Issuu

твори подано в історичній ретроспективі (від фольклору до сучасної літератури) з урахуванням читацьких уподобань молодших школярів літературознавча пропедевтика здійснюється в доступній для дітей формі через відкриття таємниць художніх творів

АНН ЧИТ

навчальним матеріалом є класичні твори з кола дитячого читання

спрямованість на формування кваліфікованого читача, якому подобається читати українською

УКРАЇНСЬКА МОВА А АНН

УКРАЇНСЬКА МОВА А

Особливості підручника:

оваленко

анн

астина 2

Альона Ємець, Ольга

ЧИТ

3 клас.

УКРАЇНСЬКА МОВА т чит я

+CEAD*chgg)

ISBN 978-617-09-6286-7

9HSQBRA*jgcigh)

Інтернет-підтримка

ас

9HSQBRA*jgcigh)

кл

+CEAD*chgg)

Інтернет-підтримка дозволить отримати зразки ISBN 978-617-09-6286-7 правильного і виразного читання окремих художніх творів.

Альона Ємець, Ольга Коваленко

Р470334У Українська сучасний дизайнмова та читання для ЗЗСО з навч. рос. мовою. 3 клас. Ч. 2 (Ємець, Коваленко) КОМ

ЧАСТИНА 2

УДК 811.161.2:37.016(075.2) Є60 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 21.02.2020 № 271)

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Підручник створено відповідно до Типової освітньої програми закладів загальної середньої освіти з навчанням російською мовою

Художники: М. Л. Курдюмов, О. І. Курдюмова

Ємець А. А. Є60 Українська мова та читання: підруч. для 3 кл. з навчанням російською мовою закл. загал. серед. освіти (у 2-х частинах, з аудіосупроводом) : Ч. 2. / А. А. Ємець, О. М. Коваленко. — Харків : Вид-во «Ранок», 2020. — 144 с. : іл. ISBN 978-617-09-6286-7 УДК 811.161.2:37.016(075.2)

Інтернет-підтримка

ISBN 978-617-09-6304-8 ISBN 978-617-09-6286-7 (Ч. 2)

Ємець А. А. Коваленко О. М., 2020 Курдюмов М. Л., ілюстрації, 2020 Курдюмова О. І., ілюстрації, 2020 ТОВ Видавництво «Ранок», 2020

Дорогі друзі!

Вітаємо вас — ви стали третьокласниками! Ви вже вмієте говорити, читати і писати українською. А тепер ви маєте стати ще й справжніми читачами. Справжній читач — це той, хто вміє і любить читати, хто може порадити іншим цікаві книжки. Цей підручник познайомить вас з українськими письменниками та їхніми творами, розкриє деякі читацькі секрети. Будьте уважними! Читайте, відчувайте, міркуйте і ставайте справжніми читачами! Бажаємо успіхів!

— міркуй, відповідай — прочитай у вільний час

Зверніть увагу на умовні позначки. Вони допоможуть орієнтуватися в підручнику.

— слухай читання вчителя — словничок 3

Розділ

ЗНАЙОМИМОСЯ З НАРОДНОЮ ТВОРЧІСТЮ

Читаємо казки, скоромовки, загадки, лічилки, небилиці, безконечники

Аркадій Музичук

Якби на світі не було казок

Якби на світі не було казок, Тоді, напевно, не було б нікого. Бо де б то жив Солом’яний бичок? Котигорошко народився б в кого? Телесик не літав би в небесах, І змія не здолав би Кожум’яка, І вередлива Кізка-Дереза Теж не зустріла б Рака-Неборака… Якби на світі не було казок.

• •

КАЗКА ВЧИТЬ, ЯК НА СВІТІ ЖИТЬ Казки про тварин Пригадай відомі тобі українські народні казки. У яких казках зустрічаються такі герої?

•

Українські народні казки про тварин: «Колобок», «Рукавичка», «Півник і двоє мишенят», «Коза-дереза», «Солом’яний бичок».

Прочитай загадку, назви5 казку.

Герої якої казки зрозуміли, що лише той їсть калачі, хто не лежить на печі? Героя якої казки обдурила лисичка? Герой якої казки виявив сміливість? Герої якої казки були гостинними? 5

Ти вже знаєш багато українських народних казок, і, здається, що в них немає нічого складного і загадкового. Але це не так. Щоб дійсно розуміти казки, треба знати їх таємниці: як давно вони з’явилися; чи є в них автор; чому зустрічаються казки, схожі за змістом, але неоднакові; у чому цінність народної казки. Перша таємниця казки Усі народні казки були складені дуже давно, коли люди ще не вміли ані читати, ані писати. Хтось один вигадав казку, розповів іншому. Слухачеві ця історія сподобалася, і він теж захотів її розказати. Але розповів її трохи по-своєму: щось забув, а щось додав.

Друга таємниця казки Цікаву казку переповідало багато людей, і кожного разу вона трошки змінювалася. Але головне залишалося незмінним: казка розповідала про те, що добро завжди перемагає зло, що праця краща за безділля, що гуртом можна здолати будь-яку біду. Цінність народних казок добре розуміли українські письменники. Тому, щоб зберегти ці твори для наща5дків*, вони почали ходити по селах і записувати цікаві розповіді простих людей. Скарбниця народної мудрості збереглася завдяки невтомній праці багатьох письменників і письменниць: Лесі Українки, Олени Пчілки, Івана Франка, Бориса Грінче5нка, Наталі Забіли, Оксани Іваненко, Марії Пригари та інших.

* Наща5дки — онуки, правнуки, майбутні покоління.

Третя таємниця казки

Цікаво знайомитися з різними варіантами тієї самої народної казки. Тому необхідно звертати увагу на прі звище того, хто зібрав або обробив народні твори.

Четверта таємниця казки Щоб краще розуміти казки, треба уявляти все те, про що в них розповідається. У народних казках можуть зустрічатися незрозумілі слова. Серед них багато застар лих. Вони називають предмети, якими користувалися в давнину. Наприклад, у казці «Колобок» є такі слова: «От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку бороше5нця, то й буде колобок». «А колобок лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг-покотився дорогою».

Хи5жка — комора, приміщення, де тримають продукти харчування, хатні речі тощо. За5сік — відгороджене місце в коморі для зберігання зерна або борошна. При5зьба — невисокий насип уздовж стін хати знадвору.

Чи знаєш ти, що означають слова хижка, засік, призьба? Значення таких слів можна знайти в тлумачному словнику.

•

Розглянь малюнки. Прочитай слова-підписи. Склади з ними речення.

ха5та

стр ха

прич лок тин

при5зьба

перела5з

віз (ху5ра)

чума5к

воли5

піч

за5сл нка

ку5ж ль

• 8

рога5ч

коли5ска (лю5лька)

пря5дка

Пригадай, у яких народних казках зустрічаються ці слова.

Казки за народними мотивами

Дитячі письменники і письменниці не лише збирали казки, а й створювали нові, подібні до народних. Так з’я вилися віршовані казки Бориса Грінченка і Наталі Забіли, п’єси Олександра Олеся. Письменники додавали нових героїв, змінювали кінцівку казкової пригоди. Завдяки цьому народні казки отримали нове життя.

Пригадай українську народну казку «Рукавичка». Познайомся з віршованою казкою, яку написала Наталя Львівна Забіла за мотивами народної.

• •

Наталя Забіла

Рукавичка

По ялинку внучка з дідом йшли по лісі навмання. А за ними бігло слідом довговухе цуценя.

Задивилась, мабуть, внучка на ялинку, на сосну і зронила якось з ручки рукавичку хутряну.

Рукавичка невеличка на снігу собі лежить. Раптом мишка тишком-нишком з нірки вилізла й біжить.

— Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — 9

Тільки голосу з хатинки Щось ніхто не подає.

Влізла мишка в рукавичку і сама в ній стала жить. Раптом зайчик-побігайчик з-під ялиночки біжить.

— Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує зайчик: із хатинки хтось там голос подає:

— Є тут мишка-гострозубка. Ну, а ти хто? Що за гість? — А я зайчик-побігайчик, довгі вуха, куций хвіст!

Вліз і зайчик в рукавичку, стали вдвох у хатці жить. Раптом білка — стриб із гілки! Та по стежечці біжить.

— Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує білочка: з хатинки хтось там голос подає:

— Є тут мишка-гострозубка, є тут зайчик — куций хвіст! — А я білка — тепла шубка, невеличка я на зріст! 10

Влізла й білка в рукавичку, стали втрьох у хатці жить. Глядь, поглядь, аж ось лисичка попід соснами біжить.

— Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує лиска: із хатинки хтось там голос подає:

— Є тут мишка-гострозубка, є тут зайчик — куций хвіст, є тут білка — тепла шубка. Ну, а ти хто? Що за гість?

— Хто ж не зна мене, лисичку, і вигадливу, й метку? — Влізла й лиска в рукавичку, примостилась у кутку.

Ще й кабан прибіг ікластий, і куниця, й їжачок. Тут і голці ніде впасти! Скільки сміху й балачок!

Рукавичка невеличка на снігу собі лежить. А з барлогу на дорогу вийшов заспаний ведмідь. — Що за зборище зібралось? Що за хата? Хто тут є? Хто здіймає сміх та галас, зовсім спати не дає? 11

— Є тут мишка-гострозубка, є тут зайчик — куций хвіст, є тут білка — тепла шубка, що малесенька на зріст.

Ще й лисиця є, сестриця, і вигадлива, й метка, є кабан, їжак, куниця. Ну, а хто це нас ляка?

— Я ведмідь, я хочу спати, сміху-жартів не люблю! Сяду я на вашу хату, всіх вас разом роздавлю! Злий ведмідь гарчить, лютує, ломить всі кущі підряд. Що робити?! Хто врятує переляканих звірят?!

А тим часом дід та внучка вже ялинку принесли. Так у внучки змерзла ручка, що аж за5шпори зайшли.

— Рукавичка де ж поділась? Загубила!.. Ай-ай-ай! Побіжи, мій песик милий, рукавичку відшукай!

Песик дівчинку послухав, хвіст — угору, в землю — ніс, і примчався скільки духу на те саме місце в ліс. 12

Рукавичка, як живая, ходить ходором, тремтить. А до неї підступає розлютований ведмідь.

Як загавкав пес на нього — аж ведмідь оторопів, зразу втік і до барлога причвалав і захропів. Тут звірята всі зраділи, стали песика хвалить, що прогнав ведмедя сміло, не злякався ні на мить.

Каже песик: — Дуже прошу інше мешкання знайти. Треба дівчинці хорошій рукавичку віднести.

За5шпори — гострий біль від морозу, холоду.

— А хіба ж це рукавичка?! — загукали всі.— Невже?! В нас нема такої звички забирать собі чуже! Всі ми підемо з тобою рукавичку повернуть! — І веселою юрбою звірі вирушили в путь. До дівчатка за хвилинку рукавичку віднесли, і всі разом круг ялинки танцювати почали.

1. Порівняй казку Н. Л. Забіли «Рукавичка» з народною.

•

Хто загубив рукавичку? Як у кожній казці про це розповідається?

• •

Назви5 героїв, які є в обох казка5х.

Назви5 героїв народної казки, яких немає у творі Н. Забіли.

• •

Які нові герої з’явилися в казці Н. Забіли?

Пригадай, кого в народній казці так називали: шкряботушка, скрекотушка, побігайчик, сестричка, братик, іклан, набрід. Знайди і прочитай, як називали себе герої казки Н. Забіли.

•

Яким був ведмідь у кожній з казок? Знайди і прочитай, як поводив себе ведмідь у казці Н. Забіли.

•

Як закінчилася кожна казка? У якій з них звірі стали друзями?

2. Навчись читати виразно казку Наталі Забіли «Рукавичка». Розіграй її в класі разом з друзями. Знайди в бібліотеці та прочитай інші віршовані казки Наталі Забіли, написані за народними мотивами: «Плескачик», «Двоє козенят», «Кіт і півник».

За мотивами народних казок українські письменники створювали п’єси. П’єса — це твір, призначений для розігрування в театрі. У ньому описано, що відбувається на сцені. Героїв п’єси називають дійовими особами, їхні слова — ре5пліками. У тексті п’єси є рема5рки — примітки, які підказують актору, що треба робити і як промовляти репліки. 14

Для того щоб правильно прочитати і зрозуміти п’єсу, треба знати її таємниці. Перша таємниця п’єси

Читаючи п’єсу, важливо розрізняти в тексті імена дійових осіб, їхні репліки, ремарки. Дійова особа ремарка ↓ ↓ Кіт (сидить на узліссі похнюплений і сумний). Завіз мене сюди господар і покинув, бо старий став.

↑ репліка Друга таємниця п’єси

П’єсу треба читати кілька разів. Під час читання необхідно уявляти, де відбувається дія, як поводяться герої. Це допоможе читачеві правильно озвучити репліки.

Третя таємниця п’єси Найцікавіше п’єсу читати разом із друзями. Під час такого читання озвучуються лише репліки.

Олександр Олесь

Пан Коцький П’єса за мотивами української народної казки

Дійові особи: Кіт Вовк Лисичка Ведмідь Зайчик Дикий кабан

Кі т (сидить на узліссі похнюплений і сумний). Завіз мене сюди господар і покинув, бо стари5й став. Де я тепер житиму, що їстиму? Ось лисичка кудись простує, може, розрадить. Л и с и ч к а (підходить, роздивляється на нього з усіх боків). А ти що за один? К і т. Я — пан Коцький. Л и с и ч к а. Ходімо до мене, нагодую смачно і м’яко постелю. (Проводить до своєї хати.) Сідай ось тут, на призьбі, та їж досхочу5, а я піду на полювання. (Виходить за ворота, а тут назустріч зайчик.) З а й ч и к. Я до тебе в гості йду, лисичко. Лис и ч к а (пошепки). Ой, не ходи, зайчику, та всім у лісі перекажи, що в мене тепер пан Коцький живе, будь-якого звіра розірве5.

З айч ик (злякано). Звідки ж він узявся, як нам його задобри5ти? Л и с и ч к а. Полюбляє пан Коцький смачно поїсти, отож ви й приготуйте обід, а я його приведу. Тільки ви всі поховайтесь, він дуже лютий. З а й ч и к. Побіжу до звірів. Вчинимо так, як ти порадила. (Прибігає на галявину, де зібралися вовк, ведмідь і дикий кабан, гукає.) Ось послухайте, що я вам розповім. З’явився у лисички пан Коцький, звір дужий і ненаситний. Треба з ним дружбу завести5, обідом пригостити. У мене є капуста. Во в к. А я м’яса принесу. В е д м ід ь. А я меду на закуску. Д и к и й к а б а н. А я недавно накопав буряків та картоплі. (Звірі викладають їжу на стіл.) З а й ч и к. Обід готовий. Тепер сам поховаймося, щоб пан Коцький нас не помітив, бо розірве5. Ти, ведмедику, на дереві вмостися, ти, дикий кабане, під столом лягай, тільки ж не ворушися, а я з вовчиком під кущем причаю5ся. Хутчій, хутчій, бо ось пан Коцький наближається! Кі т (вистрибує на стіл). Оце пола5сую, оце посмакую! Няу-няу-няу! За й ч и к. Ой, чуєте — все йому мало, мало! Це він і нас поїсть! Д и к и й ка б а н. Ой, не витримаю, комар за хвіст вжалив. (Крутить хвостом.) К і т. А ось і мишка шмигну5ла. (Хапає дикого кабана за хвоста.) Дикий кабан. Рятуйте, пан Коцький мене схопив! 17

1. Порівняй п’єсу Олександра Олеся «Пан Коцький» з народною казкою. • Назви героїв п’єси і народної казки. • Як починається народна казка, а як — п’єса? • Як дізналися звірі про те, що в лисички з’явився страшний пан Коцький? • Хто запропонував задобри5ти пана Коцького обідом? • Де звірі поховалися від пана Коцького? • Як закінчилася народна казка, а як — п’єса? • До якого з творів можна дібрати таке прислів’я: «У страха великі очі»?

(Кіт, побачивши страшні кла, перелякався і гайну5в на дерево.) Ве д м ід ь. А тепер за мною женеться! Немає куди ховатись, г лля5 піді мною ламається. (Ведмідь падає на кущ, де сидять зайчик і вовк. Вони теж лякаються і розбігаються хто куди, тільки зостається одна лисичка.) Ли с и ч к а. Хоч і малий пан Коцький, та жа5ху нагнав на всіх звірів, довго пам’ятатимуть!

2. Знайди в п’єсі та перечитай уривок, у якому йдеться про зустріч зайчика і лисички. Поміркуй, чому лисичка говорила пошепки: вона турбувалася про звірів чи хотіла їх залякати? Прочитай її слова з відповідною інтонацією.

3. Прочитай п’єсу разом з друзями за ролями. Потренуйся виразно читати слова свого героя.

•

Підготуйся до інсценування п’єси. Звертай увагу на ремарки.

Познайомся з іншими п’єсами, написаними за мотивами народних казок: Олександр Олесь «Бабусина пригода», Леся Мовчун «Бабин бичок».

Казки різних народів про тварин Усі народи світу складали казки. Між ними є багато спільного, але є і відмінності. Тому знайомитися з цими творами завжди цікаво. Щоб краще розуміти казки народів світу, треба знати їх таємниці. П’ята таємниця казки Перш ніж читати казку, треба дізнатися, який народ її склав, у якій країні він живе. Казки народів, що мешкають по сусідству, мають багато спільного.

Білорусь Росія Польща

Україна

Словаччина Угорщина Молдова

Азовське море

Румунія Чорне море

Шоста таємниця казки Познайомитися з казка5ми народів світу ми можемо завдяки перекладачам. Один твір може мати кілька варіантів перекладу, здійсненими в різний час різними письменниками.

Сьома таємниця казки Читаючи казки народів світу, необхідно звертати увагу на те, чим вони подібні до українських та чим відрізняються.

Двоє жадібних ведмежат

Угорська народна казка в перекладі Я. Васька5

Далеко-далеко за синіми го5рами ріс густий дрімучий ліс. У тому лісі жила ведмежа сім’я: батько — стари5й ведмідь, мати — ведмедиця і двоє мале5ньких ведмежат. Коли батьки5 ходили на полювання, ведмежата самі зоставалися вдома і гралися біля барлогу. Одного разу надокучило їм гратися, вирішили вони подивитися, що робиться в лісі. Ідуть-ідуть і раптом бачать — дорога, а на ній повно воз в та людей. Ведмежата прини5шкли в кущах і пильну5ють за дорогою. А вона вся у ви5боїнах, ямах та ри5твинах.

І вози5 так трясе та підкида5є, що люди ледве сидя5ть на них. Це дуже розвеселило ведмежат і насмішило до сліз. Зненацька почулося прони5зливе рип ння — то їхав величезний віз. Він аж угинався від усякого добра. Ведмежата зацікавлено стежили, що ж буде далі. А далі сталося те, чого вони й не ждали. Одне ко5лесо во5за вско5чило в яму, а з во5за впало ніби велике ко5лесо чи круглий камінь і покотилося в кущ . Ведмежата вирішили подивитися, що то таке. Підбігають, розсувають г лля5 — і бачать великий круг жирного і дуже ла5сого сиру. Вони від подиву аж роти5 пороззявля5ли. — Ми його з’їмо! — вигукнули ведмежата в один голос. Взяли вони той сир і віднесли5 в гуща5вину, щоб там по5р вну поділити. Але як це зробити? Кожне хотіло ділити саме5 та боялося, що більший шматок може дістатися дру5гому. Ведмежата почали сперечатися, гарчати одне на о5дного і зняли5 такий галас, що чутно їх стало дуже дале5ко. А саме на ту годину неподалік бігла лисичка. Почула вона розпа5чливі голоси ведмежат, підійшла та й питає: — Чого це ви сперечаєтесь, ведмежата? Ведмежата розповіли їй про свою біду й попросили допомогти. — Хіба ж це біда? — здивувалася лисичка.— Зараз я поділю між вами сир. Це зовсім неважко. — От добре! — зраділи ведмежата. І хитра лисичка почала ділити той сир. Вона розламала його на5дво5є, але в око одразу впало, що шматки нерівні. — Цей більший! — зарепетува5ли вмить ведмежата. Лисиця їх заспокоїла: 21

Прини5шкли — причаїлися, завмерли. Пильну5ють — стежать, уважно слідкують. Ви5боїна — яма на дорозі, що утворилася внаслідок частої їзди. Ри5твина — глибока вибоїна. Ла5сий — дуже смачний. Розпа5чливі — невтішні, які перебувають у відчаї. Зарепетува5ли — почали роздратовано кричати, галасувати.

— Цитьте! Зараз усе буде гаразд.— І відкусила добрячий шматок від більшої частини та й про ковтнула. Тепер більшою стала друга частина. — Знову нерівно! — занепокоїлися ведмежата. — Годі вже вам,— сказала лисиця.— Я добре знаю, що роблю.— І знову відкусила від більшого шматка. Ледве повертаючи язиком, бо в ро5ті в неї по5вно смачного сиру, додала: — Ще трохи, і буде по5р вну. Лисиця ділила сир далі, а ведмежата тільки ту5пцяли волохатими лапами та водили чорними носиками від меншого шматка до більшого, від більшого до меншого. Так лисиця ділила сир, поки наїлася досхочу5. Нарешті шматочки стали однакові, а ведмежатам майже нічого не зали5ши5лося. — Ну що ж,— сказала лисиця,— хоч шматочки й маленькі, зате однакові. Смачного вам, ведмежата! — і, майнувши хвостом, зникла в лісі. Ведмежата подивилися на рештки сиру й дуже зажури5лися. — Ось бачиш,— сказало одне,— якби ми були дов рливіші й не такі жадібні, то сам ла5сува5ли б смачним сиром. Так за5вжди5 буває з ти5ми, хто жадібний.

1. Знайди на карті Угорщину. Чи є вона сусідкою України?

В око впа5ло — привернуло увагу, одразу стало помітним. Досхочу5 — до повного задоволення.

2. Чим схожа угорська казка «Двоє жадібних ведмежат» на українські народні казки «Дві білки й лисиця» та «Лисичка-суддя»? Чим відрізняються ці казки?

3. Прочитай слова. Пригадай, хто так себе поводив.

Гралися, принишкли, пильнують, пороззявляли, вигукнули, сперечалися, гарчали, зраділи, зарепетували, занепокоїлися, тупцяли, зажурилися.

•

Перекажи угорську народну казку «Двоє жадібних ведмежат», спираючись на ці слова. Супроводжуй переказ показом відповідних дій.

4. Прочитай останній абзац угорської народної казки «Двоє жадібних ведмежат». Чому ведмежата назвали себе жадібними і недовірливими? Кому вони не довіряли? А кому довірилися? Знайди в тексті та прочитай епізод, де ведмежата не довіряли одне одному.

5. Знайди і прочитай уривок, як лисичка зустрілася з ведмежатами і ділила сир. Розіграй його з друзями. Познайомся з казка5ми народів світу про тварин: «Пшеничний колосок» (білоруська народна казка); «Зайчикова хатка» (російська народна казка); «Як слимак з лисом змагався» (польська народна казка); «Хо5ртові чобітки» (румунська народна казка); «Лисичка та горобець» (словацька народна казка); «Як тигр кота захищав» (грузинська народна казка); «Верблюд-суддя» (болгарська народна казка).

Чарівні казки Український народ складав не лише казки про тварин, а й чарівні. Восьма таємниця казки Чарівну казку можна впізнати за наявністю чарівних істот, чарівних речей, чарівних перетворень.

Чарівн істоти

Змій

Баба-яга

Лісовий цар Ох

Коби5ляча голова

Чарівн речі

пе5рстень

сопілка

торби5нкаволося5нка

Чарівн перетворення Царівнажаба

Криве5нька ка5чечка

Пригадай чарівн казки5, які ти знаєш.

Телесик

Українська народна казка в літературній обробці О. Іваненко

Жили собі дід та баба. Вже й стар стали, а дітей немає. Жу5ряться дід та баба: «Хто нас, стари5х, догля5не, як у нас дітей немає?» От баба і просить діда: — Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені дереви5нку та зроби коли5сочку. А я покладу деревинку в колисочку та й буду колиха5ти. От буде мені хоч за5бавка! Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить. Послухався він, поїхав, вирубав деревинку, зробив колисочку… Поклала баба ту деревинку в колисочку — колише й пісн співає:

— Люлі-люлі, Теле5сику, Наварила куле5шику, Наварила ложок п’ять, Буду тебе годувать!

Колихала-колихала, аж поки полягали вони ввечері спати. Встають уранці — аж з тієї деревинки та став синок маленький! Зраділи вони хтозна-як та й назвали того синка Теле5сиком. Росте той синок та й росте як з води. І такий став гарний, що баба з дідом не нат шаться. От як підріс він, то й каже: — Зробіть мені, тату, золотий чо5вник та срібнеє весе5лечко: буду я рибку ловити та вас годувати! Дід і зробив золотий човник і срібнеє веселечко. Спустили на річку. Телесик і поїхав. Їздить він по річці, ловить рибку та годує діда й бабу. Наловить, віддасть — і знову поїде. Ще як уперше поїхав, мати йому наказала: 25

— Гляди ж, як я кли5катиму, то пливи до бе5режка, а як хто чужий, то пливи далі! От мати наварила йому сн дати, принесла5 до берега та й кличе:

— Телесику, Телесику!5 Приплинь, приплинь до бе5режка! Дам тобі їсти й пити!

Телесик почув. — Ближче, ближче, човнику, до бе5режка,— це ж моя матінка сн дати принесла5! І пливе. Пристав до бережка, наївся, напився, відіпхнув золотий човник срібним весельцем і поплив далі рибку ловити… А змія й підслухала, як мати кликала Телесика, прийшла до берега та й давай гука5ти гру5бим голосом:

— Телесику, Телесику! Приплинь, приплинь до бережка! Дам тобі їсти й пити!

А він чує… — То ж не моєї матінки голос! Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі! Махнув весельцем — човник і поплив. А змія стояла, стояла та й пішла від бережка геть. А мати Телесика наварила йому обідати, понесла5 до бе5режка та й кличе:

— Телесику, Телесику! Приплинь, приплинь до бережка! Дам тобі їсти й пити!

Він почув: — Ближче, ближче, човнику, до бережка! Це ж моя матінка мені обідати принесла5!

Приплив до бе5режка, наївся, напився, віддав матері рибку, що наловив, відіпхнув човник і поплив знову. А змія приходить до берега та знов грубим голосом:

— Телесику, Телесику! Приплинь, приплинь до бережка! Дам тобі їсти й пити!

А він почув, що то не материн голос, та махнув весе5льцем: — Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі! Човник і поплив далі. Змія бачить, що нічого не вдіє, от і пішла до коваля5: — Кова5лю, кова5лю! Скуй мені такий тоненький голосок, як у Телесикової матері! А не скуєш — я тебе з’їм! Кова5ль змії злякався і зробив, як вона хотіла. Пішла змія до берега і стала кли5кати:

— Телесику, Телесику! Приплинь, приплинь до бережка! Дам тобі їсти й пити!

А він думав, що то мати: — Ближче, ближче, човнику, до бережка,— то ж мені моя матінка їсти принесла5! Та й приплив до бережка. А змія його мерщій ухопила з човна та й понесла5 до своєї хати. Приносить до хати: — Зміючко Оленко, відчини! Оленка відчинила, змія ввійшла в хату. — Зміючко Оленко, натопи піч так, щоб аж каміння розпадалося, та спечи мені Телесика, а я піду госте5й покличу, та будемо гуляти. Та й полетіла кликати госте5й. 27

А Оленка забула, що перше треба піч натопити, та одразу каже: — Сідай, Телесику, на лопату! А він каже: — Як його сіда5ти? Я не вмію. — Та вже сідай! — каже Оленка. Він поклав на лопату руку. — Так? — питає. — Та ні-бо! Сідай зо5всім! Він поклав голову: — Отак, може? — Та ні-бо, ні! Сідай увесь! — А як же? Хіба так? — Та й поклав ногу. — Та ні-бо,— каже Оленка.— Ні, не так! — Ну, то покажи,— каже Телесик,— бо я не знаю як. Вона й стала показувати, та тільки сіла, а він за лопату та й укинув її в піч, і за5сл нкою піч затулив. А сам замкнув хату, зліз на превисоченного я5вора та й сидить. От змія прилітає з го5стя5ми. — Зміючко Оленко, відчини! Не чути. — Зміючко Оленко, відчини! Не озивається. — От вража Оленка, вже десь пов ялась. Змія сама відчинила хату, повходили гості, посіда ли за стіл. Відслонила змія за5сл нку, бачить — і піч ще не топлена, а там Оленка-зміючка сидить та реве. Каже: — Мене туди Телесик вкинув. — А де ж він? — сичи5ть змія. — Не знаю, де подівся.

Давай шукати, давай дивитися та й угле5діли Телесика на я5ворі. Кинулись до явора та й почали його гризти. Гризли-гризли, аж зуби поламали,— а не перегризу5ть. Кинулись до коваля5: — Кова5лю-кова5лю, скуй нам такі зуби, щоб того явора перегризти, а не то ми тебе з’їмо! Кова5ль злякався і скував. Вони як почали знову… От-от уже перегризуть. Коли летить табун гусей. Телесик їх і просить:

— Гуси-гуси, гусенята! Візьміть мене на крилята Та понесіть до батенька, До рідної матінки. А в батенька, матінки їсти й пити, Ще й хо5роше походити!

А гуси й кажуть: — Нехай тебе середні в зьмуть! А змії гризуть-гризуть… Аж летить знову табун гусей. Телесик і просить:

І ці кажуть: — Нехай тебе заднє в зьме! Та й полетіли. Сидить сердешний Телесик — от-от явір упаде, от-от доведеться пропасти! Коли це летить собі одним одно гусеня. Відбилось, насилу летить. Телесик до нього:

— Гуся5-гуся5, гусенятко! Візьми мене на крилятко

Та понеси до батенька, До любої матінки. А в батенька, матінки їсти й пити, Ще й хо5роше походити!

— Сідай! — каже гусеня та й ухопило його на кри5ла. Та втомилось, сердешне, так низько несе. А змія за ним. Ледь не вхопить його, жене5ться. Та таки не наздогна5ла. От гусенятко принесло та й посадови5ло Телесика на прич лку знадво5ру, а само ходить по двору5, пасеться. Сидить Телесик на причілку та й слухає, що в хаті робиться. А там баба напекла пиріжків, виймає з пе5чі й каже: — Це тобі, діду, пиріжок, а це мені пиріжок! А Телесик знадво5ру: — А мені? Баба знову виймає пиріжки та: — Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це мені! А Телесик знов: — А мені? Вони й почули. Що це? — Чи ти чуєш, діду, щось наче гука5є? — То,— каже дід,— ма5бу5ть, так учува5ється. То баба знову: — Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це мені! — А мені? — з причілка Телесик. — Отже таки озивається! — говорить баба та зирк у вікно,— аж на причілку Телесик. Вони тоді з хати, та вхопили його, та вне5сли в хату, та такі раді!.. А гусятко ходить по двору5. Мати його побачила: — Он гусятко ходить. Піду впіймаю та заріжу. А Телесик каже: — Ні, мамо, не ріжте, а нагодуйте його! Коли б не воно, то я б у вас і не був.

Куле5шик (куліш) — густий суп із пшона. Коли5сочка — люлька, невеличке ліжко для спання і колисання дитини. За5сл нка — дошка з ручкою, якою закривають отвір пе5чі. Прич лок — бокова стіна хати.

1. Пригадай, як з’явився Телесик. Перевір свою відповідь за текстом казки.

2. Чому головного героя назвали Телесиком? Слово теле сува5тися означає перекочуватися з одного боку на інший.

3. Як Телесик турбувався про батьків? Знайди в тексті й прочитай, як він їх називав.

4. Як мати піклувалася про Телесика? Якою вона була?

5. Знайди в казці, як мати кликала Телесика. Яким голосом це робила мати, а яким — змія? Прочитай виразно.

6. Як Телесик обдурив зміючку Оленку? Знайди і прочитай їхню розмову. Розіграй в особах цей уривок із казки.

7. Як урятувався Телесик?

8. Чи можна назвати Телесика винахідливим? Працьовитим? Турботливим? Сміливим? Вдячним? Доведи свою думку прикладами з твору. 9. Чому казку «Телесик» можна назвати чарівно5ю? Які чарівн перетворення в ній відбуваються, які чарівні істоти діють?

От вони нагодували його й напоїли, ще й під кри5льця насипали пшона. Так воно й полетіло. А Телесик йому кричить: — Прилітай ще до нас! От вам казочка, а мені бубликів в’я5зочка.

Дев’ята таємниця казки У народних казках зазвичай можна виділити такі основні частини: за5чи5н, основна частина і кінцівка-приказка.

У зачині говориться про те, де і коли відбувається подія, про кого розповідатиметься в казці. Основна частина є найцікавішою. У ній розповідається про пригоди героїв. Кінцівка-при5казка — це вислів, який дозволяє красиво завершити розповідь.

1. Прочитай зачин із казки «Телесик».

Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей немає. Журяться дід та баба: «Хто нас, старих, догляне, як у нас дітей немає?»

2. Прочитай кінцівку-приказку з казки «Телесик».

От вам казочка, а мені бубликів в’язочка. Десята таємниця казки У народних казках, як правило, окремі дії повторюються кілька разів — 3, 5 або 7.

3. Перечитай казку «Телесик» і дізнайся: скільки разів змія гукала Телесика; скільки разів Телесик неправильно сідав на лопату; скільки разів Телесик звертався до гусенят.

.П

оміркуй

адай

ри

Познайомся з іншими чарівними українськими народними казка5ми «Ох!», «Летючий корабе5ль», «Яйце-райце», «Кирило Кожум’яка» в літературній обробці О. Д. Іваненко і Н. Л. Забіли.

1. Знайди в розділі «Казка вчить, як на світі жить» і перечитай таємниці казок. Яка з таємниць тебе найбільше здивувала? Яка запам’яталася?

2. Як з’явилися народні казки?

3. Чому є казки, схожі за змістом, але з деякими відмінностями?

4. У чому цінність народної казки?

5. Хто з письменників збирав і обробляв народні казки? Які письменники писали твори за мотивами народних казок?

6. З яких частин складається казка?

7. Назви5 відомі тобі українські народні казки про тварин.

8. Які чарівні казки ти знаєш?

9. Прочитай уривок із казки, яка тобі подобається, і визнач, якою вона є — чарівною чи про тварин. Доведи свою думку.

10. Прочитай загадку. Назви героя казки.

Цей герой — чарівна істота. Вона хотіла з’їсти головного героя. Для цього їй довелося змінити голос.

•

Склади подібну загадку про героя народної казки і загадай її в класі.

11. Про що слід пам’ятати, коли читаєш казки народів світу?

12. Що таке п’єса? Які її таємниці ти знаєш? Назви автора відомої тобі п’єси.

ДИТЯЧІ ЗАБАВИ: у давнину і сьогодні

•

Як ти розважаєшся у вільний час? У які ігри граєш разом з друзями?

Цікаво дізнатися, як забавлялися діти в давнину — тоді, коли в них не було сучасних планшетів, комп’ютерів, телефонів, телевізорів, не було навіть книжок? Відповідь на це запитання ти знайдеш у цьому розділі. Чи знайомі тобі такі словесні забави: скоромовки загадки лічилки небилиці безконечники докучливі казки?

•

Прочитай твори. Упізнай забави. Скажи, де лічилка, де скоромовка, де загадка…

*** Ворона проворонила вороненя. *** Еники, беники Їли вареники. Еники, беники, кльоц, Вийшов жмуриться матрос. 34

***

Ми з тобою йшли? Йшли. Кожух знайшли? Знайшли. Я тобі кожух дав? Дав. Ти кожух взяв? Взяв. А де ж він? Та що? Та кожух! Та який? А ми з тобою йшли? Йшли. Кожух знайшли?..

— — — — — — — — — — — — — — —

*** Зимою біле, весною чорне, літом зелене, восени стри5жене. *** Кажу, кажу тобі казку про бабу Параску І про діда Петруся5, От і казочка уся. *** Горщик сватався до миски, Ополоник до колиски, Ми5сник сватавсь до полиці, Житній хліб до паляниці. 35

Небилиці

Сказала б казки — не вмію, сказала б приказки — не смію, сказала б небили5ці — так багато плутани5ці. Небили5ці — це невеликі твори, у яких розповідається про неймовірне, про те, чого не може бути. Вони викликають здивування і сміх.

Ходив кіт по току Українська народна небилиця

Ходив кіт по току5 В червоному ковпаку5, А миші сміються, Аж в боки беруться. Перша таємниця небилиці Небилиці часто можна почути в казках: на початку або в кінці.

*** Це було давно-предавно, коли кури несли телят, а вівці — пи5санки.

• 36

*** І я там був, мед-вино пив; хоч в роті не було, а по бороді текло — тим вона в мене й побіліла! Прочитай уривок з української народної казки «Дідова дочка5 і бабина дочка5». Знайди в ньому небилицю.

Коро5мисло — вигнута дерев’яна па5лиця із зарубками на кінцях, якою носять відра з водою. Обере5мок — (рос.) охапка. Носити оберемком — переносити, обхопивши руками.

…Дід і баба вибігли з хати, дивляться — аж доч ка5 приїхала. Дуже обоє зраділи, ухватили її в хату, уне5сли й скриню. Ото як відчинять, подивляться,— аж там сам жаби, гадюки! Вони в крик: — До5чко, що це таке? — І полякались обоє. Тоді бабина дочка5 стала розказувати, що їй було, а баба з дідом слухають. А як розказала вона все те, то баба сказала, жа5луючи: — Ма5бу5ть, твоя така доля, що куди не п деш, то золоті ве5рби ростуть! Сиди лучче дома та не ри5пайся, бо та добра5 привезла, а ти гадюк! Іще до5бре, що хоч жива прийшла. Отак вони собі живуть і хліб жують. Коро5мислом сіно возять, обере5мком воду носять! Дідова дочка5 пішла заміж та й поїхала собі і живе добре, а бабину ліниву ніхто не бере.

Знайди в бібліотеці та прочитай українську народну казку «Дідова дочка і бабина дочка» (літературна обробка О. Д. Іваненко).

•

Прочитай твір. Доведи, що це небилиця.

Тараташі-таші Українська народна небилиця

Тараташі-таші, наварив я каші! Таратанцем-танцем, мішав кашу пальцем. Таратанець-танець, як зайнявся палець! Таратічки-тічки, побіг я до річки, Таратанця-танця, в річку встромив пальця, Таратічка-тічка, аж зайнялась річка.

•

Зверни увагу на слова, якими починається кожен рядок. Чим вони цікаві?

Друга таємниця небилиці У деяких небилицях використовується гра словами. Завдяки їй ці твори стають більш цікавими.

Сестривечір, добрички! Українська народна небилиця

1. Розгадай секрет небилиці «Сестривечір, добрички». Як утворилися такі дивні слова?

•

— Сестривечір, добрички! Чи не телятили ви моїх бачатків? — Аякже, телятили, телятили; задрали ло5зи та й побігли в хвіст.

Перечитай і розшифруй небилицю.

2. Складай небилиці. Грай разом з друзями.

У книжках українських дитячих письменників можна знайти літературні небилиці. Наталка Поклад

Небилиця

Сталось диво у дворі — зашипіли комарі, го5луби занявкали, горобці загавкали.

З переляку пес вухатий хрюкнув — і чкурнув до хати, а рудезний кіт шаснув до воріт. Півень вискочив на дро5ва і замукав, мов корова, а бичок-третячок заквоктав до качо5к. Стали кури туркотіти, вівці стали муркотіти, задзижчали поросята, зацвірінькали курчата. Кінь вівса наївся всмак й ґелґотав, немов гусак, а гусак іржати взявся — ой, старався!..

День веселий, день чудовий, сонце в небі позіхає. Переплуталися мови, а чому — ніхто не знає. 39

Яке диво сталося у дворі? Кого з тварин воно перелякало? Хто найбільше старався всіх здивувати?

• •

Який настрій викликає небилиця?

1. Пригадай вірш К. І. Чуковського «Плутанина» (рос. «Путаница») і порівняй його з твором Наталки Поклад «Небилиця».

Прочитай небилицю так, щоб усі посміхнулися.

2. Познайомся з літературними небилицями українських письменників М. Ф. Сингаївського, Т. П. Коломієць, Галини Малик.

Надокучливі казки, безконечники Ось послухай казку За бубликів в’язку. В’язочка маленька — Казка коротенька. Надокучливі казки — це жартівливі віршовані твори. Вони можуть бути дуже короткі або безконечні. Їх розповідають тоді, коли діти дуже надокучають проханням розказати нову казку.

Скажу вам, діти, казку Українська народна надокучлива казка Скажу вам, діти, казку: Приніс зайчик дров в’язку, Поколов їх дрібненько, Зварив кашу хутенько*. Кашка була солоденька, Моя казка коротенька.

* Хуте5нько — швиденько.

Перша таємниця надокучливої казки

•

Надокучлива — це несправжня казка. Той, хто її розповідає, має перехитрити слухача. Тому її починають розповідати повільно, ніби справжню казку, а кінцівку промовляють швидко, з посмішкою.

Прочитай виразно надокучливі казки.

*** Жила у лісі білочка. Знайшла вона тарілочку. Тарілочка розбилася, Казка закінчилася.

*** Був собі журавель та журавочка, наносили сінця повні ясельця*. Наша казка гарна й но5ва, починаймо її зно5ва: Був собі журавель… Друга таємниця надокучливої казки Особливим видом надокучливих казок є безконечники. Їх хочеться промовляти багаторазово. Щоб зацікавити слухачів безконечником, його текст кожного разу слід читати з різною інтонацією.

* Ясе5льця — відгороджене в хліві місце, куди закладають корм для худоби.

Був собі дід Нетяжка Український народний безконечник

— Був собі дід Нетяжка, Була у нього сермяжка*, На голові шапочка, На спи5ні латочка, Чи хоро5ша моя казочка? — Хоро5ша! — І ти кажеш — хоро5ша, І я кажу — хоро5ша. Був собі дід Нетяжка, Була у нього сермяжка, На голові шапочка, На спині латочка,— Чи хоро5ша моя казочка? — Погана! — І ти кажеш — погана, І я кажу — погана. Був собі дід Нетяжка, Була у нього сермяжка, На голові шапочка, На спині латочка,— Чи хоро5ша моя казочка? І ти мовчиш, і я мовчу. Був собі…

•

Прочитай безконечник виразно. Розіграй у класі.

* Сермя5жка — свитка (довгополий верхній одяг, схожий на пальто).

Українські письменники продовжують народні традиції і залюбки складають цікаві надокучливі казки. Олександр Виженко

Жила-була баба Гапка. Отут моїй казочці крапка. Анатолій Костецький

Вірш без кінця

Я йду собі дорогою, дорогою широкою, аж тут назустріч — кіт! — Куди ти йдеш дорогою, дорогою широкою? — мене питає кіт і жде від мене слова, а я й кажу кото5ві: — Я йду собі дорогою, дорогою широкою, аж тут назустріч — кіт! — Куди ти йдеш дорогою, дорогою широкою? — мене питає кіт і жде від мене слова, а я й кажу кото5ві… Читай спочатку знову! 43

Грицько Бойко

Загубила голку Ніна

Загубила голку Ніна, Стала Ніна На коліна: Знайшла голку, Та не шила — Ніна нитки загубила. Загубила нитки Ніна, Стала Ніна На коліна: Знайшла нитки, Та не шила,— Ніна голку загубила… Цього вірша про дівчатко Починай читать спочатку…

•

Вивчи один безконечник напам’ять. Іван Сенченко

Вимок, викис, виліз, висох…

Ішли через річку Білочка і Борсук. Там колода лежала. Білочка легко й швиденько плиг-стриб по колоді і вже на тому боці. А Борсук ішов важко, неначе манної каші миску з’їв. Підсковзнувся на колоді та й бух у воду! Вимок, викис, виліз, висох. Ступив на колоду та й знову бух у воду! Білочка каже: — Ну, хіба ж так можна! Треба легесенько йти. Бачиш як? — Та бачу! — відказав Борсук. Ступив на колоду та й знову бух у воду!

Іван Юхимович Сенченко написав свою казку за мотивами народного безконечника. Перечитай казку. Поміркуй, який народний безконечник використав автор. Перевір свою думку, звернувшись до бібліотеки або Інтернету. Прочитай і познайом своїх друзів з найбільш цікавими літературними надокучливими казками Марійки Підгірянки, І. О. Світличного, О. Є. Виженка, Т. П. Коломієць.

Лічилки Щоб гру розпочати, Лічилку треба знати. Лічилка — це невеликий віршований твір, який допомагає обрати ведучого в грі. Українська народна лічилка Раз, два, три! Раз, два, три! Біжимо ми, як вітри, Раз, два, три! Раз, два, три! А жмурити будеш ти! Перша таємниця лічилки Лічилку розповідають у колі гравців. Ведучий промовляє текст, указуючи пальцем на кожного учасника, нікого не пропускаючи. Починає з себе, а далі за годинниковою стрілкою. Він має скандувати: не поспішаючи, чітко промовляти слова по складах. 45

•

Потренуйся правильно читати народні лічилки.

Стоїть верба5 над потоком, Похилилась трохи боком, Похилилась до води. Ти лови! *** Зайчик-зайчик-побігайчик, Виніс хліба нам окрайчик, Виніс свіжої води, Тож виходь жмуритись ти.

*** Раз, два, три, чотири — мене грамоти учили, i читати, i писати, i на конику скакати. *** Уно-дуно раба, квiнтер-пiнтер жаба, уно-дуно рекс, квiнтер-пiнтер зекс. Друга таємниця лічилки

1. Визнач, яка серед поданих народних лічилок є числовою, яка заумною, а яка — сюжетною.

Лічилки бувають різні: числові, заумні, сюжетні. У числових використовуються числа, заумні містять незрозумілі (вигадані) слова, у сюжетних розповідається коротка історія.

2. Розкажи лічилку, яку знаєш. До якої групи її можна віднести5?

Українські письменники написали для дітей багато різних лічилок. Людмила Савчук

Кому водить

Захотіли серед хати Миші в піжмурки пограти. Поховались по кутках… Раптом — кіт до хати. Жах!.. Повтікали миші вмить! Хто не втік, тому водить. Тамара Коломієць

Біжить півень з прич лку, Нагукує лічилку: — Раз, два — курчата, Три, чотири — зайчата, П’ять, шість — гусаки, Сім, вісім — їжаки, Дев’ять, десять — йде лисиця, Нам — ховаться, Їй — жмуриться. Варвара Гринько

Мама, тато, дід, бабуся — Всіх назву, не помилюся,— Старший братик і сестричка — В нас сімейка невеличка. Не спиняйте, бо зіб’юся: Мама, тато, дід, бабуся, Старший брат, сестра і я — От така у нас сім’я. Нам лічилочку на сім Повторити треба всім. 47

Знайди і прочитай лічилки, призначені тільки для гри в піжмурки. • Обери лічилку, яка сподобалась найбільше, і вивчи її напам’ять. У якій грі її можна використати? Розкажи правила цієї гри. Познайомся з літературними лічилками В. Верховеня, Л. Колос, Н. Забіли, В. Гринько, Д. Чередниченка. Візьми участь у грі «Коло лічилок». Гравці по черзі промовляють лічилки. Той, на кому закінчиться лічилка, починає нову.

Скоромовки Усіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоровимовиш. Скоромовка — це весела гра у швидке повторення важких для вимови фраз.

1. Прочитай українські народні скоромовки.

*** На во5зі коза, під возом лоза. *** Мала5 Марина їла малину. Перша таємниця скоромовки Для того щоб навчитися швидко і правильно промовляти скоромовку, необхідно кілька разів її прочитати: спочатку повільно, а потім швидше.

2. Потренуйся чітко і швидко промовляти народні скоромовки.

Бу5рі бобри5 брід перебрели, Забу5ли бобри5 забрати торби5.

•

Ходить посмітю5ха по см тничку5 зі своїми посмітюшенятами. Що означають слова «брід», «торби5», «посмітю5ха»? Скористайся тлумачним словником.

Друга таємниця скоромовки Скоромовку легше запам’ятати і вимовити, якщо розумієш значення слів, з яких вона складається.

3. Прочитай народні скоромовки. Знайди в них незрозумілі слова.

*** Був собі це5бе5р та переполуцебрився на полуцебренята. *** Наш садівник розсадівникувався. Третя таємниця скоромовки У народних скоромовках іноді зустрічаються вигадані слова. Така словесна гра додає тексту цікавості й ускладнює його промовляння.

4. Знайди вигадані слова в народних скоромовках.

•

Склади скоромовку з вигаданими словами: «розмокропогодилась», «квітникарювати», «перепланшетився».

Українські письменники теж долучилися до складання скоромовок.

5. Прочитай літературну скоромовку. Грицько Бойко

милитись не вміла, мило з рук не змила. милила уміло, з Мили змила мило.

Мила Мила Мама Мама

Познайомся з літературними скоромовками Грицька Бойка.

Загадки

Відгадай загадочку, кинув її в грядочку, нехай моя загадка лежить до весни. Відгадка: насіння, зерно. За5гадка — це словесна гра, у якій треба відгадати за описом предмет або явище. Опис у загадці зашифрований. Зазвичай загадки пропонуються слухачам за певними темами: про тварин, про людей, про одяг тощо.

1. Прочитай і відгадай загадки про овочі.

Під землею вогонь горить, а зверху видно.

Пані в коморі, а коса надворі.

Червона, та не дівка, Зелена, та не гай. Ці загадки мають однакову відгадку. Про який овоч у них розповідається? Які слова підказали тобі відгадку?

Перша таємниця загадки У загадці описуються важливі озна5ки предмета. Щоб відгадати загадку, її треба кілька разів перечитати і виділити ці ознаки. Один предмет у різних загадках може описуватися порізному. Опис може супроводжуватися порівнянням.

2. Прочитай загадку. Назви овоч, про який у ній розповідається. Поясни свою відгадку.

Повна хата горобців, та нікуди вилетіти.

Друга таємниця загадки

Народна загадка може мати кілька відгадок. Го ловне — довести свою думку.

Поміркуй, скільки відгадок може мати відома тобі загадка «Пані в коморі, а коса надворі». Чи може це бути редиска? Цибуля? Петрушка? Картопля? Буряк? Часник? Доведи.

3. Відгадай загадки про тварин.

Їхала пані в срібнім жупані, а на тім жупані латка на латці.

Які слова тобі допомогли відгадати загадки? Що означають підкреслені слова?

Жупа5н — старовинний теплий верхній одяг із цупкої шерстяно5ї тканини. Ла5тка — шматок тканини або шкіри, який пришивають, щоб закрити дірки5 в одязі, взутті тощо. Кожу5х — старовинний теплий верхній одяг, шуба з великим коміром, пошита ху5тром до сере5дини.

У нашої бабусі сидить дід у кожусі, проти пе5чі гріється, без води умиється.

Третя таємниця загадки Щоб відгадати загадку, треба добре розуміти всі слова в її тексті. 52

Іван Сенченко

За лісом, за пралісом золота діжа сходить

Катруся розповідала бабі: — А Сергієва мама таку загадку нам загадала: за лісом, за пра5лісом золота діжа5 сходить, і каже, що діжа5 — це дерев’яна діжечка, в якій хліб місять. А як же діжечка може сходити? Бабуся засміялася: — То тільки так кажуть, що діжа сходить, а насправді сходить тісто у діж . Покладуть у тісто дріжджі, воно й почина підійматися, а тоді вилазить з діж бала5бухою. Балабуха велика, кругла, я5сна5, як сонечко. Люди шанують хліб, шанують і сонечко і люб лять прирівнювати хліб до сонця, а сонце до хліба. Вийде вранці людина з хати, і їй здається, що отам за лісом стоїть золота діжа і з неї, мов бала5буха, викочується я5сне5 сонечко. — Ой, як гарно ти розказала! — скрикнула Катруся.— Всі загадки про місяць, зірки і про сонечко дуже красиві. Що люди люблять, про те гарно й розказують! — Правда твоя,— сказала бабуся і погладила онучку по голівці. Перечитай, як бабуся пояснила загадку. Скористайся цим поясненням і розкажи, як виникла ця загадка. Познайомся з книжкою І. Ю. Сенченка «За лісом, за пралісом золота діжа сходить». Знайди в ній і прочитай інші оповідання, у яких розповідається про загадки.

Загадки бувають народні та літературні (авторські). Прочитай і відгадай загадки про рослини. Що пече без вогню? Грицько Бойко

Не дерево, а листя має. Її усякий обминає. Лиш доторкнеться до долонь, То припече, немов огонь. Яку загадку було відгадати легше — народну чи авторську? Познайомся з літературними загадками Грицька Бойка, Марійки Підгірянки, П. Ребра, Г. Храпача, Г. Чубач, І. Січовика. Обери найцікавіші, загадай їх у класі.

ПРИ АДАЙ. ПОМІРКУЙ

1. Які народні словесні забави ти знаєш?

2. Які забави використовують, щоб почати гру? Які можна почути в кінці казки? Які схожі на казку? Які використовують для перевірки спостережливості слухачів? А які — для розвитку чіткої вимови звуків?

3. Прочитай твір.

Козуню-любуню, пристань до мене, нічого не будеш робити в мене: у мене водиця віконцем тече, у мене горобчик хліба напече, 54

•

у мене лисиці спечуть паляниці, у мене ведмідь ізварить обід. Упізнай, яка це словесна забава. Що підказало правильну відповідь?

4. У чому полягає таємниця надокучливих казок?

5. Яку українську народну скоромовку ти можеш промовити дуже швидко? Запропонуй друзям взяти участь у змаганні на звання найкращого скоромовця.

6. Прочитай. Упізнай словесну забаву.

*** Раз, два, три, чотири, Мене грамоти учили: І читати, і писати, І на конику скакати.

*** Раз, два, три, чотири, Кицю грамоти учили: І читати, і писати, І за мишками ганяти.

•

Поміркуй, чому існують схожі лічилки.

7. Пригадай і розкажи числову, заумну і сюжетну лічилку.

8. Хто з українських поетів є автором скоромовок, загадок і безконечників? Переглянь розділ, перевір себе.

9. Пригадай відому тобі загадку. Загадай її в класі. Поясни, які таємниці допоможуть її розгадати.

Розділ

ТВОРИ ВИДАТНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ДАВНІХ ЧАСІВ

Тарас, Іван і Леся — великі імена, Лунає в Україні їх слава голосна… Роман Завадович

• Імена яких відомих українських письменників назвав у вірші Роман Михайлович Завадович?

Іван Якович Франко (1856–1916)

Тарас Григорович Шевченко (1814–1861)

Тарас Григорович Шевченко (1814–1861) Іван Якович Франко (1856–1916) Леся Українка (1871–1913)

Леся Українка (1871–1913)

Ці письменники жили дуже давно, коли Україна ще не була незалежною державою. У ті часи країнами керували царі та королі. Простим людям жилося дуже важко. Вони багато і тяжко працювали, однак не за5вжди5 могли прогодувати свою сім’ю. Діти бідних селян і робітників не мали можливості відвідувати школу. Шкіл для таких дітей було небагато, і зазвичай учителювали в них малоосвічені дяки5*. Тому отримати гарну освіту і змінити своє життя на краще в бідних не було можливості.

* Дяк — служитель церкви, помічник священника.

Доля України турбувала культурних людей, тому кожен із них по-своєму намагався покращити життя її народу. Вони відкривали школи, видавали книжки для бідних. Не залишилися осторонь цієї справи й Т. Г. Шевченко, Леся Українка, І. Я. Франко. У цьому розділі ти познайомишся з творчістю письменників давніх часів.

• Перевір себе! Прочитай уривки творів, назви5 автора. *** Тече вода з-під явора Яром на долину… *** Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива… *** Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть…

• Які вірші цього поета ти знаєш напам’ять? Розкажи. Вірші цього видатного письменника знають українці в усьому світі. Найбільше його творів можна почути 9 березня — в день народження поета. 57

Тарас ригорович Шевченко (1814-1861)

• Розглянь автопортрет Т. Г. Шевченка. Які деталі на ньому підказують, що це письменник давніх часів?

• Пригадай, що тобі відомо про життя Т. Г. Шевченка. Розкажи,

скориставшись опорними словами і картинами художників.

Село, велика родина, кріпаки5*, пастух, навчання в дяка5, любов до малювання.

* Кріпа5к — селянин, який належить панові, є його власністю.

І. Їжакевич. Тарас-пастух

М. Дерегус. Малий Тарас слухає кобзаря

І. Гончар. Тарас-водоноша

Т. Шевченко. Батьківська хата в Кирилівці

О. Довгаль. Т. Шевченко малює автопортрет

Оксана Іваненко

Маленьким про великого Тараса (Уривок)

Весь час мріяв Тарас вчитися малювати. Заробить якусь копійку, купить своїм бідним сестричкам Яринці і сліпенькій Марійці цукерку чи бубличок, а собі а5ркушик грубого сірого паперу. Сховається десь у бур’янах, малює і співає сумні пісн . Дуже хороший був голос у Тараса, і він добре співав. Через деякий час знову він Т. Шевченко. пішов у інше село ще до одАвтопортрет (1840) ного вчителя, і той погодився взяти його в учні. Треба було тільки дозвіл від пана мати. Та коли прийшов до панського управителя за до5 зволом, той залишив хлопця у пана «козачко5м» — прислужником. Сидить пан у кріслі, нічого не робить, тільки Тарасові гукає: — Подай води! Віджени муху!.. Подай люльку!.. Що ти там розспівався? Ану помовч! Пан багато їздив і скрізь брав з собою Тараса, щоб той йому прислужував у дорозі. Деякий час жив пан у литовському місті Вільнюсі — Вільні, як тоді його називали. Якось поїхав пан зі своєю дружиною на бал, а Тарас сів малювати. 60

Так захопився, що й не чув, як пан повернувся. Бачить пан — Тарас малює. Розлюти5вся і наказав відшмагати хлопця на ста5йні. А проте вирішив пан, що добре мати свого власного художника. Незабаром він віддав Тараса вчитися до одного професора малювання. Та недовго провчився Тарас. Пан переїхав до Петербурга… …Минав Тарасові вісімнадцятий рік. Почав він просити пана віддати його хоча б у маля5рську арт ль. Пан і віддав Тараса в учні до майстра-ма5ляра5. Той маляр хоч славився хорошим майстром, та людиною був жорстокою, скупою. Працювати примушував він свою артіль — хлопцівпідмайстр в — цілісінький день, майже без перепочинку. Оздоблювали вони покої, фарбували стіни, стелі. Жили хлопці на5дголодь, ходили в замурзаних халатах, спали на голих, благе5ньких матрацах на гори5щі над квартирою майстра-хазяїна. У Петербурзі влітку бувають білі ночі — тоді видно, як удень. От білими ночами став Тарас тікати зі свого горища у великий, гарний сад, який і тепер зветься Літнім. Сяде він там на перекинутому відрі з-під фарби і перемальовує ста5туї, які стоять у Літньому саду. А то замислиться, замріється, згадає рідну свою Україну, Дніпро, і хочеться йому заспівати про них, про рідних, далеких, нещасних людей. І в голові складались, немов пісн , свої власні вірш . На тому папері, що він брав для малювання, він почав записувати ці вірш , і один з найперших починався так:

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додо5лу ве5рби гне високі, Горами хвилю підійма. І бл дий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав. Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів.

Якось уночі гуляв у тому саду молодий художник. Побачив він — сидить хлопець, малює. Підійшов, поглянув. — Дуже добре малюєш! — сказав художник.— Ти вчишся малювати? — Я працюю в артілі майстра-маляра. — А звідки ж ти? — Я з України. А молодий той художник, Іван Соше5нко, і сам був з України. Він про все розпитав Тараса і вирішив будь-що допомогти йому, бо був доброю, чу5лою людиною. Іван Сошенко, молодий художник, учень Петербурзької академії художеств, розповів своїм това5ришам, друзям, учителям — профе5сорам академії, що зустрів надзвичайно талановитого хлопця — Тараса 62

Шевченка. Дуже той хлопець Тарас хоче вчитись, а не може, бо кріпак, панові належить. А пан його людина дарма що багата, а неосвічена, брута5льна, пиха5та. Учителем Івана Сошенка був славетний російський художник, професор Карл Брюллов. У нього бували інші художники, письменники, музиканти. К. Брюллов. Автопортрет (1848) Вони зацікавились Тарасом Шевченком і вирішили його викупити з неволі. А пан запросив за Тараса великі гроші — дві з половиною тисячі. Де такі гроші взяти? Таких великих грошей ніхто з них не мав, адже вони не багатії були! Ра5дились вони, радились і вирішили: Карл Брюллов намалює портрет свого друга — відомого і любимого всіма поета Жуковського, і розіграють К. Брюллов. Портрет В. А. Жуковського той портрет у лотерею, а за ви(1838) ручені гроші викуплять Тараса. Так і зробили. Настав великий день у житті Тараса. У Брюллова зібрались ті великі благородні люди, які викупили Тараса і дали йому папір, на якому було написано, що він уже вільна людина. Тарас поцілував той папір і заплакав. І всі ті добрі, славні люди, які допомогли йому,— теж плакали і раділи за Тараса Шевченка. 63

Став Тарас вільною людиною, почав учитись, прийняли його до Академії художеств. Став він учнем само5го Карла Брюллова. Старанно вчився він і так добре малював, що й медалі в академії одержував за свої роботи. Та весь час думав Тарас Перше видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка (1840) про рідних братів і сестер, про нещасний народ, з якого сам вийшов. Адже він добре знав, як поневіря5ються убогі кріпаки і в Україні, і в Росії — скрізь, де панує цар, де розкошують пани5-пом щики. І Тарас писав про це вірш , пісн . Їх видали книжкою, яку він назвав «Кобзар», а його само5го відтоді почали звати Кобзарем. Ту книжку полюбили всі розумні чесні люди, всі поневолені та скривджені…

Картини Т. Г. Шевченка

Портрет П. В. Енгельгардта (1833), пана, кріпаком якого був Т. Г. Шевченко

Селянська родина (1843)

Ста5йня — конюшня. Лю5лька — (рос. трубка) приладдя для куріння. Арт ль — група людей однієї професії, які працюють разом. Оздо5блювати — прикрашати. Благе5нький — старий, поганий. Гори5ще — (рос. чердак) приміщення між стелею і дахом будинку. Тре5ті п вні — час перед світанком. Сич — сова. Чу5лий — чуйний, сповнений співчуття. Брута5льний — грубий, жорстокий. Пиха5тий — той, хто зневажливо ставиться до інших. Поневіря5тися — терпіти труднощі, зазнавати мук, знущань. Кобза5р — український народний співець, який супроводжує свій спів грою на кобзі. Таємниця літературних творів

1. Що нового тобі вдалося дізнатися про життя Т. Г. Шевченка? Розкажи. 2. Знайди в тексті відповіді на такі запитання: • Яка заповітна мрія була в малого Тараса? • Як Тарас замість навчання потрапив у козачки? • Що зробив пан, коли побачив, що Тарас малює?

Для того щоб краще зрозуміти твір, побачити всі зображені в ньому картини, треба бути уважним до слів, ужитих автором, розуміти їх значення.

Як жилося Тарасові в малярській артілі в Петербурзі? Що робив Тарас в Літньому саду білими ночами? Як Тарас познайомився з молодим художником Іваном Сошенком? Хто допоміг Т. Шевченкові звільнитися з кріпацтва? Як це відбулося? Розкажи. Тарас Шевченко був кріпаком. Яким був пан — хазяїн Тараса? Як про нього розповідає О. Д. Іваненко? Знай ди в тексті підтвердження думки, що він був жадібним, жорстоким. Яким показаний у творі Т. Г. Шевченко? Доведи, що він турбувався про рідних, любив Батьківщину, був наполегливим, різнобічно обдарованим. Знайди в тексті та прочитай один із перших віршів, написаних Т. Г. Шевченком. Які картини природи виникають в уяві, коли слухаєш або читаєш цей вірш? Які почуття викликає вірш? Прочитай його виразно. Як називається найбільш відома книга Т. Г. Шевченка?

• • •

Тарас Шевченко

Світає, край неба палає

…Світає, Край неба палає; Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж яра5ми над става5ми Ве5рби зеленіють. Сади рясн похилились, Топо5лі по во5лі Стоять собі, мов сторо5жа, Розмовляють з полем. 66

І все то те, вся країна, Пови5та красою, Зеленіє, вмивається, Дрібно5ю росою, Споконв ку вмивається, Сонце зостріча5є… І нема тому почи5ну, І краю немає!

Тарас Шевченко у цьому вірші описує свою Батьківщину — Україну. Які картини він змалював словом? Які фарби на них переважають? Знайди у вірші слова, які на це вказують.

•

• •

Яр — (рос. овраг) довга глибока западина. Став — (рос. пруд) невелика водойма. Рясн (сади) — з великою кількістю плодів. Пови5тий — огорнутий, укритий. Дрібни5й — малий за розміром.

Перечитай уважно вірш. Які звуки природи можна в ньому почути? Природа у вірші наділена людськими рисами. Знайди і прочитай слова, які в цьому переконують. Як ставиться Т. Г. Шевченко до своєї Батьківщини? Прочитай виразно, передай ці почуття.

Таємниця літературних творів Для того щоб виразно прочитати вірш, треба розуміти, які почуття хотів передати автор, які картини змалював.

Тарас Шевченко

І досі сниться: під горою…

І досі сниться: під горою Меж ве5рбами та над водою Біленька хаточка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча. І досі сниться: вийшла з хати Веселая, смію5чись, мати, Цілує діда і дитя, Аж тричі весело цілує, Прийма на руки, і годує, І спать несе. А дід сидить І усміхається… Ба5вити — няньчити, забавляти.

Поетові наснився сон, який він описав у вірші. Які картини виникають у твоїй уяві, коли знайомишся з ним? Розкажи.

• •

Які почуття викликає цей твір? Поміркуй, які спогади дитинства надихнули поета на створення вірша. Пригадай, що тобі відомо про дитячі роки Т. Г. Шевченка з другого класу.

• Який ще відомий тобі твір написав поет, згадуючи свою сім’ю? Порівняй, які картини і почуття, виникають під час читання віршів «Садок вишневий коло хати» і «І досі сниться: під горою…».

Таємниця літературних творів

Знайди в бібліотеці та прочитай твір О. Д. Іваненко «Маленьким про великого Тараса».

• •

Для того щоб краще розуміти твори письменника, треба знати, як він жив, якою був людиною. Дізнатися про життя видатної людини допомагають біографічні твори.

Візьми участь у конкурсі читців: вивчи напам’ять один із віршів Т. Г. Шевченка, зроби до нього ілюстрацію. Багато творів Великого Кобзаря покладено на музику. Вивчи одну з пісень на слова Тараса Шевченка.

Іван Якович Франко (1856–1916)

• Чи відоме тобі ім’я цього письменника? • Які твори цього автора ти знаєш? • Прочитай уривки. Пригадай.

*** …Рушила Лисичка, біжить щодуху, аж ку5рява здіймається. Добігла до пенька та й кличе: — А де ти, Раче? Нічого не чути. — Ну, Раче, де ти там? — ще раз кличе Лисичка та й обернулась хвостом до пенька. — Та ось де я! Давно вже жду тебе, аж трохи за пеньок забіг.

*** Аж ось в безмірному просторі, Мов парус на далекім морі, Маленька хмарка виринає І звільна, стиха пропливає.

• Як

називають письменників, які пишуть вірші? Казки? Чи можна назвати І. Я. Франка поетом і казкарем?

Подивись на фотографію І. Я. Франка та його дружини Ольги. Які прикмети минулого можна побачити на ній? Що нам підказує, що це давні часи?

Іван Якович Франко народився в невеликому селі біля підніжжя Карпатських гір у родині коваля5. У дитинстві Іван любив приходити до батьківської кузні та спостерігати за його роботою. Іван Франко

У долині село лежить У долині село лежить, понад селом туман дрижить, а на горбі край села стоїть кузня немала.

Клепа5ти — вдаряючи молотком, виготовляти що-небудь із металу. Іззива5ти — скликати.

З яким почуттям поет описав картини зі свого дитинства? • Яким зображено у вірші коваля? • Поясни, як ти розумієш вислів «в коваля серце тепле». • Прочитай вірш виразно.

А в тій кузні коваль кле5пле, а в коваля серце тепле, а він клепле та й співа, всіх до кузні іззива5…

Іван Франко любив природу. У дитинстві часто гуляв околицями села. Був дуже спостережливим, допитливим, цікавим до всього, що його оточувало. Іван Франко

Дрімають села… Дрімають села. Ясно ще осіннє сонце сяє, та холодом осіннім вже в повітрі потягає.

Потягти5 — подути, повіяти.

Темно-зеленії садки дрімають вже без плоду, і тихо гріються хатки, і верби гнуться в воду…

Як ти розумієш такі вислови: «дрімають села», «дрімають садки», «гріються хатки»? Поясни.

•

Поміркуй, який настрій був у поета, коли він писав цей вірш? Йому було радісно? Сумно? Спокійно? Доведи свою думку. Прочитай виразно вірш з відповідною інтонацією. Іван Франко

Чагарни5к — зарості кущів. Га5мір — крик, галас.

Надійшла весна прекрасна, Многоцвітна, тепла, ясна, Мов дівчи5на у вінку. Ожили луги, діброви, Повно гамору, розмови І пісень в чагарнику5…

Якою поет побачив природу навесні? Які звуки почув? • З яким почуттям поет описав картини пробудження природи? • Прочитай вірш, передаючи радість, захоплення життям, красою природи. • Вивчи напам’ять один із віршів І. Я. Франка.

В Івана Яковича Франка було четверо дітей — троє синів і дочка. Одного із синів, який народився 9 березня, він назвав Тарасом на честь Т. Г. Шевченка. Прочитай, як згадувала про І. Я. Франка його дочка Анна.

•

Анна Франко-Ключко

Іван Франко і його родина Спомини

…Перед тим як мама клала нас спати, ми звичайно обсідали тата, а мені й братові Петрові, як найменшим, припадало на долю влазити татові на коліна, і тоді тато оповідав нам чудові байки5 й казки5… Тато оповідав казки дуже цікаво, якраз тоді компону5ючи* для нас свої байки5 «Коли ще звірі говорили», що їх ми так дуже любили й бажали все наново слухати. Ми хотіли слухати якнайдовше, і мамі була велика морока покласти нас спати. Ми, малі діти, очаровані світом казок, у нім жили, й бажали почути все щось нове, і як тато з’являвся між нами, ми старались опанува5ти** його для себе і зараз же влазили йому на коліна. Тато сміявся, приговорюючи: «Міцько5 й Міна повлазили на коліна». Надовго це між нами лиши5лося, і потім, коли

* Компонува5ти — тут: збирати, складати. ** Опанува5ти — тут: захопити.

Що цікавого про І. Я. Франка розповіла його дочка Анна? Якою він був людиною, на твою думку? • Знайди в тексті назви творів І. Я. Франка.

ми вже були ста5ршенькі, нас не раз дразнили Міцько5м і Міною. Ці всі прекрасні казки й оповідання читали ми пізніше вже як друковані твори: «Коли ще звірі говорили», «Лис Микита» й інші оповідання та пригадували наше щасливе дитинство. Тато не тільки любив оповідати нам про звірят і представляти їх як істот думаючих, що живуть між собою майже людським життям, але він сам ставився до всіх звірят з надзвичайною любов’ю і ніжністю. Особливо користалися його опікою бідні сирітки, звірята без дому й захисту, не5мічні й каліки. У нас, немов у звіря5чій клініці, постійно перебували: або голодна задрипана кицька, яку тато знайшов холодного дощового вечора десь під пло5том* і приніс нагріти й нагодувати, або цуценя напівзамерзле, або пташеня з перебитим кри5льце5м. Всі ці звірята під його ніжною опікою приходили до себе й набирали якихсь надзвичайних прикмет і здібностей. Так, великий жовтий кіт із зеленими очима, що його ми трохи побоювалися, приятелювався тільки з татом, і як тільки той сідав за стіл писати, лягав у тата на ка5рку** й муркотів голос но якимсь дивним муркотанням особливо вечором і вночі. Цю любов до звірят передав тато і нам.

* Пліт — огорожа з хмизу. ** Карк — зашийок.

•

«Коли ще звірі говорили» — це збірка казок І. Я. Франка. У цій книжці зібрані народні казки в літературній обробці письменника. Познайомся зі змістом збірки. Які казки І. Я. Франка тобі вже відомі?

ЗМІСТ Осел і Лев Старе добро забувається Лисичка і Журавель Лисичка і Рак Лис і Дрозд Заєць і Їжак Королик і Медвідь Вовк війтом Заєць і Ведмідь Ворона і Гадюка Три міхи хитрощів Вовк, Лисиця і Осел Обкладинка збірки казок Лисичка-черничка Івана Франка Мурко й Бурко Лисичка кума Війна між Псом і Вовком Фарбований Лис Ворони і сови Як звірі правувалися з людьми Байка про байку

Іван Франко

Три міхи хитрощів

Було це восени. Біжить Лисичка польовою дорогою та й зустрічає Їжака. — Добрий день, Їжаче-небораче! — крикнула Лисичка. — Здорова була, Лисичко-сестричко! — відповів Їжак. — Знаєш що, Їжаче, ходім зі мною! — Куди ж ти зібра5лася? — Та йду отуди до саду їсти винограду. — А не кислий він, Лисичко? — Та де там кислий! Повідала Сорока-білобока, що чула від Куниці, молодої дівиці, що та бачила, як господар куштував і хвалив, що солодкий, пора збирати. Ходімо наїмося ще й дітям по грону принесемо5. — Ні, Лисичко,— каже Їжак,— не піду з тобою, боюся. Той господар хитрий, си5лець понаставляв, ще зловлюся. — Не бійся, Їжаче-небораче! — сміючись мовила Лисичка.— У мене є три м хи хитрощів, то вже я не я буду, коли тебе з сильця5 не визволю.

— Ну, коли так, то нехай буде й так! Пішли обоє, влізли до саду, наїлися винограду і вже хотіли назад вертати, аж тут смик! Лисичка ступила необережно та й зловилася в сильце5. Смикнула раз, смикнула другий раз — куди тобі! Не пускає сильце, держить за ногу. — Ой Їжаку, братику,— кричить Лисичка,— рятуй! — Як же я тебе, Лисичко, порятую? — мовив Їжак.— Добувай свої три м хи хитрощів і рятуй себе сама. — Та де там мої міхи? — лементує Лисичка, а сама аж тремтить зі стра5ху5.— Бачиш, скакала через річку, і всі три міхи урвалися і впали у воду. Їжаче-братику, подумай ти, може, у тебе де яка хитрість зна5йдеться? — У мене є одна,— мовив Їжак,— та не знаю, чи буде тобі до смаку5. Лягай на тім місці, де зловилася, і лежи, лапки від себе відкида5й і попуска5й духу, що можеш. Господар побачить тебе і подумає, що ти вже гниє5ш, та й викине за пліт.

Послухала Лисиця Їжакової поради, притаїлася, лежить, немов давно загинула. Прийшов господар, побачив її та й аж носа затулив. — От шко5да5! — промовив він.— Не був кілька днів коло сильця5, а тут, бач, яка гарна лисиця зловилася та вже й гнити почала5. Що тепер з неї за пожи5ток? Викинути за пліт та й кінець.

І він витяг Лисицю з сильця, взяв обережно за хвіст та й шпурну5в за пліт у кропиву5. А Лисиці тільки того й треба було. Як дасть ногам ходу, як чкурне, лиш у бур’янах зашелестіло. Минуло два дні, чотири дні, біжить знов Лисичка польовою стежкою і зустрічає Їжака. — Добрий день, Їжаче-небораче! — Здорова була, Лисичко-сестричко,— відповідає Їжак. — Ходім зі мною до саду їсти винограду. — А не страшно, Лисичко, після позавчорашнього? — Е, що там! У мене є три міхи хитрощів, якось ви5плутаюся. Пішли обоє, влізли до саду, наїлися винограду і вже хотіли назад вертати, аж тут смик! Їжак-неборак якось не додивився та й спіймався в сильце.

Міх, мн. м хи — мішок. Небора5к — (рос. бедолага) той, хто викликає співчуття. Гро5но — (рос. гроздь) скупчення плодів або квітів на одній гілці.

— Ой Лисичко-сестричко! — закричав бідолаха.— Спіймало мене сильце і не пускає. Ану, добувай свої три м хи хитрощів і визволяй мене із за5шморгу. — Ой небоже,— мовила Лисичка,— пропали мої хитрощі всі до о5дної. Скакала через річку, і всі три міхи вирвалися і булькнули у воду. — То вже, видно, така моя доля, що тут мені вмирати. Прощавай, Лисичко-сестричко! Відпусти мені всі гріхи, всі образи! — Прощаю тобі, Їжаче,— мовила Лисичка, витираючи сльози з очей,— прощаю тобі від усього серця. — Ходи, Лисичко-сестричко, обійм мося ще раз на прощання! Лисиця обняла Їжака, хоч і як їй то було не до смаку5. Та що, неборак до смерті готується, то як же не виконати його останню волю? — Поцілуй мене, Лисичко-сестричко,— попросив Їжак.— Адже жили з тобою, як брат з сестрою. Нахилилася Лисичка до Їжака, щоб його поцілувати, та ледве доторкнулася своїм язиком до його уст, а Їжак тільки клац! Ухопив її зубами за язик та й держить. Що вже Лисиця крутилася, вертілася, що вже скавча5ла і плакала, їжак держа5в за язик, поки не прийшов господар. Побачивши, що Їжак спіймався в сильце і держить Лисицю за язик, він розсміявся, впіймав Лисицю, а Їжака відпустив на волю.

Сильце5 — пристрій у вигляді петл для ловлі дрібних тварин. Лементува5ти — галасувати, кричати. Пожи5ток — (рос. польза) ко5ри5сть. За5шморг — петля5 з мотузки, що затягується. Назви головних героїв казки. Яка пригода з ними трапилася? Розкажи.

•

Знайди і прочитай, як Їжак урятував Лисицю, коли та опинилася в пастці.

•

Знайди в казці епізод, у якому розповідається, як Їжак потрапив у сильце. Прочитай розмову героїв.

•

Яким є в казці Їжак, а якою — Лисиця? Схарактеризуй головних героїв, використовуючи подані слова:

винахідливий невдячний брехливий обережний розумний хитрий

•

Знайди в бібліотеці книжку І. Я. Франка «Коли ще звірі говорили». Прочитай одну з казок. Розкажи про її героїв у класі.

Доведи свою думку, спираючись на текст казки.

• •

Леся Українка (1871–1913)

Чи відоме тобі ім’я цієї письменниці? Які твори Лесі Українки ти знаєш? Прочитай. Пригадай.

•

Вже сонечко в море сіда; У тихому морі темн є; Прозора, глибока вода, Немов оксамит, зеленіє. Подивись на фотографію. Які прикмети минулого можна на ній побачити?

Що ти вже знаєш про цю письменницю?

Леся Українка народилася в невеликому містечку на Волині у дворянській родині. Зростала Леся у великій дружній сім’ї, у неї було троє сестер і двоє братів. Найбільше вона товаришувала з братом Михайлом. Вони завжди були нерозлучними, тому їх жартівливо називали спільним прізвиськом — Мишо ло5сіє. Леся рано навчилася читати і дуже любила книжки. У 9 років вона написала свій перший вірш. Таємниця літературних творів Письменники іноді підписують свої твори вигаданими іменами — псевдон мами. Леся Українка — це псевдоiн м. Справжнє ім’я письменниці — Лариса Петрівна Ко5сач. Лесею її називали вдома, а додати слово «Українка» порадила мати, щоб підкреслити національність. Леся Українка

На зеленому горбочку На зеленому горбочку, У вишневому садочку, Притулилася хатинка, Мов маленькая дитинка Стиха вийшла виглядати, Чи не вийде її мати. І до білої хатинки, Немов мати до дитинки, Вийшло сонце, засвітило І хатинку звеселило. 82

Які почуття викликає в тебе цей твір? • Які картини виникають у твоїй уяві під час читання вірша? Які фарби потрібні, щоб відтворити картини в кольорі? • Знайди у вірші та прочитай, з чим порівнює авторка хатинку, сонце. • Знайди і прочитай слова з пестливим значенням. • Прочитай вірш виразно, відтворюючи ніжні почуття.

Леся Українка з матір’ю

Мати Лесі Українки — відома українська дитяча письменниця, яка видавала свої твори під псевдон мом Олена Пчілка. Мати виховувала в дітей повагу до свого народу, бажання допомагати людям. Ра5зом з Лесею Українкою ходила по селах і записувала народні пісні, обряди, казки5. Леся Українка

Колискова

Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи, мій малесенький, Пізній бо час.

Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Ху5тко* прийматимеш Лихо та жаль.

* Ху5тко — швидко.

Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить… Леле, дитинонько! Жить — сльози лить.

Сором хилитися, Долі коритися: Час твій прийде З долею битися,— Сон пропаде…

Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас… Спи, мій малесенький, Поки є час!

Колискову пісню дитині співає мати. Знайди у вірші і прочитай слова, які свідчать про материнську любов.

•

• •

У яких рядках мати попереджає свою дитину про труднощі життя? Поміркуй, якою людиною хоче бачити матір свою дитину. Послухай пісню «Колискова» на слова Лесі Українки, музика А. Авдієвського. Микола Олійник

Леся

Уривок з повісті «Дочка Прометея»

* Опоря5джена — облаштована.

Після вече5рі сім’я зібралася в батьковому кабінеті. Це була невелика, зі смако5м опоря5джена* кімната — улюблене місце дітей і дорослих. На стіні,

у вишитих Ольгою Петрівною* рушниках, ви5с в чима5ли5й портрет Шевченка з пишними ву5сами, в пальті і чорній смуше5вій** шапці… Чимало місця займали книжки5. У просторій шафі стояли найцінніші вида5ння іноземних, украї5нських та російських письменників… Ольга Петрівна, яка ще в пансіоні*** почала складати вірш , найбільше любила Шевченка. Вона й дітей учила грамоти по «Кобзарю», багато знала й розповідала їм про Тараса Григоровича. Бувало, в зьме малих на руки, всі троє посхиляються над столом і починають: «Са-до-о-ок ви-шне-ви-и-ий ко-о-ло-о ха-а-ати… хру-у-щі над ви-и-шня-а-ми гу-у-дуть…»… Чи не найбільшою родинною подією були літературні вечори5. Леся навчилася грамоти дуже рано, в чотири роки, і теж захопилася літературою. Найпершим самостійно нею прочитаним твором була подарована матір’ю книга «Про земні сили», з якої дівчинка дізналася про величезні багатства Землі та її походження. Потім — «Український орнамент», «Кобзар», казки Андерсена. Казки Ольга Петрівна перекладала для дітей сама, бо українською мовою їх не видавали. Домашні літературні чита5ння починала Леся якимсь уривочком чи в ршем. Ольга Петрівна декламувала свої поезії — найбільш про природу та красу рідного краю, про могутній Дніпро, що несе свої води через усю Україну. Сьогодні докінчували «Тараса Бульбу»…

* Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка), мати Лесі Українки. ** Смуше5вий — пошитий з хутра вівці. *** Пансіо5н — заклад освіти, у якому жили і навчалися учні.

Читала вона спокійно, по5вагом. У дитячій уяві поставали картини звитя5жних подвигів. Як дійшли до того місця, де вороги5 глумля5ться над беззбройним Остапом, у Лесі виступили на очах сльози, їх, можливо, Леся Українка ніхто й не помітив би, в сімейному колі та дівчинка, ма5бу5ть ненароком, схлипну5ла. — Що тобі, доню? — занепокоївся батько. — Нічого… Я більше не буду…— Витерла кулачком вії.— Але чому… хіба його не можна було врятувати? — От тобі й маєш! — розвела руками мати.— Хіба можна так, Лесю? Це ж книжка… — А в книжка5х хіба неправду пишуть? Ти сама казала, що «Кобзар» — то свята правда. Ольгу Петрівну обеззброїло таке питання. — Авжеж, Лесю,— втру5тився батько.— Книжка5м треба вірити. Та, бачиш, Остап і смертю своєю послужив вітчизні. Загинув, а таємниці не видав… Плакати все ж таки не годиться. Чита5ння зак нчи5ли. Петро Антонович* почав оповідати свої мисливські пригоди, і Леся повесел шала. Мати показала їй новий узор, обіцяла дістати за5по лочі, щоб його вишити.

* Петро Антонович Косач, батько Лесі Українки.

По5вагом — не поспішаючи, повільно. Звитя5жний — героїчний, доблесний. За5полоч — кольорові нитки5 для вишивання. Що цікавого розповів Микола Якович Олійник про дитячі роки5 Лесі Українки?

•

Знайди в тексті підтвердження думки, що маленька Леся була чуйною, небайдужою, з палким серцем.

У дитинстві Леся Українка захворіла на невиліковну хворобу — туберкульоз кісток,— яка виснажувала її тіло. Постійно доводилося боротися з болем. Але Леся не любила, коли її жаліли. Вона щодня багато і наполегливо працювала. Життя Лесі Українки можна назвати справжнім подвигом. Леся Українка

Як дитиною, бувало…

Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» — мене питали, Але я не признавалась — Я була малою горда,— Щоб не плакать, я сміялась… Знайди у вірші слова, що свідчать про силу духу, мужність маленької Лесі.

•

Прочитай вірш виразно. Вивчи його напам’ять.

Знайди в бібліотеці казку Лесі Українки «Біда навчить» і прочитай. Зроби до неї ілюстрацію.

ПРИ АДАЙ. ПОМІРКУЙ

1. Прочитай слова. Знайди серед них ті, за допомогою яких можна розказати про Україну в давні часи.

Дворяни5н, джинси, кобза5р, козачо5к, комп’ютер, кріпа5к, метро, мобільний телефон, пан, президент, програміст, свити5на, свічка, цар, чумацький віз.

2. Пригадай імена відомих письменників, творчість яких розглядалася в цьому розділі. Що ти знаєш про їхнє життя?

Перевір себе. Візьми участь у грі «Так чи ні». • Т. Г. Шевченко народився 9 березня. • Леся Українка прожила 42 роки. • І. Я. Франко народився в родині коваля. • Леся Українка написала свій перший вірш у 1870 році. • Т. Г. Шевченко народився в дворянській родині. • І. Я. Франко назвав одного зі своїх синів на честь Т. Г. Шевченка. • Т. Г. Шевченко — видатний український поет і художник. • І. Я. Франка називають Великим Кобзарем. • Леся Українка — дочка відомої дитячої письменниці Олени Пчілки. • Відомі письменники і художники допомогли Т. Г. Шевченкові звільнитися від кріпацтва.

3. Прочитай заголовки творів. Назви5 автора.

• «Як дитиною, бувало…» • «Три міхи хитрощів» • «Світає, край неба палає…» • «На зеленому горбочку…» • «У долині село лежить…» • «Реве та стогне Дніпр широкий…» • «Садок вишневий коло хати» 88

Які твори серед поданих присвячені дитячим спогадам поетів? Знайди їх у підручнику і прочитай.

•

• •

У яких вірша5х передано захоплення рідною природою? Який серед поданих творів є казкою?

4. Розглянь малюнок. Визнач, який твір він ілюструє. Згадай рядки в рша.

•

Візьми участь у грі «Відгадай за ілюстрацією». Зроби малюнок до одного з вірш в і запропонуй друзям відгадати назву твору.

5. Упізнай вірш за опорними словами. Назви автор в.

Горбочок, садочок, хатинка, дитинка. Дніпр, вітер, верби, хвилі.

•

Склади подібне завдання і запропонуй друзям.

6. Розкажи напам’ять один зі своїх улюблених віршів Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка або Лесі Українки.

7. Багато віршів Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка і Лесі Українки покладено на музику. Підготуй разом з друзями виконання однієї з пісень.

читали

дідусі

дитинстві

та

твої

які

ТВОРИ ВІДОМИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ, бабусі

Розділ

•

У цьому розділі ти познайомишся з творами українських письменників, які жили майже сто років тому. Мабуть, тобі відомі прізвища російських письменників і письменниць, які жили в той час,— Корній Чуковський, Самуїл Маршак, Агнія Барто, Микола Носов? Прочитай прізвища українських дитячих письменників і письменниць. Які з них тобі відомі?

Грицько Бойко (1923–1978) Олег Бу5цень (1923–1966) Платон Воронько (1913–1988) Наталя Забіла (1903–1985) Оксана Іваненко (1906–1997) Олександр Копиленко (1900–1958) Всеволод Неста5йко (1930–2014) Лариса Письме5нна (1914–1992) Марія Прига5ра (1908–1983) Оксана Сенато5вич (1941–1997) Василь Сухомлинський (1918–1970)

•

Які твори цих автор в можеш назвати?

Ці письменники є автора5ми казо5к, оповіда5нь, вірш в. Вони писали про дітей, про їхні розваги й навчання, вигадували цікаві казкові пригоди, розкривали таємниці природи. Твори цих письменників із захватом читали твої бабу5 сі й дідус , їх знають твої батьки, а тепер з ними познайо мишся і ти. 90

однолітків

твоїх

ро

вдома

та

школі

(вірші та оповідання)

Анатолій Костецький

Що я люблю?

Я все люблю навколо себе: суниці, квіти у садках, лимонний торт, блакитне небо і дядю Славудвірника5.

Люблю страшенно маму й тата, люблю крутнути хвіст Мурка, за кіску смикнути Наталку, Піти у гості до Юрка5. Люблю дивитися на осінь і сни дивитись, коли сплю. І трошки-трошки, зовсім-зовсім, от стілечки — себе люблю!.. 91

Таємниця літературних творів

•

Перш ніж читати художній твір, необхідно звернути увагу на його назву — прізвище та ім’я автора і заголовок. Це допоможе тобі налаштуватися на читання. Зараз ти читатимеш твір Олега Бу5ценя. Тобі вже відомі його казки та оповідання «Як приходить весна», «Маленькі помічни5ці», «За5раз», «У нов й школі». У яких творах О. Буценя розповідається про дітей? Як ти гадаєш, «Настуська-вереду5ська» — це заголовок казки чи оповідання? Чи розповідатиметься в цьому творі про дітей? Як ти розумієш, що означає слово «вередуська»? Прочитай твір, перевір свої здогадки. Олег Буцень

Настуська-вередуська

— Мамо, ти надовго? — спитала Настуся, підвів шись з поду5шки. — Надовго, доню, лежи. У мене сьогодні багато справ. А ти, Павлику,— звернулась вона до сина,— сідай за уроки. Бо знову з чита5ння трійку принесеш. — Не принесу,— насупившись, пробурмотів Павлик. І щось гірке, невимо5вно обра5зливе стиснуло йому груди. Навіть не було бажання виправдо5вуватись. Звичайно, можна було б розказати, що трійку він одержав через Сашка, який весь час сми5кав його за по5лу курточки, коли він читав. Та хіба ж мама стане слухати? Якби то була перша трійка… Павлик пересунув чорнильницю на письмовому столику, поправив сто5сик* книжок і сів, підперши голову рукою.

* Сто5сик книжок — (рос.) стопка книг.

Тим часом мама взяла сумку і вже з порога сказала: — І Настусю не кривдь. Лікар сказав, що їй треба кілька днів спокійно поле5жати. Якщо попро5сить чого — не полінуйся, зроби. Сказала так, і пішла. Спершу Павлик узявся за арифметику. Та не встиг він розв’язати й кількох прикладів, як почувся голос Настусі: — Павлику, дай мені ляльку. — Ну й вредна ж ти, Настусько. Хіба не чула, як мама сказала, щоб я за уроки сідав? — Так я ж не заважаю. Я тільки ляльку прошу5. — Яку тобі? — сердито перепитав Павлик. — Зою. І торбинку з клаптиками. Павлик дістав із шафи торбинку, знайшов ляльку, віддав усе це сестрі й знову сів за уроки. Зробив усі письмо5ві, а потім розгорнув книжку і почав читати вголос оповідання Ушинського «Діти в гаю5». Коли він скінчив, Настуся спитала: — Це вам задали5 читати? — Авжеж,— відповів Павлик, складаючи книжки5. Настуся на мить замислилась, а потім тихе5нько сказала: — Цікаве яке! Почитай мені ще раз його.

— Та я ж тільки-но читав. — А я ще хочу. Ти все зрозумів, а я ні. — Не буду читати, чула вже! — Ну, Павлику,— зала5щилась Настуся,— будь ласка… А ці діти були погані? — Ні, хороші… — То чому ж вони не схотіли вчитися і пішли до га5ю? — допитувалась цікава Настуся. — Все в тебе «чому» та «чому»,— розізлився Павлик.— Були погані, а стали хороші. Ну гаразд, почитаю, тільки не будь такою вередо5ю. Слухай. Павлик зітхнув і почав знову читати. Він читав повільно, але вже не так зупинявся, як першого разу. Адже слова були знайомі. І варто було тільки почати якесь речення, як у пам’яті воно оживало, і він читав, немов ішов знайомою стежинкою. — Тож які були діти? — спитав Павлик, скінчивши читати. — Хороші, хороші,— відповіла задоволена Нас туся. — Нарешті зрозуміла. А я думав, що в мене така нетяму5ща сестра. — Ні, я тяму5ща. Тільки покажи мені малюнки. Павлик дав сестрі книжку. — Це струмок намальовано? — Ні, море. Настуся здивовано підняла брову і запитально глянула на брата. — Хіба таке море буває? Прочитай, що тут написано,— показала вона худеньким пальчиком під малюнок. — От причепилась. Я ж тобі вже двічі читав. — Павличку, ну прочитай.

— Ти справжня Настуська-вередуська! — скип в Павлик.— Коли б ти не була хворою, я б тобі показав, як вередувати! — А хіба я вередую? — Вона скинула на нього блакитні очиці.— Ти чув, що сказала мама? Щоб ти мене не кривдив. — Ну добре,— стомлено відказав Павлик.— Тільки це востаннє. Слухай! Він зручніше вмостився на стільц й почав ще раз читати. Чи оповідання дуже сподобалось Настусі, чи вона просто вередувала, але примусила Павлика читати знову й знову, аж поки не повернулася мама. І мама, завжди така добра й лагідна, цього разу навіть полаяла вередливу до5ньку, коли поскаржився Павлик. А наступного дня Павлик ви5хором вбіг до кімнати: — Мамо! П’ять! З читання п’ять! Ось щоденник, подивись. — Та заспокойся. Вірю. Це добре, дуже добре! — казала мама, радіючи разом з сином.

1. Назви героїв оповідання. Поміркуй, хто з дітей старший: Настуся чи Павлик.

І коли Павлик, не знаючи куди себе подіти від радощів, побіг на вулицю до хлопців, мама підійшла до Настусі. Присіла на ліжку, погладила її по голівці й ласка5во спитала: — Ну, ве5редо, як же це сталося? А Настуся пригорнулась до неї і тихо відказала: — Я не навмисне… Я більше не буду…

2. На якому уроці Павлик постійно отримував низькі оцінки? Як він до цього ставився? Знайди і прочитай.

3. Як сестра допомогла Павликові добре підготуватися до уроку читання? Скільки разів хлопчик прочитав оповідання: два, три чи більше? Знайди відповідь у тексті.

4. Читати вдруге Павликові було легше. Чому? Як про це сказано у творі?

5. Поміркуй, чи дійсно Настуська була вередою. Чи можна сказати, що вона турбувалася про брата?

Олег Васильович Буцень народився майже 100 років тому, у 1923 році. У своїх творах він описує дитинство твоїх прабабусь і прадідусів. Школа того часу трохи відрізнялася від сучасної.

6. Знайди в оповіданні О. Буценя «Настуська-вередуська» такі слова: чорнильниця, арифметика, трійка, п’ятірка. Звернись до Інтернету або запитай у дорослих, що вони означають.

Знайди в бібліотеці оповідання О. Буценя «Добрий Василько». Прочитай і поміркуй, чому твір так називається.

Анатолій Костецький

Нема нікого вдома

Ур-рр-ра! Нема нікого вдома! Тепер, що хочеш — те й роби! Не заважаєш ти ніко5му, ніхто не заважа тобі. «Ввімкну спочатку телевізор,— подумав я,— та буду збли5зька дивитися, і як захо5чу — дивитись буду хоч до ночі!» Ввімкнув. Та вже за три хвилини екран поплив перед очима…

Тоді до ванної сходив і напустив туди води, щоб капця мами запускати. Та передумав. Нецікаво… Я клав на стіл обидва л кті. Я в кухні на підлогу влігся. На две5рях покатався навіть! Та все покинув. Нецікаво… 97

Все можна! Годі й говорить… Захо5чу — буду гризти лід, захочу — занявчу, мов кіт, на нашому балконі. Адже в кіно пішли батьки5, свободи — як ніко5ли!

Я навіть можу в шафі тата яку завгодно книгу взяти і з нею в татовому кріслі сидіти, підібга5вши* ноги…

1. Прочитай заголовок вірша А. Костецького. Чи можна за ним визначити, це буде веселий або сумний твір? Прочитай заголовок з різною інтонацією (спокійно, весело, сумно).

Але мені, немов навмисне, чомусь не хочеться нічого. Хоч сядь — і плач, діла такі… Скоріш би вже прийшли батьки!

2. Як змінювався настрій героя? Чому?

3. Знайди і прочитай, чим хотів займатися хлопчик на самоті. Які сімейні правила йому хотілося порушити? Чому він це не зробив?

4. Порівняй вірш А. Костецького з віршем російської письменниці А. Барто «Розлука» (рос. «Разлука»).

* Підібга5вши ноги — підгорнувши, підібравши під себе ноги.

Андрій Коцюбинський

Хто сміявся останній

— Сьогодні,— сказала Надія Павлівна,— ми розглянемо твори на тему: «Мої літні канікули». Я рада за вас. Адже ви цікаво провели літо. Одні побували біля моря, інші — на селі, в го5рах, у табора5х відпочинку… Саме про це ви й розповіли, хоча…— Учителька усміхнулася.— Хоча у ваших творах є і курйози*. Ось, наприклад, Василько Чумак пише: «В таборі мене записали в живий куточок…» Усі засміялися, а Лесик — найдзвінкіше. — У Галі Онищенко ось що я нади5бала: «По я5сному небу ходив трактор, а на горизонті росла зелена травичка». Знову лунає в класі сміх, а Лесик аж захо5диться. — Федько Чорногуз теж мене розвеселив. Він таке написав: «Я збирав ма5рки, а товариш прислав мені артистів Пугачову та Боярського, яких я теж колекціоную…» См шно, я5сна5 річ, усім, та Ле5сикові найбільше — він аж за живіт хапа5ється. — І ще одна за5гадка,— продовжила Надія Павлівна.— Ось ти, Лесику, найголосніше сміявся, а в твоєму творі, між іншим, крім твоїх, ще є й ті помилки5 та недоречності, що і в Галі, Василька та Федька, котрі сидять поблизу5 те5бе… Як це розуміти? Лесик підвівся. — А я, Надіє Павлівно, зовсім не винен,— сказав упевнено. — Чому ж? — Я, я…

* Курйо5з — кумедний випадок; тут: нісенітниця.

1. Над чим сміялися учні під час уроку?

Лесик пом’явся, а потім неголосно вимовив: — Я списав у них… — У всіх трьох? — Еге ж, у кожного потроху. Щоб ви не здогадалися. Клас вибухнув реготом. Мовча5в тільки Лесик. Хіба ле5гко сміятися з се5бе?

2. На які курйози в учнівських творах звернула увагу вчителька? Знайди і прочитай. Поясни, що саме викликає сміх у цих реченнях.

3. Хто в класі сміявся найголосніше? Як про це розповідає автор? Знайди і прочитай.

4. Прочитай останнє речення твору. Поясни, як ти його розумієш. Знайди в бібліотеці збірку веселих оповідань про школярів А. Коцюбинського «Засекречений тайм». Прочитай.

•

100

Російський письменник В. Драгунський теж весело розповідав про життя школярів. Познайомся з його збіркою «Денисчині оповідання» (рос. «Денискины рассказы»). Що спільного є в героїв А. Коцюбинського і В. Драгунського?

Василь Марсюк

Диктант

Хай скінчиться диктант! Хай задзвенить дзвіночок! Чи, може, зараз бант смикнути хоч разочок?

Яким ти увляєш героя вірша В. Марсюка «Диктант»? Як він поводиться? Що відчуває?

• •

Ми пишемо диктант, уважні, мов на старті, а я дивлюсь на бант, що на передній парті.

Не пишеться — і край! Схоплю, напевно, двійку. Ну, трохи постривай, із бантиком Надійко!

Ми пишемо диктант. Для мене це не важко, та заважає бант, так схожий на ромашку.

Поміркуй, чому хлопчик постійно відволікається під час диктанту. Прочитай вірш так, щоб слухачі відчули, коли герой упевнений, а коли хвилюється.

101

Василь Сухомлинський

Бабуся Мотря й Андрійко

102

В одній початковій школі, в другому класі вчиться хлопчик Андрійко. Він сидить біля вікна. За вік ном — колодязь. До колодязя приходить по воду бабуся Мотря, що живе біля школи. Побачить Андрійко бабусю Мотрю й каже учительці: — Маріє Петрівно, бабуся Мотря по воду прийшла. — Біжи допоможи їй витягти відро. Андрійко біжить, допомагає бабусі витягти відро й швидко повертається до класу. Сьогодні на уроці арифметики контрольна робота. Ніяк не виходить в Андрійка задача. Коли це бачить… — Маріє Петрівно,— радісно гука5є Андрійко,— бабуся Мотря по воду прийшла. — Біжи допоможи їй витягти відро. Андрійко побіг. Минуло п’ять, десять, двадцять хвилин, а його немає. Уже й дзвоник пролунав, Анд рійко не повернувся. Зібрала Марія Петрівна зошити з контрольною роботою.

1. Назви головного героя оповідання В. Сухомлинського. Який він? Обери потрібні слова з переліку:

турботливий вигадливий працьовитий

•

Заходить Андрійко до класу розпаш лий і мок рий. — Де ти був? — питає вчителька. — Бабусі Мотрі воду носив. Аж десять відер приніс. І підлогу помив…

неуважний хитрий лінивий

Доведи правильність свого вибору словами тексту.

2. Що зробив Андрійко, щоб не писати контрольну роботу? Він схитрив, але чому його не можна вважати поганою людиною?

3. Де відбуваються події твору: в місті чи в селі?

Знайди в бібліотеці та прочитай оповідання В. Сухомлинського про дітей: «Протоптали стежку», «Смітник», «Чому голуби до Олега прилетіли». Розкажи в класі, що тобі вдалося дізнатися про життя сільських школярів — ровесників твоїх бабусь і дідусів.

Василь Олександрович Сухомлинський — відомий український педагог. Він народився понад 100 років тому, у 1918 році. Усе життя Василь Олександрович працював сільським учителем, був директором школи. Тому часто героями його творів є учні сільської школи.

103

Алла Потапова

«Чемний» Миколка

104

Примчав Миколка до школи, не спізнився — саме перед дзвоником. Та чергова5, дівчи5сько з червоною пов’язкою, біля дверей перейняла5 його. Ще й зауважила суворим голосом: — Поглянь-но, якого бруду наніс. Чом ноги не витер? Глянув Миколка — справді, сліди на підлозі. На дво5рі сніг з дощем. Онде які чорні сліди… Притулив Миколка руку до груде5й. І так вже ввічливо мовив: — Візьми, будь ласка, ганчірку та витри підлогу. Ти своє чергування мусиш нести5 відмінно, чи не так? А мені треба до класу поспішати. А то спі зню5ся! Обу5рена чергова тільки зойкнула, та Миколка вже біг сходами. Ква5плячись, він так штурхону5в якогось малюка, що той аж упав. — Ти чого шту5рха5єшся? — зарепетував мали5й, розмазуючи сльози. — Пробач, будь ласка! — стену5в плечима Микола й махнув іще на три сходинки вгору. І знову штовх нув, уже іншого учня. — Тобі що — місця мало? — спитав хлопчик, потираючи забите об ґра5тки поручнів коліно. — А ти не плутайся під ногами, коли бачиш, що я йду! — кинув Миколка. І додав, навіть трохи вклонившись: — Пробач! До класу він забіг найперший. Смикну5в за к ски Оксанку, яка саме відчиняла двері. Проте не забув сказати лагідним голосом:

Обу5рена — невдоволена, роздратована. Ква5плячись — поспішаючи. Стену5в плечима — підняв і опустив плечі. Ґра5тки — металеві прути для загорожі. Че5мний — ввічливий.

1. Розглянь малюнки. Знайди в тексті та прочитай уривки, які вони ілюструють.

•

Як ти оцінюєш поведінку Миколки в кожній ситуації?

2. Миколка вважав себе чемним. Як він це пояснював?

3. Чому Оксанка назвала хлопчика невихованим? 4. Поміркуй над заголовком твору. Чому слово «чемний» письменниця написала в лапках?

— Спасибі, що пропустила. Бо мені ще треба вірш повторити. Але Оксанка відказала сердито: — Який ти невихований, Миколко. — Дурниці! — відповів той.— Хіба я не кажу «дякую», «будь ласка», «пробач». А ти — «невихований, невихований». Ти, Оксанко, щось наплутала. Та вперта Оксанка чомусь стоя5ла на своє5му.

105

Марія Пригара

Тихенька дівчинка

106

1. Головна героїня вірша М. Пригари вважає, що дуже доб ре поводиться в школі. Як вона про це говорить? Знайди і прочитай. 2. Чому на дівчинку сердилися однокласниці? Що вона помічала в інших? 3. Як авторка ставиться до головної героїні? 4. Прочитай вірш виразно.

Чого це на мене так сердяться в школі? Тож я не чіпаю нікого ніколи. Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо, А з цього виходить одне тільки лихо. Оце я сказала — така в мене звичка,— Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка. Що в Каті спідничка — неначе з рогожі, Та ще й черевички на човники схожі. Що в Тані волосся нечесане досі, Що очі в Мар’янки маленькі та косі, Що в зошиті в Лесі самі тільки плями: Напевне, бруднющими пише руками. Я ж правду кажу їм… І що тут такого? Тож я не чіпаю ніколи нікого. Сиджу собі тихо і в школі, і вдома, І чом вони сердяться всі — невідомо!

Марія Пригара

Цокотухи

1. Які картинки виникали у твоїй уяві під час читання вірша? • Чому в кінці твору читачеві стає смішно? 2. Якими ти уявляєш дівчаток? Як вони поводилися під час розмови? 3. Навчись читати вірш виразно. Прочитай його так, щоб слухачі посміхнулися.

Марія Аркадіївна Пригара — відома українська дитяча письменниця. Вона не лише писала власні вірш , казки5, повісті, а й перекладала з російської, польської та інших мов. Для дітей вона переклала українською мовою твори С. Маршака, К. Чуковського, А. Барто, С. Михалкова та ін.

Що за гомін, що за цокіт Чути в нашому дворі? Може, раптом дві сороки Посварились угорі? Може, десь уздрівши кішку, Величезну і страшну, Дві синички невеличкі Розкричались на тину? Чи в горобчиків на ґанку Бійка сталась голосна? Ні, це Галя і Оксанка Розмовляють край вікна!

107

•

Прочитай уривки з творів відомих російських дитячих письменників, перекладені українською мовою М. А. Пригарою. Пригадай їх назви.

*** Заспівала качка дзвінко: — Кря-кря-кря! Засни, дитинко! Після дощика в саду Черв’ячка тобі знайду.

Їй пищить маленька мишка: — Одійди мерщій од ліжка! Голосні твої пісні Не сподобались мені.

Познайомся з віршами про школярів М. Пригари: «Забудько», «Тайна», «Базіка».

108

Пригадай вірші про школярів російської поетеси А. Барто. Порівняй, якими побачили дітей М. Пригара і А. Барто.

•

*** Муха, Муха-Цокотуха, Золотиста чепуруха! Муха стежкою пішла І копієчку знайшла. Пішла муха на базар І купила самовар.

Борис Комар

Загублeні рукавички

Това5ришів у мене багато — у школі, в нашому й сyсідських дворах. Але найбільше я дружу з Ігорем. Ми й живемо в одному будинку, в одному парадному, на одному поверсі, і навчаємось в одному класі, і сидимо за однією партою. Всі кажуть, ніби ми й схожі між собою — як брати5. І справді: оби5два біляві, кирпа5ті, довгошиї, в обох сірі в цяточку очі, веснянки на носах і щоках. Проте в чомусь і несхожі. Ігор, наприклад, носить черевики тридцять шостого розміру, а я тільки тридцять четвертого, в нього зріст метр і двадцять дев’ять сантиметрів, у мене — на три сантиметри менше. Зате я вмію, як захо5чу, ворушити ву5хами, у нього ж, скільки не пробував,— не виходить. Яка в нас дружба — судіть з такої пригоди. Коли похолодало і випав сніг, Ігореві, щоб нe мерзли руки, купили зелені во5вня5ні рукавички. М’якенькі й теплі-теплісінькі. Я теж захотів такі са5мі. Мама купила й мені. Одного разу на великій перерві ми ки5далися сн жками. Як подзвонили на урок, припинили гру, вбігли в клас, глянули, а в нас обох немає по рукавичці. В мене — лівої, в Ігоря — правої. Наступної перерви майже всім класом шукали. Перевернули в шкільному дворі геть увесь сніг і не знайшли. — Ну, куди вона поділася,— сумував Ігор.— Тепер вдома будуть лаяти… — І мене лаятимуть…— журився я. Після того вже й учителів мало слухали на уроках. Усе думали про загублені рукавички і про те, як це пояснити вдома. 109

Мені ще нічого. Мама, звісно, погнівається, обізве5 ґавою-роззявою, потім пересердиться і знову купить нов рукавички. Ще й тато, може, заступиться. Скаже: «З ким такого не буває?» Бо він минулої зими також загубив десь навіть не одну, а дві свої шкірян рукавиці. А ось Ігореві більше перепаде. В нього і мати сердитіша, і заступитися, ма5бу5ть, нікому — його ж батько, певно, ніколи не губив рукавиць. Жаль, дуже жаль Ігоря. «А що, як віддати йому свою рукавичку? — раптом подумав я.— В нього ж права, в мене — ліва. Якраз і буде пара!..» Авжеж, так і зроблю — віддам свою. Toдi вдома не взнають, що він загубив, і не лаятимуть. Але ж Ігор може й не взяти. Знаю його. Скаже: «Чого це ти мені свою віддаєш? Бери краще мою». Звичайно, він трохи матиме рацію. Коли я його виручу, Ігореві буде зовсім добре. А мені? Мені — гірше. То хоч одну рукавичку принесу й покажу мамі, менше, може, гніватиметься. А як жодної не матиму, се5рдитиметься дужче, це ж ясно. Ні, якщо віддавати Ігореві свою рукавичку, то треба, щоб і він про це не знав!.. 110

Якими ти уявляєш друзів — героїв оповідання Б. Комара? • Знайди в тексті та прочитай, як їх описує автор. • Що свідчить про те, що хлопці давно дружать? • Як характеризує хлопчика намагання допомогти по5тайки?

Так і зробив. Наприкінці останнього уроку засунув тихце5м рукавичку в Ігорів ранець, гли5бо5ко, на саме5 дно. «Ото здивується, як зна5йде! — тішився я.— При5 йде зі школи додому, повитягає з ранця книжки5, пенал, тоді — зирк! — аж у ньому й друга рукавичка спокійне5нько лежить. «І як вона там опинилася?.. Мабуть, хтось із хлопців або дівчат навмисне засунув, щоб покепкувати з мене»,— подумає і ра5дийра5дий буде, що так щасли5во все зак нчи5ться». Однак вийшло непередбачене, довелося само5му дивуватися. Коли я вдома викладав на стіл із свого ранця книжки5 тa зошити, то ра5зом з ними витяг і зелену во5вня5ну рукавичку. Спершу подумав, що ми з Ігорем переплутали pанцi. Таке вже не раз було, бо вони однакові. Щоб цілком переконатися в тому, подивився на зошити. Ні, зошити мої. Значить, не переплутали. А як же тоді в мій ранець потрапила оця рукавичка? Адже я добре пам’ятаю, що засовував її не в свій, а в Ігорів. Стривай, стривай, рукавичка ж із правої руки! Тепер усе ясно… Виявляється, Ігор теж хотів мене виручити і засунув у мій ранець свою рукавичку. От комедія!.. Хапаю рукавичку і мерщій до Ігоря. Тільки відчинив свої двері, як відчиняються навпроти і його. Я трима5ю в руці зелену во5вня5ну рукавичку, і він держить таку ж…

111

Анатолій Костецький

Про друга

Твій друг тобі віддасть усе: і свій квиток на карусель, і цвях, і ґудзик, і літак, та не за щось — а просто так.

І збільшувальне скельце, найкраще у дворі, твій друг зі щирим серцем тобі віддасть — бери!

І ти нічого не жалій — ніко5ли і нітрохи! І навіть м’яч футбольний свій віддай, як друг попросить.

Поміркуй, чому посміхнеться друг. • Якою, на думку автора, має бути справжня дружба? • Прочитай вірш виразно.

І посміхнеться друг тобі — аж схочеться співати. І ти подумаєш тоді: «Як гарно — дарувати!..»

112

.П

оміркуй

адай

ри

1. Назви прізвища письменників, твори яких подано в розділі «Про твоїх однолітків у школі та вдома». Хто з них писав вірш , а хто — оповідання? 2. Ці письменники народилися давно, близько 100 років тому. У їхніх творах є слова, характерні для того часу. Прочитай слова і поясни їх. Пригадай твори, у яких вони зустрічаються.

чорнильниця арифметика трійка п’ятірка чергова

3. Пригадай, героями яких творів є: Андрійко, Настя і Павлик, Миколка, Галя й Оксана, Ігор.

4. Відгадай загадку. Про якого героя в ній ідеться? Як називається твір? Хто його автор?

Це школяр, який постійно отримував низькі оцінки з читання. Добре підготуватися до уроку йому допомогла маленька сестричка.

•

Склади подібні загадки про інших героїв.

5. Назви5 твори, у яких розповідається про стосунки героїв з однолітками, зі своїми рідними, з дорослими. Які риси характеру героїв тобі подобаються, а які — ні?

6. Який твір тобі сподобався найбільше? Поясни чому.

7. Візьми участь в уроці-концерті «Веселі вірші про школу та школярів». Знайди в бібліотеці твори поетів, згаданих у розділі. Вивчи один з них напам’ять. Розкажи в класі.

113

відкривають

исьменники

природи

мни

є ц (вірші, казки, оповідання) та

Анатолій Костецький

Хвостата мова Мале щеня хвостом махає — воно зі мною розмовляє.

І я — даю вам слово! — збагнув хвостату мову: щеня мене просило, щоб ми з ним подружили.

І хоч не маю я хвоста, та в мене відповідь проста: я усміхнувсь малому і взяв його додому.

114

Олег Буцень

Хитра квітка

Ходить дівчинка по лісі, кожній гарній квіточці вклоняється. Вже чима5ли5й букет назбирала. Квіти хоч і непоказн , зате духмя5ні — всі лісові пахощі в них. А сонце все нижче й нижче до обрію хилиться, скоро й день кінчи5ться, час додому вертати. Коли глядь, а край лісу, в посадці, ще одна квітка красується. Два широкі листочки, мов зелені долоньки, обхопили високе стебе5льце з білою ки5тичкою дрібненьких квіточо5к. Нахилилась до неї дівчинка. — Пхи. Ти зовсім не пахнеш. І не розпуклась як слід. Навіщо мені така! Ось коли по-справжньому розквітнеш, наберешся лісових пахощів, тоді я тебе і візьму. — Добре, приходь пізніше до мене,— відповіла квітка.— Чуєш? Пізніше. Тоді і дізнаєшся, як я гарно пахну. А даремно не ображай. Прийшла дівчинка наступного дня до квітки. А та не хоче розпу5кува тись. І красу свою пелюст ка5ми пригорнула, наче сховала від людсько5го ока. — Хіба рано я прийшла? — зітхнула дів чинка. 115

— Рано, рано. Пізніше треба. Тоді я й розкрию свої пелюстки5 і запа5хну на весь ліс. «Гаразд, почекаю ще трохи»,— зітхнула дівчинка. От і почала ходи5ти дівчинка до квітки, а та й не думає розтуляти свої пелюстки5. — І довго ти дражнитимешся? — я5кось запитала її дівчинка. Квітка зле5гка хитну5ла широкими листочками, сонно звела білу ки5тичку. — Я ж тобі кажу: пізніше приходь. — Он яка ти! — невдоволено мовила дівчинка.— Що ж, зачекаю ще трохи. Прийшла до неї наступного дня, а квітка вже поблякла, засихати почала. — Як же тобі не соромно обманювати, люба квіточко? — Я тебе не обманювала, дівчинко. — Хіба ж не ти мені казала: «Приходь пізніше! Приходь пізніше!» Я й чекала, приходила. А ти… — Ти приходила до мене вдень, коли я сплю. А я розтуляю пелюстки і пахну по5ночі,— перебила її квітка.— Тому я й казала, щоб ти приходила пізніше. — Так он хто ти! Тепер я тебе впізнала,—

116

Ки5тичка — тут: стулені пелюстки квітки. Побля5кла — втратила свіжість, прив’яла.

1. «Хитра квітка» О. Буценя — це казка чи оповідання? 2. Де і коли дівчинка вперше побачила цікаву квітку? Чи можна назвати дівчинку наполегливою? Довірливою? Чому? Доведи. 3. Чому автор назвав твір «Хитра квітка»? Чи справді квітка була хитрою? 4. Знайди в тексті й прочитай опис нічної фіалки. 5. Про яку таємницю природи розповів автор твору?

сказала дівчинка.— Ти — любка, нічна фіалка. Хитра квітка. — Даремно ти мене ображаєш,— прошепотіла квітка.— Хіба я винна, що така вродилась? Іди, не заважай мені спати, дівчинко.

Таємниця літературних творів Серед дитячих книжок є твори, які містять наукову інформацію про навколишній світ. Такі твори називають пізнава5льними. Вони в цікавій формі розкривають секрети природи, науки, техніки.

Казка Олега Буценя — пізнавальна, вона розповідає не тільки про пригоди дівчинки, а й про квітку, яка розцвітає вночі. Нічну фіалку можна побачити в лісах України. Познайомся з пізнавальними казками І. Прокопенко «Як павучок братів шукав», «Як Василько порозумнішав», «Орисині іменини». У які пригоди потрапили герої творів? Яку наукову інформацію розповіла письменниця?

117

Майк Йогансен

Кіт Чудило

118

До нас приблудилося кошеня, і ми взя5ли5ся його вчити. Хто його зна, як треба вчити котів, то ми й стали його вчити по-собачому. — Ляж! — і котик лягає і дивиться на нас, що ми йому дамо за це. — Вперед! — і котик біг уперед що мав сили. — Назад! — і котик вертався до нас. Тоді ми давали йому трішки сиру або риб’ячу голову. Так ми й вивчили його по-собачому. Зробили йому нашийничок із старого ремінця, і став він зватись Чуди5ло. Так і бігав за нами кіт Чудило, немов собачка. Тільки не скрізь. У річку не ходив. Ми купаємося, а він сидить на бе5резі, чекає. Ми — до човна5, а він не хоче, нявчить, бігає берегом, а до нас не пливе. Не люблять коти мокрого! Одного разу поїхали ми човно5м ву5дити рибу. Ді йшов з нами до берега кіт Чудило, а в човен не поліз, не схотів. Вибрався на до5шку, що коло неї перу5ть біли5зну, і сидить на тій дошці над водою. А під до5 шкою гуляють маленькі рибки — верхово5дки. Дивиться на них згори кіт Чудило — мабуть, смачн рибки, та в мокрому місці плавають. Дививсь, дививсь та й заснув на сонечку. Наловили ми багато верховодок. Був у нас здоровенний синій глек, той, що воду ставлять коло вмивальника. Зачерпнули ми тим глеком води і напустили туди верховодок по5вно. І попливли човном додому. Прокинувся кіт Чудило, протер лапками очі й дивиться, чи не привезли5 ми йому чогось смачненького. Полазив у нас по плеча5х, по кишенях — немає

нічого. Тоді як глянув у наш глек, так і закам’янів: рибок у гле5ку так ря5сно, що води між ними не видно. Плавають, плавають, одна на одну налазять — аж чо5рно в глекові. Ми поставили глек на землю і трошки одсунулися, дивимось, що робитиме кіт Чудило. Він вибравсь на верхній край глека, умостився й сидить. Сидить, дивиться вниз на рибку. Дивиться, дивиться й нахиляється нижче та нижче, уже звисає над водою, уже й передні лапки в глекові, тоді — шубовсть! — і вско5чив у воду. Заметушився, забо5рсався, забився у воді — аж глек ходором ходить. І не вистрибує. Ну, думаємо, пропав кіт Чудило — утопився, захлину5вшись водою, упавши догори ногами в глек. Уже хотіли його рятувати, коли вилазить! Мокрий, сердега, нечепурни5й, плохи5й, ніби цілу ніч під дощем був, але рибка в зубах. Виліз, рибку поклав до5лі, обтерся, облиза5вся й почав їсти. Рибку з’їв, помурчав, витягнув ноги, ще раз облизався — і знову поліз на глек. Дуже довго сидів, дивився, коли 119

Глек — (рос.) кувшин. Ря5сно — багато. Плохи5й — немічний, безсилий. 1. Письменник Майк Йога5нсен розповів правдиву, реальну історію про кота. Чим вона цікава?

знову — шубовсть! — і вистрибнув з рибкою в зубах. І цю з’їв. Тоді ми забрали глек і попекли верховодок на сковорідці. Поклав на хліб — і їж! І кісток не треба вибирати — так і хрумтять на зубах, як хрящ. А Чудилові повіддавали хвостики й голівки. Отак і привчився кіт Чудило до мокрого. Іде з нами до річки, сам стриба5є в човен, як мисливський собака, і зараз же до глека. Ми вудимо рибу, а він на глекові сидить, чекає. Як наки5даємо у глек верховодок, тоді й він починає ловити рибу. Отакий у нас був кіт — кіт Чудило.

2. Чому кота назвали Чудило?

3. Перечитай оповідання. Поміркуй, як автор ставиться до кота: чи він йому подобається? Чи дивує він автора? Доведи словами з тексту.

4. Перекажи оповідання про незвичайного кота за планом:

1. Як вчили (дресирували) кота по-собачому. 2. Як кіт потрапив у глек. 3. Як кіт Чудило став рибалкою.

120

Майк Йогансен написав для дітей кілька творів: «Як мураші наїлися цукру», «Собака, що лазив на дерево», «Собака Джан», «Краби». Яка тема їх об’єднує? Чи можна дати відповідь на це запитання лише за заголовками творів? Перевір свою здогадку — прочитай один із творів. Розкажи про нього в класі.

Лариса Письменна

Подарунок Морської Свинки

Її прозвали Морською Свинкою — таку мала масть: по білій шкурці чорні й жовті плями. Була вона нічия. Грілася на сонці або полохливо перебі гала подвір’я, бо деякі недобрі хлопчаки кри5вдили її. Надто ж Валерка з першого поверху: то ногою піддасть, то камінцем пожбу5рить, то водою обіллє5… Якось під обід до дво5ру з веселим гуркотом заїхала вантажна машина, і з Валерчиної квартири почали виносити речі. А другого дня в’їхала інша машина з іншими речами і з іншою людиною, що стала жити у Валерчиній квартирі. То була тиха лагідна жінка із срібним волоссям. Забачивши Морську Свинку, жінка покликала її. — Кицю, кицю! А йди до мене! Але Морська Свинка боялася. Жінка кинула їй шматочок ковбаси. Кицька ухопила його і гайну5ла на гори5ще, щоб ніхто не відняв. Відтоді безпритульній Морській Свинці стало житися краще. Якось уночі вона крадькома проско5чила крізь відхилену квати5рку до кімнати і вмостилася на кана5пі. Вранці хазяйка прокинулась і обережно зачинила квати5рку. — Доброго ранку, Морська Свинко! Здича5віла кицька майнула під канапу. Жінка налила в блюдце молока, поставила на підлозі, відчинила кватирку й пішла на роботу. Морська Свинка пожа5дливо ви5хлебтала молоко і подала5ся через кватирку надвір… 121

Кри5вдити — ображати. Гори5ще — (рос.) чердак. Квати5рка — (рос.) форточка. Кана5па — диван. Здича5віла — яка стала дикою.

1. Чому кішку назвали Морською Свинкою? Знайди в текс ті її опис і прочитай.

Тепер для неї настало щасливе життя: вона мала хазяйку! Ряба шкурка на Морській Свинці стала лискучою, ясно-зелені очі повеселіли. Спа5ла Морська Свинка в ногах у хазяйки, вранці проводжала її з дому через усе подвір’я, увечері зустрічала. Одного разу вночі прокинулась хазяйка від надто голосного «мурняу!». Вона простягла руку, ввімкнула світло і перелякано зойкнула. На ліжку, біля поду5шки, лежала велика миша, а над нею, горда собою, стояла Морська Свинка. Вона мала такий урочи5стий вигляд, що хазяйка аж засміялася. Зрозуміла: вдячна кицька принесла5 їй найкращий свій подарунок.

2. Чому кішка не довіряла людям?

3. Які дії жінки зі сріблястим волоссям зробили її хазяйкою Морської Свинки? Знайди і прочитай.

4. Поміркуй, чому письменниця не назвала ім’я жінки.

5. Які почуття викликало в тебе оповідання? Чи відрізнялися вони на початку і в кінці твору? Прочитай опові дання виразно.

122

Валентина Байкова

Кусючий собака

Хлопчинка, звичайно, Читати не вмів І в двір, де собака кусючий, Забрів. Побачив хлопчинка Рудого собаку. Собака спочатку Присів з переляку, Кусючий собака Маля не вкусив: Він лагідно булки Шматок попросив. Приємно обидва В садочку гуляли, Приємно обидва Собі розмовляли.

«Кусючий собака!» — Об’ява казала. «Кусючий собака!» — Табличка вважала. «Кусючий собака!» — Розсердились люди.— З господарем пса Ми водитись не будем! Бо на5що тримати Собаку такого, Що може вкусити Ні з того ні з сього! — Та ось випадково По цьому провулку Йшов хлопчик маленький І їв свіжу булку.

123

Аж тут у провулку Почав хтось кричати: — Ой, треба дитину З біди виручати! — Народ на подвір’ї Зібрався, з’юрмився, Народ із господарем хати Сварився. Собака ж кусючий Сидів, дивувався, Бо зовсім не знав, Що кусючим вважався.

1. Люди вважали собаку небезпечним. Чи справедливою була їхня думка? Знайди в тексті слова, які підказують, що собака не був злим.

2. Авторка у вірші змальовує і передає різні почуття. Знайди у творі рядки, в яких відчувається переляк, роздратованість, обурення, хвилювання, здивування, милування. Прочитай вірш виразно, передай різні почуття.

.П

оміркуй

адай

ри

Знайди в бібліотеці та прочитай вірші про братів наших менших: І. Кульська «Боксер», «Еней», А. Костецький «Спішу додому», «Сміливе кошеня», Грицько Бойко «Горобчики», «Хворе курчатко», Н. Забіла «Черепаха».

1. Прочитай.

Валентина Байкова Олег Буцень Майк Йогансен

•

• 124

Анатолій Костецький Інна Кульська Лариса Письменна

Згадай, які твори цих письменників і письменниць прочитали в класі та вдома. Це вірші, казки чи оповідання? Хто з цих письменників писав не тільки казки, а й оповідання?

•

Хто з цих письменників писав твори про дітей і про при роду? Кого з цих письменників можна назвати поетом, а кого — ні? Перевір себе: звернись до книжок.

•

2. Розкажи, який із творів запам’ятався тобі найбільше.

3. Відгадай загадку. Назви твір.

*** Це оповідання про безпритульну тварину. У ньому йдеться про те, як вона стала домашньою і віддячила хазяйці за любов і турботу. *** Це казка про дівчинку, якій ніяк не вдавалося побачити, як квітне любка.

•

Склади загадки про інші твори, подані в цьому розділі.

4. Розглянь малюнки. Упізнай героїв творів. Розкажи про них.

5. Поміркуй, як спостереження за природою дозволяє письменнику дізнатися про її таємниці. Пригадай, про що розповіли автори творів. 6. Письменники описують, як по-різному люди ставляться до природи: доброзичливо, байдуже, жорстоко. Яке ставлення до тварин зображено у творах, поданих у цьому розділі? 7. Знайомство з творчістю якого письменника тобі хотілося б продовжити? 8. Підготуй в класі разом з друзями виставку книжок про природу та її таємниці. 9. Візьми участь у літературному святі «Вірші про братів наших менших».

125

Розділ

ТВОРИ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

Письменників, які живуть зараз, у наш час, називають сучасними. Серед них є зрілі, досвідчені автори5 і досить молоді, які тільки починають свій шлях у літературі. Вони пишуть про минуле і сучасність, про славетних героїв і вигаданих істот… Прочитай прізвища письменників і письменниць. Чи є серед них відомі тобі?

Григорук Анатолій (нар. 1932) Дерманський Олександр (нар. 1976) Коломієць Тамара (нар. 1935) Костенко Ліна (нар. 1930) Кротюк Оксана (нар. 1969) Малик Галина (нар. 1951) Павленко Марина (нар. 1973) Павличко Дмитро (нар. 1929) Роздобудько Ірен (нар. 1962) Слабошпицький Михайло (нар. 1946) Храплива-Щур Леся (нар. 1927) У цьому розділі ти почнеш знайомитися з творами сучасних письменників, відкриєш таємницю сучасної дитячої літератури. 126

Леся Храплива-Щур

Дивна мандрівка

Цікаву мандрівку Відбув я ось нині: В човні з ескімосом, З верблюдом в пустині. Літав поміж зорі, Бував на дні моря, В печерах, де скарби, Де звірі говорять. Водив характерник Мене на могили, Де лицарі славні По битві спочили. В гранітному замку Вбив лютого змія; Прекрасна царівна На волі радіє! На острові дивнім Малі дробенята Мене попросили В них князем остатись.

А далі?..— Ти да5рмо «Що далі» — питаєш! Це книжку читав я! Читай, то узнаєш!

127

Анатолій Григорук

Дивовижні імена

Об руч — обома руками. Ви5стрибцем — підстрибуючи, (рос.) вприпрыжку.

Якось сид в я в парку на лаві. Поряд зі мною читав газету старенький дідусь у солом’яному бри5л й барвистій виши5ва5нці. А неподалік грався м’ячиком маленький хлопчик. Підкинув хлопчик м’ячика. Ударився той об стовбур дерева й відкотився прямцем дідусе5ві до ніг. Підняв дідусь м’ячика й чекає, що далі буде. Підійшов хлопчик до нашої лави, став за два кроки й теж чекає, щоб йому м’ячика віддали5. — Ти хто? — запитав дідусь. — Петрик,— баском відказав хлопчик. — І прізвище своє знаєш? — Знаю — Козаченко. — А ще ти хто? Хлопчик мовчав. — У якому місті ти мешкаєш? — У Києві. — Значить, ти не тільки Петрик Козаченко,— усміхнувся дідусь,— а й киянин. Крім того, ти — українець, бо народився в Україні й належиш до українського роду. А ще ти — європеєць. Адже наша країна розташована не в Африці, не в Америці, не в Австралії, а в Європі. І, нарешті, ти земля5нин, бо живеш на планеті Земля. Он хто ти, Петрику Козаченку! Дідусь простяг хлопчикові м’ячика. Той ухопив його об руч і ви5стрибцем побіг розказувати мамі, що сиділа на сусідній лаві, скільки, виявляється, в нього цікавих, просто дивовижних імен.

128

Хто розказав малюку про його дивовижні імена? Що ми можемо сказати про цю людину?

•

Що дідусь міг би розповісти про себе? Дмитро Павличко

Де найкраще місце на землі

Де зелені хмари яворів Заступили неба синій став, На стежині сонце я зустрів, Привітав його і запитав:

— Всі народи бачиш ти з висот, Всі долини і гірські шпил . Де ж найбільший на землі народ? Де ж найкраще місце на землі? —

Сонце усміхнулося здаля: — Правда, все я бачу з висоти. Всі народи рівні. А земля Там найкраща, де вродився ти! Виростай, дитино, й пам’ятай: Батьківщина — то найкращий край!

Я5вір — дерево, білий клен. Став — водоймище з непроточною водою.

•

Прочитай, які запитання поставив поет сонцю. Як сонце відповіло на запитання про найбільший народ? Які слова підказують, що поет любить свій рідний край, милується ним? Як ти розумієш поетичні вислови «зелені хмари яворів», «неба синій став»?

129

Багато прекрасних творів написано про Батьківщину. З деякими знайомство відбулося, з іншими воно попереду.

•

Знайди і прочитай:

Платон Воронько «Облітав журавель» Оксана Іваненко «Куди літав журавлик?» Ірина Прокопенко «Як суничка подорожувала» Оксана Кротюк «Найкраща земля» Зірка Мензатюк «Київські казки» Оксана Кротюк

Чужа слава

130

У сусідстві з ли5сячою норою в чагаря5х звив гніздо соловейко. І так витьохкував, так виспівував, що лисицю стали за5видки брати. — Ти диви5! Дрібне, сидить десь там у чагаря5х, що й не видно його,— і отак гарно виводить! Може, хоче слави на весь ліс зажити? А нащо ж йому та слава? Як кому її бракує, то це мені. Бо ж про мене, сердешну, тільки лихе й гово5рять. Я їм і скупа, й підступна, й хитра… Яка тільки неправдонька в світі є, всю її на мене й го5рнуть. З чагарів однак не видно, хто співає. То піду по лісі й казатиму, що то я. Хай мене хоч за це шанують. Сказано — зроблено. Іде лисиця лісом і кожного стрічного питає, чи не чув він ніжного співу з терни5ни. — Як же не чути,— одказують і зараз спів той усіляко хвалять. — То це ж я! Я,— каже лисиця,— так співала. Звірі дивом дивуються: де ж це чувано, щоб лисиця та й так співала! — А це в нас родинне,— ман рно промовляє руда.— Хіба не пам’ятаєте моєї мами? Вона була спі-

вачкою…— як би то сказати? — на всю губу5. А бабуня? Бабуня виво5дила так, що з лісу пішли геть усі птахи. У такій родині, погодьтесь, мені було в кого вдатися. Звірі не дуже вірили в ли5сячі побрехеньки, але перечити не насмілювались. Кожен остерігався якоїсь пакості від рудої. А вона, ма5рної слави шукаючи, хвалилася без упину й неправду в лісі множила. Тривало це так довго, що лисиця зрештою й сама у власну брехню повірила. А відтак вирішила, що окрім слави ще й добру вигоду може взяти. Спостерігши кілька разів, як трепетно й ніжно тво5рить свою пісню маленький соловейко, лисиця подалася до села. Вона була певна, що коли заспіває під пов ткою, то звідти, зачаровані її голосом, враз вийдуть усі кури, качки5 й гуси. А як пощасти5ть, то ще й інди5ки5. Себто сніданок, обід, полу5денок і, може, навіть вечеря. Доступившись до повітки, лисиця пригадала собі солов’я. Тоді склала грац йно лапки, виструнчила хвоста, заплющила очі й, тягнучи догори морду, пронизливо заскавчала. Зачувши це, з хати вийшов господар і хапну5в руду. Отак-то нажилась лисиця з чужої слави. 131

1. Навіщо лисиця забажала соловейкової слави? Чому вона почала вважати, що вміє гарно співати? 2. Як ти розумієш вислів «розмовляла манірно»? Знайди в тексті, де лисиця так промовляла, і прочитай з відповідною інтонацією. 3. Як ти гадаєш, що мала на увазі лисиця, говорячи так про своїх родичів: «Вона була співачкою… на всю губу5», «А… бабуня виво5дила так, що з лісу пішли геть усі птахи»? 4. Якою змальовано лисицю в казці О. Кротюк: хитрою, дурною, самовпевненою, заздрісною, брехливою, манірною? Доведи свою думку словами твору. 5. Прочитай подані нижче прислів’я про хвальків. Які з них допоможуть висловити головну думку казки?

Чагар — зарості кущів. Горну5ти — тут: несправедливо звинувачувати. Ман рно — неприродно, уда5вано. Ма5рна — пуста, така, що не має цінності. Пов тка — господарське приміщення для утримання худоби та зберігання сільськогосподарського майна. Доступи5тися — наблизитися, підійти. Ви5струнчити — випрямити. Прони5зливо — дуже сильно, різко. Хапну5ти — схопити.

У багатьох народних і авторських казках головною героїнею є лисиця. Пригадай назви цих творів. Якою в них змальовано лисицю? У яких творах вона: хитра, дурна, розумна, допитлива, жадібна, хазяйновита, турботлива? • Улаштуй разом з друзями виставку книжок, де героєм є лисиця.

Хвальби повні торби5, а вони порожні. Кожна жаба своє болото хвалить. Хто хвалиться, той кається. Кожна лисиця свій хвостик хвалить.

132

Ірен Роздобудько

Дикі образи дикобраза

В одному прада5вньому лісі жило маленьке звірятко — Невідо5мо-Хто. Воно мало таку ніжну й тонку5 шкіру, що на сонці крізь неї просвічувалося тремтливе се5рде5нько. Крапля дощу чи листок, що зривався з дерева й падав на Невідомо-Кого, завдавали йому неабияких прикрощів. І тому Невідомо-Хто весь час ховалося у своїй нірці під жму5тком торішнього листя. Одного разу Невідомо-Хто вирішило: «Не можу так більше жити!» — і вийшло на прогулянку. На меж лісу й поля воно побачило зграю мишей і зраділо: миші були дуже схожі на нього. Тільки мали хутрян шубки й були страшенно прудк . Невідомо-Хто втішилося, що зустріло друзів. Але миші хором сказали: — Ти не з нашого пле5мені. Ми не хочемо тебе знати! Невідомо-Хто повернулося до своєї нірки й запо5рпалося носом у листя. Тієї ночі воно погано спа5ло, увесь час крутилося уві сні, чухало спинку й попискувало. А коли настав ранок, Невідомо-Хто зі здивуванням помітило, що на ньому виросла… го5лка. — Ось хто я тепер — єдиноріг! — зраділо Невідомо Хто й пішло до єдинорогів.

133

Прудк — швидкі. Жму5ток — невелика в’язка чого-небудь; пучок. Пле5м’я — рід, група близьких людей чи тварин. Запо5рпатися — заритися. Креса5ти — вибивати іскри копи5та5ми. Незгра5бний — неповоротки5й, вайлуватий.

Єдинороги були великі й суворі. Вони креса5ли копи5та5ми: — Геть! Ти — не з нашого племені! Краще не потрапляй нам під ноги — розтопчемо! І Невідомо-Хто знову заховалося у нірку. І знову погано спа5ло… А під ранок біля тої голки з’явилася ще одна… — Тепер я — справжній о5лень! — подумало Неві домо-Хто і вирушило до о5ленів. Але кра5сені-олені навіть не почули, що до них хтось гукає! Наступної ночі біля тих двох го5лок виросла третя. Це було дуже схоже на корону. — Я, мабуть, принц! — вирішило Невідомо-Хто й пішло шукати своє королівство. Але його гнали звідусіль. У звірів був свій цар — лев, у птахів — орел, у риб — кит. І всі сміялися із незгра5бного шукача трону. А після кожної ночі, впродовж якої Невідомо-Хто ображено сопіло і зітхало, з’являлися нові й нові голки5. Зрештою, їх стало так багато, що Невідомо-Хто стало більшим за само5 го себе вдвічі. Йому було важко носити своє колюче й го5стре вбра5ння5, але тепер уже ніхто не наважувався обра5зити його. Дуже вже грізно стирча5ли голки5! …І тепер, коли у Дикобраза питають, чому він так одягнений, він сумно хитає головою і каже: — О, це все — від диких образ…

134

1. Який заголовок має казка Ірен Віталіївни Роздобудько? 2. Про що цей твір? Обери серед запропонованих нижче найбільш точний варіант відповіді на це запитання. Поясни свій вибір.

• Як з’явилися голки в дикобраза. • Як з’явилася назва — дикобраз. • Що буває, коли несправедливо когось ображають. • Як у суспільстві сприймають того, хто несхожий на інших.

Ірен Роздобудько цікаво розповіла, звідки в дикобраза голки. На це запитання та багато інших з гумором відповів і відомий англійський письменник Ред’ярд Кіплінг. Знайди в бібліотеці та прочитай його твори: «Звідки взялися броненосці?», «Чому в кита така горлянка», «Як у верблюда виріс горб?».

3. У казці є за5чи5н, епізоди-зустрічі з різними тваринами і кінцівка. Разом з друзями склади план цього твору. 4. Історія, яку розповіла Ірен Роздобудько, трохи весела, трохи сумна. Які почуття викликав у тебе цей твір? Прочитай виразно, передай відповідні почуття.

Таємниця літературних творів Сучасні письменники у своїх творах часто весело граються словами: розділяють одне слово на два інших, утворюють нові слова, переставляють склади, додають до відомого слова букви. Таку гру словом можна знайти у творах О. Дерманського, І. Андрусяка, Р. Скиби, Г. Фальковича і М. Яснова, П. Синявського, А. Усачова, М. Дружиніної та ін.

• У

своєму творі І. Роздобудько теж використала гру словом. Пригадай, як вона «розшифрувала» назву тварини ДИКОБРАЗ.

135

Григорій Фалькович

Урочиста подія

Йшов Графин з Графинею, наче з господинею, і, як пан із панною, Ваня йшов із Ванною, і, немов з дівицею, йшов Рушник з Рушницею, Синій Ірис вів Іриску, Білий Рис — тоненьку Риску.

Вів Голубку під вінець Капустяний Голубець… Яку гру використав Г. Фалькович у вірші? Анатолій Григорук

Несподіваний подарунок (З книги «Праправнук барона Мюнхгаузена»)

Можу побитися об закла5д — ніхто не вгадає, якого несподіваного подаруночка додумався зробити мені на день народження дідусь. Думаєте, породистого песика подарував? Еге, розбігся він! А саме про песика я домовлявся з ним, безсовісним, ще пів року тому. І не лего, яке мені дуже цікаво складати. І не гоночного велика. А, уявіть собі, просто книжку. Це він навмисне так зробив. Бо знає, що я читати не люблю. Слухати, коли хтось читає, з радістю слухаю. Я майже напам’ять знаю дуже кумедну книжку про Карлсона, що живе на даху. Знаю 136

і про Вінні Пуха, і про Буратіно, і про Нільса, який на гусаку літав. А ще безліч казок різних. Телик теж з ранку до вечора дивився, бо від комп’ютерних ігор мене за вуха не відтягнеш. Правда, тато з мамою рідко таке дозволяють, щоб очі не псував. А я і так уже в окулярах. Коре5кція зору в мене… Ще я у футбол з хлопцями без пере5ди5ху можу грати. А от книжку — навіть не показуй. Я хоч і перейшов до третього класу, а по рядках повзаю, як сонна муха. Лишень п’ятдесят два слова за хвилину прочитую. І то як дуже напружуся. В кінці року нас спеціально завучка перевіряти приходила. Послухала мене й каже: «Ти, Зайченку, просто ас. Можеш у читанні з першокласниками змагатися». Це вона так з гумором. Щоб підколоти мене. Але все одно до третього перевели. Бо в нас дехто ще гірше за мене читає… От я й кажу, що дідусь книжку зумисне подарував. «Ось,— каже,— Федоре (мене Федьком, Федором звати), дарую тобі пригоди великого, ба навіть неперевершеного фантазера. Прочитай і порівняй, хто з вас більше на вигадки сте5пний». Це в нього — хто, мовляв, вигадливіший. Ну, я зразу дідус в натяк зрозумів. Він завжди мені щось із підкови5ркою каже. Ніби по-доброму, але кепку5є. Тому спочатку я його подарунок навіть до рук брати не хотів. Тільки заголовок якось сам собою прочитався: «Пригоди барона Мюнхгаузена». Тю, думаю, ще баронів мені на іменини не вистачало. І спересе5рдя зашпурнув книжку аж під письмовий стіл. А це якось над вечір валявся я на дивані. Валявся, валявся, не знаючи, як би розважитись. А тоді згадав про цього нещасного барона. «Дай-но, думаю, хоч 137

Коре5кція — виправлення. Сте5пний — здібний. Кепкува5ти — насміхатися. Спересе5рдя — розсердившись, сердито. 1. Яким ти собі уявляєш героя оповідання А. Григорука? Який він? Що любить робити? А що не дуже?

малюночки перегляну». Та як узяв, та як став читати, то доки до останньої сторіночки не дійшов, то й вечеряти не став! Класна, скажу вам, книжечка. І барон виявився справжнім суперменом. Де тільки його не носило! Скільки він лихих пригод зазнав! Не раз мало життя не позбувся. А завжди з води сухісіньким виходив. І що мене під час читання найдужче вразило, що про себе я теж можу багато схожих історій розповісти. І не менш героїчних! Якщо ви не такі ледачі вдалися до читання, як я, то не поспішайте відшпурювати від себе цю книжечку. І вже з перших сторінок переконаєтеся: пригоди, що зі мною траплялися, дуже схожі на Мюнхгаузенові.

2. Поміркуй, чому хлопцю було нецікаво читати книжки. Як ти розумієш його слова «Лишень п’ятдесят два слова за хвилину прочитую»? Чи заважає це отримувати за

138

доволення від читання? А з якою швидкістю читаєш ти? Перевір себе.

3. Читання якої книжки показало Федькові привабливість цього заняття? Хто її автор? З якої мови перекладено цей твір?

4. Що спільного у Федора з бароном Мюнхгаузеном?

5. Чому автор назвав його не внуком, не правнуком, а праправнуком барона? Скільки років книжці про славетного барона? Знайди інформацію в Інтернеті, повідом її на уроці.

Рекомендаційний перелік цікавих книжок від Федька Зайченка: Мілн А. Пригоди Вінні Пуха. Толстой О. Пригоди Буратіно. Лаґерлеф С. Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми. Распе Е. Пригоди барона Мюнхгаузена.

Рекомендаційний перелік цікавих книжок від твоїх одно5літків: Волков О. Чарівник Смарагдового міста. Нестайко В. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Костецький А. Все як насправді. Стельмах Я. Найкращий намет. Малик Г. Мандри і подвиги лицаря Горчика. Павленко М. Домовичок з палітрою.

адай

.П

оміркуй

Доповни разом з друзями перелік книжок, які будуть цікаві твоїм однокласникам.

ри

•

1. Прочитай.

Григорук Анатолій Кротюк Оксана Павличко Дмитро

•

Роздобудько Ірен Фалькович Григорій Храплива-Щур Леся

Згадай, які твори цих письменників і письменниць прочитали в класі та вдома. Назви5 вірші, казки, оповідання.

139

• •

Хто з них пише і казки, й оповідання? Хто пише про дітей? Чи є серед них поети і поетеси?

2. Розкажи, який твір тобі найбільше запам’ятався.

3. Знайомство з творчістю якого письменника тобі хотілося б продовжити?

4. Відгадай загадку. Назви твір (прізвище автора і заголовок).

*** У цьому оповіданні йдеться про хлопчика, який несподівано для себе захопився читанням.

*** Ця казка — про тварину, яка повірила власним побрехенькам.

•

Склади загадки про інші твори, подані в цьому розділі.

5. Розглянь малюнки. Герої яких творів на них зображені? Доведи.

6. Підготуй у класі разом із друзями виставку книжок сучасних письменників.

7. Познайомся з твором сучасного дитячого письменника. Склади про нього читацький відгук, який допоможе іншим школярам зацікавитися книжкою.

8. Візьми участь у конкурсі читців віршів сучасних поетів.

140

. . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

вчить

жить

світі

на

як

: казки про тварин . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . .

Аркадій Музичук. Якби на світі не було казок

. . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

: у давнину і сьогодні

. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

забави

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Небилиці Ходив кіт по току Тараташі-таші Сестривечір, добрички Наталка Поклад. Небилиця Надокучливі казки, безконечники Скажу вам, діти, казку Жила у лісі білочка Був собі журавель та журавочка Був собі дід Нетяжка Олександр Виженко. Жила-була баба Гапка Анатолій Костецький. Вірш без кінця Грицько Бойко. Загубила голку Ніна Іван Сенченко. Вимок, викис, виліз, висох…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Казки за народними мотивами Наталя Забіла. Рукавичка Олександр Олесь. Пан Коцький (П’єса за мотивами української народної казки) Казки різних народів про тварин Двоє жадібних ведмежат (Угорська народна казка в перекладі Я. Васька) Чарівні казки Телесик. (Українська народна казка в літературній обробці О. Іваненко) Пригадай. Поміркуй

азка

итячі

ЗМІСТ

Розділ 1. ЗНАЙОМИМОСЯ З НАРОДНОЮ ТВОРЧІСТЮ: Читаємо казки, скоромовки, загадки, лічилки, небилиці, безконечники 4 5

9 9

16 19 20 24

25 33 34

36 36 38 38 39 40 40 41 41 42 43 43 44 44

141

. . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

142

. . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

70 71 72 72

Леся Українка Леся Українка. На зеленому горбочку Леся Українка. Колискова Микола Олійник. Леся (Уривок з повісті «Дочка Прометея») Леся Українка. Як дитиною, бувало…

81 82 83

Пригадай. Поміркуй

. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Іван Якович Франко Іван Франко. У долині село лежить Іван Франко. Дрімають села… Іван Франко. Надійшла весна прекрасна… Анна Франко-Ключко. Іван Франко і його родина (Спомини) Іван Франко. Три міхи хитрощів

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Тарас ригорович Шевченко Оксана Іваненко. Маленьким про великого Тараса (Уривок) Тарас Шевченко. Світає, край неба палає Тарас Шевченко. І досі сниться: під горою… . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Пригадай. Поміркуй 54

. . . . . . . . . . . . . . . . .

Загадки Іван Сенченко. За лісом, за пралісом золота діжа сходить Грицько Бойко. Не дерево, а листя має . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Скоромовки Грицько Бойко. Мила милитись не вміла . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Лічилки Раз, два, три! Українська народна лічилка Людмила Савчук. Кому водить Тамара Коломієць. Біжить півень з причілку Варвара Гринько. Мама, тато, дід, бабуся… 45 45 47 47 47 48 50

53 54

Розділ 2. ТВОРИ ВИДАТНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ДАВНІХ ЧАСІВ 58

60 66 68

73 76

84 87

. . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . .

Леся Храплива-Щур. Дивна мандрівка Анатолій Григорук. Дивовижні імена Дмитро Павличко. Де найкраще місце на землі Оксана Кротюк. Чужа слава Ірен Роздобудько. Дикі образи дикобраза Григорій Фалькович. Урочиста подія Анатолій Григорук. Несподіваний подарунок Пригадай. Поміркуй

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

винки . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

114 115 118 121 123 124

Анатолій Костецький. Хвостата мова Олег Буцень. Хитра квітка Майк Йогансен. Кіт Чудило Лариса Письменна. Подарунок орської Валентина Байкова. Кусючий собака Пригадай. Поміркуй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

114

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Письменники відкривають таємниці природи: вірші, казки, оповідання

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . .

. . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . .

113

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Пригадай. Поміркуй . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

91 91 92 97 99 101 102 104 106 107 109 112

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Про твоїх однолітків у школі та вдома: вірші та оповідання Анатолій Костецький. Що я люблю? Олег Буцень. Настуська-вередуська Анатолій Костецький. Нема нікого вдома Андрій Коцюбинський. Хто сміявся останній Василь Марсюк. Диктант Василь Сухомлинський. Бабуся Мотря й Андрійко Алла Потапова. «Чемний» Миколка Марія Пригара. Тихенька дівчинка Марія Пригара. Цокотухи Борис Комар. Загублeні рукавички Анатолій Костецький. Про друга . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

дідусі

та

бабусі

твої

читали

дитинстві

які

Розділ 3. ТВОРИ ВІДОМИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ,

Розділ 4. ТВОРИ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

127 128 129 130 133 136 136 139

143

Відомості про користування підручником Стан підручника № Прізвище та ім’я Навчальна початку в кінці з/п учня/учениці ний рік року року 1 2 3 4 5 Навчальне видання

нк

Ємець Альона Анатоліївна Ков ле о льга иколаївна

екомендовано

«Українська мова та читання» підручник для 3 класу з навчанням російською мовою закладів загальної середньої освіти (у 2-х частинах, з аудіосупроводом) ( астина 2) іністерством освіти і науки України

идано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Редактор Т. . Попова. Технічний редактор Т. Г. рел. Художнє оформлення . І. Труфена. Коректор Н. . Красна. кремі зображення, що використані в оформленні підручника, розміщені в мережі Інтернет для вільного використання

Підписано до друку 22.05.2020 р. Формат 70 × 100/16. Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 11,70. бл.-вид. арк 11,7. Тираж 16 368 прим. Зам. № 293/05.

ОВ

Т идавництво «Ранок», вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5215 від 22.09.2016. Адреса редакції: вул. Космічна, 21а, Харків, 61145. E-mail: office@ranok.com.ua. Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.

Підручник надруковано на папері українського виробництва

Надруковано у друкарні ПП «Юнісофт». вул. орозова, 13 б, м. Харків, 61036. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5747 від 06.11.2017 р. Тел.: +38 (057) 730-17-11. E-mail: info@unisoft.ua.