Issuu

ДЕРЖАВНИЙ ГIМН УКРАЇНИ Музика Михайла Вербицького Слова Павла ЧубинEького

Ще не вмерла України i слава, i воля, Ще нам, браття молодiї, усмiхнеться доля. Згинуть нашi ворiженьки, як роса на сонцi. Запануєм i ми, браття, у своїй сторонцi. ПриEпiв:

Душу й тiло ми положим за нашу свободу, I покажем, що ми, браття, козацького роду.

Любі дівчатка і хлопчики! овий ?ід@учник ?@одовжить знайомити вас із ча@івним світом ук@аїнської на@одної тво@чості, Eудожньої та науково-Eудожньої літе@ату@и. Разом із ним ви будете насолоджуватися к@асою ?@и@оди, ?одо@ожувати в далекі к@аї, зуст@ічати @ізниE ?е@сонажів, чиї вчинки і думки вас Eвилюватимуть, с?онукатимуть до @оздумів. У т@етьому класі на у@окаE літе@ату@ного читання ви дізнаєтеся ?@о нові жан@и літе@ату@и — байки, легенди, ?’єси-казки. Читаючи Fі тво@и, зве@ніть увагу на те, що люди Землі бе@ежуть @ідну Батьківщину, Fінують доб@о і с?@аведливість, муд@ість і гідність, щед@ість і чуйність, чесність і на?олегливість. Будьте уважні до кожного слова, @озмі@ковуйте, обмінюйтеся думками ?@о ?@очитане, ?@ислуEайтеся до своїE ?очуттів, фантазуйте. Читайте вдумливо, із заEо?ленням і насолодою відк@ивайте дивовижний і @озмаїтий світ!

Ɉɤɫɚɧɚ ȼɚɲɭɥɟɧɤɨ «ɍɤɪɚʀɧɫɶɤɚ ɦɨɜɚ ɬɚ ɱɢɬɚɧɧɹ» ɩɿɞɪɭɱɧɢɤ ɞɥɹ 3 ɤɥɚɫɭ ɡɚɤɥɚɞɿɜ ɡɚɝɚɥɶɧɨʀ ɫɟɪɟɞɧɶɨʀ ɨɫɜɿɬɢ (ɭ 2-ɯ ɱɚɫɬɢɧɚɯ) ɑɚɫɬɢɧɚ 2

ȼɢɞɚɜɧɢɱɢɣ ɞɿɦ «Ɉɫɜɿɬɚ» 2025

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ МініEFерEFва оEвіFи і науки України від 21.02.2025 № 345)

Створено відповідно до Типової освітньої програми початкової освіти, розробленої під керівництвом О. Я. Савченко

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ — вчуся слухати і розуміти текст

— створюю власні тексти

— читаю і досліджую текст

— інсценізуємо прочитане

— спілкуюся та обговорюю

— ідеї для проєктів

— шукаю та оцінюю інформацію — досліджую світ медіа

№1

— вчуся вправно читати (вправи в е-додатку)

Е-додаток до підручника Для ознайомлення із вмістом е-додатка виконайте дії: 1. В адресному рядку браузера введіть адресу https://ua.mozaweb.com/uk/course.php?cmd=single_book&bid=UA-OSV-00012 2. Зареєструйтеся на платформі або увійдіть у свій акаунт 3. Знаходьте на полях у е-додатку позначки інтерактивних завдань та відкривайте їх:

! Якщо зареєструватися із якихось причин не виходить, скористайтеся тимчасовими даними Логін: mon5@edpro.ua Пароль: mon5epub Е-додаток розташований у відкритому доступі тільки на час проведення конкурсу. Після друку підручника е-додаток буде доступний за кодом, надрукованим у паперовому підручнику. Детальніше на сторінці: https://edpro.ua/mozaik/e-dodatok#enter Знайти е-додаток на платформі https://ua.mozaweb.com також можна, скориставшись пошуком за кодом публікації UA-OSV-00012

Розмаїттям кольоровим прикрашає осінь край Послухай вірш Іванни Блажкевич «Перший дзвінок». Що діти тримають у руках? Який у них настрій? Які слова з вірша тобі це підказали?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Дзвонить, ?@ив’яленим, ?о?@ощалися, навк@уги, учнівська.

№1

Микола Сингаївський ВЕСЕЛ ДЗВІ К Ве@есень. Стежка до школи. Дзвонить Дзво нить веселий дзвінок. І че@ез луг, че@ез ?оле сонце спішить на урок. П@омінь лягає на т@ави, лукам навіє те?ла. Осінь стрічки золотаві в коси дерев заплела. ПаEне ?@ив’яленим ?@ив’яленим Fвітом — з гаю, з го@оду, з дво@а. Ми ?о?@ощалися ?о?@ощалися з літом, ось і до школи ?о@а. Здобудеш освіту — побачиш більше світу.

Сміх навкруги розсипає дружна учнівська сім’я. ас біля школи ст@ічає вчителька @ідна моя. Яку картину ти уявив / уявила, читаючи вірш? Як ти розумієш виділені у вірші рядки? Попрацюйте в парах! Прочитайте вірш напівголосно почергово — по одному реченню. Підготуйся і прочитай виразно вірш уголос. Чому 1 вересня називають Днем знань? Починайте висловлювати свою думку так: Я думаю, що… Пригадай і розкажи, що веселого (цікавого, несподіваного) відбулося з тобою під час літніх канікул. Послухайте вірш Марії Хоросницької «Осінь». Якою ти уявляєш осінь із цього вірша? Чим зайнята осінь у цьому вірші? Які фарби має осінь-художниця?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Пензлика, баг@яним, сест@ички, довк@уж, ?алаEкотять.

№2

Марія Пономаренко СІ Ь ПЕ ЗЛ КА ВЗЯЛА сінь ?ензлика взяла, малювати ?очала, в білоко@ої бе@ізки 4

золотила довгі кіски. Став баг@яним колі@ чуба в муд@ого дідуся-дуба.

Жовтень золотить листя дерев.

Дві сест@ички, дві осички стали жовті, мов лисички. А довк@уж, довк@уж т@авиFя тиEо-тиEо золотиться. сь ?алаEкотять калина, Палахкотять — го@обина і ши?шина. виділяються е вгаває щед@а осінь, яск@авим а малює неба ?@осинь. кольо@ом. Ще — тоненькі ?авутинки, сі@ий дощик і Eма@инки… Пензлик біга без у?ину — га@на в осені ка@тина! Якими барвами осінь прикрасила берізки, дідуся-дуба? Якими кольорами вона малювала траву, калину, небо? Як ти вважаєш, осінь любить тільки яскраві кольори? Чи подобається осінь поетесі? Що про це свідчить? Які ознаки осені зображено у вірші? Знайди і прочитай у вірші речення з порівнянням. Як ти думаєш, чому поетеса обрала саме таке порівняння? Відшукай у вірші слова, які римуються. Прочитай їх парами.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

К@а?лини, діб@ова, жовтога@ячим. Весна красна квітами, а осінь — плодами.

№3

Прочитай заголовок. Поміркуй, про що буде вірш.

Степан Жупанин СІ Я П ЖЕЖА

ЙоEип Бокшай. Осінь

Сонно з-за Eма@и дощ визи@ав, сіяв к@а?лини в лузі між т@ав. Ра?том ?обачив: діб@ова го@ить! Взявся гасити ?ожежу в ту ж мить. Мо@е води на де@ева @озлив. Тільки ?ожежі не ?огасив. Жовтога@ячим, че@воним вогнем де@ева ?алають ?ід буйним дощем. Пожежа в діб@ові аж неба сягла. А дощик не відав: то ж осінь ?@ийшла!

Чи правильним виявилося твоє припущення щодо змісту вірша? Чому вірш має таку назву? Яким змальовано дощ на початку вірша? А яким потім? Чому дощу не вдалося загасити пожежу? Які кольори осені згадано у вірші? Підготуйся і прочитай вірш виразно. Поміркуй, які рядки вірша потрібно прочитати тихо й повільно, а які — голосніше і стурбовано. Чому? Читаючи вірш, уяви картину, описану поетом. Вивчи вірш напам’ять. Виразно прочитай його своїм близьким. Запитай, що вони побажали б тобі для кращого прочитання твору. Врахуй їхні побажання.

ИСТЕЦТВ

ЛІТЕРАТУРА В КОЛІ М

Як ти вважаєш, чи можна використати картину Йосипа Бокшая як ілюстрацію до вірша Степана Жупанина? Доведи свою думку.

Як вересніє, то й дощик сіє.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

?ускаються, здіймаються, чі?ляються, нас?@авді, д@ібнішими, вде@жати, обсновує, вмостившись, г@омадками, ?@игляньтеся.

№4

Із журналу «Світ дитини» БАБ Е ЛІТ Коли в осінню ?огідну днину вийти в ?оле, у сад чи ?@осто надві@, то можна ?обачити тисячі тоненькиE ?авутинок, що летять у ?овіт@і. Вони то Eвилями о?ускаються ближче до землі, то знову здіймаються уго@у, чі?ляються за гілки де@ев, заго@ожі, будівлі і навіть за людей. Це ?авутиння люди називають бабиним літом… ас?@авді Fе ?авутиння — Fілком ?@и@одна @іч. У т@аві й на листі @ослин живуть мільйони маленькиE ?авучків-E@естяків. ЇEня назва ?оEодить від того, що вони мають на с?ині білий знак у вигляді E@еста. Ці ?авучки живляться ще д@ібнішими комашками, які живуть ?о@яд. А восени комашок ні на листі, ні в т@аві немає, тож ?авучки змушені на ниE ?олювати в ?овіт@і. Але ж як, адже ?авучки не мають к@ил? Та коли дуже зголоднієш, то мусиш собі якось за@адити. тож ?авучок вилазить на якесь де@ево і ?очинає снувати ли?ку і довгу ниточку. Ця ниточка швидко соEне і є дуже легкою, а міFною саме настільки, Павутиннячко літає — осінь літо проводжає.

щоб вде@жати ?авучка. Він обсновує себе ?авутинкою і гойдається на галузFі, мов у кошику. Повіє легкий віте@еFь, ?ідEо?ить ?авутинку, а з нею і ?авучка, та й несе його в ?овіт@і. З@учно вмостившись у своєму кошику, ?авучок ловить комашок, що ?от@а?ляють у його сіті. Буває, що і влітку ті ?авучки так літають. Але дуже @ідко, бо немає ?от@еби ?олювати на комашок у ?овіт@і, коли їE так багато у т@аві і на листочкаE. А ось восени та ще й ?ісля дощу, коли ?@иг@іє сонFе, голодні ?авучки, що ?ід час негоди сиділи у т@аві й ?ід ко@інням, вилазять г@омадками, снують ?авутиння і так тво@ять бабине літо. П@игляньтеся до того ?авутиння, і ви ?обачите, як воно несе ?авучка, що чатує на мушки.

Погідна днина — ясна, те?ла, сонячна. Зарадити — знаEодити виEід зі ск@утного становища. Снувати — утво@ювати ?авутину. 'атує — те@?еливо очікує на ?ояву когось або чогось. Яка інформація з тексту була для тебе відомою? Про що ти дізнався / дізналася вперше? Чому павук-хрестяк має таку назву? Прочитай речення, яке дає відповідь на це запитання. У якому абзаці міститься це речення? Що ти дізнався / дізналася з тексту про харчування павучка? Чому для подорожі павучкові потрібна павутина?

Погідне бабине літо — на суху осінь.

Обговоріть! За якої погоди павучок може подорожувати на павутинні? Чи може він мандрувати під час дощу? А коли сильний вітер? Чому? Склади розповідь про подорож павучка, у якій ти розкажеш, що він бачив, що відчував, коли летів на своїй павутинці, чи цікаво було йому подорожувати. Послухайте казку Василя Сухомлинського «Що найтяжче журавлям». Між ким відбувається розмова у творі? Про що запитала береза в журавлів? Що найтяжче журавлям?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Під@ісши, безту@ботно, ?люскалися, ?@онизливим, ?@ислуEавшись, вк@ивається, ст@ивожена, зак@ижанію, зітEнула, від@остало, вигулькнула, вкладався, відчайдушно.

№5

Зоряна Лісевич ЧЕРЕТЯ КА Маленька ?ташка оче@етянка сиділа у ве@болозі й сумно дивилася на озе@о. Цього @оку вона тут на@одилась і навчилася літати. Під@ісши, ?ташка все літо безту@ботно шугала над блакитним озе@ним ?лесом. Та за@аз воно було не таким, як завжди. Вода ?отемніла, і в ній уже не ?люскалися веселі сонячні зайчики. Віте@ став Eолодним та ?@онизливим. Не чекай від осені сонця.

ого ?о@иви наEиляли гілки ве@болозу аж до самої води, від чого листя ?олоEливо шелестіло. — с-с-сінь, с-с-ско@о ос-с-сінь, — ?@ислуEавшись, ?очула ?ташка. — А що Fе таке? — за?итала вона. — Ти не знаєш, що таке осінь? — ?@олунало зовсім ?о@уч. че@етянка ози@нулася і ?обачила ста@ого товстого бо@сука, що сидів на камені не?одалік. Що розповів борсук пташці про осінь?

— сінь, — мовив він, — Fе ?о@а, коли закінчується літо. Квіти в’януть і чо@ніють. Листя жовкне, засиEає та облітає. П@и@ода готується до зими. — А що таке зима? — Зима — Fе коли Eолодно настільки, що озе@о вк@ивається к@игою, а замість дощу ?адає сніг. Це ?о@а, коли все засинає аж до весни. а?@иклад, я, щоб не заме@знути і не вме@ти з голоду, в?адаю у зимову с?лячку. Моя но@а вже майже готова до зимівлі. Залишилося ?ошити з моEу те?лу ковд@у. Бо@сук солодко ?озіEнув. че@етянка ніколи не бачила зими, не знала, що таке к@ига і сніг. Змогла лише уявити ?очо@нілі квіти і голі де@ева. Та й від Fього її се@Fе ?ечально стиснулося. — А я? Теж ляжу с?ати? Чи зів’яну? А може, моє ?і@’я ?ожовкне і облетить, як листя? й леле, невже я зак@ижанію @азом з озе@ом? 10

Жовтень ходить по гаю, у вирій пташок виганяє.

— і, — відказав бо@сук. — Ти ?ташка. Моя знайома во@она казала, що у неї на зиму від@остає густий ?уE і багато ?і@’я. Мо@ози ?таEам не ст@ашні. че@етянка ?олегшено зітEнула. Минав час, та ?уE чомусь не густішав, і нове зимове ?і@’я не від@остало. Ст@ивожена не на жа@т, оче@етянка кинулася шукати бо@сука. Та не знайшла його... ВEід до бо@сукової но@и був щільно замощений суEою т@авою та листям. а?евно, бо@сук уже замкнувся в но@і та вкладався до сну. Пташка ?у@Eнула над озе@ом, відчайдушно вигукуючи: — Чіюк-чіюк! Багатоголосе «чіюк» луною озвалося у ве@баE на ?@отилежному бе@езі. Пташина зауважила там іншиE оче@етянок. З надією на до?омогу ?ідлетіла вона до ста@ої ?таEи. — Що т@а?илося, дитинко? — ?оFікавилась та. — Біда! В мене ?уE не густішає, а бо@сук сказав, що ?овинен густішати. Як я без ?уEу ?е@езимую? — е ?е@еживай, — зас?окоїла її ста@а оче@етянка. — е всі ?таEи залишаються зимувати. Ми, оче@етянки, як і багато іншиE, відлітаємо у те?лі к@аї. А навесні знов ?ове@таємось додому. дного ве@есневого @анку з густого туману вигулькнула зг@айка ?таEів. — Чіюк, чіюк, чіюк! — ?@олунало над водою. Се@ед іншиE ?ташок летіла й наша оче@етянка. Те?е@ в її се@Fі вже не було ні ст@аEу, ні т@ивоги. Лише т@ішки смутку — че@ез те, що ?@ощалася з @ідним озе@ом аж до весни. Де птах не літає, а своє гніздо знає.

(угала — швидко літала. Плесо — вільна від за@остей, глибока с?окійна ділянка водойми. Про що ти прочитав / прочитала? Цей твір — казка чи оповідання? Доведи свою думку. Назви дійових осіб. Хто головний персонаж? Де і коли відбувалися описані події? Про які ознаки осені розповів пташці борсук? Чим була схвильована очеретянка? Чому вона не знайшла борсука наступного разу? Хто заспокоїв очеретянку? Як? Перечитай текст і полічи, скільки разів в ньому трапляється слово очеретянка. Як би ти розповів / розповіла очеретянці про осінь? Обміняйтеся думками: що ви знаєте про перелітних птахів? Знайди у різних джерелах інформацію про те, у які країни відлітають на зимівлю птахи України.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Яск@авими, насти@ливим, ук@иттям, @укотво@ні, вико@истовували, Fе@емоніяE, @ізноманітні, на?івк@углі, ф@анFузькою, ?оши@ювалась.

№6

Лідія Андрієць ПР ПАРАС ЛЬКУ адво@і осінь. Часом вона ?естить нас лагідним сонечком та яск@авими ба@вами. А то обляже 12

Дощ іде — гриби будуть.

насти@ливим Eолодним дощем. Тут уже без ?а@асольки не обійтися. Мабуть, най?е@шими ?а@асольками для нашиE далекиE ?@адідусів і ?@абабусь слугувало ла?ате листя. Адже люди здавна ?омічали, як ?ід Fим ?@и@одним ук@иттям Eоваються від с?еки чи дощу ?ташки та зві@і. А ?е@ші @укотво@ні ?а@асольки з’явилися кілька тисяч @оків тому. Вико@истовували їE не так у ?обуті, як в у@очистиE Fе@емоніяE. Своєю фо@мою ?а@асольки були дуже @ізноманітні. У Давньому Єги?ті — на?івк@углі, ?@ик@ашені то@очками. У Пе@сії — сEожі на конус і теж ?@ик@ашені то@очками та китиFями. сновне ?@изначення FиE ?а@асольок було — заEищати від сонFя. Звідси ?ішла і їEня назва: ф@анFузькою мовою «?а@а соль» — «заEищай від сонFя». Понад двісті @оків тому ?а@асолька з’являється в Англії — одній із найбільш дощовиE к@аїн Єв@о?и. Тут вона набула своєї нової якості — заEищати не лише від сонFя, а й від дощу. Виготовляли ?а@асольки з мате@іалу, що не ?@о?ускав води. Ка@кас @обили з китового вуса чи де@ева. Ці ?а@асольки були великі, г@оміздкі, сEожі на ?е@еносний дашок. днак мода на ниE швидко ?оши@ювалася. У Ф@анFії, на?@иклад, навіть наймали ?о декілька с?еFіальниE слуг, які ?ід час дощу т@имали ?а@асольку над гос?ода@ем чи гос?одинею. В осінній час сім погод у нас.

Із часом Fя ?от@ібна людям @іч ставала к@ащою, досконалішою. У ?а@асольки з’явилися с?иFі, її вже можна було скласти. ВинаEідливі майст@и ?очали виготовляти ?а@асольки з гаманFем, із люсте@ком. У їEніE @учкаE @обили ?отаємні сEовки для г@ошей, сек@етниE документів, ключів. Понад сто @оків тому було ство@ено металеву складану ?а@асольку, якою ми ко@истуємось і нині.

Торочки — суFільний @яд кінFів ниток, що вільно звисають із к@аїв тканини. Громіздкий — який займає багато місFя; дуже великий, важкий. Яка інформація про парасольку була для тебе новою? А яка здивувала? Які нові слова трапилися тобі в тексті? Чи зрозуміло тобі їх значення? Скільки в тексті абзаців? У якому сказано про те, звідки походить назва парасольки? Прочитай абзац, у якому розповідається про те, з яких матеріалів раніше виготовляли парасольки в Англії. Перевірте, чи уважні ви читачі. Скільки разів у тексті вжито слово парасолька? Що ще ти хотів би / хотіла б дізнатися про парасольку? Переглянь відео і заспівай пісню караоке.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Роззи@нулась, завме@ла, ?ідскочить, заск@и?іла, майст@иня, заск@екотіла, ?ок@асуються. 14

Жовтень то плаче, то сміється.

№7

Тетяна Лемешко МА СТР Я СІ Ь (Скорочено) Раннім-@ано со@ока ?@окинулась, @оззи@нулась, та так і завме@ла з відк@итим дзьобом. Її здивували бе@ези. Ще вчо@а вони були зелені, а те?е@ сяяли золотисто-жовтими вогниками. Якусь мить со@ока зача@овано дивилась на ниE, а тоді як ?ідскочить: — Ск@е-ке-ке! СонFе на бе@езу в?ало! — І чого ти лементуєш на весь ліс? — заск@и?іла ста@а сосна. — Хіба не бачиш? СонFе он на небі сEодить, а бе@еза вб@ання ?оміняла. Пе@еконавшись, що Fе й с?@авді так, со@ока ?е@елетіла на білоко@у гілку. — І де Fе ти таке вб@ання взяла? — за?итала бе@езу. — Майст@иня сінь ?ошила. — Ців-Fів, Fів-Fів! — ?ідлетіли дві синички. — А ми бачили, як вона дубочку й кленові свитки че@воно-бу@ою ниткою га?тувала, а ще дикиE гусей та жу@авлів у до@огу ви@яджала. П@ик@о стало со@оFі, що не вона новину ?@инесла. Заск@екотіла невдоволено і ?олетіла на узлісся. А сінь тим часом наснувала з ?авутинок бабиного літа білого шовку і @озвішала його на сонячниE ?@омінFяE. А тоді ?ішла да@и @оздавати всім, Eто @оботи не Fу@ався: — Тобі, господине, — зерна повна скриня. — Тобі, бджолятку, — меду горнятко. — Тобі, корівко, — запашне зіллячко. — Тобі, дівчино, — коровай на весіллячко. — Щед@а ти, — зашуміла гіллям ста@а сосна. Осінь на строкатому коні їде.

— Як сонечко, так і я, — усміEнулась сінь. — Піду ще більчат та їжачат ?@овідаю: чи готові вже до зими, чи вистачить їм Eа@чів? Та й де@ева ще ?ідфа@бую, Eай ?ок@асуються, доки віте@ не налетів. — К@у-к@у! — ?@ощально гукали з неба жу@авлі. — а- а- а, — сумно ел отіли дикі гуси. сінь на Eвильку зу?инилася, ?@имовляючи: — Летіть, мої дитинчата, у далекий вирій. Хай не зрадять у польоті молоденькі крила. Хай сонечко яснооке шлях вам осяває. Білесенька хмаринонька од вітру ховає. А тоді сіла над @ічкою Стугною, вимила в ній золоті коси та й зад@імала. Аж уночі чує, Eтось їй коси @озчісує. Роз?лющила очі, — а Fе місяFьмолодик... Та @а?том віте@ налетів, місяFя відігнав, листя у виEо@і зак@утив та й жбу@нув ?ід ноги сені... Аж ?е@ед світанком ?@оде@ся місяFь к@ізь сі@і Eащі Eма@. Глянув на Стугну, а там к@ижинки виблискують. А на місFі золотокосої сені сива жінка сидить. Зажу@ився молодик та й знов за Eма@и сEовався. — Зимно, — ск@и?іла ста@а сосна. — Зима йде, ск@е-ке-ке! — @озносила новину со@ока.

У жовтні до обіду осінь, а по обіді — зима.

Лементувати — гово@ити дуже голосно, галасувати. Гаптувати — вишивати шовковими нитками, що мають золотий або с@ібний колі@. Цуратися — т@иматися осто@онь. Цей твір — казка чи оповідання? Доведи свою думку. Яку дивовижну картину побачила сорока? Що вона подумала? Яку новину розказали синички? Кому Осінь роздавала подарунки? Прочитай. Прочитай, якими словами Осінь проводжала птахів. Якою в казці зображено Осінь? На прикладах доведи, що письменниця зобразила Осінь, як живу істоту. Які слова-ознаки використовує авторка, описуючи берези? Кого побачив місяць на світанку замість золотокосої Осені? Чому авторка казки називає Осінь майстринею? Як би ти міг / могла по-іншому назвати цю казку? Обґрунтуй свою думку. Знайди інформацію про те, у якому регіоні України протікає річка Стугна. Підготуй розповідь про неї. Створіть стіннівку (плакат на стіну) про осінь. Працюйте за таким планом: 1. Усі разом обговоріть і доберіть влучну назву. 2. Для оформлення стіннівки доберіть уривки з художніх творів, у яких описано картини осінньої природи, додайте інформацію про походження назв осінніх місяців. 3. Спробуйте написати власні твори (есе, вірші, казки чи оповідання) про красу осені, життя тварин восени. 4. Доберіть або зробіть світлини до художніх творів, намалюйте ілюстрації. 5. Оформіть стіннівку та проведіть її презентацію. У листопаді зима осінь перемагає.

Книжка — найкращий винахід людства О

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

б?алювали, Давньому, ?е@етво@ювали, склеювали, ?е@гамент, винаEідник, д@ука@ський, с?еFіальному, відділенням, складальна, ве@стат, відд@укована.

№8

За Віктором Дацкевичем ЯК З’ЯВ ЛАСЯ ДРУК ВА А К ЖКА Із глибокої давнини до нас дійшли «книжки», які люди ?исали ?аличками на глиняниE ?литкаE, що їE ?отім об?алювали в ?ечаE, мов го@щики. У Давньому Єги?ті виготовляли книжки з ?а?і@усу — @ічкового оче@ету, який мав високе й товсте стебло. Се@Fевину його @оз@ізали на смужки, сушили і ?е@етво@ювали на гладенькі листки. а ниE і ?исали. Потім листки склеювали так, що виEодила книжка у вигляді довгої ст@ічки. Після читання ст@ічку зго@тали у т@убку (сувій) і Eовали у футля@. У Китаї @обили книжки з ок@емиE дощечок, які нанизували на мотузок. Минуло дуже багато @оків, ?е@ш ніж у ста@одавньому місті Пе@гамі люди навчилися @обити зі шкі@и тва@ин особливий мате@іал — ?е@гамент. Шматок ?е@гаменту зго@тали так, що виEодило 18

Книга — невичерпне джерело знань.

чоти@и сто@інки. Кожний зго@ток г@еFькою мовою звався «тет@адос». Кілька такиE «тет@адос» зшивали, і виEодила книжка, на сто@інкаE якої можна було ?исати і малювати. П@ойшло багато @оків, і ?е@гамент замінили більш дешевим мате@іалом — ?а?е@ом. Але книжки, як і @аніше, зшивали з ок@емиE зошитів і «вдягали» у тве@ду або м’яку обкладинку. Так @облять і нині. МісяFі, а то й @оки ішли на те, щоб на?исати або ?е@е?исати яку-небудь товсту книжку і ?@ик@асити її малюнками. е дивно, що @уко?исні книжки коштували дуже до@ого. До того ж деякі з ниE вдягали в до@огу шкі@у, ?а@чу, а іноді навіть у с@ібло. Щоб убе@егти такі книжки, власники не@ідко ?@иковували їE ланFюжками до ?олиFь. Пе@ша д@укована книжка з’явилася в німеFькому місті МайнFі. ВинаEідником д@ука@ського ве@стата був мешканеFь Fього міста — оганн Гутенбе@г. Він ?@идумав і літе@и — металеві б@усочки з о?уклим зоб@аженням букви чи Fиф@и, а також мат@иFі — фо@мочки для відливання FиE літе@. Літе@и @озміщали у с?еFіальному ящичку з відділеннями для кожної. азивався він складальною касою. Т@еба, на?@иклад, наб@ати слово «дим» — бе@еш Одна книга тисячі людей навчає.

з одного відділення літе@у Д, із д@угого — літе@у , із т@етього — М і викладаєш на с?еFіальну дощечку — ве@статку. аб@ав один @ядок, за ним — д@угий, т@етій... сь і готова д@ука@ська фо@ма. Далі т@еба вк@ити її фа@бою, зве@Eу ?окласти а@куш ?а?е@у і міFно ?@итиснути ?@есом. Сто@інку відд@уковано! За до?омогою д@ука@ського ве@стата можна було @озмножити Друкарський книжку в сотняE і навіть тисяверстат Йоганна чаE ?@имі@ників. Люди від@азу Гутенберга оFінили новий винаEід. У @ізниE містаE одна за одною ?очали з’являтися майсте@ні, а ?отім і фаб@ики — д@ука@ні, де виготовляли книжки.

Парча — шовкова тканина, виткана золотими або с@ібними нитками. Яка інформація з тексту виявилася для тебе відомою, а про що ти дізнався / дізналася вперше? Що в тексті зацікавило тебе найбільше? Який вигляд мали книжки в давні часи? Як виготовляли книжки з папірусу? Чому власники рукописних книжок приковували їх до полиць? Хто є винахідником першого друкарського верстата? Поставте одне одному запитання за змістом прочитаного.

Найцінніший винахід людини — книга.

У Києві діє Музей книги і друкарства України. Це найбільший музей книги в країні. Завітавши на сайт музею, ти можеш здійснити віртуальний тур. Поміркуйте разом! У який спосіб можна здобувати нові знання, відомості? Звідки до вас надходить нова інформація?

ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

№9

СЕКРЕТИ

Інформація — відомості, знання, які ти здобуваєш ?ід час навчання, с?ілкування, с?осте@еження за довкіллям тощо. Розглянь різні засоби передавання інформації. Назви їх. Розкажи, які ще ти знаєш. ¶¨ª«®¯¥¤J¿ *

Якими засобами інформації ти користуєшся найчастіше?

ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

СЕКРЕТИ

Медіа — засоби, які збе@ігають і ?оши@юють @ізну інфо@маFію. Роз’єднай слова і прочитай речення. Поясни, як ти його розумієш.

А ДАВ ІШ ПРЕДСТАВ КМЕДІА— К ЖКА. Книжка — цінне джерело інформації.

ЯК АР ДЖУЄТЬСЯ К ЖКА

Задум ство@ити книжку належить ?исьменнику або ?исьменниFі.

Письменник / письменниця — людина, яка ?ише текстові тво@и. Для неї літе@ату@на діяльність є ?@офесією. Тому ?исьменника / ?исьменниFю називають авто@ом / авто@кою книжки.

тже, ?исьменник / ?исьменниFя ство@ює текст тво@у — ?ише його від @уки або д@укує на ком?’юте@і. Потім авто@ / авто@ка несе @уко?ис у видавниFтво.

У видавниFтві @уко?ис читають. Якщо видавFі заFікавилися, то ви@ішують видати книжку.

ад @уко?исом ?очинає ?@аFювати @едакто@ / @едакто@ка. Уважно, @ядок за @ядком, він / вона читає текст. За ?от@еби ?@осить авто@а з@обити ви?@авлення. Хто володіє інформацією, той володіє світом.

Потім із текстом ?@аFює ко@екто@ / ко@екто@ка. Ретельно ?е@еві@яє ?@авильність на?исання слів, @озділовиE знаків у @еченні, щоб не було ?омилок.

Тим часом видавниFтво замовляє Eудожникові чи EудожниFі з@обити до майбутньої книжки малюнки.

Далі наби@ають текст від?овідним ш@ифтом, ви@ішують, якого @озмі@у буде книжка, яку кількість ?@имі@ників д@укувати.

Після Fього дизайне@ / дизайне@ка ком?онує на ком?’юте@і малюнки і текст так, як вони будуть @озміщуватися на сто@інкаE майбутньої книжки. А також ство@ює обкладинку.

Майбутню книжку з ком?’юте@а від?@авляють у д@ука@ню. І на@ешті, до @оботи стають д@ука@і.

9 10

ад@уковані книжки везуть у книга@ні, де їE чекають ?оку?Fі.

Розкажи своїми словами, який шлях проходить книжка від автора / авторки до читача / читачки. Хочеш пізнати світ — читай книжки.

Послухайте казку Василя Сухомлинського «Спляча Книга». Якою була Книга спочатку? Чому її сторінки почали меркнути? Обговоріть! Коли книжка живе, а коли втрачає свою силу? Розкажи, як живеться книжці у твоєму домі.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

адзвичайної, безту@ботно, однокласник, манд@ували, велетенськиE, дво?ове@EовиE, зіштовEнути.

№ 10

Прочитайте заголовок. Поміркуйте разом! Про які події йтиметься у творі: вигадані, казкові чи справжні? Обговоріть! За що може образитися книжка?

Костя Гнатенко 1

БРАЖЕ А К ЖКА

Якось у день на@одження улюбленого онука Ю@чика дідусь і бабуся ?ода@ували йому книжку надзвичайної к@аси. У ній були чудові яск@аві малюнки і найголовніше — дивовижна істо@ія ?@о космічниE ?і@атів. нук чемно ?одякував за ?ода@унок, ?е@его@нув кілька сто@інок і ?оклав книжку на ?олиFю. Поклав і забув ?@о неї. Цілими днями Eло?чик бавився іг@ашками, якиE у нього було багато, і г@ав у ком?’юте@ні іг@и, бо вважав, що канікули саме для того, щоб жити весело та безту@ботно. 24

Книжка — мудрий порадник і вірний друг.

За весь час ?@о ?ода@унок дідуся й бабусі так і не згадав. Після канікул Ю@ко знову став Eодити до школи і якось зайшов у гості до свого однокласника Макса, з яким това@ишував. Макс @оз?овів заEо?ливу істо@ію ?@о те, як на одній маловідомій ?ланеті жили с?@авжні космічні ?і@ати, як вони манд@ували в неосяжному ?@осто@і на велетенськиE дво?ове@EовиE куляE. А ще своєю неймові@ною швидкістю та за до?омогою невідомої зб@ої могли зіштовEнути менші ?ланети із власниE о@біт. — Звідкіля ти усе Fе знаєш? — с?итав д@уга Ю@чик. — П@очитав в одній Fікавій книжFі. сь вона, дивись. — І Макс ?оказав Ю@чикові знайому книжку. — й! — вигукнув Eло?чик. — У мене є така сама, тільки я її ще не встиг ?@очитати. — Швидше читай. Вона класна! — ?о@адив Макс. Додому Ю@чик мчав щодуEу. Він забіг до своєї кімнати, дістав із ?олиFі книжку, @озго@Орбіта — шляE @уEу нув її… і завме@. небесного тіла в космічному ?@осто@і. Книжка — хороший подарунок.

З нагоди якого свята Юрчик отримав подарунок? Хто його подарував? Прочитай рядки тексту, які підтверджують твою відповідь. Як поставився Юрчик до подарунка? Чи можна зробити висновок, що хлопчик не дуже любив читати? Які слова в тексті є тому підтвердженням? Чи змінилося ставлення Юрчика до книжки, коли він побував у гостях у товариша? Чому Юрчик завмер, коли дістав із полиці книжку й розгорнув її? Що незвичайного він міг побачити в ній? Розглянь малюнок. Який уривок із тексту проілюстровано?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

еймові@ної, ?отьмяніла, ?оставився, с?@обуй, ст@имався, т@а?ляються.

№ 11

Пригадайте, про що розповідалося в першій частині твору. Якою подією вона закінчилася?

Костя Гнатенко 2

БРАЖЕ А К ЖКА

еймові@ної к@аси книжка ?отьмяніла, фа@би виFвіли, наче на сонFі, а сто@інки дуже ?оста@іли. Ю@чик із ?овними сліз очима кинувся до бабусі, що саме ?о@алася на куEні. — Бабусю, ?оглянь, що сталося з моєю книжкою! Вона ?оста@іла. Як таке могло статися, адже вона зовсім нова?! — А ти Eоч встиг її ?@очитати? — с?итала бабуся. — і, не встиг, — чесно зізнався Ю@чик. 26

Книга — мудрий учитель.

— Тоді з@озуміло. Книжка не ?оста@іла, вона об@азилася, що ти так байдуже до неї ?оставився. Ю@чик слуEав бабусю і не міг ?ові@ити, що таке можливо. — А ти с?@обуй її ?@очитати, — ?о@адила бабуся, — може, книжка тобі і ?@обачить. Ю@ко ?ішов до своєї кімнати, сів за стіл і ?очав читати. Роз?овідь була така Fікавенна, а малюнки такі ?@авдиві, що здавалося, ніби літальні а?а@ати от-от з@ушать із місFя і залетять до ква@ти@и. Ю@ко так і заснув за столом. Тато легенько ?е@еніс його в ліжко. У@анFі, коли Ю@ко ?@окинувся, то най?е@ше, що ?обачив, була книжка. Він обе@ежно взяв її в @уки і ледь ст@имався, щоб не зак@ичати на весь дім. За ніч книжка знову стала, мов нова. — Мабуть, вона мене ?@обачила. Fе диво! — ?одумав Ю@чик. Він Eутенько сів на стільчик, дістав із ?олиFь іще кілька книжок та зве@нувся до ниE словами, як до живиE істот: — Я вас також обов’язково ?@очитаю, ви лишень не об@ажайтеся. Домовились? — З ким ти там @озмовляєш? — ?очувся голос мами. — Час умиватись і снідати, бо до школи за?ізнишся. сь така ?@игода сталася з одним Eло?чиком. Дива в сучасному світі також т@а?ляються. Що сталося із книжкою? За що вона образилася на хлопчика? Як ти думаєш, з якою метою автор розповів цю історію? Підготуйтеся прочитати в особах розмову Юрчика з бабусею. Розподіліть ролі. Обговоріть, який стан Книжка любить, коли її читають.

і настрій Юрчика потрібно передати під час читання. Прочитайте в особах. Вибери одне із запропонованих завдань і виконай його. Розкажи, про що ти любиш читати? Хто твої улюблені герої? Поцікався у своїх рідних, які книжки запам’яталися їм із дитинства. Які з них зберігаються у вашій домашній бібліотеці? Перегляньте відео. Прихильність і любов до слова надихала архітекторів різних країн світу на створення чудових і незвичайних будинків для книжок. Які з них вас найбільше здивували?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Ф@анFузькому, шістнадFять, най?отаємнішою, ?ослуговуватись.

№ 12

Із журналу «Малятко» АЗБУКА, Щ ЗАВ ЮВАЛА СВІТ Десь ?онад двісті @оків тому жила в маленькому ф@анFузькому містечку Кув@ @одина Б@айлів. І @іс у ній Eло?чик, якого звали Луї. Хло?чиків батько за@обляв на життя, шиючи ?@едмети для за?@ягання і сідлання коней. А маленький Луї майже з @анку до вечо@а г@ався в тісній татовій майсте@ні. Якось че@ез необе@ежність із Eло?чиком т@а?ився нещасний ви?адок, який ?@извів до ?осту?ової вт@ати зо@у. 28

З книгою дружити — цікаво жити.

Для @одини Fе була невимовна біда. Але батьки докладали багато зусиль, щоб навчати Eло?чика. Батько всюди б@ав сина із собою, учив його @оз@ізняти с?ів ?таEів, к@ики тва@ин, а@омати квітів, а ще — ві@ити в себе. Коли Луї ви?овнилося сім @оків, його відвели до школи. Хло?чик здивував учителів своїми здібностями і дуже швидко став найк@ащим учнем. Згодом він зміг всту?ити до Ко@олівського інституту, с?еFіально ?@изначеного для дітей із ?о@ушенням зо@у, де він також став найк@ащим учнем. Луї любив музику, блискуче г@ав на ?іаніно та о@гані. А ?ісля закінчення інституту Луї Б@айль став його викладачем. Та най?отаємнішою м@ією Луї було ство@ити азбуку, якою могла б ?ослуговуватися кожна нез@яча людина. Він @озумів, що така абетка має бути @ельєфною. Але як Fе з@обити? Луї ви@ішує виколювати букви на Fу?кому ?а?е@і голкою. Тоді нез@яча людина зможе відчути їE на дотик, самими ?учками ?альFів, які замінять очі. к@ім того, для об@ису кожної літе@и т@еба вико@истати щонайменшу кількість ?@околів, максимум ?’ять-шість. Тільки ?о-@ізному що@азу @озташовувати їE. Тоді всю азбуку буде легше за?ам’ятати. День за днем т@ивала на?@ужена @обота. Луї ?е@еби@ав сотні ва@іантів, ?о-@ізному комбінував, домагався найбільшої ?@остоти. І на@ешті ?@ийшов ус?іE. У шістнадFять @оків Луї ство@ив власну Вода камінь точить.

абетку для нез@ячиE! С?очатку ш@ифт Б@айля ви?@обували в @ідному інституті і с?@ийняли з великим заEо?ленням. А з інституту він швидко ?оши@ився ?о всій Ф@анFії. Згодом метод читання і ?исьма Луї Б@айля визнали найвдалішим з усього, що ?@о?онувалося для нез@ячиE людей. За@аз Fим ш@ифтом ко@истується весь світ і згадує геніального ф@анFузького винаEідника із глибокою вдячністю.

Орган — музичний інст@умент. Рельєфний — з ви?уклим узо@ом на ?ове@Eні. Про кого і про що розповідалося в цьому творі? Які думки і почуття у тебе викликав прочитаний твір? Які риси характеру виявив винахідник? Скільки років було Луї, коли він здійснив свій винахід? Підготуйся і стисло перекажи текст. Знайди історії про відомих людей, яким порушення зору не завадили досягти мети в житті. Підготуй розповідь про них. Об’єднайтеся у групи. Оберіть завдання, яке вам цікаве. Презентуйте у класі результати ваших досліджень. Дослідіть, чим відрізняються книжки для дорослих від книжок для дітей. У багатьох країнах люди виявляють повагу до книжок, створюючи їм пам’ятники. Дізнайтеся, у яких країнах є пам’ятники, присвячені книжкам і читачам. Який вигляд вони мають?

Книжка не пряник, а дітей до себе манить.

Золоті зернята усної народної творчості ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

СЕКРЕТИ

Народна пісня — словесно-музичний тві@, ?@изначений для с?іву. а@одні ?існі відоб@ажають Eа@акте@ на@оду, його звичаї та істо@ію.

№ 13

Українська народна пісня ХВАЛ ЛАСЯ ТА БЕРІЗ ЬКА й Eвалилася та бе@ізонька: — а мені ко@а білесенька, на мені листя та ши@оке, на мені гілля та високе. й обізвався зелений дубочок: — й не Eвалися ти, бе@ізонько, не ти свою ко@у вибілила, не ти Fе листя ши@очила, не ти Fе гілля та височила. Вибілило ко@у яснеє сонечко, ши@очив листя та буйний віте@, височив гілля та д@ібен дощик. Чим хвалилася берізонька? Про що розповів зелений дубочок? Які сили природи допомагають деревам рости? Відшукай у пісні і прочитай слова, які звучать ніжно. Добери пестливі слова, якими можна замінити слова листя, гілля, вітер. Народна пісня — душа народу.

Пофантазуй! Чим може похвалитися дуб? А вишня? Послухайте українську народну пісню «Ой є в лісі калина». Який настрій пісні? Які емоції вона у вас викликала? Про кого в ній співається? Що вона робила? Чи чули ви цю пісню раніше? Послухайте пісню ще раз, а потім разом заспівайте, супроводжуючи рухами дії дівчинки.

ЗАГАДКИ Пригадайте, які твори називають загадками. Прочитай і відгадай загадки. № 14

Народна творчість • Сидить баба на г@ядкаE, вся закутана в EусткаE. • Що то за голова, що лиш зуби й бо@ода? • Сидить Ма@ушка в семи кожушкаE. Хто її @оздягає, той сльози ?@оливає. • Що то за коні в го@оді на ?@и?оні: довгасті, голчасті, зеленої масті, нікого не возять, лиш солі ?@осять. • а го@оді молода ?ишні коси @оз?літа, у зелені Eустинки золоті Eова зе@нинки. *** • Хто в зиму Eолодну Eодить злий та голодний, зайFів лякає, сі@е Eут@о має? • З Eазяїном д@ужить, йому ві@но служить. Усе Eазяйство сте@еже, дім від злодія бе@еже. • Біля нашої бабусі сидить дід у кожусі — коло ?ечі г@іється, без водички миється. 32

Загадка — гімнастика для розуму.

*** • Що сEодить без насіння? • Рогатий ?астуE с@ібні вівFі ?асе. • Без @ук, без ніг, та @оги має, у небі нічному гуляє. • То@оE, то@оE, @озси?ався го@оE, ?очало світати, нема що зби@ати. • МаEнула ?тиFя к@илом — ?ів світу нак@ила чо@ним @ядном. • Сест@а б@ата наздоганяє, а він од неї тікає. Назви ознаки, які допомогли тобі відгадати кожну загадку. Визнач, до яких тем можна віднести ці групи загадок. Розглянь малюнки. Опиши кожну пару предметів. Визнач, чим вони подібні й чим різняться. Склади загадки про кожний предмет.

СКОРОМОВКИ Пригадайте, які твори називають скоромовками. Для чого складають скоромовки? Прочитай кожну скоромовку кілька разів, щоразу пришвидшуючи темп читання. Водночас стеж за правильною вимовою всіх звуків.

№ 15

Народна творчість Ве@едували ве@едниченьки, що не зва@или ва@ениченьків. Скоромовка — тренажер правильної вимови.

е ве@едуйте, ве@едниченьки, нава@яться ва@ениченьки. *** У сі@енької го@лички ту@котливе го@лечко. Ту@коче го@личка че@ез ту@котливе го@лечко. *** Дзижчить над житом жвавий жук. Бо жовтий він вдягнув кожуE.

*** Хит@у со@оку с?іймати мо@ока, а на со@ок со@ок — со@ок мо@ок.

*** Галасливі ави й галки в гусенят взяли скакалки. Гусенята їм ел очуть, що й вони скакати Eочуть. Визнач, який звук навчає правильно вимовляти кожна із цих скоромовок. Вивчи напам’ять скоромовки, які тобі найбільше сподобалися. Розкажи їх своїм рідним і друзям. Влаштуйте у класі змагання, хто краще, швидше розкаже скоромовку. Знайди в різних джерелах авторські скоромовки. Вивчи кілька і підготуйся розказати їх у класі.

ЛІ'ИЛКИ Пригадайте, які твори називають лічилками. З якою метою їх використовують? Чому лічилки короткі? Які лічилки ти пам’ятаєш?

Скоромовку скоро мовлю.

№ 16

Прочитай лічилки, вивчи ті, які тобі сподобалися. Розкажи їх своїм рідним і друзям. Використовуй їх під чаc гри.

Народна творчість *** Я жму@юсь, за?лющив очі. Всі Eовайтесь, Eто де Eоче! Вмить @озбіглась дітво@а — йти шукать мені ?о@а. Більш не буду я чекать: @аз, два, т@и — іду шукать. *** Жабка жабку узяла за ла?ку: — Сиди, мовчи, не ?лач, не к@ичи, не скигли, не квач, а то будеш квач! *** Сів метелик на т@авичку і сказав таку д@ібничку: — дин, два, т@и — вийдеш ти. *** За го@ами, за лісами стоїть бочка з ?и@огами. дин, два, т@и — то жму@ити будеш ти! Знайди в лічилках слова, які римуються. Назви ігри, у яких використовують лічилки. Склади свою лічилку. Лічилочка-водилочка у грі помічниця.

ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

СЕКРЕТИ

Прислів’я — Fе ко@откий влучний об@азний вислів, який має ?овчальний зміст. У ?@ислів’яE відоб@ажено досвід на@оду — ?о@ади, сEвалення, засте@еження. У на@оді кажуть: «П@ислів’я вчить, як на світі жить». Народна творчість *** • Що тобі не мило, д@угові не зич. № 17 • Д@уга шукай, а знайдеш — т@имай. • З доб@им д@ужись, а лиEого сте@ежись. • овиE д@узів май, а ста@иE не забувай. • С?@авжні д@узі з тобою в @адості і в тузі. *** • Щоб @ибу їсти, т@еба у воду лізти. • Хто Eоче багато мати, тому т@еба мало с?ати. • Т@еба наEилитися, щоб із к@иниFі води на?итися. • Любиш кататися — люби й на го@у ?ідійматися. *** • Хочеш бути здо@овим — будь @озсудливим. • Бе@ежи одяг, доки новий, а здо@ов’я — доки молодий. • Як Eочеш здо@ов’я мати, то мусиш @ано вставати, а звечо@а @ано лягати. Поміркуйте! Якою спільною темою можна об’єднати кожну групу прислів’їв? Обговоріть! Яке повчання містить кожне прислів’я?

Вік живи — вік учись.

ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

СЕКРЕТИ

Приказка — Fе влучний вислів, який стве@джує факт. П@иказка — вислів, близький до ?@ислів’я, але без ?овчального змісту. Народна творчість *** • Дає і з @ук не ви?ускає. • Язик без кісток, що Eоче, те й ло?оче. • Здо@ов’я — найдо@ожчий ска@б. • Без діла ?сується сила. • Хто Eвалиться, той кається. • Хто діло @обить, а Eто ави ловить. • Гост@е словечко @анить се@дечко. • Згода дім будує, а незгода — @уйнує. • Д@ужба та б@атство — найбільше багатство. • Де ?@аFя — там густо, а де лінь — там ?усто. Поміркуйте і з’ясуйте, про які риси характеру людини йдеться у двох перших приказках. Які прислів’я і приказки знаєш ти? Склади приказки з поданих частин.

е кажи го?, е смійся з д@угого, Коли за все візьмешся,

щоб тобі не було того. то нічого не з@обиш. доки не ?е@ескочиш.

Об’єднайтеся у групи й оберіть собі завдання. Відчуйте себе авторами й авторками, які працюють над створенням колективної праці. Створіть книжечку загадок. Придумайте казку чи розповідь, яку можна було б закінчити одним із прочитаних прислів’їв. Хто розум має, той усе здолає.

Чарівний світ казки СЕКРЕТИ

ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

'арівні казки — Fе особливий @ізновид казок, у якиE є ча@івний елемент (ча@івники, магія, ча@івні ?@едмети, над?@и@одні явища). За до?омогою ча@ів відбуваються дивовижні ?одії та ?е@етво@ення. Дійові особи FиE казок — люди, тва@ини, феї, чаклуни, гноми, д@акони, ельфи, ?@инFи і ?@инFеси та інші. Ге@ої FиE казок здійснюють дивовижні ?одвиги, мають надзвичайну силу і кмітливість. З усіE ви?@обувань вони виEодять ?е@еможFями. Саме тому чарівні казки іще називають героїко-фантастичними. О

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Підлестилася, ?@исту?итися, навколішки, @озженеться, ймення, здо@овенною, заEлинається. Прочитай казку. Поясни, за якими ознаками можна зрозуміти, що ця казка чарівна.

№ 18

Українська народна казка К Р Л К ЖУМ’ЯКА (Скорочено) Колись був у Києві князь, і була в нього @озумна та га@на дочка. І був тоді коло Києва змій. Що@оку 38

Казки маленькі, а розуму в них багато.

?осилали Fьому змієві дань: давали або ?а@убка молодого, або дівчину. т ?@ийшла че@га й до дочки самого князя. ічого не вдієш — коли давали го@одяни, т@еба і йому давати!.. Послав князь свою дочку в дань змієві. А змій як ?обачив к@асуню князівну, то й ?олюбив її од@азу. т вона до нього якось ?ідлестилася та й ?итається: — Чи є, — каже, — на світі чоловік, щоб тебе ?одужав? — Є, — каже змій, — у Києві над Дні?@ом живе кожум’яка, на ім’я Ки@ило. Як вийде на Дні?@о мочити кожі, то не одну несе, а дванадFять @азом. Як наб@якнуть вони водою у Дні?@і, то я візьму та й уче?люся за ниE — чи витягне він їE? А йому байдуже: як ?отягне, то й мене з ними т@оEи на бе@ег не витягне. сь того чоловіка тільки мені й ст@ашно. Князівна і взяла собі те на думку і думає, як їй вісточку додому ?одати і на волю до батька дістатись. А був ?@и ній голубок. Вона вигодувала його, ще як у Києві була. т вона й на?исала до батька: «Є, тату, в Києві чоловік, на ймення Ки@ило, на ?@ізвище Кожум’яка. Він один тільки може змія ?одолати. Благайте ви його, чи не сEоче він із змієм ?обитися, чи не визволить мене, бідну, з неволі. Благайте його, Казка розуму додає і душу звеселяє.

таточку, і словами, і ?ода@унками, щоб не об@азився він за яке невдале слово!» а?исала, ?@ив’язала ?ід к@ильFем голубові та й ви?устила у вікно. Голубок у небо ?олинув та й ?@илетів додому, до Києва, на князівське ?одві@’я. А діти саме бігали ?о ?одві@’ю та й ?обачили голуба. — Татусю, татусю! — гукають. — Голубок від сест@иFі ?@илетів! Князь с?е@шу @адів, а далі ?одумав та й засумував: Старшина — ста@ші — Це ж уже ?@оклякнязівські воєначальники. тий змій згубив, видно, Пуд — мі@а ваги, близько мою дитину! 16 кг. А далі ?оманив до себе голубка, глядь, аж ?ід к@ильFем ка@точка. Він за ка@точку. Читає, аж дочка ?ише: так і так. Покликав князь до себе всю ста@шину. — Чи є такий чоловік, що зветься Ки@ило Кожум’яка? — Є, князю. Живе над Дні?@ом. — Як же до нього ?@исту?итися, щоб ?ослуEався, не об@азився? По@адилися й ?ослали до нього малиE дітей. Ті як ?@ийшли, як ?очали ?@осити, як стали навколішки та як за?лакали, то й сам Кожум’яка не вите@?ів, за?лакав та каже: — у для вас, для малиE діток, я все з@облю. Пішов Ки@ило до князя. — Давайте, — каже, — мені дванадFять бочок смоли та дванадFять возів коно?ель! 40

Чия відвага, того й перемога.

Він коно?лями обмотався, смолою обсмолився, узяв булаву таку, що, може, в ній ?удів десять, та й ?ішов до змія. А змій йому й каже: — А що, Ки@ило? Битися ?@ийшов чи ми@итися? — Де вже ми@итися! Битися з тобою, з душогубом ?@оклятим! т і ?очали вони битися — аж земля гуде. Що @озбіжиться змій та вEо?ить зубами Ки@ила, то так шматок смоли і ви@ве. Що @озбіжиться вд@уге, то так жмуток коно?ель і ви@ве. А Ки@ило його здо@овенною булавою як улу?ить, то так і вжене в землю! А змій як вогонь го@ить, так йому жа@ко, — кинеться до Дні?@а, щоб на?итися, та вскочить у воду, щоб оEолодитися т@оEи. А Ки@ило тим часом вже й обмотався знову коно?лями і смолою обсмолився. т вискакує змій з води і що @озженеться ?@оти Кожум’яки, то він його булавою лу? та лу?, аж луна йде! Бились-бились, аж іск@и скачуть. Розіг@ів Ки@ило змія ще к@аще: аж ?и@Eає, аж заEлинається ?@оклятий, а ?ід ним земля тільки стогне. А ?о го@аE, ?о сEилаE на@од стоїть, — завме@ли всі, @уки зFі?ивши, ждуть, що воно буде?! Коли ж зміюка бубуE! Аж земля зат@яслась. а@од так і с?леснув @уками. — Слава, слава Ки@илові Кожум’яFі! Добро завжди перемагає зло.

т Ки@ило, убивши змія, визволив князівну й віддав князеві. Князь уже не знав, як йому й дякувати. І вже з того часу й ?очало зватися те місFе, де він жив, Кожум’яками. У які часи відбувалися події, описані в казці? Хто головний герой казки? Яким ти його уявляєш? Чому він має таке прізвище? Чому князь послав свою дочку до змія? Як змій поставився до неї? Яка таємниця була у змія? Прочитай, як змій розповідав про Кирила Кожум’яку. Як князівні вдалося передати батькові звістку? Чому Кирило погодився битися зі змієм? Для чого він обмотався коноплями й обсмолився? Як народ віддячив герою? Знайди в казці зачин, основну частину та кінцівку. Підготуйся і стисло перекажи казку.

ИСТЕЦТВ

ЛІТЕРАТУРА В КОЛІ М

Розглянь ілюстрацію Владислава Єрка до казки «Кирило Кожум’яка». Яким зображено героя? Із чого видно, що Кожум’яка могутній? Яким зображено змія? Як художник дає зрозуміти, що герой перемагає змія? Які кольори вибрав митець, щоб передати цю мить бою? Чому? Чи збігається твоє бачення героя казки з образом, створеним художником? Поясни свою думку.

Де відвага, там і щастя.

ВладиEлав Єрко. Ілюстрація до казки «Кирило Кожум’яка»

Послухай і відгадай загадку. № 19

ИСТЕЦТВ

ЛІТЕРАТУРА В КОЛІ М

Чи впізнав / упізнала ти цього персонажа української народної казки? Яким зображено Котигорошка на ілюстрації? Яку зброю тримає Котигорошко? Яким зображено змія? З чого видно, що змій наляканий? ВаленFина Мельниченко. Ілюстрація до казки «Котигорошко»

Послухай уривок з української народної казки «Котигорошко». Яка біда трапилася із сестрою і братами Котигорошка? Для чого Котигорошко вирішив викувати булаву? Як він перевіряв її на міцність? Чи можна Котигорошка назвати богатирем? Доведи. Який образ постає у твоїй уяві, коли ти чуєш слово «захисник»? Чи можна так назвати Котигорошка? Кого він захищає? Доведи, що це чарівна казка.

Богатир — надзвичайно сильна людина. Багатир — заможний чоловік, багатій. Де хоробрість, там нагорода за добрість.

ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

СЕКРЕТИ

Мультфільм — Fе вид кіномистеFтва, тво@и якого ство@юють із низки зоб@ажень намальованиE або об’ємниE ?@едметів. Кожне зоб@аження FиE ?@едметів відоб@ажає ?ослідовність @уEу ?е@сонажів або зміну фо@ми ?@едметів. Під час демонст@аFії на ек@ані чи моніто@і Fієї ?ослідовності зоб@ажень з великою швидкістю, відбувається «оживання» неживиE об’єктів. Інша сучасна назва Fього виду мистеFтва — анімація. Подивіться мультфільм «Чарівний горох». Чому чаклун Сивобород вирішив украсти Оленку? Чи занепала духом Оленка? Що вона придумала? Чому Котигорошка назвали саме так? Як звуть його друзів? Чому в них такі чудернацькі імена? Як незвичайні вміння друзів Котигорошка допомогли перемогти діда Сивоборода? Як друзі подолали чаклуна? Чи змогли б вони це зробити поодинці? Уяви, що ти потрапив / потрапила у казку «Котигорошко» і потоваришував / потоваришувала з ним. Яке б ім’я ти собі обрав / обрала? Доповни казку частиною, у якій ти — один / одна з героїв. Чи знаєш ти, що є мультфільм «Микита Кожум’яка»? Переглянь мультфільм вдома і підготуйся відповісти на запитання. 1) Який зв’язок має мультфільм з казкою «Кирило Кожум’яка»?

Мультики — твої друзі дитинства.

2) Розкажи, як Микиті, який не володів богатирською силою, вдалося подолати змія. 3) Поділися враженнями, хто і що тобі сподобалося чи не сподобалося в мультфільмі. 4) Які ознаки героїко-фантастичної казки має мультфільм?

СЕКРЕТИ

ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

Дивовижними і Fікавими бувають не тільки на@одні, а й літературні казки. Кожна літе@ату@на казка має авто@а. Тому такі казки ще називають авторськими. О

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Зд@игнулася, заг@абастати, с?люнд@увати, чужинським, зану@тувала, @озбомбленим, і@?інчани, ?от@ебували, вві@валися, нест@имною, @озсту?алися, @озвідниками, найтемнішому, блискавично, обст@ілів, без?@итульниE, надзвичайний, @ізноба@в’ям.

№ 20

Таша Торба МММ. ДУХ ІРПІ СЬК Г ЛІСУ (Скорочено) А ти знаєш, що в кожного лісу є власний оEо@онеFь — дуE лісу. Це ВЕЛ - - - -К і доб@ий ча@івник. Він бе@еже ліс і до?омагає де@евам. В і@?інського лісу теж є оEо@онеFь — дуE ммм. Де мужність, там і перемога.

Послухай, який він — дух ірпінського лісу. Який зовнішній вигляд має Оммм? Чи розмовляє він людською мовою? Яку чарівну силу має дух лісу? Чи є в Оммма помічник? Хто це? Прочитай, що ж було далі.

так і наш ммм с?ав солодко у своєму ба@лозі ?ід столітньою сосною. Аж тут земля зд@игнулася! Загуділо, зат@ясло! ммм к@ізь сон ?одумав, що десь у?ало суEе де@ево, і, ?очуEавши за вушком, ?е@еве@нувся на д@угий бочок. Але новий вибуE ?@олунав зовсім близько, і в ба@лозі зі стелі ?оси?алася земля... ммм здивовано сів і довго не міг з@озуміти, що ж відбувається. Дзвінь вилетів і ?очав шукати, звідкіля ж линуть Fі звуки. ммм ?отиEеньку виб@ався з ба@логу. авколо було темно від вибуEів. Свистіли сна@яди і стояв важкий гул. Де@ева ?адали з глуEим стогоном. ПтаEи і зві@і ?оEовалися в но@и. Увесь світ налякався. Сплюндрувати — ммм вибіг із лісу і ?обачив, с?устошити, що в І@?інь ?@ийшла війна. знищити. @да чужинFів ви@ішила заНесамовито — г@абастати і с?люнд@увати дуже голосно. наші @ідні землі. Палали 46

бо волю добути, або дома не бути.

будинки, вулиFями їздили танки, у небі літали во@ожі літаки. — -о-ом-м-м!!! — дуE лісу несамовито зага@чав, стиснув кулаки й кинувся в бій із чужинським військом. — -о-ом-м-м!!! Здійснявся сильний віте@, аж виEо@и ?очали затягувати літаки, й ті ?адали на землю. ммм ?обачив, як чужинFі ?ідіб@алися до @ічки І@?інь. Помітив з@уйнований міст. І те, як зага@бники Eочуть ?е@еб@атися на інший бе@ег, аж до Києва. ммм умить ?і@нув у @ічку. — -о-ом-м-м!!! Річка за@евіла, зану@Нуртувати — тувала, вийшла з бе@егів. бу@Eливо і швидко Сила води зато?ила всі @уEатися; ви@увати. танки. А в Fей час ?ід @озбомбленим мостом очікували евакуаFії мешканFі І@?еня… ммм ?о?@осив лагідний віте@еFь обіймати людей, с?івати колискові діткам, утішати тва@ин і т@имати надію в душаE людей. П@илетів Дзвінь і @оз?овів, що безліч і@?інчан живуть у голоді й Eолоді, не мають навіть води. І тоді ммм нагнав дощові Eма@ки і ?устив на І@?інь @ятівний дощ. Люди зби@али дощову воду й ?или. І Eоч як ста@ався ммм, чужинFів ставало дедалі більше. Вони нищили місто, г@абували і @уйнували. ммм з і@?інчанами ?от@ебували до?омоги. Аж тут зашуміло й загуло. До міста вві@валися козаки з га@матами і нест@имною силою бо@онити к@аїну. Сміливі та мужні, вони від@азу кинулися в бій із во@огами. ммм із новою силою заво@ушив атьківщина — мати, умій за неї постояти.

усі сили ?@и@оди. Де@ева били та шмагали гілками чужинFів. Віте@ здіймав у ?овіт@я ?ісок і жбу@ляв ?оганFям в очі. Хма@и ?оважно лягали на танки, і ті не бачили куди їEати і ст@іляти. А ліс із землі ви?льовував величезні каменюки і жбу@ляв ?ід колеса чужої теEніки. І козакам сили ?@и@оди до?омагали. Віте@ ніс їE, як на к@илаE. Де@ева @озсту?алися, даючи визволителям до@огу. Дзвінь та інші ?таEи стали @озвідниками і знаEодили чужинFів у найтемнішому сEовку. А@мія ?авуків блискавично ?лела ?авутиння і ловила сна@яди. А земля щитом виставляла камінні б@или зі своїE над@ і бо@онила козаків від обст@ілів… Козаки вигнали во@огів із міста. ДуE лісу дивився, як мешканFі І@?еня ?ове@таються до колишнього життя. Вони лагодили з@уйновані домівки і @емонтували @озбиті вулиFі. ммм до?омагав людям відновлювати місто… Дзвінь облетів усі дво@и і майданчики та зіб@ав усіE без?@итульниE котів і собак, щоби ?огодувати їE смакотою, яку ?е@едали мешканFі лісу… Потім ммм ви@ішив @озмалювати ?а@кани. П@ост@іляні вибуEами, вони були сEожі на @ешета. І от ді@ки обе@нулися на квіти, біля ниE затьоEкали ?ташки. Така к@аса да@увала ?е@еEожим усмішки, й усі дякували ммму... Та ммм мав надзвичайний ?лан – засіяти місто квітами. І Дзвінь йому до?оміг… Те?е@ І@?інь буде містом @адості і світла, квітнутиме @ізноба@в’ям. А якщо ти не ві@иш у Fю істо@ію — ?@иїзди до І@?еня і ?обачиш його к@асу. ммм і Дзвінь за?@ошують у гості! 48

Краса врятує світ.

Чи є в тексті слова, значення яких вам не зрозуміле? Обговоріть, що вони означають. Про яку подію казка? Де вона відбувалася? Як розпочалася? Хто головний герой казки? Яким ти його уявляєш? Що робив Оммм, щоб підтримати мешканців Ірпеня у скрутні часи? Хто боронив рідну країну від ворога? Як козакам допомагали сили природи? Як Оммм допомагав людям відновлювати місто? Як правильно назвати прочитаний тобою твір — казка чи оповідання? Наведи докази, які підтверджують твою відповідь.

ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

СЕКРЕТИ

П’єса — тві@, ?@изначений для ?остановки на сFені. Зміст ?’єси ?е@едається за до?омогою @озмов ?е@сонажів — дійовиE осіб. Дійові особи гово@ять діалогами (двоє між собою) та монологами (одна людина до глядачів). У тексті ?’єс є ?@имітки авто@а щодо зовнішності й ?оведінки дійовиE осіб, о?иси місFь, де відбувається дія. Такі ?@имітки називають @ема@ками. Вони ?одаються в дужкаE або ок@емими @ядками. П’єса, у якій багато казкового, називається п’єсою-казкою.

Перш ніж читати п’єсу, розгляньте, як її побудовано, хто дійові особи, як чергуються їхні слова, які вказівки дає авторка щодо акторів.

Казка — мудрість народу.

№ 21

Леся Мовчун Г РІХ ВІ ПР ЦЕС (Скорочено) ДІ ВІ С Б : Казка@, нук, Джоан, іколь, МачуEа, Чаклунка, Ко@оль, П@инF, Фея 1, Фея 2, Слуги, Ельфи, Феї. СЦЕ А 1 Звучить спокійна музика. Онук. Діду, а можна ?ослуEати казку? Дозволь! Казкар. Що ж, @оз?овім. Жив на світі Ко@оль. Донечку мав — яснооку Джоан. В@ода її не?ідвладна словам! Тільки ж ото, як на світі ведеться, ниточка щастя то в’ється, то @веться. Вме@ла у ниE Ко@олева-матуся. Рік у ско@боті минув. — женюся! — Ви@ішив муд@ий Ко@оль. І в ?окої інша д@ужина ввійшла із дочкою. Юну ?@инFесу всі звали іколь, донькою визнав її сам Ко@оль! Онук. МачуEа теж ?олюбила Джоан? Казкар (хитаючи головою). Кинула ?огляд — і тісно б@овам стало на Eму@ім обличчі її. Роз?очалась колотнеча в сім’ї. Тільки Джоан і іколь, дві сест@и, @аді життю, мов ?@ивабливій г@і. Ділять ту@боти і сум — до кінFя. (Гладить по голові Онука і зітхає.) Буде ?ечальною казка оFя. 50

рови нависли — злоба на мислі.

СЦЕ А 2 Хатина Чаклунки. На стінах висять пучки зілля, на поличках — ряди пляшок і слоїків із кольоровою рідиною. Звучить тривожна музика. Мачуха. СлуEай, Чаклунко, ось маєш гаман! Можеш з@обити б@идкою Джоан? 'аклунка. е сумнівайтеся, ?ані, я згодна. Ча@и ?одіють, Eай ?@ийде голодна! Тільки Джоан зази@не в мою діжку — ви@остуть в неї мале-е-сенькі @іжки! Га@не обличчя, майже дитяче, вк@иється ше@стю, як мо@да теляча! (Лиховісно сміється.) СЦЕ А 3 Покої в королівському палаці. Мачуха нахиляється над Джоан, трусить її за плече. Казкар. МачуEа ?адче@ку вдосвіта будить. Мачуха (удавано солодким голосом). Доню, вставай! а ногаE уже люди. Тато ?@осив ?и@іжків, щойно з ?ічки. Довго чекати нема в нього звички. Маю ?и@іжниFю в місті знайому. Ку?иш у неї — і миттю додому. Заспана Джоан підводиться з ліжка, накидає на плечі теплу хустку. Мачуха виходить із покоїв. Проходячи повз стіл, Джоан зупиняється на хвилинку. Джоан. Їсти ж бо Eочеться — млосно на се@Fі. З’їм Eоч ско@инку із салом і ?е@Fем. Кладе в рот маленький шматочок хліба і вибігає із замку. Добре говорить, а зле робить.

СЦЕ А 4 Хата Чаклунки. Джоан. Доб@ого @анку, люб’язна тітусю! 'аклунка (огидно сміється, потираючи руки). Це я з@аділа, тому і сміюся. Маю-бо гостю, Eоч @ання ?о@а! П@ошу ласкаво: ку?уй, виби@ай. Є й ?и@іжок, і калач, і ?ам?ушка — все, що заEочеш, моя щебетушко! Деко за деком — у ?іч та із ?ечі. Тут, біля ?ечі, я @анок і вечі@. Джоан (співчутливо). Чим вам, тітусю, і як ?ідсобити? 'аклунка (удає байдужість). До?оможи ?е@еставить ко@ито... (Багатозначно.) В діжку заглянь, чи вже тісто зійшло. Джоан виконує прохання Чаклунки, яка уважно спостерігає за принцесою. (Убік.) Га@не обличчя — таке, як було. Ча@и не діють. а?евне, ?оганка встигла чогось ?о?оїсти із@анку. (Дівчині.) сь ?и@іжки. Завт@а знову ?@иEодь, тільки @аніше. Джоан уклонилась і вийшла з хати Чаклунки. Казкар. Бідна ?@инFеса ?@иEодила ще — вдосвіта @ано, але не натще: коло база@у молочник вусатий дав їй сметану густу скуштувати. Знов ча@івниFя лютує, бо важко зачаклувати Джоан-бідолашку. Вт@етє, коли ще д@імали де@ева, @азом із ?@инFесою йшла Ко@олева. 52

Стережися посмішок лихих людей.

МачуEа доб@е ?@о неї ?одбала: ?адче@ка в @оті нічого не мала. 'аклунка. Люба ?@инFесо, заглянь-но у діжку: тісто зійшло і ?осунуло к@ишку. Джоан піднімає кришку і нахиляється. А коли випростується, замість вродливого обличчя в неї вже теляча мордочка. Джоан. ЛиEо, @ятуйте! Це я чи теля? Мачуха. Геть заби@айся, б@идка, звідсіля! СЦЕ А 5 Джоан, щільно запнута хусткою, повертається в палац і зустрічається із сестрою. Ніколь. Де ти була, моя @ідна сест@ичко? Чом затуляєш Eустиною личко? (Зазирає під хустку, плаче й обіймає Джоан.) Ми ще, голубко, такі молоді — знайдемо виEід з Fієї біди. ині @ушаймо світ за очі, в ?уть. Хай нас додому ніколи не ждуть. Казкар. Так дві ?@инFеси у манд@и зіб@ались, із татусем, як навік, ?о?@ощались. Онук. Певно, кінеFь о?овідки сумний? Казкар. е ?ос?ішай! ?инились вони в іншому Fа@стві. В тій дальній землі ?лакали всі — і ста@і, і малі. Сест@и-?@инFеси дізнались: ?@ичина — дивна Eво@оба у Fа@ського сина. СЦЕ А 6 Палац чужого Короля. Король сидить на троні, перед ним Джоан з обв’язаною головою і Ніколь. Слуга. Ваша величносте! Двоє чужинок ?ообіFяли зFілити вам сина! Як прийде туга, пізнаєш друга.

Ніколь. Доб@ий Ко@олю, ми станем в ?@игоді. Плати не т@еба — лиш їжа та одяг. Король. П@инFа ?ильнуйте всю ніч у світлиFі. Тільки скажу: ?о?е@едні сміливFі невідь-де зникли іще до світанку. Слуги! Подати міксту@у і склянку! Король наливає у склянку ліки, дає Принцові попити. Принц лежить із заплющеними очима, майже не ворушачись. Паннам ?одайте на?ої й наїдки! (Співчутливо.) Я не ?итаю вас, Eто ви і звідки. Бачу і так: молоді й не ледачі, щи@ого се@Fя і доб@ої вдачі! Декорації змінюються. Темно. Принцові покої. Казкар. сь уже й ніч. А що темна й глибока! Сест@и ва@тують і с?лять у?івока. Десь о дванадFятій П@инF таємничо встав. Як сновида з ?облідлим обличчям, вийшов з ?алаFу — ?@инFеси за ним. Лісом ідуть — не?@оглядно-густим. П@инF у ?ече@у заEодить, а з неї Ельфи летять і ви?у@Eують Феї. СЦЕ А 7 Ельфи і Феї оточують Принца веселим і гомінким натовпом. Ельфи і Феї. ум веселитись! ТанFюй до знемоги! З @адістю в танеFь ведуть тебе ноги! Ніколь і Джоан спочатку ховаються за деревом, потім заходять у печеру і причаюються в темному куточку. 54

Добро завжди перемагає.

Фея 1. Под@ужко, знаєш мою таємничку? (Шепоче щось на вухо Феї 2.) Фея 2. у і Eит@енька! Дай Fмокну у щічку! П@инF бідолашний вже з нами довіку? Фея 1. (показує яблуко). Ще таємниFю відк@ию велику: тільки відкусить він яблуко Fе — стане @ум’яним у нього лиFе, ?огляд — блискучим, а @озум бадьо@им. Путь на Fей бал не згадає ніколи! Фея 2. (показує лорнет). Маю і я, мила Феє, сек@ет: десь є на світі Джоан чи Джанет — мусить обличчя своє затуляти, бо голова в неї, наче в теляти. Ча@и знімає Fей с@ібний ло@нет — Eай лиш то@кнеться до нього Джанет. Джоан (тихо). Як же у Фей відіб@ати оте? Ніколь (тихо). Біля ?ече@и ліщина @осте. Вийдемо, люба, го@ішків на@вати. Джоан (лукаво). Вміємо т@оEи і ми Eит@увати! Джоан і Ніколь, нарвавши горішків, висипають повні жмені на землю в печері, і ті котяться під ноги. Обидві Феї, намагаючись зібрати якомога більше горішків, випускають із рук яблуко і лорнет. Джоан і Ніколь піднімають чарівні предмети і тікають із печери. Ніколь (радісно). Це яблуко — П@инFу. Джоан (підхоплює). А ло@нет — то мені! Із Джоан і з Принца спадають чари. Казкар. Сивий Ко@оль в@анFі думав, що сниться: б@язкіт, і гамі@, і сміE у світлиFі. На злі чари добрі знайдуться.

Радість була невимовна й велика! П@инF усміEався. Джоан га@нолика — ?о@уч з іколь, мов ясний ?@омінеFь. Онук. Діду, дідусю! Fе вже й кінеFь? Казкар. Так, мій онучку! Онук. Шкода! Дуже мало. Казкар. Казка в житті довго-довго т@ивала. П@инF од@ужився з Джоан. А іколь взяв за д@ужину могутній Ко@оль.

Млосно — важко диEати. Натще — не ?оївши, на ?о@ожній шлунок. Лорнет — окуля@и в о?@аві з @учкою. Назви дійових осіб п’єси-казки. Які з них реальні? Які — фантастичні? Де розміщено перелік їхніх імен? Знайди в тексті ремарки. Поясни їх роль у творі. Коротко розкажіть, як у п’єсі розгортаються події: зачин  основна частина  кінцівка. Що допомогло дівчатам подолати труднощі? Як ви зрозуміли такі речення: «Врода її непідвладна словам!», «Кинула погляд — і тісно бровам стало на хмурім обличчі її», «Сестри вартують і сплять упівока». Доведіть, що п’єса-казка «Горіхові принцеси» є чарівною казкою. Який епізод п’єси-казки тобі найбільше сподобався? Чому? Яку роль ти хотів би (хотіла б) зіграти в цій п’єсі? Чому саме цю? До яких епізодів подано ілюстрації (с. 57)? Якими художниця зобразила героїв? Якими їх уявляєш ти?

Казці кінець — щастя вінець.

Підготуйтеся і прочитайте п’єсу за ролями. Уявіть, що вам доручено поставити в театрі п’єсуказку Лесі Мовчун «Горіхові принцеси». Які працівники вам потрібні, аби виконати це завдання? Підготуйтеся і розіграйте виставу для учнів початкових класів за п’єсою-казкою Лесі Мовчун «Горіхові принцеси». Розподіліть ролі. Продумайте, якими будуть костюми, декорації, якими рухами будете супроводжувати слова персонажів. Підготуйте афішу до вашої вистави за п’єсою-казкою Лесі Мовчун «Горіхові принцеси». Підготуйте і проведіть презентацію героїв казки, які вам найбільше сподобалися. Складіть власну чарівну казку. Добротою весь світ обійдеш.

Узимку стільки гарних див! О

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Ху@делиFя, ?@и?о@ошеній, усміEнене, виблискують, ?от@іскують, с?окійнесенько. Валентина Зорик З М В РА К

№ 22

Всю ніч ви@увала Eу@делиFя, а з@анку с?окійненько стелиться ?о білій землі ?@и?о@ошеній легкий віте@еFь замо@ожений. Зимове усміEнене сонечко к@ізь скло загляда у віконечко, виблискують сонячні зайчики, мо@озко Eа?ає за ?альчики, ?от@іскують с@ібні сніжиноньки, на небі нема ні Eма@иноньки: так затишно ск@ізь, с?окійнесенько, так весело, сніжно, білесенько! Повіт@я вис?івує солодко, Eоч з@анку й мо@оз, та — не Eолодно, так диEать ?@иємно і @адісно — зима така мила і лагідна... Який настрій створює вірш? Завдяки чому поетесі вдалося зробити твір таким життєрадісним, приємним? Знайди у вірші слова, які надають поезії світлого й ніжного звучання.

Грудень — кінець року, початок зими.

Яку дивовижну картину побачила поетеса зранку? Які рядки тобі особливо сподобалися? Знайди у вірші пестливі слова. Знайди у вірші слова, у яких природні явища або предмети описані, наче живі. Як ви розумієте вислови «легкий вітерець заморожений», «повітря виспівує солодко», «дихать приємно і радісно»? Придумайте свої «живі дії» для снігу, сніжинок, морозу, віхоли. Опиши картину, яку змалювала поетеса у вірші.

ИСТЕЦТВ

ЛІТЕРАТУРА В КОЛІ М

Попенюк (Кулішенко) Юлія. Зима

Що зображено на картині? Як художниця показує, що день лише починається? Як зображено сніг, осяяний ранковим сонцем? Які почуття пробуджує у тебе краса зимового ранку?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

С?@авжнісіньку, ?@оїжджа, вислизькали, не?ово@откий, ?ідбадьо@или, за?@о?онував, @оз?ашілі, шибайголови, без?е@е@вний, ?@о?озиFію. № 23 Зима — дітям радість.

Оксана Радушинська ПЕРШ С ІГ (Уривок із повісті «Щоденник Славка Хоробрика, або Пригоди хлопчика-міліціонера») У@а! Цієї ночі на@ешті ви?ав сніг! Усе довкола стало таким біло-святковим, наче в казFі. Т@отуа@и і клумби вк@илися ?уEкою ковд@ою снігу. За?а@ковані автомашини ?онатягували на себе уві сні білі ша?ки. ДаEи сусідськиE осель ніби ?@и?о@ошилися Fук@овою ?уд@ою. І навіть гілки чо@ниE, безлистиE де@ев з@обилися веселішими. Іти таким @анком до школи — саме задоволення! Здається, що от-от з-за ?ово@оту чи з ?одві@’я вигулькне ка@ета зі Сніговою Ко@олевою. Чи, може, ?уEнасті сніжинки, що @ясно облітають із де@ев, зненаFька обе@нуться ча@івними жа@-?тиFями та ?е@енесуть до своєї казки! то вже дивовижі ?ода@ував нам ?е@ший сніг — тільки встигай дивуватися! й, а Fе що таке? Ідучи до школи, діти вже з@обили на своєму шляEу с?@авжнісіньку ковзанку — вто?тали і вислизькали ногами мало не до блиску. Розганяєшся і... гайда з го@бочка! Тільки віте@ в обличчя! у як тут вт@иматися і не з’їEати Eоч би один-єдиний @аз? тож дітлаEи, одне за одним, знову та знову @озганялися і... шу-уE! ЩоEвилини ?ідEодили нові школя@ики, які, ?обачивши ковзанку, вмить забували ?@о школу. іEто навіть не зве@нув уваги, що ковзанка вже з@обилася така довга, що майже дісталася до бо@дю@у, за яким — ?@оїжджа частина до@оги. Діти здійняли @адісний галас, @еготали, коли Eтось не?ово@откий ге?ався. А ?о@яд небез?ечно шумувала т@аса. 60

На те й голова, щоб у ній розум був.

Славко Хо@об@ик і собі з @озбігу весело скочив на ковзанку. Але од@азу ж з’їEав убік, як тільки з@озумів, чим може обе@нутися Fя зимова @озвага. — Чого ти? Давай іще @аз! — ?ідбадьо@или його діти. — і. е буду і вам не @аджу, — се@йозно від?овів Eло?чик. — Чого Fе? — здивувалися @оз?ашілі шибайголови. — Погляньте, до@ога зовсім близько, — ?оказав Славко @укою на без?е@е@вний @уE автомашин. — То й що? — не з@озуміли його діти. — Машини на до@озі, а ми — на узбіччі. іякої небез?еки немає. — Ще й яка небез?ека! — тве@до стояв на своєму Eло?чик. — Ковзанка дісталася вже мало не до до@оги. А @а?том Eтось ?е@ече?иться об бо@дю@ і ?олетить на до@огу, ?@ямісінько ?ід колеса машин? — Хіба водій тоді не загальмує? — не дуже в?евнено за?итала дівчинка в жовтій ша?очFі, сEожій на кульбабу. — Адже він бачить, що ми тут бавимося. Кожна пригода — до мудрості дорога.

ас?@авді вона ?е@елякалася не на жа@т, і їй уже геть ?е@еEотілося ковзатися. — Водій, може, й ?обачить, але зу?инитися не зможе, — ?ояснив Сашко. — Чому? — дівчинка аж зблідла від ?е@еляку. Усі діти, які доте?е@ ?устували, ве@ещали і @еготали, в@аз ?@итиEли й уважно ?очали слуEати Славка Хо@об@ика. — ПоEодіть ногами ?о ковзанFі, — сказав він. Гу@т дітлаEів узявся слуEняно виконувати Славків наказ. — Бачите, як слизько. А машині на до@озі ще слизькіше, бо вона мчить на швидкості. Коли водій гальмує, машина не може від@азу зу?инитися, — ?ояснював Славко. — Та ще й ?очинає дивно к@утитися, — додав Славків однокласник. — Так Fе ж небез?ечно! — з@озуміла в@аз дівчинка-кульбабка. — І не@озумно, — додав Славко. — Кому ко@тить ?от@а?ити ?ід колеса машини і замість бавитися у сніжки ?@олежати місяFь чи два в ліка@ні? — ікому-нікому, — за?евнили діти. — Тоді — гайда на у@оки! — нагадав Славко гулякам, куди вони мають ?ос?ішати. — а шкільному ?одві@’ї влаштуємо змагання у сніжки! — за?@о?онував уже на Eоду. — а великій ?е@е@ві! — ?ідEо?или ?@о?озиFію школя@і. а великій ?е@е@ві шкільне ?одві@’я ?е@етво@илося на с?@авжнісіньке снігове ?обоїще! Що?@авда, ніEто нікого не бив і не об@ажав, а всі на всіE кидали снігом — легким і ?уEнастим. 62

Не можна легковажити життям.

авіть ?ані ди@екто@ка школи вийшла на анок і не вт@ималася — сама стала г@ати у сніжки зі своїми @озумними та обачними учнями й учениFями. Назви головного героя оповідання. Яким ти його уявляєш? Знайди і прочитай рядки, у яких описано зміни, що сталися за ніч на подвір’ї. Чому дітлахи не поспішали на уроки? Яке речення підтверджує, що дітям було весело? Як змінювалися емоції дітей протягом подій, що відбувалися? На підставі чого Славко не радив дітям кататися на ковзанці? Розглянь малюнок. Який уривок із тексту проілюстровано? Яких дійових осіб зображено на малюнку? Який висновок ти зробив / зробила для себе, прочитавши це оповідання? Об’єднайтесь у групи, виберіть одне із запропонованих завдань і виконайте його. З якою інтонацією слід читати, щоб передати голосом почуття та емоції персонажів твору? Які слова вказують на це? Розподіліть ролі і розіграйте сценку перед класом. Поміркуйте! На які частини можна поділити оповідання? Складіть план. Підготуйтеся стисло переказати за ним оповідання.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Ве@ескливий, настовбу@чує, забіякуватий, ?очастунку, чубот@уса.

№ 24

Послухай оповідання Віктора Приходька «Жадібна синичка». Дарма, що малий, а й старого навчить.

Хто зробив годівничку? Де її повісили? Як поводилася синичка біля годівнички з іншими пташками? Над чим пропонує замислитися автор оповідання?

Андрій Бондарчук ЗАБІЯКА У ?екучі лютневі мо@ози Миколка ?@илаштував на балконі годівничку. Стали ?@илітати до неї го@обFі, синички і снігу@і. Миколка щодня ?ідси?ав їм то зе@на, то к@иEт Eліба, то насіння соняшника, а с?еFіально для синичок інколи ?ідвішував шматочок несолоного сальFя. Якось Миколка ?омітив, що до годівнички ?очав навідуватися @удий ве@ескливий го@обеFь. Підлетить — і ну відганяти від ко@му ?ташок. Та такий клятий! Кожного скубе, се@дито галасує, ?і@’я настовбу@чує. Усе йому мало. Усім дає чубот@уса. — І чого він такий забіякуватий? — ?одумав уголос Миколка, дивлячись к@ізь скло балконниE две@ей. — Адже їжі для всіE вистачить. — Бо невиEований, — ?ідійшла і стала ?о@уч мама. Вона ?@очинила квати@ку й си?нула в годівничку жменю ?@оса. Пташки знов ?озліталися до ?оживи. Ласують, щебечуть, задоволені. А забіяка замість того, щоб і собі їсти, знову затіяв бійку. Т@і?оче к@ильми, ве@ещить. УсіE го@обчиків та синичок ?о@озганяв. Тоді сам-один заEодився біля ?очастунку. І так жадібно дзьобає, що й ?@о ?ильність забув. 64

Підгодуй птахів зимою, послужать тобі весною.

А тим часом із сусіднього балкона став тиEенько ?ідк@адатися ?о бильFеві кудлатий чо@ний кіт. Він на мить зачаївся, а тоді як ст@ибне! І Eа? забіяку за Eвіст, аж ?і@’я з нього ?олетіло. Пу@Eнув забіяка на високу г@ушу. Се@Fе в г@удяE як не вискочить. А замість Eвоста — лише т@и ?і@’їни. Де і коли відбувалася описана подія? Як піклувався Миколка про пташок? Знайди і прочитай речення, у яких розповідається: • Де Миколка прилаштував годівничку? • Які птахи прилітали до годівнички? • Кому хлопчик підвішував шматок сальця? Як автор твору ставиться до горобця? Які слова в тексті є цьому підтвердженням? Чи доводилося вам у житті зустрічати таких «синичок» і «горобців» серед людей? Чим схожий зміст оповідання «Забіяка» Андрія Бондарчука з оповіданням «Жадібна синичка» Віктора Приходька? Підкріпи правильність своєї думки прикладами.

Горобці ховаються — на мороз.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Святвечі@, дідуE, ?окуть, на?@икінFі, найголовніша.

№ 25

Прочитай заголовок. Про що очікуєш прочитати? Прочитай текст і перевір своє припущення.

Тетяна Строкач СВЯТВЕЧІР (Скорочено) Тиша в Eаті, свічечка го@ить, вся @одина за столом сидить. а ?окуті — дідуE з колосків, що зіб@али на?@икінFі жнив. а столі — 12 ст@ав ?існиE, і кутя — найголовніша з ниE. сь і ?е@ша зі@очка зійшла... І сім’я вече@ять ?очала… Хто Fе стукає в оселю? Це — колядники веселі! Із яск@авою звіздою, із гучною колядою!.. Із Різдвом усіE вітають! Гос?ода@ів величають! Зичать доб@иE у@ожаїв, і здо@ов’я всім бажають!

На Різдво мете снігами — буде осінь з пирогами.

І достатку у @одині, ми@у, щастя Ук@аїні! Ти колядників ст@ічай, їм гостинFів в то@бу дай! Хай святе Різдво вітають, веселяться та с?івають!

Покуть — ?очесне місFе (куток) в Eаті. Дідух — @іздвяна ?@ик@аса з колосків, символ у@ожаю, доб@обуту.

Про який вечір розповідає авторка твору? Знайди і прочитай рядки, у яких розповідається: • Скільки страв має бути на Святвечір? • Яка з них найголовніша? • Коли розпочинається свята вечеря? Хто такі колядники? Як вони вітають господарів? Що за це отримують? Що ви знаєте про традиції українського Різдва? Чи святкують у твоїй сім’ї Різдво? Як саме? Якими колядками і щедрівками будеш вітати своїх рідних і знайомих? Прочитай їх напам’ять.

ИСТЕЦТВ

ЛІТЕРАТУРА В КОЛІ М

Людмила Тафійчук. Коляда

Розглянь картину. Де і коли відбувається дійство? Хто зображений на картині? У що вдягнуті люди? Що вони тримають у руках? Який настрій створює картина? Придумай для картини іншу назву. Різдво йде, коляду веде.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

бсадженій, скуль?то@, звичайнісінькиE.

№ 26

Прочитайте заголовок. Обговоріть, про які події йтиметься у творі: казкові чи справжні.

Василь Мельник КР ЖА КІТ Якось недільного @анку тато за?итав у Дмит@ика: — Чи не Eочеш, синочку, ?одивитися на к@ижаниE зві@ів? — Це ж якиE? — здивувався Eло?чик. — А тиE, що оселилися в нашому ?а@кові, — загадково усміEнувся тато. — Давай-но швидше снідай та одягайся те?ліше. Якщо мама виявить бажання, то ми і її візьмемо із собою... е минуло й ?ів години, як уся сім’я вийшла з дому. Коли наближалися до ?а@ку, ?обачили великий гамі@ний натов?. собливо багато людей ю@милося на обсадженій с@іблястими ялинами галявині. Саме на ній і об@али місFе дивовижні к@ижані зві@і. Кого тут тільки не було! Під кущем го@обини стояв на задніE ла?аE дебелий ведмідь. По@яд із ним — ст@унка косуля, ?@аво@уч від неї на суEій товстій гілFі ?@имостилася @ись. Були тут і вовки, і ?ишноEвостий лис, і зайчики-вуEаньчики, і білочка... — Хто все Fе ?ови@обляв? — заEо?лено ше?отів Дмит@ик, ?е@еEодячи від одного к@ижаного зві@а до іншого. 68

Мороз — найкращий художник.

— Це ?оста@алися наші скуль?то@и, — від?овів тато. — Тобто Eудожники, що ?@аFюють із де@евом, б@онзою, каменем... А нині із звичайнісінькиE б@ил льоду ви@ішили ви@ізьбити зві@ів. — Усе як живісіньке, — ?@истала до @озмови й мама. — Що й казати, молодFі. — А я міг би скуль?ту@у нашого кота Му@ка з к@иги з@обити? — у не знаю, — на мить замислився тато. — Хіба що дуже ?оста@аєшся. Та й мене ?окличеш на ?ідмогу. УдвоE якось-то ми вже, думаю, в?о@аємось... асту?ного дня Дмит@ик із татом узялися до @оботи. Ще з вечо@а вони виставили на балкон Fілу ванночку води. За ніч вода заме@зла й ?е@етво@илася на велику к@ижану б@илу. Її винесли у дві@, ?оклали на збитий із дощок столик, за яким те?лої ?о@и дідусі г@али в шаEи, і в чоти@и @уки заEодились ?@аFювати. Тато о@удував то?і@Fем, а Дмит@ик — стамескою. — Тільки, синку, обе@ежно, — весь час засте@ігав тато. ула б охота — заладиться робота.

І Дмит@ик ста@ався як тільки міг. Тато витесав тулуб і голову, а Дмит@ик — ла?и і Eвостика. тож коли закінчили @оботу, на столі з’явився ну к@а?елиночка в к@а?елиночку їEній Му@ко, тільки весь із к@иги. Почали сEодитись діти, а ?отім і до@ослі. іEто не залишався байдужим, усі дивились і ?@иEвалювали: — у й молодFі! у й мастаки! Таку к@асу ство@или. Чи є в тексті слова, значення яких вам незрозуміле? Дізнайтеся їхнє значення. Розкажіть, як ви це робитимете. Чому автор назвав своє оповідання саме так? Прочитай уголос речення, у яких є назви тварин. Що розповів тато Дмитрикові про професію скульптора? Яка ідея з’явилася у Дмитрика після прогулянки парком? Знайди в тексті епізод, у якому йдеться про те, як Дмитрик із татом створювали скульптуру кота. Цей твір — оповідання чи казка? Доведи свою думку. Яким словам тексту відповідає малюнок? Що нового ти на ньому побачив / побачила? Уважно розгляньте світлини. Обговоріть, яка з них вирізьблена з льоду, а яка — зі снігу.

Зима все самоцвітами вкриває.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Підліток, мік@оско?, ?о@т@ет, екс?е@имент, ма@ш@ут, мік@освітлина, к@исталики, ?е@есвідчишся, шестикутні, атмосфе@а, симет@ичний.

№ 27

Прочитай заголовок. Поміркуй, про що розповідатиметься у творі. Чи знаєш ти відповідь на це запитання?

Із журналу «Розумашки» 1

Ч БУВАЮТЬ Д АК ВІ С ІЖ К ?

Таке за?итання с?ало на думку ?ідліткові Вілсону Бентлі, що ?@аFював на фе@мі в одному аме@иканському штаті. Аби довго не гадати, Eло?чина взявся ?е@еві@ити Fе на ?@актиFі. С?очатку він замальовував кожну сніжинку, @озглядаючи їE у ста@ий мік@оско?. Та часто-густо сніжинки танули, не дочекавшись готового ?о@т@ета. Тоді Вілсон ви@ішив їE фотог@афувати. Удалося Fе йому не од@азу — аж два @оки ?ішло на екс?е@именти. е дивно, що че@ез Fю чуде@наFьку с?@аву його ?@озвали «Сніжинкою»! СвоїE тендітниE моделей Вілсон ловив на чо@ну оксамитову ?ове@Eню у такий с?осіб, щоб к@иEкі ?@омінFі не ламалися і фото вийшло до того, як к@ишталева к@асуня @озтане. « еEай усі ?е@еконаються, що ?о@уч — неземна к@аса!» — думав майсте@. У кожної сніжинки своє обличчя.

15 січня 1885 @оку Вілсон Бентлі з@обив ?е@ші у світі мік@освітлини сніжинок. За все життя він ство@ив ?онад ?’ять тисяч фотог@афій. Він довів: не буває двоE однаковиE сніжинок, кожна з ниE — унікальна!

Оксамит — тканина з густим ко@отким во@сом. Унікальний — єдиний у своєму @оді, не?овто@ний. Чи вдалося знайти відповідь на запитання, що є в заголовку? Що нового ти дізнався / дізналася з тексту? Про що тобі хотілося б запитати? А ти любиш роздивлятися сніжинки? Перевірте, чи уважні ви читачі. Скільки разів у тексті вжито слово сніжинка? Уважно читай, шукай у тексті відповідь на запитання.

ЯК УТВ РЮЮТЬСЯ С ІЖ К ?

З @озвитком теEніки сніжинки ?очали фотог@афувати ?ід більш ?отужними мік@оско?ами, вивчати та @обити нові відк@иття. Виявили, що сніжинки на@оджуються у Eма@аE водяної ?а@и, які віте@ ?ідіймає високо над землею. Там ?а@а ?е@етво@юється на водяні к@исталики. Вони на@остають навколо ?илинок або к@иEітниE часточок @унту, що ?ідняті віт@ом. К@исталики у Eма@і в ?остійному @усі: їE ?е@еміщує віте@, і вони, танFюючи, ?осту?ово наби@ають своєї фо@ми. 72

Сніжинки — зими балеринки.

Якщо с?осте@ігатимеш, то ?е@есвідчишся: сніжинки бувають @ізні — сEожі на зі@очки чи квітки, на манну к@у?у або льодяні голочки. Складні візе@унки утво@юються, коли на основниE ?@оменяE сніжинки на@остають маленькі к@исталики @ізниE фо@м. Якщо віте@ зажене Eма@у на найEолодніші ?ове@Eи атмосфе@и, там утво@яться сніжинки у вигляді к@исталів-стов?чиків. А ?ласкі шестикутні сніжинки фо@муються в нижчиE і те?лішиE Eма@аE. У безвіт@яну ?о@у, коли ?ласка сніжинка, ?адаючи, к@утиться довкола своєї осі, немов бале@ина, утво@юється ідеально @івний симет@ичний візе@унок. Падаючи на землю, кожна сніжинка долає довгий ма@ш@ут. До@огою вона змінює фо@му залежно від тем?е@ату@и та на?@ямку віт@у. Якщо Eолоднішає, вона «їжачиться», об@остаючи новими к@исталами, якщо те?лішає — то к@исталики льоду зли?аються, змінюючи візе@унок. А ?е@ед відлигою ?ід час ?ольоту на землю доку?и злі?люються од@азу декілька сніжинок, і тоді ми кажемо, що сніг «ла?атий». З такого «мок@ого» снігу доб@е лі?ити снігову бабу. Які слова тобі трапилися вперше? Дізнайся їх значення. Що для тебе було новим, несподіваним у цьому тексті? Розкажи, спираючись на текст, як утворюються сніжинки. Яку форму мають сніжинки, утворені в найхолодніших шарах атмосфери? Прочитай абзац, у якому про це йдеться. Як утворюється сніжинка з рівним симетричним малюнком? Сніжинки — це метелики зими.

Ч МУ С ІЖ К БЛ ЩАТЬ?

С?осте@ежливі люди ?омітили: на сонFі сніжинки виблискують, ніби коштовності. А найбільш ?ильні ще й бачать у Fьому сяйві всі кольо@и веселки. Звідки у сніжинFі веселка? Згадай: сніжинка — Fе к@истал. А ?@омінь сонFя, ?от@а?ляючи у к@истал, ?оказує всі свої кольо@и: @озкладається на @айдужні смужки. Чи доводилося тобі спостерігати, як сніжинки блищать на сонці? Розкажи про свої враження. Розглянь світлини сніжинок на с. 72–73. Які геометричні фігури ви побачили в зображеннях сніжинок? Яких фігур найбільше? Послухай і відгадай загадки.

Надія Красоткіна

№ 28

З М ВІ Р ЗВАГ умо, Eло?чики й дівчата! Ковзани бе@іть й санчата, бо ?@ийшов веселий час — всіE зима чекає нас! Підемо на лід кататись, з гі@ки весело с?ускатись! Вистачить @озваг для всіE, ск@ізь звучить веселий сміE! Бо зима — Fе ча@івниFя! Сумувати не годиться. Сніжки, ковзанки — Fе клас! Скільки втіEи є для нас! 74

Зима снігом припорошує, до розваг дітей запрошує.

До кого звертається авторка вірша? Куди запрошує? Які зимові розваги згадуються у вірші? Прочитай парами слова, які римуються. Підготуйся і виразно прочитай вірш. Як можна розважатися лише взимку? Чи вдалося тобі цього року покататися на санчатах, пограти у сніжки? Розкажи про свою улюблену зимову розвагу. Знайди авторські вірші і загадки про зимові розваги дітей. Підготуйся прочитати їх у класі.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Ст@е?енулась, зітEнула, т@емтячий, зго@нувся, мо@квяним.

№ 29

Ірина Жиленко С ІГ ВА БАБА У вечі@, синій од мо@озу, щеня скавчало на ?о@озі. Малого вигнали із дому, Eоч і не винен був ні в чому. Щеня скавчить, і заме@за на сніжній мо@дочFі сльоза. А жінка та, що Fе з@обила, с?окійно две@і зачинила. П@о ?есика забувши вмить, у к@ісло сіла каву ?ить. А він скавчить, і заме@за на сніжній мо@дочFі сльоза. Так ст@ашно ?есику, так тяжко, бо ні людини, ані ?ташки, Людяність дорожча за багатство.

і лиш в куточку, там де д@ова, стояла баба загадкова. Щеня до неї ?ідійшло і ?@итулилось, і лягло. А сніжна баба ст@е?енулась, глибоко й жалісно зітEнула: — Я ж тільки баба снігова. Чом я не те?ла, не жива? І ?лаче баба у дво@і, що нічим ?есика зіг@іть. І @а?том те?ло так і тиEо забилось се@Fе в ку?і снігу. І стала баба снігова — не снігова вже, а жива! І заго@нула у кожуE чоти@и ла?ки, двійко вуE, заме@злий ніс, т@емтячий Eвіст і оченята, ?овні сліз. І ?есик втішено зітEнув. Клубком зго@нувся і заснув. В ту ж мить недоб@а гос?одиня себе відчула якось дивно. емовби вся вона — не та і замість се@Fя — ?устота. І от в кімнаті (ну й дива!) стоїть з мо@квяним носом не жінка — баба снігова, Eолодна й безголоса. І Fе не казка, зовсім ні. Це ?@осто — ново@ічна ніч. А в ново@ічну ніч завжди ой сто ?@игод і двісті див. 76

Співчуття душу й тіло обігріло.

Коли відбувалися події, про які розповідається у творі? За кого ти хвилювався / хвилювалася, коли читав / читала вірш? Як ти вважаєш, чому снігова баба ожила? Над чим змусив замислитися прочитаний твір? Розгляньте малюнки. Які епізоди вірша зображено? Поставте одне одному запитання за змістом тексту, які починатимуться зі слів: ХFо..? Коли..? Куди..? Чому..? Як Fи вважаєш, хFо..? ПояEни, чому..? Яка ж риса характеру може і лід розтопити, і неживе оживити? Чиї вчинки ти засуджуєш? А чиї — схвалюєш? Як ти вважаєш, ця розповідь — казка чи правда? Якщо казка, то що в ній казкового? А якщо правда, то що в ній правдивого?

ИСТЕЦТВ

ЛІТЕРАТУРА В КОЛІ М

Річард де Вольф

Розглянь картину. Про що розповідає художник? Які почуття викликає в тебе зображене? Які запитання ти поставив би / поставила б до цієї картини? Добери цікаву назву картині.

Щаслива людина та, яка дарує щастя іншим.

Юлія Домашець ЛІС ВА ВЕЧІРКА В СТ ЛІ «ЕК »

№ 30

У нас екологічна вечі@ка ново@ічна! Ми ялинку не ку?ляли, не @убали, не ?иляли. А до неї в ліс ?@ийшли, святкувати ?очали. Мінус двадFять — Fе не жа@ти! Та ?@игода Fього ва@та. ПуEовик або кожуE — твій най?е@ший в лісі д@уг! З те@моса узва@ га@ячий ?ити неймові@но смачно. У снігу ми ?окачалися, на санчатаE ?окаталися, к@уг ялиноньки зіб@алися. ТанFювали, усміEалися. І @аділи всі сме@еки Fьому святу в стилі «еко». На честь якого свята влаштували вечірку? Чому персонажі вірша вирішили провести святкування в лісі? Чи холодно було надворі? Прочитай рядки, які підтвердять твою відповідь. Що персонажі взяли із собою, щоб не замерзнути? Чи весело було учасникам вечірки? Як вони розважалися? Доведи це рядками вірша. Що означає вислів вечірка в стилі «еко»? Чи доводилося вам бувати на такому святі? Що потрібно для цього зробити? Знайдіть у різних джерелах інформацію про те, як святкують Новий рік у різних країнах світу.

Ліс — безцінний дар природи.

Україна — це я, це ти, це ми! О

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Ук@аїна, ук@аїнка, ук@аїнеFь, ук@аїнська.

№ 31

Мар’яна Савка УКРАЇ А К@аїн багато на великій ка@ті, та се@ед ниE — вона, твоя єдина. Її люби і будь завжди на ва@ті, бо Fе твоя земля, Fе Ук@аїна. Вона така ж @еальна і казкова, як мамина долоня, те?ла й щи@а, у неї в се@Fі ук@аїнська мова, в її душі любов і світла ві@а. Цвітуть в ній мальви, маки і левкої, Eтось, може, скаже, що такиE багато. Але ти знай, що іншої такої не зможеш в Fілім світі відшукати.

Левкой — ?аEуча садова квітка, матіола. До кого звертається авторка вірша? До чого вона закликає? З чим порівнює поетеса Україну? Підготуйся до виразного читання. Зверни увагу на розділові знаки. Поміркуй, які слова читатимеш із більшою силою голосу. З яким почуттям слід прочитати вірш? Кожному мила своя сторона.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

айменшенького, витьоEкували, висвистували, довіку, ?@инишкли, ?@исо@омлений.

№ 32

За Миколою Магерою ЧУБЧ К Жили собі ш?аки. Батько і мати маленьким їсти носили, с?івати ?о-ш?ачиному навчали. Злагода і ми@ ?анували в ш?аківні. У найменшенького ш?аченяти був невеликий чубчик. Тож і назвали його Чубчиком. Чубаті ш?аки — дивина. Тож Чубчик так запишався, що ?очав із зневагою ставитися до своїE б@атиків і сест@ичок. дного @анку Чубчик ?очув с?ів соловейків, які витьоEкували в саду. І так йому с?одобався той с?ів, що аж самому заEотілося так зас?івати. — Мамо, я Eочу соловейком стати, — сказав Чубчик. — Соловейком, сину, т@еба на@одитися, — ?ояснила ш?ачиEа. — А я Eочу навчитися так га@но с?івати, як солов’ї! — на?олягав Чубчик. — С?очатку навчися свистіти ?о-ш?ачиному, — ?@омовила мати. — аб@ид мені ваш свист! — гукнув Чубчик на весь сад. — е Eочу довіку вас чути! — Сину, Eіба так можна ?@о свій @ід казати? — злякано ?@освистіла ш?ачиEа. — е Eочу такого @оду! — к@ичав ш?ачок. — Вас і люди не слуEають так, як соловейків. 80

Хто мови рідної цурається, з тим і друг не знається.

— Що ти гово@иш, сину, — промовила зі сльозами на очах мати. — Ранньою весною ?@илітаємо ми, коли снігу ще багато на ?оляE і в лісаE. Як @адіють діти і до@ослі, коли ?очують наш свист! Люди кажуть, що на к@илаE ми їм весну несемо. Хіба Fим не т@еба ?ишатися? Хіба наш с?ів гі@ший, ніж в іншиE ?таEів? Довго ш?ачиEа навчала @озуму сина. Та Чубчик не слуEав. ЗмаEнув к@ильми — і ?одався в садок до Соловейка. Знайшов там найста@шого Солов’я, який сидів на гілFі бузини, ?@ивітався й ?о?@осив: — Соловейку, навчи мене с?івати ?о-своєму. Соловейко здивовано глянув на Чубчика й за?итав: — Чого Fе тобі @а?том заEотілося ?о-солов’їному с?івати? — Бо наб@идли мені ш?аки з їEнім свистом, — від?овів Чубчик. — Мені до в?одоби солов’їна ?існя, якою ваш @ід людей звеселяє. — Ще не чув, щоб ?ташки Fу@алися свого @оду, — ?оважно ?@омовив Соловейко. — Бо с?оконвіку так ведеться, що ш?ак с?іває ?о-ш?ачиному, а соловей — ?о-солов’їному. Але коли тобі так заEотілося навчитися с?івати ?о-нашому, то зоставайся. Як будуть далі розгортатися події у творі? Чи навчиться Чубчик співати по-солов’їному?

Навіть пташка має рідну мову.

Усю весну навчався в Соловейка Чубчик, та нічого в нього не виEодило. Він @озучився свистіти ?о-ш?ачиному і не навчився с?івати ?о-солов’їному. Тільки й того, що за?ам’ятав «тьоE-тьоE-тьоE». Потім Чубчик усе літо вчився в іншиE ?таEів. У СиниFі, у Во@они і в Го@обFів. Та вивчив лише «Fінь-Fінь», «к@а-к@а», «жив-жив». Ш?ачкові здалося, що те?е@ він най@озумніший се@ед ?таEів. Якось Чубчик ?обачив на ясені силу-силенну ш?аків. Вони висвистували один ?о?е@ед одного, бо ?@ощалися з @ідним к@аєм до насту?ної весни. Зби@алися у ви@ій. П@илетів до ниE і Чубчик. Він го@до глянув на батька й маті@, б@атів і сесте@, сів на самісінький ве@шечок осоко@а і заве@ещав: — Фіють-фіють, к@а-к@а-к@а, тьоE-тьоE-тьоE, жив-жив, Fінь-Fінь, жив-жив, к@а! Ш?аки ?@инишкли, слуEаючи Чубчика. А коли той утомився ве@ещати, ?таEи так зареготали, що аж затремтіло листя на деревах. Соловей сміявся, аж за боки б@ався. У синиFь від @еготу аж сльози висту?или на очаE, а го@обFі так ?оE@и?ли, що не могли й слова вимовити. Чубчик із со@ому ледь не звалився з осоко@а. П@исо@омлений, осміяний, він ?ове@нувся додому. — Що будемо @обити, сину? — за?итали батьки. — Буду слуEати вас. — Хоч і ?ізно, сину, але доб@е, що за @озум на@ешті бе@ешся. Назви всіх дійових осіб одним словом. Хто головний герой твору? Знайди в тексті пояснення, чому його так назвали.

Мова — душа народу.

Упродовж якого часу тривали події, описані в казці? Як ставився молоденький шпачок до рідної пісні? Зверни увагу на виділені слова. Що вони допомагають зрозуміти, уявити? Яку проблему порушено в казці? Якими думками щодо прочитаного ти хочеш поділитися? Поставте одне одному запитання за змістом прочитаного твору. Попрацюйте разом! Поділіть казку на частини. Складіть план. Підготуйтеся і № 33 перекажіть за ним казку.

Людмила Савчук УКРАЇ СЬК ВІ Ч К У віночку нашім @ізноба@вні квіти — символ Ук@аїни і да@унок літа. Тож усім на нього ?одивитись любо: гілочку зелену узяли у дуба, квіточку любистку, щоб усіE любили, у ба@вінку листя, аби довго жили. Чо@ноб@ивFів квіти, щоб чо@ніли б@ови, кетяги калини — для к@аси й любові. У вінок в?літають колосочки жита, щоб могли багато і в достатку жити. А в че@вонім маку, що Fвіте у ?олі, к@ов людей, ?@олита у бояE за волю. Є ще @ізні квіти в нашім @іднім к@аї, їE веселе літо у вінок в?літає. З яких квіточок плели віночки? Яке вони мали значення? Відповідай словами вірша. Попрацюйте в парах! Прочитайте вірш «ланцюжком» за реченнями. Гарний віночок — окраса дівчини.

Уважно розглянь картину. Що насамперед привертає твою увагу? Якою зображено дівчинку? Опиши її вираз обличчя, очі, волосся. Як одягнена маленька україночка? Якого кольору квіти у віночку? Із чого помітно, що вона любить котика? Кожна квіточка і стрічка в Микола Федяєв. українському віночку має Україночка і рудий своє значення, адже вінок — котик це не тільки краса, а ще й оберіг. Дізнайся: • Зі скількох квіток виплітали традиційний український вінок? • Що означають квіти та стрічки в українському віночку? • У якому порядку вплітали стрічки у вінок? Послухай розповідь Наталії Клевцової «Наша любов». Хто дійові особи оповідання? Що вони роздивлялися в магазині? Яку сорочку хотілося придбати Даринці? Чому ж купили білу сорочку? Що вирішила вишити Даринка на сорочці? Яку інформацію знайшли мама з Дариною в інтернеті?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

итками, че@воненьку, візе@унком, E@естики, се@денька, заEистять. 84

Віночок вити — життя любити.

№ 34

Леся Вознюк С Р ЧКА- БЕРІГ Вишивала мама синіми нитками, — заFвіли волошки буйно між житами. Узяла матуся че@воненьку нитку, — за?алали маки у ?шениFі влітку. бе@іг-со@очку вишила для сина. Візе@унком стали квіти Ук@аїни: маки та волошки, мальви біля Eати. Долю для дитини вишивала мати. Шила-вишивала E@естики зелені, — зашуміло листя на ве@бі й калині. бе@іг-со@очку вишила для сина. Візе@унком стали символи Вк@аїни: і ве@ба, й калина, соняE біля Eати. Щастя для дитини вишивала… ненька до ниток в?літала всю любов се@денька. бе@іг-со@очку вишила для сина. Візе@унком стала @ідна Ук@аїна. Мамину ту@боту збе@еже со@очка, заEистять від лиEа E@естиків @ядочки.

Символ — умовне ?означення якогось ?@едмета, явища або ?оняття. Хто вишивав сорочку? Для кого? Що вишила мама синові на сорочці? Уяви цю вишиванку. Які на ній кольори? Поясни чому. Чому вишиванка вважається оберегом? Розкажи про свою вишиванку або про ту, яку ти хотів би / хотіла б мати. Вишиванка — це наш оберіг.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Пет@иківка, безсніжний, о@анже@ея, Дні?@о?ет@овській.

№ 35

Зірка Мензатюк КВІТ З ПЕТР КІВК — Тату, — ?о?@осила Кат@уся, — @озкажи ?@о щось ча@івне. Але ?@о таке, що ти його бачив сам. — Га@азд, — мовив тато. — Ча@івне мені с?@авді т@а?лялося. І він @оз?овів ось ?@о що. — дного @азу я їEав сте?ом за Дні?@ом. А був то зимовий день, сте? лежав безсніжний, у ньому ставало сумно й Eолодно. І @а?том я в’їEав у село, ?овнісіньке квітів! Саме так: квіти Fвіли се@ед зими точнісінько, як улітку. — Знаю! — вигукнула Ма@уся. — Узимку квіти @остуть в о@анже@еяE. Тільки вони не ча@івні. — Атож, — ?огодився тато. — Квіти @остуть в о@анже@еяE, але Fі ?озаFвітали на стінаE і на та@еляE, на ск@инькаE, на шовковиE EустинкаE, на дитячиE колискаE, на чайникаE із чаєм. А було Fе в селі, що зветься Пет@иківка, і лежить воно в сте?у на ?івдні Ук@аїни. — Знаю! — вигукнула Ма@уся. — Пет@иківка — в Дні?@о?ет@овській області, а квіти — мальовані, вони називаються на@одний @оз?ис. — П@авильно, — мовив тато. — Але тату, — ?италася Кат@уся, — звідки взялися ті квіти на ім’я на@одний @оз?ис? Самі ви@осли чи як? 86

Покликання українців — прикрашати світ.

— Вони також ?@ийшли з давніE часів. Колись ?о всій Ук@аїні малювали на ?ечаE і стінаE квіти, ?івнів, голубів. І в Пет@иківFі малювали, бо то було село козаFьке, у ньому жили го@ді й га@ні люди. І любили вони також усе га@не. Фа@би тоді @обили з луш?иння Fибулі, з бу@яку, чо@ної шовковиFі, навіть із бу@’яну. Малювала кожна гос?одиня, а найк@аще – Тетяна Пата. Пет@иківFі малюють свої квіти для всієї Ук@аїни. Та Fе ще не все. П@офесійні Eудожники і EудожниFі вчаться в на@одного @оз?ису малювати ?о-ук@аїнськи. Бо т@оянда чи калина ск@ізь @остуть однакові, але так, як у Пет@иківFі, їE не малюють більше ніде у світі. — У Пет@иківFі малюють усе, що га@не, — о?овідав тато далі. — А га@не все, на що не глянь. тож на малюнкаE квіти із саду і го@оду: чо@ноб@ивFі, мальви, айст@и, соняEи, бо їE багато у сте?у. А ще — дивовижна квітка куче@явка, яка @осте в казкаE. А ще ж виног@ад, ?олунички і — калина. Малюють д@ібненьке листя і т@аву — їE називають «?а?о@оть». Малюють зозуль і ?івнів се@ед квітів, а часом і козаків із дівчатами, і коників, і воликів, і все-все. Пет@иківFі мають свої маля@ські таємниFі. У фа@бу вони додають ку@ячий жовток. Калину малюють ?@осто ?альFем. У Eід ідуть і де@ев’яний кінчик ?ензлика, і з@ізана @огозина, — щоб наводити Майстра славить його творчість.

?@ожилки на листі. А ?ензлики не ку?ують у к@амниFі, а @облять їE самі з котячої ше@сті. Че@ез те кажуть, ніби в Пет@иківFі всі коти безEвості. Але Fе не?@авда. Я сам бачив, що вони з Eвостами, а от голови т@имають т@оEи вище, бо навіть вони ?ишаються чудовими ?ет@иківськими квітами! Яка інформація з тексту була тобі вже відомою? А про що ти дізнався / дізналася вперше? Між ким відбувається розмова у творі? Про що розповів тато своїм донечкам? Знайди і прочитай речення, у яких сказано, де розташована Петриківка. Знайди і прочитай речення, у якому сказано, як називається дивовижна квітка в петриківському розписі, що росте тільки в казках. Про які малярські таємниці петриківців розповідається у творі? Що ви знаєте про петриківський розпис? Послухай вірш Юлії Хандожинської «Україна». Що вкладає поетеса у слово Україна в кожному реченні вірша? Розкажи, як ти зрозумів / зрозуміла, що таке Україна. Як, на твою думку, уявляють нашу країну люди у світі? Чому ти так думаєш? Попрацюйте разом! Як кожному / кожній із вас хотілося б продовжити вислів: «Україна — це …»?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

айдо@ожче, блакитним, усміEалися, достатку, @озквітла, здійсниться, неодмінно. 88

Україна — країна митців.

№ 36

Тетяна Строкач ЗАГАДАЮ БАЖА Я Загадаю бажання, найдо@ожче у світі! Щоб настав ми@ у к@аїні і не гинули діти, щоб ?ід небом блакитним колосилися ниви, щоб усміEалися люди й жили д@ужно, щасливо. Щоб не ?лакали мами у жу@бі над синами, ?е@емога настала в бо@отьбі з во@огами. Щоб ста@енькі в достатку всі свій вік доживали, щоб і ?існя, і слово ук@аїнські звучали. Щоб к@аїна @озквітла, незалежна і вільна. Хай здійсниться бажання Fе моє неодмінно! Які думки і почуття у тебе викликав прочитаний вірш? Які бажання має авторка вірша? Про що вони свідчать? Попрацюйте разом! Підготуйтеся до виразного читання вірша. Проведіть конкурс на кращого виконавця. Попрацюйте у групах! Які свої побажання ви хотіли б висловити Україні? Складіть список таких побажань. У якої групи він вийшов найдовшим? Перегляньте відеокліп і послухайте пісню. Про що мріють діти? Чим особливі ці мрії? Як ви вважаєте, лише діти мріють про таке? Уважно перегляньте відеоповідомлення. Допоможіть маленькій Емілії реалізувати її задум. Створіть рекламний плакат про Україну.

Ясного сонця, мирного неба — все, що для щастя треба!

Легенди рідного краю ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

СЕКРЕТИ

Легенда — на@одний або літе@ату@ний тві@, у якому @оз?овідається ?@о ?оEодження назв @ослин, тва@ин, імен людей, назв @ічок, озе@, місFевостей, ?@о важливі істо@ичні ?одії. Казковість і фантастичність — яск@ава ?@икмета такиE о?овідок. Послухай народну легенду «Дністер». Розкажи, як у легенді пояснюється походження назви річки. Звідки, за легендою, бере початок Дністер?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Кочівники-?еченіги, ?ідсте@егли, найв@одливіша, зглянулася, дото@кнеться, @озсідлали.

№ 37

Народна легенда ЛЕГЕ ДА ПР МАК (Легенда Наддніпрянщини) Було Fе давно-давно, коли ще на нашу землю на?адали кочівники-?еченіги. В одному місті жили 90

Оживає минувшина в легендах.

дуже в@одливі дівчата. Дізналися ?@о Fе ?еченіги і ви@ішили заEо?ити дівчат у ?олон. Підсте@егли вони, коли загін воїнів залишив місто і ?ішов у ?оEід, та й оточили місто з усіE сто@ін. З@озуміли дівчата, що їE візьмуть у ?олон чужинFі, і ви@ішили в@ятуватися, утекти з міста че@ез ?ідземний Eід. Вийшли вони на ши@оке зелене ?оле і кинулись тікати до лісу. Та ?обачили їE во@оги й оточили. І зве@нулася тоді найв@одливіша дівчина, донька воєводи, із ?@оEанням до матінки-землі: — Матінко-земле, в@ятуй нас від неволі, від життя ст@ашного в ?олоні ?еченігівнечестивFів. До?оможи нам знищити їE! І зглянулася земля-матінка на сльози дівчат?олонянок. Тільки дото@кнеться до дівчини ?еченіг, як вона стає квіткою-маком, че@воною, як жа@, і к@асивою, як самі дівчата. Так і не змогли во@оги заEо?ити в ?олон жодної дівчини. Потомилися ?еченіги і ви@ішили с?очити. Та тільки @озсідлали коней і лягли на землю, як ?оснули не?@обудним сном. Це квіти-дівчата наслали на ниE сон-д@імоту. Рано-в@анFі ?ове@талися з ?оEоду воїни. І ?обачили вони че@вону, як жа@, долину маків, а біля ниE с?лячиE во@огів-?еченігів. Кинулися вони на ?еченігів і здолали їE усіE. І коли воїни здобули Гарна дівчина — як маків цвіт.

?е@емогу, кожна квітка маку ожила і стала дівчиною. У @укаE дівчата т@имали че@воні квіти маку, які ?ода@ували воїнам-визволителям. І земля-матінка залишила на згадку ?@о Fей бій квіти маку. Вони що@оку ви@остають на Fій долині і @адують людей своєю к@асою.

Кочівники — на@од, який часто ?е@еїжджав із місFя на місFе зі своїм житлом і майном. Воєвода — тут: ?@авитель міста. Про які часи йдеться в легенді? Як урятувалися дівчата від ворогів? Про виникнення якої квітки розповідається в легенді? Знайди і прочитай речення, у яких є порівняння. Поясни, чому використано саме таке порівняння. Доведи, що прочитаний тобою твір — легенда. Знайди в тексті і прочитай спочатку про реальні події, а потім — про казкові, фантастичні. Поділи текст на частини. Склади план. Перекажи легенду за планом.

ИСТЕЦТВ

ЛІТЕРАТУРА В КОЛІ М

Чи доводилося тобі бачити такий краєвид? Розкажи про це. Як зображено квітки маку на передньому плані? А вдалині? Із чим можна порівняти квітку маку? ЯроEлав ЧижевEький. Маки

Квіти — землі окраса.

Дізнайся з допомогою дорослих, які є легенди про річки чи озера твого рідного краю. Підготуйся розказати їх у класі. Послухай народну легенду і переглянь відео. Про кого розповідається в легенді? Розкажи, що ти дізнався / дізналася з легенди про зачіску козаків.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Розсту?илися, сEодилися, не?одалік, Тясмин, зненаFька.

№ 38

Народна легенда ЗВІДК ПІШЛ ПРІЗВ ЩЕ ТА ІМ’Я Б ГДА А ХМЕЛЬ ЦЬК Г Батьків Богдана ХмельниFького не знає і не бачив ніEто. А на го@і, де за@аз Fе@ква, жив собі дід із бабою. Біля ниE @іс густий-густий Eміль. У діда й баби не було дітей, і вони ?о Fьому жу@илися. Якось @анком вийшов дід із Eати, ?очув ніби дитячий голос. Дід ?очав ?@оби@ати @уками Eміль і ?ішов туди, звідки чув голос. У густому-?@егустому Eмелю він знайшов Eло?чика. Дитина лежала ?е@ед ним, а в голові в неї сяяло сонFе. Дід ?е@еE@естився, узяв дитину і ?оніс до Eати, а сонFе теж ?ішло за ним. Тільки дід увійшов у Eату, як ?обачив, що стіни @озсту?илися, і на місFі ста@ої Eати ви@осли ?алати, і в усіE ?алатаE ясно-ясно стало. Козацькому роду нема переводу.

Дід і баба назвали Fю дитину Богданом ХмельниFьким. Це тому, що вони думали, що сам Бог їм ?ослав Fю дитину, а ХмельниFький — тому, що знайшли Eло?чика в Eмелю. Ріс Богдан не ?о дняE, а ?о годинаE... Ско@о ви@іс, і до нього з усіE усюдин сEодилися козаки, а він що скаже, то так ті козаки і слуEають його. Богдан зі свої- Старовинний ми козаками ?обудував Fе@кву портрет гетьмана не?одалік від своїE ?алат, а ?ід Богдана Fе@квою вико?ав ?ідземні сEо- Хмельницького вища, якими водив свої коні до @ічки Тясмин на?увати. А як на?адали на нього во@оги, то він ішов із козаками в ті сEовища, а ?отім зненаFька виEодив звідти й ?е@емагав во@огів. Сильною і муд@ою людиною був Богдан ХмельниFький. Розкажи, як у легенді пояснюється походження прізвища та імені Богдана Хмельницького. Яку хитрість придумав гетьман на випадок, якщо ворог оточить? Дізнайся, чи є у твоїй місцевості пам’ятник славному гетьману України. Чи є вулиця, названа на його честь?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Велетенськими, у@вище, ?е@етво@ившись, відсту?у, ?ідст@ибнув, ?е@екидаючись, ?ідвладне, ?отво@ний.

Де козак, там і слава.

№ 39

Народна легенда ЛЕГЕ ДА ПР С -ТРАВУ Пішла молода дівчина до весняного лісу зби@ати ?@оліски. Усе далі й далі йшла, найк@ащі квіти зби@ала в за?ашний букет. Усе на світі забула, зача@ована весняною к@асою лісу. е знала вона, що то лісовик с?одобав її і заманює в нет@і. Завів лісовий ча@одій дівчину на глуEу галявину, з одного боку оточену велетенськими соснами, з д@угого — глибоким у@вищем, з т@етього — височенною скелею. А з четве@того боку, з того, звідки ?@ийшла дівчина, @а?том ви@осли густі колючі те@ни, че@ез які не можна було ?@ойти. Стала дівчина ?осе@ед галявини і дуже злякалась. А лісовик тим часом, ?е@етво@ившись на молодого к@асеня, вийшов до дівчини з-за стовбу@а сосни. — е бійся мене, дівчино к@асна. Я тобі зла не вчиню. Лише одне ти мусиш з@обити: стати моєю і залишитися у мене жити, бо в Fьому лісі я Fа@ і ?овелитель, якому ?ідвладне все, — сказав він. — іколи в світі, — ск@икнула дівчина, шукаючи очима до@огу до відсту?у. Тоді лісовик за@еготав ст@ашним @еготом, ?ідст@ибнув і ?е@етво@ився на б@идкого кощавого діда. а голові в нього @іс сі@ий моE, замість носа сти@чав сучок, а @уки і ноги нагадували ?ок@учені всоEлі гілки. Підскочило ст@аEовисько до дівчини, уEо?ило її @уками-гілками за гнучкий стан. З ляку й огиди щосили вда@ила вона лісовика у б@идку ?ику. Почувся т@іск, ніби зламалася суEа гілка, і ?отво@ний лісовий дуE ви?устив дівчину, вEо?ившись за своє обличчя. Доброго серця не зачаруєш.

Дівчина ?о@ивалася бігти, але не могла з@обити й к@оку: якась невидима сила т@имала її на місFі. То лісовик на?устив на неї змо@у. Руки в дівчини о?устилися, ноги ?ідкосилися, і вона в?ала, заколисана сном. УEкаючи ?угачем, ?ідст@ибуючи і ?е@екидаючись, лісовик бігав ?о галявині. А дівчина ?ок@ивалася голубизною весняного неба, танула на очаE і зовсім зникла. а тім місFі, де вона лежала, ?@обилася з-?ід землі фіолетова квітка. Так @оз?овідає легенда. Тому і сон-т@авою називають Fю квітку. А що свіже листя її от@уйне — то від гі@коти і огиди до б@идкого злостивого лісовика. А ліки Fілющі, якими багате висушене листя сонт@ави, — то від щед@ого і доб@ого дівочого се@Fя. Де і коли відбувалися події, описані в легенді? Підтвердь словами з тексту. Знайди і прочитай у тексті слова, за допомогою яких ми можемо уявити місце події. Прочитай опис лісовика в образі діда. Як у легенді розповідається про те, чому квітку сонтрави так назвали? Що в тексті сказано про листя квітки? Чим легенда схожа на чарівну казку? Поділи текст легенди на частини і склади план. Тема проєкту «Таємниці мого міста». Проведіть дослідження: дізнайтеся легенду про походження вашого населеного пункту; зберіть інформацію про цікаві місця рідного краю та запишіть народні легенди, пов’язані із цими місцями. Презентуйте результати вашого дослідження.

Квіти нас чарують і навіть лікують.

Читаю байку для науки СЕКРЕТИ

ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

Байка — невеликий, найчастіше ві@шований тві@ ?овчального змісту. У байкаE люди зоб@ажуються в об@азаE @ослин, тва@ин, @ізниE ?@едметів, але їEні вчинки і слова нагадують людські. Більшість байок складається із двоE частин: розповідь ?@о якийсь ви?адок, ?одію і повчальний висновок — мораль. З висновку читачі можуть з@озуміти, що сEвалюється, а що засуджується у тво@і, як слід чинити в житті. Повчальний висновок може бути і на ?очатку, і на?@икінFі тво@у. Авто@а байки називають байкарем. Засновником байки, тобто ?е@шим байка@ем, вважають давньог@еFького ?исьменника Езопа. Послухай байку Езопа «Пастух-жартівник». Яку подію описано в байці? Які людські вади в ній висміюють? Вислови своє ставлення до головного персонажа. Яку мораль висловлено в байці?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

С?іткає, відсіч, невдовзі, візьметься, оговтався.

№ 40

айка навчає, на розум навертає.

Езоп ДВ Є ПР ЯТЕЛІВ І ВЕДМІДЬ Двом ?@иятелям ви?ало одного @азу йти вку?і із села до міста. До@ога ?@олягала че@ез густий ліс. — А чи не с?іткає нас яке лиEо в ?уті? — ?итає один. — Ану ж на?аде дикий зві@? — ема чого боятися. Коли що й т@а?иться — нас двоє, будь-кому дамо відсіч. евдовзі дісталися ?@иятелі лісу й ?ішли ?о?ід високими де@евами. Аж @а?том звідки не візьметься ведмідь. дин з ?@иятелів, ледве його забачивши, кинувся до високого де@ева і вмить виде@ся ?ід самісінький ве@шечок. Він знав — ведмідь високо не вилізе. Д@угий ішов т@оEи ?озаду й @оззи@ався навсібіч. А коли ?омітив зві@а, було вже ?ізно. Види@атися на де@ево — ма@на с?@ава, ведмідь наздожене. Т@еба ?@идумати щось інше. І чоловік у?ав додолу та ?@икинувся неживим, бо знав — ведмідь ніколи не чі?ає ме@твиE. Ведмідь ?ідійшов і вгледів його. ТиEенько наEилився над головою. Чоловік затамував ?одиE. бнюEав його ведмідь, бачить — не диEає, то й ?одумав, що ме@твий, і ?одався своєю до@огою. Підвівся чоловік, нажаEаний, блідий, не ві@ячи самому собі, що в@ятувався від ведмежиE обіймів. А ?@иятель усе те бачив з де@ева і коли оговтався, зліз із де@ева, ?ідійшов та й каже: — Коли б ти знав, як злякався я за тебе! Дуже @адий, що ти в@ятувався, б@атику мій! у а те?е@ @озкажи, що тобі ше?тав на вуEо бу@мило? 98

У лиху годину пізнаєш вірну людину.

— Сказав, щоб я ніколи не Eодив нікуди з ?@иятелями, які в ск@уті кидають мене самого і чимдуж тікають, @ятуючи власну шку@у. — так і сказав?— здивувався ?@иятель. — Ти ба, який @озумний! — так. І він ?@авий, бо д@узі ?ізнаються в біді. Переклад з новогрецької Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі Чи можна цих приятелів назвати друзями? Чому? Які почуття пережив кожен приятель? Які риси характеру засуджуються в байці? У яких словах виражена мораль байки? До якого жанру усної народної творчості можна віднести цей вислів? Розглянь малюнок до байки. Прочитай частину тексту, яку він ілюструє. Чи могли б події розвиватися по-іншому? Як саме?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Вдатний, ?@ово@ний, досEочу, ст@ибунеFь, ?шениченьку, вгаваючи, о?ізнився.

№ 41

Друзі пізнаються в біді.

Леонід Глібов К К-СТР БУ ЕЦЬ У сте?у, в т@аві ?аEучій, Коник, вдатний молодець, і веселий, і с?івучий, і проворний стрибунець, чи в ?шениченьку, чи в жито, досхочу розкошував і Fілісінькеє літо, не вгаваючи, с?івав; розгулявся на всі боки, все байдуже, все дарма... Коли гульк — аж в сте? ши@окий суне злючая зима. Коник ?лаче, се@Fе мліє; кинувсь він до Му@ав’я: — Дядьку, он зима біліє! т те?е@ же згину я! Чуєш — в лісі во@он к@яче, віт@и буйнії гудуть? По@ятуй, ?о@адь, земляче, як Fе лиEо ?е@ебуть! — ?ізнився, небо@аче, — одказав земляк йому, — Eто коEав життя ледаче, не?е@еливки тому. — Як же в світі не @адіти? Все к@угом тебе Fвіте, — каже Коник, — ?ташки, квіти, любе літечко на те; скочиш на т@аву шовкову — все с?івав би та с?івав... 100 Не вір обіцянкам, дивись на вчинки.

а таку веселу мову Му@авей йому сказав: — П@ос?івав ти літо Боже — вдача вже твоя така, — а те?е@ танFюй, небоже, на мо@озі го?ака!

Вдатний — здібний. Розкошував — тут: жив безту@ботно. Неборак — бідолаEа; той, що о?инився у ск@утному становищі. Непереливки — ск@утно, дуже ?огано. Прочитай виділені в тексті слова. Якого персонажа байки вони стосуються? Яку рису його характеру підкреслюють? Як і чому змінювалася поведінка і настрій Коника? Уважно переглянь текст байки. Знайди і прочитай речення, яке повідомляє про раптову зміну подій. У яких словах зосереджено повчальний висновок байки? Кого в ній засуджує автор? Вислови своє ставлення до кожного з персонажів твору. Уявіть, що Муравей забрав Коника на зиму до себе. Як би тоді закінчилася байка? Підготуйте інсценування за текстом байки. Передайте голосом, жестами, виразом обличчя своє ставлення до персонажів твору.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Глузували, ст@імко, дзвенить, малесенького, @озвіялись. Працьовитих поважають, а ледачих зневажають.

№ 42

101

Павло Глазовий Ж ЛУДЬ ад жолудем маленьким восени сміялись, глузували бу@’яни: — Га-га! Лежиш та тлієш! — Ха-Eа! Рости не вмієш! П@ийшла весна. Почав дубок @ости та ст@імко наби@ати висоти. Та як ?устив ко@іння на всі боки, та як ?очав з землі качати соки, з Fієї і з тієї сто@они — дзвенить, шумить! А де ж ті бу@'яни, що з жолудя малесенького к?или? Розвіялись, ?@о?али жа@туни і сліду за собою не лишили. Із Fього легко вивести мо@аль: ?оглянь на себе, ?отім зуби скаль. Кпили — насміEалися. Про кого і про що ти прочитав / прочитала? Як ти ставишся до дійових осіб? Про які риси характеру бур’янів свідчить їхня поведінка? Чи однакове значення мають слова сміятися і насміхатися? Що означає вислів «скалити зуби»? Як ти вважаєш, який саме момент передано на ілюстрації до цієї байки? Знайди його в тексті і прочитай. Сформулюй головну думку твору: що основне хотів сказати поет читачам? Об’єднайтеся у творчі групи / пари і створіть комікс за сюжетом однієї з прочитаних у цьому розділі байок.

102

Не смійся з другого, щоб тобі не було того.

Квітує радісно весна Спиридон Черкасенко З МА І ВЕС А — асу?лю я б@ови, — гово@ить зима, — і віте@ з мо@озом ?овіє: усе ск@ізь загине — @ятунку нема! Під снігом зам@е, заніміє. — А я засміюся, — весна відмовля, — і сонFе ?екуче засяє: ?@окинуться луки, ліси і ?оля, усе @озFвіте, зас?іває. Між ким відбувається розмова у вірші? Про що сперечалися зима і весна? Як зима боротиметься з весною? Хто, на твою думку, переможе? № 43 Які ознаки весни згадано у вірші? Якою ти уявляєш зиму? Чому? Розглянь ілюстрацію до вірша. Якою змалювала художниця весну? Обговоріть, з яким почуттям і силою голосу слід читати слова зими. А весни? Прочитайте вірш в особах. Спробуйте себе в різних ролях, щоб зрозуміти, яка роль вдається краще. Попрацюйте в парах! Складіть продовження діалогу. уває, що й березень морозом хвалиться.

103

Послухайте текст Антоніни Назаренко

«Який це місяць?» і дайте відповідь на запитання, яке міститься в заголовку.

№ 44

Про які зміни в природі розповідає Антоніна Назаренко? Із чого зрозуміло, що це рання весна? Як же називається цей весняний місяць?

Іван Франко *** адійшла весна ?@ек@асна, многоFвітна, те?ла, ясна, наче дівчина в вінку. ЗаFвіли луги, діб@ови, ?овно гомону, @озмови і ?ісень в чага@нику. Які ознаки весни передають її красу? З ким поет порівнює весну? Що з прочитаного у вірші можна побачити? А що почути? Які почуття висловив поет, описуючи весну? Прочитай виразно вірш. Передай своє ставлення до весняного пробудження природи. Чи збігається воно з авторським? Вивчи вірш напам’ять.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

П@ит@ушує, ?@иг@ітиE, сльозяться, ?е@едчуттям, ?ідт@имують, ?ове@нувшись. 104 Весною все оживає, танцює і співає.

№ 45

Степан Мацюцький У Г СТЯХ У ВЕС Ще Eоваються ?о бай@акаE сі@і б@или злежаного снігу. Уночі мо@озеFь ?@ит@ушує білою ?уд@ою зелене листя осоки на болоті, а вже к@асується золотими се@ежками ліщина і на ?@иг@ітиE сонFем галявинаE ви?инаються молодими соковитими ст@ілами т@ави. У таку ?о@у я ?ос?ішаю в ліс. Пос?ішаю в гості до самої весни. Ранок те?лий, сонячний. ДиEає свіжістю земля. Сльозяться к@иEітні ст@умки, шукають до@огу до @ічечки. Ліс живе ?е@едчуттям зеленої ?овені листя і т@ав. Він ?освітлів, виг@ає новими кольо@ами, звуками. Чуєте: з вільшника долинає голосна ?існя: «П@и-йди-кум... чай-?ить... чай-?ить...». Хто ж Fе за?@ошує ви?ити чаю? Та Fе ж с?івочий д@ізд! Він зовсім недавно ?ове@нувся з далекої Аф@ики й те?е@ с?ішить ?овідомити ?@о Fе ніжними т@елями. Д@озда ?ідт@имують і зяблик, і ш?ак. Вони також @адіють, ?ове@нувшись до @ідного лісу. СиниFя, яка ніколи не бачила замо@ськиE земель, дивиться на ниE з особливою зазд@істю. А от вівсянка і досі не йме ві@и, що настала весна. Сидить на сосновій гілFі і все ?е@е?итує: «Чи Fе так? Чи Fе так?» «Так, так, так», — від?овідає їй дятел. «Угу, угу», — ?ідтакує го@лиFя. Здається, ?е@нате населення лісу шаленіє від ?’янкого ?овіт@я, світла, те?ла. ду лісовою стежкою і ск@ізь бачу ?@икмети весни. Се@ед чага@ників ?у@Eає метелик — к@о?ив’янка. Весна днем красна.

105

а к@ильFяE — с?@авжня веселка: чо@ні, жовті, ко@ичневі @озводи на че@воному тлі, блакитна ме@ежка. І @а?том не стало метелика. Де ж він ?одівся? Ага, сів на то@ішню т@аву склав к@ильFя і став не?омітним. Га@но замаскувався. А коли @озго@нув к@ильFя — у ?овіт@я знов злетіла ба@виста квітка. Побачив я і сонечко. Воно сиділо на суEому стеблі де@евію і ніяк не могло відважитись на ?оліт, Eоч і ?іднімало че@воні із чо@ними Fятками надк@илля. Узяв я комашку в долоню і зіг@ів своїм диEанням. Сонечко @оз?@авило к@ильFя і зникло з очей. Що не к@ок — то нова зуст@іч… Цілий день блукав я весняним лісом. А ?ід вечі@ зяблик ?о?е@едив мене: зби@ається на дощ. а га@ну ?огоду він с?іває веселу ?ісеньку, а ?е@ед дощем ?очинає одноманітно свистіти. Що ж, ?о@а йти додому.

Байрак — я@, ?о@ослий лісом, чага@ником. Про які ознаки весни ти прочитав / прочитала в оповіданні? Як саме письменник причетний до подій, описаних у творі? Що описує автор на початку твору? Про що пише далі? Чим закінчує твір?

106 Весняний дощ — землі радість.

Відшукай слова, якими автор описує осоку, ліщину, траву. Кого він побачив у лісі? А кого почув? Прочитай, як співає-промовляє дрізд, вівсянка, дятел, горлиця. Відшукай слова, які вказують на те, як читати цю частину твору. Прочитай її, передай настрій, викликаний приходом весни. Кого автор називає барвистою квіткою? Що нового із життя птахів ти дізнався / дізналася з прочитаного твору? Поставте одне одному запитання за прочитаним твором.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

ПотиEесеньку, га@несенькі, ?е@ея@ками, дівчатка, узлісками, б@изочки, ст@уни.

№ 46

Ліна Костенко ВЕРБ ВІ СЕРЕЖК Біля я@у, біля стежки одягла ве@ба се@ежки. Головою Eилитала, ?отиEесеньку ?итала: — Де ота біленька Eатка, що га@несенькі дівчатка? Хай би вибігли до стежки. Пода@ую їм се@ежки. Про які сережки йде мова у вірші? Відшукай ті рядочки, які треба читати тихо. Чому? Прочитай їх. Назви пари римованих слів. Уяви картину, яку описала поетеса у вірші. Що в ній казкового? Зацвіла верба — настала весна.

107

Ліна Костенко БЕРІЗК П К ЛІ А У В ДІ Пе@ея@ками та узлісками, ?о @озлитій з весни воді гуси ?лавають між бе@ізками, білі-білі, як лебеді. Ані шелесту, ані б@изочки, ні далекого шуму коліс. Лиш гусей лебедина низочка огинає ст@уни бе@із.

Переярки — ?о?е@ечні глибокі за?адини на землі. Узліски — смужки де@ев на к@аю лісу, узлісся. Чому берізки стоять по коліна у воді? Яке порівняння використовує поетеса для опису гусей? Якими словами письменниця передає тишу? З якою інтонацією краще читати це речення? Які почуття викликає у тебе описана у вірші картина? Підготуйся до виразного читання вірша.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Різноба@вні, с?алаEують, заквітчавсь, узгі@ок, невдовзі. 108 Коли квітень з водою, тоді травень з травою.

№ 47

Вадим Скомаровський МІСЯЦЬ-КВІТ КАР Піду у ліс — і к@ізь весняні віти ?обачу: Eодить квітень ?о т@аві. Де він сту?не, там @ізноба@вні квіти с?алаEують, як вогники живі. Зо@іє @яст, і стелиться ба@вінок, і сон-т@ава ?@окинулась від сну, і заквітчавсь фіалками узгі@ок, нагадуючи клумбу за?ашну. Гуде бджола. В ?илку у неї ла?ки і Eоботок в солодкому меду. евдовзі жовті сонечка-кульбабки ?ідсвітять ніжну зелень молоду. А он тюль?ан. Він у @ожевий келиE зби@ає чисті к@а?лі дощові. ад ним т@і?оче к@ильFями метелик, ба@вистий, наче квітка у т@аві. Куди не глянь — оновлення в ?@и@оді, і квіти Fі — її що@ічний да@, і неда@емно кажуть у на@оді, що квітень — щед@ий місяFь-квітника@. Який період весни описано у вірші? Як ти розумієш вислів «ходить квітень по траві»? Знайди порівняння у вірші. Що ними автор хотів сказати? Чому в народі місяць квітень називають квітникарем? Позмагайтеся, хто більше назве квітів, згаданих у вірші. Що ти знаєш про весняні квіти, крім того, що вони ніжні, гарні? Чому кажуть, що квіти — окраса землі? Квітень землю квітчає.

109

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

едалечко, @озмальовують, святкування, доб@озичливо, складати, ст@ава. Ніна Куфко СВЯТ ПАСХ ЕДАЛЕЧК

№ 48

Свято ПасEи недалечко, люди звичай бе@ежуть, — @озмальовують яєчка, ?ишні ?асочки ?ечуть. Святкування йде віками, — Fе такі чудові дні: в гості йти, ?ід @ушниками ст@ави нести за?ашні, доб@озичливо, з любов’ю Пасха — Великдень. мати щи@і ?очуття, Зичити — бажати. людям зичити здо@ов’я і щасливого життя...

110

Не я б'ю — верба б'є, за тиждень Великдень.

Про який звичай розповідається у вірші? З яким почуттям у це свято люди ходять у гості? Що бажають одне одному? Розглянь малюнок. Якими словами вірша можна його підписати? Поміркуйте разом! Які побажання можуть висловлювати одне одному друзі на Великдень? Що варто відповісти, коли тебе вітають? Визнач паузи у вірші. Підготуйся і виразно прочитай його. Як готується твоя родина до свята Великодня? А як святкує? Що тебе найбільше радує цього дня?

Юлія Забіяка ВЕЛ К Д І К Ш К де Великдень — світле свято — т@еба кошика складати. Паска га@на та смачна — ст@ава в ньому головна. К@ашанки ?офа@бували і до кошика ?оклали. Ще кладемо масло й си@, щоб здо@овими з@ости! Шинку й ковбасу бе@емо, до ?@одуктів теж кладемо. Пе@ед тим, як освятити, т@еба свічку за?алити. сь і склали ми сьогодні з вами кошик великодній! Про що розповідається у вірші? Які страви кладуть у великодній кошик? Як готується твоя родина до свята Великодня? А як святкує? Що тебе найбільше радує цього дня? Розглянь малюнок. Якими словами вірша можна його підписати? Крашаночка-писаночка — великоднє диво.

111

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

П@ислуEайтесь, найгучніший, вівча@ики, ?таство.

№ 49

Олександр Копиленко А ВЕСЕЛІШ МІСЯЦЬ айвеселіший місяFь — т@авень. П@ислуEайтесь до ?ташиного Eо@у в лісаE, ?а@каE, садкаE. а @ізні голоси славлять весну д@озди, коно?лянки, вівча@ики, щиглики та інше голосисте ?таство. А он здалеку озвалася іволга. Десь гучно закувала зозуля. Та найгучніший голос у соловейка. Се@ед свіжого листя кущів затаївся Fей невтомний с?івак, і чути його чистий голос далеко-далеко... авіть он в озе@і завзято змагаються у своїE с?іваE жаби. Буйно ?іднімаються Eліби, т@ави, а над ними, мов чо@ні ст@іли, шугають ластівки. Здається, що вони ніколи й не від?очивають. А ось ?@и до@озі сEовалася в т@аві кульбабка. Голівка її в біленькій ?@озо@ій ша?очFі. Зі@веш обе@ежно Fю ша?очку, ?одмеш на неї — і ?оніс віте@еFь малесенькі ?уEнасті ?а@ашутики. А ?ід кожним ?а@ашутиком насіннячко висить. Там, де сяде ?а@ашутик, — нова кульбабка ви@осте. асувається здалеку темна Eма@а. Загу@котів ?е@ший весняний т@авневий г@ім. Мабуть, дощ буде! Т@еба кудись Eоватися! 112

Травень радує ніжною зеленню.

Про який період весни розповідає автор? Голоси яких птахів він почув? У кого із птахів найгучніший голос? Голоси яких птахів ти вже чув / чула цієї весни? Прочитай абзац, у якому розповідається про кульбабку. Знайди і прочитай речення з порівняннями. Чому автор називає травень найвеселішим місяцем? Придивіться: особливої краси і кольорової виразності надає весні квітування. Дізнайтеся, чому перші квіти весни називають первоцвітами. Прочитайте про це в уривку з вірша Наталії Козленко.

…Сніг від сонечка сEовався, те?лиE ?@оменів злякався. Та з-?ід снігу — с?@авжнє диво: ?е@вісток весни сміливий ?оказав чоло тендітне, ?елюсткове і ?@ивітне. То ?ідсніжник, ?е@воFвіт, сніг долаючи і лід, ?@агне з сонFем ?@ивітатись і з весною обійнятись. е з@ивайте ?е@воFвіти! Помилуйтеся на квіти. Той, Eто @обить з ниE букети, знищує життя ?ланети. Які з первоцвітів рідкісні? Визначте, чому вони зникають. Підготуйте пропозиції, які сприятимуть збереженню ранньоквітучих рослин і запобігатимуть їх зникненню.

Травень літо в гості чекає.

113

Читаю оповідання про дітей ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

СЕКРЕТИ

Оповідання — невеликий за обсягом тві@, у якому @оз?овідається ?@о одну ?одію із життя ?е@сонажа (іноді кількоE), що відбувається ?@отягом нет@ивалого часу.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Ка@?атські, уб@ід, с?учується, відкололася, бист@інь, @озт@ощать, ?о?@и?адали, ост@івFя, ст@имлять.

№ 50

Прочитайте заголовок оповідання. Як ви думаєте, що означає це слово? Про що може йти мова в цьому творі?

Анатолій Григорук ЛЬ Д ХІД По зимі, коли в Ка@?атськиE го@аE тануть сніги, ск@ізь у долинаE ви@ує ?овінь. е та стає і наша @ічка Уж. Улітку Уж зовсім мілкий та с?окійний — у багатьоE місFяE уб@ід ?е@ейдеш. А навесні ?@ибуває велика вода, ламає к@игу, ?лесо с?учується, заки?ає бу@унами, і могутній ?отік мчить, мов шалений, зносячи все, що т@а?иться на його ?уті. 114

Не знаючи броду, не лізь у воду.

Якось Костик і Я@ик ?ішли ?одивитися на льодоEід. Сту?или ?@и бе@езі на к@игу. А вона — E@усь! Відкололася й ?онесла Eло?’ят на бист@інь. Побачили бідолаE люди. Біжать уздовж бе@ега, щось вигукують, @уками маEають. А вдіяти нічого не можуть. С?устити б човна. Та де там! К@ижини вмить @озт@ощать його, як го@іEову шка@алу?ку. н як люто на?овзають одна на одну. авіть глянути ст@ашно. Я@ик і Костик ?о?@и?адали один до одного. Зажму@ились. і живі ні ме@тві. Коли відчули: с?инилася їEня к@ижина. П@игнало її до ?о@ослого ве@бами ост@івFя ?осе@ед @ічки. Весь ост@івеFь зато?ило. А ве@Eівки де@ев із води ст@имлять. За ниE к@ижина й заче?илася. — Ха?айтесь за віття! Т@имайтеся! — к@ичать до Eло?’ят із бе@ега. — н уже ?ідмога йде. І с?@авді, з-за ?аго@ба вигулькнув танк-всюдиEід. Це Eтось здогадався солдатів із сусідньої військової частини гукнути. Зайшов танк у воду і став обе@ежно наближатися до ост@івFя. Усі, Eто стояв на бе@езі, затамували дуE. А танк ?оволеньки, щоб не збудити високу Eвилю, дістався до Eло?чиків і ?оодинFі зсадив їE із к@ижини. Спершу треба розсудити, а тоді робити.

115

Усі дякували танкістам! А от Eло?Fям до@ікнули, щоб думали насту?ного @азу і більше не на@ажалися на небез?еку.

Плесо — с?окійна, чиста водна гладінь. Бурун — велика бу@Eлива ?іниста Eвиля. Бистрінь — швидка течія. Чи правильним виявилося твоє припущення щодо змісту оповідання? Де і коли відбувалася описувана подія? Як довго вона тривала? Які почуття пережили хлопці? Як ти оцінюєш їхній учинок? Які почуття охоплювали тебе під час читання оповідання? Знайди і прочитай речення, у яких вжито вислови «убрід перейдеш», «затамували дух». Поясни, що вони означають. Як в оповіданні пояснюється, що таке льодохід? Прочитай. Зміст яких рядків твору відтворено на малюнку? Прочитай їх. Як ти думаєш, з якою метою автор розповів цю історію? Удома підготуйся розказати цю історію так, ніби ти це бачив / бачила сам / сама. Наприклад: Я бачив / бачила, як…

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

аймальовничішиE, обкладинкою, залюбки, човня@ській, зво@уEнулося, г@осмейсте@. 116

Не жартуй з водою — обернеться бідою.

№ 51

Анатолій Григорук ГРА В ШАШК У Києві, в одному з наймальовничішиE куточків, що зветься Русанівкою, жила дівчинка Уля. Що@анку ?о сніданні Уля із своєю бабусею виEодили на ?@огулянку ?одиEати свіжим ?овіт@ям, чи, як жа@тувала бабуся, «нагуляти дівочі @ум’янFі». Вони б@одили над ?о@ослим ве@бами каналом, уголос читали казки на лавочFі, а ?одеколи б@али на човня@ській станFії човна й залюбки каталися між галасливиE табунFів чайок і дикиE качок. дного @азу, ве@таючись додому, Уля ?обачила біля свого ?ід’їзду незнайомого Eло?чика. Він сидів у легенькому, на велоси?едниE колесаE візку, ?ід легким шат@иком від сонFя, а на колінаE у нього лежала г@уба, з ба@вистою обкладинкою книжка. П@оте Eло?чик зовсім не зби@ався го@тати її. Він був якийсь ?@има@нілий на личку, сумний і до всього байдужий. — Ти що, наш сусід? — ?ідсту?ила до Eло?чика Уля. — Досі я тебе тут не бачила. — Ми ?е@еїEали сюди два дні тому, — дещо насто@ожено й наче знеEотя від?овів Eло?чик. — А чого ти не йдеш ?огуляти над каналом? Там така к@аса! І мало не до самісінького неба б’ють водог@аї. Хло?чик мить ?омовчав, а тоді ледве чутно ?@оше?отів: — Мені не можна. У мене Eво@і ноги. Уля з@озуміла, що ?овелася не зовсім тактовно. У душі їй зво@уEнулося гост@е с?івчуття до Eло?чика. Щоб Eоч якось загладити свою необачність, Хто добре серце має, той усе здолає.

117

вона легенько дото@кнулася до його @уки й за?итала: — А Eочеш, ?ог@аємо в шашки? — Я б з @адістю, — сказав Eло?чик. — Та г@авеFь з мене нікудишній. — , не бійся, я теж не г@осмейсте@, — усміEнулася Уля. Коли бабуся ?@инесла їм шашки, Уля с?@итно @озставила їE на дошFі й великодушно за?@о?онувала: — еEай твої будуть білі. За ними — ?е@ший Eід. А Fе Eоч і маленький, але шанс ?е@емогти. Уля навчилася г@ати в шашки ?ів @оку тому й так нат@енувалася, що інколи навіть виг@авала в самого тата. дначе за@аз вона ви@ішила, що навмисне ?@ог@ає Eло?чикові й, може, Eоч т@оEи @озважить його. Тим часом Eло?чик виявив на?олегливий Eа@акте@. Він чинив завзятий о?і@, й Уля ?осту?ово так заEо?илася г@ою, що геть забула ?@о свій намі@. — , який ти Eит@ик! — що@азу, @облячи свій Eід, ?@омовляла вона й @а?том вибудувала таку муд@у комбінаFію, що Eло?чик вт@атив аж т@и свої шашки, а її, Улину, ?@о?устив у дамки. Те?е@ у нього не було вже ніякісінької надії на @ятунок, і він, ніяково усміEнувшись, звів дого@и @уки на 118

Людяність дорожча за все.

ознаку того, що здається. Уля с?ам’яталася, та було ?ізно. Аби втішити Eло?чика, вона сказала: — Мій тато в такиE ви?адкаE любить ?овто@ювати: «За одного битого двоE небитиE дають». Ти не засмучуйся. Ми те?е@ щодня з тобою г@атимемо, і ти обов’язково нат@енуєшся. А за@аз можна я тебе т@оEи ?окатаю? е чекаючи згоди, вона з@ушила з місFя візок і ?@удко ?окотила його ?о асфальтовій до@іжFі. Весело мигтіли в колесаE блискучі ш?иFі. Ло?отів на віт@і ?а@усовий шат@ик. А якийсь @удий ?@ово@ний го@обеFь ст@ибав ?озаду ниE і голосно, мало не на всю Русанівку, Fві@інькав, ніби ?@осився до їEнього това@иства.

Гросмейстер — найвище звання для г@авFя в шаEи або шашки. Комбінація — ?ослідовність і ?оєднання дій. Про кого розповідається в оповіданні? Назви персонажів твору. Де відбувалася описана подія? Чому Уля звернула увагу на незнайомого хлопчика? Чому хлопчик не прогулювався над каналом? Доведи, що Уля була чуйна дівчинка і швидко зрозуміла, як розважити хлопчика. Визнач головну думку твору. Поставте одне одному запитання за прочитаним твором. Удома поділи текст на частини. Склади план оповідання. Підготуйся переказати його за планом. Придумай продовження цієї історії. Знайдеш друга — забудеш про недугу.

119

Послухай оповідання Миколи Магери «Он як буває». Коли і де відбувалися описані події? Хто головний герой твору? Як поставилися батьки до вчинку сина? Як ти ставишся до вчинку хлопчика? Від чого застерігає вас це оповідання?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Розливається, нат@а?ляють, с?олоEали, висиджує, звідсіля, Eутчіш, вилу?ляться, на?@икінFі, фу@кне, довкола, ст@ивожився, шубовснули, ?@иводнилися, за?лескала.

Василь Чухліб

№ 52

Д КІ КАЧЕ ЯТА Любить Тетянка ?лавати з татом на човні, коли Десна @озливається. Бо завжди вони на щось нат@а?ляють. сь і за@аз — ?ливли мимо ста@ої ве@би, і в@аз над ними щось як фу@кне. — Еге, Fе ж ми качку с?олоEали, — сказав тато. — Та он і ду?ло у ве@бі. Там вона, мабуть, каченят висиджує. Тато ?ідчалив до ве@би, звівся у човні, заглянув у ду?ло. — Так і є. П’яте@о яєFь у гнізді. — І я Eочу ?одивитися! — забажала Тетянка. Тато ?ідняв її на @укаE, і вона також заглянула в ду?ло. — Еге ж, ?’яте@о. Т@ішки зелененькі. 120 ратів менших шануй, нічого не руйнуй.

— А те?е@ ?оїEали звідсіля Eутчіш, доню, — взявся тато за весла. — Бо качка може злякатися нас і тоді ?окине гніздо. Вони ?о?ливли далі. — А чи ско@о каченята вилу?ляться? А де вони житимуть, у ду?лі? — до?итувалась Тетянка. — У качки-к@ижня каченята на?@икінFі квітня з’являються. тож уже ско@о. С?очатку вони ?лаватимуть @азом із маті@’ю, а ?отім навчаться літати, — @озказував тато. — А як же вони до води добе@уться зі своєї ве@би, такі маленькі? — замислилася Тетянка. — Мабуть, на ?а@ашутикаE, — ?ожа@тував тато. Минуло кілька днів. І знову ?лив їEній човен між ве@бами. Коли ?ід?ливали до ста@ої ве@би, ?очули каEкання дикої качки. Тато заве@нув човна за кущ лози. — Подивимось, що сталося. Качка к@ужляла довкола ве@би і каEкала, заде@ши дзьоба. — Може, Eто гніздо її з@уйнував? — ст@ивожився тато. І тут Тетянка зак@ичала: — й тату, дивися: ?а@ашутики летять! Всяка пташка своє гніздо любить.

121

І с?@авді, з ве@би летіли ?а@ашутики чи жовті кульбабки. Шубовснули у воду і... за?ищали. Та Fе ж каченята! — т і ?@иводнилися! — засміявся тато. А Тетянка за?лескала в долоні. Качка @адісно каEкала, ?ове@тала голову то до одного, то до д@угого каченяти. Каченята кульбабками ?лавали довкола мате@і. А вона ?@о щось ?о@озмовляла з ними й тиEенько ?о?ливла до ближнього оче@ету. А каченята за нею — @івненьким шну@очком.

Качка-крижень — велика дика качка. Між ким відбувається діалог у творі? Про що вони розмовляють? Яку пору року описано в оповіданні? Доведи свою думку словами з тексту. Чому тато запропонував Тетянці якнайшвидше відпливти від качиного гнізда? Над чим замислилася дівчинка? Де Тетянка з татом побачили качку наступного разу? Чому тато стривожився? Як автор описав каченят? Із чим порівняв? Що тебе найбільше здивувало чи вразило у творі? Чи можна тата і Тетянку назвати друзями природи? Доведи свою думку. Знайди і прочитай у тексті оповідання уривок, якому відповідає малюнок. Які почуття переживає кожен із персонажів у цій ситуації? Опиши зовнішність Тетянки за малюнком. Чи такою ти її уявляв / уявляла?

122

До природи не неси шкоди.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Ст@ашенно, @озча@ований, нес?@аведливо, ?@инишкли, @озсту?илися, ?оEню?ившись.

№ 53

Аліна Туз В ПЛА ШЕТ Славкові ?ода@ували ?ланшет. Хло?еFь давно м@іяв ?@о нього, бо в усіE його шкільниE д@узів — і в Пет@ика, і в А@ту@а, і в Софійки, ?ланшети вже були. Те?е@ Славко був щасливий. а ?ланшеті були @ізні іг@и: блукалки, @озвивалки, навіть одна ст@атегія та багато новиE книжок. Він ладен був сидіти ?е@ед ек@аном день і ніч! Але мама з татом суво@о ?о?е@едили: година на день — і все! А тут іще й молодша сест@ичка Ма@ійка весь час докучала: дай та дай ?одивитися! Швидко ?@омайнули канікули, ?очалося навчання. Славко був ст@ашенно @озча@ований, бо батьки забо@онили б@ати ?ланшет до школи. Школа, мовляв, для навчання, а не для @озваг, та й зламати ?ланшет можна... Це було нес?@аведливо! Адже всі носять ?ланшети до школи: і Анд@ій, і Данько, і Сашко... Та всі! А Славкові не можна. Це було зовсім нес?@аведливо! тож одного @анку Славко ?отайки ?оклав ?ланшет у на?лічник і ?ішов із ним до школи. а ?е@шій же ?е@е@ві навколо Eло?Fя зіб@алося ?ів класу. Від такої уваги Славко ?очувався ге@оєм дня. — Будь людиною, дай ?ог@атися! — ?о?@осив Се@гій. У нього свого ?ланшета ще не було. Дружби цяцьками не купиш.

123

— Доб@е. Тільки обе@ежно! — ?огодився Славко. — А мені можна?! — вигукнув Мишко. — А ?отім мені! — ?@остягла до ?ланшета @уки Діана. — Та не всі @азом! По че@зі! — вгамовував д@узів Славко. Та було вже ?ізно. Діти штовEалися, види@али ?ланшет одне в одного, і @а?том — ХРЯСЬ! Він о?инився на ?ідлозі. Усі миттю ?@инишкли й @озсту?илися. Славко ?ідняв ?ланшет і ?обачив здо@овенну, сEожу на блискавку т@іщину ?о всьому ек@ану. Після школи Eло?еFь ішов додому зажу@ений. Що ж скаже мама? А що з@обить тато? А може, не казати нічого... Але ж все одно ?обачать... Такі думки тіснилися у Славковій голові. Аж ось уже й дім. Зачинивши за собою две@і, Eло?еFь од@азу ж витяг із на?лічника зі?сований ?ланшет і тиEо, щоб не ?обачили бабуся та сест@ичка, сEовав його ?ід свою ?одушку. Увече@і ?ове@нулися з @оботи мама й тато. Сіли вече@яти. ?ісля мама сказала: — Славку, ти, мабуть, уже наг@ався з ?ланшетом. Дай, будь ласка, і Ма@ійFі т@оEи ?ог@ати. — Я не знаю, де він, — о?устивши очі, бу@кнув Славко. — Як не знаєш? — здивувався тато. — Я ?@ийшов зі школи і не знайшов його, — сказав Eло?еFь, ?оEню?ившись іще більше. — Може, Ма@ійка взяла. 124

Правди не приховаєш.

— і, я не б@ала! — за?лакала мала. — Це не?@авда! Славкові стало со@омно. І ст@ашно. Тато уважно глянув на сина. Хло?еFь о?устив голову, вуEа в нього ?алали, мов че@воні маки. — Сину, ?ланшет — Fінна @іч, — ?оволі мовив тато. — А чесність — то @іч безFінна. За столом стало тиEо. Тато, мама, бабуся і сест@а ?ильно дивилися на Славка. У Eло?Fя в го@лі заст@яг клубок, на очі наве@нулися сльози: — Тату, я взяв ?ланшет до школи, і він @озбився, — ледь чутно ?@омовив Eло?чик. — е жу@ись, синку, — се@йозно сказала мама, — ?ланшет, звісно, шкода. Але без нього ?@ожити можна, а от без совісті — ні. Хто головний персонаж твору? Як почувався Славко, коли сказав неправду і звів наклеп на сестричку? Простеж за текстом, як змінювався настрій Славка протягом описаних подій. Чим це було зумовлено? У яких словах оповідання висловлено його головну думку? Як ти її розумієш? Поставте одне одному запитання за прочитаним твором. Що із розказаного письменницею ти вважаєш важливим для себе?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Конфлікт, зовнішність, скейтбо@д, наб@идло, ?андус, наскочив, ?@одовжував, с?@оба.

№ 54

Чесному всюди честь.

125

Дженніфер Мур-Маллінос В РІШУЄМ К ФЛІКТ (Уривок) «Мак і Зак б@і — б@ати-близнюки. У ниE однакова зовнішність: @уде куче@яве волосся, веснянки на обличчі і величезні ка@і очі. Усі люди @оз@ізняють їE лише за ?оведінкою. Мак — тиEа, ввічлива і д@ужелюбна дитина. Зак відомий як «неслуEняний близнюк» — дуже галасливий і нечемний. Він завжди ?от@а?ляє в якісь конфліктні ситуаFії… — Маку, ?ідеш зі мною гуляти у ?а@к? — за?итав Зак. — Ти йди, а я дожену. Мені ще т@еба @озв’язати кілька задач із математики, — від?овів Мак. Зак узяв скейтбо@д і ?ішов. Коли Зак ?@ийшов до ?а@ку, він з@адів, що, к@ім нього, там не було ані душі, бо не любив чимось ділитися й чекати своєї че@ги. Зак доб@е ?@оводив час. Він на@ешті навчився кількоE т@юків, над якими довгий час ?@аFював, і не міг дочекатися, коли вже ?окаже їE Макові. Але незаба@ом у ?а@ку з’явилася г@у?а іншиE дітей. С?е@шу всі ми@но каталися ?о че@зі і ніEто нікому не заважав. Та ?отім Закові наб@идло чекати своєї че@ги. — Я ?@ийшов сюди ?е@шим, чому б вам не заб@атися звідси?! — зак@ичав він. — У чому ?@облема? — ?оFікавився один із Eло?чаків. — Цей ?а@к для всіE, не лише для тебе! — у Fе ми ще ?обачимо! — @а?том Зак скочив на свій скейтбо@д, з’їEав ?о ?андусу і наскочив на 126

Краще не починати конфліктів.

того Eло?чика. Та так, що ?ошкодив йому два ?е@едні зуби! — Ти ?@о Fе ?ожалкуєш! — ?о?е@едили Зака інші діти й ?ішли. Зак з@адів, що знову лишився на самоті. Він зовсім не ?е@еймався тим, що сталося, і ?@одовжував кататися. — Чому ти так довго? — ?оFікавився Зак, коли на@ешті ?@ийшов його б@ат. — іяк не міг @озв’язати останню задачу, — ?ояснив Мак. Зак не @оз?овів б@атові ?@о те, що сталося. Адже він знав, що Мак не сEвалить його вчинок. Та ще й буде гніватися, що б@ат знову вскочив у Eале?у. атомість Зак ?оказав б@атові нові т@юки і був Fілком ?е@еконаний, що Мак їE не ?овто@ить. Мак і с?@авді не зумів ?овто@ити жоден із т@юків. Та він не зби@ався ?@и?иняти с?@об. — Ходімо додому, Маку, я зголоднів! — скомандував Зак. — А я Eочу залишитися і т@енуватися, щоб теж навчитися виконувати Fі т@юки, — від?овів Мак. Зак ?ішов додому, а Мак ще довго т@енувався, ?оки в нього стомилися ноги. Хло?еFь ви@ішив, що теж час іти додому. — Куди Fе ти зіб@ався? — до Мака ?ідійшла г@у?а Eло?чаків, якиE він @аніше не бачив. Макові стало лячно, він не знав, що від?овісти. У нього було ?огане ?е@едчуття щодо намі@ів FиE Eло?Fів. а жаль, він не ?омилився. Знаєш, як битися, навчись, як миритися.

127

— Тобі не слід було об@ажати мого б@ата! — сказав найста@ший із Eло?Fів. — Те?е@ тобі доведеться мати с?@аву зі мною! Мак і гадки не мав, що відбувається. — Я не знаю, ?@о що ти. Я навіть не знаю твого б@ата, — сказав Мак. — е б@еши, ти щойно ледь не вибив йому зуби! — Eло?чик сEо?ив Мака за футболку… Мак не ?ам’ятав, що було ?отім і як він дістався додому. Побачивши ?обитого б@ата, Зак на@ешті з@озумів, що накоїв. Адже Макові завдали болю саме че@ез нього. Якби він ми@но катався з тими Eло?Fями і не зчинив бійки, Fього б не сталося. — Це моя ?@овина, — визнав Зак. — Вибач, б@ате! Зак у@очисто ?ідняв ?@аву @уку і ?ообіFяв, що ніколи не буде більше ?@овокувати конфліктів». Хто дійові особи оповідання? Чим брати схожі? Чим різняться? Знайди і прочитай опис зовнішності братів. Чому Мак не пішов відразу із братом до парку? Що сталося в парку з Маком? Чому? Кому з героїв твору ти співчував / співчувала? Коли саме? Яку проблему порушено в оповіданні? Підготуйся і стисло розкажи оповідання. Проведіть дослідження: хто із сучасних українських авторів та авторок пише оповідання для дітей? Складіть перелік оповідань, які ви радите прочитати своїм однокласникам / однокласницям. Поясніть, чому саме ці твори ви вважаєте найцікавішими.

128

На добрий привіт добра відповідь.

Носикам цікавим про всілякі справи О

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Ста@анно, @оз@аEунки, зніяковів, надзвичайною, ста@анністю, ?ос?ішаючи, вельможного, якнайк@аще, мовчечки, @озгнівався, зат@усився.

№ 55

Сербська народна казка Ч МУ МІСЯЦЬ ВБРА Я Е МАЄ дного @азу ?@ийшов до к@авFя сам ?ан МісяFь, який був великим че?у@уном і дуже стежив за модою. — Поший-но мені нового жу?ана, — ?о?@осив він. К@авеFь ста@анно зняв із клієнта мі@ку і заEодився к@оїти. Че@ез деякий час МісяFь ?@ийшов мі@яти жу?ан, а він і завузький, і зако@откий! — Да@уйте, ?ане МісяFю, я, мабуть, ?омилився в @оз@аEункаE, — зніяковів к@авеFь. Він знову зняв із клієнта мі@ку, дістав нову тканину і знову взявся до @оботи з надзвичайною ста@анністю. К@авеFь ?@аFював кілька діб, ?ос?ішаючи виконати замовлення вельможного ?ана якнайк@аще. А че?у@ун МісяFь тим часом дуже @оз?овнів і став Світить місяць, та не гріє.

129

надзвичайно ?оважним. К@авеFь, ?обачивши свого замовника, аж зблід. Мовчечки зняв він ут@етє мі@ку і знову ?очав к@оїти та шити. а@ешті закінчив він @оботу, ?овісив новенького жу?ана на гвіздочку і сів ?е@е?очити. Аж гульк — іде ?ан МісяFь. Та такий тоненький та виснажений, що ст@аE на нього й дивитися. Розгнівався к@авеFь аж зат@усився. — Годі знущатися з мене, ?ане! — вигукнув він. — Шукайте собі іншого к@авFя. Я ж так Eотів вам догодити, але з вашою фігу@ою діються якісь нез@озумілі @ечі, і че@ез Fе я зазнав величезниE збитків! Тоді че?у@ун МісяFь сумно зітEнув і мовив: — С?@авді, ?ане, Fе так. Але ж мені так Eотілося мати новенького жу?ана! Переклад Тамари Коломієць

Жупан — ста@овинний ве@Eній чоловічий одяг. Хто є персонажами цієї казки? Який одяг замовив Місяць у кравця? Що сталося на першій примірці жупана? Чи справді кравець помилився? Скільки разів кравець перешивав жупан? Чи вдалося все-таки йому виконати замовлення Місяця? Чому? Що, на твою думку, у цій казці є вигадкою, а що — ні? Спробуй обґрунтувати свою відповідь.

130

Місяць у небі — як той пан, має срібний жупан.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

ст@івеFь, зу?иняючись, ?оманд@увати, ба@вистиE, метушливиE, @озк@итими, стулками, зімкнулися, дошкуляти, ?е@ламут@у. @оз-Eви-лю-ва-ло-ся  @озEвилювалося ?е-@е-тво-@ю-ва-ла-ся  ?е@етво@ювалася до-@о-го-Fін-но-стей  до@огоFінностей

№ 56

Анна Рибалка ЯК ПІЩ КА СТАЛА ПЕРЛ Ю (Скорочено) Далеко-далеко в мо@і є невеличкий ост@івеFь. Такий маленький, що на ньому @осте лише кілька кокосовиE ?альм. Час від часу на об@ії з’являється ко@абель, минає ост@івеFь, не зу?иняючись, і ?ливе далі… а ?ологому бе@езі ост@ова лежала маленька ?іщинка з безліччю своїE ?од@ужок, іншиE ?іщинок. Вона нудьгувала. Їй Eотілося ?огуляти бе@егом, @оздивитися @ідний ост@ів з усіE боків. А ще більше бажалося ?оманд@увати мо@ем, туди, де ?лавають к@асиві білі ко@аблі. Але ж ?іщинки не можуть Eодити чи ?лавати!.. дного @азу мо@е @озEвилювалося. Великі Eвилі накочували на бе@ег. Піщинки налякалися. Лише одна-єдина ?іщинка не боялася. Вона сміливо загово@ила до Eвилі, що набігла на бе@ег: — Скажи мені, Eвиле, чи ?@авда, що ти манд@уєш ?о всьому мо@ю? І море починалося з краплі.

131

— Звісно, ?@авда! — го@до обізвалася Eвиля. — E, як чудово! — заEо?лено ск@икнула ?іщинка. — Як би і мені Eотілося глянути на усе Fе! — Це дуже ?@осто, — від?овіла Eвиля. — Я можу взяти тебе із собою в мо@е. — і, не йди, — обізвалися Eо@ом інші ?іщинки. — Мо@е таке величезне! У ньому легко ?@о?асти. У мо@ськиE глибинаE Eолод і тем@ява! А тут світить лагідне сонFе. — Я не боюся мо@я! — озвалася маленька ?іщинка. Хвиля ?ідEо?ила її, зак@утила та ?отягла у глибину солониE вод. Пі@нувши у воду, ?іщинка ?обачила величезну медузу. Медуза ?оволі ?ливла ?ід водою і нагадувала г@ибок із білим ка?елюшком… А ось і зг@айка ба@вистиE метушливиE @ибок. А ?ід каменем сEовався невеликий к@аб… Довго ?іщинка манд@увала ?о мо@ю. Аж якось їй т@а?илася велика мушля з @озк@итими стулками. Вона була сEожа на відк@иту валізу. Щойно ?іщинка наблизилась до неї, щоб зази@нути все@едину, як стулки вEо?или її й зімкнулися. І маленька ман@івниFя лишилася замкненою все@едині. У мушлі, наче в EатинFі, жив молюск. Тве@да ?іщинка стала неабияк дошкуляти йому. Це було щось сEоже на те, як у че@евик ?о?аде гост@ий камінеFь і коле, ?оки його не вит@усиш. Та вит@усити ?іщинку зі своєї оселі молюск не міг. Тож він ?очав обго@тати ?іщинку ша@ами блискучого ?е@ламут@у, наче ковд@ою. І маленька ?іщинка ?оволі ?е@етво@ювалася на найбільшу з до@огоFінностей, які можна знайти в мо@і — ?е@лину. Відтоді минуло кілька @оків. 132

Мінливий, як погода на морі.

Якось на мо@ське дно о?устився ловеFь ?е@лин. Він ?ідняв із ?іску кілька мушель. Зок@ема, й ту, у якій була ?іщинка. а бе@езі мушлю відк@или. — , сонFе! — з@аділа ?іщинка, визи@нувши зі своєї в’язниFі. І т@а?илося диво: осяяна яск@авим світлом, вона заблищала, наче зі@ка! Те?е@ Fе була не ?іщинка, а ?е@лина. Чудова ?е@лина, що ви@осла за Fі @оки все@едині мушлі. — Яка чудова знаEідка! — вигукнули люди. Таку велику і га@ну ?е@лину вони бачили в?е@ше… Про що мріяла піщинка? Як їй удалося потрапити в море? Як мушля, у якій була піщинка, знову потрапила на берег? Що в казці розповідається про те, як піщинка перетворилася на перлину? Які події в цій казці є вигаданими, яких не буває в реальному житті? А що, на твою думку, є правдою?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Пе@етво@ення, славному, Eло?чикові, с?@авжню, обго@ткаE, ск@ивився, єв@о?ейFі, ?@и?ливли, ?от@а?ляють, д@облять, ст@ічка.

№ 57

Від піщинки — до перлинки.

133

Із журналу «Розумашки» СМАЧ І ПЕРЕТВ РЕ Я сь і канікули, і на@ешті Богданчик у славному місті Львові, у дідуся! а@ешті Eло?чик дочекався, коли дідусь узяв його до себе на @оботу — в маленький магазинчик шоколаду. Хло?чикові здалося, що він ?от@а?ив у с?@авжню казку: на ?олиFяE сиділи шоколадні зайчики і білочки, в ошатниE обго@ткаE стояли ?литки шоколаду і яск@аві ко@обки із Fуке@ками... У магазинчику ще нікого не було. Дідусь ?о?@авив окуля@и і сказав загадково: — Час тобі дізнатися, як @облять шоколад. — Я десь чув, що шоколад @осте на де@еваE, — згадав Eло?чик і уявив @озлоге де@ево, на гілкаE якого висіли шоколадки. Але од@азу заEитав головою: — і, Fе не?@авда! Дідусь засміявся: — І не?@авда, і ?@авда! Він ?@остягнув онукові маленький темний го@ішок: — умо, с?@обуй! Богдан ?онюEав «го@ішок» і від?@авив його до @ота. Пожував... і ск@ивився: — Як гі@ко! — Ти маєш @аFію — какао-боби гі@кі, але саме вони в шоколаді — головні. А @остуть вони на де@еваE, які так і називаються — шоколадні. У?е@ше скуштували Fі ?лоди індіанFі, які жили на те@ито@ії Північної та Південної Аме@ики. З обсмажениE і @озте@тиE какао-бобів вони @обили 134

Нехай життя буде солодким, як шоколад.

гі@кий на?ій, додавали у нього ?екучий ?е@еFь і ?или Eолодним. ІндіанFі вважали Fей на?ій священним, тому збе@ігали сек@ет його виготовлення у великій таємниFі. Какао-боби настільки Fінувалися індіанFями, що вони вико@истовували ?лоди какаового де@ева замість г@ошей. Згодом єв@о?ейFі, які в?е@ше ?@и?ливли до Аме@ики, з’єднали какао-боби із Fук@ом і от@имали зовсім не гі@кий, а солодкий на?ій, і ?или його га@ячим. Пе@ший тве@дий шматочок шоколаду ство@или в іде@ландаE. Пе@ша шоколадна ?литка була виготовлена в Англії. Т@оEи ?ізніше у ШвейFа@ії додумалися додавати в шоколад суEе молоко — так з’явився молочний шоколад. ДЕСЯТЬ КР КІВ Д Ш К ЛАДК

Боби з@ивають із де@ев і сушать. Потім очищують від сміття і со@тують.

За до?омогою с?еFіальної машини з какао-бобів знімають шкі@ку і наси?ають у мішки.

Мішки з бобами ?от@а?ляють на фаб@ику. Усі речі — чиїсь винаходи.

135

Там для надання майбутньому шоколаду ?@иємного смаку й а@омату боби обсмажують і д@облять.

Под@ібнені боби ?от@а?ляють ?ід ?@ес. І — диво! З-?ід ?@еса какао вже не си?леться, а... тече. К@у?ка ?е@етво@илася на сEожу на кашку масу! Виявляється, у кожному бобі міститься більше ?оловини какао-масла. Роздавлюючи суEі к@у?инки, ?@ес вичавлює масло, яке і @обить суEе какао @ідким.

т@иману масу ?е@ети@ають, ?е@емішують і наг@івають.

У наг@іту масу залежно від @еFе?та додають Fуко@, ваніль, молоко та інші добавки. Іноді Fе мо@ська сіль і навіть ?е@еFь!

Маса ?е@емішується і в наг@ітому стані @оз?оділяється на с?еFіальній ст@ічFі. Цей ?@оFес називається виливок.

Потім на ?литковому автоматі фо@муються ?литки шоколаду.

Після оEолодження насту?ний автомат заго@тає шоколадки в обго@тки.

136

11 липня — Всесвітній день шоколаду.

— І на@ешті, — дідусь обвів @укою магазинчик, — шоколад з’являється тут! Чому текст має таку назву? Як називаються дерева, на яких ростуть какао-боби? Хто першим почав використовувати ці плоди? Як? Що придумали європейці? У якій країні було виготовлено перший твердий шоколад? А першу шоколадну плитку? Який винахід зробила Швейцарія? Що нового ти дізнався / дізналася з тексту? Які етапи проходять какао-боби, щоб стати шоколадом?

СЕКРЕТИ

ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

Науково-пізнавальний твір — Fе тві@, у якому є лише факти, достові@на інфо@маFія ?@о навколишній світ. У такиE тво@аE @оз?овідається ?@о @ізні винаEоди й відк@иття, ?@о Fікаві факти із життя @ослинного і тва@инного світу, таємниFі ?@и@оди. О

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

С?івіснують, @ізноба@вниE, ?елюсточка, аф@иканський, ст@аусяче, глибоководні, завдовжки, Філі??інськиE.

№ 58

Із журналу «Малятко» КАРЛ К ТА ГІГА Т 1-й абзац

Дуже багата й @озмаїта ?@и@ода нашої ?ланети. Дивовижний її тва@инний світ. У ньому легко с?івіснують ка@лики та їEні ?@ямі @одичі — гіганти. сь ?о@івняй. Природа не перестає нас дивувати.

137

2-й абзац

3-й абзац

4-й абзац

5-й абзац

138

а ?@огулянFі в лісі чи в лузі тобі часто т@а?лялося бачити @ізноба@вниE метеликів, манюніE, як ?елюсточка квітки. А тимчасом у Південній Аме@иFі ?у@Eають їEні @одичі — на?@очуд га@ні велетенські метелики з @озмаEом к@ил до 20 сантимет@ів. Поглянь на лінійку, як Fе багато! У т@о?ічниE лісаE живе найменша на землі ?ташка — коліб@і, така завбільшки, як наш джмелик. А її яєчко — з го@ошинку. СEовається коліб@і у квітку, щоб на?итися некта@у, і її зовсім не видно. У нашому ж к@аї найменші ?ташечки — ко@ольок та волове очко. А гігантом се@ед ?таEів є аф@иканський ст@аус. Він до т@ьоE мет@ів заввишки й важить, як теля. Ст@аусяче яйFе тягне на ?івто@а кілог@ами, тобто стільки ж, скільки т@и десятки ку@ячиE яєFь. Дуже багато на Землі @ізниE молюсків. Вони т@а?ляються і на К@айній Півночі, і у с?екотній ?устелі. Це, зок@ема, й наші маленькі @авлики та уст@иFі. А от їEні @одичі — океанські глибоководні кальма@и — сягають до 15 мет@ів завдовжки. Лежачи на землі, такий кальма@ міг би своїми щу?альFями дотягтися до даEу ?’яти?ове@Eового будинку. Учені вважають, що у глибинаE океану вони т@а?ляються ще більші. Різні щодо своїE @озмі@ів і @иби. Зовсім, скажімо, к@иEітний бичок, що живе біля Філі??інськиE ост@овів. ого довжина всього кілька мілімет@ів. А с?@авжні Хто про природу дбає, горя не знає.

5-й абзац

6-й абзац

7-й абзац

гіганти мешкають у те?лиE водаE океанів. Скат манта буває шестимет@ової довжини, а вага його — ?онад 4 тонни. Гігант із гігантів — китова акула. Вона сягає 20 мет@ів і важить близько 30 тонн. дна з найменшиE тва@инок — земле@ийка. Вона сEожа на мишку й важить не більше двоE г@амів. А ось жи@афа сягає з@остом до ?’яти мет@ів. днак найбільша наземна тва@ина — слон. Слони важать від 3 до 8 тонн. Та велетнем навіть се@ед велетнів є океанський синій кит. Якби його можна було ?оставити на Eвоста, кит сягнув би висоти десяти?ове@Eового будинку. Яка інформація про тварин була для тебе відомою, а яка — найцікавішою? Назви тварин, про яких розповідається в тексті. Яких з них тобі доводилося бачити? Де? Розглянь, як побудовано текст. Скільки в ньому абзаців? Який із них найбільший? Що в тексті сказано про вагу акули і слона? У яких абзацах про це йдеться? Знайди і прочитай абзац, у якому розповідається про молюсків. Що ти можеш додати до тексту з власних спостережень чи з прочитаного в інших книжках?

Підготуй презентацію свого улюбленого дитячого журналу, який ти читаєш, за планом: 1) Назва журналу. 2) Хто і де видає журнал? Як часто виходить номер? 3) Які рубрики містить журнал? 4) Презентуй однокласникам / однокласницям одну з рубрик. ережіть рідний край — і зробіть із нього рай!

139

Кожна пригода — для роздумів нагода О

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

С?@ава, с?е@шу, мешканFі, гаджети, закло?отані, ст@ашенно, бадмінтон, баскетбол, ?ос?івчували. Галина Джемула ЛІС В ТУР ІР К@ай до@оги @іс і з@іс с?@ава ліс і зліва ліс. С?@ава — Eвойний був, сосновий, зліва — листяний, дубовий. С?е@шу в лісі тім, що зліва, мешканFі жили щасливо. Так т@ивало б ще і досі, та в нім диво завелося — інте@нет з’явився в лісі, і ?@облеми ?очалися: всі — @ябі, @уді і сі@і — в гаджетаE засіли зві@і. е до сну їм, не до їжі — все качають іг@и свіжі. — е чі?ай! — га@чать, як тиг@и. — е ?ідEодь, у нас тут іг@и! Всі оEляли і зігнулись, як і звати їE, забулись. 140 Здоров’я бережи змолоду.

№ 59

Вже й найменше ведмежа в окуля@аE ?оEоджа. і ?@о що не @озмовляють, лиш сидять собі та й г@ають. Тобто все в ниE, як у нас — отакий-то нині час! Про що ти дізнався / дізналася з прочитаної частини казки?

Зві@і ж у сусіднім лісі д@ужно с?о@том зайнялися. Закло?отані ст@ашенно — іг@и теж у ниE щоденно: то футбол, то волейбол, бадмінтон чи баскетбол й (здогадатися неважко) теніс, шаEи і ще шашки. Всі ?ідтягнуті, с?о@тивні й г@ають на високім @івні. З@ання в ниE і до сме@кання відбуваються змагання... Про що ти дізнався / дізналася із цієї частини казки?

Лісовий чем?іонат замалим став для зві@ят. Тож сусідів за?@осили, щоб ?омі@ятись у силаE. Іг@и ті свої відклали й на змагання ?очвалали... Що на ?олі не @обили — сотню їм голів забили. Ще ст@ибки були і біг. Хто, вгадайте, ?е@еміг? Що ти відповіси на поставлене авторкою казки запитання? Хто спортом займається, той сили набирається.

141

...Милувались Eазяї на медалі на свої. у а гості невеселі ?об@ели в свої оселі. дне одному казали: — Як же ми такими стали? Мабуть, нам згадать ?о@а, що й без гаджетів є г@а! Хазяї ж ?ос?івчували й на ?@ощання так сказали: — Інте@нет (такий вже час) є сьогодні і у нас. Та від нього віді@віться й к@аще с?о@том знов займіться! Всякому ж відомо зві@у — в г@і теж т@еба знати мі@у! Та ще кажемо за@ання: че@ез місяFь — знов змагання. Пот@енуйтеся, сусіди, й ?ідготуйтеся як слід ви, щоб були змагання вдалі на ?@изи і на медалі! Як ти вважаєш, чи зможуть звірята з листяного лісу досягнути успіхів у спорті? За яких умов? До мешканців якого лісу тобі хотілося б завітати? Як би ти проводив /проводила час разом? Як комп’ютерні ігри можуть тобі нашкодити? Що можна зробити, щоб і в комп’ютерні ігри грати, і здоров’ю не шкодити? Чи може бути користь від комп’ютерних ігор? Яка? Чи любиш ти спортивні ігри? Які саме? А комп’ютерні? Яким іграм ти віддаєш перевагу?

142

Хто пішки ходить, той довго живе.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Агентство, ство@ити, ква@ти@не, ?@ист@ибала, клишоногого, білкаст@ибунка, г@ізний, яст@уб, оксамитовою, все@едину.

№ 60

Агентство — о@ганізаFія, яка виконує ?евні до@учення іншиE установ або г@омадян. а?@иклад, агентство з обміну житла. Ірина Мацко АГЕ ТСТВ Д БР Х ВЕДМЕЖ Х П СЛУГ Жив собі у д@імучому казковому лісі доб@ий ведмідь. т надумав він якось ство@ити ква@ти@не агентство, щоб зві@і та ?таEи могли собі ?оміняти житло, якщо їEня домівка їм якось не ?ідEодить. Вивісив він на великій галявині таке оголошення: ОГОЛОШЕННЯ «Агентство добрих ведмежих послуг» пропонує: ПFахи Fа звірі, міняйFе Eвоє жиFло! Кому дуже жарко, кому дуже Eиро, бюро підшукає вам іншу кварFиру, — щоб кожному жиFи зручніше було.

Справа добра, коли вона з розумом робиться.

143

П@очитали лісові жителі оголошення, ?очуEали ла?ами ?отилиFю і ?одумали: — А що, може, й с?@авді ?омінятися? т ?@ист@ибала до клишоногого ведмедя білка-ст@ибунка, ?@илетіли дятел та г@ізний яст@уб, навіть к@іт із м’якою, оксамитовою с?инкою ?@ийшов. І ?очав ведмідь кожному чужу ква@ти@у @озEвалювати. Умовив він білку з к@отом ?омінятися. С?одобалося білFі з @оз?овіді ведмедя те, що у к@отовому домі не дме, навіть узимку те?ло, та й місFя для комі@ок багато, і швидка куниFя тут не с?іймає. Ви@ушила вона дивитися нову ква@ти@у. Сунула носик у ні@ку — о боже! — темнота яка! і ?обігати в тісному, темному ?ідземному ко@идо@і, ні ?ост@ибати. А ?овзати білка не вміє. І ?ідземні комі@ки ко?ати т@еба. А в білки ла?ки для Fього не годяться. Та й білчина го@дість — ?уEнастий Eвіст — тут ні до чого. І взагалі — що їй @обити ?ід землею, коли її головна їжа — шишки та го@іEи — на де@еваE! А к@іт до білчиного гнізда навіть не доб@ався. Пошк@іб-?ошк@іб кігтиками ?о ко@і де@ева і мало не за?лакав: — е ?ідEодять мої ла?ки-ло?атки, щоб ?о де@еваE лазити. ими лише землю з@учно ко?ати. Та й сонячне світло дуже заважає — я до темноти звик. Та й що мені на де@еві @обити, коли весь мій ко@м — E@обачки та личинки — ?ід землею? і, я к@аще вже до себе в ні@ку ?іду. т і довелося білFі з к@отом у свої ква@ти@и ?ове@татися. 144

Який майстер, така й робота.

А дятел із яст@убом че@ез обмін ледь не ?осва@илися. Дятлові од@азу яст@убине гніздо не с?одобалося. Це ж тільки ?одумати — на ?’ятий ?ове@E заби@атися! А на ве@EівFі високого де@ева надто віт@яно, і даEу немає, щоб від дощу заEоватися, та й і стін немає. А без стін, гляди, і ?ташенята з гнізда ви?адуть. Що ж тоді буде? П@илетів дятел назад — ?одивитися, чи ?ідійшло його ду?ло яст@убові. А новий гос?ода@ біля ду?ла к@ужляє та сва@иться, усе@едину залізти ніяк не може. У яст@уба кігті Eоч і великі, але для лазіння ?о де@еву не ?ідEодять ніяк. Це не те, що у дятла, який бігає ?о стовбу@у, наче ?о до@іжFі. Та тільки яст@уб ?олетів, дятел миттю — шмиг — у своє ду?ло, висунув довгого дзьоба та й як зак@ичить на весь ліс: — е буду мінятися — Eочу вдома залишатися! сь так нічого з лісовиE обмінів і не вийшло. Довго ще лісові мешканFі сва@или клишоногого за його «ведмежу ?ослугу». Що вирішив створити ведмідь? З якою метою? Чи вдалося йому це? Чому? Чи сподобалися тваринам нові оселі? Чому? Що означає вислів «ведмежа послуга»? Як ви думаєте, ведмідь мав добрі наміри, відкриваючи своє агентство? Чи хотів він завдати шкоди лісовим мешканцям? Що він не врахував? Що потрібно зробити ведмедеві, щоб його послуги приносили користь? Склади есе на тему «Як уникнути ситуації, коли допомога може перетворитися на шкоду?». Допоможіть ведмедеві стати успішним. Придумайте назву для його агентства та фірмовий знак, за яким його впізнаватимуть; намалюйте рекламний плакат. Спершу навчися, а тоді роби.

145

Вірші про світ природи і дитинства О

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

П@изнавалась, ?облискують, дівчаточко, Eло?’яточко, вставала.

№ 61

Леся Українка ЯК Д Т Ю, БУВАЛ … Як дитиною, бувало, у?аду собі на лиEо, то Eоч в се@Fе біль доEодив, я собі вставала тиEо. «Що, болить?» — мене ?итали, але я не ?@изнавалась — я була малою го@да, — щоб не ?лакать, я сміялась.

Маленька Леся із братом Михайлом

Поясніть, як ви зрозуміли значення висловів «упаду собі на лихо», «в серце біль доходив». Висловіть міркування. Чому дівчинка, «хоч в серце біль доходив», не плакала? Які риси характеру допомагали їй переборювати біль? Доведи це рядками вірша. Уважно розглянь світлину. Розкажи, із чого видно, що це не сучасне фото. Про що можна дізнатися з цієї фотографії? Чи знаєш ти, що «Леся Українка» — це псевдонім? Дізнайся справжнє ім’я поетеси.

146

За усмішкою часто сльоза прихована.

Псевдонім — Fе ім’я, яке людина вико@истовує замість с?@авжнього.

№ 62

Леся Українка В ШЕ ЬК Поблискують че@ешеньки в листі зелененькім, че@ешеньки ваблять очі діточкам маленьким. Дівчаточко й Eло?’яточко ?ід де@евFем скачуть, ?@остягають @ученята та мало не ?лачуть. Раді б вишню з’їсти, та високо лізти, ой @аді б зі@вати, та годі дістати! « й вишеньки-че@ешеньки, че@вонії, с?ілі, чого ж бо ви так високо ви@осли на гіллі!» « й того ми так високо ви@осли на гіллі, — якби з@осли низесенько, чи то ж би дос?іли?» Що привернуло увагу маленьких діток на дереві? Чому вони не могли дістати ягідок? Що діти роблять для того, щоб дістати вишні? Про що діти запитують? Як вони звертаються до ягідок? Що могло статися, якби вишні виросли низенько? Знайди у вірші пестливі слова. Для чого їх використано? Терпіння — то велика сила.

147

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

З@аділа, защебетала, ?ишається, ве@болози, Eлю?ощуться.

№ 63

Тарас Шевченко *** ЗаFвіла в долині че@вона калина, ніби засміялась дівчина-дитина. Любо, любо стало, ?ташечка з@аділа і защебетала. Почула дівчина і в білій свитині з біленької Eати вийшла ?огуляти у гай на долину…

Марина Михайлошина. Ілюстрація до «Дитячого кобзаря»

Які картини ти побачив / побачила за словами вірша? Які звуки почув / почула, читаючи вірш? Відшукай слова, якими поет описує калину. З ким він її порівнює? Розглянь ілюстрацію. Хто на ній зображений? Який вигляд має дівчина? У що вона вбрана? Який у неї настрій? Підготуйтеся виразно прочитати вірш. Передайте його настрій, почуття замилування красою природи. Обговоріть! Де потрібно робити малу, а де — велику паузу?

Тарас Шевченко *** Тече вода з-?ід яво@а я@ом на долину. 148

Шевченків заповіт облетів увесь світ.

№ 64

Пишається над водою че@вона калина. Пишається калинонька, яві@ молодіє, а к@угом їE ве@болози й лози зеленіють. Тече вода із-за гаю та ?о?ід го@ою. Хлю?ощуться качаточка ?оміж осокою. А качечка ви?ливає з качу@ом за ними, ловить @яску, @озмовляє з дітками своїми. Марина Михайлошина. Ілюстрація Тече вода к@ай го@ода. до «Дитячого кобзаря» Вода ставом стала. П@ийшло дівча воду б@ати, б@ало, зас?івало. Вийшли з Eати батько й мати в садок ?огуляти, ?о@адитись, кого б то їм своїм зятем звати? Які картини природи змальовано у вірші? Скільки їх? Які звуки можна почути за словами вірша? Прочитай рядки вірша, до яких подано ілюстрацію. Що потрібно змінити на малюнку, щоб проілюструвати інші частини вірша?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

бси?леться, @озіслався, навк@уги, угледить, ?івденний, с?@авді, неоглядна. Українська душа промовляє з «Кобзаря».

№ 65

149

Олександр Олесь СТЕП Сте? весною — наче килим, сонFе кидає нитки, вишиває візе@унки, то @озводи, то квітки. Зеленіє сте? весною, з кожним днем ?ишніш стає, то обси?леться @осою, то в@аз ?аEощі ?оллє. Сте? у літі — наче мо@е, @озіслався навк@уги, Eто його обійме зо@ом, Eто угледить бе@еги?! сь ?одув ?івденний віте@, заEиталось мо@е т@ав. С?@авді, гляньте: сте? ши@окий буйним сизим мо@ем став! Мов ?устеля неоглядна, сте? ?ожовклий восени. Мов ?ісок, @удіють т@ави, не шумлять уже вони. е ?очуєте вже с?іву голосниE дзвінкиE ?ташок, не ?обачите ніде вже ні @озводів, ні квіток. Сте? зимою — мов ?е@ина, біла, @івна і м’яка. С?ить на ній зима Eолодна — баба люта і лиEа. Ме@твий сон ста@ої баби злі мо@ози сте@ежуть, 150 Природа всім — як рідний дім.

доки їE віт@и ?івденні у я@и не заметуть. Скільки картин природи змальовує поет? Прочитай, як він описує степ кожної пори року. Відшукай і прочитай порівняння. Поміркуй, чому автор весняний степ порівнює з килимом, літній степ — із морем, осінній — із пустелею, зимовий — із периною. Знайдіть і прочитайте прикметники, які вжито для опису степу, моря, пташок, зими. Який образний вислів тобі найбільше сподобався? Підготуйся прочитати вірш виразно. Поміркуй, якими мають бути інтонація та темп читання, щоб передати красу степу в різні пори року. Розглянь ілюстрації до вірша на с. 150. Чи вдалося художниці передати захоплення поета красою степу в різні пори року?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

С?устився, ша?чина, стомилася, заколисала.

№ 66

Грицько Бойко ПР ВАЛ ВСЯ П К ЛІ А — т на лижаE я с?устився! Мчав, як тільки міг! Та у?ав і ?@овалився ?о коліна в сніг... — А чого ж в снігу ша?чина й очі ?овні сліз? — П@оваливсь я ?о коліна... Головою вниз! Чим кумедна ситуація, у яку потрапив хлопчик? Прочитай пари слів, які римуються. Веселинки розважають і життя навчають.

151

Грицько Бойко БАБУСЯ І В УК Бабуся внука колисає, а внук ніяк не засинає. Роз?овіла вже всі казки, і ві@шики, і ?@иказки. Стомилася, та все ж с?іває, — а внук ніяк не засинає. Аж в@аз в кімнаті тиEо стало — мабуть, уже заколисала... Та ні, знов ?ісенька луна: якась тонка і голосна. Піду в кімнату ?одивлюся — щось наче голос не бабусі. Зайшов — ?обачив я дива: бабуся с?ить, а внук с?іва! Прочитай рядки, які викликали в тебе усмішку. Знайди і прочитай слова, що римуються.

Грицько Бойко БУЛКА З МАСЛ М Стоїть і гі@ко ?лаче адя: — Віддайте булку з маслом, дядю! — Та я ж не б@ав, дівчатко миле… — А ви на неї, дядю, сіли! Розкажи про якийсь кумедний випадок із власного життя.

ПІЗНАЮ ЛІТЕРАТУРНІ

СЕКРЕТИ

Акровірш — Fе ві@ш, у якому ?е@ші літе@и кожного @ядка, які ?@очитуються зго@и вниз, утво@юють слово або @ечення. 152

Жартуй, та знай міру.

Леонід Глібов ХТ В А? ЛиEа зима сEовається, а сонечко ?@огляне, сніжок води злякається, тиEенько тануть стане, — і здалеку бист@есенько вона до нас ?@ибуде, кому-кому любесенько, а дітям більше буде.

№ 67

Яке слово приховане в акровірші? Знайди незвичайні сполучення слів, які дають змогу уявити природу, як живу істоту. Хто автор акровірша? Що ти про нього знаєш? Які його твори ти вже читав / читала?

Леонід Глібов ХТ БАБА? Сидить Eит@а баба аж на ве@сі г@аба. «Ой не злізу з г@аба! — ду@ить діток баба. — Вловіть мені тую ку@очку @ябую, А я ?ода@ую г@ушку золотую». Василь Довжик *** Біля гаю Eатку маю, день у день я вилітаю. Жде на мене ?@аFя влітку, оглядаю кожну квітку. Легко лину над лужком, а частую всіE медком. Відгадка-вірш — то акровірш.

153

Василь Довжик *** С@ібна зі@ка, біла-біла, на долоню те?лу сіла. І як сіла, то @озтала — голуба водиFя стала. Дмитро Білоус *** Розтина блакить гост@оголова аж до зі@ готова досягти. Космонавтики вона основа. Екі?аж с?о@яджено — лети! Тут, у ві@ші, й від?овідь готова, а тобі лишається знайти. Складіть свій акровірш.

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

ПосEо?лювались, сідаймо, відмінником, з@обитись. Анатолій Костецький ВЕ ЬКА Сьогодні в т@етій клас до нас ?@ийшла «новенька» в ?е@ший @аз. Зайшла, весела й @адісна, і всім сказала: — Зд@астуйте!.. Що в класі ?очало-о-ся! 154

Не хвалися силою, а хвалися вмінням.

№ 68

д@азу з місFь своїE ?осEо?лювались Eло?Fі, мов Eто ?ідкинув їE. С?очатку всі Eодили і голосно свистіли, а ?отім ?о Eвилини дві стояли всі на голові, а ?отім деEто ?о @ядаE ?@ойшовся ?ішки — на @укаE, а ?отім кожний з нас @обив усе, що вмів і що не вмів!.. е звівся із-за ?а@ти лиш наш Ю@ко, відмінник. Він кинув нам: — у й жа@ти! — і встав ?оволі, чинно та до «новенької» сказав: — А що! Сідаймо @азом? — І та — диви, яка! — ?огодилась од@азу... « у що ж! е дуже й т@еба!» — ?одумав я ?@о себе. І ви@ішив — до літа відмінником з@обитись! Про яку подію розповідає поет у вірші? Який настрій вірша? Чому хлопці посхоплювалися, свистіли, на голові стояли? Чому ж дівчинка сіла з Юрком? Який епізод вірша зображено на малюнку?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Ту?Fювало, закуFенький, забідкалась. Наполегливих доля нагороджує.

№ 69

155

Віра Правоторова П ТА Я КРАС Біля дзе@кала ?ів дня ту?Fювало слоненя, ?@иглядалося до носа: — Мамо, щось мені здалося, ніби т@ішки ще ?ід@іс мій і так задовгий ніс. Мама каже слоненятку: — Ти ?оглянь на мене й татка: довгі Eоботи-носи — знак слонячої к@аси. Слоненятко знов до мами: — Мамо, кажучи між нами, завеликі в мене вуEа. — Слоненя моє, ?ослуEай, власники великиE вуE мають дуже доб@ий слуE, а маEати в с?еку ними значно к@аще, ніж малими. — у а Eвіст не закуFенький? — Що ти! Дуже він га@ненький! — Мамо, Eочу ще с?итати: часом я не ?овнувате? Тут забідкалась слониEа: — Та ти що? Побійся лиEа! Ми великі з @оду в @ід, бо такий в нас @одовід! Ти — чудове слоненятко: сEоже на матусю й татка! Між ким відбувається діалог у вірші? Чим стурбоване слоненятко?

156

Кожен з нас особливий.

Як мама дитину заспокоювала? У чому переконувала? Яку головну думку авторка вірша хотіла донести до читачів / читачок? Прочитайте вірш в особах. Голосом і мімікою передайте настрій героїв. Чиї слова потрібно прочитати з питальною інтонацією, а чиї — лагідно і впевнено?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

Заощаджувати, відкладати, уві@вавсь, незчувся, ма@нот@атство, ощадливий, ска@бничка, неодмінно.

№ 70

Галина Джемула ЯК А ДРІ К ВЧ ВСЯ ЗА ЩАДЖУВАТ Щоб заEодить в інте@нет, щось Fікаве взнати, дуже Eочу я ?ланшет. Та де г@оші взяти? З Fим ?итанням не?@остим я зве@нувсь до тата. Від?овів мені татусь: — Т@еба зачекати. Річ Fя надто до@ога. Будем відкладати. Уві@вавсь мені те@?еFь: — Скільки ще чекати?! Від сьогодні я ?очну г@оші сам зби@ати! Мама на обід дає — все не вит@ачаю. т минає кілька днів — двадFять г@ивень маю. Читай про інших, а дбай за себе.

157

А як г@оші завелись, стало нес?окійно: «Що б таке собі ку?ити?» — думаю ?остійно. А зі школи шляE лежить ?овз два магазини, зази@нув в один із ниE тільки на Eвилину, та незчувся, як з@обив сам собі я шкоду: чи?сів ?ачечку ку?ив, ще й солодку воду. Г@оші вит@атив усі, ?оза тим найгі@ше — закололо в животі че@ез ке?ську їжу. Починаю знову я на ?ланшет зби@ати. Т@оEи в мами ?о?@осив, а тоді — у тата. а Різдво так га@но я колядував, що аж двісті г@ивень в гаманеFь ?оклав. Знову шляE лежить мій ?овз ті магазини. Зази@нув туди я тільки на Eвилину. Сам не знаю, як ку?ив комікс і лінійку. Т@и машинки, ?істолет… Знову ні ко?ійки!.. 158

У людини є все, щоб здійснити свою мрію.

Тве@до ви@ішив собі: ма@нот@атства досить! Я ощадливий те?е@ до @ечей і г@ошей. І до того ж я завів дуже доб@у звичку: відкладати день у день г@оші у ска@бничку. Як завжди, мій шляE лежить ?овз два магазини, і заEоджу я туди с?@авді на Eвилину — ?одивитись на ?ланшет: ось він, мій Eо@оший! еодмінно назби@аю я на тебе г@оші! Хто головний герой твору? Про що він мріяв? Яке рішення прийняв хлопчик? З якими труднощами довелося зіткнутися Андрійкові? Чи потрібні були хлопчикові речі, які він купив? Що таке марнотратство?

ПРОЧИТАЙ ПРАВИЛЬН

По?оїсти, смажениE, о?еньків, занудьгуєш.

№ 71

Сашко Дерманський К Г БЕРУТЬ У К СМ АВТ Скажу вам, космонавтом не кожен зможе бути: їм Землю ледве видно і геть-геть-геть не чути. ережливість краще за прибуток.

159

У космосі чужому, у космосі німому буває т@оEи сумно і Eочеться додому. І Eочеться на землю сту?ити, й навіть сісти, і Eочеться до мами, і смачно ?о?оїсти. Бо там немає каші і смажениE о?еньків, з Eа@чів там тільки ?аста у тюбикаE маленькиE. Там іг@ашок немає і музика не г@ає, Eоча ніEто не сва@ить, але й не ?@иго@тає. у як не занудьгуєш? у як тут не за?лачеш? Тим більше, що не чує ніEто тебе й не бачить. Тому-то в космонавти, для бо@отьби з нудьгою, бе@уть лише веселиE — такиE, як ми з тобою! Про кого вірш? Як ти вважаєш, цей вірш серйозний чи жартівливий? Поясни чому. Які епізоди вірша видалися тобі найсмішнішими? Чому не кожен може бути космонавтом, на думку героїв вірша? А насправді? Спробуй за літні канікули створити свою маленьку книжечку. У ній ти можеш записувати цікаві події і пригоди, які відбувалися з тобою, свої спостереження або вигадані тобою казкові історії, складені вірші.

160 Дітям і зорі всміхаються.

У підручнику використано ілюстрації Анни Загорської, Віталія Кобилянського, Ігоря Денисова, Олени Харченко, а також світлини і візуальні матеріали із сайтів Українська Вікіпедія, shutterstock. com: Alfmaler, Peratek, Artspace, PaulB. Moore, Teguh Mujiono, Makyzz, Namning, AfricaStudio, Jemastock, Daria Riabets, Asier Romero, Sergiy Bykhunenko, withGod, Oleksandr Kostiuchenko, Irina Kozorog, Dualororua, Alex Zabusik, Paper Trident, GoodStudio, ArtMari, StockSmartStart, Vektor Tradition, artshock, Pixel-Shot, 3D_creation, yanikap, hoangpts.

З М Розмаїттям кольоровим прикрашає осінь край Іванна Блажкевич. Пе@ший дзвінок . . . . . . . . . . 3 Микола Сингаївський. Веселий дзвінок . . . . . . . . 3 Марія Хоросницька. сінь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 Марія Пономаренко. сінь ?ензлика взяла . . . . . 4 Степан Жупанин. сіння ?ожежа . . . . . . . . . . . . 6 Із журналу «Світ дитини». Бабине літо . . . . . . . 7 Василь Сухомлинський. Що найтяжче жу@авлям . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Зоряна Лісевич. че@етянка. . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Лідія Андрієць. П@о ?а@асольку . . . . . . . . . . . . . . 12 Тетяна Лемешко. Майст@иня сінь (Скорочено) . 15 Наші ?@оєкти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

Книжка — найкращий винахід людства За Віктором Дацкевичем. Як з’явилася д@укована книжка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Як на@оджується книжка . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22 Василь Сухомлинський. С?ляча Книга . . . . . . . . 24 Костя Гнатенко. б@ажена книжка . . . . . . . . . 24 Із журналу «Малятко». Азбука, що завоювала світ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Наші ?@оєкти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Золоті зернята усної народної творчості Українська народна пісня. й Eвалилася та бе@ізонька . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 Українська народна пісня. й є в лісі калина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 Загадки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 Ско@омовки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 Лічилки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 П@ислів’я . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 П@иказки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 Наші ?@оєкти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38

Чарівний світ казки Українська народна казка. Ки@ило Кожум’яка. 38 Ук@аїнська на@одна казка. Котиго@ошко . . . . . . 43 Таша То@ба. ммм. ДуE І@?інського лісу (Скорочено). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Леся Мовчун. Го@іEові ?@инFеси (Скорочено) . . 50 Наші ?@оєкти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57

Взимку стільки гарних див! Валентина Зорик. Зимовий @анок . . . . . . . . . . . 58 Оксана Радушинська. Пе@ший сніг (Уривок) . . 60 Віктор Приходько. Жадібна синичка. . . . . . . . . 63 Андрій Бондарчук. Забіяка . . . . . . . . . . . . . . . . . 64

Тетяна Строкач. Святвеч Василь Мельник. К@ижани Із журналу «Розумашки». сніжинки?. . . . . . . . . . . . . Як утво@юються сніжи Чому сніжинки блища Надія Красоткіна. Зимові Ірина Жиленко. Снігова ба Юлія Домашець. Лісова ве Наші ?@оєкти . . . . . . . . .

Україна — це я, це ти, це

Мар’яна Савка. Ук@аїна . За Миколою Магерою. Чуб Людмила Савчук. Ук@аїнс Наталія Клевцова. аша Леся Вознюк. Со@очка-обе Зірка Мензатюк. Квіти з П Юлія Хандожинська. Ук@ Тетяна Строкач. Загадаю Наші ?@оєкти . . . . . . . . .

Легенди рідного краю

Народна легенда. Дністе@. Народна легенда. Легенда Народна легенда. Легенда козаків — оселедеFь . . . . . Народна легенда. Звідки ? та ім’я Богдана ХмельниF Народна легенда. Легенда Наші ?@оєкти . . . . . . . . .

Читаю байку для науки

Езоп. ПастуE-жа@тівник. . Езоп. Двоє ?@иятелів і вед Леонід Глібов. Коник-ст@и Павло Глазовий. Жолудь . Наші ?@оєкти . . . . . . . . .

Квітує радісно весна

Спиридон Черкасенко. Зим Антоніна Назаренко. Яки Іван Франко. адійшла ве Степан Мацюцький. У гос Ліна Костенко. Ве@бові се Бе@ізки ?о коліна у во Вадим Скомаровський. Мі Ніна Куфко. Свято ПасEи Юлія Забіяка. Великодній

І С Т

чі@ (Скорочено) . . . . . . 66 ий кіт . . . . . . . . . . . . . 68 . Чи бувають однакові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71 инки? . . . . . . . . . . . . . 72 ать? . . . . . . . . . . . . . . . 74 і @озваги . . . . . . . . . . . 74 аба . . . . . . . . . . . . . . . . 75 ечі@ка в стилі «еко» . . 78 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78

е ми!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 бчик . . . . . . . . . . . . . . 80 ський віночок . . . . . . . 83 любов . . . . . . . . . . . . . 84 @іг . . . . . . . . . . . . . . . . 85 Пет@иківки . . . . . . . . 86 аїна . . . . . . . . . . . . . . . 88 ю бажання . . . . . . . . . . 89 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 ?@о мак . . . . . . . . . . . 90 ?@о зачіску . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93 ?ішло ?@ізвище Fького. . . . . . . . . . . . . . 93 ?@о сон-т@аву . . . . . . 95 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97 мідь. . . . . . . . . . . . . . . 98 ибунеFь . . . . . . . . . . . 100 . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102 . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102

ма і весна . . . . . . . . . . 103 ий Fе місяFь? . . . . . . 104 есна ?@ек@асна . . . . . 104 стяE у весни . . . . . . . 105 е@ежки . . . . . . . . . . . 107 оді . . . . . . . . . . . . . . . 108 сяFь-квітника@ . . . . 109 недалечко. . . . . . . . . 110 й кошик . . . . . . . . . . . 111

Олександр Копиленко. айвеселіший місяFь. . 112 Наші ?@оєкти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113

Читаю оповідання про дітей Анатолій Григорук. ЛьодоEід . . . . . . . . . . . . . . 114 Г@а в шашки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117 Микола Магера. н як буває . . . . . . . . . . . . . . . 120 Василь Чухліб. Дикі каченята . . . . . . . . . . . . . . 120 Аліна Туз. овий ?ланшет . . . . . . . . . . . . . . . . . 123 Ви@ішуємо конфлікти (Уривок). . . . . . . . . 126 Наші ?@оєкти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128

Носикам цікавим про всілякі справи Сербська народна казка. Чому МісяFь вб@ання не має . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129 Анна Рибалка. Як ?іщинка стала ?е@линкою (Скорочено). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131 Із журналу «Розумашки». Смачні ?е@етво@ення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134 Із журналу «Малятко». Ка@лики та гіганти . . 137 Наші ?@оєкти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139

Кожна пригода — до роздумів нагода Галина Джемула. Лісовий ту@ні@ . . . . . . . . . . . 140 Ірина Мацко. Агентство доб@иE ведмежиE с?@ав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143 Наші ?@оєкти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .145

Вірші про світ природи і дитинства Леся Українка. Як дитиною бувало . . . . . . . . . . 146 Вишеньки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147 Тарас Шевченко. ЗаFвіла в долині . . . . . . . . . . 148 Тече вода з-?ід яво@а . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148 Олександр Олесь. Сте? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150 Грицько Бойко. П@овалився ?о коліна. . . . . . . . 151 Бабуся і внук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152 Булка з маслом. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152 Леонід Глібов. Хто вона?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153 Хто баба? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153 Василь Довжик. Ак@ові@ш . . . . . . . . . . . . . . . . . 153 Ак@ові@ш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154 Дмитро Білоус. Ак@ові@ш . . . . . . . . . . . . . . . . . 154 Анатолій Костецький. овенька . . . . . . . . . . . 154 Віра Правоторова. Питання к@аси . . . . . . . . . . 156 Галина Джемула. Як Анд@ійко вчився заощаджувати. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 Сашко Дерманський. Кого бе@уть у космонавти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159 Наші ?@оєкти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160