Українська мова 4 клас Хорошковська 2015 рум

УДК 811.161.2(075.2) ББК 81.411.1я7 Х 82 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ МОН України від 20.07.2015 р. № 777) Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Умовні позначення

Х 82

– початок уроку

– завдання додому

– робота в парах

– післятекстові запитання і завдання

– цікаво знати

– зверни увагу! Запам’ятай!

Хорошковська О.Н. Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням румунською мовою : підруч. для 4 кл. загально­ освіт. навч. закл. / О.Н. Хорошковська, О.М. Петрук. – Львів : Світ, 2015. – 184 с. ISBN 978-966-603-926-5 Підручник спрямований на подальше розширення і поглиб­ лення знань школярів про українську мову як засіб спілкування, про частини мови, речення, текст, найважливіші правила вимови і грамотного письма, формування комунікативних навичок. Засвоєнню цих відомостей сприяють презентація мовного і правописного матеріалу в діалогічній формі спілкування з уже знайомими з попередніх років навчання героями, а також ілюстративний матеріал, створений спеціально для цього видання. Вміщені у підручнику тексти для читання і розвитку мовлення не лише навчально-інформаційні за змістом, а й емоційно ціннісні, а завдання, які їх супроводжують, вимагають від учнів творчої активності, спонукають до власних суджень, міркувань і висновків. УДК 811.161.2(075.2) ББК 81.411.1я7

ISBN 978-966-603-926-5

© Хорошковська О.Н., Петрук О.М., 2015 © Чернишева С.С., ілюстрації, 2015 © Видавництво «Світ», 2015

Державний Гімн України Музика Михайла Вербицького Слова Павла Чубинського

Ще не вмерла України і слава, і воля, ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу, і покажем, що ми, браття, козацького роду.

3

МОВА І МОВЛЕННЯ. ПРАВОПИС ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО У ТРЕТЬОМУ КЛАСІ Слухаємо – розуміємо тексти, складаємо діалоги, дотримуємось культури мовлення 1. 1. Послухай. Поміркуй. Дай відповідь.

Пåршого вåресня ви прийшлè до шкîли. Вітàєте однå îдного. Розповідàєте, де відпочивàли. Розпèтуєте дрóзів, як вонè провелè кан³кули. Якèм мîвленням ви користóєтесь – óсним чи писåмним?

2. Пригадай, як треба ввічливо розмовляти. Як звернутися до співрозмовника? Що треба сказати на початку розмови і в кінці? 3. Розіграйте діалоги: а) розпитайте одне одного, де провели літні канікули, з ким познайомились; б) уявіть, що у класі хтось новенький. Познайомтеся з ним / нею. 2. Послухай вірш Лесі Вознюк. Між ким відбулася розмова?

СÎНЯЧНІ СЛОВÀ Вèйшло сîнечко на ґàнок, привітàлось: – Дîбрий рàнок. Дóже прîшу вас, малÿта, прокидàйтесь, час вставàти. І, будь лàска, по порÿдку всі шикóйтесь на зарÿдку. – Здрàстуй, сîнечко ласкàве! Розкажè, як в тåбе спрàви. 4

Розум³єм, поспішàєш, бо робîти вдîсталь мàєш. То ж, бувàй, до зàвтра, дрóже! Ми чекàтимемо дóже. Які слова можна назвати сонячними? Чому? Які ще слова ввічливості ти знаєш?

Слîво вв³чливий похîдить від слîва îчі. Віддàвна існувàв звèчай: колè гість прихîдив до кîгось із дîбрими нàмірами, він мав чåсно дивèтися госпîдареві у в³чі. Зв³дси – вв³чливий – той, хто бажàє добрà. 3. Прочитай лист дідуся Лінгвіста. Яким мовленням він користувався – усним чи писемним?

Дîбрий день, дорог³ дрóзі! Ось ми й знîву зустр³лися. За л³то ви дîбре відпочèли, підрослè. Тепåр навчàєтесь у четвåртому клàсі. Тут ви дізнàєтесь багàто новîго, цікàвого. Тож рушàймо рàзом у Кра¿ну Знань. Алå скажó відрàзу: мандрувàти бóде нелåгко. Доведåться викîнувати р³зні завдàння, відповідàти на багàто запитàнь. Затå ск³льки цікàвого ви дізнàєтесь! А допомагàтимуть вам укра¿ночка Мар³йка, електрîн­ ний хлîпчик Кібåрик і допèтливий Сàнду. До кого звернувся дідусь Лінгвіст? Як саме? Куди він запрошує вас мандрувати? Хто допомагатиме вам дізнаватися нове про українську мову? 4. Що тобі треба знати, щоб оволодіти писемним мовленням – уміти читати й писати? Поміркуй і обери правильну відповідь.

А. Знати звуки. Б. Знати букви. В. Знати, якими буквами в українській мові позначаються звуки.

5. Послухай і поміркуй: щоб розповісти, попросити про щось, ти вживаєш речення (рrороzіţіа). Пригадай, що таке речення. Що воно виражає? 6. Вивчи напам’ять вірш Лесі Вознюк (с. 4–5). 5

Читаємо тексти й таблицю, осмислюємо їх. Розрізняємо звуки і букви, повторюємо алфавіт 7. 1. Послухай діалог і скажи, що порадила Санду Марійка?

– Ти знàєш, Мар³йко, мен³ здаºться, що я забóв дåякі бóкви укра¿нської мoви. – Сàнду, цьîму лåгко зарàдити. Поглÿнь на внóтрішню стîрону обклàдинки – там запèсано ус³ бóкви. Прочитaй їх. А щоб запам’ятàти бóкви укра¿нської мîви, трåба писàти словà з нèми. – Дÿкую, Мар³йко. Я все зрозум³в. 2. Розглянь на внутрішній стороні обкладинки букви української абетки. 3. Прочитайте діалог Санду і Марійки. Розіграйте його в ролях. 8. Прочитайте запитання дідуся Лінгвіста, поміркуйте і дайте відповіді.

1. Чим відрізнÿються звóки від букв? 2. Як³ звóки є в укра¿нській мîві? Про­ читàйте таблèцю Кібåрика й назв³ть їх. Голосн³ Прèголосні

[а], [о], [у], [е], [и], [і] [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [дж], [ч], [ш], [г], [ґ], [к], [х] [д-д´], [т-т´], [с-с´], [з-з´], [дз-дз´], [л-л´], [н-н´], [- -й]

3. Поміркóйте, чомó прèголосні звóки розм³щено у два рядкè. 4. Якèй прèголосний звук не мàє твердîї пàри? 9. 1. Поміркуйте і дайте відповіді на запитання Санду.

Сàнду прочитàв таблèцю Кібåрика і запитàв: – Скаж³ть, будь лàска, а чомó у рядкó, де розм³щені голосн³, немà букв я, ю, є, ї? А в рядкó, де прèголосні, загубèлася бóква щ?.. 6

2. Випиши букви української мови, які: а) позначають голосні звуки; б) завжди позначають два звуки. Запиши по два слова з виписаними буквами. 10. 1. Прочитай вірш Грицька Бойка, правильно вимовляючи звуки, позначені буквою щ.

Щигл³ у кущàх пищàли, щорàнку сповіщàли: – В кущàх вітрèще свèще, гулÿє морозèще. Про кого розповідається у вірші? Про що сповіщали щиглі? Про який вітер йдеться – холодний чи теплий? 2. Спиши вірш. Підкресли букви, що позначають два приголосні звуки. 11. 1. Прочитай вірш Григорія Усача.

Живóть на св³ті бóкви – всьогî їх трèдцять три, – в них зача¿лись* звóки і голосè жив³. Мандр³вка** по абåтці – дорîга в дèвний край, в чудîвий край, що звåться кра¿ною ЧИТÀЙ.

Мандр³вка по абåтці хлопчèні до душ³ – мандр³вка в край, що звåться кра¿ною ПИШÈ. Мандр³вка по абåтці ведå йогî щоднÿ до рàдості, що звåться кра¿ною ЗНАННß.

Про що розповідається у вірші? Що зачаїлося у буквах? У які країни веде знання абетки? 2. Поміркуйте, чи однакове значення мають слова абетка, алфавіт, азбука. Як називаються такі слова? 3. Спиши перші чотири рядки. Підкресли букву, що завжди позначає два звуки. Обведи букву, яка не позначає жодного звука. Для чого вона вживається на письмі? 12. Прочитай і спиши вірш Марії Познанської.

Ми дóже лþбим р³дний край і лþбим Укра¿ну, ї¿ ланè, зелåний гай, в садó ряснó калèну. * Зача¿лись – сховались. ** Мандр³вка – подорож. 7

Користуємося алфавітом, пояснюємо вживання великої букви. Читаємо й пишемо 13. 1. Прочитай текст.

Сàнду складàв рåчення про . Алå забóв, як писàти це слîво. Мар³йка порàдила прèятелеві: – Звернèся до словникà. Щоб швèдко знайтè це слîво, пригадàй, п³сля якîї бóкви йогî трåба шукàти у словникó. 2. Поміркуйте, де розміщено слово : на початку словника, в кінці чи в середині? Позмагайтеся, хто з вас швидше знайде це слово. Перевірте за словником правопис. Запишіть його. 14. 1. Прочитай текст.

Мар³йка принеслà до клàсу книжкè. – Ось це казкè, – сказàла вонà Сàнду. – Постàв їх на книжкîвій полèчці так, щоб швèдко мîжна булî знайтè потр³бну кнèжку. – Я знàю, як трåба розмістèти книжечкè! – промîвив Сàнду. – Пояснè, якщî знàєш. – За алфав³том! 2. Запиши, у якому порядку треба розмістити на полиці такі казки: «Колобок», «Ріпка», «Цап і баран», «Піноккіо», «Лисиця і журавель». 15. Прочитай рядки слів. Запиши ті з них, у яких слова розміщені в алфавітному порядку.

Зîшит, рóчка, пенàл, кнèжка, олівåць. Àзбука, бóква, звук, нàголос, склад. Будèнок, вóлиця, м³сто, селî, р³чка. 16. Прочитай і запиши в алфавітному порядку імена казкових персонажів.

Бурат³но, Мальв³на, Снігóронька, Колобîк. 17. Запиши в алфавітному порядку п’ять імен своїх друзів.

8

Читаємо і пишемо. Вживаємо велику букву 18. Вибери правильний варіант написання і запиши слова. Поясни свій вибір.

(Ш)(ш)кола, (О)(о)деса, (У)(у)країна, (Д)(д)ніпро, (К)(к)азка, (С)(с)ело, (У)(у)країнка, (Т)(т)арасик. 19. Прочитай уривок з вірша Олександра Олеся. Про що ти з нього довідався(-лась)? Спиши. Поясни вживання великої букви.

…Де сто¿ть тепåр наш Кèїв, там булà самà горà. Жив там пåрший Кий з Хорèвом, Щек та Лèбідь – їх сестрà. Над самèм Дніпрîм на гîрах, огорîджений з бок³в рîвом, мóрами, валàми, Кèїв вèріс і розцв³в.

20. 1. Прочитайте. Поміркуйте і дайте відповідь на запитання.

Д³да звуть Микîлою Олексàндровичем. Йогî внóка – Денèсом Серг³йовичем. А як звуть онóкового бàтька? 2. Запиши текст і відповідь на запитання. Поясни вживання великої букви. 21. Пригадай і запиши назви міст і сіл, у яких тобі довелося побувати. З якої букви (великої чи малої) ти запишеш ці слова? Чому? 9

Розрізняємо букви рідної й української мови. Перекладаємо українською, пишемо 22. 1. Розглянь таблички Кіберика. Чи однаковий звук позначають букви в румунській і українській мовах?

2. Запиши по два слова з буквами української мови. 23. Розглянь і назвè слова – нзви малюнків. Прочитай підпис Санду. Яких помилок він припустився? Запиши слова правильно.

24. 1. Вимов слова – нáзви малюнків.

2. Назв звуки, які ти вимовив(-ла), познач їх буквами. 3. Підкресли букви, які пишуться однаково в обох мовах, але позначають різні звуки. 4. До яких зі слів – назв малюнків підходить така звукова схема:

• =• –•= ? 10

25. Прочитай слова. Переклади і запиши їх українською мовою.

Borş, ceaí, ceáinic, clasă, ochelári, şcoálă, fazan, crizanteme, mama, víscol. 26. 1. Прочитай текст.

Під зелåною

жив

. Б³ля йогî

лèчка грÿдочка. Як т³льки схîдило до струмкà. Набирàв у і

булà неве-­ , поспішàв

вîду, поливàв

,

,

.

2. Спиши, записуючи слова замість малюнків. 27. Прочитай вірш Валерія Яновського, правильно вимовляючи звуки, позначені виділеними буквами. Спиши.

У сорîки-тàтка – на сорîчці лàтка. У сорîки-мàми – фартушîк з латкàми. В дîнечки-сорîки – у лàточках бîки. А в сорîки-сèна – лàтана свитèна. Тьîхка соловåйко: «Лàтана сімåйка!» Читаємо, правильно наголошуючи слова. Ділимо слова на склади для переносу 28. 1. Прочитай вірш Михайла Стельмаха, правильно наголошуючи слова та вимовляючи звуки, позначені виділеними буквами.

і кавóн в ряб³й сорîчці. Був на грÿдці і горîх, та йогî ми з’¿ли вдвох.

У сестрèчки Гàлі грÿдочка невелèчка, нàче клàдочка. А на грÿдці – огірîчки

Пèшемо – вимовлÿємо: на грÿдці – на грÿ[ц′:]і у сорîчці – у сорî[ц′:]і Про кого і про що розповідається у вірші? Які овочі виросли на грядці? 11

2. Спиши перший рядок вірша, поділяючи слова рисками на склади.

→

3. Підготуйтеся до виразного читання вірша. Для цього зро(підбіть розмітку: початок речення і рядка позначайте так: вищення голосу), а їх кінець ‒ так: (зниження голосу). Після розділових знаків і в кінці кожного рядка позначте паузи: довгі (//) і короткі (/). Повправляйтесь у вирàзному читанні вірша.

→

4. Складіть запитання за змістом вірша.

В укра¿нській мîві є словà, як³ мîжна наголîшу­ вати по-р³зному: алфав³т і алфàвіт, пîмилка і помèлка, зàвжди і завждè, óсмішка і усм³шка. Однàк у дåяких словàх зм³на нàголосу мîже змінèти їх знàчення: далека дорîга – дорогà картина; брàти у руки – вони братè. 29. 1. Марійка склала мовні задачі. Прочитай і спробуй їх розв’язати.

У слîві два голоснèх звóки. Ск³льки в ньîму склад³в? У слîві три складè. Ск³льки в ньîму голоснèх звóків? У слîві три прèголосних звóки. Ск³льки в ньîму склад³в? 2. Поміркуйте, яку із задач не можна розв’язати. Поясніть, чому. 30. 1. Прочитай слова. Спиши їх, поділяючи на склади. Які з цих слів не можна перенести?

Óчень, шкîла, îсінь, пàрта, олівåць, урîк, зîшит. 2. Поміркуйте, як правильно перенести слово олівець. 31. 1. Прочитай вірш Георгія Шмицького. Поміркуй, чи повірять мишки котикові. Чому так думаєш?

На осîнні* кîтик спить. Хоч малèй, а звір. Мèшкам тèхо муркотèть: – Мир-р-р, мир-р-р, мир-р-р. 2. Спиши вірш, поділяючи слова на склади для переносу. * Осîння – сонячна сторона. 12

32. Прочитай і відгадай загадку. Спиши, дописуючи відгадку. Підкресли слова, які не можна перенести.

Є чарівнèк у шкîлі в нас. Озвåться ще раз – гîмін*. Анó, впізнàйте, хто він? Щоб не спізнèтись на урîк, Озвåться – тèша йде у клас. нам гîлос подаº … Розрізняємо звукове значення букв я, ю, є, ї. Читаємо, аналізуємо, пишемо 33. Кіберик запропонував Санду дібрати приклади до звукових схем. Хлопчик не зумів виконати завдання. Допоможіть йому.

[йа],… [йу],… [йе],… ю є ї — [йі],… я [′а],… [′у],… [′е],… 34. 1. Прочитай уривок з вірша Анатолія Костецького. До чого закликає автор?

Усміхнèся всім навкîло: нåбу, сîнцю, кв³там, лþдям. І тод³ обов’язкîво день тоб³ весåлим бóде. 2. Поміркуйте, яка роль букв я, ю у словах цього вірша. А в слові обов’язково? 3. Якому зі слів другого рядка відповідає звукова схема =• =• – ? 35. 1. Прочитай мовчки вірш Івана Франка.

Дрімàють сåла. ßсно ще ос³ннє сîнце сÿє, та хîлодом ос³ннім вже в пов³трі потягàє.

Темно-зелåнії садкè дрімàють вже без плîду, і тèхо гр³ються хаткè, і вåрби гнóться в вîду.

Яка тема вірша? Які зміни в природі описує автор? Це рання осінь чи пізня? * Гîмін – zgomot. 13

2. Спиши перші чотири рядки вірша. Підкресли букви я, ю, є, які позначають два звуки. Якому зі слів другого рядка відповідає ця звукова схема: =• =• ? Чому так думаєш? 3. Зробіть розмітку вірша. Підготуйтеся до виразного читання. 36. Марійка склала мовну задачу. Прочитайте її і розв’яжіть.

Як³ з букв я, ю, є чи ї мîжуть бóти самост³йними словàми? 37. Прочитай вірш Василя Кравчука. Спиши. Підкресли букви, що позначають два звуки, двома рисками, а м’якість приго­ лосного ‒ однією.

В Þри є сестрèчка Þля, невелèчка вередóля. Лþбить Þля утікàти, бо не хîче йти до хàти. Доганÿв Юрàсик Þлю і набèв на лîбі ґóлю. Слухаємо і читаємо. Розрізняємо тверді й м’які приголосні звуки, вправляємось у вимові 38. 1. Послухай вірш Тетяни Корольової.

Шåпіт, шåлест, шåрех лèстя... Хîдить îсінь золотèста, жовтокîса, багрянèста, з тèхим шóмом падолèсту. Шåлест, шóрхіт по дібрîві… Стèха îсінь колискîві шåпче нам про нåба прîсинь. Шåпче îсінь. Шåпче îсінь… Яку картину природи ти уявив(-ла), послухавши вірш? Чи нагадує його мелодика шум вітру, шелест листя? За допомогою яких звуків створена ця картина? 2. Прочитай вірш, передаючи його настрій, мелодику. Спиши перші чотири рядки. 14

39. 1. Прочитайте слова. Повправляйтесь у вимові звуків.

[с – с′]: осà, îсінь, сік, дідóсь, бабóся. [д – д′]: сад, сядь, дÿдько, будь, бóдьте. [дз – дз′]: дзвінîк, ґедзь, дзьоб, дзьîбати. 2. Запиши слова. Підкресли букви, що позначають м’які приголосні звуки. Якими буквами позначено їх м’якість на письмі? 40. 1. Прочитай скоромовку. Вивчи її і запиши з пам’яті.

У Катрóсі косà рóса, косà рóса у рос³, бо росèнки до Катрóсі попросèлися ус³. 2. Підкресли двома рисками букви, що позначають м’який звук [с′]. 41. 1. Прочитай лічилку, вивчи і запиши її з пам’яті.

Ґедзь, осà і бдж³лка – ось і вся лічèлка. 2. Назв слова з м’якими приголосними звуками. 3. Підкресли слова, в яких один приголосний звук позначено двома буквами. 42. Прочитай скоромовку, правильно вимовляючи звук [г]. Навчися промовляти скоромовку швидко. Спиши.

Ніс Гриць пир³г чåрез пор³г, наступèв на гор³х, упав чåрез пор³г. 43. 1. Прочитай уривок з вірша Тамари Журби. Про кого і про що в ньому йдеться?

Дзінь-дзелåнь!.. Дзінь-дзелåнь!.. Хто це дзвîнить ц³лу ніч і ц³лий день?.. Кріт-зв’язк³вець телефîни в ліс провîдить. Дзінь-дзелåнь!.. Дзінь-дзелåнь!.. 2. Спиши. Підкресли букви, які позначають м’які приголосні звуки. 15

Вправляємось у вимові й письмі м’яких подовжених приголосних. Складаємо розповідь 44. 1. Прочитай вірш Грицька Бойка. Вивчи і запиши його з пам’яті.

У слонà болèть ногà, слон сьогîдні шкутильгà*:

гостювàв комàр у ньîго, наступèв йомó на нîгу.

2. Визнач м’які приголосні у виділених словах. Якими буквами позначено їх м’якість? 45. 1. Пригадай вірш Алли Свашенко «Є такі чудні слова». Прочитай його і випиши слова з подовженими м’якими приголосними.

Є так³ чудн³ словà: звук одèн, а н³би два. В слîві звóки ці живóть, їх подîвженими звуть.

Це облèччя і нас³ння, бездор³жжя і кам³ння. Це життÿ і майбуттÿ, це волîсся і взуттÿ.

2. Як позначаються м’які подовжені приголосні на письмі? 46. 1. Прочитайте прислів’я. Як ви їх розумієте?

1. Дåрево сèльне кор³нням, а людèна — знаннÿм. 2. Вàжко у навчàнні — лåгко у труд³. 3. Малåнька прàця крàща за велèке безд³лля. 4. Є терп³ння — бóде й ум³ння. 2. Випиши слова з подвоєними буквами. Які звуки вони позначають? 3. У яких прислів’ях є слова, протилежні за значенням? Назви їх. 47. Від наведених слів утвори інші, які б відповідали на питання що? Вимов і запиши за зразком.

Малювàти – малювàння. Плàвати – … . Слóхати – … . Писàти – … . 48. Прочитай слова і зроби їх буквений запис.

Змага[н′:а], чита[н′:а], зі[л′:а], весі[л′:а], узлі[с′:а]. 49. Прочитай текст і поясни правопис виділених слів. Добери заголовок і запиши текст.

Оксàнка – малåнька д³вчинка. Мàма одяглà ї¿ у бла­ кèтне плàттячко, новåньке взуттÿ. У волîссі у нåї – б³ла стр³чка. Оксàнка – спрàвжня красóня. * Шкутильгà – şchiop. 16

50. 1. Прочитай текст. Про що в ньому йдеться?

Хліб зàвждè був мірèлом життÿ. Жîдна под³я не обхîдилася без палянèці. З хл³бом будувàли хàту і справлÿли вес³лля. Мàти ув’ÿзувала в рушнèк окрàєць хл³ба сèну в далåку дорîгу. З хл³бом і с³ллю зустрічàли дорогèх гостåй. 2. Спиши. Підкресли слова з подвоєними буквами. Вимов звуки, які вони позначають. 51. Прочитай вірш Якова Щоголіва. Спиши. Підкресли букви, що позначають подовжені м’які приголосні.

На трав³ й квіткàх росèнки. Шелест³ння й гîмін г³лки. Щебетàння й п³сня птàшки. Скрип жукà, гуд³ння бдж³лки. Читаємо й аналізуємо. Вправляємось у вимові й письмі слів з апострофом 52. Послухайте текст. Поміркуйте над запитаннями дідуся Лінгвіста і дайте відповіді.

– Д³ти, – звернóвся дідóсь Лінгв³ст до óчнів, – ви знàєте, що бóкви я, ю, є вжи­ вàються на письм³, щоб познàчити м’ÿкість прèголосних. Алå бувàють вèпадки, колè ці бóкви вживàються на письм³ п³сля букв, що позначàють тверд³ прèголосні [б], [п], [в], [м], [ф] та [р]. – Чи мîжуть бóкви я, ю, є позначàти в цьîму вèпадку м’ÿкість? Тод³ як³ звóки вонè позначàють? Пригадàйте, з допомîгою якîго знàка це перåдано на письм³? Ось що розповідàє про сåбе цей знак: Я такèй же, як знак розділîвий, і відîмий шкільн³й дітвор³. Та в словàх укра¿нської мîви я пишóсь не внизó, а вгор³. Спрîбуй лиш написàти ім’ÿ – зрàзу стàну потр³бним і я. Дмитро Білоус 17

53. Прочитай слова. Які звуки позначено буквами я, ю, є, ї? Після яких букв і перед якими вживається апостроф?

Б’ють, п’ять, дåв’ять, в’є, м’ÿта, Мар’ÿнка, пір’¿на. Апîстроф вживàється п³сля букв б, п, в, м, ф, р, що позначàють тверд³ прèголосні, пåред я, ю, є, ї. 54. 1. Прочитай речення. Простеж за вимовою звуків, позначених буквами я, ю, є.

1. Хлоп’ÿта б’ють м’яч у ворîта. 2. Мар’ÿнка п’є сік. 3. Дем’ÿнко працþє з комп’þтером. 2. Спиши. Підкресли букви, між якими стоїть апостроф. Поясни його вживання. 55. 1. Прочитайте звукові схеми.

[пйат′] – … [пйут′] – … [бйе] – …

[пірйіна] – … [румйаний] – … [пйатниц′а] – …

2. Позначте звуки буквами. Які букви ви записали на місці звуків [йа], [йу], [йе], [йі]? Який знак вжили перед ними? А якими буквами позначили звуки [т′], [ц′а]? 56. Прочитай і спиши приказки. Поясни правопис слів з апострофом.

1. Не розіб’ºш гор³ха – не дістàнеш і зернÿтка. 2. Зàздрість здорîв’я їсть. 3. На чужîму подв³р’ї і мóхи б’ють. 4. Бàтьком і мàтір’ю не хвалèся, а хвалèся д³лом. Читаємо текст, правильно вимовляємо і пишемо слова з апострофом 57. Прочитай текст, правильно вимовляючи слова з апострофом. Спиши, поясни правопис виділених слів.

Євгåнкові дåв’ять рîків. Найб³льшою турбîтою хлоп’ÿти є голубè. Пташèна сім’ÿ в ньîго невелèчка. Гîлуб і голóбка. Вонè смілèво гулÿють подв³р’ям, а живóть у дерев’ÿній голуб’ÿтні. 18

58. Запиши, у кого хто, вибираючи з дужок правильний варіант.

У А У А

горîбчика – горо(бя/б’я)тка. в голóбки – голу(бя/б’я)тка. соло(вї/в’ї)хи – соло(вя/в’я)тка. в лàстівочки – ласті(вя/в’я)тка.

59. 1. Вимов слова – нàзви малюнків. Поміркуй, чи треба вживати апостроф під час письма цих слів. Чому?

9 2. Запиши слова – нáзви цифр і малюнків. Підкресли букви, між якими стоїть апостроф. 60. Спиши текст, замінюючи звукові схеми буквеним записом.

Тепåр я живó у м³сті. Та враз згадàв хло[пйа]чі забà­ ви на бàтьковому подв³[рйі]. Задзвен³ли мен³ соло[вйі], заворкот³ли голу[бйа]та. Запàхли в р³дному садó ру[мйа]нок і [мйа]та. 61. Прочитай і спиши прислів’я. Як ти їх розумієш? Поясни правопис слів з апострофом.

1. Дîбре ім’ÿ крàще багàтства. 2. Птàшка крàсна сво¿м п³р’ям, а людèна – знаннÿм. 3. Найб³льше багàтство – здорîв’я. 4. Тÿжко тîму жèти, хто зло пам’ятàє.

19

СЛОВО, ЙОГО ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ Слухаємо – розуміємо, читаємо, розрізняємо значення слів, групуємо їх 62. Послухай текст.

– Д³ти! Сьогîдні ми поговîримо про слîво і йогî знàчення в житт³ людèни, – почàв своþ рîзповідь дідóсь Лінгв³ст. Слîво, як писàв укра¿нський письмåнник Івàн Цþпа, то дèвний вèтвір* людèни. За допомîгою слîва, мîви лþди спілкóються між собîю. І кîжна мîва по-свîєму прекрàсна. Вонà, мов неповтîрний самоцв³т**, виграº всімà бàрвами весåлки, мàє своº звучàння і красó. Кîжне слîво – це н³би діамàнтова намистèнка*** у велèкому разкó**** нàшої мîви. Кîжне слîво мàє свій зміст, своþ красó. У мåне нарîджується велèке почуттÿ рàдості при згàдці такèх слів, як світàнок, сîнячний прîмінь, веснÿнèй струмîк, голубà далеч³нь, блакèтна висîкість нåба. А ск³льки такèх слів існóє у кîжній мîві! І за кîжним – глибинà зм³сту і красà! Тож бóдьте, д³ти, увàжними до слîва, вдóмуйтесь у йогî знàчення, запам’ятîвуйте і вживàйте у влàсному мîвленні. Про що ти довідався(-лась) з тексту? Прочитай перші два абзаци. Спробуй розказати, про що у них розповідається. Прочитай другу частину тексту. Як сказано тут про слово? З чим письменник Іван Цюпа порівнює слова? Яке почуття народжується у душі автора від краси слова? А які слова викликають почуття радості у тебе? До чого закликає дідусь Лінгвіст? 63. Прочитай розмову Марійки і Санду.

– Мар³йко, так що знàчить – словà, як діамàнти?– запитàв Сàнду. * Вèтвір – lukru. ** Самоцв³т – piatră brută (neprelucrată). *** Діамàнтова намистèнка – pierlă. **** Разîк – намисто; тут: поєднання слів, ніби намистинок. 20

– Пригадàй, Сàнду, у кîжній мîві є словà – нàзви предмåтів, ознàк, дій, к³лькості та ³нші. Ум³ння їх добирàти і поºднувати в рåченні, щоб вèсловити дóмку, і ствîрює красó нàшого мîвлення. Мîжна сказàти: «Настàла îсінь». А мîжна: «Настàла золотà îсінь», «Красóється îсінь». Словà золотà, красóється і бóдуть тèми діамàнтами, як³ передаþть красó прирîди. От що знàчать словà у мîві! Про що запитав Санду Марійку? Які приклади навела дівчинка, щоб відповісти на його запитання? Яку картину природи ти уявив(-ла), прочитавши речення «Настала осінь» і «Настала золота осінь»? 64. 1. Прочитайте слова. Поміркуйте, чи однакове їх значення. На скільки груп їх можна поділити?

Ліс, зелåний, лèстя, ростè, за, працювàти, жîвтий, у, під, гриб, велèкий, їжàк, жèти, хàта, óчень, солîдкий, з, над. 2. Запиши слова кожної групи за зразком:

З р а з о к. Нàзви предмåтів: сîнце, … , … 65. 1. Прочитай текст. Про що в ньому розповідається? Добери і запиши заголовок і текст.

Рум’ÿна крóгла укра¿нська палянèця лежàла на стол³ і булà, як сîнце. Хліб і сіль на стол³ означàли добрîбут*. Без сîлі – не смàчно, без хл³ба – не сèтно**. 2. Які за значенням слова вжито, щоб розповісти про хліб? З чим порівнюється паляниця? 3. У першому реченні підкресли слова – нзви ознак, у другому – нзви предметів, у третьому – службові слова.

Складаємо текст за змістом малюнка 66. 1. Розгляньте малюнок. Доберіть заголовок. Колективно складіть невеликий текст за змістом малюнка і запишіть його. * Добрoбут – bunaştare. ** Не сèтно – nesăţos. 21

2. Прочитайте складений текст. Які за значенням слова вам довелося вжити, щоб розповісти про осінній день? 67. 1. Прочитай уривок з оповідання Андрія М’ястківського.

У ЖÎВТНІ У жîвтні ще лàгідне сîнечко. Ще глибîке сèнє нåбо. Та все част³ше йогî затÿгують с³рі хмàри. Стóдять* зåмлю півн³чні вітрè. О цій пор³ відлітàють у тåплі кра¿ остàнні перел³тні птахè. А їжачîк і жàбка готóються до зимîвої сплÿчки. Яка пора року описана? А місяць? Які за значенням слова вжив автор, щоб описати цю пору року? 2. Випиши слова – нáзви ознак разом зі словами – нáзвами предметів.

З р а з о к: ос³нній день, …

3. Назв слова – нáзви дій. 4. Спиши останнє речення. Підкресли службові слова. 5. Пригадай, назв і запиши нзви осінніх місяців.

Утворюємо речення з поданих слів. Складаємо текст 68. 1. Прочитайте слова. Чи однакове значення вони мають? На яку тему можна скласти текст, використовуючи ці слова?

Ми, зоопàрк, ходèли, у; там, величåзного, бàчили, слонà; булè, там, і, мàвпочки, малåнькі, весåлі; стри­ * Стóдять – охолоджують. 22

бàли, й, гойдàлися, вонè; на, полÿні, жирàфи, огорîжею, за, гулÿли, і, зåбри; а, ми, ще, лåвів, бàчили, тèгрів, ведмåдів; цікàво, у, булî, зоопàрку. 2. Упорядкуйте слова так, щоб утворилися речення. 3. Складіть і запишіть текст на дошці і в зошиті. 69. 1. Прочитай текст, добери до нього заголовок. Спиши текст.

Ідå цап волохàтий, ідå бородàтий, рожèщами помàхує, бородèщем потр³пує, копèтцями постóкує: ідå мåкає-гукàє, кіз і козенÿт скликàє (За Костянтином Ушин­ ським). 2. Які за значенням слова використав автор, щоб розповісти про те, який цап і що він робить? 3. Підкресли слова – нáзви предметів однією прямою лінією, нáзви дій – двома, а нáзви ознак – хвилястою.

Слухаємо, читаємо і переказуємо казку, знаходимо та добираємо синоніми й антоніми 70. Послухай розповідь дідуся Лінгвіста.

– Ви вже знàєте, д³ти, що в кîжній мîві є словà, хоч і р³зні за звучàнням і написàнням, алå однàкові чи близьк³ за знàченням. Це – синîніми. Напрèклад: казàти, говорèти, розповідàти. Є й словà протилåжні за знàченням – антîніми. Напрèклад: верх – низ, холîдний – гарÿчий, йти – стоÿти. Словà-антîніми чàсто вживàються у присл³в’ях і прèказках. Напрèклад: «Веснîю – не пос³єш, восенè – не зберåш». Абî: «На чîрній земл³ б³лий хліб рîдить». Вживàння такèх слів рîбить нàше мîвлення багàтим, красèвим, влóчним. Про які слова розповів дідусь Лінгвіст? Чи є такі в румунській мові? 23

71. 1. Прочитай казку.

ФЛАМIНГО І ЧАРІВНÈЦЯ ÅФА Колèсь давнî в Àфриці жилà малåнька принцåса Флàма. У нåї булî гàрне лèчко, а чудîва рожåва сóкня нагàдувала ранкîву зорþ. Флàма булà дîброю і лàгідною д³вчинкою. Не любèла принцåсу жорстîка і зла чарівнèця Åфа. Вонà перетворèлася на отрóйну зміþ і захот³ла вбèти Флàму. Та дîбра фåя не дозвîлила цьîго, а перетворèла принцåсу на рожåвого птàха флам³нго і сказàла: – Т³льки тод³, як хтось подарóє флам³нго кв³тку, нàзва якîї схîжа на нàзву птàха, Флàма знîву стàне принцåсою. Минóв час. Одногî рàнку хлîпчик подарувàв флам³нго букåт рожåвих флîксів. І о дèво! Чàри розв³ялися. Флàма знîву стàла вродлèвою д³вчинкою. А зла чарівнèця Åфа лишèлася потвîрною зміºю. Нàзви флам³нго і флокс означàють пîлум’я. Бо і кв³тка флокс, і птах флам³нго рожåві, нàче в³д­ блиски пîлум’я. Про кого і про що розповідається в казці? Хто тобі більше сподобався – Флама чи Ефа? Чому? Відповідай так: «Мені більше сподобалась …, тому що вона була … .» 2. Знайди у казці синоніми й антоніми. Кого вони стосуються? 3. Допиши речення, вживаючи синоніми й антоніми.

Флама була … , … , а Ефа – … , … . 4. Навчися переказувати казку «Фламінго і чарівниця Ефа».

24

Спостерігаємо за вживанням синонімів й антонімів у текстах 72. 1. Прочитай вірш Яни Яковенко. Про кого і про що він?

На базàрі жирàф вибирàв тåплий шарф. Перем³ряв чималåнько – всі шарфè коротåнькі. Є велèкі, є малåнькі, є ширîкі, є вузåнькі, є блискóчі, нàче зм³ї, та немà на дîвгу шèю. І, нарåшті, в продавщèці він купèв дві гîстрі спèці. І тепåр соб³ жирàф вдîма в’ÿже дîвгий шарф. 2. Які слова використано у вірші, щоб показати, які були шарфи? Ці слова синоніми чи антоніми? 3. Прочитай перші чотири рядки вірша, щоб зрозуміти значення слова чималенько. Добери до нього синонім. А до слова коротенький знайди антонім у тексті. 4. Спиши уривок, в якому розповідається про шарфи. Підкресли антоніми. 73. 1. Прочитай уривок з вірша Василя Латанського «Віхола».

Метå, метå хурдåлиця, порîша, хуртовèна, то на дорîзі стåлиться, то в хàту сн³гом кèне.

В³хола, вертåлиця, хурдåля, завірþха, метåлиця, кужåлиця ще й вивертà кожóха.

Яку картину зимової природи ти уявив(-ла)? Які слова автор дібрав, щоб передати цю картину? Це синоніми чи антоніми? 2. Випиши з тексту слова-синоніми до слова віхола. 3. Яке слово рідної мови тобі нагадує слово віхола? 74. 1. Прочитай прислів’я. Поясни, як ти їх розумієш.

1. Хто хîче багàто знàти, тîму трåба мàло спàти. 2. Пîвний кîлос до земл³ гнåться, а порîжній – до нåба пнåться. 3. За малåньким погнàвся, а велèке загубèв. 25

2. Спиши. Підкресли антоніми. 3. У другому прислів’ї Марійка підкреслила аж шість антонімів, а Санду – лише два. Поміркуйте, чи правильно зробила Марійка. Доведіть свою думку. 75. 1. Прочитай і допиши прислів’я, додаючи антоніми до виділених слів. Підкресли антоніми.

Знай б³льше, а говорè … . Кîрінь навчàння гіркèй, а йогî плід – … . Крàще річ новà, а дрóжба – … . 2. Поясни значення прислів’їв. 3. Чи є у другому прислів’ї інші слова – антоніми?

Читаємо казку, знаходимо синоніми й антоніми 76. 1. Послухай казку. Про кого в ній розповідається?

ДЛЯ КÎГО ГОЛКÈ В ЇЖАКÀ ßкîсь восенè лисèцю захопèв у пîлі дощ. Вèмокла вонà дóже. Похнþпила лисèця гîлову та й чалàпає по калþжах. Бредå, бредå, колè глÿне – кóщик ростå. Лисèця – до ньîго. Прибігàє, аж там їжàк сидèть. Від дощó сховàвся. – Посóнься! – бóркнула лисèця, штовхнóла їжакà в бік – та аж скрèкнула від бîлю. – Ой, лèхо! До тåбе ж торкнóтися не мîжна. Чом ти не погîлиш своþ гидкó щетèну? – Спасèбі за порàду, алå вонà не для мåне, – мîвив їжàк. – Та ти подóмай, – сказàла лисèця. – Що в тих голкàх гàрного? Поголè їх, бо всі дрóзі від тåбе відмîвляться… – Мо¿ голкè не для дрóзів, – промîвив їжàк, – вонè для ворог³в. Хто з героїв казки був хитрий, а хто – розумний? 2. Прочитай текст. Знайди і запиши синоніми до слів іти, говорити. 3. Чи є у тексті антоніми? Назви їх. 4. Прочитайте казку в особах. 26

77. 1. Прочитай і закінчи кожне речення, додаючи потрібні слова.

ЛЕДÀЧИЙ І СТАРÀННИЙ Спочàтку повчóся, а пîтім погулÿю, – говîрить … . Спочàтку погулÿю, а пîтім повчóся, – кàже … . 2. Випиши парами антоніми. 3. Чи є у цих реченнях синоніми? Запиши їх. 4. Чи можна слово старанний замінити словом працьовитий? 78. 1. Прочитай слова. Випиши групи синонімів.

Дощ, мр³ють, велетåнський, град, дóмають, гадàють, грозà, малèй, гігàнтський, міркóють, крèхітний, злèва, дрібнèй, величåзний. 2. Чи є серед слів антоніми? Назви їх. 79. 1. Прочитай речення. Подумай, які зі слів, поданих у попередній вправі, слід вставити замість крапок.

1. Хлîпець дîвго … над задàчею і все-таки розв’язàв ї¿. 2. Ірèнка бàвилась з … брàтиком. 3. На окîлиці м³ста збудувàли … завîд. 2. Запиши. Поясни написання виділених слів.

Читаємо, спостерігаємо за прямим і переносним значеннями слів у текстах 80. 1. Прочитай і поміркуй.

Про жîвтий кîлір чàсто кàжуть золотèй, бо зîлото жîвте. Напрèклад: золотå лèстя, золотà îсінь. А чомó лþди говîрять золотà головà, золотèй харàктер? Сàнду задóмався, а пîтім попросèв Мар³йку пояснèти йомó. – Знàєш, Сàнду, – мîвила Мар³йка, – в укра¿нській мові, як і в румóнській, словà мîжуть вживàтися в прямîму і перенîсному знàченнях (sensul propriu şi sensul figurat). 27

Лþди, особлèво письмåнники, чàсто вживàють словà не в прямîму знàченні, а в перенîсному, тîбто ÿкість однîго предмåта перенîсять на ³нший за якîюсь ознàкою. Це вонè рîблять для тîго, щоб яскрав³ше передàти красó прирîди, людèни чи предмåта. Напрèклад: У нåбі сîнечко цвітå: всі кàжуть – сîнце золотå! Хто лþбить д³ток над усå – у тîго сåрце золотå! Про що ти довідався(-лась) з тексту? Хто найчастіше вживає слова у переносному значенні? За якою ознакою сонце названо золотим? А серце? 2. Поясни, у якому значенні – прямому чи переносному – вжито слово цвіте у словосполученні сонечко цвіте. 81. 1. Прочитай словосполучення. Які зі слів вжиті у прямому значенні, а які – у переносному? Поясни значення слів – назв ознак.

М’якèй хліб – м’якå сåрце. Тåпла водà – тåплий пîгляд. Солîдкий сік – солîдкі словà. Кам’янèй будèнок – кам’янå облèччя. Гîстрий ніж – гîстрий рîзум. 2. Спиши. Підкресли слова, вжиті в переносному значенні. 3. Складіть і запишіть речення з двома словосполученнями (за власним вибором). 4. Поясни правопис підкреслених слів. 82. 1. Прочитайте сполучення слів зліва і знайдіть відповідне їм значення справа. Запишіть за зразком.

дихнóв вітерåць жîвта шепîче лèстя пов³яв біжèть струмîк шелестèть медîві ÿблука солîдкі золотà бер³зка течå З р а з о к: дихнóв вітерåць – пов³яв. 2. Складіть і запишіть речення з двома словосполученнями, що зліва (за власним вибором). 28

83. 1. Прочитай текст. Поміркуй, у якому значенні вжито виділені слова. З якою метою?

За Юрієм Старостенком

Хîдить îсінь полÿми, лісàми і лóками, кóриться б³лим тумàном над р³чкою й озåрами, шарудèть опàлим лèстям у садкàх і міськèх пàрках, сèпле остàнні золот³ листîчки на зåмлю. – Ах, якà чудîва, якà гàрна îсінь! – кàжуть лþди. Почóвши такå, îсінь стаº ще лàгіднішою, і тод³ яскрав³ше св³тить сîнце, глèбшою стаº блакèть нåба. А якщî почнå îсінь брèзкати дîщиком, ніхтî їй за це не дорікàтиме: багàтшими бóдуть врожа¿, повновîд­ нішими річкè, ще густ³шими лісè. Нехàй брèзкає!.. 2. Спиши перший абзац тексту, підкресли слова, вжиті у переносному значенні.

Читаємо й усвідомлюємо зміст тексту. Визначаємо в словах основу і закінчення, пишемо 84. Послухай розповідь дідуся Лінгвіста.

– Дорог³ д³ти, – звернóвся дідóсь Лінгв³ст до óчнів, – сьогîдні ми пригадàємо все про слîво. Ви вже знàєте, що словà мàють те чи ³нше знàчення. Це повнознàчні словà. Повнознàчні словà складàються не лишå зі звóків, а й з поºднаних між собîю частèнок. Головнà з них називàється оснîва слîва. У ній м³ститься йогî основнå знàчення. Напрèклад: шкîл а, земл ÿ, сîнц е. З оснîвою т³сно зв’ÿзане зак³нчення. У навåдених словàх -а, -я, -е – зак³нчення. Вонî пост³йно зм³нюється у зв’язкó з ³ншими словàми. Напрèклад: шкîл а – іду до школ и , пишàюся шкîл ою . За допомîгою зак³нчення словà зв’ÿзуються між собîю. – А як бóти, колè у слîві немà зак³нчення, – тут же запитàв Сàнду. – Напрèклад, зîшит, клас?.. 29

– Молодåць, – похвалèв хлîпчика дідóсь Лінгв³ст. – Спрàвді, є багàто слів, як³ не мàють зак³нчення, абî, як кàжуть, мàють нульовå зак³нчення: хліб , син , дід . Алå як т³льки потр³бно пов’язàти так³ словà з ³ншими, з’явлÿється зак³нчення. Напрèклад, є словà пригощàти, хліб. Щоб зв’язàти їх, трåба до слîва хліб додàти зак³нчення. І утвîриться словосполóчення пригощàти хл³б ом . Допомагàють зв’ÿзувати словà між собîю не лише зак³нчення, а й службîві словà: до, на, під, з, у(в). Напрèклад: ітè до клàс у , розмовлÿти з д³д ом . Що розповів про слова дідусь Лінгвіст учням? Що таке повнозначні слова? З яких частинок вони утворюються? З чого утворюються повнозначні слова? Яка з частинок є основною? Чому? Яка частина слова змінюється? Чи змінюється від цього значення слова? Для чого служить закінчення?

Оснîва слîва позначàється так: ня – так : мàм а .

, а зак³нчен­

85. 1. Прочитай слова й словосполучення. Простеж, як змінюється закінчення слів у зв’язку з іншими словами.

Зîшит, на, пàрт а – зîшит на пàрт  і . М’ÿчик, під, пàрт а – м’ÿчик під пàрт ою. Óчні, у, клас  – óчні у клàс  і . Вèйти, з, клас  – вèйти з клàс у . 2. Спиши слова і словосполучення. Познач закінчення. Підкресли службові слова.

Щоб вèзначити у слîві зак³нчення, потр³бно змінèти слîво за питàннями. Напрèклад: ось гîрщик : бîрщик (у чîму?) – у гîрщик у , пàра (над чим?) – над гîрщик ом . Та частèна, якà зм³нюється, і бóде зак³нченням. 30

86. Прочитайте слова. Зв’яжіть їх між собою, ставлячи питання кому? ким? з ким? кого? та добираючи закінчення, наведені справа. Запишіть утворені сполучення слів.

Розповідàти, мàма; пишàтися, сестрà; грàтися, з, син; запросèти, дідóсь.

-я -і -ою -ом

87. 1. Прочитай вірш Вікторії Забави. Про кого в ньому розповідається? Що саме?

Скрутèвся калàчиком, щоб йогî не бàчили. Йомó снÿться тåплі сни – бóде спàти до веснè!

Їжачîк-лісовичîк зробèв л³жко з гілочîк, росîю умèвся, лèстячком укрèвся.

2. Простеж, як змінилося закінчення у словах роса, листячко, калачик, весна. 3. Спиши вірш. Познач основу і закінчення у виділених словах. Підкресли слово, з яким зв’язане кожне з виділених слів. 88. 1. Прочитай уривок з вірша Катерини Гончар.

У мîго хлоп’ÿти з нåба – оченÿта. На малåнькім лèчку – із калèни щ³чки. Чóбчик – з колосîчків, гîлос – із дзвінîчків. Про кого розповідається у вірші? Що саме? Розкажи, яким ти уявляєш цього хлопчика. 2. Спиши вірш. Познач закінчення у виділених словах. Поясни правопис слова хлоп’яти.

Змінюємо закінчення у словах – назвах предметів і назвах ознак, складаємо текст-опис 89. 1. Прочитай і поміркуй, чи змінилося значення слів – назв предметів від зміни закінчень.

Клас – у клàсі, з клàсом, б³ля клàсу. Пàрта – з пàрти, на пàрті, під пàртою. Вікнî – у вікн³, б³ля вікнà, за вікнîм. 31

2. Спиши слова, познач закінчення, підкресли службові слова. 3. Поміркуйте, чи залежить зміна закінчення від службових слів. 90. 1. Прочитай слова – нзви предметів і нзви їх ознак. До якого роду належить кожне зі слів – назв предметів? Простеж, як слова – нзви ознак змінюють свої закінчення залежно від роду слів – назв предметів.

Дуб (він) старèй, висîкий. Соснà (вонà) старà, висîка. Дåрево (вонî) старå, висîке. 2. Спиши. Познач закінчення. 91. 1. Прочитай текст, змінюючи слова за питаннями, як показано у зразку.

З р а з о к: Мар³йка (де?) у шкîлі зустр³ла (когî?) пîдругу. ХТО КОГÎ ЧЕКÀЄ Бабóся (де?) в (хàта) чекàє (когî?) (внóчка). Внóчка надвîрі чекàє (когî?) (кèцька). Кèцька (де?) у (клóня*) чекàє (когî?) (мèшка). Та мèшка (де?) в (норà) сàме спить. Отîж ус³ чекàють, колè мèшка прокèнеться. 2. Запиши текст без питань, змінюючи закінчення слів, що у дужках. Познач закінчення. 92. 1. Прочитай загадку і відгадай. Спиши. Познач закінчення у словах – назвах ознак.

Дîвгі вóха, кóций** хвіст, невелèчкий сам на зріст. На горîді побувàв, там капóстки пожувàв. Дîвгі лàпки – скік та скік: ми погнàлись*** – він ут³к. * Клóня – neghiob. ** Кóций – короткий. *** Погнàлись – тут: почали наздоганяти. 32

2. Усно складіть текст-опис зайчика, починаючи так: Ось зайчик. Він … . У нього … . 93. 1. Прочитай текст. Про що в ньому розповідається? Яка це квітка? Де росте?

Ти, мàбóть, знàєш веснÿну лілåю. А чи знàєш, що в нàших лісàх ростå лілåя лісовà? Стåбла лілåї струнк³, висîкі, а кв³ти запашн³. Помилувàтися лілåєю мîжна у карпàтських лісàх. 2. Спиши текст. У слові лілея познач закінчення.

Читаємо, виправляємо граматичні помилки, складаємо текст-розповідь за опорними словами 94. 1. Прочитай текст.

За Василем Сухомлинським

ÎСІНЬ ПРИНЕСЛÀ ЗОЛОТÈСТІ СТРІЧКÈ Ростóть над ставкîм дві бер³зки. Струнк³, висîкі, білокîрі деревцÿ. Розпустèли бер³зки сво¿ зелåні кîси. В³є в³тер і розч³сує їх. Тèхо шелестÿть лèстям бер³зки. То вонè про щось розмовлÿють. Прийшлà до бер³зок îсінь. Принеслà їм золотèсті стрічкè. Вплелà бер³зкам стрічкè в зелåні кîси. Зійшлî сîнце. Подивèлося на бер³зки і не впізнàло їх, бо у зелåних кîсах бер³зок виблèскували золотèсті стрічкè. Сміºться сîнечко, а бер³зки сумóють. Про що розповідається в тексті? Чи сподобався він тобі? Чому берізки засумували? 2. Санду, переписуючи текст у зошит, записав його так:

Ростå над ставîк дві бер³зка. Струнк³, висîкі, білокîрі деревцå. Розпустèли бер³зка сво¿ зелåні косà. В³є в³тер і розч³сувати їх. Тèхо шелест³ти лèстям бер³зки. 3. Яких помилок припустився Санду? Виправте його запис і запишіть правильно. Що називають слова, які ви виправили, – предмети, ознаки чи дії? 33

95. 1. Прочитай текст. Чому квітка має таку назву?

На висîкому стебл³ ростå велèка кв³тка з золотèми пелюсткàми*. Вонà под³бна до сîнця. Томó й називàють кв³тку сîняшником. 2. Прочитай слова і питання. Добери до них слова з першого речення тексту, запиши їх замість крапок. Познач закінчення у доданих словах. Поясни їх роль.

На (якîму?) … стебл³; ростå (що?) … ; кв³тка (якà?) … ; кв³тка (з чим?) з … ; з пелюсткàми (якèми?) … . 96. 1. Прочитай і спиши сполучення слів. Підкресли службові слова. Познач закінчення у словах – назвах предметів і їх ознак.

Жèти в л³сі, наколîти на голкè, сухå лèстя, вèмостити гніздåчко, заснóти до веснè. 2. Про кого можна розповісти, вживаючи ці словосполучення? Усно складіть текст-розповідь про цю тваринку. 97. 1. Прочитай слова. Зв’яжи їх між собою, змінюючи закінчення.

Поспішàти, шкîла, до; у, писàти, зîшит; автîбус, ¿хати.

Цікàвий, кнèжка; солîдкий, т³стечко; весåлий, гра.

2. Познач закінчення у словах – назвах ознак. Знайди службові слова і спробуй пояснити їх роль. 98. Прочитай уривок з вірша Ліни Біленької. Про кого і про що в ньому розповідається? Спиши. Познач закінчення у словах.

У пустåлі – баобàб, в л³сі – граб, у мîрі – краб, за селîм – дубîчок, в хàті – кіт-котîчок. Баобàби – це величåзні дерåва, що ростóть в Àфриці. Окрóжність стîвбура найб³льшого баобàба мàйже 56 мåтрів. Відîмо, що мåшканці Àфрики влаштîвують у стîвбурах цих дерåв жèтла, крамнèці, автîбусні зупèнки. * Пелþстка – petală. 34

СЛОВО – ЧАСТИНА МОВИ Читаємо й усвідомлюємо прочитане, розрізняємо слова – частини мови, групуємо їх 99. Прочитай текст.

– Сьогîдні, д³ти, – мîвив дідóсь Лінгв³ст, – ми помандрóємо у чарівнó кра¿ну, якà звåться ГРАМÀТИКА. У ній живóть словà велèкими родèнами. І називàються ці родèни ЧАСТÈНИ МÎВИ (părţile de vorbire). Є родèна слів, якà в Грамàтиці називàється ІМÅННИК (substantivul). Імåнники іменóють предмåти – істîти і неістîти (fiinţe şi lucruri) і відповідàють на питàння хто? що? У імåнників є помічникè – ЗАЙМÅННИКИ (pronumele). Вонè чàсто виступàють зàмість імåнників і вам дîбре знайîмі. Це словà я, ти, він, вонà, вонî, ми, ви, вонè. Щоб імåнники чи займåнники відгукнóлися, трåба їх спитàти хто? абî що? Пîряд з імåнниками живå родèна слів, якà називàєть­ ся ПРИКМÅТНИК (adjectivul). Вонè називàють ознàки імåнників. Щоб дізнàтися, як³ ознàки мàють імåнники, прикмåтників трåба запитàти якèй? якà? якå? як³? А неподал³к живå ще однà родèна слів, якà в Грамàтиці називàється ДІЄСЛÎВО (verbul). Дієсловà повідомлÿють, що рîблять імåнники. Запитàєш їх, що рîбить предмåт? абî що робèв? чи що бóде робèти?, вонè одрàзу розкàжуть. Є й ³нші родèни слів, напрèклад, ЧИСЛIВНИКИ (numeralul). Вонè називàють к³лькість предмåтів (одèн, п’ять, дåсять) абî їх порÿдок (пåрший, трåтій, четвåртий). А щоб про це дізнàтися, потр³бно запитàти: ск³льки? абî котрèй? А про родèну СЛУЖБÎВИХ СЛІВ ви вже знàєте. Одн³ звóться ПРИЙМÅННИКИ (prepoziţia) (у, в, з, на, під), бо зàвждè знахîдяться при імåнниках: на дорîзі, під дåревом. А ³нші звóться СПОЛÓЧНИКИ (conjuncţii) 35

(і(й), та, а, але). Вонè, н³би містîчки, сполучàють незалåжні словà: Івàнко і Микîлка, землÿ та нåбо. Кîжна родèна живå у дрóжбі з ³ншими. У кîжної є сво¿ особлèвості, як³ ви бóдете вивчàти. Є й ³нші родèни слів. Про них ви дізнàєтесь пізн³ше. Отîж, рушàймо рàзом у дóже цікàву кра¿ну ГРА­ МÀТИКУ! Про що розповів дідусь Лінгвіст? Що тобі уже знайоме про частини мови з уроків рідної мови? А що нове? Випиши і запам’ятай нàзви частин мови. 100. 1. Прочитайте слова і погрупуйте їх за частинами мови. Запишіть за зразком.

З р а з о к: Імåнники: … , … . Прикмåтники: … , … . Îсінь, опадàти, б³ля, жîвтий, та, лèстя, с³рі, хмàри, дощ, холîдний, с³ється, з, дåрево, під, нîги, і. 2. На яку тему можна скласти текст, використовуючи наведені слова? Склади і запиши кілька речень з ними. Простеж, чи правильно вжито закінчення у словах складених речень. 101. 1. Прочитай вірш. Про кого і про що саме в ньому розповідається?

до в’язàння стàло двîє, шîсте між дубкàми кîсить, сьîме вîду їм піднîсить.

Вèйшли з л³су ведмежàта, заходèлись жèто жàти. Запряглîся в жàтку трîє,

2. Назвè, які частини мови вжито у вірші. 3. Спиши. Підкресли іменники однією прямою лінією, дієслова – двома, числівники – хвилястою, службові слова обведи кружечками. 102. 1. Прочитай вірш Валентини Каменчук.

Сидèть îсінь на горбîчку, шèє л³сові сорîчку. Як пошèла, кàже: «Л³се! Скинь старó – в новó вберèся!»

Про що розповідається у вірші? Чи є у ньому слова, вжиті у переносному значенні? 2. Спиши. Підкресли іменники однією прямою лінією, дієслова – двома, прикметники – хвилястою, службові слова обведи кружечками. 3. Чи є у вірші антоніми? 36

Іменник Читаємо тексти, розпізнаємо й групуємо іменники – нàзви істот і неістот Істîти – нàзви живèх предмåтів, неістîти – неживèх. До назв істîт стàвимо питàння хто?, до неістîт – що? 103. 1. Прочитайте іменники. Погрупуйте їх за ознаками: істота – неістота, запишіть за зразком.

З р а з о к: Хто? – óчень, … , Що? – день, … , Мар’ÿнка, ніч, урîк, вчèтелька, кнèжка, шкîла, в³тер, сîнце, кîтик, птàшка, малþк. 2. Прочитай текст.

Сàнду прочитàв поперåднє завдàння, замèслився, а пîтім запитàв дідусÿ Лінгв³ста: – Дідóсю, скаж³ть, будь лàска, чомó жив³ істîти – лþди, д³ти, тварèни називàються предмåтами? Дідóсь Лінгв³ст пояснèв так: – Сàнду, зàраз ми мандрóємо кра¿ною Грамàтикою. А в ній – сво¿ закîни. І томó все, що нас отîчує: лþди, рослèни, тварèни, ÿвища прирîди – Грамàтика називàє предмåтами. Є сåред них імåнники – нàзви істîт і нàзви неістîт. До імåнників – назв істîт стàвимо питàння хто? (когî? комó? з ким? на кîму?), а до назв неістîт – що? (чогî? чомó? з чим? на чîму?) Яке запитання поставив Санду дідусеві Лінгвісту? Яку відповідь він одержав? Прочитай її. 104. 1. Прочитай мовчки вірш Олени Плавенчук «Дві лисички».

Дві лисèчки, дві сестрèчки повзувàли черевèчки, заквітчàлись у вінîчки, закружлÿли у танîчку.

До смеркàння танцювàли – черевèчки позбивàли. Не спить дÿтел ц³лу н³чку – підбивàє черевèчки. 37

Що розповідається у вірші про лисичок? А про дятла? Чи буває так? 2. Зроби розмітку вірша і прочитай його виразно. 3. Знайди у вірші і назв іменники, що означають нзви живих предметів – істот, і нзви неживих предметів – неістот. Випиши їх за зразком, познач закінчення.

З р а з о к: Хто? – лисèчки, … , Що? – черевèчки, … , 105. 1. Прочитай вірш Тетяни Лисенко. Про кого у ньому розповідається?

Вèбрала в крамнèці Кèця гàрну кîфту та спіднèцю, і для Кîтика-синîчка – мîдні джèнси та сорîчку, а штанè і піджàк – для Котîвича-Котà. 2. У вірші є іменники – нзви істот і неістот. Випиши їх, ставлячи питання хто? або що? Познач закінчення. 106. 1. Прочитай вірш Максима Рильського. Про що ти довідався (-лась) з вірша?

П²СНЯ ПРО КÈЇВ Наш Кèїв розіслàвся на гîрах над Дніпрîм, садàми заквітчàвся, мов д³вчина вінкîм. Йогî побудувàли братè, батькè, дідè і слàвно захищàли від лþтої бідè. 2. Спиши вірш. Підкресли іменники. Які з них – нзви істот, а які – неістот?

Імåнники крамнèця і магазèн – синîніми.

38

Слухаємо і читаємо, визначаємо рід і родові закінчення іменників Ус³ імåнники мàють рід: чолов³чий, жінîчий абî серåдній. 107. 1. Прочитай іменники, визнач їх рід. Щоб не помилитися, підставляй слова він, вона, воно.

Хлîпчик, д³вчинка, сîнечко, дощ, травà, м³сто, селî, столèця, Кèїв, Деснà, Серг³й, мîре, дитÿ. 2. Погрупуй іменники за родми – чоловічим, жіночим, середнім. Запиши іменники кожної групи з нового рядка й познач закінчення. 3. Іменники якого роду не мають закінчення (мають нульове закінчення)? Іменники якого роду мають закінчення -а, -я? А -о, -е, -я? 108. 1. Прочитай мовчки діалог Марійки й Санду.

Мар³йка запитàла прèятеля: – Сàнду, ти запам’ятàв, як³ зак³н­ чення мàють імåнники чолов³чого рîду? – Звичàйно. Вонè мàють нульовå зак³нчення. – А якщî я кажó: Микîла, Іллÿ, дÿдько, Петрî. Я називàю чоловік³в чи жінîк? – хèтро усміхнóлася д³вчинка. – Звичàйно, чоловік³в! – А як³ зак³нчення мàють ці імåнники? – Зак³нчення -а, -я, -о. – Сàнду, ти ж казàв, що імåнники чолов³чого рîду мàють нульовå зак³нчення. – Мàбóть, я помилÿвся, – тихåнько сказàв хлîпчик. – Ні, Сàнду! Ти не помилÿвся. Найчаст³ше імåнники чолов³чого рîду мàють нульовå зак³нчення. Алå іменà чоловік³в (Микîла, Іллÿ, Петрî) та нàзви ос³б чолов³чої стàті (дÿдько, тàто) мàють зак³нчення -а, -я, -о. Про що ти довідався(-лась) з тексту? 2. Прочитайте розмову Марійки і Санду в особах. 3. Скажіть, які закінчення мають іменники чоловічого роду. 39

Б³льшість імåнників жінîчого рîду мàють зак³н­ чення -а, -я. Однàк є й імåнники, як³ мàють нульовå зак³нчення. Напрèклад: îсінь , ніч , піч , рàдість . 109. 1. Прочитай вірш Алли Свашенко. Про що в ньому розповідається, як про живих істот?

Був на св³ті дÿдько Грім. Він грим³в, грозèв ус³м. І булà на св³ті Злèва, говірлèва, пустотлèва.

Колè в нåбі т³льки Грім, – мàло рàдості ус³м. А колè проллºться Злèва, то весåлі сад і нèва.

2. Назв у вірші іменники. Якщо вони повторюються – не називай вдруге. Випиши іменники, вказуючи їх рід, за зразком.

З р а з о к: дÿдько (чол. р.), …

110. 1. Прочитай вірш Богдана Чалого. Про яку пору року в ньому йдеться?

Н³би притомèлося сîнечко прив³тне: у трав³ пожîвклій молочàй не кв³тне. Облет³ло л³то лèстячком із клåна, лиш ялèнка в л³сі сîнячно зелåна. 2. Спиши вірш. Підкресли іменники, зверху вкажи їх рід. 111. Прочитай текст і спиши його. Підкресли іменники. Зверху над ними скорочено познач їх рід.

Рàзом із тàтом Микîлка зробèв із дåрева ракåту. У ракåту посадèли котà Муркотунà і пåсика Бровкà. Микîлка з нèми зібрàвся лет³ти в кîсмос. Та, на жаль, ракåта не піднялàся в нåбо. Читаємо текст, розрізняємо іменники, рід яких не збігається в рідній і українській мовах 112. 1. Прочитай текст.

Сàнду пом³тив, що в р³дній і укра¿нській мîвах є імåнники, рід якèх не збігàється. Так, у румóнській мîві ус³ нàзви дерåв чолов³чого рîду. А в укра¿нській є і чолов³чого, і жінîчого. 40

Хлîпчик відрàзу ж зателефонувàв Мар³йці, повідîмив про своº відкриттÿ і запитàв: – Мар³йко, а як дізнàтися, до якîго рîду налåжать імåнники – нàзви дерåв в укра¿нській мîві? – Це прîсто, Сàнду, – відповілà д³вчинка. – Звертàй увàгу на зак³нчення і міркóй так: дуб  (він) – слîво мàє нульовå зак³нчення. Знàчить – це імåнник чолов³чого рîду. Берåз а (вонà) – слîво мàє зак³нчення -а. Знàчить – це імåнник жінîчого рîду. Пам’ятàй! Щоб вèзначити рід імåнника, потр³бно підставлÿти словà він, вонà, вонî і звертàти увàгу на йогî зак³нчення. Напрèклад: мîр е (вонî) – слîво мàє зак³нчення -е. Îтже, це імåнник серåднього рîду. – Дÿкую, Мар³йко, я все зрозум³в. Що помітив Санду? Про що він запитав Марійку? Яку відповідь одержав? Прочитай про це. Як можна визначити рід іменника (на що звертати увагу)? 2. Прочитайте і запишіть іменники. Підставляючи слова він, вона, воно та враховуючи закінчення, визначте і вкажіть у дужках рід іменників.

Стіл, картèна, лèпа, клен, ÿблуня, субîта, четвåр, îзеро, мîре, вåчір, ніч. 3. Розглянь малюнки. Назвè плоди садових і лісових дерев та запиши ці назви. До якої частини мови належать ці слова? Визнач і вкажи їх рід.

113. 1. Прочитай жарт (glumă).

– Якîго рîду слîво яйцå? – запитàв учèтель. – Ніÿкого, – відпов³в óчень. – Чомó? – здивувàвся вчèтель. – Бо ми не знàємо, хто з ньîго вèлупиться: п³вень чи кóрка. 2. А ти як гадаєш – якого роду слово яйце? Міркуй так, як пояснювала Марійка (див. завдання 112). 41

114. Прочитай слова. Переклади і запиши їх українською мовою. Познач закінчення, визнач рід.

Măsă, casă, tablou, picior, mare, uşă, dulap, elev, caiet, copac. Спостерігаємо за вживанням іменників в однині й множині. Читаємо, пишемо, редагуємо В укра¿нській мîві, як і в румóнській, імåнники зм³нюються за чèслами, тîбто вживàються в однин³ (рóчка, олівåць, îзеро) і в множин³ (рóчкè, олівц³, озåра). Щоб вèзначити числî імåнника, трåба змінèти йогî за зразкîм: одèн – багàто абî багàто – одèн. 115. 1. Прочитайте і відгадайте загадки.

Жовтåнькі клубîчки хîдять б³ля мàми-квîчки. Я пасóся на лужкó в хутрянîму кожушкó. Мàю р³жки: бе-бе-бе – налякàю я тебå. 2. Спиши загадки. Підкресли іменники, вжиті в однині, однією лінією, а в множині – двома. Спробуй обґрунтувати правильність свого вибору за зразком.

З раз о к: Я дóмаю, що імåнник … вжèто в … , томó що йдåться про … (одèн / багàто) предмåт(-ів).

116. 1. Прочитай вірш-загадку Ігоря Січовика. Про кого в ньому розповідається? Що саме?

В л³сі є кравåць* чудîвий, для лисèчок – сорочкè, для кунèчок*** – рукавèчки, шèє зв³рам він обнîви**. Для ведмåдів – кожушкè, а для б³лочок – спіднèчки. 2. Спиши вірш. Підкресли іменники. * Кравåць – krav, croitor. ** Обнîви – новий одяг. *** Кунèчки – jderi. 42

3. У якому числі вжито іменники – нáзви звірів і нáзви одягу? Доведіть свою думку.

Під час вживàння імåнників у множин³ чàсто зм³нюється і м³сце нàголосу. Напрèклад: рукà – немà рукè – піднім³ть рóки землÿ – немà земл³ – нов³ зåмлі 117. 1. Марійка запропонувала Санду записати, що у нього є в портфелі. Ось який запис зробив хлопчик.

У мåне в портфåлі є три кнèжка, чотèри зîшит, одèн пенàли, однà лін³йки, кольорîві олівц³, одèн альбîми. 2. Знайди і виправ помилки, яких припустився Санду. 3. Запиши, що є у твоєму портфелі. Визнач і вкажи число записаних іменників. Доведи правильність свого запису. 118. 1. Прочитай вірш Вадима Крищенка. Скільки було дівчаток?

Б³ля двîру – дві Федîри, б³ля ґàнку – дві Тетÿнки, б³ля р³чки – дві Мар³чки, а на лóзі – дві Ганнóсі. Тих дівчàток ой багàто! Порахóйте їх, малÿта. 2. Спиши вірш. Підкресли іменники. Які з них вжито у множині? 3. Поясни вживання великої букви.

Читаємо тексти, спостерігаємо за іменниками, що вживаються лише в однині або лише в множині 119. 1. Прочитай вірш Анатолія Камінчука. Про кого і про що в ньому розповідається?

Я ладнàю годівнèчки для горîбчика й синèчки. Для малîго снігурцÿ крихт насèплю і пшонцÿ. Прилітàйте, дрóзі мèлі, не лякàйтесь замет³лі! 43

2. Випиши у стовпчик іменники, вжиті у множині. Змін їх за зразком: багато – один. 3. Випиши так само іменники, вжиті в однині. Змін їх, вживши у множині, і запиши через риску. Який з цих іменників не можна вжити у множині?

В укра¿нській мîві є імåнники, як³ хоч і означàють багàто предмåтів, алå вживàються лишå в однин³. Це імåнники лèстя, пшонî, зернî, молокî, волîсся, колîсся, вуг³лля, зîлото, ср³бло, здорîв’я, щàстя, нåбо. Ус³ вонè серåднього рîду. І навпакè, є імåнники, як³ називàють одèн предмåт, алå зàвждè вживàються у множин³. Напрèклад: двåрі, нîжиці, штанè, сàни, пàхощі. Так³ імåнники не мàють рîду. 120. 1. Прочитай текст. Яка картина природи змальована?

Îсінь. Вже опàло лèстя з дерåв. З нåба чàсто с³ється дощ. Моº волîсся і îдяг змîкли від ньîго. Вдîма я швèдко знімàю з сåбе мîкрі кóртку й штанè, щоб просушèти. 2. Визнач і вкажи число виділених іменників. Чи можна вжити їх у множині? 3. Поміркуйте, іменник штани означає один чи багато предметів? У якому числі вжито цей іменник? 121. 1. Прочитай і спиши рядки з вірша Анатолія Костецького. Зазнач над іменниками їх число.

Гàрні дрóзі є в зимè – сàни, лèжі, ковзанè. 2. Чи усі іменники останнього рядка можна вжити в однині? 122. Прочитай і відгадай загадку. Спиши. Підкресли іменники, які вживаються лише в однині.

Розкîлеш лід – візьмåш ср³бло, розкîлеш ср³бло – візьмåш зîлото. 123. 1. Прочитай уривок з вірша Володимира Коркіна.

Чàсом для щàстя багàто не трåба: пілîтові дîсить чèстого нåба, шофåрові – т³льки б рівнåнька дорîга, пåкарю – пàхощі хл³ба м’якîго. 44

Що і кому потрібно для щастя? А що потрібно тобі, щоб бути щасливим(-ою)? 2. Спиши вірш. Визнач і вкажи число виділених іменників. Які з них вживаються тільки в однині, а який – лише в множині? 124. 1. Прочитай текст. Яку картину ти уявив(-ла)?

Ідó стåпом. В³тер куйîвдить* моº волîсся. Переді мнîю степ, як мîре. Від в³тру хвилþється золотå колîсся. Угор³ чóти спів жàйворонка. Дивлþсь і сåрце рад³є від ціºї красè. 2. Спиши. Підкресли іменники. Визнач і вкажи їх рід і число. 3. Поясни правопис виділених слів.

Змінювання закінчень (форм) іменників Слухаємо і читаємо текст, спостерігаємо за змінюванням закінчень іменників чоловічого та жіночого роду на -а, -я, вживаємо такі іменники в мовленні 125. 1. Прочитай текст. Про кого в ньому розповідається? Простеж, як змінюється іменник білка у зв’язку з іншими словами.

У Л²СІ Б³лка вèглянула з дуплà. Стрибнóла на г³лку. Хвіст у білки розпушèвся. Він допомагàв б³лці стрибàти по гілкàх. Ми спостерігàли за б³лкою. Пîтім поклàли під соснó гор³шків і пішлè додîму.

2. Випиши іменник білка разом зі словом, з яким він звʼязаний. 3. Які ще іменники жіночого роду є у тексті? З якими словами вони зв’язані? Які закінчення мають? Познач закінчення іменників. * Куйîвдить волîсся – ciufuleşte părul. 45

126. 1. Прочитай таблицю Кіберика. Простеж, як змінюються закінчення іменників жіночого роду на -а, -я залежно від питань, поставлених від головного слова до залежного. Прочитай таблицю кілька разів, щоб запам’ятати.

Є (хто? що?) шкîла, землÿ, Мар³я. Немà (когî? чогî?) шкîли, земл³, Мар³ї. Дарóю (комó? чомó?) шкîлі, земл³, Мар³ї. Бàчу (когî? що?) шкîлу, зåмлю, Мар³ю. Милóюся (ким? чим?) шкîлою, землåю, Мар³єю. Обîв’язок* (на кîму? на чîму?) на шкîлі, на земл³, на Мар³ї. Так сàмо зм³нюють сво¿ зак³нчення й імåнники чолов³чого рîду на -а, -я. 2. Щоб перевірити це твердження, змін закінчення (форму) іменників Микола, Ілля за таблицею. Запиши.* 127. Прочитай уривок з казки, змінюючи закінчення іменників жіночого роду. Для цього став до них питання від головного слова. Запиши. За потреби користуйся таблицею.

Подружèвся Журавåль з (Лисèчка). Запросèв він (Лисèчка) в гîсті. Постàвив пåред (Лисèчка) глåчик з (картîпелька). Спрîбувала Лисèчка всóнути (головà) в глåчик, алå не змоглà. Розсåрдилась на Журавлÿ і пішлà додîму. 128. 1. Прочитайте слова. Зв’яжіть їх між собою, вибираючи потрібні закінчення, наведені праворуч. Щоб не помилитися, усно ставте питання від головного слова до залежного, як у таблиці Кіберика.

Читàти, кнèжка; вивчàти, мîва; співàти, п³сня; грàтися, лÿлька; пишàтися, Соф³я; допомагàти, сестрà; дарувàти, Мар³я; попросèти, Микèта, у; дружèти, з, Іллÿ.

-і; -и; -ї; -у; -ю; -ею; -єю; -ою.

2. Запишіть утворені сполучення слів. Позначте закінчення. * Обîв’язок – angajament. 46

129. Прочитай слова і питання. Добери до них з довідничка іменники, утвори і запиши словосполучення. За потреби користуйся таблицею Кіберика.

Запросèти (когî?) … , одягàти (когî?) … , дарувàти (комó?) … , бàчитися (з ким?) … , лет³ти (над чим?) над … , стоÿти (б³ля чîго?) б³ля … . Д о в і д н и ч о к: сестрà, соснà, дитèна, Þля, Микèта, калèна. Змінюємо іменники жіночого і чоловічого роду на -а, -я за питаннями кого? чого? у зв’язку з іншими словами. Вживаємо прийменники до, з(із), від, біля, без, у(в) 130. 1. Прочитай вірш Алли Свашенко спочатку мовчки, а потім уголос. Чому засмутилася дівчинка?

У Мар³чки, у сестрèчки, засмутèлось крóгле лèчко: повернóлася із р³чки, а в кос³ немàє стр³чки!

Б³ля в³льхи край дорîги не знайшлà, втомèла нîги. Сльîзи брèзнули в Мар³чки: – Як же бóду я без стр³чки?

2. Познач закінчення виділених іменників. На які питання вони відповідають? З якими словами зв’язані? З якими прийменниками їх ужито? Підкресли прийменники та слова, з якими зв’язані іменники жіночого роду. 131. 1. Простежте, як змінюється закінчення іменників жіночого роду на -а, -я, -ія. Які прийменники вживаються з питаннями кого? чого?

Хàт а – (до (б³ля) чîго?) до (б³ля) хàт и . Бабóс я – (до кîго?) до бабóс  і . Мар ³я – (від кîго?) від Мар ³ї . 2. Поміркуйте, чому іменники жіночого роду на -а, -я мають різні закінчення, хоч відповідають на одне й те ж питання. 3. Прочитай словосполучення, змінюючи закінчення іменників, що в дужках. Усно став питання до них разом з прийменниками.

Ітè до (хàта), вихîдити з (хàта), стоÿти б³ля (хàта). ¯хати до (бабóся), стоÿти б³ля (бабóся). 47

Б³гти до (Над³я), зупинèтися б³ля (Над³я), повертàтися від (Над³я). 4. Запиши словосполучення, розкриваючи дужки. Познач основу і закінчення у змінених словах. 132. 1. Прочитай і запам’ятай «секрет», про який розповіла Марійка.

Сàнду викîнував це завдàння, алå ніÿк не міг зрозум³ти, чомó імåнники жінîчого рîду відповідàють на однå й те ж питàння, а зак³нчення мàють р³зні. Тод³ він звернóвся до Мар³йки за допомîгою. Д³вчинка пояснèла: – Тут є невелèчкий секрåт. Звернè увàгу на оснîву і зак³нчення: в однèх словàх оснîва зак³нчується на твердèй прèголосний, в ³н­ ших – на м’якèй, і ще є імåнники на -ія. Томó й зак³нчення р³зні: -и, -і, -ї. Ось розглÿнь таблèцю Кібåрика і тоб³ стàне все зрозум³ло. Сàнду прочитàв таблèцю. Якщî оснîва зак³нчується на:   твердий м’який або Іменники приголосний ж, ч, ш на -ія    -і -ї -и [–]

школ а – школ  и

[=]

пісн я – пісн  і

Лідія – Ліді  ї

– Мар³йко, то щоб прàвильно вживàти зак³нчення, трåба не т³льки постàвити питàння, а й подивèтися на оснîву слîва? – уточнèв Сàнду. – Так, дрóже. – Дÿкую, Мар³йко. Тепåр зрозум³в. Про що запитав Санду? Про який «секрет» розповіла Марійка? 2. Розіграйте діалог Санду і Марійки. Якщо складно – ще раз перечитайте текст. 133. Склади і запиши речення. Познач закінчення іменників, які змінювалися. Поясни правопис виділених слів. 48

Дитèна плàче без Кв³тка в’ÿне для Зàйчик залèшèвся б³ля Новå плàття Івàнко сидèть

водà мàма Тîня Мар³я хàтка

Читаємо, розповідаємо, пишемо, змінюючи закінчення іменників 134. 1. Прочитай вірш Алли Свашенко. Чому Харитя не встигає до школи?

Третьоклàсниця Харèтя дóже лþбить говорèти. Врàнці забіжèть до Îлі. А від Îлі мчить до Пîлі, а від Пîлі до Над³ї, від Над³ї – до Соф³ї,

від Марóсі – до Ганнóсі, від Ганнóсі – до Настóсі. Бóде в Зîї і в Натàші. Мчить до Гàлі, Вàлі, Сàші, а від Сàші до Микîли… Де ж їй встèгнути до шкîли! 2. З якими прийменниками вжито іменники – імена друзів Хариті? 3. Спиши вірш, починаючи з четвертого рядка. Познач закінчення іменників. Підкресли прийменники. 4. Зроби висновок, доповнивши зразок.

З р а з о к: Імåнники – іменà дівчàток і хлîпчиків відповідàли на питàння …? …? …? і мàли зак³нчення -.., -.., -.. . 5. Запитайте одне одного, до кого ходите в гості. 135. Прочитай речення. За поданими закінченнями добери з довідничка іменники, які підходили б до змісту речень, і запиши їх замість крапок.

1. З гілîк висîкої …  і звисàли смачн³, соковèті плодè. 2. Пàхощі …  ї рознîсилися по всьîму пàрку. 49

3. Турèсти повернóлися з далåкої … и . 4. До шкільнîї … и надійшлè нов³ книжкè. Д о в і д н и ч о к: мандр³вка, ÿблуня, бібліотåка, хвîя. 136. 1. Прочитай слова, записані в стовпчиках. Утвори словосполучення, дібравши замість крапок потрібні іменники з правої колонки.

Кв³ти для … , під’¿хати до … , вèчитати з … , на¿стися … , при¿хати зі … , п³сня … .

кàша, столèця, плîща, синèця, Мар³я, кнèжка

2. Запиши утворені словосполучення. Познач закінчення іменників. 137. 1. Прочитай текст, змінюючи закінчення іменників, що в дужках.

У мåне тепåр немà (пîдруга). Вонà пере¿хала до (В³нниця) і бóде вчèтися у нов³й (шкîла). Придивлÿюся до (Катрóся). Мîже, вонà стàне моºю (пîдруга). 2. Спиши текст. Познач закінчення іменників, що були в дужках.

Спостерігаємо за змінюванням закінчень іменників жіночого роду, що відповідають на питання кого? чого? і кого? що? 138. 1. Прочитай текст. Про кого і про що в ньому розповідається?

Без родèни, без сім’¿ вàжко жèти. Про все мîжна розпитàти у тàта й мàми, дідусÿ й бабóсі. Вонè не лишå розкàжуть, алå й допомîжуть розв’язàти задàчу, дадóть порàду, а бабóся ще й п³сню заспівàє. 2. Спиши текст. Познач закінчення іменників жіночого роду. 3. Поміркуйте, чи залежать закінчення (форма іменника) від запитань, на які відповідають іменники, і дайте відповідь. 139. 1. Прочитай текст. До кого звертається автор? До чого закликає? Чому?

КНÈЖКА ВЧИТЬ Люб³ть кнèжку. Вонà навчèть вас шанувàти родèну, сім’þ. А найб³льше – тàта і мàму, дідусÿ й бабóсю, 50

брàтика й сестрèчку. Кнèжка навчèть вас поважàти людèну. 2. Спиши текст. Підкресли іменники жіночого роду. На які питання вони відповідають? Які закінчення мають?

Імåнники жінîчого і чолов³чого рîду на -а, -я, що відповідàють на питàння когî? чогî? (до/від кîго? до/від чîго?) і когî? що?, мàють р³зні зак³нчення: ідó (до/від кîго? до/від чîго?) до сестр è , до бабóс  і , до Мар³  ї ; бàчу (когî? що?) сестр ó , бабóс ю , Мар³ ю . 3. Так само складіть текст про школу. 140. 1. Послухайте і відгадайте загадки. Назвіть ознаки, за якими ви їх відгадали.

1. Ніс, як у свèнк , та колючі щетèнки. 2. Б³ля нàшої бабóс  сидèть звір у кожóсі, б³ля п³чк  гр³ється, без водèчк  мèється. 3. Прийшлà д³вчина до хàт , узялàсь хазяйнувàти: впрàвно скрèню відімкнóла, в жîвтий îдяг ліс вдягнóла. 2. Прочитай і спиши загадки, додаючи потрібні закінчення. Доведи, що ти не помиляєшся. 141. Прочитай текст. Спиши. Підкресли іменники жіночого роду. Усно постав до них питання. Познач закінчення.

У мàми й сестрèчки Мар³йки був день нарîдження. Я і тàтко подарувàли мàмі кв³ти, а сестрèчці – малåньку кèцю Мóрку. Мàма й сестрèчка булè дóже рàді і дÿкували нам. 142. 1. Прочитай текст, змінюючи закінчення іменників, що в дужках. Про що в ньому розповідається?

Мàма вèшила Юркîві святкîву (сорîчка). На ній булè квіткè (троÿнда) і (л³лія). А навкîло них вилîсь лèстя барв³нку. Юркî любèв одягàти святкîву (сорîчка). 2. Запиши текст, змінюючи іменники, що в дужках. Познач закінчення, що змінювалися. 51

Читаємо. Складаємо план, переказуємо текст і записуємо переказ 143. 1. Прочитай текст. Яка його тема?

Це трàпилося вл³тку. Мар³йка збирàла л³кàрські рослèни. Рàптом побàчила лелåку. Він ішîв до нåї. Птах зупинèвся б³ля д³вчинки, немîв благàв про допомîгу. У лелåки булî перебèте крилî. Мар³йка відвелà йогî у лікàрню. Л³кар відрàзу почàв оперàцію. Птах повîдив себå спок³йно. П³сля оперàції Мар³йка забрàла лелåку додîму. Чåрез дåякий час птах одóжав. Д³вчинка вèвела йогî в пîле, щоб відпустèти на вîлю. Лелåка пішîв спочàтку пов³льно. Пîтім зупинèвся й озирнóвся на своþ рятівнèцю, немîв дÿкував їй. Нарåшті змахнóв крèлами і полет³в. 2. Ще раз прочитайте текст. Складіть план і перекажіть текст за планом.

План кîротко відображàє найголовн³ше у тåксті. Він мîже складàтися з розповіднèх абî питàльних рåчень. 3. Користуючись планом, запиши переказ тексту.

Учåні вважàють, що нàзва птàха лелåка прийшлà з турåцької мîви. А ще кàжуть, що нàзва мîже похîдити від слîва лелåкати – говорèти, балàкати. А мîже, птàха так назвàли за звóки, як³ він видаº сво¿м гîстрим дзьîбом: кле-кле-кле. В укра¿нців цей птах мàє багàто назв: бóсол, чорногóз, лåсик, гàйстер, бîцян, бóслик, бóшля. 4. Прочитай і запиши словосполучення. Познач закінчення іменників.

Відвестè до лікàрні – пітè у лікàрню. Почàток оперàції – почàв оперàцію. Сóмно без лелåки – відпустèла лелåку. 52

Спостерігаємо за чергуванням приголосних [г], [к], [х] – [з′], [ц′], [с′] під час змінювання іменників жіночого і чоловічого роду на -а, -я за питаннями кому? чому? на кому? на (у) чому? 144. 1. Прочитай текст.

Сàнду прочитàв зàгадку: Білåнька корзèнка, а дно – золотèсте. В корзèнці – росèнка та сîнечко чèсте. Хлîпчик пом³тив, що імåнник корзèнка, вживàючись з приймåнником в, змінèв не лишå зак³нчення, а й бóкву к на ц. Він одрàзу ж зателефонувàв Мар³йці і запитàв, чомó так. Д³вчинка пояснèла: – В імåнниках з оснîвою на г, к, х відбувàється чергувàння прèголосних. Прèголосні [г], [к], [х] пåред зак³нченням -і зм³нюються на [з′], [ц′], [с′]. Алå не зàвждè, а лишå тод³, колè вонè відповідàють на питàння комó? чомó? на кîму? на (у) чîму?: Корзèнка. Сîнечко (у чîму?) у корзèнці. Дорîга. Лежèть (на чîму?) на дорîзі. В³льха. Лèстя (на чîму?) на в³льсі. Микîлка. Подарóнок (комó?) Микîлці. – Запам’ятàв? – Так. Дÿкую, Мар³йко. – І якèй вèсновок ти зробèв? – знîву запитàла Мар³йка. – В імåнниках жінîчого і чолов³чого рîду з оснîвою на г, к, х пåред зак³нченням -і відбувàється зм³нювання прèголосних [г], [к], [х] на [з′], [ц′], [с′]. – Молодåць, Сàнду! Запам’ятàв! – похвалèла Мар³йка. Що помітив Санду, читаючи загадку? До кого він звернувся за допомогою? Знайди і зачитай роз’яснення Марійки. 2. Відгадай загадку. Випиши з тексту приклади, які навела Марійка. 53

145. 1. Прочитай вірш Оксани Тимощук. Яку картину ти уявив(-ла)? Хто на чому гойдався?

Гойдàлася бдж³лка на кв³точці, а листîчок – на г³лочці, дîщик – на павутèнці,

сîнечко – на хмарèнці, жабенÿтко – на осоц³, Солом³йка – на гîйдалці!

2. Спиши. В іменниках, які відповідають на питання на чому?, познач закінчення. Підкресли букви, що позначають приголосні, які чергувалися. 146. 1. Утвори словосполучення з наведених слів. Щоб не помилитися, став питання від виділених слів до іменників.

Запèсано, у, кнèга; у, чай, склÿнка; б³гти, стåжка, по; тар³лка, борщ, у; подарóнок, пîдруга, для. 2. Запиши утворені словосполучення. Підкресли букви, що позначають приголосні, які змінилися. 147. 1. Послухай вірш Галини Малик і скажи, що переплутав хлопчик.

ПЕРЕПЛÓТАНКА Геть усå, усå на св³ті переплóтав хлîпчик В³тя. Кàже: – Д³ти вчàться в пîлі, а комбàйн працþє в (шкîла). Всіх людåй стрижóть в (лікàрня), а лікóють в (перукàрня). Ми книжкè берåм в (аптåка), л³ки – у (бібліотåка). От якèй Вітьîк дивàк! Ти ж бо знàєш – це не так! 2. Прочитай вірш, «розплутуючи» його. Іменники, що в дужках, змінюй за питаннями у (в) чому? де? 3. У яких словах приголосні змінилися (чергуються)? 148. 1. Прочитай словá. Утвори з них словосполучення і запиши.

рèбка корîбка подарóнок у пàпка мèшка р³чка зîшит на г³лка птàшка н³рка 2. В іменниках, які змінювалися, підкресли букви, які позначають приголосні, що чергувалися. Познач закінчення. 54

Читаємо й спостерігаємо за змінюванням закінчень іменників жіночого і чоловічого роду на -а, -я за питаннями ким? чим? Змінюємо їх форми. Уживаємо прийменники з, над, під. Будуємо діалоги 149. 1. Прочитай текст Ярослава Павлюка. Про кого і про що розповідається в ньому?

ХÀТКА, В ЯКIЙ НІХТÎ НЕ СПИТЬ Над кімнàтою хлîпчика жив пåсик, якèй ц³лу ніч гàвкав, і хлîпчик не міг заснóти. Над пåсиком жилà кèця, якà ц³лу ніч нявчàла, і пåсик не міг заснóти. Над кèцею жилà с³ра мèшка, якà ц³лу ніч грèзла д³рку в підлîзі, і кèця не моглà заснóти. А над с³рою мèшкою був зал³зний дах, по якîму щонîчі бубон³в дîщик, і мèшка не моглà заснóти. Ось такà це булà хàтка, в як³й ніхтî вноч³ не спав. Бо: над кімнàтою хлîпчика жив пåсик… (і знîву спочàтку). 2. Прочитай текст ще раз. Знайди іменники жіночого роду, які відповідають на питання над ким? над чим? Які закінчення мають такі іменники? З якими прийменниками вживаються? 3. Випиши ці іменники разом з прийменниками. Познач закінчення. 150. 1. Прочитай скоромовку Варвари Гринько. Вивчи її і запиши з пам’яті.

Ішîв індèк з індèчкою, ішîв понад водèчкою, а за нèми – індичàта… Починàймо все спочàтку: ішîв індèк з індèчкою… 2. Познач закінчення іменників жіночого роду. На які питання вони відповідають? Підкресли прийменники, з якими вжито ці іменники. 55

151. 1. Прочитай текст, змінюючи іменники, що у дужках. Про кого і про що в ньому розповідається?

Вузåнькою (стåжка) ідå Катрóся з (бабóся Мар³я). По обèдва бокè цвітóть кв³ти. Д³вчинка милóється (кульбàбка, конвàлія, ромàшка). А пîтім зривàє по одн³й (кв³точка) і вплітàє у вінîчок. 2. Спиши, змінюючи слова, що в дужках. Підкресли іменники жіночого роду, які відповідають на питання ким? з ким? чим? Познач закінчення. 3. Спробуйте пояснити, чому підкреслені іменники відповідають на однакові питання, а мають різні закінчення -ою, -ею, -єю. Якщо складно – зверніться до пояснення Марійки (с. 48). 152. 1. Прочитай слова. Утвори і запиши словосполучення, змінюючи закінчення іменників. Познач закінчення іменників.

дружèти задàча міркувàти з шàфа знайтè над Соф³я лет³ти під Микîла розмовлÿти вóлиця 2. Запитайте одне одного, хто з ким дружить у класі і вдома. 153. 1. Прочитай текст, змінюючи слова, що в дужках. Пригадай, про яку казку йдеться.

Хвалèвся дід (р³пка), якà вèросла велèка-превелèка. Приб³гла бàба з (внóчка) і (кèця) йомó допомагàти. А собàчка приб³гла з (мèшка). Ус³ рàзом вèрвали р³пку. 2. Спиши, змінюючи іменники, що в дужках. Познач закінчення.

Слухаємо і читаємо текст. Змінюємо форми іменників чоловічого роду з нульовим закінченням та -о і середнього роду на -о, -е. Будуємо діалоги 154. 1. Прочитай текст.

Сàнду писàв рåчення: Я дружó з Микîлкою і Тарàсик… – А якå ж зак³нчення у слîві Тарàсик? – замèслився він. – Міркóю так: Микîлка – імåнник чолов³чого рîду, 56

і Тарàсик – теж чолов³чого рîду. То трåба писàти Тарàсикою?.. Щось не так. Мабуть, зателефонóю Мар³йці і спитàю. – Мар³йко, скажè, будь лàска, якå зак³нчення бóде мàти імåнник Тарàсик у рåченні Я дружó з Микîлкою і Тарàсик…? Обèдва вонè чолов³чого рîду… – Так, чолов³чого. Алå імåнник Микîлка мàє зак³нчення -а, а Тарàсик – нульовå зак³нчення, томó трåба казàти: Дружó з Тарàсиком. Імåнники чолов³чого рîду з нульовèм зак³нченням та на -о й серåднього рîду на -о, -е зм³нюють сво¿ зак³нчення по-³ншому. А запам’ятàти, як сàме, тоб³ допомîже таблèця Кібåрика. Я надішлþ ї¿ електрîнною пîштою. – Дÿкую, Мар³йко! Чекàтиму. Ось якó таблèцю надіслàла Мар³йка. Це (хто?) бàтько, дідóсь , Андр³й . Ідó (до) (кîго?) бàтька, дідóсÿ, Андр³я. Дÿкую (комó?) бàтькові(-у), дідóсåві(-ю), Андр³єві(-ю). Бàчу (когî?) бàтька, дідóсÿ, Андр³я. Пишàюся (ким?) бàтьком, дідóсåм, Андр³єм. Костþм (на) (кîму?) бàтькові(-у), дідóсåві(-ю), Андр³єві(-ю). Про що запитав Санду Марійку? Яку відповідь одержав? 2. Прочитай таблицю два-три рази, щоб запам’ятати. Зверни увагу, що у деяких випадках іменники – нáзви істот мають по два закінчення. 3. Усно зміни закінчення іменників брат і дядько, користуючись таб­ лицею Кіберика.

Імåнники чолов³чого рîду – нàзви істîт, від­ повідàючи на питàння комó? (на) кîму?, мîжуть мàти зак³нчення -ові, -еві, -єві і -у, -ю. Імåнники, що є неістîтами, відповідàючи на пи­ тàння на (у) чîму?, – зак³нчення -і, -ї, -у, -ю: у л³сі, у пàрку, у гаþ. 57

155. 1. Прочитайте іменники. Подумайте, за якою ознакою їх можна поділити на дві групи. Запишіть окремо кожну з груп.

Учèтель, клас, шкîла, д³вчинка, хлîпчик, ученèця, óчень, зîшит, кнèжка, олівåць, рóчка, пенàл, щодåн­ ник, карта. 2. Чи однаково змінюватимуть свої закінчення іменники першої і другої груп? Поясніть, чому. Якщо складно відповісти, перегляньте ще раз відповідь Марійки. 156. 1. Прочитай вірш Федора Петрова, правильно вимовляючи звуки [с] – [с′]. Про кого розповідається у вірші? Що сталося з дітьми? Хто їм допоміг?

Лåся, Лåсик і Онèся заблудèлися у л³сі. Та якрàз дідóсь Онèсим у селî вертàвся л³сом. І Онèсим вèвів з л³су Лåсю, Лåсика й Онèсю. 2. За змістом вірша утвори словосполучення, добираючи до дієслів іменники. Запиши. Познач закінчення іменників.

Заблудèлися (у чîму? де?) у … . Зустр³ли (когî?) … . Вертàвся (чим? кудîю?) … . Зрад³ли (комó?) … . Вертàвся (кудè? у що?) у … . Вèвів (з чîго?) з … . Повернóлися (з ким?) з … . 157. Запитайте одне одного, які подарунки даруєте, коли вітаєте з днем народження братика, татка, дідуся. 158. Прочитай і запиши речення, змінюючи іменники, що в дужках. Познач закінчення іменників, що змінювалися.

1. Це кнèжка могî (брат). 2. Микîлка приготувàв по­ дарóнок (дідóсь). 3. Олåг поспішàв на зóстріч з (Борèс). 4. Ми при¿хали в гîсті до (дÿдько Серг³й). 58

Змінюємо закінчення іменників чоловічого і середнього роду у зв’язку з іншими словами 159. 1. Прочитай слова й утвори словосполучення, змінюючи іменники, що в дужках. Усно став питання до іменника. За потреби користуйся таблицею Кіберика.

Зустр³тися з (учèтель), розмовлÿти з (хлîпчик), ма­ лювàти в (альбîм), чекàти (друг), дÿкувати (Юркî), дарувàти (дідóсь). 2. Запиши утворені словосполучення. Познач закінчення іменників. Доведи, що не помиляєшся. 160. 1. Прочитай текст. Про що в ньому розповідається?

На п³вдні Укра¿ни є мîре. Для мåне немàє мîря, крàщого за це. Я такèй рàдий мîрю. Колè я бàчу мîре, висîкі гîри над ним, я задовîлений морåм і нåбом, і чèстим пов³трям. Я щаслèвий, що живó б³ля мîря і мîжу плàвати у мîрі. 2. Випиши за зразком різні форми іменника море разом зі словами, з якими він пов’язаний (став питання). Познач закінчення іменника, визнач рід.

З р а з о к: Є (що?) сонц е  , … , 3. Усно зміни іменник поле, підставляючи його у виписані словосполучення замість слова море. 161. 1. Прочитай текст, змінюючи закінчення іменників, що в дужках. Про кого і про що розповідається в ньому? Хто розповідає?

НА РИБОЛÎВЛІ Ось ідóть мій тàтко й дідóсь. Підбігàю до (тàтко) й (дідóсь), обнімàю їх, вітàюся. Ідемî рàзом до (îзеро) ловèти рèбу. Я пåрший упіймàв велèкого (карàсь), а пîтім (îкунь). Дідóсь і тàтко похвалèли* менå. Я був вдÿчний (дідóсь) і (тàтко) за похвалó. 2. Спиши текст, розкриваючи дужки. Щоб не помилитися, користуйся таблицею Кіберика. Підкресли іменники, що були в дужках. Постав питання до них, познач закінчення. * Похвалèти – laudă. 59

Читаємо тексти, спостерігаємо за змінюванням закінчень іменників чоловічого роду з нульовим закінченням і на -о та середнього роду на -о, -е за питаннями кого? чого? 162. 1. Прочитай текст. Про що в ньому розповідається?

Вихîджу з дîму і йду до пàрку. З нåба с³ються крàплі дощó. Не вèдно сîнця. В³тер стрóшує лèстя зі старîго клåна. Б³ля дóба шарудèть лèстям їжачîк. Гàрно у пàрку восенè! 2. Добери заголовок і спиши текст. Знайди і підкресли іменники чоловічого і середнього роду, які відповідають на питання чого? до (з, біля) чого?

Імåнники серåднього рîду на -о, -е, відповідàючи на питàння когî? чогî?, зàвждè мàють зак³нчення -а, -я (нåба, сîнця), а імåнники чолов³чого рîду з нульовèм зак³нченням – зак³нчення -а, -я, -у, -ю (клåна, л³каря, сн³гу, Дунàю). 3. Прочитай текст.

Сàнду прочитàв поÿснення і замèслився: «Як же дізнàтися, як³ імåнники чолов³чого рîду мàтимуть зак³нчення -а, -я, а як³ – -у, -ю?» Цьогî рàзу хлîпчик звернóвся по допомîгу до дідусÿ Лінгв³ста. – Це складнå запитàння, мій дрóже, – сказàв дідóсь. – Щоб не помилÿтися, доведåться користувàтися довідничкîм, а крàще – запам’ятàти йогî. У складнèх вèпадках доведåться звертàтися до орфограф³чного словникà. – Дÿкую, дідóсю Лінгв³сте! Яке запитання виникло у Санду? До кого він звернувся за допомогою? Що порадив дідусь Лінгвіст хлопчику? 4. Прочитай довідничок кілька разів. Спробуй запам’ятати. 60

ДОВІДНИЧОК Імåнники чолов³чого рîду з нульовèм зак³нченням та -о, відповідàючи на питàння когî? чогî?, мàють зак³нчення:





-а, -я, якщî вонè називàють:

-у, -ю, якщî вонè називàють:

іменà (Þрія, Гнàта); ос³б (хлîпця, сèна, дÿдька); профåсії (шофåра, пåкаря); містà і сåла (Кèєва, Жèтина); трàнспорт (літакà, кораблÿ); вèроби з бîрошна (батîна, бóблика);  дерåва (дóба, клåна, ÿсена);  тварèн (вîвка, зàйця).

 ÿвища прирîди (дощó, грîму,

     

в³тру);  продóкти харчувàння (борщó, цóкру, киселþ);  будîви та їх частèни (будèнку, пîверху, ґàнку);  почуттÿ (см³ху, жàлþ);  нàзви крàю (Крèму, Донбàсу); а також імåнники стåпу, л³су, гàю.

163. 1. Прочитайте слова зліва і справа, утворіть з них словосполучення. Але спочатку поміркуйте, які закінчення матимуть іменники, сполучаючись з дієсловами. За потреби користуйтеся довідничком.

Чекàти … , захот³ти … , сховàтися від … , підійтè до … , заплàкати від … .

вод³й, урагàн, мед, страх, автîбус

2. Запишіть утворені словосполучення. Позначте закінчення іменників. Доведіть правильність свого запису. 164. Прочитай слова у колонках. Утвори словосполучення і запиши їх. Познач закінчення іменників.

стоÿти брат до ітè від дощ поспішàти з Óжгород при¿хати б³ля каштàн сховàтися ліс принестè син

61

Читаємо, складаємо речення за малюнком. Змінюємо закінчення іменників 165. 1. Прочитай вірш Анатолія Камінчука. Про що ти дові­дався (-лась) з нього?

Дзінь-дзелåнь! – біжèть трамвàйчик. У вагîні лис і зàйчик, бегемîтик, слîник, кîтик, пåсик, вîвчик, кîник, крîтик. – Не дивóйтесь, – кàже зàйчик. – В зоопàрк ідå трамвàйчик! 2. Розглянь малюнки і скажи, кого немає в автобусі. Запиши свою відповідь за таким початком:

В автîбусі немàє лèса, … ,

166. 1. Прочитай текст, змінюючи іменники, що в дужках. Про що в ньому розповідається?

Булà дощовà îсінь. До могî (вікнî) прилет³в горобåць. – Він ¿сти прîсить, – подóмав я і насèпав у годівнèцю (пшонî), крихт (хліб), поклàв шматîчок (сир). 2. Спиши. Познач закінчення іменників, які змінювалися. 167. З наведених слів склади і запиши речення. Познач закінчення іменників чоловічого роду.

Д³ти грàлися м’яч Будèнок без хліб Пішîв купèти б³ля борщ Бабóся наварèла парк 168. Прочитай слова й утвори словосполучення. Звертай увагу на значення іменника і користуйся довідничком дідуся Лінгвіста або орфографічним словником.

Шматîчок (хліб), при¿хати з (Ізма¿л), ітè до (гай), хîчеться (мед), в³тер зі (степ), ховàтися від (дощ). 62

Спостерігаємо за чергуванням і випаданням голос­ них під час змінювання закінчень іменників чоловічого і середнього роду. Створюємо усну розповідь 169. Прочитай текст.

Сьогîдні дідóсь Лінгв³ст розпов³в óчням ще про однó особлèвість імåнників чолов³чого і серåднього рîду. Виявлÿється, у дåяких імåнниках чолов³чого рîду під час їх зм³нювання у зв’язкó з ³ншими словàми голоснèй [і] чергóється з [о] або [е]: рік – рîку, лåбідь – лåбедя. А в ³нших імåнниках голосн³ [о], [е] взагал³ випадàють: хлîпець – хлîпця, день – дня. Слóхав Сàнду і дивувàвся: – Якà ж цікàва укра¿нська мîва! Про що розповів дідусь Лінгвіст? Що здивувало Санду? 170. 1. Прочитай таблицю Кіберика й скажи, які голосні чергуються під час змінювання форм іменників чоловічого роду.

Таблиця 1

[і] → [е]

Голосн³ чергóються:

[і] → [о]

|

|

пап³р – немà (чогî?) папåру кис³ль – немà (чогî?) киселþ

вåчір – чекàти (чогî?) вåчора ніж – немà (чогî?) ножà

2. Склади і запиши словосполучення зі словами, у яких голосні змінилися. Підкресли букви, що їх позначають.

З р а з о к: Лебідь – побачити лебедя, …

171. 1. Простеж за таблицею Кіберика, які голосні випадають під час змінювання іменників.

Таблиця 2

Голосн³ [о], [е] випадàють: [о] → [ ] ↓ [е] → [ ] ↓ |

|

будèнок → б³ля будèнку ґàнок → до ґàнку

хлîпець → до хлîпця пåрець → без пåрцю 63

2. Склади і запиши словосполучення зі словами, поданими в таблиці. Обведи олівцем букви, які випадають. 172. Прочитай слова зліва і справа. Утвори словосполучення і запиши. За потреби користуйся таблицею 1. Підкресли букви, що позначають голосні звуки, які чергувалися.

кінь немà (когî?) … стіл стоÿти (б³ля чîго?) б³ля … грім тікàти (від чîго?) від … пир³г шматîк (чогî?) … кіт сид³ти (б³ля кîго?) б³ля … Кèїв – … з Кèєва; … до Кèєва. Льв³в – … зі Львîва; … б³ля Львîва. 173. 1. Прочитай речення, добираючи замість крапок одну із назв міст.

Увåчері пîїзд вèїхав з ____ і врàнці прибóв до ____ . У ____ багàто пàм’ятників. Це дóже цікàве м³сто. 2. Запиши доповнені речення. Підкресли букви, які позначають звуки, що чергуються. 174. 1. Прочитай текст, змінюючи закінчення іменників, що у дужках. Що ти помітив(-ла)?

Пов³тряний змій лежàв на (стіл). Зм³я вèготовлено з сèнього (пап³р). Івàнко й Олåсь взялè зм³я, вèйшли з (дім) і пішлè в пîле запускàти йогî. Змій затріпот³в від (в³тер) і піднÿвся вèсîко в нåбо. 2. Спиши текст, розкриваючи дужки. Букви, що позначають звуки, які чергуються, підкресли. 3. Розглянь малюнок і розкажи, що робили хлопчики. Використовуй слова тексту.

64

175. Прочитай словосполучення, змінюючи іменники, що в дужках. За потреби користуйся таблицею 2. Запиши словосполучення.

Сховàтися від (в³тер), підійтè до (пень), половèна (день), прих³д (грóдень), чекàти (гість), сад б³ля (будèнок), салàт з (огірîк). Читаємо тексти, спостерігаємо і змінюємо закінчення іменників чоловічого роду з нульовим закінченням і на -о за питаннями кому? чому? на кому? на (у) чому? Будуємо діалог 176. 1. Прочитай речення. Зверни увагу, що іменники чоловічого роду з нульовим закінченням та на -о, відповідаючи на питання кому? чому?, мають закінчення -у, -ю та -ові, -еві, -єві.

Колè готувàлися до свÿта, вчèтелька дàла хлîпчикам завдàння: Максèмкові і Юркîві вèрізати сніжèнки, Юліàну й Степàнкові принåсти кóльки, Пåтрику й Василåві – зробèти гірлÿнди. А Серг³єві й Андр³єві – постàвити ялèнку. 2. Кому дала завдання вчителька? Запишіть відповідь. Познач­ те закінчення. Зробіть висновок. 3. Прочитай текст.

– Огî, як багàто зак³нчень! – вèгукнув Сàнду, колè прочитàв рåчення. – А як же запам’ятàти? – Щоб запам’ятàти, колè як³ зак³нчення мàють імåн­ ники чолов³чого рîду, скористàйся таблèцею Кібåрика, – сказàла Мар³йка. Якщî оснîва імåнника чолов³чого рîду зак³нчується на: 

то зак³нчення бóде:

твердèй прèголосний м’якèй прèголосний [й] ж, ч, ш

-у (-ові): син – сèну (-ові) -ю (-еві): хлîпець – хлîпцю (-еві) -ю (-єві): Андр³й – Андр³ю (-єві) -у (-еві): товàриш – товàришу (-еві)

4. Прочитай і запам’ятай таблицю Кіберика. 65

177. Користуючись таблицею, зміни закінчення іменників чоловічого роду. Доведи, що не помиляєшся. Запиши словосполучення. кому? кому? Дорóчення (син), розповістè (товàриш), зрад³ти (дідóсь), в³дповідь (бàтько), дарóнок (Олекс³й), допомогтè (Андр³й).

178. 1. Поєднай іменники, що в колонках, з дієсловом радіти (кому?), добираючи закінчення. Звертай увагу на останній приголос­ ний основи і за потреби користуйся таблицею Кіберика. Запиши змінені іменники. Познач закінчення.

Серг³й тàто товàриш

-у, -ові -ю, -еві -ю, -єві

учèтель Þрій брат

2. Обміняйтеся зошитами і перевірте одне одного. 179. Запитайте одне одного, кому допомагаєте вдома, і дайте відповіді. 180. Утвори і запиши словосполучення, змінюючи закінчення іменників, що в дужках. За потреби користуйся таблицею Кіберика. Познач закінчення у змінених іменниках.

Сказàти (Васèль), подÿкувати (Кібåрик), доручèти (óчень), розповістè (дÿдько), зрад³ти (дощ), подарувàти (Îлесь). Закінчення -і, -ї, -у, -ю в іменниках чоловічого і середнього роду, що відповідають на питання у (на) чому? 181. Прочитай текст. Зверни увагу, що іменники – нзви неістот, відповідаючи на питання (у, на) чому?, мають закінчення -і, -ї, -у, -ю.

Веснîю в л³сі і в гаþ чóти спів солов’¿в, кувàння зозóлі. А на старîму дóбі зробèв майстåрню дÿтел і стóкає, й стóкає дзьîбом. У пàрку такèх звóків мåнше. 182. Прочитай слова, утвори словосполучення, усно ставлячи питання від головного слова. Запиши, познач закінчення іменників чоловічого роду.

Кнèжка, стіл, на; рóчка, пенàл, у; сид³ти, на, стілåць; автîбус, в, ¿хати; у, гулÿти, парк; у, край, жèти. 66

183. Поміркуй, хто де працює. Доповни речення і запиши їх. Познач закінчення іменників, що змінювалися.

Робітнèк прàцює на … . ліс Клîун працþє у … . теàтр Ліснèк працþє у … . завîд Актîр працþє в … . цирк 184. Прочитай і запиши речення, змінюючи форми іменників, що в дужках. Познач закінчення цих іменників.

Ми живåмо у (селî). Мій тàтко трóдиться в (пîле). Веснîю він працþє на (трàктор), а вл³тку – на (комбàйн). А тàтко Васèлька працþє у (ліс), бо він – ліснèк. 185. Прочитай, змінюючи форми іменників, що в дужках. Спиши. Познач закінчення цих іменників.

1. У р³дному (край) і сåрце співàє. 2. У (степ) веснîю розцвітàють мàки. 3. У (клас) на (стіл) лежàли учн³вські зîшити. А на (вікнî) у (гîрщик) рослè кв³ти. Спостерігаємо за чергуванням приголосних звуків під час змінювання форм іменників чоловічого і середнього роду за питаннями кому? чому? на кому? на (у) чому? 186. 1. Прочитай вірш Алли Свашенко. На що звертає увагу автор? В іменниках якого роду відбулося чергування приголосних? Спиши. Підкресли букви, що позначають звуки, які чергуються.

Як викîнуєш завдàння, колè вóхо – то у вóсі, не забóдь про чергувàння: а кожóх – то у кожóсі, як пор³г, то на порîзі, як урîк – то на урîці, ну, а ріг – пишè: на рîзі, а як бік – кажè: на бîці. 2. Простежте, у яких словах чергувалися не лише приголосні, а й голосні. Назвіть їх.

В імåнниках чолов³чого рîду з нульовèм зак³н­ ченням і на -о та серåднього рîду, так сàмо, як і в імåнниках жінîчого і чолов³чого рîду на -а, -я, від­ бувàється чергувàння прèголосних, колè вонè зм³нюються за питàннями комó? чомó? на кîму? на (у) чîму? 67

187. Прочитай слова у колонках, поєднай їх у словосполучення. Запиши. Підкресли букви, що позначають звуки, які чергуються.

сто¿ть горîх вèріс на пор³г дзвенèть вóхо лежèть у бік

188. 1. Прочитайте словосполучення, змінюючи слова, що в дужках.

Запам’ятай! ¯хати на (кінь), катàтися на (віз), лід – льîду кîвзати по (лід), д³рка на (кожóх), фàрба на (пåнзель), рибàлити на (чîвен).

2. Що ви помітили, коли змінювали іменники? 3. Запиши словосполучення. Підкресли букви, що позначають звуки, які чергувалися. У яких словах випали голосні звуки? 4. Склади і запиши два речення з утвореними словосполученнями. 189. 1. Прочитай речення, змінюючи іменники, що в дужках.

1. У (луг) пасåться чередà кор³в. 2. Денèс живå на п’ÿтому (пîверх). 3. Д³ти грàються на (бåрег) р³чки. 4. По¿демо до (Кèїв) у настóпному (рік). 2. Запиши речення, розкриваючи дужки. Підкресли букви, що позначають звуки, які чергувалися. 3. Поясни правопис виділеного слова.

Спостерігаємо за змінюванням закінчень іменників чоловічого і середнього роду, які відповідають на питання ким? чим? 190. 1. Прочитай вірш. Про що в ньому розповідається?

Трàктор в пîлі зåмлю îре, Кіт Муркî мишåй полþє, корабåль мандрóє мîрем, Лþбка з Þрієм малþють, кв³тне сîнечком ромàшка, Тàня з Гàвчиком мандрóють, лист обстåжує мурàшка. Гàля з Петрусåм будóють. 2. Простеж, які закінчення мають виділені іменники. Якого вони роду? На яке питання відповідають? Зроби висновок. 3. Спиши вірш. Познач закінчення у виділених іменниках. 68

4. Поміркуйте, коли вживається закінчення -ом, а коли -ем, -єм. Звірте свої висновки з тим, що наведений далі.

Імåнники чолов³чого і серåднього рîду, зм³нюючись за питàннями (з) ким? (з) чим?, мàють зак³нчення -ом, -ем, -єм. Вживàння тогî чи ³ншого зак³нчення залåжить від кінцåвого прèголосного оснîви. 191. 1. Прочитай вірш Оксани Кротюк. З ким найкраще жити і що робити?

Як то дîбре в св³ті жèти: тàтка з мàмою любèти, з бàбцею садèти кв³ти, рèбу з дідусåм ловèти, з малèм пåсиком гулÿти і сестрèчку забавлÿти.

2. Спиши вірш. Познач закінчення іменників чоловічого роду, які відповідають на питання з ким? 192. 1. Утвори словосполучення, змінюючи закінчення іменників, що в дужках. Звертай увагу на кінцевий приголосний основи.

Зустр³тися з (брат), повідîмити (лист), пишàтися (дідóсь), дружèти з (Серг³й), мандрувàти (край), гово­ рèти з (товàриш). 2. Запиши утворені словосполучення. Познач закінчення іменників, поясни, чому вони різні. 193. 1. Прочитай вірш, змінюючи за змістом слова, що в дужках.

Вèпав сніг, вèпав сніг, а на ньîму слід від ніг – і від (кîтик) малîго, і від (пåсик) рудîго, і (горîбчик) прудкîго, що стрибàє під (кущ).

І по б³лому сніжкó ми гулÿємо в садкó рàзом з (кîтик) малåньким, рàзом з (пåсик) рудåньким і (горîбчик) сірåньким, що стрибàє під (кущ).

Про що розповідається у вірші? Розкажи, хто гуляє у садку? Від кого лишилися сліди на снігу? З ким гуляють діти? 2. Спиши другу частину вірша, розкриваючи дужки. На яке питання відповідають іменники, що змінювалися? Познач у них закінчення. Підкресли прийменники, з якими вони вживаються. 69

194. 1. Прочитай народну пісеньку. Що в ній небувалого? Хто з ким танцював?

Танцювàла рèба з рàком, а петрóшка з пастернàком, а бабóся з дідусåм, а дівчèна з молодцåм. 2. Вивчи пісеньку і запиши з пам’яті. 3. Познач закінчення іменників чоловічого роду. Поясни, чому вони різні.

Спостерігаємо за змінюванням закінчень іменників середнього роду на -о, -е, -я та вживаємо такі іменники в усному і писемному мовленні 195. Прочитай речення. Спиши їх. Знайди і підкресли іменники середнього роду. На які питання вони відповідають? Які закінчення мають?

Вклонÿємось нåбу сèньому, сîнцю й колîссю золотîму. ¯х кольорè сÿють на укра¿нському прàпорі. Імåнники серåднього рîду на -о, -е, -я, відповідàючи на питàння комó? чомó?, зàвждè мàють зак³н­ чення -у, -ю: нåбо – нåбу, сîнце – сîнцю, щàстя – щàстю. А відповідàючи на питàння на кîму? на (у) чîму?, зàвждè мàють зак³нчення -і: у нåбі, на сîнці, у щàсті. 196. 1. Прочитай речення, змінюючи іменники, що в дужках. За потреби користуйся правилом.

1. Сн³жна з³ронька горèть в мåне на (вікîнце). Як погàсне, ³нша вмить спалахнå на (сîнце). 2. Всьогî вèросте довîлі на ширîкім нàшім (пîле). 3. Бер³зка – мов лілåя в (плàття) з б³лих пелюстîк. 2. Спиши, розкриваючи дужки. Підкресли слова, від яких ставилися питання до іменників. 197. 1. Прочитай речення, змінюючи слова, що в дужках.

На (гіллÿ) калèни соловåй звив гніздåчко. У (гніз­ дåчко) солов’¿ха солов’ÿтко óчить стèха: «Нóмо, сèнку, 70

вдвох: «Тьох!» У зелåному (лèстя) ховàлись червîні ÿгоди калèни. 2. Запиши, розкриваючи дужки. Познач закінчення іменників, які змінювалися. 3. Поясни правопис виділених слів. 198. 1. Прочитай слова і словосполучення. Простеж, яке закінчення мають іменники середнього роду на -я, коли відповідають на питання чим?

Почуттÿ – спîвнений (чим?) почуттÿм щàстя. Знаннÿ – пишàтися (чим?) знаннÿм. Колîсся – милувàтися (чим?) колîссям пшенèці. Ластовèння – вкрèте (чим?) ластовèнням облèччя. 2. Спиши словосполучення. Познач закінчення іменників.

Імåнники серåднього рîду на -я, зм³нюючись за питàннями ким? чим?, зàвждè мàють зак³нчення -ям: знаннÿм, життÿм, щàстям. 199. 1. Прочитай і спиши речення.

1. Мàма милувàлася облèччям дîнечки. 2. В³тер бàвився корîтким волîссям д³вчинки. 3. Дідóсь т³шився золотèм колîссям пшенèці. 4. Навесн³ всі дерåва вкри­ вàються зелåним лèстям. 2. Підкресли іменники, які відповідають на питання чим? До якого роду вони належать? Познач закінчення цих іменників. 200. 1. Прочитай речення, змінюючи іменники, що в дужках.

1. Серг³йко швèдко впîрався з домàшнім (завдàння). 2. Д³вчинка захопèлася (читàння) кнèжки. 3. Між (г³лля) калèни соловåйко звив гніздî. 4. Я насолîджувався (сîнце) і морськèм (пов³тря). 5. Альпін³ст чàсто ризикóє (життÿ). 6. Поділèся (щàстя) з (друг). 2. Запиши речення, розкриваючи дужки. Познач закінчення іменників, які змінювалися. 71

Спостерігаємо і змінюємо форми іменників жіночого роду з нульовим закінченням та іменника мати 201. 1. Прочитайте іменники і поміркуйте, за якою ознакою їх можна поділити на дві групи. Що їх об’єднує?

В³тер, ніч, îсінь, рàдість, клен, брат, піч, сіль, дід, любîв. 2. Випиши іменники жіночого роду. Познач закінчення. Простеж за таблицею Кіберика, як змінюються закінчення таких іменників.

Є (хто? що?) îсінь , річ , мàти. Немà (когî? чогî?) îсені, рåчі, мàтері. Вдÿчний (комó? чомó?) îсені, рåчі, мàтері. Бàчу (когî? що?) îсінь , річ , мàтір . Милóюся (ким? чим?) îсінню, р³ччю, мàтір’ю. Ховàюся (на кîму? на (у) чîму?) в осåні, в рåчі, у мàтері. 3. Зміни закінчення виписаних іменників (за вибором), користуючись таблицею Кіберика.

В імåнниках жінîчого рîду з нульовèм зак³нченням та імåннику мàти, як і в імåнниках чолов³чого рîду, під час зм³нювання їх форм відбувàється чергу­ вàння голоснèх [і – е] [і – о]: îсінь – îсені, ніч – нîчі. 202. 1. Прочитай два-три рази вірш про чергування голосних в іменниках жіночого роду. Запам’ятай, коли це відбувається.

Порівнÿй: піч – в пåчі, до пåчі, Колè -і кінчàє слîво, [е] чи [о] завждè готîві річ – слîво скàзане до рåчі, сіль – то сîлі, [і] в оснîві замінèть злість – то злîсті… і за ньîго послужèть. Алå є так³ словà, в якèх зм³ни не бувà: мідь – то м³ді, тінь – то т³ні, січ – то с³чі, лінь – то л³ні. 2. Спиши наведені приклади слів. Підкресли букви, які змінились. 72

203. Поміркуйте, чи відбувається чергування голосних у словах осінь, хоробрість, приємність, радість, якщо вжити їх у таких словосполученнях.

До п³зньої îс(е/і)ні, не вистачàє хорîбр(і/о)сті, працювàти з приºмн(і/о)стю, зустр³ти з рàд(о/і)стю. 204. Прочитай і запиши словосполучення, змінюючи іменники, що в дужках. За потреби став до них питання. У яких словах нема чергування?

Зварèти без (сіль), розпалèти в (піч), затанцювàти від (рàдість), повернóтися з (пîдорож), вèкувати з (мідь). Читаємо, спостерігаємо за написанням іменників жіночого роду, що відповідають на питання ким? чим? Вправляємось у правописі 205. 1. Прочитай і спиши речення. Знайди і підкресли іменники жіночого роду, які відповідають на питання (з) ким? (з, під) чим?

1. В укра¿нського нарîду є гàрний звèчай зустрічàти гостåй з хл³бом і с³ллю. 2. Дрîва лежàли під п³ччю. 3. Д³ти булè захîплені пîдорожжю. Вонè ділèлися своºю рàдістю з мàтір’ю. Мàти з любîв’ю дивèлася на дітåй. 2. Прочитай виділені слова. Яка особливість їх вимови? Як це позначено на письмі? 3. У якому слові не вимовляються подовжені приголосні і на письмі нема подвоєння?

В імåнниках жінîчого рîду з нульовèм зак³н­ ченням, що відповідàють на питàння ким? чим? пåред зак³нченням -ю прèголосні подîвжуються: піч – п³ччю, сіль – с³ллю, пàм'ять – пàм’яттю. Подîвження не відбувàється, якщî в кінц³ оснîви два р³зні прèголосні: Керч – Кåрчю, злість – зл³стю. 206. 1. Простеж, як змінюється іменник мати. Спиши. Підкресли іменники, що відповідають на питання ким? чим? Поясни правопис цих слів.

Це моÿ мàти. Ідó до мàтері. Пишàюся мàтір’ю. З любîв’ю дивлþся на р³дну мàтір. 2. Так само розкажи про свою матір і ставлення до неї. Назв її ім’я. 73

Імåнники мàтір, любîв, відповідàючи на питàння ким? чим?, мàють пåред зак³нченням апîстроф: мàтір’ю, любîв’ю. 207. 1. Прочитайте слова, наведені у колонках. Утворіть словосполучення й запишіть їх. Позначте закінчення іменників.

нагородèти гîрдість ітè любîв пишàтися з мîлодь дивèтися ніч милувàтися медàль 2. Поміркуйте і поясніть, чому правопис цих іменників різний. 208. 1. Прочитай текст. Про що ти довідався(-лась) з нього? Подумай і скажи, чому він має таку назву.

РУШНИКÈ-ОБЕРÅГИ Бабóня Гàнна чàсто виймàла вèшиті рушникè зі скрèні. Вонà розкладàла рушникè на стол³ і з любîв’ю та н³жністю дивèлася на них. У цих рушникàх ї¿ спîгади і тóга за мîлодістю. Тепåр р³дко побàчиш вèшиті рушникè на ст³нах. Молодå покол³ння, мàбóть, забóло, що рушникè – то оберåги дîму, оберåги зàтишку і спîкою у дом³вці. 2. Випиши речення з виділеними словами. Поясни їх правопис. 209. 1. Утвори з наведених слів словосполучення.

Вèконати, з, честь; зустрічàти, з, хліб, і, сіль; від­ значàтися, хорîбрість; пишàтися, мîлодь; розмов­лÿти, мàтір, з. 2. З виділеними словами склади і запиши речення. 74

Змінюємо іменники середнього роду – нàзви маленьких істот та іменник ім’я, вживаємо їх в усному мовленні і на письмі 210. 1. Прочитай текст. Назв дійових осіб. Чиї вони діти?

Гусенÿ Попелÿстик і курчà Кульбàбка булè дрóзями. До них чàсто приºднувалися цуценÿ Гàвчик і кошенÿ Мóрчик. Колè дрóзі грàлися, цуценÿ Гàвчик їх охоронÿло. 2. Випиши з тексту іменники – нáзви малих істот та їх клички. Поясни вживання великої букви. 211. 1. Прочитай уголос таблицю Кіберика і простеж, як змінюються закінчення іменників – назв малих істот.

Є (хто? що?) лошà, телÿ. Немà (когî? чогî?) лошàти, телÿти. С³но (комó? чомó?) лошàті, телÿті. Бàчу (когî? що?) лошà, телÿ. Милóюся (ким? чим?) лошàм, телÿм. Дзвінîчок (на кîму? на (у) чîму?) на лошàті, на телÿті. 2. Змініть, користуючись таблицею, іменники курча і цуценя. Запишіть у зошити. 212. Розглянь малюнки. Подумай і розкажи, кому з тваринок що можна дати. Запиши свою розповідь за зразком: Маленькому … я дам … .

75

213. 1. За таблицею Кіберика простеж, як змінюється іменник ім’я.

Є (хто? що?) ім’ÿ. Немà (когî? чогî?) ³мені. Завдякè (комó? чомó?) ³мені. Дàти (когî? що?) ім’ÿ. Пишàюся (ким? чим?) ім’ÿм. У моºму (на кîму? на (у) чîму?) в ³мені. 2. Доповніть і запишіть словосполучення та речення, додаючи слово ім’я у різних формах.

Назвàти (що?) … , гордитися (чим?) … , у твоєму (у чîму?) … , у татковому (у чîму?)... . 3. Запиши утворені словосполучення. Поясни вживання апострофа. 214. 1. Прочитай текст, змінюючи іменники, що в дужках.

Тарàс Шевчåнко. Укра¿нці пишàються (ім’ÿ) тво¿м, що стàло відîмим у всьîму св³ті. Д³ти читàють твій «Кобзàр» і з (любîв) розповідàють в³рші. Матер³ з (вдÿчність) слóхають їх і з (гîрдість) дèвляться на сво¿х дітåй – прàвнуків поåта. 2. Випиши іменники, що були в дужках, разом зі словами, з якими вони зв’язані. Поясни правопис іменників, що змінювалися. 215. 1. Прочитай вірш Алли Свашенко, змінюючи іменники – нáзви малих істот. Чи уважним був хлопчик? Чому так думаєш?

ПОСТАРÀВСЯ… Тàто, ¿дучи в гостèну, наказàв своºму сèну: – Грèцю, ти не байдикóй*, всю худîбу нагодóй. Не забóдь, комó що дàти, колè когî годувàти. – Тàту, все мен³ відîмо. Залишèвся Гриць удîма. Дав сінцÿ він (поросÿ), вишеньок прин³с (телÿ), * Не байдикóй – nu sta fără treabă. 76

(гусенÿ) – молокà, (кошенÿ) – огіркà. Для малåнького (лошà) кàву здóмав готувàти. (Цуценÿ) дав пшонà… Т³льки що за дивинà! Гриць стомèвся, рад би с³сти, а ніхтî не хîче ¿сти. 2. Спиши вірш починаючи зі слів «Залишився Гриць удома». Змінюй слова, що в дужках. Познач закінчення іменників – назв малих істот.

Спостерігаємо за зміною закінчень іменників у множині, вживаємо їх у мовленні 216. 1. Прочитай вірш Елли Саталкіної. Яке явище природи змальовано?

У принцåси, у Хмарèнки, в кîсах – злèви і градèнки*, у корîні – блискавèці, а в підбîрах** – громовèці.

2. Щоб описати це явище природи, поетеса вжила іменники в однині і в множині. Назв іменники, вжиті у множині. Постав до них питання. 3. Спиши вірш. Підкресли іменники, вжиті у множині. Познач їх закінчення. 4. Поміркуйте, чому закінчення різні, хоч іменники відповідають на одне й те ж питання. Від чого це залежить? 217. 1. Прочитай текст. Про що і про кого в ньому розповідається?

Настàла зимà, а з нåю – снігов³ зав³ї й морîзи. Побіл³ли ус³ дорîги, вóлиці, дахè. Хлîпчики стàли на лèжі, а дівчàтка с³ли на сàнки і почалè спускàтися з г³рки. 2. Чи є в тексті іменники, вжиті у множині? Назв їх. 3. Добери заголовок і спиши текст. Познач закінчення іменників, вжитих у множині. 4. Поміркуйте, чому одні іменники, відповідаючи на питання хто? що?, у множині мають закінчення -і, а інші – -и, -ї. * Градèнки (горошини граду) – grindină. ** Підбîри – tocuri. 77

218. 1. Прочитай речення, доповнюючи їх потрібними іменниками з довідничка. У якому числі треба вживати ці іменники: в однині чи у множині?

У нас зимóють так³ птахè: … , … , … , … . У тåплі кра¿ відлітàють … , … . Навесн³ всі птахè повертàються, в’ють гн³зда і вивîдять малåньких пташенÿт. Довідничок: жàйворонок, горобåць, дÿтел, журавåль, синèця, лàстівка, лелåка, зозóля, гîлуб, грак, шпак. 2. Запиши утворені речення. Познач закінчення іменників. 3. Поясни правопис виділеного слова. 219. Усно складіть невелику розповідь про те, як ви допомагаєте птахам узимку, за таким початком: Прийшла зима. … 220. 1. Прочитай текст.

Сàнду знає, що імåнники вживàються в однин³ і множин³. Імåнники у множин³ зм³нюють сво¿ зак³нчення не так, як в однин³. «А як? – міркóє хлîпчик. – Мàбóть, трåба звернóтися до таблèці Кібåрика». Сàнду читàє і дивóється: «В однин³ булî сестрà, брат, вікнî. А в множин³ не лишå зак³нчення зм³нюються, а й нàголоси. А дåякі імåнники взагал³ зак³нчення втрачàють». 2. Прочитайте таблицю Кіберика. Зверніть увагу, що у множині іменники змінюють не лише закінчення, а й наголоси.

Є (хто? що?) сåстри, братè, в³кна. Немà (когî? чогî?) сестåр , брат³в, в³кон . Дÿкую (комó? чомó?) сåстрам, братàм, в³кнам. Бàчу (когî? що?) сестåр , брат³в, в³кна. Милóюся (ким? чим?) сåстрами, братàми, в³кнами. Îдяг (на кîму? на (у) чîму?) на сåстрах, на братàх, на в³кнах. 3. Прочитайте таблицю ще раз (хором), щоб запам’ятати. 78

Імåнники жінîчого і чолов³чого рîду на -а, -я та імåнники серåднього рîду на -о, -е, -я, відповідàючи на питàння когî? чогî?, у множин³ мàють нульовå зак³нчення: земåль , рук , вух , знань , телÿт . Але: очåй, плечåй, мор³в, пол³в. А імåнники чолов³чого рîду з нульовèм зак³нченням та на -о, відповідàючи на питàння когî? чогî?, у множин³ мàють зак³нчення -ів. 221. 1. Прочитай вірш Тамари Коломієць, додаючи закінчення. Про кого в ньому розповідається?

′. – Ми – кущ  Золот³ у нас ′. ′ на дощ  плащ 

′ Два весåлі їжак  ′ наколîли на голк  ′ і сказàли: всі листк 

2. Спиши вірш, дописуючи потрібні закінчення. Познач їх і доведи правильність свого запису. Визнач число іменників. 222. 1. Прочитай текст. Про що в ньому йдеться?

У ніч на 19 грóдня Святèй Миколàй несå подарóнки хлîпчикам і дівчàткам, слухнÿникам і неслухнÿникам. Комó принесå прÿників, комó – бóбликів, комó – цукåрок, а комó – й різочîк. 2. Спиши текст. Підкресли іменники, вжиті у множині, познач закінчення. На які питання відповідають ці іменники? Які закінчення мають? 3. Запитайте одне одного, яких подарунків чекаєте від Святого Миколая, і дайте відповіді. 223. 1. Прочитайте текст, змінюючи іменники, що в дужках. За потреби користуйтеся таблицею Кіберика.

У л³сі взèмку мîжна побàчити слідè (зайц³), (мèші), (б³лочки) і нàвіть (вовкè). Алå не побàчите (слід) (їжачкè). 2. Запишіть текст, розкриваючи дужки. Обміняйтеся зошитами, перевірте одне в одного правильність записів. 224. 1. Прочитай вірш, змінюючи слова, що в дужках, за змістом речень.

Укра¿нці кàжуть так: «Живемî ми у (містà), (сåлища) і (сåла).

Вл³тку хîдим по (лісè), по (дорîги) і (лугè), по (полÿ) веселих». 79

Вживàючись з приймåнником у (в), на, по, імåн­ ники у множин³ мàють зак³нчення -ах (-ях). 2. Вивчи вірш і запиши з пам’яті. Познач закінчення іменників, що змінювалися. 225. 1. Прочитай текст, змінюючи закінчення слів, що в дужках. Про що розповідається в тексті?

Сîнячний промінåць заглÿнув у вікнî, ковзнóв по (пàрти), по (ст³ни), затрèмався на (книжкè) і (зîшити). У клàсі враз посвітл³шало. По (облèччя) (óчні) проб³гли óсмішки. 2. Добери заголовок і спиши текст, змінюючи закінчення іменників, взятих у дужки.

Прикметник Читаємо тексти, спостерігаємо за роллю прикметників, їх зв’язком з іменниками 226. 1. Прочитай вірш Лесі Лужецької. Про яку частину мови розповідається? Ознаки якої частини мови він називає?

Ус³ ознàки називàє прикмåтник як частèна мîви, і жîдної не обминàють словà ці, спрàвді, пречудîві: землÿ – ласкàва, лþба, р³дна, а сîнце – щèре, золотå, а нåбо – лàгідне, пог³дне, життÿ – прекрàсне, дорогå. А îчі в мàми – дîбрі, н³жні, а гîлос – чèстий і дзвінкèй, а рóки – тåплі і над³йні, а пîгляд – сîнячний, яснèй. 2. Розкажи, які слова (прикметники) використала поетеса, щоб розповісти про сонце, небо, життя і маму. Зачитай їх разом з іменниками. 3. Випиши з вірша уривок, в якому розповідається про маму. Підкресли іменники прямою лінією, а прикметники ‒ хвилястою. Познач закінчення підкреслених слів. 80

4. Поміркуйте, чи можна за закінченням визначити, якого роду і числа прикметник. Що допоможе не помилитися?

Прикмåтники зàвждè зв’ÿзані з імåнниками і вживàються у тîму ж рîді й числ³, що й імåнники. 227. 1. Прочитай словосполучення. Визнач рід і число іменників і вжитих з ними прикметників.

Ср³бна з³рка, б³лий сніг, золотå сîнце, чèсте нåбо, зелåна ялèнка, в³рні дрóзі. 2. Спиши словосполучення. Познач закінчення іменників і прикметників.

Зак³нчення прикмåтників -ий, -ій, -а, -я, -е, -є залå­ жать від кінцåвого прèголосного оснîви. Оснîва зак³нчується на:

 [–] [=]

чол. рід

жін. рід

серед. рід

 -ий -ій

 -а -я

 -е -є

228. 1. Розгляньте малюнки. Опишіть кожний з предметів за кольором, розміром, смаком.

2. Запишіть складені речення про предмети. Позначте закінчення іменників і прикметників. Визначте їх рід. 229. Позмагайтеся: одне називає іменник, а інше – добирає до нього прикметник. Наприклад: море – глибоке, ліс – зимовий. Продовжте гру, називаючи фрукти, овочі, дерева, імена тощо. 230. Запитайте і розкажіть одне одному, який у нього друг чи подруга. Однак спочатку запитайте ім’я. 81

231. 1. Прочитай вірш Володимира Лучука. Про кого в ньому розповідається? Які ж вони? Як ти дізнався(-лась)?

На зèму омелþх пошèв рудèй кожóх. А горобåць-дивàк вдягнóв зелåний фрак… Зелåний – то й дармà! Бо с³рих фарб немà.

Червîні снігур³ стрибàють по двор³. В задóмі чîрний крук прис³в на б³лий сук. Синèці голуб³ співàють на верб³.

2. Простеж, якого роду іменники, вжиті в однині. А якого роду зв’язані з ними прикметники? 3. Випиши іменники разом з прикметниками, які називають їх ознаки.

Спостерігаємо за змінюванням форм прикметників в однині у зв’язку з іншими словами. Вживаємо прикметники у мовленні 232. 1. Прочитай текст.

НА БIЛОМУ СНІГÓ Вèпав б³лий пухнàстий сніг. На подв³р’я повибігàли хлîпчики й дівчàтка. Вонè грàлися пухнàстим сн³гом, рад³ли б³лому пухнàстому сн³гу, ліпèли сніговó бàбу. 2. Спиши. Підкресли іменники і пов’язані з ними прикметники. Познач їх закінчення. 3. Спробуйте поставити питання від іменників до прикметників.

Прикмåтники зм³нюють сво¿ зак³нчення залåжно від імåнників. 233. 1. Прочитай таблиці Кіберика. Простеж, які питання ставляться до прикметників і які їх закінчення.

В³тер (якèй?) холîдний, ос³нній. Землÿ (якà?) холîдна, ос³ння. Сîнце (якå?) холîдне, ос³ннє. В³тру (якîго?) холîдного, ос³ннього. Земл³ (якîї?) холîдної, ос³нньої. Сîнця (якîго?) холîдного, ос³ннього. 82

В³тру (якîму?) холîдному, ос³нньому. Земл³ (як³й?) холîдній, ос³нній. Сîнцю (якîму?) холîдному, ос³нньому. В³тром (якèм?) холîдним, ос³ннім. Землåю (якîю?) холîдною, ос³нньою. Сîнцем (якèм?) холîдним, ос³ннім. Прикмåтники мàють так³ ж зак³нчення, як і питàння, на як³ вонè відповідàють. 2. Прочитайте таблички хором, щоб запам’ятати. 3. Запиши третю табличку в зошит. Познач закінчення прикметників. 4. Поміркуйте, чому в іменниках осінньому, осінньої, осіннього перед буквою о на письмі вживається м’який знак.

У словàх ос³нній, ос³ння, ос³ннє вживàються дві бóкви н. 234. 1. Прочитай вірш Анатолія Костецького. Про що в ньому йдеться? Дай відповідь на запитання заголовка.

ДЕ ЛIТО ЖИВÅ? У павукà хатèнка – під нàшим надвікîнням. тонåнька павутèнка (якà?). А тåпле й н³жне л³то (якå?), У кîника (якîго?) весåлого – волîшками повèте, між трàвами осåля, поср³блене дощàми, у лàстівки (якîї?) швидкîї – живå в очàх у мàми. 2. Випиши з в³рша іменники разом з прикметниками, які називають їх ознаки. Познач закінчення прикметників. 235. 1. Прочитай віршований текст, змінюючи слова, що в дужках.

Нèзько вклон³ться кîлосу (жèтній), хл³бу (пахóчий) і (неповтîрний), рукàм (золотèй), що йогî засівàють, лþдям (чудîвий), що йогî доглядàють. 2. Спиши текст, змінюючи закінчення прикметників. Познач їх. Усно постав від іменників питання до прикметників. Чи всі прикметники вжиті в однині? 83

236. 1. Прочитай вірш Івана Неходи. Про кого і про що в ньому розповідається?

Ішîв тим л³сом Дід Морîз, червîний в ньîго ніс… Він зàйчика-стрибàйчика у тîрбі нам прин³с… Малåнький с³рий зàїньку, ідè, ідè до нас! Дивèсь, твоÿ ялèнонька горèть на весь палàц!

У л³сі, в л³сі тåмному, де хîдить хèтрий лис, рослà соб³ ялèнонька і зàйчик з нåю ріс. Ой, сн³гу, сн³гу б³лого насèпала зимà! Приб³г сховàтись зàїнько – ялèноньки немà.

2. Знайди у вірші прикметники. Від виділених іменників постав питання до прикметників. Користуйся табличками Кіберика.

Спостерігаємо за змінюванням прикметників жіночого роду, вживаємо їх у мовленні 237. 1. Прочитай текст. Про що розмовляли діти?

– Сàнду, я тоб³ розкрèю одèн секрåт, – сказàла Мар³йка. – Якèй? – поцікàвився хлîпчик. – Прикмåтники жінîчого рîду мàють так³ зак³нчення, як питàння, що до них стàвляться. Напрèклад: травà (якà?) зелåна, на трав³ (як³й?) зелåній. – А я вже знàю цей секрåт! – зрад³в Сàнду. – Так само прикмåтники чолов³чого і серåднього рîду мàють так³ ж зак³нчення, як питàння, на як³ вонè відповідàють. Ось напрèклад: ліс (якèй?) зелåний, у ліс³ (якîму?) зелåному, сîнечко (якå?) ясне, під сîнечком (якèм?) ясним. – Молодåць, Сàнду! Ти вже багàто знàєш, – сказàла Мар³йка. 2. Перекажи текст. 238. 1. Розгляньте малюнки. Розкажіть, які фарби є у першій коробці. Якої фарби не вистачає у другій? Яких – у третій? А у четвертій? 84

2. Запиши речення про те, яких фарб не вистачає у третій коробці. Познач закінчення прикметників. 3. Поміркуйте і скажіть, чому в одному з прикметників треба вживати м’який знак, а в іншому – ні. 239. 1. Прочитай слова й словосполучення. Використовуючи їх, розкажи, хто де працює. Свою розповідь запиши. Познач закінчення прикметників.

бàтько мàти сестрà т³тка

паперîва фàбрика шкільнà їдàльня міськà бібліотåка взуттºва крамнèця

у на

2. Побудуйте діалог, запитуючи одне одного, де працюють тато, мама, старший брат чи сестра. 240. 1. Прочитай і запиши речення, змінюючи прикметники, що в дужках. Познач їх закінчення. Щоб не помилитися, став від іменника, з яким зв’язаний прикметник, питання.

Сестрèчка дóже зрад³ла (новà) лÿльці і назвàла ї¿ Олåнкою. Олåнка булà у (б³ла) вишèванці і (корîтка) спіднèчці. На (гàрна) гол³вці зàмість вінîчка стр³чка. На (червîна) стр³чці нашèті намистèнки. Ну спрàвжня тоб³ укра¿ночка! 2. Опишіть свою ляльку, машинку або іншу іграшку, нáзва якої жіночого роду. Послухайте описи іграшок одне одного й простежте за правильністю вживання прикметників. 85

241. 1. Прочитай текст. Про кого в ньому розповідається? Цей текст – розповідь чи опис?

ВОРÎНА Ворîна дóже спостерåжлива, розóмна, кмітлèва, хèтра. Міськà ворîна вм³є дзьîбом розкрèти пакåт молокà, розбèти волîський гор³х. Вонà мîже розмочèти чåрствий хліб у калþжі і нàвіть відкрèти консåрвну бàнку. 2. Спиши. Підкресли іменники прямою лінією, а зв’язані з ними прикметники – хвилястою. Познач закінчення. Визнач рід прикметників.

Змінюємо закінчення прикметників жіночого роду за питанням якою? і вживаємо такі прикметники у мовленні 242. 1. Прочитай і відгадай загадку Алли Свашенко.

Всі танцþють під ялèнкою: Лис – з блискóчою Сніжèнкою, Вовк – із Золотîю Рèбкою, Принц – із д³довою Р³пкою. Змій – із злþчою Ягîю, що з ногîю костянîю. Звåться як весåлий бал? Пригадàли? … 2. Чи довелося тобі коли-небудь бувати на карнавалі? Розкажи про це. 3. Поставте питання від іменників до тих прикметників, які зв’язані з ними. Зробіть висновок про зв’язок між закінченнями питання і прикметника. 4. Спиши вірш. Познач закінчення прикметників. 243. 1. Прочитай і запам’ятай вірш Алли Свашенко.

Всі прикмåтники зібрàлись і на тîму поєднàлись: щоб -ою на кінц³ вживàлось і на -ею не мінÿлось. 86

Хай імåнник в³зьме -ею за потрåбою своºю. Îтже, грóшею смачнîю, а задàчею складнîю, ну, а вдàчею ледàчою, як і кàшею гарÿчою. 2. Випиши з вірша іменники разом з прикметниками. Познач закінчення.

Імåнники з оснîвою на ж, ч, ш та м’якèй прè­ голосний, відповідàючи на питàння ким? чим?, мàють зак³нчення -ею, а зв’ÿзані з нèми прикмåтни­ ки – -ою. 244. Змініть за питаннями іменники і пов’язані з ними прикметники так, щоб вони утворили словосполучення. Запишіть утворені словосполучення. Позначте закінчення.

Задовîлений

чим?

¿жа кàша задàча прàця

якîю?

корèсний цікàвий солîдкий смачнèй

245. 1. Прочитай слова і закінчення. Допоможи іменникам і прикметникам дібрати свої закінчення. Запиши утворені словосполучення.

рàдісна св³жа чужà висîка

-ою -ею

крóча ¿жа дàча п³сня

2. У яких словах ти вжив(-ла) закінчення -ею, а в яких -ою? Чому? 246. Прочитай речення. Спиши, розкриваючи дужки. Познач закінчення іменників і зв’язаних з ними прикметників.

1. Над (сèня, глибîка) р³чкою стелèвся густèй тумàн. 2. На (чîрна) земл³ б³лий хліб рîдить. 3. За (висîка) горîю ховàлося малåньке селî. 4. За (тåмна, лісовà) пóщею булî îзеро.

87

Змінюємо закінчення прикметників, ужитих у множині, вживаємо різні форми прикметників у мовленні 247. 1. Прочитай уривок з в³рша Леоніда Полтави. Про кого в ньому розповідається?

Є р³зні рèби у вод³: товст³, тоненьк³ і худ³, дрібнåнькі рèби-малюкè, а є й велèкі – от так³!

Є войовнèчі – із мечàми, є з довжелåзними хвостàми, є рèбки ср³бні й золот³, є дóже мóдрі, є й пуст³*…

2. Яку частину мови використано, щоб розповісти, які є риби? В однині чи множині її вжито? Чому? 3. Чи є у вірші прикметники-антоніми? 4. Спиши вірш. Підкресли прикметники, познач закінчення. 248. 1. Прочитай уривок з народної пісні. Чого вона навчає?

Тримàй хàточку, як у вінîчку. І рушничîк на кілîчку. Тримàй відåрця всі чистåсенькі і всі водè повнåсенькі. Прийдóть гàрні дівèці водè попèти і бóдуть тебå хвалèти. 2. Що означає вислів тримай хаточку, як у віночку? Пригадай, чим прикрашали українські жінки свої хати. 3. Спиши пісню. Підкресли іменники і прикметники, вжиті у множині. Познач закінчення прикметників. На які питання вони відповідають?

Прикмåтники, як³ відповідàють на питàння як³?, зàвждè мàють зак³нчення -і. 249. Зміни прикметники за питаннями яких? яким? якими? й запиши. Познач закінчення прикметників.

Зустрічàти птах³в (перел³тний, співóчий). Дÿкувати дрóзям (в³рний, чåсний). Дружèти з хлîпчиками (смілèвий, розóмний). * Пуст³ – тут: нерозумні. 88

250. 1. Прочитай уривок з вірша Галини Комісарової. Спиши, дописуючи закінчення прикметників. Доведи, що не помиляєшся.

А живó я в Укра¿ні, де річкè й озåра сèн , – чèста в них водà, прозîра, в дно глибèнне св³тять зîрі.

Найгарн³ш  нàші сåла, лþди мóдр  і весåл , хàтè б³л , чепурнåньк , д³ти всі так³ гарнåньк .

2. Побудуйте діалог за змістом вірша. 251. 1. Прочитай вірш Миколи Жакуна. Про кого в ньому розповідається? Які ж вони? У якому числі вжиті іменники і зв’язані з ними прикметники?

На подв³р’ї б³ля квîчки дèвні крóтяться клубîчки. І весåлі, і мотîрні, б³лі, жîвтенькі і чîрні. – Не клубîчки, – кàже Нàта, – це малåсенькі курчàта. Є тепåр робîта в Нàти – їх по¿ти й годувàти. 2. Назв прикметники, які автор використав, щоб розповісти, які курчата. 3. Спиши вірш. Підкресли іменники прямою лінією, а прикметники – хвилястою. Познач закінчення підкреслених слів.

Числівник Спостерігаємо за роллю числівників у мовленні, їх зв’язком з іменниками 252. Прочитай текст.

Рàдісний Сàнду приб³г до Мар³йки: – Ой, як дîбре, що ми вже вèвчили імåнник і прикмåтник. Не бóдемо б³льше вчèтися, бóдемо відпочивàти. – Невжå? – здивувàлася Мар³йка? – Так-так. Б³льше нічîго й не трåба знàти. 89

Дîсить цьогî. Ось дивèсь: курчàтко жîвте, кóрка рябà, кîтик пухнàстий… – Дîбре, – погîдилася Мар³йка. – Відпочивàй. Алå спочàтку поглÿнь у вікнî. Скажè, ск³льки пташîк ти бàчиш? Чи зможе Санду відповісти Марійці, користуючись тільки іменниками і прикметниками? Які слова необхідні хлопчику? Для чого? 253. Прочитай вірш Петра Ребра. Випиши слова, які називають кількість предметів разом зі словами – назвами цих предметів.

Я люблþ порахувàти все, що бàчу навкругè, – у квартèрі дві кімнàти, на стол³ – три пирогè. В³сім книг – на етажåрці,

у вітàльні – п’ять картèн, у двор³ – дві карусåлі, лàвок – сім, фонтàн – одèн, дåв’ять Юр, чотèри Нåлі і аж двàдцять шість Марèн.

Числ³вник – це частèна мîви, якà називàє к³ль­ кість предмåтів абî їх порÿдок під час лічбè. Числ³вники відповідàють на питàння ск³льки? котрèй? 254. 1. Прочитай лічилку Лесі Вознюк.

Гóска з д³тками гулÿє, їм лічèлку промовлÿє: – Одèн, два – в садó травà, три – це прîсто ҐА-ҐА-ҐА, а чотèри, п’ять і шість мо¿ лàпи, дзьоб і хвіст. Сім – на р³чку ми пішлè, в³сім – черв’ячкà знайшлè, дåв’ять – з’¿ли черв’якà. Ось лічèлочка якà! 2. Назв слова, які відповідають на питання скільки? Випиши їх з тексту. 3. Полічи на малюнку, скільки гусеняток. 4. Поясни правопис виділених слів.

Числ³вники від двох і дàлі вкàзують на множинó. Імåнники, як³ з нèми пов’ÿзані, теж вживàються у множин³. 90

255. Пригадайте народну пісеньку «Два півники». Скільки дійових осіб згадується у пісеньці?

Числ³вники одèн і два вживàються у тîму ж рîді, що й імåнник, з якèм вонè пов’ÿзані: одèн п³вник, однà кóрочка, однå курчà, два п³вники, дві кóрочки, двîє курчàт. 256. Прочитай вірш Наталі Забіли. Запиши, замінюючи числа числівниками.

А дàлі – 2 хатèнки, у них по 2 вікîнечка, над нèми – 2 хмарèнки, 2 з³рочки, 2 сîнечка… Не слóхайте менå – бо сîнечко ж 1!

1, 2 – дерева. Під дерåвами травà. На трав³ – 2 хлîпчики, у дåрева – 2 г³лки, на г³лці – 2 горîбчики, у вóлику – 2 бдж³лки.

Читаємо тексти, визначаємо і вживаємо числівники. Узгоджуємо їх з іменниками 257. 1. Прочитайте текст і побудуйте діалог за наведеними запитаннями.

Ми пост³йно щось рахóємо: годèни, дні, к³ль­кість сторінîк, к³лькість забèтих м’яч³в, к³лькість прожèтих рîк³в. Запитàйте однå îдного: – Ск³льки тоб³ рîків? – Ск³льки óчнів у твоºму клàсі? – Ск³льки хлîпчиків? А ск³льки дівчàток? – Ск³льки у тåбе дрóзів? 2. Запиши вжиті тобою слова-відповіді. Що вони називають – кількість чи порядок під час лічби? На які питання відповідають? 258. 1. Прочитай лічилку Ігоря Січовика для пальчиків. Розкажи, що робив кожен пальчик.

Пåрший пàльчик рàно встав, у дзвінîк закалатàв. Дрóгий, як татóсь учèв, – всіх в кімнàті полічèв. 91

Трåтій пàльчик для почàтку у двор³ пров³в зарÿдку. А четвåртий без нагàдок у брат³в нав³в порÿдок. П’ÿтий – пàльчикам на рàнок влаштувàв смачнèй снідàнок. 2. На які питання відповідають виділені слова? Поміркуйте, що вони означають – кількість чи порядок під час лічби. Випишіть ці числівники.

Числ³вники, що відповідàють на питàння кот­рèй?, зм³нюються так сàмо, як прикмåтники (мàють такå ж зак³нчення, як і питàння, на якå відпо­відàють): (котрèй?) п’ÿтий – (на котрîму?) на п’ÿтому. 259. 1. Прочитай вірш Володимира Лучука. Про кого в ньому розповідається? Якими були котики?

Два кîтики, два братè Пåрший кіт від вор³т пішлè вîду брàти, у садîк метнóвся. двîє в³дер принестè Дрóгий кіт скік на пліт – попросèла мàти. про відрî й забóвся… А вернóлись на об³д, потішàють кèцю: наїмîся два як слід, принесåм кринèцю. 2. Спиши вірш. Підкресли числівники. Які з них називають кількість предметів, а які – порядок під час лічби? 3. Поясни, чим відрізняються виділені слова. Яке значення кожного? 260. 1. Прочитай вірш Євгена Железнякова і скажи, чому вийшов борщ, а не компот.

Кошенÿ компîт варèло, дóже лàпки потомèло. Узялî відрî водè, сîлі вкèнуло тудè, одинàдцять картоплèн, капустèну й п’ять морквèн, 92

і скришèло залюбкè два червîні бурякè. Дîбре все булî б, та от – вèйшов борщ, а не компîт. 2. Випиши з вірша числівники разом з іменниками, кількість яких вони називають. Числівники підкресли. 261. Прочитай в³рші. Спиши їх, замінюючи числа числівни­ ками. Запиши відповіді на запитання в³ршів.

Є 2 фàрби у Серг³йка і 4 – у Андр³йка. Ск³льки мàють фарб малÿта? Ви зум³єте сказàти? Ось до клàсу на урîк залет³ло 5 сорîк. 2 пізн³ше прибулî. Ск³льки всіх пташîк булî?

Займенник Читаємо текст. Спостерігаємо за роллю займенників у текстах. Вживаємо їх у мовленні 262. 1. Прочитай текст.

– Сьогîдні, д³ти, – сказàв дідóсь Лінгв³ст, – я розпов³м вам про дóже цікàву частèну мîви. Це – займåнник (pronumele). Йогî нàзва утво­ рèлася від слів за, імåнник, що вкàзують на основнó робîту цих слів – виступàти зàмість імåнників. Ми бóдемо вивчàти лишå займåнники, що вкàзують на осîбу, і називàються особîвими (personale). – А чи знàєте ви, нав³що потр³бні особîві займåнники? – запитàв дідóсь Лінгв³ст óчнів. – Я знàю, – сказàв Сàнду. – Ці займåнники мîжна вживàти зàмість слів, що називàють предмåти. – Прàвильно, щоб словà – нàзви предмåтів (імåнники) у тåксті не повтîрювались, вживàють займåнники, тîбто словà, як³ виступàють зàмість імåнників. Напрèклад: Ідóть дівчàтка. Вонè вåсело розмовлÿють. 93

Про яку частину мови розповів дідусь Лінгвіст? Що тобі було відомо раніше, а що – нове? 2. В обох мовах особові займенники звучать по-різному. Щоб пригадати, як саме, розгляньте таблицю Кіберика. У румóнській мîві 

В укра¿нській мîві 

eu тu el еа

я ти він, вонî вонà

   

У румóнській мîві 

noi voi еі еlе

   

В укра¿нській мîві 

ми ви вонè

Займåнник я вкàзує на пåршу осîбу однинè, ти – на дрóгу, він, вонà, вонî – на трåтю. А зай­ мåнники ми, ви, вонè – на пåршу, дрóгу і трåтю осîби множинè. 263. 1. Прочитай пари речень. Простеж за вживанням займенників. Розкажи, для чого вони вживаються.

1. У клас зайшîв хлîпчик. Він був у б³лій сорîчці. 2. Марèнка хîдить до шкîли. Вонà гàрно вчèться. 3. Ренàті подарувàли кошенÿ. Вонî булî дóже малåньке. 4. Михàйлик і Г³це живóть в однîму будèнку. Вонè – дрóзі. 2. Випиши за зразком іменники і займенники, які на них вказують, але не називають.

З раз о к. Д³вчинка – вонà, … .

3. Яке з виписаних слів вказує не на одну особу, а на кількох? 264. 1. Прочитай вірш. Вивчи його і запиши з пам’яті. Підкресли займенники.

Ось і ми – і ти, і я! Рàзом ми – однà сім’ÿ. До сус³дів усміхàйся, м³цно ти за них тримàйся. Ми – однà сім’ÿ!

2. Назв займенники, які вказують на першу і другу особи однини та на першу особу множини. 94

265. 1. Прочитайте вірш. Поміркуйте, займенники яких осіб ужито в ньому.

Я бóду ¿сти апельсèн, а ти біжè у магазèн. Ми зàраз підемо гулÿти, а ви iд³ть соб³ до хàти.

Він п³де зрàнку на базàр, вонà нагр³є самовàр. Вонî повèнне всім світèти, повèнне зåмлю всю зiгр³ти.

2. Спиши вірш. Підкресли займенники. 266. 1. Прочитай вірш. Якій частині мови він присвячений?

Вчимî ми цю частèну мîви. Вèвчіть й ви обов’язкîво. Посміхнóся я: «Прив³т!» Усміхнåшся ти в мен³.

Й засміþться навкругè – він, вонà, вонî, вонè. Так, усм³шка всіх єднàє, жèти в дрóжбі помагàє.

2. Спиши. Підкресли особові займенники. На яку особу вказує кожен?

Спостерігаємо за змінюванням особових займенників. Співвідносимо початкову форму зі зміненою, вживаємо займенники в мовленні 267. 1. Прочитай текст.

Сьогîдні дідóсь Лінгв³ст знîву завітàв у четвåртий клас. Він сказàв: – Ви вже знàєте, що займåнники чàсто виступàють зàмість імåнників. Алå, викîнуючи цю «робîту», вонè так зм³нюють своþ фîрму, що їх вàжко впізнàти. Напрèклад: є займåнник я, алå немà менå. Є ти, а я йду з тобîю. Є займåнник вонà, алå немà ї¿, ідó з нåю, дарóю їй. Є займенник він, а немà йогî, даþ йомó. – А як же бóти? Як запам’ятàти так³ займåнники – розгубèвся Сàнду. – Зверн³ться до Кібåрика. Він допомîже вам. Про що розповів дідусь Лінгвіст? Чому розгубився Санду? 2. Випиши особові займенники і їх змінені форми. 95

268. 1. Розглянь на малюнку Кіберика, як змінюються займенники залежно від слів, з якими вони зв’язані.

Є (хто?)

я

ти

Нема (кого?)

мене

тебе

його

її

Дарунок (кому?)

мені

тобі

йому

їй

Пишатися (ким?)

мною

тобою

ним

нею

Костюм на мені на (на кому?)

він

тобі

на

воно

ньому

вона

на

ній

2. Прочитайте в такий спосіб: дівчатка читають хором, як змінюється займенники я і вона, а хлопчики (теж хором) – як змінюються займенники ти і він, воно. А потім – навпаки. 3. Запиши займенники разом зі словами, з якими вони зв’язані.

З раз о к: Є я, ти, він, воно, вона. Нема мене, тебе, … Відповідàючи на питàння у (про) кîго? у чîго? з ким? з чим? і вживàючись з приймåнниками, займåнники він, вонî, вонà зм³нюють своþ фîрму і починàються з н: у нåї (а не в ї¿), у ньîго, з нåю, з ним. 4. Утвори і запиши словосполучення, додаючи будь-який займенник (на вибір).

Зустр³ти (когî?) … , розказàти (комó?) … , розмовлÿти (з ким?) … , обîв’язок (на кîму?) … .

269. Прочитайте і відгадайте загадку. Хто так розповідає про себе? Яка початкова форма цього займенника?

Менå вàрять, менå труть, пирогè з мåне печóть. Ус³ менå гóблять, томó що дóже лþблять. 96

270. 1. Прочитай вірш Любові Забашти.

СНІГÓРОНЬКА Я снігóронька малåнька, народèлася в сніжкó, вишивàла мен³ нåнька з³ронькè на кожушкó. Мій дідóсь прин³с дарóнки, йогî звàли Дід Морîз,

в ньîго є цукåрки в клóнку, і зайчèсько, й паровîз. В ньîго є всьогî багàто: і лисèчка, і ведм³дь, і санчàта-ґринджолÿта. Глÿньте, îнде він сто¿ть!

Від чийого імені ведеться розповідь? Про кого розповідається? Що він приніс? 2. Виділені форми займенників я, він випиши за зразком.

З р а з о к: я – мен³, він – … 271. Прочитай текст, змінюючи форми займенника, що у дужках, за питаннями. Добери заголовок. Запиши текст. Підкресли займенники.

Під соснîю хлîпчики знайшлè б³лочку. У (вонà) булà перебèта лàпка. Д³ти взялè (вонà), перев’язàли (вонà) лàпку. Б³лочка стàла жèти в кімнàті. Спочàтку вонà дóже сумувàла. А пîтім звèкла. 272. 1. Прочитай уривок з вірша Олександра Олеся, змінюючи форми займенників.

Спàла прирîда під кîвдрою б³лою, снèлось (вонà) мîре нàскрізь прозîре, дно (вонî) ÿсно-зелåне, хвèлі чи хмàри над (вонî). …Спàла прирîда, а з нåба мірîшник, рóки простÿгши над (вонà), с³яв крізь хмàри мукó. 2. Спиши. Підкресли форми займенника вона, вжиті замість іменника природа. 97

Змінюємо особові займенники, вживаємо різні форми займенників у мовленні Особîві займåнники вкàзують на однó осîбу: я, ти, він, вонà, вонî і на багатьîх – ми, ви, вонè. Вонè зм³нюються залåжно від слів, з якèми зв’ÿзані. 273. 1. Прочитай текст. Пригадай, з якої казки цей уривок. Про кого і про що в ньому розповідається?

Тàто Кàрло увійшîв у комірчèну, сів на стілåць, узÿв пол³но і почàв вирізàти з ньîго лÿльку. – Як би мен³ ї¿ назвàти? – міркувàв Кàрло. – Назвó ї¿ Бурат³но. Це ім’ÿ принесå мен³ щàстя. Я знав однó родèну. Ус³х їх звàли Бурат³но. Ус³ вонè жèли дрóжно і вåсело. 2. Прочитай текст ще раз. Знайди в ньому і назв займенники. Чи є серед них займенники, що вказують на кількох осіб? Випиши речення з ними. Займенники підкресли. Назв їх початкову форму. 274. 1. Прочитай загадки, вживаючи потрібну форму займенників, що в дужках. Відгадай загадки. Для цього зверни увагу на описані дії і ознаки предметів.

1. Під землåю народèлись і для сóпчику згодèлись. (Ми) і чèстять, й р³жуть, й труть, смàжать, вàрять і печóть. 2. Намистèнки зеленåнькі, дрібн³ ÿгідки кислåнькі. Протягнè за (вонè) рóчки – обкусàють (вонè) колþчки. 2. Випиши речення із займенниками, що вказують на кількох осіб. Підкресли займенники і слова, з якими вони зв’язані.

Займåнники чàсто вживàються у загадкàх. Вонè лишå вкàзують на предмåт, алå не називàють. Протå за вкàзаними ознàками і д³ями загадкè мîжна відгадàти. 98

275. 1. Розгляньте малюнок Кіберика. Одну чи кількох осіб називають наведені займенники? Простежте, як вони змінюються. Прочитайте у такий спосіб: одне запитує (читає ліву частину) – інше відповідає (зачитує те, що справа).

Тут є (хто?)

ми

ви

вони

Нема (кого?)

нас

вас

їх

Іти (до кого?) до

нас

Дарунки (кому?)

нам

до

до

вам

Розмова (з ким?)з нами Одяг (на кому?) на нас

вас

з на

них їм

вами

з

ними

вас

на

них

2. Запиши займенники разом зі словами, з якими вони зв’язані. 276. Прочитай і запиши речення, вживаючи замість крапок потрібні займенники. За потреби користуйся малюнком Кіберика.

1. Там дівчàтка. На … вінîчки з кв³тів. 2. По дорîзі ідóть Сашкî й Андр³йко. До … приºднується Îлесь. 3. – Де хлîпчики? – запитàла бабóся. – А … немà. У садîчку … . – А хто з … грàється? 277. 1. Прочитай, змінюючи займенники, що в дужках. Запиши, розкриваючи дужки. За потреби користуйся малюнками Кіберика.

1. Хто запèтував про (ми)? 2. Ти грàвся з (вони)? 3. Ти був у (він) в гîстях? 4. У (вона) є новåнький комп’þтер. 5. (Він) подарувàли Соф³йці батькè. 2. Поясни правопис виділеного слова. 99

Дієслово Спостерігаємо за роллю дієслів й уживаємо їх у мовленні 278. 1. Прочитай текст.

– Þні дрóзі! – звернóвся дідóсь Лінгв³ст до óчнів. – Ви розпочалè вивчàти дóже цікàву частèну мîви, якà називàється дієслîво (verbul) і відповідàє на питàння що робèти? Дієсловà зв’ÿзані з імåнниками, називàють ¿х д³ю і вкàзують на час, колè відбувàється ця д³я. До дієсл³в стàвляться питàння що рîбить (предмåт)? що робèв(-ла, -ло)? що зробèв(-ла, -ло)? що буде робèти? Дієслîво – дóже важлèва частèна мîви. Без нåї не мîжна булî б розпов³стè, напрèклад, про те, що кîжен з вас рîбить чи робèв удîма, у шкîлі, на відпочèнку. Îтже, що б³льше знàтимете дієсл³в, то крàще бóдете розповідàти про все, що відбувàється чи відбулîся. Про що розповів дідусь Лінгвіст? З якою частиною мови зв’язане дієслово? Чим цікава ця частина мови? Для чого потрібні дієслова в мові? 2. Спробуйте перевірити твердження дідуся Лінгвіста і розповісти про те, що ви робите після уроків, не вживаючи слів, які називають дії. А потім розкажіть, вживаючи дієслова. 279. 1. Прочитайте прислів’я. Спробуйте пояснити, що вони означають.

Життÿ прожèти – не пîле перейтè. Дîбре тогî вчèти, хто хîче все знàти. Жèти – Батьківщèну любèти. 2. Спиши прислів’я, підкресли дієслова.

Фîрма дієсл³в, що відповідàють на питàння що робèти? і зак³нчуються на -ти (писàти, б³гти, говорèти), називàється неознàченою, або початкîвою. 100

280. 1. Прочитай рядки слів. У якому з них наведено дієслова? Доведи, що не помиляєшся.

1. 2. 3. 4.

Метåлиця, завірþха, хóга, зав³я. Вв³чливий, чåмний, ґрåчний, дîбрий, лàгідний. Вонè, ми, я, йогî, ї¿, менå. Говорèти, казàти, балàкати, кричàти, шепот³ти.

2. Спиши дієслова. Чи є серед них синоніми? А антоніми? У якій формі наведено дієслова? 3. До яких частин мови належать слова, записані в інших рядках? Чому так думаєш? 4. Прочитай слова першого і другого рядків. Що спільного у словах кожного рядка? Як називаються такі слова? 281. Прочитай речення і пригадай, як називаються слова, що у дужках. Запиши речення, вибираючи з дужок потрібне за змістом слово. Якою частиною мови воно є?

1. Багàто (говорèти, казàти) З³на не любèла. 2. Дèктор (повідîмив, сказàв) прогнîз погîди на зàвтра. 3. Л³кар не дозвîлив хвîрому багàто (розмовлÿти, казàти). 282. 1. Прочитай вірш-переплутанку Ліни Біленької. Що переплутано в ній?

Кукур³кнула ворîна, п³вень кàркати почàв. Нÿвкнув пåсик із балкîна, кîтик лþто загарчàв. Ґа-ґа-ґа – ґелгîче квîчка, розквоктàлося гусÿ, і прип’ÿте до кілîчка кудкудàче поросÿ…

2. Назв і запиши іменники і дієслова, які називають справжню дію цих іменників. Звертай увагу на рід іменників. 283. Прочитай текст. Про що в ньому розповідається? Добери до нього заголовок. Запиши заголовок і текст. Підкресли дієслова.

Калèна – це сèмвол укра¿нської земл³. Лþди кàжуть: «Без вербè і калèни немà Укра¿ни». Ростå калèна у лісàх. Сàдять ї¿ б³ля хат і кринèць. Навесн³ вонà цвітå б³лим цв³том, а восенè – вкривàється червîними ÿгодами. Цілþщими ÿгодами калèни здàвна лікóють застóду. 101

Розрізняємо часи дієслів, вживаємо у мовленні дієслова у різних часових формах 284. Прочитай текст.

Мар³йка пропустèла к³лька урîків і томó зателефонувàла Сàнду, щоб запитàти, що вонè вивчàють на урîках укра¿нської мîви. – Вивчàємо дієслîво, – відпов³в Сàнду. – А сьогîдні – часè дієслîва. – Як цікàво, – сказàла Мар³йка. – А як³ ж часè мàють дієсловà? – Тепåрішній, минóлий, майбóтній, – відпов³в Сàнду. – А як розпізнàти, у якîму чàсі вжèто дієслîво? – продîвжувала допèтуватись д³вчинка. – Дóже прîсто, – відпов³в хлîпчик. – Трåба постàвити питàння. Якщî дієслîво відповідàє на питàння що рîбить? – це тепåрішній час, якщî – що робèв? що зробèв? – минóлий, а якщî – що бóде робèти? – то майбóтній час. – Молодåць, Сàнду! Усå запам’ятàв, – похвалèла Мар³йка прèятеля. Про що запитала Марійка свого приятеля? Що розповів Санду? То як розпізнати, в якому часі вжито дієслово? Ілюструй свою відповідь прикладами. 285. 1. Прочитай колискову пісеньку. Розкажи, що робить котик. За допомогою якої частини мови про це сказано?

Хîдить кіт по гор³, нîсить сон у рукав³. Всім д³тям продаº, а Катрóсі так даº. 2. Спиши. Підкресли дієслов. Постав до них питання, визнач час. 286. 1. Прочитай вірш Катерини Перелісної.

– Сîнце йогî пригрівàє. – Що ж син³є на земл³? – Н³жні прîліски мал³.

– Що з веснîю настаº? – Сніг у пîлі розтаº. – А чомó то так бувàє? 102

2. Про що йдеться у вірші? З допомогою якої частини мови запитується і розповідається про дії природи? Коли відбуваються ці дії – тепер, уже відбулися чи будуть відбуватися? Зроби висновок про час дієслів. 3. Прочитайте вірш в особах або так: хлопчики запитують, дів­ чатка відповідають, а потім – навпаки. 4. Спиши вірш, підкресли дієслова. 287. 1. Прочитай вірш Платона Воронька. Про кого в ньому розповідається? Що робив кіт?

Пàдав сніг на пор³г, кіт зліпèв соб³ пир³г. Пîки смàжив, пîки пік, то пир³г водîю стік. Кіт не знав, що на пир³г трåба т³сто, а не сніг.

2. Спиши вірш. Підкресли дієслов. 288. 1. Прочитай уривок з вірша Дмитра Павличка. Про що розповідає герой вірша?

Як вèросту – збудóю хàту, на хàті кîлесо приб’þ, а там я поселþ крилàту лелåчу клåкітну сім’þ. 2. Спиши. Підкресли дієслов. Визнач їх час. 3. Поясни правопис виділених слів. 289. 1. Прочитай уривок з казки «Рукавичка», додаючи пропущені дієслова.

___ дід л³сом, а за ним ___ пес, та й ___ дід рукавèчку. От ___ мèшка, ___ в ту рукавèчку та й ___: «Тут я бóду жèти». 2. Запиши текст. Якою частиною мови є додані слова? У якому часі вжито дієсловà? Яку роль у реченні вони виконують? 103

Спостерігаємо за змінюванням дієслів тепе­ рішнього часу, вживаємо їх у різних особових формах 290. Прочитай текст.

– Д³ти, сьогîдні ви дізнàєтесь, як дієсловà зм³нюють сво¿ зак³нчення, – сказàв дідóсь Лінгв³ст. – Ви вже знàєте, що дієсловà мîжуть вживàтися у тепåрішньому, минóлому абî майбóтньому чàсі. Вживàючись у тепåрішньому і майбóтньому чàсі, вонè зм³нюються за осîбами я, ти, він (вонà, вонî) – в однин³ і ми, ви, вонè – у множин³. Розглÿньмо, як прèклад, слîво читàти. Якщî д³ю викîную я, то бóде: я читàю. А якщî ти, Сàнду, – ді­ дóсь Лінгв³ст вказàв на хлîпчика, – то бóде: ти читàєш. – А якщî д³ю викîнує мій друг Андріºш? – запитàв Сàнду. – То бóде: він читàє. – А якщî д³ю викîнуємо всі ми рàзом? – знîву запитàв Сàнду. – Ми читàємо, – відпов³в дідóсь Лінгв³ст. – Щоб прàвильно розповідàти, хто що рîбить, трåба навчèтися зм³нювати дієсловà. У цьîму тоб³ допомîже таблèця Кібåрика. Про що розповів дідусь Лінгвіст? То як змінюються дієслова? У якому часі? Прочитай про це у тексті. 291. 1. Прочитайте таблицю Кіберика.

я ти він, вонà, вонî ми ви вонè

писàти, читàти пишó, читàю пèшеш, читàєш пèше, читàє пèшемо, читàємо пèшете, читàєте пèшуть, читàють 104

бàчити, стоÿти бàчу, стоþ бàчиш, сто¿ш бàчить, сто¿ть бàчимо, стоїмî бàчите, стоїтå бàчать, стоÿть

Б³льшість дієсл³в, що в початкîвій фîрмі зак³н­ чують­ ся на -àти, -ÿти (співàти, гулÿти), зм³­ нюються, як покàзано у л³вій частèні таблèці. Дієсловà на -èти, -¿ти (ходèти, носèти, сид³ти) зм³нюються, як покàзано правîруч. 2. Так само, як у таблиці, змініть дієслова їхати, просити за особами і запишіть їх. 3. Утворіть і запишіть речення з дієсловами, вжитими у третій особі однини і множини. 292. 1. Прочитай і відгадай загадку.

Ростå на г³рці і під горîю, зелåна л³том і зимîю. Від нåї пàхне смîлкою, а вкîле, нàче гîлкою. 2. Спиши. Підкресли дієслова. Визнач особу, у якій вжито дієслова. 3. Спробуй вжити ці дієслова у першій, другій і третій особах множини. За потреби користуйся таблицею Кіберика. 293. 1. Прочитай уривок з в³рша Олександра Олеся. Про що в ньому розповідається? З допомогою якої частини мови змальовано зміни в природі? У прямому чи переносному значенні вжито дієслова?

В нåбі жàйворонки в’þться, заливàються-сміþться, грàють, дзвîнять ц³лий день, і щебåчуть, і співàють, і з веснîю світ вітàють дзвîном рàдісних пісåнь. 2. Спиши цей уривок. Підкресли дієслова, познач закінчення. Визнач особу і час, у яких вони вжиті. 3. Дієслова грати, дзвонити зміни за особами. За потреби користуйся таблицею Кіберика. 294. 1. Прочитай текст, змінюючи дієслова, що в дужках. Про кого і про що розповідається в тексті? Коли це буває?

Чåрез стежèну (повзтè) мурàшки. Так³ мал³, а (тягнóти) б³льші за сåбе гілочкè. То вонè соб³ дім (будувàти). А в пов³трі золот³ цÿточки (блèскати). То бджîли. Вонè (лет³ти) до кв³тів по мед. 2. Спиши текст, змінюючи дієслова за особами. Щоб не помилитися, користуйся таблицею Кіберика. 105

295. Прочитай, змінюючи дієслова, що в дужках. Щоб не помилитися, користуйся таблицею Кіберика. Запиши, познач у дієсловах закінчення.

Я (писàти) листà. Ти (допомагàти) мàмі. Брат (читàти) кнèжку. Батькè (працювàти) у шкîлі. Ми (зустрічàти) дрóзів. Ви (грàти) на скрèпках. Сестрà (прибирàти) у кімнàті. Змінюємо дієслова за особами. Вживаємо дієслова у різних особових формах у мовленні. Складаємо текст-розповідь 296. 1. Прочитай вірш Анатолія Камінчука. Про кого в ньому розповідається? Що саме?

ГОРÎБЧИК Зимà, зимà, сніжîк злітàє. Пташîк немà, лишå горîбчик кружелÿє. Цвірiнь — сідàє на ріллþ, менå із хàти викликàє. І я горîбчика люблþ, бо він від нас не відлітàє.

2. Спиши вірш. У першому і четвертому рядках підкресли дієслова. Назв час і особу, в яких вони вжиті. Міркуй так:

Дієслîво кàжу вжèто у тепåрішньому чàсі (що роблþ?) і в пåршій осîбі (я кажó).

3. Усно зміни дієслово ладнати за особами. За потреби користуйся таблицею Кіберика (с. 104).

Є словà, як³ в неознàченій фîрмі зак³нчуються на -àти(-ÿти), алå зм³нюються, як дієслова на -èти (-¿ти). Запам’ятàй їх: стоÿти, лежàти, спàти. Так сàмо є дієсловà на -èти(-¿ти), як³ зм³нюються, як дієсловà на -àти(-ÿти). Запамятàй їх: ітè, жèти, ростè, мèти, пèти, шèти. 106

297. 1. Санду змінював дієслово іти за особами. Він записав: я іду, ти … і замислився. Допоможіть Санду виконати завдання. Щоб не помилитися, ще раз перечитайте попереднє пові­ домлення. 2. Усно змініть дієслово стояти за особами. 3. Складіть і запишіть два речення з дієсловами іти, стояти (на вибір), вжитих у різних особових формах. 298. 1. Прочитай текст, змінюючи дієсловá, що в дужках, за особами.

(Іти) д³вчинка до шкîли. Пîруч з нåю мàма (нестè) портфåль. А позàду двîє хлîпчиків (ітè), (розмовлÿти). Одèн кàже: «Чепурóха», а дрóгий (відповідàти): «Ледàчі охàйними не бувàють». 2. Запиши текст, змінюючи дієсловá, що в дужках. Познач закінчення дієслів.

Словà чепурнèй, охàйний, акурàтний – синîніми. 299. 1. Прочитай слова. До яких частин мови вони належать?

Рàнок, світèти, яскрàвий, сîнце, сніжèнка, кружлÿти, весåлий, д³ти, б³гати, по, сніг. Світèти – свічó, св³тиш. 2. Випиши дієслов. Зміни за особами одне з них (на вибір). За потреби користуйся таблицею Кіберика (с.104). 3. Подумайте, на яку тему можна скласти текст з наведених слів. Побудуйте речення так, щоб вийшов текст-розповідь. Вживайте дієсловá у теперішньому часі. Пам’ятайте, що речення може складатися і з одного слова. До складеного тексту доберіть заголовок. Запишіть заголовок і текст. 300. Прочитай речення. Спиши. Підкресли дієслова, познач закінчення. Визнач і вкажи особу (перша, друга чи третя).

1. Тихåсенько хîдить н³чка. Під вікîнцем спить Мар³чка. 2. Б³лка по гілкàх стрибàє, впрàвно шишечкè зривàє. 3. Випікàють с³рі мèшки з сèром пирогè для к³шки. 107

Змінюємо дієслова за особами. Вживаємо дієслова у різних особових формах у мовленні 301. Прочитай і спиши текст. Підкресли дієсловá, визнач особу, познач закінчення. У якому часі вжиті?

Сьогîдні я йду до шкîли з дрóгом. По дорîзі зустрічàємо Олåнку і дàлі ідемî рàзом. Б³ля шкîли до нас підхîдить Оксàнка, пîдруга Олåнки. І ми рàзом захîдимо до клàсу. 302. 1. Прочитайте дієсловá. Погрупуйте їх за особами і запишіть. Позначте особові закінчення дієслів. Визначте час.

З раз о к. Я ¿ду, сплю, пишó, лечó. Ти …, …. Ідåш, біжèть, біжó, дрóжимо, ідå, пливемî, ідó, летèш, пèшуть, допомагàю, читàєш, стрибàє, сплять. 2. Поміркуйте, чи є записані групи реченнями. Чому? 303. 1. Прочитай текст. Спиши. Підкресли дієсловá, визнач особу, познач закінчення.

Пташкè взèмку гн³зда не в’ють, яºчок не несóть. Хîлодно і гîлодно птахàм. Óчні нàшої шкîли допо­ магàють їм. Вонè принîсять корм і насипàють у годівнèці. 2. Поміркуйте, чому дієсловá третьої особи множини приносять і насипають мають різні закінчення. 304. 1. Прочитай речення, вживаючи дієсловá у теперішньому часі і змінюючи їх за особами. До якої групи належить дієслово і в якій особі його треба вжити? Міркуй так, як наведено у зразку.

З раз о к. Моÿ мàма гàрно (вишивàти). Мàма – вонà, ІІІ осîба однинè, дієслово вишивàти закінчується на -ати. Îтже, прàвильно бóде: Моÿ мàма гàрно вишивàє. 1. Мій бàтько (працювàти) на будівнèцтві. 2. Михàйлик найкрàще (читàти), а Дарèнка найкрàще (писàти). 3. Сьогîдні óчні нàшого клàсу (йти) на екскóрсію. 4. А чомó ти, Івàнку, не (йти) на екскóрсію? 2. Поміркуйте, чому у двох останніх реченнях дієслово йти має різні закінчення. 108

305. 1. Прочитай дієсловá. Поділи їх на групи за змінюванням. Запиши дієсловá кожної групи з новóго рядка.

Плàвати, дóмати, сид³ти, говорèти, казàти, будувàти, жèти, любèти, садèти, бàчити. 2. Змін за особами по два дієслóва кожної групи. Користуйся таблицею Кіберика.

Спостерігаємо за змінюванням дієслів їсти, пити, сидіти, ходити, носити, бігти, казати. Вживаємо у мовленні різні особові форми цих дієслів 306. 1. Прочитай таблицю Кіберика. Простеж, як змінюються за особами дієсловá їсти, пити. Прочитай таблицю кілька разів, щоб запам’ятати.

я ти він

їм, п’ю їсè, п’єш їсть, п’є

ми їмî, п’ємî ви їстå, п’єтå вонè їдÿть, п’ють

2. Поміркуйте, чому, вживаючись в одній і тій же особі, дієсловá їсти, пити мають різні закінчення. 3. Запитайте одне одного: «Що ти їси і п’єш вдома вранці?» «А твоя сестричка чи братик?» «Що ти їси і п’єш у школі?». Дайте відповіді на поставлені запитання. 4. Запишіть одне запитання і відповідь на нього у зошити. 307. 1. Прочитайте, як змінюються дієсловá сидіти, ходити, їздити. Простежте за чергуванням приголосних під час змінювання форм дієслів.

я ти

сиджó, ходжó, ¿жджу сидèш, хîдиш, ¿здиш

2. Розкажи про себе – доповни речення, використовуючи слова з таблиці.

Я … у четвåртий клас. Вдîма я не … б³ля телев³зора. Роблþ урîки, допомагàю мàмі й бабóсі. Пîтім ідó на двір і … на велосипåді. 3. Запиши свою розповідь. Підкресли дієсловá, визнач особу, в якій їх ужито. 109

308. 1. Прочитай і відгадай загадку. Вивчи її напам’ять. У виділених словах на місці букв дж вимовляй один звук [дж].

Я нікîли не сиджó, а ходжó, ходжó, ходжó. І хоч з м³сця не зрушàю, а про час вам сповіщàю. 2. Запиши загадку з пам’яті. Підкресли дієсловá, познач закінчення. 309. 1. Простеж за чергуванням приголосних під час змінювання дієслів за особами.

[с – ш]: [з – ж]: [г – ж]: [к – ч]:

носèти – я ношó, ти нîсиш, … казàти – я кажó, ти кàжеш, … б³гти – я біжó, ти біжèш, … пектè – я печó, ти печåш, …

2. Спиши дієсловá з таблиці. Підкресли букви, які змінилися. 3. Поміркуйте, чи будуть чергуватися звуки у цих дієсловáх, ужитих у третій особі однини і множини. 310. Прочитай речення, змінюючи дієсловá, що у дужках. Спиши речення, розкриваючи дужки. Підкресли букви, що змінилися.

1. Я (берегтè) кнèжку. 2. Я (ходèти) до шкîли. 3. Бабóся (пектè) пиріжкè. 4. Я (¿здити) у селî автîбусом. 5. Пåсик Бровкî (стерегтè) наш дім. 311. Прочитай і спиши вірш Алли Свашенко, змінюючи діє­ словá, що у дужках.

Я без д³ла не (сид³ти), рàно брàта (розбудèти), гàрні кв³ти (посадèти), бо в садîк йогî (водèти). Читаємо виразно. Спостерігаємо за вимовою і написанням дієслів на -шся, -ться, правильно вживаємо їх у мовленні 312. 1. Прочитай вірш Андрія М’ястківського. Що в ньому описано? Яка частина мови використана, щоб передати дії названих предметів?

Кèця прокидàється – лàпками вмивàється. Кв³тка прокидàється – рîсами вмивàється.

Сîнце прокидàється – хмàркою вмивàється. Ну а ми з сестрèчкою вмивàємось водèчкою. 110

2. Прочитай розповідь дідуся Лінгвіста.

– Дорог³ хлîпчики і дівчàтка! Читàючи вірш, ви пом³тили, що в ньîму вжèто діє­ словà із чàсточкою -ся в кінц³. Мàбóть, і сам³ вживàли так³ дієсловà, напрèклад, колè розповідàли про сво¿ д³ї врàнці: я умивàюся, розч³суюся, … Колèсь давнî чàсточка -ся булà фîрмою займåнника себå. Лþди говорèли: вмивàю (когî?) ся, тîбто себå. Це означàло, що д³я звåрнена на сåбе. Пізн³ше займåнник ся з’єднàвся з дієслîвом, і стàло: умивàюся. Колè кàжемо: умивàєш, то означàє когîсь (лÿльку, брàтика). А колè – умивàєшся, то знàчить сам себå умивàєш. Що ти довідався(-лась) про часточку -ся і дієслова, вжиті з нею? Разом чи окремо пишеться -ся з дієсловами? 3. Розкажіть одне одному про свій ранок. Запишіть свої розповіді. Підкресліть дієслова на -ся. 313. Прочитай вірш Алли Свашенко, правильно вимовляючи виділені букви. Про що йдеться у в³рші?

Закîни письмà і вимîви вивчàй, напèсано -шся, а ти [с′:а] вимовлÿй: ранåнько прокидàєшся, зарÿдкою займàєшся, водîю обливàєшся, швидåнько одягàєшся, в дорîзі не спинÿєшся, назàд не озирàєшся. Так, дрóже мій, нікîли не сп³знишся до шкîли. 314. Прочитай і відгадай загадки. Спиши одну загадку (на вибір), замінюючи звуковий запис буквеним.

Глÿнеш – заплàчеш, подèви[с′:а] – скрèви[с′:а], алå ясн³шого в св³ті не знàйдеш. 111

Признавàйся, як ти звå[с′:а], що на зèму, на холîдну без одåжі зостаº[с′:а]. 315. Побудуйте діалог: запитайте одне одного, з ким хто грається на вулиці? А вдома? 316. 1. Прочитай вірш Алли Свашенко, правильно вимовляючи виділені букви. Кого стосується сказане?

Закîни письмà і вимîви вивчàй, напèсано -ться, а ти [ц′:а] вимовлÿй: хто рàно прокидàється, зарÿдкою займàється, робîти не бо¿ться, той зàвжди дîбре вчèться. 2. Випиши з в³рша дієсловá на -ться.

У дієсловàх на -ть, -ться п³сля бóкви т зàвждè пèшеться м’якèй знак: хîдить, пèшуть, вчèться, сміºться. 317. 1. Прочитай вірш, замінюючи звуковий запис буквеним.

Взèмку метåлиця    пàрою зд³йме[ц′:а] – пàдає, стåли[ц′:а],    в хмàрку обåрне[ц′:а] в³тром підн³ме[ц′:а],   й знîву повåрне[ц′:а] закарусåли[ц′:а],   чèста і б³ла краплèнка, сîнцем зігр³є[ц′:а] –    звóть ї¿ прîсто в крàпельку вèллє[ц′:а],   сніжèнка. 2. Запиши перші шість рядків в³рша. 318. Прочитай і запиши вірш, вживаючи дієсловá, що в дужках, у теперішньому часі. Коли так буває?

Вèшні-черåшні (розвивàтися), сèнє îзеро (розливàтися). ßсне сîнечко (усміхàтися), жèто сèлоньки (набирàтися). 112

Спостерігаємо за змінюванням дієслів майбутнього часу за особами. Складаємо текст, вживаючи різні особові форми дієслів 319. 1. Прочитай текст.

Сàнду одåржав завдàння змінèти за осîбами дієсловà майбóтнього чàсу напишó, прочитàю. Це він вèконав лåгко, бо знав, що дієсловà майбóтнього чàсу мàють так³ ж зак³нчення, як і тепåрішнього. А колè потр³бно булî змінèти дієсловà бóду читàти, він замèслився, бо не знав, чи обèдва слîва трåба зм³нювати. Хлîпчик зателефонувàв Мар³йці: – Мар³йко, скажè, будь лàска, як зм³нювати за осîбами дієсловà бóду читàти. – Це не склàдно, – відповілà д³вчинка. – Зм³нюється лишå дієслîво бóти: я бóду читàти, ти бóдеш читàти. – Дÿкую, Мар³йко. Спрàвді, це прîсто. 2. Допоможи Санду змінити дієсловá буду читати. 3. Зміни за особами дієсловá написати, прочитати. За потреби користуйся таблицями. 320. 1. Прочитай текст. Про що в ньому розповідається?

Незабàром прийдå веснà. Ми бóдемо зустрічàти птах³в. Ми з тàтом зрîбимо шпак³вні і пов³симо їх у садó. Прилетÿть шпакè і посåляться у новèх будèночках. 2. Добери заголовок до тексту. Запиши заголовок і текст. 3. Підкресли дієсловá. Простеж, у якому часі й особі вони вжиті. 321. 1. Уяви, що тобі подарували котика. Розкажи, як ти будеш його доглядати. 2. Запиши свою розповідь. Визнач, у якому часі ти вживав(-ла) дієсловá. 322. 1. Прочитай текст. Коли відбуваються описані в ньому події – тепер, уже відбулися чи будуть відбуватися? Доведи, чому так.

Я і Серг³йко чергóємо у клàсі. Я відкривàю в³кна, поливàю кв³ти. Серг³йко витирàє дîшку. П³сля дзвінкà Серг³йко відчинÿє двåрі до клàсу. 113

2. Перебудуй речення так, щоб дієсловá вказували на дії, які будуть відбуватися. Запиши утворені речення. 3. Уявіть ситуацію: вас призначили черговими у класі. Домовтеся одне з одним, хто що буде робити. 323. 1. Прочитай речення. Хто розповідає про себе? Коли відбуваються названі дії: зараз чи будуть відбуватися у майбутньому?

1. Вèростемо, вèростемо, сил сво¿х прибàвимо, прà­ цею і п³снею р³дний край прослàвимо. 2. Ми бóдемо будувàти нов³ будèнки, завîди і ц³лі містà. 2. Спиши. Підкресли дієсловá, визнач час і особу.

Змінюємо дієслова минулого часу за родами і числами, вживаємо дієслова у різних родових формах 324. 1. Прочитай вірш Миколи Побеляна. Про кого в ньому розповідається? Що саме?

Зàйчик змерз: холîдна завірþха в тåмнім л³сі вèла і гулà… Він пригнóв до спèни дîвгі вóха й пострибàв із л³су до селà. Заховàвся у собàчу бóдку, де Рябкî солîдкі бàчив сни… Рознеслà сорîка в л³сі чóтку: «Бóде жить там зàйчик до веснè». 2. Коли відбуваються описані події: тепер, в минулому чи будуть відбуватися в майбутньому? Щоб не помилитися, став питання від іменника до дієслóва. 3. Спиши перші чотири рядки вірша. Підкресли дієсловá. 325. 1. Прочитай текст.

Мар³йка сказàла Сàнду: – Ось таблèця Кібåрика. Прочитàй ї¿ і зробè вèсновок про те, як зм³нюються дієсловà минóлого чàсу. 114

Однинà Множинà я, ти, він читàв  – чол. р ми я, ти, вонà читал а – жін. р ви читàл и я, ти, вонî читал о – сер. р вонè

}

Сàнду прочитàв і здивувàвся: – Дієсловà минóлого чàсу не зм³нюються за осîбами! – А як же вонè зм³нюються? – спитàла Мар³йка. – За чèслами і родàми, – відпов³в хлîпчик. – Молодåць, Сàнду! Дієсловà минóлого чàсу зм³ню­ ються за чèслами, а в однин³ – ще й за родàми. Алå вонè не зм³нюються за осîбами. З якою таблицею працював Санду? Що в ній? Якого висновку дійшов хлопчик? То як змінюються дієсловá минулого часу? 2. Зміни так само дієсловá писати, малювати. 326. 1. Прочитай текст. Про що в ньому йдеться? Події відбуваються тепер, ще будуть відбуватися чи вже відбулися?

За Борисом Грінченком

ЯК ПТАХÈ ПРОВЧÈЛИ ЛИСÈЦЮ Одногî рàзу мислèвці побàчили дèво. Пîлем б³гла лисèця, а над нåю лет³ла згрàя грак³в і ґав. Птахè сердèто кèдалися на лисèцю, клювàли й бèли ї¿ дзьобàми. Лисèця доб³гла до якîїсь буд³влі й там сховàлася. Птахè покружлÿли трîхи, а тод³ полет³ли геть. Мàбóть, та лисèця добирàлася до гнізд, а птахè гуртîм ї¿ покарàли. 2. Випиши з тексту дієсловá, познач закінчення. Визнач час, рід і число, у якому вжиті дієсловá. 327. 1. Прочитайте вірш. Чи впізнали ви, про кого в ньому розповідається? Назвіть їх. Розкажіть, хто що робив.

Малåнький Няв на сîнці гр³вся. Кукурікó пісåнь співàв. Гав із сус³дами сварèвся. Упåртий Бе травó щипàв. І не завàдили йомó малåнька Ме й велèка Му. 2. Спиши вірш. Визнач час дієслів, а в однині – рід. 115

328. 1. Прочитай вірш Тетяни Лисенко. Про яку пору року йдеться?

Пåршим прîлісок проснóвся. Сн³гом вмèвся, потягнóвся. Б³лу одягнóв сорîчку, сîнцю простягнóв листîчки. Чåмно з л³сом привітàвся та од щàстя розсміÿвся. 2. Спиши вірш. Підкресли дієсловá, визнач час і рід.

Складаємо текст за змістом вірша, малюнками та опорними словами 329. 1. Прочитайте вірш Володимира Кухалашвілі і розгляньте малюнки. Чи відповідає зміст вірша зображеному на малюнках?

Як сóмно в нàшому двор³ сніговикó малîму. Та він не скîтиться з горè, не побіжèть додîму. А сніговèк одèн сто¿ть йомó страшнèй не хîлод: – У мåне дрóга, уяв³ть, ще не булî нікîли. І ні з ким грàтись у сніжкè… Йогî проймàє тóга. А навкругè – пуст³ стежкè, немà, немàє дрóга. Немà – так бóде, не журèсь! Ось вóглики, морквèна, а зàмість шàпки хтось прин³с старå відрî з-під тèну. І грàють вåсело в сніжкè надвîрі два сніговикè!

116

2. Розгляньте малюнки ще раз. Який заголовок до них можна дібрати? 3. За змістом кожного малюнка складіть речення так, щоб вийшов текст-розповідь. Використовуйте такі слова: зліпили, пішли, уночі, стало сумно, побачив, підійшов, розвеселилися, стали танцювати, настав ранок. Запишіть заголовок і складений текст. 117

Прислівник Читаємо тексти, спостерігаємо за роллю прислівників у мовленні та їх зв'язком з дієсловами 330. 1. Прочитай текст. Про що у ньому розповідається?

Вноч³ св³тло булî (де?) скрізь: і (де?) вгор³ у нåбі, і (де?) внизó на земл³. То світèв (як?) яскрàво м³сяць, заглядàв у кîжне вікîнечко. М³сяць сховàвся (колè?) врàнці, й на зм³ну йомó вèйшло сîнечко. 2. У першому реченні тексту знайди слова, зв’язані з дієсловом було, які відповідають на питання як? де? коли?

Зразок: булî (як?) … , булî (де?) … , булî (колè?) … . Словà, що відповідàють на питàння де? звідки? колè? як? називàються присл³вни­ками. Вонè вкàзують на:  м³сце д³ї (де? – скрізь, там, угор³, спрàва, блèзько);  нàпрям д³ї (зв³дки? кудè? – унèз, довåрху, додîму, здàлеку);  час д³ї (колè? – врàнці, учîра, ввåчері, вл³тку, восенè);  ÿкість чи стан д³ї (як? – хîлодно, сîлодко, пов³льно, слизько, вåсело). 3. Випиши з повідомлення наведені прислівники. Запам’ятай їх правопис. 331. 1. Прочитай розповідь дідуся Лінгвіста.

Цікàво знàти, що присл³вники вèникли пізн³ше за ³нші частèни мîви. Найчаст³ше вонè утвîрювалися внàслідок злиттÿ імåнника і службîвої частèни мîви (приймåнника). Напрèклад: на гîру – нагîру, до дîму – додîму. Ви вже знàєте, що імåнники і приймåнники пèшуться окрåмо. Якщî ж вонè вхîдять до склàду присл³вника, то пèшуться разîм. Порівнÿйте: У (висîкій) гор³ живå гном. і Угор³ св³тить сîнце. 118

Про що розповів дідусь Лінгвіст: Що тобі було відомо раніше, а про що ти дазнався(-лась) тепер? 2. Випиши з тексту приклади, які навів дідусь Лінгвіст. 332. Прочитайте речення і зробіть висновок. Звірте його з наведеним нижче.

Вåсело Вåсело Вåсело Вåсело Вåсело

співàє хлîпчик. співàють хлîпчики. співàтимуть хлîпчики. співàв хлîпчик. співàли хлîпчики.

Зверни увагу! Присл³вник – це незм³нна частèна мîви, якà залåжить від дієслîва і покàзує, як викîнується дія. 333. 1. Прочитай слова. Чи на однакові питання вони відповідають?

Зелåний, зåлено; сîнячний, сîнячно; тåплий, тåпло; холîдний, хîлодно; швидкèй, швèдко. 2. До яких частин мови належать слова кожної пари?

Зверни увагу! Прикмåтники відповідàють на питàння якèй?, а присл³вники – як? 3. Випишіть прислівники. Зв’яжіть з дієсловáми було, стало і запишіть утворені словосполучення. 334. Прочитай і відгадай загадку. Спиши. Підкресли прислівники.

Вèснуть хмàри нèзько-нèзько, опустèли пàсма-кîси. Всþди мîкро, всþди слèзько – хîдить нàшим крàєм…

119

Читаємо тексти, пишемо, вживаємо прислівники в усному і писемному мовленні 335. 1. Прочитай текст. Між ким і про що велася розмова?

Михайло Малишевський

НІЧ І ДЕНЬ – Як тебå звуть, ніч? – спитàв день. – Як звуть? Ніÿк не звуть. Ніч та й гîді. – А як звàтимуть тебå зàвтра? – Зàвтра теж звàтимуть ніч. – А як звàли тебå вчîра? – Теж ніч. – А менå сьогîдні звуть вівтîрок, зàвтра звàтимуть середîю, а вчîра звàли понед³лком, – сказàв день. 2. Якою частиною мови є виділені слова? З якими словами вони зв’язані. Постав до них питання від дієслів. 3. Розіграйте діалог за змістом тексту. 336. 1. Прочитай текст. Про що в ньому розповідається?

Сніжèнки пàдали скрізь: і на дерåва, й на будèнки, і на дорîги. Вонè легåнько кружлÿли і тèхо опускàлися на зåмлю. Д³ти швèдко повибігàли на вóлицю і почалè грàтися сн³жками. Їм булî вåсело. 2. Спиши текст. Постав питання до виділених слів. До якої частини мови вони належать? 3. Підкресли прислівники однією рискою, а дієслова, з якими вони зв’язані, – двома. 337. 1. Прочитай вірш Ігоря Січовика. Чи сподобався тобі Мишко?

ХВАЛЬКÎ – Хто танцþє гàрно, д³тки? – Я! – Мишкî озвàвся швèдко. – А найкрàще хто співàє? – Я! – він рóку піднімàє. – А найб³льший хто хвалькî? Д³ти крèкнули: – Мишкî! 120

2. Спиши вірш. Підкресли прислівники. На які питання вони відповідають? 3. Розіграйте діалог за змістом вірша. 338. Прочитай текст, добираючи замість пропусків потрібні за змістом прислівники. Став питання від дієслова до прислівника за зразком:

З р а з о к: літàє (де?) вгор³. 1. Сîнце св³тить на нåбі (колè?) ____ , а м³сяць – (колè?) ____. 2. (колè?) ____ почàв тàнути сніг, а (колè?) ____ знîву підмåрзло. 3. Хлîпці (як?) ____ мчàли з гірки на лèжах. 4. Дарèнка (як?) ____ зустр³ла сво¿х пîдруг. 5. Олåг навчèвся (як?) ____ читàти. 339. Прочитай і спиши уривок вірша Марії Познанської. Підкресли прислівники. На які питання вони відповідають?

Тèхо, тèхо сніг ідå, б³лий сніг, лапàтий. Ми у двір скор³ш підåм, в³зьмемо лопàти. Ми прокèнем зрàнку стåжку б³ля ґàнку.

121

СИНТАКСИЧНІ ВІДОМОСТІ Читаємо, спостерігаємо за способами зв’язку слів у словосполученнях, утворюємо словосполучення, визначаємо головне і залежне слова 340. 1. Прочитай текст.

– Ви вже знàєте, – звернóвся до óчнів дідóсь Лінгв³ст, – що ми говîримо не окрåмими словàми, а зв’ÿзуємо їх між собîю у словосполóчення і рåчення. Словосполóчення мîже складàтися з двох абî трьох слів. Трåтє слîво найчаст³ше є службîвим. Напрèклад: читàти кнèжк у , дивèтися у кнèжк у , перепèсувати з кнèжк и . У словосполóченнях зàвждè є головнå слîво і залåжне, якå зм³нює своº зак³нчення, як тогî вимагàє головнå слîво. Якщî у словосполóченні є службîве слîво, то вонî теж вимагàє від залåжного зм³ни зак³нчення. Напрèклад: прибирàти кімнàт у , сид³ти у кімнàт  і . Щоб прàвильно утворèти словосполóчення, трåба від головнîго слîва до залåжного стàвити питàння. Прочитàйте їх у таблèці Кібåрика. Немà (когî? чогî?) … Бàчу (когî? що?) … Дÿкую (комó? чомó?) … Пишàюся (ким? чим?) … Цікàво (у кîму? у чîму?) … 2. До речень другого і третього абзаців тексту поставте запитання. Дайте відповіді на них, користуючись текстом. Розіграйте діалог: одне запитує, інше – відповідає. 122

341. Прочитай речення. Спиши. Постав питання від головного слова (воно позначено так: X) до залежного. За потреби користуйся таб­ лицею Кіберика.

За Тамарою Коломієць X X Принеслè хліб. На стол³ поклàли. Пахóчий хліб, тåплий, X X із скорèнкою золотàвою. Це від вогнþ позолîта в ньîго. X

342. 1. Прочитайте головні слова, добираючи до них з довідничка залежні, які б відповідали на поставлені питання. Змінюйте закінчення.

Сóкня (на кîму?) на … , сóкня (якà?) … , зîшит (де? на чîму?) на … , зîшит (якèй?) …, рèба (де? у чîму?) у … , травà (під чим?) під … , травà (якà?) … . Д о в і д н и ч î к: Ганнóся, мîре, пàрта, сніг, чèстий, новèй, зелåний. 2. Запиши чотири словосполучення на вибір. Познач закінчення. Підкресли службові слова. 343. Прочитай словосполучення. За допомогою чого зв’язані у них слова? Визнач у кожному словосполученні головне слово. Познач його так: X.

Ітè до шкîли, читàти кàзку, дивèтися у вікнî, р³дний брат. 344. 1. Прочитай вірш Платона Воронька. Про що в ньому повідомляється?

Ми ходèли по грибè, зàйчика злякàлись, поховàлись за дубè, розгубèли всі грибè. Пîтім засміÿлись – зàйчика злякàлись! 2. Випиши словосполучення за зразком (став питання до виділених слів). Познач закінчення у залежних словах. X

З р а з о к: ходèли (по що?) по гриб è , … . 123

Узагальнюємо відомості про речення та їх види 345. 1. Розгляньте таблицю Кіберика. Користуючись нею, пригадайте і розкажіть, що таке речення. Які є види речень за метою висловлювання й інтонацією? Рåчення – однå чи к³лька слів, що виражàють зак³нчену дóмку. 

За метîю вислîвлювання рåчення поділÿються на 





розпов³дні

питàльні

спонукàльні







про кîгось абî про щось розповідàється

про кîгось абî про щось запèтується

вèсловлено порàду, запрîшення, накàз, прохàння, вимогу



За інтонàцією рåчення поділÿються на: 

оклèчні

неоклèчні

2. Прочитай речення, які записав Санду.

1. Б³ля нàшої шкîли розцвілè чудîві тюльпàни. 2. Мар³йко, ход³мо подèвимось, як цвітóть тюльпàни. 3. Мар³йко, тоб³ подîбаються тюльпàни? 4. Як³ чудîві тюльпàни! 3. Яке з цих речень Санду використав, щоб: а) запитати Марійку; б) розповісти їй про щось; в) запропонувати їй щось, спонукати до якоїсь дії; г) висловити захоплення красою квітів? 4. Яке з речень потрібно вимовити з підвищеною силою голосу? Чому? 5. Побудуйте діалог за змістом цих речень. Репліки ‒ відповіді Марійки придумайте самі. 346. 1. Подумайте і скажіть, які з речень тексту вжито, щоб повідомити, розповісти про щось, яке – щоб запитати, яке – щоб спонукати до дії.

Гàрно врàнці у веснÿному л³сі. Пов³тря спîвнене сп³вом пташîк. Лèстя на дерåвах аж виблèскує від сîнця. Чи бувàв хтось із вас у веснÿному л³сі? Під³ть, подив³ться на цю красó! 124

2. Спиши текст. Зверни увагу на розділові знаки у кінці речень. Які з цих речень розповідні, яке питальне, яке спонукальне?

Кîма і крàпка – найдавн³ші розділîві знàки, як³ прийшлè до нас з латèнської мîви. Кîма означàло ударÿю, відсікàю, відділÿю, а крàпка – дрібнà цÿтка, пóнкт. 3. Складіть (усно) за наведеним у завданні 336.1 зразком текст про красу поля чи степу, річки або моря. 347. Прочитайте текст. Порадьтеся, які розділові знаки потрібно ставити в кінці кожного речення. Запишіть текст.

Тетÿнка побàчила під вербîю зàйця й гукнóла до тàта: – Зàєць Зàйчик зіщóлився, тремтèть, алå не тікàє Кудè ж йомó тікàти Навкîло водà – Тàту, забер³мо зàйчика додîму Бóде з кролÿми жèти – Ні, – відпов³в тàто. – Йомó вîля потр³бна 348. 1. Прочитай уривок з тексту Василя Сухомлинського. Розкажи, які речення за метою висловлювання у ньому вжито.

Клен ц³лу зèму спав. Холîдний в³тер гойдàв йогî г³лля. Та ось одногî сîнячного рàнку до ньîго доторкнóлося щось тåпле, лàгідне. Що це? То був тåплий веснÿний в³тер. – Прокидàйся, веснà наближàється, – прошепот³в він. 2. Спиши уривок тексту. Поясни правопис виділеного слова.

Читаємо, інтонуємо, розрізняємо різні види речень і вживаємо їх у мовленні. Будуємо діалоги 349. 1. Прочитай вірш Лесі Вознюк. Чи сподобався він тобі?

Розпустèло кîси сîнце, заглядà до всіх в вікîнце: Хто ще щ³чки не помèв? Хто зарÿдку не робèв?

Хто не слóхається мàму? Хто не склав своþ піжàму? Хто в цю пîру іщå спить?! Бóдем сплþшку цю будèть! 125

2. Як ти розумієш вираз розпустило коси сонце? У якому значенні його вжито? 3. Які види речень вжито у вірші? 4. Запиши відповіді на два питальні речення вірша. Які речення за метою висловлювання ти будеш вживати? 350. 1. Розгляньте малюнки. Дайте імена дітям. Складіть речення за змістом малюнків. Запишіть їх.

2. Які речення за метою висловлювання ви вживали? Чому? 3. Побудуйте діалоги за змістом другого і третього малюнків. 351. 1. Прочитай текст-жарт. Чи гарну пораду дав Іванко бабусі?

За Миколою Колесниковим

ЯК ЗНАЙТÈ ПÎШТУ На вóлиці бабóся запитàла Івàнка: – Хлîпчику, а де тут пîшта? Івàнко замèслився. Дóмав, дóмав, алå ніÿк не міг пригадàти, де знахîдиться пîшта. Дèвиться – ¿де машèна, а на ній напèсано: «Пîшта». – Бабóсю! – зрад³в Івàнко. – Бàчите оцþ машèну? – Бàчу, хлîпчику! – Так біж³ть за нåю. Вонà вас і приведå на пîшту. 2. Випиши з тексту розповідне, питальне і спонукальне речення. 3. Уявіть, що у вашому селі (місті) пошта знаходиться на вулиці Емінеску. Розіграйте в ролях розмову з незнайомцем: поясніть йому, де знаходиться пошта. Під час діалогу використовуйте службові слова біля, за, поряд з. 352. 1. Прочитай текст. Чи погоджуєшся ти з висловленими думками?

Ск³льки тоб³ рîків? Сім? В³сім? А мîже, вже дåв’ять? Батькè вважàють тебå малèм. А малþк дèвиться 126

на тåбе та дóмає: «Якèй дорîслий!» Це приºмно – почувàтися дорîслим. Зàвждè допомагàй малюкàм. Якщî ображàють малÿ, захистè дитèну абî поклèч на допомîгу стàрших. У тåбе є молîдші брат чи сестрèчка? Допоможè мàмі доглядàти за малюкîм. Погрàйся з ним, заколишè. Він тоб³ щèро усміхнåться. А колè підростå, бóде ус³м розповідàти: – У мåне є стàрший брат! Він такèй дóжий! Він усå вм³є! – У мåне є стàрша сестрà! Вонà такà лàгідна, такà дîбра! 2. Які речення за метою висловлювання вжито у першому абзаці? А в другому? 3. Дай відповіді на питальні речення першого і четвертого абзаців. Які речення за метою висловлювання ти будеш використовувати? 4. Знайди у тексті і зачитай з відповідною інтонацією окличні речення. 5. Спиши перші два абзаци тексту. Поясни правопис виділеного слва. 6. Санду виписав з тексту два спонукальні речення, а Марійка – чотири. Порадьтеся і скажіть, хто з них правильно виконав завдання. 7. Випиши з тексту спонукальні речення.

Спостерігаємо за звертаннями у питальних і спонукальних реченнях, вживаємо звертання у мовленні 353. 1. Прочитай вірш Юлії Смаль. До кого звертається дитина?

Всіх вклàдає нåня спàти: зàйця, мèшу, кнèжку, брàта. А мен³ усå не спèться: – Мàмо, ти не вклàла кèцю! Ніч надвîрі, тåмно всþди, сплять, напåвно, зв³рі й лþди. 127

А мен³ не спèться, нåнько, лþляй і співàй тихåнько. Лþляй, нåню, своþ дîню, рóчки грій в сво¿х долîнях. Я заснó і відпочèну, бо малà я ще дитèна.

2. Які речення за метою висловлювання вжито у в³рші? А за інтонацією? 3. Випиши речення зі звертаннями. Підкресли слова-звертання. У яких за метою висловлювання реченнях вони вжиті?

Якщî звертàння сто¿ть на почàтку рåчення, то кîма стàвиться п³сля ньîго, якщî в серåдині, – то з обîх бок³в, а якщî в кінц³ рåчення, – то пåред ним. Дåколи п³сля звертàння стàвиться знак îклику. 354. Прочитай і спиши речення. Підкресли слова-звертання.

1. Допоможè мен³, синîчку, прибрàти в кімнàті. 2. Олåсю, ти полилà кв³ти? 3. Дрóже, зустрічàй гостåй. 4. Засинàй, моº дитÿтко, вже п³зня годèна. 355. Прочитай речення. Знайди звертання. Спиши, виділяючи їх комами. Звертання підкресли.

1. Микîлко я рàдий тебå бàчити. 2. П³деш у кінî Катрóсю? 3. Дідóсю погрàємо у шàхи? 4. Хай тоб³ щастèть дрóже. 356. 1. Прочитай уривок з тексту Василя Сухомлинського. Спиши. Знайди слова-звертання і постав потрібні розділові знаки.

Дідóсь і хлîпчик напилèся зі струмкà холîдної водè. Дідóсь сказàв: – Спасèбі тоб³ струмîчку. Хлîпчик посміхнóвся. – Чомó ти усміхàєшся хлîпче? – запитàв дідóсь. – Нав³що ви дідóсю сказàли струмкîві «спасèбі»? 2. Які речення за метою висловлювання вжито у цьому тексті? 3. Поміркуй, для чого люди кажуть «спасибі». 357. Прочитай речення. Додай до них звертання з довідничка. Запиши.

1. Колè прийдåш до мåне в гîсті? 2. Де знахîдиться пîшта? 3. Погрàйся з сестрèчкою. 4. Вàші пиріжкè дóже смачн³. До відн и ч о к: дîнечко, Серг³йку, бабóсю, пàне. 128

Читаємо, спостерігаємо за реченнями з однорідними членами, доповнюємо речення В укра¿нській мîві, як і в румóнській, є рåчення з однор³дними члåнами (prороzіţіі cu părţi omogene). Однор³дні члåни пов’ÿзуються: 1) інтонàцією; 2) інтонàцією й сполóчниками і(й), а, алå, та. Сполóчники зв’ÿзують два рівнопрàвні члåни рå­ чення: хлîпчики й дівчàтка, б³лий та рожåвий. 358. Прочитай речення. Знайди однорідні члени. Спиши, підкресли однорідні члени речення.

1. У садó рослè чорнобрèвці, ромàшки, троÿнди. 2. На грÿдці розкв³тли б³лі, рожåві, фіолåтові й жîвті àйстри. 3. Землåю Укра¿ни течóть річкè Дніпрî, Дністåр і Дунàй. 4. Із тåплих кра¿в прилет³ли лелåки, ластівкè, журавл³ та гракè. 359. Прочитайте й запам’ятайте таблицю Кіберика. Доберіть власні приклади на кожен з наведених випадків.

При однор³дних члåнах рåчення кîму стàвимо,  якщî між нèми немà і (й) (Ми читàємо, пèшемо.);  якщî між нèми є а, алå абî та в знàченні алå (Ми не читàємо, а пèшемо. Ми читàємо, алå не пèшемо.);  якщî сполóчник і (й) повтîрюється к³лька раз³в (Ми і читàємо, і пèшемо, і малþємо.)

кîму не стàвимо,  якщî між нèми одèн раз вжèто і (й) (Ми читàємо і пèшемо.)

360. Доповни речення однорідними членами. Запиши речення. Підкресли однорідні члени.

1. У мåне на пàрті лежàть зîшити, …, … . 2. Ми пос³яли на грÿдці мîркву, …, …. 3. У моºї бабóсі в 129

господàрстві є корîва, …, … . 4. У магазèні мàма купèла молокî, …, …, … . 361. Дай повні відповіді на запитання, використовуючи речення з однорідними членами. Запиши речення-відповіді.

1. Хто у тåбе є в родèні? 2. Як³ предмåти ти вивчàєш у шкîлі? 3. Що лежèть у тåбе в портфåлі? 4. З ким ти дрóжиш? 362. Прочитай речення. Спиши, розставляючи розділові знаки між однорідними членами речення.

1. На горîді ростóть помідîри капóста огіркè. 2. У нàшому пàрку ростóть і берåзи і клåни і дубè і сîсни. 3. Л³то зèма веснà і îсінь гàрні по-свîєму. 4. Вкрèлися тумàном гîри садè і сåла. Узагальнюємо відомості про текст. Читаємо текст, складаємо план, переказуємо 363. 1. Розгляньте таблицю Кіберика. Користуючись нею, пригадайте, що вам відомо про текст.

– рåчення, пов’ÿзані за зм³стом і розташîвані у пåвній послідîвності. Тåма тåксту – те, про кîго абî про що роз­ повідàється. Головнà дóмка тåксту – головнå вислîвлювання, те, зарàди чîго ствîрювався текст. Будîва тåксту: зàчèн, основнà частèна, кінц³вка. Тèпи тåкстів:  рîзповідь – розповідà­ îпис – опèсується хтось ється про кîгось абî абî щось (якèй? якà? щось (що рîбить?) якå?) ТЕКСТ

 

2. Користуючись таблицею, складіть запитання, поставте їх одне одному й отримайте відповіді. 130

364. 1. Прочитай текст. Визнач його тему і головну думку. Добери заголовок.

За Віктором Васильчуком

Кîтик Васькî – пустóн і витівнèк. То в черевèк зал³зе, то в піч – і вèйде зв³дти не с³рий, а чîрний. А якîсь почàв ганÿтися за синèчкою, якó Микîлка врятувàв від морîзу. Такèй переполîх здійнÿв, що Микîлка не вèтримав і зачинèв малîго розбишàку до крîликової кл³тки. Згадàв хлîпчик про кîтика т³льки ввåчері. Відчинèв кл³тку і здивувàвся: Васькî лежèть пîряд із крîликом і бàвиться йогî дîвгими вóхами. З тих пір Васькî ц³лими днÿми просèджував б³ля кл³тки. А колè Микîлка випускàв крîлика, то вонè б³гали наввèпередки, грàлися, перекидàлися. Тварèнки стàли спрàвжніми дрóзями! 2. Складіть і запишіть план тексту. 3. Перекажи текст за планом спочатку усно, а потім свій переказ запиши. 4. Обміняйтеся зошитами і перевірте: а) чи є в переказі зачин; б) чи відповідає записане кожному пункту плану; в) чи немає повторів слів; г) чи є речення, в якому висловлена головна думка тексту. 365. Прочитай текст. Яка його тема? Добери заголовок, який відображає тему тексту. Запиши заголовок і текст.

Кèїв – столèця Укра¿ни. Це старовèнне м³сто. Вонî розкèнулося на берегàх р³чки Дніпрî. Красèвий Кèїв у бóдні й у свÿтà, в ус³ пîри рîку. А особлèво навесн³, колè розцвітàють каштàни. Це м³стопàм’ятник, м³сто-сад. 131

Читаємо тексти, розрізняємо їх типи 366. 1. Прочитайте тексти. Подумайте і скажіть, який з них є розповіддю, а який – описом. Доведіть, що не помиляєтесь.

1. До могî вікнà чàсто прилітàє синèця. Ї¿ мîжна зустр³ти скрізь: і в л³сі, і в садó, і б³ля вікнà. Дзвінкó п³сеньку синèчки ми чóємо тåплого сîнячного дня нàвіть узèмку. Жèвиться синèця нас³нням, комàхами та ¿хніми личèнками. Синèця – дóже корèсний птах. 2. Синèчка – невелèчка чепурнà птàшка, трîхи мåнша від горобцÿ. У нåї чîрно-сèня гол³вка, б³лі щ³чки, крèльця с³рі, а на кінцÿх – мàйже чîрні. Живîтик у нåї – жîвтий. Від дзьîбика по шèї і живîтику тÿгнеться фартушîк із чîрного п³р’ячка. Гàрна птàшка синèчка! 2. Якими реченнями виражено головну думку кожного з текстів? 3. Добери заголовок до тексту-розповіді. Запиши заголовок і текст. 367. 1. Прочитай текст. Визнач його тип.

За Борисом Житковим

Одногî рàзу в гîсті до каченÿт прийшлî гусенÿ. Каченÿта розповілè йомó про страшнó бàбку, якà відганÿє їх від тар³лки з ¿жею. – Ну й боягóзи! – засміÿлось гусенÿ. – Я одèн проженó ї¿. Настóпного дня, як т³льки господèня постàвила тар³лку з ¿жею пåред каченÿтами, з’явèлась бàбка. Каченÿта хот³ли втектè, алå гусенÿ не злякàлося. Вонî схопèло ї¿ дзьîбом за крилî. Бàбка лåдве вèрвалась. З тогî чàсу бàбка б³льше не прилітàла до каченÿт. Вонè ¿ли досхочó і пригощàли свогî товàриша. 2. Яка тема тексту? А головна думка? Добери заголовок до тексту. 3. Визнач у тексті його складові частини. Спиши кінцівку тексту. 368. 1. Прочитай текст. Про що ти дізнався(-лась) з нього?

Одчинèлися двåрі, і рàзом з Галèною Івàнівною до клàсу зайшлà д³вчинка. Вонà несмілèво стоÿла за вчèтелькою. Ус³ зрозум³ли – новåнька! 132

Д³вчинка булà серåднього зрîсту, з красèвим св³тлим волîссям, заплåтеним в акурàтні к³ски. Ї¿ тåмні оченÿта з дîвгими в³ями дивèлися на клас. А тонåнькі рóчки від хвилювàння перебирàли склàдки сèнього плàттячка. Галèна Івàнівна привітàлася і сказàла, як зàвждè кàжуть учител³ в такèх вèпадках: –… 2. Друзі посперечалися: Санду каже, що це – текст-розповідь, Марійка стверджує, що текст-опис, а Кіберик – що це розповідь з елементами опису. Як ви гадаєте, хто з них правий?

У текст-рîзповідь мîжуть бóти вклþчені елемåнти îпису. 3. Знайди у тексті і зачитай опис. Чи можна з опису дівчинки зрозуміти, як автор ставиться до неї? Спиши опис дівчинки. 4. Чи була у вашому класі ситуація, описана в тексті? Поміркуйте, що сказала вчителька. Що могло бути далі? 369. Із вправи 356 спиши текст-опис.

Читаємо і складаємо тексти-діалоги, спостерігаємо за вживанням речень-реплік 370. 1. Прочитай текст.

Сàнду звернóвся до дідусÿ Лінгв³ста: – Скаж³ть, будь лàска, а чи є діалîг тåкстом? Аджå він не схîжий ні на текст-рîзповідь, ні на текст-îпис. – Так. Не схîжий. Алå він мàє óсі ознàки тåксту. Найпåрше – тåму. Рåчення-рåпліки в діалîзі – лог³чно пов’ÿзані, так сàмо, як і в тåксті-рîзповіді абî îписі. 2. Доведи, що діалог – це текст, використовуючи висловлені у розмові Санду і дідуся Лінгвіста думки. 133

371. 1. Прочитай текст.

Євген Пермяк

ДЛЯ ЧÎГО РÓКИ ПОТР²БНІ? Петрóсь з дідусåм велèкими дрóзями булè. Про все розповідàли одèн îдному. Якîсь дідóсь запитàв онóка: – А для чîго, Пåтрику, лþдям потр³бні рóки? – Щоб у м’ячà грàтися, – відпов³в Петрóсь. – А ще для чîго? – запитàв дідóсь. – Щоб лîжку тримàти. – А ще? – Щоб кèцьку глàдити. – А ще? – Щоб кам³нчики в р³чку кèдати… Дîвго відповідàв Петрóсь дідусåві. І н³би прàвильно відповідàв. А про головнå так і не сказàв. Про кого розповідається в тексті? Про що запитував дідусь Петруся і що відповідав хлопчик? 2. Поміркуйте, що хотів почути дідусь від Петрика. Яку відповідь ви дасте на запитання заголовка тексту? Чи буде ця відповідь головною думкою тексту? 372. 1. Друзі посперечалися: Санду каже, щоб прочитати цей текст за ролями, потрібно дві особи, бо саме стільки осіб вели між собою розмову. А Марійка з ним не погоджується. А як думаєте ви? 2. Прочитайте текст за ролями. 373. Прочитай вірш Анатолія Костецького. Яка головна думка висловлена у ньому? Спиши текст.

– – – – – – – –

Про Про Про Про Про Про Про Про

що висп³вує струмîк? л³то золотå. що співàє колосîк? те, як він ростå. що висп³вує землÿ? нåба синь і шир. що співàєм ти і я? щàстя і про мир! 134

ЧИТАННЯ І РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Колèсь давнî, колè лþди ще не вм³ли читàти й писàти, вонè óсно складàли пісн³ і казкè, загадкè, а тàкож присл³в’я і прèказки* – влóчні нарîдні вèрази, як³ св³дчили про рîзум і спостерåжливість кîжного нарîду. Укра¿нські матер³, а тàкож бабóсі й дідус³, вихîвуючи малåньких дітåй, співàли їм колискîвих**, як³ заспокîювали дитèнку, і вонà швèдше засинàла. Колè д³тки підростàли, співàли їм пісенькè-забав­ лÿнки, абî пот³шки***, супровîджуючи їх масàжними рóхами – перебирàнням пàльчиків, «кувàнням» н³жки, потÿгуванням рóчок і н³жок. А колè д³ти дорîслішали, загàдували їм загадкè, що булè н³би гімнàстикою для рîзуму і вихîвували кмітлèвість, спостерåжливість; розповідàли казкè про тварèн. У такèх казкàх тварèни набувàли людськèх рис: лисèчка хèтра, вовк хèжий, п³вник працьовèтий. Ось з цèми та ³ншими вèдами нарîдної твîрчості ви й познайîмитесь. * Присл³в’я і прèказки – proverbe şi zicători. ** Колискîва – cântec de leagăn. *** Пот³шка, забавлÿнка – cuplete vesele. 135

ДИТßЧІ ПІСН² – КОЛИСКÎВІ, ЗАБАВЛßНКИ, ПОТ²ШКИ ХÎДИТЬ СОН КÎЛО В²КОН Хîдить сон кîло в³кон, а дрімîта* кîло плîта**. Питàється сон дрімîти: – Де ми бóдем ночувàти, дитÿ малå присиплÿти***? – Де хатèнка теплåнькая, де дитèнка малåнькая, там ми бóдем ночувàти, малå дитÿ присиплÿти. Дай відповіді на запитання, використовуючи слова з вірша: де ходить сон? А дрімота? Що вони будуть робити? Проспівайте в ролях колискову.

ПОЧЕПЛÞ Я КОЛÈСОЧКУ Почеплþ я колèсочку в тåмнім л³сі на лèпочку****. Бóде вітрåць повівàти, малå дитÿ колисàти. Бóдуть пташкè прилітàти та бóдуть співàти, дитèночку малåсеньку бóдуть присиплÿти. Яким почуттям сповнені колискові пісні? З чого це видно? Вивчи напам’ять ту колискову, яка тобі сподобалась найбільше. Чи знаєш ти колискові пісні рідною мовою? Якщо ні – попроси маму заспівати. * Дрімîта – pui de somn. ** Пліт (коло плота) – langa gard. *** Присиплÿти – a adormi. **** Лèпочка – липа. 136

ЗАБАВЛßНКИ, ПОТ²ШКИ Сорîка-ворîна на прèпічку сид³ла, д³ткам кàшку варèла. Цьîму дам, цьîму дам, а цьîму – не дам, бо він дров не рубàв, п³чки не топèв, кàшки не варèв. Фр-р-р! Летè соб³ геть! Куþ, куþ н³жку, по¿ду в дор³жку, бóду кîника кувàть, в л³сі щоб не ночувàть. Потягóсі, потягóсі, на Галèнку ростóсі, щоб Гàлочка рослà, рослà-виростàла, щоб Гàлочка сво¿й мàмці скîро в пîміч стàла.

Печó, печó хл³бчик д³ткам на об³дчик: мåншому – мåнший, б³льшому – б³льший. Шусть у піч! Шусть у піч!

Вивчи одну з потішок напам’ять. Якщо в тебе є молодший братик чи сестричка, пограйся, використовуючи потішки. 137

МАК (Дитяча народна гра)

Правила гри: побравшись за руки, діти утворюють замкнене коло. Посеред кола стоїть «Мак» ‒ хлопчик чи дівчинка. Діти ходять круг нього й співають.

Ой на гор³ мак, під горîю так, мак, мàки, мàківочки,

золот³ї гол³вочки. Стàньте ви так, як на гор³ мак.

Проспівавши пісеньку, діти запитують Мак:

– Козачîк, чи вèорав на мачîк? Мак: – Вèорав! Після відповіді діти знову йдуть по колу, співаючи ту саму пісню, а проспівавши, зупиняються і знову питають:

– Козачîк, чи пос³яв мачîк? Мак: – Пос³яв! Діти знову співають, а потім запитують:

– Козачîк, чи посхîдив мачîк? Мак: – Посхîдив! Співають учетверте й запитують:

– Козачîк, чи порà полîть мачîк? Мак: – Порà! Співають уп’яте й запитують: 138

– Козачîк, чи цвітå мачîк? Мак: – Цвітå! Співають ушосте й запитують:

– Козачîк, чи посп³в мачîк? Мак: – Посп³в! Діти співають усьоме й запитують востаннє:

– Козачîк, чи порà брать мачîк? Мак: – Порà! Діти гуртом кидаються до Маку, жартома трусять його, підштовхують, він пручається, виривається з кола й тікає, а потім обирає замість себе когось іншого. Перед тим, як розпочати гру, оберіть на роль Маку когось із дітей за допомогою однієї з цих лічилок.

1. Б³гла лÿлька по токó 2. Б³гли кîні під мостàми у червîнім ковпакó. з золотèми копитàми. ¯ла цóкор і медîк, Дзень-брязь! вèйшов зàйчик-корольîк. Вèйшов князь! Пригадайте і розіграйте на перерві такі ігри, як «Подоляночка» або «Гуси, гуси, додому».

СКОРОМОВКИ Щоб навчèти дітåй прàвильно і ч³тко вимовлÿти звóки, у нарîді склàдено багàто скоромîвок. Д³ти, промовлÿючи їх, змагàлися: хто крàще і швèдше розкàже скоромîвку. Щоб навчèтися прàвильно вимовлÿти скоромîвку, спочàтку трåба читàти пов³льно, а пîтім – швèдше і швèдше. 1. Бîсий хлîпець с³но кîсить. 2. Лет³ла лелåка, Росà рîсить нîги бîсі. заклекот³ла до лелеченÿт. 139

3. Лет³в горобåць 4. Куº ковàль брèчку, чåрез вåрхній хлівåць, заглядàє в п³чку: ніс пуд горîху чи є борщ, чи є кàша, і нам дав потрîху. чи є в борщ³ шматîк м’ÿса. 5. ¯хали крамар³, стàли на гор³ та й забалàкалися про Прокîпа, про Прокопèху і про малåньких прокопенÿт. Домовтеся й одну зі скоромовок вивчіть напам’ять. Позмагайтеся, хто швидше і чіткіше її вимовить.

ЗАГАДКИ Лþди придивлÿлися до всьогî – предмåтів, рослèн, тварèн, ÿвищ прирîди, підмічàли ¿х характåрні ознàки, а пîтім пропонувàли д³тям відгадàти за цèми ознàками, хто це чи що це. Напрèклад, ус³м відîмо, що їжачîк згортàється в клубîчок, і вихîдить клубîчок з колючîк. Лþди підм³тили це і склàли зàгадку: Сірåнький клубîчок весь із голочîк. Що це? Абî: Сидèть д³вчина в комîрі, а косà ї¿ надвîрі. Хібà ж бувàє такå, якщî йдåться про д³вчину? Ні. А що мîжна уявèти? Ну зв³сно, мîркву, дîвгий корінåць якîї червîний, як лèчко д³вчини. Сидèть у комîрі – означàє: в земл³. А лèстя мîркви зелåне, розк³шне, ну чим не волîсся д³вчини! Абî такà зàгадка: Пîле не м³ряне, в³вці не л³чені, пастóх рогàтий. Пîле не м³ряне – тîбто величåзне, йогî не мîжна вèміряти. І що ж то мîже бóти? Звичàйно, нåбо. В³вці не л³чені означàє, що їх так багàто, що й не полічèти. Очевèдно, це зîрі. А хто такèй пастóх рогàтий? Авжåж, м³сяць. Îтже, у загадкàх виявлÿється кмітлèвість нарîду. А їх відгàдування розвивàє допèтливість і кмітлèвість у дітåй. Зàгадка – це корîткий îпис ÿвищ, рослèн, тварèн, предмåтів, як³ трåба впізнàти за опèсаними ознàками. 140

Прочитайте загадки, поміркуйте над вказаними ознаками. Знайдіть відповідний малюнок і назвіть відгадки.

За гîрами, за лісàми золотà діжà схîдить. Сидèть бàба на грядкàх, вся закóтана в хусткàх. Сидèть Марóшка в семè кожóшках. Хто ї¿ роздягàє – той сльîзи проливàє. Що то за кîні в гаþ на припîні: довгàсті, голчàсті, зелåної мàсті, нікîго не вîзять, лишå сîлі прîсять? Дві р³дні сестрèці по п’ять син³в мàють, всі соб³ у прàці щèро помагàють. На сèньому пîлі – тèсяча овåць, сåред них – ср³бний баранåць. Б³ля нàшої бабóсі сидèть дід у кожóсі – прîти пåчі гр³ється, без водèчки мèється. Прочитай ще раз і запам’ятай загадки. Загадай їх рідним чи друзям.

ПРИСЛІВ’Я І ПРИКАЗКИ Читàючи абî слóхаючи присл³в’я і прèказки, ми пізнаºмо мóдрість нарîду. – Е, ледàчому рóки не болÿть, – казàв дідóсь, припрîшуючи менå до робîти. – А в нåї на язикó медîк, а під язикîм льодîк, – говорèла бабóся про нàшу сус³дку. У вèсловах дідусÿ й бабóсі – і характерèстика людèни, і дîсвід багатьîх покол³нь. Бабóсине присл³в’я кîротко 141

і влóчно розкривàє îбраз хèтрої улåсливої ж³нки, якà вм³є в îчі ласкàво говорèти, а позàочі мîже сказàти чи зробèти щось неприºмне. Прèказки використîвували, колè хот³ли підкрåслити якóсь негатèвну рèсу харàктеру чи вчèнку: лінь, невм³ння щось зробèти, хèтрість, неувàжність, пîспіх. А присл³в’я вживàли, колè навчàли дітåй, і в розмîві з дорîслими. Дітåй спеціàльно не вчèли ні присл³в’їв, ні прè­ казок. Алå мал³ прислухàлися до розмîв дорîслих, запам’ятîвували влóчні вèслови, а пîтім і сам³ вживàли їх. Отàк від покол³ння до покол³ння передавàлася мóдрість нарîду. Присл³в’я – це влóчний îбразний вèслів пов­ чàльного зм³сту. З дîбрим дружèсь, а лихîго бережèсь. На дåрево дивèсь, як рîдить, а на людèну – як рîбить. Мåнше говорè – б³льше почóєш. Шанóй людåй – і тебå шанувàтимуть. Прèказка – це влóчний вèслів, що ствåрджує якèйсь факт. Вонà близькà до присл³в’я, алå без повчàльного зм³сту. В однå вóхо вхîдить, а в дрóге вихîдить. Кîсо, крèво, абè жèво. Хто д³ло рîбить, а хто ґàви лîвить. Гîстре словåчко рàнить сердåчко. Кінåць – робîті вінåць. Згîда дім будóє, а незгîда – руйнóє. Прочитайте прислів’я і приказки. Поміркуйте і з’ясуйте: а) яке повчання містить кожне прислів’я; б) про які риси характеру людини йдеться у трьох перших приказках. Вивчи напам’ять прислів’я і приказки, які сподобалися найбільше. 142

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ – – – – – – – – – – – –

ГРÈЦЮ, ГРÈЦЮ Грèцю, Грèцю, до робîти! В мåне пîрвані чобîти… Грèцю, Грèцю, до телÿт! В мåне н³женьки болÿть… Грèцю, Грèцю, молотèти! Я нездóжаю робèти. Грèцю, Грèцю, рубàй дрîва! Кахè-кахè! Нездорîвий. Грèцю, Грèцю, печè хліб! Кахè-кахè! Щось охрèп. Грèцю, Грèцю, ідè ¿сти! Ой, чекàйте! Де б тут с³сти?

Як проводив свій час Гриць? Від чого він відмовлявся? А від чого Гриць не відмовлявся нікóли? Яку рису характеру ви­ сміяно в пісні? Пригадайте українські народні пісні «Ходить Гарбуз по городу» та «Журавель». Розіграйте їх в особах.

УКРАІНСЬКІ НАРОДНІ КАЗКИ Кàзка – це óсна нарîдна рîзповідь із вèгаданим, ³ноді фантастèчним зм³стом. Персонàжами казîк мîжуть бóти лþди, тварèни, рослèни та нежив³ предмåти, як³ за харàктером і вчèнками дóже схîжі на людåй. У казкàх добрî зàвждè перемагàє зло. КОЛОСÎК Жилè соб³ двîє мишенÿт – Круть і Верть та п³вник Голосèсте Гîрлечко. Мишенÿта т³льки те й знàють, що танцþють і співàють. А п³вник удîсвіта встàне, всіх п³снею збóдить і до робîти берåться. Отî якîсь підмітàв у двор³ та й знайшîв пшенèчний колосîк. – Круть, Верть, – став гукàти п³вник, – а глÿньте-но, що я знайшîв! Поприбігàли мишенÿта та й кàжуть: 143

– Колè б це йогî обмолотèти… – А хто молотèтиме? – питàє п³вник. – Не я! – одкàзує однå мишенÿ. – Не я! – кàже й дрóге. – Я обмолочó, – кàже до них п³вник. І взÿвся до робîти. А мишенÿта й дàлі грàються. От обмолотèв п³вник колосîк та й знов гукàє: – Гей, Круть, Верть! Глÿньте, ск³льки зернà я намолотèв! Приб³гли мишенÿта й запищàли: – Трåба зернî до млинà од­ нестè та бîрошна намолîти. – А хто понесå? – питàє п³вник? – Не я! – гукàє Круть. – Не я! – гукàє Верть. – Ну, то я однесó, – кàже п³вник. Узÿв на плåчі мішîк та й пішîв. А мишенÿта тим чàсом почалè у дîвгої лозè грàтися. Повернóвся п³вник додîму, знов клèче мишенÿт: – Сюдè, Круть, сюдè, Верть! Я бîрошно прин³с. Приб³гли мишенÿта, рад³ють: – Ой, п³внику! Тепåр трåба т³сто замісèти та пиріжåчків спектè. – Хто ж місèтиме? – питàє п³вник. А мишенÿта й знов своº: – Не я! – пищèть Круть. – Не я! – пищèть Верть. Подóмав п³вник і кàже: – Мàбóть, мен³ доведåться. 144

Замісèв він т³сто, прин³с дрîва, розпалèв у печ³. А як у печ³ нагор³ло, посадèв пиріжкè. Мишенÿта й соб³ д³ло мàють: пісåнь співàють, танцþють. Аж ось і спеклèся пиріжкè, повиймàв їх п³вник, вèклав на стол³. А мишенÿта вже й тут. І гукàти їх не трåба. – Ох, і голîдний я! – кàже Круть. – А я якèй голîдний! – кàже Верть. Та й посідàли до стîлу. А п³вник їм кàже: – Стривàйте-но, стривàйте! Ви мен³ спочàтку скаж³ть, хто знайшîв колосîк? – Ти, – кàжуть мишенÿта. – А хто йогî обмолотèв?

– Ти, – тих³ше відкàзують Круть із Вåртем. – А т³сто хто місèв? Піч вèтопив? Пиріжк³в нап³к? – Ти, – вже й зîвсім нèщечком кàжуть мишенÿта. – А що ж ви робèли? Що мàли казàти мишенÿта? Нічîго. Стàли вонè тут вилàзити з-за стîлу, а п³вник їх і не тримàє. Немà за що такèх лåдарів пиріжкàми пригощàти. Яким у казці зображено півника, а якими – мишенят? Чи були Круть і Верть справжніми товаришами півникові? З чого це видно? 145

Як ти вважаєш, чи мали право мишенята їсти пироги? Яку думку висловлено в останньому реченні казки? Перекажи казку за малюнками. Розіграйте казку за ролями. Пригадайте народні казки, які ви слухали і читали у 1–3 класах.

ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ЗДРАСТУЙ, ОСІНЬ Павло Тичина

ÎСІНЬ ТАКÀ МÈЛА Îсінь такà мèла, // îсінь / слàвна. // Îсінь матóсі ¿сти несå: бîрщик у гîрщику, кàшка у жмåньці, скèбка у пàзусі, грóшки у фартушкó. Îсінь такà мèла, îсінь слàвна. Вірш – це мелод³йний îбразний текст про красó прирîди, почуттÿ людèни абî на якóсь ³ншу тåму, у якîму остàнні словà рядк³в римóються, тîбто співзвóчні. Колè читàєш вірш, намагàйся гîлосом передавàти йогî мелîдику, нàстрій, почуттÿ, вèсловлені в ньîму. Не поспішàй. Робè пàузи не лишå пåред розділîвими знàками, а й у кінц³ кîжного рядкà. Пригадàй! / – корîтка пàуза, // – дîвга пàуза, – підвèщення гîлосу, – знèження гîлосу. 146

Îсінь матóсі ¿сти несå – це îбразний вèслів. Îбразні вèслови вживàються в перенîсному знàченні й надаþть тåксту худîжньої вирàзності. Якою називається у в³рші осінь? У вигляді кого її змальовано? Як сказано про неї та її багатства? Розглянь і продовж розмітку в³рша. Навчись читати його вирáзно. Вивчи вірш напам’ять.

ВИШИВÀЄ ÎСІНЬ…

Олександр Олесь

Вишивàє îсінь / на канв³* зелåній // золот³ квіткè. // Квіткè оживàють, / і з дерåв спадàють // жîвті нагідкè. ßблука / і грóші пàдають на зåмлю, // бîки, спèни б’ють. // Лþди їх збирàють, у мішкè ховàють, кóри їх клюþть. Бàвляться діткàми, бàвляться квіткàми, мîляться батькè. Вишивàє îсінь на канв³ зелåній золот³ квіткè. Яку осінь – ранню чи пізню – зобразив поет? Які ознаки осені на це вказують? Знайди образні вислови, які допомогли поетові передати красу осені. Продовж розмітку в³рша. Навчися читати його вирáзно.

Євгенія Горєва

ХÎДИТЬ ÎСІНЬ В ДІБРÎВОНЬЦІ Хîдить îсінь / в дібрîвоньці / у золот³й / обнîвоньці. // Не питàє дор³женьки, / стåлить кèлим / під н³женьки. // Стåлить пèльно**, вистелÿє, самà себå вихвалÿє: * Канвà – тканина для вишивання. ** Пèльно – уважно, atent, grijuliu. 147

– Чи я д³ла не робèла? – Такèй кèлим постелèла! Комó трåба – вкривàється, комó трåба – сховàється. Комó трåба – скупàється, комó трåба – квітчàється. У вигляді кого змальовано осінь у в³рші? Як автор ставиться до неї? Які дії осені змальовано? Що спільного у всіх трьох в³ршах?

За Іриною Прокопенко

ЯК БЕР²ЗКА ЛÈСТЯ РОЗДАРУВÀЛА (Літературна казка)

1 Позолотèла Îсінь Бер³зку. // Заблищàла вонà, / засÿяла. // Хто не пройдå, / кîжен Бер³зкою милóється.// – От би мен³ такó кîвдру тåплу, як сîнечко, – сказàв Мурàвлик, дèвлячись на жîвте лèстя, що вкрèло зåмлю. – Ось, візьмè, – відповілà Бер³зка і скèнула йомó одèн листîчок. Зрад³в Мурàвлик, схопèв листîчок, до мурàшника потÿг. 2 – До могî б капелþха отакó золотó пір’¿нку, – обізвàвся гриб Підберåзник. – Ось тоб³ золотà пір’¿нка, – скèнула Бер³зка ще одèн листîчок. Приліпèв йогî Підберåзник до свогî капелþха, сто¿ть, не дèхає з рàдощів. – І мен³ б лèстячка трîхи, – попрохàв їжàк. Гойднóла гілкàми Бер³зка, аж к³лька листîчків на зåмлю струсèла. Покачàвся на них їжàк, начепèв на колючкè і золотîю кóлькою додîму покотèвся. 3 Аж тут Ялèнка-чепурóха зітхàє: – От якбè по мо¿й зелåній сóкні розкèдати твоº золотå лèстя. Не булî б на св³ті дåрева, крàщого за мåне. 148

– Візьмè, сус³дко, візьмè, мен³ ж не жаль, – сказàла Бер³зка і все своº лèстя на Ялèнку струсèла. Глÿнула: а самà ні з чим лишèлася, усå до остàннього листîчка роздарувàла. 4 Засумувàла тод³ Бер³зка: «Де моÿ золотà красà?» Тут В³тер прилет³в: – Не журèся, Бер³зко, прèйде Веснà, подарóє тоб³ новå вбраннÿ. Не журèся, не журè-и-и-ся… Гойдàлася Бер³зка, слóхала ласкàві В³трові словà та й заснóла. З тогî чàсу так і повелîся: щîйно роздарóє Бер³зка своº золотå лèстя, так і заснå на всю зèму, щоб скор³ше веснè діждàти. Прочитай текст. Визнач його тему й основну думку. Знайди в тексті образні вислови. Для чого вони використані? Якою ти уявляєш Берізку на початку осені і в кінці? Як про це розповіла письменниця? Чи подобається тобі Берізка? Чому? Доберіть заголовки до частин казки і перекажіть одну з них. Підготуйтеся читати текст в особах.

Текст «Як Бер³зка лèстя роздарувàла» – це літе­ ратóрна кàзка. Літератóрна кàзка, на відм³ну від нарîдної, мàє àвтора. У ній, як і в нарîдній, персонàжами чàсто є тварèни, рослèни, ÿвища прирîди, як³ розмовлÿють між собîю і повîдяться, як лþди. За Галиною Демченко

СОНЦЕВÈК -ЧАРІВНÈК І ХОЛÎДНИЙ В²ТЕР 1 Попливлè скрізь павутèнки, як сîнячні стрóни. Нарåшті скінчèлося л³то, – вèхопився зв³дкись Хо­ лîдний В³тер. – Це так, – погîдився Сонцевèк-Чарівнèк. – Алå тоб³ ще рàно хазяйнувàти. Бàчиш – лþди поспішàють 149

картîплю, бурякè повикîпувати, всю горîдину зібрàти, про майбóтній урожàй подбàти. Не заважàй, летè соб³ геть. – Гарàзд… – зашум³в, ховàючись, Холîдний В³тер. – Я відступлþсь, та ненадîвго. А Сонцевèк-Чарівнèк скликàє всіх на велèке свÿто врожàю. Розстелèв скатертèну, вишèвану ос³нніми кв³тами – àйстрами, жоржèнами, майîрцями, та й за­ прîшує всіх до стîлу. А на стол³ – хліб пухкèй новîго врожàю, ÿблука та грóші соковèті, помідîри червîні, мов жар, мед запашнèй, дèні та кавунè розк³шні. Рад³ють лþди, урожàйні пісн³ співàють. Хвалà роботÿщим рукàм! Хвалà р³дній мàтінці-земл³! 2 Одягнóв Сонцевèк-Чарівнèк убрàннÿ з жîвтого лèстя – став грудьмè прîти В³тру Холîдного. – Когî це ти борîниш? – питàє той. – Остàнні кв³ти доцвітàють – не дам їх прибèти. Остàнні пташкè в тåплий край відлітàють – не дам їх скрèвдити. – Дîбре ж! – кàже Холîдний В³тер. – Полечó-но я свого побратèма Морîза-Морозèща стрічàти. Чóю вже йогî ср³бну ходó. 3 Ціºї нîчі завітàв пåрший раз Морîз-Морозèще. Як кîжен гість, спочàтку повîдився несм³ло. Затå йогî в³рний побратèм Холîдний В³тер дîбре попоходèв б³ля дерåв. Жîдного листîчка не лишèв – ус³ обірвàв. – А де ти, Сонцевикó, смілèвцю велèкий? – гукàє на всі бîки. – Заховàвся, що й очåй не покàзуєш? Та як зашумèть-зарегîче! А Сонцевикà й спрàвді не вèдно. Далåко він полèнув, аж у той край, де Тåплі Вітрè живóть. Прочитай текст і скажи, що в ньому казкового. Чи можна його вважати казкою? Доведи свою відповідь. 150

Розкажи, як письменниця зобразила багатства осені. Чому радіють люди? За що письменниця прославляє роботящі руки й рідну землю? Подумай, чому казка складається з трьох частин? Дай заголовок – назву осіннього місяця – кожній частині казки.

За Михайлом Слабошпицьким

ПАПÓГА З ОС²ННЬОЇ Г²ЛКИ 1

Ужå булà îсінь. Він сид³в на г³лці між велèких ÿблук і верещàв: – Пор-рà вставàть! Пор-рà вставàть! Вар-рèть кàшу! Над ÿблунею вгор³ булî нескінчåнне нåбо. Там літàли всÿкі птахè, а ще вèще над нèми – літакè. На земл³ лежàло жîвте лèстя, а між ним – ÿблука. Сåред ÿблук ходèло допèтливе цуценÿ. Нþхало їх і відвертàлося. – Пор-рà вставàть! Пор-рà вставàть! Вар-рèть кàшу! – заверещàв папóга до цуценÿти. Цуценÿ здивîвано подивèлося на зеленобîкого папóгу і сказàло: «Гав!» Папóга помîвчав, а пîтім теж гàвкнув. Цуценÿ від здивувàння аж с³ло. На г³лці сид³в не собàка, а подавàв собàчий гîлос. Цуценÿ ще трîхи посèділо, подóмало і поб³гло… А до папóги вже почалè злітàтися горобц³. – Пор-рà вставàть! Пор-рà вставàть! Вар-рèть кàшу! – загукàв папóга до них. Це булè всі словà, якèх навчèла папóгу старåнька бабóся, йогî госпîдарка. Він не вмів розпов³стè горобцÿм про своþ бідó. А трàпилося от що. Бабóся пішлà з дîму й лишèла кватèрку відчèненою. Папóга літàв-літàв по кімнàті. Говорèв-говорèв сам із собîю про кàшу. Залет³в на кóхню. Позаглядàв у кастрóлі. Кàші нідå не булî. Аж чхнув сердèто. Підлет³в до кватèрки й вèстромив дзьîба. Там, надвîрі, булî дóже цікàво. Про¿хав велèкий автîбус, проб³г спортсмåн. Папóга рàдісно гукнóв до ньîго: 151

– Пор-рà вставàть! Пор-рà вставàть! Вар-рèть кàшу! Алå спортсмåн був ужå далåко. Папóга сóмно подивèвся й так же сóмно сказàв: – Пор-рà вставàть… Посèдів-посèдів папóга, подивèвся-подивèвся і полет³в. Пролет³в над котîм у двор³. Кіт побàчив йогî, підстрèбнув, нÿвкнув. А папóга вже був далåко. Він лет³в над р³чкою, над рибàлками й над рèбами у вод³. Дивувàлися рибàлки: і що вонî за птàха незвичàйна? Не гîлуб, не дÿтел, не синèця, не горобåць… Прîсто дивинà. І бокè в нåї зелåні. Ніхтî з тих рибàлок не бàчив папóг, бо б³ля р³чки папóги не вîдяться. А папóга літàв ціл³сінький день і всьогî-всьогî набàчився: людåй, машèн, будèнків, стовп³в, аф³ш… І нàвіть базàр побàчив і футбîл на стадіîні. Пîтім він стомèвся і сів на ÿблуню перепочèти. Відпочивàв і дивèвся навкругè. Кудè ж це він залет³в? І злякàвся: заблукàв! – Пор-рà вставàть, – сказàв тèхо й мàло не плàчучи. – Вар-рèть кàшу. Алå йомó ніхтî нічîго не відповідàв. Довкîла булî тèхо, т³льки лèстя пàдало з дåрева. Сид³в папóга на г³лці і не знав, що йомó робèти. Трåба булî лет³ти тудè, алå не знав кудè. Тут і приб³гло до дåрева цуценÿ, що гнàлося за дзвінкîю осîю. Осà полет³ла, цуценÿ лишèлося. – Гав! – сердèто сказàло їй усл³д цуценÿ і стàло грàтися ÿблуком. – Гав! – гукнóв до ньîго згорè папóга. Отод³ цуценÿ здивувàлося й поб³гло до хлîпчика. Про кого ти прочитав(-ла)? Що саме? Коли трапилася подія, змальована у тексті? Як у тексті сказано про осінь? Прочитай про це. Хто сидів на гілці і верещав? Що трапилося з папугою? Чому здивувалося цуценя? 152

Кого і що побачив папуга, коли вилетів із вікна? Знайдіть рядки і прочитайте про це. Доберіть заголовок до першої частини тексту.

2 А горобц³ з ус³х бок³в обс³ли папóгу й загукàли до ньîго: – Жив-жив! – Жив-жив! – загукàв він до них. Горобц³ подóмали, що цей дèвний птах із зелåним п³р’ям на бокàх перекривлÿє їх. – Жив-жив! – закричàли до ньîго гр³зно. – Жив-жив! – відпов³в їм рàдісно папóга, бо не знав, що вонè на ньîго сåрдяться. Тут до ньîго прилет³в гороб’ÿчий командèр і бîляче смикнóв за зелåне п³р’я. – Жив-жив! – мàло не плàчучи, попрохàв папóга, щоб йогî не чіпàли. Але горобц³ не знàли тогî і з ус³х бок³в стàли смèкати з ньîго п³р’я. Кåпсько* булî б папóзі, якбè цуценÿ не привелî хлîпчика. – Гав! – гукнóло цуценÿ на горобц³в, і вонè розлет³лися в ус³ бокè. Знàли, що цуценÿ сåрдиться, якщî йогî не слóхати. Хлîпчик зал³з на ÿблуню і зняв папóгу. Папóга притулèвся до йогî грудåй і сказàв: – Пор-рà вставàть! Вар-рèть кàшу! – Ти молодåць! – мîвив до ньîго хлîпчик. – Ти говîриш! – Ти молодåць! – ч³тко сказàв папóга. – Пірàт молодåць, – показàв йомó хлîпчик на цуценÿ. – Це він тебå врятувàв від горобц³в. – Пір-рàт молодåць! – погîдився папóга. Тепåр він живå у хлîпчика. І вже вèвчив багàтобагàто слів. Щоднÿ грàється з хлîпчиком і з Пірàтом. Чàсто підлітàє до вікнà і дèвиться тудè, в зимîвий день. Там літàють, збивàючи сніг із гілля, с³рі горобц³. * Кåпсько – погано. 153

І, мàбóть, папóга дóмає, ÿк би з нèми подружèтися, а пîтім навчèти їх говорèти. Хлîпчикові й Пірàтові про те нічîго не казàв, бо ж то йогî таємнèця. Мîжуть же бóти і в папóг таємнèці? Про кого і про що розповідається у другій частині тексту? Хто виручив папугу? Про що почав мріяти птах? Чому? Добери назву до другої частини тексту. Спробуй переказати початок тексту. Поміркуйте, чи можна назвати цей текст літературною казкою. Доведіть свою думку.

ЗАХÎДЬ, ЗАХÎДЬ, СН²ЖНА ЗÈМОНЬКО Андрій М’ястківський

ВÈПАВ СНІГ Вже осèпався гор³х, на травèцю ³ній ліг. Я хот³в спинèти л³то, та зчинèвся бóйний в³тер*. Я хот³в спинèти îсінь – хîлод вèгулькнув** з-за сîсон. Я погр³тися поб³г, а тим чàсом вèпав сніг. * Зчинèвся бóйний в³тер – тут: повіяв сильний вітер. ** Вèгулькнув – тут: з’явився. 154

Чи сподобався тобі вірш? Про яку пору в ньому розповідається? Які ознаки приходу зими описано у вірші?

Петро Бондарчук

¯ХАЛА ЗИМÀ ¯хала зимà б³лими к³ньми в б³лих сàнях, самà б³ла-б³ла. Вèїхала в пîле, а тут перестр³ли ї¿ вітрè, взялèсь за рóки. – Не пóстимо! – кàжуть. Посміхнóлась зимà. – Пуст³ть менå, – прîсить, – а я вам насèплю ср³бної порîші, бóдете грàтися нåю. Пропустèли вітрè зèму. ¯хала зимà б³лими к³ньми в б³лих сàнях, самà б³ла-б³ла. Вèїхала в долèну, а тут ї¿ перестр³ла р³чка, зашум³ла, зажебон³ла. – Не пущó! – кàже. Посміхнóлась зимà. – Пустè менå, – прîсить, – а я тоб³ подарóю кришталåвий палàц, бóде тоб³ в ньîму зàтишно. Пропустèла р³чка зèму. ¯хала зимà б³лими к³ньми в б³лих сàнях, самà б³ла-б³ла. Вèїхала в селî, глядь, а тут на нåї вже д³ти чекàють. 155

– Зимà ¿де! Зимà ¿де! – загукàли рàдо. – Ось хто менå чекàв! – зрад³ла зимà. Та й подарувàла д³тям: крут³ г³рки, весåлі сàнки, прудк³ лèжі, дзвінк³ ковзанè. Ще й кîжного за щ³чку вщипнóла, щоб червîна булà, он як! У вигляді кого змальовано зиму у в³рші? Які образні вислови вжив автор для цього? Розкажи, якою ти уявляєш цю зиму. Що вона подарувала дітям? Зачитай ці рядки. Якби вам довелося створювати мультфільм за змістом в³рша, які малюнки ви б намалювали? Навчіться вирáзно читати вірш і проведіть конкурс на кращого читця.

За Василем Сухомлинським

ПРОТОПТÀЛИ СТÅЖКУ Уноч³ намелî багàто сн³гу. Врàнці до шкîли йшло трîє дітåй – Юркî, Михàйлик і Н³на. Кîло хат з’явлÿлися лþди. Відкидàли лопàтами сніг, прокидàли дор³жки. Ось хатèна бабóсі Мар³ї. Вонà живå однà. Зупинèлися д³ти б³ля бабóсиного двîру. – Як же бабóся до кринèці вèйде? – сказàв Юркî. – Сн³гу ж ск³льки! – Давàйте протîпчемо стåжечку від хàти до кринèці! – порàдив Михàйлик. Д³ти увійшлè на бабóсине подв³р’я. Йшли по глибîкому снігó. Від вор³т до хàти йти булî дóже вàжко. А від хàти до вор³т – трîхи лåгше. Пройшлè два, три, 156

чотèри разè. Протоптàли стåжку від вор³т до хàти і від хàти до кринèці. Стîмлені й рàдісні д³ти йшли до шкîли. Вонè дóмали: ось бабóся Мар³я вèйшла з хàти. Побàчила стежечкè. Рад³є… Про кого розповідається в тексті? Як звали дітей? Чому вони зупинилися? Про що подумали? Що зробили діти? Поясни, чому діти радісні йшли до школи. Про що вони думали? Чи сподобалися тобі Юрко, Михайлик і Ніна?

Текст «Протоптàли стåжку» – оповідàння. Оповідàння – це худîжній текст на пåвну тåму, у якîму персонàжі – лþди – дорîслі і д³ти. Розповідàючи про ¿хні д³ї, харàктери, вчèнки, àвтор підвîдить читачà до пåвного вèсновку абî основнîї дóмки, вèраженої в оповідàнні. Леонід Глібов

ЗÈМОНЬКО-СНІГÓРОЧКО Зрîбим îчі чîрнії, рот і ніс червîнії – бóде, як марà! День і ніч стоÿтиме, вîвка проганÿтиме з нàшого дворà. Глÿне ÿсне сîнечко в веснянå вікîнечко – бàбу припечå, де й морîз той д³неться, геть від бàби кèнеться, з лÿку утечå!

Зèмонько-снігóрочко, нàша білогрóдочко, не вертè хвостîм, а трусè тихåсенько, рівнåнько, гладåсенько срібнåньким сніжкîм! Ми повибігàємо, сн³гу накачàємо кóпу за садкîм, бàбу здоровåнную, уноч³ страшåнную, зл³пимо гуртîм.

До кого і як звертаються діти у в³рші? Про що просять? Що хочуть зробити діти? Знайди і прочитай, яку снігову бабу зліплять діти. Чи сподобався тобі вірш? Вивчи його напам’ять. 157

За Галиною Бондаренко

СВЯТÈЙ МИКОЛÀЙ Ще за свогî земнîго життÿ Миколàй допомагàв б³дним і нуждåнним, а найпåрше – д³тям. Томó йогî назвàли Прàведником. Колè п³сля смåрті Прàведник з’явèвся пåред îчі Творцÿ, Бог звел³в йомó попросèти щось для сåбе. Алå Миколàй попросèв лишå однå – можлèвості і надàлі оп³куватися д³тьми, всімà, хто потребóє йогî допомîги. Так переповідàли лþди про життÿ та діÿння Святîго Миколàя. У день свогî нарîдження – 19 грóдня – він кладå чåмним д³тям під подóшку чи в черевèчок гостèнчик – «миколàйчик», а нечåмним – р³зочку… Отîж ус³ д³ти намагàються бóти чåмними й чекàють, колè Святèй Миколàй подарóнки принесå. Про кого розповідається в тексті? Що саме? Що тобі було відомо про Святого Миколая раніше, а що є новим?

Інна Бевз

ЗÀГАДКА Хîдить він завждè вноч³, мàє від ус³х дверåй ключ³, знàє, хто живå і де, як себå щоднÿ ведå. Чåмним д³ткам, хоч потрîху,

в чобіткè та у панчîхи він кладå пот³шки, а нечåмним – р³зки! Хто це? Швèдко відгадàй! Це наш лþбий …

За якими ознаками ти відгадав(-ла) загадку? Що дістається чемним діткам, а що – тим, хто бешкетує? Які подарунки від Святого Миколая хотів би одержати кожен з вас? Запитайте про це одне одного і дайте відповіді. Вивчи загадку напам’ять і загадай її вдома.

158

Максим Рильський

НОВОР²ЧНА-НЕСКІНЧÅННА Б³лий сніг, сн³женьку, Круг ялèнки стàнемо, постелè дор³женьку на ялèнку глÿнемо, від хàти до хàти – рóки всі сплетåмо Новèй рік стрічàти. знîву заведåмо: Б³лий сніг, сн³женьку, постелè дор³женьку… Хто до кого звертається у в³рші? З яким проханням? Чому? Чи сподобався тобі вірш? З яким настроєм його потрібно читати? Зроби розмітку в³рша. Навчися читати його вирáзно.

Анатолій Камінчук

НОВОР²ЧНЕ СВßТО На новор³чне свÿто зійшлîсь дітåй багàто: в танîчку під ялèнкою – Снігóронька з Калèнкою, Дід Морîз і кîники, ведмåдики і слîники,

Малÿтко й Лис Микèта, і вîвчик С³ра Свèта, і Гàвчик, і Мальв³на, П’єрî і Бурат³но… Вонè в танкó кружлÿють і щàстя всім бажàють.

Про що розповідається у в³рші? Хто завітав на новорічне свято? Розкажи, ким ти будеш на новорічному карнавалі. 159

НА ЩАСТЯ, НА ЗДОРОВ’Я, НА НОВИЙ РІК! За Іванною Савицькою

РІЗДВßНА КÀЗКА У ліскó, де колèсь рослè опåньки, жилè зàйчики малåнькі. Шóбка на них булà тåпла та пухкà, хвîстик схîжий на м’ячà, вóшка стирчàть, îчка блищàть. Булî всіх зàйчиків п’ять. Як прийшлè Різдвÿні свÿтà, заметушèлися зайчàта. Ось зайчèха порядкóє, зàєць надвîрі майстрóє, а малåнькі зайченÿта обступèли мàму й тàта, подаþть і помагàють, як ум³ють і як знàють. Вже до свят усå готîве. Пåчиво пухкå, чудîве… З мàком жîвті калач³, і велèкі, і мал³. Кîржики, ще й палянèці – все з білåнької пшенèці. Чобітîк новèх по пàрі зàєць привол³к для дàру. П’ять новåньких кожушк³в сам одèн пошèти вспів. – Ну, святкóймо! – кàже мàти. – Вже порà колядувàти. Обізвàлась С³ра Спèнка, наймалîдша в них дитèнка. – Мàмо, мàмо! Де ж ялèнка? Кàже мàти: – Ну, давàйте підожд³мо! Кóцика в ярîк пошл³мо. Він прудкèй, тож за хвилèнку з ÿру принесå ялèнку… Скîчив зàйчик по долèнці, нèзько поклонèвсь ялèнці – і сюдè, і тудè, кàже нèщечком: – Ходè! Ой, ходè мерщ³й до нас, різдвÿний звеселèш час. Та ялèнка не схот³ла. Вся ³неєм заблист³ла, золотèми зірочкàми, кришталåвими свічкàми та сказàла на бідó: – Не підó! Кóцик як приб³г до хàти, став рідн³ оповідàти, як в яркó ген у долèнці він все клàнявся ялèнці. Як вонà усÿ блист³ла, ср³бна, ÿсна, гàрна, б³ла… Крàщої немàє в снах, ні в ліскó, ні по хаткàх… Та ялèнка не пішлà… Тож розóмненькі зайц³ взялè швèдко чобіткè, ще й новåнькі кожушкè. А зайчèха палянèці із білåнької пшенèці, пиріжкè і калач³, що місèла уноч³. 160

Зайченÿта непомàлу позбирàли що попàло і швидåнько по сніжкó скîком-бîком – вже в яркó. Склàли все те під ялèнку, не марнóють ні хвилèнки. Веселåнькі. Не дармóють, на ввесь гîлос колядóють. А ялèнка вся яснèться*, від ³нею аж іскрèться. Гîмін л³сом покотèвся – Бог Предв³чний народèвся. Про кого і про що розповідається у казці? Як описано зайчиків? До якого свята і як вони готувалися? Чому зайчики святкували Різдво під ялинкою? Якою вона була? Розкажи, як готуються до Різдва у твоїй родині.

Андрій М’ястківський

С²Ю, В²Ю, ПОСІВÀЮ… Щовåчора пåред Новèм рîком (колèсь Новèй рік зустрічàли 14 с³чня) дідóсь Демèд навчàв Андр³йка щед­ рувàти: – Щåдрий вåчір, хàто-світлèце! С³йся, родèся, жèтечко, пшенèце!

Андр³йко співàв рàзом з дідусåм та уявлÿв, як він прийдå із дзвінîчком до дÿдька Івàна. Пîтім до дÿдька Юхèма і сам лóнко, як дзвінîчок, щедрувàтиме. А йомó за це дÿкуватимуть, пригощàючи цукåрками, гор³хами. Він ще й посівàтиме з прàвої рукè: * Яснèться – тут: світиться. 161

– С³ю, в³ю, посівàю! З Новèм рîком вас вітàю! – Усå це дóже дàвнє, – заувàжила мàма. – Хто дàвнє забувàє, той тепåрішнього не знàє, – сказàв дідóсь. – Жèто, пшенèця теж дàвні, а щорîку нов³ рîдять, – додàв тàто. І Андр³йко т³шився, що скîро підå щедрувàти. Чого навчав дідусь Демид онука? Які щедрівки співають діти? Що в них висловлюється? Знайди у тексті і запам’ятай прислів’я. Спробуй пояснити його значення.

ЩЕДР²ВКА Прийшлè щедрувàти до вàшої хàти. Приспів: Щåдрий вåчір, дîбрий вåчір Дîбрим лþдям на здорîв’я. Тут живå госпîдар – багàтства волîдар. Приспів... А йогî багàтство – золот³ї рóки. Приспів... А йогî пот³ха – хорîшії д³ти. Приспів... Чи сподобалась тобі щедрівка? Що у ній говориться про господаря? Яке ж у нього багатство? А в чому його потіха? Поміркуйте, чи справді це так.

ЗАСІВÀЛЬНА Хлопчик сіє пшеницю і промовляє:

щоб вам родèло крàще, ніж тор³к! Квасîля під стåлю, а льон по кол³на, щоб вам, госпîдарю, головà не бол³ла!

С³йся, родèся, жèто, пшенèця, всÿка пашнèця. На щàстя, на здорîв’я, на Новèй рік,

Які побажання висловлено у засівальній пісні? З яким настроєм її потрібно читати? Вивчи напам’ять щедрівку або засівальну пісню. 162

Засівàльні пісн³ і щедр³вки співàють у Різдвÿні свÿтà. У них – вітàння, дîбрі побажàння госпîдарям. За Світланою Колядою

ОМЕЛÞХИ 1 Лютóє морîз. Сьогîдні так хîлодно, що малåнькі школяр³ не пішлè до шкîли. Орèся теж удîма. Вонà дèвиться у вікнî. Бабóся в хлів³ пîрається. Нóдно д³вчинці сам³й. Он там, надвîрі, горобèна червîними кåтягами палàє. Аж ось налет³ла згрàйка омелþхів… Усþ горобèну вкрèла. Гàрні птахè! Грóди в них рожåві. Гол³вки чубàтенькі. Посвèстують омелþхи, ÿгодами ласóють. Орèся в долîньки плåще. До птах³в озивàється. От колè б вонè прилет³ли до нåї! Та пташкè на нåї й увàги не звертàють. Все їдÿть та їдÿть.

Дèвиться Орèся, а вонè млÿві стаþть. Свист³ти перестàли. Рàптом почалè пàдати! Одèн, дрóгий, трåтій… Ус³ попàдали. Якèй догорè лàпками, якèй на бочîк… – Ой лèшенько! – стривîжилася Орèся, у вікнî стóкає… Прийшлà бабóся і заспокîює внóчку: – Все бóде гарàзд, – говîрить. – Я їм допоможó. А ти спàти лягàй. 163

2 Прокèнулась Орèся – пîвна світлèця омелþхів! На кімнàтному лимîнному дåреві сидÿть. Очàм сво¿м д³вчинка не в³рить. А посåред світлèці – порîжній кîшик! Що за дивà?! Дві птàшки на підвікîнні сидÿть. Дзьобàми у шèбку стóкають. Підвелàся Орèся з л³жка. На підлîгу стàла. А омелþхи – всі до в³кон. З лимîнного деревцÿ злет³ли. Об в³кна стурбîвано б’þться. Орèся – знов до л³жка. Затèхла, чекàє. Т³льки îчі з-під кîвдри визирàють. Сидÿть пташкè б³ля в³кон і не співàють. Вèрішила Орèся вèпустити омелþхів. Заговорèла дзвінкèм голосîчком: – Не лякàйтесь! Я вас вèпущу! – Алå пташкè знîву стривîжилися. Відкрèла Орèся кватèрку. Самà в кутîчку л³жка притèхла. Омелþхи – в кватèрку! Одèн за îдним, одèн за îдним… Фур-р-р! Фур-р-р! Полет³ли! Увійшлà бабóся і все пояснèла. Мåрзлих ÿгід наковтàлися омелþхи. Дóже охолîли ¿хні т³льцÿ. Від тогî птахè й попàдали. Моглè б і загèнути. Алå бабóся внеслà їх у кîшику до кімнàти. Пîки Орèся спàла, омелþхи відігр³лися. – А ти, Орèсенько, дîбре зробèла, що омелþхів вèпустила. Пташкè сумувàли б за л³сом. А на горобèну вонè ще прилетÿть. Та й морîзи велèкі тримàються в нас недîвго. Про кого і про що розповідається в оповіданні? Знайди і прочитай рядки, у яких розповідається: а) якими були омелюхи; б) що вони робили; в) що з ними сталося. Чому омелюхи попадали? Як це пояснила бабуся? Якою була бабуся? А Орися? Доведи свою думку. Яка головна думка оповідання? Добери заголовки до частин оповідання. Перекажи одну з них. 164

Леон³д Гл³бов – відîмий укра¿нський поåт, байкар. Народèвся він на Полтàвщині. Змàлку любèв прирîду, особлèво кв³ти. Йогî нàвіть жартомà називàли «квіткîвий корîль». Леон³д Гл³бов був скрîмною людèною. Йогî товариш³ по слóжбі нàвіть не здогàдувалися про йогî талàнт віршувàти. Леон³д Гл³бов любèв дітåй і на­ писàв для них багàто твîрів: зàгадîк, жартівлèвих пісåнь, в³ршів. Одèн із них «Зèмонько-снігóрочко» – ти вже знàєш. Леонід Глібов

КÎНИК-СТРИБУНÅЦЬ (Байка)

У степó, в трав³ пахóчій, Кîник, вдàтний молодåць, і весåлий, і співóчий, і провîрний стрибунåць чи в пшенèченьку, чи в жèто, досхочó розкошувàв і ціл³сінькеє л³то, не вгавàючи, співàв. Розгулÿвся на всі бîки, все байдуже, все дармà… Колè гульк! – аж в степ ширîкий сóне злþчая зимà. Кîник плàче, сåрце мл³є, кèнувсь він до Мурав’ÿ*: – Дÿдьку, он зимà біл³є! От тепåр же згèну я! * Муравåй – мурашка. 165

Чóєш – в л³сі вîрон крÿче, вітрè бóйнії гудóть? Порятóй, порàдь, землÿче, як це лèхо перебóть! – Опізнèвся, неборàче, – одказàв землÿк йомó, – хто кохàв життÿ ледàче, неперåливки томó. Як же в св³ті не рад³ти? Все кругîм тебå цвітå, – кàже Кîник, – пташкè, кв³ти, лþбе л³течко на те. Скîчиш на травó шовкîву – все співàв би та співàв. – На такó весåлу мîву Муравåй йомó сказàв: – Проспівàв ти л³то бîже, – вдàча вже твоÿ такà, – а тепåр танцþй, небîже, на морîзі гопакà! Яким був Коник? Що він любив над усе? Чому так злякався Коник зими? Яким був Муравей? Як ти гадаєш, чому він не допоміг Коникові? Подумай, кого мав на увазі автор, описуючи Коника і Мурав’я. Яка румунська байка подібна до цієї? Хто її автор? Навчіться читати байку «Коник-стрибунець» у ролях.

Бàйка – невелèкий віршîваний абî прозîвий текст повчàльного зм³сту. Герîями бàйки мîжуть бóти тварèни, рослèни, предмåти, як³ над³лені людськèми рèсами. Бàйка чàсто зак³нчується корîтким вèсловом, у якîму розкривàється ї¿ головнà дóмка, тîбто морàль. ²ноді такà повчàльна дóмка є почàтком бàйки. 166

Лåся Укра¿нка… Народèлася вонà більш як сто рîків томó. Синьоîка, білÿва д³вчинка з душåю гîрдою і н³жною, сåрцем лàгідним і чèстим, харàктером сèльним, вîлею не­злàмною. Свій пåрший вірш вонà написàла, колè їй булî ст³льки, ск³льки зàраз вам, – 9 рîків. Життÿ Лåсі Укра¿нки склàлося нелåгко. В 11 рîків вонà захвор³ла на туберкульîз кістîк. Д³вчинка невимîвно страждàла, алå мóжньо борîлася із хворîбою. Пізн³ше вонà писàла: Я булà малîю гîрда, щоб не плàкать, я сміÿлась. Хворîба не зламàла мóжньої д³вчини. Вонà самост³йно навчàлася, вèвчила більш як дåсять інозåмних мов, чудîво грàла на фортепіàно, написàла багàто твîрів. Н³жно любèла вонà дітåй. Для них писàла в³рші, казкè, оповідàння. Леся Українка

На зелåному горбîчку, у вишнåвому садîчку, притулèлася хатèнка, мов малåнькая дитèнка стèха вèйшла виглядàти, чи не вèйде ї¿ мàти. І до б³лої хатèнки, немîв мàти до дитèнки, вèйшло сîнце, засвітèло і хатèнку звеселèло. Прочитай вірш. Чи сподобався він тобі? Яку картину змальовує поетеса? Як ставиться автор вірша до рідного краю? З чого це видно? Вивчи вірш напам’ять. 167

ОЙ, ВЕСНА, ВЕСНА – ДНЕМ КРАСНА Пісн³, якèми закликàли веснó, називàються вес­ нÿнками. У нарîді їх ще називàють га¿вки, ма¿вки, шум³вки. Колèсь новèй рік починàвся з бåрезня. Веснó зустрічà­ ли рàдісно: з піснÿми, тàнцями, ³грами. Колè починàли тàнути снігè, дівчàта вихîдили на пàгорби і співàли пісåнь. Вонè запрîшували веснó швèдше повернóтися. У нарîді це називàли закликàнням веснè. – Ой, веснà, веснà, – днем краснà, що ти нам, вåсно, принеслà? – Принеслà я вам л³течко, щоб родèлося жèтечко, ще й озèма пшенèця, ще й червîні квіточкè, щоб квітчàлись діточкè. Як у давнину люди зустрічали весну? Що принесла весна людям? Як побудована веснянка «Ой, весна, весна…»? Прочитайте її як діалог дітей і весни. Вивчи веснянку напам’ять.

Олександр Олесь

ВЕСНßНКА А вже ÿсне сîнечко припеклî, припеклî, ÿсно-щèре зîлото розлилî, розлилî. На вóлиці стрóмені воркотÿть, воркотÿть. Журавл³ курлèкають та летÿть, та летÿть.

Засин³ли прîліски у ліскó, у ліскó… Швèдко бóде зåмленька вся в вінкó, вся в вінкó. Ой сîнечку-бàтечку, догодè, догодè! А ти, зåмле-мàтінко, уродè, уродè!

Якою поет змальовує весну? На які ознаки весни він звертає увагу? Які образні вислови вживає? 168

За Василем Чухлібом

ЖУРАВЛ²-ВЕСÅЛИКИ Веснà прийшлà. На подв³р’ї тèхо. Т³льки ³ноді нале­ тèть вітерåць-пустунåць, побàвиться вербîвим в³ттям та й дàлі полетèть. – Курлè-курлè! – рàптом долèнуло з височинè. Тарàсик підвîдить гîлову, вдивлÿється в нåбо. А курлèкання все блèжчає. Ось ужå вèдно в голубîму нåбі рівнåнький трикóтник. – Д³ду, журавл³ летÿть! – вигóкує Тарàсик. Дідóсь прикладàє рóку до чолà, дèвиться. – Повертàються з вèрію весåлики нàші, – розглàджує вóса. – А чомó весåлики? – дèвиться на д³да Тарàсик. – Журавл³? – Ні, навесн³ зовóть лþди журавл³в весåликами. – А чомó? – Бо повертàються птахè додîму і рад³ють вонè, вåсело їм, що здолàли далåку дорîгу, що знîву в р³дних краÿх. І лþди з нèми рад³ють. – Егåй, весåлики, прив³т! – гукàє Тарàсик. Птахè н³би вчувàють йогî вітàння й у в³дповідь гîлосно курлèчуть. – А восенè звàтимуться вонè журавлÿми, – продîвжує дід. – Розлучàються вонè з батьківщèною і жóряться від тогî, що мóсять лет³ти на чужинó. Чåрез те й журавлÿми звóться. Про кого і про що розповідається в тексті? Як змальовано прихід весни? Чому тих самих птахів навесні називають веселиками, а восени – журавлями? Прочитайте в особах розмову дідуся з онуком.

169

9 бåрезня – дåнь нарîдження Та­рàса Шевчåнка. Ім’ÿ цьогî велèкого укра¿нського поåта і худîж­ ника – слàву і гîрдість укра¿нського нарî­ду – ти вже знàєш. Знàєш і дåякі йогî в³рші. А написàв Тарàс Шевчåнко їх дóже багàто. Найпåрша йогî кнèжка в³ршів називàлася «Кобзàр». Томó поåта чàсто називàють Кобзарåм, тîбто нарîдним співцåм.

Тарас Шевченко

Світàє, край нåба палàє, соловåйко в тåмнім гàї сîнце зустрічàє. Тихåсенько в³тер в³є, степè, ланè мр³ють, між ярàми над ставàми вåрби зелен³ють. Садè рясн³ похилèлись, топîлі повîлі стоÿть соб³, мов сторîжа, розмовлÿють з пîлем. Яка картина природи змальована у в³рші? Розкажи про це, використовуючи слова в³рша. Вивчи вірш напам’ять.

Тарас Шевченко

У нàшім рàї на земл³ нічîго крàщого немàє, як тàя мàти молодàя з сво¿м дитÿточком малèм… Тепåр їй лþбо, лþбо жèти. Вонà сåред нîчі встаº, і стережå добрî своº, 170

і дожидàє тогî св³ту, щоб знов на ньîго надивèтись, наговорèтись. Про кого розповідається у вірші? Яке добро стереже мати?

За Оксаною Іваненко

ЯК ТАРÀС УЧÈВСЯ В ШКÎЛІ Про шкîлу пåршим зав³в розмîву дід. – Що в голов³ є, то дов³ку твоº, – сказàв він. – Час ужå Тарàса до дякà в наóку віддàти. – Та чи не малå ще? – озвàлася тèхо мàти. Алå бàтько підтрèмав д³да: – Нічîго, хай змàлку вчèться. Що вм³тиме, тогî за плечèма не носèтиме. Тарàсові булî і цікàво, і трîхи бîязко йти до шкîли. Він не раз б³гав під ї¿ в³кнами і чув, як учèтель, дяк Совгèр, гучнèм гîлосом прокàзує: – Аз-бóки*! Аз-бóки! А за ним хлîпці всі хîром: – Аз-бóки! Аз-бóки! А ³нколи чóти булî плач і зîйки, і дядькè, підморгнóвши одèн îдному, кàжуть: – Ач, як дяк берåзовим перîм випèсує! Непосидþчий, цікàвий до всьогî, Тарàс відчувàв до наóки велèку охîту, хоч і важкà булà отà наóка! Хібà що розум³ли хлîпці в тих словàх, як³ повтîрювали за дякîм? А до тогî ж незрозум³лі словà підкр³плювалися рем³нним батіжкîм, що вèсів на стін³, та дяк³вськими штурханàми. Такà вже тод³ булà наóка, що без р³зки й слîва не навчèш. – Нічîго, – підбадьîрював дід, – дîки не намóчишся, дîти не наóчишся. – Крàще вже вèвчити швèдше, – вèрішив про сåбе Тарàс. І цікàво, що ж дàлі бóде? * Аз, бóки – старі назви букв А, Б. 171

Він скінчèв Àзбуку ран³ше за ³нших. Прийшîв додîму щаслèвий і гîрдий. – Казàв дяк, – звернóвся до бàтька, – що вже Часослîв трåба. – Отакå! – сплåснула рукàми Катрóся. – Мàмо! Тàту! Наш Тарàс ус³х вèпередив! Он Івàн Бондарåнко й половèни ще не вèвчив. – Так це ж трåба кàшу варèти, дÿкові нестè, – заклопотàлася мàти. – Ох, ти ж мій школÿрику вчåний! Врàнці і мàти, і Катрóся, і Ярèнка дивèлися, як оберåжно і серйîзно ніс Тарàс загîрнутий у б³лу хустèну гîрщик молîчної кàші. У кишåні штанц³в брÿзкало к³лька мідяк³в і стирчàла дерев’ÿна лîжка. І кàша, і грîші булè нагорîдою вчèтелеві, якà налåжала при зм³ні книжîк: Àзбуки на Часослîв, Часослîва на Псалтèр*. – Тарàс кàшу прин³с! Тарàс кàшу прин³с! – загомон³ли школяр³. Тарàс пåрший між нèми був герîєм такîго урочèстого дня. Совгèр сьогîдні нікîго не бив. Гîрщик постàвили на стол³, і всі óчні повиймàли з кишåнь лîжки. – ¯жте Тарàсову кàшу, – засміÿвся Совгèр, – а ти їх, Тарàсе, лупцþй по рукàх, що не вчèлися так, як ти. Ус³ засміÿлися… Гîрщик швидåнько спорожн³в. Тод³ Совгèр вèніс гîрщик на подв³р’я і постàвив на серåдині. – Ну, хто влучèть? – спитàв дяк, і всі хлîпці почалè жбурлÿти в гîрщик пàлки, пîки Івàн Бондарåнко не влóчив і не розбèв. – А тікàй, такèй-сякèй, а ви, хлîпці, лов³ть та дîбре намн³ть вóха, – закричàв Совгèр. Та Івàн, як почóв такèй накàз, дременóв так, що й дóху вмить не стàло. – А чогî це так рîблять? – спитàв Тарàс удîма. – І кàшу несóть, і гîрщик б’ють, і вóха мнуть? Нàвіть дід знизàв плечèма. – А хто йогî знàє, зв³дки звèчай такèй пішîв… – От кінчàй Часослîв швèдше, – сказàла мàти, – то я ще кàші наварþ. * Часослîв, Псалтèр – богослужбові книги з текстами релігійних пісень і молитов. 172

Такè дîбре вчèвся Тарàс – нічîго не скàжеш. – Дîбрий козàк бóде, – рад³в дід. – І до наóки мастàк*… Хто є головним героєм твору? Яким зображено діда Тараса? Яка роль дідуся в дитинстві Тараса? Як він пояснював необхідність учитися? Прочитай народні вислови, які це підтверджують. Як навчався Тарас у школі? Якими були порядки у старій школі? Що тобі особливо не сподобалося? А що зацікавило? Як сказав дід про свого внука Тараса? Знайди і прочитай рядок про це. Як ти думаєш, чи здійснилася мрія батьків і діда щодо свого сина і внука? Підтверди свої міркування.

ОДВІЧНІ ЦІННОСТІ За Миколою Романікою

ЯК ХЛІБ ХÎДИТЬ Бабóсина хàта для Олåнки – нàче музåй. Чогî тут т³льки немàє! Лежàть у мèснику дàвні дерев’ÿні лîжкè, стоÿть мальîвані глåчики і мак³терки. На хàті Олåнка побàчила старåньку прÿдку з грåбенем і веретåном, а на горèщі – почорн³лу від чàсу дубîву діжó. – Бабóню, а нав³що тоб³ ця діжà? – спитàла Олåнка. – О, вонà і менå, і твогî дідусÿ, і твоþ мàму, і дÿдька, і т³тку – весь наш рід годувàла. – А менå сво¿м хлібцåм вонà мîже пригостèти? – поцікàвилась Олåнка. – Зв³сно, мîже. Вонà щåдра… Увåчері внеслà бабóся діжó до хàти. Старàнно вèмила й замісèла в ній т³сто. Пîтім накрèла діжó, щоб т³сто підхîдило. А врàнці ще раз вèмісила т³сто й почалà розпàлювати в печ³ вогîнь. Колè дрîва згор³ли, бабóся наготувàла дерев’ÿну лопàту. Тим чàсом т³сто так підійшлî, що почалî нàвіть виповзàти з діж³. Бабóся брàла йогî, спрèтно ліпèла буханц³ і на лопàті саджàла в піч. Пîтім затулèла піч засл³нкою і сказàла: * Мастàк – тут: майстер, maestru. 173

– Ну, Олåночко, як підå хліб по хàті, то, вважàй, на стіл прîситься. Олåнка с³ла на осл³нчику і стàла чекàти, що невдîвзі буханц³ з пåчі сам³ вèкотяться. Минàв час, а засл³нка і не зворухнåться, тèхо-тèхо за нåю. – Бабóню! – гукнóла в прочèнені двåрі Олåнка. – А чогî ж буханц³ про сåбе знàти не даþть? – Як-то не даþть? – ступèла на пор³г бабóся. – Он якèй смачнèй дух кîтиться від них і по хàті, і подв³р’ям, і горîдом. Пішîв наш хлібåць, пішîв… Бабóся простелèла на лàві рушнèк із вèшитими п³внÿми, діставàла золотàві буханц³ й злегåнька вмивàла їх водîю. Вонà клàла буханц³ на рушнèк і прикàзувала: – Хліб, Олåнко, мандрóє і по земл³, й по морÿхокеàнах, і в шàхти спускàється, і з космонàвтами до зірîк злітàє… Він сèли лþдям додаº. Томó й найдорîжчий за все на св³ті. Про кого і про що розповідається в оповіданні? Якою була бабусина хата? Що розповіла про діжу бабуся? Про що попросила Оленка? Як бабуся пекла хліб? Зачитай уривок про це. А ти бачив(-ла) як печуть хліб? Що означає вислів як піде хліб по хаті? Чи зрозуміла його Оленка? Як бабуся складала спечений хліб? Що приказувала? Як бабуся ставилася до хліба? З чого це видно? На скільки частин можна поділити оповідання? Поділіть і доберіть заголовки до кожної частини. Одну з них перекажіть.

За Ярославою Музиченко

Велèкдень – найсвітл³ше, найрàдісніше свÿто укра¿н­ ського нарîду. До ньîго готóються заздалег³дь: упродîвж Велèкого пîсту очищàють дóшу й т³ло. А в остàнній пåред Велèкоднем тèждень, що звåться Чèстим, або Б³лим, святкîво прибирàють хàту. У переддåнь свÿта печóть паскè, готóють до свÿчення традиц³йні стрàви: крашанкè, шèнку, ковбàси. 174

П³сля Слóжби Бîжої, покуштувàвши свячåних страв, стàрші лягàють спочèти, а мîлодь гулÿє – на вèгоні б³ля цåркви вивîдять великîдніх веснÿнок. Дітлахè ж на Велèкдень грàють однå з îдним навбèтки крашанкàми. Що нового ти довідався(-лась) про Великоднє свято, а що було відомо раніше? Розпитайте одне одного, як хто святкує Великдень.

Марія Хоросницька

НАВБÈТКИ С³ли д³ти у кільцå, Стук-стук-стук… в кîжного в рукàх яйцå. І рàптом – хрусь! Мàрті вèпало на слàву Гру продîвжує Петрóсь. розпочàти цю забàву. Стóкнув всьогî раз³в три Дóже мèлу, престарó і так сàмо вèйшов з гри. Великîдню гру. За Петрîм пішîв Максèм, Хîдить д³вчинка кільцåм дåкілька дівчàт за ним… і постóкує яйцåм… В Îлі пèсанка цілà, Що не стóкне – Îля в грі перемоглà! трісь і трісь, – А тепåр, відîмо всім, ÿйця тр³скають чи¿сь… всі за стіл до Îлі в дім – Мàртине цілå, твердå – ¿сти ÿйця, все, що є… Мàрта рàдо дàлі йде… Прîсить той, хто виграº. З якою народною дитячою грою ти ознайомився(-лась), прочитавши вірш? Спробуй розповісти правила цієї гри.

За Олегом Буценем

ЗÀРАЗ Цікàвою булà Марèнка, все їй трåба знàти. Почóє якåсь новå слîво – неодм³нно спитàє, що вонî знàчить. Поÿснÿть їй раз – і запам’ятàє. Та трàпилось Марèнці однå слîво, якå вонà ніÿк не моглà зрозум³ти. А слîво те звичайн³сіньке: «Зàраз». І якбè чåрез ньîго не стàвся одèн прèкрий вèпадок, Марèнка, мàбóть, і дîсі б йогî не зрозум³ла. А трàпилося от що. 175

Прокèнулась Марèнка в нед³лю, сяк-так одяглàсь і давàй бàвитись лялькàми. Мàма кàже їй: – Ти, дîню, спåршу л³жко застелè, вмèйся, а тод³ вже грàйся. А Марèнка на те: – Зàраз, мамóсю, – і знîву грàється. І ск³льки раз³в не повтîрювала їй мàма своº прохàння, вонà все своº: зàраз та зàраз. «Напåвно, не розум³є дочкà цьогî слîва», – подóмала мàма. От і кàже чолов³кові: – Мîже, сьогîдні по¿демо до зоопàрку? Погîда чудîва. Давнî вже там не булè. Як почóла те Марèнка, так і закрутèлась по кімнàті дзèґою. – Ой, мàмочко, як дîбре ти надóмала! Нóмо швèдше сн³дати і по¿демо. – Зàраз, – відказàла спок³йно мàма і пішлà до кóхні. Не сидèться Марèнці в кімнàті, і вонà на кóхню подалàся. – Мамóсю, ми скîро бóдемо сн³дати? – Зàраз, дîню, – знîву відповідàє мàма і дàлі пîрається б³ля плитè. Б³гає Марèнка з кімнàти в кóхню, то попрîсить мàму плàття вèпрасувати, то бант зав’язàти. А мàма на те: зàраз та зàраз. Прèкро стàло Марèнці, розрþмсалась. – Чогî це ти плàчеш? – питàє в нåї тàто. – Я мàму ст³льки раз³в просèла, а вонà все відповідàє, що зàраз, і нічîго не рîбить… – А я чув, що «зàраз» – це «пîтім». – Хто ж тоб³ такå сказàв? – дивóється Марèнка. – А твоº незастåлене л³жко, розкèдані лялькè, непрèбрані звåчора фàрби… Подивèлась навкîло Марèнка, вèтерла сльîзи і сказàла: – Я, татóсю, зàраз…, зàраз усå приберó. І швидåнько все прибрàла. Отàк і зрозум³ла Марèнка те «зàраз». А як зрозум³ла, то й мàма вже не барèлась: посміхàючись, подалà сн³дати, і незабàром ус³ по¿хали в зоопàрк. 176

Про кого розповідається в оповіданні? Якою була дівчинка? Як мама навчила Маринку виконувати все вчасно? Чи зрозуміла Маринка значення слова зараз? Проілюструй свою відповідь уривком з тексту.

За Дмитром Ткачем

МОß МÀМА Задалè нам у шкîлі написàти твір про сво¿х батьк³в. Не знàю, хто що напèше, а мен³ про своþ мàму написàти, мàбóть, найвàжче. Вонà – учèтелька. Тож мен³ доведåться вчèтелеві писàти про вчèтеля. А самà ж я т³льки ученèця… Сказàла я мàмі, що мен³ трåба про не¿ написàти. А вонà – у сміх: – Ну, от і дîбре. Побàчу, ск³льки ти граматèчних по­ милîк зрîбиш… Прîсто бідà мен³ з моºю мàмою. Що не напишó, а вонà відрàзу: «А де кîма? Отóт пåред а трåба кîму стàвити… А де твій знак питàння?» Тод³ я замèслилася. Подóмала: нічîго не писàтиму про мàму. Крàще про тàта. Він бригадèр на взуттºвій фàбриці. Все-такè робітнèча профåсія… І тàто не питàтиме, де мо¿ кîми. Отàк замèслилася та й сиджó. Колè рàптом дзвінîк. Мàма відчинèла двåрі, а я бàчу, як вонà змінèлася на видó. – Волîдя?.. Ярåменко?.. – питàє. А на порîзі сто¿ть стàвний льîтчик з букåтом кв³тів. Він кàже: – Так, це я, Оксàно Семåнівно. Ваш óчень, колèшній шибàйголова Волîдя Ярåменко. Поцілувàв мàму і дав їй кв³ти. – Та якèй же ти дорîслий став, – кàже до ньîго мàма і запрîшує в кімнàту. – А слîво знаннÿ тепåр з двомà «ен» пèшеш, – жартóє мàма, – чи з однèм? А в самîї сльîзи рàдості на очàх. – З двомà, – сміºться льîтчик. – Ви менå не т³льки цьогî навчèли. Îчі на світ розкрèли, далè пут³вку в життÿ! Та й не т³льки мен³… Ви ж моÿ пåрша вчèтелька. Пîтім ми сид³ли за столîм: пилè чай з пåчивом. 177

Я т³льки дивèлася на них і слóхала. А вонè все згàдували й згàдували… Про Льîню Ушакîва, якèй став геîлогом. Про Степàна Кучерåнка, той плàває на корабл³. Про Вàлю Чàйку. Вонà – мед­ сестрà. Лавр³н Хомåнко подàвся вчèтися на гірнèчого інженåра. Н³на Сал³й зак³нчує залізнèчний тåхнікум…

Зв³сно, я нікîго з них не знàю. Алå починàю розум³ти, ск³льки ж тод³ мàмі довелîся з усімà працювàти, щоб, як кàже цей льîтчик, дàти їм «пут³вку в життÿ». Тепåр я збагнóла, що вчèтель навчàє не т³льки мîви, істîрії, геогрàфії, а й любîві до профåсії. Як моÿ мàма. Так, учèтель даº нам пут³вку в життÿ! От про це й трåба написàти… Чому дівчинка все-таки вирішила писати твір про маму? Як ти розумієш вислів дати путівку в життя? Кому дали її вчителі? Склади усну розповідь про свою маму.

КРАЙ, У ЯКОМУ ТИ ЖИВЕШ Микола Сингаївський

Батьківщèно, зåмле р³дна, Ти, як мàти, найрідн³ша, зåмле сîнячна і хл³бна, ти з дитèнства наймил³ша, ти нав³к у нас однà – ти і взèмку найтепл³ша – нàша îтча сторонà. нàша îтча сторонà. Які слова дібрав автор, щоб передати свою любов до Батьківщини? Зачитай їх. Зроби розмітку в³рша і навчися вирáзно читати. 178

Микола Бакай

У Р²ДНОМУ КРÀЇ Однà Батьківщèна, і двох не бувàє, місцÿ, де родèлися, зàвжди свят³. Хто р³дну осåлю своþ забувàє, той дîлі не знàйде в житт³. Тут мàмина п³сня лунàє і нèні, ї¿ підхопèли полÿ і га¿. Ї¿ вечорàми по всій Укра¿ні співàють в садàх солов'¿. І я припадàю до нåї устàми, і сåрцем вбирàю, мов спрàглий водè. Без р³дної мîви, без п³сні, без мàми збідн³є, збідн³є землÿ назавждè. Як поет ставиться до рідного краю? З чого це видно? Якими рядками висловлено головну думку в³рша?

За Марією Познанською

НÀША СЛÀВНА УКРА¯НА 21 сåрпня 1991 рîку Укра¿на стàла незалåжною держàвою. Збулàся мр³я нàшого нарîду. Тепåр ми твîримо своþ держàву, закîни, націонàльну культóру. В Укра¿ні живóть укра¿нці, росіÿни, білорóси, угîрці, румóни, полÿки та ³нші нарîди. Ус³ вонè в нàшій держàві мàють однàкові правà. Укра¿на дóже багàта. У нас є вуг³лля, зал³зо, зîлото, газ, нàфта. На полÿх нàшої Батьківщèни зр³ють пшенèця, жèто, кукурóдза, грåчка, наливàються сîком кавунè, дèні, виногрàд, ÿблука, грóші, слèви. На п³вдні нàшу кра¿ну омивàють тåплі морÿ – Чîрне й Азîвське. Є в нас і гîри – Карпàти і Крèмські, є р³ки, озåра. Багàта і прекрàсна нàша землÿ, чудîві лþди живóть на ній. Немàє крàщої земл³, ніж р³дна. Що нового ти дізнався(-лась) з тексту, а що тобі було відомо раніше? Яка головна думка тексту? 179

Наталка Поклад

ПРÀПОР Прàпор – це держàвний сèмвол, він є в кîжної держàви. Це для всіх – ознàка сèли, це для всіх – ознàка слàви. Сèньо-жîвтий прàпор мàєм: сèнє – нåбо, жîвте – жèто. Прàпор цей оберігàєм, він – святèня, знàють д³ти. Наталка Поклад

ГЕРБ Наш герб – тризóб, та ми зрослè, ми є, це вîля, слàва й сèла. ми зàвждè бóдем, Наш герб – тризóб. добрî і п³сню Недîля нас косèла, несемî ми лþдям. Яким настроєм сповнені прочитані тобою в³рші? Про що в них йдеться? Що тобі відомо про символи України? Один з в³ршів вивчи напам’ять.

Ольга Хорошковська

ПРО КÈЇВ – СТОЛÈЦЮ УКРА¯НИ Óчні дрóгого клàсу збирàлися на екскóрсію в столèцю Укра¿ни – Кèїв. Васèлько запитàв свогî бàтька: – Тàту, а чим слàвиться Кèїв? – Чим слàвиться? Мàбóть, своºю красîю – зелåними пàрками, ширîким Дніпрîм, золотèми бàнями церкîв, висîтними будèнками. – А чим ще? – Чудîвим метрî, якå з’ºднує далåкі райîни м³ста і йогî частèни, що лежàть по обèдві стîрони Дніпрà. – А ще? – допèтувався Васèлько. – Своºю центрàльною вóлицею, якà звåться Хрещà­ тик, і Майдàном Незалåжності, сво¿ми музåями і старо­ 180

вèнними собîрами: Соф³ївським, Михàйлівським, Пе­ чåрською лàврою. – І все? – не відставàв допèтливий Васèлько. – Ні, не все. Мàбóть, людьмè – прив³тними, працьо­ вèтими, доброзèчливими. – Мен³ Михàйлик говорèв, – повідîмив Васèлько, – що в Кèєві є багàто університåтів, теàтрів, музåїв. Це прàвда? – Так, прàвда. І вонè відîмі не лишå у Кèєві, а й у всій Укра¿ні. – А ще що відîме? – А ти чув про гігàнтські літакè «Антåй» і «Мр³я»? Їх знàють у всьîму св³ті. ²нших такèх немà. І виготовлÿють їх у Кèєві на завîді «Авіàнт». – Як цікàво! – замèслено сказàв хлîпчик. – Я хîчу по¿хати до Кèєва, щоб усå це побàчити. – Ну, все ви не побàчите, бо Кèїв – величåзне м³сто. Алå кèївські вóлиці, метрî, Дніпрî, собîри – обов’язкîво побàчите. Що про Київ дізнався Василько від батька? Хто з вас був у Києві і може розповісти про місто?

За Василем Сухомлинським

БЕЗ БАТЬКІВЩÈНИ ЖИТТß – НЕ ЖИТТß Журàвлик народèвся на бå­резі лісовîго îзера. Підр³с, по­любèв р³дну зåмлю. Алå настàла îсінь і наближàлася зимà. Журàвлик пристàв до згрàї ³нших журавл³в і полет³в далåко на п³вдень. Там в³чне л³то, тåплі вîди, яскрàве сîнце. У лісàх зелåні, сèні, голуб³ папóги співàють. А наш Журàвлик прилет³в, роздивèвся навкîло і засумувàв. Ніщî йогî не рàдує – ні пташèні пісн³, ні прив³тне сîнце. Одногî рàзу підлет³в до Журàвлика Зелåний Папóга і запитàв: – Чогî сумóєш? Чом гніздà не мîстиш, журавлÿт не вивîдиш? 181

Мовчèть Журàвлик, нічîго не відповідàє, т³льки на п³вніч поглядàє. Рàптом насторожèвся, прислухàючись до чîгось. Здàлеку долèнув журавлèний клич: – Порà в дорîгу! Змахнóв Журàвлик крильмè. – Кудè ж ти летèш? – здивувàвся Зелåний Папóга. – Аджå там хîлодно. Поживåш к³лька м³сяців та й знîву до нас повåрнешся. І що там хорîшого на тво¿й холîдній п³вночі? – А хорîше те, що я там народèвся, – відпов³в Журàвлик. – Там моÿ батьківщèна. А без батьківщèни життÿ – не життÿ. Сказàв це Журàвлик і полет³в, доганÿючи сво¿х товариш³в. Ти прочитав(-ла) текст. Визнач, це – оповідання чи казка? Яка? Доведи правильність своєї відповіді. Хто герої твору? Чому засумував Журавлик? Чого не міг зрозуміти Зелений Папуга? Що відповів Журавлик Зеленому Папузі? Чи можуть бути ці слова головною думкою тексту?

Платон Воронько

ОБЛІТÀВ ЖУРАВÅЛЬ Облітàв журавåль сто мор³в, сто земåль, облітàв, обходèв, крèла, нîги натрудèв. Ми спитàли в журавлÿ: – Де найкрàщая землÿ? Журавåль відповідàє: – Крàще р³дної – немàє! Яка головна думка висловлена у вірші? Чи збігається вона з головною думкою попереднього тексту? Зроби розмітку в³рша і навчися читати виразно.

182

ЗМІСТ МОВА І МОВЛЕННЯ. ПРАВОПИС . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО У ТРЕТЬОМУ КЛАСІ . . . . . 4 СЛОВО, ЙОГО ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ . . . . . . . . . . . . 20 СЛОВО – ЧАСТИНА МОВИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 Іменник. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 Змінювання закінчень (форм) іменників. . . . . . . . . . . . 45 Прикметник. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80 Числівник. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89 Займенник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93 Дієслово . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100 Прислівник. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118 СИНТАКСИЧНІ ВІДОМОСТІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122 ЧИТАННЯ І РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ. . . . . . . . . . . . . . . 135 УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. . . . . . . . . . . . . . . . . . 135 Дитячі пісні – колискові, забавлянки, потішки. . . . . . 136 Скоромовки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139 Загадки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140 Прислів’я і приказки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141 Українські народні пісні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143 Українські народні казки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143 ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ . . . . . . . . . 146 Здрастуй, осінь. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146 Заходь, заходь, сніжна зимонько. . . . . . . . . . . . . . . . 154 На щастя, на здоров’я, на Новий рік!. . . . . . . . . . . . . 160 Ой, весна, весна – днем красна. . . . . . . . . . . . . . . . . . 168 Одвічні цінності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173 Край, у якому ти живеш. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178

183

Навчальне видання

Ольга ХОРОШКОВСЬКА Оксана ПЕТРУК

УКРАЇНСЬКА МОВА для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням румунською мовою Підручник для 4 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Редактор Л.Л. Кирієнко Художній редактор І.Б. Шутурма Коректор О.А. Тростянчин

Формат 70×1001/16. Ум. друк. арк. 14,904. Обл.-вид. арк. 14,45. Тираж 620 пр. Зам. № Державне підприємство «Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Світ» 79008 м. Львів, вул. Галицька, 21 Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 4826 від 31.12.2014 www.svit.gov.ua e-mail: office@svit.gov.ua svit_vydav@ukr.net Друк ТДВ «Патент» 88006 м. Ужгород, вул. Гагаріна, 101 Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 4078 від 31.05.2011