603,7 ти­ сяч квадратних кілометрів, розта­ шована у південно-східній частині Європи. У країні розвинуті всі види транспорту і промисловості. В Азії найбільшою країною є Китай (9,6 мли. км2). Маючи понад 1,2 мільярди людей, Китай утримує 376

першість на материку за кількістю населення. Країна має ба­ гаті природні ресурси і добре розвинуті промисловість і сільське господарство (3 к н . « Г еограф ія м а т е р и к ів і о к е а н ів » ), . (кЯ' 873. Випишіть із підручників з біології, фізики, історії тексти, у яких вживаються дієприкметники та дієприслівники. Визначте їхню стилістичну роль, поясніть розділові знаки.

мххС -

1. З’ясуйте, у якому рядку наявні тільки способові (часові) форми: а) судячи, привіз би, запалила, світити; б) малюй, вечоріти. помилився, підклеївши; в) гуляймо, ворогують, збила б, оспіваємо. 2. Назвіть рядок, у якому всі дієслова доконаного виду; а) цвітуть, розвіяла, Читиля, гойдає; б) доглянути, подивився, шукав, пробував; в) розбив, зашумів, розвидниться, заколише. 3. Визначте, у якому рядку всі дієслова недоконаного виду: а) зрозумів, сміється, любив, знає; б) тішила, вчитиме, ціка­ виться, хотіла; в) біжить, пробачила, будують, вивчити. 4. З’ясуйте, у якому рядку всі дієслова минулого часу: а) розклав, захищає, бореться, горів; б) завантажив, навіяв, відвідати, несуть; в) збудував, замело, зрозуміла, дописали. 5. Назвіть рядок, у якому всі дієслова майбутнього часу: а) читатимеш, заспіваю, кличу, сумують; б) покличуть, по­ лякає, принесу, буду кричати; в) відвідаєш, буду вірити, при­ неси, вибери. 6. Визначте, у якому рядку всі дієслова дійсного способу; а) перекажи, сподіваються, допоміг би, плаче; б) прибіг, вивчатимуть, погрієшся, перевірила; в) привітайся, будемо грати, фарбуємо, закінчу. 7. З’ясуйте, у якому рядку всі дієслова належать до II дієвідміни: а) ревіти, хотіти, полоти, горіти; б) мчати, мріяти, їздити, кипіти; в) котити, верещати, летіти, садити. 8. Визначте, у якому рядку допущено помилку в правописі особо­ вих закінчень дієслів: а) говориш, купаєшся, свистиш, колються; б) клеють, ба­ жаєш, хочеш, гудуть; в) відкриєш, хилишся, збіжать, стежиш. 9. Назвіть рядок, у якому всі дієслова неперехідні: а) вітати ювіляра, купатися в морі, іти лугом; б) принести корму, насипати борщу, не написати листа; в) врятуватися від повені, ходити лісом, знесилитися від вітру.

10. З’ясуйте, у якому оядку всі дієслова з не пишуться разом: а) не/вгавати, не/зчутися, не/минати, не/знати; б) не/злюбити, не/славити, не/зрозуміти, не/доїдати; в) не/навидіти. не/волити, не/добачати, не/вгавати. 11. Визначте, у якому рядку правильно почато визначення дієприкметника: а) це частина мови,.. ; б) це особова форма дієслова,.. ; в) це особлива форма дієслова,.. . 12. Назвіть рядок, у якому всі дієприкметники пасивного стану: а) зів’ялий, розквітлий, працюючий, квітуючий; б) невстигаючий, позеленілий, пройдений, сягаючий; в) збентежений, зроблений, перечитаний, зшитий. 13. З’ясуйте, у якому рядку всі дієприкметники недоконаного виду: а) куплений, посинілий, невтихаючий, просіяний; б) трем­ тячий, вируючий, ходячий, лежачий; в) тертий, шитий, позо­ лочений, висвітлений. 14. Визначте, у якому рядку названо граматичні ознаки дієприк­ метника: а) вид, час, перехідність, рід, спосіб, стан; б) вид, рід, число, час, відмінок, залежність від іменника, означення, стан; в) відмінок, час, особа, перехідність, залежність від іменника. 15. Назвіть рядок, у якому всі дієприкметники пишуться з не окремо; а) не/переглянутий нами фільм, не/розв’язана учнем зада­ ча, не/зіграна артистом роль; б) не/зламане вітром дерево, не/сказані слова, не/куплені квіти; в) не/дописаний твір, не/розглянуте питання, ніким не/розгадана таємниця. 16. З'ясуйте, у якому рядку правильно почато визначення дієпри­ слівника: а) це частина мови,.. ; б) це незмінювана частина мови,.. ; в) це особлива незмінювана форма дієслова,.. ; г) це початкова форма дієслова,.. . 17. Визначте рядок, у якому всі форми — дієприслівники: а) ніяковіючий, лежачи, бажаючи, керуючий; б) стихаючи, надаючи, заснувши, граючись; в) стрибаючи, соромлячись, стомився, звеселілий. 18. З’ясуйте, у якому рядку всі дієприслівники з не пишуться окремо: а) не/присідаючи, не/хвилюючись, не/хтуючи, не/волячи; б) не/чекаючи, не/віддячивши, не/склавши, не/зупиняю-чись; в) не/наводячи, не/доглянувши, не/добігши, не/злізаючи. 19. Назвіть рядок, у якому всі дієприслівники доконаного виду: а) відпливши, почувши, марнуючи, темніючи; б) намалю­ вавши, згадавши, добігши, посіявши; в) спочивши, оцінюючи, ведучи, не гаючи.

20. Зробіть повний морфологічний розбір усіх дієслівних форм, ужитих у тексті. Батько видатного дослідника і мандрівника Миколи Мик лухо-Маклая — Микола Ілліч народився і виріс у козацькій ро­ дині на Черкащині. Закінчивши Ніжинську гімназію, вступив до Петербурзького університету інженерів шляхів сполучен­ ая. Живучи в Росії, він мріяв, дослужившись до пенсії, знову повернутися в Україну. На жаль, не судилося цьому збутися... Його задум здійснила дружина Катерина Семенівна, при­ дбавши маєток у Малині біля Києва. Сюди і приїздив з далеких мандрів її знаменитий син. У 1886 році Микола Миклухо-Маклай перебував на Півдні України, зацікавившись фауною Чорного моря. Він проводив наукові досліди. Працюючи над матеріалами експедицій у бу­ динку матері в Малині, Микола Миколайович активно вивчав побут, традиції українців, захоплювався їхньою культурою. Виїжджаючи у далекі мандрівки, постійно листувався з рідни­ ми, знайомими і навіть незнайомими людьми з Малина. На жаль, він рано помер (у 42 роки), як і батько його, не здійснив своєї мрії пожити на старості в Україні (3 ж у р н а л у ). § 67. ПРИСЛІВНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ 874. Прочитайте речення. З’ясуйте, що означають виділені слова (дію, стан, ознаку дії, стану, інші ознаки). На які питання вони відповідають, до якого слова в реченні відносяться? Яким членом ре­ чення виступають? 1. А в природі — справжнє свято: білосніж но, гарн о, н іж но... 1такий, такий багатий я, заслухавшись, стою,— сміх калиновий в гаю (Г . К о ва ль). 2. Слова, убиті суєтою днів: так само н е н а в м и с ­ не, в и п а д к о в о , так само б е з н е в и н н о , б е з г о м ін н о ... Так само ст раш н о. Страшно від думок (Н . Н ік у л ін а ) . 3. Пишуть сонети сімнадцятирічні поети з л е г к а й н а івн о римуючи «кров» і «лю­ бов». 4. І Лицар Печального Образу зовсім т и х о , щоб сина мого не розбудити, н а в ш п и н ь к и ступав за нами (3 т в .А .К и ч и н с ь к о г о ). 5. Країно моя! Яка ж ти навсібіч широка! (П . М о в ч а н ). 6. Ліс вес ною звеселяє, в л і т к у прохолоду має, восен и годує, в з и м к у жар дарує (Н а р . т ворчіст ь).

£ \

См IV р <<■ 875. Прочитайте лінгвістичну довідку та опрацюйте таблицю. Прислівник — це незмінювана частина мови, яка вира• жає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки і відповідає на • питання: я к ? к о л и ? д е ? к у д и ? з в і д к и ? я к о ю

1/Гі' VI ■ *. Ч ч ч ■ -л і-“ • ' Ч ь* г

-Л А I V » •- '« і . <1 ■»<'!>

м і р о ю ? ч о м у ? з я к о ю м е т о ю ? Наприклад: пра­ цює га р н о , в д е н ь п о ч у в а є т ь с я добре, т р о х и в т о м л ю є т ь с я . Лексичне значення прислівника зумовлене лексичним значенням тих частин мови, від яких він утворюється: весе­ л и й — в е с е ло , р а н о к — з р а н к у . У реченні виступає обстави­ ною (С о н ц е п ід н я л о с я ви с о к о ). За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на о з н а ч а л ь н і та обставинні. Означальні поділяються на якісно-означальні (які вира­ жають якісну характеристику дії, стану: гарн о, с у м н о , р о зу м н о — як? ) , кількісно-означальні (міри і ступеня, що характеризують дію, стан чи ознаку з боку кількості і міри: дуж е, д віч і, з а н а д т о , н а б а га т о — с к і л ь к и ? н а ­ с к і л ь к и ? я к о ю м і р о ю ? ) , прислівники способу дії (що вказують, яким способом відбувається дія чи вияв­ ляється її ознака: н а в п р и с я д к и , вго л о с , п о -ю н а ц ь к и — я к ? я к и м способом? ) . Якісно-означальні прислівники з суфіксами -о, -є, як і якісні прикметники, від яких вони творяться, можуть тво­ рити форми ступенів порівняння: в и с о к о — ви щ е , н а й в и щ е , вдало — - б іл ь ш в д а л о , н а й б іл ь ш в д а л о . Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою суфіксів ш , іш : д е ш е во — деш евш е; х у т к о — х у т ч іш е . Складена форма утворюється шляхом приєднан­ ня до прислівника слів б іл ь ш , м е н ш : б іл ь ш , з а х о п л е н о , м е н ш , ува ж н о . Слова зн а ч н о , к у д и , н а б а га т о , т р о х и , ще підсилюють значення вищого ступеня прислівника: з н а ч н о д о вш е, к у д и к р а щ е .

Проста форма найвищого ступеня порівняння прислівників утворюється додаванням префікса н а й - до прислівника вищого ступеня: д е ш е в ш е — н а й д е ш е в ш е , я с н іш е — н а й я с н іш е ; підсилюватись може префіксами я к -, що-: я к н а й ш в и д ш е , щ о н а й к р а щ е . Складена форма утво­ рюється приєднанням до прислівників слів н а й б іл ь ш , н а й ­ м ен ш : н а й б іл ь ш о х а й н о , н а й м е н ш вд а л о .

8 7 6 . І. В и з н а ч т е с е р е д н а в е д е н и х я к іс н о - о з н а ч а л ь н і п р и с л ів н и к и . В и п и ш іт ь ї х т а у т в о р іт ь в ід н и х ф о р м и в и щ о г о й н а й в и щ о г о с т у п е н ів п о р ів н я н н я .

Дорого, вузько, ясно, потроху, дотепер, торік, учора, іноді, погано, вголос, з о з л а , гл и б о к о , зранку, ненароком, зг а р я ч у , на­ довго, низько, мало, н а с а м п е р е д , трохи, відразу, знизу, ціка­ во, близько, за в ж д и , мимоволі, добре, важко, тепло, мовчки, ш ир о ко , колись, напоготові, по-вашому, пошепки, наперекір, дуже.

II. Перевірте за орфографічним словником, як наголошуються виділені слова. 877. Розгляньте таблицю. Наведіть приклади обставинних прислівників. Обставинні прислівники Місця місце і на­ прям дії — д е? к у д и?

Причини вказують на: час дії — причину дії —чом у? коли? в і дко л и? через що? доки? — 3 ЯКОЇ II р и4 II н и? — вчора, Часу

ЗВІДКИ? — скраю , в го р у, зн и зу т ор ік , від д а в н а . назавж ди

спросоння, зо палу, знічев'я

Мети

Міри

мету дії — ступінь або для чого? міру — на ві що? я к о ю м і3 якою р о ю? — метою? — з а н а д т о , наперекір, напоказ, на

н адм ірн о, вт ри чі

вм исно

7 І 878.1. Розподіліть прислівники за розрядами. Здалеку, багато, вчора, впевнено, ліворуч, спросоння, н а в п р о с т е ц ь , назирці, н а ш в и д к у р у ч , яскраво, сумно, там, поза-вчора, зосліпу, утричі, тоді, навколо, спокійно, холодно, надзвичайно, набагато, зненацька, п о -л іт н ь о м у , н а п а м 'я т ь , гаряче, мало, зараз, зумисне, вниз, здалека, звідусіль, понині. • V. II. З виділеними прислівниками складіть і запишіть речення, об’єднавши їх за певного темою. 879. Складіть і запишіть речення, у яких би слова ранком , кроком, гурт ом, силою, м ит т ю виступали то прислівниками, то іменниками. У в а г а ! Особливістю морфологічного складу при? с л і в н и к і в є с п і в в і д н е с е н і с т ь зі с л о в а м и і н ш и х ч а с т и н м о в и , що вказує на їхнє походження як класу і адвербіальних (придієслівних) слів. Колись прислівники ^ були іменними словоформами. Поступово змінювалася ? їхня синтаксична функція: замість означальної при імеи„ нику — на обставинну у зв’язках із дієсловом. Водночас с відбувалися зміни морфологічних ознак та морфемного , складу слів. Утворені шляхом а д в е р б і а л і з а ц і ї , ^ прислівники у своїй будові відображають застиглі а (змертвілі) відмінкові (відмінково-прийменникові) форми £ іменників, прикметників, числівників, займенників, ^ дієприкметників, закінчення яких перетворилися на

суфікси, а прийменники — на префікси:

н а б ік , з н а д в о р у , д о н е д а в н а , з д а л е к а , в п о в н і, н а д в о є , д о к и , с и д я ч и . Адвер-

І р *

біалізадія є одним із засобів поповнення класу прислівників і в наш час. 880. Виконайте словотвірний аналіз прислівників. Поміркуйте яких частин мови вони утворились, яким способом. Гарно, розумно, добре, гуртом, уплав, по-нашому, по-мате­ ринському, двічі, тричі, дуже, надзвичайно, віддавна, щоро­ ку, угорі, здалеку, згарячу, знічев’я, наперекір, напоказ, навприсядки, босоніж, наосліп, всередині. 881. І. П р и г а д а й т е , щ о т а к е о м о ф о н и . П о я с н іт ь н а п и с а н н я п о д н и х с л ів .

Посередині — по середині; назустріч — на зустріч; по-ново­ му — по новому; забагато — за багато; услід — у слід; надворі — на дворі; навіки — на віки; удень — у день; удвоє — у двоє. їЗЦ» II- Складіть поетичну строфу-каламбур зі словами (на вибір). 882. Прокоментуйте таблицю. Доповніть своїми прикладами. Ступені порівняння прислівників Проста форма

Складена форма

У творю ється додавайн я м с у ф ік с ів ш-, -іш

У творю ється додаванням п р и с л ів н и к а с л ів більш, менш

ІН

довго — довше

більш важ ливо менш важ ливо

9

ріш уче

більш ріш уче менш ріш уче

А

V >х

S CQ

—

ріш учіш е

до

З н а ч е н н я в и щ о г о с т у п е н я п о с и л ю є т ь с я с л о в а м и ще, т рохи,

багато, куди-, значно важ ливіш е, т рохи довше, ще ріш учіш е У т в о р ю є т ь с я д о д а в а н н я м п р е ф ік с а най д о ф о р м и п р и с л ів н и к а ви щ ого с ту п е н я

X

А

9? XS еа >> ,х X

t:

довше

— найдовше — наиваж -

важ ливіш е ли віш е р іш уч іш е чіше

— найріш у

найбільш важ ливо найм енш важ ливо найбільш ріш уче найм енш ріш уче

883. Випишіть із речень прислівники вищого й найвищого ступ ня, поряд у дужках покажіть, як вони твориться. 1. Найкраще і найприємніше йому було з мамою. 2. Читай багато, читай по змозі якнайскоріше, аби встигнути «пройти»

коли не всі, то принаймні щонайбільше отих шаф і розкрити для себе якнайбільше їхніх захоплюючих таємниць (3 т е. В. К о з а ч е н к а ). 3. А над морем підводиться все вище і вище, повільно, ніби важко йому підводитися, велике золотаве сонце (О. І в а н е н к о ) . 4. Музики вдарять голосніше, дрібніше. Мари­ на, як метіль, полетить швидше і легше! (/. Н е ч у й Л е в и ц ь к и й ) . 884. Спишіть, уставляючи пропущені літери. Поясніть, які зміни приголосних відбуваються при творенні вищого ступеня порівняння прислівників. 1. А сонце підбивається все ви..е і ви..е, пече все ду..е та ду..е (П а н а с М и р н и й ). 2. Учителі керували роботою, посилали туди, де було найва..е (О .Д о н ч е н к о ). 3. Урок він вивчив старан­ но, принаймні кра..е за інших (В. К о з а ч е н к о ). 4. Тупотять прудкії коні, гомін бли..е все лунає (Л е с я У к р а їн к а ). 5. Бджо­ ли в солоній утомі ки..е і ни..е гудуть (Є. М а л а н ю к ). 885. Запишіть прислівники, вставляючи на місці крапок н або правопис слів. Організовано, гума..о, безпереста..о, захоплено, безви..о, стара..о, враже..о, невблага..о, зра..я, попідвіко..ю, безупи..о, невпевне..о, неприховано, навма..я, щоде..о, самовідда..о, безпричи..о, повсякде..о, тума..о, стурбовано, невгамов..о, ша­ ле..о, невпи.,0 , стривоже..о, бездога..о, спросо..я, схвильо­ вано, нежда„о, віртуоз.,0 . нп-. Обгрунтуйте

с—З *Е :

Ж

Доберіть до кожного фразеологізму прислівник-синонім. Складіть речення з трьома парами синонімів. Змоделюйте ситуацію, в якій їх можна було б використати. Рукою подати; як сніг на голову; час від часу; ні світ ні зо­ ря; хоч в око стрель; п’яте через десяте; як з гуся вода; як піску морського; у чорта на рогах; ні за цапову душу; яблуку ніде впасти; коло самого носа; море по коліна; де Макар те­ лят не пас; як кіт наплакав; і оком не моргнеш.* * 886. Уявіть, що ви готуєтеся до Дня самоврядування у вашому навчальному закладі. Вам доручили провести урок у 7 класі на тему «Прислівник як частина мови». Стисло й доступно викладіть теоре тичний матеріал, доберіть власні приклади.

§ 88. ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ

•% /rt

b

a

r «

*

*

' ■■ < ts* V '

887. Прочитайте про правопис прислівників. Яка інформація ви­ явилася для вас новою? 1. Прислівники пишуться р а з о м , якщо вони утворені: 1) сполученням прийменника з прикметником: п о т и ­ х е н ь к у , д о ч и с т а , зг а р я ч у ; 2) сполученням прийменника з іменником: в л і т к у , вд е н ь , с п ід л о б а , в к р а й , н а я в у ; 3) сполу­ ченням прийменника з прислівником: п о н и н і, у с ю д и або з числівником: у д во є , на т р о є; 4) складанням кількох основ: о біруч, л ів о р у ч ; 5) сполученням колишніх часток аб и , де, сь, а н і, чи. щ о, я к з будь-якою частиною мови: а н ід е , я к о с ь , щ о­ д у х у ; 6) сполученням кількох прийменників з будь-якою частиною мови: з а в д о в ж к и , уп р о д о вж , с п р о к в о л а . 2. Прислівники пишуться ч е р е з д е фі с : 1) якщо вони утворені повторенням того самого кореня, си­ нонімічних чи антонімічних слів: довго-довго, к о ли -н е -ко ли , любо-дорого, б ільш -м ен ш , с я к -т а к , де-не-де. Але: якщо повто­ рювані іменні слова зберігають відмінкову форму, то пишуть­ ся окремо: к ін е ц ь к ін ц е м , р ік у р ік , з д н я на день, са м н а сам ; 2) з афіксами будь, небудь, к а з н а , х т о з н а , бо, но, то, от . т а к и , утвореними з часток: будь-як, хт о зна -д е, к а з н а -я к ; 3) утворені від прикметників і займенників із суфіксом -ому, -ськ -, -и і префіксом по ; по-новом у, п о -н аш ом у, п о-королівськи, по-вовчи; 4) як винятки: п о -л а т и н і, на-гора. г 888. Запишіть слова, опустивши риску. Обґрунтуйте написання слів та визначте принцип орфографії. Від/давна, на/гора, по/моєму, по/іншому, за/одно, віч/на/віч, рік/у/рік, будь/іцо/будь, рано/вранці, ані/трохи, зроду/віку, якось/то, всього/на/всього, куди/таки, будь/як, хтозна/куди, як/от, по/п’яте, мало/помалу, ні/звідки, з/діда/прадіда, як/не/як, до/тепер, по/дружньому, де/коли, кінець/кінцем, де/таки, по/українському, у/трьох, до/дому. 889. І. Спишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написання прислівників. Рось, мов розлютована звірина, б’ється об острови, скаче по камінню, проривається вузькими щілинами поміж скеля­ ми і мчить далі, у темні вири. Тут завжди, (у)день і (в)ночі.

(у)літку і (в)зимку, стоїть безугавний шум, а в сонячні години у дрібних водяних краплях бризкає, грає барвиста веселка. (У)низ по течії острів (по)волі знижується, поступо­ во переходячи в широку родючу рівнину, засіяну різними злаками. Тут і розкинулось селище Тура, прозване Кам’яним Островом (Б. М а л и к ) . II. Визначте відміни і групи (якщо є) усіх іменників у тексті.

890. Об’єднайтесь у пари і позмагайтеся: продовжіть ряд слів. добираючи прислівники з руч : зручно, обіруч .......Запишіть їх правильно,обґрунтуйте написання.

Спробуйте утворити власні прислівники. Обґрунтуйте написання. З р а з о к . Босоруч —без рукавиць. 891. Прочитайте. Зробіть повний морфологічний розбір при­ слівників за схемою: 1) прислівник для розбору; 2) розряд за значен­ ням; 3) ступінь порівняння; 4) від якої частини мови утворено; 5) спосіб творення; 6) правопис; 7) синтаксична роль. 1. Весною працювалося легше, радісніше (Ю . З б а н а ц ь к и й ). 2. Чим довше дивився у зоряне небо, тим глибше і неосяжніше відкривалося воно (І. Д р а ч ). 3. Невдовзі вийшли на набережну. Перед нами хлюпалась по-осінньому безбарвна затока. 4. Ви­ сокі небеса, і кам’яний гостинець гостинно мерехтить у со­ нячній імлі. 5. В краю мого дитинства вікам наперекір у полі край дороги ріс явір-осокір (3 т е. Б. С т е л ь м а х а ). 6. Елегійно, свіжо, камертопно дзеленчать листочки верховіть (О. Л у п ій ) .

892. Напишіть гумореску «Як козаки в комп’ютерні ігри грали», ви­ користовуючи прислівники розмовного забарвлення та прислівники з суфіксами суб’єктивної оцінки. Визначте найкращі роботи.

Анотація. Відгук 893. Прочитайте. Що таке анотація? Наведіть приклади анотацій до різних видань. Лпотація — це коротка характеристика книги, статті, руко­ писного тексту тощо. У ній наводяться найважливіші питання роботи, викладається короткий її зміст і дається оцінка. Анотація допомагає в доборі і вивченні літератури з будь-якого

питання, скорочує час на ознайомлення зі змістом самої праці. У кінці анотації називають категорії читачів, для яких реко­ мендовано книгу. Ж 894. І. Ознайомтеся зі зразками анотації та відгуку. Порівняйте, Знайдіть у них елементи оцінки. Чи є в цих документах бібліо­ графічний опис? Яка його функція? Зраз ок анотаці ї . Козачук 1.0. Шкуратяна Н.Г. Практичний курс української мо­ ви: Навч. посібник — К.: Вища шк., 1993. — 367 с. Подано теоретичний матеріал з орфоепії й орфографії, морфо­ логії. синтаксису і пунктуації української мови. Вміщено систему вправ і завдань на закріплення вивченого матеріалу. Дібрано ціка­ вий текстовий матеріал, що має високий виховний потенціал. Мета посібника допомогти школярам і студентам практично ово­ лодіти нормами української літературної мови. Для школярів та студентів вищих педагогічних закладів освіти. З р а з о к в і дг у к у . Відгук

на наукову роботу учениці 10-Б класу загальноосвітньої школи № 44 м. Херсона Юрчишин Тетяни Василівни на тему «Новаторство і традиції в драматургії Володимира Винниченка», представлену на конкурсі робіт МАН Взаємодія традицій і новаторства — одне з вічних літературних питань, яке в кожну епоху розв’язувалося по-різному, особливо в драматичний період, що випав на долю Володимира Винниченка. Цим і зумовлена актуальність представленої на конкурс наукової роботи, яка присвячена дослідженню драматургії Винниченка. Наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури. Загальне враження від роботи позитивне. Учениця глибоко й сумлінно опрацювала як критичні, так і художні джерела і спромог­ лася максимально заглибитися у нелегкі проблемні питання теми. Відчувається, що старшокласниця вільно володіє теоретичними по­ ложеннями, вдумливо поєднує теорію з практичним аналізом художніх і літературознавчих текстів. У роботі висловлено кілька свіжих самостійних суджень, ціка­ вих теоретичних спостережень. Висновки і гіпотези ілюструються схемами. Робота свідчить про ґрунтовну обізнаність учениці з темою і матеріалом дослідження і заслуговує високої оцінки. Кандидат філологічних наук А. В. Д ем ченко 25.12.20.. р. а « II. Виберіть у бібліотеці дві-три книги з різних галузей наук, на­ пишіть на них анотацію та відгук.

Правильне вживання прислівників у різних стилях /

895. Прочитайте, аргументовано визначте стиль уривків. Про аналізуйте роль і значення прислівників у текстах. Прислівники яких розрядів переважають у різних стилях? 1. Я лежу на возі.. Навколо мене лід і батько з косарями. Я бачу навколо себе вгорі їх велетенські спини, а над спинами і косами, які вони тримають у руках, як воїни зброю, у високо­ му темному небі світять мені зорі й молодик. Чумацький віз тихо рипить піді мною, а в синім небі Чумацький Шлях пока­ зує дорогу. Дивлюсь я на моє небо, повертаю з возом і косарями праворуч і ліворуч, і зоряний всесвіт повертає разом з нами, і я непомітно лину в щасливий сон. Прокидаюсь на березі Десни. Сонце високо, косарі далеко, ко­ си дзвенять, коні пасуться. А на Десні краса! (З а О. Д о вж ен ко м ). 2. Уявіть собі життя без болю. Ви порізали палець, але ніяких неприємних відчуттів. Потім палець нарвав, треба різа­ ти. Це вже боляче, дуже боляче. Проте не для вас! Так не буває? Ні, виходить, буває! В історії медицини відомо не менш як сто таких випадків. Ще змалку батьки маленької Кристини (США) помічали, що дівчинка «терпить» надзвичайно гострий біль. Вона навіть не плакала, коли поламала ногу- Багато разів вона чула, що бу­ ває боляче, але як? Дівчинка просто не знала, що таке біль... Причини цього рідкісного явища ще не з’ясовані. Висловлю­ ються лише гіпотези. Одною з них є припущення про відсутність в організмі людини речовини «Р*. Якщо організм не виробляє її достатньо, больове відчуття не виникає (За В. М е з е н ц е в и м ). 3. Маркетинг — комплексна система заходів з організації управління виробничо-збутовою діяльністю, що ґрунтується на вивченні ринку з метою максимально можливого задоволен­ ня потреб покупців. Торговельні маклери — посередники, які періодично налаго джують ділові контакти; вони не пов’язані договірними відноси­ нами з певними партнерами, пропонують свої послуги конкрет ­ ним учасникам тієї чи іншої угоди (3 к н . « Д іло ві па п ер и » ). 896. Перевірте свої висновки за теоретичним матеріалом. У діловому, науковому і публіцистичному стилях при­ слівники звичайно стилістично нейтральні. У художньому і розмовному стилях, крім таких прислівників, уживаються емоційно забарвлені фразеологічні звороти-синоніми. На-

І 26*

'х приклад: сором к а з а т и , а г р іх т а їт и ; б р ех н ею не д а л е к о ! з а й д е ш ; о ж е н и т и н е в о л е ю ; в и с т у п ц е м т и х о йт и. У розмовному мовленні поширені прислівники типу: за в д о в ж к и , з а в ш и р ш к и , з а в д а л ь ш к и , в ід н и н ь к и , що вказу­ ють на приблизний розмір або час. Прислівники, похідні від іменників у формі орудного відмінка (п о ва го м , хо д о р о м , п ід т ю п ц е м ) надають мовленню виразного національного в колориту. Це ж стосується і прислівникових повторів ^ різного виду (з д а в н іх -д а в е н , т и х о -т и х о , ви д и м о -н е в и д и і м о ), складних слів (с т р ім г о л о в , н а т щ е с е р ц е ) і нри^ слівників із суфіксами суб’єктивної оцінки: -еньк-, -ечк-, * есен ьк-. -ісеньк- (н е д а в н е ч к о , в е с е л е н ь к о , б а й д у ж іс ін ьк о ). 897. І. Розкрийте дужки, утворивши прислівники вищого ступе­ ня порівняння, і запишіть їх. Визначте, для якого стилю мовлення характерні подані прислівники. I. (Не пізно) понеділка. 2. Сьогодні набагато (тепло). 3. На цьому ринку продукти (дешево). 4, (Рано) крамниця зачиняла­ ся о двадцять другій годині. 5. Підніміться цією вулицею (ви­ соко). 6. Такі книги треба читати (уважно). 7. Розмовляйте (го­ лосно), бо не чую. 8. Усе (рідко) світить сонце. 9. У цьому творі тема розкрита (повно). II. Підготуйте усне повідомлення на тему «Творення вищого і най­ вищого ступенів порівняння прислівників». 898. Спишіть, розкриваючи дужки, утворіть від прислівників форми вищого ступеня порівняння. Яка мета вживання їх Vречен­ нях? Для якого стилю мовлення вони властиві? 1. Сонце пригрівало (сильно), земля дихала (вільготно) (Г р и гір Т ю т ю н н и к ). 2. (Швидко) і (швидко) котилися хвилі, заливали все, розливались (широко) і помалу заспокоювались (Л еся У к р а їн к а ). 3. Нечутно ступаючи, Василь спустився ще (низько), пірнув у темряву, як у густу чорну хмару (Д. Т к а ч ). 4. Орел змахнув ще (сильно) широкими крилами і підлетів ще (високо). 5. З кожним кроком іти все (важко) і (важко). 6. Вітер дув (сердито), дощ лив (часто) (3 т е . О. Ів а н е н к о ) . 899. Прочитайте учнівський твір. Відредагуйте його, замінивши повторювані слова синонімами. Вставте пропущені літери і розділові знаки, поясніть їх уживання. Протягом дня ми спілкуємося з різними людьми. Спілкуємо­ ся близько і постійно з рідними в сім’ї. Спілкуємося епізодично з малознайомими і незнайомими людьми. А починаємо наше спілкува..я у сім’ї. Зранку всі поспішають у всіх членів сім’ї різний настрій. Тут і стає перед людиною екзамен на вмі..я спілкуватися. Справді вихована людина яка поважає близьких

не демонструватиме свого невдоволе..я поганого настрою. У сім’ї добре видно які ми насправді. Тому не слід забувати про «чарівні слова» яких нас учать у сім’ї з дитинства. У сім’ї в постійному7 спілкува..і з близькими дістаємо ми перші уроки правильної пов..дійки. Саме у сім’ї серед рідних треба бути душевно тоншим і добрішим. Цього можна і треба навчатися. 900. Прочитайте уривок із «Мисливських усмішок» Остапа Вюині. Яка стилістична роль прислівників у тексті? Якого відтінку надають художньому мовленню прислівники зі зменшувально-пест­ ливими суфіксами? Поясніть стилістичну функцію повторюваних прислівників. ...Раненько вдосвіта ви берете рушницю, весло, кошик, де покахкує крякуха, і йдете на Кирмасове озеро... Тепло. Кукурікають півні. Ви минули останню на селі хату. Спереду7 вдалині темніє ліс «Ріжок». Праворуч блищить Оскіл, поти­ хеньку шумлять очерети. Ви пильно вдивляєтесь ліворуч, де мають бути стіжки сіна... Човгаєте багнищем у ворота! Ось і човен! Над очеретом стрілою метнулося чиря... Високо-високо проплив над озером табун крижнів. Не приземлився на крякушин заклик, помчав далі... Не всі обов’язково сідають.., але часто-густо все-таки сідають. Обережненько, тихесенько колу­ паючись у рясці, лиска пливе до крякухи... Ось летить зграя чирят. їх дванадцятеро. Ви сидите в човні, вкритім кугою, і анішелесть! Тоді вони падають на озеро, ніби їх хтось із підсит­ ка висипав. Але падають далеченько від крякухи, врозбрід, не купою. Впали і хвилинку сидять, мов опудала, нерухомі... А потім уже поволеньки починають одне до одного підпливати... 901. Випишіть із творів художньої літератури приклади вживанУ. яя прислівників, які надають мовленню виразного національного колориту. Ознайомте зі своїм дослідженням однокласників, родичів, друзів.

902.1. Прочитайте. Усно перекажіть текст, уживаючи прислівн ки. Правильно наголошуйте їх. Перевірте себе за словником. Дивовижний поет Богдан-Ігор Антонич! На зоряному небі української літератури немає схожого на нього, не пригасає світло його таланту і не поменшується з плином часу. Щоправ­ да, не так минуло багато часу відтоді, як спалахнула зоря його душі-таланту, і попри те, що атмосфера подеколи не сприяла її природному сяянню, вона не зблякла. А ти ж дивився вчора, дивився сьогодні на те високе небо мистецтва нашого... До творчості численних поетів моє ставлення з віком — з дитин­ ства аж дотепер! — мінялося, з віком прагнення осягнути їх глибше не справджувалося, бо не було там чи сподіваної, чи справжньої глибини. Мінялося, звісно, й ставлення до твор-

чості Богдана-Ігоря Антонича, але він для мене належить до числа тих небагатьох, хто не розчарував, а ще більше зачару­ вав дією сподіваною і справжньою глибиною... ...Мало сказати про вплив народного мистецтва на поезію Богдана-Ігоря Антонича. Безумовно, це була б правда, але не вся. Загадку такого поета треба розгадувати не одному, не двом поколінням, та й чи з плином часу впораються з цією розгад­ кою... (З а Є. Г у ц а л о м ).

<90»

I I . І з х р е с т о м а т ії « У к р а їн с ь к е с л о в о * д о б е р іт ь у р и в к и з п о е з ій Б .- І . А н т о н и ч а . Н а п и ш іт ь п е р е к а з т е к с т у , п о ш и р и в ш и й о г о д о ­ д а т к о в и м м а т е р іа л о м . I I I . З а й д іт ь н а с а й т w w w .gT eatukrainians.com .na і д із н а й т е с я

’більше про цього цікавого поета.

V*'— / 1. Продовжіть речення:

"

—

-?

—

■----------------

П р и с лівн и к — це самостійна незм іню ва­

на част ина мови. яка...'.

а) вказує на дію або стан; б) вказує на ознаку предмета; в) виражає ознаку дії або стану та ознаку іншої ознаки. 2. Назвіть прислівники;

а) тихеньке; б) тихе; в) тихенько; г) двоє; ґ) двійко; д) вдвоє. 3. Визначте, у якому рядку правильно названо морфологічні озна­ ки прислівника: а) рід, число, відмінок; б) незмінюваність, час; в) незміню­ ваність. 4. З’ясуйте, які прислівники означають ознаку іншої ознаки: а) злегка пританцьовує; б) удвічі довший; в) надзвичайно корисний. 5. Назвіть прислівники, які означають мету дії: а) упав навзнак; б) зробив на шкоду; в) побачилися востаннє. 6. Назвіть прислівники, які мають ступені порівняння: а) ніжно; б) насухо; в) навіщо; г) корисно; ґ) вголос; д) на­ певно. 7. Назвіть прислівники, утворені суфіксально-префіксальним спо­ собом: а) заново; б) по-українськи; в) згарячу; г) нашвидкуруч; ґ) допізна; д) по-сусідськи. 8. З’ясуйте, які прислівники пишуться без подвоєння н: а) уклі..о; б) нескінче..о; в) схвильова..о; г) незако..о; ґ) зо­ середжено; д ) С О ..О . 9. Визначте, у яких прислівниках пишеться нн:

а) натхне..о; б)зляка..о; в) невпевне-.о; г) попідти..ю; ґ) ста­ ра..о; д) стурбовано. 1 0 . З ’я с у й т е , я к і п р и с л ів н и к и п и ш у т ь с я з

не р а з о м :

а) було ще (не) холодно; б) тут (не) глибоко, а мілко; в) (не) втямки йому. 1 1 . В и з н а ч т е , я к і п р и с л ів н и к и п и ш у т ь с я з

ні р а з о м :

а) (ні) чогісінько; б) (ні) туди (ні) сюди; в) (ні) звідки не при­ несуть. 12. Н а з в іт ь р я д о к , у я к о м у в с і п р и с л ів н и к и п и ш у т ь с я ч е р е з д е ф іс :

а) (на) вічно, (не) багато, (часто) густо, як (небудь); б) коли(не)коли, без(кінця) краю, так(як), (що)дня; в) (по)моєму, де(таки), зроду(віку), (будь)коли. 1 3 . В и з н а ч т е , у я к о м у р я д к у н а я в н і п р и с л ів н и к и , в ід я к и х м о ж н а у т в о р и т и с т у п е н і п о р ів н я н н я :

а) свіжо, шалено, криваво, зверху; б) синьо, м’яко, прекрас­ но, віднині; в) міцно, дбайливо, яскраво, скоро. 14. З ’я с у й т е , у я к о м у р я д к у в у с іх п р и с л ів н и к а х п р и т в о р е н н і с т у ­ п е н ів п о р ів н я н н я в ід б у в а ю т ь с я з м ін и п р и г о л о с н и х :

а) тепло, глибоко, лагідно, кисло; б) важко, дорого, вузько, високо; в) довго, коротко, солодко, спокійно. 15 . Н а з в іт ь рядок, у я к о м у в с і п р и с л ів н и к и в ж и т о у ф о р м і н а й в и ­ щ о г о с т у п е н я п о р ів н я н н я :

а) иайвеселіше, тепліше, значно краще, більше; б) найлег­ ше, якнайгірше, найтісніше, щонайвище; в) наймілкіше, якнайтяжче, влучніше, ще вище. 16. В и зн ач те, у я к о м у р я д к у д о п у щ ен о п о м и л к и в н ап и сан н і п р и с л ів н и к ів :

а) пліч-о-пліч, так-таки, по-третє, вдома; б) куди-небудь, хочне хоч, як-от, будь-іцо; в) раз-у-раз, нізащо, ніколи, будь що будь. 17 . С к л а д іт ь д іа л о г н а т е м у « У к р а їн с ь к а м о в а в м о є м у ж и т т і* . У ж и в а й т е п р и с л ів н и к и , р із н і з а с п о с о б о м т в о р е н н я .

§ 69. ПРИЙМЕННИК

903. Опрацюйте лінгвістичну довідку. Прийменник — це службова частина мови, яка слугує для вираження відношення іменника до інших слів у ре­ ченні. Членом речення самостійно не виступає.

За походженням прийменники поділяються на п е р ­ в и н н і (непохідні) і в т о р и н н і (похідні). До непохідних належать прийменники без, б іл я , у (в), від(од), д л я , до, з(із , зі, зо), за , н а д , п ід . о(об). через та ін. До похідних належать прийменники, утворені: 1) поєднанням двох або кількох прийменциків: пом іж , І п о за , з а д л я , з-пом іж , з-під . з-за; 2) шляхом переходу в при­ йменники іменників (к ін е ц ь , к р а й , к о л о , к р у г), прислів­ ників (н а в п р о т и , п о р я д , п о б л и з у , н а в з д о г ін , н е п о д а л ік ), дієприслівників (зва ж а ю ч и н а , н е зва ж а ю ч и н а ). І За будовою прийменники поділяються на прості: у , по, пр о , з, к р ім , п р о т я г о м ; складні, утворені поєднанням кількох простих: з п ід , з н а д , п о н а д , посеред, д о в к о л а , і складені, утворені поєднанням прийменника з повнознач­ ним словом: у з в 'я з к у з, з м ет о ю , за в и н я т к о м , н е зва ж а ю ­

І

чи н а , з п р и во д у , згід н о 3, в ід п о в ід н о до.

904. Накресліть таблицю і заповніть 'її власними прикладами. Уживання прийменників з відмінковими формами В ід м ін о к

П риклади

П рийм енник

н.

—

р.

без. біля. у(в), від, для, з, до, крім (окрім ), між, р а д и , серед , коло, від повідно до

д-

навздогін наперекір

Зн.

у(в), за, крізь, між, на, над. п(об), перед, під, по, проз, через

(кому), (кому)

всупереч

(чому),

Ор.

з(із. зі, зо), між(межи). над(наді), перед, під. у з в ’я з к у з

м.

у(в), на, о(об), по, при

7 1'уб л А г фп ч і Лгу

-

905. Допишіть словосполучення. Визначте, з яким відмінком вживається прийменник. Приїхали з ...; живу з ...; відпочивав за ...: йшли попід ...; зустрічався з ...; кликав до ...; ліки від ...; працювати для ...; сорочка з ...; братися за ...; росли навколо ...; далекі від ...; стомлений від ...; лист до ...; вниз п о ...; праворуч від ...; вико­ нав згідно з ... .

90В. 1. Складіть і запишіть речення зі словами посеред, неподалік, поруч, близько, уздовж, поверх, мимо, збоку, навколо так, щоб вони виступали як прислівники і як прийменники. II. Складіть і запишіть речення зі словами коло, к ін ець, круг, край, під, прот ягом так, щоб вони виступали як прийменники і як іменники. III. Доберіть синоніми до прийменників для, біля, крім , серед, побіля, зад ля , позаду. Складіть і запишіть по два речення з ними. 907. Складіть речення, вживаючи прийменниково-відмінкові форми іменників. Проаналізуйте їх за будовою. З огляду на; на відміну від; по відношенню до; у напрямку; відповідно до; у зв’язку з; згідно з; з метою. 908. Спишіть, розкриваючи дужки. Обґрунтуйте вибір приймен­ ника, пригадавши засоби милозвучності української мови. 1. Стрункі сосни велично впираються вершинами (у, в) небо (10. З б а н а ц ь к и й ). 2. Високо над шосе стоїть, як (у, в) пісні, дівчина (у, в) рясній яскравій спідниці (О. Г о н ч а р ). 3. (Над, наді) мною ясні зорі в Десну кинули вінки, і купальська синь прозора їх несе, немов роки (А/. С т е л ь м а х ). 4. Слово — це наш Бог, і жити воно має вічно, бо родом (з, зі, із) тих країв, де вересневі ночі у молодих симфоніях бредуть... (А. М а л и ш к о ). 909. І. Спишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написання прийменників разом і через дефіс. I. А хата вслід мені, мов (з)під руки, (з)під стріхи видив­ ляється, з(за) тину (В. З а б а ш т а н с ь к и й ). 2. А (по)над нами небо блакитне, а (по)під нами трави зелені (А. М а л и ш к о ) . 3. (Із)за гори, (із)за лісу вітрець повіває... (М . Ш а ш к е в и ч ). 4. Віки минули, (по)над кручі звисає райдуги крило (О. Ю щ е н к о ). 5. З лави, (з)поміж студентського гурту, звівся на ноги висо­ кий, стрункий юнак (В. К о з а ч е н к о ). II. Підготуйте лінгвістичне повідомлення на тему «Правопис прийменників». 910. Прочитайте текст. Викопайте повний морфологічний розбір прийменників за схемою: 1) прийменник для розбору ( ь іменник або займенник); 2) група за походженням: 3) група за будовою; 4) з яким відмінком ужитий і яке значення виражає; о) правопис. Петриківський розпис (назва походить від села Петриківка, що в Царичанському районі на Дніпропетровщині), можливо, найнатуралістичніший з-поміж багатьох осередків декоратив­ ного малювання в Україні. Від покоління до покоління переда­ валася любов до природної форми, до природних кольорів, а головне — до відтворення дрібних деталей. Кожен майстер вкладав у розпис фантастичне бачення квітів. Згідно з тра­

дицією художники деталізували стебла, листя, плоди, але уникали надто різких ліній. Усе це свідчить про тонке відчуття природи, вміння схопити миттєві зміни і передати пе­ рехід від одного стану до іншого. Петриківці завжди вчилися один в одного, але жоден з них ніколи сліпо не наслідував учителів (З а Д . С т е п о ­ в и к о м ).

911. Складіть і запишіть діалог на тему «Чари петриківського розпису». Скористайтеся фотоілюстрацією.

Ф. П анко.

Павичі

? § 70. СПОЛУЧНИК 912. І. Прочитайте текст. Визначте сполучники, з’ясуйте, яку функцію в реченні вони виконують. Передусім він [Аристарх] мав на меті, щоби подорожні лю­ ди, хоч би яка випадала їм путь — далека чи близька, згадува­ ли добром його Таборище, де змогли гарно перепочити і немов доторкнутися до вкраїнської минувшини, вже повитої серпан­ ком століть, відчути й порівняти минуле з теперішнім, поціну­ вати народні традиції, збережені в пам’яті нащадків, ними не занедбані, а примножені. Свого вітряка й усе навколо нього ставили, зважаючи на культурний рівень сучасного громадя­ нина, його естетичну вихованість, с п и т л и в е око. І не Аристархова в тім провина, коли загляне до вітряка якийсь невіглас і, крім буфетного ш и н к в а с а , нічого не побачить, не поцінує,— то вже його власна, а не Аристархова біда, бо все залежить від то­ го, хто, як і на що дивиться... (В . Л о г в и н е н к о ). II. Виконайте завдання до тексту. / 1) Визначте тему й основну думку тексту. 2 ) З ’я с у й т е зн а ч е н н я в и д іл е н и х сл ів .

3) Обґруптуйте правопис слова м и н у вш и н а . За яким принципом орфографії його записано? Ч 4) Поясніть розділові знаки в тексті.

'і

і,®

1

о + п ^ у і-С-

913. О п р а ц ю й т е т е о р е т и ч н и й м а т е р іа л у п а р а х . П е р е в ір т е з н а н н я одне о д н о го , с к л а в ш и т е сти .

Сполучник — це службова частина мови, яка слугує для зв’язку однорідних членів речення та частин складного речення. Наприклад: 1. Ж и т т я і п іс н я — в іч н о в п а р і (М . Н а гн и б ід а ). 2. С онечко вс т а є , і в росі т р а ва (А М а л и ш к о ). Сполучники поділяються на п е р в и н н і (непохідні) і в т о р и н н і (похідні). До непохідних належать нечлевовані сполучники, що не мають у мові співвідносних повнознач­ них слів: і(й), а. т а . чи, а л е . За будовою вони п р о с т і . Похідні сполучники утвонилися з інших частин мови: щ об — щ о (займ.) + б (частка); за т е — з а (прийм.) + т е (займ.); я к б и — я к (присл.) + би (частка). За будовою ці сполучники с к л а д н і . Інші похідні сполучники являють собою поєднання кількох слів: т о м у що; ч ер ез т е що; п іс л я т ого я к ; до т ого я к ; н е зва ж а ю ч и на т е щ о; у т ой ч а с я к ; т оді я к ; т а к щ о. За будовою вони є с к л а д е н и м и .

За синтаксичними функціями у реченні сполучники поділяються на сполучники сурядності і сполучники підряд­ ності. Сполучники сурядності поєднують однорідні члени ре­ чення або частини складносурядного речення. До них нале­ жать: 1) єднальні: і, т а{і), н і ...н і , т акож , не т і л ь к и ... а й; 2) протиставні: а, а л е , з а т е , п р о т е , о д н а к , т а (а ); 3) розділові: або, ч и , а б о ... або, ч и ... чи, т о ... т о, х о ч ... х о ч , н е т о ... н е т о.

З-поміж єднальних виділяють сполучники п р и є д н у ­ в а л ь н і (щ е й, т а и) та г р а д а ц і й н і (н е т іл ь к и ... а й, н е л и ш е ... а й).

Сполучники підрядності виражають залежність між частинами складнопідрядного речення. До них належать: 1) часові: к о л и , я к , д о к и , п о к и , від т о д і я к ; 2) причинові: бо, т о м у щ о , ч е р е з т е щ о, о с к іл ь к и , з а в д я к и т о м у що; 3) умовні: я к щ о , я к б и , к о л и б, я к ; 4) мети: щ об, д л я т ого щоб, аби; 5) допустові: х о ч , н е зва ж а ю ч и н а т е щ о, д а р м а щ о, х а й ; 6) порівняльні: я к , м о в , н е м о в , н а ч е , н е н а ч е , н е м о вб и , н іб и ­ т о, м о в б и т о ; 7) наслідкові: т а к щ о, т а к щ о аж. Виділяють також сполучники пояснювальні: т обт о, ц еб т о , себ т о, або, зо к р е м а та ін., які займають проміжне

місце між сурядними і підрядними.

<■ 914.

д

Накресліть і заповніть таблицю (с. 396). Наведіть приклади

р е ч е н ь . З а т а б л и ц е ю п ід г о т у й т е у с н е л ін г в іс т и ч н е п о в ід о м л е н н я н а

тему «Сполучник в українській мові».

Г р у п и с п о л у ч н и к ів За служ бовою ф у н к ­ ц ією

З а ф у н к ц іє ю суряд­ н о сті

п ід р я д н о с т і

З а будовою

За вж иванням оди­ ничні

повто­ рю в а н і

парні

915. І. Спишіть реченя. Підкресліть сполучники сурядності однією рискою, сполучники підрядності —двома. Визначте групу за будовою та за характером відношень, які вони ьиражатогь. I. Думаю думу, а древо тривоги людської кроною й коренем в долю мою пророста (А. К и ч и н с ь к и й ). 2. В кар’єрі засвітились ліхтарі, мов хтось гасав шалено угорі і збив копитами рясне сузір’я, що світить людям о нічній порі (М. К л и м е н к о ) . 3. А він — з листка й росинки вигляда. І суть його повінчана з землею, бо на землі колись, а не над нею свій «Сад пісень» шукав Сковорода (Г. К о в а л ь ). 4 . Звичайне слово, але тепле, продовжує земне буття... (С. Г о р л а ч ). 5. Він малював, щоб не розлучатися із тими, кого любив, щоб вижити духовно і фізич­ но (3 ж у р н а л у ). II. Визначте типи речень за будовою. Поясніть розділові знаки. 916. І. Спишіть, розкриваючи дужки й добираючи потрібний варіант сполучника і прийменника. Свій вибір обґрунтуйте. (У,в)се життя людини минає (у,в) боріннях мислі (і,й) духу, (у, в) сумнівах (і,й) ваганнях, (у,в) діяннях. Бо кожна людина невимірна (у,в) своїх прагненнях. Якщо людина розважлива серцем, тоді вона довкола себе сіє добро (і,й) любов. Якщо ж зла (і,й) заздрісна, тупа (і,й) з а х л а н н а — довкола спустошу­ ються душі людські, змовкає мудрість, торжествує х о л о п с т в о . (І,й) життя тоді обминає с т е зю правди (Р. І в а н ч е н к о ). II. З’ясуйте значення виділених слів. 917. Складіть і запишіть речення зі сполучниками й однозвучни­ ми з ними сполученнями слів: якщ о — я к що; якб и — як би; зат е — за те; проте — про те: щоб — що б: причому — при чому. Поясніть відмінність у написанні. 918. Випишіть із фразеологічного словника десять фразео­ логізмів, до складу яких входять сполучники мов, немов, наче. Яку роль вони виконують у фразеологізмах? Складіть і запишіть із ними речення. 919. Прочитайте. Виконайте повний морфологічний розбір спо­ лучників за схемою: 1) сполучник для розбору; 2) службова функція; 3) група за значенням; 4) група ая булочпю; 5) група ля нживанням: б) написання.

1. Ниви то котились поволі в долину, то підіймались на ви­ сокі горби (М . К о ц ю б и н с ь к и й ). 2. Люди не спали, проте довко­ ла панувала нашорошена тиша (П а н а с М и р н и й ). 3. Де ви бачи­ ли, щоб у школі не знайшлися свої бешкетники та забіяки. Хоч діти — як те солом’яне полум'я: не встигло загоріться, як уже й пригасає (І. Ц ю п а ). 4. Дзвенять гаї, мов арфи, а день біжить, сміється (О. П ід с у х а ). 5. Нема просто слова. Воно або прокляття, або поздоровлення, або краса, або біль, або труд, або квітка, або брехня, або олжа, або правда, або світ, або тьма (Р. Г а м з а т о в ). у.

920. Прочитайте афоризми і розкрийте їхній зміст. Яку роль у них виконують сполучники? За одним із них (на вибір) напишіть невеликий твір-роздум. 1. Бути чи не бути (Ш е к с п ір ). 2. Караюсь, мучуся.., але не каюсь (Т . Ш е в ч е н к о ). 3. Правильно щоб писати, навчатися тре­ ба мислити (Г о р а ц ій ). 4. Потрібно їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти (С о к р а т ). 5. Не суди, і тебе не осудять (Б іб л ія ). / . ' ■ 921. Висловіть власну думку щодо використання національної • символіки в рекламі. Що таке проф анація4 Подискутуйте. ?§ 71. ЧАСТКА

922. Прочитайте. Знайдіть у реченнях частки. З’ясуйте, яку рол V вони виконують: а) виражають смислові відтінки в реченні; б) вносять відтінки у значення слова; в) творять нові слова; г) творять форми слів. 1. Вогню, вогню! Надлюдської любові! Хай кров кипить у грудях молодих! 2. Чи не серпе там ото упало у гарячу вечора долонь, що й у мене сонячним запалом вже не б’ється промінь біля скронь? ( І з т е. О. Б л и з ь к а ) . 3. Яка ж гірка, о Господи, ця чаша... (М . З ер о в). 4. Нехай мовчазний і сумний Вергілій тобі ніде назустріч у степах... (Ю р ій К л е н ). 5. Мороз такий, аж річка горбить спину... (В. З а б а ш т а н с ь к и й ). <<■

923. Прочитайте й перекажіть, наводячи власні приклади. Частка — це службова частина мови, яка надає словам або ч реченням певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також слугує для творення нових слів та грама­ тичних форм. Наприклад: 1. Х о ч р а з х а й я д и х н у н а п и вн і гру ■■ ди (П . Т и ч и н а ). 2 . Т а х у т е н ь к о ж бо, У ет е (М а р к о В овчок).

За значенням і вживанням (роллю в реченні) частки поділяються на ф р а з о в і (або м о д а л ь н і ) , словотворчі й формотворчі. Модальні частки поділяються на кілька типів: 1) вказівні: це, оце, т о, ось, он, от о; 2) підсилювальні: аж, же, ж, би, б. т о, т а к и , і; 3) стверджувальні: еге, от ож , а т акож , т а к . авж еж ; 4) питальні: чи. хіб а, невж е, щ о за; 5) заперечні: не, н і, ані; 6) спонукальні: бодай, ну-бо, ну-но, годі; 7) порівняльні: м ов, н е ­ м ов. наче, н ен а ч е, я к ; 8) видільні: т іл ь к и , л и ш е , же. ж. хоч(а), т а ки ; 9) означальні: л ед ве, я к р а з , сам е, прост о, майж е. Словотворчі частки використовуються для творення но­ вих слів. Це афікси будь-, небудь-, к а з н а -, х т о з н а -, аби-, де-, ся ( сь), б, би: д е х т о , х т о неб уд ь. а б и х т о , х т о сь, ніби. Формотворчі частки слугують для творення: 1) наказового способу (х а й , н е х а й ): З а с я ю т ь х а й в с і с віч і ц е х о в і (І. К оч ерга); 2) умовного способу (би, б): С ам а б я з м е ­ чем п о л и н у л а н а б ій ... (І. К о ч ер га ); 3) найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників (н а й ); Н а й ­ ч и с т іш а д у ш а н е з р а д л и в а (В. С и м о н е н к о ).

924. І. Спишіть, підкресліть частки. Яка їхня роль у реченні? Визначте розряд за значенням і вживанням. I. Хай шалені гудуть над планетою весни, хай трава гнеться вгору крізь листя старе... (В . С и м о н е н к о ). 2. Так сніг пішов, аж день осліп, та бачу я в надії добрій: той сніг — немов до неба сніп, колосся, схилене за обрій (Д . П а в л и ч к о ) . 3. Як пахнуть влітку квітами простори! (Д . Л у ц е н к а ) . 4. Та де б не був, в які б долини мене судьба не завела — палка любов до України у серці юному жила (В . С осю ра). 5. Тебе поранили-таки! Сідайно! Голову твою хоч хусткою я обів’ю (М . Б а ж а н ). 6. Хороше думати, що колись тебе хто-небудь згадає (О. Г о н ч а р ). 7. Нота міниться, пролітають дрібні сплески звуку, ніби в скрипці про­ ривається сміх, і обличчя аж яснішають (Ю . Я н о в с ь к и й ). II. Поясніть правопис часток, спираючись на лінгвістичну довідку. Р а з о м пишуться афікси, утворені з часток: 1) а б и , де, № сь, ч и , щ о, я к , н і, а н і, чим : а б и к о л и , я к р а з , д е я к и й , х т о с ь , ф щ о д н я, я к н а й л і п ш е , а н іт р о х и , ч им д уж ; але: п о к и щ о. д а р ‘ м а щ о, л е д в е щ о; 2) би, б. же, ж, ось, о н , т о у складі сполуч­ ників: щ об, я к б и , н е м о в б и т о , адж е, от ж е, т акож . Ч е р е з д е ф і с пишуться частки, що стали афіксами: £ будь-, -небудь, к а з н а -, х т о з н а -. бо, н о, -т о, -от, т а к и , # б о зн а : б у д ь -к о л и , б о з н а -х т о , с т ій -б о , я к -о т , у м ів т а к и , т а к-т о ; але: х т о з н а в кого, будь у ч о м у, все ж т а к и , х т о ­ з н а й х т о ; т а к и в и в ч и в ; т а к и д о м ігся свого. » т

О к р е м о від інших самостійних слів пишуться частки ж е, ж, т о, ось, о н , х а іі, н е х а й , би. б. щ о т о, щ о за , ч и т о. Наприклад: 1. Г о л о с к р и н и ц і — чого ж т и з а м о в к ? (Л . К о с ­ т е н к о ). 2. Щ о за з о л о т а у в а с д и т и н а (А. Т е с л е н к о ). Частки н е , н і пишуться окремо; разом пишуться як префікси у словах, які без не. н і н е вживаються або утворю­ ють нове слово, та в префіксі недо : н езд уж а т и , н е д о ч у ва т и , нед о вір 'я , н іс е н іт н и ц я , н ік ч е м а , н іх т о , недарм а.

925. Запишіть слова, розкриваючи дужки. Поясніть написання. Усе(таки), стій(бо), аби(в)чому, (таки)змогли, (ну)й, як(от), написав(же), знов(таки), узяв(би), дарма(що), покажіть(но), мов(би), ні(на)кому, (не)доцвів, довели(ж)таки, якось(то), навряд(чи)встигнуть, що(за)радість, хоча(б)прийшов, не(мов)би(то), (де)що, (будь)який, котрий(еь), хто(небудь), казна(що), (аби)чий, (хтозна)кого. 926. Прочитайте. Виконайте повний морфологічний розбір часток за схемою: 1) частка для розбору; 2) група за роллю в слові, реченні; 3) написання. 1. Тільки в праці життя і краса (М . Р и л ь с ь к и й ). 2. Маю сер­ це широкеє — ні з ким поділитись (7’. Ш е в ч е н к о ). 3. Сумління зрушить з місця навіть камінь (А Л и с т о п а д ). 4. Не взявшись за сокиру, хати не зробиш (Н а р . т во р ч іс т ь ). 5. Слово - то див­ ний витвір людини (І. Ц ю п а ). 6. А вже на початку травня степ вбирається в зелені шати (В. Ч ем ерис). V

927. І. Прочитайте текст. Яку роль відіграють дієслівні зв’язки в іноземних мовах? З в ’ я з к и — це слова дієслівної форми, які повністю або частково втратили своє лексичне значення і служать для вира­ ження граматичних значень часу і способу в складених при­ судках. Наприклад: 1. Я є с т ь н а р о д ... (П . Т и ч и н а ). 2. Т а к а в ід м о в а д л я б а г а т ь о х б у л а н е с п о д ів а н к о ю (О. Г о н ч а р ). Порівняйте ці речення а наступними: 1. Н а р о д м ій є! Н а р о д м ій за вж д и б у д е ! (В . С и м о н е н к о ). 2. Б у д у т ь з л и в и і гр о зи , й о с ін н ь о го в іт р у в и т т я (Л . Г Іе р в о м а й с ь к и й ). У перших двох реченнях дієслівні форми є с т ь , б у л а втрати­

ли своє лексичне значення і служать лише для вираження гра­ матичних значень часу і способу в іменному складеному при­ судку (є с т ь народ , б у л а н е с п о д ів а н к о ю ). У наступних реченнях дієслова є, буд е, б у д у т ь виступають у функції простого дієслівного присудка і мають лексичне зна чення «існувати», «перебувати», «відбуватись».

Зв’язка втратила своє лексичне значення, категорії виду і стану, але зберігає граматичні ознаки часу, способу, числа, роду (За к н . «У к р а їн с ь к а г р а м а т и к а » ), II. Спишіть речення. Підкресліть зв’язку. У яких реченнях одно­ звучні з нею слова виступають присудками? I. Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої (А. М а л и ш к о ). 2. Оператор був радий своєму розчару­ ванню. 3. Бездоріжжя буде йому дорогою. 4. Згасло життя. Та­ ке буйне, гаряче було й згасло. 5. Освітлювач був з тебе сумлінний ... (З т е . О. Г о н ч а р а ). 6. Наші пращури давні були сіячі, вміли землю орати й свободу любити, вміли твердо три­ мати в десницях мечі, коли треба було честь і стяг боронити (М. Л у к ів ) . 7. Л міст же тут, по всьому видно, був (В. М а л и к ) . 8. Я був готов за стіни ті вмирати (Л . К о с т е н к о ). 928. І. Прочитайте текст. З якими частинами мови співвідносять­ ся модальні слова? М о д а л ь н і с л о в а — це особливий розряд слів, за допомо­ гою яких той, хто говорить, оцінює своє висловлення або окремі його частини з погляду відношення до об’єктивної дійсності. На приклад: 1. В с я к , п е в н о , з а п а м 'я т а в н а все ж и т т я свій п е р ш и й день у ш к о л і. 2. Б у л о м е н і т оді, м а б у т ь , р о к ів із вісім . У першому реченні модальне слово п е вн о виражає припущен­ ня, що висловлення мовця реальне, а у другому реченні м а б у т ь виражає невпевненість мовця в реальності висловленого. Модальні слова співвідносні з різними частинами мови: а) іменниками: п р а в д а , ф а к т , сл о во м ; б) прислівниками: оче ви д н о , б е зу м о вн о , д ій сн о ; в) дієсловами: зд а є т ь с я , ка ж ут ь , ч у є т е (3 п о с іб н и к а ). II. Спишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Підкресліть модальні слова, з’ясуйте, що вони виражають (упев­ неність, невпевненість, припущення, достовірність, ствердження). 1. Хвилюють лани золотії здається без краю. 2. Певне це країна світла та злотистої блакиті (3 т е. Л е с і У к р а їн к и ). 3. Здається часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! (Л . К о с т е н ­ ко). 4. Кажуть весна буде теплою (В. Ш в е ц ь ). 5. Ну словом є чи­ мало дивних див у цім саду (М . Р и л ь с ь к и й ). 6. Безперечно вам усе тут не знайоме, дивне (О. Г о н ч а р ).

929. Продовжіть і запишіть діалог за ситуацією. Дочка йде на день народження однокласниці. Приміряє дорогу модну сукню, яка підкреслює її стрункий етап. — ... — говорить мама.

Переказ тексту-роздуму публіцистичного стилю з творчим завданиям 930. І. Прочитайте статтю. Визначте стильові особливості і тип мовлення. Яка тема статті? Відтворіть на чернетці композицію текс­ ту. Яку тезу висунуто автором? Які факти використано для її дове­ дення (аргументації)? Якого висновку дійшов автор? II. Складіть план статті (простий або складний). ВОЛОДИМИР ІВАСЮК «Червону руту» співав увесь світ. Можливо, в ту мить, коли у Врюховецькому лісі, що на околиці Львова, згасало його життя, ця незбагненна пісня також звучала в радіо- чи телепередачі, у кав’ярні чи ресторані, в сільській хатині чи міському парку... У день поховання митця на Личаківському кладовищі мелодія «Червоної рути» завмерла... Як завмерли у місті Лева трамваї та тролейбуси, як завмерло умите сльозами багатотисячне братство, що вийшло проводжати композитора в останню путь. Смерть Володимира Івасюка й донині оповита легендами, здогадами й плітками, в яких загадково й алогічно перепліта­ ються правда й вимисел. Цьому сприяло опубліковане у пресі за півроку до завершення слідства повідомлення: «Встановлено, що причиною смерті громадянина Івасюка В. М. було самогуб­ ство. Поширювані чутки про інші обставини смерті композитора є вигадкою». Володимир Івасюк народився в містечку Кіцмань на Буко­ вині. Змалку опанував гру на скрипці. За прикладом батька — письменника Михайла Івасюка — записував народні пісні, обробляв їх мелодії. Сімнадцяти років створив у школі вокаль­ но-інструментальний ансамбль, для якого написав свої перші твори — «Колискова для Оксаночки», «Я піду в далекі гори». Писав пісні і навчаючись у медінституті. Івасюк є ровесником ліверпульської четвірки, що стала музичним символом другої половини XX століття,- ансамблю «Бітлз», тому беззаперечно прийняв і, як більшість молоді 60-х років, сприйняв новітню форму музичення. Будучи натурою з чітко вираженою національною приналежністю, Івасюк увібрав ідеї «Бітлз» творчо, перенісши їх на український ґрунт, поклав­ ши початки новій, названій молодіжною, музиці в Україні. Зазвучала «Червона рута», згодом — «Водограй». Ці пісні підхопив увесь світ — їх виконували польські, чеські, гру­ зинські, японські ансамблі. Стало зрозуміло: народилася новітня українська естрада європейського рівня. У передмові 2 6 М. Я. Плюш

до третьої, найповнішої збірки пісень Володимира Івасюка, виданої посмертно, Софія Ротару — уособлення української ес­ тради 70-х років XX століття — писала: «Молодий митець був улюбленцем свого покоління. У творах композитора лунала музика, народжена красою людей, чарівністю дібров та синіх гір, які надихали його вразливе серце. Творче спілкування з Володимиром Івасюком було святом...» За таке коротке життя Івасюк встиг зробити чимало. Його творча спадщина налічує майже 150 пісень, камерні твори, симфонічні сюїти, музику до театральних спектаклів... Та успіх композитора сприйняли не всі. Як кожна справді талановита людина, він мав чимало заздрісників і недоброзич­ ливців, які славу Івасюкових пісень намагалися затьмарити скаргами й доносами... Та час і Бог все розставили на свої місця. Уже посмертно Володимира Івасюка відзначено найвищою нагородою нашої держави — Національною премією імені Тараса Шевченка. Пісня «Червона рута» дала назву фестивалю молодіжної пісні, котрий живе вже багато років. Дев’яносто відсотків нинішніх естрадних співаків України відкрив цей фестиваль. Серед них — Віктор Мороз, Олександр Пономарьов, Руслана Лижичко, гурти «Брати Гадюкіни», «Кому вниз» та ін. (І.Л е г ш ій ). « III. Проаналізуйте мову тексту. / 1) Поясніть лексичне значення слів і словосполучень алогічно. ? місто Л ева, ліверпульська чет вірка, естрада, камерні твори, / симфонічні сю їт и, ф естиваль. ' 2) Поясніть правопис слів Б рю ховецький (ліс), незбагненна у (пісня), радіо- чи телепередачі. Л ичаківське (кладовище), багато*3 т исячне (братство), письм енник, вокально інст рум ент альний. •І 3) Доберіть синоніми до слів співак, композит ор, спадщ ина, м узиі ка. зробити, л у н а т и , гурт. «І 4) Доберіть епітети до слів пісня, м ит ець, мелодії, соліст и. с у д IV. Доповніть переказ висловленням власного ставлення до твор­ чості Володимира Івасюка, роздумами щодо її значення для ук­ раїнської культури, а також щодо впливу його музики на розвиток української естради. Продовжіть перелік зірок української естради, відкритих фестивалем «Червона рута*. Т§ 72. ВИГУК У* 931. Прочитайте. Знайдіть у реченнях вигуки. Що вони виража\ готь? Яка їхня стилістична роль? Чому вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови? Зверніть увагу на розділові знаки при вигуках. 1, — О! Річка сховалась — була і нема: замурувала річку зи­ ма (А К а ч а н ). 2. Ой каштанова врода — частка долі моєї, горда слава киян (Д. Л у ц е н к о ). 3. Ах, як не хочеться листу з дерева

падати (О с т а п В и ш н я ) . 4. Гей, несу я фарби та пісні, гей, мандрую від хати до хати (В. Б о б и н с ь к и й ) . 5. Зайшов у двір: «Добрий день, добрі люди!* (І. Г о н ч а р е н к о ), б. На добраніч вам, ниви й тобі, зозуле (М . К о ц ю б и н с ь к и й ).

і

932. Ознайомтеся з лінгвістичною довідкою. Вигуки — це незмінювані слова, що виражають почуття, І емоції, різні волевиявлення та звуконаслідування: Т с !

і

Ц и т ьт е! А х ! Бож е м ій !

За структурою і походженням вигуки поділяються на первинні (н Є П О X і д н і) і вторинні ( п о х і д н і ) . Непохідні складаються з одного звука (о/ а! е!). двох (ох! ( а й ! ой!) і кількох звуків (а г а ! а н у ! овва!). Похідні утворилися від повнозначних слів і словосполу^ чень: іменникові (с л а в а ! Бож е!); дієслівні (б ач! цур!); за­ йменникові та прислівникові (т а к , о т а к , т с с ), сполучень кількох слів (л и ш е н ь к о м о є ! біда т а й г о д і! ) . Звуконаслідувальні слова становлять окрему групу: # г у л і- г у л і! д зе н ь ! н но! У в а г а ! До вигуків належать слова привітання: Д о б р и й д е н ь ! Д о б р и й ве ч ір ! Д оброго р а н к у ! Д о б р о го з д о р о в ’я !

933. Прочитайте речення. Виконайте повний морфологічний розбір вигуків за схемою: 1) вигук для розбору: 2) група за значен ням; 3) група за походженням; 4) написання. 1. Здрастуй, земле улюблена, рідна, я прийшов уклонитись тобі (І. Г о н ч а р е н к о ). 2. Ох, яка буря знялася на морі (О. Ів а н е н ко). 3. Гей, летім у світ орлиним летом! (А. В о л о щ у к ). 4. Ну, поїхали! Ну, прощайте! Спасибі, що сказали! (О с т а п В и ш н я ) . 5. О, яка пора привільна в теплім літеплі полів (М . М а с л о ). 6. Гай-гай, який голос у його сина (М . С т е л ь м а х ). 7. Чом воро­ ни: — Кар-кар-кар? — Чом летять, як на пожар? І сорока: — Скре-ке-ке! — Прилетіла.— Що таке? (Д. Б іл о у с ). 8. Агов! Де ви? Агов-гов-гов (О с т а п В и ш н я ).

934. С к л а д іт ь і з а п и ш іт ь д іа л о г н а т е м у « К в іт и У к р а їн и * . У ж и ­ вай те ви гуки . 26*

935. Розгляньте репродукцію картини Тетяни Голембіевської «Укра їнські куманці». Опишіть зображену ситуацію, вживаючи вигуки.

Т. Голембієвська.

Українські куманці

Правильне вживання службових слів та вигуків у різних стилях мовлення 1 936. Спишіть, розкриваючи дужки і вживаючи іменники в А потрібній відмінковій формі. Який прийменник вживається най­ частіше? З яким відмінком? 1. Потрібен, як п’яте колесо до (віз). 2. Потрібен, як дірка в (міст). 3. Голодній кумі хліб на (ум). 4. Молодець проти (вівці), а проти (молодець) і сам вівця. 5. Дурний як сало без (хліб). 6. Стріляного горобця на (полова) не обдуриш. 7. Язик до (Київ) доведе. 8. Як вареник у (масло) плаває. 9. Не лізь поперед (бать­ ко) в пекло. 10. Землі не чую під (себе). 11. Баба з (віз) — кобилі легше. 12. Був на (кінь), був і під (кінь) (Н а р . т ворчіст ь). 937. Виправте помилки, з’ясувавши, з якими відмінками вжива­ ються подані прийменники. Бігати по магазинам, лазити по горам, бродити по полям, жити по селам, зустрічатися по святам, в шість годин, в оди­ надцять годин, в другій годині, поїхати в місто, відпустка по хворобі, комісія по складанню резолюції, по всіх напрямках, по вихідних днях, ударить по струнам, по вигляду, по місцях сісти, привезти по замовленню, по закінченню школи, не по силах, по цілих днях, по нації, старший по віку, лекції по історії, по моїй вині, по наказу директора, пливти по течії, говорити на кількох мовах, навчатися на рідній мові. 404

938. Опрацюйте теоретичний матеріал. Службові слова є засобом відтворення у мові логічних зв’язків, а також способом вияву різних типів модальності. Прийменник п о в українській мові вживається для вира­ ження просторових відношень ( п л и с т и по м орю ), часу (п р и їх а л и по с в я т а х , тобто після), мети (п іт и п о во д у), кількості, міри (п о ло ж ц і в д ен ь , по г р и в н і за к іл о г р а м ), як засіб зв’язку (п е р е ­ д а в а т и п о р а д іо ) та ін. Прийменник п р и вживається з місцевим відмінком (ж и т и п р и б а т ь к а х , к у р с и п р и ін с т и т у т і) для вираження відношень належності та ін. Для розмовного стилю, народнопоетичного мовлення типовим є специфічне вживання прийменників, не властиве іншим сти­ лям. Це п о в т о р е н н я п р и й м е н н и к а при прикметниково­ му означенні: 1. П іш л а в са д о к у в и ш н е в и й (Н ар. т ворчіст ь). 2. З а с л ь о за м и , за гір к и м и і с в іт у не б а ч и т ь (Т . Ш е вч е н к о ). Сполучник т а в художньому та розмовному стилях часто виступає синонімом до сполучників і або а , залежно від змісту поєднуваних частин. У народних думах та піснях і стилізова­ них під них художніх творах його роль може бути суто стилістична, що зближує його з часткою. Порівняйте: Р о зм о ва п о ч а л а с я за веч ерею т а не п р и п и н я л а с я і п іс л я н е ї (Ю . З б а н а ц ь к и й ). — О й з-за гори т а б у й н и й в іт е р віє, т а м у д ів о н ь к а т а п ш е н и ч е н ь к у с іє ... (Н а р . т в о р ч іс т ь ).

Вигуки широко вживаються переважно у розмовному стилі, народно-поетичних творах з метою створення екс­ пресії у художньому стилі, особливо в діалогах і полілогах, де мовлення персонажів максимально наближене до народ­ норозмовного: І . О й у л у з і в іт е р л о м и т ь к а л и н о н ь к у . О й і п о к и д а є к о з а к д ів ч и н о н ь к у (Н а р . т в о р ч іс т ь ). 2. — О о ,— д и в у є т ь с я . — Ч ого це р а п т о м ? (Д . М іщ е н к о ) . 939. Відредагуйте речення, усунувши канцеляризми. 1. З метою ведення обліку роботи введено специфічні журнали. 2. В силу несприятливих погодних умов сівба цього року затягну­ лася. 3. Колектив провів значну роботу в напрямі підготовки до весняної спартакіади. 4. У наш час зросли вимоги у справі навчання та виховання підлітків. 5. Школа перейшла на одно­ змінне навчання шляхом застосування кабінетної системи. 940. Спишіть, розкриваючи дужки. Поясніть відмінність у напи­ санні однозвучних слів. 1. Добре, що він зробиться письменником. І напише багатобагато книжок. І (про) те, що він сам знатиме, і (про) те, чого розпитається в старших людей (Ю . С м о л и ч ). 2. Напівтемрява й тиша панували на морі, (про) те почала здійматися хвиля

(М . Т р у б л а їн і). 3. Солдатська шинеля, моя рятівниця, як друга, тебе не забуду ніколи. Беріг, бережу і завжди берегтиму (за) те, що так вірно служила солдату (Д. Л у ц е н к о ). 4. (За) те, коли свят­ куємо по врожаю багатому — усю Планету кличемо ми за столи побратані (Б . О л ій н и к ). 5. Як (би) земля щороку давала рясний урожай, усі на землі були б ситі (Р. Г а м з а т о в ). 6. Як (би) я тепер хотіла у мате човенце сісти (Л еся У к р а їн к а ). 7. Будь таким, що (б) мати пишалася тобою (В. С у х о м л и н с ь к и й ). 8. Про що (б) ви не запитали, ми відповідь дамо (3 га зет и ). 9. Як (же) до тебе зновч прилину, забудем лихо в тую годину (Н а р . т во р чіст ь). \

941. Проведіть стилістичний експеримент. Замініть сполучник 'синонімічними (де це можливо). Прокоментуйте зміни у змісті тексту. Нині важко встановити, які музичні інструменти виникли раніше, які пізніше. Хоча, на думку багатьох дослідників, найстарішими є ударні, а пізніше з’явилися духові й струнні. В Україні маємо унікальну пам’ятку музичної культури, якій приблизно 20 тисяч років — цілий ансамбль із шести ударних інструментів досить складної форми, які виготовлені з кісток тварин та бивнів мамонта. Знайдені ці інструменти в о. Мізин на Чернігівщині, де проводились розкопки. З давніх писемних пам’яток дізнаємося про бубни, труби, гуслі, сопелі, пищалі, свирілі, які були поширені в Київській Русі в дохристиянський період. На фресках Софії Київської зо­ бражено цілий музичний ансамбль з одинадцяти осіб, у руках яких ми бачимо вісім музичних інструментів: орган, флейта, литаври, труби, лютня, ліра, дзвони та парні барабанчики. Більше 12 інструментів нараховано у музик запорозьких козаків. Найпоширенішими інструментами аж до XX століття були сопілка, трембіта, кобза, бандура, ліра, ріжок, цимбали. Ріжок — невеличкий конічний інструмент, що виготовляв­ ся з рогу тварини або дерева. Використовувався як пастухами, так і мисливцями. Цимбали — струнний інструмент, звук на якому видобувається за допомогою ударних паличок. Кобза, бандура, ліра — це щипкові інструменти, які відомі в Україні ще з XV століття (3 ж у р н а л у ).

942.1. Прочитайте текст. До якого стилю мовлення він належить? Яку стилістичну роль відіграють у ньому службові частини мови та ви­ гуки? Які стилістичні засоби допомагають створити комічну ситуацію? ДІДІВ ПРОГНОЗ — Діду! — звернувся до діда Тимоша Махтей Федотович.— Чималенько ви вже на світі прожили. Як, цо-вашому, коли отак багато снігу нападало, на врожай це чи не на врожай?

— Га? — на це йому дід Тиміш. — На врожай чи не на врожай. Коли снігу багато? Снігу! Снігу! — кричить дідові в вухо Махтей Федотович. — Снігу, каете? — Еге ж! Снігу! — Снігу, каете? На Покрову не було. Що не було, то не було!.. Нарешті Махтей Федотович за допомогою всіх присутніх розтлумачив дідові, що од нього треба. — Ага! То ви б так і сказали! — кивнув головою дід Тиміш. — Ну, то як, по-вашому, дідусю? — Це на врожай! На врожай, на врожай! Бо я пам’ятаю, ще як покійний батько повернулися додому з-під генерала Ско­ белева, так такого снігу було! Ой, снігу ж було! Так, пам'ятаю, того літа такі кавуни вродили, ох, і кавуни! Ще й ножиком до нього не доторкнешся, а він тільки — реп! І як жар!.. — Ну, спасибі вам, дідусю, за пораду! Велике спасибі! Стомилися, мабуть! Ну, ідіть з Богом! — Ага-га! Піду! Де боком, а де й просто пройду! (О ст ап В иш ня). Я Я. Доберіть невеликий текст-гумореску. Проаналізуйте його з по­ гляду стилістичної ролі службових частин мови та вигуків. Зробіть висновки. ЯД» 943. Напишіть невелику гумореску про шкільне життя. Влаш­ туйте конкурс виразного читання ваших творів. с.

<■

>**!

•-

<уСІ Л

з

1. Назвіть рядок, у якому прийменник разом з іменником виражає значення місця дії: а) пролетів над містом; висіти над столом; розташуватися біля річки; б) жити під лісом; видно у пітьмі; діяти за правила­ ми; в) чекати з неба; розливати по землі; розмовляти з другом. 2. З’ясуйте, у якому рядку всі сполучники підрядні: а) а, і, коли, зате, або, хоч; б) але, мов, як, ні...ні, якщо; в) бо, тому що, оскільки, якби, дарма що. 3. Визначте, у якому рядку всі слова є частками: а) і, в, на, ні, ані, б; б) чи, хіба, лише, невже, бо; в) з-над, хай, чи не, щоб. 4. З’ясуйте, у якому рядку всі слова належать до вигуків: а) ой, геть, би, нехай, годі; б) давай, вйо, гав-гав, чи, бодай; в) о, ех, ой, іч, ух, їй-бо. 5. Визначте, у якому рядку всі прийменники похідні: о) з-зо. із, над, понад, під; б) коло, край, кінець, назустріч; в) біля, попід, з-посеред, поміж, до.

6 . Н а з в іт ь р я д о к , у я к о м у в с і с п о л у ч н и к и р о з д іл о в і:

а) через те що, чи...чи, проте, та; б) то...то, або, не то... не то, хоч...хоч; в) як, аби, що, але, ніби. 7 . З 'я с у й т е , у я к о м у р я д к у в с і п р и й м е н н и к и п и ш у т ь с я р а зо м :

а) незалежно/від, на/перед, з/під, з/за; б) по/між, згідно/з, з/поміж, під/час; в) до/вкола, в/з/довж, на/в/коло, що/до. 8 . В и з н а ч т е , у я к о м у р я д к у всі ч а с т к и п и ш у т ь с я о к р е м о :

а) написав/би, як/небудь, надумав/таки, що/разу; б) по­ ки''що, колись/то, як/от, дай/но; в) сонце/ж, ті.тьки/що, ну/й,навряд/чи. 9 . З ’я с у й т е , у я к о м у р я д к у в с і п р и й м е н н и к и д е ф іс :

пиш уться через

а) із/за, з/під, з/попід, з/поміж; б) з/поза, по/при, з/за, по/руч; в) з/посеред, за/для, згідно/з, з/понад. 10. В и зн ачте, у я к о м у р я д к у всі слова з ч астк о ю зом :

не п и ш у т ь с я

ра­

а) не/міч, не/той, не/хотя, не/жаль; б) не./повага, не/славити, не/абихто, не/весело; в) не/здужати, не/ук, не/читаючи, не/зважай. 1 1 . Н а з в іт ь р я д о к , у я к о м у в с і с п о л у ч н и к и с к л а д н і:

а) якщо, якби, або, щоб, ніби; б) зате, але, скільки, й, раз; в) неначе, нібито, ніж, бо, як. 1 2 . З ’я с у й т е , у я к о м у р я д к у в с і ч а с т к и п и ш у т ь с я ч е р е з д е ф іс :

а) казна/де, аби/хто, немовби/то, де/сь; б) поки/що, де/коли, будь/як, ні/хто; в) хтозна/коли, ходи/но, еядь/бо, де/небудь. 13 . В и з н а ч т е , у я к о м у р я д к у в с і ч а с т к и м о д а л ь н і:

а) ось, ото, якраз, тільки, невже; б) хай, ні, -бо, -но, не; в) ані, б, -сь, таки, най-. 1 4 . У к а ж іт ь н е п р а в и л ь н о п о б у д о в а н і с л о в о с п о л у ч е н н я :

а) ходити по дорозі; б) екзамен по хімії; в) збирати по хатам; г) збирати по зернині; ґ) пішов за водою; д) пішов за хлібом. 1 5 . Н а з в іт ь р е ч е н н я з в и г у к а м и (к о м и о п у щ е н о ):

а) О краю мій, тебе я не забуду! б) Ой чоловіче, не питай, чо­ му я плачу! в ) О земле рідна, як я тебе люблю! г) Ах яка пре­ красна квітка! 16 . Н а п и ш іт ь н е в е л и к и й т в ір н а т е м у « Я р м а р о к д з в ін к о г о л о с и й » . У ж ивайте ви гу ки , служ бові части н и мови. 17. О п р а ц ю й т е л іт е р а т у р у , п о д а н у в р у б р и ц і « Д о д ж е р е л з н а н ь » , і п ід г о т у й т е р е ф е р а т п р о с а м о с т ій н у а б о с л у ж б о в у ч а с т и н у м о в и (н а в и б ір у ч и т е л я ) .

944.1. Зробіть морфологічний розбір усіх частин мови з тексту. Земле! Ти народжуєш иас неначе для того, щоб ми звіряли тобі своє горде серце. Ми нікуди не можемо подітися від тебе, як од власної долі, і куди б не заносили нас урагани часу, але як тільки вони вщухають і починають ледь виднітися твої обрії, то ми знову і знову прагнемо до тих місць, де вперше по­ бачили тебе з колискової вишини, наче перекинуту го р іл и ц ь , потім з отих віконець маленьких у чотири шибки,— прагнемо па ті споришеві подвір’я, де мп вперше ступили на тебе бо­ соніж, звідали твоє тепло й зачули в жилах своїх твою незміря­ ну силу. Тож лишень тобі дано повертати лебедині зграї з дале­ ких світів.— хто не чув. як стривожено вони я ч п т ь , тукаючи тебе в чорних туманах, хто не бачив, як їхні безстрашні ватаж­ ки розбиваються вночі об незнані скелі, аби інші жили й могли долетіти до тебе, той ніколи до кінця не збагне, що в людях жи­ вуть ті самі закони землі обітованої (В. З е м л я к ).

г.

II. В и к о н а й т е за в д а н н я до т е к ст у . 1) В и з н а ч т е т е м у , о с н о в н у думку та с т и л ь м о в л е н н я

тексту. Г 2) З’ясуйте за словником значення виділених слів. і 3) Доберіть синоніми до слова обрій. ? 4) Поясніть фразеологізми в останньому реченні. 945. Створіть проект альбому для вашого закордонного однолітка «Україна — мій рідний дім». Об’єднайтесь у групи й розподіліть рубрики та розділи альбому. Доберіть тексти, ілюстрації тощо. Вико­ ристовуйте мережу Інтернет. /

(Г)

'т а

у ісіу їш

С'

(

С'

Безпояско О. К. та ін. Граматика української мови. — К., 1993. Гнатюк Г. М. Дієприкметники у сучасній українській мові. — К., 1982. Грищенко А. П., Мацько Л. І. та ін. Сучасна українська літератур­ на мова. — К., 1997. Грищенко А. П. Прикметник в українській мові. — К., 1973. Матвіяс І. Р. Синтаксис займенників в українській мові. — К .р1962. Матвіяс І. Р. Іменник в українській мові. — К., 1974. Медведева Ф. П. Система сполучників в сучасній українській мові. — К., 1962. Пономарів О. Д . Стилістика сучасної української мови — К., 1992. Русанівський В. М . Структура українського дієслова. — К., 1974. Чапля У. К. Прислівник в українській мові. — К., 1969.

Тлумачний словник А к ц іо н е р н и й — з а с н о в а н и й н а а к ц і я х ; с т о с у є т ь с я а к ц ії. А н ім а ц ія м е т о д с т в о р е н н я с е р ії з н ім к і в , м а л ю н к ів , к о л ь о р о в и х п л я м , л я л ь о к а б о с и л у е т ів в о к р е м и х ф а з а х р у х у , з а д о п о м о г о ю я к о г о п ід ч а с п о к а з у їх н а е к р а н і в и н и к а є в р а ж е н н я о ж и в л е н н я м е р т в и х ф орм руху. А п о ф е о з — з в е л и ч у в а н н я я к о їс ь п о д ії, о с о б и , я в и щ а . А р г о — о д и н і з р із н о в и д ів с о ц і а л ь н и х д іа л е к т ів, ш т у ч н о с т в о р ю в а н а у м о в н а г о в ір к а я к о їс ь в у з ь к о ї с о ц іа л ь н о ї а б о п р о ф е с ій н о ї г р у п и , н е з р о з у м іл а д л я с т о р о н н іх . Б л ю з н ір с т в о — з н е в а ж а н н я ч о г о -н е б у д ь с в я т о г о , в и с о к о г о . Г іп о т е т и ч н и й — з а с н о в а н и й н а г іп о т е з і; г а д а н и й . Л о к а л і з у в а т и — о б м е ж у в а т и п е в н и м м іс ц е м , н е д о п у с к а т и п о ш и р е н н я ч о г о -н е б у д ь . М а їс — к у к у р у д з а . М іс іо н е р — п р о в ід н и к , я к о г о п о с и л а є ц е р к в а д л я р е л іг ій н о ї п р о п а г а н д и с е р е д ін о в ір н и х і н а в е р н е н н я ї х д о с в о є ї в ір и . М о р іг — г у с т а м о л о д а т р а в а ; м у р а в а , м о р іж о к . Н е д о р ік у в а т и й — 1) т о й , х т о н е в м іє я с н о , ч іт к о в и с л о в л ю в а т и с в о ї д у м к и ; 2) н і н а щ о н е з д а т н а л ю д и н а , н ік ч е м а . Н е м іч н и й — н е д о с т а т н ь о с и л ь н и й , с л а б к и й , б е з с и л и й . Н е с а м о х іт ь — м и м о в о л і, н е с в ід о м о , п р о т и в о л і, б а ж а н н я . Н ів е л я ц ія — 1) в и з н а ч е н н я в и с о т и р із н и х т о ч о к з е м н о ї п о в е р х н і з а д о п о м о г о ю с п е ц іа л ь н о г о і н с т р у м е н т а ; 2) в и р ів н ю в а н н я п о в е р х н і ч о г о -н е б у д ь ; 3 ) перен. у с у н е н н я , л і к в і д а ц і я в ід м ін н о с т е й м і ж к и м - , ч и м -н е б у д ь . О ксам и т — т к а н и н а з густи м к о р о т к и м ворсом з н атурал ьн ого ш о вк у або ш тучн ого волокн а. О р н а м е н т и к а — 1) п р и к р а ш е н н я , о зд о б л ен н я о р н ам ен то м ; 2) перен. о з д о б л ю в а т и ч и м - н е б у д ь м о в у , м у з и ч н и й т в ір . П а д ь — ч іт к о о к р е с л е н а , г л и б о к а , н е ш и р о к а д о л и н а , я р чи р іч и щ е , п о р о с л і л іс о м . П а й о в и й — с т о с у є т ь с я п а ю ; с п іл ь н и й , щ о с к л а д а є т ь с я з п а їв (ч а с т о к ) о к р е м и х у ч а с н и к ів . П р о ф е с іо г р а м а — 1) н а у к о в и й о п и с в и д у п р а ц і т а н е о б х ід н и х п р о ф е с ій н и х я к о с т е й , щ о м о ж е в и к о р и с т о в у в а т и с я у п р о ф о р іє н т а ц ії, п ід б о р і к а д р і в і т . і н .; 2 ) г і г і є н і ч н а х а р а к т е р и с т и к а о к р е м и х ви робн и ч и х груп . Р я с т — 1) б а г а т о р іч н а л і к а р с ь к а р о с л и н а ; 2 ) з е л е н ь , т р а в а , з е л о . С в я т о т а т с т в о — о б р а з а , з н е в а г а ц е р к о в н о ї с в я т и н і а б о ч о г о -н е б у д ь д о р о г о г о , з а п о в іт н о г о , ш а н о в а н о г о . С у р ж и к ( м о в н и й ) — с у м іш е л е м е н т ів д в о х а б о к і л ь к о х м о в , о б 'є д н а н и х ш т у ч н о , б е з д о д е р ж а н н я л іт е р а т у р н и х п о р м . Т е зау р у с — с л о в н и к , щ о п одає л е к с и к у п ев н о ї м ови в у сьо м у її о б с я з і. Т ека — те сам е, щ о п ап к а, п ортф ель. Т е р л и ц я — з н а р я д д я д л я т іп а н н я , т е р т я л ь о н у , к о н о п е л ь . Т и рл о (т и р л и щ е ) м іс ц е д л я в ід п о ч и н к у х у д о б и . У з в із — к р у т и й п ід й о м , в у л и ц я , д о р о г а , щ о м а є п ід й о м .

Ф е н о м е н — 1) р ід к іс н е , н е з в и ч а й н е , в и н я т к о в е я в и щ е ; п р о к о г о с ь н ад зви ч ай н о ви датн ого, про те, щ о е особливо ви зн ач н и м , в и н я т к о в и м , щ о д у ж е р ід к о т р а п л я є т ь с я ; п р о л ю д и н у з р ід к іс н и м и з д іб н о с т я м и , в л а с т и в о с т я м и , н а х и л а м и ; 2 ) я в и щ е , є д и н е в с в о є м у р о д і, в з я т е в й о го ц іл іс н о с т і, в є д н о с т і з й о г о с у т н іс т ю й д а н е н а м у д о с в ід і, с п р и й н я т е о р г а н а м и ч у т т ів ; 3 ) у ф іл о с о ф ії І. К а н т а — я в и щ е , щ о о с я г а є т ь с я д о с в ід о м і п р о т и с т а в л я є т ь с я н о у м е н у я к « р е ч і в с о б і» , н іб и т о н е д о с т у п н ій л ю д с ь к о м у п із н а н н ю . Ф е р м е н т — 1) с к л а д н а б іл к о в а р е ч о в и н а т в а р и н н и х і р о с л и н н и х організмів, що сприяє прискоренню хімічних п р о ц е с ів , які в ід б у в а ю т ь с я в н и х ; е н з и м ; 2 ) перен. п р о т е , щ о с п р и я є р о з в и т к о в і, п о с и л е н н ю ч о г о -н е б у д ь . Ф у н ік у л е р — з а л із н и ц я з к а н а т н о ю т я го ю д л я п е р е в е з е н н я п а с а ж и р ів н а к р у т и х п ід й о м а х і с п у с к а х . Ч и ч е р б н е — п р о в ід н и к , я к и й д а є п о я с н е н н я т у р и с т а м п ід ч а с о г л я д у п а м 'я т о к к у л ь т у р и , гід . Я ч а т и — ж а л іб н о к р и ч а т и , к в и л и т и .

Термінологічний словник Г е й м е р ( а н г л . g a m e — г р а ) — 1) ч л е н г р у п и ф а н а т ів ( ф а н ів ) п е в н о г о ф у т б о л ь н о г о , т е н іс н о г о ч и ін . к л у б у ; 2 ) т о й , х т о з а х о п л ю є т ь с я к о м п ’ю т е р н и м и іг р а м и . Г е н е т и ч н и м ( г р е ц ь к . g e n e s is походж ення) 1) я к и й с т о с у є т ь с я г е н е зи с у , в и в ч а є п о х о д ж е н н я , р о зв и т о к чо го сь ; 2) я к и й с т о су є т ь с я ген ети ки. Г о в і р к а — р із н о в и д з а г а л ь н о н а р о д н о ї м о в и , п о ш и р е н и й н а н е в е л и к ій т е р и т о р ії. Д е к л а м а ц і я ( л а т . d e c l a m a t i o — в п р а в а у к р а с н о м о в с т в і) — м и стец тво ви разн ого худож н ього ч и тан н я. Д е т е р м ін а ц ія ( л а т . d e t e r m i n a t i o — о б м е ж е н н я ) — в и з н а ч е н н я , з у м о в л е н іс т ь . Д и в ід е н д ( а н г л . d i v i d e n t — т е , щ о т р е б а р о з д іл и т и ) — ч а с т и н а п р и б у т к у а к ц іо н е р н о г о т о в а р и с т в а , я к а д іл и т ь с я м іж а к ц і о н е р а м и . Д і а л е к т ( г р е ц ь к . d ia le k to s — р о з м о в а ) — р із н о в и д н а ц іо н а л ь н о ї м о в и , я к и й в и к о р и с т о в у ю т ь л ю д и , п о в ’я з а н і т е р и т о р іа л ь н о ю , с о ц іа л ь н о ю а б о п р о ф е с ій н о ю с п іл ь н іс т ю ; іс н у є в у с н ій ф о р м і , характер и зу ється систем ою норм, що п роти ставляю ться л іт е р а т у р н ій м о в і. Е к о л о г ія ( г р е ц ь к . o ik o s — с е р е д о в и щ е ) — с т а н о р г а н із м ів , я к і н а с е л я ю т ь п е в н у т е р и т о р ію . Е т и м о л о г ія ( г р е ц ь к . e ty m o lo g ia — о с н о в н е з н а ч е н н я ) — 1) р о з д іл м о в о з н а в с т в а , щ о в и в ч а є п о х о д ж е н н я і р о з в и т о к с л ів , м о р ф е м п е в н о ї м ови; 2) п о ясн ен н я п оход ж ен н я я к о го сь слова. І д е н т и ф ік а ц ія ( л а т . id e n tif ic o — о т о т о ж н ю ю ) — о т о т о ж н е н н я , у п о д іб н е н н я . К а т е г о р ія (г р е ц ь к . k a te g o ria — о з н а к а ) — п е в н а к іл ь к іс т ь п р е д м е т ів , я в и щ , о б ’є д н а н и х с п іл ь н о ю о з н а к о ю . К о д и ф ік а ц ія — 1) с и с т е м а т и з а ц і я ч и н н о г о з а к о н о д а в с т в а к р а їн и ; 2) п р о ц е с в и р о б л е н н я з а г а л ь н о п р и й н я т и х н о р м л іт е р а т у р н о ї м о в и .

К о н с о л і д а ц і я ( л а т . c o n s o i i d a t i o — о б ’є д н а н н я ) — з м і ц н е н н я ч о г о с ь , о б ’є д н а н н я , з г у р т о в а н іс т ь о к р е м и х л ю д е й , о р г а н із а ц ій д л я д о с я г н е н н я с п іл ь н о ї м е т и . Л о г і з а ц ія ( т е к с т у ) — о р г а н із а ц ія т е к с т у з а з а к о н а м и л о г ік и . М е н т а л іт е т ( л а т . m e n t a l i s — р о з у м о в и й ) — с в іт о с п р и й м а н н я , п с и х о л о г ія о к р е м о ї л ю д и н и , н а ц ії. Н а р іч ч я — в а й ш и р ш е д іа л е к т н е у г р у п у в а н н я п е в н о ї м о в и , щ о с к л а д а є т ь с я з і с п о р ід н е н и х д іа л е к т ів (г о в ір о к ) . Р е й в е р ( а н г л . r a v e — б е з г л у з д е , н е з в ’я з н е м о в л е н н я ) — п о с л ід о в н и к с т и л ю т е х н о т а е й с и д -х а у с а . Р ец еп тивни й — той , щ о сп ри й м ає п одразнен ня. Р о л е р — ч л е н г р у п и ф а н а т ів , п р и х и л ь н и к ів я к о г о с ь а к т о р а у в и с т а в і, ф і л ь м і ч и м у з и ч н и х р у х ів п а н к - р о к у , р о к - н - р о л у , «м еталевого» р о к у . С л е н г (а н г л . s la n g — ж а р г о н ) — ж а р г о н н і с л о в а або в и р а з и , х а р а к т е р н і д л я м о в л е н н я л ю д е й п е в н и х п р о ф е с ій а б о с о ц іа л ь н и х п р о ш а р к ів . С о ф іс т и к а ( г р е ц ь к . s o p h is ti k e — с у д ж е н н я ) — с в ід о м е з а с т о с у в а н ­ н я в с у п е р е ч ц і й д о в е д е н н я у м о в и в о д ів , щ о ф о р м а л ь н о з д а ю т ь с я п р ав и л ьн и м и , а н асп р ав д і ґр у н ту ю тьс я на н еп р а в и л ь н и х засад ах . С о ц іо л е к т — с о ц і а л ь н и й д і а л е к т — м о в л е н н я л ю д е й п е в н о ї с о ц іа л ь н о ї г р у п и . Х а к е р — к о м п 'ю т е р н и й ф а н а т , щ о с п іл к у є т ь с я п е р е в а ж н о ч е р е з п о с е р е д н и ц т в о к о м п ’ю т е р н и х м е р е ж . Ц и р к у л яр — письм ове р о зп о р яд ж ен н я д и р ек ти вн о го х ар ак тер у .

Діалектологічний словник Гачі — ш тан и . Г у г л я — в е р х н ій о д я г з о в е ч о ї ш к ір и , ш и т и й в о в н о ю н а з о в н і. Ґ а з д а — г о с п о д а р , х а з я їн . Д зьо б н я — гу ц у л ь с ь к а в о в н я н а торба. З а п а с к а — ж ін о ч и й о д я г у в и г л я д і ш м а т к а т к а н и н и , щ о о б г о р т а є ж і н к у , я к н е з ш и т а с п ід н и ц я . К е п т а р — в е р х н ій х у т р я н и й о д я г б е з р у к а в ів . К й ч е р а — б е з л іс н а г о р а . К р а ш е н й ц і — п о ф а р б о в а н і в ч е р в о н и й к о л ір с у к н я н і ш т а н и . К ресаня — кап елю х. Л у д ін н я — о д я г . М ар ж н н ка (м ар ж и н а ) — худоба. О б о р іг — п о в іт к а н а с ін о . П л а й — г ір с ь к а с т е ж к а . Т а б ів к а — г у ц у л ь с ь к а ш к і р я н а т о р б и н а з о р н а м е н т о м , я к у н о с я т ь на рем ені через плече. Т р е м б іт а — д о в г а , н а с а ж е н ь , с у р м а з д е р е в а і з к о р и . Ц а р и н к а — о б г о р о д ж е н и й с ін о к іс б л и з ь к о д о о с е л і. Ч е р е с — ш и р о к и й ш к ір я н и й п о я с , з ш и т и й з д в о х с к л а д е н и х р а з о м р е м е н ів .

Шановні старшокласники!....................................................................... Мова як суспільне явище. Українська мова в Україні § 1. Мова як суспільне я в и щ е ................................................................. § 2. Основні функції мови ....................................................................... § 3. Мова і держава. Українське законодавство про м о в у ................... §4. Мовний «суржик», його причини. Проблеми екології української м о в и ...................................................................................... § 5. Українська мова як одна з індоєвропейських мов. Українська мова в колі слов’янських мов ................................................................. Розвиток мовлення................................................................................... Стилістика і культура мовлення .............................................................. До джерел зна нь ....................................................................................... З історії розвитку української мови § 6. Основні етапи формування і розвитку української національної мови .......................................................................................................... § 7. Поява писемності у східних слов'ян. Створення слов’янського алфавіту. Роль Кирила і Мефодія у становленні слов'янської писем­ ності. Кирилиця як основа розвитку слов'янських систем письма . . . . § 8. Види письма в період Київської Русі. Короткі відомості з історії писемності. «Граматика словенська» Мелетія Смотрицького. Перша рукописна граматика української мови Івана Ужевича......................... Розвиток мовлення................................................................................... § 9. Особливості розвитку української мови на сучасному етапі. Сучасний український алфавіт ............................................................... Стилістика і культура мовлення ............................................................. До джерел зна нь ......................................................................................

З 4 8 12 15 17 24 27 31

32 35 39 45 47 50 54

Сучасна українська літературна мова як вища форма існування національної мови § 10. Форми існування м о в и ................................................................... 55 §11. Поняття про українську літературну мову. Писемна й усна форма української літературної мови................................................................. 58 Розвиток мовлення.................................................................................. 61 § 12. Діалекти як історична база літературних мов. Територіальні і соціальні діалекти. Мова міста й с ел а.................................................... 65 Стилістика і культура мовлення .............................................................. 70 До джерел зна нь ...................................................................................... 72 Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему § 13. Місце фонетики в системі мови. Короткі відомості з історії української фонетики. Класифікація голосних та приголосних .......... § 14. Основні фонетичні одиниці української м о в и ............................... § 15. Звук мовлення і фонема................................................................. Розвиток мовлення................................................................................... § 16. Зміни голосних і приголосних у мовному потоці. Асимілятивні й дисимілятивні процеси у групах приголосних....................................... § 17. Спрощення в групах приголосних ................................................

73 78 79 81 84 86

§ 18. Подовження і подвоєння приголосних ........................................ 87 § 19. Чергування звуків ........................................................................... 89 § 20. Основні історичні чергування приголосних звуків при словозміні та словотворенні, морфологічні зм іни.................................................... 91 § 21. Фонетична транскрипція як спосіб запису живого мовлення . . . 94 Стилістика і культура мовлення ............................................................. 96 Назустріч тестуванню................................................................................102 До джерел зна нь........................................................................................103 У країнська о р ф о е п ія як у ч ен н я п р о с и с т е м у за г а л ь н о п р и й н я т и х п р а в и л у к р а їн с ь к о ї л іт е р а т у р н о ї в и м о в и

§ 22. Основні норми сучасної української літературної вимови. Особ­ ливості вимови голосних, деяких приголосних звуків та їхніх сполучень 104 § 23 Вимова звукосполучень приголосних Вимова голосних і приголосних у деяких граматичних формах........................................... 108 Розвиток мовлення....................................................................................112 § 24. Наголос в українській мові, його види. Роль наголосу в розрізненні слів і їхніх ф орм .................................................................. 115 Стилістика і культура мовлення ...............................................................118 До джерел знань....................................................................................... 121 Українська графіка. Українська орфографія як учення про систему загальноприйнятих правил написання слів § 25. Українська графіка .......................................................................... 122 § 26. Українська орфографія як учення про систему загальноприйнятих правил написання. Основні принципи української орфографії . ........127 Розвиток мовлення....................................................................................130 § 27. Правопис м'якого знака та апострофа ......................................... 134 § 28. Написання складних слів разом, окремо, через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ.................................................................................. 137 § 29. Написання слів іншомовного походження......................................142 Розвиток мовлення....................................................................................143 § ЗО. Складоподіл в українській м о в і....................................................... 147 § 31. Правила переносу слів із рядка в рядок ...................................... 151 Стилістика і культура мовлення .............................................................. 152 Назустріч тестуванню................................................................................154 До джерел зна нь....................................................................................... 156 Лексикологія української мови як учення про лексичний склад § 32. Слово як одиниця мови. Ознаки слова ........................................157 Розвиток мовлення....................................................................................159 § 33. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень .................... 162 Стилістика і культура мовлення ................................................... 165 § 34. Омоніми. Пароніми.......................................................................... 169 § 35. Синоніми та їхні види. Синонімічний р я д ........................................173 § 36, Антоніми та їхні вид и ........................................................................ 178 Стилістика і культура мовлення ...............................................................182 § 37. Лексика української мови за походженням. Споконвічно україн­ ська лексика............................................................................................... 186 Розвиток мовлення....................................................................................189

§ 38. Запозичена лексика як джерело збагачення лексичного складу мови ........................................................................................................... 194 Стилістика і культура мовлення ...............................................................199 § 39. Лексика української мови за сферою її використання і стилі­ стичною диференціацією..........................................................................202 Розвиток мовлення....................................................................................210 Стилістика і культура мовлення .............................................................. 214 Назустріч тестуванню 218 До джерел знань....................................................................................... 221 Фразеологія як розділ мовознавства § 40. фразеологія як розділ мовознавства............................................. 222 § 41. Фразеологічні одиниці української м о в и ........................................224 Розвиток мовлення.............................................. 226 § 42. Основні ознаки фразеологізмів. Джерела української фразеології . 229 § 43. Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмів ......................................................................................... 232 Розвиток мовлення....................................................................................234 Стилістика і культура мовлення .............................................................. 237 Назустріч тестуванню................................................................................240 До джерел зн а н ь ....................................................................................... 257 Українська лексикографія як розділ мовознавства про укладання словників § 44. Словники як відображення історії й культури українського народу Загальні відомості про словники .............................................................242 Розвиток мовлення....................................................................................246 § 45. З історії української лексикографії................................................. 248 Розвиток мовлення....................................................................................252 Стилістика і культура мовлення ...............................................................254 До джерел зна нь....................................................................................... 257 Морфеміка і словотвір української мови як учення про будову і творення слів § 46. Морфемна і словотвірна структура слова. Мотивоване і мотивуюче слово. Типи осно в..................................................................................... 258 § 47. Твірна основа і словотворчий формант. Словотвірний тип і словотвірне значення. Основні способи словотвору ............................261 Стилістика і культура мовлення ...............................................................267 § 48. Історичні зміни в морфемному складі слова..................................269 Розвиток мовлення................................................................................... 271 § 49. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників............................................................................................... 272 § 50. Способи творення та написання складних і складноскорочених слів .............................................................................................................275 Стилістика і культура мовлення ...............................................................278 Назустріч тестуванню................. 280 До джерел зн а н ь ....................................................................................... 281 Українська морфологія як розділ мовознавства про частини мови § 51. Граматичні катетегорії, граматичні значення і г раматичні форми. Основні способи вираження граматичних значень............................ ,.282

С а м о ст ій н і ча стини мови § 52. Іменник як частина мови ................................................................ 286 § 53. Граматичні категорії іменника. Категорія роду іменників.....................................................................................................288 § 54. Категорія числа іменників .............................................................. 292 § 55. Категорія відмінка іменників ...........................................................294 Розвиток мовлення................................................................................... 301 Стилістика і культура мовлення .............................................................. 307 Назустріч тестуванню................................................................................310 § 56. Прикметник як частина м ови.......................................................... 311 § 57. Ступені порівняння якісних прикметників..................................... 315 § 58. Словозміна прикметників................................................................ 318 Розвиток мовлення................................................................................... 322 Стилістика і культура мовлення .............................................................. 325 Назустріч тестуванню............................................................................... 328 § 59. Займенник як частина мови............................................................ 329 Стилістика і культура мовлення .............................................................. 333 Назустріч тестуванню................................................................................336 § 60. Числівник як частина м ови.............................................................. 337 Розвиток мовлення................................................................................... 342 Стилістика і культура мовлення .............................................................. 344 Назустріч тестуванню................................................................................347 § 61. Дієслово як частина мови .............................................................. 348 § 62. Перехідні й неперехідні дієслова ...................................................352 § 63. Спосіб, час, особа дієслів .............................................................. 356 § 64. Дієвідмінювання................................................................................359 Розвиток мовлення...................................................................................364 § 65. Дієприкметник як особлива форма дієслова............................... 366 § 66. Дієприслівник як незмінювана форма дієслова........................... 371 Стилістика і культура мовлення ............................................................. 375 Назустріч тестуванню............................................................................... 377 § 67. Прислівник як частина мови ..........................................................379 § 68. Правопис прислівників................................................................... 384 Розвиток мовлення...................................................................................385 Стилістика і культура мовлення ............................................................. 387 Назустріч тестуванню...............................................................................390 С л у жб о ві ч а с т и н и мови § 69. Прийменник .................................................................................... 391 § 70. Сполучник........................................................................................ 394 §71. Частка ..............................................................................................397 Розвиток мовлення.................................................................................. 401 §72. Вигук ................................................................................................402 Стилістика і культура мовлення .............................................................. 404 Назустріч тестуванню.............................................................................. 407 До джерел знань...................................................................................... 409 Тлумачний словник ...............................................................................410 Термінологічний с л о в н и к .....................................................................411 Діалектологічний с л о в н и к ...................................................................412

•116

Українська мова : підруч. для 10 кл. загальноосвіт. У45 навч. закл. з навчанням укр. мовою : профіл. рівень / М. Я. Плющ, В. І. Тихоша, С. О. Караман, О. В. Караман. — К. : Освіта, 2010. — 416 с. 1вВЫ 978-966-04-0806-7. ББК 81.2УКР—922

Навчальне видання

П Л Ю Щ М а р ія Я к ів н а Т И Х О Ш А В а л е н т и н а Іва н івн а К А Р А М А Н С т а н ісл а в О лекса н д р о ви ч К А Р А М А Н О льга В о ло д и м и р івн а

УКРАЇНСЬКА МОВА Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою П роф ільний рівен ь Р еком ендован о М ін іст ерст вом освіт и і н ауки У країн и В И Д А Н О З А РА Х У Н О К Д Е Р Ж А В Н И Х К О Ш Т І В . П Р О Д А Ж З А Б О Р О Н Е Н О

Редактор О. С. Криворучко. Художній редактор та дизайнер обкладинки М. Ю. Крюченко. Технічний редактор Ц. Б. Федосіхіна. Коректори Л. А. Еско, С. В. Войтенко. Комп’ютерна верстка А. В. Якимця Формат 60x90/16. Ум. друк. арк. 26 + 0,31 форзад. Обл.-вид. арк. 25,66 + 0,48 форзац. Тираж 128237 прим. (1-ий завод. 1 — 86412 прим.). Вид. № 37404. Зам. №0-0901. Видавництво «Освіта► , 04053, Київ, вул. Юрія Коцюбинського, 5 Свідоцтво ДК №27 від 31.03.2000 р. Набір та верстка комп’ютерного центру видавництва «Освіта* Віддруковано з готових діапозитивів ВАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”* 61012, м. Харків, вул. Енгельса, 11 Свідоцтво ДК № 2891 від 04.07.2007 р. www.globus-book.com У підручнику подано слайди з фотоальбомів «Український живопис» (К.: Мистецтво. 1985). «Український живопис XX — поч. XX! ст.» (Хмельницький, 2006), «Велика ілюстрована енциклопедій історії» (К., 2007), «Україна — любов моя» (К.: Спалах, 2005), «Все про Україну» (К.: Альтернативи, 1980) та журналів «Художни<и України», «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах» Права авторів та видавничі права ДСВ «Освіта» захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. (зі змінами від 11.07.2001 р.). Друковане копіювання книги або її частини, будь-які інші кпнтрафактні видання тягнуть за собою відповідальність згідно зі ст. 52 цього Закону,