Українська література 9 клас Авраменко 2022 поглиблене

2022

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Олександр Авраменко Галина Дмитренко

9

Олександр Авраменко Галина Дмитренко

Українська література Поглиблене вивчення філології

9

Олександр Авраменко, Галина Дмитренко

Підручник для 9 класу з поглибленим вивченням філології закладів загальної середньої освіти Схвалено для використання в освітньому процесі

Київ «Грамота» 2022

Вступ Роль і місце літератури в житті нації 1.

Прочитайте вступ, ознайомтеся з відомостями з теорії літератури. Запишіть визначення в зошит.

Роль художньої літератури в житті нації і людини важко переоцінити. Пер­ шим нашим книгам майже тисяча років. Славетного київського князя Ярослава народ нарік Мудрим через його освіченість і любов до читання. Невипадково він надавав великого значення книзі, адже в ній — мудрість поколінь, естети­ ка й утіха. Відомо, що бібліотека Ярослава Мудрого, яку й досі не знайшли, налічувала сотні томів. Промовистим щодо ролі художньої літератури та її творців є вислів Остапа Вишні: «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю». Справді, прихід у літературу Т. Шевченка змінив історію України: його слово пробуджувало національну свідомість і гартувало людську гідність у мільйонів українців — від простих селян до високоосвіченої інтелігенції. Літературі як виду мистецтва властиві ідейність, образність та емоцій­ ність. Твори красного письменства мають «викликати в душі читача живі образи тих людей чи речей, які нам малює поет, і ними будити ті самі чуття, які проймали душу самого поета у хвилі, коли творив ті образи» (І. Франко). Художні образи й утілені в них ідеї не повторюють чи копіюють нашу дійс­ ність у літературному творі; пишучи повість чи поему, майстер слова створює нову естетичну дійсність, що вбирає в себе свій час і є носієм загальнолюдських цінностей. Кожний із майстрів слова послуговуєть­ ся різними мовними ресурсами для творення образів (зокрема, зорових): тропами, синтак­ сичними фігурами, віршованою чи прозовою формою тощо — унаслідок цього виникають різні образи, які по-своєму красиві й естетично вартісні. Отже, ідейність, образність та емоцій­ ність здатні захоплювати читача, впливати на його виховання. Опановуючи шкільний курс української літератури, ви маєте навчитися аналізувати М. Полякова. художні твори різних епох, митців і стилів, що Родина. 2013 р. допоможе вам стати підготовленими читачами. 3

Вступ

Передусім потрібно з’ясовувати тему твору (у ліричному творі — провідний мотив або кілька мотивів), визначати головну ідею і порушені у творі проблеми, cюжетно-­композиційні особливості, що характеризують героїв через їхні вчинки, міркування, зовнішній вигляд, мову тощо, визначити мовні художні засоби, адже мова — «першоелемент літератури». Аналізуючи літературний твір, завжди зважають на історичний контекст — тобто епоху, коли його було написано, адже в такому разі читач сприймає твір із часових позицій: умови написання, історичний зріз, національні пріоритети тощо. У 9 класі ви прочитаєте шедеври різних епох: біблійні легенди, «Повість минулих літ», козацькі літописи, твори Г. Сковороди, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Гоголя, Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка та ін. Отже, ви вивчатимете українську літературу за хронологічним (часовим) принципом. Під час аналізу художнього твору важливим є і естетичний контекст. Це поняття пов’язане передусім із красою, доладністю, витонченістю та довершеністю. Кожна літературна епоха має спільні й водночас відмінні пріоритети в естетичному осягненні дійсності. Скажімо, у середньовічній літературі оспівували красу божественну, духовну, в епоху Відродження надавали перевагу зовнішній красі, її гармонії з внутрішньою, довершеності ліній і форм, у ХІХ та ХХ ст. насамперед зображували людину, її духовний світ і соціальне середовище. Ці естетичні уподобання поширювалися і на інші види мистецтв: архітектуру, музику й особливо живопис.

Теорія літератури    — розкриття змісту (тема, мотиви, ідея, проблеАналіз художнього твору матика) і форми (композиція, сюжет, художні та мовно-стилістичні засоби) літературного твору в їхній єдності, характеристика образної системи, оцінка його пізнавального, виховного та естетичного значення.  Контекст (з латин. тісний зв’язок) — уривок тексту, що має закінчену думку, необхідний для визначення сенсу певного слова або фрази, які входять до його складу; у широкому значенні — урахування зображеного явища в зіставленні з історією, мистецтвом і літературою.  Естетика (з грецьк. чуттєво сприйманий) — 1) філософська наука, що вивчає суть і форми прекрасного в художній творчості, природі, житті; естетика вивчає закони розвитку мистецтва, його ідейно-художній зміст і форми, особливості художньої творчості; 2) краса, художність творів, довкілля.

4

Усна народна творчість НАРОДНА ОБРЯДОВІСТЬ Розгляньте світлини та виконайте завдання.

1.

А. Що ви знаєте про творчих людей, зображених на світлинах? Б. Чому, на вашу думку, сучасні телеведучі іноді одягають народні костюми? В. Чи пасує їм цей одяг? Опишіть ті деталі народного одягу й прикрас, які вам сподобалися. Г. Які переваги й недоліки має сучасний одяг, порівняно з народним, традиційним? Д. Зробіть висновок, чому треба вивчати й берегти народну творчість наших предків: фольклор, традиції, звичаї, одяг та ін. Прочитайте текст і розкажіть, що нового ви дізналися про фольклор.

2.

Усна народна творчість, або фольклор (з англ. folk-lore— народне слово, народна мудрість), — різножанрові твори, що виникли в сиву давнину в певному середовищі, передавалися з уст в уста. Цей процес творення тривав відповідно до історичних епох, існує він інині. Авторів пісень, казок, балад і легенд здебільшого ніхто не знав. Талановиті оповідачі й співці, виконуючи фольклорні твори, вводили в них нових героїв, додавали слова, які вживали тільки на певній території (діалектизми), іноді скорочували текст— у такий спосіб вони їх відшліфовували. Зогляду на це пісні, казки, легенди й інші фольклорні жанри побутують у багатьох варіан­ тах. Не всі твори фольклору дійшли до наших днів, адже регулярно збирати й записувати їх почали лише у ХVІІІ–ХІХст. 1

У буквеному переліку завдань традиційно не використовують літеру Ґ через графічну близькість до Г.

5

Усна народна творчість

Специфіка фольклору як усної народної творчості: • усна форма творення і побутування; • традиційність; • колективність; • варіантність; • анонімність. У фольклорі відображено національний характер, світогляд і менталітет, працю, побут і мрії українців. Отже, це явище національне. 3.

Розгляньте таблицю та виконайте завдання. Фольклорні роди Лірика

Епос

Календарно-обрядові пісні: колядки щедрівки веснянки русальні купальські жниварські Суспільно-побутові пісні: козацькі чумацькі рекрутські заробітчанські кріпацькі стрілецькі Родинно-побутові пісні: про кохання про сімейне життя

казки байки легенди перекази прислів’я приказки загадки прикмети

Драма

вертеп весілля народні ігри драми («Коза», «Маланка»)

Ліро-епічні твори

думи, балади, історичні пісні А. Назвіть ті жанри, які ви не вивчали в попередніх класах. Б. Коротко охарактеризуйте кожний жанр фольклору. В. Виконайте в зошиті тестове завдання1. Жанр фольклору

1 колядка 2 коломийка

4.

Народний епос

А дворядкова пісня жартівливого змісту, чотирнадцятискладові рядки Б величальна пісня, що уславлює народження Ісуса Христа В прозова форма, розповідь про визначні історичні події та їхніх героїв

Опрацюйте літературно-критичний матеріал.

Найчисленніша група серед родинно-побутових творів — пісні про кохання. Пісні про  коха ння передають найінтимніші стосунки між закоханими — від 1 Тут і далі, виконуючи тестові завдання, робіть у зошиті відповідний запис. Напри­ клад: 1А, 2Б, 3Д, 4Г.

6

Українське весілля

ніжної любові до ненависті. Взаємини хлопця і дівчини переплітаються зі ставленням до їхніх стосунків членів родин закоханих: сестер, братів, батьків, а також сусідів, друзів і ворогів. Окрім цікавого змісту, пісні про кохання мають досконалу поетику. Пое тика (з грецьк. майстерність творення) — це особливості художньої фор­ ми фольклорних і літературних творів (будова, художні засоби, римування та ін.). • • • • • •

Особливості художньої форми народних ліричних пісень: стислість викладу; традиційні художні засоби (епітет, художній паралелізм, порівняння, вигуки); просте римування; задушевність, лірична тональність мелодії; проста мелодія; повтори (рефрен, тавтологія, анафора, епіфора).

Епі тет  — художнє означення: золоті руки, темна душа. У фольклорних творах часто вживають постійні епітети: червона калина, карі очі, чорні брови, сизий орел. Худо жній паралелі зм  — паралельне зображення явищ природи й почуттів: Цвіте терен, цвіте терен, Хто в любові не знається, А цвіт опадає. Той горя не знає. Порівня ння — зіставлення одного предмета чи явища з іншим, чимось подіб­ним до нього: [очі] «темні, як нічка, ясні, як день».

Українське весілля 5.

Розгляньте репродукції картин К. Трутовського «Весільний викуп» та І. Гончара «Весільний обряд» і виконайте завдання.

К. Трутовський. Весільний викуп. 1881 р.

І. Гончар. Весільний обряд. 1975 р.

7

Усна народна творчість А. Чи можна зрозуміти з репродукції картини «Весільний викуп», що відбувається весілля? Б. Який настрій передає репродукція картини «Весільний обряд»? В. Чи довелося вам спостерігати за традиційним українським весіллям? Розкажіть. 6.

Прочитайте відомості з теорії літератури й запишіть у зошит визначення терміна «українське весілля».

Теорія літератури Традиційне українське весілля належить до найдавніших видів народної творчості. Воно характеризується винятковим багатством і привабливістю пісень, танців, обрядових дій та ігор, які народ створював протягом століть.   Українське весілля — це вдало скомпоноване й осмислене народне обрядове драматичне дійство з розмаїтим використанням мистецьких жанрів і художньої творчості його учасників, у якому чітко виписані ролі для кожного.

У весіллі задіяні такі учасники: • молодий і молода (наречений і наречена, князь і княгиня) — хлопець і дівчина, які одружуються; • весільні батьки — батьки молодих; • бояри (дружби) — найближчі неодружені друзі молодого; • дружки — незаміжні подруги молодої; • світилки — дівчата з боку молодого; • весільний староста — статечний чоловік, розпорядник на весіллі; • свати — одружені чоловіки, родичі молодого та молодої. Українське весілля складається з обрядових дійств та умовно поділяється на три основні періоди, кожний з яких має кілька самостійних епізодів: перед­ весільний, власне весілля, післявесільний. До передвесільного періоду належать такі етапи: • запити; • сватання; • оглядини; • заручини (змовини). Запити — це попередня домовленість родичів молодого з батьками дівчини про сватання. Сватання — обрядова дія, у якій оприлюднюють почуття кохання хлопця і дівчини перед батьками, а також їхні наміри щодо згоди або незгоди на шлюб. Зазвичай обрядові пісні під час сватання не співали, щоб зберегти його в разі відмови в таємниці. У весільному дійстві беруть участь: старости — два по­ важні чоловіки, які добре знали традиції сватання; хлопець, дівчина, рідні або хрещені (названі) батьки дівчини. Сватів запрошують до хати молодої, де вони кладуть хліб-сіль на знак того, що прийшли з добром. Тоді розігрували сцену мисливців, або сцену багатих купців. Під час розмови дівчина стояла біля печі. На знак згоди вийти заміж за парубка вона мала колупати піч. У хаті на запитання батька: «А що ви за люди та звідки вас бог приніс?» старости відповідали притчею про «куницю, 8

Українське весілля

красну дівицю», яку вони розшукують на прохання князя, а вона забігла на це подвір’я. Коли батьки погоджувалися на одруження, то дівчина виносила рушники, якими старости перев’язували один одного через плече, а молода затикала женихові за пояс хустку. Батько і мати благословляли молодих. За на­ родним віруванням благословення батьків на шлюб є основним духовним підґрунтям сімейного щастя. Той, хто просить благословення, за давнім укра­ їнським звичаєм стає на коліна перед батьками й цілує руку. На знак благословення мати доторкає хлібиною схилену голову дитини. Після цієї цере­ І. Гончар. монії старостів частували. Молодий і молода. 1977 р. Якщо згоди не було, то батьки молодої статеч­ но відповідали старостам, що на подвір’я не забігала ніяка куниця, а молода виносила гарбуза. Оглядини проводили після позитивного сватання. Батьки хлопця ідуть у гості до батьків дівчини, домовляються про місце, час весілля, весільне вбрання, де будуть жити молоді, про інші матеріальні питання. Заручини (змовини) відбувалися в молодої, куди приїжджали батьки та родичі молодого. Сходилися подружки нареченої, її родина, сусіди. Заручини не мали чіткої сюжетної лінії і часто об’єднувалися зі сватанням. Під час риту­ алу заручин дружки співають пісні про тугу молодої, викликану майбутньою розлукою із сім’єю. Весілля має такі етапи: • запросини; • завивання (виття) гільця; • випікання короваю; • виряджання до шлюбу;

• • • •

посад; покривання молодої; поділ короваю; дарування, комора.

Хлопець і дівчина запрошують на весілля своїх родичів і друзів: наречений зі старшим боярином, наречена зі старшою дружкою. Для цього беруть із собою спеціально випечені хліби — шишки, або маленькі калачики, які дарують гос­ подарям, при цьому промовляють: «Просили батько, просили мати, і я прошу: приходьте до нас на весілля». Не можна запрошувати людину при випадковій зустрічі, на вулиці. 7.

Виконайте завдання. А. Чому, на вашу думку, весілля називають «найвеличнішою народною драмою»? Б. На які три періоди поділяють традиційне українське весілля? Який весільний обряд викликав у вас найбільший інтерес, чому? В. Прослухайте в інтернеті фонозаписи українських весільних пісень. Прокоментуйте своєрідний характер мелодій.

9

Усна народна творчість Г. Установіть відповідність Учасники весілля

1 2 3 4 5

8.

молоді весільні батьки дружки бояри світилки

Роль, яку вони виконують

А Б В Г Д Е

незаміжні подруги молодої хрещені батьки найближчі неодружені друзі молодого дівчина і хлопець, які одружуються батьки молодих дівчата з боку молодого

Прочитайте весільні пісні та літературно-­критичний матеріал про них. Виконайте завдання.

До бору, дружечки, до бору До бору, дружечки, до бору, Рубайте сосонку здорову, Та й понесемо додому, Та й поставим на столі,

На хрещатій скатерті. Щоб наша сосна зеленіла І Маруся ще молоділа.

Обов’язковим на весіллі є один із найдавніших обрядів — завивання (виття) гільця (вільця, древка). Це невелике зрубане деревце — ялина, сосна, вишня, яке приносять бояри, а дружки прикрашають стрічками, калиною, барвінком, рутою та кольоровим папером. Воно символізує започаткування нової родини. Гільце встановлюють на весільному столі. Цей обряд супроводжувався ри­ туальними піснями, у яких дружби закликали до бору по деревце: «Щоб наша сосна зеленіла / І Маруся ще молоділа». А. Хто такі бояри та дружки? У чому полягає обряд завивання (виття) гільця? Яке його символічне значення?

М. Пимоненко. Весілля в Київській губернії. 1891 р.

10

Українське весілля

А брат сестрицю та й розплітає А брат сестрицю та й розплітає, Цвіт-рожу споминає. — Не йди, сестрице молодая, заміж, Ще рожа процвітає. А хрещатий барвіночок Устилає садочок. А запашний василенько Із тином рівняється. — Вже тобі, сестро, вже, ріднесенька, Ягідок не щіпати, А з хрещатого барвіночку У вінку не ходити. Вже рожа зійшла, сестриця зросла, Вже її пора прийшла. (Кожні два рядки повторюються двічі.)

І. Гончар. Дівчина з Лебедина. 1975 р.

Пісню «А брат сестрицю та й розплітає» виконує брат нареченої під час обряду розплітання коси. У пісні відбувається утвердження нового статусу — від нареченої до дружини свого чоловіка — через заперечення — прощання з діво­ цтвом. В іншому варіанті співається: «Вже тобі, сестро, вже, рідненька, / Ягідок не щіпати … / А запашного та василечку / В рученьках не носити». Традиційні народнопоетичні образи-­символи хрещатий барвінок, запашний василенько підкреслюють органічний зв’язок наших предків із природою, визначальну її роль у важливих життєвих подіях. Пестлива лексика ягідки, барвіночок, віночок, васильочок, рученьки, сестриця рідненька створює особливий настрій, що зворушує кожного. Летять галочки у три рядочки Летять галочки у три рядочки, Зозуля попереду. Усі галочки по дубах сіли, Зозуля — на калині. Ой усі галочки защебетали, Зозуля закувала. — Ой чого куєш, чого жалуєш, Сива зозуленько? А чи жаль тобі темного лугу, Чи гіркої калини? — Ой не жаль мені темного лугу,

Ні гіркої калини, Ох і жаль мені політаннячка Й раннього куваннячка. Ідуть дружечки у три рядочки, Молода попереду. Ой усі дружечки на лавках сіли, Молода на посаді. Ой всі галочки по лугах сіли, Зозулька — на калині. Ой всі дівочки на лавках сіли, Ганночка на посаді. 11

Усна народна творчість

У суботу вранці розпочинався посад нареченої в її домі в присутності рідні та запрошених (у багатьох випадках цей обряд поєднували з розплітанням коси). На голову нареченій клали весільний вінок — символ шлюбу, вінчання. Ці ритуали мали сумний характер, і під час їхнього проведення молода по­ винна була плакати, цьому сприяли журливі пісні дружок, наприклад пісня «Летять галочки у три рядочки». Молода жаліла за русою косою — дівочою красою, за дівочими літами, бо вже заручена. Анафора — підсилювальна частка «Ой», якою розпочинається кожний куплет, підсилює тужливий настрій пісні, спонукає до співпереживання за майбутнє сімейне життя подруги. Головний композиційний прийом — художній паралелізм («Ой усі галочки по лугах сіли, / Зозулька — на калині. / Ой усі дівочки на лавках сіли, / Ганночка (Марусенька) на посаді»), образи-­символи (галочки, зозуля), пестлива лексика сприяють емоційному насиченню пісні. Ой матінко, та не лай мене… Ой матінко, не лай мене, Ой матінко, та не лай мене, В доріженьку виряджай мене. Бо вже нічка та темненькая, Доріженька та далекая.

Їхать лісом та все коренистим, Їхать шляхом та все кам’янистим. Щоб з доріжки не зблудитися, Дівчиноньки не згубитися.

Коли молодий забирав наречену до себе додому, споряджали «весільний поїзд» і співали відповідні пісні. Дочка назавжди переходила в іншу сім’ю, тому мати ніяк не могла розпрощатися з нею. Наречена хвилювалася за важку й небезпечну дорогу вночі. Це весільне дійство мало на меті оберігати молоде подружжя від «нечистої сили», недоброзичливого, лихого погляду. У композиції весільних пісень трапляються численні повтори (анафора «Ой матінко, не лай мене, / Ой матінко, та не лай мене»; «Їхать лісом… / Їхать шляхом», епіфора «…рано-рано, …та раненько»; повторення одного й того ж рядка в кожному куплеті «А Іванові не стало квітки, рано-рано, / А Іванові не стало квітки, та ранесенько»). Це сприяє долучанню до виконання всіх учасників дійства, навіть тих, хто не знає слів. Горіла сосна, палала Горіла сосна, палала (двічі), Під нею дівчина стояла (двічі). Під нею дівчина стояла (двічі), Русяву косу чесала (двічі). — Ой коси, коси ви мої (двічі),

Довго служили ви мені (двічі). Більше служить не будете (двічі), Під білий вельон підете (двічі). Під білий вельон, під хустку (двічі), Більш не піду я за дружку (двічі).

Пісня «Горіла сосна, палала» походить із карпатського регіону. Напри­ кінці ХХ ст. вона набула широкого поширення по всій території України. Со­ сна, яка палає, символізує дівоцтво, а вогонь — прощання з молодими літами та безтурботним минулим. Дівоча коса, як відомо, — символ дівочої чистоти, 12

Українське весілля

а її розплітання — ознака переходу зі статусу дівчини до статусу молодиці, яка носила на голові хустку або очіпок. Цікаво, що нині до слів цієї пісні в різних регіонах України додають нові варіанти, збільшується кількість куплетів. Це свідчить про безперервний процес творення фольклору. Обряд розплітання коси молодої відбувався вночі з п’ятниці на суботу після дівич-­вечора або в суботу рано. Дівчину садили на вивернутий кожух — символ майбутнього добробуту. Традиційно косу нареченої починав розплітати брат, а потім — мати, сестра, старша дружка і т. д. Після цього косу знову заплітали з різноманітними оберегами: часником, зерном, дорогими монетами, барвінком, рутою та чорнобривцями. Цей обряд безперервно супроводжували піснями, які виконували жінки й дівчата. Б. Знайдіть у мережі «Інтернет» і послухайте пісню «Горіла сосна, палала». Яке враження вона здійснила на вас? Чому, на вашу думку, люди на весіллі часто, слухаючи й виконуючи пісні «Горіла сосна, палала» та «А брат сестрицю та й розплітає», не стримують сліз?

Українське весілля — це оригінальна музично-­словесна драма, яка має чітко визначену мету — одруження молодої пари, а також режисерів, персонажів, кожний з яких знав свої обов’язки, правила поведінки, словесний супровід. Головні учасники цієї драми, за висловом Ф. Колесси, «…грають подію влас­ ного життя». Елементи народної весільної драми були широко використані у творах українських письменників. Так, у повісті «Маруся» Г. Квітка-­Основ’яненко детально змальовує сватання, весілля, використовує весільні пісні. П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» насичена весільною родинною обрядо­ вістю, тут, зокрема, показано обряд сватання, благословення матері на спільне життя Наталки та Петра. Ці твори ви прочитаєте в цьому навчальному році. 9.

Виконайте завдання. 1. Установіть відповідність. Назва пісні

1 «До бору, дружечки, до бору…» 2 «Горіла сосна, палала…» 3 «Летять галочки у три рядочки…» 4 «Ой матінко, та не лай мене…»

Уривок

А «Ой чого куєш, чого жалуєш, / Сива зозуленько?» Б «— Не йди, сестрице молодая, заміж, / Ще рожа процвітає». В «Їхать лісом та все коренистим, / Їхать шляхом та все кам’янистим». Г «Рубайте сосонку здорову / Та й понесемо додому». Д «Ой коси, коси ви мої, / Довго служили ви мені».

13

Усна народна творчість 2. Установіть відповідність.  Образи-­ символи, асоціації

Назва пісні

1 2 3 4

«Летять галочки у три рядочки…» «Ой матінко, та не лай мене…» «До бору, дружечки, до бору…» «Горіла сосна, палала…»

А Б В Г Д

сосна, бір, скатерть сосна, квітка, Марійка-дівка сосна, дівчина, коса луг, зозуля, галочки, дуб, калина доріженька, нічка, шлях

3. Установіть відповідність. Художні засоби

1 2 3 4 5

постійний епітет паралелізм тавтологія анафора символ

Уривок

А «Та й понесемо додому, / Та й поставим на столі». Б «...шлях кам’янистий...» В «Горіла сосна, палала, / Під нею дівчина стояла». Г «...коса, сосна...» Д «Ой коси, коси ви мої…»

4. Що ви дізналися про традиційне українське весілля? 5. Розкрийте мотиви та тематику весільних пісень «А брат сестрицю та й розплітає» і «Летять галочки у три рядочки». 6. Випишіть із трьох весільних пісень (за вибором) образи-­символи. Поясніть їхні значення. 7. Знайдіть у тексті пісні «Горіла сосна, палала…» повтори: тавтологію, анафору, приспів. Поясніть доцільність їхнього використання. 8. Прокоментуйте, як у пісні «Летять галочки у три рядочки…» через художній паралелізм, повтори, пестливу лексику передано переживання дівчини перед весіллям? Наведіть цитати з тексту. 9. Знайдіть в інтернеті твори й випишіть сцени, пов’язані з весільними обрядами. Поясніть доцільність їхнього використання. 10. У чому полягає, на вашу думку, естетична специфіка весільної пісні? 11. Розгляньте репродукцію картини М. Пимоненка «Весілля в Київській губернії» (с. 10). Поясніть кольорову палітру весілля, відтворену на картині. 12. Яке враження здійснили на вас твори з підрозділу «Українське весілля»? Запишіть 4–5 речень. Визначте, які традиції проведення весілля в давні часи використано в проведенні сучасних весіль. 10. Виконайте домашнє завдання. • Запишіть від своїх дідусів і бабусь, прабабусь і прадідусів весільні пісні. З’ясуйте, як проходило в них весілля. Чи пам’ятають вони традиційне українське ве­сілля?

14

Родинно-побутові пісні

Родинно-побутові пісні 11. Прочитайте пісні та літературно-критичний матеріал до них. Виконайте завдання.

Місяць на небі, зіроньки сяють Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує — серденько мре.

Пісня та мила, пісня та люба — Все про кохання, все про любов. Як ми любились та й розійшлися, Тепер навіки зійшлися знов.

Ой очі, очі, очі дівочі, Темні, як нічка, ясні, як день! Ви ж мені, очі, вік вкоротили, Де ж ви навчились зводить людей? Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють» починається романтичним пей­ зажем, у якому наявні народні символи: місяць — хлопець, козак; зоря — дівчи­ на-красуня; човен символізує життєву дорогу. Дівчина співає пісню, пливучи в човні, а серце козака мліє від кохання до неї. Провідний мотив пісні — тор­ жество кохання, незважаючи на тимчасову розлуку молодої пари. Пісню оздоблено художніми засобами, традиційними для фольклорних творів: порівняннями (як нічка, як день), повторами («Пісня та мила, пісня та люба — / Все про кохання, все про любов»), риторичними звертаннями й запи­ таннями («Ви ж мені, очі, вік вкоротили, / Де ж ви навчились зводить людей?»). Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють» популярна й нині. Науковці вва­ жають, що вона належить до пісень літературного походження (щоправда, автор пісні невідомий). А. Словесно домалюйте пейзаж, використавши рядки з пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють».

15

Усна народна творчість

Цвіте терен, цвіте терен Цвіте терен, цвіте терен, А цвіт опадає. Хто в любові не знається, Той горя не знає.

Ой візьму я кріселечко, Сяду край віконця, І ще очі не дрімали, А вже сходить сонце.

А я, молода дівчина, Та й горя зазнала, Вечероньки не доїла, Нічки не доспала.

Хоч дрімайте, не дрімайте — Не будете спати, Десь поїхав мій миленький Іншої шукати.

«Цвіте терен, цвіте терен» — одна з найпопулярніших пісень про ко­ хання (також відомий варіант «Терен цвіте, терен цвіте»). Провідний мотив пісні — нерозділене кохання, адже милий поїхав «іншої шукати». Пісня починається з художнього паралелізму, у якому терен символізує життєві труднощі, перешкоди, котрі треба подолати, а потім лірична герої­ ня розповідає про свої переживання: «Хто в любові не знається, / Той горя не знає». Промовистим є й образ цвіту, що опадає. Увесь текст пісні переси­ паний пестливими словами: молоденька, вечероньки, кріселечко, миленький. Вони розчулюють слухача (виконавця), викликають співчуття до нещасної дівчини. Драматизм ситуації підсилює антитеза: «І ще очі не дрімали, / А вже сходить сонце». Б. Прослухайте в інтернеті дві версії пісні «Цвіте терен, цвіте терен» у виконанні Марії Бурмаки й Аліни Паш. Чиє виконання вам більше сподобалося? Аргументуйте свою думку.

Сонце низенько

16

Сонце низенько, вечір близенько, Вийди до мене, моє серденько!

Ой біда, біда, який я вдався, — Брів через річеньку, та не вмивався.

Ой вийди, вийди, та не барися, Моє серденько, розвеселиться.

Ой завернуся та умиюся, На свою милую хоч подивлюся.

Ой вийди, вийди, серденько Галю, Серденько, рибонько, дорогий кришталю!

«Ой не вертайся та не вмивайся, Ти ж мені, серденько, й так сподобався.

Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, — Я твої ніженьки в шапочку вложу!

Ой там криниця під перелазом — Вмиємось, серденько, обоє разом.

Через річеньку, через болото Подай рученьку, моє золото!

Моя хустина шовками шита, Утремось, серденько, хоч буду бита.

Через річеньку, через биструю Подай рученьку, подай другую!

Битиме мати, знатиму, за що: За тебе, серденько, не за ледащо!»

Родинно-побутові пісні

Герої пісні «Сонце низенько» — щасли­ ві, бо закохані. Їхні почуття щирі, сповнені радості в очікуванні зустрічі, яка має відбу­ тися ввечері. Хлопець називає свою кохану серденьком, рибонькою, дорогим кришталем, золотом, милою. Скільки естетики в щирих і ніжних почуттях закоханого парубка, який промовляє: «Ой вийди, вийди, не бійсь морозу,— / Я твої ніженьки в шапочку вложу!» Ніщо не може зупинити дівчину, навіть роз­ гнівана через непослух мати: «Битиме мати, знатиму, за що: / За тебе, серденько, не за ледащо!» Головне в стосунках закоханих мо­ лодих — вірність, чесність і ніжність (провідний мотив пісні). О. Мурашко. Зима. 1905 р. Пестлива лексика (близенько, серденько, рибонько), епітети (дорогий кришталю, бистрая річенька), підсилювальна частка ой, риторичні звертання поглиблюють ніжні почуття, якими сповнена пісня. І. Котляревський, творчість якого ви будете вивчати найближчим ча­ сом, переробивши пісню «Сонце низенько», використав її в п’єсі «Наталка Полтавка». Саме цей варіант пісні й став улюбленим для багатьох поколінь українців. В. Чим близькі картина О. Мурашка «Зима» і народна пісня «Сонце низенько»? 12. Прочитавши відомості з теорії літератури, запишіть у зошит визначення терміна «народна пісня»

Теорія літератури  Народні пісні  — ліричні твори (до ліроепічних належать історичні пісні). У них народ висловлює свою любов і смуток, захоплюється героями й засуджує ворогів, бажає щастядолі й різних благ. Залежно від змісту пісень, часу та місця виконання, їх поділяють на календарнообрядові, суспіль­ нопобутові, історичні й родиннопобутові. Народні пісні мають своєрідну будову. Їх поділяють на куплети (у віршах — строфи), здебільшого з двох або чотирьох рядків. Мелодія пісні однакова для всіх її куплетів. У народній пісні може бути приспів (або рефрен) — частина твору, що періодично повторюється. Також у пісні можуть повторюватися окремі рядки. Наприклад, у пісні «Цвіте терен, цвіте терен» повторюються останні два рядки кожного куплету.

17

Усна народна творчість

«Ой не світи, місяченьку…» Ой не світи, місяченьку, не світи нікому, Тільки світи миленькому, як іде додому, Як іде додому. Світи йому ранесенько та й розганяй хмари, А як же він іншу має, то зайди за хмари, То зайди за хмари. Світив місяць, світив ясний та й зайшов за тини, А я, бідна, гірко плачу — зрадив мене милий, Зрадив мене милий. У пісні «Ой не світи, місяченьку...» розкрито мотив нерозділеного кохан­ ня й зради через риторичне звертання та заперечне порівняння («Ой не світи, місяченьку, не світи нікому, / Тільки світи миленькому, як іде додому»). Єдиний свідок страждань дівчини — місяченько, якому призначена її сповідь. Тавтологія слова «світи» (повторюється шість разів у трьох строфах!) підсилює важкий емоційний стан героїні. «Чи я в лузі не калина була…» Чи я в лузі не калина була, Чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене поламали І в пучечки пов’язали. — Така доля моя! Гірка доля моя! Чи я в полі не травиця була, Чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили І на сіно посушили. — Така доля моя! Гірка доля моя! Чи я в полі не пшениця була, Чи я в полі не зерниста була? Взяли ж мене та й пожали

І в снопики пов’язали — Така доля моя! Гірка доля моя! Чи я в батька не дитина була, Чи я в батька не кохана була? Взяли ж мене заміж дали І світ мені зав’язали. — Така доля моя! Гірка доля моя! Чи не було річеньки утопитися, Чи не було кращого полюбитися? Були річки — повсихали, Були кращі — повмирали. — Така доля моя! Гірка доля моя!

Твір «Чи я в лузі не калина була…» належить до пісень про родинне життя. У переважній більшості в них звучать такі мотиви: нарікання на важку жіночу долю; туга молодої жінки, невістки, подружнє життя якої склалося не дуже щасливо; журба за справжнім коханням; сльози розпуки; розчару­ вання чоловіком. За це І. Франко назвав ці пісні «жіночими невільничими псалмами». 18

Родинно-побутові пісні 13. Виконайте завдання. 1. Установіть відповідність. Назва пісні

Уривок

1 «Цвіте терен» 2 «Ой не світи, місяченьку…» 3 «Чи я в лузі не калина була…»

А «Були річки — повсихали, Були кращі — повмирали». Б «А я, молода дівчина, Та й горя зазнала» В «Через річеньку, через болото Подай рученьку, моє золото!» Г «А я, бідна, гірко плачу — зрадив мене милий»

2. Установіть відповідність. Назва пісні

Провідний мотив

1 «Ой не світи, місяченьку…» 2 «Чи я в лузі не калина була…» 3 «Сонце низенько»

А Б В Г

щасливого кохання помсти за зраду зради дівчини парубком нещасливої жіночої долі в подружньому житті

3. Установіть відповідність. Художній засіб

1 2 3 4

анафора риторичне звертання рефрен градація

Уривок

А «Така доля моя! Гірка доля моя!» Б «Чи я в полі не пшениця була, Чи я в полі не зерниста була?» В «Ой не світи, місяченьку, не світи нікому…» Г «...червона калина, зелена травиця» Д «не калина», «не травиця», «не пшениця»

4. Пісні «Ой не світи, місяченьку…» і «Чи я в лузі не калина була…» належать до жанру А історичних Б соціально-­побутових В родинно-­побутових Г календарно-­обрядових 5. Слова місяченьку, миленький, ранесенько, пучечки, снопики, річенька (пісні «Ой не світи, місяченьку…», «Чи я в лузі не калина була…») належать до лексики А власне української, стилістично нейтральної Б емоційно забарвленої, пестливої В активної, часто вживаної Г запозиченої з інших мов

19

Усна народна творчість 6. Чому в першому рядку пісні йдеться про те, що «цвіте терен», а в другому — уже «цвіт опадає»? Чому саме цю рослину оспівано? 7. Назвіть пестливі слова з пісні «Цвіте терен, цвіте терен». Чому лірична героїня їх використовує, страждаючи через розлуку з коханим? 8. Опишіть темперамент хлопця і дівчини з пісні «Сонце низенько». 9. Люди якої вікової категорії найчастіше співають народні пісні? Які народні пісні про кохання ви чули раніше? 10. Чи називають закохані одне одного серденьком, золотом і подібними словами в наш час? Чому мода на пестливі звертання не минає? 11. Прокоментуйте слова М. Стельмаха: «Народні пісні — душа народу, безмежне поле, заквітчане людськими надіями, частими поривами до щастя і чистою сльозою на віях дівочих». Проілюструйте це висловлення прикладами з вивчених пісень. 12. Розгляньте репродукції картин, що використано в цій статті? Які мотиви могли б мати уявні пісні, проілюстровані цими малярськими роботами? 14. Виконайте домашнє завдання. 1. Вивчіть напам’ять одну з пісень про кохання. 2. Випишіть слова-символи з усіх вивчених пісень про кохання і поясніть їхнє значення (скористайтеся словником символів).

Українські народні балади 15. Розгляньте гравюри та виконайте завдання.

В. Лопата. Калина

В. Лопата. Тополя

А. Кого зображено на ілюстраціях? Пригадайте, у якому творі Т. Шевченка й через що дівчина перетворилася на тополю. Як називають прийом перетворення людини на рослину чи птаха?

20

Українські народні балади Б. Який настрій цього твору? Чи щасливий його фінал? В. Що ви знаєте про баладу як літературний жанр? 16. Прочитайте відомості з теорії літератури та розкажіть, що нового ви дізналися про баладу.

Теорiя лiтератури Терміном «балада» (з фр. танцювальна пісня) у середньовічній Франції називали любовну пісню, під яку виконували танці. В Італії балада втратила танцювальний характер, а з ХVІІІ ст. вся європейська література перебувала під впливом англо-шотландської балади, у якій драматично було зображено сцени нещасливого кохання, помсти, сімейні чвари й історичні події. Балада — це ліро-епічний пісенний твір легендарно-історичного або родиннопобутового змісту з описами незвичайних ситуацій, людей і вчинків. Балада має спільні ознаки з ліричною піснею, казкою, міфом, легендою і думою.

У 7 класі ви вивчали баладу як літературний жанр на прикладі твору Т. Шевченка «Тополя». Згадаймо ознаки балади: • трагічний конфлікт; • драматично напружений сюжет; • романтичний колорит; • надзвичайні події, збіги обставин; • фантастичні елементи; • метаморфоза (перетворення людини на рослину чи птаха); • трагічний фінал; • моралізаторство. Умовно балади поділяють на такі тематичні групи: • міфологічні; • історичні; • соціально-побутові; • родинно-побутові. Найдавніші міфологічні балади побудовано на прийомі метаморфози («Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?..»). У баладі проклята свекрухою невістка перетворюється на тополю. Мотив такого перетворення Т. Шевченко взяв за основу сюжету балади «Тополя». Основні мотиви балад: зрада й помста; туга нареченої за коханим; зневажені почуття довірливої дівчини; прокльони свекрухи, звернені до невістки; наруга пана над простою дівчиною; загибель на війні козака. Нині відомо майже 300 сюжетів і сюжетних версій балад.

21

Усна народна творчість 17. Прочитайте балади «Ой летіла стріла», «Ой на горі вогонь горить», «Ой чиє ж то жито…» і короткий огляд. Виконайте завдання.

Ой летіла стріла Ой летіла стріла З-за синього моря1. — Ой де ж вона впала? — На вдовинім полі. — Кого ж вона вбила? — Вдовиного сина. Немає нікого Плакати по ньому. Летять три зозуленьки, І всі три рябенькі: Одна прилетіла, В головоньках сіла; Друга прилетіла, Край серденька сіла; Третя прилетіла Та в ніженьках сіла. Що в головках сіла — То матінка рідна; Сіла край серденька — То його миленька;

А в ніженьках сіла — То його сестриця. Де матінка плаче, Там Дунай розлився; Де плаче сестриця, Там слізок криниця; Де плаче миленька, Там земля сухенька. Ой матінка плаче, Поки жити буде; А сестриця плаче, Поки не забуде; А миленька плаче, Поки його бачить. В суботу сваталась, В неділю вінчалась, А у понеділок Нагайка шуміла Коло її тіла.

«Ой летіла стріла» — одна з найдавніших народних балад. Вона розповідає про вдовиного сина, убитого стрілою. Його оплакують мати, дружина й сестра, об­рази яких уособлюють три зозулі. Початок балади нагадує голосіння з його вигуками та уявним діалогом: «— Ой де ж вона впала? / — На вдовинім полі. / — Кого ж вона вбила? / — Вдовиного сина. / Немає нікого / Плакати по ньому». У баладі «Ой летіла стріла» використано трикратність, що притаманна жанру казки. Гіпербола підсилює вдовине горе: «Де матінка плаче, / Там Дунай розлився…» А епітет із зменшено-пестливим суфіксом «зозуленьки… рябенькі» поглиблює співчуття до жінок. З пролитих жінками сліз стає зрозуміло, що сестра й мила скоро забудуть про втрату, а мати страждатиме довіку. А. Що ви знаєте про зозулю? Поміркуйте, чому жінок балади уособлює саме ця пташка.

Ой на горі вогонь горить Ой на горі вогонь горить, Під горою козак лежить, Порубаний, постріляний, Китайкою покриваний. 1 Перші

22

рядки співають двічі.

Накрив очі осокою, А ніженьки китайкою; А в головах ворон кряче, А в ніженьках коник плаче:

Українські народні балади

В. Бабенцов. Козаки в степу. XX ст.

— Ой коню мій вороненький, Товаришу мій вірненький! Не плач, коню, надо мною, Не бий землі під собою. Біжи, коню, дорогою Степовою, широкою, Щоб татари не впіймали, Сіделечка не здіймали, Сіделечка золотого З тебе, коня вороного. Як прибіжиш під ворота,

Стукни, грюкни коло плота; Як прибіжиш ти в батьків двір, Заржи, коню, на весь подвір! Вийде сестра — розгнуздає, Вийде мати — розпитає: — Ой коню мій вороненький! А де ж мій син молоденький? — Не плач, мати, не журися: Та вже ж твій син оженився, Узяв собі паняночку, В чистім полі земляночку.

Балади про смерть козака подібні до історичних і козацьких суспільно-­ побутових пісень, щоправда, у баладах потужніший ліричний струмінь: сум сестри за загиблим братом, матері за сином чи милої за нареченим. Важкою та ризикованою була служба козака, особливо сторожового: він пови­ нен був день і ніч вартувати, оберігати рідну землю від нападників. У разі небезпеки вартовий мав запалити вогонь. Балада «Ой на горі вогонь горить» починається трагічною картиною: «Ой на горі вогонь горить, / Під горою козак лежить, / Порубаний, постріляний…» Твір уславлює мужність і відданість козаків-захисників. Балада наповнена символами: кінь — вірний товариш; ворон — смерть; китайка — козацька слава. Над тілом загиблого коник плаче й передає матері трагічну звістку про смерть її сина. Зворушливо звучить діалог коня з матір’ю, про смерть сина він говорить фігурально: «…Та вже ж твій син оженився, / Узяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку». Б. Прослухайте в інтернеті сучасну інтерпретацію балади «Ой на горі вогонь горить» у виконанні гурту «Мотор’ролла». Чи виправдана балада в рок-стилі?

Ой чиє ж то жито… Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси (двічі), Чия ж то дівчина розпустила коси? Коси розпустила, гулять не ходила (двічі). Молодого хлопця навік полюбила. 23

Усна народна творчість

Проводжала мати сина у солдати (двічі), Молоду невістку — в поле жито жати. Жала вона, жала, жала — не дожала (двічі) І до сходу сонця тополею стала… Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати! (двічі) Де ж моя дружина, що не йде стрічати? — Не питайся, сину, про свою дружину (двічі), Бери топір в руки — рубай тополину. Як ударив вперше — вона й похилилась (двічі). Як ударив вдруге — вона й попросилась. — Не рубай, коханий, бо я твоя мила (двічі), На моєму листі спить твоя дитина. Ой чиє то жито, чиї то покоси? (двічі) Не спішіть, дівчата, розпускати коси. Тема балади «Ой чиє ж то жито...» — моральний конфлікт між све­ крухою та невісткою, яку вона незлюбила й закляла так, що дівчина пере­ творилася на тополю. Сюжет розгортається без будь-якої мотивації, а про причини вчинків персонажів (матері, сина, молодої дружини) можна тільки здогадуватися. Початок балади — художній паралелізм: жито — покоси — дів­ чина, яка розпустила коси, тобто нещодавно стала дружиною. Після того, як син пішов у солдати, мати послала невістку «в поле жито жати». На цьому закінчуються реалістичні події в баладі, далі починаються фантастичні. На ранок на тому місці, де невістка працювала, виросла струнка тополя. Тут ви­ користано прийом метаморфози — перетворення людини на рослину. Персоніфікований образ тополі — найвиразніший жіночий образ балади, який символізує смуток і печаль. Син виконує наказ матері — рубає тополю. Тополя-­дружина заговорила людським голосом, сповістивши про свою гірку долю та загублену душу ненародженої дитини. У діалозі яскраво виражене співчуття героїні, уболівання за її долю. 18. Виконайте завдання. 1. Правильним є твердження: «Балади … А поділяють на козацькі, чумацькі й бурлацькі». Б оспівують лише героїчні вчинки козаків». В мають напружений сюжет і трагічний фінал». Г поділяють на куплети й приспів (рефрен)». 2. Установіть відповідність. Назва твору

1 «Ой летіла стріла»

24

Уривок із твору

А «Ви ж мені, очі, вік вкоротили, Де ж ви навчились зводить людей?»

Українські народні балади 2 «Ой на горі вогонь горить» 3 «Ой чиє ж то жито…»

Б «Та вже ж твій син оженився, Узяв собі паняночку, В чистім полі земляночку». В «Де матінка плаче, Там Дунай розлився…» Г «Проводжала мати сина у солдати, Молоду невістку — в поле жито жати».

3. Установіть відповідність. Назва твору

1 «Місяць на небі, зіроньки сяють» 2 «Ой на горі вогонь горить» 3 «А брат сестрицю та й розплітає»

Жанр

А Б В Г

балада історична пісня пісня про кохання весільна пісня

4. Назвіть ознаки балади як жанру фольклору. 5. Доведіть, що балада — ліро-епічний жанр. 6. Які балади ви вивчали на уроках зарубіжної літератури? Чим вони відрізняються від українських балад? 7. У чому виявляється трикратність у баладі «Ой летіла стріла»? 8. Який момент у сюжеті балади «Ой летіла стріла» став для вас несподіваним? Чим пояснюється такий несподіваний поворот у баладі як фольклорному жанрі? 9. Які символи використано в баладі «Ой на горі вогонь горить»? Якщо не знати значення цих символів, то як це вплине на сприйняття змісту балади? 10. Розкажіть, які реальні й фантастичні події зображено в баладі «Ой чиє ж то жито…». Яка роль метаморфози в цьому творі? 11. Якими, на вашу думку, мають бути мелодії до вивчених балад (настрій, ритм, музичні інструменти та ін.)? 12. Прочитайте баладу «Ой на горі вогонь горить» за ролями. 19. Виконайте домашнє завдання. 1. Випишіть із вивчених балад по 2–3 приклади епітета, персоніфікації, гіперболи й порівняння. 2. У фольклорних творах, у баладі «Ой летіла стріла» зокрема, нерідко згадано Дунай. Знайдіть у мережі «Інтернет», яке ще значення, окрім назви найбільшої річки Європи, має це слово в усній народній творчості (за бажанням).

До речі… Дунаєм називають не лише одну з найбільших річок Європи. У фольклорних творах це слово вживають з іншим значенням. Про це ви дізнаєтеся, переглянувши в інтернеті експрес-урок «Чому саме на дунаї Ярославнин голос чується?» (автор О. Авраменко).

25

ДАВня література Українська середньовічна література XI–XV ст. 1.

Розгляньте світлини та дайте відповіді на запитання.

Софія Київська. м. Київ

Пам’ятник Ярославу Мудрому. м. Київ

А. Що ви знаєте про храм і людину, якій установлено пам’ятник? Б. Чому люди, які вперше приїжджають до якогось міста чи країни, передусім прагнуть оглянути історичні архітектурні пам’ятки? В. Чому їх треба берегти? 2.

Складіть стислий конспект літературно-критичного матеріалу (вступ, розповідь про кожну з трьох книг — 8–9 речень).

Розвиток писемності та найдавніші рукописні книги Русі-України. Коли ж виникли найдавніші рукописні книги? Вони були створені на українських землях і дійшли до нас, розпочинаючи своє літочислення із середини Х ст. Розквіт Київської держави в Х–ХІ ст. пов’язаний з іменами князів Воло­ димира Великого та Ярослава Мудрого. Для зміцнення християнства й по­ ширення греко-візантійської культури Володимир Великий заснував у Києві школу для дітей вищих верств суспільства. Один із перших літописів розпо­ відає, що матері дітей, узятих на навчання, плакали, бо тоді ще не розуміли, наскільки важливою для людини є освіта. Із цього часу не лише в Києві, а й в інших містах Русі-України почали відкривати школи. Ярослав Мудрий, що 26

Українська середньовічна література XI–XV ст.

уславився любов’ю до книг, при Софійському со­ борі відкрив першу бібліотеку, яку пізніше було втрачено й не знайдено до сьогодні. Із запровадженням християнства в Русі-Укра­ їні (988) пожвавився розвиток торгівлі, ремесел, зовнішньої політики й культури, що й спричини­ ло розвиток писемності. Існують різні наукові версії про виникнення писемності ще в дохристиянський період, проте ми братимемо до уваги лише писемні пам’ятки, що дійшли до нас. Адже саме ці книги — незапе­ речні документи, на основі яких можна робити певні твердження. До них належать: Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава (1073), Ізборник Ост­ро­ми­ро­ве Єван­ге­ліє. (1076) та ін. Мініатюра. 1015–1057 рр. Остромирове Євангеліє — найдавніша дато­ вана рукописна пам’ятка церковнослов’янської мови Київської держави. Цей твір переписаний у 1056–1057 рр. з болгарського оригіналу дяком Григорієм для новгородського посадника Остромира, від імені якого Євангеліє дістало назву. Остромирове Євангеліє містить вибрані євангельські читання. Хоча цей твір написаний старослов’янською мовою1, проте в ньому наявні вкраплення живої мови Русі-України. Рукопис пам’ятки, який налічує 294 аркуші велико­ го формату, по-мистецьки оздоблений кольоровими ініціалами, заставками, трьома мініатюрами євангелістів Івана, Луки й Марка. Другою датованою давньоруською писемною пам’яткою є Ізборник Святослава (1073). Це — архаїчна рукописна хрестоматія, що містить різні вислови та фрагменти з богословських творів. Книга має енциклопедичний зміст, у ній порушено проблеми християнського богослов’я, розтлумачено положення Біблії про поводження в повсякденні. Тут наведено відомості з астрономії та астрології, математики й фізики, історії, філософії, граматики, зоології, ботаніки, логіки й етики. Ізборник переписав дяк Іван з іншими писцями для київського князя Святослава Ярославича з болгарського дже­ рела, складеного на початку Х ст. для болгарського царя Симеона. Ізборник Святослава містить понад 380 статей, які належать 25-ти авторам (здебіль­ шого візантійцям). Третя датована писемна пам’ятка — Ізборник (1076) — складена за мате­ ріалами рукописів княжої бібліотеки Софійського собору. Ця книга містить найрізноманітніші відомості духовного та філософського змісту — роздуми про правдиву віру, повчання дітям тощо.

До речі… До нашого часу дійшло лише 33 книги, створені в ХІ ст., а за наступні три століття — 1460, хоча їх було десятки тисяч. 1 Старослов’янська мова створена на основі болгаромакедонського діалекту.

27

ДАВня література

Перекладна література 3.

Прочитайте літературно-критичний матеріал і стисло перекажіть його, наголосивши на фактах і цифрах.

БІБЛІЯ Біблія (від грецьк. βιβλια — збірка книг) — це священна книга християн та іудеїв. Ця найдавніша книга світу, яку писали з ХІІ ст. до н. е. до ІІ ст. н. е., містить твори різних жанрів: міфи, пророцтва, проповіді, повчання, істо­ ричні хроніки, ритуальні молитви, притчі, пісні (псалми) та ін. По суті, це «божественна бібліотека», яка складається з різних як за формою, так і за змістом релігійних і світських творів, що сприймаються як окремі книги. До Старого Заповіту входить 50 книг1, а до Нового — 27. Хто ж автор Біблії? Відомо, що написання цієї найдавнішої у світі книги тривало багато століть, її творили представники шістдесяти поколінь — тож автор у Біблії не один. Дослідники нараховують понад сорок творців Біблії, серед них — люди різно­ го соціального стану: вихований у єгипетській сім’ї Мойсей, митник Матвій, цар Соломон, рибалка Петро та ін. Біблію писали в Азії, Африці та Європі трьома мовами — давньоєврейською, арамейською і грецькою. Єремія писав свої твори у в’язниці, Лука — під час подорожей, Мойсей — у пустелі, а деякі автори — навіть під час воєнних походів. Започаткував Книгу Книг Мойсей, а завершили апостоли Христа. Як уже було зазначено, Біблія складається з двох частин — Старого й Но­ вого Заповіту. Старий Заповіт містить: • літописно-розповідні книги (Буття, Вихід, 4 Книги Царств, Книга приповістей Соломонових та ін.); • художні книги (твори Пророків, Книга Йова, Псалтир, Пісня Пісень та ін.). З літературного погляду найцікавіші епічні фрагменти Біблії, у яких роз­ повідається про створення землі, неба, світла, тварин і перших людей — Адама та Єви (про вигнання їх із раю через гріхопадіння), про всесвітній потоп і Ноїв ковчег, про виведення Мойсеєм єврейського народу з єгипетської неволі. Новий Заповіт складається з: • Євангелій (від святих Матвія, Марка, Луки й Івана); • історичного твору (Діяння святих апостолів); • послань (21 послання апостолів); • Апокаліпсиса. Книги Нового Заповіту розповідають про життя Ісуса Христа, про Його вчення та вчинені Ним чудеса, про Його смерть і Воскресіння. Отже, в основі поділу Біблії на Старий і Новий Заповіт є народження Ісуса Христа.

До речі… Спроби перекласти Біблію українською мовою відомі ще з ХVІ ст. Повний переклад Святого Письма розпочали письменник Пантелеймон Куліш із видатним 1 У православних Старий Заповіт містить 50 книг, у протестантів — 39, у католиків — 47.

28

Перекладна література ученим-фізиком Іваном Пулюєм, а завершив його Іван Нечуй-Левицький. Одним із найкращих вважають також переклад Івана Огієнка. 4.

Прочитайте легенди про Вавилонську вежу та про Мойсея, перекажіть їх.

Старий заповіт Вавилонська вежа (Скорочено)

Минули сторіччя. Люди знову розселилися по всій землі. І була в них тоді одна мова й однакові сло­ ва. Коли це надумали вони створити щось велике. Захотіли побудувати собі місто, а в ньому — величезну вежу, заввишки аж до неба, щоб увіч­ нити своє ім’я. Тоді Господь зійшов подивитися на місто й вежу, які спо­ руджували люди, і сказав: — Ось один народ, і в нього одна мова — і ось що люди почали ви­ робляти. Зійдімо ж і змішаймо їхні Л. ван Фалькенборх. мови, щоб вони не могли зрозуміти Вавилонська вежа. Фрагмент. 1595 р. одне одного. І Господь розпорошив людей звідти по всій землі — отож і будівництво своє вони не змогли продовжити. А місто те назвали Вавилоном. (Переклад із давньогрецької І. Огієнка) ЛЕГЕНДА ПРО МОЙСЕЯ (Фрагмент)

Проживаючи в достатку в найбільш урожайній частині Єгипту, ізраїльтяни (…) стали великим народом. Давно вже не було фараона, покровителя Йоси­ пового, який колись дав дозвіл на переселення роду Якова до Єгипту. Нові фараони боялися, щоб ізраїльське плем’я не стало для Єгипту небезпечним, щоб під час війни не допомагало ворогам. Ізраїльтян почали примушувати до найтяжчих робіт на будівництві. Єгиптяни їх ненавиділи, але кількість на­ щадків Якова постійно зростала. Один із фараонів наказав убивати кожного новонародженого ізраїльського хлопчика. У той час в однієї ізраїльської жінки народився син. Мати три місяці ховала його від убивць. Коли ж стало вже неможливим тримати в таємниці існування дитини, вона поклала її в добре просмолений кошик і сховала в очереті біля річки Нілу. Своїй старшій дочці наказала слідкувати за ним. 29

ДАВня література

Незабаром дочка фараона зі своїми подружками пішла купатися до річки. Дівчата побачили кошик і почули плач дитини. Царівні стало жаль невинне дитя. Вона взяла хлопчика, хоч і здо­ гадувалася, що він приречений на за­ гибель. Сестра хлопчика сказала ца­ рівні, що знає жінку, яка зможе його годувати. Царівна звеліла цю жінку покликати, і тоді дочка привела матір, яка й стала годувальницею свого сина. Н. Пуссен. Урятування Мойсея. 1651 р. Коли він підріс, фараонова дочка взя­ ла його до себе й назвала Мойсеєм (…). Він виховувався в єгипетських школах та оволодів різними науками. Але від матері знав, що за походженням — із­ раїльтянин, а єгиптяни — то вороги, які знущаються з його народу. Одного разу Мойсей став свідком того, як єгипетський наглядач бив робіт­ ника єврея. Мойсей убив єгиптянина. Наступного дня побачив, як два євреї б’ються. Хотів їх помирити, присоромити й сказав: — Чому б’єш свого брата? Але бешкетник не схаменувся, а накинувся на Мойсея: — Хто тебе зробив суддею над нами? Ти, може, схочеш і мене вбити, як убив учора єгиптянина? Мойсей злякався, що про його вчинок донесуть фараонові. Він утік далеко, до країни Мадіам, де жив кілька років. Там одружився та пас стада овець свого тестя. (…) Якось зайшов він з отарою далеко в пустелю і раптом побачив терновий кущ, охоплений полум’ям. Проте (…) кущ горів, але не згорав! Здивований Мойсей наблизився, і раптом з полум’я до нього звернувся Господь: «Я — Бог Авраама, Ісака та Якова, — мовив Він. — Я побачив страждання Мого народу в Єгипті й хочу вивести його до чудової землі, призначеної для синів Ізраїлевих. Для цього Я обрав тебе: ти мусиш піти до фараона й просити його відпустити Мій народ».— «Хто я такий, щоб іти до фараона й вести з Єгипту синів Ізраїле­ вих? — запитав Мойсей. — Ось я прийду й скажу народу: “Бог батьків ваших послав мене до вас”. А вони запитають: “Як Його звуть?” Що я маю відповісти?» Господь сказав йому: «Відповідай: “Господь, Бог батьків наших, Бог Авраама, Ісака та Якова, послав мене до вас”». Проте Мойсей вагався, побоюючись, що йому буде нелегко переконати народ (…). Тоді Господь подав Мойсеєві знак. Він наказав йому кинути на землю палицю. І от, ще й землі не торкнувшись, палиця обернулася на змію! Мойсей перелякався й кинувся тікати. Проте Господь зупинив його та звелів схопити змію за хвіст. І тієї ж миті вона знову стала палицею. «Якщо це не переконає народ іти за тобою, — сказав Господь, — засунь руку за пазуху». Мойсей по­ слухався — і його рука вкрилася проказою. Мойсей знову поклав руку за па­ зуху, потім вийняв її — і проказа щезла. «Якщо й тоді народ не послухає тебе, 30

Перекладна література

то набери води з річки, вилий її на землю — і вона стане кров’ю», — сказав Господь. Проте Мойсей ніяк не міг зважитися: «Я не зможу переконати лю­ дей!» — «У тебе є брат Аарон, — сказав Господь. — Він промовлятиме замість тебе, а Я вчитиму вас, що робити». Вирушив Мойсей додому, узяв дружину й дітей та пішов до Єгипту. Назустріч йому вийшов Аарон, і Мойсей розповів йому про свою розмову з Богом. Удвох вони зібрали всіх ізраїльських старійшин, й Аарон промов­ ляв до них, а Мойсей показував знаки. І народ повірив, що Мойсей виконує волю Господа. (…) Мойсей з Аароном прийшли до фараона й просили відпустити ізраїльтян у пустелю, щоб там принести жертви своєму Богові. Але фараон їм не повірив. (…) Тому прогнав Мойсея та Аарона, а своїм наставникам звелів ще жорстокіше поводитися з єврейськими невільниками. Тоді Господь почав карати фараона та його державу. Кар таких було десять, причому кожна наступна — тяжча, дошкульніша, ніж попередня. Кари були такі: 1) вода в річках та озерах стала кров’ю, а риба загинула; 2) усю країну наповнили жаби у величезній кількості; 3) з пороху землі утворилася комашня, що заїдала людей та худобу; 4) величезна кількість мух наповнила навколишнє середовище; 5) напав мор на коней, верблюдів, ослів, волів та овець у всьому Єгипті, окрім місцевості, де жили ізраїльтяни; 6) гнійні болячки й чиряки покрили тіло фараона й усіх єгиптян; 7) густий град знищив поля та вбив багато людей і тварин; 8) сарана довершила знищення того, що залишилося після граду; 9) опустилася густа темрява по всій землі Єгипетській, крім тієї частини, де перебували ізраїльтяни; 10) повмирали первородні: від первородного сина фараона аж до невіль­ ників і тварин. Під час кожної кари фараон кликав Мойсея, обіцяючи відпустити народ (…), але коли за молитвою Мойсея кара минала, не дотримував слова. Аж після останньої кари, коли настав великий крик і плач по всьому Єгипту, бо не було дому, де не лежав би померлий, фараон сам просив Мойсея та Аарона, щоб із­ раїльтяни (…) вийшли з Єгипту. А весь Ізраїль заздалегідь отримав від Бога наказ приготуватися до дороги (…). Цього ж дня вивів Господь синів Ізраїлю із землі Єгипетської. На заклик Йосипа прибуло їх колись до Єгипту всього 70 осіб, а тепер, після 430 років, вийшло майже 600 тисяч. (…) Чи знали втікачі, куди йти? Не знали, але сам Бог показував їм дорогу. Кожний день ішла перед ними хмара, подібна до стовпа, а вночі цей стовп світився, наче вогонь. Так дійшли вже ізраїльтяни до берега Червоного моря. Фараон пожалкував, що втратив стільки сот невільників. Він зібрав велике військо з бойовими колісницями й кинувся за втікачами. Серед євреїв зчини­ лася паніка. Вони почали кричати: — Краще б нам було служити єгиптянам, аніж тут загинути! 31

ДАВня література

За наказом Божим Мойсей підняв над морем свою палицю — і води роз­ ступилися. Вибраний народ рушив за Мойсеєм серединою морського дна, а вода стіною стояла праворуч і ліворуч. Люди благополучно перебралися на інший берег. Єгипетське військо з розгону погналося за ними. Але тоді Мойсей знову підняв палицю — води зійшлися й покрили все військо фараонове. Так воно й згинуло. Перед ізраїльтянами знову з’явився огненний стовп, освітлюючи їм дорогу. Харчі, винесені з Єгипту, закінчилися. Євреї почали нарікати на Мойсея та Аарона: — Краще б нам було померти в землі Єгипетській, де ми сиділи біля каза­ нів, наповнених м’ясом, і мали хліба досхочу. А ви нас вивели, щоб заморити голодом! Бог звелів Мойсеєві розповісти людям, що ввечері вони їстимуть м’ясо, а вранці наситяться хлібом. І справді, під вечір увесь табір укрили перепелиці, що, стомлені перельотом, легко давалися в руки. А на ранок мандрівники по­ бачили, що всю пустелю вкрив немов грубий сніг. Вони здивовано запитували один одного: — Ман гу? (Що це таке?) А Мойсей сказав: — Це хліб, який дає вам Господь на поживу. Нехай кожний назбирає, скільки йому треба на цілий день. Ця небесна пожива мала смак білого хліба з медом і з’являлася щоранку протягом шести днів. На шостий день потрібно було збирати подвійну кіль­ кість, бо сьомий день, день відпочинку, треба було святкувати. Від слів «ман гу» цей хліб, дарунок небесний, стали називати манною. Манна випадала з того часу щодня протягом усіх сорока років, аж поки ізраїльтяни прибули до мети своєї мандрівки. Небагато часу минуло, як знову розпочалося заворушення проти Мойсея. У пустелі не було води, і народ став кричати:

Г. Шопен. Пе­ре­хід єв­ре­їв че­рез Червоне мо­ре. 1855 р.

32

Перекладна література

— Дай нам води, щоб ми напилися! Ти вивів нас з Єгипту, щоб ми, і діти наші, і худоба загинули від спраги! — Що ж я зроблю? — журився Мойсей. — Ще трохи — і вони мене вб’ють камінням… За Божим наказом він ударив палицею своєю по скелі — і з неї ринула вода в такій кількості, що пили досхочу весь народ і худоба. — Бачите тепер, що Бог є між вами? — спитав Мойсей. (Переклад із давньогрецької І. Огієнка) 5.

Ознайомтеся з інформацією про легенди.

Погортаймо перші сторінки Біблії — пам’ятки світової літератури та куль­ тури. Легенди про створення світу, про перших людей Адама та Єву, про потоп на Землі й Вавилонську вежу — невеликі за обсягом, проте насичені образністю. Лише кількома штрихами створюється кольорова рельєфна картина світу: «Сказав Бог: “Нехай на землі виросте всіляка зелень: трава й дерева”. І сталося так. І побачив Бог, що це добре. І був вечір, і був ранок: день третій». Хоча легенди ми сприймаємо як окремі завершені твори, проте вони пов’язані за змістом і події в них розвиваються в хронологічному порядку. Події легенди про Вавилонську вежу відбуваються після потопу й на­ лежать до початку людської історії. Біблійна оповідь органічно об’єднує два мотиви: 1) будівництво міста Вавилона й змішання мов; 2) зведення вежі та розпорошення людей. У легенді порушено кілька проблем: руйнівна сила люд­ ської гордині; взаєморозуміння та заздрість; стимул для плідної праці; спільна мова — запорука миру на землі. Легенда про Мойсея розповідає про народження, виховання та змужніння Мойсея, який прагнув захистити свій народ від приниження й рабства (тема твору). Оповідь возвеличує вільне та щасливе життя, яке необхідно здобути шляхом боротьби з гнобителями (основна ідея твору). Сюжет легенди вельми цікавий: дівчина переховує єврейське немовля в кошику біля річки (зав’язка); Мойсей потрапляє до царського двору, де стає свідком приниження євреїв єгиптянами (розвиток дії); Бог наказує Мойсеєві вивести євреїв з єгипетської неволі, щоб захистити від принижень і рабства (кульмінація); фараон пого­ джується відпустити євреїв після того, як було наслано смерть на всіх дорос­ лих дітей єгиптян, і євреї вирушають у пошуках землі обітованої (розв’язка). Воля й рабство; цар і раб; соціальна несправедливість і боротьба з нею; добро і зло — проблеми, які порушено в легенді про Мойсея, вони й через тисячоліття не втратили своєї актуальності для різних народів світу. Своєрідною є мова біблійних творів. Святе Письмо творили різні автори, але деякі виражальні засоби можна визначити як типові для всієї книги. Ха­ рактерною ознакою мови Біблії є вживання означень після означуваного слова (інверсія): над птаством небесним, до мети своєї, день четвертий. Здебільшого інверсовані означення використано для підсилення урочистості, значущості, порівняйте: «На шостий день Бог сказав» і «І був вечір, і був ранок: день шостий». 33

ДАВня література

Біблійним творам властиве початкове і в реченнях (як частка, а не сполуч­ ник), наприклад: «І промовив чоловік» або «І скінчив Бог сьомого дня творити світ». Автори Святого Письма досить часто використовують однорідні члени ре­ чення для нагнітання чи повноти зображуваного: «Не робитимеш собі ніякого вирізьбленого кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, у водах». Мова Біблії також багата на антоніми, синоніми й старослов’янізми тощо. Художню цінність мають звертання до Бога за допомогою пісні, цей жанр релігійної лірики називають псалмом. Автором більшості псалмів вважають царя Давида (звідси й назва — Давидові псалми). Ці пісні-звертання за тема­ тичними особливостями поділяють на: благальні, у яких народ, що страждає від голоду чи війни, благає Бога про допомогу; псалми-гімни, що уславлюють Бога; псалми-подяки за вислухані молитви й історико-повчальні псалми. Вони зібрані в Псалтирі — книзі Старого Заповіту. Переспіви біблійних псалмів на­ явні в поетичній спадщині Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Л. Костенко. Цей літературний жанр ви згадаєте незабаром, коли вивчатимете творчість цих митців.

Зауважте! З великої літери, але без лапок, пишемо назви культових книг: Біблія, Євангеліє, Псалтир, Коран. 6.

Виконайте завдання. 1. Слово Біблія походить із грецької мови, у якій воно означає А слова В письмо Б збірка книг Г спасіння 2. Установіть відповідність (легенда про створення світу). Діяння

1 2 3 4 5 6

День творення

морські істоти, птахи, звірі суходіл серед вод, трава й дерева людина небо світло зірки та два світила

А Б В Г Д Е Є

день перший день другий день третій день четвертий день п’ятий день шостий день сьомий

3. Установіть відповідність між уривком і легендою. Уривок

1 «Вода в річках стала кров’ю, а риба загинула»

34

Назва легенди

А про створення світу

Перекладна література 2 «Цього разу голуб повернувся, несучи в дзьобі щойно зірване оливкове листя». 3 «Зійдімо ж і змішаймо їхні мови, щоб вони не могли зрозуміти одне одного». 4 «Не їжте від цього дерева й не торкайтеся його, бо помрете».

Б про перших людей Адама та Єву В про потоп на землі Г про Вавилонську вежу Д про Мойсея

4. Чому Біблію називають Книгою Книг? 5. Коли вона була написана? Назвіть імена кількох авторів Святого Письма. Хто ці люди? 6. З яких частин і творів яких жанрів складається Біблія? 7. Що символізує веселка в легенді про потоп на землі? 8. Чому Господа обурило спорудження людьми Вавилонської вежі в однойменній легенді? 9. Хто з українських і зарубіжних письменників і в яких творах використовував біблійні мотиви? 10. Яка з репродукцій картин на біблійну тематику найкраще передає, на вашу думку, фрагмент одного із сюжетів Святого Письма? Обґрунтуйте свою відповідь. 11. Проведіть невелике мовне дослідження однієї з легенд П’ятикнижжя Мойсея: скориставшись матеріалом поданої вище статті, укажіть використані художні засоби й випишіть по 2–3 приклади. 12. Напишіть невеликий роздум (5–7 речень) на тему «Чому саме Біблія є однією з найвідоміших у світі книг?». 7.

Виконайте домашнє завдання. Скориставшись додатковою літературою або матеріалами мережі «Інтернет», підготуйте невелике письмове повідомлення (5–7 речень) про Мойсея за поданим планом. План 1 Хто такий Мойсей? 2. Чим уславилася ця людина? 3. Хто з українських письменників і в яких творах використав образ Мойсея?

НОВИЙ ЗАПОВІТ Як уже мовилося, Новий Заповіт складається із чотирьох Євангелій. Євангеліє (від грецьк. Ευαγγελιον — добра звістка) — це християнські твориоповіді про життя, смерть і Воскресіння Ісуса Христа; долю апостолів і перших християн. Євангелії написані Матвієм, Марком, Лукою та Іваном — учнями Ісуса Христа. Їх називають апостолами, що в перекладі з грецької означає «посланці». Особливо цікаві з літературного погляду притчі з Євангелія від святого Луки, адже саме їх найчастіше використовували у своїй творчості українські й зарубіжні митці. Спочатку пригадаймо, що таке притча як лі­ тературний жанр. 35

ДАВня література

Теорiя лiтератури  Притча — це повчальне алегоричне оповідання філософсько-етичного змісту (пригадайте притчові твори, які ви читали раніше, зокрема: «Казку про яян» Е. Андієвської). Притча розкриває важливі етичні, естетичні та філософські настанови, має символічний підтекст. Сутність притчі зводиться до відповіді на запитання, що потрібно робити за певних обставин. Цей літературний жанр ґрунтується на побутовому сюжеті, який має символічне, узагальнювальне значення. Сюжет притчі має позачасовий, наднаціональний і вселюдський характер. 8.

Ознайомтеся з «Притчею про блудного сина», а потім опрацюйте матеріал до цього твору.

ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА (Євангеліє від Луки) (Скорочено)

(...) У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батько­ ві: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку». І той поділив поміж ними маєток. А через деякий час зібрав син молодший усе, та й подався до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як усе прожив, настав голод великий у тім краї — і він став бідувати. І пішов він тоді й пристав до одного з мешканців тієї землі, а той послав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунок свій хоч стручками, що їли свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він опам’ятався та сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Піду я до батька свого, та й скажу йому: “Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе… Недостойний я вже зватися сином твоїм; прийми ж мене, як одного зі своїх наймитів”» …І пішов він до батька свого. А коли далеко ще був, батько вгледів його. І перепов­нився жалем, і побіг, і кинувся на шию йому, і почав цілувати його! І відізвався до нього той син: «Про­ грішився я, отче, проти неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм»… А батько рабам своїм каже: «При­несіть не­гайно одежу найкращу, зо­­дягніть його, персня подайте на руку йому, а сандалі — на ноги. Приведіть теля відгодоване та за­­ко­ літь — будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий — й ожив, був пропав — і зна­­­й­ шовся!» І почали веселитися вони. А син старший його був у полі. І коли він Е. Пойнтер. По­вер­нен­ня наближався до дому, почув музику. І по­­ блуд­но­го си­на. 1869 р. 36

Перекладна література

кликав одного зі слуг і спитав: «Що це таке?» А той каже йому: «То вернув­ ся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване…» І розгнівався старший син — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько й став просити його. А той син сказав батькові: «Ото стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив — ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я… Коли ж син твій по­­вернувся, оцей, що проїв твій маєток, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване»… І сказав батько йому: «Ти завжди був зі мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись і тішитися треба, бо цей брат твій був мертвий — й ожив, був пропав — і знайшовся!» (Переклад із давньогрецької І. Огієнка) «Притча про блудного сина» — один із найвідоміших біблійних творів цього жанру. Вона написана дохідливо й лаконічно, складається із чотирьох сюжетів: боговідступництво як наслі­ док гріха; покаяння; невичерпна любов Бога-­Отця; «розважлива» любов старшо­ го брата. Цією притчею Господь розкрив нам таємницю безкінечної любові Бога до Свого творіння, усепрощаючої любові батьків до своїх дітей. Не менш відома й «Притча про сіяча». Вона складається з оповідної частини й тлумачення, у якому розкри­ то символічне значення зерна та ґрун­ ту, у який його сіють. Зерно — Слово Боже, а ґрунт — це людське серце, тоб­ то свідомість людини. Від рівня свідо­ мості залежить, куди потрапить зерно: у кам’янистий ґрунт чи в родючу землю. 9.

Г. Мемлінг. Страш­ний суд. Фрагмент. XV ст.

Прочитайте уривок із «Притчі про сіяча».

На всіх етапах розвитку літератури й образотворчого мистецтва майстри слова та пензля постійно зверталися до сюжетів і мотивів Святого Письма, ви­ користовували його образи в літературі й образотворчому мистецтві. До таких творів належать поема «Мойсей» І. Франка, «Давидові псалми» Т. Шевченка, драма «Одержима» Лесі Українки, роман «Майстер і Маргарита» М. Булга­ кова, роман «Собор Паризької Богоматері» В. Гюго тощо. Т. Шевченко, пере­ буваючи в засланні, створив живописну серію «Притча про блудного сина»; відома також на цю тему картина Рембрандта. До скарбниці світових шедеврів живопису належать «Сикстинська Мадонна» Рафаеля, «Вавилонська вежа» П. Брейгеля Старшого, «Страшний суд» Мікеланджело, «Таємна вечеря» Л. да Вінчі та ін. 37

ДАВня література

Ра­фа­е­ль. Мадонна дель Грандука. 1504 р.

Т. Шев­чен­ко. Програвся в карти (із серії «Притча про блуд­но­го си­на»). 1856 р.

Зауважте! Багато висловів із Святого Письма стали крилатими, до них належать такі: всесвітній потоп; Ноїв ковчег; вавилонське стовпотворіння; Содом і Гоморра; неопалима купина; манна небесна; козел відпущення; око за око, зуб за зуб; притча во язицех; посипати голову попелом; берегти як зіницю ока; повертатися на круги своя; час збирати каміння; Хома невіруючий; не знає ліва рука, що робить правиця; не кидайте бісеру перед свинями; не суди — і тебе не осудять; хто має вуха, нехай слухає; вилікуй себе сам; легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Небесне; поцілунок Іуди; хто взяв меч, від меча й загине; не від світу цього; умивати руки; нести свій хрест; таємне стане явним; немає пророка у Вітчизні своїй; блудний син; камінь спотикання; хто не працює, той не їсть; альфа й омега; Страшний суд. 10. Виконайте завдання. 1. До Нового Заповіту належать усі названі твори, ОКРІМ А Євангелія від Матвія В П’ятикнижжя Мойсея Б Апокаліпсиса Г послань апостолів 2. У Євангеліях від Матвія, Марка, Луки й Івана йдеться про всі названі події, ОКРІМ такої А життя та смерть Ісуса Христа Б Воскресіння Христа В доля апостолів і перших християн Г виведення Мойсеєм євреїв з Єгипту 3. Притча — це А невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний твір алегоричного змісту

38

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-­України Б невеликий, здебільшого віршований, сатиричний твір алегоричного змісту В переважно прозовий алегоричний твір із чітко висловленою мораллю Г інакомовлення, у якому через конкретний художній образ розкривається абстрактне судження, уявлення, поняття За яким принципом Біблію розділено на Старий і Новий Заповіт? Що таке Євангеліє? Кого з авторів цього жанру ви знаєте? Чим притча подібна до байки? Прокоментуйте такі слова з «Притчі про блудного сина»: «…брат твій був мертвий — й ожив, був пропав — і знайшовся!» 8. Як характеризують старшого сина його слова, звернені до батька? 9. Розкрийте символічне значення зерна й ґрунту з «Притчі про сіяча». 10. Кого уособлює сіяч? Обґрунтуйте свою думку. 4. 5. 6. 7.

11. Поміркуйте, чому назви культових книг пишуть із великої літери, але без лапок. 12. Розгляньте твори живопису на біблійну тематику. Який із них вас найбільше вразив і чим саме? 11. Виконайте домашнє завдання. • З’ясуйте значення крилатих висловів біблійного походження, що подані в рубриці «Зауважте».

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-­України 12. Розгляньте світлини та виконайте завдання.

А. Визначте хронологічні межі кожного із зображених засобів поширення та збереження інформації. Б. Якби не літописи й давні художні твори, чи знали б ми свою історію так, як нині маємо про неї уявлення? В. Історичні події закарбовані також у фольклорних творах. Де, на вашу думку, об’єктивніша інформація — у думах та історичних піснях чи в літописних творах?

39

ДАВня література 13. Ознайомтеся з інформацією про літописи як історико-художні твори й виконайте завдання. Прочитайте уривок із «Повісті минулих літ».

Література Русі-України, пройшовши період використання та перекладу релігійних книг, збагачувалася й оригінальними творами, стаючи на само­ стійний шлях розвитку. Найдавнішими пам’ятками оригінальної світської літератури Київської держави є літописи.

Теорiя лiтератури Літопис — це хронологічний опис важливих історичних подій у часи Київської держави й козацтва. Автор був очевидцем подій або міг дізнатися про них із письмових джерел чи почути від когось. Розповідь у літописі, як правило, починалася словами: «У літо…» — саме від цих слів жанр і дістав свою назву.

«Повість минулих літ» — це перший літопис, який дійшов до нас, його ще називають «Початковим літописом». Він розповідає про історію нашого на­ роду від найдавніших часів і до днів життя Нестора Літописця — упорядника цього твору. Хто такий Нестор Літописець? Він походив, мабуть, з багатої родини, адже був дуже освіченою людиною (хорошу освіту в той час могли здобути лише заможні люди). У сімнадцятирічному віці його прийняли до Києво-Печер­ ського монастиря — найбільшого культурно-освітнього й політичного центру Русі-України. Цей монастир (нині — лавра1) відомий як центр перекладів і переписування книг, саме тут писали житія святих, тож, імовірно, що Не­ стор став ченцем, аби займатися улюбленою справою. Дослідники знайшли в монастирській бібліотеці опис зовнішності Нестора: «Подобою сивий, борода не роздвоювалася, на плечах клобук2, у правій руці перо, а в лівій — чотки…» Установлено, що літопис має кіль­ кох авторів, але відомо, що саме Нестор упорядкував його, художньо довершив, ведучи розповідь до 1113 р. Нам, читачам ХХІ ст., цікаво дізнатися, про що йдеться в одному з найдавніших оригінальних творів українського народу. Як уже зазначалося, розповідь у творі ведеться з найдавніших часів, від Ноя. Упоряд­ ник вважає, що саме від його нащадків, Сима, Хама та Яфета, утворилися народи. «Слов’янське плем’я єдине, і мова в нього одна, — пише літописець, — а назва «Русь» походить від варягів». Отже, якщо наші предки походять В. Слєпченко. Нестор від Яфета, то це означає, що вони — нащадки нашої ци­ Літописець. вілізації. Далі мовиться про історію розселення слов’ян, 1999 р. зокрема східних, про їхні звичаї та мову. 1 Лав­ра — ве­ли­кий пра­вос­лав­ний чо­ло­ві­чий мо­нас­тир. 2 Кло­бук — ви­со­кий го­лов­ний убір ци­лін­дрич­ної фор­ми з пок­ри­ва­лом, що йо­го но­сять

пра­вос­лав­ні чен­ці.

40

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-­України

Літопис розповідає нам про початок створення Київської держави, про перших наших князів. За ле­ гендою про заснування Києва, апостол Андрій Пер­ возваний під час подорожі по Дніпру пророкував, що на прибережних пагорбах постане місто: «Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог». Упорядник розповідає про походи київських князів, про князя Олега та його похід на столицю Візантії Царгород (сучасний Стамбул), на воротах якого він повісив щит на знак перемоги. Одним із найвідоміших фрагментів «Повісті минулих літ», що пізніше було взято за основу сю­ Нестор Літописець. жетів багатьох літературних творів, є розповідь Скульптура про вой­овничого Святослава, який не знав страху й М. Антокольського ніколи не відступав перед ворогом. Його вислів «Іду на ви!» став афоризмом, ці слова князь промовляв, коли мав намір боротися з ворогом. Відомими також стали слова Святослава, які він виголосив перед нерівним боєм зі стотисячним грецьким військом: «Не осоромимо землі Руської, ляжемо тут кістьми: мертві бо сорому не мають, а якщо побіжимо, то сором матимемо; станемо ж кріпко, я перед вами піду; якщо моя голова ляже, то дбайте самі про себе». З-поміж найвідоміших сюжетів літопису радимо прочитати такі: про за­ гибель Ігоря, про помсту княгині Ольги древлянам, про вбивство Бориса й Гліба їхнім братом Святополком. Захоплення героїчним минулим Русі-України й глибокий сум із приводу княжих міжусобиць і лиха, заподіяного ординцями, — провідні мотиви літопису. Оригінал «Повісті минулих літ» не зберігся. Текст літопису дійшов до нас у двох списках1 — Лаврентіївському2 й Іпатіївському3. «Повість минулих літ» — це не лише своєрідний підручник історії, а й скарбниця поетичних та епічних сказань, байок, оповідань. Оповідь у літописі ведеться то спокійним, то драматичним тоном, який іноді переривається над­ звичайно емоційними сплесками. У мові літопису чимало порівнянь («стріли летять, як дощ»; «князь Святослав ходив легко, як барс»), стійких сполук слів («втирати сльози, зломити спис»), народних приказок («смерть спільна всім, мертві бо сорому не мають»). Мова твору — жива, образна, поетична, хоча й неоднорідна: у текстах наявні й старослов’янізми, і народнорозмовні елементи. За зразками «Повісті минулих літ» складено Київський (про події ХІІ ст.) і Галицько-Волинський літописи (про події ХІІІ ст.). Ці три літописи називають 1 Спи­сок — ру­ко­пис­на ко­пія чо­го­­не­будь. 2 Лав­рен­ті­їв­ський — ця наз­ва по­хо­дить від іме­ні чен­ця Лав­рен­тія, який у 1337 р. пе­ре­

пи­сав «По­вість ми­ну­лих літ» за до­ру­чен­ням суз­даль­сько­­ни­же­го­род­сько­го кня­зя. 3 Іпа­ті­їв­ський (Іпат­ський) — ця наз­ва по­хо­дить від Іпат­сько­го мо­нас­ти­ря, що знахо­ дився бі­ля м. Кос­тро­ми (нині — Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція), де й бу­ло знайде­но спи­сок «По­віс­ті ми­ну­лих літ».

41

ДАВня література

«Літописом руським» — великою книгою про події часів Київської держави у світовому контексті до ХІІІ ст. «ЛІтопис руський»

«Повість минулих літ» від початку світу до 1113 р.

Київський літопис 1118–1200 рр.

Галицько-Волинський літопис 1201–1292 рр.

А. Поміркуйте, чому Нестора Літописця називають не автором «Повісті минулих літ», а її упорядником. Б. Які слова в огляді «Повісті минулих літ» створюють колорит давніх часів?

Зауважте! Обидва слова імені Нестор Літописець, відповідно до сучасного українського правопису, пишемо з великої букви. 14. Законспектуйте матеріал про Києво-Печерський патерик.

Києво-Печерський патерик Ще однією визначною оригінальною пам’яткою давньоукраїнської писем­ ності є Києво-Печерський патерик. Ця книга належить до житійних, тобто до творів про життя осіб, яких церква оголосила святими. До книги ввійшли твори, присвячені історії Києво-Печерського монастиря, його ченцям, подвижникам і святим. Автори цієї пам’ятки намагалися показати читачеві всю велич духовних устремлінь своїх персонажів, їхню смиренність і жертовність, боротьбу з підступними темними силами. Коли був написаний Києво-Печерський патерик і про що він? Написання основного тексту пам’ятки вчені датують другою половиною ХІ — першою половиною ХІІІ ст. Воно тісно пов’язане із становленням давньо­ українського літописання, вітчизняними оповіданнями про життя ченців, яких церква оголосила святими, а також із сюжетними мотивами з іноземних пате­ риків. За основу твору взято листування між ченцем КиєвоПечерського монастиря Полікарпом і володимиро-­суздальським єпископом Симоном. Полікарп скаржить­ ся своєму другові Симону, що в монастирі принижують і зневажають його талант. У відповідь Симон наводить кілька опо­ відей із життя печерських ченців, які стали К. Уранов. Божа Матір Печерська святими завдяки аскетизму, смиренності з київськими святими 42

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-­України

й постійній праці, чим і вражає Полікарпа, який згодом доповнює листування низкою інших оповідей. Одним із найцікавіших у Києво-Печерському патерику є оповідання «Про Прохора-чорноризця, котрий молитвою з лободи робив хліб, а з попелу сіль». У ньому автор повідав нам історію чоловіка, який прийшов із Смоленська до Києва й постригся в ченці, ігумен монастиря назвав його Прохором. Той віддав себе служінню Богові, вів аскетичний спосіб жит­ тя, відмовившись навіть від хліба. Харчувався лише лободою, яку збирав і заготовляв на цілий рік. «Бачачи ж терплячість і велику стриманість, Бог перетворив йому гіркоту на солодкість». Коли настав великий голод, Прохор наділяв хлібинами з лободи неімущих. Потім у складний час для Києва він почав роздавати попіл нужденним, у руках яких після молитви той перетворювався на сіль. Це викликало заздрість у торгівців сіллю, які хотіли в цей важкий для держави час нажитися. Тож вони поскаржилися Святополкові. Князь намагався догодити торгівцям, аби припинити їхні ремствування, хотів розбагатіти. Він наказав відібрати сіль у Прохора. Од­ нак коли йому привезли сіль, то вона перетворилася на попіл. Уражений, князь засоромився від скоєного й покаявся. Художні особливості оповідання «Про Прохора-чорноризця…» типові також для релігійних творів княжої доби: • широке використання релігійної лексики (Бог, Отець, Господь, ігумен, євангельський, проскурки); • повторення службових слів («І заготовляв він собі її на рік… І так усе життя своє вдовольнявся… І прозвали його Лободником…»); • широке використання тропів, особливо порівнянь, символів, епітетів (солодкий, наче мед; гіркий, мов полин; хліб, сіль; преславні чудеса, небесні птахи); • інверсії («На неораній землі хліб несіяний був йому»); • урочистий тон мовлення. «Житіє Феодосія Печерського» і «Житіє Антонія Печерського» розкри­ вають біографічні факти засновників Києво-Печерського монастиря, а також містять цінні відомості про побут, вірування та політичну ситуацію в РусіУкраїні. Києво-Печерський патерик відіграв велику роль у розвитку українського мистецтва. Упродовж століть він зазнавав доповнень і перероблень. На основі сюжетів цієї книги сформувалася багата іконописна традиція, а цикли видань патерика стали етапними віхами в розвитку української графіки. В «Історії української літератури» М. Грушевський зауважив: «Не “Слово о полку Ігоревім”, не “Закон і благодать”, не літопис, а патерик став тим вічно відновлюваним, поширюваним, а з початком друкарства — неустанно пере­ друковуваним твором старого нашого письменства, “золотою книгою” укра­ їнського письменного люду». 43

ДАВня література

До речі… Києво-Печерський патерик містить легенди й оповідання про будівництво української святині — Успенського собору Києво-Печерської лаври. Цей храм поварварськи був зруйнований у роки Другої світової війни, як і багато інших українських святинь у період тоталітарного режиму. Саме такі пам’ятки, як патерик, несуть у вічність нашу історію й духовність.

Зображення Успенського собору в XVII ст., під час Другої світової війни та сучасний вигляд

Теорiя лiтератури Повчання — жанр давньої християнської літератури, до складу якого входить урочиста чи повчальна проповідь (слово) і дещо вільне за формою звернення (бесіда) до читачів. 15. Прочитайте літературно-критичний матеріал про твір «Повчання дітям» Володимира Мономаха та уривок із нього.

«Повчання дітям» князь Київський Володимир Мономах (1053–1125) написав наприкінці свого життя. У ньому він закликав своїх синів до праці й науки, до того, щоб вони захищали інтереси держави, у добу міжкнязівських чвар навчав їх тримати слово, «не давати сильним губити людину» і зауважував, що сам не давав кривдити ані бідного смерда, ані вбогу вдову. Умовно «Повчання…» складається з двох частин: у першій князь Воло­ димир Мономах дає конкретні поради своїм дітям, а в другій розповідає, «як трудився в походах і на ловах із тринадцяти років» (отже, друга частина — автобіографічна). Як бачите, минуло понад вісім століть, а повчання князя і нині актуальне. Коли читаємо настанови Володимира Мономаха, перед нами постає приваб­ ливий образ мудрої, освіченої та відважної людини, яка «день і ніч, на спеці й на холоді» не давала собі «упокою», трудилася на благо країни. 16. Опрацюйте подану статтю про твір і прочитайте уривок із нього.

44

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-­України

«СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ» Однією з найдавніших літературних оригінальних пам’яток нашої літератури є «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона. Іларіон — один із пер­ ших відомих нам авторів прадавньої української літератури, був пристрасним промовцем. У власноруч викопаній печері в крутих дніпрових схилах Іларіон проводив час у роздумах і писанні. Імовірно, «Слово про закон і благодать» мудрець написав на честь відкриття Софійського собору. Датують цей твір між 1037 і 1050 рр., Іларіон виголосив його в присутності князя Ярослава та його дружини. Ця книга належить до жанру ораторсько-проповідницької прози, стиль її простий, з типовою поетикою: порівняння, протиставлення, гіперболи, рито­ ричні запитання («Звідки ти пройнявся пахощами Святого Духа? Як випив ти пам’яті майбутнього життя солодку чашу?»). Композиційно твір складається з трьох частин: у першій автор аналізує важливу середньовічну проблему про закон і благодать; у другій — розмірковує про поширення християнства на Русі й у світі, зокрема завдяки мудрості князя Володимира Великого; у третій — прославляє «кагана Руської землі» Володи­ мира. Саме Володимир, на думку автора, є «славним від славних, благородним від благородних» онуком Ігоря, сином Святослава, сином Руської землі, яка була славною і раніше, до Володимира. Провідна ідея «Слова про закон і благодать» — рівність усіх народів у хрис­ тиянській вірі. Цікаво, що автор твору звертається до осіб, «насищених книжної сладості», що свідчить про високий культурний та освітній рівень книжників тогочасної Русі. 17. Виконайте завдання. 1. Установіть хронологічну послідовність подій («Повість минулих літ») А помста княгині Ольги древлянам Б розселення східних слов’ян В похід Олега на столицю Візантії Г пророкування Андрія Первозваного про заснування Києва 2. «Іду на ви!» — цей вислів належить князеві А Святославу В Ігорю Б Олегу Г Святополку 3. Києво-Печерський патерик належить до літератури А світської В літописної Б житійної Г юридичної 4. Прокоментуйте рядки з вірша В. Голобородька «Наша мова». кожне слово нашої мови записане у Літописі тож хай знають вороги якими словами на самоті мовчимо

45

ДАВня література 5. Доведіть, що літопис Нестора є як історичною, так і художньою пам’яткою. 6. Прокоментуйте слова Святослава: «…Не осоромимо землі Руської, ляжемо тут кістьми: мертві бо сорому не мають, а якщо побіжимо, то сором матимемо; станемо ж кріпко, я перед вами піду; якщо моя голова ляже, то дбайте самі про себе». 7. Яке з повчань Володимира Мономаха ви вважаєте нині найважливішим і найактуальнішим? Аргументуйте свою позицію. 8. Перекажіть зміст оповідання «Про Прохора-чорноризця…». 9. У чому виявляються притчові ознаки оповідання? Аргументуйте свою відповідь. 10. У формуванні й становленні яких видів мистецтва важливу роль відіграв Києво-Печерський патерик? 11. Розгляньте репродукцію картини В. Слєпченка «Нестор Літописець» та однойменну скульптуру М. Антокольського (с. 40, 41). Який твір мистецтва, на вашу думку, глибше передає колорит епохи й характер ченця? Аргументуйте свою відповідь. 12. Випишіть з оповідання «Про Прохора-чорноризця…» по 2–3 приклади художніх засобів (символи, порівняння, епітети, метафори). 18. Виконайте домашнє завдання. 1. Доведіть, що «Повість минулих літ» має ознаки художнього твору (на прикладі мовних особливостей). 2. Підготуйте мультимедійну презентацію про життя та діяльність князя Володимира Мономаха (за бажанням).

СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ 19. Роздивіться ілюстрації та дайте відповіді на запитання.

В. Ло­па­та. Ілюс­тра­ції до «Сло­ва про по­хід Іго­рів» А. Який період в історії України зображено на ілюстраціях? Аргументуйте свою думку. Б. Яких давньоруських князів ви знаєте? Хто з них заслуговує якнайбільшої поваги та за які вчинки? В. Чому саме Київ називають «матір’ю міст руських»?

46

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-­України 20. Прочитайте літературно-критичний матеріал і законспектуйте його.

Історія відкриття «Слова…». Орієнтовно в 1788–1792 рр. в одному з мо­ настирів м. Ярославля в рукописному збірнику (наприкінці ХV — на початку ХVІ ст.) знайшли не відомий досі текст. Придбав його тоді колекціонер старо­ вини О. Мусін-Пушкін, а російські вчені О. Малиновський і М. Бантиш-Ка­ менський допомогли власнику підготувати рукопис до видання. Це сталося 1800 р. в м. Москві. Щоправда, згодом, під час пожежі, оригінал «Слова…» і більшість тиражу його першого видання згоріли. Історична основа. У «Слові…» зображено події другої половини XII ст. Це період сварок між князівствами в Русі-Україні, безладдя та занепаду могутньої держави. До того ж у цей час розпочалися набіги кочових народів — половців. Володимир Мономах на початку ХІІ ст. відігнав половців за Дон і на Кавказ, згодом те саме зробив і його син Мстислав. Улітку 1184 р. князь Святослав зі своїм військом завдав ворогам нищівної поразки. Новгород-сіверський князь Ігор Святославич, головний герой «Слова…», у цій переможній битві участі не брав через несприятливі погодні умови. Проте навесні 1185 р. разом з іншими князями він пішов проти половців, щоб довести свою відданість Батьківщині. Саме цей похід і взято за основу «Слова про похід Ігорів». «Слово…» відобразило складну систему політичних відносин періоду роз­ виненого феодалізму на Руській землі XII ст. Проблема авторства. Аналіз твору дає підстави вважати, що автор «Сло­ ва…» був одним із давньоруських князів, який брав участь у подіях, відобра­ жених у творі. Це міг бути киянин, галичанин або чернігівець. Без сумніву, він мав поетичний талант, був учнем славнозвісного співця Бояна. Автор добре орієнтувався в історії, літературі, державотворенні, у тодішніх політичних по­ діях, знав фольклор свого краю. Згідно з версіями різних науковців, автором «Слова…» міг бути й книжник Тимофій із Галича, і співець Митуса, й Ольстин Олексич, брат Ярославни. Дослідник Л. Махновець вважає автором «Слова…» Володимира Ярославича, сина Ярослава Осмомисла, дочка якого, славнозвісна Ярославна, була дружиною Ігоря Святославича, новгород-сіверського князя. Питання авторства цієї героїчної поеми й донині відкрите. Жанр твору. Науковці по-різному визначають жанр «Слова…»: героїчна пісня, старовинний вірш, римована проза, ораторський твір… У самому тексті твору натрапляємо на терміни «пісня», «повість» і «слово». Сучасні науковці визна­ чають жанр «Слова…» як героїчну поему, оскільки в ній яскраво виражені епічні елементи, потужний ліричний струмінь, ритмізована мова, своєрідна композиція. За родовою характеристикою «Слово про похід Ігорів» — ліро-епічний твір.

Теорiя лiтератури  Ліро-е піка поєднує виражально-зображальні засоби лірики (емоційність, віршована форма) та епосу (події, вчинки героїв, характери). Людину в ліро-епічному творі зображено ніби у двох планах: з одного боку, передано певні події її життя (чоловік Ярославни йде у військовий похід), а з іншого — переживання, емоції, настрої (Ярославна в Путивлі на валу переймається долею князя Ігоря, звертаючись до сил природи).

47

ДАВня література   Героїчна поема — це поетичний твір, темою якого є якісь важливі та героїчні події, пов’язані з легендарними персонажами, їхніми подвигами або подорожами. 21. Прочитайте уривок із поеми «Слово про похід Ігорів».

Переклади й переспіви «Слова…». Переклад художнього твору максималь­ но зберігає стиль письменника, мовні особливості оригіналу, у ньому не може бути імпровізації. А переспів є вільним перекладом; це власний твір автора, написаний на основі сюжету, змісту, образів, ідей іншого твору. Перший переклад «Слова…» українською мовою зробив М. Шашкевич. Також переклади й переспіви «Слова…» належать перу І. Вагилевича, М. Мак­ симовича, С. Руданського, Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, Б. Грін­ ченка (ХІХ ст.); М. Зерова, Н. Забіли, В. Шевчука, Вал. Шевчука, П. Тичини, А. Малишка (ХХ ст.). У стилі народної думи Панас Мирний склав переспів «Дума про військо Ігореве». А одним із найкращих поетичних переспівів вва­ жають «Слово про Ігорів похід» М. Рильського. Будова твору. Своєрідною є композиція «Слова…». Твір складається з всту­ пу (заспіву), 4-х частин і закінчення. Заспів і закінчення героїчної поеми подібні до українських народних дум. Частина твору

Зміст

Вступ (заспів)

Розмірковування автора над тим, як йому повести мову про похід Ігоря. Спогад про славного співця Бояна, який умів співати славу своїм князям.

І частина

Перший переможний бій князя Ігоря та його брата Всеволода. Детальний екскурс у минуле. Лихі віщування природи. Другий бій та поразка князя Ігоря. Плач руських жінок.

ІІ частина

Віщий «мутен сон» великого київського князя Святослава та його «золоте слово, зі сльозами змішане», звернене до руських князів.

ІІІ частина

Плач Ярославни «в Путивлі на забралі». Звернення її до сил природи.

ІV частина

Утеча князя Ігоря з полону з допомогою Овлура. Погоня половецьких князів Гзака й Кончака за Ігорем.

Закінчення

Ігор у Києві. Уславлення князя та його дружини.

Твір — невеликий за обсягом, проте в ньому багато подій, емоцій і почуттів, тому його вважають зразком світового героїчного епосу й давньої української літератури. Руська земля — центральний образ «Слова…». У творі згадано Дніпро, Дон, Рось, Сулу, Азовське море, Київ, Новгород, Путивль, половецькі степи… Руська 48

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-­України

земля ніби жива, адже в ній розмовляють річки, звірі та птахи. У фольклор­ ному руслі автор оспівує сили природи, тому пейзаж у творі персоніфіковано: «кривавії зорі світ провіщають», «чорнії тучі з моря ідуть», «земля гуде…» 22. Прочитайте поданий нижче літературно-критичний матеріал. Розкажіть, чи так ви сприйняли героїв твору під час його читання. Якщо ні, то як саме?

Новгород-сіверський князь Ігор постає перед читачем як патріот, який мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Він, безстрашний і рішучий воїн, не зважає на віщування природи й будь-що хоче досягти своєї мети. Моральною та фізичною силою князів захоплюється й оповідач: «Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості згартовані». Те, що Ігор повертає свої полки, щоб допомогти в бою братові Всеволоду, характеризує його як благородного воїна, для якого взаємодопомога та взаємовиручка — не порожні слова. Проте Ігор не ідеальний герой: його слабкі місця — надмірне честолюбство й нерозсудливість — стали причиною поразки. Як можна було виступити в похід, не порадившись із досвідченим великим князем Святославом? Самовпевненість і легковажність дорого обійшлися Ігорю та його дружині. Князь Всеволод, брат Ігоря, нагадує билинного богатиря, його у творі на­ звано «Буй-туром». Він, сміливий і відчайдушний, не думає про почесті, ба­ гатство й золотий батьківський престол у Чернігові, про ласку своєї дружини. Цей герой, як і Ігор, уособлює відвагу й силу. Великий князь Святослав зображений як мудрий державний діяч. Він — розсудливий, сміливий воїн і відважний полководець. Симпатії оповідача ціл­ ком на його боці, він є основним виразником загальноруської єдності, необхідної для боротьби з ворогом. Саме заклик до єднання князів як запоруки сильної держави є основною ідеєю твору. Образ Ярославни, дружини Ігоря, сповнений тонкого ліризму. Вона тужить не тільки через полон Ігоря, а й через загибель усіх руських воїнів. У відчаї Ярославна звертається до сил природи: вітру, сонця та Дніпра. Докоряє вітрові за те, що він несе ханські стріли на воїнів її чоловіка. У Дніпра-­Славутича Ярос­ лавна просить принести на хвилях князя, а сонце звинувачує за промені, якими воно немилосердно посилювало спрагу руських воїнів. Ярославна — один із найпривабливіших жіночих образів у світовій літературі, що захоплює людя­ ністю, задушевністю, патріотизмом, внутрішньою красою й вірністю коханому. 23. Заповніть у зошиті літературний паспорт «Слова…» (див. форзац 1). 24. Виконайте завдання. 1. «…Якщо кому хотів пісню творити, то розтікався… мислю по древу…» А Святослав В оповідач Б Всеволод Г Боян 2. Слова «Хочу-бо списа приломити кінець поля Половецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом із Дону!» належать А Ігорю В Всеволоду Б Олегу Г Святославу

49

ДАВня література 3. Наприкінці твору князя Ігоря радо зустрічають у А Новгороді В Путивлі Б Чернігові Г Києві 4. Доведіть, що «Слово про похід Ігорів» за жанром — героїчна поема. 5. Що означають словосполучення «списа приломити» і «напитися шоломом з Дону»? 6. Випишіть кілька історизмів та архаїзмів. Розкажіть, з якою метою їх використано у творі. 7. Яку роль відіграють пейзажі в «Слові…»? Наведіть приклади з тексту. 8. У чому полягає суть віщого сну Святослава? Які народнопоетичні символи смертельної небезпеки використано в характеристиці сну? 9. Прокоментуйте пояснення автора про причини поразки Ігоревої дружини, висловлене в рядках: «Воювання князям із поганими пропало, сказав-бо брат брату: “Се моє і те — моє теж”. І почали князі про малеє — “се великеє” мовити й самі на себе крамолу кувати. А погані з усіх сторін приходили з побідами на землю Руськую». 10. Чи актуальне «Слово…» нині? Аргументуйте свою думку. 11. Виразно прочитайте рядки, у яких Ярославна звертається до сил природи. 12. Дослідіть художні засоби «Слова…». Випишіть приклади епітетів, порівнянь і персоніфікацій із рядків, у яких зображено втечу Ігоря з полону. 25. Виконайте домашнє завдання. 1. Складіть і запишіть план «Слова про похід Ігорів». 2. Випишіть цитати, що характеризують князів та образ Руської землі. 3. Намалюйте ілюстрацію до однієї із сцен «Слова…» (за бажанням).

Українська література доби Ренесансу й доби Бароко 1.

Розгляньте на світлинах різні стилі архітектури та виконайте завдання.

Дім купця П. Селиванова. м. Харків

50

Маріїнський палац м. Київ

Костел Св. Станіслава. м. Чортків, Тернопільської обл.

А. Використовуючи свій життєвий досвід, визначте, яка споруда виконана в готичному стилі, яка — у бароковому, а яка — у стилі модерн. Б. Який із стилів найбагатший на прикраси? В. Чому, на вашу думку, будівлі минулого століття іноді зносять, а старовинні — реставрують та оберігають законом?

Українська література доби Ренесансу й доби Бароко 2.

Прочитайте літературно-критичний матеріал і перекажіть його.

У ХІV–ХV ст. українські землі були спустошені турецькими й татарськими ордами, унаслідок чого ослаблену країну поділили сусіди: Галичину захопили поляки, Закарпаття — угорці. Для захисту своїх земель наш народ створив збройні сили — козацтво, яке прославилося на всю Європу, адже захистило від турків і татар слов’янські землі. У середині ХVІІ ст. український народ повстав проти феодального гніту. На чолі з Богданом Хмельницьким українське військо розгромило польських магнатів. Проте приєднанням до Росії (Переяславська рада 1654 р.) Україна прирекла себе на століття кріпацтва, русифікації і повної втрати державності. Незважаючи на складні умови, українці й далі творили свою культуру, науку й освіту. Книгодрукування. У ХV ст. в Україні розквітає книгодрукування. Заснов­ ником українського друкарства став Святополк Фіоль, який у 1491 р. ви­ дав 2 книжки слов’янською мовою для потреб українців (ці книжки — Окто­ їх і Часослов — були опубліковані в Кракові). Працю С. Фіоля продовжив Франциск Скорина, який на початку ХVІ ст. в Празі видрукував 23 книжки в перекладі на тодішню українсько-білоруську мову (у той час Україна й Біло­ русь належали до Великого князівства Литовського, були пов’язані тісними культурними відносинами й спільністю книжної мови). У другій половині ХVІ ст. друкарні з’являються по всіх українських землях — у Львові, Остро­ зі, Перемишлі, Луцьку, Житомирі, Чернігові, Почаєві й інших містах. Най­ більшою українською книговидавничою установою в той час була друкарня Києво-Печерської лаври, яка за перші 15 років свого існування надрукувала 40 книжок, з-поміж яких значну частину становили монументальні видання на 500–1500 сторінок. Розвитку нашого книговидавництва сприяв славетний Іван Федоров, який у 1574 р. надрукував у Львові «Буквар» і Апостол, а ще через 7 років в Острозі — Біблію. У ХІV–ХV ст. в країнах Західної Європи ви­ никає ідеологічний і культурний рух Ренесанс. Він поширився спочатку в Італії, значно пізніше роз­ винувся в інших європейських країнах. В епоху Ренесансу в літературі панує латинська мова, по­ вертається античний ідеал краси, особливу увагу звернено на цінність людської особистості, звіль­ нення її від середньовічних догм. В Україні Ренесанс поширився із запізненням. У нашій культурі він не охопив усіх видів мисте­ цтва, а існував у ХVІ ст. як окрема естетична течія, що в першій половині ХVІІ ст. злилася з україн­ ським бароко. Найскладніша проблема для кожно­ го періоду — вироблення власного літературного С. Орі­хов­ський стилю — так і не була розв’язана. Найвідомішим 51

ДАВня література

представником українського літературного ренесансу є Павло Русин, який писав латиною (відома його поетична збірка «Пісні Павла Русина з Кросна», яка побачила світ 1509 р. у Відні).

Теорiя лiтератури Ренесанс (від латин. renascor — відроджуюся) — епоха Відродження західноєвропейського мистецтва й літератури, що прийшла на зміну епосі Середньовіччя. Основною ознакою Ренесансу є повернення в мистецтві до античних зразків, проникнення науки в закони світобудови.

Великий внесок у розвиток літератури ренесансу зробив Станіслав Оріховський, який писав переважно латинською та польською мовами. Він один із перших у європейській філософській думці став заперечувати божественне походження влади. Основною темою творчості С. Оріховського була свобода як найбільше надбання людства.

Зауважте! Назву доби Ренесанс (як і Середньовіччя та Просвітництво) пишуть із великої літери, а назву стилю — з малої (пор.: доба Ренесансу, епоха Відродження; твір, написаний у стилі ренесансу, ренесансна архітектура).

Стиль бароко особливо проявився в літературі й архітектурі України (на­ прикінці ХVІІ–ХVІІІ ст.) і дістав назву українське бароко (а ще козацьке бароко — у красному письменстві). Найяскравішими представниками літературного бароко є Іван Величковський і Лазар Баранович — у поезії, Дмитро Туптало — у церковній прозі, Самійло Величко — у літописанні, Феофан Прокопович — у драматургії. Помітні елементи бароко наявні в полемічній творчості Івана Вишенського.

Теорiя лiтератури Бароко (від іт. barocco — вибагливий, химерний) — це стиль у європейському мистецтві (ХVІ ст.), що прийшов на зміну ренесансу. Добі бароко притаманні урочистість, пишність, складність, динамічність композиції, мінливість. Літературі бароко властиве поєднання релігійних і світських мотивів, образів, тяжіння до різноманітних контрастів, метафоричності й алегоричності, прагнення вразити читача.

У «Посланні до єпископів» І. Вишенський із гострою сатирою викриває моральну ницість єпископів, які зображені жадібними й жорстокими. Свій гнів автор спрямовує проти Берестейської унії 1596 р. й найвищого православного духівництва, яке зрадило віру. Семен Климовський прославився на весь світ піснею «Їхав козак за Дунай», яку сучасні дослідники вважають зразком давньої любовної лірики. А вишукані за формою поезії І. Величковського не залишать байдужими навіть наймолодших сучасних читачів. 52

Українська література доби Ренесансу й доби Бароко

Потрібно згадати й про архітектуру бароко, адже вона представлена нині багатьма зразками в Києві, Львові, Харкові, Новгороді-Сіверському, Глухові, Лубнах і в інших містах і так само цікава, як і література цього стилю. Архітек­ турі бароко притаманні виразність, яскравість, контрастність, велику увагу приділено декоративним прикрасам, формам заломів стін і вікон. Передусім у барокові шати «вдягали» великі міські храми. Великого значення надавали й інтер’єру барокового храму, який ніби пристосовувався до людини, догоджав її духовним помислам. Яскравими зразками барокової архітектури в Україні є брама Заборовського (колишній головний вхід до будинку київського ми­ трополита на території Софійського собору в Києві; архітектор Й.-Т. Шедель); будівлі Києво-Печерської лаври (архітектор С. Ковнір); собор Святого Юра у Львові (архітектор Б. Меретин); Андріївська церква й Маріїнський палац у Києві (архітектор В. Растреллі). Усі названі архітектурні об’єкти є шедеврами світового значення, а більшість із них перебуває під охороною ЮНЕСКО. Хронологія

Ознаки літературного стилю

Представники

Ренесанс

ХІV — початок ХVІІ ст.

• повернення до зразків античного мистецтва (ідеалом стає краса форми); • увага до особистості, її внутрішнього світу, до життя простих людей; • поширення гуманістичних і волелюбних ідей; • заперечення середньовічних традицій

Павло Русин, Себастіан Кльонович, Петро Скарга, Станіслав Оріховський

Бароко

кінець ХVІІ– ХVІІІ ст.

3.

• повернення уваги до Бога як до вершини досконалості; • поєднання краси духовної та фізичної, зовнішньої та внутрішньої; • бачення світу через контрасти й суперечності; • перенасичення художніми засобами (метафори, гіперболи, порівняння, антитези, алегорії тощо); • урочистість, мальовничість, пишна декоративність, динамічність композиції

Іван Величковський, Григорій Граб’янка, Григорій Сковорода, Феофан Прокопович, Дмитро Туптало; елементи бароко — у творах Івана Вишенського

Прочитайте матеріал про козацькі літописи та законспектуйте його.

Козацькі літописи Літописання було характерне для літератури періоду Київської держави. Цей вид творчості розвивався і пізніше, зокрема в добу Хмельниччини — геро­ їчного часу в житті українського народу. Козацькі літописи — це твори, у яких 53

ДАВня література

подано характеристики видатних діячів, описи важливих подій у хронологічній послідовності, тлумачення окремих періодів політичного життя. Вони належать до історично-мемуарної прози — творів, у яких оповідь ведеться у формі за­ писок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був. Мемуарним творам властива документальність, історична досто­ вірність, хоч автор має право на художній домисел. Найдокладніше козацька доба представлена в «Літописі Самовидця», «Літописі Граб’янки» і «Літописі Самійла Величка». Цікаво, що автори цих пам’яток були козаками, усі вони — випускники Києво-Могилянської академії. Ім’я автора «Літопису Самовидця» невідоме1, таку назву йому дав П. Ку­ ліш, до речі, відомості із цього твору він узяв за основу першого історичного роману в українській літературі «Чорна рада», який ви прочитаєте пізніше. Автор літопису, безумовно, брав участь у тогочасних історичних подіях (звід­ си й ім’я Самовидець). Хронологічно літопис охоплює короткий період історії України (з 1648 по 1702 р.), але відображає переломний (руїнний) етап у долі України. У першій частині літопису — історичній — докладно розповідається про основні події Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького та Руїни, у другій — літописній — переважає короткий огляд найважливіших подій до початку 1702 р. Автор оцінює героїв літопису по-різному: П. Дорошенка й І. Виговського — негативно, бо вони виступали проти Москви (Самовидець був прихильником російської «протекції»), а Я. Сомка, І. Сірка й І. Мазепу змальовано позитивно. Автор прихильно ставиться до державницької діяльності Б. Хмельницького, наділяючи його такими характеристиками: «Козак розторопний у ділах козацьких воєнних і в письмі швидкий». Літопис написано книжною українською мовою з полонізмами та церковнослов’янізмами. Він став не лише основою для створених пізніше літописів С. Величка й Г. Граб’янки, а й важливим джерелом для вивчення історії України. «Літопис Самійла Величка» вражає не тільки обсягом (4 томи), а й передусім художністю. Самійло Величко (1670 — після 1728) був писарем у військовій канцелярії, брав участь у військових по­ ходах. Дослідники вважають, що із 4‑х томів літопису лише перший був напи­ саний С. Величком, решту книг допо­ магали створювати його учні, бо їхній наставник утратив зір. Літопис охоплює події 1648–1700 рр.: у ньому йдеться про міжнародне становище та дипломатичні зв’язки України, докладно відтворено як основні, так і другорядні події вітчизняної Титульна сторінка «Літопису історії, у центрі уваги — НаціональноСамійла Величка» 1 Ав­торс­тво при­пи­су­ють Р. Ра­куш­ці­Ро­ма­нов­сько­му, ге­не­раль­но­му вій­сько­во­му під­скар­ бі­є­ві (1663–1668), зго­дом брац­лав­сько­му свя­ще­нни­ко­ві Ми­ко­ла­їв­ської цер­кви в Ста­ро­ду­бі.

54

Українська література доби Ренесансу й доби Бароко

визвольна війна 1648–1654 рр. під проводом Б. Хмельницького. Цього геть­ мана С. Величко порівнює з Мойсеєм, наголошуючи, що й після його смерті продовжує жити образ «даного від Бога вождя». У літописі інтерпретовано біблійні сюжети про Вавилонську вежу, царя Соломона, Содом і Гоморру. Мова твору барокова, у ній багато алегорій (алегоричні образи Біди й Нужди, які прийшли в Україну з Польщі), епітетів, порівнянь, біблійних висловів («…впаде красна козацька Україна тогобічна, як отой стародавній Вавилон», «немовби друга обітована земля, що кипіла молоком і медом»). Свого часу літописом цікавився Т. Шевченко, коли працював у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів, — без сумніву, ознайомлення з документами відображено й у творчості поета. Як і попередні два історично-мемуарні твори, «Літопис Граб’янки» розпо­ відає про Національно-визвольну війну 1648–1654 рр. під проводом Б. Хмель­ ницького, проте не всі факти оповіді історично достовірні, що зумовлено джерелами, якими користувався автор. Григорій Граб’янка (рік народження невідомий –1738) упродовж життя був і сотником, і полковим осавулою, і суддею, зрештою, і літописцем. У «Літописі Граб’янки» відчутний вплив українського літературного бароко: епічність, динамічність оповіді, напруженість дії, вико­ ристання «високого», патетичного стилю розповіді. Це свідчить про те, що цей твір — передусім явище красного письменства. Завершує традицію козацьких літописів «Історія русів» — пам’ятка укра­ їнської історичної прози й публіцистики кінця ХVІІІ ст. Автор твору невідо­ мий, але з перших сторінок стає зрозуміло, що це український патріот. Автор називає українців русами: він зазначає, що слов’яни походять від Яфета та з давніх-давен проживають між Каспієм і Віслою. У творі коротко викладено історію Русі-України, описано нашестя Батия як страшне лихо, яке змусило русів шукати підтримки у Великого князівства Литовського, щоб боронитися від татар. В «Історії русів» критично оцінюється запровадження Берестейської церковної унії, яка призвела до розколу й ворожнечі українського народу. Автор твору дає високу оцінку діяльності Б. Хмельницького, наголошує на освіченості й розважливості І. Мазепи, щоправда, робить це обережно. У творі засуджено політику Петра І, тиранію та покріпачення України, тут утверджується думка, що всі народи мають право на власну державність, що Русь-Україна — державне утворення саме українського народу, а наша історія розпочинається значно ра­ ніше, аніж у ХІV ст. Твір належить до російськомовної української літератури (написаний російською мовою з вкрапленнями українізмів).

Зауважте! У науковий обіг поняття «козацькі літописи» увів Самійло Величко. «Літопис Самійла Величка» — це умовна назва твору «Сказаніє о війні козацькой з поляками…», а «Літопис Граб’янки» відомий як «Действия презельной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмельницкого, гетмана Запорожского, с поляками…».

55

ДАВня література

До речі… Перша частина «Літопису Самійла Величка» написана рукою автора (уважно розгляньте манеру письма). Написання такого типу дослідники називають київським, доводячи, що твір створений у Києво-Могилянській академії, де так писали всі, хто належав до вищої верстви: «Воно [письмо] чепурне, круглясте, чіткі, вирисувані літери стоять кожна окремо, рівною низкою, майже без нахилу, з короткими певними розчерками — усе це виказує руку, звиклу до писання, на вмілість і на смак того, хто писав і зумів надати рукопису майже художній вигляд», — зазначає Вал. Шевчук. 4.

Прочитайте літературно-критичний матеріал про вертеп і розкажіть, що ви дізналися нового про старовинний ляльковий театр.

Вертеп. Це старовинний пересувний ляльковий театр, який ставив релігійні та світські п’єси. Вертепна драма виникла в ХVІІ ст. Ось як описує цей театр український етнограф і фольклорист ХVІІІ ст. М. Маркевич: «Наш вертеп — похідний будиночок із двома поверхами. Він зроблений із тоненьких дощок і картону. Верхній поверх має балюстраду, за нею відбувається містерія1: це Вифлеєм. На верхньому поверсі — трон царя Ірода; долівку обклеєно хутром для того, щоб не видно було щілин, якими рухаються ляльки. Кожну ляльку прикріплено до дроту. Вертепник водить її в потрібному напрямку. Розмова від імені ляльок відбувається поміж дячками, співаками й бурсаками то пи­ скливим голосом, то басом — відповідно до потреби. Уся друга частина ви­ стави відбувається на нижньому поверсі». Отже, у верхній частині будиночка розігрували сцени релігійного змісту («свята» частина драми), а в нижній — зі світського життя, як правило, комічного характеру («народна» частина дра­ ми). У верхній частині діяли святі й сатана, тут відбувалися сцени поклоніння пастухів і волхвів. Ця частина драми закінчувалася смертю Ірода, після якої люд мав би веселитися, тому із цього моменту дію переносили на нижній ярус. Тут улюбленцями глядачів були Запорожець (Солдат), Шинкарка, Дяк, Дід і Баба. Якщо перша частина має книжне походження (вона написана книжною мовою, у якій багато церковнослов’янізмів), то друга — є витвором народу, у ній спостерігаємо віддзеркалення тогочасного українського побуту. 5.

Виконайте завдання. 1. Представниками українського поетичного бароко є А Іван Вишенський, Іван Величковський Б Григорій Граб’янка, Самійло Величко В Іван Величковський, Лазар Баранович Г Самовидець, Іван Вишенський 2. Основною подією в козацьких літописах та «Історії русів» є А хрещення Русі-України Б ворожнеча в українському суспільстві внаслідок Берестейської унії 1596 р.

1 Містерія — середньовічна релігійна драма, що виникла на основі літур­гійного дійства; вона інсценізувала народження, смерть і Воскресіння Христа.

56

Українська література доби Ренесансу й доби Бароко В Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького Г уведення кріпосного права на українських землях 3. Думка про те, що Русь-Україна — державне утворення українського народу, а наша історія розпочинається значно раніше, аніж у ХІV ст., утверджується в А «Літописі Самовидця» Б «Літописі Самійла Величка» В «Літописі Граб’янки» Г «Історії русів» 4. Назвіть перші друковані книги в Україні. Яку з них і де використовують і досі? 5. Поміркуйте, чому «Українська літературна енциклопедія» та інші літературо­ знавчі довідники подають огляд літописів С. Величка й Г. Граб’янки в статтях про авторів, а «Літопис Самовидця» — окремою статтею. 6. Відомості якого літопису взято за основу сюжету першого історичного роману в українській літературі? Як називається цей роман і хто його автор? 7. Чому «Історію русів», написану російською мовою, вважають вершинним твором української патріотичної прози? 8. Опишіть будиночок, у якому відбувалося вертепне дійство. 9. Якою мовою розігрували виставу у верхній частині вертепу, а якою — у нижній? Чим це зумовлено? 10. Розкажіть, що ви знаєте про С. Фіоля, Фр. Скорину й І. Федорова. 11. Прочитавши уривки з думи й літопису, визначте їхні спільні стилістичні особливості. Про що вони свідчать?

То він до їх припливає, Словами промовляє, Гірко сльозами ридає —

Прощенія домагає. Перед Господом милосердним Гріхи свої сповідає. Дума «Буря на Чорному морі»

«…Старостове держали, у дворах грубу, то єсть печі палити, псів хан дожити, двори замітати й до інших незносних діл приставляли…» «Літопис Самовидця» 12. Прокоментуйте вислів: «Невідомо, чи ще якийсь витвір людської культури так єднає минуле із сьогоднішнім, пов’язує тілесне з духовним, впливає на розум і почуття, як вертеп. Вертеп — це результат духовної праці сотень і сотень поколінь» (І. Швець). 6.

Виконайте домашнє завдання. 1. Прокоментуйте дану І. Франком характеристику «Літопису Самійла Величка»: «Конструкція більш літературна, ніж історична». Аргументуйте думку письменника прикладами з тексту літопису. 2. Підготуйте невелике повідомлення (7–10 речень) про діяльність однієї з історичних осіб (поет Л. Баранович, архітектор В. Растреллі, композитор М. Березовський, першодрукар С. Фіоль, учений Г. Смотрицький та ін.) (за бажанням).

57

ДАВня література

Григорій Сковорода (1722–1794) 1.

Перегляньте в інтернеті відеоролик «Обличчя української історії. Григорій Сковорода» та дайте відповіді на запитання.

А. Який зв’язок ви помітили між зображеними предметами та Г. Сковородою? Б. У зв’язку із чим у фільмі згадано вислів Г. Сковороди: «Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця»? В. Г. Сковороду іноді називають неформалом (або хіпі) ХVІІІ ст. Поміркуйте, які факти із життя митця дають підстави, хай умовно, але погодитися з таким визначенням. 2.

Опрацюйте матеріал про Г. Сковороду й розкажіть, на які факти із життя письменника ви звернули особливу увагу.

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухах, що на Полтавщині, у сім’ї малоземель­ ного козака. Першу свою школу Гриць пройшов у дя­ ка-скрипаля, який і виявив музичне обдарування хлопчика, що мав гарний голос, тож він став першим співаком у церковному хорі. На дванадцятому році життя з торбинкою харчів, латинською граматикою та улюбленою сопілкою Григорій покинув рідну домівку й вирушив до Києва. Він вступив до Києво-Могилян­ ської академії. У цій найвідомішій на той час вищій школі Східної Європи Г. Сковорода став одним із най­ кращих студентів, навчався в ній 10 років із кількома перервами й закінчив цей заклад у тридцятирічному віці. На двадцятому році життя Григорія відрядили до Петербурга співати в придворній капелі. Він прославився грою на скрипці, бандурі та ще кількох музичних інструментах, мав композиторський хист, до того ж у цей час уже писав вірші. Усебічно обдарований юнак міг би зробити хорошу кар’єру, проте вирішив повернутися до Києва. 58

Григорій Сковорода

З 1745 по 1750 р. у складі Токайської1 комісії, яка заготовляла вино для царського двору, Г. Сковорода перебував за кордоном. Він побував у Німеччині, Словаччині, Польщі, Італії, Угорщині й Австрії, відвідував університети, у яких слухав лекції відомих учених, працював у бібліотеках, вивчав філософські праці, до речі, знання багатьох мов дало йому можливість вільно дискутувати з ученими різних країн. У 1750 р. Г. Сковорода повернувся в Україну. Спочатку викладав у Пере­ яславському колегіумі, потім 6 років провів у с. Ковраях (недалеко від Пере­ яслава), працюючи домашнім учителем у сина поміщика Степана Томари. Саме тут, завдяки близькості до природи й народу, формувалися філософські погляди майбутнього письменника-мислителя. Як добре не було в Ковраях, але Григорія тягло до спілкування з молоддю. Він став викладачем стародав­ ніх мов та етики в Харківському колегіумі. Своїх учнів навчав тих норм, яких дотримувався в житті сам, тобто учив, як жив, а жив, як навчав. У колегіумі Г. Сковорода став улюбленим учителем, проте через цькування та доноси був вимушений покинути заклад. З 1769 р. вів мандрівний спосіб життя. На цей час припадає написання більшості творів, які через заборону книговидання в Україні не друкували, а переписували й поширювали усно. Ще за життя Г. Сковорода став відомим на всю Україну, про це так писав М. Костомаров: «Мало можна вказати таких народних постатей, якою був Сковорода, яку б так пам’ятав і поважав народ. На всьому обширі від Острогозька до Києва, у багатьох будинках висять його портрети. Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд…» 3.

Прочитайте байку Г. Сковороди «Бджола та Шершень».

БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ — Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто й шкодять, прино­ сячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безглузді. Видно, що ви без пуття закохані в мед. — Ти поважний дурень, пане раднику, — відповіла Бджола. — Мед любить їсти й Ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія і робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені й будемо такі, доки не помремо. А без цього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука. Сила: Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого й народжені на те тільки, щоб їсти, пити та таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка в природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: «Нащо сей, до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли 1 Токай — угорське місто.

59

ДАВня література

не матимете достатку?..» Кажуть се, незважаючи на слова Сіраха1: «Веселість серця — життя для людини», — і не тямлять, що природжене діло є для неї найсолодшою втіхою. Погляньте на життя блаженної натури й навчайтеся. Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? — «Тоді, — відповість вам, — коли полюю зайця».— «Коли заєць смачніший? — «Тоді, — відповість мисливець, — коли добре за ним полюю». Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, і не їсть мишей. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, у той час, коли можна їй літати по квіт­ коносних лугах? Що гірше, ніж купатися в достатку й смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла й сама смерть його тоді, бо душа, володарка людини, утішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш умерти. Старий Катон2 чим мудрий і щасливий? Не достат­ ком, не чином, а тим, що йде за натурою, як видно із Цицеронової3 книжечки «Про старість»… Але ж розкусити треба, що то значить — жити за натурою. Про се сказав древній Епікур таке: «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». 4.

Опрацюйте літературно-критичний матеріал про цей твір.

Творча спадщина Г. Сковороди — це збірка поезій «Сад божественних пі­ сень» (30 творів), збірка «Байки харківські» (30 байок) і філософські трактати4. Збіркою прозових байок Г. Сковорода, по суті, започаткував в українському письменстві цей літературний жанр. Ба йка — невелике (віршоване або прозове) алегоричне оповідання, що має повчальний зміст. Цей літературний жанр належить до ліро-епосу. Деякі байки Г. Сковороди за змістом подібні до античних, але більшість мають оригінальні сюжети із життя. Байки письменника стислі й лаконічні, вони складаються з 2-х частин: у першій — коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій — подано мораль, яку автор називає «силою». Інколи друга частина байок — «сила» — у кілька разів об’ємніша за основну й сприймається як філософський трактат. Головне в байках митця — глибокий зміст, про це він сказав так: «Байка тоді нікчемна та баб’яча, коли в простому й чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини». 1 Тут по­си­лан­ня на біб­лій­ну «Кни­гу муд­рос­ті Ісу­са, си­на Сі­ра­ха». 2 Ка­тон Марк Пор­цій (234–149 рр. до н. е.) — давньорим­ський по­лі­тич­ний ді­яч, пись­мен­ник. 3 Ци­це­рон Марк Тул­лій (106–43 рр. до н. е.) — ви­дат­ний ора­тор, ад­во­кат, пись­мен­­ник і по­лі­тич­ний ді­яч у Ста­ро­дав­ньо­му Ри­мі. 4 Трактат — на­у­ко­ва пра­ця, у якій док­лад­но роз­гля­ну­то якесь кон­к­рет­не пи­тан­ня чи окрему проб­ле­му.

60

Григорій Сковорода

А. Гончар. Г. Сковорода. Сад божественних пісень. Фрагмент. 1997 р.

Одна з найвідоміших байок Г. Сковороди «Бджола та Шершень» у фор­ мі діалогу між Бджолою та Шершнем розкриває одвічну тему суперечності між трудовим способом життя і паразитичним існуванням. Образи Бджоли й Шершня — алегоричні: Бджола — «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться», а Шершень — «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й народжені на те тільки, щоб їсти, пити…». Бджола бачить своє щастя лише в «сродній праці», тобто праці за покликанням: «Але нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені…» Шершень цього збагнути не може й зарозуміло наділяє Бджолу такими характеристиками: «ти така дурна», «багато у вас голів, та всі безглузді». Ідея байки: праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою», лише тоді вона «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». У «силі» байки автор вбачає щастя людини в «природженому ділі», яке є справді «найсолодшим бенкетом». Байки Г. Сковороди мають такі особливості: • прозова форма; • мораль автор називає «силою», підкреслюючи цим словом суть і повчальність байки; • часто «сила» більша за обсягом, аніж основна частина байки (фабула), і на­ гадує уривок із філософського трактату. Байку Г. Сковорода називав «передусім мудрою іграшкою, яка приховує в собі внутрішню силу».

Зауважте! Засновником байки вважають легендарного Езопа, який жив у VІ–V ст. до н. е. в Стародавній Греції. Його іменем називають інколи підтекст художнього твору (езопівська мова). 5.

Прочитайте вірші Г. Сковороди «Всякому місту — звича й і права…» і «De libertate»1 та ознайомтеся з коротким оглядом цих творів. 1 «Про сво­бо­ду» (ла­тин.).

61

ДАВня література

*** Всякому місту — звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю — любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Панські Петро для чинів тре кутки, Федір-купець обдурити прудкий, Той зводить дім свій на модний манір, Інший гендлює, візьми перевір! Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят. Ті на ловецтво готують собак,

В сих дім, як вулик, гуде від гуляк, Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Ладить юриста на смак свій права, З диспутів учню тріщить голова, Тих непокоїть Венерин амур, Всякому голову крутить свій дур. В мене ж турботи тільки одні, Як з ясним розумом вмерти мені. Знаю, що смерть — як коса замашна, Навіть царя не обійде вона. Байдуже смерті, мужик то чи цар, — Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь…

До поетичної спадщини Г. Сковороди належить збірка «Сад божественних пісень», до якої ввійшло 30 віршів, які автор називав піснями. Деякі твори із цієї збірки стали народними піснями, зокрема «Всякому місту — звичай і права…», «Гей, поля, поля зелені», «Ой пташино жовтобока» і «Стоїть явір над водою». Популярність збірки «Сад божественних пісень» зумовлена тим, що зміст її творів був зрозумілим і близьким звичайній людині того часу: ліричний герой перебуває в пошуках правди й добра; він, як і Г. Сковорода, любить народ і за­ кликає людину жити в єдності з природою; журба, тривога, розмірковування завжди зворушували чутливу душу людини з народу. Уважні читачі та читачки, мабуть, одразу відчують у наведених рядках вплив фольклору: звертання з вигуком ой («ой пташино жовтобока»); зменшу­ вально-пестливі форми («на лужку», «на… моріжку»); зображення переживань ліричного героя через олюднення природи тощо. Одним із найпопулярніших поетичних творів Г. Сковороди є вірш «Всякому місту — звича й і права…», у якому автор засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина із чистою совістю та помислами, перед смертю всі рівні — і мужик, і цар: Знаю, що смерть — як коса замашна, Навіть царя не обійде вона. Байдуже смерті, мужик то чи цар, — Все пожере, як солому пожар. 62

Григорій Сковорода

Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь.

Автограф вірша Г. Сковороди «De libertate»

Кожна шестирядкова строфа побудована на антитезі: у перших чотирьох рядках автор указує на суспільні вади, а останніми двома протиставляє їм (недолікам суспільного життя) ідеал чистої совісті. Останній рядок кожної строфи, окрім завершальної, є рефреном, у якому сконцентровано неспокій митця: «Лише одне непокоїть мій ум». Проблеми, порушені у творі, були насущними в той час, а отже, і близькими простолюду, тому вірш «Всякому місту — звичай і права…» зажив великої по­ пулярності: відомо понад 50 її варіантів. До речі, І. Котляревський використав один із варіантів цієї пісні як арію1 возного в п’єсі «Наталка Полтавка». Через кілька уроків ви читатимете цей твір, тож зверніть на нього увагу. До найвідоміших творів Г. Сковороди належить вірш «De libertate» («Про свободу»), який є зразком високої патріотичної лірики. Для ліричного героя воля — найбільше багатство. Поет переймався долею селян, які за кріпацтва були віддані поміщикам у довічне рабство, тому проблема свободи в за­ кріпаченій Україні дуже актуальна. Ліричний герой, розмірковуючи над запитанням, що таке свобода, заперечує порівняння цього людського блага із золотом: «зрівнявши все злото, / Проти свободи воно лиш болото». В останніх двох рядках він згадує та прославляє Б. Хмельницького як символ вольно­ сті — у другій половині ХVІІІ ст. ще живими були в народній пам’яті бої за визволення з-під національного та соціального гноблення. Письменник, мабуть, написав цей вірш на одному диханні — хорошим, розмашистим почерком, без виправлень, у цьому можна переконатися, розглянувши автограф «De libertate». DE LIBERTATE Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото. 1 Арія — во­каль­ний твір для од­но­го го­ло­су як скла­до­ва час­ти­на до опе­ри.

63

ДАВня література

О, якби в дурні мені не пошитись, Щоб без свободи не міг я лишитись. Слава навіки буде з тобою, Вольності отче, Богдане-герою1! 6.

Прочитайте літературно-критичний матеріал до «Пісні 28» Г. Сковороди та твір.

Г. Сковорода в «Пісні 28» осмислює сутність людини, розмірковує над її ви­ бором між матеріальним («Одягни одежу злотну, / Шапку царськую добротну») і духовним («Як у серці нуда, буде тобі біда»), надаючи перевагу внутрішньому світу. І хоча Версальський сад-рай сповнений невимовних світських утіх, коли в серці неспокійно, — радості й щастя не буде. Ці думки підсилюються числен­ ними повторами (анафора, тавтологія). Інше протиставлення — людська воля і Божа. Це двоє воріт, пекельні та небесні, і хто знайде серед моря своєї волі Божу волю, той знайде гавань. Поет закликає заглянути у свою душу: «Що потрібно тобі, знайдеш лиш у собі. / Придивись в нутро тобі: друга знайдеш у собі». Твердження Августина про те, що пекло — у самій душі людини й що треба побороти злу волю і віддатися на волю Божу, Г. Сковорода використовувув для пояснення своєї концепції: «Знищ власну волю — і знищиться пекло». Цікаво, що поет-філософ по-своєму переосмилив положенння етики давньогрецького філософа Епікура: «Все природне легко видобувається, а пусте (зайве) важко досягається». 7.

Прочитайте літературно-критичний матеріал і перекажіть його.

До найвідоміших філософських праць Г. Сковороди належать такі: «Роз­ мова, звана Алфавіт, чи Буквар світу», «Кільце», «Вдячний Еродій», «Убогий Жайворонок» і «Вступні двері до християнської добронравності». Філософія — наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення. За Г. Сковородою, «філософія, або любов до мудрості, скеро­ вує все коло діл своїх до тієї мети, щоб дати життя духу нашому, благородство серцю, світлість думкам, яко голові всього. Коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне, — то й усе світле, щасливе, блаженне. Оце і є філософія». У 1766 р. Г. Сковорода написав курс лекцій із християнської етики «Вступні двері до християнської добронравності». Дослідник його творчості зазначає, що ці двері вели не в похмурий світ церковних догм і обрядів, а кликали мо­ лодь у царину оновлених істин, критичного розуму та світлого духу. У своєму «десятисловії» Г. Сковорода не знаходить місця навіть для основної християн­ ської молитви «Отче наш». Легко здогадатися, що чекало єретика2 Сковороду з таким тлумаченням християнської моралі. Єпископ С. Миславський, про­ цензурувавши лекції Г. Сковороди, «обурився на нього з гонінням», після чого поет змушений був покинути колегіум, на цей раз назавжди. 1 Ідеть­ся про геть­ма­на Б. Хмель­ниць­ко­го. 2 Єре­тик — той, хто від­сту­пає від за­галь­ноп­рий­ня­тих пог­ля­дів, пра­вил і по­ло­жень.

64

Григорій Сковорода

Філософ Сковорода по-своєму пояснює основне значення понять «Бог» і «Божа премудрість», доводить, у чому полягає щастя людини, істинна віра, відмінність між благочестям і церковними церемоніями, пристрастями й гріха­ ми, любов’ю та щиросердечністю, яку порівнює із чудовим садом, що «повний тихих вітрів, солодко-духмяних квітів і втіхи, у якому процвітає дерево життя». У курсі лекцій із християнської етики Г. Сковорода виклав основні філо­ софські положення: філософія серця й любові; учення про двоїстість буття; філософія щастя через самопізнання. 1. Філософія серця й любові. Пізнати себе й Бога людина може лише через серце: «Царство Боже — усередині нас. Щастя — у серці, серце у любові, лю­­­ бов же — у законі вічного». Філософ радить людині перемагати згубні пристрасті, приборкувати інстинкти, саме тоді вона буде щасливою, а пізнання людського серця та наповнення його людяністю — це і є шлях до загального щастя. 2. Двоїстість буття. За Г. Сковородою, буття — двоїсте, воно поєднує зміст (дух, Бог) і форму (матерію), «весь світ складається з двох натур: одна видима, друга — невидима. Ця невидима натура, чи Бог, усю твар прозирає та утримує; скрізь завжди був, є і буде. Наприклад, тіло людське видно, але презирливого й утримуючого його розуму не видно». 3. Філософія щастя через самопізнання. Узагалі Г. Сковорода вважав, що світ складається з трьох світів: Усесвіту (макрокосмосу), людини (мікрокос­ мосу) і Біблії (світу символів). Саме через символи Біблія «невидиме робить видимим». Філософ вважав людину найвищим і найпрекраснішим Божим створінням, вона має пізнати себе, що й буде для неї щастям: «Численні тілесні необхідності чекають тебе, і не там щастя, а для серця твого єдине є на потребу, і саме там Бог і щастя — недалеко воно. Близько воно. У серці й у душі твоїй». У трактаті «Вступні двері до християнської добронравності» Г. Сковорода не радить шукати щастя «в Америці, чи на Канарських островах, чи в азійському Єрусалимі, чи в царських палацах», для цього не треба їздити за моря, адже щастя «завжди й усюди з тобою». Філософ залишив нам багато афоризмів, якими треба керуватися кожній людині, незалежно від віри, віку, статі чи національності. Ці короткі влучні оригінальні вислови містять глибоку й узагальнену думку. 8.

Прочитайте афоризми Г. Сковороди й прокоментуйте їх.

Не все те отрута, що неприємне на смак. Бери вершину й матимеш середину. З усіх втрат втрата часу найтяжча. Скільки зла таїться всередині за гарною подобою. Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру. Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений. Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти. Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне. Не за обличчя судіть, а за серце. Ні про що не турбуватися — значить, не жити, а бути мертвим. 65

ДАВня література

Не розум від книг, а книги від розуму створилися. Чи може людина, сліпа в себе вдома, стати зрячою на базарі? Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть. Людина — коваль свого щастя. Не все те невірне, що тобі незрозуміле. О книги, найкращі порадники, найвірніші друзі! Не суди лиця — суди слово. 9.

Виконайте завдання. 1. Символом свободи у творі «De libertate» є А Ярослав Мудрий В Володимир Мономах Б Володимир Великий Г Богдан Хмельницький 2. Основною ідеєю байки «Бджола та Шершень» є А змістовний відпочинок В праця за покликанням Б культивування любові Г велика сила дружби 3. Установіть відповідність. Назва твору

1 «De libertate» 2 «Бджола та Шершень» 3 «Всякому місту — звичай і права…» 4 «Возлети на небеса»

Жанр

А Б В Г Д

ліричний вірш поема пісня № 10 байка пісня № 28

4. Прокоментуйте педагогічну засаду Г. Сковороди: «Учив, як жив, а жив, як навчав». 5. Що таке алегорія? Розкрийте значення алегоричних образів Бджоли та Шершня. 6. Якому вибору людини, матеріальному чи духовному, надає перевагу Г. Сковорода в «Пісні 28»? Проілюструйте цитатами з тексту твору. 7. Чим близькі були для звичайних людей твори зі збірки Г. Сковороди «Сад божественних пісень»? 8. Які суспільні вади викриває Г. Сковорода у вірші «Всякому місту — звичай і права…»? 9. Які події, на вашу думку, могли вплинути на написання Г. Сковородою вірша «De libertate»? 10. Який провідний мотив вірша «De libertate»? 11. Розгляньте репродукцію картини А. Гончара «Г. Сковорода. Сад божественних пісень» (с. 61). Поясніть, чому автор картини, на вашу думку, саме так зобразив відомого філософа. 12. Чим актуальний нині вірш Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права…»? Аргументуйте свою думку. 10. Виконайте домашнє завдання. 1. Вивчіть напам’ять вірш Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права…». 2. Прочитайте матеріал про філософську творчість Г. Сковороди й підготуйте невеликий усний твір-роздум, узявши за тезу один з афоризмів Г. Сковороди.

66

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Літературний процес наприкінці ХVІІІ — у першій половині ХІХ ст. 1.

Розгляньте репродукції картин і дайте відповіді на запитання.

В. Назарук. Слово про похід Ігорів; М. Пимоненко. Суперники; Т. Шевченко. Катерина; В. Фаворський. Ярославна А. Кого зображено на репродукціях картин? Б. Герої якої картини є персонажами творів давньої літератури? В. Чи знаєте ви твори давньої літератури, у яких головними героями є прості люди з народу, зображені на картинах Т. Шевченка й М. Пимоненка? 2.

Прочитайте літературно-критичний матеріал і виконайте завдання.

Наприкінці ХVІІІ ст. Правобережжя України перебувало в складі Польщі, а частина земель була під владою Австрії. Лівобережна Україна входила до складу Російської імперії. Ось неповний перелік подій, які духовно та фізично поневолювали українців: 1764 р. — скасування гетьманства російським царатом; 1775 р. — скасування Катериною ІІ Запорозької Січі; 1783 р. — уведення Катериною ІІ кріпосного права. 67

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. від­ бувалася суцільна русифікація; закривали укра­ їнські школи; забороняли вивчення української мови й друк українських книжок… Невдоволені селяни виступали на захист сво­ їх прав: Коліївщина (1768); діяльність народного месника Устима Кармелюка, який понад 25 років очолював антикріпосницькі виступи селян. Однією з форм боротьби народних мас про­ ти соціального й національного гніту стає збе­ реження рідної мови, національних традицій і звичаїв. У цей період поширюються ідеї само­ пізнання, вивчення світу, вільнодумство, анти­ А. Базилевич. Ілюстрація кріпосницькі настрої. до поеми І. Котляревського 1798 рік у житті України стає знаковим: у Пе­ «Енеїда» тербурзі виходить друком славетна «Енеї­д а» І. Котляревського, написана народною мовою. З благословення цього письмен­ ника українська література і мовою, і героями, і проблемами стає ближчою до життя простого народу. У цей час зростає інтерес до фольклору: народні пісні друкують у Москві, Петербурзі, Варшаві. Усна народна творчість мала вирішальний вплив на українську літературу. У ХVІІІ ст. в усій Європі (й Україні) набув поширення ідейний рух — Просвітництво, характерною ознакою якого була віра в силу освіти й розуму. У літературі головною була настанова художньої правди. Провідними стають основні художні напрями: класицизм, романтизм, просвітницький реалізм. Класицизм (з латин. classicus — зразковий) — художній стиль і напрям у європейській літературі ХVІІ–ХVІІІ ст., для якого характерні увага до античних зразків, до духовної та матеріальної культури, суворе дотримання єдності жанрів, засобів художньої виразності, оспівування «сильних світу цього». В Україні не було передумов для розвитку «високих» жанрів античної літератури — трагедії, драми — з оспівуванням царів, імператорів, бо не було власної держави. Тож через національну специфіку в літературі на перше місце виходять «низькі» гумористично-сатиричні жанри класицизму (побутовознижена конкретика в простонародно-гумористичному дусі; душевна розчу­ леність). Це спричинило вираження класицизму через бурлеск і поєднання романтичних і реалістичних ознак із сентиментальністю. Прикладом цього є славетна «Енеїда», у якій І. Котляревський урахував традицію бурлескнотравестійного стилю ХVІІ–ХVІІІ ст. та розвинув її до найвищого зразка. Набувають розвитку сентименталізм (Г. Квітка-Основ’яненко) і романтизм (Т. Шевченко, Є. Гребінка, Л. Глібов, Л. Боровиковський, В. Забіла, М. Петренко, П. Гулак-Артемовський, М. Шашкевич, О. Афанасьєв-Чужбин­ ський, П. Куліш); формуються нові жанри лірики, епосу й драми. У другій половині ХІХ ст. поширюється реалізм (з латин. realis — дій­ сний) — художній напрям у літературі, для якого основною проблемою ста­ 68

Іван Котляревський

ють відносини людини й суспільства, вплив суспільно-історичних обставин на формування духовного світу та характеру героїв (Т. Шевченко, Марко Вовчок). А. Чому в умовах заборони друку українських книжок, закриття українських шкіл митці зосереджують свою увагу саме на усній народній творчості? Б. Чим «високі» жанри в літературі класицизму відрізнялися від «низьких»? В. Чому, на вашу думку, на початку розділу подано репродукції картин Т. Шевченка та М. Пимоненка? Як це пов’язано з розвитком літературних напрямів в Україні наприкінці ХVІІІ — у першій половині ХІХ ст.?

Іван Котляревський (1769–1838) 1.

Прочитайте матеріал і перекажіть його.

Іван Котляревський народився 9 вересня 1769 р. в м. Полтаві. Навчався в Полтавській духовній семі­ нарії. Замолоду Іван учителював у панських маєтках на Полтавщині. Він закохався у свою ученицю Марію, батько якої добре ставився до І. Котляревського. Ді­ знавшись про те, що Марія вже була заручена з іншим, покинув маєток і пішов в армію. За 12 років служби зробив хорошу кар’єру: пройшов службові ранги від кадета до штабскапітана, брав участь у російськотурецькій війні, отримав військові нагороди. 25 років І. Котляревський прослужив на посаді директора дому, у якому виховували дітей збіднілих дворян, за що й отримав від царя чин майора. 1818 р. І. Котляревського було призначено директором першого в Україні постійного театру в Полтаві. Для нього він написав дві п’єси: «Наталка Пол­ тавка» і «Москаль-чарівник». Хоч «Енеїда» і вийшла друком 1798 р. (перші 3 частини — без згоди автора), проте І. Котляревський завершив її в 1826 р. Згодом його було призначено опікуном благодійних закладів: лікарні, при­ тулку для людей з інвалідністю та людей літнього віку, «шпитального при­ тулку». Прямих нащадків письменник не залишив. Перед смертю він відпустив на волю своїх кріпаків (усього 6 душ), а дім на горі в Полтаві заповів своїй економці. І. Котляревський помер 29 жовтня 1838 р. Похований у м. Полтаві.

69

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 2.

Прочитайте поему І. Котляревського «Енеїда».

ЕНЕЇДА (1798) Поема (Скорочено) ЧАС­ТИ­НА ПЕР­ША Еней був па­ру­бок мо­тор­ний І хло­пець хоть ку­ди ко­зак, Удавсь на всеє зле про­вор­ний, Зав­зя­ті­ший од всіх бур­лак. Но гре­ки, як спа­лив­ши Трою, Зро­би­ли з неї скир­ту гною, Він, взяв­ши тор­бу, тя­гу дав;

Заб­рав­ши де­я­ких тро­ян­ців, Ос­ма­ле­них, як ги­ря, лан­ців, П’ята­ми з Трої на­ки­вав. Він, швид­ко по­ро­бив­ши чов­ни, На си­нє мо­ре пос­пус­кав, Тро­ян­ців на­сад­жав­ши пов­ні, І ку­ди очі по­чух­рав. (…)

По­ба­чив­ши це, Юно­на, яка си­на Ве­не­ри «Енея не лю­би­ла — страх», по­біг­ла до бо­га віт­рів Ео­ла, щоб той здій­няв бу­рю на мо­рі та по­то­пив тро­ян­ців. За це во­на обі­ ця­ла йо­му «дів­ку чор­ноб­ро­ву». Еол роз­пус­тив свої віт­ри й підняв ша­ле­ну бу­рю. Еней по­о­бі­цяв Неп­ту­но­ві «пів­ко­пи гро­шей», щоб той ути­хо­ми­рив віт­ри. Ко­ли бу­ря стих­ла, тро­ян­ці взя­ли­ся го­ту­ва­ти га­луш­ки, ку­ліш та ін­ші стра­ви, бо лю­би­ли доб­ре по­їс­ти, ви­пи­ти й пос­па­ти. Схвиль­о­ва­на за сво­го си­на, Ве­не­ра йде до Зев­са, який «то­ді кру­ жав си­ву­ху і осе­лед­цем за­ї­дав». Зевс ска­зав, що до­ля Енея вже ви­рі­ше­на: він по­їде до Ри­ма, «збу­дує силь­не царс­тво», «на пан­щи­ну ввесь світ по­го­нить» і «всім їм бу­де ва­та­жок». Ене­єв ­ е вій­сь­ко дов­го плив­ло мо­рем і на­реш­ті прис­та­ло до бе­ре­га, де стояло міс­то Кар­фа­ген. Пра­ви­ла в нь­о­му Ді­до­на. Ца­ри­ця за­ко­ха­ла­ся в Енея, щод­ня влаш­то­ву­ва­ла бен­ке­ти, ве­чор­ни­ці, іг­ри­ща, ро­би­ла все, щоб па­ру­бок аж на два ро­ки за­був про свою ме­ту, про Рим. Зевс, ви­пад­ко­во гля­нув­ши з Олім­пу на зем­ лю, по­ба­чив, як гу­ля­ють тро­ян­ці, роз­лю­тив­ся та пос­л ав Мер­ку­р ія, щоб він на­г а­д ав Ене­є ­ві про йо­го при­з­на­чен­ня. Еней уно­чі втік від Ді­до­ни, а во­на з го­ря спа­ли­ла се­бе.

ЧАС­ТИ­НА ТРЕ­ТЯ (...) Те­пер Еней уб­рав­ся в пек­ло, Прий­шов зовсім на інший світ; Там все поблідло і поб­лек­ло, Не­ма ні міся­ця, ні звізд. Там тіль­ко ту­ма­ни ве­ликі, Там чутні жа­лобнії кри­ки, Там му­ка грішним не ма­ла. Еней з Сивіллою гляділи, Якії му­ки тут терпіли, Якая ка­ра всім бу­ла. 70

Смо­ла там в пеклі кле­котіла І гріла­ся все в ка­за­нах, Жи­ви­ця, сірка, нефть кипіла; Па­лав огонь, ве­ли­кий страх! В смолі сій грішни­ки сиділи І на огні пек­лись, горіли, Хто, як, за віщо зас­лу­жив. Пе­ром не мож­на на­пи­са­ти, Не мож­на і в каз­ках ска­за­ти, Яких бу­ло ба­гаць­ко див!

Іван Котляревський

Панів за те там мор­до­ва­ли І жа­ри­ли зо всіх боків, Що лю­дям ль­го­ти не да­ва­ли І ста­ви­ли їх за скотів. За те во­ни дро­ва во­зи­ли, В бо­ло­тах оче­рет ко­си­ли, Но­си­ли в пек­ло на підпал. Чор­ти за ни­ми приг­ля­да­ли, Залізним прут­тям підга­ня­ли, Ко­ли який з них прис­та­вав.

Гай! гай! та ніг­де прав­ди ді­ти, Брех­ня ж на­ро­бить ли­ха більш; Си­ді­ли там скуч­ні пі­їт­ и, Пи­сар­чу­ки по­га­них вірш, Ве­ли­кії тер­пі­ли му­ки, Їм зв’яза­ні бу­ли і ру­ки, Мов у та­тар тер­пі­ли плін. От так і наш брат по­па­деть­ся, Що пи­ше, не ос­те­ре­жеть­ся, Який же втер­пить йо­го хрін!

Ог­нен­ним прут­тям од­ди­ра­ли Кру­гом на спи­ну і живіт, Се­бе, що са­ми уби­ва­ли, Яким ос­тив наш білий світ. Га­ря­чим дь­ог­тем за­ли­ва­ли, Но­жа­ми під бо­ки штри­ка­ли, Щоб не ха­па­лись уми­рать. Ро­би­ли рознії їм му­ки, Товк­ли у муж­чи­рях їх ру­ки, Не ва­жи­лись, щоб уби­вать.

Якусь осо­бу ма­ца­пу­ру Там шква­ри­ли на шаш­ли­ку. Га­ря­чу мідь ли­ли за шку­ру І роз­пи­на­ли на би­ку. На­ту­ру мав він ду­же брид­ку, Кри­вив ду­шею для при­бит­ку, Чу­жеє од­да­вав в пе­чать; Без со­ро­му, без Бо­га був­ши І вось­му за­по­відь за­був­ши, Чу­жим пус­тив­ся про­миш­лять. (...)

Ба­га­тим та ску­пим вли­ва­ли Роз­топ­ле­неє срібло в рот, А бре­хунів там зас­тав­ля­ли Ли­зать га­ря­чих ско­во­род; Які ж ізро­ду не же­ни­лись Та по чу­жим кут­кам жи­ви­лись, Такі повішані на крюк, За­чеп­лені за теє тіло, На сві­ті, що грі­ши­ло смі­ло І не бо­я­ло­ся сих мук. Всім стар­ши­нам тут без роз­бо­ру, Па­нам, під­пан­кам і слу­гам Да­ва­ли в пек­лі доб­ру хль­о­ру, Всім по зас­лу­зі, як ко­там. Тут вся­кії бу­ли цех­міс­три, І рат­ма­ни, і бур­го­міс­три, Суд­ді, під­суд­ки, пи­са­рі, Які по прав­ді не су­ди­ли Та тіль­ко гро­ши­ки лу­пи­ли І од­би­ра­ли ха­ба­рі. (...)

А да­лі впер­ли­ся в бу­дин­ки Під­зем­но­го сь­ог­ о ца­ря, Ні гич, ні га­ри­ля пи­лин­ки, Бу­ло все чис­то, як зо­ря; Цвя­хо­ва­ні бу­ли там сті­ни І вік­на всі з мор­сь­кої пі­ни; Шу­ми­ха, оли­во, сви­нець, Бли­ща­ли мі­ді там і кри­ці, Всі уб­ра­ні бу­ли світ­ли­ці; По прав­ді, пан­сь­кий був дво­рець. Еней з ягою роз­г­ля­да­ли Всі ди­ва там, які бу­ли, Ро­ти свої по­роз­зяв­ля­ли І очі на ло­би п’яли; Про­між со­бою все згля­да­лись — Всь­о­му ди­ви­лись, ос­мі­ха­лись, Еней то цмо­кав, то свис­тав. От тут­то ду­ші ли­ко­ва­ли, Що пра­вед­но в ми­ру жи­ва­ли, Еней і сих тут на­ві­щав. (...) 71

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ве­ли­ке тут бу­ло роз­дол­ля То­му, хто пра­вед­но жи­ве, Так, як ве­ли­ке без­го­лов’я То­му, хто гріш­ну жизнь ве­де; Хто мав к чо­му яку охо­ту, Тут уті­шав­ся тим до по­ту; Тут чис­тий був роз­гар­ді­яш: Ле­жи, спи, їж, пий, ве­се­ли­ся, Кри­чи, мов­чи, спі­вай, кру­ти­ся, Ру­байсь — так і да­дуть па­лаш. Не чва­ни­лись, не ве­ли­ча­лись, Ніх­то не знав тут муд­ро­вать, Крий Бо­же, щоб не до­га­да­лись Брат з бра­та в чім по­кеп­ко­вать; Не сер­ди­ли­ся, не гні­ви­лись, Не ла­я­ли­ся і не би­лись, А всі жи­ли тут люб’яз­но; Тут вся­кий глас­но же­ни­хав­ся, Рев­ни­вих ябед не бо­яв­ся, Бу­ло воб­ще все за од­но. Ні хо­лод­но бу­ло, ні душ­но, А са­ме так, як в сі­ря­ках, І ве­се­ло, і так не скуч­но, На Ве­ли­код­них як свят­ках; Ко­ли ко­му що за­хо­ті­лось, То тут як з не­ба і вро­ди­лось; От так­то доб­рі тут жи­ли. Еней, се зрів­ши, ди­во­вав­ся І тут яги сво­єй спи­тав­ся, Які се пра­вед­ні бу­ли. «Не ду­май, щоб бу­ли чи­новні, — Сивілла сей да­ла одвіт, — Або що гро­шей скрині повні, Або в яких товс­тий живіт; Не ті се, що в цвітних жу­па­нах,

В кар­ма­зи­нах або сап’янах, Не ті ж, що з кни­га­ми в ру­ках, Не ри­царі, не роз­би­ша­ки, Не ті се, що кри­чать: “І па­ки”, Не ті, що в зо­ло­тих шап­ках. Се бідні нищі, навіжені, Що дур­ня­ми зчис­ля­ли їх, Старці, хромі, сліпо­рож­денні, З яких був людсь­кий глум і сміх; Се, що з по­рожніми сум­ка­ми Жи­ли го­лодні під ти­на­ми, Со­бак драж­ни­ли по дво­рах; Се ті, що Б і г д а с т ь по­лу­ча­ли, Се ті, яких вип­ро­вод­жа­ли В по­ти­ли­цю і по пле­чах. Се вдо­ви бідні, без­по­мощні, Яким при­ю­ту не бу­ло; Се діви чесні, не­по­рочні, Яким спідниці не ду­ло; Се, що без ро­дичів ос­та­лись... І си­ро­та­ми на­зи­ва­лись, А послі вбга­лись і в ок­лад; Се, що про­цен­ту не лу­пи­ли, Що лю­дям по­ма­гать лю­би­ли, Хто чим ба­гат, то тим і рад. Тут так­же стар­ши­на прав­ди­ва, — Бу­ва­ють всякії па­ни, — Но тіль­ки тро­хи сь­ог­ о ди­ва, Не квап­лять­ся на се во­ни! Бу­ва­ють війсь­кові, знач­кові, І сот­ни­ки, і бун­чу­кові, Які прав­ди­ву жизнь ве­ли; Тут лю­ди вся­ко­го завіту, По біло­му єсть кіль­ко світу, Ко­торі пра­вед­но жи­ли». (...)

ЧАС­ТИ­НА П’ЯТА Еней розмірковує, як пе­ре­мог­ти Тур­на, тим біль­ше, що олім­пій­ські бо­ги не пос­пі­ ша­ли до­по­ма­г а­ти. Йо­г о змо­рює сон, і вві сні якийсь ста­р ий дід дає Ене­є ­в і по­р а­ ду — поб­ра­та­ти­ся з ар­ка­дя­на­ми, які бу­ли во­ро­га­ми ла­тинян. Еней при­но­сить жер­т­ ву бо­гам та їде до Еван­др ­ а. Той по­год­жу­єть­ся до­по­мог­ти й від­прав­ляє з вій­сь­ком

72

Іван Котляревський сво­го си­на Пал­лан­та. Ве­не­ра про­сить Вул­ка­на­ко­ва­ля зро­би­ти її си­нові міцну зброю. Юно­на че­рез свою служ­ни­цю по­пе­ред­жає Тур­на про мож­ли­вий на­пад Енея і ра­дить наступати пер­шим. Той штурмує тро­янсь­ку фор­те­цю, але взя­ти її не мо­же. Тоді він спа­лює тро­янсь­кий флот. Ве­не­ра скар­­жить­ся Цибеллі (ма­тері богів), а та — Зев­су. Вер­хов­ний бог пе­рет­во­рює ко­раблі тро­янців на си­рен, і ру­тульці зі стра­ху тікають. Зно­ву тиша. На варті сто­ять Низ та Евріал — мо­лоді воїни.

(...) Тро­ян­ці із­за стін ди­ви­лись, Пан Турн як з вій­сь­ком тя­гу дав; Пе­ре­ве­р­т­ням мор­сь­ким чу­ди­лись, На доб­ре всяк не тол­ко­вав. Но Тур­но­ві не до­ві­ря­ли; Тро­ян­ці пра­ви­ло се зна­ли: В вій­ні з вра­га­ми не пло­шай; Хоть уті­ка — не все же­ни­ся, Хоть мов і тру­сить — сте­ре­жи­ся, Скик­су­єш раз — то­гді про­щай! Для но­чі вдвоє ка­ла­ву­ри На всіх пос­та­ви­ли баш­тах, Ліх­тар­ні ві­ша­ли на шну­ри, Хо­ди­ли рун­ди по ва­лах. В обо­зі Тур­на ти­хо ста­ло, І тіль­ко­тіль­ко що бли­ща­ло Од сла­бих блід­них огонь­ків. Вра­ги тро­ян­ські по­чи­ва­ли, Од тру­сів ви­лаз­ки не жда­ли; Ос­тав­мо ж сих хроп­ти сонь­ків. У глав­ной баш­ти на сто­ро­жі Сто­я­ли Ев­рі­ал і Низ;

Хоть мо­ло­ді бу­ли, та го­жі, І кріп­кі, храб­рі, як хар­циз. В них кров тек­ла хоть не тро­ян­сь­ка, Якась чу­жая — бу­сур­ман­сь­ка, Та в служ­бі вір­ні ко­за­ки. Для бою їх спіт­кав пра­су­нок, Піш­ли к Енею на вер­бу­нок; Бу­ли ж обид­ва зем­ля­ки. «А що, як, вик­рав­шись по­ма­лу, Заб­ра­ти­ся в ру­туль­сь­кий стан? — Шеп­тав Низ в ухо Ев­рі­ал ­ у. — То ка­ші на­ва­ри­ли б там; Те­пер во­ни сплять з пе­ре­пою, Не дриг­не ні один но­гою, Хоть всім їм гор­ла пе­ре­ріж. Я ду­маю ту­ди пус­тить­ся, Пе­ред Ене­єм зас­лу­жить­ся І сот­ню по­са­дить на ніж». «Як? Сам? Ме­не ос­та­виш? — Спи­тав­ся Ни­за Ев­рі­ал. — Ні! Пер­ше ти ме­не уда­виш, Щоб я од зем­ля­ка одс­тав. Від те­бе не одс­та­ну зро­ду,

А. Ба­зи­ле­вич. Ілюс­тра­ція до по­е­ми І. Котляревського «Ене­ї­да»

73

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

З то­бою рад в огонь і в во­ду, На сто смер­тей пі­ду з то­бой. Мій бать­ко був сер­дюк оп­річ­ний, Мов­ляв (не­хай по­кой ’му віч­ний): Ум­ри на по­лі, як ге­рой». «Пож­ди і паль­цем в лоб тор­к­ни­ся, — То­ва­ри­ше­ві Низ ска­зав, — Не все впе­ред — на­зад ди­ви­ся, Ти з ли­ца­р­ства глузд по­те­ряв. У те­бе ма­ти єсть ста­рая, Без сил і в бід­нос­ті, сла­бая, То і по­ви­нен жить для ней, Од­на ос­тав­шись без при­ю­ту, Яку по­тер­пить му­ку лю­ту, Тас­кав­шись між чу­жих лю­дей! От я так чис­то си­ро­ти­на, Рос­ту, як при шля­ху го­рох: Без не­ні, без от­ця ди­ти­на, Еней — отець, а не­ня — Бог. Іду хоть за чу­жу от­чиз­ну, Не жаль ні­ко­му, хоть ізс­ли­зну. А пам’ять віч­ну зас­лу­жу. Те­бе ж до жиз­ні рід­на в’яже, Уб’ють те­бе, во­на в гріб ля­же; Жи­ви для неї, я про­шу». «Ро­зум­но, Низ, ти роз­суж­даєш, А о по­вин­нос­ті мов­чиш, Ко­то­рую сам доб­ре зна­єш, Ме­ні ж зов­сім дру­гу твер­диш; Де об­щеє доб­ро в упад­ку, За­будь от­ця, за­будь і мат­ку, Ле­ти по­вин­ность ісп­рав­лять; Як ми Енею при­ся­га­ли, Для йо­го служ­би жизнь од­да­ли, Те­пер не віль­на в жиз­ні мать». «Іно­си!» — Низ ска­зав, об­няв­шись Со Ев­рі­ал ­ ом­зем­ля­ком, І, за ру­ки лю­бень­ко взяв­шись, 74

До ра­ту­ші піш­ли тиш­ком. Іул си­дів тут з стар­ши­ною, Змов­ля­лись, зав­т­ра як до бою Дос­та­неть­ся їм прис­ту­пать. Як ось ввій­шли два па­ру­бій­ки, У брам змі­нив­ши­ся од стій­ки, І Низ гро­ма­ді став ка­зать: «Був на ча­сах я з Ев­рі­а­лом, Ми пиль­но­ва­ли су­пос­тат, Во­ни те­пер всі сплять по­ва­лом, Уже ог­ні їх не го­рять. До­рож­ку знаю я ок­ром­ну, В ніч­ну до­бу, в го­ди­ну сон­ну, Прок­рас­тись мож­на по­уз стан І до­нес­ти па­ну Енею, Як Турн злий з че­ляд­дю сво­єю На нас на­ла­зить, мов шай­тан. Ко­ли зво­ля­є­тесь — ве­лі­те Нам з Ев­рі­а­лом по­пи­тать, Чкур­нем — і по­ки сон­це зій­де, Енея му­сим по­ви­дать». «Яка ж од­ва­га в смут­не врем’я! Так не про­па­ло на­ше плем’я?» — Тро­ян­ці всі тут за­рев­ли; Од­важ­них ста­ли об­ні­ма­ти, Їм дя­ко­вать і ці­ло­ва­ти, І кра­со­ву­лю під­нес­ли. (...) Сей Ев­рі­ал був мо­ло­день­кий, Так го­дів з дев’ят­над­цять мав, Де усу буть, пу­шок м’якень­кий Бі­лень­ку шку­ру про­би­вав; Та був од­ва­га і зав­зя­тий, Си­лач, ко­зак ли­цар­ко­ва­тий, Но пред Іу­лом прос­лі­зивсь, Бо з ма­тір’ю він роз­ст­ а­вав­ся; Ішов на смерть і не про­щав­ся. Ко­зак при­ро­ді по­ко­ривсь. «Іул Ене­йо­вич, не дай­те Пань­мат­ці вмер­ти од нуж­ди, Їй будь­те си­ном, по­ма­гай­те

Іван Котляревський

І зас­ту­пай­те від враж­ди, Од бід, нап­рас­ни­ни, на­пад­ку; Ви са­мі ма­ли па­ні­мат­ку, То в сер­ці ма­є­те і жаль; Я вам ста­рую по­ру­чаю, За вас охот­но уми­раю», — Так мо­вив чу­лий Ев­рі­ал. «Не бій­ся, доб­рий Ев­рі­а­ле, — Іул йо­му сей дав од­віт. — Ти слу­жиш нам не за про­па­ле, На смерть не­сеш за нас жи­віт, Тво­їм буть бра­том не стид­жу­ся І не­ню зас­ту­пать кле­ну­ся, Те­бе со­бою зап­ла­чу; Па­йок, оде­жу і ква­ти­ру, Пшо­на, му­ки, яєць і си­ру По смерть в до­вольс­тві наз­на­чу».

Він тіль­ко що роз­дягсь з кап­та­на І смач­но по ве­че­рі спав. Низ шаб­лею маз­нув по пу­пу, Зад з го­ло­вою сплю­щив вку­пу, Що із Сер­ра­на вий­шов рак; Бо го­ло­ва між ніг впле­ла­ся, А зад­ня вго­ру під­ня­ла­ся; Умер фі­гур­но не­бо­рак!

І так, од­важ­на на­ша па­ра Пус­ти­ла­ся в ру­туль­сь­кий стан. На те і мі­сяць вкри­ла хма­ра, І по­ле вкрив гус­тий ту­ман. Бу­ло се са­ме опів­но­чі; Ру­туль­ці спа­ли скіль­ко мо­чі, Си­ву­ха сну їм під­да­ла; Роз­діг­ши­ся, по­ро­з­к­ла­да­лись, В без­печ­нос­ті не спо­ді­ва­лись Ні од ко­го ні­я­ка зла.

І Ев­рі­ал, як Низ во­зив­ся, То не гу­ляв­ши прос­то­яв; Він так­же к сон­ним до­ко­сив­ся, Вра­гів на той світ одп­рав­ляв. Ко­лов і рі­зав без роз­бо­ру, І як ніх­то не мав з ним спо­ру, То по­равсь, мов в ко­ша­рі вовк; І ви­бор­них, і під­по­мощ­них, І прос­тих, і стар­ших вель­мож­них, Хто не по­павсь, то­го і товк. (...) Як вовк овець сми­рен­них ду­шить, Ко­ли в ко­ша­ру за­ві­та, Кур­ча­там тхір го­лов­ки су­шить, Без кри­ку мі­зок вис­мок­та, Як, доб­ре врем’я уго­див­ши І сір­кою хлів на­ку­рив­ши, Без кри­ку кра­дуть сли­ма­ки Гу­сей, ка­чок, ку­рей, ін­ди­ків У ге­ва­лів і ама­ли­ків, Що роб­лять час­то і дя­ки.

І ча­со­вії, на муш­ке­тах Пок­лав­шись, спа­ли на за­каз; Хроп­ли всі п’яні на пі­ке­тах, Тут їх зас­тав пос­лід­ній час! Пе­ред­нюю по­бив­ши стра­жу, По­ліз­ли в стан ва­ри­ти ка­шу; Низ тут то­ва­ри­шу ска­зав: «При­ляж к зем­лі ти для під­слу­ху, А я за­дам ру­туль­цям ду­ху, Гля­ди, щоб нас хто не спіт­кав». (...)

Так на­ші смі­лії во­як ­и Тут мов­ча про­ли­ва­ли кров; Од ней крас­ні­ли­ся, мов ра­ки, За честь і к кня­зю за лю­бов. Лю­бов к От­чиз­ні, де ге­ро­їть, Там си­ла вра­жа не ус­то­їть, Там грудь силь­ні­ша од гар­мат, Там жизнь — ал­тин, а смерть — ко­пій­ка, Там ли­цар — вся­кий па­ру­бій­ка, Ко­зак там чор­то­ві не брат.

Вбли­зі тут був на­мет Сер­ра­на, На сь­о­го Низ і нас­ка­кав;

Так по­рав­ся Низ з Ев­рі­а­лом, Да­ли ру­туль­цям на­кар­пас, 75

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Зем­ля взя­лась од кро­ві ка­лом, По­ляк під­няв­ся б по сам пас. Но на­ші по кро­ві бро­ди­ли, Мов на тор­гу му­зик во­ди­ли, І уби­ра­лись на прос­тор, Щоб швид­ше пос­пі­шить к Енею Пох­вас­тать храб­рос­тю сво­єю І Тур­нів роз­ка­зать за­дор. Уже із ла­ге­ря щас­ли­во Уб­ра­лись на­ші сміль­ча­ки; Ра­ді­ло сер­це не трус­ли­во, Жвях­ті­ли мок­рі ли­ча­ки. Із хма­ри мі­сяць по­ка­зав­ся, І од зем­лі ту­ман під­няв­ся, Все ві­що­ва­ло доб­рий путь. Як ось Вол­сент гульк із до­ли­ни З пол­ком ла­тин­сь­кої дру­жи­ни. Бі­да! Як на­шим увиль­нуть? Да­ли як­раз до лі­су тя­гу, Бис­трі­ше біг­ли од хор­тів; Спа­са­лись бід­ні на од­ва­гу Від су­пос­та­тів, во­ро­гів. Так па­ра гор­ли­чок не­вин­них Ле­тять спас­тись в лі­сах об­шир­них Од зло­го кіб­чи­ка ког­тей.

А. Ба­зи­ле­вич. Ілюс­тра­ція до по­е­ми І. Котляревського «Ене­ї­да»

76

Но зло, наз­на­че­не судь­бою, Слі­ди­ти­ме скрізь за то­бою, Не уте­чеш за сто мо­рей. Ла­тин­ці до лі­су слі­ди­ли Од­важ­них на­ших роз­би­шак І ча­со­ви­ми ок­ру­жи­ли, Що з лі­су не шмиг­неш ні­як; А часть, роз­си­пав­шись по лі­су, Пій­ма­ли од­но­го за­рі­зу, То Ев­рі­ал ­ а­мо­лод­ця. Тог­ді Низ на вер­бу зби­рав­ся, Як Ев­рі­ал вра­гам по­пав­ся, Мов між вов­ків пло­ха вів­ця. Низ — глядь, і ба­чить Ев­рі­ал ­ а, Що ті­шать­ся ним во­ро­ги; Важ­ка пе­чаль на сер­це па­ла, Кри­чить к Зе­ве­су: «По­мо­ги!» Коп’є бу­лат­не нап­рав­ляє, В ла­тин­ців прос­то по­си­лає, Суль­мо­ну сер­це про­би­ва; Як сніп, на зем­лю по­ва­лив­ся, Не вспів і ох­нуть, а скри­вив­ся, В пос­лід­ній раз Суль­мон зі­ва. Вслід за коп’єм стрі­лу пус­кає І прос­то Та­го­ві в ви­сок; Ду­ша із ті­ла ви­лі­тає, На жов­тий па­да труп пі­сок. Вол­сент ут­ра­тив во­їв па­ру, Кле­неть не­ви­ди­мую ка­ру І в ярос­ті, як віл, ре­ве: «За кров Суль­мо­но­ву і Та­га Ум­реш, прок­ля­та упи­ря­га, За ни­ми вслід пош­лю те­бе». І за­мах­нувсь на Ев­рі­а­ла, Щоб знять го­лов­ку па­ла­шем; Тут храб­рість Ни­зо­ва про­па­ла І сер­це ста­ло ку­лі­шем. Бі­жить, ле­тить, кри­чить що­си­ли: «Пе к ­к а ­т у м ро­биш, ф р а т е р ми­лий, Не­вин­но­му м о р с за­да­єш:

Іван Котляревський

Я с т у л ь ­т у с, л я т ­р о, роз­би­ша­ка, Н е к ­в і с ­с і ­м у с і гай­да­ма­ка1. Пос­тій! Не­вин­ную кров ллєш». Но, за­мах­нув­шись, не вдер­жав­ся, Вол­сент го­лов­ку од­че­сав; Го­лов­ка, мов ка­вун ка­чав­ся, Язик нев­нят­но бель­ко­тав. Ус­та ко­раль­ні по­си­ні­ли, Рум’яні що­ки поб­лід­ні­ли, І бі­лий цвіт в ли­ці по­жовк; Зак­ри­ли­ся і яс­ні очі, Пок­ри­лись ть­мою віч­ной но­чі. На­ві­ки ми­лий глас умовк. Узд­рів­ши Низ труп Ев­рі­а­ла, Од ярос­ті оса­та­нів; Всіх злос­тей ви­пус­тив­ши жа­ла, К Вол­сен­ту прос­то по­ле­тів. Як блис­кав­ка про­хо­дить ту­чу, Він так про­біг вра­гів між ку­чу І до Вол­сен­та до­ко­сивсь: Схва­тив йо­го за чуб ру­кою, Меч в сер­це за­са­див дру­гою, Вол­сент і ду­ху тут пус­тивсь. Як іск­ра, по­рох за­па­лив­ши, Са­ма з ним вку­пі про­па­да, Так Низ, Вол­сен­тія убив­ши, І сам ли­шив­ся жи­во­та; Бо всі на йо­го і на­па­ли, На смерть звер­ті­ли і зім’яли, І го­ло­ву зня­ли з пле­чей. Так кон­чи­ли жизнь ко­зар­лю­ги, 3.

Зро­бив­ши слав­нії ус­лу­ги На віч­ність пам’яті сво­єй. (...) Сво­го ж дер­жа­ся уго­во­ру, Тро­янці в кріпості си­дять, За­би­ли­ся, мов миші в но­ру, Лу­ка­ву кішку як узд­рять. Но дать од­пор бу­ли го­тові І до ос­таннєй каплі крові Свою сво­бо­ду бо­ро­нить І но­ву Трою за­щи­ща­ти, Ру­туль­цям пе­ре­го­ну да­ти І Тур­на лю­тость ос­ра­мить. На пер­ву ру­ту­лян по­пит­ку Тро­янці так да­ли в одвіт, Що Турн собі роз­чу­хав лит­ку, Од сти­ду скор­чи­ло живіт. Звелів з до­са­ди, гніву, злості На глум підня­ти мертві кості, На щог­ли го­ло­ви натк­нуть Не­щас­них Ни­за з Евріалом Пе­ред са­мим тро­янсь­ким ва­лом, Щоб сим врагів своїх коль­нуть. Тро­янці за­раз од­га­да­ли, Чиї то го­ло­ви стрим­лять; Од жа­лю сль­о­зи по­пус­ка­ли, Та­ких ли­шив­шись па­руб’ят. Об мерт­вих вість скрізь про­нес­ла­ся, Вся рать тро­янсь­ка пот­ряс­ла­ся, І душі смут­ку пре­да­лись. Як ма­ти вість та­ку по­чу­ла, То тіль­ко вічно не зас­ну­ла, Бо зу­би у неї стя­лись. (...)

Опрацюйте літературно-критичний матеріал до поеми «Енеїда».

Історія видання «Енеїди». Поема І. Котляревського з’явилася в той час, коли «історичні обставини поставили під знак питання подальше майбутнє української мови, а також і всієї української культури» (академік О. Білецький), 1 Гріх робиш, брате милий, / Невинному смерть завдаєш.

/ Я дурний, злодій, розбишака,

/ Найбільший негідник і гайдамака.

77

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

коли перед народом постало запитання: «Бути чи не бути?», «Енеїда» відповіла на повний голос: «Бути!» Перші два видання твору вийшли друком без відома автора в 1798 і 1808 рр. «Енеїду» видав Максим Парпура — конотопський поміщик, любитель художньої літератури, перекладач і видавець. До його рук потрапили перші три частини поеми, які він надрукував за власні кошти, не підозрюючи, яке значен­ ня матиме цей твір для української нації. М. Парпура керувався благородною метою — дати можливість українцям насолоджуватися твором, написаним живою народною мовою. Звичайно ж, І. Котляревський був не задоволений змінами у власному творі, тож із часом перевидав твір. Він завершив роботу над «Енеїдою» у 1825–1826 рр. Повне видання (шість частин) вийшло друком уже після смерті автора; твір надрукував І. Срезнєвський 1842 р. в м. Харкові. «Енеїда» стала першою друкованою книжкою, написаною народною мовою. За основу сюжету «Енеїди» І. Котляревського взято однойменний твір Вергілія, на який створено багато пародій. Переробляючи цей твір, письменник був цілком оригінальний: він не ви­ користав якісь епізоди, щось скоротив або розширив, доповнивши самобутніми детальними описами. Композиція твору. Якщо в «Енеїді» Вергілія — 12 частин, то в переробле­ ному творі І. Котляревського — 6. Основу сюжету становлять мандри Енея — сина богині Венери й земного царя Анхіза. Після зруйнування Трої він шукає за настановою Зевса землю, щоб збудувати нову державу. «Енеїда» багата й на позасюжетні елементи: портрети героїв/героїнь, пей­ зажі, описи приміщень, авторські відступи — усі вони подані автором із вико­ ристанням найрізноманітніших засобів гумору й сатири, передусім бурлеску. Тема. Проблематика. Ідеї твору. Жанрові особливості. Темою поеми є глузливе зображення панівного класу України ХVІІІ ст. з його паразитизмом, жорстокістю, хабарництвом, пияцтвом, соціальною та моральною нікчемністю. Проблематика поеми: захист рідної землі від ворогів; • почуття громадян­ ського обов’язку; • со­­ціальна нерівність; • розгульний спосіб життя панівної верхівки; • паразитичне існування можновладців; • хабарництво, злодійство й інтриганство чиновників, здирництво, підлабузництво, кругова порука; • ви­ ховання дітей; • утвердження добропорядності й поваги до батьків, вірності. Пригадайте приклади до кожної з вищенаведених проблем поеми. Частина

Зміст

І

Після загибелі Трої Еней вирушає в подорож. Юнона звертається до бога вітрів Еола, аби той здійняв бурю на морі й потопив троянців. Нептун, отримавши від Енея «пів копи грошей», угамовує вітри. Еней прибуває до Карфагена, царицею якого була Дідона. Вона закохується в завзятого троянця, улаштовує бенкети, ігрища, аби Еней забув про свою мету (про Рим). Зевс через Меркурія нагадує Енеєві про його місію. Після від’їзду Енея Дідона з горя спалює себе.

78

Іван Котляревський ІІ

Еней гостює на Сицилії, де правив цар Ацест. Юнона посилає свою служницю на землю, і та підмовляє жінок спалити човни Енеєвого війська. Починається пожежа, проте через дощ частина артілі вціліла. Батько Анхіз наснився Енеєві, він покликав сина провідати його в пеклі.

ІІІ

Причаливши до Кумської землі, Еней шукає дорогу в пекло. Він натрапляє на Сивіллу-пророчицю, яка відводить парубка в пекло. Подорожуючи пеклом, Еней стає свідком страждань грішників. Батько сказав, що від Енея піде «великий і завзятий рід», а також він «всім світом буде управляти».

ІV

Потім троянське військо забрело на острів, де жила цариця Цирцея, яка перетворювала людей на тварин. Еол за допомогою вітру відвернув троянців від біди. Вони прибувають на землю царя Латина та його дружини Амати. На серце їхньої доньки Лавинії претендують Еней і Турн. Латин бачить зятем Енея, а Амата — Турна (не без впливу Юнони). Розпочинається війна.

V

Війна триває між троянцями й рутульцями. Відважні Низ та Евріал ідуть у ворожий стан, щоб уночі знищити якомога більше супротивників. По дорозі назад вони гинуть смертю героїв.

VI

Воєнні дії тривають. Зевс забороняє богам утручатися в земні справи. Еней стає на двобій із Турном і перемагає.

Основні ідеї твору: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, мови, волелюбного духу; засудження жорстокості панівної верхівки, морального звиродніння, хабарництва чиновників.

Теорiя лiтератури   Літературний напрям — конкретна частина літературного процесу, яка характеризується спорідненістю стильових ознак та існує в межах однієї епохи та нації.  Літературна течія — група письменників, об’єднаних ідейно-естетичними по глядами та художньо-стильовими особливостями.  Алюзія (з латин. allusio — жарт, натяк) — художній прийом, натяк, що відсилає читача до певного літературного твору або історичної події з розрахунку на знання та проникливість читача, який має цей натяк витлумачити.

В «Енеїді» І. Котляревський сміливо натякає на царювання Катерини ІІ, використовуючи образ Цирцеї, яка живе на острові й перетворює людей на тварин. Крім того, у творі згадано часи Сагайдачного, Дорошенка, Залізняка, Запо­ розька Січ. Еней зі своїм військом — це запорожці з кошовим. На те, що події відбуваються в Україні, натякають імена людей, якими рясніє твір: Терешко, Охрім, Тарас, Опанас, Остап. У поемі використано й українські географічні назви: Полтава, Решетилівка, Опішня, Переяслав. 79

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

«Енеїда» — великий за обсягом ліро-епічний віршований твір, у якому зо­ бражено значні події та яскраві характери, отже, це — поема. Герої поеми «Енеїда» І. Котляревського вбрані в національний одяг укра­ їнців, уживають українські страви, співають українські пісні. Тому цей твір — травестійний.

Теорiя лiтератури Травестія (з фр. переодягання) — різновид жартівливої бурлескної поезії з використанням панібратських і жаргонних зворотів. Пародія (з грецьк. parоdia — жартівлива переробка) — комічне або сатиричне наслідування, що відтворює в перебільшеному вигляді характерні особливості оригіналу; карикатура. Наприклад, пародійним у поемі є опис підготовки до війни: «Для куль — то галушки сушили, / А бомб — то з глини наліпили, / А слив солоних — для картеч».  (з іт. burla — жарт) — жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій Бурлеск досягається тим, що про буденне говориться «високим штилем», а героїчний зміст викладено зумисне вульгарно. Наприклад, богиню Юнону автор називає «сучою дочкою», яка «розкудкудакалась, як квочка», троянців порівнює з котами, що муркочуть, Енея — з мишею, а Нептуна — з карасем.   Силабо-тонічне віршування — система віршування, за основу якої взято принцип вирівнювання наголошених і ненаголошених складів, їхнє чергування (закономірне повторення наголошених і ненаголошених складів. Отже, «Енеїда» І. Котляревського — бурлескно-травестійна поема. Суть травестії та бурлеску полягає в різкому контрасті між темою та характером її розкриття.

Образи поеми. Головний герой Еней сам про себе говорить: «Я — кошовий Еней, троянець, / Скитаюсь по миру, мов ланець». Він у буденному житті «моторний і завзятіший од всіх бурлак», гульвіса, що «вміє бісики пускать»: легко зводить жінок із розуму, так само легко їх і покидає. Такої легковажності вимагав стиль бурлеску. Водночас Еней проворний, «зна воєнне ремесло», про­ славився «умом і храбрістю своєю». Суперечливість вдачі виявляється в тому, що він то сміливий, то «піджав хвіст, мов собака», то він «хлопець хоть куди козак», а то — плаксій і боягуз. Але в авторських інтонаціях відчувається сим­ патія до Енея: «Ласкавий, гарний і проворний, / І гострий, як на бритві сталь». Довершують колоритний образ Енея його дотепність і веселість. У другій частині поеми він — хоробрий отаман, дипломат, мудрий дер­ жавний діяч, дбайливий командир-батько, що піклується про своїх воїнів. Він вважає, що перемога над ворогом — це заслуга злагодженої та хороброї дружини. Еней — збірний образ запорозького ватажка, у якому втілено деякі національні риси українського характеру. Троянців зображено вірними товаришами, які цінують чоловічу дружбу, бережуть лицарську честь, вони — великі патріоти своєї батьківщини, демон­ струють зневагу до власної смерті. Водночас автор іронізує з їхніх вад (надмірне споживання їжі, напоїв, веселощі через край та ін.). Яскравими представника­ ми козацької (троянської) дружини є товариші Низ та Евріал, які здійснили героїчний вчинок заради благородної ідеї — перемоги над ворогом і свободи 80

Іван Котляревський

рідної землі. Воїнська честь і захист рідного краю для них понад усе — у цьому перекону­ ють слова Евріала: Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісправлять.

Образи богів, жителів Олімпу (Зевс, Венера, Юнона, Нептун, Еол, Меркурій), земні герої (цар Латин, Ацест, Турн, Дідо­ на) — це представники панівної верхівки України ХVІІІ ст., а саме: царі, поміщики, чиновники з їхньою бездіяльністю, пихатістю, хабарництвом, інтриганством, зневажливим ставленням до потреб народу. Використову­ ючи бурлескно-травестійний стиль, засоби гумору й сатири, І. Котляревський засуджує О. Тернавська. Ілюс­тра­ція ці негативні суспільні вади. до по­е­ми І. Котляревського У творі діє багато другорядних персонажів: «Ене­ї­да» Сивілла — Баба Яга, котра допомагає Енею по­ трапити до пекла; Лавинія — дочка царя Латина, через яку розпочалася війна; неіндивідуалізовані герої, яких поміщено в пекло. Вони допомагають утілювати основні ідеї — засудження суспільних недоліків, війни як смертоносного явища. Мовні особливості. Поема «Енеїда» славиться своїми влучними порівняннями, які не потребують коментарів: «Еней піджав хвіст, мов собака, / Мов Каїн, затрусивсь увесь»; «надувсь, мов на огні лопух»; Юнона «розкудкудакалась, як квочка», «к Еолу мчалась, як оса»; Венера, «як собака, хвіст піджавши, / Пішла к порогу до дверей». Ознакою народної мови є використання постійних епітетів: гіркі сльози, рученьки біленькі, ясні очі, синє море та ін. Прислів’я та приказки надають викладу влучності, дотепності, народної мудрості: «Великії у страха очі», «Мужича правда є колюча, а панська на всі боки гнуча», «Хто чим багат, то тим і рад». Емоційно забарвлена лексика (грубі, лайливі слова, просторіччя) створює комічні ефекти: Мовчать! Прескверна пащекухо! — Юнона злобно торощить.—

Фіндрюко, ящірко, брехухо! Як дам — очіпок ізлетить.

За «Енеїдою» можна вивчати лексичний склад української мови, різні її тематичні групи, зокрема: • одяг і прикраси (запаска, намисто, шнурівка, юпка, ланцюжок); • їжа (бублики, юшка, галушки, борщ, печеня); • напої (сивуха, брага, слив’янка, калганка); • посуд (горщок, кварта, полив’яні миски); • споруди (світлиця, будинок, панський дворець); 81

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

• назви людей за професією чи соціальним станом (пани, підпанки, слуги, купці) та ін. З «Енеїди» починається нова українська література, писана живою на­ родною мовою.

До речі… 1991 р. на кіностудії «Укранімафільм» за мотивами «Енеїди» І. Котляревського було створено однойменний мультфільм (режисер-постановник В. Дахно). 4.

Виконайте завдання. 1. «Енеїда» І. Котляревського — це перелицьований твір А Цицерона В Геродота Б Овідія Г Вергілія 2. Натяк на Катерину ІІ наявний в образі А Дідони Б Юнони

В Цирцеї Г Венери

3. Установіть відповідність. Характеристика

1 «…з воєнними жила… І по трактирах пунш пила; Частенько на соломі спала, В шинелі синій щеголяла…» 2 «Розумна пані і моторна, Трудяща, дуже працьовита, Весела, гарна, сановита, Бідняжка — що була вдова». 3 «Крива, горбатая, сухая, Запліснявіла, вся в шрамах; Сіда, ряба, беззуба, коса, Розхристана, простоволоса, І, як в намисті, вся в жовнах». 4 «Дочка була зальотна птиця І ззаду, спереду, кругом, Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичом».

Ім’я героїні

А Дідона Б Сивілла В Лавинія Г Венера Д Юнона

4. У чому полягає епохальність поеми «Енеїда» І. Котляревського? 5. Розкажіть історію написання та видання «Енеїди». 6. Чому М. Рильський назвав «Енеїду» «енциклопедією українського життя ХVІІІ ст.»? 7. Як ви розумієте поняття «бурлескно-травестійна поема»? 8. Опишіть мандри Енея, використовуючи цитати з твору. 9. Низ та Евріал — козаки, у яких кров текла «якась чужая — бусурманська». Як ви розумієте цю характеристику?

82

Іван Котляревський 10. «Пекло» в поемі «Енеїда» й «народна мораль»… Який зв’язок між цими поняттями? 11. Доберіть і запишіть у зошиті до кожного героя (героїні) по 3–5 прикметників, які якнайкраще їх характеризують. Еней — … . Низ та Евріал — … . Зевс — … . Еол — … .

Нептун — … . Юнона — … . Венера — … . Сивілла — … .

12. Якого героя (героїню) ви хотіли б зіграти в кінофільмі чи виставі? Аргументуйте свій вибір. 5.

Виконайте домашнє завдання. 1. Вивчіть напам’ять уривок із поеми І. Котляревського «Енеїда» (від початку й до слів «Путивочку Венері дав»). 2. Перегляньте в інтернеті мультфільм «Енеїда» і напишіть короткий відгук про нього. 3. Підготуйте мультимедійну презентацію з ілюстраціями А. Базилевича й фрагментами мультфільму «Енеїда» (за бажанням).

6.

Про­чи­тай­те п’єсу І. Котляревського «На­тал­ка Пол­тав­ка».

НА­ТАЛ­КА ПОЛ­ТАВ­КА (1819) Ук­ра­їн­сь­ка опе­ра на дві дії (Скорочено) ДІ­йо­вІ осо­би: Н а ­т а л ­к а — ук­ра­їн­сь­ка дів­чи­на; Г о р ­п и ­н а Т е р ­п и ­л и ­х а — її ма­ти; П е т ­р о — ко­ха­ний На­тал­ки; М и ­к о ­л а — да­ле­кий ро­дич Тер­пи­ли­хи; Т е ­т е р ­в а ­к о в ­с ь ­к и й — воз­ний1, же­них На­тал­чин; М а ­к о ­г о ­н е н ­к о — сіль­сь­кий ви­бор­ний.

ДІЯ пер­ша Се­ло над річ­кою Ворс­клою. Упо­довж сце­ни — ву­ли­ця, що ве­де до річ­ки; тут між ха­та­ми — ха­та Тер­пи­ли­хи.

Ява І Н а т­ а л ­к а (ви­хо­дить із хати з від­ра­ми на ко­ро­мис­лі; дій­шов­ши до річ­ки, с­та­ви­ть відра на бе­ре­зі, хо­дить за­ду­мав­шись, по­тім спі­ває піс­ню «Ві­ють віт­ри, ві­ють буй­ні…»).

Н а ­т а л к ­ а. (...) Пет­ре! Пет­ре! Де ти те­пер? Мо­же, де ски­та­єш­ся в нуж­ді й го­рі та прок­ли­на­єш свою до­лю; прок­ли­на­єш На­тал­ку, що че­рез неї уте­ряв 1 Воз­ний — чи­нов­ник у по­ві­то­вих су­дах в Ук­ра­ї­ні наприкін­ці XVI­II — на по­чат­ку XIX ст.

83

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

прис­та­ни­ще; а мо­же (пла­че), за­був, що я жи­ву на сві­ті. Ти був бід­ним, лю­бив ме­не й за те по­тер­пів і му­сив ме­не ос­та­ви­ти; я те­бе лю­би­ла й те­пер люб­лю. Ми те­пер рів­ня з то­бою; і я ста­ла та­ка бід­на, як і ти. Вер­ни­ся до мо­го сер­ця! Не­хай гля­нуть очі мої на те­бе іще раз і на­ві­ки закри­ють­ся... Ява ІІ Н а ­т а л к ­ а і возний

В о з ­н и й (іду­чи повз На­тал­ку, під­хо­дить до неї). Бла­го­де­н­ствен­но­го й мир­но­го пре­би­ва­нія! (На­бік.) Удоб­ная ока­зія пред­с­та­ла зді­ла­ти о со­бі пред­ ло­же­ніє на са­мо­ті. Н а ­т а л ­к а (кла­ня­єть­ся). Здо­ро­ві бу­ли, доб­ро­дію, па­не воз­ний! В о з ­н и й. «Доб­ро­дію»! «Доб­ро­дію»! Я хо­тів би, щоб ти зва­ла ме­не — те­є­то як йо­го — не ви­ше­пом’яну­тим ім’ярек. Н а ­т а л ­к а. Я вас зо­ву так, як усе се­ло на­ше ве­ли­чає, ша­ну­ю­чи ва­ше пись­ме­н­ство й ро­зум. В о з ­н и й. Не о сем, га­лоч­ко, — те­є­то як йо­го — хло­по­чу я, но же­лаю з ме­до­ вих уст тво­їх сли­ша­ти уми­ли­тель­ноє наз­ва­ніє, со­об­раз­ноє мо­є­му чувс­твію. Пос­лу­шай: От юних літ не знал я лю­бо­ві, Не ощу­щал воз­же­нія в кро­ві, Как вдруг пред­ст­ ал На­тал­ки вид яс­ний, Как рай­сь­ кий крин, ду­шистий, прек­рас­ний (…) Не в сос­то­я­нії пос­та­вить на вид то­бі си­ли люб­ві мо­єй. Ког­да би я іміл — те­є­то як йо­го — столь­ко язи­ков, сколь­ко ар­ти­ку­лов в Ста­ту­ті ілі сколь­ко зап’ятих у маг­де­бур­зь­ком пра­ві, то і сих не дов­лі­ло би на вос­хв ­ а­ле­ніє лі­по­ти тво­єй! Єй­єй, люб­лю те­бе до без­ко­неч­нос­ті. Н а т­ а л ­к а. Бог з ва­ми, доб­ро­дію! Що ви го­во­ри­те? Я рі­чі ва­шєй в толк со­бі не возь­му. В о з ­н и й. Лу­ка­виш — те­є­то як йо­го — моя га­лоч­ко! І доб­ре все ро­зу­мі­єш. Ну, ко­ли так, я то­бі ко­ро­тень­ко ска­жу: я те­бе люб­лю і же­ни­тись на то­бі хо­чу. Н а т­ а л ­к а. Гріх вам над бід­ною дів­кою глу­ми­ти­ся! Чи я вам рів­ня? Ви — пан, а я — си­ро­та; ви — ба­га­тий, а я — бід­на; ви — воз­ний, а я — прос­то­го ро­ду; та й по всь­ом ­ у я вам не під па­ру. В о з ­н и й. Із­ло­жен­ниї в от­віт­них рі­чах тво­їх ре­зо­ни суть — те­є­то як йо­го — для люб­ві нич­тож­ні. Уяз­вл ­ ен­ное час­то­ре­чен­ною лю­бо­вію сер­це, по всім бо­жесь­ким і чо­ло­ві­чесь­ким за­ко­нам, не взи­ра­єть ні на по­ро­ду, ні на лі­та, ні на сос­то­я­ніє. Оная лю­бов усе — те­є­то як йо­го — ров­ня­єть. Лиш од­но сло­во: «Люб­лю вас, па­не воз­ний!» — і аз, ви­ше­упом’яну­тий, ви­ко­наю при­ся­гу о вір­ном і віч­ном со­юз­ і з то­бою. Н а ­т а л ­к а. У нас єсть пос­ло­ви­ця: «Знай­ся кінь із ко­нем, а віл із во­лом»; шу­кай­те со­бі, доб­ро­дію, у го­ро­ді пан­ноч­ки; чи там тро­хи єсть суд­ді­вен, пи­са­рі­вен і гар­них по­пі­вен? Лю­бую ви­би­рай­те... Ось пі­діть лиш у не­ді­лю 84

Іван Котляревський

або в праз­ник по Пол­та­ві, то по­ба­чи­те та­ких гар­них, що й роз­ка­за­ти не мож­на. В о з ­н и й. Ба­чив я мно­гих — і лі­по­об­раз­них, і ба­га­тих, но сер­це моє не імі­єть — те­є­то як йо­го — к ним по­по­л­зн ­ о­ве­нія. Ти од­на за­ло­жи­ла єму по­зов на віч­нії ро­ки, і ду­ша моя єже­час­но во­лаєть те­бе та пос­лі ниш­пор­ной да­же го­ди­ни. Н а ­т а л ­к а. Во­ля ва­ша, доб­ро­дію, а ви так зпись­мен­на го­во­ри­те, що я то­го й не зро­зу­мію; та й не ві­рю, щоб так швид­ко та дуже за­лю­би­тись мож­на. В о з ­н и й. Не ві­риш? Так знай же, що я те­бе дав­но уже — теєто як йо­го — по­лю­бив, як тіль­ки ви пе­рей­ш­ли жи­ти в на­ше се­ло. (...) На­тал­ка спі­ває піс­ню «Вид­но шля­хи пол­тав­ськії і слав­ну Пол­та­ву…» про те, щоб ба­га­тий чо­ло­вік не «вво­див в сла­ву» прос­тої дів­чи­ни.

Му­зи­ка по­чи­нає гра­ти пре­лю­дію. Воз­ний розмір­ковує, і сміш­ні мі­ни пе­ре­бі­га­ють на йо­го об­лич­чі. На­тал­ка за­ду­му­єть­ся.

Ява ІІІ Н а т а л к а і в о з н и й. Потім в и б о р н и й з’являється на вулиці, іде та співає. На­тал­ка взя­ла свої від­ра й піш­ла до­до­му. Ви­бор­ний пі­дій­шов до воз­но­го.

В о з ­н и й. Чи се — те­є­­то як йо­го — но­ва піс­ня, па­не ви­бор­ний? В и ­б о р н ­ и й (кла­ня­єть­ся). Та се, доб­ро­дію, не піс­ня, а ні­се­ніт­ни­ця. Я спі­ ваю іно­ді, що в го­ло­ву лі­зе, — ви­ба­чай­те, будь­те лас­ка­ві, я не до­ба­чив вас. В о з ­н и й. Ні­чо­го, ні­чо­го. Від­кіль се так? Чи з гос­тей іде­те — те­єто як йо­го?.. В и ­б о р ­н и й. Я іду з до­му. Вип­ро­вод­жав гос­тя: до ме­не за­їж­джав за­сі­да­тель наш, пан Щи­пав­ка; так уже, зна­є­те, не без то­го, — ви­пи­ ли по од­ній, по дру­гій, по тре­тій, хо­лод­цем і ков­ба­сою за­ку­си­ли, та виш­нів­ки з квар­ту уку­ та­ли, та й, як то ка­жуть, і під­крі­пи­ли­ся. В о з ­н и й. Не роз­ка­зу­вав же пан Щи­пав­ка якої но­ви­ни? В и ­б о р н ­ и й. Де то не роз­ка­зо­вав! Жа­ло­вав­ ся ду­же, що всь­о­му земству ур­ва­ла­ся те­пер нит­ка, та так, що не тіль­ко засіда­те­лям, но са­мо­му коміса­рові уже не те, як дав­но бу­ло... Та­ка, ка­же, ха­ле­па, що прить­мом нак­лад­но слу­ жи­ти. Бо, ка­же, що пер­ше дур­ни­цею дос­та­ва­ло­ ся, то те­пер або вип­ро­си­ти тре­ба, або ку­пи­ти. В о з ­н и й. Ох! Прав­да, прав­да; да­же і в по­ві­ І. Гончар. У полі. 1975 р. то­вом су­ді, і во всіх при­су­тс­ твен­них міс­тах 85

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

уни­ніє вос­пос­лі­до­ва­ло; ма­лій­шая про­во­лоч­ка ілі при­жи­моч­ка про­си­те­лю, як во­ди­лося пер­ше, по­чи­та­єть­ся за уго­лов­ноє прес­туп­ле­ніє, а взя­то­чок, си­річ — ви­нуж­де­нний по­да­ро­чок, весь­ма­о­чень іс­кус­но в іст­ця ілі от­віт­чи­ка тре­ба ви­ка­ню­чи­ти. Та що й го­во­рить! Те­пер і при рек­рут­сь­ких на­бо­рах вов­ся не той по­ря­док ве­деть­ся. Труд­но ста­но­вить­ся жить на сві­ті. В и ­б о р н ­ и й. За­те нам, прос­то­му на­ро­до­ві, доб­ре, ко­ли стар­ши­на, бо­го­бо­ яз­ли­ва й спра­вед­ли­ва, не до­пус­ка пись­мен­ним п’яв­кам кров із нас смок­та­ти... Та ку­ди ви, доб­ро­дію, на­ла­го­ди­лися? В о з ­н и й. Я на­мі­рє­вал — те­є­то як йо­го — по­сі­ти­ти на­шу вдов­с­тву­ю­щую дя­ко­ни­ху, но, по­ба­чив­ши тут На­тал­ку (зіт­хає), ос­та­но­вив­ся по­ба­ла­ка­ти з нею. В и ­б о р н ­ и й (лу­ка­во). На­тал­ку? А де ж (ог­ля­да­єть­ся) во­на? В о з ­н и й. Мо­же, піш­ла до­до­му. В и ­б о р н ­ и й. Зо­ло­то — не дів­ка! Наг­ра­див Бог Тер­пи­ли­ху доч­кою. Кромі то­го, що кра­си­ва, ро­зум­на, мо­тор­на й до вся­ко­го ді­ла до­теп­на, — яке в неї доб­ре сер­це, як во­на по­ва­жає ма­тір свою, ша­нує всіх стар­ших від се­бе; яка тру­дя­ща, яка ру­ко­діль­ни­ця; се­бе й ма­тір свою на сві­ті дер­жить. В о з ­н и й. Ні­чо­го ска­за­ти — те­є­то як йо­го — хо­ро­ша, хо­ро­ша, й уже в та­кім воз­рас­ті... В и ­б о р ­н и й. Та й дав­но б час, так що ж? Си­ро­та, та ще й бід­на. Ніх­то й не ква­пить­ся. (…) Ви­бор­ний роз­по­ві­дає воз­но­му про те, що до На­тал­ки ба­га­то хто за­ли­цяв­ся, про­те во­на ні­ко­му не дає зго­ди.

В и ­б о р н ­ и й. Так чому ж ви не од­ру­жи­те­ся? Уже ж, зда­єть­ся, по­ра. Хі­ба в чен­ці пос­т­риг­тися хо­че­те? Чи ще, мо­же, суд­же­на на очі не на­вис­ла? Хі­ба хо­че­те, щоб вам на ве­сіл­лі сю піс­ню спі­ва­ли? Ось слу­хай­те (спі­ває): Ой під виш­нею, під че­реш­нею, Сто­яв ста­рий з мо­ло­дою, як із яго­дою. (2) І про­си­ла­ся, і мо­ли­ла­ся: «Пус­ти ме­не, ста­рий ді­ду, на ули­цю по­гу­лять!» (2) «Ой я й сам не пі­ду, і те­бе не пу­щу; Хо­чеш ме­не, ста­рень­ко­го, та по­ки­ну­ти. (2) Он не ки­дай ме­не, моя го­лу­боч­ко, Куп­лю то­бі хат­ку, і ще сі­на ­жат­ку, І ста­вок, і мли­нок, і виш­не­вий са­док». (2) «Ой не хо­чу хат­ки, ані сі­на ­жат­ки, Ні став­ка, ні млин­ка, ні виш­не­во­го сад­ка. (2) Ой ти, ста­рий ді­ду­ган, і зог­нув­ся, як ду­га, А я, мо­ло­день­ка, гу­ля­ти ра­день­ка». (2)

86

Іван Котляревський

В о з ­н и й. Ко­ли дру­гії об­лиз­ня пой­ма­ють, то і ми ос­те­ре­га­є­мс­ я. На­­тал­ка мно­гим же­ни­хам під­нес­ла пе­че­но­го ка­ба­ка; гля­дя на сіє, і я со­бі на умі. В и ­б о р ­н и й. А вам що до На­тал­ки? Буд­то всі дів­ки на неї по­хо­жі? Не тіль­ки сві­та, що в вік­ні: сь­ог­ о ди­ва пов­но на сві­ті. Та до та­ко­го па­на, як ви, в ін­шої аж жиж­ка зад­ри­жить! В о з ­н и й (на­бік). Приз­на­юсь йо­му в мо­єй люб­ві к На­тал­ці. Пос­лу­хай, па­не ви­бор­ний! Ніг­де — те­є­то як йо­го — прав­ди ді­ва­ти, я люб­лю На­тал­ку всею ду­шею, всею мис­лію і всім сер­цем мо­їм; не мо­гу без неї жи­ти, так її об­раз — те­є­то як йо­го — за мною і слі­дить. Як ти ду­ма­єш? Як со­ві­ту­єш у та­ко­вом мо­єм при­пад­ці? В и ­б о р н ­ и й. А що тут дов­го ду­ма­ти? Ста­рос­тів по­си­ла­ти за руш­ни­ка­ми, та й кі­нець. Ста­ра Тер­пи­ли­ха не зсу­ну­лась іще з глуз­ду, щоб вам од­­ка­за­ти. В о з ­н и й. Ох, ох, ох!.. Ста­ра не страш­на, так мо­ло­да кир­пу гне! Я уже їй го­во­рив, як­то ка­жуть, на­до­гад бу­ря­ків — те­є­то як йо­го — так де! Ні при­­­с­ту­пу! В и ­б о р н ­ и й. Що ж во­на го­во­рить? Чим од­го­во­рю­єть­ся і що ка­же? В о з ­н и й. Она із­ла­га­єть не­ре­зон­нії — те­є­то як йо­го — при­чи­ни; она при­ во­дить у до­вод зна­ко­м­ство во­ла з во­лом, ко­ня з ко­нем; на­ри­ца­єть се­бе си­ро­ тою, а ме­не — па­ном; се­бе — бід­ною, а ме­не ба­га­тим; се­бе прос­тою — те­є­то як йо­го — а ме­не воз­ним; і рі­ши­тель­ний при­го­вор учи­ни­ла — що я їй, а она мні не рів­ня — те­є­то як йо­го. В и ­б о р н ­ и й. А ви ж їй що? В о з ­н и й. Я їй по­яс­нил, що лю­бов усе рав­ня­єть. В и ­б о р ­н и й. А во­на ж вам що? В о з ­н и й. Что для ме­не бла­гоп­рис­той­ніє пан­ноч­ка, ніж прос­тая се­лян­ка. В и ­б о р н ­ и й. А ви ж їй що? В о з ­н и й. Что она — те­є­то як йо­го — од­на моя гос­по­жа. В и ­б о р ­н и й. А во­на ж вам що? В о з ­н и й. Что она не ві­рить, щоб так ду­же — те­є­то як йо­го — мож­на по­лю­би­ти. В и ­б о р н ­ и й. А ви ж їй що? В о з ­н и й. Що я її дав­но люб­лю. В и ­б о р ­н и й. А во­на ж вам що? В о з ­н и й. Щоб я одв’язав­ся од неї. В и ­б о р ­н и й. А ви ж їй що? В о з ­н и й (сердито). Що? Ні­чо­го!.. Те­бе чорт при­ніс — те­є­то як йо­го — На­тал­ка утек­ла, а я з то­бою ос­тав­ся. В и ­б о р н ­ и й. Ой ви пись­мен­ні! Уго­ру де­ре­те­ся, а під но­сом ні­чо­го не ба­чи­те: На­тал­ка об­ма­ньо­ва­ла вас, ко­ли го­во­ри­ла, що ви їй не рів­ня. У неї не те на сер­ці... В о з ­н и й. Не те? А що ж би та­кеє? В и ­б о р н ­ и й. Уже не що, дру­го­го лю­бить; ви, мо­же, чу­ва­ли, що як во­ни ще жи­ли в Пол­та­ві й по­кій­ний Тер­пи­ло жив був, то прий­няв, бу­ло, до се­бе яко­ гось си­ро­ту Пет­ра за го­до­ван­ця. Хло­пець ви­ріс слав­ний, гар­ний, доб­рий, про­вор­ний і ро­бо­тя­щий; він од На­тал­ки стар­ший був го­дів на три або чо­ти­ 87

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ри; з нею ви­го­до­вавсь і зріс вку­пі. Тер­пи­ло й Тер­пи­ли­ха лю­би­ли го­до­ван­ця сво­го, як рід­но­го си­на, та бу­ло й за що! На­тал­ка лю­би­лась із Пет­ром, як брат із сес­т­рою. Но Тер­пи­ло, по­на­ді­яв­шись на своє ба­га­т­ство, за­чав зна­йо­ми­тися не з рів­нею: за­чав, бач, за­во­ди­ти бен­ке­ти з по­вит­чи­ка­ми, з кан­це­ля­рис­та­ми, куп­ця­ми та цех­мис­тра­ми — пив, гу­ляв і шах­ро­вав гро­ші; по­ки­нув свій про­ мисел і ма­ло­по­ма­лу роз­то­чив своє доб­ро, роз­пив­ся, за­чав гри­ма­ти за На­тал­ку на доб­ро­го Пет­ра й виг­нав йо­го зі сво­го до­му; пос­лі, як не ста­ло й пос­лід­нь­о­го сь­о­го ро­біт­ни­ка, Тер­пи­ло зов­сім із­вів­ся; у бід­нос­ті помер і без кус­ка хлі­ба ос­та­вив жін­ку й доч­ку. В о з ­н и й. Яким же по­би­том — те­є­то як йо­го — Тер­пи­ли­ха з доч­кою опи­ни­ ли­ся в на­шем се­лі? В и ­б о р н ­ и й. У Тер­пи­ла в го­ро­ді на Ма­зу­рів­ці був двір — гар­ний, з руб­ле­ ною ха­тою, ко­мо­рою, ль­о­хом і сад­ком. Тер­пи­ли­ха по смер­ті сво­го ста­ро­го все те про­да­ла, пе­рей­ш­ла в на­ше се­ло, ку­пи­ла со­бі хат­ку й те­пер жи­ве, як ви зна­є­те. В о з ­н и й. А ви­ше­ре­чен­ний Пет­ро де — те­є­то як йо­го — об­рі­та­єть­ся? В и ­б о р ­н и й. Бог же йо­го зна. Як пі­шов із дво­ра, то мов у во­ду впав, і чут­ ки не­ма. На­тал­ка без ду­ші йо­го лю­бить, че­рез йо­го всім же­ни­хам од­ка­зує, та й Тер­пи­ли­ха без сль­оз Пет­ра не зга­дує. В о з ­н и й. На­тал­ка неб­ла­го­ра­зум­на: лю­бить та­ко­го чо­ло­ві­ка, ко­то­ро­го — те­є­то як йо­го — мо­жеть бить, і кіс­тки пог­ни­ли. Луч­че си­ни­ця в жме­ні, як жу­ра­вель у не­бі. В и ­б о р ­н и й. Або, як той грек мов­ляв: «Луч­че жи­вий хо­рун­жий, як мер­т­вий сот­ник». А я все­та­ки ду­маю, ко­ли б чо­ло­вік доб­рий най­шов­ся, то б На­тал­ка вий­ш­ла за­муж, бо убо­же­с­т­во їх та­ке ве­ли­ке, що нев­мо­го­ту ста­но­вить­ся. (...) Воз­ний про­сить ви­бор­но­го до­по­мог­ти йо­му в «сер­деч­но­му ді­лі». Той по­год­жу­ єть­ся.

Ява IV Ха­та Тер­пи­ли­хи. М а ­т и пря­де, а д о ч ­к а шиє. (…) На­тал­ка й ма­ти розмірко­ву­ють про своє без­та­лан­не жит­тя. Тер­пи­ли­ха каже дочці, що як бать­ко не дав На­талці пе­ред смер­тю бла­гос­ло­вен­ня на одру­жен­ня з Пет­ром, так і во­на не дасть. На­тал­ка про­сить матір не гу­би­ти її.

Кадр із кінофільму «Наталка Полтавка» (реж. Р. Єфіменко)

88

Іван Котляревський

Ява V

Н а ­т а л ­к а (са­ма). Труд­но, ма­мо, ви­ки­нуть Пет­ра із го­ло­ви, а іще труд­ні­ ше — із сер­ця. Но що ро­бить!.. Да­ла сло­во за пер­во­го вий­ти за­муж — для по­кою ма­те­рі тре­ба все пе­ре­нес­ти. Скреп­лю сер­це своє, пе­рес­та­ну жу­ри­тися, осу­шу сль­о­зи свої й бу­ду ве­се­ла. Же­ни­хи, яким я од­ка­за­ла, у дру­гий раз не прив’яжуть­ ся; воз­но­му так од­рі­за­ла, що му­сить од­че­пи­ти­ся; біль­ше, зда­єть­ся, не­ма на при­ мі­ті. А там... ох!.. Сер­це моє чо­гось ще­мить... (По­чув­ши, що хтось наб­ли­жа­єть­ ся до две­рей, бе­реть­ся до ро­бо­ти.) (...) Ява VI Уве­ч ері до Тер­п и­л и­х и при­х о­д ить ви­б ор­н ий і ка­ж е їй, що він знає одного ба­га­то­го й по­важ­но­го чо­ловіка, який упо­до­бав На­тал­ку. Тер­пи­ли­ха зраділа ць­о­му й ра­зом із ви­бор­ним по­чи­нає вмов­ля­ти дівчи­ну вий­ти за воз­но­го заміж. Ви­бор­ ний ка­же не­пос­туп­ливій На­талці, що та зне­ва­жає рідну матір, яка ба­жає своїй дочці кращо­го жит­тя. На ці сло­ва На­тал­ка обіцяє все зро­би­ти за­ра­ди спо­кою і бла­го­по­луч­чя ма­тері. За­до­во­ле­ний ви­ко­на­ною місією Ма­ко­го­нен­ко мерщій іде по­ра­ду­ва­ти Те­тер­ва­ковсь­ко­го.

Ява VII Зали­шив­шись на са­мо­ті в ха­ті, На­тал­ка в му­ках роз­мір­ко­вує про своє май­бут­ нє, усі її дум­ки ли­нуть до ко­ха­но­го Пет­ра. Во­на спі­ває піс­ню «Прий­ди, ми­лий, по­ди­ви­ся…».

ДІЯ дру­га Та са­ма ву­ли­ця до річ­ки в се­лі над Ворс­клою.

Ява І М и ­к о л ­ а (сам). Один со­бі жи­ву на сві­ті, як би­лин­ка на по­лі; си­ро­та — без ро­ду, без пле­ме­ні, без та­ла­ну й без при­ю­ту. Що ро­бить — і сам не знаю. Був у го­ро­ді, шу­кав міс­та, но скрізь опіз­нив­ся. (Ду­має.) Од­ва­жусь у пек­ло на три дні! Пі­ду на Та­мань, прис­та­ну до чор­но­мор­ців. Хоть із ме­не й не­по­каз­ний ко­зак бу­де, та єсть же і не­гід­ні­ші од ме­не. Люб­лю я ко­за­ків за їх оби­чай! Во­ни ко­ли не п’ють, то лю­дей б’ють, а все не гу­ля­ють. Зас­пі­ваю лиш піс­ню їх, що ме­не ста­рий за­по­ро­жець Стор­чог­ляд вив­чив. (…) Ми­ко­ла спі­ває піс­ню «Го­мін, го­мін по діб­ро­ві…».

Так і я із чор­но­мор­ця­ми бу­ду те­те­рю їс­ти, го­ріл­ку пи­ти, люль­ку ку­ри­ти й чер­к ес би­т и. Тіль­к о там тре­б а ута­ї ­т и, що я пись­м ен­н ий: у них, ка­ж уть, із ро­зу­мом не тре­ба ви­со­ва­тись; та се не­ве­ли­ка шту­ка. І дур­нем не труд­но при­ки­ну­тись. Ява II П е т ­р о ви­хо­дить, він не ба­чить М и ­к о ­л и, спі­ває. (...)

М и ­к о л ­ а (на­бік). Се не з на­шо­го се­ла та вов­ся ме­ні нез­на­ко­мий. 89

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

П е т ­р о (набік). Яке се се­ло? Во­но ме­ні не в при­мі­ту. М и ­к о ­л а (під­хо­дить до Пет­ра). Здо­ров, па­не­бра­те! Ти, зда­єть­ся, нету­ теш­ній. Пе т ­р о. Ні, па­не­бра­те. М и ­к о л ­ а. Від­кіль же ти? П е т ­р о. Я?.. (Ус­мі­ха­єть­ся.) Не знаю, як би то­бі й ска­за­ти — від­кіль хо­чеш... М и ­к о л ­ а. Та уже ж ти не за­був хоть то­го міс­та, де ро­див­ся? Петр ­ о. О, за­пев­не, не за­був, бо й вов­ся не знаю. М и ­к о ­л а. Та що ж ти за чо­ло­вік? П е т ­р о. Як ба­чиш: бур­ла­ка на сві­ті; ти­ня­юсь од се­ла до се­ла, а те­пер іду в Пол­та­ву. М и ­к о ­л а. Мо­же, у те­бе ро­ди­чі єсть у Пол­та­ві або зна­ко­мі? П е т ­р о. Не­ма у ме­не ні ро­ди­чів, ні зна­ко­мих. Які бу­дуть зна­ко­мі або ро­ди­чі в си­ро­ти? М и ­к о л ­ а. Так ти, ба­чу, та­кий, як і я — без­п­ри­ют­ний. Петр ­ о. Не­ма у ме­не ні ко­ла, ні дво­ра: увесь тут. М и ­к о ­л а. О бра­ти­ку! (Бе­ре Пет­ра за ру­ку.) Знаю я доб­ре, як тяж­ко бу­ти си­ро­тою і не ма­ти міс­теч­ка, де б го­ло­ву прик­ло­ни­ти. П е т ­р о. Прав­да твоя, бра­те; но я, бла­го­да­ре­ніє Бо­гу, до сь­ог­ о ча­су про­жив так на сві­ті, що ніх­то ні­чим ме­не не ура­зить. Не знаю, чи моя оди­на­ко­ва до­ля з то­бою, чи од то­го, що і ти чес­ний па­ру­бок, сер­це моє до те­бе скло­ня­єть­ся, як до рід­но­го бра­та. Будь мо­їм при­я­те­лем... Ява III В о з ­н и й і в и ­б о р ­н и й ви­хо­дять із ха­ти Тер­пи­ли­хи. У воз­но­го ру­ка пов’яза­на шов­ко­вою хус­т­кою; у ви­бор­но­го че­рез пле­че ста­рос­тин­сь­кий руш­ник. Ми­ко­ла й Пет­ро від­хо­дять на­бік. Воз­ний із за­до­во­ле­ним ли­цем по­ход­жає.

В и ­б о р н ­ и й (стає на две­рях і го­лос­но го­во­рить у ха­ту). Та ну­бо, Бо­ри­се, іди з на­ми! Ме­ні до те­бе ді­ло єсть. Т е р ­п и ­л и х ­ а. Дай­те йо­му по­кой, па­не ви­бор­ний! Не­хай тро­хи про­чу­ма­ єть­ся. В и ­б о р н ­ и й. Та над­во­рі швид­ше про­віт­рить­ся. Терп ­ и ­л и х ­ а. У ха­ті луч­че: тут ніх­то не по­ба­чить і не осу­дить. В и ­б о р н ­ и й. За всі го­ло­ви! (Од­хо­дить од две­рей.) Не стид­но, хоть на сва­ тан­ні й че­рез край смик­нув ока­ян­ної ва­ре­ну­хи. (По­ба­чив Ми­ко­лу.) Здо­ров, Ми­ко­ло! Що ти тут ро­биш? Дав­но вер­нув­ся з го­ро­да? В о з ­н и й. Не об­рі­та­єть­ся лі в го­ро­ді но­ви­нок ка­ких кур­йоз­них? В и ­б о р н ­ и й. Ад­же ти був на ба­за­рі — що там чу­ти? М и ­к о ­л а. Не чув, да­ле­бі, ні­чо­го. Та в го­ро­ді те­пер не до но­вин; там так ста­рі до­ми ла­ма­ють та ули­ці зас­тр ­ о­ю­ють но­ви­ми до­ма­ми, та кри­ла­си кра­сять, та якісь пі­шо­хо­ди роб­лять, щоб у грязь доб­ре, бач, хо­ди­ти бу­ло піш­ки, що аж ди­ви­тися ми­ло. (...) 90

Іван Котляревський

В о з ­н и й. По край­ній мі­рі — те­є­то як йо­го — чи не чу­ти чо­го об оби­дах, спо­рах і гра­бе­жах і — те­є­то як йо­го — о жа­ло­бах і позвах? В и ­б о р н ­ и й. Та що йо­го пи­та­ти: він по го­ро­ду ґав ло­вив і вит­ріш­ки про­да­ вав... (До Ми­ко­ли.) Чом ти, йо­ло­пе, не кла­ня­єш­ся па­ну воз­но­му та не поз­до­ ро­виш йо­го? Ад­же ба­чиш — він за­ру­чив­ся. М и ­к о ­л а. Поз­до­ров­ляю вас, доб­ро­дію... А з ким же бог при­вів? В о з ­н и й. З най­к­ра­щою зо всь­ог­ о се­ла й усіх при­кос­но­вен­них око­лиць ді­ви­цею. В и ­б о р ­н и й. Не ска­же­мо, не­хай кор­тить! (Од­хо­дить.) А се що за па­ру­бок? М и ­к о ­л а. Се мій зна­ко­мий: іде з Ко­ло­ма­ка в Пол­та­ву на за­ро­бі­ток. В о з ­н и й. Хі­ба­раз­ві — те­є­то як йо­го — із Ко­ло­ма­ка че­рез на­ше се­ло до­ро­га в го­род? П е т ­р о. Я на­рочно прий­шов сю­ди з ним по­ба­чи­тися. Ви­бор­ний і воз­ний ви­хо­дять.

Ява IV П е т р о і Ми к о л а .

П е т ­р о. Се стар­ший у ва­шім се­лі? М и ­к о ­л а. Який чорт, він жи­ве тіль­ки тут; бач, воз­ний — так і бун­дю­ чить­ся, що по­ма­зав­ся па­ном. Юрис­та зав­зя­тий і ха­пун та­кий, що з рід­но­го бать­ка злу­пить! П е т ­р о. А той дру­гий? М и ­к о ­л а. То ви­бор­ний Ма­ко­го­нен­ко; чо­ло­ві­чок і доб­рий був би, так бі­да — хит­рий, як ли­си­ця, і на всі сто­ро­ни мо­та­єть­ся: де не по­сій, там і уро­ дить­ся, і уже де й чорт не змо­же, то пош­ли Ма­ко­го­нен­ка, за­раз до­ка­же. П е т ­р о. Так він шту­ка! Ко­го ж во­ни вис­ва­та­ли? Мик ­ о ­л а. Я до­га­ду­юся; тут жи­ве од­на бід­на вдо­ва з доч­кою, то, ма­буть, на На­тал­ці воз­ний зас­ва­тав­ся, бо до неї ба­га­то же­ни­хів за­ли­ця­лися. Петр ­ о (на­бік). На На­тал­ці!.. (Зас­по­ко­їв­шись.) Но На­тал­ка не од­на на сві­ті. (До Ми­ко­ли.) Так, вид­но, На­тал­ка — ба­га­та, хо­ро­ша й роз­у м­на? М и ­к о ­л а. Прав­да, хо­ро­ша й ро­зум­на, а до то­го й доб­ра; тіль­ко не бага­та. Во­ни не­дав­но тут по­се­ли­лись і ду­же бід­но жи­вуть. Я да­ле­кий їх ро­дич і знаю їх бід­не по­живан­ня. П е т ­р о. Де ж во­ни пер­ше жи­ли? М и ­к о ­л а. У Пол­та­ві. П е т ­р о (жа­ха­єть­ся). У Пол­та­ві!.. М и ­к о ­л а. Чо­го ж ти не сво­їм го­ло­сом крик­нув? П е т ­р о. Ми­ко­ло, бра­ти­ку мій рід­ний! Ска­жи по прав­ді; чи дав­но вже На­тал­ка з ма­тір’ю тут жи­вуть і як во­ни про­зи­ва­ють­ся? М и ­к о ­л а. Як тут во­ни жи­вуть... (Го­во­рить, роз­тя­га­юч­ и, не­мов со­бі на дум­ці ви­ра­хо­вує час.) Чет­вер­тий уже год. Во­ни ос­та­ви­ли Пол­та­ву за­раз по смер­ті На­тал­чи­но­го бать­ка. П е т ­р о (скрик­нув). Так він умер! 91

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Кадр із кінофільму «Наталка Полтавка» (реж. Р. Єфіменко)

М и ­к о ­л а. Що з то­бою ро­бить­ся? П е т ­р о. Ні­чо­го, ні­чо­го... Ска­жи, будь лас­ка, як во­ни про­зи­ва­ють­ся? М и ­к о ­л а. Ста­ра про­зи­ва­єть­ся Тер­пи­ли­ха Гор­пи­на, а доч­ка — На­тал­ка. Пет­ро сплес­кує ру­ка­ми, зак­ри­ває ни­ми ли­це, схи­ляє го­ло­ву, сто­їть не­по­руш­но.

М и ­к о ­л а (б’є се­бе по ло­бі й ро­бить знак, на­че щось од­га­дав). Я не знаю, хто ти, і те­пер не пи­та­ю­ся, тіль­ко пос­лу­хай. (...) Ми­ко­ла спі­ває піс­ню «Ві­тер віє го­рою…».

А що, мо­же, не од­га­дав? (Об­ні­має Пет­ра.) П е т ­р о. Так, уга­дав!.. Я — той не­щас­ний Пет­ро, яко­му На­тал­ка при­­пі­ва­ла сю піс­ню, яко­го во­на лю­би­ла й обі­ща­ла до смер­ті не за­бу­ти, а те­пер... М и ­к о л ­ а. Що ж те­п ер? Іще ми ні­ч о­г о не зна­є ­м о, мо­ж е, і не її засва­ та­ли. П е т ­р о. Но сер­це моє за­ми­рає, на­чу­ва­єть­ся для се­бе ве­ли­ко­го го­ря. Бра­ ти­ку Ми­ко­ло, ти го­во­рив ме­ні, що ти їх ро­дич, чи не мож­на то­бі до­ві­дать­ся о сва­тан­ні На­тал­ки? Не­хай бу­ду зна­ти свою до­лю. М и ­к о л ­ а. Чо­му ж не мож­на? Ко­ли хо­чеш, я за­раз пі­ду й усе роз­ві­даю. Та ска­жи ме­ні, чи го­во­ри­ти На­тал­ці, що ти тут? П е т ­р о. Ко­ли во­на сво­бод­на, то ска­жи за ме­не, а ко­ли за­ру­че­на, то луч­че не го­во­ри. Не­хай один бу­ду я го­рю­ва­ти й сох­ну­ти з пе­ча­лі. На­що їй вспо­ми­ на­ти об тім, яко­го так лег­ко за­бу­ла! М и ­к о ­л а. Сте­ре­жися, Пет­ре, на­рі­ка­ти на На­тал­ку. Скіль­ко я знаю її, то во­на не од то­го іде за воз­но­го, що те­бе за­бу­ла. Пі­дож­ди ж ме­не тут. (Іде до Тер­пи­ли­хи.) Ява V

П е т ­р о (сам). Чо­ти­ри го­ди уже, як роз­лу­чи­ли ме­не з На­тал­кою. Я бід­ний був тог­ді й лю­бив На­тал­ку без вся­кої на­дєж­ди. Те­пер, на­жив­ши кри­ва­вим по­том ко­пій­ку, спі­шив, щоб ба­га­то­му Тер­пи­ло­ві по­ка­за­тися год­ним йо­го 92

Іван Котляревський

доч­ки; но вміс­то ба­га­то­го бать­ка най­шов мать і доч­ку в бід­нос­ті й без по­мо­ щі. Усе, зда­єть­ся, бли­зи­ло ме­не до щас­тя; но, як на те, тре­ба ж опіз­ни­тись од­ним днем, щоб го­рю­ва­ти всю жизнь! Ко­го без­та­лан­ня на­па­де, то­му не­ма ні в чім уда­чі. Прав­ду в тій піс­ні ска­за­но, що су­сі­до­ві все вда­єть­ся, усі йо­го люб­лять, усі до йо­го лип­нуть, а дру­го­му — усе як од­рі­за­но. Петро виконує пісню «У сосіда хата біла…» про те, що в сусіда добре життя (і хата, і молодиця), усі його люблять, а він, безталанний, марно життя проживає.

Ява VI Петро і виборний.

В и ­б о р н ­ и й (вий­шов тим ча­сом на ву­ли­цю, слу­хав­слу­хав, а то­ді під­хо­ дить до Пет­ра). Ти, не­бо­же, і спі­ва­ка доб­рий. (…) Ви­бор­ний спіл­ку­єть­ся з Пет­ром.

Ява VII Т і ж с а м і т а в о з н и й.

В о з ­н и й (підходить до виборного). Що ти тут, ста­рос­то мій, — те­є­то як йо­го — роз­г­ла­голь­с­тву­єш із при­шель­цем? В и ­б о р н ­ и й. Та тут ди­во, доб­ро­дію; сей пар­ня­га був у те­ат­рі та ба­чив ко­ме­дію і за­чав бу­ло ме­ні роз­ка­зо­ва­ти, яка во­на, та ви пе­ре­би­ли. В о з ­н и й. Ко­м е­дія, си­річ ли­це­дійс­тво. (До Пет­ра.) Про­д ол­жай, ва­­ шець... П е т ­р о. На ко­ме­дії од­ні ви­хо­дять — по­го­во­рять, по­го­во­рять та й пі­дуть; дру­гі вий­дуть — те ж роб­лять; де­ко­ли під му­зи­ку спі­ва­ють, смі­ють­ся, пла­чуть, ла­ють­ся, б’ють­ся, стрі­ля­ють­ся, ко­лють­ся та вми­ра­ють. (…) Пет­ро доклад­ні­ше роз­по­ві­дає про те­атр.

Ява VI­II

П е т ­р о (сам). Горь­ко ме­ні слу­ха­ти, що Тер­пи­ли­ху кличе дру­гий, а не я, те­щею. Так На­тал­ка не моя? На­тал­ка, кот­ру я лю­бив біль­ше всь­о­го на сві­ті; для ко­то­рої од­ва­жо­вав жизнь свою на всі бі­ди, для ко­то­рої стог­нав під тяж­кою ро­бо­тою, для ко­то­рої ски­тав­ся на чу­жи­ні й за­роб­ле­ную ко­пій­ку зби­вав до­ку­ пи, щоб роз­ба­га­тіть і наз­вать На­тал­ку сво­єю віч­но! І ко­ли сам Бог бла­гос­ло­вив мої тру­ди, На­тал­ка то­ді дос­та­єть­ся дру­го­му! О, злая моя до­ле! Чому ти не та­кая, як у дру­гих? (…) Пет­ро співає пісню «Та йшов ко­зак з До­ну…» про ко­за­ка, який, по­­вер­та­ю­чись із До­ну, прок­ли­нає свою тяж­ку до­лю.

Ява IX П е т р о і М и ­к о ­л а.

П е т ­р о. А що, Ми­ко­ло! Яка чут­ка? 93

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

М и ­к о ­л а. Не ус­пів ні­чо­го й спи­та­ти. Ли­хий при­ніс воз­но­го з ви­бор­ним. Та то­бі б тре­ба при­та­ї­тися де­не­будь. На­тал­ка обі­ща­ла на час сю­ди вий­ти. П е т ­р о. Як я удер­жуся не по­ка­за­тися, ко­ли по­ба­чу свою ми­лу? М и ­к о ­л а. Я клик­ну те­бе, ко­ли тре­ба бу­де. Пет­ро хо­ва­єть­ся.

Ява Х М и к о л а і Н а ­т а л ­к а.

Н а ­т а л ­ка (шви­день­ко ви­хо­дить). Що ти хо­тів ска­за­ти ме­ні, Ми­ко­ло? Го­во­ри швид­ше, бо за мною за­раз збі­га­ють­ся. М и ­к о ­л а. Ні­чо­го. Я хо­тів спи­та­ти те­бе, чи ти справ­ді пос­ва­та­на за воз­ но­го? Н а т­ а л ­к а (сум­но). Пос­ва­та­на... Що ж ро­бити, не мож­на біль­ше соп­ро­тив­ ля­ти­ся ма­те­рі. Я і так скіль­ко од­ви­льо­ва­ла­ся і вся­кий раз уби­ва­ла її сво­їм од­ка­зом. М и ­к о ­л а. Ну, що ж? Воз­ний — не взяв йо­го враг — за­вид­ний же­них. Не бійся, по­лю­бить­ся, а мо­же, і по­лю­бивсь уже? Н а ­т а л ­к а (до­кір­ли­во). Ми­ко­ло, Ми­ко­ло! Не гріх то­бі те­пер на­до мною смі­я­тися! Чи мож­на ме­ні по­лю­би­ти воз­но­го або ко­го дру­го­го, ко­ли я люб­лю од­но­го Пет­ра. О, ко­ли б ти знав йо­го, по­жа­лів би і ме­не, і йо­го. М и ­к о ­л а. Пет­ра? (Співає.) (...) Н а ­т а л ­к а (пла­че). Що ти ме­ні зга­дав! Ти роз­ди­ра­єш моє сер­це. О, я бід­ на! (Мов­чить, по­тім по­ка­зує на річ­ку.) Ба­чиш Ворс­клу?.. Або там, або ні за ким. М и ­к о л ­ а (по­ка­зує в той бік, де Пет­ро схо­вав­ся). Ба­чиш ту сто­ро­ну? От­же, і в Ворс­клі не бу­деш, і жу­ри­тись пе­рес­та­неш. Н а т­ а л ­к а. Ти, ме­ні зда­єть­ся, по­бу­вав­ши дов­го в го­ро­ді, оша­лів і зов­сім не тим став, що був. М и ­к о л ­ а. Ко­ли хо­чеш, то я так зроб­лю, що й ти не та бу­деш, що те­пер. Н а т­ а л ­к а. Ти чорт зна­є що вер­зеш, пі­ду луч­че до­до­му. (Хоче піти.) М и ­к о л ­ а (не пус­кає її). Пож­ди, од­но сло­во вис­лу­хай, та й одв’я­жись од ме­не. Н а т­ а л ­к а. Го­во­ри ж — що та­ке? М и ­к о л ­ а. Хо­чеш ба­чи­ти Пет­ра? Н а т­ а л ­к а. Що ти? Пе­рех­рес­тися! Де б то він узяв­ся? М и ­к о ­л а. Він тут, та бо­їть­ся по­ка­за­тися то­бі, по­то­му що ти пос­ва­та­на за воз­но­го. Н а ­т а л ­к а. Чо­го ж йо­му бо­я­тися? Нам не гріх по­ба­чи­тися, я іще не він­ча­ на... Та ти об­ма­ню­єш!.. М и ­к о ­л а. Не об­ма­нюю — приг­ля­дай­ся! Пет­ре, явися! Н а ­т а л ­к а (по­ба­чи­ла Пет­ра, скрик­ну­ла). Пет­ре! Петр ­ о. На­тал­ко! (Об­ні­ма­ють­ся.) М и ­к о ­л а (спі­ває.) (...) 94

Іван Котляревський На­тал­ка обі­цяє Пет­ро­ві бу­ти вір­ною йо­му на­ві­ки.

Н а ­т а л ­к а. (...) Дай же ме­ні свою ру­ку! (Узяв­ши ру­ки.) Будь же бод­рим і ме­ні вір­ним, а я на­віки твоя. М и ­к о л ­ а. Ай На­тал­ка! Ай Пол­тав­ка! От дів­ка, що і на краю про­пас­ті не тіль­ки не здриг­ну­лася, но й дру­го­го під­дер­жує! (До На­тал­ки.) За се зас­пі­ ваю то­бі піс­ню про Ворс­кло, щоб ти не ва­жи­лась йо­го про­слав­ля­ти со­бою: во­но й без те­бе слав­не. (…) Ми­ко­ла спі­ває піс­ню «Ворс­кло річ­ка не­ве­лич­ка…» про бит­ву зі шве­да­ми за Пол­ та­ву.

П е т ­р о. От­же, ідуть... М и ­к о л ­ а. Крі­пись, Пет­ре, і ти, На­тал­ко!.. Нас­ту­пає хма­ра, і бу­де ве­ли­кий грім. Ява XI Ви­хо­дять в о з ­н и й, в и ­б о р ­н и й і Т е р ­п и ­л и ­х а.

В и ­б о р н ­ и й. Що ви тут так дов­го роз­да­ба­рю­є­те? В о з ­н и й. О чем ви — те­є­то як йо­го — бе­сі­ду­є­те? Т е р ­п и ­л и ­х а (по­ба­чив­ши Пет­ра). Ой, ме­ні ли­хо! Н а ­т а л ­к а. Чо­го ви ля­ка­є­теся, ма­мо? Се Пет­ро. Т е р ­п и ­л и ­х а. Свят, свят, свят! Від­кіль він узяв­ся? Се ма­ра! П е т ­р о. Ні, се не ма­ра, а се я — Пет­ро, і ті­лом, і ду­шею. В о з ­н и й (до ви­бор­но­го). Що се за Пет­ро? В и ­б о р н ­ и й. Се, ма­буть, той, що я вам го­во­рив, На­тал­чин лю­без­ний, прой­ дис­віт, ла­нець. В о з ­н и й (до Пет­ра). Так ти, ва­шець, Пет­ро? Чи не мож­на б — те­є­то як йо­го — уби­ра­тись сво­єю до­ро­гою, бо ти, ка­жеть­ся, ба­чить­ся, ви­дить­ся, зда­єть­ся, меж на­ми лиш­ній. Н а т­ а л ­к а. По­чо­му ж він лиш­ній? Терп ­ и ­л и ­х а. І ві­до­мо — лиш­ній, ко­ли не в час прий­шов ха­ти хо­ло­ди­ти. П е т ­р о. Я вам ні в чім не по­мі­шаю, кін­чай­те з бо­гом те, що на­ча­ли. Н а ­т а л ­к а. Не так то лег­ко мож­на окон­чи­ти те, що во­ни на­ча­ли. В о з ­н и й. А по ка­кой би то та­кой ре­зон­ной при­чи­ні? Н а ­т а л ­к а. А по та­кій при­чи­ні: ко­ли Пет­ро мій вер­нувся, то я не ва­ша, доб­ ро­дію. В о з ­н и й. Од­н а­к о ж, ва­ше­ці про­ше, ви руш­ни­ки по­д а­ва­ли, си­річ — те­є­то як йо­го — ти од­ру­жи­ла­ся зо мною. Н а ­т а л ­к а. Да­ле­ко іще до то­го, щоб я з ва­ми од­ру­жи­ла­ся! Руш­ни­ки ні­чо­го не зна­чать. В о з ­н и й (до Тер­пи­ли­хи). Не прог­ні­вай­ся, ста­ра. Доч­ка твоя — те­є­то як йо­го — на­ру­ша­єть уза­ко­нен­ний по­ря­док. А по­не­же руш­ни­ки та шов­ко­вая хус­т­­­ка суть до­ка­за­тель­с­тва доб­ро­воль­но­го й неп­ри­нуж­ден­но­го єя сог­ла­сія бить мо­єю со­жи­тель­ни­цею, то в та­ко­вом при­пад­кі ста­не­те пред суд, зап­ла­ти­ те пе­ню і по­си­ди­те на ве­жі. 95

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

В и ­б о р н ­ и й. О, та­к! Так! За­раз до во­лос­но­го прав­лен­ія та й у ко­лоду. Т е р ­п и л ­ и ­х а (зі страхом). Ба­теч­ки мої, уми­ло­сер­ді­тесь! Я не одс­ту­­паю од с­во­го сло­ва. Що хо­че­те, ро­бі­те з Пет­ром, а На­тал­ку, про ме­не, зв’яжі­те й до він­ця ве­ді­те. Н а т­ а л ­к а. Не до­ка­жуть во­ни сь­о­го. Пет­ро ні­чо­го не ви­но­ват, а я са­ма не хо­чу за па­на воз­но­го: до сь­ог­ о си­лою ніх­то ме­не не при­ну­дить. І ко­ли на те іде, так знай­те, що я віч­но од­рі­ка­юсь од Пет­ра та й за воз­ним ні­ко­ли не бу­ду. М и ­к о ­л а. Що то те­пер ска­жуть? В и ­б о р ­н и й. От вам і Пол­тав­ка! Люб­лю за оби­чай! Терп ­ и ­л и ­х а. Вис­лу­хай­те ме­не, мої рід­нії! Доч­ка моя до сь­ог­ о ча­су не бу­ла та­кою уп­ря­мою і смі­лою; а як прий­шов сей (по­ка­зує на Пет­ра) ши­бе­ ник, прой­дис­віт, то й На­тал­ка обе­зу­мі­ла та зро­би­лася та­кою, як ба­чи­те. Ко­ли ви не вип­ро­ва­ди­те від­сіль сь­ог­ о го­лод­ран­ця, то я не ру­ча­юся, щоб во­на й ме­не пос­лу­ха­ла. В о з ­н и й і в и ­б о р н ­ и й (ра­зом). Вон, роз­би­ша­ко, із на­шо­го се­ла за­раз... І щоб твій і дух не пах! А ко­л и во­л ею не пі­д еш, то ту­д а зап­р ов­т о­р и­м о, де ко­з ам ро­г и прав­л ять. Т е р ­п и ­л и ­х а. Ізслиз­ни, ма­ро! П е т ­р о. Ути­хо­мир­теся на час і вис­лу­хай­те ме­не: що ми лю­би­ли­ся з На­тал­ кою, про те і Бо­гу, і лю­дям із­віс­но: но щоб я На­тал­ку од­го­во­рю­вав іти за­муж за па­на воз­но­го, на­у­чав доч­ку не слу­ха­ти ма­те­рі й по­се­ляв не­сог­ла­ сіє в сім’ї — не­хай ме­не Бог на­ка­же! На­тал­ко, по­ко­ри­ся сво­їй до­лі, пос­лу­хай ма­те­рі, по­лю­би па­на воз­но­го й за­будь ме­не на­ві­ки! (Од­вер­та­єть­ся та ути­рає сль­о­зи. Усі ви­яв­ля­ють спів­чут­тя до Пет­ра, на­віть воз­ний.) Т е р ­п и ­л и х ­ а (на­бік). Доб­рий Пет­ро! Сер­це моє про­тив во­лі за йо­го всту­па­ єть­ся! На­тал­ка пла­че, воз­ний за­мис­лю­єть­ся.

В и ­б о р н ­ и й. Що не го­во­ри, а ме­ні жаль йо­го. М и ­к о ­л а. На чім то все се око­шить­ся? В о з ­н и й (до Пет­ра). Ти, ва­шець, — те­є­то як йо­го — ку­да те­пер по­ма­н­д­ ру­єш? П е т ­р о. Я ішов в Пол­та­ву, но те­пер пі­ду так, щоб ні­ко­ли сю­ди не вер­та­ тися... Іще па­ру слов ска­жу На­тал­ці. На­тал­ко! Я че­рез те­бе ос­та­вив Пол­ та­ву й для те­бе в даль­ніх сто­ро­нах тру­див­ся чо­ти­ри го­ди; ми з то­бою ви­рос­ли та зго­до­ва­ли­ся вку­пі у тво­єї ма­те­рі, ніх­то не вос­п­ре­тить ме­ні по­чи­та­ти те­бе сво­єю сес­т­рою. Що я на­жив — усе твоє: на, возь­ми! (Вий­має зза па­зу­хи за­гор­не­ні в луб­ки гро­ші.) Щоб пан воз­ний ні­ко­ли не поп­рек­нув те­бе, що взяв бід­ну й на те­бе із­дер­жав­ся. Про­щай! Ша­нуй ма­тір на­шу, лю­би сво­го суд­же­но­го, а за ме­не одп­рав па­на­хи­ду. Н а ­т а л ­к а. Пет­ре! Не­щас­тя моє не та­ке, щоб гріш­ми мож­на од йо­го од­ку­пи­ ти­ся: во­но тут! (По­ка­зує на сер­це.) Не тре­ба ме­ні гро­шей тво­їх. Во­ни ме­ні не по­мо­жуть. Но бі­дою на­шою не по­ті­шать­ся во­ро­ги на­ші... І мо­їй жиз­ні ко­нець не­да­ле­ко... (Схи­ля­єть­ся на пле­че Пет­ро­ві.) Т е р ­п и ­л и х ­ а (під­бі­гає та обій­має Пет­ра.) Пет­ре! 96

Іван Котляревський

Н а ­т а л ­к а (обій­маючи Пет­ра). Ма­мо! Ко­го ми те­ря­є­мо?! М и ­к о ­л а (до ви­бор­но­го). А то­бі як він зда­єть­ся? В и ­б о р н ­ и й. Та­ко­го чо­ло­ві­ка, як Пет­ро, я зро­ду не ба­чив! В о з ­н и й (ви­хо­дить на­пе­ред). Раз­миш­лял я пре­до­воль­но і на­шел, что ве­ли­ко­душ­ний пос­ту­пок вся­кії страс­ті в нас пе­ре­си­ли­ва­єть. Я — воз­­ний і приз­на­юсь, что от рож­де­нія мо­є­го рас­по­ло­же­н к доб­рим ді­лам; но, за не­до­ суж­нос­тію по дол­ж­нос­ті й за дру­ги­ми кло­по­та­ми, до­се­лі ні од­но­го не зді­лал. Пос­ту­пок Пет­ра, то­лі­ко усер­д­ний і без при­мі­су ухищ­ре­нія, под­ви­га­єть ме­не на ни­жес­лі­ду­ю­щеє... (До Тер­пи­ли­хи.) Вет­хая день­ми! Бла­гос­ло­виш лі на бла­гоє ді­ло? Т е р ­п и ­л и ­х а. Во­ля ва­ша, доб­ро­дію! Що не зро­би­те, усе бу­де хо­ро­ше: ви в нас пан пись­мен­ний. В о з ­н и й. Доб­рий Пет­ре та бой­кая На­тал­ко! Прис­ту­пі­те до ме­не! (Бе­ре їх за­ ру­ки, під­во­дить до ма­те­рі.) Бла­гос­ло­ви ді­тей сво­їх щас­тям і здо­ ров’ям. Я од­ка­зу­юсь од На­тал­ки й ус­ту­паю Пет­ру во віч­ноє і по­то­м­ствен­ноє вла­ді­ніє з тим, щоб зро­бив її бла­го­по­луч­ною. (До гля­да­чів.) По­є­лі­ку же я — воз­ний, то по при­ві­ле­гії, Ста­ту­том ме­ні на­да­ной, за­по­ві­даю всім: «Где два б’ють­ся — тре­тій не мі­шайся!» — і твер­до па­м’я­то­вать, що на­силь­но ми­лим не бу­деш. Петр ­ о і Н а т­ а л ­к а (об­ні­ма­ють ма­тір). Ма­ти на­ша рід­ная, бла­­го­сло­ви нас! Т е р ­п и ­л и ­х а. Бог з’єди­ня­єть вас чу­дом, не­хай вас і бла­гос­ло­вить Сво­єю бла­гос­тію... М и ­к о ­л а. От та­ко­ві­то ва­ші пол­тав­ці! Ко­ли ді­ло пі­де, щоб доб­ро зро­би­ти, то один пе­ред дру­гим хва­та­ють­ся. В и ­б о р н ­ и й. На­тал­ка — по всь­о­му пол­тав­ка, Пет­ро — пол­та­вець, та й воз­ ний, зда­єть­ся, не з дру­гої гу­бер­нії. П е т ­р о. На­тал­ко! Те­пер ми ні­ко­ли не роз­лу­чи­мо­ся. Бог нам по­міг пе­ре­ нес­ти бі­ди й на­пас­ті, Він по­мо­же нам вір­ною лю­бо­вію і по­ря­доч­ною жиз­нію бу­ти при­мі­ром для дру­гих і зас­лу­жить проз­ви­ще доб­рих пол­тав­ців. Зас­пі­ вай же, ко­ли не за­бу­ла, свою піс­ню, що я най­біль­ше лю­блю.

Кадр із кінофільму «Наталка Полтавка» (реж. Р. Єфіменко)

97

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Н а ­т а л ­к а. Ко­ли ко­го лю­биш, то ні­чо­го не за­бу­деш. (Цілує Петра й співає.) Ой я дів­чи­на Пол­тав­ка, Ко­ло ме­не хлоп­ці в’ють­ся А зо­вуть ме­не На­тал­ка: І за ме­не час­то б’ють­ся, Дів­ка прос­та, не кра­си­ва, Но я люб­лю Пет­ра ду­же, З доб­рим сер­цем, не спе­си­ва. А до дру­гих мні бай­ду­же. (...) 7.

З а в і ­с а .

Опрацюйте літературнокритичний матеріал до п’єси «Наталка Полтавка».

«У чо­му вся си­ла п’єси, у чо­му її ча­ру­ю­ча ду­шу кра­са? У над­зви­чай­ній прос­то­ті, у прав­ді й, най­го­лов­ні­ше, у лю­бо­ві ав­то­ра до цьо­го на­ро­ду, у лю­бо­ ві, кот­ра із сер­ця Кот­ля­рев­сько­го пе­рей­шла на йо­го твір» — ци­ми сло­ва­ми вис­ло­вив своє за­хоп­лен­ня «На­тал­кою Пол­тав­кою» ук­ра­їн­ський дра­ма­тург І. Кар­пен­ко­­Ка­рий. З «На­тал­ки Пол­тав­ки» по­чи­на­єть­ся ста­нов­лен­ня на­ці­о­наль­ної дра­ма­тур­ гії. Тож за­пам’ятай­те да­ту на­пи­сан­ня п’єси — 1819 р., від неї розпо­чи­на­єть­ся й ус­піш­не сце­ніч­не жит­тя цьо­го тво­ру. Особ­ли­віс­тю дра­ми є по­єд­нан­ня оз­нак кіль­кох нап­ря­мів і жан­рів то­го­час­ної лі­те­ра­ту­ри: сен­ти­мен­та­ліз­му1 з йо­го праг­нен­ням вик­ли­ка­ти спів­чут­тя, по­чут­тя жа­лю, прос­ві­ти­тель­сько­го ре­ал­ із­му й кла­си­циз­му. Ав­тор збе­рі­гає кла­си­цис­тич­ний за­кон єд­нос­ті міс­ця (се­ло бі­ля Ворс­кли), ча­су (дія від­бу­ва­єть­ся про­тя­гом од­но­го дня) і са­мої дії. Сю­жет п’єси. В ос­но­ві сю­же­ту — ти­по­вий для єв­ро­пей­сько­го сен­ти­мен­та­ ліз­му кон­флікт: не­рів­не ко­хан­ня та на­мір не­лю­ба од­ру­жи­ти­ся з дів­чи­ною. За­мож­ний Тер­пи­ло не хо­че від­да­ти свою доч­ку На­тал­ку за наз­ва­но­го си­на Пет­ ра, хо­ча мо­ло­ді й за­ко­ха­ні, і ви­га­няє йо­го. Бать­ко спи­ва­єть­ся, ро­зо­рю­єть­ся та по­ми­рає, а ро­ди­на ви­му­ше­на пе­ре­ї­ха­ти з Пол­та­ви до се­ла (цю іс­то­рію роз­по­ ві­дає ви­бор­ний). Аби за­ра­ди­ти скру­ті, Гор­пи­на Тер­пи­ли­ха хо­че від­да­ти На­тал­ ку за ста­ро­го, про­те за­мож­но­го воз­но­го Те­тер­ва­ков­сько­го. Хоча На­тал­ка лю­бить і че­кає Пет­ра, про­те по­дає не­лю­бу руш­ни­ки, аби до­го­ди­ти ма­те­рі. Са­ме в цей мо­мент по­вер­та­єть­ся із за­ро­біт­ків Пет­ро. Хло­пець роз­чу­лює воз­ но­го тим, що го­то­вий по­жер­т­ву­ва­ти влас­ним щас­тям за­ра­ди бла­го­по­луч­чя На­тал­ки, тож ста­рий ба­га­тій ро­бить ве­ли­ко­душ­ний вчи­нок, від­сту­пив­шись від ко­ха­ної дів­чи­ни. Те­ма, ідея, жанр тво­ру. Ос­нов­ний мо­тив п’єси — роз­лу­ка дів­чи­ни з ко­ха­ ним­­бід­ня­ком та од­ру­жен­ня з осо­руж­ним ба­га­ті­єм. Те­ма­ти­ка тво­ру до­во­лі ши­ро­ка: зоб­ра­жен­ня по­бу­то­вих су­пе­реч­нос­тей ук­ра­їн­сько­го се­ла, со­ці­аль­ної не­рів­нос­ті; по­каз жит­тя се­лян, бур­ла­ків, чи­нов­ни­ків; від­тво­рен­ня тра­ди­цій, зви­ча­їв і пі­сень. Основ­на ідея: ос­пі­ву­ван­ня ду­хов­ної ве­ли­чі лю­ди­ни з на­ро­ду. І. Кот­ля­рев­ський один із пер­ших в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі взяв го­лов­ну ге­ро­ї­ ню з на­ро­ду — прос­ту дів­чи­ну — і по­ка­зав її ви­со­кі ду­хов­ні якос­ті (у цьо­му по­ля­гає но­ва­торс­тво ав­то­ра). За жан­ром «На­тал­ка Пол­тав­ка» — со­ці­аль­но­­по­ бу­то­ва дра­ма, гли­боко­на­ці­о­наль­на ха­рак­те­ра­ми й ес­те­тич­ною фор­мою, пер­ 1 Сентиментальний — надмірно ніжний у вияві почуттів; здатний легко розчулитися.

98

Іван Котляревський

ший твір но­вої ук­ра­їн­ської дра­ма­тур­гії. І. Кот­ля­­рев­ський так виз­на­чив жанр тво­ру: «Опе­ра ма­ло­ро­сій­ська у двох ді­ях», що пе­ред­ба­чає ба­га­то му­зи­ки й пі­сень. Усьо­го в тек­сті 20 пі­сень — арії, ду­е­ти, тріо, хор — як фоль­клор­но­го по­ход­жен­ня («Ві­ють віт­ри, ві­ють буй­ні...», «У со­сі­да ха­та бі­ла»), так і лі­те­ра­ тур­но­го («Вся­ко­му го­ро­ду нрав і пра­ва...», «Сон­це ни­зень­ко»). Ді­йо­ві осо­би. У п’єсі всьо­го 6 ді­йо­вих осіб: На­тал­ка, її ма­ти Гор­пи­на Тер­пи­ ли­ха, ко­ха­ний Пет­ро, Ми­ко­ла, воз­ний Те­тер­ва­ков­ський і ви­бор­ний Ма­ко­го­ нен­ко. На­тал­ка, цен­траль­ний пер­со­наж п’є­си, на­ді­ле­на ха­рак­те­рис­ти­ка­ми іде­а­ль­ної ге­ро­ї­ні: «Зо­ло­то — не дів­ка! (...) К­ромі то­го, що кра­си­ва, ро­зум­на, мо­тор­на й до вся­ ко­го ді­ла до­теп­на, — яке в неї доб­ре сер­це, як во­на по­ва­ жає ма­тір свою, ша­нує всіх стар­ших се­бе; яка тру­дя­ща, яка ру­ко­діль­ни­ця; се­бе й ма­тір свою на сві­ті дер­жить». Це сло­ва од­но­сель­ця ви­бор­но­го, який під­си­­лює своє за­хоп­лен­ня сло­ва­ми яке, як, яка. Крім то­го, що На­тал­ка пра­цьо­ви­та, прик­лад для всьо­го се­ла, во­на ще й вір­на в любові, че­кає свого коханого вже чо­ти­ри ро­ки: «На­тал­ ка без ду­ші йо­го (Пет­ра. — Авт.) лю­бить, че­рез йо­го всім Кадр із кінофільму же­ни­хам од­ка­зує...» Щоп­рав­да, воз­ний ди­ву­єть­ся, як «Наталка мож­на «лю­бить та­ко­го чо­ло­ві­ка, кото­ро­го (...), мо­жет Полтавка» бить, і кіс­тки пог­ни­ли». (реж. Р. Єфіменко) До­во­лі склад­ний об­раз На­тал­чи­ної ма­те­рі — Гор­пи­ни Тер­пи­ли­хи. Во­на ви­хо­ва­ла доч­ку доб­рою, чес­ною та пра­цьо­ви­тою, про­те щас­ тя ро­зу­міє зов­сім не так, як На­тал­ка: їй кра­ще вмер­ти, ніж жи­ти в бід­нос­ті, то­му й умов­ляє донь­ку вий­ти за­між за ба­га­то­го під­стар­ку­ва­то­го не­лю­ба. Під впли­вом мрій про ба­гатс­тво змі­ню­єть­ся став­лен­ня Гор­пи­ни до Пет­ра, яко­го во­на з по­кій­ним чо­ло­ві­ком «лю­би­ли, як рід­но­го си­на». Ко­ли ж хло­пець повер­ та­єть­ся із за­ро­біт­ків, Тер­пи­ли­ха зус­т­рі­чає йо­го не ду­же теп­ло, на­ді­ля­юч ­ и оцін­ ни­ми сло­ва­ми го­лод­ра­нець, ши­бе­ник, прой­дис­віт. А ко­ли воз­ний, який ра­ні­ше за­ля­ку­вав на­ре­че­ну штра­фом і тюр­мою, від­мов­ля­єть­ся од­ру­жи­ти­ся з На­тал­ кою на ко­ристь молодого парубка, Тер­пи­ли­ха мит­тю схи­ля­єть­ся сер­цем до бла­го­род­но­го Пет­ра. Пет­ро й Ми­ко­ла — си­ро­ти, без ро­ду, без пле­ме­ні, без та­ла­ну й без при­ю­ту. Во­ни од­на­ко­во пра­цьо­ви­ті, щи­рі й без­ко­рис­ли­ві на­ту­ри. В обох роз­ви­не­не по­чут­тя влас­ної гід­нос­ті, але ма­ють різ­ні ха­рак­те­ри. Пет­ро — чес­ний, ве­ли­ко­ душ­ний, здат­ний на са­мо­по­жертву за­ра­ди ін­шої лю­ди­ни, він ко­хає На­тал­ку «біль­ше, як са­мо­го се­бе», го­то­вий усі гро­ші, за­роб­ле­ні тяж­кою пра­цею про­тя­ гом чо­ти­рьох ро­ків, від­да­ти На­тал­ці, щоб воз­ний ні­ко­ли не міг їй до­рі­ка­ти, що «взяв бід­ну». Микола не та­кий м’яко­сер­дний, як Петро, твер­ді­шої вда­чі, ні­ко­ли не впа­ дає в роз­пач, до­теп­ний. Він оп­ти­міст, від­чаю не­має міс­ця в йо­го ду­ші: мрі­ю­ чи про віль­не жит­тя, зби­ра­єть­ся по­да­ти­ся на Та­мань до чор­но­мор­ців, бо лю­бить ко­заць­ке то­ва­рис­тво. Воз­ний Те­тер­ва­ков­ський — са­ти­рич­ний об­раз чи­­нов­ни­ка, ха­бар­ни­ка, який страждає через те, що з кож­ним ро­ком усе труд­ні­ше ви­би­ва­ти з лю­дей 99

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

гро­ші. Йо­го ін­те­ре­си — дрі­б’яз­ко­ві й пот­вор­ні: скар­ги, по­­зо­ви, пог­ра­бу­ван­ня. Це, за влуч­ною ха­рак­те­рис­ти­кою Ми­ко­ли, «ха­пун та­кий, що з рід­но­го бать­ка злу­пить». Воз­ний знає, що лю­ди ба­чать йо­го злов­жи­ван­ня, тож ви­­­­п­рав­до­ву­ єть­ся тим, що всі об­ма­ню­ють. Із ці­єю ме­тою він на­віть пе­ре­ро­бив на свій лад піс­ню Г. Ско­во­ро­ди «Вся­ко­му го­ро­ду нрав і пра­ва...», у якій спі­ває, що «хто не лу­ка­вить, той зза­ду си­дить». Яск­ра­вим за­со­бом ха­рак­те­ро­т­во­рен­ня воз­ но­го Те­тер­ва­ков­сько­го є йо­го мо­ва, а точ­ні­ше — жах­ли­вий сур­жик з ук­ра­їн­ ських і ро­сій­ських слів, сло­вес­ний па­ра­зит «те­є­­то як йо­го». Хай там як, але в зас­ко­руз­лій ду­ші возного є міс­це й ве­ли­ко­душ­нос­ті. Зга­дай­те фі­наль­ний епі­зод п’єси, у яко­му він від­сту­пає від На­тал­ки й про­ сить Тер­пи­ли­ху бла­гос­ло­ви­ти ді­т ей на щас­тя та любов. От­же, об­раз воз­но­го неод­ноз­нач­ний: він і здир­ник, бю­рок­рат і вод­но­час — лю­ди­на, спро­мож­на на щи­рі по­чут­тя й доб­рі вчин­ки. Не­од­ноз­нач­ний об­раз і ви­бор­но­го Ма­ко­го­нен­ка. З од­­ но­го бо­ку, він «хит­рий як ли­си­ця», «де й чорт не змо­же, то пош­ли Ма­ко­го­нен­ка, за­раз до­ка­же», не­щи­рий, ко­рис­то­ ­люб­ний, а з ін­шо­го бо­ку, ви­кликає не­а­би­як ­ у сим­па­тію че­рез при­хиль­ність до бід­них, за­мов­ляє доб­ре сло­во про На­тал­ку, а по­тім і про Пет­ра («Та­ко­го чо­ло­ві­ка, як Пет­ро, я зро­ду не ба­чив!»), а най­біль­ше через те, що зне­ Кадр із кінофільму ва­жає чи­нов­ни­ків­­ха­бар­ни­ків, отих «п’явок», що з про­ «Наталка с­то­го на­ро­ду «кров смок­чуть». Тож став­лен­ня до ви­бор­ Полтавка» но­го біль­ше по­зи­тив­не, аніж не­га­тив­не. (реж. Р. Єфіменко)

До речі… 1890 р. М. Ли­с ен­ко на­пи­с ав до п’єси «На­тал­ка Пол­тав­ка» му­з и­к у. Йо­г о од­н ой­м ен­н а опе­р а ста­л а ше­д ев­р ом сві­т о­в о­г о ми­с­тец­тва, кла­сич­ним зраз­ ком ук­ра­їн­сько­го опер­но­го ре­пер­ту­а­ру, що й ни­ні не схо­дить зі сце­ни ук­ра­їн­ ських про­фе­сій­них те­ат­рів.

Сцена з вистави «Наталка Полтавка». Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької

100

Іван Котляревський 8.

Опрацюйте літературно-­критичний матеріал до п’єси «Москаль-­ чарівник» і прочитайте уривок із твору.

Джерела твору. І. Котляревський написав п’єсу «Москаль-­чарівник» у 1819 р. для Полтавського театру. У ній подано мандрівний сюжет, узятий драматургом, за свідченнями лі­ тературознавців, із чужоземного літературного (письменник вільно володів французькою) і фольклорного українського твору, про залицяльника, який приходить до господині за відсутності чоловіка. Деякі сюжетні елементи він «запозичив і з українських народних казок, оповідань і пісень, особливо про зрадливу жінку, її коханця, обдуреного чоловіка та захожого, який… видає себе за чарівника» (Є. Нахлік). Твір написаний двома мовами: українською (Тетяна та Михайло Чупруни, подружжя) і російською (Финтик, міський писар, і Лихой, солдат). П’єса закінчується щасливо: міський писар, кар’єрист і зальотник Финтик, кається. Тут спостерігаємо просвітницьку естетичну настанову — виховувати не покарою, а великодушними вчинками. Визначальні ознаки п’єси «Москаль-­чарівник». У водевілі І. Котлярев­ ського москаль представляє панівну, імперську націю, а селяни — пригноблену, позбавлену державності й свого війська. Солдат, етнічний росіянин, поводиться в хаті українських селян як завой­овник. Вустами Финтика, малоросійського чиновника, автор підкреслює типовість такої поведінки російських солдатів в Україні. Поява та вчинки москаля приводять до неочікуваних результатів: увиразню­ ються подружня вірність, гідність і кмітливість Тетяни, працьовитість, статеч­ ність і довірлива вдача її добродушного чоловіка — чумака Михайла Чупруна. І. Котляревський порушує проблему втрати природного зв’язку поколінь, замислюється над драмою простих батьків, які зробили все, аби діти здобули освіту, вибилися в люди. Тетяна докоряє Финтикові: «Ви думаєте, що паньматка Ваша уже й гірша од Вас тим, що Ви письменний, нажили якийсь чинок… Та вона ж Вас родила, вигодовала, до розуму довела…» Риси сентименталізму в п’єсі полягають у протиставленні «освіченим» людям морально здорових селян, в ідилічному зображенні селянського життя.

Теорія літератури  (з фр. від назви долини річки Вір, де в ХV ст. вперше з’явився цей вид Водевіль художньої творчості) — жанр невеликої, легкої, часто одноактної п’єси, за основу якої взято анекдотичну подію і в якій діалоги героїв чергуються із жартівливими куплетами й танцями, що виконують під музику. 9.

Виконайте завдання. 1.

П’єса «На­тал­ка Пол­тав­ка» по­чи­на­єть­ся з піс­ні А «Вид­но шля­хи пол­тав­ськії...» В «Вся­ко­му го­ро­ду нрав і пра­ва...» Б «Ой під виш­нею, під че­реш­Г «Ві­ють віт­ри, ві­ють буй­ні...» нею...»

101

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 2. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між реплікою та героєм (героїнею) твору. Ге­рой (героїня) тво­ру

Репліка

1 «Ста­ра Тер­пи­ли­ха не зсу­ну­лась іще з глуз­ду, щоб вам од­ка­за­ти». 2 «Юрис­та зав­зя­тий і ха­пун та­кий, що з рід­но­го бать­ка злу­пить!» 3 «Горь­ко ме­ні слу­ха­ти, що Тер­пи­ли­ху зо­веть дру­гий, а не я те­щею». 4 «...От рож­де­нія мо­є­го рас­по­ло­жен к доб­рим ді­лам; но... до­се­лі ні од­но­го не зді­лал».

А Б В Г Д

ви­бор­ний На­тал­ка Ми­ко­ла воз­ний Пет­ро

3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між вчинком і героєм (героїнею) твору. Вчи­нок

1 2 3 4

до­по­ма­гає в «сер­деч­но­му ді­лі» пог­ро­жує штра­фом і тюр­мою іде з рід­но­го се­ла до ко­за­ків від­дає всі свої гро­ші ко­ха­ні­й

Ге­рой (героїня) тво­ру

А Пет­ро Б воз­ний В Ми­ко­ла Г ви­бор­ний Д Тер­пи­ли­ха

Як ви ро­зу­мі­є­те ха­рак­те­рис­ти­ку дра­ма­тич­но­го тво­ру «єд­ність міс­ця, ча­су й дії»? Ар­гу­мен­туй­те свою дум­ку, на­вів­ши прик­ла­ди з тек­сту. 5. Які піс­ні з п’єси «На­тал­ка Пол­тав­ка» ви чу­ли ра­ні­ше? Яку роль піс­ні ві­діг­ра­ ють у тво­рі? 6. Майже всі пер­со­нажі п’єси мають пев­ні по­зи­тив­ні ри­си й не­до­лі­ки. Виз­нач­ те й наз­віть їх. 7. Чи ак­ту­аль­на сво­єю проб­ле­ма­ти­кою п’єса «На­тал­ка Пол­тав­ка» у на­ші дні? 8. Поясніть, у чому специфіка жанру водевілю. 9. У чо­му по­ля­гає но­ва­торс­тво І. Кот­ля­рев­сько­го? 10. Інсценізуйте уривки із п’єс «Москаль-чарівник» і «Наталка Полтавка». 4.

11. Виз­нач­те в п’єсі «На­тал­ка Пол­тав­ка» сю­жет­ні еле­мен­ти. 12. Про­чи­тай­те яву ХІ (дія дру­га) за ро­ля­ми. 10. Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. 1. Ви­п и­ш іть у зошит ци­т ат­н і ха­р ак­т е­р ис­т и­к и до кож­н о­г о пер­с о­н а­ж а п’єси І. Кот­ля­рев­сько­го «На­тал­ка Пол­тав­ка». 2. Вив­чіть од­ну з пі­сень п’єси «На­тал­ка Пол­тав­ка» на­пам’ять (за ба­­жан­ням).

102

Григорій Квітка-Основ’яненко

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778–1843) 1.

Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин і ви­ко­най­те зав­дан­ня.

Ж. Б. Грьоз. Спогади

Е. Ві­же­­Леб­рен. Ав­то­пор­трет із доч­кою

В. Бо­рови­ков­ський. Княж­ни Га­га­рі­ни

А. Виз­нач­те, які ге­роїні скон­цен­тро­ва­ні на со­бі та сво­їх по­чут­тях, а які пе­рей­ ма­ють­ся іншими проб­ле­ма­ми. Б. У цих ро­бо­тах зоб­ра­же­но по­дії чи по­чут­тя? В. Чи мож­на зоб­ра­же­ні мо­ти­ви наз­ва­ти сен­ти­мен­таль­ни­ми? 2.

Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті про Г. Квіт­ку­­Ос­нов’янен­ка та пе­ре­ка­жіть ці­ка­ві епі­зо­ди з йо­го жит­тя.

Гри­го­рій Квіт­ка­­Ос­нов’янен­ко (справж­­нє прізви­ ще Квітка) на­ро­­­див­ся 29 лис­то­па­да 1778 р. на ху­то­рі Ос­но­ва по­б­ли­зу м. Хар­ко­ва в ро­ди­ні знат­них по­мі­щи­ ків­дво­рян Фе­до­ра Квіт­ки та Ма­рії Квіт­ки (Шид­лов­ ської, теж із ба­га­то­го ро­ду). Ро­до­вий ма­єт­ ок май­бут­ ньо­го пись­мен­ни­ка був йо­го улюб­ле­ним міс­цем, яке він май­же ні­ко­ли не залишав. Жив скром­но й ро­зв ­ аж­ ли­во, пи­сав зде­біль­шо­го піс­ля обі­ду. Уве­че­рі чи­тав на­пи­са­не дру­жи­ні Ган­ні Гри­го­рів­ні, яка першою кри­ тикувала та давала слушні поради щодо творів. З вдяч­ ­­ніс­тю за щи­рість і лю­бов пись­мен­ник прис­вя­тив дру­жи­ні свої най­кра­щі по­віс­ті — «Ма­ру­ся» та «Сер­деш­на Ок­са­на». Гри­го­рій здо­був по­чат­ко­ву ос­ві­ту під наг­ля­дом сво­го дядь­ка, свя­ще­­нни­ка Па­ла­дія Квіт­ки, а зго­дом за­кін­чив Ку­рязь­ку мо­нас­тир­ську шко­лу. Бать­ко хо­тів, щоб син став вій­сько­вим, то­му в 1793 р. йо­го за­пи­са­ли на вій­сько­ву служ­бу в кін­ний полк, про­те хлоп­ця не прива­б­люва­ла та­ка кар’єра. Зго­дом юнак іде у від­став­ку в чи­ні ка­пі­та­на, який здобув як дво­ря­нин. У 1804 р. по­дав за­я­ву до Ста­ро­­Хар­ків­сько­го Пре­об­ра­жен­сько­го мо­нас­ти­ря, але, роз­ 103

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ча­ру­вав­шись у чер­нец­тві, че­рез пів­ро­ку по­ки­нув йо­го, ні­ко­го не по­пе­ре­див­ ши про своє рі­шен­ня. У книж­ці «Гри­го­рій Квіт­ка­­Ос­нов’янен­ко» І. Ільєн­ко опи­сує ці­ка­вий і вра­жа­ю­чий епі­зод із ди­тинс­тва пись­мен­ни­ка, який тра­пив­ся на шос­то­му ро­ці жит­тя: «Ко­ли він був ще ди­ти­ною, ня­ня не­о­бач­но зір­ва­ла на оці яч­мінь, і йо­го об­сі­ла зо­ло­ту­ха. Хво­ро­бу ви­лі­ку­ва­ли, та зо­ру вря­ту­ва­ти не змог­ли. Хлоп­чик ос­ліп... Од­но­го ра­зу Гриць по­ї­хав із ма­тір’ю в Ку­ряж пок­ло­ни­ти­ся ві­до­мій на всю Сло­бо­жан­щи­ну іко­ні Озер­нян­ської Бо­го­ма­те­рі, про яку йшла сла­ва як про чу­дот­вор­ну. То­го пам’ят­но­го дня в цер­кві Гриць нес­по­ді­ва­но від­чув, що з очей спа­дає по­во­ло­ка. У ту­ма­ні за­гой­да­ли­ся люд­ські пос­та­ті й цер­к­ва. Ту­ман по­во­лі роз­сі­яв­ся, пог­ляд ков­знув по оз­доб­ле­ній зо­ло­том іко­ні. Гри­це­ві ста­ло мо­то­рош­но: а рап­том це ви­ди­во зник­не й зно­ву все по­­г­ли­ не тем­ря­ва? Він бо­яз­ко сіп­нув ма­тір за ру­кав і про­ше­по­тів: — Ма­мо, хто це? — Де, си­ну? Про ко­го ти? — Хто це? Хто це? — за­ле­пе­тав хлоп­чик, по­ка­зу­ю­чи ру­кою на іко­ну. — Прес­вя­та Бо­го­ро­ди­ця... А ти що, ба­чиш? — сплес­ну­ла ру­ка­ми, аж озир­ ну­ли­ся пе­ред­ні. Си­но­ві ж ка­рі, чис­ті й до­пит­ли­ві, як і ра­ні­ше, очі бу­ли ося­ян ­ і яки­мось вог­ нем і вже не смут­ні, не мер­тві, а жи­ві, грай­ли­ві. — Проз­рів! Проз­рів! Ма­ти впа­ла на ко­лі­на й у нес­тя­мі прос­тяг­ла ру­ки до іко­ни: — Во­іс­ти­ну чу­дот­вор­на, во­іс­ти­ну! Згля­ну­ла­ся на на­ше без­та­лан­ня...» Гри­го­рій Квіт­ка — ба­га­тог­ран­на твор­ча осо­бис­тість. У 1812–1816 рр. був ди­рек­то­ром Хар­ків­сько­го те­ат­ру, ке­ру­вав тан­цю­валь­ним клу­бом, доб­ре грав на флей­ті, фор­те­пі­а­но, пок­лав на му­зи­ку чи­ма­ло влас­них ро­ман­сів, зок­ре­ма ме­ло­дій­ну «Кад­риль», а йо­го зна­ме­ни­тий «Марш» був над­зви­чай­но по­пу­ляр­ ним у ро­ки вій­ни з На­по­ле­о­ном. Пись­мен­ниць­ку ді­яль­ність Г. Квіт­ка­­Ос­нов’янен­ко роз­по­чав ро­сій­сько­ мов­ни­ми тво­ра­ми. Особ­ли­ву сла­ву йо­му при­нес­ли про­зо­ві тво­ри, на­пи­са­ні ук­ра­їн­ською мо­вою і ви­да­ні в Мос­кві в 1834 р. під за­го­лов­ком «Ма­ло­рос­сий­ ские по­вес­ти, рас­ска­зы­ва­ем ­ ые Грыць­ком Ос­но­вья­нен­ком». Він пер­шим в іс­то­ рії ук­ра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри ут­вер­див опо­від­ну ма­не­ру пись­ма, за що Т. Шев­ чен­ко наз­вав йо­го «бать­ком». Піз­ні­ше ці сло­ва по­ши­ри­ли­ся та зак­рі­пи­ли­ся на­дов­го: «бать­ко ук­ра­їн­ської по­віс­ті» (С. Єф­ре­мов). За сло­ва­ми І. Фран­ка, Г. Квіт­ка — «тво­рець лю­до­вої по­віс­ті, один із пер­ших то­го ро­ду твор­ців у єв­ро­пей­ських пись­менс­твах». Г. Квіт­ка­­Ос­нов’янен­ко по­мер 20 сер­пня 1843 р. піс­ля тяж­кої хво­ро­би в м. Хар­ко­ві, по­хо­ва­ний на Хо­лод­ній Го­рі. 3.

104

Про­чи­тай­те ко­рот­кий ог­ляд твор­чої спад­щи­ни Г. Квіт­ки­Ос­но­в’я­нен­ка та розка­ жіть, який твір вас най­біль­ше за­ці­ка­вив і чо­му (наз­ва, сю­жет, по­ру­ше­на проб­ ле­ма та ін.).

Григорій Квітка-Основ’яненко

Г. Квіт­ка­Ос­нов’янен­ко роз­по­чав лі­те­ра­тур­ну ді­яль­ність у со­ро­ка­річ­но­ му ві­ці. За 25 ро­ків твор­чої пра­ці на­пи­сав ро­сій­ською та ук­ра­їн­ською мо­ва­ ми май­же 80 тво­рів різ­них жан­рів: фей­ле­то­ни, лис­ти, ко­ме­дії, опо­ві­дан­ня, ро­ма­ни, іс­то­рич­но­ху­дож­ні на­ри­си, лі­те­ра­тур­но­пуб­лі­цис­тич­ні стат­ті. Дра­ма­тур­гія. Твір «Шель­мен­ко­ден­щик» — дво­мов­на ко­ме­дія, на­пи­са­на ро­сій­ською мовою, а го­лов­ний пер­со­наж Шель­мен­ко го­во­рить по­ук­ра­їн­ ськи. Дра­ма­тург ство­рив за­хоп­ли­вий сю­жет про те, як хит­рий слу­га втру­ ча­єть­ся в жит­тя па­нів і по­ши­ває їх у дур­ні. «Сва­тан­ня на Гон­ча­рів­ці» — пер­ша п’єса се­ред «ма­ло­ро­сій­ських опер» піс­ля «На­тал­ки Пол­тав­ки» І. Кот­ля­рев­сько­го. В ос­но­ві сю­же­ту — со­ці­аль­ний кон­флікт: ба­гач Кан­дзю­ба хо­че од­ру­жи­ти сво­го при­ше­леп­ку­ва­то­го си­на Стець­ка з Уля­ною, донь­кою Про­ко­па Шку­ра­та й Одар­ки. У п’єсу ор­га­ніч­но вве­де­но ук­ра­їн­ські піс­ні, об­ря­ди та тан­ці. Ши­ро­ке ви­ко­рис­тан­ня фоль­кло­ру, об­ря­ду сва­тан­ня, сцен на­род­но­го жит­тя на­да­ло ко­ме­дії не­пов­тор­но­го на­ці­о­ наль­но­го ко­ло­ри­ту. Му­зи­ку до ці­єї опе­ри на­пи­сав ком­по­зи­тор К. Сте­цен­ко. Про­за. Пи­са­ти про­зо­ві тво­ри ро­сій­ською мо­вою Г. Квіт­ку­Ос­нов’янен­ка на­дих­нув ней­мо­вір­ний ус­піх зем­ля­ка М. Го­го­ля. Але Г. Квіт­ка виб­рав свій шлях, ство­рив­ши ці­ка­ві ре­ал ­ іс­тич­ні по­віс­ті, ро­ма­ни з ознаками сен­ти­мен­та­ліз­ му або гу­мо­рис­тич­но­са­ти­рич­ні: «Пан Ха­ляв­ский», «Жизнь и по­хож­де­ния Пет­ра Сте­пано­ва, сы­на Стол­би­ко­ва», «Яр­мар­ка», «Ган­ну­ся» та ін. По­я­ва тво­рів ук­ра­їн­ською мо­вою бу­ла обу­мов­ле­на пот­ре­бою, жит­тям на­ро­ду, роз­вит­ком на­ці­он ­ аль­ної куль­ту­ри, ко­ли ве­ли­ся гос­трі су­­пе­реч­ки про пра­во на іс­ну­ван­ня ук­ра­їн­ської мо­ви та лі­те­ра­ту­ри. Піз­ні­ше, ко­ли по­віс­ті пись­мен­ни­ка здо­бу­ли виз­нан­ня та сла­ву, він за­­з­на­чав: «Щоб до­вес­ти од­но­му па­но­ві, який не ві­рив, що ма­ло­ро­сій­сь­кою мо­вою мож­на на­пи­са­ти ніж­не, зво­ руш­ли­ве, я на­пи­сав “Ма­ру­сю”». Ук­ра­їн­о­мов­ні тво­ри Г. Квіт­ки­Ос­нов’янен­ка за спо­со­бом зоб­­­ра­жен­ня по­ді­ля­ють на дві гру­пи: са­ти­рич­но­гу­мо­рис­тич­ні («Сал­даць­кий пат­рет», «Ко­но­топ­ська відь­ма», «Пар­хі­мо­ве сні­дан­ня» та ін.) і сен­ти­мен­таль­но­ре­а­ліс­ тич­ні («Ма­ру­ся», «Сер­деш­на Ок­са­на», «Ко­зир­дів­ка» та ін.).

Зауважте! Твор­чість Г. Квіт­ки­Ос­нов’янен­ка ви­со­ко оці­нив П. Ку­ліш. Ав­то­р «Ма­ру­сі» належить до тих пись­мен­ни­ків, які «прик­ра­си­ли б будь­я­ку лі­те­ра­ту­ру за вір­ніс­тю жи­во­пи­сан­ня з на­ту­ри й гли­би­ною сер­деч­но­го по­чут­тя». Ук­ра­ї­на «ста­вить йо­го по­ряд із най­біль­ши­ми жи­во­пис­ця­ми зви­ча­їв і прис­трас­тей люд­ських». З лі­те­ра­ тур­них до­сяг­нень Г. Квіт­ки П. Ку­ліш виокремлює на­сам­пе­ред те, що він «нас увів у му­жиць­ку ха­ту», пос­та­вив за ме­ту зве­ли­чи­ти «внут­ріш­ній об­раз ук­ра­їн­сько­го на­р о­ду», що в йо­г о тво­рах пос­тає об­раз гли­бо­комо­р аль­но­г о прос­то­л ю­д и­на. У цьо­му уо­соб­лен­ні ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду зо­се­ред­же­на ви­со­ка суть за­галь­но­люд­ ських доб­лес­тей. Ге­рой Квіт­чи­ної по­віс­ті «Ма­ру­ся» — прос­то­лю­дин­ук­ра­ї­нець, «лю­ди­на в пов­но­му зна­чен­ні сло­ва... У всіх її по­нят­тях і ді­ях... вра­жає нас са­ме якась ве­лич, у якій від­чу­ва­єш при­род­ну шля­хет­ність на­ту­ри люд­ської». 4.

Про­чи­тай­те по­вість Г. КвіткиОснов’яненка «Ма­ру­ся».

105

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

МарусЯ (1832) Повість (Скорочено) (...) От як се бу­ло. На­ум Дрот був па­рень на все се­ло, де жив. Бать­ко­вi й ма­те­рi слух­ня­ний, стар­шим се­бе по­кiр­ний, меж то­ва­ри­с­тв ­ ом дру­зя­ка, нi пiв­сло­ва нi­ко­ли не збре­ хав, го­рiл­ки не впи­вавсь i п’яниць не тер­пiв, з ле­да­чи­ми не во­дився, а до цер­к­­­ ви? Так хоч би i ма­лень­кий праз­ник, тiль­ки пiп у дзвiн — вiн уже й там: свi­чеч­ ку об­мi­нить, стар­цям гро­ше­нят роз­дасть i принь­меть­ся за дi­ло; ко­ли про­чує яку бiд­нiсть, на­дi­лить по сво­їй си­лi й со­вiт доб­рий дасть. За йо­го прав­ду не ос­та­вив же йо­го й Бог Ми­ло­се­р­д­ний: що б то нi за­ду­мав, усе йо­му Гос­подь i по­си­лав. Наг­ра­див йо­го жiн­кою доб­рою, ро­бо­тя­щою, ха­зяй­кою слух­ня­ною; i що, бу­ло, На­ум не за­ба­жа, що не за­ду­ма, Нас­тя (так її зва­ли) но­чi не пос­пить, усю­ ди ста­ра­єть­ся, б’єть­ся, до­с­тає, i вже зро­бить, i дос­та­не, чо­го му­жи­ко­вi хо­тi­лося. По­ва­жав же i вiн її, скiль­ки мiг, i лю­бив її, як свою ду­шу. Не бу­ло меж ни­ми не тiль­ки бiй­ки, та й нi­я­кої лай­ки. Що­день хва­ли­ли Бо­га за Йо­го ми­лос­тi. В од­нiм тiль­ки бу­ла в них жур­ба: не да­вав їм Бог дi­то­чок. Та що ж? Нас­тя як зду­ма про се, то за­раз у сль­о­зи та в го­лос; а На­ум пе­ре­хре­стить­ся, про­чи­та «От­че наш» — то йо­му й ста­не на сер­цi ве­се­лiш, i пi­шов за сво­їм дi­лом чи в по­ле, чи на тiк, чи в за­го­ро­ду або до бат­ра­кiв, бо був со­бi за­мож­нень­кий: бу­ло й во­ли­кiв пар із п’ять, бу­ла й шка­па, бу­ли й бат­ра­ки; бу­ло чим i пан­щи­ну вiд­бу­ва­ти, i в до­ро­гу хо­ди­ти; бу­ла ж i нив­ка, од­на й дру­га, ще дi­дiв­сь­ка, а тре­тю вiн сам уже ку­пив, так бу­ло йо­му чим ору­ду­ва­ти. Отим­то Нас­тя, див­ля­чись на ху­до­бу, та й жу­ри­лась: що ко­му­то во­но, ка­же, пiс­ля нас дiс­та­неть­ся? Не бу­де нам нi сла­ви, нi пам’ятi; хто нас по­хо­ ває, хто нас пом’яне? Роз­т­ра­тять, що ми зiб­ра­ли, а нам i спа­си­бi не ска­жуть. А На­ум їй, бу­ло, i ка­же: «Чо­ло­вi­ко­вi тре­ба тру­ди­ти­ся до са­мої смер­тi; дасть Бог дi­то­чок — дiт­кам зос­та­неть­ся, а не дасть — Йо­го во­ля свя­тая! Вiн зна, для чо­го що ро­бить­ся. Нi­що не на­ше, усе Бо­же. Дос­та­неть­ся на­ше доб­реє доб­ро­му — вiн за нас i на час­точ­ку по­дасть, i ми­соч­ку пос­та­вить, i стар­цям роз­дасть. А ко­ли бу­де нас­лi­ду­ва­ти не­доб­рий — йо­му грiх бу­де, а нас усе­та­ки Бог Ми­ло­се­р­дн ­ ий пом’яне, ко­ли ми те зас­лу­жи­мо. Не жу­ри­ся, Нас­те, об ху­до­ бi: во­на на­ша, а не ми її. Сте­ре­жися, щоб во­на то­бi не пе­ре­пи­ни­ла до­ро­ги до Царс­тва Не­бес­но­го. Са­та­на зна, чим пiдш­трик­ну­ти; мо­ли­ся Бо­гу, чи­тай “Iз­ба­ви нас од лу­ка­во­го”, то все га­разд бу­де». Аж ось за от­цев­ськi й ма­те­рин­ськi мо­лит­ви дав їм Бог i до­чеч­ку. Та й ра­дi ж бу­ли обоє — i На­ум, i Нас­тя; та­ки з рук її не спус­ка­ли. Ко­ли ж, бу­ло, ку­ди ди­ти­на по­бi­жить — чи до су­сi­дiв, чи на ву­ли­цю, — то вже кот­рий­не­будь, або бать­ко, або ма­ти, так слiд­ком за нею і хо­дять. Та й що то за ди­ти­на бу­ла! Ще ма­лень­ке бу­ло, а зна­ла й «От­че наш», i «Бо­го­ро­ди­цю», i «Свя­тий Бо­же», i по­­ ло­ви­ну «Вi­рую». А тiль­ки, бу­ло, за­чує дзвiн, то вже нi заг­ра­єть­ся, нi за­си­дить­ ся до­ма й ка­же: «Ма­мо, пi­ду до цер­к­ви, бач, дзво­нять; грiш­ка не йти; та­ту, дай ша­жок на свi­чеч­ку, а дру­­гий — стар­цю бо­жо­му по­да­ти». I в цер­квi вже не 106

Григорій Квітка-Основ’яненко

за­пус­тує i нi до ко­го не за­го­во­рить, та все мо­лить­ся та пок­ло­ни б’є. От i ви­рос­ла їм на втi­ху. Та що ж то за дiв­ка бу­ла! Ви­со­ка, пря­ме­сень­ка, як стрi­лоч­ка, чор­ня­вень­ка, очи­цi — як тер­но­вi ягiд­ки, бро­вонь­ки — як на шну­ роч­ку, лич­ком чер­во­на, як пан­сь­ка ро­жа, що в са­ду цвi­те, но­со­чок так со­бi пря­мень­кий, з гор­боч­ком, а гу­бонь­ки, як цвi­точ­ки роз­цвi­та­ють, i меж ни­ми зу­бонь­ки — не­на­че жар­нiв­ки, як од­на, на ни­точ­цi на­ни­за­нi. Ко­ли, бу­ло, за­го­во­рить, то все так зви­ чай­но, ро­зум­но, так не­на­че со­пi­лоч­ка заг­рає сти­ха, що тiль­ки б її і слу­хав; а як ус­мiх­неть­ся та очи­ця­ми В. Маковський. Дівчинаукраїнка. по­ве­де, а са­ма за­чер­во­нi­єть­ся, так от не­на­че шов­ко­ 1879 р. вою хус­точ­кою обiт­реть смаж­нiї ус­та. Ко­си в неї як смоль чор­нiї та дов­гi­дов­гi, аж за ко­лi­но; у праз­ник або хоч i в не­дi­лень­ку так гар­но їх по­вби­ра, дрi­буш­ка за дрi­буш­ку та все са­ма со­бi зап­лi­та; та як пок­ла­де їх на го­ло­ву по­верх скин­дя­чок вiн­ком, та зак­вiт­ча квiт­ка­ми, кiн­цi в лен­ти аж геть по­роз­пус­ка; усi гру­ди так i об­ни­за­нi доб­рим на­мис­том із чер­вон­ця­ми, так що раз­кiв двад­цять бу­де, ко­ли й не бiльш, а на шиї... та й шия бi­ле­сень­ ка­бi­ле­сень­ка, от як би з крей­ди че­пур­нень­ко вис­т­ру­га­на; по­верх та­ко­ї­то шиї на чор­нiй бар­хат­цi, ши­ро­кiй, так що паль­ця, ма­буть, у два, зо­ло­тий єд­нус i в коль­цi звер­ху ка­мi­нець чер­во­нень­кий... та так i сяє! Та як ви­ря­ дить­ся в ба­єв ­ у чер­во­ну юп­ку, зас­теб­неть­ся пiд са­му ду­шу, щоб нi­чо­гi­сiнь­ко не вид­но бу­ло, що нез­ви­чай­но... уже ж пак не так, як го­ро­дян­ськi дiв­ча­та, що в па­нiв по­нав­ча­лися (...). Со­роч­ка на нiй бi­лень­ка, то­нень­ка, са­ма пря­ла й пиш­нiї ру­ка­ва са­ма ви­ши­ ва­ла чер­во­ни­ми нит­ка­ми. Плах­та на нiй кар­таць­ка, чер­ча­та, ще ма­­те­рин­сь­ка — при­да­на; те­пер уже та­ких не роб­лять. I яких­то цвi­тiв там не бу­ло? Ба­теч­ку мiй та й го­дi! За­пас­ка шов­ко­ва, мо­ре­ва; ка­ламай­ко­вий по­яс, та як пiд­пе­ре­жеть­ся, та так ру­кою і обх­ва­тиш, — ще ж то не ду­же й стяг­неть­ся. Хус­точ­ка в по­яс­ а ме­ре­ жо­ва­на й ви­ши­ти­ми ор­ла­ми, i ля­хiвка зпiд плах­ти теж ви­ме­ре­жо­ва­на та з ки­тич­ка­ми; пан­чiш­ки си­нi, сукон­нi, i чер­во­нi че­ре­вич­ки. От та­ка як вий­де, то що i твоя пан­ноч­ка! Iде як па­вич­ка, не ду­же по всiм усю­дам роз­г­ля­да, а тiль­ки ди­вить­ся пiд но­ги. Ко­ли зі стар­шим се­бе зос­трi­лася, за­раз ни­зень­ко пок­ло­ни­ лась і ка­же: «Здрас­туй­те, дя­дюш­ка!» або: «Здо­ро­вi, тi­ту­сю!» I та­ки хоч би то ма­ла ди­ти­на бу­ла, то вже не про­й­де прос­то, уся­ко­му пок­ло­нить­ся та лас­ка­во за­го­ во­рить. А щоб який па­ру­бок та пос­мiв би її зай­ня­ти? Нуну, не знаю! Во­на й не ла­ят­ и­меть­ся, i нi сло­ва й не ска­же, а тiль­ки по­ди­вить­ся на нь­ог­ о так пиль­но, та бу­цiм i жа­лiб­но, i сер­ди­тень­ко, — хто її зна, як­то во­на там згля­не, — так хоч би який був, то за­раз шап­ку з го­ло­ви схо­пе, пок­ло­нився зви­чай­нень­ко, i нi па­ри з уст не мо­вить, i вi­дiй­де дальш. О, там вже на все се­ло бу­ла i кра­си­ва, i ро­зум­ на, i ба­га­та, зви­чай­на, та ще ж к то­му ти­ха, i смир­на, і вся­ко­му по­кiр­на. На ву­ли­цю й не ка­жи, щоб ко­ли з под­ру­га­ми пiш­ла. Бу­ло, ма­ти ста­не їй ка­­ за­ти: «Пiш­ла б, до­цю, на ву­ли­цю: бач, те­пер вес­на, во­на раз крас­на. По­­­г­ра­ 107

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

­­­­­­ б із под­ру­жень­ка­ми в хре­щи­ка, пi­сень­ок би пос­пi­ва­ла». Так де ж! «Луч­че ла я, — ка­же, — на те мiс­це, упо­рав­шись, та ля­жу спа­ти, ран­ше вс­та­ну, за­мi­ню твою ста­рiсть: обi­да­ти на­ва­рю та бать­ко­вi в по­ле по­не­су. А на ву­ли­цi що я за­бу­ ла? Iг­раш­ки та пус­то­та, та, гля­ди, ста­неть­ся, хоч i не зо мною, хоч i аби з ким, яка при­чи­на, та опiс­ля i страш­но вiд­вi­ча­ти за те од­но, що і я там бу­ла! Не­хай їм ви­яс­нить­ся, не пi­ду!» А про ве­чор­ни­цi так i не спо­ми­най! Бу­ло, i дру­гих дiв­чат вiд­во­дить та аж пла­че й про­сить: «Будь­те лас­ка­вi, сес­т­рич­ки, го­лу­боч­ ки, не хо­дi­те на теє прок­ля­теє збо­ри­ще! Та там не­має нi­я­ко­гi­сiнь­ко­го доб­ра; там усе зле та ли­хеє! Зби­ра­ють­ся бу­­цiм­то пряс­ти, та за­мiсть то­го пус­ту­ють, жар­ту­ють і вчать­ся го­рi­лоч­ку пи­ти; вiд ма­те­рів ку­рей кра­дуть і ту­ди но­сять, та ще й та­ке там дi­єть­ся, що со­ром i ка­за­ти. Чи ма­ло ж то сво­єї сла­ви за­гу­би­ ли, хо­дя­чи на тую по­гань: от хоч би i Яв­до­ха, i Ку­ли­на, i Прiсь­ка. Ад­же ж i пiп­па­но­тець не ве­лить i ка­же, що грiх смер­тель­ний ту­ди хо­ди­ти. Та ди­вi­те­ся ж i на ме­не: от я до­ма бiльш усiх вас нап­ря­ду, чим ви хо­дя­чи». (...) Тiль­ки, бу­ло, на­ша Ма­ру­ся вря­ди­го­ди збе­реть­ся до под­ру­жень­ки на ве­сiл­ ля в дру­жеч­ки. Та й то не бу­де во­на в су­бо­ту бi­га­ти з ни­ми по ву­ли­цi та гор­ло дра­ти, мов ска­же­на, як усi роб­лять; а прий­де вже в не­дi­лень­ку, по­си­дить, по­­­ о­бi­да, а як ви­ве­дуть мо­ло­дих над­вiр тан­цю­ва­ти, во­на тут чи по­бу­ла, чи не по­бу­ла, мер­щiй до­до­му; ро­зiб­ра­лася, роз­дяг­лася, да­вай пiч то­пи­ти та ве­че­ряти на­­ с­тав­ля­ти, i вже ма­ти за нею, бу­ло, нi­ко­ли не пос­пi­шить­ся. Отак раз на кле­чаль­нiй не­дi­лi бу­ла Ма­ру­ся у сво­єї под­ру­ги в друж­ках на ве­сiл­лi й си­дi­ла за сто­лом. Про­ти дру­же­чок, зви­чай­но, си­дi­ли бо­я­ри. Стар­шим бо­я­ри­ном був із го­ро­да па­ру­бок, свит­ник Ва­силь. Хло­пець гар­ний, ру­ся­вий, чис­то пiд­го­ле­ний; чуб че­пур­ний, уси ко­заць­кi, очi ве­се­лень­кi, як зi­роч­ки; на ви­ду рум’яний, мо­тор­ний, зви­чай­ний; жу­пан на нь­о­му си­нiй i ки­та­є­ва юп­ка, по­я­сом з аг­лиць­кої ка­ла­май­ки пiд­пе­ре­за­ний, у тя­жи­но­вих шта­нях, чо­бо­ти доб­рi, шка­по­вi, з пiд­ко­ва­ми. Як при­ши­ва­ли бо­я­рам до ша­пок квiт­ки, то всi кла­ли по ша­гу, хто­хто два, та й ла­кей із пан­сь­ко­го дво­ра — i той п’ять ша­гiв по­ло­жив, що всi зди­ву­ва­лися, а Ва­силь усе ви­жи­дав і в ки­ше­нi дов­бався, а да­лi ви­тяг кап­шу­чок, а там­та­ки де­що бряж­ча­ло, за­су­нув паль­цi, дос­тав та й по­ло­жив на ви­куп шап­ки, за квiт­ку, цi­лi­сiнь­кий гри­ве­ник!.. Як бряз­нув, так усi, хто був на ве­сiл­лi, так i вжах­ну­лися, а друж­ки аж спi­ва­ти пе­рес­та­ли. (...) От, си­дя­чи за сто­лом, як уже поп­ринь­ма­ли стра­ву, да­вай тог­дi Ва­силь дiв­ чат роз­г­ля­дати, що бу­ли в друж­ках. Зирк! І вздрiв Ма­ру­сю, а во­на аж у тре­тiх си­дi­ла, бо стар­шою друж­кою, скiль­ки, бу­ло, її не про­сять, нi­ко­ли не хо­че: «Не­ хай, — ка­же, — дру­гi сi­да­ють, а ме­нi й тут доб­ре». Став наш Ва­силь i сам не свiй і як там ка­жуть, як опа­ре­ний. То був шут­ли­ вий, жар­тов­ли­вий, на ви­гад­ки, на прик­лад­ки — по­пе­ред усiх: тiль­ки йо­го й чу­ти, вiд нь­о­го весь ре­гiт iде; те­пер же то­бi хоч би пiв­ сло­ва про­мо­вив: го­ло­ву по­су­пив, ру­ки пок­лав пiд стiл i нi до ко­го нi­чи­чирк; усе тiль­ки пог­ля­не на Ма­ру­сю, тяж­ко здих­не й пус­тить очi пiд лоб. (...) Що ж Ма­ру­ся? I во­на, сер­деш­на, щось iз­мi­ни­лася: то бу­ла, як i зав­сег­да, не­ве­се­ла, а тут вже прить­мом хоче до­до­му йти. Чо­гось­то їй ста­ло млос­но й нуд­но, i, як по­ди­вить­ся на Ва­си­ля, так так їй йо­го жаль ста­не! А чо­го, са­ма не 108

Григорій Квітка-Основ’яненко

зна. Хi­ба тим, що й вiн си­дить та­кий не­ве­се­лий. А ще най­пу­ще, як один на од­но­го ра­зом згля­нуть, так Ма­ру­сю мов ли­хо­рад­ка так iз­за пле­чей i озь­ме, i все б во­на пла­ка­ла, а Ва­силь — мов у са­мiй душ­нiй ха­тi, не­на­че йо­го хто трь­ом ­ а ко­жу­ха­ми вкрив i га­ря­чим збит­нем на­пу­ва. (...) Ма­ру­ся й Ва­силь за­ко­ху­ють­ся. Оле­на роз­по­ві­дає Ма­ру­сі про Ва­си­ля.

— (...) Вiн із го­ро­да, вiн свит­ник, ко­ли чу­ла. Та що вже за зав­зя­тий! Уже де по­я­вить­ся, то всi дiв­ча­та ко­ло нь­о­го. I тан­цю­ва­ти, i жар­ту­ва­ти, не взяв йо­го бiс. Та й кра­си­вий же! Бач, як ви­хи­ля­єть­ся, за тин дер­жа­чись! Спи­на так i гнеть­ ся, не­на­че мо­ло­дий ясе­нок, а з ви­ду як на­маль­ов ­ а­­ний: очi йо­му — як зi­роч­ки, а пат­ли так i мо­та­ють­ся: бач — по­ку­пе­­чесь­ко­му... — Ма­буть, ти йо­го лю­биш, так тим i хва­лиш, — лед­ве про­мо­ви­ла Ма­ру­ся, хо­ва­ю­чи очi в ру­кав, а са­ма як на вог­нi го­рi­ла вiд Оле­ни­них роз­ка­зiв. — По­ту­рай, що люб­лю! По­жа­луй би, лю­би­ла, так вiн на та­ких i не по­ди­ вить­ся. Ка­жуть, що йо­го ха­зя­їн та хо­че йо­го в прий­ми узя­ти, а доч­ка кра­си­ва й ду­же ба­га­та. Вiн i сам має ко­пiй­чи­ну: ад­же ти ба­чи­ла, що й за шап­ку та ви­ки­ нув аж гри­ве­ни­ка; отак i усю­ди вiн ро­бить. Уже як­би не бу­ло... Тут пiд­бiг Де­нис і по­тяг Оле­ну до тан­цю за ру­кав. Уже во­на йо­го й ла­я­ла, i ку­лач­чям у спи­ну тов­к­ма­чи­ла, так нi­чо­го й не зро­би­ла: по­тяг і по­тяг. А їй пиль­но хо­тi­лось із Ма­ру­сею по­си­дi­ти та про па­руб­кiв на­го­во­ри­ти­ся. Зос­та­ла­ся Ма­ру­ся са­ма. Узя­ли її дум­ки та гад­ки; а як зга­да­ла, що Оле­на ка­за­ла, що йо­го ха­зя­їн та бе­ре йо­го в прий­ми й що вiд­дає доч­ку, i кра­си­ву, i ба­га­ту, та й за­жу­ри­лася! Схи­ли­ла го­ло­вонь­ку на бi­лую руч­ку, а слi­зонь­ки з очиць так i ка­по­тять! От об­тер­ла їх хус­точ­кою, зак­ри­ла­ся ру­чень­кою та й ду­ма: «Ох, ли­хо ме­нi тяж­ке! Луч­че б я йо­го не ба­чи­ла!.. Як то ме­нi йо­го за­бу­ва­ти? Тим­то го­ро­дян­ськi дiв­ча­та... у них i па­руб­ки свої, не та­кi, як у нас, що нi на що ди­ви­тися... Пi­ду швид­ше до­до­му (а са­ма нi з мiс­ця), ста­ну по­ра­тися, ро­би­ти, то, мо­же, і за­бу­ду! Так­то й за­бу­ду! Ох, до­лень­ко моя ли­хая!.. Те­пер сих го­рiш­кiв нi­де не по­дi­ваю, так при со­бi й но­си­ти­му, бiльш нi на що, тiль­ки на пам’ять. Хоч би на смiх во­ни ме­нi ска­за­ли...» Та, сеє ду­мав­ши, пот­ряс­ла в жме­нi го­рiш­ки та го­лос­но й про­мо­ви­ла: — Чи вiн ме­не лю­бить? Чiт чи лиш­ка? — Чiт! І лю­бить те­бе вiд щи­ро­го сер­ця! — обiз­вався Ва­силь, що вже дав­но сто­яв бi­ля неї i ди­вився на її сму­ту, та не знав, як зай­ня­ти. — Ох, ме­нi ли­шень­ко! — скрик­ну­ла Ма­ру­ся та стре­пе­ну­лася, як тая ри­бонь­ ка, ус­ко­чив­ши в ятiр. — Хто та­кий? Про ко­го ви го­во­ри­те? — пи­та й са­ма не знає, для чо­го й об чiм. — Той те­бе лю­бить... про ко­го... ти ду­ма­ла... — ка­зав Ва­силь, за­ди­ха­ю­чись вiд нес­мi­ли­вос­тi та з ля­ку, як по­чув, що во­на має ко­гось на дум­цi. — Та я... нi про ко­го... не ду­ма­ла... я так... — ска­за­ла бiд­на дiв­ка та й зля­ка­ ла­ся грi­ха, що зро­ду впер­ше збре­ха­ла; а опiс­ля й ка­же: — Хто б то ме­не й по­лю­бив?.. — Ма­ру­сю, Ма­ру­сю! — ка­же Ва­силь, тяж­ко, вiд сер­ця здох­нув­ши; та й вп’ять на­си­лу дух пе­ре­вiв i ка­же: — Я знаю та­ко­го... 109

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Ма­ру­сю, Ма­ру­сю! А хо­ди сю­ди! — так клик­ну­ла її та ж Оле­на. Ма­ру­ся нi жи­ва нi мер­т­ва! Зля­ка­лася то­го, що Ва­силь став із нею го­во­ ­­ри­ти, та ще так го­лос­но; а тут ще й то, що Оле­на ба­чить, що во­на із чу­жим па­руб­ком роз­го­во­рює, а опiс­ля і смi­я­ти­меть­ся їй; а що найбiльш те їй бу­ло страш­но, i жал­ко, i нi­би до­сад­но, що Ва­силь ка­же про ко­гось дру­го­го, що її лю­бить; а їй би хо­тi­лося, щоб вiн їй ска­зав, що вiн сам її лю­бить. От як зля­ка­ лася, ско­чи­ла з мiс­ця та й не мо­же й сту­пить; а Оле­на, знай, її кли­че: «Та йди сю­ди, ось­ось­де я». А Ва­силь теж став як уко­па­ний i не знає бiльше, що й ка­за­ ти. На дум­цi б то й ба­га­то де­чо­го є, так язик не слу­хає, не по­ше­вель­неш йо­го; а тут ще, на бi­ду, пiд­слу­хав, що Ма­ру­ся об ко­мусь вже ду­ма й що йо­му нi­чо­го тут уби­ва­ти­ся, а тут ще Оле­на зби­ла йо­го з тов­ку... От i сто­ять во­ни обоє, сер­деш­нi, i не зна­ють, на яку сту­пи­ти, i чи йти їм ку­ди, чи що ро­би­ти. (...) Дів­ча­та до­мов­ля­ють­ся на дру­гий день іти до міс­та на ба­зар.

(...) Ось вий­шов i Ва­силь iз сад­ка. Вiн доб­ре чув, що Ма­ру­ся з Оле­ною змо­ ви­лись уку­пi йти в мiс­то, так вiн i не пi­шов уже до­до­му в го­род, а в тiм же се­лi, вiд го­ро­да вер­с­тов із чо­ти­ри, ски­тав­ся всю нiч, i як ста­ло свi­та­ти, то вiн вже й бе­рiг їх. Ви­зи­рав­ши iз са­доч­ка, по­ба­чив, що двi дiв­чи­ни геть­геть вiд­ста­ли вiд про­чо­го на­ро­ду, ти­хень­ко йдуть со­бi й роз­­го­во­рю­ють; вiн за­раз вга­дав, що хто то йде, бо сер­це в нь­о­го ть­ох­ну­ло й по­да­ло звiс­тку; то вiн i пi­шов, бу­цiм­то в го­род, ти­хою сту­пою, по­хи­лив­ши го­ло­ву, мов за­ду­мав­ся; а у са­мо­го аж жиж­ки тру­сять­ся, i дух йо­му зах­ва­тує вiд ра­до­щiв, що ще по­ба­чить Ма­ру­сю та по­го­ во­рить із нею. От iдуть дiв­ча­та; Оле­на, як та со­ро­ка, скре­го­че, що на ум збре­де, а Ма­ру­ся бу­цiм­то й слу­ха, та все про своє га­дає... аж зирк!.. І пiз­на­ла сво­го Ва­си­ля!.. Ру­ки й но­ги зат­ру­си­ли­ся, у жи­во­тi по­хо­ло­ну­ло, i дух зай­нявся, i са­ма нi з мiс­ця. — Та йди­бо швид­ше! — крик­ну­ла до неї Оле­на. — Чо­го ти зо­пи­ня­єш­ся? I так опiз­ни­лися. — Та хто йо­го знає, чи спiт­кну­лася, чи що, — ка­же Ма­ру­ся, са­ма ж нi з мiс­ця, хоч так би й ле­тi­ла до Ва­си­ля, як та го­луб­ка до го­лу­ба; бо вже й за­бу­ла, що, ма­буть, вiн не її лю­бить, що вiн уже пос­ва­та­ний на ха­зяй­ськiй доч­цi... усе за­бу­ла, а тiль­ки то­го й ба­жа, щоб бу­ти укуп­цi зі сво­їм Ва­си­лем. От як по­чув Ва­силь, що дiв­ча­та вже за ним го­мо­нять, озир­нувся до них, зняв ша­поч­ку, пок­ло­нивсь i ка­же: — Доб­ри­день, дiв­ча­та. Бо­же вам по­ма­гай! — Спа­си­бi! Не­хай i вам бог по­ма­га! — ска­за­ли йо­му в один го­лос дiв­ча­та. От їм i ка­же Ва­силь: — Чи не бiг­ла про­ти вас яка со­ба­ка? — Цур їй, пек вiд нас! — ка­же Оле­на. — Ми її не ба­чи­ли; хi­ба де бiг­ла? — Ось ту­теч­ки тiль­ки пе­ред ва­ми ки­да­лася на лю­дей, — ка­зав Ва­силь, — то про­же­нуть її, а во­на вiд­тi­ля за­бi­жить, та й не зна­єш, вiд­кi­ля її i сте­рег­тися. Та та­ка сер­ди­та, на всiх так i ки­да­єть­ся. Так я от­се вило­мив со­бi ко­ля­ку та йду й ози­ра­юся. 110

Григорій Квітка-Основ’яненко

— Ох, ли­шеч­ко, я її бо­юся. Вер­нi­мося, Ма­ру­сю! — ка­же Оле­на. — Не бiй­теся, дiв­чат­ка; ад­же ви в го­род i я в го­род, то я з ва­ми бу­ду йти, а ко­ли на­бi­жить, то вас обо­ро­ню. — От за се спа­си­бi! Те­пер нам, Ма­ру­сю, не страш­но, — ска­за­ла Оле­на, а са­ма ра­дi­сiнь­ка бу­ла, що з па­руб­ком бу­де йти всю до­ро­гу. Отак i пiш­ли со­бi вкуп­цi. (...) Уже по до­ро­зі до­до­му Оле­на зга­да­ла, що за­бу­ла заб­ра­ти чо­бо­ти в шев­ця та по­вер­ну­ла­ся в міс­то. Ма­ру­ся з Ва­си­лем зали­ши­ли­ся са­мі. Хло­пець ос­від­чу­єть­ся Ма­ру­сі в ко­хан­ні. На­ум Дрот не дає зго­ди на од­ру­жен­ня, бо не хо­че за­на­пас­ти­ти жит­тя сво­єї доч­ки, ад­же Ва­си­ля ма­ють заб­ра­ти в рек­ру­ти. Ва­силь про­ща­єть­ся з Ма­ру­сею та йде на за­ро­біт­ки.

(...) Аж ось две­рi — рип! — i Ва­силь у ха­ту. Ма­ру­ся так i нес­тя­ми­лась i крик­ну­ла не сво­їм го­ло­сом: «Ох, мiй Ва­си­леч­ку!» — та й ста­ла як уко­па­на. Ста­ра Нас­тя теж зра­ду­ва­лася, не­на­че бог зна чо­му, i ки­ну­лася до Ва­си­ля i по­­х­рис­то­су­ва­лася. От На­ум ба­чить, що Ва­силь із Ма­ру­сею сто­ять i тiль­ки по­­­­г­ля­да­ють вiн на неї, а во­на на нь­ог­ о, не­на­че зро­ду впер­ше ба­чать­ся, от i ка­же їм: — Чом же ви не хрис­то­су­є­теся? А Ва­силь i ка­же: — Не смiю, па­нот­че! — Чом не смi­ти? — ка­же На­ум. — За­кон по­ве­лi­ва хрис­то­су­ва­ти­ся зо вся­ ким, i хоч би зі смер­тель­ним воро­гом. Пох­рис­то­суй­теся же по за­ко­ну три­чi, та не­хай вас Бог бо­ро­нить вiд уся­кої по­га­ної дум­ки! Тяж­кий грiх у та­ко­му свя­то­му дi­лi ду­ма­ти лу­ка­ве! От i пох­рис­то­су­ва­лися гар­нень­ко. Ма­ру­ся ки­ну­лася до нь­о­го з роз­п­ро­са­ми: — Де се ти, Ва­си­леч­ку, був?.. — Знай­бо урем’я, — пе­ре­бив її На­ум, — од­но що­не­будь: або роз­гов­ля­тися, або го­во­ ри­ти. Бог дав праз­ник i пас­ку свя­че­ну; дя­ку­ю­ чи Бо­гу Ми­ло­се­р­дн ­ о­му, тре­ба роз­рi­ша­ти без уся­ких хло­пот i з ве­се­лою ду­шею, а го­во­ри­ти бу­де­мо опiс­ля. Сi­дай­те ли­шень! Гос­по­ди, бла­ гос­ло­ви! Ста­ра Нас­тя сi­ла за сто­лом на ла­вi, а Ма­­ ру­ся бi­ля неї скраю, щоб ближ­­че по­ра­тися, Ва­силь сiв на ос­ло­нi, ста­рий на по­ку­тi, а бат­ ра­ки в кiн­цi сто­лу. От, пе­рех­рес­тив­шись, На­ум i, про­чи­тав­ши три­чi «Хрис­тос вос­к­рес із мер­т­вих», за­раз вiд­рi­зав пас­ки свя­че­ної i по­ло­жив пе­ред уся­ким по кус­ку. По­куш­ту­ вав­ши її бе­реж­но, щоб кри­хот не роз­си­па­ти М. Івасюк. Козак із дівчиною пiд стiл, усяк пе­рех­рес­тивсь i ска­зав: «Спа­си­ біля криниці. 1901 р. 111

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

бi Бо­гу Ми­ло­се­рд ­ ­но­му! Дай, Бо­же, i на той год дiж­дать!» Тут же прий­ня­лися за пе­че­не: по­ї­ли ба­ран­ця, по­ро­ся­ти­ни; а кiс­то­чок пiд стiл не ки­да­ли, а кла­ли на стiл, щоб опiс­ля по­ки­да­ти в пiч. Да­лi їли ков­ба­су, са­ла ку­соч­ка­ми на­рi­за­ ли, кра­ша­нок об­лу­пи­ли й по­рi­за­ли на та­рi­лоч­цi. От, сеє скiн­чив­ши, Ма­ру­ся все приб­ра­ла й із сто­ла теж бе­реж­но зме­ла й усi крих­ти, i кiс­точ­ки, i луш­пин­ня з яєць пов­ки­да­ла в пiч, та тог­дi вже ста­ла по­да­ва­ти стра­ву. Ста­рий На­ум ви­пив чар­ку го­рiл­ки пе­ред обi­дом, а Ва­силь не став, бо, ка­же, ще не по­чи­нав її пи­ти. От i по­да­ли борщ, а да­лi яло­ви­чи­ну, пок­ри­­ши­ли на де­рев’янiй та­рi­лоч­цi, по­со­ли­ли та і їли — уже звiс­но, що не по­пан­сь­ки, бо ви­де­лок не во­дить­ся, — паль­ця­ми. Опiс­ля по­да­ли юш­ку з хля­ка­ми, пе­че­не бу­ло — ба­ра­ни­на, а там мо­лочна ка­ша та й го­дi, бiльш i нi­чо­го. Ма­ру­ся чи їла, чи не їла: їй луч­че уся­ких роз­го­вин — оп­рiч праз­ни­ка свя­то­ го — те, що Ва­силь вер­нув­ся i жив, i здо­ров. За­хи­лив­шись за ма­тiр, щоб бать­ко не ба­чив, як ясоч­ка, ди­ви­лася на сво­го Ва­си­леч­ка, а са­ма буд­то лож­кою дос­тає з мис­ки, аби б то не­на­че й во­на їсть. Ку­ди їй уже їс­ти! У неї од­но на дум­цi, як i у Ва­си­ля! Так той уже че­рез силу їв, бо бi­ля На­у­ма си­дiв i не мож­на бу­ло йо­му злу­кав­ну­ва­ти, щоб хо­ро­шень­ко по­ди­ви­тися на свою Ма­ру­сю. По­о­бi­дав­ши та по­дя­ку­вав­ши Бо­гу й бать­ко­вi з ма­тiр’ю, як по­п­ри­би­ра­ла все Ма­ру­ся, от На­ум i ка­же: — А в нас но­вий дяк сь­ог­ од­нi Апос­то­ла чи­тав. Нас­тя за­раз i пи­та­єть­ся: — А хто та­кий i вiд­кi­ля? — Ось­де вiн, пан Ва­силь, — ска­зав На­ум та й всмiх­нув­ся. — Хi­ба ж Ва­силь пись­мен­ний, щоб йо­му Апос­то­ла чи­та­ти? — спи­та­ла Нас­тя; а Ма­ру­ся так уха й нас­то­ро­жи­ла, щоб чу­ти усе, що бу­дуть го­во­ри­ти. — Був не­пись­мен­ний, а те­пер Бог йо­му ро­зум пос­лав, а як i що — я і сам не знаю. Роз­ка­жи ме­нi, здi­лай ми­лость, Ва­си­лю, як се то­бi свiт вiд­крив­ся? Се ме­нi нав­ди­во­ви­жу: ще й го­ду не­ма, як ти пi­шов вiд нас, а нав­чив­ся пись­ма й спi­ва­ти вмi­єш, як i сам дяк. Де ти по­бу­вав? — Я, дядь­ку, не був ду­же да­ле­ко, — став роз­ка­зу­ва­ти Ва­силь. — От як Ви ме­нi вiд­кри­ли свiт i роз­тол­ку­ва­ли ме­нi, що і я бу­ду про­па­щий i чу­жий вiк за­їм, ко­ли не знай­ду за се­бе на­йом­щи­ка, то ду­мав­ду­мав i тро­хи з ума не зiй­шов. Прав­ду Ви ка­за­ли, що за гро­шi вi­сiм­де­сят рублiв, що я вiд ха­зя­їн ­а брав? Тiль­ки що на оде­жу. Що ж тут ме­нi бу­ло ро­би­ти? Як то бог пос­лав на дум­ку: пi­ти до куп­цiв, у них хо­ро­ший заро­бi­ток. Прий­шов я до за­лiз­ня­ка: вiн ме­не тро­хи знав, роз­ка­зав йо­му все своє ли­хо. Вiн, по­ду­мав­ши, прий­няв ме­не за п’ят­де­сят руб­лiв на год із тим, що ко­ли бу­ду у сво­їм дi­лi справ­ний, то вiн ме­нi й бiльш при­ба­вить, i усе бу­де при­бав­ля­ти, ба­чив­ши моє ста­ра­нiє. Я зра­ду­ вав­ся, по­чув­ши, що бiльше нi­чо­го не тре­ба, щоб гро­шi за­ро­би­ти, як тiль­ки бу­ти чес­ним i своє дi­ло, не лi­ну­ю­чись, справ­ля­ти. З то­ва­ри­ша­ми, хоч усе й мос­ка­лi бу­ли, за­раз по­лад­нав. Тiль­ки ба­чу, що во­ни всi пись­мен­нi й хто бiльш чо­го зна, бiльш по­лу­ча жа­лу­ван­ня. От як сiв, як сiв... i прав­ду Вам, дядюш­ка, ска­жу, що нiч i день вчивсь, i Бог ме­нi да­ро­ва­нiє послав; i те та­ки прав­ду ска­зать, що на­шо­го брат­чи­ка ку­ди не пiт­кни — хоч у на­у­ку, хоч у яке ре­мест­во, — то з 112

Григорій Квітка-Основ’яненко

нь­о­го путь бу­де; не про­па­щi за нь­о­го гро­шi. Ото я вiд Спа­сiв­ки та до Рiз­два вив­чився чи­та­ти i цер­ков­не, i граж­дан­сь­ке, писа­ти пот­ро­ху вмiю, цих­вi­ру знаю i на що­тах хоч ти­сяч де­сять пу­дiв уроз­дрiб на хвун­ти, не по­ми­ля­ю­чись, по­ло­жу; хур­щи­кiв розщи­таю і ха­зяй­сь­ко­го доб­ра гляд­жу як ока, щоб i ко­пiй­ ка нiг­де да­ром не дi­ва­лася. То­ва­ри­шi, зна­є­те, охот­ни­ки на кри­ла­сi спi­ва­ти за­мiсть пiв­чесь­кої; от i ме­не, як по­ба­чи­ли, що го­лос є, то й прив­чи­ли тро­хи. По­ки се­бе не пос­та­вив на путь, не йшов до Вас, дя­дюш­ка; i як не тяж­ко ме­нi бу­ло, не ба­чив­ши Ма­ру­сi, та, пам’ята­ю­чи Ва­ше сло­во, сам се­бе мо­рив i не хо­див сю­ди. I тож та­ки, що ха­зя­їн, знав­ши мою чес­нiсть, по­си­лав ме­не не за ве­ли­ки­ми дi­ла­ми по ма­­лень­ких яр­мар­ках; а пiс­ля Хре­ще­нiя по­си­лав уже й дальш, i я тiль­ки що пе­ред праз­ни­ком оце при­вiз йо­му не­ма­лу су­му гро­шей. Як же вiн ме­не по­тi­шив доб­рим сло­вом i роз­вiв мою ту­гу, то я вже пев­но й прий­шов до Вас на праз­ник, а щоб Ви увi­ри­ли­ся, що я не зле­да­щiв, от i став я на кри­ла­сi спi­ва­ти й Апос­то­ла про­чи­тав. На­ум, вис­лу­хав­ши йо­го, не стер­пiв та аж по­цi­лу­вав йо­го у го­ло­ву й ду­ма: «Що за пре­ми­ла ди­ти­на! Не­да­ром йо­го люб­лю! Та­кий не про­па­де». Да­лi й пи­та: — Скiль­ки ж ти жа­лу­ван­ня по­лу­ча­єш те­пер? — Жа­лу­ван­ня не щот, — ка­же Ва­силь, — аби б ста­ло на оде­жу, а те важ­нiш усь­о­го, що ха­зя­їн, знав­ши мою нуж­ду, чо­го я бо­ю­ся й че­рез що Ви не вiд­да­ є­те за ме­не Ма­ру­сi, сам хло­по­че об ме­нi: те­пер по­си­ла ме­не з ху­рою в Оде­су, а вiд­тi­ля пi­ду в Мос­к­ву й на за­во­ди та тiль­ки вер­нуся сю­ди к Пре­чис­тiй, а вiн ме­нi сис­кає на­йом­щи­ка, ка­же, хоч п’ят­сот руб­лiв по­те­ряю; уво­се­ни, як ска­ жуть на­бор, сам i вiд­дасть, а гро­шi, ка­же, бу­деш одс­лу­жу­ва­ти. — Не­хай то­бi бог по­ма­га! — ска­зав На­ум; а да­лi, по­ду­мав­ши, і ка­же: — Чо­го ж бiль­ше ду­ма­ти? При­си­лай у вiв­то­рок, пiс­ля­за­в­т­ра, лю­дей, бе­ри руш­ ни­ки; i то­бi ве­се­лi­ше бу­де в до­ро­зi, i Ма­ру­ся тут свi­том не ну­ди­ти­ме. Те­пер нi­чо­го бо­ят­ ися. Се вже пев­но, що ти на­йом­щи­ка пос­та­виш. Дасть бог, вер­неш­ ся, уво­се­ни й ве­сiл­ля. Не мож­на й роз­ка­за­ти, як зра­дi­ли i Ва­силь, i Ма­ру­ся! За­раз ки­ну­ли­ся аж до нiг бать­ко­вих, i цi­лу­ють їх, i ру­ки йо­му цi­лу­ють, i са­мi об­нi­муть­ся, i знову до нь­ог­ о ки­нуть­ся, i дя­ку­ють йо­му, то до ма­те­рi, то вп’ять до нь­ог­ о, i не тям­лять се­бе, i що ро­би­ти, не зна­ють. Дов­го ди­вив­ся на них На­ум, та все ниш­ком смi­єть­ся, та ду­ма: «То­то дi­ти!» Да­лi й ка­же: — Го­дi ж, го­дi! Пус­тi­те ж ме­не; ми ля­же­мо зі ста­рою спа­ти, бо всю нiч сто­ яв на одi­я­нії, аж по­ки Хрис­та до­чи­та­лися; а ви хо­че­те — до­ма си­дiть або гу­ля­ ти йдi­те до ко­ли­сок; та тiль­ки са­мi не ка­чай­теся, бо грiх для та­ко­го праз­ни­ка із сею пус­то­тою во­зи­тися. Як уже той день у Ва­си­ля та в Ма­ру­сi бу­ло, нам нуж­ди ма­ло, бо, звiс­но, чи хо­ди­ли, чи си­дi­ли, а усе об од­нiм го­во­ри­ли: як одне без од­но­го ску­чали, ко­ли, що i як ду­мав; як нi ду­ма­но, нi га­да­но во­ни по­ба­чи­лися; яка ще ра­дость бу­де, як уже пос­ва­та­ють­ся, — ота­ке все го­во­ри­ли, та го­лу­би­ли­ся, та ми­лу­ва­ли­ся. От­же, i вiв­то­рок нас­тав. До ве­чо­ра ста­ли до­жи­да­ти ста­рос­тiв: при­б­ра­ли ха­ту, зас­вi­ти­ли свi­чеч­ку пе­ред бо­га­ми; ста­рi на­ря­ди­ли­ся, як довг ве­лить, а що 113

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ма­ру­ся приб­ра­ла­ся, так вже нi­чо­го й ка­за­ти. От пос­ту­ка­ли i раз, i вдру­ге, i вт­ре­тє, i ввiй­шли ста­рос­ти, i по­да­ли хлiб, i го­во­ри­ли ста­рос­ти за­кон­нi ре­чi про ку­ни­цю, як i по­пе­ред сь­ог­ о бу­ло. За­раз На­ум — а ра­день­кий же та­кий! — i ка­же, бу­цiм­то із сер­цем: — Та що се на­пасть та­ка? Жiн­ко! Що бу­де­мо ро­би­ти? Доч­ко, а хо­ди сю­ди на по­ра­ду! Ма­ру­ся, вий­шов­ши з кiм­на­ти, за­со­ро­ми­лася — Гос­по­ди! — по­чер­во­нi­ла, що твiй мак, i, не пок­ло­нив­шись, за­раз ста­ла бi­ля пе­чi та й ко­лу­па її паль­цем. От На­ум i ка­же: — Ба­чи­те, лов­цi­мо­лод­цi, що ви на­ро­би­ли? Ме­не із жiн­кою сму­ти­ли, доч­ку прис­ти­ди­ли, що ско­ро пiч зов­сiм по­ва­лить, ма­буть, ду­ма тут бiльш не жи­ти! Гай­гай! Так ось що ми зро­би­мо: хлiб свя­тий прий­ма­є­мо, доб­ро­го сло­ва не цу­ра­є­мо­ся, а щоб ви нас не по­ро­чи­ли, що ми пе­ре­дер­жу­єм ку­ни­цi та крас­ної дi­ви­цi, так ми вас пов’яже­мо й тог­дi все доб­ре вам ска­же­мо. Доч­ко! Прий­шл ­а й на­ша чер­га до при­к­ла­ду ка­за­ти: го­дi ли­шень пiч ко­лу­па­ти, а чи не­ма чим сих лов­цiв­мо­лод­цiв пов’я­за­ти? Iще не час бу­ло Ма­ру­сi пос­лу­ха­ти — знай, ко­лу­па. От уже ма­ти їй ка­же: — Чи чу­єш, Ма­ру­сю, що бать­ко ка­же? Iди ж, iди та да­вай, чим лю­дей пов’яза­ти. Або, мо­же, нi­чо­го не прид­ба­ла та із со­ро­му пiч ко­лу­па­єш? Не вмi­ла ма­те­рi слу­ха­ти, не вчи­ла­ся пряс­ти, не за­ро­би­ла руш­ни­кiв, так в’яжи хоч ва­лом, ко­ли й той ще є. Пiш­ла Ма­ру­ся в кiм­на­ту й ви­нес­ла на де­рев’янiй та­рi­лоч­цi два руш­ни­ки дов­гих і муд­ро ви­ши­тих, хрес­тнав­х­рест пок­ла­де­них, i по­ло­жи­ла на хлi­бо­вi свя­то­му, а са­ма ста­ла пе­ред об­ра­зом та й вда­ри­ла три пок­ло­ни, да­лi от­цю три­ чi пок­ло­ни­ла­ся в но­ги й по­цi­лу­ва­ла в ру­ку, нень­цi так же; i, узяв­ши руш­ни­ки, пiд­нес­ла на та­рi­лоч­цi пер­ше стар­шо­му ста­рос­тi, а там i дру­го­му. Во­ни, ус­тав­ ши, пок­ло­ни­ли­ся, узя­ли руш­ни­ки й ка­жуть: — Спа­си­бi бать­ко­вi й ма­те­рi, що своє ди­тя ра­но бу­ди­ли й доб­ро­му дi­лу вчи­ли. Спа­си­бi й дi­воч­цi, що ра­но вс­та­ва­ла, тон­ко пря­ла й хо­ро­шень­кi руш­ нич­ки прид­ба­ла. Пов’язав­ши со­бi один од­но­му руш­ни­ка, от ста­рос­та й ка­же: — Ро­бiть же дi­ло з кiн­цем, роз­вi­дай­теся з кня­зем­мо­лод­цем: ми, при­ве­де­нi, не зтак ви­ну­ва­тi; в’яжi­те при­вод­ця, щоб не втiк із ха­ти. От ма­ти й ка­же: — Ану, до­ню! Ти ж ме­нi ка­за­ла, що на те по п’ятiн­кам за­роб­ля­ла, щоб шов­ ко­ву хус­т­ку прид­ба­ти та нею пе­ню зв’яза­ти. Те­пер на те­бе пе­ня на­па­ла, що не всiх пов’яза­ла. Ви­нес­ла Ма­ру­ся за­мiсть хус­т­ки шов­ко­вий пла­ток, крас­ний та хо­ро­ший, як са­ма. На­ум їй i ка­же: — Сь­о­му, доч­ко, са­ма чiп­ляй, за по­яс хус­т­ку за­ти­кай, та до се­бе при­тя­гай, та слу­хай йо­го, та ша­нуй; а те­пер йо­го й по­цi­луй. От во­ни й по­цi­лу­ва­лися, а Ва­силь i ви­ки­нув Ма­ру­сi на та­рiл­ку цiл­ко­­во­го. 114

Григорій Квітка-Основ’яненко

Пiс­ля сь­о­го ста­рос­та зве­лiв пос­ва­та­ним, щоб кла­ня­лися перш бать­ко­вi в но­ги три­чi; а як пок­ло­ни­лись ут­ре­тє та й ле­жать, а бать­ко їм і ка­же: — Гля­ди ж, зя­тю! Жiн­ку свою бий i вран­цi, і вве­че­рi, i вста­ю­чи, i ля­га­ю­чи, i за дi­ло, i без дi­ла, а сва­рися з нею пов­сяк­час. Не справ­ляй їй нi плат­тя, нi оде­жi, до­ма не си­ди, тас­кай­ся по шин­ках і по чу­жих жiн­ках, — то із жiн­кою в пар­цi й із дi­точ­ка­ми як­раз пi­де­те в стар­цi. А ти, доч­ко, му­жич­ку не спус­кай i нi в чiм йо­му не по­ва­жай; ко­ли дур­ний бу­де, то по­ї­де в по­ле до хлi­ба, а ти йди в ши­нок, про­пи­вай ос­тан­нiй шма­ток; пий, гу­ляй, а вiн не­хай го­ло­дує; та й у пе­чi нi­ко­ли не кло­по­чи; не­хай пав­у­тин­ням зас­те­леть­ся пiч, от вам i вся рiч. Ви не ма­лень­кi вже, са­мi ро­зум ма­є­те, i що я вам ка­жу i як вам жи­ти, зна­є­те. А ста­рос­та й крик­нув: — За та­ку на­у­ку цi­луй­те, дi­ти, бать­ка в ру­ку! (...) Да­лі опи­сано об­ряд сва­тан­ня з піс­ня­ми й при­каз­ка­ми.

(…) Сяк­так Ва­силь на­си­лу вир­вав­ся вiд ста­рих, а Ма­ру­ся пiш­ла йо­го про­ вод­жа­ти. То бу­ло на са­мi про­во­ди, i тре­ба бу­ло че­рез кла­до­ви­ще йти, де на гро­бах у той день усi по­ми­на­ють сво­їх ро­ди­чiв. От Ма­ру­ся взя­ла й ми­соч­ку, щоб i сво­їх пом’яну­ти. По­ло­жи­ла кур­ку ва­ре­ну, три в’яз­ки буб­ли­кiв, бу­ха­ нець, два кни­ші та звер­ху п’ята­ко­вий ме­дя­ник, та взя­ла ма­те­ри­ну ка­лит­ку з грiш­ми, щоб стар­цям по­да­ти; а Ва­силь теж із нею нiс у хус­тцi аж три де­сят­ки кра­ша­нок. Прий­ш­ли на гро­би, аж па­но­тець уже й там i зби­ра­єть­ся пра­ви­ти па­на­хи­ду. Ма­ру­ся пос­та­ви­ла до гур­ту i свою ми­соч­ку, i гра­мат­ку ба­тюш­цi по­да­ла, щоб пом’янув її ро­ди­чiв. Ма­ру­ся, смут­на й не­ве­се­ла, усе мо­ли­ла­ся та, знай, пок­ло­ни би­ла; як же зас­пi­ва­ли дя­ки «нi пе­ча­лi, нi воз­ди­ха­нiя», так во­на так i за­х­ли­па­ла та й ка­же: — Як ти вер­неш­ся, Ва­си­леч­ку, то, мо­же, ме­не на сiм кла­до­ви­щi бу­деш так по­ми­на­ти. Ва­силь аж здриг­нув­ся пiс­ля та­ко­го сло­ва й хо­тiв її зу­пи­ни­ти, щоб ви­ки­ ну­ла та­ку дум­ку з го­ло­ви, так i в са­мо­го сль­о­за так i б’є, а на сер­цi ту­га та­ка па­ла, що йо­му дух так i зах­ва­тує; i сам не зна, вiд чо­го йо­му се так є.

В. Маковський. Дівич-вечір. 1882 р.

115

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Одс­лу­жи­ли па­на­хи­ду, по­да­ла Ма­ру­ся ми­соч­ку па­нот­це­вi, а стар­цiв бо­жих об­дi­ли­ла кра­шан­ка­ми й грiш­ми за Царс­тво Не­бес­не по­мер­ших. По­сi­да­ли лю­ди на гро­бах тра­пе­зу­ва­ти й по­ми­на­ти ро­ди­чiв, а Ма­ру­сi вже не до то­го: Ва­силь лед­ве про­мо­вив, що вже по­ра йо­му йти до ха­зяй­с­тва. Ба­теч­ки, як за­го­ло­сить Ма­ру­ся, та так i по­вис­ла йо­му на шию! Вицi­лу­ ва­ла йо­го... що то? І у вi­чi, i в лоб, i в що­ки, i в шию... да­лi, нена­че хто її нап­ра­ вив, ра­зом по­ки­ну­ла йо­го, очи­цi за­ся­я­ли, то бу­ла блiд­на, а ту­теч­ки по­чер­во­нi­ла та так го­лос­но, нi­би не во­на, ска­за­ла Ва­си­ле­вi, не зо­пи­ня­ю­чись: — Ва­си­лю! На кла­до­ви­щi ме­не по­ки­да­єш, на кла­до­ви­щi ме­не й знай­деш! По­ми­най ме­не, не вда­вай­ся у ту­гу... про­щай на вi­ки вiч­нi!.. Там по­ба­чи­мося! Сеє ска­зав­ши, не ози­ра­юч ­ ись, пiш­ла до­до­му швид­ко, сту­па­ю­чи так ле­ге­ сень­ко, не­на­че й до зем­лi не до­тор­ка­єть­ся. А Ва­силь? Не­на­че грiм бi­ля йо­го вда­рив! Сто­їть як уко­па­ний... Да­лi ду­же тяж­ко здох­нув, пiд­няв очi до Бо­га, пе­рех­рес­тився, уда­рив пок­лон i, при­пав­ши на те мiс­це, де сто­я­ла Ма­ру­ся, цi­лу­вав зем­лю за­мiсть її, бо­я­чись i са­мої дум­ки об тiм, що ска­за­ла йо­му Ма­ру­ ся, а да­лi про­мо­вив: — Гос­по­ди Ми­ло­се­р­д­ний! Не­хай я один усi бi­ди пе­ре­те­р­п­лю, не­хай я вмру, тiль­ки по­ми­луй мою Ма­ру­сю! Дай нам по­жи­ти на сiм свi­тi, а втiм — як Твоя во­ля свя­та! — та й пi­шов ти­хою сту­пою до гос­по­ди. Чи дав­но на­ша Ма­ру­ся бу­ла ве­се­лень­ка, як ве­сiн­ня зо­рень­ка, го­вор­ли­ва, як го­роб­чик, про­вор­на й жар­тов­ли­ва, як лас­тi­воч­ка, а те­пер точ­нi­сiнь­ко як у во­ду опу­ще­на. Го­во­ри­ти — ма­ло й го­во­рить; ся­де ши­ти, то чи стiб­ну­ла гол­ кою, чи нi, чи ви­ве­де нит­ку, чи нi, а за­раз i за­ду­ма­єть­ся, i ру­че­ня­та пос­к­ла­да; пi­де в ого­род по­ло­ти, ста­не над гряд­кою та хоч цi­лий день сто­я­ти­ме, нi­чо­го не зро­бив­ши, по­ки ма­ти її не пок­ли­че; прис­та­вить обi­да­ти, то або в не­топ­ле­ ну пiч, або за­бу­де чо­го по­ло­жи­ти, або все в неї пе­ре­ки­пить, що і їс­ти не мож­ на; та до то­го до­ве­ла, що — нi­чо­го ро­би­ти! — узя­лась ма­ти вп’ять са­ма по­ра­ тися! Час­то гри­мав на неї бать­ко й лас­кою уго­во­рю­вав, щоб не жу­ри­ла­ся, щоб у ту­гу не вда­ва­ла­ся, що ту­га з’їсть її здо­ров’я, за­чах­не, за­не­ду­жа, i який од­вiт дасть Бо­гу, що нi най­луч­чу ми­лость Бо­жу — здо­ров’я не вмi­ла збе­рег­ти й за­на­пас­ти­ла ов­сi. Що ж? Тiль­ки її i ре­чей: — Та­точ­ку, ба­теч­ку, i ти, ма­тiн­ко рiд­не­сень­ка! Що ж ме­нi ро­би­ти, ко­ли не мо­жу за­бу­ти сво­го го­ря! Не мо­жу не ду­ма­ти про свого Ва­си­леч­ка! Свiт ме­нi не­ми­лий, i нi­що не роз­ве­се­ляє. Сер­це моє роз­ри­ва­єть­ся, див­ля­чись на вас, що ви об ме­нi уби­ва­є­теся, та що бу­ду ро­би­ти! Я і са­ма сво­їй ту­зi не ра­да; тiль­ки в ме­не й дум­ки: де то те­пер мiй Ва­силь? Знаю, що час, що день, вiн вiд ме­не — усе дальше; от ме­не ту­га й ду­шить! Не во­руш­те ме­не, не займай­ те ме­не, не­на­че ви й не ба­чи­те нi­чо­го; не роз­ва­жай­те ме­не: ме­нi не­на­че лег­ ше, як я жу­рю­ся вволю та нiх­то ме­нi не мi­ша! По­ра­див­шись між со­бою, ста­рi да­ли їй во­лю: не­хай, ка­жуть, як со­бi зна, так із со­бою і ро­бить. На­дi­лив її Бог ро­зу­мом, во­на й бо­го­бо­яз­ли­ва, i бо­го­ моль­на, так її Отець Ми­ло­се­рд ­ ­ний не ос­та­вить. Не­хай посту­па, як зна! Iще з то­го дня, як про­во­ди­ла Ва­си­ля, не на­дi­ва­ла Ма­ру­ся нi­я­кої скин­дяч­ ки, нi­я­кої стрiч­ки; як пов’яза­ла го­ло­ву чор­ним шов­ко­вим плат­­ком, так i 116

Григорій Квітка-Основ’яненко

пiш­ло — усе чор­ний пла­ток та й го­дi! То охо­ча бу­ла по не­дi­лях і по праз­ни­ ках до цер­кв ­ и хо­ди­ти, а то й у бу­день, ко­ли почує, що дзво­нять, то мер­щiй i йде. Що бо­жий день — лю­би­ме мiс­це, ку­ди, бу­ло, хо­дить, се у бiр на озе­ра, де з Ва­си­лем упер­ше хо­ди­ла; сяде там пiд со­сон­кою, роз­гор­не пла­ток, що Ва­силь їй зос­та­вив, ди­вить­ся на нь­ог­ о, та свої го­рiш­ки пе­ре­си­па в ру­цi, та й поп­ла­че... Тiль­к и ж що нач­н е ве­ч о­рiти, во­на вже й си­д ить на при­зьбі й виг­ля­да ве­чiр­ньої зiронь­ки... Блис­не во­на... тут Ма­ру­ся за­раз i ста­не та­ка ра­да, та­ка ра­да, що не то що! «Он­де мiй Ва­силь! — са­ма со­бi роз­мов­ляє. — Вiн ди­вить­ся на свою зi­роч­ку й знає, що і я див­люся!.. Отак блис­тять i йо­го очи­ цi, як, бу­ло, бi­жу йо­му на­зус­трiч...» I вже тут її хоч клич — не клич, хоч що хоч ро­би, а вже нi з мiс­ця не пi­де й очей вiд зiр­ки не зве­де, аж по­ки во­на зовсiм не зай­де; то­дi тяж­ко здох­не й ска­же: «Про­щай же, мiй Ва­си­леч­ку! Но­чуй із Бо­гом і вер­тайся швид­ше до тво­єї бiд­ної Ма­ру­сi». Увiй­шов­ши ж у ха­ту, пе­ре­цi­лує вся­кий го­рi­шок i пла­ток ра­зiв сто по­цi­лує та, згор­нув­ши, при­ло­жить до сер­ця, та так i за­но­чує; а вже й не ка­жи, щоб спала доб­ре, як тре­ба! Сяк­так, то із жур­бою, то з ту­гою, про­ма­я­чи­ла Ма­ру­ся до Спа­сiв­ки; а в Спа­сiв­ку, на Пре­чис­ту, ка­зав Ва­силь, бу­де не­од­мiн­но. Хоч i не зов­сiм Ма­ру­ся по­ве­се­лi­ша­ла, та все­та­ки не­на­че ста­ла пот­ро­ху ожи­ва­ти. Во­на й до­ма по­ра­ єть­ся, во­на й із бать­ком у по­ле чи гро­ма­ди­ти, чи жа­ти; бо вже й На­ум, див­ля­ чись на неї, що во­на ста­ла роз­ва­жа­тися, i со­бi пове­се­лi­шав i ду­ма: «Сла­ва То­бi, Гос­по­ди! Ще тiль­ки Спа­сiв­ка нас­ту­па, а вже Ма­ру­ся зов­сiм не та, як знову на­ро­ди­ла­ся; туж­туж i Ва­силь бу­де; то­дi вда­рю ли­хом об зем­лю, мер­щiй справ­лю ве­сiл­ля, та й не­хай со­бi жи­вуть». От ко­ли ку­ди йде на ха­зяй­с­тво, то й доч­ку бе­ре із со­бою, щоб її луч­че роз­ва­жи­ти. Ко­ли ж во­на ча­сом зос­та­неть­ ся до­ма, то, попорав­шись, iде у бiр за гри­ба­ми; та та­ки так ска­за­ти, що день за день і ста­ла вп’ять i до ро­бо­ти про­вор­нень­ка, i в уся­кiм дi­лi мо­тор­нi­ша, i що в Бо­га день, то все ве­се­лiша, усе роз­щи­тує: «От Пре­чис­та не­да­ле­ко, от­от Ва­силь повер­неть­ся». (...) Маруся, збираючи в лісі гриби, потрапляє під зливу, застуджується та раптово помирає (за день до повернення Василя).

(...) Справ­ля­ли На­ум i Нас­тя вп’ять i тре­ти­ни, i дев’яти­ни, i по­лу­со­ро­чи­ ни, i со­ро­чи­ни, як тре­ба по­хрис­ти­ян­сь­ки... I що то за обi­ди були! На все се­ло. Ба­га­то й стар­цям ми­лос­ти­нi по­да­ва­ли. Ва­си­ля ж не бу­ло та й не бу­ло! I слух об нiм за­пав! Най­бiльш жу­рив­ся за ним Наум, бо­я­­чись, щоб вiн сам со­бi не за­по­дi­яв смер­тi. Су­му­ю­чи об сiм, час­тень­ко пла­кав, а ра­но i ве­чiр мо­лився за нь­о­го Бо­гу, щоб йо­го сохра­нив i на ро­зум на­вiв, i при­вiв би йо­го до нь­о­го, щоб бу­ло ко­му їх дог­ля­дi­ти. Уже й год ми­нув пiс­ля Ма­ру­сi. Ста­рi вiд­по­ми­на­ли її як тре­ба, і по­пам зап­ла­ти­ли за со­ро­ко­вус­ти, що найма­ли аж у трь­ох цер­к­вах, а в чет­вер­тiм мо­нас­ти­рi й дя­кам за Псал­тир, що шiсть не­дiль, по­ки Ма­ру­си­на ду­ша лi­та­ла круг її гро­ба, чи­та­ли над ним. Ста­ра Нас­тя жу­рить­ся, не­на­че сь­о­год­нi по­хо­ва­ла доч­ку, а На­ум усе тiль­ки її роз­ва­жає i ка­же: 117

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Що ж ро­бити? Мо­лися Бо­гу! Пе­ре­тер­пи­мо тут — бу­де доб­ре там! Йо­го свя­та во­ля! От Ва­си­ля ме­нi жал­чiш, що — не дай бо­же! — чи не про­пав вiн i з тi­лом, i з ду­шею. (...) Через два роки до Насті й Наума прийшов чоловік із міста, який роз­повів, що ба­чив там Ва­си­ля, який пос­тр ­ иг­ся в чен­ці. Тяж­ко пе­ре­жи­ва­ю­чи втра­ту, він зго­дом по­мер. 5.

Опрацюйте літературнокритичний матеріал до повісті.

За жан­ром «Ма­ру­ся» — со­ці­аль­но­по­бу­то­ва й сентиментальнореалістична по­вість. У ній зоб­ра­же­но жит­тя ук­ра­їн­сько­го се­лянс­тва, пра­цю, по­бут, зви­чаї ук­ра­­їн­сько­го на­ро­ду (те­ма тво­ру). За ос­но­ву сю­же­ту по­віс­ті взято іс­то­рію іде­аль­но­го ко­хан­ня сіль­ської дів­ чи­ни Ма­ру­сі та місь­ко­го хлоп­ця Ва­си­ля. Бать­ко від­мов­ля­єть­ся від­да­ти єди­ну донь­ку за си­ро­ту Ва­си­ля: ок­рім то­го, що хло­пець бід­ний, йо­го ще й за­пи­са­но в рек­ру­ти. Па­ру­бок іде на за­ро­біт­ки, аби від­ку­пи­ти­ся від сол­дат­чи­ни. Якось під час бу­рі Ма­ру­ся зас­ту­ди­ла­ся і зго­дом по­мер­ла. По­вер­нув­шись із за­ро­біт­ків і не зас­тав­ши Ма­ру­сі жи­вою, Ва­силь іде в мо­нас­тир і з го­ря нев­дов­зі по­ми­рає. У по­віс­ті ба­га­то по­за­сю­жет­них еле­мен­тів: ук­ра­їн­ські на­род­ні зви­чаї, об­ря­ди — ве­сіл­ля, сва­тан­ня з ус­та­ле­ним тек­стом, емо­цій­ни­ми піс­ня­ми, до­теп­ ни­ми при­мов­ка­ми. Вра­жає сце­на по­хо­ро­ну, на­род­ні го­ло­сін­ня в ус­тах бать­ків ви­пи­са­ні з ет­ног­ра­фіч­ною точ­ніс­тю. Май­стер­но зма­льо­ва­но в тра­ди­ці­ях сен­ти­ мен­та­ліз­му чу­до­ві пей­за­жі ук­ра­їн­ської но­чі, еле­гій­на кар­ти­на ран­ку, що ста­ли взір­цем для ба­га­тьох по­ко­лінь пись­мен­ни­ків / письменниць. Ком­по­зи­ція по­віс­ті від­по­ві­дає різ­ким змі­нам сю­жет­ної лі­нії. По­вість не по­ді­ля­єть­ся на гла­ви. Умов­но в ній мож­на ви­значити три час­ти­ни: по­за­сю­жет­ ний вступ (роз­ду­ми ав­то­ра про сенс жит­тя лю­ди­ни), сю­жет, мо­ра­лі­за­тор­ські вис­нов­ки (епі­лог із пов­чаль­ни­ми нас­та­но­ва­ми). Ге­рої / героїні тво­ру уо­соб­лю­ють ви­со­кі мо­раль­но­е­тич­ні якос­ті прос­тої лю­ди­ни. Усіх їх ав­тор на­ді­ляє іде­аль­ни­ми ри­са­ми: чес­ність, по­ряд­ність, по­ва­га до бать­ків, пра­цьо­ви­тість, ві­ра в Бо­га. Ось як ав­тор описує На­у­ма Дро­та в екс­по­зи­ції по­віс­ті: «На­ум Дрот був па­рень на все се­ло, де жив. Бать­ко­ві й ма­те­рі слух­ня­­ний, стар­шим се­бе по­кір­ний, меж то­ва­ри­с­твом дру­зя­ка, ні пів­сло­ва ні­ко­ли не збре­хав, го­ріл­ки не впи­вавсь і п’яниць не тер­пів, з ле­да­чи­ми не во­дився, а до цер­кви? Та хоч би й ма­лень­кий праз­ник, тіль­ки піп у дзвін — він уже й там: сві­чеч­ку об­мі­нить, стар­цям гро­ше­нят роз­дасть і принь­меть­ся за ді­ло; ко­ли про­чує якусь бід­ність, на­ді­лить по сво­їй си­лі й со­віт доб­рий дасть». Цьо­го іде­аль­но­го ге­роя Гос­подь наг­ра­див На­с­тею — «жін­кою доб­рою, ро­бо­тя­щою, ха­зяй­кою слух­ня­ною; і що, бу­ло, На­ум не за­ба­жа, що не за­ду­ма, Нас­тя (...) но­чі не по­с­пить, усю­ди ста­ра­єть­ся, б’єть­ся, дос­тає і вже зро­бить і дос­та­не, чо­го му­жи­ко­ві хо­ті­лося». Не менш іде­аль­ни­ми ри­са­ми на­ді­ле­но і їх­ню доч­ку Ма­ру­сю: «на все се­ло бу­ла і кра­си­ва, і ро­зум­на, і ба­га­та, зви­чай­на, та ще ж до то­му ти­ха, і смир­на, й уся­ко­му по­кір­на». Дів­чи­на з ве­ли­кою ша­ною ста­вить­ся до бать­ків та од­но­ 118

Григорій Квітка-Основ’яненко

сель­ців, її пра­це­люб­ність і по­кір­ність вра­жа­ють. Ко­ли ма­ти ра­дить донь­ці пі­ти по­гу­ля­ти з под­ру­га­ми, во­на від­по­ві­дає: «Луч­че я (...) на те міс­це, упо­рав­ шись, та ля­жу спа­ти, ра­ні­ше вста­ну, за­мі­ню твою ста­рість: обі­да­ти на­ва­рю й бать­ко­ві в по­ле по­не­су. А на ву­ли­ці що я за­бу­ла?» Ва­силь — «та що вже зав­зя­тий! Уже де по­я­вить­ся, то всі дів­ча­та ко­ло ньо­го. І тан­цю­ва­ти, і жар­ту­ва­ти, не взяв йо­го біс. Та й кра­си­вий же!» За­ра­ди сво­єї ко­ха­ної Ма­ру­сі він го­то­вий на все: нав­ча­єть­ся чи­та­ти й пи­са­ти, іде на за­ро­біт­ки, а ко­ли по­вер­та­єть­ся, то не вит­ри­мує втра­ти ми­лої та із ча­сом по­ми­рає. В об­ра­зі Ва­си­ля на­йяс­кра­ві­ше вті­ле­но ри­си сен­ти­мен­та­ліз­му: пси­ хо­ло­гіч­ний стан за­ко­ха­но­го хлоп­ця, ві­щу­ван­ня сер­ця під час прощан­ня па­ри на кла­до­ви­щі, пе­ре­жи­ван­ня смер­ті Ма­ру­сі, доб­ро­віль­ний від­хід від мир­сько­ го жит­тя. Го­ре, що спіт­кає цих іде­аль­них ге­ро­їв, здат­не роз­чу­ли­ти будь­я­ке сер­це. Са­ме та­ке зав­дан­ня ста­ви­ли пе­ред со­бою сен­ти­мен­та­ліс­ти. За сти­льо­ви­ми оз­на­ка­ми — це сен­ти­мен­таль­но­ре­а­ліс­тич­на по­вість. Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті з те­о­рії лі­те­ра­ту­ри й розка­жіть, які з наз­ва­них лі­те­ра­тур­ них ознак сен­ти­мен­та­ліз­му на­яв­ні в ма­ляр­ських тво­рах, що вмі­ще­но на по­чат­ку роз­ді­лу.

6.

Теорія літератури  ви­ник у дру­гій по­ло­ви­ні ХVІ­ІІ ст. й за­мі­нив У сві­то­вій лі­те­ра­ту­рі сен­ти­мен­та­лізм кла­си­цизм як йо­го за­пе­ре­чен­ня: за­мість ко­ро­лів, ли­ца­рів та ім­пе­ра­то­рів ге­ро­я­ми тво­рів ста­ли ви­хід­ці з ни­зів — се­ля­ни й ре­міс­ни­ки; пог­либ­лю­єть­ся зв’язок з ус­ною на­род­ною твор­чіс­тю. Для сен­ти­мен­та­ліз­му ха­рак­тер­ні та­кі оз­на­ки: • під­ви­ще­ний ін­те­рес до люд­ських по­чут­тів, спів­чут­ли­вий тон роз­пові­­­ді, який зму­ шує чи­та­ча роз­чу­ли­ти­ся та пла­ка­ти над до­лею ге­ро­їв;

• прос­та ком­по­зи­ція тво­ру, у якій сю­жет роз­гор­та­єть­ся пос­лі­дов­но; • ге­рої іде­аль­ні, на­ді­ле­ні зов­ніш­ньою та внут­ріш­ньою вро­дою, по­з­бав­ле­ні не­га­тив­ них рис;

• пер­со­на­жі з прос­то­го на­ро­ду; • зма­лю­ван­ня по­бу­ту та зви­ча­їв прос­тих лю­дей, ак­цент на їх­ній мо­раль­ній ви­щос­ті • • • •

над па­на­ми; нез­до­лан­ні пе­реш­ко­ди на шля­ху за­ко­ха­них; ува­га до опи­сів при­ро­ди; на­яв­ність про­ро­чої де­та­лі чи епі­зо­ду, що на­тя­кає на тра­гіч­ний кі­нець; ду­же час­то смерть ге­роя від сти­хій­но­го ли­ха, хво­ро­би, не­щас­но­го ви­пад­ку.

Г. Квіт­к а­Ос­н ов’янен­к о те­о ­ре­тич­н о ос­мис­лив і прак­т ич­но зас­т о­су­вав у влас­ній ху­дож­ній твор­чос­ті но­вий на той час лі­те­ра­тур­ний нап­рям — про­ с­ві­ти­тель­ський ре­а­лізм: «Пи­ши про лю­дей, ба­че­них то­бою, а не ви­га­дуй ха­рак­ те­рів не­бу­ва­лих, непри­род­них, див­них, ди­ких, жах­ли­вих».

119

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 7.

Прочитайте уривок із твору «Салдацький патрет». Опрацюйте літературно-критичний матеріал до нього.

Майстерно написане оповідання «Салдацький патрет» Г. Квітки-Ос­но­ в’яненка оригінальне за жанровою структурою і є зразком бурлескно-реалістич­ них творів письменника. Прозаїк подає анекдотичний випадок із зарозумілим шевцем Терешком, який зухвалою критикою щодо картини художника зганьбив себе. У сюжеті використано мотиви античних анекдотів про художників (про це свідчить підзаголовок «Латинська побрехенька, по-нашому розказана»), еле­ менти народної казки, а також українське прислів’я «Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся». Письменник стверджує, що тільки громада може по-справжньому оцінити мистецтво. У дусі просвітительського реалізму він висловлює своє розуміння мистецтва, називаючи вищим досягненням той твір, у якому персонаж «як живий». За основу сюжету взято комічний випадок із талановитим народним малярем Кузьмою Трохимовичем, який задля «кумедії» вирішив випро­ бувати свою мистецьку майстерність на інших. Намальованого ним солдата сприймають за живого. Деякі персонажі відверто налякані виглядом «скусно намальованого солдата», який «пикатий, мордатий, та ще із здоровенними усами, що не тільки горобцеві, та й чоловікові страшний». Прозаїк змалював карнавальну стихію, сповнену жартів, комічних сцен, нагромадження людей, гармидеру, що тривало до кінця ярмарку. На основі фольклорних мотивів і власних спостережень створено мальовничу, динамічну й багатогранну картину ярмаркового дійства, у якій відтворено тогочасне життя і побут українського народу. Г. Квітка-Основ’яненко першим в українській літературі почав писати прозу живою, розмовною, народною мовою, яка вражає своїм словниковим багатством: загальновживана лексика (кавун, слива, ярмарок, ячмінь, овес, пшениця), професіоналізми (маляр, палітра, краски, пензель). Просторічні слова (салдацький патрет, скусний, оружжо, мундєр, хвальш, мнясо, горохвяники, наньмити), церковна лексика (панотець, наущеніє, вздрів, попадя), народні фразеологізми, колоритні народні порівняння та епітети створюють бурлескний стиль твору. Помітний підтекст оповідання: полеміка з некомпетентними критиками, які, не знаючи української мови й не маючи жодного уявлення про життя українців, суворо критикували українське письменство. 8.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня. 1. За жан­ром «Ма­ру­ся» — А ро­ман Б но­ве­ла В по­вість Г опо­ві­дан­ня

120

Григорій Квітка-Основ’яненко 2. Ус­та­но­віть від­по­від­ність. Ге­рой (ге­ро­їн ­ я) тво­ру

1 На­ум Дрот 2 Нас­тя 3 Ма­ру­ся 4 Ва­силь

Реп­лі­ка

А «На кла­до­ви­щі ме­не по­ки­да­єш, на кла­ до­ви­щі ме­не й знай­деш!» Б «Від­дай­те на­шо­му кня­зю ку­ни­цю, ва­шу крас­ную ді­ви­цю!» В «...як прий­де на­бор, то, пев­но, то­бі лоб заб­ри­ють, бо ти си­ро­та, за те­бе ні­ко­му зас­ту­пи­тися...» Г «У нас іде по­бо­жо­му та по­ста­рос­віт­ ськи: він ме­ні за­кон, а не я йо­му». Д «...я вас про­вод­жу аж до­до­му, щоб обо­ ро­ни­ти вас від со­ба­ки...»

3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність. По­дія

1 2 3 4

зна­йомс­тво Ва­си­ля з Ма­ру­сею на ве­сіл­лі про­щан­ня за­ко­ха­них на кла­до­ви­щі смерть Марусі смерть Ва­си­ля

Сю­жет­ний еле­мент

А Б В Г Д

екс­по­зи­ція зав’яз­ка роз­ви­ток дії куль­мі­на­ція розв’яз­ка

4. Стис­ло пе­ре­ка­жіть сю­жет по­віс­ті Г. Квіт­ки­Ос­нов’янен­ка «Ма­ру­ся». 5. Яка те­ма й основ­на ідея по­віс­ті «Ма­ру­ся»? Які проб­ле­ми по­ру­ше­но у тво­рі? 6. Які по­за­сю­жет­ні еле­мен­ти на­яв­ні в по­віс­ті «Ма­ру­ся»? На­ве­діть прик­ла­ди з тво­ру. 7. Чим об­ра­зи Ма­ру­сі та На­тал­ки Пол­тав­ки з од­ной­мен­них тво­рів Г. Квіт­ки­Ос­ нов’янен­ка й І. Кот­ля­рев­сько­го подібні? 8. Наз­віть оз­на­ки сен­ти­мен­та­ліз­му. На­ве­діть до кож­ної з них прик­ла­ди з по­віс­ті Г. Квіт­ки­Ос­нов’янен­ка «Ма­ру­ся». 9. Пригадайте з попередніх уроків, що таке бурлеск, які його основні ознаки. Доведіть, використовуючи текст оповідання, що «Салдацький патрет» — це бурлескний твір. 10. У чо­му по­ля­гає но­ва­торс­тво Г. Квіт­ки­Ос­нов’янен­ка? 11. Висловте свої міркування, що змінилося, а що збереглося в стосунках закоханих, у ставленні дітей до батьків за майже 200 років — від часу, зображеного в повісті «Маруся» до сьогодення 12. Виберіть уривок із твору «Салдацький патрет» і виразно його прочитайте за ролями. 9.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Випишіть у зошити з оповідання «Салдацький патрет» по 2–3 епітети, по­­­­­­рів­­няння, фразеологізми, поясніть їхню роль у творі.

121

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Література українського романтизму Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин і ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1.

Д. Ф. Кас­пар. Ман­дрів­ник над мо­рем ту­ма­ну

І. Ай­ва­зов­ський. Буря. 1872 р.

А. Куїнджі. Нічне. 1905–1908 рр.

А. Роз­крий­те лек­сич­не зна­чен­ня сло­ва ро­ман­ти­ка. Б. Що ро­ман­тич­но­го ви по­мі­ти­ли в цих ро­бо­тах? В. Чи використано еле­мен­ти ук­ра­їн­сько­го на­ці­о­наль­но­го ко­ло­ри­ту в кар­ти­ні ук­ра­їн­сько­го ху­дож­ни­ка? Як­що так, то в чо­му во­ни ви­яв­ля­ють­ся? 2.

Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті з те­о­рії лі­те­ра­ту­ри та ви­пи­шіть виз­на­чен­ня терміна «ро­ман­тиз­м» та йо­го оз­на­ки в зо­шит.

Теорія літератури  — це ху­дож­ній нап­рям у лі­те­ра­ту­рі й мис­тец­тві, який ви­ник нап­ри­кін­ Ро­ман­тизм ці ХVІ­ІІ ст. в кра­ї­нах За­хід­ної Єв­ро­пи, а в Схід­ній Єв­ро­пі роз­ви­нув­ся на по­чат­ку ХІХ ст. Цей нап­рям став за­пе­ре­чен­ням кла­си­циз­му. Ук­ра­їн­ський ро­ман­тизм виник під впли­вом твор­чос­ті єв­ро­пей­ських пись­мен­ ни­ків­­ро­м ан­ти­ків: В. Скот­та, Дж. Бай­ро­на, П. Б. Шел­л і (анг­лій­ська лі­те­р а­ту­р а), Ф. Шил­ле­р а, Г. Гей­не, Й. В. Ґе­те (ні­мець­ка), В. Гю­г о (фран­ц узь­ка), П. Й. Ша­фа­ ри­ка, В. Ган­ки, Я. Кол­ла­ра (чесь­ка), А. Міц­ке­в и­ча, Ю. Сло­в аць­ко­г о (поль­ська), Ш. Пе­те­фі (угор­­ська), В. Жу­ков­с ько­г о, О. Пуш­кі­на, М. Лер­мон­то­в а (ро­сій­ська). Осе­ред­ком по­е­тів­ро­ман­ти­ків став Хар­ків. Ве­ли­кий вне­сок у ста­нов­лен­ня но­вої лі­те­ра­ту­ри в За­хід­ній Ук­ра­ї­ні зро­би­ли пред­став­ни­ки «Русь­кої трій­ці» — Мар­кі­ян Шаш­ке­вич, Іван Ва­ги­ле­вич, Яків Го­ло­ваць­кий. Гас­ло їх­ньої ді­яль­нос­ті — «іти в на­род, учи­ти­ся в ньо­го муд­рос­ті». Аль­ма­нах «Ру­сал­ка Дніс­тро­вая», який вони впо­ряд­ ку­ва­ли, став, за вис­ло­вом І. Фран­ка, «сво­го ча­су яви­щем нас­крізь ре­во­лю­цій­ним». «Русь­ка трій­ця» вва­жа­ла фоль­клор іс­то­рич­но прав­ди­вим ві­доб­ра­жен­ням жит­тя на­ро­ ду, ви­ра­жен­ням йо­го внут­ріш­ньо­го сві­ту. У ро­ман­тич­но­му стилі ав­то­ри відображали ге­ро­їч­не ми­ну­ле Ук­ра­їн ­ и.

Ук­ра­їн­ський ро­ман­тизм мав і свої іс­тот­ні особ­ли­вос­ті. На ран­ньо­му ета­пі ут­вер­див­ся фоль­клор­ний (або на­род­ний) ро­ман­тизм із та­ки­ми оз­на­ка­ми: • не­­ ­за­до­во­лен­ня ре­аль­ним жит­тям, зо­се­ред­жен­ня ува­ги на роз­крит­ті внут­ріш­ньо­ го сві­ту лю­ди­ни; • по­єд­нан­ня прос­ві­ти­тель­ських і ро­ман­тич­них ідей­но­­ес­те­ тич­них за­сад; • іде­а­лі­за­ція пат­рі­ар­халь­них від­но­син, люд­ських по­чут­тів, на­яв­ 122

Література українського романтизму

ність ре­лі­гій­ної сві­до­мос­ті; • по­си­лен­ня ува­ги до проб­ле­ми лі­те­ра­тур­ної мо­ви, на­ці­о­наль­но­­іс­то­рич­ної те­ма­ти­ки; • особ­ли­во тіс­ний зв’язок із фоль­кло­ром (сю­жет, ге­рої, ху­дож­ні за­со­би, сти­ліс­тич­ні фі­гу­ри); • на­яв­ність сим­во­лів, ан­ти­тез, пер­со­ні­фі­ка­цій, ме­та­фор для ви­ра­жен­ня туж­ли­вих нас­тро­їв; • під­не­ се­на, емо­цій­на, на­си­че­на яск­ра­ви­ми на­род­но­по­е­тич­ни­ми за­со­ба­ми ху­дож­­ньої ви­раз­нос­ті мо­ва. Ге­рой у тво­рах ро­ман­тиз­му має такі особ­ли­вос­ті: • лі­рич­ний ге­рой пе­ре­буває в гар­мо­нії з при­ро­дою, у цен­трі — нез­ви­чай­ні, час­то фан­тас­тич­ні об­­с­та­ви­ни; • ро­ман­тич­ний ге­рой пов’язує свою до­лю з до­лею на­ро­ду, з бо­­ роть­бою за на­ці­о­наль­ну не­за­леж­ність; • це лю­ди силь­ної во­лі, муж­ні, ду­хов­ но ба­га­ті (час­то це са­мот­ня, але силь­на осо­бис­тість, яка про­тис­то­їть жор­сто­ко­ му сві­ту). У цей пе­рі­од особ­ли­во по­си­лив­ся ін­те­рес до дос­лід­жен­ня фоль­кло­ру піс­ля ви­хо­ду у світ ве­ли­кої кіль­кос­ті різ­но­жан­ро­вих збір­ни­ків ус­ної на­род­ної твор­чос­ті ук­ра­їн­ців і фоль­кло­рис­тич­них на­у­ко­вих праць, ад­же, за сло­ва­ми М. Го­го­ля, «піс­ня для Ук­ра­їн ­ и все: і по­е­зія, й іс­то­рія, і бать­ків­ська мо­ги­ла». 3.

Про­чи­тай­те літературнокритичний ма­те­рі­ал про по­е­тів­­ро­ман­ти­ків і виконайте завдання.

ПО­Е­ТИ­­РО­МАН­ТИ­КИ

Хар­ків­ська шко­ла ро­ман­ти­ків бу­ла най­чис­лен­ні­шою. Її пред­став­ни­­ки — І. Срез­нєв­ський, Л. Бо­ро­ви­ков­ський, А. Мет­лин­ський, М. Кос­то­ма­ров, О. Кор­ ­сун, Й. Бо­дян­ський, О. Афа­на­сьєвЧуж­бин­ський, П. Гу­лак­­Ар­те­мов­ський, В. За­бі­ла, М. Пет­рен­ко — зба­га­ти­ли ук­ра­їн­ську лі­те­ра­ту­ру різ­но­жан­ро­ви­ми тво­ра­ми. Се­ред них знач­но­го по­ши­рен­ня й по­пу­ляр­нос­ті на­бу­ла ро­ман­со­ва лі­ри­ка, а та­кож лі­ри­ка осо­бис­тої жур­би (еле­гії, пос­лан­ня, пос­вя­ти, ме­ди­та­ції). У цих лі­рич­них жан­рах як­най­пов­ні­ше було роз­кри­то вну­тріш­ній світ лю­ди­ни, її ду­шев­ні пе­ре­жи­ван­ня, нас­трої смут­ку, ме­лан­хо­лії. Вік­тор За­бі­ла (1808–1869) на­­­­ро­див­ся на ху­то­рі під Бор­зною, що на Чер­ ні­гів­щи­ні, у ро­ди­ні дріб­но­го по­мі­щи­ка. Нав­чав­ся в Ні­жи­ні, слу­жив у Ки­їв­сько­ му дра­гун­сько­му пол­ку. Після відставки повернувся жити на ху­ті­р. З твор­чо­го до­роб­ку по­е­та­­ро­ман­ти­ка, який на­лі­чує май­же сорок тво­рів, за жит­тя пись­мен­ни­ка бу­ло опуб­ліко­ва­но ли­ше п’ять, зок­ре­ма йо­го зна­ме­ни­тий «Со­­­­­ло­вей» («Не ще­бе­чи, со­ло­вей­ку...»). Ця по­е­зія у фор­мі уяв­но­го мо­но­ло­гу лі­рич­но­го ге­роя із со­ло­вей­ком ос­пі­ вує не згас­ле до кін­ця жит­тя ко­хан­ня, йо­го страж­дан­ня че­рез втра­ту ми­лої дів­чи­нонь­ки. Про­тис­тав­ний па­ра­ле­лізм роз­кри­ває мо­тив при­ре­че­нос­ті на страж­дан­ня в ко­хан­ні, в осо­бис­то­му жит­ті: «...Ти щас­ли­вий, спа­ру­вав­ся / І гніз­деч­ко ма­єш! / А я бід­ний, без­та­лан­ний, / Без па­ри, без ха­ти...» Че­рез об­раз при­ро­ди (особ­ли­во со­ло­вей­ка), на тлі якої зма­льо­ва­но стан ду­ші юна­ка, по­си­лю­єть­ся пси­хо­ло­гізм тво­­ру. Для вір­ша «Со­ло­вей» ха­рак­тер­ні на­род­но­по­е­тич­ні об­ра­ В. Забіла зи­­сим­во­ли, зма­льо­ва­ні біль­шою чи мен­шою мі­рою і в 123

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ін­ших тво­рах по­е­тів­­ро­ман­ти­ків: со­ло­вей­ко, зо­ря, ніч, гніз­деч­ко, піс­ня, сер­це, пу­гач. Ба­га­та мо­ва, нас­пів­ний ритм, близь­кість по­е­ти­ки до на­род­ної піс­ні, гли­бо­ кий лі­ризм тво­ру «Со­ло­вей» спри­я­ли то­му, що він став улюб­ле­ним на­род­ним ро­ман­сом «Не ще­бе­чи, со­ло­вей­ку...», який прик­ра­шає ре­пер­ту­ар ба­га­тьох усес­віт­ньо ві­до­мих спі­ва­ків. Ми­хай­ло Пет­рен­ко (1817–1862) на­ро­див­ся в м. Сло­в’янсь­ку Хар­ків­ської гу­бер­нії (те­пер До­нець­ка обл.). За­кін­чив юри­дич­ний фа­куль­тет Хар­ків­сько­го уні­вер­си­те­ту. По­тім пра­цю­вав чи­нов­ни­ком. Ос­тан­ні ро­ки жит­тя про­йшли на Хар­ків­щи­ні. Із спад­щи­ни М. Пет­рен­ка збе­рег­ло­ся май­же 20 по­е­зій, на­­пи­са­них про­тя­гом нет­ри­ва­лої твор­чої ді­яль­нос­ті митця. Най­ві­до­мі­ший йо­го твір — по­е­зія «Не­ бо» («Див­люсь я на не­­бо...») — пок­ла­де­ний на му­зи­ку Люд­ми­лою Алек­сан­д­ро­вою, ви­пус­кни­цею Вар­шав­ської кон­сер­ва­то­рії, доч­кою хар­ків­сько­го по­е­та й вій­сько­во­го лі­ка­ря Во­ло­ди­ми­ра Алек­сан­дро­ва. Вірш на­був ши­ро­кої по­пу­ляр­нос­ті як ук­ра­їн­ська на­род­на піс­ня лі­те­ра­тур­но­го по­ход­жен­ня. Те­ма не­до­лі, нарікання на жит­тя, не­за­до­во­лен­ня зем­ним бут­тям, ба­жан­ня за­хо­ва­ти­ся від си­ріт­сько­го го­ря — усім цим М. Петренко на­пов­не­ний вірш. Тут пе­ре­ва­жа­ють мо­ти­ви вте­чі від ре­ал ­ ій, по­шу­ку щас­тя. Лі­рич­ний ге­рой, оди­но­кий си­ро­та, скар­жить­ся на до­лю, для якої він чу­жий, змал­ку не­лю­бий, най­мит, хлоп­цю­га приб­луд­ний. Ри­то­рич­ні фі­гу­ри («Чо­му ме­ні, Бо­же, ти крилець не дав?», «Хі­ба ж хто ко­хає не­рід­них ді­тей?»), тав­то­ло­гії («Чу­жий я у до­лі, чу­жий у лю­дей»), роз­ло­гі ме­та­фо­ри під­ крес­лю­ють при­ре­че­ність на са­мот­ність. Ге­рой по­е­зії є час­ти­ною при­ро­ди й праг­не зли­ти­ся з нею, по­ри­ва­єть­ся до не­ба, хо­че втек­ти від зем­них буд­нів: «Я б зем­лю по­ки­нув і в не­бо злі­тав! / Да­ле­ ко за хма­ри, по­даль­ше од сві­ту, / Шу­кать со­бі до­лі...» Ту­гу за гар­мо­ні­єю ре­аль­но­го жит­тя й іде­ал ­ у, їх­ню не­су­міс­ність ав­тор пе­ре­ дав че­рез на­род­но­по­ет­ ич­ні об­ра­зи­­сим­во­ли, ха­рак­тер­ні для ро­ман­тиз­му: кос­ міч­ні сим­во­ли (не­бо — ви­со­кість, не­до­сяж­ність; сон­це — ви­ща кос­міч­на си­ла, ося­ян­ня, сла­ва, ве­лич; мі­сяць — сим­вол цик­ліч­но­го рит­му ча­су, віч­нос­ті, по­­с­тій­ но­го онов­лен­ня; ана­лі­зо­ва­ні ра­ні­ше об­ра­зи­­сим­во­ли зір­ки, зо­рі), зем­ні сим­во­ ли (зем­ля — ма­ти­­го­ду­валь­ни­ця, ба­гатс­тво, щед­рість, ро­дю­чість, грі­хо­па­дін­ня; світ — при­зем­ле­ність, бу­ден­ність), абс­трак­тні сим­во­ли (кри­ла — сим­вол мрії, твор­чос­ті, нат­хнен­ня), пта­хи (со­кіл, орел — сим­воли від­ва­ги, смі­ли­вос­ті, гор­ дос­ті, да­ле­ког­ляд­нос­ті, ду­хов­но­го зле­ту). Твір про­ни­за­ний ро­ман­тич­но­­ме­лан­хо­лій­ним смут­ком, жур­ли­вим нас­тро­єм нез­дій­снен­ної мрії жит­тя. А. Прос­лу­хай­те в інтернеті піс­ню «Дивлюсь я на не­бо...» у виконанні О. По­­ номарьова та EL Крав­чука. Б. Чия ма­не­ра ви­ко­нан­ня вам біль­ше спо­до­ба­ла­ся? Яка з них більш ор­га­ніч­на за зміс­том, ме­ло­ди­кою та нас­тро­єм?

124

Література українського романтизму

О. По­но­ма­рьо­в

EL Крав­чук

Пет­ро Гу­лак­­Ар­те­мов­ський (справ­жнє пріз­ви­ще Ар­­ те­мов­ський) (1790–1865) на­ро­див­ся в міс­теч­ку Го­ро­ди­щі Ки­їв­ської гу­бер­нії (ни­ні Чер­кась­ка обл.) у сім’ї свя­ще­нни­ ка. На­­в­чав­ся в Ки­є­во­­Мо­ги­лян­ській ака­де­мії, вик­ла­дав у при­ват­но­му пан­сі­о­ні в Бер­ди­че­ві, пра­цю­вав до­маш­нім учи­те­лем у сім’ях поль­ських по­мі­щи­ків. Свою до­лю пов’язав із Хар­ків­ським уні­вер­си­те­том. Піс­ля за­кін­чен­ня уні­вер­си­те­ту за­хис­тив ма­гіс­тер­ську ди­сер­та­цію, ви­к­ла­дав поль­ську сло­вес­ність, іс­то­рію, ге­ог­ра­фію, ста­тис­ти­ку, пра­ П. Гулак цю­вав де­ка­ном сло­вес­но­го фа­­куль­те­ту, по­тім рек­то­ром. Артемовський П. Гулак-Артемовський — перший байкар-класик укра­ їнської літератури, який започаткував жанровий різновид — байку-казку. Визначним його літературним досягненням стала поява першої віршованої байки в українській літературі «Пан та Собака». У ній автор порушив актуальне питання сучасності — безправне становище кріпаків, жорстокість і самодурство помішиків. Сюжет твору «Пан та Собака» П. Гулак-Артемовський за­­позичив із корот­ кої байки польського поета І. Красицького «Пан і Пес» (одна строфа — чотири рядки), а українська байка збільшилася до 183-х рядків. Твір розпочинається романтичним персоніфікованим пейзажем ночі: «На землю злізла ніч... Нігде ані шиширхне... / Уклався місяць спать, нема ані зорі». З великою майстерністю, багатством лексики, зі зміною інтонації та вве­ денням подробиць письменник змальовує події, у яких задіяні головні пер­ сонажі — Рябко, Пан, слуга Явтух: пильна охорона Рябком панського маєтку вночі (постійне гавкання); програш пана в карти; здивування та потрясіння собаки, що його «відчухрали» за те, що спав після неспокійної ночі; сцена побиття пса з колоритними подробицями; завершальні роздуми («Той дурень, хто дурним іде панам служити, / А більший дурень, хто їм дума угодити!»). В алегоричному образі Рябка висловлено співчуття поета до безправного селянства, а в образі Пана — осуд деспотизму та сваволі панівної верхівки суспільства. 4.

Про­чи­тай­те байку «Пан та Собака» П. Гу­ла­ка­­Ар­те­мов­сько­го.

У романтичному творі «Рибалка» П. Гу­­лак­­Ар­те­мов­ський пе­р­е­с­пі­вав ні­мець­ку ба­ла­ду Й. В. Ґе­те «Ри­­бал­ка» (нім. «Der Fis­cher»), зображаючи ніжні 125

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

людські почуття. Сю­жет тво­ру «Ри­­бал­ка» по­бу­до­ва­но на ук­ра­їн­ській на­род­ ній де­мо­но­ло­гії: ру­­сал­ка, мі­фіч­на во­дя­на іс­то­та, зас­тає па­руб­ка за звич­ним за­нят­тям: «На бе­ре­зі Ри­бал­ка мо­ло­день­кий / На поп­ла­вець гля­дить і при­мов­ ля: / — Ло­­­­­віть­ся, ри­боч­ки, ве­ли­кі і ма­лень­кі!» Дів­чи­на­­ру­сал­ка за­ча­ро­вує ри­­­ бал­ку за до­по­мо­гою ві­до­мих за­со­бів при­на­ди: «ко­су зчі­сує, брів­ка­ми мор­гає», «мор­га й спі­ва» — зваб­лює юна­ка та­єм­ни­чим під­вод­ним сві­том, у яко­му він без­слід­но й зни­кає. Твір прой­ня­тий еле­гій­ним нас­тро­єм, на­­­си­че­ний на­род­но­пі­сен­ни­ми мо­ти­ ва­ми, фан­тас­тич­ни­ми еле­мен­та­ми. Усе це під­крес­лює не­пов­тор­ний на­ці­о­ наль­ний ко­ло­рит у зма­лю­ван­ні ро­ман­тич­но­го по­ри­ван­ня мрій­ли­во­го юна­ка в нез­ві­да­ний ча­рів­ний світ. Ор­га­ніч­ний зв’язок ба­ла­ди з ук­ра­їн­ським фоль­кл ­ о­ром за­без­пе­чив їй три­ ва­ле жит­тя, а ав­то­ро­ві — виз­нан­ня. 5.

Про­чи­тай­те ба­ла­ду «Ри­бал­ка» П. Гу­ла­ка­­Ар­те­мов­сько­го.

РИ­БАЛ­КА Малоросійська балада Das Was­ser ra­uscht, das Was­ser fliβt, Ein Fis­cher saβ da­ran, Sah nach der An­gel ru­he­voll, Kuhl bis ans Herz hi­nan. Go­et­he1

Во­да шу­мить!.. Во­да гу­ля!.. На бе­ре­зі Ри­бал­ка мо­ло­день­кий На поп­ла­вець гля­дить і при­мов­ля: — Ло­віть­ся, ри­боч­ки, ве­ли­кі і ма­лень­кі! Що риб­ка смик — то сер­це тьох!.. Сер­день­ко щось Ри­ба­лоч­ці ві­щує: Чи то ту­гу, чи то пе­ре­по­лох, Чи то ко­хан­няч­ко?.. Не зна він, — а су­му­­є!

1 Во­да шу­мить, во­да те­че, ко­ло неї си­дить Ри­бал­ка й ди­вить­ся на вуд­ку із спо­кій­ним сер­цем. Ге­те (нім.).

126

Література українського романтизму

Су­мує він, — аж ось ре­ве, Аж ось гу­де, і хви­ля уті­кає!.. Аж гульк!.. з во­ди Дів­чи­нонь­ка пли­ве, І ко­су зчі­сує, і брів­ка­ми мор­гає!.. Во­на й мор­га, во­на й спі­ва: — Гей, гей! не надь, Ри­бал­ко мо­ло­день­кий, На зрад­ний гак ні щу­ки, ні ли­на!.. На­що ти ні­ве­чиш мій рід і плід лю­бень­кий? Ко­ли б ти знав, як Ри­бал­кам У мо­рі жить із риб­ка­ми гар­нень­ко, Ти б сам пір­нув на дно к ли­нам І па­ру­боць­кеє од­дав би нам сер­день­ко! Ти ж ба­чиш сам, — не ска­жеш: ні, — Як со­неч­ко і мі­сяць чер­во­нень­кий Хлю­по­щуть­ся у нас в во­ді на дні І із во­ди на світ ви­хо­дять ве­се­лень­кі! Ти ж ба­чиш сам, як в тем­ну ніч Бли­щать у нас зі­ронь­ки під во­дою, Хо­ди ж до нас, по­кинь ти уд­ку пріч, — Зо мною бу­деш жить, як брат жи­ве з сес­трою! Зир­ни сю­ди!.. Чи се ж во­да?.. Се дзер­ка­ло, — глянь на свою уро­ду!.. Ой, я не з тим прий­шла сю­да, Щоб на­мов­лять з во­ди на па­руб­ка нев­зго­ду! Во­да шу­мить!.. Во­да гу­де... І ні­жень­ки по кіс­точ­ки зай­має!.. Ри­бал­ка встав. Ри­бал­ка йде, То спи­нить­ся, то вп’ять все глиб­шень­ко пір­нає!.. Во­на ж мор­га, во­на й спі­ва... Гульк!.. — прис­ну­ли на си­нім мо­рі скал­ки!.. Ри­бал­ка хлюп!.. За ним шу­бовсть во­на!.. І біль­ше вже ні­де не ба­чи­ли Ри­бал­ки!.. 6.

Виконайте завдання. 1. Підзаголовок «Малоросійська балада» має твір А «Човен» В «Пан та Собака» Б «Рибалка» Г «Ведмежий суд»

127

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 2. Установіть відповідність. Назва твору

1 2 3

Автор твору

«Небо» «Рибалка» «Соловей»

А Б В Г

Віктор Забіла Михайло Петренко Маркіян Шашкевич Петро ГулакАртемовський

3. Установіть відповідність. Уривок

1 2 3 4

«Аж гульк!.. з води Дівчинонька пливе, І косу зчісує, і брівками моргає!..» «Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав!» «І небо, і земля — усе одпочива, Все ніч під чорною запаскою хова». «...Ти щасливий, спарувався І гніздечко маєш!»

Назва твору

А Б В Г

«Небо» «Рибалка» «Пан та Собака» «Ведмежий суд»

4. Назвіть ознаки романтизму, проілюструвавши їх конкретними прикладами з вивчених творів. 5. Доведіть, що «Пан та Собака» за жанром — віршована байка. 6. Розкрийте алегоричне значення образу Рябка в байці П. ГулакаАр­те­мов­ ського. 7. З якого зарубіжного твору почерпнув П. Гулак-Артемовський сюжет до байки «Пан та Собака»? Знайдіть в інтернеті цей твір в українському перекладі, зіставте обидві байки, зробіть висновок. 8. Переспівом чийого твору є балада П. ГулакаАртемовського «Ри­балка»? Стисло перекажіть сюжет балади. 9. Назвіть ознаки балади як жанру літератури й проілюструйте їх конкретними прикладами з твору П. ГулакаАртемовського «Ри­балка». 10. Які засоби вживає Русалка, щоб заманити Рибалку у воду? Про­ілю­ст­руйте свої думки цитатами з балади «Рибалка» П. Гулака-Артемов­ського. 11. Випишіть у зошит по 2–3 приклади епітета, персоніфікації, пестливих слів із балади П. Гулака-Артемовського «Рибалка». 12. Яким настроєм пройняті ліричні вірші, пісні та балади українських поетів-романтиків першої половини ХІХ ст.? Чим, на вашу думку, це викликано? 7.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Вивчіть напам’ять віршований твір одного з поетів-романтиків (на власний вибір).

128

Література українського романтизму

Микола Костомаров (1817–1885) народився в 1817 р. в с. Юрасівці Острогозького повіту Воронезької області (Росія). В історії української культури відомий як письмен­ник (поет, прозаїк, драматург), публіцист, історик, фольк­­лорист, професор Київського та Петербурзького університетів (літературний псевдонім Ієремія Галка). Як поет він заявив про себе в ранній період творчості. Дві збірки віршів («Украинские баллады Иеремии Галки», Харків, 1839; «Ветка. Малорусские стихотворения М. Костомаров Иеремии Галки», Харків, 1840) виразно представляють Костомарова-романтика. Вірш-медитація «Соловейко» пройнятий елегійними настроями. Тут на­ явний внутрішній сюжет — думки, переживання, прагнення до ідеалу герояспівця, який асоціюється з образом соловейка, є центральним в елегії. Головні мотиви поезії — самотність, мотив творчості («І в небо думкою влетів, / Між зорями співає»), нерозділеного кохання. Словосполучення-тавтологія «зелений сад», яке повторюється тричі на початку першої строфи, акцентує увагу на весняному буянні, адже зелений колір у фольклорі — символ природи, молодості, родючості, краси та радості, утвердження життя. Антитеза «зелений сад» — «зеленая могила», навпаки, під­ силює стан безнадії, депресії, байдужості й очікування смерті, тим паче, що в останній строфі цей стан душі ліричного героя поглиблюється експресивними епітетами «смутна, тиха, самотня». Художній паралелізм — спів соловейка в саду й на могилі та творчість народ­ ного поета, який «віршами люб’язними / Кохання й радість розділя / З серцями приязними», — головний композиційний прийом елегії. Риторичними запитан­ нями посилюється незрівнянний солов’їний спів у природі навесні: «Хто гласи їх розлічить? / Хто зорі перелічить?» Він несе людям радість буття. При­ значення народного співця благородне, вагоме: «біди оплакує людськії», за що «ніхто йому /З душі не кине квітку!», тільки «Одно серденько пісня та / Співцева розрушила» — серце самотньої дівчини, яка сиділа на одинокій могилі та слухала спів солов’я. Нечисленні пестливі слова: соловейко, любенько, серденько — віді­ грають визначену їм роль у створенні позитивної емоційної тональності елегії. Поезія «Соловейко» — класичний зразок української романтичної лірики з усіма характерними її ознаками. 8.

Прочитайте вірш М. Костомарова «Соловейко».

СОЛОВЕЙКО Зелений сад, зелений сад, Зеленая могила! Зелений сад вдяга весна, Могила забриніла!

Як гарно слухать, коли в ніч Маленький соловейко В квітках затлямка, засвистить Так приязно, любенько! 129

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

А тут вони ведуть танок! Хто гласи їх розлічить? Хто передом із їх іде? Хто зорі перелічить?

От застогнав, і от замовк… Терликнув — вп’ять залився… Не то співець в останній раз Із миром розпростився!

Той на тополі, ті в кущах, Ті в вербах, ті в калині… Один біля могили сам Співає на ялині.

І в небо думкою влетів, Між зорями співає, А странний спів його людей Уже не порушає.

Щебече він: не то співець Віршами люб’язними Кохання й радість розділя З серцями приязними.

Співає пташка, і ніхто Не взяв її в примітку! Співа співець — ніхто йому З душі не кине квітку!

Затьохка він — не то біди Оплакує людськії; Жаль ллється в серце, як в квітки Крапельки дощовії.

Одно серденько між всіма Глас пташин розпізнало; Одно серденько пісня та Співцева розрушала.

І цілий день смутна, тиха, Самотняя могила, А вранці зомнята трава, Де дівчина сиділа.

До речі… За дослідженнями орнітологів, соловей за коротку травневу ніч виконує кілька пісень із сотнями варіацій. Це пісні кохання, які зачаровують самку. Після утворення пташиної сім’ї пристрасні щебетання соловейка лунають до кінця місяця.

Єв­ген Гре­бін­ка (1812–1848) народився у дво­рян­ській сім’ї на ху­то­рі Убі­жи­ще Гре­бін­ків­сько­го ра­йо­ну (нині с. Ма­­р’я­нівка), що на Пол­тав­щи­ні. За­кін­чив Ні­жин­ську гім­на­зію ви­щих на­ук, де нав­ча­ли­ся М. Го­голь і В. За­бі­ла. Тут бу­ли на­пи­са­ні пер­ші йо­го тво­ри. Піс­ля служ­би в 3му Ма­ло­ро­сій­сько­му ко­за­чо­му пол­ку пра­цю­вав чи­нов­ни­ком у Пе­тер­бур­зі, а з 1834 р. по­чав вик­ла­да­ти ро­сій­ську сло­вес­ність у вій­сь­ко­вих нав­чаль­них зак­ла­дах сто­ли­ці. У Пе­тер­бур­зі ство­рив гур­ток мис­те­ць­кої Є. Гребінка та лі­те­ра­тур­ної ін­те­лі­ген­ції. У той час над­зви­чай­ної по­пу­ ляр­нос­ті на­­бу­ли лі­те­ра­тур­ні ве­чо­ри Є. Гре­бін­ки. Пись­мен­ник узяв участь у ви­рі­шен­ні жит­тє­вої та твор­чої до­лі Т. Шев­чен­ка: у ви­ку­пі йо­го з крі­пац­тва, у пер­шо­му ви­дан­ні «Коб­за­ря» 1840 р.; в аль­­­ма­на­сі «Лас­тів­ка» над­ру­ку­вав ок­ре­мі тво­ри Т. Шев­чен­ка, до­по­ма­гав у са­мо­­­ос­ві­ті, ма­те­рі­аль­но спри­яв йо­го пер­шій по­до­ро­жі в Ук­ра­їн ­ у. Є. Гре­бін­ка по­мер у 1848 р. в м. Пе­тер­бур­зі (Росія). По­хо­ва­ний у с. Ма­­ р’янів­ці на Пол­тав­щи­ні. 130

Література українського романтизму

В іс­то­рії ук­ра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри Є. Гре­бін­ка ві­до­мий на­сам­пе­ред як про­ с­лав­ле­ний бай­кар. Найвідоміша його збір­ка — «Ма­ло­рос­сий­ские при­каз­ки» (1834, 1836). І. Фран­ко зазна­чав, що «як бай­ко­пис Гре­бін­ка по­сі­дає пер­ше міс­це в на­шім пись­менс­тві. Йо­го бай­ки характеризу­ють­ся яск­ра­вим на­ці­о­ наль­ним і на­віть спе­ці­аль­но лі­во­бе­реж­ним ук­ра­їн­ським ко­ло­ри­том, здо­ро­ вим гу­мо­ром». Це «Вед­ме­жий суд», «Віл», «Яч­мінь», «Ри­бал­ка», «Мі­рош­ ник», «Дві пташ­ки в кліт­ці». Є. Гре­бін­ка пи­сав та­кож і про­зо­ві тво­ри ро­сій­ ською мо­вою — опо­ві­дан­ня, на­ри­си, по­віс­ті («Ні­жин­ський пол­ков­ник Зо­ло­ та­рен­ко»), іс­то­рич­ний ро­ман «Чай­ков­ський», вір­ші, піс­ні, ро­ман­си. У бай­ці «Вед­ме­жий суд» описано суд у цар­ській Ро­­сії, йо­го сва­во­лю та зну­щан­ня з прос­тих лю­дей. Зна­чен­ня але­го­рич­них об­ра­зів про­зо­ре: Вед­мідь і Вов­ки — хи­жа­ки — уо­соб­лю­ють все­силь­них су­до­вих чи­нов­ни­ків, для яких суд — осо­бис­та на­жи­ва; Ли­си­ця — дріб­ний при­с­луж­ник цар­сько­го су­ду, що жи­вить­ся крих­та­ми з пан­сько­го сто­ла; по­пе­лас­тий Віл — об­раз тру­дів­ни­ка, сум­лін­ної лю­ди­ни, яку нес­пра­вед­ли­во за­суд­жу­ють. Ба­ла­да «Чо­вен» на­пов­не­на але­го­рич­ни­ми об­ра­за­ми: чо­вен — лю­ди­на; мо­ре — жит­тя; хма­ри, ві­тер, гро­ми — жит­тє­ві труд­но­щі й не­га­раз­ди. Твір має ав­то­бі­ог­ра­фіч­ний ха­рак­тер, це роз­ду­ми мо­ло­до­го по­е­та, який ви­ру­шає з рід­но­го ху­то­ра в да­ле­кий Пе­тер­бург, він ні­би ки­да­єть­ся в пі­нис­ті хви­лі роз­бур­ха­но­го жи­тей­сько­го мо­ря. Прик­ра­ша­ють ро­ман­тич­ну ба­ла­ду на­род­ но­по­е­тич­ні по­рів­нян­ня: хви­ля, «мов чор­нії го­ри»; хма­ри, «як тем­ная ніч­ка». Лі­рич­ність до­ся­га­єть­ся й че­рез ви­ко­рис­тан­ня змен­шу­валь­но­­пес­тли­вих слів: ніч­ка, ве­сель­це. Алі­те­ра­ції р, г під­си­лю­ють сприй­нят­тя вод­ної сти­хії. Усес­віт­ньо ві­до­ми­ми ста­ли ро­ман­си Є. Гре­бін­ки «Очи чёр­ные» і «Ні, ма­мо, не мож­на не­лю­ба лю­бить» («Ук­ра­їн­ська ме­ло­дія»). До ре­чі, йо­го зна­ ме­ни­та піс­ня «Очи чёр­ные» об­ле­ті­ла весь світ і ста­ла за­галь­но­люд­ським над­бан­ням зав­дя­ки не­пов­тор­но­му го­ло­су Ф. Ша­ля­пі­на. Є. Гре­бін­ка на­пи­сав кіль­ка вір­шів українською мо­вою, пе­ре­да­ю­чи най­тон­ ші, най­ніж­ні­ші по­ру­хи люд­ської ду­ші, сум­ні роз­ду­ми, нас­трої смут­ку, ту­ги за щас­тям, не­­з­дій­с­­нен­ність мрій, один з яких — «Ук­ра­їн­ська ме­ло­дія». 9.

Про­чи­тай­те відомості з теорії літератури та випишіть визначення терміна «романс» у зошит.

Теорія літератури Ро­ман­с — невеликий за обсягом вірш і музичний твір про кохання, призначений для сольного співу. 10.

Про­чи­тай­те ба­йку Є. Гребінки. «Ведмежий суд».

Ведмежий суд Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль. 131

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки. Давай вони його посвоєму судить Трохи не цілі сутки. «Як можна гріх такий зробить! Воно було б зовсім не диво, Коли б він їв собі м’ясиво», — Ведмідь сердито став ревіть. «А то він сіно їв!» — Вовки завили. Віл щось почав був говорить, Да судді річ його з починку перебили, Бо він ситенький був. І так опреділили І приказали записать: «Понеже Віл признався попеластий, Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті, Так за такі гріхи його четвертувать І м’ясо розідрать суддям на рівні часті, Лисичці ж ратиці оддать». 11. Про­чи­тай­те баладу Є. Гребінки «Чо­вен».

Маркіян Шашкевич (1811–1843) — натхненник, ідео­лог й організатор «Руської трійці». Творчий і науковий доробок письменника невеликий: понад тридцять віршів, незакін­ чена поема «Перекинчик бісурманський», казка «Олена», переспіви й переклади з різних мов, перший в Україні пере­ клад «Слова про похід Ігорів», з якого зберігся лише «Плач Ярославни». У 1836 р. уклав першу українську «Читанку» для народних шкіл. М. Шашкевич Веснянки — улюблений фольклорний пісенний жанр українців. Першим до інтерпретації народних веснянок звер­ нувся М. Шашкевич своєю «Веснівкою». Її вважають перлиною пейзажної лірики поета. Вірш побудований у формі діалогу першої весняної квітки — проліска з весною, яку «цвітка дрібная» називала ненькою. Велика репліка квітки — це її прохання, звернене до весни-матері, бажання волі та долі: «Щоб я зацвіла, / Весь луг скрасила». Вона прагне цвісти довго, щоб привабити своєю красою весь світ. Народнопоетичні порівняння «Щоби я була, / Як сонце, ясна, / Як зоря, красна» створюють чарівний образ-мрію першої квітки весни. Реплі­ ка-відповідь весни-матері, яка бажає своїй дитині щастя, навпаки, застерігає її від лиха, життєвих негараздів, що постійно підстерігатимуть юну особу: «Буря загуде, — / Краса змарніє, / Личко зчорніє, / Головоньку склониш, /Листоньки зрониш...». Головний мотив поезії — прагнення квітки-дівчини довгої щасливої долі, її мрія прикрашати світ. 132

Література українського романтизму

«Веснівка» має і яскраво виражений алегоричний зміст: весна — пробу­ дження національної свідомості українців; вихор, мороз, буря — ті суспільні перешкоди, які заважають вільному розвитку України. Майстерна художня форма та глибокий зміст «Веснівки» привертали увагу композиторів, але найкращий музичний супровід до твору створив композитор А. Кос-Анатольський. 12. Прочитайте вірш М. Шашкевича «Веснівка».

ВЕСНІВКА Цвітка дрібная Молила неньку, Весну раненьку: — Нене рідная! Вволи ми волю — Дай мені долю, Щоб я зацвіла, Весь луг скрасила, Щоби я була, Як весна, ясна, Як зоря красна, Щоби-м згорнула

Весь світ до себе! — Доню, голубко! Жаль мені тебе, Гарная любко; Бо вихор свисне, Мороз потисне, Буря загуде — Краса змарніє, Личко зчорніє, Головоньку склониш, Листоньки зрониш, — Жаль серцю буде.

13. Опрацюйте літературно-критичний матеріал.

Романтики першими висунули проблему народу як учасника історичнокультурного процесу. Вони своєю творчістю відновлювали й активізували історичну пам’ять і національну самосвідомість українців. Першорядна роль романтиків і в ознайомленні світу з обрядами, звичаями, віруваннями, усною народною творчістю свого народу, його менталітетом. Відкриття національного обличчя України для світової спільноти, за сло­ вами польського романтика А. Міцкевича, зробило Україну обітованою зем­ лею слов’янської романтичної поезії. Романтизм поставив важливі життєві питання: життя і смерть, свобода і рабство, народ і влада, особистість і натовп, внутрішній світ людини. Романтики поєднали в цілісні художні структури епос, лірику, драму (з’явилися ліро-епічні твори, ліро-епіко-драматичні жанри), удосконалили силабо-тонічну систему віршування, звертаючись до всіх основних п’яти стоп, утвердили в літературі нові жанри: • побутова й історична балада; • історична поема, драма і трагедія; • ліро-епічна поема; • інтимна й громадян­­ ська лірика; • дума, медитація, елегія, ідилія, романс, тріолет, сонет, посвята, послання.

133

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 14.

Виконайте завдання. 1. Установіть відповідність. Твір

1 2 3 4

Мотив

«Рибалка» П. ГулакаАртемовського «Човен» Є. Гребінки «Соловейко» М. Костомарова «Веснівка» М. Шашкевича

А одруження дівчини з нелюбом Б прагнення довгої щасливої долі, мрія прикрашати світ В утеча від реального життя, від пошуку щастя Г самотність, поетична творчість Д вихід у широке невідоме життя

2. Установіть відповідність. Художній засіб

1 2 3 4

постійний епітет гіпербола алегорія персоніфікація

Уривок

А Б В Г Д

«...заграло море, хвиля гуляє, хвилі вляглися...» «І цілий день смутна, тиха / Самотняя могила». «Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки». «І в небо думкою влетів, / Між зорями співає». «Щоби я була, / Як сонце, ясна, / Як зоря, красна».

3. Романтизм утвердив і розвинув в українській літературі усі названі жанри, ОКРІМ А балади Б байки В літопису Г романсу 4. Народнопоетичні образи-символи тополі, верби, калини, ялини наявні в поезії А «Веснівка» М. Шашкевича В «Соловейко» М. Костомарова Б «Небо» М. Петренка Г «Соловей» В. Забіли 5. Розкрийте образ співця з елегії М. Костомарова «Соловейко» через його протиставлення з образом соловейка. 6. Поясніть значення образів-символів у поезіі Є. Гребінки «Човен». 7. Знайдіть алегоричні образи у вивчених байках П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, поясніть їхні значення. Чому слова Пан, Собака, Вемідь, Ли­­ сичка, Віл написано з великої літери? 8. Розкажіть про розвиток української літератури в Західній Україні, про роль «Руської трійці» в національному духовному відродженні українців. 9. Охарактеризуйте зв’язок медитації М. Шашкевича «Веснівка» з українським фольклором. 10. Яке значення відіграв романтизм як мистецький напрям для нового етапу розвитку української літератури в контексті зарубіжних майстрів (В. Скотт, Дж. Байрон, В. Гюго, А. Міцкевич, Г. Гейне, Ю. Лермонтов та ін.)? 11. Придумайте й запишіть (у віршованій або прозовій формі) мораль до байки Є. Гребінки «Ведмежий суд». 12. Знайдіть і випишіть із вірша М. Костомарова «Соловейко» наронопоетичні образи-символи, поясніть їхні значення. 15. Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Випишіть по 2–3 приклади епітета, персоніфікації, порівняння з балад П. Гулака-Артемовського та Є. Гребінки.

134

Микола Гоголь

Микола Гоголь (1809–1852) 1.

Роз­глянь­те реп­ро­дук­цію кар­ти­ни та виконайте завдан­ня.

І. Рє­пін. За­по­рож­ці пи­шуть лис­та ту­рець­ко­му сул­та­ну А. Який пе­рі­од в іс­то­рії Ук­ра­їн ­ и зоб­ра­же­но на кар­ти­ні? Б. Що ви зна­є­те про ав­то­ра історичної повісті «Тарас Бульба»? В. Що ви зна­єт­ е про Та­ра­са Буль­бу та йо­го си­нів Анд­рія й Ос­та­па? 2.

Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті про жит­тя та твор­чість М. Го­го­ля й ви­ко­най­те зав­дан­ня.

Ми­ко­ла Го­голь на­ро­див­ся 1 квіт­ня 1809 р. в с. Ве­­ ли­ких Со­ро­чин­цях (те­пер Мир­го­род­сько­го ра­йо­ну) на Пол­тав­щи­ні. Ди­тинс­тво ми­ну­ло в ма­єт­ку бать­ків с. Ва­си­лів­ці (ни­ні с. Го­го­ле­ве). Бать­к о М. Го­г о­л я, Ва­с иль Па­н а­с о­в ич Го­г оль­ Я­н ов­­­ський, ук­ра­їн­ський пись­мен­ник, ав­тор во­де­ві­лів «Со­ба­ка-вів­ця» і «Прос­так, або Хит­ро­щі жін­ки, пе­ре­ хит­ре­ні сол­да­том», був уп­ра­ви­те­лем ма­єт­ків і ор­га­ні­ за­то­ром до­маш­ньо­го те­ат­ру ук­ра­їн­сько­­го по­мі­щи­ка Д. Тро­щин­сько­го (ко­лиш­ньо­го мі­ні­с­тр ­ а юс­ти­ції Ро­сій­ської ім­пе­рії) у с. Ки­бин­цях, поб­ли­зу Мир­го­ро­ да. Він був прап­рав­ну­ком пол­ков­ни­ка ко­заць­ко­го вій­ська ча­сів Б. Хмель­ ниць­ко­го Ос­та­па Го­го­ля. Піз­ні­ше зна­ме­ни­тий на­ща­док зве­ли­чить йо­го до ле­ген­дар­ної пос­та­ті й ос­пі­ває в об­ра­зі Та­ра­са Буль­би. Ма­ти Ма­рія Іва­нів­на наз­ва­ла си­на на честь чу­до­т­вор­ної іко­ни Ми­ко­ли Ди­кан­сько­го. Ба­га­тий ро­дич виділяв щороку в день на­род­жен­ня Ми­ко­ли 1200 кар­бо­ван­ців на на­у­ку. У 3 ро­ки хлоп­чик чи­тав і пи­сав, у 5 — скла­дав вір­ші. 135

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Мов­но­­му­зич­на куль­ту­ра рід­ної зем­лі зна­хо­ди­ла свій ви­яв у ви­хов­но­му впли­ві ба­бу­сі Те­тя­ни Се­ме­нів­ни. Лю­бов до ук­ра­їн­ської мо­ви, від­чут­тя сло­ва зак­ла­да­ли­ся в М. Го­го­ля вже з ди­тя­чих літ. Зго­дом він за­хо­пився зби­ран­ням ук­ра­їн­ських на­род­них пі­сень, прис­лів’їв і при­ка­зок, го­ту­вав ма­те­рі­а­ли до ук­ра­їн­сько­­ро­сій­сько­го слов­ни­ка. Піз­ні­ше М. Го­голь так пи­сав про ук­ра­їн­ ську піс­ню: «Як­би наш край не мав та­кої скар­бни­ці пі­сень, я б ні­ко­ли не зро­ зу­мів іс­то­рії йо­го, то­му що не збаг­нув би ми­ну­ло­го...» Ма­ти до­по­ма­га­ла си­но­ві з фоль­клор­ни­ми ма­те­рі­а­ла­ми для йо­го май­бут­ніх кни­жок на ук­ра­їн­ ську те­ма­ти­ку. Ра­зом із мо­лод­шим бра­том Іва­ном з 1818 по 1819 р. хлопець на­в­чав­ся в Пол­тав­сько­му по­ві­то­во­му учи­ли­щі. Рап­то­ва смерть бра­та ви­кл ­ и­ка­ла в Ми­ко­ ли ве­ли­ке ду­шев­не пот­ря­сін­ня, то­му ос­ві­ту він здобував удо­ма. З 1821 по 1828 р. нав­чав­ся в Ні­жин­ській гім­на­зії ви­щих на­ук кня­зя Без­бо­ родь­ка. Тут роз­по­чи­на­єть­ся йо­го твор­ча ді­яль­ність. Здіб­ний, іні­ці­а­тив­ний учень ор­га­ні­зу­вав гім­на­зій­ний те­атр, став­ши од­но­час­но йо­го ди­рек­то­ром, ав­то­ром, ху­дож­ни­ком­­де­ко­ра­то­ром; ак­тив­но пра­цю­вав у ру­ко­пис­ній жур­на­ ліс­ти­ці, по­да­юч ­ и до жур­на­лів тво­ри ро­сій­ською та ук­ра­їн­ською мо­ва­ми. У 1828 р. М. Го­голь пе­ре­ї­хав до Пе­тер­бур­га, де в 1829 р. опуб­лі­ку­вав свій пер­ший твір — по­е­му «Ганц Кю­хель­гар­тен», про­те піс­ля не­га­тив­ної ре­цен­зії вику­пив увесь ти­раж книж­ки й спа­лив. Че­рез рік у жур­на­лі «Оте­чес­твен­ные за­пис­ки» бу­ла над­ру­ко­ва­на по­вість «Ба­сав­рюк, або Ве­чір про­ти Іва­на Ку­па­ ла», пер­ша із цик­лу «Ве­чо­рів на ху­то­рі бі­ля Ди­кань­ки». У чер­вні 1832 р. М. Го­голь від­ві­дав рід­ні міс­ця. Пись­мен­ник ці­кавить­ся іс­то­рі­єю Ук­ра­ї­ни, фоль­кло­ром, хо­че ста­ти про­фе­со­ром іс­то­рії в Ки­їв­сько­му уні­вер­си­те­ті св. Во­ло­ди­ми­ра. Од­нак до Ки­є­ва М. Го­го­ля не від­пус­ти­ли. У лип­ ні 1834 р. він був приз­на­че­ний про­фе­со­ром Пе­тер­бур­зько­го уні­вер­си­те­ту, про­те нас­туп­но­го ро­ку покинув ви­к­ла­даць­ку ро­бо­ту, захопив­шись лі­те­ра­тур­ ною твор­чіс­тю. У цей час пись­мен­ник пра­цює над книж­ка­ми «Ара­бес­ки», «Мир­­го­род», у яких роз­він­чує без­ду­хов­ність по­мі­щиць­ко­­чи­нов­ниць­ко­го про­ він­цій­но­го міс­теч­ка Мир­го­ро­да й ро­сій­ської сто­ли­ці Пе­тер­бур­га, а йо­го прос­лав­ле­ний «Та­рас Буль­ба» про­де­монс­тру­вав ви­со­кі зраз­ки люд­­сько­го ду­ху, пат­рі­о­тиз­му, рат­ної зви­тя­ги, бо­йо­во­го по­б­ра­тим­с­т­ва. Роз­ра­ду від не­­ з­дій­сне­них пла­нів пись­мен­ник зна­хо­див у твор­чос­ті.

Національний музейзаповідник М. В. Гоголя. с. Гоголеве, Полтавська область. Сучасне фото

136

Микола Гоголь

Дру­гу по­ло­ви­ну 30х ро­ків XIX ст. М. Го­голь прис­вя­тив дра­ма­тур­гії та те­ат­ру. Етап­ною в іс­то­рії те­ат­ру ста­ла йо­го со­ці­аль­на ко­ме­дія «Ре­ві­зор» (1836), у якій пись­мен­ник за­тав­ру­вав ха­бар­ниц­тво, сва­во­лю, не­уц­тво чи­нов­ ни­ків Ро­сій­ської ім­пе­рії. На прем’єрі ко­ме­дії у квіт­ні 1836 р. в Олек­сан­дрій­ сько­му те­ат­рі (м. Пе­тербург) був при­сут­ній ім­пе­ра­тор Ми­ко­ла І. У трав­ні п’єсу пос­та­ви­ли в Ма­ло­му те­ат­рі (м. Мос­ква). Вис­та­ва вик­ли­ка­ла не­од­но­ ­з­нач­ний ре­зо­нанс — від за­хоп­лен­ня пе­ре­­до­вих умів до гос­тро­го нев­до­во­ лен­ня й на­па­дів па­­нів­ної вер­хів­ки. Нев­дов­зі піс­ля прем’єри «Ре­ві­зо­ра» М. Го­голь ви­їж­джає на до­сить три­ва­ лий час за кор­дон (1836–1839). Він від­ві­дує Ні­меч­чи­ну, Швей­ца­рію, Фран­ цію, Іта­лію, ак­тив­но пра­цює над зна­ме­ни­тою по­е­мо­ю­­ро­ма­ном «Мер­тві ду­ші». З 1842 до 1847 р. М. Го­голь про­жи­ває за кор­до­ном, від­хо­дить від мис­те­­­ц­т­­ва. Ос­тан­ні ро­ки жит­тя пись­мен­ни­ка спов­не­ні дра­ма­тич­них по­шу­ків іс­ти­ни: ви­хід із сус­піль­ної та осо­бис­тої кри­зи він шу­кав у са­мовдос­ко­на­лен­ні, у ві­рі в Бо­га. У 1848 р. митець по­вер­та­єть­ся на бать­ків­щи­ну, по­си­ле­но пра­цює над дру­ гим то­мом «Мер­твих душ», але не­за­дов­го пе­ред смер­тю спа­лює ру­ко­пис. 21 лю­то­го 1852 р. М. Гоголь помер у м. Мос­кві (Росія). А. Пись­мен­ник І. Мал­ко­вич вва­жає, що «Ми­ко­ла Го­голь — це ге­ні­аль­ний ук­ра­їн­ський ми­тець, який став кла­си­ком ро­сій­ської лі­­те­ра­ту­ри». Які фак­ти з жит­тя М. Го­го­ля під­твер­джу­ють цю дум­к у? Б. Що ви зна­ли про М. Го­го­ля до ознайомлення із цим ма­те­рі­а­лом?

До речі… Кар­ти­на «За­по­рож­ці пи­шуть лис­та ту­рець­ко­му сул­та­ну» бу­ла на­пи­са­на в 1891 р. Ни­ні во­на ві­до­ма в усьо­му сві­ті. Віль­ний ко­за­чий дух, гу­мор за­по­рож­ців І. Рє­пін зу­мів від­шу­ка­ти у сво­їх су­час­ни­ках, а пор­т­рет­ні де­та­лі — у най­нес­по­ді­ва­ні­ших лю­дей, які йо­го ото­чу­ва­ли. Го­лов­ною ді­ю­чою осо­бою кар­ти­ни є пи­сар. По­зу­вав для ці­єї фі­гу­ри іс­то­рик Дмит­ ро Явор­ниць­кий, ав­тор ві­до­мої «Іс­то­рії за­по­розь­ких ко­за­ків». Над пи­са­рем схи­лив­ся сі­чо­вий ота­ман Іван Сір­ко. Су­час­ни­ки впіз­на­ва­ли в ньо­му по­пу­ляр­но­го в ті ро­ки ге­не­ра­ла Дра­го­ми­ро­ва. За спи­ною Сір­ка — щер­ба­тий од­но­ о­кий ко­зак Го­ло­та. Ці­ка­ва іс­то­рія цьо­го про­то­ти­пу1. Од­но­го ра­зу І. Рє­пін пе­ре­­­ п­рав­ляв­ся че­рез Дніп­ро на по­ро­мі. Тут же був і по­мі­щик Тар­нов­ський, який си­дів у брич­ці. Іл­ля Юхи­мо­вич звер­нув ува­гу на ко­ло­рит­ний об­раз віз­ни­ка Ні­кіш­ки. Ху­дож­ник зро­бив замальовку. Так, в од­но­му друж­но­му то­ва­рис­тві на по­лот­ні «зіб­ ра­ли­ся» ге­не­рал, уче­ний і віз­ник. Лі­во­руч над пи­са­рем — мо­ло­дий бур­сак, який на­пи­са­ний із пор­тре­та ук­ра­їн­сько­го ху­дож­ни­ка Мар­ти­но­ви­ча. Пра­во­руч від ота­ма­ на Сір­ка ре­го­че ко­ло­рит­ний ко­зак із дов­ги­ми ву­са­ми. Усім сво­їм виг­ля­дом він на­га­дує го­го­лів­сько­го Та­ра­са Буль­бу. По­зу­вав для ці­єї фі­гу­ри про­фе­сор Пе­тер­бур­ зької кон­сер­ва­то­рії Ру­бець. З ін­шо­го бо­ку кар­ти­ни — си­ни Та­ра­са: кра­сень Анд­рій і чор­но­ву­сий Ос­тап зі скри­вав­ле­ною пов’яз­кою на го­ло­ві. Для фі­гу­ри Анд­рія по­зу­вав вну­ча­тий пле­мін­ ник ком­по­зи­то­ра Глин­ки, а для Ос­та­па — ві­до­мий си­лач і ху­дож­ник Куз­нє­цов. Звер­ніть ува­гу на за­по­рож­ця, який похилив­ся на сті­л від сміху. Цьо­го ко­за­ка І. Рє­пін ма­лю­вав із прос­то­го се­ля­ни­на, яко­го зус­трів на прис­та­ні в м. Олек­сан­дрів­ську (ни­ ні За­по­ріж­жя).

137

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Сі­чо­ви­ки постають «пе­ред на­ми в усій сво­їй кра­сі та зав­зя­тос­ті. У та­ко­му різ­но­ шерстому гур­ті не­має бай­ду­жих, усі за­хоп­ле­ні на­пи­сан­ням від­по­ві­ді ту­рець­ко­му сул­та­ну Му­хам­ме­ду IV. От­же, на кар­ти­ні І. Рє­­пі­на зоб­ра­же­но бо­йо­ве та друж­не то­ва­рис­тво лю­дей — прос­ тих, без­меж­но хо­роб­рих, силь­них і жар­тів­ли­вих» (М. Пав­лов). 3.

Про­чи­тай­те уривки з повісті М. Го­го­ля «Та­рас Буль­ба».

ТА­РАС БУЛЬ­БА (1835) Повість (Скорочено) I — А по­вер­нися­но, син­ку! Цур то­бі, який ти чуд­ний! Що це за по­пів­ські під­ряс­ни­ки на вас? І отак би то всі в ака­де­мії й хо­дять? Та­ки­ми сло­ва­ми зус­трів ста­рий Буль­ба двох си­нів сво­їх, що вчи­ли­ся в ки­їв­ській бур­сі й оце при­ї­ха­ли до­до­му. Си­ни йо­го щой­но поз­ла­зи­ли з ко­ней. То бу­ли два здо­ро­вен­ні па­руб­ки, які ди­ви­ли­ся ще зпід ло­ба, як усі се­мі­на­рис­ти, що ли­шень по­кін­ча­ли на­у­ки. Здо­ ро­ві, рум’яні їх­ні ли­ця ук­ри­вав ніж­ний пух, що не знав іще брит­ви. Во­ни ду­же зав­сти­да­ли­ся з та­ко­го бать­ко­во­го при­ві­тан­ня й сто­ял ­ и не­ру­хо­мо, по­ту­пив­ши очі в зем­лю. — Стій­те, стій­те! Дай­те ме­ні на вас га­разд роз­ди­вить­ся, — про­ва­див він, обер­та­ю­чи їх. — Ото які дов­гі свит­ки на вас! Ох же й свит­ки! Та­ких сви­ток ще й на сві­ті не бу­ва­ло. А ну ж, не­хай кот­рийсь по­бі­жить, а я по­див­лю­ся, чи не бер­киць­не він на зем­лю, у по­лах зап­лу­тав­шись... — Пе­рес­тань­те глу­зу­ва­ти, бать­ку! — про­мо­вив на­реш­ті стар­ший із них. — Ти ди­ви, який пиш­ний! А чо­го ж би то й не пос­мі­ять­ся? — А то­го! Бо хоч ви й бать­ко ме­ні, а смі­ят­ ися бу­де­те — їй­бо­гу, од­луп­цюю! — Ох ти ж ся­кий­та­кий си­ну! Як то — бать­ка?! — про­мо­вив Та­рас Буль­ба й ура­же­но від­сту­пив на кіль­ка кро­ків на­зад. — Та хоч би й бать­ка, не по­див­люся. Об­ра­зи не по­да­рую ні­ко­му. — А як же ти бу­деш зо мною би­ти­ся? Нав­ку­лач­ки чи що? — Та вже як до­ве­деть­ся. — Ну, то да­вай нав­ку­лач­ки! — про­мо­вив рі­шу­че Буль­ба, за­су­ку­ю­чи ру­ка­ ви. — По­див­лю­ся я, що ти за мас­так у ку­ла­ці! І бать­ко із си­ном, за­мість при­ві­тан­ня піс­ля дов­гої роз­лу­ки, по­ча­ли гам­се­ ли­ти один од­но­го й у бо­ки, і в по­пе­рек, і в гру­ди — то від­сту­па­ю­чи й ог­ля­да­ ю­чись, то на­сі­да­ю­чи знову. — Ди­віть­ся, лю­ди доб­рі: геть зду­рів ста­рий, зов­сім з глуз­ду з’їхав! — до­рі­ ка­ла, сто­я­чи при по­ро­зі, блі­да, ху­день­ка й доб­ра їх­ня ма­ти, що на­віть не встиг­ла ще обій­ня­ти сво­їх си­нів­со­ко­лів. — Ді­ти до­до­му при­ї­ха­ли, біль­ше як рік їх не ба­че­но, а він ви­га­дав каз­на­що: нав­ку­лач­ки би­ти­ся! 138

Микола Гоголь

— Та він доб­ре б’єть­ся! — про­мо­вив Буль­ба, зу­пи­нив­шись. — Їй­бо­гу, доб­ре! — до­дав він, обс­ми­ку­ю­чись: — Так, що кра­ще б з ним і не за­во­ди­тися. Доб­рий бу­де ко­зак!.. Ну, а те­пер здо­ров, син­ку, по­чо­лом­ка­є­мо­ся!.. — І бать­ко із си­ном по­ча­ли ці­лу­ва­ти­ся. — Доб­ре, син­ку! Отак же й луп­цюй кож­но­го, як ме­не мо­ло­тив: ні­ко­му не да­руй!.. А про­те, що не ка­жи, а вбран­­­ня на то­бі та­ки ку­мед­не: і що во­но за мо­туз­ка ви­сить?.. А ти, бель­ба­се, чо­го сто­їш, ру­ки пос­пус­кав­ ши? — звер­нув­ся він до мен­шо­го. — Чому ж ти, вра­жий си­ну, не про­бу­єш сво­їх ку­ла­ків на ме­ні? — Ще чо­го ви­га­дай! — про­мо­ви­ла ма­ти, обій­ма­ю­чи тим ча­сом мен­шо­го. — I впа­де ж йо­му в го­ло­ву, щоб рід­на ди­ти­на та бать­ка С. Овчаренко. би­ла! I на­че йо­му те­пер до то­го: ди­ти­на здо­ро­ Ілюстрація до повісті жи­ла­ся — скіль­ки сві­та про­ї­ха­ла, уто­ми­ла­ся М. Гоголя «Тарас Бульба» (ди­ти­на ма­ла двад­цять із чи­мось літ і рів­но са­жень зрос­ту). Йо­му б са­ме від­по­чи­ти та по­по­їс­ти чо­го, а він до бій­ки си­лує! — Ее, та ти, як я ба­чу, ма­те­рин ма­зун­чик! — про­мо­вив Буль­ба. — Не слу­ хай, син­ку, ма­те­рі: во­на — ба­ба, во­на ні­чо­го не тя­мить! Які вам пес­то­щі? Ва­ші пес­то­щі — чис­те по­ле та кінь доб­рий — ото ва­ші пес­то­щі! А цю шаб­лю ба­чи­те? Оце ва­ша ма­ти! А все реш­та — сміт­тя! Оте, чим на­пи­ха­ють ва­ші го­ло­ви: й ака­де­мія, і всі ті книж­ки — гра­мат­ки, фі­ло­зо­фія — усе те, ка­жу, каз­ на­що — чхать на те все! — Тут Буль­ба при­то­чив та­ке слів­це, що на­віть не го­дить­ся до дру­ку. — А най­кра­ще, як я вас то­го ж та­ки тиж­ня та од­ве­зу на За­по­рож­жя — от де на­у­ка, так на­у­ка! Там ва­ша шко­ла; тіль­ки там ро­зу­му й на­бе­ре­теся. — То тіль­ки один тиж­день і бу­ти їм удо­ма? — мо­ви­ла жа­ліб­но, зі сльо­за­ми на очах, ста­ра, су­хень­ка ма­ти. — Не до­ве­деть­ся їм бі­до­лаш­ним і по­гу­ля­ти як слід, не до­ве­деть­ся в ха­ті рід­ній обіз­на­ти­ся, та й ме­ні не до­ве­деть­ся на них на­ди­ви­ти­ся! — Го­ді, ста­ра, го­ло­си­ти! Не на те ко­зак удав­ся, щоб із ба­ба­ми во­ло­во­ди­ тися. Ти ще б їх до се­бе під спід­ни­цю схо­ва­ла та й си­ді­ла на них, як квоч­ка на яй­цях. Гай­да, кра­ще не­си нам на стіл усе, що там у те­бе є. (...) Та­рас Буль­ба із си­на­ми нас­туп­но­го дня ви­ру­ши­ли на За­по­розь­ку Січ.

II Усі три вер­шни­ки їха­ли мов­чки. Ста­рий Та­рас ду­мав про дав­ню дав­ни­ну: пе­ред ним про­хо­ди­ла йо­го мо­ло­дість, йо­го лі­та, — лі­та, що про­май­ну­ли й не вер­нуть­ся, зга­ду­юч ­ и які, зав­жди ту­жить ко­зак, ба­жа­ю­чи, щоб мо­ло­дість три­ ва­ла все йо­го жит­тя. Він ду­мав про те, ко­го зі сво­го дав­ньо­гo то­ва­рис­тва зус­трі­не те­пер на Сі­чі. Га­дав, хто вже по­мер, а хто жи­вий зос­тав­ся, і сльо­за ти­хо ту­ма­ни­ла йо­го зі­ни­цю, а по­си­ві­ла го­ло­ва жур­ли­во по­хи­ли­ла­ся. 139

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Си­ни йо­го ду­ма­ли ін­ші ду­ми. Але тре­ба спер­шу тро­хи біль­ше роз­по­віс­ти про йо­го си­нів. На два­над­ця­тім ро­ці їх бу­ло від­да­но до Ки­їв­ської ака­де­мії, бо вся знач­на стар­ши­на вва­жа­ла сво­їм най­пер­шим обов’яз­ком від­да­ва­ти сво­їх ді­тей у на­у­ку, хоч і ро­би­ло­ся це ли­ше зад­ля то­го, щоб опіс­ля зов­сім її за­бу­ти. Бу­ли во­ни то­ді, як і всі, що пот­рап­ля­ли до бур­си, ди­кі, ви­ко­ха­ні на во­лі, і там їх уже пот­ро­ху об­ті­су­ва­ли на один ко­пил, піс­ля чо­го ста­ва­ли во­ни один на од­но­го схо­жі. Стар­ший, Ос­тап, по­чав із то­го свою на­у­ку, що пер­шо­ го ж ро­ку втік до­до­му. Йо­го по­вер­ну­ли, тяж­ко ви­па­ри­ли й по­са­до­ви­ли за книж­ку. Чо­ти­ри ра­зи за­ко­пу­вав він сво­го бук­ва­ря в зем­лю й чо­ти­ри ра­зи, від­шма­гав­ши йо­го не­ми­ло­сер­дно, ку­пу­ва­ли йо­му но­во­го. За­пев­не він зро­ бив би те й уп’яте, ко­ли б бать­ко вро­чис­то не зап­ри­сяг­ся від­да­ти йо­го на ці­лих двад­цять ро­ків у мо­нас­тир­ські служ­ки й не по­о­бі­цяв прив­се­люд­но, що він до­ві­ку не по­ба­чить За­по­рож­жя, як­що не нав­чить­ся в ака­де­мії вся­кої на­ук ­ и. Ці­ка­во, що це ка­зав той са­мий Та­рас Буль­ба, який шпе­тив уся­ку вче­ ність і ра­див, як ми вже ба­чи­ли, сво­їм ді­тям зов­сім про неї й не дба­ти. З то­го ча­су Ос­тап як­най­ста­ран­ні­ше за­сів за ну­дот­ну книж­ку й не­за­ба­ром став у пер­ші ла­ви. То­діш­ня на­у­ка геть роз­хо­ди­ла­ся з жит­тям: оті схо­лас­тич­ні, гра­ма­тич­ні, ри­то­рич­ні й ло­гіч­ні тон­ко­щі аж ні­як не па­су­ва­ли до то­го ча­су, і ні­ко­ли ні­чо­го спіль­но­го з жит­тям не ма­ли. Усі, хто вчив­ся тої на­у­ки, ні до чо­го не мог­ли при­то­чи­ти сво­го знан­ня, хоч би на­віть і най­менш схо­лас­тич­ но­го. Та й са­мі то­го­час­ні вче­ні бу­ли чи не най­біль­ши­ми не­віг­ла­са­ми, бо геть не ма­ли жит­тє­во­го дос­ві­ду. А ще той рес­пуб­лі­кан­ський лад са­мої бур­си та си­ла­си­лен­на мо­ло­дих, ду­жих, здо­ро­вих лю­дей — усе це спо­ну­ка­ло їх до зов­сім ін­шої ді­яль­нос­ті, яка ні­чо­го спіль­но­го з на­у­кою не ма­ла. Іно­ді по­га­ ний харч, іно­ді час­ті ка­ри го­ло­дом, іно­ді ба­га­то пот­реб, що за­ки­па­ли у сві­ жім, здо­ро­вім, мо­ло­дім ті­лі, — усе це ра­зом ви­роб­ля­ло в них ту нев­га­мов­ну мо­тор­ність, яка вже по­тім роз­ви­ва­ла­ся на За­по­рож­жі. Го­лод­на бур­са шу­га­ ла ву­ли­ця­ми Ки­єв ­ а й зму­шу­ва­ла всіх меш­кан­ців бу­ти на­по­го­то­ві. Пе­ре­куп­ ки, які си­ді­ли на ба­за­рі, ледь за­ба­чив­ши бур­са­ка, зак­ри­ва­ли ру­ка­ми свої пи­ро­ги, буб­ли­ки, гар­бу­зо­ве на­сін­ня, як ті ор­ли­ці ді­тей сво­їх. Кон­сул, що йо­го обов’яз­ком бу­ло наг­ля­да­ти за під­лег­ли­ми йо­му то­ва­ри­ша­ми, сам мав та­кі мо­то­рош­ні ки­ше­ні у сво­їх ша­ро­ва­рах, що зміг би впха­ти ту­ди ці­лу пе­ре­ куп­чи­ну ят­ку, якби та на хвиль­ку за­ґа­ви­лася. Ці бур­са­ки гур­ту­ва­ли­ся в зов­сім осіб­ну гро­ма­ду; до ви­що­го ко­ла, з поль­ ських та ук­ра­їн­ських шлях­ти­чів, їм бу­ло зась. Сам во­є­во­да Адам Ки­сіль, дар­ ма що опі­ку­вав­ся ака­де­мі­єю, не вво­див їх у шля­хет­ні ко­ла, ще й на­ка­зу­вав три­ма­ти їх яко­мо­га су­во­рі­ше. Утім, ці нас­та­но­ви бу­ли зай­ві, бо сам рек­тор і про­фе­со­ри­чен­ці не шко­ду­ва­ли ло­зи та кан­чу­ків, і час­тень­ко лік­то­ри з їх­ньо­го на­ка­зу шма­га­ли сво­їх кон­су­лів так не­ми­ло­сер­дно, що ті кіль­ка тиж­нів чу­ха­ ли свої ша­ро­ва­ри. Ба­га­тьом із них це бу­ло геть не страш­не й ви­да­ва­ло­ся ли­ше трош­ки міц­ні­шим від доб­рої го­ріл­ки з пер­цем; ін­шим, на­реш­ті, наб­ри­да­ ли та­кі без­нас­тан­ні при­пар­ки, і во­ни ті­ка­ли на За­по­рож­жя, ко­ли вмі­ли знай­ ти до ньо­го шлях і ко­ли їх не пе­ре­хоп­лю­ва­ли до­ро­гою. Ос­тап Буль­бен­ко, хоч і по­чав пиль­но вчи­ти­ся ло­гі­ки й на­віть бо­гос­лов’я, ні­як не міг зди­ха­ти­ся без­ 140

Микола Гоголь

жаль­них рі­зок. Яс­на річ, що все це ма­ло якось за­гар­ту­ва­ти йо­го вда­чу, на­да­ти їй жорс­ткої твер­дос­ті, що бу­ла зав­жди прик­мет­ною в ко­за­ків. Ос­тап мав сла­ву од­но­го з най­кра­щих то­ва­ри­шів. Він рід­ко вер­хо­во­див у зух­ва­лих ви­тів­ках — обт­ру­си­ти чу­жий сад чи обіб­ра­ти го­род, за­те один із пер­ших ста­вав під зна­ ме­на сприт­них бур­са­ків і ні­ко­ли й ні за яких обс­та­вин не ви­ка­зу­вав сво­їх то­ва­ри­шів; ні­я­кі кан­чу­ки й різ­ки не при­си­лу­ва­ли б йо­го та­ке вчи­ни­ти. Він був твер­дий до вся­ких спо­кус, оп­річ вій­ни та буч­ної гу­лян­ки; при­най­мні ні­ко­ ли ні про що ін­ше май­же й не ду­мав. Він був пря­мо­душ­ний із рів­нею сво­єю. Він був доб­рий до та­кої мі­ри, до якої міг бу­ти доб­рий юнак із та­кою на­ту­рою і в та­кий су­во­рий час. Йо­го взя­ли за сер­це сльо­зи бід­ної ма­те­рі, і тіль­ки це те­пер йо­го сму­ти­ло й зму­шу­ва­ло в за­ду­мі хи­ли­ти го­ло­ву. Мен­ший брат йо­го, Анд­рій, мав жи­ві­шу й тро­хи тон­шу вда­чу. Він був бе­руч­кі­ший до на­ук ­ и й опа­но­ву­вав її лег­ше, ніж тяж­кі, ду­жі на­ту­ри. А ще він був мет­кі­ший од сво­го бра­та; час­ті­ше вер­хо­во­див у най­не­без­печ­ні­ших ви­тів­ках і не раз зав­дя­ки сво­є­му сприт­но­му ро­зу­мо­ві від­кру­чу­вав­ся від ка­ри, тим ча­сом як брат йо­го Ос­тап без зай­вих хит­ро­щів ски­дав із се­бе свит­ку й клав­ся до­лі, на­віть у дум­ці не ма­ю­чи про­ха­ти по­ми­лу­ван­ня. Він та­кож го­рів жа­до­бою ли­цар­сько­го под­ви­гу, але в ду­ші йо­го зна­хо­ди­ло­ся міс­ це й для ін­ших по­чут­тів. Пот­ре­ба ко­хан­ня гос­тро спа­лах­ну­ла в ньо­му, як тіль­ ки ми­ну­ло йо­му ві­сім­над­цять ро­ків. Жі­но­ча пос­тать час­то ви­та­ла в йо­го роз­па­ ле­них мрі­ях (...). Він пиль­но хо­вав­ся пе­ред сво­ї­ми то­ва­ри­ша­ми з ти­ми по­ри­ ва­ми юнаць­кої пал­кої ду­ші, бо за тих ча­сів со­ром­но й га­неб­но бу­ло ду­ма­ти ко­за­ко­ві про жі­но­чі вті­хи, не здо­був­ши ли­цар­ської сла­ви. Ос­тан­ні­ми ро­ка­ми він рід­ше вер­хо­во­див у бур­саць­ких ва­та­гах, а час­ті­ше блу­кав са­мо­тою де­не­ будь по за­тиш­них ки­їв­ських за­кут­ках, що то­ну­ли у виш­не­вих са­дах, з яких зваб­ли­во ви­зи­ра­ли на ву­ли­цю ни­зень­кі хат­ки. Іно­ді він за­хо­див і на пан­ську ву­ли­цю, у те­пе­ріш­ньо­му ста­ро­му Ки­є­ві, де жи­ло ук­ра­їн­ське й поль­ське шля­ хетс­тво, бу­дин­ки яко­го бу­ло вже збу­до­ва­но з пев­ною ви­баг­ли­віс­тю. Од­но­го ра­зу, за­ґа­вив­шись, він ма­ло не пот­ра­пив під ко­ля­су яко­гось поль­сько­го па­н а, і віз­ник зі страш­ню­щи­ми ву­са­ми, що си­дів на коз­лах, опе­ре­зав йо­го з усьо­го пле­ча пу­гою. Мо­ло­дий бур­сак ски­пів: з не­са­мо­ви­тою від­ва­гою ухо­пив він сво­єю ду­жою ру­кою за зад­нє ко­ле­со й зу­пи­нив ко­ля­су. Але віз­ник, про­ чу­ва­ю­чи пом­сту, по­чав пе­рі­щи­ти ко­ней, во­ни рво­ну­ли — й Анд­рій, на щас­тя, устиг­ши від­хо­пи­ти ру­ку, за­о­рав но­сом прос­то в баг­ню­ку. Що­найд­звін­кі­ший і гар­мо­ній­ний сміх до­ле­тів до йо­го вух. Він під­вів очі й по­ба­чив бі­ля вік­на пан­ ну та­кої кра­си, якої ще зро­ду йо­му не трап­ля­ло­ся ба­чи­ти: чор­но­о­ку й бі­лу, як сніг, ося­я­ний ран­ко­вим рум’ян­цем сон­ця. Во­на щи­ро смі­я­ла­ся, і сміх на­да­вав осяй­ної си­ли її слі­пу­чій кра­сі. Він сто­ро­пів, ди­вив­ся на неї, геть збен­ те­же­ний, ми­мо­во­лі об­ти­ра­юч ­ и зі сво­го об­лич­чя бо­ло­то й ще дуж­че ним об­ма­ щу­ю­чись. Хто б во­на бу­ла — оця кра­су­ня? Він хо­тів до­ві­да­ти­ся від че­ля­ді, що юр­бою, пиш­но вбра­на, сто­я­ла за во­ріть­ми, ото­чив­ши мо­ло­до­го коб­за­ря. Та че­лядь, узд­рів­ши йо­го за­мур­за­ну пи­ку, пир­сну­ла смі­хом і не по­ша­ну­ва­ла від­по­від­дю. Уреш­ті він діз­нав­ся, що то бу­ла доч­ка ко­вель­сько­го во­є­во­ди, який при­ї­хав на якийсь час до Ки­є­ва. Нас­туп­ної ж та­ки но­чі, з влас­ти­вою 141

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ли­ше бур­са­кам зух­ва­ліс­тю, він про­ліз че­рез ого­ро­жу до са­ду, ви­ліз на де­ре­во, що по­роз­ки­да­ло свої ши­ро­кі ві­ти аж на дах; з де­ре­ва пе­ре­ліз на дах і че­рез ди­мар ка­мі­на проб­рав­ся прос­то в опо­чи­валь­ню кра­су­ні, яка са­ме си­ді­ла пе­ред свіч­кою та вий­ма­ла з вух сво­їх до­ро­гі се­реж­ки. Ча­рів­на поль­ка так зля­ка­ла­ся, зне­наць­ка по­ба­чив­ши пе­ред со­бою нез­на­йо­мо­го чо­ло­ві­ка, що не мог­ла ви­мо­ ви­ти й сло­ва; од­нак при­мі­тив­ши, що бур­сак сто­яв, по­ту­пив­ши очі, не смі­ю­чи на­віть по­во­рух­ну­ти ру­кою, піз­на­ла в ньо­му то­го са­мо­го, що бряз­нув пе­ред нею на ву­ли­ці, — і сміх зно­ву опа­ну­вав її. До то­го ж у ри­сах Анд­рі­є­вих ні­чо­го не бу­ло страш­но­го: він був ду­же гар­ний на вро­ду. Во­на від ду­ші смі­я­ла­ся й дов­го по­ті­ша­ла­ся над ним. Кра­су­ня бу­ла лег­ко­важ­на, як поль­ка, але очі її, ней­мо­вір­ но гар­ні, про­низ­ли­ві очі, ки­да­ли пог­ляд дов­гий, як віч­ність. Бур­сак не міг і ру­кою по­во­рух­ну­ти, був на­че зав’яза­ний у міш­ку, ко­ли во­є­во­дів­на смі­ли­во пі­дій­шла до ньо­го, на­ді­ла йо­му на го­ло­ву свою блис­ку­чу ді­а­де­му, по­ві­си­ла на гу­би йо­му се­реж­ки й опо­ви­ла йо­го сер­пан­ко­вою про­зо­рою ше­мі­зет­кою з фес­ то­на­ми, гап­то­ва­ни­ми зо­ло­том. Во­на че­пу­ри­ла йо­го й з ди­тя­чою роз­бе­ще­ніс­тю, при­та­ман­ною лег­ко­важ­ним поль­кам, вит­во­ря­ла з ним си­лу всі­ля­ких дур­ниць, які ще дуж­че зні­ти­ли бід­но­го бур­са­ка. Він яв­ляв со­бою до­сить ку­мед­ну пос­ тать, роз­зя­вив­ши ро­та й уту­пив­шись у її ча­рів­ні очі. Стук, що по­чув­ся бі­ля две­рей, зля­кав її. Во­на зве­лі­ла Анд­рі­єв ­ і схо­ва­ти­ся під ліж­ко та, як тіль­ки страх ми­нув, пок­ли­ка­ла свою по­ко­їв­ку, по­ло­не­ну та­тар­ку, і на­ка­за­ла їй обе­реж­но ви­вес­ти йо­го в сад, а звід­ті­ля спро­ва­ди­ти че­рез пар­кан. Але цьо­го ра­зу наш бур­сак не так щас­ли­во пе­реб­рав­ся че­рез ого­ро­жу: про­бур­ка­ний сто­рож гар­ нень­ко вчис­тив йо­го по но­гах, а че­лядь, що збіг­ла­ся на ґвалт, та­ки дов­гень­ко луп­цю­ва­ла йо­го вже на ву­ли­ці, аж по­ки пруд­кі но­ги вря­ту­ва­ли йо­го. Піс­ля та­кої ока­зії про­хо­ди­ти бі­ля бу­дин­ку бу­ло не­без­печ­но, бо че­ля­ді у во­є­ во­ди бу­ла си­ла­си­лен­на. Він по­ба­чив її ще раз у кос­тьо­лі: во­на по­мі­ти­ла йо­го й ду­же втіш­но вс­міх­ну­ла­ся, як дав­ньо­му зна­йо­мо­му. Він ба­чив її ми­мо­хіть ще од­но­го ра­зу, і піс­ля цьо­го во­єв ­ о­да ко­вель­ський хут­ко ви­їх ­ ав, а за­мість прек­рас­ ної чор­но­о­кої поль­ки виг­ля­да­ла у вік­но якась тов­ста пи­ка. Ось про що ду­мав Анд­рій, схи­лив­ши го­ло­ву й уту­пив­ши очі в гри­ву сво­го ко­ня. (...) III Уже з тиж­день Та­рас Буль­ба жив зі сво­ї­ми си­на­ми на Сі­чі. Ос­тап з Анд­ рі­єм не ду­же дба­ли про вій­сько­ву на­у­ку. Січ не лю­би­ла тур­бу­ва­ти се­бе вій­ сько­ви­ми впра­ва­ми й га­я­ти час на­да­рем­но; юнац­тво ви­хо­ву­ва­ло­ся й на­би­ра­ ло­ся дос­ві­ду тіль­ки на ді­лі, у са­мо­му роз­па­лі бо­їв, що з ті­єї при­чи­ни бу­ли май­же без­нас­тан­ни­ми. Ко­зак за­ну­див­ся б, як­би на доз­віл­лі нав­чав­ся яко­ї не­будь там дис­цип­лі­ни, оп­річ хі­ба що стріль­би в ціль і зрід­ка кін­ських пе­ре­ го­нів і го­нит­ви за зві­ром у сте­пах і лу­ках; увесь ін­ший час во­ни бен­ке­ту­ва­ли — на оз­на­ку ши­ро­ко­го роз­ма­ху ду­шев­ної во­лі. Уся Січ бу­ла якимсь над­зви­чай­ним яви­щем: це бу­ло без­нас­тан­не бен­ке­ту­ван­ня, уч­та, що га­лас­ли­во по­ча­ла­ся й за­гу­би­ла свій кі­нець. Дех­то, прав­да, брав­ся за ре­мес­ло, ін­ші три­ма­ли крам­ нич­ки й кра­ма­рю­ва­ли; але пе­ре­важ­на біль­шість гу­ля­ла з ран­ку до ве­чо­ра, 142

Микола Гоголь

по­ки в ки­ше­нях ще бряж­ча­ла спро­мож­ність і здо­бу­те доб­ро ще не пе­рей­шло до кра­мар­ських і шин­кар­ських рук. Це за­галь­не бен­ке­ту­ван­ня ма­ло в со­бі якийсь чар. Не бу­ло це яки­мось збі­го­вись­ком гуль­тя­їв, що на­пи­ва­ють­ся з го­ря, — ні, це бу­ло прос­то якесь ша­ле­не бу­ян­ня ве­се­ло­щів. Ко­жний, хто сю­ди вс­ко­чив, тут же за­бу­вав і по­ки­дав усе те, що йо­го ко­лись ці­ка­ви­ло. Він, мож­на ска­за­ти, чхав на своє ми­ну­ле й без­жур­­но від­да­вав­ся во­лі та то­ва­рис­т­ву та­ких, як і він са­м, гуль­віс, що не ма­ли ні рід­ні, ні кут­ка, ні сім’ї, оп­річ віль­но­го не­ба й віч­но­го бен­ке­ту ду­ші сво­єї. Це вит­во­рю­ва­ло ту ша­ле­ну ве­се­лість, що не змог­ла б за­ро­ди­ти­ся ні з яко­го ін­шо­го дже­ре­ла. Опо­від­ки та те­ре­ве­ні, які чу­ли­ся се­ред ці­єї юр­би, що лі­ни­во роз­ко­шу­ва­ла на зем­лі, бу­ли час­то та­кі сміш­ні й ди­ха­ли та­кою си­лою жи­вої опо­ві­ді, що тре­ба бу­ло ма­ти хо­лод­но­ ­к­ров­ну пос­та­ву за­по­рож­ця, щоб, слу­ха­ю­чи все це, збе­рі­га­ти на об­лич­чі бай­ду­ жу мі­ну, не змор­гнув­ши й ву­сом, — прик­мет­на ри­са, якою й до­сі від­різ­ня­єть­ ся від ін­ших слов’ян ук­ра­ї­нець. Ве­се­лість бу­ла п’яна, га­лас­ли­ва, а про­те не був то чор­ний ши­нок, де чо­ло­вік, на­пив­шись, стра­чує на­віть об­раз Бо­жий; це бу­ло тіс­не ко­ло шкіль­них то­ва­ри­шів. Тіль­ки й різ­ни­ці бу­ло, що тут во­ни не си­ді­ли під указ­кою, слу­ха­ю­чи не­до­лу­гих учи­те­лів, а вчи­ня­ли нас­ко­ки на п’ятьох ти­ся­чах ко­ней; за­мість лу­гу, де во­ни гра­ли ко­лись у м’яча, у них бу­ли без­печ­ні, ні­ким не вар­то­ва­ні кор­до­ни, на під­хо­ді до яких та­та­рин ви­ти­кав час­ то свою мет­ку го­ло­ву й су­во­ро, без ру­ху, зи­рив тур­чин у сво­їй зе­ле­ній чал­мі. Тіль­ки й різ­ни­ці, що їх єд­на­ти­ся в шко­лі си­лу­ва­ли, а тут во­ни са­мо­хіть, без чи­йо­гось при­му­су, ки­да­ли сво­їх бать­ків і ма­те­рів і ті­ка­ли з бать­ків­ських хат; що тут ма­ли при­ту­лок і ті, яким уже лос­ко­та­ла шию мо­туз­ка та які за­мість кіс­т­ля­вої смер­ті по­ба­чи­ли жит­тя, і то жит­тя на весь роз­мах; що сю­ди при­бу­ ва­ли й ті, які че­рез ши­ро­ку на­ту­ру ні­ко­ли не мог­ли вдер­жа­ти в ки­ше­ні ані ше­ля­га; що бу­ли й ті, які до­сі чер­ві­нець ува­жа­ли ве­ли­ким ба­гат­с­твом, у яких, з лас­ки жи­дів­о­рен­да­рів, мож­на бу­ло ви­вер­та­ти ки­ше­ні з пев­ніс­тю, що звід­ті­ ля ні­що не ви­па­де. Тут бу­ли всі бур­са­ки, що не ви­тер­пі­ли ака­де­міч­ної ло­зи й не ви­нес­ли зі шко­ли жод­ної бук­ви; але ра­зом із ни­ми тут бу­ли й ті, які зна­ли, що та­ке Го­ра­цій, Ци­це­рон і Рим­ська рес­пуб­лі­ка. Тут бу­ло ба­га­то й стар­ши­ни, що по­тім від­зна­ча­ла­ся в ко­ро­лів­сько­му вій­ську; та­кож бу­ла си­ла дос­ від­че­них во­я­ків, які ма­ли шля­хет­не пе­ре­ко­ нан­ня, що все од­но, де б не во­юв ­ а­ти, аби ли­шень во­ю­ва­ти, бо не го­же шля­хет­ній лю­ди­ні жи­ти на сві­ті, не во­ю­юч ­ и. Ба­га­то бу­ло й та­ких, які при­хо­ди­ли на Січ ли­ше зад­ля то­го, щоб по­тім ска­за­ти, що, мов­ляв, і во­ни бу­ли на Сі­чі й уже є ли­ца­ря­ми гар­то­ва­ ни­ми. Та й ко­го тут не бу­ло? Ця ди­во­виж­на М. Дерегус. Ілюстрація рес­пуб­лі­ка бу­ла пот­ре­бою са­ме то­го ча­су. до повісті М. Гоголя Охо­чі до во­яць­ко­го жит­тя, до зо­ло­тих ке­ле­ «Тарас Бульба»

143

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

хів, кош­тов­ної пар­чі, ду­ка­тів і ре­ал ­ ів пов­сяк­час ма­ли змо­гу знай­ти со­бі тут ро­бо­ту. Ли­ше ті, хто упа­дає за жін­ка­ми, не мог­ли знай­ти тут ні­чо­го, бо на­віть у при­січ­чі не смі­ла з’яв­ля­ти­ся жод­на жін­ка. (...) ІV Ко­за­ки об­ра­ли но­во­го ко­шо­во­го отама­на й ви­рі­ши­ли всім вій­ськом іти на Поль­щу, бо по­ля­ки при­тіс­ня­ли ук­ра­їн­ців і ві­ру пра­вос­лав­ну.

V По­л я­к ів охо­п ив страх пе­р ед за­п о­р ож­ц я­м и. Се­л а­м и лю­т у­в а­л и по­ж е­ж і, усе, що мог­ло, ря­ту­ва­ло­ся. У бо­ях із поль­ськи­ми ко­ро­лів­ськи­ми вій­ська­ми від­зна­ча­ли­ся мо­ло­ді ко­за­ки. Та­ра­со­ві «лю­бо бу­ло ба­чи­ти, що обид­ва йо­го си­ни бу­ли се­ред най­ пер­ших». В Ос­та­по­ві вже по­міт­ні бу­ли ри­си май­бут­ньо­го ва­таж­ка, Анд­рій був йому пов­ною про­ти­леж­ніс­тю: він не вмів хо­лод­но об­мір­ко­ву­ва­ти так­ти­ку бою, а ки­дав­ся в гу­щу куль і ме­чів, уба­ча­ю­чи на­со­ло­ду в бит­ві. За­по­рож­ці взя­ли в об­ло­гу міс­то Дуб­ но, при­рі­ка­ю­чи йо­го меш­кан­ців на го­лод­ну смерть. Об­ло­га три­ва­ла, а ко­за­кам уже наб­рид­ла та­ка без­ді­яль­ність.

Анд­рій обій­шов ко­за­чі ря­ди. Ба­гат­тя, бі­ля яко­го си­ді­ла сто­ро­жа, уже лед­ве бли­ма­ло, і са­ма сто­ро­жа спа­ла, вид­но, по­по­їв­ши са­ла­ма­хи й га­лу­шок на весь ко­заць­кий апе­тит. Він тро­хи зди­ву­вав­ся з та­кої без­печ­нос­ті, по­ду­мав­ши: «Доб­ ре, що близь­ко не­має ні­як ­ о­го силь­но­го во­ро­га й не­має ко­го бо­я­ти­ся». На­реш­ті й сам пі­дій­шов до од­но­го з во­зів, ви­ліз на ньо­го й ліг го­рі­лиць, під­клав­ши під го­ло­ву ру­ки, та не міг зас­ну­ти й дов­го ди­вив­ся на не­бо. Во­но все бу­ло пе­ред йо­го очи­ма; чис­те й про­зо­ре бу­ло по­віт­ря; ку­пи­на Чу­маць­ко­го Шля­ху, що нав­ скіс під­пе­рі­зу­вав не­бо, уся по­то­па­ла в ся­є­ві. Хви­ли­на­ми Анд­рій мов­би неп­ри­ том­нів, і якийсь ле­гень­кий ту­ман дрі­мо­ти за­ту­ляв на мить пе­ред ним не­бо, а то­ді во­но зно­ву про­яс­ню­ва­лось і все знову йо­му роз­вид­ню­ва­лося. Аж це зда­ло­ся йо­му, ні­би пе­ред ним про­май­нув якийсь чуд­ний люд­ський об­раз. Ду­ма­юч ­ и, що то йо­му прос­то при­ма­ри­ло­ся вві сні й той об­раз за­раз роз­ві­єть­ся, він дуж­че роз­плю­щив очі свої й по­ба­чив, що над ним мов­би на­хи­ ли­лось якесь змар­ні­ле, ви­сох­ле об­лич­чя та ди­ви­ло­ся прос­то йо­му в очі. Дов­ге й чор­не, як ву­гіл­ля, во­лос­ся, не­че­са­не й роз­пат­ла­не, ви­би­ва­ло­ся зпід тем­ної, на­ки­ну­тої на го­ло­ву хус­тки. І чуд­ний блиск у пог­ля­ді, і мер­твот­на смаг­ля­ вість об­лич­чя з гос­три­ми ри­са­ми спо­ну­ка­ли до дум­ки, що це бу­ла ма­ра. Він ми­мо­хіть ухо­пив­ся ру­кою за са­мо­па­л і май­же су­дом­но про­мо­вив: — Хто ти? Ко­ли дух не­чис­тий — згинь з очей, а ко­ли жи­вий хто — по­га­ні жар­ти на­мис­лив: уб’ю з од­но­го ра­зу! За­мість від­по­ві­ді ма­ра прик­ла­ла па­лець до уст і, зда­ва­ло­ся, бла­га­ла, щоб він мов­чав. Він опус­тив ру­ку й по­чав при­див­ля­ти­ся до неї пиль­ні­ше. З дов­го­ го во­лос­ся, шиї й на­пі­во­го­ле­них смаг­ля­вих гру­дей він упіз­нав жін­ку. (...) — Ска­жи, хто ти. Ме­ні зда­єть­ся, на­чеб­то я знав те­бе чи ба­чив десь. — Два ро­ки то­му, у Ки­є­ві. — Два ро­ки то­му... у Ки­є­ві... — про­ка­зав за нею Анд­рій, на­ма­га­ю­чись пе­­ реб­ра­ти все, що ще вці­лі­ло в йо­го пам’яті від ко­лиш­ньо­го бур­саць­ко­го жит­тя. 144

Микола Гоголь

Він ще раз пиль­но гля­нув на неї й рап­том скрик­нув на весь го­лос: — Ти — та­тар­ка! Слу­жиш у пан­ноч­ки, во­є­во­дів­ни!.. — Тсс! — мо­ви­ла та­тар­ка, бла­галь­но склав­ши ру­ки, трем­тя­чи всім ті­лом і по­вер­нув­ши го­ло­ву на­зад, щоб упев­ни­ти­ся, чи не про­ки­нув­ся хто від та­ко­го гуч­но­го ви­гу­ку Анд­рі­є­во­го. — Ска­жи, ска­жи, чо­го і як ти тут? — спи­тав по­шеп­ки, аж за­ди­хав­шись, Анд­рій, що­ми­ті ури­ва­юч ­ и мо­ву від внут­ріш­ньо­го хви­лю­ван­ня. — Де пан­ноч­ ка? Чи жи­ва ще? — Во­на тут, у міс­ті. — У міс­ті? — ви­мо­вив він, знову лед­ве не скрик­нув­ши, і від­чув, як уся кров ураз ри­ну­ла до сер­ця. — Чо­го ж во­на в міс­ті? — А то­го, що й сам ста­рий пан у міс­ті. Він уже пів­то­ра ро­ку як си­дить лу­бен­ським во­єв ­ о­дою. — Що ж во­на, за­між­ня?.. Та ка­жи ж, яка­бо ти чуд­на! Що во­на те­пер?.. — Во­на дру­гий день ні­чо­го не їла. — Як? — У міс­ті вже дав­но не­має й шмат­ка хлі­ба, усі дав­но їдять са­му зем­лю. Анд­рій ос­тов­пів. — Пан­ноч­ка ба­чи­ла те­бе з місь­ко­го ва­лу ра­зом із за­по­рож­ця­ми. Во­на ска­ за­ла ме­ні: «Іди й ска­жи ли­ца­ре­ві: ко­ли пам’ятає ме­не, не­х ай прий­д е до ме­не, а ко­ли за­був не­х ай дасть то­бі шма­т ок хлі­ба для ста­рої мо­єї ма­те­рі, бо я не хо­чу ба­чи­ти, як на мо­їх очах пом­ре ма­ти. Хай кра­ще спо­чат­ку я, а во­на піс­ля ме­не. Бла­гай, па­дай йо­му в но­ги. У ньо­го теж є ста­ра ма­ти — не­хай за­ра­ди неї дасть хлі­ба!» Ба­га­то чо­го збу­ди­ло­ся й спа­лах­ну­ло в мо­ло­дих ко­заць­ких гру­дях. — Але як ти тут? Як ти прой­шла? — Під­зем­ним хо­дом. — Хі­ба є під­зем­ний хід? — Є. — Де? — Ти не зра­диш, ли­ца­рю? — Кля­ну­ся свя­тим хрес­том! — Спус­тив­шись у яр, тре­бa пе­реб­рес­ти по­тік, там, де оче­рет. — І він ве­де в са­ме міс­то? — Прос­то до місь­ко­го мо­нас­ти­ря. — Хо­дім, хо­дім за­раз! — Але за­ра­ди Хрис­та та свя­тої Ма­рії, шма­ток хлі­ба! — Доб­ре, бу­де. Стій тут бі­ля во­за... або ні, кра­ще ля­гай на ньо­го: те­бе ніх­то не по­ба­чить, усі сплять; я за­раз повер­ну­ся. І він пі­шов до во­зів, де збе­рі­га­ли­ся за­па­си йо­го ку­ре­ня. (...) Ві­те­рець, який зір­вав­ся зі сте­пу, да­вав зна­ти, що не­за­ба­ром сві­та­ти­ме. Але ні­де не бу­ло чут­но, щоб спі­ва­ли пів­ні: ні в міс­ті, ні в по­руй­но­ва­них око­ ли­цях дав­но не зос­та­ло­ся жод­но­го пів­ня. По не­ве­лич­кій ко­ло­ді пе­рей­шли во­ни че­рез по­тік, за яким пря­мо­вис­ною кру­чею здій­мав­ся про­ти­леж­ний 145

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

бе­рег, не­мов­би ви­щий за той, що зос­тав­ся зза­ду. Зда­ва­ло­ся, що в цьо­му міс­ ці фор­те­ця бу­ла на­дій­ні­ша, ніж де­ін­де, бо зем­ля­ний вал тут був ниж­чий і зпо­ за ньо­го не ви­зи­ра­ла фор­теч­на за­ло­га. За­те тро­хи да­лі підні­мав­ся гру­бий мо­нас­тир­ський мур. (...) Тут та­тар­ка ски­ну­ла із се­бе че­ре­ви­ки й піш­ла бо­са, обе­реж­но пі­діб­гав­ши спід­ни­цю, бо міс­ци­на бу­ла грузь­ка й пой­ня­та во­дою. Про­би­ва­ю­чись по­між оче­ре­том, во­ни зу­пи­ни­ли­ся пе­ред ку­пою хми­зу й ло­зи. Від­гор­нув­ши хмиз, знай­шли скле­пис­тий от­вір у зем­лі, ли­ше тро­хи біль­ший за вир­ло ва­рис­тої пе­чі. Та­тар­ка, схи­лив­ши го­ло­ву, увій­шла пер­ша, за нею Анд­рій, зіг­нув­шись яко­мо­га ниж­че, щоб про­ліз­ти зі сво­ї­ми міш­ка­ми, і не­за­ба­ром опи­ни­ли­ся обоє в неп­ро­г­ляд­ній тем­ря­ві. VI Анд­рій лед­ве по­су­вав­ся в тем­но­му та вузь­ко­му ко­ри­до­рі, іду­чи слі­дом за та­тар­кою й не­су­чи на со­бі міш­ки з хлі­бом. — Ско­ро бу­де вид­ні­ше, — про­мо­ви­ла про­від­ни­ця, — ми під­хо­ди­мо до міс­ ця, де я пос­та­ви­ла ліх­та­р. І справ­ді, тем­ні зем­ля­ні сті­ни по­ча­ли пот­ро­ху про­яс­ню­ва­ти­ся. Во­ни дій­ш­­ли до не­ве­лич­кої міс­ци­ни, де, ма­буть, бу­ла кап­лич­ка; при­най­мні під сті­ною сто­ яв ву­зень­кий сто­лик, по­діб­ний до прес­то­лу у вів­та­рі, а над ним вид­нів­ся май­ же зов­сім за­тер­тий, по­ли­ня­лий об­раз ка­то­лиць­кої Ма­дон­ни. Не­ве­лич­ка сріб­ на лам­пад­ка, що ви­сі­ла пе­ред ним, лед­ве­лед­ве ос­віт­лю­ва­ла йо­го. Та­тар­ка на­хи­ли­ла­ся й під­ня­ла із зем­лі по­ки­ну­то­го мід­но­го ка­ган­ця на тон­кій ви­со­кій ніж­ці, з по­на­чіп­лю­ва­ни­ми круг ньо­го на лан­цюж­ках клі­щи­ка­ми, про­тич­кою, щоб нап­рав­ля­ти ґно­ти, і га­силь­цем. Узяв­ши ка­ган­ця, во­на зас­ві­ти­ла йо­го від лам­пад­ки. (…) По до­ро­зі до бу­дин­ку на кож­но­му кро­ці трап­ля­ли­ся страш­ні жер­тви го­ло­ду.

(…) Во­ни ввій­шли в ко­ри­дор, а то­ді до по­кою, який він по­чав пиль­но ог­ля­да­ ти. Світ­ло, про­рі­зу­ю­чись крізь щі­ли­ни ві­ко­нець, тор­кну­ло­ся ма­ли­но­вої за­ві­ си, по­зо­ло­че­но­го кар­ни­зу та жи­во­пи­су по сті­нах. Тут та­тар­ка поп­ро­си­ла Анд­ рія зос­та­ти­ся й від­чи­ни­ла две­рі до ін­шо­го по­кою, з яко­го блим­ну­ло світ­ло. Він по­чув ше­піт і ти­хий го­лос, і від то­го го­ло­су все в ньо­му зат­рем­ті­ло. Він ба­чив крізь про­чи­не­ні две­рі, як май­ну­ла струн­ка жі­но­ча пос­тать із дов­гою роз­кіш­ною ко­сою, що спа­да­ла на зве­де­ну до­го­ри ру­ку. Та­тар­ка повер­ну­ла­ся й ска­за­ла йо­му зай­ти. Він не пам’ятав, як увій­шов і як за­чи­ни­ли­ся за ним две­ рі. У кім­на­ті го­рі­ло дві свіч­ки; лам­па­да пе­ред об­ра­зом ледь жев­рі­ла; пе­ред ним сто­яв ви­со­кий сто­лик, за ка­то­лиць­ким зви­ча­єм зі схід­ця­ми, щоб ук­ля­ка­ ти під час мо­лит­ви. Та не то­го шу­ка­ли йо­го очі. Він обер­нув­ся в дру­гий бік і по­ба­чив жін­ку, що ні­би зав­мер­ла та скам’яні­ла в яко­мусь швид­ко­му ру­хо­ві. Зда­ва­ло­ся, не­мов­би вся во­на хо­ті­ла ки­ну­ти­ся до ньо­го й рап­том зу­пи­ни­лася. І він теж вра­же­но зав­мер пе­ред нею. Не та­кою він уяв­ляв її: це бу­ла не во­на, не та, яку він знав ко­лись; ні­чо­го не бу­ло в ній схо­жо­го з ті­єю, але вдві­чі кра­ ща й ча­рів­ні­ша, як дав­ні­ше, бу­ла во­на те­пер. То­ді бу­ло в ній щось не­до­кін­че­ 146

Микола Гоголь

не, не­до­вер­ше­не, а те­пер це був вит­вір, яко­ му ху­дож­ник від­дав ос­тан­ній по­мах пен­зля. То бу­ло пре­гар­не, лег­ко­важ­не дів­ча; це бу­ла кра­су­ня — жін­ка у всій сво­їй кві­ту­чій кра­сі. Пов­не по­чут­тя ви­яв­ля­ло­ся у її зве­де­них до­го­ри очах — не урив­ки, не на­тя­ки на по­чут­ тя, а все по­чут­тя. Ще сльо­зи не встиг­ли ви­сох­ну­ти в них та опо­ви­ва­ли їх блис­ку­ чою ро­сою, що прой­шла крізь ду­шу. Гру­ди, шия й пле­чі на­бу­ли об­ри­сів, при­та­ман­них най­до­вер­ше­ні­шій кра­сі; во­лос­ся, що ко­­ лись роз­си­па­ло­ся дріб­нень­ки­ми ку­че­ря­ми по ли­ці, те­пер спле­ло­ся в гус­ту роз­кіш­ну ко­су, час­ти­на якої бу­ла зіб­ра­на, а час­ти­на М. Дерегус. Ілюстрація до роз­ки­ну­ла­ся по всій дов­жи­ні ру­ки й повісті М. Гоголя «Тарас то­нень­ки­ми, дов­ги­ми, ча­рів­но за­ку­че­ряв­ Бульба». (Фрагмент) ле­ни­ми пас­ма­ми спа­да­ла на гру­ди. Зда­ва­ ло­ся, кож­ні­сінь­ка ри­соч­ка її змі­ни­ла­ся. Мар­но він на­ма­гав­ся від­шу­ка­ти в них хоч би од­ну з тих, що за­кар­бу­ва­ли­ся в йо­го пам’яті, — жод­ної! Хоч яка бу­ла во­на блі­да, але та блі­дість не поть­ма­ри­ла ча­рів­ної вро­ди її; нав­па­ки, на­че до­да­ла їй чо­гось стрім­ко­го, не­по­бор­но­пе­ре­мож­но­го. І від­чув Анд­рій у ду­ші сво­їй по­бож­ний ост­рах, і став як стій пе­ред нею. Во­на, зда­ва­ло­ся, теж бу­ла вра­же­на виг­ля­дом ко­за­ка, що пос­тав у всій кра­сі та си­лі юнаць­кої муж­ нос­ті, що ні­би й у са­мій зав­мер­лос­ті сво­єї пос­та­ви ви­яв­ляв роз­ку­ту віль­ність ру­хів; яс­ною твер­діс­тю ся­я­ли йо­го очі, смі­ли­вою ду­гою виг­ну­лись ок­са­ми­то­ ві йо­го бро­ви, зас­маг­лі що­ки па­ші­ли всі­єю яс­ніс­тю чис­то­го вог­ню, і, як шовк, ви­лис­ку­вав мо­ло­дий чор­ний вус. — Ні, не маю змо­ги я ні­чим від­дя­чи­ти то­бі, ве­ли­ко­душ­ний ли­ца­рю, — про­мо­ви­ла во­на, і за­ко­ли­ха­ло­ся все сріб­не зву­чан­ня її го­ло­су. — Ли­ше Гос­ подь мо­же від­дя­чи­ти то­бі; не ме­ні, сла­бо­си­лій жін­ці... — Во­на по­ну­ри­ла свої очі; ча­рів­ни­ми сніж­ни­ми пів­кру­жаль­ця­ми на­су­ну­ли­ся на них по­ві­ки, об­ля­ мо­ва­ні дов­ги­ми, мов стрі­ли, ві­я­ми. На­хи­ли­ло­ся її ча­рів­не об­лич­чя, і зни­зу від­ті­нив йо­го тон­кий рум’янець. Ні­чо­го не вмів на це від­по­віс­ти Анд­рій. Він хо­тів вис­ло­ви­ти все, що бу­ло в йо­го ду­ші, — вис­ло­ви­ти так са­мо пал­ко, — і не міг. Від­чув, як щось зці­пи­ло йо­му ус­та: го­лос від­сах­нув­ся від сло­ва; від­чув він, що не йо­му, ви­хо­ва­но­му в бур­сі та у во­яць­ко­му ко­чо­во­му жит­ті, від­по­ ві­да­ти на та­кі ре­чі, і за­па­лив­ся гні­вом на свою ко­заць­ку на­ту­ру. Ті­єї ми­ті ввій­шла до по­кою та­тар­ка. Во­на вже встиг­ла на­рі­за­ти скиб­ка­ми при­не­се­ний ли­ца­рем хліб, при­нес­ла йо­го на зо­ло­тій та­ре­лі й пос­та­ви­ла пе­ред сво­єю пан­ною. Кра­су­ня гля­ну­ла на неї, на хліб і зве­ла очі на Анд­рія — і ба­га­ то бу­ло в тих очах... Цей зво­ру­ше­ний пог­ляд, що свід­чив про без­сил­ля та нес­ про­мож­ність вис­ло­ви­ти по­чут­тя, які її огор­ну­ли, був зро­зу­мі­лий Анд­рі­є­ві біль­ше, ніж усі сло­ва. Йо­го ду­ші враз ста­ло лег­ко; зда­ва­ло­ся, з ньо­го спа­ли всі пу­та. По­ри­ван­ня та по­чут­тя, які до­сі ні­би хтось ут­ри­му­вав тяж­кою вуз­деч­ 147

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

кою, те­пер від­чу­ли се­бе на во­лі й уже хо­ті­ли ви­ли­ти­ся нес­трим­ним по­то­ком слів, ко­ли це рап­том кра­су­ня, обер­нув­шись до та­тар­ки, стур­бо­ва­но спи­та­ла: — А ма­ти? Ти від­нес­ла їй? — Во­ни сплять. — А бать­ко­ві? — Від­нес­ла. Во­ни ска­за­ли, що прий­дуть са­мі по­дя­ку­ва­ти ли­ца­ре­ві. Во­на взя­ла хліб і під­нес­ла йо­го до уст. У не­ви­мов­но­му щас­ті ди­вив­ся Анд­рій, як во­на ла­ма­ла йо­го лі­лей­ни­ми паль­ця­ми сво­ї­ми та їла; аж рап­том зга­дав бо­же­віль­но­го, що ско­нав на йо­го очах, про­ков­тнув­ши шма­ток хлі­ба. Він зблід і, ухо­пив­ши її за ру­ку, зак­ри­чав: — Го­ді! Не їж біль­ше! Ти так дов­го не їла... те­пер то­бі хліб мо­же ста­ти от­ру­тою. І во­на за­раз од­ве­ла свою ру­ку, пок­ла­ла хліб на та­ре­лю та, як по­кір­на ди­ти­ на, гля­ну­ла йо­му в очі. І не­хай би чи­єсь сло­во... та не мо­жуть ні рі­зець, ні пен­ зель, ні все­мо­гут­нє сло­во ви­яв ­ и­ти то­го, що ба­чить­ся іно­ді в очах дів­чи­ни, ок­рім не­ви­мов­но со­лод­ко­го по­чут­тя, яке огор­тає то­го, хто заг­ля­дає в та­кі очі. — Кня­зів­но! — ви­гук­нув Анд­рій, на­пов­не­ний і сер­деч­ни­ми, і ду­­шев­ни­ми, і всі­ля­ки­ми по­ри­ван­ня­ми. — Що то­бі тре­ба? Чо­го ти хо­чеш? На­ка­жи ме­ні! За­га­дай ме­ні най­не­мож­ли­ві­шу пос­лу­гу, яка тіль­ки є на сві­ті, — я ки­ну­ся ви­ко­ ну­ва­ти її! За­га­дай ме­ні зро­би­ти те, чо­го не в си­лі зро­би­ти жо­дний чо­ло­вік, — я зроб­лю, се­бе за­на­па­щу. За­на­па­щу, за­на­па­щу! І за­на­пас­ти­ти се­бе зад­ля те­бе, свя­тим хрес­том при­ся­га­юс­ я, так ме­ні со­лод­ко... та не­си­ла всьо­го ска­за­ти! У ме­не три ху­то­ри, по­ло­ви­на бать­ків­ських та­бу­нів — мої; усе, що при­нес­ла бать­ко­ві в по­саг моя ма­ти й що на­віть хо­ває во­на від ньо­го, — усе моє. Та­кої ні в ко­го те­пер у ко­за­ків на­ших зброї, як у ме­не, не­має: за са­мий дер­жак мо­єї шаб­лі да­ють ме­ні най­кра­щий та­бун ко­ней та овець три ти­ся­чі. І всьо­го то­го я зре­чу­ся, по­ки­ну, спа­лю, по­топ­лю за од­не твоє сло­во, за один тіль­ки по­рух тво­єї тон­кої чор­ної бро­ви! Але знаю, що, мо­же, вер­зу дур­ни­ці, і не до ре­чі, не­га­разд усе це, що не ме­ні, ви­хо­ван­це­ві бур­си й За­по­рож­жя, вис­лов­лю­ва­ти­ся так, як заз­ви­чай вис­лов­лю­ють­ся там, де бу­ва­ють ко­ро­лі, кня­зі й усе, що є най­кра­що­го зпо­між вель­мож­но­го ли­царс­тва. Ба­чу, що ти ін­ше тво­рін­ня Бо­же, ніж усі ми, та й ку­ди їм до те­бе, усім тим на­шим шлях­тян­кам та їх­нім доч­кам­па­вам. Ми не гід­ні на­віть ра­ба­ми тво­ї­ми бу­ти, тіль­ки ян­го­ли не­бес­ні мо­жуть слу­жи­ти то­бі. З що­раз біль­шим по­ди­вом, уся обер­нув­шись у слух, не зро­нив­ши жод­но­го сло­ва, слу­ха­ла дів­чи­на щи­ру, сер­деч­ну мо­ву, у якій, мов у дзер­ка­лі, ви­яв­ля­ ла­ся мо­ло­да, спов­не­на си­ли ду­ша. І кож­не прос­те сло­­во, ска­за­не го­ло­сом, що до­бу­вав­ся із са­мо­го дна йо­го сер­ця, бу­ло опо­ви­те си­лою. І по­да­ло­ся впе­ред усе її ча­рів­не об­лич­чя, від­ки­ну­ла во­на да­ле­ко на­зад наб­рид­ли­ве во­лос­ся, роз­ ту­ли­ла ус­та й дов­го си­ді­ла так, з роз­ту­ле­ни­ми ус­та­ми. То­ді хо­ті­ла бу­ла щось ска­за­ти й ураз зу­пи­ни­ла­ся, зга­дав­ши, що ін­ше приз­на­чен­ня про­ва­дить ли­ца­ рем, що бать­ко, бра­ти й уся Віт­чиз­на йо­го сто­ять по­зад ньо­го су­во­ри­ми мес­ ни­ка­ми, що міс­то ото­чи­ли страш­ні за­по­рож­ці, а са­мі во­ни з тим сво­їм міс­том при­ре­че­ні на лю­ту смерть... Й очі її враз по­ту­ма­ни­ли­ся сльо­зою; швид­ко вхо­ пи­ла во­на хус­тин­ку, ши­ту шов­ком, за­ту­ли­ла нею своє ли­це, і за мить хус­тин­ 148

Микола Гоголь

ка ста­ла вог­ка; і дов­го си­ді­ла во­на, за­ки­нув­ши на­зад свою пре­гар­ну го­ло­ву, при­ку­сив­ши бі­лос­ніж­ни­ми зу­ба­ми свою прек­рас­ну ниж­ню гу­бу, — мов­би зне­наць­ка від­чув­ши от­руй­не жа­ло змії, — і не здій­ма­ю­чи з об­лич­чя хус­точ­ки, щоб не ви­я­ви­ти пе­ред ним сво­го пе­ку­чо­го жа­лю. — Ска­жи ме­ні од­не сло­во! — про­мо­вив Анд­рій і взяв її за єд­ваб­ну ру­ку. Іск­рис­те по­лум’я пе­ре­біг­ло по йо­го жи­лах від то­го до­ти­ку, і стис­нув він ру­ку, що, без­влад­на, ле­жа­ла в йо­го ру­ці. Але во­на мов­ча­ла, не від­ту­ля­ю­чи хус­тинки від сво­го ли­ця, і си­ді­ла не­по­ руш­но. — Чом же ти та­ка смут­на? Ска­жи ме­ні, чом ти та­ка смут­на? Ки­ну­ла геть во­на від се­бе хус­тинку, від­гор­ну­ла своє дов­ге во­лос­ся, що упа­ло їй на очі, і вся роз­ли­ла­ся жа­ло­ща­ми, ви­мов­ля­ю­чи їх ти­хим­ти­хим го­ло­ сом, не­мов той віт­рець, що, зняв­шись теп­ло­го ве­чо­ра, про­май­не гу­щи­ною при­бе­реж­но­го оче­ре­ту: за­ше­лес­тять, заб­ри­нять і по­ли­нуть рап­том сум­но­жа­ ліб­ні зву­ки, і ло­вить їх із нез­баг­нен­ним смут­ком за­ні­мі­лий пе­ре­хо­жий, не чу­ю­чи ані ти­хо­го зга­сан­ня ве­чо­ра, ні ве­се­лих зда­ле­ку пі­сень, що їх спі­ва­ють, вер­та­ю­чи з по­ля, жен­ці, ні да­ле­ко­го то­рох­тін­ня во­зів. — Чи ж не су­ди­ли­ся ме­ні до­віч­ні жа­лі? Чи не бі­до­лаш­на ма­ти, що по­ро­ди­ла ме­не на світ? Чи не гір­ка до­ля ме­не ко­ли­са­ла? Чи ж не лю­тий ти кат мій, моя жор­сто­ка до­ле? Усіх ти при­ве­ла до мо­їх ніг: най­кра­щих ізпо­між шля­хетс­тва, най­ба­га­ті­ших па­нів, гра­фів, чу­жо­зем­них ба­ро­нів і весь цвіт на­шо­го ли­царс­тва. Усім їм бу­ло віль­но ме­не ко­ха­ти й за ве­ли­ке щас­тя ко­жний із них мав би моє ко­хан­ня. До­сить ме­ні бу­ло тіль­ки мах­ну­ти ру­кою, і ко­жний із них — най­врод­ ли­ві­ший і най­кра­що­го ро­ду — міг стати мо­їм чо­ло­ві­ком. І до жод­но­го з них не при­ча­ру­ва­ла ти мо­го сер­ця, жор­сто­ка моя до­ле; а при­ча­ру­ва­ла моє сер­це, об­ми­нув­ши най­кра­щих ли­ца­рів зем­лі на­шої, до чу­жо­го, до во­ро­га на­шо­го. За ві­що ж ти, Пре­чис­та Бо­жа Ма­ти, за які грі­хи, за які тяж­кі про­ви­ни так нев­бла­ ган­но й не­ми­ло­сер­дно ме­не ка­ра­єш? У до­­с­тат­ку, у роз­ко­шах ми­на­ли мої дні; най­кра­щі, най­до­рож­чі стра­ви й со­лод­кі ви­на бу­ли ме­ні до ви­бо­ру. І на­ві­що все те бу­ло? Зад­ля чо­го? Зад­ля то­го, щоб на­реш­ті по­мер­ти лю­тою смер­тю, якою не по­ми­рає на­віть ос­тан­ній жеб­рак у ко­ро­лівс­тві? Та ма­ло, що су­ди­ла­ся ме­ні та­ка страш­на до­ля; ма­ло то­го, що пе­ред сво­їм ско­ном я му­шу ба­чи­ти, як ма­ють по­мер­ти в не­ви­мов­них му­ках бать­ко з ма­тір’ю, за яких я двад­цять ра­зів жит­тя своє від­да­ла б; ма­ло цьо­го всьо­го: тре­ба ж бу­ло, щоб пе­ред сво­їм кін­цем до­ве­ ло­ся ме­ні по­чу­ти сло­ва й по­ба­чи­ти ко­хан­ня, яких ще зро­ду я не ба­чи­ла й не чу­ла. Тре­ба ж, щоб він сво­ї­ми сло­ва­ми роз­шма­ту­вав над­воє моє сер­це, щоб гір­ка йо­го час­ти­на бу­ла ще гір­кі­ша, щоб іще жаль­кі­ше бу­ло ме­ні мо­го мо­ло­до­ го ві­ку, щоб іще страш­ні­шою зда­ва­ла­ся ме­ні моя смерть і щоб ще біль­ше, уми­ ра­ю­чи, до­рі­ка­ла я то­бі, жор­сто­ка моя до­ле, і то­бі, — прос­ти мої про­ви­ни, — Свя­та Бо­жа Ма­ти! І ко­ли змов­кла во­на, гли­бо­ка без­на­дія прос­ту­пи­ла на її об­лич­чі; бо­лю­ чим жа­лем за­го­во­ри­ла кож­на йо­го ри­соч­ка, і все, від сум­но по­хи­ле­но­го чо­ла й спу­ще­них очей до сліз, що зав­мер­ли й ви­сох­ли на ти­хо спло­ме­ні­лих її що­ках, усе, зда­ва­ло­ся, про­мов­ля­ло: «Не­має щас­тя на цьо­му об­лич­чі!» 149

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Не чу­ва­но у сві­ті, не мож­на, не бу­ва­ти то­му, — про­мо­вив Анд­рій, — щоб най­врод­ли­ві­ша й най­кра­ща зпо­між усіх жі­нок за­з­на­ла та­кої тяж­кої до­лі, ко­ли во­на на­ро­ди­ла­ся на те, щоб пе­ред нею, як пе­ред свя­ти­нею, схи­ля­ло­ся все, що є най­кра­що­го на сві­ті. Ні, ти не пом­реш! Не то­бі по­ми­ра­ти! При­ся­га­ю­ся сво­їм на­род­жен­ням і всім, що ме­ні ми­ле на сві­ті, ти не пом­реш! А ко­ли ви­па­де так, що вже ні­чим — ні си­лою, ні мо­лит­вою, ані муж­ніс­тю — нез­мо­га бу­де від­вес­ти гір­кої до­лі, то ми пом­ре­мо ра­зом, і пер­ше пом­ру я, пом­ру пе­ред то­бою, бі­ля тво­їх прек­рас­них ко­лін, і хі­ба вже мер­тво­го роз­лу­чать ме­не з то­бою. — Не ду­ри, ли­ца­рю, ні се­бе, ні ме­не, — про­мо­ви­ла во­на, ти­хо хи­та­ю­чи прек­рас­ною го­ло­вою сво­єю. — Знаю, на пре­ве­ли­кий мій жаль, ду­же доб­ре знаю, що не віль­но то­бі ко­ха­ти ме­не; і знаю, який обо­в’я­зок і за­по­віт твій, — те­бе кли­чуть бать­ко, то­ва­ри­ші, Віт­чиз­на, а ми — твої во­ро­ги. — А що ме­ні бать­ко, то­ва­ри­ші й Віт­чиз­на? — мо­вив Анд­рій, стре­пе­нув­ши го­ло­вою й вип­рос­тав­ши струн­кий, як явір над во­дою, свій стан. — Тож ко­ли так, то ось що: не­має в ме­не ні­ко­го! Ні­ко­го, ні­ко­го! — про­мо­вив він тим са­мим го­ло­сом і під­твер­див мов­ле­не та­ким ру­хом ру­ки, яким упер­тий, не­по­ бор­ний ко­зак ви­яв­ляє зва­гу вчи­ни­ти спра­ву не­чу­ва­ну й для ко­гось ін­шо­го не­мож­ли­ву. — Хто ска­зав, що моя Віт­чиз­на — Ук­ра­ї­на? Хто дав ме­ні її за Віт­чиз­ну? Віт­чиз­на є те, чо­го шу­кає на­ша ду­ша, що для неї най­ми­лі­ше. Моя Віт­чиз­на — ти! Ось моя віт­чиз­на! I по­не­су я віт­чиз­ну цю в сер­ці мо­їм, по­не­ су її, до­ки ста­не мо­го ві­ку, і по­див­лю­ся — хай хто­не­будь із ко­за­ків вир­ве її звід­ті­ля! Я все, усе, що є на сві­ті, про­дам, від­дам, за­на­па­щу за та­ку віт­чиз­ну! На мить скам’янів­ши, як прек­рас­на ста­туя, ди­ви­ла­ся во­на йо­му у ві­чі, то­ді рап­том за­ри­да­ла й з ті­єю ди­во­виж­ною жі­но­чою від­ва­гою, на яку бу­ває здат­на ли­ше без­ко­рис­ли­во ве­ли­ко­душ­на жін­ка, ство­ре­на для прек­рас­но­го сер­деч­но­го по­ри­ван­ня, ки­ну­ла­ся во­на йо­му на шию й, обій­няв­ши йо­го бі­лос­ніж­ни­ми, ди­во­виж­ни­ми ру­ка­ми, за­ри­да­ла. Ті­єї ми­ті на ву­ли­ці по­чу­ ли­ся не­ви­раз­ні кри­ки в суп­ро­во­ді сур­ми й ли­тав­рів. Але він не чув їх. Він чув ли­ш е, як її чу­до­ві ус­та об­ві­ва­ли йо­го за­паш­ним теп­лом сво­го ди­хан­ ня, як її сльо­зи по­то­ка­ми сті­ка­ли йо­му на ли­це, а її па­ху­че роз­си­па­не во­лос­ ся опо­ви­ло йо­го всьо­го сво­їм тем­ним блис­ку­чим шов­ком. Ті­єї хви­лі вбіг­ла до них з ра­діс­ним кри­ком та­тар­ка. — Уря­то­ва­ні, уря­то­ва­ні! — нес­тям­но ви­гу­ку­ва­ла во­на. — На­ші про­би­ли­ся в міс­то, при­вез­ли хлі­б, пшо­но, бо­рош­но та зв’яза­них за­по­рож­ців! Та не чув ніх­то з них, які то «на­ші» про­би­ли­ся в міс­то, що при­вез­ли із со­бою та яких зв’яза­ли за­по­рож­ців. Спов­не­ний не­зем­них по­чу­вань, Анд­рій по­ці­лу­вав дух­мя­ні вус­та, що при­па­ли до йо­го що­ки, і не зос­та­ли­ся без від­по­ ві­ді дух­мя­ні вус­та. Во­ни одіз­ва­ли­ся тим са­мим, і в цьо­му, зли­тім в од­но, по­ці­лун­ко­ві від­чу­ло­ся те, що один ли­ше раз у жит­ті да­єть­ся від­чу­ти лю­ди­ні. І про­пав ко­зак! Про­пав для всьо­го ко­заць­ко­го ли­царс­тва! І не ба­чи­ти йо­му вже ані За­по­рож­жя, ані бать­ків­ських ху­то­рів сво­їх, ані цер­кви Бо­жої! А Ук­ра­ї­ні не ба­чи­ти най­хо­роб­рі­шо­го із си­нів сво­їх, що взя­ли­ся її бо­ро­ни­ти. Вир­ве ста­рий Та­рас си­ве пас­мо зі сво­єї чуп­ри­ни й прок­ля­не і день, і час, ко­ли по­ро­див на свою гань­бу та­ко­го си­на. 150

Микола Гоголь

VІІ–VІ­ІІ Час­ти­на поль­ських ко­ро­лів­ських військ змогла прор­ва­ти­ся в міс­то й узя­ти в полон п’яних ко­за­ків. Від єв­рея Ян­ке­ля, який по­бу­вав у міс­ті, Та­рас діз­нав­ся, що Анд­рій пе­рей­шов до во­ро­гів. Він пок­ляв­ся пом­сти­ти­ся по­ляч­ці, яка при­ча­ру­ва­ла йо­го си­на. Че­рез звіс­тку про те, що та­та­ри на­па­ли на Січ, пог­ра­бу­ва­ли її та за­б­ра­ли в по­лон ко­за­ків, ко­заць­ке вій­сько роз­ді­ли­ло­ся на дві час­ти­ни. Од­на ви­ру­ши­ла наз­до­ га­ня­ти та­та­р, а дру­га за­ли­ши­ла­ся, об­рав­ши на­каз­ним ота­ма­ном Та­ра­са Буль­бу.

IX У міс­ті ніх­то не до­ві­дав­ся, що по­ло­ви­на за­по­рож­ців пог­на­ла­ся за та­та­ра­ ми. З ма­гіс­трат­ської ве­жі вар­то­ві по­мі­ти­ли тіль­ки, що час­ти­на ко­заць­ких во­зів по­тяг­ла­ся за ліс; але по­ду­ма­ли, що то ко­за­ки го­ту­ва­ли за­са­ду; те са­ме ду­мав і фран­цузь­кий ін­же­нер. А тим ча­сом ко­шо­вий ска­зав прав­ду, і в міс­ті заб­рак­ло хар­чів; за то­діш­нім зви­ча­єм, вій­сько не роз­ра­ху­ва­ло, скіль­ки йо­му пот­ріб­но бу­де. Спро­бу­ва­ли вис­ко­чи­ти за бра­му, але по­ло­ви­ну смі­лив­ців бу­ло враз пе­ре­би­то, а дру­га лед­ве вско­чи­ла в міс­то ні з чим. Про­те жи­ди ско­рис­та­ ли­ся тим вис­ко­ком і про­ню­ха­ли все: ку­ди й чо­го піш­ли за­по­рож­ці, і з яки­ми ота­ма­на­ми, які ку­ре­ні й скіль­ки їх піш­ло, і скіль­ки зос­та­лося, і що во­ни ду­ма­ ють ро­би­ти, — од­не сло­во, про все діз­на­лися, і в міс­ті че­рез кіль­ка хви­лин уже все зна­ли. Пол­ков­ни­ки, під­ба­дьо­ре­ні звіс­ткою, го­ту­ва­ли­ся до бою. Та­рас уже із са­мо­го ру­ху та го­мо­ну в міс­ті ба­чив усе те й мо­тор­но ро­бив, що тре­ба: бу­ду­ вав, да­вав на­ка­зи, пос­та­­вив у три та­бо­ри ку­ре­ні й сто­чив їх во­за­ми, зро­бив­ши з них не­мов ру­хо­мі фор­те­ці, у яких ко­за­ки бу­ли нез­до­лан­ні; двом ку­ре­ням зве­лів ста­ти в за­сід­ку, пов­ти­кав час­ти­ну по­ля гос­три­ми кіл­ка­ми, по­ла­ма­ни­ми спи­са­ми й по­ла­ма­ною збро­єю, щоб при на­го­ді наг­на­ти ту­ди во­ро­жу кін­но­ту. І ко­ли вже все бу­ло зроб­ле­не як слід, про­мо­вив сло­во до ко­за­ків, — не на те, щоб їх під­ба­дьо­ри­ти, бо знав він, що й без то­го міц­ний дух ма­ють ко­за­ки, а прос­то са­мо­му кор­ті­ло вис­ло­ви­ти все те, що бу­ло в ньо­го на сер­ці. — Хо­чу ска­за­ти вам, па­но­ве, що та­ке на­ше то­ва­рис­тво. Ви чу­ва­ли від бать­ків і ді­дів, як ко­лись ша­ну­ва­ли всі на­шу зем­лю: і гре­кам во­на да­ла­ся взна­ки, і з Цар­го­ро­да бра­ла чер­в ін­ці, і міс­та в нас бу­л и пиш­н і, і цер­кви, і кня­зі бу­ли на­шо­го ро­ду, свої кня­ зі, а не ка­то­лиць­кі не­до­вір­ки. Та ба, усе сплюн­дру­ва­ли бу­сур­ме­ни, усе про­па­ло; тіль­ки й зос­та­лися ми, си­ро­ти, та, як та вдо­ ва піс­ля смер­ті доб­ро­го чо­ло­ві­ка, та­кож си­ро­та, як і ми, зем­ля на­ша! Ось у який час по­да­ли ми, бра­то­ве, ру­ку на бра­терс­тво! Ось М. Дерегус. Ілюстрація до повісті на чо­му сто­їть на­ше то­ва­рис­тво! Ні­чо­го свя­ М. Гоголя «Тарас Бульба». ті­шо­го й не­має від то­ва­рис­тва! Бать­ко (Фрагмент) 151

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

лю­бить свою ди­ти­ну, ма­ти лю­бить свою ди­ти­ну, ді­ти люб­лять бать­ка й ма­тір, та це не те: і звір лю­бить свою ди­ти­ну. Але по­рід­ни­ти­ся ду­шею, а не по кро­ві, мо­же тіль­ки лю­ди­на. Бу­ва­ли й по ін­ших зем­лях то­ва­рис­тва, а та­ко­го, як на на­шій зем­лі, не бу­ло ні­де. Не од­но­му з вас трап­ля­ло­ся дов­го про­па­да­ти на чу­жи­ні; ба­чиш — і там лю­ди! Та­кож Бо­же сот­во­рін­ня, і роз­ба­ла­ка­єш­ся з ним, не­мов­би зі сво­їм; а ко­ли дій­де до то­го, щоб ви­ли­ти йо­му ду­шу, — ба­чиш: ні! І ро­зум­ні лю­ди, та не ті; не­мовби й та­кі лю­ди, та не та­кі! Ні, па­ни­брат­ тя, так лю­би­ти, як ко­заць­ка ду­ша, — лю­би­ти не тіль­ки ро­зу­мом чи ще чим, а всім, що дав то­бі Бог і що тіль­ки є в то­бі, — еге! — про­мо­вив Та­рас і мах­нув ру­кою, по­хи­тав си­вою го­­­ло­вою, мор­гнув ву­сом і до­дав: — Ні, так лю­би­ти ніх­то не змо­же! Знаю, по­га­но те­пер по­ве­ло­ся на зем­лі на­шій: ду­ма­ють тіль­ки про те, щоб у них бу­ли стіж­ки й скир­ти хлі­ба та ко­ней та­бу­ни, та щоб бу­ли ці­лі в льо­ хах за­пе­ча­та­ні до­ро­гі ме­ди; пе­рей­ма­ють каз­на­я­кі бу­сур­мен­ські зви­чаї, цу­ра­ ють­ся сво­єї мо­ви, свій зі сво­їм не хо­че роз­мов­ля­ти, свій сво­го про­дає, як без­ душ­ну тва­ри­ну на рин­ку. Лас­ка чу­жо­го ко­ро­ля, та й не ко­ро­ля, а яко­го­не­будь пас­куд­но­го маг­на­та поль­сько­го, що сво­їм жов­тим чо­бо­том б’є їх у пи­ку, до­рож­ча їм од уся­ко­го бра­терс­тва. ­­ Але на­віть в ос­тан­ньо­го пад­лю­ки, хоч би який він був, хоч би весь за­пас­куд­же­ний у са­жі й низь­ко­пок­лонс­тві, є й у то­го, бра­то­ве, хоч крих­та по­чут­тя до сво­го рід­но­го. І про­ки­неть­ся во­но ко­лись, і вда­рить­ся він, бі­до­лаш­ний, об по­ли ру­ка­ми, ухо­пить се­бе за го­ло­ву, і прок­ля­не він ни­це жит­тя своє, го­то­вий му­ка­ми спо­ку­ту­ва­ти га­неб­ні ді­ла. Хай же зна­ють во­ни всі, що оз­на­чає в на­шій зем­лі то­ва­рис­тво! Бо ко­ли вже так ста­неть­ся, що нам до­ве­деть­ся вмер­ти, то ніх­то ж так не здо­лає вмер­ти, як ми, ніх­то! Бо не вис­та­чить у них на те ми­ша­чої від­ва­ги їх­ньої! (...) А з міс­та вже вис­ту­па­ло во­ро­же вій­сько, б’ючи в ли­тав­ри й сур­мля­чи в сур­ ми; і па­ни, узяв­шись у бо­ки, ви­їз­ди­ли, ото­че­ні не­зч ­ ис­лен­ною че­ляд­дю. Де­бе­ лий пол­ков­ник від­да­вав на­ка­зи. І по­ча­ли нас­ту­па­ти во­ни тіс­но на ко­заць­кий та­бір, пог­ро­жу­ю­чи, на­ці­ля­юч ­ ись із муш­ке­тів, блис­ка­ю­чи очи­ма й с­яю­чи мі­дя­ ним об­ла­дун­ком. Як тіль­ки по­ба­чи­ли ко­за­ки, що вже пі­дій­шли во­ни на муш­ кет­ний пос­тріл, усі ра­зом грим­ну­ли із се­мип’яд­них пи­ща­лів сво­їх і, не зу­пи­ня­ ю­чись, усе сма­ли­ли з них. Да­ле­ко роз­ляг­ла­ся го­лос­на стрі­ля­ни­на по всіх дов­ ко­лиш­ніх по­лях і ни­вах, зли­ва­ю­чись у без­пе­рер­вний гук; ди­мом пой­ня­лось усе по­ле. А за­по­рож­ці все стрі­ля­ли без­пе­рес­тан­ку: зад­ні тіль­ки на­би­ва­ли пи­ща­лі й пе­ре­да­ва­ли пе­ред­нім, ди­ву­ю­чи тим во­ро­га, що ні­як не міг зро­зу­мі­ти, як це во­ни стрі­ля­ють, не на­би­ва­юч ­ и зброї. Уже не вид­ко бу­ло за гус­тим ди­мом, що опо­вив і те, і те вій­сько, не вид­ко бу­ло, як то од­но­го, то дру­го­го не ста­ва­ло в ла­вах; але по­чу­ва­ли ля­хи, що гус­то лі­та­ють ку­лі й що не до шми­ги при­хо­пить­ся; і ко­ли від­сту­пи­ли на­зад, щоб вий­ти з ди­му й озир­ну­ти­ся, то ба­га­ тьох не до­лі­чи­ли­ся у сво­їх ла­вах, а в ко­за­ків, мо­же, два­три бу­ло вби­то на сот­ню. I все па­ли­ли з пи­ща­лів ко­за­ки, ні на хви­ли­ну не да­ю­чи со­бі пе­ре­ди­ху. Сам чу­жо­зем­ний ін­же­нер по­ди­ву­вав­ся з та­ко­го не­ба­че­но­го спо­со­бу, про­мо­вив­ши тутта­ки при всіх: — Ох же й доб­рі во­я­ки, ці за­по­рож­ці! Отак тре­ба во­ю­ва­ти й ін­шим в ін­ших зем­лях! 152

Микола Гоголь

І зра­зу по­ра­див по­вер­ну­ти на та­бір гар­ма­ти. Тяж­ко рев­ну­ли ши­ро­ки­ми гор­лян­ка­ми ча­вун­ні гар­ма­ти; зат­рем­ті­ла й да­ле­ко за­гу­ла зем­ля, і ще дуж­че всте­ли­ло ди­мом по­ле. По­чу­ли дух по­ро­ху по май­да­нах і ву­ли­цях, по ближ­чих і да­ле­ких міс­тах. Але гар­ма­ші взя­ли ду­же ви­со­ко: роз­пе­че­ні яд­ра шуг­ну­ли ве­ли­кою ду­гою, стра­хіт­ли­во за­ви­ли в по­віт­рі, пе­ре­ле­ті­ли че­рез го­ло­ви всьо­го та­бо­ру й увіг­на­ли­ся гли­бо­ко в зем­лю. Ухо­пив се­бе за чу­б фран­цузь­кий ін­же­ нер, ко­ли по­ба­чив та­ких нік­чем­них гар­ма­шів і взяв­ся сам на­во­ди­ти гар­ма­ ти, незва­жа­юч ­ и на те, що ко­за­ки не­нас­тан­но си­па­ли ку­ля­ми, як го­ро­хом. Та­рас по­ба­чив ще зда­ле­ку, що бі­да бу­де Не­зай­май­ків­сько­му та Стеб­ли­ків­ сько­му ку­ре­ням, і гук­нув на всі гру­ди: — Ви­би­рай­теся мер­щій із­за во­зів і сі­дай­те на ко­ней! Але не встиг­ли б зро­би­ти цьо­го ко­за­ки, ко­ли б Ос­тап не ки­нув­ся в са­му се­ре­ди­ну: ви­бив ґно­ти в шіс­тьох гар­ма­шів, тіль­ки не встиг ви­би­ти в чо­ти­рьох: одіг­на­ли йо­го на­зад ля­хи. А тим ча­сом чу­жо­зем­ний ка­пі­тан сам узяв у ру­ку ґніт, щоб вис­трі­ли­ти з най­біль­шої гар­ма­ти, якої ко­за­ки ні­ко­ли ще й не ба­чи­ ли. Страш­но ди­ви­ла­ся во­на ши­ро­чез­ною гор­лян­кою, і ти­ся­ча смер­тей виг­ля­ да­ла звід­ти. І як гур­кну­ла во­на, а за нею ще три ін­ші, глу­хо здриг­ну­ла­ся чо­ти­ ри ра­зи зем­ля, — ба­га­то на­ро­би­ли во­ни ли­ха! Не по од­но­му ко­за­ко­ві зап­ла­че ста­ра ма­ти, б’ючи се­бе кіс­тля­ви­ми ру­ка­ми в ста­рі гру­ди; не од­на вдо­ва зос­та­ неть­ся в Глу­хо­ві, Не­ми­ро­ві, Чер­ні­го­ві й по ін­ших міс­тах. Бу­де, бі­до­лаш­на, щод­ня на ри­нок ви­бі­га­ти, кож­но­го по­до­рож­ньо­го ха­па­ти, заг­ля­да­ю­чи кож­но­ му в ві­чі, чи не­має по­між них най­до­рож­чо­го з усіх; але ба­га­то прой­де че­рез міс­то вся­ко­го вій­ська, і до­ві­ку не по­ба­чить во­на по­між ним то­го од­но­го, най­ ми­лі­шо­го з усіх. Мов не бу­ло по­ло­ви­ни Не­зай­май­ків­сько­го ку­ре­ня! Як гра­дом ви­би­ває враз ці­лу ни­ву, де, на­че щи­роз­лот­ний чер­ві­нець, пи­шав­ся ко­жний ко­лос, так їх ви­би­ло й пок­ла­ло. Як же стре­пе­ну­ли­ся ко­за­ки! Як схо­пи­ли­ся всі! Як ски­пів ку­рін­ний ота­ман Ку­ку­бен­ко, по­ба­чив­ши, що кра­щої по­ло­ви­ни ку­ре­ня йо­го не­має! Урі­зав­ся він з ос­тан­ні­ми сво­ї­ми не­зай­май­ків­ця­ми в са­му се­ре­ди­ну. Спе­ре­сер­дя по­сік на ка­пус­ту пер­шо­го, що тра­пив­ся під ру­ку; ба­га­тьох вер­шни­ків збив із ко­ней, дос­тав­ши спи­сом і вер­ш­ни­ка, і ко­ня, до­був­ся до гар­ма­шів і від­бив од­ну гар­ма­ ту. А там уже, ба­чить, по­ра­єть­ся уман­ський ку­рін­ний ота­ман і Сте­пан Гус­ка вже від­би­ває го­лов­ну гар­ма­ту. По­ли­шив він їм цю ро­бо­ту й по­вер­нув зі сво­ї­ми не­зай­май­ків­ця­ми в дру­гу во­ро­жу гу­щу: там, де прой­шли не­зай­май­ків­ці, там уже ву­ли­ця; де по­вер­ну­ли­ся, то вже й про­ву­лок! Так і вид­ко бу­ло, як та­ну­ли ря­ди та, мов сно­пи, ля­га­ли ля­хи! А бі­ля са­мих во­зів Вов­ту­зен­ко, а спе­ре­ду Че­ре­ви­чен­ко, а бі­ля да­ле­ких во­зів Діх­тя­рен­ко, а за ним ку­рін­ний ота­ман Вер­ тих­віст. Двох шлях­ти­чів уже під­няв на спи­са Діх­тя­рен­ко, та нас­ко­чив на­реш­ ті на не­пос­туп­ли­во­го тре­тьо­го. Вер­ткий і міц­ний був лях, пиш­ною збро­єю озб­ро­є­ний, і пів­сот­ні са­мої че­ля­ді при­вів із со­бою. Пом’яв він доб­ре Діх­тя­рен­ ка, зва­лив йо­го на зем­лю й уже, за­мах­нув­ши­ся на ньо­го шаб­лею, зак­ри­чав: — Не­має по­між вас, со­бак­ко­за­ків, ні од­но­го, щоб пос­мів би про­ти ме­не ста­ти! 153

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— А от­же, і є! — про­мо­вив і, мов із зем­лі, ви­ріс пе­ред ним Му­сій Ши­ло. Ду­жий був він ко­зак, не раз ота­ма­ну­вав на мо­рі й ба­га­то на­тер­пів­ся вся­кої бі­ди. За­хо­пи­ли їх бу­ли раз тур­ки бі­ля са­мо­го Тра­пе­зун­да й усіх заб­ра­ли не­віль­ни­ка­ми на га­ле­ри, за­ку­ва­ли їм ру­ки й но­ги в за­ліз­ні кай­да­ни, не да­ва­ли ці­ли­ми тиж­ня­ми ка­ші й на­пу­ва­ли брид­кою во­дою мор­ською. Усе стер­пі­ли бід­ні не­віль­ни­ки, аби не від­­ректи­ся пра­вос­лав­ної ві­ри. Не стер­пів ота­ман їх­ній Ши­ло Му­сій, по­топ­тав но­га­ми свя­тий за­кон, по­га­ною чал­мою об­кр ­ у­тив гріш­ну го­ло­ву, здо­був до­ві­ру в па­ші, став ключ­ни­ком на ко­раб­лі й стар­шим над усі­ма не­віль­ни­ка­ми. Ду­же за­су­му­ва­ли бід­ні не­віль­ни­ки, бо доб­ре зна­ли, що ко­ли вже свій про­дасть ві­ру й при­с­та­не до гно­би­те­лів, то ще тяж­че й гір­ше бу­ти під ним, ніж під уся­ким ін­шим бу­зу­ві­ром. Так во­но й ста­ло­ся. Усіх Му­сій Ши­ло за­ку­вав у но­ві кай­да­ни, по­са­див­ши по три в ряд; прик­ру­тив їм аж до бі­лої кос­ті твер­ді мо­ту­зи, усім шиї по­на­би­вав, час­ту­ю­чи за­по­ти­лич­ни­ ка­ми. І ко­ли тур­ки, ра­ді, що здо­бу­ли со­бі та­ко­го вір­но­го служ­ни­ка, по­ча­ли бен­ке­ту­ва­ти, і, за­був­ши свій за­кон, усі пов­пи­ва­ли­ся, він усі шіс­тде­сят і чо­ти­ри клю­чі при­но­шав, не­віль­ни­кам роз­да­вав, щоб се­бе від­ми­ка­ли, кай­да­ни й пу­та в мо­ре ки­да­ли, а са­мі шаб­лі бра­ли та тур­ків ру­ба­ли. Ба­га­то то­ді здо­би­чі ко­за­ки наб­ра­лися, зі сла­вою до­до­му вер­та­лися, і дов­го за те коб­за­рі Му­сія Ши­ла прос­лав­ля­ли. Виб­ра­ли б йо­го й ко­шо­вим, та якийсь він удав­ся чуд­ний: ін­шо­го ра­зу зро­бить та­ке ді­ло, що й най­муд­рі­шо­му не сни­лось, а іно­ді якийсь сказ на­па­де на ко­за­ка. Про­пив він і про­гу­ляв усе, у всіх на­по­зи­чав у Сі­чі, а до то­го ще й про­к­рав­ся, як ос­тан­ній зло­дій: уно­чі по­цу­пив із чу­жо­го ку­ре­ня всю ко­­ заць­ку збрую й зас­та­вив шин­ка­ре­ві. За та­кий га­неб­ний вчи­нок при­в’яза­ли йо­го на май­да­ні до па­лі й пок­ла­ли кия, щоб кож­ний пог­ла­див йо­го тим ки­єм від щи­ро­го сер­ця; але не знай­шло­ся се­ред усіх за­по­рож­ців та­ко­го, щоб під­няв на ньо­го кия, пам’ята­юч ­ и ко­лиш­ні йо­го зас­лу­ги. Ота­кий був ко­зак Му­сій Ши­ло. — То є ж та­кі, що б’ють вас, со­бак! — про­мо­вив він і ки­нув­ся на ля­ха. Ну й ру­ба­ли­ся во­ни! І нап­ліч­ни­ки, і наг­руд­ни­ки пов­ги­на­ли­ся в обох. Роз­ру­бав на ньо­му вра­жий лях за­ліз­ну со­роч­ку й діс­тав ле­зом са­мо­го ті­ла; за­чер­во­ні­ла ко­заць­ка со­роч­ка. Але не звер­нув ува­ги на те Ши­ло, за­мах­нув­ ся жи­ла­вою ру­кою (важ­ка бу­ла ко­заць­ка ру­ка!) і то­рох­нув йо­го зне­наць­ка по го­ло­ві. Роз­ско­чив­ся над­воє мі­дя­ний шо­лом, за­хи­тав­ся лях і грим­нув на зем­лю; а Ши­ло по­чав ру­ба­ти й хрес­ти­ти вже очам­рі­ло­го. — Не до­би­вай, ко­за­че, во­ро­га, кра­ще на­зад ог­лянь­ся! Не ог­ля­нув­ся ко­зак на­зад, й один із че­ляд­ни­ків уби­то­го заг­нав йо­му но­жа в шию. По­вер­нув­ся то­ді Ши­ло й уже до­сяг­нув був йо­го шаб­лею, але той зник, по­то­нув­ши в по­ро­хо­вім ди­му. З усіх бо­ків зня­ла­ся тріс­кот­ня із са­мо­па­лів. По­хит­нув­ся Ши­ло, по­чу­ва­ю­чи, що ра­­­­на йо­го смер­тель­на. Упав він, за­ту­лив ру­кою свою ра­ну й про­мо­вив, звер­та­ю­чись до то­ва­ри­шів: — Про­щай­те, па­ни­брат­тя, про­ща­вай­те, то­ва­рис­тво! Хай же віч­но сто­їть пра­вос­лав­на зем­ля ко­заць­ка й хай бу­де віч­на їй честь! І зап­лю­щив ос­лаб­лі свої очі, і по­ли­ну­ла ко­заць­ка ду­ша із су­во­ро­го ті­ла. А там уже вис­ко­чив зі сво­ї­ми ко­за­ка­ми За­до­рож­ний, тро­щив во­ро­жі ла­ви ку­рін­ний Вер­тих­віст і вис­ту­пав Ба­ла­бан. 154

Микола Гоголь

— А що, па­но­ве? — спи­тав Та­рас, пе­ре­гу­ку­ю­чись із ку­рін­ни­ми. — Чи є ще по­рох у по­ро­хів­ни­цях? Не ос­лаб­ла ще ко­заць­ка си­ла? Ще не гнуть­ся ко­за­ки? — Є ще, бать­ку, по­рох у по­ро­хів­ни­цях! Не ос­лаб­ла ще ко­заць­ка си­ла, ще не гнуть­ся ко­за­ки! I на­тис­ну­ли ду­же ко­за­ки: геть по­ла­ма­ли всі ла­ви. Ни­зень­кий пол­ков­ник дав гас­ло зби­ра­ти­ся до гур­ту та зве­лів під­ня­ти ві­сім ма­льо­ва­них ко­ро­гов, щоб зіб­ра­ти сво­їх, що да­ле­ко роз­си­па­ли­ся по ці­ло­му по­лі. Усі ля­хи по­ча­ли збі­га­ ти­ся під ко­рог­ви; але не встиг­ли во­ни ще й ви­ши­ку­ва­ти­ся, як уже ку­рін­ний ота­ман Ку­ку­бен­ко врі­зав­ся зно­ву зі сво­ї­ми не­зай­май­ків­ця­ми в са­му се­ре­ди­ну й на­сів прос­то на че­ре­ва­то­го пол­ков­ни­ка. Не ви­дер­жав пол­ков­ник і, по­вер­ нув­ши ко­ня, пус­тив­ся що­ду­ху ті­ка­ти; а Ку­ку­бен­ко да­ле­ко гнав йо­го че­рез усе по­ле, не да­ю­чи йо­му з’єд­на­ти­ся з пол­ком. За­ба­чив те з бо­ко­во­го ку­ре­ня Сте­ пан Гус­ка й ки­нув­ся йо­му нав­пе­рей­ми з ар­ка­ном у ру­ці, при­пав­ши ко­не­ві до гри­ви, виб­рав­ши слуш­ну хви­ли­ну, ураз на­ки­нув йо­му на шию ар­ка­н. По­чер­ во­нів пол­ков­ник, аж по­си­нів, ухо­пив­ся за мо­туз­ку обо­ма ру­ка­ми, сил­ку­ю­чись ро­зір­ва­ти її, але ду­жа ру­ка заг­на­ла йо­му в са­мий жи­віт смер­тель­но­го спи­са. Так і зали­шив­ся він, мов цвя­хом при­би­тий до зем­лі. Але не по­та­ла­ни­ло й Гус­ ці! Не встиг­ли ог­ля­ну­ти­ся ко­за­ки, як уже по­ба­чи­ли під­ня­то­го на чо­ти­ри спи­ си Сте­па­на Гус­ку. Тіль­ки й ус­тиг про­мо­ви­ти не­бо­ра­ка: — Хай же зги­нуть во­ро­ги й пи­ша­єть­ся на ві­ки віч­ні ко­заць­ка зем­ля! I тут же та­ки ви­ли­ну­ла йо­го ко­заць­ка ду­ша з ті­ла. Озир­ну­ли­ся ко­за­ки, а вже збо­ку ко­зак Ме­те­ли­ця час­тує ля­хів, гам­се­лить то то­го, то ін­шо­го, а з дру­го­г о бо­ку на­тис­к ає зі сво­їм ­ и ко­з а­к а­м и ку­рін­ний ота­ман Не­ве­лич­кий, а бі­л я во­з ів шат­к ує во­р о­г а Зак­р у­т и­г у­б а, а бі­л я даль­ш их во­з ів тре­т ій Пи­са­рен­ко ро­зіг­нав ці­лу ва­та­гу; а ще в ін­шо­му міс­ці зче­пи­ли­ся й б’ють­ся вже на са­мих во­зах. — А що, па­но­ве? — гук­нув ота­ман Та­рас, про­ї­хав­ши по­пе­ре­ду всіх. — Є ще по­рох у по­ро­хів­ни­цях? Чи міц­на ще ко­заць­ка си­ла? Ще не гнуть­ся ко­за­ки? — Є ще, бать­ку, по­рох у по­ро­хів­ни­цях; ще міц­на ко­заць­ка си­ла, не гнуть­ся ще ко­за­ки! А вже впав із во­за Бов­дюг. Прос­то під са­ме сер­це влу­чи­ла йо­го ку­ля; та зіб­рав свою ос­тан­ню си­лу й про­мо­вив ста­рий: — Не жаль ме­ні про­ща­ти­ся зі сві­том. Дай Бо­же вся­ко­му та­кої смер­ті! Хай же слав­на бу­де до­ві­ку ко­заць­ка зем­ля! І по­ли­ну­ла у ви­со­кос­ті Бов­дю­го­ва ду­ша, щоб роз­по­віс­ти там ста­рим то­ва­ри­ шам, які дав­но відій­шли на той світ, як М. Дерегус. Ілюстрація до повісті умі­ють би­ти­ся в зем­лі ук­ра­їн­ській, а ще М. Гоголя «Тарас Бульба». кра­ще, як умі­ють уми­ра­ти за свя­ту ві­ру. (Фрагмент) 155

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ба­ла­бан, ку­рін­ний ота­ман, нев­дов­зі піс­ля то­го та­кож грим­нув на зем­лю. Три смер­тель­них ра­ни діс­та­ли­ся йо­му: від спи­са, від ку­лі та від важ­ко­го па­ла­ ша. А був він один із най­хо­роб­рі­ших ли­ца­рів, ба­га­то ра­зів во­див під сво­їм ота­ ма­ну­ван­ням ко­за­ків у мо­ре, але най­сла­вет­ні­шим був по­хід йо­го до ана­то­лій­ ських бе­ре­гів. Ба­га­то на­б­ра­ли во­ни то­ді це­хи­нів, до­ро­гої ту­рець­кої га­би, кин­ дя­ків і вся­ко­го вбран­ня, та заз­на­ли бі­ди, по­вер­та­ю­чись: пот­ра­пи­ли, бі­до­ла­хи, під ту­рець­кі яд­ра. Як уда­ри­ли по них із ту­рець­ко­го ко­раб­ля — по­ло­ви­на ко­заць­ких бай­да­ків зак­ру­ти­лись і пе­ре­вер­ну­ли­ся, не од­но­го в во­ді по­то­пив­ши, але прив’яза­ні до чов­нів оче­ре­тя­ні ку­ли­ки не да­ли по­то­пи­ти­ся чов­нам. Ба­ла­ бан на всіх вес­лах одп­лив да­лі й став про­ти сон­ця, че­рез що йо­го не вид­ко бу­ло з ту­рець­ко­го ко­раб­ля. По­тім ці­лу ніч чер­па­ка­ми й шап­ка­ми ви­би­ра­ли во­ни во­ду та ла­та­ли про­би­ті дір­ки; з ко­заць­ких шта­нів по­ро­би­ли віт­ри­ла й та­ки втек­ли від най­пруд­кі­шо­го ту­рець­ко­го ко­раб­ля. І не тіль­ки щас­ли­во по­вер­ну­ ли­ся на Січ, а ще й при­вез­ли ши­ту зо­ло­том ри­зу ар­хи­ман­дри­то­ві Ме­жи­гір­ сько­го мо­нас­ти­ря та Пок­ро­ві, що на За­по­рож­жі, ша­ти зі щи­ро­го сріб­ла. I сла­ ви­ли дов­го по­тім коб­за­рі ко­заць­ке щас­тя. По­хи­лив Ба­ла­бан те­пер го­ло­ву, від­чув­ши пе­ред­смер­тну му­ку, і сти­ха про­мо­вив: — Зда­єть­ся ме­ні, па­ни­брат­тя, що по­ми­раю доб­рою смер­тю: се­ме­ро за­ру­ бав, дев’ятьох спи­сом прот­кнув, по­топ­тав ко­нем чи­ма­ло, а вже не при­га­даю, скіль­ки ку­лею пок­лав. Хай же віч­но цві­те ко­заць­ка зем­ля!.. І по­ле­ті­ла у ви­рій йо­го ду­ша. Ко­за­ки, ко­за­ки! Бе­ре­жіть най­кра­щий цвіт сво­го вій­ська!.. Уже обс­ту­пи­ли Ку­ку­бен­ка; уже тіль­ки се­ме­ро зос­та­ло­ся з усьо­го Не­зай­май­ків­сько­го ку­ре­ня; уже й ті лед­ве від­би­ва­ють­ся; уже зак­ри­ва­ви­ла­ся на ньо­му оде­жа... Сам Та­рас, узд­рів­ши Ку­ку­бен­ко­ве ли­хо, пок­ва­пив­ся на до­по­мо­гу. Але піз­но над­біг­ли ко­за­ки; уже встро­ми­ли йо­му під са­мі­сінь­ке сер­це спи­са во­ро­ги, пер­ше ніж ві­діг­на­ли їх Та­ра­со­ві ко­за­ки. Ти­хо схи­лив­ся він на ру­ки ко­за­кам, що під­хо­пи­ ли йо­го, і ри­ну­ла стру­ме­нем мо­ло­да йо­го кров, не­мов те до­ро­го­цін­не ви­но, що йо­го нес­ли в скля­ній по­су­ди­ні з льо­ху не­о­бе­реж­ні служ­ни­ки, під­ков­зну­ли­ся на по­ро­зі й роз­би­ли кош­тов­ну су­лію: усе роз­ли­ло­ся на зем­лю ви­но та, при­біг­ ши ту­ди, ухо­пив се­бе за го­ло­ву ха­зя­їн, що бе­ріг йо­го на най­кра­щий у жит­ті ви­па­док, щоб ко­ли при­ве­де Бог на ста­рість зус­трі­ти­ся з то­ва­ри­шем із мо­ло­дих літ, то щоб бу­ло чим зга­да­ти ра­зом із ним ми­ну­лий, дав­ній час, ко­ли інак­ше й кра­ще ве­се­ли­ла­ся ду­ша... По­вів Ку­ку­бен­ко нав­ко­ло се­бе очи­ма й про­мо­вив: — Дя­кую Бо­го­ві, що до­ве­ло­ся ме­ні вмер­ти на ва­ших очах, то­ва­рис­тво! Хай же піс­ля нас жи­вуть іще кра­щі, ніж ми, і хай кра­су­єть­ся віч­но лю­ба Хрис­то­ві ко­заць­ка зем­ля!.. (...) — А що, па­но­ве, — пе­ре­гук­нув­ся Та­рас із ти­ми, які зали­ши­ли­ся, ку­ре­ ня­ми, — чи є ще по­рох у по­ро­хів­ни­цях? Не по­щер­би­ли­ся ще шаб­лі ко­заць­кі? Не вто­ми­ла­ся ще ко­заць­ка си­ла? Не гнуть­ся ще ко­за­ки? — Вис­та­чить ще, бать­ку, по­ро­ху; ще го­дя­щі шаб­лі; не вто­ми­ла­ся ще ко­заць­ ка си­ла; ще не гнуть­ся ко­за­ки! І рво­ну­ли­ся знову ко­за­ки так, на­че б і втра­ти в них не бу­ло. Уже тіль­ки три ку­рін­них ота­ма­ни зали­ши­ли­ся жи­ві; чер­во­ні­ли вже скрізь кри­ва­ві річ­ки; 156

Микола Гоголь

ви­со­ко га­ти­ли­ся греб­лі з ко­заць­ких і во­ро­жих тіл. Гля­нув Та­рас на не­бо, а по ньо­му вже ли­не низ­ка кре­че­тів. Ну, бу­де ко­мусь по­жи­ва! А вже он під­ня­ли на спи­си Ме­те­ли­цю; уже го­ло­ва дру­го­го Пи­са­рен­ка крут­ну­лась і зак­лі­па­ла очи­ма; уже під­ла­мав­ся й грим­нув на зем­лю на­чет­ве­ро по­ру­ба­ний Ох­рім Гус­ка. — Ну, — про­мо­вив ти­хо Та­рас і мах­нув хус­ткою. Зро­зу­мів той знак Ос­тап і стрім­ко рво­нув, ви­хо­пив­ шись із за­сід­ки, на кін­но­ту. Не вит­ри­ма­ли ду­жо­го на­тис­ку ля­хи, а він їх гнав і наг­нав прос­то на те міс­ це, де бу­ли пов­би­ва­ні в зем­лю кіл­ки й оцуп­ки по­ла­ ма­них спи­сів. Піш­ли спо­ти­ка­ти­ся ко­ні й ле­ті­ти че­рез їх­ні го­ло­ви ля­хи. А ті­єї ми­ті кор­сун­ці, які сто­ял ­и М. Дерегус. ос­тан­ні за во­за­ми, по­ба­чив­ши, що вже мож­на ді­с­та­ти Ілюстрація до повісті з муш­ке­та ку­лею, стрі­ли­ли враз із са­мо­па­лів. Зби­ М. Гоголя «Тарас лися, роз­гу­би­ли­ся ля­хи, і під­ба­дьо­ри­ли­ся ко­за­ки. Бульба» — От і на­ша взя­ла! — по­чу­ли­ся з усіх бо­ків го­ло­ си за­по­рож­ців. Во­ни за­сур­ми­ли в сур­ми та під­ня­ли пе­ре­мож­ну ко­рог­ву. Скрізь ті­ка­ли й хо­ва­ли­ся ля­хи. — Ба ні, ще не зов­сім на­ша взя­ла! — ска­зав Та­рас, див­ля­чись на місь­ку бра­ му, і ска­зав прав­ду. Бра­ма від­чи­ни­лася, і ви­ле­тів із неї гу­сар­ський полк, ок­ра­са всіх кін­них пол­ків. Під вер­шни­ка­ми бу­ли всі як один ру­ді ар­га­ма­ки. По­пе­ре­ду пол­ку ле­тів ли­цар, дуж­чий і кра­щий за всіх. Зпід мі­дя­но­го шо­ло­ма ви­би­вав­ся нес­лух­ня­ний чор­ний во­лос; роз­ві­ва­ла­ся зав’яза­на на ру­ці до­ро­га хус­тка, яку ви­ши­ла сво­ї­ми ру­ка­ми пер­ша кра­су­ня. Так і ос­тов­пів Та­рас, як узд­рів, що то Анд­рій. А він тим ча­сом, охоп­ле­ний за­па­лом бою, ба­жа­ю­чи зас­лу­жи­ти пов’яза­ний на ру­ку по­да­ру­нок, пом­чав, як мо­ло­дий хорт, най­кра­щий, най­ пруд­кі­ший і най­мо­гут­ні­ший у зграї. Тю­гук­нув йо­му дос­від­че­ний лов­чий, і він по­ніс­ся, ви­тяг­ши прос­то над зем­лею свої ла­пи, усім ті­лом по­хи­лив­шись на­бік, здій­ма­ю­чи ку­ря­ву зі сні­гу й де­сять ра­зів ви­пе­ред­жа­ю­чи са­мо­го зай­ця в роз­па­лі сво­го ле­ту. Зу­пи­нив­ся ста­рий Та­рас і ди­вив­ся на те, як він чис­тив пе­ред со­бою до­ро­гу, роз­га­няв, ру­бав і си­пав уда­ри на обид­ва бо­ки. Не стер­пів Та­рас і зак­ри­чав: — Як?.. Сво­їх?.. Сво­їх, чор­тів си­ну, сво­їх б’єш?.. — Та Анд­рій не ба­чив, хто пе­ред ним був, свої чи якісь ін­ші; ні­чо­го не ба­чив він. Ку­че­рі, ку­че­рі він ба­чив, дов­гі, дов­гі ку­че­рі, і, мов той ле­бідь на во­ді, гру­ди, і бі­лу, як сніг, шию, і пле­чі, і все, що ство­ре­не для нес­тям­­них по­ці­лун­ків. — Гей, хлоп’ята! За­ма­ніть ме­ні тіль­ки йо­го до лі­су, тіль­ки за­ма­ніть ме­ні йо­го! — гук­нув Та­рас. І тут же зго­ло­си­ло­ся трид­ця­те­ро най­мо­тор­ні­ших ко­за­ків за­ма­ни­ти йо­го. І, поп­ра­вив­ши на со­бі ви­со­кі шап­ки, мит­тю пог­на­ли­ся кінь­ми нав­пе­рей­ми гу­са­рам. Уда­ри­ли збо­ку на пе­ред­ніх, зби­ли їх і від­рі­за­ли від зад­ніх, да­ли по гос­тин­цю од­но­мудру­го­му, а Го­ло­ко­пи­тен­ко уг­рів пла­зом по спи­ні Анд­рія, 157

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

і враз ки­ну­ли­ся ті­ка­ти від них, скіль­ки бу­ло ко­заць­кої си­ли. Як ски­пить Анд­ рій! Як за­бун­ту­єть­ся по всіх йо­го жи­лах мо­ло­да кров! Уда­рив він гос­три­ми ост­ро­га­ми ко­ня й що­ду­ху по­ле­тів за ко­за­ка­ми, не ог­ля­да­ю­чись і не ба­ча­чи, що по­зад ньо­го тіль­ки яких двад­ця­те­ро лед­ве всти­га­ли за ним. А ко­за­ки ле­ті­ли що­си­ли на ко­нях і прос­то по­вер­ну­ли до лі­су. Ро­зіг­нав­ся на ко­ні Анд­рій і вже був тро­хи не дог­нав Го­ло­ко­пи­тен­ка, як ураз чи­ясь ду­жа ру­ка вхо­пи­ла за по­во­ ди йо­го ко­ня. Озир­нувсь Анд­рій — пе­ред ним Та­рас! Зат­рем­тів він усім ті­лом і рап­том по­по­лот­нів... Так шко­ляр, не­об ­ ач­но за­че­пив­ши то­ва­ри­ша й діс­тав­ши від ньо­го за те лі­ній­кою по ло­бі, спа­ла­хує, як во­гонь, оса­та­ні­ло вис­ка­кує зза лав­ки й же­неть­ся за зля­ка­ним то­ва­ри­шем сво­їм, лад­ний роз­дер­ти йо­го на шмат­ки, і рап­том на­ти­ка­єть­ся на вчи­те­ля, який вхо­дить до кла­су: мит­тю вщу­ хає йо­го за­пал і спа­дає без­си­ла лють. Так мит­тю згас, як і не бу­ло йо­го, гнів Анд­рі­їв. І ба­чив він пе­ред со­бою тіль­ки страш­но­го бать­ка. — Ну, що те­пер ми бу­де­мо ро­би­ти? — ска­зав Та­рас, див­ля­чись йо­му прос­то в ві­чі. Але не про­мо­вив ні сло­ва на те Анд­рій і сто­яв, уту­пив­ши в зем­лю очі. — Що, син­ку, по­мог­ли то­бі твої ля­хи? — Анд­рій мов­чав. — Отак про­да­ти? Про­да­ти ві­ру? Про­да­ти сво­їх?.. Стій же, злазь із ко­ня! По­кір­но, як ди­ти­на, зліз він із ко­ня і сто­яв ні жи­вий ні мер­твий пе­ред Та­ра­сом. — Стій же й не во­ру­шися! Я те­бе по­ро­див, я те­бе й уб’ю! — про­мо­вив Та­рас і, від­сту­пив­ши крок на­зад, зняв із пле­ча муш­ке­та. Бі­лий як по­лот­но сто­яв Анд­рій: вид­ко бу­ло, як ти­хо во­ру­ши­ли­сь ус­та йо­го, як він ви­мо­вив чи­єсь ім’я; але не бу­ло то ім’я Віт­чиз­ни, чи ма­те­рі, чи бра­та — то бу­ло ймен­ня кра­су­ні­ поль­ки. Та­рас ви­с­трі­лив. Як ко­лос пше­нич­ний, під­рі­за­ний сер­пом, як мо­ло­де яг­ня, що по­чу­ло під сер­цем смер­тель­не ле­зо но­жа, схи­лив він го­ло­ву й упав на тра­ву, ані сло­ва не про­мо­вив­ши. Зу­пи­нив­ся си­нов­би­вець і дов­го ди­вив­ся на без­ди­хан­не ті­ло. Він і мер­т­вим був прек­рас­ ний; муж­нє ли­це йо­го, ще не­дав­но пов­не си­ли й не­­пе­ре­мож­но­го для жі­но­чо­го сер­ця ча­ру, і те­­­ пер ви­яв­ля­ло чу­до­ву кра­су; чор­ні бро­ви, як жа­лоб­ний ок­са­мит, від­ті­ню­ва­ли йо­го зблід­лі ри­си. — Чим не ко­зак був? — про­мо­вив Та­рас. —­­­ І ста­ном ви­со­кий, і чор­но­б­ри­вий, й об­лич­чя, як у шлях­ти­ча, і ру­ка міц­на бу­ла в бою!.. А про­ пав, про­пав без сла­ви, як по­га­ний пес! — Бать­ку, що ви на­ро­би­ли! Це ви вби­ли йо­го? — спи­тав, під’їхав­ши ті­єї хви­ли­ни, Ос­тап. Та­рас кив­нув го­ло­вою. М. Дерегус. Ілюстрація Пиль­но гля­нув мер­тво­му в ві­чі Ос­тап. до повісті М. Гоголя «Тарас Жаль йо­му ста­ло бра­та, і про­мо­вив він чу­ло: Бульба» 158

Микола Гоголь

— По­хо­вай­мо ж йо­го, бать­ку, чес­но, щоб не глу­ми­ли­ся над ним во­ро­ги й не шма­ту­ва­ло йо­го ті­ло хи­же птас­тво. — По­хо­ва­ють йо­го й без нас! — про­мо­вив Та­рас. — Знай­дуть­ся в ньо­го й го­ло­сіль­ни­ці, і жа­ліб­ни­ці! (...) — На ко­ня, Ос­та­пе! — гук­нув Та­рас, квап­ля­чись зас­та­ти ще ко­за­ків, щоб по­ди­ви­ти­ся ще на них, та й щоб во­ни гля­ну­ли пе­ред смер­тю на сво­го ота­ма­на. Та не встиг­ли во­ни ви­ї­ха­ти з лі­су, як уже во­ро­жа си­ла ото­чи­ла з усіх бо­ків ліс і по­між де­ре­ва­ми скрізь з’яви­ли­ся вер­шни­ки із шаб­ля­ми й спи­са­ми. — Ос­та­пе! Ос­та­пе, не під­да­вай­ся! — гук­нув Та­рас, а сам ви­хо­пив шаб­лю з пі­хов та й ну че­са­ти на всі бо­к и кож­н о­го, хто трап­ляв­ся йо­му під ру­ку. А на Ос­та­па вже нас­ко­чи­ло рап­том шес­те­ро; та ли­хої го­ди­ни, вид­ко, нас­ко­ чи­ли: з од­но­го ско­ти­ла­ся го­ло­ва, дру­гий пе­ре­вер­нув­ся, від­сту­пив­ши; спи­ сом про­ко­ло­то реб­ро тре­тьо­му; чет­вер­тий був од­важ­ні­ший, ухи­лив го­ло­ву від ку­лі, і по­ці­ли­ла ко­не­ві в гру­ди га­ря­ча ку­ля, — звів­ся диб­ки ска­же­ний кінь і впав на­в­знак, за­ду­шив­ши під со­бою вер­шни­ка. — Доб­ре, син­ку!.. Доб­ре, Ос­та­пе!.. — гу­кав йо­му Та­рас. — А ось і я слі­дом за то­бою!.. А сам усе від­би­вав­ся від на­пад­ни­ків. Ру­бає та б’єть­ся Та­рас, роз­дає гос­тин­ ці й то­му, й ін­шо­му, а сам ди­вить­ся все впе­ред на Ос­та­па та ба­чить, що вже знову зче­пи­ло­ся з Ос­та­пом ма­ло не вось­ме­ро ра­зом. — Ос­та­пе!.. Ос­та­пе! Не да­вай­ся! Але вже за­ма­га­ють Ос­та­па; уже один на­ки­нув йо­му на шию ар­ка­н, уже бе­руть, уже в’яжуть Ос­та­па. — Ех, Ос­та­пе, Ос­та­пе! — кри­чав Та­рас, про­би­ва­ю­чись до ньо­го та ру­ба­ю­чи на ка­пус­ту кож­но­го, хто тіль­ки тра­пить­ся. — Ех, Oс­та­пе, Ос­та­пе!.. Та не­мов важ­ким ка­ме­нем уда­ри­ло йо­го са­мо­го ті­єї ж ми­ті. Усе зак­ру­ти­ло­ ся й пе­ре­вер­ну­ло­ся в очах у ньо­го. На мить без­лад­но cпа­лах­ну­ли пе­ред ним го­ло­ви, спи­си, дим, во­гонь, суч­ки, лис­тя з де­ре­ва, що миг­ну­ло йо­му прос­то в ві­чі. І ба­бах­нув­ся він, як під­ру­ба­ний дуб, на зем­лю. І по­ви­ло ту­ма­ном йо­му очі. X Вір­ний то­ва­риш від­віз по­сі­че­но­го, ледь жи­во­го Та­ра­са до Сі­чі, ви­лі­ку­вав йо­го. Че­рез пів­то­ра мі­ся­ця він став на но­ги, але був пох­му­рим, ад­же за­г и­н у­л и всі йо­г о давні то­ва­р и­ш і. Зна­ю­чи, що по­ля­ки оці­ни­ли го­л о­в у Ос­т а­п а у дві ти­с я­ч і чер­в ін­ ців, Та­р ас за­х о­в ав­с я на дні во­з а, за­ван­та­же­но­го цег­лою й діс­тав­ся Вар­ша­ви. До­по­міг йо­му Ян­кель. Буль­ба не зміг по­ба­чи­ти­ся із си­ном і виз­во­ли­ти йо­го з в’яз­ ни­ці. Пе­ре­од ­ яг­ну­тий в іно­зем­но­го гра­фа, він прий­шов на май­дан, де ма­ли стра­ти­ ти Ос­та­па.

XI (...) Май­дан, де ма­ла від­бу­ти­ся ка­ра, не важ­ко бу­ло знай­ти: люд ва­лом су­нув ту­ди з усіх кін­ців. За то­діш­ніх лю­тих ча­сів це бу­ло од­не з най­ці­ка­ві­ ших ви­до­вищ не тіль­ки для прос­то­лю­ду, а й для шля­хет­но­го панс­тва. Ба­га­то ста­рих най­по­бож­ні­ших жі­нок, си­ла мо­ло­дих пан­но­чок і пань, най­бо­яз­кі­ших, яким по­тім ці­лу ніч уви­жа­ли­ся зак­ри­вав­ле­ні тру­пи, які кри­ча­ли спро­сон­ня 159

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

так, як мо­же тіль­ки п’яний гу­са­рин кри­ча­ти, — не про­пус­ка­ли, про­те, на­го­ди за­до­воль­ни­ти ці­ка­вість. — Ох, які му­ки! — кри­ча­ли де­кот­рі в іс­те­рич­ній про­пас­ни­ці, зап­лю­щу­ва­ли очі й од­вер­та­лись і все ж та­ки вис­то­ю­ва­ли до­сить дов­го. Ін­ший і ро­та роз­зя­ вить, і ру­ки прос­тяг­не впе­ред, ла­ден вис­ко­чи­ти всім на го­ло­ви, щоб звід­ті­ля кра­ще роз­ди­ви­ти­ся. З юр­би ву­зень­ких, не­ве­лич­ких і зви­чай­них го­лів ви­со­ву­ вав свою тов­сту пи­ку різ­ник, що спос­те­рі­гав за всі­єю спра­вою оком знав­ця й пе­ре­мов­ляв­ся ко­рот­ки­ми сло­ва­ми зі збро­яр ­ ем, яко­го звав ку­мом че­рез те тіль­ки, що у свя­то на­пи­ва­ли­ся з ним в од­но­му шин­ку. Ін­ші роз­мов­ля­ли пал­ ко, ще ін­ші на­віть би­лись об зак­лад; але біль­шість бу­ло та­ких, що на весь світ Бо­жий і на все, що в ньо­му тво­рить­ся, див­лять­ся, ко­лу­па­ю­чи паль­цем у но­сі. Спе­ре­ду, бі­ля са­мих пру­ди­ву­сів, що становили місь­ку гвар­дію, сто­яв у вій­сько­вій оде­жі мо­ло­дий шлях­тич чи, мо­же, тіль­ки схо­жий на шлях­ти­ча, який на­дяг на се­бе геть усе, що мав, так що в ньо­го вдо­ма зос­та­ла­ся тіль­ки по­дер­та со­роч­ка та ста­рі чо­бо­ти. Два лан­цюж­ки, один по­верх дру­го­го, ви­сі­ли в ньо­го на шиї з якимсь ду­ка­чем. Він сто­яв із ко­хан­кою сво­єю Юзею та все ози­рав­ся, щоб хто­не­будь не заб­руд­нив її шов­ко­во­го вбран­ня. Він їй по­яс­нив геть усе так, що вже ні­чо­го не мож­на бу­ло до­да­ти. — Оце, сер­день­ко Юзю, — по­чав він, — увесь цей люд, що ви тут ба­чи­те, прий­шов, щоб по­ди­ви­ти­ся, як ка­ра­ти­муть на смерть зло­чин­ців. А он той, сер­день­ко, що, як ви ба­чи­те, дер­жить со­ки­ру й ін­ші при­чан­да­ли, — то кат, і він бу­де їх ка­ра­ти. І як поч­не їх ко­ле­су­ва­ти й ін­ших тор­тур зав­да­ва­ти, то зло­чи­ нець іще бу­де жи­вий; а як од­ру­бає йо­му го­ло­ву, то він, сер­день­ко, за­раз же й пом­ре. Пер­ше бу­де кри­ча­ти й ру­ха­ти­ся, ну, а як тіль­ки од­ру­ба­ють йо­му го­ло­ ву, то­ді вже йо­му не мож­на бу­де ні кри­ча­ти, ні їс­ти, ні пи­ти — це че­рез те, сер­день­ко, що в ньо­го вже не бу­де біль­ше го­ло­ви. I Юзя все це слу­ха­ла з ля­ком і ці­ка­віс­тю. Да­хи бу­дин­ків бу­ли всі­ян ­і лю­дом. З ві­ко­нець на го­ри­щах ви­зи­ра­ли якісь гид­кі пи­ки з ву­са­ми й не­мов­би очіп­ка­ми на го­ло­вах. На бал­ко­нах під на­ме­та­ми си­ді­ло маг­натс­тво. Гар­нень­ кою руч­кою пан­на­ре­го­ту­ха, ся­юч ­ и, не­мов бі­лий сніг на сон­ці, дер­жа­ла­ся за по­руч­чя. Яс­но­вель­мож­ні па­ни, доб­ре вго­до­ва­ні, ди­ви­ли­ся по­­важ­но. Служ­ник у бі­ло­му вбран­ні, з ру­ка­ва­ми, що від­ки­да­ли­ся на­зад, роз­но­сив на­їд­ки та вся­кі на­пої. Час­то чор­но­ок ­ а пан­на, жар­ту­ю­чи, бра­ла сво­єю бі­лою руч­кою тіс­теч­ка або щось із са­до­ви­ни й ки­да­ла в на­род. Юр­ба го­лод­них ли­ца­ рів під­став­ля­ла свої шап­ки, і який­не­будь дов­гий шлях­тич, що ви­ти­кав­ся зпо­між усіх го­ло­вою, у по­ли­ня­лім чер­во­нім кун­ту­ші з по­чор­ні­ли­ми, ко­лись зо­ло­ти­ми шну­ра­ми пер­ший ха­пав сво­ї­ми дов­же­лез­ни­ми ру­ка­ми здо­бич, ці­лу­ вав її, при­ту­ляв до сер­ця, а то­ді клав у рот. Со­кіл, що ви­сів у зо­ло­тій кліт­ці під бал­ко­ном, теж був гля­да­чем: пе­ре­хи­лив­ши на­бік дзьо­ба й під­няв­ши ла­пу, він пиль­но роз­див­ляв­ся юр­бу. Ось во­на враз за­гу­ла, і зо всіх бо­ків по­чу­ло­ся: — Ве­дуть, ве­дуть! Ко­за­ки! Во­ни йшли без ша­пок, з дов­ги­ми чу­ба­ми; бо­ро­ди теж у них по­від­рос­та­ли. Во­ни йшли не бо­яз­ко, не по­ну­ро, а нав­па­ки — ­ з яко­юсь ти­хою гор­діс­тю; їх­ня оде­жа з кош­тов­но­го сук­на по­дер­лась і те­лі­па­ла­ся на них лах­міт­тям; во­ни не ди­ви­ли­ся на люд і не кла­ня­ли­ся йо­му. По­пе­ре­ду йшов Ос­тап. 160

Микола Гоголь

Що від­чув ста­рий Та­рас, ко­ли по­ба­чив сво­го Ос­та­па? Що бу­ло то­ді в ньо­ го на сер­ці?.. Він ди­вив­ся на си­на з юр­би й не про­пус­тив жод­но­го йо­го ру­ху. Во­ни пі­дій­шли вже до са­мо­го міс­ця ка­ри. Ос­тап зу­пи­нив­ся. Йо­му пер­шо­му на­ле­жа­ло ви­пи­ти цю гір­ку ча­ру. Він гля­нув на сво­їх, під­няв ру­ку вго­ру й гуч­ но про­мо­вив: — Дай же, Бо­же, щоб усі, які тут сто­ять єре­ти­ки, не по­чу­ли, не­чес­тив­ці, як му­чить­ся хрис­ти­я­нин! Щоб жо­дний із нас не про­мо­вив жод­но­го сло­ва! Піс­ля цьо­го він пі­дій­шов до по­мос­ту. — Доб­ре, син­ку, доб­ре! — ти­хо мо­вив Буль­ба й по­хи­лив на гру­ди свою си­ву го­ло­ву. Кат зір­вав з Ос­та­па ста­ре лах­міт­тя; йо­му зв’яза­ли ру­ки й но­ги в нав­мис­не зроб­ле­ні ди­би і... (...) Ос­тап тер­пів тор­ту­ри й ка­ту­ван­ня, як ве­­ле­тень: ні кри­ку, ні сто­го­ну не бу­ло чут­но на­віть то­ді, ко­ли по­ча­ли пе­ре­би­ва­ти йо­му ру­ки й но­ги, ко­ли страш­ний хряс­кіт кіс­ток по­чув­ся се­ред мер­твої ти­ші до най­даль­ших гля­да­чів, ко­ли па­нян­ки від­вер­ну­ли свої очі, — ні­чо­го на­віть подібного до сто­гону не вир­ва­ло­ся з йо­го уст, і не здриг­ну­ло­ся йо­го ли­це. Та­рас сто­яв у юр­бі, схи­лив­ ши го­ло­ву й вод­но­час гор­до під­няв­ши свої очі, ти­хо, схваль­но про­мов­ляв: — Доб­ре, син­ку, доб­ре! Але як узя­ли йо­го на ос­тан­ні смер­тель­ні му­ки, зда­ло­ся, не­мов­би по­ча­ла пі­ду­па­да­ти йо­го си­ла й по­вів він нав­ко­ло се­бе очи­ма. «Бо­же, усе не­ві­до­мі, усе чу­жі лю­ди! Хоч би хто­не­будь із рід­них, близь­ких йо­го сер­це­ві був тут, при йо­го смер­ті!» Він не хо­тів би чу­ти пла­чу та жа­лів сла­бо­си­ лої ма­те­рі чи не­са­мо­ви­то­го го­ло­сін­ня жін­ки, що рве на со­бі во­лос­ся та б’є ру­ка­ми в бі­лі гру­ди; хо­тів би він те­пер по­ба­чи­ти з твер­дою во­лею чо­ло­ві­ка, який муд­рим сво­їм сло­вом під­ба­дьо­ рив би йо­го й по­ті­шив. I впав він на си­лі й ви­гук­нув у скру­ті ду­шев­ній: — Бать­ку! Де ти? Чи чу­єш ти ме­не? — Чую! — за­лу­на­ло се­ред мер­твої ти­ші, і весь міль­йон на­ро­ду ра­зом здриг­нув­ся. Час­ти­на кін­них жов­ні­рів ки­ну­ла­ся пиль­но ог­ля­да­ти юр­бу. Ян­кель по­бі­лів як смерть, і ко­ли жов­ні­ри тро­ М. Дерегус. Ілюстрація хи від’їха­ли від ньо­го, він з ост­ра­хом озир­нув­ся до повісті М. Гоголя «Тарас на­зад, щоб гля­ну­ти на Та­ра­са; але Та­ра­са вже Бульба». (Фрагмент) ко­ло ньо­го не бу­ло: і слід йо­го не­мов во­да зми­ла. ХІІ Та­рас ке­ру­вав від­бір­ним пол­ком під час пов­стан­ня на чо­лі з геть­ма­ном Ост­ря­ни­ цею. Він зі сво­їм пол­ком ви­рушив да­лі гу­ля­ти Поль­щею, справ­ля­ю­чи «по­мин­ки по Ос­та­по­ві». Поль­ський уряд до­ру­чив По­тоць­ко­му з п’ять­ма пол­ка­ми спій­ма­ти Та­ра­

161

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА са. По­тоць­кий наз­дог­нав ко­за­ків на бе­ре­зі Дніс­тра. Близь­ко трид­ця­ти по­ля­ків по­вис­ ли на Буль­бі… По­тім пос­та­но­ви­ли спа­ли­ти йо­го, при­ку­вав­ши кай­да­на­ми до де­ре­ва. Та­рас на по­лум’я не ди­вив­ся, він спря­му­вав пог­ляд у той бік, де відс­трі­лю­ва­ли­ся ко­за­ки. Йо­го очі спа­лах­ну­ли ра­діс­тю: «Про­щай­те, то­ва­риство! Зга­дуй­те ме­не й на ту вес­ну, при­бу­вай­те зно­ву сюди та доб­ре по­гу­ляй­те!..»

(За ре­дак­цією І. Мал­ко­ви­ча та Є. По­по­ви­ча на ос­но­ві пе­рек­ла­ду М. Са­дов­сько­го) 4.

Опрацюйте літературнокритичний матеріал до повісті «Тарас Бульба».

Жанр і ком­по­зи­ція тво­ру. «Та­рас Буль­ба» — іс­то­рич­на по­вість, хо­ча за ши­ро­тою епіч­но­го охоп­лен­ня дій­снос­ті, ґрун­тов­нос­ті в зо­б­ра­жен­ні на­род­но­ го жит­тя й ба­га­топ­ла­но­віс­тю побу­до­ви твір близь­кий до іс­то­рич­но­го ро­ма­ну. Ком­по­зи­цій­но по­вість по­ді­ле­но на 12 глав. У зав’яз­ці тво­ру ко­лиш­ні бур­са­ки Ос­тап та Анд­рій по­вер­та­ють­ся в бать­ків­ський дім. Куль­мі­на­цій­них мо­мен­тів у тво­рі ­кіль­ка. За­ги­бель Та­ра­са Буль­би є розв’яз­кою по­віс­ті. Те­ма, ідея, проб­ле­ма­ти­ка тво­ру. По­вість роз­по­ві­дає про бо­роть­бу ук­ра­їн­ сько­г о на­ро­ду з поль­ською шлях­тою — це те­м а тво­ру. Ши­ро­ке епіч­не зоб­ра­жен­ня ці­єї бо­роть­би виз­на­чає пат­рі­отич­ ­­ ний па­фос розповіді. Ос­нов­на ідея — єд­ність, зас­но­ва­на на хрис­ти­ян­ській ві­рі, пат­рі­о­тиз­мі, то­ва­рис­тві й воль­нос­ті. У по­віс­ті по­ру­ше­но про­б­ле­ми пат­рі­о­тиз­му, бла­го­родс­тва, смі­ли­ вос­ті, ко­хан­ня, вір­ності й зра­ди. Про­то­тип го­лов­но­го ге­роя. Про­то­ти­пом Та­ра­са Буль­би був пре­док ві­до­ мо­го ук­ра­їн­сько­го дос­лід­ни­ка М. Ми­к­лу­хи­­Мак­лая — ку­рін­ний ота­ман Вій­ ська За­по­розь­ко­го Ни­зо­во­го Ох­рім Ма­ку­ха. Йо­го дядь­ко по бать­ковій лі­нії нав­чав­ся й то­ва­ри­шу­вав із М. Го­го­лем. Той, у свою чер­гу, за­ці­ка­вив­ся ро­дин­ни­ми пе­ре­ка­за­ми Мик­лух. Ви­яв­ля­єть­ся, їх­ній пре­док, Ох­рім Ма­ку­ха, мав трьох си­нів — Омель­ка, На­за­ра й Хо­му, які во­ю­ва­ли за виз­во­лен­ня Ук­ра­ ї­ни зпід поль­ської шлях­ти. На­зар за­ко­хав­ся в шля­хет­ну пан­ноч­ку та схо­вав­ ся в об­ло­же­ній за­по­рож­ця­ми фор­те­ці. Згань­бле­ні бра­ти ви­рі­ши­ли вик­рас­ти зрад­ни­ка, але на зво­рот­но­му шля­ху нат­ра­пи­ли на вар­ту. Хо­ма за­ги­нув у не­рів­но­му бою, а Омель­ко­ві з бран­цем уда­ло­ся втек­ти. Ку­рін­ний влас­но­руч стра­тив си­на­зрад­ни­ка. Ге­рої по­віс­ті. Го­лов­ний ге­рой Та­рас Буль­ба «був од­ним із дав­ніх пол­ков­ ни­ків, ні­би тіль­ки й з’явив­ся на світ зад­ля вій­сько­вої спра­ви». Це — твер­да на­ту­ра. Хоч у той час шля­хет­ський вплив уже поз­на­чив­ся на ук­ра­їн­сько­му ко­зац­тві й панс­тві (ба­га­то хто пе­рей­мав поль­ські зви­чаї: за­во­ди­ли роз­ко­ші та пиш­но­ту, ці­лу юр­бу слу­жок), про­те «Та­ра­со­ві це бу­ло не до сер­ця». Він лю­бив прос­то­ту ко­заць­ко­го жит­тя й пе­рес­ва­рив­ся з усі­ма сво­ї­ми то­ва­ри­ша­ ми, які тяг­ну­ли­ся до пиш­но­го жит­тя та схи­ля­ли­ся пе­ред Вар­ша­вою, на­зи­ва­ ю­чи їх «під­ніж­ка­ми ляд­ських па­нів». Нев­га­мов­ний курінний мав за обов’язок за­хи­ща­ти пра­во­с­лав­ну ві­ру. Та­рас не був ство­ре­ний для сі­мей­но­го вог­ни­ща: по­ба­чив­шись піс­ля три­ва­лої роз­лу­ки із си­на­ми, він уже на дру­гий день пос­ пі­шає з ни­ми на Січ — са­ме тут йо­го справ­жня сти­хія. Лю­ди­на ве­ли­чез­ної во­лі й нез­ви­чай­но­го при­­род­но­го ро­зу­му, зво­руш­ли­во ніж­ний до то­ва­ри­шів і 162

Микола Гоголь

не­­щад­ний до во­ро­гів, Тарас ка­рає поль­ських маг­на­тів та орен­да­рів, за­хи­ща­ ю­чи приг­ноб­ле­них. У ньо­му не­має ні­чо­го ко­рис­ли­во­го, его­їс­тич­но­го й дріб­ но­го, йо­го ду­ша пе­ре­й­ня­та ли­ше од­ним праг­нен­ням — здобути сво­бо­ду для сво­го на­ро­ду. Ос­тап на­ді­ле­ний бо­га­тир­ськи­ми ри­са­ми, він про­дов­жує бать­ків­ську спра­ву. Та­рас пи­ша­єть­ся йо­го вда­чею, зав­зят­тям і си­лою. Для Ос­та­па не­має ні­чо­го до­рож­чо­го за рід­ний край, для яко­го він го­то­вий ра­зом з усі­ма на най­ с­траш­ні­ші му­ки й на­віть на смерть. Чо­го вар­та йо­го вит­рим­ка під час стра­ти: пе­ре­жи­ва­ю­чи не­люд­ські тор­ту­ри, він зці­плює зу­би, де­монс­труючи свою не­­ з­лам­ність і вод­но­час зне­ва­гу до во­ро­гів. Анд­рій — більш тон­ка на­ту­ра, він уміє ці­ну­ва­ти кра­су. Щи­ра, гли­бо­ка прис­трасть, що спа­­лах­ну­ла в йо­го ду­ші, усту­пи­ла в тра­гіч­не про­ти­річ­чя з по­чут­тям обов’яз­ку пе­ред сво­ї­ми то­ва­ри­ша­ми й Бать­ків­щи­ною. За­ко­ха­ний у мо­ло­ду поль­ську пан­ноч­ку, він пе­ре­хо­дить на сторону во­ро­га, зра­див­ши бать­ ка, бра­та, сво­їх то­ва­ри­шів і рід­ний край. Та­рас сам стра­тив сво­го си­на­зрад­ни­ ка: «Я те­бе по­ро­див, я те­бе й уб’ю!» ЧЕРНІГІВ В

Десн а

л и н ь о ЛУЦЬК Дубно Берестечко Р І Ч

М

Глухів

Ніжин

О Ц

С А

л

се

й руджа

Е

їв з и нь а а К уб

АЗОВСЬКЕ МОРЕ

ул

ус

К

на

ви

АДИГ

Кафа Бахчисарай

И ( Ч

ЕР

на

КЕ

СИ

)

у

о

Р

б

ко

Бу

м

и

р

Гезлеве

Ь О К

І ЬК И С К Н А н О До Д ОЗ К н До х а н с т в о Азов

К

Кілія

о в т на

и м е л

і

С В

КАЛМИ

во ст а ів ов т з д я л н о к М

Кінбурн Перекоп

Д Варна

ЧОРНЕ МОРЕ

Бурґас

О

ра ма

ь гулец Ін

П

Д

П ру

Ізмаїл

Ду

В Т

Вор с

П

к В ня о з л ів о с щ

О С

КИ

К и ї в щ и а КИЇВ н а кл Переяслав П П О С П Лубни Ро О Миргород Полтава сь Л Дн И Оріль Корсунь іпро Бар Т БРАЦЛАВ КАМ’ЯНЕЦЬ о А Са і д вд З .Б а п о я і Хотин уг р о ж ж л ні л я ст Базавлуцька Січ ер Хортицька Січ Томаківська Січ Микитинська Січ е ЯССИ к Газікерман ь Очаків с

К Р

я С

М А СТАМБУЛ

Н

С

Ь

К

А

І

М

П

Е

Р

І

Я

163

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Об­ра­зи Ос­та­па й Анд­рія — це два мож­ли­ві жит­тє­ві шля­хи: ге­ро­їзм, без­смер­тя іме­ні, на­род­на ша­на й без­слав­на смерть зрад­ни­ка, який у пам’яті на­ро­ду бу­де пов’яза­ний ли­ше з гань­бою та зне­ва­гою. 5.

По­ка­жіть на кар­ті (с. 167) міс­ця, де від­бу­ва­ли­ся по­дії в по­віс­ті М. Го­го­ля «Та­рас Буль­ба», у тій пос­лі­дов­нос­ті, у якій роз­гор­та­єть­ся сю­жет.

6.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня. 1. У ре­чен­ні «І чу­ло да­ле­ко по­ле, як по­ми­на­ли ко­за­ки свою ма­тір Січ» ви­ко­ рис­та­но А епі­тет Б гі­пер­бо­лу В ок­си­мо­рон Г пер­со­ні­фі­ка­цію 2. Та­тар­ка про­ве­ла під­зем­ним хо­дом Анд­рія в міс­то А Ки­їв Б Ка­нів В Дуб­но Г Вар­ша­ву 3. Сло­ва­ми «...ле­тів ли­цар, дуж­чий і кра­щий за всіх. Зпід мідяного шолома вибивався неслухняний чорний волос; розвівалася за­в’язана на руці дорога хустка, яку вишила своїми руками перша красуня...» описано А Му­сія Ши­ла Б Ку­ку­бен­ка

В Анд­рія Г Ос­та­па

4. Роз­ка­жіть про те, як М. Го­голь був пов’яза­ний з Ук­ра­ї­ною в жит­ті та твор­чос­ті. 5. До­ве­діть, що твір «Та­рас Буль­ба» за жан­ром — іс­то­рич­на по­вість. 6. Що ви зна­є­те з уро­ків іс­то­рії про пе­рі­од, ві­доб­ра­же­ний у по­віс­ті «Та­рас Буль­ба»? 7. Хто із си­нів був біль­ше схо­жий на Та­ра­са Буль­бу — Анд­рій чи Ос­тап? Ар­гу­ мен­туй­те свою дум­ку. 8. Оха­рак­те­ри­зуй­те Та­ра­са Буль­бу як лю­ди­ну й во­їн ­ а. 9. Хто та­кий Ян­кель? Чо­му йо­го по­жа­лів і вря­ту­вав від ко­заць­кої лю­ті Та­рас Буль­ба? Як бу­дуть пов’яза­ні ці два пер­со­на­жі в ос­тан­ніх гла­вах по­віс­ті? 10. При­г а­дай­те оз­на­ки ро­ман­тиз­му як лі­те­р а­тур­но­г о нап­р я­му й до­в е­д іть, що по­вість М. Го­г о­ля «Та­рас Буль­ба» — ро­ман­тич­н ий твір. 11. Візь­міть участь у дис­ку­сії на те­му «Чи не над­то жор­сто­ко Та­рас Буль­ба по­ка­ рав Анд­рія за зра­ду?». 12. До­бе­ріть за­го­ло­вок до кож­ної гла­ви по­віс­ті М. Го­го­ля «Та­рас Буль­ба». 7.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. 1. Під­го­туй­те­ся до стис­ло­го ус­но­го пе­ре­ка­зу по­віс­ті М. Го­го­ля «Та­рас Буль­ба». 2. Створіть муль­ти­ме­дій­ну пре­зен­та­цію про За­по­розь­ку Січ та її ге­ро­їв (за ба­жан­ням).

164

Тарас Шевченко

Тарас Шевченко (1814–1861) 1.

Роз­глянь­те світ­ли­ни та ви­ко­най­те зав­дан­ня.

А. Яким ви біль­ше звик­ли ба­чи­ти Т. Шев­чен­ка на фо­тог­ра­фі­ях і кар­ти­нах —­ у се­лян­сько­му вбран­ні чи в ді­ло­во­му кос­тю­мі? Б. По­мір­куй­те, чо­му в різ­них ви­дан­нях ми­ну­ло­го сто­літ­тя йо­го зде­біль­шо­го зоб­ра­жа­ли як се­ля­ни­на, хо­ча знач­но біль­шу час­ти­ну жит­тя він про­вів у міс­ тах, зок­ре­ма в Пе­тер­бур­зі. В. Що ви зна­єт­ е про Шев­чен­ка­­містя­ни­на? 2.

Оп­ра­цюй­те відомості про жит­тє­вий та твор­чий шлях Т. Шев­чен­ка. Під­го­туй­те за цим ма­те­рі­а­лом склад­ний план і за­пи­шіть йо­го в зо­шит.

Та­рас Шев­ч ен­ко на­ро­див­с я 9 бе­р ез­ня 1814 р. в с. Мо­рин­цях Зве­ни­го­род­сько­го по­ві­ту Ки­їв­ської гу­бер­нії (ни­ні Зве­ни­го­род­ський ра­йон Чер­кась­кої об­лас­ті) у ро­ди­ні Гри­го­рія Шев­­­чен­ка й Ка­те­ри­ни Бой­ко. Бать­ки по­е­та бу­ли крі­па­ка­ми маг­на­та­по­мі­щи­ка ге­не­рал­лей­те­­ нан­та Ва­­си­ля Ен­гель­гар­дта. Че­рез рік піс­ля на­род­ жен­ня Та­ра­са ро­ди­на пе­ре­їз­дить із Мо­рин­ців до Ки­ри­ лів­ки. У сім’ї бу­ло се­ме­ро ді­тей: стар­ші сес­т­­ри Ка­те­ри­на й Ма­рія, брат Ми­ки­та, мо­лод­ші сес­три Яри­на, Ма­рія (на­­з­ва­на на честь стар­шої по­мер­лої сес­три) і брат Йо­сип. Бать­ко був не тіль­ки хорошим хлі­бо­ро­бом, а ще й стель­ма­ху­вав і чу­ма­ку­вав, крім то­го, він умів чи­та­ти й пи­са­ти. Ма­ти по­мер­ла, ко­ли Та­ра­со­ві ми­ну­ло 9 ро­ків, а ще че­рез 2 ро­ки хлоп­чик за­ли­шив­ся круг­лим си­ро­тою: по­мер і та­то. Ма­лий Та­рас став шу­ка­ти кра­щої до­лі: до­по­ма­гав у шко­лі ки­ри­лів­сько­му дя­ко­ві «но­си­ти во­ду шко­ля­рам», де йо­го жит­тя бу­ло на­пів­го­лод­ним; утік у Ли­сян­ку до ди­як ­ о­на­жи­во­пис­ця нав­ча­ти­ся ма­ляр­сько­го ре­мес­ла. На­вес­ні 1829 р. ра­зом з обс­лу­го­ю­крі­па­ка­ми Т. Шев­чен­ко як ко­за­чок мо­­ ло­до­го па­на Пав­ла Ен­гель­гар­дта ви­­їз­дить до м. Віль­на (ни­ні — Віль­нюс), 165

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Батьківська хата Т. Шевченка (реконструкція). с. Моринці, Черкаська область. Сучасне фото

у 1831 р. — до Пе­тер­бур­га. У спис­ку дво­­ро­вих був за­пис нав­про­ти прі­зв ­ и­ща Т. Шев­чен­ка: «Здат­ний на кім­нат­но­го жи­во­пис­ця», що знач­ною мі­рою ви­­рі­ ши­ло йо­го по­даль­шу до­лю. Ен­гель­гардт від­пра­вив Та­ра­са на 4 ро­ки нав­ча­ти­ ся ма­лярс­тва до ху­дож­ни­ка В. Ши­­ря­є­ва. У 1836 р. Т. Шев­чен­ко ра­зом із ху­дож­­ни­ка­ми роз­пи­су­вав те­атр у Пе­тер­бур­зі. То­ді ж юнак поз­на­йо­мив­ся з уч­нем Ака­де­мії ми­с­тецтв Іва­ном Со­шен­ком. Цю зус­тріч, за сло­ва­ми пер­шо­го бі­ог­ра­фа митця О. Ко­нись­ко­го, «тре­ба вва­жа­ти за най­важ­ли­ві­ший мо­мент у жит­ті на­шо­го Коб­за­ря: во­на пе­ре­ве­ла йо­го че­рез той Ру­бі­кон, що ме­жу­вав лю­дей із крі­па­ка­ми, тем­ря­ву зі світ­лом, во­лю з не­во­лею». Піз­ні­ше І. Со­шен­ко поз­на­йо­ мив йо­го з Є. Гре­бін­кою, О. Ве­не­ці­ан ­ о­вим, В. Жу­ков­ським, К. Брюл­­ло­вим, М. Ві­єль­гор­ським — ві­до­ми­ми куль­тур­ни­ми ді­я­ча­ми то­го ча­су, які ві­діг­ра­ли ви­­з­на­чну роль у по­даль­шій до­лі Т. Шев­чен­ка. У лю­то­му 1837 р. То­ва­рис­тво за­о­хо­чен­ня ху­дож­ни­ків доз­во­ли­ло юнаку не­о­фі­цій­но від­ві­ду­ва­ти нав­чаль­ні кла­си Ака­де­мії мис­те­цтв, а у квіт­ні К. Брюл­лов, зна­ме­ни­тий ро­сій­ський ху­дож­ ник, на­ма­лю­вав пор­т­рет В. Жу­ков­сько­го, який бу­ло про­да­но за 2500 руб. — ве­ли­чез­ну на той час су­му. За ці гро­ші Т. Шев­чен­ка ви­ку­пи­ли з крі­пац­тва. 25 квіт­ня 1838 р. на квар­ти­рі К. Брюл­ло­ва В. Жу­ков­ський вру­чив Т. Шев­чен­ ку від­пус­кну. Від­то­ді він із ве­ли­ким ба­жан­ням слу­хав лек­ції в Ака­де­мії, зай­мав­ся са­мо­ос­ві­тою, ко­рис­ту­вав­ся біб­лі­о­те­кою К. Брюл­ло­ва й ба­­га­то чи­тав, зок­ре­ма вивчав іс­то­рію Ук­ра­ї­ни. Пи­сав по­ез­ ії, від­ві­ду­вав те­атр, ви­с­тав­ки, му­зеї, швид­ ко здо­бу­вав но­ві знан­ня, став над­зви­чай­но ос­ві­че­ною лю­ди­ною. Прий­шло й виз­нан­ня: на­го­ро­да сріб­ною ме­дал­лю 2го сту­пе­ня за пер­шу кар­ти­ну олій­ни­ ми фар­ба­ми «Хлоп­чик­жеб­рак дає хліб со­ба­ці», тре­тя сріб­на ме­даль 2го сту­ пе­ня за кар­ти­ну «Ци­ган­ка­во­рож­ка». Од­но­час­но мит­ця за­хо­пи­ла лі­те­ра­тур­на твор­чість. 1840 р. по­ба­чи­ла світ по­е­тич­на збір­ка Т. Шев­чен­ка «Коб­зар», яка міс­ти­ла ли­ше 8 тво­рів: «Ду­ми мої…», «Пе­ре­бен­дя», «Ка­те­ри­на», «То­по­ля», «Дум­ка», «До Ос­нов’янен­ка», «Іван Під­ко­ва», «Та­ра­со­ва ніч». Т. Шев­чен­ко став ві­до­мою лю­ди­ною в Пе­тер­бур­зі. Сла­ва про ньо­го по­ши­ри­ла­ся й в Ук­ра­ї­ні. Піс­ля 14 ро­ків роз­лу­ки з Ук­ра­ї­ною поет ра­зом з ук­ра­їн­ським пись­мен­ни­ ком Є. Гре­бін­кою 19 трав­ня 1843 р. ви­ру­шив до рід­но­го краю. Під час пе­ре­бу­ ван­ня в Ки­є­ві поз­на­йо­мив­ся з М. Мак­си­мо­ви­чем, П. Ку­лі­шем, М. Кос­то­ма­ро­ 166

Тарас Шевченко

вим, із по­мі­щи­ка­ми­ме­це­на­та­ми, які під­три­му­ва­ли роз­ви­ток ук­ра­їн­ської лі­те­ ра­ту­ри й мис­тец­тва. У лю­то­му 1844 р. поет по­вер­нув­ся до Пе­тер­бур­га, щоб за­кін­чи­ти на­в­чан­ня в Ака­де­мії мис­тецтв. У лис­то­па­ді цього ж року по­ба­чив світ пер­ший ви­пуск «Жи­во­пис­ної Ук­ра­ї­ни», до яко­го ввій­шло шість офор­тів1. Ху­дож­ник мав на­мір на гро­ші за аль­бом ви­ку­пи­ти рід­них із крі­пац­т­ва — не су­ди­ло­ся… У бе­рез­ні 1845 р., піс­ля за­кін­чен­ня нав­чан­ня в Ака­де­мії мис­тецтв, Т. Шев­ чен­ко­ві бу­ло прис­во­є­но зван­ня ху­дож­ни­ка. У квіт­ні 1845 р. поет при­ї­хав в Ук­ра­ї­ну з на­мі­ром пос­тій­но тут жи­ти й пра­ цю­ва­ти. Отримав­ши від Ки­їв­ської ар­хе­о­графіч­ної ко­мі­сії до­ру­чен­ня за­ри­су­ва­ ти іс­то­рич­ні пам’ят­ки, він ман­дру­вав Ук­ра­їн ­ ою, ви­ко­ну­ю­чи це зав­дан­ня. Створив по­е­ми «Най­мич­ка» і «Кав­каз». Пе­ре­ніс­ши хво­ро­бу, Т. Шев­чен­ко на­пи­сав зна­ме­ни­тий вірш «Як ум­ру, то по­хо­вай­те...». Ці й ін­ші тво­ри 1843– 1845 рр. він об’єд­нав у ру­ко­пис­ний аль­бом «Три лі­та», до яко­го ввій­шли блис­ ку­чі зраз­ки по­лі­тич­ної лі­ри­ки: по­ем ­ и «Сон» («У всякого своя доля...»), «Кав­ каз», пос­лан­ня «І мер­твим, і жи­вим...», по­е­зії «Роз­ри­та мо­ги­ла», «Чиг­ри­не, Чиг­рине...», «Ми­на­ють дні, ми­на­ють но­чі...», «Да­ви­до­ві псал­ми». На­вес­ні 1846 р. де­я­кий час ми­тець жив у Ки­є­ві, де поз­на­йо­мив­ся із чле­на­ми Ки­ри­ло­Ме­фо­ді­їв­сько­го братс­тва: М. Гу­ла­ком, О. Мар­ко­ви­чем, Д. Пиль­чи­ко­ вим, В. Бі­ло­зер­ським. Їх об’єд­ну­ва­ла ідея ду­хов­ної єд­нос­ті слов’янсь­ких на­ро­ дів на за­са­дах рів­нос­ті й бра­терс­тв ­ а, про­буд­жен­ня на­ці­о­наль­ної са­мо­с­ві­до­ мос­ті ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду, ба­чен­ня роз­вит­ку сус­пільс­тва шля­хом ре­форм. Во­ни вва­жа­ли по­ши­рен­ня ос­ві­ти го­лов­ною ме­тою сво­єї ді­яль­нос­ті. Арешт і зас­лан­ня (1847–1857) Нап­ри­кін­ці бе­рез­ня 1847 р. роз­по­ча­ли­ся ареш­ти чле­нів Ки­ри­ло­Ме­фо­ді­їв­ сько­го братс­тва. При­чи­ною став до­нос сту­ден­та уні­вер­си­те­ту О. Пет­ро­ва по­пе­чи­те­ле­ві Ки­їв­сько­го нав­чаль­но­го ок­ру­гу О. Трас­кі­ну про іс­ну­ван­ня та­єм­ ної ан­ти­у­ря­до­вої ор­га­ні­за­ції. Син жан­дарм­сько­го офі­це­ра Пет­ров за­во­ю­вав до­ві­ру ки­ри­ломе­фо­ді­їв­ців, оз­на­йо­мив­ся з прог­рам­ни­ми до­ку­мен­та­ми, під­ слу­хо­ву­вав роз­мо­ви че­рез сті­ну (жив по су­сідс­тву з квар­ти­рою М. Гу­ла­ка). У до­но­сі він на­пи­сав і про «вір­ші Шев­чен­ка, що ма­ли сво­їм зміс­том уза­га­лі дум­ки яв­но про­ти­за­кон­ні». Ге­не­рал­гу­бер­на­тор Д. Бі­бі­ков до­по­вів про це го­лов­но­му на­чаль­ни­ко­ві III від­ді­лу цар­ської кан­це­ля­рії О. Ор­ло­ву з про­хан­ням доз­во­лу на ареш­ти, слідс­тво й до­пи­ти. Пер­шим у Пе­тер­­­­бур­зі за­а­реш­ту­ва­ли М. Гу­ла­ка, у Ки­єв ­ і — О. Мар­ко­ви­ча. М. Кос­то­ма­­ро­ва заб­ра­ли пе­ред влас­ним ве­сіл­лям. Не до­був сво­єї ве­сіль­ної за­кор­дон­ної по­до­ро­жі й П. Ку­ліш, яко­го ра­зом із бра­том дру­жи­ни, В. Бі­­ло­зер­ським, за­а­реш­ту­ва­ли у Вар­ша­ві. Т. Шев­чен­ко був за­а­реш­то­ва­ний 5 квіт­ня 1847 р. на дніп­ров­ській пе­реп­ра­ві, ко­ли по­вер­тав­ ся до Ки­є­ва й мав бу­ти стар­шим бо­я­ри­ном на ве­сіл­лі в М. Кос­то­ма­ро­ва; жан­ дар­ми ві­діб­ра­ли в ньо­го ру­ко­пис­ну збір­ку «Три лі­та». По­ет їхав до Ки­є­ва зі світ­ли­ми на­ді­ям ­ и: от­ри­мав доз­віл вик­ла­да­ти ма­­лю­ван­ня в Ки­їв­сько­му уні­ 1 Офорт — гра­вю­ра на мі­ді або цин­ку з ма­люн­ком, прот­рав­ле­на кис­ло­та­ми.

167

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

вер­си­те­ті св. Во­ло­ди­ми­ра, пла­ну­вав дру­ге ви­дан­ня «Коб­за­ря», мрі­яв по­ї­ха­ти на ста­жу­ван­ня до Іта­лії… Про­те 17 квіт­ня 1847 р. Т. Шев­чен­ка при­вез­ли до Пе­тер­бур­га й ув’яз­ни­ли в ка­зе­ма­ті. Тут він на­пи­сав 13 по­е­зій, об’єд­нав­ши їх у цикл «В ка­зе­ма­ті», се­ред яких ше­девр сві­то­вої лі­ри­ки — «Са­док виш­не­вий ко­ло ха­ти...». До­ку­мен­том для об­ви­ну­ва­чен­ня по­е­та був ру­ко­пис­ний аль­бом по­е­зій «Три лі­та». Шеф жан­дар­мів О. Ор­лов ра­див ца­ре­ві Ми­ко­лі І за­бо­ро­ ни­ти по­ши­рен­ня тво­рів Т. Шев­чен­ка, бо «з улюб­ле­ни­ми вір­ша­ми в Ук­ра­їн ­і мог­ли б по­сі­я­ти­ся й зго­дом за­ко­рі­ни­ти­ся дум­ки про ви­га­да­не бла­женс­тво ча­сів геть­ман­щи­ни, про те, що бу­де щас­тям по­вер­ну­ти ті ча­си, і про мож­ли­ вість іс­ну­ван­ня Ук­ра­ї­ни як ок­ре­мої дер­жа­ви». Ви­рок для 33­річ­но­го пись­ мен­ни­ка й ху­дож­ни­ка був жор­сто­ким: «Шев­чен­ка приз­на­чи­ти ря­до­вим до ок­ре­мо­го Орен­бур­зько­го кор­пу­су… під най­су­во­рі­ший наг­ляд, із за­бо­ро­ною пи­са­ти та ма­лю­ва­ти». У склад­них умо­вах зас­лан­ня, нез­ва­жа­ю­чи на за­бо­ро­ну, митець ви­­ко­нав по­над 300 ма­люн­ків, у яких роз­ви­нув най­кра­щі ре­а­ліс­тич­ні тра­ди­ції об­ра­зо­­ т­вор­чо­го мис­тец­тва: ак­ва­рель­ні пей­за­жі, пор­т­ре­ти ка­за­хів, ав­то­пор­тре­ти. Ка­за­хи над­зви­чай­но ша­ну­ють Т. Шевченка й ува­­жа­ють йо­го ос­но­во­по­лож­ни­ ком ка­зах­сько­го на­ці­о­наль­но­го жи­во­пи­су. В ос­тан­ній рік зас­лан­ня він ство­ рив се­рію ма­люн­ків «Прит­ча про блуд­но­го си­на». Т. Шев­чен­ко від­но­вив по­е­тич­ну твор­чість не­за­дов­го до звіль­нен­ня, за­пи­ су­вав вір­ші у «за­ха­ляв­ну1 книж­ку», усу­пе­реч за­бо­ро­ні, ство­рив кіль­ка по­віс­ тей ро­сій­ською мо­вою, з яких збе­рег­ло­ся 9, про­те в них па­нує ук­ра­їн­ський тип ху­дож­ньо­го мис­лен­ня, об­ра­зот­во­рен­ня, на­ці­о­наль­но­ес­те­тич­ний об­раз сві­ту. Ли­ше 1857 р. зав­дя­ки кло­по­тан­ню дру­зів по­е­та звіль­ни­ли із за­с­лан­ня. Жит­тя та твор­чість ос­тан­ніх ро­ків (1857–1861)

Пам’ятник Т. Шевченку на Чернечій (Тарасовій) горі. м. Канів 1

168

До­ро­гою із зас­лан­ня ху­дож­ник ма­лю­вав кра­єв ­ и­ди й пор­тре­ти. У Ниж­ньо­му Нов­го­ро­ ді до­ві­дав­ся, що йо­му за­бо­ро­не­но в’їзд до обох сто­лиць. За зи­му 1857–1858 рр. ство­ рив ба­га­то пор­тре­тів, ма­люн­ків, ре­да­гу­вав і пе­ре­пи­су­вав свої по­ез­ ії пе­рі­о­ду зас­лан­ня, на­пи­сав но­ві по­е­тич­ні тво­ри, се­ред них — трип­тих «До­ля», «Му­за», «Сла­ва». Діс­тав­ши доз­віл на про­жи­ван­ня в сто­ли­ці, 8 бе­рез­ня по­ет покинув Ниж­ній Нов­го­род і ви­ї­хав че­рез Мос­к­ву до Пе­тер­бур­га. Він жив у від­ве­де­ній йо­му май­с­тер­­ні Ака­де­мії мис­тецтв. Як ху­дож­ ник, Т. Шев­чен­ко піс­ля зас­лан­ня най­біль­шу ува­гу при­ді­ляв гра­ві­ру­ван­ню, у цьо­му жан­рі він став справ­жнім но­ва­то­ром.

Захалявний — від халяви — верхня частина чобота.

Тарас Шевченко

На по­чат­ку 1859 р. вий­шла дру­ком збір­ка «Но­вые сти­хот­во­ре­ния Пуш­ки­ на и Шев­чен­ко». У трав­ні по­ет отримав доз­віл про в’їзд в Ук­ра­ї­ну. За ним ус­та­ но­ви­ли су­во­рий та­єм­ний наг­ляд. Т. Шев­чен­ко кіль­ка днів жив у Ки­ри­лів­ці, ба­чив­ся з рід­ни­ми, на­пи­сав чи­ма­ло по­е­зій і ма­люн­ків. Він мав на­мір ку­пи­ти ді­лян­ку зем­лі, щоб збу­ду­ва­ти ха­ту й осе­ли­ти­ся в Ук­ра­їн ­ і. 1860 р. вий­шло дру­ком но­ве ви­дан­ня «Коб­за­ря». Ра­да Ака­де­мії ми­с­тецтв прис­во­ї­ла Т. Шев­чен­ко­ві зван­ня ака­де­мі­ка гра­ві­ру­ван­ня. Поет дбав про по­ши­рен­ня ос­ві­ти се­ред на­ро­ду, тож 1861 р. ви­дав під­руч­ник для не­діль­них шкіл «Бук­варь юж­но­рус­ский». На по­чат­ку 1861 р. по­ет зах­во­рів. Т. Шев­­чен­ко помер 10 бе­рез­ня 1861 р. Його було по­хо­ва­но спо­чат­ку на Смо­лен­сько­му кла­до­ви­щі в Пе­тер­бур­зі. Дру­зі Т. Шев­чен­ка від­ра­зу ж по­ча­ли кло­по­та­ти­ся, щоб ви­ко­на­ти по­е­тів за­по­ віт і по­хо­ва­ти йо­го в Ук­ра­ї­ні. 26 квіт­ня 1861 р. до­мо­ви­ну з ті­лом Т. Шев­ченка по­їз­дом по­вез­ли до Мос­кви. В Ук­ра­ї­ну тру­ну вез­ли кінь­ми. Уп­ро­довж усі­єї по­до­ро­жі лю­ди про­вод­жа­ли Коб­за­ря в ос­тан­ню путь, щоб по­хо­ва­ти «на Вкра­ї­ ні ми­лій». Спо­чат­ку прах Т. Шев­чен­ка при­вез­ли до Ки­є­ва, а по­тім пе­реп­ра­ви­ ли па­роп­ла­вом до Ка­не­ва, і тут, на Чер­не­чій го­рі (те­пер Та­ра­со­ва), по­е­та по­хо­ ва­ли 22 трав­ня. 3.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня. 1. Та­рас Шев­чен­ко за­кін­чив Ака­де­мію мис­тецтв у А Ки­єв ­і В Хар­ко­ві Б Віль­ні Г Пе­тер­бур­зі 2. Для ви­ку­пу Т. Шев­чен­ка з крі­пац­тва бу­ло ви­ру­че­но гро­ші за пор­т­рет із зоб­ра­ жен­ням А М. Ві­єль­гор­сько­го В В. Жу­ков­сько­го Б О. Ве­не­ці­а­но­ва Г К. Брюл­ло­ва 3.

Ус­та­но­віть від­по­від­ність між датою та подією. Да­та

1 1838 р. 2 1840 р. 3 1846 р. 4 1847 р.

­По­дія

А Б В Г Д

надруковано збірку «Кобзар» арешт Т. Шевченка в Києві викуп із кріпацтва повернення поета із заслання участь у КирилоМефодіївському братстві

4. Пе­ре­ка­жіть най­ці­ка­ві­ші по­дії жит­тя Т. Шев­чен­ка. 5. Роз­ка­жіть про ро­ди­ну поета. 6. Що ви зна­є­те про крі­пац­тво в Ук­ра­їн ­ і? 7. Наз­віть ос­нов­ні пе­рі­о­ди жит­тя та твор­чос­ті Т. Шев­чен­ка. 8. Роз­ка­жіть про жит­тя та твор­чість митця в ро­ки зас­лан­ня. 9. Хто з пред­став­ни­ків ук­ра­їн­ської та ро­сій­ської ін­те­лі­ген­ції ві­діг­рав важ­ли­ву роль у жит­ті Т. Шев­чен­ка?

169

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 10. Які тво­ри поета ви вив­ча­ли в по­пе­ред­ніх кла­сах? Про що во­ни? Про­ци­туй­ те їх. 11. Як пов’яза­ні між со­бою «За­по­віт» Т. Шев­чен­ка й Чер­не­ча го­р а в Ка­не­в і? У від­по­ві­ді ви­ко­рис­тай­те ци­та­ти із «За­по­ві­ту». 12. Роз­ка­жіть про Шев­чен­ка­ху­дож­ни­ка (у роз­по­ві­ді про­ко­мен­туй­те най­ві­до­мі­ ші йо­го ма­ляр­ські ро­бо­ти). Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня.

4.

1. Про­чи­тай­те тво­ри Т. Шев­чен­ка «При­чин­на» і «Гай­да­ма­ки». 2. Під­го­туй­те муль­ти­ме­дій­ну пре­зен­та­цію на те­му «Та­рас Шев­чен­ко — ху­дож­ ник» (за ба­жан­ням).

До речі… Пріз­ви­ще Шев­чен­ко по­хо­дить від за­галь­ної наз­ви швець. Чи зна­є­те ви, хто та­кий швець? Пе­р ег­л янь­т е в інтернеті екс­п рес­у ­р ок «Хто та­к ий швець?» (автор О. Ав­раменко) і дай­те від­по­відь на це запи­тан­ня.

Рання творчість Т. Шевченка 1.

Спочатку про­ч и­т ай­т е ба­л а­д у «При­ч ин­н а» й еле­г ію «Ду­м и мої, думи мої...», а потім їхній огляд. Розка­жіть, чи допомогла ця інформація краще зрозуміти зміст прочитаних тво­рів.

Сю­жет у ба­ла­ді «При­чин­на» (1837) нез­ви­чай­ний і за­гад­ко­вий. У ній на­яв­ні всі ос­нов­ні оз­на­ки ба­ла­ди як лі­те­ра­тур­но­го жан­ру: пох­му­рий ко­ло­рит, каз­ко­во­­фан­тас­тич­ні еле­мен­ти, ро­ман­тич­ний пей­заж, тра­гіч­ний фі­нал. По­ча­ ток ба­ла­ди «Ре­ве та стог­не Дніпр ши­ро­кий...» став на­род­ною піс­нею. Кар­ти­на бу­рі з пер­со­ні­фі­ко­ва­ни­ми об­ра­за­ми (ре­ве, стог­ не) змі­ню­єть­ся кар­ти­ною спо­кій­ної но­чі. Бі­ля гаю блу­кає бі­ла пос­тать — дів­чи­на, котра не вит­ ри­ма­ла роз­лу­ки зі сво­їм ко­ха­ним ко­за­ком, який пі­шов у по­хід. Аби во­на так силь­но не су­му­ва­ла, во­рож­ка зро­би­ла її при­чин­ною (бо­же­віль­ною). З во­ди ви­ри­на­ють ру­сал­ки — ду­ші нех­ре­ще­них ді­тей. Во­ни й за­лос­ко­та­ли дів­чи­ну. А вран­ці по­­ вер­нув­ся ко­зак і, по­ба­чив­ши свою ко­ха­ну мер­т­­­ вою, з го­ря за­кін­чує жит­тя са­мо­губс­тв ­ ом. Смерть дів­чи­ни й ко­за­ка схви­лю­ва­ла все се­ло — їх по­хо­ ва­ли всі­єю гро­ма­дою. По­е­ти­ка ба­ла­ди «При­чин­ на» ба­га­та на на­род­но­по­е­тич­ні ху­дож­ні за­со­би: епі­те­ти (бі­ле лич­ко, ка­рі очі), сим­во­ли (ки­тай­ка, явір, сич, зо­зу­ля) тощо. По­е­зія «Ду­ми мої, ду­ми мої...» (1839) за В. Касіян. Ілюстрація жан­ ром — еле­гія. Еле­гія — вірш жур­ли­во­го зміс­ до балади Т. Шевченка ту. З цьо­го вір­ша по­чи­на­єть­ся збір­ка «Коб­зар». «Причинна» 170

Тарас Шевченко

Ду­ма­ми Т. Шев­чен­ко на­зи­ває свої тво­ри, тоб­то по­е­зія для майс­тра сло­ва — це пе­ре­не­сен­ня на па­пір гли­бо­ких роз­ду­мів про світ, лю­дей, прав­ду, при­чи­ ни зла, сенс бут­тя. На­зи­ва­ю­чи ду­ми діть­ми, кві­та­ми, він на­тя­кає на те, що во­ни йо­му особ­ли­во до­ро­гі. Але чо­му саме ду­ми «ста­ли на па­пе­рі / Сум­ ни­ми ря­да­ми...»? При­чи­на — люд­­ські страж­дан­ня, яких так ба­га­то у сві­ті. Лі­рич­но­го ге­роя хви­лю­ють не тіль­ки свої страж­дан­ня, а й ін­ших лю­дей та всьо­го сус­піль­с­тва. Цей еле­гій­ний твір на по­чат­ку «Коб­за­ря» дає зро­зу­мі­ти, що у сво­їй твор­чос­ті ав­тор не бай­ду­жий до проб­лем то­го­час­но­го сус­піль­с­ тва. У цьо­му ви відразу пе­ре­ко­на­є­те­ся, про­чи­тав­ши тво­ри Т. Шев­чен­ка за шкіль­ною про­­­г­ра­мою. 2.

За­кон­спек­туй­те ма­те­рі­ал про Шев­чен­ко­ві тво­ри на іс­то­рич­ну те­му.

По­е­ма «Та­ра­со­ва ніч» (1838) — пер­ший із ві­до­мих тво­рів Т. Шевчен­ка, у яко­му він звер­нув­ся до по­е­тич­но­го ос­мис­лен­ня іс­то­рич­но­го ми­ну­ло­го Ук­ра­ ї­ни. В ос­но­ві тво­ру — іс­то­рич­на по­дія: пе­ре­мо­га ко­за­ків на чо­лі з Та­ра­сом Фе­до­ро­ви­чем над поль­сько­шля­хет­ським вій­ськом геть­ма­на С. Ко­нец­поль­ сько­го під час се­лян­сько­­ко­заць­ко­го пов­стан­ня 1630 р. Про­тис­тав­лен­ня ге­ро­ їч­но­го ми­ну­ло­го, сво­бо­до­любс­тва, муж­нос­ті й нес­ко­ре­нос­ті учас­ни­ків ви­­ з­воль­но­го на­род­но­го пов­стан­ня при­низ­ли­во­му раб­сько­му ста­но­ви­щу Шев­ чен­ко­вих су­час­ни­ків — про­від­ний мо­тив ці­єї по­е­ми. По­е­ма «Іван Під­ко­ва» (1839) прис­вя­че­на ле­ген­дар­но­му ко­заць­ко­му ва­таж­ку, який во­див сво­їх во­я­ків­­по­б­ра­ти­мів у мор­ські по­хо­ди (Іван Під­ко­ ва — ре­аль­на іс­то­рич­на пос­тать). Цей лі­ро­­е­піч­ний твір скла­да­єть­ся з 2 час­ тин: у пер­шій ос­пі­ва­но ко­заць­кі ча­си в Ук­ра­ї­ні, а в дру­гій без­по­се­ред­ньо зо­­б­ ра­же­но мор­ський по­хід за­по­рож­ців до сто­ли­ці сул­тан­ської Ту­реч­чи­ни — Цар­гра­да. Як­що пер­ша час­ти­на опо­ви­та смут­ком за ми­ну­ли­ми ко­заць­ки­ми ча­са­ми, то дру­га — ве­лич­на й па­фос­на. На тлі гріз­ ної мор­ської сти­хії ко­за­ки спі­ва­ють, ідуть виз­во­ля­ти сво­їх бра­тів із не­во­лі, тож і нас­ трій під­не­се­ний. Мор­ський пей­заж, яск­ра­ ва силь­на осо­бис­тість ко­заць­ко­го ва­таж­ка, фоль­клор­ні еле­мен­ти — оз­на­ки ро­ман­тич­ но­го тво­ру. В ос­но­ві по­е­ми «Гай­да­ма­ки» (1841) — по­дії, пов’яза­ні з гай­да­маць­ким ру­хом в Ук­ра­ї­ні, зок­ре­ма з най­біль­шим пов­стан­ням 1768 р., яке ві­до­ме в іс­то­рії під наз­вою Ко­лі­їв­щи­на (те­ма тво­ру). Ва­таж­ки пов­ стан­ня — Іван Ґон­та й Мак­сим За­ліз­няк (во­ни ж — і го­лов­ні ге­рої тво­ру). Ко­лі­їв­щи­ на бу­ла від­по­від­дю на жор­сто­кі дії кон­фе­ де­ра­тів — поль­ської шлях­ти, яка рі­шу­че О. Сластіон. Ілюстрація до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» вис­ту­па­ла про­ти пра­вос­лав’я. 171

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

По­е­ма має дві сю­жет­ні лі­нії: гай­да­маць­кий рух під про­во­дом Мак­­си­ма За­ліз­ня­ка й ко­хан­ня Ок­са­ни та Яре­ми. Го­лов­ний ге­рой по­е­ми — пов­ста­лий на­род, він кон­кре­ти­зо­ва­ний в ін­ди­ві­ду­аль­них об­ра­зах­­пер­со­на­жах Яре­ми, Ґон­ти, За­ліз­ня­ка, Во­ло­ха, коб­за­ря, за­по­рож­ця тощо. Т. Шев­чен­ко роз­ві­яв міф іс­то­ри­ків про гай­да­ма­ків як роз­бій­ни­ків і ли­хо­ді­їв. Для зма­лю­ван­ня об­ра­ зів За­ліз­ня­ка й Ґон­ти поет ви­ко­рис­тав фоль­клор­ні дже­ре­ла, зок­ре­ма пе­ре­ка­зи й піс­ні. Най­мит Яре­ма (Га­лай­да), став­ши пов­стан­цем, бор­цем за спра­вед­ли­ вість, від­чув, що в бо­роть­бі за во­лю в ньо­го «ви­рос­ли кри­ла, / Що не­ба дос­та­ не, ко­ли по­ле­тить». Ура­жає чис­то­та й гли­би­на йо­го лю­бо­ві до Ок­са­ни — доч­ ки ти­та­ря, яко­го за­ка­ту­ва­ли до смер­ті кон­фе­де­ра­ти. Ми­тець особ­ли­во тон­ко лі­ри­зу­вав ті міс­ця, у яких по­ка­за­но сто­сун­ки за­ко­ха­них, ви­ко­рис­то­ву­ю­чи весь ар­се­нал на­род­но­по­е­тич­них за­со­бів. Ком­по­зи­цій­но по­е­ма скла­да­єть­ся з 2 всту­пів, 10 роз­­ді­лів і епі­ло­гу (розв’яз­ка від­сут­ня). Основ­ні ідеї по­е­ми «Гай­да­ ма­ки» — не­­об­хід­ність пе­ре­гор­ну­ти тра­гіч­ну сто­рін­ку іс­то­рії, по­­су­час­но­му оці­ни­ти ми­ну­ле; зак­лик до єд­нан­ня слов’янсь­ких на­ро­дів; ус­ві­дом­лен­ня то­го, що здо­бут­тя не­за­леж­нос­ті — іде­ал іс­то­рич­но­го роз­вит­ку на­ції; ос­мис­лен­ня мож­ли­во­с­тей ви­рі­шен­ня кон­флік­тів між на­ро­­да­ми­­су­сі­да­ми, іс­то­рич­но­го при­­ми­рен­ня на­ро­дів; склад­ність іс­то­рич­ної до­лі ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду. 3.

Про­чи­тай­те ма­те­рі­ал про іс­то­рію на­пи­сан­ня послання «До Ос­нов’янен­ка» та ху­дож­ні особ­ли­вос­ті цьо­го тво­ру, а потім і сам текст твору.

Пош­тов­хом до на­пи­сан­ня ро­ман­тич­но­­ве­ли­чаль­но­го пос­лан­ня «До Ос­нов’янен­ка» (1839) ста­ла пуб­лі­ка­ція в «Оте­чес­твен­ных за­пис­ках» на­ри­су Г. Квіт­ки­­Ос­нов’янен­ка «Го­ло­ва­тий», який спра­вив на Т. Шев­чен­ка гли­бо­ке вра­жен­ня. По­ет за­о­хо­чу­вав сво­го стар­шо­го поб­ра­ти­ма вис­віт­лю­ва­ти іс­то­ри­ ко­­ге­ро­їч­ну, пат­рі­от­ ич­ну те­ма­ти­ку, спо­ну­кав від­тво­рю­ва­ти в усій сво­їй ве­ли­чі ге­ро­ї­ку ми­ну­ло­го Ук­ра­ї­ни, щоб роз­бу­ди­ти па­сив­них су­час­ни­ків для бо­роть­би за со­ці­аль­не й на­ці­он ­ аль­не роз­крі­па­чен­ня на­ро­ду, не роз­ри­ва­ю­чи вісь без­пе­ рер­в­нос­ті іс­то­рич­но­го ча­су. Пос­лан­ня прой­ня­те на­род­но­по­е­тич­ною сим­во­лі­кою: мі­сяць, ві­тер, чай­ка, степ, мо­ги­ли. Тро­пи та­кож ма­ють фоль­клор­не по­ход­жен­ня: по­рів­нян­ня («Чай­ка скиг­лить лі­та­ю­чи, / Мов за діть­ми пла­че...»), пер­со­ні­фі­ка­ція («На тім сте­пу скрізь мо­ги­ли / Сто­ять та су­му­ють...»), пос­тій­ні епі­те­ти («си­нє мо­ре», «чер­во­ні жу­па­ни», «сла­ва ко­заць­кая»). Усе це до­по­ма­гає на­го­ло­си­ти на іде­ях пос­лан­ня: ми­­ну­ле має да­ти від­по­ві­ді, як вирішити про­бле­ми су­час­нос­ті, щоб діз­на­ти­ся, «Чия прав­да, / чия крив­да / І чиї ми ді­ти»; зак­лик по­е­та ос­пі­ву­ва­ти ге­ро­їч­не ми­ну­ле на­ро­ду; ві­ра в без­смер­тя рід­но­го на­ро­ду, йо­го мо­ви, куль­ту­ри. До Основ’Яненка (1839) Послання (Скорочено)

Б’ють по­ро­ги; мі­сяць схо­дить, Як і пер­ше схо­див... 172

Не­ма Сі­чі, про­пав і той, Хто всім вер­хо­во­див!

Тарас Шевченко

Не­ма Сі­чі; оче­ре­ти У Дніп­ра пи­та­ють: «Дето на­ші ді­ти ді­лись, Де во­ни гу­ля­ють?» Чай­ка скиг­лить лі­та­юч ­ и, Мов за діть­ми пла­че; Сон­це гріє, ві­тер віє На сте­пу ко­за­чім. На тім сте­пу скрізь мо­ги­ли Сто­ять та су­му­ють; Пи­та­ють­ся у буй­но­го: «Де на­ші па­ну­ють? Де па­ну­ють, бен­ке­ту­ють? Де ви за­ба­ри­лись? Вер­ні­те­ся! Ди­ві­те­ся — Жи­та по­хи­ли­лись, Де пас­ли­ся ва­ші ко­ні, Де тир­са шу­мі­ла, Де кров ля­ха, та­та­ри­на Мо­рем чер­во­ні­ла... Вер­ні­те­ся!» — «Не вер­нуть­ся! — Заг­ра­ло, ска­за­ло Си­нє мо­ре. — Не вер­нуть­ся, На­ві­ки про­па­ли!» Прав­да, мо­ре, прав­да, си­нє! Та­кая їх до­ля: Не вер­нуть­ся спо­ді­ва­ні, Не вер­неть­ся во­ля. Не вер­нуть­ся за­по­рож­ці, Не вста­нуть геть­ма­ни, Не пок­ри­ють Ук­ра­ї­ну Чер­во­ні жу­па­ни! Обід­ра­на, си­ро­тою По­над Дніп­ром пла­че; Тяж­ко­важ­ко си­ро­ти­ні, А ніх­то не ба­чить... Тіль­ко во­рог, що смі­єть­ся... Смій­ся, лю­тий вра­же! Та не ду­же, бо все ги­не — Сла­ва не по­ля­же; 4.

Не по­ля­же, а роз­ка­же, Що ді­я­лось в сві­ті, Чия прав­да, чия крив­да І чиї ми ді­ти. На­ша ду­ма, на­ша піс­ня Не вмре, не за­ги­не... От де, лю­де, на­ша сла­ва, Сла­ва Ук­ра­ї­ни! Без зо­ло­та, без ка­ме­ню, Без хит­рої мо­ви, А го­лос­на та прав­ди­ва, Як Гос­по­да сло­во. Чи так, бать­ку ота­ма­не? Чи прав­ду спі­ваю? (...) Спі­вай же їм, мій го­лу­бе, Про Січ, про мо­ги­ли, Ко­ли яку на­си­па­ли, Ко­го по­ло­жи­ли. Про ста­ри­ну, про те ди­во, Що бу­ло, ми­ну­ло... Ут­ни, бать­ку, щоб не­хо­тя На весь світ по­чу­ли, Що ді­я­лось в Ук­ра­їн ­ і, За що по­ги­ба­ла, За що сла­ва ко­заць­кая На всім сві­ті ста­ла! Ут­ни, бать­ку, ор­ле си­зий! Не­хай я зап­ла­чу, Не­хай свою Ук­ра­ї­ну Я ще раз по­ба­чу, Не­хай ще раз пос­лу­хаю, Як те мо­ре грає, Як дів­чи­на під вер­бою Гри­ця зас­пі­ває. Не­хай ще раз ус­міх­неть­ся Сер­це на чу­жи­ні, По­ки ля­же в чу­жу зем­лю, В чу­жій до­мо­ви­ні.

За­пи­шіть виз­на­чен­ня терміна «пос­лан­ня» як лі­те­ра­тур­но­го жан­ру в зо­шит.

173

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Теорiя лiтератури  ня — вірш, на­пи­са­ний у фор­мі звер­нен­ня до пев­ної ре­аль­ної осо­би («До Пос­лан­ Ос­нов’янен­ка»), іно­ді — до ба­га­тьох осіб («І мер­твим, і жи­вим, і не­на­рож­ден­ним...»). Зміст вір­шо­вих пос­лань мо­же бу­ти най­різ­но­ма­ніт­ні­шим: від друж­ньо­го об­мі­ну дум­ ка­ми до по­лі­тич­них дек­ла­ра­цій, фі­ло­соф­ських уза­галь­нень, ес­те­тич­них прог­рам. Цей жанр ши­ро­ко пред­став­ле­ний в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

5.

1. Ко­заць­кий мор­ський по­хід на Цар­град — мо­тив тво­ру А «Гай­да­ма­ки» В «Іван Під­ко­ва» Б «Та­ра­со­ва ніч» Г «До Ос­нов’янен­ка» 2. На­рис «Го­ло­ва­тий» став пош­тов­хом для на­пи­сан­ня тво­ру А «Ду­ми мої, ду­ми мої...» Б «До Ос­нов’янен­ка» В «Гай­да­ма­ки» Г «При­чин­на» 3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між жанром твору та його сюжетним елементом. Жанр твору

1 2 3 4

по­е­ма еле­гія ба­ла­да пос­лан­ня

Сю­жет­ний еле­мент

А Б В Г Д

«За­по­віт» «При­чин­на» «Гай­да­ма­ки» «До Ос­нов’янен­ка» «Ду­ми мої, ду­ми мої...»

4. Які каз­ко­во­­фан­тас­тич­ні (мі­фо­ло­гіч­ні) еле­мен­ти на­яв­ні у тво­рі Т. Шев­чен­ка «При­чин­на»? 5. Роз­крий­те зна­чен­ня об­ра­зу дум у тво­рі Т. Шев­чен­ка «Ду­ми мої, ду­ми мої...». У чо­му по­ля­гає еле­гій­ність цьо­го вір­ша? 6. Хто го­лов­ний ге­рой по­е­ми Т. Шев­чен­ка «Та­ра­со­ва ніч»? Який про­від­ний мо­тив цьо­го тво­ру? 7. Чо­му пер­ша час­ти­на по­е­ми Т. Шев­чен­ка «Іван Під­ко­ва» має сум­не зву­чан­ня, а дру­га — ве­лич­не? 8. До­ве­діть, що по­е­ма Т. Шев­чен­ка «Гай­да­ма­ки» — ро­ман­тич­ний твір. 9. Оха­рак­те­ри­зуй­те об­ра­зи гай­да­маць­ких ва­таж­ків. 10. Які ком­по­зи­цій­ні особ­ли­вос­ті має по­е­ма «Гай­да­ма­ки»? 11. Ви­пи­шіть із лі­рич­но­го всту­пу до ба­ла­ди «При­чин­на» прик­ла­ди ху­дож­ніх за­со­бів. По­мір­куй­те, яку роль во­ни ви­ко­ну­ють у тво­рі. 12. Роз­крий­те зна­чен­ня сим­во­лів пос­лан­ня Т. Шев­чен­ка «До Ос­но­в’я­нен­ка»: чай­ ки, сте­пу, віт­ру, мі­ся­ця.

174

Тарас Шевченко 6.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Під­го­туй­те­ся до ви­раз­но­го чи­тан­ня пос­лан­ня Т. Шев­чен­ка «До Ос­но­в’янен­ка».

Сон («У всЯкого своЯ долЯ...») (1844) 1.

Оп­ра­цюй­те лі­те­ра­тур­но­кри­тич­ний ма­те­рі­ал до по­е­ми «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля...»).

На по­чат­ку 1844 р. в Мос­кві, по­вер­та­ю­чись з Ук­ра­ї­ни до Пе­тер­бур­га з ме­тою за­кін­чи­ти Ака­де­мію мис­тецтв, Т. Шев­чен­ко на­пи­сав вірш «Чиг­ри­не, Чиг­ри­не…». Про­те вра­жень і вис­нов­ків від по­ба­че­но­го в по­е­та бу­ло стіль­ки, що він ви­рі­шив на­пи­са­ти ве­ли­кий твір­­у­за­галь­нен­ня, що вик­ри­ває по­лі­тич­ний уст­рій цар­ської Ро­сії. Так з’явив­ся ше­девр по­лі­тич­ної са­ти­ри в новій укра­ їнській літературі— по­е­ма «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля...»). Ав­тор­ський під­за­го­ло­вок — ко­ме­дія — ука­зує не лише на жанр тво­ру, а й на спосіб ві­доб­ра­жен­ня дій­снос­ті в ньо­му. Те­ма по­е­ми — зоб­ра­жен­ня справ­жньої су­ті ро­сій­сько­го ім­пер­сько­го ре­жи­му. Щоб ху­дож­ньо вис­ло­ви­ти у творі ба­га­тог­ран­ну проб­ле­ма­ти­ку — за­суд­жен­ня са­мо­дер­жавс­тва та крі­пос­ниц­тва в Ро­сій­ській ім­пе­рії, вір­но­під­данс­тва й амо­ раль­нос­ті зем­ля­ків­­пе­ре­вер­тнів, Т. Шев­чен­ко використав при­йо­м сну (фрес­ко­ва бу­до­ва). Са­ме та­кий ком­по­зи­цій­ний при­йом (по­до­рож уві сні) дав мож­ли­вість ав­то­ ро­ві у від­нос­но не­ве­ли­ко­му тво­рі зоб­ра­зи­ти ши­ро­ку па­но­ра­му жит­тя в то­го­час­ ній Ро­сії. В ос­но­ві ком­по­зи­ції по­е­ми — 4 час­ти­ни (хо­ча на роз­ді­ли ав­тор твір не по­ді­ляє): вступ і 3 час­ти­ни — зоб­ра­жен­ня Ук­ра­їн ­ и, Си­бі­ру й Пе­тер­бур­га. Пер­ші два ряд­ки всту­пу зву­чать іро­ніч­но (при­га­дай­те, що та­ке іро­нія, цей са­ти­рич­ний за­сіб ви вив­ча­ли у 8 кла­сі): «У вся­ко­го своя до­ля / І свій шлях ши­ро­кий...», але те, що це іро­нія, стає зро­зу­мі­ло чи­та­че­ві з таких ряд­ків: Той му­рує, той руй­нує, Той не­си­тим оком За край сві­та за­зи­рає, Чи не­ма кра­ї­ни, Щоб за­гар­бать і з со­бою Взять у до­мо­ви­ну.

Не ли­ше по­ча­ток, а й май­же вся вступ­на час­ти­на про­ни­за­на тон­кою іро­ні­єю, во­на зву­чить чи не в кож­но­му ху­дож­ньо­му за­со­бі (епі­тет, ме­та­фо­ра, ана­фо­ра): А той, щед­рий та роз­кош­ний, Все хра­ми му­рує; Та оте­чес­тво так лю­бить, Так за ним бід­кує, Так із йо­го, сер­деш­но­го, Кров, як во­ду, то­чить!..

А ось ос­тан­ній ря­док зву­чить уже з від­кри­тою не­на­вис­тю — сар­кас­тич­но: «Кров, як во­ду, то­чить!..» 175

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Як­що у вір­ші «Чиг­ри­не, Чиг­ри­не…» Т. Шев­ чен­ко вво­дить об­раз юро­ди­во­го, то в по­е­мі «Сон» лі­рич­ний ге­рой пос­тає в ін­шій іпос­та­сі — у бур­ лес­кній мас­ці прос­та­ка. При­га­дай­те цей об­раз у всту­пі до «Гай­да­ма­ків», пе­рі­о­дич­но ав­тор одя­ гає мас­ку се­ля­ни­на­прос­та­ка й у по­е­мі «Сон»: у всту­пі, по­тім у пе­тер­бур­зько­му епі­зо­ді — звід­ си й се­лян­­ська ма­не­ра опо­ві­ді (Пе­тер­бург — го­род на бо­ло­ті, у ца­ря Пет­ра І «якимсь лис­ том / Го­ло­ва по­ви­та»). Са­ме прос­та­ко­ві вда­ єть­ся осяг­ну­ти іс­ти­ну, яку не­ з­дат­ні по­ба­чи­ти вче­ні й цар­ські вель­мо­жі. Мас­ку­ван­ня та фор­ма сну роз­ши­ри­ли мож­ ли­вос­ті зоб­ра­зи­ти ши­ро­ку па­но­ра­му Ро­сій­ської ім­пе­рії. Фан­тас­тич­ний по­літ опо­ві­да­ча за со­вою пе­ре­но­сить чи­та­ча з Ук­ра­ї­ни в Си­бі­р, а звід­ти — В. Касіян. Ілюстрація до Пе­тер­бур­га. Здав­на на­ш на­ро­д сприй­має до поеми Т. Шевченка «Сон» со­ву як ві­що­го пта­ха, який на­к­ли­кає смерть, цей («У всякого своя доля…») об­раз ні­би на­ві­ює три­во­гу. Справ­ді, про­лі­та­ю­чи над Ук­ра­ї­ною, лі­рич­ний ге­рой ми­­­лу­єть­ся теп­лим пей­за­жем, який вик­ли­кає в чи­та­ча ра­дість й ес­те­тич­не за­до­во­лен­ня, але не­на­дов­го, ад­же ча­рів­на при­ро­да різ­ко кон­трас­тує з кар­ти­на­ми жит­тя прос­тих лю­дей:

Он глянь, у тім раї, що ти по­ки­да­єш, Ла­та­ну сви­ти­ну з ка­лі­ки зні­ма­ють, (...) бо ні­чим обуть Кня­жат не­до­рос­лих (...).

А най­більш тра­гіч­но та кон­трас­тно зву­чать ряд­ки про ба­га­ту й роз­кіш­ну кар­ти­ну ук­ра­їн­ської при­ро­ди: (…) під ти­ном Опух­ла ди­ти­на, го­лод­неє мре, А ма­ти пше­ни­цю на пан­щи­ні жне.

У по­е­мі «Сон» Т. Шев­чен­ко ви­ко­рис­тав при­йом кон­трас­ту (різ­ко­го про­ тис­тав­лен­ня рис ха­рак­те­ру, влас­ти­вос­тей пред­ме­тів чи явищ): ча­рів­ний пей­заж і стра­хіт­ли­ві кар­ти­ни зли­год­нів пок­рі­па­че­но­го на­ро­ду; ди­ти­на хлі­бо­ро­ба, яка не має й шмат­ка хлі­ба, хо­ча нав­ко­ло не­о­зо­рі по­ля пше­ни­ці. Да­лі спос­те­рі­га­є­мо не літ­ній, а зи­мо­вий пей­заж, який уже не кон­т­рас­тує з опи­сом жит­тя на­ро­ду, а, нав­па­ки, під­си­лює йо­го, бу­ду­чи спів­­звуч­ним із ним: на тлі хо­лод­ної пус­те­лі чу­ти гул кай­да­нів багатьох ти­ся­ч лю­дей, за­сл ­ а­них у Си­бір на ка­тор­жн ­ і ро­бо­ти. Хто та­кий цар во­лі, про яко­го уро­чис­то го­во­рить опо­ві­дач? А меж ни­ми, за­пек­ли­ми, В кай­да­ни уб­ра­ний Цар всес­віт­ній! Цар во­лі, цар, Штем­пом увін­ча­ний!

176

В му­ці, в ка­тор­зі не про­сить, Не пла­че, не стог­не! Раз доб­ром наг­рі­те сер­це Вік не про­хо­ло­не!

Тарас Шевченко

Дос­лід­ник твор­чос­ті Т. Шев­чен­ка Ю. Іва­кін заз­на­чає, що в об­раз ца­ря во­лі вкла­де­но щось біль­ше, аніж мо­же вміс­ти­ти об­раз дво­ря­ни­на із Се­нат­ ської пло­щі, це об­раз ве­ли­чез­ної уза­галь­ню­валь­ної си­ли: ад­же ві­до­мо, що де­каб­рис­тів не тав­ру­ва­ли роз­пе­че­ним за­лі­зом, а Шев­чен­ків «цар во­лі (...), / Штем­пом увін­ча­ний...». Цей об­раз ото­тож­не­ний із Хрис­том, ро­зіп’ятим між дво­ма роз­бій­ни­ка­ми, у ньо­го від тер­но­во­го він­ця ра­ни, які на­га­ду­ють слі­ди від при­пі­кан­ня ме­та­лом. У тре­тій час­ти­ні по­е­ми лі­рич­ний ге­рой пе­ре­но­сить­ся до Пе­тер­бур­га — міс­та, збу­до­ва­но­го на кіс­тках ко­за­ків. Ду­ші по­мер­лих на бу­дів­ниц­тві сто­ли­ці сим­во­лі­зу­ють бі­лі пта­хи (бі­лий птах — сим­вол Но­во­го За­по­ві­ту, уо­соб­лен­ня Свя­то­го Ду­ха), а од­на з пта­шок сим­во­лі­зує Пав­ла По­лу­бот­ка, яко­го ду­же по­ва­жав Т. Шев­чен­ко. Ав­тор по­е­ми під­дає різ­ко­му вис­мі­ю­ван­ню сво­го зем­ля­ка, яко­го зус­трів пе­ред цар­ським па­ла­цом. Цей дріб­ний чи­нов­ник­­ха­бар­ник від­цу­рав­ся рід­ної мо­ви, так і не нав­чив­шись лі­те­ра­тур­ної ро­сій­­ської — тут сур­жик є за­со­бом ха­рак­те­рис­ти­ки ге­роя, глу­зу­ван­ня з ньо­го: (…) «Так як же ти Й го­во­рить не вмі­єш По­здеш­не­му?» (...)

Ни­щів­ній кри­ти­ці під­ля­га­ють у Т. Шев­чен­ка й ін­ші ук­ра­їн­ці­­за­п­ро­дан­ці, яких у Пе­тер­бур­зі ба­га­то: Ук­ра­ї­но! Ук­ра­ї­но! Оце твої ді­ти, Твої кві­ти мо­ло­дії, Чор­ни­лом по­ли­ті.

Мос­ков­ською бле­ко­тою В ні­мець­ких теп­ли­цях Заг­лу­ше­ні!.. (...)

Для вик­рит­тя зви­род­ні­лос­ті й за­жер­ли­вос­ті па­нів­ної вер­хів­ки Т. Шев­чен­ ко ви­ко­рис­то­вує різ­ні са­ти­рич­ні за­со­би, а най­біль­ше — сар­казм: він на­ді­ляє па­нів емо­цій­но­­о­цін­ни­ми епі­те­та­ми — пи­ка­ті, пу­за­ті, по­рів­нян­ням — мов ка­ба­ни го­до­ва­ні, на­зи­ває їх блю­до­ли­за­ми. Їх­ню суть роз­кри­ває гро­тес­кна кар­ти­ на. У цьо­му епі­зо­ді уза­галь­не­но дер­жав­но­­бю­рок­ра­тич­ну ма­ши­ну ім­пе­рії, її по­лі­тич­ний уст­рій, у яко­му ви­рі­шаль­ним є ку­лак. Сар­кас­тич­ни­ми ко­мен­та­ ря­ми лі­рич­ний ге­рой на­ді­ляє ца­ри­цю, на­зи­ва­ю­чи її ця­цею, він роз­ча­ро­ва­ ний, бо ра­ні­ше по­ві­рив її вір­ше­ма­зам, опи­сує її зов­ніш­ність, уда­ю­чись до ка­ри­ка­ту­ри — са­ти­рич­но­го за­со­бу: «Мов опе­ньок за­су­ше­ний, / Тон­ка, дов­го­ но­га...» З осу­дом ста­вить­ся опо­ві­дач до Пет­ра І та Ка­те­ри­ни ІІ, які зруй­ну­ва­ ли За­по­розь­ку Січ і зап­ро­ва­ди­ли крі­пац­тво: Це той пер­вий, що роз­пи­нав На­шу Ук­ра­ї­ну, А вто­рая до­ка­на­ла Вдо­ву си­ро­ти­ну.

Гро­тес­ко­вим є й кін­це­вий епі­зод по­е­ми, у яко­му від без­глуз­до­го кри­ку ца­ря про­ва­лю­єть­ся під зем­лю йо­го че­лядь, без якої він стає жа­лю­гід­ним, без­ си­лим і сміш­ним, са­ме в цей мо­мент роз­кри­ва­єть­ся при­мар­на си­ла ца­риз­му. 177

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

І. Фран­ко наз­вав по­ем ­ у «Сон» «смі­ли­вим ма­ні­фес­том сло­ва про­ти тем­но­го царс­тва», «пер­шим у Ро­сії смі­ли­вим і пря­мим уда­ром на гниль і неп­рав­ду крі­пац­тва». Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті з те­о­рії лі­те­ра­ту­ри й за­пи­шіть у зо­шит виз­на­чен­ня но­вих для вас тер­мі­нів.

2.

Теорiя лiтератури Сар­казм, гро­теск, ка­ри­ка­ту­ра — це за­со­би са­ти­ри. Сарказм (від грецьк. sar­kas­mos — тер­зан­ня) — їд­ка, вик­ри­валь­на, особ­ли­во  дош­куль­на нас­міш­ка, спов­не­на край­ньої не­на­вис­ті й гнів­но­го пре­зир­с­тва. Сар­казм, на від­мі­ну від іро­нії, ви­ра­жа­єть­ся пря­мо й не має под­вій­но­го, при­хо­ва­но­го зна­чен­ня. Сар­кас­тич­но зву­чать та­кі ряд­ки по­е­ми: А бра­тія мов­чить со­бі, Вит­рі­щив­ши очі! Як яг­ня­та. «Не­хай, — ка­же, — Мо­же, так і тре­ба».

На раб­ську за­я­ву «бра­тії» лі­рич­ний ге­рой, спов­не­ний обу­рен­ня, сар­кас­тич­но від­ по­ві­дає: «Так і тре­ба!»  (від іт. grot­tа — пе­че­ра, грот) — са­ти­рич­ний ху­дож­ній при­йом у лі­те­ра­ Гро­теск ту­рі, зас­но­ва­ний на яв­но­му спот­во­рен­ні, пе­ре­біль­шен­ні чи при­мен­шен­ні зоб­ра­жу­ва­но­го, на по­єд­нан­ні різ­них кон­трас­тів: фан­тас­тич­но­го з ре­аль­ним, тра­гіч­но­го з ко­міч­ним. Гро­теск — найви­щий сту­пінь ко­міч­но­го. Пе­ре­чи­тай­те сце­ну «ге­не­раль­но­го мор­до­би­ тія» (так наз­вав її І. Фран­ко), яку вва­жа­ють кла­сич­ним зраз­ком гро­тес­ку, ад­же в ній зоб­ра­же­но й пе­ре­біль­шен­ня, і кон­т­раст тра­гіч­но­го та ко­міч­но­го. Ка­ри­кату­ра (від іт. ca­ri­ca­re — пе­ре­біль­шу­ва­ти) — са­ти­рич­ний ма­лю­нок за­гос­тре­ но­го кри­тич­но­­вик­ри­валь­но­го ха­рак­те­ру; пе­ре­нос­но­сміш­не нас­лі­ду­ван­ня, пе­рек­ру­ чу­ван­ня ори­гі­на­лу. От­же, ка­ри­ка­ту­ра пов’яза­на із зо­ро­ви­ми об­ра­за­ми: А в го­ро­дах, мов жу­рав­лі, За­мош­тру­ва­ли мос­ка­лі; На­го­до­ва­ні, обу­ті І кай­да­на­ми оку­ті, Мош­тру­ють­ся…

По­­о­соб­ли­во­му ка­ри­ка­тур­но зоб­ра­же­но в по­е­мі ца­ри­цю: Мов опе­ньок за­су­ше­ний, Тон­ка, дов­го­но­га, Та ще, на ли­хо, сер­деш­не, Хи­та го­ло­вою.

Звер­ніть ува­гу, аби під­си­ли­ти не­га­тив у зма­лю­ван­ні ца­ри­ці, ав­тор ви­ко­рис­то­вує при­йом, що по­ля­гає в по­ру­шен­ні уз­год­жен­ня імен­ни­ка з прик­мет­ни­ком за ро­до­вою оз­на­кою: ца­ри­ця­­не­бо­га — тон­ка, дов­го­но­га, але сер­деш­не. У по­е­мі «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля…») Т. Шев­чен­ко вда­єть­ся до умов­нос­ті. У лі­­  ність — це не­то­тож­ність об­ра­зу до від­по­від­ного об’єк­та зоб­ра­жен­ня, те­ра­ту­рі умов­ ха­рак­тер­на для ін­шої дій­с­нос­ті, сфор­мо­ва­ної в про­це­сі твор­чос­ті. Цей при­йом по­ля­гає у сві­до­мо­му по­ру­шен­ні прав­до­по­діб­нос­ті з ме­тою зро­би­ти зри­мим те, що з яко­ї­­не­ будь при­чи­ни не мо­же бу­ти наз­ва­не пря­мо. Зоб­ра­жен­ня по­ба­че­но­го як сну і є ху­дож­ ньою умов­ніс­тю в по­е­мі Т. Шев­чен­ка.

178

Тарас Шевченко  Кон­траст — про­тис­тав­лен­ня або зіс­тав­лен­ня явищ чи по­нять, нап­рик­лад: роз­ кіш­на при­ро­да Ук­ра­ї­ни й жах­ли­ве жит­тя пок­рі­па­че­но­го на­ро­ду. 3.

Прочитайте поему Т. Шевченка «Сон».

4.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня. 1. За ро­до­вою ха­рак­те­рис­ти­кою твір Т. Шев­чен­ка «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля…») В лі­ро­­е­піч­ний А епіч­ний Г дра­ма­тич­ний Б лі­рич­ний 2. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між художнім засобом і прикладом із твору. Художній засіб

Приклад із твору

1 оксиморон 2 тавтологія 3 порівняння 4 персоніфікація

А Б

«І в темній темниці… / Голодом за­му­чив...» «Так із його, сердешного, / Кров, як воду, точить!..» В «Тополі по волі… / Розмовляють з полем». Г А той нишком у куточку / Гострить ніж на брата». Д «На той остатній Страшний суд / Мертвці за правдою встають».

3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між засобом творення комічного і прикладом із твору. Засіб творення комічного

1 2 3 4

іронія сарказм гротеск карикатура

Приклад із твору

А

«…Стоїть собі, / Голову понурив, / Сі­ромаха. Де ж ділася / Медвежа натура? / Мов ко­шеня, такий чудний». Б «Так оцето та богиня!.. / А я, дурний, не ба­чивши / Тебе, цяце, й разу, / Та й по­вірив тупорилим / Твоїм віршемазам». В «Лечу, лечу, а вітер віє, / Передо мною сніг біліє, / Кругом бори та болота, / Туман, туман і пустота». Г «У всякого своя доля / І свій шлях широкий...» Д «Царицянебога, / Мов опеньок засушений, / Тонка, довгонога, / Та ще, на лихо, сердешне, / Хита головою».

4. До­ве­діть, що пер­ші два ряд­ки по­е­ми зву­чать іро­ніч­но. 5. Що сим­во­лі­зує в по­е­мі со­ва? 6. Про­чи­тай­те ури­вок, у яко­му зоб­ра­же­но ук­ра­їн­ський пей­заж. Які фоль­клор­ні еле­мен­ти ав­тор ви­ко­рис­тав у ньо­му? 7. Роз­тлу­мач­те об­раз ца­ря во­лі.

179

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 8. Знай­діть і про­чи­тай­те епі­зод, у яко­му лі­рич­ний ге­рой не ли­ше опо­ві­дає про по­ба­че­не, а й без­по­се­ред­ньо бе­ре участь у по­ді­ях. Оха­рак­те­ри­зуй­те йо­го по­ве­дін­ку. 9. Як на­зи­ва­ють різ­но­вид лек­си­ки, до яко­го на­ле­жать та­кі сло­ва: пель­ка, не­до­би­ток, пу­за­тий, блю­до­ли­зи, дур­ний, ту­по­ри­лий, пи­ка­тий, пи­ка? З якою ме­тою їх ви­ко­рис­то­вує ав­тор? 10. Чо­му І. Фран­ко наз­вав по­е­му «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля...») «сміливим маніфестом слова проти темного царства»? 11. По­мір­куй­те, чо­му на роль лі­рич­но­го ге­роя Т. Шев­чен­ко об­рав се­ля­ни­ напрос­та­ка. 12. По­ді­літь по­е­му «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля...») на час­ти­ни та до­бе­ріть до кож­ної з них за­го­ло­вок. Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня.

5.

Вив­чіть на­пам’ять ури­вок із по­ем ­ и Т. Шев­чен­ка «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля...») (не мен­ше 40 ряд­ків).

Про­чи­тай­те по­е­му Т. Шев­чен­ка «Кав­каз».

1.

КАВ­КАЗ (1845)

Поема Иск­рен­не­му мо­е­му Яко­ву де Баль­ме­ну

Кто дастъ гла­вh мо­hй во­ду, И оче­сhмъ мо­имъ ис­точ­никъ слhзъ, И пла­чу­ся и день и нощь о по­би­hн­ныхъ... Ие­ре­мии. Гла­ва 9, стих 1

За го­ра­ми го­ри, хма­рою по­ви­ті, За­сі­я­ні го­рем, кро­вію по­ли­ті. Спо­кон­ві­ку Про­ме­тея Там орел ка­рає, Що день Бо­жий доб­рі реб­ра Й сер­це роз­би­ває. Роз­би­ває, та не вип’є Жи­ву­щої кро­ві — Во­но зно­ву ожи­ває І смі­єть­ся зно­ву. Не вми­рає ду­ша на­ша, Не вми­рає во­ля. І не­си­тий не ви­ор ­е На дні мо­ря по­ле. Не скує ду­ші жи­вої І сло­ва жи­во­го. 180

Не по­не­се сла­ви Бо­га, Ве­ли­ко­го Бо­га. Не нам на прю з То­бою ста­ти! Не нам ді­ла Твої су­дить! Нам тіль­ко пла­кать, пла­кать, пла­кать І хліб на­сущ­ний за­мі­сить Кро­ва­вим по­том і сль­о­за­ми. Ка­ти зну­ща­ють­ся над на­ми, А прав­да на­ша п’яна спить. Ко­ли во­на про­ки­неть­ся? Ко­ли од­по­чи­ти Ля­жеш, Бо­же, утом­ле­ний? І нам да­си жи­ти! Ми ві­ру­єм Тво­їй си­лі І ду­ху жи­во­му. Вста­не прав­да! вста­не во­ля!

Тарас Шевченко

І То­бі од­но­му По­мо­лять­ся всі язи­ки Во­ві­ки і ві­ки. А по­ки що те­чуть рі­ки, Кро­ва­вії рі­ки! За го­ра­ми го­ри, хма­рою по­ви­ті, За­сі­я­ні го­рем, кро­вію по­ли­ті. Отам­то ми­лос­ти­вії ми Не­на­го­до­ва­ну і го­лу Зас­ту­ка­ли сер­деш­ну во­лю Та й ць­ку­є­мо. Ляг­ло кос­ть­ми Лю­дей муш­т­ро­ва­них чи­ма­ло. А сль­оз, а кро­ві? На­по­їть Всіх ім­пе­ра­то­рів би ста­ло З діть­ми і вну­ка­ми, вто­пить В сль­о­зах удов’їх. А ді­во­чих, Про­ли­тих тай­но се­ред но­чі! А ма­тер­них га­ря­чих сль­оз! А бать­ко­вих ста­рих, кро­ва­вих, Не рі­ки — мо­ре роз­ли­лось, Ог­нен­не мо­ре! Сла­ва! Сла­ва! Хор­там, і гон­чим, і пса­рям, І на­шим ба­тюш­кам­ца­рям Сла­ва. І вам сла­ва, си­ні го­ри, Кри­гою оку­ті. І вам, ли­ца­рі ве­ли­кі, Бо­гом не за­бу­ті. Бо­рі­те­ся — по­бо­ре­те, Вам Бог по­ма­гає! За вас прав­да, за вас сла­ва І во­ля свя­тая! Чу­рек1 і сак­ля2 — все твоє, Во­но не про­ше­не, не да­не, Ніх­то й не возь­ме за своє, Не по­ве­де те­бе в кай­да­нах. А в нас!.. На те пись­мен­ні ми, Чи­та­єм Бо­жії гла­го­ли!.. 1 Чурек

Г. Моро. Прометей. 1868 р.

І од гли­бо­[ко]ї тюр­ми Та до ви­со­ко­го прес­то­ла — Усі ми в зо­ло­ті і го­лі. До нас в на­у­ку! ми нав­чим, По­чо­му хліб і сіль по­чім! Ми хрис­ти­ян ­ е; хра­ми, шко­ли, Усе доб­ро, сам Бог у нас! Нам тіль­ко сак­ля очі ко­ле: Чо­го во­на сто­їть у вас, Не на­ми да­на; чом ми вам Чу­рек же ваш та вам не ки­нем, Як тій со­ба­ці! Чом ви нам Пла­тить за сон­це не по­вин­ні! Та й тіль­ко ж то! Ми не по­га­не, Ми нас­то­я­щі хрис­ти­я­не, Ми ма­лим си­ті!.. А за­те! Як­би ви з на­ми под­ру­жи­ли, Ба­га­то б де­чо­му нав­чи­лись! У нас же й сві­та, як на те — Од­на Си­бір не­іс­хо­ди­ма, А тюрм! а лю­ду!.. Що й лі­чить! Од мол­до­ва­ни­на до фіна На всіх язи­ках все мов­чить, Бо бла­го­де­нс­ твує! У нас Свя­тую Біб­лію чи­тає Свя­тий чер­нець і на­у­чає,

— прісний хліб кавказьких горців.

2 Сакля — житло горців.

181

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Що цар який­сьто сви­ні пас Та друж­ню жін­ку взяв до се­бе, А дру­га вбив. Те­пер на не­бі. От ба­чи­те, які у нас Си­дять на не­бі! Ви ще тем­ні, Свя­тим хрес­том не прос­ві­щен­ні, У нас нав­чіть­ся!.. В нас де­ри, Де­ри та дай, І прос­то в Рай, Хоч і рід­ню всю за­бе­ри! У нас! чо­го ­то ми не вмі­єм? І зо­рі лі­чим, греч­ку сі­єм, Фран­цу­зів ла­єм. Про­да­єм Або у кар­ти прог­ра­єм Лю­дей... не нег­рів... а та­ких, Та­ки хре­ще­них... но прос­тих. Ми не гіш­па­ни; крий нас, Бо­же, Щоб кра­де­не пе­ре­ку­пать, Як ті жи­ди. Ми по за­ко­ну!.. По за­ко­ну апос­то­ла Ви лю­би­те бра­та! Су­єс­ло­ви, ли­це­мі­ри, Гос­по­дом прок­ля­ті. Ви лю­би­те на бра­то­ві Шку­ру, а не ду­шу! Та й лу­пи­те по за­ко­ну Доч­ці на ко­жу­шок, Байс­трю­ко­ві на при­да­не, Жін­ці на па­тин­ки. Со­бі ж на те, що не зна­ють Ні ді­ти, ні жін­ка! За ко­го ж Ти ро­зіп’яв­ся, Хрис­те, Си­не Бо­жий? За нас, доб­рих, чи за сло­во Іс­ти­ни... чи, мо­же, Щоб ми з Те­бе нас­мі­я­лись? Во­но ж так і ста­лось. Хра­ми, кап­ли­ці, і іко­ни, І став­ни­ки, і мір­ри дим, І пе­ред об­ра­[зо]м Тво­їм Не­у­том­лен­ниє пок­ло­ни. За кра­жу, за вой­ну, за кров, 2.

182

Щоб брат­ню кров про­ли­ти, про­сять І по­тім в дар То­бі при­но­сять З по­жа­ру вкра­де­ний пок­ров!! Прос­ві­ти­лись! та ще й хо­чем Дру­гих прос­ві­ти­ти, Сон­це прав­ди по­ка­за­ти Слі­пим, ба­чиш, ді­тям!.. Все по­ка­жем! тіль­ко дай­те Се­бе в ру­ки взя­ти. Як і тюр­ми му­ро­ва­ти, Кай­да­ни ку­ва­ти, Як і но­сить!.. і як плес­ти Кну­ти уз­ло­ва­ті — Всь­ом ­ у нав­чим; тіль­ко дай­те Свої си­ні го­ри Ос­тат­нії... бо вже взя­ли І по­ле, і мо­ре. І те­бе заг­на­ли, мій дру­же єди­ний, Мій Яко­ве доб­рий! Не за Ук­ра­їн ­ у, А за її ка­та до­ве­лось про­лить Кров доб­ру, не чор­ну. До­ве­лось за­пить З мос­ков­сь­кої ча­ші мос­ков­сь­ку от­ру­ту! О дру­же мій доб­рий! дру­же не­за­бу­тий! Жи­вою ду­шею в Ук­рай­ні ви­тай, Лі­тай з ко­за­ка­ми по­над бе­ре­га­ми, Розк­ри­ті мо­ги­ли в сте­пу на­зи­рай. Зап­лач з ко­за­ка­ми дріб­ни­ми сль­оз­ а­ми І ме­не з не­во­лі в сте­пу виг­ля­дай. А по­ки що мої ду­ми, Моє лю­те го­ре Сі­я­ти­му — не­хай рос­туть Та з віт­ром го­во­рять. Ві­тер ти­хий з Ук­ра­їн ­и По­не­се з ро­сою Мої ду­ми аж до те­бе!.. Брат­нь­ою сль­оз­ ою Ти їх, дру­же, при­ві­та­єш, Ти­хо про­чи­та­єш... І мо­ги­ли, сте­пи, мо­ре, І ме­не зга­да­єш.

Опрацюйте літературнокритичний матеріал до поеми «Кавказ».

Тарас Шевченко

Іс­то­рич­ний кон­текст. По­е­му «Кав­каз» Т. Шев­ ­­ ко прис­вя­тив сво­є­му дру­го­ві Яко­ву де Баль­ чен­ ме­ну — гра­фо­ві, об­да­ро­ва­ній осо­бис­тос­ті. Яків де Баль­мен як ху­дож­ник брав участь в офор­млен­ні ру­ко­пис­но­го аль­бо­му «Wirszy T. Szew­czen­ka», за­ги­нув під час за­гар­бниць­кої вій­ни Ро­сії на Кав­ ка­зі. Епіг­раф по­е­ми. У цій без­глуз­дій жор­сто­кій вій­ні, що три­ва­ла про­тя­гом кіль­кох де­ся­ти­річ, бу­ло вби­то ба­га­то не­вин­них лю­дей. Це ви­к­ли­ка­ ло в Т. Шев­чен­ка по­чут­тя бо­лю, спів­чут­тя за­гиб­ лим, які він ви­с­ло­вив в епіг­ра­фі сло­ва­ми з кни­ ги про­ро­ка Єре­мії: «Хто дасть го­ло­ві мо­їй во­ду, і очам мо­їм дже­ре­ло сліз, і пла­чу і день і ніч за уби­ти­ми...» (9 : 1) В. Куткін. Ілюстрація до Митець ство­рив ціл­ком ори­гі­наль­ну по­е­му, поеми Т. Шевченка яка за жан­ро­ви­ми оз­на­ка­ми не від­по­ві­дає кла­ «Кавказ» сич­но­му ви­з­на­чен­ню по­е­ми. У ній не­має сю­же­ ту — пос­лі­дов­но­го роз­гор­тан­ня по­­дій, не­має і пер­со­на­жів, тут від­сут­ні ши­ро­кі епіч­ні кар­ти­ни. Твір су­ціль­но лі­рич­ний, це — роз­ду­ми, по­чут­тя, пе­ре­жи­ван­ня, нас­т­рої лі­рич­­но­го ге­роя. Од­нак смі­ли­вість у зма­лю­ван­ні ак­ту­аль­них пи­тань сьо­го­ден­ня, зок­ре­­ма за­гар­бниць­кої по­лі­ти­ки Ро­сії на Кав­ка­зі, мас­штаб­ність уза­галь­нень, гли­би­на пору­ше­них ідей да­ють під­ста­ви ви­зна­ча­ти жанр «Кав­ка­ зу» як по­лі­тич­ну са­ти­рич­ну по­е­му. Про жан­ро­ву спе­ци­фі­ку по­ем ­ и як тво­ру, де пе­ре­ва­жа­ють по­чут­тя, об­раз­но пи­сав Б. Леп­кий: «“Кав­каз” ви­бу­хає пе­ред чи­та­чем як вул­кан, що з нут­ра сво­ го ки­дає то по­лум’я, дим, сір­ку, то зно­ву га­ря­чу ла­ву, у якій сто­пи­лись усі­ля­кі еле­мен­ти. ...Ця по­е­ма ва­лить, тро­щить, па­лить, уби­ває іро­ні­єю, мо­ро­зить прав­ дою, слі­пить блис­кав­ками по­рів­нянь...» Ком­по­зи­цій­но по­ем ­ а скла­да­єть­ся з ок­ре­мих епі­зо­дів із лі­рич­ним, са­ти­рич­ ним, ін­век­тив­ним за­бар­влен­ням — умов­них 5 час­тин, які від­ді­лені од­на від од­ної від­сту­па­ми. Уп­ро­довж усі­єї по­е­ми спос­те­рі­га­єть­ся арит­мія час­тин — по­ру­шен­ня вір­шо­во­го роз­мі­ру, вик­ли­ка­не змі­ною нас­тро­їв, зміс­том та ав­тор­ ськи­ми ак­цен­та­ми. Те­ма­ти­ка, проб­ле­ма­ти­ка, мо­ти­ви й ідея тво­ру. У пе­ред­мо­ві до пов­но­го зіб­ран­ня тво­рів Т. Шев­чен­ка у 12 то­мах ака­де­мі­ки І. Дзю­ба й М. Жу­лин­ський, ана­лі­зу­ю­чи вис­віт­лен­ня наці­о­наль­но­го пи­тан­ня в Ро­сії, кон­ста­ту­ва­ли, що «не бу­ло на той час ін­шо­го тво­ру, що так неп­ри­ми­рен­но вик­ри­вав за­гар­бниць­ку, гра­біж­ниць­ку по­лі­ти­ку ца­риз­му, ли­це­мірс­тво й під­ступ­ність йо­го ко­ло­ні­за­ тор­ських ме­то­дів, як по­е­ма “Кав­каз”». Т. Шев­чен­ко про­дов­жує те­му на­ці­о­ ­­­наль­но­­ви­з­воль­ної бо­роть­би, це прис­т­рас­ний по­е­тич­ний від­гук на то­го­час­ну за­гар­бниць­ку ім­пер­ську по­лі­ти­ку Ро­сії на Кав­ка­зі. Ос­нов­ні мо­ти­ви по­ем ­ и — вик­рит­тя сус­піль­но­­по­лі­тич­ної сис­те­ми Ро­сій­ ської ім­пе­рії, за­суд­жен­ня її за­гар­бниць­кої по­лі­ти­ки на Кав­ка­зі, прос­лав­лен­ня бор­ців за во­лю, спів­чут­тя по­не­во­ле­ним на­ро­дам. По­ет один із пер­ших у Ро­сії 183

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

вис­ту­пив на за­хист на­ро­дів Кав­ка­зу, під­ко­ре­них ро­сій­ським уря­дом, який узяв­ся «прос­ві­ти­ти» гор­ців, на­сад­жу­ю­чи хрис­ти­янс­тво як за­сіб зміц­нен­ня ім­пе­рії. Ми­тець по­ка­зав Ро­сій­ську цар­ську ім­пе­рію як тюр­му на­ро­дів, де «од мол­до­ва­ни­на до фі­на / На всіх язи­ках все мов­чить, / Бо бла­го­денс­твує!..». ­­ Тут 1 по­ет ви­ко­рис­то­вує ок­си­мо­рон , ужи­тий у са­ти­рич­но­­і­ро­ніч­но­му зна­чен­ні, і ця фра­за ста­ла кла­сич­ним прик­ла­дом для по­ка­зу приг­ноб­ле­но­го ста­но­ви­ща на­ро­дів у Ро­сій­ській ім­пе­рії. По­рів­ню­юч ­ и по­е­му Т. Шев­чен­ка «Кав­каз» і вірш «Сон» («На пан­щині пшеницю жала...»), який ви бу­де­те вив­ча­ти не­за­ба­ром, І. Фран­ко пи­сав, що «“Кав­каз” по­бу­до­ва­ний на шир­шій, мож­на ска­за­ти, за­галь­но­люд­ській ос­но­ві. Уся­ка бо­роть­ба за во­лю, уся­ке зма­ган­ня про­ти самодержавства зна­хо­дить при­хиль­ни­ка в на­шім по­ет­ і. “Кав­каз” — се ог­нис­та ін­век­ти­ва про­ти “тем­но­ го царс­тва” зі ста­но­ви­ща за­галь­но­люд­сько­го, се, мо­же, най­кра­ще сві­до­ц­тво мо­гут­ньо­го, усе­о­бій­ма­ю­чо­го, щи­ро­люд­сько­го по­чут­тя на­шо­го по­е­та». Т. Шев­чен­ко вис­лов­лює уза­галь­не­ну ідею по­е­ми — неп­рий­нят­тя на­сильс­т­ ­­ва, по­не­во­лен­ня лю­дей, осуд за­гар­бниць­ких во­єн, не­з­ни­­щен­ність на­ро­ду, йо­го ду­хов­нос­ті, мо­ви. Г. Кло­чек ак­цен­тує ува­гу чи­та­чів на прі­ор ­ и­те­ті «Кав­ ка­зу» як пер­шо­го у сві­ті ан­ти­ко­ло­ні­аль­но­го тво­ру. Об­ра­зи­­сим­во­ли по­ем ­ и. Як уже заз­на­ча­ло­ся, у по­е­мі «Кав­каз» від­сут­ні кон­крет­ні об­рази­­пер­со­на­жі, про­те твір роз­кри­ває ряд яск­ра­вих об­ра­зів-­сим­ во­лів: Про­ме­тея, ор­ла й тюр­ми. Про­ме­тей у дав­ньог­рець­кій мі­фо­ло­гії — ти­тан, пок­ро­ви­тель і за­хис­ник лю­дей, який вик­рав во­гонь з Олім­пу й від­дав лю­дям. За це Зевс жор­сто­ко по­ка­рав його: на­ка­зав при­ку­ва­ти до ске­лі в Кав­­казь­ких го­рах. Щод­ня орел клював у ньо­го пе­чін­ку, яка за ніч ви­­рос­та­ла зно­ву. У Т. Шев­чен­ка Про­ме­тей — це на­род. Без­смер­тя Про­ме­тея — без­смер­тя на­ро­ду; це уза­галь­не­ний сим­вол нес­ко­ре­нос­ті на­ро­ду, нев­ми­­ру­щос­ті йо­го праг­нень до сво­бо­ди, во­лі, дер­жав­ної не­за­леж­нос­ті. Сим­во­лом Ро­сій­ської ім­пе­рії, гер­бом якої був дво­го­ло­вий орел, є об­раз ор­ла. Цей орел, що ка­рає Про­ме­тея та «що день Бо­жий доб­рі реб­ра / Й сер­це роз­би­ває», — нед­воз­нач­ний прозо­рий на­тяк на за­гар­бниць­ку по­лі­ти­ку цар­ сько­го са­мо­дер­жав­­с­тва про­ти віль­но­люб­но­го на­ро­ду Кав­ка­зу. Тюр­ма, Си­бір — сим­во­ли ко­ло­ні­аль­ної по­лі­ти­ки Ро­сій­ської ім­пе­рії, яка для всіх іна­ко­думців ма­ла міс­це на ка­тор­зі, на за­сл ­ ан­ні, а для на­ці­о­наль­них мен­шин не бу­ло ство­ре­но на­леж­них умов для куль­тур­но­­ос­віт­ньо­го роз­вит­ ку. Са­ме за це Ро­сію на­зи­ва­ли «тюр­мою на­ро­дів». Про­ме­тей став од­ним із «віч­них об­ра­зів» сві­то­вої лі­те­ра­ту­ри. Цей образ ві­­дображено у тво­рах Ге­сі­о­да, Ес­хі­ла, Ові­дія, П. Каль­де­ро­на, Воль­ те­ра, Й. В. Ґе­те, П. Шел­лі, Дж. Бай­ро­на, Ле­сі Ук­ра­їн­ки, А. Ма­лиш­ка. Це уза­ галь­не­ний об­раз-­сим­вол нез­лам­но­го бор­ця за щас­тя людс­тва, во­ро­га ти­ра­нії та вод­но­час її жер­тви. 1 Оксиморон, оксюморон (з грецьк. дотепна нісенітниця) — різновид тропа, що полягає в поєднанні контрастних, протилежних за значенням слів, унаслідок якого утворюється нова смислова якість (світла пітьма, крижаний вогонь).

184

Тарас Шевченко 3.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня. 1. У по­е­мі «Кав­каз» об­раз Про­ме­тея — це сим­вол А ко­ло­ні­аль­ної по­лі­ти­ки Ро­сій­ської ім­пе­рії Б без­глуз­дої вій­ни В вла­ди Г нес­ко­ре­нос­ті на­ро­ду

2. Ряд­ки з по­е­ми «Кав­каз» «За го­ра­ми го­ри, хма­рою по­ви­ті, / За­сі­я­ні го­рем, кро­вію по­ли­ті, які пов­то­рю­ють­ся дві­чі», — це А тав­то­ло­гія В ри­то­рич­не звер­тан­ня Б реф­рен Г ан­ти­те­за 3.

Установіть відповідність між мотивом та уривком із твору. У­ри­вок із твору

Мотив

1 2

3

4

трагедія кровопролит­ ної вій­ни для родин лицемірні заяви про мирні наміри самодер­ жавців право народів зверта­ тися до Бога рідною мовою віра в торжество прав­ ди та волі

«І Тобі одному / Помоляться всі язики / Вовіки і віки». Б «Встане правда! встане воля!» В «А матерних гарячих сльоз! / А батькових старих, кровавих, / Не ріки — море розлилось...» Г «Чурек і сакля — все твоє… / Ніхто й не возьме за своє, / Не поведе тебе в кайданах». Д «Нам тілько сакля очі коле: / Чого вона стоїть у вас, / Не нами дана...» А

4. По­яс­ніть особ­ли­вос­ті бу­до­ви й жан­ру тво­ру Т. Шев­чен­ка «Кав­каз». 5. Про­ко­мен­туй­те ва­ше ро­зу­мін­ня епіг­ра­фа до по­е­ми «Кав­каз». 6. Чо­му, на ва­шу дум­ку, Т. Шев­чен­ко ві­дій­шов від сю­же­ту ан­тично­го мі­фу, за­мі­нив­ши пе­чін­ку, яку орел клю­вав у Про­ме­тея, на сер­це? Яку роль віді­ грає мова в житті нації? 7. Який зміст ук­ла­де­но в сло­ва: «Не скує ду­ші жи­вої / І сло­ва жи­во­го»? Яке спів­від­но­шен­ня мо­ви й на­ції вип­ли­ває з по­е­ми? 8. По­яс­ніть зна­чен­ня обра­зівсим­во­лів ор­ла й тюр­ми. Про­ко­ментуй­те сло­ва І. Фран­ка, Б. Леп­ко­го, М. Жу­лин­сько­го й І. Дзю­би про поему «Кав­каз». 9. Як Т. Шев­чен­ко оці­нює роль пра­вос­лав­ної цер­кви в уре­гу­люван­ні зброй­но­го кон­флік­ту на Кав­ка­зі? Про­ци­туй­те урив­ки з тво­ру на під­твер­джен­ня сво­їх ду­мок. 10. Який зміст зак­ла­де­но в за­вер­шаль­ну час­ти­ну по­ем ­ и? 11. Випишіть із поеми по 2–3 приклади гіперболи й персоніфікації. 12. Поділіть поему «Кавказ» на три частини за змістом. Доберіть до кожної з них цитати з твору. 4.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Ви­пи­шіть у зошит вис­ло­ви з по­е­ми «Кав­каз», які ста­ли кри­ла­ти­ми. Вив­чіть їх на­­ пам’ять.

185

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 5.

Прочитайте епілог «Стоїть в селі Суботові» до поеми-містерії «Великий льох».

6.

Ознайомтеся з літературно-критичним матеріалом до поеми-містерії «Великий льох».

Після Переяслава, продовжуючи лікування у В’юнищі, Т. Шевченко за над­ звичайно короткий термін (півтора місяця) створив світові шедеври: «Кавказ», «Наймичка», «Єретик», «Сліпий», «І мертвим, і живим...», «Великий льох», «Давидові псалми», «Минають дні, минають ночі», «Три літа», «Як умру, то поховайте». У Суботові Шевченко вивчав архітектурні пам’ятки, виконав ма­ люнки «Богданова церква в Суботові», «Кам’яні хрести в Суботові». Фольклорні легенди, перекази про нібито заховані в літній резиденції Б. Хмельницького Суботові великі скарби з тих часів збурювали уяву скарбошукачів. Поштовхом для створення містерії «Великий льох» (21 жовтня 1845 р., с. Мар’їнське) став епізод культурної історії — проведення археологічних розкопок російськими вченими із за­ лученням наглядачів-поліцейських. Поета надзвичайно вражало нищення прадавніх могил — символу минулої козацької слави українців. Народ сприймав це як глумління над його святинями. Донедавна вірш «Стоїть в селі Суботові» друкували як окремий Т. Шевченко. Богданова церква твір. Насправді це завершальна части­ в Суботові. 1845 р. на — епілог містерії «Великий льох». Особливості жанру, композиції. Наявність алегоричних образів, образівсимволів, переплетіння реальності з фантастикою, поєднання сучасного та історичного — усе це становить жанрову специфіку поеми, яку визначають як політичну містерію. Основний містичний мотив у містерії «Великий льох»— віщування народження двох несхожих близнят, один з яких — національний месія, рятівник України, другий — її кат. У поемі використано характерний для фольклору прийом троїстості. Твір складається з трьох частин: «Три душі», «Три ворони», «Три лірники», у кожній діє по три персонажі. Тут переплітаюся три історичні часи українського бут­ тя: період діяльності Богдана Хмельницького, часи Івана Мазепи й авторова сучасність. Льох розкопують три дні. Містично-фантастичне число «три», як бачимо, представлене в усій повноті. Об’єднує частини поеми образ великого льоху — центрального у творі, що символізує Україну. Зміст, мотиви, ідея. До місця розкопок злітаються три пташки-душі, три ворони та приходять три лірники. Через їхні розмови показано, як кожний із них сприймає подію розкопування льоху, чого вони чекають від цієї події. Розглянемо короткий зміст поеми в таблиці. 186

Тарас Шевченко

Зміст містерії Частина

Зміст

«Три душі»

Три душі розказують про свої гріхи, за які їх не пускають у рай; перша душа дівчиною перейшла з повними відрами дорогу Б. Хмельницькому, коли він зі старшиною їхав у «Переяслав Москві присягати»; друга карається за те, що підлітком «коня напоїла» Петру І, коли він їхав із Полтави після перемоги над шведами; третя немовлятком усміхнулася Катерині ІІ, «лютому ворогові» українців, «голодній вовчиці», коли та подорожувала Дніпром.

«Три ворони»

Три ворони вихваляються одна перед одною власними злочинами щодо свого народу: польська ворона посприяла занепаду Польщі, придушенню повстання 1831 р., розіслала шляхту в Сибір; російська — виростила царів-тиранів Івана Грозного та Петра І, які пригнічували власний народ; українська — знищила Батурин, згноїла тисячі українців на будівництві Петербурга, запровадила кріпацтво, пророкує народження близнят («Один буде, як той Гонта, / Катів катувати! / Другий буде ... оце вже наш! / Катам помагати»).

«Три лірники»

Три лірники («Один сліпий, другий кривий, / А третій горбатий) ідуть у Суботів на розкопки, щоб «про Богдана мирянам співати», «От де нам пожива буде!», але начальство їх вилаяло й побило, бо «Костяки в льоху лежали».

Епілог «Стоїть в селі Суботові»

Оцінка діяльності Б. Хмельницького («Мир душі твоїй, Богда­ не!»; «Занапастив єси вбогу / Сироту Украйну!»); руйнівний стан сучасної поетові України; віра у відродження України («Встане Україна. / І розвіє тьму неволі, / Світ правди засвітить, / І помоляться на волі / Невольничі діти!..»)

Першу частину «Три душі» подано в лірико-романтичному, елегійному плані. Це сповіді грішних душ за скоєні за людського життя злочини. У другій частині «Три ворони» в драматичному алегорично-сатиричному ключі змальовано каркання трьох ворон (української, польської та московської), які ведуть почерговий полілог про те, котра з них найбільше нашкодила своєму народові. Перші два розділи уособлюють минуле України. «Три лірники» — третій розділ, де йдеться про сучасний стан України за часів Т. Шевченка, зокрема про розкопки могил у Суботові. Тут виразно забезпечено реалістич­ ний план твору. Епілог до поеми, у якому втілено основну ідею, сповнений віри у відродження нації, духовні скарби якої знаходяться у великому льоху й недосяжні для будьяких ворогів-поневолювачів. За словами В. Пахаренка, «у великому льоху спить воля України, спить Україна, і розкрити цей льох — значить збудити Україну й випустити її на волю. ...у великому льоху (могилі) заховане осердя української 187

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

національної душі, та незбагненна суть, яка українців робить українцями. Коли ця душа (лицарство, волелюбність, сердечність, демократизм) прокинеться, за­ говорить в українцях, тоді буде здобуто волю, побудовано досконалу державу за «новим і праведним законом». Образна система. У різних частинах поеми зображено конкретних історичних постатей, яких поет оцінює з точки зору їхньої ролі для України. Мимохіть згадано Юруся-гетьманенка, гетьмана України в 1659–1663 рр., 1677–1681 рр., сина Б. Хмельницького. Коли Б. Хмельницький із старшиною «їхав в Переяслав / Москві присягати», дівчина перейшла вповні йому дорогу — на удачу, за народною прикметою, за що й була покарана. Т. Шевченко в цьому епізоді в алегоричній формі дає художню оцінку діяльності гетьмана, зокрема так званого возз’єднання Украї­ ни з Росією 1654 р., засуджує його, бо воно не принесло виволення Україні, а навпаки, ще гірше закабалило її на століття. Антиукраїнську діяльність Петра І розкрито в монолозі другої дівчинипідлітка, котра «цареві московському / Коня напоїла / В Батурині, як він їхав / В Москву із Полтави». Письменник викриває злочинні дії російського царату, який руками Меншикова оскаженіло знищив столицю І. Мазепи Батурин, усіх його мешканців і батуринського полковника Дмитра Чечеля, вірного І. Мазепі: «...Батурин славний / Москва вночі запалила, / Чечеля убила, / І малого, і старого / В Сейму потопила». Злодіяння Катерини ІІ для України поет описує за допо­ могою виразних експресивних епітетів: «лютий ворог України, / Голодна вовчиця». Географічні назви посилюють реалістичний погляд на історію та сучасність: Чигирин, Суботів, Переяслав, Батурин, Канів, Київ, Сула, Тясьмин, Ромни, Січ, Жовті Води, Берестечко — це все Україна, славна й пригноблена. Сибір, Мос­ ковщина, Фінляндія, Орел, Ладога — місця каторги, смерті багатьох українців. У містерії яскраво змальовано потрійні алегорично-символічні образи: душі, ворони та лірники. Т. Шевченко показує три душі-пташечки, — образи, які караються навіть за найменші гріхи. Вони уособлюють у поемі українську свідомість і духовність трьох переломних періодів вітчизняної історії: за часів Б. Хмельницького, І. Мазепи та царювання Катерини ІІ. Три ворони — символ зла, нещастя, демонічно-руйнівних сил в історичній долі українського, російського та польського народів. Їх подано за допомогою засобів сатиричного самовикриття, а об’єднує прагнення знищити українсько­ го месію, який має народитися, щоб покарати кривдників України, як І. Ґонта. В образах трьох лірників автор підкреслює духовну деградацію людей його доби без історичної пам’яті, перевертнів, позбавлених особистої та націо­ нальної гідності. Символічне протиставлення кольорів (білі пташечки-душі, «як сніг», — чорні ворони), мови душ і ворон (у перших мова лагідна, щира, з ознаками каяття, а другі говорять грубо, із заздрістю, злістю, хизуючись учиненими злочинами) підсилює контраст буття української нації в різні історичні часи.

188

Тарас Шевченко

Теорiя лiтератури  Поема-містерія (із грецьк. таїнство) — різновид романтичної алегорично-сим волічної поеми з гротескним змістом, для якої характерні поєднання фантастичного з реальним, участь надприродних сил як персонажів, символіка, філософічність, тяжіння до драматизації.

7.

Виконайте завдання. 1. Жанр твору «Великий льох». А історична романтична поема Б сатирична реалістична поема В політична поема-містерія Г філософська поема 2. Установіть відповідність. Частина поеми

У­ри­вок

1 «Три душі» 2 «Три ворони» 3 «Три лірники» 4 Епілог «Стоїть в селі Суботові»

А «Отак кричали і летіли… / Мов на мороз, понадувались, / Одна на другу позирали, / Неначе три сестри старі». Б «Так малий льох в Суботові / Москва розкопала! / Великого ж того льоху / Ще й не дошукалась». В «Бо так сказав Петрові Бог: / «Тойді у Рай їх повпускаєш, / Як все москаль позабирає, / Як розкопа великий льох». Г «Ото церков Богданова. / Там-то він ­молився, / Щоб москаль добром і лихом / З козаком ділився… / Не так воно стало».

3. Установіть відповідність  Образи-символи 1 2 3 4

великий льох три душі три ворони три лірники

Значення

А пророк-спаситель, месія України Б символ Україну В духовне каліцтво людей без історичної пам’яті, перевертнів, позбавлених особистої та національної гідності Г українська свідомість і духовність трьох переломних періодів вітчизняної історії Д зло, нещастя, демонічно-руйнівні сили в історичній долі українського, російського та польського народів

4. Що стало передумовою для написання поеми «Великий льох»? 5. Розкрийте особливості композиції поеми, зміст кожної частини твору. Використайте таблицю (с. 187).

189

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 6. Охарактеризуйте оцінку Т. Шевченком конкретних історичних постатей, подій, про які згадано в поемі.  7. Які образи-символи наявні в містерії? Поясніть їхнє символічне значення. 8. Розкрийте головну ідею, висловлену в епілозі «Стоїть в селі Суботов». 9. Який яскраво виражений фольклорний композиційний прийом використовує Т. Шевченко в містерії? 10. Які традиційні народні вірування трапляються в поемі? Поясніть їхню доцільність у тексті. 11. На конкретних прикладах із твору доведіть, що «Великий льох» — політична поема-містерія. 12. Розкрийте символічний образ «великого льоху». Висловте моральну й політичну оцінку «розкопаного» історичного минулого України. Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня.

8.

Підготуйтеся до виразного читання епілогу до поеми «Великий льох» — «Стоїть в селі Суботові».

Про­чи­тай­те поемупослання Т. Шевченка «І мер­т­вим, і жи­вим, і не­на­ро­жден­ним…».

9.

І МЕР­ТВИМ, І ЖИ­ВИМ, І НЕ­НА­РОЖ­ДЕН­НИМ... (1845) Поемапослання Аще кто ре­четъ, яко люб­лю Бо­га, а бра­та сво­е­го не­на­ви­дитъ, ложь есть. Со­бор­но[е] пос­ла­ние Ио­ан­на. Гла­ва 4, стих 20

І смер­кає, і сві­тає, День Бо­жий ми­нає, І зно­ву люд по­том­ле­ний, І все спо­чи­ває. Тіль­ко я, мов ока­ян­ний, І день і ніч пла­чу На роз­пут­тях ве­ле­люд­них, І ніх­то не ба­чить, І не ба­чить, і не знає — Ог­лух­ли, не чу­ють; Кай­да­на­ми мі­ня­ють­ся, Прав­дою тор­гу­ють. І Гос­по­да зне­ва­жа­ють, Лю­дей зап­ря­га­ють В тяж­кі яр­ма. Орють ли­хо, Ли­хом за­сі­ва­ють, А що вро­дить? по­ба­чи­те, Які бу­дуть жни­ва! 190

Сха­ме­ніть­ся, не­до­лю­ди, Ді­ти юро­ди­ві! По­ди­віть­ся на рай ти­хий, На свою кра­ї­ну, По­лю­бі­те щи­рим сер­цем Ве­ли­ку ру­ї­ну, Роз­куй­те­ся, бра­тай­те­ся, У чу­жо­му краю Не шу­кай­те, не пи­тай­те То­го, що не­має І на не­бі, а не тіль­ко На чу­жо­му по­лі. В сво­їй ха­ті своя й прав­да, І си­ла, і во­ля. Не­ма на сві­ті Ук­ра­ї­ни, Не­має дру­го­го Дніп­ра, А ви пре­те­ся на чу­жи­ну Шу­ка­ти доб­ро­го доб­ра,

Тарас Шевченко

Доб­ра свя­то­го. Во­лі! во­лі! Бра­те­р­ства брат­нь­о­го! Най­ш­ли, Нес­ли, нес­ли з чу­жо­го по­ля І в Ук­ра­ї­ну при­нес­ли Ве­ли­ких слов ве­ли­ку си­лу, Та й більш ні­чо­го. Кри­чи­те, Що Бог соз­дав вас не на те, Щоб ви неп­рав­ді пок­ло­ни­лись!.. І хи­ли­тесь, як і хи­ли­лись! І зно­ву шку­ру де­ре­те З бра­тів нез­ря­щих, греч­ко­сі­їв, І сон­ця­прав­ди доз­рі­вать В ні­мець­кі зем­лі, не чу­жії, Пре­те­ся зно­ву!.. Як­би взять І всю мі­зе­рію з со­бою, Ді­да­ми кра­де­не доб­ро, Той­ді ос­тавсь би си­ро­тою З свя­ти­ми го­ра­ми Дніп­ро! Ох, як­би те ста­лось, щоб ви не вер­та­лись, Щоб там і зди­ха­ли, де ви по­рос­ли! Не пла­ка­ли б ді­ти, ма­ти б не ри­да­ла, Не чу­ли б у Бо­га ва­шої ху­ли. І сон­це не грі­ло б смер­дя­чо­го гною На чис­тій, ши­ро­кій, на воль­ній зем­лі. І лю­ди б не зна­ли, що ви за ор­ли, І не по­ки­ва­ли б на вас го­ло­вою. Сха­ме­ніть­ся! будь­те лю­ди, Бо ли­хо вам бу­де. Роз­ку­ють­ся не­за­ба­ром За­ко­ва­ні лю­де, Нас­та­не суд, за­го­во­рять І Дніп­ро, і го­ри! І по­те­че сто­рі­ка­ми Кров у си­нє мо­ре Ді­тей ва­ших... і не бу­де Ко­му по­ма­га­ти. Од­цу­ра­єть­ся брат бра­та І ди­ти­ни ма­ти. І дим хма­рою зас­ту­пить Сон­це пе­ред ва­ми, І на­ві­ки прок­ле­не­тесь Сво­ї­ми си­на­ми! Умий­те­ся! об­раз Бо­жий Баг­ном не сквер­ні­те.

Не ду­рі­те ді­тей ва­ших, Що во­ни на сві­ті На те тіль­ко, щоб па­ну­вать... Бо нев­че­не око Заг­ля­не їм в са­му ду­шу Гли­бо­ко! гли­бо­ко! Доз­на­ють­ся не­бо­жа­та, Чия на вас шку­ра, Та й за­су­дять, і пре­муд­рих Не­муд­рі оду­рять! Як­би ви вчи­лись так, як тре­ба, То й муд­рость би бу­ла своя. А то за­лі­зе­те на не­бо: «І ми не ми, і я не я, І все те ба­чив, і все знаю, Не­ма ні пек­ла, ані Раю. Не­має й Бо­га, тіль­ко я! Та ку­ций ні­мець уз­ло­ва­тий, А більш ні­ко­го!..» — «Доб­ре, бра­те, Що ж ти та­кеє?» «Не­хай ска­же Ні­мець. Ми не зна­єм». Отак­то ви нав­ча­є­тесь У чу­жо­му краю! Ні­мець ска­же: «Ви мо­го­ли».

В. Касіян. Ілюстрація до поеми послання Т. Шевченка «І мер­т­вим, і жи­вим, і не­на­ро­жден­ним…»

191

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

«Мо­го­ли! мо­го­ли!» Зо­ло­то­го Та­мер­ла­на Ону­ча­та го­лі. Ні­мець ска­же: «Ви слав’яне». «Слав’яне! слав’яне!» Слав­них пра­ді­дів ве­ли­ких Прав­ну­ки по­га­ні! І Кол­ла­ра чи­та­є­те З усі­єї си­ли, І Ша­фа­ри­ка, і Ган­ка, І в слав’яно­фі­ли Так і пре­тесь... І всі мо­ви Слав’янсь­ко­го лю­ду — Всі зна­є­те. А сво­єї Дас[­т]ьбі... Ко­лись бу­дем І по­сво­є­му гла­го­лать, Як ні­мець по­ка­же Та до то­го й іс­то­рію На­шу нам роз­ка­же, — Отой­ді ми за­хо­ди­мось!.. Доб­ре за­хо­ди­лись По ні­мець­ко­му по­ка­зу І за­го­во­ри­ли Так, що й ні­мець не вто­ро­па, Учи­тель ве­ли­кий, А не те, щоб прос­ті лю­де. А ґвал­ту! а кри­ку! «І гар­мо­нія, і си­ла, Му­зи­ка та й го­ді. А іс­то­рія!.. по­е­ма Воль­но­го на­ро­да! Що ті рим­ля­не убо­гі! Чорт­зна­що — не Бру­ти! У нас Бру­ти! і Кок­ле­си! Слав­ні, не­за­бу­ті! У нас во­ля ви­рос­та­ла, Дніп­ром уми­ва­лась, У го­ло­ви го­ри сла­ла, Сте­пом ук­ри­ва­лась!» Кров’ю во­на уми­ва­лась, А спа­ла на ку­пах, На ко­заць­ких воль­них тру­пах, Ок­ра­де­них тру­пах! По­ди­віть­ся ли­шень доб­ре, 192

Про­чи­тай­те зно­ву Тую сла­ву. Та чи­тай­те Од сло­ва до сло­ва, Не ми­най­те ані тит­ли, Ні­же тії ко­ми, Все роз­бе­ріть... та й спи­тай­те Той­ді се­бе: що ми?.. Чиї си­ни? яких бать­ків? Ким? за що за­ку­ті?.. То й по­ба­чи­те, що ось що Ва­ші слав­ні Бру­ти: Ра­би, под­нож­ки, грязь Мос­кв ­ и, Вар­шав­сь­ке сміт­тя — ва­ші па­ни Яс­но­вель­мож­нії геть­ма­ни. Чо­го ж ви чва­ни­те­ся, ви! Си­ни сер­деш­ної Ук­рай­ни! Що доб­ре хо­ди­те в яр­мі, Ще луч­ше, як бать­ки хо­ди­ли. Не чвань­тесь, з вас де­руть ре­мінь, А з їх, бу­ва­ло, й лій то­пи­ли. Мо­же, чва­ни­тесь, що брат­ст­ во Ві­ру зас­ту­пи­ло. Що Си­но­пом, Тра­пе­зон­дом Га­луш­ки ва­ри­ло. Прав­да!.. прав­да, на­їд ­ а­лись. А вам те­пер ва­дить. І на Сі­чі муд­рий ні­мець Кар­то­пель­ку са­дить, А ви її ку­пу­є­те, Їс­те на здо­ров’я Та сла­ви­те За­по­рож­жя. А чи­єю кров’ю Ота зем­ля на­по­є­на, Що кар­топ­ля ро­дить, — Вам бай­ду­же. Аби доб­ра Бу­ла для го­ро­ду! А чва­ни­тесь, що ми Поль­щу Ко­лись за­ва­ли­ли!.. Прав­да ва­ша: Поль­ща впа­ла, Та й вас роз­да­ви­ла! Так от як кров свою ли­ли Бать­ки за Мос­к­ву і Вар­ша­ву, І вам, си­нам, пе­ре­да­ли Свої кай­да­ни, свою сла­ву!

Тарас Шевченко

До­бо­ро­лась Ук­ра­ї­на До са­мо­го краю. Гір­ше ля­ха свої ді­ти Її роз­пи­на­ють. За­міс[т]ь пи­ва пра­вед­ную Кров із ре­бер то­чать. Прос­ві­ти­ти, ка­жуть, хо­чуть Ма­те­ри­ні очі Сов­ре­мен­ни­ми ог­ня­ми. По­вес­ти за ві­ком, За нім­ця­ми, не­до­рі­ку, Слі­пую ка­лі­ку. Доб­ре, ве­діть, по­ка­зуй­те, Не­хай ста­ра ма­ти Нав­ча­єть­ся, як ді­тей тих Но­вих дог­ля­да­ти. По­ка­зуй­те!.. за на­у­ку, Не тур­буй­тесь, бу­де Ма­те­ри­на доб­ра пла­та. Роз­па­деть­ся лу­да На очах ва­ших не­си­тих, По­ба­чи­те сла­ву, Жи­ву сла­ву ді­дів сво­їх І бать­ків лу­ка­вих. Не ду­рі­те са­мі се­бе, Учі­тесь, чи­тай­те, І чу­жо­му на­у­чай­тесь, Й сво­го не цу­рай­тесь. Бо хто ма­тір за­бу­ває, То­го Бог ка­рає, То­го ді­ти цу­ра­ють­ся, В ха­ту не пус­ка­ють. Чу­жі лю­ди про­га­ня­ють, І не­має зло­му На всій зем­лі без­ко­неч­ній Ве­се­ло­го до­му. Я ри­даю, як зга­даю Ді­ла не­за­бу­ті Ді­дів на­ших. Тяж­кі ді­ла! Як­би їх за­бу­ти, Я од­дав би ве­се­ло­го Ві­ку по­ло­ви­ну. Ота­ка­то на­ша сла­ва, Сла­ва Ук­ра­ї­ни.

К. Штанко. Ілюстрація до поеми послання Т. Шевченка «І мер­т­вим, і жи­вим, і не­на­ро­жден­ним…»

Отак і ви про­чи­тай­[те], Щоб не сон­ним сни­лись Всі неп­рав­ди, щоб роз­кр ­ и­лись Ви­со­кі мо­ги­ли Пе­ред ва­ши­ми очи­ма, Щоб ви роз­пи­та­ли Му­че­ників, ко­го, ко­ли, За що роз­пи­на­ли! Обніміте ж, бра­ти мої, Най­мен­шо­го бра­та — Не­хай ма­ти усміхнеть­ся, Зап­ла­ка­на ма­ти. Бла­гос­ло­вить дітей своїх Твер­ди­ми ру­ка­ми І діто­чок поцілує Воль­ни­ми ус­та­ми. І за­бу­деть­ся сра­мот­ня Дав­няя го­ди­на, І ожи­ве доб­ра сла­ва, Сла­ва Ук­раїни, І світ яс­ний, не­ве­черній Ти­хо засіяє... Обніміть­ся ж, бра­ти мої, Мо­лю вас, бла­гаю! 193

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 10. Ознайомтеся з літературнокритичним матеріалом до поемипослання Т. Шевченка «І мер­т­вим, і жи­вим, і не­на­рожден­ним…» і законспектуйте його.

Про жанр пос­лан­ня ви вже знаєте із ранньої творчості поета. До цьо­го жан­ру Т. Шев­чен­ко звер­нув­ся, щоб че­рез пе­ре­с­то­ро­гу й про­хан­ня про­буди­ти в ук­ра­їн­ців по­чут­тя на­ці­о­наль­ної гід­нос­ті й чес­ті. От­же, твір був на­пи­са­ний із на­мі­ром змі­ни­ти під­не­віль­не ста­но­ви­ще Ук­ра­ї­ни. Са­ме пос­лан­ня «І мер­т­вим, і жи­вим…» ста­ло тим Шев­чен­ко­вим тво­ром, який най­біль­ше ци­тують, ад­же ба­га­то ряд­ків із ньо­го ста­ли афо­риз­ма­ми: «В сво­їй ха­ті своя й прав­да, / І си­ла, і во­ля», «Не­ма на сві­ті Ук­ра­ї­ни, / Не­має дру­го­го Дніп­ра...», «Од­цу­ра­єть­ся брат бра­та / І ди­ти­ни ма­ти», «Як­би ви вчи­лись так, як тре­ба, / То й муд­ рость би бу­ла своя», «І чу­жо­му на­у­чай­тесь, / Й сво­го не цу­рай­тесь»… Ли­це­мірс­тво па­нів­ної вер­хів­ки Т. Шев­чен­ко вик­ри­ває із са­мо­го по­чат­ ку тво­ру — з епіг­ра­фа: «Ко­ли хто го­во­рить: люб­лю Бо­га, а бра­та сво­го не­на­ви­дить, — лжа оце». Лі­рич­ний ге­рой пос­лан­ня тяж­ко пе­ре­жи­ває тра­ гіч­ну си­ту­а­цію в пок­рі­па­че­ній Ук­ра­ї­ні. Ці­ка­вим у по­е­міпос­лан­ні є об­раз ав­то­ра. Про­ци­ту­є­мо із цьо­го при­во­ду до­сл ­ ід­ни­цю твор­чос­ті Т. Шев­чен­ка В. Смі­­­­лян­ську: «Цей об­раз не­од­но­з­нач­ ний: “ав­тор” обер­та­єть­ся до чи­та­ча об­лич­чям то юро­ди­во­го — пе­чаль­ни­ка за лю­дей (“Тіль­ко я, мов ока­ян­ний, / І день і ніч пла­чу / На роз­пут­тях ве­­ле­люд­ них...”)1, то про­ро­ка (“Сха­ме­ніть­ся! будь­те лю­ди, / Бо ли­хо вам бу­де”), то апос­то­ла­про­по­від­ни­ка (“І чу­жо­му на­у­чай­тесь...”), за­га­лом — по­е­та­гро­ма­дя­ ни­на, пат­рі­о­та, чиє сер­це роз­тя­ла роз­ко­ли­на, яка зруй­ну­ва­ла на­цію. Кож­на з іпос­та­сей ав­то­ра тво­рить емо­цій­ний оре­ол скор­бо­ти, прок­лят­тя, апо­ка­ліп­ тич­ної пог­ро­зи, іро­нії та сар­каз­му, лю­бо­ві й на­дії». Ком­по­зи­цій­но по­е­ма по­ді­ля­єть­ся на 5 час­тин. І час­ти­на

Е­піг­раф

Ко­ли хто го­во­рить: люб­лю Бо­га, а бра­та сво­го не­на­видить, — лжа оце.

ІІ час­ти­на ­

В­ступ, у яко­му лі­рич­ний ге­рой (ав­тор) зак­ли­кає то­го­час­ну ін­те­лі­ген­цію по­лю­би­ти свій на­род, не бу­ти бай­ду­жою до до­лі Ук­ра­ї­ни

По­ди­віть­ся на рай ти­хий, На свою кра­ї­ну, По­лю­бі­те щи­рим сер­цем Ве­ли­ку ру­ї­ну, Роз­куй­те­ся, бра­тай­те­ся, У чу­жо­му краю Не шу­кай­те, не пи­тай­те То­го, що не­має…

ІІІ час­ти­на

К­ри­ти­ка то­го­час­ної елі­ти

Сха­ме­ніть­ся! будь­те лю­ди, Бо ли­хо вам бу­де. Роз­ку­ють­ся не­за­ба­ром За­ко­ва­ні лю­де,

1 Пор.: «А я, юродивий, на твоїх руїнах / Марно сльози трачу...» («Чигрине, Чигрине…»).

194

Тарас Шевченко Нас­та­не суд, за­го­во­рять І Дніп­ро, і го­ри!

­

Як­би ви вчи­лись так, як тре­ба, То й муд­рость би бу­ла своя. ІV час­ти­на ­

­У­за­галь­нен­ня й про­повід­ниць­ кий мо­но­лог авто­ра

До­бо­ро­лась Ук­ра­ї­на До са­мо­го краю. Гір­ше ля­ха свої ді­ти Її роз­пи­на­ють.

V час­ти­на ­

Кін­ц ів­к а, у якій лу­н ає за­к­лик до ін­те­лі­ген­ції, яка має очо­ли­ ти свій на­род

Об­ні­міть­ся ж, бра­ти мої. Мо­лю вас, бла­гаю!

Про­від­ни­ми є такі мотиви твору: кри­ти­ка ук­ра­їн­ської елі­ти, яка зне­ва­жає ук­ра­їн­ський на­род, і зак­лик до со­ці­аль­но­го при­ми­рен­ня за­ра­ди від­род­жен­ня на­ції. 11. Ознайомтеся з ма­те­рі­алом про вис­ло­ви, що ста­ли кри­ла­ти­ми, і навчіть­ся їх ви­раз­но чи­та­ти.

У пос­лан­ні є ба­га­то ряд­ків, які ста­ли афо­риз­ма­ми. У них скон­цен­тро­ва­но основ­ні проб­ле­ми то­го­час­ної дій­снос­ті. «В сво­їй ха­ті своя й прав­да, / І си­ла, і во­ля». Ци­ми ряд­ка­ми ав­тор кон­ста­тує: ук­ра­їн­ський на­род має всі під­ста­ви для фор­му­ван­ня не­за­леж­ної дер­жа­ви, ад­же в нього є своя мова, куль­ту­ра, іс­то­рія. Са­ме то­му у тво­рі за­суд­жено тих дво­ря­н, які шу­ка­ють пе­ре­до­вої куль­ту­ри в чу­жих кра­ях. «Не­ма на сві­ті Ук­ра­ї­ни, / Не­має дру­го­го Дніп­ра...». Свій рід­ний край тре­ба лю­би­ти всім сер­цем і по­мис­ла­ми, ад­же бать­ків­щи­на од­на, як і Дніп­ро. Ці ряд­ки й кіль­ка нас­туп­них є ін­век­ти­вою — при­йо­мом, що по­ля­гає в гос­ троса­ти­рич­но­му вик­рит­ті пев­них осіб чи со­ці­аль­них явищ: «А ви пре­те­ся на чу­жи­ну / Шу­ка­ти доб­ро­го доб­ра...» «Од­цу­ра­єть­ся брат бра­та / І ди­ти­ни ма­ти». У цьо­му афо­риз­мі зву­чить страш­не пе­ред­ба­чен­ня май­бут­ніх ді­янь про­від­ної верс­тви: гір­ше ля­ха ро­зі­­п­нуть Ук­ра­ї­ну свої ді­ти. По­ле­міч­ний за­пал лі­рич­ний ге­рой спря­мо­вує пе­ре­ду­ сім на ук­ра­їн­ську ін­те­лі­ген­цію, бо са­ме в її ру­ках май­бут­ня до­ля Ук­ра­їн ­ и. «Як­би ви вчи­лись так, як тре­ба, / То й муд­рость би бу­ла своя». Це сло­ва з тре­тьої час­ти­ни по­е­ми­­пос­лан­ня, у якій ав­тор звер­та­єть­ся до ук­ра­їн­ських ін­те­ лі­ген­тів­­ра­ці­о­на­ліс­тів. У ній при­вер­тає ува­гу ви­с­лів «ні­мець уз­ло­ва­тий». Що оз­на­чає ха­рак­те­рис­ти­ка уз­ло­ва­тий? Із цьо­го при­во­ду ці­ка­ви­ми є спос­те­ре­ жен­ня В. Па­ха­рен­ка: «Річ у тім, що ра­ці­о­на­лізм — ти­по­ва ри­са са­ме ні­мець­ко­ го на­ці­о­наль­но­го ха­рак­те­ру. Ві­до­мий жит­тє­вий пош­товх до ство­рен­ня цьо­го сим­во­лу: на по­чат­ку 1840х ро­ків мо­ло­ді дру­зі Шев­чен­ка за­хоп­ле­но чи­та­ли ні­мець­ких фі­ло­со­фів­­а­те­їс­тів1 Фе­єр­ба­ха й Штра­у­са. От­же, це — без­душ­ний 1 Атеїст — той, хто заперечує існування Бога; безбожник, безвірник.

195

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

хо­лод­ний ро­зум. Ку­ций, бо з від­сі­че­ною ду­шею, ко­рот­кий, об­ру­ба­ний. Уз­ло­ва­ тий — та­кий, що зап­лу­тує вуз­ла­ми, суть дум­ки яко­го важ­ко зро­зу­мі­ти». «І чу­жо­му на­у­чай­тесь, / Й сво­го не цу­рай­тесь». Цей кри­ла­тий вис­лів на­пу­ чує пе­ре­ду­сім ці­ну­ва­ти й зна­ти своє, у той же час бра­ти все най­кра­ще від ін­ших на­ро­дів, але ли­ше те, що не за­пе­ре­чує на­ці­о­наль­них прі­о­ри­те­тів. От­же, тре­ба вчи­ти­ся так, щоб «роз­кри­лись / Ви­со­кі мо­ги­ли / Пе­ред ва­ши­ми очи­ма...». У кін­ці по­е­ми­­пос­лан­ня по­ет бла­гає: «Об­ні­мі­те ж, бра­ти мої, / Най­мен­ шо­го бра­та...», бо в ос­но­ві ук­ра­їн­ської ду­ші є лю­бов до лю­ди­ни, за­по­ві­да­на Ісу­сом.

Зауважте! По­е­мапос­лан­ня Т. Шев­чен­ка «І мер­твим, і жи­вим, і не­на­рож­ден­ним…» ряс­ніє прик­ла­да­ми алю­зії. Нап­рик­лад, у по­е­мі зга­ду­єть­ся Кол­лар. Під­го­тов­ле­на чи­тацька аудиторія має зна­ти, що Ян Кол­лар (1793–1852) — чесь­кий уче­ний і по­ет, який пос­лі­дов­но обс­то­ю­вав дум­ку про єд­нан­ня слов’янсь­ких на­ро­дів. 12. Ви­ко­най­те зав­дан­ня. 1. Сар­казм — це А нас­міш­ка, за­мас­ко­ва­на зов­ні бла­гоп­рис­той­ною фор­мою Б при­йом у лі­те­ра­ту­рі, зас­но­ва­ний на яв­но­му спот­во­рен­ні, пере­біль­ шенні чи при­мен­шен­ні зоб­ра­жу­ва­но­го, на по­єд­нан­ні різ­них кон­трас­ тів: фан­тас­тич­но­го з ре­аль­ним, тра­гіч­но­го з ко­міч­ним В са­ти­рич­ний ма­лю­нок за­гос­тре­но­го, кри­тич­новик­ри­валь­но­го ха­рак­те­ру; пе­ре­нос­носміш­не нас­лі­ду­ван­ня, пе­рек­ру­чу­ван­ня ори­гі­на­лу Г їд­ка, вик­ри­валь­на, особ­ли­во дош­куль­на нас­міш­ка, спов­не­на край­ньої не­на­вис­ті й гнів­но­го пре­зирс­тва 2.

Ус­та­но­віть від­по­від­ність. Ху­дож­ній за­сіб

1 гі­пер­бо­ла 2 епі­тет 3 ме­та­фо­ра 4 ан­то­ні­ми

­Прик­лад із твору

«Слав­них пра­ді­дів ве­ли­ких Прав­ну­ки по­га­ні!» Б «Нас­та­не суд, за­го­во­рять І Дніп­ро, і го­ри!» В «І по­те­че сто­рі­ка­ми Кров у си­нє мо­ре...» Г «Не ду­рі­те са­мі се­бе, Учі­тесь, чи­тай­те...» Д «Не­ма ні пек­ла, ані Раю. Не­має й Бо­га, тіль­ко я!» А

3. Ус­та­но­віть пос­лі­дов­ність урив­ків у по­е­мі. А «І чу­жо­му на­у­чай­тесь, / Й сво­го не цу­рай­тесь». Б «Як­би ви вчи­лись так, як тре­ба, / То й муд­рость би бу­ла своя». В «Не­ма на сві­ті Ук­ра­ї­ни, / Не­має дру­го­го Дніп­ра...» Г «В сво­їй ха­ті своя й прав­да, / І си­ла, і во­ля».

196

Тарас Шевченко Що та­ке пос­лан­ня як жанр лі­те­ра­ту­ри? Ко­му Т. Шев­чен­ко ад­ре­сує пос­лан­ня? Які ряд­ки пос­лан­ня ста­ли кри­ла­ти­ми? Про­ко­мен­туй­те їх. У яких іпос­та­сях постає опо­ві­дач (лі­рич­ний ге­рой) у по­ем ­ і? Чо­му цей об­раз та­кий мін­ли­вий? Які ком­по­зи­цій­ні особ­ли­вос­ті має пос­лан­ня Т. Шев­чен­ка «І мер­твим, і жи­вим, і не­на­рож­ден­ним…»? 9. Про­ко­мен­туй­те епіг­раф до пос­лан­ня. 10. Наз­віть про­від­ні мо­ти­ви тво­ру. 4. 5. 6. 7. 8.

11. Про­ко­мен­туй­те ряд­ки. «Ра­би, под­нож­ки, грязь Мос­кви, / Вар­шав­ське сміт­тя — ва­ші пани / Яс­но­ вель­мож­нії геть­ма­ни». 12. Знай­діть прик­ла­ди алю­зії в по­е­мі й ука­жіть, з якою ме­тою ав­тор використовує цей при­йо­м. 13. Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Вив­чіть на­пам’ять ури­вок із пос­лан­ня Т. Шев­чен­ка «І мер­твим, і жи­вим, і не­на­ рож­ден­ним…» (від по­чат­ку до слів «Ох, як­би те ста­лось, щоб ви не вер­та­лись…»).

Жіноча доля у творах Т. Шевченка 1.

Прочитайте по­е ­з ію «Сон» («На пан­щ и­н і пше­н и­ц ю жа­л а…»).

Сон («На пан­щи­нІ пше­ни­цю жа­ла…») (1858) Марку Вовчку

На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла, Вто­ми­ла­ся; не спо­чи­вать Піш­ла в сно­пи, пош­кан­ди­ба­ла Іва­на си­на го­ду­вать. Во­но спо­ви­теє кри­ча­ло У хо­ло­доч­ку за сно­пом. Роз­по­ви­ла, на­го­ду­ва­ла, По­пес­ти­ла; і ні­би сном, Над си­ном си­дя, зад­рі­ма­ла. І снить­ся їй той син Іван І урод­ли­вий, і ба­га­тий, Не оди­но­кий, а жо­на­тий 2.

На воль­ній, ба­чить­ся, бо й сам Уже не пан­ський, а на во­лі; Та на сво­їм ве­се­лім по­лі Сво­ю та­ки пше­ни­цю жнуть, А ді­точ­ки обід не­суть. І ус­міх­ну­ла­ся не­бо­га, Прос­ну­ла­ся — не­ма ні­чо­го... На си­на гля­ну­ла, взя­ла, Йо­го ти­хень­ко спо­ви­ла Та, щоб до­жать до ла­но­во­го, Ще ко­пу до­жи­нать піш­ла.

Опрацюйте матеріал про поезію «Сон» («На панщині пшеницю жала...»). З’ясуй­ те, у чо­му по­ля­гає особ­ли­вість об­раз­ка1 як лі­те­ра­тур­но­го жан­ру.

1 Образок — невеликий за обсягом твір (як правило, прозовий), основою якого є ескізне зображення певної події або сценки.

197

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

В. Касіян. Ілюстрація до вірша Т. Шевченка «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…»)

У твор­ах Т. Шев­чен­ка Ук­ра­ї­на най­тра­гіч­ні­ше пос­тає в об­ра­зах жі­нок, пе­ре­ду­сім скрив­дже­них до­лею в зак­рі­па­че­но­му сус­піль­с­т­ві: це се­лян­ки­ крі­пач­ки, і вдо­ви, і си­ро­ти, і пок­рит­ки. Од­ним із та­ких тво­рів є мі­ні­а­тю­ра­­об­ра­зок «Сон» («На пан­ щи­ні пше­ни­цю жа­ла…»), на­пи­са­на в 1858 р. в Пе­тер­бур­зі. Цей вірш прис­вя­че­ний Мар­ку Вов­ чку, ав­тор­ці збір­ки «На­род­ні опо­ві­дан­ня», та­лан­том якої за­хоп­лю­вав­ся Т. Шев­чен­ко. В ос­но­ві сю­же­ту — про­ти­леж­нос­ті: во­­ля — не­во­ля, дій­сність — сон ге­ро­ї­ні (мрія), ре­аль­ний не­люд­ський жит­тє­вий лад — ом­рі­я­ний на­род­ний сус­піль­ний іде­ал. От­же, в об­раз­ку жор­сто­ку ре­аль­ ність про­тис­тав­лено мрії, що здій­с­ню­єть­ся ли­ше в сні. Емо­цій­не під­не­сен­ня в зоб­ра­жен­ні сну за­без­ пе­чу­єть­ся зрос­та­ю­чою рит­мі­кою вір­ша, емо­цій­ ною лек­си­кою, ад­же ге­ро­ї­ня пе­ре­жи­ває щас­тя:

І урод­ли­вий, і ба­га­тий, Не оди­но­кий, а жо­на­тий На воль­ній, ба­чить­ся, бо й сам Уже не пан­ський, а на во­лі…

Жит­тєс­твер­дні світ­лі ін­то­на­ції (на­­г­ні­­тан­ня од­но­рід­них чле­нів ре­чен­ня — епі­те­тів із по­зи­тив­ною оцін­кою: урод­ли­вий, ба­га­тий, «не оди­но­кий, а жо­­ натий») пе­ре­ри­ває про­буд­жен­ня й по­вер­нен­ня в сум­ну ре­аль­ність: Прос­ну­ла­ся — не­ма ні­чо­го… На си­на гля­ну­ла, взя­ла, Йо­го ти­хень­ко спо­ви­ла Та, щоб до­жать до ла­но­во­го, Ще ко­пу до­жи­нать піш­ла.

Ці­ка­во, що ав­тор не дає ні­я­кої оцін­ки зоб­ра­жу­ва­но­му — во­на прочи­ту­єть­ ся в ін­то­на­ці­ях і то­наль­нос­ті вір­ша, у кон­трас­ті дій­сн ­ ос­ті та мрії. Те­ма під­не­ віль­ної вис­наж­ли­вої пра­ці, мов­чаз­но­го від­чаю та без­на­дії й вод­но­час зма­лю­ ван­ня ра­діс­но­го іде­ал ­ у щас­ли­вої та віль­ної се­лян­ської ро­ди­ни ши­ро­ко вис­віт­ ле­но не тіль­ки в по­е­тич­ній твор­чос­ті Т. Шев­чен­ка, а й у його картинах: «Се­лян­ська ро­ди­на», «На па­сі­ці», «Свя­та ро­ди­на» та ін. Про­чи­тайте лі­рич­ний вірш «У на­шім раї на зем­лі...».

3.

*** У на­шім раї на зем­лі Ні­чо­го кра­що­го не­має, Як тая ма­ти мо­ло­дая З сво­їм ди­тя­точ­ком ма­лим. Бу­ває, іно­ді див­лю­ся, 198

Ди­ву­юсь ди­вом, і пе­чаль Ох­ва­тить ду­шу; ста­не жаль Ме­ні її, і за­жу­рю­ся, І пе­ред нею по­мо­лю­ся, Мов пе­ред об­ра­зом свя­тим

Тарас Шевченко

Ті­єї Ма­те­рі свя­тої, Що в мир наш Бо­га при­нес­ла... Те­пер їй лю­бо, лю­бо жи­ти. Во­на се­ред но­чі встає, І сте­ре­же доб­ро своє, І до­жи­дає то­го сві­ту, Щоб знов на йо­го на­ди­ви­тись, На­го­во­ри­тись. — Це моє! Моє! — І ди­вить­ся на йо­го, І мо­лить­ся за йо­го Бо­гу, І йде на ули­цю гу­лять Гор­ді­ше са­мої ца­ри­ці. Щоб лю­дям, бач­те, по­ка­зать Своє доб­ро. — А по­ди­віть­ся! Моє най­кра­ще над всі­ми! — І не­на­ро­ком ін­ший гля­не. Ве­се­ла, ра­да, Бо­же мій! Не­се до­до­му сво­го Йва­на. І їй зда­єть­ся, все се­ло Весь день ди­ви­ло­ся на йо­го, Що тіль­ко й ди­ва там бу­ло, А біль­ше не бу­ло ні­чо­го. Щас­ли­вая!.. Лі­та ми­на­ють. Пот­ро­ху ді­ти ви­рос­та­ють, І ви­рос­ли, і ро­зій­шлись На за­ро­біт­ки, в мос­ка­лі. І ти ос­та­ла­ся, не­бо­го. І не ос­та­ло­ся ні­ко­го З то­бою до­ма. На­го­ти Ста­рої ні­чим одяг­ти І ви­то­пить зи­мою ха­ту. А ти не зду­жа­єш і вста­ти, Щоб хоч огонь той роз­вес­ти. В хо­лод­ній мо­лиш­ся осе­лі За їх, за ді­то­чок. А ти, Ве­ли­ко­му­че­ни­це! Се­ла Ми­на­єш, пла­чу­чи, вно­чі. 4.

І по­лемсте­пом іду­чи, Сво­го ти си­на зак­ри­ва­єш. Бо й пташ­ка іно­ді піз­нає І за­ще­бе­че: — Он байс­тря Не­се пок­рит­ка на ба­зар. Без­та­лан­ная! Де ді­лась Кра­са твоя тая, Що всі лю­де ди­ву­ва­лись? Про­па­ла, не­має! Все заб­ра­ла ди­ти­ноч­ка І виг­на­ла з ха­ти, І вий­шла ти за ца­ри­ну, З хрес­та ні­би зня­та. Стар­ці те­бе цу­ра­ють­ся, Мов тії про­ка­зи. А во­но та­ке ма­лень­ке, Во­но ще й не ла­зить. І ко­ли­­то во­но бу­де Гра­тись і про­мо­вить Сло­во мамо. Ве­ли­кеє, Най­кра­щеє сло­во! Ти зра­ді­єш; і роз­ка­жеш Ди­ти­ні прав­ди­во Про па­ни­ча лу­ка­во­го, І бу­деш щас­ли­ва. Та не ­дов­го. Бо не дій­де До зрос­ту ди­ти­на, Пі­де со­бі сліп­ця во­дить, А те­бе по­ки­не Ка­лі­кою на роз­пут­ті, Щоб со­бак драж­ни­ла, Та ще й ви­лає. За те, бач, Що на світ ро­ди­ла. І за те ще, що так тяж­ко Ди­ти­ну лю­би­ла. І лю­би­ти­меш, не­бо­го, По­ки не за­ги­неш Ме­жи пса­ми на мо­ро­зі Де­­не­будь під ти­ном.

Прочитайте літературнокритичний матеріал до вірша «У нашім раї на землі... »

Вірш «У нашім раї на землі...» на­пи­са­ний у 1849 р., у пе­рі­од пе­ре­бу­ван­ ня по­е­та в зас­лан­ні. У тво­рі зоб­ра­же­но дві ти­по­ві до­лі ма­те­рі­крі­пач­ки: ма­те­ 199

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

рі, яка на­ро­ди­ла ди­ти­ну в шлю­бі, і ма­те­рі­­пок­рит­ки. Обид­ві до­лі тра­гіч­ні. Пер­шу ма­тір, яка ми­лу­єть­ся сво­єю ди­ти­ною, не мо­же нею на­ра­ду­ва­ти­ся, че­кає сум­на й тяж­ка до­ля, ад­же в умо­вах крі­пац­тва го­ді спо­ді­ва­ти­ся на хоро­ ше жит­тя: жін­ка втра­чає ді­тей, які «ро­зій­шлись / На за­ро­біт­ки, в мос­ка­лі». Во­на за­ли­ша­єть­ся са­ма в хо­лод­ній зи­мо­вій ха­ті, яку ні­ко­му про­то­пи­ти. А як світ­ло й уро­чис­то по­чи­на­ла­ся по­е­зія — з пер­ших ряд­ків в уя­ві ви­ни­кає об­раз Бо­жої Ма­те­рі з ди­ти­ною на ру­ках: У на­шім раї на зем­лі Ні­чо­го кра­що­го не­має, Як тая ма­ти мо­ло­дая З сво­їм ди­тя­точ­ком ма­лим.

От­же, то­наль­ність вір­ша змі­ню­єть­ся: від уро­чис­тої й теп­лої на по­чат­ку — до сум­ної в се­ре­ди­ні та тра­гіч­ної в кін­ці. У дру­гій час­ти­ні вір­ша в об­ра­зі по­­к­рит­ки ав­тор зоб­ра­жує пок­рі­па­че­ну, приг­ноб­ле­ну Ук­ра­їн ­ у (при­га­дай­те по­діб­ні жах­ли­ві кар­ти­ни в по­е­мі «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля…»): «То пок­рит­ка по­під­тин­ню / З байс­т­рям шкан­ди­бає, / Бать­ко й ма­ти од­цу­ра­лись / Й чу­жі не прийма­ють!!»): І бу­деш щас­ли­ва. Та не дов­го. Бо не дій­де До зрос­ту ди­ти­на, Пі­де со­бі сліп­ця во­дить, А те­бе по­ки­не Ка­лі­кою на роз­пут­ті, Щоб со­бак драж­ни­ла…

Про зоб­ра­жен­ня зне­до­ле­ної жін­ки в Шев­чен­ко­вих по­е­зі­ях так пи­сав М. Риль­ський: «Та­ко­го по­лум’яно­го ма­те­ринс­тва… і та­кої жі­но­чої му­ки не знай­ти, ма­буть, у жод­но­го з по­е­тів сві­ту. Не­щас­ли­вий в осо­бис­то­му жит­ті, Шев­чен­ко най­ви­щу й най­чис­ті­шу кра­су сві­ту ба­чив у жін­ці, у ма­те­рі». 5.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня. 1.

Вірш Т. Шев­чен­ка «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…») за жан­ром А еле­гія Б об­ра­зок В міс­те­рія Г ме­ди­та­ція

2. Т. Шев­чен­ко на­пи­сав вірш «У на­шім раї на зем­лі...» у пе­рі­од А ран­ній Б «трьох літ» В зас­лан­ня Г піз­ній 3. Ус­т а­н о­в іть від­п о­в ід­н ість між художнім засобом і прикладом із твору («У на­шім раї на зем­лі…»).

200

Тарас Шевченко Ху­дож­ній за­сіб

1 2 3 4

ри­то­рич­не звер­тан­ня епі­тет по­рів­нян­ня тав­то­ло­гія

­Прик­лад із твору

«Бу­в ає, іно­д і див­лю­ся, Ди­в у­ю сь ди­в ом...» Б «Лі­та ми­на­ють. Пот­ро­ху ді­ти ви­рос­та­ють...» В «А ти, / Ве­ли­ко­му­че­ни­це! Се­ла, / Ми­на­єш, пла­чу­чи, вно­чі». Г «І вий­шла ти за ца­ри­ну, З хрес­та ні­би зня­та». Д «Сло­во ма­мо. Ве­ли­кеє, Най­кра­щеє сло­во!» А

Виз­нач­те вір­шо­вий роз­мір поезії «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…»). На яких кон­трас­тах по­бу­до­ва­но вірш «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла...»)? Що сим­во­лі­зу­ють жін­ки у вір­шах Т. Шев­чен­ка? Чи не за­над­то жор­сто­ку кар­ти­ну ма­лює Т. Шев­чен­ко в кін­ці вір­ша «У на­шім раї на зем­лі…» («Щоб со­бак драж­ни­ла (...), / По­ки не за­ги­неш / Ме­жи пса­ ми...»)? Ар­гу­мен­туй­те свою дум­ку. 8. Оха­рак­те­ри­зуй­те об­ра­зи двох жі­нок із вір­ша «У на­шім раї на зем­лі…». Чо­му жін­ка, яка в шлюбі на­ро­ди­ла ди­ти­ну, та­ка ж нещас­на, як і пок­рит­ка? 9. Виз­нач­те спіль­ні мо­ти­ви у вір­шах «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла...») та «У на­шім раї на зем­лі…». 10. Про­ко­мен­туй­те сло­ва М. Риль­сько­го: «Не­щас­ли­вий в осо­бис­то­му жит­ті, Шев­чен­ко най­ви­щу й най­чис­ті­шу кра­су сві­ту ба­чив у жін­ці, у ма­те­рі». 4. 5. 6. 7.

11. Ви­пи­шіть із по­е­зій Т. Шев­чен­ка сло­ва у дві ко­лон­ки: 1) з по­зи­тив­ни­ми емо­ ці­я­ми; 2) з не­га­тив­ни­ми. Яких слів біль­ше? Чо­му? 12. По­бу­дуй­те ху­дож­ню пар­ти­ту­ру вір­ша «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла...»): а) виз­нач­те ло­гіч­ні на­го­ло­си (під­крес­літь клю­чо­ві сло­ва); б) ука­жіть па­у­зи скіс­ни­ми рис­ка­ми (/ — ледь по­міт­на па­у­за; // — яв­на па­у­за); в) поз­нач­те ін­то­на­цій­ний ма­лю­нок кож­но­го ряд­ка (рів­на ін­то­на­ція ; вис­хід­на — ; спад­на — ). 6.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Під­го­туй­те­ся до ви­раз­но­го чи­тан­ня вір­ша Т. Шев­чен­ка «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…»).

7.

Про­чи­тай­те ма­те­рі­ал про до­лі жі­нок у по­е­мах Т. Шев­чен­ка. Ко­рот­ко сфор­му­люй­те й за­пи­шіть у зо­шит, які прикметні особ­ли­вос­ті мають Ка­те­ри­на, Ган­на й Ма­рія.

У сво­їх тво­рах Т. Шев­чен­ко, як ми вже з’ясува­ли, зоб­ра­жує Ук­ра­ї­ну в об­ра­зі жін­ки. По­ет ус­ві­домлю­вав, що Бог змо­же по­ря­ту­ва­ти те сус­пільс­тво, яке ду­хов­но зрос­тає. Так зрос­тає, ево­лю­ці­о­нує жін­ка в по­е­мах «Ка­те­ри­на», «Най­мич­ка» і «Ма­рія». Звер­ніть ува­гу на сло­во ево­лю­ці­о­нує, во­но оз­на­чає пе­ре­ду­сім «удос­ко­на­лен­ня». По­е­ми на­пи­са­ні в різ­ні ета­пи твор­чос­ті, тож у 201

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

них по­­різ­но­му вті­ле­но й жі­но­чі до­лі: ро­ман­тич­но — у по­е­мі «Ка­те­ри­на», ре­а­ ліс­тич­но­­по­бу­то­во — у «Най­мич­ці», із сим­во­ліч­ним уза­галь­нен­ням — у по­е­мі «Ма­рія». Ка­те­ри­на (1838) По­ем ­ у «Ка­те­ри­на» Т. Шев­чен­ко на­пи­ сав у 24­річ­но­му ві­ці, от­же, жит­­тє­вий дос­ від по­е­та був не та­кий і ве­ли­кий, про­те у тво­рі від­чу­ва­єть­ся ру­ка вже дос­від­че­но­го майс­тра й лю­ди­ни. Об­раз жін­ки­крі­пач­ки був близь­кий по­е­то­ві й тра­гіч­ний: ба­га­то­ с­траж­даль­ною бу­ла до­ля йо­го ма­те­рі, яку «у мо­ги­лу / Нуж­да та пра­ця по­ло­жи­ла», і рід­них сес­тер, у яких «у най­мах ко­си по­бі­ лі­ють». По­е­ма роз­по­ві­дає про тра­гіч­ну до­лю В. Новіковський. Ілюстрація пок­рит­ки й ди­ти­ни­­без­бат­чен­ка в умо­вах до поеми Т. Шевченка крі­пос­но­го сус­пільс­тва, у яко­му нор­ми «Катерина». на­род­ної мо­ра­лі бу­ли над­то жор­сто­кі. Ві­до­мо, як у той час ста­ви­ли­ся до ма­те­рів, які на­род­жу­ва­ли по­заш­люб­них ді­тей: їх цу­ра­ли­ся на­віть бать­ки. Од­нак не Т. Шев­чен­ко: він не тіль­ки не цу­ра­єть­ся згань­бл ­ е­них жі­нок, а й стає на їх­ній за­хист. Ка­те­ри­на про­дов­жує лю­би­ти сво­го офі­це­ра­крив­дни­ка, до ос­тан­ньої ми­ті пле­кає на­дію на те, що в ньому пе­ре­мо­же лю­дя­ність: «Лю­бий мій Іва­не! Сер­це моє ко­ха­неє!

Де ти так ба­рив­ся?» Та до йо­го… За стре­ме­на…

У від­по­відь на теп­лі сло­ва, у яких не­має й ті­ні до­ко­ру, лу­нає на­віть не жор­сто­кість, а при­ни­жен­ня й оги­да: «Ду­ра, от­вя­жи­ся! Возь­ми­те прочь бе­зум­ную!»

У роз­па­чі Ка­те­ри­на ско­ює страш­ний гріх — нак­ла­дає на се­бе ру­ки, по­ру­ шив­ши во­лю Все­виш­ньо­го, і до то­го ж при­рі­кає на вір­ну смерть сво­го си­на. В ав­тор­­­ських ін­то­на­ці­ях і від­сту­пах не зву­чать зви­ну­ва­чен­ня й до­ко­ри не­щас­ній жін­ці, нав­па­ки — Т. Шев­чен­ко її, гріш­ну, жа­ліє. 8.

Прочитайте поему Т. Шевченка «Катерина».

Най­миЧка (1845) Ближ­че до Бо­га сто­їть пок­рит­ка Ган­на — го­лов­на ге­ро­ї­ня по­е­ми «Най­ мич­ка», во­на зна­хо­дить у со­бі си­ли все жит­тя до­ла­ти стра­шен­ні му­ки, не спо­ ку­ша­єть­ся до са­мо­губс­тва, а під­ко­ря­єть­ся Бо­жій во­лі. Ган­на під­ки­дає сво­го по­заш­люб­но­го си­на без­діт­ним за­мож­ним се­ля­нам і че­рез рік про­сить­ся до них у най­ми, щоб бу­ти по­руч зі сво­їм си­ном, який стає зміс­том її жит­тя. Тра­ 202

Тарас Шевченко

ге­дія Ган­ни пе­ре­ду­сім у то­му, що во­на му­сить при­хо­ву­ва­ти свої по­чут­тя від рід­но­го си­на, а от­же, най­мич­ка поз­бав­ле­на справ­ж­ньо­го ма­те­рин­сько­ го щас­тя. Та­ка не­ор­ди­нар­на пси­хо­ло­гіч­на си­ту­а­ ція да­ла мож­ли­вість по­е­то­ві як­най­пов­ні­ше роз­ кри­ти об­раз не­щас­ної жін­ки, гли­би­ну тра­гіз­му її жит­тя, ду­хов­ну ве­лич її на­ту­ри. Вер­ши­ну страж­ дань Ган­ни зоб­ра­же­но в ос­тан­ньо­му роз­ді­лі по­е­ ми: най­мич­ка бо­їть­ся по­мер­ти, не до­че­кав­шись си­на із чу­ма­ку­ван­ня в да­ле­ких кра­ях. І все ж та­ки дов­го­тер­пе­ли­ва Ган­на діс­тає ви­на­го­ро­ду — во­на до­че­ка­ла­ся си­на Мар­ка й роз­ кри­ла йо­му та­єм­ни­цю сво­го жит­тя: «Прос­ти ме­не! Я ка­ра­лась Весь вік в чу­жій ха­ті… Прос­ти ме­не, мій си­ноч­ку! Я… я твоя ма­ти». Та й за­мов­кла…

О. Сластіон. Ілюстрація до поеми Т. Шевченка «Наймичка»

Про ево­лю­цію об­ра­зу жін­ки­­ма­те­рі так ска­ зав Б. Леп­кий: «Най­мич­ка — це ні­би стар­ша сес­тра Ка­те­ри­ни, яка свій гріх спо­ку­тує не під льо­дом, а в ти­хій, свя­тій са­мо­по­жер­тві. Апо­фе­оз ма­те­рин­ ської лю­бо­ві, один із най­гар­ні­ших ма­люн­ків ук­ра­їн­ської жін­ки, твір, пи­са­ний у єван­гель­сько­му нас­трої, без злос­ті, зло­би, без уся­ко­го люд­сько­го грі­ха. Ар­хіт­вір1…» 9.

Прочитайте поему Т. Шевченка «Наймичка».

Ма­рІЯ (1859) Ще ближ­че до Все­в иш­н ьо­г о сто­ї ть го­лов­на ге­ро­їн ­ я по­е­ми «Ма­рія». У цьо­му тво­рі на ма­те­ рі­а­лі біб­лій­ної мі­фо­ло­гії ос­мис­ле­но та­кі проб­ле­ми люд­сько­го бут­тя, як ду­хов­ність лю­ди­ни, сенс її жит­тя, який по­ля­гає в лю­бо­ві до лю­дей, слу­жін­ ня всім страж­ден­ним. Основ­не дже­ре­ло по­е­ми — єван­гель­ська ле­ген­ да про Ма­рію, Йо­си­фа й Ісу­са. Т. Шев­чен­ко уни­ кає зоб­ра­жен­ня су­то міс­тич­них сю­же­тів, за­мі­ню­ ю­чи їх ре­а­ліс­тич­ни­ми по­ді­я­ми. На дум­ку по­е­та, са­ме ма­ти — го­лов­на ви­хо­ва­тель­ка й учи­тель­ка доб­ра й лю­бо­ві до лю­дей; це її жит­тє­ве пок­ли­кан­ ня. Так зоб­ра­же­но Ма­рію — іде­аль­ну, але страж­ден­ ­ну ма­тір, че­рез те, що во­на пок­рит­ка, яку Йо­сип,

П. Батоні. Мадонна з Немовлям

1 Архі — префікс, за допомогою якого виражають найвищий ступінь ознаки, що міститься

в другій частині слова.

203

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

по­­бать­ків­ськи люб­ля­чи, уря­ту­вав від по­бит­тя ка­мін­ням, од­ру­жив­шись із нею. Тут вар­то про­ци­ту­ва­ти сло­ва І. Фран­­ка про іде­ал жін­ки­­ма­те­рі: «Не знаю в лі­те­ра­ту­рі всес­віт­ній по­е­та, кот­рий би пред­ста­вив такий ви­со­кий і такий щи­ро люд­ський іде­ал жін­ки­­ма­те­рі, як се вчи­нив Шев­чен­ко… Не пос­вя­чен­ня сво­єї люд­ської ін­ди­ві­ду­аль­нос­ті для муж­чи­ни, але най­ви­ще на­ту­жен­ня тої ін­ди­ві­ду­аль­нос­ті для діл ми­ло­сер­дя, пе­ре­мо­жен­ня влас­них тер­пінь, за­бут­тя влас­них ураз, де йде о служ­бі ви­со­кій і під­нес­лій ідеї — доб­ра за­га­лу, доб­ра люд­ськос­ті, — то іде­ал жін­ки, який по­ли­шив нам у спад­щи­ну Шев­­чен­ко. Тож не див­но, що най­ви­щий до­те­пе­ріш­ній здо­бу­ток люд­ськос­ті на по­лі мо­раль­нім, ве­ли­ку ідею лю­бо­ві ближ­ньо­го, сю ос­нов­ну ідею хри­­­с­ти­янс­тва, Шев­чен­ко вва­жав ді­лом жін­ки — Ма­рії, Ма­те­рі Ісу­со­вої». Піс­ля розп’ят­тя Ісу­са Ма­рія в бо­лях і скор­бо­ті зна­хо­дить си­ли на­дих­ну­ти апос­то­лів; слаб­ка й зму­че­на, во­на не втра­чає ві­ри й, під­хо­пив­ши доб­ро, не дає йо­го зу­пи­ни­ти — спри­яє по­ря­тун­ку людс­тва, яке вби­ло її ди­ти­ну, от­же, по­­­­ к­рит­ка стає Пок­ро­вою — за­хис­ни­цею страж­ден­но­го сві­ту. Об­ра­зи си­нів у по­е­мах сим­во­лі­зу­ють май­бут­нє: Ка­те­ри­на зрек­ла­ся доб­ра, до­ві­ре­но­го їй Все­виш­нім, Ган­на ря­тує й ви­хо­вує сво­го си­на, а Ма­рія не тіль­ки ря­тує своє Ди­тя, а й ви­хо­вує йо­го та на­віть продовжує спра­ву Си­на піс­ля за­ги­бе­лі, тоб­то тво­ри­ть ду­хов­не доб­ро для нас і май­бут­ніх по­ко­лінь. 10. Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин і ви­ко­най­те зав­дан­ня.

Т. Шев­чен­ко. Ка­те­ри­на

Ра­фа­ел­ ь. Сик­стин­ська Ма­дон­на

А. Ко­рот­ко опи­шіть зоб­ра­же­не на репродукціях картин. Б. З’ясуй­те спіль­ні мо­ти­ви цих ро­біт. В. Дос­л ід­н ик О. Си­д о­р ов за­у ­в а­ж ив, що в кар­т и­н і «Ка­т е­р и­н а» Т. Шев­чен­ко «май­же точ­но ко­пі­ює но­ги “Сик­стин­ської Ма­дон­ни” Ра­фа­е­ля». По­мір­куй­те, з якою ме­тою це зро­бив Т. Шев­чен­ко.

204

Тарас Шевченко 11. Ви­ко­най­те зав­дан­ня. 1.

За ро­до­вою ха­рак­те­рис­ти­кою тво­ри Т. Шев­чен­ка «Ка­те­ри­на», «Най­мич­ка» і «Ма­рія» А епіч­ні В лі­ро­­е­піч­ні Б лі­рич­ні Г дра­ма­тич­ні

2.

Мар­ко, Нас­тя, Тро­хим — ге­рої тво­ру А «Ка­те­ри­на» Б «Най­мич­ка» В «Ма­рія» Г «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…»)

3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між назвою та уривком із твору. Назва твору

1 «Ка­те­ри­на» 2 «Най­мич­ка» 3 «Ма­рія» 4 «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…»)

У­ри­вок із твору

«Все упо­ва­ніє моє На Те­бе, мій прес­віт­лий раю...» Б «Нас­та­не суд, за­го­во­рять І Дніп­ро, і го­ри!» В «Піш­ла в сно­пи, пош­кан­ди­ба­ла Іва­на си­на го­ду­вать». Г «...Прос­ти ме­не, мій си­ноч­ку! Я… я твоя ма­ти». Д «Бер­лин ру­шив, а Іва­ся Ку­ря­ва пок­ри­ла…» А

4. Ко­рот­ко пе­ре­ка­жіть сю­жет по­е­ми «Ка­те­ри­на». У яко­му сю­жет­но­му еле­мен­ті по­дії роз­гор­та­ють­ся най­ди­на­міч­ні­ше? Чо­му? 5. Виз­нач­те основ­ну дум­ку по­е­ми Т. Шев­чен­ка «Най­мич­ка». 6. По­­різ­но­му вчи­ни­ли в по­діб­них обс­та­ви­нах Ка­те­ри­на й най­мич­ка в од­но­ й­мен­них по­е­мах Т. Шев­чен­ка. Чо­му ж то­ді во­ни обид­ві вик­ли­ка­ють у чи­та­ча пе­ре­жи­ван­ня й спів­чут­тя? 7. Яку біб­лій­ну ле­ген­ду взя­то за ос­но­ву сю­же­ту по­е­ми «Ма­рія»? 8. Виз­нач­те основ­ну ідею по­е­ми Т. Шев­чен­ка «Ма­рія». 9. Як ево­лю­ці­о­нує об­раз ма­те­рі­­пок­рит­ки в по­ем ­ ах Т. Шев­чен­ка? 10. У якій із трьох ана­лі­зо­ва­них по­ем жі­но­ча до­ля вті­ле­на ро­ман­тич­но, у якій — ре­а­ліс­тич­нопо­бу­то­во, а в якій — із сим­во­ліч­ним уза­галь­нен­ням? Обґ­рун­ туй­те свою від­по­відь. 11. По­мір­куй­те, що спіль­но­го в наз­ва­них по­е­мах, а що їх роз­різ­няє. 12. Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин Т. Шев­чен­ка. Що спіль­но­го в них? Яка з кар­ тин на­йе­мо­цій­ні­ша? Ар­гу­мен­туй­те свою дум­ку. 12.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Дос­лі­діть і по­рів­няй­те мов­ні особ­ли­вос­ті по­ем Т. Шев­чен­ка «Най­мич­ка» та «Ма­ рія» за поданим пла­ном.

205

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА План 1. Лек­сич­ні особ­ли­вос­ті. 2. Тропи. 3. Син­так­сич­ні особ­ли­вос­ті (прос­ті чи склад­ні ре­чен­ня, спо­луч­­ни­ко­ві чи без­спо­луч­ ни­ко­ві конс­трук­ції, ін­вер­со­ва­ні ре­чен­ня, мо­но­ло­ги, ді­а­ло­ги то­що).

Особиста лі­ри­ка пе­рі­о­ду ареш­ту, зас­лан­ня і після повернення з нього 1.

Про­чи­тай­те вірші «Сонце заходить, гори чорніють…», «І виріс я на чужині…», «І досі сниться: під горою…», поетичні мініатюри «Один у другого питаєм…», «Самому чудно. А де ж дітись?», «Доля». Які автобіографічні мотиви в них простежуються?

Десять найкращих років життя (1847–1857) Т. Шевченко провів у за­­ слан­­­ні. Незважаючи на складні умови, заборону писати й малювати, поет продовжував творити, укладаючи свою знамениту «захалявну книжку». «Сонце заходить, гори чорніють…». Під час заслання образи України з’являються Т. Шевченкові постійно. В окремих поезіях ліричний герой більше наближений до самого поета. Так, у вірші «N. N.» («Сонце заходить, гори чорніють…») (1847) вражає пейзажний малюнок, яким розпочинається вірш: зіставлення вечірньої пори на чужині та в Україні («Пташечка тихне. Поле німіє» — «Ой зоре! зоре! — і сльози кануть. / Чи ти зійшла вже і на Украйні?»). Митець звертається до неназваного адресата, який уособлює Україну взагалі: «А я дивлюся... і серцем лину / В темний садочок на Україну». Найбільше щастя для ліричного героя — це дівоча пам’ять, коли «карі очі» шукають твою зорю на «небі синім» (постійні епітети), бо ж зоря в Т. Шевчен­ ка — посередник між ним та Україною, Усесвітом і Вічністю. Філософськими мотивами пройнятий вірш «Один у другого питаєм…» (1847) — осмисленням сутності людського життя, розумінням своєї земної місії: «Один у другого питаєм, / Нащо нас мати привела? / Чи для добра? Чи то для зла? / Нащо живем? Чого бажаєм? / І, не дознавшись, умираєм, / А покидаємо діла...» В іншій поетичній мініатюрі «Самому чудно. А де ж дітись?» розкри­ то мотив самотності через низку риторичних запитань: «Що діяти і що почать?», «Як же жити / На чужині на самоті?» Риторичний оклик «Горе нам! / Невольникам і сиротам / В степу безкраїм за Уралом» узагальнює безправне становище всіх засланих, переслідуваних і забутих. Часто думки поета линули «у те найкращеє село... / У те, де мати повивала / мене малого...». Так з’явився на світ вірш-медитація «І виріс я на чужині…» — автобіографічного характеру із широкими філософськими узагальненнями. Анафора на початку твору «І виріс я на чужині, / І сивію в чужому краї» підкреслює самотність, відірваність митця від отчого краю, неймовірною красою якого він захоплюється: «...кращого немає / Нічого в Бога, як Дніпро / Та наша славная країна...» Контрастна картина розкішної природи України й гнітючого становища покріпаченого народу засвідчує, що омріяна краса — це ілюзія, яка ятрить серце й душу: «Аж страх пога206

Тарас Шевченко

но / У тім хорошому селі. / Чорніше чорної землі / Блукають люди...» Далі Т. Шевченко подає узагальнену картину життя українців через оксиморон «Гинуть! Гинуть! / У ярмах лицарські сини...». Проте надія не залишає поета: «І на Україні добро. / Між горами старий Дніпро, / Неначе в молоці дитина... / А у селах у веселих / І люди веселі». У вірші «І досі сниться: під горою…» (1850) простежується ностальгія за ідилією родинного життя. Ліричному героєві часто сниться: «...під горою / Меж вербами та над водою / Біленька хаточка», коло якої дід бавить внуча, а весела мати виходить на подвір’я, «...цілує діда і дитя», годує малечу й несе спати. Через архетипи біленька хаточка, сивий дід, веселая мати поет утверджує ідеал щасливої української родини. Про­від­ний мо­тив циклу­­трип­тиха «До­ля», «Му­за», «Сла­ва» (1858) — са­мо­ус­ві­дом­лен­ня митцем сво­єї твор­чос­ті. Са­ме тут мо­тив до­лі на­бу­ває спря­ му­ван­ня: лі­рич­ний ге­рой не скар­жить­ся на до­лю, а ус­ві­дом­лює су­во­ру, але бла­го­на­дій­ну шко­лу жит­тя. У дру­го­му тво­рі по­е­тич­но­го цик­лу «Му­за» лі­рич­ний ге­рой роз­по­ві­дає, чим бу­ла в йо­го жит­ті по­е­зія — пок­ли­кан­ням, до­лею і сла­вою. Ко­жний вірш трип­ти­ха розпо­чи­на­єть­ся з ри­то­рич­но­го звер­тан­ня лі­рич­­но­го ге­роя до до­лі, сла­ви й му­зи. Нез­ва­жа­ю­чи ні на що, він жит­тєс­твер­дно йде да­лі: Ми не лу­ка­ви­ли з то­бою, Ми прос­то йшли; у нас не­ма Зер­на неп­рав­ди за со­бою. Хо­ді­мо ж, до­лень­ко моя!

Ви­ді­ле­ні ряд­ки ста­ли кри­ла­тим вис­ло­вом, який поз­на­чає ду­хов­но чис­тих лю­дей, віль­них, тих, які не бо­ять­ся смер­ті. Гли­бо­ко­го пси­хо­ло­гіз­му Т. Шев­чен­ко до­ся­гає і у вір­ші «Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли…» (1860) — од­но­му з найкра­щих зраз­ків ін­тим­ної лі­ри­ки. У цій по­е­ зії від­тво­ре­но мрію по­е­та про од­ру­жен­ня й ро­дин­не щас­тя, іде­ал яко­го роз­ кри­то в ряд­ках: (…) Поб­ра­лись; І ти­хо, ве­се­ло прий­шли,

Ду­ше­ю­­сер­цем не­по­вин­ні, Аж до са­мої до­мо­ви­ни.

Са­ме гли­бо­кий пси­хо­ло­гізм у вір­ші спри­яє як­най­тон­шому пе­ре­да­ванню ду­шев­них по­ру­хів лі­рич­но­го ге­роя, йо­го ду­мок і пе­ре­жи­вань. 2.

Оп­ра­цюй­те ві­до­мос­ті з те­о­рії лі­те­ра­ту­ри та ви­пи­шіть виз­на­чен­ня по­нять «лі­рич­ ний ге­рой» і «лірична ме­ди­та­ція».

Теорія літератури  ний ге­рой  — дру­ге лі­рич­не «Я» по­е­та; умов­не лі­те­ра­ту­роз­нав­че по­нят­ Лі­рич­ тя, що вті­лює дум­ки та пе­ре­ж и­в ан­н я ав­т о­р а тво­р у. Лі­р ич­н ий ге­р ой не ото­тож­ню­ єть­ся з по­е­том, йо­го ду­шев­ним ста­ном, він жи­ве сво­їм жит­тям у ху­дож­ній дій­снос­ті. Між лі­рич­ним ге­ро­єм та ав­то­ром іс­нує ес­те­тич­на єд­ність, пев­ний ес­те­тич­ний іде­ал, ви­ра­же­ний у тек­сті вір­шо­ва­но­го тво­ру.

207

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Вір­ші «До­ля», «Му­за» і «Сла­ва» на­ле­жать до лі­ричної ме­ди­та­ції, ад­же в них по­ет (лі­рич­ний ге­рой) роз­ду­мує над проб­ле­ма­ми жит­тя та смер­ті, по­ба­че­ним, про­жи­тим, над зміс­том сво­го іс­ну­ван­ня: А як ум­ру, моя свя­тая! Моя ти ма­мо! По­ло­жи Сво­го ти си­на в до­мо­ви­ну,

3.

І хоть єди­ную сльо­зи­ну В очах без­смер­тних по­ка­жи. «Му­за»

Ви­ко­най­те зав­дан­ня. 1. Ус­та­но­віть від­по­від­ність.. Вірш

1 «Сонце заходить, гори чорніють...» 2 «І досі сниться: під горою...» 3 «І виріс я на чужині...» 4 «Доля» 5 «Росли укупочці, зросли...»

Уривок

А

«Крізь верби сонечко сідає І тихо гасне. День погас...». Б «Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою». В «А я дивлюся... і серцем лину В темний садочок на Україну». Г «Подай же нам, всещедрий Боже! Отак цвісти, отак рости...». Д «Якось недавно довелось Мені заїхать в Україну...».

2. Ус­та­но­віть від­по­від­ність. Ху­дож­ній за­сіб

1 2 3 4 5

ри­то­рич­не за­пи­тан­ня епі­тет по­рів­нян­ня тав­то­ло­гі­я метафора

Приклад із твору

«Лю­бов без­віч­ную, су­гу­бу На той світ ти­хий при­нес­ти». Б «Крізь верби сонечко сідає / І тихо гасне. День погас...». В «Ти сі­я­ла, пи­ша­ла­ся, Як кві­точ­ка в по­лі!» Г «А у селах веселих І люди веселі...». Д «…А ти збре­ха­ла. Які з нас лю­де? Та дар­ма!» Е Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла?» А

3. Вір­ші Т. Шев­чен­ка «Сонце заходить, гори чорніють…», «І виріс я на чужині…», «І досі сниться: під горою…», «Один у другого питаєм…», «До­ля» і «Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли...» на­пи­са­ні в пе­рі­од А пер­ший В тре­тій Б дру­гий Г чет­вер­тий 4. Розкрийте лексичне значення слів побрались, домовини, вопль, скрежет («Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли...»)?

208

Тарас Шевченко 5. При­га­дай­те, що та­ке ри­то­рич­не за­пи­тан­ня. Знай­діть прик­ла­ди ці­єї син­так­ сич­ної фі­гу­ри в поезіях «Доля», «Один у другого питаєм...», «Сонце заходить, гори чорніють...».. 6. Що та­ке ме­ди­та­тив­на лі­ри­ка? Наведіть приклади віршів цього жанру. 7. У чо­му по­ля­гає від­мін­ність між ав­то­ром по­е­тич­но­го тво­ру й лі­рич­ним ге­ро­єм? 8. Роз­ка­жіть про лі­рич­но­го ге­роя трип­ти­ха Т. Шев­чен­ка «До­ля», «Му­за» і «Сла­ва». 9. Який ав­то­бі­ог­ра­фіч­ний мо­мент на­яв­ний у вір­ші Т. Шев­чен­ка «І виріс я на чужині...» 10. Наз­віть мо­ти­ви лі­ри­ки Т. Шев­чен­ка ос­тан­ньо­го пе­рі­о­ду по­е­тич­ної твор­чос­ті. 11. Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин Т. Шев­чен­ка ос­тан­ніх ро­ків жит­тя. Ус­но опи­ шіть ту з них, яка вам най­біль­ше спо­до­ба­ла­ся. 12. Виз­нач­те при­суд­ки в по­ез ­ ії «Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли…». З’я­суй­те, яку ху­дож­ню роль во­ни ві­діг­ра­ють. 4.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Вив­чіть на­пам’ять вірш Т. Шев­чен­ка «До­ля».

Біб­лія в житті Т. Шев­чен­ка 1.

Про­чи­тай­те літературнокритичний ма­те­рі­ал і розка­жіть, чи спра­вед­ли­во в ми­ну­ло­му сто­­літ­ті на Т. Шев­чен­ка чіп­ля­ли яр­лик ате­їс­та.

Ко­ли Ук­ра­ї­на вхо­ди­ла до скла­ду Ра­дян­сько­го Со­ю­зу, офі­цій­на кри­ти­ка по­ві­си­ла на Т. Шев­чен­ка яр­лик ате­їс­та, тоб­то не­ві­ру­ю­чої лю­ди­ни, без­бож­ни­ ка, що бу­ло зліс­ним нак­ле­пом на по­е­та, тво­ри яко­го ряс­ні­ють тре­пет­ним звер­тан­ням до Бо­га. Без сум­ні­ву, пи­тан­ня Шев­чен­ко й ре­лі­гія — склад­не й су­пе­реч­ли­ве. Про ставлення ви­дат­но­го по­е­та до Бо­га та Біб­лії пе­ре­кон­ли­во пи­ше Б. Сте­ па­ни­шин. Удум­ли­во вчи­тай­те­ся в йо­го ряд­ки: «…Ве­ли­кий Коб­зар, по су­ті, жод­но­го ра­зу не за­пе­ре­чив іс­ну­ван­ня Бо­га. Є, прав­да, у “Коб­за­рі” кіль­ка місць, де ві­ра Шев­чен­ка в Бо­га ста­вить­ся за­леж­но від до­лі роз­тер­за­ної, уяр­ мле­ної Ро­сій­ською ім­пе­рі­єю Ук­ра­ї­ни. Уже в “За­по­ві­ті” (тво­рі, який у ХІХ– ХХ ст. ви­ко­рис­то­ву­ва­ли як на­ці­о­наль­ний гімн) по­ет ли­не “до са­мо­го Бо­га / Мо­ли­ти­ся...”, але за умо­ви, що Той по­ка­рає во­ро­гів приг­ноб­ле­но­го ук­ра­їн­ сько­го на­ро­ду… Фра­за “а до то­го / Я не знаю Бо­га” є сво­є­рід­ним ху­дож­нім при­йо­мом по­ет­ аро­ман­ти­ка. На­пев­не, це став­лен­ня до Бо­га лю­ди­ни, яка, спог­ля­да­ю­чи тяж­кі страж­дан­ня сво­го на­ро­ду, упа­ла в роз­пач, і, ос­кіль­ки на зем­лі ніх­то не чує й не ря­тує зне­до­ле­них, по­ет по­си­лає зго­рьо­ва­ні ду­ми до Бо­га, за­хис­ни­ка зне­ва­же­них…» Епіг­ра­фи ба­га­тьох по­ем Т. Шев­чен­ка взя­ті з Біб­лії, а ві­до­мо ж, що в епіг­ра­ фі — ос­нов­на ідея тво­ру. По­ет за­хоп­ле­ний Біб­лі­єю. «Єди­на моя вті­ха те­пер — Єван­ге­ліє. Но­вий За­по­віт я чи­таю з бла­го­го­вій­ним трем­тін­ням. Я чи­­­таю йо­го щод­ня, що­го­ди­ни», — пи­ше митець у лис­ті до Вар­ва­ри Рєп­ні­ної. До біб­лій­них тем Т. Шев­чен­ко звер­тав­ся в ба­га­тьох тво­рах на різ­них ета­ пах сво­єї твор­чос­ті. Біб­лій­ні об­ра­зи й мо­ти­ви на­яв­ні в та­ких тво­рах по­ет­ а: цикл «Да­ви­до­ві псал­ми», «Под­ра­жа­ніє 11 псал­му», «Ца­рі», «Не­оф ­ і­ти», «Ма­ рія», «Іса­ія. Гла­ва 35» та ін. 209

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Теорія літератури Псал­ми  (з грецьк. psal­mos — хва­леб­на піс­ня) — піс­ні ре­лі­гій­но­го зміс­ту, ство­ ре­ні біб­лій­ним ца­рем Да­ви­дом. Зіб­ран­ня 150 псал­мів увій­шло до Свя­то­го Пись­ма під наз­вою Псал­тир, став­ши на­в­чаль­ною кни­гою. Сво­єю об­раз­ніс­тю та тон­ким лі­риз­мом во­ни за­хоп­лю­ва­ли мит­ців до­би Ба­ро­ко, ма­ли вплив на твор­чість Г. Ско­ во­р о­ди (при­га­дай­те йо­го збір­ку «Сад бо­ж ес­твен­н их пі­сень»). Са­ме за псал­ма­ ми Г. Ско­во­ро­ди нав­чав­ся Т. Шев­чен­ко, який на­пи­сав по­е­тич­ний цикл «Да­ви­до­ві псал­ми» (1845). Прочитайте перший псалом Т. Шевченка «Блаженний муж на лукаву…» і короткий огляд цього твору.

2.

«Блаженний муж на лукаву…» – ліричний вступ до всього Псалтиря, у якому однією з наскрізних тем є протиставлення праведних — нечестивим, надія на незбориму силу Божого слова. Т. Шевченко переймається занепадом моральності, неправедними діяннями «сильних світу». Поет осмислює норми християнської моралі крізь біблійні тексти, утверджує ідеал життя згідно із законом Господнім: «А в законі Господньому / Серце його й воля / Навчається...» В образі плодоносного дерева висловлено символічне уособлення добро­ чесності («Над водою посажене / Древо зеленіє, / Плодом вкрите»), на проти­ вагу марній силі зла, що розвіюється, мов порошина під вітром («А лукавих, нечестивих / І слід пропадає, / Як той попіл над землею / Вітер розмахає»). Поет утверджує ідею перемоги добра над злом словами, які стали афоризмом: «Діла добрих оновляться, // Діла злих загинуть». Про­чи­тавши переспів Т. Шевченка «Іса­ія. Гла­ва 35», опрацюйте огляд цього твору та коротко перекажіть його.

3.

ІсаІЯ. Гла­ва 35 (1859) (Подражаніє) Ра­дуй­ся, ни­во не­по­ли­тая! Ра­дуй­ся, зем­ле, не по­ви­тая Квіт­час­тим зла­ком! Роз­пус­тись, Ро­же­вим кри­ном проц­ві­ти! І проц­ві­теш, по­зе­ле­ні­єш, Мов Іор­да­но­ві свя­тиє Лу­ги зе­ле­ні, бе­ре­ги! І честь Кар­мі­ло­ва і сла­ва Лі­ва­но­ва, а не лу­ка­ва, Те­бе ук­риє до­ро­гим, Зо­ло­тот­ка­ним, хит­ро­ши­тим, Доб­ром та во­лею під­би­тим, Свя­тим омо­фо­ром сво­їм. І лю­де тем­нії, нез­ря­чі,

210

Ди­ва Гос­под­нії по­ба­чать. І спо­чи­нуть не­воль­ни­чі Утом­ле­ні ру­ки, І ко­лі­на од­по­чи­нуть, Кай­да­на­ми ку­ті! Ра­дуй­те­ся, вбо­го­ду­хі, Не ля­кай­тесь ди­ва, — Се Бог су­дить, виз­во­ляє Дол­го­тер­пе­ли­вих Вас, убо­гих. І воз­дає Зло­ді­ям за злая! Той­ді, як, Гос­по­ди, свя­тая На зем­лю прав­да при­ле­тить

Тарас Шевченко

Хоч на го­ди­ноч­ку спо­чить, Нез­ря­чі проз­рять, а кри­виє, Мов сар­на з гаю, по­май­ну­ють. Ні­мим от­вер­зуть­ся ус­та; Прор­веть­ся сло­во, як во­да, І деб­рьпус­ти­ня не­по­ли­та, Зці­лю­щою во­дою вми­та, Про­ки­неть­ся; і по­те­чуть Ве­се­лі рі­ки, а озе­ра Кру­гом га­я­ми по­рос­туть, Ве­се­лим птас­тв ­ ом ожи­вуть. Ожи­вуть сте­пи, озе­ра,

І не верс­тво­вії, А воль­нії, ши­ро­кії, Скрізь шля­хи свя­тії Прос­те­лять­ся; і не най­дуть Шля­хів тих вла­ди­ки, А ра­би ти­ми шля­ха­ми Без ґвал­ту і кри­ку По­зі­хо­дять­ся до­ку­пи, Ра­ді та ве­се­лі. І пус­ти­ню опа­ну­ють Ве­се­лії се­ла.

«Ісаія. Глава 35» — один із най­ві­до­мі­ших тво­рів Т. Шев­чен­ка на біб­лій­ну те­ма­ти­ку. Твір є пе­рес­пі­вом (под­ра­жа­ні­єм) 35ї гла­ви біб­лій­ної кни­ги про­ро­ ка Іса­ії. Іса­ія — ста­ро­дав­ній єв­рей­ський про­рок, ав­тор од­ні­єї з книг Біб­лії. Са­ме йо­го про­роц­тва ста­ли дже­ре­лом нас­лі­ду­ван­ня для Т. Шев­чен­ка, за яки­ми бу­де но­ве при­шес­тя Ісу­са та май­бут­нє рай­ське жит­тя на зем­лі, ко­ли лю­ди поз­бу­дуть­ся всіх вад і ста­нуть жи­ти від­по­від­но до Бо­жих за­по­ві­дей. Вірш роз­по­чи­на­єть­ся звер­нен­ням до зем­лі, яка по­ки що до­ща­ми не­по­ли­ тая, кві­ту­чи­ми зла­ка­ми не по­ви­тая. Ба­жан­ня Т. Шев­чен­ка ба­чи­ти зем­лю онов­ле­ною нас­тіль­ки силь­не, що він ра­діс­но ві­тає її з при­хо­дом вес­ни, яка, без сум­ні­ву, роз­бу­дить і від­ро­дить пус­те­лю: Ра­дуй­ся, ни­во не­по­ли­тая! Ра­дуй­ся, зем­ле, не по­ви­тая Квіт­час­тим зла­ком! Роз­пус­тись, Ро­же­вим кри­ном проц­ві­ти!

Упев­не­ність у жит­тє­дай­них пе­рет­во­рен­нях під­си­лю­ють фор­ми ді­єс­лів­ при­суд­ків, для цьо­го ав­тор ви­ко­рис­тав фор­ми на­ка­зо­во­го спо­со­бу й май­бут­ ньо­го ча­су до­ко­на­но­го ви­ду: І проц­ві­теш, по­зе­ле­ні­єш (…) І лю­де тем­нії, нез­ря­чі, Ди­ва Гос­под­нії по­ба­чать.

У нас­туп­ній час­ти­ні вір­ша пос­тає кар­ти­на про­ро­ку­ван­ня до­лі тем­них і нез­ря­ чих (зне­до­ле­них крі­па­ків), на яких за їх­ню тер­пе­ли­вість че­кає ом­рі­я­не жит­тя: І спо­чи­нуть не­воль­ни­чі Утом­ле­ні ру­ки,

І ко­лі­на од­по­чи­нуть, Кай­да­на­ми ку­ті!

У зак­люч­ній (тре­тій) час­ти­ні Шев­чен­ко­во­го пе­рес­пі­ву зма­льо­ва­но жит­ тя піс­ля ве­ли­ких змін — жит­тя в Еде­мі, але сю­ди пот­рап­лять тіль­ки дов­го­ тер­пе­ли­ві: (…) не най­дуть Шля­хів тих вла­ди­ки, А ра­би ти­ми шля­ха­ми Без ґвал­ту і кри­ку

По­зі­хо­дять­ся до­ку­пи, Ра­ді та ве­се­лі. І пус­ти­ню опа­ну­ють Ве­се­лії се­ла.

211

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Т. Шев­чен­ко збе­ріг у пе­рес­пі­ві не ли­ше об­ра­зи ори­гі­на­лу, а й спе­­ци­фі­ку мо­ви. Щоб пе­ре­да­ти ко­ло­рит біб­лій­но­го сти­лю мо­ви, ав­тор вда­єть­ся до ви­ко­ рис­тан­ня ста­рос­лов’яніз­мів (омо­фо­ром, от­вер­зуть­ся ус­та, воз­дає), дав­ніх нес­тяг­не­них форм прик­мет­ни­ків (не­по­ли­тая, не по­ви­тая, ши­ро­кії, свя­тії, ве­се­лії), по­чат­ко­во­го і («І спо­чи­нуть не­воль­ни­чі / Утомле­ні ру­ки...», «...І воз­дає / Зло­ді­ям за злая!»). Мо­ва пе­рес­пі­ву ба­га­та на зву­ко­ві за­со­­би — асо­нан­си й алі­те­ра­ці­ї: «...Роз­пус­тись, / Ро­же­вим кри­ном про­­ц­ві­ти!», «Зо­ло­тот­ка­ним, хит­ро­ши­тим, / Доб­ром та во­лею під­би­тим, / Свя­тим омо­фо­ром сво­їм». От­же, твір харак­те­ризу­єть­ся не ли­ше ме­та­фо­рич­ніс­тю мо­ви, а й му­зи­каль­ ніс­тю. Уро­чис­тість та оп­ти­мізм біб­лій­но­го пе­рес­пі­ву (без сум­ні­ву, і му­­зи­каль­ ність) на­дих­ну­ли М. Ли­сен­ка на­пи­са­ти кан­та­ту1 «Ра­дуй­ся, ни­во не­по­ли­ тая!». Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

4.

1. Про­чи­тай­те ряд­ки «Ні­мим от­вер­зуть­ся ус­та; / Прор­веть­ся сло­во, як во­да...» В урив­ку ви­ко­рис­та­но А ан­то­ні­ми В ар­ха­їз­ми Б си­но­ні­ми Г не­о­ло­гіз­ми 2. Пе­рес­піви «Блаженний муж на лукаву…» та «Іса­ія. Гла­ва 35» — твори А епіч­ний В лі­ро­­е­піч­ний Б лі­рич­ний Г дра­ма­тич­ний 3.

Си­но­ні­мом до сло­ва пса­лом є А пос­лан­ня Б гімн

В еле­гія Г піс­ня

4. У яких словах висловлено ідею твору «Блаженний муж на лукаву…» ? Як ви розумієте цю цитату? 5. Хто та­кий Іса­ія? Які йо­г о про­р оц­тва ста­л и дже­р е­л ом нас­л і­д у­в ан­ня для Т. Шев­чен­ка? 6. За до­по­мо­гою яких ху­дож­ніх за­со­бів поет до­ся­гає уро­чис­тос­ті й під­не­сен­ня у тво­рах із ре­лі­гій­ни­ми мо­ти­ва­ми? На­ве­діть прик­ла­ди. 7. Виз­нач­те про­від­ний мо­тив пе­рес­пі­ву Т. Шев­чен­ка «Іса­ія. Гла­ва 35». 8. З’ясуй­те за слов­ни­ком зна­чен­ня слів омо­фор і крин. 9. Чого навчає пе­рес­пі­в «Іса­ія. Гла­ва 35»? 10. Як ви ро­зу­мі­є­те за­пис у дуж­ках (під за­го­лов­ком) — под­ра­жа­ніє? 11. Ви­пи­шіть із пе­рес­пі­вів «Блаженний муж на лукаву…» та «Іса­ія. Гла­ва 35» епі­ те­ти в зошит. По­яс­ніть їх­нє зна­чен­ня. 12. Ви­раз­но про­чи­тай­те переспіви «Блаженний муж на лукаву…» та «Іса­ія. Гла­ ва 35». 1 Кантата — великий урочистий музичний твір, який виконують солісти й хор у супроводі оркестру.

212

Тарас Шевченко 5.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Ви­пи­шіть із про­чи­та­них ра­ні­ше тво­рів Т. Шев­чен­ка ряд­ки, у яких лі­рич­ний ге­рой (ав­тор) звер­та­єть­ся до Бо­га. Про­ко­мен­туй­те їх (ус­но).

Світова велич українського поета Твор­ча спад­щи­на Т. Шев­чен­ка — не­пов­тор­не яви­ще в іс­то­рії ук­ра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри та сві­то­вої куль­ту­ри. Зна­чен­ня йо­го твор­чос­ті мож­на по­да­ти та­ки­ми те­за­ми: • тво­ри по­е­та ста­ли по­туж­ним дже­ре­лом для про­буд­жен­ня на­ці­ональ­ ­­ ної сві­до­мос­ті ук­ра­їн­ців; • Т. Шев­чен­ко пер­шим із пись­мен­ни­ків від­кри­то вів бо­роть­бу з Ро­сій­ ською ім­пе­рі­єю; • він, удос­ко­на­лив­ши ук­ра­їн­ську мо­ву, під­ніс її до рів­ня най­роз­вине­ні­ ших мов сві­ту; • са­ме Т. Шев­чен­ко, як ніх­то із сві­то­вих пись­мен­ни­ків, зоб­ра­зив ба­га­ тий внут­ріш­ній світ прос­тої лю­ди­ни; • по­ет зба­га­тив жан­ро­ву сис­те­му ук­ра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри — удос­кона­лив як лі­те­ра­тур­ний жанр ба­ла­ду, пос­лан­ня, дум­ку, ме­ди­та­цію, еле­гію; • пла­не­тар­не зна­чен­ня Т. Шев­чен­ка ви­яв­ля­єть­ся пе­ре­ду­сім у то­му, що він упер­ше в іс­то­рії по­ру­шив «ти­ся­чо­літ­ню ні­мо­ту со­ці­аль­них ни­зів». Тво­ри Т. Шев­чен­ка пе­рек­ла­де­но біль­ше ніж 50 мо­ва­ми сві­ту, йо­му вста­нов­ ле­но пам’ят­ни­ки в Нью­­Йор­ку й Ва­шин­гто­ні (США), у Па­лер­мо (Ка­на­да) і Бу­ха­рес­ті (Ру­му­нія), у Па­ри­жі (Фран­ція) і Тбі­лі­сі (Гру­зія) і ще в ба­га­тьох міс­ тах сві­ту. По­чи­на­ю­чи з 1962 р. в Ук­ра­ї­ні що­ро­ку при­суд­жу­ють Дер­жав­ну (ни­ні На­ці­о­наль­ну) пре­мію іме­ні Т. Шев­чен­ка в га­лу­зі лі­те­ра­ту­ри й мис­тец­тва. Т. Шев­чен­ка вша­но­ву­ють 9 бе­рез­ня, са­ме пер­шу де­ка­ду цьо­го мі­ся­ця на­зи­ва­ють Шев­чен­ ко­ви­ми дня­ми. Особ­ли­во ба­га­то­люд­но в ці дні бі­ля по­е­то­вої мо­ги­ли на Чер­не­чій го­рі в Ка­не­ві. Про сві­то­ве ви­з­нан­ня Коб­за­ря свід­чать ви­­­­­­ с­ло­ви ві­до­мих іно­зем­ців: «Та­рас Шев­чен­ко не має со­бі рів­них у сві­то­вій лі­те­ра­ту­рі» (А. Ку­­ рел­ла, Ні­меч­чи­на); «По­ки б’ють­ся сер­ця лю­дей, зву­ча­ти­ме й го­лос Шев­чен­ка» (Н. Хік­ мет, Ту­реч­чи­на); «Він був най­ви­датнішим на­род­ним по­е­том з усіх ви­дат­них по­е­тів сві­ ту. По­е­зія Шев­чен­ка бу­ла яви­щем єди­ним і Пам’ятник Т. Г. Шевченку. не­пов­тор­ним. Не­має для неї від­повідника у м. Париж (Франція) світовій літера­турі» (М. Якубець, Польща). 213

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Пантелеймон Куліш (1819–1897) 1.

Роз­глянь­те світ­ли­ни П. Ку­лі­ша та йо­го дру­жи­ни Ган­ни Бар­ві­нок і ви­ко­най­те зав­дан­ня.

А. Ко­рот­ко опи­шіть зов­ніш­ність П. Ку­лі­ша та Ган­ни Бар­ві­нок. Б. П. Ку­лі­ша на­зи­ва­ють «ук­ра­їн­цем у Єв­ро­пі та єв­ро­пей­цем в Ук­ра­їн ­ і». Чи від­по­ ві­дає ця ха­рак­те­рис­ти­ка зов­ніш­ньо­му виг­ля­ду пись­мен­ни­ка та йо­го дру­жи­ ни (ри­си зов­ніш­нос­ті, одяг, ін­ші де­та­лі)? Як­що так, то чим са­ме? В. Яке пер­вин­не вра­жен­ня це под­руж­жя спра­ви­ло на вас? 2.

Про­чи­тай­те жит­тє­пис П. Ку­лі­ша та стис­ло пе­ре­ка­жіть йо­го.

Пан­те­лей­мон Ку­ліш на­ро­див­ся 7 сер­пня 1819 р. в міс­теч­ку Во­ро­не­жі (те­пер Шос­т­кин­ський ра­йон Сум­ ської об­лас­ті). Був ди­ти­ною за­мож­но­го хлі­бо­ро­ба Олек­сан­дра Анд­рі­йо­ви­ча й доч­ки Ка­те­ри­ни ко­заць­ ко­го сот­ни­ка Іва­на Глад­ко­го. Та­ке рід­кіс­не ім’я бать­ ки да­ли си­но­ві тому, що він на­ро­див­ся са­ме в день свя­то­го Пан­те­лей­мо­на. Хлоп­чик ви­рос­тав кміт­ли­ вим, ос­но­вою йо­го са­мо­ос­ві­ти стали фоль­клор і ху­дож­ні книж­ки. П. Ку­ліш так зга­ду­вав свою ма­тір: «Ніх­то не спі­вав та­ких дав­ніх пі­сень, як во­на. Піс­ня бу­ла в неї не за­бав­кою: во­на ду­ма­ла піс­ня­ми. Си­дя­чи за ро­бо­тою, ні­ко­ли не вмов­ка­ла, тіль­ки, бу­ло, зіт­хне, за­ду­ма­єть­ся й знову спі­ ває. А се­ред бе­сі­ди в неї бу­ло що сло­во, то й при­каз­ка». Хлопець нав­чав­ся в по­ві­то­во­му учи­ли­щі, а та­кож у гім­на­зії в Нов­го­роді-­ Сі­вер­ському. Ще під­літ­ком він ви­яв­ляв на­хил до сло­вес­нос­ті та ма­лю­ван­ня. Ра­зом із поб­ра­ти­мом Се­ме­ном він тиж­ня­ми не з’яв­ля­в­ся в гім­на­зії, зма­льо­ву­ ю­чи ак­ва­рель­ни­ми фар­ба­ми кра­є­ви­ди, пта­хів і лю­дей. Хлопці підніма­ли­ся на най­ви­щий по­верх дзві­ни­ці Ус­пен­сько­го со­бо­ру й звід­ти ма­лю­ва­ли над­дес­нян­ ські кра­є­ви­ди. Са­ме че­рез над­мір­не за­хоп­лен­ня ма­лю­ван­ням хло­пець не всти­гав із ма­те­ма­ти­ки, то­му й не за­кін­чив гім­на­зії. Але знань мав дос­тат­ньо, щоб пра­цю­ва­ти до­маш­нім учи­те­лем ді­тей за­мож­них по­мі­щи­ків. Ви­щу ос­ві­ту 214

Пантелеймон Куліш

П. Ку­ліш здо­бу­вав на фі­ло­соф­сько­му та юри­дич­но­му фа­куль­те­тах Ки­їв­сько­го уні­вер­си­те­ту, про­те не за­кін­чив йо­го. Чо­му? Річ у тім, що уряд у той час по­чав ви­ма­га­ти, щоб в уні­вер­си­те­тах нав­ча­ли­ся ли­ше ді­ти дво­рян, тож рек­то­ри бу­ли зо­бо­в’яза­ні приз­на­чи­ти ко­мі­сії для пе­ре­вір­ки «бла­го­родс­тва» сту­ден­тів. П. Ку­ліш до­ку­мен­таль­но не міг під­твер­ди­ти сво­го бла­го­род­но­го по­ход­жен­ня че­рез те, що до­ку­мен­ти про на­леж­ність до дво­рянс­тва бу­ли втра­че­ні. Са­ме в цей час бать­ко су­див­ся за зем­лю з ба­га­тим су­сі­дом і в су­ді для до­ка­зу прав йо­го су­п­ро­тив­ни­ка за ха­бар «за­гу­би­ли» до­ку­мен­ти Ку­лі­ша про дво­рянс­тво. Але за 3 ро­ки нав­чан­ня в уні­вер­си­те­ті Пань­ко здобув ґрун­тов­ну ос­ві­ту. Не­за­ ба­ром він по­чав працюва­ти вик­ла­да­чем сло­вес­нос­ті в Луць­кій, а зго­дом у Ки­їв­ській і Рів­нен­ській гім­на­зіях. На ва­ка­ці­ях, ман­дру­ю­чи Ук­ра­ї­ною, П. Ку­ліш за­пи­су­вав фоль­к­лор­ні тво­ри. Він пи­сав і рід­ною мо­вою, і ро­сій­ською, як біль­шість пись­мен­ни­ків Над­дніп­ рян­ської Ук­ра­ї­ни. У ці ро­ки митець пи­ше два ці­ка­ві іс­то­рич­ні ро­ма­ни — «Ми­хай­ло Чар­ни­шен­ко» і «Чор­на ра­да». Пи­са­ти в той час тво­ри з іс­то­рії Ук­ра­ ї­ни та ще й ук­ра­їн­ською мо­вою бу­ло гро­ма­дян­ським под­ви­гом. Ве­ли­кою чес­ тю ста­ло для П. Ку­лі­ша зап­ро­шен­ня від рек­то­ра Пе­тер­бур­зько­го уні­вер­си­те­ту на по­са­ду стар­шо­го вчи­те­ля гім­на­зії й лек­то­ра з ро­сій­ської мо­ви для іно­зем­ них слу­ха­чів уні­вер­си­те­ту. Про це ми­тець пи­сав: «Але що ме­ні в цьо­му ро­зум­ но­му міс­ті за­мі­нить зву­ки рід­ної мо­єї мо­ви й кра­єв ­ и­ди мо­єї бать­ків­щи­ни?» Ще че­рез 2 ро­ки ім­пе­ра­тор­ська Ака­де­мія на­ук до­ру­чає П. Ку­лі­ше­ві дос­лід­ жен­ня іс­то­рії, куль­ту­ри та мис­те­­ц­тва За­хід­нос­лов’ян­сь­ко­го краю. А що мо­же бу­ти ці­ка­ві­ше, ніж ман­дру­ва­ти й дос­лід­жу­ва­ти на­род­ний по­бут? 1847 р. П. Ку­ліш од­ру­жу­єть­ся з Олек­сан­дрою Бі­ло­зер­ською — по­е­те­сою, ві­до­мою під псев­до­ні­мом Ган­на Бар­ві­нок. Бо­я­ри­ном на їх­ньо­му ве­сіл­лі був Т. Шев­чен­ко. Після ве­сіл­ля под­руж­жя ви­ру­ши­ло в ман­дрів­ку, про­те з Вар­ша­ ви Ган­на Бар­ві­нок му­си­ла по­вер­та­ти­ся сама, ад­же Пан­те­лей­мо­на бу­ло за­а­ реш­то­ва­но за участь у Ки­ри­ло­Ме­фо­ді­їв­сько­му братс­тві й дос­тав­ле­но під кон­во­єм до Пе­тер­бур­га. До­пи­ти три­ва­ли про­тя­гом 3 мі­ся­ців, і за те, що він «ви­но­шу­вав над­зви­чай­ні дум­ки про ви­га­да­ну важ­ли­вість Ук­ра­ї­ни», а та­кож за йо­го тво­ри, «які мог­ли все­ля­ти в ма­ло­ро­сів дум­ки про пра­во на ок­ре­ме іс­ну­ ван­ня від ім­пе­рії», П. Ку­лі­ше­ві бу­ло ви­не­се­но ви­рок: «Заборонити пи­сати й відіслати на служ­бу у Во­лог­ду». Че­рез пев­ний час Во­лог­ду за­мі­ни­ли на Ту­лу, де мо­ло­де по­др ­ уж­жя в злид­нях про­жи­ло 3 ро­ки. П. Ку­ліш був усе­біч­но об­да­ро­ва­ною лю­ди­ною. Він дос­ко­на­ло во­­ло­дів ук­ра­їн­ською мо­вою, а та­кож ста­рос­лов’янсь­кою та ро­сій­ською; знав поль­ську, ла­ти­ну, іта­лій­ську, фран­цузь­ку, ні­мець­ку, швед­ську мови, а щоб пе­рек­лас­ти Біб­лію з ори­гі­на­лу, уже на схи­лі жит­тя по­чав вив­ча­ти дав­ньо­єв­рей­ську. Са­ме зав­дя­ки йо­го та­лан­ту пе­рек­ла­да­ча ук­ра­їн­ське пись­менс­тво зба­га­ти­ло­ся чис­ лен­ни­ми пер­ли­на­ми сві­то­вої лі­те­ра­ту­ри — творами В. Шек­спі­ра, Дж. Бай­ро­ на, Ф. Шил­ле­ра та ін. П. Ку­ліш мав склад­ний ха­рак­тер. І. Фран­ко пи­сав про гор­ду й не­­по­дат­ли­ву вда­чу Пань­ка, йо­го віч­не праг­нен­ня бу­ти ли­ше на чіль­но­му міс­ці, про­тис­тав­ ля­ти се­бе гро­ма­ді. Су­час­ний пись­мен­ник Вал. Шев­чук так ха­рак­те­ри­зує 215

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

П. Ку­лі­ша: «Склад­на це бу­ла осо­бис­тість, мав ба­га­то ли­чин, змі­ню­вав­ся ча­сом кар­ди­наль­но... бор­сав­ся, шу­кав... пи­сав тво­ри ви­со­ко­го й тем­но­го ду­ху, не раз дра­ту­вав гро­ма­дянс­тво екс­тра­ва­ган­тніс­тю... нес­по­кій­ний, га­ря­чий, нер­ во­вий, враз­ли­вий, не­пев­ний, мін­ли­вий, лю­ди­на, зреш­тою, важ­ко­го ха­рак­те­ру, але ду­хов­на спад­щи­на якої та­ка мо­ну­мен­таль­на, що вра­зи­ти­ся нею мо­же­мо». По­вер­нув­шись із зас­лан­ня до Пе­тер­бур­га, П. Ку­ліш пра­цює ре­­дак­то­ром ста­тис­тич­них ви­дань од­но­го мі­ніс­терс­тва, го­тує ба­га­то­том­не ви­дан­ня тво­рів М. Го­го­ля, пуб­лі­кує дво­том­ну іс­то­ри­ко­ет­но­гр ­ а­фіч­ну збір­ку «За­пис­ки о Юж­ной Ру­си», яку ви­со­ко оці­нив Т. Шев­чен­ко: «Цю кни­гу ско­ро на­пам’ять бу­ду чи­та­ти. Во­на мені так жи­во на­га­да­ла мою прек­рас­ну бід­ну Ук­ра­ї­ну, що я, не­мов із жи­ви­ми, бе­сі­дую з її слі­пи­ми лір­ни­ка­ми й коб­за­ря­ми. Пре­чу­до­ва й вель­ми бла­го­род­на пра­ця! Бри­льянт у су­час­ній іс­то­рич­ній лі­те­ра­ту­рі». Піс­ля «Чор­ної ра­ди», яку П. Куліш пи­сав до­сить дов­го (з 1843 по 1857 р.), ви­хо­дять друком два під­руч­ни­ки для шко­ля­рів: чи­тан­ка «Гра­ма­т­ка» та ук­ра­їн­ ський бук­вар. Ці­ка­во, що во­ни, як і «За­пис­ки о Юж­ной Ру­си», бу­ли на­пи­са­ні за ство­ре­ним ним же пра­во­пи­сом, який діс­тав наз­ву «ку­лі­шів­ка». Він був зас­но­ва­ний на фо­не­тич­но­му прин­ци­пі «як чую, так і пи­шу». Са­ме цей прин­ цип узято за ос­но­ву су­час­но­го пра­во­пи­су. П. Ку­ліш від­кри­ває влас­ну дру­кар­ню, а че­рез рік із дру­жи­ною по­до­ро­жує Ні­меч­чи­ною, Бель­гі­єю, Швей­ца­рі­єю, Іта­лі­єю, де вив­чає куль­ту­ру та по­бут на­ро­ дів цих кра­їн. Але жит­тя єв­ро­пей­ців йо­го не за­хоп­лює, бо «тут роз­кіш не знає меж і не со­ро­мить­ся лах­міт­тя, що нав­ко­ло неї». Іде­ал жит­тє­ус­трою П. Ку­лі­ ша — ти­хий, спі­ву­чий ху­тір. Склад­ни­ми бу­ли сто­сун­ки П. Ку­лі­ша з Т. Шев­чен­ком. Йо­го ля­ка­ли ре­во­ лю­цій­ні, ан­ти­цар­ські нас­трої тво­рів «Коб­за­ря», хо­ча він ува­жав Т. Шев­чен­ка видатним по­е­том, а йо­го сло­во «жи­вот­во­ря­щим яд­ром но­вої си­ли». По­вер­нув­шись з Єв­ро­пи, П. Ку­ліш ви­дає аль­ма­нах «Ха­та», по­тім зас­но­вує жур­нал «Ос­но­ва», у яко­му пуб­лі­кує свої іс­то­рич­ні на­ри­си «Хмель­нич­чи­на» і «Ви­гов­щи­на», а та­кож лі­рич­ні тво­ри. Цей жур­нал ві­діг­рав важ­ли­ву роль у ста­ нов­лен­ні но­вої ук­ра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри, об’єд­нав­ши чи­ма­ло світ­лих та­лан­тів Ук­ра­ї­ни. Ос­тан­ній пе­рі­од сво­го жит­тя П. Ку­ліш про­вів на ху­то­рі Мот­ро­нів­ка, що на Чер­ні­гів­щи­ні. Тут він і гос­по­да­рю­вав, і творив. Зпід пе­ра пись­мен­ни­ка ви­хо­дять у цей час по­е­ма «Ма­го­мет і Ха­ди­за», вір­шо­ва­на дра­ма «Бай­да, князь Виш­не­вець­кий», збір­ка по­е­зій «Дзвін» та ін. В ос­тан­ні ро­ки сво­го жит­ тя письменник пе­ре­к­ла­дав з анг­лій­ської тво­ри Дж. Бай­ро­на, В. Шек­спі­ра, з ні­­мець­к ої — Й. В. Ґе­те, з фран­цузь­кої — Ф. Ша­т об­рі­а­на. У Мот­ро­нів­ці П. Ку­ліш про­па­гу­вав іде­ал гар­мо­ній­но­го жит­тя се­ред при­ро­ди, а ху­тір — як ду­хов­ний оа­з ис на­ці­о ­н аль­н ої са­мо­бут­нос­т і. Тут він за­вер­ш ив у спів­ пра­ці з І. Не­чуєм- Ле­виць­ким та І. Пу­лю­єм пе­рек­лад Біб­лії ук­ра­їн­ською мо­вою. 14 лю­то­го 1897 р. за ро­бо­чим сто­лом, пе­рек­ла­да­ю­чи Біб­лію, П. Ку­ліш по­мер. По­хо­ва­ний на ху­то­рі Мот­ро­нів­ка. 216

Пантелеймон Куліш 3.

Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті з те­о­рії лі­те­ра­ту­ри та ви­пи­шіть у зо­шит ви­­з­на­чен­ня по­ нять «ро­ман», «іс­то­рич­ний ро­ман» і «ро­ман­хро­ні­ка».

Теорія літератури Ро­ман (з фр. ro­man — опо­відь ро­ман­ською мо­вою) — ве­ли­кий за об­ся­гом епіч­ний твір, для яко­го ха­рак­тер­ні па­но­рам­ні зоб­ра­жен­ня дій­снос­ті, ба­га­то­п­ла­но­вість сю­же­ ту, пе­реп­ле­тен­ня сю­жет­них лі­ній. У ро­ма­ні ві­доб­ра­же­но ве­ли­кий про­мі­жок ча­су, ба­га­ то по­дій, за­ді­я­но чи­ма­лу кіль­кість пер­со­на­жів. Крім опо­ві­ді (вик­ла­ду від пер­шої осо­ би) або роз­по­ві­ді (вик­ла­ду від тре­тьої осо­би), ро­ма­ну влас­ти­ві пря­ма мо­ва пер­со­на­ жів у фор­мі ді­а­ло­гів, мо­но­ло­гів, внут­ріш­ніх мо­но­ло­гів, а та­кож опи­си (пор­трет, пей­ заж, ін­тер’єр), ав­тор­ські від­сту­пи (лі­рич­ні, фі­ло­соф­ські, пуб­лі­цис­тич­ні). Це все — по­за­ сю­жет­ні еле­мен­ти тво­ру. Існують такі різновиди романів: со­ці­аль­ні, со­ці­аль­но­по­бу­то­ві, ро­дин­но­по­бу­то­ві, іс­то­рич­ні, во­єн­ні, фі­ло­соф­ські, ін­те­лек­ту­аль­ні, пси­хо­ло­гіч­ні, сен­ти­мен­таль­ні, са­ти­рич­ні, при­год­ниць­кі, де­тек­тив­ні, до­ку­мен­таль­ні, ав­то­бі­ог­ра­фіч­ні, бі­ог­ра­фіч­ні, на­у­ко­во­фан­ тас­тич­ні, уто­піч­ні та ін. За ча­сом роз­гор­тан­ня сю­же­ту виз­на­ча­ють іс­то­рич­ний, су­час­ ний, фан­тас­тич­ний, хро­но­ло­гіч­ний ро­ма­ни. У сві­то­вій лі­те­ра­ту­рі ро­ман бе­ре по­ча­ток від ан­тич­но­го тво­ру «Даф­ніс і Хлоя». Особ­ли­ві мож­ли­вос­ті ро­ма­ну бу­ло роз­кри­то в до­бу ро­ман­тиз­му, зо­к­ре­ма в ро­ма­нах В. Скот­та («Ай­вен­го»), В. Гю­го («Со­бор Па­ризь­кої Бо­го­­ма­те­рі»), які відобража­ли ба­га­ тог­ран­ність осо­бис­тос­ті, роз­ви­ну­ли іс­то­рич­ний ро­ман, що став пе­ре­хід­ною лан­кою від ро­ман­тиз­му до ре­а­ліз­му. В Ук­ра­ї­ні жанр ро­ма­ну роз­ви­нув­ся піз­ні­ше, ніж в ін­ших кра­ї­ нах Єв­ро­пи. «Чор­на ра­да» (1857) П. Ку­лі­ша — пер­ший ро­ман в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі, на­пи­са­ний ук­ра­їн­ською мо­вою.  ний ро­ман ві­доб­ра­жає кон­крет­ну іс­то­рич­ну до­бу, пев­ні іс­то­рич­ні по­дії, Іс­то­рич­ кон­крет­ні іс­то­рич­ні пос­та­ті, які жи­ли й ді­я­ли в час, про який ідеть­ся у тво­рі. Ро­ман­ хро­ні­ка зоб­ра­жає іс­то­рич­ні по­дії в часовій пос­лі­дов­нос­ті. «Чор­на ра­да» — пер­ший в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі іс­то­рич­ний ро­ма­н­хро­ні­ка. 4.

Прочитайте уривки з роману П. Куліша «Чорна рада».

Чор­на ра­да (1857) Роман (Уривки)

Хро­нІка 1663 ро­ку І

По вес­ні 1663 ро­ку двоє по­до­рож­ніх, вер­хи на доб­рих ко­нях, наб­ли­жа­лися до Ки­є­ва з Бі­ло­го­род­сь­ко­го шля­ху. Один був мо­ло­дий со­бі ко­зак, зброй­ний, як до вій­ни; дру­гий, по оде­жі й по си­вій бо­ро­ді, ска­зать би, піп, а по шаб­лю­ ці під ря­сою, по піс­то­лях за по­я­сом і по дов­гих шра­мах на ви­ду — ста­рий ко­зар­лю­га. Ко­ні в їх по­том­ле­ні, оде­жа й то­ро­ки по­за­пи­лю­ва­ні: за­раз бу­ло зна­ ти, що їдуть не зблизь­ка. Не до­їз­дя­чи вер­ст­ ов зо дві чи зо три до Ки­є­ва, узя­ли во­ни в лі­ву ру­ку, да й поб­ра­лися га­єм, по кри­вій до­ріж­ці. І хто тіль­ки ба­чив, як во­ни з по­ля по­вер­ну­ли в 217

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

гай, уся­ке за­раз до­мис­ля­лося, ку­ди во­ни прос­ту­ють. Кри­ва до­ріж­ка ве­ла до Че­ре­ва­не­во­го ху­то­р Хма­ри­ща. А Че­ре­вань був тяж­ко гро­шо­ви­тий да й ве­се­ лий пан із ко­за­ц­т­ва, що зба­га­ти­лося за де­ся­ти­літ­ню вій­ну з ля­ха­ми. Річ тут про Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го, як він ро­ків із де­ся­ток шар­пав із ко­за­ка­ми шля­ хет­них ля­хів і не­до­ляш­ків. От то­ді­­то й Че­ре­вань дос­ко­чив со­бі нез­чис­лен­но­ го скар­бу та піс­ля вій­ни й сів ху­то­ром ко­ло Ки­є­ва.

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

Бу­ло вже над­ве­чір.(...). Пташ­ки спі­ва­ли та свис­та­ли всю­ди по гаю так го­лос­но да гар­но, що все кру­гом не­на­че вс­мі­ха­лося. А по­до­рож­ні бу­ли якось смут­нії. Ніх­то б не ска­зав, що во­ни їдуть у гос­ті до ве­се­ло­го па­на Че­ре­ва­ня. От же во­ни вже й під Хма­ри­щем. А те Хма­ри­ще бу­ло ок­ри­те га­я­ми, справ­ді на­че хма­ра­ми. Кру­гом об­ня­ла йо­го річ­ка із зе­ле­ни­ми пла­ва­ми, ло­за­ми й оче­ ре­та­ми. Че­рез річ­ку йшла до во­ріт гре­бель­ка. А во­ро­та в Че­ре­ва­ня не прос­ті, а дер­жав­ськії. За­мість ушул — руб­ле­на баш­та під ґон­то­вим щи­том, а під баш­ тою вже ду­бо­ві во­ро­та, гус­то від вер­ху до ни­зу цвя­хо­ва­ні. Бу­ва­ло то­ді, у ту ста­ро­ви­ну, та­ке, що й удень, і вно­чі спо­ді­вайся ли­хо­го гос­тя — та­та­ри­на або ля­ха. Так над во­ріть­ми в баш­ті бу­ло й ві­кон­це, щоб роз­ди­ви­тися пер­ше, чи впус­ка­ти гос­тя до гос­по­ди, чи ні. Над щи­том — гос­т­ро­вер­хий гре­бінь із ду­бо­ вих паль, а ок­руг ху­то­ра — го­дя­щий вал. Під’їхав­ши під бра­му, гос­ті по­ча­ли грю­ка­ти шаб­лею у цвя­хи. По гаю піш­ла лу­на, а в ху­то­рі не ози­вався ніх­то; да вже нес­ко­ро хтось за во­ріть­ми по­чав каш­ля­ти, і ста­ло чу­ти, як щось або ста­ре, або не­ду­же бе­реть­ся в баш­ті по схо­ дах до ві­кон­ця, лі­зе та й гу­то­рить са­мо із со­бою: — Враг йо­го, — ка­же, — знає, який те­пер люд нас­тав! При­ї­де каз­на­­­що, каз­на­звід­ки та й грю­ко­тить, як во­ріт не роз­лам­ле. А як­би ро­ків п’ят­над­цять або двад­цять на­зад! Так уся­ке си­ді­ло по Вкра­їн ­ і ти­хо та смир­но, на­че бджо­ла в зи­мов­ни­ку. Ге, то­то­­бо!.. Як­би вра­жі ля­хи, со­бі на ли­хо, не пот­ри­во­жи­ли ко­заць­ко­го рою, то й до­сі б, мо­же, так би си­ді­ли. По­га­но бу­ло за ля­хів, та вже ж і на­ші гу­ля­ють не у свою го­ло­ву! Ох, Бо­же пра­вий, Бо­же пра­вий! — Се Ва­силь Не­воль­ник, — ка­же то­ді піп. — Од­на­ко­вий і до­сі. 218

Пантелеймон Куліш

— Хто там грю­кає, на­че у свої во­ро­та? — пи­тає Ва­силь Не­воль­ник крізь ві­кон­це. — Да го­ді то­бі роз­пи­ту­ва­ти! — оз­вав­ся піп. — Ба­чиш, що не та­та­ре, то і впус­кай. — Бо­же мій пра­вий! — аж скрик­нув Ва­силь Не­воль­ник. — Та се ж па­во­ лоць­кий Шрам!.. Не знаю ж, чи од­чи­ня­ти во­ро­та, чи пер­ше біг­ти до па­на. — Од­чи­ни пер­ше во­ро­та, — оз­вав­ся Шрам, — а по­тім бі­жи со­бі, ку­ди хоч. — Прав­да, прав­да, доб­ро­дію мій лю­бий! — ка­же ста­рий ключ­ник да й по­чав іс­пус­ка­ти­ся униз, усе­­та­ки роз­мов­ля­ю­чи сам із со­бою: — Го­ра з го­рою не зій­деть­ся, а чо­ло­вік із чо­ло­ві­ком зій­деть­ся. Ох, не ду­ма­ли ж мої ста­рі очі вба­ча­ти па­на Шра­ма! От од­чи­ни­лися во­ро­та. Пол­ков­ник Шрам із си­ном (той мо­ло­дий ко­зак був йо­го син), схи­лив­шись, і в’їха­ли. Ва­силь Не­воль­ник із ве­ли­кої ра­дос­ті не знав, що й ро­би­ти: ки­нув­ся до Шра­ма й по­ці­лу­вав йо­го в ко­лі­но. Да­лі до си­на: — Бо­же пра­вий! Бо­же пра­вий! Та се ж твій Пет­русь! Орел, а не ко­зак! Пет­ро наг­нувсь із сід­ла і по­ці­лу­вався з Ва­си­лем Не­воль­ни­ком. — Орел, а не ко­зак! — ка­же знову Ва­силь Не­воль­ник. — Що, як­би та­ких дру­зяк прип­лив­ло хоч дві чай­ки до Кер­ма­на, як я про­па­дав там у не­во­лі? Ох, Бо­же пра­вий! Да­лася ме­ні та прок­ля­та не­во­ля доб­ре зна­ти, не за­бу­ду її до­ві­ку! Справ­ді, Ва­силь Не­воль­ник був со­бі ді­дусь та­кий мі­зер­ний, мов за­раз тіль­ко з не­во­лі ви­пу­ще­ний: не­ве­лич­кий, по­хи­лий, очі йо­му по­за­па­да­ли й на­че до чо­го при­див­ля­ють­ся, а гу­би якось пок­ри­ви­лися, що ти б ска­зав — він і зро­ду не смі­яв­ся. У синь­о­му жу­пан­ко­ві, у ста­рих по­лот­ня­них ша­ро­ва­рах, да й те на йо­му бу­ло, мов по­зи­че­не. Пет­ро, ста­ро­го Шра­ма син, ско­чив на зем­лю й узяв од па­нот­ця ко­ня. — Ве­ди ж нас, Ва­си­лю, до па­на, — ка­же пол­ков­ник Шрам. — Де він? Чи у світ­ли­ці, чи на па­сі­ці? У нь­о­го здав­на бу­ла охо­та до бджо­ли; так те­пер, пев­но, уже па­січ­ни­кує. — Еге, доб­ро­дію, — ка­же Ва­силь Не­воль­ник, — бла­гую часть ізб­рав со­бі пан Че­ре­вань — не­хай йо­го Гос­подь на сві­ті по­дер­жить! Ма­ло ку­ди й ви­хо­ дить із па­сі­ки.

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

219

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Ну, да все ж од лю­дей ще не од­цу­рав­ся? Чи, мо­же, справ­ді зро­бився пус­ тин­но­жи­те­лем? — Йо­му від лю­дей од­цу­ра­тися! — ка­же Ва­силь Не­воль­ник. — Та йо­му й хліб не пі­де в ду­шу, як­би йо­го лю­де по­ки­ну­ли. У нас і те­пер не без гос­тей. По­ба­чиш сам, що в нас за гість те­пер у Хма­ри­щі. Да, од­чи­нив­ши ді­дусь у па­сі­ку хвір­точ­ку, і по­вів Шра­ма по­під де­ре­вом. Що ж то був за Шрам та­кий і як се він був ра­зом піп і пол­ков­ник? Був він син па­во­лоць­ко­го по­па, по пріз­ви­щу Че­пур­ний, учив­ся в Ки­їв­ській брат­ській шко­лі, і вже сам вий­шов був на по­пи. Як же під­ня­лися ко­за­ки з геть­ ма­ном Ост­ря­ни­цею, то й він уст­ряв до ко­заць­ко­го вій­сь­ка; бо га­ря­чий був чо­ло­вік Шрам і не вси­дів би у сво­їй па­ра­фії, чу­ю­чи, як л­лєть­ся рід­на йо­му кров за без­бож­ний глум поль­сь­ких кон­­сис­тен­тів і уряд­ни­ків над ук­ра­їн­ця­ми, за на­ру­гу ка­то­ли­ків та уні­атів над гре­ко­­русь­кою ві­рою. То­ді­­бо дій­шло без­ лад­дя в Поль­щі до то­го, що ро­бив уся­кий ста­рос­та, уся­кий рот­містр, уся­кий знач­ний чо­ло­вік, що йо­му в бо­же­віль­ну го­ло­ву прий­де, а най­більш із на­ро­дом не­ор ­ уж­ним, з мі­ща­на­ми та хлі­бо­ро­ба­ми, ко­то­рі не ма­ли жод­но­го спо­со­бу су­про­тив йо­го ста­ти. По­ча­ли жов­ні­ри, кон­сис­ту­ю­чи в го­ро­дах і се­лах, без­за­ кон­ні окор­ми й на­пит­ки від лю­дей ви­ма­га­ти, жі­нок і дів­чат ко­за­чих, мі­щан­сь­ ких і пос­по­ли­тих без­чес­ти­ти й мор­до­ва­ти, лю­дей се­ред зи­ми по лом­ках ль­од ­ о­ вих у плуг зап­ря­га­ти, а жи­дам при­ка­зу­ва­ли їх би­чо­ва­ти й по­га­ня­ти, щоб, на один сміх і на­ру­гу, лід плу­гом ора­ли й ри­со­ва­ли. А тим ча­сом ка­то­лиць­кі па­ни з на­ши­ми пе­ре­ве­р­тн ­ я­ми уси­ло­ва­лись унію в Укра­ї­ні при­ще­пи­ти й не в од­ну цер­к­ву по­пом уні­ата на оги­ду лю­дям пос­та­ви­ли; ві­ру бла­го­чес­ти­ву му­жиць­ кою ві­рою на­зи­ва­ли, а од­да­ю­чи жи­дам в орен­ду се­ла, не раз із се­ла­ми й цер­к­ви їм на од­куп од­да­ва­ли. І ні­ко­му бу­ло на та­кі на­ру­ги жа­ло­ва­тися, бо й са­мо­го ко­ро­ля се­на­то­ри, па­ни да єпис­ко­пи в ру­ках дер­жа­ли. Го­ро­до­ва ж ко­заць­ка стар­ши­на за ко­рон­но­го геть­ма­на, за ста­рост, за дер­жав­ців і їх на­міс­ни­ків та оран­да­рів ру­ку тяг­ну­ла, а між се­бе ді­ли­лася ко­заць­кою пла­тою — по трид­ця­ть зло­тих на вся­ко­го ре­єс­тро­во­го від ко­ро­ля й Ре­чі Пос­по­ли­тої. То й ре­єс­тро­вим, чи го­ро­до­вим, ко­за­кам бу­ло тіс­но. Ба­га­то з них до під­дан­с­тва ста­рос­там і дер­ жав­цям при­не­во­ле­но; ко­то­рі ж ос­та­лися ре­єс­тро­ви­ми ко­за­ка­ми, тії ро­би­ли у сво­єї стар­ши­ни вся­ку ро­бо­ту по дво­рах. Шість ти­сяч тіль­ко їх ос­тав­ле­но в ре­єс­трі, да й тії, був­ши у ве­ли­кій не­во­лі в стар­ши­ни, тяг­ли, хо­тя й не­хо­тя, за ля­хів ру­ку й тіль­ко вже при Хмель­ниць­ко­му од­нос­тай­но за Вкра­ї­ну пов­с­та­ли. Так як би їм зем­ля­ки у сво­їй тіс­но­ті й нуж­дах жа­ло­ва­лися?.. Жа­ло­ва­лися ми­ря­не й по­пи бла­го­чес­ти­вії тіль­ко да­ле­ким сво­їм зем­ля­кам — ко­за­кам за­по­ розь­ким, ко­то­рі, жи­ву­чи в ди­ких сте­пах, за по­ро­га­ми, стар­ши­ну свою са­мі із се­бе ви­би­ра­ли й геть­ма­ну ко­рон­но­му взя­ти се­бе за шию не да­ва­ли. От і ви­хо­ ди­ли із За­по­рож­жя один за од­ним геть­ма­ни ко­заць­кії: Та­рас Тря­си­ло, Пав­ люк, Ост­ря­ни­ця — з ме­чем і по­же­жею суп­ро­тив во­ро­гів рід­но­го краю. Тіль­ко ж не на­дов­го пі­дій­ма­ли ук­ра­їн­ці під їх ко­рог­ва­ми по­хи­лу го­ло­ву. Ля­хи дер­жа­лися міц­но за ру­ки з не­до­ляш­ка­ми, га­си­ли хут­ко по­лом’я й знову по­сво­йо­му обер­та­ли Ук­ра­ї­ну. Аж ось під­нявся стра­шен­ний, нев­га­си­мий по­жар із За­по­рож­жя — під­нявся на ля­хів і на всіх нед­ру­гів от­чиз­ни бать­ко 220

Пантелеймон Куліш

Хмель­ниць­кий. Чо­го вже не ро­би­ли тії ста­рос­ти й ко­мі­са­ри з го­ро­до­ви­ми ко­за­ка­ми, тії кон­сис­тен­ти­­рот­міс­т­­ри зі сво­ї­ми жов­ні­ра­ми, да й на­ші пе­ре­ вер­тніне­до­ляш­ки з над­вір­ною сто­ро­жею. Як уже не вмуд­ря­лися, щоб по­га­ си­ти теє по­лом’я! Як уже не пе­ре­го­род­жу­ва­ли сте­по­ві до­ро­ги сво­ї­ми зас­та­ ва­ми, щоб не пус­ти­ти ні­ко­го з Ук­ра­їн ­ и на За­по­рож­жє, так де ж? Ки­дає па­хар на по­лі плуг із во­ла­ми, ки­дає пи­во­вар ка­за­ни в бро­вар­ні, ки­да­ють шев­ці, крав­ці й ко­ва­лі свою ро­бо­ту, бать­ки по­ки­да­ють ма­лень­ких ді­тей, си­ни — не­мощ­них бать­ків і ма­ті­рок, і вся­ке ма­нів­цем да но­ча­ми, сте­па­ми, тер­на­ми да бай­ра­ка­ми чим­чи­кує на За­по­рож­жє до Хмель­ниць­ко­го. І ото­ді­­то вже «роз­ ли­лася ко­заць­ка сла­ва по всій Ук­ра­ї­ні...» Де ж про­бу­вав, де ти­нявся по­по­вич па­во­лоць­кий, Шрам, де­сять років од Ост­ря­ни­ці до Хмель­ниць­ко­го? Про те ба­га­то тре­ба б бу­ло пи­са­ти. Си­дів він зи­мов­ни­ком се­ред ди­ко­го сте­пу на Ни­зу, узяв­ши со­бі за жін­ку бран­ку тур­ке­ ню; про­по­ві­ду­вав він сло­во прав­ди Бо­жої ри­бал­кам і ча­ба­нам за­по­розь­ким; по­бу­вав він на по­лі й на мо­рі з ни­зов­ця­ми; ви­дав не раз і не два смерть пе­ред очи­ма да й за­гар­то­вав­ся у во­єн­но­му ді­лі так, що як під­нявся на ля­хів Хмель­ ниць­кий, то мав з йо­го ве­ли­ку ко­ристь і під­мо­гу. Ніх­то кра­ще йо­го не ста­вав до бою; ніх­то не кру­тив ля­хам та­ко­го ве­ре­мія... У тих­­то слу­ча­ях пош­ра­мо­ва­ но йо­го вздовж і впо­пе­рек, що ко­за­ки, як проз­ва­ли йо­го Шра­мом, то й за­бу­ли ре­єс­тро­ве йо­го пріз­ви­ще. І в ре­єс­трах­­то, ко­ли хо­че­те зна­ти, не Че­пур­ним йо­го за­пи­са­но. Би­ло ко­за­цт­ ­во в ту вій­ну на те, що або пан, або про­пав, то не ко­жний пи­сав­ся влас­ним пріз­ви­щем. От же ми­ну­ли, мов ко­рот­кі свя­та, де­сять років Хмель­ни­ччи­ни. Уже й си­ни Шра­мо­ві під­рос­ли й до­по­ма­га­ли бать­ко­ві в по­хо­дах. Двоє по­ляг­ло під Смо­лен­ сь­ком; ос­тався тіль­ко Пет­ро. Іще та­ки й піс­ля Хмель­ниць­ко­го не раз дзво­нив ста­рий Шрам шаб­лею; да­лі, по­чу­ва­ю­чись, що вже не слу­жить си­ла, зло­жив із се­бе пол­ков­ни­ц­тв ­ о, пос­т­ригся в по­пи да й по­чав слу­жи­ти Бо­го­ві. Си­на по­си­лав до вій­сь­ко­во­го обо­зу, а сам знав од­ну цер­к­ву. «Уже, — ду­мав, — Ук­ра­ї­на ля­хам за се­бе од­дя­чи­ла, не­до­ляш­ків виг­на­ла, унію стер­ла, жи­до­ву пе­ре­ду­ши­ла. Те­пер не­хай, — ка­же, — жи­ве гро­мад­сь­ким ро­зу­мом».

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

221

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ко­ли ж ди­вить­ся, аж із­нов не­га­разд по­чи­на­єть­ся в Укра­ї­ні. Сва­ри да чва­ ри, і вже геть­ман­сь­кою бу­ла­вою по­ча­ли гра­тися, мов ціп­ком. По­вер­ну­лось у ста­ро­го сер­це, як по­чув, що ко­заць­ка кров іл­лєть­ся по­над Дніп­ром че­рез Ви­гов­сь­ко­го й че­рез на­ві­же­но­го Юру­ся Хмель­ни­чен­ка, що одер­жав піс­ля йо­го геть­ма­но­ван­нє; а як дос­та­лась од Юру­ся бу­ла­ва Те­те­рі, то він аж за го­ло­ву вхо­пив­ся. Чи мо­лить­ся, чи Бо­жу служ­бу слу­жить — од­но в йо­го на дум­ці: що ось по­гиб­не Ук­ра­ї­на од сь­о­го нед­ру­га от­чиз­но­го й пох­ліб­ці ляд­сь­ ко­го. Бу­ло, чи вий­де се­ред цер­кв ­ и з на­у­кою, то все од­но ми­ря­нам пра­вить: «Блю­ді­те­ся, да не по­ра­бо­щен­ні бу­де­те; сте­ре­жі­те­ся, щоб не да­но вас із­нов ля­хам на по­та­лу!» Як же вмер па­во­лоць­кий пол­ков­ник, що піс­ля Шра­ма уряд дер­жав, да зій­ш­ лася ра­да, щоб но­во­го пол­ков­ни­ка виб­ра­ти, він вий­шов се­ред ра­ди в по­пів­ ській ря­сі да й ка­же: — Ді­ти мої! Нас­ту­пає страш­на го­ди­на: пе­рех­рес­тить, ма­буть, нас Гос­подь із­нов ог­нем і ме­чем. Тре­ба нам те­пер та­ко­го пол­ков­ни­ка, щоб знав, де вовк, а де ли­си­ця. Пос­лу­жив я пра­вос­лав­но­му хрис­ти­ян ­ ­ству з бать­ком Хмель­ниць­ ким, пос­лу­жу вам, діт­ки, ще й те­пер, ко­ли бу­де на те ва­ша во­ля. Як по­чу­ла ж се ра­да, то так і за­гу­ла від ра­дос­ті. За­раз ок­ри­ли Шра­ма шап­ ка­ми, вій­сь­ко­ви­ми ко­рог­ва­ми, да­ли йо­му до рук пол­ков­ниць­кі клей­но­ди, уда­ ри­ли з гар­мат, да й став па­но­тець Шрам пол­ков­ни­ком. Те­те­ря аж здриг­нув­ся, як по­чув про та­ке ди­во. Що б то ро­би­ти? Да ні­чо­го не зміг, бо так ве­лось у ту ста­рос­віт­щи­ну, що ра­да бу­ла стар­ша від геть­ма­на. Му­сив Те­те­ря прис­ла­ти Шра­мо­ві уні­вер­сал на пол­ков­ни­цт­ ­во. Обид­ва ж во­ни по­лі­ти­ку­ють­ся, по­да­рун­ка­ми об­си­ла­ють­ся, а ниш­ком один на од­но­го чи­га­ють. От же ду­мав Шрам, ду­мав, як би Вкра­ї­ну на доб­ру до­ро­гу ви­вес­ти; да­лі, на­ду­мав­шись, пус­тив та­ку по­го­лос­ку, що нез­ду­жає, нез­ду­жає пол­ков­ник; пе­ре­дав оса­у­ло­ві Гу­ла­ку свій рей­мен­тар­сь­кий пір­нач, а сам ви­ї­хав ні­би ку­дись да­ле­ко на ху­тір для спо­кою, да ото й мах­нув із сином із Па­во­ло­чі. Ку­ди ж він мах­нув і що в йо­го бу­ло на дум­ці, не­за­ба­ром то­го до­ві­да­є­мося. II

Ско­ро ввій­шов ото Шрам у па­сі­ку, іще не по­мо­ливсь і свя­то­му Зо­си­мо­ві, що сто­їть по па­сі­ках, як слу­хає — у Че­ре­ва­ня щось іг­рає. — Е, да се в вас і бан­ду­ра! — I бан­ду­ра, — ка­же Ва­силь Не­воль­ник, — та ще чия бан­ду­ра! — Так се в вас Бо­жий чо­ло­вік? — спи­тав то­ді Шрам. — А то хто ж би так заг­рав у бан­ду­ру? Та­ко­го коб­за­ря не бу­ло, та, мо­же, уже й не бу­де між ко­за­ц­тв ­ ом. Ідуть во­ни, аж бан­ду­ра за­го­во­ри­ла го­лос­ні­ше. Од­да­ле­ки — так на­че са­ма із со­бою роз­мов­ля­ла, а тут і го­лос по­чав під­тя­гу­ва­ти до неї. Гля­не Шрам — аж си­дять на тра­ві під ли­пою і Бо­жий чо­ло­вік, і Че­ре­вань, а пе­ред ни­ми сто­їть по­лу­день. Звав­ся Бо­жим чо­ло­ві­ком слі­пий ста­рець­­коб­ зар. Тем­ний він був на очі, а хо­див без про­во­ди­ря; у ла­та­ній сви­ти­ні й без чо­біт, а гро­шей но­сив пов­ні ки­ше­ні. Що ж він ро­бив із ти­ми гріш­ми? Ви­куп­ 222

Пантелеймон Куліш

ляв не­воль­ни­ків із не­во­лі. Іще ж до то­го знав він лі­чи­ти вся­кі бо­ліс­ті й за­мов­ля­ти вся­кі ра­ни. Мо­же, він по­ма­гав сво­ї­ми мо­лит­ва­ми над не­ду­жим, а мо­же, і сво­ї­ми піс­ня­ми; бо в йо­го піс­ня ли­лася, як ча­ри, що слу­хає чо­ло­вік і не нас­лу­ха­єть­ся. За те­є­­то за все по­ва­жа­ли йо­го ко­за­ки, як бать­ка; і хоть би, зда­єть­ся, поп­ро­сив у ко­го ос­тат­ню сви­ти­ну з пле­чей на ви­куп не­воль­ни­ ка, то й ту б йо­му від­дав уся­кий. Те­пер він роз­по­чав смут­ную ду­му про Хмель­ниць­ко­го, як уми­рав ко­заць­ кий бать­ко: Ой нас­та­ла жаль­­ту­га да по всій Ук­ра­ї­ні... (...) Слу­хав йо­го Шрам дов­го, а да­лі вий­шов із­за де­ре­ва да й став нап­ро­ти Че­ре­ва­ня. Як схо­пить­ся ж мій Че­ре­вань: — Бга­ти­ку, — ка­же (бо тро­хи кар­та­вив), — чи се ти сам, чи се твоя ду­ша при­ле­ті­ла пос­лу­ха­ти Бо­жо­го чо­ло­ві­ка? Да й об­нявсь і по­ці­лу­вавсь із Шра­мом, як із рід­ним бра­том. Бо­жий чо­ло­вік і со­бі прос­тяг ру­ки, як за­чув Шра­мів го­лос. Зра­дів ді­дусь, що аж ус­мі­хався. — Бу­вай же, — ка­же, — здо­ров, па­нот­че й па­не пол­ков­ни­ку! Чу­ли й ми, як Гос­подь на­ус­тив те­бе взя­тись із­нов за ко­за­ко­ван­ня. А Ва­силь Не­воль­ник, сто­ю­чи ко­ло них, со­бі ра­ду­єть­ся, по­хи­ту­ю­чи го­ло­вою. — Бо­же, — ка­же, — пра­вий, Бо­же пра­вий, єсть на сві­ті та­кі лю­де! — Яким же, бга­те, оце слу­ча­єм? — пи­тає за­раз Че­ре­вань. Шрам од­ві­то­вав, що на про­щу до Ки­єв ­ а, да й спи­тав сам у Бо­жо­го чо­ло­ві­ка: — А те­бе ж, ді­ду, звід­ки й ку­ди Гос­подь не­се? — У ме­не, — ка­же, — од­на до­ро­га по всь­о­му сві­ту. Бла­жен­ні ми­лос­ти­вії, яко тії по­ми­ло­ва­ні бу­дуть... — Так, бать­ку мій! Так, мій доб­ро­дію! — пе­ре­бив його Ва­силь Не­воль­ ник. — Не­хай на те­бе так Гос­подь ог­ля­неть­ся, як ти на ме­не ог­ля­нув­ся! Три го­ди, як три дні, про­му­чивсь я в прок­ля­тій не­во­лі, на ту­рець­кій ка­тор­зі, на тих без­бож­них га­ле­рах; не ду­мав уже вба­ча­ти свя­то­русь­ко­го бе­ре­га. А ти вис­пі­вав за ме­не сто зо­ло­тих чер­во­них; от я з­нову між хре­ще­ним ми­ром, з­нову по­чув ко­заць­кую мо­ву! — Не ме­ні дя­куй за се, Ва­си­лю, — ка­же Бо­жий чо­ло­вік, — дя­куй Бо­го­ві да ще то­му, хто не пос­ку­пився ви­ки­нуть за те­бе із че­ре­са сот­ню ду­ка­тів. — Хі­ба ж я йо­му не дя­кую? — ка­же Ва­силь Не­воль­ник. — Чен­ці зва­ли ме­не в мо­нас­тир, бо я та­ки й пись­мен­ний со­бі трош­ки; ни­зо­ве то­ва­ри­с­т­во зак­ли­ка­ ло ме­не до ко­ша, бо я всі гир­ла, як свої п’ять пу­чок, знаю; за­зи­вав ме­не й ко­шо­вий, й ота­ман­ня, як про­хо­див я, по­вер­та­ю­чи з не­во­лі, че­рез За­по­рож­жє, а я ка­жу: «Ні, брат­чи­ки, пі­ду я то­му слу­жи­ти, хто виз­во­лив ме­не з бе­сур­мен­ сь­кої зем­лі; бу­ду в йо­го груб­ни­ком, бу­ду в йо­го хоч сви­но­па­сом, аби як­не­ будь йо­му по­дя­ку­ва­ти». Так го­во­рив Ва­силь Не­воль­ник. А Че­ре­вань, слу­ха­ю­чи, тіль­ко сміяв­ся. — Каз­на­­­що ти, — ка­же, — го­ро­диш, бга­те! Бу­цім уже сто чер­во­них — та­ке ди­во, що зро­ду ніх­то й не ба­чив. Піс­ля Пи­ляв­ців і Зба­ра­жа но­си­ли ко­за­ки чер­він­ці при­по­ла­ми. (..) 223

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Ска­жи ж ме­ні, Бо­жий чо­ло­ві­че, ти всю­ди веш­та­єш­ся й вся­чи­ну чу­єш: чи не чу­вав ти, що в нас ді­єть­ся за Дніп­ром? — Ді­єть­ся та­ке, — од­ві­тує Бо­жий чо­ло­вік, важ­ко здих­нув­ши, — що бо­дай і не ка­за­ти! Не доб­ре, ка­жуть, по­чи­нає на сій Ук­ра­ї­ні Те­те­ря, а за Дніп­ром чи­нить­ся щось іще гір­ше. Жод­но­го ла­ду між ко­за­ка­ми. — А стар­ши­на ж із геть­ма­ном на що? — Стар­ши­ни там ба­га­то, да ні­ко­го слу­ха­ти. — Як ні­ко­го? А Сом­ко? — А що ж Сом­ко? Хоть він і ро­зу­мом, і сла­вою узяв над усі­ма, да і йо­му не да­ють геть­ма­но­ва­ти. — Як же се так? — А так, що ди­я­вол за­му­тив го­ло­ву Ва­сю­ті Ні­жен­сь­ко­му. Уже й чуп­ри­на бі­ла, як у ме­не, і зов­сім уже дід; до­жи­вав би ві­ку на пол­ков­ниц­тві: так от же за­хо­ті­лося на ста­рість геть­ма­нува­ти. Ба­га­то ко­за­ків і йо­го слу­хає. А як він со­бі ма­єть­ся доб­ре, то й бо­яр ­ е, що на Мос­кві ко­ло ца­ря, що хо­тя роб­лять, і тії за нь­о­го тяг­нуть ру­ку. А Сом­ко, бач­те, нав­пр ­ ос­тець іде, не хо­че ні­ко­му при­ді­те пок­ло­ні­мо­ся. Ота­ке як за­ве­лося між­до стар­ши­ми го­ло­ва­ми, то й ко­за­ки пішли один про­ти од­но­го. Де зус­трі­нуть­ся, чи в шин­ку, чи на до­ро­зі, то й зіт­нуть­ся. «Чия сто­ро­на?» — «А ти чия?» — «Ва­сю­ти­на». — «Геть же к не­чис­то­му, бо­яр­сь­кий під­ніж­ку!» — «Ти геть к не­чис­то­му, пе­ре­яс­лав­сь­кий кра­ма­рю!» Себ­то, бач, що Сом­ко має в Пе­ре­яс­ла­ві свої крам­ні ко­мо­ри в рин­ку, так ва­сю­тин­цям і звад­ли­во. Отак зіт­нуть­ся, да й до ша­бель. Слу­ха­ю­чи та­ку не­ве­се­лу по­вість, пол­ков­ник Шрам і го­ло­ву по­ну­рив. — Да ст­ри­вай же, — ка­же, — ад­же ж Сом­ка виб­ра­ли од­нос­тай­но геть­ма­ном у Ко­зель­ці? — Од­нос­тай­но, — ка­же, — і сам пре­ос­вя­щен­ний Ме­то­дій був там і до при­ ся­ги ко­за­ків при­во­див; да як Сом­ко со­бі чо­ло­вік пря­мо­та, то й не в до­гад йо­му, що свя­тий отець ду­мав, ма­буть, за­ро­би­ти со­бі яку сот­ня­гу чи дві чер­ во­них на ря­су. А Ва­сю­та Ні­жен­сь­кий во­дивсь у ста­ро­ви­ну з ля­ха­ми, так про­ но­за вже доб­рий: бряз­нув кап­шу­ком пе­ред вла­ди­кою — той і ви­муд­ру­вав щось на Сом­ка, да й пос­ла­ли в Мос­кв ­ у лист. От і піш­ла та­ка вже по­го­лос­ка, що ра­да Ко­зе­лець­ка не слуш­на; тре­ба, ка­жуть, ізоз­ва­ти зу­пов­ную ра­ду, щоб і вій­сь­ко із За­по­рож­жя бу­ло на ра­ді, щоб од­нос­тай­но со­бі геть­ма­на об­ра­ли й од­но­го вже слу­ха­ли; бо Ва­сю­та хо­че со­бі геть­ма­нс­ тва й не слу­хає Сом­ка­­ геть­ма­на, а за­по­рож­ці со­бі геть­ма­ном Брю­хо­вець­ко­го зо­вуть. — Яко­го се Брю­хо­вець­ко­го? — аж скрик­нув Шрам. — Що се ще за про­ я­ва? — Про­я­ва, — ка­же, — та­ка, що слу­ха­єш, да й ві­ри ня­ти не хо­четь­ся. Ви зна­є­те Іван­ця? — Отак! — ка­жуть. — Іще б не зна­ти чу­ри Хмель­ниць­ко­го! — Ну, а чу­ли, яку на­ру­гу прий­няв він од Сом­ка? — Чу­ли, — ка­же Шрам. — Що ж по то­му? А Че­ре­вань: — Зда­єть­ся, Сом­ко на­ла­яв Іван­ця сви­нею, чи що? 224

Пантелеймон Куліш

— Не сви­нею, а со­ба­кою, да ще ста­рим со­ба­кою, да ще не на са­мо­ті, чи там на­під­пит­ку, а пе­ред ота­ман­ням, пе­ред ге­не­раль­ною стар­ши­ною, на до­мо­вій ра­ді в геть­ма­на. — Га­­га­­га! — зас­мі­явся Че­ре­вань. — Од­ва­жив со­лі доб­ре! — Од­ва­жив со­лі доб­ре, — ка­же Бо­жий чо­ло­вік, — да зро­бив не­га­разд. Іва­ нець був со­бі не знач­ний то­ва­риш, да за свою щи­ру служ­бу ста­ро­му Хмель­ ниць­ко­му мав ве­ли­ку в йо­го по­ва­гу й ша­но­бу. Бу­ва­ло, про­жи­ва­єш у геть­ман­ сь­ко­му дво­рі, то й чу­єш: «Ко­ха­ний Іва­нець! Іва­нець, дру­же мій єди­ний!» — оз­веть­ся до йо­го під ве­се­лий час, за чар­кою. «Дер­жись, Юру, — ка­же, бу­ва­ло, си­но­ві, — дер­жись Іван­це­вої ра­ди, як не бу­де ме­не на сві­ті: він те­бе не ошу­ кає». От Юрусь і дер­жавсь йо­го ра­ди, і вже, бу­ло, що ска­же Іва­нець, те й свя­то. А Сом­ко, зна­є­те са­мі, до­во­дить­ся Юру­се­ві дядь­ком, бо ста­рий Хміль дер­жав упер­ве йо­го сес­т­ру Ган­ну; так він і нез­лю­бив, що чу­ра ору­дує не­бо­жем. Да ото раз, як з’їха­лася до мо­ло­до­го геть­ма­на стар­ши­на да по­ча­ли ра­до­ва­ти про вій­ сь­ко­ві ре­чі, от Іва­нець і со­бі до гур­ту — не­мов­би геть­ман­сь­кий чу­ра — да щось і бляв­к­нув із прос­то­ти. А Сом­ко зна­єт­ е який? За­раз за­го­рить­ся, як по­рох. «Па­ не геть­ма­не, — до Юру­ся, — ста­ро­го пса не прис­той­но мі­ша­ти в на­шу ком­па­ нію...» От як во­но бу­ло, па­но­ве, ко­ли хо­че­те зна­ти. Я сам там лу­чився, то й чув сво­ї­ми уши­ма. Да при ме­ні ж зчи­нив­ся й ґвалт уно­чі, як Сом­ко пій­мав Іван­ця з но­жем ко­ло сво­го ліж­ка. Да ото й су­ди­ли йо­го вій­сь­ко­вою ра­дою й при­су­ди­ ли усік­ну­ти го­ло­ву. Во­но б же й ста­лося так, па­но­ве, да Сом­ко ви­ду­мав Іван­ це­ві гір­шу ка­ру: зве­лів по­са­ди­ти вер­хи на сви­ню да й про­вез­ти по всь­о­му Га­дя­чу. — Га­­га­­га! — за­ре­го­тав із­нов Че­ре­вань. — Ко­ту­зі по зас­лу­зі. А Шрам усе слу­хав мов­ч­ки да й ка­же по­ну­ро: — Се все ми зна­є­мо. — Зна­єт­ е, — ка­же коб­зар, — а чи чу­ва­ли, що піс­ля то­го вко­їв Іва­нець? — А що ж він, бга­те, вко­їв? — пи­тає Че­ре­вань. — Як­би на ме­не, то враг би йо­го й знав, що й чи­ни­ти піс­ля та­ко­го со­ро­му! Як то­бі зда­єть­ся, бга­те Ва­си­лю? Той тіль­ки мов­чк ­ и по­хи­тав го­ло­вою. — От що зро­бив Іва­нець, — прий­няв із­нов сло­во Бо­жий чо­ло­вік. — Ма­буть, не­чис­тий на­пу­тив йо­го. По­чав гро­ші зби­ра­ти, по­чав уся­ко­му го­ди­ти, по­чав про­ ха­ти уря­ду в геть­ма­на. Той і нас­та­но­вив йо­го хо­рун­жим. Як же ото Юрусь не зміг дер­жа­тися на геть­манс­тві да пі­шов у чен­ці, так Іва­нець, ма­ю­чи в се­бе від усіх ль­о­хів геть­ман­сь­ких клю­чі, під­чис­тив щи­ре сріб­ло, скіль­ки йо­го там ос­та­ лося, да й мах­нув на За­по­рож­жє. А там як сип­нув гріш­ми, так за­по­рож­ці за ним ро­єм: «Іван Мар­ти­но­вич! Іван Мар­ти­но­вич!» А він, ле­да­чий, з усі­ма об­ні­ма­єть­ся, да бра­та­єть­ся, да го­ріл­кою по­їть... — Ну, що ж із сь­о­го? — із­нов­­та­ки спи­тав по­ну­ро Шрам. — А от що із сь­о­го. За­по­рож­ці так со­бі йо­го впо­до­ба­ли, що зоз­ва­ли ра­ду, да й бух Іван­ця ко­шо­вим. — Іван­ця! — аж скрик­ну­ли всі в од­но сло­во. — Ні, уже йо­го те­пер ніх­то не зо­ве Іван­цем, — до­дав Бо­жий чо­ло­вік, — те­пер уже він Іван Мар­ти­но­вич Брю­хо­вець­кий. 225

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Си­ла не­бес­ная! — зак­ри­чав, ухо­пив­шись за го­ло­ву, Шрам. — Так се йо­го зо­вуть за­по­рож­ці геть­ма­ном? — Йо­го, па­нот­че, йо­го са­мо­го! — Бо­же пра­вий, Бо­же пра­вий! — ска­зав Ва­силь Не­воль­ник, — пе­ре­ве­деть­ ся ж, вид­но, ні на що слав­не За­по­рож­жє, ко­ли та­кі геть­ма­ни нас­та­ли! А Че­ре­вань тіль­ко смі­яв­ся: — Га­­га­­га! Оце так, бгат­ці, що шту­ка! І вві сні та­ко­го ди­ва не сни­лося ні­ко­му! — Брат­тя моє ми­ле! — ре­че то­ді пол­ков­ник Шрам. — Тяж­ко мо­є­му сер­цю! Не здо­лаю більш од вас та­ї­тися! Їду я не в Ки­їв, а в Пе­ре­яс­лав, до Сом­ка­­геть­ ма­на; а їду от чо­го. Ук­ра­ї­ну ро­зід­ра­ли над­воє: од­ну часть че­рез не­до­ляш­ка Те­те­рю не­за­ба­ром візь­муть у свої ла­пи ля­хи, а дру­га са­ма по со­бі пе­ре­вер­неть­ ся кат знає на що. Я ду­мав, що Сом­ко вже твер­до сів на геть­манс­тві, — а в йо­го ду­ша щи­ра, ко­заць­ка, — так мір­ку­вав я, що як­раз пі­дій­му йо­го з усі­ма пол­ка­ми на Те­те­рю, да й при­вер­нем усю Ук­ра­ї­ну до од­ної бу­ла­ви. (...) — Бгат­ці! — ска­зав Че­ре­вань. — От я по­чувся на доб­ре. Хо­ді­мо лише до ха­ти. Там нам да­дуть та­ких ва­ре­ни­ків, що вся­ке го­ре на ду­ші од­лиг­не. Го­ді вже вам гу­то­ри­ти про свої смут­ки. Я ра­ду­юся, що Гос­подь пос­лав ме­ні та­ких гос­тей, а ви тіль­ко оха­є­те та стог­не­те. Не зас­му­чай­те мо­єї гос­ти­ни, за­будь­те свої гір­ кії ду­ми хоч на сь­о­год­ніш­ній ве­чір. Так го­во­ря­чи, ус­тав да й по­вів сво­їх гос­тей до ха­ти. Шрам ішов за ним, хи­та­юч ­ и по­ну­ро го­ло­вою. Ва­силь Не­воль­ник го­лос­но жу­рив­ся, на нь­о­го гле­дю­чи. Бо­жий чо­ло­вік ясен був на ви­ду, мов ду­ша йо­го жи­ла не на зем­лі, а на не­бі. III Петро знайомиться в домашній пекарні з дочкою Череваня Лесею.

(...) Обер­нувся ко­зак, пе­рес­ту­па­юч ­ и че­рез по­ріг, — і сер­це в йо­го за­г­ра­ ло: Ле­ся не спус­ка­ла з йо­го очей, а в тих очах сі­я­ла й лас­ка, і жаль, і щось іще та­ке, що не ви­мо­виш ні­я­ки­ми сло­ва­ми. Спо­до­бався, ви­ди­мо, ко­зак дів­ чи­ні. (...)

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

226

Пантелеймон Куліш

Вид на Поділ. Фото. 1880 р.

IV

Ве­се­ло й тяж­ко зга­ду­ва­ти нам те­бе, ста­рий наш ді­ду Ки­є­ве! Бо й ве­ли­ка сла­ва не раз те­бе осі­я­ла, і ве­ли­кії зли­год­ні на те­бе з усіх бо­ків зби­ра­лися... Скіль­ко­­то кня­зів, ли­ца­р­ства й геть­ма­нів до­бу­ло, во­ю­ю­чи за те­бе, сла­ви; скіль­ко­­то на тво­їх ули­цях, на тих ста­ро­с­віт­сь­ких стог­нах, на ва­лах і цер­ков­ них цвин­та­рях про­ли­то кро­ві хрис­ти­ян­сь­кої! Уже про тих Оле­гів, про тих Свя­тос­ла­вів, про тії яси­ри по­ло­вець­кії ні­чо­го й зга­ду­ва­ти. Ту сла­ву, тії зли­ год­ні ви­би­ла нам із го­ло­ви без­бож­на татар­ва, як уло­мив­ся Ба­тий у твої Зо­ло­ ті во­ро­та. Бу­де з нас і не­дав­ніх спо­ми­нок про твою ру­їн ­ у. Іще ж от і два­над­ця­ти літ не на­лі­чив Шрам, як у той не­щас­ли­вий Бе­­рес­ тець­кий рік прий­шов до Ки­єв ­ а Рад­зи­вілл із лит­ви­на­ми, усе по­па­лив і пог­ра­ бо­вав, а мі­ща­не, сів­ши на бай­да­ки, му­си­ли до Пе­ре­яс­ла­ва вті­ка­ти. (...) Смут­но бу­ло ди­ви­тися Шра­мо­ві на тії приз­на­ки по­же­жі. Тіль­ко й кра­си бу­ло в Ки­є­ві, що цер­к­ви Бо­жі, да го­ро­ди із чер­во­ни­ми ма­ка­ми, да ще тії го­ри кру­то­я­рі із зе­ле­ни­ми по­ко­та­ми. То­ді ще тро­хи не весь Ки­їв міс­тив­ся на По­до­лі; Пе­чер­сь­ко­го не бу­ло зов­ сім, а Ста­рий, або Вер­хній, го­род піс­ля Хмель­ни­ччи­ни без­лю­до­вав. Де­ не­­де сто­я­ли по По­до­лу кам’яни­ці; а то все бу­ло де­рев’яне: і сті­ни з баш­та­ми круг По­до­лу, і за­мок на го­рі Ки­се­лів­ці. Ули­ці бу­ли узень­кі, плу­та­лися то сю­ди, то ту­ди; а ін­де за­мість ули­ці май­дан, і ніх­то йо­го не за­бу­до­вує, і ні­чо­го на йо­му не­має, тіль­ко гу­си па­суть­ся. Їдуть на­ші про­ча­не по тих за­ко­ул­ках, аж див­лять­ся — по­се­ред вули­ці зби­лися во­зи в ку­пу. Шрам пос­лав си­на про­чис­ти­ти до­ро­гу. Пос­ко­чив Пет­ро до во­зів; гля­не, аж за во­за­ми, ко­ло ха­ти, пе­ред ґа­ноч­ка­ми, си­дить юр­ба лю­дей. По­се­ре­ди­ні — ки­лим, на ки­ли­мі — пляш­ки, чар­ки та вся­ка стра­ва. (...) Пет­ро ска­зав, що па­во­лоць­кий Шрам про­сить про­пус­ти­ти йо­го че­рез та­бір. Мо­ло­до­го ко­за­ка впіз­на­ли, по­ба­чи­ли й пол­ков­ни­ка, тут до нь­о­го вий­шов Та­рас Сур­ мач, який слу­жив у Шра­ма сур­ма­чем. Він став при­го­ща­ти по­до­рож­ніх, бо в нь­о­го на­ро­див­ся син. Шрам від­мо­вив­ся, бо їхав на про­щу пок­ло­­ни­ти­ся Бо­жим цер­кв ­ ам.

227

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Один із мі­щан ска­зав, що го­ро­до­ве ко­за­ц­т­во на стар­ши­ну «важ­ким ду­хом ди­хає». Мі­ща­ни по­ча­ли ремс­тву­ва­ти, що во­ни тіль­ки то­ді коза­кам пот­ріб­ні, як тре­ба ви­ру­ча­ ти з поль­сь­ко­го яр­ма. За­ки­пів і Шрам від тих слів, по­чав до­ко­ря­ти, що й мі­ща­ни не до­по­мог­ли ко­за­кам у бит­ві під Берес­теч­ком і міс­то своє зда­ли без бою Рад­зи­ві­ллу, а від­во­ю­ва­ти йо­го до­по­мог­ли зно­ву ж та­ки ко­за­ки. Мі­ща­ни за­ре­пе­ту­ва­ли, що во­ни теж ко­за­ки, тіль­ки од­ні со­бі ко­за­цт­ ­во за­гар­ба­ли, но­сять шаб­лі та кар­ма­зи­ни, їз­дять рид­ ва­на­ми, а ін­ші влас­ним кош­том бу­ду­ють сті­ни, баш­ти й пла­тять по­да­ток. І во­ни б поко­­заць­ки при­че­пи­ли до бо­ку шаб­лі й си­ді­ли згор­нув­ши ру­ки. Гро­ма­да за­гу­ла, ста­ла пог­ро­жу­ва­ти ко­за­кам чор­ною ра­дою й зас­туп­ни­ц­т­вом сі­чо­вих брат­чи­ків. Па­но­тець Шрам лед­ве вга­му­вав мі­щан роз­важ­ли­вим сло­вом, Сур­мач пе­реп­ро­сив і про­пус­тив про­чан да­лі. Іван Шрам сер­йоз­но за­мис­лив­ся й зро­ зу­мів, що тут не обій­шло­ся без прок­ля­ту­що­го Іван­ця Брю­хо­вець­ко­го, який му­тить во­ду се­ред ни­зо­вих за­по­рож­ців.

V

Рід­ко, мо­же, єсть на Вкра­ї­ні доб­ра лю­ди­на, щоб із­жи­ла вік, да не бу­ла ні ра­зу в Ки­єв ­ і. А вже хто був, то знає брат­с­тво на По­до­лі, знає ту ви­со­ку з дзи­ ґар­ка­ми дзві­ни­цю, му­ро­ва­ну кру­гом ог­ра­ду, ту п’яти­го­ло­ву, пиш­но, з пе­ред­ нь­о­го ли­ця, роз­маль­о­ва­ну цер­кв ­ у, тії ви­со­кі кам’яни­ці по бо­ках. От­же, ро­ків за двіс­ті на­зад, то­ді, як отой­­то Шрам був у Ки­є­ві, усе те бу­ло ін­ше. То­ді ще сто­я­ла де­рев’яна цер­кв ­ а геть­ма­на Пет­ра Са­гай­дач­но­го; й ог­ра­да, і дзві­ни­ця, і всі брат­ські шко­ли — усе те бу­ло де­ре­в’яне. У се­ре­ди­ні в мо­нас­ти­рі сто­яв то­ді гус­тий ста­рос­віт­сь­кий сад. Бу­ла то ко­лись бла­го­чес­ти­ва па­ні Ган­на Гу­ле­ ви­чів­на, що по­да­ру­ва­ла на брат­с­тво свій двір із са­дом; і на то­му­­то дво­рі геть­ ман Са­гай­дач­ний цер­к­ву збу­дував і мо­нас­тир брат­сь­кий із шко­ла­ми уст­ро­їв, щоб теє брат­с­тво ді­тей ко­за­чих, мі­щан­сь­ких і вся­ких учи­ло, лю­дям у тем­но­ті ро­зу­му за­ги­ну­ти не да­ва­ло. (...) Див­лять­ся на­ші на тії на­маль­о­ва­ні ди­ва, до­хо­дять уже до дзві­ни­ці, аж слу­ха­ ють — за ог­ра­дою щось гу­де, сту­го­нить, на­че грім гри­мить од­да­ле­ки, і му­зи­ки гра­ють. — Се, — ка­же чен­чик, що про­вод­жав їх по мо­нас­ти­рі, — се доб­р ії мо­лод­ ці­­за­по­рож­ці по Ки­є­ву гу­ля­ють. Бач­те, як на­ші бур­са­ки­спу­деї бі­жать за во­ро­та? Жод­ною мі­рою не вдер­жиш їх, як за­чу­ють за­по­рож­ців. Бі­да нам із уси­ми іс­ку­си­те­ля­ми! На­ї­дуть, пок­ра­су­ють­ся тут, по­гу­ля­ють; ди­вись — по­ло­ ви­на бур­си й вро­дить­ся за по­ро­га­ми. Тим ча­сом му­зи­ки, га­лас і ту­пот­ня під­хо­ди­ли все ближ­че. Лю­де один од­но­ го пхають і бі­жать ди­ви­тися на сі­чо­вих гу­ляк. Тіль­ко й чу­ти: «За­по­рож­ці, за­по­ рож­ці зі сві­том про­ща­ють­ся!» Що ж то бу­ло за про­щан­ня зі сві­том? Бу­ла то в за­по­рож­ців гуль­ня, на ди­во всь­о­му ми­ро­ві. Як до­жи­ве бу­ло ко­то­рий за­по­ро­жець до ве­ли­кої ста­рос­ті, що во­ю­ва­ти більш не зду­жає, то наб’є че­рес ду­ка­та­ми, да за­бе­ре із со­бою при­я­те­ лів душ трид­цять або й со­рок, та їде з ни­ми в Ки­їв бен­ке­то­ва­ти. До­ма, у Сі­чі, хо­дять у сем­ряж­ках і в ка­жан­ках, а їдять ма­ло не са­му со­ло­ма­ху, а тут жу­па­ни на їх бу­дуть лу­да­ни, шта­ни із до­ро­гої са­є­ти, го­ріл­ка, ме­ди, пи­ва так за їми в ку­фах і їз­дять — хто стрі­неть­ся, уся­ко­го час­ту­ють. Тут і бан­ду­ри, тут і гус­лі, 228

Пантелеймон Куліш

тут і спі­ви, і ско­ки, і вся­кі вик­ру­та­си. От­се од­куп­лять, бу­ло, боч­ки з дь­ог­тем і ро­зіл­лють по ба­за­ру: од­куп­лять, скіль­ко бу­де гор­шків на тор­гу, да й по­роз­би­ ва­ють на че­реп’є; од­куп­лять, скіль­ко бу­де маж із ри­бою, да й по­роз­ки­да­ють по всь­о­му міс­ту: «Їж­те, лю­де доб­рії!» А по­гу­ляв­ши не­діль зо дві да на­чу­до­вав­ши весь Ки­їв, ідуть, бу­ло, уже з му­зи­ ка­ми до Ме­жи­гор­сь­ко­го Спа­са. Хто ж іде, а хто з про­щаль­ни­ком тан­цює до са­мо­го мо­нас­ти­ря. Си­вий­­си­вий, як го­луб, у до­ро­гих кар­ма­зи­нах, вис­ка­кує, по­пе­ре­ду йду­чи, за­по­ро­жець; а за ним ве­зуть бок­ла­ги з на­пит­ка­ми й уся­кі ла­со­щі. Пий і їж до сво­єї лю­бос­ті, хто хо­чеш. А вже як прий­дуть до са­м о­г о мо­н ас­т и­ря, то й сту­кає за­по­ро­жець у во­р о­та. — Хто та­кий? — За­по­ро­жець! — Чого ра­ди? — Спа­са­ти­ся! Од­чи­нять­ся во­ро­та — він увій­де ту­ди, а все то­ва­ри­с­т­во й уся су­єт­ а мир­сь­ кая, з му­зи­ка­ми, і ско­ка­ми, і со­лод­ки­ми ме­да­ми, ос­та­неть­ся за во­ріть­ми. А він, ско­ро ввій­шов, за­раз че­рес із се­бе й од­дає на цер­к­ву, жу­па­ни кар­ма­зи­но­ві із се­бе, а на­ді­не во­ло­ся­ну со­роч­ку, да й по­чав спа­са­тися. Так­­то роз­ка­зу­ють ста­рі лю­де про тих про­щаль­ни­ків. От же й те­пер пе­ред Шра­мом і Че­ре­ва­нем ви­си­па­ли во­ни з ули­ці, як із ру­ка­ ва, тан­цю­ю­чи. Чуп­рин­ди­рі та­кі, що лю­бо гля­ну­ти. Іду­чи ми­мо цер­к­ви, пок­ла­ да­ли хрес­ти, би­ли пок­ло­ни, да знов, схо­пив­шись, нав­п­ри­сяд­ки, да че­рез го­ло­ву, да ко­ле­сом! А бур­са­ки, по­ви­бі­гав­ши за ог­ра­ду, див­лять­ся на них да й пла­чуть. — Не плач­те, дур­ні! — ка­жуть їм за­по­рож­ці. — Дніп­ро те­че прос­то до Сі­чі (...) — От, бга­те, — ка­же Шра­мо­ві, — де лю­де вмі­ють жи­ти на сві­ті! Ко­ли б я був не жо­на­тий, то за­раз би пі­шов у за­по­рож­ці! — Не знать, що ти про­ва­диш, сва­те! — дав йо­му од­віт Шрам. — Те­пер чес­но­ му чо­ло­ві­ко­ві стид мі­ша­тися між сі роз­би­ша­ки. Пе­ре­вер­ну­лися те­пер уже кат знає на що за­по­рож­ці. По­ки ля­хи да не­до­ляш­ки ду­ши­ли Ук­ра­їн ­ у, ту­ди вті­кав що­най­к­ра­щий люд із го­ро­дів; а те­пер хто йде на За­по­рож­жє? Або голь­тя­па­ка, або зло­дю­га, що бо­їть­ся ши­бе­ни­ці, або дар­мо­їд, що не звик за­роб­ля­ти со­бі на­сущ­но­го хлі­ба. Си­дять там ока­ян­нії в Сі­чі да тіль­ко п’янс­тву­ють, а очор­тіє го­ріл­ку пи­ти, так і їде в го­ро­ди да тут і ве­ли­ча­єть­ся, як по­ро­ся на ор­чи­ку. Цур їм з їхніми ско­ка­ми! По­їдь­мо бор­жій у Пе­чер­сь­кий, а то не зас­та­нем на служ­бу. Ко­ли ж тут хтось із­за пле­чей: — Ов­ва! Обер­нувся Шрам, аж у йо­го зза­ду сто­їть за­по­ро­жець у кар­ма­зи­нах; сто­їть і смі­єть­ся. — Ов­ва, — ка­же, — й оце б то на­че й прав­да, а во­но зов­сім брех­ня. — Іро­де! — не стер­пів­ши, гук­нув на йо­го Шрам; да, сха­ме­нув­шись, де він, за­раз і пе­ре­міг се­бе. — Цур то­бі, — ка­же, — оп­річ Бо­жо­го до­му! Да ско­рій до ко­ня, да й по­ї­хав. Че­ре­вань із Пет­ром за ним. 229

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Че­ре­ва­ни­ха теж пос­пі­ша­ла до рид­ва­на, бо до за­по­рож­ця прис­тав дру­гий брат­чик, і хоть ні­чо­го їй не ска­за­ли, да пог­ля­да­ли на Ле­сю так хи­жо, як вов­ки на яг­ни­цю. Пер­вий за­по­ро­жець був здо­ро­вен­ний ко­зар­лю­га. Пи­ка ши­ро­ка, зас­ма­ле­на на сон­ці; сам опа­сис­тий; дов­га, гус­та чуп­ри­на, під­няв­шись пер­ше вго­ру, спа­ да­ла за ухо, як кін­сь­ка гри­ва; уси дов­гі, униз по­зак­ру­чу­ва­ні, аж на жу­пан із­ви­ са­ли; очі так і гра­ють, а чор­ні гус­тії бро­ви аж геть під­ня­лися над ти­ми очи­ма, і — враг йо­го знає — гля­неш раз: зда­єть­ся, су­пить­ся; гля­неш уд­ру­ге: мор­гн ­е дов­гим усом так, на­че за­раз і під­ні­ме те­бе на сміх. А дру­гий був мо­ло­дий, ви­со­кий ко­зак, тіль­ко щось азі­ат­сь­ке; за­раз і вид­но, що не на­шо­го по­ля яго­да, бо до Сі­чі схо­ди­лися бур­ла­ки з усь­ог­ о сві­ту: прий­де ту­рок — і тур­ка прий­ма­ ють; прий­де ні­мець — і ні­мець бу­де за­по­рож­цем, аби пе­рех­ре­с­тився й ска­зав: «Ві­рую во Хрис­та Ісу­са; рад во­юв ­ а­ти за ві­ру хрис­ти­ян­ську». Зра­до­ва­лася Че­ре­ва­ни­ха, як наз­дог­на­ла сво­їх, мов звіль­ни­лась од якої на­пас­ті. От і по­ї­ха­ли всі че­рез Вер­хній го­род, а да­лі Ми­хай­лів­сь­кою стеж­кою че­рез Єв­сій­ко­ву до­ли­ну, на Пе­чер­сь­ку го­ру. А по Пе­чер­ській го­рі рос­ла то­ді скрізь ди­ка пу­ща. До­ро­га че­рез ту пу­щу бу­ла ду­же труд­на: то кру­ти­лася по­між де­ре­вом, то спус­ка­лась у бай­ра­ки, то об­хо­ди­ла куд­ла­тії ку­чу­гу­ри. Рид­ ван, що дальше, то відс­та­вав од вер­хо­вих; а Пет­ро піс­ля тих чуд­них Че­ре­ва­ни­ ши­них ре­чей не дер­жавсь уже жі­но­чо­го бо­ку. Ос­та­лися на­ші про­чан­ки тіль­ко з Ва­си­лем Не­воль­ни­ком. Аж ось з обох бо­ків до­ро­ги зато­по­ті­ли ко­ні, зат­рі­ща­ло су­хе гіл­лє під ко­пи­ та­ми, і по­ка­за­лися крізь зе­ле­ну лі­щи­ну кар­ма­зи­ни. Їх на­зд ­ о­­гна­ли за­по­рож­ ці — ті двоє, що од­різ­ни­лися ко­ло брат­с­тва від про­щаль­ни­ків. (...) Ко­за­ки їха­ли по обид­ва бо­ки рид­ва­на й го­во­ри­ли на­че між со­бою, що во­ни зро­ду не ба­чи­ли та­кої гар­ної дів­ки. Один ка­зав, що міг би її по­ці­лу­ва­ти, а дру­гий від­по­вів, що це са­ло не для ко­та. Ле­ся зля­ка­ла­ся, але Ва­силь зас­по­ко­їв її, що мо­лод­ці ли­ше жар­ту­ють. Стар­ший за­по­ро­жець гук­нув поб­ра­ти­мо­ві, що Січ він по­ва­жає, як ма­тір, але зад­ля та­кої дів­чи­ни мож­на по­ки­ну­ти й бать­ка, і ма­тір. Ска­зав, що дів­чи­на ця бу­де йо­го, за­ки­не її в сід­ло й пом­чить на Чор­ну Го­ру, ку­ди ще ра­ні­ше зап­ро­ш­у­вав йо­го то­ва­риш. Пе­ре­ля­ка­на Че­ре­ва­ни­ха ледь наз­дог­на­ла сво­їх, а за­по­рож­ці зникли.

VI

Хто б то мав та­ке сло­во пиш­не да крас­не, щоб так, як на кар­ти­ні, зма­ лю­вав той мо­нас­тир Пе­чер­сь­кий? Щоб хто й не був із­ро­ду в Ки­є­ві, так щоб і той, чи­та­ю­чи, мов ба­чив на свої очі тії му­ро­ва­ні ог­ра­ди, ту ви­со­чен­ну дзві­ни­цю, тії цер­кв ­ и під зо­ло­том і під скуль­пт­ у­рою? Се ж то во­но так те­пер; а ро­ків двіс­ті на­зад тре­ба бу­ло сло­ва ти­хо­го, по­ну­ро­го, щоб роз­ка­за­ти, як то­ді зна­хо­дився мо­нас­тир Пе­чер­сь­кий. Да­лось і йо­му взна­ки ба­ти­їв­сь­ке ли­хо­літ­тє. Ве­ли­ка цер­к­­ва, що про­пи­са­на в лі­то­пи­сах «не­бе­сі по­доб­ною», зруй­но­ва­на бу­ла по вік­на. Хоть же князь Олель­ко­вич Си­ме­он під­няв її знов із ру­їн, тіль­ко да­ле­ко їй бу­ло до ста­ро­дав­ньої лі­по­ти. Не бу­ло ні сріб­ла, ні зо­ло­та, що те­пер сі­яє по Лав­рі всю­ди; усе бу­ло то­ді убо­гень­ко. 230

Пантелеймон Куліш

В. Тімм. Краєвид старого міста з Ярославового Валу. Літографія. 1854 р.

Е, да бу­ли скрізь по сті­нах у ве­ли­кій цер­кві по­маль­ов ­ а­ні кня­зі, геть­ма­ни, во­є­во­ди бла­го­чес­ти­вії, що тую цер­к­ву бо­ро­ни­ли й під­пи­ра­ли. Те­пер би до­ро­го да­ли ми, щоб їх уз­рі­ти! А вни­зу, по­вз стін, скрізь бу­ли над­г­роб­ки тих ве­ли­ ких лю­дей, то­го ли­ца­рс­ тва пра­вос­лав­но­го. І то­го ні­чо­го вже не­має!.. Вис­то­яв­ши служ­бу, Шрам хо­див зі сво­ї­ми від од­но­го над­г­роб­ка до дру­го­го. Тут чи­тав, що ота­кий­­то «Си­ме­он Ли­ко, муж твер­дий ві­рою й хо­роб­рий, по­чив по мно­гих слав­них под­ви­гах». А там — бу­цім ози­вався до йо­го з то­го сві­ту пиш­ний князь зо­ло­ти­ми сло­ва­ми: «Мно­гою сі­яв я, — ка­же, — знат­нос­ тію, влас­тію й доб­лес­тію, а як умер, так з убо­гим стар­цем зрів­няв­ся, і за ши­ро­ кі свої ла­ни сім ступ­нів зем­лі взяв. Не ди­вуй­ся, — ка­же, — то­му, чи­та­чу, бо й то­бі те ж бу­де: не­рів­ни­ми на світ на­род­жа­єм ­ ося, а рів­ни­ми вми­ра­є­мо!» А там іще який­­не­будь пан про­сить, хто чи­та­ти­ме під­пис, то про­мов, ка­же, іду­чи ми­мо, бла­ге сло­во: «Бо­же! Ми­лос­тив бу­ди ду­ші ра­ба тво­є­го». (...) От­же, і Шрам, роз­г­ля­да­юч ­ и ту го­ро­різь­бу да чи­та­ю­чи епі­та­фії, засму­тив­ся ду­шею да й ка­же: — Ко­ли­ко­­то гро­бів, а всі ж то тії лю­де жи­ли на сві­ті й усі піш­ли на суд пе­ред Бо­га! Ско­ро й ми пі­дем, де бать­ки й ді­ди на­ші. Да по­га­дав­ши так, вий­няв із­за па­зу­хи щи­роз­ло­тий обу­шок, що од­бив ко­лись на вой­ні в ляд­сь­ко­го па­на чи в не­до­ляш­ка, да й по­ві­сив на ри­зі в Бо­го­ ма­те­рі. З ве­ли­кої цер­к­ви по­вер­ну­ли на­ші про­ча­не до пе­чер, ко­ли ж див­лять­ся — іде з пе­чер про­тив їх хтось у до­ро­гих кар­ма­зи­нах, ви­со­кий і врод­ли­вий; а по кар­ма­ зи­нах скрізь ко­мір і по­ли гап­то­ва­ні зо­ло­том; звер­ху — ки­рея, під­би­та со­бо­лем; під­пи­рався сріб­ною бу­ла­вою. А за ним — ку­па лю­дей чи­ма­ла, усе в кар­ма­зи­ нах да в са­є­тах. Чен­ці їх про­вод­жа­ли. Шрам аж зат­рем­тів, як гля­нув. — Бо­же мій! — ка­же. — Да се ж Сом­ко! А той со­бі зра­дів, по­ба­чив­ши Шра­ма. Об­ня­лися, по­ці­лу­ва­лися і дов­гень­ко дер­жа­ли один од­но­го, об­няв­шись. 231

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Да­лі при­ві­тався геть­ман і із Че­ре­ва­нем. Че­ре­вань так зра­дів, що ні­чо­го й не зміг ска­за­ти на геть­ман­сь­ке при­ві­тан­нє, да вже об­няв­шись, про­мо­вив тіль­ко: — А, бга­ти­ку мій лю­без­ний! Че­ре­ва­ни­ху наз­вав геть­ман, ві­та­ю­чись, рід­ ною не­нею. Во­на аж по­мо­лод­ша­ла й уже на­ще­ бе­та­ла йо­му вся­чи­ни. — А ось і моя на­ре­че­на! — ска­зав Сом­ко, обер­нув­шись до Ле­сі. — Вам, яс­ная пан­но, чо­лом до са­мих ні­жок! Кадр із кінофільму І взяв її за ру­ку й по­ці­лу­вав як ди­ти­ну. «Чорна рада» — Дав­но ми, — ка­же, — не ба­чи­лися за вій­ сь­ко­ви­ми чва­ра­ми, да ось не­мов Гос­подь нас із­ве­де на­ві­ки до­ку­пи. Ле­ся по­чер­во­ні­ла, да аж на­хи­ли­лася, як пов­на квіт­ка в тра­ві, і при­гор­ну­лася до ма­те­рі, об­няв­ши її ру­ку. Тут­­то вже Пет­ро мій до­га­дався, що за геть­ман снив­ся Че­ре­ва­ни­сі. У них, ма­буть, дав­но вже бу­ло із Сом­ком по­лад­же­но. Див­но тіль­ко зда­лось йо­му, що Че­ре­вань про те ані гад­ки; да, вид­но, се та­ка бу­ла па­ні, що справ­ля­лась і за се­бе, і за чо­ло­ві­ка. Те­пер уже ні­чо­го бу­ло ду­ма­ти про Ле­сю Пет­ро­ві. Хоть він був і знач­­ний ко­зак, да не про­ти геть­ма­на; хоть він був юнак урод­ли­вий, да не про­ти Сом­ка. «Сом­ко був во­їн уро­ди, воз­рас­та й кра­со­ти зі­ло див­ної» (пи­шуть у лі­то­пи­ сах); був ви­со­кий, ог­ряд­ний со­бі пан, круг­ло­­ви­дий, ру­ся­вий; го­ло­ва в ку­че­ рях, як у зо­ло­то­му він­ку; очі яс­ні, весе­лі, як зо­рі; і вже чи сту­пить, чи за­го­во­ рить — то справ­ді по­­геть­ман­сь­ки. Так ку­ди вже з ним мі­ря­тися Пет­ро­ві! Не пус­тив Шра­ма Сом­ко в пе­че­ри, за­вер­нув до се­бе з усі­ма на ко­заць­ке под­вір’я. А ко­заць­ке под­вір’я бу­ло не вку­пі з мо­нас­ти­рем; бо ми­ря­нам зду­ма­ єть­ся грим­ну­ти іно­ді й лиш­ній раз куб­ком або за­го­мо­ні­ти буй­ни­ми ре­ча­ми; так щоб не вво­ди­ли бра­тії в іс­ку­ше­ніє, сто­яв на од­ши­бі про та­кий слу­чай ху­то­рець. Ту­ди Сом­ко по­вів сво­їх гос­тей. Увій­шли у світ­ли­цю, а там уже все го­то­ве на сто­лі до обі­ду. Шрам іще раз об­няв Сом­ка. — Со­коле мій, — ка­же, — яс­ний! — Бать­ку мій рід­ний! — ка­же Сом­ко. — Я здав­на при­вик зва­ти те­бе бать­ ком! То­ді Шрам сів край сто­ла, під­пер ру­ка­ми си­ву го­ло­ву й гір­ко запла­кав. Усі зас­му­ти­лися. Зди­ву­вав­ся геть­ман. Знав він Шра­мо­ву ту­гу нату­ру; сам був при­то­мен, як при­нес­ли до Шра­ма ко­за­ки си­на, сім раз нас­крізь про­би­то­ го ку­ля­ми. Ста­рий поп­ро­щавсь із мер­т­вим ті­лом мов­ч­ки й без пла­чу, жа­лю, поб­ла­гос­ло­вив на пог­реб. А те­пер ось іл­лєть­ся сль­о­за­ми, мов на по­хо­ро­нах у Хмель­ниць­ко­го, на тих смут­них по­хо­ро­нах, що три дні гри­ма­ли са­мо­па­ли, три дні сур­ми­ли смут­но сур­ми, три дні ли­лися ко­заць­кії сль­о­зи. — Бать­ку мій! — ка­же геть­ман, прис­ту­пив­ши до Шра­ма. — Що за бі­да то­бі скла­лася? 232

Пантелеймон Куліш

— Ме­ні! — ка­же, під­няв­ши го­ло­ву, Шрам. — Я був би ба­ба, а не ко­зак, ко­ли б зап­ла­кав од сво­го ли­ха. — Так чо­го ж, Бо­га ра­ди? — А хі­ба ж ні­чо­го?.. У нас ока­ян­ний Те­те­ря тор­гу­єть­ся з ля­ха­ми за хрис­ти­ ян­ські ду­ші, у вас де­сять геть­ма­нів ха­па­єть­ся за бу­ла­ву, а що Вкра­ї­на ро­зід­ра­на над­воє, про те всім бай­ду­же! — Де­сять геть­ма­нів, ка­жеш? А не­хай хоть один за неї вхо­пить­ся, по­ки я дер­жу в ру­ках! — А Іва­нець? А Ва­сю­та? — Ва­сю­та — ста­рий ду­рень, з йо­го хи­ме­ри смі­ють­ся ко­за­ки; а Іва­нець геть­ ма­нує тіль­ко над п’яни­ця­ми. Дав­но я по­топ­тав би сю ле­дар, да тіль­ко честь на со­бі кла­ду! — Так, ле­дар­­то во­ни ле­дар, да й не да­ють тво­їй геть­ман­ській звер­х­­­­нос­ті роз­ ши­ря­тися в Укра­ї­ні! — Хто то­бі ска­зав? Од Са­ма­ри до Глу­хо­ва вся стар­ши­на зо­ве ме­не геть­ма­ ном, бо в Ко­зель­ці на ра­ді всі пол­ков­ни­ки, оса­у­ли, сот­ни­ки, усі знач­ні ко­за­ки при­сяг­ли ме­не слу­ха­ти. — Аже ж сь­о­му прав­да, що Ва­сю­та по­дав у Мос­к­ву лист про­тив тво­го геть­ ма­н­ства? — Прав­да, і як­би не си­ва го­ло­ва Ва­сю­ти­на, то зро­бив би я з ним те, що по­кій­ний геть­ман із Глад­ким. — Ну, і то­му прав­да, що Іван­ця в Сі­чі ог­ла­си­ли геть­ма­ном? — І то­му прав­да; так що ж? Хі­ба не зна­єш юрод­с­тва за­по­розь­ко­го? У них що ва­та­жок, то й геть­ман. — Знаю я йо­го доб­ре, па­не яс­но­вель­мож­ний! Тим­­то й бо­юся, щоб во­ни не за­по­ді­я­ли то­бі якої па­кос­ті. Ока­ян­на сі­ро­ма ниш­по­рить усю­ди в Укра­ї­ні да ба­ла­му­тить го­ло­ви пос­пільс­тву. Хі­ба не чув ти по­го­лос­ки про чор­ну ра­ду? — Хи­ме­ра, бать­ку! Ко­заць­ке сло­во, хи­ме­ра! Не­хай лиш ви­ї­дуть у Пе­ре­ яс­лав цар­ські бо­я­ре, по­ба­чи­мо, як та чор­на ра­да ус­то­їть про­тив гар­мат! За­по­рож­ців то­ді я здав­лю, як ма­ку­ху, геть­ма­на їх по­вер­ну у сви­­но­па­си, а дур­ ну чернь нав­чу ша­ну­ва­ти геть­ман­сь­кую звер­хність! По­ду­мав Шрам да й ка­же: — Од тво­їх ре­чей ду­ша моя ожи­ває, яко злак од бо­жої ро­си. Тіль­ко сму­щає ме­не, що за­по­розь­кі гуль­тяї ба­ла­му­тять не од­но сіль­сь­ке поспільс­тво, бун­ту­ ють во­ни й мі­щан про­тив ко­за­цт­ ­ва. — Знаю й се, — ка­же Сом­ко, — і, прав­ду то­бі ска­за­ти, во­но ме­ні й дар­мо. Не­хай наш ка­зан за­ки­пить іще й із дру­го­го бо­ку, щоб з­ва­ри­лася ка­ша. А то ко­за­ки ду­же вже ро­зоп­сі­ли: «Ось ми­­то лю­де, а то все грязь! Не­хай го­дує нас пос­пільс­тво, а на­ше ко­заць­ке ді­ло — тіль­ко по шин­ках вік­на да пляш­ки би­ти». По­ту­рай тіль­ко їм, то як­раз за­ве­дуть на Вкра­ї­ні шля­хет­ськії зви­чаї та за­ко­ло­ тять ми­ром не згір­ше. Уже ж, зда­єть­ся, Поль­ща нас доб­ре пров­чи­ла, уже по­ра нам зна­ти, що не­має там доб­ра, де не­має прав­ди. Ні, не­хай у ме­не вся­ке, не­хай і мі­ща­нин, і пос­по­­ли­тий, і ко­зак сто­їть за своє пра­во; то­ді бу­де в Укра­ї­ні й прав­да, і си­ла. 233

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Шрам за сі сло­ва об­няв і по­ці­лу­вав геть­ма­на. — Дай же, — ка­же, — Бо­же, щоб твоя дум­ка ста­ла дум­кою вся­ко­го доб­ро­го чо­ло­ві­ка в Укра­ї­ні! — І дай, бо­же, — до­дав Сом­ко, — щоб обид­ва бе­ре­ги Дніп­ро­вії прик­ло­ни­ лися під од­ну бу­ла­ву! Я от­се ско­ро од­бу­ду цар­сь­ких бо­яр, хо­чу йти на ока­ян­ но­го Те­те­рю. (...) Шрам аж по­мо­лод­шав од та­кої ре­чі. — Бо­же ве­ли­кий! Бо­же ми­ло­се­рд ­ ­ний! — ка­же, прос­тяг­ши ру­ки до об­ра­ ­­за. — По­ло­жив єси йо­му в ду­шу мою най­до­рож­чу дум­ку, по­мо­жи ж йо­му й до­ка­за­ти сю спра­ву! — Го­ді ж уже про ве­ли­кі ді­ла, — ка­же Сом­ко, — да­вай­те ще про малії. Не доб­ро бу­ти чо­ло­ві­ку єди­но­му. Тре­ба, щоб у геть­ма­на бу­ла геть­ман­ша. От­же, оз­най­мую пе­ред усі­ма, хто тут єсть, що дав­но вже зло­жив ру­ки з па­ні­єю Че­ре­ва­ни­хою за її доч­ку Олек­са­н­д­ру. Те­пер бла­гос­ло­ви нас, Бо­же, ти, па­нот­че, і ти, па­ні­мат­ко! Да так го­во­ря­чи, узяв за ру­ку Ле­сю, да й пок­ло­ни­лись обоє бать­ко­ві й ма­те­рі. — Бо­же вас бла­гос­ло­ви, діт­ки мої! — ка­же Че­ре­ва­ни­ха. (...) Да­лі Шрам ска­зав, що не знав про до­мов­ле­ність що­до Ле­сі й Сом­ка, ад­же сам сва­т ав Ле­с ю за сво­г о си­н а. Тут з’явив­с я Ки­р и­л о Тур, він ви­я вив­с я тим са­м им за­п о­р озь­к им ота­м а­н ом, який уря­т у­в ав ко­л ись Шра­м а й до­б ув йому ко­н я.

VІІ–ХІ Ве­че­ря Сом­ка, Шра­ма, Ту­ра й Че­ре­ва­ня. Тур на­тя­кає, що вик­ра­де Ле­сю. Ки­ри­ло Тур уно­чі вик­ра­дає Ле­сю. За ни­ми же­неть­ся Пет­ро Шрам, да­лі по­чи­на­єть­ся «ко­заць­кий герць». Мір­ку­ван­ня Шра­ма про до­лю Ук­ра­ї­ни. Гос­ти­ни Шра­ма у Гвин­ тов­ки. Зус­тріч Пет­ра Шра­ма з Кири­лом Ту­ром, сні­да­нок. Тур по­ки­дає се­ло, діз­нав­ шись від Пу­га­ча, що на нь­о­го че­кає ко­заць­ка роз­п­ра­ва за той со­ром, який він на­ро­ бив то­ва­ри­ст­ ­ву.

ХІІ Шра­мен­ко шу­кає се­ред ко­за­ків Ки­ри­ла Ту­ра.

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

234

Пантелеймон Куліш

(...) Зу­пи­нивсь і роз­г­ля­дає доб­рих мо­лод­ців, чи не вздрить Ки­ри­ла Ту­ра. Аж ди­вить­ся — іде збо­ку чо­ло­вік се­ред­нь­о­го рос­ту й ві­ку, а за їм і по бо­ках йо­го ці­ла юр­ба вся­кого лю­ду — і за­по­рож­ці, і го­ро­до­ве ко­за­ц­т­во, і мі­ща­не, і прос­ті му­жи­ки­греч­ко­сії. «Іван Мар­ти­но­вич! Іван Мар­ти­но­вич!» — знай круг йо­го гу­ка­ють. Пет­ро й пос­те­ріг, хто се та­кий, і по­чав при­див­ля­тися, що там за Брю­хо­вець­кий. Що ж? Він ду­мав, що сей прой­дис­віт з­ро­бився те­пер та­ким па­ном, що й че­рез гу­бу не плю­не, думав, що весь у зо­ло­ті да в бла­ва­та­сі; аж де то­бі! Чо­ло­ві­чок сей був у ко­рот­кій ста­рень­кій сви­ти­ні, у по­­ лот­ня­них шта­нях, чо­бо­ти шка­по­ві поп­ро­топ­ту­ва­ні — і пуч­ки вид­но. Хі­ба по шаб­лі мож­на бу­ло б до­га­ду­ва­ти­ся, що во­но щось не прос­те: шаб­ля аж го­рі­ла від зо­ло­та, да й та на йо­му бу­ла мов чу­жа. І пос­тать, і вро­да в йо­го бу­ла зов­сім не геть­ман­сь­ка. Так на­че со­бі чо­ло­вік прос­тень­кий, ти­хень­кий. Ніх­то, див­ля­ чись на його, не по­ду­мав би, що в сій го­ло­ві вер­тить­ся щоне­будь, оп­річ дум­ки про смач­ний шма­ток хлі­ба да за­тиш­ну ха­ту. А як при­ди­виш­ся, то на ви­ду в йо­го щось на­че ще й при­яз­не: так би, зда­єть­ся, сів із ним да по­гу­то­ рив де про що доб­ре да мир­не. Тіль­ко очі бу­ли якісь чуд­ні — так і бі­га­ють то сю­ди, то ту­ди і, зда­єть­ся, так усе й чи­та­ють с­під­тиш­ка чо­ло­ві­ка. Іде, трош­ки згор­бив­шись, а го­ло­ву схи­лив на­бік так, на­че ка­же: «Я ні від ко­го ні­чо­го не ба­жаю, тіль­ко ме­не не чі­пай­те». А як у йо­го чо­го пос­пи­та­ють­ся, а він од­ві­ тує, то й пле­чі, на­че той жид, пі­дій­ме, і на­бік одс­ту­пить, що б ти ска­зав — він уся­ко­му дає до­ро­гу; а сам зні­тить­ся так, мов той цу­цик, ус­ко­чив­ши в ха­ту. Ота­кий­­то був той Брю­хо­вець­кий, та­кий­­то був той га­дю­ка, що на­ва­рив нам гір­кої на дов­гі ро­ки! (...) Жор­с­то­ке по­ка­ран­ня бі­ля стов­па Ки­ри­ла Ту­ра, який зне­ва­жив ко­заць­кий зви­чай, зв’язав­шись із жінка­ми. По­вер­нен­ня Ки­ри­ла й Пет­ра до­до­му.

ХІ­ІІ Пе­ри­пе­тії в Ні­жи­ні пе­ред чор­ною ра­дою.

XIV

(...) Як ось уда­ри­ли го­лос­но в буб­ни, за­сур­ми­ли в сур­ми. Ви­хо­дить із цар­ сь­ко­го на­ме­ту бо­я­рин, князь Га­гін, з дум­ни­ми дя­ка­ми. У ру­ках — цар­сь­ка гра­мо­та. Йо­го поміч­ни­ки не­суть цар­сь­ку ко­ро­гву ко­заць­ко­му вій­сь­ку, кар­ма­ зин, ок­са­мит, со­бо­лі від ца­ря в по­да­ру­нок стар­ши­ні з геть­ма­ном. Усі пос­ли, по­­мос­ков­сь­ко­му зви­чаю, з бо­ро­да­ми, у пар­че­вих со­бо­ле­вих тур­сь­ких шу­бах; на но­гах у кня­зя гап­то­ва­ні зо­ло­том, ви­кладе­ні жем­чу­гом сап’ян­ці. Пок­ло­ни­ лись обом геть­ма­нам і ко­за­ц­тв ­ у на всі чо­ти­ри боки. Усі втих­ли, що чут­но бу­ло, як бряж­ча­ли в бо­яр шаб­лю­ки на зо­ло­тих лан­цю­гах ко­ло по­я­са. Пе­ре­­ х­рес­тився князь ве­ли­ким хрес­том (...) і по­чав ви­чи­ту­ва­ти цар­сь­ке ім’я. Як ось, по­зад брю­хов­ців, сіль­сь­ка го­ло­та, не чу­ю­чи ні­чо­го, що чи­та­ють, по­ча­ла гу­ка­ти: — Іва­на Мар­ти­но­ви­ча во­ли­мо! Брю­хо­вець­ко­го, Брю­хо­вець­ко­го во­ли­мо! А Сом­ко­ве ко­за­ц­т­во зад­нє со­бі, чу­ю­чи, що ог­ла­ша­ють геть­ма­ном Брю­хо­ вець­ко­го, по­ча­ло гу­ка­ти: 235

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Сом­ка, Сом­ка геть­ма­ном! (...) І за­че­пи­лися. Хто шаб­лею, хто ки­єм, хто но­жа­кою. — Стій­те, стій­те ла­вою! — крик­не Сом­ко на сво­їх. — Дай­мо шаб­ля­ми їм од­віт! Хто ж вий­має шаб­лю да гор­неть­ся до геть­ман­сь­ко­го бо­ку, а хто, ні­би з ля­ку, тис­неть­ся на­зад, кри­чу­чи: — Не на­ша си­ла, не на­ша си­ла! До та­бо­ру! Уті­кай­мо до та­бо­ру! А за­по­рож­ці схо­пи­ли Іван­ця за ру­ки да вже й на стіл сад­жа­ють, і бу­­ла­ву, і бун­чук до рук да­ють. Зіп­хну­ли й кня­зя з дум­ни­ми дя­ка­ми, як по­пер­лися. — Геть­ман, геть­ман Іван Мар­ти­но­вич! — кри­чать на все гор­ло. — Ді­ти! — крик­не на сво­їх ста­рий Шрам. — Так от­се ми по­тер­пи­мо та­ку на­ру­гу! Спи­хай­те Іван­ця к не­чис­тій ма­те­рі! І ки­ну­лися ку­пою до сто­лу. Сі­чуть, ру­ба­ють ни­зов­ців, сад­жа­ють на сто­ лець Сом­ка. А за­по­рож­ці, як злії оси, не бо­яч ­ ись ні­чо­го, з од­ни­ми ки­я­ми да но­жа­ка­ми, лі­зуть і б’ють Сом­ко­ву сто­ро­ну. Вир­ва­ли в Сом­ка бун­чук і пе­ре­ло­ ми­ли над­воє, од­ня­ли й бу­ла­ву. Ог­ля­неть­ся Сом­ко, аж при ньо­му тіль­ки жме­ня стар­ши­ни. — Ей, — ка­же, — го­ді! Не­має тут на­ших! Стар­ши­на гля­не — аж кру­гом са­мі за­по­рож­ці. Іва­нець, ма­ха­ю­чи бу­ла­вою, кри­чить: — Бий­те, не­бо­жа­та, кра­ма­ря! Шап­ку чер­він­ців за доб­ру ру­ку! То­ді Сом­ко­ва стар­ши­на ба­чить, що ли­хо, ску­пи­лася тіс­но, пле­чем повз пле­че, да на­зад до на­ме­ту. А ін­ші там же пок­ла­ли го­ло­ви. За на­ме­том сто­я­ли їхні ко­ні. Мо­же б, і тут не влиз­ну­ли, та мос­ков­сь­ке вій­сь­ко, що прий­ш­ло з Га­гі­ним, про­пус­тив­ши до на­ме­ту Сом­ка із стар­ши­ною, зас­ту­пи­ло їх од за­по­ рож­ців. Тим ча­сом Че­ре­вань усе ок­ри­ку­вав Сом­ка геть­ма­ном. — Що се ти, вра­жий си­ну, ре­пе­ту­єш, сто­ю­чи між на­ши­ми? — крик­нуть на ньо­го за­по­рож­ці. — А що ж, — ка­же, — бгат­ці? Я сво­го зя­тя на вся­ко­му міс­ці обе­ру геть­ма­ном. — Еге! — зак­ри­чав ота­ман. — Се кра­ма­рів тесть! Бий­те йо­го, ка­ба­ня­чу ту­шу!

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

236

Пантелеймон Куліш

Тут де­я­кі по­то­чи­лися до Че­ре­ва­ня, і, мо­же б, там йо­му й ка­пут був, да Ва­силь Не­воль­ник піз­нав ва­таж­ка. — Пу­гу­­пу­гу! — зак­ри­чав. — Пу­гу, Го­ло­веш­ка! Гав­ри­ло! Хі­ба не впіз­нав Ва­си­ля Не­воль­ни­ка? Не чі­пай сь­о­го па­на: він на мо­їх ру­ках! — Еге! Ось де зій­шлися! — ка­же той, піз­нав­ши Ва­си­ля. — Уга­муй­теся, брат­чи­ки, — ка­же до сво­їх, — ба­гаць­ко нам те­пер ро­бо­ти й без йо­го. Да й по­пер­лися до сто­лу, б’ючи вся­ко­го, хто не з бла­кит­ною стріч­кою. А Гвин­тов­ка тим ча­сом, сів­ши на ко­ня, про­ї­хав сю­ди­­ту­ди, під­няв­ши вго­ру сріб­ний пір­нач (де він йо­го взяв, ніх­то не знає); на пір­на­чі пов’яза­на ши­ро­ка бла­кит­на сть­ож­ка. — Гей, — ка­же, — ко­за­ки, не­по­рож­ні го­ло­ви! Хто не за­був дер­жа­тися за мушкети, до ме­не! За мною! — І по­ї­хав із ра­ди до та­бо­ру, дер­жа­чи ви­со­ко над го­ло­вою пір­нач із бла­кит­ною сть­ож­кою. А за ним по­ва­ли­ло ко­за­ц­тв ­ о, як за мат­кою бджо­ли. Ко­за­ц­тв ­ о ж прос­те, ре­єс­тро­ве со­бі, а стар­ши­на, знач­ні ко­за­ки — со­бі. Хто од­да­ле­ки за­ба­чить сріб­ний пір­нач, так і при­лу­ча­єть­ся до бо­ку ні­жен­сь­ко­го оса­у­ла. По­ки пе­ре­ї­хав по­ле до Сом­ко­во­го та­бо­ру, наз­би­рався за ним та­кий по­їзд, як і за геть­ма­ном. Сом­ко ж зі сво­єю ку­пою на ко­нях при­бу­ває в та­бір до пол­ку Пе­ре­яс­лав­сь­ко­го, а Гвин­тов­ка — до пол­ку Ні­жен­сь­ко­го. Пок­лик­не Сом­ко на сво­їх ко­за­ків: — До ши­ку! До ла­ви! Пуш­ка­рі, риш­туй­те гар­ма­ти! Пі­хо­та з пи­щал­лю — по­між гар­ма­та­ми, а ко­мон­ник — по кри­лах! По­ї­ха­ли ге­не­раль­нії стар­ши­ни з пол­ко­вою стар­ши­ною по всіх пол­ках, по всіх сот­нях ши­ку­ва­ти до бою вій­сь­ко. Сом­ко, увесь па­ла­ю­чи, по­блис­кує по­між ла­ва­ми сво­їм сріб­ним пан­ци­ром. Од­на в йо­го дум­ка — уда­ри­ти на Іван­ ців та­бір, роз­ме­та­ти, як по­ло­ву, ті гай­да­маць­кі ку­пи, си­лою вир­ва­ти бун­чук і бу­ла­ву в хар­ци­зя­ки, ко­ли не ста­ло ні ро­зу­му, ні прав­ди в Укра­ї­ні! Іще ж не по­ши­ко­ва­ла стар­ши­на пол­ків, іще не крик­нув він: «ру­шай», а вже полк Ні­жен­сь­кий із та­бо­ру й ру­шив. — Е, Ва­сю­та не звик слу­ха­ти стар­ших! — ка­же Сом­ко. — Ну, дар­мо, не­хай б’є пер­вий, а ми пі­доп­ре­мо йо­го. Ко­ли ж при­бі­гає сам Ва­сю­та ко­нем: — Бі­да, па­не геть­ма­не! Оте­пер ми по­сі­ли! — Що? Як? — Оте­пер­­то в нас ко­би­ла по­рох по­ї­ла! Не я вже пол­ков­ник ні­жен­сь­кий, а Гвин­тов­ка! Ди­вись, як пір­на­чем над ко­за­ка­ми по­с­ві­чує! За Ва­сю­тою бі­жать де­я­кі й із стар­ши­ни ні­жен­сь­кої. Сот­ник Ко­с­то­ма­ра кри­чить: — Про­па­ла спра­ва! Без Ні­жен­сь­ко­го пол­ку, як без ру­ки пра­ви­ці! Іще Сом­ко не на­ва­жився, що в та­ку труд­ну ми­ну­ту чи­ни­ти, як ось ко­за­ки, під­ско­чив­ши до вій­сь­ка сто­ро­ни Брю­хо­вець­ко­го, нак­ло­ни­ли сот­ня за сот­ нею ко­рог­ви й од­вер­ну­ли, да за­раз і по­ча­ли во­зи сво­їх стар­шин жа­ко­ва­ти — тих, що до Сом­ка при­хи­ли­лися. А з дру­го­го кри­ла сом­ків­ці теж за­во­ру­ши­ лися. 237

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Яко­го, — ка­жуть, — чор­та че­ка­ти­меш, по­ки нас візь­муть шаб­лею з без­бу­ лав­ним на­шим геть­ма­ном? — да, по­ха­пав­ши кож­на сот­ня ко­рог­ви, і со­бі ру­ши­ли на пок­лон Брю­хо­вець­ко­му. Ба­чить то­ді Сом­ко, що зов­сім ли­хо, по­біг із стар­ши­ною на ко­нях до цар­сь­ ко­го на­ме­ту, до кня­зя. Ухо­дять у на­мет, а Іва­нець там од кня­зя цар­ські да­ри прий­має. Круг Іван­ця — Ву­я­хе­вич та ін­ші знач­ні сом­ків­ці із за­по­рож­ця­ми. — Га­­га! — крик­нув кля­тий на ра­до­щах. — От яка риб­ка в сак ус­ко­чи­ла! А Сом­ко, ні­чо­го не слу­ха­ю­чи, до кня­зя: — Що се ти, кня­зю, ді­єш? Хі­ба на те пос­лав те­бе цар в Укра­їн ­ у, щоб ти по­та­кав за­по­розь­ким бун­там? А князь сто­їть, мов то­роп­ле­ний, бо ще й до се­бе не прий­шов за ве­ли­ким ґвал­том по­між вій­сь­ком. У Мос­ков­щи­ні він зро­ду та­кої ху­ги не ба­чив. А Сом­ко: — На­що ж ти й вій­сь­ко з Мос­к­ви на наш хліб при­вів, ко­ли во­но сто­їть, не во­рух­неть­ся? Не до­ве­де вас до доб­ра та­ка по­лі­ти­ка, щоб мен­шо­го на стар­шо­ го під­пи­ра­ти? Да­вай ме­ні свою во­є­вод­сь­ку па­ли­цю — я одіб’ю тво­їм ­ и стріль­ ця­ми го­ло­ту від та­бо­ру! Князь тіль­ко пе­рес­ту­пав з но­ги на но­гу. Як тут гук­не Брю­хо­вець­кий: — Влас­тю мо­єю геть­ман­сь­кою бо­ро­ню то­бі, кня­зю, утру­ча­тись у на­ші спра­ви! Ко­за­ки — са­мі со­бі суд­ді: два з тре­тім що хо­тя роб­лять. А візь­міть, не­бо­жа­та, та вкинь­те в глиб­ку сь­о­го бун­тов­ни­ка! — Так не­має ні­де прав­ди? — ка­же Сом­ко. — Ні у сво­їх, ні в чу­жих? А Іва­нець: — Єсть прав­да, па­не Сом­ко, і во­на те­бе по­ка­ра­ла за твою гор­дость! Візь­міть йо­го, брат­чи­ки, та за­бий­те в кай­да­ни! — Па­не геть­ма­не! — ка­же вір­на стар­ши­на, обс­ту­пив­ши Сом­ка. — Луч­че нам по­ло­жи­ти всім отут го­ло­ви, ніж од­да­ти те­бе во­ро­гу на на­ру­гу! Зап­ла­кав то­ді Сом­ко, пог­ля­нув­ши на своє то­ва­ри­с­т­во. — Брат­ці мої, — ка­же, — ми­лії! Що вам би­тися за мою го­ло­ву, ко­ли по­ги­бає Ук­ра­ї­на! Що вам ду­ма­ти про мою на­ру­гу, ко­ли на­ру­гався ли­хий мій во­рог над чес­тю й сла­вою ко­заць­кою? Про­па­дай шаб­ля, про­па­дай і го­ло­ва! Про­щай, без­щас­на Ук­ра­ї­но! — і ки­нув об зем­лю свою шаб­лю. Усі круг йо­го теж по­ки­да­ли свої шаб­лі. Щи­ро зап­ла­ка­ли вір­ні ко­за­ки. — Бо­же пра­во­суд­ний! — ка­жуть. — Не­хай же на­ші сль­о­зи впа­дуть на го­ло­ ву на­шо­му во­ро­гу! Ду­же зве­се­лився то­ді Брю­хо­вець­кий. За­раз із­ве­лів Сом­ка, Ва­сю­ту та всю їхню вір­ну стар­ши­ну взя­ти за сто­ро­жу, а Ву­я­хе­ви­чу — на Мос­к­ву лис­ти пи­са­ти, що ось ні­би­то Сом­ко зі сво­ї­ми під­руч­ни­ка­ми на ца­ря ко­за­цт­ ­во бун­тує, Га­дяць­кії пун­к­ти оз­най­мує лю­дям, ра­дю­чи цар­сь­ко­го ве­ли­че­с­тв ­ а одс­ту­па­ти. А князь Га­гін со­бі ком­по­нує, як би тих не­щас­них іще більш при­туш­ку­ва­ти, щоб не сплив­ла на­верх неп­рав­да, що, узяв­ши від Іван­ця ве­ли­кі по­да­рун­ки, йо­го не­си­тій зло­бі по­ту­рає. Тим ча­сом по­вів но­во­го геть­ма­на із стар­ши­ною в со­бор­ну ні­жен­сь­ку цер­к­ву до цар­сь­кої при­ся­ги. А вий­шов­ши із цер­кв ­ и, геть­ 238

Пантелеймон Куліш

ман зап­ро­сив кня­зя з пос­ла­ми до се­бе на обід, у двір до бур­мі­ст­ ­ра Ко­ло­дія. Там мі­ща­не на­го­то­ви­ли буч­ний бен­кет Брю­хо­вець­ко­му зі стар­ши­ною. ХV–ХVІ Шлях­та роз’їжд­жа­єть­ся, му­жи­ки ті­ка­ють до­до­му, щоб їм не діс­та­ло­ся. Чере­­ вань — у від­чаї, ад­же Брю­хо­вець­кий зас­ва­тав Ле­сю за сво­го пи­са­ря. Брю­хо­вець­кий бен­ке­тує в Ні­жи­ні з кня­зем Га­гі­ним. Роз­ча­ру­ван­ня сі­чо­вих ді­дів у Брю­хо­вець­ко­му. Брю­ хо­вець­кий зби­ра­єть­ся поз­ба­ви­ти жит­тя Яки­ма Сом­ка.

XVII

Міз­кує со­бі ле­да­чий Іва­нець, хо­дю­чи по світ­ли­ці, аж ось увій­шов вар­то­вий: — Якийсь чо­ло­вік має про не­гай­не ді­ло яс­но­вель­мож­но­го спо­віс­ти­ти. Доз­во­лив геть­ман поз­ва­ти пе­ред се­бе. Увій­шло якесь опу­да­ло. На го­ло­ву на­су­нув ко­бе­няк, тіль­ко очі вид­но, а сам у ши­ро­кій сем­ря­зі; на спи­ні чи­ма­лий горб. Брю­хо­вець­кий сам не знав, чо­го зля­кався; так уже гріш­на ду­ша йо­го три­во­жи­лася. — Хто ти та­кий? — Той, ко­го то­бі тре­ба. В Іван­ця пі­шов мо­роз по­за спи­ною. — Ко­го ж, — ка­же, — ме­ні тре­ба? — То­бі тре­ба та­ко­го, щоб за­во­ро­жив на впо­кій Геть­ман­щи­ну, бо он усю­ ди, ка­жуть, куп­лять­ся круг па­нів лю­де та ком­по­ну­ють, як би Сом­ка на во­лю виз­во­ли­ти; та й ні­жен­ські мі­ща­не ше­по­тять про Сом­ка, як жи­ди про Му­сія. — Що ж ти за чо­ло­вік? — Я чо­ло­вік со­бі мі­зер­ний — швець із За­по­рож­жя, та як по­шию ко­му чо­бо­ ти, то вже дру­гих не тре­ба бу­де. — Як же ти за­во­ро­жиш Геть­ман­щи­ну? — А так. Пі­ду тіль­ко та роз­ка­жу Сом­ко­ві твій сон; за­раз усе й ути­хо­ми­ рить­ся. — Ди­я­во­ле! — скрик­нув Брю­хо­вець­кий. — Звід­ки ти мій сон зна­єш? — Од уса­то­го па­цю­ка знаю. — Бу­де ж то­му па­цю­ко­ві! — Уга­муйся, па­не геть­ма­не, на сю го­ди­ну, луч­че по­ду­май, як од сво­го во­ро­ га ско­ріш од­ка­рас­ка­тися, щоб че­рез те­бе та й усім нам не бу­ло — сь­ог­ од­ні пан, а зав­тр ­ а про­пав. Дов­гень­ко по­мов­чав Брю­хо­вець­кий. — Одк­рий, — ка­же, — го­ло­ву; я по­див­люся, чи не не­чис­тий справ­ді до ме­не при­су­сід­жу­єть­ся. — Не­чис­то­му ба­гаць­ко ді­ла й по мо­нас­ти­рях, — од­ві­тує той да й од­ки­нув від­ло­гу. Брю­хо­вець­кий аж од­шат­нувсь: — Ки­ри­ло Тур! — Цить, па­не геть­ма­не! Бу­де й то­го, що ти зна­ти­меш, хто був Сом­ко­ві ка­том, — ка­же Ки­ри­ло Тур і нак­ривсь з­нову від­ло­гою. 239

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Нев­же ти оце візь­меш­ся за та­ке ді­ло? — пи­тає Брю­хо­вець­кий. — А чо­му ж? — ка­же. — Хі­ба в ме­не ру­ки не люд­ські? — Ти ж, ка­жуть, був тро­хи свій із Сом­ком! — Так, як чорт із по­пом. Я вже дав­но на йо­го чи­гаю, і в Ки­є­ві — сам здо­ров зна­єш — тро­хи не до­ка­зав йо­му друж­би. А на­ші дун­ду­ки по­дя­ку­ва­ли ме­ні ки­я­ ми. Ота­ка у сві­ті прав­да! — За що ж ти на йо­го злиш­ся? — Я то вже знаю, за що! У ме­не своя прик­люч­ка, а в те­бе своя. Я в те­бе не пи­таю, не пи­тай і ти в ме­не. Не гай ме­не, па­не яс­но­вель­можний, та ко­ли хо­чеш, щоб я то­бі по­дя­ку­вав за сот­ниць­кий уряд, що нас­та­но­вив ме­не сот­ни­ ком, ска­жи ме­ні тіль­ко, як до йо­го доб­ра­ти­ся. — От як, — ка­же. — Візь­ми ти оцей пер­с­тень. Про­пус­тять те­бе з ним, ку­ди схо­чеш. — Гар­на каб­луч­ка, — ка­же Ки­ри­ло Тур. — Ще й са­гай­дак із стріл­кою на пе­ча­ті ви­рі­за­но. А Брю­хо­вець­кий: — Се, ко­ли хо­чеш зна­ти, той са­мий пер­с­тень, що по­кій­ний Хмель­ниць­кий зняв у сон­но­го Ба­ра­ба­ша. Я сам їз­див із сим зна­ком і в Чер­ка­си до Ба­ра­ба­ши­ хи. По­кій­ний геть­ман по­да­ру­вав ме­ні йо­го на пам’ят­ку. — Eгe! — ка­же Ки­ри­ло Тур. — Що то з доб­рої ру­ки по­да­ру­нок! Так от він на доб­ро й здав­ся, — да й вий­шов із світ­ли­ці. Іва­нець сам про­вів йо­го за две­рі, а він йо­му шеп­че: — Ля­гай спа­ти, не тур­буйся. Пе­ред сві­том прис­нився то­бі сон, пе­ред сві­ том і справ­дить­ся. Пі­шов Ки­ри­ло Тур, по­хи­лив­шись, у сво­їй від­ло­зі з гор­бом. Ніх­то б не піз­ нав те­пер йо­го мо­ло­дець­кої хо­ди, ні ви­со­ко­го ста­ну. Так со­бі, на­че гор­ба­тий дід. Уже над­во­рі стем­ні­ло. Ось до­би­ра­єть­ся він до Сом­ко­вої глиб­ки. За­раз у над­вір­ніх две­рей сто­їть ко­зак із ра­ти­щем. Нас­та­вив суп­ро­тив Ки­ри­ла Ту­ра ра­ти­ще: — Геть! — А се що? — ка­же йо­му по­ти­ху Ки­ри­ло Тур, по­ка­зу­ю­чи на ру­ці пер­с­тень. Ско­ро вздрів сто­рож геть­ман­сь­кий знак, за­раз і од­чи­нив две­рі. За ти­ми две­ри­ма ще две­рі. Із­нов ко­ло две­рей ко­зак... Ка­ган­чик сто­їть у сті­ ні на ві­кон­ці. І той про­пус­тив мов­ч­ки, як по­ба­чив пер­с­тень. За ти­ми двер­ми ще тре­ті две­рі, і тре­тій ко­зак при две­рях сто­ро­жем. Узяв Ки­ри­ло Тур у йо­го ка­ган­чик і ключ од глиб­ки. — Іди, — ка­же, — до сво­го то­ва­ри­ша. Я бу­ду спо­ві­да­ти в’яз­ня, дак, мо­же, та­ке по­чу­єш, що луч­че б то­бі на сей час по­зак­ла­да­ло. А той йо­му: — Та я й сам рад звід­си заз­да­ле­гідь уб­ра­ти­ся. Знаю доб­ре, на яку прий­шов ти спо­відь. — Ну, ко­ли зна­єш, то й луч­че, — ка­же за­по­ро­жець. — Гля­ди ж, не входь сю­ди до са­мо­го ран­ку. Він піс­ля спо­ві­ді зас­не. — Зас­не піс­ля ті­єї спо­ві­ді вся­кий! — бур­чав, за­чи­ня­ю­чи две­рі, сто­рож. 240

Пантелеймон Куліш

Він же ви­хо­дить в од­ні две­рі, а Ки­ри­ло Тур вхо­дить у дру­гі. Уві­йшов і за­раз за­пер две­рі. Гля­не, пос­ві­чу­юч ­ и по глиб­ці ка­ган­цем, аж у кут­ку си­дить на го­ло­му ос­ло­ні Сом­ко. Од­ним за­лі­зом за по­пе­рек йо­го взя­то й до сті­ни лан­ цю­гом при­ко­ва­но, а дру­гі кай­да­ни на но­гах зам­кн ­ у­ті. У ста­рій под­ра­ній сі­ря­ чи­ні, без по­я­са та без сап’ян­ців. Усе хар­ци­зя­ки поз­ди­ра­ли, як узя­ли до в’язен­ ня; тіль­ко ви­ши­ва­ної сріб­лом і зо­ло­том со­роч­ки по­со­віс­ти­лися з­ні­ма­ти. Ви­ши­ ва­ла ту со­роч­ку не­бо­га Ле­ся; і по ков­ні­ру, і по па­зу­сі, і по ля­хів­ках ши­ро­ких ру­ка­вів по­ви­пи­со­ва­ла го­лу­бонь­ка сріб­лом, зо­ло­том і бла­кит­ним шов­ком уся­кі квіт­ки й ме­реж­ки; а Че­ре­ва­ни­ха по­да­ру­ва­ла її без­та­лан­но­му геть­ма­но­ві на пам’ят­ку гос­тю­ван­ня в Хма­ри­щі. Так от­ся тіль­ко со­роч­ка зо всь­ог­ о ба­га­т­ ства йо­му зос­та­лася, і чуд­но, і жа­ліс­но бу­ло б уся­ко­му ди­ви­тись, як во­на у тій мі­зер­ній глиб­ці із­під ста­рої сі­ря­чи­ни на геть­ма­но­ві сі­ял ­ а! Пос­та­но­вив Ки­ри­ло Тур на вік­ні ка­ган­чик, а сам збли­зився до по­ну­ро­го в’яз­ня. Той ди­вить­ся на йо­го мов­ч­ки. Діс­тав за­по­ро­жець із­за ха­ля­ви но­жа­ку й по­ка­зує Сом­ко­ві. Той із­вів до не­ба очі, ох­рес­тився: — Що ж? — ка­же. — Ро­би, що то­бі ска­за­но ро­би­ти. А Ки­ри­ло Тур сип­ким, гуг­ни­вим го­ло­сом: — Хі­ба ж то­бі не страш­но вми­ра­ти? — Мо­же б, ме­ні, — ка­же Сом­ко, — і страш­но бу­ло, як­би не бу­ло напи­­са­но: «Не убой­тесь от уби­ва­ю­щих ті­ло, ду­ші же не мо­гу­щих убити...» А Тур ка­же: — Та се ти так міз­ку­єш, по­ки не по­чув за­лі­за за шку­рою. Ось лише, я трош­ ки рі­зо­ну по гру­ди­ні... — Адо­ва ут­ро­бо! — крик­не то­ді Сом­ко. — Нев­же то­бі ма­ло мо­єї кро­ві? Ти ще хо­чеш нав­ті­ша­тися мо­ї­ми му­ка­ми! Ба­чу по тво­йо­му го­ло­су, що ти, як пас­ куд­ний черв’як, жи­ву­чи під зем­лею, звик с­са­ти кров хрис­ти­ян­сь­ку! Так упи­ вай­ся ж, га­ди­но, у моє ті­ло! Не по­чу­єш ти, па­кос­ний, як Сом­ко стог­не! — Доб­ре, єй­бо­гу, доб­ре! — ка­же то­ді Ки­ри­ло Тур сво­їм го­ло­сом, хо­ва­ю­чи ніж на ха­ля­ву. — Єй­бо­гу! — ка­же. — Ме­ні зда­єть­ся, що я — смик, а всі лю­де — скрип­ки: як по­ве­ду, так во­ни й гра­ють! Не жит­тє я на сві­ті ко­ро­таю, а ве­сіл­лє справ­ляю. — Що се! — ка­же Сом­ко. — Нев­же я од нудь­ги по­чи­наю з ма­рою роз­мов­ ля­ти? Ска­жи, на ім’я Бо­же, чи справ­ді ти Ки­ри­ло Тур, чи се вже моя го­ло­ва по­чи­нає з пе­ча­лі ту­ма­ні­ти? За­по­ро­жець за­ре­го­тав: — Ще й пи­тає! А яка б же шель­ма, оп­річ Ки­ри­ла Ту­ра, проб­ра­лася до те­бе че­рез три сто­ро­жі? Тіль­ко він один за­ча­рує вся­ко­го так, що й сам не тя­мить, що ро­бить. — Що ж ти ме­ні ска­жеш? — А от що я то­бі ска­жу. Да­вай ли­шень мінь­ка на оде­жу та ви­ходь із сі­єї па­кос­ної ям­ки. Тут тіль­ко б га­ди­ні жи­ти, а не чо­ло­ві­ко­ві. Упо­до­бав же чорт знає що! Там те­бе під Бу­га­є­вим Ду­бом жде та­кий же ду­рень, як і я: па­во­лоць­ кий піп із по­пе­ням. Уже вер­тавсь у Па­во­лоч, думав, що ти по­пався на­ві­ки чор­ту в зу­би, так їхав ря­ту­ва­ти па­во­ло­чан. Те­те­ря, бач, про­ню­хав, що тут 241

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ко­їть суп­ро­тив йо­го Шрам, да, проню­хав­ши, і да­вай тис­нуть па­во­ло­чан — прить­мом хо­че зруй­но­ва­ти міс­то; так їхав Шрам ря­ту­ва­ти. А я пос­лав ко­за­ка нав­пе­рей­ми. «Пос­т­ри­­вай, — ка­жу, — по­пе, ще, мо­же, вер­не­мо со­ко­ла з кліт­ ки!» А тут і по­між миром пус­тив та­ку по­го­лос­ку, що Сом­ко вже на во­лі, так куп­теся та жді­те гас­ла. Ти, мо­же, не зна­єш, си­дя­чи тут, що вже роз­жу­вав усяк хар­ци­зя­ку Іван­ця. Те­пер тіль­ко гук­неш по Вкра­ї­ні, дак ти­ся­ча ти­ся­чу по­пи­ ха­ти­ме та до те­бе біг­ти­ме. Під­ні­муть­ся й тії, що не бу­ли на ра­ді, бо на ра­ду поз­ла­зи­лася до Іван­ця тіль­ки са­ма по­гань з Ук­ра­ї­ни, а доб­рі лю­де не пой­ня­ли голь­тя­па­кам ві­ри. Тим­­то Іва­нець із по­ган­ця­ми та­ке ли­хо і вко­їв! А із За­по­ рож­жє теж тіль­ко са­мі па­ли­во­ди на Вкра­їн ­ у вий­ш­ли, а що зос­та­лося доб­ро­го, те все те­пер за те­бе, тіль­ко оз­веш­ся, ру­ку по­тяг­не й до­по­мо­гу дасть. Що ж ти мов­чк ­ и слу­ха­єш, мов я то­бі каз­ку ка­жу? — То­го слу­хаю мов­ч­ки, — од­ві­тує Сом­ко, — що із сеї бу­чі пут­тя не бу­де. Ба­га­то роз­лив хрис­ти­ян­сь­кої кро­ві Bи­гов­сь­кий за те не­щас­не панс­т­во да геть­ ма­нс­ тво; ба­га­то й Юрусь по­гу­бив зем­ля­ків, до­би­ва­ючись то­го пра­ва, щоб над обо­ма бе­ре­га­ми геть­ма­ну­ва­ти; нев­же ж не уй­меть­ся плис­ти в Укра­ї­ні кров хрис­ти­ян­сь­ка ні на ча­си­ну? От­се я ще поч­ну од­но­го суп­ро­тив дру­го­го ста­ ви­ти й за своє пра­во люд­сь­ку кров то­чи­ти! Бо Іва­нець із ко­за­ка­ми сто­їть те­пер міц­но; щоб йо­го зби­ти, тре­ба хі­ба всю Вкра­ї­ну над­по­ло­ви­ни­ти; а на­ві­ що? Щоб не Брю­хо­вець­кий, а Сом­ко геть­ма­нував! — От же ні, ко­ли хо­чеш зна­ти! — ка­же Ки­ри­ло Тур. — Не на те, щоб Сом­ко геть­ма­ну­вав, а на те, щоб прав­да взя­ла верх над крив­дою! — Візь­ме во­на верх і без нас, бра­те Ки­ри­ло. Мо­же, се тіль­ко на на­у­ку ми­ро­ ві й пус­тив Гос­подь Ук­ра­їн ­ у в ру­ки хар­ци­зя­кам. Не мож­на, ма­буть, ін­ше, як тіль­ко го­рем да бі­дою, до­вес­ти лю­дей до ро­зу­му. — Так оце ти зрі­ка­єш­ся сво­го геть­ман­сь­ко­го пра­ва? — пи­тає Ки­ри­ло Тур. — А що ж би ти ро­бив? Уже ко­ли в ме­не бу­ли й дру­ги, і при­я­те­лі, бу­ли й пол­ки, і гар­ма­ти, да не бла­гос­ло­вив ме­не Бог влас­т­во­ва­ти, дру­ги мої та іск­ рен­нії мої од­да­ле­че ме­не ста­ли та чуж­да­ються іме­ні мо­го; так чо­го ж ме­ні те­пер суп­ро­тив сво­єї до­лі пру­ча­тися? — Ста­рий Шрам не так ду­має, — ка­же Ки­ри­ло Тур. — Ду­мав і я гор­до да не­си­то, по­ки смерть не заг­ля­ну­ла ме­ні в ві­чі. — Ну, дар­мо, — ка­же за­по­ро­жець. — Не­хай во­но бу­де со­бі як хо­тя; тіль­ко все ж та­ки в те­бе в го­ло­ві зос­та­лося, ду­маю, до­во­лі моз­ку, хоч і заг­ля­ну­ла смерть у ві­чі. Ні­чо­го то­бі ждать обу­ха в сих різ­ни­цях, ко­ли то­бі од­чи­не­но нас­тіж две­рі. На лиш, на­дінь від­ло­гу та ще оцей пер­сник про за­пас візь­ми, то прой­деш скрізь огонь і во­ду. — А кай­да­ни? — спи­тав Сом­ко. — Що нам кай­да­ни? Я при­за­пас та­кої роз­рив­тра­ви, що тіль­ко при­ту­лю, дак ік не­чис­то­му й по­роз­па­да­ють­ся. Ке лиш сю­ди но­ги. — Пі­дож­ди, бра­те, — ка­же Сом­ко, — ска­жи пер­ше, а ти як звід­си вий­деш? — Що то­бі до ме­не? Іди ли­шень ти, а я най­ду со­бі до­ро­гу... — Е, ні, мій го­лу­бе! Сь­о­го не бу­де. Не­хай той ги­не, на ко­го Гос­подь по­ка­зав пер­с­том сво­їм! Чу­жою смер­тю я во­лі ку­пу­ва­ти не хо­чу. 242

Пантелеймон Куліш

— Смер­тю! — зас­мі­яв­шись, ка­же Ки­ри­ло Тур. — Каз­на­­­що го­ро­дить! Ма­буть, тут од во­ло­гос­ті в го­ло­ві то­бі за­вер­ну­лося. Мо­же, ду­ма­єш, я тут дов­ го си­ді­ти­му? Най­шов дур­ня! Ще до схід сон­ця опи­нюся на во­лі... — Як же ти вир­веш­ся звід­си? — Як? Так як Бог дасть... Ме­ні вже про те зна­ти. Хі­ба не чу­вав ти про на­ших ха­рак­тер­ни­ків, що на­ма­лює уг­лем на сті­ні чо­вен, ся­де та й поп­ли­ве, не­на­че по ли­ма­ну? А Ки­ри­ло Тур хі­ба вже дур­ні­ший од усіх, щоб і со­бі чо­го та­ко­го не ви­ду­мав? — Див­но ме­ні, — ка­же Сом­ко, — як у те­бе дос­тає охо­ти жар­ту­ва­ти, од­ва­ жив­шись на смерть! — Ех, па­не мій ми­лий! — од­ві­тує Ки­ри­ло Тур. — Хі­ба ж уся жизнь на­ша не жар­ти? По­ма­же по гу­бах ме­дом, ти ду­ма­єш: от тут­­то щас­тя! Аж гля­неш — усе од­на ома­на! Тим­­то й ки­да­єш її за ні­за­що. Та що про те ба­ла­ка­ти! Ну лиш, да­вай мінь­ка на оде­жу. — Ні, мій го­лу­бе си­зий, сь­о­го не бу­де! — Як не бу­де? Так оце я пе­ред Шра­мом бре­ху­ном зос­та­нуся? А що б же ти сь­о­го не діж­дав! Я тіль­ко й ра­ду­вався, що, от­же, — ка­жу, — ста­рий бур­кун по­ба­чить, що й наш брат, за­по­ро­жець, не зов­сім ле­да­що, а ти в ме­не й послід­ню ра­дість од­ні­ма­єш! — Нев­же оце, щоб тіль­ко оп­рав­да­ти За­по­рож­жє пе­ред Шра­мом? — пи­тає Сом­ко. — А то ж яко­го ме­ні ще бі­са? — ка­же Ки­ри­ло Тур. — Ти ще по­ду­ма­єш, що в ме­не на умі, як там ка­жуть, От­чиз­на! Що от би то виз­во­лю сво­єю го­ло­вою Сом­ка — він те­пер більш пот­рі­бен... Каз­на­­­що! Так ро­бить тіль­ко, хто й то­го не роз­шо­ло­пає, що своя со­роч­ка до ті­ла ближ­че. То як­би прий­ш­лося по­ло­ жи­ти го­ло­ву за ді­тей або­що, так се бу­ло б свя­те ді­ло, бо ска­за­но: який бать­ ко ді­тей не жа­лує? А то під­став під обух го­ло­ву за хи­ме­ру! Ні, мій доб­ро­дію, у нас в Укра­ї­ні та­ких бо­же­віль­них не ду­же гус­то! А я ж хі­ба ви­ро­док? — Ох, го­ло­во ти моя ми­ла! — ка­же Сом­ко. — Ти й у тем­ни­цю при­ніс ме­ні вті­ ху! Те­пер ме­ні лег­ше бу­де за прав­ду пос­т­ра­да­ти, що прав­да не в од­но­го ме­не жи­ве в сер­ці й не за­ги­не во­на на Вкра­ї­ні! Поп­ро­щай­мо­ся ж, по­ки по­ба­чи­мося на тім сві­ті! За­по­ро­жець на­су­пився: — Так ти справ­ді хо­чеш зос­та­ти­ся в сій різ­ни­ці? — Я вже ска­зав, — од­ві­тує Сом­ко, — що чу­жою смер­тю не куп­лю со­бі во­лі; а що раз ска­зав Сом­ко, то­го й по­вік не на­ру­шить. — Так? — пи­тає Ки­ри­ло Тур, пиль­но див­ля­чись Сом­ко­ві в ві­чі. — Так! — од­ві­тує твер­до Сом­ко, див­ля­чись на йо­го. — Будь же прок­ля­та оця го­ди­на! — ка­же то­ді за­по­ро­жець. — Хто в неї на­ро­дить­ся або зач­не яке ді­ло, щоб не знав ні щас­тя, ні до­лі! Не­хай чов­ни топ­лять­ся на мо­рі! Не­хай ко­ні спо­ти­ка­ють­ся в во­ро­тях! А як ко­му Бог пош­ ле чес­ную смерть, не­хай ду­ша вер­та­єть­ся до мер­т­во­го ті­ла! Прок­ля­та, про­ ­к­ля­та, прок­ля­та од­ни­ні й до­ві­ку! Про­щай, бра­те мій рід­ний! Не за­га­юсь і я на сім мі­зер­нім сві­ті! 243

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Об­ня­лись та обид­ва зап­ла­ка­ли. Вий­шов Ки­ри­ло Тур із си­рої глиб­ки, ски­нув із се­бе від­ло­гу та швир­го­нув сто­ро­жам. — На­те, — ка­же, — вам, іро­до­ві ді­ти, за вход і ви­ход! Знай­те, що не кат Іван­ ців, а Ки­ри­ло Тур при­хо­див од­ві­да­ти пра­вед­ну ду­шу! Із­нов, іду­чи ми­мо над­вір­нь­о­го сто­ро­жа, ки­нув по­душ­ку, що бу­ла в йо­го за спи­ною за­мість гор­ба. — Візь­ми, — ка­же, — со­ба­ко, щоб не спа­ти на со­ло­мі, сте­ре­жу­чи не­по­вин­ну ду­шу! І пі­шов із зам­ка. Усі по пер­с­ню йо­го про­пус­ка­ли. (…) XVI­II Те­пер би то от­се тре­ба нам їха­ти слі­дом за Шра­мом та йо­го си­ном, і все, що з ни­ми ді­я­лося, по ря­ду опо­ві­да­ти; тіль­ко ж, як­би по­чав я ви­став­ля­ти в кар­ти­ нах да в ре­чах, як той Те­те­ря об­ліг Па­во­лоч, як хо­тів дос­та­ти й вис­ти­на­ти все міс­то за тур­ба­цію суп­ро­тив геть­ман­сь­кої звер­х­нос­ті та як ста­рий Шрам го­ло­ вою сво­єю од­ку­пив пол­ко­вий свій го­род, то б не ско­ро ще скін­чив своє опо­ві­ дан­ня. Не­хай же ос­та­неть­ся та іс­то­рія до ін­шо­го ча­су, а те­пер ска­же­мо ко­рот­ ко, що Шрам па­во­лоць­кий, жа­лу­юч ­ и згу­би па­во­ло­чан, сам удався до Те­те­рі й прий­няв усю ви­ну на од­но­го се­бе. І Те­те­ря ока­ян­ний не усум­нивсь йо­го, пра­ вед­но­го, як бун­тов­ни­ка, на смерть осу­ди­ти й, осу­див­ши, по­ве­лів йо­му се­ред обо­зу вій­сь­ко­во­го го­ло­ву од­тя­ти. Так, зог­нав­ши зі сві­ту сво­го во­ро­га, удо­воль­ нивсь, дав Па­во­ло­чі впо­кій та одій­шов із вій­сь­ком до сво­го сто­лич­но­го міс­та. То­го ж ро­ку, усту­па­ю­чи в осінь, о свя­то­му Сі­ме­он ­ і, од­тя­то го­ло­ву й Сом­ ко­ві з Ва­сю­тою у го­ро­ді Бор­зні, на Гон­ча­рів­ці. Брю­хо­вець­кий до­ка­завта­ки сво­го, хоть піс­ля й прий­няв слуш­ну ка­ру від геть­ма­на До­ро­шен­ка: про­пав під ки­я­ми со­ба­чою смер­тю. Так­­то той щи­рий ко­зар­лю­га та піп, Іван Шрам па­во­лоць­кий, і слав­ний ли­цар Сом­ко пе­ре­яс­лав­сь­кий, не вра­див­ши ні­чо­го суп­ро­тив ли­хої ук­ра­їн­сь­кої до­лі, по­ляг­ли від без­за­кон­но­го ме­ча ша­нов­ни­ми го­ло­ва­ми. Хоть же во­ни й по­ляг­ли го­ло­ва­ми, хоть і вмер­ли лю­тою смер­тю, да не вмер­ла, не по­ляг­ла їхня сла­ва. Бу­де їх сла­ва слав­на по­між зем­ля­ка­ми, по­між лі­то­пи­са­ми, по­між усі­ма ро­зум­ни­ми го­ло­ва­ми. *** (...) А Пет­ро ос­тавсь у Че­ре­ва­ня, як у сво­їй сім’ї. Че­ре­вань йо­му став те­пер за бать­ка, а Че­ре­ва­ни­ха — за ма­тір. Ста­ли жи­ти вку­пі люб’яз­но да при­яз­но. Ну, сь­о­го вже хоть і не ка­за­ти, що, зож­дав­ши пів­ро­ку, чи що, по­ча­ли ду­ма­ти й про ве­сіл­ля. Іще не га­разд і вес­на роз­гу­ля­лась, іще й ви­шень­ки в са­ду в Ле­сі не одц­ві­ли, а вже Пет­ро з Ле­сею в па­рі. Так­­то все те ли­хо ми­ну­лося, мов прис­ни­лося. Яке­­то во­но страш­не вся­ко­ му зда­ва­лося! А от же, як не Бо­жа во­ля, то їх і не за­че­пи­ло. Се так, як­от ін­ко­ ли схо­пить­ся за­ві­рю­ха — гро­мом гри­мить, віт­ром бур­хає, сві­ту Бо­жо­го не вид­но, по­лам­ле ста­ре де­ре­во, по­ви­во­ро­чує з ко­рін­ням ду­би й бе­ре­зи: а чо­му 244

Пантелеймон Куліш

ука­зав Гос­подь рос­ти й цвіс­ти, те й ос­та­неть­ся, і кра­су­єть­ся ве­се­ло да пиш­но, мов із­ро­ду й хур­то­ви­ни не ба­чи­ло.

Кадр із кінофільму «Чорна рада» 5.

Оп­ра­цюй­те ма­те­рі­ал про іс­то­рію на­пи­сан­ня ро­ма­ну, йо­го дже­ре­ла та ком­по­ зи­цію. Зробіть конспект у вигляді тез.

Іс­то­рія на­пи­сан­ня та ви­дан­ня, жанр ро­ма­ну. Ро­ман П. Ку­лі­ша «Чор­на ра­да» має під­за­го­ло­вок «Хро­ні­ка 1663 ро­ку». Пер­ші час­ти­­ни йо­го бу­ли опуб­лі­ко­ва­ні в «Сов­ре­мен­ни­ке». Твір по­ба­чив світ ук­ра­їн­ською мо­вою че­рез 12 ро­ків піс­ля на­пи­сан­ня. Про гро­ма­дян­ську смі­ли­вість П. Ку­лі­ша пи­сав С. Єф­ре­мов: «Це бу­ла до­сить на той час смі­ли­ва дум­ка — да­ти ук­ра­їн­ською мо­вою іс­то­рич­ний ро­ман, а над­то піс­ля го­го­лів­сько­го “Та­ра­са Буль­би”, і тре­ба ска­за­ти, що ав­тор своє зав­дан­ня виконав до­сить доб­ре. Як пер­ша спро­ба ук­ра­їн­сько­го ро­ма­ну, “Чор­на ра­да” зав­жди бу­де посіда­ти по­чес­не міс­це в іс­то­ рії ук­ра­їн­сько­го пись­менс­тва». Т. Шев­чен­ко, про­чи­тав­ши «Чор­ну ра­ду», був над­зви­чай­но вра­же­ний тво­ ром і на­пи­сав лис­та П. Ку­лі­шу: «Спа­си­бі то­бі, Бо­гу ми­лий дру­же мій ве­ли­ кий, за “Чор­ну ра­ду”. Я вже її дві­чі про­чи­тав, про­чи­таю й тре­тій раз. Доб­ре, ду­же доб­ре ти зро­бив, що над­ру­ку­вав “Чор­ну ра­ду” по­на­шо­му... Ро­зум­ний, ду­же ро­зум­ний і сер­деч­ний епі­лог ви­й­шов». Дже­ре­ла й іс­то­рич­на ос­но­ва тво­ру. За­дум на­пи­са­ти хро­ні­ку в П. Ку­лі­ша на­ро­див­ся під впли­вом ко­заць­ких лі­то­пи­сів Григорія Гра­б’ян­ки й Са­мо­вид­ця, які під­ка­за­ли про­за­ї­ко­ві образ цен­траль­но­го пер­со­на­жа — по­с­тать ста­ро­го Шра­ма. Про­то­ти­пом Шра­ма став па­во­лоць­кий пол­ков­ник По­по­вич, який для поль­­ських іс­то­ри­ків був тіль­ки по­лі­тич­ним аван­тюр­ни­ком і зрад­ни­ком, а для Са­мо­вид­ця — пат­рі­о­том, во­ро­гом ля­хів, який шу­кав шля­хи об’єд­нан­ня обох бе­ре­гів Дніп­ра. На­род­ні пе­ре­ка­зи про ко­за­ка Ма­мая, іс­то­рич­ні піс­ні й ду­ми спри­я­ли ство­рен­ню прав­ди­вих об­ра­зів ко­за­ків у ро­ма­ні. З гли­бо­ким знан­ням іс­то­рії Ук­ра­ї­ни П. Ку­ліш від­тво­рив по­дії ча­сів Ру­ї­ни, ко­ли на Пра­во­бе­реж­ній Ук­ра­їн ­ і геть­ма­­ну­вав Пав­ло Те­те­ря, а на Лі­во­­­бе­реж­­ній на­каз­ним геть­ма­ном був Яким Сом­ко. З ним за бу­ла­ву зма­га­ли­ся пол­ков­ник І. Зо­ло­та­рен­ко та за­по­розь­кий ко­шо­вий І. Брю­хо­вець­кий, яко­му й уда­ло­ся 245

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

сприт­но за­хо­пи­ти вла­ду на чор­ній ра­ді в Ні­жи­ні в чер­в­ні 1663 р. На­род­ні ма­си, «чернь» (від цьо­го сло­ва по­хо­дить наз­ва ро­ма­ну), усу­пе­реч ко­заць­кій стар­ши­ні, об­ра­ли геть­ма­ном І. Брю­хо­вець­ко­го, бо він обі­цяв змен­ши­ти по­бо­ ри, об­ме­жи­ти фе­о­даль­не гноб­лен­ня, але все це за­ли­ши­ло­ся ли­ше обі­цян­ка­ ми, по­пу­ліз­мом. Піс­ля за­во­ю­ван­ня бу­ла­ви гетьман ска­рав сво­їх су­пер­ни­ків на смерть. Гніт на­ро­ду по­си­лив­ся, що вик­ли­ка­ло хви­лю на­род­них пов­стань: 1666, 1668, 1670 рр. Те­ма­ти­ка, основ­на ідея, кон­флікт, ком­по­зи­ ція, сю­жет ро­ма­ну. Те­ма тво­ру — зоб­ра­жен­ня іс­то­ рич­ної по­дії — ви­бо­рів геть­ма­на в Ні­жи­ні 1663 р. Основ­на ідея ро­ма­ну по­ля­гає в ут­вер­джен­ні дум­ки про не­­об­хід­ність на­ці­о­наль­ної зла­го­ди ук­ра­їн­ців; про те, що про­від­ною си­лою для ро­зум­ної ор­га­ні­за­ ції ук­ра­їн­сько­го сус­пільс­тва є йо­го на­ці­о­наль­на елі­ та — куль­тур­на, ос­ві­че­на, здат­на до муд­ро­го дер­жа­ во­т­во­рен­ня. Ху­дож­ньо від­тво­рю­юч ­ и час кри­ва­во­го роз­бра­ту (до­ба Ру­ї­ни), П. Ку­ліш зга­дує не­дав­нє, а по­де­ко­ли й дав­нє ми­ну­ле Ук­ра­їн ­ и та її слав­них ли­ца­рів: Пет­ра Ко­на­ше­ви­ча­Са­гай­дач­но­го, Са­мій­ла Кіш­ку, Та­ра­са І. Рє­пін. Ко­шо­вий ота­ман Тря­си­ла, Се­ве­ри­на На­ли­вай­ка, Яко­ва Ост­ря­ни­цю, Нес­то­ра Мо­ро­зен­ка й ін. Ав­тор спря­мо­вує свою ува­гу на чва­ри між ря­до­ви­ми ко­за­ка­ми та стар­ши­ною, між мі­ща­на­ми й шлях­ти­ча­ми. Нас­кріз­ним об­ра­зом, який ні­би ру­хає сю­жет тво­ру, є до­ро­га, у яку ви­ру­шає свя­ще­нник Іван Шрам зі сво­їм си­ном Пет­ром до геть­ма­на Яки­ма Сом­ка. Ці­єю до­ро­гою во­ни зус­трі­ча­ ють різ­них за со­ці­аль­ним ста­ту­сом і по­лі­тич­ни­ми пог­ля­да­ми лю­дей. П. Ку­лі­ше­ві вда­ло­ся май­стер­но ви­бу­ду­ва­ти ком­по­зи­цію з при­год­ниць­ки­ми ко­лі­зі­я­ми: вик­ра­ден­ня по­се­ред но­чі Ле­сі, ли­цар­ський дво­бій, за­по­розь­кий суд і ка­ра. Куль­мі­на­цій­ним мо­мен­том у ро­ма­ні є сце­на са­мої ра­ди, у якій бе­руть участь ши­ро­кі верс­тви на­се­лен­ня: від прос­тих лю­дей («чер­ні») до ко­заць­кої стар­ши­ни. У розв’яз­ці Іван Шрам ря­тує Па­во­лоч від Пав­ла Те­те­рі ці­ною влас­ но­го жит­тя. Хай там як, а фі­нал ро­ма­ну оп­ти­міс­тич­ний: хоч і пе­ре­міг де­ма­гог і прой­ди­с­віт Іван Брю­хо­вець­кий, про­те май­бут­нє — за на­щад­ка­ми Пет­ра Шра­ мен­ка й Ле­сі. 6.

Ско­рис­тав­шись ма­те­рі­а­ла­ми ме­ре­жі «Ін­тер­нет» або спе­ці­аль­ною лі­те­ра­ту­рою, за­пов­ніть таб­ли­цю в зо­ши­ті. Історичні постаті

Вигадані персонажі

Ге­рої тво­ру: Ми­хай­ло Че­ре­вань, Ле­ся Че­ре­вань, Іван Шрам, Пет­­ро Шра­ мен­ко, Яким Сом­ко, Іван Брю­хо­вець­кий, Ки­ри­ло Тур, Мат­вій Гвин­тов­ка, Ва­сю­ та, Пав­ло Те­те­ря, Зо­ло­та­рен­ко, Пу­гач, Ву­ях ­ е­вич. 246

Пантелеймон Куліш 7.

Скориставшись цитатним матеріалом, охарактеризуйте героїв роману П. Ку­­ліша «Чорна рада».

•

«…Ви­со­кий, ог­ряд­ний со­бі пан, круг­ло­ви­дий, ру­ся­вий; го­ло­ва в ку­че­ рях, як у зо­ло­то­му він­ку; очі яс­ні, ве­се­лі, як зо­рі; і вже чи сту­пить, чи за­го­во­рить, то справ­ді по­геть­ман­ськи» (Яким Сом­ко). • «…Чу­жою смер­тю я во­лі купувати не хочу» (Яким Сом­ко до Ки­­ри­ла Ту­ра, який хо­тів ці­ною сво­го жит­тя виз­во­ли­ти поб­ра­ти­ма). • «Здо­ро­вен­ний ко­зар­лю­га. Пи­ка ши­ро­ка, зас­ма­ле­на на сон­ці; сам опа­ сис­тий; дов­га, гус­та чуп­ри­на, під­няв­шись пер­ше вго­ру, спа­да­ла за ухо, як кін­ська гри­ва; уси дов­гі, униз по­зак­ру­чу­ва­ні, аж на жу­пан із­ви­са­ли; очі так і гра­ють, а чор­ні, гус­тії бро­ви аж геть під­ня­лися над ти­ми очи­ ма» (Ки­ри­ло Тур). • «Луч­че ме­ні про­мі­ня­ти шаб­лю на ве­ре­те­но, аніж на­пас­ти вдвох на од­но­го» (Ки­ри­ло Тур про ко­заць­ку честь). • «Чи за­го­во­рить, чи ру­кою по­ве­де, чи пі­де по ха­ті — так уся­ко­му на ду­ші мов со­неч­ко сві­тить» (Ле­ся). • «Чо­ло­ві­чок сей був у ко­рот­кій ста­рень­кій сви­ти­ні, у по­лот­ня­них шта­ нях, чо­бо­ти шка­по­ві поп­ро­топ­ту­ва­ні — і пуч­ки вид­но. Хі­ба по шаб­лі мож­на б здо­га­ду­ва­ти­ся, що во­но щось не прос­те: шаб­ля аж го­рі­ла від зо­ло­та; да й та на йо­му бу­ла мов чу­жа. І пос­тать, і вро­да в йо­го бу­ла зов­сім не геть­ман­ська. Так на­че со­бі чо­ло­вік прос­тень­кий, ти­хень­кий» (Іван Брю­хо­вець­кий). • «…Тіль­ки по­хи­ту­вався, гла­дя­чи че­ре­во; а що­ки — як ка­ву­ни: смі­явсь од щи­ро­го сер­ця. Та­ка бу­ла в йо­го вда­ча» (Че­ре­вань). • «Ді­ти мої! Нас­ту­пає страш­на го­ди­на: пе­рех­рес­тить, ма­буть, нас Гос­ подь з­нов ог­нем і ме­чем. Тре­ба нам те­пер та­ко­го пол­ков­ни­ка, щоб знав, де вовк, а де ли­си­ця. Пос­лу­жив я пра­вос­лав­но­му хрис­ти­янс­тву з бать­ком Хмель­ниць­ким, пос­лу­жу вам, діт­ки, ще й те­пер, ко­ли бу­де на те ва­ша во­ля» (сло­ва Шра­ма пе­ред вій­сько­вою ра­дою на За­по­рож­жі). • «Він доб­рий був син і щи­рий ко­зак; луч­че йо­му з нудь­ги за­ги­ну­ти, ніж па­нот­ця на­вік пре­о­гор­чи­ти й зо­ло­ту свою сла­ву гряз­зю за­ка­ля­ ти» (Пет­ро Шра­мен­ко). • «Тем­ний він був на очі, а хо­див без про­во­ди­ря; у ла­та­ній сви­ти­ні й без чо­біт, а гро­шей но­сив пов­ні ки­ше­ні. Що ж він ро­бив із ти­ми гріш­ ми? Ви­куп­ляв не­воль­ни­ків із не­во­лі. Іще ж до то­го знав він лі­чи­ти уся­кі бо­ліс­ті й за­мов­ля­ть уся­кі ра­ни» (Бо­жий чо­ло­вік). 8.

Виконайте завдання. 1. Задум написати «Чорну раду» виник під впливом А «Повісті минулих літ» Б «Слова про похід Ігорів» В творчості М. Гоголя Г літописів Григорія Граб’янки й Самовидця

247

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 2. Установіть послідовність подій у творі. А на хуторі Хмарище в Череваня Б чорна рада в Ніжині В поєдинок Тура та Шрама Г зустріч у КиєвоПечерській лаврі із Сомком 3. Установіть відповідність між персонажем та уривком із твору. Пер­со­наж

1 Іван Брюховецький 2 Кирило Тур 3 Іван Шрам 4 Яким Сомко

Ури­вок із твору

«…Го­ло­вою сво­єю од­ку­пив пол­ко­вий свій го­род». Б «…Пос­лі й прий­няв слуш­ну ка­ру від геть­ма­на До­ро­шен­ка: про­пав під ки­я­ми со­ба­чою смер­ тю». В «Усе на сві­ті по­пе­ре­вер­та­лося! Ко­го не­дав­но ще зва­ли при­я­те­лем, те­пер ве­ли­ча­ють во­ро­ гом, ба­га­тий став убо­гим, убо­гий — ба­га­тим; жу­па­ни пе­ре­вер­ну­лися на сем­ря­ги та кар­ма­ зи­ни». Г «…Гро­шей но­сив пов­ні ки­ше­ні. Що ж він ро­бив із ти­ми гріш­ми? Ви­куп­ляв не­воль­ни­ків із не­во­ лі. Іще ж до то­го знав він лі­чи­ти вся­кі бо­ліс­ті й за­мов­лять уся­кі ра­ни». Д «Чу­жою смер­тю я во­лі ку­пу­ва­ти не хо­чу!» А

4. Які риси вдачі П. Куліша вам найбільше запам’яталися? У чому виявлялася складність характеру митця? 5. Які романи ви читали раніше? На конкретному прикладі розкрийте ознаки роману як літературного жанру. 6. Які ви знаєте позасюжетні елементи? Знайдіть приклади по­за­сюжетних елементів у романі П. Куліша «Чорна рада». 7. Доведіть, що роман П. Куліша «Чорна рада» — романтичний. 8. Чим Іван Брюховецький відштовхує від себе, а Яким Сомко при­ваблює? 9. Що символізує Божий чоловік? Чому його так названо? 10. Якби вам довелося створити демоверсію роману «Чорна рада» (скорочену версію), то які події ви в ній зберегли б? Про­ко­ментуйте свій вибір. 11. Визначте й запишіть у зошит елементи сюжету двох сюжетних ліній роману «Чорна рада»: історичної та любовної. 12. Візьміть участь у дискусії в класі, підтримавши або спросту­вавши думку «Ідеї роману “Чорна рада” актуальні й у наші дні, навіть в епоху інформаційних технологій». Використайте приклади з твору й сучасного життя. 9.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Накресліть схему мандрівки героїв роману П. Куліша «Чорна рада».

248

Марко Вовчок

Марко Вовчок (1833—1907) 1.

Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції картин і дай­те від­по­ві­ді на за­пи­тан­ня.

В. Мак­си­мов. З дип­ло­мом

М. Нев­рев. Умов­лян­ня

А. Які де­та­лі свід­чать про те, що зоб­ра­же­но лю­дей у по­бу­ті ХІХ ст.? Б. Яке вра­жен­ня справ­ля­ють на вас жін­ки, зоб­ра­же­ні на кар­ти­нах? В. Чи на­яв­ний мо­тив со­ці­аль­ної не­рів­нос­ті в цих ро­бо­тах? Як­що так, то в чо­му він ви­яв­ля­єть­ся? 2.

Про­чи­тай­те жит­тє­пис Мар­ка Вов­чка та стис­ло пе­ре­ка­жіть йо­го.

Мар­ко Вов­чок (справ­жнє ім’я та пріз­ви­ще Ма­рія Ві­­лін­ська) на­ро­ди­ла­ся 22 груд­ня 1833 р. в с. Єка­те­ри­ нин­сько­му Ор­лов­ської гу­бер­нії (Ро­сія) у ро­ди­ні збід­ні­ ло­го дво­ря­ни­на. Бать­ко Ма­рії по­мер, ко­ли во­на бу­ла ще зов­сім ма­лень­кою. Ма­ти од­ру­жи­ла­ся з по­мі­щи­ ком, який жор­сто­ко ста­вив­ся до сво­їх крі­па­ків (спо­ га­ди про ньо­го та йо­го по­вод­жен­ня з людь­ми ста­нуть у май­бут­ньо­му ма­те­рі­а­лом для де­я­ких ху­дож­ніх тво­ рів письменниці). Дів­чи­на за­пам’ята­ла на­у­ку ма­те­рі: «Не зна­ти­ меш хо­ча б кіль­кох мов, не вва­жай се­бе куль­тур­ною лю­ди­ною». Ма­рія нав­ча­ла­ся в жі­но­чо­му пан­сі­о­ні в Хар­ко­ві, по­тім по­вер­ну­ла­ ся в Орел, де ви­хо­ву­ва­ла тіт­чи­них ді­тей. Са­ме тут, в Ор­лі, во­на поз­на­йо­ми­ла­ ся зі сво­їм май­бут­нім чо­ло­ві­ком (ет­ног­ра­фом і фоль­кло­рис­том) Опа­на­сом Мар­ко­ви­чем, який був зас­ла­ний у це міс­то за участь у Ки­ри­ло­­Ме­фо­ді­їв­сько­ му братс­тві. У 1851 р. Ма­рія од­ру­жи­ла­ся з О. Мар­ко­ви­чем і ви­ї­ха­ла в Ук­ра­ї­ну, де, до­­с­лід­жу­ю­чи ра­зом із чо­ло­ві­ком фоль­клор, вив­чи­ла ук­ра­їн­ську мо­ву, яку чу­ла з ди­тинс­тва у сво­є­му до­мі (її ма­ти лю­би­ла на­род­ні піс­ні й час­то їх спі­ ва­ла). Сту­ді­ю­ю­чи фоль­клор в ук­ра­їн­ських се­лах, Ма­рія зас­во­ю­ва­ла народні 249

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

зви­чаї, об­ря­ди, по­бут. Страж­дан­ня ук­ра­їн­ських се­лян ста­ли її влас­ни­ми, май­бут­ня пись­мен­ни­ця ус­ві­дом­лю­ва­ла, що тре­ба якось про­ти­ді­я­ти рабс­тву в зак­рі­па­че­ній Ук­ра­їн ­ і. Во­на по­ча­ла пи­са­ти тво­ри. Лі­те­ра­тур­на ді­яль­ність пись­мен­ни­ці ве­де від­лік від 1856 р. Во­на пи­ше під приб­ра­ним ім’ям Мар­ко Вов­чок. У 1857 р. в Пе­тер­бур­зі по­ба­чи­ла світ збір­ка «На­род­ні опо­ві­дан­ня» Мар­ка Вов­чка, тво­ри мо­ло­дої пись­мен­ни­ці на­бу­ва­ють ве­ли­кої по­пу­ляр­нос­ті. Че­рез два ро­ки во­на із чо­ло­ві­ком пе­ре­їз­дить до ро­сій­ської сто­ли­ці. Зах­во­рів­ши, у 1859 р. Мар­ко Вов­чок лі­ку­єть­ся в Ні­меч­чи­ні, де зна­йо­ мить­ся з уче­ни­ми Д. Мен­де­лє­єв ­ им та І. Сє­че­но­вим. По­тім пись­мен­ни­ця їде до Лон­до­на, де спіл­ку­єть­ся з пред­став­ни­ка­ми пе­ре­­до­вої ро­сій­ської ін­те­лі­ген­ції, ви­ру­шає на лі­ку­ван­ня до Іта­лії, де зміц­­нює своє здо­ров’я, на­би­ра­єть­ся вра­ жень і нат­хнен­ня на твор­чість. У за­хід­но­єв­ро­пей­ських кра­ї­нах во­на спіл­ку­ ва­ла­ся з О. Гер­це­ном, І. Тур­ге­нє­вим, Л. Тол­стим, бра­ла участь в ор­га­ні­за­ції ма­те­рі­а­лів і по­ши­рен­ні гер­це­нів­сько­го «Ко­ло­ко­ла». Піз­ні­ше із си­ном Бог­да­ном Мар­ко Вов­чок пе­ре­їз­дить до Па­ри­жа, де про­во­ дить кіль­ка ро­ків (1860–1866). Знан­ня фран­цузь­кої мо­ви від­кри­ли ве­ли­кі мож­ли­вос­ті для пись­мен­ниць­кої ді­яль­нос­ті Мар­ка Вов­чка у Фран­ції. Во­на пи­ше, пе­рек­ла­дає, до ре­чі, де­як ­ і тво­ри з її «На­род­них опо­ві­дань» нас­тіль­ки по­лю­би­ли­ па­ри­жа­ни, що ви­т­ри­ма­ли по ­кіль­ка пе­ре­ви­дань, зок­ре­ ма по­віс­тьказ­ку «Ма­ру­ся» ви­да­ва­ли 20 (!) ра­зів, за яку письменницю на­го­ родили пре­мі­єю Фран­цузь­кої ака­де­мії. Ця книжка ста­ла кла­сич­ним тво­ром ди­тя­чої лі­те­ра­ту­ри. Са­ме у Фран­ції пись­мен­ни­цю зас­та­ла звіс­тка про пе­ред­час­ну смерть Т. Шев­ чен­ка, який на­зи­вав Мар­ка Вов­чка сво­єю «до­нею», а се­бе — її «хре­ще­ним бать­ком». За кор­до­ном Мар­ко Вов­чок про­жи­­ла 8 ро­ків, по­тім по­вер­ну­ла­ся до Пе­­тер­бур­ га, де про­ве­ла нас­туп­ні 10 ро­ків. Тут бу­ли ви­да­ні (у жур­на­лі «Оте­чес­т­вен­ные за­пис­ки») найкра­щі її ро­ма­ни ро­сій­ською мо­вою: «Жи­вая ду­ша», «Тёп­­лое гнёз­дыш­ко» та ін. У ці ро­ки пись­мен­ни­ця ре­да­гує жур­нал «Пе­ре­во­ды луч­ших инос­тр ­ ан­ных пи­са­те­лей», са­ма пе­рек­ла­дає тво­ри Ж. Вер­на, Ч. Дар­ві­на, Г. К. Ан­­ дер­се­на, П. Бре­ма. За чіт­ку гро­ма­дян­ську по­зи­цію Мар­ка Вов­чка по­чи­на­ють пе­рес­лі­ду­ва­ти, а за по­вість «Кар­ме­люк» її зби­ра­ли­ся на­віть при­тяг­ну­ти до су­ду. Во­на пе­ре­жи­ває ду­шев­не пот­ря­сін­ня, по­чи­нає хво­рі­ти й по­­ки­дає Пе­тер­бург на­зав­жди. Піс­ля смер­ті чо­ло­ві­ка Мар­ко Вов­чок вийшла заміж за Ми­хай­ла Ло­ба­чаЖу­чен­ка. Сім ро­ків пись­мен­ни­ця жи­ла се­ред чис­тої, ней­мо­вір­ної кра­си при­ро­ди Бо­­ гус­лав­щи­ни, що під Ки­єв ­ ом. Тут во­на зби­рала фоль­клор, займалася пись­мен­ ниць­кою ді­яль­ністю. Кі­нець сво­го жит­тя Мар­ко Вов­чок про­ве­ла на Кав­ка­зі. Пись­мен­ни­ця померла 10 сер­пня 1907 р. в Ка­бар­ди­но­­Бал­ка­рії — у м. Наль­чи­ку, де й по­хо­ва­на.

250

Марко Вовчок

Зауважте! Ма­ю­чи на­мір вив­чи­ти ук­ра­їн­ську мо­ву, сла­вет­ний ро­сій­ський кла­сик І. Тур­ге­нєв звер­нув­ся до Т. Шев­чен­ка, щоб той по­ре­ко­мен­ду­вав, про­зу яко­го ук­ра­їн­сько­го пись­мен­ни­ка вар­то чи­та­ти як зра­зок чис­тої лі­те­ра­тур­ної мо­ви. Ук­ра­їн­ський кла­ сик від­по­вів: «Мар­ка Вов­чка, бо він один знає на­шу мо­ву». Цей факт ду­же крас­ но­мов­ний.

До речі… У пе­рі­од, ко­ли жи­ла та тво­ри­ла Мар­ко Вов­чок, де­я­кі жін­ки під­пи­су­ва­ли свої тво­ри чо­ло­ві­чим іме­нем, нап­рик­лад Жорж Санд. Ма­рія Мар­ко­вич (Мар­ко­ви­чів­на) узя­ла со­бі ім’я, по­хід­не від пріз­ви­ща чо­ло­ві­ка (Мар­ко Вов­чок), і, над­ру­ку­вав­ши в Пе­тер­бур­зі «На­род­ні опо­ві­дан­ня», ста­ла зна­ме­ни­тою. 3.

Прочитайте повість Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка».

ІНС­ТИ­ТУТ­КА (1860)

Повість (Cкорочено) I

Т. Г. Шев­чен­ку

Лю­ди ди­ву­ють­ся, що я ве­се­ла: на­дійся, го­ря­­бі­ди не зна­ла. А я зро­ду та­ка вда­ла­ся. Уро­дися, ка­жуть, та вдай­ся... Бу­ло, ме­не й б’ють (бо­дай не зга­ду­ вати!) — не здер­жу сер­ця, зап­ла­чу; а роз­ду­ма­юся тро­хи — і смі­ю­ся. Бу­ва ли­хо, що пла­че, а бу­ва, що й ска­че, — то так і моє ли­шень­ко. Як­би ме­ні за кож­ною бі­дою мо­єю пла­ка­ти, до­сі б я очі вип­ла­ка­ла. Бать­ка­­ма­те­рі не заз­нала: си­ро­ тою зрос­ла я, при чу­жи­ні, у лю­дях. Хоча не бу­ло ді­ла важ­ко­го, — так за­бу­ва­ли про ме­не, чи я не го­лод­на, не хо­лод­на, чи жи­ва я... На де­ся­то­літ­тях узя­ли ме­не у двір. Ста­ра па­ні бу­ла не що, су­мир­на со­бі, — мо­же, то­му, що вже бла­гень­ка бу­ла, лед­ве но­ги во­ло­чи­ла, а за­го­во­рить — тіль­ки шам­­шам, од­ра­зу й не роз­бе­реш; так ку­ди вже бій­ка! Не на умі. Увесь день на ґа­ноч­ках; ніч­ка йде — охає та стог­не. А за мо­ло­до­го ві­ку, слав­лять, ви­га­доч­ки бу­ли чи­ма­лі й у неї... та тре­ба ж ко­лись і пе­рес­та­ти. (...) У ста­рої па­ні не бу­ло ро­ду, ок­рім ма­ла со­бі вну­чеч­ку, — у Ки­є­ві обу­ча­ лась у яко­мусь там... от ко­ли б ви­мо­ви­ти... інс­ти­­ту­­ті... Бу­ло час­тень­ко до ста­рої лис­ти шле; а ста­ра тії лис­ти щод­ня ви­чи­тує, — і по­поп­ла­че над ни­ми, і пос­мі­єть­ся. Ко­ли пи­ше вну­чеч­ка, щоб уже при­їз­ди­ти за нею та до­до­му за­би­ра­ти... Ма­ти Бо­жа! Увесь бу­ди­нок зво­рух­нув­ся: бі­ли­ти, ми­ти, при­би­ра­ ти!.. Пан­ноч­ки спо­ді­ва­є­мося! Пан­ноч­ка бу­де! (...) II Діж­да­ли пан­ноч­ки, при­ї­ха­ла... І що ж то за хо­ро­ша з ли­ця бу­ла! І в ко­го во­на та­ка вро­ди­ла­ся! Зда­єть­ся, і не зма­лю­ва­ти та­кої кра­лі!.. Ста­ра як обій­ня­ ла її, то й з рук не ви­пус­кає: ці­лує, і ми­лує, та лю­бує. І по кім­на­тах во­дить, усе по­ка­зує, усе роз­ка­зує; а пан­ноч­ка тіль­ки обер­та­єть­ся ту­ди­­сю­ди та на все ці­ка­вим оком спо­зи­рає. (...) 251

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Яко­сьто жи­ло­ся то­бі, сер­день­ ко, са­мій? — пи­тає ста­ра. — Ти ме­ні не ка­жеш ні­чо­го. — Ай, ба­бу­сеч­ко! Що там роз­ка­зу­ва­ ти! Ну­да та­ка! — Учи­ли ба­гаць­ко?.. Чо­го ж вив­чи­ ли те­бе, криш­ко? — От за­хо­ті­ли що зна­ти!.. Доб­ре вам, ба­бу­ню, бу­ло тут жи­ти на во­лі; а що я ви­тер­пі­ла за тим учен­ням!.. І не на­га­дуй­те ме­ні йо­го ні­ко­ли! — Го­лу­боч­ко моя!.. Звіс­но вже — чу­жі лю­ди: оби­жа­ли те­бе ду­же... Чо­му ж ти ме­ні за­раз сьо­го не про­пи­са­ла? — Що се ви, ба­бу­ню? Як мож­на?.. За­раз доз­на­ють­ся... — Бі­до­ла­шеч­ко моя!.. Ска­жи ж ме­ні, як те­бе там крив­ди­ли тії не­вір­ні В. Тимофєєв. Ранок дівчини ду­ші? — Ох, ба­бу­сеч­ко! І мо­ре­но, і му­че­но нас — та все дур­ни­цею. І те вчи, і дру­ ге, і де­ся­те, і п’яте... тов­чи та тов­чи, та й тов­чи!.. На­що ме­ні те зна­ти, як по не­бу зо­рі хо­дять або як лю­ди жи­вуть по­за мо­ря­ми та чи в їх доб­ре там, та чи в їх не­доб­ре там? Аби я зна­ла, чим ме­ні се­бе між людь­ми по­ка­за­ти... — Та на­щось же вчать­ся лю­ди, моє зо­ло­то. От і на­ші пан­ноч­ки — на що вже бі­до­та, та й ті ве­ре­щать по­фран­цюзь­кій. — Е, ба­бу­ню!.. — за­ще­бе­та­ла пан­ноч­ка. — До фран­цузь­кої мо­ви й до му­зи­ки доб­ре і я бра­лася, до тан­ців тож. Що тре­ба, то тре­ба. На се вже кож­ ний ува­жає, ко­жний і пох­ва­лить; а все ін­ше — тіль­ки мо­ро­ка... Учися та й за­будь! І тим, що учать, — ну­да, і тим, що вчать­ся, — бі­да. Ба­гаць­ко ча­су про­па­ло мар­но! (...) Во­ни тіль­ки й ду­ма­ють, як би їм гро­ші вип­ла­ти­ли, а ми ду­ма­є­мо, як би хут­че нас на во­лю ви­пус­ти­ли... Чо­го ж ви за­ду­ма­лися, ба­бу­сю? — Та то, сер­день­ко, що гро­ші бра­ли за те­бе доб­рі, а вчи­ли по­га­но. Що ж, як ти да­лі й усе по­за­бу­ва­єш? — Чи по­до­ба ж се, ба­бу­ню? Бог із Ва­ми! Як же б то між гос­тя­ми або в гос­ тях по­за­бу­ва­ти му­зи­ку, або тан­ці, або хоч би й мо­ву фран­цузь­ку?.. А про ту за­мор­ську ні­се­ніт­ни­цю, то я в од­но вухо впус­ка­ла, а в дру­ге ви­пус­ка­ла, та й зов­сім­­та­ки не знаю. Цур їй! — А як же ча­сом хто в те­бе спи­тає, як там тії зо­рі по не­бу хо­дять, або­що? Лю­ди й осу­дять за­раз: учи­ла­ся, та й не тя­мить! — Та що се Ви, ба­бу­сю? Та се я тіль­ки Вам приз­на­лася, що не знаю, а чу­жі зро­ду то­го й не до­шим­ра­ють­ся, не­хай хоч ці­лий день пи­та­ють. Я зо всьо­го вик­ру­чусь, іще й їх ос­ту­па­чу (...) 252

Марко Вовчок

III Пан­ноч­ка виб­ра­ла со­бі в прис­лу­ги Ус­ти­ну.

IV Уве­че­рі кли­чуть: «Іди до пан­ноч­ки — роз­би­ра­ти». Увій­шла, а пан­ноч­ка сто­їть пе­ред дзер­ка­лом і вже все зри­ває із се­бе. — Де се бі­га­ла? Швид­ше ме­не роз­би­рай!.. Швид­ше: я спа­ти хо­чу! Я роз­би­раю, а во­на все пок­ри­кує на ме­не: — Та хут­че ж бо, хут­че! Ки­ну­лася на ліж­ко: — Роз­зу­вай!.. А вмі­єш ти во­лос­ся зави­ва­ти? — пи­тає. — Ні, не вмію. — Бо­же мій! Го­ре моє! Яка ж во­на дур­на!.. Іди со­бі! Дів­ча­та вже ме­не до­жи­да­ють: — А що, Ус­те? Що, сес­три­це? Яка во­на, го­луб­ко? Що їм ка­за­ти? — Дур­на я, — ка­жу, — дів­ча­та, бо не вмію кіс із­ви­ва­ти!.. V–VIІ Пан­ноч­ці дав­но вже хо­ті­ло­ся, щоб до неї гос­ті при­їз­ди­ли. Усі в до­мі по­ча­ли го­ту­ ва­ти­ся. Гос­тей по­на­їх­ а­ло ба­га­то. Усі па­ни­чі бі­ля неї тіль­ки й в’ють­ся, а во­на, щас­ли­ ва, лас­ка­во з ни­ми го­во­рить. Пот­ро­ху пан­ноч­ка робила все на свій лад: ба­бу­сі за­бо­ро­ня­ла плес­ти, бо пе­ред гос­тя­ми со­ром­но, дів­чат уза­га­лі не ми­лу­ва­ла, пос­ту­по­во по­ча­ла їх штур­ха­ти, а по­тім і би­ти.

VI­II (...) Од­но­го ра­зу до­жи­да­ли в нас пол­ко­вих із міс­та. Двір за­ме­ли ще зве­чо­ ра; у бу­дин­ку приб­ра­ли, як до Ве­ли­код­ня. Сі­ла пан­ноч­ка за­чі­су­ва­тися... Ли­шеч­ко ж моє! Луч­че б жа­ру чер­во­но­го в ру­ку наб­ра­ла, як ме­ні до­ве­лося ту­ма­ ні­ти ко­ло її ру­сої ко­си!.. І та­ка, й она­ка, і геть­пріч піш­ла, і знову сю­ди пос­ту­пай; і пха­ти ме­не, і нас­ка­ку­ва­ти на ме­не, — аж я зля­ка­лася! Та ре­пе­че, та дзвя­ ко­тить, та ту­по­че­­ту­по­че, а да­лі як зап­ла­че!.. Я у две­рі, а во­на за мною в сад: «Я те­бе на шмат­ки ро­зір­ву! За­ду­шу те­бе, га­ди­но!» Ог­ля­нусь я на неї — страш­на та­ка зро­би­лася, що в ме­не й но­ги за­хи­та­лися. Во­на ме­не як схо­пить за шию обі­руч!.. Ру­ки хо­лод­ні, як га­дю­ки. Хо­чу кри­ча­ти — дух ме­ні за­хо­пи­ло, так і рух­ну­ла ко­ло яб­лу­ні, та вже від хо­лод­ної во­ди про­ки­ну­лася. Див­люся: дів­ча­та ко­ло ме­не скуп­чи­лися, бі­лі всі як крей­да. Пан­ноч­ка на стіль­чи­ку роз­ки­ну­лася, пла­че; а ста­ра над мо­єю го­ло­вою сто­їть і так то вже ме­не лає, та­ка вже лю­та, — аж їй у ро­ті чор­но. — Що ти на­ко­ї­ла, ле­да­що! (...) А пан­ноч­ку вмов­ляє: — Не плач, не плач, ян­го­ля­точ­ко моє: сліз тво­їх во­на не год­на! Ще за­не­ду­ жа­єш, Бо­же бо­ро­ни, чо­го! Бач, ру­чень­ки хо­лод­ні­сінь­кі. Бу­де­­бо вже, бу­де! (...) 253

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— А то­бі, ле­да­щи­це (знову сва­рить­ся на ме­не), — а то­бі бу­де!.. Та й не знаю, як ще дру­гої бі­ди вбіг­ла, що ме­не не би­то. Ма­буть, то­го, що вже ду­же бу­ла я сла­ба, — так па­ні тіль­ки но­гою ме­не сов­ма­ну­ла та за­раз і зве­ лі­ла дів­ча­там до ха­ти від­нес­ти. Дів­ча­та під­ня­ли ме­не й по­нес­ли, а в ха­ті так і впа­ли ко­ло ме­не пла­чу­чи: — Ус­ти­но, сер­день­ко! Оп­ла­ка­на го­ди­нонь­ка твоя!.. Ма­ти Бо­жа! За що се над на­ми та­ке без­го­лов’яч­ко? IX–ХІ Ці­лу вес­ну ме­не теп­лим мо­ло­ком на­пу­ва­ли, по­ки я тро­хи одужа­ла. Ле­жу са­ма, — усі на пан­щи­ні, — ле­жу та все со­бі ду­маю: «Та­ке мо­ло­де, а та­ке не­ми­ло­сер­дне, Гос­по­ди!» (...) Од­но­го ран­ку ле­жу я та ду­маю, ко­ли в ха­ту вбіг­ла Кат­ря. — Іди, іди, ху­тень­ко йди, Ус­те! — Ку­ди йти? — До пан­ноч­ки, до па­нії! Та ху­тень­ко ж бо, Ус­те! Пос­ла­ли по те­бе, щоб за­раз іш­ла. Пан­ноч­ка по­жа­лу­ва­лася на те­бе ста­рій, що ти вже зов­сім оду­жа­ла, та не хо­чеш ро­би­ти, слу­жи­ти. Іди ж бо, іди! — Як же йти, Катре, не здо­лію я по зем­лі сту­па­ти! — Я те­бе до­ве­ду, го­луб­ко! (...) Лед­ве я доп­ле­лася до бу­дин­ку. На по­ро­зі стрі­ла пан­ноч­ка. — Чо­го се ні­жиш­ся? Чо­му не йдеш слу­жи­ти? Ле­да­що ти! Пос­т­ри­­вай! Я то­бі та­ку ка­ру ви­мис­лю, що ти не ба­чи­ла й не чу­ла. Та кри­чить же то, Бо­же! Аж за­ди­ха­лася, штов­хає ме­не, за ру­кав сми­кає... Го­ди­нонь­ко ж моя! Як во­на охи­жі­ла, яке страш­не зро­би­ло­ся в неї те лич­ко го­жеє!.. На той крик і па­ні не зад­ля­лася при­ліз­ти... Да­вай ме­не ла­ят­ и. Ще нах­ва­ ля­лась і би­ти. А ми, спа­си­бі Бо­гу, то­го не доз­на­ва­ли від неї, по­ки не все­ли­лася пан­ноч­ка. (...) Чи хто всміх­неть­ся (не час­то всмі­ха­ли­ся!) — пан­ноч­ка бі­жить до ста­рої: «Ба­бу­ню, ме­не не ша­ну­ють!» Чи хто зап­ла­че: «Ба­бу­ню, ді­ла не роб­ лять, та ще й пла­чуть!» Та на всіх та­кень­ки ва­дить та й ва­дить на­вад­ни­ця на­ша. А ста­ра лю­тує, нас ка­рає — мо­ло­дий вік із­га­да­ла! Тіль­ки й ди­ше­мо, бу­ло, як на­ї­де гос­тей­­па­ни­чів і тро­хи за­бу­де про нас пан­ноч­ка. Вий­де до них — ляс­ко­тить попта­ши­но­му, при­віт­на, лю­ба — і що то? — не піз­на­ти!.. (...) XII Спіз­нав­ся з пан­ноч­кою пол­ко­вий лі­кар і по­чав щод­ня вча­ща­ти. Та­кий він був ти­хий, зви­чай­ний, до кож­но­го при­віт­ний, — і на па­ни­ча не по­хо­див!.. А як із нею спіз­нав­ся? Уже дав­нень­ко пан­ноч­ки при­їж­джі пе­ре­но­си­ли, що якийто вже там лі­кар пол­ко­вий хо­ро­ший: і бро­ви йо­му чор­ні, й ус­та рум’яні, і ста­ном ви­со­кий, — та­ка вже кра­са, що й не ска­за­ти! Тіль­ки що гор­дий ду­же — на жод­ну не пог­ля­не, не за­го­во­рить, хоч там як до йо­го не за­ходь... Пан­ноч­ка, чу­юч ­ и та­ке, бу­ло, час­тень­ко го­во­рить ста­рій: 254

Марко Вовчок

— Як­би ви, ба­бу­сеч­ко, то­го лі­ка­ря до нас за­ві­та­ли (...). — Моя ди­ти­но, на­цо­ко­та­ли тії вер­хо­ум­ки ско­сир­ні, а ти ві­ри по­й­ня­ла... Ве­ли­ке ди­во — пол­ко­вий лі­кар! Се злид­ні, бі­до­та! Що то­бі з та­ки­ми за­хо­ ди­ти? — Та не­хай я тіль­ки йо­го по­ба­чу, ба­бу­ню! Чи справ­ді він та­кий, як слав­ лють (...). От же як ста­ра од­ма­га­лася! А вну­чеч­ка як на пню ста­ла: лі­ка­ря та й лі­ка­ ря! (...) XI­II Та вже й уб­ра­лася то­го дня пан­ноч­ка хо­ро­ше! А ста­ра су­пить­ся та все бур­ чить: — На­що нам та голь не­ща­ди­ма зда­ла­ся! Пан­ноч­ка на­че не чує то­го сло­ва. Ста­ра тіль­ки тим ви­мі­щає, що нас ду­шить. Ко­ли на­ї­ха­ли пол­ко­ві, а лі­ка­ря не­має. «Дя­кує, — ка­жуть, — за лас­ку, та не­має в йо­го ча­су ані го­ди­ни: не­ду­жих у йо­го ба­га­то — лі­чить». — І не си­луй­те йо­го, — ка­же ста­ра, — не­хай лі­чить із Бо­гом! Пан­ноч­ка тіль­ки по­чер­во­ні­ла й ус­та за­ку­си­ла. Та й бу­ло ж нам, як гос­тей вип­ро­во­ди­ли! За все ми од­тер­пі­ли!.. То­го ж та­ки тиж­ня са­мо­го за­не­ду­жа­ла пан­ноч­ка. Охає, і стог­не, і кри­чить. Ста­ра зля­ка­лася, пла­че, по лі­ка­ря шле. А пол­ко­вий зна­ю­щий, ка­жуть, та й жи­ве ближ­че за всіх, — по йо­го! Тим ча­сом пан­ноч­ка вбра­лась як­най­кра­ще та й ле­жить у ліж­ку, як ма­льо­ ва­на, — до­жи­дає. При­їх ­ ав він, по­ди­вився, роз­пи­тав. А во­на ж то вже — і го­лів­ку хи­лить, і го­во­рить, по­місь спі­ває. По­був яку го­дин­ку та й про­ща­єть­ся: «Зав­тра на­ві­ да­юся». Ста­ра пи­та в ону­чеч­ки, ону­чеч­ка за­ду­ма­лася, тіль­ки їй на пи­тан­ня го­ло­ вою ки­ває. А як ста­ра спи­та­ла: «Що, як лі­кар? По­ка­зав­ся як?», то во­на стре­ пе­ну­лася: «Гор­дий, — ка­же, — та­кий, як пан вель­мож­ний... І що він со­бі ду­має!» Лі­чив­­лі­чив той бі­до­ла­ха та й за­ко­хав­ся. По­ко­ха­ла йо­го й пан­ноч­ка. (...) Ста­ра па­ні тіль­ки що го­ло­вою в мур не б’єть­ся, та ні­чо­го не вра­дить: «Як ви ме­ні, ба­бу­ню, на пе­реш­ко­ді ста­нете — ум­ру!.. (...)» Ста­ра й го­ді, тіль­ки охає. XIV Спус­ті­ло пан­ське под­вір’я; не ту­по­чуть ко­ні, не то­рох­тять ко­ля­ски. І пан­ноч­ ка тих­ша: не лає, не б'є, не обс­кар­жує — усе си­дить і ду­має. Бу­ло, ско­ро со­неч­ко вий­меть­ся, лі­кар і ко­тить уд­вуконь. Пан­ноч­ка вже до­жи­дає ко­ло вік­на, гар­на й уб­ра­на, і ру­м’я­ніє, як чер­во­на ма­ків­ка. (...) Ці­лий день про­гос­тює, бу­ло. Усе ко­ло пан­ноч­ки си­дить, не від­сту­пає й ступ­ня. А ста­ра па­ні то з тих две­рей зирк, то з дру­гих зирк, та прис­лу­ха­єть­ся, 255

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

що во­ни там між со­бою го­во­рять удвох, та вже та­ка її до­са­да гри­зе, що во­ни вкуп­ці, а роз­лу­чи­ти не­си­ла: бо­ял ­ а­ся й во­на вну­чеч­ки. Ото вже і сва­тає він пан­ноч­ку. Пла­че ста­ра й жу­рить­ся тяж­ко: — Я ж спо­ді­ва­лася те­бе за кня­зя відда­ти, за ба­га­ча (...) — Ох, Бо­же ж мій! — крик­ну­ла пан­ноч­ка пла­чу­чи. — Та ко­ли б він був ба­га­ тий та вель­мож­ний, я б і гад­ки не ма­ла! Дав­но б уже бу­ла за ним! Та ко­ли ж та­ке без­та­лан­ня моє! Та­ка ме­ні до­ля гір­ка ви­па­ла! — Та хі­ба ж та­ки кра­щих за йо­го не­має? — не смі­ю­чи вже від­мов­ля­ти, а тіль­ки ні­би пи­та­юч ­ и, оз­веть­ся знову ста­ра. — Для ме­не не­має у сві­ті кра­що­го, не­має й не бу­де! За­су­му­ва­ла пан­ноч­ка, аж змар­ні­ла й зблід­ла. Ста­ра зов­сім скру­ти­лася, не знає да­лі, на яку сту­пи­ти. (...) Мо­ло­дий став по­мі­ча­ти, тур­бу­єть­ся: — Що та­ке? Чо­го смут­на? — Та я не смут­ная... — Ска­жи ме­ні всю прав­донь­ку, ска­жи! — про­сить, у ру­ку її ці­лує. — По­бе­ре­мося, — го­во­рить во­на йо­му, — а як жи­ти з то­бою бу­де­мо? Убо­го! — От що те­бе жу­рить, сер­день­ко!.. На­що нам теє панс­тво, ба­гатс­тво, ко­ли бу­де на­ше жит­тя крас­не, на­ша до­ля ве­се­ла? — Бач, ти об ме­ні й не ду­ма­єш! — од­мов­ля йо­му. — А лю­бо ж то­бі бу­де, як при­­­ї­де хто до нас і бу­де з нас глу­ми­тися: «От жи­вуть­­бі­ду­ють!» — Сер­день­ко моє, що ж ме­ні, бід­но­му, у сві­ті ро­би­ти? Де взя­ти? Я зро­ду не жа­дав ба­гатс­тва, а те­пер праг­ну всіх роз­ко­шів для те­бе, то­бі на вті­ху... Що ж я вдію? Рад би я, — ка­же, — не­бо при­хи­ли­ти, та не хи­лить­ся! І поч­нуть отак обоє со­бі жу­ри­тися. XV Лю­би­ла во­на йо­го, та якось чуд­но лю­би­ла, не по­­людськи. Ото на­вер­неть­ ся, бу­ло, хто з пан­но­чок­­су­сі­док, до­пи­ту­ють­ся: — Чи прав­да, що тая гор­ди­ня та в те­бе за­ко­хав­ся?.. Сва­тає?.. Рев­ни­вий?.. Які да­ри то­бі да­рує?.. Чи ти йо­го по­ва­жа­єш, чи він те­бе слу­хає? (...) — Ува­жай­те са­мі, — од­ка­зує пан­ноч­ка усмі­ха­ю­чись. Та й поч­не пе­ред пан­ноч­ка­ми на­ру­гу на йо­го зво­ди­ти. — Слу­хай­те, — ка­же до йо­го, — їдь­те до міс­та та ку­піть ме­ні те й те, та ху­тень­ко! Поспішіть, щоб я не гні­ва­лася! Він за­раз їде, ку­пує там, що ка­за­но. — Бо­же мій! Чо­го се по­на­ку­по­ву­ва­ли? Я сьо­го не хо­чу! Їдь­те та замі­ніть! Ме­ні та­ко­го не тре­ба! От доб­ро ви­шу­ка­ли! Знов їде він, мі­няє. Або так. Хо­че він во­ди на­пи­тися, а во­на: — Не пий­те, не пий­те! — Чо­му? — Я не хо­чу! Не пий­те! 256

Марко Вовчок

— Та ко­ли ж я хо­чу пи­ти! — А я не хо­чу! Чу­є­те? Не хо­чу! (...) Пан­ноч­ки при­їж­джі ди­ву­ють­ся: — Ото! Чи хто спо­ді­вавсь од йо­го та­ко­го ко­хан­ня! І що ти ро­би­ла? Як ти Бо­га про­си­ла? На­ша пан­ноч­ка тіль­ки всмі­ха­єть­ся. Пи­та­ють, що він їй по­да­ру­вав, — во­на пе­ред ни­ми сте­ле ок­са­ми­ти й ат­ла­ си, що від ста­рої па­нії має, та хва­лить­ся: — Це він ме­не об­да­ру­вав! (...) Ста­ра тим ча­сом роз­пи­тує про йо­го, як він со­бі ма­єть­ся, та й на­пи­та­ла, що в йо­го ху­тір є. (...) — Справді? — покрикне панночка. — (...) Ах, Бо­же ж мій ми­лос­ти­вий! Чо­му ж се він ме­ні не пох­ва­лив­ся? Ма­буть, не­ве­лич­кий ху­то­рець, — ні­чим га­разд хва­ли­тися. А все ж ху­тір! Усе ж дер­жа­ва! Стрі­ла йо­го ве­се­лень­ка, при­ві­та­ла лю­бо, а він ра­діє. Не знає, що то ві­та­ ють не йо­го, — ху­то­рець ві­та­ють! XVI На Різ­дво їх за­ру­чи­ли. Гос­тей­­гос­тей на­ї­ха­ло!.. Пан­ноч­ка та­ка ве­се­ла, ба­лак­ли­ва; очі бли­щать; во­дить­ся з ним по­під ру­ки. А він і очей із неї не зве­ де, — аж спо­ти­ка­єть­ся на хо­ді. Гуль­ба то­чи­лася до са­мо­го сві­ту. От­же, ско­ро же­них і гос­ті з дво­ра, пан­ноч­ка в плач. Пла­че та на свою до­лю на­рі­кає: — Що се я по­ро­би­ла! (...) Та яке моє жит­тя бу­де вбо­ге! На­що ме­не ма­ти на світ по­ро­ди­ла! Го­рень­ко моє! До­ля моя си­ріт­ська! Ста­ра тим і за­ру­чи­нам не ра­да, та вті­шає вну­чеч­ку, умов­ляє: — Чо­го пла­ка­ти, моя ди­ти­но? Го­ді ж бо, го­ді!

К. Трутовський. Від’їзд гостей

257

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Чо­му Гос­подь не дав йо­му панс­тва­­ба­гатс­тва! — вик­рик­не пан­ноч­ка та так і вми­єть­ся слі­зонь­ка­ми, по кім­на­ті бі­гає, ру­ки за­ло­му­ю­чи. — Ди­ти­но моя! Сер­це моє! Не плач!.. Не бу­деш ти ба­гат­ша від усіх, та й убо­гою не бу­деш. Усе, що я маю, усе твоє. Во­на як ки­неть­ся до ста­рої, обій­має, ці­лує: — Ба­бу­сеч­ко моя, ма­тін­ко! Дя­кую вам з ду­ші, із сер­ця! Аж світ ме­ні під­ няв­ся вго­ру! Од­ро­ди­ли ви ме­не, рід­на ма­тін­ко! (...) Ба­бу­сеч­ко, го­лу­боч­ко! То ви з на­ми жи­ти­ме­те? — Чо­го б то й ба­жа­ти, та не ви­па­дає. Я та­кень­ки мір­кую: зос­та­нусь я ту­теч­ ки, у Дуб­цях, бу­ду вам гос­по­дарс­тва дог­ля­да­ти, по­ряд­жа­ти, а ти в ху­то­рі ха­зяйс­твуй. (...) — Доб­ре, доб­ре, ба­бу­сю! Не­хай так бу­де!.. Ах, ба­бу­сю, ви ме­не, ка­жу, на світ од­ро­ди­ли! — То будь же в ме­не ве­се­лень­ка, не плач... — Не бу­ду пла­ка­ти, ба­бу­ню, не бу­ду! Тіль­ки що же­них на по­ріг, пан­ноч­ка до йо­го: — Ба­бу­ня нам Дуб­ці дає! Ба­бу­ня Дуб­ці дає! Він спо­кій­нень­ко со­бі й ка­же, лас­ка­во їй ус­мі­ха­ю­чись: — Ти ра­ді­єш, то й я рад. Я сам ду­же люб­лю Дуб­ці. Тут ми спіз­на­лись і по­ко­ха­лися... Пам’ята­єш, який був то­ді са­док зе­ле­нень­кий, квіт­час­тий, як, бу­ло, з то­бою по­ход­жа­є­мо, го­во­ри­мо? А во­на йо­му: — Са­док зе­ле­нень­кий, са­док квіт­час­тий... Ти зга­дай, сер­це, які Дуб­ці до­хід­ні! Мо­ло­дий аж зд­риг­нув­ся та ди­вить­ся на неї, ні­би йо­го щось ра­зом зди­ву­ ва­ло, зля­ка­ло, у сер­це вжа­ли­ло... — Що ж? — пи­тає пан­ноч­ка. — Чо­го на ме­не ди­виш­ся так? Хі­ба я що не­люд­ське ска­за­ла? Хі­ба не хо­чеш зо мною ха­зяй­ну­ва­ти? І бе­ре йо­го за ру­ку, са­ма всмі­ха­єть­ся лю­бень­ко. І він ус­міх­нув­ся: — Ти ж моя, — ка­же, — ха­зя­єч­ко ко­ха­на! XVII По­ве­се­лі­ша­ла пан­ноч­ка, кло­по­четь­ся сво­їм по­са­гом, за­га­дує та й опо­ряд­ жає, і са­ма до всьо­го бе­реть­ся. На­вез­ли з міс­та шев­ців, крав­ців, шва­чок, кра­ ма­рів і кра­ма­рок. Са­ма га­няє, же­ни­ха тур­ляє, ку­пує, крає, скла­дує... Як у ка­за­ні ки­пі­ло! Бу­ло то­ді нам лиш­ко тяж­ке! Бо та­ке на­ше ді­ло: хоч па­нам доб­ ре ве­­деть­ся, хоч їм го­ре йметь­ся, а нам пев­но од­но: ко­му, ка­же, ве­сіл­ля, а кур­ці — смерть! На ве­сіл­ля па­нів, па­ній по­на­їз­ди­ло — гу­де в бу­дин­ку, як у ву­лику. Ці­ка­ві пан­ноч­ки по­саг роз­гля­да­ють, ди­ву­ють­ся: «Ох, та яке ж оце хо­ро­ше!.. Ох, і се слав­не!.. Он це яке!.. А се, ма­буть, ду­же кош­тов­не!» (...) Лед­ве вже ми їх збу­ ли­ся. (...) 258

Марко Вовчок

XVI­II–XL Пан­ноч­ка з лі­ка­рем пе­ре­ї­ха­ли на ху­тір. Її дра­ту­ва­ла прос­то­та оз­доб­лен­ня й меб­лів у бу­дин­ку. Діз­на­ла­ся, що в ха­ті по­ряд­кує ба­бу­ся. На гос­по­дарс­тві бу­ли віз­ник На­зар, йо­го дру­жи­на Кат­ря (во­ни ма­ли ма­лень­ку ди­ти­ну). Та­кож пра­цю­вав тут па­ру­бок Про­кіп, яко­му від­ра­зу спо­до­ба­ла­ся Ус­ти­на. Жит­тя на ху­то­рі ста­ва­ло дедалі важ­чим. Ус­ти­на з Про­ко­пом по­ко­ха­ли од­не од­но­го. У Ка­те­ри­ни зах­во­рі­ла ди­ти­на, але па­ні не доз­во­ля­ла їй ди­ви­ти­ся за доч­кою. Зго­дом хво­ре ди­тя по­мер­ло. Уби­ту го­рем Ка­те­ри­ну па­ні прог­на­ла на пан­щи­ну. Ста­ла во­на зов­сім на­віс­на, а по­тім вчи­ни­ла са­мо­губс­тво — уто­пи­ла­ся. Спох­мур­нів На­зар, але три­мав­ся. За­мість Кат­рі з міс­та взя­ли ку­хо­ва­ра­­мос­ка­ля, яко­му вда­ва­ло­ся до­го­ ди­ти ха­зяй­ці. Ста­ра па­ні по­мер­ла. У пан­ноч­ки й лі­ка­ря на­ро­див­ся син, за ку­ма во­ни взя­ли пол­ков­ни­ка.

ХLI Жи­ли ми та­кень­ки з бі­дою та з жур­бою до осе­ні. Тут і зчи­ни­лося... Од­но­го дня тру­си­ли в сад­ку яб­лу­ка в ко­ші, а чо­ло­вік мій стру­шує та все з яб­лу­ні на ме­не пог­ля­дає то зза тієї гіл­ки, то зза тієї. Тро­хи вже й при­то­ми­ лася ба­бу­ся — сі­ла од­по­чи­ти. — От уже й лі­теч­ко крас­не ми­ну­ло­ся! — про­мо­ви­ла. — Со­неч­ко ще сві­ тить, та вже не гріє. Сеє ка­жу­чи, роз­див­ля­єть­ся нав­кру­ги. — Ус­ти­но­­го­луб­ко! Ад­же ото не­на­че діт­во­ра зза тину ви­зи­рає? — пи­тає ме­не. Я гля­ну — аж справ­ді, ко­ло ти­ну куп­ка ді­ток. — А що, діт­ки? — пи­тає ба­бу­ся. — Чо­го прий­шли, мої со­ко­ля­та? Ма­лі мов­чать і тіль­ки оком за­ки­да­ють у ко­ші з яб­лу­ка­ми. — Хо­діть ли­шень ближ­че, хлоп­че­ня­та: я по яб­луч­ку вам дам! — ка­же їм ба­бу­ся. Діт­во­ра так і сип­ну­ла в сад. Обс­ту­пи­ли ста­ру, як го­роб­ці го­ро­би­ну, а ста­ра об­ді­ля їх, а ста­ра об­ді­ля... За­гу­го­ті­ло, за­го­мо­ні­ло ко­ло нас: звіс­но, ді­ти. Ко­ли се зне­наць­ка як грим­не па­ні: — А то що? Пе­ре­ля­ка­лися ді­ти. Ко­т­рі в плач, а хто в но­ги — тіль­ки за­ло­по­ті­ло. І в ме­не сер­це за­ко­ло­ти­лося. Ба­бу­ся спо­кій­нень­ко відпо­ві­щає: — Се, — ка­же, — я по яб­луч­ку діт­кам да­ла. — Ти да­ла? Ти смі­ла? — за­ве­ре­щить па­ні (са­ма аж тру­сить­ся). — Ти, му­жич­ко, моє доб­ро кра­деш!.. Зло­дій­ко! — Я — зло­дій­ка?! — ви­мо­ви­ла ста­ра... Зблід­ла, як хус­тка, й очі їй за­ся­ли, і сльо­зи по­ко­ти­лися. — Більше крас­ти не бу­деш! — кри­чить па­ні. — Я те­бе дав­нень­ко прис­те­рі­ гаю, аж от ко­ли пій­ма­лася... Пан­ські яб­лу­ка роз­да­ва­ти! — Не кра­ла я зро­ду­­ві­ку мо­го, па­ні, — од­мов­ляє ста­ра вже спо­кій­но, тіль­ ки го­лос її дзве­нить. — Пан ні­ко­ли не бо­ро­нив, сам ді­тей об­ді­ляв. Бог для всіх ро­дить. По­ди­віть­ся, чи для ва­шої ж ду­ші ма­ло? (...) 259

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Хрус­ну­ли ві­ти. Зза зе­ле­но­го лис­тя ви­зи­рає мій чо­ло­вік, та та­кий у йо­го по­­г­ляд страш­ний! Я тіль­ки очи­ма йо­го бла­гаю. — Зло­дій­к а! Зло­дій­к а! — кар­тає па­ні ба­бу­сю, вког­т ив­ш ись їй у пле­ч е, і со­в ає ста­ру, і штов­хає. — Не по прав­ді ме­не об­мов­ля­є­те! Я не зло­дій­ка, па­ні! Я вік із­ві­ку­ва­ла чес­ но, па­ні! — Ти ще зо мною за­хо­диш? Та зо всьо­го ма­ху, як со­ки­рою, ста­ру по об­лич­чю! За­хи­та­лася ста­ра: я ки­ну­лася до неї; па­ні — до ме­не; мій чо­ло­вік — до па­нії. — Спа­си­бі, моя ди­ти­но, — про­мов­ляє до ме­не ба­бу­ся. — Не тур­буй­ся, не гні­ви па­нії. А па­ні вже вче­пи­лась у мої ко­си. — Го­ді, па­ні, го­ді! — грим­нув чо­ло­вік, схо­пив­ши її за обид­ві ру­ки. — Цьо­го вже не бу­де! Го­ді! А па­ні в гні­ві, у ди­ві ве­ли­ко­му, тіль­ки вик­ри­кує: — Що? Як? Га? (...) То­ді во­на в крик. Наз­бі­га­ли­ся лю­ди, див­лять­ся. Пан що бу­ло в йо­го ду­ху приг­нав­ся. — Що се? Мій чо­ло­вік ви­пус­тив то­ді па­нію з рук. — От твої щи­рії ду­ші! — лед­ве про­мо­ви­ла па­ні. — Дя­кую то­бі!.. Та чо­го ж ти мов­чиш? — скрик­ну­ла ще го­лос­ніше. — Ме­ні ма­ло рук не вло­ми­ли, а ти мов­чиш! — Що се по­ро­би­лося? — пи­тає пан на всі сто­ро­ни у ве­ли­кій три­во­зі. Па­ні й по­ча­ла: й обік­ра­ла її ста­ра, і всі хо­ті­ли її ду­ші, — та­ко­го вже на­ков­ чи­ла! Са­ма і хли­пає, і кри­чить, і кле­не, що вже й пан роз­лю­ту­вав­ся. Як ки­неть­ся до мо­го чо­ло­ві­ка. — Роз­би­ша­ка! — Не під­ходь­те, па­не, не під­ходь­те! — оз­вав­ся мій по­ну­ро. — Е, ба­чу, — ка­же пан, — то­бі тут міс­ця ма­ло. Пос­той же: роз­би­ша­ти­меш­ся в мос­ ка­лях — скіль­ки хо­тя! Па­ні аж ве­ре­щить: — У мос­ка­лі йо­го, у мос­ка­лі!.. Те­пер і при­йом у го­ро­ді; за­раз і ве­зи йо­го! — Візь­міть йо­го! — крик­нув пан на лю­дей. — Зв’яжіть йо­му ру­ки! Про­кіп не пру­чав­ся, сам ру­ки прос­тяг, ще й усміх­нув­ся. А На­зар під той гук до ме­не: — Чо­го зля­ка­лася? Чо­го пла­чеш? Гір­ше не бу­де!.. От чи бу­де кра­ще, не знаю... П. Левченко. Осінь у саду 260

Марко Вовчок

ХLII По­ве­ли Про­ко­па в ха­ту. Сто­ро­жа сто­їть ко­ло две­рей. На дво­рі ві­зок за­­п­ря­га­ють, На­зар зап­ря­гає ко­ні під па­на. Дов­го ду­мав мій чо­ло­вік, да­лі ка­же: — Ус­ти­но! Сядь ко­ло ме­не! — Що ти по­чи­нив, мій го­лу­бе! Що ти спо­ді­яв! — го­во­рю йо­му. — А що я спо­ді­яв? Бу­деш віль­на, от що! Бу­деш віль­на, Ус­ти­но! — Во­ля, — ка­жу, — та без те­бе! (...) — На во­лі я го­ри по­топ­лю! А крі­па­ку хоч як щас­тить­ся, усе доб­ро на ли­хо ста­не. Аж ось за­то­рох­тів на дво­рі ві­зок. По­ве­ли Про­ко­па. Я, у чім бу­ла, схо­пи­ лася до йо­го на ві­зок. Ста­ра ме­не бла­гос­лов­ляє та йо­го: — Не­хай вам Ма­ти Бо­жа до­по­ма­гає, ді­ти! — А сльо­зи ти­хі так і бі­жать з очей лас­ка­вих. Пом­ча­ли нас. Як то ще па­ні не сха­ме­ну­лася про ме­не, нас­тав­ля­ю­чи на до­ро­гу па­на: не пус­ти­ла б! (...) Під’їжд­жа­є­мо до міс­та. Пан за­ку­рів ко­ло нас і ви­пе­ре­див. В’їха­ли в міс­то. Хут­ко про­то­рох­ті­ли ули­ця­ми. Ко­ло ви­со­ко­го бу­дин­ку ста­ли. Ви­пус­тив Про­кіп мою ру­ку: — Ус­те, не жу­ри­ся. По­ве­ли йо­го до при­йо­му. Я на рун­ду­ці сі­ла, як на гро­бо­ви­щі. — Не вда­вайсь у ту­гу, — ка­же На­зар. — Біс бі­ду пе­ре­бу­де: од­на ми­не — де­сять бу­де. (...) Ко­ли ви­во­дять мо­го чо­ло­ві­ка... Бо­же мій, сві­те мій! Сер­це в ме­не за­вмер­ло; а він ве­се­лий, як на Ве­лик­день... (...) XLI­II–XLVI У міс­ті Ус­тя пра­цю­ва­ла в най­мах, жи­ла в од­ні­єї вдо­ви. Про­ко­па му­ш­тру­вав ста­рий по­ну­рий мос­каль. Навесні мос­ка­лів від­пра­ви­ли в по­хід. Пе­ред тим мо­ло­ді поп­ро­ща­ли­ ся на ху­то­рі з ба­бу­сею, яка бу­ла їм ні­би за ма­тір. На­зар із ху­то­ра втік.

XLVII Про­ве­ла я чо­ло­ві­ка аж до Ки­є­ва. У Ки­є­ві слу­жи­ти зос­та­лася, а він із вій­ ськом ку­дись да­ле­ко на Лит­ву пі­шов. — Не су­ши се­бе слізь­ми, сер­день­ко! — при­ка­зу­вав. — Я вер­нуся... спо­ді­ва­ ю­ся. Спо­ді­вай­ся й ти. До­жи­дай ме­не! До­жи­даю... Що яка ти, служ­бо, дов­га! Уже сім год, як він пі­шов. Чи то ж по­ба­чу ко­ли?.. У сво­є­му се­лі не бу­ла. Пе­ре­чу­ла че­рез лю­ди, що всі жи­ві. Ве­деть­ся так, як і перш ве­ло­ся. Ба­бу­ся жи­ве, тер­пить, а про На­за­ра не­має й чут­ки. Слу­жу, най­ма­ю­ся, за­роб­ляю. Що на­ша ко­пій­ка? Кров’ю об­ки­пі­ла! Та ін­ко­ли й ме­ні так лег­ко, так­­то вже ве­се­ло ста­не, як по­ду­маю, що аби схо­ті­ ла — за­раз і по­ки­ну­ти ту служ­бу віль­но. По­ду­маю та­кень­ки — і ро­ку до­бу­ду. Якось роз­ва­жить ме­не, під­мо­же ме­не та дум­ка, що віль­но ме­ні, що не зв’яза­ні ру­ки мої. «Це ли­хо до­час­не; не віч­не!» — ду­маю. 261

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

То як же ме­ні сво­го чо­ло­ві­ка за­бу­ти хоч на хви­лин­ку? Він ме­не з пек­ла, з кор­ми­ги виз­во­лив!.. Та ме­не й Бог за­бу­де! Він чо­ло­вік мій, і доб­ро­дій мій. Поз­до­ров йо­го, Ма­ти Бо­жа: я віль­на! І ход­жу, і го­во­рю, і див­люся — бай­ду­же ме­ні, що є ті па­ни у сві­ті! 4.

Оп­ра­цюй­те літературнокритичний ма­те­рі­ал до повісті.

Іс­то­рія на­пи­сан­ня та ви­дан­ня по­віс­ті. По­вість «Інс­ти­тут­ка» Мар­ко Вов­ чок по­ча­ла пи­са­ти в Не­ми­ро­ві на Він­нич­чи­ні, про­дов­жи­ла в Пе­тер­бур­зі, а за­вер­ши­ла в Па­ри­жі. Свій найкра­щий твір про зак­рі­­па­че­не се­ло во­на прис­вя­ ти­ла Т. Шев­чен­ку. У лис­ті до од­но­го кри­ти­ка в 1859 р. І. Тур­ге­нєв пи­сав, що по­вість Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка» вик­ли­ка­ла в ньо­го «ціл­ко­ви­те за­хоп­лен­ня», ад­же «та­кої сві­жос­ті й си­ли ще, зда­єть­ся, не бу­ло — і все це рос­те са­ме із зем­лі, як де­рев­це». Те­ма, жит­тє­ва ос­но­ва зміс­ту. У по­віс­ті зма­льо­ва­но до­лю ук­ра­їн­сько­го се­ла на­пе­ре­дод­ні лік­ві­да­ції крі­пац­тва. Те­ма тво­ру — зоб­ра­жен­ня тяж­ко­го ста­но­ви­ща крі­па­ків і на­рос­тан­ня сти­хій­но­го про­тес­ту про­ти крі­пац­тва, пер­ ші про­я­ви не­по­ко­ри поміщикам, про­тис­тав­лен­ня мо­ра­лі па­нів і тру­до­во­го на­ро­ду. Один із су­час­ни­ків Мар­ка Вов­чка зга­ду­вав, що «у ті ро­ки вся ос­ві­ че­на Ро­сія чи­та­ла по­віс­ті Мар­ка Вов­чка й ри­да­ла над до­лею її ге­ро­їньсе­ля­ нок». І. Фран­ко вва­жав, що цей твір про­ни­кає «най­глиб­ше в суть крі­пос­ ниць­ко­го ли­хо­літ­тя». Ком­по­зи­ція, сю­жет по­віс­ті «Інс­ти­тут­ка». Ком­по­зи­ція по­віс­ті «Ін­­с­ти­тут­ ка» прос­та. Сю­жет роз­гор­та­єть­ся пос­лі­дов­но. Роз­гля­не­мо еле­мен­ти сю­же­ту тво­ру за таб­ли­цею. Еле­мен­ти сю­же­ту по­віс­ті Еле­мен­т сю­же­ту

По­ді­ї­

Ек­спо­зи­ці­я

з­на­йомс­тво з ге­ро­я­ми, вда­ча Ус­ти­ни

­Зав’яз­ка

п­ри­їзд пан­ноч­ки з міс­та, Ус­ти­ну об­ра­ли по­ко­їв­кою

Роз­ви­ток ді­ї

с­то­сун­ки пан­ноч­ки з крі­па­ка­ми, дес­по­тизм мо­ло­дої па­ні, од­ру­жен­ня інс­ти­тут­ки, пе­ре­їзд под­руж­жя на ху­тір

Куль­мі­на­ці­я­

пан­ноч­ка на­ма­га­єть­ся по­би­ти Ус­ти­ну, за неї за­с­ту­паєть­ ся Про­кіп

Розв’яз­ка

П­ро­ко­па від­да­ють у рек­ру­ти, Ус­ти­на пе­ре­хо­дить у міс­то най­мич­кою

Ха­рак­те­рис­ти­ка пер­со­на­жів. Мар­ко Вов­чок ви­ко­рис­то­вує в по­віс­ті «Інс­ ти­тут­ка» увесь пись­мен­ниць­кий ар­се­нал тво­рен­ня об­ра­зів: пря­мі ав­тор­ські роз­по­ві­ді, са­мо­а­на­ліз ге­ро­їв, зов­ніш­нє мов­лен­ня (ді­а­лог), внут­ріш­ні мо­но­ло­ ги, неп­ря­мі ха­рак­те­рис­ти­ки, нас­кріз­ну пси­хо­ло­гіч­ну де­таль. 262

Марко Вовчок

Пер­со­на­жі чіт­ко по­ді­ля­ють­ся на дві гру­пи, які про­тис­тав­ля­ють­ся у тво­рі: па­ни (пан­ноч­ка, ба­бу­ся інс­ти­тут­ки; пол­ко­вий лі­кар, май­бут­ній чо­ло­вік інс­ти­ тут­ки) і крі­па­ки (Ус­ти­на, Про­кіп, ба­бу­ся­служ­ни­ця, На­зар, Кат­ря). Уп­ро­довж усьо­го тво­ру про­тис­тав­ля­ють­ся два го­лов­ні пер­со­на­жі, дві жит­тє­ві по­зи­ції, два спо­со­би жит­тя: Ус­ти­на й мо­ло­да пан­ноч­ка. Роз­гля­не­мо їх­ні ха­рак­те­рис­ти­ки в по­рів­няль­ній таб­ли­ці. По­рів­няль­на ха­рак­те­рис­ти­ка го­лов­них ге­ро­їнь Інс­ти­тут­ка­

Устина

За­кін­чи­ла інс­ти­тут шля­хет­них па­ня­нок, але го­лов­ні пред­ме­ти вва­жає не­пот­ріб­ ною дур­ни­цею («На­що ме­ні те зна­ти, як по не­бі зо­рі хо­дять»).

Нег­ра­мот­на, про­те знає на­род­н у муд­ріс­ть («Бу­ло ме­не й б’ють — не здер­жу сер­ця, зап­ла­чу, а роз­ду­ма­ юся тро­хи — смі­ю­ся»), має при­род­ ний ро­зум.

­ род­ли­ва («І що ж то за хо­ро­ша з ли­ця В бу­ла! Зда­єть­ся, і не зма­люва­ти та­кої кра­ лі»), про­те зов­нішня кра­са не від­по­ві­дає внут­ріш­ній су­ті; ду­хов­не убоз­тво інс­ти­ тут­ки­.

Ду­ша від­кри­та до всьо­го прек­рас­но­ го, ла­гід­на, жит­тє­ра­діс­на, по­е­тич­на на­ту­ра («Я ве­се­ла... Ве­се­ло ба­чи­ти степ, по­ля крас­ні»).

Фальш, дво­ли­кість на­ту­ри, спо­ві­дує под­ Від­вер­та, прос­та, по­кір­на па­нам, вій­ні стан­дар­ти, уміє вик­ру­ти­ти­ся.­ тер­пл ­ я­че зно­сить зну­щан­ня ве­ред­ ли­вої пан­ноч­ки. ­ б­ме­же­ність ін­те­ре­сів, має панські пот­ре­ Не­ви­баг­ли­ва до по­бу­ту. О би: бен­ке­ти, «по но­вій мо­ді уб­ра­тись». П­рим­хли­ва, до сіль­ських дів­чат ста­вить­ся з пре­зирс­твом, як до ху­до­би (Ус­ти­ну «щи­ пає, і штри­кає, і гре­бін­цем ско­ро­дить, і шпиль­ка­ми ко­ле, і во­дою за­ли­ває, та ре­пе­че, та дзвя­ко­тить, та ту­по­че­ту­по­че»).

Має доб­ре сер­це, про­щає об­ра­зи (піс­ля то­го, як пан­ноч­ка ду­ши­ла дів­чи­ ну, поду­ма­ла: «Та­ке мо­ло­де, а та­ке не­ми­лосер­д­не, Гос­по­ди!»)

Жор­сто­ка, сва­віль­на, лю­та (не дає доз­во­ Спос­те­реж­ли­ва, близь­ко бе­ре до лу на од­ру­жен­ня Ус­ти­ни й Про­ко­па). сер­ця страж­дан­ня ін­ших крі­па­ків. Ко­хає з роз­ра­хун­ку: над бід­ним лі­ка­рем зну­ща­ла­ся, а коли дізна­ла­ся, що він має маєток, ста­вить­ся при­віт­но; «люби­ла якось чуд­но, не полюд­­­ськи»

Гли­би­на й щи­рість по­чут­тя ко­хан­ня («чую, на­че в ме­не кри­ла ви­рос­ тають»).

У ма­єт­ку все пе­ре­вер­ну­ла на свій лад (від­лу­чи­ла ста­ру па­ні від ро­боти; зму­си­ ла всіх дів­чат пра­цю­ва­ти; лає, штов­хає, б’є прис­лу­гу).

Пра­цьо­ви­та, лю­бить ді­тей­.

263

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Мо­ва по­мі­щи­ці гру­ба, лай­ли­ва (во­на ле­пе­че, дзв­яко­тить, «ляс­котить по пта­ши­но­му»).

Не­пись­мен­на се­лян­ка тон­ко від­чу­ ває, сприй­має, опо­е­ти­зо­вує при­ ро­ду («Степ зе­ле­ний на­че вті­кає в те­бе пе­ред очи­ма да­ле­ко ку­дись, да­ле­ко»).

Арис­ток­ратка за по­ход­жен­ням, але за­ли­ша­єть­ся екс­плу­а­та­то­ркою.

Внут­р іш­н ій арис­т ок­р а­т изм ду­х у крі­п ач­ки.

У по­віс­ті «Інс­ти­тут­ка» зоб­ра­же­но два по­ко­лін­ня па­нів і два по­ко­лін­ня крі­па­ків. По­мі­щи­ця­внуч­ка знач­но жор­сто­кі­ша й більш сва­віль­на, аніж ста­ ра па­ні. В об­ра­зі інс­ти­тут­ки уза­галь­не­но най­ха­рак­тер­ні­ші ри­си по­мі­щи­ка­­ екс­плу­а­та­то­ра, по­род­же­но­го крі­пос­ниць­кою сис­те­мою. Це ти­по­вий об­раз по­мі­щи­ці, ха­рак­тер­ний для ці­єї епо­хи. Об­ра­зом чо­ло­ві­ка інс­ти­тут­ки Мар­ко Вов­чок спрос­то­вує ві­ру на­ро­ду в «доб­ро­го па­на». Лі­кар по­каз­ний, ос­ві­че­ний, доб­рі­ший за жін­ку, але під­ко­ря­ єть­ся жор­сто­кій та влад­ній дру­жи­ні й за­га­лом крі­пос­ниць­ким по­ряд­кам. Мо­лод­ше по­ко­лін­ня крі­па­ків, на від­мі­ну від тер­пля­чої ба­бу­сі­крі­пач­ки, про­ти­діє пан­ським зну­щан­ням, вис­лов­лює про­тест про­ти не­люд­ських умов іс­ну­­­ван­ня. Це свід­чить про на­рос­тан­ня ан­тик­рі­пос­ниць­ких нас­тро­їв у сус­ пільс­тві, бо ме­жа тер­пін­ня на­ро­ду дій­шла до кри­тич­ної точ­ки. Сим­па­тії го­лов­ної ге­ро­ї­ні на бо­ці во­ле­люб­но­го На­за­ра й рі­шу­чо­го Про­ко­па. Піс­ля іс­то­рії в са­ду Про­ко­па від­да­ли в сол­да­ти за те, що він зас­ту­пив­ся за Ус­ти­ ну. Во­на по­ки­дає по­мі­щиць­кий ма­є­ток і їде в міс­то із чо­ло­ві­ком, пра­цює там най­мич­кою. Основ­на дум­ка по­віс­ті «Інс­ти­тут­ка». У по­віс­ті ви­ра­же­но ідею не­пе­ре­бор­ ного праг­нен­ня лю­ди­ни до во­лі, пал­ке ба­жан­ня крі­па­ків вир­ва­ти­ся зпід вла­ ди по­мі­щи­ків. Про­від­ним мо­ти­вом у тво­рі є дум­ка Ус­ти­ни: «Лю­бо на во­лі дих­ну­ти!» Пись­мен­ни­ця за­суд­жує сва­віл­ля крі­пос­ни­ків, за­хоп­лю­єть­ся ти­па­ми з на­ро­ ду, їх­ньою мо­раль­ною ви­щіс­тю над зви­род­ні­лою па­нів­ною вер­хів­кою крі­пос­ ниць­ко­го сус­пільс­тва. По­віс­тю «Інс­ти­тут­ка» Мар­ко Вов­чок пе­ре­кон­ли­во до­ве­ла, що ска­су­ван­ня га­неб­но­го крі­пос­но­го ла­ду в Ро­сій­ській ім­пе­рії — основ­ не зав­дан­ня до­би. За сло­ва­ми І. Фран­ка, по­вість Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка» спра­вед­ли­во «на­­ле­жить до най­кра­щих пер­лів на­шої лі­те­ра­ту­ри». Мо­ва тво­ру. Про­фе­сій­ні кри­ти­ки зазна­ча­ли про ви­со­кий ху­дож­ній рі­вень тво­рів Мар­ка Вов­чка. Плав­на, пі­сен­на опо­відь, не­ве­ли­кі та ди­на­міч­ні ді­ал ­ о­ги спри­я­ють пос­лі­дов­но­му роз­вит­ку по­дій. У по­віс­ті не­ба­га­то пей­за­жів, во­ни стис­лі, але за­пам’ято­ву­ють­ся че­рез лі­ризм, рит­міч­ну ме­ло­дій­ність, що під­ крес­лює ду­шев­ний стан ге­ро­їв («Ти­хо­го та яс­но­го ран­ку ви­їз­ди­ли ми із се­ла, а мо­роз аж трі­щить. Іній за­пу­шив вер­би; бі­лі­ли ві­ти й ся­я­ли про­ти сон­ця»). Мо­ва по­віс­ті на­си­че­на афо­риз­ма­ми оп­ти­міс­тич­но­го ха­рак­те­ру («Доз­нає не­бо­ 264

Марко Вовчок

рак, по­чім ківш ли­ха!»; «На­ї­де їх си­леч­ка од­на»; «Зас­мі­яв­ся — зу­бів у ньо­ го нез­лі­чен­но, а бі­лі ті зу­би, бі­лі як сме­та­на»). Улюб­ле­ний за­сіб ху­дож­ньої ви­раз­нос­ті в по­віс­ті — по­рів­нян­ня, є тут чи­ма­ло ме­та­фор, на­род­них епі­те­тів, си­но­ні­міч­них пов­то­рень слів, звер­тань фоль­клор­но­го по­ход­жен­ня (сер­це, го­лу­боч­ко, хо­ро­шая, врод­ли­вая, ди­ти­но моя, Гос­по­ди мій ми­лос­ти­вий). Усе це спри­я­ло ут­вер­джен­ню Мар­ком Вов­ чком так зва­ної на­род­ної про­зи в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі. 5.

За­кон­спек­туй­те в зошит ві­до­мос­ті з те­ор ­ ії лі­те­ра­ту­ри.

Теорія літератури Як вам уже ві­до­мо, повість — ве­ли­кий епіч­ний про­зо­вий твір із роз­гор­ну­тим сю­же­том і чи­ма­лою кіль­кіс­тю пер­со­на­жів, але най­біль­шу ува­гу при­ді­ле­но го­лов­но­му ге­ро­є­ві, жит­тя яко­го зма­льо­ва­но про­тя­гом три­ва­ло­го пе­рі­од ­ у, то­му сю­жет по­віс­ті най­час­ті­ше од­но­лі­ній­ний. Цьому жан­ру влас­ти­ві роз­гор­ну­ті пей­за­жі, де­таль­ні пор­ трет­ні опи­си, ін­тер’єр. Тут на­яв­ні та­кож роз­ду­ми й пе­ре­жи­ван­ня пер­со­на­жів, які зу­мов­лю­ють їх­ні дії та вчин­ки. «Інс­ти­тут­ка» Мар­ка Вов­чка — пер­ша в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі со­ці­аль­но­­ре­а­ліс­ тич­на по­вість: у ній роз­кри­то вза­є­мо­дію пер­со­на­жів із по­бу­то­ви­ми й сус­піль­ни­ми обс­та­ви­на­ми, ре­а­ліс­тич­но, тоб­то прав­ди­во, від­тво­рено сві­тог­ляд лю­ди­ни, її ін­те­ре­ си та праг­нен­ня.  — лі­те­ра­тур­ний нап­рям, який ха­рак­те­ри­зу­єть­ся прав­ди­вим і все­біч­ним Ре­а­лізм ві­доб­ра­жен­ням дій­снос­ті на ос­но­ві ти­пі­за­ції жит­тє­вих явищ. Як­що ро­ман­ти­ки іде­а­ лі­зу­ють ге­роя / героїню, то ре­а­ліс­ти зоб­ра­жа­ють їх такими, якими вони є нас­прав­ді.  ний ха­рак­ Лі­те­ра­тур­  тер — це об­раз лю­ди­ни, від­тво­ре­ний у ху­дож­ній фор­мі. Лі­те­ ра­тур­но­му ха­рак­те­ро­ві влас­ти­ві за­галь­ні ри­си, які об’єд­ну­ють йо­го з ін­ши­ми пер­со­на­ жа­ми, та ін­ди­ві­ду­аль­ні особ­ли­вос­ті по­ве­дін­ки, кот­рі роб­лять йо­го са­мо­бут­нім, не­по­діб­ним до ін­ших. Та­кі за­галь­ні ри­си лі­те­ра­тур­но­го ха­рак­те­ру на­зи­ва­ють ти­по­ ви­ми. У ху­дож­ньо­му тво­рі ха­рак­те­ри ді­ють у пев­них обс­та­ви­нах, які час­то є ти­по­ви­ми. «Інс­ти­тут­ка» за жан­ром — со­ці­аль­но­­побутова по­в ість, у якій зоб­р а­ж е­но не­­ ­п­ри­ми­рен­ність крі­па­ків і крі­пос­ни­ків, за­суд­жено крі­пос­ниць­кий лад як ве­ли­ке со­ці­аль­не зло. Со­ці­аль­ний кон­флікт по­ка­за­но на тлі жит­тя та по­бу­ту крі­па­ків і по­мі­ щи­ків. Пись­мен­ни­ця роз­ви­ну­ла свій улюб­ле­ний ху­дож­ній при­йом зоб­ра­жен­ня — роз­по­відь від пер­шої осо­би, що робить тіснішим зв’язок між тво­ром і чи­та­чами та читачками. Мар­ко Вов­чок по­си­лює пси­хо­ло­гізм зоб­ра­жен­ня пер­со­на­жів, ад­же роз­ по­відь від іме­ні ге­ро­ї­ні да­ла мож­ли­вість роз­кри­ти зсе­ре­ди­ни внут­ріш­ній світ прос­тої лю­ди­ни. І. Фран­ко пи­сав, що «дій­сної ва­го­мос­ті опо­ві­дан­ням Мар­ка Вов­чка на­да­ ють май­стер­н і опи­с и ду­шев­них і по­е­тич­них ста­нів лю­д и­ни, особ­л и­в о ж — її гли­ бо­ке про­ник­нен­ня в та­ї­ни жі­но­чої ду­ші». 6.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня. 1. За жан­ром твір Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка» — це А пси­хо­ло­гіч­ний ро­ман Б сен­ти­мен­таль­на по­вість В со­ці­аль­но­­по­бу­то­ва по­вість Г со­ці­аль­но­­по­бу­то­ве опо­ві­дан­ня

265

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 2. По­вість «Інс­ти­тут­ка» Мар­ко Вов­чок прис­вя­ти­ла А Опа­на­со­ві Мар­ко­ви­чу Б Пан­те­лей­мо­но­ві Ку­лі­шу В Та­ра­су Шев­чен­ко­ві Г Іва­но­ві Тур­ге­нє­ву 3. Про­чи­тай­те ури­вок із по­віс­ті «Інс­ти­тут­ка»: «Си­ро­тою зрос­ла... при чу­жи­ні, у лю­дях. Хоч не бу­ло ді­ла важ­ко­го, — за­бу­ва­ли... чи не го­лод­на, чи жи­ва». У ньо­му йдеть­ся про А ба­бу­сю­служ­ни­цю Б Кат­рю В Ус­ти­ну Г інс­ти­тут­ку 4. В урив­ку з по­віс­ті «Сто­ок­ а на­че во­на бу­ла, усе ба­чи­ла, усю­ди, як та ящір­ка, по ху­то­ру зви­ва­лася, і Бог її знає, що в їй та­ке бу­ло: тіль­ки пог­ля­не, то на­че за сер­це те­бе ру­кою зда­вить» на­яв­ні всі наз­ва­ні ху­дож­ні за­со­би, КРІМ А по­рів­нян­ня Б епі­те­та В гі­пер­бо­ли Г але­го­рії 5. Ус­та­но­віть від­по­від­ність. Еле­мент сю­же­ту

1 2 3 4

екс­по­зи­ція зав’яз­ка куль­мі­на­ція розв’яз­ка

По­дія

приїзд панночки з міста знайомство з героями одруження інститутки панночка намагається побити Устину,м за неї заступається Прокіп Д Прокопа віддають у рекрути

А Б В Г

6. Ус­та­но­віть від­по­від­ність. Ге­ро­ї­ня твору

1 пан­ноч­ка 2 Ус­ти­на 3 Кат­ря 4 ста­ра па­ні

266

Репліка

«...Її листи щодня вичитує, і по­поплаче над ними, і по­­­смі­єть­ся». Б «...Се я тіль­ки вам приз­на­лася, що не знаю, а чу­жі зро­ду то­г о й не до­ш им­р а­ю ть­ся… Я зо всьо­г о ви­­­к­ру­чусь». В «...Прий­ду, бу­ло, її вби­ра­ти, то вже якої на­ру­ги від неї я не на­тер­п­лю­ся». Г «...Хоч і го­во­рить, і жар­тує, а зда­єть­ся, усе чо­гось сум­на й нес­по­кій­на». Д «А що, пта­шеч­ко, при мо­ло­дій па­нії дав­нень­ко слу­ жиш?» А

Марко Вовчок 7. Перекажіть найцікавіші епізоди з життя Марка Вовчка. 8. Чому, на вашу думку, Т. Шевченко назвав Марка Вовчка «крот­ким пророком»? 9. Розтлумачте жанрові визначення «Інститутки» — соціальнореалістична, соціальнопобутова повість. 10. Назвіть ознаки реалізму як літературного напряму. 11. Роз­ка­жіть іс­то­рію на­пи­сан­ня та ви­дан­ня по­віс­ті Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка». 12. Роз­крий­те те­му та жит­тє­ву ос­но­ву зміс­ту тво­ру. 13. Виз­нач­те основ­ну дум­ку по­віс­ті «Інс­ти­тут­ка». 14. У чо­му по­ля­га­ють особ­ли­вос­ті ком­по­зи­ції по­віс­ті? 15. Оха­рак­те­ри­зуй­те по­за­сю­жет­ні еле­мен­ти тво­ру. 16. Роз­ка­жіть, як гру­пу­ють­ся пер­со­на­жі в по­віс­ті. 17. Оха­рак­те­ри­зуй­те ста­ру па­ні та чо­ло­ві­ка інс­ти­тут­ки. 18. Яки­ми пос­та­ють у по­віс­ті крі­па­ки — Про­кіп, ба­бу­ся­служ­ни­ця, На­зар, Кат­ря? 19. Чо­му, на ва­шу дум­ку, твір діс­тав наз­ву не «Ус­ти­на», не «Пан­ноч­ка», а са­ме «Інс­ти­ту­тка»? 20. Охарактеризуйте мову персонажів як засіб характеротворення. 21. Хто оповідач у повісті? Поміркуйте, як змінилося б сприйняття твору, якби оповідачем була інститутка. 22. Проведіть дослідження тексту повісті «Інститутка» на тему «Роль порівнянь у художній майстерності письменниці». 23. Про­чи­тай­те за ро­ля­ми кіль­ка глав по­віс­ті Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка». 24. Візь­міть участь у дис­ку­сії на те­му «Внут­ріш­ній арис­ток­ра­тизм ду­ху крі­пач­ ки пе­ре­ва­жив арис­ток­ра­тизм крі­пос­ни­ка за по­ход­жен­ням». 7.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Доберіть заголовок до кожної глави повісті й запишіть у зошит.

267

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

українська поезія другої половини ХІХ ст. 1.

Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин і дай­те від­по­ві­ді на за­пи­тан­ня.

Г. Не­ми­ров­ський. Яс­ний день

В. ВанГог. Зо­ря­на ніч

К. Тру­тов­ський. Сце­на бі­ля кри­ни­ці

А Які мо­ти­ви до­мі­ну­ють на репродукціях цих кар­ти­н? Б. Чо­му в роз­ді­лі про по­ез ­ ію як ілюс­тра­ції ви­ко­рис­та­но репродукції кар­ти­н са­ме з та­ки­ми мо­ти­ва­ми? В. Який із ра­ні­ше вив­че­них вір­шів вам пер­шим спав на дум­ку, ко­ли ви роз­гля­ да­ли ці ро­бо­ти? 2.

Прочитайте короткий аналіз поетичних творів другої половини ХІХ ст. і ви­­пишіть у зошит мотиви лірики, що домінують у художній літературі цього періоду.

Сте­пан Ру­дан­ський (1834–1873) — «обік Шев­чен­ка най­виз­нач­ні­ший в ук­ра­їн­ськім пись­менс­тві ХІХ ст.» (І. Фран­ко). Нез­ва­жа­ю­чи на нес­при­ят­ли­ ві умо­ви роз­вит­ку ук­ра­їн­ської куль­ту­ри (Ва­лу­єв­ський цир­ку­ляр 1863 р.), він за­ли­шив ба­га­ту й різ­но­ма­ніт­ну спад­щи­ну: лі­рич­ні тво­ри, ба­ла­ди, бай­ки та ін. Мо­тив вір­ша «По­вій, віт­ре, на Вкра­ї­ну...» на­ві­я­ний на­род­ни­ми піс­ня­ ми. З да­ле­ко­го Пе­тер­бур­га дум­ки ав­то­ра (лі­рич­но­го ге­роя) ли­нуть в Ук­ра­ї­ну, до ко­ха­ної дів­чи­ни, яка обі­ця­ла бу­ти вір­ною: По­вій, віт­ре, на Вкра­їн ­ у, Де по­ки­нув я дів­чи­ну, Де по­ки­нув чор­ні очі... По­вій, віт­ре, з по­лу­но­чі!..

Вірш напов­не­ний хви­лю­ван­ням, теп­лом, прой­ня­тий щи­рим по­чут­тям юна­ ка: «...сер­це ту­жить, сер­це мліє». Але най­біль­ше виз­нан­ня С. Ру­дан­сько­му при­­нес­ли йо­го вір­шо­ва­ні гу­мо­ рес­ки­спі­во­мов­ки, з яки­ми ви оз­на­йо­ми­ли­ся в 6 кла­сі («Доб­ре тор­гу­ва­лось», «Гу­мен­ний», «За­по­рож­ці в ко­ро­ля» та ін.). 268

Ле­он ­ і­да Глі­бо­ва (1827–1893) ви зна­є­те пе­ре­ду­сім як бай­ка­ря, ад­же в 6 кла­­сі чи­та­ли йо­го бай­ки «Му­ха і Бджо­ла», «Жа­ба і Віл», «Щу­ка». Але Л. Глі­бов ще й тон­кий лі­рик: йо­го еле­гія «Жур­ба» уже за жит­тя письменника ста­ла улюб­ле­ ною піс­нею ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду. Лі­рич­ний ге­рой вір­ша, спог­ля­да­ю­чи при­ро­ду, про­во­дить па­ра­лель змі­ни пір ро­ку з люд­ським щас­тям і до­хо­дить нев­тіш­но­го вис­нов­ку: До те­бе, лю­ба рі­чень­ко, Ще вер­неть­ся вес­на; А мо­ло­дість не вер­неть­ся, Не вер­неть­ся во­на.

Хай там як, але лі­рич­ний ге­рой — оп­ти­міст: Як хо­ро­ше, як ве­се­ло На бі­лім сві­ті жить!..

По­е­зія «Жур­ба» — це ме­ди­та­ція про ми­ну­щість лю­ди­ни й віч­не онов­лен­ня при­ро­ди. Цей твір пок­ла­де­но на му­зи­ку ук­ра­їн­ським ком­по­зи­то­ром М. Ли­­ сен­ком. Яків Що­го­лів (1824–1898) — пред­став­ник ук­ра­їн­сько­го ро­ман­тиз­му. У йо­го по­е­зі­ях пос­та­ють дав­ні пе­ре­мо­ги ко­за­ків, ге­ро­їч­не ми­ну­ле Запорозької Сі­чі («Січ», «За­по­розь­кий марш», «Орел»). Ко­заць­ка ро­ман­ти­ка пе­рей­ня­та ту­гою за слав­ним ми­ну­лим, за зник­лою Січ­чю. Але є в до­роб­ку Я. Що­го­ле­ва по­е­зії, при­с­вя­че­ні об­ра­зам ук­ра­їн­ської при­ро­ди («Тра­вень», «Осінь», «Піс­ля бу­рі»). У вір­ші «Тра­вень» лі­рич­ний ге­рой за­хоп­лю­єть­ся змі­на­ми при­ро­ди на­вес­ ні, йо­го вра­жає й по­ле («по ко­лі­на до­сяг­ла тра­ва»), і річ­ка («ллю­чи хви­лі не­ве­ лич­кі, млод­дю ви­г­ля­да»). Вік кли­че із со­бою в «чор­нос­тво­лий ліс», що «ще лис­твою гус­тою не зов­сім за­ріс». Лі­рич­ний ге­рой із ра­діс­тю по­ві­дом­ляє, що «з вес­ною ін­ший світ нас­тав». По­е­зія щи­ра, лег­ка, дзвін­ко­го­ло­са, доб­ре рит­ мі­зо­ва­на. Ок­ре­мі тво­ри Я. Що­го­ле­ва поз­на­че­ні со­ці­аль­ни­ми мо­ти­ва­ми («Стру­ни», «За­ві­рю­ха»). Ба­га­то по­е­зій мит­ця пок­ла­де­но на му­зи­ку. Іван Ман­жу­ра (1851–1893) ві­до­мий не тіль­ки як ук­ра­їн­ський по­ет, а і як фоль­кло­рист, ет­ног­раф, жур­на­ліст, мо­воз­на­вець і пе­ре­кл ­ а­дач із ро­сій­ської та ні­мець­кої. За сві­тос­прий­нят­тям — близь­кий до Г. Ско­во­ро­ди. У лі­те­ра­ту­рі ві­до­мий як ав­тор лі­рич­них тво­рів, гу­мо­ре­сок і до­теп­них вір­шо­ваних опо­ві­ дань каз­ко­во­го ти­пу. У вір­ші «Вес­нян­ка» зву­чить сум­ний мо­тив: ко­лиш­ній ко­зак уже ко­ня не сід­лає, а «за­мість спи­са — бе­ре ко­су», бо те­пер він — бур­ла­ка. Вірш має наз­ву «Вес­ня­н­ка», але пей­заж­ним за­ма­льов­кам тут міс­ця об­маль, про­від­ний мо­тив — со­ці­аль­ний: на вес­ні по­чи­на­єть­ся ро­бо­та на зем­лі, тож ко­лиш­ній ко­зак не питає в дівчини дорогу до Криму чи до порогів, а му­сить іти в най­ми, щоб про­го­ду­ва­ти се­бе й за­ро­би­ти «хоч на ла­ти»: А пи­тає в мо­ло­дої Ні­мець­кої ха­ти,

269

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Щоб­­то ста­ти за­ро­би­ти Со­бі хоч на ла­ти.

Бо­рис Грін­чен­ко (1863–1910) — ві­до­мий лек­си­ког­раф і пись­мен­ник. Йо­го лі­те­ра­тур­ний до­ро­бок ста­нов­лять 5 по­віс­тей («Се­ред тем­ної но­чі», «Під ти­хи­ми вер­ба­ми» та ін.), кіль­ка дра­ма­тич­них тво­рів («Се­ред бу­рі» та ін.), близь­ко 50 опо­ві­дань, том по­е­зій і ба­га­то лі­те­ра­ту­роз­нав­чих праць. По­е­тич­ні по­шу­ки Б. Грін­чен­ка яск­ра­во відо­бра­жено в збір­ках «Піс­ні Ва­си­ля Чай­чен­ ка», «Під сіль­ською стрі­хою», «Но­ві піс­ні і ду­ми Ва­си­ля Чай­чен­ка», «Під хмар­ним не­бом» та ін. У біль­шос­ті цих кни­жок до­мі­ну­ють мо­ти­ви на­род­них страж­дань і бо­роть­би за во­лю. Але є в по­е­тич­ній спад­щи­ні мит­ця і фі­ло­соф­ська лі­ри­ка на те­му ми­ну­щос­ ті сві­ту й лю­ди­ни («Дуб», «Тіль­ки од­на не пи­ша­лась»), ре­мі­ніс­цен­ції зі схід­них і біб­лей­­ських дже­рел («Го­ре вам!», «Ка­ра», «Ве­ли­ка ве­че­ря»), мо­ти­ви гор­дої са­мот­нос­ті («Не знаю», «Із­нов», «Ду­ша го­рить») та ін. Фі­ло­соф­ський мо­тив ми­ну­щос­ті сві­ту й лю­ди­ни ці­ка­во зву­чить у по­е­зії «Дуб». Об­раз міц­но­го де­ре­ва — але­го­рич­ний. Здо­ро­вий і кра­си­вий чо­ло­вік із ча­сом мар­ніє й ви­си­хає, бо та­ка люд­ська при­ро­да. Нас­тає час, ко­ли хро­ба­ки по­чи­на­ють роз’їда­ти ко­рінь міц­но­го ду­ба, і вже на­віть невелика бу­ря здат­на об­би­ти по­жов­кле лис­тя: Пиш­не вбран­ня роз­ві­яв ві­тер по сві­ту; зос­та­лись Мер­тві гіл­ки, де не­дав­но ша­ти зе­ле­ні пи­ша­лись... 3.

Прочитайте вірші П. Грабовського, М. Старицького та В. Самійленка й опрацюйте літературно-критичний матеріал до них.

Павло Грабовський (1864–1902) — український поет, лірик, перекладач. Боровся за національну свободу українців. У його творчості поетично відображено мужність героїв. Найсильніше прозвучав гімн борцеві у вірші «Справжні герої». Йому автор протиставляє псевдогероїв. Він вважав, що справжніми героями є сучасники, люди, які са­ мовіддано боролися за майбутнє своєї країни. Вірш «До Н. К. С.» присвячено Надії Сигиді, революціонерці, зустріч з якою під час етапування до Сибіру вплинула на подальшу творчість поета. Михайло Старицький (1840–1904) — поет, драматург, прозаїк, театраль­ ний і культурний діяч. Се­ред тво­рів ін­тим­ної лі­ри­ки митця особ­ли­во яск­ра­вим є лі­рич­ний вірш «Не зах­ва­ти со­лод­ко­го зом­лін­ня…» із цик­лу «Мо­но­ло­ги про ко­хан­ня». Ду­­хов­не на­ча­ло в ко­хан­ні — про­від­ний мо­тив тво­ру. Лі­рич­ний ге­рой ствер­джує: Ко­хан­ня — спів, за­льот ду­ші — не ті­ла, Зо­ря зза хмар, ве­сел­ка до­що­ва, Во­но рос­тить у нас нез­ри­мі кри­ла, Які лю­бов у сер­ця ви­ма­га.

270

Тоб­то не ті­ло, а ду­ша да­рує справ­жні від­чут­тя, не ті­ло, а ду­ша — віч­на. Ав­тор уво­дить об­раз но­чі, який так люб­лять справ­жні ро­ман­ти­ки. Цей об­раз він олюд­нює че­рез ри­то­рич­не звер­тан­ня: «О лю­ба ніч!» Са­ме вно­чі від­чут­ні най­тон­ші віб­ра­ції ду­ші, най­мен­ші її по­ру­хи, бо все при­ниш­кло й ба­лом пра­ вить лю­бов. Об­ра­зи мі­фіч­них ма­вок, ніч­них кві­тів, мі­ся­ця за­ча­ро­ву­ють і п’янять. Ри­то­рич­ні звер­тан­ня («моя кра­со!»), епі­те­ти («со­лод­ке зом­лін­ня», «пе­ку­чая жа­га», «ча­рів­ні бо­лін­ня»), пер­со­ні­фі­ка­ції («ше­по­тять тем­ні гаї») та ін­ші ху­дож­ні за­со­би під­по­ряд­ко­ва­ні ве­ли­кій ме­ті — як­най­ніж­ні­ше й най­ теп­лі­ше пе­ре­да­ти стан за­ко­ха­но­го лі­рич­но­го ге­роя. Володимир Самійленко — яскравий поет-лірик, сатирик, перекладач, драматург. Його лірика захоплює своєю мелодійністю, ясністю та логічною стрункістю думки. Серед віршів особливо вирізняється «Не вмре поезія». У ньому утверджено ідеї безсмертя поезії, незнищенності мистецтва, літера­ тури в житті народу, яка підсилюється потрійною анафорою «Не вмре поезія». Мистецтво має на меті «зрозуміти все небесне і земне», бо «потреба вищого бажання в серці встане / І викличе в душі рої забутих мрій». Поезія розбуджує зачерствілі серця людей, які дбають тільки про їжу. Категоричне твердження про «останню могилу — останнього співця» тільки підкреслює, що такого ні­ коли не станеться. 4.

Ви­ко­най­те завдання. 1.

Ус­та­но­віть від­по­від­ність. Назва твору

1 2 3 4

«Не вмре поезія» «Журба» «Не захвати солодкого зомління...» «Справжні герої»

Автор твору

А Михайло Старицький Б Борис Грінченко В Павло Грабовський Г Володимир Самійленко Д Степан Руданський

2. Ус­та­но­віть від­по­від­ність. Мотив

1 2 3 4

минущість світу й людини сум за рідним краєм і коханою віра в праведність діла незнищенність, невмирущість поезії

Автор твору

А Б В Г Д

«Повій, вітре, на Вкраїну» «Не вмре поезія» «Журба» «Справжні герої» «Надія»

271

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність.­ність. Художній засіб

1 2 3 4

епітет порівняння літота метафора

Приклад

А «З лану битви не тікай». Б «Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину...» В «Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай». Г «Взяли вони в житті шляхи колючі Серед пригод та всякої нужди...» Д «І поки на землі є ще одна сльозинка, Поезія її нащадкам передасть...»

4. Які мо­ти­ви бу­ли про­від­ни­ми в по­ез ­ і­ї дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ ст.? 5. Якими проблемами переймається ліричний герой поезії В. Самійленка «Не вмре поезія»? 6. Що вас особливо вразило у віршах П. Грабовського «До Н. К. С.» і «Справжні герої»? 7. Що об’єднує поезії Л. Глібова «Журба», С. Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну» та М. Старицького «Не зах­ва­ти со­лод­ко­го зом­лін­ня...»? 8. Знайдіть інформацію про жит­тя та твор­чість М. Ста­риць­ко­го. 9. Чи є у вір­ші М. Ста­риць­ко­го «Не зах­ва­ти со­лод­ко­го зом­лін­ня...» на­тяк на не­роз­ді­ле­не ко­хан­ня? Ар­гу­мен­туй­те свою дум­ку. 10. Яку ідею відтворено у вірші В. Самійленка «Не вмре поезія»? 11. Розкрийте роль анафори в ліричному вірші П. Грабовського «До Н. К. С.». 12. Ви­пи­шіть по 2–3 епі­те­ти, пер­со­ні­фі­ка­ції, ін­вер­сії, по­рів­нян­ня, ри­то­рич­ні звер­тан­ня з вив­че­них по­е­зій дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ ст. 5.

Виконайте домашнє завдання. Вив­чіть один з оп­ра­цьо­ва­них вір­шів на­пам’ять.

272

Юрій-Осип Федькович

Юрій-Осип Федькович (1834–1888) 1.

Розгляньте репродукції картин і виконайте завдання.

І. Устиянович. Бойківська пара. 1890-ті роки

Я. Очередько. Дума про Буковину. 1960 р.

М. Яцурак. Олекса Довбуш. 2018 р.

А. Буковина — батьківщина Ю. Федьковича. Чи могла мальовнича природа цього гірського краю вплинути на формування майбутнього письменника? Б. Чим вражають буковинські пейзажі? В. На чому зосереджується увага під час розгляду картини «Бойківська пара» — на молодій парі чи природі? Чому? Г. Що приваблює в портреті героя Буковинського краю? 2.

Прочитайте життєпис Ю. Федьковича та стисло перекажіть його.

Мальовнича Буковина — батьківщина Ю. Федь­ ковича. Юрій Федькович (повне ім’я Осип-Домінік Юрій Гординський де Федькович) народився 8 серпня 1834 р. в с. Сторонці-Путилові на Буковині. Краса Карпатського краю та рідна українська мова з уст матері, щирої, працьовитої русинки, формували майбутнього українського письменника. Освіту здобував у приватного вчителя в с. Киселиці, у німецькій нижчій реальній школі м. Чернівців, яку не закінчив, бо розпочалося повстання 1848 р., очо­ люване Лук’яном Кобилицею. Виїхав у Молдову до брата Івана, потім у Чернівцях працював землеміром, робітником в аптекаря. Тут і почав писати перші вірші, проте німецькою мовою. За наполяганням батька вступив до цісарської1 армії, де прослужив понад 10 років. На Ю. Федьковича як українського письменника неоціненний вплив мав «Кобзар» Т. Шевченка, який став його духовним батьком, літературним учи­ телем, творчість інших письменників наддніпрянської України. 1 Цісар — кесар; імператор в Австро-Угорщині.

273

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Перший вірш українською мо­­ вою «Нічліг» разом із сімома інши­ ми поезіями було надруковано в 1861 р. Цей свіжий, задушевний голос поета змусив підняти голови українців і заявив про появу «соловія Буковини», як пізніше нарекли Ю. Федь­­­ковича. 1862 р. у Львові вийшла друком збірка «Пое­­­­зії Іосифа Федьковича», яка відразу привернула увагу й Музей-садиба Ю. Федьковича. здобула визнання читачів, про що м. Чернівці І. Франко писав: «Його пісні, помі­ щені в цій книжці, розійшлися по всій Галичині, їх співали гімназіальні учні й міщани». Творча спадщина Ю. Федьковича багатогранна й різноманітна: проза, поезія, драматичні твори. Відомо понад 400 творів у поетичному доробку митця найрізноманітніших жанрів: ліричні поезії (думки), пісні (співанки), поеми, балади, ліричні мініатюри, послання, байки, вірші для дітей. У вірші «Нива» в образах-символах ниви, оранки, сіяння, жнив, женців висловлено творче кредо поета — суспільно корисна праця на благо народу. Після закінчення служби Ю. Федькович повернувся в рідне село: захи­ щав простих людей від панського свавілля, був оборонцем під час судових процесів, поширював освіту серед народу. Був інспектором шкіл, виступав за навчання рідною мовою, склав «Буквар для господарських діток на Буковині», працював редактором освітніх видань у Львові. 1876 р. у Києві побачили світ «Повісті Осипа Федьковича», упорядковані М. Драгомановим, які схвально зустріли читачі й прогресивна критика. Ю. Федькович написав понад 60 прозових творів різних жанрів: пові­ стей, оповідань, казок, жартів (придибашок). Про тематичне розмаїття його прози писав М. Драгоманов у передмові й підкреслював, що для неї харак­ терні «та сила пристрасті, яка представлена в повісті “Люба-згуба”, та тепло­ та дружби, яку бачимо в “Три як рідні брати”, те енергійне вимагання правди в життєвих відносинах, яке виявляє Сафат Зінич, те гуманне співчуття до горя, огида до експлуататорів народу...» Проте грубі напади реакційної преси, постійні цькування вельмож підточували здоров’я письменника. 1876 р. він переїхав у Чернівці й на багато років відійшов від громадськокультурного життя. 1885 р. знову повернувся до активної діяльності — став редактором демократичної газети «Буковина». 1886 р. в Чернівцях було від­ значено 25 років його літературної діяльності. Ю. Федькович помер 11 січня 1888 р. в м. Чернівцях. Тут відкрито Чернівецький літературно-меморіальний музей Ю. Федьковича, а в Путилі — музей-садибу письменника. Ім’я митця присвоєно національному Черні­вець­ кому університету. 274

Юрій-Осип Федькович

До речі… Чому Федькович видавав усі твори з іменем Осип, а ми вивчаємо творчість Юрія Федьковича? У зрілому віці, після завершення служби в армії, письменник прийняв православ’я та православне ім’я Юрій. 3.

Прочитайте поезії «Сокільська княгиня», «Стрілець», баладу «Довбуш».

Сокільська княгиня Не знаю, о браття, чом нині Такий обгортає мя сум... А то та Сокільська княгиня В одно се не сходить ми з дум.

А долом хороший керманич Кидровов дарабов летить... О, вже ж бо пора му наніч, О, вже ж бо пора му прибить.

І сонце за Діл вже сідає, І мракнуть всі гори вже сном, Лиш той ще Сокільський синіє, Як з золота кутий шелом.

А тая ж княгиня там ’д горі Почала косу чесать, А чешучи косу, як море, Чудесних пісень співать.

А долом жасний та глибокий Той Черемош дикий гутить, Як сокіл, як той бистроокий, Що совма на лови летить.

А той там керманич в долині Забув за дарабу й за світ; В одно ся лиш дивить 'д княгині, Що там на Сокільськім стоїть.

А’д горі княгиня прекрасна Як з мармуру кута стоїть, Коси, як золото ясні, Пустила вітрам на розпліт.

А Черемош, браття, глибокий, А Черемош дикий як біс!... А Черемош, браття, по скоках1 Розбиту дарабу поніс. СТРІЛЕЦЬ

— Не волів би-сь, милий синку, Йти з ягнятком на толоку? Вно пасеться Божу днинку Берегами при потоку. — Ні, пусти мня, моя мати, В сині гори полювати!

— Не волів би-сь ти звоздики Поливати у городі? Гори темні, гори дикі, Нич у скалах ся не родить! — Дай’ми спокій, не бороню! Мати, мати, — в горло гоню!..

— Не волів би-сь, мій соколе, Пасти стадо до трембіти? Лісом піють колоколи, Пташка буде з ними піти. — Гей, пусти мня, моя мати, В чорні гори погуляти!

Та й полетів син на лови, Далі, далі, все лиш далі, Від діброви до діброви, – Аж залетів в темні скали. Перед ним, як дика птиця, – Перепруджена кізлиця.

1 Скоки — водоспад.

275

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Де скалище, де урови – Легким скоком ними точить; Де заломи, де засови – Ніби вітер, перескочить. Але хоть най як втікає – Він їй з луком настигає.

Вна до него очі зносить, Чей житє їй подарує; Вже надармо, най не просить, – Вже-бо з лука в ню простує. Аж — скала ся розмикає, Дух Господній виступає.

На найвищій стромовині, На найвищім стала розі, Де земля вже в пропасть гине, Де ні звір пройти не може. Перед нев — безодні, скали, Ззаду — ворог подуфалий.

І здоймає світлі руки, Обгортає сиротяти. — Хто ти каже смерть і муки Аж у мої гори слати? Світ великий — все’му радо; Чи ти гониш моє стадо?

До речі… Олекса Довбуш (Добуш) — керівник руху карпатських опришків у 1730–1740 рр. Опришки — учасники національно-визвольної боротьби в Галичині, на Буковині, Закарпатті проти польських, угорських та австрійських поневолювачів у ХVІ — на початку ХХ ст. Покривджені селяни та бідні міщани тікали в Карпатські гори, формували невеликі загони, які нападали на панські маєтки, замки, майно роздавали сільській бідноті. Найвищого піднесення рух опришків досяг на чолі з Олексою Довбушем (1700–1745). Опорним пунктом була Чорногора. Він загинув від руки зрадника Стефана Дзвінчука. О. Довбуш став героєм народних пісень, легенд, переказів, оповідань і творів українських письменників і письменниць.

ДОБУШ (Уривок) Гей, ци чули, люде добрі, перед ким то ляхи стинуть, А за ким то молодиці, а за ким дівчата гинуть? — То наш Добуш, наша слава, то капітан на Підгір'ї — Красний-красний, як царевич; двадцять років і чотири.

Ясна нічка в Чорногорі, місяць світить, місяць мріє, А капітан ходить сумно, чось’му серце в грудях мліє; Ні топірчик вже не пестить, ні кресак не обзирає, — Ходить, ходить по долині, клонить голов та й думає.

Хлопців тисяч єму служить, — поклонися, лядський крале! На той топір єго ясний клали німці много сталі, А на тії порошниці били угри злота много, А той ремінь більше вартий, як удвоє царства твого.

Гей, капітан, ти наш пане, не яло ти сумувати! Я співак є на Підгір'ю — не розкажеш заспівати? Я умію пісней много, а й потрафлю затужити; Капітане, ци не кажеш?.. Може, хлопців побудити?

276

Юрій-Осип Федькович

Онде хлопців тисяч двісті полягали по убочі. Гей, які ж то буйні, жваві, а які в них бистрі очі! Бо води ще вни не пили, хіба кров та буйні вина; Хліб їх білий не годує, лиш жуброва солонина. А капітан став над ними, рве пістоля, зводить скали; Грим! — а збуїв тисяч двісті на ногах вже поставали: — Що розкажеш, пан капітан? — Ци палити, ци рубати, Ци якому королеві кажеш голов з в’язів зняти? – Вража голов не пропаде, заки руська не застила; Але красна, красна Дзвінка на вечірки запросила. Ви підете враз зо мною. — Як розкажеш — і до грані! Ти — капітан в Чорногорі, а ми твої, капітане... Ясна нічка в Чорногорі, світить місяць з звіздочками. З легінями тисяч двісті квапить Добуш облазами, А сова десь затужила, що аж серце в грудях мліє; В Чорногорі нічка ясна, місяць світить, місяць мріє. — Капітане, завернися! — Птаха нужду нам ворожить. — Хто то каже? — крикнув Добуш. Головою най наложить! — 4.

Та й ухопив за пістоля. — Осьде стою, пане-брате, Ще раз кажу: завернися! Осьде груди — мож стріляти. Так казав Іванчик-любчик. Ви не чули о Івані? — Ей, легінь то був хороший, перший він по капітані. А капітан єго любить ліпше, май, ніж топір з сталі. Як поглянув на Івана – аж’му руки білі вв'яли. — Тобі сором, славний Добуш? — Маєш в землю що дивити: Задля Дзвінки-хабалиці свого брата хочеш вбити?.. Як ти думаш, добра душе, що така тебе полюбить? — Базаринки твої любить! Завернися, бо тя згубить. — Аби-сь дав ми тілько злота, що наповню сю долину, Аби-сь дав ми вдвоє більше, то я Дзвінку не покину. А не хочеш ти зо мною йти до Дзвінки, — в твоїй волі; Завернися з легінями, але Добуш — ні, ніколи! — Я тебе бих мав лишити?.. Я, твій брат, — тебе самого? Того люде не діждали, та й не діждуть люде того. Гей, наперед, гайдамаки! Де капітан — там і люде. Дай’ми руку, пане-брате, чей, гніву вже в нас не буде... (...)

Опрацюйте літературно-критичний матеріал про поезії та баладу Ю. Федьковича. Виконайте завдання.

277

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Вірш «Сокільська княгиня» належить до збірки «Дикі думи», укладеної поетом 1876 р. Він не зміг оминути культивованого в європейській поезії мотиву зачарованості вродою. Бездоганно володіючи німецькою мовою, поет почав писати по-німецьки, потім часто вдавався до перекладів, переспівів віршів німецьких класиків. Сюжет балади «Сокільська княгиня» він запози­ чив із знаменитої «Лореляй» Г. Гейне. Молодий керманич, пливучи швидким Черемошем, задивився на Сокільську книгиню-красуню, яка, «Як з мармуру кута стоїть, / Коси, як золото ясні, / Пустила вітрам на розпліт». Чешучи коси, вона почала співати «чудесних пісень». Юнак «Забув за дарабу й за світ», за небезпеку, яка його чатувала на швидкій гірській річці, а дивився на княгиню. Письменник про­ демонстрував майстерність непрямого зображення: загибелі героя не показа­ но, але остання строфа це засвідчує: «А Черемош, браття, по скоках / Розбиту дарабу поніс». Виразно відтворено пейзажний малюнок, характерний для романтичного зображення, використано яскраві тропи: персоніфікацію, епітети, порівняння («І сонце за Діл вже сідає»; «...жасний та глибокий / Той Черемош дикий гутить, / Як сокіл, як той бистроокий). Назва річки Черемош, нечисленні діа­ лектизмами («мя, му, кидровов дарабов, ’д горі, ся лиш дивить») вказують, що події відбуваються в українських Карпатах. За мотивами балади Ф. Шиллера Ю. Федькович написав поезію «Стрілець». Початок вірша — діалог матері й сина, який тричі відмовляється виконати мамине прохання («Йти з ягнятком на толоку»; «Пасти стадо до трембіти»; «... звоздики / Поливати у городі»). У нього одне на думці — піти «В сині гори полювати!». У поезії чітко простежується символіка «долу» і «гір», в обра­ зах яких виражено протиставлення природи та цивілізації, вільного життя і буденної корисливості. Вражає несподіваний фантастичний образ гірської цариці: «Аж — скала ся розмикає, / Дух Господній виступає», яка оберігає свої володіння». Баладу «Добуш» (поет подає фонетичний варіант прізвища Довбуш) уперше було надруковано в збірці «Поезії» (1862). Для сюжету Ю. Федькович узяв вирішальний момент долі Олекси Довбуша — смерть від зрадливої руки чоловіка коханки. На початку балади Добуш постає як казковий герой із неймовірними можливостями, запозичений із фольклору. Ось його гіперболізований порт­ рет («На той топір єго ясний / клали німці много сталі, / А на тії порошниці / били угри злота много, / А той ремінь більше вартий, / як удвоє царства твого»). Через контраст картини природи й смутку персонажа, через парале­ лізм («Ясна нічка в Чорногорі, / місяць світить, місяць мріє, / А капітан ходить сумно, / ось му серце в грудях мліє») автор розкриває причину смутку — його «красна Дзвінка / на вечірки запросила». Хлопці-побратими запропону­ вали розважити ватажка: співак із Підгір’я може звеселити піснею, вояки 278

Юрій-Осип Федькович

прагнуть піти у бій, але Добуш непохитний — захотів відвідати коханку. Тут усі почули застережливий крик сови, що віщував небезпеку, проте ватажок навіть схопився за пістоль, коли друзі відраджували його від нерозважли­ вого вчинку. Але «де капітан — там і люди»: загін вирушив у похід. У роз­ мові з Дзвінкою Добуш дізнався, що вона не хоче його пускати, бо «Стефана ся от надію — / к узнав би, міг би бити». Коли ватажок вибив «двері тисовії», гримнув вибух — і «З капітана кров ся ліє, / впав капітан молоденький». Закінчується балада передсмертним монологом Добуша, зверненим до побратимів занести його «в сині гори, / Там, де люде не заходя, / там, де пташки не співають; / Там мене ви поховайте, / най ляхи мій гріб не знають», і засте­ реженням не вірити зрадливим жінкам». У фінальному акорді стверджуєть­ ся: хоч Довбуш і мертвий, але життя триває («В Чорногорі сонце сходить»), і героя прославляють у піснях і легендах. 5.

Виконайте завдання. 1. Батьківщиною Ю. Федьковича є А Б В Г

Прикарпаття Закарпаття Буковина Західне Поділля

2. Правильні відповіді в усіх рядках, ОКРІМ А Ю. Федькович перші вірші почав писати німецькою мовою. Б Чарівна карпатська природа та рідна материна мова — джерела творчості Ю. Федьковича. В «Повісті Осипа Федьковича» упорядкував у Києві П. Куліш. Г Перший вірш Ю. Федьковича українською мовою — «Нічліг». 3. Установіть відповідність («Сокільська княгиня»). Послідовність

1 2 3 4

Уривок

«А ’д горі княгиня прекрасна / Як з мармуру кута стоїть...» Б «А долом хороший керманич / Кидровов дарабов летить...» В «А Черемош, браття, по скоках / Розбиту дарабу поніс». Г «...сонце за Діл вже сідає, І мракнуть всі гори вже сном...» Д «Не знаю, о браття, чом нині / Такий обгортає мя сум...» А

279

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Установіть відповідність.

4.

Художній засіб

Уривок

1 епітет, порівняння 2 анафора, риторичне звертання 3 анафора, персоніфікація 4 риторичне питання 5 персоніфікація, образ-символ

А «І сонце за Діл вже сідає, / І мракнуть всі гори вже сном...» Б «А Черемош, браття, глибокий, / А Черемош дикий як біс!...» В «— Я тебе бих мав лишити?.. / Я, твій брат, — тебе самого?» Г «А сова десь затужила, що аж серце в грудях мліє». Д «А чешучи косу, як море, / Чудесних пісень співать».

5. Дайте загальну характеристику творчості Ю.Федьковича. 6. Чому Ю. Федькович перші твори почав писати німецькою мовою? Пе­­ респівами творів яких німецьких поетів є «Сокільська княгиня» і «Стрілець»? 7. Перекажіть сюжет балади «Добуш». 8. Яким постає Добуш із твору? Охарактеризуйте його, використовуючи цитати. 9. Прочитайте початок-епілог балади Г. Гейне «Лореляй» («Щось діється дивне зі мною, — / Із серця не йде біль страшний, / Як тільки згадаю з журбою / Казковий сюжет давнини») та Ю. Федьковича «Сокільська княгиня». Зіставте їх і зробіть висновки про строфіку, особливості мови. 10. Охарактеризуйте внесок письменника в українську літературу та розвиток української мови на Буковині, пояснивши, чому його називають «соловієм» свого краю. 11. Що вражає вас у поезіях Ю. Федьковича? 12. Пригадайте, які основні жанрові ознаки балади. Чи наявні вони у творах «Сокільська княгиня», «Стрілець», «Добуш»? Назвіть їх. 6.

Виконайте домашнє завдання. Випишіть діалектні слова, з’ясуйте їхні значення. Поясніть роль діалектизмів у творах Ю. Федьковича.

280

Українська проза другої половини ХІХ ст.

Українська проза другої половини ХІХ ст. 1.

Розгляньте карту українських земель другої половини ХІХ ст. й виконайте завдання.

Карта українських земель другої половини ХІХ ст. А. Визначте українські землі, що входили до складу різних імперій. Назвіть ці імперії. Б. Назвіть найбільші тогочасні українські міста. 2.

Прочитайте матеріал і розкажіть, які чинники впливали на формування української літератури другої половини ХІХ ст.

Історичні обставини. На літературу значною мірою впливають історич­ ні обставини. Наше красне письменство другої половини ХІХ ст. поставало в умовах колоніального поневолення українських земель, які захопили Ро­ сійська й Австро-Угорська імперії. Переслідування національних тенденцій зумовило специфіку української літератури. Найважливішою своєю метою письменники вважали пробудження й збе­ реження в душах земляків національної свідомості, людяності, співчуття до знедолених, прагнення будувати вільне й справедливе суспільство. Найкращі культурні верстви в Україні загарбники або знищу­вали, або де­ націоналізовували (зросійщували, ополячували, онімечували). Україн­ським за духом залишалося насамперед багатомільйонне селянство. Воно дотриму­ валося прадідівських звичаїв, традицій, а найголовніше — зберігало рідну мову. 281

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Отож основним об’єктом зображення й адресатом у літературі стає саме се­ лянство. Таке письменство назвали народницьким, або просвітянським. До найяскравіших представників цієї течії належать І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Б. Грінченко, М. Старицький, І. Карпенко-Карий. Однак не тільки політична ситуація мала вплив на розвиток мистецтва слова. У середині ХІХ ст. відбулися якісні зміни насамперед у раціональній сфері людської свідомості. Саме тоді почала втрачати свої позиції механіка, наставав час електричної енергії. Науковці відкрили суттєві закони в галузі хімії й біоло­гії, а технічна думка збагатилася численними інженерними вина­ ходами. Усі ці відкриття сприяли науково-технічній революції. Вона, без сум­ ніву, не давала людині спокою, інтенсивно будила уяву та фантазію у творчих особистостей. На хвилі цих вражень у 1857 р. з’явився запис у щоденнику Т. Шевченка, сповнений захоп­лення від винаходу Фультоном і Ваттом паро­ вого двигуна: «Ваше… дитя в скорім часі пожере батоги, престоли й корони, а дипломатами й поміщиками тільки закусить… Те, що розпочали у Франції енциклопедисти, те довершить на нашій планеті ваше колосальне геніальне дитя» (з рос.). Уже через два десятиліття після того винахідник із Чернігівщини Микола Кибальчич мудруватиме над кресленням апарата для польотів у космос, а Ма­ рія Склодовська-Кюрі відкриє один із радіоактивних елементів — полоній. Усе це змінювало картину світу, спонукало дошукуватися першопричин буття. Ці нові віяння приваблювали й літературу. Адже вона — одна з найдо­ сконаліших форм пізнання світу. У цей період у красному письменстві утвердився новий напрям — реалізм, а на межі століть заявив про себе ще новіший — модернізм. 3.

Опрацюйте матеріал і виконайте завдання.

Національне та загальнолюдське в літературі. У літературі цього періоду по-особливому постала проблема співвідношення національного й загальнолюдського. У чому її суть? Люди всіх часів і народів мають єдиний спільний надідеал (вершинну цінність життя) — людинолюбство, добротворення, свободу, духовну та фізичну досконалість, красу, справедливість, щастя. Це так звані загально­ людські цінності. Однак кожна нація йде до цього ідеалу власним шляхом, бачить його зі своїх позицій. Отже, загальнолюдське може існувати лише у формі національного. Точно сформулював цю ідею класик польської літера­ тури А. Міцкевич: «Ми переконані, що не можемо інакше служити Європі й людству, як тільки служачи Вітчизні нашій, Польщі; що тільки тією мірою, якою ми будемо корисні польській справі, можуть скористатися нами Євро­ па й людство». Оскільки національне є формою втілення вселюдського, то кожний ви­ сокохудожній твір вирізняється національним колоритом, національним характером автора та його народу. Національний характер виявляється в те­ 282

Українська проза другої половини ХІХ ст.

матиці твору, у відображенні в ньому історичного минулого чи сучасного життя, побуту, звичаїв народу, його мови, особливостей світобачення, своє­ рідності образного мислення тощо. Досить сказати, що в різних народів дуже відмінні системи словесної символіки. Так, доводять народознавці, у російській поезії була б неможливою «Пісня про рушник» А. Малишка, бо в Росії рушник — це всього лише предмет побуту. Назва «Песня о полотенце» здатна викликати хіба що посмішку. В україн­ ського ж народу рушник — це поетичний символ життя в усій його багато­ гранності. З вишиваним рушником пов’язане все життя українця — від ство­ рення родини до смертного часу. Тому у вірші А. Малишка йдеться про те, що на вишиваному рушнику «оживе все знайоме до болю: / І дитинство, й розлука, й твоя материн­ська любов». Або інший приклад: в українському фоль­ клорі й письменстві символом кохання, дівочої краси є калина, у німецькій же культурі ця рослина нейтральна, а символом кохання є бузина, яка в по­ буті українців має відтінок чогось комічного («на городі бузина, а в Києві дядь­ ко»). Сокіл в українській символічній свідомості — гарний молодий козак, а в німецькій — лихий парубок, який спокусив і покинув дівчину. З огляду на все сказане, які ж критерії національної належності письмен­ ника? Щоб відповісти на це запитання, треба пам’ятати, що націю творять два чинники: 1) спільний національний менталітет (тобто національна душа, психоло­ гія), що виростає зі спільної міфології; 2) породжена менталітетом єдина мова. Ці ж два чинники (як причина й наслідок, зміст і форма) визначають належність митця до тієї чи тієї нації. Що­ правда, у протиприродних умовах імперії (коли наднаціональною, найрозви­ нутішою й усіляко заохочуваною стає мова панівної нації, а мови націй поне­ волених зневажають, а то й забороняють) нерідко трапляється інший варіант: митець уже пише чужою мовою, але ще зберігає рідний менталітет. У такому разі визначальним залишається все-таки зміст, а не форма. Символи кохання Україна

Німеччина

А. Які приклади в тексті переконливо доводять, що кожна література на­ ціонально самобутня? Б. Наведіть власні приклади символів, що мають відмінне значення в різних культурах світу.

283

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Іван Нечуй-Левицький (1838–1918) 1.

Розгляньте ілюстрації та виконайте завдання.

А. Базилевич. Ілюстрації до повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» А. Опишіть сцени, зображені на ілюстраціях. Б. Чи можна їх назвати комічними? В. Як ви вважаєте, зображені герої сильні особистості? 2.

Прочитайте матеріал про життєвий та творчий шлях І. Нечуя-Левицького й розкажіть, які факти з його життя вам найбільше запам’яталися.

Іван Левицький народився 25 листопада 1838 р. в м. Стеблеві, (нині Корсунь-Шевченківський район), що на Черкащині, у родині священика. Хлопець зростав серед чарівної природи Над­ росся. Поетичні народні звичаї та обряди, народна пісня — це те середовище, яке посприяло формуван­ ню майбутнього автора «Кайдашевої сім’ї» — одного з найулюбленіших художніх творів українців. Вихованням і навчанням Івана займався батько. Семен Левицький був людиною начитаною, куль­ турною, національно свідомою, пишався знайом­ ством з П. Кулішем, під впливом якого почав збирати фольклорно-етно­ графічні матеріали, долучаючи до цієї роботи і свого сина. Мати Івана мала веселу й щиру вдачу, була говіркою та співучою. Письменник згадує про неї в біографії: «Мати вміла читати церков­нослов’янські книжки, любила читати житія святих і читала їх голосно, а ми малими слухали… Мати вмерла, як мені йшов тринадцятий рік. Вона мала дві пари близнят, котрі й зоста­ лися живі з усіх дітей; це підірвало її міцне здоров’я, вона почала після того слабувати та швидко вмерла». Іван Левицький навчався в Богуславському духовному училищі (1847–1852), у Київській духовній семінарії (1853–1859) і в Київській духовній академії (1861–1865). Про навчання в цих закладах письменник згадує переважно в мінорній тональності: «…то було царство різок і паль… Наука в училищі була суха, мертва й абстрактна…» 284

Іван Нечуй-Левицький

Одна з головних причин такого стану — російський казенний дух, який брутально нав’язувала тогочасна школа. Дітей, яких виховували вдо­ ма в україномовній стихії, навчали грамоти за букварями, написаними церковнослов’янською мовою, а далі предмети треба було опановувати ро­ сійською — чужою й незрозумілою. На все життя залишилося в пам’яті письменника гнітюче враження про стиль запровадження російської мови в Богуславському духовному училищі. За кожне сказане українське слово школяреві на шию одягали дощечку, куди вписували українське слово та його російський відповідник. Учень мав так ходити доти, доки не почує укра­ їнського слова від іншого школяра та не запише його до нотатника, тоді ту дощечку перевішували на шию іншій дитині. Проте в семінарії були й прогресивні викладачі, які давали вихованцям передові знання з філософії, естетики й літератури. Саме від них І. Ле­ вицький збагатився ґрунтовними відомостями про творчість Данте, М. де Сервантеса, В. Скотта, Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Пушкіна. Після закінчення академії І. Левицький не став на батькову стезю — він вибрав шлях учителя російської словесності (української тоді не виклада­ ли): працював у Полтавській духовній семінарії (1865–1866), у гімназіях польських міст Каліша (1866) і Сєдлеця (1867–1873), у Кишинівській гім­ назії (1873–1885). Саме в цей період під ім’ям Нечуй І. Левицький розпо­ чинає літературну діяльність: друкує перші твори у львівському журналі «Правда» («Дві московки», «Рибалка Панас Круть», «Причепа»). Найкра­ щі здобутки письменника написані в 70–80-і роки ХІХ ст.: роман «Хмари», повісті «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки». Працюючи в Кишинівській гімназії викладачем російської, старослов’ян­ ської та латинської мов, І. Левицький бере активну участь у громадській ро­ боті, багато подорожує. У департаменті поліції він мав репутацію «хохлома­ на», діяльність якого «небезпечна для держави». Тому І. Левицький змуше­ ний був рано піти у відставку. У 1885 р. письменник виходить на пенсію й оселяється в Києві. Тут він цілковито присвячує себе літературній діяльності. У 80–90-х роках ХІХ ст. з’являються друком оповідання «Афонський пройдисвіт», казка «Скривджені і нескривджені», повість «Поміж ворогами». На початку ХХ ст. у творчості І. Левицького переважають статті, рецензії й нариси. Упродовж 1899–1914 рр. І. Нечуй-Левицький надрукував восьмитомне видання своїх творів. Він також разом з І. Пулюєм завершив задуманий Т. Шев­ ченком і здійснюваний П. Кулішем перший переклад Святого Письма україн­ ською мовою. Самотній, у голоді та холоді, І. Нечуй-Левицький помер у 1918 р. в м. Києві, на 80-му році життя, у будинку для людей похилого віку. І. Франко назвав авто­ ра «Кайдашевої сім’ї» «колосальним усеобіймаючим оком України». Письмен­ ник похований на Байковому цвинтарі в Києві. 285

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Перегляньте репортаж про І. Нечуя-Левицького й виконайте завдання.

3.

А. Розкрийте історію походження псевдоніма Нечуй. Б. Розкажіть історію з капсулою, яку знайшли у фундаменті зруйнованої церкви. Прочитайте й перекажіть матеріал із теорії літератури.

4.

Теорія літератури СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВА ПОВІСТЬ. РЕАЛІЗМ За жанром «Кайдашева сім’я» — це соціально-побутова сатирично-гумористична повість-хроніка. Побутовим і соціальним є конфлікт, навколо якого вибудовується сюжетна інтрига. Чимало уваги І. Нечуй-Левицький приділяє обставинам життя Кайдашів, зовнішньому світу, зокрема й етнографічним елементам. День за днем і рік за роком у повісті виписані родинні події, вони розгортаються динамічно, послідовно й стрімко, що є ознаками саме повістіхроніки. Повість «Кайдашева сім’я» — яскравий зразок реалістичного твору, адже автор досліджує в ній родинні стосунки, зосереджуючись на морально-етичній проблематиці (побутово-просвітницький реалізм). Письменник створює в повісті переконливі характеристики соціального буття, колоритні соціальні типи, які в той же час є яскравими особистостями (Маруся й Омелько Кайдаші, Мотря та ін.). Однією з найпомітніших ознак реалістичної манери письма є докладне змалювання національного колориту українців — побуту, звичаїв, обрядів, вірувань. У такий спосіб І. Нечуй-Левицький ретельно освоював «непочатий рудник» українського життя, свідомо акцентуючи на його побутовоетнографічних аспектах, а отже, і реалізував проголошені ним же принципи реальності, національності й народності. 5.

Опрацюйте матеріал про повість «Кайдашева сім’я».

Повість «Кайдашева сім’я». Про популярність повісті свідчить велика кількість її перевидань і перекладів іншими мовами. Те, що сталося з родиною Кайдашів, можна назвати моральною катастрофою. Читаючи цю «веселу» по­ вість, хочеться плакати або принаймні жалкувати: адже на наших очах від­ бувається самознищення чогось надзвичайно важливого, що є в людському житті, — домашнього затишку, порозуміння між ближніми, почуття гідності, ладу як основи родини. Гору в Кайдашевій сім’ї бере якась диявольська сила руйнування, котра несподівано озивається в цих нелихих, роботящих людях. Ідейно-тематичний зміст. Тема повісті — змалювання побуту й психоло­ гії українських селян у перші десятиріччя після скасування кріпацтва. У цьому творі художньо відтворено, як каже сам автор, «темні пля­ ми народного життя». Повість вийшла друком майже через два десятиріччя після реформи 1861 р. й висвітлювала злободенні для того часу пробле­ ми: злиденне життя хліборобів, руйнування патріархального устрою села, темноту й неосвіченість селян. Разом із тим І. Нечуй-Левицький порушив одвічні проблеми: 286

Іван Нечуй-Левицький

• добра і зла; • кохання; • сімейних стосунків; • взаємин батьків і дітей; • людської гідності та свободи; • віри в Бога й моралі. Духовна роз’єднаність — це те лихо, що отруює кожен день життя і бать­ ків, і їхніх синів, і невісток. Реалістичності твору додає те, що окремі персонажі мали прототипів. Наприклад, прототипами Кайдашів була сім’я Мазурів із села Семигори, відома на весь повіт постійними сварками, бійками й колотнечами. Мазури мали й реальних багатих сватів — Довбушів. Образна система твору. І. Нечуй-Левицький розпочинав свої твори з панорамного змалювання місця дії, з докладних описів зовнішності персона­ жів. При цьому він охоче вдавався до контрасту. Ось і «Кайдашеву сім’ю» розпочинає мальовничий панорамний пейзаж гористого Правобережжя. Автор, зокрема, наголошує: «На тих горах скрізь стримлять козацькі могили, куди тільки кинеш оком. Увесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безлічними могилами похована українська воля». Отже, од­ нією з головних причин того, що Україна деградує, «кайдашіє», є колоніальне ярмо, утрата волі, козацького духу. Уже в експозиції проявляється різкий контраст. Карпо і Лаврін — протилежності: один має батьківські карі гострі очі, другий схожий з виду на матір; один — кремезний, другий — тендітний; один — насуп­лений, сердитий, мовчазний, другий — веселий, привітний, ба­ лакучий… Характери персонажів у «Кайдашевій сім’ї», як правило, статич­ ні. Письменник робить акцент на домінантах, виокремлюючи одну-дві риси у вдачах героїв. В Омелька Кайдаша — богобоязливість і чарколюбство, у Кайдашихи — чваньковитість, у Мотрі — сварливість. Чи не найбільших змін зазнає характер Мелашки: у ній — спочатку ліричній, ніжній дівчині — теж поселяється «біс» чвар. Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би ­лунав сміх. Герої «Кайдашевої сім’ї» — дуже серйоз­ ні люди. Їм не до сміху, оскільки всі вони — учасни­ ки великої родинно-побутової війни, якій не видно кінця. І. Франко вважав, що «І. Нечуй-Левицький малює в “Кайдашевій сім’ї” гірку картину розпаду українського патріархалізму під впливом індиві­ дуалістичних змагань кожного її члена». Справді, роль батька в Кайдашів зведено нанівець. Омелько Кайдаш, по суті, ніяк не впливає на перебіг по­ А. Базилевич. Ілюстрація дій у власній хаті. Він пливе за течією, а коли й про­ до повісті І. Нечуябує якось утрутитися в домашні чвари, то зазнає Левицького «Кайдашева поразки. Образ голови родини — трагікомічний: сім’я» 287

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

з од­но­го боку, він богобоязливий, палко ві­ рить у святу Параскеву-П’ятницю, яка ніби рятує від наглої смерті й не дасть потонути у воді, а з іншого — любить «заглядати в чарку», що потім його погубила, до речі, у ту ж таки п’ятницю. Омелько не може зро­ зуміти й цілком природного бажання синів мати свою землю, тобто відчувати себе гос­ подарями. Родинні чвари переходять межу моральності: Карпо навіть піднімає руку на А. Базилевич. Ілюстрація до рідного батька. повісті І. Нечуя-Левицького Формування світогляду Марусі Кайда«Кайдашева сім’я» шихи, як і Омелька, відбувалося в добу крі­ пацтва, вона довго «терлася коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові, повага до панів. Вона любила цілувати їх у руки, кланялася, підсолоджувала свою розмову з ними». І після кріпацтва Кай­ дашиху запрошували куховаркою пани й попи, чим вона дуже пишалася. Так і згадується демонстрація панських манер Кайдашихи перед родиною Довби­ шів під час «розглядин», її приказування «проше вас», з чого сміялося все село (за це Кайдашиха здобула прізвисько «пані економша»). Жорстокість, егоїзм і лицемірство Кайдашихи виявляються саме в стосунках із невістками. Яскравим засобом, що характеризує Марусю, є її мова. Спочатку в її звер­ таннях до Мотрі багато меду: «моє золото», «серце», «дитя моє», а згодом: — Дай сюди мотовило! Це не твоє, а моє. Принеси від свого батька та й мотай на йому, про мене, свої жили, — крикнула Кайдашиха й ухопила рукою мотовило… — Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш! — кричала Кайдашиха й сіпала до себе мотовило… — Це не Мотря, а бендерська чума… — Твої діти такі зміюки, як i ти… Наплодила вовченят, то не пускай до моєї дiжi… Не поступається в лихослів’ї Кайдашисі й «бриклива» Мотря, з її уст лунають репліки на зразок: — Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка! (Про Кайдашиху, зверта­ ючись до дітей. — Авт.). — У мене свекруха — люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа горить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то від її очей молоко кисне. Якщо характери старих Кайдашів статичні, бо сформовані (уже пред­ ставляють ціле покоління українського селянства), то в молодшого по­ коління вони ще формуються. Старший син Карпо в молодому віці — мовчазний та замкнутий, але, одружившись, починає дедалі відвертіше виявляти свій норов: в одній із сварок він називає батька «іродовою душею»; дізнавшись, що мати закрила 288

Іван Нечуй-Левицький

у своєму хліві його коня, хапає її за плечі, притискає з усієї сили до стіни й несамовито кричить: «…їжте мене, або я вас з’їм!» — а потім з дрючком же­ неться за Кайдашихою, доки та не вскочила в ставок. І вже зовсім цинічно звучать його слова: «Не так шкода мені матері, як шкода чобіт!» Тож недар­ ма громада вибрала Карпа десяцьким, знаючи про його жорстокість, адже з нього «буде добрий сіпака1». До пари Карпові Мотря, «бриклива», «з перцем», «робоча та проворна», «куслива, як муха в Спасівку» — словом, його омріяний ще в парубоцькі роки ідеал. Вона теж із часом стає жорстокішою (не без «допомоги» Кайда­ шихи). Коли Карпо погнався за матір’ю через уже згаданого коня, дружина під’юджувала його: «По спині лупи її! Виколи дрючком їй друге око!» Промо­ вистою характеристикою наділяє Мотрю спокійний та ліричний Лаврін, кажучи священикові, що братову жінку треба «посадити в клітку та показувати за гроші, як звірюку на ярмарках». А ось Мелашка з Лавріном — повна протилежність Карпові й Мотрі. Лише вони залишилися, так би мовити, на рівні людяності й закоханості, хоча й навчилися «показувати зуби», коли йшлося про посягання на їхнє добро. Тільки раз автор порівняв Мелашку з вовчицею, коли вона обороняла своїх дітей. Хоча ця характеристика й занижена, проте своєї привабливості Мелашка все ж не втрачає. Зверніть увагу, незважаючи на те, що Кайдашиха точила Мелашку, «як вода камінь», а Мотря «підкопувалася під неї, мов річка під крутий берег», вона все ж не уподібнюється до них, не втрачає людської подоби, а йде на прощу до Києва й залишається там у проскурниці. Мелашка гірко сумує за Лавріном, глибоким ліризмом сповнені її почуття до нього: «Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли відразу так залило мою душу сльозами». Поетично змальовано й Лаврінову зовнішність: «Веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — усе подихало молодою парубочою красою».

А. Базилевич. Ілюстрації до повісті І. НечуяЛевицького «Кайдашева сім’я» 1

Сіпака — прискіпливий, уїдливий начальник.

289

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Дуже своєрідний, але типовий для українського села образ «народного ра­ діо» уводить у сюжет повісті І. Нечуй-Левицький. Мабуть, ви вже здогадали­ ся, це — баба Палажка, яка щороку збирає по селу мирян і водить їх до Києва на прощу, щоправда, не всіх повертає додому, як це сталося з Мелашкою. Вона в «наймодерніший» спосіб лікує від пиятики Омелька Кайдаша: радить Кай­ дашисі втопити в горілці цуценя, три дні квасити в тому зіллі оселедця, а потім напоїти ним… хворого. Автор укладає в уста Кайдашихи емоційно занижену характеристику «народної цілительки» не випадково: «Чорна, як сам чорт, ще перелякає мого чоловіка», — адже Омелько й справді побачив на ній чортячі роги, а чого варте її дивовижне нашіптування над ним: «Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю!» І. Нечуй-Левицький присвятив цим колоритним образам — бабі Па­ лажці та її одвічній суперниці бабі Парасці — окремі оповідання, гуморис­ тичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читачів і читачок про­ читати їх на дозвіллі: «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» і «Не можна бабі Парасці вдержатися на селі». Отже, «Кайдашеву сім’ю» хоч і весело читати, але це сумна повість про долю українського села другої половини ХІХ ст., це гірка правда про згуб­ ність егоїзму й люті, про гірші риси нашого національного характеру, сказана для того, щоб ми, українці, ставали досконалішими, гідними себе. Водночас у цьому творі прочитується й справжній гімн українському світові з його неповторною природою, веселою, життєрадісною, поетичною душею людей, мелодійною, багатющою мовою, неповторною у своїй красі піснею. Мабуть, усі ці риси й зумовили непроминальну популярність повісті. Цікаво, що «Кайдашева сім’я» має дві версії фіналу-розв’язки. За пер­ шою версією — діло з грушею не закінчилося: вона розросталася вшир і вго­ ру, родила дуже рясно, дратуючи й дорослих, і малих Кайдашів. За другою: «Діло з грушею скінчилося несподівано. Груша всохла, і дві сім’ї помирилися. В обох садибах настала мирнота й тиша». Літературознавець С. Єфремов «забракував» обидва варіанти: він уважав, що справа не в груші, а в соціаль­ них причинах, у письменницькому вмінні чи невмінні психологічно обґрун­ товувати ті причини. Засоби комічного. Сміх над сторінками «Кайдашевої сім’ї» — це своєрід­ ний виклик абсурдності тієї домашньої війни, яка, по суті, знищує людину. Змальовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору ситуацій, у яких невідповідність, контраст форми й змісту, дій та обставин просто-та­ ки разючі. Комічні ефекти також забезпечуються в повісті іронією й сарказмом. Часто-густо сповнені іронії репліки Кайдашихи, особливо до невісток: «Лавріне! Підстав своїй жінці під ноги стільчика, бач, не дістане руками й до половини діжі». Їдка іронія звучить буквально в наступній репліці Кайдаши­ хи: «Лавріне! Утри жінці піт з лоба, а то ще в діжу покапає». А далі звертання до сина лунає вже саркастично: «Лавріне, утри лиш носа своїй жінці. Он, бач, дядьки з носа виглядають». Так само сарка­стично звучать Омелькові слова, 290

Іван Нечуй-Левицький

звернені до Кайдашихи, хоча насправді ними він характеризує не свою жін­ ку, а «каторжні» Западинці (пригадайте епізод, у якому віз перевернувся разом із Кайдашихою): «Та тут хоч спідницю скинь та й по яру бігай! Ніхто не побачить, бо щось тут і хат не гурт видно». Рясніють сторінки повісті й зниженою лексикою, особливо в порівняннях: «Кайдашиха стала шута, як безрога корова»; «заквітчалась сіном, як вівця реп’яхами»; «ходить так легенько, наче в ступі горох товче»; «у Химки очі, як у сови, а як ходить, то наче решетом горох точить». Комічного ефекту автор досягає, використовуючи мовну нісенітницю у ворожінні баби Палажки: «Сарандара, марандара, гаспида угас, василиска попер! Амінь біжить, амінь кричить, аміня доганяє!» До яскравих засобів комічного належить і змішування стилів (скажімо, високий епічний стиль у сцені побутової бійки). Порівняйте: «Не чорна хмара із синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом із-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла з хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти». То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила. («Ой Морозе, Морозенку») Зверніть увагу: герої та героїні повісті майже ніколи не сміються, сміють­ ся читачі та читачки, але в тім то й річ, що, коли відзвучить сміх, на дні душі залишається сум. «Сміх зі слізьми» є однією з ознак української літератури — це відзначав і І. Нечуй-Левицький. Печально сміявся й українець М. Гоголь. Про «Кайдашеву сім’ю» можна сказати так само: це повість, у якій крізь сміх пробиваються сльози… 6.

Прочитайте повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

КАЙ­ДА­ШЕ­ВА СІМ’Я (1879) По­вість (Скорочено)

І (...) Од­но­го літ­нь­о­го дня пе­ред па­ли­ко­пою Омель­ко Кай­даш си­дів у по­віт­ці на ос­ло­ні й майс­тру­вав. Ши­ро­кі во­ро­та з хво­рос­ту бу­ли від­чи­не­ні нав­стіж. Гус­та тінь у во­ро­тах по­віт­ки, при яс­но­му сон­ці, зда­ва­лася чор­ ною. Ні­би на­маль­о­ва­ний на чор­но­му по­лі кар­ти­ни, си­дів Кай­даш у бі­лій со­роч­ці з ши­ро­ки­ми ру­ка­ва­ми. Кай­даш стру­гав вісь. Ши­ро­кі ру­ка­ва за­ка­ ча­лися до лік­тів; зпід ру­ка­вів бу­ло вид­но здо­ро­ві за­го­рі­лі жи­ла­ві ру­ки. Ши­ро­ке ли­це бу­ло су­хор­ля­ве й блі­де, на­че ли­це в чен­ця. На су­хо­му ви­со­ 291

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ко­му ло­бі на­бі­га­ли гус­ті дріб­ні змор­ш­ки. Ку­че­ря­ве по­сі­че­не во­лос­ся стир­ ча­ло на го­ло­ві, як пух, і бли­ща­ло си­ви­ною. Ко­ло по­віт­ки на то­ку два Кай­да­ше­ві си­ни, мо­ло­ді па­руб­ки, поп­рав­ля­ли по­ди під стіж­ки: жни­ва кін­ча­лися, і на­чи­на­лася во­зо­ви­ця. Стар­шо­го Кай­да­ ше­во­го си­на зва­ли Кар­пом, мен­шо­го — Лав­рі­ном. Кай­да­ше­ві си­ни бу­ли мо­ло­ ді па­руб­ки, обид­ва ви­со­кі, рів­ні ста­ном, обид­ва дов­го­об­ра­зі й ру­ся­ві, з дов­ги­ ми тон­ки­ми, трош­ки гор­ба­ти­ми но­са­ми, з рум’яни­ми гу­ба­ми. Кар­по був ши­ро­кий в пле­чах, з бать­ків­сь­ки­ми ка­ри­ми гос­т­ри­ми очи­ма, з блі­ду­ва­тим ли­цем. Тон­кі пруж­ки йо­го блі­до­го ли­ця з тон­ки­ми гу­ба­ми ма­ли в со­бі щось не­лас­ка­ве. Гос­трі тем­ні очі бу­ли ні­би сер­ди­ті. Лав­рі­но­ве мо­ло­де дов­гас­те ли­це бу­ло рум’яне. Ве­се­лі си­ні, як не­бо, очі сві­ ти­лися при­віт­но й лас­ка­во. Тон­кі бро­ви, ру­ся­ві дріб­ні ку­че­рі на го­ло­ві, тон­ кий ніс, рум’яні гу­би — усе по­ди­ха­ло мо­ло­дою па­ру­бо­чою кра­сою. Він був схо­жий з ви­ду на ма­тір. Лав­рін про­вор­но со­вав зас­ту­пом по зем­лі. Кар­по лед­ве во­ло­дав рука­ми, мор­щив ло­ба, не­на­че сер­див­ся на сво­го важ­ко­го й ту­по­го засту­па. Ве­се­ло­му, жар­тов­ли­во­му мен­шо­му бра­то­ві хо­ті­лося го­во­ри­ти; стар­ший зне­хо­тя ки­дав йо­му по кіль­ка слів. — Кар­пе! — про­мо­вив Лав­рін, — а ко­го ти бу­деш оце сва­тать? Ад­же ж оце пе­ред Се­ме­ном те­бе бать­ко, ма­буть, оже­нить. — Пос­ва­таю, ко­го тра­пить­ся, — зне­хо­тя обіз­вав­ся Кар­по. — Сва­тай, Кар­пе, Па­лаж­ку. Кра­щої од Па­лаж­ки не­ма на всі Се­ми­го­ри. — То сва­тай, як то­бі тре­ба, — ска­зав Кар­по. — Як­би на ме­не, то я б сва­тав Па­лаж­ку, — ска­зав Лав­рін. — У Па­лаж­ки бро­ви, як шну­роч­ки; мор­г­не, ні­би вог­нем сип­не. Од­на бро­ва вар­та во­ла, дру­ гій бро­ві й ці­ни не­ма. А що вже гар­на! Як на­маль­о­ва­на! — Ко­ли в Па­лаж­ки очі вит­ріш­ку­ва­ті, як у жа­би, стан кри­вий, як у ба­би. — То сва­тай Хів­рю. Хів­ря до­лад­на, як пи­сан­ка. — І вже до­лад­на! Хо­дить так ле­гень­ко, на­че в сту­пі го­рох тов­че, а як го­во­ рить, то но­сом свис­тить. — То сва­тай Вів­дю. Чим же Вів­дя не­гар­на? Го­во­рить то­ні­сінь­ко, мов со­піл­ка грає, а ти­ха, як яг­ни­ця. — Ти­ха, як те­ли­ця. Я люб­лю, щоб дів­чи­на бу­ла тро­хи брик­ли­ва, щоб ма­ла сер­це з пер­цем, — ска­зав Кар­по. — То бе­ри Хим­ку. Ця як брик­не, то й пе­ре­ки­неш­ся, — ска­зав Лав­рін. — Ко­ли в Хим­ки очі, як у со­ви, а сво­їм кир­па­тим но­сом во­на чує, як у не­бі млин­ці пе­чуть. А як хо­дить, то не­на­че ре­ше­том го­рох то­чить, та­кі вик­ру­та­си ви­роб­ляє... Кар­по при­ки­нув та­ке слів­це, що бать­ко пе­рес­тав стру­га­ти й по­чав прис­лу­ ха­тися. Він гля­нув на си­нів че­рез хво­рос­тя­ну сті­ну. Си­ни сто­я­ли без ді­ла й ба­ла­ка­ли, пос­пи­рав­шись на зас­ту­пи. Кай­даш ско­чив з ос­ло­на й ви­біг із стру­ гом у ру­ці з по­віт­ки. Ста­рий Омель­ко був ду­же бо­го­міль­ний, хо­див до цер­к­ви що­не­ді­лі не тіль­ки на служ­бу, а на­віть на ве­чер­ню, го­вів два ра­зи на рік, гор­ нув­ся до ду­хо­ве­н­ства, лю­бив мо­ли­тись і пос­тить; він по­не­діл­ку­вав і пос­тив 292

Іван Нечуй-Левицький

два­над­цять п’ят­ниць на рік, пе­ред де­кот­ри­ми праз­ни­ка­ми. То­го дня при­па­да­ла п’ят­ни­ця пе­ред па­ли­ко­пою, кот­ро­го на­род ду­же по­ва­жає. Кай­даш не їв од са­мо­го ран­ку; він ві­рив, що хто бу­де пос­тить у ту п’ят­ни­цю, той не бу­де у во­ді по­то­па­ти. — А чо­го це ви пос­та­ва­ли та ру­ки поз­гор­та­ли, та ще й вер­зе­те Бог зна що? — за­го­мо­нів Кай­даш до си­нів. — Чи то мож­на в та­ку п’ят­ни­цю пас­ку­дить язи­ки? Ви зна­є­те, що хто сь­о­год­ні спос­тить ці­лий день, той ні­ко­ли не по­то­па­ ти­ме у во­ді й не вмре наг­лою смер­тю. — У Се­ми­го­рах не­ма де й уто­пить­ся, бо в став­ках ста­рій жа­бі по ко­лі­на, — ска­зав Кар­по. — Го­во­ри, дур­ню! Не­ма де вто­пить­ся. Як Бог дасть, то й у ка­лю­жі вто­пиш­ ся, — ска­зав бать­ко. — Хі­ба з кор­ч­ми йду­чи... — сер­ди­то ска­зав Кар­по й тим на­тяк­нув бать­ко­ві, що бать­ко лю­бить час­то хо­дить до кор­ч­ми. — Ти, Кар­пе, ні­ко­ли не вдер­жиш язи­ка! Усе до­пі­ка­єш ме­ні гір­ки­ми сло­ ва­ми... Кай­даш плю­нув і знову пі­шов у по­віт­ку стру­гать вісь. Хлоп­ці тро­хи по­мов­ча­ли, але пе­ре­го­дя знову по­ча­ли ба­ла­ка­ти спер­шу ти­хо, а да­лі все го­лос­ні­ше, а по­тім зов­сім го­лос­но. — Кар­пе! — ти­хо по­чав Лав­рін, ду­же охо­чий до гар­них дів­чат. — Ска­жи­­бо, ко­го ти бу­деш сва­тать? — Ат! Од­че­пись од ме­не, — ти­хо про­мо­вив Кар­по. — Сва­тай Оле­ну Го­лов­ків­ну. Оле­на круг­ла, як ци­буль­ка, пов­но­ви­да, як пов­ ний мі­сяць; у неї що­ки, мов яб­лу­ка, зу­би, як бі­ла рі­па, ко­са, як пра­ник, са­ма дів­ка здо­ро­ва, як тур: як іде, то під нею аж зем­ля сту­го­нить. — Гар­на... мор­дою хоч па­цю­ки бий; са­ма тов­ст­ а, як бод­ня, а шия, хоч обід­дя гни. — Ну, то сва­тай Одар­ку Хо­да­ків­ну: ця то­нень­ка, як оче­ре­ти­на, гнуч­ка ста­ном, як то­по­ля; лич­ко ма­лень­ке й то­нень­ке, мов шов­ко­ва нит­ка; гу­би ма­лень­кі, як ру­тя­ний лист. З ма­лень­ко­го лич­ка хоч во­ди на­пий­ся, а са­ма пиш­на, як у са­ду виш­ня, а ти­ха не­на­че во­да в кри­ни­ці. Ста­рий Кай­даш аж на­бік сплю­нув, а Кар­по про­мо­вив: — Уже й знай­шов кра­су­ню! Та в неї ли­це, як тріс­ка, стан, на­че ко­пи­ст­ ­ка, ру­ки, як ко­чер­ги, са­ма, як дош­ка, а як іде, то аж кіс­тки то­рох­тять. — Але ж ти й ве­ред­ли­вий! То сва­тай Хо­ти­ну Кор­ча­ків­ну, — ска­зав Лаврін і зас­мі­яв­ся. — Чи ти зду­рів? Хо­ти­на як виг­ля­не у вік­но, то на вік­но три дні со­ба­ки бре­ шуть, а на ви­ду в неї не­на­че чорт сім кіп го­ро­ху змо­ло­тив. — Ну, то бе­ри Ган­ну. — Ав­жеж! Оце взяв би той ка­дівб, що буб­ли­ка з’їси, по­ки кру­гом обій­деш, а як іде... Кар­по при­ки­нув та­ке слів­це, що бо­го­моль­ний Кай­даш плю­нув і знову ви­біг з по­віт­ки. Хлоп­ці сто­я­ли один про­ти од­но­го, пос­пи­рав­шись на зас­ту­пи. 293

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Гос­по­ди! Чи у вас Бо­га не­ма в сер­ці, що ви в та­ку свя­ту п’ят­ни­цю пас­ ку­ди­те язи­ки? Чи вам не тре­ба по­ми­рать, чи ви не со­ро­ми­теся свя­то­го со­неч­ка на не­бі? Яко­го це бі­со­во­го бать­ка ви сто­ї­те, згор­нув­ши ру­ки, ді­ла не ро­би­те, та тіль­ки язи­ка­ми чорт зна що вер­зе­те! — крик­нув Кай­даш і по­чав при­сі­ку­ва­тися до си­нів і ма­хать стру­гом пе­ред са­мим Кар­по­вим но­сом. Ста­ рий був нер­в­овий та сер­ди­тий, та ще біль­ше сер­див­ся від то­го, що в йо­го від са­мо­го ран­ку й рі­соч­ки не бу­ло в ро­ті. — Та­ту! — ска­зав гор­до Кар­по. — Ви по­ки­ну­ли майс­тру­вать, а ми вам ні­чо­ го не ка­же­мо. Ста­ро­го не­на­че хто вщип­нув. Він за­го­во­рив дріб­но й сер­ди­то, на­го­во­рив си­нам сім міш­ків гре­ча­ної вов­ни, нев­ва­жа­юч ­ и на свя­ту п’ят­ни­цю, та й пі­шов у по­віт­ку. Си­ни по­ча­ли знову роз­мов­лять. — Ко­ли я бу­ду ви­би­рать со­бі дів­чи­ну, то візь­му гар­ну, як кві­точ­ка, чер­ во­ну, як ка­ли­на в лу­зі, а ти­ху, як ти­хе лі­то, — ска­зав ве­се­лий Лаврін. — Ме­ні аби бу­ла ро­бо­ча, та про­вор­на, та щоб бу­ла тро­хи кус­ли­ва, як му­хи в Спа­сів­ку, — ска­зав Кар­по. — То бе­ри Мот­рю, Дов­би­ше­ву стар­шу доч­ку. Мот­ря й гар­на, і тро­хи брик­ ли­ва, і в неї сер­це з пер­цем, — ска­зав Лав­рін. Лав­рі­но­ві сло­ва за­па­ли Кар­по­ві в ду­шу. Мот­ря не ви­хо­ди­ла в йо­го з дум­ки, не­на­че сто­я­ла тут на то­ку не­да­леч­ко від йо­го, під зе­ле­ною яб­лу­­нею, і ди­ви­лася на йо­го сво­ї­ми тем­ни­ми ма­лень­ки­ми, як те­рен, очи­ма. (...) — Кар­пе! Чо­го це ти вит­рі­щив очі на яб­лу­ню, на­че ко­ро­ва на но­ві во­ро­та? — спи­тав Лав­рін. Кар­по ні­би не чув йо­го слів і все ди­вив­ся су­во­ри­ми очи­ма на зе­ле­не гіл­ля. Хо­тів він прог­нать зпе­ред очей ту мрію, а мрія все сто­ял ­ а й ма­ни­ла йо­го. (…) Сва­тан­ня й од­ру­жен­ня Кар­па — пос­ту­по­ве наз­рі­ван­ня кон­флік­ту між свек­ру­хою й не­віс­ткою Мот­рею — свар­ки між чле­на­ми ро­ди­ни — зна­йо­м­ство Лав­рі­на з Ме­лаш­ кою, од­ру­жен­ня Лав­рі­на — на­рос­тан­ня сі­мей­них кон­флік­тів — Ме­лаш­ка на про­щі в Ки­єв ­ і з ба­бою Па­лаж­кою — по­вер­нен­ня Ме­лаш­ки в Се­ми­го­ри — смерть Омель­ка Кай­да­ша че­рез пи­яц­т­во.

VI­II По­хо­ва­ли си­ни Кай­да­ша з ве­ли­кою чес­тю, про­си­ли свя­ще­ни­ка занес­ти бать­ка в цер­к­ву; як хо­ва­ли, то чи­та­ли Єван­ге­лію тро­хи не ко­ло кож­ної ха­ти; піс­ля по­хо­ро­ну спра­ви­ли ба­га­тий обід. Кай­да­ши­ха роз­да­ла стар­цям щед­ру ми­лос­ти­ню, да­ла свя­ще­ни­ко­ві на со­ро­ко­уст. На чет­вер­тий день піс­ля по­хо­ро­ну Кар­по й Лав­рін по­ча­ли ді­ли­тися бать­ ків­сь­ки­ми спад­ка­ми. — А що, Лав­рі­не, — ска­зав Кар­по, — роз­ді­лим те­пер ґрунт по­по­ло­ви­ні, а то бать­ко від­рі­зав ме­ні го­ро­ду, не­на­че вкрав. — То й роз­ді­ли­мо, — ска­зав Лав­рін. — Чи пі­де­мо у во­лость, чи обій­де­мось і без во­лос­ті? — А на­що нам зда­ла­ся та во­лость! Од­мі­ри­мо по­по­ло­ви­ні го­род і по­по­ло­ви­ ні са­док, та й го­ді, — ска­зав Кар­по. — Хі­ба та­ки са­мі со­бі не да­мо ра­ди? 294

Іван Нечуй-Левицький

— Про ме­не, мі­ряй­мо го­род і са­мі, — ска­зав Лав­рін. Кар­по взяв дов­гу та рів­ну лі­щи­ну й по­чав з Лав­рі­ном мі­ря­ти го­род уздовж і впо­пе­рек. Пе­ре­мі­ряв­ши го­род, во­ни роз­ді­ли­ли йо­го вздовж по­по­ло­ви­ні й по­за­би­ва­ли на ме­жі кіл­ки. — А що, Лав­рі­не, чи бу­де­мо го­ро­ди­ти тин, чи, мо­же, і без ти­ну обій­деть­ся? — ска­зав Кар­по. — А на­ві­що той тин здав­ся? Ад­же ж у нас двір ко­ло ха­ти спіль­ний, хоч на йо­му й сто­їть і твоя, і моя по­віт­ка, і за­го­ро­да, — ска­зав Лав­рін. — Про ме­не, не­хай бу­де так, — ска­зав Кар­по. — Але не знаю, як ще на­ші жін­ки ска­жуть, — ска­зав Лав­рін, про ма­тір вже й не зга­ду­ю­чи. — Хі­ба в ме­не жі­но­чий ро­зум, щоб я жі­нок слу­хав? — ска­зав Кар­по. Тіль­ки що во­ни пе­ре­мі­ря­ли го­род і са­док, з ха­ти ви­біг­ла Мот­ря. Во­на ви­­ й­ш­ла на го­род та оки­ну­ла йо­го оком з гор­ба вниз, а від ни­зу на горб, по­­тім вий­ш­ла на горб і ще раз по­мі­ря­ла ґрунт очи­ма. Лав­рі­но­ва час­т­ка зда­лась їй біль­шою, ма­буть, тим, що в чу­жих ру­ках шма­ток хлі­ба все зда­єть­ся біль­шим. Во­на ски­ну­ла із се­бе по­яс і да­вай мі­ря­ти го­род пер­ше впо­пе­рек: на Лав­рі­но­ вій по­ло­ви­ні вий­ш­ло біль­ше на один по­яс. Пе­ре­мі­ря­ла во­на вдру­ге, — ой ли­шеч­ко! — Лав­рі­но­ва час­т­ка бу­ла біль­ша аж на два по­я­си. — Бо­дай вас ли­х а го­ди­н а мі­ря­ла, як ви оце пе­ре­мі­ря­ли, — ска­за­ла са­ма до се­бе й за­хо­ди­лася мі­рять по­яс­ ом ґрунт упо­д овж: ой ґвалт! Лав­рі­но­ва по­ло­в и­на ви­хо­ди­л а дов­ша на ці­лий по­яс, ще й ви­су­ну­лася ріж­ком на ву­ли­цю в бу­зи­ну. — Пост­ри­вай­те ж! — крик­ну­ла Мот­ря на весь го­род. — Це, ма­буть, свек­ру­ ши­ще по­ма­га­ла їм мі­рять! Це во­на при­пус­ти­ла со­бі на один по­яс уздовж і на два по­я­си впо­пе­рек, ще й рі­жок у бу­зи­ні со­бі від­тяг­ла. Мот­ря про­жо­гом по­біг­ла до ха­ти, дер­жа­чи в ру­ках по­яс, і ре­пе­ту­ва­ла на весь го­род. Ко­ло при­піч­ка сто­я­ла та хво­рос­ти­на, кот­рою Кар­по з Лав­рі­ном мі­ряв го­род. Мот­ря вхо­пи­ла хво­рос­ти­ну й ки­ну­лась у две­рі ку­лею, як пти­ця. — Це ви, ма­буть, з ма­тір’ю так мі­ря­ли го­род, бо­дай вас мі­ряв сей та той! — крик­ну­ла Мот­ря на по­ро­зі так, що две­рі з обох хат ра­зом од­чи­ни­лись і з две­рей по­вис­ка­ку­ва­ли всі: і Кар­по, і Лав­рін, і Кай­да­ши­ха, і Ме­лаш­ка. Во­ни по­вит­рі­ща­ли очі на Мот­рю. — Чо­го ви­лу­пи­ли бань­ки, не­на­че ме­не зро­ду не ба­чи­ли? Як це ви пе­ре­мі­ ря­ли го­род? Та не­хай йо­го чор­ти спе­чуть з та­кою мі­рою! — гук­ну­ла не сво­їм го­ло­сом Мот­ря й бряз­ну­ла об зем­лю хво­рос­ти­ною так, що во­на аж за­хур­ча­ла. — Хррр! — за­хур­чав нас­міш­ку­ва­то Лав­рін. — Чо­го це ти кри­чиш, не­на­че на бать­ка. — Кри­чи на свою ма­тір! Я й то­бі за­хур­чу оті­єю хво­рос­ти­ною, ко­ли хоч. Як ви мі­ря­ли го­род, ко­ли Лав­рі­но­ва по­ло­ви­на біль­ша і вздовж, і впо­пе­рек. — Тво­го ро­зу­му не спи­та­ли, бо сво­го, бач, не­ма, — ска­зав скри­в­д­же­ний Лав­рін. — Неп­рав­да твоя, Мот­ре, — спо­кій­но ска­зав Кар­по, зак­лав­ши ру­ки за спи­ною. 295

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Бре­ши сам! Ось я тіль­ки що са­ма мі­ря­ла. Іди у во­лость, не­хай волость вас роз­ді­лить, а не свек­ру­ха, — ре­пе­ту­ва­ла Мот­ря. — Од­че­пись од ме­не, са­та­но! Я й до­ма не бу­ла, як во­ни мі­ря­ли. Це прав­ди­ ва при­че­па! — ска­за­ла Кай­да­ши­ха. — Бе­ре моє доб­ро, ще й ме­не лає. — Ідіть мі­ряй­те на мо­їх очах, а як ні, то я ва­ші кіл­ки на ме­жі геть по­ви­ки­даю за тин, а та­ки сво­го до­ка­жу, — кри­ча­ла Мот­ря. Мот­ря ви­біг­ла із сі­ней та по­біг­ла на го­род; за нею піш­ла Кай­да­ши­ха з Ме­лаш­кою, а за жін­ка­ми піш­ли чо­ло­ві­ки. Мот­ря роз­пе­ре­за­лась і по­ча­ла мі­ря­ ти го­род по­я­сом: упо­пе­рек Лав­рі­но­ва по­ло­ви­на вий­ш­ла біль­ша на два по­я­си. — А що, чия прав­да? — Як ти мі­ря­єш? Під­ду­ри ко­го дур­ні­шо­го, а не ме­не, — крик­ну­ла Кай­да­ ши­ха, — свою по­ло­ви­ну мі­ря­ла, то на­тя­гу­ва­ла, аж по­яс лу­щав, а Лав­рі­но­ву по­ло­ви­ну мі­ря­ла, то аж по­яс брав­ся. Геть, по­га­на! Дай я са­ма пе­ре­мі­ряю з Ме­лаш­кою. Кай­да­ши­ха пе­ре­мі­ря­ла весь го­род упо­пе­рек — і знов обид­ві по­ло­ви­ни бу­ли од­на­ко­ві. — А що, чия те­пер прав­да? — го­во­ри­ла Кай­да­ши­ха. — Ти мі­ря­єш со­бі, то на­­ ­­тя­гу­єш, а чу­жо­му мі­ря­єш, то стя­гу­єш. Ти б лю­дей со­ро­ми­лася! То­бі тіль­ки б си­ді­ти з жи­дів­ка­ми в крам­ни­цях та об­ду­рю­ва­ти на ар­ши­ні лю­дей. — Це якийсь жі­но­чий са­жень ви­га­да­ла Мот­ря, що стя­гу­єть­ся й роз­­тя­гу­єть­ ся, як ко­му тре­ба, — ска­зав нас­міш­ку­ва­то Лав­рін. — А отой рі­жок, що в бу­зи­ну ввіг­нав­ся, яким саж­нем бу­деш мі­ря­ти? Не бійся, ме­ні не од­да­си? — ска­за­ла Мот­ря. — То від­ку­си йо­го зу­ба­ми! А де ж йо­го діть, ко­ли він виг­нав­ся на ву­ли­ цю? — ска­за­ла Ме­лаш­ка. Мот­ря бу­ла сер­ди­та, що вий­ш­ло не так, як во­на хо­ті­ла. Во­на при­че­пи­лася до Лав­рі­на за бать­ків­сь­ку спад­щи­ну. — Чом же ви не роз­ді­ли­ли па­сі­ки? — ска­за­ла во­на. — Ад­же ж па­сі­ка бать­ ко­ва! Добре, що все за­гар­ба­ли со­бі в ру­ки! На Лав­рі­но­вій по­ло­ви­ні в сад­ку біль­ше дво­ма гру­ша­ми й од­ні­єю яб­лу­нею. — А ти вже й по­лі­чи­ла? — спи­тав Лав­рін. — Ав­жеж по­лі­чи­ла, і сво­їм не пос­туп­люся. Са­док не твій, а бать­ків­сь­ кий, — ска­за­ла Мот­ря. — То пе­ре­са­ди на свою по­ло­ви­ну! — крик­нув Лав­рін. — Який їх чорт по­ду­жає пе­ре­са­дить! Пе­ре­са­диш, то під­ве­ре­диш­ся, — ска­ за­ла Мот­ря. — О, під­ве­ре­диш­ся, Мот­ре, ко­ли Кар­по не по­мо­же, — ска­зав смі­ю­чись, Лав­рін. — Уже хоч і під­ве­ред­жуся чи ні, а та­ки сво­го до­ка­жу, — гук­ну­ла Мот­ря й уда­ри­ла ку­ла­ком об ку­лак, — хо­дім лиш за­раз у во­лость, не­хай нас во­лость роз­су­дить, а не ти із свек­ру­хою. Дай­те, ли­шень, нам по­ло­ви­ну па­сі­ки, а як ні, то бе­ри, Кар­пе, со­ки­ру та й ру­бай гру­ші. Я вам сво­го не по­да­рую, — кри­ча­ла, аж си­ча­ла Мот­ря. — Та по­ди­вися, ли­шень: на тво­їй по­ло­ви­ні все ста­рі гру­ші, а на мо­їй — ще­пи! — ска­зав Лав­рін. 296

Іван Нечуй-Левицький

— Мот­ря ка­же прав­ду: ви нам дай­те по­ло­ви­ну па­сі­ки, по­ло­ви­ну овець і сви­ней, — ска­зав Кар­по. — Ов­ва, який ро­зум­ний! За­бе­ри ще по­ло­ви­ну ко­тів і со­бак! — кри­ча­ла Кай­да­ши­ха. — А бать­ка хто лу­пив у гру­ди? Лав­рін хоч бать­ка не бив. — Не бив, тіль­ки не слу­хав! — ска­зав спо­кій­но Кар­по. — А ти за­був, що я ще жи­ву на сві­ті? І я маю якесь пра­во на бать­ко­ве доб­ ро. Ти ла­ден, ма­буть, ме­не жи­вою в зем­лю за­ко­па­ти! — го­во­ри­ла Кай­да­ши­ха. — Ти хо­чеш із сво­єю Мот­рею ме­не, си­ро­ту, скрив­дить? Ні, Кар­пе, не­хай нас гро­ма­да роз­су­дить! — Як гро­ма­да, то й гро­ма­да! Хо­дім у во­лость, бо я сво­єю час­т­кою не пос­ туп­люся, — ска­зав Кар­по. Кар­по з Лав­рі­ном і з Кай­да­ши­хою піш­ли у во­лость, а Мот­ря з Ме­­лаш­кою зос­та­лись у дво­рі ко­ло во­лос­ті. Во­лость при­су­ди­ла Лав­рі­но­ві та ма­те­рі бать­ків­сь­ке доб­ро, бо Кар­по вже заб­рав свою час­т­ку ще за жи­вот­тя бать­ка. Як по­чу­ла це Мот­ря, то тро­хи не скру­ти­лась і на­ро­би­ла кри­ку під во­лос­тю. Од то­го ча­су між Кай­да­шен­ка­ми та їх жін­ка­ми не бу­ло ми­ру й ла­ду. Кар­по й Мот­ря по­сер­ди­лися з Лав­рі­ном і з Кай­да­ши­хою та пе­рес­та­ли за­хо­дить до їх у ха­ту. — А що, Мот­ре, виг­ра­ла? Здоб­рій тим, що то­бі во­лость при­су­ди­ла, — драж­ ни­лася ста­ра Кай­да­ши­ха з Мот­рею. — Драж­ніть уже, драж­ніть, як ту со­ба­ку, — го­во­ри­ла Мот­ря й тро­хи не пла­ ка­ла від злос­ті. Обид­ві сім’ї нас­то­ро­чи­лись од­на про­ти дру­гої, як два пів­ні, лад­ні ки­ну­тись один на дру­го­го. Тре­ба бу­ло од­ні­єї іс­кор­ки, щоб схо­пи­лася по­же­жа. Та іс­кор­ ка не­за­ба­ром упа­ла по­пе­рек усь­о­го на сміт­тя. Раз уран­ці Ме­лаш­ка ви­ме­ла ха­ту й по­ло­ви­ну сі­ней, об­ме­ла ко­ло сво­єї призь­би, зме­ла до по­ро­га та й піш­ла в ха­ту за ря­дю­гою, щоб винес­ти сміт­тя на сміт­ник. Са­ме то­ді Мот­ря ви­біг­ ла із сі­ней і вгля­діла ко­ло по­ро­га сміт­тя. Сміт­тя бу­ло під­ме­те­не аж під Мот­ри­ну призь­бу. — До­ки я бу­ду тер­пі­ти від ті­єї іро­ до­вої Ме­лаш­ки! — крик­ну­ла Мот­ря на весь двір; во­на вхо­пи­ла дер­ка­ча та й роз­ки­да­ла сміт­тя по­під Лав­рі­но­ вою призь­бою. Ме­лаш­ка вий­ш­ла з ха­ти з ряд­ни­ ною. Ко­ли гля­не во­на — сміт­тя роз­ ки­да­не геть по­під її призь­бою і по призь­бі. А. Базилевич. Ілюстрація — Хто це по­роз­ки­дав сміт­тя? — до повісті І. Нечуя-Левицького спи­та­ла Ме­лаш­ка в Мот­рі. «Кайдашева сім’я»

297

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Я роз­ки­да­ла: не ме­ти сво­го сміт­тя під мою призь­бу, бо я те­бе ним ко­лись на­го­дую, — ска­за­ла із зліс­тю Мот­ря. — А зась! Не діж­деш ти ме­не сміт­тям го­ду­ва­ти. На­го­дуй сво­го Кар­па, — ска­за­ла Ме­лаш­ка й по­ча­ла змі­та­ти сміт­тя до­ку­пи до по­ро­га. — Не ме­ти до по­ро­га, бо ме­ні тре­ба че­рез по­ріг хо­ди­ти! — ляс­ну­ла Мот­ря. — Ав­жеж, ве­ли­ка па­ні. По­ка­ля­єш, кня­ги­не, зо­ло­ті під­ків­ки, — ска­за­ла Ме­­лаш­ка. — Не ме­ти до по­ро­га, бо візь­му те­бе за шию, як кіш­ку, і на­тов­чу мор­дою в сміт­тя, щоб уд­ру­ге так не ро­би­ла, — ска­за­ла Мот­ря. Мот­ри­ні сло­ва бу­ли ду­же до­кір­ли­ві. Ме­лаш­ка спа­лах­ну­ла від со­ро­му. — А, ти, пас­ку­до! То ти смі­єш ме­ні та­ке го­во­ри­ти? Хі­ба ти моя свек­ру­ха? Ти ду­ма­єш, що я то­бі мов­ча­ти­му? — роз­к­ри­ча­ла­ся Ме­лаш­ка. — То ти ме­не вчиш, як ма­лу ди­ти­ну? Ось то­бі, ось то­бі! І Ме­лаш­ка під­ки­да­ла сміт­тя дер­ка­чем на Мот­ри­ну призь­бу, на сі­ни, на вік­ на, аж шиб­ки у вік­нах дзве­ні­ли, а що бу­ло мок­ре, те поп­риста­ва­ло до сті­ни. Мот­ря гля­ну­ла й ро­та роз­зя­ви­ла. Во­на не спо­ді­ва­лась од Ме­лаш­ки та­кої смі­ли­вос­ті й спо­чат­ку не зна­ла, що ка­за­ти. — То це ти так! То це та, що від свек­ру­хи вті­ка­ла? — Ти ме­ні не свек­ру­ха, а я то­бі не не­віс­тка. Я від те­бе не вті­ка­ти­му й мов­ чать то­бі не бу­ду. Ось то­бі на, ось то­бі на! Дер­кач свис­тів, як шу­лі­ка в по­віт­рі, у Ме­ла­щи­них ру­ках, а шиб­ки аж дзень­ка­ли. Мот­ря ки­ну­лася до Ме­лаш­ки та й по­ча­ла ви­ди­ра­ти дер­ка­ча з рук. Ме­лаш­ка бу­ла слаб­кі­ша та ви­пус­ти­ла йо­го з рук. Мот­ря за­мах­ну­лася на неї дер­ка­чем. Кар­по си­дів у ха­ті, по­чув, що у вік­на щось по­ро­щить. Йо­му зда­лося, що у вік­на б’є град. «Що це за ди­во! Не­бо яс­не, а у вік­на по­ро­щить град», — по­ду­мав він. — Ґвалт! Ґвалт! — зак­ри­ча­ла Ме­лаш­ка. — Яко­го ти дідь­ка чіп­ля­єш­ся до ме­не, са­та­но?! З ха­ти ви­біг­ла Кай­да­ши­ха прос­то від пе­чі з ко­чер­гою в ру­ках. Во­на вгля­ ді­ла, що Мот­ря під­ня­ла дер­кач уго­ру й лад­на впе­рі­щи­ти Ме­лаш­ку, і мах­ну­ла на Мот­рю ко­чер­гою. Мот­ря відс­ко­чи­ла від призь­би, ко­чер­га пот­ра­пи­ла в Мот­ри­не вік­но. Шиб­ка дзень­кн ­ у­ла, а дріб­не скло по­си­па­лося на призь­бу. З ха­ти ви­біг Кар­по, а за ним Лав­рін. Три мо­ло­ди­ці вче­пи­лися до ко­чер­ги та до дер­ка­ча, кри­ча­ли, тяг­лися, сі­па­ли ті при­чан­да­ли на всі бо­ки. Дер­кач ро­­зір­вав­ся. Нех­во­рощ по­си­па­лася з дер­ка­ча, не­на­че пір’я з гус­ки. Чо­ло­ві­ки роз­бо­ро­ни­ли жі­нок і ро­зіг­на­ли їх. — Од­ри­вай ха­ту! Не бу­ду я з ва­ми жи­ти че­рез сі­ни, хоч би ма­ла отут про­пас­ти! — ре­пе­ту­ва­ла Мот­ря. — Бе­ри, Кар­пе, со­ки­ру, і за­раз од­ри­вай ха­ту, а як ти не хо­чеш, то я са­ма візь­му со­ки­ру та й за­ход­жуся ко­ло ха­ти. — Чи ви по­ка­зи­лися, чи зна­віс­ні­ли? — го­во­рив Кар­по. — Хто це роз­бив вік­но? — Твоя ма­ти! Це вже піш­ло­ся на­че з Пет­ро­во­го дня! Од­на об­пас­ку­ди­ла ме­ні сті­ни, дру­га вік­на по­би­ла. Ось то­бі за те! Ось то­бі! — крик­ну­ла Мот­ря й 298

Іван Нечуй-Левицький

по­ча­ла ха­пать ру­кою з ка­лю­жі грязь і ки­да­ти на Ме­ла­щи­ну ха­ту. Бі­ла сті­на ста­ла ря­ба, не­на­че її об­сі­ли жу­ки та ґед­зі. — Бий те­бе си­ла Бо­жа! Не ки­дай, бо я то­бі го­ло­ву про­ва­лю ко­чер­гою, — крик­ну­ла Кай­да­ши­ха й пог­на­лася за Мот­рею. Мот­ря втек­ла за при­чі­лок, виг­ля­да­ла зза вуг­ла й ре­пе­ту­ва­ла та кля­ла Кай­да­ши­ху. — Лав­рі­не! Од­ри­вай їх ха­ту. Про ме­не, не­хай Мот­ря йде жи­ти під три чор­ти або під греб­лю; я з нею зро­ду­­ві­ку не бу­ду жить під од­ні­єю пок­рів­ лею, — кри­ча­ла Кай­да­ши­ха. — Кар­пе! Од­ри­вай ха­ту, бо я під­па­лю і їх, і се­бе та й на Си­бір пі­ду, — кри­ча­ла Мот­ря. — Лав­р і­н е! Од­р и­в ай їх ха­т у, бо я лад­н а й до су­с ід виб­р а­т ися. За­р аз пі­д у у во­лость, і не­хай гро­ма­да зій­деть­ся та роз­ки­дає їх ха­ту, — кри­ча­ла Кай­да­ши­ха. З ти­ми сло­ва­ми Кай­да­ши­ха на­ки­ну­ла сви­ту та й по­біг­ла у во­лость по­зи­ва­ ти Мот­рю та Кар­па. Во­лос­ний пок­ли­кав Кар­па на суд. Кар­по ска­зав, що він не ду­має од­ри­вать ха­ти, а то тіль­ки по­ла­ял ­ ися та по­би­лися мо­ло­ди­ці. Во­лос­ ний виг­нав Кай­да­ши­ху. Слід­ком за Кай­да­ши­хою при­біг­ла у во­лость Мот­ря й по­ча­ла роз­ка­зу­ва­ти, по­чи­на­юч ­ и від сміт­тя. Во­лос­ний слу­хав, слу­хав та й плю­нув. — Ідіть ви со­бі ік не­чис­тій ма­те­рі та, про ме­не, по­ви­би­вай­те й очі, не тіль­ ки вік­на, — ска­зав во­лос­ний та й пі­шов у кім­на­ту, ще й две­рі при­чи­нив. То­го ж та­ки ве­чо­ра Кай­да­ши­ха по­ве­че­ря­ла з діть­ми й уже ла­го­ди­лася ля­гать спа­ти. Ко­ли чує во­на: на го­ри­щі за­кир­ка­ли в сі­да­лі ку­ри, зак­ри­ча­ли й ки­ну­лись із сі­да­ла. — Ой, тхір на го­ри­щі! — ска­за­ла Кай­да­ши­ха. — Мо­же, зло­дю­га ла­зить, — ска­зав Лав­рін. Кай­да­ши­ха вхо­пи­ла лам­пу й вис­ко­чи­ла в сі­ни; за нею вис­ко­чи­ли в сі­ни Лав­рін і Ме­лаш­ка. У сі­нях бу­ло яс­но. Хтось ла­зив на го­ри­щі зі світ­лом. — Хто там ла­зить? — гук­нув Лав­рін. З го­ри­ща ніх­то не об­зи­вав­ся, тіль­ки од­на кур­ка кир­ка­ла на все гор­ло, не­на­ че її хто ду­шив. Лав­рін вис­ко­чив на дра­би­ну й заг­ля­нув на го­ри­ще. Там сто­ я­ла Мот­ря з кур­кою в ру­ках. — Яко­го ти не­чис­то­го по­ло­ха­єш на­ших ку­рей?! — крик­нув Лав­рін, сто­яч ­и на щаб­лі. — Хі­ба ти не ба­чиш? Свою кур­ку впій­ма­ла на ва­шо­му сі­да­лі. — Хі­ба ж ми про­си­ли твою кур­ку на на­ше сі­да­ло? — гук­нув Лав­рін. — Чи шап­ку пе­ред нею здій­ма­ли, чи що? — Вер­ни, ли­шень, ме­ні яй­ця, бо моя чор­на кур­ка вже дав­но не­сеть­ся на тво­є­му го­ри­щі. Мот­ря ла­зи­ла по го­ри­щі та зби­ра­ла по гніз­дах яй­ця. Спо­ло­ха­ні слі­пі ку­ри ки­да­лися по го­ри­щі, па­да­ли в сі­ни на світ. — Ой Бо­же мій! Це не Мот­ря, а бен­дер­сь­ка чу­ма. Во­на ме­не із сві­ту зже­ не! — го­во­ри­ла Кай­да­ши­ха, — ще ха­ту під­па­лить лам­пою. По­ка­рав ме­не то­бою Гос­подь, та вже й не знаю за що! 299

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Ма­буть, за ва­шу доб­рість, — обіз­ва­лася Мот­ря з го­ри­ща й спус­ти­ла з го­ри­ща на ща­бель здо­ро­ву но­гу з тов­с­тою лит­кою. Од­на кур­ка впа­ла з го­ри­ща й по­га­си­ла світ­ло. У сі­нях ста­ло по­но­чі. Лав­рін сто­яв, сп’яв­шись на дра­би­ну. Мот­ря штов­х­ну­ла йо­го п’ятою в зу­би. Він сплю­ нув у сі­ни. Мот­ря штов­х­ну­ла йо­го по но­сі дру­гою п’ятою. Га­ря­ча лит­ка по­су­ ну­лася по йо­го ли­ці. Мот­ря лад­на бу­ла сіс­ти йо­му на го­ло­ву. — Ку­ди ти су­неш­ся на мою го­ло­ву! — крик­нув Лав­рін і по­чав тряс­ти дра­би­ну. — Не лізь, бо я те­бе, ся­ка-­­та­ка ду­ше, ски­ну з дра­би­ни! Лав­рін ско­чив у сі­ни й по­чав хи­тать дра­би­ну. Дра­би­на сту­ка­ла об сті­ну. — Скинь її з дра­би­ни до­до­лу, не­хай со­бі го­ло­ву скру­тить, щоб зна­ла, як ла­зи­ти на на­ше го­ри­ще, — кри­ча­ла в тем­них сі­нях Кай­да­ши­ха. Лав­рін прий­няв дра­би­ну. Мот­ря по­вис­ла на сті­ні. По­ло­ви­на Мот­рі те­лі­ па­лася на сті­ні, а дру­га по­ло­ви­на вче­пи­лась у бан­ти­ну, як кіш­ка, од­ні­єю ру­кою та лік­тем дру­гої ру­ки. Мот­ря дер­жа­ла в ру­ці кур­ку й не хо­ті­ла її пус­ ка­ти, а в па­зу­сі в неї бу­ли яй­ця, ду­же де­лі­кат­ний крам. Мот­ря бо­я­лася на­ро­ бить у па­зу­сі яєч­ні, дер­жа­лася за бан­ти­ну й ні­як не мог­ла ви­дер­тися на­зад на го­ри­ще. Ниж­ча по­ло­ви­на тяг­ла її вниз. — Ой, ли­шень­ко, ой, упа­ду, ой­ой­­ой, ґвалт!.. — за­ре­пе­ту­ва­ла Мот­ря не сво­їм го­ло­сом. Од ґвал­ту Кар­по не вси­дів у ха­ті й вис­ко­чив у сі­ни зі світ­лом. Лав­рін сто­яв се­ред сі­ней з дра­би­ною. Мот­ря те­лі­па­лася на сті­ні, не­на­че па­вук на па­ву­ти­ні. — Дра­би­ною її пле­щи, та доб­ре! — кри­ча­ла Кай­да­ши­ха. — Не­хай не зби­ рає яєць на на­шо­му го­ри­щі! Кай­да­ши­ха ки­ну­лася до дра­би­ни й бу­ла б справ­ді по­час­ту­ва­ла ниж­чу по­ло­ви­ну Мот­рі дра­би­ною, але Кар­по вид­рав дра­би­ну в Лав­рі­на, пхнув ма­тір так, що во­на тро­хи не пе­ре­ки­ну­лася, і під­ста­вив дра­би­ну під Мот­рю. Во­на зліз­ла до­до­лу з кур­кою в ру­ках. — Од­дай ме­ні яй­ця, зло­дій­ко! На­що ти пок­ра­ла на­ші яй­ця? — ре­пе­ту­ва­ла Ме­лаш­ка. — Це моя кур­ка на­нес­ла, — го­во­ри­ла Мот­ря, уті­ка­ю­чи у свою ха­ту. — А хі­ба ж твоя кур­ка їх поз­на­чи­ла, чи що? Як не вер­неш яєць, я пі­ду у во­лость, — го­во­ри­ла Кай­да­ши­ха. — Про ме­не, ідіть і за во­лость, — кри­ча­ла Мот­ря із сво­єї ха­ти, ви­ти­ра­ю­чи ган­чір­кою яєч­ню в па­зу­сі. Ме­лаш­ка зас­ві­ти­ла світ­ло, по­ло­ви­ла в сі­нях свої ку­ри й по­ви­ки­да­ла їх на го­ри­ще. В обох ха­тах ще дов­го бу­ло чу­ти крик. Той крик сти­хав по­ма­лень­ ку, як хви­ля на во­ді піс­ля віт­ру, до­ки зов­сім не за­тих. — Од­ри­вай ха­ту від цих злид­нів! — го­во­ри­ла Мот­ря у сво­їй ха­ті Кар­по­ві. — Чи ти зду­рі­ла, чи що? Не­на­че ха­ту одір­ва­ти так лег­ко, як шма­ток хлі­ба відк­ра­ять? Ти не зна­єш, що то бу­де кош­ту­вать. — Що б там не кош­ту­ва­ло, од­ри­вай, а ні, я са­ма одір­ву, — го­во­ри­ла Мот­ря. — Ану, ну, спро­буй! Оце ви­га­да­ла та­ке, що й ку­пи не дер­жить­ся. Од­на­че швид­ко піс­ля то­го Кар­по по­ба­чив, що Мот­ря го­во­ри­ла та­ке, що дер­жа­лося ку­пи. 300

Іван Нечуй-Левицький

На дру­гий день Кай­да­ши­ха приб­ра­лась і піш­ла до свя­ще­ни­ка жа­лі­тися на Мот­рю. Во­на роз­ка­за­ла все ді­ло не так свя­ще­ни­ко­ві, як ма­туш­ці. Ма­туш­ ка да­ла ба­би­ним ону­кам кор­жи­ків і буб­ли­ків, пе­че­них із са­ха­ром. Кай­да­ши­ ха при­нес­ла ті гос­тин­ці, роз­да­ла Ме­ла­щи­ним ді­тям. Мот­ри­ні ді­ти по­чу­ли но­сом гос­тин­ці й по­ви­бі­га­ли в сі­ни. Кай­да­ши­ха роз­да­ла і їм по буб­ли­ко­ві. — Не бе­ріть од ба­би гос­тин­ця, бо во­на зло­дій­ка, — крик­ну­ла Мот­ря із сво­єї ха­ти. Ді­ти заб­ра­ли гос­тин­ці та й да­вай ма­ха­ти ру­че­ня­та­ми на ба­бу та про­мов­ лять ті сло­ва, що їм до­во­ди­лося не раз чу­ти від ма­те­рі. — Ба­ба по­га­на, ба­ба зло­дій­ка! — ле­пе­та­ли ді­ти. — А гос­тин­ця взя­ли від ба­би, ще й ба­бу ла­є­те, — ска­за­ла Кай­да­ши­ха й зап­ла­ка­ла. Мот­ря вис­ко­чи­ла з ха­ти, по­од­ні­ма­ла від ді­тей буб­ли­ки та й ки­ну­ла со­ба­кам. — Чи ти лю­ди­на, чи ти зві­рю­ка, — ска­за­ла Кай­да­ши­ха, ути­ра­ю­чи сль­о­зи. То­го­­та­ки дня Мот­рин стар­ший хло­пець на­пив­ся з Ме­ла­щи­но­го кух­ля во­ди ко­ло Ме­ла­щи­ної діж­ки, бо в сі­нях сто­я­ло дві діж­ки з во­дою: Мот­ри­на — по один бік, Ме­ла­щи­на — по дру­гий. Ма­лий хло­пець, не роз­би­ра­ю­чи ма­те­ ри­но­го пог­ля­ду на пра­во влас­нос­ті, ухо­пив ку­холь з ті­єї діж­ки, що сто­я­ла до йо­го ближ­че, але якось не вдер­жав кух­ля в ру­ках, упус­тив та й роз­бив. Кай­да­ши­ха вис­ко­чи­ла з ха­ти й на­ро­би­ла га­ла­су. — Бач, іро­до­ва ду­ше, учи­ла ді­тей ме­не ла­ят­ и, а твої ді­ти ме­ні шко­ду роб­ лять, — крик­ну­ла Кай­да­ши­ха до Мот­рі у две­рі, — іди, ли­шень, сю­ди та по­ди­вися! Мот­ря ви­біг­ла з ха­ти й по­ди­ви­лася. Че­реп­ки ле­жа­ли до­лі, а хло­пець сто­яв, за­су­нув­ши паль­ці в рот і схи­лив­ши вин­ну го­ло­ву. Кай­да­ши­ха, не­дов­го ду­мав­ши, ухо­пи­ла ку­холь з Мот­ри­ної діж­ки та — хрь­оп ним об зем­лю. — Оце чорт йо­го й ви­дав. Ста­ре, як ма­ле! Зов­сім ба­ба з глуз­ду з’їха­ла. Що вам ди­ти­на за­по­ді­я­ла? — крик­ну­ла Мот­ря. — Твої ді­ти та­кі змі­юк ­ и, як і ти. Нап­ло­ди­ла вов­че­нят, то не пус­кай їх до мо­єї діж­ки. — То схо­вай­те свою діж­ку в па­зу­ху, а кух­ля ме­ні ку­піть, бо ви не ди­ти­на, — ска­за­ла Мот­ря. — Ов­ва! Добре, що роз­пус­ти­ла сво­їх ді­тей, як зін­сь­ких ще­нят. Не діж­деш, — ска­за­ла Кай­да­ши­ха. — Ко­ли так, то і я вам од­дя­чу! — ска­за­ла Мот­ря. При тих сло­вах во­на по­біг­ла в Лав­рі­но­ву ха­ту, ухо­пи­ла з по­ли­ці гор­ш­ка та хрь­оп­ну­ла ним об зем­лю. Ме­лаш­ка й Лав­рін тіль­ки ро­та по­роз­зяв­ля­ли. Мот­ря ви­біг­ла з ха­ти. Ме­лаш­ка за нею. — Ко­ли так, то і я зу­гар­на до мос­ков­сь­кої за­ку­ції, — зак­ри­ча­ла Кай­да­ши­ха та, як не­са­мо­ви­та, убіг­ла в Мот­ри­ну ха­ту, ухо­пи­ла з при­піч­ка здо­ро­ву ма­кіт­ру та — хрь­оп нею об зем­лю. Кар­по схо­пив­ся з ла­ви. Йо­му зда­ло­ся, що ма­ти збо­же­во­лі­ла. 301

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— О, сто­над­цять чор­тів вам з Ме­лаш­кою ра­зом! За та­ку ма­кіт­ру я знаю, як вам од­дя­чи­ти! — зак­ри­ча­ла Мот­ря, блі­да як віск. Во­на вско­чи­ла в Лав­рі­но­ву ха­ту, ухо­пи­ла ко­чер­гу та й свис­ну­ла нею по ку­пі гор­шків, що сох­ли на ла­ві. Гор­ ш­ки зас­тог­на­ли: че­реп­ки по­си­па­лися до­до­лу. Кай­да­ши­ха, не­дов­го ду­мав­ши, ухо­пи­ла ко­чер­гу, Ме­лаш­ка вхо­пи­ла ро­га­ ча — і в Мот­ри­ну ха­ту! Кай­да­ши­ха лу­пи­ла ко­чер­гою гор­ш­ки на по­ли­ці, Ме­лаш­ка час­ту­ва­ла мис­ки ро­га­чем на мис­ни­ку. Гор­ш­ки си­па­лися з по­ли­ці, як яб­лу­ка з яб­лу­ні, не­на­че зем­ля тряс­ла­ся. Кай­да­шен­ки так зди­ву­ва­лися, що їм зда­ло­ся, що мо­ло­ди­ці зов­сім по­ка­ зи­лися. Лав­рі­но­ві спа­ла на ум дум­ка, чи не по­ку­са­ла ча­сом ма­те­рі ска­же­на со­ба­ка. У Кар­па бу­ла та­ка са­ма дум­ка. Йо­му зда­лося, що до Мот­рі вже прис­ ту­пає. Але гля­ну­ли во­ни, що з по­ли­ці сип­лять­ся гор­ш­ки, а з мис­ни­ка мис­ки, та да­вай обо­ро­нять по­ли­цю та мис­ник. Кар­по на­си­лу по­бо­ров ма­тір та од­няв од неї ко­чер­гу. Лав­рін вис­мик­нув з Ме­ла­щи­них рук ро­га­ча й спас жи­вот­тя трь­ом по­лу­мис­кам. Усі три мо­ло­ди­ці на­си­лу ди­ха­ли. Во­ни ра­зом ве­ре­ща­ли, ґвал­ту­ва­ли, ла­я­ лися. Кле­кіт у ха­ті був та­кий, що не мож­на бу­ло ні­чо­го ро­зіб­ра­ти. — Ти — змія лю­та, а не свек­ру­ха! — кри­ча­ла Мот­ря. — Бу­ду я чор­то­ва доч­ ка, ко­ли не ро­зіб’ю то­бі ко­чер­гою го­ло­ви. — Хто? Ти? Ме­ні? Сво­їй ма­те­рі? — си­ча­ла Кай­да­ши­ха. — Кар­пе! Ти чу­єш, що твоя Мот­рунь­ка го­во­рить на ме­не? То це ти та­ке го­во­риш ме­ні, сво­їй ма­те­рі? Кар­пе, візь­ми вірь­ов­ку та по­вісь її за­раз у сі­нях на бан­ти­ні, бо як не по­ві­сиш, то я їй са­ма смерть за­по­дію. — Кар­пе, візь­ми на­ли­га­ча та прив’яжи на три дні свою ма­тір се­ред ви­го­ну ко­ло стов­па, мов ска­же­ну со­ба­ку, не­хай на неї три дні со­ба­ки бре­шуть, не­хай на неї три дні вся гро­ма­да плює! Во­на ме­не або от­ру­їть, або за­ру­бає, — ве­ре­ ща­ла Мот­ря. — Що ти ка­жеш? Щоб ме­не мій син, моя кров, і прив’язав на­ли­га­чем се­ред ви­го­ну на сміх лю­дям? — си­ча­ла Кай­да­ши­ха. — Ось я візь­му міш­ка та нап­ну то­бі на го­ло­ву, мов ска­же­ній со­ба­ці, бо ти нас усіх пе­ре­ку­са­єш. Кай­да­ши­ха ви­тяг­ла зпід ла­ви по­рож­нь­о­го міш­ка й ки­ну­лася до Мот­рі. Кар­по тіль­ки очі вит­рі­щив і не знав, ко­го слу­хать: чи ві­ша­ти жін­ку, чи прив’язу­ва­ти на­ли­га­чем ма­тір. — Ти зло­дій­ка! Ти пок­ра­ла в нас яй­ця! — кри­ча­ла Кай­да­ши­ха й ки­ну­ лася до Мот­рі з міш­ком у ру­ках. — Бре­шеш, не до­ка­жеш! Ти са­ма зло­дю­га, бо обк­ра­да­ла ме­не, мою А. Базилевич. Ілюстрація пра­цю ці­лий рік. Я на те­бе ро­би­ла, як до повісті І. Нечуя-Левицького на па­на пан­щи­ну, — кри­ча­ла Мот­ря. «Кайдашева сім’я»

302

Іван Нечуй-Левицький

— А чом же ти ме­не не ки­да­ла, ко­ли то­бі бу­ло в ме­не по­га­но? — пи­ща­ла Кай­да­ши­ха. — Чом те­бе чор­ти не по­нес­ли на Бе­сса­ра­бію або за гра­ни­цю? — Ов­ва, че­рез та­ке пас­ку­д­ство та оце ті­ка­ла б за гра­ни­цю! Ті­кай са­ма хоч під шум, під греб­лю! — ґвал­ту­ва­ла Мот­ря. — Ти зло­дю­га, ти відь­ма! — Хто? Я відь­ма? Я зло­дю­га? — си­ча­ла Кай­да­ши­ха. — Ось то­бі на! Кай­да­ши­ха тик­ну­ла Мот­рі ду­лю й не пот­ра­пи­ла в ніс, та в око. Мот­ря вхо­ пи­ла дер­ка­ча й су­ну­ла дер­жа­лом Кай­да­ши­сі прос­то ме­жи очі. — Ой ли­шеч­ко! Ви­ко­ло­ла прок­ля­та змі­ю­ка ме­ні око! — зап­ла­ка­ла Кай­да­ ши­ха та вхо­пи­лася за пра­ве око. У неї з ока по­тек­ла кров. Лав­рін і Ме­лаш­ка по­ба­чи­ли кров і роз­лю­ту­ва­лися. Во­ни ки­ну­лись обо­ро­нять ма­тір. Лав­рін пхнув Мот­рю. Мот­ря да­ла стор­ча­ка на ла­ву. Кар­по ки­нув­сь обо­ро­ня­ти Мот­рю та пхнув Лав­рі­на. Лав­рін уда­рив­ся об мис­ник. Три по­лу­мис­ки, за­хи­ще­ні Лав­рі­ном од наг­лої смер­ті, по­си­па­лися йо­му на го­ло­ву. — Од­ри­вай, Кар­пе, ха­ту, бо я те­бе по­ки­ну з тво­єю прок­ля­тою ма­тір’ю, з тво­їм іро­до­вим код­лом! — ре­пе­ту­ва­ла Мот­ря. — У во­лость її, роз­би­ша­ку! У тюр­му її! Од­ри­вай, Лав­рі­не, їх ха­ту, бо я са­ма по­лі­зу та бу­ду зри­ва­ти ку­ли­ки. Лав­рін і справ­ді роз­лю­ту­вав­ся. Він ухо­пив дра­би­ну, прис­та­вив до стрі­хи, вис­ко­чив на пок­рів­лю й по­чав зри­ва­ти ку­ли­ки з Кар­по­вої ха­ти. Ку­ли­ки си­па­ лися на зем­лю. На ха­ті заб­ли­ща­ли крок­ви й ла­ти, на­че су­хі реб­ра. Тим ча­сом Кай­да­ши­ха зу­мис­не роз­ма­за­ла кров по всь­о­му ви­ду, за­ма­за­ла в кров па­зу­ху, по­вис­ми­ку­ва­ла зпід очіп­ка во­лос­ся та й по­біг­ла до свя­ще­нни­ ка, а по­тім у во­лость і на­ро­би­ла там ґвал­ту. — Ой Бо­же мій! Дзво­ніть у всі дзво­ни! Кар­по з Мот­рею вби­ли Лав­рі­на, уби­ли Ме­лаш­ку, уби­ли й ме­не! Ря­туй­те, хто в Бо­га ві­рує! — кри­ча­ла не сво­їм го­ло­сом Кай­да­ши­ха у во­лос­ті. — Скли­кай­те гро­ма­ду та за­раз, за­раз! Во­лос­ний і пи­сар, по­ба­чив­ши пок­ри­вав­ле­ну Кай­да­ши­ху, по­ля­ка­лись і по­біг­ли до Кай­да­шен­ків. За ни­ми біг­ла Кай­да­ши­ха та га­ла­су­ва­ла на все се­ло. Во­лос­ний з пи­са­рем при­біг­ли у двір і вгля­ді­ли жи­во­го Лав­рі­на, кот­рий си­дів на ха­ті та зри­вав ку­ли­ки. З ха­ти ви­біг­ла Мелаш­ка, здо­ро­ва й жи­ва, а за нею Мот­ря. — Ря­туй­те ме­не! — го­ло­си­ла Мот­ря. — Як ме­не знай­дуть за­ру­ба­ну со­ки­ рою, то не­хай уся гро­ма­да знає, що ме­не за­ру­ба­ла свек­ру­ха! Ря­туй­те, хто в Бо­га ві­рує! — Чо­го це ти, на­віс­на, кри­чиш? — спи­тав го­ло­ва. — Ад­же ж ти жи­ва. — Ря­туй­те ме­не, во­на ме­не вже вби­ла! — ре­пе­ту­ва­ла Кай­да­ши­ха. — Чи ви по­ка­зи­лися, чи що? — ска­зав пи­сар. — Бі­гає по дво­рі й кри­чить, що її вже вби­ли. Що тут у вас ско­ї­лося? — Ось що ско­ї­лося! — ткну­ла паль­цем на око Кай­да­ши­ха. — А ти що ро­биш ото на ха­ті? — гук­нув го­ло­ва до Лав­рі­на. — За­раз ме­ні злазь і да­вай од­віт пе­ред на­ми. — Не злі­зу, до­ки не відір­ву Кар­по­вої ха­ти, — го­во­рив Лав­рін і швир­­­го­нув ку­ли­ком во­лос­но­му на го­ло­ву. 303

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Яко­го ти не­чис­то­го ки­да­єш­ся ку­ли­ка­ми? За­раз ме­ні злазь, а то я по­лі­зу та сам те­бе стяг­ну, та всип­лю то­бі сот­ню рі­зок, — кри­чав во­лос­ний. Лав­рін тро­хи про­хо­лов, зір­вав­ши пів­сот­ні ку­ли­ків, і зліз до­до­лу. Во­лос­ ний з пи­са­рем піш­ли в ха­ту: у Лав­рі­но­вій та в Кар­по­вій ха­ті ва­ля­лися ку­па­ми че­реп­ки. З ха­ти по­ви­бі­га­ли ді­ти, угле­ді­ли страш­не зак­ри­вав­ле­не ба­би­не ли­це й під­ ня­ли ґвалт. Со­ба­ки гав­ка­ли на пи­са­ря та на го­ло­ву, аж скиг­ли­ли. Із се­ла по­ча­ ли збі­га­тися лю­ди. Во­лос­ний з пи­са­рем та з кіль­ко­ма гро­ма­дя­на­ми по­ве­ли у во­лость Кай­да­шен­ків, їх жі­нок і Кай­да­ши­ху. Во­ни на­си­лу роз­п­лу­та­ли їх спра­ву й при­су­ди­ли Кар­по­ві відір­ва­ти ха­ту й по­с­та­ви­ти ок­ро­ми на сво­є­му го­ро­ді, бо Лав­рін, як мен­ший син, мав пра­во зос­тать­ся в бать­ко­вій ха­ті й за те був по­ви­нен до­дер­жати ма­тір до смер­ті. Гро­ма­да при­су­ди­ла роз­ді­ли­ти ґрунт між Кай­да­шен­ка­ми по­по­ло­ви­ні. Во­лос­ний та­ки по­са­див Мот­рю за ба­би­не око в хо­лод­ну на два дні. Піс­ля та­кої ко­лот­не­чі ста­ра Кай­да­ши­ха зас­лаб­ла. У неї наг­на­ло око, як ку­ря­че яй­це. Око стух­ло, але від то­го ча­су во­на ос­ліп­ла на пра­ве око. — Гос­по­ди! Од чо­го це в нас по­ча­ла­ся ко­лот­не­ча в сім’ї? — ка­за­ла Кай­да­ ши­ха. — Це во­но не дур­но: це, ма­буть, майс­три зак­ла­да­ли ха­ту не на смерть, а на ко­лот­не­чу. (...) Ми­ну­ло чи­ма­ло ро­ків піс­ля пан­щи­ни. Гро­ма­да тро­хи за­во­ру­ши­лась і по­ча­ ла всто­ю­вать за свою ви­го­ду, за своє гро­мад­сь­ке пра­во. Тим ча­сом гро­ма­да по­ча­ла ді­ло з жи­дом. Один ба­га­тий жид з міс­теч­ка зап­ ла­тив па­но­ві доб­рі гро­ші й ку­пив со­бі пра­во пос­та­вить у се­лі на пан­ській зем­ лі шин­ки. Він зак­віт­чав сво­їм ­ и шин­ка­ми се­ло з чо­тирь­ох бо­ків і пус­тив го­ріл­ ку по де­шев­шій ці­ні, ніж у гро­мад­сь­ко­му шин­ку. Лю­ди ки­ну­лися за го­ріл­кою до жи­дів­сь­ких шин­ків. Гро­мад­ський ши­нок сто­яв по­рож­ній, у йо­го ніх­то й не заг­ля­дав. Во­лос­ний зіб­рав гро­ма­ду. Кай­да­шен­ки по­ча­ли кри­ча­ти в гро­ма­ді. — Па­но­ве гро­ма­до! — го­во­рив Кар­по. — Не­хай ніх­то із се­ла не ку­пує го­ріл­ ки в жи­дів­сь­ких шин­ках. По­са­дім ко­ло шин­ків де­сяць­ких і соць­ких, не­хай дрюч­ка­ми від­га­ня­ють лю­дей. — Я сам ся­ду з дрю­ком і бу­ду від­га­ня­ти хоч би і свою рід­ню! — гук­нув Лав­рін. — Не­хай жи­ди по­си­дять дур­но ці­ле лі­то над сво­ї­ми ба­ри­ла­ми. По­си­ дять та й пі­дуть. — Доб­ре Кай­да­шен­ки ра­дять! — за­гу­ла гро­ма­да. — По­са­дім лю­дей та й не пус­кай­мо ні­ко­го в жи­дів­ські шин­ки. Гро­ма­да по­ра­ди­лась і ро­зій­шлася. Жид по­ба­чив, що не­пе­ре­лив­ки, узяв від­ро го­ріл­ки, од­ніс во­лос­но­му; дру­ге од­ніс пи­са­ре­ві, зіб­рав до се­бе в шинок де­сять чо­ло­ві­ків, та­ких, що зап­рав­ля­ли гро­ма­дою, і пос­та­вив їм ці­ле від­ро го­ріл­ки. — Чо­го нам зма­гать­ся, — го­во­рив хит­рий жид, — на­що вам ме­не крив­дить. Бу­ду я за­роб­ля­ти, бу­де­те й ви. Я пос­тав­лю ці­ну у сво­їх шин­ках та­ку, як у ва­шо­му, ще й за­раз зап­ла­чу у во­лость со­рок кар­бо­ван­ців од­чіп­но­го. — Чи вже зап­ла­тиш? — гук­ну­ли чо­ло­ві­ки. 304

Іван Нечуй-Левицький

— Ой­ой, чом і не зап­ла­тить для доб­рих лю­дей; ви ду­ма­є­те, що я жид, то в ме­не й ду­ші не­ма? Я ла­ден і на цер­к­ву да­ти. Ет, та що й го­во­ри­ти! От вам хрест, ко­ли не йме­те ві­ри. І жид пе­рех­рес­тив­ся зов­сім по­хрис­ти­ян­сь­ки. — Чи ти ба! Жид хрес­тить­ся! — го­мо­ні­ли лю­ди. — Ви ду­ма­є­те, що я не по­ва­жаю ва­шої ві­ри? Та я ла­ден жи­ти з ва­ми, як із бра­та­ми, — під­ле­щу­вав­ся жид. — От вам ще від­ро го­ріл­ки! Су­ро! А ви­не­си гос­тям осе­лед­ців і па­ля­ниць! — гук­нув жид до жи­дів­ки. Су­ра зіт­хну­ла на всю кім­на­ту, так їй бу­ло шко­да осе­лед­ців, але во­на ви­нес­ ла й пок­ла­ла пе­ред людь­ми на сто­лі. — Їж­те, лю­ди доб­рі! Ви ду­ма­є­те, що я шко­дую для вас? — го­во­ри­ла Су­ра. — Ой вей мір, ой­ой! — при­ки­ну­ла во­на вже ти­хень­ко, ви­хо­дя­чи з ха­ти. Лю­ди пи­ли, за­ку­су­ва­ли та слу­ха­ли Бер­ка, а Бер­ко не­на­че грав їм на цим­ ба­лах сво­ї­ми об­лес­ли­ви­ми сло­ва­ми. Дав­ні пан­щан­ни­ки по­нас­тав­ля­ли ву­ха та слу­ха­ли Бер­ка. Йо­го сло­ва, під­ со­лод­же­ні го­ріл­кою та прип­рав­ле­ні осе­лед­ця­ми, так і вла­зи­ли в їх ду­ші. Во­ни не зна­ли, що жид ви­бе­ре ті со­рок кар­бо­ван­ців і за осе­лед­ці, і за ту го­ріл­ку, що во­ни в йо­го дур­нич­ки п’ють, з їх та­ки ки­шень — то не­до­лив­ка­ми, то во­дою, під­ ли­тою в го­ріл­ку, то біль­шою пла­тою. Лю­ди роз­та­ли, як віск, і по­ча­ли хва­ли­ти жи­да. Де­кот­рі вже бу­ли зов­сім п’янень­кі. — Так що ж, па­но­ве, та ще й які па­но­ве! Що те­пер пан пе­ред ва­ми! Ви, Гриць­ку, те­пер пан! От хто пан! Що схо­че­те у во­лос­ті, те й зро­би­те! Ви, Пет­ре, те­пер гос­по­дар на все се­ло, ні­би князь! Те­пер ви па­ни, а па­ни вже пе­ре­ве­лися (...) — під­ле­щу­вав­ся Бер­ко до му­жи­ків. — Та що ж, па­но­ве, чи зго­ди­теся гро­ма­дою від­да­ти ме­ні і свій шинок і бу­де­те пус­ка­ти лю­дей у мої шин­ки? Я по­­да­рую со­рок кар­бо­ван­ців на во­лость, а за ваш шинок за­раз пок­ла­ду гро­ші на стіл! — А доб­рий жид! — гук­нув один п’янень­кий му­жик. — Ще й гро­ші за­раз дає. Бу­де­мо сто­я­ти на схо­ді за йо­го! — Ав­жеж бу­де­мо, бо ще й на цер­к­ву пок­ла­де! Са­ме в той час Кар­по Кай­да­шен­ко їхав з яр­мар­ку, угле­дів ко­ло пан­сь­ко­го шин­ку ку­пу лю­дей та й став. Бер­ко знав, що Кар­по го­ріл­ки не лю­бить і на схо­ді йде все про­ти йо­го. Він схо­вав­ся в кім­на­ту. — Здо­ров був, Кар­пе! — гук­нув Гриць­ко й по­чав об­ні­мать і ці­лу­вать Кар­па. Гос­т­ра не­го­ле­на Гриць­ко­ва бо­ро­да ко­ло­ла Кар­по­ве ли­це, не­на­че гол­ка­ми. — Та здо­ров був... — го­во­рив Кар­по, од­вер­та­ю­чи ли­це, — та го­ді вже! — Здо­ров був, со­к о­ле! Та зай­ди­­бо в шинок і ви­пий хоч ча­роч­ку з на­ми! — мо­лов Гриць­к о й знов ухо­пив Кар­па ру­ка­ми за шию та цмок­нув йо­го в що­к у. Гриць­ко­ва бо­ро­да под­ря­па­ла Кар­по­ві що­ку, аж кров вис­ту­пи­ла. — Та від­че­пись ік не­чис­тій ма­те­рі. Оце при­па­ло то­бі ці­лу­ва­тися! Аж кров вис­ту­пи­ла на що­ці! — Сер­це! Го­луб­чи­ку! Чи вже ти оце не вип’єш з на­ми хоч по од­ній чар­ці, хоч пів­чар­ки! Та тут же та­кий доб­рий жид! А! Що вже й ка­за­ти! 305

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Гриць­ко роз­вів знову ру­ки й нас­та­вив гу­би. — Та від­че­пися со­бі! Пі­ди, об­ні­ми й по­ці­луй мою ко­ня­ку, ко­ли вже при­па­ ла охо­та ці­лу­вать­ся, — го­во­рив Кар­по. — А на­що це ви го­ріл­ку п’єте в жи­дів­ сь­ко­му шин­ку? — спи­тав Кар­по. — Та бо­дай не ка­за­ти… — ска­зав Гриць­ко, — тут та­кий доб­рий жид, та­кий доб­рий, чорт йо­го знає, де він та­кий доб­рий узяв­ся. Бла­го­да­ре­ніє Бо­гу й усім свя­тим, він і на цер­к­ву дасть! Ото ку­ме­дія! — А ви за­бу­ли, що са­мі на гро­ма­ді пос­та­но­ви­ли? — Сер­це, го­луб­чи­ку, бі­лий ле­бе­ди­ку! — го­во­рив п’яний Гриць­ко, тик­нув­ ши ко­лю­чою бо­ро­дою Кар­по­ві в ніс. — Та не цу­рай­ся­­бо на­шо­го хлі­ба­­со­лі. Кар­по ба­чив, що з п’яним роз­мов­лять — тіль­ки га­ят­ и час, уда­рив ко­ня­ку ба­то­гом. Віз по­ко­тив­ся. — Кар­пе! Кар­пе! Та зай­ди­­бо та хоч по кра­пель­ці, хоч пів­кра­пель­ки! — гу­кав поза­ду Гриць­ко й біг за во­зом. На дру­гий день зіб­ра­лася гро­ма­да. Прий­шов Кар­по і вди­вив­ся. Гро­ма­да спі­ва­ла вже ін­шої: во­лос­ний та пи­сар тяг­ли за гро­ма­дою й кри­­ча­ ли, щоб од­да­ти Бер­ко­ві й гро­мад­сь­кий шинок, не тіль­ки що пу­скать лю­дей по го­ріл­ку й у жи­дів­ські шин­ки... бо Бер­ко за­раз пла­тить гро­ші... — Па­но­ве гро­ма­до! По­га­на ва­ша ра­да, я не прис­таю на це! — ска­зав по­ну­ро Кар­по й одій­шов од гро­ма­ди на­бік. Гро­ма­да від­да­ла Бер­ко­ві гро­мад­сь­кий шинок, хоча Бер­ко на цер­кв ­ у гро­ шей не дав, а тіль­ки ду­рив п’яних му­жи­ків. Гро­ма­да до­ро­го по­тім зап­ла­ти­ла хит­ро­му жи­до­ві... Бер­ко прий­мав за го­ріл­ку не тіль­ки паш­ню, але на­віть кра­де­не сі­но й со­ло­ му. По­нес­ли лю­ди міш­ка­ми паш­ню в Бер­ко­ву ко­мо­ру, а Бер­ко тіль­ки гла­див бо­ро­ду бі­лою ру­кою, ди­вив­ся, як п’яні му­жи­ки ва­ля­лися під йо­го шин­ком, та за­раз­­та­ки під­няв ска­же­ну ці­ну на го­ріл­ку в усіх шин­ках. IХ Ці­лу зи­му Кай­да­шен­ки про­жи­ли в ла­ду. Кай­да­ши­ха, кот­ру те­пер на се­лі драж­ни­ли бе­зо­кою еко­ном­шею, сер­ди­лася на Мот­рю, але не­віс­тки на те не вва­жа­ли й жи­ли між со­бою в зго­ді. Лав­рін лю­бив Ме­лаш­ку: ні­ко­ли її не то що не бив, і паль­цем не за­че­пив, на­віть ні­ко­ли не ла­яв­ся з нею. Мот­ря час­то гриз­ ла го­ло­ву Кар­по­ві, але він не лю­бив го­во­ри­ти й біль­ше мов­чав. Але нас­та­ла вес­на. Ха­ти Кай­да­шен­ків сто­я­ли ду­же близь­ко од­на ко­ло од­ної, а їх го­ро­ди бу­ли пе­ре­го­род­же­ні тіль­ки по­га­нень­ким ти­ном. Ме­лаш­ка по­са­ди­ла огір­ки ко­ло са­мо­го ти­ну. Огір­ки зій­шли, як зе­ле­не ру­но. По­ка­за­лися ран­ні огі­роч­ки. Мот­рин пі­вень пе­рес­ко­чив че­рез тин і да­вай ви­би­ра­ти Ме­ла­щи­ні огір­ки. Пі­вень со­ко­тав і скли­кав ку­рей. Усі Мот­ ри­ні ку­ри пе­ре­ле­ті­ли че­рез тин в огір­ки. За кур­ми поліз­ли крізь тин кур­ча­та. Квоч­ка виг­реб­ла яму са­ме се­ред огу­дин­ня. Ста­ра Кай­да­ши­ха вий­ш­ла на го­род, уг­ле­ді­ла та­ку шко­ду та аж за го­ло­ву вхо­пи­лася. Во­на на­ла­па­ла під но­га­ми па­ли­цю та й по­пер­ла нею на ку­рей. 306

Іван Нечуй-Левицький

Па­ли­ця влу­чи­ла в пів­ня; пі­вень кир­к­нув і по­тяг че­рез тин пе­ре­би­ту но­гу. Двоє кур­чат ляг­ло на міс­ці. Мот­ря ви­біг­ла та вгле­ді­ла сво­го пів­ня. Пі­вень тяг но­гу по зем­лі. — Чи це ви, ма­мо, пе­ре­би­ли мо­є­му пів­не­ві но­гу? — гук­ну­ла Мот­ря че­рез тин до Кай­да­ши­хи. — А то ж хто? А як ще раз твої ку­ри пі­дуть на на­ші огір­ки, то я їх по­рі­жу та по­їм. — То й зап­ла­ти­те! Хі­ба в нас во­лос­ ті не­ма, — го­во­ри­ла Мот­ря. — Не бу­ло, пак, вам на го­ро­ді міс­ця для огір­ ків: на­са­ди­ли під са­мим пе­ре­ла­зом. Кар­пе, чи ти ба­чиш, що то та­ке? — А що? Пі­вень но­гу во­ло­чить, — спо­кій­но обіз­вав­ся Кар­по. — Кар­пе! Пі­ди до ма­те­рі та ска­жи А. Базилевич. Ілюстрація до повісті їй, не­хай во­на дру­гий раз не б’є мо­їх І. Нечуя-Левицького «Кайдашева ку­рей, — чіп­ля­лася Мот­ря. сім’я» — Гм? — мук­нув Кар­по, сто­яч ­и ко­ло ха­ти. — Кар­пе! Чи ти чу­єш, чи то­бі по­зак­ла­да­ло? — кри­ча­ла Мот­ря. Кар­по сто­яв і ди­вив­ся на пів­ня. — Кар­пе! Чи ти глу­хий, чи ти хо­чеш ме­не із сві­ту зог­на­ти? Пі­ди та ви­лай свою ма­тір. — Іди та й лай­ся, про ме­не, хоч до са­мо­го ве­чо­ра, — ска­зав ду­же спо­кій­но Кар­по. — Так, їй­бо­гу, так. Оце доб­ре! Ма­ти вби­ла двоє кур­чат, пе­ре­би­ла пів­не­ві но­гу. — Під­си­пай, під­си­пай пер­цю, — нас­міш­ку­ва­то ска­зав Кар­по. — Бі­жи! Не­хай Лав­рін зап­ла­тить за пів­ня! — крик­ну­ла Мот­ря під са­мим ву­хом у Кар­па. — Ану го­лос­ні­ше, бо не чую! Під­ки­дай со­лі до пер­цю, бо вже дав­но їли з пер­ цем. — Пі­ди по­сип пер­цем сво­їй ма­те­рі в но­сі та в ро­ті, — ве­ре­ща­ла Мот­ря. — Та й брик­ли­ва ж ти, Мот­ре, хоч я те­бе ко­лись лю­бив за той пе­рець. Уже ду­же на­пер­чи­ла! — Бий те­бе си­ла Бо­жа, ле­да­що! — крик­ну­ла Мот­ря, ки­да­ю­чись до Кар­па. — Од­че­пись, бо як пхну, то й пе­ре­ки­неш­ся! — про­мо­вив спо­кій­но Кар­по, ско­са по­ди­вив­шись на Мот­рю й на­су­пив­ши бро­ви. Мот­ря відс­ту­пи­лася. Са­ме то­го ве­чо­ра Лав­рі­нів ка­бан­чик про­су­нув ри­лом тин та й по­біг у Мот­ри­ну кар­топ­лю. Як уг­ле­ді­ла Мот­ря, як ухо­пить хво­рос­ти­ну, як упе­рі­щить ка­бан­чи­ка по спи­ні! Ка­бан­чик за­ку­ві­кав та й по­тяг по зем­лі зад із дво­ма 307

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

но­га­ми. Мот­ря вхо­пи­ла йо­го за но­ги та й пе­ре­ки­ну­ла в Лав­рі­нів двір. Ста­ра Кай­да­ши­ха ви­біг­ла з ха­ти, угля­ді­ла ка­бан­чи­ка й на­ро­би­ла га­ла­су на ввесь двір. — А це хто пе­ре­бив спи­ну на­шо­му ка­бан­це­ві? — Я пе­ре­би­ла! — гук­ну­ла Мот­ря зза уг­ла сво­єї ха­ти. — Не­хай не ла­зить у мій го­род. Оце вам за мо­го пів­ня. Мот­ря сто­я­ла за сво­єю ха­тою та виг­ля­ да­ла зу­мис­не Кай­да­ши­ху. Во­на гук­ну­ла до Кай­да­ши­хи од­рив­час­то, крут­ну­лась і по­біг­ла в ха­ту. — Лав­рі­не! Ме­лаш­ко! Уся чес­на гро­ ма­до! Збі­гай­те­ся сю­ди! Чи ви ба­чи­те, що на­ро­би­ла на­ша Мот­ру­ня? Лав­рін і Ме­лаш­ка ви­біг­ли з ха­ти й А. Базилевич. Ілюстрація до повісті ди­ви­лися на бід­но­го ка­бан­ця. Їх узяв І. Нечуя-Левицького «Кайдашева жаль і до­са­да. сім’я» — Це вже Мот­ря й справ­ді не зна­ти що ви­роб­ляє, — ска­зав Лав­рін на ві­тер. Мот­ря сто­я­ла за вуг­лом і тіль­ки то­го й жда­ла. Во­на вис­ко­чи­ла зза вуг­ла, як ко­зак з ма­ку. — Ось і я! Чую, чую, як ме­не кля­не­те! Оце вам за мо­го пів­ня! Оце вам за мої кур­ча­та, що свек­ру­ха по­би­ла. Те­пер по­зи­вай­те ме­не! Мот­ря вда­ри­ла ку­ла­ком об ку­лак, на­хи­лив­шись че­рез тин, як мож­на да­лі в Лав­рі­нів двір, не­на­че хо­ті­ла дос­та­ти ку­ла­ка­ми до Кай­да­ши­хи; по­тім крут­ ну­лась і швид­ко щез­ла за вуг­лом, не­на­че на по­віт­рі роз­ле­тілася. Кай­да­ши­ха взя­ла ку­жіль, сі­ла пряс­ти за ха­тою та все пог­ля­да­ла на огір­ки. Ко­ли це Мот­рин пі­вень ви­лі­тає на тин; пот­рі­пав кри­ла­ми, за­ку­ку­рі­кав і — шу­бовсть у Лав­рі­но­ві огір­ки. Кай­да­ши­ха схо­пи­лася з міс­ця та да­вай зак­ра­ дать­ся до пів­ня з ку­же­лем. А пі­вень клює огір­ки та тіль­ки: ко­­ко­­ко­­ко! — не­на­че драж­нить­ся з ба­би. Ба­ба як по­пер­ла ку­же­лем і лусь йо­го по го­ло­ві! Пі­вень зак­ру­тив­ся на од­но­му міс­ці. Кай­да­ши­ха вхо­пи­ла йо­го, скру­ти­ла йо­му в’язи, по­тім до­рі­за­ла, обпа­ри­ла, обс­куб­ла та й уки­ну­ла в борщ. Але в той час прий­ш­ли Мот­ри­ні ді­ти до Ме­ла­щи­них ді­тей гу­лять. Стар­ ший хло­пець і вгле­дів пів­ня­чу пе­ре­би­ту но­гу, що стри­мі­ла з гор­ш­ка. Він за­раз чкур­нув до ма­те­рі та й роз­ка­зав. Мот­ря вбіг­ла в Лав­рі­но­ву ха­ту, заг­ля­ну­ла в піч, не ска­зав­ши доб­ри­день. Ой та­точ­ку! Ой ли­шеч­ко! З гор­ш­ка й справ­ді стри­мі­ла здо­ро­ва пе­ре­би­та пів­ня­ча но­га з тов­с­тою ґу­лею по­се­ре­ди­ні й з од­ним од­ру­ба­ним кіг­тем. Не ска­зав­ши ні­ко­ му й сло­ва, Мот­ря вхо­пи­ла пів­ня за но­гу, витяг­ла з бор­щу та й да­ла дра­ла з ха­ти. — Ой ба­бо! — крик­ну­ла од­на ди­ти­на до ста­рої Кай­да­ши­хи. — По­біг пі­вень з гор­ш­ка, тіль­ки пать­ок ­ и по при­піч­ку по­тек­ли. Ба­ба мов­ча­ла, на­дув­ши що­ки. Ме­лаш­ці ста­ло ні­як ­ о­во. Лав­рін осміх­нув­ся. 308

Іван Нечуй-Левицький

Мот­ря вбіг­ла у свою ха­ту з пів­нем у ру­ках і су­ну­лася до Кар­па. — Чи ти ба, що твоя ма­ти ви­роб­ляє! Ото то­бі пе­рець із сіл­лю. Пі­ди на­сип сво­їй ма­те­рі пов­ний рот пер­цю, ще й слі­пе око пот­ру­си. Во­на зов­сім ска­зи­лась і без пер­цю. Ад­же ж це наш пі­вень? — ска­за­ла Мот­ря, по­ка­зу­ю­чи Кар­по­ві пе­ре­би­ту но­гу. — Наш. На­ві­що ж ти за­рі­за­ла? — Ма­ти твоя скру­ти­ла йо­му го­ло­ву, ще й у свій борщ уки­ну­ла. Пі­ди та ви­ко­ли сво­їй ма­те­рі дру­ге око! Який ти гос­по­дар! Чом ти їй ні­чо­го не ка­жеш? Та твоя ма­ти — відь­ма, та во­на не­за­ба­ром по­рі­же та пов­ки­дає в борщ мо­їх ді­тей. Пі­ди та хоч обс­ку­би їй ко­си. Кар­по­ві шко­да бу­ло пів­ня. Він роз­сер­див­ся на ма­тір за та­кі збит­ки й му­сив іти ла­я­тися з ма­тір’ю та Лав­рі­ном. Він вер­нув­ся до­до­му, а тим ча­сом Мот­ря зве­лі­ла сво­їм ді­тям упій­мать Ме­ла­щи­но­го чор­но­го пів­ня та при­нес­ти до ха­ти. Хлоп­цям тіль­ки то­го бу­ло й тре­ба. Во­ни по­ка­та­ли на Лав­рі­нів го­род, упій­ма­ли чор­но­го пів­ня й при­нес­ли ма­те­рі. Мот­ря вки­ну­ла йо­го в ку­чу. Тим ча­сом по­га­нень­кий ти­нок між дво­ма го­ро­да­ми зов­сім осу­нув­ся. Ро­ву не бу­ло, і че­рез тин по­ча­ли ска­ка­ти сви­ні. На дру­гий день у Кар­пів го­род ус­ко­чив Лав­рі­нів ря­бий ка­бан і по­рав­ся в кар­топ­лі. Мот­ря вгле­ді­ла ка­ба­на й на­ро­би­ла ґвал­ту. Во­на вхо­пи­ла ро­га­ча, ді­ти заб­ ра­ли ко­чер­ги й гур­том ки­ну­лися за ка­ба­ном. За діть­ми по­біг­ли со­ба­ки. Мот­ ря з діть­ми заг­на­ла ка­ба­на у свій хлів та й за­чи­ни­ла. Лав­рін по­чав кри­чать че­рез тин, щоб Кар­по ви­пус­тив ка­ба­на. — Ав­жеж! Ка­бан твій у зай­ман­ні. Ви­ку­пи, то й візь­меш, — гук­ну­ла Мот­ря че­рез тин, — а як не ви­ку­пиш, то вер­ни ме­ні пів­міш­ка кар­топлі. Лав­рін по­чу­хав по­ти­ли­цю та й пі­шов у ха­т у. Кай­д а­ш и­ха тіль­ки гу­би зці­пи­ла. То­го ж та­ки дня Кар­па й Мот­рю пок­ли­кав їх кум у ши­нок по­лос­ка­ти по­ви­ вач піс­ля пох­рес­тин. На Кар­по­во­му дво­рі ді­ти відв’яза­ли ко­ня­ку й по­ча­ли їз­ди­ти вер­хом по дво­рі. Ко­ня­ка зір­ну­ла з гнуз­деч­ки, на ра­до­щах хвиц­ну­ла зад­ ні­ми но­га­ми та й ско­чи­ла че­рез тин у Лав­рі­нів го­род. По­га­нень­кий ти­нок звив­ся, як по­лот­но, під кін­сь­ки­ми ко­пи­та­ми й по­ліг на го­ро­ди­ну. Ко­ня­ка піш­ла пас­тися на Лав­рі­но­ві бу­ря­ки. Лав­рі­но­ві ді­ти при­біг­ли в ха­ту й да­ли зна­ти ба­бі та бать­ко­ві. Усі по­ви­бі­га­ ли з ха­ти, поб­ра­ли дрюч­ки та да­вай га­нять­ся за ко­ня­кою. Ме­лаш­ка й Кай­да­ ши­ха взя­ли її за гри­ву з двох бо­ків, за­ве­ли в хлів та й за­пер­ли. Кар­по­ві ді­ти ба­чи­ли все те з дво­ру. Во­ни за­раз по­біг­ли в ши­нок і роз­ка­за­ ли, що їх ко­ня­ка в зай­ман­ні в ба­би, за­чи­не­на в хлі­ві. Кар­по й Мот­ря вже тро­хи бу­ли на­під­пит­ку й по­біг­ли до­до­му. — Як?! Чи то мож­на?! За сво­го пар­ши­во­го ка­ба­на во­ни смі­ли взя­ти на­шо­ го ко­ня? — кри­ча­ла до­ро­гою Мот­ря. — Я їм по­ка­жу, що мій кінь не те, що їх пі­вень, — го­во­рив сер­ди­тий Кар­по. Кар­по з Мот­рею при­біг­ли до­до­му. Ста­ра Кай­да­ши­ха веш­та­лася ко­ло ха­ти без ді­ла: во­на жда­ла Мот­рі. У неї аж гу­би тру­си­лися до лай­ки, та не бу­ло з ким ла­ять­ся. Во­на вгле­ді­ла Мот­рю й зат­ру­си­лася. 309

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— А на­щ о ви, ма­м о, зай­н я­л и на­ш у ко­н я­к у? — гук­н у­л а Мот­р я до Кай­ да­ш и­х и. — Оце б тяг­ла твою дур­ну ко­ня­ку че­рез тин. На те зай­ня­ла, щоб во­на в наш го­род не ска­ка­ла, — обіз­ва­лася Кай­да­ши­ха. Не чор­на хма­ра із синь­ог­ о мо­ря нас­ту­па­ла, то вис­ту­па­ла Мот­ря з Кар­пом ізза сво­єї ха­ти до ти­ну. Не си­за хма­ра над діб­ро­вою вста­ва­ла, то наб­ли­жа­ла­ ся до ти­ну ста­ра вид­ро­о­ка Кай­да­ши­ха, а за нею ви­біг­ла з ха­ти Ме­лаш­ка з Лав­рі­ном, а за ни­ми по­ви­бі­га­ли всі ді­ти. Дві сім’ї, як дві чор­ні хма­ри, наб­ли­ жа­лись од­на до дру­гої, сум­но й по­ну­ро. Мо­тря сто­я­ла ко­ло ти­ну ви­со­ка та здо­ро­ва, та­ка зав­виш­ки, як Кар­по, з ши­ро­ким ло­бом, із за­го­с­тр ­ е­ним ли­цем, з блис­ку­чи­ми, як жар, чор­ни­ми малень­ки­ми очи­ма. Во­на бу­ла в од­ній со­роч­ці й у вузь­кій за­пас­ці. Ха­зяй­­но­ви­та, але ску­па, во­на вти­на­ла оде­жу, як тіль­ки мож­на бу­ло об­тя­ти. Вузь­ка за­пас­ка влип­ла кру­гом її ста­ну. У ве­ли­кій, як ма­кіт­ра, хус­тці на го­ло­ві Мот­ря бу­ла схо­жа на дов­гу швай­ку із здо­ро­вою бу­ла­вою. За Мот­рею сто­яв Кар­по у вузь­кій со­роч­ці з ко­рот­ки­ми та вузь­ки­ми рука­ва­ми, у ши­ро­ких бі­лих шта­нях з тов­с­то­го по­лот­на. По­зад їх сто­ял ­ а ку­па Кар­по­вих ді­тей у вузь­ких штан­цях, у со­ро­че­ня­тах з ко­рот­ки­ми ру­ка­ва­ми, у спід­нич­ках ви­ще ко­лін. По дру­гий бік ти­ну сто­я­ла ба­ба Кай­да­ши­ха, ви­со­ка та су­ха, не­на­че ци­ган­ сь­ка гол­ка, у за­пас­ці, у ряс­ній бі­лій як сніг со­роч­ці, у здо­ро­вій хус­тці на го­ло­ві. Слі­пе око бі­лі­ло ні­би нас­крізь, як вуш­ко в гол­ці, хоч ту­ди нит­ку за­тя­гай. За ба­бою сто­я­ла Ме­лаш­ка в бі­лій со­роч­ці, у чер­во­ній но­вій хус­тці, із зе­ле­ни­ми та си­ні­ми квіт­ка­ми, у зе­ле­ній сит­це­вій ряс­ній спід­ни­ці. Ря­дом з Ме­лаш­кою сто­ яв Лав­рін у ши­ро­ких, рясних си­ніх з бі­ли­ми сму­га­ми шта­нях, у чо­бо­тях. Ме­лаш­ка роз­цві­ла та ста­ла пов­ні­ша на ви­ду. Її очі, її тон­кі бро­ви бли­ща­ли на сон­ці, а ли­це го­рі­ло рум’ян­цем од вис­ків до са­мо­го під­бо­рід­дя. Га­ря­че сон­це лля­ло світ на двір, на лю­дей, об­ли­ва­ло їх од го­ло­ви до ніг. Чор­на здо­ро­ва хус­ т­ка чор­ні­ла на ба­бі Кай­да­ши­сі, не­на­че гор­щик, на­ді­тий на ви­со­кий кі­лок. Ме­лаш­ка ся­ял ­ а, як кущ ка­ли­ни, по­сад­же­ний се­ред дво­ру. А со­няч­не ма­ре­во за­ли­ва­ло всіх, дри­жа­ло, пе­ре­ли­ва­ло­ся між жі­но­чи­ми та ди­тя­чи­ми го­ло­ва­ми, не­на­че якась зо­ло­та во­да кру­ти­лася по­між людь­ми, не­на­че якась ос­но­ва з тон­ких зо­ло­тих ни­то­чок сну­ва­лася по дво­ру кру­гом лю­дей, кру­гом

А. Базилевич. Ілюстрації до повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

310

Іван Нечуй-Левицький

хат, нав­к­ру­ги сад­ка. Со­ба­ки сто­я­ли ко­ло хат і кру­ти­ли хвос­та­ми, див­ля­чись на лю­дей, їм зда­ва­ло­ся, що їх от­от пок­ли­чуть і наць­ку­ють ни­ми ко­гось. — На­що ви відв’яза­ли на­шо­го ко­ня та за­пер­ли у свій хлів? — крик­ну­ла Мот­ря. — Не свя­ті ж прий­ш­ли з не­ба й одв’яза­ли йо­го! — Од­че­пися, са­та­но! Хто йо­го відв’язу­вав? То твої ді­ти їз­ди­ли по дво­рі та й упус­ти­ли йо­го, — крик­ну­ла Кай­да­ши­ха. — То, ма­мо, ба­ба відв’яза­ли ко­ня та й пус­ти­ли по дво­рі! — бре­ха­ли Мот­ ри­ні ді­ти зза уг­ла. — Ні, не ба­ба! То Ва­силь одв’язав та їз­див, до­ки не впус­тив ко­ня, а кінь як за­дер зад­ні но­ги та плиг у наш го­род! — кри­чав Лав­рі­нів хло­пець. — Зап­ла­ти три кар­бо­ван­ці й од­дай на­шо­го ка­ба­на, то­ді візь­меш сво­го ко­ня! — кри­ча­ла ба­ба Кай­да­ши­ха. — Як то? За сво­го не­вір­но­го гни­ло­го ка­ба­на та ви взя­ли на­шо­го ко­ня! — ре­пе­ту­ва­ла Мот­ря, під­няв­ши ли­це вго­ру. — То ваш кінь гни­лий та чер­ви­вий, а не наш ка­бан, — кри­ча­ла Ме­лаш­ка зза ба­би­них пле­чей. — Ще й та об­зи­ва­єть­ся! Мов­ча­ла б уже та не гав­ка­ла, — кри­ча­ла Мот­ря до Ме­лаш­ки. — При­не­си ли­шень три кар­бо­ван­ці, а ні, пі­ду у во­лость те­бе по­зи­ва­ти, — обіз­ва­лася Ме­лаш­ка. — Ще й во­на пі­де у во­лость! Утри пе­ред­ні­ше віс­кри­во­го но­са та то­ді пі­деш у во­лость, — кри­ча­ла Мот­ря. — Не лай­ся, бо я то­бі у ві­чі плю­ну, — го­во­ри­ла ба­ба Кай­да­ши­ха. Мо­ло­ди­ці під­ня­ли ґвалт на все се­ло. Їх лай­ка дзве­ні­ла, як дзво­ни на дзві­ ни­ці, по всь­о­му яру, до­хо­ди­ла до діб­ро­ви. Лю­ди з кут­ка поз­бі­га­лись і ди­ви­ лись у во­ро­та й че­рез тин. Де­кот­рі су­сі­ди по­ча­ли вми­ку­ва­ти­ся, хо­ті­ли їх ми­ри­ти та вго­во­рю­ва­ли Мот­рю. — Та це ж ті ка­тор­жні Ба­ла­ші! Хі­ба ж ви їх не зна­є­те? — кри­ча­ла Мот­ря до лю­дей. — Та це ж ті іро­до­ві Дов­би­ші! Хі­ба ж ви їх не зна­є­те? — ре­пе­ту­ва­ла ба­ба Кай­да­ши­ха. — Це ж во­на то­го вов­чо­го за­во­ду з чор­тя­чи­ми хвос­та­ми. — Та го­ді вам ла­я­тися! — гук­нув зза ти­ну один чо­ло­вік. — Як же го­ді! Та це ж ті під­ти­ка­ні, зад­ри­па­ні Ба­ла­ші! Хі­ба ж ви їх не зна­ є­те? Це ж ті бі­єв­ські ло­бу­рі, що стар­ців по яр­мар­ках во­дять! — кри­ча­ла Мот­ ря. — Он зав’яза­лася, як на Ве­лик­день, а бать­ко хо­дить по се­лі з тор­ба­ми. — Бре­шеш, бре­шеш, як ста­ра со­ба­ка! Та й бре­ха­ти доб­ре не вмі­єш! У те­бе й до то­го ро­зу­му та хис­ту не­ма, — кри­ча­ла Ме­лаш­ка. — У те­бе вже ро­зу­му, як у ді­ря­во­му гор­ш­ку: стіль­ки, як у тво­єї свек­ру­ хи! — кри­ча­ла Мот­ря, узяв­шись за два кіл­ки та ви­су­нув­шись у Лав­рі­нів двір. — Що я то­бі вин­на, що ти ме­не пот­рі­пу­єш? — крик­ну­ла Кай­да­ши­ха й ки­ну­лася до ти­ну так швид­ко, що Мот­ря по­ки­ну­ла кіл­ки й ос­ту­пи­лась од ти­ну. — Од­дай­те ме­ні ко­ня! — крик­нув Кар­по піс­ля всь­о­го. — Бо як не од­дас­те, то я й сам візь­му! 311

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Ба не візь­меш! Од­дай пер­ше ка­ба­на та ще й доп­ла­ти, — обіз­вав­ся Лав­рін. — А за ві­що я бу­ду то­бі пла­тить? Твої сви­ні ска­ка­ють у мій го­род, а моя ко­ня­ка вско­чи­ла у твій! Од­дай ко­ня, бо пі­ду з дрюч­ком од­пи­ра­ти хлів, — гук­нув Кар­по. — Ба не од­дам! Про ме­не, іди у во­лость по­зи­ва­ти, — кри­чав Лав­рін. Кар­по сто­яв блі­дий як смерть. У йо­го го­ло­ві тро­хи шу­мі­ла го­ріл­ка. Він ухо­пив дрюч­ка, ско­чив че­рез тин i ки­нув­ся до хлі­ва. З хлі­ва в дір­ку, ви­ще від две­рей, виг­ля­да­ла смир­на ко­ня­ка з доб­ри­ми очи­ма. Уci у дво­рі сто­я­ли та мов­ч­­ки ди­ви­лися на Кар­па; уci бо­я­лися йо­го за­чі­па­ти, бо зна­ли, що він не спус­тить, як роз­лю­ту­єть­ся. Од­на ба­ба Кай­да­ши­ха ки­ну­лася до хлі­ва й зас­ту­ пи­ла две­рі. Кар­по вхо­пив ма­тір за пле­чі, при­ду­шив з yci­єї си­ли до хлі­ва та крик­нув, як не­са­мо­ви­тий: — На­те, їж­те ме­не або я вас з’їм! Кар­по зат­ру­сив ма­тір’ю так, що ле­гень­кий хлів увесь зат­ру­сив­ся. Ба­ба за­го­ло­си­ла, вип­ру­ча­лась і нав­ть­о­ки з дво­ру. Кар­по пог­нав­ся за нею з дрюч­ ком. Але ста­ра бу­ла пруд­ка й так по­ка­та­ла з дво­ру, як ма­ла дів­чи­на. Важ­кий Кар­по в здо­ро­вих чо­бо­тях ні­як не мiг дог­нати ма­те­рі. — По спи­ні лу­пи її! Ви­ко­ли дрюч­ком їй дру­ге око! — кри­ча­ла з дво­ру Мот­ря. Лав­рін з Ме­лаш­кою по­бігли слід­ком за Кар­пом обо­ро­няти ма­тір. Кай­да­ши­ха по­біг­ла з го­ри й до­біг­ла до став­ка. Кар­по наз­дог­нав її. Во­на вже чу­ла над го­ло­вою дрюч­ка й з пе­ре­ля­ку вско­чи­ла у ста­вок, не під­няв­ши по­до­ла. Кар­по до­біг до во­ди та й спи­нився. — Не так шко­да ме­ні ма­те­рі, як шко­да чо­біт! — гук­нув він на бе­ре­зі. — Ґвалт! Ря­туй­те, хто в Бо­га вip­yє! Ой, уто­пить ме­не, — кри­ча­ла ба­ба, сто­ я­чи по ко­лі­на у во­ді. — Та не вто­пиш­ся, ба­бо, бо на­віть i се­ред став­ка ста­рій жа­бі по ко­лі­на, — ска­зав один чо­ло­вік, що на­пу­вав во­ли. Кар­по плю­нув у во­ду, вер­нув­ся до­до­му та й пі­шов у клу­ню спа­ти. (...) Ми­ну­ла зи­ма. Знову нас­та­ло лі­то. Зо­ло­те лі­то нес­ло за со­бою не­лад між Кай­да­шен­ка­ми. Той не­лад зно­ву по­чав­ся за гру­шу. Як гро­ма­да ді­ли­ла між бра­та­ми двір ста­ро­го Кай­да­ша, до Кар­по­вої по­ло­ви­ни відій­шла гру­ша. Тин прой­шов на ар­шин по­за гру­шею. Та гру­ша бу­ла Лав­рі­но­ва. (...) Гру­ша рос­ла ши­ро­ко й ви­со­ко та дов­го не ро­ди­ла. Сам Лав­рін на­тя­кав Кар­по­ві не раз і не два, що в Кар­пів двір одій­шла йо­го гру­ша. Але до­ки гру­ша не ро­ди­ла, до­ти й ли­ха не бу­ло. На бі­ду то­го лі­та гру­ша вро­ди­ла, і ще й ду­же ряс­но. Гру­ші бу­ли здо­ро­ві, як ку­ла­ки, і со­лод­кі, як мед. Та­ких груш не бу­ло в ці­ло­му се­лі. Груш уро­ди­ло так ряс­но, що гіл­ля аж гну­лося до­до­лу. Лав­рі­но­ві ді­ти до­ві­да­лися, що та гру­ша не дядь­ко­ва. Хоч сто­їть у дядь­ко­ во­му го­ро­ді, а бать­ко­ва. Ста­ра ба­бу­ся їм док­лад­но за все роз­ка­­за­ла й на­мо­ви­ ла їх по­ліз­ти че­рез тин і нар­вати груш. 312

Іван Нечуй-Левицький

Ді­ти тіль­ки то­го й жда­ли. Хлоп­ці по­ліз­ли на гру­шу та й да­вай тру­сити, а дів­ча­та зби­ра­ли в па­зу­хи. Ко­ли тут з ха­ти вис­ко­чи­ла тіт­ка Мот­ря. — А на­що це ви рве­те на­ші гру­ші! — крик­ну­ла Мот­ря на не­бо­жів і не­бог. — Еге! Це не ва­ші гру­ші. Ба­бу­ся ска­за­ли, що це гру­ша бать­ко­ва, а не дядь­ко­ва, — го­во­ри­ли ді­ти та все зби­ра­ли гру­ші. — Ось я вам дам груш! За­раз по­ви­ки­дай­те ме­ні гру­ші з па­зух, бо я нар­ву кро­пи­ви, і по­за­ди­раю вам спід­нич­ки, і дам та­ких груш, що ви не пот­ра­пи­те, ку­дою вті­ка­ти. Мот­ря ки­ну­лася до кро­пи­ви. Ді­ти під­ня­ли ґвалт і ки­ну­лися на тин, як ко­те­ня­та. На їх крик ви­біг­ла з ха­ти Ме­лаш­ка. — А на­ві­що оце ти, Мот­ре, б’єш мо­їх ді­тей? — спи­та­ла в Мот­рі Ме­лаш­ка. — За те, щоб не кра­ли мо­їх груш, — обіз­ва­лася зза ти­ну Мот­ря. — А хі­ба ж це твої гру­ші? Це на­ша гру­ша, хі­ба ж ти не зна­єш, чи що? — го­во­ри­ла Ме­лаш­ка. — Ще що ви­га­дай! На на­шо­му го­ро­ді та ви­рос­ла ва­ша гру­ша! Це, ма­буть, свек­ру­ши­ще то­бі на­го­во­ри­ла на вер­бі гру­ші, а на оси­ці кис­ли­ці, — го­во­ри­ла Мот­ря. З ха­ти вий­шов Лав­рін і по­чав ос­ту­пать­ся за ді­тей. Він кри­чав до Мот­рі, що то гру­ша йо­го, що про те знає все се­ло, що йо­го ді­ти ма­ють пра­во рва­ти гру­ші, ко­ли схо­тять. Кай­да­ши­ха вис­ко­чи­ла й со­бі з ха­ти й уже ла­я­ла Мот­рю на всю пель­ку. — Ідіть, ді­ти, і рвіть гру­ші смі­ли­во! Це ва­ша гру­ша, — го­во­ри­ла до ді­тей Кай­да­ши­ха. — Не­хай тіль­ки влі­зуть у мій го­род удру­ге, то я їм ло­ма­кою но­ги по­пе­ре­ би­ваю! — кри­ча­ла Мот­ря. А гру­ші ви­сі­ли, як гор­ня­та, і жов­ті, як віск! Лав­рі­но­ві ді­ти да­ли б їм гар­ ту, хоч би во­ни зов­сім бу­ли чу­жі, а тут ба­бу­ся й ма­му­ся ка­жуть, що мож­на й тре­ба рвати. Ді­ти знову по­ліз­ли крадь­ко­ма на гру­шу. Мот­ря вис­ко­чи­ла з дуб­цем і по­би­ ла ді­тям спи­ни. На Лав­рі­но­во­му дво­рі під­няв­ся ґвалт. Че­рез тин ла­я­лися вже не жін­ки, а чо­­­­ло­ві­ки. Лав­рін до­ка­зу­вав, що то гру­ша йо­го, бо він її при­ще­пив, бо йо­му по­да­ру­вав бать­ко, а Кар­по до­ка­зу­вав, що гру­ша йо­го, бо рос­те в йо­го го­ро­ді. — Ко­ли вже на те піш­ло, то я маю пра­во на по­ло­ви­ну груш, бо гру­ша моя. Про ме­не, іди по­зи­вай ме­не у во­лость, — го­во­рив Лав­рін. — Ба не дам i по­ло­ви­ни, бо гру­ша рос­те на мо­їй зем­лі. Ма­ло чо­го там бать­ ко не го­во­рив ко­лись, — сказав Кар­по. А ді­ти все ла­зи­ли в дядь­ків го­род, а Мот­ря все час­ту­ва­ла їx різ­кою. Бра­ти му­си­ли йти у во­лость. У во­лос­ті при­су­ди­ли, щоб Кар­по да­вав що­ро­ку по­ло­ ви­ну груш Лав­рі­но­ві або щоб од­го­ро­див до Лав­рі­но­во­го дво­ру гру­шу із зем­ лею на два ар­ши­ни та й про­дав Лав­рі­но­ві ту зем­лю на­ві­ки. — Ав­жеж! Так оце про­дам два ар­ши­ни зем­лі! — кри­чав Кар­по. — Я й Лав­ рі­но­вих гро­шей не хо­чу й зем­лі не дам. Про ме­не, не­хай прий­має co­бi гру­шу на свій двір, — го­во­рив Кар­по. 313

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

— Але ж, чо­ло­ві­че, гру­ші не мож­на прий­нять, — го­во­рив у во­лос­ті го­ло­ ва, — а ру­ба­ти доб­ро­го де­ре­ва гpix. Да­вай що­ро­ку по­ло­ви­ну груш Лав­рі­но­ві, та й ідіть co­бi з Бо­гом. Лав­рін i Кар­по вий­ш­ли з во­лос­ті й ні­би­то по­ми­ри­ли­ся. Кар­по при­став на те, щоб да­ва­ти по­ло­ви­ну груш Лав­рі­но­ві. Прий­ш­ли во­ни до­до­му. Кар­по­ва жін­ка зас­пі­ва­ла ін­шої. — За що їм да­ва­ти по­ло­ви­ну? Чи то мож­на? Це во­ни схо­тять, щоб ми да­ва­ ли їм по­ло­ви­ну кар­топ­лі та бу­ря­ків. Це все свек­ру­ха на­го­во­рює у во­лос­ті. Мот­ря знову га­ня­ла Лав­рі­но­вих ді­тей із сво­го го­ро­да ло­ма­кою, до­ки гру­ші зов­сім не обір­ва­ли то Мот­ри­ні, то Лав­рі­но­ві ді­ти. Ми­ну­ла зи­м а, знову нас­та­ло лі­то. Ка­пос­на гру­ш а, не­на­ч е на злість, ще біль­ше роз­рос­лась i вшир, i вго­ру, знов уро­д и­ла й сто­я­ла ряс­на, як об­ли­ та. Груш уро­ди­ло міш­к ів зо три, ко­ли не біль­ш е. Гру­ш і бу­ли здоро­ві та до­ро­г о кош­ту­в а­ли на яр­м ар­к у. Тут уже пах­ло кар­бо­ван­ця­ми, а це для се­лян бу­ло не жар­ти. Знову по­ча­лася та­ка са­ма ко­ме­дія. Ще гру­ші не дос­то­я­ли, а Лав­рі­но­ві ді­ти ки­ну­лися на їx, як бджо­ли на мед. Мот­ря ви­біг­ла з ко­цю­бою, по­би­ла ді­тей, ще й гру­ші по­од­ні­ма­ла. Ме­лаш­ка роз­лю­ту­ва­лася за сво­їх ді­тей, як вов­чи­ця, ки­ну­ лася до Мот­рі й тро­хи не здер­ла з неї очіп­ка. Кар­по й Лав­рін піш­ли до свя­щен­ ни­ка. Свя­ще­нник ра­яв їм зро­би­ти так са­мо, як пе­ред­ні­ше ра­я­ли у во­лос­ті. — Ти, Кар­пе, зап­ла­ти Лав­рі­но­ві од­чіп­но­го три кар­бо­ван­ці, і не­хай гру­ша бу­де на­ві­ки твоя. Ти, Лав­рі­не, прис­та­єш на те? — спи­тав свя­щеник. — Чи то мож­н а прис­та­ти на те, — ска­зав Лав­рін. — Я що­ро­ку про­д ам груш за три кар­бо­в ан­ці, а то щоб я взяв три кар­бо­ван­ці раз, та й го­д і. От не­хай ме­ні Кар­по від­рі­ж е на два ар­ш и­ни зем­лі з гру­ш ею та й од­го­ро­д ить. От на це я прис­та­н у. — Ав­жеж! У ме­не й так го­ро­ду об­маль, ще й од­ріж йо­му на два арши­ни. Я на це не прис­та­ну, — ска­зав Кар­по. — Про ме­не, Лав­рі­не, бе­ри гру­шу та пе­ре­ са­ди у свій го­род. — То ді­літь­ся що­ро­ку гру­ша­ми по­по­ло­ви­ні, — ска­зав свя­ще­ник. — Ко­ли ж, ба­тюш­ко, Лав­рі­но­ві ді­ти ла­зять у го­род, ви­ба­чай­те, як сви­ні, і то­ло­чать го­ро­ди­ну, а ста­ра ма­ти ще й на­мов­ля­ють їх, — ска­зав Кар­по. — Бо твоя жін­ка та­ки га­дю­ка, ви­ба­чай­те в цім сло­ві, ба­тюш­ко. Твою жін­ку тіль­ки по­са­дить у кліт­ку та по­ка­зу­ва­ти за гро­ші, як зві­рюку, на яр­мар­ках. Во­на крив­ди­ла, ба­тюш­ко, і на­шу ма­тір, ви­би­ла їй око, і мо­їх ді­тей так і лу­пить ло­ма­кою, по чо­му влу­чить, — жа­лів­ся Лав­рін. — То йдіть со­бі та, про ме­не, уда­віть­ся ти­ми гру­ша­ми ра­зом із сво­ї­ми жін­ ка­ми, — ска­зав свя­ще­ник, пі­шов у кім­на­ту та й за­чи­нив две­рі. Кар­по й Лав­рін пос­то­я­ли й піш­ли до­до­му та все ла­я­лися. Лав­рін кри­ чав, що візь­ме со­ки­ру та й зру­бає гру­шу. Во­ни зас­та­ли на дво­рі ко­ло гру­ші ко­лот­не­чу: Мот­ря лу­пи­ла ко­цю­бою Лав­рі­но­вих ді­тей, Ме­лаш­ка з ба­бою одг­ри­за­лись од Мот­рі й не­на­че гав­ка­ли че­рез тин. Лю­ди з кут­ка по­ча­ли збі­гать­ся. При­біг­ли й ба­ба Па­лаж­ка Со­лов’їха, а за нею ба­ба Па­рас­ка Гри­ ши­ха. 314

Іван Нечуй-Левицький

— Ой Гос­по­ди! Як­би хто взяв Лав­рі­но­ву ха­ту й одіп­хнув її, — ска­за­ла пре­муд­ра ба­ба Па­лаж­ка, — геть­­геть на го­ру або й за го­ру, а Кар­по­ву ха­ту від­су­нув ген­­ген за ста­вок, аж у діб­ро­ву, то во­ни б по­ми­ри­лися. — Нав­чай, нав­чай! Яка пре­муд­ра! — не втер­пі­ла ба­ба Па­рас­ка. — По­ди­ вися, ли­шень, на се­бе! Ко­ли б тво­го чо­ло­ві­ка хто по­су­нув за діб­ро­ву, а твою доч­ку аж за Рось, а те­бе аж у са­ме пек­ло, то, мо­же б, і між ва­ми був мир. Ді­ло з гру­шею скін­чи­лося нес­по­ді­ва­но. Гру­ша всох­ла, і дві сім’ї по­ми­ри­ лися. В обох са­ди­бах нас­та­ла мир­но­та й ти­ша. 7.

Перегляньте ілюстрації до повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» (див. у тексті твору), виберіть найколоритнішу з них і коротко перекажіть зображений на ній фрагмент.

8.

Виконайте завдання. 1. Про двоїсту натуру Кайдашихи свідчить характеристика в рядку А «…свекруха — люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем». Б «Вона не злюбила Мелащиних батьків, і як тільки бралася за тім’я, то згадувала Западинці та свої розглядини в Балашів». В «Кайдашиха почала свариться й стала дуже лайлива й опришкувата. Вона нападала на Мелашку сливе кожного дня, точила її, як вода камінь». Г «Настали жнива. Кайдашиха запрягла Мелашку до роботи, як у віз... Кожної неділі просилася Мелашка в гості [до батьків], і кожної неділі Кайдашиха знаходила для неї роботу». Д «На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то від її очей молоко кисне». 2.

Установіть відповідність. Героїня

1 Кайдашиха 2 Мотря 3 Мелашка 4 баба Палажка

Репліка

А «Це нечиста сила мене давила… Двадцять пасок з’їла в Києві, а за двадцять першою такий гріх трапився. Послинив нечистий усе лице, і губи, і щоки». Б «Одривай хату від цих злиднів! Що б там не коштувало, одривай, а ні, я сама відірву». В «Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли відразу так залило мою душу сльозами». Г «Шкода мені тебе! У мене ще не було такої доброї та робочої наймички, як ти». Д «Скинь її з драбини додолу, нехай собі голову скрутить».

3. Прочитайте рядки з повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького. «Не чорна хмара із синього моря наступала, то виступала Мотря із Карпом із-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближа-

315

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА лася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла з хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти». У цьому уривку комічний ефект досягається через А надуживання старослов’янізмів в описі побутової сцени Б надмірне використання зниженої лексики В змішування стилів — високого епічного з побутовим Г гротескні характеристики членів родини Д поєднання логічно несумісних, протилежних понять 4. «Іван Левицький — се великий артист (митець) зору, се колосальне, усеобіймаюче око України» (І. Франко). Як ви розумієте ці слова? 5. Який жанр твору «Кайдашева сім’я»? 6. Визначте ознаки реалізму в повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». 7. Доберіть Марусі Кайдашисі й Мотрі характеристики з цих народних афоризмів. Свій вибір аргументуйте. «Яка головонька, така й розмовонька. Жила як у Бога за дверима, а пройшло літо, зав’язала білий світ. Кажуть, не родися, а вдайся. У воді не тоне, а у вогні не горить. Не той друг, що медом маже, а той, хто правду каже». 8. Чому гумор і сатиру в повісті «Кайдашева сім’я» називають «сміхом крізь сльози»? 9. Поміркуйте, завдяки яким композиційним особливостям повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» легко поставити на сцені. 10. Хто, на вашу думку, головний герой повісті «Кайдашева сім’я» — Омелько Кайдаш, Маруся, Карпо, Мотря, Лаврін, Мелашка чи взагалі родина Кайдашів? Аргументуйте свою думку. 11. Яка приказка (прислів’я) найбільше підходить як епіграф до повісті І. НечуяЛевицького? Обґрунтуйте свій вибір. «Що посієш, те й пожнеш. Згода будує, а незгода руйнує. Не плюй у криницю: доведеться водиці напиться. Моя хата скраю — нічого не знаю. Лайкою й криком до згоди не дійдеш. Мир і лад — великий клад. Де лайка й бійка, там спайка не стійка. Гнів чоловіка сушить». 12. Чи актуальна, на вашу думку, повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» тепер? Свою думку аргументуйте. Виконайте домашнє завдання.

9.

1. Доберіть заголовок до кожної частини повісті «Кайдашева сім’я». 2. Випишіть із повісті цитати-приклади засобів комічного, розглянутих у статті підручника (с. 290-291). 3. Перегляньте фільм «Кайдашева сім’я» і підготуйте невелике повідомлення про майстерність екранізації однойменної повісті: утілення ідеї твору, переконливість характерів, гру акторів, позасюжетні елементи тощо (за бажанням).

316

Іван Франко

Іван Франко (1856–1916) 1.

Розгляньте світлини та виконайте завдання.

А. Кого зображено на світлинах? Б. Поміркуйте, що об’єднує персонажів. 2.

Прочитайте відомості про І. Франка та перекажіть основні події в житті митця.

Іван Фран­ко на­ро­див­ся 27 серп­ня 1856 р. в с. На­гує­ вичах Дро­го­биць­ко­го повіту, не­да­ле­ко від м. Ль­во­ва. Бать­ко Яків Фран­ко був сільсь­ким ко­ва­лем. Ма­ти Марія Фран­ко (Куль­чиць­ка) по­хо­ди­ла зі збідніло­го, але шля­хетсь­ко­го ро­ду. Спо­чат­ку Іван нав­чав­ся в по­чат­ковій школі сусіднь­о­го се­ла Ясе­ниціСіль­ної (1862–1864). За два ро­ки нав­чан­ня він доб­ре ово­лодів трь­о­ма мо­ва­ми: ук­ра­їнсь­кою, німець­кою і польсь­кою. Потім хло­пець здобував освіту в так званій нор­мальній школі Дро­ го­би­ча (1864–1867) і Дро­го­бицькій гімназії (1867– 1875). Нав­чан­ня в цих зак­ла­дах бу­ло ма­руд­ним: Іван постійно заз­на­вав зну­ щань від своїх учи­телів, хоч і ви­яв­ляв значні здібності й ста­ран­ня. У дев’ятирічно­му віці хлопець ут­ра­тив найб­лиж­чо­го по­рад­ни­ка — бать­ка. У ро­дині за­ли­ши­ли­ся ма­ти із чо­тир­ма діть­ми й роз­лад­на­не гос­по­да­р­ство. Щоб підтри­ма­ти ро­ди­ну, вона вдру­ге ви­йшла заміж. Вітчим Гринь Гав­ри­лик був доб­рою лю­ди­ною, він по­лю­бив дітей своєї дру­жи­ни, спри­яв то­му, щоб Іван продовжував навчання. У шістнад­ця­тирічно­му віці хлопець утра­тив і матір, яку ду­же лю­бив і з теп­лом зга­ду­вав у своїй по­езії. Нез­ва­жа­ю­чи на життєві тра­гедії, Іван нав­чав­ся в Дро­го­бицькій гімназії ду­же доб­ре, став найк­ра­щим уч­нем. Він му­сив за­роб­ля­ти на про­жит­тя: да­вав од­нок­лас­ни­кам із ба­гат­ших ро­дин платні уро­ки з ма­те­ма­ти­ки, іно­зем­­ної мо­ви, історії. Нав­ча­юч ­ ись у гімназії, юнак зібрав чи­ма­лу бібліоте­ку — май­же 317

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

500 книжок, за­хо­пив­ся фольк­ло­ром. Спо­чат­ку за­пи­су­вав пісні від ма­тері, а потім, де ви­па­да­ла на­го­да. Уже не­за­ба­ром ук­лав два ве­ликі зо­ши­ти за­писів — май­же 800 творів. У цей же час юнак сам по­чав пи­са­ти. Пер­ший вірш мав наз­ву «На Ве­лик­день 1871 ро­ку» і був прис­вя­че­ний бать­ кові. Хло­пець пе­рек­ла­дав та­кож тво­ри Го­ме­ра, Софок­ла, Го­рація, «Сло­во о пол­ку Іго­ревім», «Кра­лед­вор­ський ру­­ ко­пис». У 1874 р. у львівсь­ко­му сту­де­н­тс­ ь­ко­му журналі «Друг» під псев­донімом Джед­жа­лик упер­ше з’яв­ля­ють­ся вірші вісімнад­ця­тирічно­го Іва­на — «Моя пісня» і «На­род­ на пісня». У 1875 р. І. Фран­ко всту­пив на філо­софсь­кий фа­куль­ тет Львівсь­ко­го універ­си­те­ту. Тут він співпра­цює зі сту­ Іван Франко. 1870 р. де­нт­сь­ким жур­на­лом «Друг», дру­ку­ю­чи в нь­о­му свої нові пере­­­к­ла­ди, вірші, літе­ра­тур­нокри­тичні розвідки, публіцис­тичні праці. У той час уми пе­ре­до­вих діячів Євро­пи за­по­ло­ни­ли соціалістичні ідеї, які, зда­ва­ло­ся, да­дуть сво­бо­ду та щас­тя лю­дині й нації. Мо­лоді не­бай­дужі га­ли­ча­ ни теж підтримували ці ідеї. І. Фран­кові це за­хоп­лен­ня обійшло­ся над­то до­ро­го. У 1877 р. йо­го бу­ло впер­ше заареш­то­ва­но за соціалістич­ну про­па­ган­ ду (провів дев’ять місяців у тю­ремній ка­мері ра­зом із криміналь­ни­ми зло­чин­ ця­ми). Зго­дом Іван ра­зом із М. Пав­ли­ком по­чи­нає ви­да­ва­ти на кош­ти, отримані від М. Дра­го­ма­но­ва, жур­нал «Гро­мадсь­кий друг». Потім поет дру­кує два збірни­ки жур­наль­но­го ти­пу «Дзвін» і «Мо­лот». У цих ви­дан­нях був опубліко­ ваний зна­ме­ни­тий вірш «Ка­ме­нярі». З 1881 р. у Ль­вові за участю І. Фран­ка ви­хо­дить дру­ком жур­нал «Світ», у яко­ му він публікує пер­ший у євро­пейській літе­ра­турі роман із робітни­чо­го жит­ тя «Бо­рис­лав смієть­ся». Пе­ре­бу­ва­ю­чи в травні 1886 р. в Києві, І. Фран­ко поз­на­йо­мив­ся з освіче­ ною дівчи­ною — ви­пу­ск­ни­цею Ви­щих жіно­чих курсів Оль­гою Хо­ру­жин­ сь­к ою. Її при­ваб­лю­ва­ла по­пу­ляр­ність йо­го як політич­но­го діяча й пись­мен­ни­ка. Після не­дов­го­го лис­ту­ван­ня, ураховуючи свої політич­ні іде­али, він узяв із нею шлюб. О. Хо­ру­жинська вив­чи­ла укра­їнсь­ку мо­ву, бу­ла вірною дру­жи­ною, доб­рою матір’ю (на­­ро­ди­ла І. Фран­ кові чо­тирь­ох дітей), оплатила йо­го нав­чан­ня в аспіран­турі. До­по­ма­га­ла чо­ловікові в літе­ра­турній праці, на свій кошт опубліку­ва­ла книж­ку І. Фран­ка «В поті чо­ла» і вдру­ге збірку «З вер­шин і ни­зин». Ма­ю­чи намір ста­ти про­фе­со­ром Львівсь­ко­го уні­ ­­вер­си­те­ту, І. Фран­ко в 1892 р. за­хис­тив док­тор­сь­ку ди­сер­тацію у Віденсь­ко­му універ­си­теті. Тут митець І. Франко з дружиною. вив­чав ста­род­ру­ки, ціка­вився пам’ят­ка­ми східної 1886 р. 318

Іван Франко

літе­ра­ту­ри, що підго­ту­ва­ло ґрунт для но­во­го ета­пу йо­го твор­чості: у 90х ро­ках ХІХ ст. з’яв­ляють­ся збірка інтим­ної ліри­ки «Зів’яле лис­тя» і збірка мо­раль­нопов­чаль­ної ліри­ки «Мій Ізма­рагд1». На по­чат­ку XX ст. ім’я Фран­ка на­бу­ває ши­ро­кої по­пу­ляр­ності. «Ака­демією в од­ній особі» на­зи­ва­ли йо­го су­час­ни­ки: він во­лодів чотир­надцять­ма мо­ва­ми. У 1905 р. пись­мен­ни­ка оби­ра­ють чле­ном Чесь­ко­го нау­ко­­во­го то­ва­ри­ст­ва, у 1906 р. Харківсь­кий універ­си­тет прий­має рішен­ня «о воз­ве­де­нии га­ли­ цийс­ко­го учёно­го ис­сле­до­ва­те­ля Ива­на Фран­ко в сте­пень док­то­ра рус­ской сло­вес­нос­ти», а в 1916 р. Російсь­ка ака­демія на­ук при­суд­жує йо­му премію за пра­цю «Студії над ук­раїнсь­кою на­род­ною піснею». По­чи­на­юч ­ и з квітня 1908 р. тяж­ка хво­ро­ба (па­раліч рук) зму­си­ла, за зізнан­ням митця, по­ки­ну­ти «усі праці, які міг ви­ко­ну­ва­ти влас­ни­ми ру­ка­ми, й об­­­ме­жи­ти­ся та­ки­ми пра­ця­ми, які міг ви­ко­ну­ва­ти при до­по­мозі інших, пе­ре­дусім своїх синів». Сам міг пи­са­ти тіль­ки за до­по­мо­гою спеціаль­но­го прист­рою, при­па­су­вав­ши до ру­ки олі­вець. Ос­танні ро­ки жит­тя бу­ли надз­ви­ чай­но склад­ни­ми для пись­мен­ни­ка, ад­же Перша світо­ва війна роз­ки­да­ла йо­го ро­ди­ну: синів заб­ра­ли до австрійсь­ко­го війсь­ка; доч­ка опи­­ни­ла­ся в Києві; дру­жи­на ле­жа­ла в лікарні в Хар­кові. Нап­рикінці 1915 р. І. Фран­ка бу­ло ви­су­­ну­то на здо­бут­тя Но­белівсь­кої премії. Його підтри­ма­ли про­відні на­у­ковці світу. Про­те не­за­ба­ром письмен­ ника не ста­ло, премію ж отримав інший митець. В ос­танні дні його дог­ля­да­ли сту­ден­ти й добрі сто­ронні лю­ди. І. Франко помер 28 трав­ня 1916 р. в м. Львові. Пре­са понад 50 країн світу від­гук­­ну­ла­ся на трагічну звістку про смерть ук­раїнсь­ко­го генія. Митця похо­ ва­ли 31 трав­ня у Ль­вові на Ли­чаківсь­ко­му цвин­тарі. У 1933 р. на по­же­рт­ви га­ли­чан на йо­го мо­гилі бу­ло спо­руд­же­но пам’ят­ник із сим­волічним об­ра­зом ка­ме­­ня­ра, що роз­би­ває ске­лю, прок­ла­да­ю­чи шлях у но­ве жит­тя. Українці свя­то бе­ре­жуть пам’ять про ге­ні­аль­но­го пись­мен­ни­ка­мис­ли­те­ ля. У с. На­гу­є­ви­чах і в м. Ль­во­ві ді­ють йо­го ме­мо­рі­аль­ні му­зеї. Один із най­ біль­ших ук­ра­їн­ських цен­трів За­хід­ної Ук­ра­ї­ни — Ста­ніс­лав — перей­ме­ну­ва­ли на Іва­но­Фран­ківськ. Ім’я митця при­сво­є­но Львів­сь­ко­му на­ці­он ­ аль­но­му уні­ вер­си­те­ту, Дро­го­биць­ко­му дер­жав­но­му пе­да­го­гіч­но­му уні­вер­си­те­ту, На­ці­о­ наль­но­му ака­де­міч­но­му дра­ма­тич­но­му те­ат­ру в Ки­є­ві, ба­гать­ом ін­шим відомим зак­ла­дам куль­ту­ри. Ни­ні знач­ни­ми нак­ла­да­ми ви­да­ють тво­ри письменника, забо­ро­не­ні в ра­дян­ські ча­си.

До речі… І. Франко ніколи не писав вірші із пером у руці. Коли думка визрівала, він, ідучи вулицею чи ходячи по кімнаті, висвистував усілякі строфічні мелодії, щоб знайти відповідну форму. Потім мугикав слова, поки не отримував цілої строфи; брав папір і записував. За тиждень чи два повертався до записаного й аж тоді правив твір. Часто творив під впливом народних мелодій (З кн. В. Шевчука «З низин і вершин»). 1

Ізма­рагд (застар.)­— смарагд.

319

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 3.

Прочитайте вірш «Каменарі» та літературно-критичний матеріал про цей твір.

КАМЕНяРІ (1878) Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмiрна, та пуста, i дика площина I я, прикований ланцем залiзним, стою Пiд височенною гранiтною скалою, А далi тисячi таких самих, як я. У кожного чоло життя i жаль порили, I в оцi кожного горить любовi жар, I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили, I плечi кожного додолу ся схилили, Бо давить всiх один страшний якийсь тягар. У кожного в руках тяжкий залiзний молот, I голос сильний нам згори, як грiм, гримить: «Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод Не спинить вас! Зносiть i труд, i спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить». I всi ми, як один, пiдняли вгору руки, I тисяч молотiв о камiнь загуло, I в тисячнi боки розприскалися штуки Та вiдривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам’яне чоло. Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так нашi молоти гримiли раз у раз; I п’ядь за п’ядею ми мiсця здобували; Хоч не одного там калiчили тi скали, Ми далi йшли, нiщо не спинювало нас. I кожний з нас те знав, що слави нам не буде, Нi пам’ятi в людей за сей кривавий труд, Що аж тодi пiдуть по сiй дорозi люди, Як ми проб’єм її та вирiвняєм всюди, Як нашi костi тут пiд нею зогниють. Та слави людської зовсiм ми не бажали, Бо не герої ми i не богатирi. Нi, ми невольники, хоч добровiльно взяли На себе пута. Ми рабами волi стали: На шляху поступу ми лиш каменярi. 320

Іван Франко

I всi ми вiрили, що своїми руками Розiб’ємо скалу, роздробимо гранiт, Що кров’ю власною i власними кiстками Твердий змуруємо гостинець i за нами Прийде нове життя, добро нове у свiт. I знали ми, що там далеко десь у свiтi, Який ми кинули для працi, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жiнки i дiти, Що други й недруги, гнiвнiї та сердитi, I нас, i намiр наш, i дiло те кленуть. Ми знали се, i в нас не раз душа болiла, I серце рвалося, i груди жаль стискав; Та сльози, анi жаль, нi бiль пекучий тiла, Анi прокляття нас не вiдтягли вiд дiла, I молота нiхто iз рук не випускав.

В. Лопата. Каменярі. 1975 р.

Отак ми всi йдемо, в одну громаду скутi Святою думкою, а молоти в руках. Нехай проклятi ми i свiтом позабутi! Ми ломимо скалу, рiвняєм правдi путi, I щастя всiх прийде по наших аж кiстках. І. Франко написав вірш «Каменярі» у 22 роки. Ця поезія ввійшла до збірки «З вершин і низин». Вона відігравала вагому роль в оновленні суспільної сві­ домості українців. У формі сну («Я бачив дивний сон») митець в алегоричних образах змальовує сучасну йому дійсність: «безмірна, та пуста, і дика площина», «височенна гранітна скала» — імперська держава; «тисячі таких самих, як я», «каменярі» — народ, борці за волю. І. Франко утверджує ідею безкорисливого служіння народові («І кождий з нас те знав, що слави нам не буде»), віру в пе­ ремогу, у побудову кращого майбутнього для народу («І всі ми вірили, що... / Твердий змуруємо гостинець, і за нами / Прийде нове життя, добро нове у світ»). Художні засоби вірша різноманітні. Крім алегоричних образів-символів, тут наявні яскраві порівняння («руки в кождого ланці, мов гадь, обвили», «Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, / Так наші молоти гриміли раз у раз»), епітети («дивний сон», «страшний тягар», «други й недруги, гнівнії та сердиті»), метафори («горить любові жар», «душа боліла. / І серце рвалося, і груди жаль стискав»), тавтологія (шестикратне повторення слова кождого), які допома­ гають створити образи істинних борців за свободу й незалежність України. У поезії звеличено подвижництво й волелюбство; оспівано людей із новим мисленням, готових працювати та боротися в ім’я народу. Тут простежується зв’язок із подвижницькою діяльністю І. Франка в розбудові української культу­ ри, піднесенні освітнього рівня народу. Вірш «Каменярі» і нині є дороговказом у розбудові України. 321

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Прочитайте відомості з теорії літератури та випишіть визначення терміна «любовна лірика» в зошит.

4.

Теорія літератури  Любовна (інтимна) лірика — це поетичі твори, у яких настрій ліричного героя викликаний особистими переживаннями та спогадами. Це вірші, сповнені почуття кохання: наприклад, вірші І. Франка «Чого являєшся мені у сні?», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», М. Старицького «Виклик». Прочитайте поезію «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» і літературно-критичний матеріал до нього.

5.

*** Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько — колюче терня? Чом твої устонька — тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! І чом твій усміх — для мене скрута, Серце бентежить, як буря люта? Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе! Тебе видаючи, любити мушу, Тебе кохаючи, загублю душу.

В. Лопата. Ой ти, дівчино, з горіха зерня. 1975 р.

Збірку «Зів’яле листя» поет писав упродовж десяти років. У віршах пере­ важають настрої туги, смутку та песимізму. Збірка має оригінальну струнку композицію: складається з трьох «жмутків», як зібране в жмутки зів’яле листя. Кожний із них містить 20 поезій: перший «жмуток» — палке кохання без надії на взаємність; другий «жмуток» — найбільш оптимістичний, кохан­ ня в душі героя спалахує з новою силою; третій «жмуток» — кохана стає дружиною іншого, герой у відчаї накладає на себе руки. У творах другого жмутка є чимало віршів, що пов’язані з українською народною піснею: «Зелений явір, зелений явір», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Ой ти, дубочку кучерявий», «Ой жалю мій, жалю», «Як почуєш вночі край свойого вікна». Вони стали піснями літературного походження. 322

Іван Франко

«Ой ти, дівчино, з горіха зерня» — четвертий вірш другого жмутка, шедевр інтимної лірики, який завдяки музиці А. Кос-Анатольського став романсом. Тут яскраво виявився поетичний талант І. Франка. Поезія — це схвильова­ ний монолог-звертання закоханого юнака до своєї обраниці, зізнання його в коханні. Ліричний герой ставить запитання, на які відповіді не отримує, наприклад: «Чом твої очі сяють тим чаром, / Що то запалює серце пожаром?» Поет майстерно змальовує портрет дівчини через оригінальні автор­ ські протиставлення, антонімічні пари («серденько — колюче терня», «устонька — тиха молитва», «твій усміх — для мене скрута», «Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе!»), порівняння («слово остре, як бритва», «усміх... серце бентежить, як буря люта»). Поезія утверджує торжество й силу кохання, належить до світової скарб­ ниці любовної лірики, є окрасою української версифікації. Вірші зі збірки І. Франка «Зів’яле листя» стоять в одному ряду із циклами любовної лірики Овідія, Катулла, Данте, Ф. Петрарки, А. Міцкевича, Ш. Бод­ лера, П. Верлена, А. Рембо, С. Єсєніна, А. Ахматової, Б. Пастернака. 6.

Прочитавши огляд поеми «Мойсей», заповніть літературний паспорт твору.

Справ­жньою вер­ши­ною по­е­тич­но­го ге­нія І. Фран­ка ста­ла по­е­ма «Мой­ сей». У ній ре­а­лі­зовано най­важ­ли­ві­ші по­лі­тич­ні, фі­ло­соф­ські, етич­ні й ес­те­ тич­ні пог­ля­ди ав­то­ра. Пош­тов­хом для на­пи­сан­ня тво­ру ста­ла Ре­во­лю­ція 1905 р. Письменник дій­шов вис­нов­ку: роз­по­чи­на­єть­ся епоха руй­­ну­ван­ня ім­пе­рій, ста­ро­го нес­пра­ вед­ли­во­го су­спіль­­­­но­го уст­рою. Тому по­не­во­ле­ні на­ро­ди ма­тимуть шанс на ви­­з­во­лен­ня. Твор­чий за­дум з’явив­ся під час пе­ре­бу­ван­ня по­е­та 1904 р. в Ри­мі. Йо­го гли­бо­ко вра­зи­ла скуль­пт­ у­ра Мой­сея, ство­ре­на на по­чат­ку ХVІ ст. Мі­ке­л­ан­дже­ ло Бу­он ­ ар­ро­ті. За ос­но­ву сю­же­ту взя­то біб­лій­ну іс­то­рію про ста­ро­за­віт­но­го про­­ро­ка Мой­ сея, який ви­вів єв­рей­ський на­род з єги­пет­ської не­во­лі. І. Фран­ко так визначив тему твору: «Основ­ною те­мою по­е­ми я зро­бив смерть Мой­сея як про­ро­ка, не виз­на­но­го сво­їм на­ро­дом. Ця те­ма в та­кій фор­ мі не біб­лій­на, а моя влас­на, хоч і зас­но­ва­на на біб­лій­ному опо­ві­дан­ні». У тво­рі по­ру­шено ши­ро­ке ко­ло за­галь­но­ду­хов­них і на­ці­он ­ аль­них проб­ лем, які, на дум­ку письменника, є жит­тє­во важ­ли­ви­ми для ук­ра­їн­ців. 1. На­род мо­же ста­ти на­ці­єю тіль­ки з ві­рою в Бо­га, у йо­го доб­ро­ту й муд­ рість, а та­кож у своє ви­со­ке пок­ли­кан­ня й щас­ли­ве май­бут­нє. 2. Тре­ба бу­ти го­то­ви­ми на тяж­кі вип­ро­бу­ван­ня та жер­тви за­ра­ди сво­бо­ди. 3. Смер­тель­но не­без­печ­но для на­ро­ду спо­ку­ша­ти­ся на під­ступ­ні обі­цян­ки лу­­ка­вих псев­до­вож­дів, бо нас­прав­ді єди­на їх­ня ме­та — вла­да, во­ни ве­дуть до ка­тас­тро­фи. 4. Іс­тин­ні ду­хов­ні про­від­ни­ки в жод­но­му ра­зі не по­вин­ні впа­да­ти у від­чай та зне­ві­ру, бо по­сі­я­ні ни­ми в люд­ських ду­шах зер­на прав­ди й доб­ра ра­но чи піз­но про­рос­туть.

323

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Сим­во­ліч­ний зміст тво­ру має гли­бо­кий фі­ло­соф­ський під­текст, от­же, за жан­ром це — фі­ло­соф­ська по­е­ма­прит­ча. Ком­по­зи­цій­но поема скла­да­єть­ся з про­ло­гу та двад­ця­ти пі­сень. Ці­ка­во, що про­лог був на­пи­са­ний піз­ні­ше за по­е­му й, так би мо­ви­ти, ви­му­ше­но. Під час опубліку­ван­ня книж­ки допустили по­мил­ку: пер­ші кіль­ка сто­рі­нок за­ли­ ши­ли­ся незадруковани­ми. Ви­да­вець зап­ро­по­ну­вав І. Фран­ко­ві на­пи­са­ти вступ­не сло­во, щоб за­пов­ни­ти міс­це. На дру­гий день по­ет при­ніс не пе­ред­мо­ ву, а ге­ні­аль­ний поетич­ний про­лог. Він став сво­є­рід­ним ко­мен­та­рем, який увіб­рав ос­нов­ні ідей­но­фі­ло­соф­ські нас­та­но­ви тво­ру та проб­ле­ми, а та­кож гро­ма­дян­ський і на­ці­о­наль­но­виз­воль­ний па­фос. Про­лог про­мо­вис­то зас­від­ чує, що по­е­ма спро­єк­то­ва­на в су­час­ну для ав­то­ра ук­ра­їн­ську дій­сність, ад­же в ньо­му поет без­по­се­ред­ньо звер­та­єть­ся до рід­но­го на­ро­ду: На­ро­де мій, за­му­че­ний, роз­би­тий, Мов па­ра­лі­тик той на роз­до­рож­жу, Люд­ським пре­зирс­твом, ні­би стру­пом, вкри­тий! Тво­їм бу­ду­щим ду­шу я три­во­жу…

Сво­є­рід­ною ком­по­зи­цій­ною особ­ли­віс­тю тво­ру є по­єд­нан­ня різ­них вір­шо­ вих роз­мі­рів: усі двад­цять пі­сень (сю­жет­на час­ти­на по­е­ми) на­пи­са­но ана­пес­ том, а про­лог — ям­бом. Та­кож роз­різ­няються дві час­ти­ни стро­фіч­ним ладом: піс­ні скла­да­ють­ся з кат­ре­нів (чо­ти­ри­ряд­ко­вих строф), а про­лог — з тер­цин. Пош­тов­хом до про­ло­гу, оче­вид­но, ста­ла «піс­ня» Мой­сея (Вто­ро­за­кон­ня. 32: 1–47), якою про­рок пе­ред смер­тю звер­та­єть­ся до гро­ма­дян Із­ра­ї­лю. В обох текстах є без­по­се­ред­нє звер­нен­ня до на­ро­ду, пос­вя­та йому, передбачення йо­го май­бут­ньо­го. По­міт­ний пе­ре­гук тво­ру з «Бо­жес­твен­ною ко­ме­ді­єю» Дан­те, яку са­ме то­ді пе­рек­ла­дав І. Фран­ко. Звід­си — тер­цин­на стро­фі­ка. Про­лог прой­ня­тий та­ким же ви­со­ким гро­ма­дян­ським па­фо­сом, по­лум’я­ ним пат­рі­о­тиз­мом, як і «Бо­жес­твен­на ко­ме­дія», зок­ре­ма піс­ня VІ «Чис­ти­ли­ ща», де міс­тить­ся ві­до­ме звер­нен­ня Дан­те до Іта­лії. Про­лог І. Франка — це стис­лий ху­дож­ній лі­то­пис іс­то­рії ук­ра­їн­сько­го на­ро­ ду, ду­хов­но­фі­ло­соф­ське її ос­мис­лен­ня. Ог­ля­да­ю­чи ми­ну­ле Ук­ра­їн ­ и, по­ет ба­чить у ньо­му не тіль­ки «об­луд­ли­ву по­кір­ність уся­ко­му, хто зра­дою і роз­бо­єм» йо­го скував, а й ви­яв ду­хов­ної сна­ги. Ці­ною ве­ли­чез­них втрат і жертв на­род здо­бу­вав со­бі во­лю. Митець упев­не­ний, що всі ті жер­тви не да­рем­ні: (...) Ві­рю в си­лу ду­ха І в день вос­крес­ний тво­йо­го пов­стан­ня (…). Та прий­де час, і ти ог­нис­тим ви­дом За­ся­єш у на­ро­дів воль­нім ко­лі, Трус­неш Кав­каз, впе­ре­жеш­ся Бес­ки­дом, По­ко­тиш Чор­ним мо­рем го­мін во­лі І гля­неш, як ха­зя­їн до­мо­ви­тий, По сво­їй ха­ті і по сво­їм по­лі.

У сю­же­ті по­е­ми чіт­ко ви­різ­ня­ють­ся чо­ти­ри час­ти­ни. У пер­шій час­ти­ні (піс­ні І–ХІ) на­рос­тає кон­флікт, що ви­ли­ва­єть­ся в про­ ти­сто­ян­ня про­ро­ка й на­ро­ду. Со­рок літ Мой­сей вів геб­ре­їв че­рез пус­те­лю до 324

Іван Франко

«зем­лі обі­то­ва­ної» (обі­ця­ної Бо­гом), сам свя­то ві­рив у Бо­жу по­міч і на­ди­хав сво­єю ві­рою сер­ця лю­дей. Од­нак, зреш­тою, на­род нес­тер­пно сто­мив­ся й зне­ ві­рив­ся. Він уже ні­чо­го не хо­че, крім їжі та від­по­чин­ку. Те­пер на­щад­ки до­рі­ ка­ють бать­кам, які ко­лись ви­рі­ши­ли вий­ти з єги­пет­сько­го рабс­тва на по­шу­ки щас­тя та сво­бо­ди. На зак­ли­ки Мой­сея не за­бу­ва­ти про ви­со­ку ме­ту во­ни роз­ дра­то­ва­но від­по­ві­да­ють: «На­ші ко­зи го­лод­ні», оби­ра­ють жа­лю­гід­не іс­ну­ван­ня по­се­ред пусте­лі («Нам і тут не­по­га­но»). От­же, зне­ві­ра, ціл­ко­ви­те зо­се­ред­жен­ ня на ма­те­рі­ал ­ ь­но­му пе­рет­во­рюють на­род на на­товп. Цим ко­рис­ту­ють­ся фаль­ ши­ві про­ро­ки Аві­рон і Да­тан: щоб спо­до­ба­ти­ся лю­дям і ві­діб­ра­ти вла­ду в Мой­сея, во­ни по­ту­ра­ють за­не­пад­ниць­ким і дріб­но­ко­рис­ли­вим нас­тро­ям. Щоб переконати геб­ре­їв, Мой­сей роз­по­ві­дає ле­ген­ду про те, як де­ре­ва ви­би­ра­ли со­бі ца­ря (це фак­тич­но прог­ра­ма жит­тя са­мо­го ав­то­ра). Цю прит­чу пись­мен­ник узяв із Біб­лії. Як те­рен, що зго­ло­сив­ся слу­жи­ти ін­шим де­ре­вам (врод­ли­вій пальмі, ве­лич­но­му кед­ро­ві, туж­ли­вій бе­ре­зі), щоб во­ни жи­ли кра­ ще, так і поет про­го­ло­сив іде­а­лом сво­го жит­тя слу­жи­ти на­ро­до­ві на йо­го шля­ ху до за­по­віт­ної ме­ти. І все ж, нев­дяч­ний, зас­ліп­ле­ний уто­мою та ома­ною лже­п­ро­ро­ків, на­род зрі­ка­ єть­ся й про­га­няє Мойсея. У дру­гій час­ти­ні по­е­ми (піс­ні ХІІ–ХVІ­ІІ) Мой­сей по­фі­ло­соф­ськи ос­мис­ лює свою со­ро­ка­річ­ну мі­сію ду­хов­но­го про­відника, шу­кає при­чи­ни по­раз­ки. На­сам­пе­ред на­ма­га­єть­ся знай­ти ви­ну в со­бі. Про­те де­мон пус­те­лі Аза­зель (глас від­чаю в ду­ші са­мо­го Мой­сея) про­во­кує йо­го на якусь мить зне­ві­ри­ти­ся, за­сум­ні­ва­тись у сво­є­му пок­ли­кан­ні, у муд­рос­ті Бо­га: «Оду­рив нас Єго­ва». У тре­тій час­ти­ні (піс­ня ХІХ) настає роз­пла­та за сум­ні­ви. З бу­рі (з ду­­ шев­­ної бу­рі сум’ят­тя Мой­сея) до ньо­го обіз­вав­ся Гос­подь, від­крив Свою ло­гі­ ку. Він вів геб­ре­їв та­ким дов­гим і тяж­ким шля­хом, щоб во­ни зміц­ні­ли ду­хом, нав­чи­ли­ся бу­ти гос­по­да­ря­ми зем­них скар­бів, а не їх­ні­ми ра­бами. Уже не­за­ба­ ром геб­реї знай­дуть обі­ця­ний край. Про­те Мой­сей че­рез свою на­віть мит­тє­ву зне­ві­ру не ввій­­де в ньо­го. Він пом­ре на по­ро­зі но­во­го жит­тя, щоб ста­ти пе­ре­сторогою тим, хто «рветь­ся весь вік до ме­ти і вми­рає на шля­ху». Час­ти­на чет­вер­та (піс­ня ХХ). Од­на­к ве­ли­ ка со­ро­ка­річ­на пра­ця Мой­сея не ми­нає даремно. Му­ки сум­лін­ня, вик­ли­ка­ні смер­тю про­від­ни­ка, зно­ву про­буд­жу­ють у лю­дей ві­ру, са­мос­ві­до­ мість і праг­нен­ня йти до ме­ти, за­по­ві­да­ної Мой­ се­єм. Геб­реї стра­чу­ють під­лих спо­кус­ни­ків Аві­ ро­на й Да­та­на (так за­кін­чу­єть­ся до­ля всіх лу­ка­ вих вож­дів). З’являєть­ся но­вий про­від­ник, гід­ ний Мой­сея, — «князь ко­ню­хів» Єго­шуа. Під йо­го про­во­дом на­род знову ви­ру­шає в до­ро­гу. Об­раз Мой­сея. Мой­сей пос­тає в по­е­мі як іс­тин­ний ду­хов­ний про­від­ник, який ціл­ком прис­вя­тив своє жит­тя рід­но­му на­ро­ду. Він вів В. Лопата. Мойсей. 1975 р. 325

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

єв­ре­їв крізь пус­те­лю стіль­ки ро­ків, щоб во­ни поз­бу­ли­ся раб­ської пси­хо­ло­гії, сфор­мо­ва­ної в єги­пет­ській не­во­лі. В об­ра­зі Мой­сея чи­ма­ло рис вда­чі са­мо­го ав­то­ра — пе­ре­ду­сім ро­зу­мін­ня мі­сії ду­хов­но­го вож­дя: Я ж весь вік свій, весь труд то­бі дав

У нез­лом­нім зав­зят­тю, — Пі­деш ти у ман­дрів­ку сто­літь З мо­го ду­ха пе­чат­тю.

Схви­льо­ва­но зву­чать сло­ва про­щан­ня Мой­сея (і Фран­ка) зі сво­їм на­ро­дом. Про­мо­вис­то по­да­ний у по­е­мі пор­трет Мой­сея: Хоч лі­та йо­го гнуть у каб­лук Із тур­бо­та­ми в па­рі, Та в очах йо­го все щось го­рить, Мов дві блис­кав­ки в хма­рі. Хоч во­лос­ся все бі­ле, як сніг, У ста­ре­чій оз­до­бі, Та сто­ять ще ті гор­ді жмут­ки, Як два ро­ги на ло­бі.

Мой­сей І. Фран­ка, як і ге­рой Мі­ке­лан­дже­ло, — по­стать муж­ня, ба­га­та на внут­ріш­ню си­лу й ду­хов­ну ве­лич. «Гор­­ді два жмут­ки» — це два про­ме­ні світ­ ла, які мав біблій­ний про­рок, у Мі­ке­лан­дже­ло їх відтрено у виг­ля­ді двох па­сем во­лос­ся над ло­бом. Внут­ріш­ній світ Мой­сея най­кра­ще відображено у ви­г­нан­ні: на са­мо­ті в бо­ліс­них роз­ду­мах він спо­чат­ку ут­вер­джу­єть­ся у ві­рі, а по­тім зне­ві­ря­єть­ся, під­ дав­шись спо­­ку­сі де­мо­на Аза­зе­ля. Мо­лит­ву Мой­сея на го­рі під та­бо­ром по­ет зоб­ра­зив ди­во­виж­но, ви­ко­ рис­тав­ши тінь як ху­дож­ній об­раз: си­лу­ет про­во­ди­ря ви­да­єть­ся гі­гант­ським, за­ча­ро­ва­ні лю­ди спос­те­рі­га­ють за цим ди­вом, сон­це ство­рює ефект воз­не­сін­ня Мой­сея, а ко­ли не­бес­не сві­ти­ло сі­дає, то зно­ву ве­ли­чез­на тінь про­ро­ка пок­ри­ ває лю­дей, ні­би про­ща­ю­чись із ни­ми й за­по­ві­да­ю­чи їм іс­ти­ну. Ака­де­мік О. Бі­лець­кий на­з­вав по­е­му «Мой­сей» «не­ру­кот­вор­ним пам’ят­ни­ ком ук­ра­їн­ській та сві­то­вій лі­те­ра­ту­рі», а Ю. Ше­рех — дру­гим «за­по­ві­том» ук­ра­­їн­ської лі­те­ра­ту­ри. 7.

Прочитайте уривок із поеми І. Франка «Мойсей».

МОЙСЕЙ Поема (Уривок) Пролог до поеми

На­ро­де мій, за­му­че­ний, роз­би­тий, Мов па­ра­лі­тик той на роз­до­рож­жу, Люд­сь­ким пре­зи­р­ством, ні­би стру­пом, вкри­тий! 326

Іван Франко

Тво­їм бу­ду­чим ду­шу я три­во­жу, Від со­ро­му, який на­щад­ків піз­них Па­ли­ти­ме, зас­ну­ти я не мо­жу. Нев­же то­бі на таб­ли­цях за­ліз­них За­пи­са­но в су­сі­дів бу­ти гно­єм, Тяг­лом у по­їз­дах їх бис­тр ­ о­їз­них? Нев­же по­вік уді­лом бу­де тво­їм Ук­ри­та злість, об­луд­ли­ва по­кір­ність Уся­ко­му, хто зра­дою й роз­бо­єм Те­бе ску­вав і зап­ри­сяг на вір­ність? Нев­же то­бі лиш не су­ди­лось ді­ло, Що б ви­я­ви­ло тво­їх сил без­мір­ність? Нев­же за­дар­ма стіль­ки серць го­рі­ло До те­бе най­с­вя­ті­шою лю­бов’ю, То­бі офі­ру­ю­чи ду­шу й ті­ло? За­дар­ма край твій весь по­ли­тий кров’ю Тво­їх бор­ців? Йо­му вже не пи­шать­ся У кра­со­ті, сво­бо­ді і здо­ров’ю? За­дар­ма в сло­ві тво­йо­му іск­рять­ся І си­ла, й м’якість, до­теп, і по­ту­га, І все, чим мо­же вго­ру дух під­нять­ся? За­дар­ма в піс­ні тво­їй ллєть­ся ту­га, І сміх дзвін­кий, і жа­ло­щі ко­хан­ня, На­дій і вті­хи світ­ля­ная сму­га? О ні! Не са­мі сль­о­зи і зіт­хан­ня То­бі су­ди­лись! Ві­рю в си­лу ду­ха І в день вос­к­рес­ний тво­йо­го пов­с­тан­ня. О, як­би хви­лю вдать, що сло­ва слу­ха, І сло­во вдать, що в хви­лю ту бла­жен­ну Вздо­ров­лює й ог­нем жи­ву­щим бу­ха! О, як­би піс­ню вдать пал­ку, віт­хнен­ну, Що мі­лі­о­ни по­ри­ва з со­бою, Ок­ри­лює, ве­де на путь спа­сен­ну! Як­би!.. Та нам, зне­си­ле­ним жур­бою, Роз­дер­тим сум­ні­ва­ми, би­тим сти­дом, — Не нам те­бе про­ва­ди­ти до бою! 327

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Та прий­де час, і ти ог­нис­тим ви­дом За­ся­єш у на­ро­дів воль­них ко­лі, Трус­неш Кав­каз, впе­ре­жеш­ся Бес­ки­дом, По­ко­тиш Чор­ним мо­рем го­мін во­лі І гля­неш, як ха­зя­їн до­мо­ви­тий, По сво­їй ха­ті і по сво­їм по­лі. Прий­ми ж сей спів, хоч ту­гою по­ви­тий, Та пов­ний ві­ри; хоч гір­кий, та віль­ний, Тво­їй бу­ду­чи­ні за­да­ток, слізь­ми зли­тий, Тво­йо­му ге­нію мій скром­ний дар ве­сіль­ний. 8.

Прочитайте вірш Івана Франка «К. П.» і літературно-критичний матеріал про нього.

Поезія «К. П.» – відповідь на вірш Клементини Попович-Боярської «Му­ сиш любити!», української письменниці й громадської діячки, яка літера­ турну діяльність розпочала у 80-ті роки під впливом І. Франка. Письменник звернув увагу на її вірші, допомагав удосконалювати художню майстерність. Вірш розпочинається риторичним звертанням «Гарна дівчино, пахучая квітко!», яка «оком і словом» стріляє мітко й сподівається на любов того, хто її бачить. І. Франко заперечує поверховість сприйняття молодою дівчиною світу й життя, з вірша якої постає думка: «Мислиш, хто спів твій полюбить і очі, / Той вже нічого на світі не схоче». Далі розкривається думка про тих по­ движників, які не кинуть «боротьбу за ідеї, / Працю для тих, що їх тиснуть окови» заради «очей і для пісні твоєї». А якщо такий знайдеться, то він не вар­ тий її любові. Дівчина, «крім очей і крім слова дзвінкого», мусить підтримувати коханого в його діяннях, загоїти рани, адже життя швидкоплинне, і «Блиск чарівничий очей потускніє, / Зміниться голос і спів заніміє». У поезії «К. П.» І. Франко подає ідеал поєднання краси та духовного ба­ гатства, вимогу до духовного зростання особистості. 9.

Виконайте завдання. 1. Установіть відповідність Назва твору

1 «Каменярі» 2 «К. П.» 3 «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»

328

Уривок

А «Чого являєшся мені у сні?» Б «Чом твої очі сяють тим чаром, / Що то запалює серце пожаром?» В «Гарна дівчино, пахучая квітко!» Г «І в оці кождого горить любові жар» .

Іван Франко 2. Установіть відповідність. Художній засіб 1 2 3 4 5

епітет порівняння метафора антитеза звернення

Уривок

А Б В Г Д

«А твоє слово остре, як бритва...» «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» «Ти мої радощі, ти моє горе!» «Ох, тії очі темніші ночі...» «Чом твої очі сяють тим чаром, / Що то запалює серце пожаром?».

3. Установіть відповідність. Герой 1 Мойсей 2 Датан 3 Єгова 4 Азазель

Учинок

А Б В Г Д

карає пророка за сумніви веде свій народ до землі обітованої закликає «До походу! До бою!» намагається підірвати віру Мойсея закликає народ закидати пророка камінням

4. Охарактеризуйте зміст і композицію збірки «З вершин і низин», розкрийте багатозначність понять «вершин» і «низин». 5. Розкрийте алегоричні образи поезії «Каменярі». 6. Яким постає ліричний герой вірша «Каменярі»? Відповіть проілюструйте цитатами з твору. 7. Як у вірші «К. П.» факти із життя поета піднесені до художнього узагальнення? 8. Поясніть особливість композиції збірки «Зів’яле листя» та символіку її назви. 9. У чому, на вашу думку, полягає оригінальність поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»? 10. Висловте ваше ставлення до інтимної лірики І. Франка зі збірки «Зі­­в’яле листя». 11. Підготуйтеся до виразного читання віршів І. Франка (на ваш вибір). 12. Прослухайте романси українських композиторів М. Лисенка і А. КосАнатольського «Безмежнеє поле» і «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» на слова І. Франка. Який характер мають ці музичні твори? Як точно, на вашу думку, засобами музики передано почуття кохання в них? 10.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Візьміть участь у дискусії, підтвердивши або спростувавши тезу «Поема І. Франка “Мойсей” — актуальна й нині. Аргументуйте свою думку конкретними прикладами.

329

Літературознавчий словник  Алегорія — спо­сіб двоп­ла­но­во­го ху­дож­ньо­го зоб­ра­жен­ня, що ґрунту­ єть­ся на при­хо­ву­ван­ні ре­аль­них осіб, явищ і пред­ме­тів під кон­крет­ни­ми ху­дож­ні­ми обра­за­ми з від­по­від­ни­ми асо­ці­ац ­ і­ям ­ и (але­го­рич­ний об­раз Бджо­ ли в бай­ці Г. Ско­во­ро­ди «Бджо­ла та Шер­шень»). Алю­ зія — ху­дож­ньо­сти­ліс­тич­ний при­йом; на­тяк, від­си­лан­ня до пев­но­го лі­те­ра­тур­но­го тво­ру або іс­то­рич­ної по­дії. Ам­фіб­ра­ хій — трис­кла­до­ва сто­па з на­го­ло­сом на дру­го­му скла­ді.  Ана­пест — трис­кла­до­ва сто­па з на­го­ло­сом на тре­тьо­му скла­ді.  ра — єди­но­по­ча­ток; ужи­ва­ний на по­чат­ку вір­шо­вих ряд­ків (глав у Анафо­ про­зо­во­му тво­рі) пов­тор слів чи сло­вос­по­лу­чень (рід­ше — ре­чень). Ана­фо­ра ві­діг­рає важ­ли­ву ком­по­зи­цій­ну роль у ху­дож­ньо­му тво­рі. Ба­ла­ да — лі­ро­­е­піч­ний сю­жет­ний пі­сен­ний твір, за ос­но­ву яко­го взя­то по­дію ле­ген­дар­но­­іс­то­рич­но­го, ро­дин­но­­по­бу­то­во­го зміс­ту з опи­са­ми нез­ви­ чай­них си­ту­а­цій, лю­дей, учин­ків.  — жанр гу­мо­рис­тич­ної по­е­зії, ко­міч­ний ефект у якій до­сяга­єть­ся Бур­леск тим, що ге­ро­їч­ний зміст вик­ла­да­єть­ся нав­мис­но вуль­гар­но, гру­бо, зни­же­но або ж, нав­па­ки, про «низь­ке» го­во­рить­ся під­не­се­но, уро­чис­то. Вір­шу­ван­  ня — мис­тец­тво скла­дан­ня вір­шів, ви­ра­жен­ня ав­то­ром ду­мок і пе­ре­жи­вань у вір­шо­вій фор­мі.  бо­ла — троп, що по­ля­гає в над­мір­но­му пе­ре­біль­шен­ні ха­рактер­них Гі­пер­ влас­ти­вос­тей чи оз­нак пев­но­го пред­ме­та або яви­ща з ме­тою уви­раз­нен­ня їх (вип­ла­ка­ти мо­ре сліз).  — са­ти­рич­ний ху­дож­ній при­йом у лі­те­ра­ту­рі, зас­но­ва­ний на яв­но­ Гро­теск му спот­во­рен­ні, пе­ре­біль­шен­ні чи при­мен­шен­ні зоб­ра­жу­ва­но­го, на по­єд­нан­ні різ­них кон­трас­тів.  тиль — трис­кла­до­ва сто­па з на­го­ло­сом на пер­шо­му скла­ді. Дак­ Дра­ ма — лі­те­ра­тур­ний рід, ха­рак­тер­ною оз­на­кою яко­го є роз­крит­тя явищ жит­тя й ха­рак­те­рів ге­ро­їв че­рез роз­мо­ви ді­йо­вих осіб (ді­а­ло­ги, мо­но­ло­ги). Дра­ма­тич­ні тво­ри приз­на­че­ні для пос­та­нов­ки на сце­ні, класичній драмі також влас­ти­ва єд­ність дії, ча­су й міс­ця. В ос­но­ві сю­же­ту дра­ма­тич­но­го тво­ру — кон­ флікт. Ос­нов­ні жан­ри дра­ма­тич­но­го тво­ру: влас­не дра­ма, тра­ге­дія, ко­ме­дія, тра­ гі­ко­ме­дія. Еле­г ія — один із жан­рів лі­ри­ки ме­ди­та­тив­но­го, жур­ли­во­го, ме­ланхо­лій­но­ го зміс­ту.  Епітет — троп; ху­дож­нє оз­на­чен­ня, що під­крес­лює ха­рак­тер­ну ри­су, виз­ на­чаль­ну якість пев­но­го пред­ме­та й пе­ре­дає емо­цій­не став­лен­ня до ньо­го (зо­ло­та ду­ша, світ­лі по­чут­тя). У фоль­кло­рі по­ши­ре­ні пос­тій­ні епі­те­ти (би­ тий шлях, яс­ні зо­рі). 330

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

 ра — пов­то­рен­ня од­на­ко­вих слів, сло­вос­по­лу­чень у кін­ці вір­шо­вих Епіфо­ ряд­ків чи строф.  Епос — лі­те­ра­тур­ний рід, ха­рак­тер­ни­ми оз­на­ка­ми яко­го є зма­лю­ван­ня жит­тя у фор­мі ав­тор­ської роз­по­ві­ді про лю­дей та по­дії. Епіч­ні тво­ри роз­по­ від­ні, у них ши­ро­ко й ба­га­тог­ран­но від­тво­рю­ють­ся жит­тє­ві яви­ща, по­дії по­да­ ють­ся, як пра­ви­ло, у ми­ну­ло­му ча­сі, як та­кі, що від­бу­ли­ся. Ос­нов­ні епіч­ні жан­ри: опо­ві­дан­ня, но­ве­ла, по­вість, ро­ман, каз­ка та ін.  на) по­езія — син­те­тич­ний різ­но­вид мис­тец­тва, у яко­му тек­ Зо­ро­ва  (ві­зу­аль­ сто­вий сим­вол (лі­те­ра, сло­во, знак, ре­чен­ня) є еле­мен­том зо­ро­во­го об­ра­зу зав­дя­ ки спе­ци­фіч­но­му йо­го роз­та­шу­ван­ню в зоб­ра­жен­ні чи об’єк­ті. Ін­век­тива  — пря­ме, гос­тре за­суд­жен­ня вла­ди. Ін­тер­ме­д ія — не­ве­ли­ка за об­ся­гом ко­міч­на сцен­ка або п’єса, яку ви­ко­ну­ ва­ли між ак­та­ми ос­нов­но­го дра­ма­тич­но­го дійс­тва. Іро­нія — за­сіб гу­мо­ру, зас­но­ва­ний на на­зи­ван­ні суп­ро­тив­но­го, ко­ли про щось мо­вить­ся ні­би в по­зи­тив­но­му пла­ні, але при­хо­ва­ний під­текст свід­чить про про­ти­леж­не. Іс­то­рич­  ний ро­ман — твір, у яко­му ві­доб­ра­же­но кон­крет­ну іс­то­рич­ну до­бу, пев­ні іс­то­рич­ні по­дії, іс­то­рич­ні пос­та­ті, які жи­ли й ді­я­ли у визначе­ний пе­рі­од. Ка­ри­ка­ту­ра — са­ти­рич­ний ма­лю­нок за­гос­тре­но­го кри­тич­но­­ви­кр ­ иваль­ но­го ха­рак­те­ру. Кла­си­цизм  — ху­дож­ній стиль і нап­рям у єв­ро­пей­сько­му мис­тец­тві в ХVІІ — на по­чат­ку ХІХ ст. Кур­йоз­  ний вірш — це ви­шу­ка­ний по­е­тич­ний твір, нез­ви­чай­ний за фор­ мою, для яко­го ха­рак­тер­не по­єд­нан­ня зо­ро­вих і слу­хо­вих еле­мен­тів, уз­год­же­ них зі зміс­том.  ка — лі­те­ра­тур­ний рід, ха­рак­тер­ни­ми оз­на­ка­ми яко­го є вір­шо­ва­на Ліри­ фор­ма (іно­ді — про­зо­ва); зо­се­ред­же­ність на роз­крит­ті внут­ріш­ньо­го сві­ту лю­ди­ни, від­тво­рен­ні емо­цій­но­го від­гу­ку ав­то­ра (лі­рич­но­го ге­роя) на жит­тя; без­сю­жет­ність. Лі­рич­ні тво­ри не ­ве­ли­кі за об­ся­гом. За зміс­том лі­ри­ка по­ді­ля­ єть­ся на та­кі ви­ди: гро­ма­дян­ська, ін­тим­на, фі­ло­соф­ська, пей­заж­на та ін. Ос­нов­ні лі­рич­ні жан­ри: лі­рич­ний вірш, гімн, ода, еле­гія, піс­ня, пос­лан­ня, ме­ди­та­ція та ін. Лі­те­ра­тур­  ний нап­  рям — кон­крет­на час­ти­на лі­те­ра­тур­но­го про­це­су, по­род­ же­на твор­чіс­тю пред­став­ни­ків од­но­го ху­дож­ньо­го ме­то­ду, яка ха­рак­те­ри­зу­єть­ ся спо­рід­не­ніс­тю сти­льо­вих оз­нак та іс­нує в ме­жах од­ні­єї епо­хи й на­ції. Ме­то­ні­мія — троп, зас­но­ва­ний на пе­ре­не­сен­ні зна­чен­ня од­но­го сло­ва на ін­ше за су­між­ніс­тю (пе­рек­ла­да­ти Бай­ро­на, зас­ну­ло се­ло).  ка (ху­дож­ Мис­тець­  ня) те­ч ія — спо­рід­не­ність твор­чих прин­ци­пів мит­ ців на під­ста­ві по­діб­них ес­те­тич­них за­сад. 331

Літературознавчий словник

 ія — різ­но­вид ро­ман­тич­ної але­го­рич­но­­сим­во­ліч­ної по­е­ми з гро­ Міс­те­р тес­кним зміс­том, для якої ха­рак­тер­ні по­єд­нан­ня фан­тас­тич­но­го з ре­аль­ним, участь над­при­род­них сил як пер­со­на­жів, сим­во­лі­ка, фі­лосо­фіч­ність, тя­жін­ня до дра­ма­ти­за­ції.  — те­ма лі­рич­но­го тво­ру. Мо­тив Но­ве­л а — епіч­ний жанр; не­ве­ли­кий за об­ся­гом про­зо­вий твір про нез­ви­ чай­ну жит­тє­ву по­дію з нес­по­ді­ва­ним фі­на­лом, нап­ру­же­ною та яск­ра­во ви­ма­ льо­ва­ною ді­єю. Ок­симо­  рон  — троп, зас­но­ва­ний на спо­лу­чен­ні ло­гіч­но не ­су­міс­них по­нять, про­ти­леж­них за зна­чен­ням слів, унас­лі­док чо­го ство­рю­єть­ся нес­по­ді­ва­ний екс­пре­сив­ний ефект (дзвін­ка ти­ша, ли­хо смі­єть­ся).  ня — епіч­ний жанр; не­ве­ли­кий про­зо­вий твір, сю­жет яко­го Опо­ві­дан­ по­бу­до­ва­но на од­но­му, рід­ше де­кіль­кох епі­зо­дах із жит­тя од­но­го або кіль­кох пер­со­на­жів. Па­лін­дром  — не­ве­ли­кий твір, під час чи­тан­ня яко­го злі­ва на­п­ра­во й нав­ па­ки, збе­рі­га­єть­ся той самий зміст. Па­ро­д ія — ко­міч­не або са­ти­рич­не нас­лі­ду­ван­ня, що від­тво­рює в пере­біль­ ше­но­му виг­ля­ді ха­рак­тер­ні особ­ли­вос­ті ори­гі­на­лу; ка­ри­ка­ту­ра. По­вість — епіч­ний жанр; се­ред­ня фор­ма епіч­ної про­зи (біль­ша за опо­ві­ дан­ня й но­ве­лу, але мен­ша за ро­ман), яка ха­рак­те­ри­зу­єть­ся од­но­лі­ній­ним сю­же­том, що за ши­ро­тою охоп­лен­ня жит­тє­вих явищ і гли­би­ною їх роз­крит­ тя зай­має про­між­не міс­це між ро­ма­ном та опо­ві­дан­ням. По­е­ти­ка — це особ­ли­вос­ті ху­дож­ньої фор­ми фоль­клор­но­го чи лі­те­ра­тур­ но­го тво­ру, тоб­то особ­ли­вос­ті йо­го ­бу­до­ви (ком­по­зи­ції), ху­дож­ніх за­со­бів, вір­шу­ван­ня та ін.  — ху­дож­ній за­сіб по­е­тич­ної мо­ви, По­е­тич­  ний (ху­дож­  ній) па­ра­ле­лізм ко­ли яви­ща з різ­них сфер жит­тя або при­ро­ди зоб­ра­жу­ють­ся па­ра­лель­но.  ниць­кий ро­ман При­год­  — ро­ман, сю­жет яко­го ди­на­міч­ний і на­си­че­ний нез­ви­чай­ни­ми по­ді­я­ми, а та­кож ха­рак­те­ри­зу­єть­ся нес­по­ді­ва­ним по­во­ро­том. Псал­ми — піс­ні ре­лі­гій­но­го зміс­ту. 150 пі­сень ре­лі­гій­но­го зміс­ту, які під наз­вою Псал­тир увій­шли до Свя­то­го Пись­ма, ста­ли нав­чаль­ною кни­гою для вір­них, 73 псал­ми на­ле­жать біб­лій­но­му ца­рю Да­виду.  — лі­те­ра­тур­ний нап­рям, який ха­рак­те­ри­зу­єть­ся прав­ди­вим і все­ Ре­а­лізм біч­ним ві­доб­ра­жен­ням дій­снос­ті на ос­но­ві ти­пі­за­ції жит­тє­вих явищ. Як­що ро­ман­ти­ки іде­а­лі­зу­ють ге­роя, то ре­а­ліс­ти зоб­ра­жа­ють йо­го та­ким, яким він є нас­прав­ді. Ро­ман — ве­ли­кий за об­ся­гом епіч­ний твір, для яко­го ха­рак­тер­не пано­рам­ не зоб­ра­жен­ня дій­снос­ті, ба­га­топ­ла­но­вість сю­же­ту, пе­реп­ле­тен­ня сю­жет­них лі­ній; у ро­ма­ні ві­доб­ра­же­но ве­ли­кий про­мі­жок ча­су, ба­га­то по­дій, за­ді­я­на чи­ма­ла кіль­кість пер­со­на­жів.  — не­ве­ли­кий за об­ся­гом вірш і му­зич­ний твір про ко­хан­ня, при­ Ро­манс ­з­на­че­ний для соль­но­го спі­ву з інс­тру­мен­таль­ним аком­па­не­мен­том. 332

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

 хро­ні­к а — ро­ман, у яко­му зма­льо­ва­но іс­то­рич­ні по­дії в хроно­ло­ Ро­ман­ гіч­ній пос­лі­дов­нос­ті.  — їд­ка, вик­ри­валь­на, особ­ли­во дош­куль­на нас­міш­ка, сповне­на Сар­казм край­ньої не­на­вис­ті й гнів­но­го пре­зирс­тва.  — ідейнохудожній напрям в європейській літе­ратурі Сентименталізм другої половини ХVIII ст., якому властиве звернення до пе­ре­живань і почут­ тів простих людей, до їхнього внутрішнього світу.  вол — умов­не поз­на­чен­ня яко­го­­не­будь пред­ме­та, по­нят­тя або яви­ща; Сим­ ху­дож­ній об­раз, який умов­но від­тво­рює ус­та­ле­ну дум­ку, ідею, по­чут­тя.  до­ха — троп, зас­но­ва­ний на кіль­кіс­но­му зіс­тав­лен­ні пред­ме­тів і Си­нек­ явищ; ужи­ван­ня од­ни­ни в зна­чен­ні мно­жи­ни, час­ти­ни за­мість ці­ло­го, ви­до­во­ го по­нят­тя за­мість ро­до­во­го (на на­шу зем­лю но­га во­ро­га не сту­па­ла, по до­ро­зі йшли хус­тки й бо­ро­ди). Стиль до­би  — ідей­но й ху­дож­ньо зу­мов­ле­на єд­ність ху­дож­ніх засо­бів пев­ної епо­хи; най­за­галь­ні­ші пог­ля­ди, тра­ди­ції, пе­ре­ко­нан­ня, сма­ки пев­ної до­би.  — по­дія чи сис­те­ма по­дій, у яких роз­кри­ва­ють­ся ха­рак­те­ри пер­ Сю­жет со­на­жів і розв’язу­ють­ся су­пе­реч­нос­ті між ни­ми.  ньо­го тво­ ру — ко­ло по­дій, жит­тє­вих явищ, пред­став­лених у  а ху­дож­ Те­м ху­дож­ньо­му тво­рі в тіс­но­му зв’яз­ку з проб­ле­ма­ми, які з них пос­та­ють і пот­ре­ бу­ють ос­мис­лен­ня.  ний вірш — вірш з од­на­ко­вою кіль­кіс­тю на­го­ло­ше­них скла­дів у ряд­ку. То­ніч­  тія — різ­но­вид жар­тів­ли­вої бур­лес­кної по­е­зії, ко­ли твір із сер­йоз­ Тра­вес­ ним чи ге­ро­їч­ним зміс­том і від­по­від­ною фор­мою пе­ре­роб­лено на твір ко­міч­ но­го ха­рак­те­ру з ви­ко­рис­тан­ням па­ніб­рат­ських, жар­гон­них зво­ро­тів. Троп — сло­во, ужи­те в пе­ре­нос­но­му зна­чен­ні для ха­рак­те­рис­ти­ки пев­но­го яви­ща; до тро­пів від­но­сять ме­та­фо­ру, іро­нію, гі­пер­бо­лу, епі­тет, по­рів­нян­ня та ін.  ний вірш — твір, у яко­му до­мі­нує зо­ро­вий ефект. Фі­гур­ Хо­рей — двос­кла­до­ва сто­па з на­го­ло­сом на пер­шо­му скла­ді.  ній ха­рак­  тер — внут­ріш­ній об­раз лю­ди­ни, по­ка­за­ний у лі­тера­тур­ Ху­дож­ но­му тво­рі. Ямб — двос­кла­до­ва сто­па з на­го­ло­сом на дру­го­му скла­ді.

333

ЗмІСТ ВСТУП Роль і міс­це ху­дож­ньої лі­те­ра­ту­ри в жит­ті на­ції . . . . . . . . . . . . . . . .

3

УС­НА НА­РОД­НА ТВОР­ЧІСТЬ Народна обрядовість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Українське весілля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 Ро­дин­но­­по­бу­то­ві піс­ні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 Ук­ра­їн­ські на­род­ні ба­ла­ди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 ДАВ­НЯ ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА Ук­ра­їн­ська се­ред­ньо­віч­на лі­те­ра­ту­ра ХІ–ХV cт. . . . . . . . . . . . . . . . 26 Пе­рек­лад­на лі­те­ра­ту­ра . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Біб­лія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Вавилонська вежа (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 Легенда про Мойсея (Фрагмент) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 Притча про блудного сина (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 Пам’ят­ки ори­гі­наль­ної лі­те­ра­ту­ри кня­жої Ру­сі­­Ук­ра­ї­ни . . . . . . . . 39 Ки­є­во­­Пе­чер­ський па­те­рик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 «Слово про закон і благодать» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Сло­во про по­хід Іго­рів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 Ук­ра­їн­ська лі­те­ра­ту­ра до­би Ре­не­сан­су й до­би Ба­ро­ко . . . . . . . . . . 50 Ко­заць­кі лі­то­пи­си . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53 Гри­го­рій Ско­во­ро­да . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58 Бджола та Шершень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59 «Всякому місту — звичай і права...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62 De libertate . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63 НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА Літературний процес наприкінці ХVIII — у першій половині ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67 Іван Кот­ля­рев­ський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69 Ене­ї­да (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70 На­тал­ка Пол­тав­ка (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 Гри­го­рій Квіт­ка­­Ос­нов’янен­ко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103 Ма­ру­ся (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106 334

Література українського романтизму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122 По­е­ти­­ро­ман­ти­ки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123 Рибалка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126 Соловейко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129 Ведмежий суд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131 Веснівка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133 Ми­ко­ла Го­голь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135 Та­рас Буль­ба (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138 Та­рас Шев­чен­ко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165 До Основ’яненка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172 Сон («У всякого своя доля...») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175 Кав­каз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180 І мер­твим, і жи­вим, і не­на­рож­ден­ним… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 190 Сон («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197 «У на­шім раї на зем­лі…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198 Катерина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 202 Наймичка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 202 Марія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203 Іса­ія. Гла­ва 35 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210 Пан­те­лей­мон Ку­ліш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214 Чор­на ра­да (Уривки) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217 Мар­ко Вов­чок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249 Інс­ти­тут­ка (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 251 Українська поезія другої половини ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 268 Юрій-Осип Федькович . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 273 Сокільська княгиня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 275 Стрілець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 275 Добуш (Уривок) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 276 Українська проза другої половини ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

281

Іван Нечуй-Левицький . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 284 Кайдашева сім’я (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 291 Іван Франко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 317 Каменярі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 320 «Ой ти дівчино, з горіха зерня...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 322 Мойсей (Уривок) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 326 Лі­те­ра­ту­роз­нав­чий слов­ник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 330

335