Українська література 9 клас Авраменко 2022

9

Олександр Авраменко

2022

Олександр Авраменко

9

Олександр АВРАМЕНКО

Підручник для 9 класу закладів загальної середньої освіти Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ «Грамота» 2022

Вступ Роль і місце художньої літератури в житті нації Роль художньої літератури в житті нації і людини важко переоцінити. Першим нашим книгам майже тисяча років. Славетного київського князя Ярослава народ нарік Мудрим через його освіченість і любов до читання. Невипадково цей державний діяч надавав великого значення книзі, адже в ній — мудрість поколінь, естетика й утіха. Відомо, що бібліо­ тека Ярослава Мудрого, яку й досі не знайшли, налічувала сотні томів і вважалася справжнім скарбом не лише через те, що процес виготовлення кожного з них був складним і тривалим, а й тому, що наші пращури усві­ домлювали, що книга — рушій поступу. Промовистим щодо ролі художньої літератури та її творців є вислів Остапа Вишні: «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб уряту­ вати цілу націю». Справді, прихід у літературу Т. Шевченка змінив історію України: його слово пробуджувало національну свідомість і гартувало людську гідність в українського народу — від простих селян, багато з яких знали його вірші напам’ять, і, безумовно, до високоосвіченої інтелігенції. Літературі як виду мистецтва властиві ідейність, образність та емо­ ційність. Твори красного письменства мають «викликати в душі читача живі образи тих людей чи речей, які нам малює поет, і ними будити ті самі чуття, які проймали душу самого поета у хвилі, коли творив ті образи» (І. Франко). Художні образи й утілені в них ідеї не повторюють чи копіюють нашу дійсність у літературному творі; пишучи повість чи поему, письменники / письменниці ство­ рюють нову естетичну дійсність, що є носі­ єм загальнолюдських цінностей. Змальована дійсність реалізується лише в особі читача / читачки, без яких вона мертва. Як же вияв­ ляється мистецька самобутність у створено­ Ф. Морган. му художньому світі? Сонце і дощ. 1917 р.

3

Вступ

Автори / авторки послуговуються різними мовними ресурсами для творення образів (зокрема, зорових): тропами, синтаксичними фігурами, віршованою чи прозовою формою тощо — унаслідок цього виникають різні обра­ зи, які посвоєму красиві й естетично вартісні. Отже, ідейність, образність та емоційність здатні захоплювати людей. Опановуючи шкільний курс української лі­­ тератури, ви навчитеся аналізувати художні тво­­ ри різних епох, характеризувати стилі, що до­­ поможе вам стати підготовленими читачами / читачками. Передусім потрібно з’ясовувати тему твору (у ліричному творі — провідний Володимирська ікона мотив або кілька мотивів), визначати головну Божої Матері. Храм ідею і порушені у творі проблеми, cюжет­ноСвятого Миколая. ком­по­зиційні особливості, що характеризують с. Товмач, героїв через їхні вчинки, міркування, зовнішній Львівська область вигляд, мову тощо, визначити мовні художні засоби, адже мова — «першоелемент літератури». Аналізуючи літературний твір, завжди зважають на історичний кон­ текст — тобто епоху, коли його було написано, адже в такому разі твір сприймають із часових позицій: умови написання, історичний зріз, національні пріоритети тощо. У 9 класі ви прочитаєте шедеври різних епох: біблійні легенди, «По­­ вість минулих літ», козацькі літописи, твори Г. Сковороди, І. Котля­ ревського, Г. КвіткиОснов’яненка, М. Гоголя, Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка та ін. Отже, ви вивчатимете українську літературу за хронологічним (часовим) принципом. Під час аналізу художнього твору важливим є й естетичний кон­ текст. Це поняття пов’язане передусім із красою, доладністю, витонче­ ністю й довершеністю. Кожна літературна епоха має спільні й водночас відмінні пріоритети в естетичному осягненні дійсності. Скажімо, у се­­ редньовічній літературі оспівували красу божественну, духовну, в епоху Відродження надавали перевагу зовнішній красі, її гармонії з внутріш­ ньою, довершеності ліній і форм, у ХІХ та ХХ ст. насамперед зображува­ ли людину, її духовний світ. Ці естетичні уподобання поширювалися і на інші види мистецтв: архітектуру, музику й особливо живопис. Простежте зміщення естетичних пріоритетів на прикладі репродукцій картин різних епох.

4

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Родинно-побутові пісні 1.

Розгляньте світлини та виконайте завдання.

А. Що ви знаєте про представника / представницю шоубізнесу, зображених на світлинах? Б. Чому, на вашу думку, сучасні телеведучі іноді одягають народні костюми? В. Чи пасує їм цей одяг? Опишіть ті деталі народного одягу й прикрас, які вам сподобалися. Г1. Які переваги й недоліки має сучасний одяг, порівняно з народним, традиційним? Д. Зробіть висновок, чому треба вивчати й берегти народну творчість наших предків: фольклор, традиції, звичаї, одяг та ін. 2.

Прочитайте текст і розкажіть, що нового ви дізналися про фольклор.

Усна народна творчість, або фольклор (з англ. folklore — народне слово, народна мудрість), — різножанрові твори, що виникли в сиву давнину в певному середовищі й передавалися з уст в уста. Авторів пісень, казок, балад і легенд здебільшого ніхто не знав. Талановиті оповідачі й співці, виконуючи фольклорні твори, уводили в них нових героїв, додавали слова, які вживали тільки на певній території (діалектизми), іноді скорочували текст — у такий спосіб вони їх відшліфовували. З огляду на це пісні, казки, легенди й інші фольклорні жанри побутують у багатьох варіантах. Не всі твори фольклору дійшли до наших днів, адже регулярно збирати й записувати їх почали лише у ХVІІІ–ХІХ ст. 1 У буквеному переліку завдань традиційно не використовують літеру Ґ через графічну близькість до Г.

5

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Ознаки народних творів: • усна форма творення і побутування; • традиційність; • колективність; • варіантність; • анонімність. У фольклорі відображено національний характер, світогляд і менталі­ тет, працю, побут і мрії українців. Отже, це явище національне. 3.

Розгляньте таблицю і виконайте завдання. Фольклорні роди Лірика

Календарнообрядові пісні: колядки щедрівки веснянки русальні купальські жниварські Суспільнопобутові пісні: козацькі чумацькі рекрутські заробітчанські кріпацькі стрілецькі

Епос

Драма

казки байки легенди перекази прислів’я приказки загадки прикмети

вертеп весілля народні ігри драми («Коза», «Маланка»)

Родиннопобутові пісні: про кохання про сімейне життя Ліроепічні твори

думи, балади, історичні пісні А. Назвіть ті жанри, які ви не вивчали в попередніх класах. Б. Коротко охарактеризуйте кожний жанр фольклору. В. Виконайте в зошиті тестове завдання1. Жанр фольклору

колядка коломийка

1 2

Народний епос

А Б В

1

дворядкова пісня жартівливого змісту, чотирна­ дцятискладові рядки величальна пісня, що уславлює народження Ісуса Христа прозова форма, розповідь про визначні історичні події та їх героїв

Тут і далі, виконуючи тестові завдання, робіть у зошиті відповідний запис. Наприклад: 1А, 2Б, 3Д, 4Г.

6

Родинно-побутові пісні 4.

Опрацюйте літературнокритичний матеріал.

Найчисленніша група серед родиннопобутових творів — пісні про кохан­   ня. Пісні про кохання передають найінтимніші стосунки між закоханими — від ніжної любові до ненависті. Взаємини хлопця і дівчини переплітаються зі ставленням до їхніх стосунків членів родин закоханих: сестер, братів, бать­ ків, а також сусідів, друзів і ворогів. Окрім цікавого змісту, пісні про кохання мають досконалу поетику.  Поетика (з грецьк. майстерність творення) — це особливості художньої форми фольклорних і літературних творів (будова, художні засоби, римуван­ ня та ін.).

Особливості художньої форми народних ліричних пісень: • стислість викладу; • традиційні художні засоби (епітет, художній паралелізм, порівняння, вигуки); • просте римування; • задушевність, лірична тональність мелодії; • проста мелодія; • повтори (рефрен, тавтологія, анафора, епіфора).  Епітет — художнє означення: золоті руки, темна душа. У фольклорних творах часто вживають постійні епітети: червона калина, карі очі, чорні брови, сизий орел.  — паралельне зображення явищ природи й  Художній паралелізм почуттів: Цвіте терен, цвіте терен, Хто в любові не знається, А цвіт опадає. Той горя не знає.  Порівняння — зіставлення одного предмета чи явища з іншим, чимось подіб­ним до нього: [очі] «темні, як нічка, ясні, як день». 5.

Прочитайте пісні та літературнокритичний матеріал до них. Виконайте завдання.

МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує — серденько мре.

Пісня та мила, пісня та люба — Все про кохання, все про любов. Як ми любились та й розійшлися, Тепер навіки зійшлися знов.

Ой очі, очі, очі дівочі, Темні, як нічка, ясні, як день! Ви ж мені, очі, вік вкоротили, Де ж ви навчились зводить людей?

7

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють» починається романтичним пей­ зажем, у якому наявні народні символи: місяць — хлопець, козак; зоря — дів­ чинакрасуня; човен символізує життєву дорогу. Дівчина співає пісню, пливу­ чи в човні, а серце козака мліє від кохання до неї. Провідний мотив пісні — торжество кохання, незважаючи на тимчасову розлуку молодої пари. Пісню оздоблено художніми засобами, традиційними для фольклорних творів: порівняннями (як нічка, як день), повторами («Пісня та мила, пісня та люба — / Все про кохання, все про любов»), риторичними звертаннями й питан­ нями («Ви ж мені, очі, вік вкоротили, / Де ж ви навчились зводить людей?»). Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють» популярна й нині. Науковці вва­ жають, що вона належить до пісень літературного походження (щоправда, автор пісні невідомий). А. Словесно домалюйте пейзаж, використавши рядки з пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють».

ЦВІТЕ ТЕРЕН, ЦВІТЕ ТЕРЕН Цвіте терен, цвіте терен, А цвіт опадає. Хто в любові не знається, Той горя не знає.

Ой візьму я кріселечко, Сяду край віконця, І ще очі не дрімали, А вже сходить сонце.

А я, молода дівчина, Та й горя зазнала, Вечероньки не доїла, Нічки не доспала.

Хоч дрімайте, не дрімайте — Не будете спати, Десь поїхав мій миленький Іншої шукати.

«Цвіте терен, цвіте терен» — одна з найпопулярніших пісень про кохання (також відомий варіант «Терен цвіте, терен цвіте»). Провідний мотив пісні — нерозділене кохання, адже милий поїхав «іншої шукати». Пісня починається з художнього паралелізму, у якому терен символізує життєві труднощі, перешкоди, котрі треба подолати, а потім лірична героїня 8

Родинно-побутові пісні

розповідає про свої переживання: «Хто в любові не знається, / Той горя не знає». Промовистим є й образ цвіту, що опадає. Увесь текст пісні пересипа­ ний пестливими словами: молоденька, вечероньки, кріселечко, миленький. Вони розчулюють слухача / слухачку, викликають співчуття до нещасної дівчини. Драматизм ситуації підсилює антитеза: «І ще очі не дрімали, / А вже сходить сонце». Б. Прослухайте в інтернеті дві версії пісні «Цвіте терен, цвіте терен» у виконанні Марії Бурмаки й Аліни Паш. Чиє виконання вам більше сподобалося? Аргументуйте свою думку.

СОНЦЕ НИЗЕНЬКО Сонце низенько, вечір близенько, Вийди до мене, моє серденько! Ой вийди, вийди, та не барися, Моє серденько, розвеселиться. Ой вийди, вийди, серденько Галю, Серденько, рибонько, дорогий кришталю! Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, — Я твої ніженьки в шапочку вложу! Через річеньку, через болото Подай рученьку, моє золото! Через річеньку, через биструю Подай рученьку, подай другую! Ой біда, біда, який я вдався, — Брів через річеньку, та не вмивався. Ой завернуся та умиюся, На свою милую хоч подивлюся. «Ой не вертайся та не вмивайся, Ти ж мені, серденько, й так сподобався. Ой там криниця під перелазом — Вмиємось, серденько, обоє разом. Моя хустина шовками шита, Утремось, серденько, хоч буду бита. Битиме мати, знатиму, за що: За тебе, серденько, не за ледащо!» 9

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Герой і героїня пісні «Сонце низенько» — щасливі, бо закохані. Їхні почуття щирі, спо­ внені радості в очікуванні зустрічі, яка має відбутися ввечері. Хлопець називає свою кохану серденьком, рибонькою, дорогим кри­ шталем, золотом, милою. Скільки естетики в щирих і ніжних почуттях закоханого парубка, який промовляє: «Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, — / Я твої ніженьки в шапочку вложу!» Ніщо не може зупинити дівчину, навіть роз­ гнівана через непослух мати: «Битиме мати, знатиму, за що: / За тебе, серденько, не за ледащо!» Головне в стосунках закоханих молодих — вірність, чесність і ніжність (про­ відний мотив пісні). О. Мурашко. Зима. 1905 р. Пестлива лексика (близенько, серденько, рибонько), епітети (дорогий кришталю, бистрая річенька), підсилювальна частка ой, риторичні звертання поглиблюють ніжні почуття, якими сповне­ на пісня. І. Котляревський, творчість якого ви будете вивчати найближчим часом, переробивши пісню «Сонце низенько», використав її в п’єсі «Наталка Полтавка». Саме цей варіант пісні й став улюбленим для багатьох поколінь. В. Чим близькі картина О. Мурашка «Зима» і народна пісня «Сонце ни­­ зенько»? 6.

Прочитавши відомості з теорії літератури, сформулюйте й запишіть у зошит визначення терміна «народна пісня»

Теорiя лiтератури  ліричні твори (до ліроепічних належать історичні пісні).  Народні пісні — У них народ висловлює свою любов і смуток, захоплюється героями й засу­ джує ворогів, бажає щастядолі й різних благ. Залежно від змісту пісень, часу та місця виконання, їх поділяють на календарнообрядові, суспільнопобутові, історичні й родинно побутові. Народні пісні мають своєрідну будову. Їх поді­ ляють на куплети (у віршах — строфи), здебільшого з двох або чотирьох ряд­ ків. Мелодія пісні однакова для всіх її куплетів. У народній пісні може бути при­ спів (або рефрен) — частина твору, що періодично повторюється. Також у пісні можуть повторюватися окремі рядки. Наприклад, у пісні «Цвіте терен, цвіте терен» повторюються останні два рядки кожного куплету.

10

Родинно-побутові пісні 7.

Виконайте завдання.

1. Установіть відповідність між назвою пісні та уривком. Назва пісні

1 «Місяць на небі, зіроньки сяють» 2 «Цвіте терен, цвіте терен» 3 «Сонце низенько»

Уривок

А Б В Г

«Ой вийди, вийди, та не барися, Моє серденько, розвеселиться». «В човні дівчина  пісню співає, А козак чує — серденько мре». «Ой ніхто так не заграє, як Іван, весело, Іванкову сопілочку чути на все село». «І ще очі не дрімали, А вже сходить сонце».

2. Установіть відповідність між назвою пісні та її провідним мотивом. Назва пісні

1 «Місяць на небі, зіроньки сяють» 2 «Цвіте терен, цвіте терен» 3 «Сонце низенько»

Провідний мотив

А Б В Г

вірність, чесність у коханні й ніжність отруєння коханого як помста за зраду нерозділене кохання, адже милий поїхав «іншої шукати» торжество кохання, попри тимчасову розлуку молодої пари

3. Пісня «Сонце низенько» належить до жанру А календарнообрядових Б суспільнопобутових В родиннопобутових Г історичних 4. Яку частину доби найчастіше згадано в піснях про кохання? Із чим це пов’язано? 5. Яку будову мають народні пісні? На підтвердження своїх думок використайте приклади з пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють». 6. Чому в першому рядку пісні йдеться про те, що «цвіте терен», а в друго­ му — уже «цвіт опадає»? Чому саме цю рослину оспівано? 7. Назвіть пестливі слова з пісні «Цвіте терен, цвіте терен». Чому лірична героїня їх використовує, страждаючи через розлуку з коханим? 8. Опишіть темперамент хлопця і дівчини з пісні «Сонце низенько». 9. Хто серед вашого оточення любить співати народні пісні? Які народні пісні про кохання ви чули раніше? 10. Чи називають закохані одне одного серденьком, золотом і подібними слова­ ми в наш час? Чому мода на пестливі звертання не минає? 11. Прокоментуйте слова М. Стельмаха: «Народні пісні — душа народу, без­ межне поле, заквітчане людськими надіями, частими поривами до щастя і чистою сльозою на віях дівочих». Проілюструйте це висловлення прикла­ дами з вивчених пісень.

11

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ 12. Розгляньте репродукції картин М. Пимоненка «Святочне ворожіння», «Суперниці. Біля колодязя» та І. Гончара «Під вечір». Які мотиви могли б мати уявні пісні, проілюстровані цими малярськими роботами?

М. Пимоненко. Святочне ворожіння. 1888 р.

І. Гончар. Під вечір. 1977 р.

М. Пимоненко. Суперниці. Біля колодязя. 1909 р. 8.

Виконайте домашнє завдання.

1. Вивчіть напам’ять одну з пісень про кохання. 2. Випишіть словасимволи з усіх вивчених пісень про кохання і поясніть їхнє значення (скористайтеся словником символів).

12

Українські народні балади

Українські народні балади 1.

Розгляньте гравюри та виконайте завдання.

В. Лопата. Калина

В. Лопата. Тополя

А. Кого зображено на ілюстраціях? Пригадайте, у якому творі Т. Шевченка й через що дівчина перетворилася на тополю. Як називають прийом перетворення людини на рослину чи птаха? Б. Який настрій цього твору? Чи щасливий його фінал? В. Що ви знаєте про баладу як літературний жанр? 2.

Прочитайте відомості з теорії літератури та розкажіть, що нового ви дізна­ лися про баладу.

Теорiя лiтератури  Терміном «балада» (з фр. танцювальна пісня) у середньовічній Франції називали любовну пісню, під яку виконували танці. В Італії балада втратила танцювальний характер, а з ХVІІІ ст. вся європейська література перебувала під впливом англошотландської балади, у якій драматично було зображено сцени нещасливо­ го кохання, помсти, сімейні чвари й історичні події.  Балада — це ліроепічний пісенний твір легендарноісторичного або родиннопобутового змісту з описами незвичайних ситуацій, людей і вчинків. Балада має спільні ознаки з ліричною піснею, казкою, міфом, легендою й думою.

У 7 класі ви вивчали баладу як літературний жанр на прикладі твору Т. Шевченка «Тополя». Згадаймо ознаки балади: • трагічний конфлікт; • драматично напружений сюжет; • романтичний колорит; • надзвичайні події, збіги обставин; 13

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

• • • •

фантастичні елементи; метаморфоза (перетворення людини на рослину чи птаха); трагічний фінал; моралізаторство.

Умовно балади поділяють на такі тематичні групи: • міфологічні; • історичні; • соціальнопобутові; • родиннопобутові. Найдавніші міфологічні балади побудовано на прийомі метаморфози («Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?..»). У баладі проклята свекрухою неві­ стка перетворюється на тополю. Мотив такого перетворення Т. Шевченко взяв за основу сюжету балади «Тополя». Основні мотиви балад: зрада й помста; туга нареченої за коханим; зневажені почуття довірливої дівчини; прокльони свекрухи, звернені до невістки; наруга пана над простою дівчиною; загибель на війні козака. Нині відомо майже 300 сюжетів і сюжетних версій балад. 3.

Прочитайте балади «Ой летіла стріла», «Ой на горі вогонь горить» і короткий огляд. Виконайте завдання.

ОЙ ЛЕТІЛА СТРІЛА Ой летіла стріла Зза синього моря1. — Ой де ж вона впала? — На вдовинім полі. — Кого ж вона вбила? — Вдовиного сина. Немає нікого Плакати по ньому. Летять три зозуленьки, І всі три рябенькі: Одна прилетіла, В головоньках сіла; Друга прилетіла, Край серденька сіла; Третя прилетіла Та в ніженьках сіла. Що в головках сіла — То матінка рідна; Сіла край серденька — То його миленька; 1 Перші

14

рядки співають двічі.

А в ніженьках сіла — То його сестриця. Де матінка плаче, Там Дунай розлився; Де плаче сестриця, Там слізок криниця; Де плаче миленька, Там земля сухенька. Ой матінка плаче, Поки жити буде; А сестриця плаче, Поки не забуде; А миленька плаче, Поки його бачить. В суботу сваталась, В неділю вінчалась, А у понеділок Нагайка шуміла Коло її тіла.

Українські народні балади

«Ой летіла стріла» — одна з найдавніших народних балад. Вона розповідає про вдовиного сина, убитого стрілою. Його оплакують мати, дру­ жина й сестра, образи яких уособлюють три зозулі. Початок балади нагадує голосіння з його вигуками та уявним діалогом: «— Ой де ж вона впала? / — На вдовинім полі. / — Кого ж вона вбила? / — Вдовиного сина. / Немає нікого / Плакати по ньому». У баладі «Ой летіла стріла» використано трикратність, що притаманна жанру казки. Гіпербола підсилює вдовине горе: «Де матінка плаче, / Там Дунай розлився...» А епітет із зменшенопестливим суфіксом «зозуленьки... рябенькі» поглиблює співчуття до жінок. З пролитих жінками сліз стає зро­ зуміло, що сестра й мила скоро забудуть про втрату, а мати страждатиме довіку. А. Що ви знаєте про зозулю? Поміркуйте, чому жінок балади уособлює саме ця пташка.

ОЙ НА ГОРІ ВОГОНЬ ГОРИТЬ Ой на горі вогонь горить, Під горою козак лежить, Порубаний, постріляний, Китайкою покриваний. Накрив очі осокою, А ніженьки китайкою; А в головах ворон кряче, А в ніженьках коник плаче: — Ой коню мій вороненький, Товаришу мій вірненький! Не плач, коню, надо мною, Не бий землі під собою. Біжи, коню, дорогою Степовою, широкою, Щоб татари не впіймали,

Сіделечка не здіймали, Сіделечка золотого З тебе, коня вороного. Як прибіжиш під ворота, Стукни, грюкни коло плота; Як прибіжиш ти в батьків двір, Заржи, коню, на весь подвір! Вийде сестра — розгнуздає, Вийде мати — розпитає: — Ой коню мій вороненький! А де ж мій син молоденький? — Не плач, мати, не журися: Та вже ж твій син оженився, Узяв собі паняночку, В чистім полі земляночку.

Балади про смерть козака подібні до історичних і козацьких суспіль­нопобутових пісень, щоправда, у баладах потужніший ліричний струмінь: сум сестри за загиблим братом, матері за сином чи милої за нареченим. Важкою та ризикованою була служба козака, особливо сторожового: він повинен був день і ніч вартувати, оберігати рідну землю від нападників. У разі небезпеки вартовий мав запалити вогонь. Балада «Ой на горі вогонь горить» починається трагічною картиною: «Ой на горі вогонь горить, / Під горою козак лежить, / Порубаний, постріляний...» Твір уславлює мужність і відданість козаківзахисників. 15

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

В. Бабенцов. Козаки в степу. XX ст.

Балада наповнена символами: кінь — вірний товариш; ворон — смерть; китайка — козацька слава. Над тілом загиблого коник плаче й передає матері трагічну звістку про смерть її сина. Зворушливо звучить діалог коня з матір’ю, про смерть сина він говорить фігурально: «...Та вже ж твій син оженився, / Узяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку». Б. Прослухайте в інтернеті сучасну інтерпретацію балади «Ой на горі вогонь горить» у виконанні гурту «Мотор’ролла». Чи виправдана балада в рокстилі? 4.

Виконайте завдання.

1. Правильним є твердження: «Балади ... А Б В Г

поділяють на козацькі, чумацькі й бурлацькі». оспівують лише героїчні вчинки козаків». мають напружений сюжет і трагічний фінал». поділяють на куплети й приспів (рефрен)».

2. Установіть відповідність між назвою твору та уривком. Назва твору

1 «Ой летіла стріла» 2 «Ой на горі вогонь горить»

Уривок із твору

А Б

В

16

«Ви ж мені, очі, вік вкоротили, Де ж ви навчились зводить людей?» «Та вже ж твій син оженився, Узяв собі паняночку, В чистім полі земляночку». «Де матінка плаче, Там Дунай розлився...»

Українські народні балади 3. Установіть відповідність між назвою твору та його жанром. Назва твору

1 «Місяць на небі, зіроньки сяють» 2 «Ой на горі вогонь горить»

Жанр

А Б В

балада історична пісня пісня про кохання

4. Назвіть ознаки балади як жанру фольклору. 5. Доведіть, що балада — ліроепічний жанр. 6. Які балади ви вивчали на уроках зарубіжної літератури? Чим вони від­­­різ­ня­ються від українських балад? 7. У чому виявляється трикратність у баладі «Ой летіла стріла»? 8. Який момент у сюжеті балади «Ой летіла стріла» став для вас несподіва­ ним? Чим пояснюється такий несподіваний поворот у баладі як фольклор­ ному жанрі? 9. Які символи використано в баладі «Ой на горі вогонь горить»? Якщо не знати значення цих символів, то як це вплине на сприйняття змісту балади? 10. Прокоментуйте назву балади «Ой на горі вогонь горить». 11. Якими, на вашу думку, мають бути мелодії до вивчених балад (настрій, ритм, музичні інструменти та ін.)? 12. Прочитайте баладу «Ой на горі вогонь горить» за ролями.

5.

Виконайте домашнє завдання.

1. Випишіть із вивчених балад по 2–3 приклади епітета, персоніфікації, гіпер­ боли й порівняння. 2. У фольклорних творах, у баладі «Ой летіла стріла» зокрема, нерідко зга­ дано Дунай. Знайдіть у мережі «Інтернет», яке ще значення, окрім назви найбільшої річки Європи, має це слово в усній народній творчості (за бажанням).

До речі… Дунаєм називають не лише одну з найбільших річок Європи. У фольклорних творах це слово вживають з іншим значенням. Про це ви дізнаєтеся, переглянувши в інтернеті експресурок «Чому саме на дунаї Ярославнин голос чується?» (автор О. Авраменко).

17

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА Українська середньовічна література XI–XV ст. 1.

Розгляньте світлини та дайте відповіді на запитання.

Софія Київська. м. Київ

Пам’ятник Ярославу Мудрому. м. Київ

А. Що ви знаєте про храм і людину, якій установлено пам’ятник? Б. Чому люди, які вперше приїжджають до якогось міста чи країни, передусім прагнуть оглянути історичні архітектурні пам’ятки? В. Чому їх треба берегти? 2.

Складіть стислий конспект літературнокритичного матеріалу (вступ, роз­ повідь про кожну з трьох книг — 8–9 речень).

НАЙДАВНІШІ РУКОПИСНІ КНИГИ РУСІУкраЇни

Коли ж виникли найдавніші рукописні книги? Вони були створені на українських землях і дійшли до нас, розпочинаючи своє літочислення із середини Х ст. Із запровадженням християнства в РусіУкраїні (988) пожва­ вився розвиток торгівлі, ремесел, зовнішньої політики й культури, що й спричинило розвиток писемності. Розквіт Київської держави в Х–ХІ ст. пов’язаний з іменами князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Для зміцнення християнства й поширення грековізантійської культури Володимир Великий заснував у 18

Українська середньовічна література XI–XV ст.

Києві школу для дітей вищих верств суспільства. Один із перших літописів розповідає, що матері дітей, узятих на навчання, плакали, бо тоді ще не розу­ міли, наскільки важливою для людини є освіта. Із цього часу не лише в Києві, а й в інших містах РусіУкраїни почали відкривати школи. Ярослав Мудрий, що уславився любов’ю до книг, при Софійському соборі відкрив першу бібліотеку, яку пізніше було втрачено й не знайдено до сьогодні. Існують наукові версії про виникнення писемності ще в дохристиянський період, проте ми братимемо до уваги лише писемні пам’ятки, що дійшли до нас. Адже саме ці книги — незаперечні документи, на основі яких можна робити певні твердження. До них належать: Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава (1073), Ізборник (1076) та ін. Остромирове Євангеліє — найдавніша датована рукописна пам’ятка церковнослов’янської мови Київської держави. Цей твір переписаний у 1056—1057 рр. з болгарського оригіналу дяком Григорієм для новгородсько­ го посадника Остромира, від імені якого Євангеліє дістало назву. Остромирове Євангеліє містить вибрані євангельські читання. Хоча цей твір написаний старослов’янською мовою1, проте в ньому наявні вкраплення живої мови РусіУкраїни. Рукопис пам’ятки, який налічує 294 аркуші великого формату, помистецьки оздоблений кольоровими ініціалами, заставками, трьома мініатюрами євангелістів Івана, Луки й Марка. Другою датованою давньоруською писемною пам’яткою є Ізборник Святослава (1073). Це — архаїчна рукописна хрестоматія, що містить різні вислови та фрагменти з богословських творів. Книга має енциклопедичний зміст, у ній порушено проблеми християнського богослов’я, розтлумачують­ ся положення Біблії про поводження в повсякденні. Тут наведено відомості з астрономії та астрології, математики й фізи­ ки, історії, філософії, граматики, зоології, ботаніки, логіки й етики. Ізборник переписав дяк Іван з іншими писцями для київського князя Святослава Ярославича з болгар­ ського джерела, складеного на початку Х ст. для болгарського царя Симеона. Ізборник Святослава містить понад 380 статей, які належать 25 авторам (здебільшого візантій­ цям). Третя датована писемна пам’ятка — Ізборник (1076) — складена за матеріалами рукописів княжої бібліотеки Софійського собору. Ця книга містить найрізноманітніші Ост­ро­ми­ро­ве Єван­ге­ліє. відомості духовного та філософського зміс­ Мініатюра. 1015–1057 рр. ту — роздуми про правдиву віру, повчання дітям тощо. 1 Старослов’янська мова створена на основі болгаромакедонського діалекту.

19

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

До речі… До нашого часу дійшло лише 33 книги, створені в ХІ ст., а за наступні три століття — 1460, хоча їх було десятки тисяч.

Перекладна література 3.

Прочитайте літературнокритичний матеріал і стисло перекажіть його, наголосивши на фактах і цифрах.

БІБЛІЯ

Біблія (від грецьк. βιβλια — збірка книг) — це священна книга християн та іудеїв. Проте ми розглядатимемо її на уроках української словесності як одну з найвидатніших пам’яток світової літератури. Ця найдавніша книга світу, яку писали з ХІІ ст. до н. е. до ІІ ст. н. е., містить твори різних жанрів: міфи, пророцтва, проповіді, повчання, історичні хроніки, ритуальні молитви, притчі, пісні (псалми) та ін. По суті, це «божественна бібліотека», яка складається з різних як за формою, так і за змістом релігійних і світських творів, що сприймаються як окремі книги. До Старого Заповіту вхо­ дить 50 книг1, а до Нового — 27. Хто ж автор Біблії? Відомо, що написання цієї найдавнішої у світі книги тривало багато століть, її творили представники / представниці шістдесяти поколінь — тож автор у Біблії не один. Нараховують понад сорок творців Біблії, серед них — люди різного соціального стану: вихо­ ваний у знатній єгипетській сім’ї Мойсей, митник Матвій, цар Соломон, рибалка Петро та ін. Біблію писали в Азії, Африці та Європі трьома мовами — давньоєв­ рейською, арамейською і грецькою. Єремія писав свої твори у в’язниці, Лука — під час подорожей, Мойсей — у пустелі, а деякі автори — навіть під час воєнних походів. Започаткував Книгу Книг Мойсей, а завершили апостоли Христа. Як уже було зазначено, Біблія складається з двох частин — Старого й Нового Заповіту. Старий Заповіт містить: • літописнорозповідні книги (Буття, Вихід, 4 Книги Царств, Книга приповістей Соломонових та ін.); • художні книги (твори Пророків, Книга Йова, Псалтир, Пісня Пісень та ін.). З літературного погляду найцікавіші епічні фрагменти Біблії, у яких роз­ повідається про створення землі, неба, світла, тварин і перших людей — Адама та Єви (про вигнання їх із раю через гріхопадіння), про всесвітній потоп і Ноїв ковчег, про виведення Мойсеєм єврейського народу з єгипетської неволі. Новий Заповіт складається з: • Євангелій (від святих Матвія, Марка, Луки й Івана); • історичного твору (Діяння святих апостолів); • по­­слань (21 послання апостолів); • Апокаліпсиса. Книги Нового Заповіту розповідають про життя Ісуса Христа, про Його вчення та вчинені Ним чудеса, про Його смерть і Воскресіння. 1

20

У православних Старий Заповіт містить 50 книг, у протестантів — 39, у католиків — 47.

Перекладна література

Отже, в основі поділу Біблії на Старий і Новий Заповіт є народження Ісуса Христа. Святе Письмо закінчується пророцтвом Апокаліпсиса, у якому описано передбачення й видіння, які відкрилися апостолові Івану Богослову, — кінець світу, що мав статися через занепад віри й падіння моралі.

До речі… Спроби перекласти Біблію українською мовою відомі ще з ХVІ ст. Повний пере­ клад Святого Письма розпочали письменник Пантелеймон Куліш із видатним ученимфізиком Іваном Пулюєм, а завершив його Іван НечуйЛевицький. Одним із найкращих уважають також переклад Івана Огієнка. 4.

Прочитайте легенди про Вавилонську вежу та про Мойсея, перекажіть їх.

СТАРИЙ ЗАПОВІТ

ВАВИЛОНСЬКА ВЕЖА (Скорочено)

Минули сторіччя. Люди знову роз­ селилися по всій землі. І була в них тоді одна мова й однакові слова. Коли це надумали вони створити щось вели­ ке. Захотіли побудувати собі місто, а в ньому — величезну вежу, заввишки аж до неба, щоб увічнити своє ім’я. Тоді Господь зійшов подивитися на місто й вежу, які споруджували люди, і сказав: — Ось один народ, і в нього одна мова — і ось що люди почали вироб­ ляти. Зійдімо ж і змішаймо їхні мови, Л. ван Фалькенборх. щоб вони не могли зрозуміти одне Вавилонська вежа. Фрагмент. 1595 р. одного. І Господь розпорошив людей звідти по всій землі — отож і будівництво своє вони не змогли продовжити. А місто те назвали Вавилоном. (Переклад із давньогрецької І. Огієнка)

ЛЕГЕНДА ПРО МОЙСЕЯ (Фрагмент)

Проживаючи в достатку в найбільш урожайній частині Єгипту, ізраїльтя­ ни (...) стали великим народом. Давно вже не було фараона, покровителя Йосипового, який колись дав дозвіл на переселення роду Якова до Єгипту. 21

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

Нові фараони боялися, щоб ізраїль­ ське плем’я не стало для Єгипту небезпечним, щоб під час війни не допомагало ворогам. Ізраїльтян почали примушувати до найтяжчих робіт на будівництві. Єгиптяни їх ненавиділи, але кількість нащадків Якова постійно зростала. Один із фараонів наказав убивати кожного новонародженого ізраїльського хлопчика. У той час в однієї ізраїльської Н. Пуссен. Урятування Мойсея. 1651 р. жінки народився син. Мати три міся­ ці ховала його від убивць. Коли ж стало вже неможливим тримати в таємниці існування дитини, вона поклала її в добре просмолений кошик і сховала в очереті біля річки Нілу. Своїй старшій дочці наказала слідкувати за ним. Незабаром дочка фараона зі своїми подружками пішла купатися до річки. Дівчата побачили кошик і почули плач дитини. Царівні стало жаль невинне дитя. Вона взяла хлопчика, хоч і здогадувалася, що він приречений на заги­ бель. Сестра хлопчика сказала царівні, що знає жінку, яка зможе його годува­ ти. Царівна звеліла цю жінку покликати, і тоді дочка привела матір, яка й стала годувальницею свого сина. Коли він підріс, фараонова дочка взяла його до себе й назвала Мойсеєм (...). Він виховувався в єгипетських школах та оволо­ дів різними науками. Але від матері знав, що за походженням — ізраїльтя­ нин, а єгиптяни — то вороги, які знущаються з його народу. Одного разу Мойсей став свідком того, як єгипетський наглядач бив робітника єврея. Мойсей убив єгиптянина. Наступного дня побачив, як два євреї б’ються. Хотів їх помирити, присоромити й сказав: — Чому б’єш свого брата? Але бешкетник не схаменувся, а накинувся на Мойсея: — Хто тебе зробив суддею над нами? Ти, може, схочеш і мене вбити, як убив учора єгиптянина? Мойсей злякався, що про його вчинок донесуть фараонові. Він утік дале­ ко, до країни Мадіам, де жив кілька років. Там одружився та пас стада овець свого тестя. (...) Якось зайшов він з отарою далеко в пустелю і раптом побачив терновий кущ, охоплений полум’ям. Проте (...) кущ горів, але не згорав! Здивований Мойсей наблизився, і раптом з полум’я до нього звернувся Господь: «Я — Бог Авраама, Ісака та Якова, — мовив Він. — Я побачив страждання Мого народу в Єгипті й хочу вивести його до чудової землі, призначеної для синів Ізраїлевих. Для цього Я обрав тебе: ти мусиш піти до фараона й просити його відпустити Мій народ». — «Хто я такий, щоб іти до фараона й вести з Єгипту синів Ізраїлевих? — запитав Мойсей. — Ось я прийду й скажу народу: “Бог батьків ваших послав мене до вас”. А вони запитають: “Як Його звуть?” Що я 22

Перекладна література

маю відповісти?» Господь сказав йому: «Відповідай: “Господь, Бог батьків наших, Бог Авраама, Ісака та Якова, послав мене до вас”». Проте Мойсей вагався, побоюючись, що йому буде нелегко переконати народ (...). Тоді Господь подав Мойсеєві знак. Він наказав йому кинути на землю палицю. І от, ще й землі не торкнувшись, палиця обернулася на змію! Мойсей перелякався й кинувся тікати. Проте Господь зупинив його та звелів схопити змію за хвіст. І тієї ж миті вона знову стала палицею. «Якщо це не переконає народ іти за тобою, — сказав Господь, — засунь руку за пазуху». Мойсей послухався — і його рука вкрилася проказою. Мойсей знову поклав руку за пазуху, потім вийняв її — і проказа щезла. «Якщо й тоді народ не послухає тебе, то набери води з річки, вилий її на землю — і вона стане кров’ю», — ска­ зав Господь. Проте Мойсей ніяк не міг зважитися: «Я не зможу переконати людей!» — «У тебе є брат Аарон, — сказав Господь. — Він промовлятиме замість тебе, а Я вчитиму вас, що робити». Вирушив Мойсей додому, узяв дружину й дітей та пішов до Єгипту. Назустріч йому вийшов Аарон, і Мойсей розповів йому про свою розмову з Богом. Удвох вони зібрали всіх ізраїльських старійшин, й Аарон промовляв до них, а Мойсей показував знаки. І народ повірив, що Мойсей виконує волю Господа. (...) Мойсей з Аароном прийшли до фараона й просили відпустити ізра­ їльтян у пустелю, щоб там принести жертви своєму Богові. Але фараон їм не повірив. (...) Тому прогнав Мойсея та Аарона, а своїм наставникам звелів ще жорстокіше поводитися з єврейськими невільниками. Тоді Господь почав карати фараона та його державу. Кар таких було десять, причому кожна наступна — тяжча, дошкульніша, ніж попередня. Кари були такі: 1) вода в річках та озерах стала кров’ю, а риба загинула; 2) усю країну наповнили жаби у величезній кількості; 3) з пороху землі утворилася комашня, що заїдала людей та худобу; 4) величезна кількість мух наповнила навколишнє середовище; 5) напав мор на коней, верблюдів, ослів, волів та овець у всьому Єгипті, окрім місцевості, де жили ізраїльтяни; 6) гнійні болячки й чиряки покрили тіло фараона й усіх єгиптян; 7) густий град знищив поля та вбив багато людей і тварин; 8) сарана довершила знищення того, що залишилося після граду; 9) опустилася густа темрява по всій землі Єгипетській, крім тієї частини, де перебували ізраїльтяни; 10) повмирали первородні: від первородного сина фараона аж до невільни­ ків і тварин. Під час кожної кари фараон кликав Мойсея, обіцяючи відпустити народ (...), але коли за молитвою Мойсея кара минала, не дотримував слова. Аж після останньої кари, коли настав великий крик і плач по всьому Єгипту, бо не було дому, де не лежав би померлий, фараон сам просив Мойсея та Аарона, щоб ізраїльтяни (...) вийшли з Єгипту. 23

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

А весь Ізраїль заздалегідь отримав від Бога наказ приготуватися до дороги (...). Цього ж дня вивів Господь синів Ізраїлю із землі Єгипетської. На заклик Йосипа прибуло їх колись до Єгипту всього 70 осіб, а тепер, після 430 років, вийшло майже 600 тисяч. (...) Чи знали втікачі, куди йти? Не знали, але сам Бог показував їм дорогу. Кожний день ішла перед ними хмара, подібна до стовпа, а вночі цей стовп світився, наче вогонь. Так дійшли вже ізраїльтяни до берега Червоного моря. Фараон пожалкував, що втратив стільки сот невільників. Він зібрав велике військо з бойовими колісницями й кинувся за втікачами. Серед євре­ їв зчинилася паніка. Вони почали кричати: — Краще б нам було служити єгиптянам, аніж тут загинути! За наказом Божим Мойсей підняв над морем свою палицю — і води розступилися. Вибраний народ рушив за Мойсеєм серединою морського дна, а вода стіною стояла праворуч і ліворуч. Люди благополучно перебрали­ ся на інший берег. Єгипетське військо з розгону погналося за ними. Але тоді Мойсей знову підняв палицю — води зійшлися й покрили все військо фараонове. Так воно й згинуло. Перед ізраїльтянами знову з’явився огненний стовп, освітлюючи їм дорогу. Харчі, винесені з Єгипту, закінчилися. Євреї почали нарікати на Мойсея та Аарона: — Краще б нам було померти в землі Єгипетській, де ми сиділи біля каза­ нів, наповнених м’ясом, і мали хліба досхочу. А ви нас вивели, щоб заморити голодом! Бог звелів Мойсеєві розповісти людям, що ввечері вони їстимуть м’ясо, а вранці наситяться хлібом. І справді, під вечір увесь табір укрили перепели­ ці, що, стомлені перельотом, легко давалися в руки. А на ранок мандрівники побачили, що всю пустелю вкрив немов грубий сніг. Вони здивовано запиту­ вали один одного: — Ман гу? (Що це таке?)

Г. Шопен. Пе­ре­хід єв­ре­їв че­рез Червоне мо­ре. 1855 р.

24

Перекладна література

А Мойсей сказав: — Це хліб, який дає вам Господь на поживу. Нехай кожний назбирає, скільки йому треба на цілий день. Ця небесна пожива мала смак білого хліба з медом і з’являлася щоранку протягом шести днів. На шостий день потрібно було збирати подвійну кіль­ кість, бо сьомий день, день відпочинку, треба було святкувати. Від слів «ман гу» цей хліб, дарунок небесний, стали називати манною. Манна випадала з того часу щодня протягом усіх сорока років, аж поки ізраїльтяни прибули до мети своєї мандрівки. Небагато часу минуло, як знову розпочалося заворушення проти Мойсея. У пустелі не було води, і народ став кричати: — Дай нам води, щоб ми напилися! Ти вивів нас з Єгипту, щоб ми, і діти наші, і худоба загинули від спраги! — Що ж я зроблю? — журився Мойсей. — Ще трохи — і вони мене вб’ють камінням... За Божим наказом він ударив палицею своєю по скелі — і з неї ринула вода в такій кількості, що пили досхочу весь народ і худоба. — Бачите тепер, що Бог є між вами? — спитав Мойсей. (Переклад із давньогрецької І. Огієнка) 5.

Ознайомтеся з інформацією про легенди.

Погортаймо перші сторінки Біблії, які розпочинаються легендами, що, здавалося, були відомі нам завжди, ніби ми з ними народилися. Легенди про створення світу, про перших людей Адама та Єву, про потоп на Землі й Вавилонську вежу — невеликі за обсягом, проте насичені образ­ ністю. Лише кількома штрихами створюється кольорова рельєфна картина світу: «Сказав Бог: “Нехай на землі виросте всіляка зелень: трава й дерева”. І сталося так. І побачив Бог, що це добре. І був вечір, і був ранок: день третій». Хоча легенди ми сприймаємо як окремі завершені твори, проте вони пов’язані за змістом і події в них розвиваються в хронологічному порядку. Події легенди про Вавилонську вежу відбуваються після потопу й нале­ жать до початку людської історії. Біблійна оповідь органічно об’єднує два мотиви: 1) будівництво міста Вавилона й змішання мов; 2) зведення вежі та розпорошення людей. У легенді порушено кілька проблем: руйнівна сила люд­ ської гордині; взаєморозуміння й заздрість; стимул для плідної праці; спільна мова — запорука миру на землі. Легенда про Мойсея розповідає про народження, виховання та змужніння Мойсея, який прагнув захистити свій народ від приниження й рабства (тема твору). Оповідь возвеличує вільне та щасливе життя, яке необхідно здобути шляхом боротьби з гнобителями (основна ідея твору). Сюжет легенди вель­ ми цікавий: дівчина переховує єврейське немовля в кошику біля річки (зав’язка); Мойсей потрапляє до царського двору, де стає свідком принижен­ ня євреїв єгиптянами (розвиток дії); Бог наказує Мойсеєві вивести євреїв з 25

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

єгипетської неволі, щоб захистити від принижень і рабства (кульмінація); фараон погоджується відпустити євреїв після того, як було наслано смерть на всіх дорослих дітей єгиптян, і євреї вирушають у пошуках землі обітова­ ної (розв’язка). Воля й рабство; цар і раб; соціальна несправедливість і боротьба з нею; добро і зло — проблеми, які порушено в легенді про Мойсея, вони й через тисячоліття не втратили своєї актуальності для різних народів світу. Своєрідною є мова біблійних творів. Святе Письмо творили різні автори, але деякі виражальні засоби можна визначити як типові для всієї книги. Характерною ознакою мови Біблії є вживання означень після означуваного слова (інверсія): над птаством небесним, до мети своєї, день четвертий. Здебільшого інверсовані означення використано для підсилення урочистості, значущості, порівняйте: «На шостий день Бог сказав» і «І був вечір, і був ранок: день шостий». Біблійним творам властиве початкове і в реченнях (як частка, а не спо­ лучник), наприклад: «І промовив чоловік» або «І скінчив Бог сьомого дня тво­ рити світ». Автори Святого Письма досить часто використовують однорідні члени речення для нагнітання чи повноти зображуваного: «Не робитимеш собі ніяко­ го вирізьбленого кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, у водах». Мова Біблії також багата на антоніми, синоніми й старослов’янізми тощо. Художню цінність мають звертання до Бога за допомогою пісні, цей жанр релігійної лірики називають псалмом. Автором більшості псалмів вважають царя Давида (звідси й назва — Давидові псалми). Ці піснізвертання за тема­ тичними особливостями поділяють на: благальні, у яких народ, що страждає від голоду чи війни, благає Бога про допомогу; псалмигімни, що уславлюють Бога; псалмиподяки за вислухані молитви й історикоповчальні псалми. Вони зібрані в Псалтирі — книзі Старого Заповіту. Переспіви біблійних псал­ мів наявні в поетичній спадщині Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Л. Костенко. Цей літературний жанр ви згадаєте незабаром, коли вивчатимете творчість цих митців.

Зауважте! З великої літери, але без лапок пишемо назви культових книг: Біблія, Євангеліє, Псалтир, Коран.

6.

Виконайте завдання.

1. Слово Біблія походить із грецької мови, у якій воно означає В письмо А слова Г спасіння Б збірка книг

26

Перекладна література 2. Установіть відповідність (легенда про створення світу). Діяння

1 2 3 4 5 6

День творення

морські істоти, птахи, звірі суходіл серед вод, трава й дерева людина небо світло зірки та два світила

А Б В Г Д Е Є

день перший день другий день третій день четвертий день п’ятий день шостий день сьомий

3. Установіть відповідність між уривком та легендою. Уривок

1 «Вода в річках стала кров’ю, а риба загинула». 2 «Цього разу голуб повернувся, несучи в дзьобі щойно зірване оливкове листя». 3 «Зійдімо ж і змішаймо їхні мови, щоб вони не могли зрозуміти одне одного». 4 «Не їжте від цього дерева й не торкайте­ ся його, бо помрете».

Назва легенди

А про створення світу Б про перших людей Адама та Єву В про потоп на землі Г про Вавилонську вежу Д про Мойсея

4. Чому Біблію називають Книгою Книг? 5. Коли вона була написана? Назвіть імена кількох авторів Святого Письма. Хто ці люди? 6. З яких частин і творів яких жанрів складається Біблія? 7. Що символізує веселка в легенді про потоп на землі? 8. Чому Господа обурило спорудження людьми Вавилонської вежі в одно­ йменній легенді? 9. Хто з українських і зарубіжних письменників і в яких творах використовував біблійні мотиви? 10. Яка з репродукцій картин на біблійну тематику найкраще передає, на вашу думку, фрагмент одного із сюжетів Святого Письма? Обґрунтуйте свою відповідь. 11. Проведіть невелике мовне дослідження однієї з легенд П’ятикнижжя Мойсея: скориставшись матеріалом поданої вище статті, укажіть найхарак­ терніші мовні особливості й випишіть по 2–3 приклади до кожної з них. 12. Напишіть невеликий роздум (5–7 речень) на тему «Чому саме Біблія є одні­ єю з найвідоміших у світі книг?». 7.

Виконайте домашнє завдання.

Скориставшись додатковою літературою або матеріалами мережі «Інтернет», підготуйте невелике письмове повідомлення (5–7 речень) про Мойсея за пода­ ним планом (с. 28).

27

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА План 1 Хто такий Мойсей? 2. Чим уславилася ця людина? 3. Хто з українських письменників і в яких творах використав образ Мойсея?

НОВИЙ ЗАПОВІТ

Як уже мовилося, Новий Заповіт складається із чотирьох Євангелій. Євангеліє (від грецьк. Ευαγγελιον — добра звістка) — це християнські твориоповіді про життя, смерть і Воскресіння Ісуса Христа; долю апостолів і перших християн. Євангелії написані Матвієм, Марком, Лукою та Іваном — учнями Ісуса Христа. Їх називають апостолами, що в перекладі з грецької означає «посланці». Особливо цікаві з літературного погляду притчі з Євангелія від святого Луки, адже саме їх найчастіше використовували у своїй творчості українські й зарубіжні митці. Спочатку пригадаймо, що таке притча як літературний жанр.

Теорiя лiтератури Притча — це повчальне алегоричне оповідання філософськоетичного змісту (пригадайте притчові твори, які ви читали раніше, зокрема: «Казку про яян» Е. Андієвської). Притча розкриває важливі етичні, естетичні та філософські настано­ ви, має символічний підтекст. Сутність притчі зводиться до відповіді на запитання, що потрібно робити за певних обставин. Цей літературний жанр ґрунтується на побутовому сюжеті, який має символічне, узагальнювальне значення. Сюжет притчі має позачасовий, наднаціональний і вселюдський характер. 8.

Ознайомтеся з «Притчею про блудного сина», а потім опрацюйте матеріал до цього твору.

ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА (Євангеліє від Луки)

(Скорочено)

(...) У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батько­ ві: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку». І той поділив поміж ними маєток. А через деякий час зібрав син молодший усе, та й подався до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як усе прожив, настав голод великий у тім краї — і він став бідувати. І пішов він тоді й пристав до одного з мешканців тієї землі, а той послав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунок свій хоч стручками, що їли свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він опам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Піду я до батька свого, та й скажу йому: “Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе… Недостойний я вже зватися сином твоїм; прийми ж мене, як одного зі своїх наймитів”» …І пішов він до батька свого. А коли далеко ще був, батько вгледів його. І перепов­ 28

Перекладна література

нився жалем, і побіг, і кинувся на шию йому, і почав цілувати його! І відізвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм»… А батько рабам своїм каже: «Принесіть не­гайно одежу найкращу, зо­­ дягніть його, персня подайте на руку йому, а сандалі — на ноги. Приведіть теля відго­ доване та за­­коліть — будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий — й ожив, був пропав — і зна­­­йшовся!» І почали веселитися вони. А син старший його був у полі. І коли він наближався до дому, почув музику. І по­­ кликав одного зі слуг і спитав: «Що це таке?» А той каже йому: «То вернувся твій брат, Е. Пойнтер. По­вер­нен­ня і твій батько звелів заколоти теля відгодова­ блуд­но­го си­на. 1869 р. не…» І розгнівався старший син — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько й став просити його. А той син сказав батькові: «Ото стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив — ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я… Коли ж син твій по­­вернувся, оцей, що проїв твій маєток, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване»… І сказав батько йому: «Ти завжди був зі мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись і тішитися треба, бо цей брат твій був мертвий — й ожив, був пропав — і знайшовся!» (Переклад із давньогрецької І. Огієнка)

«Притча про блудного сина» — один із найвідоміших біблійних творів цього жанру. Вона написана дохідливо й лаконічно, складається із чотирьох сюжетів: боговідступництво як наслі­ док гріха; покаяння; невичерпна любов Бога-Отця; «розважлива» любов стар­ шого брата. Цією притчею Господь роз­ крив нам таємницю безкінечної любові Бога до Свого творіння, усепрощаючої лю­бові батьків до своїх дітей. Не менш відома «Притча про сіяча». Вона складається з оповідної частини й тлумачення, у якому роз­ крито символічне значення зерна та ґрунту, у який його сіють. Зерно — Слово Боже, а ґрунт — це людське

Г. Мемлінг. Страш­ний суд. Фрагмент. XV ст.

29

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

Ра­фа­е­ль. Мадонна дель Грандука. 1504 р.

Т. Шев­чен­ко. Програвся в карти (із серії «Притча про блуд­но­го си­на»). 1856 р.

серце, тобто свідомість людини, і саме від рівня свідомості залежить, куди потрапить зерно: у кам’янистий ґрунт чи в добру землю. Під час читання прит­чі кожний замислюється, ким він є, до якої категорії належить. Отже, притча має дидактичний1 характер. На всіх етапах розвитку літератури й образотворчого мистецтва майст­ ри / майстрині слова та пензля постійно зверталися до сюжетів і мотивів Святого Письма, використовували його образи в літературі й образотворчо­ му мистецтві. До таких творів належать поема «Мойсей» І. Франка, «Давидові псалми» Т. Шевченка, драма «Одержима» Лесі Українки, роман «Майстер і Мар­гарита» М. Булгакова, роман «Собор Паризької Богоматері» В. Гюго тощо. Т. Шевченко, перебуваючи в засланні, створив живописну серію «Притча про блудного сина»; відома також на цю тему картина Рембрандта. До скарбниці світових шедеврів живопису належать «Сикстинська Мадонна» Рафаеля, «Вавилонська вежа» П. Брейгеля Старшого, «Страшний суд» Мікеланджело, «Таємна вечеря» Л. да Вінчі та ін.

Зауважте! Багато висловів із Святого Письма стали крилатими, до них належать такі: все­ світній потоп; Ноїв ковчег; вавилонське стовпотворіння; Содом і Гоморра; неопалима купина; манна небесна; козел відпущення; око за око, зуб за зуб; притча во язицех; посипати голову попелом; берегти як зіницю ока; поверта­ тися на круги своя; час збирати каміння; Хома невіруючий; не знає ліва рука, що робить правиця; не кидайте бісеру перед свинями; не суди — і тебе не осу­ дять; хто має вуха, нехай слухає; вилікуй себе сам; легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Небесне; поцілунок Іуди; 1

30

Ди­дактичний — пов­чаль­ний, нас­тав­ниць­кий.

Перекладна література хто взяв меч, від меча й загине; не від світу цього; умивати руки; нести свій хрест; таємне стане явним; немає пророка у Вітчизні своїй; блудний син; камінь спотикання; хто не працює, той не їсть; альфа й омега; Страшний суд.

9.

Виконайте завдання.

1. До Нового Заповіту належать усі названі твори, КРІМ А Євангелія від Матвія Б Апокаліпсиса В П’ятикнижжя Мойсея Г послань апостолів 2. У Євангеліях від Матвія, Марка, Луки й Івана йдеться про всі названі події, КРІМ такої А життя та смерть Ісуса Христа Б Воскресіння Христа В доля апостолів і перших християн Г виведення Мойсеєм євреїв з Єгипту 3. Притча — це А невеликий, здебільшого віршований повчальногумористичний твір алегоричного змісту Б невеликий, здебільшого віршований сатиричний твір алегоричного змісту В переважно прозовий алегоричний твір із чітко висловленою мораллю Г інакомовлення, у якому через конкретний художній образ розкрива­ ється абстрактне судження, уявлення, поняття 4. За яким принципом Біблію розділено на Старий і Новий Заповіт? 5. Що таке Євангеліє? Кого з авторів цього жанру ви знаєте? 6. Чим притча подібна до байки? 7. Прокоментуйте такі слова з «Притчі про блудного сина»: «…брат твій був мертвий — й ожив, був пропав — і знайшовся!» 8. Як характеризують старшого сина його слова, звернені до батька? 9. Розкрийте символічне значення зерна й ґрунту з «Притчі про сіяча». 10. Кого уособлює сіяч? Обґрунтуйте свою думку. 11. Поміркуйте, чому назви культових книг пишуть із великої літери, але без лапок. 12. Розгляньте твори живопису на біблійну тематику. Який із них вас найбільше вразив і чим саме? 10.

Виконайте домашнє завдання.

1. З’ясуйте значення крилатих висловів біблійного походження, що подані в рубриці «Зауважте». 2. Вивчіть напам’ять 10 заповідей Господа.

31

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України 1.

Розгляньте фотографії та виконайте завдання.

А. Визначте хронологічні межі кожного із зображених засобів поширення та збереження інформації. Б. Якби не літописи й давні художні твори, чи знали б ми свою історію так, як нині маємо про неї уявлення? В. Історичні події закарбовані також у фольклорних творах. Де, на вашу думку, об’єктивніша інформація — у думах та історичних піснях чи в літописних творах? 2.

Прочитайте фрагмент із «Повісті минулих літ».

ПОВІСТЬ минулих лІт (Фрагмент)

У ЛІТО 1051-го. Поставив князь Ярослав Ларіона, русина родом, митрополи­ том у Святій Софії. А тепер розкажемо, чому так названо Печерський монастир. Князь Ярослав любив село Берестове й церкву, яка була там, і допомагав багатьом священникам, серед яких був і Ларіон, муж книжний і посник. Ходив Ларіон із Берестового на Дніпро, на гору, де зараз стоїть старий монастир Печерський, а там був ліс великий. Викопав він печерку малу, на два сажні, і, приходячи з Берестового, одспівував там години й молився тайком. Потім князеві Ярославові спала думка поставити його, Ларіона, митрополитом у Святій Софії. А печерка його так і залишилася. Не в довгому часі знайшовся якийсь чоловік, мирянин із міста Любеча, котрий поклав собі на думку іти у світ прочанином. І подався він у грецьку землю, на гору Афон, побачив там монастирі, обійшов їх і, полюбивши чернецьке життя, попросив одного ігу­ мена, щоб той постриг його в ченці. Той постриг його, дав йому ім’я Антоній, 32

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України

наставив і навчив, як жити почернецькому. І, благословивши, відпустив його назад. Антоній прийшов у Київ і став думати, де б йому оселитися. Ходив по монастирях, але не вподобав їх. І став блукати по дебрях і горах, шукаючи собі місця. І вибрався на гору, де Ларіон викопав печерку, і возлюбив те місце, і поселився в ній. І став тут жити, годуючись хлібом сухим, і то через день, і води споживаючи в міру. Копав печеру й не давав собі спочинку ні вдень ні вночі, перебуваючи в трудах невсипущих. Потім довідалися добрі люди й приходили до нього, приносили все, що треба, на споживу йому. І став він скоро відомий як Антоній. Опісля ж, коли помер великий князь Ярослав, владу взяв його син Ізяслав і сів у Києві. Довідавшись про праведне життя Антонія, прийшов Ізяслав сюди з дружиною своєю й попросив в Антонія благословення. І приходили до нього люди, і він почав приймати їх, постригати кого, і зібралось у нього бра­ тії числом дванадцять. Викопали вони велику печеру, і церкву викопали під землею, і келії, які й досі збереглися під старим монастирем. Коли зібралися докупи ченці, сказав їм Антоній: — Живіть собі самі, поставлю вам ігумена, а сам я хочу піти на ту гору один, бо звик жити на відлюдді. Прийшов Антоній до гори й викопав іншу печеру, яка тепер над новим монастирем, і в ній закінчив свої дні, живучи скромно, не виходячи нікуди з печери сорок літ. У ній лежать мощі його й до цього дня. З тих днів і розпочинається Печерський монастир; від того, що жили ченці спершу в печерах, і назвали його Печерським. Після того було поставлено ігуменом Феодосія. І коли жив Феодосій у монастирі й приймав усіх прочан, хто приходив до нього, — прийшов до нього я, слабий, недостойний раб, і прийняв він мене, а було мені від роду тоді сімнадцять літ. Написав я се та визначив, у який рік почався Печерський монастир і ради чого називається він Печерським. (Переклад В. Близнеця) 3.

Ознайомтеся з інформацією про літописи як історикохудожні твори й вико­ найте завдання.

Література РусіУкраїни, пройшовши період використання та перекладу релігійних книг, збагачувалася й оригінальними творами, стаючи на самостійний шлях розвитку. Найдавнішими пам’ятками оригінальної світської літератури Київської держави є літописи.

Теорiя лiтератури  Літопис — це хронологічний опис важливих історичних подій у часи Київської держави й козацтва. Автор був очевидцем подій або міг дізнатися про них із письмо­ вих джерел чи почути від когось. Розповідь у літописі, як правило, починалася словами: «У літо…» — саме від цих слів жанр і дістав свою назву.

33

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

«Повість минулих літ» — це перший літопис, який дійшов до нас, його ще називають «Початковим літописом». Він розповідає про історію нашого наро­ ду від найдавніших часів і до днів життя Нестора Літописця — упорядника цього твору. Хто такий Нестор Літописець? Він походив, мабуть, з багатої родини, адже був дуже освіченою людиною (хорошу освіту в той час могли здобути лише заможні люди). У сімнадцятирічному віці його прийняли до КиєвоПечерського монастиря — найбільшого культурноосвітнього й політичного центру РусіУкраїни. Цей монастир (нині — лавра1) відомий як центр перекладів і переписування книг, В. Слєпченко. Нестор саме тут писали житія святих, тож, імовірно, що Літописець. 1999 р. Нестор став ченцем, аби займатися улюбленою справою. Дослідники знайшли в монастирській бібліотеці опис зовнішності Нестора: «Подобою сивий, борода не роздвоювалася, на плечах клобук2, у правій руці перо, а в лівій — чотки…» Установлено, що літопис має кількох авторів, але відомо, що саме Нестор упорядкував його, художньо довершив, ведучи розповідь до 1113 р. Нам, читачам ХХІ ст., цікаво дізнатися, про що йдеться в одному з найдав­ ніших оригінальних творів українського народу. Як уже зазначалося, розпо­ відь у творі ведеться з найдавніших часів, від Ноя. Упорядник уважає, що саме від його нащадків, Сима, Хама та Яфета, утворилися народи. «Слов’янське плем’я єдине, і мова в нього одна, — пише літописець, — а назва “Русь” походить від варягів». Отже, якщо наші предки походять від Яфета, то це означає, що вони — нащадки нашої цивілізації. Далі мовиться про історію розселення слов’ян, зокрема східних, про їхні звичаї та мову. Літопис розповідає нам про початок створення Київської держави, про перших наших князів. За легендою про заснування Києва, апостол Андрій Первозваний під час подорожі по Дніпру пророкував, що на прибережних пагорбах постане місто: «Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог». Упорядник розповідає про походи київських князів, про князя Олега та його похід на столицю Нестор Літописець. Візантії Царгород (сучасний Стамбул), на воротах Скульптура якого він повісив щит на знак перемоги. М. Антокольського 1 Лав­ра

— ве­ли­кий пра­вос­лав­ний чо­ло­ві­чий мо­нас­тир. Кло­бук — ви­со­кий го­лов­ний убір ци­лін­дрич­ної фор­ми з пок­ри­ва­лом, що йо­го но­сять пра­вос­лав­ні чен­ці. 2

34

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України

Одним із найвідоміших фрагментів «Повісті минулих літ», що пізніше було взято за основу сюжетів багатьох літературних творів, є розповідь про войовничого Святослава, який не знав страху й ніколи не відступав перед воро­ гом. Його вислів «Іду на ви!» став афоризмом, ці слова князь промовляв, коли мав намір боротися з ворогом. Відомими також стали слова Святослава, які він виголосив перед нерівним боєм зі стотисячним грецьким військом: «...Не осо­ ромимо землі Руської, ляжемо тут кістьми: мертві бо сорому не мають, а якщо побіжимо, то сором матимемо; станемо ж кріпко, я перед вами піду; якщо моя голова ляже, то дбайте самі про себе». Зпоміж найвідоміших сюжетів літопису радимо прочитати такі: про загибель Ігоря, про помсту княгині Ольги древлянам, про вбивство Бориса й Гліба їхнім братом Святополком. Захоплення героїчним минулим РусіУкраїни й глибокий сум із приводу княжих міжусобиць і лиха, заподіяного ординцями, — провідні мотиви літопису. Оригінал «Повісті минулих літ» не зберігся. Текст літопису дійшов до нас у двох списках1 — Лаврентіївському2 й Іпатіївському3. «Повість минулих літ» — це не лише своєрідний підручник історії, а й скарбниця поетичних та епічних сказань, байок, оповідань. Оповідь у літописі ведеться то спокійним, то драматичним тоном, який іноді переривається над­ звичайно емоційними сплесками. У мові літопису чимало порівнянь («стріли летять, як дощ»; «князь Святослав ходив легко, як барс»), стійких сполук слів («втирати сльози, зломити спис»), народних приказок («смерть спільна всім, мертві бо сорому не мають»). Мова твору — жива, образна, поетична, хоча й неоднорідна: у текстах наявні й старослов’янізми, і народнорозмовні елементи. За зразками «Повісті минулих літ» складено Київський (про події ХІІ ст.) і ГалицькоВолинський літописи (про події ХІІІ ст.). Ці три літописи назива­ ють «Літописом руським» — великою книгою про події часів Київської дер­ жави у світовому контексті до ХІІІ ст. «ЛІтопис руський»

«Повість минулих літ» від початку світу до 1113 р.

Київський літопис

ГалицькоВолинський літопис

1118–1200 рр.

1201–1292 рр.

А. Поміркуйте, чому Нестора Літописця називають не автором «Повісті мину­ лих літ», а її упорядником. Б. Які слова в огляді «Повісті минулих літ» створюють колорит давніх часів? 1 Спи­сок — ру­ко­пис­на ко­пія чо­го­­не­будь. 2 Лав­рен­ті­їв­ський — ця наз­ва по­хо­дить від іме­ні чен­ця Лав­рен­тія, який у 1337 р. пе­ре­пи­

сав «По­вість ми­ну­лих літ» за до­ру­чен­ням суз­даль­сько­­ни­же­го­род­сько­го кня­зя. 3 Іпа­ті­їв­ський (Іпат­ський) — ця наз­ва по­хо­дить від Іпат­сько­го мо­нас­ти­ря, що знаходився бі­ля м. Кос­тро­ми (нині — Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція), де й бу­ло знайде­но спи­сок «По­віс­ті ми­ну­лих літ».

35

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

Зауважте! Обидва слова імені Нестор Літописець, відповідно до сучасного українського правопису, пишемо з великої букви.

4.

Прочитайте фрагмент із «Повчання дітям Володимира Мономаха». Опрацюйте матеріал про повчання (усно).

ПОвЧаннЯ дІтЯм Володимира мономаха (Фрагмент) Я, недостойний, дідом своїм Ярославом Мудрим, і батьком своїм, і матір’ю своєю з роду Мономахів був наречений руським іменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюся до вас з оцим словом. Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться. Що таке людина, як подумаєш про це? Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес землі. Дивіться, як усе мудро влаштовано на світі: як небо влаштовано, або як сонце, або як місяць, або як зірки, і тьма, і світло, і земля як на водах покладена, Господи, завдяки волі Твоїй! А звірі, а птиці різні, а риби всілякі! І цьому диву подивуємося, як створено людину та які різні й багатоликі людські обличчя; якби всіх людей зібрати, то кожний має свій вид та образ обличчя. І тому подивуємося, як птиці небесні з раювирію летять до нашого дому, але не поселяються в одній країні, а сильні і слабі розлітаються по всіх землях, щоб наповнилися щебетом ліси й поля. Усе це дано людям на користь, на їжу та на радість їм. І знову скажемо: великі блага послані нам, грішним людям. Ті ж птиці небесні, коли їм звелено, то заспівають і звеселяють людей, а коли ні — то, маючи й мову свою, оніміють. Прочитавши отсі слова, діти мої, похваліть Творця всього земного й небесного, а все, що далі, — то мого слабого розуму повчання. Насамперед не забувайте вбогих, а яко можете, по силі годуйте їх і пода­ вайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину. Хто б то не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте й не веліть убивати його; якщо й завинив хто в смерті, не губіть християнської душі. Якщо ж вам доведеться цілувати хрест перед братами своїми або перед будьким, то спитайте свого серця, на чому ви зможете стояти твердо, і тільки тоді цілуйте, а поклявшись, не переступайте клятви, бо загубите душу свою. Ніколи не майте гордощів у своєму серці й у розумі, а скажіть: сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми. Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів. Пам’ятайте, як учив мудрий Василь, зібравши круг себе юнаків: при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними й молодими мати згоду та бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати 36

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України

словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору. У домі своєму не ледачкуйте, а за всім приглядайте самі, не покладайте­ ся на тіуна1 або отрока, щоб не посміялися люди ні з дому вашого, ні з вашого обіду. На війну вирушивши, не лінуйтеся, не сподівайтеся на воєвод; ні їжі, ні питтю не віддавайтеся без міри, ні солодкому сну. Сторожу самі наряджайте й уночі, з усіх боків поставивши охорону, лягайте відпочивати коло своїх воїнів, а вставайте рано. Зброю не скидайте із себе поспіхом, не оглянувшись добре. Адже буває, що через лінь людина зненацька гине. Брехні остерігайтеся, і пияцтва, й облуди, від того душа гине та тіло. Куди б ви не верстали шлях своєю землею, не давайте отрокам своїм чинити зло й шкоду ні селам, ні посівам, щоб люди не проклинали вас. А куди б не прийшли та де б не зупинилися, напійте й нагодуйте нужден­ ного. Найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов: простий, чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею та питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною. Хворого навідайте, покійника проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні. Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте. Жінку свою любіть, та не давайте їй влади над собою. Якщо забуваєте про це, то частіше заглядайте в мою грамотицю: і мені буде не соромно, і вам буде добре. Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтеся, — як бать­ ко мій, дома сидячи, знав п’ять мов, через те й честь йому була в інших краї­ нах. Лінощі — це мати всьому дурному: хто що й знав, те забуде, а чого не вміє, того не навчиться. Добро своєю рукою сіючи, не лінуйтеся ні на що хороше, і хай не застане вас сонце в постелі. Так робив мій батько покійний і всі добрі мужі. На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: «Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє». Так я кажу, коли сідаю думати з дружиною, або збираюся чини­ ти суд людям, або їхати на полювання, або збирати данину, або лягти спочи­ вати. Спочинок у полудень дається людям за труди: після трудів спочиває і звір, і птиця, і люди. (Переклад В. Яременка)

Теорiя лiтератури Повчання — жанр давньої християнської літератури, до складу якого входить урочиста чи повчальна проповідь (слово) і дещо вільне за формою звернення (бесі­ да) до читачів. 1

Тіун — господарський управитель князя або боярина.

37

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

В. Тормосов. Володимир Мономах на полюванні

«Повчання дітям» князь київський Володимир Мономах (1053–1125) написав наприкінці свого життя. У ньому він закликав своїх синів до праці й науки, до того, щоб вони захищали інтереси держави, у добу міжкнязівських чвар навчав їх тримати слово, «не давати сильним губити людину» і заува­ жував, що сам не давав кривдити ані бідного смерда, ані вбогу вдову. Умовно «Повчання...» складається з двох частин: у першій князь Во­­ло­ димир Мономах дає конкретні поради своїм дітям, а в другій розповідає, «як трудився в походах і на ловах із тринадцяти років» (отже, друга частина — автобіографічна). Як бачите, минуло понад вісім століть, а повчання князя й нині актуальне. Коли читаємо настанови Володимира Мономаха, перед нами постає приваб­ ливий образ мудрої, освіченої й відважної людини, яка «день і ніч, на спеці й на холоді» не давала собі «упокою», трудилася на благо країни. 5.

Законспектуйте матеріал про КиєвоПечерський патерик.

КиЄвоПеЧерський патерик Ще однією визначною оригінальною пам’яткою давньоукраїнської писем­ ності є КиєвоПечерський патерик. Ця книга належить до житійних, тобто до творів про життя осіб, яких церква оголосила святими. До книги ввійшли твори, присвячені історії КиєвоПечерського монас­ тиря, його ченцям, подвижникам і святим. Автори цієї пам’ятки намагалися показати читачеві всю велич духовних устремлінь своїх персонажів, їхню смиренність і жертовність, боротьбу з підступними темними силами. Коли був написаний КиєвоПечерський патерик і про що він? Написання основного тексту пам’ятки вчені датують другою половиною ХІ — першою половиною ХІІІ ст. Воно тісно пов’язане із становленням 38

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України

давньоукраїнського літописання, віт­ чиз­няними оповіданнями про життя ченців, яких церква оголосила святи­ ми, а також із сюжетними мотивами з іноземних патериків. За основу твору взято листування між ченцем Киє­во­ Печерського монастиря Полікарпом і володимиро-­суздальським єпископом Симоном. Полікарп скаржиться своє­ му другові Симону, що в монастирі принижують і зневажають його талант. У відповідь Симон наводить кілька оповідей із життя печерських ченців, які стали святими завдяки аскетизму, смиренності й постійній К. Уранов. Божа Матір Печерська праці, чим і вражає Полікарпа, який з київськими святими згодом допов­нює листування низкою інших оповідей. Одним із найцікавіших у Києво­Печерському патерику є оповідання «Про Прохорачорноризця, котрий молитвою з лободи робив хліб, а з попелу сіль». У ньому автор повідав нам історію чоловіка, який прийшов із Смоленська до Києва й постригся в ченці, ігумен монастиря назвав його Прохором. Той віддав себе служінню Богові, вів аскетичний спосіб життя, відмовившись навіть від хліба. Харчувався лише лободою, яку збирав і заго­ товляв на цілий рік. «Бачачи ж терплячість і велику стриманість, Бог пере­ творив йому гіркоту на солодкість». Коли настав великий голод, Прохор наділяв хлібинами з лободи неімущих. Потім у складний час для Києва він почав роздавати попіл нужденним, у руках яких після молитви той перетво­ рювався на сіль. Це викликало заздрість у торгівців сіллю, які хотіли в цей важкий для держави час нажитися. Тож вони поскаржилися Святополкові. Князь намагався догодити торгівцям, аби припинити їхні ремствування, хотів розбагатіти. Він наказав відібрати сіль у Прохора. Однак коли йому привезли сіль, то вона перетворилася на попіл. Уражений, князь засоромив­ ся скоєного й покаявся. Художні особливості оповідання «Про Прохорачорноризця...» типові також для релігійних творів княжої доби: • широке використання релігійної лексики (Бог, Отець, Господь, ігумен, євангельський, проскурки); • повторення службових слів («І заготовляв він собі її на рік… І так усе життя своє вдовольнявся… І прозвали його Лободником…»); • широке використання тропів, особливо порівнянь, символів, епітетів (солодкий, наче мед; гіркий, мов полин; хліб, сіль; преславні чудеса, небесні птахи); 39

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

• •

інверсії («На неораній землі хліб несіяний був йому»); урочистий тон мовлення.

«Житіє Феодосія Печерського» і «Житіє Антонія Печерського» роз­ кривають біографічні факти засновників КиєвоПечерського монастиря, а також містять цінні відомості про побут, вірування та політичну ситуацію в РусіУкраїні. КиєвоПечерський патерик відіграв велику роль у розвитку українського мистецтва. Упродовж століть він зазнавав доповнень і переробок. На основі сюжетів цієї книги сформувалася багата іконописна традиція, а цикли видань патерика стали етапними віхами в розвитку української графіки. В «Історії української літератури» М. Грушевський зауважив: «Не “Слово о полку Ігоревім”, не “Закон і благодать”, не літопис, а патерик став тим вічно віднов­ люваним, поширюваним, а з початком друкарства — неустанно передрукову­ ваним твором старого нашого письменства, “золотою книгою” українського письменного люду».

До речі… КиєвоПечерський патерик містить легенди й оповідання про будівництво української святині — Успенського собору КиєвоПечерської лаври. Цей храм поварварськи був зруйнований у роки Другої світової війни, як і багато інших українських святинь у період тоталітарного режиму. Саме такі пам’ятки, як пате­ рик, несуть у вічність нашу історію й духовність.

Зображення Успенського собору в XVII ст., під час Другої світової війни та сучасний вигляд

6.

Виконайте завдання.

1. Установіть хронологічну послідовність подій («Повість минулих літ») А Б В Г

40

помста княгині Ольги древлянам розселення східних слов’ян похід Олега на столицю Візантії пророкування Андрія Первозваного про заснування Києва

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України 2. «Іду на ви!» — цей вислів належить князеві А Святославу Б Олегу В Ігорю Г Святополку 3. КиєвоПечерський патерик належить до літератури А світської Б житійної В літописної Г юридичної 4. Прокоментуйте рядки з вірша В. Голобородька «Наша мова». кожне слово нашої мови записане у Літописі тож хай знають вороги якими словами на самоті мовчимо 5. Доведіть, що літопис Нестора є як історичною, так і художньою пам’яткою. 6. Прокоментуйте слова Святослава: «...Не осоромимо землі Руської, ляжемо тут кістьми: мертві бо сорому не мають, а якщо побіжимо, то сором матимемо; станемо ж кріпко, я перед вами піду; якщо моя голова ляже, то дбайте самі про себе». 7. Яке з повчань Володимира Мономаха ви вважаєте нині найважливішим і найактуальнішим? Аргументуйте свою позицію. 8. Перекажіть зміст оповідання «Про Прохорачорноризця...». 9. У чому виявляються притчові ознаки оповідання? Аргументуйте свою від­ повідь. 10. У формуванні й становленні яких видів мистецтва важливу роль відіграв КиєвоПечерський патерик? 11. Розгляньте репродукцію картини В. Слєпченка «Нестор Літописець» та однойменну скульптуру М. Антокольського (с. 34). Який твір мистецтва, на вашу думку, глибше передає колорит епохи й характер ченця? Аргументуйте свою відповідь. 12. Знайдіть і випишіть з оповідання «Про Прохорачорноризця...» по 2–3 при­ клади художніх засобів (символи, порівняння, епітети, метафори). 7.

Виконайте домашнє завдання.

1. Доведіть, що «Повість минулих літ» має ознаки художнього твору (на при­ кладі мовних особливостей). 2. Підготуйте мультимедійну презентацію про життя та діяльність князя Володимира Мономаха (за бажанням).

41

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ 1.

Роздивіться ілюстрації та дайте відповіді на запитання.

В. Ло­па­та. Ілюс­тра­ції до «Сло­ва про по­хід Іго­рів» А. Який період в історії України зображено на ілюстраціях? Аргументуйте свою думку. Б. Яких давньоруських князів ви знаєте? Хто з них заслуговує якнайбільшої поваги та за які вчинки? В. Чому саме Київ називають «матір’ю міст руських»? 2.

Прочитайте літературнокритичний матеріал і законспектуйте його.

Історія відкриття «Слова…». Орієнтовно в 1788–1792 рр. в одному з монастирів м. Ярославля в рукописному збірнику (наприкінці ХV — на почат­ ку ХVІ ст.) знайшли не відомий досі текст. Придбав його тоді колекціонер старовини О. МусінПушкін, а російські вчені О. Малиновський і М. Бан­ тишКаменський допомогли власнику підготувати рукопис до видання. Це сталося 1800 р. в м. Москві. Щоправда, згодом, під час пожежі, оригінал «Слова...» і більшість тиражу його першого видання згоріли. Історична основа. У «Слові…» зображено події другої половини XII ст. Це період сварок між князівствами в РусіУкраїні, безладдя й занепаду могутньої держави. До того ж у цей час розпочалися набіги кочових народів — половців. Володимир Мономах на початку ХІІ ст. відігнав половців за Дон і на Кавказ, згодом те саме зробив і його син Мстислав. Улітку 1184 р. князь Святослав зі своїм військом завдав ворогам нищівної поразки. Нов­го­родсіверський князь Ігор Святославич, головний герой «Слова…», у цій переможній битві участі не брав через несприятливі погодні умови. Проте навесні 1185 р. разом з іншими князями він пішов проти половців, щоб довести свою відданість Батьківщині. Саме цей похід і взято за основу «Слова про похід Ігорів». «Слово...» відобразило складну систему політичних відносин періоду роз­ виненого феодалізму на Руській землі XII ст. Проблема авторства. Аналіз твору дає підстави вважати, що автор «Слова...» був одним із давньоруських князів, який брав участь у подіях, відо­ бражених у творі. Це міг бути киянин, галичанин або чернігівець. Без сумніву, він мав поетичний талант, був учнем славнозвісного співця Бояна. Автор добре 42

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України

орієнтувався в історії, літературі, державотворенні, у тодішніх політичних поді­ ях, знав фольклор свого краю. Згідно з версіями різних науковців, автором «Слова…» міг бути й книжник Тимофій із Галича, і співець Митуса, й Ольстин Олексич, брат Ярославни. Дослідник Л. Махновець уважає автором «Слова...» Володимира Ярославича, сина Ярослава Осмомисла, дочка якого, славнозвісна Ярославна, була дружиною Ігоря Святославича, новгородсіверського князя. Питання авторства цієї героїчної поеми й донині відкрите. Жанр твору. Нині порізному визначають жанр «Слова…»: героїчна пісня, старовинний вірш, римована проза, ораторський твір… У самому тексті твору трапляються терміни «пісня», «повість» і «слово». У літературознав­ стві визначають жанр «Слова…» як героїчну поему, оскільки в ній яскраво виражені епічні елементи, потужний ліричний струмінь, ритмізована мова, своєрідна композиція. За родовою характеристикою «Слово про похід Ігорів» — ліроепічний твір.

Теорiя лiтератури   Ліроепос поєднує виражальнозображальні засоби лірики (емоційність, віршо­ вана форма) та епосу (події, вчинки героїв, характери). Людину в ліроепічному творі зображено ніби у двох планах: з одного боку, передано певні події її життя (чоловік Ярославни йде у воєнний похід), а з іншого — переживання, емоції, настрої (Ярославна в Путивлі на валу переймається долею князя Ігоря, звертаючись до сил природи).

Переклади й переспіви «Слова…». Переклад художнього твору макси­ мально зберігає авторський стиль, мовні особливості оригіналу, у ньому не може бути імпровізації. А переспів є вільним перекладом; це власний твір письменника / письменниці, написаний на основі сюжету, змісту, образів, ідей іншого твору. Перший переклад «Слова…» українською мовою зробив М. Шашкевич. Також переклади й переспіви «Слова...» належать перу І. Вагилевича, М. Мак­ симовича, С. Руданського, Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, Б. Грін­ ченка (ХІХ ст.); М. Зерова, Н. Забіли, В. Шевчука, Вал. Шевчука, П. Тичини, А. Малишка (ХХ ст.). У стилі народної думи Панас Мирний склав переспів «Дума про військо Ігореве». А одним із найкращих поетичних переспівів уважають «Слово про Ігорів похід» М. Рильського. Будова твору. Своєрідною є композиція «Слова…». Твір складається з вступу (заспіву), 4 частин і закінчення. Заспів і закінчення героїчної поеми подібні до українських народних дум. Частина твору

Зміст

Вступ (заспів)

Розмірковування про похід Ігоря. Спогад про славного співця Бояна, який умів співати славу своїм князям.

І частина

Перший переможний бій князя Ігоря та його брата Всеволода. Детальний екскурс у минуле. Лихі віщування природи. Другий бій та поразка князя Ігоря. Плач руських жінок.

43

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА Продовження табл. ІІ частина

Віщий «мутен сон» великого київського князя Святослава та його «золоте слово, зі сльозами змішане», звернене до руських князів.

ІІІ частина

Плач Ярославни «в Путивлі на забралі». Звернення її до сил при­ роди.

ІV частина

Утеча князя Ігоря з полону з допомогою Овлура. Погоня поло­ вецьких князів Гзака й Кончака за Ігорем.

Закінчення

Ігор у Києві. Уславлення князя та його дружини.

Твір — невеликий за обсягом, проте в ньому багато подій, емоцій і почуттів, тому його вважають зразком світового героїчного епосу й давньої української літератури. Руська земля — центральний образ «Слова...». У творі згадано Дніпро, Дон, Рось, Сулу, Азовське море, Київ, Новгород, Путивль, половецькі степи... Руська земля ніби жива, адже в ній розмовляють річки, звірі, птахи. У фольк­ лорному руслі автор оспівує сили природи, тому пейзаж у творі персоніфіко­ вано: «кривавії зорі світ провіщають», «чорнії тучі з моря ідуть», «земля гуде...» 3.

Прочитайте спочатку поему в хрестоматії чи мережі «Інтернет», а потім — поданий нижче літературнокритичний матеріал. Розкажіть, чи так ви сприй­ няли героїв твору під час його читання. Якщо ні, то як саме?

Новгородсіверський князь Ігор постає перед читачем як патріот, який мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Він, безстрашний і рішучий воїн, не зважає на віщування природи й будьщо хоче досягти своєї мети. Моральною та фізичною силою князів захоплюється й оповідач: «Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості згар­ товані». Те, що Ігор повертає свої полки, щоб допомогти в бою братові Всеволоду, характеризує його як благородного воїна, для якого взаємодопо­ мога й взаємовиручка — не порожні слова. Проте Ігор не ідеальний герой: його слабкі місця — надмірне честолюбство й нерозсудливість — стали при­ чиною поразки. Як можна було виступити в похід, не порадившись із досвід­ ченим великим князем Святославом? Самовпевненість і легковажність доро­ го обійшлися Ігорю та його дружині. Князь Всеволод, брат Ігоря, нагадує билинного богатиря, його у творі названо «Буйтуром». Він, сміливий і відчайдушний, не думає про почесті, багатство й золотий батьківський престол у Чернігові, про ласку своєї дружини. Цей герой, як і Ігор, уособлює відвагу й силу. Великий князь Святослав зображений як мудрий державний діяч. Він — розсудливий, сміливий воїн і люблячий батько. Симпатії оповідача цілком на його боці, він є основним виразником загальноруської єдності, необхідної для боротьби з ворогом. Саме заклик до єднання князів як запо­ руки сильної держави є основною ідеєю твору. Образ Ярославни, дружини Ігоря, сповнений тонкого ліризму. Вона ту­­ жить не тільки через полон Ігоря, а й через загибель усіх руських воїнів. У від­ 44

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України

чаї Ярославна звертається до сил природи: вітру, сонця й Дніпра. До­­ко­ряє вітрові за те, що він несе ханські стріли на воїнів її чоловіка. У Дніпра-­Сла­ вутича Ярославна просить принести на хвилях князя, а сонце звинувачує за промені, якими воно немилосердно посилювало спрагу руських воїнів. Ярославна — один із найпривабливіших жіночих образів у світовій літературі, що захоплює людяністю, задушевністю, патріотизмом, внутрішньою красою й вірністю коханому. 4.

Заповніть у зошиті літературний паспорт «Слова…» (див. форзац 1).

5.

Виконайте завдання.

1. «…Якщо кому хотів пісню творити, то розтікався… мислю по древу…» А Святослав В оповідач Б Всеволод Г Боян 2. Слова «Хочубо списа приломити кінець поля Половецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом із Дону!» належать А Ігорю В Всеволоду Б Олегу Г Святославу 3. Наприкінці твору князя Ігоря радо зустрічають у А Новгороді В Путивлі Б Чернігові Г Києві 4. Доведіть, що «Слово про похід Ігорів» за жанром — героїчна поема. 5. Що означають словосполучення «списа приломити» і «напитися шоломом з Дону»? 6. Випишіть кілька історизмів та архаїзмів. Розкажіть, з якою метою їх викорис­ тано у творі. 7. Яку роль відіграють пейзажі в «Слові…»? Наведіть приклади з тексту. 8. У чому полягає суть віщого сну Святослава? Які народнопоетичні символи смертельної небезпеки використано в характеристиці сну? 9. Прокоментуйте пояснення автора про причини поразки Ігоревої дружини, висловлене в рядках: «Воювання князям із поганими пропало, сказавбо брат брату: “Се моє і те — моє теж”. І почали князі про малеє — “се вели­ кеє” мовити й самі на себе крамолу кувати. А погані з усіх сторін приходи­ ли з побідами на землю Руськую». 10. Чи актуальне «Слово…» нині? Аргументуйте свою думку. 11. Виразно прочитайте рядки, у яких Ярославна звертається до сил природи. 12. Дослідіть художні засоби «Слова…». Випишіть приклади епітетів, порівнянь і персоніфікацій із рядків, у яких зображено втечу Ігоря з полону. 6.

Виконайте домашнє завдання.

1. Складіть і запишіть план «Слова про похід Ігорів». 2. Випишіть цитати, що характеризують князів та образ Руської землі. 3. Намалюйте ілюстрацію до однієї із сцен «Слова…» (за бажанням).

45

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

Українська література доби Ренесансу й доби бароко 1.

Розгляньте на світлинах різні стилі архітектури та виконайте завдання.

А. Використовуючи свій життєвий досвід, визначте, яка споруда виконана в готичному стилі, яка — у бароковому, а яка — у стилі модерн. Б. Який із стилів найбагатший на прикраси? В. Чому, на вашу думку, будівлі минулого століття іноді зносять, а старовин­ ні — реставрують та оберігають законом? 2.

Прочитайте літературнокритичний матеріал і перекажіть його.

У ХІV–ХV ст. українські землі були спустошені турецькими й татарськи­ ми ордами, унаслідок чого ослаблену країну поділили сусіди: Галичину захо­ пили поляки, Закарпаття — угорці. Для захисту своїх земель наш народ створив збройні сили — козацтво, яке прославилося на всю Європу, адже захистило від турків і татар слов’янські землі. У середині ХVІІ ст. український народ повстав проти феодального гніту. На чолі з Богданом Хмельницьким українське військо розгромило польських магнатів. Проте приєднанням до Росії (Переяславська рада 1654 р.) Україна прирекла себе на століття кріпацтва, русифікації й повної втрати державнос­ ті. Незважаючи на складні умови, українці й далі творили свою культуру, науку й освіту. Братства. Наприкінці ХVІ ст. в Україні виникають численні громадськополітичні й освітні організації, відомі як братства. Братські това­ риства засновували, як правило, при православних церквах. Отже, до певної міри вони були й релігійними організаціями, хоча їхню діяльність уважали здебільшого світською. До братств належали переважно купці, ремісники й простолюд. Ці організації мали свій суд, скарбницю, вони засновували школи й друкарні, а деякі опікувалися хворими й нужденними, будували лікарні й при­ тулки для бідних. Братчики обговорювали важливі питання на загальних збо­ рах, де обирали чотирьох старших братів, які керували братством до наступних виборів. В Україні найдавнішим є Успенське братство, яке в 1585 р. організува­ ло школу у Львові, де навчалися й викладали відомі діячі культури (Памво Беринда, Йов Борецький, Кирило ТранквіліонСтавровецький). Важливу роль у громадському житті відігравали братства, що виникли в Дрогобичі, Києві, 46

Українська література доби Ренесансу й доби бароко

Луцьку, Перемишлі. До Київського братства вступив гетьман Петро Сагай­ дачний разом із Військом Запорозьким. Освіта. Заснуванням шкіл в Україні уславився князь Костянтин Василь Ост­розький, який створив кілька шкіл на Волині, зпоміж яких найвідомі­ ша — Острозька академія. У ній викладали філософію, богослов’я, матема­ тику, аст­ро­­­номію, церковнослов’янську, грецьку, латинську й польську мови; лекції читали як українські вчені, так і іноземні (здебільшого поляки й греки). Най­відомішою пам’яткою Острозької академії є видання Біблії слов’янською мовою 1581 р., текст якої з невеликими змінами, зробленими у ХVІІІ ст., і досі використовують у православних церквах. Найбільше над виданням Острозької Біблії працював ректор академії Герасим Смотрицький, видатний філолог і богослов. Серед усіх братських шкіл найбільше значення мала Київська, заснована 1632 р. в статусі колегії. Нею опікувався митрополит Петро Могила, після смерті якого заклад було перейменовано на його честь. У КиєвоМогилянському колегіумі (з початку ХVІІІ ст. — академія) викладали латиною — загальноприй­ нятою мовою в тогочасній Європі. Отже, студенти цього закладу мали безпо­ середній доступ до досягнень європейської науки й мистецтва. Саме в Києво­ Могилянській академії, першій вищій школі східних слов’ян, навчалися філософ і письменник Григорій Сковорода, учений Михайло Ломоносов, композитори Максим Березовський та Дмитро Бортнянський, архітектор Іван Григорович­ Барський, державні та військові діячі Семен Палій та Іван Мазепа. У ХVІІ ст. подібні заклади виникають у Переяславі, Чернігові, Харкові, 1661 р. у Львові був відкритий університет. Про високий рівень освіти в Україні залишив спогад сирійський мандрівник П. Алепський, приємно зди­ вований чудовою рисою українців: «Усі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і дочок, уміють читати… У землі козаків усі діти вміють читати, навіть сироти». Книгодрукування. У ХV ст. в Україні розквітає книгодрукування. За­­снов­ ником українського друкарства став Святополк Фіоль, який у 1491 р. видав 2 книжки слов’янською мовою для потреб українців (ці книжки — Октоїх і Ча­­ сослов — були опубліковані в Кракові). Працю С. Фіоля продов­жив Франциск Скорина, який на початку ХVІ ст. в Празі видрукував 23 книжки в перекладі на тодішню українськобілоруську мову (у той час Україна й Білорусь належали до Великого князівства Литовського, були пов’язані тісними культурними від­ носинами й спільністю книжної мови). У другій половині ХVІ ст. друкарні з’являються по всіх українських землях — у Львові, Острозі, Перемишлі, Луцьку, Житомирі, Чернігові, Почаєві й інших містах. Найбільшою українською кни­ говидавничою установою в той час була друкарня КиєвоПечерської лаври, яка за перші 15 років свого існування надрукувала 40 книжок, зпоміж яких зна­ чну частину становили монументальні видання на 500–1500 сторінок. Розвитку нашого книговидавництва сприяв славетний Іван Федоров, який у 1574 р. над­ рукував у Львові «Буквар» і Апостол, а ще через 7 років в Острозі — Біблію. У ХІV–ХV ст. в країнах Західної Європи виникає ідеологічний і культур­ ний рух Ренесанс. Він поширився спочатку в Італії, значно пізніше розвинув­ 47

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

ся в інших європейських країнах. В епоху Ренесансу в літературі панує латин­ ська мова, повертається античний ідеал краси, особливу увагу звернено на цін­ ність людської особистості, звільнення її від середньовічних догм. В Україні Ренесанс поширився із запізненням. У нашій культурі він не охопив усіх видів мистецтва, а існував у ХVІ ст. як окрема естетична течія, що в першій половині ХVІІ ст. злилася з українським бароко. Найскладніша проблема для кожного періоду — вироблення власного літературного стилю — так і не була розв’язана. Найвідомішим представником україн­ ського літературного ренесансу є Павло Русин, який писав латиною (відома його поетична збірка «Пісні Павла Русина з Кросна», яка побачила світ 1509 р. у Відні).

Теорiя лiтератури Ренесанс  (від латин. renascor — відроджуюся) — епоха Відродження західноєвропейського мистецтва й літерату­ ри, що прийшла на зміну епосі Середньовіччя. Основною ознакою Ренесансу є повернення в мистецтві до античних зразків, проникнення науки в закони світобудови.

Великий внесок у розвиток літератури ренесансу зробив Станіслав Оріховський, який писав переважно латинською й польською мовами. Він один із перших у європейській філософській думці став заперечувати божественне походження влади. Основною темою творчості С. Оріховського була свобода як найбільше надбання людства.

С. Орі­хов­ський

Зауважте! Назву доби Ренесанс (як і Середньовіччя та Просвітництво) пишуть із великої літери, а назву стилю — з малої (пор.: доба Ренесансу, епоха Відродження; твір, написаний у стилі ренесансу, ренесансна архітектура).

Стиль бароко особливо проявився в літературі й архітектурі України (наприкінці ХVІІ–ХVІІІ ст.) і дістав назву українське бароко (а ще козацьке баро­ ко — у красному письменстві). Найяскравішими представниками літературного бароко є Іван Величковський і Лазар Баранович — у поезії, Дмитро Туптало —­ у церковній прозі, Самійло Величко — у літописанні, Феофан Прокопович — у дра­ матургії. Помітні елементи бароко наявні в полемічній творчості Івана Вишенського.

Теорiя лiтератури  (від іт. barocco — вибагливий, химерний) — це стиль у європейському Бароко мистецтві (ХVІ ст.), що прийшов на зміну ренесансу. Добі бароко притаманні урочис­ тість, пишність, складність, динамічність композиції, мінливість. Літературі бароко властиве поєднання релігійних і світських мотивів, образів, тяжіння до різноманітних контрастів, метафоричності й алегоричності, прагнення вразити читача.

48

Українська література доби Ренесансу й доби бароко

У «Посланні до єпископів» І. Вишенський із гострою сатирою викриває моральну ницість єпископів, які зображені жадібними й жорстокими. Свій гнів автор спрямовує проти Берестейської унії 1596 р. й найвищого православ­ ного духівництва, яке зрадило віру. Семен Климовський прославився на весь світ піснею «Їхав козак за Дунай», яку сучасні дослідники вважають зразком давньої любовної лірики. А вишукані за формою поезії І. Величковського не залишать байдужими навіть наймолодших сучасних читачів. Потрібно згадати й про архітектуру бароко, адже вона представлена нині багатьма зразками в Києві, Львові, Харкові, НовгородіСіверському, Глухові, Лубнах і в інших містах і так само цікава, як і література цього стилю. Архітектурі бароко притаманні виразність, яскравість, контрастність, вели­ ку увагу приділено декоративним прикрасам, формам заломів стін і вікон. Передусім у барокові шати «вдягали» великі міські храми. Великого значен­ ня надавали й інтер’єру барокового храму, який ніби пристосовувався до людини, догоджав її духовним помислам. Яскравими зразками барокової архі­ тектури в Україні є брама Заборовського (колишній головний вхід до будинку київського митрополита на території Софійського собору в Києві; архітектор Й.Т. Шедель); будівлі КиєвоПечерської лаври (архітектор С. Ковнір); собор Святого Юра у Львові (архітектор Б. Меретин); Андріївська церква й Маріїнський палац у Києві (архітектор В. Растреллі). Усі названі архітектурні об’єкти є шедеврами світового значення, а біль­ шість із них перебуває під охороною ЮНЕСКО. Хронологія

Ознаки літературного стилю

Представники

Ренесанс

ХІV — початок ХVІІ ст.

• • • •

повернення до зразків античного мисте­ цтва (ідеалом стає краса форми); увага до особистості, її внутрішнього світу, до життя простих людей; поширення гуманістичних і волелюбних ідей; заперечення середньовічних традицій

Павло Русин, Себастіан Кльонович, Петро Скарга, Станіслав Оріховський

Бароко

кінець ХVІІ– ХVІІІ ст.

• • • • •

повернення уваги до Бога як до верши­ ни досконалості; поєднання краси духовної та фізичної, зовнішньої та внутрішньої; бачення світу через контрасти й супе­ речності; перенасичення художніми засобами (метафори, гіперболи, порівняння, анти­ тези, алегорії тощо); урочистість, мальовничість, пишна деко­ ративність, динамічність композиції

Іван Величковський, Григорій Граб’янка, Григорій Сковорода, Феофан Прокопович, Дмитро Туптало; елементи бароко — у творах Івана Вишенського

49

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА 3.

Прочитайте матеріал про козацькі літописи та законспектуйте його.

КозацькІ лІтописи

Літописання було характерне для літератури періоду Київської держави. Цей вид творчості розвивався й пізніше, зокрема в добу Хмельниччини — геро­ їчного часу в житті українського народу. Козацькі літописи — це твори, у яких подано характеристики видатних діячів, описи важливих подій у хронологіч­ ній послідовності, тлумачення окремих періодів політичного життя. Вони належать до історичномемуарної прози — творів, у яких оповідь ведеться у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був. Мемуарним творам властива документальність, істо­ рична достовірність, хоча автор має право на художній домисел. Найдоклад­ ніше козацька доба представлена в «Літописі Самовидця», «Літописі Гра­ б’янки» і «Літописі Самійла Величка». Цікаво, що автори цих пам’яток були козаками, усі вони — випускники КиєвоМогилянської академії. Ім’я автора «Літопису Самовидця» невідоме1, таку назву йому дав П. Куліш, до речі, відомості із цього твору він узяв за основу першого історичного рома­ ну в українській літературі «Чорна рада», який ви прочитаєте пізніше. Автор літопису, безумовно, брав участь у тогочасних історичних подіях (звідси й ім’я Самовидець). Хронологічно літопис охоплює короткий період історії України (з 1648 по 1702 р.), але відображає переломний (руїнний) етап у долі України. У першій частині літопису — історичній — докладно розповіда­ ється про основні події Національновизвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького та Руїни, у другій — літописній — переважає короткий огляд найважливіших подій до початку 1702 р. Автор оцінює героїв літопису порізному: П. Дорошенка й І. Виговського — негативно, бо вони виступали проти Москви (Самовидець був прихильником російської «протекції»), а Я. Сомка, І. Сірка й І. Мазепу змальова­ но позитивно. Автор прихильно ставиться до державницької діяльності Б. Хмель­ ницького, наділяючи його такими харак­ теристиками: «Козак розторопний у ділах козацьких воєнних і в письмі швидкий». Літопис написано книжною українською мовою з полонізмами та цер­­­ковно­сло­ в’янізмами. Він став не лише основою для створених пізніше літописів С. Величка й Титульна сторінка «Літопису Г. Гра­б’янки, а й важливим джерелом для Самійла Величка» вив­чення історії України. 1

Ав­торс­тво при­пи­су­ють Р. Ра­куш­ці­Ро­ма­нов­сько­му, ге­не­раль­но­му вій­сько­во­му під­ скар­бі­є­ві (1663–1668), зго­дом брац­лав­сько­му свя­ще­нни­ко­ві Ми­ко­ла­їв­ської цер­кви в Ста­ро­ ду­бі.

50

Українська література доби Ренесансу й доби бароко

«Літопис Самійла Величка» вражає не тільки обсягом (4 томи), а й перед­ усім художністю. Самійло Величко (1670 — після 1728) був писарем у військовій канцелярії, брав участь у військових походах. Дослідники вважають, що із 4-х томів літопису лише перший був написаний С. Величком, решту книг допомага­ ли створювати його учні, бо їхній наставник утратив зір. Літопис охоп­лює події 1648–1700 рр.: у ньому йдеться про міжнародне становище та дипломатичні зв’язки України, докладно відтворено як основні, так і другорядні події вітчизня­ ної історії, у центрі уваги — Національновизвольна війна 1648–1654 рр. під про­ водом Б. Хмельницького. Цього гетьмана С. Величко порівнює з Мойсеєм, наго­ лошуючи, що й після його смерті продовжує жити образ «даного від Бога вождя». У літописі інтерпретовано біблійні сюжети про Вавилонську вежу, царя Соломона, Содом і Гоморру. Мова твору барокова, у ній багато алегорій (алегоричні образи Біди й Нужди, які прийшли в Україну з Польщі), епітетів, порівнянь, біблійних висловів («…впаде красна козацька Україна тогобічна, як отой стародавній Вавилон», «немовби друга обітована земля, що кипіла молоком і медом»). Свого часу літописом цікавився Т. Шевченко, коли працював у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів, — без сумніву, ознайомлення з документами відображено й у творчості поета. Як і попередні два історичномемуарні твори, «Літопис Граб’янки» розпо­ відає про Національновизвольну війну 1648–1654 рр. під проводом Б. Хмельницького, проте не всі факти оповіді історично достовірні, що зумов­ лено джерелами, якими користувався автор. Григорій Граб’янка (рік наро­ дження невідомий –1738) упродовж життя був і сотником, і полковим осаву­ лою, і суддею, зрештою, і літописцем. У «Літописі Граб’янки» відчутний вплив українського літературного бароко: епічність, динамічність оповіді, напруженість дії, використання «високого», патетичного стилю розповіді. Це свідчить про те, що цей твір — передусім явище красного письменства. Завершує традицію козацьких літописів «Історія русів» — пам’ятка україн­ ської історичної прози й публіцистики кінця ХVІІІ ст. Автор твору невідо­ мий, але з перших сторінок стає зрозуміло, що це український патріот. Автор називає українців русами: він зазначає, що слов’яни походять від Яфета та з давніхдавен проживають між Каспієм і Віслою. У творі коротко викладено історію РусіУкраїни, описано нашестя Батия як страшне лихо, яке змусило русів шукати підтримки у Великого князівства Литовського, щоб боронитися від татар. В «Історії русів» критично оцінюється запровадження Берестейської церковної унії, яка призвела до розколу й ворожнечі українського народу. Автор твору дає високу оцінку діяльності Б. Хмельницького, наголошує на освіченості й розважливості І. Мазепи, щоправда, робить це обережно. У творі засуджено політику Петра І, тиранію й покріпачення України, тут утверджу­ ється думка, що всі народи мають право на власну державність, що РусьУкраїна — державне утворення саме українського народу, а наша істо­ рія розпочинається значно раніше, аніж у ХІV ст. Твір належить до росій­ ськомовної української літератури (написаний російською мовою з вкра­ пленнями українізмів). 51

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

Зауважте! У науковий обіг поняття «козацькі літописи» увів Самійло Величко. «Літопис Самійла Величка» — це умовна назва твору «Сказаніє о війні козацькой з поля­ ками…», а «Літопис Граб’янки» відомий як «Действия презельной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмельницкого, гетмана Запорожского, с поляками…».

До речі... Перша частина «Літопису Самійла Величка» написана рукою автора. Написання такого типу дослідники називають київським, доводячи, що твір створений у КиєвоМогилянській академії, де так писали всі, хто належав до вищої верстви: «Воно [письмо] чепурне, круглясте, чіткі, вирисувані літери стоять кожна окре­ мо, рівною низкою, майже без нахилу, з короткими певними розчерками — усе це виказує руку, звиклу до писання, на вмілість і на смак того, хто писав і зумів надати рукопису майже художній вигляд», — зазначає Вал. Шевчук. 4.

Прочитайте літературнокритичний матеріал про вертеп і розкажіть, що ви дізналися нового про старовинний ляльковий театр.

Вертеп. Це старовинний пересувний ляльковий театр, який ставив релігій­ ні та світські п’єси. Вертепна драма виникла в ХVІІ ст. Ось як описує цей театр український етнограф і фольклорист ХVІІІ ст. М. Маркевич: «Наш вертеп — похідний будиночок із двома поверхами. Він зроблений із тоненьких дощок і картону. Верхній поверх має балюстраду, за нею відбувається містерія1: це Вифлеєм. На верхньому поверсі — трон царя Ірода; долівку обклеєно хутром для того, щоб не видно було щілин, якими рухаються ляльки. Кожну ляльку прикріплено до дроту. Вертепник водить її в потрібному напрямку. Розмова від імені ляльок відбувається поміж дячками, співаками й бурсаками то пискливим голосом, то басом — відповідно до потреби. Уся друга частина вистави відбувається на нижньому поверсі». Отже, у верхній частині буди­ ночка розігрували сцени релігійного змісту («свята» частина драми), а в ниж­ ній — із світського життя, як правило, комічного характеру («народна» частина драми). У верхній частині діяли святі й сатана, тут відбувалися сцени покло­ ніння пастухів і волхвів. Ця частина драми закінчувалася смертю Ірода, після якої люд мав би веселитися, тому із цього моменту дію переносили на нижній ярус. Тут улюбленцями глядачів були Запорожець (Солдат), Шин­карка, Дяк, Дід і Баба. Якщо перша частина має книжне походження (вона написана книж­ ною мовою, у якій багато церковнослов’янізмів), то друга — є витвором народу, у ній спостерігаємо віддзеркалення тогочасного українського побуту. 5.

Виконайте завдання.

1. Представниками українського поетичного бароко є А Іван Вишенський, Іван Величковський Б Григорій Граб’янка, Самійло Величко 1

Містерія — середньовічна релігійна драма, що виникла на основі літур­гійного дійства; вона інсценізувала народження, смерть і Воскресіння Христа.

52

Українська література доби Ренесансу й доби бароко В Іван Величковський, Лазар Баранович Г Самовидець, Іван Вишенський 2. Основною подією в козацьких літописах та «Історії русів» є А хрещення РусіУкраїни Б ворожнеча в українському суспільстві внаслідок Берестейської унії 1596 р. В Національновизвольна війна під проводом Б. Хмель­ницького Г уведення кріпосного права на українських землях 3. Думка про те, що РусьУкраїна — державне утворення українського наро­ ду, а наша історія розпочинається значно раніше, аніж у ХІV ст., утверджу­ ється в А «Літописі Самовидця» В «Літописі Граб’янки» Б «Літописі Самійла Величка» Г «Історії русів» 4. Назвіть перші друковані книги в Україні. Яку з них і де використовують і досі? 5. Поміркуйте, чому «Українська літературна енциклопедія» та інші літерату­ рознавчі довідники подають огляд літописів С. Величка й Г. Граб’янки в статтях про авторів, а «Літопис Самовидця» — окремою статтею. 6. Відомості якого літопису взято за основу сюжету першого історичного роману в українській літературі? Як називається цей роман і хто його автор? 7. Чому «Історію русів», написану російською мовою, уважають вершинним твором української патріотичної прози? 8. Опишіть будиночок, у якому відбувалося вертепне дійство. 9. Якою мовою розігрувалася вистава у верхній частині вертепу, а якою — у нижній? Чим це зумовлено? 10. Розкажіть, що ви знаєте про С. Фіоля, Фр. Скорину й І. Федорова. 11. Прочитавши уривки з думи й літопису, визначте їхні спільні стилістичні особли­ вості. Про що вони свідчать? То він до їх припливає, Словами промовляє, Гірко сльозами ридає —

Прощенія домагає. Перед Господом милосердним Гріхи свої сповідає.

Дума «Буря на Чорному морі» «…Старостове держали, у дворах грубу, то єсть печі палити, псів хан дожи­ ти, двори замітати й до інших незносних діл приставляли…» «Літопис Самовидця» 12. Прокоментуйте вислів: «Невідомо, чи ще якийсь витвір людської культури так єднає минуле із сьогоднішнім, пов’язує тілесне з духовним, впливає на розум і почуття, як вертеп. Вертеп — це результат духовної праці сотень і сотень поколінь» (І. Швець). 6.

Виконайте домашнє завдання.

1. Прокоментуйте дану І. Франком характеристику «Літопису Самійла Ве­­лич­ ка»: «Конструкція більш літературна, ніж історична». Аргументуйте думку письменника прикладами з тексту літопису. 2. Підготуйте невелике повідомлення (7–10 речень) про діяльність однієї з іс­­ то­­­ричних осіб (поет Л. Баранович, архітектор В. Растреллі, композитор М. Бе­­резовський, першодрукар С. Фіоль, учений Г. Смотрицький та ін.) (за бажанням).

53

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

Григорій Сковорода (1722–1794) 1.

Перегляньте в інтернеті відеоролик «Обличчя української історії. Григорій Сковорода» та дайте відповіді на запитання.

А. Який зв’язок ви помітили між зображеними предметами та Г. Сковородою? Б. У зв’язку із чим у фільмі згадано вислів Г. Сковороди: «Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця»? В. Г. Сковороду іноді називають неформалом (або хіпі) ХVІІІ ст. Поміркуйте, які факти з життя митця дають підстави, хай умовно, але погодитися з таким визначенням. 2.

Опрацюйте матеріал про Г. Сковороду й розкажіть, на які факти з життя письменника ви звернули особливу увагу.

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в с. Чор­ нухах, що на Полтавщині, у козацькій сім’ї. Бажання пізнати світ хлопчик виявляв ще в дитинстві, про що свідчать його «дорослі» запитання до матері: «Чого сонце щодня за грушу ховається? А де опинишся, якщо йти прямопрямо й нікуди не звертати?» Першу свою школу Гриць пройшов у дякаскрипаля, який і виявив музичне обдарування хлопчи­ ка, що мав неабиякої краси голос, тож він став першим співаком у церковному хорі. На дванадцятому році життя з торбинкою хар­ чів, латинською граматикою та улюбленою сопілкою Григорій покинув рідну домівку й вирушив до Києва, де здійснилася його мрія: він вступив до КиєвоМогилянської академії. У цій найвідомішій на той час вищій школі Східної Європи Г. Сковорода став одним із найкращих студентів, навчався в ній 10 років із кількома перервами й закінчив цей заклад у тридцятирічному віці. На двадцятому році життя Григорія відрядили до Петербурга співати в придворній капелі, адже він прославився грою на скрипці, бандурі та ще кіль­ кох музичних інструментах, мав композиторський хист, до того ж у цей час уже писав вірші. Усебічно обдарований юнак міг би зробити хорошу кар’єру, проте вирішив покинути Петербург і повернутися до Києва. 54

Григорій Сковорода

З 1745 по 1750 р. у складі Токайської1 комісії, яка заготовляла вино для царського двору, Г. Сковорода перебував за кордоном. Він побував у Німеччині, Словаччині, Польщі, Італії, Угорщині й Австрії, відвідував універ­ ситети, у яких слухав лекції відомих учених, працював у бібліотеках, вивчав філософські праці, до речі, знання багатьох мов дало йому можливість вільно дискутувати з ученими різних країн. У 1750 р. Г. Сковорода повернувся в Україну. Спочатку викладав у Пе­­ реяславському колегіумі, потім 6 років провів у с. Ковраях (недалеко від Переяслава), працюючи домашнім учителем у сина поміщика Степана Томари. Саме тут, завдяки близькості до природи й народу, формувалися філософські погляди майбутнього письменникамислителя. Як добре не було в Ковраях, але Григорія тягло до спілкування з молоддю. Він став викладачем стародавніх мов та етики в Харківському колегіумі. Своїх учнів навчав тих норм, яких дотримувався в житті сам, тобто учив, як жив, а жив, як навчав. У колегіумі Г. Сковорода став улюбленим учителем, проте через цькування та доноси був вимушений покинути заклад. З 1769 р. він вів мандрівний спосіб життя. На цей час припадає напи­ сання більшості творів, які через заборону книговидання в Україні не друкували, а переписували й поширювали усно. Ще за життя Г. Сковорода став відомим на всю Україну, про це так писав М. Костомаров: «Мало можна вказати таких народних постатей, якою був Сковорода, яку б так пам’ятав і поважав народ. На всьому обширі від Острогозька до Києва, у бага­ тьох будинках висять його портрети. Його мандрівне життя є предметом опо­ відань і легенд…». 3.

Прочитайте байку Г. Сковороди «Бджола та Шершень».

БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ — Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто й шкодять, принося­ чи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безглузді. Видно, що ви без пуття закохані в мед. — Ти поважний дурень, пане раднику, — відповіла Бджола. — Мед любить їсти й Ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б позлодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені й будемо такі, доки не помремо. А без цього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука. Сила: Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого й народжені на те тільки, щоб їсти, пити та таке інше. А бджола — се символ мудрої люди­ ни, яка в природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: 1 Токай — угорське місто.

55

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

«Нащо сей, до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?..» Кажуть се, незважаючи на слова Сіраха1: «Веселість серця — життя для людини», — і не тямлять, що приро­ джене діло є для неї найсолодшою втіхою. Погляньте на життя блаженної натури й навчайтеся. Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? — «Тоді, — відповість вам, — коли полюю зайця». — «Коли заєць смачніший? — «Тоді, — відповість мисливець, — коли добре за ним полюю». Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, і не їсть мишей. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, у той час, коли можна їй літа­ ти по квітконосних лугах? Що гірше, ніж купатися в достатку й смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої радос­ ті, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла й сама смерть його тоді, бо душа, володарка людини, утішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш умерти. Старий Катон2 чим мудрий і щасли­ вий? Не достатком, не чином, а тим, що йде за натурою, як видно із Цицеронової3 книжечки «Про старість»... Але ж розкусити треба, що то значить — жити за натурою. Про се сказав древній Епікур таке: «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». (Переклад В. Шевчука). 4.

Опрацюйте літературнокритичний матеріал про цей твір.

Творча спадщина Г. Сковороди — це збірка поезій «Сад божественних пісень» (30 творів), збірка «Байки харківські» (30 байок) і філософські трактати4. Збіркою прозових байок Г. Сковорода, по суті, започаткував в українсько­ му письменстві цей літературний жанр.  Байка — невелике (віршоване або прозове) алегоричне оповідання, що має повчальний зміст. Цей літературний жанр належить до ліроепосу. Деякі байки Г. Сковороди за змістом подібні до античних, але більшість мають оригінальні сюжети з життя. Байки письменника стислі й лаконічні, вони складаються з 2 частин: у першій — коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій — подано мораль, яку автор називає «силою». Інколи друга частина байок — «сила» — у кілька разів об’ємніша за основну й сприймаєть­ ся як філософський трактат. Головне в байках митця — глибокий зміст, про це він сказав так: «Байка тоді нікчемна (...), коли в простому й чудному лушпин­ ні своєму не ховає зерна істини». 1Тут по­си­лан­ня на біб­лій­ну «Кни­гу муд­рос­ті Ісу­са, си­на Сі­ра­ха». 2 Ка­тон Марк Пор­цій (234–149 рр. до н. е.) — давньорим­ський по­лі­тич­ний ді­яч, пись­мен­ник. 3 Ци­це­рон Марк Тул­лій (106–43 рр. до н. е.) — ви­дат­ний ора­тор, ад­во­кат, пись­мен­­ник і

по­лі­тич­ний ді­яч у Ста­ро­дав­ньо­му Ри­мі. 4 Трактат — на­у­ко­ва пра­ця, у якій док­лад­но роз­гля­ну­то якесь кон­к­рет­не пи­тан­ня чи окрему проб­ле­му.

56

Григорій Сковорода

Одна з найвідоміших байок Г. Сковороди «Бджола та Шершень» у формі діалогу між Бджолою та Шершнем розкриває одвічну тему суперечності між трудовим способом життя й паразитичним існуванням. Образи Бджоли й Шершня — алегоричні: Бджола — «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться», а Шершень — «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й наро­ джені на те тільки, щоб їсти, пити...». Бджола бачить своє щастя лише в «срод­ ній праці», тобто праці за покликанням: «Але нам незрівнянно більша втіха зби­ рати мед, ніж споживати. До цього ми народжені...» Шершень цього збагнути не може й зарозуміло наділяє Бджолу такими характеристиками: «ти така дурна», «багато у вас голів, та всі безглузді». Ідея байки: праця має стати для людини природною потребою й «найсолодшою поживою», лише тоді вона «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». У «силі» байки автор вбачає щастя людини в «природженому ділі», яке є справді «найсолодшим бенкетом». Байки Г. Сковороди мають такі особливості: • прозова форма; • мораль автор називає «силою», підкреслюючи цим словом суть і повчаль­ ність байки; • часто «сила» більша за обсягом, аніж основна частина байки (фабула), і нагадує уривок із філософського трактату. Байку Г. Сковорода називав «передусім мудрою іграшкою, яка приховує в собі внутрішню силу».

Зауважте! Засновником байки вважають легендарного Езопа, який жив у VІ–V ст. до н. е. в Стародавній Греції. Його іменем називають інколи підтекст художнього твору (езопівська мова). 5.

Прочитайте вірші Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права...» і «De libertate»1 та ознайомтеся з коротким оглядом цих творів.

***

Всякому місту — звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю — любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Панські Петро для чинів тре кутки, Федіркупець обдурити прудкий, Той зводить дім свій на модний манір, Інший гендлює, візьми перевір! Я ж у полоні нав’язливих дум: 1 «Про

сво­бо­ду» (ла­тин.).

57

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

Лише одне непокоїть мій ум. Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят. Ті на ловецтво готують собак, В сих дім, як вулик, гуде від гуляк, Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Ладить юриста на смак свій права, З диспутів учню тріщить голова, Тих непокоїть Венерин амур, Всякому голову крутить свій дур. В мене ж турботи тільки одні, Як з ясним розумом вмерти мені. Знаю, що смерть — як коса замашна, Навіть царя не обійде вона. Байдуже смерті, мужик то чи цар, — Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь... (Переклад В. Шевчука) DE LIBERTATE Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото. О, якби в дурні мені не пошитись, Щоб без свободи не міг я лишитись. Слава навіки буде з тобою, Вольності отче, Богданегерою1! (Переклад В. Шевчука) До поетичної спадщини Г. Сковороди належить збірка «Сад божествен­ них пісень», до якої ввійшло 30 віршів, які автор називав піснями. Деякі твори із цієї збірки стали народними піснями, зокрема «Всякому місту — звичай і права...», «Гей, поля, поля зелені», «Ой пташино жовтобока» і «Стоїть явір над водою». Популярність збірки «Сад божественних пісень» зумовлена тим, що зміст її творів був зрозумілим і близьким звичайній людині того часу: ліричний герой перебуває в пошуках правди й добра; він, як і Г. Сковорода, любить народ і закликає людину жити в єдності з природою; журба, тривога, розмірковування завжди зворушували чутливу душу людини з народу. 1

58

Ідеть­ся про геть­ма­на Б. Хмель­ниць­ко­го.

Григорій Сковорода

Уважні читачі / читачки, мабуть, одразу відчувають в наведених рядках вплив фольк­­лору: звертання з вигуком ой («ой пташино жовтобока»); змен­шу­вальнопестливі форми («на лужку», «на... моріжку»); зображення переживань ліричного героя / героїні через олюднення природи тощо. Одним із найпопулярніших поетичних творів Г. Сковороди є вірш «Вся­ кому місту — звичай і права...», у якому автор засуджує здирників і бюро­ кратів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю та помислами, перед смертю всі рівні — і мужик, і цар: Знаю, що смерть — як коса замашна, Навіть царя не обійде вона. Байдуже смерті, мужик то чи цар, — Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь.

Кожна шестирядкова строфа побудована на антитезі: у перших чотирьох рядках автор указує на суспільні вади, а останніми двома протиставляє їм (недолікам суспільного життя) ідеал чистої совісті. Останній рядок кожної строфи, окрім завершальної, є рефреном, у якому сконцентровано неспокій митця: «Лише одне непокоїть мій ум». Проблеми, порушені у творі, були насущними в той час, а отже, і близькими простолюду, тому вірш «Всякому місту — звичай і права...» зажив великої популярності: відомо понад 50 її варіантів. До речі, І. Котляревський викорис­ тав один із варіантів цієї пісні як арію1 возного в п’єсі «Наталка Полтавка». Через кілька уроків ви читатимете цей твір, тож зверніть на нього увагу. До найвідоміших творів Г. Сковороди належить вірш «De libertate» («Про свободу»), який є зразком високої патріотичної лірики. Для ліричного героя воля — найбільше багатство. Поет переймався долею селян, які за кріпацтва були віддані поміщикам у довічне рабство, тому проблема свободи в закріпаче­ ній Україні дуже актуальна. Ліричний герой, розмірковуючи над запитанням, що таке свобода, заперечує порівняння цього людського блага із золотом: «зрівнявши все злото, / Проти свободи воно лиш болото». В останніх двох ряд­ ках він згадує й прославляє Б. Хмельницького як символ вольності — у другій половині ХVІІІ ст. ще живими були в народній пам’яті бої за визволення зпід національного та соціального гноблення. Письменник, мабуть, написав цей вірш на одному диханні — хорошим, розмашистим почерком, без виправ­ лень, у цьому можна переконатися, розглянувши автограф «De libertate». 6.

Прочитайте літературнокритичний матеріал і перекажіть його.

До найвідоміших філософських праць Г. Сковороди належать такі: «Роз­ мова, звана Алфавіт, чи Буквар світу», «Кільце», «Вдячний Еродій», «Убогий Жайворонок» і «Вступні двері до християнської добронравності». 1

Арія — во­каль­ний твір для од­но­го го­ло­су як скла­до­ва час­ти­на до опе­ри.

59

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

Автограф вірша Г. Сковороди «De libertate»

Філософія — наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення. За Г. Сковородою, «філософія, або любов до мудрості, скеро­ вує все коло діл своїх до тієї мети, щоб дати життя духу нашому, благородство серцю, світлість думкам, яко голові всього. Коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне, — то й усе світле, щасливе, блаженне. Оце і є філософія». У 1766 р. Г. Сковорода написав курс лекцій із християнської етики «Вступні двері до християнської добронравності». Дослідник його творчості зазначає, що ці двері вели не в похмурий світ церковних догм і обрядів, а кли­ кали молодь у царину оновлених істин, критичного розуму та світлого духу. У своєму «десятисловії» Г. Сковорода не знаходить місця навіть для ос­­новної християнської молитви «Отче наш». Легко здогадатися, що чекало єретика1 Сковороду з таким тлумаченням християнської моралі. Єпископ С. Мислав­ ський, процензурувавши лекції Г. Сковороди, «обурився на нього з гонінням», після чого поет змушений був покинути колегіум, на цей раз назавжди. Філософ Сковорода посвоєму пояснює основне значення понять «Бог» і «Божа премудрість», доводить, у чому полягає щастя людини, істинна віра, від­ мінність між благочестям і церковними церемоніями, пристрастями й гріхами, любов’ю та щиросердечністю, яку порівнює з чудовим садом, що «повний тихих вітрів, солодкодухмяних квітів і втіхи, у якому процвітає дерево життя». У курсі лекцій із християнської етики Г. Сковорода виклав основні філософські положення: філософія серця й любові; учення про двоїстість буття; філософія щастя через самопізнання. 1. Філософія серця й любові. Пізнати себе й Бога людина може лише через серце: «Царство Боже — усередині нас. Щастя — у серці, серце у любові, любов же — у законі вічного». Філософ радить людині перемагати згубні пристрасті, приборкувати інстинкти, саме тоді вона буде щасливою, а пізнання людсько­ го серця й наповнення його людяністю — це і є шлях до загального щастя. 2. Двоїстість буття. За Г. Сковородою, буття — двоїсте, воно поєднує зміст (дух, Бог) і форму (матерію), «весь світ складається з двох натур: одна видима, друга — невидима. Ця невидима натура, чи Бог, усю твар прозирає та утримує; скрізь завжди був, є і буде. Наприклад, тіло людське видно, але пре­ зирливого й утримуючого його розуму не видно». 1 Єре­тик

60

— той, хто від­сту­пає від за­галь­ноп­рий­ня­тих пог­ля­дів, пра­вил і по­ло­жень.

Григорій Сковорода

3. Філософія щастя через самопізнання. Узагалі Г. Сковорода вважав, що світ складається з трьох світів: Усесвіту (макрокосмосу), людини (мікрокос­ мосу) і Біблії (світу символів). Саме через символи Біблія «невидиме робить видимим». Філософ уважав людину найвищим і найпрекраснішим Божим створінням, вона має пізнати себе, що й буде для неї щастям: «Численні тілесні необхідності чекають тебе, і не там щастя, а для серця твого єдине є на потребу, і саме там Бог і щастя — недалеко воно. Близько воно. У серці й у душі твоїй». У трактаті «Вступні двері до християнської добронравності» Г. Сковорода не радить шукати щастя «в Америці, чи на Канарських островах, чи в азійсько­ му Єрусалимі, чи в царських палацах», для цього не треба їздити за моря, адже щастя «завжди й усюди з тобою». Філософ залишив нам багато афоризмів, якими треба керуватися кожній людині, незалежно від віри, віку, статі чи національності. Ці короткі влучні оригінальні вислови містять глибоку й узагальнену думку. 7.

Прочитайте афоризми Г. Сковороди й прокоментуйте їх.

Не все те отрута, що неприємне на смак. Бери вершину й матимеш середину. З усіх утрат втрата часу найтяжча. Скільки зла таїться всередині за гарною подобою. Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру. Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений. Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти. Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне. Не за обличчя судіть, а за серце. Ні про що не турбуватися — значить, не жити, а бути мертвим. Не розум від книг, а книги від розуму створилися. Чи може людина, сліпа в себе вдома, стати зрячою на базарі? Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть. Людина — коваль свого щастя. Не все те невірне, що тобі незрозуміле. О книги, найкращі порадники, найвірніші друзі! Не суди лиця — суди слово. 8.

Виконайте завдання.

1. Символом свободи у творі «De libertate» є А Ярослав Мудрий В Володимир Мономах Б Володимир Великий Г Богдан Хмельницький 2. Основною ідеєю байки «Бджола та Шершень» є А змістовний відпочинок В праця за покликанням Б культивування любові Г велика сила дружби

61

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА 3. Установіть відповідність. Назва твору

1 «De libertate» 2 «Бджола та Шершень» 3 «Всякому місту — звичай і права...»

Жанр

А Б В Г

ліричний вірш поема пісня байка

4. Прокоментуйте педагогічну засаду Г. Сковороди: «Учив, як жив, а жив, як навчав». 5. Що таке алегорія? Розкрийте значення алегоричних образів Бджоли та Шершня. 6. Іменники бджола та шершень належать до загальних назв. Чому в байці їх пишуть із великої літери? Яким іще літературним жанрам властива така особливість? 7. Чим близькі були для звичайних людей твори із збірки Г. Сковороди «Сад божественних пісень»? 8. Які суспільні вади викриває Г. Сковорода у вірші «Всякому місту — звичай і права...»? 9. Які події, на вашу думку, могли вплинути на написання Г. Сковородою вірша «De libertate»? 10. Який провідний мотив вірша «De libertate»? 11. Розгляньте репродукцію картини О. Лазаренка «Світ ловив мене, та не спій­ мав». Поясніть, чому автор картини, на вашу думку, саме так передав зміст відомого афоризму Г. Сковороди.

О. Лазаренко. Світ ловив мене, та не спіймав 12. Чим актуальний нині вірш Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права...»? Аргументуйте свою думку. 9.

Виконайте домашнє завдання.

1. Вивчіть напам’ять вірш Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права...».

2. Прочитайте матеріал про філософську творчість Г. Сковороди й підготуйте невеликий усний твірроздум, узявши за тезу один з афоризмів Г. Сковороди.

62

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА Літературний процес наприкінці ХVІІІ — у першій половині ХІХ ст. 1.

Роз­глянь­те репродукції картин і дай­те від­по­ві­ді на за­пи­тан­ня.

В. Назарук Слово про похід Ігорів; М. Пи­мо­нен­ко Су­пер­ни­ки; Т. Шев­чен­ко Ка­те­ри­на; В. Фа­вор­ський Ярос­лав­на А. Ко­го зоб­ра­же­но на реп­ро­дук­ці­ях кар­тин? Б. Ге­рої / героїні якої кар­ти­ни є пер­со­на­жа­ми тво­рів дав­ньої лі­те­ра­ту­ри? В. Чи зна­єт­ е ви тво­ри дав­ньої лі­те­ра­ту­ри, у яких го­лов­ни­ми ге­ро­я­ми / героїнями є прос­ті лю­ди з на­ро­ду, зоб­ра­же­ні на кар­ти­нах Т. Шев­чен­ка й М. Пи­мо­нен­ка? 2.

Про­чи­тай­те літературнокритичний матеріал і ви­ко­най­те зав­дан­ня.

Нап­ри­кін­ці ХVІ­ІІ ст. Пра­во­бе­реж­жя Ук­ра­їн ­ и пе­ре­бу­ва­ло в скла­ді Поль­щі, а час­ти­на зе­мель бу­ла під вла­дою Авс­трії. Лі­во­бе­реж­на Ук­ра­ї­на вхо­ди­ла до скла­ду Ро­сій­ської ім­пе­рії. Ось не­пов­ний пе­ре­лік по­дій, які ду­хов­но та фі­зич­ но по­не­во­лю­ва­ли ук­ра­їн­ців: 1764 р. — ска­су­ван­ня геть­манс­тва ро­сій­ським ца­ра­том; 1775 р. — ска­су­ван­ня Ка­те­ри­ною ІІ За­по­розь­кої Сі­чі; 1783 р. — уве­ден­ня Ка­те­ри­ною ІІ крі­пос­но­го пра­ва. 63

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Нап­ри­кін­ці ХVІ­ІІ — на по­чат­ку ХІХ ст. відбувалася су­ціль­на ру­си­­фі­ка­ція; зак­ривали ук­ра­їн­ські школи; за­бо­ро­няли вив­чен­ня ук­ра­їн­ської мо­ви й дру­к ук­ра­їн­ських кни­жок... Нев­до­во­ле­ні се­ля­ни вис­ту­па­ли на за­хист сво­їх прав: Ко­лі­ї­в­щи­на (1768); ді­яль­ність на­род­но­го мес­ни­ка Ус­ти­ма Кар­ме­лю­ка, який по­над 25 ро­ків очо­ лю­вав ан­тик­рі­пос­ниць­кі вис­ту­пи се­лян. Од­ні­єю з форм бо­роть­би на­род­них мас про­ти со­ці­аль­но­го й на­ці­о­наль­но­ го гні­ту стає збе­ре­жен­ня рід­ної мо­ви, на­ці­о­наль­них тра­ди­цій і зви­ча­їв. У цей пе­рі­од по­ши­рю­ють­ся ідеї са­мо­піз­нан­ня, вив­чен­ня сві­ту, віль­но­думс­тво, ан­тик­рі­ пос­ниць­кі нас­трої. 1798 рік у жит­ті Ук­ра­їн ­ и стає зна­ко­вим: у Пе­тер­бур­зі ви­хо­дить дру­ком сла­вет­на «Ене­ї­­да» І. Кот­ля­рев­сько­го, на­пи­са­на народною мо­вою. З бла­гос­ло­ вен­ня цьо­го пись­мен­ни­ка ук­р а­ї н­с ька лі­т е­р а­ ту­р а й мо­в ою, і ге­р о­я м ­ и,­­ і проб­ле­ма­ми стає ближ­чою до жит­тя про­­с­то­го на­ро­ду. У цей час зрос­тає ін­те­рес до фоль­к­­ло­ру: на­род­ні піс­ні дру­ку­ють у Мос­кві, Пе­тер­бур­зі, Вар­ша­ві. Ус­на на­род­на твор­чість ма­ла ви­рі­шаль­ний вплив на ук­ра­їн­ську лі­те­ра­ту­ру. У ХVІ­ІІ ст. в усій Єв­ро­пі (й Ук­ра­ї­ні) на­був по­ши­рен­ня ідей­ний рух — Прос­віт­ниц­тво, ха­­ рак­тер­ною ознакою яко­го бу­ла ві­ра в си­лу ос­ві­ ти й ро­зу­му. У лі­те­ра­ту­рі го­лов­ною бу­ла нас­та­ но­ва ху­дож­ньої прав­ди. Про­­від­ни­ми ста­ють ос­нов­ні ху­дож­ні на­пр ­ я­ми: кла­си­цизм, ро­ман­ А. Базилевич. Ілюстрація тизм, про­світ­ницький ре­ал ­ із­м. до поеми І. Котляревського «Енеїда» Кла­си­цизм (з ла­тин. clas­si­cus — зраз­­ко­ вий) — ху­дож­ній стиль і на­­п­рям в єв­ро­пей­ській лі­те­ра­ту­рі ХVІ­І–ХVІ­ІІ ст., для яко­го ха­рак­тер­ні ува­га до ан­тич­них зраз­ків, до ду­хов­ної та ма­­те­рі­аль­ної куль­­ту­ри, су­во­ре дот­ри­ман­ня єд­нос­ті жан­рів, за­со­бів ху­дож­ньої ви­раз­нос­ті, ос­пі­ву­ван­ня «силь­них сві­ту цьо­го». В Ук­ра­ї­ні не бу­ло пе­ре­ду ­ ­мов для роз­вит­ку «ви­со­ких» жан­рів ан­тич­ної лі­те­ра­ту­ри — тра­ге­дії, дра­ми — з ос­пі­ву­ван­ням ца­рів, ім­пе­ра­то­рів, бо не бу­ло влас­ної дер­жа­ви. Тож че­­рез на­ці­о­наль­ну спе­ци­ фі­ку в лі­те­ра­ту­рі на пер­ше міс­це ви­хо­дять «низь­кі» гу­мо­рис­тич­но­­са­ти­рич­ні жан­ри кла­­си­циз­му (по­бу­то­во­зни­же­на кон­кре­ти­ка в прос­то­на­род­ногу­мо­ри­с­ тич­но­му ду­сі; ду­шев­на роз­­чу­ле­ність). Це спри­чи­ни­ло ви­ра­жен­ня кла­си­циз­му че­рез бур­леск і по­єд­нан­ня ро­ман­тич­них і ре­ал ­ іс­тич­них оз­нак із сен­ти­мен­таль­ ніс­тю. При­кладом цього є сла­вет­на «Ене­ї­да», у якій І. Кот­ля­рев­ський ура­­ху­ вав тра­ди­цію бур­лес­к­но­тра­вес­тій­но­го сти­лю ХVІ­І–ХVІ­ІІ ст. та роз­ви­нув її до най­­ви­що­го зраз­ка. На­бу­ва­ють роз­вит­ку сен­ти­мен­та­лізм (Г. Квіт­ка­­Ос­но­в’я­нен­­ко) і ро­ман­ тизм (Т. Шев­чен­ко, Є. Гре­бін­ка, Л. Глі­бов, Л. Бо­ро­ви­ков­ський, В. За­бі­ла, М. Пет­рен­ко, П. Гу­лак­­Ар­те­мов­ський, М. Шаш­ке­вич, О. Афа­на­сьєв­­Чуж­ бин­ський, П. Ку­ліш); фор­му­ють­ся но­ві жан­ри лі­ри­ки, епо­су й дра­ми. 64

Іван Котляревський

В. Слєпченко. Сновидіння

У другій половині ХІХ ст. поширю­єть­ся ре­а­лізм (з ла­тин. re­a­lis — дій­сний) — ху­дож­ній нап­рям у лі­те­ра­ту­рі, для яко­го ос­нов­ною про­б­ле­мою ста­ють відноси­ ни лю­ди­ни й сус­піль­с­тва, вплив сус­піль­­но­­іс­то­рич­них об­с­та­вин на фор­му­ван­ ня ду­хов­но­го сві­ту та ха­рак­те­ру ге­ро­їв (Т. Шев­чен­ко, Мар­ко Вов­чок). А. Чо­му в умо­вах за­бо­ро­ни дру­ку ук­ра­їн­ських кни­жок, зак­рит­тя ук­ра­їн­ських шкіл мит­ці зо­се­ред­жу­ють свою ува­гу са­ме на ус­ній на­род­ній твор­чос­ті? Б. Чим «ви­со­кі» жан­ри в лі­те­ра­ту­рі кла­си­циз­му від­різ­ня­ли­ся від «низь­ких»? В. Чо­му, на ва­шу дум­ку, на по­чат­ку роз­ді­лу подано реп­ро­дук­ції кар­тин Т. Шев­ чен­ка та М. Пи­мо­нен­ка? Як це пов’яза­но з роз­вит­ком лі­те­ра­тур­них нап­ря­мів в Ук­ра­ї­ні нап­ри­кін­ці ХVІ­ІІ — у пер­шій по­ло­ви­ні ХІХ ст.?

Іван Котляревський (1769–1838) 3.

Про­чи­тай­те матеріал та пе­ре­ка­жіть його.

Іван Кот­ля­рев­ський на­ро­див­ся 9 ве­рес­ня 1769 р. в м. Пол­та­ві у дво­рян­ській ро­ди­ні. Нав­чав­ся в По­лтав­ ській ду­хов­ній се­мі­на­рії. За­мо­ло­ду Іван учи­те­лю­вав у пан­ських ма­єт­ках на Пол­тав­щи­ні. Він за­ко­хав­ся у свою уче­ни­цю Ма­рію, бать­ ко якої доб­ре ста­вив­ся до І. Кот­ля­рев­сько­го. Діз­нав­шись про те, що Ма­рія вже бу­ла заручена з ін­шим, по­ки­нув ма­є­ток і пішов в ар­мію. За 12 ро­ків служ­би зро­бив хорошу ка­р’є­ру: прой­шов служ­бо­ві ран­ги від ка­де­та до штаб­ска­пі­та­на, брав участь у ро­сій­сько­­ту­рець­кій вій­ні, отри­ мав вій­сько­ві на­го­ро­ди. 25 ро­ків І. Кот­ля­рев­ський прос­лу­жив на по­са­ді ди­рек­то­ра до­му, у яко­му ви­хо­ву­ва­ли ді­тей збід­ні­лих дво­рян, за що й от­ри­мав від ца­ря чин ма­йо­ра. 1818 р. І. Кот­ля­рев­сько­го бу­ло приз­на­че­но ди­рек­то­ром пер­шо­го в Ук­ра­ї­ні пос­тій­но­го те­ат­ру в Пол­та­ві. Для ньо­го він на­пи­сав дві п’єси: «На­тал­ка Пол­ тав­ка» і «Мос­каль­­ча­рів­ник». 65

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Хоч «Ене­ї­да» і вий­шла друком 1798 р. (пер­ші 3 час­ти­ ни — без зго­ди ав­то­ра), про­те І. Кот­ля­рев­ський за­вер­шив її в 1826 р. Зго­дом йо­го бу­ло приз­на­че­но опі­ку­ном бла­го­дій­них зак­ла­дів: лі­кар­ні, при­тул­ку для ін­ва­лі­дів і не­міч­них ста­ рих, «шпи­таль­но­го при­тул­ку». Кра­єз­нав­цям вда­ло­ся діз­на­ти­ся, що І. Кот­ля­рев­ський мав та­єм­ну пок­ро­ви­тель­ку. На по­чат­ку ХІХ ст. в Пол­та­ві бу­ло ство­ре­но «То­ва­рис­тво ма­ло­ро­сій­ське», до яко­го вхо­ див і пись­мен­ник. Піс­ля вик­рит­тя ці­єї під­піль­ної ор­га­ні­ Г. Псел. Пор­трет за­ції йо­го до від­по­ві­даль­нос­ті не при­тяг­ну­ли. В од­но­му з Вар­ва­ри Рєп­ні­ної ар­хі­вів знай­шли лист, у яко­му було написано та­кий ря­док: «Кот­ля­рев­сько­го від ка­тор­ги вря­ту­ва­ла жін­ка, яка йо­го лю­би­ла». Дос­ лід­ни­ки пе­реб­ра­ли всіх меш­ка­нок ок­ру­ги й зро­зу­мі­ли, що це бу­ла Вар­ва­ра Рєп­ ні­на — донь­ка ге­не­рал­­гу­бер­на­то­ра М. Рєп­ні­на­­Вол­кон­сько­го, який 17 ро­ків про­жив у Пол­та­ві й приятелював із письмен­ником. Пря­мих на­щад­ків пись­мен­ник не за­ли­шив. Пе­ред смер­тю він від­пус­тив на во­лю сво­їх крі­па­ків (усьо­го 6 душ), а дім на го­рі в Пол­та­ві за­по­вів сво­їй еко­ном­ці. І. Котляревський по­мер 29 жов­тня 1838 р. По­хо­ва­ний у м. Пол­та­ві. 4.

Про­чи­тай­те по­е­му І. Котляревського «Ене­ї­да.

ЕНЕ­Ї­ДА (1798) Поема (Скорочено) ЧАС­ТИ­НА ПЕР­ША Еней був па­ру­бок мо­тор­ний І хло­пець хоть ку­ди ко­зак, Удавсь на всеє зле про­вор­ний, Зав­зя­ті­ший од всіх бур­лак. Но гре­ки, як спа­лив­ши Трою, Зро­би­ли з неї скир­ту гною, Він, взяв­ши тор­бу, тя­гу дав;

Заб­рав­ши де­я­ких тро­ян­ців, Ос­ма­ле­них, як ги­ря, лан­ців, П’ята­ми з Трої на­ки­вав. Він, швид­ко по­ро­бив­ши чов­ни, На си­нє мо­ре пос­пус­кав, Тро­ян­ців на­сад­жав­ши пов­ні, І ку­ди очі по­чух­рав. (…)

По­ба­чив­ши це, Юно­на, яка си­на Ве­не­ри «Енея не лю­би­ла — страх», по­біг­ла до бо­га віт­рів Ео­ла, щоб той здій­няв бу­рю на мо­рі та по­то­пив тро­ян­ців. За це во­на обі­ ця­ла йо­му «дів­ку чор­ноб­ро­ву». Еол роз­пус­тив свої віт­ри й підняв ша­ле­ну бу­рю. Еней по­о­бі­цяв Неп­ту­но­ві «пів­ко­пи гро­шей», щоб той ути­хо­ми­рив віт­ри. Ко­ли бу­ря стих­ла, тро­ян­ці взя­ли­ся го­ту­ва­ти га­луш­ки, ку­ліш та ін­ші стра­ви, бо лю­би­ли доб­ре по­їс­ти, ви­пи­ти й пос­па­ти. Схвиль­о­ва­на за сво­го си­на, Ве­не­ра йде до Зев­са, який «то­ді кру­

66

Іван Котляревський жав си­ву­ху і осе­лед­цем за­ї­дав». Зевс ска­зав, що до­ля Енея вже ви­рі­ше­на: він по­їде до Ри­ма, «збу­дує силь­не царс­тво», «на пан­щи­ну ввесь світ по­го­нить» і «всім їм бу­де ва­та­жок». Ене­єв ­ е вій­сь­ко дов­го плив­ло мо­рем і на­реш­ті прис­та­ло до бе­ре­га, де стояло міс­то Кар­фа­ген. Пра­ви­ла в нь­о­му Ді­до­на. Ца­ри­ця за­ко­ха­ла­ся в Енея, щод­ня влаш­то­ву­ва­ла бен­ке­ти, ве­чор­ни­ці, іг­ри­ща, ро­би­ла все, щоб па­ру­бок аж на два ро­ки за­був про свою ме­ту, про Рим. Зевс, ви­пад­ко­во гля­нув­ши з Олім­пу на зем­ лю, по­ба­чив, як гу­ля­ють тро­ян­ці, роз­лю­тив­с я й пос­л ав Мер­ку­р ія, щоб він на­г а­д ав Ене­є ­ві про йо­го при­з­на­чен­ня. Еней уно­чі втік від Ді­до­ни, а во­на з го­ря спа­ли­ла се­бе.

ЧАС­ТИ­НА ДРУ­ГА Піс­ля три­ва­ло­го пла­ван­ня по синь­о­му мо­рю тро­ян­ці прис­та­ли до си­ци­лій­сь­кої зем­лі, де пра­вив цар Ацест. Тро­ян­ців прий­ня­ли гос­тин­но. Еней ви­рі­шив улаш­ту­ва­ти по­мин­ки по сво­є­му бать­ко­ві Ан­хі­зу. По­ки їли, пи­ли й гу­ля­ли, організову­ва­ли ку­лач­ні бої та іг­ри­ща, служ­ни­ця Юнони під­мо­ви­ла жі­нок спа­ли­ти чов­ни троянців, щоб до­са­ ди­ти п’яним чо­ло­ві­кам. По­ча­ла­ся ве­ли­ка по­же­жа. Роз­лю­че­ний Еней по­чав ла­я­ти бо­гів і про­си­ти в них до­щу. Дощ пі­шов, і троянці змогли врятувати кілька чов­нів. Енею приснився батько, який покликав сина провідати його в пеклі.

ЧАС­ТИ­НА ТРЕ­ТЯ

(...) Те­пер Еней уб­рав­ся в пек­ло, Прий­шов зовсім на інший світ; Там все поблідло і поб­лек­ло, Не­ма ні міся­ця, ні звізд. Там тіль­ко ту­ма­ни ве­ликі, Там чутні жа­лобнії кри­ки, Там му­ка грішним не ма­ла. Еней з Сивіллою гляділи, Якії му­ки тут терпіли, Якая ка­ра всім бу­ла. Смо­ла там в пеклі кле­котіла І гріла­ся все в ка­за­нах, Жи­ви­ця, сірка, нефть кипіла; Па­лав огонь, ве­ли­кий страх! В смолі сій грішни­ки сиділи І на огні пек­лись, горіли, Хто, як, за віщо зас­лу­жив. Пе­ром не мож­на на­пи­са­ти, Не мож­на і в каз­ках ска­за­ти, Яких бу­ло ба­гаць­ко див! Панів за те там мор­до­ва­ли І жа­ри­ли зо всіх боків, Що лю­дям ль­го­ти не да­ва­ли

І ста­ви­ли їх за скотів. За те во­ни дро­ва во­зи­ли, В бо­ло­тах оче­рет ко­си­ли, Но­си­ли в пек­ло на підпал. Чор­ти за ни­ми приг­ля­да­ли, Залізним прут­тям підга­ня­ли, Ко­ли який з них прис­та­вав. Ог­нен­ним прут­тям од­ди­ра­ли Кру­гом на спи­ну і живіт, Се­бе, що са­ми уби­ва­ли, Яким ос­тив наш білий світ. Га­ря­чим дь­ог­тем за­ли­ва­ли, Но­жа­ми під бо­ки штри­ка­ли, Щоб не ха­па­лись уми­рать. Ро­би­ли рознії їм му­ки, Товк­ли у муж­чи­рях їх ру­ки, Не ва­жи­лись, щоб уби­вать. Ба­га­тим та ску­пим вли­ва­ли Роз­топ­ле­неє срібло в рот, А бре­хунів там зас­тав­ля­ли Ли­зать га­ря­чих ско­во­род; Які ж ізро­ду не же­ни­лись Та по чу­жим кут­кам жи­ви­лись, Такі повішані на крюк, 67

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

За­чеп­лені за теє тіло, На сві­ті, що грі­ши­ло смі­ло І не бо­я­ло­ся сих мук. Всім стар­ши­нам тут без роз­бо­ру, Па­нам, під­пан­кам і слу­гам Да­ва­ли в пек­лі доб­ру хль­о­ру, Всім по зас­лу­зі, як ко­там. Тут вся­кії бу­ли цех­міс­три, І рат­ма­ни, і бур­го­міс­три, Суд­ді, під­суд­ки, пи­са­рі, Які по прав­ді не су­ди­ли Та тіль­ко гро­ши­ки лу­пи­ли І од­би­ра­ли ха­ба­рі. (...)

Шу­ми­ха, оли­во, сви­нець, Бли­ща­ли мі­ді там і кри­ці, Всі уб­ра­ні бу­ли світ­ли­ці; По прав­ді, пан­сь­кий був дво­рець. Еней з ягою роз­г­ля­да­ли Всі ди­ва там, які бу­ли, Ро­ти свої по­роз­зяв­ля­ли І очі на ло­би п’яли; Про­між со­бою все згля­да­лись — Всь­о­му ди­ви­лись, ос­мі­ха­лись, Еней то цмо­кав, то свис­тав. От тут­то ду­ші ли­ко­ва­ли, Що пра­вед­но в ми­ру жи­ва­ли, Еней і сих тут на­ві­щав. (...)

Гай! гай! та ніг­де прав­ди ді­ти, Брех­ня ж на­ро­бить ли­ха більш; Си­ді­ли там скуч­ні пі­ї­ти, Пи­сар­чу­ки по­га­них вірш, Ве­ли­кії тер­пі­ли му­ки, Їм зв’яза­ні бу­ли і ру­ки, Мов у та­тар тер­пі­ли плін. От так і наш брат по­па­деть­ся, Що пи­ше, не ос­те­ре­жеть­ся, Який же втер­пить йо­го хрін!

Ве­ли­ке тут бу­ло роз­дол­ля То­му, хто пра­вед­но жи­ве, Так, як ве­ли­ке без­го­лов’я То­му, хто гріш­ну жизнь ве­де; Хто мав к чо­му яку охо­ту, Тут уті­шав­ся тим до по­ту; Тут чис­тий був роз­гар­ді­яш: Ле­жи, спи, їж, пий, ве­се­ли­ся, Кри­чи, мов­чи, спі­вай, кру­ти­ся, Ру­байсь — так і да­дуть па­лаш.

Якусь осо­бу ма­ца­пу­ру Там шква­ри­ли на шаш­ли­ку. Га­ря­чу мідь ли­ли за шку­ру І роз­пи­на­ли на би­ку. На­ту­ру мав він ду­же брид­ку, Кри­вив ду­шею для при­бит­ку, Чу­жеє од­да­вав в пе­чать; Без со­ро­му, без Бо­га був­ши І вось­му за­по­відь за­був­ши, Чу­жим пус­тив­ся про­миш­лять. (...)

Не чва­ни­лись, не ве­ли­ча­лись, Ніх­то не знав тут муд­ро­вать, Крий Бо­же, щоб не до­га­да­лись Брат з бра­та в чім по­кеп­ко­вать; Не сер­ди­ли­ся, не гні­ви­лись, Не ла­я­ли­ся і не би­лись, А всі жи­ли тут люб’яз­но; Тут вся­кий глас­но же­ни­хав­ся, Рев­ни­вих ябед не бо­яв­ся, Бу­ло воб­ще все за од­но.

А да­лі впер­ли­ся в бу­дин­ки Під­зем­но­го сь­о­го ца­ря, Ні гич, ні га­ри­ля пи­лин­ки, Бу­ло все чис­то, як зо­ря; Цвя­хо­ва­ні бу­ли там сті­ни І вік­на всі з мор­сь­кої пі­ни; 68

Ні хо­лод­но бу­ло, ні душ­но, А са­ме так, як в сі­ря­ках, І ве­се­ло, і так не скуч­но, На Ве­ли­код­них як свят­ках; Ко­ли ко­му що за­хо­ті­лось, То тут як з не­ба і вро­ди­лось; От так­то доб­рі тут жи­ли.

Іван Котляревський

Еней, се зрів­ши, ди­во­вав­ся І тут яги сво­єй спи­тав­ся, Які се пра­вед­ні бу­ли. «Не ду­май, щоб бу­ли чи­новні, — Сивілла сей да­ла одвіт, — Або що гро­шей скрині повні, Або в яких товс­тий живіт; Не ті се, що в цвітних жу­па­нах, В кар­ма­зи­нах або сап’янах, Не ті ж, що з кни­га­ми в ру­ках, Не ри­царі, не роз­би­ша­ки, Не ті се, що кри­чать: “І па­ки”, Не ті, що в зо­ло­тих шап­ках. Се бідні нищі, навіжені, Що дур­ня­ми зчис­ля­ли їх, Старці, хромі, сліпо­рож­денні, З яких був людсь­кий глум і сміх; Се, що з по­рожніми сум­ка­ми Жи­ли го­лодні під ти­на­ми, Со­бак драж­ни­ли по дво­рах; Се ті, що Б і г д а с т ь по­лу­ча­ли, Се ті, яких вип­ро­вод­жа­ли

В по­ти­ли­цю і по пле­чах. Се вдо­ви бідні, без­по­мощні, Яким при­ю­ту не бу­ло; Се діви чесні, не­по­рочні, Яким спідниці не ду­ло; Се, що без ро­дичів ос­та­лись... І си­ро­та­ми на­зи­ва­лись, А послі вбга­лись і в ок­лад; Се, що про­цен­ту не лу­пи­ли, Що лю­дям по­ма­гать лю­би­ли, Хто чим ба­гат, то тим і рад. Тут так­же стар­ши­на прав­ди­ва, — Бу­ва­ють всякії па­ни, — Но тіль­ки тро­хи сь­ог­ о ди­ва, Не квап­лять­ся на се во­ни! Бу­ва­ють війсь­кові, знач­кові, І сот­ни­ки, і бун­чу­кові, Які прав­ди­ву жизнь ве­ли; Тут лю­ди вся­ко­го завіту, По біло­му єсть кіль­ко світу, Ко­торі пра­вед­но жи­ли». (...)

ЧАС­ТИ­НА ЧЕТ­ВЕР­ТА Тро­ян­ці від­плив­ли від Кум­сь­кої зем­лі. Спо­чат­ку на мо­рі бу­ло ти­хо, по­тім розпоча­ла­ся бу­ря. Ко­ли ж во­на стих­ла, ви­я­ви­ло­ся, що ман­дрів­ни­ки пот­ра­пи­ли на ост­рів до ца­ри­ці Цир­цеї, яка пе­рет­во­рю­ва­ла лю­дей на тва­рин. Тро­ян­ці прос­пі­ва­ли мо­ле­бень Ео­лу, і той за допомогою віт­рів від­вер­нув їх від бі­ди. На­реш­ті вони приплив­ли до бе­ре­гів Тиб­ру, на ла­тин­сь­ку зем­лю. Пра­вив там ску­пий цар Ла­тин, який мав дру­жи­ну Ама­ту й доч­ку Ла­ви­нію. У врод­ли­вої дів­чи­ни було ба­гато за­ли­ цяль­ни­ків, але і їй, і ма­те­рі най­біль­ше був до впо­до­би Турн — цар ру­туль­ців (іта­лій­ ців). Еней на­ка­зав тро­ян­цям учи­ти ла­ти­ну, а сам пі­шов зна­йо­ми­ти­ся з Ла­ти­ном, узяв­ши ба­га­то по­да­рун­ків. Ца­ре­ві це спо­до­ба­ло­ся, тож він захотів, щоб Еней став його зя­тем. Однак Юно­на не мог­ла спо­кій­но ди­ви­ти­ся на без­жур­не жит­тя Енея й ви­рі­ ши­ла всіх пос­ва­ри­ти. Під час по­лю­ван­ня со­ба­ки тро­ян­ців ро­зір­ва­ли цу­ци­ка нянь­ки Ама­ти; Тур­но­ві нас­ни­ло­ся, що Ла­ви­ся йо­го зра­ди­ла, і по­ча­ли­ся крик і свар­ки. Турн ого­ло­сив вій­ну Ене­є­ві, і з ним у змо­ву всту­пи­ла Ама­та, яка не хо­ті­ла від­да­ва­ти доч­ку за тро­ян­ця.

ЧАС­ТИ­НА П’ЯТА Еней розмірковує, як пе­ре­мог­ти Тур­на, тим біль­ше, що олім­пій­ські бо­ги не пос­пі­ ша­л и до­по­м а­га­ти. Йо­г о змо­рює сон, і вві сні якийсь ста­р ий дід дає Ене­є ­в і по­р а­ ду — поб­ра­та­ти­ся з ар­ка­дя­на­ми, які бу­ли во­ро­га­ми ла­тинян. Еней при­но­сить жер­т­ ву бо­гам та їде до Еван­д­ра. Той по­год­жу­єть­ся до­по­мог­ти й від­прав­ляє з вій­сь­ком

69

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА сво­го си­на Пал­лан­та. Ве­не­ра про­сить Вул­ка­на­ко­ва­ля зро­би­ти її си­нові міцну зброю. Юно­на че­рез свою служ­ни­цю по­пе­ред­жає Тур­на про мож­ли­вий на­пад Енея й ра­дить наступати пер­шим. Той штурмує тро­янсь­ку фор­те­цю, але взя­ти її не мо­же. Тоді він спа­лює тро­янсь­кий флот. Ве­не­ра скар­­жить­ся Цибеллі (ма­тері богів), а та — Зев­су. Вер­хов­ний бог пе­рет­во­рює ко­раблі тро­янців на си­рен, і ру­тульці зі стра­ху тікають. Зно­ву тиша. На варті сто­ять Низ і Евріал — мо­лоді воїни.

(...) Тро­ян­ці із­за стін ди­ви­лись, Пан Турн як з вій­сь­ком тя­гу дав; Пе­ре­ве­р­т­ням мор­сь­ким чу­ди­лись, На доб­ре всяк не тол­ко­вав. Но Тур­но­ві не до­ві­ря­ли; Тро­ян­ці пра­ви­ло се зна­ли: В вій­ні з вра­га­ми не пло­шай; Хоть уті­ка — не все же­ни­ся, Хоть мов і тру­сить — сте­ре­жи­ся, Скик­су­єш раз — то­гді про­щай! Для но­чі вдвоє ка­ла­ву­ри На всіх пос­та­ви­ли баш­тах, Ліх­тар­ні ві­ша­ли на шну­ри, Хо­ди­ли рун­ди по ва­лах. В обо­зі Тур­на ти­хо ста­ло, І тіль­ко­тіль­ко що бли­ща­ло Од сла­бих блід­них огонь­ків. Вра­ги тро­ян­ські по­чи­ва­ли, Од тру­сів ви­лаз­ки не жда­ли; Ос­тав­мо ж сих хроп­ти сонь­ків. У глав­ной баш­ти на сто­ро­жі Сто­я­ли Ев­рі­ал і Низ; Хоть мо­ло­ді бу­ли, та го­жі,

І кріп­кі, храб­рі, як хар­циз. В них кров тек­ла хоть не тро­ян­сь­ка, Якась чу­жая — бу­сур­ман­сь­ка, Та в служ­бі вір­ні ко­за­ки. Для бою їх спіт­кав пра­су­нок, Піш­ли к Енею на вер­бу­нок; Бу­ли ж обид­ва зем­ля­ки. «А що, як, вик­рав­шись по­ма­лу, Заб­ра­ти­ся в ру­туль­сь­кий стан? — Шеп­тав Низ в ухо Ев­рі­а­лу. — То ка­ші на­ва­ри­ли б там; Те­пер во­ни сплять з пе­ре­пою, Не дриг­не ні один но­гою, Хоть всім їм гор­ла пе­ре­ріж. Я ду­маю ту­ди пус­тить­ся, Пе­ред Ене­єм зас­лу­жить­ся І сот­ню по­са­дить на ніж». «Як? Сам? Ме­не ос­та­виш? — Спи­тав­ся Ни­за Ев­рі­ал. — Ні! Пер­ше ти ме­не уда­виш, Щоб я од зем­ля­ка одс­тав. Від те­бе не одс­та­ну зро­ду, З то­бою рад в огонь і в во­ду, На сто смер­тей пі­ду з то­бой.

А. Ба­зи­ле­вич. Ілюс­тра­ція до по­е­ми І. Котляревського «Ене­ї­да»

70

Іван Котляревський

Мій бать­ко був сер­дюк оп­річ­ний, Мов­ляв (не­хай по­кой ’му віч­ний): Ум­ри на по­лі, як ге­рой». «Пож­ди і паль­цем в лоб тор­к­ни­ся, — То­ва­ри­ше­ві Низ ска­зав, — Не все впе­ред — на­зад ди­ви­ся, Ти з ли­ца­рс­ тва глузд по­те­ряв. У те­бе ма­ти єсть ста­рая, Без сил і в бід­нос­ті, сла­бая, То і по­ви­нен жить для ней, Од­на ос­тав­шись без при­ю­ту, Яку по­тер­пить му­ку лю­ту, Тас­кав­шись між чу­жих лю­дей! От я так чис­то си­ро­ти­на, Рос­ту, як при шля­ху го­рох: Без не­ні, без от­ця ди­ти­на, Еней — отець, а не­ня — Бог. Іду хоть за чу­жу от­чиз­ну, Не жаль ні­ко­му, хоть ізс­ли­зну. А пам’ять віч­ну зас­лу­жу. Те­бе ж до жиз­ні рід­на в’яже, Уб’ють те­бе, во­на в гріб ля­же; Жи­ви для неї, я про­шу». «Ро­зум­но, Низ, ти роз­суж­даєш, А о по­вин­нос­ті мов­чиш, Ко­то­рую сам доб­ре зна­єш, Ме­ні ж зов­сім дру­гу твер­диш; Де об­щеє доб­ро в упад­ку, За­будь от­ця, за­будь і мат­ку, Ле­ти по­вин­ность ісп­рав­лять; Як ми Енею при­ся­га­ли, Для йо­го служ­би жизнь од­да­ли, Те­пер не віль­на в жиз­ні мать». «Іно­си!» — Низ ска­зав, об­няв­шись Со Ев­рі­а­лом­зем­ля­ком, І, за ру­ки лю­бень­ко взяв­шись, До ра­ту­ші піш­ли тиш­ком. Іул си­дів тут з стар­ши­ною,

Змов­ля­лись, зав­т­ра як до бою Дос­та­неть­ся їм прис­ту­пать. Як ось ввій­шли два па­ру­бій­ки, У брам змі­нив­ши­ся од стій­ки, І Низ гро­ма­ді став ка­зать: «Був на ча­сах я з Ев­рі­ал ­ ом, Ми пиль­но­ва­ли су­пос­тат, Во­ни те­пер всі сплять по­ва­лом, Уже ог­ні їх не го­рять. До­рож­ку знаю я ок­ром­ну, В ніч­ну до­бу, в го­ди­ну сон­ну, Прок­рас­тись мож­на по­уз стан І до­нес­ти па­ну Енею, Як Турн злий з че­ляд­дю сво­єю На нас на­ла­зить, мов шай­тан. Ко­ли зво­ля­є­тесь — ве­лі­те Нам з Ев­рі­ал ­ ом по­пи­тать, Чкур­нем — і по­ки сон­це зій­де, Енея му­сим по­ви­дать». «Яка ж од­ва­га в смут­не врем’я! Так не про­па­ло на­ше плем’я?» — Тро­ян­ці всі тут за­рев­ли; Од­важ­них ста­ли об­ні­ма­ти, Їм дя­ко­вать і ці­ло­ва­ти, І кра­со­ву­лю під­нес­ли. (...) Сей Ев­рі­ал був мо­ло­день­кий, Так го­дів з дев’ят­над­цять мав, Де усу буть, пу­шок м’якень­кий Бі­лень­ку шку­ру про­би­вав; Та був од­ва­га і зав­зя­тий, Си­лач, ко­зак ли­цар­ко­ва­тий, Но пред Іу­лом прос­лі­зивсь, Бо з ма­тір’ю він роз­с­та­вав­ся; Ішов на смерть і не про­щав­ся. Ко­зак при­ро­ді по­ко­ривсь. «Іул Ене­йо­вич, не дай­те Пань­мат­ці вмер­ти од нуж­ди, Їй будь­те си­ном, по­ма­гай­те І зас­ту­пай­те від враж­ди, Од бід, нап­рас­ни­ни, на­пад­ку; 71

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Ви са­мі ма­ли па­ні­мат­ку, То в сер­ці ма­є­те і жаль; Я вам ста­рую по­ру­чаю, За вас охот­но уми­раю», — Так мо­вив чу­лий Ев­рі­ал. «Не бій­ся, доб­рий Ев­рі­а­ле, — Іул йо­му сей дав од­віт. — Ти слу­жиш нам не за про­па­ле, На смерть не­сеш за нас жи­віт, Тво­їм буть бра­том не стид­жу­ся І не­ню зас­ту­пать кле­ну­ся, Те­бе со­бою зап­ла­чу; Па­йок, оде­жу і ква­ти­ру, Пшо­на, му­ки, яєць і си­ру По смерть в до­вольс­тві наз­на­чу».

72

Низ шаб­лею маз­нув по пу­пу, Зад з го­ло­вою сплю­щив вку­пу, Що із Сер­ра­на вий­шов рак; Бо го­ло­ва між ніг впле­ла­ся, А зад­ня вго­ру під­ня­ла­ся; Умер фі­гур­но не­бо­рак!

І так, од­важ­на на­ша па­ра Пус­ти­ла­ся в ру­туль­сь­кий стан. На те і мі­сяць вкри­ла хма­ра, І по­ле вкрив гус­тий ту­ман. Бу­ло се са­ме опів­но­чі; Ру­туль­ці спа­ли скіль­ко мо­чі, Си­ву­ха сну їм під­да­ла; Роз­діг­ши­ся, по­ро­з­к­ла­да­лись, В без­печ­нос­ті не спо­ді­ва­лись Ні од ко­го ні­як ­ а зла.

І Ев­рі­ал, як Низ во­зив­ся, То не гу­ляв­ши прос­то­яв; Він так­же к сон­ним до­ко­сив­ся, Вра­гів на той світ одп­рав­ляв. Ко­лов і рі­зав без роз­бо­ру, І як ніх­то не мав з ним спо­ру, То по­равсь, мов в ко­ша­рі вовк; І ви­бор­них, і під­по­мощ­них, І прос­тих, і стар­ших вель­мож­них, Хто не по­павсь, то­го і товк. (...) Як вовк овець сми­рен­них ду­шить, Ко­ли в ко­ша­ру за­ві­та, Кур­ча­там тхір го­лов­ки су­шить, Без кри­ку мі­зок вис­мок­та, Як, доб­ре врем’я уго­див­ши І сір­кою хлів на­ку­рив­ши, Без кри­ку кра­дуть сли­ма­ки Гу­сей, ка­чок, ку­рей, ін­ди­ків У ге­ва­лів і ама­ли­ків, Що роб­лять час­то і дя­ки.

І ча­со­вії, на муш­ке­тах Пок­лав­шись, спа­ли на за­каз; Хроп­ли всі п’яні на пі­ке­тах, Тут їх зас­тав пос­лід­ній час! Пе­ред­нюю по­бив­ши стра­жу, По­ліз­ли в стан ва­ри­ти ка­шу; Низ тут то­ва­ри­шу ска­зав: «При­ляж к зем­лі ти для під­слу­ху, А я за­дам ру­туль­цям ду­ху, Гля­ди, щоб нас хто не спіт­кав». (...)

Так на­ші смі­лії во­як ­и Тут мов­ча про­ли­ва­ли кров; Од ней крас­ні­ли­ся, мов ра­ки, За честь і к кня­зю за лю­бов. Лю­бов к От­чиз­ні, де ге­ро­їть, Там си­ла вра­жа не ус­то­їть, Там грудь силь­ні­ша од гар­мат, Там жизнь — ал­тин, а смерть — ко­пій­ка, Там ли­цар — вся­кий па­ру­бій­ка, Ко­зак там чор­то­ві не брат.

Вбли­зі тут був на­мет Сер­ра­на, На сь­о­го Низ і нас­ка­кав; Він тіль­ко що роз­дягсь з кап­та­на І смач­но по ве­че­рі спав.

Так по­рав­ся Низ з Ев­рі­а­лом, Да­ли ру­туль­цям на­кар­пас, Зем­ля взя­лась од кро­ві ка­лом, По­ляк під­няв­ся б по сам пас.

Іван Котляревський

Но на­ші по кро­ві бро­ди­ли, Мов на тор­гу му­зик во­ди­ли, І уби­ра­лись на прос­тор, Щоб швид­ше пос­пі­шить к Енею Пох­вас­тать храб­рос­тю сво­єю І Тур­нів роз­ка­зать за­дор. Уже із ла­ге­ря щас­ли­во Уб­ра­лись на­ші сміль­ча­ки; Ра­ді­ло сер­це не трус­ли­во, Жвях­ті­ли мок­рі ли­ча­ки. Із хма­ри мі­сяць по­ка­зав­ся, І од зем­лі ту­ман під­няв­ся, Все ві­що­ва­ло доб­рий путь. Як ось Вол­сент гульк із до­ли­ни З пол­ком ла­тин­сь­кої дру­жи­ни. Бі­да! Як на­шим увиль­нуть? Да­ли як­раз до лі­су тя­гу, Бис­трі­ше біг­ли од хор­тів; Спа­са­лись бід­ні на од­ва­гу Від су­пос­та­тів, во­ро­гів. Так па­ра гор­ли­чок не­вин­них Ле­тять спас­тись в лі­сах об­шир­них Од зло­го кіб­чи­ка ког­тей. Но зло, наз­на­че­не судь­бою, Слі­ди­ти­ме скрізь за то­бою, Не уте­чеш за сто мо­рей. Ла­тин­ці до лі­су слі­ди­ли Од­важ­них на­ших роз­би­шак І ча­со­ви­ми ок­ру­жи­ли, Що з лі­су не шмиг­неш ні­як; А часть, роз­си­пав­шись по лі­су, Пій­ма­ли од­но­го за­рі­зу, То Ев­рі­а­ла­мо­лод­ця. Тог­ді Низ на вер­бу зби­рав­ся, Як Ев­рі­ал вра­гам по­пав­ся, Мов між вов­ків пло­ха вів­ця. Низ — глядь, і ба­чить Ев­рі­а­ла, Що ті­шать­ся ним во­ро­ги; Важ­ка пе­чаль на сер­це па­ла, Кри­чить к Зе­ве­су: «По­мо­ги!» Коп’є бу­лат­не нап­рав­ляє,

А. Ба­зи­ле­вич. Ілюс­тра­ція до по­е­ми І. Котляревського «Ене­ї­да»

В ла­тин­ців прос­то по­си­лає, Суль­мо­ну сер­це про­би­ва; Як сніп, на зем­лю по­ва­лив­ся, Не вспів і ох­нуть, а скри­вив­ся, В пос­лід­ній раз Суль­мон зі­ва. Вслід за коп’єм стрі­лу пус­кає І прос­то Та­го­ві в ви­сок; Ду­ша із ті­ла ви­лі­тає, На жов­тий па­да труп пі­сок. Вол­сент ут­ра­тив во­їв па­ру, Кле­неть не­ви­ди­мую ка­ру І в ярос­ті, як віл, ре­ве: «За кров Суль­мо­но­ву і Та­га Ум­реш, прок­ля­та упи­ря­га, За ни­ми вслід пош­лю те­бе». І за­мах­нувсь на Ев­рі­а­ла, Щоб знять го­лов­ку па­ла­шем; Тут храб­рість Ни­зо­ва про­па­ла І сер­це ста­ло ку­лі­шем. Бі­жить, ле­тить, кри­чить що­си­ли: «Пе к ­к а ­т у м ро­биш, ф р а т е р ми­лий, Не­вин­но­му м о р с за­да­єш: Я с т у л ь ­т у с, л я т ­р о, роз­би­ша­ка, 73

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Н е к ­в і с ­с і ­м у с і гай­да­ма­ка1. Пос­тій! Не­вин­ную кров ллєш». Но, за­мах­нув­шись, не вдер­жав­ся, Вол­сент го­лов­ку од­че­сав; Го­лов­ка, мов ка­вун ка­чав­ся, Язик нев­нят­но бель­ко­тав. Ус­та ко­раль­ні по­си­ні­ли, Рум’яні що­ки поб­лід­ні­ли, І бі­лий цвіт в ли­ці по­жовк; Зак­ри­ли­ся і яс­ні очі, Пок­ри­лись ть­мою віч­ной но­чі. На­ві­ки ми­лий глас умовк. Узд­рів­ши Низ труп Ев­рі­а­ла, Од ярос­ті оса­та­нів; Всіх злос­тей ви­пус­тив­ши жа­ла, К Вол­сен­ту прос­то по­ле­тів. Як блис­кав­ка про­хо­дить ту­чу, Він так про­біг вра­гів між ку­чу І до Вол­сен­та до­ко­сивсь: Схва­тив йо­го за чуб ру­кою, Меч в сер­це за­са­див дру­гою, Вол­сент і ду­ху тут пус­тивсь. Як іск­ра, по­рох за­па­лив­ши, Са­ма з ним вку­пі про­па­да, Так Низ, Вол­сен­тія убив­ши, І сам ли­шив­ся жи­во­та; Бо всі на йо­го і на­па­ли, На смерть звер­ті­ли і зім’яли, І го­ло­ву зня­ли з пле­чей. Так кон­чи­ли жизнь ко­зар­лю­ги, Зро­бив­ши слав­нії ус­лу­ги

На віч­ність пам’яті сво­єй. (...) Сво­го ж дер­жа­ся уго­во­ру, Тро­янці в кріпості си­дять, За­би­ли­ся, мов миші в но­ру, Лу­ка­ву кішку як узд­рять. Но дать од­пор бу­ли го­тові І до ос­таннєй каплі крові Свою сво­бо­ду бо­ро­нить І но­ву Трою за­щи­ща­ти, Ру­туль­цям пе­ре­го­ну да­ти І Тур­на лю­тость ос­ра­мить. На пер­ву ру­ту­лян по­пит­ку Тро­янці так да­ли в одвіт, Що Турн собі роз­чу­хав лит­ку, Од сти­ду скор­чи­ло живіт. Звелів з до­са­ди, гніву, злості На глум підня­ти мертві кості, На щог­ли го­ло­ви натк­нуть Не­щас­них Ни­за з Евріалом Пе­ред са­мим тро­янсь­ким ва­лом, Щоб сим врагів своїх коль­нуть. Тро­янці за­раз од­га­да­ли, Чиї то го­ло­ви стрим­лять; Од жа­лю сль­о­зи по­пус­ка­ли, Та­ких ли­шив­шись па­руб’ят. Об мерт­вих вість скрізь про­нес­ла­ся, Вся рать тро­янсь­ка пот­ряс­ла­ся, І душі смут­ку пре­да­лись. Як ма­ти вість та­ку по­чу­ла, То тіль­ко вічно не зас­ну­ла, Бо зу­би у неї стя­лись. (...)

Бо­ги на Олім­пі по­ча­ли сва­ри­ти­ся, Зевс роз­гні­вав­ся й су­во­ро за­бо­ро­нив їм ут­ру­ ча­ти­ся в спра­ви люд­ей. Еней че­рез ви­дін­ня до­ві­ду­єть­ся про те, що ста­ло­ся в йо­го ста­ні, і йде в нас­туп. Муж­ньо б’єть­ся й Пал­лант, але більш дос­від­че­ний Турн уби­ває йо­го та від­прав­ляє в ру­туль­сь­кий стан. Тро­ян­ці на­сі­да­ють, от­от і Турн по­ля­же. Юно­ на хит­ріс­тю й лю­бо­ща­ми до­мог­ла­ся від Зев­са, щоб той збе­ріг жит­тя Тур­но­ві. Еней про­по­нує ру­туль­цям по­ми­ри­ти­ся й організува­ти по­є­ди­нок ли­ше між ва­таж­ка­ми. Ла­тиняни погодилися. По­чав­ся по­є­ди­нок Енея та Тур­на. Юно­на зно­ву втру­ти­лась і 1

Гріх робиш, брате милий, / Невинному смерть завдаєш. / Я дурний, злодій, розбишака, / Найбільший негідник і гайдамака.

74

Іван Котляревський по­ча­ла до­по­ма­га­ти ца­ре­ві ру­туль­ців. Зевс ска­зав їй, що все од­но Еней ста­не без­с­ ме­р­тн ­ им, бу­де на Олім­пі, то­му хай не ста­ра­єть­ся. Еней пе­ре­ма­гає Тур­на, за­ли­ше­но­ го без до­по­мо­ги бо­гів, хо­че йо­го по­ми­лу­ва­ти, але, по­ба­чив­ши на нь­ом ­ у Пал­лан­то­ву ла­дун­ку, уби­ває, щоб пом­с­ти­ти­ся за смерть юно­го ли­ца­ря. 5.

Опрацюйте літературнокритичний матеріал до поеми «Енеїда».

Іс­то­рія ви­дан­ня «Ене­ї­ди». По­е­ма І. Кот­ля­рев­сько­го з’яви­ла­ся в той час, ко­ли «іс­то­рич­ні обс­та­ви­ни пос­та­ви­ли під знак пи­тан­ня по­даль­ше май­бут­нє ук­ра­їн­ської мо­ви, а та­кож і всі­єї ук­ра­їн­ської куль­ту­ри» (ака­де­мік О. Бі­лець­ кий), ко­ли пе­ред на­ро­дом пос­та­ло за­пи­тан­ня: «Бу­ти чи не бу­ти?», «Ене­ї­да» від­по­ві­ла на пов­ний го­лос: «Бу­ти!» Пер­ші два ви­дан­ня тво­ру вий­шли друком без ві­до­ма ав­то­ра в 1798 і 1808 рр. «Ене­ї­ду» ви­дав Мак­сим Пар­пу­ра — ко­но­топ­ський по­мі­щик, лю­би­тель ху­дож­ ньої лі­те­ра­ту­ри, пе­рек­ла­дач і ви­да­вець. До йо­го рук пот­ра­пи­ли пер­ші три час­ти­ни поеми, які він над­ру­ку­вав за влас­ні кош­ти, не пі­доз­рю­ю­чи, яке зна­ чен­ня ма­ти­ме цей твір для ук­ра­їн­ської на­ції. М. Пар­пу­ра ке­ру­вав­ся бла­го­род­ ною ме­тою — да­ти мож­ли­вість ук­ра­їн­цям на­со­лод­жу­ва­ти­ся тво­ром, на­пи­са­ ним жи­вою на­род­ною мо­вою. Зви­чай­но ж, І. Кот­ля­рев­ський був не за­до­во­ле­ ний змі­на­ми у влас­но­му тво­рі, тож із ча­сом пе­ре­ви­дав твір. Він за­вер­шив ро­бо­ту над «Ене­ї­дою» у 1825–1826 рр. Пов­не ви­дан­ня (шість час­тин) ви­й­шло дру­ком уже піс­ля смер­ті ав­то­ра; твір над­ру­ку­вав І. Срез­нєв­ський 1842 р. в м. Хар­ко­ві. Ці­ка­во, що ма­ца­пу­ра, яко­го сма­жать на шаш­ли­ку в пек­лі, — це той са­мий М. Пар­пу­ра, котрий без доз­во­лу ав­то­ра «чу­жеє од­да­вав в пе­чать». «Ене­їд ­ а» ста­ла пер­шою дру­ко­ва­ною книж­кою, на­пи­са­ною народною мо­вою. В ос­но­ві сю­же­ту «Ене­ї­ди» І. Кот­ля­рев­сько­го — од­ной­мен­ний твір Вер­гі­лія, на який ба­га­то за­хід­но­єв­ро­пей­ських пись­мен­ни­ків ство­ри­ли па­ро­дії. Пе­ре­роб­ляючи цей твір, письменник був ціл­ком ори­­гі­наль­ний: він не використав якісь епі­зо­ди, щось ско­ро­тив або роз­ши­рив, до­пов­нив­ши са­мо­ бут­ні­ми де­таль­ни­ми опи­са­ми. Ком­по­зи­ція тво­ру. Як­що в «Ене­ї­ді» Вер­гі­лія — 12 час­тин, то в пе­ре­роб­ле­ ному творі І. Кот­ля­­рев­сько­го — 6. Ос­но­ву сю­же­ту ста­нов­лять ман­дри Енея — си­на бо­ги­ні Ве­не­ри й зем­но­го ца­ря Ан­хі­за. Піс­ля зруй­ну­ван­ня Трої він шу­кає за нас­та­но­вою Зев­са зем­лю, щоб збу­ду­ва­ти но­ву дер­жа­ву. «Ене­ї­да» ба­га­та й на по­за­сю­жет­ні еле­мен­ти: пор­тре­ти ге­ро­їв, пей­за­жі, опи­си при­мі­щень, ав­тор­ські від­сту­пи — усі во­ни по­да­ні ав­то­ром із ви­ко­ рис­тан­ням най­різ­но­ма­ніт­ні­ших за­со­бів гу­мо­ру й са­ти­ри, пе­ре­ду­сім бур­ лес­ку. Те­ма. Проб­ле­ма­ти­ка. Ідеї тво­ру. Жан­ро­ві особ­ли­вос­ті. Те­мою по­е­ми є глуз­ли­ве зоб­ра­жен­ня па­нів­но­го кла­су Ук­ра­ї­ни ХVІ­ІІ ст. з йо­го па­ра­зи­тиз­мом, жор­сто­кіс­тю, ха­бар­ниц­твом, пи­яц­твом, со­ці­аль­ною й мо­раль­ною нік­чем­ніс­тю. Проб­ле­ма­ти­ка по­е­ми: • за­хист рід­ної зем­лі від во­ро­гів; • по­чут­тя гро­ма­дян­сько­го обов’яз­ку; 75

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

• • • •

со­ці­аль­на не­рів­ність; роз­гуль­ний спо­сіб жит­тя па­нів­ної вер­хів­ки; па­ра­зи­тич­не іс­ну­ван­ня мож­нов­лад­ців; ха­бар­ниц­тво, зло­дійс­тво й інт­ри­ганс­тво чи­нов­ни­ків, здир­ництво, під­ла­ буз­ниц­тво, кру­го­ва по­ру­ка; • ви­хо­ван­ня ді­тей; • ут­вер­джен­ня доб­ро­по­ряд­нос­ті й по­ва­ги до бать­ків, вір­нос­ті. При­га­дай­те прик­ла­ди до кож­ної з ви­ще­на­ве­де­них проб­лем по­е­ми.

Частина

Зміст

І

­Піс­ля за­ги­бе­лі Трої Еней ви­ру­шає в по­до­рож. Юно­на звер­та­єть­ся до бо­га віт­рів Ео­ла, аби той здій­няв бу­рю на мо­рі й по­то­пив тро­ян­ців. Неп­тун, от­ри­мав­ши від Енея «пів­ ко­пи гро­шей», уга­мо­вує віт­ри. Еней при­бу­ває до Кар­фа­ге­на, ца­ри­цею яко­го бу­ла Ді­до­на. Во­на за­ко­ху­єть­ ся в зав­зя­то­го тро­ян­ця, улаш­то­вує бен­ке­ти, іг­ри­ща, аби Еней за­був про свою ме­ту (про Рим). Зевс че­рез Мер­ку­рія на­га­дує Ене­є­ві про йо­го мі­сію. Після від’їзду Енея Ді­до­на з го­ря спа­лює се­бе.

ІІ

­ ­ней гос­тює на Си­ци­лії, де пра­вив цар Ацест. Юно­на по­си­лає свою Е служ­ни­цю на зем­лю, і та під­мов­ляє жі­нок спа­ли­ти чов­ни Ене­є­во­го вій­ська. По­чи­на­єть­ся по­же­жа, про­те че­рез дощ час­ти­на ар­ті­лі вці­лі­ ла. Бать­ко Ан­хіз нас­нив­ся Ене­єв ­ і, він пок­ли­кав си­на прові­да­ти йо­го в пек­лі.

ІІІ

П­ри­ча­лив­ши до Кум­ської зем­лі, Еней шу­кає до­ро­гу в пек­ло. Він на­­­ т­рап­ляє на Си­віл­лу­про­ро­чи­цю, яка від­водить па­руб­ка в пек­ло. По­до­ ро­жу­ю­чи пек­лом, Еней стає свід­ком страж­дань гріш­ни­ків. Бать­ко ска­зав, що від Енея пі­де «ве­ли­кий і зав­зя­тий рід», а також він «всім сві­том бу­де уп­рав­ля­ти».

ІV­

Потім тро­ян­ське вій­сько заб­ре­ло на ост­рів, де жи­ла ца­ри­ця Цир­цея, яка пе­рет­во­рю­ва­ла лю­дей на тва­рин. Еол за до­по­мо­гою віт­ру від­вер­нув тро­ян­ців від бі­ди. Во­ни при­бу­ва­ють на зем­лю ца­ря Ла­ти­на та йо­го дру­жи­ни Ама­ти. На сер­це їх­ньої донь­ки Ла­ви­нії пре­тен­ду­ють Еней і Турн. Ла­тин ба­чить зя­тем Енея, а Ама­та — Тур­на (не без впли­ву Юно­ ни). Роз­по­чи­на­єть­ся вій­на.

V

Вій­на триває між тро­ян­ця­ми й ру­туль­ця­ми. Від­важ­ні Низ та Ев­рі­ал ідуть у во­ро­жий стан, щоб уно­чі зни­щи­ти яко­мо­га біль­ше суп­ро­тив­ ни­ків. По до­ро­зі на­зад во­ни ги­нуть смер­тю ге­ро­їв.

VI­

Во­єн­ні дії три­ва­ють. Зевс за­бо­ро­няє бо­гам утру­ча­ти­ся в зем­ні спра­ви. Еней стає на дво­бій із Тур­ном і пе­ре­ма­гає.

Основ­ні ідеї тво­ру: ут­вер­джен­ня без­смер­тнос­ті ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду, йо­го мен­ таль­нос­ті, куль­ту­ри, мо­ви, во­ле­люб­но­го ду­ху; за­суд­жен­ня жор­сто­кос­ті па­нів­ної вер­хів­ки, мо­раль­но­го зви­род­нін­ня, ха­бар­ниц­тва чи­нов­ни­ків. 76

Іван Котляревський

Те­о­рія лі­те­ра­ту­ри У по­е­мі ви­ко­рис­та­но алю­зії на ук­ра­їн­ську іс­то­рію.  Алюзія (з ла­тин. al­lu­sio — жарт, на­тяк) — ху­дож­ній при­йом, на­тяк, що від­си­лає чи­та­ча до пев­но­го лі­те­ра­тур­но­го тво­ру або іс­то­рич­ної по­дії з роз­ра­хун­ку на знан­ня й про­ник­ли­вість чи­та­ча, який має цей на­тяк вит­лу­ма­чи­ти.

В «Ене­ї­ді» І. Кот­ля­рев­ський смі­ли­во на­тя­кає на ца­рю­ван­ня Ка­те­ри­ни ІІ, ви­ко­рис­то­ву­ю­чи об­раз Цир­цеї, яка жи­ве на ост­ро­ві й пе­рет­во­рює лю­дей на тва­рин. Крім то­го, у тво­рі зга­дано ча­си Са­гай­дач­но­го, До­ро­шен­ка, За­ліз­ня­ка, За­по­розь­ка Січ. Еней зі сво­їм вій­ськом — це за­по­рож­ці з ко­шо­вим. На те, що по­дії від­бу­ва­ють­ся в Ук­ра­ї­ні, на­тя­ка­ють іме­на лю­дей, яки­ми ряс­ніє твір: Те­реш­ко, Ох­рім, Та­рас, Опа­нас, Ос­тап. У по­е­мі ви­ко­рис­та­но й ук­ра­ їн­ські ге­ог­ра­фіч­ні наз­ви: Пол­та­ва, Ре­ше­ти­лів­ка, Опіш­ня, Пе­ре­яс­лав. «Ене­ї­да» — ве­ли­кий за об­ся­гом лі­ро­­е­піч­ний вір­шо­ва­ний твір, у яко­му зоб­ра­же­но знач­ні по­дії та яск­ра­ві ха­рак­те­ри, от­же, це — по­е­ма. Ге­рої по­е­ми «Ене­ї­да» І. Кот­ля­рев­сько­го вбра­ні в на­ці­о­наль­ний одяг ук­ра­їн­ців, ужи­ва­ють ук­ра­їн­ські стра­ви, спі­ва­ють ук­ра­їн­ські піс­ні. То­му цей твір — тра­вес­тій­ний.

Те­о­рія лі­те­ра­ту­ри  тія (з фр. пе­ре­од Тра­вес­ ­ я­ган­ня) — різновид жартівливої бурлескної поезії з використанням панібратських і жаргонних зворотів.  (з іт. bur­la — жарт) — жанр гу­мо­рис­тич­ної по­ез Бур­леск ­ ії, ко­міч­ний ефект у якій до­ся­га­єть­ся тим, що про бу­ден­не го­во­рить­ся «ви­со­ким шти­лем», а ге­ро­їч­ний зміст вик­ла­дено зу­мис­не вуль­гар­но. Нап­рик­лад, бо­ги­ню Юно­ну ав­тор на­зи­ває «су­чою доч­кою», яка «роз­куд­ку­да­ка­лась, як квоч­ка», тро­я н­ц ів по­р ів­нює з ко­та­ми, що мур­ко­ч уть, Енея — з ми­шею, а Неп­ту­на — з ка­ра­сем. От­же, «Ене­ї­да» І. Кот­ля­рев­сько­го — бур­лес­кно­тра­вес­тій­на по­е­ма. Суть тра­ вес­тії та бур­лес­ку по­ля­гає в різ­ко­му кон­трас­ті між те­мою та ха­рак­те­ром її роз­ крит­тя.  Пародія (з грецьк. par­оdia — жар­тів­ли­ва пе­ре­роб­ка) — ко­міч­не або са­ти­рич­не нас­лі­ду­ван­ня, що від­тво­рює в пе­ре­біль­ше­но­му виг­ля­ді ха­рак­тер­ні особ­ли­вос­ті ори­ гі­на­лу; ка­ри­ка­ту­ра. Нап­рик­лад, па­ро­дій­ним у по­е­мі є опис під­го­тов­ки до вій­ни: «Для куль — то га­луш­ки су­ши­ли, / А бомб — то з гли­ни на­лі­пи­ли, / А слив со­ло­них — для кар­теч».

Об­ра­зи по­ем ­ и. Го­лов­ний ге­рой Еней сам про се­бе го­во­рить: «Я — ко­шо­ вий Еней, тро­я­нець, / Ски­та­юсь по ми­ру, мов ла­нець». Він у бу­ден­но­му жит­ті «мо­тор­ний і зав­зя­ті­ший од всіх бур­лак», гуль­ві­са, що «вміє бі­си­ки пус­кать»: лег­ко зво­дить жі­нок із розуму, так само лег­ко їх і по­ки­дає. Та­кої лег­ко­важ­ нос­ті ви­ма­гав стиль бур­лес­ку. Вод­но­час Еней про­вор­ний, «зна во­єн­не ре­мес­ло», прос­ла­вив­ся «умом і храб­ріс­тю сво­єю». Су­пе­реч­ли­вість вда­чі ви­яв­ля­єть­ся в 77

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

то­му, що він то смі­ли­вий, то «під­жав хвіст, мов со­ба­ка», то він «хло­пець хоть ку­ди ко­зак», а то — плак­сій і бо­я­гуз. Але в ав­тор­ських ін­то­ на­ці­ях від­чу­ва­єть­ся сим­па­тія до Енея: «Лас­ка­ вий, гар­ний і про­вор­ний, / І гос­т­­рий, як на брит­ві сталь». До­вер­шують ко­ло­рит­ний об­раз Енея йо­го до­теп­ність і ве­се­лість. У дру­гій час­ти­ні по­е­ми він — хо­роб­рий ота­ман, дип­ло­мат, муд­рий дер­жав­ний ді­яч, дбай­ли­вий ко­ман­дир­­бать­ко, що піклується про сво­їх во­їн ­ ів. Він ува­жа­є, що пе­ре­мо­га над во­ро­гом — це зас­лу­га зла­год­же­ної та хо­роб­рої дру­жи­ни. Еней — збір­ний об­раз за­по­розь­ко­го ва­таж­ка, у яко­му вті­ле­но де­як ­ і на­ці­о­наль­ні ри­си ук­ра­їн­сько­го ха­рак­те­ру. О. Тернавська. Ілюс­тра­ція Тро­ян­ців зоб­ра­же­но вір­ни­ми то­ва­ри­ша­ до по­е­ми І. Котляревського ми, які ці­ну­ють чо­ло­ві­чу друж­бу, бе­ре­жуть «Ене­ї­да» ли­цар­ську честь, во­ни — ве­ли­кі пат­рі­о­ти сво­єї бать­ків­щи­ни, де­монс­тру­ють зне­ва­гу до влас­ної смер­ті. Вод­но­час ав­тор іро­ні­зує з їх­ніх вад (над­мір­не спо­жи­ван­ня їжі, на­по­їв, ве­се­ло­щі че­рез край та ін.). Яск­ра­ви­ми пред­став­ни­ка­ми ко­заць­кої (тро­ян­ської) дру­ жи­ни є то­ва­ри­ші Низ та Ев­рі­ал, які здій­сни­ли ге­ро­їч­ний вчи­нок за­ра­ди бла­го­род­ної ідеї — пе­ре­мо­ги над во­ро­гом і сво­бо­ди рід­ної зем­лі. Во­їн­ська честь і за­хист рід­но­го краю для них по­над усе — у цьо­му пе­ре­ко­ну­ють сло­ ва Ев­рі­а­ла: Де об­щеє доб­ро в упад­ку, За­будь от­ця, за­будь і мат­ку, Ле­ти по­вин­ность ісп­рав­лять. Об­ра­зи бо­гів, жи­те­лів Олім­пу (Зевс, Ве­не­ра, Юно­на, Неп­тун, Еол, Мер­ ­ у­рій), зем­ні ге­рої (цар Ла­тин, Ацест, Турн, Ді­до­на) — це пред­став­ни­ки к па­нів­ної вер­хів­ки Ук­ра­ї­ни ХVІ­ІІ ст., а са­ме: ца­рі, по­мі­щи­ки, чи­нов­ни­ки з їх­ньою без­ді­яль­ніс­тю, пи­ха­тіс­тю, ха­бар­ниц­твом, інт­ри­ганс­твом, зне­важ­ли­ вим став­лен­ням до пот­реб на­ро­ду. Ви­ко­рис­то­ву­ю­чи бур­лес­кно­тра­вес­тій­ ний стиль, за­со­би гу­мо­ру й са­ти­ри, І. Кот­ля­рев­ський за­суд­жує ці не­га­тив­ні сус­піль­ні ва­ди. У тво­рі діє ба­га­то дру­го­ряд­них пер­со­на­жів: Си­віл­ла — Ба­ба Яга, кот­ра до­по­ма­гає Енею пот­ра­пи­ти до пек­ла; Ла­винія — доч­ка ца­ря Ла­ти­на, че­рез яку роз­по­ча­ла­ся вій­на; не­ін­ди­ві­ду­а­лі­зо­ва­ні ге­рої, яких по­мі­ще­но в пек­ло. Вони до­по­ма­га­ють уті­лю­ва­ти основ­ні ідеї — за­суд­жен­ня сус­піль­них не­до­лі­ків, вій­ни як смер­то­нос­но­го яви­ща. Мов­ні особ­ли­вос­ті. По­е­ма «Ене­ї­да» сла­вить­ся сво­їм ­ и влуч­ни­ми по­рів­нян­ ня­ми, які не пот­ре­бу­ють ко­мен­та­рів: «Еней під­жав хвіст, мов со­ба­ка, / Мов Ка­їн, зат­ру­сивсь увесь»; «на­дувсь, мов на ог­ні ло­пух»; Юно­на «роз­куд­ку­да­ка­лась, 78

Іван Котляревський

як квоч­ка», «к Ео­лу мча­лась, як оса»; Ве­не­ра, «як со­ба­ка, хвіст під­жав­ши, / Піш­ ла к по­ро­гу до две­рей». Оз­на­кою на­род­ної мо­ви є ви­ко­рис­тан­ня пос­тій­них епі­те­тів: гір­кі сльо­зи, ру­чень­ки бі­лень­кі, яс­ні очі, си­нє мо­ре та ін. Прис­лів’я та при­каз­ки на­да­ють вик­ла­ду влуч­нос­ті, до­теп­нос­ті, на­род­ної муд­рос­ті: «Ве­ли­кії у стра­ха очі», «Му­жи­ча прав­да є ко­лю­ча, а пан­ська на всі бо­ки гну­ча», «Хто чим ба­гат, то тим і рад». Емо­цій­но за­бар­вле­на лек­си­ка (гру­бі, лай­ли­ві сло­ва, прос­то­річ­чя) ство­рю­є ко­міч­ні ефек­ти: Мов­чать! Прес­квер­на па­ще­ку­хо! — Юно­на злоб­но то­ро­щить. — Фін­дрю­ко, ящір­ко, бре­ху­хо! Як дам — очі­пок із­ле­тить.

За «Ене­ї­дою» мож­на вив­ча­ти лек­сич­ний склад ук­ра­їн­ської мо­ви, різ­ні її те­ма­тич­ні гру­пи, зок­ре­ма: • одяг і прик­ра­си (за­пас­ка, на­мис­то, шну­рів­ка, юп­ка, лан­цю­жок); • їжа (буб­ли­ки, юш­ка, га­луш­ки, борщ, пе­че­ня); • на­пої (си­ву­ха, бра­га, слив’ян­ка, кал­ган­ка); • по­суд (гор­щок, квар­та, по­лив’яні мис­ки); • спо­ру­ди (світ­ли­ця, бу­ди­нок, пан­ський дво­рець); • наз­ви лю­дей за про­фе­сі­єю чи со­ці­аль­ним ста­ном (па­ни, під­пан­ки, слу­ги, куп­ці) та ін. З «Ене­ї­ди» по­чи­на­єть­ся но­ва ук­ра­їн­ська лі­те­ра­ту­ра, пи­са­на жи­вою на­род­ ною мо­вою.

До ре­чі... 1991 р. на кі­нос­ту­дії «Ук­ра­ні­ма­фільм» за мо­ти­ва­ми «Ене­ї­ди» І. Кот­ля­рев­сько­го бу­ло ство­ре­но од­ной­мен­ний муль­тфільм (ре­жи­сер­­по­с­та­нов­ник В. Дах­но). 6.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. «Ене­ї­да» І. Кот­ля­рев­сько­го — це пе­ре­ли­цьо­ва­ний твір А Ци­це­ро­на Б Ові­дія В Ге­ро­до­та Г Вер­гі­лія 2. На­тяк на Ка­те­ри­ну ІІ на­яв­ний в об­ра­зі А Ді­до­ни Б Юно­ни В Цир­цеї Г Ве­не­ри

79

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА 3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між характеристикою та ім’ям героїні. Характеристика

1 «...з во­єн­ни­ми жи­ла... І по трак­ти­рах пунш пи­ла; Час­тень­ко на со­ло­мі спа­ла, В ши­не­лі си­ній ще­го­ля­ла...» 2 «Ро­зум­на па­ні і мо­тор­на, Тру­дя­ща, ду­же пра­цьо­ви­та, Ве­се­ла, гар­на, са­но­ви­та, Бід­няж­ка — що бу­ла вдо­ва». 3 «Кри­ва, гор­ба­тая, су­хая, Зап­ліс­ня­ві­ла, вся в шра­мах; Сі­да, ря­ба, без­зу­ба, ко­са, Роз­хрис­та­на, прос­то­во­ло­са, І, як в на­мис­ті, вся в жов­нах». 4 «Доч­ка бу­ла за­льот­на пти­ця І зза­ду, спе­ре­ду, кру­гом, Чер­во­на, сві­жа, як кис­ли­ця, І все хо­ди­ла па­ви­чом».

Ім’я героїні

А Б В Г Д

Ді­до­на Си­віл­ла Ла­винія Ве­не­ра Юно­на

4. У чо­му по­ля­гає епо­халь­ність по­е­ми «Ене­ї­да» І. Кот­ля­рев­сько­го? 5. Роз­ка­жіть іс­то­рію на­пи­сан­ня та ви­дан­ня «Ене­ї­ди». 6. Чо­му М. Риль­ський наз­вав «Ене­ї­ду» «ен­цик­ло­пе­ді­єю ук­ра­їн­сько­го жит­тя ХVІ­ІІ ст.»? 7. Як ви ро­зу­мі­є­те по­нят­тя «бур­лес­кно­тра­вес­тій­на по­е­ма»? 8. Опи­шіть по­ря­док ман­дрів Енея, ви­ко­рис­то­ву­ю­чи ци­та­ти з тво­ру. 9. Низ та Ев­рі­ал — ко­за­ки, у яких кров тек­ла «якась чу­жая — бу­сур­ман­ська». Як ви ро­зу­мі­є­те цю ха­рак­те­рис­ти­ку? 10. «Пек­ло» у по­е­мі «Ене­ї­да» і «на­род­на мо­раль»... Який зв’язок між ци­ми по­нят­тя­ми? 11. До­бе­ріть і за­пи­шіть у зошиті до кож­но­го ге­роя (ге­ро­ї­ні) по 3–5 прик­мет­ни­ ків, які як­най­кра­ще їх ха­рак­те­ри­зу­ють. Еней — ... . Неп­тун — ... . Низ та Ев­рі­ал — ... . Юно­на — ... . Зевс — ... . Ве­не­ра — ... . Еол — ... . Си­віл­ла — ... . 12. Яко­го ге­роя (ге­ро­ї­ню) ви хо­ті­ли б зіг­ра­ти в кі­но­філь­мі чи вис­та­ві? Ар­гу­мен­ туй­те свій ви­бір. 7.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня.

1. Вив­чіть на­пам’ять ури­вок із по­е­ми І. Кот­ля­рев­сько­го «Ене­ї­да» (від по­чат­ку й до слів «Пу­ти­воч­ку Ве­не­рі дав»). 2. Пе­рег­лянь­те в інтернеті муль­тфільм «Ене­ї­да» і на­пи­шіть ко­рот­кий від­гук про ньо­го. 3. Під­го­туй­те муль­ти­ме­дій­ну пре­зен­та­цію з ілюс­тра­ці­я­ми А. Ба­зи­ле­ви­ча й фраг­мен­та­ми муль­тфіль­му «Ене­ї­да» (за ба­жан­ням).

80

Іван Котляревський 8.

Про­чи­тай­те п’єсу І. Котляревського «На­тал­ка Пол­тав­ка».

НА­ТАЛ­КА ПОЛ­ТАВ­КА (1819) Ук­ра­їн­сь­ка опе­ра на дві дії (Скорочено) ДІ­йо­вІ осо­би: Н а ­т а л ­к а — ук­ра­їн­сь­ка дів­чи­на; Г о р ­п и ­н а Т е р ­п и ­л и х ­ а — її ма­ти; П е т ­р о — ко­ха­ний На­тал­ки; М и ­к о ­л а — да­ле­кий ро­дич Тер­пи­ли­хи; Т е ­т е р ­в а к ­ о в ­с ь ­к и й — воз­ний1, же­них На­тал­чин; М а ­к о ­г о ­н е н ­к о — сіль­сь­кий ви­бор­ний.

ДІЯ пер­ша Се­ло над річ­кою Ворс­клою. Упо­довж сце­ни — ву­ли­ця, що ве­де до річ­ки; тут між ха­та­ми — ха­та Тер­пи­ли­хи.

Ява І Н а т­ а л ­к а (ви­хо­дить із хати з від­ра­ми на ко­ро­мис­лі; дій­шов­ши до річ­ки, с­та­ви­ть відра на бе­ре­зі, хо­дить за­ду­мав­шись, по­тім спі­ває піс­ню «Ві­ють віт­ри, ві­ють буй­ні…»).

Н а ­т а л к ­ а. (...) Пет­ре! Пет­ре! Де ти те­пер? Мо­же, де ски­та­єш­ся в нуж­ді й го­рі та прок­ли­на­єш свою до­лю; прок­ли­на­єш На­тал­ку, що че­рез неї уте­ряв прис­та­ни­ще; а мо­же (пла­че), за­був, що я жи­ву на сві­ті. Ти був бід­ним, лю­бив ме­не й за те по­тер­пів і му­сив ме­не ос­та­ви­ти; я те­бе лю­би­ла й те­пер люб­лю. Ми те­пер рів­ня з то­бою; і я ста­ла та­ка бід­на, як і ти. Вер­ни­ся до мо­го сер­ця! Не­хай гля­нуть очі мої на те­бе іще раз і на­ві­ки закри­ють­ся... Ява ІІ Н а ­т а л к ­ а і возний

В о з ­н и й (іду­чи повз На­тал­ку, під­хо­дить до неї). Бла­го­де­н­ствен­но­го й мир­но­го пре­би­ва­нія! (На­бік.) Удоб­ная ока­зія пред­с­та­ла зді­ла­ти о со­бі пред­ ло­же­ніє на са­мо­ті. Н а ­т а л ­к а (кла­ня­єть­ся). Здо­ро­ві бу­ли, доб­ро­дію, па­не воз­ний! В о з ­н и й. «Доб­ро­дію»! «Доб­ро­дію»! Я хо­тів би, щоб ти зва­ла ме­не — те­є­то як йо­го — не ви­ше­пом’яну­тим ім’ярек. Н а ­т а л ­к а. Я вас зо­ву так, як усе се­ло на­ше ве­ли­чає, ша­ну­ю­чи ва­ше пись­ме­н­ство й ро­зум. 1 Воз­ний

— чи­нов­ник у по­ві­то­вих су­дах в Ук­ра­ї­ні наприкін­ці XVI­II — на по­чат­ку XIX ст.

81

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

В о з ­н и й. Не о сем, га­лоч­ко, — те­є­то як йо­го — хло­по­чу я, но же­лаю з ме­до­ вих уст тво­їх сли­ша­ти уми­ли­тель­ноє наз­ва­ніє, со­об­раз­ноє мо­є­му чувс­твію. Пос­лу­шай: От юних літ не знал я лю­бо­ві, Не ощу­щал воз­же­нія в кро­ві, Как вдруг пред­ст­ ал На­тал­ки вид яс­ний, Как рай­сь­ кий крин, ду­шистий, прек­рас­ний (…) Не в сос­то­я­нії пос­та­вить на вид то­бі си­ли люб­ві мо­єй. Ког­да би я іміл — те­є­то як йо­го — столь­ко язи­ков, сколь­ко ар­ти­ку­лов в Ста­ту­ті ілі сколь­ко зап’ятих у маг­де­бур­зь­ком пра­ві, то і сих не дов­лі­ло би на вос­хв ­ а­ле­ніє лі­по­ти тво­єй! Єй­єй, люб­лю те­бе до без­ко­неч­нос­ті. Н а т­ а л ­к а. Бог з ва­ми, доб­ро­дію! Що ви го­во­ри­те? Я рі­чі ва­шєй в толк со­бі не возь­му. В о з ­н и й. Лу­ка­виш — те­є­то як йо­го — моя га­лоч­ко! І доб­ре все ро­зу­мі­єш. Ну, ко­ли так, я то­бі ко­ро­тень­ко ска­жу: я те­бе люб­лю і же­ни­тись на то­бі хо­чу. Н а т­ а л ­к а. Гріх вам над бід­ною дів­кою глу­ми­ти­ся! Чи я вам рів­ня? Ви — пан, а я — си­ро­та; ви — ба­га­тий, а я — бід­на; ви — воз­ний, а я — прос­то­го ро­ду; та й по всь­ом ­ у я вам не під па­ру. В о з ­н и й. Із­ло­жен­ниї в от­віт­них рі­чах тво­їх ре­зо­ни суть — те­є­то як йо­го — для люб­ві нич­тож­ні. Уяз­вл ­ ен­ное час­то­ре­чен­ною лю­бо­вію сер­це, по всім бо­жесь­ким і чо­ло­ві­чесь­ким за­ко­нам, не взи­ра­єть ні на по­ро­ду, ні на лі­та, ні на сос­то­я­ніє. Оная лю­бов усе — те­є­то як йо­го — ров­ня­єть. Лиш од­но сло­во: «Люб­лю вас, па­не воз­ний!» — і аз, ви­ше­упом’яну­тий, ви­ко­наю при­ся­гу о вір­ном і віч­ном со­юз­ і з то­бою. Н а ­т а л ­к а. У нас єсть пос­ло­ви­ця: «Знай­ся кінь із ко­нем, а віл із во­лом»; шу­кай­те со­бі, доб­ро­дію, у го­ро­ді пан­ноч­ки; чи там тро­хи єсть суд­ді­вен, пи­са­рі­вен і гар­них по­пі­вен? Лю­бую ви­би­рай­те... Ось пі­діть лиш у не­ді­лю або в праз­ник по Пол­та­ві, то по­ба­чи­те та­ких гар­них, що й роз­ка­за­ти не мож­на. В о з ­н и й. Ба­чив я мно­гих — і лі­по­об­раз­них, і ба­га­тих, но сер­це моє не імі­єть — те­є­то як йо­го — к ним по­по­л­з­но­ве­нія. Ти од­на за­ло­жи­ла єму по­зов на віч­нії ро­ки, і ду­ша моя єже­час­но во­лаєть те­бе та пос­лі ниш­пор­ной да­же го­ди­ни. Н а ­т а л к ­ а. Во­ля ва­ша, доб­ро­дію, а ви так зпись­мен­на го­во­ри­те, що я то­го й не зро­зу­мію; та й не ві­рю, щоб так швид­ко та дуже за­лю­би­тись мож­на. В о з ­н и й. Не ві­риш? Так знай же, що я те­бе дав­но уже — теєто як йо­го — по­лю­бив, як тіль­ки ви пе­рей­ш­ли жи­ти в на­ше се­ло. (...) На­тал­ка спі­ває піс­ню «Вид­но шля­хи пол­тав­ськії і слав­ну Пол­та­ву…» про те, щоб ба­га­тий чо­ло­вік не «вво­див в сла­ву» прос­тої дів­чи­ни.

Му­зи­ка по­чи­нає гра­ти пре­лю­дію. Воз­ний розмір­ковує, і сміш­ні мі­ни пе­ре­бі­га­ють на йо­го об­лич­чі. На­тал­ка за­ду­му­єть­ся.

82

Іван Котляревський

Ява ІІІ Н а т а л к а і в о з н и й. Потім в и б о р н и й з’являється на вулиці, іде та співає. На­тал­ка взя­ла свої від­ра й піш­ла до­до­му. Ви­бор­ний пі­дій­шов до воз­но­го.

В о з ­н и й. Чи се — те­є­­то як йо­го — но­ва піс­ня, па­не ви­бор­ний? В и ­б о р н ­ и й (кла­ня­єть­ся). Та се, доб­ро­дію, не піс­ня, а ні­се­ніт­ни­ця. Я спі­ ваю іно­ді, що в го­ло­ву лі­зе, — ви­ба­чай­те, будь­те лас­ка­ві, я не до­ба­чив вас. В о з ­н и й. Ні­чо­го, ні­чо­го. Від­кіль се так? Чи з гос­тей іде­те — те­єто як йо­го?.. В и ­б о р ­н и й. Я іду із до­му. Вип­ро­вод­жав гос­тя: до ме­не за­їж­джав за­сі­да­ тель наш, пан Щи­пав­ка; так уже, зна­є­те, не без то­го, — ви­пи­ли по од­ній, по дру­гій, по тре­тій, хо­лод­цем і ков­ба­сою за­ку­си­ли, та виш­нів­ки з квар­ту уку­та­ ли, та й, як то ка­жуть, і під­крі­пи­ли­ся. В о з ­н и й. Не роз­ка­зу­вав же пан Щи­пав­ка якої но­ви­ни? В и ­б о р н ­ и й. Де то не роз­ка­зо­вав! Жа­ло­вав­ся ду­же, що всь­ом ­ у земству ур­ва­ла­ся те­пер нит­ка, та так, що не тіль­ко засіда­те­лям, но са­мо­му коміса­ рові уже не те, як дав­но бу­ло... Та­ка, ка­же, ха­ле­па, що прить­мом нак­лад­но слу­жи­ти. Бо, ка­же, що пер­ше дур­ни­цею дос­та­ва­ло­ся, то те­пер або вип­ро­си­ти тре­ба, або ку­пи­ти. В о з ­н и й. Ох! Прав­да, прав­да; да­же і в по­ві­то­вом су­ді, і во всіх при­су­т­ ствен­них міс­тах уни­ніє вос­пос­лі­до­ва­ло; ма­лій­шая про­во­лоч­ка ілі при­жи­ моч­ка про­си­те­лю, як во­ди­лося пер­ше, по­чи­та­єть­ся за уго­лов­ноє прес­туп­ле­ ніє, а взя­то­чок, си­річ — ви­нуж­де­нний по­да­ро­чок, весь­ма­о­чень іс­кус­но в іст­ ця ілі от­віт­чи­ка тре­ба ви­ка­ню­чи­ти. Та що й го­во­рить! Те­пер і при рек­рут­сь­ких на­бо­рах вов­ся не той по­ря­док ве­деть­ся. Труд­но ста­но­вить­ся жить на сві­ті. В и ­б о р н ­ и й. За­те нам, прос­то­му на­ро­до­ві, доб­ре, ко­ли стар­ши­на, бо­го­бо­ яз­ли­ва й спра­вед­ли­ва, не до­пус­ка пись­мен­ним п’яв­кам кров із нас смок­та­ти... Та ку­ди ви, доб­ро­дію, на­ла­го­ди­лися? В о з ­н и й. Я на­мі­рє­вал — те­є­то як йо­го — по­сі­ти­ти на­шу вдов­с­тву­ющ ­ ую дя­ко­ни­ху, но, по­ба­чив­ши тут На­тал­ку (зіт­хає), ос­та­но­вив­ся по­ба­ла­ка­ти з нею. Виб ­ орн ­ и й (лу­ка­во). На­тал­ку? А де ж (ог­ля­да­єть­ся) во­на? В о з ­н и й. Мо­же, піш­ла до­до­му. В и ­б о р н ­ и й. Зо­ло­то — не дів­ка! Наг­ра­див Бог Тер­пи­ли­ху доч­кою. Кромі то­го, що кра­си­ва, ро­зум­на, мо­тор­на й до вся­ко­го ді­ла до­теп­на, — яке в неї доб­ре сер­це, як во­на по­ва­жає ма­тір свою, ша­нує всіх стар­ших від се­бе; яка тру­дя­ща, яка ру­ко­діль­ни­ця; се­бе й ма­тір свою на сві­ті дер­ жить. І. Гончар. У полі. 1975 р. 83

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

В о з ­н и й. Ні­чо­го ска­за­ти — те­є­то як йо­го — хо­ро­ша, хо­ро­ша, й уже в та­кім воз­рас­ті... В и ­б о р н ­ и й. Та й дав­но б час, так що ж? Си­ро­та, та ще й бід­на. Ніх­то й не ква­пить­ся. (…) Ви­бор­ний роз­по­ві­дає воз­но­му про те, що до На­тал­ки ба­га­то хто за­ли­цяв­ся, про­те во­на ні­ко­му не дає зго­ди.

В и ­б о р н ­ и й. Так чому ж ви не од­ру­жи­те­ся? Уже ж, зда­єть­ся, по­ра. Хі­ба в чен­ці пос­т­риг­тися хо­че­те? Чи ще, мо­же, суд­же­на на очі не на­вис­ла? Хі­ба хо­че­те, щоб вам на ве­сіл­лі сю піс­ню спі­ва­ли? Ось слу­хай­те (спі­ває): Ой під виш­нею, під че­реш­нею, Сто­яв ста­рий з мо­ло­дою, як із яго­дою. (2) І про­си­ла­ся, і мо­ли­ла­ся: «Пус­ти ме­не, ста­рий ді­ду, на ули­цю по­гу­лять!» (2) «Ой я й сам не пі­ду, і те­бе не пу­щу; Хо­чеш ме­не, ста­рень­ко­го, та по­ки­ну­ти. (2) Он не ки­дай ме­не, моя го­лу­боч­ко, Куп­лю то­бі хат­ку, і ще сі­на ­жат­ку, І ста­вок, і мли­нок, і виш­не­вий са­док». (2) «Ой не хо­чу хат­ки, ані сі­на ­жат­ки, Ні став­ка, ні млин­ка, ні виш­не­во­го сад­ка. (2) Ой ти, ста­рий ді­ду­ган, і зог­нув­ся, як ду­га, А я, мо­ло­день­ка, гу­ля­ти ра­день­ка». (2)

В о з ­н и й. Ко­ли дру­гії об­лиз­ня пой­ма­ють, то і ми ос­те­ре­га­є­мс­ я. На­­тал­ка мно­гим же­ни­хам під­нес­ла пе­че­но­го ка­ба­ка; гля­дя на сіє, і я со­бі на умі. Виб ­ о р ­н и й. А вам що до На­тал­ки? Буд­то всі дів­ки на неї по­хо­жі? Не тіль­ки сві­та, що в вік­ні: сь­ог­ о ди­ва пов­но на сві­ті. Та до та­ко­го па­на, як ви, в ін­шої аж жиж­ка зад­ри­жить! В о з ­н и й (на­бік). Приз­на­юсь йо­му в мо­єй люб­ві к На­тал­ці. Пос­лу­хай, па­не ви­бор­ний! Ніг­де — те­є­то як йо­го — прав­ди ді­ва­ти, я люб­лю На­тал­ку всею ду­шею, всею мис­лію і всім сер­цем мо­їм; не мо­гу без неї жи­ти, так її об­раз — те­є­то як йо­го — за мною і слі­дить. Як ти ду­ма­єш? Як со­ві­ту­єш у та­ко­вом мо­єм при­пад­ці? В и ­б о р ­н и й. А що тут дов­го ду­ма­ти? Ста­рос­тів по­си­ла­ти за руш­ни­ка­ми, та й кі­нець. Ста­ра Тер­пи­ли­ха не зсу­ну­лась іще з глуз­ду, щоб вам од­­ка­за­ти. В о з ­н и й. Ох, ох, ох!.. Ста­ра не страш­на, так мо­ло­да кир­пу гне! Я уже їй го­во­рив, як­то ка­жуть, на­до­гад бу­ря­ків — те­є­то як йо­го — так де! Ні при­ ­­с­ту­пу! В и ­б о р н ­ и й. Що ж во­на го­во­рить? Чим од­го­во­рю­єть­ся і що ка­же? 84

Іван Котляревський

В о з ­н и й. Она із­ла­га­єть не­ре­зон­нії — те­є­то як йо­го — при­чи­ни; она при­ во­дить у до­вод зна­ко­м­ство во­ла з во­лом, ко­ня з ко­нем; на­ри­ца­єть се­бе си­ро­ тою, а ме­не — па­ном; се­бе — бід­ною, а ме­не ба­га­тим; се­бе прос­тою — те­є­то як йо­го — а ме­не воз­ним; і рі­ши­тель­ний при­го­вор учи­ни­ла — що я їй, а она мні не рів­ня — те­є­то як йо­го. В и ­б о р ­н и й. А ви ж їй що? В о з ­н и й. Я їй по­яс­нил, що лю­бов усе рав­ня­єть. В и ­б о р н ­ и й. А во­на ж вам що? В о з ­н и й. Что для ме­не бла­гоп­рис­той­ніє пан­ноч­ка, ніж прос­тая се­лян­ка. В и ­б о р н ­ и й. А ви ж їй що? В о з ­н и й. Что она — те­є­то як йо­го — од­на моя гос­по­жа. В и ­б о р н ­ и й. А во­на ж вам що? В о з ­н и й. Что она не ві­рить, щоб так ду­же — те­є­то як йо­го — мож­на по­лю­би­ти. В и ­б о р н ­ и й. А ви ж їй що? В о з ­н и й. Що я її дав­но люб­лю. В и ­б о р ­н и й. А во­на ж вам що? В о з ­н и й. Щоб я одв’язав­ся од неї. В и ­б о р ­н и й. А ви ж їй що? В о з ­н и й (сердито). Що? Ні­чо­го!.. Те­бе чорт при­ніс — те­є­то як йо­го — На­тал­ка утек­ла, а я з то­бою ос­тав­ся. В и ­б о р ­н и й. Ой ви пись­мен­ні! Уго­ру де­ре­те­ся, а під но­сом ні­чо­го не ба­чи­те: На­тал­ка об­ма­ньо­ва­ла вас, ко­ли го­во­ри­ла, що ви їй не рів­ня. У неї не те на сер­ці... В о з ­н и й. Не те? А що ж би та­кеє? В и ­б о р н ­ и й. Уже не що, дру­го­го лю­бить; ви, мо­же, чу­ва­ли, що як во­ни ще жи­ли в Пол­та­ві й по­кій­ний Тер­пи­ло жив був, то прий­няв, бу­ло, до се­бе яко­ гось си­ро­ту Пет­ра за го­до­ван­ця. Хло­пець ви­ріс слав­ний, гар­ний, доб­рий, про­вор­ний і ро­бо­тя­щий; він од На­тал­ки стар­ший був го­дів на три або чо­ти­ ри; з нею ви­го­до­вавсь і зріс вку­пі. Тер­пи­ло й Тер­пи­ли­ха лю­би­ли го­до­ван­ця сво­го, як рід­но­го си­на, та бу­ло й за що! На­тал­ка лю­би­лась із Пет­ром, як брат із сес­т­рою. Но Тер­пи­ло, по­на­ді­яв­шись на своє ба­га­т­ство, за­чав зна­йо­ми­тися не з рів­нею: за­чав, бач, за­во­ди­ти бен­ке­ти з по­вит­чи­ка­ми, з кан­це­ля­рис­та­ми, куп­ця­ми та цех­мис­тра­ми — пив, гу­ляв і шах­ро­вав гро­ші; по­ки­нув свій про­ мисл і ма­ло­по­ма­лу роз­то­чив своє доб­ро, роз­пив­ся, за­чав гри­ма­ти за На­тал­ ку на доб­ро­го Пет­ра й виг­нав йо­го зі сво­го до­му; пос­лі, як не ста­ло й пос­лід­ нь­о­го сь­ог­ о ро­біт­ни­ка, Тер­пи­ло зов­сім із­вів­ся; у бід­нос­ті помер і без кус­ка хлі­ба ос­та­вив жін­ку й доч­ку. В о з ­н и й. Яким же по­би­том — те­є­то як йо­го — Тер­пи­ли­ха з доч­кою опи­ни­ ли­ся в на­шем се­лі? В и ­б о р н ­ и й. У Тер­пи­ла в го­ро­ді на Ма­зу­рів­ці був двір — гар­ний, з руб­ле­ ною ха­тою, ко­мо­рою, ль­о­хом і сад­ком. Тер­пи­ли­ха по смер­ті сво­го ста­ро­го все те про­да­ла, пе­рей­ш­ла в на­ше се­ло, ку­пи­ла со­бі хат­ку й те­пер жи­ве, як ви зна­є­те. В о з ­н и й. А ви­ше­ре­чен­ний Пет­ро де — те­є­то як йо­го — об­рі­та­єть­ся? 85

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

В и ­б о р н ­ и й. Бог же йо­го зна. Як пі­шов із дво­ра, то мов у во­ду впав, і чут­ ки не­ма. На­тал­ка без ду­ші йо­го лю­бить, че­рез йо­го всім же­ни­хам од­ка­зує, та й Тер­пи­ли­ха без сль­оз Пет­ра не зга­дує. В о з ­н и й. На­тал­ка неб­ла­го­ра­зум­на: лю­бить та­ко­го чо­ло­ві­ка, ко­то­ро­го — те­є­то як йо­го — мо­жеть бить, і кіс­тки пог­ни­ли. Луч­че си­ни­ця в жме­ні, як жу­ра­вель у не­бі. В и ­б о р н ­ и й. Або, як той грек мов­ляв: «Луч­че жи­вий хо­рун­жий, як мер­т­ вий сот­ник». А я все­та­ки ду­маю, ко­ли б чо­ло­вік доб­рий най­шов­ся, то б На­тал­ка вий­ш­ла за­муж, бо убо­же­с­тв ­ о їх та­ке ве­ли­ке, що нев­мо­го­ту ста­но­ вить­ся. (...) Воз­ний про­сить ви­бор­но­го до­по­мог­ти йо­му в «сер­деч­но­му ді­лі». Той по­год­жу­ єть­ся.

Ява IV Ха­та Тер­пи­ли­хи. М а ­т и пря­де, а д о ч ­к а шиє. (…) На­тал­ка й ма­ти розмірко­ву­ють про своє без­та­лан­не жит­тя. Тер­пи­ли­ха каже дочці, що як бать­ко не дав На­талці пе­ред смер­тю бла­гос­ло­вен­ня на одру­жен­ня з Пет­ром, так і во­на не дасть. На­тал­ка про­сить матір не гу­би­ти її.

Кадр із кінофільму «Наталка Полтавка» (реж. Р. Єфіменко)

Ява V

Н а ­т а л к ­ а (са­ма). Труд­но, ма­мо, ви­ки­нуть Пет­ра із го­ло­ви, а іще труд­ні­ ше — із сер­ця. Но що ро­бить!.. Да­ла сло­во за пер­во­го вий­ти за­муж — для по­кою ма­те­рі тре­ба все пе­ре­нес­ти. Скреп­лю сер­це своє, пе­рес­та­ну жу­ри­тися, осу­шу сль­о­зи свої й бу­ду ве­се­ла. Же­ни­хи, яким я од­ка­за­ла, у дру­гий раз не прив’яжуть­ ся; воз­но­му так од­рі­за­ла, що му­сить од­че­пи­ти­ся; біль­ше, зда­єть­ся, не­ма на при­ мі­ті. А там... ох!.. Сер­це моє чо­гось ще­мить... (По­чув­ши, що хтось наб­ли­жа­єть­ ся до две­рей, бе­реть­ся до ро­бо­ти.) (...) Ява VI Уве­ч ері до Тер­п и­л и­х и при­х о­д ить ви­б ор­н ий і ка­ж е їй, що він знає одного ба­га­то­го й по­важ­но­го чо­ловіка, який упо­до­бав На­тал­ку. Тер­пи­ли­ха зраділа ць­о­му й ра­зом із ви­бор­ним по­чи­нає вмов­ля­ти дівчи­ну вий­ти за воз­но­го заміж. Ви­бор­

86

Іван Котляревський ний ка­же не­пос­туп­ливій На­талці, що та зне­ва­жає рідну матір, яка ба­жає своїй дочці кращо­го жит­тя. На ці сло­ва На­тал­ка обіцяє все зро­би­ти за­ра­ди спо­кою й бла­го­по­луч­чя ма­тері. За­до­во­ле­ний ви­ко­на­ною місією Ма­ко­го­нен­ко мерщій іде по­ра­ду­ва­ти Те­тер­ва­ковсь­ко­го.

Ява VII Зали­шив­шись на са­мо­ті в ха­ті, На­тал­ка в му­ках роз­мір­ко­вує про своє май­бут­ нє, усі її дум­ки ли­нуть до ко­ха­но­го Пет­ра. Во­на спі­ває піс­ню «Прий­ди, ми­лий, по­ди­ви­ся…».

ДІЯ дру­га Та са­ма ву­ли­ця до річ­ки в се­лі над Ворс­клою.

Ява І

Ми­ко­ла (сам). Один со­бі жи­ву на сві­ті, як би­лин­ка на по­лі; си­ро­та — без ро­ду, без пле­ме­ні, без та­ла­ну й без при­ю­ту. Що ро­бить — і сам не знаю. Був у го­ро­ді, шу­кав міс­та, но скрізь опіз­нив­ся. (Ду­має). Од­ва­жусь у пек­ло на три дні! Пі­ду на Та­мань, прис­та­ну до чор­но­мор­ців. Хоть із ме­не й не­по­каз­ний ко­зак бу­де, та єсть же і не­гід­ні­ші од ме­не. Люб­лю я ко­за­ків за їх оби­чай! Во­ни ко­ли не п’ють, то лю­дей б’ють, а все не гу­ля­ють. Зас­пі­ваю лиш піс­ню їх, що ме­не ста­рий за­по­ро­жець Стор­чог­ляд вив­чив. (…) Ми­ко­ла спі­ває піс­ню «Го­мін, го­мін по діб­ро­ві…».

Так і я із чор­но­мор­ця­ми бу­ду те­те­рю їс­ти, го­ріл­ку пи­ти, люль­ку ку­ри­ти й чер­к ес би­т и. Тіль­к о там тре­б а ута­ї ­т и, що я пись­м ен­н ий: у них, ка­ж уть, із ро­зу­мом не тре­ба ви­со­ва­тись; та се не­ве­ли­ка шту­ка. І дур­нем не труд­но при­ки­ну­тись. Ява II П е т ­р о ви­хо­дить, він не ба­чить М и ­к о ­л и, спі­ває. (...)

М и ­к о л ­ а (на­бік). Се не з на­шо­го се­ла та вов­ся ме­ні нез­на­ко­мий. П е т ­р о (набік). Яке се се­ло? Во­но ме­ні не в при­мі­ту. Мик ­ о ­л а (під­хо­дить до Пет­ра). Здо­ров, па­не­бра­те! Ти, зда­єть­ся, нету­ теш­ній. Пе т р ­ о. Ні, па­не­бра­те. М и ­к о л ­ а. Від­кіль же ти? П е т ­р о. Я?.. (Ус­мі­ха­єть­ся). Не знаю, як би то­бі й ска­за­ти — від­кіль хо­чеш... М и ­к о л ­ а. Та уже ж ти не за­був хоть то­го міс­та, де ро­див­ся? П е т ­р о. О, за­пев­не, не за­був, бо й вов­ся не знаю. М и ­к о ­л а. Та що ж ти за чо­ло­вік? Петр ­ о. Як ба­чиш: бур­ла­ка на сві­ті; ти­ня­юсь од се­ла до се­ла, а те­пер іду в Пол­та­ву. М и ­к о ­л а. Мо­же, у те­бе ро­ди­чі єсть у Пол­та­ві або зна­ко­мі? 87

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

П е т ­р о. Не­ма у ме­не ні ро­ди­чів, ні зна­ко­мих. Які бу­дуть зна­ко­мі або ро­ди­чі в си­ро­ти? М и ­к о л ­ а. Так ти, ба­чу, та­кий, як і я — без­п­ри­ют­ний. П е т ­р о. Не­ма у ме­не ні ко­ла, ні дво­ра: увесь тут. М и ­к о ­л а. О бра­ти­ку! (Бе­ре Пет­ра за ру­ку.) Знаю я доб­ре, як тяж­ко бу­ти си­ро­тою й не ма­ти міс­теч­ка, де б го­ло­ву прик­ло­ни­ти. П е т ­р о. Прав­да твоя, бра­те; но я, бла­го­да­ре­ніє Бо­гу, до сь­о­го ча­су про­жив так на сві­ті, що ніх­то ні­чим ме­не не ура­зить. Не знаю, чи моя оди­на­ко­ва до­ля з то­бою, чи од то­го, що і ти чес­ний па­ру­бок, сер­це моє до те­бе скло­ня­єть­ся, як до рід­но­го бра­та. Будь мо­їм при­я­те­лем... Ява III В о з ­н и й і в и ­б о р ­н и й ви­хо­дять із ха­ти Тер­пи­ли­хи. У воз­но­го ру­ка пов’яза­на шов­ко­вою хус­т­кою; у ви­бор­но­го че­рез пле­че ста­рос­тин­сь­кий руш­ник. Ми­ко­ла й Пет­ро від­хо­дять на­бік. Воз­ний із за­до­во­ле­ним ли­цем по­ход­жає.

В и ­б о р н ­ и й (стає на две­рях і го­лос­но го­во­рить у ха­ту). Та ну­бо, Бо­ри­се, іди з на­ми! Ме­ні до те­бе ді­ло єсть. Т е р ­п и ­л и х ­ а. Дай­те йо­му по­кой, па­не ви­бор­ний! Не­хай тро­хи про­чу­ма­ єть­ся. В и ­б о р н ­ и й. Та над­во­рі швид­ше про­віт­рить­ся. Т е р ­п и ­л и х ­ а. У ха­ті луч­че: тут ніх­то не по­ба­чить і не осу­дить. В и ­б о р н ­ и й. За всі го­ло­ви! (Од­хо­дить од две­рей.) Не стид­но, хоть на сва­ тан­ні і че­рез край смик­нув ока­ян­ної ва­ре­ну­хи. (По­ба­чив Ми­ко­лу.) Здо­ров, Ми­ко­ло! Що ти тут ро­биш? Дав­но вер­нув­ся з го­ро­да? В о з ­н и й. Не об­рі­та­єть­ся лі в го­ро­ді но­ви­нок ка­ких кур­йоз­них? В и ­б о р н ­ и й. Ад­же ти був на ба­за­рі — що там чу­ти? М и ­к о ­л а. Не чув, да­ле­бі, ні­чо­го. Та в го­ро­ді те­пер не до но­вин; там так ста­рі до­ми ла­ма­ють та ули­ці зас­т­ро­юю ­ ть но­ви­ми до­ма­ми, та кри­ла­си кра­сять, та якісь пі­шо­хо­ди роб­лять, щоб у грязь доб­ре, бач, хо­ди­ти бу­ло піш­ки, що аж ди­ви­тися ми­ло. (...) В о з ­н и й. По край­ній мі­рі — те­є­то як йо­го — чи не чу­ти чо­го об оби­дах, спо­рах і гра­бе­жах і — те­є­то як йо­го — о жа­ло­бах і позвах? В и ­б о р ­н и й. Та що йо­го пи­та­ти: він по го­ро­ду ґав ло­вив і вит­ріш­ки про­да­ вав... (До Ми­ко­ли.) Чом ти, йо­ло­пе, не кла­ня­єш­ся па­ну воз­но­му та не поз­до­ ро­виш йо­го? Ад­же ба­чиш — він за­ру­чив­ся. М и ­к о ­л а. Поз­до­ров­ляю вас, доб­ро­дію... А з ким же Бог при­вів? В о з ­н и й. З най­к­ра­щою зо всь­ог­ о се­ла й усіх при­кос­но­вен­них око­лиць ді­ви­цею. В и ­б о р н ­ и й. Не ска­же­мо, не­хай кор­тить! (Од­хо­дить.) А се що за па­ру­бок? М и ­к о ­л а. Се мій зна­ко­мий: іде з Ко­ло­ма­ка в Пол­та­ву на за­ро­бі­ток. В о з ­н и й. Хі­ба­раз­ві — те­є­то як йо­го — із Ко­ло­ма­ка че­рез на­ше се­ло до­ро­га в го­род? П е т ­р о. Я на­рочно прий­шов сю­ди з ним по­ба­чи­тися. Ви­бор­ний і воз­ний ви­хо­дять.

88

Іван Котляревський

Ява IV П е т р о і Ми к о л а .

П е т ­р о. Се стар­ший у ва­шім се­лі? М и ­к о ­л а. Який чорт, він жи­ве тіль­ки тут; бач, воз­ний — так і бун­дю­ чить­ся, що по­ма­зав­ся па­ном. Юрис­та зав­зя­тий і ха­пун та­кий, що з рід­но­го бать­ка злу­пить! П е т ­р о. А то й дру­гий? М и ­к о ­л а. То ви­бор­ний Ма­ко­го­нен­ко; чо­ло­ві­чок і доб­рий був би, так бі­да — хит­рий, як ли­си­ця, і на всі сто­ро­ни мо­та­єть­ся: де не по­сій, там і уро­ дить­ся, і уже де і чорт не змо­же, то пош­ли Ма­ко­го­нен­ка, за­раз до­ка­же. П е т ­р о. Так він шту­ка! Ко­го ж во­ни вис­ва­та­ли? М и ­к о ­л а. Я до­га­ду­юся; тут жи­ве од­на бід­на вдо­ва з доч­кою, то, ма­буть, на На­тал­ці воз­ний зас­ва­тав­ся, бо до неї ба­га­то же­ни­хів за­ли­ця­лися. П е т ­р о (на­бік). На На­тал­ці!.. (Зас­по­ко­їв­шись.) Но На­тал­ка не од­на на сві­ті. (До Ми­ко­ли.) Так, вид­но, На­тал­ка — ба­га­та, хо­ро­ша й роз­у м­на? М и ­к о ­л а. Прав­да, хо­ро­ша й ро­зум­на, а до то­го й доб­ра; тіль­ко не бага­та. Во­ни не­дав­но тут по­се­ли­лись і ду­же бід­но жи­вуть. Я да­ле­кий їх ро­дич і знаю їх бід­не по­живан­ня. П е т ­р о. Де ж во­ни пер­ше жи­ли? М и ­к о л ­ а. У Пол­та­ві. П е т ­р о (жа­ха­єть­ся). У Пол­та­ві!.. М и ­к о ­л а. Чо­го ж ти не сво­їм го­ло­сом крик­нув? П е т ­р о. Ми­ко­ло, бра­ти­ку мій рід­ний! Ска­жи по прав­ді; чи дав­но вже На­тал­ка з ма­тір’ю тут жи­вуть і як во­ни про­зи­ва­ють­ся? М и ­к о ­л а. Як тут во­ни жи­вуть... (Го­во­рить, роз­тя­га­ю­чи, не­мов со­бі на дум­ці ви­ра­хо­вує час). Чет­вер­тий уже год. Во­ни ос­та­ви­ли Пол­та­ву за­раз по смер­ті На­тал­чи­но­го бать­ка. П е т ­р о (скрик­нув). Так він умер! М и ­к о ­л а. Що з то­бою ро­бить­ся? П е т ­р о. Ні­чо­го, ні­чо­го... Ска­жи, будь лас­ка, як во­ни про­зи­ва­ють­ся? М и ­к о ­л а. Ста­ра про­зи­ва­єть­ся Тер­пи­ли­ха Гор­пи­на, а доч­ка — На­тал­ка. Пет­ро сплес­кує ру­ка­ми, зак­ри­ває ни­ми ли­це, схи­ляє го­ло­ву, сто­їть не­по­руш­но.

М и ­к о л ­ а (б’є се­бе по ло­бі й ро­бить знак, на­че щось од­га­дав). Я не знаю, хто ти, і те­пер не пи­та­юс­ я, тіль­ко пос­лу­хай. (...) Ми­ко­ла спі­ває піс­ню «Ві­тер віє го­рою…».

А що, мо­же, не од­га­дав? (Об­ні­має Пет­ра). П е т ­р о. Так, уга­дав!.. Я — той не­щас­ний Пет­ро, яко­му На­тал­ка при­­пі­ва­ла сю піс­ню, яко­го во­на лю­би­ла й обі­ща­ла до смер­ті не за­бу­ти, а те­пер... М и ­к о ­л а. Що ж те­п ер? Іще ми ні­ч о­г о не зна­є ­м о, мо­ж е, і не її засва­ та­ли. 89

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

П е т ­р о. Но сер­це моє за­ми­рає, на­чу­ва­єть­ся для се­бе ве­ли­ко­го го­ря. Бра­ ти­ку Ми­ко­ло, ти го­во­рив ме­ні, що ти їх ро­дич, чи не мож­на то­бі до­ві­дать­ся о сва­тан­ні На­тал­ки? Не­хай бу­ду зна­ти свою до­лю. М и ­к о ­л а. Чо­му ж не мож­на? Ко­ли хо­чеш, я за­раз пі­ду й усе роз­ві­даю. Та ска­жи ме­ні, чи го­во­ри­ти На­тал­ці, що ти тут? П е т ­р о. Ко­ли во­на сво­бод­на, то ска­жи за ме­не, а ко­ли за­ру­че­на, то луч­че не го­во­ри. Не­хай один бу­ду я го­рю­ва­ти й сох­ну­ти з пе­ча­лі. На­що їй вспо­ми­ на­ти об тім, яко­го так лег­ко за­бу­ла! М и ­к о л ­ а. Сте­ре­жися, Пет­ре, на­рі­ка­ти на На­тал­ку. Скіль­ко я знаю її, то во­на не од то­го іде за воз­но­го, що те­бе за­бу­ла. Пі­дож­ди ж ме­не тут. (Іде до Тер­пи­ли­хи.) Ява V

П е т ­р о (сам). Чо­ти­ри го­ди уже, як роз­лу­чи­ли ме­не з На­тал­кою. Я бід­ний був тог­ді й лю­бив На­тал­ку без вся­кої на­дєж­ди. Те­пер, на­жив­ши кри­ва­вим по­том ко­пій­ку, спі­шив, щоб ба­га­то­му Тер­пи­ло­ві по­ка­за­тися год­ним йо­го доч­ки; но вміс­то ба­га­то­го бать­ка най­шов мать і доч­ку в бід­нос­ті й без по­мо­ щі. Усе, зда­єть­ся, бли­зи­ло ме­не до щас­тя; но, як на те, тре­ба ж опіз­ни­тись од­ним днем, щоб го­рю­ва­ти всю жизнь! Ко­го без­та­лан­ня на­па­де, то­му не­ма ні в чім уда­чі. Прав­ду в тій піс­ні ска­за­но, що су­сі­до­ві все вда­єть­ся, усі йо­го люб­лять, усі до йо­го лип­нуть, а дру­го­му — усе як од­рі­за­но. Петро виконує пісню «У сосіда хата біла…» про те, що в сусіда добре життя (і хата, і молодиця), усі його люблять, а він, безталанний, марно життя проживає.

Ява VI Петро і виборний.

В и ­б о р н ­ и й (вий­шов тим ча­сом на ву­ли­цю, слу­хав­слу­хав, а то­ді під­хо­ дить до Пет­ра). Ти, не­бо­же, і спі­ва­ка доб­рий. (…) Ви­бор­ний спіл­ку­єть­ся з Пет­ром.

Кадр із кінофільму «Наталка Полтавка» (реж. Р. Єфіменко)

90

Іван Котляревський

Ява VII Т і ж с а м і т а в о з н и й.

В о з ­н и й (підходить до виборного). Що ти тут, ста­рос­то мій, — те­є­то як йо­го — роз­г­ла­голь­с­тву­єш із при­шель­цем? В и ­б о р н ­ и й. Та тут ди­во, доб­ро­дію; сей пар­ня­га був у те­ат­рі та ба­чив ко­ме­дію і за­чав бу­ло ме­ні роз­ка­зо­ва­ти, яка во­на, та ви пе­ре­би­ли. В о з ­н и й. Ко­м е­дія, си­річ ли­це­дійс­тво. (До Пет­ра.) Про­д ол­жай, ва­­ шець... П е т ­р о. На ко­ме­дії од­ні ви­хо­дять — по­го­во­рять, по­го­во­рять та й пі­дуть; дру­гі вий­дуть — те ж роб­лять; де­ко­ли під му­зи­ку спі­ва­ють, смі­ють­ся, пла­чуть, ла­ють­ся, б’ють­ся, стрі­ля­ють­ся, ко­лють­ся та вми­ра­ють. (…) Пет­ро доклад­ні­ше роз­по­ві­дає про те­атр.

Ява VI­II

П е т ­р о (сам). Горь­ко ме­ні слу­ха­ти, що Тер­пи­ли­ху кличе дру­гий, а не я, те­щею. Так На­тал­ка не моя? На­тал­ка, кот­ру я лю­бив біль­ше всь­о­го на сві­ті; для ко­то­рої од­ва­жо­вав жизнь свою на всі бі­ди, для ко­то­рої стог­нав під тяж­кою ро­бо­тою, для ко­то­рої ски­тав­ся на чу­жи­ні й за­роб­ле­ную ко­пій­ку зби­вав до­ку­ пи, щоб роз­ба­га­тіть і наз­вать На­тал­ку сво­єю віч­но! І ко­ли сам Бог бла­гос­ло­вив мої тру­ди, На­тал­ка то­ді дос­та­єть­ся дру­го­му! О, злая моя до­ле! Чому ти не та­кая, як у дру­гих? (…) Пет­ро співає пісню «Та йшов ко­зак з До­ну…» про ко­за­ка, який, по­­вер­та­юч ­ ись із До­ну, прок­ли­нає свою тяж­ку до­лю.

Ява IX П е т р о і М и ­к о ­л а.

П е т ­р о. А що, Ми­ко­ло! Яка чут­ка? М и ­к о ­л а. Не ус­пів ні­чо­го й спи­та­ти. Ли­хий при­ніс воз­но­го з ви­бор­ним. Та то­бі б тре­ба при­та­ї­тися де­не­будь. На­тал­ка обі­ща­ла на час сю­ди вий­ти. П е т ­р о. Як я удер­жуся не по­ка­за­тися, ко­ли по­ба­чу свою ми­лу? М и ­к о ­л а. Я клик­ну те­бе, ко­ли тре­ба бу­де. Пет­ро хо­ва­єть­ся.

Ява Х М и к о л а і Н а т­ а л ­к а.

Н а ­т а л ­ка (шви­день­ко ви­хо­дить). Що ти хо­тів ска­за­ти ме­ні, Ми­ко­ло? Го­во­ри швид­ше, бо за мною за­раз збі­га­ють­ся. М и ­к о ­л а. Ні­чо­го. Я хо­тів спи­та­ти те­бе, чи ти справ­ді пос­ва­та­на за воз­ но­го? 91

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Н а ­т а л ­к а (сум­но). Пос­ва­та­на... Що ж ро­бити, не мож­на біль­ше соп­ро­тив­ ля­ти­ся ма­те­рі. Я і так скіль­ко од­ви­льо­ва­ла­ся і вся­кий раз уби­ва­ла її сво­їм од­ка­зом. М и ­к о л ­ а. Ну, що ж? Воз­ний — не взяв йо­го враг — за­вид­ний же­них. Не бійся, по­лю­бить­ся, а мо­же, і по­лю­бивсь уже? Н а ­т а л ­к а (до­кір­ли­во). Ми­ко­ло, Ми­ко­ло! Не гріх то­бі те­пер на­до мною смі­я­тися! Чи мож­на ме­ні по­лю­би­ти воз­но­го або ко­го дру­го­го, ко­ли я люб­лю од­но­го Пет­ра. О, ко­ли б ти знав йо­го, по­жа­лів би і ме­не, і йо­го. М и ­к о л ­ а. Пет­ра? (Співає.) (...) Н а ­т а л ­к а (пла­че). Що ти ме­ні зга­дав! Ти роз­ди­ра­єш моє сер­це. О, я бід­ на! (Мов­чить, по­тім по­ка­зує на річ­ку.) Ба­чиш Ворс­клу?.. Або там, або ні за ким. М и ­к о ­л а (по­ка­зує в той бік, де Пет­ро схо­вав­ся). Ба­чиш ту сто­ро­ну? От­же, і в Ворс­клі не бу­деш, і жу­ри­тись пе­рес­та­неш. Н а ­т а л ­к а. Ти, ме­ні зда­єть­ся, по­бу­вав­ши дов­го в го­ро­ді, оша­лів і зов­сім не тим став, що був. М и ­к о л ­ а. Ко­ли хо­чеш, то я так зроб­лю, що й ти не та бу­деш, що те­пер. Н а ­т а л ­к а. Ти чорт зна­є що вер­зеш, пі­ду луч­че до­до­му. (Хоче піти.) М и ­к о ­л а (не пус­кає її). Пож­ди, од­но сло­во вис­лу­хай, та й одв’я­жись од ме­не. Н а ­т а л ­к а. Го­во­ри ж — що та­ке? М и ­к о л ­ а. Хо­чеш ба­чи­ти Пет­ра? Н а ­т а л ­к а. Що ти? Пе­рех­рес­тися! Де б то він узяв­ся? М и ­к о ­л а. Він тут, та бо­їть­ся по­ка­за­тися то­бі, по­то­му що ти пос­ва­та­на за воз­но­го. Н а т­ а л ­к а. Чо­го ж йо­му бо­я­тися? Нам не гріх по­ба­чи­тися, я іще не він­ча­ на... Та ти об­ма­ню­єш!.. М и ­к о ­л а. Не об­ма­нюю — приг­ля­дай­ся! Пет­ре, явися! Н а ­т а л ­к а (по­ба­чи­ла Пет­ра, скрик­ну­ла). Пет­ре! Петр ­ о. На­тал­ко! (Об­ні­ма­ють­ся.) М и ­к о ­л а (спі­ває.) (...) На­тал­ка обі­цяє Пет­ро­ві бу­ти вір­ною йо­му на­ві­ки.

Н а ­т а л ­к а. (...) Дай же ме­ні свою ру­ку! (Узяв­ши ру­ки.) Будь же бод­рим і ме­ні вір­ним, а я на­віки твоя. М и ­к о ­л а. Ай На­тал­ка! Ай Пол­тав­ка! От дів­ка, що і на краю про­пас­ті не тіль­ки не здриг­ну­лася, но й дру­го­го під­дер­жує! (До На­тал­ки.) За се зас­пі­ ваю то­бі піс­ню про Ворс­кло, щоб ти не ва­жи­лась йо­го про­слав­ля­ти со­бою: во­но й без те­бе слав­не. (…) Ми­ко­ла спі­ває піс­ню «Ворс­кло річ­ка не­ве­лич­ка…» про бит­ву зі шве­да­ми за Пол­ та­ву.

П е т ­р о. От­же, ідуть... М и ­к о ­л а. Крі­пись, Пет­ре, і ти, На­тал­ко!.. Нас­ту­пає хма­ра, і бу­де ве­ли­кий грім. 92

Іван Котляревський

Ява XI Ви­хо­дять в о з ­н и й, в и ­б о р ­н и й і Т е р ­п и ­л и ­х а.

В и ­б о р н ­ и й. Що ви тут так дов­го роз­да­ба­рю­є­те? В о з ­н и й. О чем ви — те­є­то як йо­го — бе­сі­ду­є­те? Т е р ­п и ­л и ­х а (по­ба­чив­ши Пет­ра). Ой, ме­ні ли­хо! Н а ­т а л ­к а. Чо­го ви ля­ка­є­теся, ма­мо? Се Пет­ро. Т е р ­п и ­л и ­х а. Свят, свят, свят! Від­кіль він узяв­ся? Се ма­ра! П е т ­р о. Ні, се не ма­ра, а се я — Пет­ро, і ті­лом, і ду­шею. В о з ­н и й (до ви­бор­но­го). Що се за Пет­ро? В и ­б о р н ­ и й. Се, ма­буть, той, що я вам го­во­рив, На­тал­чин лю­без­ний, прой­ дис­віт, ла­нець. В о з ­н и й (до Пет­ра). Так ти, ва­шець, Пет­ро? Чи не мож­на б — те­є­то як йо­го — уби­ра­тись сво­єю до­ро­гою, бо ти, ка­жеть­ся, ба­чить­ся, ви­дить­ся, зда­єть­ся, меж на­ми лиш­ній. Н а т­ а л ­к а. По­чо­му ж він лиш­ній? Терп ­ и ­л и ­х а. І ві­до­мо — лиш­ній, ко­ли не в час прий­шов ха­ти хо­ло­ди­ти. П е т ­р о. Я вам ні в чім не по­мі­шаю, кін­чай­те з Бо­гом те, що на­ча­ли. Н а ­т а л ­к а. Не так то лег­ко мож­на окон­чи­ти те, що во­ни на­ча­ли. В о з ­н и й. А по ка­кой би то та­кой ре­зон­ной при­чи­ні? Н а ­т а л ­к а. А по та­кій при­чи­ні: ко­ли Пет­ро мій вер­нувся, то я не ва­ша, доб­ ро­дію. В о з ­н и й. Од­н а­к о ж, ва­ше­ці про­ше, ви руш­ни­ки по­д а­ва­ли, си­річ — те­є­то як йо­го — ти од­ру­жи­ла­ся зо мною. Н а ­т а л ­к а. Да­ле­ко іще до то­го, щоб я з ва­ми од­ру­жи­ла­ся! Руш­ни­ки ні­чо­го не зна­чать. В о з ­н и й (до Тер­пи­ли­хи). Не прог­ні­вай­ся, ста­ра. Доч­ка твоя — те­є­то як йо­го — на­ру­ша­єть уза­ко­нен­ний по­ря­док. А по­не­же руш­ни­ки та шов­ко­вая хус­т­­­ка суть до­ка­за­тель­с­тва доб­ро­воль­но­го й неп­ри­нуж­ден­но­го єя сог­ла­сія бить мо­єю со­жи­тель­ни­цею, то в та­ко­вом при­пад­кі ста­не­те пред суд, зап­ла­ти­ те пе­ню і по­си­ди­те на ве­жі. В и ­б о р н ­ и й. О, та­к! Так! За­раз до во­лос­но­го прав­лен­ія та й у ко­лоду. Т е р ­п и л ­ и ­х а (зі страхом). Ба­теч­ки мої, уми­ло­сер­ді­тесь! Я не одс­ту­­паю од с­во­го сло­ва. Що хо­че­те, ро­бі­те з Пет­ром, а На­тал­ку, про ме­не, зв’яжі­те й до він­ця ве­ді­те. Н а ­т а л ­к а. Не до­ка­жуть во­ни сь­о­го. Пет­ро ні­чо­го не ви­но­ват, а я са­ма не хо­чу за па­на воз­но­го: до сь­ог­ о си­лою ніх­то ме­не не при­ну­дить. І ко­ли на те іде, так знай­те, що я віч­но од­рі­ка­юсь од Пет­ра та й за воз­ним ні­ко­ли не бу­ду. М и ­к о ­л а. Що то те­пер ска­жуть? В и ­б о р ­н и й. От вам і Пол­тав­ка! Люб­лю за оби­чай! Терп ­ и ­л и ­х а. Вис­лу­хай­те ме­не, мої рід­нії! Доч­ка моя до сь­ог­ о ча­су не бу­ла та­кою уп­ря­мою і смі­лою; а як прий­шов сей (по­ка­зує на Пет­ра) ши­бе­ ник, прой­дис­віт, то й На­тал­ка обе­зу­мі­ла та зро­би­лася та­кою, як ба­чи­те. Ко­ли ви не вип­ро­ва­ди­те від­сіль сь­ог­ о го­лод­ран­ця, то я не ру­ча­юся, щоб во­на й ме­не пос­лу­ха­ла. 93

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

В о з ­н и й і в и ­б о р ­н и й (ра­зом). Вон, роз­би­ша­ко, із на­шо­го се­ла за­раз... І щоб твій і дух не пах! А ко­л и во­л ею не пі­д еш, то ту­д а зап­р ов­т о­р и­м о, де ко­з ам ро­г и прав­л ять. Терп ­ и ­л и ­х а. Ізслиз­ни, ма­ро! П е т ­р о. Ути­хо­мир­теся на час і вис­лу­хай­те ме­не: що ми лю­би­ли­ся з На­тал­ кою, про те і Бо­гу, і лю­дям із­віс­но: но щоб я На­тал­ку од­го­во­рю­вав іти за­муж за па­на воз­но­го, на­у­чав доч­ку не слу­ха­ти ма­те­рі й по­се­ляв не­сог­ла­ сіє в сім’ї — не­хай ме­не Бог на­ка­же! На­тал­ко, по­ко­ри­ся сво­їй до­лі, пос­лу­хай ма­те­рі, по­лю­би па­на воз­но­го й за­будь ме­не на­ві­ки! (Од­вер­та­єть­ся та ути­рає сль­о­зи. Усі ви­яв­ля­ють спів­чут­тя до Пет­ра, на­віть воз­ний.) Т е р ­п и ­л и х ­ а (на­бік). Доб­рий Пет­ро! Сер­це моє про­тив во­лі за йо­го всту­па­ єть­ся! На­тал­ка пла­че, воз­ний за­мис­лю­єть­ся.

В и ­б о р н ­ и й. Що не го­во­ри, а ме­ні жаль йо­го. М и ­к о ­л а. На чім то все се око­шить­ся? В о з ­н и й (до Пет­ра). Ти, ва­шець, — те­є­то як йо­го — ку­да те­пер по­ма­н­д­ру­єш? П е т ­р о. Я ішов в Пол­та­ву, но те­пер пі­ду так, щоб ні­ко­ли сю­ди не вер­та­ тися... Іще па­ру слов ска­жу На­тал­ці. На­тал­ко! Я че­рез те­бе ос­та­вив Пол­та­ву й для те­бе в даль­ніх сто­ро­нах тру­див­ся чо­ти­ри го­ди; ми з то­бою ви­рос­ли та зго­до­ва­ли­ся вку­пі у тво­єї ма­те­рі, ніх­то не вос­п­ре­тить ме­ні по­чи­та­ти те­бе сво­ єю сес­т­рою. Що я на­жив — усе твоє: на, возь­ми! (Вий­має зза па­зу­хи за­гор­не­ ні в луб­ки гро­ші.) Щоб пан воз­ний ні­ко­ли не поп­рек­нув те­бе, що взяв бід­ну й на те­бе із­дер­жав­ся. Про­щай! Ша­нуй ма­тір на­шу, лю­би сво­го суд­же­но­го, а за ме­не одп­рав па­на­хи­ду. Н а ­т а л к ­ а. Пет­ре! Не­щас­тя моє не та­ке, щоб гріш­ми мож­на од йо­го од­ку­пи­ти­ся: во­но тут! (По­ка­зує на сер­це.) Не тре­ба ме­ні гро­шей тво­їх. Во­ни ме­ні не по­мо­жуть. Но бі­дою на­шою не по­ті­шать­ся во­ро­ги на­ші... І мо­їй жиз­ні ко­нець не­да­ле­ко... (Схи­ ля­єть­ся на пле­че Пет­ро­ві.) Т е р ­п и ­л и ­х а (під­бі­гає та обій­має Пет­ра.) Пет­ре! Н а ­т а л к ­ а (обій­маючи Пет­ра). Ма­мо! Ко­го ми те­ря­є­мо! М и ­к о ­л а (до ви­бор­но­го). А то­бі як він зда­єть­ся? В и ­б о р ­н и й. Та­ко­го чо­ло­ві­ка, як Пет­ро, я зро­ду не ба­чив! В о з ­н и й (ви­хо­дить на­пе­ред). Раз­миш­лял я пре­до­воль­но і на­шел, что ве­ли­ ко­душ­ний пос­ту­пок вся­кії страс­ті в нас пе­ре­си­ли­ва­єть. Я — воз­­ний і приз­на­ юсь, что от рож­де­нія мо­є­го рас­по­ло­же­н к доб­рим ді­лам; но, за не­до­суж­нос­тію по дол­ж­нос­ті й за дру­ги­ми кло­по­та­ми, до­се­лі ні од­но­го не зді­лал. Пос­ту­пок Пет­ра, то­лі­ко усер­дн ­ ий і без при­мі­су ухищ­ре­нія, под­ви­га­єть ме­не на ни­жес­лі­ ду­ю­щеє... (До Тер­пи­ли­хи.) Вет­хая день­ми! Бла­гос­ло­виш лі на бла­гоє ді­ло? Т е р ­п и ­л и ­х а. Во­ля ва­ша, доб­ро­дію! Що не зро­би­те, усе бу­де хо­ро­ше: ви в нас пан пись­мен­ний. В о з ­н и й. Доб­рий Пет­ре та бой­кая На­тал­ко! Прис­ту­пі­те до ме­не! (Бе­ре їх за­ ру­ки, під­во­дить до ма­те­рі.) Бла­гос­ло­ви ді­тей сво­їх щас­тям і здо­ ров’ям. Я од­ка­зу­юсь од На­тал­ки й ус­ту­паю Пет­ру во віч­ноє і по­то­м­ствен­ноє вла­ді­ніє з тим, щоб зро­бив її бла­го­по­луч­ною. (До гля­да­чів.) По­є­лі­ку же я — воз­ний, то по при­ві­ле­гії, Ста­ту­том ме­ні на­да­ной, за­по­ві­даю всім: «Где два

94

Іван Котляревський

Кадр із кінофільму «Наталка Полтавка» (реж. Р. Єфіменко)

б’ють­ся — тре­тій не мі­шайся!» — і твер­до па­м’я­то­вать, що на­силь­но ми­лим не бу­деш. П е т ­р о і Н а ­т а л ­к а (об­ні­ма­ють ма­тір). Ма­ти на­ша рід­ная, бла­­го­сло­ви нас! Т е р ­п и ­л и ­х а. Бог з’єди­ня­єть вас чу­дом, не­хай вас і бла­гос­ло­вить Сво­єю бла­гос­тію... М и ­к о ­л а. От та­ко­ві­то ва­ші пол­тав­ці! Ко­ли ді­ло пі­де, щоб доб­ро зро­би­ти, то один пе­ред дру­гим хва­та­ють­ся. В и ­б о р ­н и й. На­тал­ка — по всь­о­му пол­тав­ка, Пет­ро — пол­та­вець, та й воз­ ний, зда­єть­ся, не з дру­гої гу­бер­нії. П е т ­р о. На­тал­ко! Те­пер ми ні­ко­ли не роз­лу­чи­мо­ся. Бог нам по­міг пе­ре­ нес­ти бі­ди й на­пас­ті, Він по­мо­же нам вір­ною лю­бо­вію і по­ря­доч­ною жиз­нію бу­ти при­мі­ром для дру­гих і зас­лу­жить проз­ви­ще доб­рих пол­тав­ців. Зас­пі­ вай же, ко­ли не за­бу­ла, свою піс­ню, що я най­біль­ше лю­блю. Н а ­т а л ­к а. Ко­ли ко­го лю­биш, то ні­чо­го не за­бу­деш. (Цілує Петра й співає.) Ой я дів­чи­на Пол­тав­ка, А зо­вуть ме­не На­тал­ка: Дів­ка прос­та, не кра­си­ва, З доб­рим сер­цем, не спе­си­ва. Ко­ло ме­не хлоп­ці в’ють­ся І за ме­не час­то б’ють­ся, Но я люб­лю Пет­ра ду­же, А до дру­гих мні бай­ду­же. (...) 9.

Опрацюйте Полтавка».

З а в і ­с а .

літературнокритичний

матеріал

до

повісті

«Наталка

«У чо­му вся си­ла п’єси, у чо­му її ча­ру­ю­ча ду­шу кра­са? У над­зви­чай­ній прос­то­ті, у прав­ді й, най­го­лов­ні­ше, у лю­бо­ві ав­то­ра до цьо­го на­ро­ду, у лю­бо­ 95

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

ві, кот­ра із сер­ця Кот­ля­рев­сько­го пе­рей­шла на йо­го твір» — ци­ми сло­ва­ми вис­ло­вив своє за­хоп­лен­ня «На­тал­кою Пол­тав­кою» ук­ра­їн­ський дра­ма­тург І. Кар­пен­ко­­Ка­рий. З «На­тал­ки Пол­тав­ки» по­чи­на­єть­ся ста­нов­лен­ня на­ці­о­наль­ної дра­ма­ тур­гії. Тож за­пам’ятай­те да­ту на­пи­сан­ня п’єси — 1819 р., від неї розпо­чи­на­ єть­ся й ус­піш­не сце­ніч­не жит­тя цьо­го тво­ру. Особ­ли­віс­тю дра­ми є по­єд­нан­ ня оз­нак кіль­кох нап­ря­мів і жан­рів то­го­час­ної лі­те­ра­ту­ри: сен­ти­мен­та­ліз­ 1 му з йо­го праг­нен­ням вик­ли­ка­ти спів­чут­тя, по­чут­тя жа­лю, прос­ві­ти­тель­ сько­го ре­а­ліз­му й кла­си­циз­му. Ав­тор збе­рі­гає кла­си­цис­тич­ний за­кон єд­нос­ті міс­ця (се­ло бі­ля Ворс­кли), ча­су (дія від­бу­ва­єть­ся про­тя­гом од­но­го дня) і са­мої дії. Сю­жет п’єси. В ос­но­ві сю­же­ту — ти­по­вий для єв­ро­пей­сько­го сен­ти­мен­та­ ліз­му кон­флікт: не­рів­не ко­хан­ня та на­мір не­лю­ба од­ру­жи­ти­ся з дів­чи­ною. За­мож­ний Тер­пи­ло не хо­че від­да­ти свою доч­ку На­тал­ку за наз­ва­но­го си­на Пет­ ра, хо­ча мо­ло­ді й за­ко­ха­ні, і ви­га­няє йо­го. Бать­ко спи­ва­єть­ся, ро­зо­рю­єть­ся й по­ми­рає, а ро­ди­на ви­му­ше­на пе­ре­їх ­ а­ти з Пол­та­ви до се­ла (про цю іс­то­рію чи­тач­гля­дач діз­на­єть­ся з роз­по­ві­ді ви­бор­но­го). Аби за­ра­ди­ти скру­ті, Гор­пи­на Тер­пи­ли­ха хо­че від­да­ти На­тал­ку за ста­ро­го, про­те за­мож­но­го воз­но­го Те­тер­ ва­ков­сько­го. Хоча На­тал­ка лю­бить і че­кає Пет­ра, про­те по­дає не­лю­бу руш­ни­ ки, аби до­го­ди­ти ма­те­рі. Са­ме в цей мо­мент по­вер­та­єть­ся із за­ро­біт­ків Пет­ро. Хло­пець роз­чу­лює воз­но­го тим, що го­то­вий по­жер­т­ву­ва­ти влас­ним щас­тям за­ра­ди бла­го­по­луч­чя На­тал­ки, тож ста­рий ба­га­тій ро­бить ве­ли­ко­душ­ний вчи­нок, від­сту­пив­шись від ко­ха­ної дів­чи­ни. Те­ма, ідея, жанр тво­ру. Ос­нов­ний мо­тив п’єси — роз­лу­ка дів­чи­ни з ко­ха­ ним­­бід­ня­ком та од­ру­жен­ня з осо­руж­ним ба­га­ті­єм. Те­ма­ти­ка тво­ру до­во­лі ши­ро­ка: зоб­ра­жен­ня по­бу­то­вих су­пе­реч­нос­тей ук­ра­їн­сько­го се­ла, со­ці­аль­ної не­рів­нос­ті; по­каз жит­тя се­лян, бур­ла­ків, чи­нов­ни­ків; від­тво­рен­ня тра­ди­цій, зви­ча­їв і пі­сень. Основ­на ідея: ос­пі­ву­ван­ня ду­хов­ної ве­ли­чі лю­ди­ни з на­ро­ду. І. Кот­ля­рев­ський один із пер­ших в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі взяв го­лов­ну ге­ро­ї­ ню з на­ро­ду — прос­ту дів­чи­ну — і по­ка­зав її ви­со­кі ду­хов­ні якос­ті (у цьо­му по­ля­гає но­ва­торс­тво ав­то­ра). За жан­ром «На­тал­ка Пол­тав­ка» — со­ці­аль­но­­по­ бу­то­ва дра­ма, гли­боко­на­ці­он ­ аль­на ха­рак­те­ра­ми й ес­те­тич­ною фор­мою, пер­ ший твір но­вої ук­ра­їн­ської дра­ма­тур­гії. І. Кот­ля­­рев­ський так виз­на­чив жанр тво­ру: «Опе­ра ма­ло­ро­сій­ська у двох ді­ях», що пе­ред­ба­чає ба­га­то му­зи­ки й пі­сень. Усьо­го в тек­сті 20 пі­сень — арії, ду­е­ти, тріо, хор — як фоль­клор­но­го по­ход­жен­ня («Ві­ють віт­ри, ві­ють буй­ні...», «У со­сі­да ха­та бі­ла»), так і лі­те­ра­ тур­но­го («Вся­ко­му го­ро­ду нрав і пра­ва...», «Сон­це ни­зень­ко»). Ді­йо­ві осо­би. У п’єсі всьо­го 6 ді­йо­вих осіб: На­тал­ка, її ма­ти Гор­пи­на Тер­пи­ ли­ха, ко­ха­ний Пет­ро, Ми­ко­ла, воз­ний Те­тер­ва­ков­ський і ви­бор­ний Ма­ко­го­ нен­ко. На­тал­ка, цен­траль­ний пер­со­наж п’є­си, на­ді­ле­на ха­рак­те­рис­ти­ка­ми іде­а­ ль­ної ге­ро­ї­ні: «Зо­ло­то — не дів­ка! (...) К­ромі то­го, що кра­си­ва, ро­зум­на, мо­тор­ на й до вся­ко­го ді­ла до­теп­на, — яке в неї доб­ре сер­це, як во­на по­ва­жає ма­тір 1

96

Сентиментальний — надмірно ніжний у вияві почуттів; здатний легко розчулитися.

Іван Котляревський

свою, ша­нує всіх стар­ших се­бе; яка тру­дя­ща, яка ру­ко­ діль­ни­ця; се­бе й ма­тір свою на сві­ті дер­жить». Це сло­ва од­но­сель­ця ви­бор­но­го, який під­си­­лює своє за­хоп­лен­ня сло­ва­ми яке, як, яка. Крім то­го, що На­тал­ка пра­цьо­ви­та, прик­лад для всьо­го се­ла, во­на ще й вір­на в любові, че­кає свого коханого вже чо­ти­ри ро­ки: «На­тал­ка без ду­ші йо­го (Пет­ра. — Авт.) лю­бить, че­рез йо­го всім же­ни­хам од­ка­зує...» Щоп­рав­да, воз­ний ди­ву­єть­ся, як мож­на «лю­бить та­ко­го чо­ло­ві­ка, кото­ро­го (...), мо­жет бить, і кіс­тки пог­ни­ли». До­во­лі склад­ний об­раз На­тал­чи­ної ма­те­рі — Гор­пи­ни Кадр із кінофільму Тер­пи­ли­хи. Во­на ви­хо­ва­ла доч­ку доб­рою, чес­ною та «Наталка пра­цьо­ви­тою, про­те щас­тя ро­зу­міє зов­сім не так, як Полтавка» На­тал­ка: їй кра­ще вмер­ти, ніж жи­ти в бід­нос­ті, то­му й (реж. Р. Єфіменко) умов­ляє донь­ку вий­ти за­між за ба­га­то­го під­стар­ку­ва­то­ го не­лю­ба. Під впли­вом мрій про ба­гатс­тво змі­ню­єть­ся став­лен­ня Гор­пи­ни до Пет­ра, яко­го во­на з по­кій­ним чо­ло­ві­ком «лю­би­ли, як рід­но­го си­на». Ко­ли ж хло­пець повер­та­єть­ся із за­ро­біт­ків, Тер­пи­ли­ха зус­тр ­ і­чає йо­го не ду­же теп­ло, на­ді­ля­ю­чи оцін­ни­ми сло­ва­ми го­лод­ра­нець, ши­бе­ник, прой­дис­віт. А ко­ли воз­ ний, який ра­ні­ше за­ля­ку­вав на­ре­че­ну штра­фом і тюр­мою, від­мов­ля­єть­ся од­ру­ жи­ти­ся з На­тал­кою на ко­ристь молодого парубка, Тер­пи­ли­ха мит­тю схи­ля­ єть­ся сер­цем до бла­го­род­но­го Пет­ра. Пет­ро й Ми­ко­ла — си­ро­ти, без ро­ду, без пле­ме­ні, без та­ла­ну і без при­ю­ту. Во­ни од­на­ко­во пра­цьо­ви­ті, щи­рі й без­ко­рис­ли­ві на­ту­ри. В обох роз­ви­не­не по­чут­тя влас­ної гід­нос­ті, але ма­ють різ­ні ха­рак­те­ри. Пет­ро — чес­ний, ве­ли­ко­ душ­ний, здат­ний на са­мо­по­жертву за­ра­ди ін­шої лю­ди­ни, він ко­хає На­тал­ку «біль­ше, як са­мо­го се­бе», го­то­вий усі гро­ші, за­роб­ле­ні тяж­кою пра­цею про­тя­гом чо­ти­рьох ро­ків, від­да­ти На­тал­ці, щоб воз­ний ні­ко­ли не міг їй до­рі­ка­ти, що «взяв бід­ну». Микола не та­кий м’яко­сер­дний, як Петро, твер­ді­шої вда­чі, ні­ко­ли не впа­дає в роз­пач, до­теп­ний. Він оп­ти­ міст, від­чаю не­має міс­ця в йо­го ду­ші: мрі­юч ­ и про віль­не жит­тя, зби­ра­єть­ся по­да­ти­ся на Та­мань до чор­ но­мор­ців, бо лю­бить ко­заць­ке то­ва­рис­тво. Воз­ний Те­тер­ва­ков­ський — са­ти­рич­ний об­раз чи­нов­ни­ка, ха­бар­ни­ка, який страждає через те, що з кож­ним ро­ком усе труд­ні­ше ви­би­ва­ти з лю­дей гро­ші. Йо­го ін­те­ре­си — дрі­б’яз­ко­ві й пот­вор­ні: скар­ги, по­­зо­ви, пог­ра­бу­ван­ня. Це, за влуч­ною ха­рак­те­рис­ти­кою Ми­ко­ ли, «ха­пун та­кий, що з рід­но­го бать­ка злу­пить». Воз­ ний знає, що лю­ди ба­чать йо­го злов­жи­ван­ня, тож ви­­­­п­ Кадр із кінофільму рав­до­ву­єть­ся тим, що всі об­ма­ню­ють. Із ці­єю ме­тою він «Наталка на­віть пе­ре­ро­бив на свій лад піс­ню Г. Ско­во­ро­ди «Вся­ Полтавка» ко­му го­ро­ду нрав і пра­ва...», у якій спі­ває, що «хто не (реж. Р. Єфіменко) 97

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Сцена з вистави «Наталка Полтавка». Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької

лу­ка­вить, той зза­ду си­дить». Яск­ра­вим за­со­бом ха­рак­те­ро­т­во­рен­ня воз­но­го Те­тер­ва­ков­сько­го є йо­го мо­ва, а точ­ні­ше — жах­ли­вий сур­жик з ук­ра­їн­ських і ро­сій­ських слів, сло­вес­ний па­ра­зит «те­є­­то як йо­го». Йо­го не­віг­лас­тво ви­дає й роз­мо­ва з Пет­ром про те­атр. Хай там як, але в цій зас­ко­руз­лій ду­ші є міс­це й ве­ли­ко­душ­нос­ті. Зга­дай­те фі­наль­ний епі­зод п’єси, у яко­му він від­ сту­пає від На­тал­ки й про­сить Тер­пи­ли­ху бла­гос­ло­ви­ти ді­т ей на щас­тя та любов. От­же, об­раз воз­но­го неод­ноз­нач­ний: він і здир­ник, бю­рок­рат і вод­ но­час — лю­ди­на, спро­мож­на на щи­рі по­чут­тя й доб­рі вчин­ки. Не­од­ноз­нач­ний об­раз і ви­бор­но­го Ма­ко­го­нен­ка. З од­но­го бо­ку, він «хит­рий як ли­си­ця», «де і чорт не змо­же, то пош­ли Ма­ко­го­нен­ка, за­раз до­ка­же», не­щи­рий, ко­рис­то­люб­ний, а з ін­шо­го бо­ку, ви­кликає не­аб ­ и­я­ку сим­па­тію че­рез при­хиль­ ність до бід­них, за­мов­ляє доб­ре сло­во про На­тал­ку, а по­тім і про Пет­ра («Та­ко­ го чо­ло­ві­ка, як Пет­ро, я зро­ду не ба­чив!»), а най­біль­ше через те, що зне­ва­жає чи­нов­ни­ків­­ха­бар­ни­ків, отих «п’явок», що з прос­то­го на­ро­ду «кров смок­чуть». Тож став­лен­ня до ви­бор­но­го біль­ше по­зи­тив­не, аніж не­га­тив­не.

До ре­чі... 1890 р. М. Ли­с ен­ко на­пи­с ав до п’єси «На­тал­ка Пол­тав­ка» му­з и­к у. Йо­г о од­н ой­м ен­н а опе­р а ста­л а ше­д ев­р ом сві­т о­в о­г о ми­с­тец­тва, кла­сич­ним зраз­ ком ук­ра­їн­сько­го опер­но­го ре­пер­ту­а­ру, що й ни­ні не схо­дить зі сце­ни ук­ра­їн­ ських про­фе­сій­них те­ат­рів. 10.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. П’єса «На­тал­ка Пол­тав­ка» по­чи­на­єть­ся з піс­ні А «Вид­но шля­хи пол­тав­ськії...» Б «Ой під виш­нею, під че­реш­нею...» В «Вся­ко­му го­ро­ду нрав і пра­ва...» Г «Ві­ють віт­ри, ві­ють буй­ні...»

98

Іван Котляревський 2. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між реплікою та героєм (героїнею) твору. Репліка

1 «Ста­ра Тер­пи­ли­ха не зсу­ну­лась іще з глуз­ ду, щоб вам од­ка­за­ти». 2 «Юрис­та зав­зя­тий і ха­пун та­кий, що з рід­но­ го бать­ка злу­пить!» 3 «Горь­ко ме­ні слу­ха­ти, що Тер­пи­ли­ху зо­веть дру­гий, а не я, те­щею». 4 «...От рож­де­нія мо­є­го рас­по­ло­жен к доб­ рим ді­лам; но... до­се­лі ні од­но­го не зді­ лал».

Ге­рой (героїня) тво­ру

А Б В Г Д

ви­бор­ний На­тал­ка Ми­ко­ла воз­ний Пет­ро

3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між вчинком та героєм (героїнею) твору. Вчи­нок

1 2 3 4

Ге­рой (героїня) тво­ру

до­по­ма­гає в «сер­деч­но­му ді­лі» пог­ро­жує штра­фом і тюр­мою іде з рід­но­го се­ла до ко­за­ків від­дає всі свої гро­ші ко­ха­ні­й

А Б В Г Д

Пет­ро воз­ний Ми­ко­ла ви­бор­ний Тер­пи­ли­ха

4. Як ви ро­зу­мі­є­те ха­рак­те­рис­ти­ку дра­ма­тич­но­го тво­ру «єд­ність міс­ця, ча­су й дії»? Ар­гу­мен­туй­те свою дум­ку, на­вів­ши прик­ла­ди з тек­сту. 5. Які піс­ні з п’єси «На­тал­ка Пол­тав­ка» ви чу­ли ра­ні­ше? Яку роль піс­ні ві­діг­ра­ ють у тво­рі? 6. Чо­му ав­тор вкла­дає в ус­та На­тал­ки са­ме піс­ню «Ві­ють віт­ри, ві­ють буй­ні...»? 7. Як у п’єсі роз­кри­то тор­жес­тво на­род­ної ети­ки? Че­рез яких пер­со­на­жів це ре­а­лі­зо­ва­но? 8. Майже всі пер­со­нажі п’єси мають пев­ні по­зи­тив­ні ри­си й не­до­лі­ки. Виз­нач­ те й наз­віть їх. 9. Чи ак­ту­аль­на сво­єю проб­ле­ма­ти­кою п’єса «На­тал­ка Пол­тав­ка» у на­ші дні? 10. У чо­му по­ля­гає но­ва­торс­тво І. Кот­ля­рев­сько­го? 11. Виз­нач­те в п’єсі «На­тал­ка Пол­тав­ка» сю­жет­ні еле­мен­ти. 12. Про­чи­тай­те яву ХІ (дія дру­га) за ро­ля­ми.

11.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня.

1. Ви­пи­ш іть у зошит ци­тат­ні ха­рак­те­рис­ти­ки до кож­но­г о пер­со­на­ж а п’єси І. Кот­ля­рев­сько­го «На­тал­ка Пол­тав­ка». 2. Вив­чіть од­ну з пі­сень п’єси «На­тал­ка Пол­тав­ка» на­пам’ять (за ба­­жан­ням).

99

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778–1843) 1.

Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин і ви­ко­най­те зав­дан­ня.

Ж. Б. Грьоз. Спогади

Е. Ві­же­­Леб­рен. Ав­то­пор­трет із доч­кою

В. Бо­рови­ков­ський. Княж­ни Га­га­рі­ни

А. Виз­нач­те, які ге­роїні скон­цен­тро­ва­ні на со­бі та сво­їх по­чут­тях, а які пе­рей­ ма­ють­ся іншими проб­ле­ма­ми. Б. У цих ро­бо­тах зоб­ра­же­но по­дії чи по­чут­тя? В. Чи мож­на зоб­ра­же­ні мо­ти­ви наз­ва­ти сен­ти­мен­таль­ни­ми? 2.

Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті про Г. Квіт­ку­­Ос­нов’янен­ка та пе­ре­ка­жіть ці­ка­ві епі­зо­ ди з йо­го жит­тя.

Гри­го­рій Квіт­ка­­Ос­нов’янен­ко (справж­­нє прізвище Квітка) на­ро­­­див­ся 29 лис­то­па­да 1778 р. на ху­то­рі Ос­но­ва по­б­ли­зу м. Хар­ко­ва в ро­ди­ні знат­них по­мі­щи­ків­дво­рян Фе­до­ра Квіт­ки та Ма­рії Квіт­ки (Шид­лов­ської, теж із ба­га­ то­го ро­ду). Ро­до­вий ма­є­ток май­бут­ньо­го пись­мен­ни­ка був йо­го улюб­ле­ним міс­цем, яке він май­же ні­ко­ли не залишав (у мо­ло­дос­ті по­бу­­вав у Ки­є­ві й Мос­кві, а з ча­­сом — да­лі Хар­ко­ва ні­ку­ди не ви­їж­джав). Жив скром­но й ро­з­важ­ли­ во, пи­сав зде­біль­шо­го піс­ля обі­ду, а вве­че­рі чи­тав на­пи­са­ не дру­жи­ні, Ган­ні Гри­го­рів­ні, яка, за йо­го сло­ва­ми, бу­ла пер­шим кри­­ти­ком і влас­ним цен­зо­ром. З вдяч­ніс­тю за щи­рість і лю­бов пись­ мен­ник прис­вя­тив дру­жи­ні свої най­кра­щі по­віс­ті — «Ма­ру­сю» та «Сер­деш­ну Ок­са­ну». Гри­го­рій здо­був по­чат­ко­ву ос­ві­ту під наг­ля­дом сво­го дядь­ка, свя­ще­­нни­ка Па­ла­дія Квіт­ки, а зго­дом за­кін­чив Ку­рязь­ку мо­нас­тир­ську шко­лу. Бать­ко хо­тів, щоб син став вій­сько­вим, то­му в 1793 р. йо­го за­пи­са­ли на вій­сько­ву служ­бу в кін­ний полк, про­те хлоп­ця не прива­б­люва­ла та­ка кар’єра. Зго­дом юнак іде у від­став­ку в чи­ні ка­пі­та­на, який здобув як дво­ря­нин. У 1804 р. по­дав за­я­ву до Ста­ро­­Хар­ків­сько­го Пре­об­ра­жен­сько­го мо­нас­ти­ря, але, роз­ 100

Григорій Квітка-Основ’яненко

ча­ру­вав­шись у чер­нец­тві, че­рез пів­ро­ку по­ки­нув йо­го, ні­ко­го не по­пе­ре­див­ ши про своє рі­шен­ня. У книж­ці «Гри­го­рій Квіт­ка­­Ос­нов’янен­ко» І. Ільєн­ко опи­сує ці­ка­вий і вра­жа­ю­чий епі­зод із ди­тинс­тва пись­мен­ни­ка, який тра­пив­ся на шос­то­му ро­ці жит­тя: «Ко­ли він був ще ди­ти­ною, ня­ня не­об ­ ач­но зір­ва­ла на оці яч­мінь, і йо­го об­сі­ла зо­ло­ту­ха. Хво­ро­бу ви­лі­ку­ва­ли, та зо­ру вря­ту­ва­ти не змог­ли. Хлоп­чик ос­ліп... Од­но­го ра­зу Гриць по­ї­хав із ма­тір’ю в Ку­ряж пок­ло­ни­ти­ся ві­до­мій на всю Сло­бо­жан­щи­ну іко­ні Озер­нян­ської Бо­го­ма­те­рі, про яку йшла сла­ва як про чу­дот­вор­ну. То­го пам’ят­но­го дня в цер­кві Гриць нес­по­ді­ва­но від­чув, що з очей спа­дає по­во­ло­ка. Спо­чат­ку за­ми­го­ті­ли мін­ли­ві зе­ле­ну­ва­то­­бу­рі пля­ми, по­тім піш­ли кру­га­ми ро­же­ві й жов­та­ві хви­лі, і на­раз у го­лу­бо­му ту­ма­ні за­гой­да­ли­ся люд­ські пос­та­ті й ошат­не вбран­ня цер­к­ви. Ту­ман по­во­лі роз­сі­яв­ся, пог­ляд ков­знув по оз­доб­ле­ній зо­ло­том іко­ні. Гри­це­ві ста­ло мо­то­рош­но: а рап­том це ви­ди­во зник­не й зно­ву все по­­г­ли­ не тем­ря­ва? Він бо­яз­ко сіп­нув ма­тір за ру­кав і про­ше­по­тів: — Ма­мо, хто це? — Де, си­ну? Про ко­го ти? — Хто це? Хто це? — за­ле­пе­тав хлоп­чик, по­ка­зу­ю­чи ру­кою на іко­ну. — Прес­вя­та Бо­го­ро­ди­ця... А ти що, ба­чиш? — сплес­ну­ла ру­ка­ми, аж озир­ ну­ли­ся пе­ред­ні. Си­но­ві ж ка­рі, чис­ті й до­пит­ли­ві, як і ра­ні­ше, очі бу­ли ося­ян ­ і яки­мось вог­ нем і вже не смут­ні, не мер­тві, а жи­ві, грай­ли­ві. — Проз­рів! Проз­рів! Ма­ти впа­ла на ко­лі­на й у нес­тя­мі прос­тяг­ла ру­ки до іко­ни: — Во­іс­ти­ну чу­дот­вор­на, во­іс­ти­ну! Згля­ну­ла­ся на на­ше без­та­лан­ня...» Гри­го­рій Квіт­ка — ба­га­тог­ран­на твор­ча осо­бис­тість. У 1812–1816 рр. був ди­рек­то­ром Хар­ків­сько­го те­ат­ру, ке­ру­вав тан­цю­валь­ним клу­бом, доб­ре грав на флей­ті, фор­те­пі­а­но, пок­лав на му­зи­ку чи­ма­ло влас­них ро­ман­сів, зок­ре­ма ме­ло­дій­ну «Кад­риль», а йо­го зна­ме­ни­тий «Марш» був над­зви­чай­но по­пу­ляр­ ним у ро­ки вій­ни з На­по­ле­о­ном. Су­час­ни­ки роз­по­ві­да­ють про особ­ли­ву роль Г. Квіт­ки в прем’єрі п’єси І. Кот­ля­рев­сько­го «На­тал­ка Пол­тав­ка» у Хар­ко­ві. Цар­ська цен­зу­ра не да­ла доз­во­лу на пос­та­нов­ку цьо­го тво­ру. Г. Квіт­ка­­Ос­нов’янен­ко по­ра­див М. Щеп­ кі­ну схит­ру­ва­ти: приз­на­чи­ти якусь ін­шу п’єсу, а пе­ред спек­так­лем зіс­ла­ти­ ся на хво­ро­бу го­лов­но­го ак­то­ра й про­си­ти за­мі­ни­ти цю вис­та­ву на доз­во­ле­ну вже в Пол­та­ві ма­ло­ро­сій­ську опе­ру «На­тал­ка Пол­тав­ка». Так у Хар­ко­ві від­ була­ся прем’єра зна­ме­ни­тої п’єси І. Кот­ля­рев­сько­го. Пись­мен­ниць­ку ді­яль­ність Г. Квіт­ка­­Ос­нов’янен­ко роз­по­чав ро­сій­сько­ мов­ни­ми тво­ра­ми. Особ­ли­ву сла­ву йо­му при­нес­ли про­зо­ві тво­ри, на­пи­са­ні ук­ра­їн­ською мо­вою й ви­да­ні в Мос­кві в 1834 р. під за­го­лов­ком «Ма­ло­рос­сий­ ские по­вес­ти, рас­ска­зы­ва­е­мые Грыць­ком Ос­но­вья­нен­ком». Він пер­шим в іс­то­ рії ук­ра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри ут­вер­див опо­від­ну ма­не­ру пись­ма, за що Т. Шев­ 101

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

чен­ко наз­вав йо­го «бать­ком». Піз­ні­ше ці сло­ва по­ши­ри­ли­ся та зак­рі­пи­ли­ся на­дов­го: «бать­ко ук­ра­їн­ської по­віс­ті» (С. Єф­ре­мов). За сло­ва­ми І. Фран­ка, Г. Квіт­ка — «тво­рець лю­до­вої по­віс­ті, один із пер­ших то­го ро­ду твор­ців у єв­ро­пей­ських пись­менс­твах». Г. Квіт­ка­­Ос­нов’янен­ко по­мер 20 сер­пня 1843 р. піс­ля тяж­кої хво­ро­би в м. Хар­ко­ві, по­хо­ва­ний на Хо­лод­ній Го­рі. 3.

Про­чи­тай­те ко­рот­кий ог­ляд твор­чої спад­щи­ни Г. Квіт­ки­Ос­но­в’я­нен­ка та розка­жіть, який твір вас най­біль­ше за­ці­ка­вив і чо­му (наз­ва, сю­жет, по­ру­ше­ на проб­ле­ма та ін.).

Г. Квіт­ка­Ос­нов’янен­ко роз­по­чав лі­те­ра­тур­ну ді­яль­ність у со­ро­ка­річ­но­му ві­ці. За 25 ро­ків твор­чої пра­ці він на­пи­сав ро­сій­ською та ук­ра­їн­ською мо­ва­ми май­же 80 тво­рів різ­них жан­рів: фей­ле­то­ни, лис­ти, ко­ме­дії, опо­ві­дан­ня, ро­ма­ ни, іс­то­рич­но­ху­дож­ні на­ри­си, лі­те­ра­тур­но­пуб­лі­цис­тич­ні стат­ті. Дра­ма­тур­гія. Твір «Шель­мен­ко­ден­щик» — дво­мов­на ко­ме­дія, на­пи­са­на ро­сій­ською мовою, а го­лов­ний пер­со­наж Шель­мен­ко го­во­рить по­ук­ра­їн­ ськи. Дра­ма­тург ство­рив за­хоп­ли­вий сю­жет про те, як хит­рий слу­га втру­ ча­єть­ся в жит­тя па­нів і по­ши­ває їх у дур­ні. «Сва­тан­ня на Гон­ча­рів­ці» — пер­ша п’єса се­ред «ма­ло­ро­сій­ських опер» піс­ля «На­тал­ки Пол­тав­ки» І. Кот­ля­рев­сько­го. В ос­но­ві сю­же­ту — со­ці­аль­ний кон­флікт: ба­гач Кан­дзю­ба хо­че од­ру­жи­ти сво­го при­ше­леп­ку­ва­то­го си­на Стець­ка з Уля­ною, донь­кою Про­ко­па Шку­ра­та й Одар­ки. У п’єсу ор­га­ніч­но вве­де­ні ук­ра­їн­ські піс­ні, об­ря­ди та тан­ці. Ши­ро­ке ви­ко­рис­тан­ня фоль­кло­ру, об­ря­ду сва­тан­ня, сцен на­род­но­го жит­тя на­да­ло ко­ме­дії не­пов­тор­но­го на­ці­о­ наль­но­го ко­ло­ри­ту. Му­зи­ку до ці­єї опе­ри на­пи­сав ком­по­зи­тор К. Сте­цен­ко. Про­за. Пи­са­ти про­зо­ві тво­ри ро­сій­ською мо­вою Г. Квіт­ку­Ос­нов’янен­ка на­дих­нув ней­мо­вір­ний ус­піх зем­ля­ка М. Го­го­ля. Але Г. Квіт­ка виб­рав свій шлях, ство­рив­ши ці­ка­ві ре­а­ліс­тич­ні по­віс­ті, ро­ма­ни з ознаками сен­ти­мен­та­ліз­ му або гу­мо­рис­тич­но­са­ти­рич­ні: «Пан Ха­ляв­ский», «Жизнь и по­хож­де­ния Пет­ра Сте­пано­ва, сы­на Стол­би­ко­ва», «Яр­мар­ка», «Ган­ну­ся» та ін. По­я­ва тво­рів ук­ра­їн­ською мо­вою бу­ла обу­мов­ле­на пот­ре­бою, жит­тям на­ро­ду, роз­вит­ком на­ці­он ­ аль­ної куль­ту­ри, ко­ли ве­ли­ся гос­трі су­­пе­реч­ки про пра­во на іс­ну­ван­ня ук­ра­їн­ської мо­ви та лі­те­ра­ту­ри. Піз­ні­ше, ко­ли по­віс­ті пись­мен­ни­ка здо­бу­ли виз­нан­ня й сла­ву, він за­­з­на­чав: «Щоб до­вес­ти од­но­му па­но­ві, який не ві­рив, що ма­ло­ро­сій­сь­кою мо­вою мож­на на­пи­са­ти ніж­не, зво­ руш­ли­ве, я на­пи­сав “Ма­ру­сю”». Ук­ра­їн­о­мов­ні тво­ри Г. Квіт­ки­Ос­нов’янен­ка за спо­со­бом зоб­­­ра­жен­ня по­ді­ля­ють на дві гру­пи: са­ти­рич­но­гу­мо­рис­тич­ні («Сал­даць­кий пат­рет», «Ко­но­топ­ська відь­ма», «Пар­хі­мо­ве сні­дан­ня» та ін.) і сен­ти­мен­таль­но­ре­а­ліс­ тич­ні («Ма­ру­ся», «Сер­деш­на Ок­са­на», «Ко­зир­дів­ка» та ін.).

За­у­важ­те! Твор­чість Г. Квіт­ки­Ос­нов’янен­ка ви­со­ко оці­нив П. Ку­ліш. Ав­то­р «Ма­ру­сі» нале­ жить до тих пись­мен­ни­ків, які «прик­ра­си­ли б будь­я­ку лі­те­ра­ту­ру за вір­ніс­тю

102

Григорій Квітка-Основ’яненко жи­во­пи­сан­ня з на­ту­ри й гли­би­ною сер­деч­но­го по­чут­тя». Ук­ра­ї­на «ста­вить йо­го по­ряд із най­біль­ши­ми жи­во­пис­ця­ми зви­ча­їв і прис­трас­тей люд­ських». З лі­те­ра­ тур­них до­сяг­нень Г. Квіт­ки П. Ку­ліш виокремлює на­сам­пе­ред те, що він «нас увів у му­жиць­ку ха­ту», пос­та­вив за ме­ту зве­ли­чи­ти «внут­ріш­ній об­раз ук­ра­їн­сько­го на­р о­д у», що в йо­г о тво­рах пос­тає об­раз гли­бо­комо­р аль­но­г о прос­то­л ю­д и­на. У цьо­му уо­соб­лен­ні ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду зо­се­ред­же­на ви­со­ка суть за­галь­но­люд­ ських доб­лес­тей. Ге­рой Квіт­чи­ної по­віс­ті «Ма­ру­ся» — прос­то­лю­дин­ук­ра­ї­нець, «лю­ди­на в пов­но­му зна­чен­ні сло­ва... У всіх її по­нят­тях і ді­ях... ура­жає нас са­ме якась ве­лич, у якій від­чу­ва­єш при­род­ну шля­хет­ність на­ту­ри люд­ської». 4.

Про­чи­тай­те по­вість Г. КвіткиОснов’яненка «Ма­ру­ся».

МарусЯ (1832) Повість (Скорочено) (...) От як се бу­ло. На­ум Дрот був па­рень на все се­ло, де жив. Бать­ко­вi й ма­те­рi слух­ня­ний, стар­шим се­бе по­кiр­ний, меж то­ва­ри­с­т­вом дру­зя­ка, нi пiв­сло­ва нi­ко­ли не збре­ хав, го­рiл­ки не впи­вавсь i п’яниць не тер­пiв, з ле­да­чи­ми не во­дився, а до цер­к­­­ ви? Так хоч би i ма­лень­кий праз­ник, тiль­ки пiп у дзвiн — вiн уже й там: свi­чеч­ ку об­мi­нить, стар­цям гро­ше­нят роз­дасть i принь­меть­ся за дi­ло; ко­ли про­чує яку бiд­нiсть, на­дi­лить по сво­їй си­лi й со­вiт доб­рий дасть. За йо­го прав­ду не ос­та­вив же йо­го i Бог Ми­ло­се­р­дн ­ ий: що б то нi за­ду­мав, усе йо­му Гос­подь i по­си­лав. Наг­ра­див йо­го жiн­кою доб­рою, ро­бо­тя­щою, ха­зяй­кою слух­ня­ною; i що, бу­ло, На­ум не за­ба­жа, що не за­ду­ма, Нас­тя (так її зва­ли) но­чi не пос­пить, усю­ ди ста­ра­єть­ся, б’єть­ся, до­с­тає, i вже зро­бить, i дос­та­не, чо­го му­жи­ко­вi хо­тi­лося. По­ва­жав же i вiн її, скiль­ки мiг, i лю­бив її, як свою ду­шу. Не бу­ло меж ни­ми не тiль­ки бiй­ки, та й нi­я­кої лай­ки. Що­день хва­ли­ли Бо­га за Йо­го ми­лос­тi. В од­нiм тiль­ки бу­ла в них жур­ба: не да­вав їм Бог дi­то­чок. Та що ж? Нас­тя як зду­ма про се, то за­раз у сль­о­зи та в го­лос; а На­ум пе­ре­хре­стить­ся, про­чи­та «От­че наш» — то йо­му й ста­не на сер­цi ве­се­лiш, i пi­шов за сво­їм дi­лом чи в по­ле, чи на тiк, чи у за­го­ро­ду або до бат­ра­кiв, бо був со­бi за­мож­нень­кий: бу­ло й во­ли­кiв пар із п’ять, бу­ла й шка­па, бу­ли й бат­ра­ки; бу­ло чим i пан­щи­ну вiд­бу­ва­ти, i в до­ро­гу хо­ди­ти; бу­ла ж i нив­ка, од­на й дру­га, ще дi­дiв­сь­ка, а тре­тю вiн сам уже ку­пив, так бу­ло йо­му чим ору­ду­ва­ти. Отим­то Нас­тя, див­ля­чись на ху­до­бу, та й жу­ри­лась: що ко­му­то во­но, ка­же, пiс­ля нас дiс­та­неть­ся? Не бу­де нам нi сла­ви, нi пам’ятi; хто нас по­хо­ ває, хто нас пом’яне? Роз­т­ра­тять, що ми зiб­ра­ли, а нам i спа­си­бi не ска­жуть. А На­ум їй, бу­ло, i ка­же: «Чо­ло­вi­ко­вi тре­ба тру­ди­ти­ся до са­мої смер­тi; дасть Бог дi­то­чок — дiт­кам зос­та­неть­ся, а не дасть — Йо­го во­ля свя­тая! Вiн зна, для чо­го що ро­бить­ся. Нi­що не на­ше, усе Бо­же. Дос­та­неть­ся на­ше доб­реє доб­ро­му — вiн за нас i на час­точ­ку по­дасть, i ми­соч­ку пос­та­вить, i стар­цям роз­дасть. А ко­ли бу­де нас­лi­ду­ва­ти не­доб­рий — йо­му грiх бу­де, а нас усе­та­ки Бог Ми­ло­се­р­д­ний пом’яне, ко­ли ми те зас­лу­жи­мо. Не жу­ри­ся, Нас­те, об ху­до­ 103

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

бi: во­на на­ша, а не ми її. Сте­ре­жися, щоб во­на то­бi не пе­ре­пи­ни­ла до­ро­ги до Царс­тва Не­бес­но­го. Са­та­ на зна, чим пiдш­трик­ну­ти; мо­ли­ся Бо­гу, чи­тай “Iз­ба­ви нас од лу­ка­во­го”, то все га­разд бу­де». Аж ось за от­цев­ськi й ма­те­рин­ськi мо­лит­ви дав їм Бог i до­чеч­ку. Та й ра­дi ж бу­ли обоє — i На­ум, i Нас­ тя; та­ки з рук її не спус­ка­ли. Ко­ли ж, бу­ло, ку­ди ди­ти­на по­бi­жить — чи до су­сi­дiв, чи на ву­ли­цю, — то вже кот­рий­не­будь, або бать­ко, або ма­ти, так слiд­ ком за нею й хо­дять. Та й що то за ди­ти­на бу­ла! Ще ма­лень­ке бу­ло, а зна­ла й «От­че наш», i «Бо­го­ро­ди­ цю», i «Свя­тий Бо­же», i по­ло­ви­ну «Вi­рую». А тiль­ки, В. Маковський. Дівчинаукраїнка. бу­ло, за­чує дзвiн, то вже нi заг­ра­єть­ся, нi за­си­дить­ся 1879 р. до­ма й ка­же: «Ма­мо, пi­ду до цер­кв ­ и, бач, дзво­нять; грiш­ка не йти; та­ту, дай ша­жок на свi­чеч­ку, а дру­­гий — стар­цю бо­жо­му по­да­ ти». I в цер­квi вже не за­пус­тує i нi до ко­го не за­го­во­рить, та все мо­лить­ся та пок­ло­ни б’є. От i ви­рос­ла їм на втi­ху. Та що ж то за дiв­ка бу­ла! Ви­со­ка, пря­ме­сень­ка, як стрi­лоч­ка, чор­ня­вень­ка, очи­цi — як тер­но­вi ягiд­ки, бро­вонь­ки — як на шну­ роч­ку, лич­ком чер­во­на, як пан­сь­ка ро­жа, що в са­ду цвi­те, но­со­чок так со­бi пря­мень­кий, з гор­боч­ком, а гу­бонь­ки, як цвi­точ­ки роз­цвi­та­ють, i меж ни­ми зу­бонь­ки — не­на­че жар­нiв­ки, як од­на, на ни­точ­цi на­ни­за­нi. Ко­ли, бу­ло, за­го­ во­рить, то все так зви­чай­но, ро­зум­но, так не­на­че со­пi­лоч­ка заг­рає сти­ха, що тiль­ки б її й слу­хав; а як ус­мiх­неть­ся та очи­ця­ми по­ве­де, а са­ма за­чер­во­нi­ єть­ся, так от не­на­че шов­ко­вою хус­точ­кою обiт­реть смаж­нiї ус­та. Ко­си в неї як смоль чор­нiї та дов­гi­дов­гi, аж за ко­лi­но; у праз­ник або хоч i в не­дi­лень­ку так гар­но їх по­вби­ра, дрi­буш­ка за дрi­буш­ку та все са­ма со­бi зап­лi­та; та як пок­ла­де їх на го­ло­ву по­верх скин­дя­чок вiн­ком, та зак­вiт­ча квiт­ка­ми, кiн­цi в лен­ти аж геть по­роз­пус­ка; усi гру­ди так i об­ни­за­нi доб­рим на­мис­том із чер­вон­ця­ми, так що раз­кiв двад­цять бу­де, ко­ли й не бiльш, а на шиї... та й шия бi­ле­сень­ ка­бi­ле­сень­ка, от як би з крей­ди че­пур­нень­ко вис­т­ру­га­на; по­верх та­ко­ї­то шиї на чор­нiй бар­хат­цi, ши­ро­кiй, так що паль­ця, ма­буть, у два, зо­ло­тий єд­нус i в коль­цi звер­ху ка­мi­нець чер­во­нень­кий... та так i сяє! Та як ви­ря­ дить­ся в ба­є­ву чер­во­ну юп­ку, зас­теб­неть­ся пiд са­му ду­шу, щоб нi­чо­гi­сiнь­ко не вид­но бу­ло, що нез­ви­чай­но... уже ж пак не так, як го­ро­дян­ськi дiв­ча­та, що в па­нiв по­нав­ча­лися; цур їм! Зог­рi­шиш тiль­ки, див­ля­чись на та­ких! Не так бу­ло в на­шої Ма­ру­сi, На­у­мо­вої та Нас­ти­ної доч­ки, ось що я роз­ка­ зую, а її, зна­є­те, зва­ли Ма­ру­сею. Що й бу­ло, то й бу­ло, та як прик­ри­то та за­­­­­к­ри­то, то й для дiв­чи­ни че­пур­нiш, i хто на неї ди­вить­ся, i хто з нею го­во­рить, то все­та­ки зви­чай­нiш. Со­роч­ка на нiй бi­лень­ка, то­нень­ка, са­ма пря­ла й пиш­нiї ру­ка­ва са­ма ви­ши­ ва­ла чер­во­ни­ми нит­ка­ми. Плах­та на нiй кар­таць­ка, чер­ча­та, ще ма­­те­рин­сь­ка — при­да­на; те­пер уже та­ких не роб­лять. I яких­то цвi­тiв там не бу­ло? Ба­теч­ку мiй та й го­дi! За­пас­ка шов­ко­ва, мо­ре­ва; ка­ламай­ко­вий по­яс, та як пiд­пе­ре­жеть­ся, та 104

Григорій Квітка-Основ’яненко

так ру­кою й обх­ва­тиш, — ще ж то не ду­же й стяг­неть­ся. Хус­точ­ка в по­яс­ а ме­ре­ жо­ва­на й ви­ши­ти­ми ор­ла­ми, i ля­хiвка зпiд плах­ти тож ви­ме­ре­жо­ва­на та з ки­тич­ка­ми; пан­чiш­ки си­нi, сукон­нi, i чер­во­нi че­ре­вич­ки. От та­ка як вий­де, то що i твоя пан­ноч­ка! Iде як па­вич­ка, не ду­же по всiм усю­дам роз­г­ля­да, а тiль­ки ди­вить­ся пiд но­ги. Ко­ли із стар­шим се­бе зос­трi­лася, за­раз ни­зень­ко пок­ло­ни­ лась і ка­же: «Здрас­туй­те, дя­дюш­ка!» або: «Здо­ро­вi, тi­ту­сю!» I та­ки хоч би то ма­ла ди­ти­на бу­ла, то вже не про­й­де прос­то, уся­ко­му пок­ло­нить­ся й лас­ка­во за­го­ во­рить. А щоб який па­ру­бок та пос­мiв би її зай­ня­ти? Нуну, не знаю! Во­на й не ла­я­ти­меть­ся, i нi сло­ва й не ска­же, а тiль­ки по­ди­вить­ся на нь­о­го так пиль­но, та бу­цiм i жа­лiб­но, i сер­ди­тень­ко, — хто її зна, як­то во­на там згля­не, — так хоч би який був, то за­раз шап­ку з го­ло­ви схо­пе, пок­ло­нився зви­чай­нень­ко, i нi па­ри з уст не мо­вить, i вi­дiй­де дальш. О, там вже на все се­ло бу­ла i кра­си­ва, i ро­зум­на, i ба­га­та, зви­чай­на, та ще ж к то­му ти­ха, i смир­на, й уся­ко­му по­кiр­на. На ву­ли­цю й не ка­жи, щоб ко­ли з под­ру­га­ми пiш­ла. Бу­ло, ма­ти ста­не їй ка­­ за­ти: «Пiш­ла б, до­цю, на ву­ли­цю: бач, те­пер вес­на, во­на раз крас­на. По­­­г­ра­ ­­­­­­ла б з под­ру­жень­ка­ми в хре­щи­ка, пi­сень­ок би пос­пi­ва­ла». Так де ж! «Луч­че я, — ка­же, — на те мiс­це, упо­рав­шись, та ля­жу спа­ти, ран­ше вс­та­ну, за­мi­ню твою ста­рiсть: обi­да­ти на­ва­рю й бать­ко­вi в по­ле по­не­су. А на ву­ли­цi що я за­бу­ ла? Iг­раш­ки та пус­то­та, та, гля­ди, ста­неть­ся, хоч i не зо мною, хоч i аби з ким, яка при­чи­на, та опiс­ля i страш­но вiд­вi­ча­ти за те од­но, що й я там бу­ла! Не­хай їм ви­яс­нить­ся, не пi­ду!» А про ве­чор­ни­цi так i не спо­ми­най! Бу­ло, i дру­гих дiв­чат вiд­во­дить та аж пла­че та про­сить: «Будь­те лас­ка­вi, сес­т­рич­ки, го­лу­боч­ ки, не хо­дi­те на теє прок­ля­теє збо­ри­ще! Та там не­ма нi­я­ко­гi­сiнь­ко­го доб­ра; там усе зле та ли­хеє! Зби­ра­ють­ся бу­­цiм­то пряс­ти, та за­мiсть то­го пус­ту­ють, жар­ту­ють та вчать­ся го­рi­лоч­ку пи­ти; вiд ма­те­рів ку­рей кра­дуть та ту­ди но­сять, та ще й та­ке там дi­єть­ся, що со­ром i ка­за­ти. Чи ма­ло ж то сво­єї сла­ви за­гу­би­ли, хо­дя­чи на тую по­гань: от хоч би i Яв­до­ха, i Ку­ли­на, i Прiсь­ка. Ад­же ж i пiп­па­но­тець не ве­лить i ка­же, що грiх смер­тель­ний ту­ди хо­ди­ти. Та ди­вi­ те­ся ж i на ме­не: от я до­ма бiльш усiх вас нап­ря­ду, чим ви хо­дя­чи». Отак, бу­ло, го­во­рить­го­во­рить, то гля­ди, од­на пе­рес­та­не хо­ди­ти, да­лi дру­га, тре­тя; а да­лi й зов­сiм мо­да пе­рес­та­не, щоб хо­ди­ти. То й дя­ку­ють доб­рi лю­ди, а най­бiльше ма­те­рi. А там опiс­ля не­чис­тий та­ки вп’ять си­лу озь­ме, пiд­цюк­не й по­тяг­не низ­ку доб­ру до по­ги­бе­лi. Тiль­ки, бу­ло, на­ша Ма­ру­ся вря­ди­го­ди збе­реть­ся до под­ру­жень­ки на ве­сiл­ ля в дру­жеч­ки. Та й то не бу­де во­на в су­бо­ту бi­га­ти з ни­ми по ву­ли­цi та гор­ло дра­ти, мов ска­же­на, як усi роб­лять; а прий­де вже в не­дi­лень­ку, по­си­дить, по­­­ о­бi­да, а як ви­ве­дуть мо­ло­дих над­вiр тан­цю­ва­ти, во­на тут чи по­бу­ла, чи не по­бу­ла, мер­щiй до­до­му; ро­зiб­ра­лася, роз­дяг­лася, да­вай пiч то­пи­ти та ве­че­ряти на­­ с­тав­ля­ти, i вже ма­ти за нею, бу­ло, нi­ко­ли не пос­пi­шить­ся. Отак раз на кле­чаль­нiй не­дi­лi бу­ла Ма­ру­ся у сво­єї под­ру­ги в друж­ках на ве­сiл­лi й си­дi­ла за сто­лом. Про­ти дру­же­чок, зви­чай­но, си­дi­ли бо­я­ри. Стар­шим бо­яр ­ и­ном був із го­ро­да па­ру­бок, свит­ник Ва­силь. Хло­пець гар­ний, ру­ся­вий, чис­то пiд­го­ле­ний; чуб че­пур­ний, уси ко­заць­кi, очi ве­се­лень­кi, як зi­роч­ки; на ви­ду рум’яний, мо­тор­ний, зви­чай­ний; жу­пан на нь­о­му си­нiй i ки­та­є­ва юп­ка, 105

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

О. Кулаков. Весілля. 2010 р.

по­я­сом з аг­лиць­кої ка­ла­май­ки пiд­пе­ре­за­ний, у тя­жи­но­вих шта­нях, чо­бо­ти доб­рi, шка­по­вi, з пiд­ко­ва­ми. Як при­ши­ва­ли бо­я­рам до ша­пок квiт­ки, то всi кла­ли по ша­гу, хто­хто два, та й ла­кей із пан­сь­ко­го дво­ра — i той п’ять ша­гiв по­ло­жив, що всi зди­ву­ва­лися, а Ва­силь усе ви­жи­дав і в ки­ше­нi дов­бався, а да­лi ви­тяг кап­шу­чок, а там­та­ки де­що бряж­ча­ло, за­су­нув паль­цi, дос­тав та й по­ло­жив на ви­куп шап­ки, за квiт­ку, цi­лi­сiнь­кий гри­ве­ник!.. Як бряз­нув, так усi, хто був на ве­сiл­лi, так i вжах­ну­лися, а друж­ки аж спi­ва­ти пе­рес­та­ли. А вiн со­бi й дар­ма: пот­ряс пат­ла­ми, та за лож­ку й став лок­ши­ну до­ї­да­ти, бу­цiм тiль­ки ко­пiй­ку дав. От, си­дя­чи за сто­лом, як уже поп­ринь­ма­ли стра­ву, да­вай тог­дi Ва­силь дiв­ чат роз­г­ля­дати, що бу­ли в друж­ках. Зирк! І вздрiв Ма­ру­сю, а во­на аж у тре­тiх си­дi­ла, бо стар­шою друж­кою, скiль­ки, бу­ло, її не про­сять, нi­ко­ли не хо­че: «Не­ хай, — ка­же, — дру­гi сi­да­ють, а ме­нi й тут доб­ре». Став наш Ва­силь i сам не свiй і як там ка­жуть, як опа­ре­ний. То був шут­ли­ вий, жар­тов­ли­вий, на ви­гад­ки, на прик­лад­ки — по­пе­ред усiх: тiль­ки йо­го й чу­ти, вiд нь­о­го весь ре­гiт iде; те­пер же то­бi хоч би пiв­ сло­ва про­мо­вив: го­ло­ву по­су­пив, ру­ки пок­лав пiд стiл i нi до ко­го нi­чи­чирк; усе тiль­ки пог­ля­не на Ма­ру­сю, тяж­ко здих­не й пус­тить очi пiд лоб. Поз­нi­ма­ли стра­ву та пос­та­ви­ли го­рi­хи на стiл. Дру­жеч­ки за­раз ки­ну­лись із бо­я­ра­ми ця­тать­ся; ще­бе­чуть, ре­го­чуть­ся, ви­га­ду­ють де­що про­мiж ве­сiль­них пi­сень­ок, а наш Ва­силь си­дить, мов у лi­сi, сам со­бi один: нi до ко­го не за­го­во­ рить i нi­ку­ди не гля­не, тiль­ки на Ма­ру­сю; тiль­ки во­на йо­му й ба­чить­ся, тiль­ки об нiй i ду­ма; не­на­че увесь свiт про­пав, а тiль­ки вiн із Ма­ру­сею i зос­тав­ся: нi до чо­го і нi до ко­го не­ма йо­му нi­як ­ о­го дi­ла. Що ж Ма­ру­ся? I во­на, сер­деш­на, щось iз­мi­ни­лася: то бу­ла, як i зав­сег­да, не­ве­се­ла, а тут вже прить­мом хоче до­до­му йти. Чо­гось­то їй ста­ло млос­но й нуд­но, i, як по­ди­вить­ся на Ва­си­ля, так так їй йо­го жаль ста­не! А чо­го, са­ма не зна. Хi­ба тим, що й вiн си­дить та­кий не­ве­се­лий. А ще най­пу­ще, як один на од­но­ го ра­зом згля­нуть, так Ма­ру­сю мов ли­хо­рад­ка так iз­за пле­чей i озь­ме, i все б во­на пла­ка­ла, а Ва­силь — мов у са­мiй душ­нiй ха­тi, не­на­че йо­го хто трь­ом ­ а ко­жу­ха­ 106

Григорій Квітка-Основ’яненко

ми вкрив i га­ря­чим збит­нем на­пу­ва. От мер­щiй i вiд­вер­нуть­ся один вiд дру­го­го, i ба­чить­ся, i не див­лять­ся, то й гля­ди, Ва­силь тiль­ки ру­кою по­ве­де або го­ло­вою мот­не, то вже Ма­ру­ся й по­чер­во­нi­ла, i вп’ять iз­зир­нуть­ся меж со­бою. (...) Ма­ру­ся й Ва­силь за­ко­ху­ють­ся. Оле­на роз­по­ві­дає Ма­ру­сі про Ва­си­ля.

— (...) Вiн із го­ро­да, вiн свит­ник, ко­ли чу­ла. Та що вже за зав­зя­тий! Уже де по­я­вить­ся, то всi дiв­ча­та ко­ло нь­о­го. I тан­цю­ва­ти, i жар­ту­ва­ти, не узяв йо­го бiс. Та й кра­си­вий же! Бач, як ви­хи­ля­єть­ся, за тин дер­жа­чись! Спи­на так i гнеть­ ся, не­на­че мо­ло­дий ясе­нок, а з ви­ду як на­маль­ов ­ а­­ний: очi йо­му — як зi­роч­ки, а пат­ли так i мо­та­ють­ся: бач — по­ку­пе­­чесь­ко­му... — Ма­буть, ти йо­го лю­биш, так тим i хва­лиш, — лед­ве про­мо­ви­ла Ма­ру­ся, хо­ва­ю­чи очi в ру­кав, а са­ма як на вог­нi го­рi­ла вiд Оле­ни­них роз­ка­зiв. — По­ту­рай, що люб­лю! По­жа­луй би, лю­би­ла, так вiн на та­ких i не по­ди­ вить­ся. Ка­жуть, що йо­го ха­зя­їн та хо­че йо­го в прий­ми узя­ти, а доч­ка кра­си­ва й ду­же ба­га­та. Вiн i сам має ко­пiй­чи­ну: ад­же ти ба­чи­ла, що й за шап­ку та ви­ки­ нув аж гри­ве­ни­ка; отак i усю­ди вiн ро­бить. Уже як­би не бу­ло... Тут пiд­бiг Де­нис і по­тяг Оле­ну до тан­цю за ру­кав. Уже во­на йо­го й ла­я­ла, i ку­лач­чям у спи­ну тов­к­ма­чи­ла, так нi­чо­го й не зро­би­ла: по­тяг і по­тяг. А їй пиль­но хо­тi­лось з Ма­ру­сею по­си­дi­ти та про па­руб­кiв на­го­во­ри­ти­ся. Зос­та­ла­ся Ма­ру­ся са­ма. Узя­ли її дум­ки та гад­ки; а як зга­да­ла, що Оле­на ка­за­ла, що йо­го ха­зя­їн та бе­ре йо­го в прий­ми й що вiд­дає доч­ку, i кра­си­ву, i ба­га­ту, та й за­жу­ри­лася! Схи­ли­ла го­ло­вонь­ку на бi­лую руч­ку, а слi­зонь­ки з очиць так i ка­по­тять! От об­тер­ла їх хус­точ­кою, зак­ри­ла­ся ру­чень­кою та й ду­ма: «Ох, ли­хо ме­нi тяж­ке! Луч­че б я йо­го не ба­чи­ла!.. Як то ме­нi йо­го за­бу­ва­ти? Тим­то го­ро­дян­ськi дiв­ча­та... у них i па­руб­ки свої, не та­кi, як у нас, що нi на що ди­ви­тися... Пi­ду швид­ше до­до­му (а са­ма нi з мiс­ця), ста­ну по­ра­тися, ро­би­ти, то, мо­же, і за­бу­ду! Так­то й за­бу­ду! Ох, до­лень­ко моя ли­хая!.. Те­пер сих го­рiш­кiв нi­де не по­дi­ваю, так при со­бi й но­си­ти­му, бiльш нi на що, тiль­ки на пам’ять. Хоч би на смiх во­ни ме­нi ска­за­ли...» Та, сеє ду­мав­ши, пот­ряс­ла в жме­нi го­рiш­ки та го­лос­но й про­мо­ви­ла: — Чи вiн ме­не лю­бить? Чiт чи лиш­ка? — Чiт! І лю­бить те­бе вiд щи­ро­го сер­ця! — обiз­вався Ва­силь, що вже дав­но сто­яв бi­ля неї i ди­вився на її сму­ту, та не знав, як зай­ня­ти. — Ох, ме­нi ли­шень­ко! — скрик­ну­ла Ма­ру­ся й стре­пе­ну­лася, як тая ри­бонь­ ка, ус­ко­чив­ши в ятiр. — Хто та­кий? Про ко­го ви го­во­ри­те? — пи­та й са­ма не знає, для чо­го й об чiм. — Той те­бе лю­бить... про ко­го... ти ду­ма­ла... — ка­зав Ва­силь, за­ди­ха­юч ­ ись вiд нес­мi­ли­вос­тi та з ля­ку, як по­чув, що во­на має ко­гось на дум­цi. — Та я... нi про ко­го... не ду­ма­ла... я так... — ска­за­ла бiд­на дiв­ка та й зля­ка­ ла­ся грi­ха, що зро­ду впер­ше збре­ха­ла; а опiс­ля й ка­же: — Хто б то ме­не й по­лю­бив?.. — Ма­ру­сю, Ма­ру­сю! — ка­же Ва­силь, тяж­ко, вiд сер­ця здох­нув­ши; та й вп’ять на­си­лу дух пе­ре­вiв i ка­же: — Я знаю та­ко­го... — Ма­ру­сю, Ма­ру­сю! А хо­ди сю­ди! — так клик­ну­ла її та ж Оле­на. 107

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Ма­ру­ся нi жи­ва нi мер­т­ва! Зля­ка­лася то­го, що Ва­силь став із нею го­во­ ­­ ти, та ще так го­лос­но; а тут ще й то, що Оле­на ба­чить, що во­на із чу­жим ри­ па­руб­ком роз­го­во­рює, а опiс­ля й смi­я­ти­меть­ся їй; а що найбiльш те їй бу­ло страш­но, i жал­ко, i нi­би до­сад­но, що Ва­силь ка­же про ко­гось дру­го­го, що її лю­бить; а їй би хо­тi­лося, щоб вiн їй ска­зав, що вiн сам її лю­бить. От як зля­ка­ лась, ско­чи­ла з мiс­ця та й не мо­же й сту­пить; а Оле­на, знай, її кли­че: «Та йди сю­ди, ось­ось­де я». А Ва­силь теж став як уко­па­ний i не знає бiльше, що й ка­за­ ти. На дум­цi б то й ба­га­то де­чо­го є, так язик не слу­хає, не по­ше­вель­неш йо­го; а тут ще, на бi­ду, пiд­слу­хав, що Ма­ру­ся об ко­мусь вже ду­ма й що йо­му нi­чо­го тут уби­ва­ти­ся, а тут ще Оле­на зби­ла йо­го з тов­ку... От i сто­ять во­ни обоє, сер­деш­нi, i не зна­ють, на яку сту­пи­ти, i чи йти їм ку­ди, чи що ро­би­ти? (...) Дів­ча­та до­мов­ля­ють­ся на дру­гий день іти до міс­та на ба­зар.

(...) Ось вий­шов i Ва­силь iз сад­ка. Вiн доб­ре чув, що Ма­ру­ся з Оле­ною змо­ ви­лись уку­пi йти в мiс­то, так вiн i не пi­шов уже до­до­му в го­род, а в тiм же се­лi, вiд го­ро­да вер­с­тов із чо­ти­ри, ски­тав­ся всю нiч, i як ста­ло свi­та­ти, то вiн вже i бе­рiг їх. Ви­зи­рав­ши iз са­доч­ка, по­ба­чив, що двi дiв­чи­ни геть­геть вiд­ста­ли вiд про­чо­го на­ро­ду, ти­хень­ко iдуть со­бi й роз­­го­во­рю­ють; вiн за­раз вга­дав, що хто то йде, бо сер­це в нь­о­го ть­ох­ну­ло й по­да­ло звiс­тку; то вiн i пi­шов, бу­цiм­то в го­род, ти­хою сту­пою, по­хи­лив­ши го­ло­ву, мов за­ду­мав­ся; а у са­мо­го аж жиж­ки тру­сять­ся, i дух йо­му зах­ва­тує вiд ра­до­щiв, що ще по­ба­чить Ма­ру­сю та по­го­ во­рить із нею. От iдуть дiв­ча­та; Оле­на, як та со­ро­ка, скре­го­че, що на ум збре­де, а Ма­ру­ся бу­цiм­то й слу­ха, та все про своє га­дає... аж зирк!.. І пiз­на­ла сво­го Ва­си­ля!.. Ру­ки й но­ги зат­ру­си­ли­ся, у жи­во­тi по­хо­ло­ну­ло, i дух зай­нявся, i са­ма нi з мiс­ця. — Та йди­бо швид­ше! — крик­ну­ла до неї Оле­на. — Чо­го ти зо­пи­ня­єш­ся? I так опiз­ни­лися. — Та хто йо­го знає, чи спiт­кну­лася, чи що, — ка­же Ма­ру­ся, са­ма ж нi з мiс­ця, хоч так би й ле­тi­ла до Ва­си­ля, як та го­луб­ка до го­лу­ба; бо вже й за­бу­ла, що, ма­буть, вiн не її лю­бить, що вiн вже пос­ва­та­ний на ха­зяй­ськiй доч­цi... усе за­бу­ла, а тiль­ки то­го й ба­жа, щоб бу­ти укуп­цi зі сво­їм Ва­си­лем. От як по­чув Ва­силь, що дiв­ча­та вже за ним го­мо­нять, озир­нувся до них, зняв ша­поч­ку, пок­ло­нивсь i ка­же: — Доб­ри­день, дiв­ча­та. Бо­же вам по­ма­гай! — Спа­си­бi! Не­хай i вам Бог по­ма­га! — ска­за­ли йо­му в один го­лос дiв­ча­та. От їм i ка­же Ва­силь: — Чи не бiг­ла про­ти вас яка со­ба­ка? — Цур їй, пек вiд нас! — ка­же Оле­на. — Ми її не ба­чи­ли; хi­ба де бiг­ла? — Ось ту­теч­ки тiль­ки пе­ред ва­ми ки­да­лася на лю­дей, — ка­зав Ва­силь, — то про­же­нуть її, а во­на вiд­тi­ля за­бi­жить, та й не зна­єш, вiд­кi­ля її i сте­рег­тися. Та та­ка сер­ди­та, на всiх так i ки­да­єть­ся. Так я от­се вило­мив со­бi ко­ля­ку та йду й ози­ра­юся. — Ох, ли­шеч­ко, я її бо­юся. Вер­нi­мося, Ма­ру­сю! — ка­же Оле­на. — Не бiй­теся, дiв­чат­ка; ад­же ви в го­род i я в го­род, то я з ва­ми бу­ду йти, а ко­ли на­бi­жить, то вас обо­ро­ню. 108

Григорій Квітка-Основ’яненко

— От за се спа­си­бi! Те­пер нам, Ма­ру­сю, не страш­но, — ска­за­ла Оле­на, а са­ма ра­дi­сiнь­ка бу­ла, що з па­руб­ком бу­де йти всю до­ро­гу. Отак i пiш­ли со­бi вкуп­цi. (...) Уже по до­ро­зі до­до­му Оле­на зга­да­ла, що за­бу­ла заб­ра­ти чо­бо­ти в шев­ця й по­вер­ ну­ла­ся в міс­то. Ма­ру­ся з Ва­си­лем зали­ши­ли­ся са­мі. Хло­пець ос­від­чу­єть­ся Ма­ру­сі в ко­хан­ні. На­ум Дрот не дає зго­ди на од­ру­жен­ня, бо не хо­че за­на­пас­ти­ти жит­тя сво­єї доч­ки, ад­же Ва­си­ля ма­ють заб­ра­ти в рек­ру­ти. Ва­силь про­ща­єть­ся з Ма­ру­сею та йде на за­ро­біт­ки.

(...) Аж ось две­рi — рип! — i Ва­силь у ха­т у. Ма­ру­ся так i нес­т я­ми­лась i крик­ну­ла не сво­їм го­ло­сом: «Ох, мiй Ва­си­леч­ку!» — та й ста­ла як уко­па­на. Ста­ра Нас­тя теж зра­ду­ва­лася, не­на­че бог зна чо­му, i ки­ну­лася до Ва­си­ля i по­­ х­рис­то­су­ва­лася. От На­ум ба­чить, що Ва­силь із Ма­ру­сею сто­ять i тiль­ки по­­ ­­г­ля­да­ють вiн на неї, а во­на на нь­о­го, не­на­че зро­ду впер­ше ба­чать­ся, от i ка­же їм: — Чом же ви не хрис­то­су­є­теся? А Ва­силь i ка­же: — Не смiю, па­нот­че! — Чом не смi­ти? — ка­же На­ум. — За­кон по­ве­лi­ва хрис­то­су­ва­ти­ся зо вся­ ким, i хоч би із смер­тель­ним воро­гом. Пох­рис­то­суй­теся же по за­ко­ну три­чi, та не­хай вас Бог бо­ро­нить вiд уся­кої по­га­ної дум­ки! Тяж­кий грiх у та­ко­му свя­то­му дi­лi ду­ма­ти лу­ка­ве! От i пох­рис­то­су­ва­лися гар­нень­ко. Ма­ру­ся ки­ну­лася до нь­о­го з роз­п­ро­са­ми: — Де се ти, Ва­си­леч­ку, був?.. — Знай­бо урем’я, — пе­ре­бив її На­ум, — од­но що­не­будь: або роз­гов­ля­тися, або го­во­ри­ти. Бог дав праз­ник i пас­ку свя­че­ну; дя­ку­ю­чи Бо­га Ми­ло­се­р­д­но­го, тре­ба роз­рi­ша­ти без уся­ких хло­пот i з ве­се­лою ду­шею, а го­во­ри­ти бу­де­мо опiс­ля. Сi­дай­те ли­шень! Гос­по­ди, бла­гос­ло­ви! Ста­ра Нас­тя сi­ла за сто­лом на ла­вi, а Ма­ру­ся бi­ля неї скраю, щоб ближ­ ­че по­ра­тися, Ва­силь сiв на ос­ло­нi, ста­рий на по­ку­тi, а бат­ра­ки в кiн­цi сто­лу.

М. Івасюк. Козак з дівчиною біля криниці. 1901 р.

109

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

От, пе­рех­рес­тив­шись, На­ум i, про­чи­тав­ши три­чi «Хрис­тос вос­к­рес із мер­т­ вих», за­раз вiд­рi­зав пас­ки свя­че­ної i по­ло­жив пе­ред уся­ким по кус­ку. По­куш­ ту­вав­ши її бе­реж­но, щоб кри­хот не роз­си­па­ти пiд стiл, усяк пе­рех­рес­тивсь i ска­зав: «Спа­си­бi Бо­гу Ми­ло­се­рд ­ ­но­му! Дай, Бо­же, i на той год дiж­дать!» Тут же прий­ня­лися за пе­че­не: по­ї­ли ба­ран­ця, по­ро­ся­ти­ни; а кiс­то­чок пiд стiл не ки­да­ли, а кла­ли на стiл, щоб опiс­ля по­ки­да­ти в пiч. Да­лi їли ков­ба­су, са­ла ку­соч­ка­ми на­рi­за­ли, кра­ша­нок об­лу­пи­ли й по­рi­за­ли на та­рi­лоч­цi. От, сеє скiн­ чив­ши, Ма­ру­ся все приб­ра­ла й із сто­ла теж бе­реж­но зме­ла й усi крих­ти, i кiс­ точ­ки, i луш­пин­ня з яєць пов­ки­да­ла в пiч, та тог­дi вже ста­ла по­да­ва­ти стра­ву. Ста­рий На­ум ви­пив чар­ку го­рiл­ки пе­ред обi­дом, а Ва­силь не став, бо, ка­же, ще не по­чи­нав її пи­ти. От i по­да­ли борщ, а да­лi яло­ви­чи­ну, пок­ри­­ши­ли на де­рев’янiй та­рi­лоч­цi, по­со­ли­ли та й їли — уже звiс­но, що не по­пан­сь­ки, бо ви­де­лок не во­дить­ся, — паль­ця­ми. Опiс­ля по­да­ли юш­ку з хля­ка­ми, пе­че­не бу­ло — ба­ра­ни­на, а там мо­лочна ка­ша та й го­дi, бiльш i нi­чо­го. Ма­ру­ся чи їла, чи не їла: їй луч­че уся­ких роз­го­вин — оп­рiч праз­ни­ка свя­то­ го — те, що Ва­силь вер­нув­ся i жив, i здо­ров. За­хи­лив­шись за ма­тiр, щоб бать­ко не ба­чив, як ясоч­ка, ди­ви­лася на сво­го Ва­си­леч­ка, а са­ма буд­то лож­кою дос­тає з мис­ки, аби б то не­на­че i во­на їсть. Ку­ди їй уже їс­ти! У неї од­но на дум­цi, як i у Ва­си­ля! Так той уже че­рез силу їв, бо бi­ля На­у­ма си­дiв i не мож­на бу­ло йо­му злу­кав­ну­ва­ти, щоб хо­ро­шень­ко по­ди­ви­тися на свою Ма­ру­сю. По­о­бi­дав­ши та по­дя­ку­вав­ши Бо­гу й бать­ко­вi з ма­тiр’ю, як по­п­ри­би­ра­ла все Ма­ру­ся, от На­ум i ка­же: — А в нас но­вий дяк сь­о­год­нi Апос­то­ла чи­тав. Нас­тя за­раз i пи­та­єть­ся: — А хто та­кий i вiд­кi­ля? — Ось­де вiн, пан Ва­силь, — ска­зав На­ум та й всмiх­нув­ся. — Хi­ба ж Ва­силь пись­мен­ний, щоб йо­му Апос­то­ла чи­та­ти? — спи­та­ла Нас­тя; а Ма­ру­ся так уха й нас­то­ро­жи­ла, щоб чу­ти усе, що бу­дуть го­во­ри­ти. — Був не­пись­мен­ний, а те­пер Бог йо­му ро­зум пос­лав, а як i що — я й сам не знаю. Роз­ка­жи ме­нi, здi­лай ми­лость, Ва­си­лю, як се то­бi свiт вiд­крив­ся? Се ме­нi нав­ди­во­ви­жу: ще й го­ду не­ма, як ти пi­шов вiд нас, а нав­чив­ся пись­ма й спi­ва­ти вмi­єш, як i сам дяк. Де ти по­бу­вав? — Я, дядь­ку, не був ду­же да­ле­ко, — став роз­ка­зу­ва­ти Ва­силь. — От як ви ме­нi вiд­кри­ли свiт i роз­тол­ку­ва­ли ме­нi, що й я бу­ду про­па­щий i чу­жий вiк за­їм, ко­ли не знай­ду за се­бе на­йом­щи­ка, то ду­мав­ду­мав i тро­хи з ума не зiй­шов. Прав­ду ви ка­за­ли, що за гро­шi вi­сiм­де­сят рублiв, що я вiд ха­зя­ї­на брав? Тiль­ки що на оде­жу. Що ж тут ме­нi бу­ло ро­би­ти? Як то Бог пос­лав на дум­ку: пi­ти до куп­цiв, у них хо­ро­ший заро­бi­ток. Прий­шов я до за­лiз­ня­ка: вiн ме­не тро­хи знав, роз­ка­зав йо­му все своє ли­хо. Вiн, по­ду­мав­ши, прий­няв ме­не за п’ят­де­сят руб­ лiв на год із тим, що ко­ли бу­ду у сво­їм дi­лi справ­ний, то вiн ме­нi й бiльш при­ ба­вить, i усе бу­де при­бав­ля­ти, ба­чив­ши моє ста­ра­нiє. Я зра­ду­вав­ся, по­чув­ши, що бiльше нi­чо­го не тре­ба, щоб гро­шi за­ро­би­ти, як тiль­ки бу­ти чес­ним i своє дi­ло, не лi­ну­ю­чись, справ­ля­ти. З то­ва­ри­ша­ми, хоч усе й мос­ка­лi бу­ли, за­раз по­лад­нав. Тiль­ки ба­чу, що во­ни всi пись­мен­нi й хто бiльш чо­го зна, бiльш 110

Григорій Квітка-Основ’яненко

по­лу­ча жа­лу­ван­ня. От як сiв, як сiв... i прав­ду вам, дядюш­ка, ска­жу, що нiч i день вчивсь, i Бог ме­нi да­ро­ва­нiє послав; i те та­ки прав­ду ска­зать, що на­шо­го брат­чи­ка ку­ди не пiт­кни — хоч у на­у­ку, хоч у яке ре­мест­во, — то з нь­о­го путь бу­де; не про­па­щi за нь­о­го гро­шi. Ото я вiд Спа­сiв­ки та до Рiз­два вив­чився чи­та­ти i цер­ков­не, i граж­дан­сь­ке, писа­ти пот­ро­ху вмiю, цих­вi­ру знаю i на що­тах хоч ти­сяч де­сять пу­дiв уроз­дрiб на хвун­ти, не по­ми­ля­ю­чись, по­ло­жу; хур­щи­ кiв розщи­таю і ха­зяй­сь­ко­го доб­ра гляд­жу як ока, щоб i ко­пiй­ка нiг­де да­ром не дi­ва­лася. То­ва­ри­шi, зна­єт­ е, охот­ни­ки на кри­ла­сi спi­ва­ти за­мiсть пiв­чесь­кої; от i ме­не, як по­ба­чи­ли, що го­лос є, то й прив­чи­ли тро­хи. По­ки се­бе не пос­та­вив на путь, не йшов до вас, дя­дюш­ка; i як не тяж­ко ме­нi бу­ло, не ба­чив­ши Ма­ру­сi, та, пам’ята­ю­чи ва­ше сло­во, сам се­бе мо­рив i не хо­див сю­ди. I тож та­ки, що ха­зя­їн, знав­ши мою чес­нiсть, по­си­лав ме­не не за ве­ли­ки­ми дi­ла­ми по ма­­лень­ких яр­мар­ ках; а пiс­ля Хре­ще­нiя по­си­лав уже й дальш, i я тiль­ки що пе­ред праз­ни­ком оце при­вiз йо­му не­ма­лу су­му гро­шей. Як же вiн ме­не по­тi­шив доб­рим сло­вом i роз­ вiв мою ту­гу, то я вже пев­но й прий­шов до вас на праз­ник, а щоб ви увi­ри­ли­ся, що я не зле­да­щiв, от i став я на кри­ла­сi спi­ва­ти й Апос­то­ла про­чи­тав. На­ум, вис­лу­хав­ши йо­го, не стер­пiв та аж по­цi­лу­вав йо­го у го­ло­ву й ду­ма: «Що за пре­ми­ла ди­ти­на! Не­да­ром йо­го люб­лю! Та­кий не про­па­де». Да­лi й пи­та: — Скiль­ки ж ти жа­лу­ван­ня по­лу­ча­єш те­пер? — Жа­лу­ван­ня не щот, — ка­же Ва­силь, — аби б ста­ло на оде­жу, а те важ­нiш усь­о­го, що ха­зя­їн, знав­ши мою нуж­ду, чо­го я бо­ю­ся й че­рез що ви не вiд­да­є­ те за ме­не Ма­ру­сi, сам хло­по­че об ме­нi: те­пер по­си­ла ме­не з ху­рою в Оде­су, а вiд­тi­ля пi­ду в Мос­к­ву й на за­во­ди та тiль­ки вер­нуся сю­ди к Пре­чис­тiй, а вiн ме­нi сис­кає на­йом­щи­ка, ка­же, хоч п’ят­сот руб­лiв по­те­ряю; уво­се­ни, як ска­жуть на­бор, сам i вiд­дасть, а гро­шi, ка­же, бу­деш одс­лу­жу­ва­ти. — Не­хай то­бi Бог по­ма­га! — ска­зав На­ум; а да­лi, по­ду­мав­ши, і ка­же: — Чо­го ж бiль­ше ду­ма­ти? При­си­лай у вiв­то­рок, пiс­ля­за­в­т­ра, лю­дей, бе­ри руш­ ни­ки; i то­бi ве­се­лi­ше бу­де в до­ро­зi, i Ма­ру­ся тут свi­том не ну­ди­ти­ме. Те­пер нi­чо­го бо­я­тися. Се вже пев­но, що ти на­йом­щи­ка пос­та­виш. Дасть Бог, вер­неш­ ся, уво­се­ни й ве­сiл­ля. Не мож­на й роз­ка­за­ти, як зра­дi­ли i Ва­силь, i Ма­ру­ся! За­раз ки­ну­ли­ся аж до нiг бать­ко­вих, i цi­лу­ють їх, i ру­ки йо­му цi­лу­ють, i са­мi об­нi­муть­ся, i знову до нь­ог­ о ки­нуть­ся, i дя­ку­ють йо­му, то до ма­те­рi, то вп’ять до нь­о­го, i не тям­лять се­бе, i що ро­би­ти, не зна­ють. Дов­го ди­вив­ся на них На­ум, та все ниш­ком смi­єть­ся, та ду­ма: «То­то дi­ти!» Да­лi й ка­же: — Го­дi ж, го­дi! Пус­тi­те ж ме­не; ми ля­же­мо із ста­рою спа­ти, бо всю нiч сто­ яв на одi­я­нії, аж по­ки Хрис­та до­чи­та­лися; а ви хо­че­те — до­ма си­дiть або гу­ля­ ти йдi­те до ко­ли­сок; та тiль­ки са­мi не ка­чай­теся, бо грiх для та­ко­го праз­ни­ка із сею пус­то­тою во­зи­тися. Як уже той день у Ва­си­ля та в Ма­ру­сi бу­ло, нам нуж­ди ма­ло, бо, звiс­но, чи хо­ди­ли, чи си­дi­ли, а усе об од­нiм го­во­ри­ли: як одне без од­но­го ску­чали, ко­ли, що i як ду­мав; як нi ду­ма­но, нi га­да­но во­ни по­ба­чи­лися; яка ще ра­дость бу­де, як уже пос­ва­та­ють­ся, — ота­ке все го­во­ри­ли, та го­лу­би­ли­ся, та ми­лу­ва­ли­ся. 111

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

От­же, i вiв­то­рок нас­тав. До ве­чо­ра ста­ли до­жи­да­ти ста­рос­тiв: при­б­ра­ли ха­ту, зас­вi­ти­ли свi­чеч­ку пе­ред бо­га­ми; ста­рi на­ря­ди­ли­ся, як довг ве­лить, а що Ма­ру­ся приб­ра­ла­ся, так вже нi­чо­го й ка­за­ти. От пос­ту­ка­ли i раз, i вдру­ге, i вт­ре­тє, i ввiй­шли ста­рос­ти, i по­да­ли хлiб, i го­во­ри­ли ста­рос­ти за­кон­нi ре­чi про ку­ни­цю, як i по­пе­ред сь­о­го бу­ло. За­раз На­ум — а ра­день­кий же та­кий! — i ка­же, бу­цiм­то із сер­цем: — Та що се на­пасть та­ка? Жiн­ко! Що бу­де­мо ро­би­ти? Доч­ко, а хо­ди сю­ди на по­ра­ду! Ма­ру­ся, вий­шов­ши з кiм­на­ти, за­со­ро­ми­лася — Гос­по­ди! — по­чер­во­нi­ла, що твiй мак, i, не пок­ло­нив­шись, за­раз ста­ла бi­ля пе­чi та й ко­лу­па її паль­цем. От На­ум i ка­же: — Ба­чи­те, лов­цi­мо­лод­цi, що ви на­ро­би­ли? Ме­не з жiн­кою сму­ти­ли, доч­ку прис­ти­ди­ли, що ско­ро пiч зов­сiм по­ва­лить, ма­буть, ду­ма тут бiльш не жи­ти! Гай­гай! Так ось що ми зро­би­мо: хлiб свя­тий прий­ма­є­мо, доб­ро­го сло­ва не цу­ра­ є­мо­ся, а щоб ви нас не по­ро­чи­ли, що ми пе­ре­дер­жу­єм ку­ни­цi та крас­ної дi­ви­цi, так ми вас пов’яже­мо й тог­дi все доб­ре вам ска­же­мо. Доч­ко! Прий­ш­ла й на­ша чер­га до при­к­ла­ду ка­за­ти: го­дi ли­шень пiч ко­лу­па­ти, а чи не­ма чим сих лов­ цiв­мо­лод­цiв пов’я­за­ти? Iще не час бу­ло Ма­ру­сi пос­лу­ха­ти — знай, ко­лу­па. От вже ма­ти їй ка­же: — Чи чу­єш, Ма­ру­сю, що бать­ко ка­же? Iди ж, iди та да­вай, чим лю­дей пов’яза­ти. Або, мо­же, нi­чо­го не прид­ба­ла та із со­ро­му пiч ко­лу­па­єш? Не вмi­ла ма­те­рi слу­ха­ти, не вчи­ла­ся пряс­ти, не за­ро­би­ла руш­ни­кiв, так в’яжи хоч ва­лом, ко­ли i той ще є. Пiш­ла Ма­ру­ся в кiм­на­ту й ви­нес­ла на де­рев’янiй та­рi­лоч­цi два руш­ни­ки дов­гих та муд­ро ви­ши­тих, хрес­тнав­х­рест пок­ла­де­них, i по­ло­жи­ла на хлi­бо­вi свя­то­му, а са­ма ста­ла пе­ред об­ра­зом та й вда­ри­ла три пок­ло­ни, да­лi от­цю три­ чi пок­ло­ни­ла­ся в но­ги й по­цi­лу­ва­ла в ру­ку, нень­цi так же; i, узяв­ши руш­ни­ки, пiд­нес­ла на та­рi­лоч­цi пер­ше стар­шо­му ста­рос­тi, а там i дру­го­му. Во­ни, ус­тав­ ши, пок­ло­ни­ли­ся, узя­ли руш­ни­ки й ка­жуть: — Спа­си­бi бать­ко­вi й ма­те­рi, що своє ди­тя ра­но бу­ди­ли й доб­ро­му дi­лу вчи­ли. Спа­си­бi й дi­воч­цi, що ра­но вс­та­ва­ла, тон­ко пря­ла й хо­ро­ шень­кi руш­нич­ки прид­ба­ла. Пов’язав­ши со­бi один од­но­му руш­ни­ка, от ста­рос­та й ка­же: — Ро­бiть же дi­ло з кiн­цем, роз­вi­ дай­теся з кня­зем­мо­лод­цем: ми, при­ве­де­нi, не зтак ви­ну­ва­тi; в’яжi­ те при­вод­ця, щоб не втiк із ха­ти. От ма­ти й ка­же: — Ану, до­ню! Ти ж ме­нi ка­за­ла, що на те по п’ятiн­кам за­роб­ля­ла, В. Маковський. Дівич-вечір. 1882 р. 112

Григорій Квітка-Основ’яненко

щоб шов­ко­ву хус­тк ­ у прид­ба­ти та нею пе­ню зв’яза­ти. Те­пер на те­бе пе­ня на­па­ ла, що не всiх пов’яза­ла. Ви­нес­ла Ма­ру­ся за­мiсть хус­т­ки шов­ко­вий пла­ток, крас­ний та хо­ро­ший, як са­ма. На­ум їй i ка­же: — Сь­о­му, доч­ко, са­ма чiп­ляй, за по­яс хус­т­ку за­ти­кай, та до се­бе при­тя­гай, та слу­хай йо­го, та ша­нуй; а те­пер йо­го й по­цi­луй. От во­ни й по­цi­лу­ва­лися, а Ва­силь i ви­ки­нув Ма­ру­сi на та­рiл­ку цiл­ко­­во­го. Пiс­ля сь­о­го ста­рос­та зве­лiв пос­ва­та­ним, щоб кла­ня­лися перш бать­ко­вi в но­ги три­чi; а як пок­ло­ни­лись ут­ре­тє та й ле­жать, а бать­ко їм і ка­же: — Гля­ди ж, зя­тю! Жiн­ку свою бий i вран­цi, й уве­че­рi, i вста­ю­чи, i ля­га­ю­чи, i за дi­ло, i без дi­ла, а сва­рися з нею по­у­сяк­час. Не справ­ляй їй нi плат­тя, нi оде­жi, до­ма не си­ди, тас­кай­ся по шин­ках і по чу­жих жiн­ках, — то з жiн­кою в пар­цi й з дi­точ­ка­ми як­раз пi­де­те в стар­цi. А ти, доч­ко, му­жич­ку не спус­кай i нi в чiм йо­му не по­ва­жай; ко­ли дур­ний бу­де, то по­ї­де в по­ле до хлi­ба, а ти йди в ши­нок, про­пи­вай ос­тан­нiй шма­ток; пий, гу­ляй, а вiн не­хай го­ло­дує; та i в пе­чi нi­ко­ли не кло­по­чи; не­хай па­у­тин­ням зас­те­леть­ся пiч, от вам i вся рiч. Ви не ма­лень­кi вже, са­мi ро­зум ма­є­те, i що я вам ка­жу i як вам жи­ти, зна­є­те. А ста­рос­та й крик­нув: — За та­ку на­у­ку цi­луй­те, дi­ти, бать­ка в ру­ку! (...) Да­лі опи­сано об­ряд сва­тан­ня з піс­ня­ми й при­каз­ка­ми.

(…) Сяк­так Ва­силь на­си­лу вир­вав­ся вiд ста­рих, а Ма­ру­ся пiш­ла йо­го про­ вод­жа­ти. То бу­ло на са­мi про­во­ди, i тре­ба бу­ло че­рез кла­до­ви­ще йти, де на гро­бах у той день усi по­ми­на­ють сво­їх ро­ди­чiв. От Ма­ру­ся взя­ла й ми­соч­ку, щоб i сво­їх пом’яну­ти. По­ло­жи­ла кур­ку ва­ре­ну, три в’яз­ки буб­ли­кiв, бу­ха­ нець, два кни­ша та звер­ху п’ята­ко­вий ме­дя­ник, та взя­ла ма­те­ри­ну ка­лит­ку з грiш­ми, щоб стар­цям по­да­ти; а Ва­силь теж із нею нiс у хус­тцi аж три де­сят­ки кра­ша­нок. Прий­ш­ли на гро­би, аж па­но­тець уже й там i зби­ра­єть­ся пра­ви­ти па­на­хи­ду. Ма­ру­ся пос­та­ви­ла до гур­ту i свою ми­соч­ку, i гра­мат­ку ба­тюш­цi по­да­ла, щоб пом’янув її ро­ди­чiв. Ма­ру­ся, смут­на й не­ве­се­ла, усе мо­ли­ла­ся та, знай, пок­ло­ни би­ла; як же зас­пi­ва­ли дя­ки «нi пе­ча­лi, нi воз­ди­ха­нiя», так во­на так i за­х­ли­па­ла та й ка­же: — Як ти вер­неш­ся, Ва­си­леч­ку, то, мо­же, ме­не на сiм кла­до­ви­щi бу­деш так по­ми­на­ти. Ва­силь аж здриг­нув­ся пiс­ля та­ко­го сло­ва й хо­тiв її зу­пи­ни­ти, щоб ви­ки­ ну­ла та­ку дум­ку з го­ло­ви, так i в са­мо­го сль­о­за так i б’є, а на сер­цi ту­га та­ка па­ла, що йо­му дух так i зах­ва­тує; i сам не зна, вiд чо­го йо­му се так є. Одс­лу­жи­ли па­на­хи­ду, по­да­ла Ма­ру­ся ми­соч­ку па­нот­це­вi, а стар­цiв бо­жих об­дi­ли­ла кра­шан­ка­ми й грiш­ми за Царс­тво Не­бес­не по­мер­ших. По­сi­да­ли лю­ди на гро­бах тра­пе­зу­ва­ти й по­ми­на­ти ро­ди­чiв, а Ма­ру­сi вже не до то­го: Ва­силь лед­ве про­мо­вив, що вже по­ра йо­му йти до ха­зяй­с­тва. 113

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Ба­теч­ки, як за­го­ло­сить Ма­ру­ся, та так i по­вис­ла йо­му на шию! Вицi­лу­ ва­ла йо­го... що то? І в вi­чi, i в лоб, i в що­ки, i в шию... да­лi, нена­че хто її нап­ра­ вив, ра­зом по­ки­ну­ла йо­го, очи­цi за­ся­я­ли, то бу­ла блiд­на, а ту­теч­ки по­чер­во­нi­ла та так го­лос­но, нi­би не во­на, ска­за­ла Ва­си­ле­вi не зо­пи­ня­ю­чись: — Ва­си­лю! На кла­до­ви­щi ме­не по­ки­да­єш, на кла­до­ви­щi ме­не й знай­деш! По­ми­най ме­не, не вда­вай­ся у ту­гу... про­щай на вi­ки вiч­нi!.. Там по­ба­чи­мося! Сеє ска­зав­ши, не ози­ра­ю­чись, пiш­ла до­до­му швид­ко, сту­па­ю­чи так ле­ге­ сень­ко, не­на­че й до зем­лi не до­тор­ка­єть­ся. А Ва­силь? Не­на­че грiм бi­ля йо­го вда­рив! Сто­їть як уко­па­ний... Да­лi ду­же тяж­ко здох­нув, пiд­няв очi до Бо­га, пе­рех­рес­тився, уда­рив пок­лон i, при­пав­ши на те мiс­це, де сто­я­ла Ма­ру­ся, цi­лу­вав зем­лю за­мiсть її, бо­я­чись i са­мої дум­ки об тiм, що ска­за­ла йо­му Ма­ру­ ся, а да­лi про­мо­вив: — Гос­по­ди Ми­ло­се­р­д­ний! Не­хай я один усi бi­ди пе­ре­те­р­п­лю, не­хай я вмру, тiль­ки по­ми­луй мою Ма­ру­сю! Дай нам по­жи­ти на сiм свi­тi, а втiм — як Твоя во­ля свя­та! — та й пi­шов ти­хою сту­пою до гос­по­ди. Чи дав­но на­ша Ма­ру­ся бу­ла ве­се­лень­ка, як ве­сiн­ня зо­рень­ка, го­вор­ли­ва, як го­роб­чик, про­вор­на й жар­тов­ли­ва, як лас­тi­воч­ка, а те­пер точ­нi­сiнь­ко як у во­ду опу­ще­на. Го­во­ри­ти — ма­ло й го­во­рить; ся­де ши­ти, то чи стiб­ну­ла гол­ кою, чи нi, чи ви­ве­де нит­ку, чи нi, а за­раз i за­ду­ма­єть­ся, i ру­че­ня­та пос­к­ла­да; пi­де в ого­род по­ло­ти, ста­не над гряд­кою та хоч цi­лий день сто­я­ти­ме, нi­чо­го не зро­бив­ши, по­ки ма­ти її не пок­ли­че; прис­та­вить обi­да­ти, то або в не­топ­ле­ ну пiч, або за­бу­де чо­го по­ло­жи­ти, або все в неї пе­ре­ки­пить, що й їс­ти не мож­ на; та до то­го до­ве­ла, що — нi­чо­го ро­би­ти! — узя­лась ма­ти вп’ять са­ма по­ра­ тися! Час­то гри­мав на неї бать­ко й лас­кою уго­во­рю­вав, щоб не жу­ри­ла­ся, щоб у ту­гу не вда­ва­ла­ся, що ту­га з’їсть її здо­ров’я, за­чах­не, за­не­ду­жа, i який од­вiт дасть Бо­гу, що нi най­луч­чу ми­лость Бо­жу — здо­ров’я, не вмi­ла збе­рег­ ти й за­на­пас­ти­ла ов­сi. Що ж? Тiль­ки її i ре­чей: — Та­точ­ку, ба­теч­ку, i ти, ма­тiн­ко рiд­не­сень­ка! Що ж ме­нi ро­би­ти, ко­ли не мо­жу за­бу­ти сво­го го­ря! Не мо­жу не ду­ма­ти про свого Ва­си­леч­ка! Свiт ме­нi не­ми­лий, i нi­що не роз­ве­се­ляє. Сер­це моє роз­ри­ва­єть­ся, див­ля­чись на вас, що ви об ме­нi уби­ва­є­теся, та що бу­ду ро­би­ти! Я й са­ма сво­їй ту­зi не ра­да; тiль­ки в ме­не й дум­ки: де то те­пер мiй Ва­силь? Знаю, що час, що день, вiн вiд ме­не — усе дальше; от ме­не ту­га й ду­шить! Не во­руш­те ме­не, не займай­ те ме­не, не­на­че ви й не ба­чи­те нi­чо­го; не роз­ва­жай­те ме­не: ме­нi не­на­че лег­ ше, як я жу­рю­ся вволю та нiх­то ме­нi не мi­ша! По­ра­див­шись між со­бою, ста­рi да­ли їй во­лю: не­хай, ка­жуть, як со­бi зна, так із со­бою і ро­бить. На­дi­лив її Бог ро­зу­мом, во­на й бо­го­бо­яз­ли­ва, i бо­го­ моль­на, так її Отець Ми­ло­се­рд ­ ­ний не ос­та­вить. Не­хай посту­па, як зна! Iще з то­го дня, як про­во­ди­ла Ва­си­ля, не на­дi­ва­ла Ма­ру­ся нi­я­кої скин­дяч­ ки, нi­я­кої стрiч­ки; як пов’яза­ла го­ло­ву чор­ним шов­ко­вим плат­­ком, так i пiш­ ло — усе чор­ний пла­ток та й го­дi! То охо­ча бу­ла по не­дi­лях і по праз­ни­ках до цер­к­ви хо­ди­ти, а то й у бу­день, ко­ли почує, що дзво­нять, то мер­щiй i йде. Що бо­жий день — лю­би­ме мiс­це, ку­ди, бу­ло, хо­дить, се у бiр на озе­ра, де з Ва­си­лем упер­ше хо­ди­ла; сяде там пiд со­сон­кою, роз­гор­не пла­ток, що 114

Григорій Квітка-Основ’яненко

Ва­силь їй зос­та­вив, ди­вить­ся на нь­ог­ о, та свої го­рiш­ки пе­ре­си­па в ру­цi, та й поп­ла­че... Тiль­ки ж що нач­не ве­чо­рiти, во­на вже й си­дить на при­зьбі й виг­ля­да ве­чiр­ньої зiронь­ки... Блис­не во­на... тут Ма­ру­ся за­раз i ста­не та­ка ра­да, та­ка ра­да, що не то що! «Он­де мiй Ва­силь! — са­ма со­бi роз­мов­ляє. — Вiн ди­вить­ся на свою зi­роч­ку й знає, що й я див­люся!.. Отак блис­тять i йо­го очи­цi, як, бу­ло, бi­жу йо­му на­зус­трiч...» I вже тут її хоч клич — не клич, хоч що хоч ро­би, а вже нi з мiс­ця не пi­де й очей вiд зiр­ки не зве­де, аж по­ки во­на зовсiм не зай­де; то­дi тяж­ко здох­не й ска­же: «Про­щай же, мiй Ва­си­леч­ку! Но­чуй із Бо­гом і вер­тайся швид­ше до тво­єї бiд­ної Ма­ру­сi». Увiй­шов­ши ж у ха­ту, пе­ре­цi­лує уся­кий го­рi­шок i пла­ток ра­зiв сто по­цi­лує та, згор­нув­ши, при­ло­ жить до сер­ця, та так i за­но­чує; а вже й не ка­жи, щоб спала доб­ре, як тре­ба! Сяк­так, то з жур­бою, то з ту­гою, про­ма­я­чи­ла Ма­ру­ся до Спа­сiв­ки; а в Спа­сiв­ку, на Пре­чис­ту, ка­зав Ва­силь, бу­де не­од­мiн­но. Хоч i не зов­сiм Ма­ру­ ся по­ве­се­лi­ша­ла, та все­та­ки не­на­че ста­ла пот­ро­ху ожи­ва­ти. Во­на й до­ма по­ра­єть­ся, во­на й з бать­ком у по­ле чи гро­ма­ди­ти, чи жа­ти; бо вже й На­ум, див­ля­чись на неї, що во­на ста­ла роз­ва­жа­тися, i со­бi пове­се­лi­шав i ду­ма: «Сла­ва То­бi, Гос­по­ди! Ще тiль­ки Спа­сiв­ка нас­ту­па, а вже Ма­ру­ся зов­сiм не та, як знову на­ро­ди­ла­ся; туж­туж i Ва­силь бу­де; то­дi вда­рю ли­хом об зем­лю, мер­щiй справ­лю ве­сiл­ля, та й не­хай со­бi жи­вуть». От ко­ли ку­ди йде на ха­зяй­с­тво, то й доч­ку бе­ре із со­бою, щоб її луч­че роз­ва­жи­ти. Ко­ли ж во­на ча­сом зос­та­неть­ся до­ма, то, попорав­шись, iде у бiр за гри­ба­ми; та та­ки так ска­за­ти, що день за день і ста­ла вп’ять i до ро­бо­ти про­вор­нень­ка, i в уся­кiм дi­лi мо­тор­нi­ша, i що в Бо­га день, то все ве­се­лiша, усе роз­щи­тує: «От Пре­чис­ та не­да­ле­ко, от­от Ва­силь повер­неть­ся». (...) Маруся, збираючи в лісі гриби, потрапляє під зливу, застуджується й раптово помирає (за день до повернення Василя).

(...) Справ­ля­ли На­ум i Нас­тя вп’ять i тре­ти­ни, i дев’яти­ни, i по­лу­со­ро­чи­ ни, i со­ро­чи­ни, як тре­ба по­хрис­ти­ян­сь­ки... I що то за обi­ди були! На все се­ло. Ба­га­то й стар­цям ми­лос­ти­нi по­да­ва­ли. Ва­си­ля ж не бу­ло та й не бу­ло! I слух об нiм за­пав! Най­бiльш жу­рив­ся за ним Наум, бо­ячись, ­­ щоб вiн сам со­бi не за­по­дi­яв смер­тi. Су­му­ю­чи об сiм, час­тень­ко пла­кав, а ра­но i ве­чiр мо­лився за нь­о­го Бо­гу, щоб йо­го сохра­нив i на ро­зум на­вiв, i при­вiв би йо­го до нь­о­го, щоб бу­ло ко­му їх дог­ля­дi­ти. Уже й год ми­нув пiс­ля Ма­ру­сi. Ста­рi вiд­по­ми­на­ли її як тре­ба, і по­пам зап­ла­ти­ли за со­ро­ко­вус­ти, що найма­ли аж у трь­ох цер­кв ­ ах, а в чет­вер­тiм мо­нас­ти­рi й дя­кам за Псал­тир, що шiсть не­дiль, по­ки Ма­ру­си­на ду­ша лi­та­ла круг її гро­ба, чи­та­ли над ним. Ста­ра Нас­тя жу­рить­ся, не­на­че сь­о­год­нi по­хо­ва­ла доч­ку, а На­ум усе тiль­ки її роз­ва­жає i ка­же: — Що ж ро­бити? Мо­лися Бо­гу! Пе­ре­тер­пи­мо тут — бу­де доб­ре там! Йо­го свя­та во­ля! От Ва­си­ля ме­нi жал­чiш, що — не дай Бо­же! — чи не про­пав вiн i з тi­лом, i з ду­шею. (...) Через два роки до Насті й Наума прийшов чоловік із міста, який роз­повів, що ба­чив там Ва­си­ля, який пос­т­риг­ся в чен­ці. Тяж­ко пе­ре­жи­ва­ю­чи втра­ту, він зго­дом по­мер.

115

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА 5.

Опрацюйте літературнокритичний матеріал до повісті.

За жан­ром «Ма­ру­ся» — со­ці­аль­но­по­бу­то­ва й сентиментальнореалістична по­вість. У ній зоб­ра­же­но жит­тя ук­ра­їн­сько­го се­лянс­тва, пра­цю, по­бут, зви­чаї ук­ра­­їн­сько­го на­ро­ду (те­ма тво­ру). За ос­но­ву сю­же­ту по­віс­ті взято іс­то­рію іде­аль­но­го ко­хан­ня сіль­ської дів­ чи­ни Ма­ру­сі та місь­ко­го хлоп­ця Ва­си­ля. Бать­ко від­мов­ля­єть­ся від­да­ти єди­ну донь­ку за си­ро­ту Ва­си­ля: ок­рім то­го, що хло­пець бід­ний, йо­го ще й за­пи­са­но в рек­ру­ти. Па­ру­бок іде на за­ро­біт­ки, аби від­ку­пи­ти­ся від сол­дат­чи­ни. Якось під час бу­рі Ма­ру­ся зас­ту­ди­ла­ся й зго­дом по­мер­ла. По­вер­нув­шись із за­ро­біт­ків та не зас­тав­ши Ма­ру­сі жи­вою, Ва­силь іде в мо­нас­тир і з го­ря нев­дов­зі по­ми­рає. У по­віс­ті ба­га­то по­за­сю­жет­них еле­мен­тів: ук­ра­їн­ські на­род­ні зви­чаї, об­ря­ди — ве­сіл­ля, сва­тан­ня з ус­та­ле­ним тек­стом, емо­цій­ни­ми піс­ня­ми, до­теп­ ни­ми при­мов­ка­ми. Ура­жає сце­на по­хо­ро­ну, на­род­ні го­ло­сін­ня в ус­тах бать­ків ви­пи­са­ні з ет­ног­ра­фіч­ною точ­ніс­тю. Май­стер­но зма­льо­ва­но в тра­ди­ці­ях сен­ти­ мен­та­ліз­му чу­до­ві пей­за­жі ук­ра­їн­ської но­чі, еле­гій­на кар­ти­на ран­ку, що ста­ли взір­цем для ба­га­тьох по­ко­лінь пись­мен­ни­ків. Ком­по­зи­ція по­віс­ті від­по­ві­дає різ­ким змі­нам сю­жет­ної лі­нії. По­вість не по­ді­ля­єть­ся на гла­ви. Умов­но в ній мож­на ви­значити три час­ти­ни: по­за­сю­жет­ ний вступ (роз­ду­ми ав­то­ра про сенс жит­тя лю­ди­ни), сю­жет, мо­ра­лі­за­тор­ські вис­нов­ки (епі­лог із пов­чаль­ни­ми нас­та­но­ва­ми). Ге­рої тво­ру уо­соб­лю­ють ви­со­кі мо­раль­но­е­тич­ні якос­ті прос­тої лю­ди­ни. Усіх їх ав­тор на­ді­ляє іде­аль­ни­ми ри­са­ми: чес­ність, по­ряд­ність, по­ва­га до бать­ків, пра­цьо­ви­тість, ві­ра в Бо­га. Ось як ав­тор описує На­у­ма Дро­та в екс­ по­зи­ції по­віс­ті: «На­ум Дрот був па­рень на все се­ло, де жив. Бать­ко­ві й ма­те­рі слух­ня­­ний, стар­шим се­бе по­кір­ний, меж то­ва­ри­ст ­ вом дру­зя­ка, ні пів­ сло­ва ні­ко­ли не збре­хав, го­ріл­ки не впи­вавсь і п’яниць не тер­пів, з ле­да­чи­ми не во­дився, а до цер­кви? Та хоч би і ма­лень­кий праз­ник, тіль­ки піп у дзвін — він уже й там: сві­чеч­ку об­мі­нить, стар­цям гро­ше­нят роз­дасть і принь­меть­ся за ді­ло; ко­ли про­чує якусь бід­ ність, на­ді­лить по сво­їй си­лі й со­віт доб­рий дасть». Цьо­го іде­аль­но­го ге­роя Гос­подь наг­ра­див На­с­тею — «жін­кою доб­рою, ро­бо­ тя­щою, ха­зяй­кою слух­ня­ною; і що, бу­ло, На­ум не за­ба­жа, що не за­ду­ма, Нас­тя (...) но­чі не по­с­пить, усю­ди ста­ра­єть­ся, б’єть­ся, дос­тає і вже зро­бить і дос­та­не, чо­го му­жи­ ко­ві хо­ті­лося». Не менш іде­аль­ни­ми ри­са­ми на­ді­ле­но і їх­ню доч­ку Ма­ру­сю: «на все се­ло бу­ла і кра­ си­ва, і ро­зум­на, і ба­га­та, зви­чай­на, та ще ж до то­му ти­ха, і смир­на, й уся­ко­му по­кір­ на». Дів­чи­на з ве­ли­кою ша­ною ста­вить­ся до бать­ків та од­но­сель­ців, її пра­це­люб­ність І. Гончар. В городі. 1974 р. 116

Григорій Квітка-Основ’яненко

і по­кір­ність ура­жа­ють. Ко­ли ма­ти ра­дить донь­ці пі­ти по­гу­ля­ти з под­ру­га­ми, во­на від­по­ві­дає: «Луч­че я (...) на те міс­це, упо­рав­шись, та ля­жу спа­ти, ра­ні­ше вста­ну, за­мі­ню твою ста­рість: обі­да­ти на­ва­рю й бать­ко­ві в по­ле по­не­су. А на ву­ли­ці, що я за­бу­ла?» Ва­силь — «та що вже зазав­зя­тий! Уже де по­я­вить­ся, то всі дів­ча­та ко­ло ньо­го. І тан­цю­ва­ти, і жар­ту­ва­ти, не узяв йо­го біс. Та й кра­си­вий же!» За­ра­ди сво­єї ко­ха­ної Ма­ру­сі він го­то­вий на все: нав­ча­єть­ся чи­та­ти й пи­са­ти, іде на за­ро­біт­ки, а ко­ли по­вер­та­єть­ся, то не вит­ри­мує втра­ти ми­лої та із ча­сом по­ми­ рає. В об­ра­зі Ва­си­ля на­йяс­кра­ві­ше вті­ле­но ри­си сен­ти­мен­та­ліз­му: пси­хо­ло­гіч­ ний стан за­ко­ха­но­го хлоп­ця, ві­щу­ван­ня сер­ця під час прощан­ня па­ри на кла­до­ ви­щі, пе­ре­жи­ван­ня смер­ті коханої, доб­ро­віль­ний від­хід від мир­сько­го жит­тя. Го­ре, що спіт­кає Василя та Марусю, здат­не роз­чу­ли­ти будь­я­ке сер­це. Са­ме та­ке зав­дан­ня ста­ви­ли пе­ред со­бою сен­ти­мен­та­ліс­ти. За сти­льо­ви­ми оз­на­ка­ми — це сен­ти­мен­таль­но­ре­а­ліс­тич­на по­вість. 6.

Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті з те­ор ­ ії лі­те­ра­ту­ри й розка­жіть, які з наз­ва­них лі­те­ра­ тур­них ознак сен­ти­мен­та­ліз­му на­яв­ні в ма­ляр­ських тво­рах, що вмі­ще­но на по­чат­ку роз­ді­лу (с. 100).

Те­о­рія лі­те­ра­ту­ри  ви­ник у дру­гій по­ло­ви­ні ХVІ­ІІ ст. й за­мі­нив У сві­то­вій лі­те­ра­ту­рі сен­ти­мен­та­лізм кла­си­цизм як йо­го за­пе­ре­чен­ня: за­мість ко­ро­лів, ли­ца­рів та ім­пе­ра­то­рів ге­ро­я­ми / героїнями тво­рів ста­ли ви­хід­ці з ни­зів — се­ля­ни й ре­міс­ни­ки; пог­либ­лю­єть­ся зв’язок з ус­ною на­род­ною твор­чіс­тю. Для сен­ти­мен­та­ліз­му ха­рак­тер­ні та­кі оз­на­ки: • під­ви­ще­ний ін­те­рес до люд­ських по­чут­тів, спів­чут­ли­вий тон роз­пові­­­ді, який зму­ шує роз­чу­ли­ти­ся та пла­ка­ти над до­лею ге­ро­їв;

• прос­та ком­по­зи­ція тво­ру, у якій сю­жет роз­гор­та­єть­ся пос­лі­дов­но; • ге­рої / героїні іде­аль­ні, на­ді­ле­ні зов­ніш­ньою та внут­ріш­ньою вро­дою, по­з­бав­ле­ні не­га­тив­них рис;

• пер­со­на­жі з прос­то­го на­ро­ду; • зма­лю­ван­ня по­бу­ту та зви­ча­їв прос­тих лю­дей, ак­цент на їх­ній мо­раль­ній ви­щос­ті • • • •

над па­на­ми; нез­до­лан­ні пе­реш­ко­ди на шля­ху за­ко­ха­них; ува­га до опи­сів при­ро­ди; на­яв­ність про­ро­чої де­та­лі чи епі­зо­ду, що на­тя­кає на тра­гіч­ний кі­нець; ду­же час­то смерть ге­роя / героїні від сти­хій­но­го ли­ха, хво­ро­би, не­щас­но­го ви­пад­ку.

Г. Квіт­к а­Ос­н ов’янен­к о те­о ­ре­тич­н о ос­мис­лив і прак­т ич­но зас­т о­су­вав у влас­ній ху­дож­ній твор­чос­ті но­вий на той час лі­те­ра­тур­ний нап­рям — про­ с­ві­ти­тель­ський ре­а­лізм: «Пи­ши про лю­дей, ба­че­них то­бою, а не ви­га­дуй ха­рак­ те­рів не­бу­ва­лих, непри­род­них, див­них, ди­ких, жах­ли­вих». 7.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. За жан­ром «Ма­ру­ся» — А ро­ман Б но­ве­ла

В Г

по­вість опо­ві­дан­ня

117

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА 2. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між героєм / героїнею та їхньою реплікою. Ге­рой / ге­ро­їн ­ я тво­ру

1 2 3 4

На­ум Дрот Нас­тя Ма­ру­ся Ва­силь

Реп­лі­ка

А «На кла­до­ви­щі ме­не по­ки­да­єш, на кла­до­ ви­щі ме­не й знай­деш!» Б «Від­дай­те на­шо­му кня­зю ку­ни­цю, ва­шу крас­ную ді­ви­цю!» В «...як прий­де на­бор, то, пев­но, то­бі лоб заб­ри­ють, бо ти си­ро­та, за те­бе ні­ко­му зас­ту­пи­тися...» Г «У нас іде по­бо­жо­му та по­ста­рос­віт­ськи: він ме­ні за­кон, а не я йо­му». Д «...я вас спро­вод­жу аж до­до­му, щоб обо­ ро­ни­ти вас від со­ба­ки...»

3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між подією та сюжетним елементом. По­дія

1 2 3 4

зна­йомс­тво Ва­си­ля з Ма­ру­сею на ве­сіл­лі про­щан­ня за­ко­ха­них на кла­до­ви­щі смерть Марусі смерть Ва­си­ля

Сю­жет­ний еле­мент

А Б В Г Д

екс­по­зи­ція зав’яз­ка роз­ви­ток дії куль­мі­на­ція розв’яз­ка

4. Стис­ло пе­ре­ка­жіть сю­жет по­віс­ті Г. Квіт­ки­Ос­нов’янен­ка «Ма­ру­ся». 5. Яка те­ма й основ­на ідея по­віс­ті «Ма­ру­ся»? Які проб­ле­ми по­ру­ше­но у тво­рі? 6. Які по­за­сю­жет­ні еле­мен­ти на­яв­ні в по­віс­ті «Ма­ру­ся»? На­ве­діть прик­ла­ди з тво­ру. 7. Чим обр ­ а­зи Ма­ру­сі та На­тал­ки Пол­тав­ки з од­ной­мен­них тво­рів Г. Квіт­ки­Ос­ нов’янен­ка й І. Кот­ля­рев­сько­го подібні? 8. Наз­віть оз­на­ки сен­ти­мен­та­ліз­му. На­ве­діть до кож­ної з них прик­ла­ди з по­віс­ті Г. Квіт­ки­Ос­нов’янен­ка «Ма­ру­ся». 9. У чо­му по­ля­гає но­ва­торс­тво Г. Квіт­ки­Ос­нов’янен­ка? 10. Про­ко­мен­туй­те вис­ло­ви П. Ку­лі­ша про Г. Квіт­ку­Ос­нов’янен­ка (див. руб­ри­ку За­у­важ­те). 11. Ви­пи­шіть із по­віс­ті Г. Квіт­ки­­Ос­нов’янен­ка «Ма­ру­ся» по 2–3 епі­те­ти, по­рів­нян­ня, пер­со­ні­фі­ка­ції, сло­ва із змен­ше­но­­пес­т­­ли­ви­ми су­фік­са­ми в зо­шит. Які з них поз­на­че­ні фоль­клор­ним впли­­вом? 12. Вис­ло­вте свої мір­ку­ван­ня, що змі­ни­ло­ся, а що збе­рег­ло­ся в сто­сун­ках за­ко­ха­них, у став­лен­ні ді­тей до бать­ків за майже 200 ро­к ів — від ча­с у, зоб­р а­ж е­н о­г о в по­в іс­т і «Ма­р у­с я», до сьо­г о­д ен­н я. 8.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Знай­діть у по­віс­ті Г. Квіт­ки­Ос­нов’янен­ка пор­тре­ти Ма­ру­сі й Ва­си­ля, ви­пи­ шіть їх у зо­шит.

118

Література українського романтизму

Література українського романтизму 1.

Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин і ви­ко­най­те зав­дан­ня.

А. Роз­крий­те лек­сич­не зна­чен­ня сло­ва ро­ман­ти­ка. Б. Що ро­ман­тич­но­го ви по­мі­ти­ли в цих ро­бо­тах? В. Чи використано еле­мен­ти ук­ра­їн­сько­го на­ці­о­наль­но­го ко­ло­ри­ту в кар­ти­ні ук­ра­їн­сько­го ху­дож­ни­ка? Як­що так, то в чо­му во­ни ви­яв­ля­ють­ся?

Д. Ф. Кас­пар. Ман­дрів­ник над мо­рем ту­ма­ну 2.

І. Ай­ва­зов­ський. Буря. 1872 р.

А. Куїнджі. Ночне. 1905–1908 рр.

Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті з те­ор ­ ії лі­те­ра­ту­ри та ви­пи­шіть виз­на­чен­ня терміна «ро­ман­тиз­м» та йо­го оз­на­ки в зо­шит.

Те­о­рія лі­те­ра­ту­ри  — це ху­дож­ній нап­рям у лі­те­ра­ту­рі й мис­тец­тві, який ви­ник нап­ри­кін­ Ро­ман­тизм ці ХVІ­ІІ ст. в кра­їн ­ ах За­хід­ної Єв­ро­пи, а в Схід­ній Єв­ро­пі роз­ви­нув­ся на по­чат­ку ХІХ ст. Цей нап­рям став за­пе­ре­чен­ням кла­си­циз­му. Ук­ра­їн­ський ро­ман­тизм виник під впли­вом твор­чос­ті єв­ро­пей­ських пись­мен­ ни­к ів­­ро­м ан­ти­ків: В. Скот­та, Дж. Бай­ро­на, П. Б. Шел­л і (анг­лій­ська лі­те­р а­ту­р а), Ф. Шил­ле­р а, Г. Гей­не, Й. В. Ґе­те (ні­мець­ка), В. Гю­г о (фран­ц узь­ка), П. Й. Ша­фа­ ри­к а, В. Ган­ки, Я. Кол­ла­ра (чесь­ка), А. Міц­ке­в и­ча, Ю. Сло­в аць­ко­г о (поль­ська), Ш. Пе­те­фі (угор­­ська), В. Жу­ков­с ько­г о, О. Пуш­кі­на, М. Лер­мон­то­в а (ро­сій­ська). Осе­ред­ком по­е­тів­ро­ман­ти­ків став Хар­ків. Ве­ли­кий вне­сок у ста­нов­лен­ня но­вої лі­те­ра­ту­ри в За­хід­ній Ук­ра­їн ­ і зро­би­ли пред­став­ни­ки «Русь­кої трій­ці» — Мар­кі­ян Шаш­ке­вич, Іван Ва­ги­ле­вич, Яків Го­ло­ваць­кий. Гас­ло їх­ньої ді­яль­нос­ті — «іти в на­род, учи­ти­ся в ньо­го муд­рос­ті». Аль­ма­нах «Ру­сал­ка Дніс­тро­вая», який вони впо­ряд­ ку­ва­ли, став, за вис­ло­вом І. Фран­ка, «сво­го ча­су яви­щем нас­крізь ре­во­лю­цій­ним». «Русь­ка трій­ця» вва­жа­ла фоль­клор іс­то­рич­но прав­ди­вим ві­доб­ра­жен­ням жит­тя на­ро­ ду, ви­ра­жен­ням йо­го внут­ріш­ньо­го сві­ту. У ро­ман­тич­но­му стилі ав­то­ри відображали ге­ро­їч­не ми­ну­ле Ук­ра­їн ­ и.

Ук­ра­їн­ський ро­ман­тизм мав і свої іс­тот­ні особ­ли­вос­ті. На ран­ньо­му ета­пі ут­вер­див­ся фоль­клор­ний (або на­род­ний) ро­ман­тизм із та­ки­ми оз­на­ка­ми: • не­за­до­во­лен­ня ре­аль­ним жит­тям, зо­се­ред­жен­ня ува­ги на роз­крит­ті внут­ ріш­ньо­го сві­ту лю­ди­ни; 119

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

• по­єд­нан­ня прос­ві­ти­тель­ських і ро­ман­тич­них ідей­но­­ес­те­тич­них за­сад; • іде­а­лі­за­ція пат­рі­ар­халь­них від­но­син, люд­ських по­чут­тів, на­яв­ність ре­лі­гій­ної сві­до­мос­ті; • по­си­лен­ня ува­ги до проб­ле­ми лі­те­ра­тур­ної мо­ви, на­ці­о­наль­но­­іс­то­рич­ної те­ма­ти­ки; • особ­ли­во тіс­ний зв’язок із фоль­кло­ром (сю­жет, ге­рої, ху­дож­ні за­со­би, сти­ліс­тич­ні фі­гу­ри); • на­яв­ність сим­во­лів, ан­ти­тез, пер­со­ні­фі­ка­цій, ме­та­фор для ви­ра­жен­ня туж­ли­вих нас­тро­їв; • під­не­се­на, емо­цій­на, на­си­че­на яск­ра­ви­ми на­род­но­по­е­тич­ни­ми за­со­ба­ми ху­дож­­ньої ви­раз­нос­ті мо­ва. Ге­рой у тво­рах ро­ман­тиз­му має такі особ­ли­вос­ті: • лі­рич­ний ге­рой пе­ре­бу­ває в гар­мо­нії з при­ро­дою, у цен­трі — нез­ви­чай­ні, час­то фан­тас­тич­ні обс­та­ви­ни; • ро­ман­тич­ний ге­рой пов’язує свою до­лю з до­лею на­ро­ду, з бо­роть­бою за на­ці­о­наль­ну не­за­леж­ність; • це лю­ди силь­ної во­лі, муж­ні, ду­хов­но ба­га­ті (час­то це са­мот­ня, але силь­на осо­бис­тість, яка про­тис­то­їть жор­сто­ко­му сві­ту). У цей пе­рі­од особ­ли­во по­си­лив­ся ін­те­рес до дос­лід­жен­ня фоль­кло­ру піс­ ля ви­хо­ду у світ ве­ли­кої кіль­кос­ті різ­но­жан­ро­вих збір­ни­ків ус­ної на­род­ної твор­чос­ті ук­ра­їн­ців і фоль­кло­рис­тич­них на­у­ко­вих праць, ад­же, за сло­ва­ми М. Го­го­ля, «піс­ня для Ук­ра­ї­ни все: і по­е­зія, й іс­то­рія, і бать­ків­ська мо­ги­ла». 3.

Про­чи­тай­те літературнокритичний ма­те­рі­ал про по­е­тів­­ро­ман­ти­ків і вико­ найте завдання.

ПО­Е­ТИ­­РО­МАН­ТИ­КИ

Хар­ків­ська шко­ла ро­ман­ти­ків бу­ла най­чис­лен­ні­шою. Її пред­став­ни­­ки — І. Срез­нєв­ський, Л. Бо­ро­ви­ков­ський, А. Мет­лин­ський, М. Кос­то­ма­ров, О. Кор­ ­сун, Й. Бо­дян­ський, О. Афа­на­сьєв­­Чуж­бин­ський, П. Гу­лак­­Ар­те­мов­ський, В. За­бі­ла, М. Пет­рен­ко — зба­га­ти­ли ук­ра­їн­ську лі­те­ра­ту­ру різ­но­жан­ро­ви­ми тво­ра­ми. Се­ред них знач­но­го по­ши­рен­ня й по­пу­ляр­нос­ті на­бу­ла ро­ман­со­ва лі­ри­ка, а та­кож лі­ри­ка осо­бис­тої жур­би (еле­гії, пос­лан­ня, пос­вя­ти, ме­ди­та­ ції). У цих лі­рич­них жан­рах як­най­пов­ні­ше було роз­кри­то вну­тріш­ній світ лю­ди­ни, її ду­шев­ні пе­ре­жи­ван­ня, нас­трої смут­ку, ме­лан­хо­лії. Вік­тор За­бі­ла (1808–1869) на­­­­ро­див­ся на ху­то­рі під Бор­зною, що на Чер­ні­гів­щи­ні, у по­мі­щи­цькій ро­ди­ні. На­­ в­чав­ся в Ні­жи­ні, слу­жив у Ки­їв­сько­му дра­гун­сько­му пол­ ку. Після відставки повернувся жити на ху­ті­р. З твор­чо­го до­роб­ку по­ет­ а­­ро­ман­ти­ка, який на­лі­чує май­же 40 тво­рів, за жит­тя пись­мен­ни­ка бу­ло опуб­ліко­ва­но ли­ше 5, зок­ре­ма йо­го зна­ме­ни­тий «Со­­­­­ло­вей» («Не ще­бе­чи, В. Забіла со­ло­вей­ку...»). 120

Література українського романтизму

Ця по­е­зія у фор­мі уяв­но­го мо­но­ло­гу лі­рич­но­го ге­роя із со­ло­вей­ком ос­пі­ вує не згас­ле до кін­ця жит­тя ко­хан­ня, йо­го страж­дан­ня че­рез втра­ту ми­лої дів­чи­нонь­ки. Про­тис­тав­ний па­ра­ле­лізм роз­кри­ває мо­тив при­ре­че­нос­ті на страж­дан­ня в ко­хан­ні, в осо­бис­то­му жит­ті: «...Ти щас­ли­вий, спа­ру­вав­ся / І гніз­ деч­ко ма­єш! / А я бід­ний, без­та­лан­ний, / Без па­ри, без ха­ти...» Че­рез об­раз при­ро­ди (особ­ли­во со­ло­вей­ка), на тлі якої зма­льо­ва­но стан ду­ші юна­ка, по­си­лю­єть­ся пси­хо­ло­гізм тво­ру. Для вір­ша «Со­ло­вей» ха­рак­тер­ні на­род­но­по­е­тич­ні об­ра­зи­­сим­во­ли, зма­ льо­ва­ні біль­шою чи мен­шою мі­рою і в ін­ших тво­рах по­е­тів­­ро­ман­ти­ків: со­ло­вей­ко, зо­ря, ніч, гніз­деч­ко, піс­ня, сер­це, пу­гач. Ба­га­та мо­ва, нас­пів­ний ритм, близь­кість по­ет­ и­ки до на­род­ної піс­ні, гли­бо­ кий лі­ризм тво­ру В. За­бі­ли «Со­ло­вей» спри­я­ли то­му, що він став улюб­ле­ним на­род­ним ро­ман­сом «Не ще­бе­чи, со­ло­вей­ку...», який прик­ра­шає ре­пер­ту­ар ба­га­тьох усес­віт­ньо ві­до­мих спі­ва­ків. Ми­хай­ло Пет­рен­ко (1817–1862) на­ро­див­ся в м. Сло­ в’янсь­ку Хар­ків­ської гу­бер­нії (те­пер До­нець­ка обл.). За­кін­ чив юри­дич­ний фа­куль­тет Хар­ків­сько­го уні­вер­си­те­ту. По­тім пра­цю­вав чи­нов­ни­ком. Ос­тан­ні ро­ки жит­тя про­ йшли на Хар­ків­щи­ні. Із спад­щи­ни М. Пет­рен­ка збе­рег­ло­ся май­же 20 по­е­зій, на­­пи­са­них про­тя­гом нет­ри­ва­лої твор­чої ді­яль­нос­ті митця. Най­ві­до­мі­ший йо­го твір — по­е­зія «Не­бо» («Див­люсь я на М. Петренко не­­бо...») — пок­ла­де­ний на му­зи­ку Люд­ми­лою Алек­сан­д­ро­ вою, ви­пус­кни­цею Вар­шав­ської кон­сер­ва­то­рії, доч­кою хар­ків­сько­го по­е­та й вій­сько­во­го лі­ка­ря Во­ло­ди­ми­ра Алек­сан­дро­ва. Вірш на­був ши­ро­кої по­пу­ляр­ нос­ті як ук­ра­їн­ська на­род­на піс­ня лі­те­ра­тур­но­го по­ход­жен­ня. Те­ма не­до­лі, нарікання на жит­тя, не­за­до­во­лен­ня зем­ним бут­тям, ба­жан­ ня за­хо­ва­ти­ся від си­ріт­сько­го го­ря — усім цим на­пов­не­ний вірш. Тут пе­ре­ ва­жа­ють мо­ти­ви вте­чі від ре­ал ­ ій, по­шу­ку щас­тя. Лі­рич­ний ге­рой, оди­но­кий си­ро­та, скар­жить­ся на до­лю, для якої він чу­жий, змал­ку не­лю­бий, най­мит, хлоп­цю­га приб­луд­ний. Ри­то­рич­ні фі­гу­ри («Чо­му ме­ні, Бо­же, ти крилець не дав?», «Хі­ба ж хто ко­хає не­рід­них ді­тей?»), тав­то­ло­гії («Чу­жий я у до­лі, чу­жий у лю­дей»), роз­ло­гі ме­та­фо­ри під­крес­лю­ють при­ре­че­ність на са­мот­ність. Ге­рой по­е­зії є час­ти­ною при­ро­ди й праг­не зли­ти­ся з нею, по­ри­ва­єть­ся до не­ба, хо­че втек­ти від зем­них буд­нів: «Я б зем­лю по­ки­нув і в не­бо злі­тав! / Да­ле­ ко за хма­ри, по­даль­ше од сві­ту, / Шу­кать со­бі до­лі...» Ту­гу за гар­мо­ні­єю ре­аль­но­го жит­тя й іде­а­лу, їх­ню не­су­міс­ність ав­тор пе­ре­дав че­рез на­род­но­по­е­тич­ні об­ра­зи­­сим­во­ли, ха­рак­тер­ні для ро­ман­тиз­ му: кос­міч­ні сим­во­ли (не­бо — ви­со­кість, не­до­сяж­ність; сон­це — ви­ща кос­ міч­на си­ла, ося­ян­ня, сла­ва, ве­лич; мі­сяць — сим­вол цик­ліч­но­го рит­му ча­су, віч­нос­ті, пос­тій­но­го онов­лен­ня; ана­лі­зо­ва­ні ра­ні­ше об­ра­зи­­сим­во­ли зір­ки, зо­рі), зем­ні сим­во­ли (зем­ля — ма­ти­­го­ду­валь­ни­ця, ба­гатс­тво, щед­рість, ро­дю­чість, грі­хо­па­дін­ня; світ — при­зем­ле­ність, бу­ден­ність), абс­трак­тні 121

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

сим­во­ли (кри­ла — сим­вол мрії, твор­чос­ті, нат­хнен­ня), пта­хи (со­кіл, орел — сим­воли від­ва­ги, смі­ли­вос­ті, гор­дос­ті, да­ле­ког­ляд­нос­ті, ду­хов­но­го зле­ту). Твір про­ни­за­ний ро­ман­тич­но­­ме­лан­хо­лій­ним смут­ком, жур­ли­вим нас­тро­єм нез­дій­снен­ної мрії жит­тя. А. Прос­лу­хай­те в інтернеті піс­ню «Дивлюсь я на не­бо...» у виконанні О. По­­ номарьова та EL Крав­чука. Б. Чия ма­не­ра ви­ко­нан­ня вам біль­ше спо­до­ба­ла­ся? Яка з них більш ор­га­ніч­на за зміс­том, ме­ло­ди­кою та нас­тро­єм?

EL Крав­чук

О. По­но­ма­рьо­в

Пет­ро Гу­лак­­Ар­те­мов­ський (справ­жнє пріз­ви­ще Ар­­те­ мов­ський) (1790–1865) на­ро­див­ся в міс­теч­ку Го­ро­ди­щі Ки­їв­ ської гу­бер­нії (ни­ні Чер­кась­ка обл.). На­­в­чав­ся в Ки­є­во­­Мо­ ги­лян­ській ака­де­мії, вик­ла­дав у при­ват­но­му пан­сі­о­ні в Бер­ ди­че­ві, пра­цю­вав до­маш­нім учи­те­лем у сім’ях поль­ських по­мі­щи­ків. Свою до­лю пов’язав із Хар­ків­ським уні­вер­си­те­ том — справ­ж­­нім цен­т­ром ос­ві­ти й на­у­ки. Піс­ля за­кін­чен­ня уні­вер­си­те­ту за­хис­тив ма­гіс­тер­ську ди­сер­та­цію, ви­кл ­ а­дав поль­ську сло­вес­ність, іс­то­рію, ге­ог­ра­фію, ста­тис­ти­ку, пра­ П. Гулак цю­вав де­ка­ном сло­вес­но­го фа­­куль­те­ту, по­тім рек­то­ром. Артемовський Виз­нач­ним лі­те­ра­тур­ним до­сяг­нен­ням П. Гу­ла­ка­­Ар­ те­мов­сько­го ста­ла по­я­ва пер­шої вір­шо­ва­ної бай­ки в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­ рі «Пан та Со­ба­ка» — блис­ку­чо­го зраз­ка са­ти­рич­но­го тво­ру. У ній ав­тор по­ру­шив ак­ту­аль­не пи­тан­ня су­час­нос­ті — без­прав­не ста­но­ви­ще крі­па­ків, жор­ сто­кість і са­мо­дурс­т­­во по­мі­щи­ків. З ме­тою зображення ніж­них люд­ських по­чут­тів П. Гу­­лак­­Ар­те­мов­ський пе­р­е­с­пі­вав ні­мець­ку ба­ла­ду Й. В. Ґе­те «Ри­­бал­ка» (нім. «Der Fis­cher»). Сю­жет його ро­ман­тич­но­го тво­ру «Ри­­бал­ка» по­бу­до­ва­ний на ук­ра­їн­ській на­род­ній де­мо­но­ло­гії: ру­­сал­ка, мі­фіч­на во­дя­на іс­то­та, зас­тає па­руб­ка за звич­ним за­нят­тям: «На бе­ре­зі Ри­бал­ка мо­ло­день­кий / На поп­ла­вець гля­дить і при­мов­ля: / — Ло­­­­­віть­ ся, ри­боч­ки, ве­ли­кі і ма­лень­кі!» Дів­чи­на­­ру­сал­ка за­ча­ро­вує ри­­­бал­ку за до­по­мо­ гою ві­до­мих за­со­бів при­на­ди: «ко­су зчі­сує, брів­ка­ми мор­гає», «мор­га й спі­ва» — зваб­лює юна­ка та­єм­ни­чим під­вод­ним сві­том, у яко­му він без­слід­но й зни­кає. Твір прой­ня­тий еле­гій­ним нас­тро­єм, на­­­си­че­ний на­род­но­пі­сен­ни­ми мо­ти­ ва­ми, фан­тас­тич­ни­ми еле­мен­та­ми. Усе це під­крес­лює не­пов­тор­ний на­ці­о­ 122

Література українського романтизму

наль­ний ко­ло­рит у зма­лю­ван­ні ро­ман­тич­но­го по­ри­ван­ня мрій­ли­во­го юна­ка в нез­ві­да­ний ча­рів­ний світ. Ор­га­ніч­ний зв’язок ба­ла­ди з ук­ра­їн­ським фоль­кл ­ о­ром за­без­пе­чив їй три­ ва­ле жит­тя, ав­то­ро­ві ж — виз­нан­ня. 4.

Про­чи­тай­те ба­ла­ду «Ри­бал­ка» П. Гу­ла­ка­­Ар­те­мов­сько­го.

РИ­БАЛ­КА

Малоросійська балада Das Was­ser ra­uscht, das Was­ser fliβt, Ein Fis­cher saβ da­ran, Sah nach der An­gel ru­he­voll, Kuhl bis ans Herz hi­nan. Go­et­he1

Во­да шу­мить!.. Во­да гу­ля!.. На бе­ре­зі Ри­бал­ка мо­ло­день­кий На поп­ла­вець гля­дить і при­мов­ля: — Ло­віть­ся, ри­боч­ки, ве­ли­кі і ма­лень­кі! Що риб­ка смик — то сер­це тьох!.. Сер­день­ко щось Ри­ба­лоч­ці ві­щує: Чи то ту­гу, чи то пе­ре­по­лох, Чи то ко­хан­няч­ко?.. Не зна він, — а су­му­­є! Су­мує він, — аж ось ре­ве, Аж ось гу­де, і хви­ля уті­кає!.. Аж гульк!.. з во­ди Дів­чи­нонь­ка пли­ве, І ко­су зчі­сує, і брів­ка­ми мор­гає!.. Во­на й мор­га, во­на й спі­ва: — Гей, гей! не надь, Ри­бал­ко мо­ло­день­кий, На зрад­ний гак ні щу­ки, ні ли­на!.. На­що ти ні­ве­чиш мій рід і плід лю­бень­кий? Ко­ли б ти знав, як Ри­бал­кам У мо­рі жить із риб­ка­ми гар­нень­ко, Ти б сам пір­нув на дно к ли­нам І па­ру­боць­кеє од­дав би нам сер­день­ко! Ти ж ба­чиш сам, — не ска­жеш: ні, — Як со­неч­ко і мі­сяць чер­во­нень­кий Хлю­по­щуть­ся у нас в во­ді на дні І із во­ди на світ ви­хо­дять ве­се­лень­кі! 1 Во­да шу­мить, во­да те­че, ко­ло неї си­дить Ри­бал­ка й ди­вить­ся на вуд­ку із спо­кій­ним сер­цем. Г е ­т е (нім.).

123

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Ти ж ба­чиш сам, як в тем­ну ніч Бли­щать у нас зі­ронь­ки під во­дою, Хо­ди ж до нас, по­кинь ти уд­ку пріч, — Зо мною бу­деш жить, як брат жи­ве з сес­трою! Зир­ни сю­ди!.. Чи се ж во­да?.. Се дзер­ка­ло, — глянь на свою уро­ду!.. Ой, я не з тим прий­шла сю­да, Щоб на­мов­лять з во­ди на па­руб­ка нев­зго­ду! Во­да шу­мить!.. Во­да гу­де... І ні­жень­ки по кіс­точ­ки зай­має!.. Ри­бал­ка встав. Ри­бал­ка йде, То спи­нить­ся, то вп’ять все глиб­шень­ко пір­нає!.. Во­на ж мор­га, во­на й спі­ва... Гульк!.. — прис­ну­ли на си­нім мо­рі скал­ки!.. Ри­бал­ка хлюп!.. За ним шу­бовсть во­на!.. І біль­ше вже ні­де не ба­чи­ли Ри­бал­ки!.. Єв­ген Гре­бін­ка (1812–1848) зрос­тав у дво­рян­ській сім’ї на ху­то­рі Убі­жи­ще Гре­бін­ків­сько­го ра­йо­ну (нині с. Ма­­ р’янівка), що на Пол­тав­щи­ні. За­кін­чив Ні­жин­ську гім­на­зію ви­щих на­ук, де нав­ча­ли­ся М. Го­голь і В. За­бі­ла. Тут бу­ли на­пи­са­ні пер­ші йо­го тво­ри. Піс­ля служ­би в 3му Ма­ло­ро­сій­ сько­му ко­за­чо­му пол­ку пра­цю­вав чи­нов­ни­ком у Пе­тер­бур­зі, а з 1834 р. по­чав вик­ла­да­ти ро­сій­ську сло­вес­ність у вій­сь­ко­ вих нав­чаль­них зак­ла­дах сто­ли­ці. У Пе­тер­бур­зі ство­рив гур­ ток мис­те­ць­кої та лі­те­ра­тур­ної ін­те­лі­ген­ції. У той час над­ Є. Гребінка зви­чай­ної по­пу­ляр­нос­ті на­­бу­ли лі­те­ра­тур­ні ве­чо­ри Є. Гре­ бін­ки. Пись­мен­ник узяв участь у ви­рі­шен­ні жит­тє­вої та твор­чої до­лі Т. Шев­ чен­ка: у ви­ку­пі йо­го з крі­пац­тва, у пер­шо­му ви­дан­ні «Коб­за­ря» 1840 р.; в аль­­­ ма­на­сі «Лас­тів­ка» над­ру­ку­вав ок­ре­мі тво­ри Т. Шев­чен­ка, до­по­ма­гав у са­мо­­­ ос­ві­ті, ма­те­рі­аль­но спри­яв йо­го пер­шій по­до­ро­жі в Ук­ра­ї­ну. Є. Гре­б ін­к а по­м ер в Пе­т ер­б ур­з і ще зов­с ім мо­л о­д им (у 36річ­но­му ві­ці від ту­бер­ку­льо­зу). По­хо­ва­ний у с. Мар’янів­ці на Пол­тав­щи­ні. 124

Література українського романтизму

В іс­то­рії ук­ра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри Є. Гре­бін­ка ві­до­мий на­сам­пе­ред як прос­лав­ле­ний бай­кар зі сво­єю збір­кою «Ма­ло­рос­сий­ские при­каз­ки» (1834, 1836). І. Фран­ко зазна­чав, що «як бай­ко­пис Гре­бін­ка по­сі­дає пер­ше міс­це в на­шім пись­менс­тві. Йо­го бай­ки від­зна­ча­ють­ся яск­ра­вим на­ці­о­наль­ним і на­віть спе­ці­аль­но лі­во­бе­реж­ним ук­ра­їн­ським ко­ло­ри­том, здо­ро­вим гу­мо­ ром», нап­рик­лад: «Вед­ме­жий суд», «Віл», «Яч­мінь», «Ри­бал­ка», «Мі­рош­ник», «Дві пташ­ки в кліт­ці». Є. Гре­бін­ка пи­сав та­кож і про­зо­ві тво­ри ро­сій­ською мо­вою — опо­ві­дан­ня, на­ри­си, по­віс­ті («Ні­жин­ський пол­ков­ник Зо­ло­та­рен­ко»), іс­то­рич­ний ро­ман «Чай­ков­ський», вір­ші, піс­ні, ро­ман­си. У бай­ці «Вед­ме­жий суд» зма­льо­ва­но пан­ський суд у цар­ській Ро­­сії, йо­го сва­во­лю й зну­щан­ня з прос­тих лю­дей, по­ка­зано без­прав­ність лю­ди­ни пе­ред цим су­дом. Зна­чен­ня але­го­рич­них об­ра­зів про­зо­ре: Вед­мідь і Вов­ки — хи­жа­ ки — уо­соб­лю­ють усе­силь­них су­до­вих чи­нов­ни­ків, для яких суд — осо­бис­та на­жи­ва; Ли­си­ця — дріб­ний при­с­луж­ник цар­сько­го су­ду, що жи­вить­ся крих­та­ ми з пан­сько­го сто­ла; по­пе­лас­тий Віл — об­раз тру­дів­ни­ка, сум­лін­ної лю­ди­ни, яку нес­пра­вед­ли­во за­суд­жу­ють. Ба­ла­да «Чо­вен» на­пов­не­на але­го­рич­ни­ми об­ра­за­ми: чо­вен — лю­ди­на; мо­ре — жит­тя; хма­ри, ві­тер, гро­ми — жит­тє­ві труд­но­щі й не­га­раз­ди. Твір має ав­то­бі­ог­ра­фіч­ний ха­рак­тер, це роз­ду­ми мо­ло­до­го по­е­та, який ви­ру­шає з рід­ но­го ху­то­ра в да­ле­кий Пе­тер­бург, він ні­би ки­да­єть­ся в пі­нис­ті хви­лі роз­бур­ ха­но­го жи­тей­сько­го мо­ря. Прик­ра­ша­ють ро­ман­тич­ну ба­ла­ду на­род­но­по­е­тич­ ні по­рів­нян­ня: хви­ля, «мов чор­нії го­ри»; хма­ри, «як тем­ная ніч­ка». Лі­рич­ність до­ся­га­єть­ся й че­рез ви­ко­рис­тан­ня змен­шу­валь­но­­пес­тли­вих слів: ніч­ка, ве­сель­це. Алі­те­ра­ції р, г під­си­лю­ють сприй­нят­тя вод­ної сти­хії. Усес­віт­ньо ві­до­ми­ми ста­ли ро­ман­си Є. Гре­бін­ки «Очи чёр­ные» і «Ні, ма­мо, не мож­на не­лю­ба лю­бить» («Ук­ра­їн­ська ме­ло­дія»). До ре­чі, йо­го зна­ ме­ни­та піс­ня «Очи чёр­ные» об­ле­ті­ла весь світ і ста­ла за­галь­но­люд­ським над­бан­ням зав­дя­ки не­пов­тор­но­му го­ло­су Ф. Ша­ля­пі­на. Щоб про­де­монс­тру­ва­ти ши­ро­кі мож­ли­вос­ті ук­ра­їн­ської мо­ви, Є. Гре­бін­ка на­пи­сав кіль­ка вір­шів рід­ною мо­вою, пе­ре­да­ю­чи най­тон­ші, най­ніж­ні­ші по­ру­ хи люд­ської ду­ші, сум­ні роз­ду­ми, нас­трої смут­ку, ту­ги за щас­тям, нез­дій­ снен­ність мрій, один з яких — «Ук­ра­їн­ська ме­ло­дія». 5.

Про­чи­тай­те ба­йку «Ведмежий суд» і баладу «Чо­вен» Є. Гребінки.

Ведмежий суд Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль. Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки. Давай вони його посвоєму судить Трохи не цілі сутки. «Як можна гріх такий зробить! 125

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Воно було б зовсім не диво, Коли б він їв собі м’ясиво», — Ведмідь сердито став ревіть. «А то він сіно їв!» — Вовки завили. Віл щось почав був говорить, Да судді річ його з починку перебили, Бо він ситенький був. І так опреділили І приказали записать: «Понеже Віл признався попеластий, Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті, Так за такі гріхи його четвертувать І м’ясо розідрать суддям на рівні часті, Лисичці ж ратиці оддать». Човен Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять, І хвиля гуляє, мов чорнії гори Одна за другою біжать. Як темная нічка, насупились хмари, В тих хмарах, мов голос небесної кари, За громом громи гуркотять. І грає, і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив, Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі, Од берега геть покотив; Качається, бідний, один без весельця. Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця! Чого він під бурю поплив? Ущухнуло море, і хвилі вляглися; Пустують по піні мавки; Уп’ять забіліли, уп’ять простяглися По морю кругом байдаки; Де ж човен дівався, де плавле, мій милий? Мабуть, він не плавле, бо онде по хвилі Біліють із його тріски. Як човнові море, для мене світ білий Ізмалку здавався страшним; Да як заховаться? не можна ж вік цілий Пробути з собою, одним. Прощай, мій покою, пускаюсь у море! І, може, недоля і лютеє горе. Пограються з човном моїм. 126

Література українського романтизму 6.

Виконайте завдання.

1. Підзаголовок «Малоросійська балада» має твір А «Човен» В «Пан та Собака» Б «Рибалка» Г «Ведмежий суд» 2. Установіть відповідність між автором і назвою твору. Назва твору

Автор твору

«Небо» «Рибалка» «Соловей» «Ведмежий суд»

1 2 3 4

А Віктор Забіла Б Євген Гребінка В Михайло Петренко Г Маркіян Шашкевич Д Петро ГулакАртемовський

3. Установіть відповідність між назвою та уривком твору. Уривок

1 2 3 4

«Аж гульк!.. з води Дівчинонька пливе, І косу зчісує, і брівками моргає!..» «Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять...» «І небо, і земля — усе одпочива, Все ніч під чорною запаскою хова». «Понеже Віл признався попеластий, Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті...»

Назва твору

А Б В Г Д

«Небо» «Човен» «Рибалка» «Пан та Собака» «Ведмежий суд»

4. Назвіть ознаки романтизму, проілюструвавши їх конкретними прикладами з вивчених творів. 5. Доведіть, що «Пан та Собака» за жанром — віршована байка. 6. Розкрийте алегоричне значення образу Рябка в байці П. ГулакаАр­те­ мовського. 7. Переспівом чийого твору є балада П. ГулакаАртемовського «Ри­балка»? Стисло перекажіть сюжет балади. 8. Назвіть ознаки балади як жанру літератури й проілюструйте їх конкретними прикладами з твору П. ГулакаАртемовського «Ри­балка». 9. Чому слова Ведмідь, Вовки, Віл і Лисичка написано з великої літери в байці Є. Гребінки? 10. Розкрийте алегоричне значення образів човна, моря, хмар, вітру й громів у баладі Є. Гребінки «Човен». 11. Придумайте й запишіть у зошит (у віршованій або прозовій формі) мораль до байки Є. Гребінки «Ведмежий суд». 12. Знайдіть і випишіть по 2–3 приклади епітета, персоніфікації й порівняння з балади Є. Гребінки «Човен». 7.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Вивчіть напам’ять віршований твір одного з поетівромантиків (на власний вибір).

127

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Микола Гоголь (1809–1852) 1.

Роз­глянь­те реп­ро­дук­цію кар­ти­ни та виконайте завдан­ня.

І. Рє­пін. За­по­рож­ці пи­шуть лис­та ту­рець­ко­му сул­та­ну А. Який пе­рі­од в іс­то­рії Ук­ра­ї­ни зоб­ра­же­но на кар­ти­ні? Б. Що ви зна­є­те про ав­то­ра історичної повісті «Тарас Бульба»? В. Що ви зна­єт­ е про Та­ра­са Буль­бу та йо­го си­нів Анд­рія й Ос­та­па? 2.

Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті про жит­тя та твор­чість М. Го­го­ля й ви­ко­най­те зав­ дан­ня.

Ми­ко­ла Го­голь на­ро­див­ся 1 квіт­ня 1809 р. в с. Ве­ли­ких Со­ро­чин­цях (те­пер Мир­го­род­сько­го ра­йо­ну) на Пол­тав­ щи­ні. Ди­тинс­тво ми­ну­ло в ма­єт­ку бать­ків с. Ва­си­лів­ці (ни­ні с. Го­го­ле­ве). Бать­ко М. Го­го­ля, Ва­силь Па­на­со­вич Го­гольЯ­нов­ ський, ук­ра­їн­ський пись­мен­ник, ав­тор во­де­ві­лів «Со­ба­кавів­ця» і «Прос­так, або Хит­ро­щі жін­ки, пе­ре­хит­ре­ні сол­да­ том», був уп­ра­ви­те­лем ма­єт­ків і ор­га­ні­за­то­ром до­маш­ньо­ го те­ат­ру ук­ра­їн­сько­­го по­мі­щи­ка Д. Тро­щин­сько­го (ко­лиш­ньо­го мі­ні­ст­ ­ра юс­ти­ції Ро­сій­ської ім­пе­рії) у с. Ки­бин­цях, поб­ли­зу Мир­го­ро­да. Він був прап­ рав­ну­ком пол­ков­ни­ка ко­заць­ко­го вій­ська ча­сів Б. Хмель­ниць­ко­го Ос­та­па Го­го­ля. Піз­ні­ше зна­ме­ни­тий на­ща­док зве­ли­чить йо­го до ле­ген­дар­ної пос­та­ті й ос­пі­ває в об­ра­зі Та­ра­са Буль­би. Ма­ти Ма­рія Іва­нів­на наз­ва­ла си­на на честь чу­до­т­вор­ної іко­ни Ми­ко­ли Ди­кан­сько­го. Ба­га­тий ро­дич виділяв щороку в день на­род­жен­ня Ми­ко­ли 1200 кар­бо­ван­ців на на­у­ку. У 3 ро­ки хлоп­чик чи­тав і пи­сав, у 5 — скла­дав вір­ші. Мов­но­­му­зич­на куль­ту­ра рід­ної зем­лі зна­хо­ди­ла свій ви­яв у ви­хов­но­му впли­ві ба­бу­сі Те­тя­ни Се­ме­нів­ни. Лю­бов до ук­ра­їн­ської мо­ви, від­чут­тя сло­ва 128

Микола Гоголь

зак­ла­да­ли­ся в М. Го­го­ля вже з ди­тя­чих літ. Зго­дом він за­хо­пився зби­ран­ням ук­ра­їн­ських на­род­них пі­сень, прис­лів’їв і при­ка­зок, го­ту­вав ма­те­рі­а­ли до ук­ра­їн­сько­­ро­сій­сько­го слов­ни­ка. Піз­ні­ше М. Го­голь так пи­сав про ук­ра­їн­ ську піс­ню: «Як­би наш край не мав та­кої скар­бни­ці пі­сень, я б ні­ко­ли не зро­ зу­мів іс­то­рії йо­го, то­му що не збаг­нув би ми­ну­ло­го...» Ма­ти до­по­ма­га­ла си­но­ві з фоль­клор­ни­ми ма­те­рі­а­ла­ми для йо­го май­бут­ніх кни­жок на ук­ра­їн­ ську те­ма­ти­ку. Ра­зом із мо­лод­шим бра­том Іва­ном з 1818 по 1819 р. хлопець на­вч ­ ав­ся в Пол­тав­сько­му по­ві­то­во­му учи­ли­щі. Рап­то­ва смерть бра­та ви­кл ­ и­ка­ла в Ми­ко­ ли ве­ли­ке ду­шев­не пот­ря­сін­ня, то­му ос­ві­ту він здобував удо­ма. З 1821 по 1828 р. нав­чав­ся в Ні­жин­ській гім­на­зії ви­щих на­ук кня­зя Без­бо­ родь­ка. Тут роз­по­чи­на­єть­ся йо­го твор­ча ді­яль­ність. Здіб­ний, іні­ці­а­тив­ний учень ор­га­ні­зу­вав гім­на­зій­ний те­атр, став­ши од­но­час­но йо­го ди­рек­то­ром, ав­то­ром, ху­дож­ни­ком­­де­ко­ра­то­ром; ак­тив­но пра­цю­вав у ру­ко­пис­ній жур­на­ ліс­ти­ці, по­да­ю­чи до жур­на­лів тво­ри ро­сій­ською та ук­ра­їн­ською мо­ва­ми. У 1828 р. М. Го­голь пе­ре­ї­хав до Пе­тер­бур­га, де в 1829 р. опуб­лі­ку­вав свій пер­ший твір — по­е­му «Ганц Кю­хель­гар­тен», про­те піс­ля не­га­тив­ної ре­цен­зії вику­пив увесь ти­раж книж­ки й спа­лив. Че­рез рік у жур­на­лі «Оте­чес­твен­ные за­пис­ки» бу­ла над­ру­ко­ва­на по­вість «Ба­сав­рюк, або Ве­чір про­ти Іва­на Ку­па­ ла», пер­ша із цик­лу «Ве­чо­рів на ху­то­рі бі­ля Ди­кань­ки». У чер­вні 1832 р. М. Го­голь від­ві­дав рід­ні міс­ця. Пись­мен­ник ці­кавить­ся іс­то­рі­єю Ук­ра­ї­ни, фоль­кло­ром, хо­че ста­ти про­фе­со­ром іс­то­рії в Ки­їв­сько­му уні­вер­си­те­ті св. Во­ло­ди­ми­ра. Од­нак до Ки­є­ва М. Го­го­ля не від­пус­ти­ли. У лип­ ні 1834 р. він був приз­на­че­ний про­фе­со­ром Пе­тер­бур­зько­го уні­вер­си­те­ту, про­те нас­туп­но­го ро­ку покинув ви­к­ла­даць­ку ро­бо­ту, захопив­шись лі­те­ра­тур­ ною твор­чіс­тю. У цей час пись­мен­ник пра­цює над книж­ка­ми «Ара­бес­ки», «Мир­­го­род», у яких роз­він­чує без­ду­хов­ність по­мі­щиць­ко­­чи­нов­ниць­ко­го про­ він­цій­но­го міс­теч­ка Мир­го­ро­да й ро­сій­ської сто­ли­ці Пе­тер­бур­га, а йо­го прос­лав­ле­ний «Та­рас Буль­ба» про­де­монс­тру­вав ви­со­кі зраз­ки люд­­сько­го ду­ху, пат­рі­о­тиз­му, рат­ної зви­тя­ги, бо­йо­во­го по­б­ра­тим­с­т­ва. Роз­ра­ду від не­­ з­дій­сне­них пла­нів пись­мен­ник зна­хо­див у твор­чос­ті. Дру­гу по­ло­ви­ну 30х ро­ків XIX ст. М. Го­голь прис­вя­тив дра­ма­тур­гії та те­ат­ру. Етап­ною в іс­то­рії те­ат­ру ста­ла йо­го со­ці­аль­на ко­ме­дія «Ре­ві­зор»

Національний музейзаповідник М. В. Гоголя. с. Гоголеве, Полтавська область. Сучасне фото

129

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

(1836), у якій пись­мен­ник за­тав­ру­вав ха­бар­ниц­тво, сва­во­лю, не­уц­тво чи­нов­ ни­ків Ро­сій­ської ім­пе­рії. На прем’єрі ко­ме­дії у квіт­ні 1836 р. в Олек­сан­дрій­ сько­му те­ат­рі (м. Пе­тербург) був при­сут­ній ім­пе­ра­тор Ми­ко­ла І. У трав­ні п’єсу пос­та­ви­ли в Ма­ло­му те­ат­рі (м. Мос­ква). Вис­та­ва вик­ли­ка­ла не­од­но­ ­з­нач­ний ре­зо­нанс — від за­хоп­лен­ня пе­ре­­до­вих умів до гос­тро­го нев­до­во­ лен­ня й на­па­дів па­­нів­ної вер­хів­ки. Нев­дов­зі піс­ля прем’єри «Ре­ві­зо­ра» М. Го­голь ви­їж­джає на до­сить три­ва­ лий час за кор­дон (1836–1839). Він від­ві­дує Ні­меч­чи­ну, Швей­ца­рію, Фран­ цію, Іта­лію, ак­тив­но пра­цює над зна­ме­ни­тою по­е­мо­ю­­ро­ма­ном «Мер­тві ду­ші». З 1842 до 1847 р. М. Го­голь про­жи­ває за кор­до­ном, від­хо­дить від мис­те­ ­­ц­т­­ва. Ос­тан­ні ро­ки жит­тя пись­мен­ни­ка спов­не­ні дра­ма­тич­них по­шу­ків іс­ти­ ни: ви­хід із сус­піль­ної та осо­бис­тої кри­зи він шу­кав у са­мовдос­ко­на­лен­ні, у ві­рі в Бо­га. У 1848 р. митець по­вер­та­єть­ся на бать­ків­щи­ну, по­си­ле­но пра­цює над дру­ гим то­мом «Мер­твих душ», але не­за­дов­го пе­ред смер­тю спа­лює ру­ко­пис. Тяж­ка хво­ро­ба обір­ва­ла жит­тя майс­тра сло­ва 21 лю­то­го 1852 р. Пись­мен­ ник по­хо­ва­ний у м. Мос­кві на Но­во­ді­ви­чо­му цвин­та­рі. А. Пись­мен­ник І. Мал­ко­вич ува­жає, що «Ми­ко­ла Го­голь — це ге­ні­аль­ний ук­ра­їн­ський ми­тець, який став кла­си­ком ро­сій­ської лі­­те­ра­ту­ри». Які фак­ти з жит­тя М. Го­го­ля під­твер­джу­ють цю дум­к у? Б. Що ви зна­ли про М. Го­го­ля до чи­тан­ня цьо­го ма­те­рі­а­лу?

До ре­чі... Кар­ти­на «За­по­рож­ці пи­шуть лис­та ту­рець­ко­му сул­та­ну» бу­ла на­пи­са­на в 1891 р. Ни­ні во­на ві­до­ма в усьо­му сві­ті. Віль­ний ко­за­чий дух, гу­мор за­по­рож­ців І. Рє­пін зу­мів від­шу­ка­ти у сво­їх су­час­ни­ках, а пор­т­рет­ні де­та­лі — у най­нес­по­ді­ва­ні­ших лю­дей, які йо­го ото­чу­ва­ли. Го­лов­ною ді­ю­чою осо­бою кар­ти­ни є пи­сар. По­зу­вав для ці­єї фі­гу­ри іс­то­рик Дмит­ ро Явор­ниць­кий, ав­тор ві­до­мої «Іс­то­рії за­по­розь­ких ко­за­ків». Над пи­са­рем схи­лив­ся сі­чо­вий ота­ман Іван Сір­ко. Су­час­ни­ки впіз­на­ва­ли в ньо­му по­пу­ляр­но­го в ті ро­ки ге­не­ра­ла Дра­го­ми­ро­ва. За спи­ною Сір­ка — щер­ба­тий од­но­ о­кий ко­зак Го­ло­та. Ці­ка­ва іс­то­рія цьо­го про­то­ти­пу1. Од­но­го ра­зу І. Рє­пін пе­ре­­­ п­рав­ляв­ся че­рез Дніп­ро на по­ро­мі. Тут же був і по­мі­щик Тар­нов­ський, який си­дів у брич­ці. Іл­ля Юхи­мо­вич звер­нув ува­гу на ко­ло­рит­ний об­раз віз­ни­ка Ні­кіш­ки. Ху­дож­ник зро­бив замальовку. Так, в од­но­му друж­но­му то­ва­рис­тві на по­лот­ні «зіб­ ра­ли­ся» ге­не­рал, уче­ний і віз­ник. Лі­во­руч над пи­са­рем — мо­ло­дий бур­сак, який на­пи­са­ний із пор­тре­та ук­ра­їн­сько­го ху­дож­ни­ка Мар­ти­но­ви­ча. Пра­во­руч від ота­ма­ на Сір­ка ре­го­че ко­ло­рит­ний ко­зак із дов­ги­ми ву­са­ми. Усім сво­їм виг­ля­дом він на­га­дує го­го­лів­сько­го Та­ра­са Буль­бу. По­зу­вав для ці­єї фі­гу­ри про­фе­сор Пе­тер­бур­ зької кон­сер­ва­то­рії Ру­бець. З ін­шо­го бо­ку кар­ти­ни — си­ни Та­ра­са: кра­сень Анд­рій і чор­но­ву­сий Ос­тап зі скри­вав­ле­ною пов’яз­кою на го­ло­ві. Для фі­гу­ри Анд­рія по­зу­вав вну­ча­тий пле­мін­ ник ком­по­зи­то­ра Глин­ки, а для Ос­та­па — ві­до­мий си­лач і ху­дож­ник Куз­нє­цов. 1

Прототип — історична або сучасна письменникові особа, зовнішність і риси характеру якої є основою для створення персонажа.

130

Микола Гоголь Звер­ніть ува­гу на за­по­рож­ця, який похилив­ся на сті­л від сміху. Цьо­го ко­за­ка І. Рє­пін ма­лю­вав із прос­то­го се­ля­ни­на, яко­го зус­трів на прис­та­ні в м. Олек­сан­дрів­ську (ни­ ні За­по­ріж­жя). Сі­чо­ви­ки постають «пе­ред на­ми в усій сво­їй кра­сі та зав­зя­тос­ті. У та­ко­му різ­но­ шерстому гур­ті не­має бай­ду­жих, усі за­хоп­ле­ні на­пи­сан­ням від­по­ві­ді ту­рець­ко­му сул­та­ну Му­хам­ме­ду IV. От­же, на кар­ти­ні І. Рє­­пі­на зоб­ра­же­но бо­йо­ве та друж­не то­ва­рис­тво лю­дей — прос­тих, без­меж­но хо­роб­рих, силь­них і жар­тів­ли­вих» (М. Пав­лов). 3.

Про­чи­тай­те уривки з повісті М. Го­го­ля «Та­рас Буль­ба».

ТА­РАС БУЛЬ­БА (1835) Повість (Скорочено)

I — А по­вер­нися­но, син­ку! Цур то­бі, який ти чуд­ний! Що це за по­пів­ські під­ряс­ни­ки на вас? І отак би то всі в ака­де­мії й хо­дять? Та­ки­ми сло­ва­ми зус­трів ста­рий Буль­ба двох си­нів сво­їх, що вчи­ли­ся в ки­їв­ській бур­сі й оце при­ї­ха­ли до­до­му. Си­ни йо­го щой­но поз­ла­зи­ли з ко­ней. То бу­ли два здо­ро­вен­ні па­руб­ки, які ди­ви­ли­ся ще зпід ло­ба, як усі се­мі­на­рис­ти, що ли­шень по­кін­ча­ли на­у­ки. Здо­ ро­ві, рум’яні їх­ні ли­ця ук­ри­вав ніж­ний пух, що не знав іще брит­ви. Во­ни ду­же зав­сти­да­ли­ся з та­ко­го бать­ко­во­го при­ві­тан­ня й сто­ял ­ и не­ру­хо­мо, по­ту­пив­ши очі в зем­лю. — Стій­те, стій­те! Дай­те ме­ні на вас га­разд роз­ди­вить­ся, — про­ва­див він, обер­та­ю­чи їх. — Ото які дов­гі свит­ки на вас! Ох же й свит­ки! Та­ких сви­ток ще й на сві­ті не бу­ва­ло. А ну ж, не­хай кот­рийсь по­бі­жить, а я по­див­лю­ся, чи не бер­киць­не він на зем­лю, у по­лах зап­лу­тав­шись... — Пе­рес­тань­те глу­зу­ва­ти, бать­ку! — про­мо­вив на­реш­ті стар­ший із них. — Ти ди­ви, який пиш­ний! А чо­го ж би то й не пос­мі­ять­ся? — А то­го! Бо хоч ви й бать­ко ме­ні, а смі­я­тися бу­де­те — їй­бо­гу, од­луп­цюю! — Ох ти ж ся­кий­та­кий си­ну! Як то — бать­ка?! — про­мо­вив Та­рас Буль­ба й ура­же­но від­сту­пив на кіль­ка кро­ків на­зад. — Та хоч би й бать­ка, не по­див­люся. Об­ра­зи не по­да­рую ні­ко­му. — А як же ти бу­деш зо мною би­ти­ся? Нав­ку­лач­ки чи що? — Та вже як до­ве­деть­ся. — Ну, то да­вай нав­ку­лач­ки! — про­мо­вив рі­шу­че Буль­ба, за­су­ку­ю­чи ру­ка­ ви. — По­див­лю­ся я, що ти за мас­так у ку­ла­ці! І бать­ко із си­ном, за­мість при­ві­тан­ня піс­ля дов­гої роз­лу­ки, по­ча­ли гам­се­ ли­ти один од­но­го й у бо­ки, і в по­пе­рек, і в гру­ди — то від­сту­па­ю­чи й ог­ля­да­ ю­чись, то на­сі­да­ю­чи знову. — Ди­віть­ся, лю­ди доб­рі: геть зду­рів ста­рий, зов­сім з глуз­ду з’їхав! — до­рі­ ка­ла, сто­я­чи при по­ро­зі, блі­да, ху­день­ка й доб­ра їх­ня ма­ти, що на­віть не встиг­ла ще обій­ня­ти сво­їх си­нів­со­ко­лів. — Ді­ти до­до­му при­їх ­ а­ли, біль­ше як 131

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

рік їх не ба­че­но, а він ви­га­дав каз­на­що: нав­ку­ лач­ки би­ти­ся! — Та він доб­ре б’єть­ся! — про­мо­вив Буль­ба, зу­пи­нив­шись. — Їй­бо­гу, доб­ре! — до­дав він, обс­ми­ку­ю­чись: — Так, що кра­ще б з ним і не за­во­ди­тися. Доб­рий бу­де ко­зак!.. Ну, а те­пер здо­ров, син­ку, по­чо­лом­ка­є­мо­ся!.. — І бать­ко із си­ном по­ча­ли ці­лу­ва­ти­ся. — Доб­ре, син­ку! Отак же й луп­цюй кож­но­го, як ме­не мо­ло­тив: ні­ко­му не да­руй!.. А про­те, що не ка­жи, а вбран­­­ня на то­бі та­ки ку­мед­не: і що во­но за мо­туз­ка ви­сить?.. А ти, бель­ба­се, чо­го сто­їш, ру­ки пос­пус­кав­ши? — звер­нув­ся він до мен­шо­го. — Чому ж ти, вра­жий си­ну, не про­бу­єш сво­їх ку­ла­ків на ме­ні? — Ще чо­го ви­га­дай! — про­мо­ви­ла ма­ти, обій­ С. Овчаренко. ма­ю­чи тим ча­сом мен­шо­го. — I впа­де ж йо­му в Ілюстрація до повісті го­ло­ву, щоб рід­на ди­ти­на та бать­ка би­ла! I на­че М. Гоголя «Тарас Бульба» йо­му те­пер до то­го: ди­ти­на здо­ро­жи­ла­ся — скіль­ки сві­та про­ї­ха­ла, уто­ми­ла­ся (ди­ти­на ма­ла двад­цять із чи­мось літ і рів­но са­жень зрос­ту). Йо­му б са­ме від­по­чи­ти та по­по­їс­ти чо­го, а він до бій­ки си­лує! — Ее, та ти, як я ба­чу, ма­те­рин ма­зун­чик! — про­мо­вив Буль­ба. — Не слу­ хай, син­ку, ма­те­рі: во­на — ба­ба, во­на ні­чо­го не тя­мить! Які вам пес­то­щі? Ва­ші пес­то­щі — чис­те по­ле та кінь доб­рий — ото ва­ші пес­то­щі! А цю шаб­лю ба­чи­ те? Оце ва­ша ма­ти! А все реш­та — сміт­тя! Оте, чим на­пи­ха­ють ва­ші го­ло­ви: й ака­де­мія, і всі ті книж­ки — гра­мат­ки, фі­ло­зо­фія — усе те, ка­жу, каз­на­що — чхать на те все! — Тут Буль­ба при­то­чив та­ке слів­це, що на­віть не го­дить­ся до дру­ку. — А най­кра­ще, як я вас то­го ж та­ки тиж­ня та од­ве­зу на За­по­рож­жя — от де на­у­ка, так на­ук ­ а! Там ва­ша шко­ла; тіль­ки там ро­зу­му й на­бе­ре­теся. — То тіль­ки один тиж­день і бу­ти їм удо­ма? — мо­ви­ла жа­ліб­но, зі сльо­за­ми на очах, ста­ра, су­хень­ка ма­ти. — Не до­ве­деть­ся їм бі­до­лаш­ним і по­гу­ля­ти як слід, не до­ве­деть­ся в ха­ті рід­ній обіз­на­ти­ся, та й ме­ні не до­ве­деть­ся на них на­ди­ви­ти­ся! — Го­ді, ста­ра, го­ло­си­ти! Не на те ко­зак удав­ся, щоб із ба­ба­ми во­ло­во­ди­ тися. Ти ще б їх до се­бе під спід­ни­цю схо­ва­ла та й си­ді­ла на них, як квоч­ка на яй­цях. Гай­да, кра­ще не­си нам на стіл усе, що там у те­бе є. (...) Та­рас Буль­ба із си­на­ми нас­туп­но­го дня ви­ру­ши­ли на За­по­розь­ку Січ.

II Усі три вер­шни­ки їха­ли мов­чки. Ста­рий Та­рас ду­мав про дав­ню дав­ни­ну: пе­ред ним про­хо­ди­ла йо­го мо­ло­дість, йо­го лі­та, — лі­та, що про­май­ну­ли й не вер­нуть­ся, зга­ду­ю­чи які, зав­жди ту­жить ко­зак, ба­жа­ю­чи, щоб мо­ло­дість три­ ва­ла все йо­го жит­тя. Він ду­мав про те, ко­го зі сво­го дав­ньо­гo то­ва­рис­тва зус­трі­не те­пер на Сі­чі. Га­дав, хто вже по­мер, а хто жи­вий зос­тав­ся, і сльо­за ти­хо ту­ма­ни­ла йо­го зі­ни­цю, а по­си­ві­ла го­ло­ва жур­ли­во по­хи­ли­ла­ся. 132

Микола Гоголь

Си­ни йо­го ду­ма­ли ін­ші ду­ми. Але тре­ба спер­шу тро­хи біль­ше роз­по­віс­ти про йо­го си­нів. На два­над­ця­тім ро­ці їх бу­ло від­да­но до Ки­їв­ської ака­де­мії, бо вся знач­на стар­ши­на вва­жа­ла сво­їм най­пер­шим обов’яз­ком від­да­ва­ти сво­їх ді­тей у на­у­ку, хоч і ро­би­ло­ся це ли­ше зад­ля то­го, щоб опіс­ля зов­сім її за­бу­ти. Бу­ли во­ни то­ді, як і всі, що пот­рап­ля­ли до бур­си, ди­кі, ви­ко­ха­ні на во­лі, і там їх уже пот­ро­ху об­ті­су­ва­ли на один ко­пил, піс­ля чо­го ста­ва­ли во­ни один на од­но­го схо­жі. Стар­ший, Ос­тап, по­чав із то­го свою на­у­ку, що пер­шо­ го ж ро­ку втік до­до­му. Йо­го по­вер­ну­ли, тяж­ко ви­па­ри­ли й по­са­до­ви­ли за книж­ку. Чо­ти­ри ра­зи за­ко­пу­вав він сво­го бук­ва­ря в зем­лю й чо­ти­ри ра­зи, від­шма­гав­ши йо­го не­ми­ло­сер­дно, ку­пу­ва­ли йо­му но­во­го. За­пев­не він зро­ бив би те й уп’яте, ко­ли б бать­ко вро­чис­то не зап­ри­сяг­ся від­да­ти йо­го на ці­лих двад­цять ро­ків у мо­нас­тир­ські служ­ки й не по­о­бі­цяв прив­се­люд­но, що він до­ві­ку не по­ба­чить За­по­рож­жя, як­що не нав­чить­ся в ака­де­мії вся­кої на­у­ки. Ці­ка­во, що це ка­зав той са­мий Та­рас Буль­ба, який шпе­тив уся­ку вче­ ність і ра­див, як ми вже ба­чи­ли, сво­їм ді­тям зов­сім про неї й не дба­ти. З то­го ча­су Ос­тап як­най­ста­ран­ні­ше за­сів за ну­дот­ну книж­ку й не­за­ба­ром став у пер­ші ла­ви. То­діш­ня на­у­ка геть роз­хо­ди­ла­ся з жит­тям: оті схо­лас­тич­ні, гра­ма­тич­ні, ри­то­рич­ні й ло­гіч­ні тон­ко­щі аж ні­як не па­су­ва­ли до то­го ча­су, і ні­ко­ли ні­чо­го спіль­но­го з жит­тям не ма­ли. Усі, хто вчив­ся тої на­у­ки, ні до чо­го не мог­ли при­то­чи­ти сво­го знан­ня, хоч би на­віть і най­менш схо­лас­тич­ но­го. Та й са­мі то­го­час­ні вче­ні бу­ли чи не най­біль­ши­ми не­віг­ла­са­ми, бо геть не ма­ли жит­тє­во­го дос­ві­ду. А ще той рес­пуб­лі­кан­ський лад са­мої бур­си та си­ла­си­лен­на мо­ло­дих, ду­жих, здо­ро­вих лю­дей — усе це спо­ну­ка­ло їх до зов­сім ін­шої ді­яль­нос­ті, яка ні­чо­го спіль­но­го з на­ук ­ ою не ма­ла. Іно­ді по­га­ ний харч, іно­ді час­ті ка­ри го­ло­дом, іно­ді ба­га­то пот­реб, що за­ки­па­ли у сві­ жім, здо­ро­вім, мо­ло­дім ті­лі, — усе це ра­зом ви­роб­ля­ло в них ту нев­га­мов­ну мо­тор­ність, яка вже по­тім роз­ви­ва­ла­ся на За­по­рож­жі. Го­лод­на бур­са шу­га­ ла ву­ли­ця­ми Ки­є­ва й зму­шу­ва­ла всіх меш­кан­ців бу­ти на­по­го­то­ві. Пе­ре­куп­ ки, які си­ді­ли на ба­за­рі, ледь за­ба­чив­ши бур­са­ка, зак­ри­ва­ли ру­ка­ми свої пи­ро­ги, буб­ли­ки, гар­бу­зо­ве на­сін­ня, як ті ор­ли­ці ді­тей сво­їх. Кон­сул, що йо­го обов’яз­ком бу­ло наг­ля­да­ти за під­лег­ли­ми йо­му то­ва­ри­ша­ми, сам мав та­кі мо­то­рош­ні ки­ше­ні у сво­їх ша­ро­ва­рах, що зміг би впха­ти ту­ди ці­лу пе­ре­ куп­чи­ну ят­ку, якби та на хвиль­ку за­ґа­ви­лася. Ці бур­са­ки гур­ту­ва­ли­ся в зов­сім осіб­ну гро­ма­ду; до ви­що­го ко­ла, з поль­ ських та ук­ра­їн­ських шлях­ти­чів, їм бу­ло зась. Сам во­є­во­да Адам Ки­сіль, дар­ ма що опі­ку­вав­ся ака­де­мі­єю, не вво­див їх у шля­хет­ні ко­ла, ще й на­ка­зу­вав три­ма­ти їх яко­мо­га су­во­рі­ше. Утім, ці нас­та­но­ви бу­ли зай­ві, бо сам рек­тор і про­фе­со­ри­чен­ці не шко­ду­ва­ли ло­зи та кан­чу­ків, і час­тень­ко лік­то­ри з їх­ньо­го на­ка­зу шма­га­ли сво­їх кон­су­лів так не­ми­ло­сер­дно, що ті кіль­ка тиж­нів чу­ха­ ли свої ша­ро­ва­ри. Ба­га­тьом із них це бу­ло геть не страш­не й ви­да­ва­ло­ся ли­ше трош­ки міц­ні­шим від доб­рої го­ріл­ки з пер­цем; ін­шим, на­реш­ті, наб­ри­да­ ли та­кі без­нас­тан­ні при­пар­ки, і во­ни ті­ка­ли на За­по­рож­жя, ко­ли вмі­ли знай­ ти до ньо­го шлях і ко­ли їх не пе­ре­хоп­лю­ва­ли до­ро­гою. Ос­тап Буль­бен­ко, хоч і по­чав пиль­но вчи­ти­ся ло­гі­ки й на­віть бо­гос­лов’я, ні­як не міг зди­ха­ти­ся без­ 133

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

жаль­них рі­зок. Яс­на річ, що все це ма­ло якось за­гар­ту­ва­ти йо­го вда­чу, на­да­ти їй жорс­ткої твер­дос­ті, що бу­ла зав­жди прик­мет­ною в ко­за­ків. Ос­тап мав сла­ву од­но­го з най­кра­щих то­ва­ри­шів. Він рід­ко вер­хо­во­див у зух­ва­лих ви­тів­ках — обт­ру­си­ти чу­жий сад чи обіб­ра­ти го­род, за­те один із пер­ших ста­вав під зна­ ме­на сприт­них бур­са­ків і ні­ко­ли й ні за яких обс­та­вин не ви­ка­зу­вав сво­їх то­ва­ри­шів; ні­як ­ і кан­чу­ки й різ­ки не при­си­лу­ва­ли б йо­го та­ке вчи­ни­ти. Він був твер­дий до вся­ких спо­кус, оп­річ вій­ни та буч­ної гу­лян­ки; при­най­мні ні­ко­ ли ні про що ін­ше май­же й не ду­мав. Він був пря­мо­душ­ний із рів­нею сво­єю. Він був доб­рий до та­кої мі­ри, до якої міг бу­ти доб­рий юнак із та­кою на­ту­рою і в та­кий су­во­рий час. Йо­го взя­ли за сер­це сльо­зи бід­ної ма­те­рі, і тіль­ки це те­пер йо­го сму­ти­ло й зму­шу­ва­ло в за­ду­мі хи­ли­ти го­ло­ву. Мен­ший брат йо­го, Анд­рій, мав жи­ві­шу й тро­хи тон­шу вда­чу. Він був бе­руч­кі­ший до на­у­ки й опа­но­ву­вав її лег­ше, ніж тяж­кі, ду­жі на­ту­ри. А ще він був мет­кі­ший од сво­го бра­та; час­ті­ше вер­хо­во­див у най­не­без­печ­ні­ших ви­тів­ках і не раз зав­дя­ки сво­є­му сприт­но­му ро­зу­мо­ві від­кру­чу­вав­ся від ка­ри, тим ча­сом як брат йо­го Ос­тап без зай­вих хит­ро­щів ски­дав із се­бе свит­ку й клав­ся до­лі, на­віть у дум­ці не ма­ю­чи про­ха­ти по­ми­лу­ван­ня. Він та­кож го­рів жа­до­бою ли­цар­сько­го под­ви­гу, але в ду­ші йо­го зна­хо­ди­ло­ся міс­ це й для ін­ших по­чут­тів. Пот­ре­ба ко­хан­ня гос­тро спа­лах­ну­ла в ньо­му, як тіль­ ки ми­ну­ло йо­му ві­сім­над­цять ро­ків. Жі­но­ча пос­тать час­то ви­та­ла в йо­го роз­па­ ле­них мрі­ях (...). Він пиль­но хо­вав­ся пе­ред сво­ї­ми то­ва­ри­ша­ми з ти­ми по­ри­ ва­ми юнаць­кої пал­кої ду­ші, бо за тих ча­сів со­ром­но й га­неб­но бу­ло ду­ма­ти ко­за­ко­ві про жі­но­чі вті­хи, не здо­був­ши ли­цар­ської сла­ви. Ос­тан­ні­ми ро­ка­ми він рід­ше вер­хо­во­див у бур­саць­ких ва­та­гах, а час­ті­ше блу­кав са­мо­тою де­не­ будь по за­тиш­них ки­їв­ських за­кут­ках, що то­ну­ли у виш­не­вих са­дах, з яких зваб­ли­во ви­зи­ра­ли на ву­ли­цю ни­зень­кі хат­ки. Іно­ді він за­хо­див і на пан­ську ву­ли­цю, у те­пе­ріш­ньо­му ста­ро­му Ки­є­ві, де жи­ло ук­ра­їн­ське й поль­ське шля­ хетс­тво, бу­дин­ки яко­го бу­ло вже збу­до­ва­но з пев­ною ви­баг­ли­віс­тю. Од­но­го ра­зу, за­ґа­вив­шись, він ма­ло не пот­ра­пив під ко­ля­су яко­гось поль­сько­го па­н а, і віз­ник зі страш­ню­щи­ми ву­са­ми, що си­дів на коз­лах, опе­ре­зав йо­го з усьо­го пле­ча пу­гою. Мо­ло­дий бур­сак ски­пів: з не­са­мо­ви­тою від­ва­гою ухо­пив він сво­єю ду­жою ру­кою за зад­нє ко­ле­со й зу­пи­нив ко­ля­су. Але віз­ник, про­ чу­ва­ю­чи пом­сту, по­чав пе­рі­щи­ти ко­ней, во­ни рво­ну­ли — й Анд­рій, на щас­тя, устиг­ши від­хо­пи­ти ру­ку, за­ор ­ ав но­сом прос­то в баг­ню­ку. Що­найд­звін­кі­ший і гар­мо­ній­ний сміх до­ле­тів до йо­го вух. Він під­вів очі й по­ба­чив бі­ля вік­на пан­ ну та­кої кра­си, якої ще зро­ду йо­му не трап­ля­ло­ся ба­чи­ти: чор­но­о­ку й бі­лу, як сніг, ося­я­ний ран­ко­вим рум’ян­цем сон­ця. Во­на щи­ро смі­я­ла­ся, і сміх на­да­вав осяй­ної си­ли її слі­пу­чій кра­сі. Він сто­ро­пів, ди­вив­ся на неї, геть збен­ те­же­ний, ми­мо­во­лі об­ти­ра­юч ­ и зі сво­го об­лич­чя бо­ло­то й ще дуж­че ним об­ма­ щу­юч ­ ись. Хто б во­на бу­ла — оця кра­су­ня? Він хо­тів до­ві­да­ти­ся від че­ля­ді, що юр­бою, пиш­но вбра­на, сто­ял ­ а за во­ріть­ми, ото­чив­ши мо­ло­до­го коб­за­ря. Та че­лядь, узд­рів­ши йо­го за­мур­за­ну пи­ку, пир­сну­ла смі­хом і не по­ша­ну­ва­ла від­по­від­дю. Уреш­ті він діз­нав­ся, що то бу­ла доч­ка ко­вель­сько­го во­є­во­ди, який при­ї­хав на якийсь час до Ки­є­ва. Нас­туп­ної ж та­ки но­чі, з влас­ти­вою 134

Микола Гоголь

ли­ше бур­са­кам зух­ва­ліс­тю, він про­ліз че­рез ого­ро­жу до са­ду, ви­ліз на де­ре­во, що по­роз­ки­да­ло свої ши­ро­кі ві­ти аж на дах; з де­ре­ва пе­ре­ліз на дах і че­рез ди­мар ка­мі­на проб­рав­ся прос­то в опо­чи­валь­ню кра­су­ні, яка са­ме си­ді­ла пе­ред свіч­кою та вий­ма­ла з вух сво­їх до­ро­гі се­реж­ки. Ча­рів­на поль­ка так зля­ка­ла­ся, зне­наць­ка по­ба­чив­ши пе­ред со­бою нез­на­йо­мо­го чо­ло­ві­ка, що не мог­ла ви­мо­ ви­ти й сло­ва; од­нак при­мі­тив­ши, що бур­сак сто­яв, по­ту­пив­ши очі, не смі­ю­чи на­віть по­во­рух­ну­ти ру­кою, піз­на­ла в ньо­му то­го са­мо­го, що бряз­нув пе­ред нею на ву­ли­ці, — і сміх зно­ву опа­ну­вав її. До то­го ж у ри­сах Анд­рі­є­вих ні­чо­го не бу­ло страш­но­го: він був ду­же гар­ний на вро­ду. Во­на від ду­ші смі­я­ла­ся й дов­го по­ті­ша­ла­ся над ним. Кра­су­ня бу­ла лег­ко­важ­на, як поль­ка, але очі її, ней­мо­вір­ но гар­ні, про­низ­ли­ві очі, ки­да­ли пог­ляд дов­гий, як віч­ність. Бур­сак не міг і ру­кою по­во­рух­ну­ти, був на­че зав’яза­ний у міш­ку, ко­ли во­є­во­дів­на смі­ли­во пі­дій­шла до ньо­го, на­ді­ла йо­му на го­ло­ву свою блис­ку­чу ді­а­де­му, по­ві­си­ла на гу­би йо­му се­реж­ки й опо­ви­ла йо­го сер­пан­ко­вою про­зо­рою ше­мі­зет­кою з фес­ то­на­ми, гап­то­ва­ни­ми зо­ло­том. Во­на че­пу­ри­ла йо­го й з ди­тя­чою роз­бе­ще­ніс­тю, при­та­ман­ною лег­ко­важ­ним поль­кам, вит­во­ря­ла з ним си­лу всі­ля­ких дур­ниць, які ще дуж­че зні­ти­ли бід­но­го бур­са­ка. Він яв­ляв со­бою до­сить ку­мед­ну пос­ тать, роз­зя­вив­ши ро­та й уту­пив­шись у її ча­рів­ні очі. Стук, що по­чув­ся бі­ля две­рей, зля­кав її. Во­на зве­лі­ла Анд­рі­є­ві схо­ва­ти­ся під ліж­ко та, як тіль­ки страх ми­нув, пок­ли­ка­ла свою по­ко­їв­ку, по­ло­не­ну та­тар­ку, і на­ка­за­ла їй обе­реж­но ви­вес­ти йо­го в сад, а звід­ті­ля спро­ва­ди­ти че­рез пар­кан. Але цьо­го ра­зу наш бур­сак не так щас­ли­во пе­реб­рав­ся че­рез ого­ро­жу: про­бур­ка­ний сто­рож гар­ нень­ко вчис­тив йо­го по но­гах, а че­лядь, що збіг­ла­ся на ґвалт, та­ки дов­гень­ко луп­цю­ва­ла йо­го вже на ву­ли­ці, аж по­ки пруд­кі но­ги вря­ту­ва­ли йо­го. Піс­ля та­кої ока­зії про­хо­ди­ти бі­ля бу­дин­ку бу­ло не­без­печ­но, бо че­ля­ді у во­є­ во­ди бу­ла си­ла­си­лен­на. Він по­ба­чив її ще раз у кос­тьо­лі: во­на по­мі­ти­ла йо­го й ду­же втіш­но вс­міх­ну­ла­ся, як дав­ньо­му зна­йо­мо­му. Він ба­чив її ми­мо­хіть ще од­но­го ра­зу, і піс­ля цьо­го во­є­во­да ко­вель­ський хут­ко ви­їх ­ ав, а за­мість прек­рас­ ної чор­но­о­кої поль­ки виг­ля­да­ла у вік­но якась тов­ста пи­ка. Ось про що ду­мав Анд­рій, схи­лив­ши го­ло­ву й уту­пив­ши очі в гри­ву сво­го ко­ня. (...)

III Уже з тиж­день Та­рас Буль­ба жив зі сво­ї­ми си­на­ми на Сі­чі. Ос­тап з Анд­ рі­єм не ду­же дба­ли про вій­сько­ву на­у­ку. Січ не лю­би­ла тур­бу­ва­ти се­бе вій­ сько­ви­ми впра­ва­ми й га­я­ти час на­да­рем­но; юнац­тво ви­хо­ву­ва­ло­ся й на­би­ра­ ло­ся дос­ві­ду тіль­ки на ді­лі, у са­мо­му роз­па­лі бо­їв, що з ті­єї при­чи­ни бу­ли май­же без­нас­тан­ни­ми. Ко­зак за­ну­див­ся б, як­би на доз­віл­лі нав­чав­ся яко­ї не­будь там дис­цип­лі­ни, оп­річ хі­ба що стріль­би в ціль і зрід­ка кін­ських пе­ре­го­ нів і го­нит­ви за зві­ром у сте­пах і лу­ках; увесь ін­ший час во­ни бен­ке­ту­ва­ли — на оз­на­ку ши­ро­ко­го роз­ма­ху ду­шев­ної во­лі. Уся Січ бу­ла якимсь над­зви­чай­ним яви­щем: це бу­ло без­нас­тан­не бен­ке­ту­ван­ня, уч­та, що га­лас­ли­во по­ча­ла­ся й за­гу­би­ла свій кі­нець. Дех­то, прав­да, брав­ся за ре­мес­ло, ін­ші три­ма­ли крам­ нич­ки й кра­ма­рю­ва­ли; але пе­ре­важ­на біль­шість гу­ля­ла з ран­ку до ве­чо­ра, 135

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

по­ки в ки­ше­нях ще бряж­ча­ла спро­мож­ність і здо­бу­те доб­ро ще не пе­рей­шло до кра­мар­ських і шин­кар­ських рук. Це за­галь­не бен­ке­ту­ван­ня ма­ло в со­бі якийсь чар. Не бу­ло це яки­мось збі­го­вись­ком гуль­тя­їв, що на­пи­ва­ють­ся з го­ря, — ні, це бу­ло прос­то якесь ша­ле­не бу­ян­ня ве­се­ло­щів. Ко­жний, хто сю­ди вс­ко­чив, тут же за­бу­вав і по­ки­дав усе те, що йо­го ко­лись ці­ка­ви­ло. Він, мож­на ска­за­ти, чхав на своє ми­ну­ле й без­жур­­но від­да­вав­ся во­лі та то­ва­рис­тв ­ у та­ких, як і він са­м, гуль­віс, що не ма­ли ні рід­ні, ні кут­ка, ні сім’ї, оп­річ віль­но­го не­ба й віч­но­го бен­ке­ту ду­ші сво­єї. Це вит­во­рю­ва­ло ту ша­ле­ну ве­се­лість, що не змог­ла б за­ро­ди­ти­ся ні з яко­го ін­шо­го дже­ре­ла. Опо­від­ки та те­ре­ве­ні, які чу­ли­ ся се­ред ці­єї юр­би, що лі­ни­во роз­ко­шу­ва­ла на зем­лі, бу­ли час­то та­кі сміш­ні й ди­ха­ли та­кою си­лою жи­вої опо­ві­ді, що тре­ба бу­ло ма­ти хо­лод­но­к­ров­ну пос­та­ву за­по­рож­ця, щоб, слу­ха­ю­чи все це, збе­рі­га­ти на об­лич­чі бай­ду­жу мі­ну, не змор­гнув­ши й ву­сом, — прик­мет­на ри­са, якою й до­сі від­різ­ня­єть­ся від ін­ших слов’ян ук­ра­ї­нець. Ве­се­лість бу­ла п’яна, га­лас­ли­ва, а про­те не був то чор­ ний ши­нок, де чо­ло­вік, на­пив­шись, стра­чує на­віть об­раз Бо­жий; це бу­ло тіс­не ко­ло шкіль­них то­ва­ри­шів. Тіль­ки й різ­ни­ці бу­ло, що тут во­ни не си­ді­ли під указ­кою, слу­ха­юч ­ и не­до­лу­гих учи­те­лів, а вчи­ня­ли нас­ко­ки на п’ятьох ти­ся­чах ко­ней; за­мість лу­гу, де во­ни гра­ли ко­лись у м’яча, у них бу­ли без­печ­ні, ні­ким не вар­то­ва­ні кор­до­ни, на під­хо­ді до яких та­та­рин ви­ти­кав час­то свою мет­ку го­ло­ву й су­во­ро, без ру­ху, зи­рив тур­чин у сво­їй зе­ле­ній чал­мі. Тіль­ки й різ­ ни­ці, що їх єд­на­ти­ся в шко­лі си­лу­ва­ли, а тут во­ни са­мо­хіть, без чи­йо­гось при­ му­су, ки­да­ли сво­їх бать­ків і ма­те­рів і ті­ка­ли з бать­ків­ських хат; що тут ма­ли при­ту­лок і ті, яким уже лос­ко­та­ла шию мо­туз­ка та які за­мість кіс­тл ­ я­вої смер­ті по­ба­чи­ли жит­тя, і то жит­тя на весь роз­мах; що сю­ди при­бу­ва­ли й ті, які че­рез ши­ро­ку на­ту­ру ні­ко­ли не мог­ли вдер­жа­ти в ки­ше­ні ані ше­ля­га; що бу­ли й ті, які до­сі чер­ві­нець ува­жа­ли ве­ли­ким ба­гат­с­твом, у яких, з лас­ки жи­дів­о­рен­да­рів, мож­на бу­ло ви­вер­та­ти ки­ше­ні з пев­ніс­тю, що звід­ті­ля ні­що не ви­па­де. Тут бу­ли всі бур­са­ки, що не ви­тер­пі­ли ака­де­міч­ ної ло­зи й не ви­нес­ли зі шко­ли жод­ної бук­ви; але ра­зом із ни­ми тут бу­ли й ті, які зна­ли, що та­ке Го­ра­цій, Ци­це­рон і Рим­ська рес­пуб­лі­ка. Тут бу­ло ба­га­то й стар­ши­ни, що по­тім від­зна­ ча­ла­ся в ко­ро­лів­сько­му вій­ську; та­кож бу­ла си­ла дос­від­че­них во­я­ків, які ма­ли шля­хет­не пе­ре­ко­нан­ня, що все од­но, де б не во­юв ­ а­ти, аби ли­шень во­юв ­ а­ти, бо не го­же шля­хет­ній лю­ди­ні жи­ти на сві­ті, не во­юю ­ ­чи. Ба­га­то бу­ло й та­ких, які при­хо­ди­ли на Січ ли­ше зад­ля то­го, щоб по­тім ска­за­ти, що, мов­ляв, і во­ни бу­ли на Сі­чі й уже є ли­ца­ря­ми гар­то­ва­ни­ми. Та й ко­го тут не бу­ло? Ця ди­во­виж­на рес­пуб­ лі­ка бу­ла пот­ре­бою са­ме то­го ча­су. Охо­чі до М. Дерегус. Ілюстрація во­яць­ко­го жит­тя, до зо­ло­тих ке­ле­хів, кош­ до повісті М. Гоголя тов­ної пар­чі, ду­ка­тів і ре­а­лів пов­сяк­час ма­ли «Тарас Бульба»

136

Микола Гоголь

змо­гу знай­ти со­бі тут ро­бо­ту. Ли­ше ті, хто упа­дає за жін­ка­ми, не мог­ли знай­ти тут ні­чо­го, бо на­віть у при­січ­чі не смі­ла з’яв­ля­ти­ся жод­на жін­ка. (...)

ІV Ко­за­ки об­ра­ли но­во­го ко­шо­во­го отама­на й ви­рі­ши­ли всім вій­ськом іти на Поль­щу, бо по­ля­ки при­тіс­ня­ли ук­ра­їн­ців і ві­ру пра­вос­лав­ну.

V По­л я­к ів охо­п ив страх пе­р ед за­п о­р ож­ц я­м и. Се­л а­м и лю­т у­в а­л и по­ж е­ж і, усе, що мог­ло, ря­ту­ва­ло­ся. У бо­ях із поль­ськи­ми ко­ро­лів­ськи­ми вій­ська­ми від­зна­ча­ли­ся мо­ло­ді ко­за­ки. Та­ра­со­ві «лю­бо бу­ло ба­чи­ти, що обид­ва йо­го си­ни бу­ли се­ред най­ пер­ших». В Ос­та­по­ві вже по­міт­ні бу­ли ри­си май­бут­ньо­го ва­таж­ка, Анд­рій був йому пов­ною про­ти­леж­ніс­тю: він не вмів хо­лод­но об­мір­ко­ву­ва­ти так­ти­ку бою, а ки­дав­ся в гу­щу куль і ме­чів, уба­ча­ю­чи на­со­ло­ду в бит­ві. За­по­рож­ці взя­ли в об­ло­гу міс­то Дуб­ но, при­рі­ка­юч ­ и йо­го меш­кан­ців на го­лод­ну смерть. Об­ло­га три­ва­ла, а ко­за­кам уже наб­рид­ла та­ка без­ді­яль­ність.

Анд­рій обій­шов ко­за­чі ря­ди. Ба­гат­тя, бі­ля яко­го си­ді­ла сто­ро­жа, уже лед­ве бли­ма­ло, і са­ма сто­ро­жа спа­ла, вид­но, по­по­їв­ши са­ла­ма­хи й га­лу­шок на весь ко­заць­кий апе­тит. Він тро­хи зди­ву­вав­ся з та­кої без­печ­нос­ті, по­ду­мав­ши: «Доб­ ре, що близь­ко не­має ні­я­ко­го силь­но­го во­ро­га й не­має ко­го бо­я­ти­ся». На­реш­ті й сам пі­дій­шов до од­но­го з во­зів, ви­ліз на ньо­го й ліг го­рі­лиць, під­клав­ши під го­ло­ву ру­ки, та не міг зас­ну­ти й дов­го ди­вив­ся на не­бо. Во­но все бу­ло пе­ред йо­го очи­ма; чис­те й про­зо­ре бу­ло по­віт­ря; ку­пи­на Чу­маць­ко­го Шля­ху, що нав­ скіс під­пе­рі­зу­вав не­бо, уся по­то­па­ла в ся­є­ві. Хви­ли­на­ми Анд­рій мов­би неп­ри­ том­нів, і якийсь ле­гень­кий ту­ман дрі­мо­ти за­ту­ляв на мить пе­ред ним не­бо, а то­ді во­но зно­ву про­яс­ню­ва­лось і все знову йо­му роз­вид­ню­ва­лося. Аж це зда­ло­ся йо­му, ні­би пе­ред ним про­май­нув якийсь чуд­ний люд­ський об­раз. Ду­ма­ю­чи, що то йо­му прос­то при­ма­ри­ло­ся вві сні й той об­раз за­раз роз­ві­єть­ся, він дуж­че роз­плю­щив очі свої й по­ба­чив, що над ним мов­би на­хи­ ли­лось якесь змар­ні­ле, ви­сох­ле об­лич­чя та ди­ви­ло­ся прос­то йо­му в очі. Дов­ге й чор­не, як ву­гіл­ля, во­лос­ся, не­че­са­не й роз­пат­ла­не, ви­би­ва­ло­ся зпід тем­ної, на­ки­ну­тої на го­ло­ву хус­тки. І чуд­ний блиск у пог­ля­ді, і мер­твот­на смаг­ля­ вість об­лич­чя з гос­три­ми ри­са­ми спо­ну­ка­ли до дум­ки, що це бу­ла ма­ра. Він ми­мо­хіть ухо­пив­ся ру­кою за са­мо­па­л і май­же су­дом­но про­мо­вив: — Хто ти? Ко­ли дух не­чис­тий — згинь з очей, а ко­ли жи­вий хто — по­га­ні жар­ти на­мис­лив: уб’ю з од­но­го ра­зу! За­мість від­по­ві­ді ма­ра прик­ла­ла па­лець до уст і, зда­ва­ло­ся, бла­га­ла, щоб він мов­чав. Він опус­тив ру­ку й по­чав при­див­ля­ти­ся до неї пиль­ні­ше. З дов­го­ го во­лос­ся, шиї й на­пі­во­го­ле­них смаг­ля­вих гру­дей він упіз­нав жін­ку. (...) — Ска­жи, хто ти. Ме­ні зда­єть­ся, на­чеб­то я знав те­бе чи ба­чив десь. — Два ро­ки то­му, у Ки­є­ві. — Два ро­ки то­му... у Ки­є­ві... — про­ка­зав за нею Анд­рій, на­ма­га­ю­чись пе­­ реб­ра­ти все, що ще вці­лі­ло в йо­го пам’яті від ко­лиш­ньо­го бур­саць­ко­го жит­тя. Він ще раз пиль­но гля­нув на неї й рап­том скрик­нув на весь го­лос: — Ти — та­тар­ка! Слу­жиш у пан­ноч­ки, во­є­во­дів­ни!.. 137

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

— Тсс! — мо­ви­ла та­тар­ка, бла­галь­но склав­ши ру­ки, трем­тя­чи всім ті­лом і по­вер­нув­ши го­ло­ву на­зад, щоб упев­ни­ти­ся, чи не про­ки­нув­ся хто від та­ко­го гуч­но­го ви­гу­ку Анд­рі­є­во­го. — Ска­жи, ска­жи, чо­го і як ти тут? — спи­тав по­шеп­ки, аж за­ди­хав­шись, Анд­рій, що­ми­ті ури­ва­юч ­ и мо­ву від внут­ріш­ньо­го хви­лю­ван­ня. — Де пан­ноч­ ка? Чи жи­ва ще? — Во­на тут, у міс­ті. — У міс­ті? — ви­мо­вив він, знову лед­ве не скрик­нув­ши, і від­чув, як уся кров ураз ри­ну­ла до сер­ця. — Чо­го ж во­на в міс­ті? — А то­го, що й сам ста­рий пан у міс­ті. Він уже пів­то­ра ро­ку як си­дить лу­бен­ським во­є­во­дою. — Що ж во­на, за­між­ня?.. Та ка­жи ж, яка­бо ти чуд­на! Що во­на те­пер?.. — Во­на дру­гий день ні­чо­го не їла. — Як? — У міс­ті вже дав­но не­має й шмат­ка хлі­ба, усі дав­но їдять са­му зем­лю. Анд­рій ос­тов­пів. — Пан­ноч­ка ба­чи­ла те­бе з місь­ко­го ва­лу ра­зом із за­по­рож­ця­ми. Во­на ска­ за­ла ме­ні: «Іди й ска­жи ли­ца­ре­ві: ко­ли пам’ятає ме­не, не­хай прий­д е до ме­не, а ко­ли за­був не­х ай дасть то­бі шма­т ок хлі­ба для ста­рої мо­єї ма­те­рі, бо я не хо­чу ба­чи­ти, як на мо­їх очах пом­ре ма­ти. Хай кра­ще спо­чат­ку я, а во­на піс­ля ме­не. Бла­гай, па­дай йо­му в но­ги. У ньо­го теж є ста­ра ма­ти — не­хай за­ра­ди неї дасть хлі­ба!» Ба­га­то чо­го збу­ди­ло­ся й спа­лах­ну­ло в мо­ло­дих ко­заць­ких гру­дях. — Але як ти тут? Як ти прой­шла? — Під­зем­ним хо­дом. — Хі­ба є під­зем­ний хід? — Є. — Де? — Ти не зра­диш, ли­ца­рю? — Кля­ну­ся свя­тим хрес­том! — Спус­тив­шись у яр, тре­бa пе­реб­рес­ти по­тік, там, де оче­рет. — І він ве­де в са­ме міс­то? — Прос­то до місь­ко­го мо­нас­ти­ря. — Хо­дім, хо­дім за­раз! — Але за­ра­ди Хрис­та та свя­тої Ма­рії, шма­ток хлі­ба! — Доб­ре, бу­де. Стій тут бі­ля во­за... або ні, кра­ще ля­гай на ньо­го: те­бе ніх­то не по­ба­чить, усі сплять; я за­раз повер­ну­ся. І він пі­шов до во­зів, де збе­рі­га­ли­ся за­па­си йо­го ку­ре­ня. (...) Ві­те­рець, який зір­вав­ся зі сте­пу, да­вав зна­ти, що не­за­ба­ром сві­та­ти­ме. Але ні­де не бу­ло чут­но, щоб спі­ва­ли пів­ні: ні в міс­ті, ні в по­руй­но­ва­них око­ ли­цях дав­но не зос­та­ло­ся жод­но­го пів­ня. По не­ве­лич­кій ко­ло­ді пе­рей­шли во­ни че­рез по­тік, за яким пря­мо­вис­ною кру­чею здій­мав­ся про­ти­леж­ний бе­рег, не­мов­би ви­щий за той, що зос­тав­ся зза­ду. Зда­ва­ло­ся, що в цьо­му міс­ ці фор­те­ця бу­ла на­дій­ні­ша, ніж де­ін­де, бо зем­ля­ний вал тут був ниж­чий і зпо­ 138

Микола Гоголь

за ньо­го не ви­зи­ра­ла фор­теч­на за­ло­га. За­те тро­хи да­лі підні­мав­ся гру­бий мо­нас­тир­ський мур. (...) Тут та­тар­ка ски­ну­ла із се­бе че­ре­ви­ки й піш­ла бо­са, обе­реж­но пі­діб­гав­ши спід­ни­цю, бо міс­ци­на бу­ла грузь­ка й пой­ня­та во­дою. Про­би­ва­ю­чись по­між оче­ре­том, во­ни зу­пи­ни­ли­ся пе­ред ку­пою хми­зу й ло­зи. Від­гор­нув­ши хмиз, знай­шли скле­пис­тий от­вір у зем­лі, ли­ше тро­хи біль­ший за вир­ло ва­рис­тої пе­чі. Та­тар­ка, схи­лив­ши го­ло­ву, увій­шла пер­ша, за нею Анд­рій, зіг­нув­шись яко­мо­га ниж­че, щоб про­ліз­ти зі сво­їм ­ и міш­ка­ми, і не­за­ба­ром опи­ни­ли­ся обоє в неп­ро­г­ляд­ній тем­ря­ві.

VI Анд­рій лед­ве по­су­вав­ся в тем­но­му та вузь­ко­му ко­ри­до­рі, іду­чи слі­дом за та­тар­кою й не­су­чи на со­бі міш­ки з хлі­бом. — Ско­ро бу­де вид­ні­ше, — про­мо­ви­ла про­від­ни­ця, — ми під­хо­ди­мо до міс­ ця, де я пос­та­ви­ла ліх­та­р. І справ­ді, тем­ні зем­ля­ні сті­ни по­ча­ли пот­ро­ху про­яс­ню­ва­ти­ся. Во­ни дій­ш­­ли до не­ве­лич­кої міс­ци­ни, де, ма­буть, бу­ла кап­лич­ка; при­най­мні під сті­ною сто­ яв ву­зень­кий сто­лик, по­діб­ний до прес­то­лу у вів­та­рі, а над ним вид­нів­ся май­ же зов­сім за­тер­тий, по­ли­ня­лий об­раз ка­то­лиць­кої Ма­дон­ни. Не­ве­лич­ка сріб­ на лам­пад­ка, що ви­сі­ла пе­ред ним, лед­ве­лед­ве ос­віт­лю­ва­ла йо­го. Та­тар­ка на­хи­ли­ла­ся й під­ня­ла із зем­лі по­ки­ну­то­го мід­но­го ка­ган­ця на тон­кій ви­со­кій ніж­ці, з по­на­чіп­лю­ва­ни­ми круг ньо­го на лан­цюж­ках клі­щи­ка­ми, про­тич­кою, щоб нап­рав­ля­ти ґно­ти, і га­силь­цем. Узяв­ши ка­ган­ця, во­на зас­ві­ти­ла йо­го від лам­пад­ки. (…) По до­ро­зі до бу­дин­ку на кож­но­му кро­ці трап­ля­ли­ся страш­ні жер­тви го­ло­ду.

(…) Во­ни ввій­шли в ко­ри­дор, а то­ді до по­кою, який він по­чав пиль­но ог­ля­да­ ти. Світ­ло, про­рі­зу­ю­чись крізь щі­ли­ни ві­ко­нець, тор­кну­ло­ся ма­ли­но­вої за­ві­ си, по­зо­ло­че­но­го кар­ни­зу та жи­во­пи­су по сті­нах. Тут та­тар­ка поп­ро­си­ла Анд­ рія зос­та­ти­ся й від­чи­ни­ла две­рі до ін­шо­го по­кою, з яко­го блим­ну­ло світ­ло. Він по­чув ше­піт і ти­хий го­лос, і від то­го го­ло­су все в ньо­му зат­рем­ті­ло. Він ба­чив крізь про­чи­не­ні две­рі, як май­ну­ла струн­ка жі­но­ча пос­тать із дов­гою роз­кіш­ною ко­сою, що спа­да­ла на зве­де­ну до­го­ри ру­ку. Та­тар­ка повер­ну­ла­ся й ска­за­ла йо­му зай­ти. Він не пам’ятав, як увій­шов і як за­чи­ни­ли­ся за ним две­ рі. У кім­на­ті го­рі­ло дві свіч­ки; лам­па­да пе­ред об­ра­зом ледь жев­рі­ла; пе­ред ним сто­яв ви­со­кий сто­лик, за ка­то­лиць­ким зви­ча­єм зі схід­ця­ми, щоб ук­ля­ка­ ти під час мо­лит­ви. Та не то­го шу­ка­ли йо­го очі. Він обер­нув­ся в дру­гий бік і по­ба­чив жін­ку, що ні­би зав­мер­ла та скам’яні­ла в яко­мусь швид­ко­му ру­хо­ві. Зда­ва­ло­ся, не­мов­би вся во­на хо­ті­ла ки­ну­ти­ся до ньо­го й рап­том зу­пи­ни­лася. І він теж вра­же­но зав­мер пе­ред нею. Не та­кою він уяв­ляв її: це бу­ла не во­на, не та, яку він знав ко­лись; ні­чо­го не бу­ло в ній схо­жо­го з ті­єю, але вдві­чі кра­ ща й ча­рів­ні­ша, як дав­ні­ше, бу­ла во­на те­пер. То­ді бу­ло в ній щось не­до­кін­че­ не, не­до­вер­ше­не, а те­пер це був вит­вір, яко­му ху­дож­ник від­дав ос­тан­ній по­мах пен­зля. То бу­ло пре­гар­не, лег­ко­важ­не дів­ча; це бу­ла кра­су­ня — жін­ка 139

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

у всій сво­їй кві­ту­чій кра­сі. Пов­не по­чут­тя ви­яв­ля­ло­ся у її зве­де­них до­го­ри очах — не урив­ ки, не на­тя­ки на по­чут­тя, а все по­чут­тя. Ще сльо­зи не встиг­ли ви­сох­ну­ти в них та опо­ви­ ва­ли їх блис­ку­чою ро­сою, що прой­шла крізь ду­шу. Гру­ди, шия й пле­чі на­бу­ли об­ри­сів, при­т а­м ан­н их най­д о­в ер­ш е­н і­ш ій кра­с і; во­лос­ся, що ко­­лись роз­си­па­ло­ся дріб­нень­ ки­ми ку­че­ря­ми по ли­ці, те­пер спле­ло­ся в гус­ту роз­кіш­ну ко­су, час­ти­на якої бу­ла зіб­ ра­на, а час­ти­на роз­ки­ну­ла­ся по всій дов­жи­ ні ру­ки й то­нень­ки­ми, дов­ги­ми, ча­рів­но за­ку­че­ряв­ле­ни­ми пас­ма­ми спа­да­ла на гру­ ди. Зда­ва­ло­ся, кож­ні­сінь­ка ри­соч­ка її змі­ни­ М. Дерегус. Ілюстрація до ла­ся. Мар­но він на­ма­гав­ся від­шу­ка­ти в них повісті М. Гоголя «Тарас хоч би од­ну з тих, що за­кар­бу­ва­ли­ся в йо­го Бульба». (Фрагмент) пам’яті, — жод­ної! Хоч яка бу­ла во­на блі­да, але та блі­дість не поть­ма­ри­ла ча­рів­ної вро­ди її; нав­па­ки, на­че до­да­ла їй чо­гось стрім­ко­го, не­по­бор­но­пе­ре­мож­но­го. І від­чув Анд­рій у ду­ші сво­їй по­бож­ний ост­рах, і став як стій пе­ред нею. Во­на, зда­ва­ло­ся, теж бу­ла вра­же­ на виг­ля­дом ко­за­ка, що пос­тав у всій кра­сі та си­лі юнаць­кої муж­нос­ті, що ні­би й у са­мій зав­мер­лос­ті сво­єї пос­та­ви ви­яв­ляв роз­ку­ту віль­ність ру­хів; яс­ною твер­діс­тю ся­я­ли йо­го очі, смі­ли­вою ду­гою виг­ну­лись ок­са­ми­то­ві йо­го бро­ви, зас­маг­лі що­ки па­ші­ли всі­єю яс­ніс­тю чис­то­го вог­ню, і, як шовк, ви­лис­ ку­вав мо­ло­дий чор­ний вус. — Ні, не маю змо­ги я ні­чим від­дя­чи­ти то­бі, ве­ли­ко­душ­ний ли­ца­рю, — про­мо­ви­ла во­на, і за­ко­ли­ха­ло­ся все сріб­не зву­чан­ня її го­ло­су. — Ли­ше Гос­ подь мо­же від­дя­чи­ти то­бі; не ме­ні, сла­бо­си­лій жін­ці... — Во­на по­ну­ри­ла свої очі; ча­рів­ни­ми сніж­ни­ми пів­кру­жаль­ця­ми на­су­ну­ли­ся на них по­ві­ки, об­ля­ мо­ва­ні дов­ги­ми, мов стрі­ли, ві­я­ми. На­хи­ли­ло­ся її ча­рів­не об­лич­чя, і зни­зу від­ті­нив йо­го тон­кий рум’янець. Ні­чо­го не вмів на це від­по­віс­ти Анд­рій. Він хо­тів вис­ло­ви­ти все, що бу­ло в йо­го ду­ші, — вис­ло­ви­ти так са­мо пал­ко, — і не міг. Від­чув, як щось зці­пи­ло йо­му ус­та: го­лос від­сах­нув­ся від сло­ва; від­чув він, що не йо­му, ви­хо­ва­но­му в бур­сі та у во­яць­ко­му ко­чо­во­му жит­ті, від­по­ ві­да­ти на та­кі ре­чі, і за­па­лив­ся гні­вом на свою ко­заць­ку на­ту­ру. Ті­єї ми­ті ввій­шла до по­кою та­тар­ка. Во­на вже встиг­ла на­рі­за­ти скиб­ка­ми при­не­се­ний ли­ца­рем хліб, при­нес­ла йо­го на зо­ло­тій та­ре­лі й пос­та­ви­ла пе­ред сво­єю пан­ною. Кра­су­ня гля­ну­ла на неї, на хліб і зве­ла очі на Анд­рія — і ба­га­ то бу­ло в тих очах... Цей зво­ру­ше­ний пог­ляд, що свід­чив про без­сил­ля та нес­ про­мож­ність вис­ло­ви­ти по­чут­тя, які її огор­ну­ли, був зро­зу­мі­лий Анд­рі­є­ві біль­ше, ніж усі сло­ва. Йо­го ду­ші враз ста­ло лег­ко; зда­ва­ло­ся, з ньо­го спа­ли всі пу­та. По­ри­ван­ня та по­чут­тя, які до­сі ні­би хтось ут­ри­му­вав тяж­кою вуз­деч­ кою, те­пер від­чу­ли се­бе на во­лі й уже хо­ті­ли ви­ли­ти­ся нес­трим­ним по­то­ком слів, ко­ли це рап­том кра­су­ня, обер­нув­шись до та­тар­ки, стур­бо­ва­но спи­та­ла: 140

Микола Гоголь

— А ма­ти? Ти від­нес­ла їй? — Во­ни сплять. — А бать­ко­ві? — Від­нес­ла. Во­ни ска­за­ли, що прий­дуть са­мі по­дя­ку­ва­ти ли­ца­ре­ві. Во­на взя­ла хліб і під­нес­ла йо­го до уст. У не­ви­мов­но­му щас­ті ди­вив­ся Анд­рій, як во­на ла­ма­ла йо­го лі­лей­ни­ми паль­ця­ми сво­ї­ми та їла; аж рап­том зга­дав бо­же­віль­но­го, що ско­нав на йо­го очах, про­ков­тнув­ши шма­ток хлі­ба. Він зблід і, ухо­пив­ши її за ру­ку, зак­ри­чав: — Го­ді! Не їж біль­ше! Ти так дов­го не їла... те­пер то­бі хліб мо­же ста­ти от­ру­тою. І во­на за­раз од­ве­ла свою ру­ку, пок­ла­ла хліб на та­ре­лю та, як по­кір­на ди­ти­ на, гля­ну­ла йо­му в очі. І не­хай би чи­єсь сло­во... та не мо­жуть ні рі­зець, ні пен­ зель, ні все­мо­гут­нє сло­во ви­я­ви­ти то­го, що ба­чить­ся іно­ді в очах дів­чи­ни, ок­рім не­ви­мов­но со­лод­ко­го по­чут­тя, яке огор­тає то­го, хто заг­ля­дає в та­кі очі. — Кня­зів­но! — ви­гук­нув Анд­рій, на­пов­не­ний і сер­деч­ни­ми, і ду­­шев­ни­ми, і всі­ля­ки­ми по­ри­ван­ня­ми. — Що то­бі тре­ба? Чо­го ти хо­чеш? На­ка­жи ме­ні! За­га­дай ме­ні най­не­мож­ли­ві­шу пос­лу­гу, яка тіль­ки є на сві­ті, — я ки­ну­ся ви­ко­ну­ва­ти її! За­га­дай ме­ні зро­би­ти те, чо­го не в си­лі зро­би­ти жо­дний чо­ло­ вік, — я зроб­лю, се­бе за­на­па­щу. За­на­па­щу, за­на­па­щу! І за­на­пас­ти­ти се­бе зад­ля те­бе, свя­тим хрес­том при­ся­га­ю­ся, так ме­ні со­лод­ко... та не­си­ла всьо­го ска­за­ти! У ме­не три ху­то­ри, по­ло­ви­на бать­ків­ських та­бу­нів — мої; усе, що при­нес­ла бать­ко­ві в по­саг моя ма­ти й що на­віть хо­ває во­на від ньо­го, — усе моє. Та­кої ні в ко­го те­пер у ко­за­ків на­ших зброї, як у ме­не, не­має: за са­мий дер­жак мо­єї шаб­лі да­ють ме­ні най­кра­щий та­бун ко­ней та овець три ти­ся­чі. І всьо­го то­го я зре­чу­ся, по­ки­ну, спа­лю, по­топ­лю за од­не твоє сло­во, за один тіль­ки по­рух тво­єї тон­кої чор­ної бро­ви! Але знаю, що, мо­же, вер­зу дур­ни­ці, і не до ре­чі, не­га­разд усе це, що не ме­ні, ви­хо­ван­це­ві бур­си й За­по­рож­жя, вис­лов­ лю­ва­ти­ся так, як заз­ви­чай вис­лов­лю­ють­ся там, де бу­ва­ють ко­ро­лі, кня­зі й усе, що є най­кра­що­го зпо­між вель­мож­но­го ли­царс­тва. Ба­чу, що ти ін­ше тво­рін­ня Бо­же, ніж усі ми, та й ку­ди їм до те­бе, усім тим на­шим шлях­тян­кам та їх­нім доч­кам­па­вам. Ми не гід­ні на­віть ра­ба­ми тво­їм ­ и бу­ти, тіль­ки ян­го­ли не­бес­ні мо­жуть слу­жи­ти то­бі. З що­раз біль­шим по­ди­вом, уся обер­нув­шись у слух, не зро­нив­ши жод­но­го сло­ва, слу­ха­ла дів­чи­на щи­ру, сер­деч­ну мо­ву, у якій, мов у дзер­ка­лі, ви­яв­ля­ ла­ся мо­ло­да, спов­не­на си­ли ду­ша. І кож­не прос­те сло­­во, ска­за­не го­ло­сом, що до­бу­вав­ся із са­мо­го дна йо­го сер­ця, бу­ло опо­ви­те си­лою. І по­да­ло­ся впе­ред усе її ча­рів­не об­лич­чя, від­ки­ну­ла во­на да­ле­ко на­зад наб­рид­ли­ве во­лос­ся, роз­ ту­ли­ла ус­та й дов­го си­ді­ла так, з роз­ту­ле­ни­ми ус­та­ми. То­ді хо­ті­ла бу­ла щось ска­за­ти й ураз зу­пи­ни­ла­ся, зга­дав­ши, що ін­ше приз­на­чен­ня про­ва­дить ли­ца­ рем, що бать­ко, бра­ти й уся Віт­чиз­на йо­го сто­ять по­зад ньо­го су­во­ри­ми мес­ ни­ка­ми, що міс­то ото­чи­ли страш­ні за­по­рож­ці, а са­мі во­ни з тим сво­їм міс­том при­ре­че­ні на лю­ту смерть... Й очі її враз по­ту­ма­ни­ли­ся сльо­зою; швид­ко вхо­ пи­ла во­на хус­тин­ку, ши­ту шов­ком, за­ту­ли­ла нею своє ли­це, і за мить хус­тин­ ка ста­ла вог­ка; і дов­го си­ді­ла во­на, за­ки­нув­ши на­зад свою пре­гар­ну го­ло­ву, 141

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

при­ку­сив­ши бі­лос­ніж­ни­ми зу­ба­ми свою прек­рас­ну ниж­ню гу­бу, — мов­би зне­наць­ка від­чув­ши от­руй­не жа­ло змії, — і не здій­ма­ю­чи з об­лич­чя хус­точ­ки, щоб не ви­я­ви­ти пе­ред ним сво­го пе­ку­чо­го жа­лю. — Ска­жи ме­ні од­не сло­во! — про­мо­вив Анд­рій і взяв її за єд­ваб­ну ру­ку. Іск­рис­те по­лум’я пе­ре­біг­ло по йо­го жи­лах від то­го до­ти­ку, і стис­нув він ру­ку, що, без­влад­на, ле­жа­ла в йо­го ру­ці. Але во­на мов­ча­ла, не від­ту­ля­юч ­ и хус­тинки від сво­го ли­ця, і си­ді­ла не­по­ руш­но. — Чом же ти та­ка смут­на? Ска­жи ме­ні, чом ти та­ка смут­на? Ки­ну­ла геть во­на від се­бе хус­тинку, від­гор­ну­ла своє дов­ге во­лос­ся, що упа­ло їй на очі, і вся роз­ли­ла­ся жа­ло­ща­ми, ви­мов­ля­ю­чи їх ти­хим­ти­хим го­ло­ сом, не­мов той віт­рець, що, зняв­шись теп­ло­го ве­чо­ра, про­май­не гу­щи­ною при­бе­реж­но­го оче­ре­ту: за­ше­лес­тять, заб­ри­нять і по­ли­нуть рап­том сум­но­жа­ ліб­ні зву­ки, і ло­вить їх із нез­баг­нен­ним смут­ком за­ні­мі­лий пе­ре­хо­жий, не чу­ю­чи ані ти­хо­го зга­сан­ня ве­чо­ра, ні ве­се­лих зда­ле­ку пі­сень, що їх спі­ва­ють, вер­та­ю­чи з по­ля, жен­ці, ні да­ле­ко­го то­рох­тін­ня во­зів. — Чи ж не су­ди­ли­ся ме­ні до­віч­ні жа­лі? Чи не бі­до­лаш­на ма­ти, що по­ро­ ди­ла ме­не на світ? Чи не гір­ка до­ля ме­не ко­ли­са­ла? Чи ж не лю­тий ти кат мій, моя жор­сто­ка до­ле? Усіх ти при­ве­ла до мо­їх ніг: най­кра­щих ізпо­між шля­хетс­тва, най­ба­га­ті­ших па­нів, гра­фів, чу­жо­зем­них ба­ро­нів і весь цвіт на­шо­го ли­царс­тва. Усім їм бу­ло віль­но ме­не ко­ха­ти й за ве­ли­ке щас­тя ко­жний із них мав би моє ко­хан­ня. До­сить ме­ні бу­ло тіль­ки мах­ну­ти ру­кою, і ко­жний із них — най­врод­ли­ві­ший і най­кра­що­го ро­ду — міг стати мо­їм чо­ло­ві­ком. І до жод­но­го з них не при­ча­ру­ва­ла ти мо­го сер­ця, жор­сто­ка моя до­ле; а при­ча­ру­ва­ла моє сер­це, об­ми­нув­ши най­кра­щих ли­ца­рів зем­лі на­шої, до чу­жо­го, до во­ро­га на­шо­го. За ві­що ж ти, Пре­чис­та Бо­жа Ма­ти, за які грі­ хи, за які тяж­кі про­ви­ни так нев­бла­ган­но й не­ми­ло­сер­дно ме­не ка­ра­єш? У до­­с­тат­ку, у роз­ко­шах ми­на­ли мої дні; най­кра­щі, най­до­рож­чі стра­ви й со­лод­ кі ви­на бу­ли ме­ні до ви­бо­ру. І на­ві­що все те бу­ло? Зад­ля чо­го? Зад­ля то­го, щоб на­реш­ті по­мер­ти лю­тою смер­тю, якою не по­ми­рає на­віть ос­тан­ній жеб­ рак у ко­ро­лівс­тві? Та ма­ло, що су­ди­ла­ся ме­ні та­ка страш­на до­ля; ма­ло то­го, що пе­ред сво­їм ско­ном я му­шу ба­чи­ти, як ма­ють по­мер­ти в не­ви­мов­них му­ках бать­ко з ма­тір’ю, за яких я двад­цять ра­зів жит­тя своє від­да­ла б; ма­ло цьо­го всьо­го: тре­ба ж бу­ло, щоб пе­ред сво­їм кін­цем до­ве­ло­ся ме­ні по­чу­ти сло­ва й по­ба­чи­ти ко­хан­ня, яких ще зро­ду я не ба­чи­ла й не чу­ла. Тре­ба ж, щоб він сво­їм ­ и сло­ва­ми роз­шма­ту­вав над­воє моє сер­це, щоб гір­ка йо­го час­ ти­на бу­ла ще гір­кі­ша, щоб іще жаль­кі­ше бу­ло ме­ні мо­го мо­ло­до­го ві­ку, щоб іще страш­ні­шою зда­ва­ла­ся ме­ні моя смерть і щоб ще біль­ше, уми­ра­ю­чи, до­рі­ка­ла я то­бі, жор­сто­ка моя до­ле, і то­бі, — прос­ти мої про­ви­ни, — Свя­та Бо­жа Ма­ти! І ко­ли змов­кла во­на, гли­бо­ка без­на­дія прос­ту­пи­ла на її об­лич­чі; бо­лю­ чим жа­лем за­го­во­ри­ла кож­на йо­го ри­соч­ка, і все, від сум­но по­хи­ле­но­го чо­ла й спу­ще­них очей до сліз, що зав­мер­ли й ви­сох­ли на ти­хо спло­ме­ні­лих її що­ках, усе, зда­ва­ло­ся, про­мов­ля­ло: «Не­має щас­тя на цьо­му об­лич­чі!» 142

Микола Гоголь

— Не чу­ва­но у сві­ті, не мож­на, не бу­ва­ти то­му, — про­мо­вив Анд­рій, — щоб най­врод­ли­ві­ша й най­кра­ща зпо­між усіх жі­нок за­з­на­ла та­кої тяж­кої до­лі, ко­ли во­на на­ро­ди­ла­ся на те, щоб пе­ред нею, як пе­ред свя­ти­нею, схи­ля­ло­ся все, що є най­кра­що­го на сві­ті. Ні, ти не пом­реш! Не то­бі по­ми­ра­ти! При­ся­га­ю­ся сво­їм на­род­жен­ням і всім, що ме­ні ми­ле на сві­ті, ти не пом­реш! А ко­ли ви­па­де так, що вже ні­чим — ні си­лою, ні мо­лит­вою, ані муж­ніс­тю — нез­мо­га бу­де від­вес­ти гір­кої до­лі, то ми пом­ре­мо ра­зом, і пер­ше пом­ру я, пом­ру пе­ред то­бою, бі­ля тво­їх прек­рас­них ко­лін, і хі­ба вже мер­тво­го роз­лу­чать ме­не з то­бою. — Не ду­ри, ли­ца­рю, ні се­бе, ні ме­не, — про­мо­ви­ла во­на, ти­хо хи­та­ю­чи прек­рас­ною го­ло­вою сво­єю. — Знаю, на пре­ве­ли­кий мій жаль, ду­же доб­ре знаю, що не віль­но то­бі ко­ха­ти ме­не; і знаю, який обо­в’я­зок і за­по­віт твій, — те­бе кли­чуть бать­ко, то­ва­ри­ші, Віт­чиз­на, а ми — твої во­ро­ги. — А що ме­ні бать­ко, то­ва­ри­ші й Віт­чиз­на? — мо­вив Анд­рій, стре­пе­нув­ши го­ло­вою й вип­рос­тав­ши струн­кий, як явір над во­дою, свій стан. — Тож ко­ли так, то ось що: не­має в ме­не ні­ко­го! Ні­ко­го, ні­ко­го! — про­мо­вив він тим са­мим го­ло­сом і під­твер­див мов­ле­не та­ким ру­хом ру­ки, яким упер­тий, не­по­ бор­ний ко­зак ви­яв­ляє зва­гу вчи­ни­ти спра­ву не­чу­ва­ну й для ко­гось ін­шо­го не­мож­ли­ву. — Хто ска­зав, що моя Віт­чиз­на — Ук­ра­ї­на? Хто дав ме­ні її за Віт­чиз­ну? Віт­чиз­на є те, чо­го шу­кає на­ша ду­ша, що для неї най­ми­лі­ше. Моя Віт­чиз­на — ти! Ось моя віт­чиз­на! I по­не­су я віт­чиз­ну цю в сер­ці мо­їм, по­не­ су її, до­ки ста­не мо­го ві­ку, і по­див­лю­ся — хай хто­не­будь із ко­за­ків вир­ве її звід­ті­ля! Я все, усе, що є на сві­ті, про­дам, від­дам, за­на­па­щу за та­ку віт­чиз­ну! На мить скам’янів­ши, як прек­рас­на ста­туя, ди­ви­ла­ся во­на йо­му у ві­чі, то­ді рап­том за­ри­да­ла й з ті­єю ди­во­виж­ною жі­но­чою від­ва­гою, на яку бу­ває здат­на ли­ше без­ко­рис­ли­во ве­ли­ко­душ­на жін­ка, ство­ре­на для прек­рас­но­го сер­деч­но­го по­ри­ван­ня, ки­ну­ла­ся во­на йо­му на шию й, обій­няв­ши йо­го бі­лос­ніж­ни­ми, ди­во­виж­ни­ми ру­ка­ми, за­ри­да­ла. Ті­єї ми­ті на ву­ли­ці по­чу­ ли­ся не­ви­раз­ні кри­ки в суп­ро­во­ді сур­ми й ли­тав­рів. Але він не чув їх. Він чув ли­ш е, як її чу­до­ві ус­та об­ві­ва­ли йо­го за­паш­ним теп­лом сво­го ди­хан­ ня, як її сльо­зи по­то­ка­ми сті­ка­ли йо­му на ли­це, а її па­ху­че роз­си­па­не во­лос­ ся опо­ви­ло йо­го всьо­го сво­їм тем­ним блис­ку­чим шов­ком. Ті­єї хви­лі вбіг­ла до них з ра­діс­ним кри­ком та­тар­ка. — Уря­то­ва­ні, уря­то­ва­ні! — нес­тям­но ви­гу­ку­ва­ла во­на. — На­ші про­би­ли­ся в міс­то, при­вез­ли хлі­б, пшо­но, бо­рош­но та зв’яза­них за­по­рож­ців! Та не чув ніх­то з них, які то «на­ші» про­би­ли­ся в міс­то, що при­вез­ли із со­бою та яких зв’яза­ли за­по­рож­ців. Спов­не­ний не­зем­них по­чу­вань, Анд­рій по­ці­лу­вав дух­мя­ні вус­та, що при­па­ли до йо­го що­ки, і не зос­та­ли­ся без від­по­ ві­ді дух­мя­ні вус­та. Во­ни одіз­ва­ли­ся тим са­мим, і в цьо­му, зли­тім в од­но, по­ці­лун­ко­ві від­чу­ло­ся те, що один ли­ше раз у жит­ті да­єть­ся від­чу­ти лю­ди­ні. І про­пав ко­зак! Про­пав для всьо­го ко­заць­ко­го ли­царс­тва! І не ба­чи­ти йо­му вже ані За­по­рож­жя, ані бать­ків­ських ху­то­рів сво­їх, ані цер­кви Бо­жої! А Ук­ра­ї­ні не ба­чи­ти най­хо­роб­рі­шо­го із си­нів сво­їх, що взя­ли­ся її бо­ро­ни­ти. Вир­ве ста­рий Та­рас си­ве пас­мо зі сво­єї чуп­ри­ни й прок­ля­не і день, і час, ко­ли по­ро­див на свою гань­бу та­ко­го си­на. 143

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

VІІ–VІ­ІІ Час­ти­на поль­ських ко­ро­лів­ських військ змогла прор­ва­ти­ся в міс­то й узя­ти в полон п’яних ко­за­ків. Від єв­рея Ян­ке­ля, який по­бу­вав у міс­ті, Та­рас діз­нав­ся, що Анд­рій пе­рей­шов до во­ро­гів. Він пок­ляв­ся пом­сти­ти­ся по­ляч­ці, яка при­ча­ру­ва­ла йо­го си­на. Че­рез звіс­тку про те, що та­та­ри на­па­ли на Січ, пог­ра­бу­ва­ли її та за­б­ра­ли в по­лон ко­за­ків, ко­заць­ке вій­сько роз­ді­ли­ло­ся на дві час­ти­ни. Од­на ви­ру­ши­ла наз­до­ га­ня­ти та­та­р, а дру­га за­ли­ши­ла­ся, об­рав­ши на­каз­ним ота­ма­ном Та­ра­са Буль­бу.

IX У міс­ті ніх­то не до­ві­дав­ся, що по­ло­ви­на за­по­рож­ців пог­на­ла­ся за та­та­ра­ми. З ма­гіс­трат­ської ве­жі вар­то­ві по­мі­ти­ли тіль­ки, що час­ти­на ко­заць­ких во­зів по­тяг­ла­ся за ліс; але по­ду­ма­ли, що то ко­за­ки го­ту­ва­ли за­са­ду; те са­ме ду­мав і фран­цузь­кий ін­же­нер. А тим ча­сом ко­шо­вий ска­зав прав­ду, і в міс­ті заб­рак­ло хар­чів; за то­діш­нім зви­ча­єм, вій­сько не роз­ра­ху­ва­ло, скіль­ки йо­му пот­ріб­но бу­де. Спро­бу­ва­ли вис­ко­чи­ти за бра­му, але по­ло­ви­ну смі­лив­ців бу­ло враз пе­ре­би­то, а дру­га лед­ве вско­чи­ла в міс­то ні з чим. Про­те жи­ди ско­рис­та­ли­ся тим вис­ко­ком і про­ню­ха­ли все: ку­ди й чо­го піш­ли за­по­рож­ці, і з яки­ми ота­ ма­на­ми, які ку­ре­ні й скіль­ки їх піш­ло, і скіль­ки зос­та­лося, і що во­ни ду­ма­ ють ро­би­ти, — од­не сло­во, про все діз­на­лися, і в міс­ті че­рез кіль­ка хви­лин уже все зна­ли. Пол­ков­ни­ки, під­ба­дьо­ре­ні звіс­ткою, го­ту­ва­ли­ся до бою. Та­рас уже із са­мо­го ру­ху та го­мо­ну в міс­ті ба­чив усе те й мо­тор­но ро­бив, що тре­ба: бу­ду­вав, да­вав на­ка­зи, пос­та­­вив у три та­бо­ри ку­ре­ні й сто­чив їх во­за­ми, зро­ бив­ши з них не­мов ру­хо­мі фор­те­ці, у яких ко­за­ки бу­ли нез­до­лан­ні; двом ку­ре­ ням зве­лів ста­ти в за­сід­ку, пов­ти­кав час­ти­ну по­ля гос­три­ми кіл­ка­ми, по­ла­ма­ ни­ми спи­са­ми й по­ла­ма­ною збро­єю, щоб при на­го­ді наг­на­ти ту­ди во­ро­жу кін­но­ту. І ко­ли вже все бу­ло зроб­ле­не як слід, про­мо­вив сло­во до ко­за­ків, — не на те, щоб їх під­ба­дьо­ри­ти, бо знав він, що й без то­го міц­ний дух ма­ють ко­за­ки, а прос­то са­мо­му кор­ті­ло вис­ло­ви­ти все те, що бу­ло в ньо­го на сер­ці. — Хо­чу ска­за­ти вам, па­но­ве, що та­ке на­ше то­ва­рис­тво. Ви чу­ва­ли від бать­ків і ді­дів, як ко­лись ша­ну­ва­ли всі на­шу зем­лю: і гре­кам во­на да­ла­ся взна­ки, і з Цар­го­ро­да бра­ла чер­він­ці, і міс­т а в нас бу­ли пиш­ні, і цер­кви, і кня­зі бу­ли на­шо­го ро­ду, свої кня­зі, а не ка­то­лиць­кі не­до­вір­ки. Та ба, усе сплюн­дру­ва­ли бу­сур­ме­ни, усе про­па­ло; тіль­ки й зос­та­лися ми, си­ро­ти, та, як та вдо­ва піс­ля смер­ті доб­ро­го чо­ло­ві­ка, та­кож си­ро­та, як і ми, зем­ля на­ша! Ось у який час М. Дерегус. Ілюстрація до повісті по­ да­ли ми, бра­то­ве, ру­ку на бра­терс­тво! М. Гоголя «Тарас Бульба». Ось на чо­му сто­їть на­ш е то­ва­рис­т во! (Фрагмент) 144

Микола Гоголь

Ні­чо­го свя­ті­шо­го й не­має від то­ва­рис­тва! Бать­ко лю­бить свою ди­ти­ну, ма­ти лю­бить свою ди­ти­ну, ді­ти люб­лять бать­ка й ма­тір, та це не те: і звір лю­бить свою ди­ти­ну. Але по­рід­ни­ти­ся ду­шею, а не по кро­ві, мо­же тіль­ки лю­ди­на. Бу­ва­ли й по ін­ших зем­лях то­ва­рис­тва, а та­ко­го, як на на­шій зем­лі, не бу­ло ні­де. Не од­но­му з вас трап­ля­ло­ся дов­го про­па­да­ти на чу­жи­ні; ба­чиш — і там лю­ди! Та­кож Бо­ж е сот­в о­рін­н я, і роз­ба­ла­ка­єш­ся з ним, не­мов­би зі сво­їм; а ко­ли дій­де до то­го, щоб ви­ли­ти йо­му ду­шу, — ба­чиш: ні! І ро­зум­ні лю­ди, та не ті; не­мовби й та­кі лю­ди, та не та­кі! Ні, па­ни­брат­тя, так лю­би­ти, як ко­заць­ ка ду­ша, — лю­би­ти не тіль­ки ро­зу­мом чи ще чим, а всім, що дав то­бі Бог і що тіль­ки є в то­бі, — еге! — про­мо­вив Та­рас і мах­нув ру­кою, по­хи­тав си­вою го­­­ло­ вою, мор­гнув ву­сом і до­дав: — Ні, так лю­би­ти ніх­то не змо­же! Знаю, по­га­но те­пер по­ве­ло­ся на зем­лі на­шій: ду­ма­ють тіль­ки про те, щоб у них бу­ли стіж­ки й скир­ти хлі­ба та ко­ней та­бу­ни, та щоб бу­ли ці­лі в льо­хах за­пе­ча­та­ні до­ро­гі ме­ди; пе­рей­ма­ють каз­на­я­кі бу­сур­мен­ські зви­чаї, цу­ра­ють­ся сво­єї мо­ви, свій зі сво­їм не хо­че роз­мов­ля­ти, свій сво­го про­дає, як без­душ­ну тва­ри­ну на рин­ку. Лас­ка чу­жо­го ко­ро­ля, та й не ко­ро­ля, а яко­го­не­будь пас­куд­но­го маг­на­та поль­ сько­го, що сво­їм жов­тим чо­бо­том б’є їх у пи­ку, до­рож­ча їм од уся­ко­го бра­ терс­т­­ва. Але на­віть в ос­тан­ньо­го пад­лю­ки, хоч би який він був, хоч би весь за­пас­куд­же­ний у са­жі й низь­ко­пок­лонс­тві, є й у то­го, бра­то­ве, хоч крих­та по­чут­тя до сво­го рід­но­го. І про­ки­неть­ся во­но ко­лись, і вда­рить­ся він, бі­до­ лаш­ний, об по­ли ру­ка­ми, ухо­пить се­бе за го­ло­ву, і прок­ля­не він ни­це жит­ тя своє, го­то­вий му­ка­ми спо­ку­ту­ва­ти га­неб­ні ді­ла. Хай же зна­ють во­ни всі, що оз­на­чає в на­шій зем­лі то­ва­рис­тво! Бо ко­ли вже так ста­неть­ся, що нам до­ве­деть­ ся вмер­ти, то ніх­то ж так не здо­лає вмер­ти, як ми, ніх­то! Бо не вис­та­чить у них на те ми­ша­чої від­ва­ги їх­ньої! (...) А з міс­та вже вис­ту­па­ло во­ро­же вій­сько, б’ючи в ли­тав­ри й сур­мля­чи в сур­ ми; і па­ни, узяв­шись у бо­ки, ви­їз­ди­ли, ото­че­ні не­зч ­ ис­лен­ною че­ляд­дю. Де­бе­ лий пол­ков­ник від­да­вав на­ка­зи. І по­ча­ли нас­ту­па­ти во­ни тіс­но на ко­заць­кий та­бір, пог­ро­жу­ю­чи, на­ці­ля­ю­чись із муш­ке­тів, блис­ка­ю­чи очи­ма й с­яю­чи мі­дя­ ним об­ла­дун­ком. Як тіль­ки по­ба­чи­ли ко­за­ки, що вже пі­дій­шли во­ни на муш­ кет­ний пос­тріл, усі ра­зом грим­ну­ли із се­мип’яд­них пи­ща­лів сво­їх і, не зу­пи­ня­ ю­чись, усе сма­ли­ли з них. Да­ле­ко роз­ляг­ла­ся го­лос­на стрі­ля­ни­на по всіх дов­ ко­лиш­ніх по­лях і ни­вах, зли­ва­ю­чись у без­пе­рер­вний гук; ди­мом пой­ня­лось усе по­ле. А за­по­рож­ці все стрі­ля­ли без­пе­рес­тан­ку: зад­ні тіль­ки на­би­ва­ли пи­ща­лі й пе­ре­да­ва­ли пе­ред­нім, ди­ву­юч ­ и тим во­ро­га, що ні­як не міг зро­зу­мі­ти, як це во­ни стрі­ля­ють, не на­би­ва­ю­чи зброї. Уже не вид­ко бу­ло за гус­тим ди­мом, що опо­вив і те, і те вій­сько, не вид­ко бу­ло, як то од­но­го, то дру­го­го не ста­ва­ло в ла­вах; але по­чу­ва­ли ля­хи, що гус­то лі­та­ють ку­лі й що не до шми­ги при­хо­пить­ся; і ко­ли від­сту­пи­ли на­зад, щоб вий­ти з ди­му й озир­ну­ти­ся, то ба­га­ тьох не до­лі­чи­ли­ся у сво­їх ла­вах, а в ко­за­ків, мо­же, два­три бу­ло вби­то на сот­ню. I все па­ли­ли з пи­ща­лів ко­за­ки, ні на хви­ли­ну не да­ю­чи со­бі пе­ре­ди­ху. Сам чу­жо­зем­ний ін­же­нер по­ди­ву­вав­ся з та­ко­го не­ба­че­но­го спо­со­бу, про­мо­вив­ши тутта­ки при всіх: — Ох же й доб­рі во­я­ки, ці за­по­рож­ці! Отак тре­ба во­ю­ва­ти й ін­шим в ін­ших зем­лях! 145

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

І зра­зу по­ра­див по­вер­ну­ти на та­бір гар­ма­ти. Тяж­ко рев­ну­ли ши­ро­ки­ми гор­лян­ка­ми ча­вун­ні гар­ма­ти; зат­рем­ті­ла й да­ле­ко за­гу­ла зем­ля, і ще дуж­че всте­ли­ло ди­мом по­ле. По­чу­ли дух по­ро­ху по май­да­нах і ву­ли­цях, по ближ­чих і да­ле­ких міс­тах. Але гар­ма­ші взя­ли ду­же ви­со­ко: роз­пе­че­ні яд­ра шуг­ну­ли ве­ли­кою ду­гою, стра­хіт­ли­во за­ви­ли в по­віт­рі, пе­ре­ле­ті­ли че­рез го­ло­ви всьо­го та­бо­ру й увіг­на­ли­ся гли­бо­ко в зем­лю. Ухо­пив се­бе за чу­б фран­цузь­кий ін­же­ нер, ко­ли по­ба­чив та­ких нік­чем­них гар­ма­шів і взяв­ся сам на­во­ди­ти гар­ма­ ти, незва­жа­ю­чи на те, що ко­за­ки не­нас­тан­но си­па­ли ку­ля­ми, як го­ро­хом. Та­рас по­ба­чив ще зда­ле­ку, що бі­да бу­де Не­зай­май­ків­сько­му та Стеб­ли­ків­ сько­му ку­ре­ням, і гук­нув на всі гру­ди: — Ви­би­рай­теся мер­щій із­за во­зів і сі­дай­те на ко­ней! Але не встиг­ли б зро­би­ти цьо­го ко­за­ки, ко­ли б Ос­тап не ки­нув­ся в са­му се­ре­ди­ну: ви­бив ґно­ти в шіс­тьох гар­ма­шів, тіль­ки не встиг ви­би­ти в чо­ти­рьох: одіг­на­ли йо­го на­зад ля­хи. А тим ча­сом чу­жо­зем­ний ка­пі­тан сам узяв у ру­ку ґніт, щоб вис­трі­ли­ти з най­біль­шої гар­ма­ти, якої ко­за­ки ні­ко­ли ще й не ба­чи­ ли. Страш­но ди­ви­ла­ся во­на ши­ро­чез­ною гор­лян­кою, і ти­ся­ча смер­тей виг­ля­ да­ла звід­ти. І як гур­кну­ла во­на, а за нею ще три ін­ші, глу­хо здриг­ну­ла­ся чо­ти­ ри ра­зи зем­ля, — ба­га­то на­ро­би­ли во­ни ли­ха! Не по од­но­му ко­за­ко­ві зап­ла­че ста­ра ма­ти, б’ючи се­бе кіс­тля­ви­ми ру­ка­ми в ста­рі гру­ди; не од­на вдо­ва зос­та­ неть­ся в Глу­хо­ві, Не­ми­ро­ві, Чер­ні­го­ві й по ін­ших міс­тах. Бу­де, бі­до­лаш­на, щод­ня на ри­нок ви­бі­га­ти, кож­но­го по­до­рож­ньо­го ха­па­ти, заг­ля­да­ю­чи кож­но­ му в ві­чі, чи не­має по­між них най­до­рож­чо­го з усіх; але ба­га­то прой­де че­рез міс­то вся­ко­го вій­ська, і до­ві­ку не по­ба­чить во­на по­між ним то­го од­но­го, най­ ми­лі­шо­го з усіх. Мов не бу­ло по­ло­ви­ни Не­зай­май­ків­сько­го ку­ре­ня! Як гра­дом ви­би­ває враз ці­лу ни­ву, де, на­че щи­роз­лот­ний чер­ві­нець, пи­шав­ся ко­жний ко­лос, так їх ви­би­ло й пок­ла­ло. Як же стре­пе­ну­ли­ся ко­за­ки! Як схо­пи­ли­ся всі! Як ски­пів ку­рін­ний ота­ман Ку­ку­бен­ко, по­ба­чив­ши, що кра­щої по­ло­ви­ни ку­ре­ня йо­го не­має! Урі­зав­ся він з ос­тан­ні­ми сво­ї­ми не­зай­май­ків­ця­ми в са­му се­ре­ди­ну. Спе­ре­сер­дя по­сік на ка­пус­ту пер­шо­го, що тра­пив­ся під ру­ку; ба­га­тьох вер­шни­ків збив із ко­ней, дос­тав­ши спи­сом і вер­шн ­ и­ка, і ко­ня, до­був­ся до гар­ма­шів і від­бив од­ну гар­ма­ ту. А там уже, ба­чить, по­ра­єть­ся уман­ський ку­рін­ний ота­ман і Сте­пан Гус­ка вже від­би­ває го­лов­ну гар­ма­ту. По­ли­шив він їм цю ро­бо­ту й по­вер­нув зі сво­ї­ми не­зай­май­ків­ця­ми в дру­гу во­ро­жу гу­щу: там, де прой­шли не­зай­май­ків­ці, там уже ву­ли­ця; де по­вер­ну­ли­ся, то вже й про­ву­лок! Так і вид­ко бу­ло, як та­ну­ли ря­ди та, мов сно­пи, ля­га­ли ля­хи! А бі­ля са­мих во­зів Вов­ту­зен­ко, а спе­ре­ду Че­ре­ви­чен­ко, а бі­ля да­ле­ких во­зів Діх­тя­рен­ко, а за ним ку­рін­ний ота­ман Вер­ тих­віст. Двох шлях­ти­чів уже під­няв на спи­са Діх­тя­рен­ко, та нас­ко­чив на­реш­ ті на не­пос­туп­ли­во­го тре­тьо­го. Вер­ткий і міц­ний був лях, пиш­ною збро­єю озб­ро­є­ний, і пів­сот­ні са­мої че­ля­ді при­вів із со­бою. Пом’яв він доб­ре Діх­тя­рен­ ка, зва­лив йо­го на зем­лю й уже, за­мах­нув­ши­ся на ньо­го шаб­лею, зак­ри­чав: — Не­має по­між вас, со­бак­ко­за­ків, ні од­но­го, щоб пос­мів би про­ти ме­не ста­ти! 146

Микола Гоголь

— А от­же, і є! — про­мо­вив і, мов із зем­лі, ви­ріс пе­ред ним Му­сій Ши­ло. Ду­жий був він ко­зак, не раз ота­ма­ну­вав на мо­рі й ба­га­то на­тер­пів­ся вся­кої бі­ди. За­хо­пи­ли їх бу­ли раз тур­ки бі­ля са­мо­го Тра­пе­зун­да й усіх заб­ра­ли не­віль­ни­ка­ми на га­ле­ри, за­ку­ва­ли їм ру­ки й но­ги в за­ліз­ні кай­да­ни, не да­ва­ли ці­ли­ми тиж­ня­ми ка­ші й на­пу­ва­ли брид­кою во­дою мор­ською. Усе стер­пі­ли бід­ні не­віль­ни­ки, аби не від­­ректи­ся пра­вос­лав­ної ві­ри. Не стер­пів ота­ман їх­ній Ши­ло Му­сій, по­топ­тав но­га­ми свя­тий за­кон, по­га­ною чал­мою об­кр ­ у­тив гріш­ну го­ло­ву, здо­був до­ві­ру в па­ші, став ключ­ни­ком на ко­раб­лі й стар­шим над усі­ма не­віль­ни­ка­ми. Ду­же за­су­му­ва­ли бід­ні не­віль­ни­ки, бо доб­ре зна­ли, що ко­ли вже свій про­дасть ві­ру й при­с­та­не до гно­би­те­лів, то ще тяж­че й гір­ше бу­ти під ним, ніж під уся­ким ін­шим бу­зу­ві­ром. Так во­но й ста­ло­ся. Усіх Му­сій Ши­ло за­ку­вав у но­ві кай­да­ни, по­са­див­ши по три в ряд; прик­ру­тив їм аж до бі­лої кос­ті твер­ді мо­ту­зи, усім шиї по­на­би­вав, час­ту­ю­чи за­по­ти­лич­ни­ ка­ми. І ко­ли тур­ки, ра­ді, що здо­бу­ли со­бі та­ко­го вір­но­го служ­ни­ка, по­ча­ли бен­ке­ту­ва­ти, і, за­був­ши свій за­кон, усі пов­пи­ва­ли­ся, він усі шіс­тде­сят і чо­ти­ри клю­чі при­но­шав, не­віль­ни­кам роз­да­вав, щоб се­бе від­ми­ка­ли, кай­да­ни й пу­та в мо­ре ки­да­ли, а са­мі шаб­лі бра­ли та тур­ків ру­ба­ли. Ба­га­то то­ді здо­би­чі ко­за­ки наб­ра­лися, зі сла­вою до­до­му вер­та­лися, і дов­го за те коб­за­рі Му­сія Ши­ла прос­лав­ля­ли. Виб­ра­ли б йо­го й ко­шо­вим, та якийсь він удав­ся чуд­ний: ін­шо­го ра­зу зро­бить та­ке ді­ло, що й най­муд­рі­шо­му не сни­лось, а іно­ді якийсь сказ на­па­де на ко­за­ка. Про­пив він і про­гу­ляв усе, у всіх на­по­зи­чав у Сі­чі, а до то­го ще й про­к­рав­ся, як ос­тан­ній зло­дій: уно­чі по­цу­пив із чу­жо­го ку­ре­ня всю ко­­ заць­ку збрую й зас­та­вив шин­ка­ре­ві. За та­кий га­неб­ний вчи­нок при­в’яза­ли йо­го на май­да­ні до па­лі й пок­ла­ли кия, щоб кож­ний пог­ла­див йо­го тим ки­єм від щи­ро­го сер­ця; але не знай­шло­ся се­ред усіх за­по­рож­ців та­ко­го, щоб під­няв на ньо­го кия, пам’ята­ю­чи ко­лиш­ні йо­го зас­лу­ги. Ота­кий був ко­зак Му­сій Ши­ло. — То є ж та­кі, що б’ють вас, со­бак! — про­мо­вив він і ки­нув­ся на ля­ха. Ну й ру­ба­ли­ся во­ни! І нап­ліч­ни­ки, і наг­руд­ни­ки пов­ги­на­ли­ся в обох. Роз­ру­бав на ньо­му вра­жий лях за­ліз­ну со­роч­ку й діс­тав ле­зом са­мо­го ті­ла; за­чер­во­ні­ла ко­заць­ка со­роч­ка. Але не звер­нув ува­ги на те Ши­ло, за­мах­нув­ ся жи­ла­вою ру­кою (важ­ка бу­ла ко­заць­ка ру­ка!) і то­рох­нув йо­го зне­наць­ка по го­ло­ві. Роз­ско­чив­ся над­воє мі­дя­ний шо­лом, за­хи­тав­ся лях і грим­нув на зем­лю; а Ши­ло по­чав ру­ба­ти й хрес­ти­ти вже очам­рі­ло­го. — Не до­би­вай, ко­за­че, во­ро­га, кра­ще на­зад ог­лянь­ся! Не ог­ля­нув­ся ко­зак на­зад, й один із че­ляд­ни­ків уби­то­го заг­нав йо­му но­жа в шию. По­вер­нув­ся то­ді Ши­ло й уже до­сяг­нув був йо­го шаб­лею, але той зник, по­то­нув­ши в по­ро­хо­вім ди­му. З усіх бо­ків зня­ла­ся тріс­кот­ня із са­мо­па­лів. По­хит­нув­ся Ши­ло, по­чу­ва­ю­чи, що ра­­­­на йо­го смер­тель­на. Упав він, за­ту­лив ру­кою свою ра­ну й про­мо­вив, звер­та­ю­чись до то­ва­ри­шів: — Про­щай­те, па­ни­брат­тя, про­ща­вай­те, то­ва­рис­тво! Хай же віч­но сто­їть пра­вос­лав­на зем­ля ко­заць­ка й хай бу­де віч­на їй честь! І зап­лю­щив ос­лаб­лі свої очі, і по­ли­ну­ла ко­заць­ка ду­ша із су­во­ро­го ті­ла. А там уже вис­ко­чив зі сво­ї­ми ко­за­ка­ми За­до­рож­ний, тро­щив во­ро­жі ла­ви ку­рін­ний Вер­тих­віст і вис­ту­пав Ба­ла­бан. 147

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

— А що, па­но­ве? — спи­тав Та­рас, пе­ре­ гу­ку­ю­чись із ку­рін­ни­ми. — Чи є ще по­рох у по­ро­хів­ни­цях? Не ос­лаб­ла ще ко­заць­ка си­ла? Ще не гнуть­ся ко­за­ки? — Є ще, бать­ку, по­рох у по­ро­хів­ни­цях! Не ос­лаб­ла ще ко­заць­ка си­ла, ще не гнуть­ ся ко­за­ки! I на­тис­ну­ли ду­же ко­за­ки: геть по­ла­ ма­ли всі ла­ви. Ни­зень­кий пол­ков­ник дав гас­ло зби­ра­ти­ся до гур­ту та зве­лів під­ня­ ти ві­сім ма­льо­ва­них ко­ро­гов, щоб зіб­ра­ ти сво­їх, що да­ле­ко роз­си­па­ли­ся по ці­ло­ му по­лі. Усі ля­хи по­ча­ли збі­га­ти­ся під ко­рог­ви; але не встиг­ли во­ни ще й ви­ши­ ку­ва­ти­ся, як уже ку­рін­ний ота­ман Ку­ку­ бен­ко врі­зав­ся зно­ву зі сво­ї­ми не­зай­май­ М. Дерегус. Ілюстрація до повісті ків­ця­ми в са­му се­ре­ди­ну й на­сів прос­то М. Гоголя «Тарас Бульба». (Фрагмент) на че­ре­ва­то­го пол­ков­ни­ка. Не ви­дер­жав пол­ков­ник і, по­вер­нув­ши ко­ня, пус­тив­ся що­ду­ху ті­ка­ти; а Ку­ку­бен­ко да­ле­ко гнав йо­го че­рез усе по­ле, не да­ю­чи йо­му з’єд­на­ти­ся з пол­ком. За­ба­чив те з бо­ко­во­го ку­ре­ня Сте­пан Гус­ка й ки­нув­ся йо­му нав­пе­рей­ми з ар­ка­ном у ру­ці, при­пав­ши ко­не­ві до гри­ви, виб­рав­ши слуш­ну хви­ли­ну, ураз на­ки­нув йо­му на шию ар­ка­н. По­чер­во­нів пол­ков­ник, аж по­си­нів, ухо­пив­ся за мо­туз­ку обо­ма ру­ка­ми, сил­ку­ю­чись ро­зір­ва­ти її, але ду­жа ру­ка заг­на­ла йо­му в са­мий жи­віт смер­тель­но­го спи­са. Так і зали­ шив­ся він, мов цвя­хом при­би­тий до зем­лі. Але не по­та­ла­ни­ло й Гус­ці! Не встиг­ли ог­ля­ну­ти­ся ко­за­ки, як уже по­ба­чи­ли під­ня­то­го на чо­ти­ри спи­си Сте­па­на Гус­ку. Тіль­ки й ус­тиг про­мо­ви­ти не­бо­ра­ка: — Хай же зги­нуть во­ро­ги й пи­ша­єть­ся на ві­ки віч­ні ко­заць­ка зем­ля! I тут же та­ки ви­ли­ну­ла йо­го ко­заць­ка ду­ша з ті­ла. Озир­ну­ли­ся ко­за­ки, а вже збо­ку ко­зак Ме­те­ли­ця час­тує ля­хів, гам­се­лить то то­го, то ін­шо­го, а з дру­ го­го бо­ку на­тис­кає зі сво­ї­ми ко­за­ка­ми ку­рін­ний ота­ман Не­ве­лич­кий, а бі­ля во­зів шат­кує во­ро­га Зак­ру­ти­гу­ба, а бі­ля даль­ших во­зів тре­тій Пи­са­рен­ко ро­зіг­нав ці­лу ва­та­гу; а ще в ін­шо­му міс­ці зче­пи­ли­ся й б’ють­ся вже на са­мих во­зах. — А що, па­но­ве? — гук­нув ота­ман Та­рас, про­їх ­ ав­ши по­пе­ре­ду всіх. — Є ще по­рох у по­ро­хів­ни­цях? Чи міц­на ще ко­заць­ка си­ла? Ще не гнуть­ся ко­за­ки? — Є ще, бать­ку, по­рох у по­ро­хів­ни­цях; ще міц­на ко­заць­ка си­ла, не гнуть­ся ще ко­за­ки! А вже впав із во­за Бов­дюг. Прос­то під са­ме сер­це влу­чи­ла йо­го ку­ля; та зіб­рав свою ос­тан­ню си­лу й про­мо­вив ста­рий: — Не жаль ме­ні про­ща­ти­ся зі сві­том. Дай Бо­же вся­ко­му та­кої смер­ті! Хай же слав­на бу­де до­ві­ку ко­заць­ка зем­ля! 148

Микола Гоголь

І по­ли­ну­ла у ви­со­кос­ті Бов­дю­го­ва ду­ша, щоб роз­по­віс­ти там ста­рим то­ва­ ри­шам, які дав­но відій­шли на той світ, як умі­ють би­ти­ся в зем­лі ук­ра­їн­ ській, а ще кра­ще, як умі­ють уми­ра­ти за свя­ту ві­ру. Ба­ла­бан, ку­рін­ний ота­ман, нев­дов­зі піс­ля то­го та­кож грим­нув на зем­лю. Три смер­тель­них ра­ни діс­та­ли­ся йо­му: від спи­са, від ку­лі та від важ­ко­го па­ла­ ша. А був він один із най­хо­роб­рі­ших ли­ца­рів, ба­га­то ра­зів во­див під сво­їм ота­ ма­ну­ван­ням ко­за­ків у мо­ре, але най­сла­вет­ні­шим був по­хід йо­го до ана­то­лій­ ських бе­ре­гів. Ба­га­то на­б­ра­ли во­ни то­ді це­хи­нів, до­ро­гої ту­рець­кої га­би, кин­ дя­ків і вся­ко­го вбран­ня, та заз­на­ли бі­ди, по­вер­та­ю­чись: пот­ра­пи­ли, бі­до­ла­хи, під ту­рець­кі яд­ра. Як уда­ри­ли по них із ту­рець­ко­го ко­раб­ля — по­ло­ви­на ко­заць­ких бай­да­ків зак­ру­ти­лись і пе­ре­вер­ну­ли­ся, не од­но­го в во­ді по­то­пив­ши, але прив’яза­ні до чов­нів оче­ре­тя­ні ку­ли­ки не да­ли по­то­пи­ти­ся чов­нам. Ба­ла­ бан на всіх вес­лах одп­лив да­лі й став про­ти сон­ця, че­рез що йо­го не вид­ко бу­ло з ту­рець­ко­го ко­раб­ля. По­тім ці­лу ніч чер­па­ка­ми й шап­ка­ми ви­би­ра­ли во­ни во­ду та ла­та­ли про­би­ті дір­ки; з ко­заць­ких шта­нів по­ро­би­ли віт­ри­ла й та­ки втек­ли від най­пруд­кі­шо­го ту­рець­ко­го ко­раб­ля. І не тіль­ки щас­ли­во по­вер­ну­ ли­ся на Січ, а ще й при­вез­ли ши­ту зо­ло­том ри­зу ар­хи­ман­дри­то­ві Ме­жи­гір­ сько­го мо­нас­ти­ря та Пок­ро­ві, що на За­по­рож­жі, ша­ти зі щи­ро­го сріб­ла. I сла­ ви­ли дов­го по­тім коб­за­рі ко­заць­ке щас­тя. По­хи­лив Ба­ла­бан те­пер го­ло­ву, від­чув­ши пе­ред­смер­тну му­ку, і сти­ха про­мо­вив: — Зда­єть­ся ме­ні, па­ни­брат­тя, що по­ми­раю доб­рою смер­тю: се­ме­ро за­ру­ бав, дев’ятьох спи­сом прот­кнув, по­топ­тав ко­нем чи­ма­ло, а вже не при­га­даю, скіль­ки ку­лею пок­лав. Хай же віч­но цві­те ко­заць­ка зем­ля!.. І по­ле­ті­ла у ви­рій йо­го ду­ша. Ко­за­ки, ко­за­ки! Бе­ре­жіть най­кра­щий цвіт сво­го вій­ська!.. Уже обс­ту­пи­ ли Ку­ку­бен­ка; уже тіль­ки се­ме­ро зос­та­ло­ся з усьо­го Не­зай­май­ків­сько­го ку­ре­ня; уже й ті лед­ве від­би­ва­ють­ся; уже зак­ри­ва­ви­ла­ся на ньо­му оде­жа... Сам Та­рас, узд­рів­ши Ку­ку­бен­ко­ве ли­хо, пок­ва­пив­ся на до­по­мо­гу. Але піз­но над­біг­ли ко­за­ки; уже встро­ми­ли йо­му під са­мі­сінь­ке сер­це спи­са во­ро­ги, пер­ше ніж ві­діг­на­ли їх Та­ра­со­ві ко­за­ки. Ти­хо схи­лив­ся він на ру­ки ко­за­кам, що під­хо­пи­ли йо­го, і ри­ну­ла стру­ме­нем мо­ло­да йо­го кров, не­мов те до­ро­го­ цін­не ви­но, що йо­го нес­ли в скля­ній по­су­ди­ні з льо­ху не­о­бе­реж­ні служ­ни­ ки, під­ков­зну­ли­ся на по­ро­зі й роз­би­ли кош­тов­ну су­лію: усе роз­ли­ло­ся на зем­лю ви­но та, при­біг­ши ту­ди, ухо­пив се­бе за го­ло­ву ха­зя­їн, що бе­ріг йо­го на най­кра­щий у жит­ті ви­па­док, щоб ко­ли при­ве­де Бог на ста­рість зус­трі­ти­ ся з то­ва­ри­шем із мо­ло­дих літ, то щоб бу­ло чим зга­да­ти ра­зом із ним ми­ну­ лий, дав­ній час, ко­ли інак­ше й кра­ще ве­се­ли­ла­ся ду­ша... По­вів Ку­ку­бен­ко нав­ко­ло се­бе очи­ма й про­мо­вив: — Дя­кую Бо­го­ві, що до­ве­ло­ся ме­ні вмер­ти на ва­ших очах, то­ва­рис­тво! Хай же піс­ля нас жи­вуть іще кра­щі, ніж ми, і хай кра­су­єть­ся віч­но лю­ба Хрис­то­ві ко­заць­ка зем­ля!.. (...) — А що, па­но­ве, — пе­ре­гук­нув­ся Та­рас із ти­ми, які зали­ши­ли­ся, ку­ре­ ня­ми, — чи є ще по­рох у по­ро­хів­ни­цях? Не по­щер­би­ли­ся ще шаб­лі ко­заць­кі? Не вто­ми­ла­ся ще ко­заць­ка си­ла? Не гнуть­ся ще ко­за­ки? 149

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

— Вис­та­чить ще, бать­ку, по­ро­ху; ще го­дя­щі шаб­ лі; не вто­ми­ла­ся ще ко­заць­ка си­ла; ще не гнуть­ся ко­за­ки! І рво­ну­ли­ся знову ко­за­ки так, на­че б і втра­ти в них не бу­ло. Уже тіль­ки три ку­рін­них ота­ма­ни зали­ ши­ли­ся жи­ві; чер­во­ні­ли вже скрізь кри­ва­ві річ­ки; ви­со­ко га­ти­ли­ся греб­лі з ко­заць­ких і во­ро­жих тіл. Гля­нув Та­рас на не­бо, а по ньо­му вже ли­не низ­ка кре­че­тів. Ну, бу­де ко­мусь по­жи­ва! А вже он під­ня­ли на спи­си Ме­те­ли­цю; уже го­ло­ва дру­го­го Пи­са­рен­ка крут­ну­лась і зак­лі­па­ла очи­ма; уже під­ла­мав­ся й грим­нув на зем­лю на­чет­ве­ро по­ру­ба­ний Ох­рім Гус­ка. — Ну, — про­мо­вив ти­хо Та­рас і мах­нув хус­ткою. М. Дерегус. Зро­ зу­мів той знак Ос­тап і стрім­ко рво­нув, ви­хо­ Ілюстрація до повісті пив­ ш ись із за­сід­ки, на кін­но­ту. Не вит­ри­ма­ли М. Гоголя «Тарас ду­ ж о­ г о на­тис­ку ля­хи, а він їх гнав і наг­нав прос­то Бульба» на те міс­це, де бу­ли пов­би­ва­ні в зем­лю кіл­ки й оцуп­ки по­ла­ма­них спи­сів. Піш­ли спо­ти­ка­ти­ся ко­ні й ле­ті­ти че­рез їх­ні го­ло­ ви ля­хи. А ті­єї ми­ті кор­сун­ці, які сто­я­ли ос­тан­ні за во­за­ми, по­ба­чив­ши, що вже мож­на ді­ст­ а­ти з муш­ке­та ку­лею, стрі­ли­ли враз із са­мо­па­лів. Зби­лися, роз­гу­би­ли­ся ля­хи, і під­ба­дьо­ри­ли­ся ко­за­ки. — От і на­ша взя­ла! — по­чу­ли­ся з усіх бо­ків го­ло­си за­по­рож­ців. Во­ни за­сур­ ми­ли в сур­ми та під­ня­ли пе­ре­мож­ну ко­рог­ву. Скрізь ті­ка­ли й хо­ва­ли­ся ля­хи. — Ба ні, ще не зов­сім на­ша взя­ла! — ска­зав Та­рас, див­ля­чись на місь­ку бра­ му, і ска­зав прав­ду. Бра­ма від­чи­ни­лася, і ви­ле­тів із неї гу­сар­ський полк, ок­ра­са всіх кін­них пол­ків. Під вер­шни­ка­ми бу­ли всі як один ру­ді ар­га­ма­ки. По­пе­ре­ду пол­ку ле­тів ли­цар, дуж­чий і кра­щий за всіх. Зпід мі­дя­но­го шо­ло­ма ви­би­вав­ся нес­лух­ня­ний чор­ний во­лос; роз­ві­ва­ла­ся зав’яза­на на ру­ці до­ро­га хус­тка, яку ви­ши­ла сво­ї­ми ру­ка­ми пер­ша кра­су­ня. Так і ос­тов­пів Та­рас, як узд­рів, що то Анд­рій. А він тим ча­сом, охоп­ле­ний за­па­лом бою, ба­жа­ю­чи зас­лу­жи­ти пов’яза­ний на ру­ку по­да­ру­нок, пом­чав, як мо­ло­дий хорт, най­кра­щий, най­ пруд­кі­ший і най­мо­гут­ні­ший у зграї. Тю­гук­нув йо­му дос­від­че­ний лов­чий, і він по­ніс­ся, ви­тяг­ши прос­то над зем­лею свої ла­пи, усім ті­лом по­хи­лив­шись на­бік, здій­ма­юч ­ и ку­ря­ву зі сні­гу й де­сять ра­зів ви­пе­ред­жа­ю­чи са­мо­го зай­ця в роз­па­лі сво­го ле­ту. Зу­пи­нив­ся ста­рий Та­рас і ди­вив­ся на те, як він чис­тив пе­ред со­бою до­ро­гу, роз­га­няв, ру­бав і си­пав уда­ри на обид­ва бо­ки. Не стер­пів Та­рас і зак­ри­чав: — Як?.. Сво­їх?.. Сво­їх, чор­тів си­ну, сво­їх б’єш?.. — Та Анд­рій не ба­чив, хто пе­ред ним був, свої чи якісь ін­ші; ні­чо­го не ба­чив він. Ку­че­рі, ку­че­рі він ба­чив, дов­гі, дов­гі ку­че­рі, і, мов той ле­бідь на во­ді, гру­ди, і бі­лу, як сніг, шию, і пле­чі, і все, що ство­ре­не для нес­тям­­них по­ці­лун­ків. — Гей, хлоп’ята! За­ма­ніть ме­ні тіль­ки йо­го до лі­су, тіль­ки за­ма­ніть ме­ні йо­го! — гук­нув Та­рас. 150

Микола Гоголь

І тут же зго­ло­си­ло­ся трид­ця­те­ро най­мо­тор­ні­ших ко­за­ків за­ма­ни­ти йо­го. І, поп­ра­вив­ши на со­бі ви­со­кі шап­ки, мит­тю пог­на­ли­ся кінь­ми нав­пе­рей­ми гу­са­рам. Уда­ри­ли збо­ку на пе­ред­ніх, зби­ли їх і від­рі­за­ли від зад­ніх, да­ли по гос­тин­цю од­но­мудру­го­му, а Го­ло­ко­пи­тен­ко уг­рів пла­зом по спи­ні Анд­рія, і враз ки­ну­ли­ся ті­к а­ти від них, скіль­к и бу­ло ко­заць­кої си­ли. Як ски­пить Анд­рій! Як за­бун­ту­є ть­ся по всіх йо­г о жи­лах мо­ло­д а кров! Уда­рив він гос­три­ми ост­ро­га­ми ко­ня й що­ду­ху по­ле­тів за ко­за­ка­ми, не ог­ля­да­ю­чись і не ба­ча­чи, що по­зад ньо­го тіль­ки яких двад­ця­те­ро лед­ве всти­га­ли за ним. А ко­за­ки ле­ті­ли що­си­ли на ко­нях і прос­то по­вер­ну­ли до лі­су. Ро­зіг­нав­ся на ко­ні Анд­рій і вже був тро­хи не дог­нав Го­ло­ко­пи­тен­ка, як ураз чи­ясь ду­жа ру­ка вхо­пи­ла за по­во­ди йо­го ко­ня. Озир­нувсь Анд­рій — пе­ред ним Та­рас! Зат­рем­тів він усім ті­лом і рап­том по­по­лот­нів... Так шко­ляр, не­о­бач­но за­че­ пив­ши то­ва­ри­ша й діс­тав­ши від ньо­го за те лі­ній­кою по ло­бі, спа­ла­хує, як во­гонь, оса­та­ні­ло вис­ка­кує зза лав­ки й же­неть­ся за зля­ка­ним то­ва­ри­шем сво­їм, лад­ний роз­дер­ти йо­го на шмат­ки, і рап­том на­ти­ка­єть­ся на вчи­те­ля, який вхо­дить до кла­су: мит­тю вщу­хає йо­го за­пал і спа­дає без­си­ла лють. Так мит­тю згас, як і не бу­ло йо­го, гнів Анд­рі­їв. І ба­чив він пе­ред со­бою тіль­ки страш­но­го бать­ка. — Ну, що те­пер ми бу­де­мо ро­би­ти? — ска­зав Та­рас, див­ля­чись йо­му прос­ то в ві­чі. Але не про­мо­вив ні сло­ва на те Анд­рій і сто­яв, уту­пив­ши в зем­лю очі. — Що, син­ку, по­мог­ли то­бі твої ля­хи? — Анд­рій мов­чав. — Отак про­да­ ти? Про­да­ти ві­ру? Про­да­ти сво­їх?.. Стій же, злазь із ко­ня! По­кір­но, як ди­ти­на, зліз він із ко­ня і сто­яв ні жи­вий ні мер­твий пе­ред Та­ра­сом. — Стій же й не во­ру­шися! Я те­бе по­ро­див, я те­бе й уб’ю! — про­мо­вив Та­рас і, від­сту­пив­ши крок на­зад, зняв із пле­ча муш­ке­та. Бі­лий як по­лот­но сто­яв Анд­рій: вид­ко бу­ло, як ти­хо во­ру­ши­ли­сь ус­та йо­го, як він ви­мо­вив чи­єсь ім’я; але не бу­ло то ім’я Віт­чиз­ни, чи ма­те­рі, чи бра­ та — то бу­ло ймен­ня кра­су­ні­поль­ки. Та­рас ви­с­трі­лив. Як ко­лос пше­нич­ний, під­рі­за­ний сер­пом, як мо­ло­де яг­ня, що по­чу­ло під сер­цем смер­ тель­не ле­зо но­жа, схи­лив він го­ло­ву й упав на тра­ву, ані сло­ва не про­мо­вив­ши. Зу­пи­нив­ся си­нов­би­вець і дов­го ди­вив­ся на без­ди­хан­не ті­ло. Він і мер­т­вим був прек­рас­ний; муж­нє ли­це йо­го, ще не­дав­но пов­не си­ли й не­­ пе­ре­мож­но­го для жі­но­чо­го сер­ця ча­ру, і те­­­пер ви­яв­ля­ло чу­до­ву кра­су; чор­ні бро­ви, як жа­лоб­ ний ок­са­мит, від­ті­ню­ва­ли йо­го зблід­лі ри­си. — Чим не ко­зак був? — про­мо­вив Та­рас. — І ста­ном ви­со­кий, і чор­но­б­ри­вий, й об­лич­чя, М. Дерегус. Ілюстрація до повісті М. Гоголя «Тарас як у шлях­ти­ча, і ру­ка міц­на бу­ла в бою!.. А про­ Бульба» пав, про­пав без сла­ви, як по­га­ний пес! 151

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

— Бать­ку, що ви на­ро­би­ли! Це ви вби­ли йо­го? — спи­тав, під’їхав­ши ті­єї хви­ли­ни, Ос­тап. Та­рас кив­нув го­ло­вою. Пиль­но гля­нув мер­тво­му в ві­чі Ос­тап. Жаль йо­му ста­ло бра­та, і про­мо­ вив він чу­ло: — По­хо­вай­мо ж йо­го, бать­ку, чес­но, щоб не глу­ми­ли­ся над ним во­ро­ги й не шма­ту­ва­ло йо­го ті­ло хи­же птас­тво. — По­хо­ва­ють йо­го й без нас! — про­мо­вив Та­рас. — Знай­дуть­ся в ньо­го й го­ло­сіль­ни­ці, і жа­ліб­ни­ці! (...) — На ко­ня, Ос­та­пе! — гук­нув Та­рас, квап­ля­чись зас­та­ти ще ко­за­ків, щоб по­ди­ви­ти­ся ще на них, та й щоб во­ни гля­ну­ли пе­ред смер­тю на сво­го ота­ма­на. Та не встиг­ли во­ни ви­ї­ха­ти з лі­су, як уже во­ро­жа си­ла ото­чи­ла з усіх бо­ків ліс і по­між де­ре­ва­ми скрізь з’яви­ли­ся вер­шни­ки із шаб­ля­ми й спи­са­ми. — Ос­та­пе! Ос­та­пе, не під­да­вай­ся! — гук­нув Та­рас, а сам ви­хо­пив шаб­лю з пі­хов та й ну че­са­ти на всі бо­к и кож­но­го, хто трап­ляв­ся йо­му під ру­ку. А на Ос­та­па вже нас­ко­чи­ло рап­том шес­те­ро; та ли­хої го­ди­ни, вид­ко, нас­ко­ чи­ли: з од­но­го ско­ти­ла­ся го­ло­ва, дру­гий пе­ре­вер­нув­ся, від­сту­пив­ши; спи­ сом про­ко­ло­то реб­ро тре­тьо­му; чет­вер­тий був од­важ­ні­ший, ухи­лив го­ло­ву від ку­лі, і по­ці­ли­ла ко­не­ві в гру­ди га­ря­ча ку­ля, — звів­ся диб­ки ска­же­ний кінь і впав на­в­знак, за­ду­шив­ши під со­бою вер­шни­ка. — Доб­ре, син­ку!.. Доб­ре, Ос­та­пе!.. — гу­кав йо­му Та­рас. — А ось і я слі­дом за то­бою!.. А сам усе від­би­вав­ся від на­пад­ни­ків. Ру­бає та б’єть­ся Та­рас, роз­дає гос­тин­ ці й то­му, й ін­шо­му, а сам ди­вить­ся все впе­ред на Ос­та­па та ба­чить, що вже знову зче­пи­ло­ся з Ос­та­пом ма­ло не вось­ме­ро ра­зом. — Ос­та­пе!.. Ос­та­пе! Не да­вай­ся! Але вже за­ма­га­ють Ос­та­па; уже один на­ки­нув йо­му на шию ар­ка­н, уже бе­руть, уже в’яжуть Ос­та­па. — Ех, Ос­та­пе, Ос­та­пе! — кри­чав Та­рас, про­би­ва­ю­чись до ньо­го та ру­ба­ю­чи на ка­пус­ту кож­но­го, хто тіль­ки тра­пить­ся. — Ех, Oс­та­пе, Ос­та­пе!.. Та не­мов важ­ким ка­ме­нем уда­ри­ло йо­го са­мо­го ті­єї ж ми­ті. Усе зак­ру­ти­ ло­ся й пе­ре­вер­ну­ло­ся в очах у ньо­го. На мить без­лад­но cпа­лах­ну­ли пе­ред ним го­ло­ви, спи­си, дим, во­гонь, суч­ки, лис­тя з де­ре­ва, що миг­ну­ло йо­му прос­то в ві­чі. І ба­бах­нув­ся він, як під­ру­ба­ний дуб, на зем­лю. І по­ви­ло ту­ма­ ном йо­му очі.

X Вір­ний то­ва­риш від­віз по­сі­че­но­го, ледь жи­во­го Та­ра­са до Сі­чі, ви­лі­ку­вав йо­го. Че­рез пів­то­ра мі­ся­ця він став на но­ги, але був пох­му­рим, ад­же за­г и­н у­л и всі йо­г о давні то­ва­р и­ші. Зна­ю­чи, що по­ля­ки оці­ни­л и го­л о­в у Ос­т а­п а у дві ти­с я­ч і чер­в ін­ ців, Та­р ас за­х о­в ав­с я на дні во­з а, за­ван­та­же­но­го цег­лою й діс­тав­ся Вар­ша­ви. До­по­міг йо­му Ян­кель. Буль­ба не зміг по­ба­чи­ти­ся із си­ном і виз­во­ли­ти йо­го з в’яз­ ни­ці. Пе­ре­о­дяг­ну­тий в іно­зем­но­го гра­фа, він прий­шов на май­дан, де ма­ли стра­ти­ ти Ос­та­па.

152

Микола Гоголь

XI (...) Май­дан, де ма­ла від­бу­ти­ся ка­ра, не важ­ко бу­ло знай­ти: люд ва­лом су­нув ту­ди з усіх кін­ців. За то­діш­ніх лю­тих ча­сів це бу­ло од­не з най­ці­ка­ві­ ших ви­до­вищ не тіль­ки для прос­то­лю­ду, а й для шля­хет­но­го панс­тва. Ба­га­то ста­рих най­по­бож­ні­ших жі­нок, си­ла мо­ло­дих пан­но­чок і пань, най­бо­яз­кі­ших, яким по­тім ці­лу ніч уви­жа­ли­ся зак­ри­вав­ле­ні тру­пи, які кри­ча­ли спро­сон­ня так, як мо­же тіль­ки п’яний гу­са­рин кри­ча­ти, — не про­пус­ка­ли, про­те, на­го­ди за­до­воль­ни­ти ці­ка­вість. — Ох, які му­ки! — кри­ча­ли де­кот­рі в іс­те­рич­ній про­пас­ни­ці, зап­лю­щу­ва­ли очі й од­вер­та­лись і все ж та­ки вис­то­ю­ва­ли до­сить дов­го. Ін­ший і ро­та роз­зя­ вить, і ру­ки прос­тяг­не впе­ред, ла­ден вис­ко­чи­ти всім на го­ло­ви, щоб звід­ті­ля кра­ще роз­ди­ви­ти­ся. З юр­би ву­зень­ких, не­ве­лич­ких і зви­чай­них го­лів ви­со­ву­ вав свою тов­сту пи­ку різ­ник, що спос­те­рі­гав за всі­єю спра­вою оком знав­ця й пе­ре­мов­ляв­ся ко­рот­ки­ми сло­ва­ми зі збро­яр ­ ем, яко­го звав ку­мом че­рез те тіль­ки, що у свя­то на­пи­ва­ли­ся з ним в од­но­му шин­ку. Ін­ші роз­мов­ля­ли пал­ ко, ще ін­ші на­віть би­лись об зак­лад; але біль­шість бу­ло та­ких, що на весь світ Бо­жий і на все, що в ньо­му тво­рить­ся, див­лять­ся, ко­лу­па­ю­чи паль­цем у но­сі. Спе­ре­ду, бі­ля са­мих пру­ди­ву­сів, що становили місь­ку гвар­дію, сто­яв у вій­сько­вій оде­жі мо­ло­дий шлях­тич чи, мо­же, тіль­ки схо­жий на шлях­ти­ча, який на­дяг на се­бе геть усе, що мав, так що в ньо­го вдо­ма зос­та­ла­ся тіль­ки по­дер­та со­роч­ка та ста­рі чо­бо­ти. Два лан­цюж­ки, один по­верх дру­го­го, ви­сі­ли в ньо­го на шиї з якимсь ду­ка­чем. Він сто­яв із ко­хан­кою сво­єю Юзею та все ози­рав­ся, щоб хто­не­будь не заб­руд­нив її шов­ко­во­го вбран­ня. Він їй по­яс­нив геть усе так, що вже ні­чо­го не мож­на бу­ло до­да­ти. — Оце, сер­день­ко Юзю, — по­чав він, — увесь цей люд, що ви тут ба­чи­те, прий­шов, щоб по­ди­ви­ти­ся, як ка­ра­ти­муть на смерть зло­чин­ців. А он той, сер­день­ко, що, як ви ба­чи­те, дер­жить со­ки­ру й ін­ші при­чан­да­ли, — то кат, і він бу­де їх ка­ра­ти. І як поч­не їх ко­ле­су­ва­ти й ін­ших тор­тур зав­да­ва­ти, то зло­чи­ нець іще бу­де жи­вий; а як од­ру­бає йо­му го­ло­ву, то він, сер­день­ко, за­раз же й пом­ре. Пер­ше бу­де кри­ча­ти й ру­ха­ти­ся, ну, а як тіль­ки од­ру­ба­ють йо­му го­ло­ ву, то­ді вже йо­му не мож­на бу­де ні кри­ча­ти, ні їс­ти, ні пи­ти — це че­рез те, сер­день­ко, що в ньо­го вже не бу­де біль­ше го­ло­ви. I Юзя все це слу­ха­ла з ля­ком і ці­ка­віс­тю. Да­хи бу­дин­ків бу­ли всі­я­ні лю­дом. З ві­ко­нець на го­ри­щах ви­зи­ра­ли якісь гид­кі пи­ки з ву­са­ми й не­мов­би очіп­ка­ми на го­ло­вах. На бал­ко­нах під на­ме­та­ми си­ді­ло маг­натс­тво. Гар­нень­ кою руч­кою пан­на­ре­го­ту­ха, ся­юч ­ и, не­мов бі­лий сніг на сон­ці, дер­жа­ла­ся за по­руч­чя. Яс­но­вель­мож­ні па­ни, доб­ре вго­до­ва­ні, ди­ви­ли­ся по­­важ­но. Служ­ник у бі­ло­му вбран­ні, з ру­ка­ва­ми, що від­ки­да­ли­ся на­зад, роз­но­сив на­їд­ки та вся­кі на­пої. Час­то чор­но­о­ка пан­на, жар­ту­ю­чи, бра­ла сво­єю бі­лою руч­кою тіс­теч­ка або щось із са­до­ви­ни й ки­да­ла в на­род. Юр­ба го­лод­них ли­ца­ рів під­став­ля­ла свої шап­ки, і який­не­будь дов­гий шлях­тич, що ви­ти­кав­ся зпо­між усіх го­ло­вою, у по­ли­ня­лім чер­во­нім кун­ту­ші з по­чор­ні­ли­ми, ко­лись зо­ло­ти­ми шну­ра­ми пер­ший ха­пав сво­ї­ми дов­же­лез­ни­ми ру­ка­ми здо­бич, ці­лу­ вав її, при­ту­ляв до сер­ця, а то­ді клав у рот. Со­кіл, що ви­сів у зо­ло­тій кліт­ці під 153

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

бал­ко­ном, теж був гля­да­чем: пе­ре­хи­лив­ши на­бік дзьо­ба й під­няв­ши ла­пу, він пиль­но роз­див­ляв­ся юр­бу. Ось во­на враз за­гу­ла, і зо всіх бо­ків по­чу­ло­ся: — Ве­дуть, ве­дуть! Ко­за­ки! Во­ни йшли без ша­пок, з дов­ги­ми чу­ба­ми; бо­ро­ди теж у них по­від­рос­та­ли. Во­ни йшли не бо­яз­ко, не по­ну­ро, а нав­па­ки — ­ з яко­юсь ти­хою гор­діс­тю; їх­ня оде­жа з кош­тов­но­го сук­на по­дер­лась і те­лі­па­ла­ся на них лах­міт­тям; во­ни не ди­ви­ли­ся на люд і не кла­ня­ли­ся йо­му. По­пе­ре­ду йшов Ос­тап. Що від­чув ста­рий Та­рас, ко­ли по­ба­чив сво­го Ос­та­па? Що бу­ло то­ді в ньо­ го на сер­ці?.. Він ди­вив­ся на си­на з юр­би й не про­пус­тив жод­но­го йо­го ру­ху. Во­ни пі­дій­шли вже до са­мо­го міс­ця ка­ри. Ос­тап зу­пи­нив­ся. Йо­му пер­шо­му на­ле­жа­ло ви­пи­ти цю гір­ку ча­ру. Він гля­нув на сво­їх, під­няв ру­ку вго­ру й гуч­ но про­мо­вив: — Дай же, Бо­же, щоб усі, які тут сто­ять єре­ти­ки, не по­чу­ли, не­чес­тив­ці, як му­чить­ся хрис­ти­ян ­ ин! Щоб жо­дний із нас не про­мо­вив жод­но­го сло­ва! Піс­ля цьо­го він пі­дій­шов до по­мос­ту. — Доб­ре, син­ку, доб­ре! — ти­хо мо­вив Буль­ба й по­хи­лив на гру­ди свою си­ву го­ло­ву. Кат зір­вав з Ос­та­па ста­ре лах­міт­тя; йо­му зв’яза­ли ру­ки й но­ги в нав­мис­не зроб­ле­ні ди­би і... (...) Ос­тап тер­пів тор­ту­ри й ка­ту­ван­ня, як ве­­ле­тень: ні кри­ку, ні сто­го­ну не бу­ло чут­но на­віть то­ді, ко­ли по­ча­ли пе­ре­би­ва­ти йо­му ру­ки й но­ги, ко­ли страш­ний хряс­кіт кіс­ток по­чув­ся се­ред мер­твої ти­ші до най­даль­ших гля­да­чів, ко­ли па­нян­ки від­вер­ну­ли свої очі, — ні­чо­го на­віть подібного до сто­гону не вир­ва­ло­ся з йо­го уст, і не здриг­ну­ло­ся йо­го ли­це. Та­рас сто­яв у юр­бі, схи­лив­ ши го­ло­ву й вод­но­час гор­до під­няв­ши свої очі, ти­хо, схваль­но про­мов­ляв: — Доб­ре, син­ку, доб­ре! Але як узя­ли йо­го на ос­тан­ні смер­тель­ні му­ки, зда­ло­ся, не­мов­би по­ча­ла пі­ду­па­да­ти йо­го си­ла й по­вів він нав­ко­ло се­бе очи­ма. «Бо­же, усе не­ві­до­мі, усе чу­жі лю­ди! Хоч би хто­не­будь із рід­них, близь­ких йо­го сер­це­ві був тут, при йо­го смер­ті!» Він не хо­тів би чу­ти пла­чу та жа­лів сла­бо­си­ лої ма­те­рі чи не­са­мо­ви­то­го го­ло­сін­ня жін­ки, що рве на со­бі во­лос­ся та б’є ру­ка­ми в бі­лі гру­ди; хо­тів би він те­пер по­ба­чи­ти з твер­дою во­лею чо­ло­ві­ка, який муд­рим сво­їм сло­вом під­ба­дьо­ рив би йо­го й по­ті­шив. I впав він на си­лі й ви­гук­нув у скру­ті ду­шев­ній: — Бать­ку! Де ти? Чи чу­єш ти ме­не? — Чую! — за­лу­на­ло се­ред мер­твої ти­ші, і весь міль­йон на­ро­ду ра­зом здриг­нув­ся. М. Дерегус. Ілюстрація до повісті М. Гоголя «Тарас Час­ти­на кін­них жов­ні­рів ки­ну­ла­ся пиль­но Бульба». (Фрагмент) ог­ля­да­ти юр­бу. 154

Микола Гоголь

Ян­кель по­бі­лів як смерть, і ко­ли жов­ні­ри тро­хи від’їха­ли від ньо­го, він з ост­ ра­хом озир­нув­ся на­зад, щоб гля­ну­ти на Та­ра­са; але Та­ра­са вже ко­ло ньо­го не бу­ло: і слід йо­го не­мов во­да зми­ла.

ХІІ Та­рас ке­ру­вав від­бір­ним пол­ком під час пов­стан­ня на чо­лі з геть­ма­ном Ост­ря­ни­ цею. Він зі сво­їм пол­ком ви­рушив да­лі гу­ля­ти Поль­щею, справ­ля­ю­чи «по­мин­ки по Ос­та­по­ві». Поль­ський уряд до­ру­чив По­тоць­ко­му з п’ять­ма пол­ка­ми спій­ма­ти Та­ра­ са. По­тоць­кий наз­дог­нав ко­за­ків на бе­ре­зі Дніс­тра. Близь­ко трид­ця­ти по­ля­ків по­вис­ ли на Буль­бі… По­тім пос­та­но­ви­ли спа­ли­ти йо­го, при­ку­вав­ши кай­да­на­ми до де­ре­ва. Та­рас на по­лум’я не ди­вив­ся, він спря­му­вав пог­ляд у той бік, де відс­трі­лю­ва­ли­ся ко­за­ки. Йо­го очі спа­лах­ну­ли ра­діс­тю: «Про­щай­те, то­ва­риство! Зга­дуй­те ме­не й на ту вес­ну, при­бу­вай­те зно­ву сюди та доб­ре по­гу­ляй­те!..»

(За ре­дак­цією І. Мал­ко­ви­ча та Є. По­по­ви­ча на ос­но­ві пе­рек­ла­ду М. Са­дов­сько­го) 4.

Опрацюйте літературнокритичний матеріал до повісті «Тарас Бульба».

Жанр і ком­по­зи­ція тво­ру. «Та­рас Буль­ба» — іс­то­рич­на по­вість, хо­ча за ши­ро­тою епіч­но­го охоп­лен­ня дій­снос­ті, ґрун­тов­нос­ті в зо­б­ра­жен­ні на­род­но­ го жит­тя й ба­га­топ­ла­но­віс­тю побу­до­ви твір близь­кий до іс­то­рич­но­го ро­ма­ну. Ком­по­зи­цій­но по­вість по­ді­ле­но на 12 глав. У зав’яз­ці тво­ру ко­лиш­ні бур­са­ки Ос­тап та Анд­рій по­вер­та­ють­ся в бать­ків­ський дім. Куль­мі­на­цій­них мо­мен­тів у тво­рі ­кіль­ка. За­ги­бель Та­ра­са Буль­би є розв’яз­кою по­віс­ті. Те­ма, ідея, проб­ле­ма­ти­ка тво­ру. По­вість роз­по­ві­дає про бо­роть­бу ук­ра­їн­ сько­го на­ро­ду з поль­с ькою шлях­тою — це те­м а тво­ру. Ши­ро­ке епіч­не зоб­ра­жен­ня ці­єї бо­роть­би виз­на­чає пат­рі­отич­ ­­ ний па­фос розповіді. Ос­нов­на ідея — єд­ність, зас­но­ва­на на хрис­ти­ян­ській ві­рі, пат­рі­о­тиз­мі, то­ва­рис­тві й воль­нос­ті. У по­віс­ті по­ру­ше­но про­б­ле­ми пат­рі­о­тиз­му, бла­го­родс­тва, смі­ли­ вос­ті, ко­хан­ня, вір­ності й зра­ди. Про­то­тип го­лов­но­го ге­роя. Про­то­ти­пом Та­ра­са Буль­би був пре­док ві­до­ мо­го ук­ра­їн­сько­го дос­лід­ни­ка М. Ми­к­лу­хи­­Мак­лая — ку­рін­ний ота­ман Вій­ ська За­по­розь­ко­го Ни­зо­во­го Ох­рім Ма­ку­ха. Йо­го дядь­ко по бать­ковій лі­нії нав­чав­ся й то­ва­ри­шу­вав із М. Го­го­лем. Той, у свою чер­гу, за­ці­ка­вив­ся ро­дин­ни­ми пе­ре­ка­за­ми Мик­лух. Ви­яв­ля­єть­ся, їх­ній пре­док, Ох­рім Ма­ку­ха, мав трьох си­нів — Омель­ка, На­за­ра й Хо­му, які во­ю­ва­ли за виз­во­лен­ня Ук­ра­ ї­ни зпід поль­ської шлях­ти. На­зар за­ко­хав­ся в шля­хет­ну пан­ноч­ку та схо­вав­ ся в об­ло­же­ній за­по­рож­ця­ми фор­те­ці. Згань­бле­ні бра­ти ви­рі­ши­ли вик­рас­ти зрад­ни­ка, але на зво­рот­но­му шля­ху нат­ра­пи­ли на вар­ту. Хо­ма за­ги­нув у не­рів­но­му бою, а Омель­ко­ві з бран­цем уда­ло­ся втек­ти. Ку­рін­ний влас­но­руч стра­тив си­на­зрад­ни­ка. Ге­рої по­віс­ті. Го­лов­ний ге­рой Та­рас Буль­ба «був од­ним із дав­ніх пол­ков­ни­ ків, ні­би тіль­ки й з’явив­ся на світ зад­ля вій­сько­вої спра­ви». Це — твер­да на­ту­ра. Хоч у той час шля­хет­ський вплив уже поз­на­чив­ся на ук­ра­їн­сько­му ко­зац­тві й панс­тві (ба­га­то хто пе­рей­мав поль­ські зви­чаї: за­во­ди­ли роз­ко­ші та пиш­но­ту, 155

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА ЧЕРНІГІВ В

Десн а

л и н ь о ЛУЦЬК Дубно Берестечко Р І Ч

М

Глухів

Ніжин

О Ц

С А

О С

С В

й руджа

м

и

р

їв

АЗОВСЬКЕ МОРЕ

К

а

ул

ус

з и нь а уб

К

К

Бу

ко

ви

на

Гезлеве

о в т на

и

АДИГ

Кафа Бахчисарай

И ( ЧЕ

РК

б

а Д ун

ЕС

И)

у

о

Р м е л

і

Д х а н с т в о Азов

КИ

Кілія

Д Варна

ЧОРНЕ МОРЕ

Бурґас

О

ра ма

ь гулец Ін

П

во ст а Д ів ов т з д П ру н я о л к М

Ізмаїл

Кінбурн Перекоп

Е

І ЬК И С К Н А н О До Д ОЗ К он

П

к В ня о з л ів о с щ

Ь О К

Вор с

се

л

В Т

КАЛМИ

К и ї в щ и а КИЇВ н а кл Переяслав П П О С П Лубни Ро О Миргород Полтава сь Л Дн И Оріль Корсунь іпро Бар Т БРАЦЛАВ КАМ’ЯНЕЦЬ о А Са ів д д. Б З а і Хотин п о р о ж ж я уг л ні л я ст Базавлуцька Січ ер Хортицька Січ Томаківська Січ Микитинська Січ е ЯССИ к Газікерман ь Очаків с

К Р

я С

М А СТАМБУЛ

Н

С

Ь

К

А

І

М

П

Е

Р

І

Я

ці­лу юр­бу слу­жок), про­те «Та­ра­со­ві це бу­ло не до сер­ця». Він лю­бив прос­то­ту ко­заць­ко­го жит­тя й пе­рес­ва­рив­ся з усі­ма сво­ї­ми то­ва­ри­ша­ми, які тяг­ну­ли­ся до пиш­но­го жит­тя та схи­ля­ли­ся пе­ред Вар­ша­вою, на­зи­ва­ю­чи їх «під­ніж­ка­ми ляд­ських па­нів». Нев­га­мов­ний курінний мав за обов’язок за­хи­ща­ти пра­во­ с­лав­ну ві­ру. Та­рас не був ство­ре­ний для сі­мей­но­го вог­ни­ща: по­ба­чив­шись піс­ля три­ва­лої роз­лу­ки із си­на­ми, він уже на дру­гий день пос­пі­шає з ни­ми на Січ — са­ме тут йо­го справ­жня сти­хія. Лю­ди­на ве­ли­чез­ної во­лі й нез­ви­чай­но­ го при­­род­но­го ро­зу­му, зво­руш­ли­во ніж­ний до то­ва­ри­шів і не­­щад­ний до во­ро­гів, Тарас ка­рає поль­ських маг­на­тів та орен­да­рів, за­хи­ща­ю­чи приг­ноб­ ле­них. У ньо­му не­має ні­чо­го ко­рис­ли­во­го, его­їс­тич­но­го й дріб­но­го, йо­го ду­ша пе­ре­й­ня­та ли­ше од­ним праг­нен­ням — здобути сво­бо­ду для сво­го на­ро­ду. Ос­тап на­ді­ле­ний бо­га­тир­ськи­ми ри­са­ми, він про­дов­жує бать­ків­ську спра­ву. Та­рас пи­ша­єть­ся йо­го вда­чею, зав­зят­тям і си­лою. Для Ос­та­па не­має ні­чо­го до­рож­чо­го за рід­ний край, для яко­го він го­то­вий ра­зом з усі­ма на най­ с­траш­ні­ші му­ки й на­віть на смерть. Чо­го вар­та йо­го вит­рим­ка під час стра­ти: пе­ре­жи­ва­ю­чи не­люд­ські тор­ту­ри, він зці­плює зу­би, де­монс­труючи свою не­­ з­лам­ність і вод­но­час зне­ва­гу до во­ро­гів. 156

Микола Гоголь

Анд­рій — більш тон­ка на­ту­ра, він уміє ці­ну­ва­ти кра­су. Щи­ра, гли­бо­ка прис­трасть, що спа­­лах­ну­ла в йо­го ду­ші, усту­пи­ла в тра­гіч­не про­ти­річ­чя з по­чут­тям обов’яз­ку пе­ред сво­ї­ми то­ва­ри­ша­ми й Бать­ків­щи­ною. За­ко­ха­ний у мо­ло­ду поль­ську пан­ноч­ку, він пе­ре­хо­дить на сторону во­ро­га, зра­див­ши бать­ ка, бра­та, сво­їх то­ва­ри­шів і рід­ний край. Та­рас сам стра­тив сво­го си­на­зрад­ни­ ка: «Я те­бе по­ро­див, я те­бе й уб’ю!» Об­ра­зи Ос­та­па й Анд­рія — це два мож­ли­ві жит­тє­ві шля­хи: ге­ро­їзм, без­смер­тя іме­ні, на­род­на ша­на й без­слав­на смерть зрад­ни­ка, який у пам’яті на­ро­ду бу­де пов’яза­ний ли­ше з гань­бою та зне­ва­гою. 5.

По­ка­жіть на кар­ті (с. 156) міс­ця, де від­бу­ва­ли­ся по­дії в по­віс­ті М. Го­го­ля «Та­рас Буль­ба», у тій пос­лі­дов­нос­ті, у якій роз­гор­та­єть­ся сю­жет.

6.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. У ре­чен­ні «І чу­ло да­ле­ко по­ле, як по­ми­на­ли ко­за­ки свою ма­тір Січ» ви­ко­ рис­та­но А епі­тет В ок­си­мо­рон Б гі­пер­бо­лу Г пер­со­ні­фі­ка­цію 2. Та­тар­ка про­ве­ла під­зем­ним хо­дом Анд­рія в міс­то А Ки­їв В Дуб­но Б Ка­нів Г Вар­ша­ву 3. Сло­ва­ми «...ле­тів ли­цар, дуж­чий і кра­щий за всіх. Зпід мідяного шолома вибивався неслухняний чорний волос; розвівалася за­в’язана на руці дорога хустка, яку вишила своїми руками перша красуня...» описано А Му­сія Ши­ла Б Ку­ку­бен­ка

В Анд­рія Г Ос­та­па

4. Роз­ка­жіть про те, як М. Го­голь був пов’яза­ний з Ук­ра­ї­ною в жит­ті та твор­чос­ті. 5. До­ве­діть, що твір «Та­рас Буль­ба» за жан­ром — іс­то­рич­на по­вість. 6. Що ви зна­є­те з уро­ків іс­то­рії про пе­рі­од, ві­доб­ра­же­ний у по­віс­ті «Та­рас Буль­ба»? 7. Хто із си­нів був біль­ше схо­жий на Та­ра­са Буль­бу — Анд­рій чи Ос­тап? Ар­гу­ мен­туй­те свою дум­ку. 8. Оха­рак­те­ри­зуй­те Та­ра­са Буль­бу як лю­ди­ну й во­їн ­ а. 9. Хто та­кий Ян­кель? Чо­му йо­го по­жа­лів і вря­ту­вав від ко­заць­кої лю­ті Та­рас Буль­ба? Як бу­дуть пов’яза­ні ці два пер­со­на­жі в ос­тан­ніх гла­вах по­віс­ті? 10. При­га­дай­те оз­на­ки ро­ман­тиз­му як лі­те­р а­тур­но­г о нап­р я­му й до­в е­д іть, що по­вість М. Го­г о­ля «Та­рас Буль­ба» — ро­ман­тич­н ий твір. 11. Візь­міть участь у дис­ку­сії на те­му «Чи не над­то жор­сто­ко Та­рас Буль­ба по­ка­ рав Анд­рія за зра­ду?». 12. До­бе­ріть за­го­ло­вок до кож­ної гла­ви по­віс­ті М. Го­го­ля «Та­рас Буль­ба». 7.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня.

1. Під­го­туй­те­ся до стис­ло­го ус­но­го пе­ре­ка­зу по­віс­ті М. Го­го­ля «Та­рас Буль­ба». 2. Під­го­туй­те муль­ти­ме­дій­ну пре­зен­та­цію про За­по­розь­ку Січ та її ге­ро­їв (за ба­жан­ням).

157

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Тарас Шевченко (1814–1861) 1.

Роз­глянь­те світ­ли­ни та ви­ко­най­те зав­дан­ня.

А. Яким ви біль­ше звик­ли ба­чи­ти Т. Шев­чен­ка на фо­тог­ра­фі­ях і кар­ти­нах —­ у се­лян­сько­му вбран­ні чи в ді­ло­во­му кос­тю­мі? Б. По­мір­куй­те, чо­му в різ­них ви­дан­нях ми­ну­ло­го сто­літ­тя йо­го зде­біль­шо­го зоб­ра­жа­ли як се­ля­ни­на, хо­ча знач­но біль­шу час­ти­ну жит­тя він про­вів у міс­ тах, зок­ре­ма в Пе­тер­бур­зі. В. Що ви зна­єт­ е про Шев­чен­ка­­містя­ни­на? 2.

Оп­ра­цюй­те відомості про жит­тє­вий та твор­чий шлях Т. Шев­чен­ка. Під­го­ туй­те за цим ма­те­рі­а­лом склад­ний план і за­пи­шіть йо­го в зо­шит.

Та­рас Шев­чен­ко на­ро­див­ся 9 бе­рез­ня 1814 р. в с. Мо­рин­ цях Зве­ни­го­род­сько­го по­ві­ту Ки­їв­ської гу­бер­нії (ни­ні Зве­ни­ го­род­ський ра­йон Чер­кась­кої об­лас­ті) у ро­ди­ні Гри­го­рія Шев­­­чен­ка й Ка­те­ри­ни Бой­ко. Бать­ки по­е­та бу­ли крі­па­ка­ми маг­на­та­по­мі­щи­ка ге­не­рал­лей­те­­нан­та Ва­­си­ля Ен­гель­гар­дта. Че­рез рік піс­ля на­род­жен­ня Та­ра­са ро­ди­на пе­ре­їз­дить із Мо­рин­ців до Ки­ри­лів­ки. У сім’ї бу­ло се­ме­ро ді­тей: стар­ші сес­т­­ри Ка­те­ри­на й Ма­рія, брат Ми­ки­та, мо­лод­ші сес­три Яри­на, Ма­рія (на­­ з­ва­на на честь стар­шої по­мер­лої сес­три) і брат Йо­сип. Бать­ко був не тіль­ки хорошим хлі­бо­ро­бом, а ще й стель­ма­ху­вав і чу­ма­ку­вав, крім то­го, він умів чи­та­ти й пи­са­ти. Ма­ти по­мер­ла, ко­ли Та­ра­со­ві ми­ну­ло 9 ро­ків, а ще че­рез 2 ро­ки хлоп­чик за­ли­шив­ся круг­лим си­ро­тою: по­мер і та­то. Ма­лий Та­рас став шу­ка­ти кра­щої до­лі: до­по­ма­гав у шко­лі ки­ри­лів­сько­му дя­ко­ві «но­си­ти во­ду шко­ля­рам», де йо­го жит­тя бу­ло на­пів­го­лод­ним; утік у Ли­сян­ку до ди­я­ко­на­жи­ во­пис­ця нав­ча­ти­ся ма­ляр­сько­го ре­мес­ла. На­вес­ні 1829 р. ра­зом з обс­лу­го­ю­крі­па­ка­ми Т. Шев­чен­ко як ко­за­чок мо­­ ло­до­го па­на Пав­ла Ен­гель­гар­дта ви­­їз­дить до м. Віль­на (ни­ні — Віль­нюс), у 1831 р. — до Пе­тер­бур­га. У спис­ку дво­­ро­вих був за­пис нав­про­ти прі­зв ­ и­ща Т. Шев­чен­ка: «Здат­ний на кім­нат­но­го жи­во­пис­ця», що знач­ною мі­рою ви­­рі­

158

Тарас Шевченко

Батьківська хата Т. Шевченка (реконструкція). с. Моринці, Черкаська область. Сучасне фото

ши­ло йо­го по­даль­шу до­лю. Ен­гель­гардт від­пра­вив Та­ра­са на 4 ро­ки нав­ча­ти­ ся ма­лярс­тва до ху­дож­ни­ка В. Ши­­ря­є­ва. У 1836 р. Т. Шев­чен­ко ра­зом із ху­дож­­ни­ка­ми роз­пи­су­вав те­атр у Пе­тер­бур­зі. То­ді ж юнак поз­на­йо­мив­ся з уч­нем Ака­де­мії ми­с­тецтв Іва­ном Со­шен­ком. Цю зус­тріч, за сло­ва­ми пер­шо­го бі­ог­ра­фа митця О. Ко­нись­ко­го, «тре­ба вва­жа­ти за най­важ­ли­ві­ший мо­мент у жит­ті на­шо­го Коб­за­ря: во­на пе­ре­ве­ла йо­го че­рез той Ру­бі­кон, що ме­жу­вав лю­дей із крі­па­ка­ми, тем­ря­ву зі світ­лом, во­лю з не­во­лею». Піз­ні­ше І. Со­шен­ко поз­на­йо­ мив йо­го з Є. Гре­бін­кою, О. Ве­не­ці­а­но­вим, В. Жу­ков­ським, К. Брюл­­ло­вим, М. Ві­єль­гор­ським — ві­до­ми­ми куль­тур­ни­ми ді­я­ча­ми то­го ча­су, які ві­діг­ра­ли ви­­з­на­чну роль у по­даль­шій до­лі Т. Шев­чен­ка. У лю­то­му 1837 р. То­ва­рис­тво за­о­хо­чен­ня ху­дож­ни­ків доз­во­ли­ло юнаку не­оф ­ і­цій­но від­ві­ду­ва­ти нав­чаль­ні кла­си Ака­де­мії мис­те­цтв, а у квіт­ні К. Брюл­лов, зна­ме­ни­тий ро­сій­ський ху­дож­ ник, на­ма­лю­вав пор­тр ­ ет В. Жу­ков­сько­го, який бу­ло про­да­но за 2500 руб. — ве­ли­чез­ну на той час су­му. За ці гро­ші Т. Шев­чен­ка ви­ку­пи­ли з крі­пац­тва. 25 квіт­ня 1838 р. на квар­ти­рі К. Брюл­ло­ва В. Жу­ков­ський вру­чив Т. Шев­чен­ку від­пус­кну. Від­то­ді він із ве­ли­ким ба­жан­ням слу­хав лек­ції в Ака­де­мії, зай­мав­ся са­мо­ос­ві­тою, ко­рис­ту­вав­ся біб­лі­о­те­кою К. Брюл­ло­ва й ба­­га­то чи­тав, зок­ре­ма вивчав іс­то­рію Ук­ра­ї­ни. Пи­сав по­е­зії, від­ві­ду­вав те­атр, ви­с­тав­ки, му­зеї, швид­ ко здо­бу­вав но­ві знан­ня, став над­зви­чай­но ос­ві­че­ною лю­ди­ною. Прий­шло й виз­нан­ня: на­го­ро­да сріб­ною ме­дал­лю 2го сту­пе­ня за пер­шу кар­ти­ну олій­ни­ ми фар­ба­ми «Хлоп­чик­жеб­рак дає хліб со­ба­ці», тре­тя сріб­на ме­даль 2го сту­ пе­ня за кар­ти­ну «Ци­ган­ка­во­рож­ка». Од­но­час­но мит­ця за­хо­пи­ла лі­те­ра­тур­на твор­чість. 1840 р. по­ба­чи­ла світ по­е­тич­на збір­ка Т. Шев­чен­ка «Коб­зар», яка міс­ти­ла ли­ше 8 тво­рів: «Ду­ми мої…», «Пе­ре­бен­дя», «Ка­те­ри­на», «То­по­ля», «Дум­ка», «До Ос­нов’янен­ка», «Іван Під­ко­ва», «Та­ра­со­ва ніч». Т. Шев­чен­ко став ві­до­мою лю­ди­ною в Пе­тер­бур­зі. Сла­ва про ньо­го по­ши­ри­ла­ся й в Ук­ра­ї­ні. Піс­ля 14 ро­ків роз­лу­ки з Ук­ра­ї­ною поет ра­зом з ук­ра­їн­ським пись­мен­ни­ ком Є. Гре­бін­кою 19 трав­ня 1843 р. ви­ру­шив до рід­но­го краю. Під час пе­ре­бу­ ван­ня в Ки­єв ­ і поз­на­йо­мив­ся з М. Мак­си­мо­ви­чем, П. Ку­лі­шем, М. Кос­то­ма­ро­ вим, із по­мі­щи­ка­ми­ме­це­на­та­ми, які під­три­му­ва­ли роз­ви­ток ук­ра­їн­ської лі­те­ ра­ту­ри й мис­тец­тва. 159

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

У лю­то­му 1844 р. поет по­вер­нув­ся до Пе­тер­бур­га, щоб за­кін­чи­ти на­в­чан­ня в Ака­де­мії мис­тецтв. У лис­то­па­ді цього ж року по­ба­чив світ пер­ший ви­пуск «Жи­во­пис­ної Ук­ра­ї­ни», до яко­го ввій­шло шість офор­тів1. Ху­дож­ник мав на­мір на гро­ші за аль­бом ви­ку­пи­ти рід­них із крі­пац­т­ва — не су­ди­ло­ся… У бе­рез­ні 1845 р., піс­ля за­кін­чен­ня нав­чан­ня в Ака­де­мії мис­тецтв, Т. Шев­ чен­ко­ві бу­ло прис­во­є­но зван­ня ху­дож­ни­ка. У квіт­ні 1845 р. поет при­ї­хав в Ук­ра­їн ­ у з на­мі­ром пос­тій­но тут жи­ти й пра­ цю­ва­ти. Отримав­ши від Ки­їв­ської ар­хе­о­графіч­ної ко­мі­сії до­ру­чен­ня за­ри­су­ва­ ти іс­то­рич­ні пам’ят­ки, він ман­дру­вав Ук­ра­ї­ною, ви­ко­ну­ю­чи це зав­дан­ня. Створив по­е­ми «Най­мич­ка» і «Кав­каз». Пе­ре­ніс­ши хво­ро­бу, Т. Шев­чен­ко на­пи­сав зна­ме­ни­тий вірш «Як ум­ру, то по­хо­вай­те...». Ці й ін­ші тво­ри 1843– 1845 рр. він об’єд­нав у ру­ко­пис­ний аль­бом «Три лі­та», до яко­го ввій­шли блис­ ку­чі зраз­ки по­лі­тич­ної лі­ри­ки: по­е­ми «Сон» («У всякого своя доля...»), «Кав­ каз», пос­лан­ня «І мер­твим, і жи­вим...», по­е­зії «Роз­ри­та мо­ги­ла», «Чиг­ри­не, Чиг­рине...», «Ми­на­ють дні, ми­на­ють но­чі...», «Да­ви­до­ві псал­ми». На­вес­ні 1846 р. де­я­кий час ми­тець жив у Ки­є­ві, де поз­на­йо­мив­ся із чле­на­ми Ки­ри­ло­Ме­фо­ді­їв­сько­го братс­тва: М. Гу­ла­ком, О. Мар­ко­ви­чем, Д. Пиль­чи­ко­ вим, В. Бі­ло­зер­ським. Їх об’єд­ну­ва­ла ідея ду­хов­ної єд­нос­ті слов’янсь­ких на­ро­ дів на за­са­дах рів­нос­ті й бра­терс­т­ва, про­буд­жен­ня на­ці­он ­ аль­ної са­мо­с­ві­до­ мос­ті ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду, ба­чен­ня роз­вит­ку сус­пільс­тва шля­хом ре­форм. Во­ни вва­жа­ли по­ши­рен­ня ос­ві­ти го­лов­ною ме­тою сво­єї ді­яль­нос­ті.

Арешт і зас­лан­ня (1847–1857) Нап­ри­кін­ці бе­рез­ня 1847 р. роз­по­ча­ли­ся ареш­ти чле­нів Ки­ри­ло­Ме­фо­ді­їв­ сько­го братс­тва. При­чи­ною став до­нос сту­ден­та уні­вер­си­те­ту О. Пет­ро­ва по­пе­чи­те­ле­ві Ки­їв­сько­го нав­чаль­но­го ок­ру­гу О. Трас­кі­ну про іс­ну­ван­ня та­єм­ ної ан­ти­у­ря­до­вої ор­га­ні­за­ції. Син жан­дарм­сько­го офі­це­ра Пет­ров за­во­ю­вав до­ві­ру ки­ри­ломе­фо­ді­їв­ців, оз­на­йо­мив­ся з прог­рам­ни­ми до­ку­мен­та­ми, під­ слу­хо­ву­вав роз­мо­ви че­рез сті­ну (жив по су­сідс­тву з квар­ти­рою М. Гу­ла­ка). У до­но­сі він на­пи­сав і про «вір­ші Шев­чен­ка, що ма­ли сво­їм зміс­том уза­га­лі дум­ки яв­но про­ти­за­кон­ні». Ге­не­рал­гу­бер­на­тор Д. Бі­бі­ков до­по­вів про це го­лов­но­му на­чаль­ни­ко­ві III від­ді­лу цар­ської кан­це­ля­рії О. Ор­ло­ву з про­хан­ням доз­во­лу на ареш­ти, слідс­тво й до­пи­ти. Пер­шим у Пе­тер­­­­бур­зі за­а­реш­ту­ва­ли М. Гу­ла­ка, у Ки­є­ві — О. Мар­ко­ви­ча. М. Кос­то­ма­­ро­ва заб­ра­ли пе­ред влас­ним ве­сіл­лям. Не до­був сво­єї ве­сіль­ної за­кор­дон­ної по­до­ро­жі й П. Ку­ліш, яко­го ра­зом із бра­том дру­жи­ни, В. Бі­­ло­зер­ським, за­а­реш­ту­ва­ли у Вар­ша­ві. Т. Шев­чен­ко був за­а­реш­то­ва­ний 5 квіт­ня 1847 р. на дніп­ров­ській пе­реп­ра­ві, ко­ли по­вер­тав­ ся до Ки­є­ва й мав бу­ти стар­шим бо­я­ри­ном на ве­сіл­лі в М. Кос­то­ма­ро­ва; жан­ дар­ми ві­діб­ра­ли в ньо­го ру­ко­пис­ну збір­ку «Три лі­та». По­ет їхав до Ки­є­ва зі світ­ли­ми на­ді­я­ми: от­ри­мав доз­віл вик­ла­да­ти ма­­лю­ван­ня в Ки­їв­сько­му уні­ вер­си­те­ті св. Во­ло­ди­ми­ра, пла­ну­вав дру­ге ви­дан­ня «Коб­за­ря», мрі­яв по­ї­ха­ти на ста­жу­ван­ня до Іта­лії… Про­те 17 квіт­ня 1847 р. Т. Шев­чен­ка при­вез­ли до 1 Офорт — гра­вю­ра на мі­ді або цин­ку з ма­люн­ком, прот­рав­ле­на кис­ло­та­ми.

160

Тарас Шевченко

Пе­тер­бур­га й ув’яз­ни­ли в ка­зе­ма­ті. Тут він на­пи­сав 13 по­е­зій, об’єд­нав­ши їх у цикл «В ка­зе­ма­ті», се­ред яких ше­девр сві­то­вої лі­ри­ки — «Са­док виш­не­вий ко­ло ха­ти...». До­ку­мен­том для об­ви­ну­ва­чен­ня по­е­та був ру­ко­пис­ний аль­бом по­е­зій «Три лі­та». Шеф жан­дар­мів О. Ор­лов ра­див ца­ре­ві Ми­ко­лі І за­бо­ро­ ни­ти по­ши­рен­ня тво­рів Т. Шев­чен­ка, бо «з улюб­ле­ни­ми вір­ша­ми в Ук­ра­їн ­і мог­ли б по­сі­я­ти­ся й зго­дом за­ко­рі­ни­ти­ся дум­ки про ви­га­да­не бла­женс­тво ча­сів геть­ман­щи­ни, про те, що бу­де щас­тям по­вер­ну­ти ті ча­си, і про мож­ли­ вість іс­ну­ван­ня Ук­ра­ї­ни як ок­ре­мої дер­жа­ви». Ви­рок для 33­річ­но­го пись­ мен­ни­ка й ху­дож­ни­ка був жор­сто­ким: «Шев­чен­ка приз­на­чи­ти ря­до­вим до ок­ре­мо­го Орен­бур­зько­го кор­пу­су… під най­су­во­рі­ший наг­ляд, із за­бо­ро­ною пи­са­ти та ма­лю­ва­ти». У склад­них умо­вах зас­лан­ня, нез­ва­жа­ю­чи на за­бо­ро­ну, митець ви­­ко­нав по­над 300 ма­люн­ків, у яких роз­ви­нув най­кра­щі ре­ал ­ іс­тич­ні тра­ди­ції об­ра­зо­­ т­вор­чо­го мис­тец­тва: ак­ва­рель­ні пей­за­жі, пор­т­ре­ти ка­за­хів, ав­то­пор­тре­ти. Ка­за­хи над­зви­чай­но ша­ну­ють Т. Шевченка й ува­­жа­ють йо­го ос­но­во­по­лож­ни­ ком ка­зах­сько­го на­ці­о­наль­но­го жи­во­пи­су. В ос­тан­ній рік зас­лан­ня він ство­ рив се­рію ма­люн­ків «Прит­ча про блуд­но­го си­на». Т. Шев­чен­ко від­но­вив по­е­тич­ну твор­чість не­за­дов­го до звіль­нен­ня, за­пи­ су­вав вір­ші у «за­ха­ляв­ну1 книж­ку», усу­пе­реч за­бо­ро­ні, ство­рив кіль­ка по­віс­ тей ро­сій­ською мо­вою, з яких збе­рег­ло­ся 9, про­те в них па­нує ук­ра­їн­ський тип ху­дож­ньо­го мис­лен­ня, об­ра­зот­во­рен­ня, на­ці­о­наль­но­ес­те­тич­ний об­раз сві­ту. Ли­ше 1857 р. зав­дя­ки кло­по­тан­ню дру­зів по­е­та звіль­ни­ли із за­с­лан­ня.

Жит­тя та твор­чість ос­тан­ніх ро­ків (1857–1861) До­ро­гою із зас­лан­ня ху­дож­ник ма­лю­вав кра­є­ви­ди й пор­тре­ти. У Ниж­ньо­ му Нов­го­ро­ді до­ві­дав­ся, що йо­му за­бо­ро­не­но в’їзд до обох сто­лиць. За зи­му 1857–1858 рр. ство­рив ба­га­то пор­тре­тів, ма­люн­ків, ре­да­гу­вав і пе­ре­пи­су­вав свої по­е­зії пе­рі­о­ду зас­лан­ня, на­пи­сав но­ві по­е­тич­ні тво­ри, се­ред них — трип­тих «До­ля», «Му­за», «Сла­ва». Діс­тав­ши доз­віл на про­жи­ван­ня в сто­ли­ці, 8 бе­рез­ня по­ет покинув Ниж­ній Нов­го­род і ви­ї­хав че­рез Мос­к­ ­ву до Пе­тер­бур­га. Він жив у від­ве­де­ній йо­му май­с­тер­ ­ні Ака­де­мії мис­тецтв. Як ху­дож­ник, Т. Шев­чен­ко піс­ля зас­лан­ня най­біль­шу ува­гу при­ді­ляв гра­ві­ру­ ван­ню, у цьо­му жан­рі він став справ­жнім но­ва­то­ром. На по­чат­ку 1859 р. вий­шла дру­ком збір­ка «Но­ вые сти­хот­во­ре­ния Пуш­ки­на и Шев­чен­ко». У трав­ні по­ет отримав доз­віл про в’їзд в Ук­ра­ї­ну. За ним ус­та­ но­ви­ли су­во­рий та­єм­ний наг­ляд. Т. Шев­чен­ко кіль­ ка днів жив у Ки­ри­лів­ці, ба­чив­ся з рід­ни­ми, на­пи­сав чи­ма­ло по­е­зій і ма­люн­ків. Він мав на­мір ку­пи­ти Пам’ятник Т. Шевченку ді­лян­ку зем­лі, щоб збу­ду­ва­ти ха­ту й осе­ли­ти­ся в на Чернечій (Тарасовій) Ук­ра­ї­ні. горі. м. Канів 1

Захалявний — від халяви — верхня частина чобота.

161

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

1860 р. вий­шло дру­ком но­ве ви­дан­ня «Коб­за­ря». Ра­да Ака­де­мії ми­с­тецтв прис­во­ї­ла Т. Шев­чен­ко­ві зван­ня ака­де­мі­ка гра­ві­ру­ван­ня. Поет дбав про по­ши­рен­ня ос­ві­ти се­ред на­ро­ду, тож 1861 р. ви­дав під­руч­ник для не­діль­них шкіл «Бук­варь юж­но­рус­ский». На по­чат­ку 1861 р. по­ет зах­во­рів. Т. Шев­­чен­ко помер 10 бе­рез­ня 1861 р. Його було по­хо­ва­но спо­чат­ку на Смо­лен­сько­му кла­до­ви­щі в Пе­тер­бур­зі. Дру­зі Т. Шев­чен­ка від­ра­зу ж по­ча­ли кло­по­та­ти­ся, щоб ви­ко­на­ти по­е­тів за­по­ віт і по­хо­ва­ти йо­го в Ук­ра­ї­ні. 26 квіт­ня 1861 р. до­мо­ви­ну з ті­лом Т. Шев­ченка по­їз­дом по­вез­ли до Мос­кви. В Ук­ра­їн ­ у тру­ну вез­ли кінь­ми. Уп­ро­довж усі­єї по­до­ро­жі лю­ди про­вод­жа­ли Коб­за­ря в ос­тан­ню путь, щоб по­хо­ва­ти «на Вкра­ї­ ні ми­лій». Спо­чат­ку прах Т. Шев­чен­ка при­вез­ли до Ки­є­ва, а по­тім пе­реп­ра­ви­ ли па­роп­ла­вом до Ка­не­ва, і тут, на Чер­не­чій го­рі (те­пер Та­ра­со­ва), по­е­та по­хо­ ва­ли 22 трав­ня. 3.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. Та­рас Шев­чен­ко за­кін­чив Ака­де­мію мис­тецтв у А Ки­єв ­і В Хар­ко­ві Б Віль­ні Г Пе­тер­бур­зі 2. Для ви­ку­пу Т. Шев­чен­ка з крі­пац­тва бу­ло ви­ру­че­но гро­ші за пор­т­рет із зоб­ра­ жен­ням А М. Ві­єль­гор­сько­го В В. Жу­ков­сько­го Б О. Ве­не­ці­ан ­ о­ва Г К. Брюл­ло­ва 3.

Ус­та­но­віть від­по­від­ність між датою та подією. Да­та

1 1838 р. 2 1840 р. 3 1846 р. 4 1847 р.

­По­дія

А Б В Г Д

надруковано збірку «Кобзар» арешт Т. Шевченка в Києві викуп із кріпацтва повернення поета із заслання участь у КирилоМефодіївському братстві

Пе­ре­ка­жіть най­ці­ка­ві­ші по­дії жит­тя Т. Шев­чен­ка. Роз­ка­жіть про ро­ди­ну поета. Що ви зна­є­те про крі­пац­тво в Ук­ра­ї­ні? Наз­віть ос­нов­ні пе­рі­о­ди жит­тя та твор­чос­ті Т. Шев­чен­ка. Роз­ка­жіть про жит­тя та твор­чість митця в ро­ки зас­лан­ня. Хто з пред­став­ни­ків ук­ра­їн­ської та ро­сій­ської ін­те­лі­ген­ції ві­діг­рав важ­ли­ву роль у жит­ті Т. Шев­чен­ка? 10. Які тво­ри поета ви вив­ча­ли в по­пе­ред­ніх кла­сах? Про що во­ни? Про­ци­туй­ те їх. 4. 5. 6. 7. 8. 9.

11. Як пов’яза­ні між со­бою «За­по­в іт» Т. Шев­чен­ка й Чер­не­ча го­р а в Ка­не­в і? У від­по­ві­ді ви­ко­рис­тай­те ци­та­ти із «За­по­ві­ту». 12. Роз­ка­жіть про Шев­чен­ка­ху­дож­ни­ка (у роз­по­ві­ді про­ко­мен­туй­те най­ві­до­мі­ ші йо­го ма­ляр­ські ро­бо­ти).

162

Тарас Шевченко 4.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня.

1. Про­чи­тай­те тво­ри Т. Шев­чен­ка «При­чин­на» і «Гай­да­ма­ки». 2. Під­го­туй­те муль­ти­ме­дій­ну пре­зен­та­цію на те­му «Та­рас Шев­чен­ко — ху­дож­ ник» (за ба­жан­ням).

До ре­чі... Пріз­ви­ще Шев­чен­ко по­хо­дить від за­галь­ної наз­ви швець. Чи зна­є­те ви, хто та­кий швець? Пе­р ег­л янь­т е в інтернеті екс­п рес­у ­р ок «Хто та­к ий швець?» (автор О. Ав­раменко) і дай­те від­по­відь на це запи­тан­ня.

Хто та­кий швець?

Рання творчість Т. Шевченка 1.

Спочатку про­чи­тай­те ба­ла­ду «При­чин­на» й еле­гію «Ду­ми мої, думи мої...», а потім їхній огляд. Розка­жіть, чи допомогла ця інформація краще зрозуміти зміст прочитаних тво­рів.

Сю­жет у ба­ла­ді «При­чин­на» (1837) нез­ви­чай­ний і за­гад­ко­вий. У ній на­яв­ні всі ос­нов­ні оз­на­ки ба­ла­ди як лі­те­ра­тур­но­го жан­ру: пох­му­рий ко­ло­рит, каз­ко­ во­­фан­тас­тич­ні еле­мен­ти, ро­ман­тич­ний пей­заж, тра­гіч­ний фі­нал. По­ча­ток ба­ла­ди «Ре­ве та стог­не Дніпр ши­ро­кий...» став на­род­ною піс­нею. Кар­ти­на бу­рі з пер­со­ні­фі­ко­ва­ни­ми об­ра­за­ми (ре­ве, стог­не) змі­ню­єть­ся кар­ти­ною спо­кій­ної но­чі. Бі­ля гаю блу­кає бі­ла пос­тать — дів­чи­на, котра не вит­ри­ма­ла роз­лу­ки зі сво­їм ко­ха­ним ко­за­ком, який пі­шов у по­хід. Аби во­на так силь­но не су­му­ва­ла, во­рож­ка зро­би­ла її при­чин­ною (бо­же­віль­ною). З во­ди ви­ри­на­ють ру­сал­ки — ду­ші нех­ре­ще­них ді­тей. Во­ни й за­лос­ко­та­ли дів­ чи­ну. А вран­ці по­вер­нув­ся ко­зак і, по­ба­чив­ши свою ко­ха­ну мер­т­вою, з го­ря за­кін­чує жит­тя са­мо­губс­т­вом. Смерть дів­чи­ни й ко­за­ка схви­лю­ ва­ла все се­ло — їх по­хо­ва­ли всі­єю гро­ма­дою. По­е­ти­ка ба­ла­ди «При­чин­на» ба­га­та на на­род­но­ по­е­тич­ні ху­дож­ні за­со­би: епі­те­ти (бі­ле лич­ко, ка­рі очі), сим­во­ли (ки­тай­ка, явір, сич, зо­зу­ля) тощо. По­е­зія «Ду­ми мої, ду­ми мої...» (1839) за жан­ром — еле­гія. Еле­гія — вірш жур­ли­во­го зміс­ ту. З цьо­го вір­ша по­чи­на­єть­ся збір­ка «Коб­зар». Ду­ма­ми Т. Шев­чен­ко на­зи­ває свої тво­ри, тоб­то по­е­зія для майс­тра сло­ва — це пе­ре­не­сен­ня на па­пір гли­бо­ких роз­ду­мів про світ, лю­дей, прав­ду, при­чи­ни зла, сенс бут­тя. На­зи­ва­ю­чи ду­ми діть­ В. Касіян. Ілюстрація ми, кві­та­ми, він на­тя­кає на те, що во­ни йо­му до балади Т. Шевченка особ­ли­во до­ро­гі. Але чо­му саме ду­ми «ста­ли на «Причинна»

163

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

па­пе­рі / Сум­ни­ми ря­да­ми...»? При­чи­на — люд­­ські страж­дан­ня, яких так ба­га­ то у сві­ті. Лі­рич­но­го ге­роя хви­лю­ють не тіль­ки свої страж­дан­ня, а й ін­ших лю­дей та всьо­го сус­піль­с­тва. Цей еле­гій­ний твір на по­чат­ку «Коб­за­ря» дає зро­зу­мі­ти, що у сво­їй твор­чос­ті ав­тор не бай­ду­жий до проб­лем то­го­час­но­го сус­піль­с­тва. У цьо­му ви відразу пе­ре­ко­на­є­те­ся, про­чи­тав­ши тво­ри Т. Шев­чен­ ка за шкіль­ною прог­ра­мою. 2.

За­кон­спек­туй­те ма­те­рі­ал про Шев­чен­ко­ві тво­ри на іс­то­рич­ну те­му.

По­е­ма «Та­ра­со­ва ніч» (1838) — пер­ший із ві­до­мих тво­рів Т. Шевчен­ка, у яко­му він звер­нув­ся до по­е­тич­но­го ос­мис­лен­ня іс­то­рич­но­го ми­ну­ло­го Ук­ра­ ї­ни. В ос­но­ві тво­ру — іс­то­рич­на по­дія: пе­ре­мо­га ко­за­ків на чо­лі з Та­ра­сом Фе­до­ро­ви­чем над поль­сько­шля­хет­ським вій­ськом геть­ма­на С. Ко­нец­поль­ сько­го під час се­лян­сько­­ко­заць­ко­го пов­стан­ня 1630 р. Про­тис­тав­лен­ня ге­ро­ їч­но­го ми­ну­ло­го, сво­бо­до­любс­тва, муж­нос­ті й нес­ко­ре­нос­ті учас­ни­ків ви­­ з­воль­но­го на­род­но­го пов­стан­ня при­низ­ли­во­му раб­сько­му ста­но­ви­щу Шев­ чен­ко­вих су­час­ни­ків — про­від­ний мо­тив ці­єї по­е­ми. По­е­ма «Іван Під­ко­ва» (1839) прис­вя­че­на ле­ген­дар­но­му ко­заць­ко­му ва­таж­ку, який во­див сво­їх во­я­ків­­по­б­ра­ти­мів у мор­ські по­хо­ди (Іван Під­ко­ ва — ре­аль­на іс­то­рич­на пос­тать). Цей лі­ро­­е­піч­ний твір скла­да­єть­ся з 2 час­ тин: у пер­шій ос­пі­ва­но ко­заць­кі ча­си в Ук­ра­ї­ні, а в дру­гій без­по­се­ред­ньо зо­­б­ра­же­но мор­ський по­хід за­по­рож­ців до сто­ли­ці сул­тан­ської Ту­реч­чи­ни — Цар­гра­да. Як­що пер­ша час­ти­на опо­ви­та смут­ком за ми­ну­ли­ми ко­заць­ки­ми ча­са­ми, то дру­га — ве­лич­на й па­фос­на. На тлі гріз­ної мор­ської сти­хії ко­за­ки спі­ва­ють, ідуть виз­во­ля­ти сво­їх бра­тів із не­во­лі, тож і нас­трій під­не­се­ний. Мор­ський пей­заж, яск­ра­ва силь­на осо­бис­тість ко­заць­ко­го ва­таж­ка, фоль­ клор­ні еле­мен­ти — оз­на­ки ро­ман­тич­но­го тво­ру. В ос­но­ві по­е­ми «Гай­да­ма­ки» (1841) — по­дії, пов’яза­ні з гай­да­маць­ким ру­хом в Ук­ра­ї­ні, зок­ре­ма з най­біль­шим пов­стан­ням 1768 р., яке ві­до­ме в іс­то­рії під наз­вою Ко­лі­їв­щи­на (те­ма тво­ру). Ва­таж­ки пов­ стан­ня — Іван Ґон­та й Мак­сим За­ліз­няк (во­ни ж — і го­лов­ні ге­рої тво­ру). Ко­лі­їв­щи­ на бу­ла від­по­від­дю на жор­сто­кі дії кон­фе­ де­ра­тів — поль­ської шлях­ти, яка рі­шу­че вис­ту­па­ла про­ти пра­вос­лав’я. По­е­ма має дві сю­жет­ні лі­нії: гай­да­ маць­кий рух під про­во­дом Мак­­си­ма За­ліз­ ня­ка й ко­хан­ня Ок­са­ни та Яре­ми. Го­лов­ ний ге­рой по­е­ми — пов­ста­лий на­род, він кон­кре­ти­зо­ва­ний в ін­ди­ві­ду­аль­них об­ра­ зах­­пер­со­на­жах Яре­ми, Ґон­ти, За­ліз­ня­ка, О. Сластіон. Ілюстрація до поеми Во­ло­ха, коб­за­ря, за­по­рож­ця тощо. Т. Шев­ Т. Шевченка «Гайдамаки» чен­ко роз­ві­яв міф іс­то­ри­ків про гай­да­ма­ 164

Тарас Шевченко

ків як роз­бій­ни­ків і ли­хо­ді­їв. Для зма­лю­ван­ня об­ра­зів За­ліз­ня­ка й Ґон­ти поет ви­ко­рис­тав фоль­клор­ні дже­ре­ла, зок­ре­ма пе­ре­ка­зи й піс­ні. Най­мит Яре­ма (Га­лай­да), став­ши пов­стан­цем, бор­цем за спра­вед­ли­вість, від­чув, що в бо­роть­бі за во­лю в ньо­го «ви­рос­ли кри­ла, / Що не­ба дос­та­не, ко­ли по­ле­тить». Ура­жає чис­то­та й гли­би­на йо­го лю­бо­ві до Ок­са­ни — доч­ки ти­та­ря, яко­го за­ка­ту­ва­ли до смер­ті кон­фе­де­ра­ти. Ми­тець особ­ли­во тон­ко лі­ри­зу­вав ті міс­ ця, у яких по­ка­за­но сто­сун­ки за­ко­ха­них, ви­ко­рис­то­ву­ю­чи весь ар­се­нал на­род­но­по­е­тич­них за­со­бів. Ком­по­зи­цій­но по­е­ма скла­да­єть­ся з 2 всту­пів, 10 роз­ ­ді­лів і епі­ло­гу (розв’яз­ка від­сут­ня). Основ­ні ідеї по­е­ми «Гай­да­ма­ки» — не­­об­ хід­ність пе­ре­гор­ну­ти тра­гіч­ну сто­рін­ку іс­то­рії, по­­су­час­но­му оці­ни­ти ми­ну­ ле; зак­лик до єд­нан­ня слов’янсь­ких на­ро­дів; ус­ві­дом­лен­ня то­го, що здо­бут­тя не­за­леж­нос­ті — іде­ал іс­то­рич­но­го роз­вит­ку на­ції; ос­мис­лен­ня мож­ли­во­с­тей ви­рі­шен­ня кон­флік­тів між на­ро­­да­ми­­су­сі­да­ми, іс­то­рич­но­го при­­ми­рен­ня на­ро­дів; склад­ність іс­то­рич­ної до­лі ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду. 3.

Про­чи­тай­те ма­те­рі­ал про іс­то­рію на­пи­сан­ня послання «До Ос­нов’янен­ка» та ху­дож­ні особ­ли­вос­ті цьо­го тво­ру, а потім і сам текст твору.

Пош­тов­хом до на­пи­сан­ня ро­ман­тич­но­­ве­ли­чаль­но­го пос­лан­ня «До Ос­нов’янен­ка» (1839) ста­ла пуб­лі­ка­ція в «Оте­чес­твен­ных за­пис­ках» на­ри­су Г. Квіт­ки­­Ос­нов’янен­ка «Го­ло­ва­тий», який спра­вив на Т. Шев­чен­ка гли­бо­ке вра­жен­ня. По­ет за­о­хо­чу­вав сво­го стар­шо­го поб­ра­ти­ма вис­віт­лю­ва­ти іс­то­ри­ ко­­ге­ро­їч­ну, пат­рі­о­тич­ну те­ма­ти­ку, спо­ну­кав від­тво­рю­ва­ти в усій сво­їй ве­ли­чі ге­ро­ї­ку ми­ну­ло­го Ук­ра­ї­ни, щоб роз­бу­ди­ти па­сив­них су­час­ни­ків для бо­роть­би за со­ці­аль­не й на­ці­о­наль­не роз­крі­па­чен­ня на­ро­ду, не роз­ри­ва­ю­чи вісь без­пе­ рер­в­нос­ті іс­то­рич­но­го ча­су. Пос­лан­ня прой­ня­те на­род­но­по­ет­ ич­ною сим­во­лі­кою: мі­сяць, ві­тер, чай­ка, степ, мо­ги­ли. Тро­пи та­кож ма­ють фоль­клор­не по­ход­жен­ня: по­рів­нян­ня («Чай­ ка скиг­лить лі­та­ю­чи, / Мов за діть­ми пла­че...»), пер­со­ні­фі­ка­ція («На тім сте­ пу скрізь мо­ги­ли / Сто­ять та су­му­ють...»), пос­тій­ні епі­те­ти («си­нє мо­ре», «чер­во­ні жу­па­ни», «сла­ва ко­заць­кая»). Усе це до­по­ма­гає на­го­ло­си­ти на іде­ях пос­лан­ня: ми­­ну­ле має да­ти від­по­ві­ді, як вирішити про­бле­ми су­час­нос­ті, щоб діз­на­ти­ся, «Чия прав­да, / чия крив­да / І чиї ми ді­ти»; зак­лик по­е­та ос­пі­ву­ва­ти ге­ро­їч­не ми­ну­ле на­ро­ду; ві­ра в без­смер­тя рід­но­го на­ро­ду, йо­го мо­ви, куль­ту­ри. До Основ’Яненка (1839) Послання (Скорочено)

Б’ють по­ро­ги; мі­сяць схо­дить, Як і пер­ше схо­див... Не­ма Сі­чі, про­пав і той, Хто всім вер­хо­во­див! Не­ма Сі­чі; оче­ре­ти У Дніп­ра пи­та­ють:

«Дето на­ші ді­ти ді­лись, Де во­ни гу­ля­ють?» Чай­ка скиг­лить лі­та­ю­чи, Мов за діть­ми пла­че; Сон­це гріє, ві­тер віє На сте­пу ко­за­чім. 165

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

На тім сте­пу скрізь мо­ги­ли Сто­ять та су­му­ють; Пи­та­ють­ся у буй­но­го: «Де на­ші па­ну­ють? Де па­ну­ють, бен­ке­ту­ють? Де ви за­ба­ри­лись? Вер­ні­те­ся! Ди­ві­те­ся — Жи­та по­хи­ли­лись, Де пас­ли­ся ва­ші ко­ні, Де тир­са шу­мі­ла, Де кров ля­ха, та­та­ри­на Мо­рем чер­во­ні­ла... Вер­ні­те­ся!» — «Не вер­нуть­ся! — Заг­ра­ло, ска­за­ло Си­нє мо­ре. — Не вер­нуть­ся, На­ві­ки про­па­ли!» Прав­да, мо­ре, прав­да, си­нє! Та­кая їх до­ля: Не вер­нуть­ся спо­ді­ва­ні, Не вер­неть­ся во­ля. Не вер­нуть­ся за­по­рож­ці, Не вста­нуть геть­ма­ни, Не пок­ри­ють Ук­ра­ї­ну Чер­во­ні жу­па­ни! Обід­ра­на, си­ро­тою По­над Дніп­ром пла­че; Тяж­ко­важ­ко си­ро­ти­ні, А ніх­то не ба­чить... Тіль­ко во­рог, що смі­єть­ся... Смій­ся, лю­тий вра­же! Та не ду­же, бо все ги­не — Сла­ва не по­ля­же; Не по­ля­же, а роз­ка­же, Що ді­я­лось в сві­ті, Чия прав­да, чия крив­да І чиї ми ді­ти. 4.

На­ша ду­ма, на­ша піс­ня Не вмре, не за­ги­не... От де, лю­де, на­ша сла­ва, Сла­ва Ук­ра­ї­ни! Без зо­ло­та, без ка­ме­ню, Без хит­рої мо­ви, А го­лос­на та прав­ди­ва, Як Гос­по­да сло­во. Чи так, бать­ку ота­ма­не? Чи прав­ду спі­ваю? (...) Спі­вай же їм, мій го­лу­бе, Про Січ, про мо­ги­ли, Ко­ли яку на­си­па­ли, Ко­го по­ло­жи­ли. Про ста­ри­ну, про те ди­во, Що бу­ло, ми­ну­ло... Ут­ни, бать­ку, щоб не­хо­тя На весь світ по­чу­ли, Що ді­ял ­ ось в Ук­ра­ї­ні, За що по­ги­ба­ла, За що сла­ва ко­заць­кая На всім сві­ті ста­ла! Ут­ни, бать­ку, ор­ле си­зий! Не­хай я зап­ла­чу, Не­хай свою Ук­ра­їн ­у Я ще раз по­ба­чу, Не­хай ще раз пос­лу­хаю, Як те мо­ре грає, Як дів­чи­на під вер­бою Гри­ця зас­пі­ває. Не­хай ще раз ус­міх­неть­ся Сер­це на чу­жи­ні, По­ки ля­же в чу­жу зем­лю, В чу­жій до­мо­ви­ні.

За­пи­шіть виз­на­чен­ня терміна «пос­лан­ня» як лі­те­ра­тур­но­го жан­ру в зо­шит.

Те­о­рія лі­те­ра­ту­ри  ня — вірш, на­пи­са­ний у фор­мі звер­нен­ня до пев­ної ре­аль­ної осо­би («До Пос­лан­ Ос­нов’янен­ка»), іно­ді — до ба­га­тьох осіб («І мер­твим, і жи­вим, і не­на­рож­ден­ним...»). Зміст вір­шо­вих пос­лань мо­же бу­ти най­різ­но­ма­ніт­ні­шим: від друж­ньо­го об­мі­ну дум­ ка­ми до по­лі­тич­них дек­ла­ра­цій, фі­ло­соф­ських уза­галь­нень, ес­те­тич­них прог­рам. Цей жанр ши­ро­ко пред­став­ле­ний в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі.

166

Тарас Шевченко 5.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня. 1. Ко­заць­кий мор­ський по­хід на Цар­град — мо­тив тво­ру А «Гай­да­ма­ки» Б «Та­ра­со­ва ніч» В «Іван Під­ко­ва» Г «До Ос­нов’янен­ка» 2. На­рис «Го­ло­ва­тий» став пош­тов­хом для на­пи­сан­ня тво­ру А «Ду­ми мої, ду­ми мої...» Б «До Ос­нов’янен­ка» В «Гай­да­ма­ки» Г «При­чин­на» 3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між жанром твору та його сюжетним елементом. Жанр твору

1 2 3 4

по­е­ма еле­гія ба­ла­да пос­лан­ня

Сю­жет­ний еле­мент

А Б В Г Д

«За­по­віт» «При­чин­на» «Гай­да­ма­ки» «До Ос­нов’янен­ка» «Ду­ми мої, ду­ми мої...»

4. Які каз­ко­во­­фан­тас­тич­ні (мі­фо­ло­гіч­ні) еле­мен­ти на­яв­ні у тво­рі Т. Шев­чен­ка «При­чин­на»? 5. Роз­крий­те зна­чен­ня об­ра­зу дум у тво­рі Т. Шев­чен­ка «Ду­ми мої, ду­ми мої...». У чо­му по­ля­гає еле­гій­ність цьо­го вір­ша? 6. Хто го­лов­ний ге­рой по­е­ми Т. Шев­чен­ка «Та­ра­со­ва ніч»? Який про­від­ний мо­тив цьо­го тво­ру? 7. Чо­му пер­ша час­ти­на по­е­ми Т. Шев­чен­ка «Іван Під­ко­ва» має сум­не зву­чан­ня, а дру­га — ве­лич­не? 8. До­ве­діть, що по­е­ма Т. Шев­чен­ка «Гай­да­ма­ки» — ро­ман­тич­ний твір. 9. Оха­рак­те­ри­зуй­те об­ра­зи гай­да­маць­ких ва­таж­ків. 10. Які ком­по­зи­цій­ні особ­ли­вос­ті має по­е­ма «Гай­да­ма­ки»? 11. Ви­пи­шіть із лі­рич­но­го всту­пу до ба­ла­ди «При­чин­на» прик­ла­ди ху­дож­ніх за­со­бів. По­мір­куй­те, яку роль во­ни ви­ко­ну­ють у тво­рі. 12. Роз­крий­те зна­чен­ня сим­во­лів пос­лан­ня Т. Шев­чен­ка «До Ос­но­в’я­нен­ка»: чай­ ки, сте­пу, віт­ру, мі­ся­ця. 6.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Під­го­туй­те­ся до ви­раз­но­го чи­тан­ня пос­лан­ня Т. Шев­чен­ка «До Ос­но­ в’янен­ка».

167

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Сон («У всЯкого своЯ долЯ...») (1844) 1.

Оп­ра­цюй­те лі­те­ра­тур­но­кри­тич­ний ма­те­рі­ал до по­е­ми «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля...»).

На по­чат­ку 1844 р. в Мос­кві, по­вер­та­ю­чись з Ук­ра­ї­ни до Пе­тер­бур­га з ме­тою за­кін­чи­ти Ака­де­мію мис­тецтв, Т. Шев­чен­ко на­пи­сав вірш «Чиг­ри­не, Чиг­ри­не…». Про­те вра­жень і вис­нов­ків від по­ба­че­но­го в по­е­та бу­ло стіль­ки, що він ви­рі­шив на­пи­са­ти ве­ли­кий твір­­у­за­галь­нен­ня, що вик­ри­ває по­лі­тич­ний уст­рій цар­ської Ро­сії. Так з’явив­ся ше­девр сві­то­вої по­лі­тич­ної са­ти­ри — по­е­ма «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля...»). До ре­чі, са­ме Т. Шевчен­ко за­по­чат­ ку­вав цей різ­но­вид лі­ро­­е­по­су у сві­то­вій лі­те­ра­ту­рі. Ав­тор­ський під­за­го­ло­ вок — ко­ме­дія — ука­зує не лише на жанр тво­ру, а й на спосіб ві­доб­ра­жен­ня дій­снос­ті в ньо­му. Те­ма по­е­ми — зоб­ра­жен­ня справ­жньої су­ті ро­сій­сько­го ім­пер­сько­го ре­жи­му. Щоб ху­дож­ньо вис­ло­ви­ти у творі ба­га­тог­ран­ну проб­ле­ма­ти­ку — за­суд­жен­ня са­мо­дер­жавс­тва та крі­пос­ниц­тва в Ро­сій­ській ім­пе­рії, вір­но­під­данс­тва й амо­ раль­нос­ті зем­ля­ків­­пе­ре­вер­тнів, Т. Шев­чен­ко використав при­йо­м сну (фрес­ко­ва бу­до­ва). Са­ме та­кий ком­по­зи­цій­ний при­йом (по­до­рож уві сні) дав мож­ли­вість ав­то­ ро­ві у від­нос­но не­ве­ли­ко­му тво­рі зоб­ра­зи­ти ши­ро­ку па­но­ра­му жит­тя в то­го­час­ ній Ро­сії. В ос­но­ві ком­по­зи­ції по­е­ми — 4 час­ти­ни (хо­ча на роз­ді­ли ав­тор твір не по­ді­ляє): вступ і 3 час­ти­ни — зоб­ра­жен­ня Ук­ра­ї­ни, Си­бі­ру й Пе­тер­бур­га. Пер­ші два ряд­ки всту­пу зву­чать іро­ніч­но (при­га­дай­те, що та­ке іро­нія, цей са­ти­рич­ний за­сіб ви вив­ча­ли у 8 кла­сі): «У вся­ко­го своя до­ля / І свій шлях ши­ро­кий...», але те, що це іро­нія, стає зро­зу­мі­ло чи­та­че­ві з таких ряд­ків: Той му­рує, той руй­нує, Той не­си­тим оком За край сві­та за­зи­рає, Чи не­ма кра­ї­ни, Щоб за­гар­бать і з со­бою Взять у до­мо­ви­ну.

Не ли­ше по­ча­ток, а й май­же вся вступ­на час­ти­на про­ни­за­на тон­кою іро­ні­єю, во­на зву­чить чи не в кож­но­му ху­дож­ньо­му за­со­бі (епі­тет, ме­та­фо­ра, ана­фо­ра): А той, щед­рий та роз­кош­ний, Все хра­ми му­рує; Та оте­чес­тво так лю­бить, Так за ним бід­кує, Так із йо­го, сер­деш­но­го, Кров, як во­ду, то­чить!..

А ось ос­тан­ній ря­док зву­чить уже з від­кри­тою не­на­вис­тю — сар­кас­тич­но: «Кров, як во­ду, то­чить!..» Як­що у вір­ші «Чиг­ри­не, Чиг­ри­не…» Т. Шев­чен­ко вво­дить об­раз юро­ди­во­ го, то в по­ем ­ і «Сон» лі­рич­ний ге­рой пос­тає в ін­шій іпос­та­сі — у бур­лес­кній мас­ці прос­та­ка. При­га­дай­те цей об­раз у всту­пі до «Гай­да­ма­ків», пе­рі­о­дич­но ав­тор одя­гає мас­ку се­ля­ни­на­прос­та­ка й у по­ем ­ і «Сон»: у всту­пі, по­тім у пе­тер­ 168

Тарас Шевченко

бур­зько­му епі­зо­ді — звід­си й се­лян­­ська ма­не­ра опо­ві­ді (Пе­тер­бург — го­род на бо­ло­ті, у ца­ря Пет­ ра І «якимсь лис­том / Го­ло­ва по­ви­та»). Са­ме прос­та­ко­ві вда­єть­ся осяг­ну­ти іс­ти­ну, яку не­з­дат­ ні по­ба­чи­ти вче­ні й цар­ські вель­мо­жі. Мас­к у­в ан­н я та фор­м а сну роз­ш и­р и­л и мож­ли­в ос­ті зоб­ра­зи­ти ши­ро­ку па­но­ра­му Ро­сій­ ської ім­пе­рії. Фан­тас­тич­ний по­літ опо­ві­да­ча за со­в ою пе­р е­н о­с ить чи­т а­ч а з Ук­р а­ї ­н и в Си­б і­р , а звід­ти — до Пе­тер­бур­га. Здав­на на­ш на­ро­д сприй­має со­ву як ві­що­го пта­ха, який на­к­ли­кає смерть, цей об­раз ні­би на­ві­ює три­во­гу. Справ­ді, про­лі­та­ю­чи над Ук­ра­ї­ною, лі­рич­ний ге­рой ми­­­ лу­єть­ся теп­лим пей­за­жем, який вик­ли­кає в чи­та­ ча ра­дість й ес­те­тич­не за­до­во­лен­ня, але не­на­ дов­го, ад­же ча­рів­на при­ро­да різ­ко кон­трас­тує з кар­ти­на­ми жит­тя прос­тих лю­дей: Он глянь, у тім раї, що ти по­ки­да­єш, Ла­та­ну сви­ти­ну з ка­лі­ки зні­ма­ють, (...) бо ні­чим обуть Кня­жат не­до­рос­лих (...).

В. Касіян. Ілюстрація до поеми Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля…»)

А най­більш тра­гіч­но та кон­трас­тно зву­чать ряд­ки про ба­га­ту й роз­кіш­ну кар­ти­ну ук­ра­їн­ської при­ро­ди: (…) під ти­ном Опух­ла ди­ти­на, го­лод­неє мре, А ма­ти пше­ни­цю на пан­щи­ні жне.

У по­е­мі «Сон» Т. Шев­чен­ко ви­ко­рис­тав при­йом кон­трас­ту (різ­ко­го про­ тис­тав­лен­ня рис ха­рак­те­ру, влас­ти­вос­тей пред­ме­тів чи явищ): ча­рів­ний пей­заж і стра­хіт­ли­ві кар­ти­ни зли­год­нів пок­рі­па­че­но­го на­ро­ду; ди­ти­на хлі­бо­ро­ба, яка не має й шмат­ка хлі­ба, хо­ча нав­ко­ло не­о­зо­рі по­ля пше­ни­ці. Да­лі спос­те­рі­га­є­мо не літ­ній, а зи­мо­вий пей­заж, який уже не кон­т­рас­тує з опи­сом жит­тя на­ро­ду, а, нав­па­ки, під­си­лює йо­го, бу­ду­чи спів­­звуч­ним із ним: на тлі хо­лод­ної пус­те­лі чу­ти гул кай­да­нів багатьох ти­ся­ч лю­дей, за­с­ла­них у Си­бір на ка­тор­ж­ні ро­бо­ти. Хто та­кий цар во­лі, про яко­го уро­чис­то го­во­рить опо­ві­дач? А меж ни­ми, за­пек­ли­ми, В кай­да­ни уб­ра­ний Цар всес­віт­ній! Цар во­лі, цар, Штем­пом увін­ча­ний!

В му­ці, в ка­тор­зі не про­сить, Не пла­че, не стог­не! Раз доб­ром наг­рі­те сер­це Вік не про­хо­ло­не!

Дос­лід­ник твор­чос­ті Т. Шев­чен­ка Ю. Іва­кін заз­на­чає, що в об­раз ца­ря во­лі вкла­де­но щось біль­ше, аніж мо­же вміс­ти­ти об­раз дво­ря­ни­на із Се­нат­ ської пло­щі, це об­раз ве­ли­чез­ної уза­галь­ню­валь­ної си­ли: ад­же ві­до­мо, що де­каб­рис­тів не тав­ру­ва­ли роз­пе­че­ним за­лі­зом, а Шев­чен­ків «цар во­лі (...), / Штем­пом увін­ча­ний...». Цей об­раз ото­тож­не­ний із Хрис­том, ро­зіп’ятим між 169

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

дво­ма роз­бій­ни­ка­ми, у ньо­го від тер­но­во­го він­ця ра­ни, які на­га­ду­ють слі­ди від при­пі­кан­ня ме­та­лом. У тре­тій час­ти­ні по­е­ми лі­рич­ний ге­рой пе­ре­но­сить­ся до Пе­тер­бур­га — міс­та, збу­до­ва­но­го на кіс­тках ко­за­ків. Ду­ші по­мер­лих на бу­дів­ниц­тві сто­ли­ці сим­во­лі­зу­ють бі­лі пта­хи (бі­лий птах — сим­вол Но­во­го За­по­ві­ту, уо­соб­лен­ня Свя­то­го Ду­ха), а од­на з пта­шок сим­во­лі­зує Пав­ла По­лу­бот­ка, яко­го ду­же по­ва­жав Т. Шев­чен­ко. Ав­тор по­е­ми під­дає різ­ко­му вис­мі­ю­ван­ню сво­го зем­ля­ка, яко­го зус­трів пе­ред цар­ським па­ла­цом. Цей дріб­ний чи­нов­ник­­ха­бар­ник від­цу­рав­ся рід­ної мо­ви, так і не нав­чив­шись лі­те­ра­тур­ної ро­сій­­ської — тут сур­жик є за­со­бом ха­рак­те­рис­ти­ки ге­роя, глу­зу­ван­ня з ньо­го: (…) «Так як же ти Й го­во­рить не вмі­єш По­здеш­не­му?» (...)

Ни­щів­ній кри­ти­ці під­ля­га­ють у Т. Шев­чен­ка й ін­ші ук­ра­їн­ці­­за­п­ро­дан­ці, яких у Пе­тер­бур­зі ба­га­то: Ук­ра­ї­но! Ук­ра­їн ­ о! Оце твої ді­ти, Твої кві­ти мо­ло­дії, Чор­ни­лом по­ли­ті. Мос­ков­ською бле­ко­тою В ні­мець­ких теп­ли­цях Заг­лу­ше­ні!.. (...)

Для вик­рит­тя зви­род­ні­лос­ті й за­жер­ли­вос­ті па­нів­ної вер­хів­ки Т. Шев­чен­ ко ви­ко­рис­то­вує різ­ні са­ти­рич­ні за­со­би, а най­біль­ше — сар­казм: він на­ді­ляє па­нів емо­цій­но­­о­цін­ни­ми епі­те­та­ми — пи­ка­ті, пу­за­ті, по­рів­нян­ням — мов ка­ба­ни го­до­ва­ні, на­зи­ває їх блю­до­ли­за­ми. Їх­ню суть роз­кри­ває гро­тес­кна кар­ти­ на. У цьо­му епі­зо­ді уза­галь­не­но дер­жав­но­­бю­рок­ра­тич­ну ма­ши­ну ім­пе­рії, її по­лі­тич­ний уст­рій, у яко­му ви­рі­шаль­ним є ку­лак. Сар­кас­тич­ни­ми ко­мен­та­ ря­ми лі­рич­ний ге­рой на­ді­ляє ца­ри­цю, на­зи­ва­ю­чи її ця­цею, він роз­ча­ро­ва­ ний, бо ра­ні­ше по­ві­рив її вір­ше­ма­зам, опи­сує її зов­ніш­ність, уда­ю­чись до ка­ри­ка­ту­ри — са­ти­рич­но­го за­со­бу: «Мов опе­ньок за­су­ше­ний, / Тон­ка, дов­го­ но­га...» З осу­дом ста­вить­ся опо­ві­дач до Пет­ра І та Ка­те­ри­ни ІІ, які зруй­ну­ва­ ли За­по­розь­ку Січ і зап­ро­ва­ди­ли крі­пац­тво: Це той пер­вий, що роз­пи­нав На­шу Ук­ра­ї­ну, А вто­рая до­ка­на­ла Вдо­ву си­ро­ти­ну.

Гро­тес­ко­вим є й кін­це­вий епі­зод по­е­ми, у яко­му від без­глуз­до­го кри­ку ца­ря про­ва­лю­єть­ся під зем­лю йо­го че­лядь, без якої він стає жа­лю­гід­ним, без­ си­лим і сміш­ним, са­ме в цей мо­мент роз­кри­ва­єть­ся при­мар­на си­ла ца­риз­му. І. Фран­ко наз­вав по­е­му «Сон» «смі­ли­вим ма­ні­фес­том сло­ва про­ти тем­но­го царс­тва», «пер­шим у Ро­сії смі­ли­вим і пря­мим уда­ром на гниль і неп­рав­ду крі­пац­тва». 170

Тарас Шевченко 2.

Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті з те­о­рії лі­те­ра­ту­ри й за­пи­шіть у зо­шит виз­на­чен­ня но­вих для вас тер­мі­нів.

Те­о­рія лі­те­ра­ту­ри Сар­казм, гро­теск, ка­ри­ка­ту­ра — це за­со­би са­ти­ри. Сарказм (від грецьк. sar­kas­mos — тер­зан­ня) — їд­ка, вик­ри­валь­на, особ­ли­во  дош­куль­на нас­міш­ка, спов­не­на край­ньої не­на­вис­ті й гнів­но­го пре­зир­с­тва. Сар­казм, на від­мі­ну від іро­нії, ви­ра­жа­єть­ся пря­мо й не має под­вій­но­го, при­хо­ва­но­го зна­чен­ня. Сар­кас­тич­но зву­чать та­кі ряд­ки по­е­ми: А бра­тія мов­чить со­бі, Вит­рі­щив­ши очі! Як яг­ня­та. «Не­хай, — ка­же, — Мо­же, так і тре­ба».

На раб­ську за­я­ву «бра­тії» лі­рич­ний ге­рой, спов­не­ний обу­рен­ня, сар­кас­тич­но від­ по­ві­дає: «Так і тре­ба!»  (від іт. grot­tа — пе­че­ра, грот) — са­ти­рич­ний ху­дож­ній при­йом у лі­те­ра­ Гро­теск ту­рі, зас­но­ва­ний на яв­но­му спот­во­рен­ні, пе­ре­біль­шен­ні чи при­мен­шен­ні зоб­ра­жу­ва­но­го, на по­єд­нан­ні різ­них кон­трас­тів: фан­тас­тич­но­го з ре­аль­ним, тра­гіч­но­го з ко­міч­ним. Гро­теск — найви­щий сту­пінь ко­міч­но­го. Пе­ре­чи­тай­те сце­ну «ге­не­раль­но­го мор­до­би­ тія» (так наз­вав її І. Фран­ко), яку вва­жа­ють кла­сич­ним зраз­ком гро­тес­ку, ад­же в ній зоб­ра­же­но й пе­ре­біль­шен­ня, і кон­т­раст тра­гіч­но­го та ко­міч­но­го. Ка­ри­кату­ра (від іт. ca­ri­ca­re — пе­ре­біль­шу­ва­ти) — са­ти­рич­ний ма­лю­нок за­гос­тре­ но­го кри­тич­но­­вик­ри­валь­но­го ха­рак­те­ру; пе­ре­нос­но­сміш­не нас­лі­ду­ван­ня, пе­рек­ру­ чу­ван­ня ори­гі­на­лу. От­же, ка­ри­ка­ту­ра пов’яза­на із зо­ро­ви­ми об­ра­за­ми: А в го­ро­дах, мов жу­рав­лі, За­мош­тру­ва­ли мос­ка­лі; На­го­до­ва­ні, обу­ті І кай­да­на­ми оку­ті, Мош­тру­ють­ся…

По­­о­соб­ли­во­му ка­ри­ка­тур­но зоб­ра­же­но в по­е­мі ца­ри­цю: Мов опе­ньок за­су­ше­ний, Тон­ка, дов­го­но­га, Та ще, на ли­хо, сер­деш­не, Хи­та го­ло­вою.

Звер­ніть ува­гу, аби під­си­ли­ти не­га­тив у зма­лю­ван­ні ца­ри­ці, ав­тор ви­ко­рис­то­вує при­йом, що по­ля­гає в по­ру­шен­ні уз­год­жен­ня імен­ни­ка з прик­мет­ни­ком за ро­до­вою оз­на­кою: ца­ри­ця­­не­бо­га — тон­ка, дов­го­но­га, але сер­деш­не. У по­ем ­ і «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля…») Т. Шев­чен­ко вда­єть­ся до умов­нос­ті. У лі­­ те­ра­ту­рі умов­ність — це не­то­тож­ність об­ра­зу до від­по­від­ного об’єк­та зоб­ра­жен­ня, ха­рак­тер­на для ін­шої дій­с­нос­ті, сфор­мо­ва­ної в про­це­сі твор­чос­ті. Цей при­йом по­ля­гає у сві­до­мо­му по­ру­шен­ні прав­до­по­діб­нос­ті з ме­тою зро­би­ти зри­мим те, що з яко­ї­­не­ будь при­чи­ни не мо­же бу­ти наз­ва­не пря­мо. Зоб­ра­жен­ня по­ба­че­но­го як сну і є ху­дож­ ньою умов­ніс­тю в по­е­мі Т. Шев­чен­ка.  Кон­траст — про­тис­тав­лен­ня або зіс­тав­лен­ня явищ чи по­нять, нап­рик­лад: роз­ кіш­на при­ро­да Ук­ра­ї­ни й жах­ли­ве жит­тя пок­рі­па­че­но­го на­ро­ду.

171

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА 3.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. За ро­до­вою ха­рак­те­рис­ти­кою твір Т. Шев­чен­ка «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля…») В лі­ро­­е­піч­ний А епіч­ний Г дра­ма­тич­ний Б лі­рич­ний 2. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між художнім засобом і прикладом із твору. Художній засіб

Приклад із твору

1 оксиморон 2 тавтологія 3 порівняння 4 персоніфікація

А Б

«І в темній темниці… / Голодом за­му­чив...» «Так із його, сердешного, / Кров, як воду, точить!..» В «Тополі по волі… / Розмовляють з полем». Г А той нишком у куточку / Гострить ніж на брата». Д «На той остатній Страшний суд / Мертвці за правдою встають».

3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між засобом творення комічного і прикладом із твору. Засіб творення комічного

1 2 3 4

іронія сарказм гротеск карикатура

Приклад із твору

А

«…Стоїть собі, / Голову понурив, / Сі­ромаха. Де ж ділася / Медвежа натура? / Мов ко­шеня, такий чудний». Б «Так оцето та богиня!.. / А я, дурний, не ба­чивши / Тебе, цяце, й разу, / Та й по­вірив тупорилим / Твоїм віршемазам». В «Лечу, лечу, а вітер віє, / Передо мною сніг біліє, / Кругом бори та болота, / Туман, туман і пустота». Г «У всякого своя доля / І свій шлях широкий...» Д «Царицянебога, / Мов опеньок засушений, / Тонка, довгонога, / Та ще, на лихо, сердешне, / Хита головою».

4. До­ве­діть, що пер­ші два ряд­ки по­е­ми зву­чать іро­ніч­но. 5. Що сим­во­лі­зує в по­е­мі со­ва? 6. Про­чи­тай­те ури­вок, у яко­му зоб­ра­же­но ук­ра­їн­ський пей­заж. Які фоль­клор­ні еле­мен­ти ав­тор ви­ко­рис­тав у ньо­му? 7. Роз­тлу­мач­те об­раз ца­ря во­лі. 8. Знай­діть і про­чи­тай­те епі­зод, у яко­му лі­рич­ний ге­рой не ли­ше опо­ві­дає про по­ба­че­не, а й без­по­се­ред­ньо бе­ре участь у по­ді­ях. Оха­рак­те­ри­зуй­те йо­го по­ве­дін­ку. 9. Як на­зи­ва­ють різ­но­вид лек­си­ки, до яко­го на­ле­жать та­кі сло­ва: пель­ка, не­до­би­ток, пу­за­тий, блю­до­ли­зи, дур­ний, ту­по­ри­лий, пи­ка­тий, пи­ка? З якою ме­тою їх ви­ко­рис­то­вує ав­тор? 10. Чо­му І. Фран­ко наз­вав по­е­му «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля...») «сміливим маніфестом слова проти темного царства»?

172

Тарас Шевченко 11.

По­мір­куй­те, чо­му на роль лі­рич­но­го ге­роя Т. Шев­чен­ко об­рав се­ля­ни­ напрос­та­ка. 12. По­ді­літь по­е­му «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля...») на час­ти­ни та до­бе­ріть до кож­ної з них за­го­ло­вок. 4.

1.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Вив­чіть на­пам’ять ури­вок із по­е­ми Т. Шев­чен­ка «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля...») (не мен­ше 40 ряд­ків). Про­чи­тай­те по­ем ­ у Т. Шев­чен­ка «Кав­каз».

КАВ­КАЗ (1845)

Поема Иск­рен­не­му мо­е­му Яко­ву де Баль­ме­ну

Кто дастъ гла­вh мо­hй во­ду, И оче­сhмъ мо­имъ ис­точ­никъ слhзъ, И пла­чу­ся и день и нощь о по­би­hн­ныхъ... Ие­ре­мии. Гла­ва 9, стих 1

За го­ра­ми го­ри, хма­рою по­ви­ті, За­сі­я­ні го­рем, кро­вію по­ли­ті. Спо­кон­ві­ку Про­ме­тея Там орел ка­рає, Що день Бо­жий доб­рі реб­ра Й сер­це роз­би­ває. Роз­би­ває, та не вип’є Жи­ву­щої кро­ві — Во­но зно­ву ожи­ває Не нам на прю з То­бою ста­ти! Не нам ді­ла Твої су­дить! Нам тіль­ко пла­кать, пла­кать, пла­кать І хліб на­сущ­ний за­мі­сить Кро­ва­вим по­том і сль­о­за­ми. Ка­ти зну­ща­ють­ся над на­ми, А прав­да на­ша п’яна спить. Ко­ли во­на про­ки­неть­ся? Ко­ли од­по­чи­ти Ля­жеш, Бо­же, утом­ле­ний? І нам да­си жи­ти! Ми ві­ру­єм Тво­їй си­лі І ду­ху жи­во­му. Вста­не прав­да! вста­не во­ля! І То­бі од­но­му По­мо­лять­ся всі язи­ки Во­ві­ки і ві­ки.

І смі­єть­ся зно­ву. Не вми­рає ду­ша на­ша, Не вми­рає во­ля. І не­си­тий не ви­ор ­е На дні мо­ря по­ле. Не скує ду­ші жи­вої І сло­ва жи­во­го. Не по­не­се сла­ви Бо­га, Ве­ли­ко­го Бо­га.

Г. Моро. Прометей. 1868 р.

173

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

А по­ки що те­чуть рі­ки, Кро­ва­вії рі­ки! За го­ра­ми го­ри, хма­рою по­ви­ті, За­сі­я­ні го­рем, кро­вію по­ли­ті. Отам­то ми­лос­ти­вії ми Не­на­го­до­ва­ну і го­лу Зас­ту­ка­ли сер­деш­ну во­лю Та й ць­ку­є­мо. Ляг­ло кос­ть­ми Лю­дей муш­т­ро­ва­них чи­ма­ло. А сль­оз, а кро­ві? На­по­їть Всіх ім­пе­ра­то­рів би ста­ло З діть­ми і вну­ка­ми, вто­пить В сль­о­зах удов’їх. А ді­во­чих, Про­ли­тих тай­но се­ред но­чі! А ма­тер­них га­ря­чих сль­оз! А бать­ко­вих ста­рих, кро­ва­вих, Не рі­ки — мо­ре роз­ли­лось, Ог­нен­не мо­ре! Сла­ва! Сла­ва! Хор­там, і гон­чим, і пса­рям, І на­шим ба­тюш­кам­ца­рям Сла­ва. І вам сла­ва, си­ні го­ри, Кри­гою оку­ті. І вам, ли­ца­рі ве­ли­кі, Бо­гом не за­бу­ті. Бо­рі­те­ся — по­бо­ре­те, Вам Бог по­ма­гає! За вас прав­да, за вас сла­ва І во­ля свя­тая! Чу­рек1 і сак­ля2 — все твоє, Во­но не про­ше­не, не да­не, Ніх­то й не возь­ме за своє, Не по­ве­де те­бе в кай­да­нах. А в нас!.. На те пись­мен­ні ми, Чи­та­єм Бо­жії гла­го­ли!.. І од гли­бо­[ко]ї тюр­ми Та до ви­со­ко­го прес­то­ла — Усі ми в зо­ло­ті і го­лі. 1 Чурек

— прісний хліб кавказьких горців.

2 Сакля — житло горців.

174

До нас в на­у­ку! ми нав­чим, По­чо­му хліб і сіль по­чім! Ми хрис­ти­ян ­ е; хра­ми, шко­ли, Усе доб­ро, сам Бог у нас! Нам тіль­ко сак­ля очі ко­ле: Чо­го во­на сто­їть у вас, Не на­ми да­на; чом ми вам Чу­рек же ваш та вам не ки­нем, Як тій со­ба­ці! Чом ви нам Пла­тить за сон­це не по­вин­ні! Та й тіль­ко ж то! Ми не по­га­не, Ми нас­то­я­щі хрис­ти­я­не, Ми ма­лим си­ті!.. А за­те! Як­би ви з на­ми под­ру­жи­ли, Ба­га­то б де­чо­му нав­чи­лись! У нас же й сві­та, як на те — Од­на Си­бір не­іс­хо­ди­ма, А тюрм! а лю­ду!.. Що й лі­чить! Од мол­до­ва­ни­на до фіна На всіх язи­ках все мов­чить, Бо бла­го­де­н­ствує! У нас Свя­тую Біб­лію чи­тає Свя­тий чер­нець і на­уч ­ ає, Що цар який­сьто сви­ні пас Та друж­ню жін­ку взяв до се­бе, А дру­га вбив. Те­пер на не­бі. От ба­чи­те, які у нас Си­дять на не­бі! Ви ще тем­ні, Свя­тим хрес­том не прос­ві­щен­ні, У нас нав­чіть­ся!.. В нас де­ри, Де­ри та дай, І прос­то в Рай, Хоч і рід­ню всю за­бе­ри! У нас! чо­го ­то ми не вмі­єм? І зо­рі лі­чим, греч­ку сі­єм, Фран­цу­зів ла­єм. Про­да­єм Або у кар­ти прог­ра­єм Лю­дей... не нег­рів... а та­ких, Та­ки хре­ще­них... но прос­тих. Ми не гіш­па­ни; крий нас, Бо­же, Щоб кра­де­не пе­ре­ку­пать,

Тарас Шевченко

Як ті жи­ди. Ми по за­ко­ну!.. По за­ко­ну апос­то­ла Ви лю­би­те бра­та! Су­єс­ло­ви, ли­це­мі­ри, Гос­по­дом прок­ля­ті. Ви лю­би­те на бра­то­ві Шку­ру, а не ду­шу! Та й лу­пи­те по за­ко­ну Доч­ці на ко­жу­шок, Байс­трю­ко­ві на при­да­не, Жін­ці на па­тин­ки. Со­бі ж на те, що не зна­ють Ні ді­ти, ні жін­ка! За ко­го ж Ти ро­зіп’яв­ся, Хрис­те, Си­не Бо­жий? За нас, доб­рих, чи за сло­во Іс­ти­ни... чи, мо­же, Щоб ми з Те­бе нас­мі­я­лись? Во­но ж так і ста­лось. Хра­ми, кап­ли­ці, і іко­ни, І став­ни­ки, і мір­ри дим, І пе­ред об­ра­[зо]м Тво­їм Не­у­том­лен­ниє пок­ло­ни. За кра­жу, за вой­ну, за кров, Щоб брат­ню кров про­ли­ти, про­сять І по­тім в дар То­бі при­но­сять З по­жа­ру вкра­де­ний пок­ров!! Прос­ві­ти­лись! та ще й хо­чем Дру­гих прос­ві­ти­ти, Сон­це прав­ди по­ка­за­ти Слі­пим, ба­чиш, ді­тям!.. Все по­ка­жем! тіль­ко дай­те Се­бе в ру­ки взя­ти. 2.

Як і тюр­ми му­ро­ва­ти, Кай­да­ни ку­ва­ти, Як і но­сить!.. і як плес­ти Кну­ти уз­ло­ва­ті — Всь­ом ­ у нав­чим; тіль­ко дай­те Свої си­ні го­ри Ос­тат­нії... бо вже взя­ли І по­ле, і мо­ре. І те­бе заг­на­ли, мій дру­же єди­ний, Мій Яко­ве доб­рий! Не за Ук­ра­їн ­ у, А за її ка­та до­ве­лось про­лить Кров доб­ру, не чор­ну. До­ве­лось за­пить З мос­ков­сь­кої ча­ші мос­ков­сь­ку от­ру­ту! О дру­же мій доб­рий! дру­же не­за­бу­тий! Жи­вою ду­шею в Ук­рай­ні ви­тай, Лі­тай з ко­за­ка­ми по­над бе­ре­га­ми, Розк­ри­ті мо­ги­ли в сте­пу на­зи­рай. Зап­лач з ко­за­ка­ми дріб­ни­ми сль­о­за­ми І ме­не з не­во­лі в сте­пу виг­ля­дай. А по­ки що мої ду­ми, Моє лю­те го­ре Сі­я­ти­му — не­хай рос­туть Та з віт­ром го­во­рять. Ві­тер ти­хий з Ук­ра­ї­ни По­не­се з ро­сою Мої ду­ми аж до те­бе!.. Брат­нь­ою сль­о­зою Ти їх, дру­же, при­ві­та­єш, Ти­хо про­чи­та­єш... І мо­ги­ли, сте­пи, мо­ре, І ме­не зга­да­єш.

Опрацюйте літературнокритичний матеріал до поеми «Кавказ».

Іс­то­рич­ний кон­текст. По­е­му «Кав­каз» Т. Шев­чен­ко прис­вя­тив сво­є­му дру­го­ві Яко­ву де Баль­ме­ну — гра­фо­ві, об­да­ро­ва­ній осо­бис­тос­ті. Яків де Баль­ мен як ху­дож­ник брав участь в офор­млен­ні ру­ко­пис­но­го аль­бо­му «Wirszy T. Szew­czen­ka», за­ги­нув під час за­гар­бниць­кої вій­ни Ро­сії на Кав­ка­зі. Епіг­раф по­е­ми. У цій без­глуз­дій жор­сто­кій вій­ні, що три­ва­ла про­тя­гом кіль­кох де­ся­ти­річ, бу­ло вби­то ба­га­то не­вин­них лю­дей. Це ви­к­ли­ка­ло в Т. Шев­ чен­ка по­чут­тя бо­лю, спів­чут­тя за­гиб­лим, які він ви­с­ло­вив в епіг­ра­фі сло­ва­ми з кни­ги про­ро­ка Єре­мії: «Хто дасть го­ло­ві мо­їй во­ду, і очам мо­їм дже­ре­ло сліз, і пла­чу і день і ніч за уби­ти­ми...» (9 : 1) 175

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Митець ство­рив ціл­ком ори­гі­наль­ну по­е­му, яка за жан­ро­ви­ми оз­на­ка­ми не від­по­ві­дає кла­ сич­но­му ви­з­на­чен­ню по­е­ми. У ній не­має сю­же­ ту — пос­лі­дов­но­го роз­гор­тан­ня по­­дій, не­має і пер­со­на­жів, тут від­сут­ні ши­ро­кі епіч­ні кар­ти­ни. Твір су­ціль­но лі­рич­ний, це — роз­ду­ми, по­чут­тя, пе­ре­жи­ван­ня, нас­т­рої лі­рич­­но­го ге­роя. Од­нак смі­ли­вість у зма­лю­ван­ні ак­ту­аль­них пи­тань сьо­ го­ден­ня, зок­ре­­ма за­гар­бниць­кої по­лі­ти­ки Ро­сії на Кав­ка­зі, мас­штаб­ність уза­галь­нень, гли­би­на пору­ше­них ідей да­ють під­ста­ви ви­зна­ча­ти жанр «Кав­ка­зу» як по­лі­тич­ну са­ти­рич­ну по­е­му. Про жан­ро­ву спе­ци­фі­ку по­е­ми як тво­ру, де пе­ре­ва­жа­ють по­чут­тя, об­раз­но пи­сав Б. Леп­кий: «“Кав­каз” ви­бу­хає пе­ред чи­та­чем як вул­кан, що В. Куткін. Ілюстрація до з нут­ра сво­го ки­дає то по­лум’я, дим, сір­ку, то поеми Т. Шевченка зно­ву га­ря­чу ла­ву, у якій сто­пи­лись усі­ля­кі еле­ «Кавказ» мен­ти. ...Ця по­е­ма ва­лить, тро­щить, па­лить, уби­ ває іро­ні­єю, мо­ро­зить прав­дою, слі­пить блис­кав­ками по­рів­нянь...» Ком­по­зи­цій­но по­е­ма скла­да­єть­ся з ок­ре­мих епі­зо­дів із лі­рич­ним, са­ти­рич­ ним, ін­век­тив­ним за­бар­влен­ням — умов­них 5 час­тин, які від­ді­лені од­на від од­ної від­сту­па­ми. Уп­ро­довж усі­єї по­е­ми спос­те­рі­га­єть­ся арит­мія час­тин — по­ру­шен­ня вір­шо­во­го роз­мі­ру, вик­ли­ка­не змі­ною нас­тро­їв, зміс­том та ав­тор­ ськи­ми ак­цен­та­ми. Те­ма­ти­ка, проб­ле­ма­ти­ка, мо­ти­ви й ідея тво­ру. У пе­ред­мо­ві до пов­но­го зіб­ран­ня тво­рів Т. Шев­чен­ка у 12 то­мах ака­де­мі­ки І. Дзю­ба й М. Жу­лин­ський, ана­лі­зу­ю­чи вис­віт­лен­ня наці­о­наль­но­го пи­тан­ня в Ро­сії, кон­ста­ту­ва­ли, що «не бу­ло на той час ін­шо­го тво­ру, що так неп­ри­ми­рен­но вик­ри­вав за­гар­бниць­ку, гра­біж­ниць­ку по­лі­ти­ку ца­риз­му, ли­це­мірс­тво й під­ступ­ність йо­го ко­ло­ні­за­ тор­ських ме­то­дів, як по­е­ма “Кав­каз”». Т. Шев­чен­ко про­дов­жує те­му на­ці­о­ ­­­наль­но­­ви­з­воль­ної бо­роть­би, це прис­т­рас­ний по­е­тич­ний від­гук на то­го­час­ну за­гар­бниць­ку ім­пер­ську по­лі­ти­ку Ро­сії на Кав­ка­зі. Ос­нов­ні мо­ти­ви по­е­ми — вик­рит­тя сус­піль­но­­по­лі­тич­ної сис­те­ми Ро­сій­ ської ім­пе­рії, за­суд­жен­ня її за­гар­бниць­кої по­лі­ти­ки на Кав­ка­зі, прос­лав­лен­ня бор­ців за во­лю, спів­чут­тя по­не­во­ле­ним на­ро­дам. По­ет один із пер­ших у Ро­сії вис­ту­пив на за­хист на­ро­дів Кав­ка­зу, під­ко­ре­них ро­сій­ським уря­дом, який узяв­ся «прос­ві­ти­ти» гор­ців, на­сад­жу­ю­чи хрис­ти­янс­тво як за­сіб зміц­нен­ня ім­пе­рії. Ми­тець по­ка­зав Ро­сій­ську цар­ську ім­пе­рію як тюр­му на­ро­дів, де «од мол­до­ва­ни­на до фі­на / На всіх язи­ках все мов­чить, / Бо бла­го­денс­твує!..». ­­ Тут по­ет ви­ко­рис­то­вує ок­си­мо­рон1, ужи­тий у са­ти­рич­но­­і­ро­ніч­но­му зна­чен­ні, і ця фра­за ста­ла кла­сич­ним прик­ла­дом для по­ка­зу приг­ноб­ле­но­го ста­но­ви­ща на­ро­дів у Ро­сій­ській ім­пе­рії. 1

Оксиморон, оксюморон (з грецьк. дотепна нісенітниця, дотепнобезглузде) — різновид тропа, що полягає в поєднанні контрастних, протилежних за значенням слів, унаслідок якого утворюється нова смислова якість (світла пітьма, крижаний вогонь).

176

Тарас Шевченко

По­рів­ню­ю­чи по­е­му Т. Шев­чен­ка «Кав­каз» і вірш «Сон» («На пан­щині пшеницю жала...»), який ви бу­де­те вив­ча­ти не­за­ба­ром, І. Фран­ко пи­сав, що «“Кав­каз” по­бу­до­ва­ний на шир­шій, мож­на ска­за­ти, за­галь­но­люд­ській ос­но­ві. Уся­ка бо­роть­ба за во­лю, уся­ке зма­ган­ня про­ти “тем­но­го царс­тва” зна­хо­дить при­хиль­ни­ка в на­шім по­ет­ і. “Кав­каз” — се ог­нис­та ін­век­ти­ва про­ти “тем­но­ го царс­тва” зі ста­но­ви­ща за­галь­но­люд­сько­го, се, мо­же, най­кра­ще сві­до­ц­тво мо­гут­ньо­го, усе­о­бій­ма­ю­чо­го, щи­ро­люд­сько­го по­чут­тя на­шо­го по­е­та». Т. Шев­чен­ко вис­лов­лює уза­галь­не­ну ідею по­е­ми — неп­рий­нят­тя на­сильс­т­ ­­ва, по­не­во­лен­ня лю­дей, осуд за­гар­бниць­ких во­єн, не­з­ни­­щен­ність на­ро­ду, йо­го ду­хов­нос­ті, мо­ви. Г. Кло­чек ак­цен­тує ува­гу чи­та­чів на прі­о­ри­те­ті «Кав­ ка­зу» як пер­шо­го у сві­ті ан­ти­ко­ло­ні­аль­но­го тво­ру. 3.

Про­чи­тай­те ма­те­рі­ал про об­ра­зи­­сим­во­ли в по­е­мі «Кав­каз». Ви­пи­шіть у зошит сло­ва­­сим­во­ли та їх­нє зна­чен­ня.

Об­ра­зи­­сим­во­ли по­ем ­ и. Як уже заз­на­ча­ло­ся, у по­е­мі «Кав­каз» від­сут­ні кон­крет­ні об­рази­­пер­со­на­жі, про­те твір роз­кри­ває ряд яск­ра­вих об­ра­зів-­ сим­во­лів: Про­ме­тея, ор­ла й тюр­ми. Про­ме­тей у дав­ньог­рець­кій мі­фо­ло­гії — ти­тан, пок­ро­ви­тель і за­хис­ник лю­дей, який вик­рав во­гонь з Олім­пу й від­дав лю­дям. За це Зевс жор­сто­ко по­ка­рав його: на­ка­зав при­ку­ва­ти до ске­лі в Кав­­казь­ких го­рах. Щод­ня орел клював у ньо­го пе­чін­ку, яка за ніч ви­­рос­та­ла зно­ву. У Т. Шев­чен­ка Про­ме­тей — це на­род. Без­смер­тя Про­ме­тея — без­смер­тя на­ро­ду; це уза­галь­не­ний сим­вол нес­ко­ре­нос­ті на­ро­ду, нев­ми­­ру­щос­ті йо­го праг­ нень до сво­бо­ди, во­лі, дер­жав­ної не­за­леж­нос­ті. Сим­во­лом Ро­сій­ської ім­пе­рії, гер­бом якої був дво­го­ло­вий орел, є об­раз ор­ла. Цей орел, що спо­кон­ві­ку ка­рає Про­ме­тея та «що день Бо­жий доб­рі реб­ра / Й сер­це роз­би­ває», — нед­воз­нач­ний прозо­рий на­тяк на за­гар­бниць­ку по­лі­ти­ ку цар­сько­го са­мо­дер­жав­­с­тва про­ти віль­но­люб­но­го на­ро­ду Кав­ка­зу. Тюр­ма, Си­бір — сим­во­ли ко­ло­ні­аль­ної по­лі­ти­ки Ро­сій­ської ім­пе­рії, яка для всіх іна­к о­думців ма­л а міс­це на ка­тор­з і, на за­с­лан­ні, а для на­ці­о­наль­них мен­ шин не бу­ло ство­ре­но на­леж­них умов куль­тур­но­­ос­віт­ньо­го роз­вит­ку. Са­ме за це Ро­сію на­зи­ва­ли «тюр­мою на­ро­дів». Про­ме­тей став од­ним із «віч­них об­ра­зів» сві­то­вої лі­те­ра­ту­ри, що відо­ бражений у тво­рах Ге­сі­о­да, Ес­хі­ла, Ові­дія, П. Каль­де­ро­на, Воль­те­ра, Й. В. Ґе­те, П. Шел­лі, Дж. Бай­ро­на, Ле­сі Ук­ра­їн­ки, А. Ма­лиш­ка. Це уза­галь­не­ний об­раз­ сим­вол нез­лам­но­го бор­ця за щас­тя людс­тва, во­ро­га ти­ра­нії та вод­но­час її жер­тви. 4.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. У по­е­мі «Кав­каз» об­раз Про­ме­тея — це сим­вол А ко­ло­ні­аль­ної по­лі­ти­ки Ро­сій­ської ім­пе­рії Б без­глуз­дої вій­ни В вла­ди Г нес­ко­ре­нос­ті на­ро­ду

177

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА 2. Ряд­ки з по­е­ми «Кав­каз» «За го­ра­ми го­ри, хма­рою по­ви­ті, / За­сі­я­ні го­рем, кро­вію по­ли­ті, які пов­то­рю­ють­ся дві­чі», — це А тав­то­ло­гія Б реф­рен В ри­то­рич­не звер­тан­ня Г ан­ти­те­за 3. Установіть відповідність між мотивом та уривком із твору. У­ри­вок із твору

Мотив

1 2 3 4

трагедія кровопролитної вій­ни для родин лицемірні заяви про мирні наміри самодержавців право народів звертатися до Бога рідною мовою віра в торжество правди та волі

«І Тобі одному / Помоляться всі язики / Вовіки і віки». Б «Встане правда! встане воля!» В «А матерних гарячих сльоз! / А батькових старих, кровавих, / Не ріки — море розлилось...» Г «Чурек і сакля — все твоє… / Ніхто й не возьме за своє, / Не поведе тебе в кайданах». Д «Нам тілько сакля очі коле: / Чого вона стоїть у вас, / Не нами дана...» А

4. По­яс­ніть особ­ли­вос­ті бу­до­ви й жан­ру тво­ру Т. Шев­чен­ка «Кав­каз». 5. Про­ко­мен­туй­те ва­ше ро­зу­мін­ня епіг­ра­фа до по­е­ми «Кав­каз». 6. Чо­му, на ва­шу дум­ку, Т. Шев­чен­ко ві­дій­шов від сю­же­ту ан­тично­го мі­фу, за­мі­нив­ши пе­чін­ку, яку орел клю­вав у Про­ме­тея, на сер­це? Яку роль віді­ грає мова в житті нації? 7. Який зміст ук­ла­де­но в сло­ва: «Не скує ду­ші жи­вої / І сло­ва жи­во­го»? Яке спів­від­но­шен­ня мо­ви й на­ції вип­ли­ває з по­е­ми? 8. По­яс­ніть зна­чен­ня обра­зівсим­во­лів ор­ла й тюр­ми. Про­ко­ментуй­те сло­ва І. Фран­ка, Б. Леп­ко­го, М. Жу­лин­сько­го й І. Дзю­би про поему «Кав­каз». 9. Як Т. Шев­чен­ко оці­нює роль пра­вос­лав­ної цер­кви в уре­гу­люван­ні зброй­но­го кон­флік­ту на Кав­ка­зі? Про­ци­туй­те урив­ки з тво­ру на під­твер­джен­ня сво­їх ду­мок. 10. Який зміст зак­ла­де­но в за­вер­шаль­ну час­ти­ну по­е­ми? 11. Випишіть із поеми по 2–3 приклади гіперболи й персоніфікації. 12. Поділіть поему «Кавказ» на три частини за змістом. Доберіть до кожної з них цитати з твору.

5.

178

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Ви­пи­шіть у зошит вис­ло­ви з по­е­ми «Кав­каз», які ста­ли кри­ла­ти­ми. Вив­чіть їх на­­пам’ять.

Тарас Шевченко 1.

Про­чи­тай­те поемупослання «І мер­т­вим, і жи­вим, і не­на­ро­жден­ним…».

І МЕР­ТВИМ, І ЖИ­ВИМ, І НЕ­НА­РОЖ­ДЕН­НИМ... (1845) Поемапослання Аще кто ре­четъ, яко люб­лю Бо­га, а бра­та сво­е­го не­на­ви­дитъ, ложь есть. Со­бор­но[е] пос­ла­ние Ио­ан­на. Гла­ва 4, стих 20

І смер­кає, і сві­тає, День Бо­жий ми­нає, І зно­ву люд по­том­ле­ний, І все спо­чи­ває. Тіль­ко я, мов ока­ян­ний, І день і ніч пла­чу На роз­пут­тях ве­ле­люд­них, І ніх­то не ба­чить, І не ба­чить, і не знає — Ог­лух­ли, не чу­ють; Кай­да­на­ми мі­ня­ють­ся, Прав­дою тор­гу­ють. І Гос­по­да зне­ва­жа­ють, Лю­дей зап­ря­га­ють В тяж­кі яр­ма. Орють ли­хо, Ли­хом за­сі­ва­ють, А що вро­дить? по­ба­чи­те, Які бу­дуть жни­ва! Сха­ме­ніть­ся, не­до­лю­ди, Ді­ти юро­ди­ві! По­ди­віть­ся на рай ти­хий, На свою кра­ї­ну, По­лю­бі­те щи­рим сер­цем Ве­ли­ку ру­ї­ну, Роз­куй­те­ся, бра­тай­те­ся, У чу­жо­му краю Не шу­кай­те, не пи­тай­те То­го, що не­має І на не­бі, а не тіль­ко На чу­жо­му по­лі. В сво­їй ха­ті своя й прав­да, І си­ла, і во­ля. Не­ма на сві­ті Ук­ра­ї­ни, Не­має дру­го­го Дніп­ра, А ви пре­те­ся на чу­жи­ну Шу­ка­ти доб­ро­го доб­ра,

Доб­ра свя­то­го. Во­лі! во­лі! Бра­те­рс­ тва брат­нь­ог­ о! Най­ш­ли, Нес­ли, нес­ли з чу­жо­го по­ля І в Ук­ра­ї­ну при­нес­ли Ве­ли­ких слов ве­ли­ку си­лу, Та й більш ні­чо­го. Кри­чи­те, Що Бог соз­дав вас не на те, Щоб ви неп­рав­ді пок­ло­ни­лись!.. І хи­ли­тесь, як і хи­ли­лись! І зно­ву шку­ру де­ре­те З бра­тів нез­ря­щих, греч­ко­сі­їв, І сон­ця­прав­ди доз­рі­вать В ні­мець­кі зем­лі, не чу­жії, Пре­те­ся зно­ву!.. Як­би взять І всю мі­зе­рію з со­бою, Ді­да­ми кра­де­не доб­ро, Той­ді ос­тавсь би си­ро­тою З свя­ти­ми го­ра­ми Дніп­ро!

В. Касіян. Ілюстрація до поеми послання Т. Шевченка «І мер­тв ­ им, і жи­вим, і не­на­ро­жден­ним…»

179

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Ох, як­би те ста­лось, щоб ви не вер­та­лись, Щоб там і зди­ха­ли, де ви по­рос­ли! Не пла­ка­ли б ді­ти, ма­ти б не ри­да­ла, Не чу­ли б у Бо­га ва­шої ху­ли. І сон­це не грі­ло б смер­дя­чо­го гною На чис­тій, ши­ро­кій, на воль­ній зем­лі. І лю­ди б не зна­ли, що ви за ор­ли, І не по­ки­ва­ли б на вас го­ло­вою. Сха­ме­ніть­ся! будь­те лю­ди, Бо ли­хо вам бу­де. Роз­ку­ють­ся не­за­ба­ром За­ко­ва­ні лю­де, Нас­та­не суд, за­го­во­рять І Дніп­ро, і го­ри! І по­те­че сто­рі­ка­ми Кров у си­нє мо­ре Ді­тей ва­ших... і не бу­де Ко­му по­ма­га­ти. Од­цу­ра­єть­ся брат бра­та І ди­ти­ни ма­ти. І дим хма­рою зас­ту­пить Сон­це пе­ред ва­ми, І на­ві­ки прок­ле­не­тесь Сво­ї­ми си­на­ми! Умий­те­ся! об­раз Бо­жий Баг­ном не сквер­ні­те. Не ду­рі­те ді­тей ва­ших, Що во­ни на сві­ті На те тіль­ко, щоб па­ну­вать... Бо нев­че­не око Заг­ля­не їм в са­му ду­шу Гли­бо­ко! гли­бо­ко! Доз­на­ють­ся не­бо­жа­та, Чия на вас шку­ра, Та й за­су­дять, і пре­муд­рих Не­муд­рі оду­рять! Як­би ви вчи­лись так, як тре­ба, То й муд­рость би бу­ла своя. А то за­лі­зе­те на не­бо: «І ми не ми, і я не я, І все те ба­чив, і все знаю, Не­ма ні пек­ла, ані Раю. Не­має й Бо­га, тіль­ко я! 180

Та ку­ций ні­мець уз­ло­ва­тий, А більш ні­ко­го!..» — «Доб­ре, бра­те, Що ж ти та­кеє?» «Не­хай ска­же Ні­мець. Ми не зна­єм». Отак­то ви нав­ча­є­тесь У чу­жо­му краю! Ні­мець ска­же: «Ви мо­го­ли». «Мо­го­ли! мо­го­ли!» Зо­ло­то­го Та­мер­ла­на Ону­ча­та го­лі. Ні­мець ска­же: «Ви слав’яне». «Слав’яне! слав’яне!» Слав­них пра­ді­дів ве­ли­ких Прав­ну­ки по­га­ні! І Кол­ла­ра чи­та­є­те З усі­єї си­ли, І Ша­фа­ри­ка, і Ган­ка, І в слав’яно­фі­ли Так і пре­тесь... І всі мо­ви Слав’янсь­ко­го лю­ду — Всі зна­є­те. А сво­єї Дас[­т]ьбі... Ко­лись бу­дем І по­сво­є­му гла­го­лать, Як ні­мець по­ка­же Та до то­го й іс­то­рію На­шу нам роз­ка­же, — Отой­ді ми за­хо­ди­мось!.. Доб­ре за­хо­ди­лись По ні­мець­ко­му по­ка­зу І за­го­во­ри­ли Так, що й ні­мець не вто­ро­па, Учи­тель ве­ли­кий, А не те, щоб прос­ті лю­де. А ґвал­ту! а кри­ку! «І гар­мо­нія, і си­ла, Му­зи­ка та й го­ді. А іс­то­рія!.. по­е­ма Воль­но­го на­ро­да! Що ті рим­ля­не убо­гі! Чорт­зна­що — не Бру­ти! У нас Бру­ти! і Кок­ле­си! Слав­ні, не­за­бу­ті!

Тарас Шевченко

У нас во­ля ви­рос­та­ла, Дніп­ром уми­ва­лась, У го­ло­ви го­ри сла­ла, Сте­пом ук­ри­ва­лась!» Кров’ю во­на уми­ва­лась, А спа­ла на ку­пах, На ко­заць­ких воль­них тру­пах, Ок­ра­де­них тру­пах! По­ди­віть­ся ли­шень доб­ре, Про­чи­тай­те зно­ву Тую сла­ву. Та чи­тай­те Од сло­ва до сло­ва, Не ми­най­те ані тит­ли, Ні­же тії ко­ми, Все роз­бе­ріть... та й спи­тай­те Той­ді се­бе: що ми?.. Чиї си­ни? яких бать­ків? Ким? за що за­ку­ті?.. То й по­ба­чи­те, що ось що Ва­ші слав­ні Бру­ти: Ра­би, под­нож­ки, грязь Мос­к­ви, Вар­шав­сь­ке сміт­тя — ва­ші па­ни Яс­но­вель­мож­нії геть­ма­ни. Чо­го ж ви чва­ни­те­ся, ви! Си­ни сер­деш­ної Ук­рай­ни! Що доб­ре хо­ди­те в яр­мі, Ще луч­ше, як бать­ки хо­ди­ли. Не чвань­тесь, з вас де­руть ре­мінь, А з їх, бу­ва­ло, й лій то­пи­ли. Мо­же, чва­ни­тесь, що брат­с­тво Ві­ру зас­ту­пи­ло. Що Си­но­пом, Тра­пе­зон­дом Га­луш­ки ва­ри­ло. Прав­да!.. прав­да, на­ї­да­лись. А вам те­пер ва­дить. І на Сі­чі муд­рий ні­мець Кар­то­пель­ку са­дить, А ви її ку­пу­є­те, Їс­те на здо­ров’я Та сла­ви­те За­по­рож­жя. А чи­єю кров’ю Ота зем­ля на­по­є­на, Що кар­топ­ля ро­дить, — Вам бай­ду­же. Аби доб­ра

Бу­ла для го­ро­ду! А чва­ни­тесь, що ми Поль­щу Ко­лись за­ва­ли­ли!.. Прав­да ва­ша: Поль­ща впа­ла, Та й вас роз­да­ви­ла! Так от як кров свою ли­ли Бать­ки за Мос­кв ­ у і Вар­ша­ву, І вам, си­нам, пе­ре­да­ли Свої кай­да­ни, свою сла­ву! До­бо­ро­лась Ук­ра­ї­на До са­мо­го краю. Гір­ше ля­ха свої ді­ти Її роз­пи­на­ють. За­міс[т]ь пи­ва пра­вед­ную Кров із ре­бер то­чать. Прос­ві­ти­ти, ка­жуть, хо­чуть Ма­те­ри­ні очі Сов­ре­мен­ни­ми ог­ня­ми. По­вес­ти за ві­ком, За нім­ця­ми, не­до­рі­ку, Слі­пую ка­лі­ку. Доб­ре, ве­діть, по­ка­зуй­те, Не­хай ста­ра ма­ти Нав­ча­єть­ся, як ді­тей тих Но­вих дог­ля­да­ти. По­ка­зуй­те!.. за на­у­ку, Не тур­буй­тесь, бу­де Ма­те­ри­на доб­ра пла­та. Роз­па­деть­ся лу­да На очах ва­ших не­си­тих, По­ба­чи­те сла­ву, Жи­ву сла­ву ді­дів сво­їх І бать­ків лу­ка­вих. Не ду­рі­те са­мі се­бе, Учі­тесь, чи­тай­те, І чу­жо­му на­уч ­ ай­тесь, Й сво­го не цу­рай­тесь. Бо хто ма­тір за­бу­ває, То­го Бог ка­рає, То­го ді­ти цу­ра­ють­ся, В ха­ту не пус­ка­ють. Чу­жі лю­ди про­га­ня­ють, І не­має зло­му 181

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

На всій зем­лі без­ко­неч­ній Ве­се­ло­го до­му. Я ри­даю, як зга­даю Ді­ла не­за­бу­ті Ді­дів на­ших. Тяж­кі ді­ла! Як­би їх за­бу­ти, Я од­дав би ве­се­ло­го Ві­ку по­ло­ви­ну. Ота­ка­то на­ша сла­ва, Сла­ва Ук­ра­ї­ни. Отак і ви про­чи­тай­[те], Щоб не сон­ним сни­лись Всі неп­рав­ди, щоб роз­к­ри­лись Ви­со­кі мо­ги­ли Пе­ред ва­ши­ми очи­ма, Щоб ви роз­пи­та­ли Му­че­ників, ко­го, ко­ли, За що роз­пи­на­ли! Обніміте ж, бра­ти мої, Най­мен­шо­го бра­та — Не­хай ма­ти усміхнеть­ся, Зап­ла­ка­на ма­ти. Бла­гос­ло­вить дітей своїх Твер­ди­ми ру­ка­ми І діто­чок поцілує Воль­ни­ми ус­та­ми. І за­бу­деть­ся сра­мот­ня 2.

К. Штанко. Ілюстрація до поеми послання Т. Шевченка «І мер­тв ­ им, і жи­вим, і не­на­ро­жден­ним…»

Дав­няя го­ди­на, І ожи­ве доб­ра сла­ва, Сла­ва Ук­раїни, І світ яс­ний, не­ве­черній Ти­хо засіяє... Обніміть­ся ж, бра­ти мої, Мо­лю вас, бла­гаю!

Ознайомтеся з літературнокритичним матеріалом до поемипослання Т. Шевченка «І мер­тв ­ им, і жи­вим, і не­на­рожден­ним…» і законспектуйте його.

Про жанр пос­лан­ня ви вже знаєте із ранньої творчості поета. До цьо­го жан­ру Т. Шев­чен­ко звер­нув­ся, щоб че­рез пе­ре­с­то­ро­гу й про­хан­ня про­буди­ти в ук­ра­їн­ців по­чут­тя на­ці­о­наль­ної гід­нос­ті й чес­ті. От­же, твір був на­пи­са­ний із на­мі­ром змі­ни­ти під­не­віль­не ста­но­ви­ще Ук­ра­ї­ни. Са­ме пос­лан­ня «І мер­т­вим, і жи­вим…» ста­ло тим Шев­чен­ко­вим тво­ром, який най­біль­ше ци­тують, ад­же ба­га­то ряд­ків із ньо­го ста­ли афо­риз­ма­ми: «В сво­їй ха­ті своя й прав­да, / І си­ла, і во­ля», «Не­ма на сві­ті Ук­ра­їн ­ и, / Не­має дру­го­го Дніп­ра...», «Од­цу­ра­єть­ся брат бра­та / І ди­ти­ни ма­ти», «Як­би ви вчи­лись так, як тре­ба, / То й муд­ рость би бу­ла своя», «І чу­жо­му на­у­чай­тесь, / Й сво­го не цу­рай­тесь»… Ли­це­мірс­тво па­нів­ної вер­хів­ки Т. Шев­чен­ко вик­ри­ває із са­мо­го по­чат­ ку тво­ру — з епіг­ра­фа: «Ко­ли хто го­во­рить: люб­лю Бо­га, а бра­та сво­го не­на­ви­дить, — лжа оце». Лі­рич­ний ге­рой пос­лан­ня тяж­ко пе­ре­жи­ває тра­ гіч­ну си­ту­а­цію в пок­рі­па­че­ній Ук­ра­ї­ні. 182

Тарас Шевченко

Ці­ка­вим у по­е­міпос­лан­ні є об­раз ав­то­ра. Про­ци­ту­є­мо із цьо­го при­во­ду до­сл ­ ід­ни­ка твор­чос­ті Т. Шев­чен­ка В. Смі­­­­лян­ську: «Цей об­раз не­од­но­з­нач­ний: “ав­тор” обер­та­єть­ся до чи­та­ча об­лич­чям то юро­ди­во­го — пе­чаль­ни­ка за лю­дей (“Тіль­ко я, мов ока­ян­ний, / І день і ніч пла­чу / На роз­пут­тях ве­­ле­люд­них...”)1, то про­ро­ка (“Сха­ме­ніть­ся! будь­те лю­ди, / Бо ли­хо вам бу­де”), то апос­то­ла­про­по­ від­ни­ка (“І чу­жо­му на­уч­ ай­тесь...”), за­га­лом — по­е­та­гро­ма­дя­ни­на, пат­рі­от­ а, чиє сер­це роз­тя­ла роз­ко­ли­на, яка зруй­ну­ва­ла на­цію. Кож­на з іпос­та­сей ав­то­ра тво­рить емо­цій­ний оре­ол скор­бо­ти, прок­лят­тя, апо­ка­ліп­тич­ної пог­ро­зи, іро­нії та сар­каз­му, лю­бо­ві й на­дії». Ком­по­зи­цій­но по­е­ма по­ді­ля­єть­ся на 5 час­тин. І час­ти­на ­

Е­піг­раф

Ко­ли хто го­в о­р ить: люб­лю Бо­га, а бра­та сво­го не­на­видить, — лжа оце.

ІІ час­ти­на ­

В­ступ, у яко­му лі­рич­ний ге­рой (ав­т ор) зак­л и­к ає то­го­час­ну ін­те­лі­ген­цію по­лю­би­ти свій на­род, не бу­ти бай­ду­жою до до­лі Ук­ра­ї­ни

По­ди­віть­ся на рай ти­хий, На свою кра­ї­ну, По­лю­бі­те щи­рим сер­цем Ве­ли­ку ру­ї­ну, Роз­куй­те­ся, бра­тай­те­ся, У чу­жо­му краю Не шу­кай­те, не пи­тай­те То­го, що не­має…

ІІІ час­ти­на ­

К­ри­ти­ка то­го­час­ної елі­ти

Сха­ме­ніть­ся! будь­те лю­ди, Бо ли­хо вам бу­де. Роз­ку­ють­ся не­за­ба­ром За­ко­ва­ні лю­де, Нас­та­не суд, за­го­во­рять І Дніп­ро, і го­ри! Як­би ви вчи­лись так, як тре­ба, То й муд­рость би бу­ла своя.

ІV час­ти­на ­

­У­за­галь­нен­ня й про­повід­ниць­ кий мо­но­лог авто­ра

До­бо­ро­лась Ук­ра­ї­на До са­мо­го краю. Гір­ше ля­ха свої ді­ти Її роз­пи­на­ють.

V час­ти­на ­

Кін­ц ів­к а, у якій лу­н ає за­к­лик до ін­те­лі­ген­ції, яка має очо­ли­ти свій на­род

Об­ні­міть­ся ж, бра­ти мої. Мо­лю вас, бла­гаю!

Про­від­ни­ми є такі мотиви твору: кри­ти­ка ук­ра­їн­ської елі­ти, яка зне­ва­жає ук­ра­їн­ський на­род, і зак­лик до со­ці­аль­но­го при­ми­рен­ня за­ра­ди від­род­жен­ня на­ції. 1 Пор.: «А я, юродивий, на твоїх руїнах / Марно сльози трачу...» («Чигрине, Чигрине…»).

183

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА 3.

Ознайомтеся з ма­те­рі­алом про вис­ло­ви, що ста­ли кри­ла­ти­ми, і навчіть­ся їх ви­раз­но чи­та­ти.

У пос­лан­ні є ба­га­то ряд­ків, які ста­ли афо­риз­ма­ми. У них скон­цен­тро­ва­но основ­ні проб­ле­ми то­го­час­ної дій­снос­ті. «В сво­їй ха­ті своя й прав­да, / І си­ла, і во­ля». Ци­ми ряд­ка­ми ав­тор кон­ста­тує: ук­ра­їн­ський на­род має всі під­ста­ви для фор­му­ван­ня не­за­леж­ної дер­жа­ви, ад­же в нього є своя мова, куль­ту­ра, іс­то­рія. Са­ме то­му у тво­рі за­суд­жено тих дво­ря­н, які шу­ка­ють пе­ре­до­вої куль­ту­ри в чу­жих кра­ях. «Не­ма на сві­ті Ук­ра­ї­ни, / Не­має дру­го­го Дніп­ра...». Свій рід­ний край тре­ба лю­би­ти всім сер­цем і по­мис­ла­ми, ад­же бать­ків­щи­на од­на, як і Дніп­ро. Ці ряд­ки й кіль­ка нас­туп­них є ін­век­ти­вою — при­йо­мом, що по­ля­гає в гос­ троса­ти­рич­но­му вик­рит­ті пев­них осіб чи со­ці­аль­них явищ: «А ви пре­те­ся на чу­жи­ну / Шу­ка­ти доб­ро­го доб­ра...» «Од­цу­ра­єть­ся брат бра­та / І ди­ти­ни ма­ти». У цьо­му афо­риз­мі зву­чить страш­не пе­ред­ба­чен­ня май­бут­ніх ді­янь про­від­ної верс­тви: гір­ше ля­ха ро­зі­­п­нуть Ук­ра­ї­ну свої ді­ти. По­ле­міч­ний за­пал лі­рич­ний ге­рой спря­мо­вує пе­ре­ду­ сім на ук­ра­їн­ську ін­те­лі­ген­цію, бо са­ме в її ру­ках май­бут­ня до­ля Ук­ра­їн ­ и. «Як­би ви вчи­лись так, як тре­ба, / То й муд­рость би бу­ла своя». Це сло­ва з тре­тьої час­ти­ни по­ем ­ и­­пос­лан­ня, у якій ав­тор звер­та­єть­ся до ук­ра­їн­ських ін­те­ лі­ген­тів­­ра­ці­он ­ а­ліс­тів. У ній при­вер­тає ува­гу ви­с­лів «ні­мець уз­ло­ва­тий». Що оз­на­чає ха­рак­те­рис­ти­ка уз­ло­ва­тий? Із цьо­го при­во­ду ці­ка­ви­ми є спос­те­ре­ жен­ня В. Па­ха­рен­ка: «Річ у тім, що ра­ці­о­на­лізм — ти­по­ва ри­са са­ме ні­мець­ко­ го на­ці­о­наль­но­го ха­рак­те­ру. Ві­до­мий жит­тє­вий пош­товх до ство­рен­ня цьо­го сим­во­лу: на по­чат­ку 1840х ро­ків мо­ло­ді дру­зі Шев­чен­ка за­хоп­ле­но чи­та­ли ні­мець­ких фі­ло­со­фів­­а­те­їс­тів1 Фе­єр­ба­ха й Штра­у­са. От­же, це — без­душ­ний хо­лод­ний ро­зум. Ку­ций, бо з від­сі­че­ною ду­шею, ко­рот­кий, об­ру­ба­ний. Уз­ло­ва­ тий — та­кий, що зап­лу­тує вуз­ла­ми, суть дум­ки яко­го важ­ко зро­зу­мі­ти». «І чу­жо­му на­у­чай­тесь, / Й сво­го не цу­рай­тесь». Цей кри­ла­тий вис­лів на­пу­чує пе­ре­ду­сім ці­ну­ва­ти й зна­ти своє, у той же час бра­ти все най­кра­ще від ін­ших на­ро­дів, але ли­ше те, що не за­пе­ре­чує на­ці­о­наль­них прі­о­ри­те­тів. От­же, тре­ба вчи­ти­ся так, щоб «роз­кри­лись / Ви­со­кі мо­ги­ли / Пе­ред ва­ши­ми очи­ ма...». У кін­ці по­е­ми­­пос­лан­ня по­ет бла­гає: «Об­ні­мі­те ж, бра­ти мої, / Най­мен­ шо­го бра­та...», бо в ос­но­ві ук­ра­їн­ської ду­ші є лю­бов до лю­ди­ни, за­по­ві­да­на Ісу­сом.

За­у­важ­те! По­е­мапос­лан­ня Т. Шев­чен­ка «І мер­твим, і жи­вим, і не­на­рож­ден­ним…» ряс­ніє прик­ла­да­ми алю­зії. Нап­рик­лад, у по­ем ­ і зга­ду­єть­ся Кол­лар. Під­го­тов­ле­ний чи­тач має зна­ти, що Ян Кол­лар (1793–1852) — чесь­кий уче­ний і по­ет, який пос­лі­дов­но обс­то­ю­вав дум­ку про єд­нан­ня слов’янсь­ких на­ро­дів. 1 Атеїст — той, хто заперечує існування Бога; безбожник, безвірник.

184

Тарас Шевченко 4.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. Сар­казм — це А нас­міш­ка, за­мас­ко­ва­на зов­ні бла­гоп­рис­той­ною фор­мою Б при­йом у лі­те­ра­ту­рі, зас­но­ва­ний на яв­но­му спот­во­рен­ні, пере­біль­ шенні чи при­мен­шен­ні зоб­ра­жу­ва­но­го, на по­єд­нан­ні різ­них кон­трас­ тів: фан­тас­тич­но­го з ре­аль­ним, тра­гіч­но­го з ко­міч­ним В са­ти­рич­ний ма­лю­нок за­гос­тре­но­го, кри­тич­новик­ри­валь­но­го ха­рак­те­ру; пе­ре­нос­носміш­не нас­лі­ду­ван­ня, пе­рек­ру­чу­ван­ня ори­гі­на­лу Г їд­ка, вик­ри­валь­на, особ­ли­во дош­куль­на нас­міш­ка, спов­не­на край­ньої не­на­вис­ті й гнів­но­го пре­зирс­тва 2.

Ус­та­но­віть від­по­від­ність між художнім засобом і прикладом із твору. Ху­дож­ній за­сіб

1 гі­пер­бо­ла 2 епі­тет 3 ме­та­фо­ра 4 ан­то­ні­ми

­Прик­лад із твору

«Слав­них пра­ді­дів ве­ли­ких Прав­ну­ки по­га­ні!» Б «Нас­та­не суд, за­го­во­рять І Дніп­ро, і го­ри!» В «І по­те­че сто­рі­ка­ми Кров у си­нє мо­ре...» Г «Не ду­рі­те са­мі се­бе, Учі­тесь, чи­тай­те...» Д «Не­ма ні пек­ла, ані Раю. Не­має й Бо­га, тіль­ко я!» А

3. Ус­та­но­віть пос­лі­дов­ність урив­ків у по­е­мі. А «І чу­жо­му на­у­чай­тесь, / Й сво­го не цу­рай­тесь». Б «Як­би ви вчи­лись так, як тре­ба, / То й муд­рость би бу­ла своя». В «Не­ма на сві­ті Ук­ра­ї­ни, / Не­має дру­го­го Дніп­ра...» Г «В сво­їй ха­ті своя й прав­да, / І си­ла, і во­ля». Що та­ке пос­лан­ня як жанр лі­те­ра­ту­ри? Ко­му Т. Шев­чен­ко ад­ре­сує пос­лан­ня? Які ряд­ки пос­лан­ня ста­ли кри­ла­ти­ми? Про­ко­мен­туй­те їх. У яких іпос­та­сях постає опо­ві­дач (лі­рич­ний ге­рой) у по­ем ­ і? Чо­му цей об­раз та­кий мін­ли­вий? Які ком­по­зи­цій­ні особ­ли­вос­ті має пос­лан­ня Т. Шев­чен­ка «І мер­твим, і жи­вим, і не­на­рож­ден­ним…»? 9. Про­ко­мен­туй­те епіг­раф до пос­лан­ня. 10. Наз­віть про­від­ні мо­ти­ви тво­ру. 4. 5. 6. 7. 8.

11. Про­ко­мен­туй­те ряд­ки. «Ра­би, под­нож­ки, грязь Мос­кви, / Вар­шав­ське сміт­тя — ва­ші пани / Яс­но­ вель­мож­нії геть­ма­ни». 12. Знай­діть прик­ла­ди алю­зії в по­е­мі й ука­жіть, з якою ме­тою ав­тор використо­ вує цей при­йо­м.

185

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА 5.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Вив­чіть на­пам’ять ури­вок із пос­л ан­ня Т. Шев­чен­ка «І мер­твим, і жи­в им, і не­на­рож­ден­ним…» (від по­чат­ку до слів «Ох, як­би те ста­лось, щоб ви не вер­та­лись…»).

Жіноча доля у творах Т. Шевченка 1.

Прочитайте по­е ­з ію «Сон» («На пан­щ и­н і пше­н и­ц ю жа­л а…»).

Сон («На пан­щи­нІ пше­ни­цю жа­ла…») (1858) Марку Вовчку

На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла, Вто­ми­ла­ся; не спо­чи­вать Піш­ла в сно­пи, пош­кан­ди­ба­ла Іва­на си­на го­ду­вать. Во­но спо­ви­теє кри­ча­ло У хо­ло­доч­ку за сно­пом. Роз­по­ви­ла, на­го­ду­ва­ла, По­пес­ти­ла; і ні­би сном, Над си­ном си­дя, зад­рі­ма­ла. І снить­ся їй той син Іван І урод­ли­вий, і ба­га­тий, Не оди­но­кий, а жо­на­тий 2.

На воль­ній, ба­чить­ся, бо й сам Уже не пан­ський, а на во­лі; Та на сво­їм ве­се­лім по­лі Сво­ю та­ки пше­ни­цю жнуть, А ді­точ­ки обід не­суть. І ус­міх­ну­ла­ся не­бо­га, Прос­ну­ла­ся — не­ма ні­чо­го... На си­на гля­ну­ла, взя­ла, Йо­го ти­хень­ко спо­ви­ла Та, щоб до­жать до ла­но­во­го, Ще ко­пу до­жи­нать піш­ла.

Опрацюйте матеріал про поезію «Сон» («На панщині пшеницю жала...»). З’ясуй­те, у чо­му по­ля­гає особ­ли­вість об­раз­ка1 як лі­те­ра­тур­но­го жан­ру.

В. Касіян. Ілюстрація до вірша Т. Шевченка «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…»)

У твор­ах Т. Шев­чен­ка Ук­ра­ї­на най­тра­гіч­ні­ше пос­тає в об­ра­зах жі­нок, пе­ре­ду­сім скрив­дже­них до­лею в зак­рі­па­че­но­му сус­піль­с­т­ві: це се­лян­ки­ крі­пач­ки, і вдо­ви, і си­ро­ти, і пок­рит­ки. Од­ним із та­ких тво­рів є мі­ні­а­тю­ра­­об­ра­зок «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…»), на­пи­са­на в 1858 р. в Пе­тер­бур­зі. Цей вірш прис­вя­че­ний Мар­ку Вов­чку, ав­тор­ці збір­ки «На­род­ні опо­ві­дан­ня», та­лан­том якої за­хоп­лю­вав­ся Т. Шев­чен­ко. В ос­но­ві сю­же­ту — про­ти­леж­нос­ті: во­­ля — не­во­ля, дій­сність — сон ге­ро­ї­ні (мрія), ре­аль­ний не­люд­ський жит­тє­вий лад — ом­рі­ян ­ ий на­род­ ний сус­піль­ний іде­ал. От­же, в об­раз­ку жор­сто­ку ре­аль­ність про­тис­тав­лено мрії, що здій­с­ню­єть­ся ли­ше в сні. Емо­цій­не під­не­сен­ня в зоб­ра­жен­ні

1 Образок — невеликий за обсягом твір (як правило, прозовий), основою якого є ескізне зображення певної події або сценки.

186

Тарас Шевченко

сну за­без­пе­чу­єть­ся зрос­та­ю­чою рит­мі­кою вір­ша, емо­цій­ною лек­си­кою, ад­же ге­ро­ї­ня пе­ре­жи­ває щас­тя: І урод­ли­вий, і ба­га­тий, Не оди­но­кий, а жо­на­тий На воль­ній, ба­чить­ся, бо й сам Уже не пан­ський, а на во­лі…

Жит­тєс­твер­дні світ­лі ін­то­на­ції (на­­г­ні­­тан­ня од­но­рід­них чле­нів ре­чен­ня — епі­те­тів із по­зи­тив­ною оцін­кою: урод­ли­вий, ба­га­тий, «не оди­но­кий, а жо­­ натий») пе­ре­ри­ває про­буд­жен­ня й по­вер­нен­ня в сум­ну ре­аль­ність: Прос­ну­ла­ся — не­ма ні­чо­го… На си­на гля­ну­ла, взя­ла, Йо­го ти­хень­ко спо­ви­ла Та, щоб до­жать до ла­но­во­го, Ще ко­пу до­жи­нать піш­ла.

Ці­ка­во, що ав­тор не дає ні­я­кої оцін­ки зоб­ра­жу­ва­но­му — во­на прочи­ту­єть­ ся в ін­то­на­ці­ях і то­наль­нос­ті вір­ша, у кон­трас­ті дій­с­нос­ті та мрії. Те­ма під­не­ віль­ної вис­наж­ли­вої пра­ці, мов­чаз­но­го від­чаю та без­на­дії й вод­но­час зма­лю­ ван­ня ра­діс­но­го іде­а­лу щас­ли­вої та віль­ної се­лян­ської ро­ди­ни ши­ро­ко вис­віт­ ле­но не тіль­ки в по­е­тич­ній твор­чос­ті Т. Шев­чен­ка, а й у його картинах: «Се­лян­ська ро­ди­на», «На па­сі­ці», «Свя­та ро­ди­на» та ін. 3.

Про­чи­тайте лі­рич­ний вірш «У на­шім раї на зем­лі...».

*** У на­шім раї на зем­лі Ні­чо­го кра­що­го не­має, Як тая ма­ти мо­ло­дая З сво­їм ди­тя­точ­ком ма­лим. Бу­ває, іно­ді див­лю­ся, Ди­ву­юсь ди­вом, і пе­чаль Ох­ва­тить ду­шу; ста­не жаль Ме­ні її, і за­жу­рю­ся, І пе­ред нею по­мо­лю­ся, Мов пе­ред об­ра­зом свя­тим Ті­єї Ма­те­рі свя­тої, Що в мир наш Бо­га при­нес­ла... Те­пер їй лю­бо, лю­бо жи­ти. Во­на се­ред но­чі встає, І сте­ре­же доб­ро своє, І до­жи­дає то­го сві­ту, Щоб знов на йо­го на­ди­ви­тись, На­го­во­ри­тись. — Це моє!

Моє! — І ди­вить­ся на йо­го, І мо­лить­ся за йо­го Бо­гу, І йде на ули­цю гу­лять Гор­ді­ше са­мої ца­ри­ці. Щоб лю­дям, бач­те, по­ка­зать Своє доб­ро. — А по­ди­віть­ся! Моє най­кра­ще над всі­ми! — І не­на­ро­ком ін­ший гля­не. Ве­се­ла, ра­да, Бо­же мій! Не­се до­до­му сво­го Йва­на. І їй зда­єть­ся, все се­ло Весь день ди­ви­ло­ся на йо­го, Що тіль­ко й ди­ва там бу­ло, А біль­ше не бу­ло ні­чо­го. Щас­ли­вая!.. Лі­та ми­на­ють. Пот­ро­ху ді­ти ви­рос­та­ють, І ви­рос­ли, і ро­зій­шлись На за­ро­біт­ки, в мос­ка­лі. 187

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

І ти ос­та­ла­ся, не­бо­го. І не ос­та­ло­ся ні­ко­го З то­бою до­ма. На­го­ти Ста­рої ні­чим одяг­ти І ви­то­пить зи­мою ха­ту. А ти не зду­жа­єш і вста­ти, Щоб хоч огонь той роз­вес­ти. В хо­лод­ній мо­лиш­ся осе­лі За їх, за ді­то­чок. А ти, Ве­ли­ко­му­че­ни­це! Се­ла Ми­на­єш, пла­чу­чи, вно­чі. І по­лемсте­пом іду­чи, Сво­го ти си­на зак­ри­ва­єш. Бо й пташ­ка іно­ді піз­нає І за­ще­бе­че: — Он байс­тря Не­се пок­рит­ка на ба­зар. Без­та­лан­ная! Де ді­лась Кра­са твоя тая, Що всі лю­де ди­ву­ва­лись? Про­па­ла, не­має! Все заб­ра­ла ди­ти­ноч­ка І виг­на­ла з ха­ти, І вий­шла ти за ца­ри­ну, З хрес­та ні­би зня­та. 4.

Стар­ці те­бе цу­ра­ють­ся, Мов тії про­ка­зи. А во­но та­ке ма­лень­ке, Во­но ще й не ла­зить. І ко­ли­­то во­но бу­де Гра­тись і про­мо­вить Сло­во мамо. Ве­ли­кеє, Най­кра­щеє сло­во! Ти зра­ді­єш; і роз­ка­жеш Ди­ти­ні прав­ди­во Про па­ни­ча лу­ка­во­го, І бу­деш щас­ли­ва. Та не ­дов­го. Бо не дій­де До зрос­ту ди­ти­на, Пі­де со­бі сліп­ця во­дить, А те­бе по­ки­не Ка­лі­кою на роз­пут­ті, Щоб со­бак драж­ни­ла, Та ще й ви­лає. За те, бач, Що на світ ро­ди­ла. І за те ще, що так тяж­ко Ди­ти­ну лю­би­ла. І лю­би­ти­меш, не­бо­го, По­ки не за­ги­неш Ме­жи пса­ми на мо­ро­зі Де­­не­будь під ти­ном.

Прочитайте літературнокритичний матеріал до вірша «У нашім раї на землі...»

Вірш «У нашім раї на землі...» на­пи­са­ний у 1849 р., у пе­рі­од пе­ре­бу­ван­ ня по­е­та в зас­лан­ні. У тво­рі зоб­ра­же­но дві ти­по­ві до­лі ма­те­рі­крі­пач­ки: ма­те­ рі, яка на­ро­ди­ла ди­ти­ну в шлю­бі, і ма­те­рі­­пок­рит­ки. Обид­ві до­лі тра­гіч­ні. Пер­шу ма­тір, яка ми­лу­єть­ся сво­єю ди­ти­ною, не мо­же нею на­ра­ду­ва­ти­ся, че­кає сум­на й тяж­ка до­ля, ад­же в умо­вах крі­пац­тва го­ді спо­ді­ва­ти­ся на хоро­ ше жит­тя: жін­ка втра­чає ді­тей, які «ро­зій­шлись / На за­ро­біт­ки, в мос­ка­лі». Во­на за­ли­ша­єть­ся са­ма в хо­лод­ній зи­мо­вій ха­ті, яку ні­ко­му про­то­пи­ти. А як світ­ло й уро­чис­то по­чи­на­ла­ся по­е­зія — з пер­ших ряд­ків в уя­ві ви­ни­кає об­раз Бо­жої Ма­те­рі з ди­ти­ною на ру­ках: У на­шім раї на зем­лі Ні­чо­го кра­що­го не­має, Як тая ма­ти мо­ло­дая З сво­їм ди­тя­точ­ком ма­лим.

От­же, то­наль­ність вір­ша змі­ню­єть­ся: від уро­чис­тої й теп­лої на по­чат­ку — до сум­ної в се­ре­ди­ні та тра­гіч­ної в кін­ці. У дру­гій час­ти­ні вір­ша в об­ра­зі 188

Тарас Шевченко

Т. Шевченко. Селянська родина

по­­к­рит­ки ав­тор зоб­ра­жує пок­рі­па­че­ну, приг­ноб­ле­ну Ук­ра­їн ­ у (при­га­дай­те по­діб­ні жах­ли­ві кар­ти­ни в по­е­мі «Сон» («У вся­ко­го своя до­ля…»): «То пок­рит­ка по­під­тин­ню / З байс­т­рям шкан­ди­бає, / Бать­ко й ма­ти од­цу­ра­лись / Й чу­жі не прийма­ють!!»): І бу­деш щас­ли­ва. Та не дов­го. Бо не дій­де До зрос­ту ди­ти­на, Пі­де со­бі сліп­ця во­дить, А те­бе по­ки­не Ка­лі­кою на роз­пут­ті, Щоб со­бак драж­ни­ла…

Про зоб­ра­жен­ня зне­до­ле­ної жін­ки в Шев­чен­ко­вих по­е­зі­ях так пи­сав М. Риль­ський: «Та­ко­го по­лум’яно­го ма­те­ринс­тва… і та­кої жі­но­чої му­ки не знай­ти, ма­буть, у жод­но­го з по­е­тів сві­ту. Не­щас­ли­вий в осо­бис­то­му жит­ті, Шев­чен­ко най­ви­щу й най­чис­ті­шу кра­су сві­ту ба­чив у жін­ці, у ма­те­рі». 5.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1.

Вірш Т. Шев­чен­ка «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…») за жан­ром А еле­гія Б об­ра­зок В міс­те­рія Г ме­ди­та­ція

2.

Т. Шев­чен­ко на­пи­сав вірш «У на­шім раї на зем­лі...» у пе­рі­од А ран­ній Б «трьох літ» В зас­лан­ня Г піз­ній

189

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА 3. Ус­т а­н о­в іть від­п о­в ід­н ість між художнім засобом і прикладом із твору («У на­шім раї на зем­лі…»). Ху­дож­ній за­сіб

1 2 3 4

ри­то­рич­не звер­тан­ня епі­тет по­рів­нян­ня тав­то­ло­гія

­Прик­лад із твору

«Бу­в ає, іно­д і див­лю­ся, Ди­в у­ю сь ди­в ом...» Б «Лі­та ми­на­ють. Пот­ро­ху ді­ти ви­рос­та­ють...» В «А ти, / Ве­ли­ко­му­че­ни­це! Се­ла, / Ми­на­єш, пла­чу­чи, вно­чі». Г «І вий­шла ти за ца­ри­ну, З хрес­та ні­би зня­та». Д «Сло­во ма­мо. Ве­ли­кеє, Най­кра­щеє сло­во!» А

Виз­нач­те вір­шо­вий роз­мір поезії «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…»). На яких кон­трас­тах по­бу­до­ва­но вірш «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла...»)? Що сим­во­лі­зу­ють жін­ки у вір­шах Т. Шев­чен­ка? Чи не за­над­то жор­сто­ку кар­ти­ну ма­лює Т. Шев­чен­ко в кін­ці вір­ша «У на­шім раї на зем­лі…» («Щоб со­бак драж­ни­ла (...), / По­ки не за­ги­неш / Ме­жи пса­ ми...»)? Ар­гу­мен­туй­те свою дум­ку. 8. Оха­рак­те­ри­зуй­те об­ра­зи двох жі­нок із вір­ша «У на­шім раї на зем­лі…». Чо­му жін­ка, яка в шлюбі на­ро­ди­ла ди­ти­ну, та­ка ж нещас­на, як і пок­рит­ка? 9. Виз­нач­те спіль­ні мо­ти­ви у вір­шах «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла...») та «У на­шім раї на зем­лі…». 10. Про­ко­мен­туй­те сло­ва М. Риль­сько­го: «Не­щас­ли­вий в осо­бис­то­му жит­ті, Шев­чен­ко най­ви­щу й най­чис­ті­шу кра­су сві­ту ба­чив у жін­ці, у ма­те­рі». 4. 5. 6. 7.

11. Ви­пи­шіть із по­е­зій Т. Шев­чен­ка сло­ва у дві ко­лон­ки: 1) з по­зи­тив­ни­ми емо­ ці­я­ми; 2) з не­га­тив­ни­ми. Яких слів біль­ше? Чо­му? 12. По­бу­дуй­те ху­дож­ню пар­ти­ту­ру вір­ша «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла...»): а) виз­нач­те ло­гіч­ні на­го­ло­си (під­крес­літь клю­чо­ві сло­ва); б) ука­жіть па­у­зи скіс­ни­ми рис­ка­ми (/ — ледь по­міт­на па­у­за; // — яв­на па­у­за); в) поз­нач­те ін­то­на­цій­ний ма­лю­нок кож­но­го ряд­ка (рів­на ін­то­на­ція ; вис­хід­на — ; спад­на — ). 6.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня.

Під­го­туй­те­ся до ви­раз­но­го чи­тан­ня вір­ша Т. Шев­чен­ка «Сон» («На пан­щи­ ні пше­ни­цю жа­ла…»).

7.

Про­чи­тай­те ма­те­рі­ал про до­лі жі­нок у по­е­мах Т. Шев­чен­ка. Ко­рот­ко сфор­ му­люй­те й за­пи­шіть у зо­шит, які прикметні особ­ли­вос­ті мають Ка­те­ри­на, Ган­на й Ма­рія.

У сво­їх тво­рах Т. Шев­чен­ко, як ми вже з’ясува­ли, зоб­ра­жує Ук­ра­ї­ну в об­ра­зі жін­ки. По­ет ус­ві­домлю­вав, що Бог змо­же по­ря­ту­ва­ти те сус­пільс­тво, яке ду­хов­но зрос­тає. Так зрос­тає, ево­лю­ці­он ­ ує жін­ка в по­е­мах «Ка­те­ри­на», 190

Тарас Шевченко

«Най­мич­ка» і «Ма­рія». Звер­ніть ува­гу на сло­во ево­лю­ці­о­нує, во­но оз­на­чає пе­ре­ду­сім «удос­ко­на­лен­ня». По­е­ми на­пи­са­ні в різ­ні ета­пи твор­чос­ті, тож у них по­­різ­но­му вті­ле­но й жі­но­чі до­лі: ро­ман­тич­но — у по­е­мі «Ка­те­ри­на», ре­а­ ліс­тич­но­­по­бу­то­во — у «Най­мич­ці», із сим­во­ліч­ним уза­галь­нен­ням — у по­е­мі «Ма­рія». Ка­те­ри­на (1838) По­е­му «Ка­те­ри­на» Т. Шев­чен­ко на­пи­сав у 24­річ­но­му ві­ці, от­же, жит­­тє­вий дос­від по­е­та був не та­кий і ве­ли­кий, про­те у тво­рі від­чу­ва­єть­ся ру­ка вже дос­ від­че­но­го майс­тра й лю­ди­ни. Об­раз жін­ки­крі­пач­ки був близь­кий по­ет­ о­ві й тра­гіч­ний: ба­га­то­с­траж­даль­ною бу­ла до­ля йо­го ма­те­рі, яку «у мо­ги­лу / Нуж­да та пра­ця по­ло­жи­ла», і рід­них сес­тер, у яких «у най­мах ко­си по­бі­лі­ють». По­е­ма роз­по­ві­дає про тра­гіч­ну до­лю пок­рит­ки й ди­ти­ни­­без­бат­чен­ка в умо­вах крі­пос­но­го сус­пільс­тва, у яко­му нор­ми на­род­ної мо­ра­лі бу­ли над­то жор­сто­кі. Ві­до­мо, як у той час ста­ви­ли­ся до ма­те­рів, які на­род­жу­ва­ли по­заш­люб­них ді­тей: їх цу­ра­ли­ся на­віть бать­ки. Од­нак не Т. Шев­ чен­ко: він не тіль­ки не цу­ра­єть­ся згань­б­ле­ них жі­нок, а й стає на їх­ній за­хист. Ка­те­ри­на про­дов­жує лю­би­ти сво­го офі­ це­ра­крив­дни­ка, до ос­тан­ньої ми­ті пле­кає В. Новіковський. Ілюстрація на­дію на те, що в ньому пе­ре­мо­же лю­дя­ до поеми Т. Шевченка ність: «Катерина». «Лю­бий мій Іва­не! Сер­це моє ко­ха­неє! Де ти так ба­рив­ся?» Та до йо­го… За стре­ме­на…

У від­по­відь на теп­лі сло­ва, у яких не­має й ті­ні до­ко­ру, лу­нає на­віть не жор­сто­кість, а при­ни­жен­ня й оги­да: «Ду­ра, от­вя­жи­ся! Возь­ми­те прочь бе­зум­ную!»

У роз­па­чі Ка­те­ри­на ско­ює страш­ний гріх — нак­ла­дає на се­бе ру­ки, по­ру­ шив­ши во­лю Все­виш­ньо­го, і до то­го ж при­рі­кає на вір­ну смерть сво­го си­на. В ав­тор­ських ін­то­на­ці­ях і від­сту­пах не зву­чать зви­ну­ва­чен­ня й до­ко­ри не­щас­ній жін­ці, нав­па­ки — Т. Шев­чен­ко її, гріш­ну, жа­ліє. Най­миЧка (1845) Ближ­че до Бо­га сто­їть пок­рит­ка Ган­на — го­лов­на ге­ро­ї­ня по­е­ми «Най­мич­ ка», во­на зна­хо­дить у со­бі си­ли все жит­тя до­ла­ти стра­шен­ні му­ки, не спо­ку­ ша­єть­ся до са­мо­губс­тва, а під­ко­ря­єть­ся Бо­жій во­лі. Ган­на під­ки­дає сво­го по­заш­люб­но­го си­на без­діт­ним за­мож­ним се­ля­нам і че­рез рік про­сить­ся до 191

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

них у най­ми, щоб бу­ти по­руч зі сво­їм си­ном, який стає зміс­том її жит­тя. Тра­ге­дія Ган­ни пе­ре­ ду­сім у то­му, що во­на му­сить при­хо­ву­ва­ти свої по­чут­тя від рід­но­го си­на, а от­же, най­мич­ка поз­ бав­ле­на справ­ж­ньо­го ма­те­рин­сько­го щас­тя. Та­ка не­ор­ди­нар­на пси­хо­ло­гіч­на си­ту­а­ція да­ла мож­ли­вість по­е­то­ві як­най­пов­ні­ше роз­кри­ти об­раз не­щас­ної жін­ки, гли­би­ну тра­гіз­му її жит­ тя, ду­хов­ну ве­лич її на­ту­ри. Вер­ши­ну страж­дань Ган­ни зоб­ра­же­но в ос­тан­ньо­му роз­ді­лі по­е­ми: най­мич­ка бо­їть­ся по­мер­ти, не до­че­кав­шись си­на із чу­ма­ку­ван­ня в да­ле­ких кра­ях. І все ж та­ки дов­го­тер­пе­ли­ва Ган­на діс­тає ви­на­го­ро­ду — во­на до­че­ка­ла­ся си­на Мар­ка й роз­ кри­ла йо­му та­єм­ни­цю сво­го жит­тя: О. Сластіон. Ілюстрація до поеми Т. Шевченка «Наймичка»

«Прос­ти ме­не! Я ка­ра­лась Весь вік в чу­жій ха­ті… Прос­ти ме­не, мій си­ноч­ку! Я… я твоя ма­ти». Та й за­мов­кла…

Про ево­лю­цію об­ра­зу жін­ки­­ма­те­рі так ска­зав Б. Леп­кий: «Най­мич­ка — це ні­би стар­ша сес­тра Ка­те­ри­ни, яка свій гріх спо­ку­тує не під льо­дом, а в ти­хій, свя­тій са­мо­по­жер­тві. Апо­фе­оз ма­те­рин­ської лю­бо­ві, один із най­гар­ні­ших ма­люн­ків ук­ра­їн­ської жін­ки, твір, пи­са­ний у єван­гель­сько­му нас­трої, без злос­ ті, зло­би, без уся­ко­го люд­сько­го грі­ха. Ар­хіт­вір1 …» Ма­рІЯ (1859) Ще ближ­ч е до Все­в иш­н ьо­г о сто­їть го­лов­на ге­ро­ї­ня по­ем ­ и «Ма­рія». У цьо­му тво­рі на ма­те­рі­а­лі біб­лій­ної мі­фо­ло­гії ос­мис­ле­но та­кі проб­ле­ми люд­ сько­го бут­тя, як ду­хов­ність лю­ди­ни, сенс її жит­тя, який по­ля­гає в лю­бо­ві до лю­дей, слу­жін­ня всім страж­ден­ним. Основ­не дже­ре­ло по­е­ми — єван­гель­ська ле­ген­да про Ма­рію, Йо­си­фа й Ісу­са. Т. Шев­чен­ко уни­кає зоб­ра­жен­ня су­то міс­тич­них сю­же­тів, за­мі­ню­ю­чи їх ре­а­ліс­тич­ни­ми по­ді­ям ­ и. На дум­ку по­е­та, са­ме ма­ти — го­лов­на ви­хо­ва­ тель­ка й учи­тель­ка доб­ра й лю­бо­ві до лю­дей; це її жит­тє­ве пок­ли­кан­ня. Так зоб­ра­же­но Ма­рію — іде­аль­ну, але страж­ден­ну ма­тір, че­рез те, що во­на пок­ рит­ка, яку Йо­сип, по­­бать­ків­ськи люб­ля­чи, уря­ту­вав від по­бит­тя ка­мін­ням, од­ру­жив­шись із нею. Тут вар­то про­ци­ту­ва­ти сло­ва І. Фран­­ка про іде­ал жін­ ки­­ма­те­рі: «Не знаю в лі­те­ра­ту­рі всес­віт­ній по­е­та, кот­рий би пред­ста­вив такий ви­со­кий і такий щи­ро люд­ський іде­ал жін­ки­­ма­те­рі, як се вчи­нив Шев­ 1 Архі — префікс, за допомогою якого виражають найвищий ступінь ознаки, що міститься в другій частині слова.

192

Тарас Шевченко

чен­ко… Не пос­вя­чен­ня сво­єї люд­ської ін­ди­ві­ду­ аль­нос­ті для муж­чи­ни, але най­ви­ще на­ту­жен­ня тої ін­ди­ві­ду­аль­нос­ті для діл ми­ло­сер­дя, пе­ре­мо­ жен­ня влас­них тер­пінь, за­бут­тя влас­них ураз, де йде о служ­бі ви­со­кій і під­нес­лій ідеї — доб­ра за­га­ лу, доб­ра люд­ськос­ті, — то іде­ал жін­ки, який по­ли­ шив нам у спад­щи­ну Шев­­чен­ко. Тож не див­но, що най­ви­щий до­те­пе­ріш­ній здо­ бу­ток люд­ськос­ті на по­лі мо­раль­нім, ве­ли­ку ідею лю­бо­ві ближ­ньо­го, сю ос­нов­ну ідею хри­­­с­ти­янс­тва, Шев­чен­ко вва­жав ді­лом жін­ки — Ма­рії, Ма­те­рі Ісу­со­вої». Піс­ля розп’ят­тя Ісу­са Ма­рія в бо­лях і скор­бо­ті П. Батоні. зна­хо­дить си­ли на­дих­ну­ти апос­то­лів; слаб­ка й зму­ Мадонна з Немовлям че­на, во­на не втра­чає ві­ри й, під­хо­пив­ши доб­ро, не дає йо­го зу­пи­ни­ти — спри­яє по­ря­тун­ку людс­тва, яке вби­ло її ди­ти­ну, от­же, по­к­рит­ка стає Пок­ро­вою — за­хис­ни­цею страж­ден­но­го сві­ту. Об­ра­зи си­нів у по­е­мах сим­во­лі­зу­ють май­бут­нє: Ка­те­ри­на зрек­ла­ся доб­ ра, до­ві­ре­но­го їй Все­виш­нім, Ган­на ря­тує й ви­хо­вує сво­го си­на, а Ма­рія не тіль­ки ря­тує своє Ди­тя, а й ви­хо­вує йо­го та на­віть продовжує спра­ву Си­на піс­ля за­ги­бе­лі, тоб­то тво­ри­ть ду­хов­не доб­ро для нас і май­бут­ніх по­ко­лінь. 8.

Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин і ви­ко­най­те зав­дан­ня.

Т. Шев­чен­ко. Ка­те­ри­на

Ра­фа­ел­ ь. Сик­стин­ська Ма­дон­на

А. Ко­рот­ко опи­шіть зоб­ра­же­не на репродукціях картин. Б. З’ясуй­те спіль­ні мо­ти­ви цих ро­біт.

193

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА В. Дос­л ід­н ик О. Си­д о­р ов за­у ­в а­ж ив, що в кар­т и­н і «Ка­т е­р и­н а» Т. Шев­чен­ко «май­же точ­но ко­пі­ює но­ги “Сик­стин­ської Ма­дон­ни” Ра­фа­е­ля». По­мір­куй­те, з якою ме­тою це зро­бив Т. Шев­чен­ко. 9.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. За ро­до­вою ха­рак­те­рис­ти­кою тво­ри Т. Шев­чен­ка «Ка­те­ри­на», «Най­мич­ка» і «Ма­рія» А епіч­ні В лі­ро­­е­піч­ні Б лі­рич­ні Г дра­ма­тич­ні 2.

Мар­ко, Нас­тя, Тро­хим — ге­рої / героїні тво­ру А «Ка­те­ри­на» Б «Най­мич­ка» В «Ма­рія» Г «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…»)

3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між назвою та уривком із твору. Назва твору

1 «Ка­те­ри­на» 2 «Най­мич­ка» 3 «Ма­рія» 4 «Сон» («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…»)

У­ри­вок із твору

«Все упо­ва­ніє моє На Те­бе, мій прес­віт­лий раю...» Б «Нас­та­не суд, за­го­во­рять І Дніп­ро, і го­ри!» В «Піш­ла в сно­пи, пош­кан­ди­ба­ла Іва­на си­на го­ду­вать». Г «...Прос­ти ме­не, мій си­ноч­ку! Я… я твоя ма­ти». Д «Бер­лин ру­шив, а Іва­ся Ку­ря­ва пок­ри­ла…» А

4. Ко­рот­ко пе­ре­ка­жіть сю­жет по­е­ми «Ка­те­ри­на». У яко­му сю­жет­но­му еле­мен­ті по­дії роз­гор­та­ють­ся най­ди­на­міч­ні­ше? Чо­му? 5. Виз­нач­те основ­ну дум­ку по­е­ми Т. Шев­чен­ка «Най­мич­ка». 6. По­­різ­но­му вчи­ни­ли в по­діб­них обс­та­ви­нах Ка­те­ри­на й най­мич­ка в од­но­й­ мен­них по­е­мах Т. Шев­чен­ка. Чо­му ж то­ді во­ни обид­ві вик­ли­ка­ють у чи­та­чів / читачок пе­ре­жи­ван­ня й спів­чут­тя? 7. Яку біб­лій­ну ле­ген­ду взя­то за ос­но­ву сю­же­ту по­е­ми «Ма­рія»? 8. Виз­нач­те основ­ну ідею по­е­ми Т. Шев­чен­ка «Ма­рія». 9. Як ево­лю­ці­о­нує об­раз ма­те­рі­­пок­рит­ки в по­ем ­ ах Т. Шев­чен­ка? 10. У якій із трьох ана­лі­зо­ва­них по­ем жі­но­ча до­ля вті­ле­на ро­ман­тич­но, у якій — ре­а­ліс­тич­нопо­бу­то­во, а в якій — із сим­во­ліч­ним уза­галь­нен­ням? Обґ­рун­ туй­те свою від­по­відь. 11. По­мір­куй­те, що спіль­но­го в наз­ва­них по­е­мах, а що їх роз­різ­няє. 12. Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин Т. Шев­чен­ка. Що спіль­но­го в них? Яка з кар­ тин на­йе­мо­цій­ні­ша? Ар­гу­мен­туй­те свою дум­ку.

194

Тарас Шевченко 10.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня.

Дос­лі­діть і по­рів­няй­те мов­ні особ­ли­вос­ті по­ем Т. Шев­чен­ка «Най­мич­ка» та «Ма­рія» за поданим пла­ном. План 1. Лек­сич­ні особ­ли­вос­ті. 2. Тропи. 3. Син­так­сич­ні особ­ли­вос­ті (прос­ті чи склад­ні ре­чен­ня, спо­луч­­ни­ко­ві чи без­ спо­луч­ни­ко­ві конс­трук­ції, ін­вер­со­ва­ні ре­чен­ня, мо­но­ло­ги, ді­а­ло­ги то­що).

Лі­ри­ка пе­рі­о­ду ареш­ту, зас­лан­ня та ос­тан­ніх ро­ків жит­тя по­ет­ а 1.

Про­чи­тай­те вір­ші «До­ля» та «Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли…» і ко­рот­кий огляд цих творів. Кіль­ко­ма ре­чен­ня­ми пе­ре­ка­жіть ос­нов­ні дум­ки.

До­лЯ (1858) Ти не лу­ка­ви­ла зо мною, Ти дру­гом, бра­том і сес­трою Сі­ро­мі ста­ла. Ти взя­ла Ме­не, ма­лень­ко­го, за ру­ку І в шко­лу хлоп­ця од­ве­ла До п’яно­го дя­ка в на­у­ку. — Учи­ся, сер­день­ко, ко­лись З нас бу­дуть лю­де, — ти ска­за­ла. А я й пос­лу­хав, і учивсь,

І вив­чив­ся. А ти збре­ха­ла. Які з нас лю­де? Та дар­ма! Ми не лу­ка­ви­ли з то­бою, Ми прос­то йшли; у нас не­ма Зер­на неп­рав­ди за со­бою. Хо­ді­мо ж, до­лень­ко моя! Мій дру­же вбо­гий, не­лу­ка­вий! Хо­ді­мо даль­ше, даль­ше сла­ва, А сла­ва — за­по­відь моя.

Які мо­ти­ви пе­ре­ва­жа­ють у по­е­зії та жи­во­пи­сі Т. Шев­чен­ка піс­ля зас­лан­ ня — у чет­вер­тий і ос­тан­ній пе­рі­од йо­го твор­чос­ті? При­га­дай­мо, що до­ро­гою із зас­лан­ня Т. Шев­чен­ко зу­пи­нив­ся в Ниж­ньо­му Нов­го­ро­ді, са­ме тут по­е­та зас­та­ла звіс­тка про те, що йо­му за­бо­ро­не­но бу­ва­ти в обох сто­ли­цях. У Ниж­ ньо­му Нов­го­ро­ді він на­пи­сав цикл­­трип­тих «До­ля», «Му­за», «Сла­ва» (1858). Про­від­ний мо­тив трип­ти­ха — са­мо­ус­ві­дом­лен­ня по­е­том сво­єї твор­ чос­ті. Са­ме тут мо­тив до­лі на­бу­ває спря­му­ван­ня, пев­ною мі­рою від­мін­но­го від тво­рів по­пе­ред­ніх ро­ків: лі­рич­ний ге­рой не скар­жить­ся на до­лю, а ус­ві­ дом­лює су­во­ру, але бла­го­на­дій­ну шко­лу жит­тя. У дру­го­му тво­рі по­е­тич­но­го цик­лу «Му­за» лі­рич­ний ге­рой роз­по­ві­дає, чим бу­ла в йо­го жит­ті по­е­зія — пок­ли­кан­ням, до­лею й сла­вою. У тре­тьо­му вір­ші став­лен­ня до сла­ви дво­я­ке: лі­рич­ний ге­рой жа­дає справ­жньої сла­ви та вод­но­час роз­він­чує фаль­ши­ву сла­ву, яка «з п’яни­ми ке­са­ря­ми / По шин­ках хи­ля­лась...». Ко­жний вірш трип­ти­ха розпо­чи­на­єть­ся з ри­то­рич­но­го звер­тан­ня лі­рич­­но­го ге­роя до до­лі, сла­ви й му­зи. Лі­рич­ний ге­рой ні­би ве­де з ни­ми ді­а­лог: — Учи­ся, сер­день­ко, ко­лись З нас бу­дуть лю­де, — ти ска­за­ла. А я й пос­лу­хав, і учивсь,

195

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА І вив­чив­ся. А ти збре­ха­ла. Які з нас лю­де? Та дар­ма!

Нез­ва­жа­ю­чи ні на що, лі­рич­ний ге­рой жит­тєс­твер­дно йде да­лі: Ми не лу­ка­ви­ли з то­бою, Ми прос­то йшли; у нас не­ма Зер­на неп­рав­ди за со­бою. Хо­ді­мо ж, до­лень­ко моя!

Ви­ді­ле­ні ряд­ки ста­ли кри­ла­тим вис­ло­вом, який поз­на­чає ду­хов­но чис­тих лю­дей, віль­них, тих, які не бо­ять­ся смер­ті, бо їх­ня со­вість «як чис­тий криш­ таль» (за Г. Ско­во­ро­дою). Скла­да­єть­ся вра­жен­ня, ні­би в трип­ти­ху «До­ля», «Му­за», «Сла­ва» по­ет під­би­ває під­сум­ки чес­но про­жи­то­го жит­тя.

***

Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли; Смі­я­тись, гра­тись пе­рес­та­ли. Не­на­че й справ­ді ро­зій­шлись!.. Зій­шлись не­за­ба­ром. Поб­ра­лись; І ти­хо, ве­се­ло прий­шли, Ду­ше­ю­­сер­цем не­по­вин­ні, Аж до са­мої до­мо­ви­ни. А меж людь­ми ж во­ни жи­ли!

По­дай же й нам, все­щед­рий Бо­же! Отак цвіс­ти, отак рос­ти, Так од­ру­жи­ти­ся і йти, Не сва­ря­чись в тяж­кій до­ро­зі, На той світ ти­хий пе­рей­ти. Не плач, не вопль, не скре­жет зу­ба — Лю­бов без­віч­ную, су­гу­бу На той світ ти­хий при­нес­ти.

Гли­бо­ко­го пси­хо­ло­гіз­му Т. Шев­чен­ко до­ся­гає й у вір­ші «Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ ли…» (1860) — од­но­му з найкра­щих зраз­ків ін­тим­ної лі­ри­ки. У цій по­е­зії від­тво­ре­на мрія по­е­та про од­ру­жен­ня й ро­дин­не щас­тя, іде­ал яко­го роз­кри­то в ряд­ках: (…) Поб­ра­лись; І ти­хо, ве­се­ло прий­шли, Ду­ше­ю­­сер­цем не­по­вин­ні, Аж до са­мої до­мо­ви­ни.

І. Клименко. Родина торбаніста. 2019 р. 2.

196

Са­ме гли­бо­кий пси­хо­ло­гізм у вір­ші спри­ яє як­най­тон­шому пе­ре­да­ванню ду­шев­них по­ру­хів лі­рич­но­го ге­роя, йо­го ду­мок і пе­ре­ жи­вань.

Оп­ра­цюй­те ві­до­мос­ті з те­о­рії лі­те­ра­ту­ри та ви­пи­шіть виз­на­чен­ня по­нять «лі­рич­ний ге­рой» і «ме­ди­та­тив­на лі­ри­ка».

Тарас Шевченко

Те­о­рія лі­те­ра­ту­ри Особ­ли­во від­чут­на при­сут­ність лі­рич­но­го ге­роя в трип­ти­ху «До­ля», «Му­за» та «Сла­ва» пе­ре­ду­сім че­рез те, що він ве­де ді­а­лог із До­лею, Му­зою й Сла­вою — уяв­ни­ми ге­ро­ям ­ и. Лі­рич­ний ге­рой — дру­ге лі­рич­не «Я» по­е­та; умов­не лі­те­ра­ту­ роз­нав­че по­нят­тя, що вті­лює дум­ки, пе­ре­ж и­в ан­н я, ося­я н­н я ав­т о­р а тво­р у. Лі­р ич­ ний ге­р ой не ото­т ож­н ю­є ть­с я з по­е­том, йо­го ду­шев­ним ста­ном, він жи­ве сво­їм жит­тям у ху­дож­ній дій­снос­ті. Між лі­рич­ним ге­ро­єм та ав­то­ром іс­нує ес­те­тич­на єд­ність, пев­ний ес­те­тич­ний іде­ал, ви­ра­же­ний у тек­сті вір­шо­ва­но­го тво­ру. Ле­ся Ук­ра­їн­ка на­го­ло­шу­ва­ла, що «не тре­ба вва­жа­ти кож­ну лі­рич­ну по­е­зій­ку за сто­рін­ку з ав­то­бі­ог­ра­фії, бо час­то в та­ких по­е­зій­ках зай­мен­ник я вжи­вають тіль­ки для біль­шої ви­раз­нос­ті». Лі­рич­ний ге­рой мо­же міс­ти­ти ес­те­тич­ний дос­від певно­го по­ко­лін­ня, у ньо­му пе­ре­ти­наються внут­ріш­ній світ (ство­ре­ний у ху­дож­ній дій­снос­ті, який іс­нує в по­е­зії) і зов­ніш­ній (світ чи­та­ча). Про лі­рич­но­го ге­роя вір­ша Т. Шев­чен­ка «До­ля» мо­же­мо ска­за­ти, що він емо­ цій­ний, на­ді­ле­ний жит­тє­вим дос­ві­дом, не­бай­ду­жий до сво­го май­бут­ньо­го: Ти не лу­ка­ви­ла зо мною, Ти дру­гом, бра­том і сес­трою Сі­ро­мі ста­ла. Ти взя­ла Ме­не, ма­лень­ко­го, за ру­ку І в шко­лу хлоп­ця од­ве­ла До п’яно­го дя­ка в на­ук­ у.

Ав­то­бі­ог­ра­фіч­ність у цих ряд­ках не­за­пе­реч­на, але, звер­ніть ува­гу, Т. Шев­чен­ко в од­но­му ре­чен­ні го­во­рить і від іме­ні лі­рич­но­го ге­роя (у пер­шій осо­бі — «ме­не взя­ ла»), і від се­бе (у тре­тій осо­бі — «і в шко­лу хлоп­ця од­ве­ла»). Мож­на ска­за­ти, що лі­рич­ний ге­рой Т. Шев­чен­ка є йо­го ав­то­пор­тре­том. Вір­ші «До­ля», «Му­за» і «Сла­ва» на­ле­жать до ме­ди­та­тив­ної лі­ри­ки, ад­же в них по­ет (лі­рич­ний ге­рой) роз­ду­мує над проб­ле­ма­ми жит­тя та смер­ті, по­ба­че­ним, про­жи­тим, над зміс­том сво­го іс­ну­ван­ня: А як ум­ру, моя свя­тая! Моя ти ма­мо! По­ло­жи Сво­го ти си­на в до­мо­ви­ну, І хоть єди­ную сльо­зи­ну В очах без­смер­тних по­ка­жи. «Му­за»

3.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. Вір­ші Т. Шев­чен­ка «До­ля» і «Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли...» на­пи­са­ні в пе­рі­од А пер­ший Б дру­гий

В тре­тій Г чет­вер­тий

2. Вірш «Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли…» є зраз­ком лі­ри­ки А пей­заж­ної Б гро­ма­дян­ської В фі­ло­соф­ської Г ін­тим­ної

197

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА 3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між художнім засобом і прикладом із твору. Ху­дож­ній за­сіб

1 2 3 4

ри­то­рич­не за­пи­тан­ня епі­тет по­рів­нян­ня тав­то­ло­гі­я

Приклад із твору

«Лю­бов без­віч­ную, су­гу­бу На той світ ти­хий при­нес­ти». Б «Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли; Смі­я­тись, гра­тись пе­рес­та­ли». В «Ти сі­я­ла, пи­ша­ла­ся, Як кві­точ­ка в по­лі!» Г «Хо­ді­мо даль­ше, даль­ше сла­ва, А сла­ва — за­по­відь моя». Д «…А ти збре­ха­ла. Які з нас лю­де? Та дар­ма!» А

4. Розкрийте лексичне значення слів побрались, домовини, вопль, скрежет («Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли...»)? 5. При­га­дай­те, що та­ке ри­то­рич­не за­пи­тан­ня. Знай­діть прик­ла­ди ці­єї син­так­ сич­ної фі­гу­ри в по­е­зії «До­ля». 6. Що та­ке ме­ди­та­тив­на лі­ри­ка? 7. У чо­му по­ля­гає від­мін­ність між ав­то­ром по­е­тич­но­го тво­ру й лі­рич­ним ге­ро­єм? 8. Роз­ка­жіть про лі­рич­но­го ге­роя трип­ти­ха Т. Шев­чен­ка «До­ля», «Му­за» і «Сла­ва». 9. Який ав­то­бі­ог­ра­фіч­ний мо­мент на­яв­ний у вір­ші Т. Шев­чен­ка «До­ля»? 10. Наз­віть мо­ти­ви лі­ри­ки Т. Шев­чен­ка ос­тан­ньо­го пе­рі­о­ду по­е­тич­ної твор­чос­ті. 11. Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин Т. Шев­чен­ка ос­тан­ніх ро­ків жит­тя. Ус­но опи­ шіть ту з них, яка вам най­біль­ше спо­до­ба­ла­ся. 12. Виз­нач­те при­суд­ки в по­е­зії «Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли…». З’я­суй­те, яку ху­дож­ню роль во­ни ві­діг­ра­ють. 4.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Вив­чіть на­пам’ять вірш Т. Шев­чен­ка «До­ля».

Біб­лія в житті Т. Шев­чен­ка 1.

Про­чи­тай­те літературнокритичний ма­те­рі­ал і розка­жіть, чи спра­вед­ли­во в ми­ну­ло­му сто­­літ­ті на Т. Шев­чен­ка чіп­ля­ли яр­лик ате­їс­та.

Ко­ли Ук­ра­ї­на вхо­ди­ла до скла­ду Ра­дян­сько­го Со­ю­зу, офі­цій­на кри­ти­ка по­ві­ си­ла на Т. Шев­чен­ка яр­лик ате­їс­та, тоб­то не­ві­ру­ю­чої лю­ди­ни, без­бож­ни­ка, що бу­ло зліс­ним нак­ле­пом на по­е­та, тво­ри яко­го ряс­ні­ють тре­пет­ним звер­тан­ням до Бо­га. Без сум­ні­ву, пи­тан­ня Шев­чен­ко й ре­лі­гія — склад­не й су­пе­реч­ли­ве. Про ставлення ви­дат­но­го по­е­та до Бо­га та Біб­лії пе­ре­кон­ли­во пи­ше Б. Сте­ па­ни­шин. Удум­ли­во вчи­тай­те­ся в йо­го ряд­ки: «…Ве­ли­кий Коб­зар, по су­ті, жод­но­го ра­зу не за­пе­ре­чив іс­ну­ван­ня Бо­га. Є, прав­да, у “Коб­за­рі” кіль­ка місць, де ві­ра Шев­чен­ка в Бо­га ста­вить­ся за­леж­но від до­лі роз­тер­за­ної, уяр­мле­ної Ро­сій­ською ім­пе­рі­єю Ук­ра­ї­ни. Уже в “За­по­ві­ті” (тво­рі, який у 198

Тарас Шевченко

ХІХ–ХХ ст. ви­ко­рис­то­ву­ва­ли як на­ці­о­наль­ний гімн) по­ет ли­не “до са­мо­го Бо­га / Мо­ли­ти­ся...”, але за умо­ви, що Той по­ка­рає во­ро­гів приг­ноб­ле­но­го ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду… Фра­за “а до то­го / Я не знаю Бо­га” є сво­є­рід­ним ху­дож­нім при­йо­мом по­е­таро­ман­ти­ка. На­пев­не, це став­лен­ня до Бо­га лю­ди­ни, яка, спог­ля­да­юч ­ и тяж­кі страж­дан­ня сво­го на­ро­ду, упа­ла в роз­пач, і, ос­кіль­ки на зем­лі ніх­то не чує й не ря­тує зне­до­ле­них, по­ет по­си­лає зго­рьо­ва­ ні ду­ми до Бо­га, за­хис­ни­ка зне­ва­же­них…» Епіг­ра­фи ба­га­тьох по­ем Т. Шев­чен­ка взя­ті з Біб­лії, а ві­до­мо ж, що в епіг­ра­фі — ос­нов­на ідея тво­ру. По­ет за­хоп­ле­ний Біб­лі­єю. «Єди­на моя вті­ха те­пер — Єван­ге­ліє. Но­вий За­по­віт я чи­таю з бла­го­го­вій­ним трем­тін­ням. Я чи­­ ­таю йо­го щод­ня, що­го­ди­ни», — пи­ше митець у лис­ті до Вар­ва­ри Рєп­ні­ної. До біб­лій­них тем Т. Шев­чен­ко звер­тав­ся в ба­га­тьох тво­рах на різ­них ета­пах сво­єї твор­чос­ті. Біб­лій­ні об­ра­зи й мо­ти­ви на­яв­ні в та­ких тво­рах по­е­та: цикл «Да­ви­до­ві псал­ми», «Под­ра­жа­ніє 11 псал­му», «Ца­рі», «Не­оф ­ і­ти», «Ма­рія», «Іса­ія. Гла­ва 35» та ін.

Те­о­рія лі­те­ра­ту­ри Псал­ми  (з грецьк. psal­mos — хва­леб­на піс­ня) — піс­ні ре­лі­гій­но­го зміс­ту, ство­ ре­ні біб­лій­ним ца­рем Да­ви­дом. Зіб­ран­ня 150 псал­мів увій­шло до Свя­то­го Пись­ма під наз­вою Псал­тир, став­ши на­в­чаль­ною кни­гою. Сво­єю об­раз­ніс­тю та тон­ким лі­риз­мом во­ни за­хоп­лю­ва­ли мит­ців до­би ба­ро­ко, ма­ли вплив на твор­чість Г. Ско­во­ ро­д и (при­г а­д ай­т е йо­го збір­ку «Сад бо­жес­твен­н их пі­сень»). Са­ме за псал­ма­ми Г. Ско­во­ро­ди нав­чав­ся Т. Шев­чен­ко, який на­пи­сав по­е­тич­ний цикл «Да­ви­до­ві псал­ ми» (1845). 2.

Про­чи­тавши переспів Т. Шевченка «Іса­ія. Гла­ва 35», опрацюйте огляд цього твору та коротко перекажіть його.

ІсаІЯ. Гла­ва 35 (1859) (Подражаніє) Ра­дуй­ся, ни­во не­по­ли­тая! Ра­дуй­ся, зем­ле, не по­ви­тая Квіт­час­тим зла­ком! Роз­пус­тись, Ро­же­вим кри­ном проц­ві­ти! І проц­ві­теш, по­зе­ле­ні­єш, Мов Іор­да­но­ві свя­тиє Лу­ги зе­ле­ні, бе­ре­ги! І честь Кар­мі­ло­ва і сла­ва Лі­ва­но­ва, а не лу­ка­ва, Те­бе ук­риє до­ро­гим, Зо­ло­тот­ка­ним, хит­ро­ши­тим, Доб­ром та во­лею під­би­тим, Свя­тим омо­фо­ром сво­їм.

І лю­де тем­нії, нез­ря­чі, Ди­ва Гос­под­нії по­ба­чать. І спо­чи­нуть не­воль­ни­чі Утом­ле­ні ру­ки, І ко­лі­на од­по­чи­нуть, Кай­да­на­ми ку­ті! Ра­дуй­те­ся, вбо­го­ду­хі, Не ля­кай­тесь ди­ва, — Се Бог су­дить, виз­во­ляє Дол­го­тер­пе­ли­вих Вас, убо­гих. І воз­дає Зло­ді­ям за злая! 199

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Той­ді, як, Гос­по­ди, свя­тая На зем­лю прав­да при­ле­тить Хоч на го­ди­ноч­ку спо­чить, Нез­ря­чі проз­рять, а кри­виє, Мов сар­на з гаю, по­май­ну­ють. Ні­мим от­вер­зуть­ся ус­та; Прор­веть­ся сло­во, як во­да, І деб­рьпус­ти­ня не­по­ли­та, Зці­лю­щою во­дою вми­та, Про­ки­неть­ся; і по­те­чуть Ве­се­лі рі­ки, а озе­ра Кру­гом га­я­ми по­рос­туть, Ве­се­лим птас­т­вом ожи­вуть.

Ожи­вуть сте­пи, озе­ра, І не верс­тво­вії, А воль­нії, ши­ро­кії, Скрізь шля­хи свя­тії Прос­те­лять­ся; і не най­дуть Шля­хів тих вла­ди­ки, А ра­би ти­ми шля­ха­ми Без ґвал­ту і кри­ку По­зі­хо­дять­ся до­ку­пи, Ра­ді та ве­се­лі. І пус­ти­ню опа­ну­ють Ве­се­лії се­ла.

«Ісаія. Глава 35» — один із най­ві­до­мі­ших тво­рів Т. Шев­чен­ка на біб­лій­ну те­ма­ти­ку. Твір є пе­рес­пі­вом (под­ра­жа­ні­єм) 35ї гла­ви біб­лій­ної кни­ги про­ро­ ка Іса­ії. Іса­ія — ста­ро­дав­ній єв­рей­ський про­рок, ав­тор од­ні­єї з книг Біб­лії. Са­ме йо­го про­роц­тва ста­ли дже­ре­лом нас­лі­ду­ван­ня для Т. Шев­чен­ка, за яки­ми бу­де но­ве при­шес­тя Ісу­са та май­бут­нє рай­ське жит­тя на зем­лі, ко­ли лю­ди поз­бу­дуть­ся всіх вад і ста­нуть жи­ти від­по­від­но до Бо­жих за­по­ві­дей. Вірш роз­по­чи­на­єть­ся звер­нен­ням до зем­лі, яка по­ки що до­ща­ми не­по­ли­ тая, кві­ту­чи­ми зла­ка­ми не по­ви­тая. Ба­жан­ня Т. Шев­чен­ка ба­чи­ти зем­лю онов­ле­ною нас­тіль­ки силь­не, що він ра­діс­но ві­тає її з при­хо­дом вес­ни, яка, без сум­ні­ву, роз­бу­дить і від­ро­дить пус­те­лю: Ра­дуй­ся, ни­во не­по­ли­тая! Ра­дуй­ся, зем­ле, не по­ви­тая

Квіт­час­тим зла­ком! Роз­пус­тись, Ро­же­вим кри­ном проц­ві­ти!

Упев­не­ність у жит­тє­дай­них пе­рет­во­рен­нях під­си­лю­ють фор­ми ді­єс­лів­ при­суд­ків, для цьо­го ав­тор ви­ко­рис­тав фор­ми на­ка­зо­во­го спо­со­бу й май­бут­ ньо­го ча­су до­ко­на­но­го ви­ду: І проц­ві­теш, по­зе­ле­ні­єш (…) І лю­де тем­нії, нез­ря­чі, Ди­ва Гос­под­нії по­ба­чать.

У нас­туп­ній час­ти­ні вір­ша пос­тає кар­ти­на про­ро­ку­ван­ня до­лі тем­них і нез­ря­ чих (зне­до­ле­них крі­па­ків), на яких за їх­ню тер­пе­ли­вість че­кає ом­рі­я­не жит­тя: І спо­чи­нуть не­воль­ни­чі Утом­ле­ні ру­ки,

І ко­лі­на од­по­чи­нуть, Кай­да­на­ми ку­ті!

У зак­люч­ній (тре­тій) час­ти­ні Шев­чен­ко­во­го пе­рес­пі­ву зма­льо­ва­но жит­ тя піс­ля ве­ли­ких змін — жит­тя в Еде­мі, але сю­ди пот­рап­лять тіль­ки дов­го­ тер­пе­ли­ві: (…) не най­дуть Шля­хів тих вла­ди­ки, А ра­би ти­ми шля­ха­ми Без ґвал­ту і кри­ку

200

По­зі­хо­дять­ся до­ку­пи, Ра­ді та ве­се­лі. І пус­ти­ню опа­ну­ють Ве­се­лії се­ла.

Тарас Шевченко

Т. Шев­чен­ко збе­ріг у пе­рес­пі­ві не ли­ше об­ра­зи ори­гі­на­лу, а й спе­­ци­фі­ку мо­ви. Щоб пе­ре­да­ти ко­ло­рит біб­лій­но­го сти­лю мо­ви, ав­тор вда­єть­ся до ви­ко­рис­тан­ня ста­рос­лов’яніз­мів (омо­фо­ром, от­вер­зуть­ся ус­та, воз­дає), дав­ ніх нес­тяг­не­них форм прик­мет­ни­ків (не­по­ли­тая, не по­ви­тая, ши­ро­кії, свя­тії, ве­се­лії), по­чат­ко­во­го і («І спо­чи­нуть не­воль­ни­чі / Утомле­ні ру­ки...», «...І воз­ дає / Зло­ді­ям за злая!»). Мо­ва пе­рес­пі­ву ба­га­та на зву­ко­ві за­со­­би — асо­нан­си й алі­те­ра­ці­ї: «...Роз­пус­тись, / Ро­же­вим кри­ном про­­ц­ві­ти!», «Зо­ло­тот­ка­ним, хит­ро­ши­тим, / Доб­ром та во­лею під­би­тим, / Свя­тим омо­фо­ром сво­їм». От­же, твір харак­те­ризу­єть­ся не ли­ше ме­та­фо­рич­ніс­тю мо­ви, а й му­зи­каль­ ніс­тю. Уро­чис­тість та оп­ти­мізм біб­лій­но­го пе­рес­пі­ву (без сум­ні­ву, і му­­зи­каль­ ність) на­дих­ну­ли М. Ли­сен­ка на­пи­са­ти кан­та­ту1 «Ра­дуй­ся, ни­во не­по­ли­тая!». 3.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. Про­чи­тай­те ряд­ки «Ні­мим от­вер­зуть­ся ус­та; / Прор­веть­ся сло­во, як во­да...» В урив­ку ви­ко­рис­та­но А ан­то­ні­ми В ар­ха­їз­ми Б си­но­ні­ми Г не­о­ло­гіз­ми 2. Пе­рес­пів «Іса­ія. Гла­ва 35» — твір А епіч­ний Б лі­рич­ний 3.

Си­но­ні­мом до сло­ва пса­лом є А пос­лан­ня Б гімн

В лі­ро­­е­піч­ний Г дра­ма­тич­ний

В еле­гія Г піс­ня

4. Чи склад­но бу­ло сприй­мати вірш «Іса­ія. Гла­ва 35» під час пер­вин­но­го чи­тан­ ня? Як­що так, то в чо­му по­ля­га­ла склад­ність? 5. Хто та­кий Іса­ія? Які йо­г о про­роц­тва ста­л и дже­р е­л ом нас­л і­д у­в ан­ня для Т. Шев­чен­ка? 6. За до­по­мо­гою яких ху­дож­ніх за­со­бів поет до­ся­гає уро­чис­тос­ті й під­не­сен­ня у тво­рах із ре­лі­гій­ни­ми мо­ти­ва­ми? На­ве­діть прик­ла­ди. 7. Виз­нач­те про­від­ний мо­тив пе­рес­пі­ву Т. Шев­чен­ка «Іса­ія. Гла­ва 35». 8. З’ясуй­те за слов­ни­ком зна­чен­ня слів омо­фор і крин. 9. Чого навчає пе­рес­пі­в «Іса­ія. Гла­ва 35»? 10. Як ви ро­зу­мі­є­те за­пис у дуж­ках (під за­го­лов­ком) — под­ра­жа­ніє? 11. Ви­пи­шіть із пе­рес­пі­ву «Іса­ія. Гла­ва 35» епі­те­ти в зошит. По­яс­ніть їх­нє зна­ чен­ня. 12. Ви­раз­но про­чи­тай­те пе­рес­пів «Іса­ія. Гла­ва 35».

1 Кантата — великий урочистий музичний твір, що виконують солісти й хор у супроводі оркестру.

201

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА 4.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Ви­пи­шіть із про­чи­та­них ра­ні­ше тво­рів Т. Шев­чен­ка ряд­ки, у яких є звер­ нення до Бо­га. Про­ко­мен­туй­те їх (ус­но).

Світова велич українського поета Твор­ча спад­щи­на Т. Шев­чен­ка — не­пов­тор­не яви­ще в іс­то­рії ук­ра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри та сві­то­вої куль­ту­ри. Зна­чен­ня йо­го твор­чос­ті мож­на по­да­ти та­ки­ми те­за­ми: • тво­ри по­е­та ста­ли по­туж­ним дже­ре­лом для про­буд­жен­ня на­ці­ональ­ ­­ ної сві­до­мос­ті ук­ра­їн­ців; • Т. Шев­чен­ко пер­шим із пись­мен­ни­ків від­кри­то вів бо­роть­бу з Ро­сій­ ською ім­пе­рі­єю; • він, удос­ко­на­лив­ши ук­ра­їн­ську мо­ву, під­ніс її до рів­ня най­роз­вине­ні­ ших мов сві­ту; • са­ме Т. Шев­чен­ко, як ніх­то із сві­то­вих пись­мен­ни­ків / письменниць, зоб­ра­зив ба­га­тий внут­ріш­ній світ прос­тої лю­ди­ни; • по­ет зба­га­тив жан­ро­ву сис­те­му ук­ра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри — удос­кона­лив як лі­те­ра­тур­ний жанр ба­ла­ду, пос­лан­ня, дум­ку, ме­ди­та­цію, еле­гію; • пла­не­тар­не зна­чен­ня Т. Шев­чен­ка ви­яв­ля­єть­ся пе­ре­ду­сім у то­му, що він упер­ше в іс­то­рії по­ру­шив «ти­ся­чо­літ­ню ні­мо­ту со­ці­аль­них ни­зів». Тво­ри Т. Шев­чен­ка пе­рек­ла­де­но біль­ше ніж 50 мо­ва­ми сві­ту, йо­му вста­нов­ ле­но пам’ят­ни­ки в Нью­­Йор­ку й Ва­шин­гто­ні (США), у Па­лер­мо (Ка­на­да) і Бу­ха­рес­ті (Ру­му­нія), у Па­ри­жі (Фран­ція) і Тбі­лі­сі (Гру­зія) і ще в ба­га­тьох міс­ тах сві­ту. По­чи­на­ю­чи з 1962 р. в Ук­ра­ї­ні що­ро­ку при­суд­жу­ють Дер­жав­ну (ни­ні На­ці­он ­ аль­ну) пре­мію іме­ні Т. Шев­чен­ка в га­лу­зі лі­те­ра­ту­ри й мис­тец­тва. Т. Шев­чен­ка вша­но­ву­ють 9 бе­рез­ня, са­ме пер­шу де­ка­ду цьо­го мі­ся­ця на­зи­ва­ють Шев­чен­ ко­ви­ми дня­ми. Особ­ли­во ба­га­то­люд­но в ці дні бі­ля по­е­то­вої мо­ги­ли на Чер­не­чій го­рі в Ка­не­ві. Про сві­то­ве ви­з­нан­ня Коб­за­ря свід­чать ви­­с­ ло­ви ві­до­мих іно­зем­ців: «Та­рас Шев­чен­ко не має со­бі рів­них у сві­то­вій лі­те­ра­ту­рі» (А. Ку­­ рел­ла, Ні­меч­чи­на); «По­ки б’ють­ся сер­ця лю­дей, зву­ча­ти­ме й го­лос Шев­чен­ка» (Н. Хік­мет, Ту­реч­чи­на); «Він був най­ви­датнішим на­род­ ним по­е­том з усіх ви­дат­них по­е­тів сві­ту. По­е­зія Шев­чен­ка бу­ла яви­щем єди­ним і не­пов­тор­ним. Не­має для неї від­повідника у Пам’ятник Т. Г. Шевченку. м. Париж (Франція) світовій літера­турі» (М. Якубець, Польща). 202

Пантелеймон Куліш

Пантелеймон Куліш (1819–1897) 1.

Роз­глянь­те світ­ли­ни П. Ку­лі­ша та йо­го дру­жи­ни Ган­ни Бар­ві­нок і ви­ко­най­те зав­дан­ня.

А. Ко­рот­ко опи­шіть зов­ніш­ність П. Ку­лі­ша та Ган­ни Бар­ві­нок. Б. П. Ку­лі­ша на­зи­ва­ють «ук­ра­їн­цем у Єв­ро­пі та єв­ро­пей­цем в Ук­ра­ї­ні». Чи від­по­ ві­дає ця ха­рак­те­рис­ти­ка зов­ніш­ньо­му виг­ля­ду пись­мен­ни­ка та йо­го дру­жи­ ни (ри­си зов­ніш­нос­ті, одяг, ін­ші де­та­лі)? Як­що так, то чим са­ме? В. Яке пер­вин­не вра­жен­ня це под­руж­жя спра­ви­ло на вас? 2.

Про­чи­тай­те жит­тє­пис П. Ку­лі­ша та стис­ло пе­ре­ка­жіть йо­го.

Пан­те­лей­мон Ку­ліш на­ро­див­ся 7 сер­пня 1819 р. в міс­ теч­ку Во­ро­не­жі (те­пер Шос­т­кин­ський ра­йон Сум­ської об­лас­ті). Був ди­ти­ною за­мож­но­го хлі­бо­ро­ба Олек­сан­дра Анд­рі­йо­ви­ча й доч­ки Ка­те­ри­ни ко­заць­ко­го сот­ни­ка Іва­на Глад­ко­го. Та­ке рід­кіс­не ім’я бать­ки да­ли си­но­ві тому, що він на­ро­див­ся са­ме в день свя­то­го Пан­те­лей­мо­на. Хлоп­чик ви­рос­тав кміт­ли­вим, ос­но­вою йо­го са­мо­ос­ві­ти стали фоль­ клор і ху­дож­ні книж­ки. П. Ку­ліш так зга­ду­вав свою ма­тір: «Ніх­то не спі­вав та­ких дав­ніх пі­сень, як во­на. Піс­ня бу­ла в неї не за­бав­кою: во­на ду­ма­ла піс­ня­ми. Си­дя­чи за ро­бо­тою, ні­ко­ли не вмов­ка­ла, тіль­ки, бу­ло, зіт­хне, за­ду­ма­єть­ся й знову спі­ває. А се­ред бе­сі­ди в неї бу­ло що сло­во, то й при­каз­ка». Хлопець нав­чав­ся в по­ві­то­во­му учи­ли­щі, а та­кож у гім­на­зії в Нов­го­роді-­ Сі­вер­ському. Ще під­літ­ком він ви­яв­ляв на­хил до сло­вес­нос­ті та ма­лю­ван­ня. Ра­зом із поб­ра­ти­мом Се­ме­ном він тиж­ня­ми не з’яв­ля­в­ся в гім­на­зії, зма­льо­ву­ ю­чи ак­ва­рель­ни­ми фар­ба­ми кра­є­ви­ди, пта­хів і лю­дей. Хлопці підніма­ли­ся на най­ви­щий по­верх дзві­ни­ці Ус­пен­сько­го со­бо­ру й звід­ти ма­лю­ва­ли над­дес­нян­ ські кра­єв ­ и­ди. Са­ме че­рез над­мір­не за­хоп­лен­ня ма­лю­ван­ням хло­пець не всти­гав із ма­те­ма­ти­ки, то­му й не за­кін­чив гім­на­зії. Але знань мав дос­тат­ньо, щоб пра­цю­ва­ти до­маш­нім учи­те­лем ді­тей за­мож­них по­мі­щи­ків. Ви­щу ос­ві­ту П. Ку­ліш здо­бу­вав на фі­ло­соф­сько­му та юри­дич­но­му фа­куль­те­тах Ки­їв­сько­го уні­вер­си­те­ту, про­те не за­кін­чив йо­го. Чо­му? Річ у тім, що уряд у той час по­чав 203

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

ви­ма­га­ти, щоб в уні­вер­си­те­тах нав­ча­ли­ся ли­ше ді­ти дво­рян, тож рек­то­ри бу­ли зо­бо­в’яза­ні приз­на­чи­ти ко­мі­сії для пе­ре­вір­ки «бла­го­родс­тва» сту­ден­тів. П. Ку­ліш до­ку­мен­таль­но не міг під­твер­ди­ти сво­го бла­го­род­но­го по­ход­жен­ня че­рез те, що до­ку­мен­ти про на­леж­ність до дво­рянс­тва бу­ли втра­че­ні. Са­ме в цей час бать­ко су­див­ся за зем­лю з ба­га­тим су­сі­дом і в су­ді для до­ка­зу прав йо­го су­п­ро­тив­ни­ка за ха­бар «за­гу­би­ли» до­ку­мен­ти Ку­лі­ша про дво­рянс­тво. Але за 3 ро­ки нав­чан­ня в уні­вер­си­те­ті Пань­ко здобув ґрун­тов­ну ос­ві­ту. Не­за­ ба­ром він по­чав працюва­ти вик­ла­да­чем сло­вес­нос­ті в Луць­кій, а зго­дом у Ки­їв­ській і Рів­нен­ській гім­на­зіях. На ва­ка­ці­ях, ман­дру­ю­чи Ук­ра­ї­ною, П. Ку­ліш за­пи­су­вав фоль­к­лор­ні тво­ ри. Він пи­сав і рід­ною мо­вою, і ро­сій­ською, як біль­шість пись­мен­ни­ків Над­дніп­рян­ської Ук­ра­ї­ни. У ці ро­ки митець пи­ше два ці­ка­ві іс­то­рич­ні ро­ма­ни — «Ми­хай­ло Чар­ни­шен­ко» і «Чор­на ра­да». Пи­са­ти в той час тво­ри з іс­то­рії Ук­ра­ї­ни та ще й ук­ра­їн­ською мо­вою бу­ло гро­ма­дян­ським под­ви­гом. Ве­ли­кою чес­тю ста­ло для П. Ку­лі­ша зап­ро­шен­ня від рек­то­ра Пе­тер­бур­зько­ го уні­вер­си­те­ту на по­са­ду стар­шо­го вчи­те­ля гім­на­зії й лек­то­ра з ро­сій­ської мо­ви для іно­зем­них слу­ха­чів уні­вер­си­те­ту. Про це ми­тець пи­сав: «Але що ме­ні в цьо­му ро­зум­но­му міс­ті за­мі­нить зву­ки рід­ної мо­єї мо­ви й кра­є­ви­ди мо­єї бать­ків­щи­ни?» Ще че­рез 2 ро­ки ім­пе­ра­тор­ська Ака­де­мія на­ук до­ру­чає П. Ку­лі­ше­ві дос­лід­жен­ня іс­то­рії, куль­ту­ри та мис­те­­ц­тва За­хід­нос­лов’ян­ сь­ко­го краю. А що мо­же бу­ти ці­ка­ві­ше, ніж ман­дру­ва­ти й дос­лід­жу­ва­ти на­род­ний по­бут? 1847 р. П. Ку­ліш од­ру­жу­єть­ся з Олек­сан­дрою Бі­ло­зер­ською — по­е­те­сою, ві­до­мою під псев­до­ні­мом Ган­на Бар­ві­нок. Бо­я­ри­ном на їх­ньо­му ве­сіл­лі був Т. Шев­чен­ко. Після ве­сіл­ля под­руж­жя ви­ру­ши­ло в ман­дрів­ку, про­те з Вар­ша­ ви Ган­на Бар­ві­нок му­си­ла по­вер­та­ти­ся сама, ад­же Пан­те­лей­мо­на бу­ло за­а­ реш­то­ва­но за участь у Ки­ри­ло­Ме­фо­ді­їв­сько­му братс­тві й дос­тав­ле­но під кон­во­єм до Пе­тер­бур­га. До­пи­ти три­ва­ли про­тя­гом 3 мі­ся­ців, і за те, що він «ви­но­шу­вав над­зви­чай­ні дум­ки про ви­га­да­ну важ­ли­вість Ук­ра­ї­ни», а та­кож за йо­го тво­ри, «які мог­ли все­ля­ти в ма­ло­ро­сів дум­ки про пра­во на ок­ре­ме іс­ну­ ван­ня від ім­пе­рії», П. Ку­лі­ше­ві бу­ло ви­не­се­но ви­рок: «Заборонити пи­сати й відіслати на служ­бу у Во­лог­ду». Че­рез пев­ний час Во­лог­ду за­мі­ни­ли на Ту­лу, де мо­ло­де по­д­руж­жя в злид­нях про­жи­ло 3 ро­ки. П. Ку­ліш був усе­біч­но об­да­ро­ва­ною лю­ди­ною. Він дос­ко­на­ло во­­ло­дів ук­ра­їн­ською мо­вою, а та­кож ста­рос­лов’янсь­кою та ро­сій­ською; знав поль­ську, ла­ти­ну, іта­лій­ську, фран­цузь­ку, ні­мець­ку, швед­ську мови, а щоб пе­рек­лас­ти Біб­лію з ори­гі­на­лу, уже на схи­лі жит­тя по­чав вив­ча­ти дав­ньо­єв­рей­ську. Са­ме зав­дя­ки йо­го та­лан­ту пе­рек­ла­да­ча ук­ра­їн­ське пись­менс­тво зба­га­ти­ло­ся чис­ лен­ни­ми пер­ли­на­ми сві­то­вої лі­те­ра­ту­ри — творами В. Шек­спі­ра, Дж. Бай­ро­ на, Ф. Шил­ле­ра та ін. П. Ку­ліш мав склад­ний ха­рак­тер. І. Фран­ко пи­сав про гор­ду й не­­по­дат­ли­ву вда­чу Пань­ка, йо­го віч­не праг­нен­ня бу­ти ли­ше на чіль­но­му міс­ці, про­тис­тав­ ля­ти се­бе гро­ма­ді. Су­час­ний пись­мен­ник Вал. Шев­чук так ха­рак­те­ри­зує П. Ку­лі­ша: «Склад­на це бу­ла осо­бис­тість, мав ба­га­то ли­чин, змі­ню­вав­ся 204

Пантелеймон Куліш

ча­сом кар­ди­наль­но... бор­сав­ся, шу­кав... пи­сав тво­ри ви­со­ко­го й тем­но­го ду­ху, не раз дра­ту­вав гро­ма­дянс­тво екс­тра­ва­ган­тніс­тю... нес­по­кій­ний, га­ря­чий, нер­ во­вий, враз­ли­вий, не­пев­ний, мін­ли­вий, лю­ди­на, зреш­тою, важ­ко­го ха­рак­те­ру, але ду­хов­на спад­щи­на якої та­ка мо­ну­мен­таль­на, що вра­зи­ти­ся нею мо­же­мо». По­вер­нув­шись із зас­лан­ня до Пе­тер­бур­га, П. Ку­ліш пра­цює ре­­дак­то­ром ста­тис­тич­них ви­дань од­но­го мі­ніс­терс­тва, го­тує ба­га­то­том­не ви­дан­ня тво­рів М. Го­го­ля, пуб­лі­кує дво­том­ну іс­то­ри­ко­ет­но­г­ра­фіч­ну збір­ку «За­пис­ки о Юж­ной Ру­си», яку ви­со­ко оці­нив Т. Шев­чен­ко: «Цю кни­гу ско­ро на­пам’ять бу­ду чи­та­ти. Во­на мені так жи­во на­га­да­ла мою прек­рас­ну бід­ну Ук­ра­ї­ну, що я, не­мов із жи­ви­ми, бе­сі­дую з її слі­пи­ми лір­ни­ка­ми й коб­за­ря­ми. Пре­чу­до­ва й вель­ми бла­го­род­на пра­ця! Бри­льянт у су­час­ній іс­то­рич­ній лі­те­ра­ту­рі». Піс­ля «Чор­ної ра­ди», яку П. Куліш пи­сав до­сить дов­го (з 1843 по 1857 р.), ви­хо­дять друком два під­руч­ни­ки для шко­ля­рів: чи­тан­ка «Гра­ма­тк ­ а» та ук­ра­їн­ ський бук­вар. Ці­ка­во, що во­ни, як і «За­пис­ки о Юж­ной Ру­си», бу­ли на­пи­са­ні за ство­ре­ним ним же пра­во­пи­сом, який діс­тав наз­ву «ку­лі­шів­ка». Він був зас­но­ва­ний на фо­не­тич­но­му прин­ци­пі «як чую, так і пи­шу». Са­ме цей прин­ цип узято за ос­но­ву су­час­но­го пра­во­пи­су. П. Ку­ліш від­кри­ває влас­ну дру­кар­ню, а че­рез рік із дру­жи­ною по­до­ро­жує Ні­меч­чи­ною, Бель­гі­єю, Швей­ца­рі­єю, Іта­лі­єю, де вив­чає куль­ту­ру та по­бут на­ро­ дів цих кра­їн. Але жит­тя єв­ро­пей­ців йо­го не за­хоп­лює, бо «тут роз­кіш не знає меж і не со­ро­мить­ся лах­міт­тя, що нав­ко­ло неї». Іде­ал жит­тє­ус­трою П. Ку­лі­ ша — ти­хий, спі­ву­чий ху­тір. Склад­ни­ми бу­ли сто­сун­ки П. Ку­лі­ша з Т. Шев­чен­ком. Йо­го ля­ка­ли ре­во­ лю­цій­ні, ан­ти­цар­ські нас­трої тво­рів «Коб­за­ря», хо­ча він ува­жав Т. Шев­чен­ка видатним по­ет­ ом, а йо­го сло­во «жи­вот­во­ря­щим яд­ром но­вої си­ли». По­вер­нув­шись з Єв­ро­пи, П. Ку­ліш ви­дає аль­ма­нах «Ха­та», по­тім зас­но­вує жур­нал «Ос­но­ва», у яко­му пуб­лі­кує свої іс­то­рич­ні на­ри­си «Хмель­нич­чи­на» і «Ви­гов­щи­на», а та­кож лі­рич­ні тво­ри. Цей жур­нал ві­діг­рав важ­ли­ву роль у ста­ нов­лен­ні но­вої ук­ра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри, об’єд­нав­ши чи­ма­ло світ­лих та­лан­тів Ук­ра­ї­ни. Ос­тан­ній пе­рі­од сво­го жит­тя П. Ку­ліш про­вів на ху­то­рі Мот­ро­нів­ка, що на Чер­ні­гів­щи­ні. Тут він і гос­по­да­рю­вав, і творив. Зпід пе­ра пись­мен­ни­ ка ви­хо­дять у цей час по­е­ма «Ма­го­мет і Ха­ди­за», вір­шо­ва­на дра­ма «Бай­да, князь Виш­не­вець­кий», збір­ка по­е­зій «Дзвін» та ін. В ос­тан­ні ро­ки сво­го жит­тя письменник пе­ре­к­ла­дав з анг­лій­ської тво­ри Дж. Бай­ро­на, В. Шек­спі­ра, з ні­­ мець­кої — Й. В. Ґе­те, з фран­цузь­кої — Ф. Ша­тоб­рі­а­на. У Мот­ро­нів­ці П. Ку­ліш про­па­гу­вав іде­ал гар­мо­ній­но­го жит­тя се­ред при­ро­ди, а ху­тір — як ду­хов­ний оа­зис на­ці­о­наль­ної са­мо­бут­нос­ті. Тут він за­вер­шив у спів­пра­ці з І. Не­чуємЛе­виць­ким та І. Пу­лю­єм пе­рек­лад Біб­лії ук­ра­їн­ською мо­вою. 14 лю­то­го 1897 р. за ро­бо­чим сто­лом, пе­рек­ла­да­ю­чи Біб­лію, П. Ку­ліш по­мер. По­хо­ва­ний на ху­то­рі Мот­ро­нів­ка. 3.

Про­чи­тай­те ві­до­мос­ті з те­о­рії лі­те­ра­ту­ри та ви­пи­шіть у зо­шит ви­­з­на­чен­ня по­нять «ро­ман», «іс­то­рич­ний ро­ман» і «ро­ман­хро­ні­ка».

205

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Те­о­рія літе­ра­ту­ри Ро­ман (з фр. ro­man — опо­відь ро­ман­ською мо­вою) — ве­ли­кий за об­ся­гом епіч­ний твір, для яко­го ха­рак­тер­ні па­но­рам­ні зоб­ра­жен­ня дій­снос­ті, ба­га­то­п­ла­но­вість сю­же­ ту, пе­реп­ле­тен­ня сю­жет­них лі­ній. У ро­ма­ні ві­доб­ра­же­но ве­ли­кий про­мі­жок ча­су, ба­га­ то по­дій, за­ді­я­но чи­ма­лу кіль­кість пер­со­на­жів. Крім опо­ві­ді (вик­ла­ду від пер­шої осо­ би) або роз­по­ві­ді (вик­ла­ду від тре­тьої осо­би), ро­ма­ну влас­ти­ві пря­ма мо­ва пер­со­на­ жів у фор­мі ді­а­ло­гів, мо­но­ло­гів, внут­ріш­ніх мо­но­ло­гів, а та­кож опи­си (пор­трет, пей­ заж, ін­тер’єр), ав­тор­ські від­сту­пи (лі­рич­ні, фі­ло­соф­ські, пуб­лі­цис­тич­ні). Це все — по­за­ сю­жет­ні еле­мен­ти тво­ру. Існують такі різновиди романів: со­ці­аль­ні, со­ці­аль­но­по­бу­то­ві, ро­дин­но­по­бу­то­ві, іс­то­рич­ні, во­єн­ні, фі­ло­соф­ські, ін­те­лек­ту­аль­ні, пси­хо­ло­гіч­ні, сен­ти­мен­таль­ні, са­ти­рич­ні, при­год­ниць­кі, де­тек­тив­ні, до­ку­мен­таль­ні, ав­то­бі­ог­ра­фіч­ні, бі­ог­ра­фіч­ні, на­у­ко­во­фан­ тас­тич­ні, уто­піч­ні та ін. За ча­сом роз­гор­тан­ня сю­же­ту виз­на­ча­ють іс­то­рич­ний, су­час­ ний, фан­тас­тич­ний, хро­но­ло­гіч­ний ро­ма­ни. У сві­то­вій лі­те­ра­ту­рі ро­ман бе­ре по­ча­ток від ан­тич­но­го тво­ру «Даф­ніс і Хлоя». Особ­ли­ві мож­ли­вос­ті ро­ма­ну бу­ло роз­кри­то в до­бу ро­ман­тиз­му, зо­к­ре­ма в ро­ма­ нах В. Скот­та («Ай­вен­го»), В. Гю­го («Со­бор Па­ризь­кої Бо­го­­ма­те­рі»), які відобража­ли ба­га­тог­ран­ність осо­бис­тос­ті, роз­ви­ну­ли іс­то­рич­ний ро­ман, що став пе­ре­хід­ною лан­ кою від ро­ман­тиз­му до ре­а­ліз­му. В Ук­ра­їн ­ і жанр ро­ма­ну роз­ви­нув­ся піз­ні­ше, ніж в ін­ших кра­ї­нах Єв­ро­пи. «Чор­на ра­да» (1857) П. Ку­лі­ша — пер­ший ро­ман в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі, на­пи­са­ний ук­ра­їн­ською мо­вою, пе­ре­роб­ле­ний із ро­сій­сько­мов­но­го ва­рі­ ан­та.  ний ро­ман ві­доб­ра­жає кон­крет­ну іс­то­рич­ну до­бу, пев­ні іс­то­рич­ні по­дії, Іс­то­рич­  кон­крет­ні іс­то­рич­ні пос­та­ті, які жи­ли й ді­я­ли в час, про який ідеть­ся у тво­рі. Ро­ман­ хро­ні­к а зоб­ра­жає іс­то­рич­ні по­дії в часовій пос­лі­дов­нос­ті. «Чор­на ра­да» — пер­ший в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі іс­то­рич­ний ро­ма­н­хро­ні­ка. 4.

Прочитайте уривки з роману П. Куліша «Чорна рада».

Чор­на ра­да (1857) Роман (Уривки)

Хро­нІка 1663 ро­ку І

По вес­ні 1663 ро­ку двоє по­до­рож­ніх, вер­хи на доб­рих ко­нях, наб­ли­жа­лися до Ки­єв ­ а з Бі­ло­го­род­сь­ко­го шля­ху. Один був мо­ло­дий со­бі ко­зак, зброй­ний, як до вій­ни; дру­гий, по оде­жі й по си­вій бо­ро­ді, ска­зать би, піп, а по шаб­лю­ ці під ря­сою, по піс­то­лях за по­я­сом і по дов­гих шра­мах на ви­ду — ста­рий ко­зар­лю­га. Ко­ні в їх по­том­ле­ні, оде­жа й то­ро­ки по­за­пи­лю­ва­ні: за­раз бу­ло зна­ ти, що їдуть не зблизь­ка. Не до­їз­дя­чи вер­с­тов зо дві чи зо три до Ки­є­ва, узя­ли во­ни в лі­ву ру­ку, да й поб­ра­лися га­єм, по кри­вій до­ріж­ці. І хто тіль­ки ба­чив, як во­ни з по­ля по­вер­ну­ли в гай, уся­ке за­раз до­мис­ля­лося, ку­ди во­ни прос­ту­ють. Кри­ва до­ріж­ка ве­ла до 206

Пантелеймон Куліш

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

Че­ре­ва­не­во­го ху­то­р Хма­ри­ща. А Че­ре­вань був тяж­ко гро­шо­ви­тий да й ве­се­ лий пан із ко­за­ц­т­ва, що зба­га­ти­лося за де­ся­ти­літ­ню вій­ну з ля­ха­ми. Річ тут про Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го, як він ро­ків із де­ся­ток шар­пав із ко­за­ка­ми шля­ хет­них ля­хів і не­до­ляш­ків. От то­ді­­то й Че­ре­вань дос­ко­чив со­бі нез­чис­лен­но­ го скар­бу та піс­ля вій­ни й сів ху­то­ром ко­ло Ки­є­ва. Бу­ло вже над­ве­чір.(...). Пташ­ки спі­ва­ли та свис­та­ли всю­ди по гаю так го­лос­но да гар­но, що все кру­гом не­на­че вс­мі­ха­лося. А по­до­рож­ні бу­ли якось смут­нії. Ніх­то б не ска­зав, що во­ни їдуть у гос­ті до ве­се­ло­го па­на Че­ре­ва­ня. От же во­ни вже й під Хма­ри­щем. А те Хма­ри­ще бу­ло ок­ри­те га­я­ми, справ­ді на­че хма­ра­ми. Кру­гом об­ня­ла йо­го річ­ка із зе­ле­ни­ми пла­ва­ми, ло­за­ми й оче­ ре­та­ми. Че­рез річ­ку йшла до во­ріт гре­бель­ка. А во­ро­та в Че­ре­ва­ня не прос­ті, а дер­жав­ськії. За­мість ушул — руб­ле­на баш­та під ґон­то­вим щи­том, а під баш­ тою вже ду­бо­ві во­ро­та, гус­то від вер­ху до ни­зу цвя­хо­ва­ні. Бу­ва­ло то­ді, у ту ста­ро­ви­ну, та­ке, що й удень, і вно­чі спо­ді­вайся ли­хо­го гос­тя — та­та­ри­на або ля­ха. Так над во­ріть­ми в баш­ті бу­ло й ві­кон­це, щоб роз­ди­ви­тися пер­ше, чи впус­ка­ти гос­тя до гос­по­ди, чи ні. Над щи­том — гос­т­ро­вер­хий гре­бінь із ду­бо­ вих паль, а ок­руг ху­то­ра — го­дя­щий вал. Під’їхав­ши під бра­му, гос­ті по­ча­ли грю­ка­ти шаб­лею у цвя­хи. По гаю піш­ла лу­на, а в ху­то­рі не ози­вався ніх­то; да вже нес­ко­ро хтось за во­ріть­ми по­чав каш­ля­ти, і ста­ло чу­ти, як щось або ста­ре, або не­ду­же бе­реть­ся в баш­ті по схо­ дах до ві­кон­ця, лі­зе та й гу­то­рить са­мо із со­бою: — Враг йо­го, — ка­же, — знає, який те­пер люд нас­тав! При­ї­де каз­на­­­що, каз­на­звід­ки та й грю­ко­тить, як во­ріт не роз­лам­ле. А як­би ро­ків п’ят­над­цять або двад­цять на­зад! Так уся­ке си­ді­ло по Вкра­ї­ні ти­хо та смир­но, на­че бджо­ла в зи­мов­ни­ку. Ге, то­то­­бо!.. Як­би вра­жі ля­хи, со­бі на ли­хо, не пот­ри­во­жи­ли ко­заць­ко­го рою, то й до­сі б, мо­же, так би си­ді­ли. По­га­но бу­ло за ля­хів, та вже ж і на­ші гу­ля­ють не у свою го­ло­ву! Ох, Бо­же пра­вий, Бо­же пра­вий! — Се Ва­силь Не­воль­ник, — ка­же то­ді піп. — Од­на­ко­вий і до­сі. — Хто там грю­кає, на­че у свої во­ро­та? — пи­тає Ва­силь Не­воль­ник крізь ві­кон­це. 207

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

— Да го­ді то­бі роз­пи­ту­ва­ти! — оз­вав­ся піп. — Ба­чиш, що не та­та­ре, то і впус­кай. — Бо­же мій пра­вий! — аж скрик­нув Ва­силь Не­воль­ник. — Та се ж па­во­ лоць­кий Шрам!.. Не знаю ж, чи од­чи­ня­ти во­ро­та, чи пер­ше біг­ти до па­на. — Од­чи­ни пер­ше во­ро­та, — оз­вав­ся Шрам, — а по­тім бі­жи со­бі, ку­ди хоч. — Прав­да, прав­да, доб­ро­дію мій лю­бий! — ка­же ста­рий ключ­ник да й по­чав іс­пус­ка­ти­ся униз, усе­­та­ки роз­мов­ля­ю­чи сам із со­бою: — Го­ра з го­рою не зій­деть­ся, а чо­ло­вік із чо­ло­ві­ком зій­деть­ся. Ох, не ду­ма­ли ж мої ста­рі очі вба­ча­ти па­на Шра­ма! От од­чи­ни­лися во­ро­та. Пол­ков­ник Шрам із си­ном (той мо­ло­дий ко­зак був йо­го син), схи­лив­шись, і в’їха­ли. Ва­силь Не­воль­ник із ве­ли­кої ра­дос­ті не знав, що й ро­би­ти: ки­нув­ся до Шра­ма й по­ці­лу­вав йо­го в ко­лі­но. Да­лі до си­на: — Бо­же пра­вий! Бо­же пра­вий! Та се ж твій Пет­русь! Орел, а не ко­зак! Пет­ро наг­нувсь із сід­ла і по­ці­лу­вався з Ва­си­лем Не­воль­ни­ком. — Орел, а не ко­зак! — ка­же знову Ва­силь Не­воль­ник. — Що, як­би та­ких дру­зяк прип­лив­ло хоч дві чай­ки до Кер­ма­на, як я про­па­дав там у не­во­лі? Ох, Бо­же пра­вий! Да­лася ме­ні та прок­ля­та не­во­ля доб­ре зна­ти, не за­бу­ду її до­ві­ку! Справ­ді, Ва­силь Не­воль­ник був со­бі ді­дусь та­кий мі­зер­ний, мов за­раз тіль­ко з не­во­лі ви­пу­ще­ний: не­ве­лич­кий, по­хи­лий, очі йо­му по­за­па­да­ли й на­че до чо­го при­див­ля­ють­ся, а гу­би якось пок­ри­ви­лися, що ти б ска­зав — він і зро­ду не смі­яв­ся. У синь­о­му жу­пан­ко­ві, у ста­рих по­лот­ня­них ша­ро­ва­рах, да й те на йо­му бу­ло, мов по­зи­че­не. Пет­ро, ста­ро­го Шра­ма син, ско­чив на зем­лю й узяв од па­нот­ця ко­ня. — Ве­ди ж нас, Ва­си­лю, до па­на, — ка­же пол­ков­ник Шрам. — Де він? Чи у світ­ли­ці, чи на па­сі­ці? У нь­о­го здав­на бу­ла охо­та до бджо­ли; так те­пер, пев­но, уже па­січ­ни­кує. — Еге, доб­ро­дію, — ка­же Ва­силь Не­воль­ник, — бла­гую часть ізб­рав со­бі пан Че­ре­вань — не­хай йо­го Гос­подь на сві­ті по­дер­жить! Ма­ло ку­ди й ви­хо­ дить із па­сі­ки.

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

208

Пантелеймон Куліш

— Ну, да все ж од лю­дей ще не од­цу­рав­ся? Чи, мо­же, справ­ді зро­бився пус­ тин­но­жи­те­лем? — Йо­му від лю­дей од­цу­ра­тися! — ка­же Ва­силь Не­воль­ник. — Та йо­му й хліб не пі­де в ду­шу, як­би йо­го лю­де по­ки­ну­ли. У нас і те­пер не без гос­тей. По­ба­чиш сам, що в нас за гість те­пер у Хма­ри­щі. Да, од­чи­нив­ши ді­дусь у па­сі­ку хвір­точ­ку, і по­вів Шра­ма по­під де­ре­вом. Що ж то був за Шрам та­кий і як се він був ра­зом піп і пол­ков­ник? Був він син па­во­лоць­ко­го по­па, по пріз­ви­щу Че­пур­ний, учив­ся в Ки­їв­ ській брат­ській шко­лі, і вже сам вий­шов був на по­пи. Як же під­ня­лися ко­за­ки з геть­ма­ном Ост­ря­ни­цею, то й він уст­ряв до ко­заць­ко­го вій­сь­ка; бо га­ря­чий був чо­ло­вік Шрам і не вси­дів би у сво­їй па­ра­фії, чу­ю­чи, як л­лєть­ся рід­на йо­му кров за без­бож­ний глум поль­сь­ких кон­­сис­тен­тів і уряд­ни­ків над ук­ра­їн­ця­ми, за на­ру­гу ка­то­ли­ків та уні­атів над гре­ко­­русь­кою ві­рою. То­ді­­бо дій­шло без­ лад­дя в Поль­щі до то­го, що ро­бив уся­кий ста­рос­та, уся­кий рот­містр, уся­кий знач­ний чо­ло­вік, що йо­му в бо­же­віль­ну го­ло­ву прий­де, а най­більш із на­ро­дом не­о­руж­ним, з мі­ща­на­ми та хлі­бо­ро­ба­ми, ко­то­рі не ма­ли жод­но­го спо­со­бу су­про­тив йо­го ста­ти. По­ча­ли жов­ні­ри, кон­сис­ту­ю­чи в го­ро­дах і се­лах, без­за­ кон­ні окор­ми й на­пит­ки від лю­дей ви­ма­га­ти, жі­нок і дів­чат ко­за­чих, мі­щан­ сь­ких і пос­по­ли­тих без­чес­ти­ти й мор­до­ва­ти, лю­дей се­ред зи­ми по лом­ках ль­о­до­вих у плуг зап­ря­га­ти, а жи­дам при­ка­зу­ва­ли їх би­чо­ва­ти й по­га­ня­ти, щоб, на один сміх і на­ру­гу, лід плу­гом ора­ли й ри­со­ва­ли. А тим ча­сом ка­то­лиць­кі па­ни з на­ши­ми пе­ре­ве­р­т­ня­ми уси­ло­ва­лись унію в Укра­ї­ні при­ще­пи­ти й не в од­ну цер­к­ву по­пом уні­ата на оги­ду лю­дям пос­та­ви­ли; ві­ру бла­го­чес­ти­ву му­жиць­кою ві­рою на­зи­ва­ли, а од­да­ю­чи жи­дам в орен­ду се­ла, не раз із се­ла­ми й цер­к­ви їм на од­куп од­да­ва­ли. І ні­ко­му бу­ло на та­кі на­ру­ги жа­ло­ва­тися, бо й са­мо­го ко­ро­ля се­на­то­ри, па­ни да єпис­ко­пи в ру­ках дер­жа­ли. Го­ро­до­ва ж ко­заць­ка стар­ши­на за ко­рон­но­го геть­ма­на, за ста­рост, за дер­жав­ців і їх на­міс­ ни­ків та оран­да­рів ру­ку тяг­ну­ла, а між се­бе ді­ли­лася ко­заць­кою пла­тою — по трид­ця­ть зло­тих на вся­ко­го ре­єс­тро­во­го від ко­ро­ля й Ре­чі Пос­по­ли­тої. То й ре­єс­тро­вим, чи го­ро­до­вим, ко­за­кам бу­ло тіс­но. Ба­га­то з них до під­дан­с­тва ста­ рос­там і дер­жав­цям при­не­во­ле­но; ко­то­рі ж ос­та­лися ре­єс­тро­ви­ми ко­за­ка­ми, тії ро­би­ли у сво­єї стар­ши­ни вся­ку ро­бо­ту по дво­рах. Шість ти­сяч тіль­ко їх ос­тав­ле­но в ре­єс­трі, да й тії, був­ши у ве­ли­кій не­во­лі в стар­ши­ни, тяг­ли, хо­тя й не­хо­тя, за ля­хів ру­ку й тіль­ко вже при Хмель­ниць­ко­му од­нос­тай­но за Вкра­ї­ну пов­с­та­ли. Так як би їм зем­ля­ки у сво­їй тіс­но­ті й нуж­дах жа­ло­ва­ лися?.. Жа­ло­ва­лися ми­ря­не й по­пи бла­го­чес­ти­вії тіль­ко да­ле­ким сво­їм зем­ ля­кам — ко­за­кам за­по­розь­ким, ко­то­рі, жи­ву­чи в ди­ких сте­пах, за по­ро­га­ми, стар­ши­ну свою са­мі із се­бе ви­би­ра­ли й геть­ма­ну ко­рон­но­му взя­ти се­бе за шию не да­ва­ли. От і ви­хо­ди­ли із За­по­рож­жя один за од­ним геть­ма­ни ко­заць­ кії: Та­рас Тря­си­ло, Пав­люк, Ост­ря­ни­ця — з ме­чем і по­же­жею суп­ро­тив во­ро­гів рід­но­го краю. Тіль­ко ж не на­дов­го пі­дій­ма­ли ук­ра­їн­ці під їх ко­рог­ва­ми по­хи­лу го­ло­ву. Ля­хи дер­жа­лися міц­но за ру­ки з не­до­ляш­ка­ми, га­си­ли хут­ко по­лом’я й знову по­сво­йо­му обер­та­ли Ук­ра­ї­ну. Аж ось під­нявся стра­шен­ний, нев­га­си­мий 209

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

по­жар із За­по­рож­жя — під­нявся на ля­хів і на всіх нед­ру­гів от­чиз­ни бать­ко Хмель­ниць­кий. Чо­го вже не ро­би­ли тії ста­рос­ти й ко­мі­са­ри з го­ро­до­ви­ми ко­за­ка­ми, тії кон­сис­тен­ти­­рот­міс­т­­ри зі сво­ї­ми жов­ні­ра­ми, да й на­ші пе­ре­ вер­тніне­до­ляш­ки з над­вір­ною сто­ро­жею. Як уже не вмуд­ря­лися, щоб по­га­ си­ти теє по­лом’я! Як уже не пе­ре­го­род­жу­ва­ли сте­по­ві до­ро­ги сво­ї­ми зас­та­ ва­ми, щоб не пус­ти­ти ні­ко­го з Ук­ра­ї­ни на За­по­рож­жє, так де ж? Ки­дає па­хар на по­лі плуг із во­ла­ми, ки­дає пи­во­вар ка­за­ни в бро­вар­ні, ки­да­ють шев­ці, крав­ці й ко­ва­лі свою ро­бо­ту, бать­ки по­ки­да­ють ма­лень­ких ді­тей, си­ни — не­мощ­них бать­ків і ма­ті­рок, і вся­ке ма­нів­цем да но­ча­ми, сте­па­ми, тер­на­ми да бай­ра­ка­ми чим­чи­кує на За­по­рож­жє до Хмель­ниць­ко­го. І ото­ді­­то вже «роз­ ли­лася ко­заць­ка сла­ва по всій Ук­ра­їн ­ і...» Де ж про­бу­вав, де ти­нявся по­по­вич па­во­лоць­кий, Шрам, де­сять років од Ост­ря­ни­ці до Хмель­ниць­ко­го? Про те ба­га­то тре­ба б бу­ло пи­са­ти. Си­дів він зи­мов­ни­ком се­ред ди­ко­го сте­пу на Ни­зу, узяв­ши со­бі за жін­ку бран­ку тур­ке­ ню; про­по­ві­ду­вав він сло­во прав­ди Бо­жої ри­бал­кам і ча­ба­нам за­по­розь­ким; по­бу­вав він на по­лі й на мо­рі з ни­зов­ця­ми; ви­дав не раз і не два смерть пе­ред очи­ма да й за­гар­то­вав­ся у во­єн­но­му ді­лі так, що як під­нявся на ля­хів Хмель­ ниць­кий, то мав з йо­го ве­ли­ку ко­ристь і під­мо­гу. Ніх­то кра­ще йо­го не ста­вав до бою; ніх­то не кру­тив ля­хам та­ко­го ве­ре­мія... У тих­­то слу­ча­ях пош­ра­мо­ва­ но йо­го вздовж і впо­пе­рек, що ко­за­ки, як проз­ва­ли йо­го Шра­мом, то й за­бу­ли ре­єс­тро­ве йо­го пріз­ви­ще. І в ре­єс­трах­­то, ко­ли хо­че­те зна­ти, не Че­пур­ним йо­го за­пи­са­но. Би­ло ко­за­цт­ ­во в ту вій­ну на те, що або пан, або про­пав, то не ко­жний пи­сав­ся влас­ним пріз­ви­щем. От же ми­ну­ли, мов ко­рот­кі свя­та, де­сять років Хмель­ни­ччи­ни. Уже й си­ни Шра­мо­ві під­рос­ли й до­по­ма­га­ли бать­ко­ві в по­хо­дах. Двоє по­ляг­ло під Смо­лен­ сь­ком; ос­тався тіль­ко Пет­ро. Іще та­ки й піс­ля Хмель­ниць­ко­го не раз дзво­нив ста­рий Шрам шаб­лею; да­лі, по­чу­ва­ю­чись, що вже не слу­жить си­ла, зло­жив із се­бе пол­ков­ни­цт­ ­во, пос­тр ­ игся в по­пи да й по­чав слу­жи­ти Бо­го­ві. Си­на

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

210

Пантелеймон Куліш

по­си­лав до вій­сь­ко­во­го обо­зу, а сам знав од­ну цер­к­ву. «Уже, — ду­мав, — Ук­ра­ї­на ля­хам за се­бе од­дя­чи­ла, не­до­ляш­ків виг­на­ла, унію стер­ла, жи­до­ву пе­ре­ду­ши­ла. Те­пер не­хай, — ка­же, — жи­ве гро­мад­сь­ким ро­зу­мом». Ко­ли ж ди­вить­ся, аж із­нов не­га­разд по­чи­на­єть­ся в Укра­ї­ні. Сва­ри да чва­ ри, і вже геть­ман­сь­кою бу­ла­вою по­ча­ли гра­тися, мов ціп­ком. По­вер­ну­лось у ста­ро­го сер­це, як по­чув, що ко­заць­ка кров іл­лєть­ся по­над Дніп­ром че­рез Ви­гов­сь­ко­го й че­рез на­ві­же­но­го Юру­ся Хмель­ни­чен­ка, що одер­жав піс­ля йо­го геть­ма­но­ван­нє; а як дос­та­лась од Юру­ся бу­ла­ва Те­те­рі, то він аж за го­ло­ву вхо­пив­ся. Чи мо­лить­ся, чи Бо­жу служ­бу слу­жить — од­но в йо­го на дум­ці: що ось по­гиб­не Ук­ра­ї­на од сь­ог­ о нед­ру­га от­чиз­но­го й пох­ліб­ці ляд­сь­ ко­го. Бу­ло, чи вий­де се­ред цер­к­ви з на­у­кою, то все од­но ми­ря­нам пра­вить: «Блю­ді­те­ся, да не по­ра­бо­щен­ні бу­де­те; сте­ре­жі­те­ся, щоб не да­но вас із­нов ля­хам на по­та­лу!» Як же вмер па­во­лоць­кий пол­ков­ник, що піс­ля Шра­ма уряд дер­жав, да зій­ш­ лася ра­да, щоб но­во­го пол­ков­ни­ка виб­ра­ти, він вий­шов се­ред ра­ди в по­пів­ ській ря­сі да й ка­же: — Ді­ти мої! Нас­ту­пає страш­на го­ди­на: пе­рех­рес­тить, ма­буть, нас Гос­подь із­нов ог­нем і ме­чем. Тре­ба нам те­пер та­ко­го пол­ков­ни­ка, щоб знав, де вовк, а де ли­си­ця. Пос­лу­жив я пра­вос­лав­но­му хрис­ти­ян ­ ­ству з бать­ком Хмель­ниць­ ким, пос­лу­жу вам, діт­ки, ще й те­пер, ко­ли бу­де на те ва­ша во­ля. Як по­чу­ла ж се ра­да, то так і за­гу­ла від ра­дос­ті. За­раз ок­ри­ли Шра­ма шап­ ка­ми, вій­сь­ко­ви­ми ко­рог­ва­ми, да­ли йо­му до рук пол­ков­ниць­кі клей­но­ди, уда­ ри­ли з гар­мат, да й став па­но­тець Шрам пол­ков­ни­ком. Те­те­ря аж здриг­нув­ся, як по­чув про та­ке ди­во. Що б то ро­би­ти? Да ні­чо­го не зміг, бо так ве­лось у ту ста­рос­віт­щи­ну, що ра­да бу­ла стар­ша від геть­ма­на. Му­сив Те­те­ря прис­ла­ти Шра­мо­ві уні­вер­сал на пол­ков­ни­ц­т­во. Обид­ва ж во­ни по­лі­ти­ку­ють­ся, по­да­рун­ка­ми об­си­ла­ють­ся, а ниш­ком один на од­но­го чи­га­ють. От же ду­мав Шрам, ду­мав, як би Вкра­ї­ну на доб­ру до­ро­гу ви­вес­ти; да­лі, на­ду­мав­шись, пус­тив та­ку по­го­лос­ку, що нез­ду­жає, нез­ду­жає пол­ков­ник; пе­ре­дав оса­у­ло­ві Гу­ла­ку свій рей­мен­тар­сь­кий пір­нач, а сам ви­ї­хав ні­би ку­дись да­ле­ко на ху­тір для спо­кою, да ото й мах­нув із сином із Па­во­ло­чі. Ку­ди ж він мах­нув і що в йо­го бу­ло на дум­ці, не­за­ба­ром то­го до­ві­да­є­мося. II

Ско­ро ввій­шов ото Шрам у па­сі­ку, іще не по­мо­ливсь і свя­то­му Зо­си­мо­ві, що сто­їть по па­сі­ках, як слу­хає — у Че­ре­ва­ня щось іг­рає. — Е, да се в вас і бан­ду­ра! — I бан­ду­ра, — ка­же Ва­силь Не­воль­ник, — та ще чия бан­ду­ра! — Так се в вас Бо­жий чо­ло­вік? — спи­тав то­ді Шрам. — А то хто ж би так заг­рав у бан­ду­ру? Та­ко­го коб­за­ря не бу­ло, та, мо­же, уже й не бу­де між ко­за­ц­тв ­ ом. Ідуть во­ни, аж бан­ду­ра за­го­во­ри­ла го­лос­ні­ше. Од­да­ле­ки — так на­че са­ма із со­бою роз­мов­ля­ла, а тут і го­лос по­чав під­тя­гу­ва­ти до неї. 211

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Гля­не Шрам — аж си­дять на тра­ві під ли­пою і Бо­жий чо­ло­вік, і Че­ре­вань, а пе­ред ни­ми сто­їть по­лу­день. Звав­ся Бо­жим чо­ло­ві­ком слі­пий ста­рець­­коб­ зар. Тем­ний він був на очі, а хо­див без про­во­ди­ря; у ла­та­ній сви­ти­ні й без чо­біт, а гро­шей но­сив пов­ні ки­ше­ні. Що ж він ро­бив із ти­ми гріш­ми? Ви­куп­ ляв не­воль­ни­ків із не­во­лі. Іще ж до то­го знав він лі­чи­ти вся­кі бо­ліс­ті й за­мов­ля­ти вся­кі ра­ни. Мо­же, він по­ма­гав сво­ї­ми мо­лит­ва­ми над не­ду­жим, а мо­же, і сво­ї­ми піс­ня­ми; бо в йо­го піс­ня ли­лася, як ча­ри, що слу­хає чо­ло­вік і не нас­лу­ха­єть­ся. За те­є­­то за все по­ва­жа­ли йо­го ко­за­ки, як бать­ка; і хоть би, зда­єть­ся, поп­ро­сив у ко­го ос­тат­ню сви­ти­ну з пле­чей на ви­куп не­воль­ни­ ка, то й ту б йо­му від­дав уся­кий. Те­пер він роз­по­чав смут­ную ду­му про Хмель­ниць­ко­го, як уми­рав ко­заць­ кий бать­ко: Ой нас­та­ла жаль­­ту­га да по всій Ук­ра­ї­ні... (...) Слу­хав йо­го Шрам дов­го, а да­лі вий­шов із­за де­ре­ва да й став нап­ро­ти Че­ре­ва­ня. Як схо­пить­ся ж мій Че­ре­вань: — Бга­ти­ку, — ка­же (бо тро­хи кар­та­вив), — чи се ти сам, чи се твоя ду­ша при­ле­ті­ла пос­лу­ха­ти Бо­жо­го чо­ло­ві­ка? Да й об­нявсь і по­ці­лу­вавсь із Шра­мом, як із рід­ним бра­том. Бо­жий чо­ло­вік і со­бі прос­тяг ру­ки, як за­чув Шра­мів го­лос. Зра­дів ді­дусь, що аж ус­мі­хався. — Бу­вай же, — ка­же, — здо­ров, па­нот­че й па­не пол­ков­ни­ку! Чу­ли й ми, як Гос­подь на­ус­тив те­бе взя­тись із­нов за ко­за­ко­ван­ня. А Ва­силь Не­воль­ник, сто­юч ­ и ко­ло них, со­бі ра­ду­єть­ся, по­хи­ту­ю­чи го­ло­вою. — Бо­же, — ка­же, — пра­вий, Бо­же пра­вий, єсть на сві­ті та­кі лю­де! — Яким же, бга­те, оце слу­ча­єм? — пи­тає за­раз Че­ре­вань. Шрам од­ві­то­вав, що на про­щу до Ки­єв ­ а, да й спи­тав сам у Бо­жо­го чо­ло­ві­ка: — А те­бе ж, ді­ду, звід­ки й ку­ди Гос­подь не­се? — У ме­не, — ка­же, — од­на до­ро­га по всь­о­му сві­ту. Бла­жен­ні ми­лос­ти­вії, яко тії по­ми­ло­ва­ні бу­дуть... — Так, бать­ку мій! Так, мій доб­ро­дію! — пе­ре­бив його Ва­силь Не­воль­ ник. — Не­хай на те­бе так Гос­подь ог­ля­неть­ся, як ти на ме­не ог­ля­нув­ся! Три го­ди, як три дні, про­му­чивсь я в прок­ля­тій не­во­лі, на ту­рець­кій ка­тор­зі, на тих без­бож­них га­ле­рах; не ду­мав уже вба­ча­ти свя­то­русь­ко­го бе­ре­га. А ти вис­пі­вав за ме­не сто зо­ло­тих чер­во­них; от я з­нову між хре­ще­ним ми­ром, з­нову по­чув ко­заць­кую мо­ву! — Не ме­ні дя­куй за се, Ва­си­лю, — ка­же Бо­жий чо­ло­вік, — дя­куй Бо­го­ві да ще то­му, хто не пос­ку­пився ви­ки­нуть за те­бе із че­ре­са сот­ню ду­ка­тів. — Хі­ба ж я йо­му не дя­кую? — ка­же Ва­силь Не­воль­ник. — Чен­ці зва­ли ме­не в мо­нас­тир, бо я та­ки й пись­мен­ний со­бі трош­ки; ни­зо­ве то­ва­ри­с­т­во зак­ли­ка­ ло ме­не до ко­ша, бо я всі гир­ла, як свої п’ять пу­чок, знаю; за­зи­вав ме­не й ко­шо­вий, й ота­ман­ня, як про­хо­див я, по­вер­та­ю­чи з не­во­лі, че­рез За­по­рож­жє, а я ка­жу: «Ні, брат­чи­ки, пі­ду я то­му слу­жи­ти, хто виз­во­лив ме­не з бе­сур­мен­ сь­кої зем­лі; бу­ду в йо­го груб­ни­ком, бу­ду в йо­го хоч сви­но­па­сом, аби як­не­ будь йо­му по­дя­ку­ва­ти». 212

Пантелеймон Куліш

Так го­во­рив Ва­силь Не­воль­ник. А Че­ре­вань, слу­ха­ю­чи, тіль­ко сміяв­ся. — Каз­на­­­що ти, — ка­же, — го­ро­диш, бга­те! Бу­цім уже сто чер­во­них — та­ке ди­во, що зро­ду ніх­то й не ба­чив. Піс­ля Пи­ляв­ців і Зба­ра­жа но­си­ли ко­за­ки чер­він­ці при­по­ла­ми. (..) — Ска­жи ж ме­ні, Бо­жий чо­ло­ві­че, ти всю­ди веш­та­єш­ся й вся­чи­ну чу­єш: чи не чу­вав ти, що в нас ді­єть­ся за Дніп­ром? — Ді­єть­ся та­ке, — од­ві­тує Бо­жий чо­ло­вік, важ­ко здих­нув­ши, — що бо­дай і не ка­за­ти! Не доб­ре, ка­жуть, по­чи­нає на сій Ук­ра­їн ­ і Те­те­ря, а за Дніп­ром чи­нить­ся щось іще гір­ше. Жод­но­го ла­ду між ко­за­ка­ми. — А стар­ши­на ж із геть­ма­ном на що? — Стар­ши­ни там ба­га­то, да ні­ко­го слу­ха­ти. — Як ні­ко­го? А Сом­ко? — А що ж Сом­ко? Хоть він і ро­зу­мом, і сла­вою узяв над усі­ма, да і йо­му не да­ють геть­ма­но­ва­ти. — Як же се так? — А так, що ди­яв ­ ол за­му­тив го­ло­ву Ва­сю­ті Ні­жен­сь­ко­му. Уже й чуп­ри­на бі­ла, як у ме­не, і зов­сім уже дід; до­жи­вав би ві­ку на пол­ков­ниц­тві: так от же за­хо­ті­лося на ста­рість геть­ма­нува­ти. Ба­га­то ко­за­ків і йо­го слу­хає. А як він со­бі ма­єть­ся доб­ре, то й бо­я­ре, що на Мос­кві ко­ло ца­ря, що хо­тя роб­лять, і тії за нь­о­го тяг­нуть ру­ку. А Сом­ко, бач­те, нав­п­рос­тець іде, не хо­че ні­ко­му при­ді­те пок­ло­ні­мо­ся. Ота­ке як за­ве­лося між­до стар­ши­ми го­ло­ва­ми, то й ко­за­ки пішли один про­ти од­но­го. Де зус­трі­нуть­ся, чи в шин­ку, чи на до­ро­зі, то й зіт­нуть­ся. «Чия сто­ро­на?» — «А ти чия?» — «Ва­сю­ти­на». — «Геть же к не­чис­то­му, бо­яр­сь­кий під­ніж­ку!» — «Ти геть к не­чис­то­му, пе­ре­яс­лав­сь­кий кра­ма­рю!» Себ­то, бач, що Сом­ко має в Пе­ре­яс­ла­ві свої крам­ні ко­мо­ри в рин­ку, так ва­сю­тин­цям і звад­ли­во. Отак зіт­нуть­ся, да й до ша­бель. Слу­ха­ю­чи та­ку не­ве­се­лу по­вість, пол­ков­ник Шрам і го­ло­ву по­ну­рив. — Да ст­ри­вай же, — ка­же, — ад­же ж Сом­ка виб­ра­ли од­нос­тай­но геть­ма­ном у Ко­зель­ці? — Од­нос­тай­но, — ка­же, — і сам пре­ос­вя­щен­ний Ме­то­дій був там і до при­ ся­ги ко­за­ків при­во­див; да як Сом­ко со­бі чо­ло­вік пря­мо­та, то й не в до­гад йо­му, що свя­тий отець ду­мав, ма­буть, за­ро­би­ти со­бі яку сот­ня­гу чи дві чер­во­ них на ря­су. А Ва­сю­та Ні­жен­сь­кий во­дивсь у ста­ро­ви­ну з ля­ха­ми, так про­но­ за вже доб­рий: бряз­нув кап­шу­ком пе­ред вла­ди­кою — той і ви­муд­ру­вав щось на Сом­ка, да й пос­ла­ли в Мос­к­ву лист. От і піш­ла та­ка вже по­го­лос­ка, що ра­да Ко­зе­лець­ка не слуш­на; тре­ба, ка­жуть, ізоз­ва­ти зу­пов­ную ра­ду, щоб і вій­сь­ко із За­по­рож­жя бу­ло на ра­ді, щоб од­нос­тай­но со­бі геть­ма­на об­ра­ли й од­но­го вже слу­ха­ли; бо Ва­сю­та хо­че со­бі геть­ма­нс­ тва й не слу­хає Сом­ка­­геть­ ма­на, а за­по­рож­ці со­бі геть­ма­ном Брю­хо­вець­ко­го зо­вуть. — Яко­го се Брю­хо­вець­ко­го? — аж скрик­нув Шрам. — Що се ще за про­яв ­ а? — Про­я­ва, — ка­же, — та­ка, що слу­ха­єш, да й ві­ри ня­ти не хо­четь­ся. Ви зна­є­те Іван­ця? — Отак! — ка­жуть. — Іще б не зна­ти чу­ри Хмель­ниць­ко­го! — Ну, а чу­ли, яку на­ру­гу прий­няв він од Сом­ка? 213

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

— Чу­ли, — ка­же Шрам. — Що ж по то­му? А Че­ре­вань: — Зда­єть­ся, Сом­ко на­ла­яв Іван­ця сви­нею, чи що? — Не сви­нею, а со­ба­кою, да ще ста­рим со­ба­кою, да ще не на са­мо­ті, чи там на­під­пит­ку, а пе­ред ота­ман­ням, пе­ред ге­не­раль­ною стар­ши­ною, на до­мо­вій ра­ді в геть­ма­на. — Га­­га­­га! — зас­мі­явся Че­ре­вань. — Од­ва­жив со­лі доб­ре! — Од­ва­жив со­лі доб­ре, — ка­же Бо­жий чо­ло­вік, — да зро­бив не­га­разд. Іва­ нець був со­бі не знач­ний то­ва­риш, да за свою щи­ру служ­бу ста­ро­му Хмель­ ниць­ко­му мав ве­ли­ку в йо­го по­ва­гу й ша­но­бу. Бу­ва­ло, про­жи­ва­єш у геть­ман­ сь­ко­му дво­рі, то й чу­єш: «Ко­ха­ний Іва­нець! Іва­нець, дру­же мій єди­ний!» — оз­веть­ся до йо­го під ве­се­лий час, за чар­кою. «Дер­жись, Юру, — ка­же, бу­ва­ло, си­но­ві, — дер­жись Іван­це­вої ра­ди, як не бу­де ме­не на сві­ті: він те­бе не ошу­ кає». От Юрусь і дер­жавсь йо­го ра­ди, і вже, бу­ло, що ска­же Іва­нець, те й свя­то. А Сом­ко, зна­є­те са­мі, до­во­дить­ся Юру­се­ві дядь­ком, бо ста­рий Хміль дер­жав упер­ве йо­го сес­т­ру Ган­ну; так він і нез­лю­бив, що чу­ра ору­дує не­бо­жем. Да ото раз, як з’їха­лася до мо­ло­до­го геть­ма­на стар­ши­на да по­ча­ли ра­до­ва­ти про вій­ сь­ко­ві ре­чі, от Іва­нець і со­бі до гур­ту — не­мов­би геть­ман­сь­кий чу­ра — да щось і бляв­к­нув із прос­то­ти. А Сом­ко зна­єт­ е який? За­раз за­го­рить­ся, як по­рох. «Па­ не геть­ма­не, — до Юру­ся, — ста­ро­го пса не прис­той­но мі­ша­ти в на­шу ком­па­ нію...» От як во­но бу­ло, па­но­ве, ко­ли хо­че­те зна­ти. Я сам там лу­чився, то й чув сво­ї­ми уши­ма. Да при ме­ні ж зчи­нив­ся й ґвалт уно­чі, як Сом­ко пій­мав Іван­ця з но­жем ко­ло сво­го ліж­ка. Да ото й су­ди­ли йо­го вій­сь­ко­вою ра­дою й при­су­ди­ ли усік­ну­ти го­ло­ву. Во­но б же й ста­лося так, па­но­ве, да Сом­ко ви­ду­мав Іван­ це­ві гір­шу ка­ру: зве­лів по­са­ди­ти вер­хи на сви­ню да й про­вез­ти по всь­о­му Га­дя­чу. — Га­­га­­га! — за­ре­го­тав із­нов Че­ре­вань. — Ко­ту­зі по зас­лу­зі. А Шрам усе слу­хав мов­ч­ки да й ка­же по­ну­ро: — Се все ми зна­є­мо. — Зна­є­те, — ка­же коб­зар, — а чи чу­ва­ли, що піс­ля то­го вко­їв Іва­нець? — А що ж він, бга­те, вко­їв? — пи­тає Че­ре­вань. — Як­би на ме­не, то враг би йо­го й знав, що й чи­ни­ти піс­ля та­ко­го со­ро­му! Як то­бі зда­єть­ся, бга­те Ва­си­лю? Той тіль­ки мов­ч­ки по­хи­тав го­ло­вою. — От що зро­бив Іва­нець, — прий­няв із­нов сло­во Бо­жий чо­ло­вік. — Ма­буть, не­чис­тий на­пу­тив йо­го. По­чав гро­ші зби­ра­ти, по­чав уся­ко­му го­ди­ти, по­чав про­ ха­ти уря­ду в геть­ма­на. Той і нас­та­но­вив йо­го хо­рун­жим. Як же ото Юрусь не зміг дер­жа­тися на геть­манс­тві да пі­шов у чен­ці, так Іва­нець, ма­юч ­ и в се­бе від усіх ль­ох ­ ів геть­ман­сь­ких клю­чі, під­чис­тив щи­ре сріб­ло, скіль­ки йо­го там ос­та­ лося, да й мах­нув на За­по­рож­жє. А там як сип­нув гріш­ми, так за­по­рож­ці за ним ро­єм: «Іван Мар­ти­но­вич! Іван Мар­ти­но­вич!» А він, ле­да­чий, з усі­ма об­ні­ма­єть­ся, да бра­та­єть­ся, да го­ріл­кою по­їть... — Ну, що ж із сь­о­го? — із­нов­­та­ки спи­тав по­ну­ро Шрам. — А от що із сь­о­го. За­по­рож­ці так со­бі йо­го впо­до­ба­ли, що зоз­ва­ли ра­ду, да й бух Іван­ця ко­шо­вим. 214

Пантелеймон Куліш

— Іван­ця! — аж скрик­ну­ли всі в од­но сло­во. — Ні, уже йо­го те­пер ніх­то не зо­ве Іван­цем, — до­дав Бо­жий чо­ло­вік, — те­пер уже він Іван Мар­ти­но­вич Брю­хо­вець­кий. — Си­ла не­бес­ная! — зак­ри­чав, ухо­пив­шись за го­ло­ву, Шрам. — Так се йо­го зо­вуть за­по­рож­ці геть­ма­ном? — Йо­го, па­нот­че, йо­го са­мо­го! — Бо­же пра­вий, Бо­же пра­вий! — ска­зав Ва­силь Не­воль­ник, — пе­ре­ве­деть­ ся ж, вид­но, ні на що слав­не За­по­рож­жє, ко­ли та­кі геть­ма­ни нас­та­ли! А Че­ре­вань тіль­ко смі­яв­ся: — Га­­га­­га! Оце так, бгат­ці, що шту­ка! І вві сні та­ко­го ди­ва не сни­лося ні­ко­му! — Брат­тя моє ми­ле! — ре­че то­ді пол­ков­ник Шрам. — Тяж­ко мо­є­му сер­цю! Не здо­лаю більш од вас та­ї­тися! Їду я не в Ки­їв, а в Пе­ре­яс­лав, до Сом­ка­­геть­ ма­на; а їду от чо­го. Ук­ра­ї­ну ро­зід­ра­ли над­воє: од­ну часть че­рез не­до­ляш­ка Те­те­рю не­за­ба­ром візь­муть у свої ла­пи ля­хи, а дру­га са­ма по со­бі пе­ре­вер­неть­ ся кат знає на що. Я ду­мав, що Сом­ко вже твер­до сів на геть­манс­тві, — а в йо­го ду­ша щи­ра, ко­заць­ка, — так мір­ку­вав я, що як­раз пі­дій­му йо­го з усі­ма пол­ка­ми на Те­те­рю, да й при­вер­нем усю Ук­ра­ї­ну до од­ної бу­ла­ви. (...) — Бгат­ці! — ска­зав Че­ре­вань. — От я по­чувся на доб­ре. Хо­ді­мо лише до ха­ти. Там нам да­дуть та­ких ва­ре­ни­ків, що вся­ке го­ре на ду­ші од­лиг­не. Го­ді вже вам гу­то­ри­ти про свої смут­ки. Я ра­ду­юся, що Гос­подь пос­лав ме­ні та­ких гос­тей, а ви тіль­ко оха­є­те та стог­не­те. Не зас­му­чай­те мо­єї гос­ти­ни, за­будь­те свої гір­ кії ду­ми хоч на сь­ог­ од­ніш­ній ве­чір. Так го­во­ря­чи, ус­тав да й по­вів сво­їх гос­тей до ха­ти. Шрам ішов за ним, хи­та­юч ­ и по­ну­ро го­ло­вою. Ва­силь Не­воль­ник го­лос­но жу­рив­ся, на нь­о­го гле­дю­чи. Бо­жий чо­ло­вік ясен був на ви­ду, мов ду­ша йо­го жи­ла не на зем­лі, а на не­бі. III Петро знайомиться в домашній пекарні з дочкою Череваня Лесею.

(...) Обер­нувся ко­зак, пе­рес­ту­па­юч ­ и че­рез по­ріг, — і сер­це в йо­го за­г­ра­ ло: Ле­ся не спус­ка­ла з йо­го очей, а в тих очах сі­я­ла й лас­ка, і жаль, і щось іще та­ке, що не ви­мо­виш ні­я­ки­ми сло­ва­ми. Спо­до­бався, ви­ди­мо, ко­зак дів­ чи­ні. (...)

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

215

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Вид на Поділ. Фото. 1880 р.

IV

Ве­се­ло й тяж­ко зга­ду­ва­ти нам те­бе, ста­рий наш ді­ду Ки­є­ве! Бо й ве­ли­ка сла­ва не раз те­бе осі­я­ла, і ве­ли­кії зли­год­ні на те­бе з усіх бо­ків зби­ра­лися... Скіль­ко­­то кня­зів, ли­ца­р­ства й геть­ма­нів до­бу­ло, во­ю­ю­чи за те­бе, сла­ви; скіль­ко­­то на тво­їх ули­цях, на тих ста­ро­с­віт­сь­ких стог­нах, на ва­лах і цер­ков­ них цвин­та­рях про­ли­то кро­ві хрис­ти­ян­сь­кої! Уже про тих Оле­гів, про тих Свя­тос­ла­вів, про тії яси­ри по­ло­вець­кії ні­чо­го й зга­ду­ва­ти. Ту сла­ву, тії зли­ год­ні ви­би­ла нам із го­ло­ви без­бож­на татар­ва, як уло­мив­ся Ба­тий у твої Зо­ло­ ті во­ро­та. Бу­де з нас і не­дав­ніх спо­ми­нок про твою ру­ї­ну. Іще ж от і два­над­ця­ти літ не на­лі­чив Шрам, як у той не­щас­ли­вий Бе­­рес­ тець­кий рік прий­шов до Ки­єв ­ а Рад­зи­вілл із лит­ви­на­ми, усе по­па­лив і пог­ра­ бо­вав, а мі­ща­не, сів­ши на бай­да­ки, му­си­ли до Пе­ре­яс­ла­ва вті­ка­ти. (...) Смут­но бу­ло ди­ви­тися Шра­мо­ві на тії приз­на­ки по­же­жі. Тіль­ко й кра­си бу­ло в Ки­є­ві, що цер­кв ­ и Бо­жі, да го­ро­ди із чер­во­ни­ми ма­ка­ми, да ще тії го­ри кру­то­я­рі із зе­ле­ни­ми по­ко­та­ми. То­ді ще тро­хи не весь Ки­їв міс­тив­ся на По­до­лі; Пе­чер­сь­ко­го не бу­ло зов­ сім, а Ста­рий, або Вер­хній, го­род піс­ля Хмель­ни­ччи­ни без­лю­до­вав. Де­ не­­де сто­я­ли по По­до­лу кам’яни­ці; а то все бу­ло де­рев’яне: і сті­ни з баш­та­ми круг По­до­лу, і за­мок на го­рі Ки­се­лів­ці. Ули­ці бу­ли узень­кі, плу­та­лися то сю­ди, то ту­ди; а ін­де за­мість ули­ці май­дан, і ніх­то йо­го не за­бу­до­вує, і ні­чо­го на йо­му не­має, тіль­ко гу­си па­суть­ся. Їдуть на­ші про­ча­не по тих за­ко­ул­ках, аж див­лять­ся — по­се­ред вули­ці зби­ лися во­зи в ку­пу. Шрам пос­лав си­на про­чис­ти­ти до­ро­гу. Пос­ко­чив Пет­ро до во­зів; гля­не, аж за во­за­ми, ко­ло ха­ти, пе­ред ґа­ноч­ка­ми, си­дить юр­ба лю­дей. По­се­ре­ди­ні — ки­лим, на ки­ли­мі — пляш­ки, чар­ки та вся­ка стра­ва. (...) Пет­ро ска­зав, що па­во­лоць­кий Шрам про­сить про­пус­ти­ти йо­го че­рез та­бір. Мо­ло­до­го ко­за­ка впіз­на­ли, по­ба­чи­ли й пол­ков­ни­ка, тут до нь­о­го вий­шов Та­рас Сур­ мач, який слу­жив у Шра­ма сур­ма­чем. Він став при­го­ща­ти по­до­рож­ніх, бо в нь­о­го на­ро­див­ся син. Шрам від­мо­вив­ся, бо їхав на про­щу пок­ло­­ни­ти­ся Бо­жим цер­кв ­ ам. Один із мі­щан ска­зав, що го­ро­до­ве ко­за­ц­т­во на стар­ши­ну «важ­ким ду­хом ди­хає». Мі­ща­ни по­ча­ли ремс­тву­ва­ти, що во­ни тіль­ки то­ді коза­кам пот­ріб­ні, як тре­ба ви­ру­ча­

216

Пантелеймон Куліш ти з поль­сь­ко­го яр­ма. За­ки­пів і Шрам від тих слів, по­чав до­ко­ря­ти, що й мі­ща­ни не до­по­мог­ли ко­за­кам у бит­ві під Берес­теч­ком і міс­то своє зда­ли без бою Рад­зи­ві­ллу, а від­во­ю­ва­ти йо­го до­по­мог­ли зно­ву ж та­ки ко­за­ки. Мі­ща­ни за­ре­пе­ту­ва­ли, що во­ни теж ко­за­ки, тіль­ки од­ні со­бі ко­за­цт­ ­во за­гар­ба­ли, но­сять шаб­лі та кар­ма­зи­ни, їз­дять рид­ва­на­ми, а ін­ші влас­ним кош­том бу­ду­ють сті­ни, баш­ти й пла­тять по­да­ток. І во­ни б поко­­заць­ки при­че­пи­ли до бо­ку шаб­лі й си­ді­ли згор­нув­ши ру­ки. Гро­ма­да за­гу­ла, ста­ла пог­ро­жу­ва­ти ко­за­кам чор­ною ра­дою й зас­туп­ни­ц­т­вом сі­чо­ вих брат­чи­ків. Па­но­тець Шрам лед­ве вга­му­вав мі­щан роз­важ­ли­вим сло­вом, Сур­ мач пе­реп­ро­сив і про­пус­тив про­чан да­лі. Іван Шрам сер­йоз­но за­мис­лив­ся й зро­ зу­мів, що тут не обій­шло­ся без прок­ля­ту­що­го Іван­ця Брю­хо­вець­ко­го, який му­тить во­ду се­ред ни­зо­вих за­по­рож­ців.

V

Рід­ко, мо­же, єсть на Вкра­ї­ні доб­ра лю­ди­на, щоб із­жи­ла вік, да не бу­ла ні ра­зу в Ки­є­ві. А вже хто був, то знає брат­с­тво на По­до­лі, знає ту ви­со­ку з дзи­ ґар­ка­ми дзві­ни­цю, му­ро­ва­ну кру­гом ог­ра­ду, ту п’яти­го­ло­ву, пиш­но, з пе­ред­ нь­о­го ли­ця, роз­маль­о­ва­ну цер­к­ву, тії ви­со­кі кам’яни­ці по бо­ках. От­же, ро­ків за двіс­ті на­зад, то­ді, як отой­­то Шрам був у Ки­є­ві, усе те бу­ло ін­ше. То­ді ще сто­я­ла де­рев’яна цер­кв ­ а геть­ма­на Пет­ра Са­гай­дач­но­го; й ог­ра­да, і дзві­ни­ця, і всі брат­ські шко­ли — усе те бу­ло де­ре­в’яне. У се­ре­ди­ні в мо­нас­ти­рі сто­яв то­ді гус­тий ста­рос­віт­сь­кий сад. Бу­ла то ко­лись бла­го­чес­ти­ва па­ні Ган­на Гу­ле­ ви­чів­на, що по­да­ру­ва­ла на брат­с­тво свій двір із са­дом; і на то­му­­то дво­рі геть­ ман Са­гай­дач­ний цер­к­ву збу­дував і мо­нас­тир брат­сь­кий із шко­ла­ми уст­ро­їв, щоб теє брат­с­тво ді­тей ко­за­чих, мі­щан­сь­ких і вся­ких учи­ло, лю­дям у тем­но­ті ро­зу­му за­ги­ну­ти не да­ва­ло. (...) Див­лять­ся на­ші на тії на­маль­о­ва­ні ди­ва, до­хо­дять уже до дзві­ни­ці, аж слу­ха­ ють — за ог­ра­дою щось гу­де, сту­го­нить, на­че грім гри­мить од­да­ле­ки, і му­зи­ки гра­ють. — Се, — ка­же чен­чик, що про­вод­жав їх по мо­нас­ти­рі, — се доб­р ії мо­лод­ ці­­за­по­рож­ці по Ки­є­ву гу­ля­ють. Бач­те, як на­ші бур­са­ки­спу­деї бі­жать за во­ро­та? Жод­ною мі­рою не вдер­жиш їх, як за­чу­ють за­по­рож­ців. Бі­да нам із уси­ми іс­ку­си­те­ля­ми! На­ї­дуть, пок­ра­су­ють­ся тут, по­гу­ля­ють; ди­вись — по­ло­ ви­на бур­си й вро­дить­ся за по­ро­га­ми. Тим ча­сом му­зи­ки, га­лас і ту­пот­ня під­хо­ди­ли все ближ­че. Лю­де один од­но­ го пхають і бі­жать ди­ви­тися на сі­чо­вих гу­ляк. Тіль­ко й чу­ти: «За­по­рож­ці, за­по­ рож­ці зі сві­том про­ща­ють­ся!» Що ж то бу­ло за про­щан­ня зі сві­том? Бу­ла то в за­по­рож­ців гуль­ня, на ди­во всь­ом ­ у ми­ро­ві. Як до­жи­ве бу­ло ко­то­рий за­по­ро­жець до ве­ли­кої ста­рос­ті, що во­ю­ва­ти більш не зду­жає, то наб’є че­рес ду­ка­та­ми, да за­бе­ре із со­бою при­я­те­ лів душ трид­цять або й со­рок, та їде з ни­ми в Ки­їв бен­ке­то­ва­ти. До­ма, у Сі­чі, хо­дять у сем­ряж­ках і в ка­жан­ках, а їдять ма­ло не са­му со­ло­ма­ху, а тут жу­па­ни на їх бу­дуть лу­да­ни, шта­ни із до­ро­гої са­є­ти, го­ріл­ка, ме­ди, пи­ва так за їми в ку­фах і їз­дять — хто стрі­неть­ся, уся­ко­го час­ту­ють. Тут і бан­ду­ри, тут і гус­лі, тут і спі­ви, і ско­ки, і вся­кі вик­ру­та­си. От­се од­куп­лять, бу­ло, боч­ки з дь­ог­тем і ро­зіл­лють по ба­за­ру: од­куп­лять, скіль­ко бу­де гор­шків на тор­гу, да й по­роз­би­ 217

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

ва­ють на че­реп’є; од­куп­лять, скіль­ко бу­де маж із ри­бою, да й по­роз­ки­да­ють по всь­о­му міс­ту: «Їж­те, лю­де доб­рії!» А по­гу­ляв­ши не­діль зо дві да на­чу­до­вав­ши весь Ки­їв, ідуть, бу­ло, уже з му­зи­ ка­ми до Ме­жи­гор­сь­ко­го Спа­са. Хто ж іде, а хто з про­щаль­ни­ком тан­цює до са­мо­го мо­нас­ти­ря. Си­вий­­си­вий, як го­луб, у до­ро­гих кар­ма­зи­нах, вис­ка­кує, по­пе­ре­ду йду­чи, за­по­ро­жець; а за ним ве­зуть бок­ла­ги з на­пит­ка­ми й уся­кі ла­со­щі. Пий і їж до сво­єї лю­бос­ті, хто хо­чеш. А вже як прий­дуть до са­м о­г о мо­нас­т и­ря, то й сту­кає за­по­ро­жець у во­ро­та. — Хто та­кий? — За­по­ро­жець! — Чого ра­ди? — Спа­са­ти­ся! Од­чи­нять­ся во­ро­та — він увій­де ту­ди, а все то­ва­ри­ст­ ­во й уся су­єт­ а мир­сь­ кая, з му­зи­ка­ми, і ско­ка­ми, і со­лод­ки­ми ме­да­ми, ос­та­неть­ся за во­ріть­ми. А він, ско­ро ввій­шов, за­раз че­рес із се­бе й од­дає на цер­к­ву, жу­па­ни кар­ма­зи­но­ві із се­бе, а на­ді­не во­ло­ся­ну со­роч­ку, да й по­чав спа­са­тися. Так­­то роз­ка­зу­ють ста­рі лю­де про тих про­щаль­ни­ків. От же й те­пер пе­ред Шра­мом і Че­ре­ва­нем ви­си­па­ли во­ни з ули­ці, як із ру­ка­ ва, тан­цю­ю­чи. Чуп­рин­ди­рі та­кі, що лю­бо гля­ну­ти. Іду­чи ми­мо цер­к­ви, пок­ла­ да­ли хрес­ти, би­ли пок­ло­ни, да знов, схо­пив­шись, нав­п­ри­сяд­ки, да че­рез го­ло­ву, да ко­ле­сом! А бур­са­ки, по­ви­бі­гав­ши за ог­ра­ду, див­лять­ся на них да й пла­чуть. — Не плач­те, дур­ні! — ка­жуть їм за­по­рож­ці. — Дніп­ро те­че прос­то до Сі­чі (...) — От, бга­те, — ка­же Шра­мо­ві, — де лю­де вмі­ють жи­ти на сві­ті! Ко­ли б я був не жо­на­тий, то за­раз би пі­шов у за­по­рож­ці! — Не знать, що ти про­ва­диш, сва­те! — дав йо­му од­віт Шрам. — Те­пер чес­но­ му чо­ло­ві­ко­ві стид мі­ша­тися між сі роз­би­ша­ки. Пе­ре­вер­ну­лися те­пер уже кат знає на що за­по­рож­ці. По­ки ля­хи да не­до­ляш­ки ду­ши­ли Ук­ра­їн ­ у, ту­ди вті­кав що­най­к­ра­щий люд із го­ро­дів; а те­пер хто йде на За­по­рож­жє? Або голь­тя­па­ка, або зло­дю­га, що бо­їть­ся ши­бе­ни­ці, або дар­мо­їд, що не звик за­роб­ля­ти со­бі на­сущ­но­го хлі­ба. Си­дять там ока­ян­нії в Сі­чі да тіль­ко п’янс­тву­ють, а очор­тіє го­ріл­ку пи­ти, так і їде в го­ро­ди да тут і ве­ли­ча­єть­ся, як по­ро­ся на ор­чи­ку. Цур їм з їхніми ско­ка­ми! По­їдь­мо бор­жій у Пе­чер­сь­кий, а то не зас­та­нем на служ­бу. Ко­ли ж тут хтось із­за пле­чей: — Ов­ва! Обер­нувся Шрам, аж у йо­го зза­ду сто­їть за­по­ро­жець у кар­ма­зи­нах; сто­їть і смі­єть­ся. — Ов­ва, — ка­же, — й оце б то на­че й прав­да, а во­но зов­сім брех­ня. — Іро­де! — не стер­пів­ши, гук­нув на йо­го Шрам; да, сха­ме­нув­шись, де він, за­раз і пе­ре­міг се­бе. — Цур то­бі, — ка­же, — оп­річ Бо­жо­го до­му! Да ско­рій до ко­ня, да й по­ї­хав. Че­ре­вань із Пет­ром за ним. Че­ре­ва­ни­ха теж пос­пі­ша­ла до рид­ва­на, бо до за­по­рож­ця прис­тав дру­гий брат­чик, і хоть ні­чо­го їй не ска­за­ли, да пог­ля­да­ли на Ле­сю так хи­жо, як вов­ки на яг­ни­цю. 218

Пантелеймон Куліш

Пер­вий за­по­ро­жець був здо­ро­вен­ний ко­зар­лю­га. Пи­ка ши­ро­ка, зас­ма­ле­на на сон­ці; сам опа­сис­тий; дов­га, гус­та чуп­ри­на, під­няв­шись пер­ше вго­ру, спа­ да­ла за ухо, як кін­сь­ка гри­ва; уси дов­гі, униз по­зак­ру­чу­ва­ні, аж на жу­пан із­ви­ са­ли; очі так і гра­ють, а чор­ні гус­тії бро­ви аж геть під­ня­лися над ти­ми очи­ма, і — враг йо­го знає — гля­неш раз: зда­єть­ся, су­пить­ся; гля­неш уд­ру­ге: мор­гн ­е дов­гим усом так, на­че за­раз і під­ні­ме те­бе на сміх. А дру­гий був мо­ло­дий, ви­со­кий ко­зак, тіль­ко щось азі­ат­сь­ке; за­раз і вид­но, що не на­шо­го по­ля яго­да, бо до Сі­чі схо­ди­лися бур­ла­ки з усь­о­го сві­ту: прий­де ту­рок — і тур­ка прий­ма­ ють; прий­де ні­мець — і ні­мець бу­де за­по­рож­цем, аби пе­рех­ре­с­тився й ска­зав: «Ві­рую во Хрис­та Ісу­са; рад во­юв ­ а­ти за ві­ру хрис­ти­ян­ську». Зра­до­ва­лася Че­ре­ва­ни­ха, як наз­дог­на­ла сво­їх, мов звіль­ни­лась од якої на­пас­ті. От і по­їх ­ а­ли всі че­рез Вер­хній го­род, а да­лі Ми­хай­лів­сь­кою стеж­кою че­рез Єв­сій­ко­ву до­ли­ну, на Пе­чер­сь­ку го­ру. А по Пе­чер­ській го­рі рос­ла то­ді скрізь ди­ка пу­ща. До­ро­га че­рез ту пу­щу бу­ла ду­же труд­на: то кру­ти­лася по­між де­ре­вом, то спус­ка­лась у бай­ра­ки, то об­хо­ди­ла куд­ла­тії ку­чу­гу­ри. Рид­ ван, що дальше, то відс­та­вав од вер­хо­вих; а Пет­ро піс­ля тих чуд­них Че­ре­ва­ни­ ши­них ре­чей не дер­жавсь уже жі­но­чо­го бо­ку. Ос­та­лися на­ші про­чан­ки тіль­ко з Ва­си­лем Не­воль­ни­ком. Аж ось з обох бо­ків до­ро­ги зато­по­ті­ли ко­ні, зат­рі­ща­ло су­хе гіл­лє під ко­пи­ та­ми, і по­ка­за­лися крізь зе­ле­ну лі­щи­ну кар­ма­зи­ни. Їх на­зд ­ о­­гна­ли за­по­рож­ ці — ті двоє, що од­різ­ни­лися ко­ло брат­с­тва від про­щаль­ни­ків. (...) Ко­за­ки їха­ли по обид­ва бо­ки рид­ва­на й го­во­ри­ли на­че між со­бою, що во­ни зро­ду не ба­чи­ли та­кої гар­ної дів­ки. Один ка­зав, що міг би її по­ці­лу­ва­ти, а дру­гий від­по­вів, що це са­ло не для ко­та. Ле­ся зля­ка­ла­ся, але Ва­силь зас­по­ко­їв її, що мо­лод­ці ли­ше жар­ту­ють. Стар­ший за­по­ро­жець гук­нув поб­ра­ти­мо­ві, що Січ він по­ва­жає, як ма­тір, але зад­ля та­кої дів­чи­ни мож­на по­ки­ну­ти й бать­ка, і ма­тір. Ска­зав, що дів­чи­на ця бу­де йо­го, за­ки­не її в сід­ло й пом­чить на Чор­ну Го­ру, ку­ди ще ра­ні­ше зап­ро­ш­у­вав йо­го то­ва­риш. Пе­ре­ля­ка­на Че­ре­ва­ни­ха ледь наз­дог­на­ла сво­їх, а за­по­рож­ці зникли.

VI

Хто б то мав та­ке сло­во пиш­не да крас­не, щоб так, як на кар­ти­ні, зма­ лю­вав той мо­нас­тир Пе­чер­сь­кий? Щоб хто й не був із­ро­ду в Ки­є­ві, так щоб і той, чи­та­ю­чи, мов ба­чив на свої очі тії му­ро­ва­ні ог­ра­ди, ту ви­со­чен­ну дзві­ни­цю, тії цер­к­ви під зо­ло­том і під скуль­п­ту­рою? Се ж то во­но так те­пер; а ро­ків двіс­ті на­зад тре­ба бу­ло сло­ва ти­хо­го, по­ну­ро­го, щоб роз­ка­за­ти, як то­ді зна­хо­дився мо­нас­тир Пе­чер­сь­кий. Да­лось і йо­му взна­ки ба­ти­їв­сь­ке ли­хо­літ­тє. Ве­ли­ка цер­к­­ва, що про­пи­са­на в лі­то­пи­сах «не­бе­сі по­доб­ною», зруй­но­ва­на бу­ла по вік­на. Хоть же князь Олель­ко­вич Си­ме­он під­няв її знов із ру­їн, тіль­ко да­ле­ко їй бу­ло до ста­ро­дав­ньої лі­по­ти. Не бу­ло ні сріб­ла, ні зо­ло­та, що те­пер сі­яє по Лав­рі всю­ди; усе бу­ло то­ді убо­гень­ко. Е, да бу­ли скрізь по сті­нах у ве­ли­кій цер­кві по­маль­ов ­ а­ні кня­зі, геть­ма­ни, во­є­во­ди бла­го­чес­ти­вії, що тую цер­к­ву бо­ро­ни­ли й під­пи­ра­ли. Те­пер би до­ро­го 219

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

В. Тімм. Краєвид старого міста з Ярославового Валу. Літографія. 1854 р.

да­ли ми, щоб їх уз­рі­ти! А вни­зу, по­вз стін, скрізь бу­ли над­г­роб­ки тих ве­ли­ ких лю­дей, то­го ли­ца­р­ства пра­вос­лав­но­го. І то­го ні­чо­го вже не­має!.. Вис­то­яв­ши служ­бу, Шрам хо­див зі сво­ї­ми від од­но­го над­г­роб­ка до дру­го­го. Тут чи­тав, що ота­кий­­то «Си­ме­он Ли­ко, муж твер­дий ві­рою й хо­роб­рий, по­чив по мно­гих слав­них под­ви­гах». А там — бу­цім ози­вався до йо­го з то­го сві­ту пиш­ний князь зо­ло­ти­ми сло­ва­ми: «Мно­гою сі­яв я, — ка­же, — знат­нос­ тію, влас­тію й доб­лес­тію, а як умер, так з убо­гим стар­цем зрів­няв­ся, і за ши­ро­ кі свої ла­ни сім ступ­нів зем­лі взяв. Не ди­вуй­ся, — ка­же, — то­му, чи­та­чу, бо й то­бі те ж бу­де: не­рів­ни­ми на світ на­род­жа­є­мося, а рів­ни­ми вми­ра­є­мо!» А там іще який­­не­будь пан про­сить, хто чи­та­ти­ме під­пис, то про­мов, ка­же, іду­чи ми­мо, бла­ге сло­во: «Бо­же! Ми­лос­тив бу­ди ду­ші ра­ба тво­є­го». (...) От­же, і Шрам, роз­г­ля­да­юч ­ и ту го­ро­різь­бу да чи­та­ю­чи епі­та­фії, засму­тив­ся ду­шею да й ка­же: — Ко­ли­ко­­то гро­бів, а всі ж то тії лю­де жи­ли на сві­ті й усі піш­ли на суд пе­ред Бо­га! Ско­ро й ми пі­дем, де бать­ки й ді­ди на­ші. Да по­га­дав­ши так, вий­няв із­за па­зу­хи щи­роз­ло­тий обу­шок, що од­бив ко­лись на вой­ні в ляд­сь­ко­го па­на чи в не­до­ляш­ка, да й по­ві­сив на ри­зі в Бо­го­ ма­те­рі. З ве­ли­кої цер­к­ви по­вер­ну­ли на­ші про­ча­не до пе­чер, ко­ли ж див­лять­ся — іде з пе­чер про­тив їх хтось у до­ро­гих кар­ма­зи­нах, ви­со­кий і врод­ли­вий; а по кар­ма­ зи­нах скрізь ко­мір і по­ли гап­то­ва­ні зо­ло­том; звер­ху — ки­рея, під­би­та со­бо­лем; під­пи­рався сріб­ною бу­ла­вою. А за ним — ку­па лю­дей чи­ма­ла, усе в кар­ма­зи­ нах да в са­є­тах. Чен­ці їх про­вод­жа­ли. Шрам аж зат­рем­тів, як гля­нув. — Бо­же мій! — ка­же. — Да се ж Сом­ко! А той со­бі зра­дів, по­ба­чив­ши Шра­ма. Об­ня­лися, по­ці­лу­ва­лися і дов­гень­ко дер­жа­ли один од­но­го, об­няв­шись. Да­лі при­ві­тався геть­ман і із Че­ре­ва­нем. 220

Пантелеймон Куліш

Че­ре­вань так зра­дів, що ні­чо­го й не зміг ска­за­ти на геть­ман­сь­ке при­ві­тан­нє, да вже об­няв­шись, про­мо­вив тіль­ко: — А, бга­ти­ку мій лю­без­ний! Че­ре­ва­ни­ху наз­вав геть­ман, ві­та­юч ­ ись, рід­ ною не­нею. Во­на аж по­мо­лод­ша­ла й уже на­ще­ бе­та­ла йо­му вся­чи­ни. — А ось і моя на­ре­че­на! — ска­зав Сом­ко, обер­нув­шись до Ле­сі. — Вам, яс­ная пан­но, чо­лом до са­мих ні­жок! І взяв її за ру­ку й по­ці­лу­вав як ди­ти­ну. Кадр із кінофільму — Дав­но ми, — ка­же, — не ба­чи­лися за вій­сь­ «Чорна рада» ко­ви­ми чва­ра­ми, да ось не­мов Гос­подь нас із­ве­ де на­ві­ки до­ку­пи. Ле­ся по­чер­во­ні­ла, да аж на­хи­ли­лася, як пов­на квіт­ка в тра­ві, і при­гор­ну­лася до ма­те­рі, об­няв­ши її ру­ку. Тут­­то вже Пет­ро мій до­га­дався, що за геть­ман снив­ся Че­ре­ва­ни­сі. У них, ма­буть, дав­но вже бу­ло із Сом­ком по­лад­же­но. Див­но тіль­ко зда­лось йо­му, що Че­ре­вань про те ані гад­ки; да, вид­но, се та­ка бу­ла па­ні, що справ­ля­лась і за се­бе, і за чо­ло­ві­ка. Те­пер уже ні­чо­го бу­ло ду­ма­ти про Ле­сю Пет­ро­ві. Хоть він був і знач­­ний ко­зак, да не про­ти геть­ма­на; хоть він був юнак урод­ли­вий, да не про­ти Сом­ка. «Сом­ко був во­їн уро­ди, воз­рас­та й кра­со­ти зі­ло див­ної» (пи­шуть у лі­то­пи­ сах); був ви­со­кий, ог­ряд­ний со­бі пан, круг­ло­­ви­дий, ру­ся­вий; го­ло­ва в ку­че­ рях, як у зо­ло­то­му він­ку; очі яс­ні, весе­лі, як зо­рі; і вже чи сту­пить, чи за­го­во­ рить — то справ­ді по­­геть­ман­сь­ки. Так ку­ди вже з ним мі­ря­тися Пет­ро­ві! Не пус­тив Шра­ма Сом­ко в пе­че­ри, за­вер­нув до се­бе з усі­ма на ко­заць­ке под­вір’я. А ко­заць­ке под­вір’я бу­ло не вку­пі з мо­нас­ти­рем; бо ми­ря­нам зду­ма­ єть­ся грим­ну­ти іно­ді й лиш­ній раз куб­ком або за­го­мо­ні­ти буй­ни­ми ре­ча­ми; так щоб не вво­ди­ли бра­тії в іс­ку­ше­ніє, сто­яв на од­ши­бі про та­кий слу­чай ху­то­рець. Ту­ди Сом­ко по­вів сво­їх гос­тей. Увій­шли у світ­ли­цю, а там уже все го­то­ве на сто­лі до обі­ду. Шрам іще раз об­няв Сом­ка. — Со­коле мій, — ка­же, — яс­ний! — Бать­ку мій рід­ний! — ка­же Сом­ко. — Я здав­на при­вик зва­ти те­бе бать­ком! То­ді Шрам сів край сто­ла, під­пер ру­ка­ми си­ву го­ло­ву й гір­ко запла­кав. Усі зас­му­ти­лися. Зди­ву­вав­ся геть­ман. Знав він Шра­мо­ву ту­гу нату­ру; сам був при­то­мен, як при­нес­ли до Шра­ма ко­за­ки си­на, сім раз нас­крізь про­би­то­ го ку­ля­ми. Ста­рий поп­ро­щавсь із мер­тв ­ им ті­лом мов­ч­ки й без пла­чу, жа­лю, поб­ла­гос­ло­вив на пог­реб. А те­пер ось іл­лєть­ся сль­о­за­ми, мов на по­хо­ро­нах у Хмель­ниць­ко­го, на тих смут­них по­хо­ро­нах, що три дні гри­ма­ли са­мо­па­ли, три дні сур­ми­ли смут­но сур­ми, три дні ли­лися ко­заць­кії сль­о­зи. — Бать­ку мій! — ка­же геть­ман, прис­ту­пив­ши до Шра­ма. — Що за бі­да то­бі скла­лася? 221

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

— Ме­ні! — ка­же, під­няв­ши го­ло­ву, Шрам. — Я був би ба­ба, а не ко­зак, ко­ли б зап­ла­кав од сво­го ли­ха. — Так чо­го ж, Бо­га ра­ди? — А хі­ба ж ні­чо­го?.. У нас ока­ян­ний Те­те­ря тор­гу­єть­ся з ля­ха­ми за хрис­ти­ ян­ські ду­ші, у вас де­сять геть­ма­нів ха­па­єть­ся за бу­ла­ву, а що Вкра­ї­на ро­зід­ра­на над­воє, про те всім бай­ду­же! — Де­сять геть­ма­нів, ка­жеш? А не­хай хоть один за неї вхо­пить­ся, по­ки я дер­жу в ру­ках! — А Іва­нець? А Ва­сю­та? — Ва­сю­та — ста­рий ду­рень, з йо­го хи­ме­ри смі­ють­ся ко­за­ки; а Іва­нець геть­ ма­нує тіль­ко над п’яни­ця­ми. Дав­но я по­топ­тав би сю ле­дар, да тіль­ко честь на со­бі кла­ду! — Так, ле­дар­­то во­ни ле­дар, да й не да­ють тво­їй геть­ман­ській звер­х­­­­нос­ті роз­ ши­ря­тися в Укра­ї­ні! — Хто то­бі ска­зав? Од Са­ма­ри до Глу­хо­ва вся стар­ши­на зо­ве ме­не геть­ма­ ном, бо в Ко­зель­ці на ра­ді всі пол­ков­ни­ки, оса­у­ли, сот­ни­ки, усі знач­ні ко­за­ки при­сяг­ли ме­не слу­ха­ти. — Аже ж сь­о­му прав­да, що Ва­сю­та по­дав у Мос­к­ву лист про­тив тво­го геть­ ма­нс­ тва? — Прав­да, і як­би не си­ва го­ло­ва Ва­сю­ти­на, то зро­бив би я з ним те, що по­кій­ний геть­ман із Глад­ким. — Ну, і то­му прав­да, що Іван­ця в Сі­чі ог­ла­си­ли геть­ма­ном? — І то­му прав­да; так що ж? Хі­ба не зна­єш юрод­с­тва за­по­розь­ко­го? У них що ва­та­жок, то й геть­ман. — Знаю я йо­го доб­ре, па­не яс­но­вель­мож­ний! Тим­­то й бо­юся, щоб во­ни не за­по­ді­я­ли то­бі якої па­кос­ті. Ока­ян­на сі­ро­ма ниш­по­рить усю­ди в Укра­їн ­ і да ба­ла­му­тить го­ло­ви пос­пільс­тву. Хі­ба не чув ти по­го­лос­ки про чор­ну ра­ду? — Хи­ме­ра, бать­ку! Ко­заць­ке сло­во, хи­ме­ра! Не­хай лиш ви­ї­дуть у Пе­ре­ яс­лав цар­ські бо­я­ре, по­ба­чи­мо, як та чор­на ра­да ус­то­їть про­тив гар­мат! За­по­рож­ців то­ді я здав­лю, як ма­ку­ху, геть­ма­на їх по­вер­ну у сви­­но­па­си, а дур­ ну чернь нав­чу ша­ну­ва­ти геть­ман­сь­кую звер­хність! По­ду­мав Шрам да й ка­же: — Од тво­їх ре­чей ду­ша моя ожи­ває, яко злак од бо­жої ро­си. Тіль­ко сму­щає ме­не, що за­по­розь­кі гуль­тяї ба­ла­му­тять не од­но сіль­сь­ке поспільс­тво, бун­ту­ ють во­ни й мі­щан про­тив ко­за­цт­ ­ва. — Знаю й се, — ка­же Сом­ко, — і, прав­ду то­бі ска­за­ти, во­но ме­ні й дар­мо. Не­хай наш ка­зан за­ки­пить іще й із дру­го­го бо­ку, щоб з­ва­ри­лася ка­ша. А то ко­за­ки ду­же вже ро­зоп­сі­ли: «Ось ми­­то лю­де, а то все грязь! Не­хай го­дує нас пос­пільс­тво, а на­ше ко­заць­ке ді­ло — тіль­ко по шин­ках вік­на да пляш­ки би­ти». По­ту­рай тіль­ко їм, то як­раз за­ве­дуть на Вкра­ї­ні шля­хет­ськії зви­чаї та за­ко­ло­ тять ми­ром не згір­ше. Уже ж, зда­єть­ся, Поль­ща нас доб­ре пров­чи­ла, уже по­ра нам зна­ти, що не­має там доб­ра, де не­має прав­ди. Ні, не­хай у ме­не вся­ке, не­хай і мі­ща­нин, і пос­по­­ли­тий, і ко­зак сто­їть за своє пра­во; то­ді бу­де в Укра­ї­ні й прав­да, і си­ла. 222

Пантелеймон Куліш

Шрам за сі сло­ва об­няв і по­ці­лу­вав геть­ма­на. — Дай же, — ка­же, — Бо­же, щоб твоя дум­ка ста­ла дум­кою вся­ко­го доб­ро­го чо­ло­ві­ка в Укра­ї­ні! — І дай, бо­же, — до­дав Сом­ко, — щоб обид­ва бе­ре­ги Дніп­ро­вії прик­ло­ни­ лися під од­ну бу­ла­ву! Я от­се ско­ро од­бу­ду цар­сь­ких бо­яр, хо­чу йти на ока­ян­ но­го Те­те­рю. (...) Шрам аж по­мо­лод­шав од та­кої ре­чі. — Бо­же ве­ли­кий! Бо­же ми­ло­се­р­д­ний! — ка­же, прос­тяг­ши ру­ки до об­ра­ ­­за. — По­ло­жив єси йо­му в ду­шу мою най­до­рож­чу дум­ку, по­мо­жи ж йо­му й до­ка­за­ти сю спра­ву! — Го­ді ж уже про ве­ли­кі ді­ла, — ка­же Сом­ко, — да­вай­те ще про малії. Не доб­ро бу­ти чо­ло­ві­ку єди­но­му. Тре­ба, щоб у геть­ма­на бу­ла геть­ман­ша. От­же, оз­най­мую пе­ред усі­ма, хто тут єсть, що дав­но вже зло­жив ру­ки з па­ні­єю Че­ре­ва­ни­хою за її доч­ку Олек­са­н­д­ру. Те­пер бла­гос­ло­ви нас, Бо­же, ти, па­нот­че, і ти, па­ні­мат­ко! Да так го­во­ря­чи, узяв за ру­ку Ле­сю, да й пок­ло­ни­лись обоє бать­ко­ві й ма­те­рі. — Бо­же вас бла­гос­ло­ви, діт­ки мої! — ка­же Че­ре­ва­ни­ха. (...) Да­лі Шрам ска­зав, що не знав про до­мов­ле­ність що­до Ле­сі й Сом­ка, ад­же сам сва­т ав Ле­с ю за сво­г о си­н а. Тут з’явив­с я Ки­р и­л о Тур, він ви­я вив­с я тим са­м им за­п о­р озь­к им ота­м а­н ом, який уря­т у­в ав ко­л ись Шра­м а й до­б ув йому ко­н я.

VІІ–ХІ Ве­че­ря Сом­ка, Шра­ма, Ту­ра й Че­ре­ва­ня. Тур на­тя­кає, що вик­ра­де Ле­сю. Ки­ри­ло Тур уно­чі вик­ра­дає Ле­сю. За ни­ми же­неть­ся Пет­ро Шрам, да­лі по­чи­на­єть­ся «ко­заць­кий герць». Мір­ку­ван­ня Шра­ма про до­лю Ук­ра­ї­ни. Гос­ти­ни Шра­ма у Гвин­ тов­ки. Зус­тріч Пет­ра Шра­ма з Кири­лом Ту­ром, сні­да­нок. Тур по­ки­дає се­ло, діз­нав­ шись від Пу­га­ча, що на нь­о­го че­кає ко­заць­ка роз­п­ра­ва за той со­ром, який він на­ро­ бив то­ва­ри­с­тв ­ у.

ХІІ Шра­мен­ко шу­кає се­ред ко­за­ків Ки­ри­ла Ту­ра.

(...) Зу­пи­нивсь і роз­г­ля­дає доб­рих мо­лод­ців, чи не вздрить Ки­ри­ла Ту­ра. Аж ди­вить­ся — іде збо­ку чо­ло­вік се­ред­нь­о­го рос­ту й ві­ку, а за їм і по бо­ках йо­го ці­ла юр­ба вся­кого лю­ду — і за­по­рож­ці, і го­ро­до­ве ко­за­ц­т­во, і мі­ща­не, і прос­ті му­жи­ки­греч­ко­сії. «Іван Мар­ти­но­вич! Іван Мар­ти­но­вич!» — знай круг йо­го гу­ка­ють. Пет­ро й пос­те­ріг, хто се та­кий, і по­чав при­див­ля­тися, що там за Брю­хо­вець­кий. Що ж? Він ду­мав, що сей прой­дис­віт з­ро­бився те­пер та­ким па­ном, що й че­рез гу­бу не плю­не, думав, що весь у зо­ло­ті да в бла­ва­та­сі; аж де то­бі! Чо­ло­ві­чок сей був у ко­рот­кій ста­рень­кій сви­ти­ні, у по­­ лот­ня­них шта­нях, чо­бо­ти шка­по­ві поп­ро­топ­ту­ва­ні — і пуч­ки вид­но. Хі­ба по шаб­лі мож­на бу­ло б до­га­ду­ва­ти­ся, що во­но щось не прос­те: шаб­ля аж го­рі­ла від зо­ло­та, да й та на йо­му бу­ла мов чу­жа. І пос­тать, і вро­да в йо­го бу­ла зов­сім не геть­ман­сь­ка. Так на­че со­бі чо­ло­вік прос­тень­кий, ти­хень­кий. Ніх­то, див­ля­ 223

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

чись на його, не по­ду­мав би, що в сій го­ло­ві вер­тить­ся щоне­будь, оп­річ дум­ки про смач­ний шма­ток хлі­ба да за­тиш­ну ха­ту. А як при­ди­виш­ся, то на ви­ду в йо­го щось на­че ще й при­яз­не: так би, зда­єть­ся, сів із ним да по­гу­то­ рив де про що доб­ре да мир­не. Тіль­ко очі бу­ли якісь чуд­ні — так і бі­га­ють то сю­ди, то ту­ди і, зда­єть­ся, так усе й чи­та­ють с­під­тиш­ка чо­ло­ві­ка. Іде, трош­ки згор­бив­шись, а го­ло­ву схи­лив на­бік так, на­че ка­же: «Я ні від ко­го ні­чо­го не ба­жаю, тіль­ко ме­не не чі­пай­те». А як у йо­го чо­го пос­пи­та­ють­ся, а він од­ві­ тує, то й пле­чі, на­че той жид, пі­дій­ме, і на­бік одс­ту­пить, що б ти ска­зав — він уся­ко­му дає до­ро­гу; а сам зні­тить­ся так, мов той цу­цик, ус­ко­чив­ши в ха­ту. Ота­кий­­то був той Брю­хо­вець­кий, та­кий­­то був той га­дю­ка, що на­ва­рив нам гір­кої на дов­гі ро­ки! (...) Жор­с­то­ке по­ка­ран­ня бі­ля стов­па Ки­ри­ла Ту­ра, який зне­ва­жив ко­заць­кий зви­чай, зв’язав­шись із жінка­ми. По­вер­нен­ня Ки­ри­ла й Пет­ра до­до­му.

ХІ­ІІ Пе­ри­пе­тії в Ні­жи­ні пе­ред чор­ною ра­дою.

XIV

(...) Як ось уда­ри­ли го­лос­но в буб­ни, за­сур­ми­ли в сур­ми. Ви­хо­дить із цар­ сь­ко­го на­ме­ту бо­я­рин, князь Га­гін, з дум­ни­ми дя­ка­ми. У ру­ках — цар­сь­ка гра­мо­та. Йо­го поміч­ни­ки не­суть цар­сь­ку ко­ро­гву ко­заць­ко­му вій­сь­ку, кар­ма­ зин, ок­са­мит, со­бо­лі від ца­ря в по­да­ру­нок стар­ши­ні з геть­ма­ном. Усі пос­ли, по­­мос­ков­сь­ко­му зви­чаю, з бо­ро­да­ми, у пар­че­вих со­бо­ле­вих тур­сь­ких шу­бах; на но­гах у кня­зя гап­то­ва­ні зо­ло­том, ви­кладе­ні жем­чу­гом сап’ян­ці. Пок­ло­ни­ лись обом геть­ма­нам і ко­за­ц­тв ­ у на всі чо­ти­ри боки. Усі втих­ли, що чут­но бу­ло, як бряж­ча­ли в бо­яр шаб­лю­ки на зо­ло­тих лан­цю­гах ко­ло по­я­са. Пе­ре­­ х­рес­тився князь ве­ли­ким хрес­том (...) і по­чав ви­чи­ту­ва­ти цар­сь­ке ім’я. Як ось, по­зад брю­хов­ців, сіль­сь­ка го­ло­та, не чу­ю­чи ні­чо­го, що чи­та­ють, по­ча­ла гу­ка­ти: — Іва­на Мар­ти­но­ви­ча во­ли­мо! Брю­хо­вець­ко­го, Брю­хо­вець­ко­го во­ли­мо! 224

Пантелеймон Куліш

А Сом­ко­ве ко­за­ц­т­во зад­нє со­бі, чу­ю­чи, що ог­ла­ша­ють геть­ма­ном Брю­хо­ вець­ко­го, по­ча­ло гу­ка­ти: — Сом­ка, Сом­ка геть­ма­ном! (...) І за­че­пи­лися. Хто шаб­лею, хто ки­єм, хто но­жа­кою. — Стій­те, стій­те ла­вою! — крик­не Сом­ко на сво­їх. — Дай­мо шаб­ля­ми їм од­віт! Хто ж вий­має шаб­лю да гор­неть­ся до геть­ман­сь­ко­го бо­ку, а хто, ні­би з ля­ку, тис­неть­ся на­зад, кри­чу­чи: — Не на­ша си­ла, не на­ша си­ла! До та­бо­ру! Уті­кай­мо до та­бо­ру! А за­по­рож­ці схо­пи­ли Іван­ця за ру­ки да вже й на стіл сад­жа­ють, і бу­­ла­ву, і бун­чук до рук да­ють. Зіп­хну­ли й кня­зя з дум­ни­ми дя­ка­ми, як по­пер­лися. — Геть­ман, геть­ман Іван Мар­ти­но­вич! — кри­чать на все гор­ло. — Ді­ти! — крик­не на сво­їх ста­рий Шрам. — Так от­се ми по­тер­пи­мо та­ку на­ру­гу! Спи­хай­те Іван­ця к не­чис­тій ма­те­рі! І ки­ну­лися ку­пою до сто­лу. Сі­чуть, ру­ба­ють ни­зов­ців, сад­жа­ють на сто­ лець Сом­ка. А за­по­рож­ці, як злії оси, не бо­яч ­ ись ні­чо­го, з од­ни­ми ки­ям ­ и да но­жа­ка­ми, лі­зуть і б’ють Сом­ко­ву сто­ро­ну. Вир­ва­ли в Сом­ка бун­чук і пе­ре­ло­ ми­ли над­воє, од­ня­ли й бу­ла­ву. Ог­ля­неть­ся Сом­ко, аж при ньо­му тіль­ки жме­ня стар­ши­ни. — Ей, — ка­же, — го­ді! Не­має тут на­ших! Стар­ши­на гля­не — аж кру­гом са­мі за­по­рож­ці. Іва­нець, ма­ха­ю­чи бу­ла­вою, кри­чить: — Бий­те, не­бо­жа­та, кра­ма­ря! Шап­ку чер­він­ців за доб­ру ру­ку! То­ді Сом­ко­ва стар­ши­на ба­чить, що ли­хо, ску­пи­лася тіс­но, пле­чем повз пле­че, да на­зад до на­ме­ту. А ін­ші там же пок­ла­ли го­ло­ви. За на­ме­том сто­я­ли їхні ко­ні. Мо­же б, і тут не влиз­ну­ли, та мос­ков­сь­ке вій­сь­ко, що прий­ш­ло з Га­гі­ним, про­пус­тив­ши до на­ме­ту Сом­ка із стар­ши­ною, зас­ту­пи­ло їх од за­по­ рож­ців. Тим ча­сом Че­ре­вань усе ок­ри­ку­вав Сом­ка геть­ма­ном. — Що се ти, вра­жий си­ну, ре­пе­ту­єш, сто­ю­чи між на­ши­ми? — крик­нуть на ньо­го за­по­рож­ці.

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

225

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

— А що ж, — ка­же, — бгат­ці? Я сво­го зя­тя на вся­ко­му міс­ці обе­ру геть­ма­ном. — Еге! — зак­ри­чав ота­ман. — Се кра­ма­рів тесть! Бий­те йо­го, ка­ба­ня­чу ту­шу! Тут де­я­кі по­то­чи­лися до Че­ре­ва­ня, і, мо­же б, там йо­му й ка­пут був, да Ва­силь Не­воль­ник піз­нав ва­таж­ка. — Пу­гу­­пу­гу! — зак­ри­чав. — Пу­гу, Го­ло­веш­ка! Гав­ри­ло! Хі­ба не впіз­нав Ва­си­ля Не­воль­ни­ка? Не чі­пай сь­о­го па­на: він на мо­їх ру­ках! — Еге! Ось де зій­шлися! — ка­же той, піз­нав­ши Ва­си­ля. — Уга­муй­теся, брат­чи­ки, — ка­же до сво­їх, — ба­гаць­ко нам те­пер ро­бо­ти й без йо­го. Да й по­пер­лися до сто­лу, б’ючи вся­ко­го, хто не з бла­кит­ною стріч­кою. А Гвин­тов­ка тим ча­сом, сів­ши на ко­ня, про­ї­хав сю­ди­­ту­ди, під­няв­ши вго­ру сріб­ний пір­нач (де він йо­го взяв, ніх­то не знає); на пір­на­чі пов’яза­на ши­ро­ка бла­кит­на сть­ож­ка. — Гей, — ка­же, — ко­за­ки, не­по­рож­ні го­ло­ви! Хто не за­був дер­жа­тися за мушкети, до ме­не! За мною! — І по­їх ­ ав із ра­ди до та­бо­ру, дер­жа­чи ви­со­ко над го­ло­вою пір­нач із бла­кит­ною сть­ож­кою. А за ним по­ва­ли­ло ко­за­ц­тв ­ о, як за мат­кою бджо­ли. Ко­за­цт­ ­во ж прос­те, ре­єс­тро­ве со­бі, а стар­ши­на, знач­ні ко­за­ки — со­бі. Хто од­да­ле­ки за­ба­чить сріб­ний пір­нач, так і при­лу­ча­єть­ся до бо­ку ні­жен­сь­ко­го оса­у­ла. По­ки пе­ре­ї­хав по­ле до Сом­ко­во­го та­бо­ру, наз­би­рався за ним та­кий по­їзд, як і за геть­ма­ном. Сом­ко ж зі сво­єю ку­пою на ко­нях при­бу­ває в та­бір до пол­ку Пе­ре­яс­лав­сь­ко­го, а Гвин­тов­ка — до пол­ку Ні­жен­сь­ко­го. Пок­лик­не Сом­ко на сво­їх ко­за­ків: — До ши­ку! До ла­ви! Пуш­ка­рі, риш­туй­те гар­ма­ти! Пі­хо­та з пи­щал­лю — по­між гар­ма­та­ми, а ко­мон­ник — по кри­лах! По­ї­ха­ли ге­не­раль­нії стар­ши­ни з пол­ко­вою стар­ши­ною по всіх пол­ках, по всіх сот­нях ши­ку­ва­ти до бою вій­сь­ко. Сом­ко, увесь па­ла­ю­чи, по­блис­кує по­між ла­ва­ми сво­їм сріб­ним пан­ци­ром. Од­на в йо­го дум­ка — уда­ри­ти на Іван­ ців та­бір, роз­ме­та­ти, як по­ло­ву, ті гай­да­маць­кі ку­пи, си­лою вир­ва­ти бун­чук і бу­ла­ву в хар­ци­зя­ки, ко­ли не ста­ло ні ро­зу­му, ні прав­ди в Укра­їн ­ і! Іще ж не по­ши­ко­ва­ла стар­ши­на пол­ків, іще не крик­нув він: «ру­шай», а вже полк Ні­жен­сь­кий із та­бо­ру й ру­шив. — Е, Ва­сю­та не звик слу­ха­ти стар­ших! — ка­же Сом­ко. — Ну, дар­мо, не­хай б’є пер­вий, а ми пі­доп­ре­мо йо­го. Ко­ли ж при­бі­гає сам Ва­сю­та ко­нем: — Бі­да, па­не геть­ма­не! Оте­пер ми по­сі­ли! — Що? Як? — Оте­пер­­то в нас ко­би­ла по­рох по­ї­ла! Не я вже пол­ков­ник ні­жен­сь­кий, а Гвин­тов­ка! Ди­вись, як пір­на­чем над ко­за­ка­ми по­с­ві­чує! За Ва­сю­тою бі­жать де­я­кі й із стар­ши­ни ні­жен­сь­кої. Сот­ник Ко­ст­ о­ма­ра кри­чить: — Про­па­ла спра­ва! Без Ні­жен­сь­ко­го пол­ку, як без ру­ки пра­ви­ці! Іще Сом­ко не на­ва­жився, що в та­ку труд­ну ми­ну­ту чи­ни­ти, як ось ко­за­ки, під­ско­чив­ши до вій­сь­ка сто­ро­ни Брю­хо­вець­ко­го, нак­ло­ни­ли сот­ня за сот­нею 226

Пантелеймон Куліш

ко­рог­ви й од­вер­ну­ли, да за­раз і по­ча­ли во­зи сво­їх стар­шин жа­ко­ва­ти — тих, що до Сом­ка при­хи­ли­лися. А з дру­го­го кри­ла сом­ків­ці теж за­во­ру­ши­лися. — Яко­го, — ка­жуть, — чор­та че­ка­ти­меш, по­ки нас візь­муть шаб­лею з без­бу­ лав­ним на­шим геть­ма­ном? — да, по­ха­пав­ши кож­на сот­ня ко­рог­ви, і со­бі ру­ши­ли на пок­лон Брю­хо­вець­ко­му. Ба­чить то­ді Сом­ко, що зов­сім ли­хо, по­біг із стар­ши­ною на ко­нях до цар­сь­ ко­го на­ме­ту, до кня­зя. Ухо­дять у на­мет, а Іва­нець там од кня­зя цар­ські да­ри прий­має. Круг Іван­ця — Ву­ях ­ е­вич та ін­ші знач­ні сом­ків­ці із за­по­рож­ця­ми. — Га­­га! — крик­нув кля­тий на ра­до­щах. — От яка риб­ка в сак ус­ко­чи­ла! А Сом­ко, ні­чо­го не слу­ха­юч ­ и, до кня­зя: — Що се ти, кня­зю, ді­єш? Хі­ба на те пос­лав те­бе цар в Укра­їн ­ у, щоб ти по­та­кав за­по­розь­ким бун­там? А князь сто­їть, мов то­роп­ле­ний, бо ще й до се­бе не прий­шов за ве­ли­ким ґвал­том по­між вій­сь­ком. У Мос­ков­щи­ні він зро­ду та­кої ху­ги не ба­чив. А Сом­ко: — На­що ж ти й вій­сь­ко з Мос­к­ви на наш хліб при­вів, ко­ли во­но сто­їть, не во­рух­неть­ся? Не до­ве­де вас до доб­ра та­ка по­лі­ти­ка, щоб мен­шо­го на стар­шо­ го під­пи­ра­ти? Да­вай ме­ні свою во­є­вод­сь­ку па­ли­цю — я одіб’ю тво­ї­ми стріль­ ця­ми го­ло­ту від та­бо­ру! Князь тіль­ко пе­рес­ту­пав з но­ги на но­гу. Як тут гук­не Брю­хо­вець­кий: — Влас­тю мо­єю геть­ман­сь­кою бо­ро­ню то­бі, кня­зю, утру­ча­тись у на­ші спра­ви! Ко­за­ки — са­мі со­бі суд­ді: два з тре­тім що хо­тя роб­лять. А візь­міть, не­бо­жа­та, та вкинь­те в глиб­ку сь­о­го бун­тов­ни­ка! — Так не­має ні­де прав­ди? — ка­же Сом­ко. — Ні у сво­їх, ні в чу­жих? А Іва­нець: — Єсть прав­да, па­не Сом­ко, і во­на те­бе по­ка­ра­ла за твою гор­дость! Візь­міть йо­го, брат­чи­ки, та за­бий­те в кай­да­ни! — Па­не геть­ма­не! — ка­же вір­на стар­ши­на, обс­ту­пив­ши Сом­ка. — Луч­че нам по­ло­жи­ти всім отут го­ло­ви, ніж од­да­ти те­бе во­ро­гу на на­ру­гу! Зап­ла­кав то­ді Сом­ко, пог­ля­нув­ши на своє то­ва­ри­с­т­во. — Брат­ці мої, — ка­же, — ми­лії! Що вам би­тися за мою го­ло­ву, ко­ли по­ги­бає Ук­ра­ї­на! Що вам ду­ма­ти про мою на­ру­гу, ко­ли на­ру­гався ли­хий мій во­рог над чес­тю й сла­вою ко­заць­кою? Про­па­дай шаб­ля, про­па­дай і го­ло­ва! Про­щай, без­щас­на Ук­ра­ї­но! — і ки­нув об зем­лю свою шаб­лю. Усі круг йо­го теж по­ки­да­ли свої шаб­лі. Щи­ро зап­ла­ка­ли вір­ні ко­за­ки. — Бо­же пра­во­суд­ний! — ка­жуть. — Не­хай же на­ші сль­о­зи впа­дуть на го­ло­ ву на­шо­му во­ро­гу! Ду­же зве­се­лився то­ді Брю­хо­вець­кий. За­раз із­ве­лів Сом­ка, Ва­сю­ту та всю їхню вір­ну стар­ши­ну взя­ти за сто­ро­жу, а Ву­я­хе­ви­чу — на Мос­к­ву лис­ти пи­са­ти, що ось ні­би­то Сом­ко зі сво­ї­ми під­руч­ни­ка­ми на ца­ря ко­за­ц­тв ­ о бун­тує, Га­дяць­кії пун­к­ти оз­най­мує лю­дям, ра­дю­чи цар­сь­ко­го ве­ли­че­с­тв ­ а одс­ту­па­ти. А князь Га­гін со­бі ком­по­нує, як би тих не­щас­них іще більш при­туш­ку­ва­ти, щоб не сплив­ла на­верх неп­рав­да, що, узяв­ши від Іван­ця ве­ли­кі по­да­рун­ки, 227

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

йо­го не­си­тій зло­бі по­ту­рає. Тим ча­сом по­вів но­во­го геть­ма­на із стар­ши­ною в со­бор­ну ні­жен­сь­ку цер­кв ­ у до цар­сь­кої при­ся­ги. А вий­шов­ши із цер­кв ­ и, геть­ ман зап­ро­сив кня­зя з пос­ла­ми до се­бе на обід, у двір до бур­мі­с­тр ­ а Ко­ло­дія. Там мі­ща­не на­го­то­ви­ли буч­ний бен­кет Брю­хо­вець­ко­му зі стар­ши­ною. ХV–ХVІ Шлях­та роз’їжд­жа­єть­ся, му­жи­ки ті­ка­ють до­до­му, щоб їм не діс­та­ло­ся. Чере­­ вань — у від­чаї, ад­же Брю­хо­вець­кий зас­ва­тав Ле­сю за сво­го пи­са­ря. Брю­хо­вець­кий бен­ке­тує в Ні­жи­ні з кня­зем Га­гі­ним. Роз­ча­ру­ван­ня сі­чо­вих ді­дів у Брю­хо­вець­ко­му. Брю­ хо­вець­кий зби­ра­єть­ся поз­ба­ви­ти жит­тя Яки­ма Сом­ка.

XVII

Міз­кує со­бі ле­да­чий Іва­нець, хо­дю­чи по світ­ли­ці, аж ось увій­шов вар­то­вий: — Якийсь чо­ло­вік має про не­гай­не ді­ло яс­но­вель­мож­но­го спо­віс­ти­ти. Доз­во­лив геть­ман поз­ва­ти пе­ред се­бе. Увій­шло якесь опу­да­ло. На го­ло­ву на­су­нув ко­бе­няк, тіль­ко очі вид­но, а сам у ши­ро­кій сем­ря­зі; на спи­ні чи­ма­лий горб. Брю­хо­вець­кий сам не знав, чо­го зля­кався; так уже гріш­на ду­ша йо­го три­во­жи­лася. — Хто ти та­кий? — Той, ко­го то­бі тре­ба. В Іван­ця пі­шов мо­роз по­за спи­ною. — Ко­го ж, — ка­же, — ме­ні тре­ба? — То­бі тре­ба та­ко­го, щоб за­во­ро­жив на впо­кій Геть­ман­щи­ну, бо он усю­ ди, ка­жуть, куп­лять­ся круг па­нів лю­де та ком­по­ну­ють, як би Сом­ка на во­лю виз­во­ли­ти; та й ні­жен­ські мі­ща­не ше­по­тять про Сом­ка, як жи­ди про Му­сія. — Що ж ти за чо­ло­вік? — Я чо­ло­вік со­бі мі­зер­ний — швець із За­по­рож­жя, та як по­шию ко­му чо­бо­ ти, то вже дру­гих не тре­ба бу­де. — Як же ти за­во­ро­жиш Геть­ман­щи­ну? — А так. Пі­ду тіль­ко та роз­ка­жу Сом­ко­ві твій сон; за­раз усе й ути­хо­ми­ рить­ся. — Ди­яв ­ о­ле! — скрик­нув Брю­хо­вець­кий. — Звід­ки ти мій сон зна­єш? — Од уса­то­го па­цю­ка знаю. — Бу­де ж то­му па­цю­ко­ві! — Уга­муйся, па­не геть­ма­не, на сю го­ди­ну, луч­че по­ду­май, як од сво­го во­ро­ га ско­ріш од­ка­рас­ка­тися, щоб че­рез те­бе та й усім нам не бу­ло — сь­о­год­ні пан, а зав­т­ра про­пав. Дов­гень­ко по­мов­чав Брю­хо­вець­кий. — Одк­рий, — ка­же, — го­ло­ву; я по­див­люся, чи не не­чис­тий справ­ді до ме­не при­су­сід­жу­єть­ся. — Не­чис­то­му ба­гаць­ко ді­ла й по мо­нас­ти­рях, — од­ві­тує той да й од­ки­нув від­ло­гу. Брю­хо­вець­кий аж од­шат­нувсь: — Ки­ри­ло Тур! 228

Пантелеймон Куліш

— Цить, па­не геть­ма­не! Бу­де й то­го, що ти зна­ти­меш, хто був Сом­ко­ві ка­том, — ка­же Ки­ри­ло Тур і нак­ривсь з­нову від­ло­гою. — Нев­же ти оце візь­меш­ся за та­ке ді­ло? — пи­тає Брю­хо­вець­кий. — А чо­му ж? — ка­же. — Хі­ба в ме­не ру­ки не люд­ські? — Ти ж, ка­жуть, був тро­хи свій із Сом­ком! — Так, як чорт із по­пом. Я вже дав­но на йо­го чи­гаю, і в Ки­є­ві — сам здо­ров зна­єш — тро­хи не до­ка­зав йо­му друж­би. А на­ші дун­ду­ки по­дя­ку­ва­ли ме­ні ки­я­ ми. Ота­ка у сві­ті прав­да! — За що ж ти на йо­го злиш­ся? — Я то вже знаю, за що! У ме­не своя прик­люч­ка, а в те­бе своя. Я в те­бе не пи­таю, не пи­тай і ти в ме­не. Не гай ме­не, па­не яс­но­вель­можний, та ко­ли хо­чеш, щоб я то­бі по­дя­ку­вав за сот­ниць­кий уряд, що нас­та­но­вив ме­не сот­ни­ ком, ска­жи ме­ні тіль­ко, як до йо­го доб­ра­ти­ся. — От як, — ка­же. — Візь­ми ти оцей пер­с­тень. Про­пус­тять те­бе з ним, ку­ди схо­чеш. — Гар­на каб­луч­ка, — ка­же Ки­ри­ло Тур. — Ще й са­гай­дак із стріл­кою на пе­ча­ті ви­рі­за­но. А Брю­хо­вець­кий: — Се, ко­ли хо­чеш зна­ти, той са­мий пер­с­тень, що по­кій­ний Хмель­ниць­кий зняв у сон­но­го Ба­ра­ба­ша. Я сам їз­див із сим зна­ком і в Чер­ка­си до Ба­ра­ба­ши­ хи. По­кій­ний геть­ман по­да­ру­вав ме­ні йо­го на пам’ят­ку. — Eгe! — ка­же Ки­ри­ло Тур. — Що то з доб­рої ру­ки по­да­ру­нок! Так от він на доб­ро й здав­ся, — да й вий­шов із світ­ли­ці. Іва­нець сам про­вів йо­го за две­рі, а він йо­му шеп­че: — Ля­гай спа­ти, не тур­буйся. Пе­ред сві­том прис­нився то­бі сон, пе­ред сві­ том і справ­дить­ся. Пі­шов Ки­ри­ло Тур, по­хи­лив­шись, у сво­їй від­ло­зі з гор­бом. Ніх­то б не піз­ нав те­пер йо­го мо­ло­дець­кої хо­ди, ні ви­со­ко­го ста­ну. Так со­бі, на­че гор­ба­тий дід. Уже над­во­рі стем­ні­ло. Ось до­би­ра­єть­ся він до Сом­ко­вої глиб­ки. За­раз у над­вір­ніх две­рей сто­їть ко­зак із ра­ти­щем. Нас­та­вив суп­ро­тив Ки­ри­ла Ту­ра ра­ти­ще: — Геть! — А се що? — ка­же йо­му по­ти­ху Ки­ри­ло Тур, по­ка­зу­ю­чи на ру­ці пер­с­тень. Ско­ро вздрів сто­рож геть­ман­сь­кий знак, за­раз і од­чи­нив две­рі. За ти­ми две­ри­ма ще две­рі. Із­нов ко­ло две­рей ко­зак... Ка­ган­чик сто­їть у сті­ ні на ві­кон­ці. І той про­пус­тив мов­ч­ки, як по­ба­чив пер­с­тень. За ти­ми двер­ми ще тре­ті две­рі, і тре­тій ко­зак при две­рях сто­ро­жем. Узяв Ки­ри­ло Тур у йо­го ка­ган­чик і ключ од глиб­ки. — Іди, — ка­же, — до сво­го то­ва­ри­ша. Я бу­ду спо­ві­да­ти в’яз­ня, дак, мо­же, та­ке по­чу­єш, що луч­че б то­бі на сей час по­зак­ла­да­ло. А той йо­му: — Та я й сам рад звід­си заз­да­ле­гідь уб­ра­ти­ся. Знаю доб­ре, на яку прий­шов ти спо­відь. — Ну, ко­ли зна­єш, то й луч­че, — ка­же за­по­ро­жець. — Гля­ди ж, не входь сю­ди до са­мо­го ран­ку. Він піс­ля спо­ві­ді зас­не. 229

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

— Зас­не піс­ля ті­єї спо­ві­ді вся­кий! — бур­чав, за­чи­ня­ю­чи две­рі, сто­рож. Він же ви­хо­дить в од­ні две­рі, а Ки­ри­ло Тур вхо­дить у дру­гі. Уві­йшов і за­раз за­пер две­рі. Гля­не, пос­ві­чу­юч ­ и по глиб­ці ка­ган­цем, аж у кут­ку си­дить на го­ло­му ос­ло­ні Сом­ко. Од­ним за­лі­зом за по­пе­рек йо­го взя­то й до сті­ни лан­ цю­гом при­ко­ва­но, а дру­гі кай­да­ни на но­гах зам­к­ну­ті. У ста­рій под­ра­ній сі­ря­ чи­ні, без по­я­са та без сап’ян­ців. Усе хар­ци­зя­ки поз­ди­ра­ли, як узя­ли до в’язен­ ня; тіль­ко ви­ши­ва­ної сріб­лом і зо­ло­том со­роч­ки по­со­віс­ти­лися з­ні­ма­ти. Ви­ши­ ва­ла ту со­роч­ку не­бо­га Ле­ся; і по ков­ні­ру, і по па­зу­сі, і по ля­хів­ках ши­ро­ких ру­ка­вів по­ви­пи­со­ва­ла го­лу­бонь­ка сріб­лом, зо­ло­том і бла­кит­ним шов­ком уся­кі квіт­ки й ме­реж­ки; а Че­ре­ва­ни­ха по­да­ру­ва­ла її без­та­лан­но­му геть­ма­но­ві на пам’ят­ку гос­тю­ван­ня в Хма­ри­щі. Так от­ся тіль­ко со­роч­ка зо всь­ог­ о ба­га­т­ ства йо­му зос­та­лася, і чуд­но, і жа­ліс­но бу­ло б уся­ко­му ди­ви­тись, як во­на у тій мі­зер­ній глиб­ці із­під ста­рої сі­ря­чи­ни на геть­ма­но­ві сі­ял ­ а! Пос­та­но­вив Ки­ри­ло Тур на вік­ні ка­ган­чик, а сам збли­зився до по­ну­ро­го в’яз­ня. Той ди­вить­ся на йо­го мов­ч­ки. Діс­тав за­по­ро­жець із­за ха­ля­ви но­жа­ку й по­ка­зує Сом­ко­ві. Той із­вів до не­ба очі, ох­рес­тився: — Що ж? — ка­же. — Ро­би, що то­бі ска­за­но ро­би­ти. А Ки­ри­ло Тур сип­ким, гуг­ни­вим го­ло­сом: — Хі­ба ж то­бі не страш­но вми­ра­ти? — Мо­же б, ме­ні, — ка­же Сом­ко, — і страш­но бу­ло, як­би не бу­ло напи­­са­но: «Не убой­тесь от уби­ва­ю­щих ті­ло, ду­ші же не мо­гу­щих убити...» А Тур ка­же: — Та се ти так міз­ку­єш, по­ки не по­чув за­лі­за за шку­рою. Ось лише, я трош­ ки рі­зо­ну по гру­ди­ні... — Адо­ва ут­ро­бо! — крик­не то­ді Сом­ко. — Нев­же то­бі ма­ло мо­єї кро­ві? Ти ще хо­чеш нав­ті­ша­тися мо­їм ­ и му­ка­ми! Ба­чу по тво­йо­му го­ло­су, що ти, як пас­ куд­ний черв’як, жи­ву­чи під зем­лею, звик с­са­ти кров хрис­ти­ян­сь­ку! Так упи­ вай­ся ж, га­ди­но, у моє ті­ло! Не по­чу­єш ти, па­кос­ний, як Сом­ко стог­не! — Доб­ре, єй­бо­гу, доб­ре! — ка­же то­ді Ки­ри­ло Тур сво­їм го­ло­сом, хо­ва­ю­чи ніж на ха­ля­ву. — Єй­бо­гу! — ка­же. — Ме­ні зда­єть­ся, що я — смик, а всі лю­де — скрип­ки: як по­ве­ду, так во­ни й гра­ють! Не жит­тє я на сві­ті ко­ро­таю, а ве­сіл­лє справ­ляю. — Що се! — ка­же Сом­ко. — Нев­же я од нудь­ги по­чи­наю з ма­рою роз­мов­ ля­ти? Ска­жи, на ім’я Бо­же, чи справ­ді ти Ки­ри­ло Тур, чи се вже моя го­ло­ва по­чи­нає з пе­ча­лі ту­ма­ні­ти? За­по­ро­жець за­ре­го­тав: — Ще й пи­тає! А яка б же шель­ма, оп­річ Ки­ри­ла Ту­ра, проб­ра­лася до те­бе че­рез три сто­ро­жі? Тіль­ко він один за­ча­рує вся­ко­го так, що й сам не тя­мить, що ро­бить. — Що ж ти ме­ні ска­жеш? — А от що я то­бі ска­жу. Да­вай ли­шень мінь­ка на оде­жу та ви­ходь із сі­єї па­кос­ної ям­ки. Тут тіль­ко б га­ди­ні жи­ти, а не чо­ло­ві­ко­ві. Упо­до­бав же чорт знає що! Там те­бе під Бу­га­є­вим Ду­бом жде та­кий же ду­рень, як і я: па­во­лоць­ кий піп із по­пе­ням. Уже вер­тавсь у Па­во­лоч, думав, що ти по­пався на­ві­ки 230

Пантелеймон Куліш

чор­ту в зу­би, так їхав ря­ту­ва­ти па­во­ло­чан. Те­те­ря, бач, про­ню­хав, що тут ко­їть суп­ро­тив йо­го Шрам, да, проню­хав­ши, і да­вай тис­нуть па­во­ло­чан — прить­мом хо­че зруй­но­ва­ти міс­то; так їхав Шрам ря­ту­ва­ти. А я пос­лав ко­за­ка нав­пе­рей­ми. «Пос­т­ри­­вай, — ка­жу, — по­пе, ще, мо­же, вер­не­мо со­ко­ла з кліт­ ки!» А тут і по­між миром пус­тив та­ку по­го­лос­ку, що Сом­ко вже на во­лі, так куп­теся та жді­те гас­ла. Ти, мо­же, не зна­єш, си­дя­чи тут, що вже роз­жу­вав усяк хар­ци­зя­ку Іван­ця. Те­пер тіль­ко гук­неш по Вкра­ї­ні, дак ти­ся­ча ти­ся­чу по­пи­ ха­ти­ме та до те­бе біг­ти­ме. Під­ні­муть­ся й тії, що не бу­ли на ра­ді, бо на ра­ду поз­ла­зи­лася до Іван­ця тіль­ки са­ма по­гань з Ук­ра­їн ­ и, а доб­рі лю­де не пой­ня­ли голь­тя­па­кам ві­ри. Тим­­то Іва­нець із по­ган­ця­ми та­ке ли­хо і вко­їв! А із За­по­ рож­жє теж тіль­ко са­мі па­ли­во­ди на Вкра­ї­ну вий­ш­ли, а що зос­та­лося доб­ро­го, те все те­пер за те­бе, тіль­ко оз­веш­ся, ру­ку по­тяг­не й до­по­мо­гу дасть. Що ж ти мов­ч­ки слу­ха­єш, мов я то­бі каз­ку ка­жу? — То­го слу­хаю мов­ч­ки, — од­ві­тує Сом­ко, — що із сеї бу­чі пут­тя не бу­де. Ба­га­то роз­лив хрис­ти­ян­сь­кої кро­ві Bи­гов­сь­кий за те не­щас­не панс­т­во да геть­ ма­н­ство; ба­га­то й Юрусь по­гу­бив зем­ля­ків, до­би­ва­ючись то­го пра­ва, щоб над обо­ма бе­ре­га­ми геть­ма­ну­ва­ти; нев­же ж не уй­меть­ся плис­ти в Укра­ї­ні кров хрис­ти­ян­сь­ка ні на ча­си­ну? От­се я ще поч­ну од­но­го суп­ро­тив дру­го­го ста­ ви­ти й за своє пра­во люд­сь­ку кров то­чи­ти! Бо Іва­нець із ко­за­ка­ми сто­їть те­пер міц­но; щоб йо­го зби­ти, тре­ба хі­ба всю Вкра­їн ­ у над­по­ло­ви­ни­ти; а на­ві­ що? Щоб не Брю­хо­вець­кий, а Сом­ко геть­ма­нував! — От же ні, ко­ли хо­чеш зна­ти! — ка­же Ки­ри­ло Тур. — Не на те, щоб Сом­ко геть­ма­ну­вав, а на те, щоб прав­да взя­ла верх над крив­дою! — Візь­ме во­на верх і без нас, бра­те Ки­ри­ло. Мо­же, се тіль­ко на на­у­ку ми­ро­ ві й пус­тив Гос­подь Ук­ра­ї­ну в ру­ки хар­ци­зя­кам. Не мож­на, ма­буть, ін­ше, як тіль­ко го­рем да бі­дою, до­вес­ти лю­дей до ро­зу­му. — Так оце ти зрі­ка­єш­ся сво­го геть­ман­сь­ко­го пра­ва? — пи­тає Ки­ри­ло Тур. — А що ж би ти ро­бив? Уже ко­ли в ме­не бу­ли й дру­ги, і при­я­те­лі, бу­ли й пол­ки, і гар­ма­ти, да не бла­гос­ло­вив ме­не Бог влас­т­во­ва­ти, дру­ги мої та іск­ рен­нії мої од­да­ле­че ме­не ста­ли та чуж­да­ються іме­ні мо­го; так чо­го ж ме­ні те­пер суп­ро­тив сво­єї до­лі пру­ча­тися? — Ста­рий Шрам не так ду­має, — ка­же Ки­ри­ло Тур. — Ду­мав і я гор­до да не­си­то, по­ки смерть не заг­ля­ну­ла ме­ні в ві­чі. — Ну, дар­мо, — ка­же за­по­ро­жець. — Не­хай во­но бу­де со­бі як хо­тя; тіль­ко все ж та­ки в те­бе в го­ло­ві зос­та­лося, ду­маю, до­во­лі моз­ку, хоч і заг­ля­ну­ла смерть у ві­чі. Ні­чо­го то­бі ждать обу­ха в сих різ­ни­цях, ко­ли то­бі од­чи­не­но нас­тіж две­рі. На лиш, на­дінь від­ло­гу та ще оцей пер­сник про за­пас візь­ми, то прой­деш скрізь огонь і во­ду. — А кай­да­ни? — спи­тав Сом­ко. — Що нам кай­да­ни? Я при­за­пас та­кої роз­рив­тра­ви, що тіль­ко при­ту­лю, дак ік не­чис­то­му й по­роз­па­да­ють­ся. Ке лиш сю­ди но­ги. — Пі­дож­ди, бра­те, — ка­же Сом­ко, — ска­жи пер­ше, а ти як звід­си вий­деш? — Що то­бі до ме­не? Іди ли­шень ти, а я най­ду со­бі до­ро­гу... — Е, ні, мій го­лу­бе! Сь­о­го не бу­де. Не­хай той ги­не, на ко­го Гос­подь по­ка­зав пер­с­том сво­їм! Чу­жою смер­тю я во­лі ку­пу­ва­ти не хо­чу. 231

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

— Смер­тю! — зас­мі­яв­шись, ка­же Ки­ри­ло Тур. — Каз­на­­­що го­ро­дить! Ма­буть, тут од во­ло­гос­ті в го­ло­ві то­бі за­вер­ну­лося. Мо­же, ду­ма­єш, я тут дов­ го си­ді­ти­му? Най­шов дур­ня! Ще до схід сон­ця опи­нюся на во­лі... — Як же ти вир­веш­ся звід­си? — Як? Так як Бог дасть... Ме­ні вже про те зна­ти. Хі­ба не чу­вав ти про на­ших ха­рак­тер­ни­ків, що на­ма­лює уг­лем на сті­ні чо­вен, ся­де та й поп­ли­ве, не­на­че по ли­ма­ну? А Ки­ри­ло Тур хі­ба вже дур­ні­ший од усіх, щоб і со­бі чо­го та­ко­го не ви­ду­мав? — Див­но ме­ні, — ка­же Сом­ко, — як у те­бе дос­тає охо­ти жар­ту­ва­ти, од­ва­ жив­шись на смерть! — Ех, па­не мій ми­лий! — од­ві­тує Ки­ри­ло Тур. — Хі­ба ж уся жизнь на­ша не жар­ти? По­ма­же по гу­бах ме­дом, ти ду­ма­єш: от тут­­то щас­тя! Аж гля­неш — усе од­на ома­на! Тим­­то й ки­да­єш її за ні­за­що. Та що про те ба­ла­ка­ти! Ну лиш, да­вай мінь­ка на оде­жу. — Ні, мій го­лу­бе си­зий, сь­ог­ о не бу­де! — Як не бу­де? Так оце я пе­ред Шра­мом бре­ху­ном зос­та­нуся? А що б же ти сь­ог­ о не діж­дав! Я тіль­ко й ра­ду­вався, що, от­же, — ка­жу, — ста­рий бур­кун по­ба­чить, що й наш брат, за­по­ро­жець, не зов­сім ле­да­що, а ти в ме­не й послід­ню ра­дість од­ні­ма­єш! — Нев­же оце, щоб тіль­ко оп­рав­да­ти За­по­рож­жє пе­ред Шра­мом? — пи­тає Сом­ко. — А то ж яко­го ме­ні ще бі­са? — ка­же Ки­ри­ло Тур. — Ти ще по­ду­ма­єш, що в ме­не на умі, як там ка­жуть, От­чиз­на! Що от би то виз­во­лю сво­єю го­ло­вою Сом­ка — він те­пер більш пот­рі­бен... Каз­на­­­що! Так ро­бить тіль­ко, хто й то­го не роз­шо­ло­пає, що своя со­роч­ка до ті­ла ближ­че. То як­би прий­шл ­ ося по­ло­ жи­ти го­ло­ву за ді­тей або­що, так се бу­ло б свя­те ді­ло, бо ска­за­но: який бать­ ко ді­тей не жа­лує? А то під­став під обух го­ло­ву за хи­ме­ру! Ні, мій доб­ро­дію, у нас в Укра­ї­ні та­ких бо­же­віль­них не ду­же гус­то! А я ж хі­ба ви­ро­док? — Ох, го­ло­во ти моя ми­ла! — ка­же Сом­ко. — Ти й у тем­ни­цю при­ніс ме­ні вті­ ху! Те­пер ме­ні лег­ше бу­де за прав­ду пос­т­ра­да­ти, що прав­да не в од­но­го ме­не жи­ве в сер­ці й не за­ги­не во­на на Вкра­ї­ні! Поп­ро­щай­мо­ся ж, по­ки по­ба­чи­мося на тім сві­ті! За­по­ро­жець на­су­пився: — Так ти справ­ді хо­чеш зос­та­ти­ся в сій різ­ни­ці? — Я вже ска­зав, — од­ві­тує Сом­ко, — що чу­жою смер­тю не куп­лю со­бі во­лі; а що раз ска­зав Сом­ко, то­го й по­вік не на­ру­шить. — Так? — пи­тає Ки­ри­ло Тур, пиль­но див­ля­чись Сом­ко­ві в ві­чі. — Так! — од­ві­тує твер­до Сом­ко, див­ля­чись на йо­го. — Будь же прок­ля­та оця го­ди­на! — ка­же то­ді за­по­ро­жець. — Хто в неї на­ро­дить­ся або зач­не яке ді­ло, щоб не знав ні щас­тя, ні до­лі! Не­хай чов­ни топ­лять­ся на мо­рі! Не­хай ко­ні спо­ти­ка­ють­ся в во­ро­тях! А як ко­му Бог пош­ ле чес­ную смерть, не­хай ду­ша вер­та­єть­ся до мер­т­во­го ті­ла! Прок­ля­та, про­ ­к­ля­та, прок­ля­та од­ни­ні й до­ві­ку! Про­щай, бра­те мій рід­ний! Не за­га­юсь і я на сім мі­зер­нім сві­ті! 232

Пантелеймон Куліш

Об­ня­лись та обид­ва зап­ла­ка­ли. Вий­шов Ки­ри­ло Тур із си­рої глиб­ки, ски­нув із се­бе від­ло­гу та швир­го­нув сто­ро­жам. — На­те, — ка­же, — вам, іро­до­ві ді­ти, за вход і ви­ход! Знай­те, що не кат Іван­ ців, а Ки­ри­ло Тур при­хо­див од­ві­да­ти пра­вед­ну ду­шу! Із­нов, іду­чи ми­мо над­вір­нь­о­го сто­ро­жа, ки­нув по­душ­ку, що бу­ла в йо­го за спи­ною за­мість гор­ба. — Візь­ми, — ка­же, — со­ба­ко, щоб не спа­ти на со­ло­мі, сте­ре­жу­чи не­по­вин­ну ду­шу! І пі­шов із зам­ка. Усі по пер­с­ню йо­го про­пус­ка­ли. (…) XVI­II

Те­пер би то от­се тре­ба нам їха­ти слі­дом за Шра­мом та йо­го си­ном, і все, що з ни­ми ді­я­лося, по ря­ду опо­ві­да­ти; тіль­ко ж, як­би по­чав я ви­став­ля­ти в кар­ ти­нах да в ре­чах, як той Те­те­ря об­ліг Па­во­лоч, як хо­тів дос­та­ти й вис­ти­на­ти все міс­то за тур­ба­цію суп­ро­тив геть­ман­сь­кої звер­х­нос­ті та як ста­рий Шрам го­ло­вою сво­єю од­ку­пив пол­ко­вий свій го­род, то б не ско­ро ще скін­чив своє опо­ві­дан­ня. Не­хай же ос­та­неть­ся та іс­то­рія до ін­шо­го ча­су, а те­пер ска­же­мо ко­рот­ко, що Шрам па­во­лоць­кий, жа­лу­ю­чи згу­би па­во­ло­чан, сам удався до Те­те­рі й прий­няв усю ви­ну на од­но­го се­бе. І Те­те­ря ока­ян­ний не усум­нивсь йо­го, пра­вед­но­го, як бун­тов­ни­ка, на смерть осу­ди­ти й, осу­див­ши, по­ве­лів йо­му се­ред обо­зу вій­сь­ко­во­го го­ло­ву од­тя­ти. Так, зог­нав­ши зі сві­ту сво­го во­ро­га, удо­воль­нивсь, дав Па­во­ло­чі впо­кій та одій­шов із вій­сь­ком до сво­го сто­ лич­но­го міс­та. То­го ж ро­ку, усту­па­юч ­ и в осінь, о свя­то­му Сі­ме­о­ні, од­тя­то го­ло­ву й Сом­ ко­ві з Ва­сю­тою у го­ро­ді Бор­зні, на Гон­ча­рів­ці. Брю­хо­вець­кий до­ка­завта­ки сво­го, хоть піс­ля й прий­няв слуш­ну ка­ру від геть­ма­на До­ро­шен­ка: про­пав під ки­я­ми со­ба­чою смер­тю. Так­­то той щи­рий ко­зар­лю­га та піп, Іван Шрам па­во­лоць­кий, і слав­ний ли­цар Сом­ко пе­ре­яс­лав­сь­кий, не вра­див­ши ні­чо­го суп­ро­тив ли­хої ук­ра­їн­сь­кої до­лі, по­ляг­ли від без­за­кон­но­го ме­ча ша­нов­ни­ми го­ло­ва­ми. Хоть же во­ни й по­ляг­ли го­ло­ва­ми, хоть і вмер­ли лю­тою смер­тю, да не вмер­ла, не по­ляг­ла їхня сла­ва. Бу­де їх сла­ва слав­на по­між зем­ля­ка­ми, по­між лі­то­пи­са­ми, по­між усі­ма ро­зум­ни­ми го­ло­ва­ми. *** (...) А Пет­ро ос­тавсь у Че­ре­ва­ня, як у сво­їй сім’ї. Че­ре­вань йо­му став те­пер за бать­ка, а Че­ре­ва­ни­ха — за ма­тір. Ста­ли жи­ти вку­пі люб’яз­но да при­яз­но. Ну, сь­ог­ о вже хоть і не ка­за­ти, що, зож­дав­ши пів­ро­ку, чи що, по­ча­ли ду­ма­ти й про ве­сіл­ля. Іще не га­разд і вес­на роз­гу­ля­лась, іще й ви­шень­ки в са­ду в Ле­сі не одц­ві­ли, а вже Пет­ро з Ле­сею в па­рі. Так­­то все те ли­хо ми­ну­лося, мов прис­ни­лося. Яке­­то во­но страш­не вся­ко­ му зда­ва­лося! А от же, як не Бо­жа во­ля, то їх і не за­че­пи­ло. Се так, як­от ін­ко­ ли схо­пить­ся за­ві­рю­ха — гро­мом гри­мить, віт­ром бур­хає, сві­ту Бо­жо­го не 233

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Кадр із кінофільму «Чорна рада»

вид­но, по­лам­ле ста­ре де­ре­во, по­ви­во­ро­чує з ко­рін­ням ду­би й бе­ре­зи: а чо­му ука­зав Гос­подь рос­ти й цвіс­ти, те й ос­та­неть­ся, і кра­су­єть­ся ве­се­ло да пиш­но, мов із­ро­ду й хур­то­ви­ни не ба­чи­ло. 5.

Оп­ра­цюй­те ма­те­рі­ал про іс­то­рію на­пи­сан­ня ро­ма­ну, йо­го дже­ре­ла та ком­ по­зи­цію. Зробіть конспект у вигляді тез.

Іс­то­рія на­пи­сан­ня та ви­дан­ня, жанр ро­ма­ну. Ро­ман П. Ку­лі­ша «Чор­на ра­да» має під­за­го­ло­вок «Хро­ні­ка 1663 ро­ку». Пер­ші час­ти­­ни йо­го бу­ли опуб­лі­ко­ва­ні в «Сов­ре­мен­ни­ке». Твір по­ба­чив світ ук­ра­їн­ською мо­вою че­рез 12 ро­ків піс­ля на­пи­сан­ня. Про гро­ма­дян­ську смі­ли­вість П. Ку­лі­ша пи­сав С. Єф­ре­мов: «Це бу­ла до­сить на той час смі­ли­ва дум­ка — да­ти ук­ра­їн­ською мо­вою іс­то­рич­ний ро­ман, а над­то піс­ля го­го­лів­сько­го “Та­ра­са Буль­би”, і тре­ба ска­за­ти, що ав­тор своє зав­дан­ня виконав до­сить доб­ре. Як пер­ша спро­ба ук­ра­їн­сько­го ро­ма­ну, “Чор­на ра­да” зав­жди бу­де посіда­ти по­чес­не міс­це в іс­то­ рії ук­ра­їн­сько­го пись­менс­тва». Т. Шев­чен­ко, про­чи­тав­ши «Чор­ну ра­ду», був над­зви­чай­но вра­же­ний тво­ ром і на­пи­сав лис­та П. Ку­лі­шу: «Спа­си­бі то­бі, Бо­гу ми­лий дру­же мій ве­ли­ кий, за “Чор­ну ра­ду”. Я вже її дві­чі про­чи­тав, про­чи­таю й тре­тій раз. Доб­ре, ду­же доб­ре ти зро­бив, що над­ру­ку­вав “Чор­ну ра­ду” по­на­шо­му... Ро­зум­ний, ду­же ро­зум­ний і сер­деч­ний епі­лог ви­й­шов». Дже­ре­ла й іс­то­рич­на ос­но­ва тво­ру. За­дум на­пи­са­ти хро­ні­ку в П. Ку­лі­ша на­ро­див­ся під впли­вом ко­заць­ких лі­то­пи­сів Григорія Гра­б’ян­ки й Са­мо­вид­ця, які під­ка­за­ли про­за­ї­ко­ві образ цен­траль­но­го пер­со­на­жа — по­с­тать ста­ро­го Шра­ма. Про­то­ти­пом Шра­ма став па­во­лоць­кий пол­ков­ник По­по­вич, який для поль­­ських іс­то­ри­ків був тіль­ки по­лі­тич­ним аван­тюр­ни­ком і зрад­ни­ком, а для Са­мо­вид­ця — пат­рі­о­том, во­ро­гом ля­хів, який шу­кав шля­хи об’єд­нан­ня обох бе­ре­гів Дніп­ра. На­род­ні пе­ре­ка­зи про ко­за­ка Ма­мая, іс­то­рич­ні піс­ні й ду­ми спри­я­ли ство­рен­ню прав­ди­вих об­ра­зів ко­за­ків у ро­ма­ні. З гли­бо­ким знан­ням іс­то­рії Ук­ра­ї­ни П. Ку­ліш від­тво­рив по­дії ча­сів Ру­ї­ни, ко­ли на Пра­во­бе­реж­ній Ук­ра­ї­ні геть­ма­­ну­вав Пав­ло Те­те­ря, а на Лі­во­­­бе­реж­­ній на­каз­ним геть­ма­ном був Яким Сом­ко. З ним за бу­ла­ву зма­га­ли­ся пол­ков­ник 234

Пантелеймон Куліш

І. Зо­ло­та­рен­ко та за­по­розь­кий ко­шо­вий І. Брю­хо­вець­ кий, яко­му й уда­ло­ся сприт­но за­хо­пи­ти вла­ду на чор­ ній ра­ді в Ні­жи­ні в чер­в­ні 1663 р. На­род­ні ма­си, «чернь» (від цьо­го сло­ва по­хо­дить наз­ва ро­ма­ну), усу­ пе­реч ко­заць­кій стар­ши­ні, об­ра­ли геть­ма­ном І. Брю­хо­ вець­ко­го, бо він обі­цяв змен­ши­ти по­бо­ри, об­ме­жи­ти фе­о­даль­не гноб­лен­ня, але все це за­ли­ши­ло­ся ли­ше обі­цян­ка­ми, по­пу­ліз­мом. Піс­ля за­во­ю­ван­ня бу­ла­ви гетьман ска­рав сво­їх су­пер­ни­ків на смерть. Гніт на­ро­ ду по­си­лив­ся, що вик­ли­ка­ло хви­лю на­род­них пов­ стань: 1666, 1668, 1670 рр. Те­ма­ти­ка, основ­на ідея, кон­флікт, ком­по­зи­ція, сю­жет ро­ма­ну. Те­ма тво­ру — зоб­ра­жен­ня іс­то­рич­ної І. Рє­пін. Ко­шо­вий ота­ман по­дії — ви­бо­рів геть­ма­на в Ні­жи­ні 1663 р. Основ­на ідея ро­ма­ну по­ля­гає в ут­вер­джен­ні дум­ки про не­­об­хід­ність на­ці­о­наль­ної зла­ го­ди ук­ра­їн­ців; про те, що про­від­ною си­лою для ро­зум­ної ор­га­ні­за­ції ук­ра­їн­ сько­го сус­пільс­тва є йо­го на­ці­о­наль­на елі­та — куль­тур­на, ос­ві­че­на, здат­на до муд­ро­го дер­жа­во­т­во­рен­ня. Ху­дож­ньо від­тво­рю­ю­чи час кри­ва­во­го роз­бра­ту (до­ба Ру­ї­ни), П. Ку­ліш зга­дує не­дав­нє, а по­де­ко­ли й дав­нє ми­ну­ле Ук­ра­ї­ни та її слав­них ли­ца­рів: Пет­ра Ко­на­ше­ви­ча­Са­гай­дач­но­го, Са­мій­ла Кіш­ку, Та­ра­са Тря­си­ла, Се­ве­ри­на На­ли­вай­ка, Яко­ва Ост­ря­ни­цю, Нес­то­ра Мо­ро­зен­ка й ін. Ав­тор спря­мо­вує свою ува­гу на чва­ри між ря­до­ви­ми ко­за­ка­ми та стар­ши­ною, між мі­ща­на­ми й шлях­ти­ча­ми. Нас­кріз­ним об­ра­зом, який ні­би ру­хає сю­жет тво­ру, є до­ро­га, у яку ви­ру­шає свя­ще­нник Іван Шрам зі сво­їм си­ном Пет­ром до геть­ма­на Яки­ ма Сом­ка. Ці­єю до­ро­гою во­ни зус­трі­ча­ють різ­них за со­ці­аль­ним ста­ту­сом і по­лі­тич­ни­ми пог­ля­да­ми лю­дей. П. Ку­лі­ше­ві вда­ло­ся май­стер­но ви­бу­ду­ва­ти ком­по­зи­цію з при­год­ниць­ки­ми ко­лі­зі­я­ми: вик­ра­ден­ня по­се­ред но­чі Ле­сі, ли­цар­ський дво­бій, за­по­розь­кий суд і ка­ра. Куль­мі­на­цій­ним мо­мен­том у ро­ма­ні є сце­на са­мої ра­ди, у якій бе­руть участь ши­ро­кі верс­тви на­се­лен­ня: від прос­тих лю­дей («чер­ні») до ко­заць­кої стар­ши­ни. У розв’яз­ці Іван Шрам ря­тує Па­во­лоч від Пав­ла Те­те­рі ці­ною влас­ но­го жит­тя. Хай там як, а фі­нал ро­ма­ну оп­ти­міс­тич­ний: хоч і пе­ре­міг де­ма­гог і прой­ди­с­віт Іван Брю­хо­вець­кий, про­те май­бут­нє — за на­щад­ка­ми Пет­ра Шра­ мен­ка й Ле­сі. 6.

Ско­рис­тав­шись ма­те­рі­а­ла­ми ме­ре­жі «Ін­тер­нет» або спе­ці­аль­ною лі­те­ра­ту­ рою, за­пов­ніть таб­ли­цю в зо­ши­ті. Історичні постаті

Вигадані персонажі

Ге­рої тво­ру: Ми­хай­ло Че­ре­вань, Ле­ся Че­ре­вань, Іван Шрам, Пет­­ро Шра­ мен­ко, Яким Сом­ко, Іван Брю­хо­вець­кий, Ки­ри­ло Тур, Мат­вій Гвин­тов­ка, Ва­сю­ та, Пав­ло Те­те­ря, Зо­ло­та­рен­ко, Пу­гач, Ву­ях ­ е­вич. 235

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА 7.

Скориставшись цитатним матеріалом, охарактеризуйте героїв роману П. Ку­­ ліша «Чорна рада».

•

«…Ви­со­кий, ог­ряд­ний со­бі пан, круг­ло­ви­дий, ру­ся­вий; го­ло­ва в ку­че­ рях, як у зо­ло­то­му він­ку; очі яс­ні, ве­се­лі, як зо­рі; і вже чи сту­пить, чи за­го­во­рить, то справ­ді по­геть­ман­ськи» (Яким Сом­ко). «…Чу­жою смер­тю я во­лі купувати не хочу» (Яким Сом­ко до Ки­­ри­ла Ту­ра, який хо­тів ці­ною сво­го жит­тя виз­во­ли­ти поб­ра­ти­ма). «Здо­ро­вен­ний ко­зар­лю­га. Пи­ка ши­ро­ка, зас­ма­ле­на на сон­ці; сам опа­ сис­тий; дов­га, гус­та чуп­ри­на, під­няв­шись пер­ше вго­ру, спа­да­ла за ухо, як кін­ська гри­ва; уси дов­гі, униз по­зак­ру­чу­ва­ні, аж на жу­пан із­ви­са­ли; очі так і гра­ють, а чор­ні, гус­тії бро­ви аж геть під­ня­лися над ти­ми очи­ ма» (Ки­ри­ло Тур). «Луч­че ме­ні про­мі­ня­ти шаб­лю на ве­ре­те­но, аніж на­пас­ти вдвох на од­но­го» (Ки­ри­ло Тур про ко­заць­ку честь). «Чи за­го­во­рить, чи ру­кою по­ве­де, чи пі­де по ха­ті — так уся­ко­му на ду­ші мов со­неч­ко сві­тить» (Ле­ся). «Чо­ло­ві­чок сей був у ко­рот­кій ста­рень­кій сви­ти­ні, у по­лот­ня­них шта­ нях, чо­бо­ти шка­по­ві поп­ро­топ­ту­ва­ні — і пуч­ки вид­но. Хі­ба по шаб­лі мож­на б здо­га­ду­ва­ти­ся, що во­но щось не прос­те: шаб­ля аж го­рі­ла від зо­ло­та; да й та на йо­му бу­ла мов чу­жа. І пос­тать, і вро­да в йо­го бу­ла зов­сім не геть­ман­ська. Так на­че со­бі чо­ло­вік прос­тень­кий, ти­хень­кий» (Іван Брю­хо­вець­кий). «…Тіль­ки по­хи­ту­вався, гла­дя­чи че­ре­во; а що­ки — як ка­ву­ни: смі­явсь од щи­ро­го сер­ця. Та­ка бу­ла в йо­го вда­ча» (Че­ре­вань). «Ді­ти мої! Нас­ту­пає страш­на го­ди­на: пе­рех­рес­тить, ма­буть, нас Гос­ подь з­нов ог­нем і ме­чем. Тре­ба нам те­пер та­ко­го пол­ков­ни­ка, щоб знав, де вовк, а де ли­си­ця. Пос­лу­жив я пра­вос­лав­но­му хрис­ти­янс­тву з бать­ком Хмель­ниць­ким, пос­лу­жу вам, діт­ки, ще й те­пер, ко­ли бу­де на те ва­ша во­ля» (сло­ва Шра­ма пе­ред вій­сько­вою ра­дою на За­по­рож­жі). «Він доб­рий був син і щи­рий ко­зак; луч­че йо­му з нудь­ги за­ги­ну­ти, ніж па­нот­ця на­вік пре­о­гор­чи­ти й зо­ло­ту свою сла­ву гряз­зю за­ка­ля­ ти» (Пет­ро Шра­мен­ко). «Тем­ний він був на очі, а хо­див без про­во­ди­ря; у ла­та­ній сви­ти­ні й без чо­біт, а гро­шей но­сив пов­ні ки­ше­ні. Що ж він ро­бив із ти­ми гріш­ ми? Ви­куп­ляв не­воль­ни­ків із не­во­лі. Іще ж до то­го знав він лі­чи­ти уся­кі бо­ліс­ті й за­мов­ля­ть уся­кі ра­ни» (Бо­жий чо­ло­вік).

• •

• • •

• •

• •

8.

Виконайте завдання.

1. Задум написати «Чорну раду» виник під впливом А «Повісті минулих літ» Б «Слова про похід Ігорів» В творчості М. Гоголя Г літописів Григорія Граб’янки й Самовидця

236

Пантелеймон Куліш 2. Установіть послідовність подій у творі. А на хуторі Хмарище в Череваня Б чорна рада в Ніжині В поєдинок Тура та Шрама Г зустріч у КиєвоПечерській лаврі із Сомком 3. Установіть відповідність між персонажем та уривком із твору. Пер­со­наж

1 Іван Брюховецький 2 Кирило Тур 3 Іван Шрам 4 Яким Сомко

Ури­вок із твору

«…Го­ло­вою сво­єю од­ку­пив пол­ко­вий свій го­род». «…Пос­лі й прий­няв слуш­ну ка­ру від геть­ма­на До­ро­шен­ка: про­пав під ки­я­ми со­ба­чою смер­тю». В «Усе на сві­ті по­пе­ре­вер­та­лося! Ко­го не­дав­но ще зва­ли при­я­те­лем, те­пер ве­ли­ча­ють во­ро­гом, ба­га­тий став убо­гим, убо­гий — ба­га­тим; жу­па­ни пе­ре­вер­ну­лися на сем­ря­ги та кар­ма­зи­ни». Г «…Гро­шей но­сив пов­ні ки­ше­ні. Що ж він ро­бив із ти­ми гріш­ми? Ви­куп­ляв не­воль­ни­ків із не­во­лі. Іще ж до то­го знав він лі­чи­ти вся­кі бо­ліс­ті й за­мов­лять уся­кі ра­ни». Д «Чу­жою смер­тю я во­лі ку­пу­ва­ти не хо­чу!» А Б

4. Які риси вдачі П. Куліша вам найбільше запам’яталися? У чому виявлялася складність характеру митця? 5. Які романи ви читали раніше? На конкретному прикладі розкрийте ознаки роману як літературного жанру. 6. Які ви знаєте позасюжетні елементи? Знайдіть приклади по­за­сюжетних елементів у романі П. Куліша «Чорна рада». 7. Доведіть, що роман П. Куліша «Чорна рада» — романтичний. 8. Чим Іван Брюховецький відштовхує від себе, а Яким Сомко при­ваблює? 9. Що символізує Божий чоловік? Чому його так названо? 10. Якби вам довелося створити демоверсію роману «Чорна рада» (скорочену версію), то які події ви в ній зберегли б? Про­ко­ментуйте свій вибір. 11. Визначте й запишіть у зошит елементи сюжету двох сюжетних ліній роману «Чорна рада»: історичної та любовної. 12. Візьміть участь у дискусії в класі, підтримавши або спросту­вавши думку «Ідеї роману “Чорна рада” актуальні й у наші дні, навіть в епоху інформаційних тех­ нологій». Використайте приклади з твору й сучасного життя. 9.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Накресліть схему мандрівки героїв роману П. Куліша «Чорна рада».

237

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Марко Вовчок (1833—1907) 1.

Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції картин і дай­те від­по­ві­ді на за­пи­тан­ня.

В. Мак­си­мов. З дип­ло­мом

М. Нев­рев. Умов­лян­ня

А. Які де­та­лі свід­чать про те, що зоб­ра­же­но лю­дей у по­бу­ті ХІХ ст.? Б. Яке вра­жен­ня справ­ля­ють на вас жін­ки, зоб­ра­же­ні на кар­ти­нах? В. Чи на­яв­ний мо­тив со­ці­аль­ної не­рів­нос­ті в цих ро­бо­тах? Як­що так, то в чо­му він ви­яв­ля­єть­ся? 2.

Про­чи­тай­те жит­тє­пис Мар­ка Вов­чка та стис­ло пе­ре­ка­жіть йо­го.

Мар­ко Вов­чок (справ­жнє ім’я та пріз­ви­ще Ма­рія Ві­­лін­ ська) на­ро­ди­ла­ся 22 груд­ня 1833 р. в с. Єка­те­ри­нин­сько­му Ор­лов­ської гу­бер­нії (Ро­сія) у дво­ря­нській ро­ди­ні. Бать­ко Ма­рії по­мер, ко­ли во­на бу­ла ще зов­сім ма­лень­кою. Ма­ти од­ру­жи­ла­ся з по­мі­щи­ком, який жор­сто­ко ста­вив­ся до сво­їх крі­па­ків (спо­га­ди про ньо­го та йо­го по­вод­жен­ня з людь­ми ста­нуть у май­бут­ньо­му ма­те­рі­а­лом для де­як ­ их ху­дож­ніх тво­рів письменниці). Дів­чи­на за­пам’ята­ла на­у­ку ма­те­рі: «Не зна­ти­меш хо­ча б кіль­кох мов, не вва­жай се­бе куль­тур­ною лю­ди­ною». Ма­рія нав­ча­ла­ся в жі­но­чо­му пан­сі­он ­ і в Хар­ко­ві, по­тім по­вер­ну­ла­ся в Орел, де ви­хо­ву­ва­ла тіт­чи­ них ді­тей. Са­ме тут, в Ор­лі, во­на поз­на­йо­ми­ла­ся зі сво­їм май­бут­нім чо­ло­ві­ ком (ет­ног­ра­фом і фоль­кло­рис­том) Опа­на­сом Мар­ко­ви­чем, який був зас­ла­ ний у це міс­то за участь у Ки­ри­ло­­Ме­фо­ді­їв­сько­му братс­тві. У 1851 р. Ма­рія од­ру­жи­ла­ся з О. Мар­ко­ви­чем і ви­ї­ха­ла в Ук­ра­їн ­ у, де, до­­с­лід­жу­ю­чи ра­зом із чо­ло­ві­ком фоль­клор, вив­чи­ла ук­ра­їн­ську мо­ву, яку чу­ла з ди­тинс­тва у сво­є­му до­мі (її ма­ти лю­би­ла на­род­ні піс­ні й час­то їх спі­ ва­ла). Сту­ді­ю­ю­чи фоль­клор в ук­ра­їн­ських се­лах, Ма­рія зас­во­ю­ва­ла народні зви­чаї, об­ря­ди та по­бут. Страж­дан­ня ук­ра­їн­ських се­лян ста­ли її влас­ни­ми, май­бут­ня пись­мен­ни­ця ус­ві­дом­лю­ва­ла, що тре­ба якось про­ти­ді­я­ти рабс­тву 238

Марко Вовчок

в зак­рі­па­че­ній Ук­ра­ї­ні. Во­на по­ча­ла пи­са­ти тво­ри під вигаданим ім’ям Мар­ ко Вов­чок. Лі­те­ра­тур­на ді­яль­ність пись­мен­ни­ці ве­де від­лік із 1856 р. У 1857 р. в Пе­тер­бур­зі по­ба­чи­ла світ збір­ка «На­род­ні опо­ві­дан­ня» Мар­ка Вов­чка, тво­ри мо­ло­дої пись­мен­ни­ці на­бу­ва­ють ве­ли­кої по­пу­ляр­нос­ті. Че­рез два ро­ки во­на із чо­ло­ві­ком пе­ре­їз­дить до ро­сій­ської сто­ли­ці. У Пе­тер­бур­зі Мар­ко Вов­чок стає ок­ра­сою гур­ту ук­ра­їн­ських куль­тур­них ді­я­чів. Зах­во­рів­ши, у 1859 р. Мар­ко Вов­чок лі­ку­єть­ся в Ні­меч­чи­ні, де зна­йо­ мить­ся з уче­ни­ми Д. Мен­де­лє­є­вим та І. Сє­че­но­вим. По­тім пись­мен­ни­ця їде до Лон­до­на, де спіл­ку­єть­ся з пред­став­ни­ка­ми пе­ре­­до­вої ро­сій­ської ін­те­лі­ген­ції, ви­ру­шає на лі­ку­ван­ня до Іта­лії, де зміц­­нює своє здо­ров’я, на­би­ра­єть­ся вра­ жень і нат­хнен­ня на твор­чість. У за­хід­но­єв­ро­пей­ських кра­ї­нах во­на спіл­ку­ ва­ла­ся з О. Гер­це­ном, І. Тур­ге­нє­вим, Л. Тол­стим, бра­ла участь в ор­га­ні­за­ції ма­те­рі­а­лів і по­ши­рен­ні гер­це­нів­сько­го «Ко­ло­ко­ла». Піз­ні­ше із си­ном Бог­да­ном Мар­ко Вов­чок пе­ре­їз­дить до Па­ри­жа, де про­ во­дить кіль­ка ро­ків (1860–1866). Знан­ня фран­цузь­кої мо­ви від­кри­ли ве­ли­кі мож­ли­вос­ті для пись­мен­ниць­кої ді­яль­нос­ті Мар­ка Вов­чка у Фран­ції: во­на пи­ше, пе­рек­ла­дає, до ре­чі, де­я­кі тво­ри з її «На­род­них опо­ві­дань» нас­тіль­ки по­лю­би­ли­ па­ри­жа­ни, що ви­т­ри­ма­ли по ­кіль­ка пе­ре­ви­дань, зок­ре­ма по­віс­ть­ каз­ку «Ма­ру­ся» ви­да­ва­ли 20 (!) ра­зів. Вона бу­ла на­го­род­же­на пре­мі­єю Фран­цузь­кої ака­де­мії та ста­ла кла­сич­ним тво­ром ди­тя­чої лі­те­ра­ту­ри. Са­ме у Фран­ції пись­мен­ни­цю зас­та­ла звіс­тка про пе­ред­час­ну смерть Т. Шев­ чен­ка, який на­зи­вав Мар­ка Вов­чка сво­єю «до­нею», а се­бе — її «хре­ще­ним бать­ком». За кор­до­ном Мар­ко Вов­чок про­жи­­ла 8 ро­ків, по­тім по­вер­ну­ла­ся до Пе­­тер­бур­ га, де про­ве­ла нас­туп­ні 10 ро­ків. Тут бу­ли ви­да­ні (у жур­на­лі «Оте­чес­т­вен­ные за­пис­ки») найкра­щі її ро­ма­ни ро­сій­ською мо­вою: «Жи­вая ду­ша», «Тёп­­лое гнёз­дыш­ко» та ін. У ці ро­ки пись­мен­ни­ця ре­да­гує жур­нал «Пе­ре­во­ды луч­ших инос­тр ­ ан­ных пи­са­те­лей», са­ма пе­рек­ла­дає тво­ри Ж. Вер­на, Ч. Дар­ві­на, Г. К. Ан­­ дер­се­на, П. Бре­ма. За чіт­ку гро­ма­дян­ську по­зи­цію Мар­ка Вов­чка по­чи­на­ють пе­рес­лі­ду­ва­ти, а за по­вість «Кар­ме­люк» її зби­ра­ли­ся на­віть при­тяг­ну­ти до су­ду. Во­на пе­ре­жи­ває ду­шев­не пот­ря­сін­ня, по­чи­нає хво­рі­ти й по­­ки­дає Пе­тер­бург на­зав­жди. Піс­ля смер­ті чо­ло­ві­ка Мар­ко Вов­чок вийшла заміж за Ми­хай­ла Ло­ба­чаЖу­чен­ка. Сім ро­ків пись­мен­ни­ця жи­ла се­ред чис­тої, ней­мо­вір­ної кра­си при­ро­ди Бо­­ гус­лав­щи­ни, що під Ки­є­вом. Тут во­на зби­рала фоль­клор, займалася пись­мен­ ниць­кою ді­яль­ністю. Кі­нець сво­го жит­тя Мар­ко Вов­чок про­ве­ла на Кав­ка­зі. Пись­мен­ни­ця померла 10 сер­пня 1907 р. в Ка­бар­ди­но­­Бал­ка­рії — у м. Наль­чи­ку, де й по­хо­ва­на.

За­ув­ аж­те! Ма­ю­чи на­мір вив­чи­ти ук­ра­їн­ську мо­ву, сла­вет­ний ро­сій­ський кла­сик І. Тур­ге­нєв звер­нув­ся до Т. Шев­чен­ка, щоб той по­ре­ко­мен­ду­вав, про­зу яко­го ук­ра­їн­сько­го

239

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА пись­мен­ни­ка вар­то чи­та­ти як зра­зок чис­тої лі­те­ра­тур­ної мо­ви. Ук­ра­їн­ський кла­ сик від­по­вів: «Мар­ка Вов­чка, бо він один знає на­шу мо­ву». Цей факт ду­же крас­ но­мов­ний.

До ре­чі... У пе­рі­од, ко­ли жи­ла та тво­ри­ла Мар­ко Вов­чок, де­я­кі жін­ки під­пи­су­ва­ли свої тво­ри чо­ло­ві­чим іме­нем. Ма­рія Мар­ко­вич (Мар­ко­ви­чів­на) узя­ла со­бі ім’я, по­хід­не від пріз­ви­ща чо­ло­ві­ка (Мар­ко Вов­чок), і, над­ру­ку­вав­ши в Пе­тер­бур­зі «На­род­ні опо­ ві­дан­ня», ста­ла зна­ме­ни­тою. 3.

Прочитайте повість Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка».

ІНС­ТИ­ТУТ­КА (1860) Повість (Cкорочено)

Т. Г. Шев­чен­ку

I

Лю­ди ди­ву­ють­ся, що я ве­се­ла: на­дійся, го­ря­­бі­ди не зна­ла. А я зро­ду та­ка вда­ла­ся. Уро­дися, ка­жуть, та вдай­ся... Бу­ло, ме­не й б’ють (бо­дай не зга­ду­ вати!) — не здер­жу сер­ця, зап­ла­чу; а роз­ду­ма­юся тро­хи — і смі­ю­ся. Бу­ва ли­хо, що пла­че, а бу­ва, що й ска­че, — то так і моє ли­шень­ко. Як­би ме­ні за кож­ною бі­дою мо­єю пла­ка­ти, до­сі б я очі вип­ла­ка­ла. Бать­ка­­ма­те­рі не заз­нала: си­ро­ тою зрос­ла я, при чу­жи­ні, у лю­дях. Хоча не бу­ло ді­ла важ­ко­го, — так за­бу­ва­ли про ме­не, чи я не го­лод­на, не хо­лод­на, чи жи­ва я... На де­ся­то­літ­тях узя­ли ме­не у двір. Ста­ра па­ні бу­ла не що, су­мир­на со­бі, — мо­же, то­му, що вже бла­гень­ка бу­ла, лед­ве но­ги во­ло­чи­ла, а за­го­во­рить — тіль­ки шам­­шам, од­ра­зу й не роз­бе­реш; так ку­ди вже бій­ка! Не на умі. Увесь день на ґа­ноч­ках; ніч­ка йде — охає та стог­не. А за мо­ло­до­го ві­ку, слав­лять, ви­га­доч­ки бу­ли чи­ма­лі й у неї... та тре­ба ж ко­лись і пе­рес­та­ти. (...) У ста­рої па­ні не бу­ло ро­ду, ок­рім ма­ла со­бі вну­чеч­ку, — у Ки­є­ві обу­ча­ лась у яко­мусь там... от ко­ли б ви­мо­ви­ти... інс­ти­­ту­­ті... Бу­ло час­тень­ко до ста­рої лис­ти шле; а ста­ра тії лис­ти щод­ня ви­чи­тує, — і по­поп­ла­че над ни­ми, і пос­мі­єть­ся. Ко­ли пи­ше вну­чеч­ка, щоб уже при­їз­ди­ти за нею та до­до­му за­би­ра­ти... Ма­ти Бо­жа! Увесь бу­ди­нок зво­рух­нув­ся: бі­ли­ти, ми­ти, при­би­ра­ ти!.. Пан­ноч­ки спо­ді­ва­є­мося! Пан­ноч­ка бу­де! (...) II

Діж­да­ли пан­ноч­ки, при­їх ­ а­ла... І що ж то за хо­ро­ша з ли­ця бу­ла! І в ко­го во­на та­ка вро­ди­ла­ся! Зда­єть­ся, і не зма­лю­ва­ти та­кої кра­лі!.. Ста­ра як обій­ня­ ла її, то й з рук не ви­пус­кає: ці­лує, і ми­лує, та лю­бує. І по кім­на­тах во­дить, усе по­ка­зує, усе роз­ка­зує; а пан­ноч­ка тіль­ки обер­та­єть­ся ту­ди­­сю­ди та на все ці­ка­вим оком спо­зи­рає. (...) 240

Марко Вовчок

— Яко­сьто жи­ло­ся то­бі, сер­день­ко, са­мій? — пи­тає ста­ра. — Ти ме­ні не ка­жеш ні­чо­го. — Ай, ба­бу­сеч­ко! Що там роз­ка­зу­ва­ ти! Ну­да та­ка! — Учи­ли ба­гаць­ко?.. Чо­го ж вив­чи­ ли те­бе, криш­ко? — От за­хо­ті­ли що зна­ти!.. Доб­ре вам, ба­бу­ню, бу­ло тут жи­ти на во­лі; а що я ви­тер­пі­ла за тим учен­ням!.. І не на­га­ дуй­те ме­ні йо­го ні­ко­ли! — Го­лу­боч­ко моя!.. Звіс­но вже — чу­жі лю­ди: оби­жа­ли те­бе ду­же... Чо­му ж ти ме­ні за­раз сьо­го не про­пи­са­ла? — Що се ви, ба­бу­ню? Як мож­на?.. За­раз доз­на­ють­ся... — Бі­до­ла­шеч­ко моя!.. Ска­жи ж ме­ні, як те­бе там крив­ди­ли тії не­вір­ні ду­ші? В. Тимофєєв. Ранок дівчини — Ох, ба­бу­сеч­ко! І мо­ре­но, і му­че­но нас — та все дур­ни­цею. І те вчи, і дру­ге, і де­ся­те, і п’яте... тов­чи та тов­чи, та й тов­чи!.. На­що ме­ні те зна­ти, як по не­бу зо­рі хо­дять або як лю­ди жи­вуть по­за мо­ря­ми та чи в їх доб­ре там, та чи в їх не­доб­ре там? Аби я зна­ла, чим ме­ні се­бе між людь­ми по­ка­за­ти... — Та на­щось же вчать­ся лю­ди, моє зо­ло­то. От і на­ші пан­ноч­ки — на що вже бі­до­та, та й ті ве­ре­щать по­фран­цюзь­кій. — Е, ба­бу­ню!.. — за­ще­бе­та­ла пан­ноч­ка. — До фран­цузь­кої мо­ви й до му­зи­ки доб­ре і я бра­лася, до тан­ців тож. Що тре­ба, то тре­ба. На се вже кож­ ний ува­жає, ко­жний і пох­ва­лить; а все ін­ше — тіль­ки мо­ро­ка... Учися та й за­будь! І тим, що учать, — ну­да, і тим, що вчать­ся, — бі­да. Ба­гаць­ко ча­су про­па­ло мар­но! (...) Во­ни тіль­ки й ду­ма­ють, як би їм гро­ші вип­ла­ти­ли, а ми ду­ма­є­мо, як би хут­че нас на во­лю ви­пус­ти­ли... Чо­го ж ви за­ду­ма­лися, ба­бу­сю? — Та то, сер­день­ко, що гро­ші бра­ли за те­бе доб­рі, а вчи­ли по­га­но. Що ж, як ти да­лі й усе по­за­бу­ва­єш? — Чи по­до­ба ж се, ба­бу­ню? Бог із Ва­ми! Як же б то між гос­тя­ми або в гос­ тях по­за­бу­ва­ти му­зи­ку, або тан­ці, або хоч би й мо­ву фран­цузь­ку?.. А про ту за­мор­ську ні­се­ніт­ни­цю, то я в од­но вухо впус­ка­ла, а в дру­ге ви­пус­ка­ла, та й зов­сім­­та­ки не знаю. Цур їй! — А як же ча­сом хто в те­бе спи­тає, як там тії зо­рі по не­бу хо­дять, або­що? Лю­ди й осу­дять за­раз: учи­ла­ся, та й не тя­мить! — Та що се Ви, ба­бу­сю? Та се я тіль­ки Вам приз­на­лася, що не знаю, а чу­жі зро­ду то­го й не до­шим­ра­ють­ся, не­хай хоч ці­лий день пи­та­ють. Я зо всьо­го вик­ру­чусь, іще й їх ос­ту­па­чу (...) 241

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

III Пан­ноч­ка виб­ра­ла со­бі в прис­лу­ги Ус­ти­ну.

IV

Уве­че­рі кли­чуть: «Іди до пан­ноч­ки — роз­би­ра­ти». Увій­шла, а пан­ноч­ка сто­їть пе­ред дзер­ка­лом і вже все зри­ває із се­бе. — Де се бі­га­ла? Швид­ше ме­не роз­би­рай!.. Швид­ше: я спа­ти хо­чу! Я роз­би­раю, а во­на все пок­ри­кує на ме­не: — Та хут­че ж бо, хут­че! Ки­ну­лася на ліж­ко: — Роз­зу­вай!.. А вмі­єш ти во­лос­ся зави­ва­ти? — пи­тає. — Ні, не вмію. — Бо­же мій! Го­ре моє! Яка ж во­на дур­на!.. Іди со­бі! Дів­ча­та вже ме­не до­жи­да­ють: — А що, Ус­те? Що, сес­три­це? Яка во­на, го­луб­ко? Що їм ка­за­ти? — Дур­на я, — ка­жу, — дів­ча­та, бо не вмію кіс із­ви­ва­ти!.. V–VIІ Пан­ноч­ці дав­но вже хо­ті­ло­ся, щоб до неї гос­ті при­їз­ди­ли. Усі в до­мі по­ча­ли го­ту­ ва­ти­ся. Гос­тей по­на­ї­ха­ло ба­га­то. Усі па­ни­чі бі­ля неї тіль­ки й в’ють­ся, а во­на, щас­ли­ ва, лас­ка­во з ни­ми го­во­рить. Пот­ро­ху пан­ноч­ка робила все на свій лад: ба­бу­сі за­бо­ро­ня­ла плес­ти, бо пе­ред гос­тя­ми со­ром­но, дів­чат уза­га­лі не ми­лу­ва­ла, пос­ту­по­во по­ча­ла їх штур­ха­ти, а по­тім і би­ти.

VI­II

(...) Од­но­го ра­зу до­жи­да­ли в нас пол­ко­вих із міс­та. Двір за­ме­ли ще зве­чо­ ра; у бу­дин­ку приб­ра­ли, як до Ве­ли­код­ня. Сі­ла пан­ноч­ка за­чі­су­ва­тися... Ли­шеч­ко ж моє! Луч­че б жа­ру чер­во­но­го в ру­ку наб­ра­ла, як ме­ні до­ве­лося ту­ма­ ні­ти ко­ло її ру­сої ко­си!.. І та­ка, й она­ка, і геть­пріч піш­ла, і знову сю­ди пос­ту­пай; і пха­ти ме­не, і нас­ка­ку­ва­ти на ме­не, — аж я зля­ка­лася! Та ре­пе­че, та дзвя­ ко­тить, та ту­по­че­­ту­по­че, а да­лі як зап­ла­че!.. Я у две­рі, а во­на за мною в сад: «Я те­бе на шмат­ки ро­зір­ву! За­ду­шу те­бе, га­ди­но!» Ог­ля­нусь я на неї — страш­на та­ка зро­би­лася, що в ме­не й но­ги за­хи­та­лися. Во­на ме­не як схо­пить за шию обі­руч!.. Ру­ки хо­лод­ні, як га­дю­ки. Хо­чу кри­ча­ти — дух ме­ні за­хо­пи­ло, так і рух­ну­ла ко­ло яб­лу­ні, та вже від хо­лод­ної во­ди про­ки­ну­лася. Див­люся: дів­ча­та ко­ло ме­не скуп­чи­лися, бі­лі всі як крей­да. Пан­ноч­ка на стіль­чи­ку роз­ки­ну­лася, пла­че; а ста­ра над мо­єю го­ло­вою сто­їть і так то вже ме­не лає, та­ка вже лю­та, — аж їй у ро­ті чор­но. — Що ти на­ко­ї­ла, ле­да­що! (...) А пан­ноч­ку вмов­ляє: — Не плач, не плач, ян­го­ля­точ­ко моє: сліз тво­їх во­на не год­на! Ще за­не­ду­ жа­єш, Бо­же бо­ро­ни, чо­го! Бач, ру­чень­ки хо­лод­ні­сінь­кі. Бу­де­­бо вже, бу­де! (...) 242

Марко Вовчок

— А то­бі, ле­да­щи­це (знову сва­рить­ся на ме­не), — а то­бі бу­де!.. Та й не знаю, як ще дру­гої бі­ди вбіг­ла, що ме­не не би­то. Ма­буть, то­го, що вже ду­же бу­ла я сла­ба, — так па­ні тіль­ки но­гою ме­не сов­ма­ну­ла та за­раз і зве­ лі­ла дів­ча­там до ха­ти від­нес­ти. Дів­ча­та під­ня­ли ме­не й по­нес­ли, а в ха­ті так і впа­ли ко­ло ме­не пла­чу­чи: — Ус­ти­но, сер­день­ко! Оп­ла­ка­на го­ди­нонь­ка твоя!.. Ма­ти Бо­жа! За що се над на­ми та­ке без­го­лов’яч­ко? IX–ХІ

Ці­лу вес­ну ме­не теп­лим мо­ло­ком на­пу­ва­ли, по­ки я тро­хи одужа­ла. Ле­жу са­ма, — усі на пан­щи­ні, — ле­жу та все со­бі ду­маю: «Та­ке мо­ло­де, а та­ке не­ми­ло­сер­дне, Гос­по­ди!» (...) Од­но­го ран­ку ле­жу я та ду­маю, ко­ли в ха­ту вбіг­ла Кат­ря. — Іди, іди, ху­тень­ко йди, Ус­те! — Ку­ди йти? — До пан­ноч­ки, до па­нії! Та ху­тень­ко ж бо, Ус­те! Пос­ла­ли по те­бе, щоб за­раз іш­ла. Пан­ноч­ка по­жа­лу­ва­лася на те­бе ста­рій, що ти вже зов­сім оду­жа­ла, та не хо­чеш ро­би­ти, слу­жи­ти. Іди ж бо, іди! — Як же йти, Катре, не здо­лію я по зем­лі сту­па­ти! — Я те­бе до­ве­ду, го­луб­ко! (...) Лед­ве я доп­ле­лася до бу­дин­ку. На по­ро­зі стрі­ла пан­ноч­ка. — Чо­го се ні­жиш­ся? Чо­му не йдеш слу­жи­ти? Ле­да­що ти! Пос­т­ри­­вай! Я то­бі та­ку ка­ру ви­мис­лю, що ти не ба­чи­ла й не чу­ла. Та кри­чить же то, Бо­же! Аж за­ди­ха­лася, штов­хає ме­не, за ру­кав сми­кає... Го­ди­нонь­ко ж моя! Як во­на охи­жі­ла, яке страш­не зро­би­ло­ся в неї те лич­ко го­жеє!.. На той крик і па­ні не зад­ля­лася при­ліз­ти... Да­вай ме­не ла­я­ти. Ще нах­ва­ ля­лась і би­ти. А ми, спа­си­бі Бо­гу, то­го не доз­на­ва­ли від неї, по­ки не все­ли­лася пан­ноч­ка. (...) Чи хто всміх­неть­ся (не час­то всмі­ха­ли­ся!) — пан­ноч­ка бі­жить до ста­рої: «Ба­бу­ню, ме­не не ша­ну­ють!» Чи хто зап­ла­че: «Ба­бу­ню, ді­ла не роб­ лять, та ще й пла­чуть!» Та на всіх та­кень­ки ва­дить та й ва­дить на­вад­ни­ця на­ша. А ста­ра лю­тує, нас ка­рає — мо­ло­дий вік із­га­да­ла! Тіль­ки й ди­ше­мо, бу­ло, як на­ї­де гос­тей­­па­ни­чів і тро­хи за­бу­де про нас пан­ноч­ка. Вий­де до них — ляс­ко­тить попта­ши­но­му, при­віт­на, лю­ба — і що то? — не піз­на­ти!.. (...) XII

Спіз­нав­ся з пан­ноч­кою пол­ко­вий лі­кар і по­чав щод­ня вча­ща­ти. Та­кий він був ти­хий, зви­чай­ний, до кож­но­го при­віт­ний, — і на па­ни­ча не по­хо­див!.. А як із нею спіз­нав­ся? Уже дав­нень­ко пан­ноч­ки при­їж­джі пе­ре­но­си­ли, що якийто вже там лі­кар пол­ко­вий хо­ро­ший: і бро­ви йо­му чор­ні, й ус­та рум’яні, і ста­ном ви­со­кий, — та­ка вже кра­са, що й не ска­за­ти! Тіль­ки що гор­дий ду­же — на жод­ну не пог­ля­не, не за­го­во­рить, хоч там як до йо­го не за­ходь... 243

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Пан­ноч­ка, чу­ю­чи та­ке, бу­ло, час­тень­ко го­во­рить ста­рій: — Як­би ви, ба­бу­сеч­ко, то­го лі­ка­ря до нас за­ві­та­ли (...). — Моя ди­ти­но, на­цо­ко­та­ли тії вер­хо­ум­ки ско­сир­ні, а ти ві­ри по­й­ня­ла... Ве­ли­ке ди­во — пол­ко­вий лі­кар! Се злид­ні, бі­до­та! Що то­бі з та­ки­ми за­хо­ ди­ти? — Та не­хай я тіль­ки йо­го по­ба­чу, ба­бу­ню! Чи справ­ді він та­кий, як слав­ лють (...). От же як ста­ра од­ма­га­лася! А вну­чеч­ка як на пню ста­ла: лі­ка­ря та й лі­ка­ ря! (...) XI­II

Та вже й уб­ра­лася то­го дня пан­ноч­ка хо­ро­ше! А ста­ра су­пить­ся та все бур­ чить: — На­що нам та голь не­ща­ди­ма зда­ла­ся! Пан­ноч­ка на­че не чує то­го сло­ва. Ста­ра тіль­ки тим ви­мі­щає, що нас ду­шить. Ко­ли на­ї­ха­ли пол­ко­ві, а лі­ка­ря не­має. «Дя­кує, — ка­жуть, — за лас­ку, та не­має в йо­го ча­су ані го­ди­ни: не­ду­жих у йо­го ба­га­то — лі­чить». — І не си­луй­те йо­го, — ка­же ста­ра, — не­хай лі­чить із Бо­гом! Пан­ноч­ка тіль­ки по­чер­во­ні­ла й ус­та за­ку­си­ла. Та й бу­ло ж нам, як гос­тей вип­ро­во­ди­ли! За все ми од­тер­пі­ли!.. То­го ж та­ки тиж­ня са­мо­го за­не­ду­жа­ла пан­ноч­ка. Охає, і стог­не, і кри­чить. Ста­ра зля­ка­лася, пла­че, по лі­ка­ря шле. А пол­ко­вий зна­ю­щий, ка­жуть, та й жи­ве ближ­че за всіх, — по йо­го! Тим ча­сом пан­ноч­ка вбра­лась як­най­кра­ще та й ле­жить у ліж­ку, як ма­льо­ ва­на, — до­жи­дає. При­ї­хав він, по­ди­вився, роз­пи­тав. А во­на ж то вже — і го­лів­ку хи­лить, і го­во­рить, по­місь спі­ває. По­був яку го­дин­ку та й про­ща­єть­ся: «Зав­тра на­ві­ да­юся». Ста­ра пи­та в ону­чеч­ки, ону­чеч­ка за­ду­ма­лася, тіль­ки їй на пи­тан­ня го­ло­ вою ки­ває. А як ста­ра спи­та­ла: «Що, як лі­кар? По­ка­зав­ся як?», то во­на стре­ пе­ну­лася: «Гор­дий, — ка­же, — та­кий, як пан вель­мож­ний... І що він со­бі ду­має!» Лі­чив­­лі­чив той бі­до­ла­ха та й за­ко­хав­ся. По­ко­ха­ла йо­го й пан­ноч­ка. (...) Ста­ра па­ні тіль­ки що го­ло­вою в мур не б’єть­ся, та ні­чо­го не вра­дить: «Як ви ме­ні, ба­бу­ню, на пе­реш­ко­ді ста­нете — ум­ру!.. (...)» Ста­ра й го­ді, тіль­ки охає. XIV

Спус­ті­ло пан­ське под­вір’я; не ту­по­чуть ко­ні, не то­рох­тять ко­ля­ски. І пан­ноч­ ка тих­ша: не лає, не б'є, не обс­кар­жує — усе си­дить і ду­має. Бу­ло, ско­ро со­неч­ко вий­меть­ся, лі­кар і ко­тить уд­вуконь. Пан­ноч­ка вже до­жи­дає ко­ло вік­на, гар­на й уб­ра­на, і ру­м’я­ніє, як чер­во­на ма­ків­ка. (...) 244

Марко Вовчок

Ці­лий день про­гос­тює, бу­ло. Усе ко­ло пан­ноч­ки си­дить, не від­сту­пає й ступ­ня. А ста­ра па­ні то з тих две­рей зирк, то з дру­гих зирк, та прис­лу­ха­єть­ся, що во­ни там між со­бою го­во­рять удвох, та вже та­ка її до­са­да гри­зе, що во­ни вкуп­ці, а роз­лу­чи­ти не­си­ла: бо­я­ла­ся й во­на вну­чеч­ки. Ото вже і сва­тає він пан­ноч­ку. Пла­че ста­ра й жу­рить­ся тяж­ко: — Я ж спо­ді­ва­лася те­бе за кня­зя відда­ти, за ба­га­ча (...) — Ох, Бо­же ж мій! — крик­ну­ла пан­ноч­ка пла­чу­чи. — Та ко­ли б він був ба­га­ тий та вель­мож­ний, я б і гад­ки не ма­ла! Дав­но б уже бу­ла за ним! Та ко­ли ж та­ке без­та­лан­ня моє! Та­ка ме­ні до­ля гір­ка ви­па­ла! — Та хі­ба ж та­ки кра­щих за йо­го не­має? — не смі­ю­чи вже від­мов­ля­ти, а тіль­ки ні­би пи­та­ю­чи, оз­веть­ся знову ста­ра. — Для ме­не не­має у сві­ті кра­що­го, не­має й не бу­де! За­су­му­ва­ла пан­ноч­ка, аж змар­ні­ла й зблід­ла. Ста­ра зов­сім скру­ти­лася, не знає да­лі, на яку сту­пи­ти. (...) Мо­ло­дий став по­мі­ча­ти, тур­бу­єть­ся: — Що та­ке? Чо­го смут­на? — Та я не смут­ная... — Ска­жи ме­ні всю прав­донь­ку, ска­жи! — про­сить, у ру­ку її ці­лує. — По­бе­ре­мося, — го­во­рить во­на йо­му, — а як жи­ти з то­бою бу­де­мо? Убо­го! — От що те­бе жу­рить, сер­день­ко!.. На­що нам теє панс­тво, ба­гатс­тво, ко­ли бу­де на­ше жит­тя крас­не, на­ша до­ля ве­се­ла? — Бач, ти об ме­ні й не ду­ма­єш! — од­мов­ля йо­му. — А лю­бо ж то­бі бу­де, як при­­­ї­де хто до нас і бу­де з нас глу­ми­тися: «От жи­вуть­­бі­ду­ють!» — Сер­день­ко моє, що ж ме­ні, бід­но­му, у сві­ті ро­би­ти? Де взя­ти? Я зро­ду не жа­дав ба­гатс­тва, а те­пер праг­ну всіх роз­ко­шів для те­бе, то­бі на вті­ху... Що ж я вдію? Рад би я, — ка­же, — не­бо при­хи­ли­ти, та не хи­лить­ся! І поч­нуть отак обоє со­бі жу­ри­тися. XV

Лю­би­ла во­на йо­го, та якось чуд­но лю­би­ла, не по­­людськи. Ото на­вер­неть­ ся, бу­ло, хто з пан­но­чок­­су­сі­док, до­пи­ту­ють­ся: — Чи прав­да, що тая гор­ди­ня та в те­бе за­ко­хав­ся?.. Сва­тає?.. Рев­ни­вий?.. Які да­ри то­бі да­рує?.. Чи ти йо­го по­ва­жа­єш, чи він те­бе слу­хає? (...) — Ува­жай­те са­мі, — од­ка­зує пан­ноч­ка усмі­ха­ю­чись. Та й поч­не пе­ред пан­ноч­ка­ми на­ру­гу на йо­го зво­ди­ти. — Слу­хай­те, — ка­же до йо­го, — їдь­те до міс­та та ку­піть ме­ні те й те, та ху­тень­ко! Поспішіть, щоб я не гні­ва­лася! Він за­раз їде, ку­пує там, що ка­за­но. — Бо­же мій! Чо­го се по­на­ку­по­ву­ва­ли? Я сьо­го не хо­чу! Їдь­те та замі­ніть! Ме­ні та­ко­го не тре­ба! От доб­ро ви­шу­ка­ли! Знов їде він, мі­няє. Або так. Хо­че він во­ди на­пи­тися, а во­на: — Не пий­те, не пий­те! 245

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

— Чо­му? — Я не хо­чу! Не пий­те! — Та ко­ли ж я хо­чу пи­ти! — А я не хо­чу! Чу­є­те? Не хо­чу! (...) Пан­ноч­ки при­їж­джі ди­ву­ють­ся: — Ото! Чи хто спо­ді­вавсь од йо­го та­ко­го ко­хан­ня! І що ти ро­би­ла? Як ти Бо­га про­си­ла? На­ша пан­ноч­ка тіль­ки всмі­ха­єть­ся. Пи­та­ють, що він їй по­да­ру­вав, — во­на пе­ред ни­ми сте­ле ок­са­ми­ти й ат­ла­ си, що від ста­рої па­нії має, та хва­лить­ся: — Це він ме­не об­да­ру­вав! (...) Ста­ра тим ча­сом роз­пи­тує про йо­го, як він со­бі ма­єть­ся, та й на­пи­та­ла, що в йо­го ху­тір є. (...) — Справді? — покрикне панночка. — (...) Ах, Бо­же ж мій ми­лос­ти­вий! Чо­му ж се він ме­ні не пох­ва­лив­ся? Ма­буть, не­ве­лич­кий ху­то­рець, — ні­чим га­разд хва­ли­тися. А все ж ху­тір! Усе ж дер­жа­ва! Стрі­ла йо­го ве­се­лень­ка, при­ві­та­ла лю­бо, а він ра­діє. Не знає, що то ві­та­ ють не йо­го, — ху­то­рець ві­та­ють! XVI

На Різ­дво їх за­ру­чи­ли. Гос­тей­­гос­тей на­ї­ха­ло!.. Пан­ноч­ка та­ка ве­се­ла, ба­лак­ли­ва; очі бли­щать; во­дить­ся з ним по­під ру­ки. А він і очей із неї не зве­ де, — аж спо­ти­ка­єть­ся на хо­ді. Гуль­ба то­чи­лася до са­мо­го сві­ту. От­же, ско­ро же­них і гос­ті з дво­ра, пан­ноч­ка в плач. Пла­че та на свою до­лю на­рі­кає: — Що се я по­ро­би­ла! (...) Та яке моє жит­тя бу­де вбо­ге! На­що ме­не ма­ти на світ по­ро­ди­ла! Го­рень­ко моє! До­ля моя си­ріт­ська! Ста­ра тим і за­ру­чи­нам не ра­да, та вті­шає вну­чеч­ку, умов­ляє: — Чо­го пла­ка­ти, моя ди­ти­но? Го­ді ж бо, го­ді! — Чо­му Гос­подь не дав йо­му панс­тва­­ба­гатс­тва! — вик­рик­не пан­ноч­ка та так і вми­єть­ся слі­зонь­ка­ми, по кім­на­ті бі­гає, ру­ки за­ло­му­ю­чи. — Ди­ти­но моя! Сер­це моє! Не плач!.. Не бу­деш ти ба­гат­ша від усіх, та й убо­гою не бу­деш. Усе, що я маю, усе твоє. Во­на як ки­неть­ся до ста­рої, обій­має, ці­лує: — Ба­бу­сеч­ко моя, ма­тін­ко! Дя­кую вам з ду­ші, із сер­ця! Аж світ ме­ні під­ няв­ся вго­ру! Од­ро­ди­ли ви ме­не, рід­на ма­тін­ко! (...) Ба­бу­сеч­ко, го­лу­боч­ко! То ви з на­ми жи­ти­ме­те? — Чо­го б то й ба­жа­ти, та не ви­па­дає. Я та­кень­ки мір­кую: зос­та­нусь я ту­теч­ ки, у Дуб­цях, бу­ду вам гос­по­дарс­тва дог­ля­да­ти, по­ряд­жа­ти, а ти в ху­то­рі ха­зяйс­твуй. (...) — Доб­ре, доб­ре, ба­бу­сю! Не­хай так бу­де!.. Ах, ба­бу­сю, ви ме­не, ка­жу, на світ од­ро­ди­ли! — То будь же в ме­не ве­се­лень­ка, не плач... — Не бу­ду пла­ка­ти, ба­бу­ню, не бу­ду! 246

Марко Вовчок

К. Трутовський. Від’їзд гостей

Тіль­ки що же­них на по­ріг, пан­ноч­ка до йо­го: — Ба­бу­ня нам Дуб­ці дає! Ба­бу­ня Дуб­ці дає! Він спо­кій­нень­ко со­бі й ка­же, лас­ка­во їй ус­мі­ха­ю­чись: — Ти ра­ді­єш, то й я рад. Я сам ду­же люб­лю Дуб­ці. Тут ми спіз­на­лись і по­ко­ха­лися... Пам’ята­єш, який був то­ді са­док зе­ле­нень­кий, квіт­час­тий, як, бу­ло, з то­бою по­ход­жа­є­мо, го­во­ри­мо? А во­на йо­му: — Са­док зе­ле­нень­кий, са­док квіт­час­тий... Ти зга­дай, сер­це, які Дуб­ці до­хід­ні! Мо­ло­дий аж зд­риг­нув­ся та ди­вить­ся на неї, ні­би йо­го щось ра­зом зди­ву­ ва­ло, зля­ка­ло, у сер­це вжа­ли­ло... — Що ж? — пи­тає пан­ноч­ка. — Чо­го на ме­не ди­виш­ся так? Хі­ба я що не­люд­ське ска­за­ла? Хі­ба не хо­чеш зо мною ха­зяй­ну­ва­ти? І бе­ре йо­го за ру­ку, са­ма всмі­ха­єть­ся лю­бень­ко. І він ус­міх­нув­ся: — Ти ж моя, — ка­же, — ха­зя­єч­ко ко­ха­на! XVII

По­ве­се­лі­ша­ла пан­ноч­ка, кло­по­четь­ся сво­їм по­са­гом, за­га­дує та й опо­ряд­ жає, і са­ма до всьо­го бе­реть­ся. На­вез­ли з міс­та шев­ців, крав­ців, шва­чок, кра­ма­ рів і кра­ма­рок. Са­ма га­няє, же­ни­ха тур­ляє, ку­пує, крає, скла­дує... Як у ка­за­ні ки­пі­ло! Бу­ло то­ді нам лиш­ко тяж­ке! Бо та­ке на­ше ді­ло: хоч па­нам доб­ре ве­­ деть­ся, хоч їм го­ре йметь­ся, а нам пев­но од­но: ко­му, ка­же, ве­сіл­ля, а кур­ці — смерть! На ве­сіл­ля па­нів, па­ній по­на­їз­ди­ло — гу­де в бу­дин­ку, як у ву­лику. Ці­ка­ві пан­ноч­ки по­саг роз­гля­да­ють, ди­ву­ють­ся: «Ох, та яке ж оце хо­ро­ше!.. Ох, і се слав­не!.. Он це яке!.. А се, ма­буть, ду­же кош­тов­не!» (...) Лед­ве вже ми їх збу­ ли­ся. (...) 247

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

XVI­II–XL Пан­ноч­ка з лі­ка­рем пе­ре­ї­ха­ли на ху­тір. Її дра­ту­ва­ла прос­то­та оз­доб­лен­ня й меб­лів у бу­дин­ку. Діз­на­ла­ся, що в ха­ті по­ряд­кує ба­бу­ся. На гос­по­дарс­тві бу­ли віз­ник На­зар, йо­го дру­жи­на Кат­ря (во­ни ма­ли ма­лень­ку ди­ти­ну). Та­кож пра­цю­вав тут па­ру­бок Про­кіп, яко­му від­ра­зу спо­до­ба­ла­ся Ус­ти­на. Жит­тя на ху­то­рі ста­ва­ло дедалі важ­чим. Ус­ти­на з Про­ко­пом по­ко­ха­ли од­не од­но­го. У Ка­те­ри­ни зах­во­рі­ла ди­ти­на, але па­ні не доз­во­ля­ла їй ди­ви­ти­ся за доч­кою. Зго­дом хво­ре ди­тя по­мер­ло. Уби­ту го­рем Ка­те­ри­ну па­ні прог­на­ла на пан­щи­ну. Ста­ла во­на зов­сім на­віс­на, а по­тім вчи­ни­ла са­мо­губс­тво — уто­пи­ла­ся. Спох­мур­нів На­зар, але три­мав­ся. За­мість Кат­рі з міс­та взя­ли ку­хо­ва­ра­­мос­ка­ля, яко­му вда­ва­ло­ся до­го­ ди­ти ха­зяй­ці. Ста­ра па­ні по­мер­ла. У пан­ноч­ки й лі­ка­ря на­ро­див­ся син, за ку­ма во­ни взя­ли пол­ков­ни­ка.

ХLI

Жи­ли ми та­кень­ки з бі­дою та з жур­бою до осе­ні. Тут і зчи­ни­лося... Од­но­го дня тру­си­ли в сад­ку яб­лу­ка в ко­ші, а чо­ло­вік мій стру­шує та все з яб­лу­ні на ме­не пог­ля­дає то зза тієї гіл­ки, то зза тієї. Тро­хи вже й при­то­ми­ лася ба­бу­ся — сі­ла од­по­чи­ти. — От уже й лі­теч­ко крас­не ми­ну­ло­ся! — про­мо­ви­ла. — Со­неч­ко ще сві­ тить, та вже не гріє. Сеє ка­жу­чи, роз­див­ля­єть­ся нав­кру­ги. — Ус­ти­но­­го­луб­ко! Ад­же ото не­на­че діт­во­ра зза тину ви­зи­рає? — пи­тає ме­не. Я гля­ну — аж справ­ді, ко­ло ти­ну куп­ка ді­ток. — А що, діт­ки? — пи­тає ба­бу­ся. — Чо­го прий­шли, мої со­ко­ля­та? Ма­лі мов­чать і тіль­ки оком за­ки­да­ють у ко­ші з яб­лу­ка­ми. — Хо­діть ли­шень ближ­че, хлоп­че­ня­та: я по яб­луч­ку вам дам! — ка­же їм ба­бу­ся. Діт­во­ра так і сип­ну­ла в сад. Обс­ту­пи­ли ста­ру, як го­роб­ці го­ро­би­ну, а ста­ра об­ді­ля їх, а ста­ра об­ді­ля... За­гу­го­ті­ло, за­го­мо­ні­ло ко­ло нас: звіс­но, ді­ти. Ко­ли се зне­наць­ка як грим­не па­ні: — А то що? Пе­ре­ля­ка­лися ді­ти. Ко­т­рі в плач, а хто в но­ги — тіль­ки за­ло­по­ті­ло. І в ме­не сер­це за­ко­ло­ти­лося. Ба­бу­ся спо­кій­нень­ко відпо­ві­щає: — Се, — ка­же, — я по яб­луч­ку діт­кам да­ла. — Ти да­ла? Ти смі­ла? — за­ве­ре­щить па­ні (са­ма аж тру­сить­ся). — Ти, му­жич­ко, моє доб­ро кра­деш!.. Зло­дій­ко! — Я — зло­дій­ка?! — ви­мо­ви­ла ста­ра... Зблід­ла, як хус­тка, й очі їй за­ся­ли, і сльо­зи по­ко­ти­лися. — Більше крас­ти не бу­деш! — кри­чить па­ні. — Я те­бе дав­нень­ко прис­те­рі­ гаю, аж от ко­ли пій­ма­лася... Пан­ські яб­лу­ка роз­да­ва­ти! — Не кра­ла я зро­ду­­ві­ку мо­го, па­ні, — од­мов­ляє ста­ра вже спо­кій­но, тіль­ки го­лос її дзве­нить. — Пан ні­ко­ли не бо­ро­нив, сам ді­тей об­ді­ляв. Бог для всіх ро­дить. По­ди­віть­ся, чи для ва­шої ж ду­ші ма­ло? (...) 248

Марко Вовчок

Хрус­ну­ли ві­ти. Зза зе­ле­но­го лис­тя ви­зи­рає мій чо­ло­вік, та та­кий у йо­го по­­г­ляд страш­ний! Я тіль­ки очи­ма йо­го бла­гаю. — Зло­дій­к а! Зло­дій­к а! — кар­тає па­н і ба­бу­сю, вког­т ив­ш ись їй у пле­ч е, і со­в ає ста­ру, і штов­хає. — Не по прав­ді ме­не об­мов­ля­є­те! Я не зло­дій­ка, па­ні! Я вік із­ві­ку­ва­ла чес­ но, па­ні! — Ти ще зо мною за­хо­диш? Та зо всьо­го ма­ху, як со­ки­рою, ста­ру по об­лич­чю! За­хи­та­лася ста­ра: я ки­ну­лася до неї; па­ні — до ме­не; мій чо­ло­вік — до па­нії. — Спа­си­бі, моя ди­ти­но, — про­мов­ляє до ме­не ба­бу­ся. — Не тур­буй­ся, не гні­ви па­нії. А па­ні вже вче­пи­лась у мої ко­си. — Го­ді, па­ні, го­ді! — грим­нув чо­ло­вік, схо­пив­ши її за обид­ві ру­ки. — Цьо­го вже не бу­де! Го­ді! А па­ні в гні­ві, у ди­ві ве­ли­ко­му, тіль­ки вик­ри­кує: — Що? Як? Га? (...) То­ді во­на в крик. Наз­бі­га­ли­ся лю­ди, див­лять­ся. Пан що бу­ло в йо­го ду­ху приг­нав­ся. — Що се? Мій чо­ло­вік ви­пус­тив то­ді па­нію з рук. — От твої щи­рії ду­ші! — лед­ве про­мо­ви­ла па­ні. — Дя­кую то­бі!.. Та чо­го ж ти мов­чиш? — скрик­ну­ла ще го­лос­ніше. — Ме­ні ма­ло рук не вло­ми­ли, а ти мов­чиш! — Що се по­ро­би­лося? — пи­тає пан на всі сто­ро­ни у ве­ли­кій три­во­зі. Па­ні й по­ча­ла: й обік­ра­ла її ста­ра, і всі хо­ті­ли її ду­ші, — та­ко­го вже на­ков­ чи­ла! Са­ма і хли­пає, і кри­чить, і кле­не, що вже й пан роз­лю­ту­вав­ся. Як ки­неть­ся до мо­го чо­ло­ві­ка. — Роз­би­ша­ка! — Не під­ходь­те, па­не, не під­ходь­те! — оз­вав­ся мій по­ну­ро. — Е, ба­чу, — ка­же пан, — то­бі тут міс­ця ма­ло. Пос­той же: роз­би­ша­ти­меш­ся в мос­ ка­лях — скіль­ки хо­тя! Па­ні аж ве­ре­щить: — У мос­ка­лі йо­го, у мос­ка­лі!.. Те­пер і при­ йом у го­ро­ді; за­раз і ве­зи йо­го! — Візь­міть йо­го! — крик­нув пан на лю­дей. — Зв’яжіть йо­му ру­ки! Про­кіп не пру­чав­ся, сам ру­ки прос­тяг, ще й усміх­нув­ся. А На­зар під той гук до ме­не: — Чо­го зля­ка­лася? Чо­го пла­чеш? Гір­ше не бу­де!.. От чи бу­де кра­ще, не знаю... П. Левченко. Осінь у саду 249

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

ХLII

По­ве­ли Про­ко­па в ха­ту. Сто­ро­жа сто­їть ко­ло две­рей. На дво­рі ві­зок за­­п­ря­га­ють, На­зар зап­ря­гає ко­ні під па­на. Дов­го ду­мав мій чо­ло­вік, да­лі ка­же: — Ус­ти­но! Сядь ко­ло ме­не! — Що ти по­чи­нив, мій го­лу­бе! Що ти спо­ді­яв! — го­во­рю йо­му. — А що я спо­ді­яв? Бу­деш віль­на, от що! Бу­деш віль­на, Ус­ти­но! — Во­ля, — ка­жу, — та без те­бе! (...) — На во­лі я го­ри по­топ­лю! А крі­па­ку хоч як щас­тить­ся, усе доб­ро на ли­хо ста­не. Аж ось за­то­рох­тів на дво­рі ві­зок. По­ве­ли Про­ко­па. Я, у чім бу­ла, схо­пи­ лася до йо­го на ві­зок. Ста­ра ме­не бла­гос­лов­ляє та йо­го: — Не­хай вам Ма­ти Бо­жа до­по­ма­гає, ді­ти! — А сльо­зи ти­хі так і бі­жать з очей лас­ка­вих. Пом­ча­ли нас. Як то ще па­ні не сха­ме­ну­лася про ме­не, нас­тав­ля­ю­чи на до­ро­гу па­на: не пус­ти­ла б! (...) Під’їжд­жа­є­мо до міс­та. Пан за­ку­рів ко­ло нас і ви­пе­ре­див. В’їха­ли в міс­то. Хут­ко про­то­рох­ті­ли ули­ця­ми. Ко­ло ви­со­ко­го бу­дин­ку ста­ли. Ви­пус­тив Про­кіп мою ру­ку: — Ус­те, не жу­ри­ся. По­ве­ли йо­го до при­йо­му. Я на рун­ду­ці сі­ла, як на гро­бо­ви­щі. — Не вда­вайсь у ту­гу, — ка­же На­зар. — Біс бі­ду пе­ре­бу­де: од­на ми­не — де­сять бу­де. (...) Ко­ли ви­во­дять мо­го чо­ло­ві­ка... Бо­же мій, сві­те мій! Сер­це в ме­не за­вмер­ ло; а він ве­се­лий, як на Ве­лик­день... (...) XLI­II–XLVI У міс­т і Ус­т я пра­ц ю­в а­л а в най­м ах, жи­л а в од­н і­є ї вдо­в и. Про­к о­п а му­ш­тру­вав ста­рий по­ну­рий мос­каль. Навесні мос­ка­лів від­пра­ви­ли в по­хід. Пе­ред тим мо­ло­ді поп­ро­ща­ли­ся на ху­то­рі з ба­бу­сею, яка бу­ла їм ні­би за ма­тір. На­зар із ху­то­ра втік.

XLVII Про­ве­ла я чо­ло­ві­ка аж до Ки­є­ва. У Ки­єв ­ і слу­жи­ти зос­та­лася, а він із вій­ськом ку­дись да­ле­ко на Лит­ву пі­шов. — Не су­ши се­бе слізь­ми, сер­день­ко! — при­ка­зу­вав. — Я вер­нуся... спо­ді­ва­ю­ся. Спо­ді­вай­ся й ти. До­жи­дай ме­не! До­жи­даю... Що яка ти, служ­бо, дов­га! Уже сім год, як він пі­шов. Чи то ж по­ба­ чу ко­ли?.. У сво­єм ­ у се­лі не бу­ла. Пе­ре­чу­ла че­рез лю­ди, що всі жи­ві. Ве­деть­ся так, як і перш ве­ло­ся. Ба­бу­ся жи­ве, тер­пить, а про На­за­ра не­має й чут­ки. Слу­жу, най­ ма­ю­ся, за­роб­ляю. Що на­ша ко­пій­ка? Кров’ю об­ки­пі­ла! Та ін­ко­ли й ме­ні так лег­ ко, так­­то вже ве­се­ло ста­не, як по­ду­маю, що аби схо­ті­ла — за­раз і по­ки­ну­ти ту служ­бу віль­но. По­ду­маю та­кень­ки — і ро­ку до­бу­ду. Якось роз­ва­жить ме­не, під­ мо­же ме­не та дум­ка, що віль­но ме­ні, що не зв’яза­ні ру­ки мої. «Це ли­хо до­час­не; не віч­не!» — ду­маю.

250

Марко Вовчок

То як же ме­ні сво­го чо­ло­ві­ка за­бу­ти хоч на хви­лин­ку? Він ме­не з пек­ла, з кор­ ми­ги виз­во­лив!.. Та ме­не й Бог за­бу­де! Він чо­ло­вік мій, і доб­ро­дій мій. Поз­до­ров йо­го, Ма­ти Бо­жа: я віль­на! І ход­жу, і го­во­рю, і див­люся — бай­ду­же ме­ні, що є ті па­ни у сві­ті! 4.

Оп­ра­цюй­те літературнокритичний ма­те­рі­ал до повісті.

Іс­то­рія на­пи­сан­ня та ви­дан­ня по­віс­ті. По­вість «Інс­ти­тут­ка» Мар­ко Вов­чок по­ча­ла пи­са­ти в Не­ми­ро­ві на Він­нич­чи­ні, про­дов­жи­ла в Пе­тер­бур­зі, а за­вер­ши­ла в Па­ри­жі. Свій найкра­щий твір про зак­рі­­па­че­не се­ло во­на прис­вя­ти­ла Т. Шев­чен­ку. У лис­ті до од­но­го кри­ти­ка в 1859 р. І. Тур­ге­нєв пи­сав, що по­вість Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка» вик­ли­ка­ла в ньо­го «ціл­ко­ви­те за­хоп­лен­ня», ад­же «та­кої сві­жос­ті й си­ли ще, зда­єть­ся, не бу­ло — і все це рос­те са­ме із зем­лі, як де­рев­це». Те­ма, жит­тє­ва ос­но­ва зміс­ту. У по­віс­ті зма­льо­ва­но до­лю ук­ра­їн­сько­го се­ла на­пе­ре­дод­ні лік­ві­да­ції крі­пац­тва. Те­ма тво­ру — зоб­ра­жен­ня тяж­ко­го ста­но­ви­ ща крі­па­ків і на­рос­тан­ня сти­хій­но­го про­тес­ту про­ти крі­пац­тва, пер­ші про­я­ви не­по­ко­ри поміщикам, про­тис­тав­лен­ня мо­ра­лі па­нів і тру­до­во­го на­ро­ду. Один із су­час­ни­ків Мар­ка Вов­чка зга­ду­вав, що «у ті ро­ки вся ос­ві­че­на Ро­сія чи­та­ла по­віс­ті Мар­ка Вов­чка й ри­да­ла над до­лею її ге­ро­їньсе­ля­нок». І. Фран­ко вва­жав, що цей твір про­ни­кає «най­глиб­ше в суть крі­пос­ниць­ко­го ли­хо­літ­тя». Ком­по­зи­ція, сю­жет по­віс­ті «Інс­ти­тут­ка». Ком­по­зи­ція по­віс­ті «Ін­­с­ти­тут­ка» прос­та. Сю­жет роз­гор­та­єть­ся пос­лі­дов­но. Роз­гля­не­мо еле­мен­ти сю­же­ту тво­ру за таб­ли­цею.

Еле­мен­ти сю­же­ту по­віс­ті Еле­мен­т сю­же­ту

По­ді­ї­

Ек­спо­зи­ці­я

з­на­йомс­тво з ге­ро­ям ­ и / героїнями, вда­ча Ус­ти­ни

­Зав’яз­ка

п­ри­їзд пан­ноч­ки з міс­та, Ус­ти­ну об­ра­ли по­ко­їв­кою

Роз­ви­ток ді­ї

с­то­сун­ки пан­ноч­ки з крі­па­ка­ми та кріпачками, дес­по­тизм мо­ло­дої па­ні, од­ру­жен­ня інс­ти­тут­ки, пе­ре­їзд под­руж­жя на ху­тір

Куль­мі­на­ці­я­

пан­ноч­ка на­ма­га­єть­ся по­би­ти Ус­ти­ну, за неї за­с­ту­паєть­ся Про­кіп

Розв’яз­ка

П­ро­ко­па від­да­ють у рек­ру­ти, Ус­ти­на пе­ре­хо­дить у міс­то най­мич­кою

Ха­рак­те­рис­ти­ка пер­со­на­жів. Мар­ко Вов­чок ви­ко­рис­то­вує в по­віс­ті «Інс­ти­ тут­ка» увесь пись­мен­ниць­кий ар­се­нал тво­рен­ня об­ра­зів: пря­мі ав­тор­ські роз­по­ві­ ді, са­мо­а­на­ліз ге­ро­їв / героїнь, зов­ніш­нє мов­лен­ня (ді­а­лог), внут­ріш­ні мо­но­ло­ги, неп­ря­мі ха­рак­те­рис­ти­ки, нас­кріз­ну пси­хо­ло­гіч­ну де­таль. Пер­со­на­жі чіт­ко по­ді­ля­ють­ся на дві гру­пи, які про­тис­тав­ля­ють­ся у тво­рі: па­н­ ство (пан­ноч­ка, ба­бу­ся інс­ти­тут­ки; пол­ко­вий лі­кар, май­бут­­ній чо­ло­вік інс­ти­тут­ки) і покріпачене селянство (Ус­ти­на, Про­кіп, ба­бу­ся­служ­ни­ця, На­зар, Кат­ря). Уп­ро­довж усьо­го тво­ру про­тис­тав­ля­ють­ся два го­лов­ні пер­со­на­жі, дві жит­тє­ ві по­зи­ції, два спо­со­би жит­тя: Ус­ти­на й мо­ло­да пан­ноч­ка. Роз­гля­не­мо їх­ні ха­рак­те­рис­ти­ки в по­рів­няль­ній таб­ли­ці.

251

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

По­рів­няль­на ха­рак­те­рис­ти­ка го­лов­них ге­ро­їнь Інс­ти­тут­ка­

Устина

За­кін­чи­ла інс­ти­тут шля­хет­них па­ня­ нок, але го­лов­ні пред­ме­ти вва­жає не­пот­ріб­ною дур­ни­цею («На­що ме­ні те зна­ти, як по не­бі зо­рі хо­дять»).

Нег­ра­мот­на, про­те знає на­род­ну муд­ ріс­ть («Бу­ло ме­не й б’ють — не здер­жу сер­ця, зап­ла­чу, а роз­ду­ма­юся тро­хи — смі­ю­ся»), має при­род­ний ро­зум.

­ род­ли­ва («І що ж то за хо­ро­ша з В ли­ця бу­ла! Зда­єть­ся, і не зма­люва­ти та­кої кра­лі»), про­те зов­нішня кра­са не від­по­ві­дає внут­ріш­ній су­ті; ду­хов­ не убоз­тво інс­ти­тут­ки­.

Ду­ша від­кри­та до всьо­го прек­рас­но­го, ла­гід­на, жит­тє­ра­діс­на, по­е­тич­на на­ту­ра («Я ве­се­ла... Ве­се­ло ба­чи­ти степ, по­ля крас­ні»).

Фальш, дво­ли­кість на­ту­ри, спо­ві­дує под­вій­ні стан­дар­ти, уміє вик­ру­ти­ти­ся.­

Від­вер­та, прос­та, по­кір­на па­нам, тер­п­ ля­че зно­сить зну­щан­ня ве­ред­ли­вої пан­ ноч­ки.

­ б­ме­же­ність ін­те­ре­сів, має панські О пот­ре­би: бен­ке­ти, «по но­вій мо­ді уб­ра­тись».

Не­ви­баг­ли­ва до по­бу­ту.

П­рим­хли­ва, до сіль­ських дів­чат ста­ вить­ся з пре­зирс­твом, як до ху­до­би (Ус­ти­ну «щи­пає, і штри­кає, і гре­бін­ цем ско­ро­дить, і шпиль­ка­ми ко­ле, і во­дою за­ли­ває, та ре­пе­че, та дзвя­ко­ тить, та ту­по­че­ту­по­че»).

Має доб­ре сер­це, про­щає об­ра­зи (піс­ля то­го, як пан­ноч­ка ду­ши­ла дів­чи­ну, поду­ ма­ла: «Та­ке мо­ло­де, а та­ке не­ми­лосер­д­ не, Гос­по­ди!»)

Жор­сто­ка, сва­віль­на, лю­та (не дає доз­во­лу на од­ру­жен­ня Ус­ти­ни й Про­ ко­па).

Спос­те­реж­ли­ва, близь­ко бе­ре до сер­ця страж­дан­ня ін­ших крі­па­ків.

Ко­хає з роз­ра­хун­ку: над бід­ним лі­ка­рем зну­ща­ла­ся, а коли дізна­ла­ ся, що він має маєток, ста­вить­ся при­віт­но; «люби­ла якось чуд­но, не полюд­­­ськи»

Гли­би­на й щи­рість по­чут­тя ко­хан­ня («чую, на­че в ме­не кри­ла ви­рос­ тають»).

У ма­єт­ку все пе­ре­вер­ну­ла на свій лад (від­лу­чи­ла ста­ру па­ні від ро­боти; зму­ си­ла всіх дів­чат пра­цю­ва­ти; лає, штов­хає, б’є прис­лу­гу).

Пра­цьо­ви­та, лю­бить ді­тей­.

Мо­ва по­мі­щи­ці гру­ба, лай­ли­ва (во­на ле­пе­че, дзв­яко­тить, «ляс­котить по пта­ши­но­му»).

Не­пись­мен­на се­лян­ка тон­ко від­чу­ває, сприй­має, опо­е­ти­зо­вує при­ро­ду («Степ зе­ле­ний на­че вті­кає в те­бе пе­ред очи­ма да­ле­ко ку­дись, да­ле­ко»).

Арис­ток­ратка за по­ход­жен­ням, але за­ли­ша­єть­ся екс­плу­а­та­то­ркою.

Внут­р іш­н ій арис­т ок­р а­т изм ду­х у крі­ пач­ки.

У по­віс­ті «Інс­ти­тут­ка» зоб­ра­же­но два по­ко­лін­ня па­нів і два по­ко­лін­ня крі­ па­ків. По­мі­щи­ця­внуч­ка знач­но жор­сто­кі­ша й більш сва­віль­на, аніж ста­ра па­ні. В об­ра­зі інс­ти­тут­ки уза­галь­не­но най­ха­рак­тер­ні­ші ри­си по­мі­щи­ка­­екс­плу­ат­ а­то­ра,

252

Марко Вовчок

по­род­же­но­го крі­пос­ниць­кою сис­те­мою. Це ти­по­вий об­раз по­мі­щи­ці, ха­рак­тер­ний для ці­єї епо­хи. Об­ра­зом чо­ло­ві­ка інс­ти­тут­ки Мар­ко Вов­чок спрос­то­вує ві­ру на­ро­ду в «доб­ ро­го па­на». Лі­кар по­каз­ний, ос­ві­че­ний, доб­рі­ший за жін­ку, але під­ко­ря­єть­ся жор­сто­кій та влад­ній дру­жи­ні й за­га­лом крі­пос­ниць­ким по­ряд­кам. Мо­лод­ше по­ко­лін­ня крі­па­ків, на від­мі­ну від тер­пля­чої ба­бу­сі­крі­пач­ки, про­ ти­діє пан­ським зну­щан­ням, вис­лов­лює про­тест про­ти не­люд­ських умов іс­ну­­­ ван­ня. Це свід­чить про на­рос­тан­ня ан­тик­рі­пос­ниць­ких нас­тро­їв у сус­пільс­тві, бо ме­жа тер­пін­ня на­ро­ду дій­шла до кри­тич­ної точ­ки. Сим­па­тії го­лов­ної ге­ро­ї­ні на бо­ці во­ле­люб­но­го На­за­ра й рі­шу­чо­го Про­ко­па. Піс­ ля іс­то­рії в са­ду Про­ко­па від­да­ли в сол­да­ти за те, що він зас­ту­пив­ся за Ус­ти­ну. Во­на по­ки­дає по­мі­щиць­кий ма­є­ток і їде в міс­то із чо­ло­ві­ком, пра­цює там най­мич­кою. Основ­на дум­ка по­віс­ті «Інс­ти­тут­ка». У по­віс­ті ви­ра­же­но ідею не­пе­ре­бор­ного праг­нен­ня лю­ди­ни до во­лі, пал­ке ба­жан­ня крі­па­ків вир­ва­ти­ся зпід вла­ди по­мі­ щи­ків. Про­від­ним мо­ти­вом у тво­рі є дум­ка Ус­ти­ни: «Лю­бо на во­лі дих­ну­ти!» Пись­мен­ни­ця за­суд­жує сва­віл­ля крі­пос­ни­ків, за­хоп­лю­єть­ся ти­па­ми з на­ро­ду, їх­ньою мо­раль­ною ви­щіс­тю над зви­род­ні­лою па­нів­ною вер­хів­кою крі­пос­ниць­ко­го сус­пільс­тва. По­віс­тю «Інс­ти­тут­ка» Мар­ко Вов­чок пе­ре­кон­ли­во до­ве­ла, що ска­су­ ван­ня га­неб­но­го крі­пос­но­го ла­ду в Ро­сій­ській ім­пе­рії — основ­не зав­дан­ня до­би. За сло­ва­ми І. Фран­ка, по­вість Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка» спра­вед­ли­во «на­­ ле­жить до най­кра­щих пер­лів на­шої лі­те­ра­ту­ри». Мо­ва тво­ру. Про­фе­сій­ні кри­ти­ки зазна­ча­ли про ви­со­кий ху­дож­ній рі­вень тво­рів Мар­ка Вов­чка. Плав­на, пі­сен­на опо­відь, не­ве­ли­кі та ди­на­міч­ні ді­а­ло­ги спри­я­ють пос­лі­дов­но­му роз­вит­ку по­дій. У по­віс­ті не­ба­га­то пей­за­жів, во­ни стис­ лі, але за­пам’ято­ву­ють­ся че­рез лі­ризм, рит­міч­ну ме­ло­дій­ність, що під­крес­лює ду­шев­ний стан ге­ро­їв («Ти­хо­го та яс­но­го ран­ку ви­їз­ди­ли ми із се­ла, а мо­роз аж трі­щить. Іній за­пу­шив вер­би; бі­лі­ли ві­ти й ся­я­ли про­ти сон­ця»). Мо­ва по­віс­ті на­си­че­на афо­риз­ма­ми оп­ти­міс­тич­но­го ха­рак­те­ру («Доз­нає не­бо­рак, по­чім ківш ли­ха!»; «На­їд ­ е їх си­леч­ка од­на»; «Зас­мі­яв­ся — зу­бів у ньо­го нез­лі­чен­но, а бі­лі ті зу­би, бі­лі як сме­та­на»). Улюб­ле­ний за­сіб ху­дож­ньої ви­раз­нос­ті в по­віс­ті — по­рів­нян­ня, є тут чи­ма­ло ме­та­фор, на­род­них епі­те­тів, си­но­ні­міч­них пов­то­рень слів, звер­тань фоль­клор­ но­го по­ход­жен­ня (сер­це, го­лу­боч­ко, хо­ро­шая, врод­ли­вая, ди­ти­но моя, Гос­по­ди мій ми­лос­ти­вий). Усе це спри­я­ло ут­вер­джен­ню Мар­ком Вов­чком так зва­ної на­род­ної про­зи в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі. 5.

За­кон­спек­туй­те в зошит ві­до­мос­ті з те­о­рії лі­те­ра­ту­ри.

Те­о­рія лі­те­ра­ту­ри Як вам уже ві­до­мо, повість — ве­ли­кий епіч­ний про­зо­вий твір із роз­гор­ну­тим сю­же­том і чи­ма­лою кіль­кіс­тю пер­со­на­жів, але най­біль­шу ува­гу при­ді­ле­но го­лов­но­му ге­ро­є­ві, жит­тя яко­го зма­льо­ва­но про­тя­гом три­ва­ло­го пе­рі­од ­ у, то­му сю­жет по­віс­ті най­час­ті­ше од­но­лі­ній­ний. Жан­ру по­віс­ті влас­ти­ві роз­гор­ну­ті пей­за­жі, де­таль­ні пор­трет­ні опи­си, ін­тер’єр. Тут на­яв­ні та­кож роз­ду­ми й пе­ре­жи­ван­ня пер­со­на­жів, які зу­мов­лю­ють їх­ні дії та вчин­ки.

253

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА «Інс­ти­тут­ка» Мар­ка Вов­чка — пер­ша в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі со­ці­аль­но­­ре­а­ліс­ тич­на по­вість: у ній роз­кри­то вза­є­мо­дію пер­со­на­жів із по­бу­то­ви­ми й сус­піль­ни­ми обс­та­ви­на­ми, ре­ал ­ іс­тич­но, тоб­то прав­ди­во, від­тво­рено сві­тог­ляд лю­ди­ни, її ін­те­ре­ си та праг­нен­ня.  — лі­те­ра­тур­ний нап­рям, який ха­рак­те­ри­зу­єть­ся прав­ди­вим і все­біч­ним Ре­а­лізм ві­доб­ра­жен­ням дій­снос­ті на ос­но­ві ти­пі­за­ції жит­тє­вих явищ. Як­що ро­ман­ти­ки іде­а­ лі­зу­ють ге­роя, то ре­а­ліс­ти зоб­ра­жа­ють йо­го та­ким, яким він є нас­прав­ді.  ний ха­рак­ Лі­те­ра­тур­  тер — це об­раз лю­ди­ни, від­тво­ре­ний у ху­дож­ній фор­мі. Лі­те­ ра­тур­но­му ха­рак­те­ро­ві влас­ти­ві за­галь­ні ри­си, які об’єд­ну­ють йо­го з ін­ши­ми пер­со­на­ жа­ми, та ін­ди­ві­ду­аль­ні особ­ли­вос­ті по­ве­дін­ки, кот­рі роб­лять йо­го са­мо­бут­нім, не­по­діб­ним до ін­ших. Та­кі за­галь­ні ри­си лі­те­ра­тур­но­го ха­рак­те­ру на­зи­ва­ють ти­по­ ви­ми. У ху­дож­ньо­му тво­рі ха­рак­те­ри ді­ють у пев­них обс­та­ви­нах, які час­то є ти­по­ви­ми. «Інс­ти­тут­ка» за жан­ром — со­ці­аль­н о­­побутова по­в ість, у якій зоб­р а­ж е­но не­­ ­п­ри­ми­рен­ність крі­па­ків і крі­пос­ни­ків, за­суд­жено крі­пос­ниць­кий лад як ве­ли­ке со­ці­аль­не зло. Со­ці­аль­ний кон­флікт по­ка­за­но на тлі жит­тя та по­бу­ту крі­па­ків і по­мі­ щи­ків. Пись­мен­ни­ця роз­ви­ну­ла свій улюб­ле­ний ху­дож­ній при­йом зоб­ра­жен­ня — роз­по­відь від пер­шої осо­би, що робить тіснішим зв’язок між тво­ром і чи­та­чем. Мар­ ко Вов­чок по­си­лює пси­хо­ло­гізм зоб­ра­жен­ня пер­со­на­жів, ад­же роз­по­відь від іме­ні ге­ро­ї­ні да­ла мож­ли­вість роз­кри­ти зсе­ре­ди­ни внут­ріш­ній світ прос­тої лю­ди­ни. І. Фран­ ко пи­сав, що «дій­сної ва­го­мос­ті опо­ві­дан­ням Мар­ка Вов­чка на­да­ють май­стер­ні опи­си ду­ш ев­них і по­е­тич­них ста­нів лю­д и­ни, особ­л и­в о ж — її гли­бо­ке про­ник­нен­ ня в та­ї­ни жі­но­чої ду­ші». Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

6.

1. За жан­ром твір Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка» — це А пси­хо­ло­гіч­ний ро­ман В со­ці­аль­но­­по­бу­то­ва по­вість Б сен­ти­мен­таль­на по­вість Г со­ці­аль­но­­по­бу­то­ве опо­ві­дан­ня 2. По­вість «Інс­ти­тут­ка» Мар­ко Вов­чок прис­вя­ти­ла А Опа­на­со­ві Мар­ко­ви­чу В Та­ра­су Шев­чен­ко­ві Б Пан­те­лей­мо­но­ві Ку­лі­шу Г Іва­но­ві Тур­ге­нє­ву 3. Про­чи­тай­те ури­вок із по­віс­ті «Інс­ти­тут­ка»: «Си­ро­тою зрос­ла... при чу­жи­ні, у лю­дях. Хоч не бу­ло ді­ла важ­ко­го, — за­бу­ва­ли... чи не го­лод­на, чи жи­ва». У ньо­му йдеть­ся про А ба­бу­сю­служ­ни­цю В Ус­ти­ну Б Кат­рю Г інс­ти­тут­ку 4. В урив­ку з по­віс­ті «Сто­ок­ а на­че во­на бу­ла, усе ба­чи­ла, усю­ди, як та ящір­ ка, по ху­т о­р у зви­в а­л ася, і Бог її знає, що в їй та­к е бу­ло: тіль­ки пог­ля­не, то на­че за сер­це те­бе ру­кою зда­вить» на­яв­ні всі наз­ва­ні ху­дож­ні за­со­би, КРІМ В гі­пер­бо­ли А по­рів­нян­ня Г але­го­рії Б епі­те­та 5. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між елементом сюжету та подією у творі. Еле­мент сю­же­ту

1

254

екс­по­зи­ція

По­дія

А Б

приїзд панночки з міста знайомство з героями

Марко Вовчок зав’яз­ка куль­мі­на­ція розв’яз­ка

2 3 4

одруження інститутки панночка намагається побити Устину, за неї заступається Прокіп Д Прокопа віддають у рекрути В Г

6. Ус­та­но­віть від­по­від­ність героїнею твору та реплікою. Ге­ро­ї­ня твору

1 2 3 4

пан­ноч­ка Ус­ти­на Кат­ря ста­ра па­ні

Репліка

«...Її листи щодня вичитує, і по­поплаче над ними, і по­­ ­смі­єть­ся». Б «...Се я тіль­ки вам приз­на­лася, що не знаю, а чу­жі зро­ду то­го й не до­ш им­р а­ю ть­ся… Я зо всьо­го ви­­­к­ ру­чусь». В «...Прий­ду, бу­ло, її вби­ра­ти, то вже якої на­ру­ги від неї я не на­тер­п­лю­ся». Г «...Хоч і го­во­рить, і жар­тує, а зда­єть­ся, усе чо­гось сум­на й нес­по­кій­на». Д «А що, пта­шеч­ко, при мо­ло­дій па­нії дав­нень­ко слу­жиш?»

А

7. Перекажіть найцікавіші епізоди з життя Марка Вовчка. 8. Чому, на вашу думку, Т. Шевченко назвав Марка Вовчка «крот­ким пророком»? 9. Розтлумачте жанрові визначення «Інститутки» — соціальнореалістична, соціальнопобутова повість. 10. Назвіть ознаки реалізму як літературного напряму. 11. Роз­ка­жіть іс­то­рію на­пи­сан­ня та ви­дан­ня по­віс­ті Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка». 12. Роз­крий­те те­му та жит­тє­ву ос­но­ву зміс­ту тво­ру. 13. Виз­нач­те основ­ну дум­ку по­віс­ті «Інс­ти­тут­ка». 14. У чо­му по­ля­га­ють особ­ли­вос­ті ком­по­зи­ції по­віс­ті? 15. Оха­рак­те­ри­зуй­те по­за­сю­жет­ні еле­мен­ти тво­ру. 16. Роз­ка­жіть, як гру­пу­ють­ся пер­со­на­жі в по­віс­ті. 17. Оха­рак­те­ри­зуй­те ста­ру па­ні та чо­ло­ві­ка інс­ти­тут­ки. 18. Яки­ми пос­та­ють у по­віс­ті крі­па­ки — Про­кіп, ба­бу­ся­служ­ни­ця, На­зар, Кат­ря? 19. Чо­му, на ва­шу дум­ку, твір діс­тав наз­ву не «Ус­ти­на», не «Пан­ноч­ка», а са­ме «Інс­ти­ту­тка»? 20. Охарактеризуйте мову персонажів як засіб характеротворення. 21. Хто оповідач / оповідачка у повісті? Поміркуйте, як змінилося б сприйняття твору, якби цю історію розповідала інститутка. 22. Проведіть дослідження тексту повісті «Інститутка» на тему «Роль порівнянь у художній майстерності письменниці». 23. Про­чи­тай­те за ро­ля­ми кіль­ка глав по­віс­ті Мар­ка Вов­чка «Інс­ти­тут­ка». 24. Візь­міть участь у дис­ку­сії на те­му «Внут­ріш­ній арис­ток­ра­тизм ду­ху крі­пач­ ки пе­ре­ва­жив арис­ток­ра­тизм крі­пос­ни­ка за по­ход­жен­ням». 7.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Доберіть заголовок до кожної глави повісті й запишіть у зошит.

255

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Українська поезія другої половини ХІХ ст. 1.

Роз­глянь­те реп­ро­дук­ції кар­тин і дай­те від­по­ві­ді на за­пи­тан­ня.

Г. Не­ми­ров­ський. Яс­ний день

В. ВанГог. Зо­ря­на ніч

К. Тру­тов­ський. Сце­на бі­ля кри­ни­ці

А Які мо­ти­ви до­мі­ну­ють на репродукціях цих кар­ти­н? Б. Чо­му в роз­ді­лі про по­е­зію як ілюс­тра­ції ви­ко­рис­та­но репродукції кар­ти­н са­ме з та­ки­ми мо­ти­ва­ми? В. Який із ра­ні­ше вив­че­них вір­шів вам пер­шим спав на дум­ку, ко­ли ви роз­гля­ да­ли ці ро­бо­ти? 2.

Прочитайте короткий аналіз поетичних творів другої половини ХІХ ст. і ви­­ пишіть у зошит мотиви лірики, що домінують у художній літературі цього періоду.

Сте­пан Ру­дан­ський (1834–1873) — «обік Шев­чен­ка най­виз­нач­ні­ший в ук­ра­їн­ськім пись­менс­тві ХІХ ст.» (І. Фран­ко). Нез­ва­жа­ю­чи на нес­при­ят­ли­ ві умо­ви роз­вит­ку ук­ра­їн­ської куль­ту­ри (Ва­лу­єв­ський цир­ку­ляр 1863 р.), він за­ли­шив ба­га­ту й різ­но­ма­ніт­ну спад­щи­ну: лі­рич­ні тво­ри, ба­ла­ди, бай­ки та ін. Мо­тив вір­ша «По­вій, віт­ре, на Вкра­ї­ну...» на­ві­я­ний на­род­ни­ми піс­ня­ ми. З да­ле­ко­го Пе­тер­бур­га дум­ки ав­то­ра (лі­рич­но­го ге­роя) ли­нуть в Ук­ра­ї­ну, до ко­ха­ної дів­чи­ни, яка обі­ця­ла бу­ти вір­ною: По­вій, віт­ре, на Вкра­їн ­ у, Де по­ки­нув я дів­чи­ну, Де по­ки­нув чор­ні очі... По­вій, віт­ре, з по­лу­но­чі!..

Вірш напов­не­ний хви­лю­ван­ням, теп­лом, прой­ня­тий щи­рим по­чут­тям юна­ ка: «...сер­це ту­жить, сер­це мліє». Але най­біль­ше виз­нан­ня С. Ру­дан­сько­му при­­нес­ли йо­го вір­шо­ва­ні гу­мо­ рес­ки­спі­во­мов­ки, з яки­ми ви оз­на­йо­ми­ли­ся в 6 кла­сі («Доб­ре тор­гу­ва­лось», «Гу­мен­ний», «За­по­рож­ці в ко­ро­ля» та ін.). 256

Українська поезія другої половини ХІХ ст.

Ле­о­ні­да Глі­бо­ва (1827–1893) ви зна­єт­ е пе­ре­ду­сім як бай­ка­ря, ад­же в 6 кла­сі чи­та­ли йо­го бай­ки «Му­ха і Бджо­ла», «Жа­ба і Віл», «Щу­ка». Але Л. Глі­бов ще й тон­кий лі­рик: йо­го еле­гія «Жур­ба» уже за жит­тя письменника ста­ла улюб­ле­ною піс­нею ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду. Лі­рич­ний ге­рой вір­ша, спог­ля­да­ ю­чи при­ро­ду, про­во­дить па­ра­лель змі­ни пір ро­ку з люд­ським щас­тям і до­хо­дить нев­тіш­но­го вис­нов­ку: До те­бе, лю­ба рі­чень­ко, Ще вер­неть­ся вес­на; А мо­ло­дість не вер­неть­ся, Не вер­неть­ся во­на.

Хай там як, але лі­рич­ний ге­рой — оп­ти­міст: Як хо­ро­ше, як ве­се­ло На бі­лім сві­ті жить!..

По­е­зія «Жур­ба» — це ме­ди­та­ція про ми­ну­щість лю­ди­ни й віч­не онов­лен­ня при­ро­ди. Цей твір пок­ла­де­но на му­зи­ку ук­ра­їн­ським ком­по­зи­то­ром М. Ли­­ сен­ком. Яків Що­го­лів (1824–1898) — пред­став­ник ук­ра­їн­сько­го ро­ман­тиз­му. У йо­го по­е­зі­ях пос­та­ють дав­ні пе­ре­мо­ги ко­за­ків, ге­ро­їч­не ми­ну­ле Запорозької Сі­чі («Січ», «За­по­розь­кий марш», «Орел»). Ко­заць­ка ро­ман­ти­ка пе­рей­ня­та ту­гою за слав­ним ми­ну­лим, за зник­лою Січ­чю. Але є в до­роб­ку Я. Що­го­ле­ва по­ез­ ії, при­ с­вя­че­ні об­ра­зам ук­ра­їн­ської при­ро­ди («Тра­вень», «Осінь», «Піс­ля бу­рі»). У вір­ші «Тра­вень» лі­рич­ний ге­рой за­хоп­лю­єть­ся змі­на­ми при­ро­ди на­вес­ні, йо­го вра­жає й по­ле («по ко­лі­на до­сяг­ла тра­ва»), і річ­ка («ллю­чи хви­лі не­ве­лич­кі, млод­дю ви­г­ля­да»). Вік кли­че із со­бою в «чор­нос­тво­лий ліс», що «ще лис­твою гус­тою не зов­сім за­ріс». Лі­рич­ний ге­рой із ра­діс­тю по­ві­дом­ ляє, що «з вес­ною ін­ший світ нас­тав». По­е­зія щи­ра, лег­ка, дзвін­ко­го­ло­са, доб­ре рит­мі­зо­ва­на. Ок­ре­мі тво­ри Я. Що­го­ле­ва поз­на­че­ні со­ці­аль­ни­ми мо­ти­ва­ми («Стру­ни», «За­ві­рю­ха»). Ба­га­то по­е­зій мит­ця пок­ла­де­но на му­зи­ку. Іван Ман­жу­ра (1851–1893) ві­до­мий не тіль­ки як ук­ра­їн­ський по­ет, а і як фоль­кло­рист, ет­ног­раф, жур­на­ліст, мо­воз­на­вець і пе­ре­кл ­ а­дач із ро­сій­ської та ні­мець­кої. За сві­тос­прий­нят­тям — близь­кий до Г. Ско­во­ро­ди. У лі­те­ра­ту­рі ві­до­мий як ав­тор лі­рич­них тво­рів, гу­мо­ре­сок і до­теп­них вір­шо­вих опо­ві­дань каз­ко­во­го ти­пу. У вір­ші «Вес­нян­ка» зву­чить сум­ний мо­тив: ко­лиш­ній ко­зак уже ко­ня не сід­лає, а «за­мість спи­са — бе­ре ко­су», бо те­пер він — бур­ла­ка. Вірш має наз­ву «Вес­ня­нк ­ а», але пей­заж­ним за­ма­льов­кам тут міс­ця об­маль, про­від­ний мо­тив — со­ці­аль­ний: на вес­ні по­чи­на­єть­ся ро­бо­та на зем­лі, тож ко­лиш­ній ко­зак не питає в дівчини дорогу до Криму чи до порогів, а му­сить іти в най­ми, щоб про­го­ду­ва­ти се­бе й за­ро­би­ти «хоч на ла­ти»: А пи­тає в мо­ло­дої Ні­мець­кої ха­ти,

Щоб­­то ста­ти за­ро­би­ти Со­бі хоч на ла­ти.

257

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Бо­рис Грін­чен­ко (1863–1910) — ві­до­мий лек­си­ког­раф і пись­мен­ник. Йо­го лі­те­ра­тур­ний до­ро­бок ста­нов­лять 5 по­віс­тей («Се­ред тем­ної но­чі», «Під ти­хи­ ми вер­ба­ми» та ін.), кіль­ка дра­ма­тич­них тво­рів («Се­ред бу­рі» та ін.), близь­ко 50 опо­ві­дань, том по­е­зій і ба­га­то лі­те­ра­ту­роз­нав­чих праць. По­е­тич­ні по­шу­ки Б. Грін­чен­ка яск­ра­во відо­бра­жено в збір­ках «Піс­ні Ва­си­ля Чай­чен­ка», «Під сіль­ською стрі­хою», «Но­ві піс­ні і ду­ми Ва­си­ля Чай­чен­ка», «Під хмар­ним не­бом» та ін. У біль­шос­ті цих кни­жок до­мі­ну­ють мо­ти­ви на­род­них страж­дань і бо­роть­би за во­лю. Але є в по­е­тич­ній спад­щи­ні мит­ця і фі­ло­соф­ська лі­ри­ка на те­му ми­ну­щос­ ті сві­ту й лю­ди­ни («Дуб», «Тіль­ки од­на не пи­ша­лась»), ре­мі­ніс­цен­ції зі схід­них і біб­лей­­ських дже­рел («Го­ре вам!», «Ка­ра», «Ве­ли­ка ве­че­ря»), мо­ти­ви гор­дої са­мот­нос­ті («Не знаю», «Із­нов», «Ду­ша го­рить») та ін. Фі­ло­соф­ський мо­тив ми­ну­щос­ті сві­ту й лю­ди­ни ці­ка­во зву­чить у по­е­зії «Дуб». Об­раз міц­но­го де­ре­ва — але­го­рич­ний. Здо­ро­вий і кра­си­вий чо­ло­вік із ча­сом мар­ніє й ви­си­хає, бо та­ка люд­ська при­ро­да. Нас­тає час, ко­ли хро­ба­ки по­чи­на­ють роз’їда­ти ко­рінь міц­но­го ду­ба, і вже на­віть невелика бу­ря здат­на об­би­ти лис­тя по­жов­кле: Пиш­не вбран­ня роз­ві­яв ві­тер по сві­ту; зос­та­лись Мер­тві гіл­ки, де не­дав­но ша­ти зе­ле­ні пи­ша­лись...

Юрій Федь­ко­вич (1834–1888) пер­шим на Бу­ко­ви­ні по­чав пи­са­ти на­род­ ною мо­вою, про­дов­жу­ю­чи й роз­ви­ва­ю­чи тра­ди­ції Т. Шев­­чен­ка. «Бу­ко­вин­ ським со­ло­вій­ком» на­род наз­вав Ю. Федь­ко­ви­ча. По­над 400 по­ез­ ій, спі­ва­нок, ба­лад, дум і по­ем — та­кий йо­го по­е­тич­ний до­ро­бок. Про­за митця — понад 60 по­віс­тей, опо­ві­дань і но­вел. А ще він пи­сав каз­ки, п’єси та ве­се­лі по­віс­ті й анек­ до­ти. П­ер­ші по­е­тич­ні тво­ри Ю. Федь­ко­ви­ча — це лі­рич­ні вір­ші з жов­нір­сько­ го жит­тя. Ос­нов­ні мо­ти­ви — ту­га за рід­ною до­мів­кою, біль сер­ця, роз­лу­че­но­го з ко­ха­ною, жаль за мар­но втра­че­ни­ми ро­ка­ми. По­ез­ ію «Пре­чис­та Ді­во, ра­дуй­ся, Ма­ріє» ви­бу­ду­ва­но на кон­трас­ті пре­к­рас­ної, яс­ної при­ро­ди й крив­ди, яку чи­нять лю­ди од­не од­но­му на цьо­му сві­ті. За­го­лов­ні сло­ва ка­то­ лиць­кої мо­лит­ви «Ave, Ma­ria» пов­то­рю­ють­ся на по­чат­ку та в кін­ці кож­ної стро­фи й вик­ли­ка­ють по­чут­тя гір­кої іро­нії. Ось розс­трі­лю­ють мо­ло­до­го рек­ ру­та, он ди­ти­на­­си­ро­та про­сить хлі­ба, а гос­по­дар наць­ко­вує на неї со­бак, а он по­під­тин­ню жеб­ра­кує вдо­ва­­ма­ти — ці кар­ти­ни суп­ро­вод­жу­ють­ся пов­то­ра­ми «Ave, Ma­ria». Ду­ша по­е­та­­гу­ма­ніс­та, пе­ре­пов­не­на страж­дан­ням, не мо­же сприй­ма­ти ра­до­щі сві­ту. Во­ло­ди­мир Са­мій­лен­ко (1864–1925) на­сам­пе­ред ці­ка­вий сво­їм ­ и са­ти­рич­ ни­ми по­е­зі­я­ми («На пе­чі», «По­е­тич­на пра­ця», «Ель­до­ра­до»). У йо­го тво­рах прав­ди­вий, до­теп­ний, іно­ді дош­куль­ний гу­мор пе­ре­хо­дить у гос­трий сар­казм, ко­ли йдеться про «за­піч­них» пат­рі­о­тів, які дба­ють про гро­ма­дян­ські спра­ви ли­ше по­дум­ки, ле­жа­чи на пе­чі: Кож­на піч ук­ра­їн­ська — фор­те­ця міц­на: Там на ча­тах ле­жать пат­рі­о­ти...

258

Українська поезія другої половини ХІХ ст.

Псев­до­пат­рі­о­то­ві ви­гід­но слу­жи­ти Ук­ра­їн ­ і, не зла­зя­чи з пе­чі, ад­же там не діс­та­нуть ні ку­лі, ні шаб­лі. Під­си­лює са­ти­рич­ний ефект у вір­ші «На пе­чі» роз­по­відь від пер­шої осо­би: О кра­ї­но моя! Я зв’язав свій язик, Щоб ко­ха­ти без­печ­но ідею;

Але в гру­дях не мо­жу я здер­жа­ти крик У го­ди­ну тво­го юві­лею.

Пав­ло Гра­бов­ський (1864–1902) ві­до­мий пе­ре­ду­сім як ав­тор гро­ма­дян­ сько­­по­лі­тич­ної лі­ри­ки. Чи не най­цін­ні­ши­ми є по­е­зії, прис­вя­че­ні на­ці­он ­ аль­ ним проб­ле­мам: «До Ру­сі­­Ук­ра­ї­ни», «До ук­ра­їн­ців», «Ор­ли» та ін. Вірш «Ор­ли» має са­ти­рич­не спря­му­ван­ня, він напов­не­ний пе­ре­жи­ ваннями лі­рич­но­го ге­роя че­рез не­щас­ну до­лю Ук­ра­ї­ни. Лу­ка­ві її си­ни ду­ма­ ють ли­ше про влас­ну на­жи­ву, «гнуть го­ло­вонь­ку» пе­ред за­гар­бни­ка­ми, від­цу­ ра­ли­ся рід­ної мо­ви й рід­но­го на­ро­ду. Наз­ва вір­ша іро­ніч­на, ад­же йменням гор­до­го й силь­но­го пта­ха поз­на­че­но псев­до­пат­рі­о­тів, які на­зи­ва­ють се­бе ук­ра­їн­ця­ми, а нас­прав­ді слу­жать тим, хто біль­ше пла­тить. По­ет ужи­ває згру­ бі­лу лек­си­ку («на­пи­ха­ю­чи», «не вто­ро­па­ють», «роз­шо­ло­па­ють» та ін.), щоб вис­ло­ви­ти своє пре­зирс­тво до та­ких лю­дей. Псев­до­пат­рі­о­ти за­суд­жу­ють іде­а­­­ли на­ро­дов­ців, їх­нє «хо­дін­ня в на­род» ще гір­ше за цар­ський уряд. На жаль, на­віть че­рез сто­літ­тя цей вірш ак­ту­аль­ний у су­час­ній Ук­ра­їн ­ і. 3.

Про­чи­тай­те вір­ші П. Г­ра­бов­сько­го «На­дія», «Справ­жні ге­рої», «До Н. К. С.». Знай­діть у ме­ре­жі «Ін­тер­нет» ма­те­рі­ал про ці тво­ри, оп­ра­цюй­те йо­го й за­пов­ніть лі­те­ра­тур­ний пас­порт кож­ної з цих по­езій.

НАДІЯ

Не зітхай так безнадійно, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй ще подвійно, З лану битви не тікай,

Глянь на луг — не вся травиця Ще потоптана упрах; Глянь на люди — чесні лиця Ще не всі обвіяв страх.

Ще великі перепони Злу поставлено кругом, Не безкарно рвуться стони Під ворожим батогом. Встануть мученикибраття, Встануть сестри, як живі... За годиною прокляття, Мук, кайданів та крові, Зрадно купленої слави, — Панство волі йде услід, І на чолі миросправи Власно з’явиться нарід! 259

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

СПРАВЖНІ ГЕРОЇ

Не вам мій спів, уквітчані герої Кривавих справ, не вам мій голос, — ні! Зпід барв рожевих вигадки пустої На чорнім тлі ви бачитесь мені. Хай досі сниться іншому піїті Шалений брязкіт кинутих шабель... Не кращ було б запособлять освіті, Підняти люд хоть на один щабель? Моя хвала трудівникам незнаним, Що двигли мисль по селах, хуторах, Цуравшись власно мрій золототканих, Чий невідомо почиває прах; Чий вік минув за працею, як днина, Сліпим братам торуючи межу... Перед тими я стану на коліна, Героям тим подяку я зложу! Моя хвала живим, як і помершим, Отим борцям за будуче Русі, Тим страдникам за друзяків найпершим, Що сяють нам у чарівній красі! Взяли вони в житті шляхи колючі Серед пригод та всякої нужди... Окриють їх колись вінки немручі, — Затихне навіть галас ворожди! ДО Н. К. С. Такої певної, святої, Такої рідної, як ти, Такої щирої, простої, — Вже більше, мабуть, не знайти. Таку не часто скинеш оком, Такою тільки що марить... А раз зустрінеш ненароком — Навіки долю озарить!

260

К. Маковський. Дівчина в костюмі Флори

Михайло Старицький 4.

Про­чи­тай­те та пе­ре­ка­жіть жит­тє­пис М. Ста­риць­ко­го.

Михайло Старицький (1840–1904) Ми­хай­ло Ста­риць­кий на­ро­див­ся 14 груд­ня 1840 р. в с. Клі­щин­цях Зо­ло­то­нісь­ко­го по­ві­ту на Чер­ка­щи­ні у дво­ рян­ській сім’ї. Бать­ко Пет­ро Іва­но­вич — від­став­ний улан­ ­­ський рот­містр. Ма­ти Нас­та­сія За­ха­рів­на по­хо­ди­ла зі слав­но­го ро­ду ко­заць­ких стар­шин Ли­сен­ків, які ге­ро­їч­ но бо­ро­ли­ся за Ук­ра­їн ­ у в ча­си Хмель­нич­чи­ни. Важ­ли­ву роль у фор­му­ван­ні М. Ста­риць­ко­го як еру­до­ва­ної та твор­чої осо­бис­тос­ті ві­діг­рав йо­г о ви­с о­к о­ос­ві­ч е­ний дід За­ха­рій Ли­сен­к о: у сво­є ­м у ма­є т­к у він зіб­рав чу­д о­ву біб­лі­о­те­ку, де бу­ли тво­ри за­ру­біж­них кла­си­ків, пе­ред­пла­чу­вав жур­на­ли «Оте­чес­твен­ные за­пис­ки» і «Сов­ре­мен­ник», доб­ре знав фран­цузь­ку мо­ву, за­чи­ту­вав­ся Воль­те­ром. Уся ро­ди­на го­во­ри­ла чис­тою ук­ра­їн­ською мо­вою, лю­би­ла на­род­ні піс­ні. Ди­тя­чі ро­ки май­бут­ньо­го мит­ця про­хо­ди­ли в ді­да, про яко­го письменник на все жит­тя збе­ріг ду­же теп­лі спо­га­ди. Ко­ли Ми­ха­се­ві йшов п’ятий рік, по­мер бать­ко, а на два­над­ця­то­му — і ма­ти. Си­ро­тою опі­ку­вав­ся ма­те­рин брат, Ві­та­лій Ли­сен­ко, — бать­ко ге­ні­аль­но­го ук­ра­їн­сько­го ком­по­зи­то­ра Ми­ко­ли Ли­сен­ка. Ми­хай­ло й Ми­ко­ла бу­ли тро­ю­ рід­ни­ми бра­та­ми й «зра­зу ж зій­шли­ся ду­ша в ду­шу». В ін­те­лі­ген­тній, ви­со­ко­ ос­ві­че­ній, твор­чій ро­ди­ні Ли­сен­ків Ми­хай­ло при­лу­чив­ся до му­зич­ної куль­ ту­ри, прой­няв­ся лю­бов’ю до на­род­них пі­сень, які тут час­то й прек­рас­но спі­ ва­ли, мав змо­гу чи­та­ти рід­ну й за­ру­біж­ну лі­те­ра­ту­ру, зок­ре­ма за­бо­ро­не­ні вір­ші Т. Шев­чен­ка. Ду­же впли­ну­ло на хлоп­ця спіл­ку­ван­ня з Олек­сан­дром Ли­сен­ком (дядь­ком по ма­те­рі), який сво­го ча­су, усу­пе­реч во­лі ро­ди­чів, од­ру­жив­ся із се­лян­кою, був пе­ре­ко­на­ним де­мок­ра­том і рев­ни­те­лем на­ці­о­наль­но­го від­ род­жен­ня. За рік пе­ред смер­тю ма­ти від­да­ла Ми­хай­ла до «бла­го­род­но­го пан­сі­о­ну» Пол­тав­ської гім­на­зії в дру­гий клас. Цей зак­лад ува­жали од­ним із най­кра­щих в Ук­ра­ї­ні. Тут, то­ді ще по­за кла­са­ми, а не­рід­ко й у кла­сах, па­ну­ва­ла рід­на мо­ва, — як зга­ду­ва­ти­ме пись­мен­ник піз­ні­ше. Хло­пець на­по­лег­ли­во зай­мав­ся са­мо­ос­ві­тою, ба­га­то чи­тав, по­чав пи­са­ти вір­ші. На цей же час при­па­дає й за­хоп­лен­ня М. Ста­риць­ко­го те­ат­ром. «На­тал­ку Пол­тав­ку», «Мос­ка­ля­­ча­рів­ ни­ка», «Сва­тан­ня на Гон­ча­рів­ці», які ста­вив ама­тор­ський гур­ток, він до кін­ця жит­тя зга­ду­вав як най­кра­ще з усьо­го ним ба­че­но­го. Ви­щу ос­ві­ту Ми­хай­ло здо­бу­вав спо­чат­ку в Хар­ків­сько­му, а по­тім у Ки­їв­ сько­му уні­вер­си­те­ті (на юри­дич­но­му фа­куль­те­ті). Ще сту­ден­том (1861) він од­ру­жив­ся із сес­трою М. Ли­сен­ка Со­фі­єю. Так з’єд­на­ли­ся два ви­дат­ні ук­ра­ їн­ські ро­ди. У ки­їв­сько­му ко­лі на­ці­о­наль­но сві­до­мо­го сту­дент­ства й ін­те­лі­ 261

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

Сцена з вистави «Сватання на Гончарівці». Рівненський академічний український музично-драматичний театр

ген­ції М. Ста­риць­кий ро­бить ос­та­точ­ний ви­бір — ви­рі­шує прис­вя­ти­ти своє жит­тя Ук­ра­ї­ні, рід­ній куль­ту­рі. У 1871 р. Ми­хай­ло став ор­га­ні­за­то­ром То­ва­рис­тва ук­ра­їн­ських сце­ніч­ них ак­то­рів, яке взя­ло­ся за пос­та­нов­ку драм рід­ною мо­вою. Для ре­пер­ту­а­ру пот­ріб­ні бу­ли но­ві тво­ри, то­му пись­мен­ник ство­рює ори­гі­наль­ні дра­ми. Так бу­ли на­пи­са­ні ліб­ре­то до на­род­но­­по­бу­то­вої опе­ре­ти «Чор­но­мор­ці» за мо­ти­ва­ми п’єси Я. Ку­ха­рен­ка «Чор­но­мор­ський по­бит на Ку­ба­ні між 1794 та 1796 ро­ка­ми»; му­зич­на ко­ме­дія (зго­дом — лі­ри­ко­­ко­міч­на опе­ра) «Різ­ двя­на ніч» за по­віс­тя­ми М. Го­го­ля із цик­лу «Ве­чо­ри на ху­то­рі бі­ля Ди­кань­ ки»; ори­гі­наль­ний во­де­віль «Як ков­ба­са та чар­ка, то ми­неть­ся й свар­ка». Ці те­ат­раль­ні дійс­тва в суп­ро­во­ді чу­до­вої му­зи­ки М. Ли­сен­ка ма­ли ве­ли­чез­ ний ус­піх у гля­да­чів, а вис­та­ви «Різ­двя­ної но­чі» у місь­ко­му опер­но­му те­ат­ рі в 1874 р. ста­ли трі­ум­фаль­ною по­ді­єю в куль­тур­но­му жит­ті Ки­є­ва. М. Ста­риць­кий та­кож пе­рек­ла­дає ук­ра­їн­ською каз­ки Г. К. Ан­дер­се­на й ви­дає їх влас­ним кош­том, нас­туп­но­го ро­ку — бай­ки І. Кри­ло­ва, по­вість «Со­ро­чин­ський яр­ма­рок» М. Го­го­ля, по­тім «Піс­ню про ца­ря Іва­на Ва­си­ льо­ви­ча, мо­ло­до­го оп­рич­ни­ка та від­важ­но­го кра­ма­рен­ка Ка­лаш­ни­ко­ва» М. Лер­мон­то­ва, «Серб­ські на­род­ні ду­ми і піс­ні». Пись­мен­ник пле­кає мрію про під­не­сен­ня те­ат­раль­но­го жит­тя в Ук­ра­ї­ні. Він був пе­ре­ко­на­ний, що сце­ на — це «мо­гут­ній ору­док до роз­вит­ку са­мо­піз­нан­ня на­род­но­го». За тво­ра­ ми М. Го­го­ля пи­ше лі­те­ра­тур­ні тек­сти до опер «Утоп­ле­на» і «Та­рас Буль­ба» М. Ли­­­сен­ка. Ос­тан­ня ста­­ла ше­­дев­ром ук­ра­їн­сько­го опер­но­го ми­ст­ е­ц­тва XIX ст. У 1891 р. М. Ста­риць­кий де­бю­тує як про­за­їк із по­віс­тю «Об­ло­га Бу­ші», а зго­дом з’яви­ли­ся «Зак­ля­та пе­че­ра», «Роз­су­ди­ли», низ­ка опо­ві­дань. Че­рез об­ме­жен­ня ук­ра­їн­сько­го сло­ва, від­сут­ність ук­ра­їн­ської пе­рі­о­ди­ки М. Ста­ риць­кий зму­ше­ний був пи­са­ти про­зо­ві тво­ри ро­сій­ською мо­вою. Три­ва­ла нап­ру­же­на пра­ця, тя­гар ман­дрів­но­го жит­тя зне­си­лю­є мит­­ця фі­зич­но, а со­ці­аль­на не­за­хи­ще­ність те­­ат­раль­ної тру­пи — ма­те­рі­аль­но. У 1893 р. че­рез хво­ро­бу він по­ки­дає те­атр. Зва­жа­ю­чи на по­над трид­ця­ти­літ­ню лі­те­ра­ 262

Михайло Старицький

На відкритті пам’ятника І. Котляревському. м. Полтава. Фото (перший ряд зліва направо: М. Ко­цюбинський, Леся Українка, Г. Хоткевич; другий ряд: В. Стефаник, Олена Пчілка, М. Старицький, В. Самійленко). 1903 р.

тур­ну й гро­мад­ську ді­я­ль­­ність пись­мен­ни­ка та кло­по­тан­ня ді­яч ­ ів віт­чиз­ня­ної куль­ту­ри, Пе­тер­бур­зька ака­де­мія на­ук приз­на­чи­ла йо­му в 1897 р. пер­со­наль­ ну пен­сію «За лі­те­ра­тур­ні пра­ці рід­ною мо­вою». У 1903 р. митець з усі­єю пал­кіс­тю на­ту­ри взяв­ся за аль­ма­нах «Но­ва ра­да». На жаль, ви­дан­н я вий­шло дру­к ом уже піс­ля смер­т і пись­мен­ни­ка. У цьо­му ж ро­ці М. Ста­риць­кий вис­ту­пав на від­крит­ті пам’ят­ни­ка І. Кот­ля­ рев­сько­му в Пол­та­ві, де поз­на­йо­мив­ся з пись­мен­ни­ка­ми М. Ко­цю­бин­ ським, В. Сте­фа­ни­ком, Г. Хот­ке­ви­чем. Це був ос­тан­ній пуб­ліч­ний вис­туп майс­тра. М. Старицький помер 27 квіт­ня 1904 р. По­хо­ва­ний на Бай­ко­во­му цвин­та­ рі в м. Ки­єв­ і. 5.

Про­чи­тай­те ко­рот­кий ог­ляд по­е­тич­ної спад­щи­ни М. Ста­риць­ко­го.

Се­ред пись­мен­ниць­ко­го до­роб­ку М. Ста­риць­ко­го ок­ре­ме міс­це на­ле­жить по­е­тич­ній спад­щи­ні, яка охоп­лює май­же 40 ро­ків йо­го жит­тє­во­го та твор­чо­го шля­ху. Щи­рий гро­ма­дян­ський па­фос, убо­лі­ван­ня за до­лю прос­тої лю­ди­ни, Ук­ра­ ї­ни, пе­ре­ко­на­ність, що ін­те­лі­ген­ція — важ­ли­вий фак­тор со­ці­аль­но­го та на­ці­ о­наль­но­го ру­ху, а по­ет — обо­ро­нець на­ро­ду й реч­ник йо­го ін­те­ре­сів, є про­від­ ни­ми мо­ти­ва­ми всі­єї твор­чос­ті по­е­та («До Ук­ра­ї­ни», «Дум­ка», «Із­нов нудь­ га…» та ін.). М. Ста­риць­кий на­ле­жить до по­ко­лін­ня пись­мен­ни­ків, які пе­ре­бу­ва­ли під мо­гут­нім впли­вом Шев­чен­ко­вої твор­чос­ті. Чи не всі то­го­час­ні по­ет­ и нас­лі­ду­ва­ли ху­дож­ню ма­не­ру ав­то­ра «Коб­за­ря». І. Фран­ко за­з­на­чав, що М. Ста­риць­кий був пер­шим, хто по­чав змінюва­ти псев­до­шев­чен­­­ків­ські 263

НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА

шаб­ло­ни в по­е­зії, що це вже ро­би­ли П. Ку­ліш, а по­тім Б. Грін­чен­ко, В. Са­­мій­лен­ко, Ле­ся Ук­ра­їн­ ка, А. Крим­ський і «ці­ла фа­лан­га мо­ло­дих». М. Ста­риць­кий ли­ше іно­ді звер­тав­ся до вір­шу­ ван­ня — з пев­ної на­го­ди чи да­ти, але про­тя­гом усьо­го жит­тя ба­га­то пе­рек­ла­дав чи пе­рес­пі­ву­вав іно­зем­них по­е­тів. Не­під­роб­не мис­тець­ке значення й те­пер ма­ють пе­рес­пі­ва­ні мит­цем серб­ські на­род­ні ду­ми та піс­ні. До­ни­ні по­ло­нить ук­ра­їн­ців сво­єю ме­ло­ди­кою й ча­рів­ніс­тю по­е­зія М. Ста­риць­ко­го «Вик­лик», біль­ ше ві­до­ма за її пер­шим ряд­ком «Ніч яка, Гос­по­ди, мі­сяч­на, зо­ря­на...». Її як арію М. Ли­сен­ко ви­ко­ М. Старицький. рис­тав у сво­їй опе­рі «Утоп­­ле­на» (за мо­ти­ва­ми Фото по­віс­ті М. Го­го­ля). У вірш умі­ло впле­те­но на­род­ но­по­е­тич­ну сим­во­лі­ку, яка тон­ко пе­ре­дає ро­ман­тич­не сві­то­від­чут­тя лі­рич­ но­го ге­роя. Се­ред тво­рів ін­тим­ної лі­ри­ки М. Ста­риць­ко­го особ­ли­во яск­ра­вим є лі­рич­ ний вірш «Не зах­ва­ти со­лод­ко­го зом­лін­ня…» із цик­лу «Мо­но­ло­ги про ко­хан­ня». Ду­хов­не на­ча­ло в ко­хан­ні — про­від­ний мо­тив тво­ру. Лі­рич­ний ге­рой ствер­джує: Ко­хан­ня — спів, за­льот ду­ші — не ті­ла, Зо­ря зза хмар, ве­сел­ка до­що­ва, Во­но рос­тить у нас нез­ри­мі кри­ла, Які лю­бов у сер­ця ви­ма­га.

Тоб­то не ті­ло, а ду­ша да­рує справ­жні від­чут­тя, не ті­ло, а ду­ша — віч­на. Ав­тор уво­дить об­раз но­чі, який так люб­лять справ­жні ро­ман­ти­ки. Цей об­раз він олюд­нює че­рез ри­то­рич­не звер­тан­ня: «О лю­ба ніч!» Са­ме вно­чі від­чут­ні най­тон­ші віб­ра­ції ду­ші, най­мен­ші її по­ру­хи, бо все при­ниш­кло й ба­лом пра­вить лю­бов. Об­ра­зи мі­фіч­них ма­вок, ніч­них кві­тів, мі­ся­ця за­ча­ро­ ву­ють і п’янять. Ри­то­рич­ні звер­тан­ня («моя кра­со!»), епі­те­ти («со­лод­ке зом­ лін­ня», «пе­ку­чая жа­га», «ча­рів­ні бо­лін­ня»), пер­со­ні­фі­ка­ції («ше­по­тять тем­ні гаї») та ін­ші ху­дож­ні за­со­би під­по­ряд­ко­ва­ні ве­ли­кій ме­ті — як­най­ ніж­ні­ше й най­теп­лі­ше пе­ре­да­ти стан за­ко­ха­но­го лі­рич­но­го ге­роя. 6.

Ви­ко­най­те зав­дан­ня.

1. «Бу­ко­вин­ським со­ло­вій­ком» на­зи­ва­ють А Пав­ла Гра­бов­сько­го Б Во­ло­ди­ми­ра Са­мій­лен­ка В Сте­па­на Ру­дан­сько­го Г Юрія Федь­ко­ви­ча

264

Михайло Старицький 2. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між назвою та автором твору. Наз­ва тво­ру­

1 2 3 4

Ав­тор тво­ру

«Пре­чис­та Ді­во, ра­дуй­ся, Ма­ріє» «По­вій, віт­ре, на Вкра­ї­ну...» «Не зах­ва­ти со­лод­ко­го зом­лін­ня...» «Вес­нян­ка»

А Ми­хай­ло Ста­риць­кий Б Бо­рис Грін­чен­ко В Юрій Федь­ко­вич Г Сте­пан Ру­дан­ський Д Іван Ман­жу­ра

3. Ус­та­но­віть від­по­від­ність між провідним мотивом і назвою твору. Про­від­ний мо­тив

1 2 3 4

псев­до­пат­рі­от­ изм ми­ну­щість сві­ту й лю­ди­ни сум за ко­заць­ким ми­ну­лим сум за рід­ним кра­єм і ко­ха­но­ю

­Наз­ва тво­ру

А Б В Г Д

«Дуб» «Ор­ли» «Жур­ба» «Вес­нян­ка» «По­вій, віт­ре, на Вкра­ї­ну...»

4. Які мо­ти­ви бу­ли про­від­ни­ми в по­е­зі­ях дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ ст.? 5. Яки­ми проб­ле­ма­ми пе­рей­ма­єть­ся лі­рич­ний ге­рой по­ез ­ ії «Пре­чис­та Ді­во, ра­дуй­ся, Ма­ріє»? 6. Хто та­кі «за­піч­ні» пат­рі­о­ти у вір­ші В. Са­мій­лен­ка «На пе­чі»? 7. По­мір­куй­те, чо­му для роз­крит­тя мо­ти­ву ми­ну­щос­ті сві­ту й лю­ди­ни Б. Грін­ чен­ко ви­ко­рис­тав са­ме дуб («Дуб»), а не ін­ше де­ре­во. 8. Роз­ка­жіть про жит­тя та твор­чість М. Ста­риць­ко­го. 9. Чи є у вір­ші М. Ста­риць­ко­го «Не зах­ва­ти со­лод­ко­го зом­лін­ня...» на­тяк на не­роз­ді­ле­не ко­хан­ня? Ар­гу­мен­туй­те свою дум­ку. 10. Як ви ро­зу­мі­є­те наз­ву вір­ша М. Ста­риць­ко­го «Не зах­ва­ти со­лод­ко­го зом­ лін­ня...»? 11. До­ве­діть, що лі­рич­ний ге­рой вір­ша Я. Що­го­ле­ва «Тра­вень» за­хоп­лю­єть­ся при­хо­дом вес­ни. 12. Ви­пи­шіть по 2–3 епі­те­ти, пер­со­ні­фі­ка­ції, ін­вер­сії, по­рів­нян­ня, ри­то­рич­ні звер­тан­ня з вив­че­них по­ез ­ ій дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ ст.

7.

Ви­ко­най­те домашнє зав­дан­ня. Вив­чіть один з оп­ра­цьо­ва­них вір­шів на­пам’ять.

265

Літературознавчий словник Алегорія — спо­сіб двоп­ла­но­во­го ху­дож­ньо­го зоб­ра­жен­ня, що ґрунту­  єть­ся на при­хо­ву­ван­ні ре­аль­них осіб, явищ і пред­ме­тів під кон­крет­ни­ми ху­дож­ні­ми обра­за­ми з від­по­від­ни­ми асо­ці­а­ці­ям ­ и (але­го­рич­ний об­раз Бджо­ ли в бай­ці Г. Ско­во­ро­ди «Бджо­ла та Шер­шень»). Алю­з ія — ху­дож­ньо­сти­ліс­тич­ний при­йом; на­тяк, від­си­лан­ня до пев­но­го лі­те­ра­тур­но­го тво­ру або іс­то­рич­ної по­дії.  ій — трис­кла­до­ва сто­па з на­го­ло­сом на дру­го­му скла­ді. Ам­фіб­ра­х  Ана­пест — трис­кла­до­ва сто­па з на­го­ло­сом на тре­тьо­му скла­ді.  ра — єди­но­по­ча­ток; ужи­ва­ний на по­чат­ку вір­шо­вих ряд­ків (глав у Анафо­ про­зо­во­му тво­рі) пов­тор слів чи сло­вос­по­лу­чень (рід­ше — ре­чень). Ана­фо­ра ві­діг­рає важ­ли­ву ком­по­зи­цій­ну роль у ху­дож­ньо­му тво­рі.  а — лі­ро­­е­піч­ний сю­жет­ний пі­сен­ний твір, за ос­но­ву яко­го взя­то Ба­ла­д по­дію ле­ген­дар­но­­іс­то­рич­но­го, ро­дин­но­­по­бу­то­во­го зміс­ту з опи­са­ми нез­ви­ чай­них си­ту­а­цій, лю­дей, учин­ків.  — жанр гу­мо­рис­тич­ної по­е­зії, ко­міч­ний ефект у якій до­сяга­єть­ся Бур­леск тим, що ге­ро­їч­ний зміст вик­ла­да­єть­ся нав­мис­но вуль­гар­но, гру­бо, зни­же­но або ж, нав­па­ки, про «низь­ке» го­во­рить­ся під­не­се­но, уро­чис­то.  ня — мис­тец­тво скла­дан­ня вір­шів, ви­ра­жен­ня ав­то­ром ду­мок і Вір­шу­ван­ пе­ре­жи­вань у вір­шо­вій фор­мі.  бо­ла — троп, що по­ля­гає в над­мір­но­му пе­ре­біль­шен­ні ха­рактер­них Гі­пер­ влас­ти­вос­тей чи оз­нак пев­но­го пред­ме­та або яви­ща з ме­тою уви­раз­нен­ня їх (вип­ла­ка­ти мо­ре сліз).  — са­ти­рич­ний ху­дож­ній при­йом у лі­те­ра­ту­рі, зас­но­ва­ний на яв­но­ Гро­теск му спот­во­рен­ні, пе­ре­біль­шен­ні чи при­мен­шен­ні зоб­ра­жу­ва­но­го, на по­єд­нан­ні різ­них кон­трас­тів.  тиль — трис­кла­до­ва сто­па з на­го­ло­сом на пер­шо­му скла­ді. Дак­  а — лі­те­ра­тур­ний рід, ха­рак­тер­ною оз­на­кою яко­го є роз­крит­тя явищ Дра­м жит­тя й ха­рак­те­рів ге­ро­їв че­рез роз­мо­ви ді­йо­вих осіб (ді­ал ­ о­ги, мо­но­ло­ги). Дра­ма­тич­ні тво­ри приз­на­че­ні для пос­та­нов­ки на сце­ні, класичній драмі також влас­ти­ва єд­ність дії, ча­су й міс­ця. В ос­но­ві сю­же­ту дра­ма­тич­но­го тво­ру — кон­ флікт. Ос­нов­ні жан­ри дра­ма­тич­но­го тво­ру: влас­не дра­ма, тра­ге­дія, ко­ме­дія, тра­ гі­ко­ме­дія. Еле­г ія — один із жан­рів лі­ри­ки ме­ди­та­тив­но­го, жур­ли­во­го, ме­ланхо­лій­но­ го зміс­ту.  Епітет — троп; ху­дож­нє оз­на­чен­ня, що під­крес­лює ха­рак­тер­ну ри­су, виз­ на­чаль­ну якість пев­но­го пред­ме­та й пе­ре­дає емо­цій­не став­лен­ня до ньо­го 266

Літературознавчий словник

(зо­ло­та ду­ша, світ­лі по­чут­тя). У фоль­кло­рі по­ши­ре­ні пос­тій­ні епі­те­ти (би­ тий шлях, яс­ні зо­рі).  ра — пов­то­рен­ня од­на­ко­вих слів, сло­вос­по­лу­чень у кін­ці вір­шо­вих Епіфо­ ряд­ків чи строф. Епос — лі­те­ра­тур­ний рід, ха­рак­тер­ни­ми оз­на­ка­ми яко­го є зма­лю­ван­ня жит­тя у фор­мі ав­тор­ської роз­по­ві­ді про лю­дей та по­дії. Епіч­ні тво­ри роз­по­ від­ні, у них ши­ро­ко й ба­га­тог­ран­но від­тво­рю­ють­ся жит­тє­ві яви­ща, по­дії по­да­ ють­ся, як пра­ви­ло, у ми­ну­ло­му ча­сі, як та­кі, що від­бу­ли­ся. Ос­нов­ні епіч­ні жан­ри: опо­ві­дан­ня, но­ве­ла, по­вість, ро­ман, каз­ка та ін.  на) по­езія  — син­те­тич­ний різ­но­вид мис­тец­тва, у яко­му тек­ Зо­ро­ва  (ві­зу­аль­ сто­вий сим­вол (лі­те­ра, сло­во, знак, ре­чен­ня) є еле­мен­том зо­ро­во­го об­ра­зу зав­дя­ ки спе­ци­фіч­но­му йо­го роз­та­шу­ван­ню в зоб­ра­жен­ні чи об’єк­ті. Ін­век­тива  — пря­ме, гос­тре за­суд­жен­ня вла­ди. Ін­тер­ме­д ія — не­ве­ли­ка за об­ся­гом ко­міч­на сцен­ка або п’єса, яку ви­ко­ну­ ва­ли між ак­та­ми ос­нов­но­го дра­ма­тич­но­го дійс­тва. Іро­н ія — за­сіб гу­мо­ру, зас­но­ва­ний на на­зи­ван­ні суп­ро­тив­но­го, ко­ли про щось мо­вить­ся ні­би в по­зи­тив­но­му пла­ні, але при­хо­ва­ний під­текст свід­чить про про­ти­леж­не.  ний ро­ман — твір, у яко­му ві­доб­ра­же­но кон­крет­ну іс­то­рич­ну Іс­то­рич­ до­бу, пев­ні іс­то­рич­ні по­дії, іс­то­рич­ні пос­та­ті, які жи­ли й ді­я­ли у визначе­ний пе­рі­од.  а — са­ти­рич­ний ма­лю­нок за­гос­тре­но­го кри­тич­но­­ви­к­риваль­ Ка­ри­ка­ту­р но­го ха­рак­те­ру.  — ху­дож­ній стиль і нап­рям у єв­ро­пей­сько­му мис­тец­тві в ХVІІ — Кла­си­цизм на по­чат­ку ХІХ ст.  — це ви­шу­ка­ний по­е­тич­ний твір, нез­ви­чай­ний за фор­  ний вірш Кур­йоз­ мою, для яко­го ха­рак­тер­не по­єд­нан­ня зо­ро­вих і слу­хо­вих еле­мен­тів, уз­год­же­ них зі зміс­том.  ка — лі­те­ра­тур­ний рід, ха­рак­тер­ни­ми оз­на­ка­ми яко­го є вір­шо­ва­на Ліри­ фор­ма (іно­ді — про­зо­ва); зо­се­ред­же­ність на роз­крит­ті внут­ріш­ньо­го сві­ту лю­ди­ни, від­тво­рен­ні емо­цій­но­го від­гу­ку ав­то­ра (лі­рич­но­го ге­роя) на жит­тя; без­сю­жет­ність. Лі­рич­ні тво­ри не ­ве­ли­кі за об­ся­гом. За зміс­том лі­ри­ка по­ді­ля­ єть­ся на та­кі ви­ди: гро­ма­дян­ська, ін­тим­на, фі­ло­соф­ська, пей­заж­на та ін. Ос­нов­ні лі­рич­ні жан­ри: лі­рич­ний вірш, гімн, ода, еле­гія, піс­ня, пос­лан­ня, ме­ди­та­ція та ін. Лі­те­ра­тур­  ний нап­  рям — кон­крет­на час­ти­на лі­те­ра­тур­но­го про­це­су, по­род­ же­на твор­чіс­тю пред­став­ни­ків од­но­го ху­дож­ньо­го ме­то­ду, яка ха­рак­те­ри­зу­єть­ ся спо­рід­не­ніс­тю сти­льо­вих оз­нак та іс­нує в ме­жах од­ні­єї епо­хи й на­ції.

267

Літературознавчий словник НО­ ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ ТЕ­РА­ТУ­РА

 ія — троп, зас­но­ва­ний на пе­ре­не­сен­ні зна­чен­ня од­но­го сло­ва на Ме­то­ні­м ін­ше за су­між­ніс­тю (пе­рек­ла­да­ти Бай­ро­на, зас­ну­ло се­ло). Мис­тець­  ка (ху­дож­  ня) те­чія — спо­рід­не­ність твор­чих прин­ци­пів мит­ ців на під­ста­ві по­діб­них ес­те­тич­них за­сад. Міс­те­р  ія — різ­но­вид ро­ман­тич­ної але­го­рич­но­­сим­во­ліч­ної по­е­ми з гро­ тес­кним зміс­том, для якої ха­рак­тер­ні по­єд­нан­ня фан­тас­тич­но­го з ре­аль­ним, участь над­при­род­них сил як пер­со­на­жів, сим­во­лі­ка, фі­лосо­фіч­ність, тя­жін­ня до дра­ма­ти­за­ції.  — те­ма лі­рич­но­го тво­ру. Мо­тив Но­ве­л а — епіч­ний жанр; не­ве­ли­кий за об­ся­гом про­зо­вий твір про нез­ви­ чай­ну жит­тє­ву по­дію з нес­по­ді­ва­ним фі­на­лом, нап­ру­же­ною та яск­ра­во ви­ма­ льо­ва­ною ді­єю. Ок­симо­  рон  — троп, зас­но­ва­ний на спо­лу­чен­ні ло­гіч­но не ­су­міс­них по­нять, про­ти­леж­них за зна­чен­ням слів, унас­лі­док чо­го ство­рю­єть­ся нес­по­ді­ва­ний екс­пре­сив­ний ефект (дзвін­ка ти­ша, ли­хо смі­єть­ся).  ня — епіч­ний жанр; не­ве­ли­кий про­зо­вий твір, сю­жет яко­го Опо­ві­дан­ по­бу­до­ва­но на од­но­му, рід­ше де­кіль­кох епі­зо­дах із жит­тя од­но­го або кіль­кох пер­со­на­жів. Па­лін­дром  — не­ве­ли­кий твір, під час чи­тан­ня яко­го злі­ва на­п­ра­во й нав­ па­ки, збе­рі­га­єть­ся той самий зміст. Па­ро­д ія — ко­міч­не або са­ти­рич­не нас­лі­ду­ван­ня, що від­тво­рює в пере­біль­ ше­но­му виг­ля­ді ха­рак­тер­ні особ­ли­вос­ті ори­гі­на­лу; ка­ри­ка­ту­ра. По­вість — епіч­ний жанр; се­ред­ня фор­ма епіч­ної про­зи (біль­ша за опо­ві­ дан­ня й но­ве­лу, але мен­ша за ро­ман), яка ха­рак­те­ри­зу­єть­ся од­но­лі­ній­ним сю­же­том, що за ши­ро­тою охоп­лен­ня жит­тє­вих явищ і гли­би­ною їх роз­крит­ тя зай­має про­між­не міс­це між ро­ма­ном та опо­ві­дан­ням. По­е­ти­ка — це особ­ли­вос­ті ху­дож­ньої фор­ми фоль­клор­но­го чи лі­те­ра­тур­ но­го тво­ру, тоб­то особ­ли­вос­ті йо­го ­бу­до­ви (ком­по­зи­ції), ху­дож­ніх за­со­бів, вір­шу­ван­ня та ін.  — ху­дож­ній за­сіб по­е­тич­ної мо­ви,  ний (ху­дож­  ній) па­ра­ле­лізм По­е­тич­ ко­ли яви­ща з різ­них сфер жит­тя або при­ро­ди зоб­ра­жу­ють­ся па­ра­лель­но. При­год­  ниць­кий ро­ман  — ро­ман, сю­жет яко­го ди­на­міч­ний і на­си­че­ний нез­ви­чай­ни­ми по­ді­ям ­ и, а та­кож ха­рак­те­ри­зу­єть­ся нес­по­ді­ва­ним по­во­ро­том. Псал­ми — піс­ні ре­лі­гій­но­го зміс­ту. 150 пі­сень ре­лі­гій­но­го зміс­ту, які під наз­вою Псал­тир увій­шли до Свя­то­го Пись­ма, ста­ли нав­чаль­ною кни­гою для вір­них, 73 псал­ми на­ле­жать біб­лій­но­му ца­рю Да­виду.  — лі­те­ра­тур­ний нап­рям, який ха­рак­те­ри­зу­єть­ся прав­ди­вим і все­ Ре­а­лізм біч­ним ві­доб­ра­жен­ням дій­снос­ті на ос­но­ві ти­пі­за­ції жит­тє­вих явищ. Як­що ро­ман­ти­ки іде­а­лі­зу­ють ге­роя, то ре­а­ліс­ти зоб­ра­жа­ють йо­го та­ким, яким він є нас­прав­ді. 268

Літературознавчий словник

 — ве­ли­кий за об­ся­гом епіч­ний твір, для яко­го ха­рак­тер­не пано­рам­ Ро­ман не зоб­ра­жен­ня дій­снос­ті, ба­га­топ­ла­но­вість сю­же­ту, пе­реп­ле­тен­ня сю­жет­них лі­ній; у ро­ма­ні ві­доб­ра­же­но ве­ли­кий про­мі­жок ча­су, ба­га­то по­дій, за­ді­я­на чи­ма­ла кіль­кість пер­со­на­жів.  — не­ве­ли­кий за об­ся­гом вірш і му­зич­ний твір про ко­хан­ня, приз­ Ро­манс на­че­ний для соль­но­го спі­ву з інс­тру­мен­таль­ним аком­па­не­мен­том.  хро­ні­к а — ро­ман, у яко­му зма­льо­ва­но іс­то­рич­ні по­дії в хроно­ло­ Ро­ман­ гіч­ній пос­лі­дов­нос­ті. Сар­казм — їд­ка, вик­ри­валь­на, особ­ли­во дош­куль­на нас­міш­ка, сповне­на  край­ньої не­на­вис­ті й гнів­но­го пре­зирс­тва.  — ідейнохудожній напрям в європейській літе­ратурі Сентименталізм другої половини ХVIII ст., якому властиве звернення до пе­ре­живань і почут­ тів простих людей, до їхнього внутрішнього світу.  вол — умов­не поз­на­чен­ня яко­го­­не­будь пред­ме­та, по­нят­тя або яви­ща; Сим­ ху­дож­ній об­раз, який умов­но від­тво­рює ус­та­ле­ну дум­ку, ідею, по­чут­тя.  до­ха — троп, зас­но­ва­ний на кіль­кіс­но­му зіс­тав­лен­ні пред­ме­тів і Си­нек­ явищ; ужи­ван­ня од­ни­ни в зна­чен­ні мно­жи­ни, час­ти­ни за­мість ці­ло­го, ви­до­во­ го по­нят­тя за­мість ро­до­во­го (на на­шу зем­лю но­га во­ро­га не сту­па­ла, по до­ро­зі йшли хус­тки й бо­ро­ди). Стиль  до­би — ідей­но й ху­дож­ньо зу­мов­ле­на єд­ність ху­дож­ніх засо­бів пев­ної епо­хи; най­за­галь­ні­ші пог­ля­ди, тра­ди­ції, пе­ре­ко­нан­ня, сма­ки пев­ної до­би. Сю­жет  — по­дія чи сис­те­ма по­дій, у яких роз­кри­ва­ють­ся ха­рак­те­ри пер­ со­на­жів і розв’язу­ють­ся су­пе­реч­нос­ті між ни­ми.  Те­м  а ху­дож­ньо­го тво­ру — ко­ло по­дій, жит­тє­вих явищ, пред­став­лених у ху­дож­ньо­му тво­рі в тіс­но­му зв’яз­ку з проб­ле­ма­ми, які з них пос­та­ють і пот­ре­ бу­ють ос­мис­лен­ня.  ний вірш — вірш з од­на­ко­вою кіль­кіс­тю на­го­ло­ше­них скла­дів у ряд­ку. То­ніч­ Тра­вес­  тія — різ­но­вид жар­тів­ли­вої бур­лес­кної по­е­зії, ко­ли твір із сер­йоз­ ним чи ге­ро­їч­ним зміс­том і від­по­від­ною фор­мою пе­ре­роб­лено на твір ко­міч­ но­го ха­рак­те­ру з ви­ко­рис­тан­ням па­ніб­рат­ських, жар­гон­них зво­ро­тів. Троп — сло­во, ужи­те в пе­ре­нос­но­му зна­чен­ні для ха­рак­те­рис­ти­ки пев­но­го яви­ща; до тро­пів від­но­сять ме­та­фо­ру, іро­нію, гі­пер­бо­лу, епі­тет, по­рів­нян­ня та ін.  ний вірш — твір, у яко­му до­мі­нує зо­ро­вий ефект. Фі­гур­ Хо­рей — двос­кла­до­ва сто­па з на­го­ло­сом на пер­шо­му скла­ді. Ху­дож­  ній ха­рак­  тер — внут­ріш­ній об­раз лю­ди­ни, по­ка­за­ний у лі­тера­тур­ но­му тво­рі. Ямб — двос­кла­до­ва сто­па з на­го­ло­сом на дру­го­му скла­ді. 269

Зміст ВСТУП Роль і міс­це ху­дож­ньої лі­те­ра­ту­ри в жит­ті на­ції . . . . . . . . . . . . . . . .

3

УС­НА НА­РОД­НА ТВОР­ЧІСТЬ Ро­дин­но­­по­бу­то­ві піс­ні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Мі­сяць на не­бі, зі­ронь­ки ся­ють . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Цві­те те­рен, цві­те те­рен . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сон­це ни­зень­ко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5 7 8 9

Ук­ра­їн­ські на­род­ні ба­ла­ди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 Ой ле­ті­ла стрі­ла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 Ой на го­рі во­гонь го­рить . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 ДАВ­НЯ ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА Ук­ра­їн­ська се­ред­ньо­віч­на лі­те­ра­ту­ра ХІ–ХV cт. . . . . . . . . . . . . . . . 18 Най­дав­ні­ші ру­ко­пис­ні кни­ги Ру­сі­­Ук­ра­їн ­ и . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Пе­рек­лад­на лі­те­ра­ту­ра . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Біб­лія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Вавилонська вежа (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Легенда про Мойсея (Фрагмент) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Притча про блудного сина (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Пам’ят­ки ори­гі­наль­ної лі­те­ра­ту­ри кня­жої Ру­сі­­Ук­ра­ї­ни . . . . . . . . 32 По­вість ми­ну­лих літ (Фрагмент) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 Пов­чан­ня ді­тям Во­ло­ди­ми­ра Мо­но­ма­ха (Фрагмент) . . . . . . . . . . 36 Ки­єв ­ о­­Пе­чер­ський па­те­рик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 Сло­во про по­хід Іго­рів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 Ук­ра­їн­ська лі­те­ра­ту­ра до­би Ре­не­сан­су й до­би ба­ро­ко . . . . . . . . . . 46 Ко­заць­кі лі­то­пи­си . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50 Гри­го­рій Ско­во­ро­да . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 Бджола та Шершень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 «Всякому місту — звичай і права...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 De libertate . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58 НО­ВА УК­РА­ЇН­СЬКА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РА Літературний процес наприкінці ХVIII — у першій половині ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63 270

Іван Кот­ля­рев­ський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65 Ене­ї­да (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66 На­тал­ка Пол­тав­ка (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81 Гри­го­рій Квіт­ка­­Ос­нов’янен­ко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100 Ма­ру­ся (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103 Література українського романтизму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119 По­е­ти­­ро­ман­ти­ки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120 Петро ГулакАртемовський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122 Рибалка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123 Євген Гребінка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124 Ведмежий суд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125 Човен . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126 Ми­ко­ла Го­голь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128 Та­рас Буль­ба (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131 Та­рас Шев­чен­ко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158 До Основ’яненка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165 Сон («У всякого своя доля...») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168 Кав­каз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173 І мер­твим, і жи­вим, і не­на­рож­ден­ним… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179 Сон («На пан­щи­ні пше­ни­цю жа­ла…») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186 «У на­шім раї на зем­лі…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187 Катерина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191 Наймичка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191 Марія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192 До­ля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 195 «Рос­ли уку­поч­ці, зрос­ли…» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196 Іса­ія. Гла­ва 35 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199 Пан­те­лей­мон Ку­ліш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203 Чор­на ра­да (Уривки) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206 Мар­ко Вов­чок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 238 Інс­ти­тут­ка (Скорочено) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240 Українська поезія другої половини ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 256 Павло Грабовський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259 Надія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259 Справжні герої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260 До Н. К. С. («Такої певної, святої...») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260 Ми­хай­ло Ста­риць­кий . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 261 «Не захвати солодкого зомління...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 264 Лі­те­ра­ту­роз­нав­чий слов­ник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 266 271