Правознавство (Гавриш, Сутковий, Філіпенко) 10 клас

ББК 67я721 Г12 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ МОН України № 544 від 08.06.2010 р.) Видано за рахунок держ авни х коштів. П родаж заборонено. Наукову експертизу проводив Інститут держ ави і права ім. В.М. Корецького НАН України. П сихолого-педагогічну експертизу проводив Інститут педагогіки НАПН України. Е к спер ти , я к і зд ій сн ю в а л и ек сп ер ти зу:

ЗАПАРА С.І.. Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри юридичного факультету, декан, кандидат ю ридичних наук; РИМ АР Я.Я.. Зборівський районний методичний кабінет Терно­ пільської обл., методист; ЗІНЧЕНКО В.А.. Славутицький ліцей Київської обл., учительметодист; ОЛЕФІР С.І., ЗН З № 34, м. Полтава, учитель-методист.

Гавриш, С.Б. Г 12

Правознавство : підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академ. рівень / С.Б. Гавриш, В.Л. Сутковий, Т.М. Філіпенко. - К. : Генеза, 2010. - 416 с. : іл. 1БВЫ 9 7 8 -9 6 6 -1 1 -0 0 1 9 -9 . Підручник підготовлено відповідно до чинної навчальної програ­ ми з правознавства, затвердженої Міністерством освіти та науки України. Автори врахували зміст сучасної системи знань про державно-правові явища та особливості організації навчального про­ цесу на стандартному та академічному рівнях. Матеріал викладений з урахуванням вікових особливостей учнів 10-х класів та направлений на оволодіння ними найважливішими поняттями і термінами, вироблення основ правомірної поведінки. Підручник сприятиме розвитку критичного мислення, рефлек­ сії, умінню розмірковувати. Під час користування підручником учням допоможуть піктограми. ББК 67я721

ISBN 978-966-11-0019-9

© Гавриш С .Б., Сутковий В .Л ., Ф іліпенко Т.М ., 2009 © В идавництво «Генеза», оригінал-макет, 2010

Вступ

Вступ Г. Сковорода про закон елімінації* труднощів:

 «Що потрібне – легке, непотрібне ж – важке!» Проблемне питання

 Як ви розумієте закон, сформульований українським філософом?

 Чи потрібна людині правова грамотність? Âè ïî÷èíàєòå çíàéîìñòâî ç êóðñîì «Ïðàâîçíàâñòâî», ÿêèé íà ëåæèòü äî ïðåäìåòіâ ñóñïіëüíî-ãóìàíіòàðíîãî íàïðÿìêó. Ïðàâîâà (þðèäè÷íà) íàóêà ïîñіäàє îñîáëèâå ìіñöå â öèêëі ïðåäìåòіâ, ùî âèâ÷àþòü ñóñïіëüñòâî, âèðіçíÿþ÷èñü ïðàêòè÷íîþ ñïðÿìîâàíіñòþ ùîäî âèêîðèñòàííÿ íàáóòèõ çíàíü ó êîíêðåòíèõ æèòòєâèõ ñèòóàöіÿõ. Ïàì’ÿòàþ÷è ïðî ìàòåðіàëüíèé âèìіð êîíêðåòíèõ æèòòєâèõ ñèòóàöіé, àâòîðè ïіäðó÷íèêà ïðàãíóòü âèñâіòëèòè òàêîæ äóõîâíèé àñïåêò áàãàòüîõ ïðîáëåì, ùî ðîçâ’ÿçóє ïðàâîâà íàóêà. Íà ïîäіáíі ïîøóêè íàäèõíóëà ïîñòàòü óêðàїíñüêîãî ìàíäðіâíîãî ôіëîñîôà і ïîåòà ÕVІІІ ñò. Ãðèãîðіÿ Ñêîâîðîäè. Ñàìå éîãî äóìêàìè ïî÷èíàєòüñÿ ìàéæå êîæåí ïàðàãðàô ïіäðó÷íèêà. Ôіëîñîô ïîñòіéíî äîâîäèòü, ùî іäåàëüíå є âèùèì ïðàãíåííÿì äóõîâíîñòі, àëå íå çàâæäè іäåàëè âòіëþþòüñÿ â æèòòÿ, Ã. Ñêîâîðîäà * Åëіìіíàöіÿ (âіä ëàò. eliminare – âèãíàííÿ; limen – ïîðіã) – âèêëþ÷åííÿ íåâіäîìîãî ç ïåâíîї ñèñòåìè.

3

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 3

21.07.2010 14:45:36

ПРАВОЗНАВСТВО

ñòèêàþ÷èñü іç ðåàëüíіñòþ. Ïîãëÿäè ôіëîñîôà àáî іíøèõ âіäîìèõ óêðàїíöіâ äîïîìîæóòü âàì ïîáà÷èòè ïîñòіéíó ïðîáëåìó âèáîðó, ÿêà ïîñòàє ïåðåä ëþäèíîþ êîæíîãî äíÿ: ìіæ äîáðîì і çëîì, ïðàâäîþ і íåïðàâäîþ, ïðàâîì òà ñâàâіëëÿì. Êîæåí ç íàñ ìàє ïðàâî, êàæó÷è ìîâîþ ïîåòà, «÷è âіëüíî âèáèðàòè, ÷è õðåñò íåñòè, ÷è æ öâÿõ âáèâàòè». Ìåòîþ êóðñó є ôîðìóâàííÿ ñèñòåìíîãî óÿâëåííÿ ïðî äåðæàâó òà ïðàâî ÿê îñíîâíі çàñîáè âïîðÿäêóâàííÿ ñóñïіëüíèõ âіäíîñèí òà âìіííÿ âèêîðèñòîâóâàòè їõ ó ïðàêòè÷íîìó æèòòі. Çàâäàííÿìè êóðñó є: - îçíàéîìëåííÿ ç îñíîâàìè òåîðії äåðæàâè òà ïðàâà і ôîðìóâàííÿ óÿâëåííÿ ïðî äåðæàâíî-ïðàâîâі ðåàëії ñó÷àñíîї Óêðàїíè; - ïîãëèáëåííÿ çíàíü ïðî âèíèêíåííÿ, òèïè òà ôîðìè äåðæàâè, іñòîðіþ ðîçâèòêó óêðàїíñüêîї äåðæàâíîñòі, ñó÷àñíó óêðàїíñüêó äåðæàâó òà її îðãàíè; - ïîãëèáëåííÿ çíàíü ïðî ñîöіàëüíі íîðìè, ôîðìóâàííÿ ñèñòåìíîãî óÿâëåííÿ ïðî ïðàâîâі íîðìè, ãàëóçі ïðàâà, ïðàâîâіäíîñèíè, ïðàâîïîðÿäîê, ïðàâîïîðóøåííÿ òà þðèäè÷íó âіäïîâіäàëüíіñòü; - ôîðìóâàííÿ ñèñòåìíîãî óÿâëåííÿ ïðî ñïîñîáè ïіäòðèìàííÿ ïðàâîïîðÿäêó, ìåõàíіçìè çàõèñòó ïðàâ і ñâîáîä; - âèõîâàííÿ îñîáèñòîї ïåðåêîíàíîñòі â íåîáõіäíîñòі äîòðèìàííÿ ïðàâîâèõ íîðì, íåïðèìèðåííîñòі äî ïðîòèïðàâíîї ïîâåäіíêè; - íàáóòòÿ âìіíü àíàëіçóâàòè ñóñïіëüíî-ïîëіòè÷íі ïîäії, êîðèñòóâàòèñÿ ïðàâîâèìè àêòàìè, þðèäè÷íîþ ëіòåðàòóðîþ; - ôîðìóâàííÿ íàâè÷îê äіÿòè çãіäíî ç íîðìàìè ïðàâà ó êîíêðåòíèõ æèòòєâèõ ñèòóàöіÿõ; - ôîðìóâàííÿ âìіííÿ âèêîðèñòîâóâàòè íàáóòі çíàííÿ ó ïðàêòè÷íîìó æèòòі òîùî. Çìіñò ìàòåðіàëó ïіäðó÷íèêà âіäïîâіäàє ïåðåëі÷åíèì çàâäàííÿì. Âèâ÷àþ÷è ïðåäìåò «Ïðàâîçíàâñòâî», âè îçíàéîìèòåñÿ ç òàêèìè ðîçäіëàìè (÷àñòèíàìè) ïіäðó÷íèêà: І. Îñíîâè òåîðії äåðæàâè. ІІ. Îñíîâè òåîðії ïðàâà òà ïðàâîâіäíîñèí. ІІІ. Îñíîâè ïóáëі÷íîãî ïðàâà Óêðàїíè. ІV. Îñíîâè ïðèâàòíîãî ïðàâà Óêðàїíè. Ó ïåðøіé òà äðóãіé ÷àñòèíàõ ðîçêðèâàєòüñÿ çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà äåðæàâè і ïðàâà ÿê ñîöіàëüíèõ ÿâèù, à òðåòÿ é ÷åòâåðòà – ïðèñâÿ÷åíі õàðàêòåðèñòèöі óêðàїíñüêîї äåðæàâè òà її ñèñòåìè çàêîíîäàâñòâà. Îðієíòóâàòèñÿ â ñòðóêòóðі ïіäðó÷íèêà âàì äîïîìîæóòü ïіêòîãðàìè. 4

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 4

21.07.2010 14:45:36

Вступ

Г. Сковорода про…

Ïіêòîãðàìà çîáðàæóє ìàíäðіâíîãî óêðàїíñüêîãî ôіëîñîôà Ã. Ñêîâîðîäó àáî іíøèõ âіäîìèõ óêðàїíöіâ. Ïðîïîíóєòüñÿ çàìèñëèòèñÿ íàä âèðàçîì, ÿêèé àêöåíòóє óâàãó íà ãîëîâíîìó â òåìі, ùî âèâ÷àєòüñÿ. Проблемне питання

Ñèñòåìà çàïèòàíü äîïîìîæå âèîêðåìèòè ãîëîâíó ïðîáëåìó óðîêó. Норма закону

Ïðîïîíóєòüñÿ âèâ÷èòè ïîíÿòòÿ, ùî є îáîâ’ÿçêîâèìè çà ïðîãðàìíèìè âèìîãàìè. Для допитливих (з історії понят тя)

Ðóáðèêà ìîæå ìіñòèòè äîñëіâíèé ïåðåêëàä òåðìіíà, іñòîðіþ éîãî ïîÿâè, öіêàâі ïîäðîáèöі. Буква закону

Ïîäàíі ôðàãìåíòè þðèäè÷íèõ äîêóìåíòіâ, ùî îçíàéîìëÿòü âàñ іç êîíêðåòíîþ ïðàâîâîþ íîðìîþ. Розв’яжіть ситуацію

Ïîáà÷èâøè öþ ïіêòîãðàìó, ïîòðіáíî íå òіëüêè ðîçâ’ÿçàòè ïåâíó ñèòóàöіþ, à é ñêîðèñòàòèñÿ çàïðîïîíîâàíèì àëãîðèòìîì äії: ðîçãëÿíóòè ïåâíå êîëî ïèòàíü, ïðîàíàëіçóâàòè þðèäè÷íі äæåðåëà, ÿêèìè ñëіä êåðóâàòèñÿ ñàìå â öüîìó âèïàäêó. ** Äâі çіðî÷êè îçíà÷àþòü, ùî öå çàâäàííÿ ïіäâèùåíîї ñêëàäíîñòі. Âèêîíóâàòè éîãî ìîæíà çà áàæàííÿì. Запитання та зав дання

Ðóáðèêà ïðîïîíóє çàïèòàííÿ äëÿ ñàìîïåðåâіðêè é çàâäàííÿ, ÿêі ìîæíà âèêîíàòè êîëåêòèâíî íà óðîöі. Ñïîäіâàєìîñÿ, ùî ïіäðó÷íèê ñòàíå âàøèì ïîìі÷íèêîì ó ñêëàäíèõ æèòòєâèõ ñèòóàöіÿõ і äîïîìîæå ïîðàäîþ і êîðèñíîþ іíôîðìàöієþ. Íàäèõàþ÷è âàñ íà íàâ÷àííÿ, àâòîðè áàæàþòü óñïіõіâ і íàãàäóþòü âіäîìèé àôîðèçì «Øëÿõ çäîëàє òîé, õòî éäå!».

5

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 5

21.07.2010 14:45:36

ПРАВОЗНАВСТВО

Частина перша ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ

§ 1. Іñòîðè÷íèé àñïåêò âèíèêíåííÿ äåðæàâè

Г. Сковорода про поход ження держави:  Святий мій Боже і віків творець,  Стверди, що сам ти клав на скрижаль. Проблемне питання  Подумайте, чи завж ди існувала держава.  На якому етапі розвитку суспільства виник ла держава?  Прочитайте вищенаведені рядки з пісні Г. Сковороди. Якої теорії поход ження держави він дотримувався?

1. Порівняльна харак теристика понять «суспільство», «держава», «країна» Çàãàëüíîâіäîìî, ùî äåðæàâà – íàáàãàòî ïіçíіøå óòâîðåííÿ, íіæ ïåðâіñíå ñóñïіëüñòâî, її ñòâîðåííþ ïåðåäóâàâ ïåðâіñíèé ëàä – ñòàðîäàâíіé ïðèìіòèâíèé òèï êîëåêòèâíîãî âèðîáíèöòâà, ïðè÷èíîþ âèíèêíåííÿ é іñíóâàííÿ ÿêîãî áóëà ñëàáêіñòü îêðåìîї ëþäèíè ïåðåä íàâêîëèøíіì ñåðåäîâèùåì. Норма закону

Ñóñïіëüñòâî – іñòîðè÷íî ñôîðìîâàíà ñóêóïíіñòü іíäèâіäіâ, ôîðìà êîëåêòèâíîãî ñïіâæèòòÿ ëþäåé òà ñèñòåìà ðіçíîìàíіòíèõ (åêîíîìі÷íèõ, ìîðàëüíèõ, ðåëіãіéíèõ, ïîëіòè÷íèõ, þðèäè÷íèõ) çâ’ÿçêіâ і âіäíîñèí ìіæ ëþäüìè. 6

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 6

21.07.2010 14:45:36

Основи теорії держави

Ïðîòÿãîì òèñÿ÷îëіòü ëþäèíà є òієþ ñêëàäîâîþ, ÿêà óòâîðþє ñïіëüíіñòü і ïîâ’ÿçóє ç íåþ ñâîє áóòòÿ. Ïåðâіñíèé ëàä ïîñëіäîâíî ïðîéøîâ ó ñâîєìó ðîçâèòêó äåêіëüêà ñòàäіé, àëå òіëüêè íà ïåâíîìó åòàïі âіí ñòàâ ïåðåðîñòàòè â äåðæàâíî îðãàíіçîâàíå ñóñïіëüñòâî. Стадії розвитку суспільства

Дикість

Варварство

Цивілізація

Ïåðіîä äèêîñòі – äèòèíñòâî ëþäñüêîãî ðîäó. Íà öüîìó åòàïі çäіéñíþâàëîñÿ ïðèñâîєííÿ ãîòîâèõ ïðîäóêòіâ ïðèðîäè, ÿêі äîáóâàëè çà äîïîìîãîþ ïðèìіòèâíèõ çíàðÿäü ïðàöі. Ó ïåðіîä âàðâàðñòâà âèíèêàє äîìàøíє òâàðèííèöòâî, ïî÷èíàєòüñÿ âèðîùóâàííÿ ñіëüñüêîãîñïîäàðñüêèõ êóëüòóð, óäîñêîíàëþþòüñÿ çíàðÿääÿ ïðàöі äëÿ âèêîíàííÿ ðіçíîìàíіòíèõ îïåðàöіé. Ñòàє іíøîþ і ñóñïіëüíà îðãàíіçàöіÿ: ïåðâіñíå ñòàäî çìіíþєòüñÿ áіëüø äîñêîíà ëèì îá’єäíàííÿì ëþäåé, âèíèêàє îêðåìà ðîäèíà. Êîëåêòèâíà âëàñíіñòü íà çàñîáè âèðîáíèöòâà òà ñîöіàëüíà єäíіñòü îáóìîâëþþòü òàêó îðãàíіçàöіþ âëàäè, ÿê ïåðâіñíå íàðîäîâëàääÿ, ïåðâіñíå ñàìîóïðàâëіííÿ. Íàéâàæëèâіøі ñïðàâè âèðіøóâàëè ñïіëüíî íà çáîðàõ ÷ëåíіâ ðîäó, íà ÿêèõ îáèðàëè ñòàðіéøèíó, âîæäÿ. Îñòàííі íå ñòîÿëè íàä ðîäîì, à î÷îëþâàëè éîãî. Ç ïåðåõîäîì äî öèâіëіçàöії ñóñïіëüñòâî ñòàє ñîöіàëüíî íåîäíîðіäíèì. Ñêëà äàþòüñÿ âіäíîñíî ñàìîñòіéíі ãðóïè ëþäåé (ñòðàòè): êàñòè, ñòàíè, êëàñè òîùî. Ñòðàòèôіêîâàíå ñóñïіëüñòâî çàâæäè є âíóòðіøíüî íåîäíîðіäíèì: іíòåðåñè ðàáà ïðÿìî ïðîòèëåæíі іíòåðåñàì ðàáîâëàñíèêà. Ñâіòîâèé äîñâіä ñâіä÷èòü, ùî çàïîáіãòè ñàìîðóéíóâàííþ òàêîãî ñóñïіëüñòâà â çìîçі òіëüêè äåðæàâíà îðãàíіçàöіÿ. Норма закону

Ïîíÿòòÿ «äåðæàâà» õàðàêòåðèçóє ôîðìó îðãàíіçàöії ïîëіòè÷íîї âëàäè â ìåæàõ êðàїíè. Îñíîâíèìè ïðè÷èíàìè âèíèêíåííÿ äåðæàâè є:  íåîáõіäíіñòü ó áіëüø äîñêîíàëèõ ôîðìàõ óïðàâëіííÿ ñóñïіëüñòâîì ó ðåçóëüòàòі ðîçâèòêó âèðîáíèöòâà, ïîäіëó ïðàöі, çðîñòàííÿ ÷èñåëüíîñòі íàñåëåííÿ;  íåîáõіäíіñòü ïіäòðèìàííÿ ñóñïіëüíîãî ïîðÿäêó, ùî çàáåçïå÷óєòüñÿ çà äîïîìîãîþ çàãàëüíîîáîâ’ÿçêîâèõ ñîöіàëüíèõ íîðì; 7

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 7

21.07.2010 14:45:37

ПРАВОЗНАВСТВО

 íåîáõіäíіñòü îðãàíіçàöії çàõèñòó òåðèòîðії òà âåäåííÿ âіéí;  íåîáõіäíіñòü îðãàíіçàöії çíà÷íèõ ñóñïіëüíèõ ðîáіò (ó äåÿêèõ êðàїíàõ Àçії òà Àôðèêè). Передумови виникнення держави

Економічні

Три великі поділи праці

Соціальні

Виникнення патріархальної сім’ї

Політичні

Утворення великих груп людей з протилежними інтересами

Виникнення виробничого типу господарства

Виникнення міжкласових конфліктів

Поява на длишкового продук ту, приватної власності, майнової нерівності

Неспроможність суспільної вла ди первісного ла ду врегульовувати суперечності

Ùî æ ñòîñóєòüñÿ ïîíÿòü «êðàїíà» òà «äåðæàâà», íà ïåðøèé ïîãëÿä çäàєòüñÿ, ùî âîíè є òîòîæíèìè, òîáòî îäíàêîâèìè. Ïðîòå ç òî÷êè çîðó þðèäè÷íîї íàóêè öå íå òàê. Òåðìіí «êðàїíà» ïîõîäèòü âіä ñëîâà «êðàé». Норма закону

Êðàїíà – ãåîãðàôі÷íî îêðåñëåíà òåðèòîðіÿ íà çåìíіé êóëі, ùî ìàє ïåâíі êîðäîíè òà âіäðіçíÿєòüñÿ âіä ïîäіáíèõ óòâîðåíü ñóêóïíіñòþ åòíі÷íèõ, êóëüòóðíèõ, іñòîðè÷íèõ, åêîíîìі÷íèõ òà ïîëіòè÷íèõ îñîáëèâîñòåé. Òåðìіí «äåðæàâà» çàñòîñîâóєòüñÿ ÿê òîòîæíèé ïîíÿòòþ «êðàїíà» äëÿ ïîçíà÷åííÿ ñóêóïíîñòі ëþäåé, òåðèòîðії, íà ÿêіé âîíè ïðîæèâàþòü, і ñóâåðåííîї â ìåæàõ äàíîї òåðèòîðії âëàäè. Öåé ñàìèé òåðìіí âæèâàєòüñÿ â þðèäè÷íîìó ñåíñі äëÿ ïîçíà÷åííÿ îðãàíіçàöії ïîëіòè÷íîї âëàäè, ãîëîâíîãî іíñòèòóòó ïîëіòè÷íîї ñèñòåìè ñóñïіëüñòâà, ÿêèé ñïðÿìîâóє çà äîïîìîãîþ íîðì ïðàâà ñïіëüíó äіÿëüíіñòü ëþäåé, çàõèùàє їõíі ïðàâà òà іíòåðåñè. 8

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 8

21.07.2010 14:45:37

Основи теорії держави

2. Понят тя і види суспільних відносин та особливості їх упорядкування в додержавний період Норма закону

Ñóñïіëüíі âіäíîñèíè – öå ñòіéêі çâ’ÿçêè ìіæ ñîöіàëüíèìè ãðóïàìè ëþäåé, à òàêîæ óñåðåäèíі öèõ ãðóï, ÿêі ìàþòü іñòîòíå çíà÷åííÿ äëÿ іñíóâàííÿ і ôóíêöіîíóâàííÿ ïåâíîї, äîñèòü âåëèêîї, ñóêóïíîñòі ëþäåé. Класифікація суспільних відносин

За сферою їх реалізації на рівні соціальних спільнот:

За сферою діяльності груп:

класові

виробничі

національні

навчальні

сімейні та інші

інші

Äî ñóñïіëüíèõ âіäíîñèí ëþäèíè ÿê ñóá’єêòà ñîöіàëüíîãî æèòòÿ íàëåæàòü óñі ñôåðè, à ñàìå: åêîíîìі÷íі, ïîëіòè÷íі, іäåîëîãі÷íі, ïðîôåñіéíі, ïðàâîâі òîùî. Äëÿ ðåãóëþâàííÿ ðіçíîìàíіòíèõ âіäíîñèí, ùî âèíèêàþòü ìіæ ëþäüìè, çàñòîñîâóþòüñÿ ñîöіàëüíі íîðìè. Ó ïåðâіñíîìó ñóñïіëüñòâі ðåãóëþâàííÿ âіäáóâàëîñÿ çâè÷àÿìè і òðàäèöіÿìè, íîðìàìè ïåðâіñíîї ìîðàëі òà ðåëіãії, âñіëÿêèìè çàáîðîíàìè (òàáó). Ãàðàíòîì äîòðèìàííÿ öèõ íîðì áóâ íå ïðèìóñ, ùî ïðèòàìàííèé äåðæàâі, à ñòðàõ ïåðåä íàäïðèðîäíèìè ñèëàìè òà áîãàìè. Äëÿ ïåðâіñíèõ ëþäåé áóäü-ÿêå ïîðóøåííÿ çâè÷àїâ ìîãëî ïðèçâåñòè äî íåãàòèâíîї ðåàêöії «äóõіâ çåìëі» òà íàêëèêàòè íåáåçïåêó. 9

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 9

21.07.2010 14:45:37

ПРАВОЗНАВСТВО

 îñíîâі îðãàíіçàöії ïåðâіñíîãî ñóñïіëüñòâà ëåæàëà êðîâíà ñïîðіäíåíіñòü ëþäåé – ðіä, îáùèíà, ïëåì’ÿ. Âëàäà ґðóíòóâàëàñÿ âèêëþ÷íî íà àâòîðèòåòі, äîñâіäі, îñîáèñòèõ ÿêîñòÿõ. Норми первісної моралі – це правила поведінки, що харак теризуються ставленням людини до добра чи зла, правди чи неправди

Первісні звичаї – правила поведінки людей, що увійшли у звич< ку в процесі неодно< разового застосування, виконува лися добровільно

Первісні тра диції – це різновид звичаїв, що харак теризува лися певною програмою дій (танець дощу, обжинки тощо)

Релігійні норми – це правила поведінки людей стосовно віри в богів (наприк лад, віра в потойбічне жит тя)

Òàêèì ÷èíîì, ïåðâіñíі ñóñïіëüíі âіäíîñèíè áàçóâàëèñÿ íà íåîôіöіéíîìó óïðàâëіííі ñóñïіëüñòâîì і íåîôіöіéíèõ ïðàâèëàõ ïîâåäіíêè, ùî âðåøòі ïðèâåëî äî çìіíè ñóñïіëüíîãî ëàäó.

3. Теорії виникнення держави. Зміни в організації суспільних відносин з появою держави Ïîÿâà äåðæàâè є íàñëіäêîì äîâãîòðèâàëîãî ïðîöåñó. Âèÿâëåííÿ ïðè÷èí âèíèêíåííÿ òàêîї ôîðìè îðãàíіçàöії ñóñïіëüñòâà áàãàòî â ÷îìó çàëåæèòü âіä òîãî, ÿê ñîöіàëüíà ãðóïà ÷è ñîöіàëüíèé іíñòèòóò òëóìà÷àòü öþ äåðæàâíіñòü, її ñóòíіñòü òà ïðèçíà÷åííÿ. Òîìó þðèäè÷íà íàóêà ðîçãëÿäàє äåêіëüêà òåîðіé âèíèêíåííÿ äåðæàâè. Ïðè÷èíàìè âèíèêíåííÿ äåðæàâè є:  íåîáõіäíіñòü óäîñêîíàëåííÿ óïðàâëіííÿ ñóñïіëüñòâîì;  íåîáõіäíіñòü ïіäòðèìàííÿ â ñóñïіëüñòâі ïîðÿäêó;  íåîáõіäíіñòü çàõèñòó òåðèòîðії òà âåäåííÿ âіéí;  íåîáõіäíіñòü îðãàíіçàöії ñóñïіëüíèõ ðîáіò, îá’єäíàííÿ ç öієþ ìåòîþ âåëèêèõ ãðóï ëþäåé. 10

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 10

21.07.2010 14:45:37

Основи теорії держави

Основні теорії поход ження держави

№

Назва теорії походження держави

Цитата

Відомі представники

Коротка характеристика

1

Теологічна Ф. Аквінський (релігійна) (12 2 5 –12 74): теорія «Право – це дія справедливості в божественному порядку людського спілкування».

У середньовічній Європі відомими представниками цієї теорії були богослови Аврелій Августін і Фома Аквінський; у ХVІІІ ст. – прихильник абсолютизму філософ Ж. де Местр; у ХІХ ст. – католицький філософ Ж. Марітен.

Теологічна теорія пояснює походження держави і права божественною волею. Це обґрунтовує її вічність, непорушність і святість. Існує вищий божественний закон, який лежить в основі права, створюваного державою. Прихильники цієї теорії пов’язують розвиток держави з діяльністю релігійних діячів, дотриманням релігійних канонів, орієнтацією на божественні начала.

2

Патріархальна теорія

Платон (427– 347 рр. до н.е.): «Ідеальна держава – це справедливе, засноване на законах, правління кращих».

Представники теорії – Арістотель і Платон. Серед українських мислителів прихильно ставився до патріархальної теорії М. Драгоманов.

Сутність цієї теорії полягає у тверд женні, що держава походить від сім’ї. Сім’я як початковий осередок суспільного життя розростається в плем’я, а плем’я – у державу. Батьківська влада над дітьми трансформується у владу монарха над своїми підданими.

3

Договірна Т. Гоббс (1588– теорія 1679): «Поки люди живуть без загальної влади, яка тримає всіх у тому стані, що

Представниками цієї теорії були Т. Гоббс та Дж. Локк в Англії, Г. Гроцій та Б. Спіноза в Го л л а н д і ї ,

Згідно з цією теорією, держава виникає внаслідок укладення між людьми суспільного договору – добровільної угоди між правителем

11

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 11

21.07.2010 14:45:37

ПРАВОЗНАВСТВО

Ïðîäîâæåííÿ òàáëèöі

№

Назва теорії походження держави

Цитата

Відомі представники

Коротка характеристика

Договірна н а з и в а є т ь с я Ж.<Ж. Руссо у теорія війною всіх Франції, О. Рапроти всіх». дищев у Росії, ректор Київського університету Св. Володимира К. Неволін та ін.

і народом – для забезпечення справедливості. Тим самим шляхом утворюється і право, яке, з погляду прихильників цієї теорії, має природний характер: кожна людина має невід’ємні права, набуті від природи.

4

Теорія на- Л. Гумплович сильства (18 3 8 –1919): «Не суспільний договір чи ідея свободи, а зіткнення ворожих племен, війна, боротьба, спустошення, одним словом, насильство, – ось хрещені батьки держави».

Один із засновників і провідних представників Л. Гумплович, австрійський професор права. Прихильниками цієї теорії були німецькі мислителі К. Кау тський та Є. Дюрінг.

Засновники теорії вбачали причину походження політичної влади і держави не в економічних відносинах, а в насильстві, завоюванні одних племен іншими. У результаті такого насильства створюється єдність протилежних елементів – володарюючих і підлеглих, бідних і багатих.

5

Органічна Г. Спенсер теорія (182 0 –19 0 3): «Подібно до живого організму, держави народжуються, старіють і гинуть».

Представник – Г. Спенсер: «Для поганої людини влада істотно необхідна, а для доброї не потрібна. Закон для егоїстичної людини – те ж саме, що і клітка для дикого звіра. Тому<то ми і називаємо вла ду необхідним злом».

Г. Спенсер вважає державу результатом органічної еволюції, різновидом якої є соціальна революція. Подібно до того, як у живій природі виживають найбільш пристосовані, так і в суспільстві у процесі воєн і завоювань проходить відбір, який визначає появу правлінь.

12

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 12

21.07.2010 14:45:37

Основи теорії держави

Ïðîäîâæåííÿ òàáëèöі

№

Назва теорії походження держави

Цитата

Відомі представники

Коротка характеристика

6

Психологічна теорія

Л. Петражицький (1867– 1931): «Почуття й емоції є основою поведінки людини, і тому вони запе ре чують егоїстичні зазіхання і сприяють формуванню почуття обов’язку».

Засновниками цієї теорії були французький криміналіст Г. Гард і професор Київського університет у Св. Володимира, а згодом Вар шавського у н і верситет у Л. Петражицький.

За цією теорією, яка з’являється в ХІХ ст., причини виникнення держави криються у властивостях психіки людей. Суть теорії: у людях закла дена психологічна потреба жити в умовах організованого співтовариства, в умовах колективної взаємодії. Психіці переважної частини людей притаманна потреба підкорятися видатним особистостям, залежати від духовної еліти суспільства.

7

Класова (економічна) теорія

У 1848 р. у «Маніфесті комуністичної партії» К. Маркс та Ф. Енгельс дали визначення держави і права: «Держава – це політична організація, організоване насилля одного класу над іншими. А право є введеною в закон волею панівного класу, зміст якої визначаєть< ся матеріальними умовами життя цього класу».

Створена зусиллями німецьких філософів К. Маркса та Ф. Енгельса. Пізніше в розробку теорії зробив свій внесок російський теоретик і політичний діяч В. Ленін.

Держава і право виникли одночасно через появу приватної власності і розшарування суспільства на класи. Держава і право перетворилися на інструмент захисту інтересів економічно пануючих класів.

К. Маркс

13

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 13

21.07.2010 14:45:37

ПРАВОЗНАВСТВО

Ïðîäîâæåííÿ òàáëèöі

№

Назва теорії походження держави

8

Демографічна теорія

9

Теорія географічного детермінізму

10 Расова теорія

Цитата

Т. Мальтус (176 6 –18 3 4): «Збі льшення кількості населення постійно наближається до межі, на якій воно все ж таки може існувати й утримуватися тому, що починаються голод, війни й хвороби».

Ж. Гобіно (18 18 –18 8 2 ) оголосив арійців «вищою расою», покли-

Відомі представники

Коротка характеристика

Засновник – англійський економіст і священик Т. Мальтус.

Прихильники теорії, розвиваючи ідеї, висловлені ще 1798 р. Т. Мальтусом, прагнуть довести, що головною причиною суспільних процесів, у тому числі й виникнення держави, є зростання народонаселення. Проте сучасною наукою доведено, що демографічні показники за лежать від загального стану суспільства та характеру процесів у ньому.

Представники цієї теорії – Є. Хантингтон, І. Мечников.

Нині мало хто зва жає на роль географічного середовища в становленні держави. Проте в минулому ідеї географічного детермінізму були досить поширеними. Певні характеристики суто географічних обставин (такі як клімат, ландшафт, природні ресурси) не без підстав вважа лися вирішальними у визначенні темпів та напрямку суспільно< політичної еволюції.

Один із засновників расової теорії француз Ж. Гобіно.

Зміст цієї теорії склада ли тези про фізичну й психологічну нерівноцінність людських рас, положен-

14

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 14

21.07.2010 14:45:37

Основи теорії держави

Ïðîäîâæåííÿ òàáëèöі

№

Назва теорії походження держави

Цитата

Відомі представники

ня про вирішальний вплив расових відмінностей на історію, культуру. За допомогою держави і права вищі раси повинні володарювати над нижчими. Расова теорія призвела до практики «законного» винищення цілих народів, національних меншин. Історично расова теорія була повністю дискредитована після Другої світової війни.

каною володарювати над іншими. До ниж чих рас були приписані семіти, слов’яни та інші. Важ ливим засобом вирішення всіх державних питань оголошувалася війна.

11 К о с м і ч н а теорія

12 Сакральна (харизматична, магічна) теорія

Коротка характеристика

Поява держави за цією теорією пояснюється втру чанням інопланетних цивілізацій або вищого космічного розуму. Теорія пов’язана з ім’ям відомого англійського релігієзнавця й етнолога Дж. Фрезера.

Пояснює поход ження держави впливом на суспільство людини (виконує релігійно<ритуальні функції), що має емоційно<психічні властивості впливати на інших.

Öå äàëåêî íå âè÷åðïíèé ïåðåëіê, ÿêèé ìîæíà ïðîäîâæóâàòè (òåîðіÿ íåîëіòè÷íîї ðåâîëþöії àíãëіéñüêîãî àðõåîëîãà Ã. ×àéëäà і ãіäðàâëі÷íà òåîðіÿ Ê. Âіòòôîãåëÿ). Äåðæàâíî îðãàíіçîâàíі ñóñïіëüíі âіäíîñèíè ñóòòєâî âіäðіçíÿþòüñÿ âіä âëàäè ïåðâіñíîîáùèííîãî ëàäó. Çìіíè âіäáóëèñÿ â óñіõ ñôåðàõ æèòòÿ ëþäèíè. 15

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 15

21.07.2010 14:45:37

ПРАВОЗНАВСТВО

За первісних форм організації суспільних відносин

Зміни в організації суспільних відносин з появою держави

Родовий принцип організації населення

Територіальний розподіл населення (наприк лад, селище, село, місто, район, область)

Наявність суспільної вла ди, яка вира жає інтереси всього суспільства і спирається на авторитет

Наявність публічної вла ди, дії якої не завж ди співпа дають з інтересами населення

Відсутність податкової системи

Запровад ження офіційної податкової системи

Наявність неписаних правил поведінки – звичаїв

Скла дається певна система загальнообов’язкових правил поведінки – правових норм

Îòæå, äåðæàâà òà ïðàâî âèíèêëè â ðåçóëüòàòі ðîçâèòêó ñóñïіëüñòâà ÿê ìåõàíіçì óïîðÿäêóâàííÿ ñóñïіëüíèõ âіäíîñèí, çáàëàíñóâàííÿ ïðèâàòíèõ і ïóáëі÷íèõ іíòåðåñіâ òà ñïðèÿííÿ ôóíêöіîíóâàííþ ñóñïіëüñòâà ÿê öіëіñíîї ñèñòåìè.

4. Історичні типи держави і права: понят тя і загальна харак теристика Êîæíîìó òèïó ñóñïіëüñòâà, âèðîáíè÷èõ âіäíîñèí âіäïîâіäàє іñòîðè÷íèé òèï äåðæàâè і ïðàâà ç õàðàêòåðíèìè ðèñàìè òà îñîáëèâîñòÿìè. Норма закону

Іñòîðè÷íèé òèï äåðæàâè – öå ñóêóïíіñòü íàéñóòòєâіøèõ îçíàê, ïðèòàìàííèõ äåðæàâàì ó ðіçíі ïåðіîäè іñòîðії, ÿêі ïðîÿâëÿþòüñÿ â єäíîñòі çàêîíîìіðíîñòåé ðîçâèòêó, çàñíîâàíі íà îäíàêîâèõ åêîíîìі÷íèõ, êóëüòóðíèõ âіäíîñèíàõ. 16

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 16

21.07.2010 14:45:37

Основи теорії держави

Іñíóє äåêіëüêà ïіäõîäіâ äî іñòîðè÷íîї òèïîëîãіçàöії äåðæàâ. За формаційним підходом

Формація – це історичний тип суспільства, заснований на певному способі виробництва

Рабовласницька держава

Феодальна держава

Буржуазна держава

Соціалістична держава

Су часна держава

Ïåðåõіä âіä îäíієї ñóñïіëüíî-åêîíîìі÷íîї ôîðìàöії äî іíøîї âіäáóâàєòüñÿ âíàñëіäîê çìіíè âіäæèëèõ òèïіâ âèðîáíè÷èõ âіäíîñèí і çàìіíè їõ íîâèì åêîíîìі÷íèì ëàäîì. Ïðè òàêîìó ïіäõîäі äåðæàâà íàáóâàє ñóòî êëàñîâîї âèçíà÷åíîñòі, âèñòóïàþ÷è ÿê äèêòàòóðà åêîíîìі÷íî ïàíóþ÷îãî êëàñó. Íàçèâàþ÷è òðè îñíîâíі òèïè åêñïëóàòàòîðñüêèõ äåðæàâ (ðàáîâëàñíèöüêèé, ôåîäàëüíèé, áóðæóàçíèé), Ê. Ìàðêñ, Ô. Åíãåëüñ, Â. Ëåíіí âèäіëÿëè é îñòàííіé (íååêñïëóàòàòîðñüêèé) іñòîðè÷íèé òèï – ñîöіàëіñòè÷íó äåðæàâó, ÿêà, íà їõ äóìêó, â íàéáëèæ÷іé іñòîðè÷íіé ïåðñïåêòèâі ïîâèííà ïåðåðîñòè â ãðîìàäñüêå êîìóíіñòè÷íå ñàìîâðÿäóâàííÿ. Ïðèõèëüíèêè öüîãî ïіäõîäó â íàø ÷àñ âèäіëèëè ñó÷àñíèé òèï äåðæàâè, ÿêèé іíîäі ðîçäіëÿþòü íà ïîñòáóðæóàçíèé òà ïîñòñîöіàëіñòè÷íèé. Ñó÷àñíèé òèï äåðæàâè õàðàêòåðèçóєòüñÿ ñîöіàëüíîþ ñïðÿìîâàíіñòþ, äåìîêðàòè÷íèì ðåæèìîì óòâîðåííÿ äåðæàâíèõ îðãàíіâ і çäіéñíåííÿ äåðæàâíîї âëàäè, ïðàâîâîþ ôîðìîþ òà õàðàêòåðîì äåðæàâíîї äіÿëüíîñòі. Ñó÷àñíі äåðæàâè çàáåçïå÷óþòü çàäîâîëåííÿ çàãàëüíîëþäñüêèõ ïîòðåá, ðåàëüíå çäіéñíåííÿ òà çàõèñò îñíîâíèõ ïðàâ ëþäèíè. Їõ åêîíîìі÷íîþ îñíîâîþ є íàÿâíіñòü ñåðåä íàñåëåííÿ çíà÷íîї êіëüêîñòі âëàñíèêіâ çàñîáіâ і ðåçóëüòàòіâ âèðîáíè÷îї äіÿëüíîñòі òà ðіâíîïðàâíіñòü ðіçíèõ ôîðì âëàñíîñòі: ïðèâàòíîї, ìóíіöèïàëüíîї òà äåðæàâíîї. Ñóòòєâîþ ðèñîþ ñó÷àñíîї äåðæàâè є çàáåçïå÷åííÿ і çàõèñò ïðèðîäíèõ ïðàâ ëþäèíè. Іíøèé ïіäõіä – öèâіëіçàöіéíèé – ïîêëàäàє â îñíîâó òèïîâîї êëàñèôіêàöії äåðæàâ ïîíÿòòÿ «öèâіëіçàöіÿ», її ðіâåíü, äîñÿãíóòèé òèìè ÷è іíøèìè íàðîäàìè. Ïðèõèëüíèêè öèâіëіçàöіéíîãî ïіäõîäó (Ã. Êåëüçåí, À. Òîéíáі) âіäêèäàþòü ôîðìàöіéíèé 17

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 17

21.07.2010 14:45:37

ПРАВОЗНАВСТВО

ïіäõіä ÿê îäíîìіðíèé і ñïіââіäíîñÿòü äåðæàâó íàñàìïåðåä ç äóõîâíî-ìîðàëüíèìè і êóëüòóðíèìè ÷èííèêàìè ñóñïіëüíîãî ðîçâèòêó. Àíãëіéñüêèé іñòîðèê À. Òîéíáі âèäіëÿє 21 öèâіëіçàöіþ і ðîçóìіє ïіä öèì ïîíÿòòÿì âіäíîñíî çàìêíåíèé ñòàí ñóñïіëüñòâà, ÿêå âіäðіçíÿєòüñÿ ñïіëüíіñòþ êóëüòóðíèõ, åêîíîìі÷íèõ, ãåîãðàôі÷íèõ, ðåëіãіéíèõ, ïñèõîëîãі÷íèõ òà іíøèõ îçíàê. За цивілізаційним підходом Цивілізація – рівень розвитку ду ховної та матеріальної культури

Первинні

Давньосхідні держави (Єгипет, Персія, Шумер, Вавилон та ін.), еллінська (Спарта, Афіни), римська, середньовічні

Вторинні

Держави Західної Європи, Північної Америки, Східної Європи, Латинської Америки та ін.

Ïåðâèííèì öèâіëіçàöіÿì ïðèòàìàííà êîìàíäíî-àäìіíіñòðàòèâíà îðãàíіçàöіÿ âëàäè. Äåðæàâà çàáåçïå÷óє ÿê ïîëіòè÷íå, òàê і ãîñïîäàðñüêå ôóíêöіîíóâàííÿ ñóñïіëüñòâà, à íå âèçíà÷àєòüñÿ íèìè. Ç ïåðâèííèõ öèâіëіçàöіé çáåðåãëèñÿ ëèøå òі, ùî ñïðîìîãëèñÿ ïîñëіäîâíî ðîçâèíóòè äóõîâíî-êóëüòóðíі çàñàäè â óñіõ âèäàõ äіÿëüíîñòі ëþäèíè (єãèïåòñüêà, êèòàéñüêà, ìåêñèêàíñüêà, çàõіäíà, ïðàâîñëàâíà, àðàáñüêà òà іí.). Âòîðèííі öèâіëіçàöії (äåðæàâè Íîâîãî і Íîâіòíüîãî ÷àñó, ñó÷àñíі äåðæàâè) òÿæіþòü äî ðèíêîâîãî óñòðîþ, ãðîìàäÿíñüêîãî ñóñïіëüñòâà і ïðàâîâîї îðãàíіçàöії. Äåðæàâè Ïіâíі÷íîї Àìåðèêè ñïðèéíÿëè і ðîçâèíóëè öþ ñïðÿìîâàíіñòü єâðîïåéñüêèõ äåðæàâ. Öèâіëіçàöіéíèé ïіäõіä äîçâîëÿє áà÷èòè â äåðæàâі íå ëèøå іíñòðóìåíò ïîëіòè÷íîãî ïàíóâàííÿ åêñïëóàòàòîðіâ íàä åêñïëóàòîâàíèìè, àëå é íàéâàæëèâіøèé ÷èííèê äóõîâíî-êóëüòóðíîãî ðîçâèòêó ñóñïіëüñòâà. Êîæíèé ç äâîõ ïіäõîäіâ ìàє ñâîї ïåðåâàãè é íåäîëіêè. Õèáîþ öèâіëіçàöіéíîãî ïіäõîäó є íåäîîöіíêà ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íîãî ÷èííèêà òà çâåëè÷óâàííÿ êóëüòóðíîãî åëåìåíòà ÿê «äóøі ñóòíîñòі öèâіëіçàöії» (À. Òîéíáі). Äî õèá ôîðìàöіéíîãî ïіäõîäó íàëåæèòü ïåðåîöіíêà êëàñîâî-åêîíîìі÷íîãî ÷èííèêà. Ïîçà ïîëåì éîãî çîðó çàëèøàєòüñÿ âåëè÷åçíèé øàð êóëüòóðíî-öіííіñíèõ іäåé і óÿâëåíü, êîòðі íå ìîæíà ñõàðàêòåðèçóâàòè ÿê êëàñîâі. 18

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 18

21.07.2010 14:45:37

Основи теорії держави

Êëàñèôіêàöіÿ äåðæàâ çà òèïàìè ìîæå áóòè çäіéñíåíà çà іíøèìè êðèòåðіÿìè: За технократичним підходом

За способом набут тя вла ди

 Аграрні (побудовані на позаекономічному примусі до праці, наприк лад на рабстві, кріпосному праві).  Індустріальні (на зміну фізичній праці приходять машини і технології).  Постіндустріальні (викорис тову ються переважно інформаційні технології).

 Легітимні (визнані населенням країни, законом і міжнародним співтовариством).  Нелегітимні (набут тя вла ди здійснено незаконним шляхом).

За методами формування та здійснення державної вла ди  Тра диційні – це рабовласницькі та феодальні держави. Тут народ не є джерелом вла ди, держава має практично необмежені повнова ження щодо більшості населення, заперечується наявність у людей природних прав.  Су часні (конституційні) – народ є джерелом вла ди, а держава служить суспільству.

Òàêèì ÷èíîì, іäåї ïðî іñòîðè÷íі òèïè äåðæàâè і ïðàâà äàþòü êëþ÷ äëÿ ïðàâèëüíîãî ðîçóìіííÿ ïðîöåñó ïðèðîäíî-іñòîðè÷íîãî ðîçâèòêó äåðæàâè. Çìіíà іñòîðè÷íèõ òèïіâ äåðæàâè і ïðàâà є îäíèì ç âóçëîâèõ, íàéáіëüø âàæëèâèõ ìîìåíòіâ, áåç âðàõóâàííÿ ÿêîãî íåìîæëèâî ïðàâèëüíî çðîçóìіòè íі їõ ðîçâèòîê, íі ñîöіàëüíî-ïîëіòè÷íèé çìіñò і ïðèçíà÷åííÿ, íі çìіíó їõíіõ ôîðì, ôóíêöіé, ìіñöÿ і ðîëі â ñòðóêòóðі ïîëіòè÷íîї ñèñòåìè ñóñïіëüñòâà. Запитання та зав дання

І. Виконайте тестові завдання. 1. Яке з понять є історично сформованою сукупністю індивідів, формою колек тивного співжит тя людей та системою різноманітних зв’язків і відносин між людьми?

À. Äåðæàâà. Á. Ñóñïіëüñòâî. Â. Íàñåëåííÿ. Ã. Ãðîìàäà. 2. Укажіть причину виникнення держави.

À. Âèíèêíåííÿ ïàòðіàðõàëüíîї ñіì’ї. Á. Íåñïðîìîæíіñòü ñóñïіëüíîї âëàäè ïåðâіñíîãî ëàäó âðåãóëüîâóâàòè êîíôëіêòè. 19

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 19

21.07.2010 14:45:38

ПРАВОЗНАВСТВО

3.

4.

5.

6.

Â. Òðè âåëèêі ñóñïіëüíі ïîäіëè ïðàöі. Ã. Íåîáõіäíіñòü ïіäòðèìàííÿ ñóñïіëüíîãî ïîðÿäêó, ùî çàáåçïå÷óєòüñÿ çà äîïîìîãîþ çàãàëüíîîáîâ’ÿçêîâèõ ñîöіàëüíèõ íîðì. Яким видом соціальних норм не регулювалися суспільні відносини в первісному суспільстві? À. Ïðàâîâі íîðìè. Á. Íîðìè ìîðàëі. Â. Çâè÷àї òà òðàäèöії. Ã. Ðåëіãіéíі íîðìè. Яке понят тя харак теризує історичний тип суспільства, заснований на певному способі виробництва? À. Öèâіëіçàöіÿ. Á. Іíäóñòðіàëіçàöіÿ. Â. Ìîäåðíіçàöіÿ. Ã. Ôîðìàöіÿ. Співвіднесіть харак теристику теорії поход ження держави і назву теорії. 1. Äåðæàâà âèíèêàє âíà- À. Òåîðіÿ ãåîãðàôі÷íîãî äåòåðìіíіçìó. ñëіäîê óêëàäåííÿ óãîäè ìіæ ïðàâèòåëåì і íàðîäîì äëÿ çàáåçïå÷åííÿ ñïðàâåäëèâîñòі. 2. Äåðæàâà ïîõîäèòü âіä Á. Äåìîãðàôі÷íà òåîðіÿ. ñіì’ї і є ðåçóëüòàòîì ðîçðîñòàííÿ ñіì’ї. 3. Äåðæàâà і ïðàâî âè- Â. Ïàòðіàðõàëüíà òåîðіÿ. íèêëè îäíî÷àñíî ÷åðåç ïîÿâó ïðèâàòíîї âëàñíîñòі і ðîçøàðóâàííÿ ñóñïіëüñòâà íà êëàñè. 4. Ãîëîâíîþ ïðè÷èíîþ Ã. Êëàñîâà (åêîíîìі÷íà) ñóñïіëüíèõ ïðîöåñіâ, ó òåîðіÿ. òîìó ÷èñëі é âèíèêíåí- Ґ. Äîãîâіðíà òåîðіÿ. íÿ äåðæàâè, є çðîñòàííÿ íàðîäîíàñåëåííÿ. Назвіть засновника цивілізаційного підходу до типологізації держав, який виділив 21 цивілізацію, що відрізняються спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних та інших ознак. À. Ê. Ìàðêñ. Á. À. Òîéíáі. Â. Ã. Ñïåíñåð. Ã. Äæ. Ôðåçåð.

20

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 20

21.07.2010 14:45:38

Основи теорії держави

II. Порівняйте поняття.

À. Ôîðìàöіéíèé – öèâіëіçàöіéíèé ïіäõîäè äî іñòîðè÷íîї òèïîëîãіçàöії äåðæàâ. Á. Äåðæàâà – êðàїíà – ñóñïіëüñòâî. Â. Îðãàíіçàöіÿ ñóñïіëüíèõ âіäíîñèí ó äîäåðæàâíèé ïåðіîä – çìіíè â îðãàíіçàöії ñóñïіëüíèõ âіäíîñèí ó çâ’ÿçêó ç ïîÿâîþ äåðæàâè. III. Прочитайте та поясніть тези з філософських роздумів англійського філософа Т. Гоббса. Яку теорію поход ження держави ілюструють перші дві думки? Запропонуйте продовження третьої тези.

À. «Ëþäèíà ëþäèíі – âîâê». Á. «Âіéíà âñіõ ïðîòè âñіõ». Â. «Ïðèðîäíі çàêîíè íåçìіííі òà íåñêіí÷åííі. Їõ äåâ’ÿòíàäöÿòü: âäÿ÷íіñòü, ñïðàâåäëèâіñòü, ïðîáà÷åííÿ îáðàç, ðіâíіñòü ó êîðèñòóâàííі çàãàëüíèìè ðå÷àìè, äîâіðà äî æåðåáêóâàííÿ …». IV. Запитання для самоперевірки.

1. Ùî òàêå ñóñïіëüíі âіäíîñèíè? 2. ßêі âèäè ñóñïіëüíèõ âіäíîñèí âè çíàєòå? 3. Çà äîïîìîãîþ ÿêèõ çàñîáіâ âіäáóâàëîñÿ âïîðÿäêóâàííÿ ñóñïіëüíèõ âіäíîñèí ó äîäåðæàâíèé ïåðіîä? 4. ßêі çìіíè âіäáóëèñÿ â îðãàíіçàöії ñóñïіëüíèõ âіäíîñèí ç ïîÿâîþ äåðæàâè? 5. Äàéòå êîðîòêó õàðàêòåðèñòèêó 3–4 òåîðіÿì ïîõîäæåííÿ äåðæàâè. 6. ßêі ïіäõîäè іñíóþòü äëÿ âèçíà÷åííÿ іñòîðè÷íèõ òèïіâ äåðæàâè? 7. ßêèé ç íèõ, íà âàø ïîãëÿä, çàñëóãîâóє íàéáіëüøîї óâàãè? ×îìó? Çà ÿêèì ïіäõîäîì äîöіëüíî âèâ÷àòè іñòîðіþ ñüîãîäíі?

§ 2. Çàãàëüíà õàðàêòåðèñòèêà

äåðæàâè òà äåðæàâíîї âëàäè

З погляду Г. Сковороди:  «Нех тування вимогами розумної натури перетворює правленія – в му чительство, судейство – в хищеніе, воинство – в грабленіе, а науки – в орудие злоби. Натомість “сродна” праця, що відповідає визначеним Богом на хилам людини, є не лише можливою, а й легко здійсненою» (примітка: збережена орфографія джерела).

21

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 21

21.07.2010 14:45:38

ПРАВОЗНАВСТВО

Проблемне питання  Що означає, на вашу думку, понят тя «сродна» праця?  Чи відповідають понят тю «сродна» праця головні принципи державної служби – служіння народу, гуманізм та соціальна справед ливість?  Що мав на увазі Г. Сковорода, коли говорив, що «правленіє» може перетворитися в «му чительство»?

1. Понят тя і ознаки держави Ó ñïåöіàëüíіé íàóêîâіé ëіòåðàòóðі іñíóє ÷èìàëî âèçíà÷åíü ïîíÿòòÿ «äåðæàâà», êîòðі âіäáèâàþòü òàêі éîãî àñïåêòè:  äåðæàâà ÿê îðãàíіçàöіÿ ïîëіòè÷íîї âëàäè;  äåðæàâà ÿê àïàðàò âëàäè;  äåðæàâà ÿê ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ âñüîãî ñóñïіëüñòâà. Êîæíèé іç çàçíà÷åíèõ àñïåêòіâ çàñëóãîâóє íà óâàãó. Ðîçóìіííÿ äåðæàâè ÿê îðãàíіçàöії ïîëіòè÷íîї âëàäè ïіäêðåñëþє, ùî ñåðåä іíøèõ ñóá’єêòіâ ïîëіòè÷íîї ñèñòåìè âîíà âèäіëÿєòüñÿ îñîáëèâèìè ÿêîñòÿìè, є îôіöіéíîþ ôîðìîþ îðãàíіçàöії âëàäè. Âîäíî÷àñ ïîëіòè÷íà âëàäà – îäíà ç îçíàê äåðæàâè. Òîìó íåäîöіëüíî ïðèðіâíþâàòè òіëüêè äî íåї âèçíà÷åííÿ ïîíÿòòÿ «äåðæàâà». Іç çîâíіøíüîãî áîêó äåðæàâà âèñòóïàє ÿê ìåõàíіçì çäіéñíåííÿ âëàäè é óïðàâëіííÿ ñóñïіëüñòâîì, ÿê àïàðàò âëàäè. Àëå â ðàçі òàêîãî ðîçãëÿäó íå âðàõîâóєòüñÿ äіÿëüíіñòü ñèñòåìè îðãàíіâ ìіñöåâîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ òà іíøèõ îðãàíіâ âëàäè. Ðîçêðèâàþ÷è çìіñò ïîíÿòòÿ «äåðæàâà», ñëіä ïіäâåñòè її ïіä òàêå ðîäîâå ïîíÿòòÿ, ÿê ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ. ßêùî äåðæàâó äî ñåðåäèíè XIX ñò. ìîæíà âèçíà÷àòè ÿê ïîëіòè÷íó îðãàíіçàöіþ ïàíіâíîãî êëàñó, òî ñó÷àñíà äåðæàâà – öå ïîëіòè÷íà îðãàíіçàöіÿ âñüîãî ñóñïіëüñòâà. Äåðæàâà ñòàє íå ïðîñòî âëàäîþ, ùî ñïèðàєòüñÿ íà ïðèìóñ, à öіëіñíîþ îðãàíіçàöієþ ñóñïіëüñòâà. Âîíà âèðàæàє і îõîðîíÿє іíäèâіäóàëüíі, ãðóïîâі і ñóñïіëüíі іíòåðåñè, çàáåçïå÷óє îðãàíіçîâàíіñòü ó êðàїíі íà îñíîâі åêîíîìі÷íèõ і äóõîâíèõ ÷èííèêіâ, ðåàëіçóє ãîëîâíå, ùî íàäàє ëþäÿì öèâіëіçàöіÿ, – íàðîäîâëàääÿ, åêîíîìі÷íó ñâîáîäó, ñâîáîäó îñîáè. Ùîá ðîçêðèòè ïîíÿòòÿ äåðæàâè, íåîáõіäíî ïðîíèêíóòè äî її ñóòíîñòі. Ñóòíіñòü äåðæàâè – öå âíóòðіøíіé çìіñò її äіÿëüíîñòі, ÿêèé âèðàæàє єäíіñòü çàãàëüíîñîöіàëüíèõ і âóçüêîñòàíîâèõ (ãðóïîâèõ) іíòåðåñіâ ãðîìàäÿí. Áóäü-ÿêà äåðæàâà âèêîíóє é çàãàëüíîñîöіàëüíі çàâäàííÿ («ñïіëüíі ñïðàâè»), áåç ÿêèõ íå ìîæå ôóíêöіîíóâàòè æîäíå ñóñïіëüñòâî (áóäіâíèöòâî øëÿõіâ, áîðîòüáà ç åïіäåìіÿìè, çëî÷èííіñòþ, çàõîäè ùîäî çàáåçïå÷åííÿ ìèðó òà іíøі). Âèîêðåìèòè çàãàëüíå âèçíà÷åííÿ äåðæàâè, ÿêå á âіäáèâàëî âñі áåç âèíÿòêó îçíàêè і âëàñòèâîñòі, õàðàêòåðíі äëÿ êîæíîãî ç її ïåðіîäіâ ó ìèíóëîìó, ñó÷àñíîìó і ìàéáóòíüîìó, íåìîæëèâî. Âîäíî÷àñ áóäü-ÿêà äåðæàâà ìàє íàáіð òàêèõ óíіâåðñàëüíèõ îçíàê, ùî âèÿâëÿþòüñÿ íà âñіõ åòàïàõ її ðîçâèòêó. 22

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 22

21.07.2010 14:45:38

Основи теорії держави

Ознаки держави Територія, яка визначається державним кордоном (суходіл, внутрішні моря, ріки, зовнішні моря і територіальні води, повітряний простір, диппредставництва, морські та повітряні судна, літаки та ін.)

Суверенітет держави (державна вла да єдина в межах своєї території, не за лежить від інших влад усередині суспільства і має неза лежність і рівноправність у вирішенні питань зовнішньої політики)

Апарат публічної вла ди (вла да має політичний характер, не співпа дає з поглядами населення країни, проте виступає від його імені, скла дається з органів вла ди, у тому числі й апарату примусу)

Правова система (держава встановлює загальнообов’язкові для всього населення правила поведінки і закріплює їх у нормах права)

Податкова система (держава має монопольне право на збір податків з населення та на формування державного бюд жету)

Символи держави (зовнішні атрибу ти, за якими державу ідентифікують як суверенну в системі внутрішніх і міжнародних відносин)

Öåé ïåðåëіê îçíàê äåðæàâè íå є âè÷åðïíèì. Êðіì âèùåçãàäàíèõ, іíîäі âèäіëÿþòü:  îá’єäíàííÿ íàñåëåííÿ çà òåðèòîðіàëüíîþ îçíàêîþ ÷åðåç ãðîìàäÿíñòâî;  íàÿâíіñòü ôіíàíñîâîї ñèñòåìè òà ãðîøîâîї îäèíèöі;  іñíóâàííÿ çàêîíîäàâ÷î çàêðіïëåíîї äåðæàâíîї ìîâè òîùî. 23

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 23

21.07.2010 14:45:38

ПРАВОЗНАВСТВО

Норма закону

Äåðæàâà – ñóâåðåííà ïîëіòèêî-òåðèòîðіàëüíà îðãàíіçàöіÿ ñóñïіëüñòâà, ùî âîëîäіє âëàäîþ, ÿêà çäіéñíþєòüñÿ äåðæàâíèì àïàðàòîì íà îñíîâі ïðàâîâèõ íîðì, ùî çàáåçïå÷óþòü çàõèñò і óçãîäæåííÿ ñóñïіëüíèõ, ãðóïîâèõ, іíäèâіäóàëüíèõ іíòåðåñіâ ç îïîðîþ, ó ðàçі ïîòðåáè, íà ëåãàëüíèé ïðèìóñ. Для допитливих (деякі з філософських поглядів на поняття)

Англійський філософ XVII ст. Томас Гоббс порівняв державу зі своєрідним звіром (Левіафаном), що підкорив собі всі існуючі струк тури.

Німецький філософ XVIIІ ст. Йоганн Фіхте визнавав державу як найповніше здійснення людського «Я», вищий емпіричний прояв людської особистості.

Німецький філософ XІХ ст. Артур Шопенгауер писав, що «держава – не що інше, як намордник для приборкання... тварини, яка називається людиною, та на дання їй частково травоїдного харак теру».

Представник німецької класичної філософії XІХ ст. Георг Гегель убачав у державі найдосконаліше втілення світової ідеї з притаманним їй саморозквітом. «Держава – це дійсність моральної ідеї, моральний дух, як явна, сама по собі ясна субстанційна воля, яка мислить і знає себе, і виконує те, що вона знає, оскільки вона це знає».

2. Функції держави: понят тя і види Норма закону

Ôóíêöії äåðæàâè – öå îñíîâíі íàïðÿìè її äіÿëüíîñòі íà ïåâíèõ åòàïàõ ðîçâèòêó. Ó ôóíêöіÿõ äåðæàâè âèðàæàєòüñÿ її ñóòíіñòü òà ïðèçíà÷åííÿ. 24

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 24

21.07.2010 14:45:38

Основи теорії держави

Êîíêðåòíі ôóíêöії äåðæàâè, à їõ äîñèòü áàãàòî, äîöіëüíî ðîçãëÿäàòè ÷åðåç їõ êëàñèôіêàöіþ íà âèäè. Çàãàëîì ôóíêöії äåðæàâè ìîæíà ïîäіëèòè íà òàêі ãðóïè. Çà ñîöіàëüíîþ çíà÷óùіñòþ – îñíîâíі òà íåîñíîâíі. Îñíîâíі ôóíêöії – íàéçàãàëüíіøі òà íàéâàæëèâіøі êîìïëåêñíі íàïðÿìè äіÿëüíîñòі äåðæàâè ùîäî çäіéñíåííÿ ñòðàòåãі÷íèõ çàâäàíü і öіëåé, ùî ñòîÿòü ïåðåä íåþ â êîíêðåòíèé іñòîðè÷íèé ïåðіîä. Äî íèõ âіäíîñÿòü ôóíêöії: îáîðîíè, ïіäòðèìàííÿ çîâíіøíіõ âіäíîñèí, îõîðîíè ïðàâîïîðÿäêó, ðåãóëþâàííÿ åêîíîìіêè, çàáåçïå÷åííÿ åêîëîãі÷íîї áåçïåêè, ïіäòðèìàííÿ і ðîçâèòîê êóëüòóðè, çàáåçïå÷åííÿ îñâіòè íàñåëåííÿ òà іí. Íåîñíîâíі ôóíêöії – íàïðÿìè äіÿëüíîñòі äåðæàâè çі çäіéñíåííÿ êîíêðåòíèõ çàâäàíü ó äðóãîðÿäíèõ ñôåðàõ ñóñïіëüíîãî æèòòÿ. Äî íèõ íàëåæàòü: óïðàâëіííÿ ïåðñîíàëîì, ìàòåðіàëüíî-òåõíі÷íå çàáåçïå÷åííÿ òà óïðàâëіííÿ äåðæàâíèì ìàéíîì, çáèðàííÿ і ðîçïîâñþäæåííÿ íåîáõіäíîї äëÿ óïðàâëіííÿ іíôîðìàöії òîùî. Çàëåæíî âіä òåðèòîðіàëüíîї ñïðÿìîâàíîñòі – âíóòðіøíі òà çîâíіøíі. Âíóòðіøíі ôóíêöії – òàêі íàïðÿìè äіÿëüíîñòі äåðæàâè, ó ÿêèõ êîíêðåòèçóєòüñÿ âíóòðіøíÿ ïîëіòèêà ñòîñîâíî åêîíîìі÷íèõ, іäåîëîãі÷íèõ, åêîëîãі÷íèõ, êóëüòóðíèõ òà іíøèõ àñïåêòіâ æèòòÿ ñóñïіëüñòâà. Äî òàêèõ âіäíîñÿòü ôóíêöії: ðåãóëþâàííÿ åêîíîìіêè, ïіäòðèìàííÿ òà ðîçâèòêó êóëüòóðè, îõîðîíè òà çàõèñòó âñіõ ôîðì âëàñíîñòі, ñîöіàëüíîãî çàõèñòó íàñåëåííÿ, ãàðàíòóâàííÿ åêîëîãі÷íîї áåçïåêè, îõîðîíè ïðàâîïîðÿäêó òà іí. Çîâíіøíі ôóíêöії – îñíîâíі íàïðÿìè äіÿëüíîñòі äåðæàâè çà її ìåæàìè ó âçàєìîâіäíîñèíàõ ç іíøèìè äåðæàâàìè, ñâіòîâèìè ãðîìàäñüêèìè îðãàíіçàöіÿìè і ñâіòîâèì ñïіâòîâàðèñòâîì ó öіëîìó. Ôóíêöіÿìè є: îðãàíіçàöіÿ ñïіâðîáіòíèöòâà ç іíøèìè ñóá’єêòàìè ìіæíàðîäíèõ âіäíîñèí, çàõèñò äåðæàâíîãî ñóâåðåíіòåòó, ïіäòðèìêà ìèðó â ðåãіîíі, êóëüòóðíèé òà îñâіòíіé îáìіí òîùî. Çà ÷àñîì çäіéñíåííÿ – ïîñòіéíі òà òèì÷àñîâі. Ïîñòіéíі ôóíêöії – íàïðÿìêè äіÿëüíîñòі äåðæàâè, ùî çäіéñíþþòüñÿ íà âñіõ åòàïàõ її ðîçâèòêó. Áіëüøіñòü çäіéñíþâàíèõ äåðæàâîþ ôóíêöіé є ïîñòіéíèìè. Òèì÷àñîâі ôóíêöії – íàïðÿìêè äіÿëüíîñòі äåðæàâè, ùî îáóìîâëåíі êîíêðåòíèì åòàïîì іñòîðè÷íîãî ðîçâèòêó ñóñïіëüñòâà. Ïðèêëàäîì òèì÷àñîâèõ ìîæóòü áóòè ôóíêöії ñòàáіëіçàöії åêîíîìіêè â ïåðåõіäíèé ïåðіîä, ïîäîëàííÿ íàñëіäêіâ àâàðії íà ×ÀÅÑ ÷è ïîâåíі íà ïåâíіé òåðèòîðії Óêðàїíè. Çà ñôåðàìè ñóñïіëüíîãî æèòòÿ – ãóìàíіòàðíі, åêîíîìі÷íі òà ïîëіòè÷íі. Ãóìàíіòàðíі ôóíêöії – çàáåçïå÷åííÿ, îõîðîíà òà çàõèñò îñíîâíèõ ïðàâ ëþäèíè; îõîðîíà ïðèðîäíîãî ñåðåäîâèùà; îõîðîíà і âіäíîâëåííÿ çäîðîâ’ÿ; ñîöіàëüíå çàáåçïå÷åííÿ; îñâіòà; âèõîâàííÿ; ðîçâèòîê êóëüòóðè òîùî. Ó ìіæíàðîäíіé 25

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 25

21.07.2010 14:45:38

ПРАВОЗНАВСТВО

ñôåðі – öå ó÷àñòü ó ìіæíàðîäíîìó çàáåçïå÷åííі òà çàõèñòі ïðàâ ëþäèíè; äîïîìîãà íàñåëåííþ іíøèõ êðàїí (ó ðàçі ñòèõіéíîãî ëèõà, êðèçîâèõ ñèòóàöіé òîùî); ó÷àñòü ó çàõèñòі ïðèðîäíîãî ñåðåäîâèùà (åêîëîãі÷íà ôóíêöіÿ); ó÷àñòü ó ìіæíàðîäíîìó êóëüòóðíîìó ñïіâðîáіòíèöòâі. Åêîíîìі÷íі ôóíêöії – ñòâîðåííÿ óìîâ äëÿ ðîçâèòêó âèðîáíèöòâà íà îñíîâі ðіâíîïðàâíîãî âèçíàííÿ і çàõèñòó ðіçíèõ ôîðì âëàñíîñòі íà çàñîáè âèðîáíèöòâà; ïðîãðàìóâàííÿ òà îðãàíіçàöіÿ âèðîáíèöòâà íà äåðæàâíèõ ïіäïðèєìñòâàõ, ðîçïîðÿäæåííÿ îá’єêòàìè äåðæàâíîї âëàñíîñòі; îðãàíіçàöіÿ òà ñòèìóëþâàííÿ íàóêîâèõ äîñëіäæåíü. Ó ìіæíàðîäíіé ñôåðі – öå ó÷àñòü ó ñòâîðåííі ñâіòîâîї åêîíîìі÷íîї ñèñòåìè íà îñíîâі ìіæíàðîäíîãî ðîçïîäіëó òà іíòåãðàöії âèðîáíèöòâà і ïðàöі; ó÷àñòü ó ðîçâ’ÿçàííі ãîñïîäàðñüêèõ òà íàóêîâèõ ïðîáëåì (åíåðãåòè÷íîї, âèêîðèñòàííÿ Ñâіòîâîãî îêåàíó, äîñëіäæåíü é îñâîєííÿ êîñìîñó òîùî). Ïîëіòè÷íі ôóíêöії – ñòâîðåííÿ äåìîêðàòè÷íèõ óìîâ, іíñòèòóòіâ äëÿ âіëüíîãî âèÿâëåííÿ і âðàõóâàííÿ іíòåðåñіâ ðіçíèõ ñîöіàëüíèõ ãðóï ñóñïіëüñòâà, çîêðåìà äëÿ äіÿëüíîñòі ðіçíîìàíіòíèõ ïîëіòè÷íèõ ïàðòіé òà іíøèõ ãðîìàäñüêèõ îá’єäíàíü; çàáåçïå÷åííÿ óìîâ äëÿ çáåðåæåííÿ і ðîçâèòêó íàöіîíàëüíîї ñàìîáóòíîñòі êîðіííîї òà іíøèõ íàöіé, ùî ïðîæèâàþòü íà òåðèòîðії äåðæàâè; îõîðîíà і çàõèñò äåðæàâíî-êîíñòèòóöіéíîãî ëàäó, çàêîííîñòі òà ïðàâîïîðÿäêó. Ó ìіæíàðîäíіé ñôåðі äî ïîëіòè÷íèõ ôóíêöіé íàëåæèòü îðãàíіçàöіÿ, ïіäòðèìêà і ðîçâèòîê ìіæäåðæàâíèõ äîãîâіðíèõ âіäíîñèí íà îñíîâі çàãàëüíîâèçíàíèõ ïðèíöèïіâ ìіæíàðîäíîãî ïðàâà; ó÷àñòü ó çàáåçïå÷åííі íåíàñèëüíèöüêîãî ìèðó â óñіõ ðåãіîíàõ ïëàíåòè.

За часом здійснення:  постійні  тимчасові

За лежно від територіальної спрямованості:  внутрішні  зовнішні

За сферами суспільного жит тя:  гуманітарні  економічні  політичні  культурні

26

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 26

21.07.2010 14:45:38

Основи теорії держави

3. Органи держави: понят тя, ознаки, види Êîæåí äåðæàâíèé îðãàí – öå ñòðóêòóðíà ëàíêà, âіäíîñíî ñàìîñòіéíà ÷àñòèíà äåðæàâíîãî àïàðàòó. Äåðæàâíèé îðãàí õàðàêòåðèçóєòüñÿ òàêèìè îçíàêàìè:  çäіéñíþє âіä іìåíі äåðæàâè ïåðåäáà÷åíі çàêîíîì ôóíêöії ó âіäïîâіäíіé ñôåðі äіÿëüíîñòі;  âîëîäіє âëàäíèìè ïîâíîâàæåííÿìè;  ìàє âіäïîâіäíó êîìïåòåíöіþ (ñóêóïíіñòü çàâäàíü, ôóíêöіé, ïîâíîâàæåíü);  õàðàêòåðèçóєòüñÿ âіäïîâіäíîþ îðãàíіçàöіéíîþ ñòðóêòóðîþ;  ôîðìóєòüñÿ â ïîðÿäêó, ÿêèé âñòàíîâëþєòüñÿ çàêîíîì;  âèäàє îáîâ’ÿçêîâі äëÿ âèêîíàííÿ ïðèïèñè, ðåàëіçàöіÿ ÿêèõ çàáåçïå÷óєòüñÿ ìîæëèâіñòþ çàñòîñóâàííÿ ïðèìóñó. Îðãàíè äåðæàâè ñêëàäàþòüñÿ ç äåðæàâíèõ ñëóæáîâöіâ, òîáòî îñіá, ÿêі íà ïðîôåñіéíіé îñíîâі âèêîíóþòü çàâäàííÿ òà ôóíêöії, ïîêëàäåíі íà íèõ äåðæàâîþ çãіäíî ç ïîñàäîþ, ÿêó âîíè îáіéìàþòü, îäåðæóþòü çàðîáіòíó ïëàòó çà ðàõóíîê äåðæàâíèõ êîøòіâ. Норма закону

Îðãàí äåðæàâè – öå îêðåìèé ñëóæáîâåöü (íàïðèêëàä, Ïðåçèäåíò Óêðàїíè, Óïîâíîâàæåíèé Âåðõîâíîї Ðàäè Óêðàїíè ç ïðàâ ëþäèíè) ÷è ñòðóêòóðíî îôîðìëåíèé êîëåêòèâ äåðæàâíèõ ñëóæáîâöіâ, íàäіëåíèé âëàäíèìè ïîâíîâàæåííÿìè, óòâîðåíèé íà çàêîííèõ ïіäñòàâàõ äëÿ âèêîíàííÿ êîíêðåòíèõ çàâäàíü і ôóíêöіé äåðæàâè. Äåðæàâíі îðãàíè ôîðìóþòüñÿ âñіì íàðîäîì, ïіäçâіòíі éîìó òà íåñóòü âіäïîâіäàëüíіñòü ïåðåä íèì. Ñòàòóñ, ïðàâà і îáîâ’ÿçêè, çàñàäè äіÿëüíîñòі äåðæàâíèõ ñëóæáîâöіâ âèçíà÷àþòüñÿ Çàêîíîì Óêðàїíè «Ïðî äåðæàâíó ñëóæáó». Класифікація державних органів Çà ñïîñîáîì óòâîðåííÿ Ті, що призначаються

Виборні

Успадковані

27

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 27

21.07.2010 14:45:38

ПРАВОЗНАВСТВО

Çà òåðèòîðієþ, íà ÿêó ïîøèðþþòüñÿ їõíі ïîâíîâàæåííÿ Місцеві (локальні)

Загальні (центральні)

Çà ñêëàäîì Одноособові

Колегіальні

Çà õàðàêòåðîì і çìіñòîì ôóíêöіé

Законодавчі

Виконавчо< розпорядчі

Судові

Контрольно< наглядові

4. Понят тя і види влади. Особливості державної влади Âëàäà – ÿâèùå ñîöіàëüíå. Ñîöіàëüíà âëàäà ïðèñóòíÿ (õî÷à é ó ïðèõîâàíіé ôîðìі) ñêðіçü, äå є óñòà ëåíі îá’єäíàííÿ ëþäåé: ó ñіì’ї, âèðîáíè÷èõ êîëåêòèâàõ, äåðæàâі, òîáòî òàì, äå є ðåàëüíà ìîæëèâіñòü âïëèâàòè íà ïîâåäіíêó ëþäåé çà äîïîìîãîþ áóäü-ÿêèõ çàñîáіâ. Ó øèðîêîìó çíà÷åííі âëàäà – çàâæäè âîëüîâі âіäíîñèíè: іíäèâіäà äî ñàìîãî ñåáå (âëàäà íàä ñîáîþ), ìіæ іíäèâіäàìè, 28

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 28

21.07.2010 14:45:38

Основи теорії держави

ãðóïàìè, êëàñàìè â ñóñïіëüñòâі, ìіæ ãðîìàäÿíèíîì і äåðæàâîþ, ìіæ ïîñàäîâîþ îñîáîþ і ïіäëåãëèì, ìіæ äåðæàâàìè. Îñíîâíèìè êîìïîíåíòàìè âëàäè є її ñóá’єêò, îá’єêò, çàñîáè (ðåñóðñè) і ïðîöåñ, ùî ïðèçâîäèòü äî ðóõó âñі її åëåìåíòè (ìåõàíіçì і çàñîáè âçàєìîäії ñóá’єêòà і îá’єêòà). Âëàäà – çàâæäè äâîñòîðîííÿ âçàєìîäіÿ ñóá’єêòà і îá’єêòà. Âëàäà íіêîëè íå є âіäíîñèíàìè ëèøå îäíієї îñîáè (àáî îðãàíó), ÿêùî íå ìàòè íà óâàçі âëàäó ëþäèíè íàä ñîáîþ. Âëàäà îçíà÷àє âіäíîñèíè çàëåæíîñòі ìіæ ëþäüìè: ç îäíîãî áîêó, íàâ’ÿçóâàííÿ âîëі, ç іíøîãî – ïіäêîðåííÿ їé. Íà âіäìіíó âіä ðàííіõ åêñïëóàòàòîðñüêèõ äåðæàâ, äå îá’єêò óïðàâëіííÿ áóâ áåçïðàâíèì і çîáîâ’ÿçàíèì áåççàïåðå÷íî ïіäêîðÿòèñÿ ñóá’єêòó âëàäè, ó ñó÷àñíèõ äåìîêðàòè÷íèõ äåðæàâàõ ÿêіñòü îá’єêòà ïîëіòè÷íîãî âîëîäàðþâàííÿ âèçíà÷àєòüñÿ íàñàìïåðåä éîãî ïîëіòè÷íîþ і ïðàâîâîþ êóëüòóðîþ. Норма закону

Ñîöіàëüíà âëàäà – çäàòíіñòü òà ìîæëèâіñòü іíäèâіäà àáî êîëåêòèâó âïëèâàòè íà âîëþ, ïîâåäіíêó é äіÿëüíіñòü ëþäåé çà äîïîìîãîþ ðіçíîìàíіòíèõ çàñîáіâ (àâòîðèòåòó, ïåðåêîíàííÿ, íàñèëüñòâà, ïðèìóñó òîùî). Êëàñèôіêàöіÿ ñîöіàëüíîї âëàäè:  çà ñôåðàìè ñóñïіëüíîãî æèòòÿ – ïîëіòè÷íà, åêîíîìі÷íà, ðåëіãіéíà òà іíøі;  çà ñóá’єêòîì, íîñієì âëàäè, âëàäà ãëàâè äåðæàâè, êåðіâíèêà ïіäïðèєìñòâà, áàòüêіâ òà іí.;  çà ìåòîäàìè òà çàñîáàìè ùîäî îðãàíіçàöії âëàäè – äåìîêðàòè÷íà, íåäåìîêðàòè÷íà. Îñîáëèâå ìіñöå ñåðåä âèäіâ ñîöіàëüíîї âëàäè â êëàñèôіêàöії çà ñôåðàìè ñóñïіëüíîãî æèòòÿ ïîñіäàє ïîëіòè÷íà âëàäà. Норма закону

Ïîëіòè÷íà âëàäà – öå îñîáëèâèé âèä ñîöіàëüíîї âëàäè, çà äîïîìîãîþ ÿêîї ðåàëіçóþòüñÿ æèòòєâî âàæëèâі іíòåðåñè âïëèâîâèõ ñîöіàëüíèõ ãðóï. Äåðæàâíà âëàäà є îñîáëèâèì ðіçíîâèäîì ñîöіàëüíîї âëàäè. ßêùî â ïåðâіñíîìó ñóñïіëüñòâі ñîöіàëüíà âëàäà ìàëà ïóáëі÷íèé (ñóñïіëüíèé) õàðàêòåð, òî â êëàñîâî-îðãàíіçîâàíîìó – ïîëіòè÷íèé.  àíàëіçі ïîëіòè÷íèõ ñèñòåì ñóñïіëüñòâà âëàäà ïîñіäàє òàêå ñàìå ìіñöå, ÿê ãðîøі â åêîíîìі÷íèõ ñèñòåìàõ: âîíà ìàє ìіöíі êîðåíі â ñóñïіëüíîìó і ïðèâàòíîìó æèòòі ãðîìàäÿí. ßêå ñïіââіäíîøåííÿ ïîëіòè÷íîї òà äåðæàâíîї âëàäè? Є äâі òî÷êè çîðó іç öüîãî ïèòàííÿ:  ïîëіòè÷íà âëàäà і äåðæàâíà âëàäà – òîòîæíі ïîíÿòòÿ, îñêіëüêè ïîëіòè÷íà âëàäà ïîõîäèòü âіä äåðæàâè і çäіéñíþєòüñÿ çà її ïðÿìîї àáî îïîñåðåäêîâàíîї ó÷àñòі; 29

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 29

21.07.2010 14:45:38

ПРАВОЗНАВСТВО

 ïîëіòè÷íà âëàäà і äåðæàâíà âëàäà – ïîíÿòòÿ íå òîòîæíі, îäíàê áóäü-ÿêà äåðæàâíà âëàäà є ïîëіòè÷íîþ. Äіéñíî, ïîëіòè÷íà âëàäà íåðîçðèâíî ïîâ’ÿçàíà ç âëàäîþ äåðæàâíîþ, çíàõîäèòü ó íіé ñâîє ïðîäîâæåííÿ. Äåðæàâíà âëàäà – ãîëîâíèé, òèïîâèé çàñіá çäіéñíåííÿ ïîëіòè÷íîї âëàäè. Норма закону

Äåðæàâíà âëàäà – óïðàâëіííÿ ñóñïіëüñòâîì, ÿêå çäіéñíþєòüñÿ îðãàíàìè äåðæàâè â ìåæàõ їõíüîї êîìïåòåíöії. Õàðàêòåðíèìè îñîáëèâîñòÿìè äåðæàâíîї âëàäè є:  ïóáëі÷íіñòü – âèñòóïàє âіä іìåíі âñüîãî ñóñïіëüñòâà (íàðîäó), ìàє «ïóáëі÷íó» îñíîâó ñâîєї äіÿëüíîñòі (êàçåííå ìàéíî, âëàñíі ïðèáóòêè, ïîäàòêè);  âåðõîâåíñòâî – þðèäè÷íî óîñîáëþє çàãàëüíîîáîâ’ÿçêîâó âîëþ âñüîãî ñóñïіëüñòâà, ìàє ó ñâîєìó ðîçïîðÿäæåííі ìîíîïîëüíå ïðàâî âèäàâàòè çàêîíè і ñïèðàòèñÿ íà àïàðàò ïðèìóñó ÿê íà îäèí іç çàñîáіâ äîòðèìàííÿ çàêîíіâ òà іíøèõ ïðàâîâèõ àêòіâ;  óíіâåðñàëüíіñòü – ïîøèðþє âëàäíі ðіøåííÿ, ÿêі є çàãàëüíîîáîâ’ÿçêîâèìè äëÿ âñіõ êîëåêòèâíèõ òà іíäèâіäóàëüíèõ ñóá’єêòіâ, íà âñå ñóñïіëüñòâî;  ñóâåðåííіñòü – âіääіëåíà âіä іíøèõ âèäіâ âëàäè óñåðåäèíі êðàїíè (âіä ïàðòіéíîї, öåðêîâíîї òà іí.). Âîíà íåçàëåæíà âіä íèõ і ìàє âèêëþ÷íå ìîíîïîëüíå ñòàíîâèùå ó ñôåðі äåðæàâíèõ ñïðàâ;  ëåãіòèìíіñòü – þðèäè÷íå îáґðóíòóâàííÿ і âèçíàííÿ íàðîäîì êðàїíè, à òàêîæ ñâіòîâîþ ñïіëüíîòîþ. Íàïðèêëàä, ïðåäñòàâíèöüêі îðãàíè íàáóâàþòü ëåãіòèìíîñòі â ðåçóëüòàòі ïðîâåäåííÿ âèáîðіâ, ïåðåäáà÷åíèõ і ðåãëàìåíòîâàíèõ çàêîíîì. Íåëåãіòèìíà âëàäà ââàæàєòüñÿ óçóðïàòîðñüêîþ. Óçóðïàöієþ є ïîðóøåííÿ ïðàâîâèõ ïðîöåäóð ïðè ïðîâåäåííі âèáîðіâ àáî їõ ôàëüñèôіêàöіÿ. Âèçíàííÿ çàêîííîñòі ïîõîäæåííÿ і ñïîñîáó âñòàíîâëåííÿ âëàäè îçíà÷àє îäåðæàííÿ êðåäèòó äîâіðè ç áîêó íàðîäó, çãîäó íàðîäó ïіäêîðÿòèñÿ. Âèìîãà ëåãіòèìíîñòі âèíèêëà ÿê ðåàêöіÿ ïðîòè íàñèëüíèöüêîї çìіíè âëàäè â äåðæàâі, óñâіäîìëåííÿ ñóñïіëüñòâîì ïåðåâàãè ïîðÿäêó і ñòàáіëüíîñòі íàä ïîðóøåííÿì çàãàëüíîâèçíàíèõ íîðì, çàõîïëåííÿì âëàäè ñèëîþ. Буква закону

Ñò. 5 Êîíñòèòóöії Óêðàїíè. Íіõòî íå ìîæå óçóðïóâàòè äåðæàâíó âëàäó. 30

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 30

21.07.2010 14:45:38

Основи теорії держави

5. Органи державної влади. Загальна харак теристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади Êîæíèé äåðæàâíèé îðãàí ÿê ÷àñòèíà öіëîãî є íîñієì äåðæàâíîї âëàäè. Òîìó ñàìå ïîíÿòòÿ «îðãàí äåðæàâíîї âëàäè» ñëóæèòü ÿê äëÿ âèäіëåííÿ â ìåõàíіçìі äåðæàâè ãðóïè ïåðâèííèõ îðãàíіâ, òàê і äëÿ õàðàêòåðèñòèêè êîæíîãî îêðåìîãî îðãàíó äåðæàâè, ÷àñòèíè öüîãî ìåõàíіçìó. Ç ïèòàííÿì îðãàíіçàöії òà äіÿëüíîñòі äåðæàâíîãî àïàðàòó òіñíî ïîâ’ÿçàíà òåîðіÿ ðîçïîäіëó âëàä. Àíãëіéñüêèé ôіëîñîô Äæ. Ëîêê ïåðøèì çàïðîïîíóâàâ öþ òåîðіþ. Âіí çàçíà÷àâ, ùî ïîòðіáíî ðîçðіçíÿòè òðè âëàäè – çàêîíîäàâ÷ó, âèêîíàâ÷ó і ñîþçíó (ôåäåðàòèâíó). Ñóäîâà âëàäà, çà Äæ. Ëîêêîì, ïîãëèíàєòüñÿ âèêîíàâ÷îþ. Óñі òðè âëàäè ìàëè áóòè ðîçäіëåíі, à öå îçíà÷àëî, ùî êîæíà ç íèõ ïîâèííà çäіéñíþâàòèñÿ îêðåìèì äåðæàâíèì îðãàíîì. Ôðàíöóçüêèé ìèñëèòåëü ÕVІІІ ñò. Ø. Ìîíòåñê’є ðîçâèíóâ іäåї, ñôîðìóëüîâàíі Äæ. Ëîêêîì. Для допитливих (з історії понят тя) З історії розвитку української конституційної думки, а саме про розподіл державної вла ди. Проаналізувавши текст Розділу VI Конституції Пилипа Орлика, прийнятої 5 квітня 1710 р. на козацькій раді у м. Бендерах, розуміємо, що Пилип Орлик пропонує проводити державне управління, розмежувавши повнова ження і об’єднавши всі гілки вла ди в єдиний державний механізм: «Якщо в неза лежних державах дотримуються похвального і корисного для публічної рівноваги порядку, а саме – і під час війни, і в умовах миру збирати приватні й публічні ра ди, обмірковуючи спільне благо батьківщини, на яких і неза лежні володарі у присутності його величності не відмовлялися підкорити свою думку спільному рішенню урядовців і радників, то чому ж вільній нації не дотримуватися такого ж прекрасного порядку?» Далі слідує, що першість у країні на лежить Генеральній старшині, якій підпорядковуються полковники, що за харак тером обов’язків прирівнюються до радників. Щодо законодавчого органу, то від кожного полку повинно бу ти обрано декілька знатних ветеранів «досвідчених і вельми заслужених мужів, що повинні були скла дати публічну ра ду». Ясновельможний гетьман (так називає Пилип Орлик у Конституції гетьмана України) за Конституцією прирівнюється до президента в республіці з президентською формою правління. Взаємовідносини в державному механізмі визначаються так: «Генеральній старшині, полковникам і генеральним радникам на лежить давати пора ди теперішньому ясновельможному гетьману та його наступникам про цілісність батьківщини, про її загальне благо і про всі публічні справи». За Конституцією УHР (Статут про державний устрій, права і вільності УHР), що була ухва лена Українською Центральною Ра дою

31

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 31

21.07.2010 14:45:38

ПРАВОЗНАВСТВО

29 квітня 1918 р., а зокрема в статті 22, читаємо: «Державна вла да в Українській Народній Республіці походить від народу. Здійснюється вона за принципом розподілу вла ди на законодавчу, виконавчу і судову. Верховним органом вла ди в республіці є Всенародні збори, що безпосередньо здійснюють вищу законодавчу вла ду. Вони ж формують органи виконавчої і судової вла ди. Вища виконавча вла да на лежить Раді Народних Міністрів. Арбітром посеред цих двох влад є Генеральний Суд УHР». Стат тя 63 закріплює неза лежність судової вла ди: «Судових рішень не можуть змінити ні законодавчі, ні адміністративні органи вла ди». Сьогодні ідея розподілу влад зна ходить своє відобра ження в конституціях майже всіх країн світу. Україна не є винятком. У Конституції України зазначено: державна вла да на лежить народові, оскільки він є носієм суверенітету і єдиним джерелом вла ди в Україні, яку він здійснює безпосередньо, а також через органи державної вла ди і місцевого самоврядування. Буква закону

Êîíñòèòóöіÿ Óêðàїíè Ñò. 5. Íîñієì ñóâåðåíіòåòó і єäèíèì äæåðåëîì âëàäè â Óêðàїíі є íàðîä. Íàðîä çäіéñíþє âëàäó áåçïîñåðåäíüî і ÷åðåç îðãàíè äåðæàâíîї âëàäè òà îðãàíè ìіñöåâîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ. Ïðàâî âèçíà÷àòè і çìіíþâàòè êîíñòèòóöіéíèé ëàä â Óêðàїíі íàëåæèòü âèêëþ÷íî íàðîäîâі і íå ìîæå áóòè óçóðïîâàíå äåðæàâîþ, її îðãàíàìè àáî ïîñàäîâèìè îñîáàìè. Ñò. 6. Äåðæàâíà âëàäà â Óêðàїíі çäіéñíþєòüñÿ íà çàñàäàõ ïîäіëó íà çàêîíîäàâ÷ó, âèêîíàâ÷ó òà ñóäîâó. Ñò. 69. Íàðîäíå âîëåâèÿâëåííÿ çäіéñíþєòüñÿ ÷åðåç âèáîðè, ðåôåðåíäóì òà іíøі ôîðìè áåçïîñåðåäíüîї äåìîêðàòії. Îñêіëüêè äåðæàâà íàñàìïåðåä çäіéñíþє çàêîíîäàâ÷ó, âèêîíàâ÷î-ðîçïîðÿä÷ó і ñóäîâó ôóíêöії, òî â ñèñòåìі її îðãàíіâ ïåðåäóñіì ñëіä ðîçðіçíÿòè çàêîíîäàâ÷і, âèêîíàâ÷î-ðîçïîðÿä÷і òà ñóäîâі îðãàíè. Норма закону

Îðãàíè çàêîíîäàâ÷îї âëàäè – öå äåðæàâíі îðãàíè, äіÿëüíіñòü ÿêèõ ïîëÿãàє â ïðèéíÿòòі, çìіíі àáî ñêàñóâàííі çàêîíіâ. Ó ñó÷àñíèõ äåðæàâàõ çàêîíîäàâ÷à âëàäà ìàє ïðåäñòàâíèöüêèé õàðàêòåð, òîáòî ñêëàä çàêîíîäàâ÷îãî îðãàíó ôîðìóєòüñÿ øëÿõîì âèáîðіâ. Òàêèì ÷èíîì íàðîä ïåðåäàє âëàäó ñâîїì ïðåäñòàâíèêàì. Çà çàãàëüíèì ïðàâèëîì çàêîíîäàâ÷èì îðãàíîì є ïàðëàìåíò (âіä ôðàíö. parler – ãîâîðèòè). Ó ðіçíèõ êðà32

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 32

21.07.2010 14:45:38

Основи теорії держави

їíàõ âіí ìàє ðіçíîìàíіòíі íàçâè – Ðàäà, Ñåéì, Ñåíàò, Ñêóïùèíà, Äóìà, Çáîðè, Äèâàí, Ìàäæëіñ, Êîíãðåñ, Êíåñåò, Êîðòåñè, Àëüòèíã, Ñòîðòèíã òîùî. Ïàðëàìåíò ìîæå áóòè îäíîïàëàòíèì àáî äâîïàëàòíèì. Îäíîïà ëàòíі ïàðëàìåíòè, ÿê ïðàâèëî, ñòâîðþþòüñÿ â ïðîñòèõ çà ôîðìîþ óñòðîþ äåðæàâàõ (íàïðèêëàä, Âåðõîâíà Ðàäà Óêðàїíè). Äâîïàëàòíі ïàðëàìåíòè (áіêàìåðàëіçì) іñíóþòü ó ôåäåðàòèâíèõ äåðæàâàõ (íàïðèêëàä, ó Ðîñії Ôåäåðàëüíі çáîðè ñêëàäàþòüñÿ ç äâîõ ïà ëàò – Ðà äè Ôåäåðàöії òà Äåðæàâíîї äóìè). Àëå áóâàþòü âèíÿòêè.  óíіòàðíіé Ïîëüùі Íàöіîíàëüíà Àñàìáëåÿ ñêëàäàєòüñÿ ç Ñåéìó òà Ñåíàòó. Îñíîâíà ôóíêöіÿ ïàðëàìåíòó – çàêîíîòâîð÷à äіÿëüíіñòü, àëå, îêðіì íåї, çàêîíîäàâ÷èé îðãàí ìàє é ðÿä іíøèõ:  ïðåäñòàâíèöüêó;  çàñíîâíèöüêó (óñòàíîâ÷ó);  êîíòðîëüíó (êîíòðîëü çà ðîáîòîþ óðÿäó, іíøèõ ïîñàäîâöіâ âèêîíàâ÷îї âëàäè) òà іíøі. Норма закону

Îðãàíè âèêîíàâ÷îї âëàäè – öå äåðæàâíі îðãàíè, ÿêі çäіéñíþþòü âèêîíàâ÷î-ðîçïîðÿä÷ó äіÿëüíіñòü íà ïіäñòàâі çàêîíіâ òà іíøèõ àêòіâ çàêîíîäàâ÷îї âëàäè. Îçíàêè îðãàíіâ âèêîíàâ÷îї âëàäè:  ôîðìóþòüñÿ øëÿõîì ïðèçíà÷åííÿ;  ïðàêòè÷íî ðåàëіçóþòü öіëі òà çàâäàííÿ âíóòðіøíüîї і çîâíіøíüîї ïîëіòèêè, ñôîðìóëüîâàíі ïàðëàìåíòîì;  ïіäêîíòðîëüíі ïðåäñòàâíèöüêіé âëàäі. Система органів виконавчої влади

Вищі (уряд, а в деяких країнах уряд і президент)

Центральні (міністерства, відомства, департаменти)

Місцеві (місцеві державні адміністрації)

33

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 33

21.07.2010 14:45:38

ПРАВОЗНАВСТВО

Норма закону

Îðãàíè ñóäîâîї âëàäè – öå ñèñòåìà äåðæàâíèõ îðãàíіâ, ÿêі çäіéñíþþòü ïðàâîñóääÿ. Îñíîâíі ôóíêöії ñóäîâîї âëàäè:  îõîðîííà (îõîðîíà ïðàâ і ñâîáîä ëþäèíè і ãðîìàäÿíèíà);  ôóíêöіÿ ïðàâîñóääÿ (çàõèñò, âіäíîâëåííÿ ïîðóøåíèõ ïðàâ);  êîíòðîëüíî-íàãëÿäîâà (ñòðèìóâàííÿ äâîõ іíøèõ ãіëîê âëàäè â ðàìêàõ ïðàâà øëÿõîì çäіéñíåííÿ ñóäîâîãî êîíòðîëþ). Äî ñèñòåìè ñóäîâèõ îðãàíіâ íà ëåæàòü êîíñòèòóöіéíèé ñóä òà ñóäè çàãàëüíîї þðèñäèêöії. Ó íàø ÷àñ òåîðіÿ ïîäіëó âëàäè є âàæëèâèì ÷èííèêîì óïðîâàäæåííÿ іíñòèòóòó äåìîêðàòії, çàõèñòó ïðàâ і ñâîáîä ãðîìàäÿí, ôîðìóâàííÿ ïðàâîâîї äåðæàâè òà ãðîìàäÿíñüêîãî ñóñïіëüñòâà. Запитання та зав дання

I. Виконайте тестові завдання. 1. Яке понят тя не є ознакою держави?

À. Òåðèòîðіÿ. Á. Êîðäîí. Â. Ñèñòåìà ïîäàòêіâ. Ã. Ñèñòåìà ïðàâîâèõ íîðì. 2. Суверенна політико<територіальна організація суспільства, що володіє вла дою, яка здійснюється державним апаратом на основі правових норм, – це . À. Àïàðàò äåðæàâè. Á. Ñóñïіëüíå îá’єäíàííÿ. Â. Ìåõàíіçì äåðæàâè. Ã. Äåðæàâà. 3. Назвіть критерій класифікації функцій держави відповідно до якого видами функцій є: гуманітарні, політичні, економічні. À. Çà ñîöіàëüíîþ çíà÷óùіñòþ. Á. Çà ÷àñîì çäіéñíåííÿ. Â. Çà òåðèòîðіàëüíîþ ñïðÿìîâàíіñòþ. Ã. Çà ñôåðàìè ñóñïіëüíîãî æèòòÿ. 4. Яке понят тя вира жає сутність держави? À. Äåðæàâíèé àïàðàò. Á. Ïðåäñòàâíèöüêі îðãàíè. Â. Ôóíêöії äåðæàâè. Ã. Ôîðìà ïðàâëіííÿ. 5. Назвіть підставу, за якою формується персональний склад Верховної Ра ди України. À. Îòðèìàííÿ ïîñàäè â ñïàäîê. 34

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 34

21.07.2010 14:45:39

Основи теорії держави

Á. Ïðèçíà÷åííÿ. Â. Âèáîðè. Ã. Âõîäæåííÿ äî ñêëàäó çà ïîñàäîþ. 6. Яка особливість державної вла ди харак теризується юридичним обґрунтуванням, визнанням народом країни, а також світовою спільнотою?

À. Âåðõîâåíñòâî. Á. Ëåãіòèìíіñòü. Â. Ïóáëі÷íіñòü. Ã. Ñóâåðåííіñòü. II. Порівняйте поняття.

À. Ñîöіàëüíà âëàäà – äåðæàâíà âëàäà. Á. Îðãàíè çàêîíîäàâ÷îї âëàäè – îðãàíè âèêîíàâ÷îї âëàäè. Â. Âíóòðіøíі – çîâíіøíі ôóíêöії äåðæàâè. III. Розгляньте малюнки**. 1. Україна

2. Росія

3. Польща

4. США

5. Іспанія

6. Ізраїль

7. Норвегія

8. Узбекистан

9. Болгарія

10. Велика Британія

11. Казахстан

12. Сербія

Êîðèñòóþ÷èñü äîäàòêîâîþ ëіòåðàòóðîþ, óñòàíîâіòü âіäïîâіäíіñòü ìіæ êðàїíàìè òà íàçâàìè ïàðëàìåíòñüêèõ óñòàíîâ. 1. , 2. , 3. , 4. , 5. , 6. , 7. , 8. , 9. , 10. , 11. , 12. . À. Ïàðëàìåíò (Ïà ëàòà îáùèí òà Ïàëàòà ëîðäіâ). Á. Ñêóïùèíà. Â. Êíåñåò. 35

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 35

21.07.2010 14:45:39

ПРАВОЗНАВСТВО

Ã. Âåëèêі Íàðîäíі çáîðè. Ґ. Êîíãðåñ (Ïà ëàòà ïðåäñòàâíèêіâ òà Ñåíàò). Ä. Ôåäåðàëüíі çáîðè (Ðàäà Ôåäåðàöії òà Äåðæàâíà äóìà). Å. Âåðõîâíà Ðàäà. Є. Ñòîðòèíã. Æ. Âåðõîâíèé Êåíãåñ (Ñåíàò і Ìàæëіñ). Ç. Íàöіîíàëüíà Àñàìáëåÿ (Ñåéì òà Ñåíàò). È. Ãåíåðàëüíі Êîðòåñè (Êîíãðåñ äåïóòàòіâ òà Ñåíàò). І. Îëіé Ìàæëіñ. IV. Підберіть прик ла ди державних органів (зі світової практики) за способом утворення (виборні; ті, що призначаються; успадковані).

§ 3. Äåðæàâíèé ëàä З «Книги буття українського народу» М. Костомарова:  «Не пропала вона (Україна), бо вона знати не хотіла ні царя, ні панів, а хоч і був цар, та чужий, і хоч були пани, та чужі; а істий українець... повинен любити і пам’ятати єдиного Бога Ісуса Христа, царя і пана над небом і землею. Так воно було, так і тепер зосталось… Бо голос України не затих. І встане Україна зі своєї могили, і знову озветься до всіх братів своїх слов’ян, і почують крик її, і встане Слов’янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа». Проблемне питання

 Який державний лад, на думку автора, повинен запанувати у відродженій Україні?

1. Поняття і загальна характеристика державного ладу Ôóíêöії äåðæàâè і ïðàâà áàãàòîãðàííі, їõíі ñòðóêòóðè ñêëàäíі. Îçíàêè äåðæàâè, ùî âèíèêëè â ïðîöåñі іñòîðè÷íîãî ðîçâèòêó, óòіëèëèñÿ â ñïåöèôі÷íèé äåðæàâíèé ëàä. Äåðæàâíèé ëàä – ñêëàäíå ïîíÿòòÿ, ùî õàðàêòåðèçóє äåðæàâó çà òðüîìà àñïåêòàìè, à ñàìå: ôîðìîþ ïðàâëіííÿ, ôîðìîþ òåðèòîðіàëüíîãî óñòðîþ òà ïîëіòè÷íèì ðåæèìîì. Норма закону

Äåðæàâíèé ëàä – öå óñòðіé êðàїíè, ùî âèðàæàєòüñÿ ó õàðàêòåðі ïîëіòè÷íèõ âçàєìèí ìіæ ëþäüìè, ìіæ ëþäüìè і äåðæàâîþ â ïðîöåñі óïðàâëіííÿ (ïîëіòè÷íèé ðåæèì); 36

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 36

21.07.2010 14:45:39

Основи теорії держави

ó ñïîñîáàõ îðãàíіçàöії âèùèõ îðãàíіâ äåðæàâíîї âëàäè (ôîðìà ïðàâëіííÿ) і â àäìіíіñòðàòèâíî-òåðèòîðіàëüíîìó ðîçïîäіëі äåðæàâè (ôîðìà òåðèòîðіàëüíîãî óñòðîþ). Форма територіального устрою

Форма правління

Форма політичного режиму

Державний лад

Äåðæàâíèé ëàä çàâæäè ìàє âіäïîâіäíå ïðàâîâå çàêðіïëåííÿ. Óñі éîãî ñêëàäîâі åëåìåíòè ôіêñóþòüñÿ â êîíñòèòóöії, çàêîííèõ і ïіäçàêîííèõ àêòàõ.

2. Види і загальна характеристика форм правління Норма закону

Ôîðìà ïðàâëіííÿ – ñïîñіá îðãàíіçàöії âåðõîâíîї äåðæàâíîї âëàäè, ïîðÿäîê її óòâîðåííÿ òà äіÿëüíîñòі, êîìïåòåíöіÿ òà âçàєìîçâ’ÿçîê îðãàíіâ, à òàêîæ âçàєìîâіäíîñèíè ç íàñåëåííÿì äåðæàâè. Îñíîâíèìè ôîðìàìè ïðàâëіííÿ є ìîíàðõіÿ òà ðåñïóáëіêà. Форма правління

Монархія

Республіка

Необмежена (абсолютна)

Обмежена

Парламентська (конституційна)

Дуалістична

Президентська

Змішана

Парламентська

Представницька

37

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 37

21.07.2010 14:45:39

ПРАВОЗНАВСТВО

Норма закону

Ìîíàðõіÿ – öå ôîðìà ïðàâëіííÿ, çà ÿêîї äåðæàâíà âëàäà ïîâíіñòþ àáî ÷àñòêîâî çîñåðåäæóєòüñÿ â ðóêàõ îäíîîñіáíîãî ãëàâè äåðæàâè і ïåðåäàєòüñÿ ó ñïàäîê. Ìîíàðõі÷íà âëàäà ìàє ïåâíі îñîáëèâîñòі:  áåçñòðîêîâіñòü;  ñïàäêîâіñòü;  íåïіäïîðÿäêîâàíіñòü âëàäè ìîíàðõà áóäü-ÿêèì іíøèì ñóá’єêòàì. Ìîíàðõàìè â ðіçíèõ íàðîäіâ áóëè êíÿçі, êîðîëі, öàðі, іìïåðàòîðè, ñóëòàíè, õàíè, êàãàíè, øàõè, ïðàâèòåëі і ò.ä. Âіäîìі òàêі ôîðìè ìîíàðõії, ÿê íåîáìåæåíà òà îáìåæåíà. Норма закону

Íåîáìåæåíà (àáñîëþòíà) ìîíàðõіÿ – öå ôîðìà ïðàâëіííÿ, çà ÿêîї âåðõîâíà âëàäà â äåðæàâі çîñåðåäæåíà â ðóêàõ îäíîîñіáíîãî ãëàâè äåðæàâè (ìîíàðõà). Öåé âèä ìîíàðõії õàðàêòåðèçóєòüñÿ âіäñóòíіñòþ áóäü-ÿêèõ ïðåäñòàâíèöüêèõ îðãàíіâ, ïîâíèì áåçïðàâ’ÿì íàðîäó, çîñåðåäæåííÿì âñієї ïîâíîòè âëàäè â ðóêàõ ìîíàðõà. Ïðèêëàäàìè àáñîëþòíîї ìîíàðõії ìîæóòü áóòè â íàø ÷àñ Ñàóäіâñüêà Àðàâіÿ, Îìàí, Êàòàð òîùî. Королівство Саудівська Аравія Правлячий монарх – король і прем’єр-міністр Абдала ібн Абдель Азіз аль-Сауд.

Держава Катар Правлячий монарх – емір Держави Катар шейх Хамад бен Халіфа аль Тані.

Султанат Оман. Правлячий монарх – султан Оману і підлеглих територій Кабус бен Сайд аль-Саід.

Об’єднані Арабські Емірати Усі емірати – абсолютні монархії, тільки Абу-Дабі наближений до конституційної монархії. Президент – шейх Заід (ІІ) бен Султан аль-Нахайян, правитель Абу-Дабі.

38

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 38

21.07.2010 14:45:39

Основи теорії держави

 Îá’єäíàíèõ Àðàáñüêèõ Åìіðàòàõ äіє ñâîєðіäíèé ìåõàíіçì âèáîðó «ñòàðøîãî ìîíàðõà», ÿêèé, ïî ñóòі, і є ìîíàðõîì ÎÀÅ. Éîãî îáèðàþòü ç ìîíàðõіâ-êíÿçіâ òåðìіíîì íà äâà ðîêè. Ñàìå òîìó äåÿêі íàóêîâöі âèäіëÿþòü іíøèé ïіäâèä ìîíàðõії – âèáîðíó ìîíàðõіþ. Норма закону

Îáìåæåíà ìîíàðõіÿ – öå ôîðìà ïðàâëіííÿ, ó ÿêіé âëàäà ìîíàðõà îáìåæåíà êîíñòèòóöієþ, ÿêà ïðèéìàєòüñÿ ïàðëàìåíòîì, ó ñôåðі çàêîíîäàâñòâà òà êîíòðîëþ íàä äіÿëüíіñòþ óðÿäó. Çà îáìåæåíîї ìîíàðõії çàêîíîäàâ÷à âëàäà íàëåæèòü ïàðëàìåíòó, âèêîíàâ÷à – ìîíàðõó (÷è êàáіíåòó ìіíіñòðіâ), ñóäîâà – ñóäàì, ÿêі îáèðàþòüñÿ ÷è ïðèçíà÷àþòüñÿ. Çà ïàðëàìåíòñüêîї (êîíñòèòóöіéíîї) ìîíàðõії – âëàäà ìîíàðõà îáìåæóєòüñÿ ïðåäñòàâíèöüêèì îðãàíîì, öå çàêðіïëþєòüñÿ, ÿê ïðàâèëî, â êîíñòèòóöії, ÿêà óõâàëþєòüñÿ ïàðëàìåíòîì. Ìîíàðõ íå ìîæå її çìіíþâàòè. Âèêîíàâ÷à âëàäà íàëåæèòü óðÿäó, ÿêèé ôîðìóєòüñÿ ïàðëàìåíòîì і ëèøå éîìó ïіäçâіòíèé. Àáñîëþòíà áіëüøіñòü ñó÷àñíèõ ìîíàðõіé – öå ìîíàðõії ïàðëàìåíòñüêі. Їõíє іñíóâàííÿ çóìîâëåíå íàöіîíàëüíèìè òðàäèöіÿìè.

Королівство Швеція Правлячий монарх – король Карл ХVІ Густав.

Японія Правлячий монарх – імператор Акіхіто. Згідно з Конституцією Японії «імператор є символом держави й єдності народу.»

Королівство Іспанія Правлячий монарх – король Хуан Карлос І.

Ó ïàðëàìåíòñüêіé ìîíàðõії ìîíàðõ є ëèøå ñèìâîëîì äåðæàâè, âіí «öàðñòâóє, àëå íå ïðàâèòü». Ðåàëüíî êðàїíîþ êåðóє ïàðëàìåíò, ÿêèé ôîðìóє óðÿä. Óïðàâëіííÿ â êðàїíі çäіéñíþє óðÿä, ÿêèé ïіäêîíòðîëüíèé і ïіäçâіòíèé ïàðëàìåíòó. Áóäü-ÿêі äії ìîíàðõà ïîòðåáóþòü ñõâàëåííÿ óðÿäó. Äóàëіñòè÷íà ìîíàðõіÿ (áóëà õàðàêòåðíà äëÿ êðàїí, â ÿêèõ âіäáóâàëèñÿ áóðæóàçíî-äåìîêðàòè÷íі ðåâîëþöії), ÿê ïðàâèëî, 39

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 39

21.07.2010 14:45:39

ПРАВОЗНАВСТВО

ìàє äâîïàëàòíèé ïàðëàìåíò. Íèæíÿ ïàëàòà ôîðìóєòüñÿ âèáîðíèì øëÿõîì і ïðåäñòàâëÿє іíòåðåñè áóðæóàçії. Âåðõíÿ ïàëàòà ñêëàäàєòüñÿ çі çíàòі, ÿêà ïðèçíà÷àєòüñÿ ìîíàðõîì. Óðÿä ïіäïîðÿäêîâóєòüñÿ ìîíàðõó. Îñòàííіé íà ñâіé ðîçñóä ïðèçíà÷àє, ïåðåìіùóє і çâіëüíÿє ç ïîñàä ÷ëåíіâ óðÿäó. Äóàëіçì ïîëÿãàâ ó òîìó, ùî ìîíàðõ, ÿê ïðàâèëî, âіäñòîþâàâ іíòåðåñè çíàòі, à ïàðëàìåíò áóâ âèðàçíèêîì іíòåðåñіâ áóðæóàçії і іíøèõ âåðñòâ íàñåëåííÿ. Ìîíàðõ íàäіëåíèé ïðàâîì âåòî ùîäî çàêîíіâ, ÿêі ïðèéìàþòüñÿ ïàðëàìåíòîì. Ó äåÿêèõ ñó÷àñíèõ äåðæàâàõ (ó Êóâåéòі ç 1991 ð., ó Íåïàëі ç 1994 ð.) ñôîðìóâàëèñÿ äóàëіñòè÷íі ìîíàðõії. Îêðåìèì ðіçíîâèäîì îáìåæåíîї ìîíàðõії є òåîêðàòè÷íà ìîíàðõіÿ. Ãëàâà äåðæàâè (ìîíàðõ) є îäíî÷àñíî і ãëàâîþ öåðêâè. Ïîëіòè÷íà âëàäà â òàêèõ êðàїíàõ íàëåæèòü äóõîâåíñòâó. Прикладом теократичної монархії є Ватикан. Але зрозуміло, що не за всіма ознаками ця держава може називатися монархією. Зважаючи на целібат (обітницю безшлюбності) духовенства, Папа Римський не може досягти свого сану через право спадкування, тому його обирають кардинали. Проте він має особливі почесні права монарха, носить корону (тіару).

Норма закону

Ðåñïóáëіêà – öå ôîðìà ïðàâëіííÿ, çà ÿêîї ïîâíîâàæåííÿ âåðõîâíîї âëàäè çäіéñíþþòü âèáîðíі îðãàíè, ÿêі îáèðàþòüñÿ íàñåëåííÿì íà âіäïîâіäíèé òåðìіí. Þðèäè÷íèìè âëàñòèâîñòÿìè ðåñïóáëіêè є:  îáìåæåííÿ âëàäè ãëàâè äåðæàâè, çàêîíîäàâ÷èõ і âèêîíàâ÷èõ äåðæàâíèõ îðãàíіâ êîíêðåòíèì òåðìіíîì;  âèáîðíіñòü âèùèõ îðãàíіâ äåðæàâíîї âëàäè;  âіäïîâіäàëüíіñòü ãëàâè äåðæàâè ó âèïàäêàõ, ÿêі ïåðåäáà÷åíі çàêîíîì;  çàãàëüíîîáîâ’ÿçêîâіñòü ðіøåíü çàêîíîäàâ÷îї âëàäè äëÿ âñіõ іíøèõ äåðæàâíèõ îðãàíіâ;  âçàєìíà âіäïîâіäàëüíіñòü îñîáè і äåðæàâè. Ñó÷àñíі ðåñïóáëіêè ïîäіëÿþòüñÿ íà ïàðëàìåíòñüêі, ïðåçèäåíòñüêі òà çìіøàíі. Ïàðëàìåíòñüêà ðåñïóáëіêà õàðàêòåðèçóєòüñÿ öåíòðàëüíèì ñòàíîâèùåì ïàðëàìåíòó ñåðåä іíøèõ äåðæàâíèõ îðãàíіâ. Óðÿä ôîðìóєòüñÿ ïàðëàìåíòñüêèì øëÿõîì ç ÷èñëà äåïóòàòіâ, ùî íàëåæàòü äî ïàðòіé, ÿêі îòðèìàëè áіëüøіñòü ãîëîñіâ ó ïàðëàìåíòі. Óðÿä âіäïîâіäàëüíèé ïåðåä ïàðëàìåíòîì. Âіí çàëèøàєòüñÿ ïðè âëàäі äîòè, äîêè ìàє ïіäòðèìêó ïàðëàìåíòñüêîї 40

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 40

21.07.2010 14:45:39

Основи теорії держави

áіëüøîñòі. Ó ïàðëàìåíòñüêіé ðåñïóáëіöі óïðàâëіííÿ ìàє ïàðòіéíèé õàðàêòåð, ùî є íå îáîâ’ÿçêîâèì çà ïðåçèäåíòñüêîї ðåñïóáëіêè. Óðÿä ôîðìóєòüñÿ ëіäåðîì ïàðòії, ÿêà ïåðåìîãëà íà ïàðëàìåíòñüêèõ âèáîðàõ. Øëÿõîì âèíåñåííÿ âîòóìó íåäîâіðè ïàðëàìåíò ìîæå âіäïðàâèòè óðÿä ó âіäñòàâêó. Ó ïàðëàìåíòñüêіé ðåñïóáëіöі ìîæå іñíóâàòè ïîñò ïðåçèäåíòà, ÿêèé îáèðàєòüñÿ ïàðëàìåíòîì, ïіäçâіòíèé éîìó і ìàє âèêëþ÷íî ïðåäñòàâíèöüêі ôóíêöії. Іíîäі ïðåçèäåíò íå îáèðàєòüñÿ, і ãëàâîþ äåðæàâè ñòàє ïðåì’єð-ìіíіñòð. Ó íàø ÷àñ ïàðëàìåíòñüêà ðåñïóáëіêà іñíóє ó Íіìå÷÷èíі, Іòàëії, ×åõії, Óãîðùèíі, Іðëàíäії, Іçðàїëі òà іíøèõ äåðæàâàõ. Ïðåçèäåíòñüêà ðåñïóáëіêà ñòàíîâèòü ñîáîþ òàêó ôîðìó ïðàâëіííÿ, ÿêà õàðàêòåðèçóєòüñÿ ïîєäíàííÿì ó ðóêàõ ïðåçèäåíòà ïîâíîâàæåíü ãëàâè äåðæàâè і ãëàâè óðÿäó. Ïðåçèäåíò і ïàðëàìåíò îáèðàþòüñÿ âñіì íàñåëåííÿì. Óðÿä ïðåçèäåíòñüêîї ðåñïóáëіêè íåñå âіäïîâіäàëüíіñòü ïåðåä ïðåçèäåíòîì. Îñòàííіé íà ñâіé ðîçñóä ïðèçíà÷àє, ïåðåìіùóє і âіäñòîðîíþє âіä ïîñàä ÷ëåíіâ óðÿäó. Âіí ìàє ïðàâî âåòî ùîäî çàêîíіâ, ÿêі ïðèéìàþòüñÿ ïàðëàìåíòîì. ßê ãëàâà äåðæàâè ïðåçèäåíò ïðåäñòàâëÿє êðàїíó íà ìіæíàðîäíіé àðåíі, ìîæå ïіäïèñóâàòè ìіæíàðîäíі óãîäè ç íàñòóïíîþ їõ ðàòèôіêàöієþ ïàðëàìåíòîì. Ïðèêëàäàìè ïðåçèäåíòñüêèõ ðåñïóáëіê є Ñïîëó÷åíі Øòàòè Àìåðèêè, Ìåêñèêà, Àðãåíòèíà òà іíøі. Ó ïðàêòèöі äåðæàâíîãî áóäіâíèöòâà ñó÷àñíèõ äåðæàâ òðàïëÿþòüñÿ ôîðìè ïðàâëіííÿ, ÿêі íå âêëàäàþòüñÿ â çâè÷íó êëàñèôіêàöіþ. Їõ íàçèâàþòü çìіøàíèìè òèïàìè ðåñïóáëіêè. Îçíàêàìè çìіøàíîї ðåñïóáëіêè є:  ïîäâіéíà âіäïîâіäàëüíіñòü óðÿäó ïåðåä ïàðëàìåíòîì і ïåðåä ïðåçèäåíòîì;  ïðåçèäåíò îáèðàєòüñÿ íà âñåíàðîäíèõ âèáîðàõ і ìàє øèðîêі ïîâíîâàæåííÿ;  óðÿä î÷îëþє ïðåì’єð-ìіíіñòð, à ïðåçèäåíò ìîæå çäіéñíþâàòè çàãàëüíå êåðіâíèöòâî óðÿäîì;  ïðåçèäåíò є ãëàâîþ äåðæàâè;  ïðåçèäåíò ìàє ïðàâî â ïåðåäáà÷åíèõ çàêîíîì âèïàäêàõ ðîçïóñòèòè ïàðëàìåíò, à ïàðëàìåíò ìàє ïðàâî íà іìïі÷ìåíò ïðåçèäåíòó. Ó ðіçíèõ âàðіàöіÿõ ïîєäíóþòüñÿ ïðåçèäåíòñüêі òà ïàðëàìåíòñüêі ïîâíîâàæåííÿ, ùî ïðèçâîäèòü äî âіäíåñåííÿ ðåñïóáëіê äî çìіøàíîãî òèïó, ó Ôðàíöії, Ïîðòóãàëії, Ðóìóíії, Ñëîâåíії, Õîðâàòії òà іíøèõ äåðæàâàõ.

41

Gavrysh_96_09_Pravoznav_akadem_10ukr.indd 41

21.07.2010 14:45:39

ПРАВОЗНАВСТВО

3. Ф орми територіального устрою держави: поняття і види Норма закону

Форма т ериторіального устрою - елемент форми держави, що відображає адміністративно-територіальну організацію державної влади та порядок взаємодії між центральними й місцевими органами влади. Форма територіального устрою характеризує: • принципи поділу території держави на складові частини; • можливість врахування інтересів національних меншин шляхом надання територіальної автономії; • відносини між різними рівнями владних органів.

Унітарна держава - це проста форма територіаль­ ного устрою держави, окремі складові якої не мають суверенітету й усіх ознак державності. Для унітарної держави характерна наявність єдиної систе­ ми централізованої державної влади, юрисдикція якої поши­ рюється на всю територію країни. Існують єдине громадян­ ство, єдина судова система, єдина конституція. Унітарні дер­ жави можуть включати автономні утворення. Прикладами унітарної держави є Болгарія, Польща та інші. - — Норма закону

Федерація - це складна форма територіального уст рою союзної держави, яка складається з державних утво рень, що мають юридичну і політичну самостійність. 42

І

Основи теорії держави

Принцип федералізму полягає в розмежуванні сфер компе­ тенції федеральної (центральної) влади і влади суб’єктів феде­ рації. Територія такої держави в політико-адміністративному відношенні не є єдиним цілим, а складається із суб’єктів фе­ дерації. Суб’єкт федерації наділяється установчою владою, має право прийняти власну конституцію, мати свою судову, правову системи. У конституціях федерацій розмежовується компетенція федеральних і місцевих органів влади. Федеральні закони мають пріоритет над законами суб’єктів федерації. До компетенції центральної влади належать питання оборони країни, зовнішньої політики, фінансів, оподаткування та інші найбільш важливі питання життя держави. Складові частини федеративних держав носять різні назви і складаються з різної кількості суб’єктів. • Російська Федерація (21 республіка, 49 областей, 6 кра­ їв, 10 автономних округів); • СІЛА (50 штатів); • Федеративна Республіка Німеччина (16 земель); • Об’єднані Арабські Емірати (7 еміратів). ------ Норма закону

Конфедерація - це добровільне обєднання суверенних дер­ жав, яке створюється для досягнення конкретної мети. Принцип конфедералізму передбачає збереження повної юридичної та політичної самостійності держав - членів кон­ федерації, відсутність центральних органів влади, єдиних за­ конодавства, громадянства та судової системи. Деякі науковці не вважають конфедерацію видом територіального устрою держави саме тому, що це союз декількох держав. Взаємини між суб’єктами конфедерації ґрунтуються лише на добровіль­ них договірних засадах для координації дій у розв’язанні спільних конкретних проблем. Це нестійка форма об’єднання, яка з часом або розпадається, або перетворюється на федера­ цію. Конфедераціями були, наприклад, США (1781-1788), Швейцарія (1815-1848), Австро-Угорщина. На сучасному етапі конфедерацією була ОАБ (об’єднання Сирії та Єгипту в 19581961). "

N

Дискусійним є питання щодо існування сьогодні держав конфедеративного зразка. На сучасному етапі конфедеративні держави є рідкісним явищем. Деякі дослідники схильні вважати, що така сучасна міжнародна організація, як Європейський Союз на­ ближена до конфедеративного об'єднання. Держави члени цієї організації, залишаючись суверенними, передають окремі функції, а принцип рівності й од­ ноголосного прийняття рішень дає їм змогу в будьякий момент повністю відновити свій суверенітет.

43

ПРАВОЗНАВСТВО

Норма закону

Ім перія - примусово утворена складна держава, що складається з головної держави (метрополії) та коло­ ній, які повністю залежать від верховної влади. У наш час імперія - це анахронічна форма державно-тери­ торіального устрою. Вона створювалася у результаті завою­ вань, колонізації та інших форм експансії. Імперія тримаєть­ ся на насильстві та державному примусі. Коли зникає при­ мус, імперія розпадається. Наведемо приклади імперій: Британська імперія, АвстроУгорська імперія (1867-1918), Османська імперія. Нині у світі не існує імперій. Вважається, що коли в 1991 р. отримала незалежність Намібія, розпалася остання імперія. Запитання та завдання І.

Виконайте тестові завдання.

1. Яке поняття не входить до складових елементів держав­ ного устрою?

A. Форма державного правління. Б. Ф ункції державних органів. B. Форма територіального устрою. Г. Політичний режим. 2 . Спосіб організації верховної державної влади, порядок її утворення та діяльності, компетенція та взаємозв’язок ор­ ганів, а також взаємовідносини з населенням країни - це...

A. Форма державного правління. Б. Форма територіального устрою. B. Політичний режим. Г. Методи державного управління. 3 . За якої форми правління державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави дер­ жави і передається у спадок?

A. Президентська республіка. Б. Федерація. B. Парламентська республіка. Г. Монархія. 4. Яка країна є прикладом парламентської монархії?

A. Саудівська Аравія. Б. Об’єднані Арабські Емірати. B. Японія. Г. Оман. 44

_________________________________________Основи теорії держави 5. Які юридичні властивості характерні для республіки?

A. Спадкове трононаступництво. Б. Загальнообов’язковість рішень законодавчої влади для всіх інших державних органів. B. Безстроковість влади. Г. Непідпорядкованість влади глави держави будьяким іншим суб’єктам. 6 . Складна форма територіального устрою союзної держ а­ ви, яка складається з державних утворень, що мають юридичну і політичну самостійність, - це...

A. Б. B. Г.

Унітарна держава. Федерація. Конфедерація. Імперія.

II. Порівняйте за поданими в таблиці критеріями різні типи республік. Критерії для порівняння

Парламентська республіка

Президентська республіка

Змішана республіка

Порядок форму­ вання уряду Обсяг повнова­ жень президента Наявність посади прем'єр-міністра Спосіб виборів президента Сучасні приклади

Загальні риси: III. Прочитайте інформаційне повідомлення за 2005 р. про політичні події в Саудівській Аравії. З'ясуйте, яка форма державного правління притаманна державі. Знайдіть у тексті факти, що доводять вашу думку.

Саудівська Аравія проголосила про проведення перших у своїй історії виборів. У рамках першої реальної політич­ ної реформи в країні - найбільшому в світі експортері нафти - пройдуть вибори в місцеві органи влади. Дедалі більше прибічників реформ серед інтелектуа­ лів та професури зверталися до кронпринца Абдулли з проханням розширити участь населення в політичному житті й дозволити свободу слова й волевиявлення. «Рада Міністрів вирішила розширити участь підданих в управ­ лінні місцевими справами через місцеві ради, половина 45

ПРАВОЗНАВСТВО

членів яких буде вибиратися», - повідомило державне агентство новин SPA. Друга половина членів рад, воче­ видь, будуть призначатися. «Це рішення прийнято на виконання положень про­ мов короля Фадха про розширення народної участі й на підтвердження просування країни до політичної та ад­ міністративної реформи», - процитувало SPA урядове звернення. У Саудівській Аравії ніколи не проводилися вибори на державні посади будь-якого рівня. У країні існує Шура (Рада), що складається з 120 членів, яка була за­ початкована в 1993 р. Вона має дорадчий голос з деяких питань, але не має законодавчих повноважень.

ҐШ

IV. За поданими нижче схемами з ’ясуйте, яку форму терито­ ріального устрою держави вони зображують. Підберіть 2 - 3 приклади до кожної схеми.

V. Які ознаки характеризують Ватикан як монархію, а які не можуть вказувати на монархічну форму правління в цій державі?

46

і

Основи теорії держави

§ 4. Політичні режими Український поет В. Стус про життя в «найщасливішій країні»: • Рятуючись од сумнівів, б'ю телеграму собі самому: вчасколивесьрадянськийнарод івсепрогресивнелюдствоготується* гідно зустріти черговий з’їзд КПРС, бажаю тобі великих успіхів, щиро заздрю, що ось уже тридцять років ти живеш у найщасливішій у світі країні. Але й після цього досада не минає. Тоді я примушую себе пригадати, що міжнародна обстановка сьогодні складна як ніколи, і заспокоююсь.

Проблемне питання • Яке суспільство зображене у вірші українського поета? • Які рядки підкреслюють іронію поета? • Чи можна вважати ці рядки свідченням антидемократичних тенденцій у тогочасному суспільстві?

1. Загальна характеристика політичних режимів Політичний (державний) режим тісно пов’язаний з формою правління. Якщо при з’ясуванні форми правління ми ставимо запитання: «Хто править? Як побудовано систему влади?», то запитання, яке розкриває сутність поняття «політичний ре­ жим», буде звучати: «Якими засобами й методами відбуваєть­ ся це правління?». ------ Норма закону

П оліт ичний режим. - це сукупність чи система ме­ тодів, за допомогою яких здійснюється державна влада в суспільстві. Політичний режим характеризується станом демократичних прав і свобод людини та інших суб’єктів суспільних відносин, відношенням державної влади до правових основ діяльності її органів. Сучасна теорія держави розрізняє два основних типи по­ літичних режимів: демократичний і антидемократичний. *3а авторським оригіналом. 47

І

ПРАВОЗНАВСТВО

/ Демократичні г

Демократично-ліберальний Демокра-

Демокра---► тично-консервативнигі

ТИМ НП-ПЯЛИ-

Перехідні від недемократич ного до демо­ кратичного

кальний

Тоталітарні Антидемокра­ тичні Авторитарні

Для допитливих (з історГГ поняття) Класифікувати політичні режими почав ще Платон, який виділяв, окрім «найкращої держави», тимократію (панування шляхетних воїнів), олігархію (правління багатих родин), демократію і тиранію. Остання, якщо скористатися сучасною термінологією, є тоталітаризмом. Термін «демократія» в перекладі з грецької означає «влада наро­ ду». У сучасний період є багато визначень демократії. Більшість спе­ ціалістів приходять до висновку, що демократія - це певна форма правління, заснована на дотриманні прав людини і свободи особи. Останнім часом демократію розглядають не тільки як владу більшості над меншістю, але й як гарантію прав меншості, прав опозиції. Демократія - це свобода і відповідальність усіх суб’єктів суспільних відносин за свою поведінку і діяльність. Тимократія й олігархія були історією переборені (перша - цілком, друга - частково), а демократія і тоталітаризм перетворилися нині в пануючі форми. їхнє сучасне тлумачення відрізняється від платонівського. Наукова думка XX ст. протиставляє демократію як політичну форму, що забезпечує прогрес, тоталітаризму як утіленню політичної реакції, тоді як у Платона обидві вони суть «найкращої держави».

2. Особливості демократичних режимів Норма закону

Д емократ ичний режим - це порядок політичного життя суспільства, за якого державна влада здійсню ється з дотриманням основних прав людини, з враху ванням інтересів всіх соціальних груп населення через демократичні інститути: вибори, референдуми, засоби масової інформації. Політичними передумовами демократичного режиму є: • відсутність єдиної, обов’язкової для всіх, державної офіційної 48

І

Основи теорії держави

ідеологи, що однозначно визначає мету суспільно-історичного розвитку, а іноді й політичні засоби її досягнення; • наявність вільно сформованих політичних партій, що відбивають соціальну диференціацію суспільства; • обмеження політичної ролі партій участю у виборах, на яких вони виступають з виборчою програмою, що відби­ ває інтереси певної соціальної групи; • функціонування політичної системи, що припускає бороть­ бу, конкуренцію політичних партій, угоду між ними, утво­ рення коаліцій політичних сил, що прагнуть до парламент­ ської більшості й одержання вирішальної ролі в державно­ му управлінні; передбачається, що політична боротьба, яка виникає в такий спосіб, є відображенням соціально-еконо­ мічної конкуренції всередині суспільства; • існування політичних меншостей, у функцію яких вхо­ дять опозиційна політична діяльність, розробка альтер­ нативних програм суспільного розвитку, позитивна кри­ тика державного керівництва, ідеологічна і кадрова під­ готовка його зміни; • наявність політичних свобод (гласність, свобода слова, преси, демонстрацій, мітингів, протестів та інших), за допомогою яких об’єкти суспільства здійснюють свою ді­ яльність у сфері політичного життя. Реалізація цих передумов робить політичний режим демо­ кратичним. Демократичний режим поділяють на такі види: демокра­ тично-ліберальний, демократично-консервативний, демокра­ тично-радикальний.

4-Ргато/пауа«\ю. 10 М

49

ПРАВОЗНАВСТВО

Перехідний політичний режим - це стан політичного ж ит­ тя суспільства, що виник у результаті перемоги радикальних, опозиційних сил та має або демократичну, або авторитарну спрямованість. Перехідний політичний режим характерний для постра­ дянських країн Східної Європи, багатьох країн Азії, Африки, Латинської Америки, що пережили крах тоталітарних ре­ жимів. 3. Характерні риси та види антидемократичних режимів Антидемократичні режими поділяють на тоталітарні та авторитарні. ■■ -

Норма закону

Тот аліт арний режим - сукупність т аких способів і засобів реалізації державної влади, за як и х уся житте діяльність суспільства й кожної окремої людини абсо лютно регламентована. Особливості тоталітарного режиму: • влада на всіх рівнях формується закрито однією чи кіль­ кома особами з правлячої верхівки й не контролюється населенням; • відсутня будь-яка можливість для вільного волевиявлен­ ня і врахування інтересів усіх груп населення; • існує однопартійна система; • незмінна риса - культ особи «вождя»; • здійснюється цілковитий контроль над економікою; • держава втручається у приватне життя людини і грома­ дянина. Серед яскравих прикладів тоталітарного режиму - колиш­ ній СРСР 30-50-х років XX ст., де існував названий тип анти­ демократичного режиму з ознаками вождизму. Тоталітарний режим нав’язує населенню суспільні поряд­ ки, моделі яких розроблені на основі єдиної ідеології. Пану­ вання цих порядків досягається за допомогою тоталітарного контролю над політикою, економікою, культурою і побутом. Ідеологічна й організаційна єдність забезпечується політич­ ним пануванням партії, очолюваної вождем, яка підкоряє собі державу. У руках партії знаходяться засоби масової інформа­ ції. У методах управління переважає політичне і фізичне на­ сильство, поліцейський і жандармський терор. Подібні властивості, здавалося б, виключають можливість ненасильницької зміни тоталітарної влади. Однак, як показав 50

Основи теорії держави

досвід Чехословаччини, Угорщини, багато в чому Польщі і, можливо, СРСР, тоталітарний політичний режим здатний до самозміни з поступовим і відносно мирним переходом до посттоталітарного, а потім і демократичного. У всякому разі подіб­ ний перехід успішно здійснений в Іспанії, Греції, Чилі, які відмовилися від фашистських режимів і вибрали демократич­ ний шлях розвитку. Норма закону

Авторитарний, режим - це така сукупність засобів і способів реалізації державної влади, за як и х вона кон­ центрується в руках правлячої верхівки; допускаються деякі розмежування політичних сил. легальні можливос­ ті через представницькі органи чи громадські об’єднання відстоювати інтереси певних верств населення. За характерними рисами авторитарного режиму простежу­ ється деяка розмитість, нечіткість багатьох його властивос­ тей. У ньому можна спостерігати і риси тоталітаризму, і деякі прояви демократії. Головна особливість полягає в тому, що державна влада не має тоталітарного характеру і повного контролю над усіма сферами економічного, політичного й культурного життя. Відсутня єдина державна обов’язкова для всіх ідеологія, що замінюється ідеологічними конструкціями типу теорії національного інтересу, ідеями патріотизму і т.п. Управління здійснюється не такими жорсткими як при тота­ літарному режимі, засобами. Масовий терор відсутній. За авторитарного режиму порушуються або обмежуються основні права людини, особливо її свобода, честь і гідність; влада зосереджується в руках невеликої групи людей або од­ нієї особи; забороняється легальна діяльність політичних пар­ тій і громадських об’єднань, які знаходяться в опозиції. Авторитарні політичні режими з’являються на авансцені історії тоді, коли влада має намір докорінно реформувати сус­ пільний лад і здійснити «революцію згори* (наприклад, пере­ хід в Іспанії від фашистського ладу до демократичного в останній період правління каудильйо Франко, в СРСР у 1985 р. розпочато перебудову). Варто мати на увазі, що класифікація політичних режимів у теорії держави розглядає їхні типи, яких у чистому вигляді не існує. Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання.

1. Яке поняття характеризує підвид демократичного режи­ му, особливостями якого є вірність традиціям та неба­ жання здійснювати будь-які перетворення?

4*

51

ПРАВОЗНАВСТВО

A. Демократично-ліберальний. Б. Демократично-радикальний. B. Демократично-традиційний. Г. Демократично-консервативний. 2 . Порядок політичного життя суспільства, за якого держав­ на влада здійснюється з дотриманням основних прав лю­ дини, з урахуванням інтересів усіх соціальних груп насе­ лення через демократичні інститути, - ц е ______________

A. Б. B. Г.

Демократичний режим. Перехідний режим. Авторитарний режим. Тоталітарний режим.

3. Яка ознака є характерною для авторитарного режиму?

A. Здійснюється цілковитий контроль над економі­ кою. Б. Допускається обмежений плюралізм (без реальної боротьби за владу). B. Відсутня будь-яка можливість для вільного воле­ виявлення і врахування інтересів усіх груп насе­ лення. Г. Держава втручається у приватне життя людини і громадянина. 4. Яке визначення найбільше відповідає поняттю «політич­ ний режим»?

A. Засоби і методи правління. Б. Розподіл влади між складовими частинами держави. B. Спосіб організації вищих державних органів влади. Г. Взаємодія гілок влади, їх реальне співвідношення. 5. Установіть відповідність м с режимом і його характерною рисою.

1. Демократично-ліберат - А. Може бути встановлена як командна, так і рин­ ний. кова економіка. 2. Демократично-ради­ Б. Відчуження народу від кальний. влади. 3. Авторитарний. В. Права людини - найви­ ща соціальна цінність. 4. Тоталітарний. Г. Основна увага приділя­ ється здійсненню ре­ форм і перетворень. 6 . Установіть відповідність м < режимом і його прикладом. 1. Дем ократичний.

52

А. Україна на початку 90-х років XX ст.

Основи теорії держави

2. Перехідний.

Б. СРСР 30-50 ;юківХХст. (сталінізм). В. СРСР кінця 50-х - по­ чатку 60-х років XX ст. («відлига»). Г. Швеція на початку XXI ст.

3. Авторитарний. 4. Тоталітарний.

ІІ. Порівняйте поняття «тоталітаризм» та «авторитаризм», додавши характерні риси режимів до таблиці. Тоталітаризм

Авторитаризм Відсутність єдиної ідеології

Єдина добре організована масо­ ва партія Допускається обмежений плюра­ лізм* (без реальної боротьби за владу) Влада не обмежена законом, спирається на терор і репресії Може бути як командна, так і ринко­ ва економіка «Активна» несвобода особи (дер­ жава примушує особу ДІЯМИ демонструвати лояльність до ре­ жиму) Приклади:

Приклади:

Загальні риси: III. Поміркуйте, чи може абсолютна монархія бути дем окра­ тичною державою. IV. Прочитайте уривки з політичних портретів. Подумайте, які режими склалися за часів перебування при владі цих політиків. Підтвердіть свої думки конкретними фактами з поданих текстів.

Пол Пот (справжнє ім'я Салот Сар) (1925-1998) - камбоджійський політик, лідер «червоних кхмерів» та прем'єр-міністр Камбоджі А.

Народився в епоху французької колонізації. Отримавши атес­ тат про середню освіту в місцевій французькій школі, вступив до Паризького університету, де захопився ліворадикальними ідея­ * Плюралізм

(від

лат.

р іи гаїів -

м н о ж и н н и й ).

53

ПРАВОЗНАВСТВО

ми. Повернувшись до Камбоджі, заснував рух, відомий під на­ звою «червоні кхмери*, який у 1967 р. почав антиурядову парти­ занську війну. У 1975 р. загони Пол Пота захопили столицю Камбоджі Пномпень. У країні встановився режим жорстокого те­ рору проти представників вищого класу та інтелігенції. Були фі­ зично знищені науковці, учителі, лікарі. Всіх мешканців міст було виселено до сільської місцевості, щоб вони займалися при­ мусовою працею - вирощували рис. Важка праця повинна була виховати «нового громадянина». Із цією метою було знищено всі механізовані прилади, увесь парк сільськогосподарської техніки. За 3,5 року перебування при владі Пол Пота кількість насе­ лення зменшилася на 26 % (було репресовано більше 2 млн кам­ боджійців). У 1979 р. Пол Пота було скинуто в’єтнамськими вій­ ськами, що вторглися до країни.

Франклін Делано Рузвельт (1882-1945) - 32 президент США (1933-1945)

Б. Коли Рузвельт вступив на посаду, США перебували в небува­ лій кризі. У лютому 1933 р. всій банківській системі загрожував крах. Однією з галузей, куди відразу після вступу на посаду втрутився уряд Рузвельта, була система грошового і кредитного обігу США. Президент започаткував політику «Нового курсу*. Усі заходи в цій галузі служили таким цілям: радикальна ре­ форма банківської справи, нагляд і контроль за торгівлею цінни­ ми паперами. Рузвельт чотири рази переобирався на пост президента країни (що є рекордом в історії США, тому що за Конституцією прези­ дент обирається не більше ніж на 2 строки поспіль) і займав його до самої смерті. З його іменем пов’язана також одна з найвизначніших сторі­ нок в історії зовнішньої політики США, зокрема встановлення та нормалізація дипломатичних відносин з Радянським Союзом, участь США в антигітлерівській коаліції. Велика заслуга Рузвельта у втіленні в життя так званого «Нового курсу» всере­ дині країни, що відіграло важливу роль у стабілізації економіч­ ної та соціальної ситуації в період після економічної кризи 1929-1933 рр., дозволило уникнути тяжких соціально-політичних потрясінь. Рузвельт проявив себе як неординарний, гнучкий по­ літик, який здатний своєчасно реагувати на зміну настрою всіх верств суспільства. Він робив усе, щоб зберегти і розвинути іс­ нуючий суспільно-економічний лад у країні і зміцнити доміную­ че становище США в усьому світі. 54

Основи теорії держави

Народився 1942 р. у бедуїнській родині. Згадуючи своє ди­ тинство, Каддафі зізнався: «Я виріс у чистому оточенні, не за­ раженому інфекціями сучасного життя*. У 1961 р. військовий курсант Муаммар створив підпільну організацію, що ставила за мету скинення монархії. 1 вересня 1969 р. загони під керівництвом Ради революційно­ го командування у складі 12 офіцерів на чолі з Каддафі встано­ вили контроль над основними державними і військовими об’єктами. В ефір вийшло відоме «Комюніке № 1», що починало­ ся словами 27-річного полковника Муаммара Каддафі: «Громадяни Лівії! У відповідь на потаємні сподівання і мрії, що переповню­ ють ваші серця, у відповідь на ваші безперестанні вимоги змін і духовного відродження, прислухаючись до вашого заклику про повстання, віддані вам армійські сили узяли на себе це завдання і повалили реакційний і корумпований режим». Багата природними ресурсами, але зубожіла, відстала Лівія, з якої в перші роки правління Каддафі «виганяли» атрибути західного життя, була оголошена країною особливого напрямку розвитку. Офіційна ідеологія була сумішшю крайнього етнічного націоналізму, планового соціалізму і державного ісламу при де­ кларованому народовладді. Опорою режиму були армія, держ­ апарат і сільське населення. Концепція суспільного розвитку викладена в- праці Каддафі «Зеленій книзі*. Джамахірія (офіційна назва державного ладу Лівії) у перекладі з арабської означає «влада народних мас». У березні 1977 р. була прийнята Декларація, яка проголосила нову назву країни Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія (СНЛАД), законодавство якої ґрунтується на Корані. Проте найвищий законодавчий орган - Загальний народний кон­ грес - не зміг вибрати свого голову. У генеральний секретаріат було вибрано Каддафі (генеральний секретар) і чотирьох його най­ ближчих соратників. Рівно за два роки п’ятірка керманичів пішла у відставку з державних посад, поступившись професійним управ­ лінцям. З того часу вся п’ятірка вождів іменується Революційним керівництвом. Муаммар Каддафі офіційно є лише лідером лівій­ ської революції, хоча його реальний вплив на процес ухвалення політичних, економічних і військових рішень дуже вагомий.

55

ПРАВОЗНАВСТВО

§ 5. Особа, суспільство, держава і

щ

Г. Сковорода про людину і особистість: • «Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть». • «Не тіло, а душа є людиною».

Проблемне питання • Що різнить та що поєднує поняття «людина», «особистість», «особа», «громадянин»? • Прочитайте вислови українського філософа. Яке з названих вище понять більше відповідає поданим думкам мислителя, ніж вжите ним поняття «людина»? Поясніть.

1. Загальна характеристика понять «людина», «індивід», «особистість», «особа» і «громадянин». Особливості взаємовідносин особи і суспільства Теорія держави і права як наука вивчає окрему людину, індивіда, особистість, громадянина, розглядає взаємини лю­ дини і суспільства, людини і держави. У повсякденному вжит­ ку ці слова звучать як рівнозначні, але в юридичній мові за цими термінами закріплено різні значення. Норма закону

Людина - це жива розумна істота, яка мас волю, дар мислення, здатна виробляти знаряддя праці та може свідомо користуватися ними. Біологічне в людині, яка є частиною матеріального світу, складається з її природної основи, що характеризується на­ явністю тіла, органів чуття, природної фізичної сили та ін­ ших біологічних якостей. У людини як індивіда розрізняють біологічні та соціальні якості. Норма закону

Індивід - це конкретна людина, що біологічно і соці ально вирізняється з поміж інших людей, має індивіду ально виражені психофізичні якості. Кожна людина має зв’язки із суспільством, у якому вона живе. Люди рівні у правах, але це не означає, що вони одна­ кові або схожі один на одного з точки зору фізичних чи розу­ мових здібностей, талантів. Соціальне в людині характеризу56

Основи теорії держави

ється концентрованим проявом тих суспільних В І Д Н О С И Н , відображають взаємозв’язок із зовнішнім світом.

ЯКІ

Норма закону

Особистість людина як носій свідомості, тобто суб'єкт пізнання, переживання, відношення і активного перетворення навколишнього світу, що відзначається неповторною сукупністю соціально значущ их якостей, способом існування якої є Ті розвиток та діяльність. Поняття «особистість* включає в себе характеристику лю­ дини з позицій її суспільної діяльності і тих провідних моти­ вів, якими вона керується у своїх вчинках. Суть особистості визначається її ставленням до навколишнього світу, суспіль­ ного буття, інших людей і самої себе. Особистість є індивіду­ альною сукупністю рис, які зумовлюють стиль мислення, по­ ведінки кожної людини. Норма закону

Особа - це суб'єкт правовідносин. У правовій системі суспільства місце і роль особи характе­ ризуються через правовий статус, що дає можливість розгля­ нути її фактичне та юридичне становище в громадянському суспільстві. Відомі різні визначення правового статусу особи. У найширшому значенні під правовим статусом особи розумі­ ють її юридично закріплене становище в суспільстві. Ядром загального правового статусу є суб’єктивні права, свободи, за­ конні інтереси та обов’язки особи. Конституція України за­ кріплює основні права і свободи особи, що становлять основу будь-яких інших прав і свобод. Крім того, особа тісно взаємопов’язана з державою. Держава визначає особу, її життя, недоторканність, честь і гідність найвищою соціальною цінністю. Головний обов’язок держа­ ви - забезпечення відповідних умов для здійснення прав і свобод, виконання обов’язків особою. Держава відповідальна перед особою й суспільством за свою діяльність. За допомогою права держава закріплює відповідний правовий статус особи, забезпечує кожному рівні можливості в користуванні суб’єк­ тивними правами і виконанні обов’язків. Цей взаємозв’язок особи з конкретною державою познача­ ється поняттям «громадянство». Норма закону

Громадянин - людина, що має стійкий правовий зв’язок з конкретною державою, що проявляється у вза­ ємних правах та обов'язках. 57

ПРАВОЗНАВСТВО

Поняття «громадянин» висвітлює здебільшого юридичні або політико-юридичні характеристики особистості. 2. Особливості взаємовідносин особистості і держави. Правовий статус особи Становище особистості в державі визначається правовими та іншими видами соціальних норм і позначається терміном «правовий статус особи*. Норма закону

Правовий статус особи - це її юридично закріплене становище в державі й суспільстві, що становить важ ливу складову частину суспільного статусу особистос­ ті. належить до її якості як людини і громадянина, характеризує зв'язки особи з державою та державно ор­ ганізованим суспільством. Простіше кажучи, правовим статусом особи є сукупність прав, свобод та обов’язків, що поширюються на конкретну особу в конкретній державі. Такі зв’язки виникають у різних сферах життєдіяльності суспільства, між різними категоріями людей і державою та регулюються практично всіма галузями національного права України, що дозволяє виокремити різні види правових стату­ сів за різними підставами. Так, за суб’єктами розрізняють статуси загальний, спеціальний, індивідуальний. Спеціальний Загальний (поширюється на всіх людей і громадян)

(родовий) - харак­ теризує особли­ вості становища окремих категорій людей і громадян (наприклад, біженців, пенсіо­ нерів. народних депутатів тощо)

Індивідуальний притаманний окремому індивіду (наприклад, Президентові України, Голові Верховної Ради України)

Залежно від того, нормами якої галузі права визначається становище людини і громадянина, виокремлюють різні галу­ зеві статуси: конституційно-правовий, адміністративноправовий, цивільно-правовий, кримінально-процесуальний тощо. Найбільш суттєві зв’язки між людиною, громадянином і державою отримали закріплення в Конституції України. У сукупності вони становлять конституційний статус людини і громадянина. Слід розмежовувати поняття конституційного 58

І

Основи теорії держави

та конституційно-правового статусу людини і громадянина: перший визначається лише Конституцією України, а другий як Конституцією України, так й іншими джерелами галузі конституційного права, наприклад Законами України «Про громадянство України», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про біженців» тощо. Конституційно-правовий статус людини і громадянина по­ сідає особливе місце в системі галузевих правових статусів. Його специфіка полягає в тому, що, по-перше, він єдиний та однаковий для всіх людей і громадян (тобто це загальний ста­ тус), по-друге, він відіграє роль базового для всіх галузевих статусів. Правовий статус особи відображає юридичне закріплення досягнутого суспільством розуміння обсягу необхідної свобо­ ди і базується на певних принципах. Принципи правового статусу людини і громадянина - це вихідні засади, на основі яких визначаються зміст і умови реалізації прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.

Принципи правового ста­ тусу людини і громадянина

5. Принцип невичерпності конституційного переліку прав і свобод Л Ю Д И Н И

1. Принцип свободи людини

4. Принцип гарантованості прав, свобод і обов'язків людини

2. Принцип рівності людей у своїй гідності та правах

3. Принцип невідчуженості й непорушності прав і свобод людини

6. Принцип рівності прав громадян України та рівності їх перед законом

---------------------------7. Принцип єдності прав та обов'язків

Ці принципи закріплено в Конституції України та міжна­ родно-правових документах. Принцип свободи людини відтворює основну ідею сучасних суспільних наук про свободу як природний стан людини: «Подібно до того, як людина народжується на світ з головою, руками, ногами, розумом і серцем, так вона народжується і вільною*. Конституційний принцип свободи людини обумов­ лює її право на вільний розвиток своєї особистості, а межею індивідуальної свободи є права і свободи інших людей. 59

ПРАВОЗНАВСТВО

Буква закону

Конституція України Ст. 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються пра­ ва і свободи інших людей, та має обов’язки перед сус­ пільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. Принцип рівності людей у своїй гідності та правах означає: права і свободи визнаються за будь-якою людиною, забороня­ ється дискримінація в користуванні правами за будь-яких підстав, пов’язаних із природними особливостями особи та її соціальним статусом. Під гідністю розуміють визнання за лю­ диною цінності як істоти, яка наділена розумом, волею та почуттями, незалежно від того, що вона про себе думає і як її оцінюють інші.

%

Буква закону

Конституція України Ст. 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.

Принцип рівності конституційних прав і свобод громадян України та їх рівності перед законом означає, що забороня­ ються будь-які форми обмеження прав громадян за расовою, політичною, релігійною, статевою, етнічною, мовною чи інши­ ми ознаками. Буква закону

Конституція України Ст. 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або ін­ шими ознаками. Принцип невідчуженості і непорушності прав і свобод лю­ дини (ст. 21 Конституції України, крім того, деякі аспекти цього принципу відображені в статтях 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56 та інших) стосується основних прав і свобод людини, тобто лише тих, що зафіксовані в Конституції України. Людина має основні права від народження, а не від держави. Відмова людини від своїх основних прав і свобод є юридично недійсною. Принцип гарантованості прав, свобод і обов’язків людини і громадянина означає, що вони мають бути забезпечені відповід­ 60

______________________________________________ Основи теорії держави

ними засобами, які сприяли б повній та ефективній р е а л іза ц ії^ прав, свобод і обов’язків кожною людиною і громадянином. Буква закону

Конституція України Частина 2 ст. 22. Конституційні права і свободи га­ рантуються і не можуть бути скасовані. Принцип невичерпності конституційного переліку прав і свобод людини і громадянина означає, що в майбутньому Конституція України доповнюватиметься положеннями, в яких фіксуватимуться нові права і свободи людини і грома­ дянина. Це пов’язано з тим, що з розвитком суспільства усві­ домлюються нові й нові права і свободи, притаманні людині від народження або необхідні для повної участі громадянина в сус­ пільному та державному житті. На певному етапі виникає не­ обхідність їх фіксації в Основному Законі з метою їх гаранту­ вання, забезпечення надійного захисту з боку держави. Буква закону

Конституція України Частина 1 ст. 22. Права і свободи людини і громадя­ нина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Принцип єдності прав людини та її обов’язків перед сус­ пільством проявляються: • у наявності у кожного одночасно і прав, і обов’язків; • у конституційних правах, які несуть у собі якості обов’язку (наприклад, право на освіту). 3. Поняття громадянства та способи його набуття і припинення Згідно із загальним правовим статусом держава поділяє осіб на громадян, іноземців, осіб без громадянства та осіб з подвійним громадянством. геЛ Для допитливих (з історії поняття) Сучасне поняття громадянства історично пов'язане з фран­ цузькою революцією XVIII ст. Політико-правова концепція «вільного громадянина» сприяла обґрунтуванню ліквідації феодального ладу, розвитку нових політичних та економічних відносин. Це поняття замі­ нило категорію підданства, яка за часів феодалізму позначала від­ носини залежності окремого індивіда від держави в особі монарха. У наші дні категорію підданства іноді застосовують у державнополітичній практиці країн з монархічними формами правління. У роз­ винутих країнах за своїм юридичним значенням вона практично не

61

ПРАВОЗНАВСТВО

відрізняється від громадянства і, по суті, лише фіксує відповідну форму правління.

Громадянство є засобом приведення в дію принципів взає­ мовідносин держави і особи. Стан громадянства створює вза­ ємні права і обов’язки. Держава поширює свою владу на гро­ мадянина як на своїй території, так і поза її межами і може вимагати від нього виконання певних дій. Водночас громадя­ нин може претендувати на захист своїх законних інтересів з боку держави. Тільки на основі громадянства особа наділяєть­ ся всією повнотою конституційних прав і свобод. Зокрема, стан громадянства визначає обсяг її правоздатності у сфері власності. Норма закону

Громадянство - особливий правовий зв’я зок між осо­ бою і державою, що породжує для них взаємні права і обов’я зки. Зміст інституту громадянства виявляється при аналізі за­ конодавства відповідної держави. Закони про громадянство і деякі конституції визначають порядок набуття і припинення громадянства. Способи набуття громадянства: філіація, нату­ ралізація, репатріація, на підставі міжнародних договорів (оптація, трансферт). Головним і об’єктивно найбільш реальним способом набут­ тя громадянства є філіація, або набуття громадянства за на­ родженням. Ф іліація пов’язана з моментом народження, а її зміст визначається двома принципами - «права крові» і «пра­ ва ґрунту». Однак у ряді країн Латинської Америки набуття громадянства в порядку філіації не має прямого відношення до моменту народження. Тут стан громадянства у відповідних випадках виникає з моменту повноліття і пов’язується з наяв­ ністю в особи політичних прав, насамперед виборчого права. Історично першим був прийнятий принцип «права крові*. Він становив ще принцип римського права. У феодальну епо­ ху народження на території, підвладній конкретному сувере­ ну, призводило до встановлення правового зв’язку підданства. Звідси й виник принцип «права ґрунту», що домінував у Європі до кінця XVIII ст. «Право крові» знову набуло значен­ ня після його закріплення у французькому Цивільному ко­ дексі 1804 р. (кодексі Наполеона). Сучасне законодавство про громадянство переважної біль­ шості країн встановило змішаний принцип, за яким доміну­ ючим є «право крові», що узгоджується з елементами «права ґрунту». Так, за останнім визначається громадянство дітей, батьки яких невідомі. 62

І

Основи теорії держави

Іншим способом набуття громадянства є натуралізація, або набуття громадянства за волевиявленням особи. Водночас натуралізація - це процедура, яка здійснюється компетент­ ним органом від імені держави і виявляється в наданні гро­ мадянства цієї держави особі на її прохання або за її згодою. Натуралізоване громадянство, як правило, надається особі, яка не є громадянином іншої держави. У деяких країнах на­ буття громадянства за волевиявленням означає автоматичну втрату попереднього громадянства. У більшості ж країн втра­ та попереднього громадянства настає лише за рішенням ком­ петентних органів. Надання натуралізованого громадянства звичайно здійснюється в індивідуальному порядку, хоча тра­ пляються випадки колективної натуралізації. Надання громадянства в порядку натуралізації звичайно потребує чітко вираженого (у формі відповідної заяви) волеви­ явлення особи, яка бажає його набути. Але за певних обставин таке волевиявлення практично відсутнє і лише домислюється згода на громадянство. Це має місце при набутті натуралізова­ ного громадянства малолітніми. Загальноприйнятим є прин­ цип, за яким діти до досягнення певного віку автоматично змі­ нюють своє громадянство разом із своїми батьками. Індивідуальна натуралізація практично завжди пов’язана з певними умовами, або вимогами. Головною умовою натураліза­ ції є так зване укорінення. Згідно з цією умовою, особа, яка претендує на здобуття громадянства конкретної держави, повин­ на до подання відповідної заяви протягом певного часу прожи­ вати на її території. Встановлення відповідного строку має на меті надання іноземцеві можливості інтегруватись у нове для нього суспільне середовище і належним чином проявити себе. Законодавство встановлює різні строки укорінення. Зви­ чайним є п’ятирічний строк, хоча в деяких країнах він сягає десяти років (Бельгія, Іспанія). У скандинавських країнах строк укорінення визначений у сім років, а в латиноамери­ канських країнах цей строк дорівнює двом рокам. Водночас у більшості країн припускається можливість скорочення періо­ ду укорінення. Наприклад, в Іспанії він може бути зменше­ ний до п’яти років і навіть до двох років для осіб, які пре­ тендують на натуралізоване громадянство і зробили «значні послуги* цій державі. У Франції п’ятирічний строк укорінен­ ня може бути скорочений до двох років для тих, хто протягом цих двох років провчився у французькому університеті або іншому вищому навчальному закладі, «зробив або може зро­ бити важливі послуги своїм талантом або здібностями*. Законодавство й адміністративна практика визначають та­ кож інші умови, що обмежують можливості натуралізації. Серед них слід назвати наявність певного рівня матеріального 63

ПРАВОЗНАВСТВО

добробуту, кваліфікації та професійної підготовки, повагу до закону, відсутність заборгованості щодо сплати податків тощо. Звичайною є вимога знання державної мови. Набуття громадянства шляхом репатріації, тобто повер­ нення на батьківщину, здійснюється на підставі загальнодер­ жавного акта про таке повернення. Повернення кримських татар в Україну є прикладом репатріації. Репатріацію іноді відносять до підвиду натуралізації. По­ новлення в громадянстві відбувається у спрощеному порядку. У деяких країнах полегшена процедура такого виду натуралі­ зації встановлена для осіб корінної національності (Болгарія, Греція, Ізраїль, ФРН та інші). Громадянство може набуватися також на підставі міжна родних договорів шляхом: • оптації, тобто переходу під суверенітет певної держави в результаті, наприклад, завоювання території, на якій проживає особа; • трансферту, тобто обміну населенням між державами, що зумовлює автоматичну зміну громадянства. Існують також і інші способи набуття громадянства, однак головними є філіація і натуралізація. Для характеристики інституту громадянства важливими є питання припинення громадянства, а саме: вихід із грома­ дянства, втрата громадянства, позбавлення громадянства.

Вихід із громадянства

Здійснюється у вільному або дозвільному порядку. Заяву про вихід розглядають компетентні органи. Вони враховують юридичні й фактичні обставини, що склалися у зв'язку з цією заявою, і за певних умов можуть відмовити. Проте в жодній з розвинутих країн можливість виходу з громадянства не запере­ чується.

Втрата громадянства

Найчастіше умовою такої втрати громадянства є натуралізація в іншій державі. Звичайно, у країнах, де встановлений дозвільний порядок виходу з гро­ мадянства, не припускається його автоматична втрата. У країнах, де визнаний принцип вільного ви­ ходу з громадянства, автоматична втрата його є звичайною процедурою.

Позбавлення громадянства

64

І

Позбавлення громадянства, набутого в порядку фі­ ліації, називається денаціоналізацією, а позбав­ лення натуралізованого громадянства - денатура­ лізацією. Денатуралізація є досить звичайною про­ цедурою. Вона нерідко пов'язана з різного роду протиправними діями, зокрема з набуттям особою громадянства з порушенням закону.

-■

Основи теорії держави

4. Іноземці, особи без громадянства та особи з подвійним громадянством До складу населення держави як сукупності людей, що проживають у межах її території і підлягають її юрисдикції, крім громадян, входять також іноземці та особи без грома­ дянства (апатриди). Норма закону

Іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві держави, на території якої знаходиться в конкретний час, і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм гро мадянином. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства визна­ чається внутрішнім законодавством держав з урахуванням їхніх міжнародних зобов’язань. З міжнародних актів у цій галузі діють Конвенція про статус апатридів (1954), Конвенція про скорочення безгромадянства (1961) тощо. За Законом України «Про правовий статус іноземців» пра­ вовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства в основному співпадають. При цьому Закон, як і Конституція України, виходить із загального принципу урівнювання в го­ ловному прав і обов’язків іноземців і осіб без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, з правами та обов’язками громадян України. Буква закону

Конст ит уція України Ст. 26. Іноземці та особи без громадянства, що пере­ бувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятка­ ми, встановленими Конституцією, законами чи між на­ родними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути на­ дано притулок у порядку, встановленому законом. Відповідно до Закону України «Про правовий статус іно­ земців» законними підставами перебування в Україні є іммі­ грація в Україну на постійне проживання або для працевла­ штування на визначений термін, а також тимчасове перебу­ вання на її території відповідно до встановлених правил. ^ Р ч м и п т і у о . 10 М

65

ПРАВОЗНАВСТВО

Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на по­ стійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідчення відповідно на постійне або тимчасове проживання. Що ж стосується іноземців і осіб без громадянства, які опинилися в Україні на незаконних підставах, то до них вж и­ вають відповідних заходів впливу, включаючи їх примусове видворення за межі країни. У передбачених законом випадках іноземці і особи без гро­ мадянства можуть набути статусу біженця. Біженцем вваж а­ ється іноземний громадянин або особа без громадянства, які внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою пересліду­ вань за ознаками раси, національності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або за політичними переконаннями вимушені залишити територію держави, громадянами якої вони є (або територію країни свого постійного проживання), та щодо яких відповідними органами прийняте рішення про надання їм статусу бі­ женців. Іноземці і особи без громадянства, що на законних підста­ вах перебувають в Україні: • мають право на підприємницьку діяльність, працю, від­ починок, охорону здоров’я, соціальний захист, освіту, житло, свободу совісті; • їм гарантуються недоторканність особи, житла, невтру­ чання в особисте та сімейне життя, таємниця листуван­ ня, повага їхньої гідності. Водночас Законом України «Про правовий статус інозем­ ців» передбачено, що здійснення іноземними громадянами і особами без громадянства наданих їм прав і свобод не повин­ но завдавати шкоди національним інтересам України, пра­ вам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні. Іноземці і особи без громадянства зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, ша­ нувати традиції та звичаї народу України. Норма закону

Особи з подвійним громадянством (біпатриди) це особи, які на підставі міждержавного договору визна­ ні одночасно громадянами т их держав, які підписали цей договір. Законодавство багатьох держав, у тому числі України, по­ двійного громадянства не визнає, оскільки діє принцип єди­ ного громадянства. 66

Основи теорії держави

\

Буква закону

К онст ит уція України Ст. 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визнача­ ються законом.

4^9 Запитання та завдання І.

Виконайте тестові завдання.

1.

Яке поняття характеризує особу, що не є громадянином держави, на території якої знаходиться в конкретний час, а є громадянином (підданим) іншої держави або дер­ жав?

A. Іноземець. Б. Апатрид. B. Біпатрид. Г. Біженець. 2 . Назвіть спосіб набуття громадянства за волевиявленням особи.

A. Ф іліація. Б. Натуралізація. B. Репатріація. Г. Трансферт. 3 . У якій державі до населення застосовується термін «під­ дані»?

A. Унітарна держава. Б. Федеративна держава. B. Республіка. Г. Монархія. 4. Позначте принцип, який не характеризує правовий ста­ тус особистості за Конституцією України.

A. Принцип рівності людей у своїй гідності та правах. Б. Принцип вичерпності конституційного переліку прав і свобод. B. Принцип невідчуженості і непорушності прав і свобод людини. Г. Принцип єдності прав людини та її обов’язків пе­ ред суспільством. 5.

Установіть відповідність між терміном та його визначен­ ням.

1. Людина як носій свідомості, суб’єкт пізнання, активного V

А. Людина, Б. Індивід. 67

ПРАВОЗНАВСТВО

перетворення навколишнього В. Особистість. світу, що відзначається Г. Особа. неповторною сукупністю соціально значущих якостей. 2. Людина, що має стійкий право- Ґ. Громадянин, вий зв’язок з конкретною державою, що проявляється у взаємних правах та обов’язках. 3. Ж ива розумна істота, яка має волю, дар мислення та користується ними. 4. Суб’єкт правовідносин.

Г

6. Назвіть термін, за яким умовою припинення громадян­ ства є натуралізація в іншій державі.

A. Б. B. Г.

Вихід з громадянства. Втрата громадянства. Позбавлення громадянства. За підставами, передбаченими міжнародними до­ говорами.

II. Порівняйте поняття.

• Людина - особистість - громадянин. • Ф іліація - натуралізація - репатріація. • Іноземець - особа без громадянства - громадянин. І. ухилився від виїзду з України після терміну перебування. ЧИ Є Ц Є Д І Я Н Н Я правопорушенням? Чи буде Владайтіс П. відповідати за дане право­ порушення? Який вид відповідальності за даний проступок передба­ чено українським законодавством? Як зміниться ситуація, якщо стане відомо, що його наміром було набути статусу біженця і він перебуває на території України протягом часу, необхідного для звернення до відповідного органу міграційної служби із заявою про надання йому статусу біженця? л ім п ч в п н и

в і д і іи

в ід п и і и

Для розв’язання ситуації скористайтеся Кодексом про ад­ міністративні правопорушення або документами, розміщени­ ми на сайті Державного департаменту з питань громадянства http://www.ddgirfo.org.ua IV. Запитання для самоперевірки.

1. Чим схожі і чим відрізняються поняття «людина», «особистість», «особа», «громадянин»? 2. У чому полягає сутність взаємовідносин особи і су­ спільства, особи і держави? 3. Що включає в себе зміст поняття «правовий статус особи»? 68

І

Основи теорії держави

4. Які ви знаєте способи набуття та припинення гро­ мадянства? Охарактеризуйте їх. 5. Які особи визнаються іноземцями, особами без гро­ мадянства, особами з подвійним громадянством?

§ 6. Правова та соціальна держава М. Костомаров, із «Книги буття українського народу»; • «І хоча апостол сказав: “Всяка влада од Бога”, а не єсть воно те, щоб кожний, що захватить владу, був сам од Бога... Правителі повинні підпорядковуватися закону... Вони повинні бути слуга­ ми, і не достойно їм робити те, що здумається, а те, що поста­ новлене, і достойно їм жити просто і працювати для суспільства пильно, бо влада їх од Бога, а самі вони грішні люде».

Проблемне питання • Прочитайте уривок з програмного документа Кирило-Мефодіївського братства. Які ознаки правової держави, як основу влади правителя, заклав у документ М. Костомаров?

1. Особливості взаємовідносин суспільства і держави Держава і суспільство існують відносно незалежно. Держава не може ототожнюватися із суспільством. В іншому випадку політичний режим, що склався в державі, необхідно було б характеризувати як режим тоталітаризму, що означає лікві­ дацію будь-якої різниці між державою і суспільством, погли­ нання першою другого. Проте між ними мас бути певна дис­ танція, яка і забезпечує демократію, відповідний рівень сво­ боди суб’єктів. №

Для допитливих (з історії поняття)

Взаємовідносини суспільства та держави по-різному оцінюва­ лися в різні історичні епохи. У давнину, як правило, поняття «суспіль­ ство» та «держава» ототожнювалися. Представниками такої точки зору були грецькі філософи Платон та Арістотель. До суспільства (й отже, - до держави) вони відносили тільки повноправних громадян полісу, ставлячи за межі суспільства іноземців, рабів, жінок. У часи Середньовіччя державу уособлював правитель, а суспіль­ ство - вищі стани. Термін «держава» (у розумінні окремого від сус­ пільства та правителя явища) ввів італійський мислитель доби Відродження Нікколо Макіавеллі. Але остаточно поняття «суспільство» та «держава» були відокрем­ лені одне від одного європейськими філософами Нового часу 69

ПРАВОЗНАВСТВО

Б. Спінозою, Дж. Локком, Ж.-Ж. Руссо. Саме вони виробили концеп­ цію громадянського суспільства, інтересам та потребам якого має бути підпорядкована держава та її апарат. Держава постає як дого­ вірний результат розумного компромісу між людьми. Суспільство наділяє державу повноваженнями охороняти природні права людини та карати правопорушників. У подальшому склалися два основні типи уявлень про співвідно­ шення суспільства та держави.

Поняття «громадянське суспільство» відрізняється від поняття «суспільство». Суспільство (як властивий тільки людині механізм спілкування і колективної діяльності) виникло задовго до появи держави. Громадянське суспільство - це якісний стан суспіль­ ства, що склалося в деяких державах на сучасному етапі. ------ Норма закону

Громадянське суспільство - це спільнота всіх гро мадян, їх вільних об’єднань, пов’я заних суспільними від­ носинами, що характеризуються високим рівнем сус­ пільної свідомості, політичної культури, які перебува­ ють за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею. Основними рисами громадянського суспільства є: • наявність демократичної державності; • самоврядування індивідів, добровільних організацій гро­ мадян; 70

Основи теорії держави

• різноманітність форм власності, ринкова економіка; • плюралізм (принцип, який сприяє існуванню різноманіт­ тя політичних сил, а також конкуренції між ними) ідео­ логій і політичних поглядів, багатопартійність; • доступ усіх громадян до участі в державних і суспільних справах; • взаємна відповідальність держави та громадян щодо ви­ конання демократично прийнятих законів; • наявність розвинутої соціальної структури; • розвинена громадянська політична культура і свідо­ мість; • контроль суспільства за діяльністю державних органів. Громадянському суспільству відповідає тип держави, яку називають правовою. У правовій державі існує система орга­ нів й інститутів, які гарантують і захищають нормальне функціонування громадянського суспільства. Контроль гро­ мадянського суспільства над державою здійснюється за допо­ могою політичних партій, засобів масової інформації, демо­ кратичних виборів. Конфронтація інтересів держави і грома­ дянського суспільства є показником неефективності держав­ ного управління і самого механізму держави. Держава - не тільки результат розвитку суспільства, а й чинник формування політичної системи суспільства. Норма закону

П оліт ична система суспільст ва - система всіх по­ літ ичних явищ, що функціонують і взаємодіють (або протидіють) у суспільстві з метою завоювання, утри мання або участі в політичній владі; це механізм орга­ нізації і функціонування політичної влади.

Політичні нор­ ми та принципи

Політичні відносини -

Суб’єкти: держава, недержавні об’єднання громадян

Елементи політичної системи суспільства

Політична ідеологія, свідомість, погляди, культура

Зв'язки між названими елементами

71

ПРАВОЗНАВСТВО

Держава хоча й найважливіша, але не єдина політична ор­ ганізація в суспільстві. До складу політичної системи суспіль­ ства входять такі недержавні громадські об’єднання, як пар­ тії, професійні спілки, громадські рухи та інші. Особливе місце в політичній системі суспільства належить державі, оскільки вона є головним засобом досягнення цілей, що постають перед суспільством. 2. Поняття і ознаки правової держави ^

Для допитливих (з історії поняття)

Уявлення про державу як про організацію, що здійснює свою діяльність на основі закону, почали формуватися вже на ранніх етапах розвитку людської цивілізації. З ідеєю правової держави пов'язувалися пошуки більш досконалих і справедливих форм життя. Мислителі античності (Сократ, Демокрит, Платон, Арістотель, Цицерон) намага­ лися виявити такі зв’язки між правом і державною владою, що забез­ печували б гармонійне функціонування суспільства. Вчені давнини вважали, що найбільш розумна і справедлива лише та політична форма спільного життя людей, за якої закон обов’язковий як для гро­ мадян, так і для самої держави. «Там, де відсутня влада закону, - писав Арістотель, - немає місця і якійсь формі державного ладу». Цицерон говорив про державу як про «справу народу», як про правове спілкування і «загальний право­ порядок». Державно-правові ідеї та інститути Давньої Греції і Риму зробили помітний вплив на становлення і розвиток більш пізніх про­ гресивних учень про правову державу. У період розпаду феодалізму ідеї правової державності виклали прогресивні мислителі того часу Н Макіавеллі і Ж. Боден. Макіавеллі мету держави бачив у можливості вільного користування майном і забезпечення безпеки для кожного. Ж. Боден визначав державу як правове керування багатьма родинами У період ранніх буржуазних революцій значний внесок у розробку концепції правової держави зробили прогресивні мислителі Г. Гроций, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш. Монтеск’є, Д. Дідро, П. Гольбах, Т Джефферсон та інші. Монтеск’є пояснював установлення правової державності необ­ хідністю свободи в цивільному товаристві. «Свобода є право робити все, що дозволено законами. Якби громадянин міг робити те, що забороняється законами, то в нього не було б свободи, тому що те ж саме могли б робити й інші громадяни». Філософське обґрунтування ідеї правової держави традицій­ но пов’язують з ім’ям І. Канта. Згідно з визначенням Канта, дер­ жава - це поєднання безлічі людей, підпорядкованих правовим законам.

72

і

________________________________________

Основи теорії держави

Термін «правова держава» запровадили в науковий і політичний обіг німецькі вчені XIX ст. Карл-Теодор Велькер і Роберт фон Моль. За визначенням останнього, правова держава - це конституційна держава, заснована на закріпленні в конституції прав і свобод громадян. Ідея правової держави отримала розвиток у працях відомого укра­ їнського юриста Богдана Кістяківського «У конституційній державі влада перестає бути фактично пануванням людей і перетворюється на панування правових норм». Ідея правової держави закріплена в сучасній Конституції України.

Буква закону

К онст ит уція України Ст. 1. Україна є суверенна і незалежна, демократич­ на, соціальна, правова держава. До основних ознак правової держави належать: • П анування права в сфері регулювання суспільних від­ носин та управлінні державними справами. У державі панує право як загальна міра свободи, рівності й спра­ ведливості в суспільстві, що й визначає зміст чинних за­ конів, інших нормативних актів. • Верховенство закону в усіх сферах життя суспіль­ ства. У системі правових цінностей вищою формою ви­ раження, організації і захисту свободи людей є закон. У законах держава встановлює загальнообов’язкові прави­ ла поведінки, які повинні максимально враховувати по­ треби суспільного розвитку на основі рівності і справед­ ливості. Саме тому закон має вищу юридичну силу. У за­ конах повинні відображатися суспільні відносини, що об’єктивно складаються, тенденції їх розвитку і самоонов­ лення. Верховенство закону, і передусім конституції, ство­ рює міцний режим правової законності і стабільності. • Взаємна відповідальніст ь особистості й держави. Від­ носини між державою як носієм політичної влади і гро­ мадянином повинні будуватися на основі рівності і спра­ ведливості. Визначаючи в законах міру свободи особис­ тості, держава обмежує себе у власних рішеннях і діях. Вона бере на себе зобов’язання забезпечувати справедли­ вість у відносинах з кожним громадянином. На тих же правових засадах будується відповідальність особистості перед державою. Застосування державного примусу по­ винно носити правовий характер, не порушувати міру свободи особистості. • Система поділу влади в державі. Державна влада не є абсолютною. Це обумовлено не тільки пануванням пра­ ва, але й тим, як організована державна влада, у яких 73

ПРАВОЗНАВСТВО

формах вона здійснюється. Поділ влади - це конститу­ ційний принцип, що лежить в основі організації влади демократичної правової держави. Ідея поділу влади, ви­ сунута ще античними мислителями (Арістотель), була розвинута в епоху буржуазних революцій. «У кожній державі, - пише ПІ. Монтеск’є, - є види влади: законо­ давча, що відає питаннями міжнародного права, і вико­ навча, що відає питаннями права цивільного, та судова». Приведена теза дещо відрізняється від того, що має чин­ ність в наші дні. Утім, сам творець доктрини поділу вла­ ди дає необхідні пояснення: перша влада покликана створювати закони, друга відає зовнішніми відносинами і забезпечує безпеку, до повноважень третьої влади від­ носиться покарання злочинців і вирішення сутичок між приватними особами. У сучасній правовій науці прин­ цип поділу влади відносять до основ демократичного конституційного ладу. Цей принцип поділу влади на за­ конодавчу, виконавчу і судову означає, що кожна гілка влади діє самостійно і не втручається в повноваження іншої. Виключається можливість присвоєння тією або ін­ шою владою повноважень іншої. Конституція України закріпила здійснення державної влади на засадах її по­ ділу на законодавчу, виконавчу і судову. • Закріплення широкого спектру прав і свобод особи, га­ рантованих і забезпечуваних державою, рівність грома­ дян перед законом, доступність правового захисту для кожного громадянина, обмеження втручання держави в царину приватної ініціативи. Громадяни діють за прин­ ципом: «дозволено все, що не заборонено законом». • Демократ ичний, легальний спосіб формування влади. Органи влади правової держави формуються шляхом ви­ борів, а призначення на державні посади здійснюється з дотриманням законної процедури. • Провідна роль суду у вирішенні спірних питань і кон­ фліктних ситуацій. • Ефективна діяльніст ь інш их правоохоронних органів у забезпеченні законності й правопорядку. • Високий рівень правосвідомості та правової культ ури громадян, професіоналізму працівників правоохоронних органів тощо. • Високий рівень якості правових акт ів та безпосередньо процесу правотворчості. Наведений перелік ознак правової держави не є вичерп­ ним. Але якщо було б можливо зробити так, щоб вищеназва­ ні ознаки були втілені в життя, ми стали б свідками існуван­ ня найдосконалішої держави. 74

Основи теорії держави

Норма закону

Правова держава - це політична форма організації суспільного життя, в якій реально забезпечено макси мальне здійснення та захист прав і свобод особистості, а державна влада базується на праві та здійснюється у правових формах. 3. Соціальна держава Сьогодні Україна рухається в напрямку побудови соціаль­ ної держави. Вихідною базою для такого реформаційного про­ цесу є відповідна стаття Конституції. Буква закону

Конст ит уція України Ст. 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найви­ щою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. ------ Норма закону

Соціальна держава прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, соціальної захище пості, співучасті в управлінні виробництвом, однако вих можливостей самореалізації особистості. Поняття «соціальна держава* було введене в обіг ще в 1850 р. Лоренцом фон Штайном, але активно почало використовува­ тися лише в кінці XX ст. Соціальна держава є втіленням людського виміру політи­ ки. Така держава завжди приділяє увагу гарантуванню прав і свобод, які безпосередньо пов’язані з розвитком особи. Соціальна держава передбачає:

Необхідний для людини прожитко­ вий мінімум

Підвищення загального добробуту

У постіндустріальному розвитку багатьох країн Заходу простежується пріоритет соц іал ьн и х функцій. Це розцінюєть­ ся як еволюційний процес. Головним досягненням функціону­ 75

ПРАВОЗНАВСТВО

вання соціальної держави є формування типу особистості, яка відрізняється економічною та політичною активністю, упевненістю в своїх силах, здатністю приймати рішення, ха­ рактеризується раціональністю мислення та поведінки, котра базується на індивідуалізмі, тобто усвідомленні власних ін­ тересів. В Україні відповідно до Конституції передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії мають визначати зміст і спря­ мованість діяльності держави, є її головним обов’язком. 4 ^ 9 Запитання та завдання І.

Виконайте тестові завдання.

1. Яке поняття означає систему всіх політичних явищ, що взаємодіють у суспільстві з метою завоювання, утриман­ ня або участі у політичній владі?

A. Громадянське суспільство. Б. Політична система суспільства. B. Державні органи. Г. Політичні відносини. 2. Закінчіть думку за Конституцією України: «Людина, її жит­ тя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні________________________________ ».

A. Б. B. Г.

Найбільшим пріоритетом. Надбанням правової держави. Результатом існування громадянського суспільства. Найвищою соціальною цінністю.

3 . Назвіть науковців, що запровадили в науковий і політич­ ний обіг термін «правова держава».

A. Г. Гегель та І. Кант. Б. Г. Гроций та Б. Спіноза. B. К.-Т. Велькер та Р. фон Моль. Г. Т. Гоббс та Дж. Локк. 4. Яка теза не є ознакою правової держави?

A. Існування ієрархічно побудованої партійно-держав­ ної еліти. Б. Закріплення широкого спектру прав і свобод особи. B. Верховенство закону в усіх сферах життя суспіль­ ства. Г. Ефективна діяльність правоохоронних органів. 5. Який науковець запровадив у 1850 р. у науковий обіг тер­ мін «соціальна держава»?

А. Ф. Хаєк. Б. Ф. Тарановський. 76 і

Основи теорії держави

\

В. Л. фон Штайн. Г. М. Драгоманов. 6.

Установіть відповідність поняття та його визначення.

1. Держава, яка прагне до забез­ печення кожному громадянину гідних умов існування, однако­ вих можливостей самореалізації особистості. 2 . Система всіх політичних явищ, що взаємодіють у суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі.

A. Громадянське суспільство. Б. Політична система суспільства. B. Правова дер­ жава. Г. Соціальна держава. Ґ. Демократична держава. 3. Спільнота всіх громадян, їх вільних об’єднань, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості, політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею. 4. Політична форма організації суспільного життя, в якій реально забезпечене максимальне здійснення та захист прав і свобод особистості, а державна влада здійснюється у правових формах. II. Порівняйте поняття.

• Держава - громадянське суспільство. • Правова держава - соціальна держава. III. Прочитайте подані тексти з інформаційних та наукових видань. Згадайте ознаки правової держави. З ’ясуйте, чи підпадають під визначення «правова держава» країни, характеристика яких запропонована для аналізу. У листопаді 2008 р. Генеральна Асамблея ООН при­ йняла резолюцію, яка закликає Іран зупинити пору­ шення прав людини в країні. У цій резолюції підкрес­ люється, що іранський уряд має дотримуватися міжнародних стандартів стосовно прав людини і по­ класти край практиці смертної кари для малолітніх злочинців, яка ганьбить образ Ірану як цивілізованої держави. Порушення прав людини в Ірані відбува­ ється в різних формах - від ув'язнення журналістів і членів опозиції до повішень засуджених злочинців. Іран нині є у світі одним із рекордсменів за числом страт.

77

ПРАВОЗНАВСТВО

Скандинавська модель суспільного устрою - це бажаний соціалізм. Завжди намагаєшся зрозуміти: чому у них не крадуть, не беруть хабара, не кричать на дітей, не б’ють затриманих, витрачають величез­ ні кошти на навчання інвалідів і ввічливо поводяться з ув'язненими? Навіть в'язниці в Данії специфічні: двох типів - відкриті і закриті. У в'язницях закритого типу містяться ув'язнені, яких засуджено на термін понад пять років, або ті, хто порушив умови пере­ бування у в'язницях відкритого типу. На території є церква, тренажерний зал. бібліотека, лікарняне від­ ділення, майданчик для прогулянок. Але данці дуже цінують свободу, тому й показники злочинності дуже низькі навіть порівняно з іншими країнами Західної Європи.

IV. Запитання та завдання для самоперевірки.

1. У чому полягає сутність взаємовідносин суспіль­ ства і держави? 2. З яких елементів складається політична система суспільства? 3. Назвіть основні ознаки і дайте визначення право­ вої держави. 4. Назвіть основні ознаки і дайте визначення соціаль­ ної держави. Завдання для узагальнення за темою Завдання для контролю знань І ВАРІАНТ

І рівень (4 бали) Виконайте тестові завдання. 1. Укажіть назву теорії походження держави, сутністю якої є твердження: «Держава походить від сім’ї, є результатом роз­ ростання сім’ї, де батьківська влада над дітьми трансфор­ мується у владу монарха над своїми підданими».

A. Географічна. Б. Патріархальна. B. Психологічна. Г. Органічна. 2. Яку функцію не виконують органи законодавчої влади?

A. Представницьку. Б. Контрольну. B. Правосуддя. Г. Законодавчу. І

Основи теорії держави

3 . Установіть відповідність між поняттям та визначенням.

1. Іноземний громадянин або особа А. Громадянин. без громадянства, які внаслідок Б. Іноземець. обґрунтованих побоювань стати В. Особа без жертвами переслідувань за озна­ громадянства. ками раси, національності, ставГ. Біпатрид. лення до релігії чи іншими виму- Ґ. Біженець. шені залишити територію держави, громадянами якої вони є, та щодо яких прийняте рішення про надан­ ня їм відповідного статусу. 2. Особа, яка має особливий правовий зв’язок з державою, що породжує для них взаємні права і обов’язки. 3. Особа, яка не є громадянином держави, на території якої знаходиться в конкретний час, а є громадянином (підданим) іншої держави або держав. 4. Особа, яку жодна держава відповідно до свого законо­ давства не вважає своїм громадянином. 4. Установіть відповідність між формою державного устрою й конкретною державою.

1. 2. 3. 4.

Унітарна (проста). Федерація. Конфедерація. Імперія.

A. Б. B. Г.

Австро-Угорщина. Німеччина. Україна. Швейцарія.

5. Доповніть твердження.

Спосіб організації верховної дер жавної влади, порядок її утворення та діяльності, компетенція та взаємозв’язок органів, а також взаємовідносини з населенням краї­ ни називається __________ За визначеністю суб’єктів правовий статус особи буває наступних в и д ів :_______________ , _______________ , II рівень (3 бали) Знайдіть помилки в реченнях.

1. За первісних форм організації суспільних відносин скла­ лася система загальнообов’язкових правил поведінки (правових норм). 2. Ознаками права є наявність території, яка визначається державним кордоном, існування податкової та правової систем та інші. 3. Уряд, міністерства, відомства та місцеві державні адмі­ ністрації складають систему законодавчої влади. 4. Форма правління - це сукупність чи система методів, за до­ помогою яких здійснюється державна влада в суспільстві. 79

ПРАВОЗНАВСТВО

(

5. Поняттям «особистість* позначаються суб’єкти правовід­ носин. 6. Спільнота всіх громадян, їх вільних об’єднань, пов’язаних суспільними відносинами, що характеризуються висо­ ким рівнем суспільної свідомості, політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею, називається право­ вою державою. III рівень (2 бали) Порівняйте поняття.

• Органи законодавчої влади - органи виконавчої влади органи судової влади. • Унітарна держава - федеративна держава. IV рівень (3 бали) Охарактеризуйте тоталітарний режим. Виконайте завдання за алгоритмом.

1. Дайте визначення тоталітарного режиму. 2. Назвіть його ознаки. 3. Наведіть приклади країн, яким притаманні (були при­ таманні) ознаки тоталітарного режиму. 4. Опишіть конкретні прояви тоталітаризму в одній з на­ званих вами країн. II В А Р І А Н Т

І рівень (4 бали) Виконайте тестові завдання. 1. Якій стадії розвитку суспільства відповідає наступна харак­ теристика: «Удосконалилися знаряддя праці, нагромадився досвід виробничої діяльності. Первісне стадо змінилося ро­ довою общиною. Виникло первісне самоуправління»?

A. Дикість. Б. Варварство. B. Цивілізація. Г. Громадянське суспільство. 2 . Прихильники якої теорії походження держави прагнуть до­ вести, що головною причиною суспільних процесів, у тому числі й виникнення держави, є зростання народонаселення?

A. Класової теорії. Б. Теорії географічного детермінізму. B. Демографічної теорії. Г. Теорії насильства. 80 І

Основи теорії держави

3. Установіть відповідність між поняттям та його визначенням

1. Набуття громадянства за народженням. 2. Набуття громадянства за волеви­ явленням особи. 3. Набуття громадянства шляхом повернення на Батьківщину. 4. Обмін населенням між державами, матичну зміну громадянства.

А. Репатріація Б. Трансферт. В. Оптація. Г. Ф іліація. Ґ. Натуралізація. що зумовлює авто

4. Установіть відповідність між формою правління й конкрет­ ною державою.

1. 2. 3. 4.

Необмежена монархія. Конституційна монархія. Дуалістична монархія. Парламентська республіка.

A. Італія. Б. Бруней. B. Аргентина. Г. Іспанія. Ґ. Оман.

5. Доповніть твердження.

Здатність та можливість індивіда або колективу вплива­ ти на волю, поведінку й діяльність людей за допомогою різноманітних засобів (авторитету, переконання, насиль­ ства, примусу тощо) називається _____________________ За способом утворення державні органи поділяються на _______________ , _______________ т а _________________ II рівень (3 бали) Знайдіть помилки в реченнях.

1. З появою держави продовжували існувати неписані пра­ вила поведінки - звичаї. 2. За сферами суспільного життя функції держави поділя­ ються на внутрішні та зовнішні. 3. Обмежена монархія - це така форма правління, за якої повноваження верховної влади здійснюють виборні орга­ ни, що обираються населенням на відповідний термін. 4. Тоталітарному режиму притаманна наявність політичних меншостей, функцією яких є опозиційна політична діяль­ ність та позитивна критика державного керівництва. 5. Принцип гарантовапості прав і свобод людини і грома­ дянина означає, що в майбутньому Конституція України доповнюватиметься положеннями, у яких фіксувати­ муться нові права і свободи людини і громадянина. 6. Необхідний для людини прожитковий мінімум, соціаль­ на рівність та соціальне забезпечення є ознаками право­ вої держави. в-Рг»ю пвУ «У О . 10 М

81

І

ПРАВОЗНАВСТВО___________________________________________________

III рівень (2 бали) Порівняйте поняття.

• Людина - особистість -.громадянин. • Органи суспільних відносин за первісних часів - зміни в організації суспільних відносин у зв’язку з появою дер­ жави. IV рівень (3 бали) Охарактеризуйте Україну за формою державного ладу. Виконайте це завдання за таким алгоритмом:

1. Дайте визначення форми правління. 2. Визначте, до якої форми правління належить Україна. Доведіть, спираючись на конкретні приклади (або статті Конституції України), до якого виду республіканської форми правління відносять нашу державу. 3. Дайте визначення форми державного устрою. 4. Поясніть, яка форма державного устрою притаманна Україні. 5. Дайте визначення політичного режиму. 6. Назвіть ознаки того режиму, який існує в нашій державі.

82 І

Основи теорії права та правовідносин

Частина друга ОСНОВИ Т Е О Р ІЇ ПРАВА ТА ПРАВОВІДНОСИН

§ 7. Поняття та характеристика права Г. Сковорода про необхідність дотримання правил повеШ

Дінки: • Братайся не з тим, котрий зло ховає, Знай: добрий лише добро в серці має. Ти завжди роби не як вітрогони, А як тебе вчать мудротні закони.

Проблемне питання • Який сенс український філософ Г. Сковорода вкладає в по­ няття «мудротні закони»?

1. Соціальні норми: поняття, види Щоб забезпечити найбільш доцільне і гармонійне функціо­ нування, суспільство виробило певні правила поведінки, які називаються соціальними нормами. Цілісна динамічна систе­ ма соціальних норм є необхідною умовою життя суспільства і функціонування держави. Оскільки суспільне життя складне і різноманітне, то соці­ альні норми помітно відрізняються одна від одної не лише за сферами суспільних відносин, а й за способами свого встанов­ лення і забезпечення. У своїй сукупності існуючі норми представляють єдину систему соціального регулювання, в якій ефективність кож­ ного виду норм найбільшою мірою виявляється лише у взає­ модії з іншими елементами цієї системи. ••

83

ПРАВОЗНАВСТВО

Види соціальних норм Залежно від сфер суспільних відносин

Політичні норми регулю­ ють відносини між соці­ альними групами, нація­ ми, народностями. їх участь в організації та здійсненні державної влади

N

Економічні норми регламентують відносини у сфері економіки Естетичні норми встановлюють правила поведінки людей згідно з уявленнями про красу, які склалися в суспільстві Культурні норми визна­ чають правила поведінки людей, зумовлені рівнем і традиціями матеріаль­ ної та духовної культури суспільства Соціально-технічні норми регулюють ставлення людей до знарядь виробництва, до практичної діяльності

Залежно від способів установлення 1 і забезпечення 1

-

Норми права це вид соціальних норм, що встановлюється і охороняється державою

[

Норми моралі - це правила поведінки, які склалися в суспільстві під впливом громадської думки відповідно до уявлень людей про добро і зло, обов'язок, честь і гідність, які забезпечуються через внутрішнє переконання та засоби громадського впливу

-

Релігійні норми це норми, що регулюють поведінку і специфічні культові дії, які засновані на вірі в існування Бога

-

Корпоративні норми це правила поведінки, які встановлюються і забезпечуються об’єднаннями громадян Звичаї чи традиції - це вид соціальних норм, який склався історично та закріплений у иуі/ІІМЮПІП мрсі у суспільній практиці внаслідок і багаторазового повторення

Крім того, соціальні норми поділяються на усні та письмо­ ві, свідомі та стихійні. Можна також виділити соціальні нор­ ми, що притаманні певним історичним епохам (суспільноекономічним формаціям, цивілізаціям тощо). Усі перелічені норми мають певні ознаки, зумовлені осо­ бливостями їх формування, методами впливу на поведінку суб’єктів тощо. Але кожній з них притаманні й загальні для всіх соціальних норм ознаки: • вони є загальними правилами (діють безперервно в часі, наділені багаторазовою дією і звернені до невизначеного кола осіб); 84

Основи теорії права та правовідносин

• виникають унаслідок свідомо-вольової діяльності людей (створюються в процесі цільової діяльності, виникають унаслідок багаторазових повторюваних актів поведінки; формуються у вигляді принципів, які закріплюються в суспільній свідомості); • регламентують форми соціальної взаємодії людей, тобто спрямовані на регулювання суспільних відносин, пове­ дінки в суспільстві; • виникають у процесі історичного розвитку і функціону­ вання суспільства; • відповідають типу культури і характеру соціальної орга­ нізації суспільства. Норма закону

Соціальні норми - це загальні правила поведінки лю дей у суспільстві, зумовлені об’ективними закономірнос­ тями, є результатом свідомої вольової діяльності пев ної частини чи всього суспільства і забезпечуються різ­ номанітними засобами соціального впливу. 2. Поняття і ознаки права У системі соціальних норм право посідає провідне місце. Розглянемо найважливіші властивості права, які характе­ ризують його як специфічну систему регулювання суспільних відносин. • Право встановлюється або санкціонується державою чи населенням. Воно є єдиним різновидом норм, що роз­ робляються та приймаються за невною Ьроцедурою. • Відповідність права ідеалам справедливості і свободи означає, що право втілює основні права і свободи людини та громадянина, визнані в світовому співтоваристві, є мі­ рою свободи і рівності людей, встановленою державою так, щоб свобода одного не обмежувала свободу іншого. І цією мірою є справедливість. • Нормативність. Значення нормативності в правовій сфе­ рі - це не лише формування типового правила, а дещо більше - гарантія здійснення суб’єктивного права. Воло­ діючи суб’єктивним правом, людина вільна в своїх діях, її свобода забезпечена, захищена загальнообов’язковою нормою, за якою стоїть міць держави. • Ф ормальна визначеніст ь. Формальна визначеність пра­ ва до певної міри властива й іншим нормативним систе­ мам. Так, корпоративні норми закріплюються в статутах, положеннях та інших нормативних актах. Релігійні норми-заповіді сформульовані в священних книгах. Держава, 86

ПРАВОЗНАВСТВО

на відміну від них, надає праву офіційну форму виразу. Норми права офіційно закріплюються в законах, інших нормативних актах. Саме держава надає форми право­ вому змісту. Зв’язок суспільства, держави і права в ас­ пекті, який розглядається, можна описати формулою «зміст права створюється суспільством, форма права державою». Загальнообов’язковий характ ер, тобто норми поширю­ ються на всіх учасників правовідносин і є для них обов’язковими. Системність. Право - складне системне утворення. Відсутність хоча б одного з елементів деформує право, і воно втрачає властивість ефективного регулятора сус­ пільних відносин і поведінки людей. Забезпеченість мож ливістю державного примусу. Це специфічна ознака права, яка відрізняє його від інших соціальних норм. Державний примус - це фактор, який дозволяє чітко розмежовувати права і обов’язки, тобто сферу особистої свободи та її межі. Інт елект уально-вольовий характ ер права. Право - ви­ явлення волі і свідомості людей. Інтелектуальний бік права полягає в тому, що воно є формою відображення соціальних закономірностей і суспільних відносин. У пра­ ві відображаються потреби і інтереси суспільства, окре­ мих осіб і організацій. Регулююча дія права можлива лише на підставі свідомості і волі осіб, які реалізують юридичні норми. Норма закону

Право - система загальнообов'язкових, формально визначених, загальних правил поведінки, що встановлю­ ються, гарантуються і охороняються державою та ре­ гулюють суспільні відносини між людьми. 3. Право і мораль У процесі регулювання суспільних відносин уся сукупність соціальних норм взаємодіє. Коли у вимогах різних соціальних норм містяться аналогічні положення, тоді норми доповнюють одна одну. Коли ж різні соціальні норми містять вимоги, що виключають одна одну, така ситуація утруднює реалізацію необхідних суспільних дій. Під час формування основ правової держави в регулюванні суспільних відносин зростає значення моральних вимог, у яких знаходять відображення загальнолюдські цінності. Правова вимога зміцнення законності та правопорядку водно­ 86 I

Основи теорії права та правовідносин

час є й важливою вимогою моралі, яка характеризує мораль­ ну структуру особи, її чесність, совість, обов’язок. Найбільшої ефективності право досягає в разі збігу його вимог і вимог, що формулюються в моральних нормах. Так в чому спільність і відмінність права і моралі? Спільними рисами права і моралі є те, що вони: • є соціальними нормами; • мають загальну рису нормативності; • існують у реальній поведінці людини; • є основним регулятором поведінки; • виступають мірилом свободи індивіда; • мають основним змістом права і обов’язки; • базуються на справедливості як найвищій моральній цінності. У чому полягає відмінність між правом і мораллю, розгля­ немо за допомогою таблиці. Критерії для порівняння

Право

Мораль

Походження

Норми права встановлю­ ються державою

Норми моралі склада­ ються в суспільстві на основі уявлень про добро і зло, честь, совість, спра­ ведливість

Обов’язковість

Після вступу в дію нор­ ми стають обов’язковими для всіх осіб, що знахо­ дяться у сфері їхньої дії

Отримують обов’язкове значення після визнання більшістю членів суспіль­ ства і виконуються у випадку авторитетності норм для конкретного суб'єкта

Існування в іс­ торичному про­ сторі

Існує тільки в соціально Існує як в державному, неоднорідному суспіль­ так і недержавному сус­ стві пільстві

Межі регулю­ вання

Регулює тільки найваж­ Регулює відносини, які не ливіші суспільні відно­ регулюються правом (на­ сини приклад, взаємодопомога)

Форма вира­ ження

Правові норми отриму­ Норми моралі не закріп­ ють втілення в офіційних люються в особливих ак­ державних актах - зако­ тах, вони існують у свідо­ нах, указах та інших нор­ мості людей мативних документах

Ступінь деталі­ зації

Виступають у вигляді де­ Мають вигляд узагальне­ талізованих правил пове­ них правил поведінки дінки, у яких закріплю­ ються визначені права й обов'язки учасників пуб­ лічних правовідносин

87

ПРАВОЗНАВСТВО

Продовження таблиці Критерії для порівняння

Право

Мораль

Форма існуван­ ня

Мають, як правило, письмовий характер

Необхідність спеціальної процедури прийняття

Приймаються тільки в Закріплюються в суспіль­ рамках спеціальної про­ стві в довільному порядку цедури, що закріплена без певної процедури в Основному Законі дер­ жави

Механізм реа­ лізації

Реалізуються за допомо­ Механізм відсутній, га­ гою спеціальних органів рантується суспільством, держави а не окремими його струк­ турами. Реалізація забез­ печується внутрішнім пе­ реконанням людини, а також публічною думкою

Відповідаль­ ність за пору­ шення норм

Використовуються засо­ би державного примусу у вигляді застосування од­ ного з видів юридичної відповідальності

Існують в основному в усній формі

Порушення норм має на­ слідком застосування за­ собів громадського впли­ ву, які не мають примусо­ вого характеру

Право та мораль взаємодіють. Право є формою здійснення пануючої моралі. Водночас мораль визнає протиправну пове­ дінку аморальною, безпутною. 4. Д жерела та форми права: поняття і види Поняття «джерела права» має багато трактувань. У найширшому розумінні - це матеріальні умови життя суспіль­ ства. Саме суспільні відносини створюють певні вимоги, які й закріплюються в прописаних правилах поведінки. Оскільки правові норми є правотворчістю уповноважених органів держави, то джерелом права виступає воля держави. Однак найчастіше під джерелом права розуміють правові акти. Такі акти можуть набувати різної форми, звідси і роз­ різняють форми права. ------ Норма закону

Форма права - способи юридичного виразу права, що формально закріплюють та організують правові явища.

Право завжди повинно мати певну форму, яка має бути змістовною. Якщо нормі не надано певної форми, вона зали­ шається нормою поведінки, а не нормою права. Першою історичною формою права є правовий звичай. І

88

Основи теорії права та правовідносин

' Правовий (судовий чи адміністратив­ ний) прецедент

Нормативноправовий акт

Правовий звичай

Нормативний договір

До форм права належать

Норма закону

П равовий звичай - це санкціоноване державою звича єве правило поведінки загального характеру, яке в ре зультаті багаторазового повторення впродовж трива лого часу стало традицією. Не кожний звичай стає правовим, а тільки той, який від­ повідає інтересам певної групи людей, тієї чи іншої соціальної спільності або суспільства в цілому. Місце звичаю в системі джерел права в різні епохи було різним. Він займав доміную­ че становище у процесі становлення правових систем, а в су­ часних умовах - це форма права, яка трапляються досить рідко. — ■ Норма закону

П равовий прецедент - письмове або усне рішення судового або адміністративного органу, якому надасть ся державою формальна обов’я зковість, і воно стає нор мою, еталоном, зразком при розгляді всіх подібних справ у майбутньому. Правовий прецедент характерний для країн, що відносять­ ся до англо-американської правової сім’ї. Правила, які є в судових рішеннях, згідно з англійським правом, використову­ ються і в майбутньому, інакше буде порушено стабільність загального права. Загальне право у Великій Британії в основ­ ному складається із судових рішень. Там утворилася така сис­ тема правил дії прецеденту: • рішення, винесене палатою лордів, є обов’язковим не тільки для неї, але й для всіх судів; • рішення, прийняті апеляційним судом, обов’язкові для всіх інших судів, крім палати лордів; 89

ПРАВОЗНАВСТВО

• рішення, прийняті Вищим судом правосуддя, обов’язкові для нижчих судів. Норма закону

Н ормат ивний договір - правило поведінки загально­ го характеру, що встановлюється за взаємною домовле­ ністю кількох суб'єктів і забезпечується державою (на­ приклад, колективний договір). Нормативно-правовий акт - це письмовий доку­ мент компетентного суб’єкта права, у якому закріплю­ ються правила поведінки загального характеру, що за­ безпечуються державою. Нормативно-правовий акт є основною формою права романогерманської правової сім’ї (до якої належить і Україна) і має ряд переваг серед інших джерел права: • нормативний акт може бути оперативно виданий і зміне­ ний у будь-якій своїй частині, що дозволяє відносно швидко реагувати на соціальні процеси в суспільстві; • нормативні акти, як правило, систематизовані, що до­ зволяє легко орієнтуватися в системі законодавства; • нормативні акти дозволяють точно фіксувати зміст пра­ вових норм, що сприяє проведенню єдиної політики, не допускає довільного тлумачення. 5. Правові акти. Принцип верховенства законів Нормативно-правові акти поділяють на закони й підзаконні нормативно-правові акти. Норма закону

Закон - нормативний акт вищої юридичної сили, що видається законодавчим органом і регулює найважливі­ ші суспільні відносини в державі. Основними ознаками закону є: • Закон приймаєт ься лиш е законодавчим органом пред­ ставницького характеру або населенням держави в по­ рядку референдуму. Це забезпечує певний рівень демо­ кратизму процесу правотворчості. • Закон у межах своєї дії регулює найваж ливіші суспіль­ ні відносини, що зумовлює його високу ефективність. • Закон має найвищ у юридичну силу в системі норматив­ них актів країни. Будь-який інший правовий акт при­ ймається на основі, на виконання і відповідно до закону. Акт, який суперечить закону, скасовується в установле­ ному порядку, або дія його призупиняється до усунення 90

Основи теорії права та правовідносин

протиріч. Сила закону забезпечує його верховенство, під­ тримує ієрархічність та єдність системи нормативних а к ­ тів. • Закон має загальний характер. Він не може враховува­ ти особливостей всіх життєвих випадків у регульованій ним сфері суспільних відносин. Усі інші акти прийма­ ються з метою конкретизації та деталізації законополо­ жень. • Як різновид нормативних актів закон встановлює загально­ обов'язкові правила поведінки, має належну форму, поро­ джує юридичні наслідки та гарантується державою. • Закон є стабільним норм ат ивним актом. У разі необ­ хідності він доповнюється, змінюється чи скасовується у певному порядку. • Закон має відповідну ст рукт уру, тобто організацію змісту. • Закон є нормативним актом, що приймається в особливо­ му порядку, який називається законодавчим процесом. • Закон охороняється та гарант уєт ься державою, яка забезпечує необхідні умови для виконання законів і за­ стосовує заходи примусового характеру до суб’єктів, які не виконують або порушують вимоги законів.

З вищевикладеного випливає, що в правовій системі діє принцип верховенства законів, який означає, що закон: • обов’язковий для всіх учасників правовідносин; • врегульовує найважливіші аспекти суспільних відносин, а підзаконні акти не повинні врегульовувати тих відно­ син, які мають бути врегульовані законом; 91

І

ПРАВОЗНАВСТВО

• має пріоритет перед іншими правовими актами, тому підзаконні правові акти не повинні містити положень, які можуть суперечити тим, що закріплені в законі; • тільки Конституційний Суд України може визнати закон України чи його окреме положення неконституційним. Особливе місце серед правових актів займають декрети. Норма закону

Декрет и - це виявлення надзвичайних повноважень установчого органу або уряду, згідно з яким він само чинно приймає рішення, що мають силу закону. Право на видання декретів орган виконавчої влади отримує як тимчасово делеговану йому органом законодавчої влади час­ тину своїх повноважень у зв’язку з особливими обставинами. Для допитливих (з історії поняття) У зв'язку з надзвичайною економічною ситуацією, яка склалася в Україні на початку 90-х років XX ст., Верховна Рада делегувала Кабінету Міністрів право видавати декрети. ЗАКОН УКРАЇНИ Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повнова­ жень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання З метою оперативного вирішення питань, пов'язаних із здійснен­ ням ринкової реформи, Верховна Рада України постановляє: делегу­ вати Кабінету Міністрів України тимчасово, строком до 21 травня 1993 року, повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання з питань, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соці­ ального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення. Цей Закон ввести в дію з дня його опублікування. Президент України Л. КРАВЧУК м. Київ, 18 листопада 1992 року

:------ Норма закону

П ідзаконні нормативно-правові акти - це резуль тат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб), уповноважених на те дер жавою для встановлення, зміни і скасування норматив них документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів. Ієрархія підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб’єктів, що їх видали, така: 92

Основи теорії права та правовідносин

------------

^

Постанови парламенту

г Укази і розпорядження президента

Постанови та розпорядження уряду

----------------------------------------------------------

І П

Накази, статути, положення та інструкції мініс­ терств та відомств

Розпорядження голів та накази керівників підрозділів місцевих державних адміністрацій; рішення місцевих рад та їх виконкомів

6. Систематизація правових актів: поняття і види Законодавство складається з великої кількості актів, при­ йнятих державними органами в різні історичні періоди. Час від часу виникає необхідність приведення його в чітку систе­ му, ліквідації протиріч шляхом внесення змін і доповнень, здійснення систематизації. Сьогодні українське законодавство не завжди встигає за ди­ намікою розвитку суспільних відносин, інколи вступає у проти­ річчя з раніше прийнятими правовими актами. Унаслідок цього законодавство має акти та норми, які формально не діють, у ньому часто трапляються прогалини, не зв’язані одне з одним положення; деякі законодавчі акти повторюються; інколи не­ точно формулюються терміни та трапляються інші недоліки. ■■■ Норма закону

Сист емат изація норм права - це впорядкування та вдосконалення нормативно правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створен ня єдиних нормативних акт ів та їх збірників. Характерною рисою систематизації правових актів є те, що вона проводиться на базі досягнень правової науки, з ураху­ ванням накопиченого досвіду. Це сприяє підвищенню ефек­ тивності та належному застосуванню правових норм і, як на­ слідок, зміцненню законності. 93

ПРАВОЗНАВСТВО

Інкорпорація - вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники в певному порядку без зміни змісту.

Існують також інші види інкорпорації, що здійснюються за такими критеріями: • алфавітний порядок, галузь права, суб’єкт прийняття нормативного акта, тематика наукового дослідження, сфера діяльності тощо. Так відбувається об’єднання цілісних нормативно-правових актів у збірники правового матеріалу за критерієм, який оби­ рає сам систематизатор. Кодифікація - вид систематизації нормативних актів, які мають спільний предмет регулювання, що полягає в їх зміс­ товій переробці (усуненні розбіжностей і суперечностей, ска­ суванні застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта. 94

і

Основи теорії права та правовідносин

Характерними рисами кодифікації є: • Кодифікація охоплює як зовнішню, так і внутрішню пе­ реробку нормативного матеріалу. Відбувається таке об’єднання нормативних актів, яке дає змогу підготувати до прийняття новий єдиний документ. • Зміст нового нормативного акта може бути істотно пере­ роблений відповідно до вимог державно-правового регулю­ вання. Вносяться додатки, скасовуються застарілі норми, змінюються деякі положення, вимоги, правові приписи. • Кодифікаційна робота здійснюється виключно держав­ ними органами згідно з їх компетенцією і має офіційний характер. • Мета кодифікації - оновлення законодавства, усунення суперечностей, прогалин, приведення до сучасних вимог. У законодавстві України існують Кримінальний кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, Цивіль­ ний кодекс України, Сімейний, Земельний, Житловий, Водний та інші кодекси. Статути, регламенти, положення - це кодифіковані акти, в яких визначається статус певного виду державних органів і організацій. До них не належать положення про індивідуальновизначені органи, що не мають загального характеру. Консолідація - різновид інкорпорації, що має офіційний характер, який полягає у внесенні поточних змін і доповнень до чинних правових актів у межах конкретного нормативного акта з метою усунення множинності актів. Процес консолідації має риси, що зближують його як з кодифікацією, так і з інкорпорацією. У ході консолідації об­ робки зазнають не нормативні приписи, а нормативно-правові акти, що відбувається і в процесі інкорпорації. Разом з тим суб’єктом здійснення консолідації, як і кодифікації, є законо­ давчий орган, що значно зближує ці види систематизації. Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання. 1. Назвіть термін, що означає правила поведінки, які вста­ новлюються і забезпечуються об’єднаннями громадян.

A. Право. Б. Мораль. B. Корпоративні норми. Г. Звичаї та традиції. 2. Систематизація законодавства за хронологічним або алфавітним принципом - це...

А. Імплементація. Б. Інкорпорація. 95

ПРАВОЗНАВСТВО

В. Кодифікація. Г. Консолідація. 3.

Яке визначення характеризує поняття «форма права»?

A. Способи юридичного виразу права. Б. Форма втілення державної волі. B. Засіб виразу волевиявлення народу. Г. Форма забезпечення класового панування. 4. Визначте поняття, яке є основною формою права романогерманської правової сім’ї.

A. B. В. Г.

Правовий звичай. Правовий прецедент. Нормативний договір. Нормативно-правовий акт.

5. Який нормативний акт не належить до підзаконних нормативно-правових актів?

A. Указ Президента України. Б. Розпорядження голови місцевої державної адміні­ страції. B. Постанова Кабінету Міністрів України. Г. Декрет Кабінету Міністрів України. 6. Знайдіть характерну особливість моралі як виду соціаль­ них норм.

A. Порушення норм має наслідком застосування засо­ бів громадського впливу. Б. Норми встановлюються державою. B. Норми існують тільки в соціально неоднорідному суспільстві. Г. Норми отримують втілення в офіційних державних актах. II. Порівняйте поняття.

• Кодифікація - інкорпорація - консолідація. • Право - мораль - звичай. • Правовий звичай - нормативно-правовий акт - нор­ мативний прецедент. III. Заповніть пропуски в поданих нижче схемах.

Основи теоріі права та правовідносин

Продовження схеми Б.

IV. Запитання для самоперевірки.

1. Розкрийте зміст принципу верховенства законів. 2. Обґрунтуйте необхідність систематизації правових актів. 3. Проаналізуйте відмінність між правовими і моральноетичними нормами, між правом і звичаєм, між релі­ гійними і корпоративними нормами. 4. Дайте визначення основних понять теми, а саме: со­ ціальні норми, мораль, право, функції права, джере­ ла права, форми права, нормативні акти, підзаконні нормативно-правові акти, декрети, правові звичаї, правові прецеденти, нормативний договір, системати­ зація законодавства. 7-Рт*уатвуі*уо. 10 М

97 І

ПРАВОЗНАВСТВО

§ 8 . Поняття і структура правової системи Г. Сковорода:

щ • Ладить юриста на тон свій права, -в и .

3 диспуту учню тріщить голова...

1. Поняття системи права Існуючий соціальний лад суспільства і держави визначає ту або іншу систему права, його внутрішню будову. Система права показує, з яких частин складається право і як вони співвідно­ сяться між собою. Кожному історичному типу права властива своя система, що відбиває особливості типу держави. Під системою розуміється складно організоване ціле, яке містить окремі елементи, об’єднані різноманітними зв’язками та взаємовідносинами. Будь-яка система передбачає два основ­ ні компоненти: • структуру - стійку єдність елементів, зв’язок яких ви­ ражає впорядкованість, стійкість відносин; • взаємодію елементів структури. Норма закону

Система права - об'єктивно зумовлена внутрішня організація права, що відображається в єдності та узго дженості всіх її норм, диференційованих за галузями, підгалузями, інститутами та нормами права. Правові норми, що об’єднуються у складну конструкцію, поділену за принципом ієрархії, пояснюються єдністю: • державної волі; • механізму правового регулювання; • кінцевих цілей та завдань, які стоять перед суспіль­ ством. Риси системи права: • Розкриває внутрішню побудову права, співвідношення його елементів. • Має об’єктивний характер, відображає стан суспільних відносин. • Складові елементи системи права відповідають усім ви­ могам системності. • Як цілісне системне утворення, система права має риси єдності, відмінності, взаємодії елементів. Отже, для будь-якої держави право функціонує як єдина, юридично цілісна, внутрішньоузгоджена система загально­ обов’язкових правил поведінки. 98

Основи теорії права та правовідносин

2. Галузі права, правові інститути Центральною ланкою системи права є галузь права. —

Норма закону

Галузь права - упорядкована сукупність правових норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин. У світовій практиці правові норми поділяють на норми публічного та норми приватного права. П ублічне право - це система норм, що врегульовують від­ носини між державними органами та між державою й особою (суспільством). Саме тому до публічного права можна віднести такі галузі права, як конституційне, адміністративне, фінан­ сове, кримінальне та деякі інші. П риват не право - це система норм, що врегульовують від­ носини між приватними фізичними і юридичними особами. Це такі галузі права, як цивільне, трудове, сімейне тощо. Але такий поділ правових норм для правової системи України не є характерним, оскільки тут традиційно в основі розподілу права на галузі й інститути лежать два основних критерії - предмет і метод правового регулювання. Предметом правового регулю вання є та сфера суспільних відносин, яку регулює певна галузь. Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 1. Відносини, що регулюються цивільним законо­ давством. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, майновій самостійності їх учасників. Метод правового регулю вання - це засоби і способи впли­ ву права на суспільні відносини. Наприклад, для методу пра­ вового регулювання в цивільному праві характерна рівність учасників правовідносин, тобто диспозитивний метод. '

Основні методи правового регулювання

г Імперативний метод ---------------------------------------------------Це метод владних розпоряджень, що містить у собі, як правило, норми заборони. Він використо­ вується у кримінальному, адміні­ стративному і деяких інших галузях

г

Диспозитивний метод

Ґ--------------------------------------------------Метод, протилежний імператив­ ному, дає можливість вибору варіантів поведінки в межах закону. Цей метод притаманний цивільному, трудовому та іншим галузям права ____—_—_ _ _ _ _ _ _ _ <

99 І

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

З позиції вищеназваних критеріїв розподілу на галузі пра­ во розрізняють: • Державне (конст ит уційне) право - це провідна галузь національного права, що є сукупністю правових норм, які регулюють відносини народовладдя встановлюючи організацію публічної влади та гарантії основних прав людини і громадянина. • Цивільне право - регулює майнові й особисті немайнові відно­ сини, що як пов’язані з майновими, так і не пов'язані з ними. • К римінальне право - визначає діяння, які визнаються злочинами, й міри покарання, які належить застосовува­ ти до осіб, що їх скоїли. • Адмініст рат ивне право - регулює відносини, які скла­ даються у сфері управлінської діяльності державних ор­ ганів, та визначає діяння, що визнаються адміністратив­ ними правопорушеннями. • Фінансове право - регулює відносини, які складаються у процесі фінансової діяльності державних органів, тобто мобілізації, розподілу, перерозподілу і витрачання дер­ жавних коштів їх споживачами. • Трудове право - врегульовує відносини, у які вступають особи з приводу праці. • Сімейне право - врегульовує шлюбно-сімейні та прирів­ няні до них відносини. • Земельне право - врегульовує відносини, які складають­ ся в процесі використання землі. • Екологічне право - врегульовує відносини, які склада­ ються в процесі природокористування. • Цивільно-процесуальне право - регулює порядок розгля­ ду судом цивільних справ і виконання судових рішень. • Кримінально-процесуальне право - врегульовує відно­ сини, які складаються у процесі провадження у кримі­ нальних справах, тобто визначає порядок досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ. • Виправно-трудове право - врегульовує відносини, які складаються в процесі відбуття кримінальних покарань. • Адмініст рат ивне процесуальне право - це система процесуальних норм, які регулюють порядок реалізації норм адміністративного права. • Господарське процесуальне право - це система процесу­ альних норм, які регулюють порядок застосування норм господарського права та визнання суб’єктів господарської діяльності банкрутами. • Ж ит лове право - регулює специфічний вид суспільних відносин, які виникають у сфері задоволення людиною потреби в житлі. Галузі права можна класифікувати не тільки залежно від пред­ мета й методу правового регулювання, а й за іншими підставами. 100

і

Основи теорії права та правовідносин

За місцем, яке посідають у правовій системі галузі права, вони бувають основні та комплексні.

Оскільки галузі права є структурними елементами системи права, то вони у свою чергу складаються з правових інститутів. -■ ■ Норма закону

Інст ит ут права - відокремлена група взасмозв'яза них правових норм (приписів), що регулюють певний вид суспільних відносин і утворюють самостійний елемент системи права. До ознак інституту права належать: • наявність сукупності нормативних приписів; • юридична однорідність названих приписів; • об’єднання правових норм стійкими зв’язками, які від­ биваються в юридичних приписах. Наприклад, галузь цивільного права України включає такі інститути, як інститут права власності, інститут зобов’язаль­ ного права, інститут спадкування та інші. 101

І

ПРАВОЗНАВСТВО

3. Правові норми: ознаки, структура. Співвідношення правових норм зі статтями правових актів Первинним ланцюжком системи права є правова норма.

Іншими словами, якщо уявити систему права як просторо­ ве зображення кубик Рубика, то всі перелічені поняття будуть взаємопов’язані між собою таким чином: • увесь кубик - система права; • його бік - галузь права; • один з рядів - правовий інститут; • первинна ланка усього кубика - правова норма.

—

Норма закону

Правова норма - загальнообов’я зкове, формально ви значене, встановлене або санкціоноване правило нове дінки, яке впливає на суспільні відносини з метою їх впорядкування. 102

Основи теорії права та правовідносин

Повне наукове визначення поняття передбачає з’ясування притаманних нормі права специфічних ознак: • Правова норма є загальним правилом поведінки, тобто зразком, еталоном поведінки людей, їх колективів. • Правова норма має державно владний характер. • Правова норма - це загальнообов’я зкове правило поведін­ ки, яке походить від держави (народу в ході референду­ му), охороняється нею, закріплює за учасниками сус­ пільних відносин даного виду юридичні права і покладає на них юридичні обов’язки. • Формальна визначеність норми права вимагає її письмо­ вої, документальної форми. Така форма дає всім вико­ навцям норми права чітке уявлення про зміст, межі дії норми та інші необхідні відомості. • Абстрактність правової норми не означає невизначенос­ ті змісту. Завдяки тому, що норма розповсюджується на певний вид відносин, її вимоги реалізуються усіма як обов’язкові для кожного учасника. • Правова норма - явище широке, багатопланове і в той же час конкретне за змістом. Для правової норми характерні єдність, цілісність, неподіль­ ність, особлива структура. Аналізуючи структуру норми права, слід виходити з філософського розуміння цієї категорії. Структура норми - це будова і внутрішня форма органі­ зації системи, яка виражає як єдність зв’язків між елемента­ ми, так і закони цих взаємозв’язків. Структура норми права є формою її внутрішнього змісту. Традиційно вважається, що правова норма має тричленну структуру. До неї входять:

103 І

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Структура норми права - це зв’язок між її елементами. Гіпотеза обов’язково зв’язана з диспозицією, а остання - із санкцією. На перший погляд може здатися, що в багатьох нормах права санкції безпосередньо немає. Такі норми є в конституційному, адміністративному, трудовому і деяких ін­ ших галузях. Але за тими нормами стоїть можливість дер­ жавного примусу. Стаття нормативно-правового акта виступає зовнішньою формою норми права і нормативно-правового припису як ці­ лісного, логічно завершеного державно-владного веління нор­ мативного характеру. Стаття нормативно-правового акта й правова норма часто збігаються, коли структурні елементи норми права відображені в статті закону. Проте здебільшого в статті викладаються не всі елементи норми права. Залежно від цього розрізняють прямий, відсильний та бланкетний спо­ соби викладення норм у статті. [ '

Прямий спосіб Застосовується тоді, коли всі еле­ менти норми права містяться у статті нормативноправового акта

Відсильний спосіб Застосовується, коли робиться по­ силання на іншу статтю чи статті

Бланкетний спосіб

і

Застосовується, коли стаття відси­ лає до іншого нормативноправового акта

4. Система права і система законодавства Система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма. Поняття системи права характеризує сутнісну внутрішню сторону об’єктивного права, поняття сис­ теми законодавства відбиває його зовнішню сторону - форму. Між системою права і системою законодавства є відміннос­ ті. Вони спостерігаються в структурних елементах, змісті, об­ сязі. N9

Система права

Система законодавства

1

Система права є не­ Система законодавства є видимою зо­ видимою, оскільки внішньою формою системи права. відбиває внутрішню будову права.

2

Є сукупністю право­ Є сукупністю нормативно-правових актів. вих норм.

104

Основи теорії права та правовідносин

Продовження таблиці №

Система права

Система законодавства

3

У системі права нор­ Являє собою систему законодавчих актів, ми права логічно роз­ що складаються з нормативних приписів, поділені за галузями, які розподілені залежно від предмета ре­ підгалузями та пра­ гулювання за галузями та інститутами за­ вовими інститутами. конодавства.

4

Система права форму­ Є суб’єктивно-об'єктивним явищем, оскіль­ ється об’єктивно, від­ ки виникає в результаті діяльності уповно­ повідно до існуючих важених суб'єктів. суспільних відносин.

5

Система права скла­ дається з галузей права, які мають свій предмет і метод пра­ вового регулювання.

6

Система права має Система законодавства може мати і гори­ лише галузеву, гори­ зонтальну (галузеву), і вертикальну (ієрар­ зонтальну будову. хічну) будову. У федеративних державах існує законодавство федерації і законо­ давство її суб’єктів (вертикальна будова). Первинний елемент Первинний елемент системи законодав­ системи права - нор­ ства - стаття закону, яка містить норматив­ ма права зі своєю не розпорядження, котре, як правило, не структурою: гіпотеза, містить у собі всі три структурні елементи диспозиція, санкція. логічної правової норми. Нормативне роз­ порядження нерідко складається лише з гіпотези і санкції; диспозиція може містити­ ся або в іншій статті даного закону (відсиль­ ний спосіб викладу), або в.іншому правово­ му акті (бланкетний спосіб викладу).

7

Система законодавства включає галузі за­ конодавства, в яких відсутній метод регу­ лювання, а предмет регулювання не зав­ жди однорідний, як у галузей права.

8

Структурні елементи системи права не ма­ ють зовнішніх реквізи­ тів: назв розділів, ста­ тей, глав та інших час­ тин, властивих закону.

9

Відсутня юридична Існує ієрархічна юридична сила законо­ сила нормативно- давчих актів (наприклад, конституція має правового матеріалу. вищу юридичну силу).

Структурні елементи системи законодав­ ства (нормативно-правові акти), як прави­ ло, мають назви розділів, глав, статей. Вони можуть містити преамбули, форму­ лювання цілей і принципів, загальні норма­ тивні визначення.

Формально визначене існування права у формі закону, а системи права у формі законодавства стало для більшості дер­ жав у світі пріоритетним. Але право існує не тільки в законо­ давчих актах та ратифікованих міжнародних договорах, але й в інших нормативно-правових актах держави (наприклад, підзаконних актах). Воно має й інші форми прояву - правовий прецедент, правовий звичай, нормативно-правовий договір

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

тощо. Поза формами права (правовідносини, правосвідомість) воно існує настільки, наскільки стало нормою. Таким чином, система права має більш широку адекватну їй форму прояву, аніж система законодавства. 5. Види правових систем Поняття «правова система« слід відрізняти від терміна «система права». Система права, на відміну від правової сис­ теми, відображає не всю сукупність правових явищ, а лише внутрішню будову права як сукупність правових норм. Правова система - це більш широке поняття, яке охоплює не лише право як нормативну систему, та його джерела, а й правотворчість, правозастосування, юридичну практику та інші елементи. Норма закону

Правова система - сукупність взаємозв’я заних, узго­ джених і взаємодіючих юридичних засобів та всіх право­ вих явищ (норм, установ, відносин, правосвідомості), що існують у конкретній країні, за допомогою яки х від­ бувається регулювання суспільних відносин. Правова своєрідність країн дозволяє казати про їх само­ бутність, специфіку і про те, що кожна з них утворює свою правову систему. Утім, є підстави говорити і про об’єднання тих чи інших правових систем в одну правову сім’ю, оскільки в них існують загальні риси, елементи схожості (правові сис­ теми в широкому розумінні). Правова сім'я - широка сукупність національних правових систем у межах одного типу права, що об’єднані спільністю історичного формування, структури джерел, провідних галу­ зей, юридичної культури та ідеології, а також практикою за­ стосування. Існує чимало класифікацій правових систем. їх виокрем­ люють за певною сукупністю критеріїв: • Спільність генезису (виникнення і подальший розвиток). Правові системи розвивалися в подібних умовах, а голов­ не - ґрунтувалися на тих самих правових началах, принципах, нормах. • Спільність основної юридичної форми права - нормативноправового акта, нормативно-правового договору, правово­ го прецеденту, правового звичаю чи релігійно-правової норми. • Правові системи країн, об’єднані в один правовий тип (сім'ю), мають подібність структурної побудови систе 106

Основи теорії права та правовідносин

ми права. Це виражається в поділі системи права на під системи (публічну і приватну) і підрозділи - об’єктивне і суб’єктивне право, природне і позитивне право та ін. • Спільність принципів регулювання суспільних відносин. Одні правові системи керуються ідеями свободи, рівно­ сті, справедливості правосуддя, інші - віддають перевагу релігійним засадам (мусульманські країни), треті - зви­ чаям і традиціям (країни Африки). • Єдність юридичної техніки, включаючи термінологію, юридичні категорії, поняття, конструкції. Класи ф ікація правових с и с те м Назва правової сім'ї

Приклади країн, правова система яких належить до названого типу

Коротка характеристика

РоманоРомано-германську правову сім'ю германська утворюють правові системи кра­ правова їн, в яких право склалося на сім’я основі римського права. На першому плані - правові нор­ ми, котрі визнаються як норми поведінки, що відповідають ви­ могам моралі і справедливості. Структура цієї правової сім’ї складається з двох елементів публічного та приватного права. Первинним елементом права є правова норма. У всіх країнах романо-германської правової сім'ї правову норму розуміють, оцінюють та аналізують однако­ во. Завдання юристів полягає в тому, щоб дати практикам за­ гальну модель для прийняття рішення в конкретних справах.

Виникла і склалася ром ано-герм анська правова сім'я в конти­ нентальній Європі. Уна­ слідок колонізації на­ була поширення в ба­ гатьох країнах світу. Приклади країн: Італія, Франція, Іспанія, Пор­ тугалія, Германія, Ав­ стрія, Швейцарія та інші.

Англосак­ сонська (англоамериканська) пра­ вова сім'я

Англосаксонська пра­ вова система застосо­ вується в Англії. Англоамериканська - у США, Канаді тощо. У США за­ стосовується загальне право Англії з 1607 року. Після здобуття США незалежності правова система країни розви­ валася незалежно.

В основі цієї правової сім'ї ле­ жить англійське право. У ньому не існує традиційного поділу на приватне і публічне право. У той же час англійське право поділя­ ють на загальне і право спра­ ведливості. Відмінність між ан­ глійським і романським правом існує і на рівні правової норми. Норма англійського права більш конкретна. Основною формою права є За традицією

довийпрецедент.

су­

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Продовження таблиці Назва правової сім'ї

Коротка характеристика

Приклади країн, правова система яких належить до названого типу

закони в англійському праві віді­ грають другорядну роль. Вони вносять лише доповнення чи ко­ рективи в існуюче право, утво­ рене Вестмінстерськими суда­ ми і канцлерським судом. Сім'я релігійного права

Прикладом може бути мусуль­ манське право. Воно зафіксова­ не у шаріаті (шлях прямування). Ґрунтується на обов’язках, що покладаються на віруючу люди­ ну, а не на правах, які вона може мати. Діє тільки стосовно му­ сульман. Структуру мусульманського права становлять два розділи: коріння і зміст. Перший розділ пояснює, з яких джерел виника­ ють правила поведінки. Другий розділ вивчає рішення, що міс­ тять норми матеріального му­ сульманського права. Крім того, до релігійного типу належить індуське та іудейське право.

Традиційне право

Населення Африки і Мадагаска­ Країни Африки і Мада­ ру багато століть жило за нор­ гаскар. мами звичаєвого права. Люди добровільно виконували існуючі звичаї та додержувалися тради­ цій. Гарантом їх додержання був не примус, а побоювання над­ природних сил. Не було в цих народів і структу­ ри права, його поділу на публіч­ не і приватне та ін. Сьогодні зви­ чаєве право відродилося й до­ повнилося новими елементами Другою соціальною моделлю традиційного права можна вва­ жати правові моделі Далекого Сходу

Арабський Схід (Іран, Ірак, Йорданія, Кувейт та ін.). Мусульманські грома­ ди Африки (Сомалі, Танзанія, Кенія тощо). Ряд країн СНД (Азер­ байджан, Узбекистан та ін.) Індуське право - Індія, Сінгапур та ін. Іудей­ ське - Ізраїль.

Перелік правових сімей не є вичерпним. Існує змішаний (конвергентний) тип - скандинавської й латиноамериканської груп, китайське, японське право та інші правові сім’ї. 108

і

Основи теорії права та правовідносин

6. Поняття міжнародного права Норма закону

Міжнародне право - особлива правова система, що складається з принципів і норм, які регулюють відноси ни між державами та іншими суб’єктами міжнародно­ го права. Такі принципи і норми створюються за допо могою узгодження позицій учасників цих відносин і за безпечуються, у разі необхідності, індивідуальним або колективним примусом. Міжнародне право виконує декілька основних функцій: • Координуюча, за якою держави встановлюють загально­ прийняті стандарти поведінки в різних сферах відносин за допомогою норм міжнародного права. • Регулююча, за якою прийняття державами твердо вста­ новлених правил, без яких неможливе їх спільне існу­ вання. • Забезпечувальна, за якою норми міжнародного права спонукають держави дотримуватися певних правил по­ ведінки. • Охоронна, за якою існування механізмів захисту прав і інтересів суб’єктів міжнародного права. Джерела міжнародного права: основні (міжнародний дого­ вір, міжнародно-правовий звичай, загальні принципи права); допоміжні (акти міжнародних організацій, рішення міжна­ родних судових і арбітражних органів, державна правова практика застосування міжнародного права та інші). Існує кілька теорій співвідношення національного та між­ народного права. Серед них найпоширенішими є дуалістична та моністична концепції. Моністична концепція Дуалістична теорія (концепція) Теорія виходить з того, що міжнародне та на­ ціональне право - аб­ солютно різні системи права як за своїм ха­ рактером, так і за сфе­ рою дії, а тому вони існують незалежно одне від одного як дві рівноправні та само­ стійні системи права.

Теорія примату міжнародного права Концепція проголо­ шує, що міжнародне право та національне право є двома гілками одного дерева. Проте міжнародне право є правом значно вищо­ го порядку, воно має пріоритетом щодо внутрішнього держав­ ного права.

Теорія примату внутріш­ ньодержавного права (нігілістична теорія) Нігілістична теорія, проголошуючи абсо­ лютну перевагу внут­ рішнього державного права, зводиться до заперечення обов'яз­ ковості міжнародного права.

109

П Р А В О ЗНА ВС ТВ О

Продовження таблиці Дуалістична теорія (концепція)

Д. Анцелотті: «Міжна­ родне право і внутріш­ ньодержавне право є окремими правопорядками. самостійни­ ми галузями права, що впливають на ство­ рення окремого пра­ вопорядку».

Моністична концепція Теорія примату Теорія примату внутріш­ міжнародного права ньодержавного права (нігілістична теорія) Г. Кельзен: «Виходячи з чистої теорії права співвідношення між­ народного правопо­ рядку і національних правопорядке нага­ дує співвідношення національного право­ порядку і внутрішніх норм корпорації».

Г. Гегель: «Держава мо­ же з власної волі ство­ рювати і змінювати не лише норми внутріш­ ньодержавного права, а й норми зовнішньодержавного права». А. Цорн: «Міжнародне право юридично є правом лише тоді, коли воно є правом державним».

Буква закону

Закон України «Про міжнародні договори України» Ст. 12. Дотримання міжнародних договорів України 1. Міжнародні договори України підлягають неухиль­ ному дотриманню Україною відповідно до норм міжна­ родного права. Ст. 17. Дія міжнародних договорів України на тери­ торії України 1. Укладені і належним чином ратифіковані міжнарод­ ні договори України становлять невід’ємну частину націо­ нального законодавства України і застосовуються у поряд­ ку, передбаченому для норм національного законодавства. 2. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші прави­ ла, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

4* 9 Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання. 1. Яка галузь права регулює відносини, які складаються у сфері управлінської діяльності державних органів?

A. Б. B. Г.

Трудове право. Конституційне право. Адміністративне право. Господарське право.

2. Яке поняття означає засоби і способи впливу права на суспільні відносини?

А. Система права. ПО

І

Основи теорії права та правовідносин

Б. Функції права. В. Предмет правового регулювання. Г. Метод правового регулювання. 3. Визначте, до якого з перерахованих структурних ут­ ворень у системі права належить екологічне право.

A. Профілюючих галузей. Б. Процесуальних галузей. B. Спеціальних галузей. Г. Комплексних галузей. 4. Назвіть ознаку, яка не характеризує поняття правового інституту.

A. Є загальним правилом поведінки. Б. Є сукупністю нормативних приписів. B. Приписам притаманна юридична однорідність. Г. Правові норми поєднуються стійкими зв’язками. 5. Якій правовій сім'ї притаманна така характеристика: «Систему права поділяють на загальне право і право справедливості. Основною формою права є судовий пре­ цедент»?

A. Романо-германській. Б. Англосаксонській. B. Мусульманській. Г. Традиційній. 6. Серед джерел міжнародного права виберіть те, що нале­ жить до групи основних джерел.

A. Міжнародно-правові звичаї. Б. Акти міжнародних організацій. B. Державно-правова практика застосування міжна­ родного права. Г. Рішення міжнародних судових органів. II. Порівняйте поняття.

• • • •

Романо-германська - англосаксонська правові сім’ї. Система права - правова система. Основні галузі - комплексні галузі. Імперативний - диспозитивний методи правового регулювання.

III. Назвіть елементи правової норми. Дайте їх визначення. Вкажіть спосіб викладу норми права у статті нормативноправового акта. Доведіть вашу думку. Ст. 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

«Поширювання неправдивих чуток, що можуть викли­ кати паніку серед населення або порушення громадського 111

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

порядку, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­ мадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку*. IV. Користуючись нормативними актами українського зако­ нодавства, підберіть приклади прямого, відсильного та бланкетного способів викладу норми права. V. Запитання та завдання для самоперевірки.

1. До якої правової сім’ї належить Україна? Доведіть ва­ шу думку. 2. Прочитайте статті 12 і 17 Закону України «Про між­ народні договори України* з рубрики «Буква закону*. Зробіть висновок, яка з відомих вам теорій співвідно­ шення національного та міжнародного права прита­ манна українському законодавству. 3. Які існують відмінності між поняттями «система пра­ ва* і «система законодавства*?

§ 9 —10. Правовідносини Проблемне питання • Чому правовідносини більш захищені, ніж інші суспільні від­ носини?

1. Поняття і види правовідносин. Склад правовідносин Відносини між людьми та їх організаціями в реальному житті мають різноманітні форми виявлення. Вони можуть бути релігійними, політичними, моральними, національними і правовими. Правові норми є особливим офіційним регулятором суспіль­ них відносин. Регулюючи ті чи інші суспільні відносини, нор­ ми тим самим надають їм правової форми. Таким чином, ви­ никає особливий вид суспільних відносин - правовідносини. Норма закону

П равовідносини — це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яки х мають суб'єктивні права і обов’я зки, що забезпечуються державою. Правовідносинам властиві соціальні та юридичні ознаки.

1 12

Основи теорії права та правовідносин

Існують різні види правовідносин, в основу класифікації яких покладено відповідні критерії. За кількіст ю суб’єкт ів правовідносини поділяються на прості, у яких два суб’єкти пов’язані з реалізацією приписів однієї норми (наприклад, відносини з приводу укладення дріб­ ної побутової угоди), та складні, які виникають у процесі ре­ алізації комплексу юридичних норм, об’єднаних єдиним ці­ льовим призначенням (наприклад, правовідносини у сфері правосуддя). За предметом правового регулю вання правовідносини по­ діляються на конституційно-правові, адміністративно-пра­ вові, цивільно-правові, кримінально-правові, фінансово правові, сімейно правові та інші. За дією в касі правовідносини поділяються на коротко­ тривалі, які припиняються після виконання обов’язку (на­ приклад, сплати неустойки у вигляді штрафу чи пені), та дов­ готривалі, які існують певний час (наприклад, правовідноси­ ни між адміністрацією навчального закладу та учнем чи сту­ дентом до завершення навчання). За методом правового регулю вання правовідносини поді­ ляються на диспозитивні (договірні), які виникають у пров-РгачогпауяІУО. 10 М

113

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

'цесі укладення » злійсеен», цИ.,л ь „ о г„ д„ГОВору (наприклад, підряду, майна, перевезення тощо), та імперативні (керівні), які виникають, коли один суб’єкт правовідносин має держав­ ні та інші законні повноваження (наприклад, призов до армії, сплата податків тощо). За зміст ом поведінки зобов’язаної сторони правовідноси­ ни поділяються на активні, які мають місце в разі активної діяльності суб’єктів у зв’язку з виконанням робіт, передачею майна тощо, та пасивні, які утворюються, коли суб’єкти пови­ нні утримуватися від дії, наприклад від порушення права власності, авторського права тощо. За ф ункціональним призначенням правовідносини поді­ ляються на регулят ивні та охоронні. Регулятивні виникають із правомірних дій суб’єктів. Наприклад, правові відносини між замовником та перевізником виникли на підставі право­ мірних дій - укладення договору перевезення - і тому є регу­ лятивними. Правові ж відносини між особою, яка підозрю­ ється в здійсненні злочину, та слідчим, який веде розсліду­ вання, є охоронними у зв’язку з тим, що поштовхом до їх виникнення послужили неправомірні дії підозрюваного. Правовідносини мають складну юридичну конструкцію, в яку входять такі структурні елементи, як суб'єкти, об’єкти та зміст правовідносин. Структурні елементи правовідносин

*------------------------------\ Суб'єкти - це учасники правовід­ носин, які є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків

Об’єкти - це ті

реальні соціальні блага, які задоволь­ няють інтереси і по­ треби людей, з при­ воду яких змінюють­ ся чи припиняються правовідносини

Зміст правовідно­ син включає два елементи: юридич­ ний зміст (права і обов'язки суб’єктів) і фактичний зміст (поведінка суб'єктів, їхня діяльність)

2. Суб’єкти права та правовідносин. Правосуб’єктність осіб Суб’єкти права та суб’єкти правовідносин не є тотожними поняттями. ----- у Норма закону

Суб’єкти права - це люди та їхні об'єднання, які ви ступають носіями прав та обов’язків. Суб’єкти права - необхідний елемент правовідносин у всіх галузях права, але вони можуть бути лише носіями суб’єк114

Основи теорії права та правовідносин

тивного права, не беручи безпосередньої участі в правовідно­ синах. Наприклад, особи, які за рішенням суду визнані неді­ єздатними, не можуть бути суб’єктами правовідносин. Тобто учасниками правовідносин можуть бути не всі люди, а лише ті, хто володіє правоздатністю та дієздатністю (правосуб’єктністю). Правосуб’єктністю володіють не лише люди, а й організації, підприємства, установи (тобто юридичні особи). Норма закону

Суб’єкти правовідносин - це особи, які на підставі юридичних норм можуть бути учасниками правовідно­ син - носіями суб'єктивних прав та обов’я зків. У межах однієї галузі права або в міжгалузевому комплек­ сі виділяють загальні та спеціальні суб’єкти, які відрізняють­ ся такими соціально-юридичними властивостями, як: право­ здатність, дієздатність, угодоздатність, деліктоздатність та правосуб’єктність. Суб’єктами правовідносин є особи, які мають правоздат­ ність та дієздатність. Норма закону

Правоздатність - це здатність суб’єкта права бути носієм суб'єктивних прав і юридичних обов’я зків. Здат­ ність мати права та нести обов'язки визнається в рів­ ній мірі за усіма учасниками правовідносин. Суб’єкти правовідносин *

Громадяни Украінкі. іноземці, особи бе 3 громадянства Фізичні особи

—

Держава, державні утворення, адміністративнотериторіальні оди­ ниці

_

..

Держава та ї ї струк­ турні одиниці

Державні органи, уст анови, організації, підприємства, органи місцевого самоврядування, Юридичні громадські особи об'єднання та інші

]1 11 Спільноти Нація, народ, етнічна група, територіальна громада та інші

Дієздат ніст ь - це здатність особи своїми діями набува ти і реалізовувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки. 115

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Дієздатність пов'язана з психічними та віковими властивос­ тями людини і залежить від них. Правоздатність реалізу­ ється завдяки дієздатності. Дієздатність включає в себе угодоздатність та деліктоздатність. Угодоздатність - це здатність особи укладати договори. Деліктоздатність - це здатність особи нести юридичну відпо­ відальність за вчинене правопорушення, за невиконання чи неналежне виконання обов’язку. Сукупність правоздатності та дієздатності утворює правосуб’єктність особи. Норма закону

Правосуб’єктність - це здатність (можливість) осо­ би бути учасником правовідносин. Вона настає в певний момент, пов’я зана з віком для фізичної особи, реєстра­ цією для юридичної особи. Правосуб’єктність характери­ зує особу як суб’єкт права. 3. Особливості правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб Виникнення та обсяг правоздатності та дієздатності дещо різні у фізичних і юридичних осіб. Правосуб’єктність юридичних осіб (державних і громад­ ських підприємств, установ чи організацій) визначається зміс­ том їх компетенції, тобто сукупністю закріплених у нормах права повноважень, які надаються їм для забезпечення ви­ конання покладених на них функцій. Правоздатність і дієздатність юридичної особи набуваються одночасно в момент її державної реєстрації і припиняються з ліквідацією. Правосуб’єктність юридичної особи носить спеціальний ха­ рактер - вона має лише ті права та обов’язки, які відповідають її діяльності. Цілі та види діяльності юридичної особи визна­ чаються рішенням його засновників і закріплюються установ­ чими документами (установчим договором чи статутом). Для здійснення деяких видів діяльності юридична особа отримує ліцензію (спеціальний дозвіл на здійснення такого роду діяль­ ності, як, наприклад, надання освітніх послуг, виготовлення ліків тощо). Дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи управління. Дії органів управління юридичної особи є діями самої юридичної особи - тобто здійснюються без будьякої на те довіреності. Деліктоздатність юридичної особи ви­ являється в тому, що юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями майном, яке належить їй на правах власності. 1 1 6

І

________________________________ Основи теорії права та правовідносин

Правосуб’єктність фізичних осіб - більш складне явище. Правоздатність і дієздатність фізичної особи має універсаль­ ний характер, тобто фізична особа може набувати і реалізо­ вувати будь-які суб’єктивні права та юридичні обов’язки (на­ бувати майно, виконувати роботу на замовлення, брати участь у виборах, платити податки тощо).

Загальна - здатність суб'єкта мати права і обов'язки, закріплені в Конституції України (ви­ никає з моменту наро­ дження і припиняється зі смертю)

Галузева - здат­ ність суб’єкта мати права і обов'язки, закріплені певною галуззю права

Спеціальна - здатність суб'єкта мати права і обов'язки, що виникають з факту обіймання певної посади, тобто пов язана з правовим статусом особи, яка здійснює певний професійний обов’ язок

Правоздатність фізичної особи виникає з моменту наро­ дження, а припиняється зі смертю. Правоздатність буває за­ гальною, галузевою та спеціальною. Дієздатність фізичної особи залежить від ряду факторів: • віку (повна дієздатність настає з 18 років); • стану психічного здоров’я; • рівня освіти (наприклад, обіймати посаду судді може лю­ дина, що має вищу юридичну освіту); • статі (брати шлюб жінки можуть з 17 років, чоловіки - з 18 років). За загальним правилом, повна дієздатність настає з досяг­ ненням повноліття. Особа, що страждає на психічну хворобу або недоумство, за рішенням суду може бути визнана недіє­ здатною. Недієздатні особи можуть бути носіями прав і обо­ в’язків, але їх реалізацію здійснюють інші особи (опі­ куни). 1 17

І

1 ПРАВОЗНАВСТВО

4. Об’єкти правовідносин За допомогою правовідносин особи задовольняють свої ін­ тереси і потреби. ■■ Норма закону

Об’єкти правовідносин - це матеріальні, духовні та інші соціальні блага, що задовольняють інтереси та по­ треби фізичних та юридичних осіб і з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини. Серед об’єктів традиційно розрізняють: • матеріальні цінності - речі (рухоме і нерухоме майно); • нематеріальні цінності - результати інтелектуальної творчої ді­ яльності, послуги, честь, гідність, ділова репутація особи тощо. Види об’єктів за л е ж н о від соціального призначення

Засоби виробництва - об’єкти, за допомогою яких створюється новий продукт (заводи, окремі верстати, машини, механізми, комп'ютери)

Предмети споживання - предмети, призначення яких полягає у задоволенні життєвих потреб людей (про­ дукти харчування, одяг, взуття, житло)

Продукти духовної (інтелектуальної) творчості людини (твори літератури, образотворчого мистецтва, наукові твори)

Особисті немайнові блага фізичної особи (здоров'я, ім'я, життя, честь, гідність)

Кошти, гроші та цінні папери (облігації, заставні розписки)

1 1 8

Основи теорії права та правовідносин

Результати поведінки суб'єктів, процеси (будівництво будинків, доріг, ремонт побутової техніки тощо)

Стан природних об'єктів (заповідники, заказники, екологічна чистота водосховищ тощо)

Однак і те саме благо може бути об’єктом різноманітних правовідносин. Наприклад, створена художником картина є об’єктом авторського права, об’єктом купівлі-продажу, якщо він виставляє її на продаж, об’єктом права власності, якщо її хтось купить, об’єктом охорони культурних цінностей тощо. 5. Зміст правовідносин Норма закону

Зміст правовідносин - це конкретна поведінка суб'єк­ тів правовідносин та її юридичне закріплення нормами пра­ ва у вигляді суб’єктивних прав та юридичних обов'язків. До змісту правовідносин відносять права і обов’язки учасни­ ків суспільних відносин. Зміст правовідносин має дві сторони юридичну і фактичну. Ці сторони змісту нерозривно пов’язані між собою, але не тотожні. Наприклад, особа, що має середню освіту та отримала сертифікат із зовнішнього незалежного оці­ нювання з балами не нижчими за 124 з кожного предмета, наділена правом вступати до вищого навчального закладу, тоб­ то перед нею великий вибір можливостей, які складають зміст її суб’єктивного права. Проте реально вступити можливо лише в один навчальний заклад. Отже, фактичний зміст - тільки один із варіантів реалізації суб’єктивного права. Таким чином, фактичний зміст правовідносин - це реаль­ на поведінка суб’єктів, їхня діяльність, в якій реалізуються суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Юридичний зміст безпосередньо складають суб’єктивні права і юридичні обо­ в’язки учасників правовідносин, тобто можливість певних дій. Ці суб’єктивні права і обов’язки закріплені в нормативно-пра­ вових актах та інших нормах права. Суб’єктивне право - це вид і міра можливої поведінки суб’єкта, яка охороняється та захищається і гарантується державою. 119

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Юридичний обов'язок - міра належної (необхідної) поведін­ ки суб’єкта права. Суб’єктивне право та юридичний обов’язок складають структуру юридичного змісту правовідносин. Зміст суб’єктивного права: діяльність за своїм бажанням; вимагання певних дій від зобов’язального суб’єкта; користу­ вання соціальним благом; звернення до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права. Зміст юридичних обов'язків: необхідність здійснювати певні дії, утримуватися від дій, що суперечать інтересам інших осіб; юридична відповідальність за невиконання або неналеж­ не виконання передбачених нормою права дій. Видами суб'єктивних прав є громадянські, політичні, со­ ціальні, економічні, культурні, екологічні, сімейні та інші. Конституційні обов’язки закріплені в Основному Законі Укра­ їни. Права і обов’язки суб’єктів правовідносин тісно пов’язані між собою: не можна одержати які-небудь права, щоб одно­ часно не виникли певні обов’язки. 6. Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин Правовідносини - явище динамічне. Вони виникають, змі­ нюються, припиняються на підставі реальних життєвих об­ ставин, з якими норма права пов’язує настання певних право­ вих наслідків. Реальні життєві обставини, тобто так звані юридичні факти, фіксуються в гіпотезі норми права. Норма закону

Ю ридичні факти - це передбачені нормами права конкретні життєві обставини, які зумовлюють виник нення, зміну або припинення правових відносин. Юридичні факти різноманітні. У зв’язку з тим, що вони віддзеркалюють багатоманітність суспільних відносин, їх можна класифікувати за певними критеріями. Залежно від багатьох ознак юридичні факти поділяються: За характером правових наслідків п

равоутворюючі Правоутворюючі юридичні факти зумовлюють ви­ никнення право­ відносин. Напри­ клад, укладення шлюбу

1 2 0

Правозмінюючі Правозмінюючі юридичні факти зумовлюють зміну правовідносин. На­ приклад, отриман­ ня чергового ран­ гу, чину тощо

Правоприпиняючі Правоприпиняючі юридичні факти зу­ мовлюють припи­ нення правовідно­ син. Наприклад, при­ пинення дії найму (оренди) житла

Основи теорії права та правовідносин

За характером діяльності Факти одноразової д ії

Факти безперерв­ них юридичних дій

Наприклад, купівля квит­ ка для оплати в громад­ ському транспорті

Наприклад, перебуван­ ня на службі в органах внутрішніх справ

[

За своїм складом --------------------------- 1

Прості

Складні

Складаються з одного фак­ ту, якого досить для настан­ ня юридичних наслідків

Певна сукупністьфактівГне-" обхідних для настання юри­ дичних наслідків (напри­ клад, для виникнення пен­ сійних відносин необхідна сукупність юридичних фак­ тів: досягнення певного віку, наявність трудового стажу, рішення відповідного органу про призначення пенсії)

За вольовим критерієм

! Правомірні

і

1 (

1 Юридичні акти

1

)

Абсолютні

___________ _

Відносні

■----------

Злочини

Проступки

}

1

г-----------------'

1 Поступки (вчинки) 1______ ___

*

'

Л Неправо­ мірні 1

і

->

___________ -

Події - це обставини (явища), що не пов’язані з волею учас­ ників конкретних правовідносин. До них відносяться дії сил природи (землетрус, повінь), народження та природна смерть 121

І

П Р А В О ЗНА ВС ТВ О

людини, сплив строків. Абсолютні події - це ті факти, які абсолютно не залежать від волі людей (наприклад, природні явища). Відносні події не пов’язані з волею учасників кон­ кретних правовідносин, але пов’язані з волею третіх осіб (на­ приклад, підпал будинку може призвести до виникнення страхових відносин між власником та страховою компанією). Д ії - це такі факти, настання яких залежить від волі особи (наприклад, укладення договору, скоєння правопорушення). До дій в юридичному розумінні не відносяться внутрішні пси­ хічні процеси людей (думки, ідеї тощо), а також діями не вважаються поступки, які здійснені без участі свідомості і волі особи. Одночасно до дій відносять не лише зовнішньо ви­ ражені активні поступки, але й свідоме утримання від дій. За юридичною природою дії поділяються на правомірні і неправомірні (протиправні). Правомірні в свою чергу поділяються на: • Юридичні акти (дії, що здійснюються з наміром породи­ ти юридичні наслідки, які є наслідком активної реаліза­ ції права): • адміністративні акти - накази, розпорядження, інструк­ ції тощо; • акти юрисдикційних органів - адміністративних орга­ нів, судів; • правочини - як юридичних, так і фізичних осіб. • Юридичні поступки (фактичні правомірні дії, що не супере чать праву і приводять до юридичних наслідків незалежно від намірів особи, яка їх породжує). Наприклад, знахідка, творчість в її багатоманітних формах - науко­ вій, літературній, художній, раціоналізаторській. До неправомірних фактів відносяться: дисциплінарні про­ ступки, адміністративні правопорушення, цивільні правопо­ рушення (делікти) та злочини.

4 * 9 Запитання та завдання І.

Виконайте тестові завдання.

1. На які види поділяються правовідносини за методом пра­ вового регулювання?

A. Б. B. Г.

Цивільні, кримінальні, фінансові, сімейні та інші. Короткотривалі та довготривалі. Імперативні та диспозитивні. Регулятивні та охоронні.

2 . Реальні соціальні блага, з приводу яких виникають, змі­ нюються чи припиняються правовідносини, - ц е _______

А. Суб’єкти. Б. Об’єкти. 1 22 і

Основи теорії права та правовідносин

В. Юридичний зміст. Г. Фактичний зміст. 3. Установіть відповідність між поняттям та його визначен­ ням.

1. Здатність суб’єкта права А. Правосуб’єктність. бути носієм суб’єктивних Б. Правоздатність. прав і юридичних обов’язків. 2. Здатність особи своїми В. Дієздатність. діями набувати і реалізову­ Г. Угодоздатність. вати суб’єктивні права і юридичні обов’язки. 3. Здатність (можливість) Ґ. Деліктоздатність. особи бути учасником правовідносин. 4. Здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення, за невиконання або неналежне виконання зобов’язання. 4. Міра належної (необхідної) поведінки суб’єктів права ц е ------------------------------

A. Суб’єктивне право. Б. Юридичний обов’язок. B. Деліктоздатність. Г. Правоздатність. 5. Залежно від характеру правових наслідків, юридичні фак­ ти поділяються на:

A. Дії та події. Б. Прості та складні. B. Факти одноразової дії та факти безперервної юри­ дичної дії. Г. Правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі. 6.

Установіть відповідність між конкретним юридичним фак­ том і його кваліфікацією за вольовим критерієм.

1. 2. 3. 4. II.

Знахідка. Хуліганство. Торнадо. Рішення суду.

A. Б. B. Г. Ґ.

Злочин. Відносна подія. Юридичний акт. Поступок. Абсолютна подія.

Порівняйте поняття.

• Правоздатність - дієздатність. • Суб’єкти права - суб’єкти правовідносин. • Дії - події. 123

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

III. Завдання для самостійної роботи. 1. Вкажіть, які твердження правильні, а які - ні.

На уроках правознавства Катерина стверджувала, що: • Правовідносини - це відносини, що виникають в процесі спільної діяльності. • Суб’єкти правовідносин - це фізичні особи, об’єд­ нання, соціальні спільноти. • Об’єкти правовідносин - це матеріальні та немате­ ріальні блага. • Ознаками правовідносин є соціальні, економічні та культурні. • Правосуб’єктність - це правоздатність та угодоздатність. • У структуру змісту правовідносин входять суб’єк­ тивні права і політичні обов’язки. 2 . Визначте суб'єкт, об'єкт та юридичний зміст правовідно­ син.

• Купівля автомобіля. • Поїздка в громадському транспорті. • Заняття в платному гуртку. ** Визначте юридичні факти, які стали підставою ви­ никнення вказаних правовідносин. 3 . Визначте, які з нижченаведених юридичних фактів є юри­ дичними вчинками, а які - юридичними актами. Свою від­ повідь обґрунтуйте.

A. Микола та Ірина уклали шлюбний договір. Б. Олексій створив винахід. B. Наталія написала роман. Г. Максим виявив скарб. Ґ. Суд визнав права власності за Сидоренком на само­ вільно збудований гараж після того, як йому було надано земельну ділянку під гараж. IV. Запитання та завдання для самоперевірки.

1. Схарактеризуйте ознаки правовідносин. 2. Які якості властиві суб’єктам правовідносин? 3. ** Як ви вважаєте, чому правоздатність і дієздат­ ність розрізняються стосовно громадян, а відносно юридичних осіб та державних органів не розрізня­ ються? 4. Що складає юридичний зміст правовідносин? 5. Що є об’єктом правовідносин? 6. Що входить в зміст поняття «юридичний факт*? 7. Які є види юридичних фактів? 124

Основи теорії права та правовідносин

11—12. Правопорядок і правопорушення

§

1

Г. Сковорода про правопорядок, правосвідомість та пору­ шення соціальних норм: • «Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боро­ тися з нею». • «О солодкий шлях життя, коли совість чиста!» • «Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не мати­ ме хорошого, то звертатиметься до поганого».

1. Поняття суспільного порядку та дисципліни, способи їх забезпечення Організованість, упорядкованість суспільних відносин ха­ рактеризує суспільний порядок. Він створюється під впливом соціальних норм, як-то: моралі, звичаїв, релігійних, корпора­ тивних, естетичних норм, а також права. Норма закону

Суспільний порядок - це стан урегульованості су­ спільних відносин, який заснований на реалізації соці­ альних норм і принципів. Дотримання належного порядку громадянами є найважли­ вішим напрямом формування правової держави й добробуту. Подібна мета досягається передусім дисципліною кожного. «Дисципліна» в перекладі з латини означає «навчання», «ви­ ховання», «порядок». Норма закону

Д исципліна - це точне, своєчасне і неухильне додер­ жання встановлених правовими та іншими соціальни ми нормами правил поведінки в державному та суспіль ному житті. Дисципліна спрямована на впорядкованість і узгодженість суспільних відносин і виступає найважливішим соціальним чинником, що має безпосередній вплив на життя суспільства та кожної людини. Вона є необхідною умовою ефективного функціонування суспільства та держави. Встановлюється дисципліна законами і підзаконними ак­ тами, статутами, положеннями та правилами внутрішнього трудового розпорядку, нормами моралі, корпоративними і ін­ шими нормами суспільного співжиття. Забезпечується дисци­ пліна засобами юридичної відповідальності та механізмами державного й громадського контролю. 125 І

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

ґ

Види д исц и пл іни Державна дисципліна • Неухильне дотримання всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємства­ ми, установами, організаціями, посадовими особа­ ми встановлених державою правил поведінки, а та­ кож своєчасне виконання державних завдань

Фінансова дисципліна • Додержання порядку і правил здійснення фінан­ сово-кредитних операцій, зберігання і раціональ­ ного використання коштів та інших матеріальних цінностей

Трудова дисципліна • Сукупність нормативно-правових приписів, які ре­ гулюють обов’язки сторін трудових правовідносин, спрямованих на забезпечення належного процесу праці

Військова дисципліна • Дотримання всіма військовослужбовцями поряд­ ку і правил, встановлених законодавством та вій­ ськовими статутами • Військова дисципліна є важливою умовою боє­ здатності збройних сил Навчальна, громадська, партійна, технологічна та інші види дисципліни

Залежно від волі особи, розрізняють наступні способи за­ безпечення дисципліни: • свідома (вільне керування особи своїми вчинками відпо­ відно до вимог соціальних норм); • примусова (спосіб забезпечення відповідності вчинків особи встановленим соціальним нормам заходами примусу). 2. Правопорядок як складова суспільного порядку Структурним елементом суспільного порядку є правовий порядок (правопорядок) як результат реалізації законності в суспільстві. Перш за все правопорядок - це організованість, стійкість елементів певної системи. Отже, правопорядок ха126

I

Основи теорії права та правовідносин

рактеризує ступінь упорядкованості суспільних відносин. Правовий порядок можна розглядати як мету правового регу­ лювання, створення за допомогою права та правових засобів такого порядку і такої урегульованості суспільних відносин, які служать зміцненню існуючого ладу. Норма закону

Правопорядок - це одна зі складових суспільного по­ рядку, яка полягає у правовій регламентації суспільних відносин та вимозі додержання чинних правових норм. Особливості правопорядку: • Це порядок, який передбачений нормами права. • Правопорядок виникає в результаті фактичної реалізації правових норм. • Створює передумови для здійснення суб’єктивних прав. • Передбачає неухильне виконання юридичних обов’язків. • Забезпечується державними і громадськими засобами. • Вимагає невідворотної юридичної відповідальності за правопорушення. Правопорядок вміщує в себе не тільки відносини людей у суспільстві, а й організацію політичної влади, яка базується на нормах права, тобто державу. На цю властивість правопо­ рядку звертав увагу ще римський філософ Цицерон, наголо­ шуючи: «Що таке держава, як не загальний правопорядок?» Правопорядок не самоціль, а соціально й історично обумов­ лений загальний засіб і форма запровадження свободи, а та­ кож справедливості в суспільних відносинах. 3. Поняття і гаранти законності Законність виражає загальний принцип ставлення суспіль­ ства до права в цілому. Правові норми забезпечують встанов­ лення порядку в суспільстві. Відповідно дотримання право­ вих норм створює передумови для встановлення законності. Норма закону

Законніст ь - це суворе дотримання законів та ін­ ших нормативно правових акт ів усіма суб’єктами пра­ вовідносин. Іншими словами, законність можна визначити як правовий ре­ жим, за якого діяльність усіх державних органів, юридичних і фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог законодавства. Для дотримання законності необхідне функціонування двох сторін: • наявність правових, справедливих, науково обґрунтова­ них законів (змістова сторона); 127

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

• їх виконання, адже лише наявність навіть найдосконалі­ ших законів буде недостатньою (формальна сторона). Важливе значення в забезпеченні законності мають її га­ рантії. Вимоги законності не втілюються в життя автоматич­ но, стихійно. Щоб правові приписи не залишились на папері, необхідні відповідні умови та організаційні, ідеологічні, по­ літичні, юридичні заходи, які забезпечують реалізацію, тобто гарантії законності. Норма закону

Гарант ії законності - це об’єктивні умови і суб’єк­ тивні чинники, а також спеціальні засоби, за допомо гою яких забезпечується режим законності. Умови,засоби,чинники, що забезпечують законність

Гарантії законності

X Спеціальні - це

Загальні - це о б 'єк ти вн і ум ови су сп іл ьн о го ж иття

Серед гарантій окремо виділяють суб'єктивні чинники стан правової науки, розвиток прогре­ сивних ідей тощо

Економічні (стан р о з ­ витку су ­ спільства, організація систем и го сп о д а­ рювання)

Політичні (реальний стан прав і св о б о д гром адян, можливість їх участі в політично­ му житті та управлінні державою )

Соціальні (ефективні засо б и подолання бідності, б е зр о б іт­ тя, со ц і­ альний захист н ас ел е н ­ ня)

Ідеологічні (рівень політичної, правової і загальної культури населення)

Правові (стабіль­ ність чин­ ного за к о ­ нодавства, існування механізмів реалізації прав лю­ дини)

М іж на­ родні гарантії законності

юридичні й організа­ ційні засоби забезпе­ чення законності

Ю ридичні (систем а засобів, яка закр і­ плена в діючому зако н о д ав­ стві і б е з ­ посеред­ ньо сп р я ­ м ована на заб езп е­ чення з а ­ конності)

О рганіза­ ційні (різні заходи, що з а б е з ­ печують зміцнення зако н н о с­ ті, бо р о ть ­ бу з п р а­ вопору­ ш еннями)

До юридичних гарантій належать: • система чинного законодавства, яка відповідає загально­ прийнятим міжнародним стандартам у сфері прав люди­ ни та Конституції України; 128 І

Основи теорії права та правовідносин

. діяльність судових о р с н ,.. які зобов'язані справедливу міру покарання правопорушнику, забезпе­ чити ефективне відновлення порушених прав; • діяльність правоохоронних і контрольно-наглядових ор­ ганів, що забезпечують профілактику, припинення і ви­ криття правопорушень. 4. Поняття правосвідомості Якщо визнати право об’єктивною реальністю, то слід ви­ знати і наявність суб’єктивної реакції людей на право, що називається правосвідомістю. Правосвідомість - це форма суспільної свідомості, яка з допомогою системи понять, уяв­ лень, ідей відображає, яким має бути порядок правового регу­ лювання суспільного життя. Вона має спільну природу з пра­ вом, а тому похідна до існуючих економічних відносин; фор­ мується під безпосереднім впливом об’єктивно обумовлених потреб та інтересів суспільства, різних соціальних груп; дина­ мічно розвивається під впливом об’єктивних умов і процесів; є частиною суспільної свідомості і тому зазнає на собі впливу філософських, ідеологічних і політичних переконань. Норма закону

Правосвідомість - вид (форма) суспільної свідомос ті, що містить у собі сукупність поглядів, почуттів, ідей, теорій та уявлень, які характеризують ст авлен­ ня людини, соціальних груп і суспільства в цілому до права та діяльності, пов’я заної з ним. Правосвідомість має складну змістову структуру, яку в загальному вигляді можна представити з точки зору побудови у вигляді двох основних елементів - правової ідеології та пра­ вової психології. Правова ідеологія -

Правова психологія це сукупність право­ вих почуттів, емоцій, оцінок, що домінують у суспільстві та про­ являються в суспіль­ ній думці

Структурні компоненти право­ свідомості

це сукупність юри­ дичних ідей, теорій, поглядів, які в систе­ матизованому вигля­ ді відображають і оці­ нюють правову ре­ альність

в

Для розуміння поняття правосвідомості доцільно розгляну­ ти її різновиди. 9 РгвУО/лвУ*М). 10 кі

129

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

' Однією з п і д е , поділу правосвідомості на .„ д „ е р,Ве„ь усвідомлення необхідності права, глибина проникнення в сут­ ність права і правових явищ у суспільстві. За цими критері­ ями правосвідомість поділяється на три рівні: • Наукова — ідеї, поняття, концепції, щ о виражають тео­ ретичне осмислення права. • Професійна — переконання, традиції, щ о складаються в юристів на основі юридичної практики• Буденна - масові уявлення, настрої людей з приводу правових явищ, що виникають під впливом життєвого досвіду. Наступною підставою поділу правосвідомості на види є її суб’єкти (носії): • Суспільна — виражає ставлення до права всього суспільства. • Групова — відображає ставлення до права соціальних груп (професійних, територіальних, неформальних тощо). • Індивідуальна - сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіда. Вплив правосвідомості на організацію суспільного життя доволі значний. Найбільш відчутну роль правосвідомість віді­ грає на стадії реалізації права, у процесі втілення в життя юридичних прав і обов’язків. Ж иття людини демонструє, що свідомість, думка, вольове зусилля дійсно керують поведін­ кою людей, регулюють їхні дії та вчинки в усіх сферах ж ит­ тєдіяльності. 5. Поняття правопорушення та його склад Поведінка людей надзвичайно різноманітна. Основним її різновидом є поведінка правомірна, тому що переважна біль­ шість громадян і організацій у сфері права діють саме так. Правопорушення є прямою протилежністю правомірній пове­ дінці. У соціальному розумінні воно суперечить інтересам суспільства. Норма закону

П равопоруш ення - це протиправне, винне, суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, яке тягне за собою юридично визначені для правопорушника негативні наслідки. Відсутність хоча б однієї ознаки не дозволяє розглядати ді­ яння як правопорушення. Вони дозволяють відмежувати пра­ вопорушення від порушень інших соціальних норм і утворю­ ють поняття «склад правопорушення». 130 І

Основи теорії права та правовідносин

Основні ознаки правопорушення

Завдає суспільству певної шкоди, а тому завжди є неба­ жаним, суспільно небезпечним

'

Наявність причинного зв'язку між діянням і суспільно небезпечни­ ми наслідками, що зу­ мовлені саме цим діян­ ням Це лише винне діян­ ня, тобто скоєне умисно або з необе­ режності

Це протиправний акт поведінки, тобто такий, що порушує правову норму

Це зовнішній акт пове­ дінки діяння, що прояв­ ляється у формі дії чи бездіяльності

Це свідомий і вольо­ вий акт поведінки, тобто скоєний осо­ бою, що розуміє зна­ чення свого діяння

Норма закону

Склад правопоруш ення - це сукупність передбаче­ них законом об'єктивних і суб’єкт ивних ознак суспіль­ но небезпечного діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність. Об’єктом правопорушення можуть бути тільки суспільні відносини, що охороняються нормами права, а матеріальні предмети і духовні блага можуть виступати як предмет право­ порушення. Розрізняють наступні види об'єктів правопорушення: • загальний об’єкт правопорушення - це суспільні відно­ сини, взяті під охорону певною галуззю права; • родовий об'єкт - це певне коло однорідних і взаємо­ пов’язаних відносин, узятих під охорону окремою групою правових норм (наприклад, правопорушення, спрямовані проти права власності в кримінальному праві); • безпосередніми об’єктами є суспільні відносини з приво­ ду конкретних матеріальних (майно, цінні папери тощо) і нематеріальних (життя, здоров’я, честь, гідність) благ у різних сферах життя суспільства. Об’єктивна сторона, як і інші елементи складу правопору­ шення, чітко закріплена в законі. Наприклад, тілесні ушког

131 І

ш ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

дження можуть бути тяжкими, менш тяжкими, легкими. Кожне з них утворює самостійний склад злочину, що перед­ бачений Кримінальним кодексом України. Ознаками об’єктивної сторони правопорушення є: • дія чи бездіяльність; • суспільно небезпечні наслідки; • причинний зв’язок між діяннями і небезпечними наслід­ ками; • факультативні (додаткові) елементи: місце, час, спосіб, знаряддя, обставини скоєння правопорушення. Елементи складу правопорушення

/

\

-------------------------- \

Об’єкт правопору­ шення - це ті су­ спільні відносини, які охороняються нормами права і на які посягає пра­ вопорушення V

рушення - деліктоздатна фізична чи юридична осо­ ба

) гСуб’єктивна сто­N

V V

'О б’єктивна сто­ рона - це зовніш­ ній прояв проти­ правного діяння, викликані ним не­ безпечні наслідки і причинний зв’язок між діянням і на­ слідками

V

Суб’єкт правопо­

рона - це внут­ рішня психічна діяльність суб'єк­ та, пов'язана зі скоєнням право­ порушення

У Ч_______________

)

У кримінальних, адміністративних та трудових правопору­ шеннях суб’єктами складу правопорушення виступають інди­ віди, тобто фізичні особи, які досягли певного віку, і є осудними. Осудність - це стан людини, коли вона розуміє характер і зна­ чення своїх дій та може керувати ними. Не підлягає відпові­ дальності особа, яка під час вчинення злочину перебувала в стані неосудності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Обов’язковим елементом суб’єктивної сторони правопору­ шення є вина - психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно небезпечного діяння та його шкідливих наслідків. 132

Основи теорії права та правовідносин

Крім обов'язкового елемента - вини, суб’єктивна сторона має і факультативні елементи: • мотив - усвідомлене прагнення до здійснення конкрет­ них вольових дій чи утримання від них (бездіяльність); • мета - уява особи про бажаний результат, до якого вона прагне, скоюючи правопорушення. Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив пояснює, чим керується особа, скоюючи правопорушення, то мета показує спрямованість діяння правопорушника, найближчий результат, тобто те, до чого правопорушник прагне, чого хоче досягти. 6. Види правопорушень Норма закону

Види правопорушень - це класифікаційні групи пра вопорушень за різними підставами. За ступенем суспільної небезпечності та характером санк­ ції, що застосовується до суб’єктів, правопорушення поділя­ ються на злочини (суспільно небезпечні, кримінально карані діяння) і проступки (вчинки, що є правопорушеннями, перед­ баченими іншими галузями законодавства). Злочин - це вид правопорушення, що передбачається кри­ мінальним законом, тобто протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія чи бездіяльність), яке спричиняє чи може спричинити істотну шкоду охоронюваним державою суспіль­ 133

П РАВО ЗНАВСТВО

ним відносинам - державному і суспільному ладу, політич­ ній, економічній та соціальній системам, правопорядку, влас­ ності, життю, здоров’ю, правам і свободам особи.

Проступки, - це менш небезпечні, ніж злочин, право­ порушення (порушення трудової дисципліни, суспільного порядку, невиконання зобов’я зання та інші). Проступки поділяються на адміністративні, дисциплінар­ ні, цивільно-правові та ін. Адміністративний проступок - це вчинене у формі проти­ правної дії або бездіяльності винними особами правопорушен­ ня, яке посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, суспільні відносини у сфері державного управління, виконавчо-розпорядчої діяльності органів держа­ ви (порушення визначених законом санітарних, митних пра­ вил перетинання кордону, торгівлі, вуличного руху, несплата податків та ін.) та за яке закон передбачає адміністративну відповідальність. Цивільно-правове правопорушення має місце у сфері майно­ вих і особистих немайнових відносин між суб’єктами цивіль­ ного права (фізичними і юридичними особами), об’єкт якого являє собою матеріальну (майнову) або духовну (особисту немайнову) цінність. 134

Основи теорії права та правовідносин

Дисциплінарні проступки - суспільно шкідливі протиправ­ ні вчинки фізичних осіб, які завдають шкоди внутрішньому розпорядку діяльності підприємств, установ, організацій, на­ вчальних закладів шляхом порушення норм, що встановлю­ ють правила трудової, службової, навчальної, військової та інших дисциплін, і, я к наслідок, тягнуть за собою застосуван­ ня дисциплінарних стягнень (покарань). Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання. 1. Яке поняття характеризується як точне, своєчасне і не­ ухильне додержання встановлених правовими та іншими соціальними нормами правил поведінки в державному та суспільному житті?

A. Суспільний порядок. Б. Дисципліна. B. Законність. Г. Правомірна поведінка. 2. Які з перерахованих положень належать до спеціальних засобів гарантій законності?

A. Економічні. Б. Політичні. B. Організаційні. Г. Ідеологічні. 3. Сукупність правових почуттів, емоцій, оцінок, що домінують у суспільстві та проявляються у суспільній думці, - ц е ____

A. Б. B. Г.

Правосвідомість. Правова культура. Правова ідеологія. Правова психологія.

4. Який елемент не відноситься до складу правопорушення?

A. Б. B. Г.

Зміст правопорушення. Об’єкт правопорушення. Суб’єкт правопорушення. Суб’єктивна сторона правопорушення.

5. Установіть відповідність між характеристикою і формою вини.

1. Особа під час скоєння забороненого законом діяння усвідомлювала його протиправний характер, не бажала, але передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків.

А. Прямий умисел, Б. Непрямий умисел, В. Протиправна самовпевненість, Г. Протиправна недбалість, 1 35

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

2. Особа не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була та могла їх передба­ чити. 3. Особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковаж­ но розраховувала на їх відвернення. 4. Особа усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала його небезпечні наслідки і ба­ жала їх настання. 6. Яке правопорушення не відноситься до проступків?

A. Адміністративне. Б. Кримінальне. B. Дисциплінарне. Г. Цивільно-правове. II. Порівняйте поняття.

• Правова ідеологія - правова психологія. • Умисел - необережність. • Злочин - проступок. III. Прочитайте поданий нижче текст. Визначте, які твер­ дження правильні, а які - ні.

На уроках правознавства Роман стверджував: • Дисципліна - це відповідний порядок поведінки лю­ дей, який відповідає нормам і моделям, що склалися в суспільстві, а також вимогам тієї чи іншої організа­ ції. • Гарантії законності - це принципи, які лежать в осно­ ві забезпечення правопорядку. • Існують такі види правосвідомості, як особистісна, ма­ сова, суспільна, жіноча, чоловіча, наукова, професій­ на, побутова. • Правомірна поведінка - це суспільно корисна, суспіль­ но необхідна, бажана і допустима поведінка осіб. • До складу правопорушення входять об’єкт, суб’єкт, об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона. • Формами вини є умисел і необережність. IV. Розв'яжіть ситуації. А. Під час перерви учні 10-го класу вийшли на шкільне подвір’я і почали грати в сніжки. Один із школярів, вирішивши продемонструвати свою силу, почав кидати сніжки на дах школи. Одна із сніжок потрапила у вікно, в результаті чого було розбито скло і його уламком поранено школярку 3-го класу.

Чи можна вважати це правопорушенням? Доведіть. 136

___________________________ Основи теорії права та правовідносин Б. Десятикласники Микола і Петро вирішили здійснити вза­ ємовигідний обмін. За два диски Миколи з записами сучасних фільмів Петро віддавав комп'ютерний ігровий компакт-диск. Вдома Петро раптом виявив, що на дисках нічого не запи­ сано.

Чи було Миколою здійснено правопорушення? Доведіть. V. Запитання та завдання! для самоперевірки.

1. Що таке суспільний порядок і якими нормами він визначений? 2. **Якими гарантіями забезпечується законність? 3. Що таке правосвідомість? 4. Які види правосвідомості розрізняють? 5. Що таке правопорушення? 6. Які елементи входять до складу правопорушення? 7. Розкрийте зміст форм вини. 8. Схарактеризуйте види правопорушень.

§ 13. Юридична відповідальність

1

Г. Сковорода про необхідність відповідальності: • “Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голо­ ви твоєї затьмарене».

Проблемне питання • Яку мету має юридична відповідальність?

1. Поняття і види відповідальності Людина формується і розвивається в суспільстві і тому пов’язана певними правилами співжиття, які встановлюють­ ся, підтримуються і охороняються самим суспільством, дер­ жавою та її органами. Крім того, існує і відповідальність за їх невиконання або недотримання. Відповідальність існує як усвідомлення особою свого місця в суспільстві, своєї ролі в розвитку суспільного прогресу, сво­ єї особистої участі в справах держави. Відповідальність у цьо­ му сенсі є своєрідним моральним та політичним регулятором поведінки людей. Норма закону

Відповідальність - це обов'язок особи зазнати нега т ивних наслідків за вчинки, які не відповідають еста новленим суспільством соціальним нормам. 137

П Р А В О ЗНА ВС ТВ О

Основні види соціальної відповідальності: • Моральна відповідальність полягає в осуді суспільством вчинку особи, що не відповідає поняттям добра і зла, чесності і справедливості. • Політична відповідальність - необхідність суб’єкта полі­ тичних відносин відповідати за свої рішення перед органі­ зацією, що наділила його владними повноваженнями. • Юридична відповідальність. Юридична відповідальність є особливим різновидом соці­ альної. Саме її належність до соціальних категорій визначає наявність у юридичної відповідальності всіх ознак соціальної, адже вона здійснюється в суспільстві, забезпечує суспільний порядок, гарантує захист суспільних інтересів та передбачає наявність суспільних суб’єктів. Однак самостійний характер юридичної відповідальності зумовлює існування і особливих рис, які визначають своєрідність цієї категорії та надають можливість віднести її до правових понять. 2. Поняття, ознаки і підстави юридичної відповідальності. Обставини, що виключають юридичну відповідальність Норма закону

Ю ридична відповідальніст ь - це специфічні право­ відносини між державою і правопорушником, що харак­ теризуються засудженням протиправного діяння і суб’єкта правопорушення, покладанням на останнього обов’я зку зазнати несприятливих наслідків за скоєне правопорушення. Юридична відповідальність визначається такими ознаками:

Підставою є тільки правопорушення

Реалізується за до­ помогою застосу­ вання заходів дер­ жавного примусу

Визначається не­ гативними наслід­ ками для особи, яка вчинила пра­ вопорушення

Підставами притягнення до юридичної відповідальності є: • наявність правової норми, що передбачає склад право­ порушення; • юридичний факт - вчинення самого правопорушення; • наявність правозастосовного акта, що набрав чинності. Невідворотність відповідальності як один із принципів за­ конності держави не означає, що особа за кожне правопору­ шення обов’язково повинна нести юридичну відповідальність. 138

Основи теорії права та правовідносин

Законодавець ПцредЄ„,ае „ ід -д в и звідвиен», від відповідальності. Так, кримінальне законодавство передбачає наступні під­ стави звільнення особи від кримінальної відповідальності: • у зв’я зку з дійовим каяттям - тобто особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, щиро покаялася, ак­ тивно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду; • у зв’я зку з примиренням винного з потерпілим та від­ шкодуванням завданих особою, яка вперше вчинила зло­ чин невеликої тяжкості, збитків або усуненням заподія­ ної шкоди; • у зв’язку з передачею на поруки - особу, яка вперше вчи­ нила злочин та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку; • у зв'язку із зміною обстановки - особу, яка вперше вчи­ нила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною; • у зв’язку із закінченням строків давності - особа звіль­ няється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули відповідні встановлені кримінальним ко­ дексом строки. Підстави звільнення від адміністративної відповідальності: • давність притягнення до адміністративної відповідаль­ ності; • передача матеріалів справи на розгляд товариського суду, громадської організації чи трудового колективу; • обмеження усним зауваженням при вчиненні незначного адміністративного правопорушення. При звільненні від дисциплінарної відповідальності влас­ ник може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про правопорушення на розгляд трудового колективу або його органу. Система законодавства передбачає обставини, які виключа­ ють юридичну відповідальність за нанесену шкоду і зовнішнє начебто протиправне діяння. Обставини звільнення від юри­ 139

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

дичної відповідальності передбачаються в трудовому, адміні­ стративному, кримінальному та інших галузях законодав­ ства. Обставини, що виключають юридичну відповідальність

Крайня необхідність

• Дії, що мають ознаки правопорушення, але вчинені з метою усунення серйозної небезпеки, що безпо­ середньо загрожує правоохоронюваним інтересам, за умов, що цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і заподіяна шкода була значно меншою, ніж відвернена

Казус

• Випадкова дія, що має зовнішні ознаки правопо­ рушення, у якій відсутній елемент вини, і ця дія, як правило, не тягне за собою юридичну відпові­ дальність ---------

Непереборна сила

• Це нездоланна сила чи непередбачувана подія, яку не можна усунути чи уникнути, тому що вона незалежна від волі людей

Неосудність

• Психічний стан особи, за якого вона під час вчи­ нення правопорушення не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслі­ док хронічного психічного захворювання, тимча­ сового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки

Інші обставини

• • • •

*

Уявна оборона Затримання особи, що вчинила злочин Фізичний або психічний примус Виконання наказу або розпорядження, інші обста­ вини

і______________________ .

3. Види юридичної відповідальності Існування різних видів правопорушень передбачає й поділ юридичної відповідальності на самостійні види. Існують різні підстави для такого поділу. 140

Основи теорії права та правовідносин

Залежно від органів, що накладають юридичну відпові­ дальність, її поділяють на таку, що покладається: • органами державної влади; • виконавчо-розпорядчими органами; • судовими та іншими юрисдикційними органами. Поширеною є класифікація юридичної відповідальності за­ лежно від галузі правової норми, що порушена: • дисциплінарна відповідальність - це такий різновид юридичної відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни із застосуванням до нього дисциплі­ нарних стягнень; • матеріальна відповідальність - це такий різновид юри­ дичної відповідальності працівника за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків; • адміністративна відповідальність - вид юридичної від­ повідальності фізичних (юридичних) осіб, яка настає за вчинення адміністративного правопорушення і створює для цих осіб (колективів) несприятливі наслідки майно­ вого чи морального характеру; • цивільно-правова відповідальність - це такий вид юри­ дичної відповідальності, який пов’язаний з накладенням цивільно-правових стягнень (пені, штрафу і відшкоду­ вання збитків) на фізичну та юридичну особу за невико­ нання або неналежне виконання зобов’язань або заподі­ яння позадоговірної шкоди, а також за порушення де­ яких особистих немайнових прав (честь, гідність, ділова репутація особи тощо); • кримінальна відповідальність - це такий вид відпові­ дальності, що полягає у застосуванні до винної у злочині фізичної особи видів кримінального покарання; • конституційна відповідальність - це порівняно новий вид юридичної відповідальності, яка виникла на підставі норм Конституції України (імпічмент президента, від­ ставка уряду). Особливістю конституційної відповідаль­ ності є те, що вона може застосовуватися за умов, коли норми права не порушувалися. У цих випадках відпові­ дальність пов’язується з тими діями, що розцінюються, як негативні в політичному плані.

^9

Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання. 1. Який вид відповідальності полягає в осуді суспільством вчинків особи, що не відповідають загальноприйнятим уявленням про добро і зло?

А. Моральна. 141

П РАВО ЗНАВСТВО

Б. Політична. В. Економічна Г. Юридична. 2.

Який вид відповідальності не відноситься до юридичної?

A. Кримінальна. Б. Дисциплінарна. B. Конституційна. Г. Політична. 3. Що не є обставиною юридичної відповідальності?

A. Казус. Б. Джерело підвищеної небезпеки. B. Непереборна сила. Г. Крайня необхідність. II. Порівняйте поняття.

• Правопорушення - юридична відповідальність. • **Матеріальна - майнова юридична відповідаль­ ність. III. Прочитайте подані твердження. Вкажіть, які твердження правильні, а які - ні.

На уроці правознавства Володимир стверджував: • Підстави юридичної відповідальності є фактичні, по­ літичні та економічні. • Юридична відповідальність не існує за наявності всіх обставин, що виключають юридичну відповідаль­ ність. • Класифікації юридичної відповідальності в основному проводяться залежно від того, до якої галузі права відносяться норми, які передбачають юридичну відпо­ відальність, і залежно від органів, які накладають юридичну відповідальність.

ї

IV. Розв’яжіть ситуацію. Десятикласниця Настя Поліглот, поспішаючи на урок англій­ ської, перейшла вулицю в двадцяти метрах від пішохідного переходу. Намагаючись об’їхати школярку, водій автомобіля змушений був різко звернути на узбіччя. В результаті відбувся наїзд на газетний кіоск. Автомобіль і кіоск було пошкоджено.

Дайте правовий аналіз дій Насті Поліглот. Чи мо­ жуть її притягти до юридичної відповідальності? Якщо так, то до якого виду юридичної відповідальності її буде притягнуто? V. Запитання та завдання для самоперевірки.

1. Що таке відповідальність? 142

і

Основи теорії права та правовідносин

2. 3. 4. 5.

Які існують види відповідальності? Які ви знаєте підстави юридичної відповідальності? Схарактеризуйте ознаки юридичної відповідальності. Назвіть обставини, що викликають юридичну відпо­ відальність. 6. Дайте характеристику видів юридичної відповідаль­ ності. Завдання для узагальнення за темою Запитання та завдання для самоперевірки

1. Що таке соціальні норми? Назвіть їх види. 2 . Які норми і чому займають особливе місце серед соці­ альних норм? 3. Що означає поняття «право* та які його ознаки? 4. Що таке джерело права? Що таке форма права? 5. Назвіть види джерел права. 6. Що означає поняття «правові акти*? Наведіть приклади правових актів. 7. Поясніть поняття «верховенство права*. 8 . Що таке систематизація правових актів і які її види існують? 9. Що означає поняття «система права*? 10. З яких елементів складається структура правової норми? 11. Що означає поняття «правова система» і які правові системи ви знаєте? 12. До якої правової системи належить Україна? 13. Що означає поняття «правосуб’єктність осіб*? 14. Які елементи включає поняття «правовідносини»? 15. Що означає поняття «юридичний факт»? Які ви знаєте види юридичних фактів? 16. Що таке суспільний порядок? 17. Що таке правопорядок і чим він забезпечується? 18. Що таке правосвідомість і з яких елементів вона скла­ дається? 19. Які види правосвідомості вам відомі? 20. Що таке правопорушення і які ознаки воно має? 21. Які елементи входять до складу правопорушення? 22 . Що таке законність і якими гарантіями вона забезпечу­ ється? 23. Які форми вини вам відомі? 24. Що таке казус? 25. За якими ознаками класифікують правопорушення на види? 26. Що таке злочин? 27. Що таке проступок і які його види ви знаєте? 28. Що таке юридична відповідальність? Назвіть її ознаки.

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

29. Які наслідки виключають настання юридичної відлові* дальності? 30. Назвіть підстави юридичної відповідальності. Завдання для контролю знань І ВАРІАНТ

І рівень (4 бали) Виконайте тестові завдання. 1.

Назвіть, для яких норм характерні загальнообов'яз­ ковість і формальна визначеність.

A. Моралі. B. Права. В. Звичаїв. Г. Релігійних норм. 2.

Які основні елементи норми права?

A. Загальна і особлива. Б. Гіпотеза, диспозиція і санкція. B. Правило та виняток. Г. Теза, аргумент, висновок. 3.

Установіть відповідність між видом юридичної відпові­ дальності і діянням.

1. Кримінальна відповідаль­ ність. 2. Адміністративна відпові­ дальність. 3. Цивільно-правова відпові­ дальність. 4. Дисциплінарна відпові­ дальність. 4.

A. Невиконання договору. Б. Крадіжка. B. Прогул. Г. Розпивання спирт­ них напоїв у гро­ мадських місцях. Ґ. Невиконання пар­ тійного доручення.

Установіть відповідність між поняттям та його визначенням.

1. Частина правової норми, А. Дисципліна. в якій зафіксовані умови, Б. Необережність, обставини, з настанням яких В. Гіпотеза, здійснюється диспозиція. Г. Інститут права. 2. Точне, своєчасне і неухильне додержання встанов­ лених соціальними нормами правил поведінки. 3. Різновид юридичних фактів, які виникають неза­ лежно від волі суб’єктів правовідносин. 4. Одна із форм вини. 5. Система юридичних норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин у рамках галузі права. 144

Основи теорії права та правовідносин

5. Доповніть твердження.

_______________ - здатність особи мати суб’єктивні права і виконувати юридичні обов’язки відповідно до норм права. Внутрішня будова права, в якій виражається єдність та диференціація його норм, - ц е ________________ II рівень (3 бали) Виправте помилки.

Під час контрольної роботи з правознавства Олексій написав: «Людське суспільство з часу виникнення до створення держави виробило соціальні норми - звичаї, традиції, ре­ лігійні, моральні, корпоративні норми - для регулювання суспільних відносин. Створення держав зумовило встановлення нових соці­ альних норм - норм права, основним джерелом (формою) виникнення яких на першому етапі був правовий преце­ дент. За допомогою норм права в країні визначається пев­ ний суспільний порядок. Традиційно у світовій практиці норми права поділяються на публічні та особисті. Реалізація ж норм права може здійснюватися в формі використання, виконання, доповнення та застосування. Норми права регу­ люють певний аспект суспільних відносин, визначаючи свободи і обов’язки їх учасників». III рівень (2 бали) Порівняйте поняття.

• Правова норма - стаття правової норми. . • Правовий прецедент - нормативно-правовий акт. IV рівень (3 бали) Визначте правовідносини в тексті та розкрийте їх склад. Схарактеризуйте підстави виникнення цих правовідносин.

«Сьогодні у Михайла день народження. Його привітали бать­ ки, дідусь з бабусею, сестра, друзі. Найближчий друг Костя подарував збірку фільмів Інгмара В ертана для його колекції світової класики кіно. Михайло дуже зрадів подарунку*. II В А Р І А Н Т

І рівень (4 бали) Виконайте тестові завдання.

- ц е ______________ А. Статті Кримінального кодексу України. Б. Юридичні акти та юридичні поступки.

1. Склад правопорушення

Ю-Рщуо/паУвУО. 10 М

145 І

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

В. Об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення. Г. Наміри та дії правопорушника. 2. До якої групи можна віднести указ про відзначення гро­ мадянина України державною нагородою?

A. Нормативно-правовий акт управління. Б. Індивідуально-правовий акт управління. B. Змішано-правовий акт управління. Г. Загально-правовий акт управління. 3 . Установіть відповідність між поняттям та його визначен­ ням.

1. Делікт.

А. Точне, своєчасне і неухильне додержання встановлених со­ ціальними нормами правил поведінки. 2. Систематизація Б. Санкціоноване і забезпечуване законодавства. державою правило поведінки, що склалося в результаті три­ валого повторення людьми дій. 3. Правовий звичай. В. Будь-яке правопорушення. 4. Дисципліна. Г. Режим упорядкованості, орга­ нізованості суспільних відно­ син, що існує в державі за умови належного дотримання законності. Ґ. Засіб реформування, впоряд­ кування законодавства, зве­ дення його до певної внутріш­ ньо узгодженої системи. 4. Установіть відповідність між поняттям та його визначенням.

1. Інститут права.

A. Обов’язковість виконання за­ кону, обмежена певним часом, простором і колом осіб, на які він поширюється. 2. Протиправна Б. Неможливість для особи влас­ поведінка. ними діями набувати цивіль­ них прав і створювати для себе цивільні обов’язки. 3. Правоздатність. B. Система юридичних норм, що регулює певну групу однорід­ них відносин у рамках галузі права. 4. Чинність закону. Г. Закріплена у законодавстві й забезпечена державою можли146

Основи теорії права та правовідносин

вість суб’єкта мати права і обов’язки. Ґ. Різновид правової поведінки, що характеризується як соці­ альне відхилення від норм, зловживання. 5. Доповніть твердження.

_______________ - це сукупність норм права, які складають відособлену частину системи права; регу­ люють якісно однорідні суспільні відносини специ­ фічним методом правового регулювання. Різновид юридичних фактів, який виникає незалеж­ но від волі суб’єктів правовідносин, - ц е __________ II рівень (3 бали) Виправте помилки.

Під час контрольної роботи з правознавства Сергій на­ писав наступне: «Держава для регулювання відносин між людьми вста­ новлює соціальні норми - правові та моральні, підтриман­ ня яких покладається на громадські органи. Правовим нор­ мам властиві такі ознаки, як нормативність, формальна визначеність, індивідуальність, системність, відповідність ідеалам справедливості і свободи. Об’єктивно зумовленою внутрішньою організацією права є система права. Вона (система права) залеж ить від волі законодавця. Норми права знаходять своє, закріплення в законах та інших нормативно-правових актах. Уся система чинних взаємодіючих нормативно-правових актів утворює систему правознавства. За юридичною силою нормативноправові акти поділяються на закони та підзаконні акти*. III рівень (2 бали) Порівняйте поняття.

• Правопорядок - громадський порядок. • Система права - система законодавства. ІУрівень (3 бали) Визначте об'єкти, суб’єкти та юридичний зміст правовідносин. Визначте юридичні факти, які стали підставою виникнення право­ відносин.

A. Купівля автомобіля. Б. Поїздка в громадському транспорті. B. Заняття в платній спортивній секції. КГ

147 І

1 ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 14. Конституційне право Філософ та правознавець XIX - початку XX ст. Б. Кістяківський: • «Сучасна держава заснована на компромісі, і конституція кожної окремої держави є компромісом, що примирює різні погляди най­ більш впливових соціальних груп у конкретній державі».

Проблемне питання • Коли була прийнята сучасна Конституція України? • Що ви знаєте про зміни до Основного Закону України, які були прийняті 8 грудня 2004 р.? • Чи можна назвати ці зміни політичним компромісом?

1. Загальна характеристика конституційного права Норма закону

К онст ит уційне право України - це провідна галузь національного права, що є сукупністю правових норм, які регулюють відносини народовладдя, встановлюючи організацію публічної влади та гарантії основних прав і свобод людини і громадянина. Предметом конституційного права є особливе коло суспіль­ них відносин, які виникають у різних сферах життєдіяльнос­ ті суспільства у зв’язку з організацією та здійсненням публіч­ ної влади. При цьому традиційно вирізняють дві взаємопов’язані групи відносин: 148

Основи публічного права України

• відносини між людиною, громадянином та державою, ін­ шими інститутами публічної влади; • відносини, що визначають устрій держави і організацію державної влади. Методом конституційно-правового регулювання є сукуп­ ність способів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини. У конституційній державі можуть засто­ совуватися виключно правові методи впливу. Зокрема, у конституційно-правовому регулюванні використовуються такі методи, як установлення прав учасників суспільних відносин, покладання обов’язків і відповідальності, дозвіл або заборона на здійснення тих чи інших дій тощо. Конкретні методи визначаються характером припису кон­ ституційних норм. Н азва м е то д у ко н с ти туц ій н о п равового регулю вання

Х а р а к те р и с ти к а м етод у

П р и кл а д з К о н с т и ту ц ії У кр аїни

Уповноважую чі норми ко н с ти ту­ ц ій н о го права м іс тя ть м етод установлення

З а к р іп л ю ю т ь

по­

С т. 9 8 . К о н т р о л ь з а в и к о р и с т а н ­

вноваження

від ­

н я м ко ш тів Д е р ж а в н о г о б ю д ж е ­

п о в ід н и х с у б ’є к т ів

т у У к р а їн и від ім е н і В е р х о в н о ї Р а д и У к р а їн и з д ій с н ю є Р а х у н к о ­

М етод з о б о в 'я з а н н я

О б о в ’я з о к с у б ’є к ­

С т. 6 8 . К о ж е н з о б о в 'я з а н и й н е ­

тів в и зн а ч а ти свою

ухильно д о д е р ж у в а ти с я К о н с т и ­

п о в е д ін к у

т у ц ії У к р а їн и т а з а к о н ів У к р а їн и ,

ва п а л а т а

в ід п о ­

в ід н о д о в с т а н о в ­

не п о с я гати на права і свободи,

л е н о го п р и п и с у

ч е с т ь і гід н іс т ь 'ін ш и х л ю д е й

М етод

Д ає

д о зв о л я н н я

відповідному

Ст. 87. В е р х о в н а Р а д а У к р а їн и з а п р о п о з и ц іє ю н е м е н ш я к о д н іє ї тр ети н и народних д е п у т а т ів У к р а їн и в ід її к о н с т и т у ц ій н о го с к л а д у м о ж е р о з гл я н у т и п и т а н ­ ня п р о в ід п о в ід а л ь н іс т ь К а б ін е т у М ін іс т р ів У к р а їн и т а п р и й н я т и р е з о л ю ц ію н е д о в ір и К а б ін е т о в і М ін іс т р ів У к р а їн и б іл ь ш іс тю від к о н с т и т у ц ій н о го с к л а д у В е р х о в ­ н о ї Р а д и У к р а їн и

м о ж л и в іс т ь

с у б ’єкто ві д ія т и з а ти х чи ін ш и х о б ­ ставин

на

св ій

розсуд

М етод

С у б 'є к т а м

заборони

с т и т у ц ій н о г о п р а ­ ва

кон­

заб ор о ня ю ть­

ся в ід п о в ід н і д ії

Ч. 3. ст. 15. Ц е н з у р а з а б о р о н е н а . Ч. 6 . ст. 17. Н а т е р и т о р ії У к р а їн и забороняється створення і ф у н к ц іо н у в а н н я

б у д ь -я к и х

зб р о й ни х ф орм увань, не п е р е д ­ бачених зако но м

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Галузь конституційного права характеризується єдністю і взаємодією елементів системи, до яких належать консти­ туційно-правові норми та конституційно-правові інститути. Конституційно-правові норми мають загальні риси, прита­ манні всім видам правових норм, водночас їм властиві й деякі специфічні риси. Так, конституційно-правові норми мають:*• О с о б л и в и й з м іс т (р е гу л ю ю т ь о с о б л и в е ко л о в ід н о с и н )

У с т а н о в ч и й х а р а к т е р приписів (в и з н а ч а ю т ь о с н о в и п о ­ б у д о в и п р а в о в о ї с и с т е м и т а д е р ж а в н о г о м е х а н із м у )

Є о с н о в о п о л о ж н и м д ж е р е л о м (К о н с т и т у ц ія У к р а їн и )

О с о б л и в о с т і с т р у к т у р и (п е р е в а ж н а б іл ь ш іс ть н о р м н е м іс т и т ь с а н к ц ій )

О с о б л и в е ко л о с у б ’є к т ів (н а р о д , д е р ж а в а т о щ о )

З а г а л ь н о р е г у л я т и в н и й х а р а к т е р (ц е - н о р м и п р и н ц и п и , н о р м и -д е ф ін іц ії, н о р м и -п р о г р а м и т о щ о )

Конституційно-правовий інститут - це відносно само­ стійний відокремлений комплекс конституційно-правових норм, що регулюють у межах галузі певну сферу або групу однорідних суспільних відносин. Загальні конституційно-правові інститути мають комплекс­ ний характер і регулюють великі сфери суспільних відносин. До них належать: • загальні засади конституційного ладу України; • основи правого статусу людини і громадянина; • пряме волевиявлення (вибори, референдум); • конституційна система органів державної влади; • територіальний устрій України; • конституційно-правові основи місцевого самоврядування тощо. Норми конституційного права знаходять відображення в різних зовнішніх формах, які іменуються джерелами консти­ туційного права. У сучасній науці вирізняють дві основні сфери джерел конституційного права: природне право і по­ зитивне право. Природне право відображає загальнолюдські уявлення про свободу, справедливість, невідчужуваність прав людини. Воно 1 50

Основи публічного права України

виступає критерієм демократизму всієї правової системи України. У Конституції України закріплено всі найважливіш і природні права (право на життя, на недоторканність особи, честь і гідність тощо). Це свідчить про те, що приписи природного права набувають чіткої правової оболонки і позитивне право значною мірою зливається з природним правом. Джерела позитивного конституційного права України систе­ матизуються за їхньою юридичною силою. До них належать: • Конституція України - основне джерело національного права України. • Закони України, міжнародні договори України, інші нормативні акти Верховної Ради України. • Нормативні постанови Кабінету Міністрів України. • Нормативно-правові акти Верховної Ради АРК і Ради Міністрів АРК. • Статути територіальних громад, інші акти органів місце­ вого самоврядування, акти місцевих референдумів. Окремої уваги заслуговує питання щодо можливості відне­ сення до кола джерел конституційного права рішень Консти­ туційного Суду України, які, з одного боку, мають ненорма­ тивний характер, а з іншого - є обов’язковими до виконання на території України. Конституційно-правові відносини характеризуються риса­ ми як спільними для всіх правовідносин, так і специфічними, притаманними лише цьому виду правовідносин. Так, консти­ туційно-правові відносини мають єдину для всіх правовідно­ син структуру - об’єкт, суб’єкт і зміст, а їхня специфіка пов’язана з: • їхнім змістом - вони виникають в особливій сфері сус­ пільних відносин, що пов’язані зі здійсненням публічної влади та реалізацією прав і свобод людини; • особливостями об’єкта, суб’єкта та характером юридич­ них зв’язків між суб’єктами цих відносин. Об'єкти конституційно правових відносин - це явища, матеріальна чи нематеріальна реальність, з приводу яких виникають правовідносини. Конституція України відносить до об’єктів народний і державний суверенітет, державну територію, державну символіку, політичну і ідеологічну багатоманітність, землю, державний бюджет тощо. Суб’єкти конституційно-правових правовідносин - це особи, спільноти людей, органи, організації, які згідно з при­ писами конституційно-правових норм є носіями суб’єктивних юридичних прав і обов’язків. Суб’єктами конституційного права зазначені особи можуть стати лише за умови їхньої правосуб’єктності. 151

ПРАВОЗНАВСТВО

Зміст конституційно-правових відносин характеризується складною структурою. Вирізняють юридичний (суб’єктивні права та юридичні обов’язки) і матеріальний (фактична по­ ведінка суб’єктів) зміст. При цьому в конкретних конститу­ ційно-правових відносинах суб’єктивне право учасників - це їхня гарантована конституційно-правовою нормою можливість вільно діяти в певних, визначених нормою межах, а юридич­ ний обов’язок - це установлена конституційно-правовою нормою вимога діяти певним, чітко визначеним чином або утриматися від здійснення певних дій. 2. Передумови прийняття і загальна характеристика Конституції України Для допитливих (з історії поняття) • Термін «конституція» у різні часи використовувався у відмінних значеннях. Вважається, що слово constitution як нормативноправовий термін уперше вживалося в актах Стародавнього Риму (вони починалися зі словосполучення «Rem Publicus Constituere...», що означає - «Римський народ установлює...» (у цьому випадку «Рим­ ський народ» - як офіційна назва держави). З історії стародавнього світу залишилося багато прикладів ужи­ вання терміна «конституція» (давньогрецький аналог - «політія») для позначення нормативно-правових актів важливого державного зна­ чення. Зокрема, до наших днів дійшла «Афінська політія» (відомо, що в бібліотеці Арістотеля зберігалося більше 150 політій грецьких м іж ­ державну Давньому Римі конституціями називали окремі розпорядчі акти римських імператорів. У середньовічній Європі конституціями були акти, у яких закріплювалися привілеї та вільності феодалів (наприклад, Велика хартія вільностей 1215 р. в Англії). Утім, ні в античному світі, ні в Середні віки конституції в її сучасно­ му розумінні не існувало. «Батьком» нормативно-правового терміна «конституція» в його сучасному значенні був французький мислитель Шарль Луї де Монтеск’є, який використовував його для характеристики державно­ го ладу тогочасної Великої Британії.

------ Норма закону

Конституція - Основний Закон держави, що при ймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини. За більш як 300-річну історію було створено велику кіль­ кість конституцій. З метою вивчення особливостей форми, змісту, порядку прийняття тощо їх зазвичай класифікують за такими критеріями:

152

Основи публічного права України

За формою (структурою) Писані (єдиний нормативний акт). Т. Пейн: «Конституції немає, якщо її не можна покласти в ки­ шеню»

Неписані (складаються з декіль­ кох джерел, кількість яких не ви­ значена, серед них можуть бути як писані - акти парламенту, так і неписані - конституційні звичаї)

За терміном дГЇ Постійні (не передбачають пев­ ного терміну дії, але це не озна­ чає неможливості їх зміни або скасування)

Тимчасові (приймаються на об­ межений строк або до настання певних подій)

За способом прийняття Октройовані (розроблені без

Народні (прийняті представниць-

участі представницького органу та даровані народу монархом)

ким органом або шляхом референдуму)

За порядком внесення змін, поправок і доповнень г = ___________ ______ Гнучкі (змінюються в такому самому порядку, як і звичайні закони)

Жорсткі (змінюються в особливому порядку з дотриманням ускладненої процедури)

Крім того, конституції розрізняють за формою правління (монархічні і республіканські), залежно від державно-полі­ тичного режиму (демократичні, авторитарні і тоталітарні), за формою державного устрою (федеративні та унітарні). Конституціоналізм в Україні має давні традиції, а час його зародження пов’язується з Гетьманською державою (середина XVII - друга половина XVIII ст). Сучасний конституційний процес розпочався з прийняття Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., де утверджувалося здійснення українським народом його невід’ємного права на самовизначення та проголошува­ лися нові принципи організації публічної влади та правового статусу людини і громадянина. На час проголошення незалежності України діяла Консти­ туція УРСР 1978 р. Стрімкий розвиток суспільних і політич­ них відносин в Україні вимагав не просто внести зміни і допов­ нення в Конституцію 1978 р., а докорінно змінити або прийня­ ти новий Основний Закон України. 153

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Перший етап сучасного конституційного процесу в Україні охоплює період від 16 липня 1990 р. до 26 жовтня 1993 р. Розпочалася робота з підготовки проекту нової Конституції України. Хронологічно вона здійснювалася таким чином: • 24 жовтня 1990 р. Верховна Рада Української PCP утво­ рила Конституційну комісію. • Комісія розробила Концепцію нової Конституції України. Цей документ Верховна Рада ухвалила 19 червня 1991 р. • На основі Концепції Комісія підготувала проект нової Конституції України (жовтень 1993 р.). Паралельно до чинної на той час Конституції УРСР вносилися зміни з метою привести її у відповідність до положень Декла­ рації про державний суверенітет та Акта проголошення незалежності України. Але через загострення політичної ситуації, що полягала в протистоянні різних гілок влади, після жовтня 1993 р. кон­ ституційний процес був фактично перерваний. Другий етап почався після завершення дострокових парла­ ментських і президентських виборів (від 10 листопада 1994 р.). Завершився другий етап 8 червня 1995 р. укладенням Кон­ ституційного договору між Президентом України і Верховною Радою про організацію державної влади і місцевого самовряду­ вання на період до прийняття нової Конституції України. Третій етап почався 8 червня 1995 р. і закінчився при­ йняттям 28 червня 1996 р. Конституції України (складається з преамбули та п’ятнадцяти розділів). Четвертий (новітній) етап сучасного конституційного процесу в Україні розпочався після прийняття Конституції України 28 червня 1996 р. і триває дотепер. До цього етапу віднесемо й прийняття Закону № 2222-IV від 08.12.2004, що вніс зміни до положень сучасної Конституції України. Назвемо специфічні риси (властивості), що відрізняють Конституцію України від інших нормативно-правових актів: • Конституція як Основний Закон є головним джерелом на­ ціонального права, ядром усієї правової системи, юри­ дичною базою чинного законодавства. • Конституція України характеризується юридичним вер­ ховенством, що означає її пріоритетне становище в сис­ темі національного законодавства України, має вищу юридичну силу щодо всіх інших правових актів. • Важливою юридичною властивістю Конституції України є її стабільність, яка забезпечується особливим, складним порядком внесення до неї змін і доповнень. Так, розділ ХЇЇІ Конституції встановлює досить складну процедуру зміни Конституції України, яка пов’язана з тим, що, по-перше, вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають 154

і

Основи публічного права України

скасування чи обмеження прав чи свобод людини і грома­ дянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалеж­ ності чи на порушення територіальної цілісності України; по-друге, Конституція України взагалі не може бути зміне­ на з настанням певних обставин - в умовах воєнного чи надзвичайного стану; по-третє, деякі положення Конституції України можуть бути змінені лише всеукраїнським рефе­ рендумом. • До юридичних властивостей Конституції України можна віднести пряму дію Ті норм, що згідно з ч. З ст. 8 Консти­ туції України означає можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадя­ нина безпосередньо на підставі Конституції України. • Юридичною властивістю Конституції України є особли­ вий правовий захист, який має на меті забезпечення до­ тримання конституційних положень. Зважаючи на відомі нам класифікації, Конституція Укра­ їни є: • за формою писаною, оскільки являє собою єдиний норма­ тивний акт; • за терміном дії постійною; • за способом прийняття народною, оскільки була прийнята представницьким органом - Верховною Радою України; • за порядком внесення змін та доповнень жорсткою, що підтверджують статті розділу XIII Конституції України. 3. Основні етапи розвитку української державності Процес виникнення і розвитку державності на території України має давню історію. Більшість істориків вважають, що відлік потрібно вести починаючи від давніх слов’ян, а не раніше - з кіммерійців, які проживали на території ниніш­ ньої України, та створили потужну державну структуру. Державні утворення східних слов'ян (IV -IX ст.). Єди­ ним джерелом права цього періоду було так зване звичаєве право. Київська Русь (ІХ -Х ІІ ст.). Створення держави потребува­ ло правового регулювання суспільних відносин. Феодальне право Русі виникло на основі звичаєвого права. Перше юри­ дичне зведення згадується в русько-візантійських договорах 911 і 944 рр. - «Устав і закон руський». У роки князювання Володимира Великого з’явився новий закон, так званий «Устав земляний». Правові устави ІХ-Х ст. увійшли до «Руської правди», найдавнішу частину якої склала «Правда Ярослава», видана ним у Новгороді в 1016 р. 155

ПРАВОЗНАВСТВО

Подальший розвиток давньоруського законодавства пов’яза­ ний з діяльністю синів Ярослава Мудрого. У 1072 р. Ізяслав, Святослав, Всеволод затвердили у Вишгороді «Правду Ярославичів». Нову кодифікацію правових норм здійснив Володимир Мономах. «Устав* Мономаха було затверджено на раді в селі Берестове в 1113 р. У Х ІУ -Х У І ст. українські землі перебували у складі Вели­ кого князівст ва Литовського. Важливими правовими пам’ят­ ками цього періоду були Литовські статути 1529 та 1566 рр. Ці документи включили в себе елементи звичаєвого права і положення «Руської правди». Третій Литовський статут 1588 р. було прийнято вже після створення Речі Посполитої. Він став класичним кодексом феодального права. Українські землі у складі Речі Посполитої (1569-1648). У 1641 р. Литовський статут 1588 р. було надрукувано в місті Вільно. Тоді вперше було створено єдиний для Речі Посполитої кодекс - «Посполите право*. Велике значення для українських міст мало магдебурзьке право. Воно звільняло міста від правління й суду феодалів та надавало місцеве самоврядування. За часів Богдана Хмельницького під час визвольної війни було підписано Зборівський (1649) та Білоцерківський (1651) договори, що підтвердили існування Гетьманщини. Гетьманщина (1654-1764). Найбільш відома пам’ятка укра­ їнської правової думки XVII ст. - це Березневі статті 1654 р. Цей документ надавав Гетьманщині самостійність у діяльнос­ ті адміністрації й судочинства, у зносинах з іншими держава­ ми, зборі податків та інших питаннях державного життя. Наступні документи, що приймалися гетьманами, поступово звели нанівець державну автономію. Важливим документом цієї епохи є Конституція П. Орлика «Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорізького*, що був прийнятий 1710 р. З точки зору правничої думки він був дуже прогресивним, але не отримав втілення за відсутності тери­ торії, оскільки П. Орлик був гетьманом у вигнанні. Україна у складі двох імперій (кінець X V III - початок X X ст.). Оскільки в цей період українські землі не мали своєї дер­ жавності, то важко назвати правові документи, що сприяли дер­ жавотворенню. Але деякі винятки існують. Наприклад, таємні організації декабристів («Правила», «Конституція», «Руська правда*), а пізніше Кирило-Мефодіївське товариство («Статути Слов’янського товариства Св. Кирила та Мефодія», «Книга буття українського народу*) намагалися створити подібні проекти. Україна в 1917-1920 рр. Серед документів Центральної Ради заслуговують на увагу чотири Універсали, що стали віхами 156

І

Основи публічного права України

на шляху розбудови української державності. IV Універсалом 9 січня 1918 р. проголошувалась незалежність УНР. Радянська Україна. За цей час було прийнято чотири Конституції - Конституція Радянської України 1919 р., Конституція УСРР 1929 р., Конституції УРСР 1937, 1978 рр. У 1991 р. Україна проголошена незалежною державою. 4. Політико-правове закріплення суверенітету України Необхідною передумовою конституційного ладу в будь-якій державі є її суверенність. ЙЛ Для допитливих (з історії поняття)

ш

Основи теорії державного суверенітету були закладені фран­ цузьким вченим Жаном Боденом ще в XVI ст. Так, у своїй праці «Шість книг про республіку» він характеризував суверенітет як абсолютну, ніким і нічим не обмежену верховну владу суверена (держави) над своїми громадянами. Згідно з Жаном Боденом, єдиним сувереном, носієм влади може бути лише монарх, який уповноважений Богом здійснювати правління. Звичайно, сучасні погляди на політико-правову природу держав­ ного суверенітету відрізняються від поглядів Ж. Бодена.

Наукова думка залежно від носія влади розрізняє три види суверенітету: державний, народний і національний. Державний суверенітет є визначальною якістю держави. Україні прита­ манні ознаки, що характеризують її як суверенну державу: • Верховенство державної влади. • Єдність і неподільність державної влади.• Повнота влади держави на її території. • Незалежність і самостійність. • Рівноправність у міжнародних відносинах. Політико-правове закріплення суверенітету України здійсню­ валося шляхом прийняття відповідних нормативних документів.

4F

Буква закону

Вит яг з Д екларації про державний суверенітет України

Верховна Рада Української PCP, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і сво­ бод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний роз­ виток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, 157

W

ПРАВОЗНАВСТВО

ПР ОГОЛОШУЄ державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в м еж ах її території та незалежність і рівноправність у зовніш ніх зносинах... I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ Українська PCP як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Українська PCP здійсню є за­ хист і охорону національної державності українського народу. Будьякі насильницькі д ії проти національної держ авності України з боку політичних партій, громадських організацій, інш их угрупувань чи окремих осіб переслідуються за законом. II. НАРОДОВЛАДДЯ Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України. Народ України є єдиним джерелом держ авної влади в Республіці. Повновладдя народу України реалізується на основі К онституції Республіки як безпосередньо, так і через народних де­ путатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української PCP. ПІ. Д ЕРЖ А В Н А ВЛ А Д А Українська PCP є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного ж иття. Українська PCP забезпечує верховенство К онституції та законів Республіки на своїй території. Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на за­ конодавчу, виконавчу та судову. IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ PCP V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО Українська PCP здійсню є верховенство на всій своїй території. Територія Української PCP в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ Українська PCP самостійно визначає свій економічний статус і закріплю є його в законах. Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШ НЯ БЕЗПЕКА Українська PCP має право на власні Збройні Сили. X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ Українська PCP як суб’єкт міжнародного права здійсню є безпо­ середні зносини з інш ими держ авами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними пред­ ставництвами, бере участь у діяльності м іж народних організацій. Українська PCP виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і м іж н а­ родної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. Декларація є основою для нової К онституції, законів України і визначає пози ції Республіки при укладанні м іжнародних угод. 158

І

Основи публічного права України

Буква закону

Акт проголош ення незалеж ності України 24 серпня 1991 р. Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з держ авним переворотом в СРСР 19 серп­ ня 1991 року, - продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні; - виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та інш ими міжнародно-правовими докумен­ тами; - здійснюючи Декларацію про держ авний суверенітет Укра­ їни, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголош ує незалеж ність України та створення самостійної української держави України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

З метою закріплення суверенітету були прийняті й такі за­ кони: • «Про економічну самостійність»; • «Про правонаступництво України»; • «Про мови в Україні»; • «Про національні меншини в Україні»; • «Про міжнародні договори України»; • «Про громадянство України* та інші. 5. Особливості політичного режиму, форми правління та адміністративно-територіального устрою України Україна - демократична держава. Демократичною вважа­ ється держава, устрій і діяльність якої відповідає волі народу, загальновизнаним правам і свободам людини і громадянина. Ознаками України як демократичної держави є: • реальна представницька демократія, що забезпечується обранням Верховної Ради України, Президента України, представницьких органів місцевого самоврядування на основі демократичних принципів виборчого права; • організація державної влади в Україні на засадах її по­ ділу на законодавчу, виконавчу і судову; • конституційне закріплення та реалізація принципу ідео­ логічного і політичного плюралізму; • визнання й гарантованість місцевого самоврядування. 159

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Буква закону

Конст ит уція України Ст. 5. Україна є республікою. Ця стаття закріплює республіканську форму правлін­ ня, не конкретизуючи її. Аналіз розділів Конституції дає можливість зробити висновок, що в Україні після внесен­ ня змін до Конституції України Законом від 8 грудня 2004 р. встановлено змішану форму правління, а саме парламентсько-президентську республіку. Підставами для такого висновку є такі конституційні положення: • обрання Президента України на загальних виборах (ст. 103); • призначення членів Кабінету Міністрів України пар­ ламентом (ст. 114); • відповідальність уряду перед парламентом та Прези­ дентом України, під контрол ьність і підзвітність уря­ ду перед парламентом (ст. 113, 115); • участь Президента у формуванні уряду (ст. 114); • в окремих випадках Президент має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України (ст. 90); • наявність у Президента України права законодавчої ініціативи (ст. 93); • інші положення. Буква закону

К онст ит уція України Частина 2 ст. 2. Україна є унітарною державою. Відповідно до Конституції, Україна є унітарною дер­ жавою, до складу якої входить автономне утворення Автономна Республіка Крим. Територіальний устрій України ґрунтується на прин­ ципах єдності та цілісності державної території, поєд­ нання централізації і децентралізації в здійсненні дер­ жавної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, еконо­ мічних, екологічних, географічних і демографічних осо­ бливостей, етнічних і культурних традицій. Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання. 1. Яке поняття визначає такий спосіб конституційноправового регулювання, що дає можливість відповідному суб’єктові діяти за тих чи інших обставин на свій розсуд?

А. Метод установлення. 160

1

Основи публічного права України

В. Метол зобов’язання. В. Метод дозволяння. Г. Метод заборони.

'

2 . Назвіть ту сферу суспільних відносин, яка не належить до тих, що регулюються конституційно-правовими інститу­ тами.

A. Б. B. Г.

Зобов’язальне право. Основи правового статусу людини і громадянина. Пряме волевиявлення. Територіальний устрій.

3. Який вид конституції за способом прийняття розробле­ ний без участі представницького органу та дарований на­ роду монархом?

A. Б. B. Г.

Народна. Інкорпорована. Монарша. Октройована.

4. Визначте назву держави, за існування якої було прийнято чотири Універсали 1917-1918 рр.

A. Українська Народна Республіка. Б. Західноукраїнська Народна Республіка. B. Українська Держава. Г. У к р а їн сь к а С о ц іа л іс т и ч н а Р а д я н с ь к а Р е с п у б л ік а . 5. Назвіть документ, що вперше проголосив «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в межах те­ риторії держави та незалежність і рівноправність у зов­ нішніх зносинах» України.

A. Закон України «Про правонаступництво*. Б. Декларація про державний суверенітет України. B. Акт проголошення незалежності України. Г. Конституція України. 6 . Визначте форму правління, що існує в Україні після вне­ сення змін до Конституції України Законом від 8 грудня 2004 р.

A. Б. B. Г. II.

Президентська республіка. Президентсько-парламентська республіка. Парламентсько-президентська республіка. Парламентська республіка.

Порівняйте поняття.

• Методи конституційно-правового регулювання. • Види конституцій за порядком внесення змін та доповнень. 11 Ргиуо/паув*уо. 10 М

161

П РАВО ЗНАВСТВО

III. Прочитайте текст Декларації про державний суверенітет України. Аргументовано доведіть, що цим документом гарантується державний і народний суверенітет. IV. Дайте загальну характеристику політичного режиму, форми правління і територіального устрою України. V. Охарактеризуйте основні етапи розвитку української дер­ жавності. VI. Назвіть основні інститути та джерела конституційного права.

§ 15. Основні права, свободи (2х,. і обов’язки громадян України

1

Г. Сковорода про свободу та обов’язок: • Що є свобода? Добро в ній яке є? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж-бо, не злотне: зрівнивши все злото, Проти свободи воно лиш болото! • «Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тієї води, яка зросить і твою оселю, і сусідську».

Проблемні питання • 3 якими благами український філософ порівнює свободу? • Яке благо (матеріальне - «злото» чи духовне - «свобода»), на думку мислителя, є більш пріоритетним? Висловіть свої су­ дження з цього приводу. • Порівняйте перший вислів Г. Сковороди з тезою відомого су­ часного сатирика М. Жванецького: «Якщо ми зробимо вибір на користь хліба замість свободи, то скоро в нас відберуть і те, і інше». Подумайте, чи є відмінність між тими благами, які і філософ, і сатирик протиставляють свободі. • Прочитайте другий вислів Г. Сковороди. Подумайте, де про­ понує філософ шукати справжню свободу.

1. Громадянство України: поняття, підстави набуття і припинення Становище особистості в суспільстві визначається право­ вими та іншими видами соціальних норм. Правовий статус особистості - це її юридично закріплене становище в державі й суспільстві, він становить важливу складову частину суспільного статусу особистості, характери­ зує зв’язки особистості з державою та державно організова­ ним суспільством. 162

і

Основи публічного права України

Норми, які визначають конституційно-правовий статус лю­ дини і громадянина, складають кілька конституційно-право­ вих інститутів, до яких, зокрема, відносять: • громадянство; • конституційні принципи правового статусу людини і громадянина; • основні права, свободи і обов’язки; • гарантії правового статусу. Норма закону

Громадянство України - це стійкий, необмежений у просторі правовий зв'язок фізичної особи з державою, за­ снований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов'язків в обсязі, передба­ ченому Конституцією та законами України. Система конституційно-правових норм, що регулюють пи­ тання громадянства, складає головний конституційно-право­ вий інститут - інститут громадянства.

Джерела інституту громадянства Закон України «Про громадян­ ство України» від 18.01.2001 р

Чинні міжна­ родні договори України з пи­ тань громадян­ ства Підзаконні акти (наприклад, Укази Прези­ дента)

Конституція України

Джерела інституту громадянства

Буква закону

Закон України «Про громадянство України». Ст. 6. Підстави набуття громадянства України. Громадянство України набувається: • за народженням; • за територіальним походженням; • внаслідок прийняття до громадянства; іг

163 і

П РА В О З Н А В С ТВ О

• внаслідок поновлення у громадянстві; • внаслідок усиновлення; • внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклу­ вання; • внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; • у зв’язку з перебуванням у громадянстві України од­ ного чи обох батьків дитини; • внаслідок встановлення батьківства; • за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. За народженням (філіація) є основним способом набуття громадянства України. При цьому громадянство набувається на основі принципів «права крові* або «права ґрунту*. У пер­ шому випадку дитина набуває громадянства батьків (одного з батьків) незалежно від місця народження, у другому - дитина стає громадянином тієї держави, на території якої вона на­ родилася, незалежно від громадянства батьків. У Законі «Про громадянство України» закріплено принцип крові - особа, батьки або один з батьків якої на момент її наро­ дження були громадянами України, є громадянином України. В окремих випадках застосовуються і елементи принципу ґрунт у: • якщо особа народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України; • якщо особа народилася за межами України від осіб без громадянства, іноземців або від іноземця і особи без гро­ мадянства, які постійно на законних підставах прожива­ ють на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави; • якщо особа народилася на території України, і одному з батьків якої надано статус біженця чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи при­ тулок в Україні; • якщо на території України знайдено новонароджену ди­ тину, обоє з батьків якої невідомі (знайда). Набуття громадянства України за територіальним похо­ дженням відбувається шляхом реєстрації: • особи, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно про­ живали до 16 липня 1990 р. на території, яка стала те­ риторією України; 164

Основи публічного права України

• дитини, яка народилася чи постійно проживала на тери­ торії УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба на­ родилися чи постійно проживали на території УРСР) і є особою без громадянства; • дитини, яка народилася на території України від бать­ ків, які є іноземцями, і набула за народженням грома­ дянство іншої держави або держав, яке було припинене, та реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків або опікуна чи піклувальника. Прийняття до громадянства України (натуралізація) за заявою передбачає подання в письмовій формі відповідної за­ яви на ім’я Президента України. Буква закону

• • • • • • • • •

Закон України «Про громадянство України» Ст. 9. Умовами прийняття до громадянства України є: визнання і дотримання Конституції України та зако­ нів України; зобов’язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві; безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років; отримання дозволу на постійне проживання в Україні; володіння державною мовою або її розуміння в обся­ зі, достатньому для спілкування; наявність законних джерел існування. До громадянства України не приймається особа, яка: вчинила злочин проти людства чи здійснювала гено­ цид; засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості); вчинила на території іншої держави діяння, яке ви­ знане законодавством України тяжким злочином. Ст. 17. Підстави припинення громадянства України: 1■

Ч

Внаслідок втрати громадянства України

Громадянство України припиняється

/. V

1 За підставами, передбаченими міжнарод ними договорами України 165

І

П РАВО ЗНАВСТВО

1. Внаслідок виходу з громадянства України (репатріація). Громадянин України, який відповідно до чинного законо­ давства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням, яке подається на ім’я Президента України. Передбачено випадки, коли вихід з громадянства України не допускається - якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену в кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності й підлягає виконанню. 2. Внаслідок втрати громадянства України. Під втратою громадянства розуміють автоматичне припи­ нення громадянства за таких обставин: • добровільне набуття громадянином України громадян­ ства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття; • набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальши­ вих документів; • добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є за­ гальним військовим обов’язком чи альтернативною (не­ військовою) службою. 3. За підставами, передбаченими міжнародними договора­ ми України. Такими обставинами можуть бути, наприклад, оптація (вільний вибір громадянства тієї чи іншої держави в разі пе­ реходу частини території від однієї держави до іншої або про­ голошення частини території колишньої держави новою неза­ лежною державою) або трансферт (перехід частини території супроводжується зміною громадянства без права вибору). 2. Поняття і загальна характеристика прав, свобод і обов’язків людини і громадянина Головним елементом правового статусу людини і громадя­ нина є права, свободи та обов’язки. У правах, свободах та обов’язках не лише фіксуються стандарти поведінки, які вва­ жаються обов’язковими, корисними, доцільними для нормаль­ ної життєдіяльності суспільства, а й розкриваються основні принципи взаємовідносин держави і особи. ------ Норма закону

Права людини - це її соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид і міру своєї поведінки з 166

Основи публічного права України

метою задоволення різнобічних матеріальних і духовних по­ треб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами. Поняття «права людини» складне й багатогранне. Сутність цього поняття виявляється в таких аспектах: • права з’являються у людини від моменту народження як невід’ємні умови фізичного і соціального існування та роз­ витку і водночас як засіб і мета життя; • за змістом права людини - це такі її соціальні можли­ вості, які пов’язані з конкретно-історичними умовами, економічним і культурним рівнем життя суспільства; • права людини - це категорія можливої поведінки люди­ ни; реалізація їх залежить від бажання конкретної лю­ дини, а держава не може і не повинна примушувати до використання прав; • права людини мають універсальний характер, неподіль­ ні, взаємопов’язані та взаємообумовлені, вони є надбан­ ням кожної людини. Поняття «свобода» пов’язане з характеристикою таких ді­ янь особи, які визначають сферу її самостійності, захисту від втручання в її внутрішній світ (свобода думки, свобода світо­ гляду і віросповідання тощо). Норма закону

Свобода — суб'єктивне право особи, яке проявляється в способах Ті можливої поведінки. Забезпечуючи права і свободи людини, держава вимагає від неї певної поведінки, що формулюється в системі юридич­ них обов’язків. Норма закону

Обов’язок - об’єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утримуватися від здійснення певних дій. Обов’язок характеризується такими рисами: • на відміну від суб’єктивного права, юридичний обов’язок це категорія необхідної поведінки людини, його реаліза­ ція не повинна обумовлюватися бажанням людини; • обов’язок - це завжди певне обмеження прав людини; • виконання обов’язку забезпечується спеціальним меха­ нізмом, який має держава, а за невиконання обов’язку держава встановлює юридичну відповідальність. Основи правового статусу особи визначають лише права, свободи та обов’язки людини і громадянина, які отримали конституційне закріплення і, завдяки цьому, називаються 167

П РАВО ЗНАВСТВО

основними правами, свободами та обов’язками людини і гро­ мадянина. Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина становлять певну систему і класифікуються за різними під­ ставами.

Права людини пов'язані із самою людиною, її існуванням і розвитком. До цього виду прав належать право на життя, право на повагу до гідності людини, право на свободу і осо­ бисту недоторканність тощо. Права людини порівняно з правами громадянина пріори­ тетні. Адже права людини поширюються на всіх людей, які проживають у тій чи іншій державі, а права громадянина лише на тих осіб, які є громадянами певної держави. При­ кладом прав громадянина є право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації, право брати участь в управлінні державними справами тощо. Щодо класифікації прав, свобод і обов’язків за черговістю включення до конституції та міжнародних правових докумен­ тів, то перше покоління включає проголошені буржуазними революціями (ХУИ-ХУПІ ст.) громадянські й політичні права. Вони отримали назву «негативних*, тобто таких, що виража­ ють незалежність особистості від держави, позначають межі її втручання у сферу свободи людини (право на життя, недо­ торканність житла). Друге покоління стосується соціальних, економічних і куль­ турних прав, що дістали закріплення в міжнародно-правових документах і конституціях багатьох держав до середини XX ст. 168

Г ____________________________________ Основи публічного права України

Цю групу прав інколи називають «позитивними*, оскільки їх реалізація вимагає «позитивного втручання* держави, ство­ рення відповідних механізмів реалізації. Це - право на відпо­ чинок, на соціальне забезпечення, на освіту. До третього покоління відносять солідарні або колективні права, існування яких пов’язане з глобальними проблемами людства та які належать більше націям, народам чи територі­ альним громадам, ніж окремим індивідуумам. Це право на мир, безпечне довкілля, на місцеве самоврядування. Станов­ лення цієї групи прав почалося після Другої світової війни. 3. Міжнародні стандарти у сфері прав людини: поняття, акти, що їх визначають У традиційному міжнародному праві відносини між люди­ ною і державою звичайно визначалися як національні інте­ реси держави. Тільки в XX ст. з’являється міжнародне регу­ лювання прав людини. Хоча ще в 1906 р. у Берні було під­ писано Конвенцію щодо захисту жінок від роботи в нічну зміну, першим справді міжнародним договором з прав л ю д и ­ н и вважається Конвенція проти рабства, яку було прийнято в 1926 р. (набула чинності наступного року). Після Другої світової війни з утворенням таких міжнарод­ них установ, як ООН, Рада Європи, Організація Американських країн виникли нові можливості для прийняття норм щодо прав людини та їхнього законодавчого забезпечення. Норма закону

Міжнародно-правові стандарти в галузі прав л ю ­ дини - це встановлені в договірному порядку правові норми поводження держави з фізичними особами, що пе ребувають на її території. Серед міжнародних документів найбільш важливими є: • Статут ООН (Сан-Франциско, 1945 р.); • Загальна декларація прав людини (ООН, 1948 р.); • Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (Рим, 1950 р.); • Європейська соціальна хартія (Турин, 1961 р.); • Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ООН, 1966 р.); • Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ООН, 1966 р.); • Заключний акт Нпради з безпеки та співробітництва в Європі - НБСЄ (1975); • Конвенція про права дитини (1989). 169

П РАВО ЗНАВСТВО

Загальна декларація прав людини, яка була при­ йнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., є джерелом для численних конвенцій та національних конституцій. Загальна декларація була прийнята як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави.

Декларація не є юридично обов’язковим документом, проте вона «відображає загальну домовленість народів світу і є зобов’язанням для членів міжнародного співтовариства*. Юридичних санкцій, які б змушували державу дотримувати­ ся таких зобов’язань, не існує. Як і в інших галузях міжна­ родного права, єдиною санкцією, яка є в цьому випадку у світового співтовариства, є висловлення недовіри тим держа­ вам, які ухиляються від взятих на себе зобов’язань. Після прийняття Декларації Комісія ООН з прав людини почала опрацьовувати документи, які б були юридично обов’язковими для держав, що їх ратифікували. У 1966 р. були прийняті документи, які захищають економічні, полі­ тичні та культурні права людини, - це Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Пакти, на відміну від Декларації, є юридично обов’язковими договорами. Погоджуючись стати сторонами-учасниками Пактів, держави беруть на себе зобов’язання дотримуватися процедур, обумовлених у відповідних статтях. Пакти набули чинності в 1976 р., коли були ратифіковані необхідною кіль­ кістю держав (35). Пакти є обов’язковими тільки для держав, які є їхніми учасниками. Україна є учасницею всіх названих договорів. 4. Загальна характеристика прав, свобод і обов’язків громадян України У Конституції України (розділ II «Основні права, свободи і обов’язки людини і громадянина*) визначено такі групи основ­ них прав: громадянські (особисті), політичні, соціальноекономічні, культурні, екологічні.

** ^ 170

І

Громадянські права - це можливості людей, що ха­ рактеризують їхнє фізичне та біологічне існування, задоволення матеріальних та духовних потреб. і

Основи публічного права України

До громадянських відносять такі права: на життя, на недо­ торканність особистості, житла, на таємницю листування, те­ лефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; на ви­ бір місця проживання, свободу пересування, на вільне зали­ шення території України та повернення будь-коли в Україну; на свободу власної думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань; вільно збирати, зберігати, використову­ вати й поширювати інформацію усно, письмово та в інший спо­ сіб на свій вибір; на свободу світогляду, віросповідання тощо. Політичні права - це можливості громадянина брати участь у громадському та державному житті, вносити пропозиції про поліпшення роботи державних орга­ нів, безпосередньо брати участь у різних об’єднаннях громадян.

*

Буква закону

Конст ит уція України Ст. 36. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для захисту своїх прав і свобод та задоволення політич­ них, економічних, соціальних, культурних та інших ін­ тересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського поряд­ ку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей... Ст. 38. Громадяни мають право брати .участь в управ­ лінні державними справами, у всеукраїнському та міс­ цевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самовряду­ вання. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місце­ вого самоврядування. Ст. 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи ви­ конавчої влади чи органи місцевого самоврядування... Ст. 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самовря­ дування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. 171

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Соціально-економічні права - це можливості людини і громадянина, що характеризують їхню участь у ви­ робленні матеріальних благ та можливість забезпе­ чити належні соціальні умови життя.

До економічних прав відносять: • право на приватну власність; • право на підприємницьку діяльність; • право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується; • право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; • право на страйк для захисту своїх економічних і соціаль­ них інтересів; • право на відпочинок тощо. Соціальні права: на охорону здоров’я; право на житло; пра­ во на матеріальне забезпечення у старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годуваль­ ника та ін.; право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Культурні права - це можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства.

Культурні права: право на освіту; право на користування досягненнями вітчизняної та світової культури; право на сво­ боду наукової, технічної та художньої творчості; право на за­ хист інтелектуальної власності; право на використання ре­ зультатів інтелектуальної, творчої діяльності тощо.

Р « І?

Екологічні права - це права людини і громадянина на безпечне екологічне середовище.

Буква закону

К онст ит уція України Ст. 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої пору­ шенням цього права шкоди.

172

____________________________________ Основи публічного права України

Кожному гарантується право вільного доступу до ін­ формації про стан довкілля, про якість харчових про­ дуктів і предметів побуту, а також право на її поширен­ ня. Така інформація ніким не може бути засекречена. Основні права громадян нерозривно пов’язані з їхніми обо­ в’язками. Щоб людина могла успішно реалізувати свої права, отримувати від суспільства певні матеріальні та духовні бла­ га, вона повинна виконувати покладені на неї обов’язки, від­ давати суспільству свою працю, свої зусилля, піклуватися про державні та громадські справи. Основні обов’язки громадян закріплює Конституція Укра­ їни. Умовно їх можна класифікувати за групами. Основні обов’язки громадянина України Захищати вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України Шанувати державні символи України Щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік

Невиконання або неналежне виконання основних обов’язків тягне за собою юридичну відповідальність, вид і міра якої ви­ значається відповідними законами України. 5. Гаранти та механізми захисту прав і свобод: поняття і види ------ Норма закону

Гарантії прав і свобод лю дини і громадянина - це умови та засоби, що забезпечують ефективну реаліза­ цію прав і свобод кожною людиною і громадянином. 173

П РАВО ЗНАВСТВО

Найвищою гарантією прав і свобод людини і громадянина є конституційний лад України, заснований на неухильному дотриманні Конституції України та законів України, принци­ пах і нормах міжнародного права. Суб’єктом, на якого покладають обов’язки щодо гаранту­ вання прав і свобод людини і громадянина, є держава. Роль держави як головного гаранта прав і свобод випливає зі зміс­ ту статей Конституції України. Буква закону

К онст ит уція України Ст. 3. ...Права і свободи людини та їх гарантії визна­ чають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвер­ дження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Ст. 22. ...Конституційні права і свободи гарантують­ ся і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допуска­ ється звуження змісту та обсягу існуючих прав і сво­ бод. Ф ункція держави як головного гаранта прав і свобод реа­ лізується за допомогою різних правових засобів через усю сис­ тему органів державної влади. В юридичній літературі розрізняють соціально-економічні, політичні та юридичні гарантії. Соціально-економічні гарантії предбачають наявність від­ повідного середовища і матеріальної основи, які забезпечили б реалізацію прав, свобод і обов’язків, наприклад соціальної стабільності, динамічної економіки, відповідних виробничих потужностей, належної інфраструктури. Під політичними гарантіями розуміють відповідним чи­ ном орієнтовану політику держави, її спрямованість на фор­ мування умов із забезпечення належного рівня життя люди­ ни; стабільність політичних структур; належний рівень полі­ тичної культури в суспільстві. Юридичні (спеціальні) гарантії охоплюють усі правові за­ соби, які забезпечують реалізацію прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. При цьому, крім внутрішньодержав­ них, Конституція України передбачає також і міжнародноправові гарантії прав і свобод. Так, відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції кожен має право після використання всіх націо­ нальних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних організацій, учасницею яких є Україна. 174 І

Основи публічного права України

;-1 х

І о

£

Прези­ дент України гарант прав і свобод людини і громадя­ нина (ст. 102 Конститу­ ції Украї­ ни)

Верховна Рада Украї­ ни здійснює захист прав і свобод через відпо відну зако­ нодавчу ді­ яльність (ст. 92 Кон­ ституції України), призначає на посаду тг звільняє з посади Упо­ вноважено­ го Верховне Ради України з правлю­ дини (ст. 101 Конституції України)

X• *с5 а > 00 а н о X

2к

ф \5 ф

*

Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (ст. 116 Конституціі України)

Парла­ * • Згідно зі мент­ 5 ст. 55 ський О Констиконтроль туції за до­ України держан­ права ням кон­ людини ституцій­ захищаних прав ються судом. і свобод людини і • Судовий громадя­ захист нина здійснюздійснює ють як Уповно­ суди заважений гальної Верхо­ юрисдиквної Ради ції, так і України з Констиправ лю­ туційний дини Суд України

Сучасний міжнародно правовий механізм захисту прав і свобод людини охоплює міжнародні організації та установи, що безпосередньо розглядають питання, пов’язані з порушен­ ням прав і свобод людини. —

____________ > Ц ен тр з прав лю дини Е к о н о мічної і С о ц іа л ь н о ї Ради О О Н

К о м іс ія з прав лю дини ООН

С п е ц іа л ь ні о р г а н и ООН

Верховн и й к о м ісар ООН із з а х и с т у прав лю дини

Європей­ с ь ки й суд з прав лю дини

Запитання та завдання І. 1.

В и кон ай те тестові завдання. В и з н а ч т е г р у п у п р а в , д о я к о ї в ід н о с я т ь п р а в о н а н е д о т о р ­ к а н н іс т ь ж и т л а .

А. Громадянські. Б. Політичні. 175

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

В. Соціально-економічні. Г. Культурні. 2.

Яке поняття розкриває таке визначення: «Стійкий право­ вий зв’язок фізичної особи з Українською державою, вна­ слідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов’язків»?

A. Б. B. Г.

Правовий статус особи. Підданство. Громадянство. Репатріація.

3 . Яка підстава припинення громадянства не передбачена українським законодавством?

A. Втрата. Б. Позбавлення. B. Вихід. Г. Оптація чи трансферт. 4. Визначте поняття, що характеризується як об’єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визна­ ченим у законі чином або утримуватися від здійснення певних дій.

A. Б. B. Г.

Право. Свобода. Гарантія. Обов’язок.

5. Укажіть назву міжнародного акта, який «відображає за­ гальну домовленість народів світу і є зобов'язанням для членів міжнародного співтовариства», що був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р.

Статут ООН. Б. Загальна декларація прав людини. B. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Г. Конвенція про права дитини. A.

6 . Який державний орган за Конституцією України є гаран­ том додержання прав і свобод людини і громадянина?

A. Верховна Рада України. Б. Уповноважений Верховної Ради України з прав лю­ дини. B. Президент України. Г. Конституційний Суд України. II.

Порівняйте поняття.

• Права - свободи людини і громадянина. 176

І

Основи публічного права України

• Права - обов’язки людини і громадянина. • Правовий статус особистості - громадянство. • **Громадянин - підданий.

III. Розгляньте ілюстрації. Подумайте, які права їх характери­ зують. До якої групи прав вони належать? Підберіть стат­ тю Конституції України, що відображає їх зміст. IV. Прочитайте уривки з наукової літератури. Подумайте, які права людини порушувалися в той чи інший період нашої історії.

• «Згідно з наказом Рейхскомісара України користу­ вання залізницею особам не німецького підданства заборонено» - оголошення німецької окупаційної влади 1942 р. • «Пропускання книг малоруською мовою, як духов­ ного змісту, так і навчальних, і взагалі призначе­ них для початкового читання народу, припинити* Валуєвський циркуляр 1863 р. • «Як вірний син України я вирішив взяти на себе тимчасово всю повноту влади. Цією грамотою я ого­ лошую себе гетьманом всієї України» - «Грамота до всього українського народу* від 29 квітня 1918 р. • «На місце старшого, який більше не буде (вибира­ тися) з-посеред козаків, ми будемо ставити старшо­ го комісара, від сейму до сейму, людину, яка була б народжена в шляхетському стані, в лицарській справі досвідчена, підтримувала б у війську лад, запобігала б усяким бунтам... і з розпорядження гетьмана приходила б у той час і на призначене місце, де потребуватиме Річ Посполита...» - «Орди­ нація війська Запорізького реєстрового...» від 1638 р. • «Стаття 6. Керівною та спрямовуючою силою ра­ дянського суспільства, ядром його політичної си­ стеми, державних і громадських організацій є Кому­ ністична партія Радянського Союзу* - Конституція УРСР 1978 р. • «Стаття 13. Основу особистої власності громадян України становлять трудові доходи. В особистій власності можуть бути предмети вжитку, особисто-

П РАВО ЗНАВСТВО

го споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощаджен­ ня... У користуванні громадян можуть бути ділянки землі, які надаються в установленому законом по­ рядку для ведення підсобного господарства* Конституція УРСР 1978 р. V. Спираючись на текст Конституції України, сформулюйте зміст обов’язку, який належить до наведених груп обов’язків:

• • • • • VI.

особисті; політичні; економічні; екологічні; культурні. Запитання та завдання для самоперевірки.

1. Які правові акти регламентують питання грома­ дянства? 2. Назвіть підстави набуття та припинення громадян­ ства України. 3. Дайте визначення поняття «міжнародні стандарти у сфері прав людини*. 4. Які міжнародно-правові акти регламентують пи­ тання прав людини? 5. Які права людини і громадянина входять до блоку політичних прав (громадянських, соціальних, еко­ номічних, культурних тощо)? 6. Які ви знаєте гарантії захисту прав і свобод люди­ ни і громадянина?

§ 16. Особливості організації державної влади в Україні 1. Загальні засади організації державної влади в Україні У розділі І «Загальні засади* Конституції України закріп лено основні принципи конституційного ладу держави. Ч

е

Буква закону

К онст ит уція України Ст. 5. Україна є республікою. 178 і

Основи публічного права України

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ст. 5 Конституції України визначає дві форми народовлад­ дя - безпосередня (пряма) і представницька демократія. При цьому пріоритетною формою визнається безпосередня демокра­ тія, яку можна визначити як пряме волевиявлення народу України, територіальної громади чи іншої визначеної законом спільноти громадян України, що здійснюється встановленими Конституцією та законами України способами - шляхом таєм­ ного голосування або вираженням волі через політичні партії, інші елементи механізму безпосередньої демократії. Норма закону

Форми безпосередньої демократи - це способи і засоби безпосереднього здійснення влади народом або його частиною (територіальною громадою, населенням адміністративнотериторіальної одиниці), які унеможливлюють передання владних повноважень будь-яким органам чи особам. Форми безпосередньої демократії: вибори, петиції, рефе­ рендум, народні обговорення, загальні збори громадян. Буква закону

К онст ит уція України Ст. 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демо­ кратії. Норма закону

Представницька демократ ія - це засіб реалізації волі народу через представників, обраних ним до органів влади: насамперед народних депутатів, Президента, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів органів місцевого самоврядування. 2. Референдум як один із способів безпосереднього волевиявлення народу Норма закону

Референдум - важлива форма безпосередньої демокра­ тії, що полягає в проведенні голосування, шляхом якого приймаються рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру, за винятком тих, котрі згідно із законом не можуть бути винесені на референдум. 12*

179

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Для допитливих (з історії поняття) • Роком проведення першого в історії референдуму прийнято вважати 1439 р., а його «батьківщиною» - Швейцарію (кантон Берн). У незалежній Україні було проведено два референдуми 1 грудня 1991 р. та 17 квітня 2000 р.

Поряд з терміном «референдум* у міжнародно-правових документах, законодавчих актах інших країн використову­ ється також термін *плебісцит*. Хоча законодавство і не ко­ ристується цим терміном, слід мати на увазі, що в деяких державах під плебісцитом розуміють усі види голосування (наприклад, ФРН) або лише голосування, за допомогою якого виборчий корпус висловлює свою підтримку окремій особі чи політиці, яку вона проводить (наприклад, Франція). Кл аси ф ікація реф ерен д ум ів

У міжнародному праві плебісцит розглядається як один із ви­ дів народного голосування, що застосовується при опитуванні на­ селення певної території щодо її належності тій чи іншій держа­ ві. Одночасно в літературі висловлюється позиція, що ніякої від­ мінності між референдумом і плебісцитом у формально-юридичній площині немає. Правова регламентація питань організації та проведення референдумів в Україні здійснюється Конституцією України (статті 72-74) та Законом України «Про всеукраїнський та 1 8 0

Основи публічного права України

місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. Окремі питання організації місцевих референдумів регламентуються також Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Залежно від території проведення законодавство України виділяє три види референдумів: всеукраїнські, референдуми Автономної Республіки Крим і місцеві.

Предметом референдуму є питання, що виноситься на об­ говорення, або сукупність запропонованих варіантів кількох питань. Конституція України визначає межі застосування всеукраїнського референдуму, зокрема його предметом не мо­ жуть бути питання податків, бюджету та амністії. Буква закону

К онст ит уція України Ст. 73. Виключно всеукраїнським референдумом ви­ рішуються питання про зміну території України. Ст. 74. Референдум не допускається щодо законопро­ ектів з питань податків, бюджету та амністії. Місцевий референдум згідно із Законом України «Про міс­ цеве самоврядування в Україні» є формою вирішення територі­ альною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення. Предметом референдуму Автономної Республіки 181

І

ПРАВОЗНАВСТВО

Крим може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання АРК. Організація референдуму та голосування на ньому подібні до виборів, за винятком того, що виборець голосує не за кан­ дидата або список кандидатів, а за пропозицію, яка містить проект рішення з певного питання. Питання, що виносяться на референдум, можуть бути порізному сформульовані. Виділяють два види формул: • перший являє собою звернене до виборця запитання, на яке він повинен відповісти однозначно - «так* або «ні*; • другий передбачає пропозицію виборцеві двох чи більше варіантів відповіді, один з яких він може обрати або від­ хилити всі. 3. Поняття і види виборів в Україні ------Норма закону

Вибори в конст ит уційном у праві - це спосіб форму вання органу державної влади, органу місцевого самовря­ дування або наділення повноваженнями їхньої посадової особи шляхом голосування і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів. М

Для допитливих (з історії поняття)

Вибори є одним з найдавніших інститутів людського суспіль­ ства. В стародавні часи влаштування публічної влади ґрунтувалося на виборності кращих (старших за віком, мудрих, хоробрих та силь­ них) членів общини, делегуванні їм права на управління суспільним життям. Первісна форма народного волевиявлення полягала, зокрема, в тому, що на племінній раді люди криком схвалювали або відхиляли якусь пропозицію чи рішення ради старійшин. Виявлення спільної волі через голосування на народних зборах, тобто вотування (від лат. votum спільна думка, бажання, воля), - це вияви прямої демократії. Посту­ пово епізодичні народні збори замінювалися радою старійшин, яка перетворювалася на постійний орган управління. Розвивалася й ви­ борча практика, поширювалися представницькі форми управління дер­ жавою. Представницьке народоправство виникло в Стародавніх Афінах у VII ст. до н.е. В античному суспільстві починають обирати колегії «кра­ щих мужів» (дев'ять архонтів - вищих службових осіб), до відання яких передавалися судові та військові справи. У V-IV ст. до н.е. найвищим органом влади в Афінах були збори повноправних громадян чоловічої статі - еклесія. Найвищою постійно діючою установою була Рада п'ятисот, яка мала широке коло функцій та повноважень. Членів Ради обирали жеребкуванням на народних зборах. Кандидатів на обрання перевіряли на політичну зрілість. 182

Основи публічного права України

До речі, саме від стародавніх часів походить поняття «кандидат» (від лат. Candida - біла тога). У Давньому Римі громадянин, який пре­ тендував на високу державну посаду, надягав на себе білу одежу і ходив вулицями, закликаючи віддати за нього голоси.

Упродовж історії суспільства завжди використовували ви­ бори, вдосконалювали практику спільного ухвалення громад­ ських рішень. Буква закону

Загальна декларація прав лю дини Ст. 21. 1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через віль­ но обраних представників. 2. Кожна людина має право рівного доступу до дер­ жавної служби в своїй країні. 3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися в періодичних і нєфальсифікованих виборах, які повинні провадитися при за­ гальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що за­ безпечують свободу голосування. За предметом обрання:

За причинами проведення:

• парламентські; • президентські; • місцеві.

• • • •

чергові; позачергові; повторні; проміжні.

За способом во­ левиявлення ви­ борців: • прямі; • непрямі.

Вибори класифікують за різними підставами, зокрема за­ лежно від їхньої ролі, значення, часу проведення тощо. Вибори вважаються такими, що відповідають цінностям справедливості й демократизму, а їхні результати - прийнят­ ними й правомірними, якщо вони здійснюються відповідно до принципів виборчого права. Буква закону

К онст ит уція України Ст. 71. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення. Конституція України закріплює принципи виборчого права як універсальні, вони стосуються всіх видів виборів. 183

І

П РАВО ЗНАВСТВО

184

Основи публічного права України

Політичні вибори не зводяться до самого тільки голосуван­ ня. Це масова кампанія, широкий комплекс заходів та про­ цедур для формування керівних органів у держ аві. Виборчий процес - це здійснення суб’єктам и , визначеними Законами України про вибори, виборчих процедур. Етапи виборчого процесу 1. Складання та уточнення списків виборців 2. Утворення виборчих округів

3. Утворення виборчих дільниць 4. Утворення виборчих комісій

5. Висування та реєстрація кандидатів 6. Проведення передвиборної агітації

—— — 7. Голосування 8. Підрахунок голосів виборців

9. Встановлення результатів виборів та їх офіцій­ не оприлюднення

Політичні системи різних країн світу відрізняються одна від одної разом з іншими показниками ще й характером іс­ нуючої в них виборчої системи. Виборча система - це сукупність установлених законом пра­ вил проведення виборів, здійснення конкретних процедур вибор­ чої кампанії, способів визначення результатів голосування. При цьому виокремлюють три основні види виборчих систем, які різняться порядком установлення результатів голосування. Мажоритарна виборча система базується на принципі: об­ раним вважається кандидат, який отримав установлену біль­ шість голосів виборців на виборчому окрузі, в якому він бало­ тувався, або в цілому по країні (у разі президентських вибо185

П РАВО ЗНАВСТВО

Пропорційна Змішана

рів). В Україні мажоритарна система застосовувалася на ви­ борах народних депутатів у 1990 і 1994 р. Зараз на виборах Президента України та місцевих виборах (виборах сільських, селищних та міських голів) продовжує застосовуватися назва­ на система. Змішана виборча система заснована на поєднанні елементів мажоритарної та пропорційної систем: частина депутатів оби­ рається за однією системою, частина - за іншою, що дозволяє одночасно використовувати переваги кожної. Україна теж мала приклади застосування змішаної системи: на виборах народних депутатів 1998 і 2002 р. Пропорційна виборча система передбачає такий порядок визначення результатів голосування, за яким розподіл мандатів між партіями здійснюється відповідно до кількості отриманих ними голосів. Така виборча система передбачає утворення великих багатомандатних округів і забезпечує представництво партій у виборних органах відповідно до їхньої популярності у виборців. Сьогодні пропорційна система поширена більш як у 60 країнах світу. В Україні названа си­ стема застосовувалася на виборах 2006 р. і на позачергових виборах народних депутатів 2007 р. Потрібно пам’ятати, що успішність кампанії та демократичних перетворень значною мірою залежить від політичної культури виборців. Не можна встановити демократичний лад у суспільстві, в якому поши­ рена недемократична культура громадянськості, де люди бай­ дужі й неосвічені щодо власних прав і свобод, не вміють ними користуватися й відстоювати їх. Результат виборів залежить не лише від достоїнств претен­ дентів на обрання, не від добрих намірів партії й правильнос­ ті її програми, а ще й від виборців, від їхнього бажання і вміння розібратися в позиціях, зрештою, від самої згоди голо­ сувати на виборах - скористатися своїм виборчим правом. Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання. 1. Яке поняття характеризується як способи і засоби безпо­ середнього здійснення влади народом, які унеможлив186

Основи публічного права України

люють передання владних повноважень будь-яким орга­ нам чи особам?

A. Пряма демократія. Б. Представницька демократія. B. Охлократія. Г. Тиранія. 2. Виберіть із запропонованих прикладів форм демократії той, що є проявом представницької демократії.

A. Загальні збори громадян. Б. Вибори. B. Референдум. Г. Засідання Верховної Ради України. 3 . Визначте питання, яке може виноситися на всеукраїн­ ський референдум.

A. Б. B. Г.

Зміна території. Податки. Бюджет. Помилування.

4. Який принцип виборчого права означає, що виборні осо­ би обираються безпосередньо виборцями?

A. Б. B. Г.

Принцип вільних виборів. Принцип загального виборчого права. Принцип рівного виборчого права. Пряме виборче право.

5. Яке поняття характеризується як сукупність установлених законом правил проведення виборів, здійснення кон­ кретних процедур виборчої кампанії, способів визначен­ ня результатів голосування?

A. Б. B. Г.

Виборча система. Виборче право. Принципи виборчого права. Виборчий процес.

6 . Вкажіть класифікацію виборів, видами якої є парламент­ ські, президентські та місцеві вибори.

A. За причинами проведення виборів. Б. Залежно від способу волевиявлення. B. Залежно від того, обирається виборний орган по­ вністю чи частково. Г. Залежно від предмета обрання. II.

Порівняйте поняття.

• Принцип вільних виборів - принцип вільного воле­ виявлення. 187

П РАВО ЗНАВСТВО

• Мажоритарна - пропорційна виборча система. • Безпосередня - представницька форма демократії. III. ** Прочитайте запитання, які були винесені на всеукраїн­ ський референдум 17 квітня 2000 р. Визначте, який вид референдуму проводився у 2000 р.: • за юридичною силою рішення; • за територією проведення; • за способом проведення.

1. Чи підтримуєте Ви пропозиції про доповнення ст. 90 Конституції України новою третьою частиною такого змісту: «Президент України може також достроково при­ пинити повноваження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада України протягом одного місяця не змо­ гла сформувати постійно діючу парламентську більшість або у разі не затвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабі­ нетом Міністрів України Державного бюджету України*, яка б установила додаткові підстави для розпуску Прези­ дентом України Верховної Ради України? 2. Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності народних депутатів України? 3. Чи згодні Ви із зменшенням загальної кількості на­ родних депутатів України з 450 до 300? 4. Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопа­ латного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації? IV. Подумайте, чому предметом референдуму не можуть бути питання бюджету, податків та амністії. V.

** Знайдіть і розкрийте значення термінів «остракізм», «балотування», «електорат», «абсентеїзм».

§ 17. Органи державної влади в Україні Проблемне питання • Пригадайте основні ознаки правової держави. • Назвіть три гілки влади за ознакою правової держави про розподіл влад. • Які органи державної влади в Україні відповідають цьому принципу?

188

і

г Основи публічного права України

1. Верховна Рада України Доктрина поділу влади, яка базується на принципі віднос­ ної автономності й необхідного паритету гілок влади, одно­ часно визнає певний пріоритет законодавчої влади. Це обу­ мовлене тим, що інші гілки влади (виконавча і судова) хоч і мають власну сферу діяльності, але в підсумку будують свою діяльність на основі виконання закону. Законодавча влада в демократичній державі здійснюється загальнодержавним представницьким органом. Буква закону

К онст ит уція України Ст. 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України обумовлений визначеною Конституцією України змішаною (парламентарно-президентською) формою правління і характе­ ризується певними суттєвими рисами. • Відповідальність Уряду (Кабінету Міністрів України) пе­ ред Президентом та парламентом, підзвітність і підконтрольність парламенту. • Наявність у глави держави (Президента України) досить широких повноважень, пов’язаних з діяльністю парла­ менту (законодавча ініціатива, право розпуску Верховної Ради України, право вето). • Участь Президента України у формуванні виконавчої та судової гілок влади. Структура органів Верховної Ради України визначається Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України, Законами України «Про комітети Верховної Ради України* та «Про статус народного депутата України*. Цей орган має ба­ гато підрозділів, пов’язаних з діяльністю депутатів, фахівцівекспертів, секретарів і обслуговуючого персоналу. Крім того, до основних елементів організації Верховної Ради України належать депутатські групи та фракції у Верховній Раді та коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від кон­ ституційного складу Верховної Ради України. Керує Верховною Радою України Голова Верховної Ради України, який обирається Верховною Радою України на строк її повноважень. Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Вер­ ховної Ради, його першого заступника і заступника. 189

ПРАВОЗНАВСТВО

Структура Верховної Ради України

Уповноваже­ ний Верховної Ради України з прав людини Перший заступ­ ник Голови Верхо­ вної Ради України Комітети Верховної Ради України

Заступник Голо­ ви Верховної Ради України Тимчасові спеціальні комісії

Тимчасові слідчі комісії

Апарат Верховної Ради України

%

Буква закону

Конст ит уція України Ст. 88. Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх із цих посад. Голова Верховної Ради України: • веде засідання Верховної Ради України; • організовує роботу Верховної Ради України, коор­ динує діяльність її органів; • підписує акти, прийняті Верховною Радою Укра­ їни; • представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та ор­ ганами влади інших держав; • організовує роботу апарату Верховної Ради Укра­ їни. Голова Верховної Ради України здійснює повноважен­ ня, передбачені Конституцією, у порядку встановленому Регламентом Верховної Ради. Органами Верховної Ради України є комітети Верхов­ ної Ради, тимчасові спеціальні комісії, тимчасові слідчі ко­ місії. 190 і

К о м іт е ти В ер хо в н о ї Р ад и У кр а їн и

Основи публічного права України

Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки та попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, пер­ ших заступників та секретарів цих комітетів.

%

Буква закону

'СІ • Верховна Рада о ї

о X

А к

(0 а

® С

СО о о 7 2 К

України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

ІГ > Верховна Рада о України для о проведення ж розслідування з питань, що ста­ і 5 новлять сус­ к о пільний інтерес, утворює тимча­ о о сові слідчі комі­ сії, якщо за це X проголосувала не менш як X (одна третина від конститу­ ційного складу Верховної Ради України. Висновки і про­ позиції тимча­ сових слідчих комісій не є ви­ рішальними для слідства і суду.

К онст ит уція України Ст. 98. Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата. Ст. 101. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. ------Норма закону

Компет енцію Верховної Ради України складають закріплені Конституцією України повноваження, необ хідні для реалізації функцій Верховної Ради України. Конституційні повноваження Верховної Ради України (далі ВРУ) можна систематизувати відповідно до функцій за гру­ пами. 191

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Законодавча компетенція

Установча компетенція

Контрольна компетенція

Повноваження у сфері зовнішньої політики, оборони та безпеки

• Внесення змін до Конституції України в межах і порядку, пе­ редбачених роз­ ділом XIII Кон­ ституції України. • Призначення всеукраїнського референдуму 3 питання зміни території. • Прийняття за­ конів. • Затвердження Державного бю­ джету України та внесення до нього змін. • Визначення за­ сад внутрішньої і зовнішньої по­ літики. • Затвердження за га л ь н о д е р ­ жавних програм економічного, науково-техніч­ ного, соціально­ го, національ­ но-культурного розвитку, охо­ рони довкілля. • Затвердження переліку об’єк­ тів права дер­ жавної власнос­ ті, що не підля­ гають привати­ зації. • Затвердження законом Консти­ туції Автоном­ ної Республіки Крим, змін до неї.

• Повноваження щодо призна­ чення виборів до органів пуб­ лічної влади ( призначення виборів Прези­ дента України, позачергових ви­ борів до Верхов­ ної Ради АРК, чергових і поза­ чергових вибо­ рів до органів місцевого са­ моврядування). • Повноваження щодо надання згоди на при­ значення Пре­ зидентом Украї­ ни Генераль­ ного прокурора України. • Повноваження щодо призна­ чення на посаду та звільнення з посади відпо­ відних посадо­ вих осіб: - за поданням Президента Ук­ раїни - Прем’єрміністра Украї­ ни, Міністра оборони Украї­ ни, Міністра закордонних справ України, Голови Служби безпеки України, Голови Націо­ нального банку України, членів

• Щодо Прези­ дента України: - заслуховуван­ ня послань Пре­ зидента Украї­ ни про внутріш­ нє і зовнішнє становище Ук­ раїни; - усунення Пре­ зидента України з поста в поряд­ ку імпічменту; - прийняття рі­ шення про на­ правлення за­ питу до Прези­ дента України на вимогу на­ родних депута­ тів України, по­ передньо під­ триманого не менш як 1/3 від конституційно­ го складу ВРУ. • Щодо Кабінету Міністрів Украї­ ни: - прийняття рі­ шення щодо схвалення Про­ грами діяльнос­ ті КМУ; - вирішення пи­ тання про від­ ставку Прем'єрміністра, членів КМУ; - здійснення контролю за ді­ яльністю КМУ відповідно до Конституції та законів України.

• Оголошення за поданням Пре­ зидента України стану війни і ук­ ладання миру. • Схвалення рі­ шення Прези­ дента України про використа­ ння Збройних Сил України та інших вій­ ськових форму­ вань у разі збройної агресії проти України. • Затвердження загальної струк­ тури, чисель­ ності, визначен­ ня функцій Служби безпеки України, Зброй­ них Сил України, інших військо­ вих формувань, а також Мініс­ терства внут­ рішніх справ України. • Схвалення рі­ шення про на­ дання військо­ вої допомоги ін­ шим державам, про направлен­ ня підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підроз­ ділів збройних сил інших дер­ жав на терито­ рію України.

192

Основи публічного права України

Продовження таблиці Законодавча компетенція

• Інші.

Установча компетенція

Контрольна компетенція

Центральної ви­ борчої комісії; - за поданням П р е м 'є р -м і­ ністра України інших членів Ка­ бінету Міністрів України, Голови Антимонополь­ ного комітету України, Голови Державного Ко­ мітету телеба­ чення та радіо­ мовлення Украї­ ни, інших поса­ дових осіб. • Повноваження з обрання поса­ дових осіб (об­ рання суддів безстроково).

• Щодо Гене­ рального проку­ рора України: - висловлення недовіри Гене­ ральному про­ куророві Украї­ ни, що має на­ слідком його відставку. • Щодо Верхо­ вної Ради Авто­ номної Респу­ бліки Крим: дострокове припинення по­ вноважень Вер­ ховної Ради АРК за наявності ви­ сновку Консти­ туційного Суду України про по­ рушення нею Конституції або законів України. • У фінансовій сфері: - контролює ви­ конання Держ­ бюджету України; - приймає рі­ шення щодо зві­ ту про його ви­ конання.

Повноваження у сфері зовнішньої політики, оборони та безпеки • Затвердження протягом двох днів з моменту звернення Пре­ зидента України указів про вве­ дення воєнного чи надзвичай­ ного стану в Україні або в окремих її міс­ цевостях; про загальну або часткову мобілізацію; про оголошення окремих місце­ востей зонами н адз вичайної екологічної си­ туації.

2. Президент України Президент України посідає окреме місце в системі органів державної влади. Конституція України не відносить Президента України до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади. У той же час за Конституцією України 1996 р. глава держави зберігав досить широкі повноваження (установчі та контроль­ ні) у сфері виконавчої влади і наділявся суттєвими прерога13-Ргауогп«у«*уо. 10 М

193

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

тивами у сферах законодавчої і судової влади. Досвід Франції, де тривалий час використовувалася подібна модель організа­ ції влади, свідчить, що таке конституційне визначення стату­ су глави держави характеризує його особливе місце в системі органів державної влади: він не входить безпосередньо до жодної з гілок влади, гарантує єдність державної влади в умо­ вах її поділу, погоджене функціонування та взаємодію різних видів органів державної влади. Однак досвід інших держав, де намагалися запровадити інститут глави держави за «фран­ цузьким зразком», продемонстрував тенденції до зменшення ролі всіх гілок влади. Це свідчить про нестійкий (перехідний) характер президент­ сько-парламентарних форм правління, подібних до закріпленої Конституцією України 1996 р., що значною мірою обумовило необхідність проведення в Україні конституційної реформи. З внесенням до Конституції України змін 8 грудня 2004 р. статус Президента України отримав подальшу трансформа­ цію, що пов’язано з переходом до парламентарно-президентської форми правління. Так, суттєво зменшилися його прерогативи у сфері виконавчої влади (повноваження щодо формування уряду фактично перейшли до парламенту), тим часом розши­ рилися його контрольні повноваження стосовно Верховної Ради України - Президент України отримав додаткові підста­ ви для дострокового припинення повноважень парламенту. Буква закону

Конст ит уція України Ст. 102. Президент України є главою держави і ви­ ступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Конституційна реформа не призвела до зміни функцій гла­ ви держави та не вплинула на конституційні гарантії його діяльності. Це свідчить, що і після внесення змін до Кон­ ституції України 8 грудня 2004 р. Президент України продов­ жує відігравати суттєву роль в механізмі державної влади, насамперед, як інститут, що забезпечує стабільність держав­ ної влади, взаємодію її різних гілок. Конституція України передбачає певні умови, що забезпе­ чують контроль за діяльністю Президента України, які ви­ ключають можливість його перетворення в авторитарного правителя. До них можна віднести: • обмеження терміну повноважень Президента України п’ятирічним строком (ч. 1 ст. 103 Конституції України); 194

І

________________________________ Основи публічного права України

його обрання на загальних прямих виборах (ч. 1 ст. 103); заборона мати Президентові України інший представ­ ницький мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян (ч. 4 ст. 103); можливість усунення Президента України з поста в по­ рядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111); можливість визнання Конституційним Судом України актів Президента неконституційними, через що вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення (ст. 152); повноваження Президента України починаються з мо­ менту складання ним присяги на урочистому засідання Верховної Ради. Буква закону

К онст ит уція України Ст. 108. Президент України виконує свої повнова­ ження до вступу на посаду новообраного Президента України. Повноваження Президента України припиняються достроково в разі: • відставки; • неможливості виконувати свої повноваження за ста­ ном здоров’я; • усунення з поста в порядку імпічменту; • смерті. Ядро конституційно-правового статусу Президента України становлять норми Конституції України, які визначають функ­ ції та повноваження глави держави. Повноваження Президента України можна систематизувати за нижче поданими групами.

із*

195

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Представницькі повноваження - права та обов’язки з представництва держави у внутрішньо- та зовнішньо­ політичних відносинах

ЯкпредставникдержавивзовнішньополітичнихвідносинахПрези­ дентУкраїни: • представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керів­ ництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде перего­ вори та укладає міжнародні договори України; • приймає рішення про визнання іноземних держав; • призначає та звільняє глав дипломатичних представництв Укра­ їни в інших державах і при міжнародних організаціях; • приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представни­ ків іноземних держав:

ЯкпредставникдержавиувнутрішньополітичнихвідносинахПре­ зидент: • забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; • звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачер­ говими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України.

Повноваження П резидента стосовно Верховної Ради України та у сфері законодавчої влади: • користується правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України; • підписує закони, прийняті Верховною Радою України; • має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України за­ конів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верхов­ ної Ради України; • призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; • припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, пе­ редбачених ст. 90 Конституції України; • призначає позачергові вибори до Верховної Ради України.

Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади: • вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верхо­ вній Раді України подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; • вносить до Верховної Ради України подання про призначення Мі­ ністра оборони України. Міністра закордонних справ України; • вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; • за поданням Кабінету Міністрів України призначає на посаду і звільняє з посади голів місцевих державних адміністрацій; • зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідпо­ відності Конституції з одночасним зверненням до Конституцій­ ного Суду України щодо їх конституційності; • скасовує акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим. 196 і

Основи публічного права України

Повноваження Президента України у сфері судової влади: • утворює суди у визначеному законом порядку; • здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років; • виконує інші функції - здійснює помилування.

Повноваження Президента України у сфері національ­ ної безпеки, оборони та військової політики: • є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; здій­ снює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; • очолює Раду національної безпеки і оборони України; • вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та в разі збройної агресії проти України приймає рі­ шення про використання Збройних Сил України та інших утворе­ них відповідно до законів України військових формувань; • приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній неза­ лежності України; • приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні над­ звичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі міс­ цевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з на­ ступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.*•

Повноваження Президента України з формування орга­ нів і призначення посадових осіб, що не відносяться безпосередньо до певної гілки влади: • призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України; • призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; • призначає на посади та звільняє з посад половину складу Націо­ нальної Ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Інші повноваження П резидента України: • присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; • нагороджує державними нагородами, встановлює президент­ ські відзнаки та нагороджує ними; • вирішує питання громадянства, приймає рішення про надання притулку в Україні.

Президент України видає акти у формі указів і розпоря­ джень, які є обов’язковими до виконання на території України. Укази і розпорядження Президента України мають підзаконний характер: вони видаються на основі Конституції та За­ конів України. 197 І

П РАВО ЗНАВСТВО

3. Органи державної виконавчої влади України. Кабінет Міністрів. Центральні та місцеві органи виконавчої влади Норма закону

Органи державної виконавчої влади - це система органів, основними напрямами діяльності яки х є реалі­ зація двох основних функцій: виконавчої та розпоряд­ чої. Виконавча функція: органи безпосередньо виконують нор­ мативні приписи та інші акти законодавчої влади. Розпорядча функція: для виконання актів законодавчої влади органи ви­ конавчої влади від свого імені видають управлінські акти, дають відповідні розпорядження. С и с тем а органів д е р ж а в н о ї виконавчої влади

т

Буква закону

К онст ит уція України Ст. 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, під­ контрольний і підзвітний Верховній Раді України в ме­ жах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керуєть­ ся цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України. Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. 198

Основи публічного права України

С кл ад К а б ін ету М іністрів Україн и

До повноважень Кабінету Міністрів України за Конституцією України відносять: • забезпечення державного суверенітету і економічної са­ мостійності України, здійснення внутрішньої і зовніш­ ньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; • впровадження заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; • забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестицій­ ної та податкової політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культу­ ри, охорони природи, екологічної безпеки і природоко­ ристування; • розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культур­ ного розвитку України; • забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; • розроблення проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Вер­ ховною Радою України Державного бюджету України, по­ дання Верховній Раді України звіту про його виконання; • здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, бо­ ротьби зі злочинністю; • організація і забезпечення здійснення зовнішньоеконо­ мічної діяльності України, митної справи; • спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади; утворення, реорганізація та ліквідація міністерств та інших центральних органів ви­ конавчої влади; • здійснення інших повноважень. 199

І

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Кабінет Міністрів у межах своєї компетенції видає поста­ нови й розпорядження, що є обов’язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем’єр-міністр України. Друге після Кабінету Міністрів місце у виконавчій верти­ калі влади посідають центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади: • державні комітети (державні служби); • міністерства; • органи виконавчої влади із спеціальним статусом. Головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади є міністерства. Вони створюються для організації дер­ жавного управління в найважливіших сферах соціальноекономічного й політичного життя і є здебільшого органами галузевого управління. Керівництво міністерством здійснює міністр. Він спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до його відання. Державні комітети (державні служби) - центральні орга­ ни виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Прем’єр-міністр України або один з віце-прем’єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет очолює його голова, якого при­ значає на посаду Кабінет Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України. В Україні діють такі державні ко­ мітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України: Вища атестаційна комісія України, Пенсійний фонд України, Державна служба автомобільних доріг України, Державний комітет архівів України та інші. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Функціонування місцевих органів виконавчої влади визнача­ ється Конституцією України (розділ VI) і Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, а підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та за­ 200

_____________________________________ Основи публічного права України

конам України, інш им актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові від­ повідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент У країни приймає рішення і дає обґрунтовану від­ повідь. Якщо голові районної чи обласної державної адміні­ страції висловили недовіру дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації. Повноваження місцевих державних адміністрацій конкре­ тизовані Законом України «Про місцеві державні адміністра­ ції». На відповідній території м ісце­ ві державні адміністрації забезпечують:

5. Звіт про вико­ нання відповідних бюджетів і програм

6. Взаємодію з органами місце­ вого самовряду­ вання

4. Підготовку і виконання відпо­ відних обласних і районних бюджетів

7. Реалізацію ін­ ших наданих дер­ жавою, а також делегованих від­ повідними радами повноважень

■

1. Виконання Конституції і зако­ нодавства України 2. Законність і правопорядок, дотримання прав і свобод громадян

3. Виконання дер­ жавних і регіо­ нальних програм соціальноекономічного, культурного та інших напрямків розвитку

4. О ргани судової влади України У системі поділу державної влади однією з її гілок є судова влада, призначення я к о ї полягає в захисті прав і свобод лю­ дини і громадянина, конституційного ладу України, дотри­ мання законності в застосуванні законів та інших норматив­ них актів України. Існування самостійної гілки судової влади поряд із законодавчою та виконавчою - це необхідний атри­ бут будь-якої демократичної держави. Судова влада реалізується через здійснення правосуддя у формі цивільного, кримінального, господарського, адміністра­ тивного, а також конституційного судочинства. 201

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Ф у н к ц ії судової влади Здійснення правосуддя • Правосуддя вид діяль­ ності держа­ ви. що поля­ гає в розгля­ ді і вирішенні соціальних конфліктів

Судовий контроль (на­ гляд) за за­ конністю за­ стосування засобів про­ цесуального примусу

Тлумачення правових норм, яке пов'язане з реалізацією повноважень Конституцій­ ного Суду України

•

Обмеження правосуб’єктності грома­ дян України (наприклад, визнання гро­ мадянина недієздат­ ним)

Правові засади організації судової влади та здійснення пра­ восуддя в Україні визначаються Конституцією України (роз­ діл VIII) і Законом України «Про судоустрій України» від 7 лю­ того 2002 р. Буква закону

К онст ит уція України Ст. 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключ­ но судами. Делегування функцій судів, а також при­ власнення цих функцій іншими органами чи посадови­ ми особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідноси­ ни, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні право­ суддя через народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Ст. 125. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. ~

Норма закону

Судова система України - це сукупність усіх взає­ модіючих між собою судових установ України. Для організації роботи з розгляду та перегляду справ у Верховному Суді діють судові палати. Із складу суддів Верховного Суду його пленумом шляхом таємного голосуван­ ня обираються голова Верховного Суду, його перший заступ­ ник та заступники, які одночасно є і головами відповідних судових палат, а також їхні заступники і секретар пленуму. 2 02 і

203 I

ПРАВОЗНАВСТВО

і недоторканність суддів. Забороняється в будь-який спосіб впли­ вати на суддів. Суддя не може без згоди Верховної Ради України бути затриманий чи заарештований до винесення обвинувально­ го вироку судом. Судді в Україні обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які при­ значаються на посаду вперше. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроко­ во, в порядку, встановленому законом. Суддя повинен бути неупереджений і незалежний від будьякого зовнішнього впливу. Через це до суддів застосовуються деякі обмеження. Професійні судді не можуть: • належати до політичних партій та профспілок; • брати участь у будь-якій політичній діяльності; • мати представницький мандат; • обіймати будь-які інші оплачувані посади; • виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, ви­ кладацької та творчої. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікацій­ ною комісією суддів громадянин України, не молодший два­ дцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мо­ вою. За українським законодавством разом з професійними суд­ дями певні категорії справ у місцевих судах розглядають на родні засідателі, а в апеляційних судах - присяжні. Подібний порядок передбачений у багатьох країнах світу. За загальним правилом судді суду присяжних вирішують питання права (кваліфікація злочину, міра покарання), присяжні - факту (чи винний підсудний, чи обґрунтований позов). На підставі вер­ дикту присяжних судді виносять вирок, визначають міру по­ карання або розмір майнової відповідальності. —ЗГ Норма закону

П ринципи правосуддя - це закріплені Конституцією України основні засади здійснення правосуддя. Принципи правосуддя: законність, рівність усіх учасників судового процесу, забезпеченість доведеності вини, змагаль­ ність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів, підтри­ мання державного обвинувачення в суді прокурором, забез­ печення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу, забезпечення апеляційного та касаційного оскаржен­ ня рішення суду, обов’язковість рішень суду. 2 04

Основи публічного права України

Спеціальним органом забезпечення конституційної закон­ ності в Україні є Конституційний Суд України. Порядок фор­ мування, функціонування і компетенція Конституційного Суду визначаються Конституцією України (розділ XII) і Законом України «Про Конституційний Суд України* від 16 жовтня 1996 р. « І? Буква закону

Конст ит уція України Ст. 147. Конституційний Суд України є єдиним орга­ ном конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України складається з 18 суддів. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років та володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк. Повноваження Конституційного Суду України Вирішення питань про відповідність Конституції України: • законів та інших правових актів Верховної Ради України; • актів Президента України; • актів Кабінету Міністрів України; • правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Офіційне тлумачення Конституції України та Законів України.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеці­ альному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таєм­ ного голосування лише на один трирічний строк. Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 205 І

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

5. Правоохоронні органи України Норма закону

Правоохоронні органи України - це система держав­ них органів, основними функціями яки х є забезпечення законності та охорона правопорядку, боротьба з право­ порушеннями, охорона законних прав та інтересів гро­ мадян, суспільства і держави в цілому. Згідно із Законом України «Про державний захист праців­ ників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних ор­ ганів відносять: Органи прокуратури

[-------------- " Органи внутрішніж справ

Органи державноі податкової служби

Органи охорони державного хордону

*

Органи Служби безпеки України

Органи державної контрольно-ревізійної служби

'

■--------------- Митні органи

-

Органи рибохорони і державної лісової 0X0рони

Інші органи, які здійснюють правоохоронну діяльність

Органи і установи виконайня покарань

У механізмі державної влади прокуратура виступає само­ стійним інститутом і безпосередньо не входить до законодав­ чої, виконавчої чи судової гілок влади, хоча й тісно взаємодіє з ними. Згідно з Конституцією України прокуратура становить єди­ ну систему, до якої входять: Генеральна прокуратура України, прокуратура Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, інші при­ рівняні до них прокуратури, а також військові та інші спеці­ алізовані прокуратури. Найвищу сходинку в ієрархії органів прокуратури займає Генеральна прокуратура України, яку очолює Генеральний прокурор України. «Є

Буква закону

К онст ит уція України Ст. 122. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України 206

І

Основи публічного права України

Президентом України. Верховна Рада України може вислови­ ти недовіру Генеральному прокуророві України, що має на­

слідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України - п’ять років. Завдання, функції, повноваження прокурорів, організація, засади й порядок діяльності органів прокуратури визначають­ ся Конституцією України, Законом України «Про прокурату­ ру» від 5 листопада 1991 р., іншими законодавчими актами. Так, діяльність органів прокуратури спрямована на повне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань на: • незалежність держави, суспільний та державний лад, по­ літичну та економічну системи, права національних груп і територіальних утворень; • соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи людини та громадянина; • основи демократичного устрою державної влади, право­ вого статусу місцевих рад, органів самоорганізації насе­ лення. Конституційні ф ункції прокуратури Підтримання державного обвинувачення в суді Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом Н а гл я д з а д о д е р ж а н н я м з а к о н ів о р г а н а м и , які п р о ­ в о д я ть о п е р а т и в н о р о з ш у к о в у д ія л ь н іс ть , д із н а н н я , д о с у д о в е с л ід с т в о Н а гл я д з а д о д е р ж а н н я м з а к о н ів п р и в и к о н а н н і с у д о в и х р іш е н ь у к р и м ін а л ь н и х с п р а в а х , а т а к о ж п р и з а с т о с у ­ в а н н і ін ш и х з а х о д ів п р и м у с о в о го х а р а к т е р у , п о в ’я з а ­ н и х з о б м е ж е н н я м о с о б и с т о ї с в о б о д и гр о м а д я н

й

Н а гл я д з а д о д е р ж а н н я м п р а в і с в о б о д л ю д и н и і г р о м а д я н и н а , д о д е р ж а н н я м з а к о н ів із ц и х п и т а н ь о р г а н а м и в и к о н а в ч о ї в л а д и , о р г а н а м и м іс ц е в о го с а м о в р я д у в а н ­ ня, їх п о с а д о в и м и і с л у ж б о в и м и о с о б а м и

Правоохоронна діяльність органів внутрішніх справ є до­ сить різнобічною. Держава, як і суспільство, зацікавлена в громадському спокої, у впорядкованості внутрішніх держав­ них відносин. 207

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Система органів внутрішніх справ т М В С У к р а їн и , £ го л о в н і с у п р а в л ін н я “ М В С У к р а їн и •5 в К р и м у , З м . К и є в і та о_ К и їв с ь к ій £ о б л а с ті; х у п р а в л ін н я “ М В С У к р а їн и я в обл астях, 5 м. С е в а с т о а йолі; ® м іс ь кі, р а « й о н н і, л ін ійн і — в ід д іл и .

*§ к р и м ін а л ь н а ^ м іліція: 2 м іл іц ія г р о х м ад ської 5 безпеки; 4 м іс ц е в а м іл і2 Ція; 3 транспортна 5 м іліція; с держ авна а в т о м о б іл ь н а ін с п е к ц ія ; м іл іц ія о х о ­ рони; с у д о в а м іл і­ ція; с п е ц іа л ь н а м іл іція.

® військов і £ ф ормування, 5 призначені * для охорони х та о б о р о н и З важливих о. д е р ж а в н и х >. о б 'є к т ів , * устано в п р и ­ м ус о в о го х а ­ рактеру, а також для участі в о хо ­ роні гр о м а д ­ сь ко го п о ­ рядку та б о ­ р о ть б і зі з л о ­ ч и н н іс тю .

{ о р г а н и с л ід о с т в а т а д і<в з н а н н я ; 5 н ав ча л ь н і, > науково2 д о с л ід н і т а х інш і у с т а н о -

я 8И;

2 інш і п ід р о з о д іл и , п ід в і•= д о м ч і М В С х У к р а їн и .

Організація і порядок діяльності міліції в Україні визна­ чаються Законом України «Про міліцію». Буква закону

Закон України *Про міліцію» Ст. 1. Міліція в Україні. Міліція в Україні - державний озброєний орган ви­ конавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, ін­ тереси суспільства і держави від протиправних пося­ гань. Ст. 2. Основні завдання міліції. Основними завданнями міліції є: • забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; • запобігання правопорушенням та їх припинення; • охорона і забезпечення громадського порядку; • виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; • забезпечення безпеки дорожнього руху; • захист власності від злочинних посягань; • виконання кримінальних покарань і адміністра­ тивних стягнень; • участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них зако­ ном обов’язків. 208

І

Основи публічного права України

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до струк­ тури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміні­ стративну, профілактичну, оперативно-розшукову, криміналь­ но-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних заса­ дах) функції. Норма закону

Служба безпеки України - державний правоохорон­ ний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, конституційний лад. тери торіальну цілісність і державний суверенітет. Організація і порядок діяльності Служби безпеки регулю­ ються Законом України «Про Службу безпеки України». Служба безпеки підпорядкована Президентові України та підконтрольна Верховній Раді України. Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробіт­ ників ґрунтується на принципах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед на­ родом України. В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України дотримується принципів єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації. Основні завдання Служби безпеки України

Митні органи України - становлять систему органів управ­ ління митною справою (митну систему). До неї входять Державний митний комітет України, територіальні митні управління, митниці та інші митні установи України. Діяльність митних органів регулюється Митним кодексом України. 14 Р гвуо/ лвувГуо. 10 М

209

І

П Р А В О ЗНА ВС ТВ О

Митні органи виконують такі правоохоронні функції: • контроль за додержанням законодавства України про митну справу та виявлення фактів порушення митних правил і чинного законодавства під час перетинання митного кордону завдяки проведенню огляду речей, осо­ бистого огляду тощо; • припинення правопорушень і злочинів (контрабанди), за­ тримання винних осіб; • провадження адміністративних справ. Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України. Державна податкова служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим кодексом та Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Завдання податкової служби; • здійснення контролю правильного обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів; • формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків; • роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; • запобігання злочинам та іншим правопорушенням, від­ несеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, розслідування; • інші завдання відповідно до законодавства. Державна контрольно-ревізійна служба - це орган держав­ ної виконавчої влади, що здійснює контроль у формі ревізій і перевірок за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в бюджетних установах. Перелік правоохоронних органів не є вичерпним. Таким чином, правоохоронні органи виконують важливі завдання і функції щодо створення нормальних умов для реалізації прав і свобод громадян, охороняють і захищають їх права, вжива­ ють необхідні дії щодо відновлення порушених прав. Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання 1. Які органи створює Верховна Рада України для здійснен­ ня законопроектної роботи, підготовки та попереднього розгляду питань?

А. Законотворчі комісії. Б. Комітети. 2 10

і

Основи публічного права України

В. Тимчасові спеціальні комісії. Г. Тимчасові слідчі комісії. 2. Хто здійснює контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням?

A. Державна податкова служба. Б. Національний банк України. B. Рахункова палата. Г. Державна контрольно-ревізійна служба. 3. Які повноваження має Конституційний Суд України?

A. Відправлення правосуддя. Б. Судовий контроль за законністю та обґрунтованіс­ тю застосування засобів процесуального примусу. B. Тлумачення правових норм. Г. Обмеження конституційної та іншої галузевої правосуб’єктності громадян. 4. Який орган є вищим в системі виконавчої влади України?

A. Кабінет Міністрів України. Б. Президент України. B. Державна адміністрація. Г. Державний виконавчий орган. 5. Яке з перерахованих повноважень не належить до компе­ тенції Президента України?

A. Призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Б. Користується правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України. B. Підписує закони, прийняті Верховною Радою України. Г. Забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності. 6. Який державний правоохоронний орган спеціального призначення, забезпечує конституційний лад, територі­ альну цілісність і державний суверенітет?

A. Служба безпеки України. Б. Генеральна прокуратура України. B. Прикордонні війська України. Г. Державна митна служба України. II.

Порівняйте поняття.

• Законодавча - виконавча влада. • Суд конституційної юрисдикції - суди загальної юрисдикції. • Міністерства - державні комітети. 211

І

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

III. Розподіліть наведені нижче повноваження органів дер­ жавної влади. Верховна Р ада Укр аїни

П рези д ент У кр аїн и

К а б ін е т М іністрів У кр аїн и

М ісцеві держ авні а д м ін і­ с тр а ц ії

К о н с т и ту ­ ційний С уд У кр аїни

Суди за га л ь н о ї ю р и с д и кц ії

1. Вирішення питань про відповідність Конституції Укра­ їни законів та інших нормативно-правових актів. 2. Підготовка та виконання обласних і районних бю­ джетів. 3. Затвердження переліку об’єктів права державної влас­ ності, що не підлягають приватизації. 4. Забезпечення проведення фінансової, цінової, інвести­ ційної та податкової політики. 5. Офіційне тлумачення Конституції України та законів України. 6. Відправлення правосуддя. 7. Виконання державних і регіональних програм соціаль­ но-економічного та культурного розвитку. 8. Прийняття рішення про припинення громадянства України, про надання притулку в Україні. 9. Розробка проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання Державного бю­ джету. 10. Призначення на посаду та звільнення з посади за зго­ дою Верховної Ради України Генерального прокурора України. 11. Встановлення державних символів України. 12. Обмеження правосуб’єктності громадян України. IV. Запитання та завдання для самоперевірки.

1. Яке коло питань охоплює поняття «конституційний статус Верховної Ради України»? 2. Яку організаційну структуру має Верховна Ради України? 3. Що входить до компетенції українського парламенту? 4. Яке місце посідає Президент України в системі дер­ жавних органів? 5. Які повноваження має Президент України? 6. Дайте визначення органів виконавчої влади. 7. Назвіть види органів виконавчої влади. 8. Дайте загальну характеристику Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів державної виконавчої влади. 212

Основи публічного права України

9. Яку систему мають судові органи загалі юрисдик ції? 10. Які повноваження має Конституційний Суд Укра­ їни? 11. Які види правоохоронних органів виконують свої функції в Україні? 12. Які завдання держава і суспільство ставлять перед органами міліції?

§ 18. Місцеве самоврядування в Україні

щ

Г. Сковорода про місцеве самоврядування: • Всякому місту звичай і права, Всяка тримає свій ум голова...

Проблемне питання • Пригадайте, що таке магдебурзьке право. • Подумайте, за якими критеріями можна порівняти сучасну систему місцевого самоврядування та самоврядування міст за магдебурзьким правом. • Прочитайте вислів українського філософа Г. Сковороди. Подумайте, до якої системи - сучасного права місцевого са­ моврядування України чи магдебурзького - можна взяти епі­ графом даний вислів.

1. Принципи, завдання та функції' місцевого самоврядування М

Для допитливих (з історії поняття)

Як інститут публічної влади місцеве самоврядування - це про­ дукт тривалого розвитку людської цивілізації, його витоки сягають родоплемінного самоврядування до державницького періоду. Еле­ менти місцевого самоврядування добре відомі вже з античних часів, вони застосовувалися для організації місцевого управління в Давній Греції та Римі, а правове оформлення вперше отримали в законі Юлія Цезаря 45 р. до н.е. під назвою Lex municipalis. Цей закон запровадив організацію місцевої влади на засадах загального принципу само­ врядування і започаткував нормативне застосування термінів «муні­ ципалітет», «муніципальний». Більше як за двохтисячолітню історію значення цього терміна практично не змінилося. В Україні місцеве самоврядування теж має давні традиції. Так, іще за часів Київської Русі набуло розвитку громадівське самоврядуван­ ня, в основу якого було покладено виробничу (громади купців, реміс­ ників тощо) й територіальну (сільська, міська громади) ознаки.

213

ПРАВОЗНАВСТВО

Територіальне громадівське самоврядування базувалося на зви­ чаєвому праві та знаходило свій прояв у народних вічах. Економічну основу територіального самоврядування становила спільна власність членів громади. Суб’єктом міського самоврядування виступала міська громада, а сільського - сільська (верв), яка об'єднувала жителів кількох сусідніх сіл, мала землю в корпоративній власності, представляла своїх членів у відносинах з іншими громадами, феодалами, державною владою. Після входження українських земель до складу Великого князів­ ства Литовського елементи місцевого самоврядування дістали подальший розвиток у формі війтівства. Новою сторінкою в історії місцевого самоврядування в Україні стало магдебурзьке право, яке почало поширюватися на українські міста від середини XIV ст. Першому українському місту ВолодимирВолинський магдебурзьке право було дароване галицьким князем Болеславом-Юрієм 1339 р., а 1356 р. його отримав Львів, 1374 р. Кам'янець-Подільський. Юридичними наслідками надання місту магдебурзького права були: • скасування звичаєвих норм; • виведення міста з-під юрисдикції місцевої адміністрації (фео­ далів, воєвод, намісників тощо); • запровадження власного органу міського самоврядування магістрату, який складався з двох колегій - ради (адміністра­ тивний орган, яким управляв бургомістр) і лави (судовий орган, на чолі якого стояв війт). Міське самоврядування продовжувало розвиватися й надалі (наприклад, за часів Національно-визвольної війни середини XVII ст. самоврядування набуло своєрідних форм, що було обумовлено полково-сотенним устроєм; за часів правління російського імперато­ ра Олександра II була запроваджена земська реформа).

Буква закону

Європейська харт ія місцевого самоврядування 1. Місцеве самоврядування означає право і спромож­ ність місцевих властей, у межах закону, здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою публічних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. 2. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на осно­ ві прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. К онст ит уція України Ст. 140. Місцеве самоврядування є правом територі­ альної громади - жителів села чи добровільного об’єд­ нання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. 214

Основи публічного права України

Принципи місцевого самоврядування - це вихідні начала, відповідно до яких здійснюються організація та функціону­ вання місцевого самоврядування в наш ій державі. Принципи місцевого самоврядування встановлені Конституцією України, Європейською хартією місцевого самоврядування, а їхню де­ талізацію здійснено в Законі України «Про місцеве самовря­ дування в Україні». З агаль ні принципи м іс ц ев о го сам оврядування Народовладдя

Виборність

Законність

Державна підтримка

Гласність

Підзвітність і відпові­ дальність

Колегіальність

• Правова, матеріальнофінансова самостійність

Поєднання місцевих і загальнедержавних інтересів

Державна підтримка та гарантії місцевого самоврядування

З принципами місцевого самоврядування тісно пов’язані його завдання та функції. До основних завдань місцевого са моврядування можна віднести: • зміцнення засад конституційного ладу України; • забезпечення реалізації конституційних прав людини і громадянина; • створення умов для забезпечення життєво важливих по­ треб і законних інтересів населення; • розвиток місцевої демократії. 215

П РАВО ЗНАВСТВО

Відповідно до завдань визначаються і функції місцевого са­ моврядування, під якими розуміють основні напрямки діяль­ ності територіальних громад, органів місцевого самоврядуван­ ня з вирішення завдань місцевого самоврядування. Основні ф у н кц ії м ісц ев ого сам оврядування

2. Система місцевого самоврядування в Україні Конституція України передбачає, що право територіальної громади на місцеве самоврядування здійснюється громадою як безпосередньо через різноманітні форми прямої демократії (міс­ цевий референдум, місцеві вибори, загальні збори тощо), так і через діяльність виборних та інших органів місцевого самовря­ дування, тобто шляхом представницької демократії. Цим забез­ печується поєднання прямої та представницької демократії. Інститути місцевої демократії (пряма та представницька) забезпечують тісний зв’язок населення, територіальної грома­ ди в цілому з органами і посадовими особами місцевого само­ врядування та гарантують вирішення всіх питань місцевого значення в інтересах територіальної громади. - — Норма закону

Система місцевого самоврядування - організаційноправовий механізм здійснення місцевого самоврядуван­ ня в межах окремої самоврядної адміністративно-тери торіальної одиниці - села, селища, міста. 216

Основи публічного права України

С и с тем а м ісц ев ого сам оврядування (За Законом «Про м ісцеве самоврядування в Україні», ст. 6)

Територіальна громада • Територіальна громада - це жителі, об'єднані по­ стійним проживанням у межах села, селища, міс­ та, що є самостійними адміністративно-територі­ альними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністра­ тивний центр. л

' -----------------------. Сільська, селищ на, міська ради • Сільські, селищні, міські ради представляють громади та здійснюють від їхнього імені та в їхніх інтересах функції й повноваження місцевого са­ моврядування.

і£Ж

і

Сільський, селищний, міський голова

• Сільський, селищний, міський голова - головна посадова особа територіальної громади. _______________________ _____ ___________________ /

Виконавчі органи сільської, селищної, місь­ кої ради • Виконавчими органами рад є їхні виконавчі комі­ тети, відділи, управління. Вони є підконтрольни­ ми і підзвітними відповідним радам, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Районні та обласні ради • Представляють с п іл ь н і інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Органи самоорганізації населення • Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, ву­ личні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компе­ тенції, фінансів, майна. 217

П РАВО ЗНАВСТВО

З . Сфера компетенції та повноваження місцевого самоврядування Найважливіші питання, віднесені до відання місцевого са­ моврядування, визначено ст. 143 Конституції України: Територіальні громади (безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування)

Деталізується та конкретизується компетенція місцевого самоврядування в Законі України «Про місцеве самовряду­ вання в Україні» шляхом закріплення повноважень територі­ альних громад та органів місцевого самоврядування. Так, зокрема, до повноважень територіальної громади чинне законодавство відносить вирішення таких питань, що мають місцеве значення: • формування виборних органів місцевого самоврядування сільських, селищних, міських, районних у містах, ра­ йонних, обласних рад; • обрання виборних посадових осіб місцевого самовряду­ вання (сільського, селищного, міського голови); • ініціювання питання щодо утворення органу самооргані­ зації населення, його обрання та дострокове припинення повноважень; • дострокове припинення повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування в разі, якщо вони пору218

Основи публічного права України

шують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень. Повноваження органів місцевого самоврядування Консти­ туція України та Закон України «Про місцеве самоврядуван­ ня в Україні* закріплюють згідно з принципом розподілу по вноважень: окремо визначається компетенція кожного органу системи місцевого самоврядування. До компетенцГї сільських, селищних, міських рад •ідносять питання:

До відання обласних, районних рад відносять питання:

Сільський, селищний, міський голова:

Самоорганізаціі ради та формування н органів

Затвердження програм розвитку областей і районів і контроль за їх виконанням

Забезпечує здійснення повноважень органів виконавчої влади

Попередньо розглядає проекти місцевих програм розвитку

Організації та функціонування системи місцевого самоврядування

Затвердження районних та обласних бюджетів

Організує роботу відповідної ради та м виконавчого комітету

Розглядає проект міс­ цевого бю­ джету, про­ екти рішень з інших пи­ тань

Економічного і соціального розвитку території

Контроль за виконанням місцевих бюджетів

Підписує рішення ради та її виконавчого комітету

Координує діяльність відділів та інших вико­ навчих ор­ ганів влади

Здійснення контрольних функцій, інші — питання

Вирішення інших питань, віднесених до їхньої компетенції

Здійснює інші повноваження

Має право змінювати або скасо­ вувати акти підпорядко­ ваних йому відділів

За структурою повноваження місцевого самоврядування включають: • власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких по­ в’язане з вирішенням питань місцевого значення, надан­ ням громадських послуг населенню;

П РАВО ЗНАВСТВО

• делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади надано законом органам місцевого са­ моврядування), пов’язані зі здійсненням функцій вико­ навчої влади на місцях. Здійснення місцевого самоврядування в Україні забезпечу­ ється системою гарантій, під якими розуміють економічні, політичні та правові умови і засоби повної та ефективної реа­ лізації територіальними громадами, органами місцевого само­ врядування своїх завдань і функцій. «Є

Буква закону

К онст ит уція України Ст. 145. Права місцевого самоврядування захищ а­ ються в судовому порядку.

4*9

Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання. 1. Яке з понять, означає право територіальної громади са­ мостійно вирішувати питання місцевого значення?

A. Б. B. Г.

Місцевий референдум. Місцеве самоврядування. Виконавче провадження місцевої громади. Місцева автономія.

2. Поняття «територіальна громада» охоплює___________

A. Б. B. Г.

Ж ителів району, області. Село, селище, місто. Об’єднання людей за політичними уподобаннями. Ж ителів села, селища, міста.

3. Назвіть головну посадову особу територіальної гро­ мади.

A. Сільський, селищний, міський голова. Б. Мер села, селища, міста. B. Сільський, селищний, міський губернатор. Г. Голова місцевої державної адміністрації. 4. Яке твердження не відноситься до принципів місцевого самоврядування?

A. Державна підтримка. Б. Правова, матеріально-фінансова самостійність. B. Колегіальність. Г. Змагальність сторін. 5. Вкажіть повноваження, яке належить до відання облас­ них, районних рад. 220

І

Основи публічного права України

A. Організація роботи ради. Б. Контроль за виконанням місцевих бюджетів. B. Координація діяльності відділів, інших виконав­ чих органів влади. Г. Попередній розгляд проектів місцевих програм розвитку. 6.

Вкажіть форму власності територіальної громади.

A. Приватна. Б. Комунальна. B. Державна. Г. Власність українського народу. II. Порівняйте поняття.

• Виконавчі органи сільської, селищної, міської ради органи самоорганізації населення. • Сільська, селищна, міська рада - районна, обласна рада. • ** Районна, обласна рада - районна, обласна дер­ жавна адміністрація. III. Визначте поняття, принципи та систему місцевого само­ врядування. Заповніть таблицю. Місцеве самоврядування -... Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність органів місцевого самоврядування: 1) 2) ...; Система місцевого самоврядування

Принципи місцевого самоврядування:

Територіальна громада - ...

1) Народовладдя

... - органи місцевого самоврядування, що 2)... представляють в ід п о в ід н і територіальні грома­ ди та здійснюють від їхнього імені та в їхніх ін­ тересах функції та повноваження місцевого са­ моврядування. 3)... Виконавчі органи сільської, селищної, міської 4) Виборність ради - ... ... - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених законодавством.

5 )...

6)... та інші 221 І

1 ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

IV. Розв'яжіть ситуацію. Селищна рада за ініціативою мешканців затвердила міс­ цевий збір з власників собак. Районна рада скасувала це рішення, мотивуючи це перевищенням селищною радою своїх повноважень.

(

Схарактеризуйте повноваження сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих органів. Дайте право­ вий аналіз ситуації. V. Запитання та завдання для самоперевірки.

1. 2. 3. 4.

Дайте визначення місцевого самоврядування. Назвіть основні принципи місцевого самоврядування. Окресліть сферу компетенції територіальної громади. Назвіть повноваження сільських, селищних, місь­ ких рад; обласних, районних рад, сільського, се­ лищного, міського голови.

§ 19. Фінансове право

1

Г. Сковорода про багатство та бідність: • «Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?!» Проблемне питання • Чи може держава існувати і здійснювати свої функції без фі­ нансів, державної скарбниці?

1. Загальна характеристика фінансового права Успішне здійснення численних функцій держави в значній мірі залежить від фінансового забезпечення її діяльності. ПЛ

Для допитливих (з історії поняття)

** Термін «фінанси» є міжнародним і походить від латинського слова «їіпапвіа», що в перекладі означає «готівка», «прибуток», тобто сукупність всіх грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні підприємства, держави. З XVIII ст. термін «фінанси» в світі використо­ вують для позначення відносин, пов’язаних з прибутками та видатка­ ми держави.

Фінансова діяльність держави обумовлена тим, що в про­ цесі виконання своїх повноважень їй потрібна значна кіль­ кість фінансових ресурсів, які у вигляді видатків витрачають­ ся на утримання армії, правоохоронних та державних органів, освіту, охорону здоров’я, культуру, спорт, пенсійне забезпечен­ 2 22

Основи публічного права України

ня, соціальний захист тощо. У зв’язку з цим держава повинна дбати про формування своїх прибутків - державної скарбниці (казни). Для цього вона збирає кошти у вигляді податків, збо­ рів, різноманітних платежів, розподіляє їх відповідно до по­ треб суспільства і держави, здійснює контроль за дотриман­ ням законності під час збирання, розподілу та використання державних ресурсів. Саме цю діяльність держави у фінансо­ вій сфері регулюють норми фінансового права. Норма закону

Фінансове право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері збирання, розпо­ ділу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування коштів з метою забезпечення виконання покладених на ці органи функції. Фінансове право охоплює три підгалузі: банківське право, бю­ джетне право, податкове право. Фінансово-правові відносини можуть виникати між держа­ вою в цілому та її адміністративно-територіальними утворен­ нями (АРК, областями, районами, містами, районами в міс­ тах, селищами і селами); між центральними та місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування; дер­ жавними фінансовими органами та підприємствами; устано­ вами, організаціями; між державними фінансовими органами і населенням. Склад фінансових правовідносин -

Суб’єкти:

Об’єкти:

Зміст:

• Держава та її органи (Верховна Рада України, Рахункова палата, Кабінет Мі­ ністрів України, Державне казна­ чейство, Державна податкова адміні­ страція, Державна контрольноревізійна служба); • органи місцевого самоврядування, адміністративнотериторіальні утво­ рення; • юридичні особи (ко­ лективні суб'єкти); • фізичні особи (інди­ відуальні суб’єкти).

• фонди коштів які формуються, роз­ поділяються та використовуються внаслідок реаліза­ ції суб'єктивних прав та юридич­ них обов’язків суб’єктів.

• фактичний (діяль­ ність держави і ор­ ганів місцевого са­ моврядування у сфері державних фінансів, пов'язаних зі збиранням, роз­ поділом і викорис­ танням фінансових ресурсів; • юридичний (вклю­ чає права і обов’яз­ ки суб'єктів у цих відносинах).

223

І

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Підставами виникнення, змі­ ни або припинен­ ня фінансових (як і інших) право­ відносин є юри­ дичні факти

За вольовою ознакою серед юридичних фактів розрізняють діяння і події Юридичний факт (діяння), який по­ роджує фінансові правовідносини

Фактичні (матеріальні)

Подія (наприклад, настання нового бюджетного періо­ ду, смерть платника податку тощо)

Підстави виникнення фінансових правовідносин

Фінансово-правова норма, яка наділяє суб'єктів фінансо­ вою правосуб'єктністю

Юридичні (процесуальні)

У свою чергу, залежно від того, чи узгоджуються Д І Я Н Н Я приписами правових норм, чи ні, розрізняють правомірні неправомірні діяння. Обставини, настання яких залежить від волі особи Залежно від того, чи узгоджуються діяння з приписами правових норм, розрізняють

Класифікації діянь

і

2 24

і

Діяння

Правомірні

------------------ч Юридичні факти (приписи податкових органів, надання податкових де­ кларацій)

Юридичні вчинки (отримайня нагород, спадщини, інших видів доходів, що опо­ даткову­ ються)

Неправомірні

■ Злочини, (ухилення від сплати податків, підробка грошових знаків тощо)

Проступки (наприклад, адміністративні правопорушення, пов’язані з ухиленням від надан­ ня подат­ кової де­ кларації) _____ -

Основи публічного права України

Ф1_ * правовідносин п о л я ч е в _Що' вони є владно-майновими, у них проявляється організаційна роль держави і органів місцевого самоврядування у ході роз­ поділу, використання та контролю за використанням держ ав­ них коштів. Це основна особливість, яка відрізняє фінансові правовідносини від інших відносин грошового характеру. Для фінансових правовідносин властиві й інші особливості: • об’єктами є гроші чи грошові зобов’язання; • суб’єкти є нерівноправними, оскільки держава та її орга­ ни наділені владними повноваженнями, а інші їхні учас­ ники є об’єктами підпорядкування; • одним з обов’язкових суб’єктів є держава чи уповноваже­ ний нею орган; • відносини мають публічний та імперативний характер, бо їх виникнення, зміна, припинення визначені законом і від волі учасників зазвичай не залежать. Ці відносини за критерієм однорідності групують в окремі ланки (підгалузі та інститути), які в своїй сукупності станов­ лять фінансову систему України. Фінансова система України Загальнодержавний централізований фонд (Державний бюджет України) Різні форми креди ту (банківського та

Централізовані

окремих

фонди для (місцеві бюджети)

т ерит орій

державного)

Страхування (напри­ клад, державне обов'язкове страхуван­ ня від нещасних випад­ ків на виробництві й професійних захворю­ вань)

Позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської ката­ строфи та соціального захисту населення та інші фонди)

>____________________і Децентралізовані фонди (фінанси галузей народного господар­ ства, підприємств, уста­ нов, організацій різних форм власності)

15-Рг»у м ™*Иуо. ЮМ

225

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О _________________________________________________________

Фінансове право не кодифіковане. Його норми визначені в трьох підгалузях законодавства: бюджетному, податковому, банківському. Залежно від сили юридичних актів, що містять правові норми, джерела фінансового права можна розділити на кілька груп: • Конституція України - має для фінансового права уста­ новчий характер, оскільки містить ряд приписів (ст. 67, 74, 85, п.І ст. 92, ст. 95, 96, 97, 98, 99, 100, ч. З, 6 ст. 116, ч. 4, 5 ст. 119); • кодекси і закони України - є найістотнішим джерелом фінансового права в міру того, наскільки вони містять норми, що стосуються цієї галузі. До них належать Бюджетний кодекс України, закони України «Про Державний бюджет України*, «Про систему оподатку­ вання», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про дер­ жавну податкову службу України» та інші; • постанови Верховної Ради України; • укази і нормативні розпорядження Президента України; • відомчі нормативно-правові акти (постанови Правління НБУ, накази Міністерства фінансів України, розпоря­ дження Державного казначейства). Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування. 2. Бюджетна система України Оскільки центральне місце у фінансовій системі займає бю­ джет, то найважливішою частиною фінансового права є його підгалузь - бюджетне право. Р

Для допитливих (з історії поняття)

У середньовічній Англії в певний час канцлер казначейства від­ кривав свій бюджет - шкіряний мішок, сумку (від кельтського Ьиїда), де знаходилися папери або рахунки. Він проголошував законопро­ ект, у якому після закінчення фінансового року пояснював перед Палатою громад минулорічні результати фінансової діяльності та оприлюднював кошторис прогнозованих доходів та витрат на наступ­ ний період. І лише з кінця XVIII ст. бюджетом став називатися доку­ мент, у якому розписано доходи і видатки на наступний рік і який затверджується парламентом.

Бюджет представляє собою фінансову програму діяльності держави, що закріплює його грошові ресурси (доходи) та їхній розподіл (видатки), яку розробляє Кабінет Міністрів України і затверджує Верховна Рада України у вигляді Закону. 226

Податкові та неподатко­ ві надхо­ дження

Доходи від операцій з Трансферти* капіталом

_____________

Для регулювання складних відносин, пов’язаних з бюдже­ том, існують правові норми, сукупність яких і складає бю­ джетне право. Норма закону

Бюджетне право - це система юридичних норм, що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності, встановлення бюджетної системи, розмежування дохо­ дів загальнодержавного і місцевих бюджетів, прийнят­ тя і виконання бюджетів і звітів про їхнє виконання. Важливими інститутами бюджетного права є бюджетний устрій і бюджетна система. Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв’язок між окремими ланками, який визначається з урахуванням державно-тери­ торіального устрою.

‘ Трансферти - це кошти, які безкоштовно передаються з одного бю джету до іншого. 15'

227

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О __________________________________________________________

Бюджетна система ґрунтується на принципах єдності, збалансованості, самостійності кожного бюджету, повноти, об­ ґрунтованості, ефективності, цільового використання бюджет­ них коштів, справедливості і неупередженості, публічності та прозорості, відповідальності учасників бюджетного процесу.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства здій­ снюють Верховна Рада України, Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольноревізійна служба. 3. Система оподаткування. Платники податків, їхні права та обов’язки Податки, збори та мито є найважливішими джерелами дер­ жавних доходів майже всіх держав світу (виключення склада­ ють, наприклад, Андорра, Об’єднані Арабські Емірати, в яких не збираються податки). Завдяки системі оподаткування вла­ да має змогу забезпечувати свою діяльність. т і

Для допитливих (з історії п о н я т т я )

Історія оподаткування, згідно з прийнятими нормативними актами, нараховує декілька тисячоліть. Підтвердженням цього є зако­ ни Емнунни (маленького міста-держави, розташованого поблизу Вавилона), які датуються XX ст. до н. е. і тому є найдавнішим серед відомих пам’яток законодавства. У першій половині XVIII ст. до н.е. вавилонський цар Хаммурапі затвердив закони, що були вибиті на чорному базальтовому камені і в яких податки іменувалися «подать». У V ст. до н. е. у Давньому Римі було прийнято закони XII таблиць (розміщені на 12 дошках), у них йшла мова про збори. У II ст. до н. е. в Індії було прийнято закони Ману, які складалися з 12 глав і 2685 статей. Податки в цих законах іменувалися «кара». 228 і

Основи публічного права України

У найдавнішій пам'ятці правової культури давньоруської держави «Руській правді» (XI ст.) податки іменувалися як «віра».

Основним джерелом доходів державного бюджету е подат­ ки, тому ще однією складовою частиною фінансового права є підгалузь - податкове право. Норма закону

Податкове право - це підгалузь фінансового права, правові норми якої регулюють суспільні відносини, що виникають на основі вст ановлення та збору податків. Податок - це регламентований законом обов’я зковий внесок до бюджету відповідного рівня чи державного ці­ льового фонду, здійснюваний юридичними та фізичними особами (платниками податків) в порядку й на умовах, визначених законами. Податки сплачуються в певному розмірі та в чітко визна­ чені строки і спрямовуються до бюджетів відповідного рівня. Сплата податків, встановлених законом, є конституційним обов’язком кожної людини. Ознаки податків: • обов’язковість, адресність; • примусовість, безоплатність; • нецільовий характер, безповоротність; • регулярність, розподіл між бюджетами; • контороль за їх походженням. Роль і місце податків у житті суспільства відображається в їх функціях - основних напрямках фінансово-управлін­ ського впливу на суспільні відносини. Функції податків Фіскальна ---------------------------------—

• Наповнення бюджетів усіх рівнів

Розподільча

---------------- *■' • Розподіл на­ ціонального доходу за сферами суспільних потреб

Регулююча

Контрольна

• Забезпечен­ ня стимулю­ вання одних галузей сус­ пільного ви­ робництва та стримування інших

• Перевірка ефективнос­ ті функціону­ вання подат­ кової систе­ ми

Норма закону

Сукупність всіх платежів у вигляді податків, мита та зборів становлять податкову систему.

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О _________________________________________________________

Законодавство не визначає відмінностей між податком, ми­ том і збором. Однак вони мають певні розбіжності. Підставами для виплати податків є такі юридичні факти, як користуван­ ня природними ресурсами, перебування у власності земельної ділянки, отримання доходів (прибутків) тощо. Збір, мито та інші платежі стягуються у випадках надання послуг або вчи­ нення дій на користь якої-небудь особи. Наприклад, держав­ ний збір збирається за: вчинення будь-яких нотаріальних дій, реєстрацію актів державного стану, оформлення документів на право виїзду за кордон, реєстрацію місця проживання, ав­ томобіля тощо. Платниками податків і зборів є фізичні та юридичні особи. Філіали та представництва юридичних осіб не є самостійними платниками податків та зборів. Суб'єктів оподаткування можна класифікувати: • за статусом - на фізичних та юридичних осіб; • за статусом особи відносно держави - на резидентів (на­ ціональні платники) та нерезидентів (іноземні платники). Об’єктами оподаткування можуть бути майно, прибуток, дохід, вартість реалізованих товарів (виконаних робіт, надан­ ня послуг) або інше економічне вираження, яке має вартісну, кількісну або фізичну характеристики, з наявністю яких у платника податків відповідно до податкового законодавства виникають обов’язки по сплаті податків. Податкове законодавство України встановлює права і обов’язки платників податків. Права платників податків

1. Подавати податковим органам документи, що підтвер­ джують право на пільги з оподаткування 2. Ознайомлюватися з актами перевірок 3. Оскаржувати рішення і дії податкових органів і посадо­ вих осіб

Обов’язки 1. Вести бухгалтерський облік, складати звітність про платників фінансово-господарську діяльність і забезпечувати Ті збе­ рігання згідно із законом податків 2. Подавати до податкових органів декларації, звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і спла­ тою податків 3. Сплачувати належні суми у визначені законом терміни 4. Допускати посадових осіб податкових органів для об­ стеження приміщень, що використовуються для одержан­ ня доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткуван­ ня, та для перевірок з питань обчислення і сплати податків 5. Підписати акт про проведення перевірки 6. Виконувати вимоги щодо усунення виявлених порушень 230 І

Основи публічного права України

4. Види п о д а тків і зборів Види податків в Україні та порядок їх внесення до бюдже­ ту визначаються Законом У країни «Про систему оподаткуван­ ня» й іншими нормативно-правовими актами. Класифікація податків м ож ли ва за різними підставами. Залежно від суб’єкта (платника податку) розрізняються: • податки з юридичних осіб (податок на додану вартість ПДВ, податок на прибуток, акци з тощо); • податки з фізичних осіб (податок на майно, податок на промисел, прибутковий податок тощо); • податки з юридичних та ф ізичних осіб (земельний пода­ ток, податок з власників транспортних засобів тощо). Залежно від характеру використ ання розрізняються: • податки загального призначення (державне мито, збір за обов’язкове державне або пенсійне страхування тощо); • цільові податки (земельний податок, збір з власників со­ бак, за парковку автомобілів тощо). За методом стягнення податки поділяються на: • прямі податки (прибутковий податок, земельний податок, податок на майно тощо); • непрямі податки (акцизи, податок на додану вартість ПДВ тощо). Залежно від органу державної влади та місцевого самовря­ дування, що їх встановлює, усі податки поділяються на: • загальнодержавні (податок на додану вартість - ПДВ, по­ даток на прибуток підприємства, податок на нерухомість тощо); • місцеві (податок на рекламу, комунальний податок, а та­ кож обов’язкові місцеві збори - готельний, ринковий, ку­ рортний тощо). За періодичністю ст ягнення податки бувають: • одноразові, що сплачуються один раз протягом певного відрізку часу (найчастіше податкового періоду) за вчи­ нення певних дій (податок з майна, яке отримується у спадщину або подарунок тощо); • систематичні (регулярні), тобто такі, які сплачуються в певній періодичності щомісячно, щоквартально (акциз­ ний збір, податок на прибутки фізичних осіб тощо). 5. Відповідальність з а порушення фінансового законодавства Фінансові правопорушення є підставами притягнення до відповідальності за порушення норм фінансового законодав­ ства. Такими підставами є: включення недостовірних даних 231

П РАВО ЗНАВСТВО

до бюджетних записів; нецільове використання бюджетних коштів; видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження до бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону; невиконання вимог відносно ведення бухгал­ терського обліку та звітності; недотримання порядку ведення податкового обліку; ухилення від сплати податків тощо. Особливістю відповідальності за порушення фінансового законодавства є те, що вона встановлена Бюджетним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопору­ шення, Кримінальним кодексом України. Бюджетний кодекс закріплює перелік заходів, що застосо­ вують до розпорядників і одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення: • застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях; • зупинення операцій з бюджетними коштами. Адміністративна відповідальність передбачена за: порушен­ ня правил про валютні операції, приховування доходів, відсутність бухгалтерського обліку та інші діяння. Кримінальний кодекс встановлює відповідальність за: під­ робку грошових знаків, за незаконні дії з платіжними карт­ ками, за ухилення від сплати податків тощо. Буква закону

Бюджетний, кодекс України Ст. 119. Нецільове використання бюджетних коштів. 1. Нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бю­ джетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України. Кодекс України про адмініст рат ивну відповідаль­ ність Ст. 1642. Порушення законодавства з фінансових пи­ тань. Приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтер­ ського обліку або ведення його з порушенням установле­ ного порядку, внесення неправдивих даних до фінансо232

І

Основи публічного права України

вої звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчас­ не або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ве­ дення касових операцій, перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби в проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів щодо відшкоду­ вання з винних осіб збитків від недостач, розтрат, кра­ діжок і безгосподарності тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. К рим інальний кодекс України Ст. 212. Ухилення від сплати податків зборів, інших обов’язкових платежів. 1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, ін­ ших обов’язкових платежів, що входять в систему опо­ даткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, ор­ ганізації, незалежно від форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без ство­ рення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мі­ німумів доходів громадян або позбавленням права обі­ ймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або якщо вони призвели до фактичного не­ надходження до бюджетів чи державних цільових фон­ дів коштів у великих розмірах, караються штрафом від п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів до­ ходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­ тися певною діяльністю на строк до трьох років. Особливістю юридичної відповідальності за фінансові правопорушення є також те, що вона передбачає не лише каральний, а й відновний характер. Зокрема, до право­ порушників фінансового законодавства застосовуються такі санкції, як неустойка, яка виражається у вигляді штрафу або пені. Неустойка (штраф, пеня) - це визначена законом (ст. 549. Цивільного кодексу України) або угодою грошо233

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

ва сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокре­ ма в разі прострочення виконання.

4*9

Запитання та завдання І.

Виконайте тестові завдання.

1. Яка з підгалузей не відноситься до фінансового права?

A. Б. B. Г.

Податкове право. Рахункове право. Бюджетне право. Банківське право.

2 . Яке поняття є системою юридичних норм, що регулюють відносини розмежування доходів загальнодержавного і місцевих бюджетів, прийняття і виконання бюджетів і зві­ тів про їх виконання?

A. Б. B. Г.

Фінансове право. Податкове право. Бюджетне право. Банківське право.

3 . Який елемент складу фінансових правовідносин має ви­ значення «фонди коштів, які формуються, розподіляють­ ся та використовуються внаслідок реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктів»?

A. Суб’єкт. Б. Об’єкт. B. Фактичний зміст. Г. Юридичний зміст. 4.

Який вид юридичної відповідальності буде нести фізична особа за підробку грошових знаків та за ухилення від сплати податків?

A. Дисциплінарну. Б. Цивільну. B. Адміністративну. Г. Кримінальну. 5.

Співвіднесіть класифікацію і види податків.

1. Залежно від суб’єкта (платника податку). 2. За способом обкладення. 3. Залежно від органу, що встановлює податки. 234

A. Загальнодержавні і місцеві. Б. Прямі та непрямі податки. B. Одноразові та систематичні. Г. Загального призна­ чення та цільові податки.

Основи публічного права України

4. Залежно від періодичності стягнення.

Ґ. Податки з фізичних осіб, податки з юри­ дичних осіб, з фі­ зичних і юридичних осіб.

6. Установіть відповідність між сутністю і назвою функцій по­ датків.

1. Розподіл національного дохо­ A. Регулююча. ду за сферами суспільних Б. Фіскальна. потреб. B. Розподільча. 2. Забезпечення стимулювання Г. Контрольна. одних галузей суспільного Ґ. Стимулююча виробництва та стримування інших. 3. Наповнення бюджетів усіх рівнів. 4. Перевірка ефективності функціонування податко­ вої системи. II. Порівняйте поняття.

• Податок - збір та мито. • Законодавчий процес - бюджетний процес. III. Знайдіть у тексті правильні твердження, а помилкові виправте.

На уроці правознавства Марія стверджувала: • єдиним джерелом фінансового права є Бюджетний ко­ декс України; • суб’єкти фінансових правовідносин рівноправні; • зведений бюджет - це сукупність усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України; • функціями податків є фіскальна, стимулююча, регу­ лююча, охоронна і контрольна; • фінансова відповідальність є одним з основних видів юридичної відповідальності; • об’єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції, майно юридичних та фізичних осіб.

<

IV. Розв’яжіть ситуацію.

Громадянин Панченко при поданні щорічної декларації про сукупний дохід у місцеву податкову адміністрацію не вказав зароблені кошти, отримані на підприємстві, на якому він пра­ цював за сумісництвом. На вимогу податкової інспекції поясни­ ти такі дії Панченко відповів, що бухгалтерія того підприємства не надала йому довідку про заробітну плату за рік. Чи буде нести відповідальність Панченко? Відповідь обґрунтуйте.

235

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

V.

1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.

Запитання для самоперевірки.

До якої підсистеми права належить фінансове право? Що таке фінансове право? Що є основними джерелами фінансового права? Хто є суб’єктами фінансового права? Що таке бюджетна система України? Що таке бюджет? Що таке податки і податкова система України? Які ознаки та функції податку? Які ви знаєте види податків та зборів? У чому полягають права та обов’язки платників по­ датків?

§ 20. Адміністративне право З «Енеїди» І. Котляревського: • Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісправлять.

ф

Проблемне питання • 3 яким поняттям з наведеного вірша співзвучне визначення поняття державне управління - діяльність усіх видів держав­ них органів з організації суспільного життя? • Які з перерахованих нижче принципів державної служби ві­ дображає поет: служіння народу України, демократизм і за­ конність, гуманізм і соціальна справедливість, професіона­ лізм і компетентність?

1. Загальна характеристика адміністративного права Адміністративне право є однією з провідних галузей в українській системі права, яка відрізняється від інших галу­ зей власним предметом та специфічним методом правового регулювання суспільних відносин. Норма закону

Адмініст рат ивне право — це самостійна галузь пра­ ва, за допомогою якої держава регулює суспільні відноси­ ни у сфері державного управління. Предметом регулювання адміністративного права є сус­ пільні відносини, що виникають і припиняються у сфері дер­ жавного управління та пов’язані з процесом здійснення керів236

і

Основи публічного права України

вицтва економічною, соціально-культурною і адміністративнополітичною розбудовою. Правове регулювання суспільних від­ носин у цій сф ері здійснюється за допомогою обов’язкових для всіх суб’єктів норм права, якщо їх учасниками є відповідні органи державного управління (посадові особи), що здійсню­ ють управлінську діяльність. Адміністративні правовідносини, класифікуються в залеж­ ності від особливостей їх учасників: • суб’єкти виконавчої влади різного організаційно-право­ вого рівня (вищі та нижчі органи); • суб’єкти виконавчої влади, що знаходяться на однаково­ му організаційно-правовому рівні (наприклад, між двома міністерствами); • суб’єкти виконавчої влади і державні підприємства, уста­ нови й організації, що знаходяться в їх підпорядку­ ванні; • суб’єкти виконавчої влади та виконавчі органи місцевого самоврядування; • суб’єкти виконавчої влади та громадські об’єднаннями; • суб’єкти виконавчої влади та громадяни. Своєрідність адміністративного права полягає також в осо­ бливому методі регулювання, що виявляється в юридичній не­ рівності учасників (сторін), односторонніх владних розпоря­ дженнях (наприклад, відносини податкової адміністрації з платниками податків). Наявність власного предмета та методу правового регулю­ вання виділяє адміністративне право в окрему галузь. Об’єднуючись, норми та інститути цієї галузі утворюють за­ гальну, особливу та спеціальну частини адміністративного права України. '

г

Загальна частина

Особлива частина

Спеціальна частина

• О б 'є д н у є а д м ін і­ с т р а т и в н о -п р а в о в і н о р м и , я кі р е гу л ю ­ ють: о с н о в н і п р и н ­ ц и п и у п р а в л ін н я , правовий статус с у б ’є к т ів у п р а в л ін ­ ня, ф о р м и т а м е т о ­ д и їх н ь о ї д іял ь­ н о с ті.

• О б 'є д н у є а д м ін і­ с т р а т и в н о -п р а в о в і н о р м и , я кі р е г у л ю ­ ю ть у п р а в л ін н я в р із н и х с ф е р а х с у с ­ п іл ь н о го ж и т т я (н а п р и к л а д , в е к о ­ н о м іч н ій , с о ц іа л ь ­ н о -к у л ь т у р н ій с ф е ­ р а х т о щ о ).

• О б ’є д н у є а д м ін і­ с т р а т и в н о -п р а в о в і н о р м и , які р е г у л ю ­ ю ть д ія л ь н іс ть к о н ­ кретних держ авних о р га н ів (к о н т р о л ь ­ н о -р е в із ій н і о р г а ­ н и, п о д а т к о в а а д ­ м ін іс т р а ц ія , м и т н а с л у ж б а , о р ган и С луж би б езпеки, в н у т р іш н іх с п р а в т о щ о ).

237

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Виділяються такі групи джерел адміністративного права: 1. Конституція України - має для адміністративного права установчий характер, оскільки містить ряд приписів, які є вихідними для нього. Так, в Основному Законі визначається статус Президента України, структура Кабінету Міністрів України, закріплюється система органів державної виконав­ чої влади тощо. 2. Закони - є найістотнішим джерелом адміністративного права, оскільки вони закріплюють механізм реалізації дер­ жавної виконавчої влади. До таких законів належать Закони України: «Про державну службу», «Про Кабінет Міністрів України», «Про звернення громадян» та інші. Окреме місце серед цих джерел займають кодекси: Кодекс України про ад­ міністративні правопорушення, Митний кодекс України. 3. Укази і нормативні розпорядження Президента України. 4. Постанови і нормативні розпорядження Кабінету Мі­ ністрів України. 5. Міжнародні договори і угоди, виконавчі приписи до них, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. 6. Акти центральних органів виконавчої влади України та АРК: міністерств, державних комітетів. 7. Акти місцевих державних адміністрацій. 8. Рішення рад та виконавчих органів місцевого самовряду­ вання. 2. Суб’єкти адміністративного права Під суб’єктами права розуміють учасників суспільних від­ носин, яких юридична норма наділяє правами та обов’язками. Виходячи з цього, суб’єктами адміністративного права є учас­ ники відносин, які наділені правами і обов’язками, здатністю вступати в адміністративні правовідносини. Серед суб’єктів адміністративного права розрізняють фі­ зичних та юридичних осіб. Важливе місце серед суб’єктів адміністративного права на­ лежить громадянам України. Адміністративно-правовий ста­ тус громадян України є складовою частиною їх загального правового статусу і включає такі елементи: • адміністративну правоздатність і дієздатність (правосуб’єктність); • права та обов’язки у сфері державного управління; • адміністративно-правові гарантії прав і свобод громадян.

238

І

Основи публічного права України

Норма закону

Адмініст рат ивна правоздатність - це здатність індивіда бути носієм прав і обов'язків у сфері державно­ го управління. Вона виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи. У повному обсязі вона настає при досягненні 18 років, а в окремих випадках 16 років. Адміністративна правоздатність не однакова для всіх громадян і залежить від багатьох факторів: віку, освіти, статі, стану здоров’я тощо. Адмініст рат ивна дієздатність - це визнана зако­ ном та іншими нормативно-правовими актами здат­ ність громадян особисто своїми діями здійснювати, на­ бувати права та нести обов’я зки адміністративноправового характеру. Законодавством точно не визначено момент виникнення ад­ міністративної дієздатності. Її настання пов’язано з віком, ін­ телектуальним зростанням особи. Так, наприклад, особи, що досягли 16 років, є суб’єктами відповідальності за адміністра­ тивні правопорушення. Але в повному обсязі вона настає з 18 років. Деякі фактори можуть служити причиною повного або часткового обмеження адміністративної дієздатності: • душевна хвороба; • інвалідність (втрата зору, слуху) позбавляє права на управління транспортним засобом; • судимість або відсутність спеціальної освіти не дає мож­ ливості займати ряд посад у державному апараті. На основі адміністративної правосуб’єктності громадяни вступають в адміністративно-правові відносини. За способом виникнення адміністративні правовідносини можна класифі­ кувати як відносини, які виникають у зв’язку: • з реалізацією громадянами їхніх законних прав (право на медичну допомогу, право на обслуговування тощо); • з виконанням громадських обов’язків (сплачувати закон­ но встановлені податки і збори тощо); • з порушенням органами виконавчої влади, їхніх посадо­ вими особами прав і законних інтересів громадян (від­ носини за скаргами); • з порушенням громадянами їхніх адміністративноправових обов’язків (відповідальність за адміністративні правопорушення). Адміністративна правоздатність і дієздатність юридичних осіб наступає з моменту державної реєстрації і припиняється з їх ліквідацією. Серед суб’єктів адміністративного права, що є юридичними особами, важливе місце посідають органи державної влади, 239

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

які утворюють самостійну складну систему. Об’єднуючи) факторами цієї системи є зміст діяльності, методи та орі нізаційні обов’я зки її структурних одиниць. До системи орі нів виконавчої влади входять: Кабінет Міністрів Україні Рада Міністрів АРК, державні комітети, обласні та район державні адміністрації, територіальні органи центральних о ганів виконавчої влади. Можна віднести також виконавчі ц гани місцевого самоврядування, коли йдеться про виконані ними делегованих повноважень. 3. Державна служба В юридичній літературі поняття «служба* розуміється я вид оплачуваної громадської корисної діяльності. Вона переї бачає виконання управлінських дій, обслуговування люде суспільства. Службовці виконують різноманітні соціаль функції, які обумовлені багатьма нормативно-правовими а тами, які регламентують окремі види служби. Виходячи цього, службовцем є особа, яка обіймає посаду в будь-як організації і здійснює управлінську діяльність або соціальн культурне обслуговування (лікар, учитель, вихователь, куль працівник тощо) за винагороду. Державний службовець - один з видів службовців, у шир кому розуміння - це особа, яка займає посаду в держави: організації (органі державної влади, на підприємстві, в уст нові, організації), а у вузькому - це особа, яка займає поса; в державному органі. Права, обов’язки та відповідальніс' державного службовця визначаються посадою, яку він зі ймає, і закріплюються в посадових інструкціях. Спеціальна законом, який регламентує державну службу, є Закон Україя «Про державну службу*. Буква закону

Закон України «Про державну службу» Ст. 1. Державна служба - це професійна діяльніст осіб, які займають посади в державних органах та її апараті щодо практичного виконання завдань і функції держави та одержують заробітну плату за рахунок дер жавних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відпо відні службові повноваження. Державна служба здійснюється на професійній основі Виходячи з принципу поділу влад, вирізняють держа( ну службу в органах законодавчої, виконавчої та судово влади. 240

Основи публічного права України

С л у ж ін н я н а р о д у У к р а їн и

П р о ф е с іо н а л із м , к о м п е т е н т н іс т ь , ін іц іа т и в н іс ть , ч е с н іс т ь , в ід д а н іс т ь с п р а в і_______________

Право бути державним службовцем надається громадянам України незалежно від походження, соціального, майнового стану, расової та національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань і місця проживання. Для її обіймання вони мають одержати відповідну освіту і професій­ ну підготовку та пройти у встановленому порядку конкурсний відбір або іншу процедуру. Законодавством встановлено обмеження, пов’язані з при­ йняттям на державну службу, осіб, які: • визнані у встановленому порядку недієздатними; • мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; • у разі прийняття на роботу будуть безпосередньо підпо­ рядковані або підлеглі особам, які є їх близькими роди­ чами; інші випадки, передбачені законодавством. Головним компонентом державної служби є посада - визна­ чена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повнова­ жень. і Д О г а ш л м м . 10 И

241

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Посадовими особами вважаються керівники та заступни­ ки керівників державних органів та їх апарату, інші держав­ ні службовці здійснюють організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції. Посада визначає коло службових обов’язків, права і межі від­ повідальності державного службовця, вимоги щодо його профе­ сійної підготовки. Крім того, посада відображає зміст роботи, яку виконує службовець, встановлює його правовий статус. Система посад будується за ієрархічним принципом - у її основу покладено 7 категорій посад службовців. Основними кри­ теріями класифікації посад державних службовців є: організа­ ційно-правовий рівень органу, до якого приймається на роботу фізична особа; обсяг і характер її компетенції на конкретній по­ саді; роль і місце посади в структурі державного органу. Крім того, зазначеним категоріям посад державних службовців при­ своюється 15 рангів. Ранг службовцеві присвоюється відповідно до його посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посад державний службовець повинен успішно відпра­ цювати на займаній посаді 2 роки. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду.

242

Основи публічного права України

4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види Адміністративні правопорушення становляють передбачені нормами адміністративного, фінансового, земельного, еколо­ гічного, процесуального та інших галузей права посягання на встановлений порядок державного управління, власність, пра­ ва та законні інтереси громадян і є порушенням встановлених адміністративними органами правил. Буква закону

Кодекс України про адмініст рат ивні правопору­ ш ення Ст. 9. Адміністративним правопорушенням (проступ­ ком) визнається протиправна, винна (умисна або необе­ режна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на вста­ новлений порядок управління і за яку законом перед­ бачено адміністративну відповідальність.

Із законодавчого визначення адміністративного правопору­ шення випливають його основні ознаки: • це акт поведінки, що знаходить своє вираження в дії (на­ приклад, перевищення водіями транспортних засобів вста­ новленої швидкості руху) або бездіяльності (наприклад, порушення посадовими особами встановлених термінів ви­ плати пенсій, стипендій, заробітної плати); 1Г

243 і

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

• де протиправна поведінка, тобто це діяння заборонені законом або підзаконним нормативно-правовим актом; • воно завжди наносить певну шкоду суспільству. Ці діяння спричинюють шкоду особі, групі осіб чи суспіль­ ству в цілому або несуть загрозу завдання такої шкоди, а також негативно впливають на інтереси того чи іншого суб’єкта; • обов’язковою ознакою адміністративного проступку є винність особи, що його вчинила. На відміну від цивільноправових правопорушень, де юридична відповідальність може наступати і без вини суб’єкта правопорушення (за випадок), протиправні діяння вважаються адміністра­ тивними проступками лише за наявності вини особи у формі умислу або необережності; • правопорушник притягується до адміністративної відповідальності. З цього загального правила можуть бути винятки. Зокрема, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (або посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звіль­ нити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитися зауваженням. В особливій частині Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені такі види адміністративних проступків: 1. Правопорушення в галузі охорони праці і здоров’я населен­ ня (наприклад, ухилення від медичного огляду чи медич­ ного обстеження; незаконне виробництво, придбання, збері­ гання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах тощо). 2. Правопорушення, що посягають на власність (напри­ клад, дрібне викрадення чужого майна, порушення права на об’єкт інтелектуальної власності тощо). 3. Правопорушення в галузі охорони природи, використан­ ня природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури (наприклад, самовільне зайняття земельної ділянки, засмі­ чення лісів відходами, порушення вимог пожежної безпеки в лісах, жорстоке поводження з тваринами тощо). 4. Правопорушення в промисловості, будівництві та у сфе­ рі використання паливно-енергетичних ресурсів (наприклад, самовільне будівництво будинків, споруд, порушення правил користування енергією чи газом тощо). 5. Правопорушення в сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітарних правил (наприклад, незаконний носів та вирощування маку чи конопель тощо). 244

Основи публічного права України

6. Правопорушення на транспорті, у галузі шляхового господарства і зв’я зку (наприклад, безквитковий проїзд, пошкодження таксофонів, ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння тощо). 7. Правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово комунального господарства та благоустрою (наприк­ лад, самоправне зайняття житлового приміщення, порушення правил утримання собак і котів тощо). 8. Правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчуван­ ня, сфері послуг, у галузі фінансів і підприємницькій діяльності (наприклад, обман покупця чи замовника, незаконна торговель­ на діяльність, порушення правил про валютні операції тощо). 9. Правопорушення в галузі стандартизації, метрології та сертифікації (наприклад, випуск у продаж нестандартизованої продукції, порушення правил застосування засобів вимірювальної техніки тощо). 10. Порушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку (наприклад, дрібне хуліганство, паління у заборонених місцях, завідомо неправдивий виклик спеці­ альних служб тощо). 11. Правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (наприклад, самоуправство, проживання без паспор­ та, неявка на виклик у військовий комісаріат тощо). 5. Підстави адміністративної відповідальності Норма закону

Адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, яка застосовується за' вчинення адмі­ ністративного правопорушення і полягає в покладанні на винну особу обмежень матеріального і морального характеру. Виділяють основні й похідні ознаки адміністративної відповідальності. Підстави адміністративної відповідальності це сукупність обставин, наявність яких робить адміністратив­ ну відповідальність можливою та повинною. Відсутність сукупності таких обставин виключає її. Слід розрізняти підстави притягнення до юридичної відповідальності і підстави настання юридичної відповідальності. Підстави при­ тягнення до юридичної (адміністративної) відповідальності це сукупність обставин, наявність яких робить відповідаль­ ність можливою. Підстави настання адміністративної відпо­ відальності - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність повинною (правопорушення, наявність норми права, яка забороняє таку поведінку та інші). 245

І

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Для того щоб за вчинення певного діяння притягнути особу до адміністративної відповідальності, необхідно, щоб були підстави для застосування заходів адміністративного впливу.

6. Адміністративні стягнення. Адміністративна відповідальність неповнолітніх За вчинене адміністративне правопорушення законом пе­ редбачена відповідальність у вигляді адміністративних стяг­ нень, що накладаються компетентними органами відповідно до діючого законодавства України. 246 і

Основи публічного права України

Норма закону

Адміністративне стягнення є мірою відповідальнос­ ті і застосовується з метою виховання особи, яка вчини ла адміністративне правопорушення, в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття в суспіль­ стві, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Усі заходи юридичної відповідальності за вчинення адміні­ стративних проступків можна умовно розподілити на 3 групи: • адміністративні стягнення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення; • адміністративні стягнення, передбачені іншими Закона­ ми України, що встановлюють адміністративну відпові­ дальність; • заходи впливу, що застосовують до неповнолітніх. Буква закону

Кодекс України про адміністративні правопорушення Ст. 24. Види адміністративних стягнень. За вчинення адміністративних правопорушень мо­ жуть застосовуватися такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчи­ нення або безпосереднім об’єктом адміністративного пра­ вопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засоба­ ми, права полювання); 6) виправні роботи; 7) громадські роботи; 8) адміністративний арешт. Попередження як захід адміністративного стягнення засто­ совується за незначні адміністративні правопорушення (на­ приклад, порушення правил користування засобами автомо­ більного транспорту та електротранспорту, порушення правил благоустрою територій міста та інших населених пунктів тощо) виноситься в письмовій формі. Штраф - грошове стягнення з правопорушника - є найпо­ ширенішим видом адміністративного стягнення. Це стягнен­ 247

’

ПРАВОЗНАВСТВО

ня передбачено, наприклад, при незаконному вилученні пас­ портів і прийнятті їх у заставу тощо. Оплатне вилучення предмета, як і конфіскація предмета носить майновий характер. Оплатне вилучення предмета по­ лягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і на­ ступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат щодо реалізації вилучен­ ня предмета. Це стягнення передбачено, наприклад, за по­ вторне протягом року керування транспортним засобом у ста­ ні алкогольного сп’яніння. При застосуванні конфіскації як адміністративного стяг­ нення у правопорушника конфіскуються лише предмети, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адмі­ ністративного проступку. Наприклад, порушення правил про валютні операції: незаконні скуповування, продаж, об­ мін, використання валютних цінностей як засобу платежу або застави тягнуть за собою конфіскацію зазначених цінностей разом зі стягненням у вигляді попередження або штрафу. Позбавлення спеціального права застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Це стягнення застосовується, на­ приклад, за невиконання вимог про зупинку, залишення міс­ ця дорожньо-транспортної пригоди тощо. Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчи­ нила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до 20 % її заробітку в прибуток держави. Це стягнення застосо­ вується, наприклад, за злісну непокору законному розпоря­ дженню або вимозі працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів тощо. Найбільш суворим видом адміністративних стягнень є ад­ міністративний арешт, який полягає у фізичному обмежен­ ні свободи особи на строк до п’ятнадцяти діб. Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише в особливих ви­ падках за окремі види адміністративних проступків таких, як, наприклад, дрібне хуліганство, прояв неповаги до суду тощо. До другої групи належать адміністративні стягнення, вста­ новлені іншими законами, відмінні від закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Наприклад, для такої категорії правопорушників, як іноземці та особи без гро­ мадянства, Законом України «Про правовий статус іноземців» передбачено спеціальний вид адміністративного стягнення видворення за межі України. Третя група заходів юридичної відповідальності за вчинен­ ня адміністративних проступків стосується неповнолітніх у 248

і

Основи публічного права України

віці від 16 до 18 років. Справи про адміністративні проступ­ ки, вчинені неповнолітніми особами, розглядаються тільки районним (міським) судом. Буква закону

Кодекс України про адмініст рат ивні правопору­ шення Ст. 24-1. Заходи впливу, що застосовуються до непо­ внолітніх. За вчинення адміністративних правопорушень до не­ повнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти ро­ ків можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення в потерпілого; 2) застереження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. Застосування таких заходів впливу є правом, а не обов’язком суду. Суд застосовує адміністративні стягнення або заходи ви­ ховного впливу з урахуванням особи неповнолітнього.

4*9 Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання.

1. Яке поняття визначається як самостійна галузь права, за допомогою якої держава регулює суспільні відносини у сфері державного управління?

A. Адміністративне право. Б. Управлінське право. B. Трудове право. Г. Державне право. 2 . Укажіть визнану законом та іншими нормативно-пра­ вовими актами здатність громадян особисто своїми дія­ ми здійснювати, набувати права та нести обов’язки адміністративно-правового характеру.

A. Адміністративна Б. Адміністративна B. Адміністративна Г. Адміністративна

правоздатність. правосуб’єктність. дієздатність. деліктоздатність.

3. Що з перерахованих положень не є принципом державної служби?

А. Доступність і науковість. 249

ПРАВОЗНАВСТВО

Б. Професіоналізм і компетентність. В. Гуманізм і соціальна справедливість. Г. Демократизм і законність. 4. Який елемент складу адміністративного правопорушення співвідноситься з поняттям вини?

A. Б. B. Г.

Об’єкт. Об’єктивна сторона. Суб’єкт. Суб’єктивна сторона.

5. З якого віку особи притягуються до адміністративної від­ повідальності?

A. З Б. З B. З Г. З

14 15 16 18

років. років. років. років.

6 . Який із заходів адміністративного стягнення не застосо­ вується до неповнолітніх?

A. Зобов’язання публічно або в іншій формі вибачити­ ся перед потерпілим. Б. Попередження. B. Застереження. Г. Догана або сувора догана. II. Порівняйте поняття.

• Адміністративна правоздатність - адміністративна дієздатність. • Правопорушення - адміністративний проступок. III. Знайдіть у тексті вірні твердження, а помилкові - виправте.

На уроках правознавства Ірина стверджувала: • серед джерел адміністративного права основним є Кодекс України про адміністративні правопору­ шення; • суб’єктами адміністративного права є фізичні особи і юридичні особи; • обов’язковим учасником адміністративно-правових відносин є фізична особа; • адміністративна караність проступку виявляється в тому, що за його вчинення законом передбачена адмі­ ністративна відповідальність; • посадові особи несуть відповідальність тільки за по­ рушення відповідних правил своїми діями; 250

Основи публічного права України

• заходи юридичної відповідальності за вчинені адміні­ стративні проступки умовно можна розподілити на адміністративні стягнення і заходи впливу. IV. Розв'яжіть ситуацію. 15-річний Микола, перебуваючи у стані сильного алкоголь­ ного сп'яніння, висловлювався нецензурно.

Чи здійснив Микола правопорушення? Чи підлягає він юридичній відповідальності? Якщо так, то в якому нормативно-правовому акті можна знайти санкцію за здійснення цього правопорушення? Хто буде притягне­ ний до відповідальності? Відповідь обґрунтуйте. V. Запитання та завдання для самоперевірки.

1. Назвіть джерела адміністративного права. 2. Назвіть види та особливості суб’єктів адміністра­ тивного права. 3. Що таке державна служба? 4. Що таке адміністративне правопорушення та які особливості його складу? 5. Які ви знаєте види адміністративних правопору­ шень? 6. Що таке адміністративне стягнення?

к

§ 21. Екологічне право Г. Сковорода про необхідність збереження навколишнього середовища: • «Одарив вас Бог ґрунтами - це пропасти може, знай!».

Проблемне питання • Чи раціонально використовуються природні ресурси в нашій країні?

1. Загальна характеристика екологічного права Людина і природа як частини єдиного цілого взаємопов’язані і тісно взаємодіють. Але протягом останніх двох століть лю­ дина почала стрімко втручатися в природні процеси. Це обу­ мовило реальну загрозу для навколишнього середовища і різ­ ко погіршило умови життя людей. Майже до XVIII ст. людина не завдавала природі надто великої шкоди, але з розвитком промисловості, з появою численних синтетичних і мінераль­ 251

ПРАВОЗНАВСТВО

них речовин та застосуванням нових технологій стан довкілля докорінно змінився. Тепер лише в результаті спалювання па­ ливних ресурсів в атмосферу планети щорічно викидається понад 2 млрд тонн двоокису вуглецю та понад 150 млн тонн сірчаного газу. Лише в Україні функціонують 1700 шкідливих виробництв, що становлять екологічну небезпеку. Підприємства паливноенергетичного

Хімічна та на­ фтопереробна промисловість

-

" ---Металургійні заводи

За показником дитячої смертності Україна посідає одне з перших місць у світі, як і за показником кількості онкологіч­ них захворювань. З 1992 р. в Україні смертність перевищує народжуваність. Тому дедалі гучніше лунають застороги про екологічну небезпеку. Для допитливих (з історії поняття) Екологія (від грецької «ойкос» - будинок, житло, місцеперебу­ вання і «логос» - наука, вивчення) - одна з найдавніших наук. Це наука про те, як жити та господарювати у власному будинку. Для сучасної людини його будинок - це планета Земля і навколоземний простір («ближній космос»). Уперше поняття «екологія» було вжито в 1838 р. у книжці «Життя в лісі» американським філософом, письменником-романістом Генрі Девізом Торо в розумінні «природознавство». Він вважав, що природу необхідно вивчати, тому що вона є справжнім житлом для людей. Термін «екологія» був запропонований в 1896 р. відомим німець­ ким біологом-дарвіністом Ернстом Геккелем, який вказував, що еко­ логія досліджує життя тваринного та рослинного світу, який веде боротьбу за існування.

Сьогодні в суспільстві визріло розуміння, що людство по­ винно співвідносити свої потреби з можливостями природи. У зв’язку з цим важливо розробити та впровадити стандарти існування в навколишньому середовищі (єдині вимоги - пра­ вила, нормативи), які висувають органи держави до діяльнос­ ті підприємств, установ, організацій, громадян тощо в інте­ ресах охорони природи, раціонального використання природ­ них ресурсів і забезпечення екологічної безпеки суспільства. 252

і

Г\

Основи публічного права України

Відносини, що виникають у результаті взаємодії суспільства та навколишнього природного середовища (екологічні відноси ни), регулюються самостійною галуззю п рава - екологічним правом. Норма закону

Екологічне право - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Суб’єктами екологічних відносин є сторони, між якими вони виникають. Об’єктом може бути я к об’єкт природи в цілому, так і його частина. Залежно від об’єктів природи від­ носини поділяються на ті, що виникають з приводу викорис­ тання і охорони земель, вод, атмосферного повітря, лісів, тва­ ринного світу, надр і природо-заповідного фонду. Предметом екологічного права є нормативно врегульовані суспільні відносини щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Метод екологічного права - комплексний і є комбінацією методів підгалузей права, які становлять його систему. Джерела екологічного права - це система нормативноправових актів, які вміщують екологічні вимоги і принципи, розраховані на врегулювання та охорону екологічних право­ відносин. Екологічні відносини охоплюють відносини між окремими фізичними особами, групами чи об’єднаннями людей, юри­ дичними особами, державними органами, державами і наро­ дами. Саме тому екологічне право поділяють на міжнародне і національне право. У структурі міжнародного екологічного права виділяються норми, що підлягають обов’язковому виконанню, і норми, що носять рекомендаційний характер. Основними джерелами обов'язкового міжнародного екологічного права є загально­ прийняті норми і принципи, а також міждержавні угоди (кон­ венції, договори, протоколи тощо). Наприклад, Конвенція про заборону забруднення з кораблів (1973), Конвенція про заборо­ ну військового та іншого ворожого використання засобів впли­ ву на природне середовище (1977), Конвенція про охорону фа­ уни і флори в Європі (1979) та багато інших документів. Міжнародно-правові акти, які носять рекомендаційний ха­ рактер, враховуються при розробці національного екологічно­ го права. Джерела екологічного права послідовно виражають і закрі­ плюють екологічну політику Української держави. 253

ПРАВОЗНАВСТВО

Його основу складають положення Конституції України, насамперед про право кожного на: • безпечне для життя та здоров’я довкілля; • достовірну інформацію про стан довкілля; • відшкодування збитків, нанесених здоров’ю або майну екологічним правопорушенням. Буква закону

К онст ит уція України Ст. 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтриман­ ня екологічної рівноваги на території України, подолан­ ня наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Україн­ ського народу є обов’язком держави. Ст. 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Центральне місце в системі екологічного законодавства України посідає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. У ньому закрі­ плені концептуальні засади правового регулювання екологіч­ них відносин: • завдання та основні принципи охорони природи; • право власності на природні ресурси та їх використання; • екологічні права і обов’язки громадян; • відповідальність за порушення екологічного законодав­ ства тощо. Положення цього Закону знайшли конкретизацію в чис­ ленних кодексах і законах. В Україні діють екологічні нор­ мативно-правові акти, основною метою яких є регулювання питань щодо використання та охорони окремих природних ре­ сурсів. Це кодекси - Лісовий, Кодекс про надра, Водний, Земельний; закони - «Про природно-заповідний фонд», «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про екологічну експертизу* тощо. Джерелами екологічного права є також підзаконні нор­ мативно-правові акти: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України. У межах своєї компетенції ви­ дають нормативні акти щодо охорони навколишнього середо­ вища державні органи і органи місцевого самоврядування. Систему екологічного законодавства України, за пропози­ цією відомого вченого-юриста В. Костецького, можна зобрази­ ти у вигляді дерева. Це дерево росте на ґрунті, основою якого є Конституція України. Коріння цього дерева - кодекси та закони, що регулюють відносини стосовно використання, 254

охорони та збереження об’єктів природи. Стовбуром цього де­ рева є Закон України «Про охорону навколишнього природно­ го середовища», а гілки дерева - це закони, які ще потрібно прийняти. 2. Екологічні права та обов’язки громадян Метою існування екологічних прав та обов’язків є забезпе­ чення екологічної безпеки. Основні екологічні права та обов’язки людини і громадяни­ на закріплено Конституцією України. Ці права розвинуті й 255

ПРАВОЗНАВСТВО

конкретизовані Законом України «Про охорону навколишньо­ го природного середовища». Екологічне законодавство закріплює екологічні права та обов’язки громадян України; передбачає гарантії їх реаліза­ ції; встановлює правові, соціальні, економічні та інші основи охорони навколишнього природного середовища.

£ • Безпечне для життя і X здоров’я навколишнє Я природне середовище. а

• Участь в обговоренні проектів законодавчих актів щодо розміщення ос об'єктів, які можуть нега­ сі Я тивно впливати на стан 2 навколишнього природ­ о ного середовища. а • Участь у розробці та здій­ я сненні заходів з охорони ■ я навколишнього природ­ а ного середовища. с • Загальне і спеціальне X використання природних т ресурсів. о • Об'єднання в громадські ц оX природоохоронні форму­ вання. ш • Вільний доступ до інфор­ мації про стан навколиш­ нього природного сере­ довища. • Участь у проведенні гро­ мадської екологічної екс­ пертизи. • Звернення до суду щодо захисту порушених еко­ логічних прав та ін. х

X • Берегти природу, охоро­

.X

я

няти, раціонально вико­

а

логічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання при­ родних ресурсів. • Не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів. • Вносити плату за спеці­ альне використання при­ родних ресурсів та штра­ фи за екологічні правопо­ рушення. • Компенсувати шкоду, за­ подіяну забрудненням та іншим негативним впли­ вом на навколишнє при­ родне середовище.

ристовувати п багатства а х відповідно до вимог зако­ > про охорону X нодавства навколишнього природ­ ас ного середовища. Ч я • Здійснювати діяльність з 2 додержанням вимог еко­ о

хх О о: ■ О ю о

X X о с; оX

ш

3. Використання природних ресурсів. Права і обов’язки власників природних ресурсів та природокористувачів Правовий режим використання природних ресурсів визна­ чається правами та обов’язками, які можуть належати суб’єк­ там екологічних правовідносин. У першу чергу він залежить 256

і

Основи публічного права України

від того, знаходиться об’єкт у власності чи наданий для ко­ ристування. Зміст права власності визначається цивільним законодавством, а зміст права користування природними об’єктами - право природокористування - встановлюється щодо кожного об’єкта окремим нормативно-правовим актом. Так, ст. 14 Кодексу України «Про надра» перелічує види ко­ ристування надрами і серед них є такі, як видобування ко­ рисних копалин, будівництво та експлуатація підземних спо­ руд тощо. Норма закону

П риродокорист ування - це процес раціонального ви користання людиною природних ресурсів з метою задо волення різних потреб і інтересів. Суб’єктами природокористування є фізичні і юридичні осо­ би, а також держава, вони реалізують свої права згідно з чинним законодавством. В екологічному законодавстві виділяють декілька критері­ їв класифікації права природокористування. Найбільш поши­ реною є класифікація залежно від підстав виникнення права природокористування —право загального природокористуван­ ня і право спеціального природокористування.

Загальне природокористу­ вання задовольняє життєво необхідні потреби людини. Дозволяє вільно, без будьякого дозволу компетентних або уповноважених на те ор­ ганів та без оплати користу­ ватися природними ресур­ сами. Наприклад, право користува­ тися водоймищами, пасови­ щами, лісами, парками; пра­ во збирання грибів, ягід, лі­ карських рослин тощо.

17-Р г* уо/ п *у«іуо . Ю М

Спеціальне природокорис­ тування виникає на підставі виданої відповідним держав­ ним органом ліцензії (дозво­ лу) і укладеного відповідного договору. Наприклад, право постійного користування, концесії ділян­ ки лісового фонду, лісовирубних ордерів тощо.

257 І

ПРАВОЗНАВСТВО

І

Г

Різновиди права природо­ користування

% Землекористу­ вання (для веден­

Водокористуван­ ня (для задоволен­

ня сільського гос­ подарства, розмі­ щення населених пунктів, підпри­ ємств промисло­ вості, транспорту)

ня потреб насе­ лення в питній воді, для побуто­ вих та виробничих цілей)

Лісокористування (у виробничій ді­ яльності, а також в оздоровчих, ре­ креаційних, захис­ них цілях)

Використання тваринного світу (для мисливства, полювання, ри­ бальства, у науко­ вих, виховних та естетичних цілях)

258 і

Використання надр (для видобут­ ку корисних копа­ лин, будівництва та експлуатації підземних споруд

Використання ат­ мосферного пові­ тря (для дихання

Використання об’єктів природозаповідного фонду

та для виробничих цілей)

(у наукових, рекре­ аційних, естетич­ них та інших цілях)

Основи публічного права України

Держава наділяє природокористувачів певними правами, одночасно покладаючи ряд обов’язків. Природокористувачі М аю ть право

З о б о в 'я зан і

1. Використовувати природні ре­ сурси відповідно до їх цільового призначення. 2. Використовувати для своїх по­ треб природні ресурси, які зна­ ходяться на їх землях, корисні копалини місцевого значення, лі­ сові угіддя, водні ресурси тощо. 3. Використовувати корисні влас­ тивості природних ресурсів 4. Передавати природні ресурси у вторинне користування. 5. Отримувати додаткові природні ресурси під заставу. 6. Здійснювати загальне та спеці­ альне природокористування (об'єкти загальнонародної влас­ ності і приватної колективної власності). 7. Отримувати доходи від вико­ ристання природних ресурсів і реалізовувати продукцію на свій розсуд. 8. Розміщувати виробничі, житло­ ві, комунальні та інші будівлі. 9. Оскаржувати рішення держав­ них органів і посадових осіб, які порушують права природоко­ ристування в установленому порядку. Ю. Вимагати через судові органи компенсації за шкоду, яка запо­ діяна природними ресурсами, і усунення перешкод у користу­ ванні природними ресурсами. 11. Отримувати компенсацію за по­ ліпшення якості природних ре­ сурсів у разі їх вилучення або добровільної відмови від корис­ тування ними.

1. Забезпечувати використання природних ресурсів відповідно до їх цільового призначення. 2. Раціонально та економічно ви­ користовувати природні ре­ сурси. 3. Впроваджувати новітні техно­ логії. 4. Додержуватися строків у при­ родокористуванні. 5. Не допускати безгосподарського використання природ­ них ресурсів. 6. Своєчасно вносити плату за використання природних ре­ сурсів. 7. Не порушувати права інших власників. 8. Своєчасно компенсувати шко­ ду, заподіяну особам у процесі використання природних ре­ сурсів. 9. Відновлювати якості природ­ них ресурсів. 10. Суворо дотримуватися вимог екологічної безпеки у процесі використання природних ре­ сурсів.

Ц р'

Буква закону

Закон України «Про охорону навколиш нього природ­ ного середовища» Ст. 4. Право власності на природні ресурси. 1Г

259 І

ПРАВОЗНАВСТВО

Природні ресурси України є власністю народу України, який має право володіння, використання та розпоря­ дження природними багатствами республіки. У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Повновладдя народу України в галузі охорони навко­ лишнього природного середовища та використання при­ родних ресурсів реалізується на основі Конституції України як безпосередньо, шляхом проведення референ­ думів, так і через органи державної влади. Від імені народу України право розпорядження при­ родними ресурсами здійснює Верховна Рада України. -----Норма закону

Зміст права власност і на природні ресурси - це сукупність повноважень суб'єктів права власності щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами. Суб’єктами права власності на природні ресурси є народ України і держава, які через органи державної влади і само­ врядування володіють, користуються та розпоряджаються ними. Власники природних ресурсів, здійснюючи володіння, Використовувати природні ресурси за цільовим призначенням

Підтримувати екологічну рівновагу, берегти фауну і флору України

Обов’язки власників природних ресурсів

Берегти природні ресурси, не заподі­ ювати шкоди природі

Забезпечувати екологічну безпеку

Дотримуватися законів, які регулюють право власності та охорону природних ресурсів 260

Сплачувати податки (збори)

Основи публічного права України

користування чи розпорядження належними їм природними ресурсами, мають право на отримання диференційної ренти від юридичних і фізичних осіб за платне використання при­ родних ресурсів, а також самостійно господарювати на землі та ефективно використовувати, експлуатувати інші ресурси для задоволення життєво необхідних потреб. 4. Червона книга України На території України налічується близько 25 тис. видів рослин і 44 тис. видів тварин. Проте за всю історію суспіль­ ства було втраченого (здебільшого через людей) дуже багато представників флори і фауни. І сьогодні багато рослин і тва­ рин стали рідкісними або такими, що перебувають під загро­ зою зникнення, тому підлягають особливій охороні й зано­ сяться до Червоної книги України. Для допитливих (з історії поняття) Уперше питання про необхідність вивчення рідкісних видів тва­ рин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення, розробки та підготовки проектів міжнародних та міжнаціональних конвенцій поставив Всесвітній союз охорони природи в 1949 р., і за його рішен­ ням було створено Комісію з виживання видів. Результатом діяльності Комісії став вихід у 1963 р першого видан­ ня Червоної книги (назва книги «Червона» символізує небезпеку) На сьогодні Комісія підготувала 4-те видання книги. Кількість рідкісних видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги, у порівнянні з 1972 р. (рік випуску 3-го видання) зменшилась. Це стало результатом більш успішної діяльності щодо охорони природи. Перша Червона книга, присвячена українській флорі і фауні, була видана в 1980 р. Вона містила опис 85 видів тварин і 151 виду рослин. У 1994 р. було підготовлено 2-ге видання Червоної книги «Тваринний світ», а в 1996 р. - «Рослинний світ». Сьогодні до Червоної книги України занесено 541 вид рослин і 382 види тварин.

Норма закону

Червона книга України - це державний документ, який містить узагальнені дані про сучасний стан видів тварин і рослин України, яким загрожує зникнення, і заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення. Правовою основою для ведення Червоної книги України є «Положення про Червону книгу України*, затверджене Верхов­ ною Радою України 29 жовтня 1992 р., і Закон України «Про Червону книгу України* від 7 лютого 2002 р. Закон України «Про Червону книгу України* визначає повноваження державних органів у сфері управління та 261 і

ПРАВОЗНАВСТВО

б ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ

контролю щодо охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що пере­ бувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, порядок організації та ведення Червоної книги, умови використання об’єктів і відпові­ дальність за порушення законодавства про Червону книгу. Червона книга встановлює (згідно з п. 6 «Положення про Червону книгу Украї-ни») сім категорій представників видів тваринного та рослинного світу, а їх диференціація залежить від небезпеки зникнення того чи іншого виду.

Зниклі - такі, про існування яких у дикій природі після неодноразових пошуків відсутня будь-яка інформація Зникаючі - такі, що перебувають під загрозою зник­ нення, збереження їх є малоймовірним, якщо тривати­ ме згубна дія чинників, котрі впливають на їх стан Вразливі - такі, які в найближчому майбутньому мо­ жуть бути віднесені до категорії зникаючих Рідкісні - такі, популяції яких невеликі, у даний час належать до зникаючих чи вразливих, хоча їм і не за­ грожує така небезпека Невизначені - види, про які відсутня інформація, до якої із зазначених категорій вони належать Недостатньо відомі - види, про які відсутня повна достовірна інформація Відновлені - види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованос­ ті, однак потребують постійного контролю

Ведення Червоної книги покладається на Міністерство еко­ логії та природних ресурсів України. Для наукового забезпе­ чення щодо Червоної книги створюється Національна комісія. Пропозиції щодо занесення до неї видів можуть подавати науково-дослідні установи, державні й громадські організації, окремі фахівці, науковці. Кабінет Міністрів України забезпе­ чує офіційне видання Червоної книги не рідше одного разу на десять років. 262

Основи публічного права України

Запитання та завдання І.

Виконайте тестові завдання.

1.

Назвіть метод правового регулювання в екологічному праві.

A . Імперативний. Б. Диспозитивний. B. Заохочувальний. Г. Комплексний. 2 . Виберіть із запропонованих положень екологічне право громадян України.

A. Берегти природу. Б. Здійснювати діяльність з додержанням вимог еко­ логічної безпеки. B. Брати участь у проведенні громадської екологічної експертизи. Г. Компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням. 3. Процес раціонального використання людиною природ­ них ресурсів з метою задоволення потреб і інтересів ц е -----------------

A. Б. B. Г.

Природокористування. Природоохорона. Природопанування. Природорозпорядження.

4 . Закінчіть речення «Природні ресурси України є власністю

A. Державною. Б. Комунальною. B. Приватною. Г. Народу України. 5. Коли була видана перша Червона книга України?

A . 1949 р. Б. 1963 р. B. 1980 р. Г. 1996 р. 6. Розташуйте категорії видів тваринного і рослинного світу за диференціацією, починаючи з категорії «зниклі».

A. Б. B. Г. Ґ. Д.

Рідкісні. Зниклі. Невизначені. Зникаючі. Відновлені. Вразливі. 263

І

4 ПРАВОЗНАВСТВО

Е. Недостатньо відомі. 1) Б, 2 ) ____3 ) ------- 4)

5 ) -----, 6)

7)

II. Порівняйте поняття.

• Загальне - спеціальне природокористування. • Власники природних ресурсів - природокористувачі. III. Прочитайте поданий текст. З ’ясуйте, які твердження є вірними, а які - ні.

На уроці правознавства Родіон стверджував: • природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, користання та розпо­ рядження природними багатствами держави; • від імені народу України право розпорядження природ­ ними ресурсами здійснює Кабінет Міністрів України; • право на судовий захист при порушенні екологічних прав і свобод потребує додаткового закріплення в нор­ мативно-правових актах; • в окремих випадках, згідно з законодавством, загаль­ не природокористування є оплатним; • засади правового регулювання охорони навколишньо­ го природного середовища визначає Конституція України. IV Запитання та завдання для самоперевірки.

1. Дайте визначення екологічного права. 2. Які ви знаєте джерела права, що регламентують питан­ ня охорони навколишнього природного середовища? 3. Що означає право природокористування? 4. Що таке загальне та спеціальне використання при­ родних ресурсів? 5. Хто є власником природних ресурсів і хто є природокористувачем? 6. Що таке Червона книга України? З ’ясуйте, які види тварин та рослин, занесені до Червоної книги Укра­ їни, є у вашому регіоні.

§ 2 2 . Кримінальне право. Поняття злочину Г. Сковорода про природу правопорушень: • * 0 коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто буваємо ми боязкі і хибно соромливі у порядних учинках!» • *Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце». 264

Основи публічного права України

1. Загальна характеристика кримінального права В юридичному словнику вказано, що термін «криміналь­ ний* походить від латинського сгітіпаїів і перекладається як віднесений до злочину, злочин. Звідси і назва однієї з галузей української системи права - кримінальне право. Норма закону

К рим інальне право - це система (сукупність) юри динних норм, прийнятих Верховною Радою України, у як и х визначається, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання мають застосовуватися до осіб, що їх вчинили. Для допитливих (з історії поняття) Уперше про кримінальне право згадується у творах римських юристів. Викладати кримінальне право почали в Італії у Болонському університеті в кінці XII ст. Початок українського кримінального права пов’язаний з виникнен­ ням давньоруської держави. На території України першими правови­ ми актами були договори з Візантією київських князів Олега (911) та Ігоря (944), у яких можна знайти окремі норми кримінального права. Але найбільше значення серед правових пам’яток того часу має «Руська правда». У Запорозькій Січі своїх кримінальних законів не було. Покарання призначалися на підставі звичаєвого права. Царські закони, які надсилалися на Січ, не виконувались.

Як галузі публічного права йому притаманні загально­ обов’язкова нормативність, формальна визначеність норм, їх державна забезпеченість, а також властиві лише криміналь­ ному праву предмет і метод правового регулювання. Суб’єкти кримінальних правовідносин - це особи, які вчи­ нили злочин, і держава в особі правоохоронних органів.

265 І

ПРАВОЗНАВСТВО

Кримінальне право виконує функції: • охоронну, вона вважається головною, тому що основним завданням даної галузі права є захист (тобто охорона) суспільства від найбільш небезпечних правопорушень (злочинів); • попереджувальну (превентивну), яка передбачає попере­ дження здійснення особою, яка вчинила злочин, нових, а також застереження потенційних правопорушників від скоєння протиправних дій; • виховну, яка за допомогою правових норм інформує лю­ дей про неприпустимі для суспільства діяння і прище­ плює їм важливість дотримання певних правил соціаль­ ної поведінки. Основу законодавства України про кримінальну відповідаль­ ність складає Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квіт­ ня 2001 р., який набув чинності 1 вересня 2001 р. і ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нор­ мах міжнародного права. Усі нові закони, доповнення та зміни, що передбачають кримінальну відповідальність, підлягають включенню до чинного Кримінального кодексу України. Кримінальний кодекс України є єдиним джерелом, яке встановлює злочинність діяння, його караність. Джерела кримінального права України: • Конституція України. Вона має вищу юридичну силу. Тому всі кримінально-правові норми повинні відповідати їй; • рішення Конституційного Суду України про неконститу­ ційність кримінальних законів або норм; • укладені і належним чином ратифіковані Україною між­ народні договори; • Кримінальний кодекс України - основне джерело кримі­ нального законодавства, у якому кримінально-правові норми об’єднані у відповідні розділи та систематизовані в певній послідовності. 2. Поняття злочину Під злочином у побуті розуміють дії, які порушують закон і які підлягають кримінальному покаранню. Для допитливих (з історії поняття) Поняття злочину має давню історію, і ставлення суспільства до нього було різним. У багатьох країнах Європи в період Середньовіччя злочином оголошувалася єресь. Кровна помста розглядалася в одних країнах як обов’язок, а в інших - як злочин. У роки царювання москов­ ського царя Олексія Михайловича злочином вважали такі дії, як пору­ шення обов'язку ходити до церкви, недотримання посту. 266

Основи публічного права України

Уперше спробу визначити поняття злочину зробили римські юрис­

ти. Злочином вони вважали дії, які характеризуються насильством

або обманом. Для юридичної науки є важливим точне визначення, яке дає ст. 11 Кримінального кодексу України. Норма закону

З ло чи н о м визначається передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або без­ діяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Основною ознакою злочину є його суспільна небезпечність. Вона виявляється в спричиненні або створенні загрози запо­ діяння шкоди суспільним відносинам, поставленим під охоро­ ну кримінального закону. Характер і ступінь суспільної не­ безпеки визначаються всією сукупністю об'єктивних і суб’єктивних ознак злочину: • цінністю блага (тобто об’єкта), на яке посягає злочин; • характером діяння, місцем, способом, часом, обстанов­ кою вчинення злочину; • тяж кістю наслідків; • формою вини (умисел або необережність); • мотивом і метою тощо. Разом з тим кримінальне законодавство встановлює, що дія (або бездіяльність), яка хоч навіть і формально підпадає під ознаки будь-якого діяння, передбаченого законом, але че­ рез малозначність не становить суспільної небезпеки, якщо вона не спричинила і не могла спричинити істотної шкоди чи то фізичній, чи то юридичній особі, суспільству або державі (наприклад, крадіжка малоцінного майна - пиріжка, гумки, олівця тощо), не може бути визнана злочином. Протиправність означає, що здійснення даного діяння за­ боронено кримінальним законом. Дія або бездіяльність, що не передбачена кримінальним законодавством, тобто не зазначе­ на в певній статті Особливої частини Кримінального кодексу, ні за яких обставин не може вважатися злочином і, як наслі­ док, не тягне за собою кримінальної відповідальності. Наступна ознака злочину - винність - пов’язана з наяв­ ністю в діях особи умислу або необережності. Невинне 267

ПРАВОЗНАВСТВО

заподіяння шкоди (казус) виключає можливість визнання та­ кого діяння злочином. Ще однією ознакою злочину є караність, яка означає, що за будь-який злочин відповідною нормою Кримінального ко­ дексу передбачено конкретні вид і міра покарання. Наявність усіх зазначених ознак дозволяє в кожному конкретному ви­ падку відносити те чи інше діяння (або бездіяльність) до чис­ ла злочинів, за які настає караність. Відсутність хоча б од­ нієї з цих ознак виключає можливість розглядати той чи інший вчинок як злочин. 3. Склад злочину У кримінальному праві України підставою кримінальної відповідальності визначається вчинення особою суспільно не­ безпечного діяння, яке містить склад злочину. Норма закону Склад злочину - це сукупність встановлених кримі­ нальним законом об’єкт ивних і суб’єкт ивних ознак, які характеризують суспільно небезпечне діяння.

268

Основи публічного права України

суспільні .ід „ о с„ „ „, , к „ » злочин завдає' або може завдати суттєвої шкоди і які охороняються кримі­ нальним законом від злочинних посягань. При цьому об’єкт злочину необхідно відрізняти від предмета злочину. Предмет злочину - це матеріальний предмет, з приводу якого або ш ля­ хом дії (впливу) на який вчиняється злочин. Наприклад, при крадіжці мобільного телефоне об’єктом злочину є відносини власності, а предметом злочину - мобільний телефон. До об'єктивної сторони злочину належать основні ознаки злочину: • Д іяння - конкретний, усвідомлений і вольовий акт по­ ведінки людини, який є суспільно небезпечним і проти­ правним. Діяння завжди виступає у двох формах - дії чи бездіяльності. Дія - це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб’єкта. Прикладом здійснення злочину шляхом дії є знищення або пошко­ дження чужого майна, тому що пасивна поведінка не може викликати за собою такі наслідки. Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає в невчиненні нею конкретної дії, яку вона повинна і могла вчи­ нити в даних конкретних умовах. Обов’язок вчинити певні дії може випливати з різних підстав: із закону, з професійних або службових функцій (наприклад, ненадання допомоги хворому медичним працівником), з до­ говору (наприклад, порушення обов’язків щодо охорони майна), з родинних відносин (наприклад, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей), з інших підстав. • Суспільно небезпечні наслідки діяння можна визначити як шкоду, що заподіюється злочинним діянням суспіль­ ним відносинам, або як реальну небезпеку (загрозу) за­ подіяння такої шкоди. • Причинний зв’язок між діянням і його небезпечними на­ слідками. Для характеристики об’єктивної сторони злочину важливе значення мають факультативні ознаки: час, місце, обстанов­ ка, спосіб, засоби, знаряддя та інші обставини вчинення зло­ чину.

Місце вчинення злочину

• Певна територія, де відбувається суспільно не­ безпечне діяння і настають його суспільно небез­ печні наслідки. Місцем вчинення злочину може бути територія України, повітряний простір, в ін­ ших випадках - конкретна територія, на яку поши­ рюється певний правовий режим, наприклад за­ повідники.

269

І

ПРАВОЗНАВСТВО

ґ* Час вчинення злочину

• Певний відрізок часу, протягом якого відбуваєть­ ся суспільно небезпечне діяння. У Кримінальному кодексі час описується рідко, але має важливе значення для вирішення питання про чинність за­ кону в часі.

------------------------------------— ___-

Обстановка вчинення злочину

• Конкретні умови, за яких вчиняється злочин. Об­ становка вчинення злочину іноді істотно підвищує ступінь суспільної небезпеки діяння (військовий злочин у бойовій обстановці), в інших - створює привілейований склад злочину.

Засоби вчинення злочину

• Предмети матеріального світу, що застосовують­ ся злочинцем при вчинені суспільно небезпечного діяння. Вони поділяються на знаряддя та інші за­ соби вчинення злочину (підроблені документи, формений одяг тощо). ____- _________ _________________________________________________________________________________________ -

Способи вчинення злочину

• Сукупність прийомів та методів, що використовуються при вчинені злочину (наприклад, обман, зловживання довірою, загальнонебезпечний спо­ сіб та ін.). _____і

Суб’єктом злочину може бути лише фізична особа, яка здійснила суспільно небезпечне діяння і здатна нести кримі­ нальну відповідальність. Для того щоб людина могла відпо­ відати за свої вчинки, вона повинна бути осудною і досягти віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. Осудність - це здатність особи усвідомлювати свої дії (безді­ яльність) і керувати ними. Неосудність - це психічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпеч­ ного діяння не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового роз­ ладу душевної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану. Неосудна особа не може підлягати кримінальному по­ каранню, оскільки вона не здатна зрозуміти суть покарання. 270

Основи публічного права України

до т,к„,' особи - р і _ суду можуть 6У™ примусові заходи медичного характеру (наприклад, улашту­ вання в психіатричну лікарню). Вік особи, з якого встановлюється кримінальна відпові­ дальність, визначається Кримінальним кодексом і настає піс­ ля досягнення особою, яка вчинила злочин, 16 років. Разом з тим, коли мова йде про злочини, суспільна небезпека і суть яких доступна для розуміння неповнолітніх і в більш ранньо­ му віці, кримінальна відповідальність настає з 14-річного віку. До таких злочинів згідно з частиною 2 ст. 22 Кримінального кодексу України належать: умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, диверсія, бандитизм, вимагання, умис­ не знищення чи пошкодження майна, хуліганство, крадіжка, грабіж, розбій та інші. Суб’єктивна сторона складу злочину представляє внутріш­ ню сторону суспільно небезпечного діяння, тобто психічне ставлення особи до суспільно небезпечного діяння та його на­ слідків. До ознак суб’єктивної сторони складу злочину нале­ жать: вина, мотив і мета злочину, певний емоційний стан осо­ би в момент здійснення нею суспільно небезпечного діяння. Вина є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони, а мотив, мета і певний емоційний стан є факультативними. Вина - це внутрішнє психічне ставлення особи до вчиню­ ваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодек­ сом України, та її наслідків. Вона може виражатися в формі умислу та необережності.

Злочин вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільну небезпеку своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільно небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Наприклад, крадіжка, грабіж, вимагання, шахрайство, вбив­ ство з метою заволодіння майном потерпілого тощо.

ПРАВОЗНАВСТВО

Непрямий умисел характеризується тим, що особа, яка здійснила злочин, усвідомлювала суспільну небезпеку своєї дії або бездіяльності, передбачала можливість настання цих наслідків, не бажала, але свідомо допускала такі наслідки або ставилася до них байдуже. Наприклад, п’яний чоловік почав стріляти з мисливської рушниці в багатолюдному місці, у ре­ зультаті чого було вбито жінку. Іншою формою вини є необережність. Злочин визнається здійсненим з самовпевненості, якщо особа передбачала мож­ ливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діян­ ня (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Наприклад, водій перевищив встановлену швид­ кість, легковажно розраховуючи, що він зможе, завдяки сво­ єму досвіду і вмінню, впоратися з керуванням автомобіля, здійснив наїзд на пішохода. Злочин визнається здійсненим за недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити. Наприклад, медична сестра, роб­ лячи ін’єкцію, помилково ввела хворому замість приписаних ліків інші, що потягло за собою смерть пацієнта. У даному випадку її буде притягнено до кримінальної відповідальності в зв’язку з тим, що вона повинна була передбачати наслідки своїх дій. Злочинну недбалість необхідно відрізняти від випадку (ка­ зусу). Казус - це випадкова дія, яка (на відміну від умисної або за необережністю) має зовнішні ознаки правопорушення, але позбавлена елементів вини, отже, і не тягне за собою юри­ дичної відповідальності. Тобто особа не передбачала і не могла передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Наприклад, водій втрачає свідомість під час керування автомобілем, і в результаті відбувається наїзд на людину, яка отримала тяжке тілесне ушкодження. Мотив злочину - це внутрішні спонукання, якими керу­ вався суб’єкт при вчиненні злочину. Існують різні мотиви зло­ чину: мотиви політичного характеру; пов’язані з виконанням потерпілим службового чи громадського обов’язку; на ґрунті расової, національної або релігійної ворожнечі; низькі мотиви (користь, помста, кар’єризм, хуліганські спонукання тощо); мотиви, у яких відсутній низький характер (збіг тяжких осо­ бистих або сімейних обставин). Мета злочину - це бажаний результат, якого має досягти особа при вчиненні злочину; уявлення особи про зміни в сус­ пільстві, у матеріальному світі, про характер і ступінь влас­ них неправомірних дій. Мета, як і мотив, може бути різною: незаконного збагачення; прикриття незаконної діяльності або 272

Основи публічного права України

здійснення видів діяльності, щодо яких с заборона, мета усу­ нення конкуренції між суб’єктами підприємницької діяльнос­ ті всупереч вимогам антимонопольного законодавства та інші. Емоційний стан - це стан психіки людини, який виникає в результаті її суб’єктивної реакції на впливи внутрішніх та зовнішніх подразників. Наприклад, душевне хвилювання, що виникло раптово (так званий стан афекту), викликане непра­ вомірними діями потерпілого. Якщо злочин здійснено люди­ ною в такому стані, то ця обставина знижує ступінь соціаль­ ної небезпеки діяння. 4. Види злочинів Відповідно до того чи іншого критерію злочини можна по­ ділити на різні види. Так, залежно від форми вини злочини можна поділити на умисні та необережні; залежно від ступеня завершеності злочинної діяльності - на закінчені та незакінчені; за родовим об’єктом (сферами суспільних відносин) проти особи, у сфері економіки, основ національної безпеки, здоров’я особи, військової служби, суспільної безпеки та гро мавського порядку тощо; за мотивами здійснення - корисні, вчинені з мотивів помсти, хуліганства та ін. Найбільш поширеною є класифікація злочинів за ступенем їх тяж ­ кості.

Злочини невеликої тяжкості

18-Ргауо/Пвув*уо. 10 И

Умисні або нео­ бережні діяння

Позбавлення волі на строк не більше 2-х років

'--------------------- ч Зловживання опікунськими правами

273

ПРАВОЗНАВСТВО

Продовження схеми Злочини середньої тяжкості

Умисні або необереж­ ні діяння

Позбавлення волі на строк не більше 5 років

Підміна дитини, фіктивне підприємни­ цтво

Тяжкі злочини

Умисні або не­ обережні діяння

Позбавлення волі на строк не більше 10 років

Умисне тяжке тілесне пошкодження

Особливо тяжкі злочини

Умисні або необереж ні діяння

Позбавлення волі на строк понад 10 років

Диверсія, умисне вбивство 1 ___________ -

Кримінальний кодекс України визнає злочинними та кара­ ними три стадії вчинення злочину: • готування до злочину; • замах на злочин; • закінчений злочин. 5. С тадії скоєння злочину В одних випадках особі вдається довести злочин до завер­ шення, а в інших з різних причин, що не залежать від її волі, не вдається, і в здійсненому нею діянні або відсутній злочин­ ний підсумок, який передбачений кримінальним законодав­ ством, або виконані не всі дії, що становили б об’єктивну сто­ рону злочину. У зв’язку з цим для вирішення питання про кримінальну відповідальність за конкретне злочинне діяння виникає необхідність виділення окремих його етапів (стадій) вчинення. Норма закону

Стадії вчинення злочину - це передбачені законом суспільно небезпечні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації злочинного на­ міру. Перед готуванням до злочину чи замахом може відбуватися виявлення наміру на здійснення злочину, але це не є стадією вчинення злочину, тому що це ще не є дія, а намір безпосеред­ ньо не спрямований на заподіяння шкоди. Виявлення наміру не 2 74

І

Основи публічного права України

містить у собі суспільної небезпеки. Проте слід відрізняти намір від таких злочинів, як погроза вбивством, погроза знищення майна, погроза вчинити викрадення тощо. У цих випадках ка­ рається сама погроза як суспільно небезпечне діяння. Готування до злочину є першою стадією вчинення злочину. При готуванні особа ще не виконує злочинне діяння, котре є необхідною ознакою об’єктивної сторони складу злочину. Кримінальне законодавство закріплює вичерпний перелік ді­ янь, які є готуванням до злочину:

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особ­ ливої частини Кримінального кодексу України, якщо при цьому не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи. Під такими причинами слід розуміти різні об18

*

275

і

ПРАВОЗНАВСТВО

ставини, що перешкодили доведенню злочину до кінця всупе­ реч зусиллям винного. Наприклад, спрацювала охоронна сиг­ налізація, сторонні люди перешкодили здійсненню розбою тощо. Виділяються два види замаху: закінчений і незакінчений. Замах на злочин є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які, на її думку, були необхідними для успішного завершення злочинного діяння, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Так, наприклад, злодій проник на склад, але в складському приміщенні було пусто. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила всіх дій, які вона вважа­ ла необхідними для доведення злочину до кінця. Так, напри­ клад, злодій проник в крамницю, але не встиг нічого вкрасти, бо був затриманий охороною. Закінчений злочин - це діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України (вбивство, грабіж, розбій). У кримінальному праві є інститут добровільної відмови від доведення злочину до кінця. Добровільною відмовою при незакінченому злочині є остаточне припинення особою з власної волі готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Якщо ж особа відмовляється від доведення злочину до кінця через об’єктивну неможливість його вчинення в даних конкретних умовах (наприклад, наявність непереборних пере­ шкод і т. п.), то добровільної відмови немає. Наприклад, злодій проник в квартиру, де знаходився сейф, за перевіре­ ними джерелами, з великою сумою грошей, і за допомогою ножа намагався зламати замок, але не зміг. Зрозумівши, що відкрити сейф не вдається, злодій залишив квартиру не пограбованою. Добровільна відмова має місце лише в тому випадку, коли існують усі вказані ознаки. Вона може здійснюватися на ста­ діях готування до злочину і замаху на злочин, а на стадії закінченого злочину добровільна відмова неможлива. 276

Основи публічного права України

Особа, я к а добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, не несе кримінальної відповідальності. Якщо ж фактично вчинене нею діяння (дія або бездіяльність) містить склад іншого самостійного злочину, то винна у такому діянні підлягає кримінальній відповідальності за даний злочин. Наприклад, злодії проникли в магазин з метою крадіжки, але, знаходячись у магазині, вони передумали вчиняти зло­ чинне діян н я і залишили магазин, нічого не взявши. У дано­ му випадку вони відповідатимуть лише за проникнення в приміщення магазину, а за крадіжку, від якої вони відмови­ лися, кримінальної відповідальності не настане. 6. Співучасть у злочині Вчинення злочину однією особою (суб’єктом злочину) є ти­ повою ситуацією. Однак у практиці застосування криміналь­ ного закону досить часто трапляються випадки, коли у вчи­ ненні одного злочину беруть участь дві або більше особи, які діють сумісно (узгоджено) і спрямовують свої зусилля для вчинення одного й того самого злочину і досягнення єдиного злочинного результату. У таких випадках мова йде про співу­ часть у злочині. Норма закону

С півучаст ь у злочині - умисна спільна участь кіль­ кох суб’єкт ів у вчиненні умисного злочину. Спільна участь означає, що дія кожного з учасників спря­ мована на вчинення одного й того самого злочину та націлена на досягнення єдиного злочинного результату. Співучасть можлива лиш е в умисних злочинах. У злочинах з необереж­ ності співучасті не може бути, тому що винні усвідомлюють злочинний характер своїх діянь лише після того, як злочин закінчено. Співучасть характеризується об’єктивними та суб’єктивними ознаками. Різний ступінь узгодженості дій співучасників дозволяє виділити форми співучасті: • учинення злочину групою осіб; • учинення злочину групою осіб за попередньою змовою; • учинення злочину організованою групою; • учинення злочину злочинною організацією. Учинення злочину групою осіб - це менш небезпечна та не досить поширена форма співучасті. Вона характеризується невисоким ступенем узгодженості та приєднанням учасників до виконавця злочину тільки під час його вчинення без по­ передньої змови між собою. Наприклад, працівник заліз277 І

ПРАВОЗНАВСТВО

ничної станції Куприянкін побачив, що громадянин Воронов відкрив контейнер і складає в мішок куртки. Він підійшов до контейнера і з мовчазної згоди Воронова теж викрав шість курток. Учинення злочину групою осіб за попередньою змовою має місце тоді, коли співучасники ще до початку злочину домови­ лися про спільне його вчинення (наприклад, громадянин Петренко попросив свого знайомого Корчмана вкрасти на базі й привезти йому за винагороду бочку бензину). Злочин, вчинений організованою групою (трьома або більше особами), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для здійснення одного або декількох злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників, спрямова­ них на досягнення плану, відомого всім учасникам групи. Організована група характеризується обов’язковими ознака­ ми - попередньою змовою та стійкістю. Злочинна організація є найбільш небезпечною з усіх форм співучасті. Це стійке ієрархічне об’єднання осіб (три і більше), члени або структурні частини якого за попередньою змовою зор­ ганізувалися для спільної злочинної діяльності з метою вчинен­ ня тяжких або особливо тяжких злочинів. Наприклад, злочин­ ні організації в сфері наркобізнесу або торгівлі людьми. 278

Основи публічного права України

Відповідно до закону, вчинення злочинів групою осіб, гру­ пою осіб за попередньою змовою, організованою групою, зло­ чинною організацією тягне за собою більш суворе покарання. Наприклад, проста погроза вбивством карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років, а те ж саме діяння, вчинене членом організованої гру­ пи, - від трьох до п’яти років. Співучасники злочину можуть виконувати різні ролі (функ­ ції) - однорідні або різнорідні.

*

Буква закону

К рим інальний кодекс України Ст. 27. Види співучасників. 1. Співучасниками злочину, поряд з виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

|виконавець Особа, яка у співучасті з ін­ шими суб'єктами зло­ чину безпосе­ редньо вчинила злочин

Організатор Особа, яка ор­ ганізувала вчи­ нення злочину, керувала його підготовкою чи вчиненням, утворила орга­ нізовану групу, злочинну орга­ нізацію, керу­ вала нею або забезпечувала фінансування, організовувала приховування злочинної ді­ яльності

Підбурювач Особа, яка умовлянням, підкупом, по­ грозою, приму­ сом або іншим чином схилила іншого співу­ часника до вчинення зло­ чину

Особа, яка по­ радами, вка­ зівками, на­ данням засо­ бів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчи­ ненню злочину іншими співу­ часниками, а також особа, яка обіцяла переховати злочинця, зна­ ряддя, засоби вчинення зло­ чину чи пред­ мети, здобуті злочинним шляхом

У реальній дійсності в діях співучасників можливий збіг відразу кількох ролей (функцій). Наприклад, підбурювач може одночасно бути організатором, пособником тощо. Та­ кий збіг функцій на боці одного учасника впливає на оцінку суспільно небезпечних дій, а також на призначення пока­ рання. 279

ПРАВОЗНАВСТВО

Запитання та завдання І. 1.

Виконайте тестові завдання. Яку функцію не виконує кримінальне право?

A. Б. B. Г. 2.

Охоронну. Представницьку. Попереджувальну. Виховну.

Яке поняття характеризується як суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб'єктом цього діяння?

A. Бездіяльність. Б. Недбалість. B. Проступок. Г. Злочин. 3 . Яка ознака злочину пов’язана з наявністю в діях особи умислу або необережності?

A. Суспільна небезпечність. Б. Винність. B. Протиправність. Г. Караність. 4. Яка з перелічених ознак об’єктивної сторони злочину є основною?

A. Б. B. Г.

Суспільно небезпечні наслідки діяння. Обстановка вчинення злочину. Спосіб, яким вчинене діяння. Місце вчинення злочину.

5 . Особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь сприяла вчиненню злочину, - ц е ______________

A. Б. B. Г. 6.

Виконавець. Організатор. Підбурювач. Пособник.

Установіть відповідність між визначенням та елементом складу злочину.

1. Фізична особа, яка здійснила A . Об’єкт злочину. суспільно небезпечне діяння Б. Об’єктивна і здатна нести кримінальну сторона. відповідальність. B. Суб’єкт злочину. 2. Психічне ставлення особи Г. Суб’єктивна до суспільно небезпечного сторона. діяння та його наслідків. 2 8 0 І

Основи публічного права України

3. Суспільні відносини, яким злочин завдає або може завдати суттєвої шкоди і які охороняються кримі­ нальним законом. 4. Зовнішня сторона злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням, суспільно небез­ печними наслідками, причинним зв’язком між діянням і наслідками, місцем, часом, обстановкою та іншими ознаками. II. Порівняйте поняття.

• Адміністративний проступок - злочин. • Об’єктивна сторона - суб’єктивна сторона злочину. • Учинення злочину групою осіб - учинення злочину організованою групою.

(

III. Розв’яжіть ситуацію. Працівник міліції Бобиленко, відчуваючи неприязнь до Ощасливленого, пов’язану з особистими спогадами, вирішив його вбити. Одного дня працівник міліції підстеріг свою жертву неподалік входу до будинку, де той мешкав. Побачивши Оща­ сливленого, Бобиленко витягнув табельний пістолет і приці­ лився, але в останній момент він вирішив не стріляти і, поклав­ ши пістолет в кобуру, пішов додому.

Чи підлягає Бобиленко притягненню до кримінальної відповідальності? Відповідь обґрунтуйте. IV. Завдання для самостійної роботи. Які з наведених тез є вірними? Виправте помилки.

На уроках правознавства Данило стверджував: • єдиним джерелом кримінального права, що визна­ чає злочинність і караність діяння, є Кримінальний кодекс України; • до складу злочину входять такі елементи, як суб’єкт, об’єкт та зміст; • суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка здій­ снила злочин у віці, з якого відповідно до Кри­ мінального кодексу України може наставати кримі­ нальна відповідальність; • стадії вчинення злочину складаються з таких ета­ пів, як задум злочину, готування до злочину, замах на злочин, закінчений злочин; • співучасть у злочині є неумисна спільна участь де­ кількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного зло­ чину; • корисливі злочини можуть бути вчинені з недба­ лості. 281

ПРАВОЗНАВСТВО

V. Запитання та завдання для самоперевірки.

1. 2. 3. 4. 5.

Що таке кримінальне право України? Які джерела кримінального права ви знаєте? Що таке злочин і які його ознаки? Що таке стадії злочину? ** Як співвідносяться між собою поняття злочину та складу злочину?

§ 23. Кримінальна відповідальність

з*

Г. Сковорода про підступність злочину: • «Скільки зла криється всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві».

Проблемне питання • На вашу думку, потрібно знизити чи підвищити вік криміналь­ ної відповідальності?

1.

Поняття, ознаки і підстави кримінальної відповідальності

Вчинення злочину передбачає кримінальну відповідаль­ ність. Кримінальна відповідальність є видом юридичної відпо­ відальності, тому для неї властиві всі ознаки останньої. —— Норма закону

К рим інальна відповідальніст ь — це вид юридичної відповідальності, яка полягає в обмеженні прав і свобод особи, яка вчинила злочин, що індивідуалізується в об винувальному вироку суду і здійснюється спеціальними уповноваженими органами. Соціальна та юридична суть кримінальної відповідальності полягає в тому, що вона: • є реакцією держави на вчинений особою злочин; • є офіційною державною оцінкою через обвинувальний вирок суду діяння як злочину, а особи, яка його вчини­ ла, як злочинця; • обумовлює настання певних несприятливих наслідків для особи, що вчинила злочин, у вигляді передбачених кримінальним законом санкцій. Для кримінальної відповідальності властиві загальні озна­ ки юридичної відповідальності, але вона має і лише властиві їй ознаки. 282

Основи публічного права України

Ознаки юридичної відповідальності

Ознаки, властиві кримінальній відповідальності

1. Її підставами є правопорушення. 1. Вона передбачена і врегульова­ 2. Відповідальність настає перед на кримінальним законом. державою. 2. Настає за скоєння злочину. 3. Вона ґрунтується на державно­ 3. її суб'єктами можуть бути тільки му примусі. фізичні особи, що досягли 16 ро­ 4. Виявляється, як правило, в пев­ ків, а у випадках, передбачених них негативних наслідках для законом, - 14 років. правопорушника або інших осіб 4. Має особистий характер. (відповідальність без вини). 5.Заснована на презумпції неви­ 5. У деяких випадках діє принцип нуватості. презумпції невинуватості, в ін­ 6. Як правило, супроводжується ших навпаки - презумпції вину­ призначенням винному покаран­ ватості. ня. 6. Втілюється в процесуальній 7. Породжує стан судимості. формі.

До кримінальної відповідальності особу можна притягти лише за наявності певних підстав. Буква закону

К рим інальний кодекс України Ст. 2. Підстава кримінальної відповідальності. 1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинен­ ня особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. 2. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встанов­ лено обвинувальним вироком суду. 3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу. Згідно з кримінальним законом є фактичні та про цесуальні підстави кримінальної відповідальності.

283 І

ПРАВОЗНАВСТВО

2. Обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність — — Норма закону

Обставини, що пом ’якш уют ь і обтяжують відпо­ відальність, — це встановлені судом за конкретною справою об'єктивні та суб’єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте знижують чи підвищують суспільну небезпечність діяння і тим самим впливають на пом'якшення чи посилення покарання. Буква закону

К рим інальний кодекс України Ст. 66. Обставини, що пом’якшують відповідальність. При призначенні покарання обставинами, що пом’як­ шують, визнаються: 1) з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину: 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення злочину неповнолітнім: 4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності; 5) вчинення злочину внаслідок збігу тяж ких особис­ тих, сімейних чи інших обставин; 6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або амораль­ ними діями потерпілого; 8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом. Ст. 67. Обставини, що обтяжують покарання. При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються: 1) вчинення злочину особою повторно та рецидив зло­ чинів; 2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змо­ вою; 3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату; 284

і

г Основи публічного права України

4) вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпі­ лим службового або громадського обов’язку; 5) тяж кі наслідки, завдані злочином; 6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похило­ го віку або особи, що перебуває в безпорадному стані; 7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; 8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в мате­ ріальній, службовій чи іншій залежності від винного; 9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством; 10) вчинення злочину з особливою жорстокістю; 11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій; 12) вчинення злочину небезпечним способом; 13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або в стані, викликаному вжи­ ванням наркотичних або інших одурманюючих засобів. Правильне врахування цих обставин має важливе значен­ ня при призначенні покарання судом. За переважанням пом’якшуючих обставин покарання може наблизитися до мі­ німальної, а за переважанням обтяжуючих обставин - до максимальної межі санкції. 3. Поняття і види кримінальних покарань Норма закону

П окарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної вин ною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому за коном обмеженні прав і свобод засудженого. Ознаки покарання: • має публічний характер; • призначається від імені держави; • передбачене лише кримінальним законом; • виноситься і застосовується лише за вироком суду; • є карою для винного за вчинений злочин; • носить особистий характер; • тягне за собою судимість; • висловлює негативну оцінку самому злочинцю і вчинено­ му ним злочину. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення за­ суджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 285

І

ПРАВОЗНАВСТВО

Покарання спрямовані: • на встановлення соціальної справедливості (це кара, від­ плата за вчинений злочин); • на виправлення засудженого; • на запобігання вчиненню нових злочинів засудженим; • на попередження вчинення нових злочинів іншими осо­ бами. Необхідно мати на увазі, що покарання не має на меті за­ вдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Кримінальний кодекс України містить вичерпний і обов’язковий для судів перелік видів покарань, розміщених у певному порядку - залежно від ступеня їх тяжкості (від менш тяж ких до більш тяжких видів покарань), який називається системою покарань. Покарання, що входять в систему покарань, поділяються на три групи:

Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначається органами місцевого самоврядування. Це покарання встановлюється на строк від 60 до 240 годин і відбувається не більше як чотири години на день. Виправні роботи - це примусове залучення засудженої осо­ би до праці на строк, визначений у вироку суду, з відрахуван­ 286

Основи публічного права України

ням у дохід держави відповідного відсотка від заробітку. Призначається судом на строк від 6 місяців до 2 років і від­ бувається за місцем роботи засудженого. У дохід держави від­ раховується від 10 до 20 % від суми заробітку. Службові обмеження для військовослужбовців - це позбав­ лення можливості на строк, вказаний у вироку суду, підви­ щення військовослужбовців за посадою, у військовому званні, з обов’язковим утриманням у дохід держави відповідного від­ сотка (від 10 до 20) грошового забезпечення, одержаного за­ судженим. Арешт - це тримання засудженого в умовах ізоляції від сус­ пільства на строк від 1 до 6 місяців. Це покарання застосовуєть­ ся до осіб, які досягли 16 років, і не може застосовуватися до вагітних жінок і до жінок, які мають дітей віком до семи ро­ ків. Обмеження волі - це тримання особи, яка досягла 18 років, у кримінально-виховних установах відкритого типу без ізо­ ляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Тримання у дисциплінарному батальйоні військовослуж бовців - це примусове направлення на встановлений у вироку суду строк до особливої військової частини - дисциплінарного батальйону, призначеного для відбування покарання військо­ вослужбовцем на строк від 6 місяців до 2 років. Позбавлення волі на певний строк полягає в ізоляції за­ судженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої уста­ нови на строк від 1 до 25 років. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Суд, прийнявши рішення, ставить до відома відповідні компетентні органи, які на підставі судо­ вого рішення приймають заходи по анулюванню прав, пільг та привілеїв, пов’язаних з наявністю в засудженого звання, чину та нагород. Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого, за вчинення тяжкого або особливо тяжкого корисливого злочину. Штраф - це грошове стягнення, яке накладається судом у випадках і межах, встановлених чинним законодавством. Розмір штрафу визначається залежно від тяжкості вчиненого злочину в межах від ЗО до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю полягає у встановленні судом заборони за­ судженому протягом певного строку (від 2 до 5 років як основ­ не і від 1 до 3 років як додаткове покарання) займати посади

ПРАВОЗНАВСТВО

на державній службі, в органах місцевого самоврядування або займатися певною професійною діяльністю. За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань. 4. Кримінальна відповідальність неповнолітніх Поряд із загальними положеннями, що стосуються кримі­ нальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, передба­ чаються деякі особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх. Встановлюючи ці особливості, законодавці врахували особли­ вості віку: нестійкість психічних процесів, відсутність достат­ нього життєвого досвіду, знань, навичок соціальної поведінки. Так, неповнолітньому злочинцю не може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він вчинив зло­ чин невеликої тяжкості вперше. Йому не може бути призна­ чене покарання більше 10 років позбавлення волі. Лише за вчинення особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням життя людини, та при призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків покарання може бути більшим ніж на 10 років, але не перевищувати 15 років. Кримінальним законодавством передбачено звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього, який упер­ ше вчинив злочин невеликої тяжкості, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. До примусових заходів виховного характеру належать: • застереження; • обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; • передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; • покладання на неповнолітнього, який досяг 14-літнього віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшко­ дування заподіяних майнових збитків; • направлення неповнолітнього до спеціальної навчальновиховної установи для дітей і підлітків до його виправ­ лення, але на строк, що не перевищує 3 років. Кримінальний кодекс України встановлює основні види по­ карань для неповнолітніх. Крім того, до неповнолітніх можуть бути застосовані до­ даткові покарання. 288 І

Основи публічного права України

Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх г Штраф 1 • Застосовується до неповнолітніх. які мають самостійний дохід, кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення (до п’ятисот неоподатко­ вуваних міні­ мумів дохо­ дів грома­ дян)

Громадські роботи

Виправні роботи

1 І • Застосову• Застосоються до невуються повнолітніх у до невіці від 16 до повно18 років на літніх у строк від ЗО віці від до 120 годин 16 до 18 (тривалість років на виконання строк від не може педвох міревищувати сяців до двох годин одного на день) року

Арешт

Позбавлен­ ня волі на певний строк

1

— І---------------• Застосо- • Неповнолітні відвується бувають до непокарання повнолітніх у у спеціальних віці від виховних 16 років установах на строк строком від 15 до не більше 45 діб 10 років

__________ _

Неповнолітні, які засуджені до позбавлення волі, відбува­ ють його у спеціальних виховних установах. Особливості в призначенні покарання неповнолітнім викликані тим, що сто­ совно цих осіб метою покарання є виправлення, виховання та соціальна реабілітація. Кримінальний закон передбачає такі види звільнення від покарання неповнолітніх: • звільнення від відбування покарання з випробуванням; • звільнення від покарання із застосуванням примусових засобів виховного характеру; • звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінчен­ ням строків давності виконання обвинувального вироку; • умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання. 1. Яке поняття характеризується як «вид юридичної відпо­ відальності, що полягає в обмеженні прав і свобод особи, яка вчинила злочин, що індивідуалізується в обвинуваль­ ному вироку суду»?

А. Кримінальна відповідальність. Б. Адміністративна відповідальність. ІД О лпю /пяуя М ). Ю И

289

ПРАВОЗНАВСТВО

В. Цивільно-правова відповідальність. Г. Дисциплінарна відповідальність. 2 . Вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, є ______________________________

A. Ознакою кримінальної відповідальності. Б. Елементом кримінальної відповідальності. B. Суб’єктивною стороною відповідальності. Г. Підставою кримінальної відповідальності. 3 . Серед обставин, що впливають на покарання, виберіть ту, що обтяжує покарання.

A. Вчинення злочину жінкою в стані вагітності. Б. Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння. B. Вчинення злочину під впливом сильного душевно­ го хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діяннями потерпілого. Г. Вчинення злочину неповнолітнім. 4 . Тримання особи, яка досягла 18 років, у кримінальновиховних установах відкритого типу без ізоляції від сус­ пільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці - ц е ___

A. Арешт. Б. Обмеження волі. B. Позбавлення волі на певний строк. Г. Тримання у дисциплінарному батальйоні військо­ вослужбовців. 5. Який вид кримінальної відповідальності не може застосо­ вуватися до неповнолітніх?

A. Громадські роботи. Б. Арешт. B. Позбавлення волі на певний строк. Г. Довічне позбавлення волі. 6 . Установіть відповідність між класифікаціями видів покарань.

1. Основні покарання. А. Конфіскація майна. 2. Додаткові покарання. Б. Штраф. 3. Покарання, що можуть В. Громадські роботи, призначатися і як основні, і як додаткові. II.

Порівняйте поняття.

• Обставини, що пом’якшують відповідальність, - об­ ставини, що обтяжують відповідальність. • Кримінальна відповідальність - кримінальна відпо­ відальність неповнолітніх. 290 І

____________________________________ Основи публічного права України III.

Запитання для самоперевірки.

1. 2. 3. 4. 5.

Що таке кримінальна відповідальність? Які обставини пом’якшують відповідальність? Які обставини обтяжують відповідальність? Що є підставою кримінальної відповідальності? Які ознаки кримінальної відповідальності ви можете назвати? 6. Які існують види кримінальних покарань за Кримі­ нальним кодексом України? 7. У чому особливість кримінальної відповідальності не­ повнолітніх? Завдання для узагальнення за темою Запитання та завдання для самоперевірки

1. Дайте загальну характеристику конституційного права. 2. Охарактеризуйте форму державного правління України. 3. Які особливості адміністративно-територіального устрою України? 4. Які є способи набуття і припинення громадянства України? 5. Охарактеризуйте конституційні права і свободи людини і громадянина України. 6. Які існують гарантії захисту конституційних прав і свобод людини? 7. Охарактеризуйте конституційні обов’язки громадян України. 8. Охарактеризуйте організаційну структуру та основні повноваження Верховної Ради України.9. Охарактеризуйте правовий статус народних депутатів України. 10. Охарактеризуйте правовий статус Президента України. 11. Охарактеризуйте організаційну структуру виконавчої влади в Україні. 12. Що таке місцеве самоврядування? 13. Що таке виборча система і які види виборчих систем пройшли апробацію в Україні? 14. Які принципи виборчого права закріплені в Конституції України? 15. Що с предметом правового регулювання адміністратив­ ного права? 16. Розкрийте зміст поняття «державна служба» та назвіть притаманні їй ознаки. 17. Що таке адміністративне правопорушення? 18. Що є предметом фінансового права? 19. Дайте загальну характеристику бюджетного права.

ПРАВОЗНАВСТВО

20. Що таке податок та які риси його характеризують? 21. Що є предметом екологічного права? 22 . Чому екологічне право вважається комплексною галуз­ зю права? 23. Назвіть права і обов’язки природокористувачів. 24. Що таке Червона книга України? 25. Дайте загальну характеристику кримінального права. 26. Що таке злочин? 27. Які класифікації видів злочинів виділяє юридична наука? 28. Охарактеризуйте склад злочину. 29. Що таке співучасть? Які види співучасті ви знаєте? 30. Яка мета та підстави кримінальної відповідальності? 31. Які види кримінальних покарань передбачені кримі­ нальним законодавством? 32. Які обставини пом’якшують, а які обтяжують кримі­ нальну відповідальність? Завдання для контролю знань І ВАРІАНТ

І рівень (4 бали) Виконайте тестові завдання. 1. Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Укра­ їні є _________________________________

A. Б. B. Г.

Президент України. Верховна Рада України. Народ України. Кабінет Міністрів України.

2 . Коли відбувається досягнення особою віку кримінальної відповідальності?

A. У день народження. Б. З нуля годин доби дня народження. B. З конкретно встановленої години народження в день, коли виповнилося 16(14) років. Г. З нуля годин наступної після дня народження доби. 3.

Установіть відповідність між статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення та структурними компонентами норми права.

1. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністра­ тивного правопорушення 16-річного віку. 292

A. Гіпотеза. Б. Диспозиція. B. Преамбула. Г. Санкція.

Основи публічного права України

2. Тягне за собою попередження або накладення штра­ фу від одного до п’яти неоподатковуваних мініму­ мів доходів громадян. 3. Розпивання спиртних напоїв на вулицях, на стаді­ онах, у скверах, парках, в усіх видах громадського транспорту та в інших громадських місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, у яких продаж спиртних напоїв на розлив дозво­ лено. 4 . Установіть відповідність між правоохоронними органами та їх повноваженнями.

1. Захист економічних інтересів А. Служба безпеки України. України. 2. Підтримка державного обвиБ. М іліція, нувачення в суді. 3. Охорона громадського порядку. В. Державна митна служба. 4. Захист економічного, науково- Г. Органи юстиції, технічного та оборонного Ґ. Прокуратура, потенціалу України. 5 . Доповніть твердження.

Політико-правовий зв’язок людини з державою, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов'язках, називається _____________________ _ Ініціатива проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою належить не менше ніж ___________________ громадянам України. II рівень (3 бали) Виправте помилки.

На контрольній роботі з правознавства Катерина напи­ сала: «Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу, правоохоронну та су­ дову. Україна є парламентською республікою. Народ здій­ снює владу виключно через органи державної влади та міс­ цевого самоуправління. Право визначати та змінювати кон­ ституційний лад в Україні належить виключно законодав­ чій владі та не може бути узурповано главою держави. Забезпечення екологічної безпеки і екологічної рівноваги є обов’язком народу*.

293 І

ПРАВОЗНАВСТВО

III рівень (2 бали) Порівняйте поняття.

• Безпосередня демократія - представницька демократія. • Місцеві органи виконавчої влади - місцеве самовряду­ вання. IV рівень (3 бали) Розв’яжіть юридичну ситуацію. Під час перевірки заяви про вчинення злочину працівниками районного відділу внутрішніх справ було встановлено, що 13-річний Сиротинець проник через вікно магазину і викрав непродо­ вольчих товарів на суму 5 тис. грн. Начальник районного відділу, враховуючи вік Сиротинця, відмовив у порушенні кримінальної справи.

Чи є правомірними дії начальника районного відділу? Чи підлягає Сиротинець юридичній відповідальності? Хто відшкодує заподіяний збиток? II В А Р І А Н Т

І рівень (4 бали) Виконайте тестові завдання. 1. За загальним правилом до громадянства України може бути прийнята особа, що безперервно проживала на закон­ них підставах на території України протягом останніх...

A. Б. B. Г.

З років. 5 років. 7 років. 10 років.

2 . Ким здійснюється перше призначення на посаду профе­ сійного судді?

A. Б. B. Г. 3.

Верховною Радою України. Головою Верховного Суду України. Президентом України. Вищою радою юстиції.

Установіть відповідність між статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення та структурними компонентами норми права.

1. Позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. 2. Кримінальній відповідальності за хуліганство підлягають особи, які досягли на момент вчинення злочину 14 років. 294

A. Припис. Б. Санкція. B. Гіпотеза. Г. Диспозиція.

Основи публічного права України

3. Хуліганством є грубе порушення громадського по­ рядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винят­ ковим цинізмом. 4 . Установіть відповідність між органом державної влади та його повноваженнями.

1. Верховна Рада України.

і. Офіційне тлумачення Конституції України та законів України. 2. Президент України. Б. Затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку 3. Кабінет Міністрів областей і районів. України. 4. Конституційний В. Прийняття рішень про Суд України. прийняття до громадянства України та припинення громадянства України. Г. Затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підляга­ ють приватизації. Ґ. Забезпечення рівних умов розвитку всіх форм влас­ ності. 5. Доповніть твердження.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати _____________ , _____________ , _____________ та інші органи самоорганізацп населення. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є II рівень (3 бали) Виправте помилки.

На контрольній роботі з правознавства Дмитро на­ писав: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соці­ альна, правова держава. Її територія в межах існуючого кордону є цілісною і непорушною. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладається на Службу безпеки України. Права, свободи і обов’язки людини та їх гарантії визначають зміст і спря­ мованість діяльності держави. Суспільне життя в Україні 295 і

ПРАВОЗНАВСТВО

ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеоло­ гічної одноманітності. В Україні визначається і діє прин­ цип верховенства закону*. III рівень (2 бали) Порівняйте поняття.

• Загальне природокористування - спеціальне природоко­ ристування. • Органи судової влади України - правоохоронні органи України. IV рівень (3 бали) Розв’яжіть юридичну ситуацію. Громадянин Велеречивий звернувся до Конституційного Суду України зі скаргою на порушення його конституційного права діями і рішеннями міського голови щодо неправомірно встановлених тарифів за надані комунальні послуги. У скарзі він просив Конституційний Суд України перевірити законність встановлення тарифів та відмінити їх. Але Конституційний Суд України відмовив Велеречивому в прийнятті скарги.

Чи правомірна відмова в прийнятті скарги? Відповідь обґрунтуйте.

29 6

Основи приватного права України

Частина четверта ОСНОВИ ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 24. Загальна характеристика цивільного права. Право власності .

Г. Сковорода про співвідношення матеріального і духовного:

щ • «Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самі лише гаманці, мішки, валізи, - це верблюд, що любить пити каламутну воду і який за в'юками не може про­ лізти через тісні двері в країну вічності». • «Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто задоволений тим, чим володіє».

Проблемне питання • Як український філософ ставиться до власності? • Чи може людина досягти душевного миру в уявному розумін­ ні щастя, яке вбачається у володінні речами світу? • Що є необхідним для справжнього щастя?

1. Загальна характеристика цивільного права Різноманітні відносини між людьми, юридичними особами та суб’єктами публічного права регулюються нормами цивіль­ ного права. Та частина суспільних відносин, що регулюється цивільною галуззю права, у своїй сукупності становить пред­ мет цивільного права. Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 1. Відносини, іцо регулюються цивільним законо­ давством. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини). 297

і

ПРАВОЗНАВСТВО

засновані на юридичнім рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Метод цивільного права характеризується такими ознаками: • учасники цивільних відносин мають самостійний органі­ заційно-майновий статус; • сторони характеризуються юридичною рівністю; • цивільні правовідносини виникають лише з волі обох сторін; • відносини виникають і здійснюються на підставі не тіль­ ки правових норм, а й особливих юридичних фактів (по­ дій і дій); • відносини мають диспозитивний характер, тобто їхні учасники самі повністю або частково визначають харак­ тер відносин між собою; • конфлікти між учасниками цих відносин, як правило, вирішуються судом у позовному порядку; • цивільно-правова відповідальність має відновлювальнокомпенсаційний характер, тобто спрямовується не на майновий статус особи, а на саму особу. Норма закону

Ц ивільне право - це галузь приватного права, яка є сукупністю цивільно правових норм, закріплених у Цивільному кодексі України, інших нормативно-правових актах, що регулюють особисті немаинові та майнові відносини між учасниками з метою задоволення їх по­ треб та захисту інтересів.

298 І

Основи приватного права України

У ч а с н и ки цивільних відносин (ст. 2 Ц и віл ь но го ко д е к с у України)

Л

Виходячи з предмета і методу правового регулювання галу­ зі цивільного права, цивільне законодавство має свої специ фінні загальні засади: • неприпустимість свавільного втручання у сферу особис­ того життя людини; • неприпустимість позбавлення права власності, крім ви­ падків, встановлених законом; • свобода договору; • свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; • судовий захист цивільного права та інтересу; • справедливість, добросовісність та розумність. Джерелами цивільного права визнаються правові акти, які містять правові норми, що врегульовують цивільно-правові відносини. Цивільний кодекс у перших статтях окреслює основну базу цивільного законодавства. Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 4. Акти цивільного законодавства України. 1. Основу цивільного законодавства України стано­ вить Конституція України. 2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші за­ кони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. 3. Цивільні відносини можуть регулюватися актами Президента України у випадках, встановлених Консти­ туцією України. 299 І

ПРАВОЗНАВСТВО

4. Актами цивільного законодавства є також постано­ ви Кабінету Міністрів України. 5. Інші органи державної влади України, органи вла­ ди Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні від­ носини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. 6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України. Джерелами Цивільного права можуть виступати договори, звичаї, аналогія та міжнародні договори (ст. 4 Цивільного ко­ дексу). Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 6. Акти цивільного законодавства і договір. 1. Сторони мають право укласти договір, який не пе­ редбачений актами цивільного законодавства, але відпо­ відає загальним засадам цивільного законодавства. 2. Сторони мають право врегульовувати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Ст. 7. Звичай. 1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене ак­ тами цивільного законодавства, але є усталеним у пев­ ній сфері цивільних відносин. 2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується. Ст. 8. Аналогія. 1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). 2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). Ст. 10. Міжнародні договори. 1. Чинний міжнародний договір, який регулює ци­ вільні відносини, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. 300

Основи приватного права України

2. Цивільні правовідносини. Особливості цивільної правосуб’єктності фізичних та юридичних осіб Норма закону

Ц ивільні правовідносини - це майнові або особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, що виникають між автономними і рівноправни­ ми суб’єктами, наділеними суб’єктивними правами та обов’я зками. Кожні правовідносини передбачають наявність низки необ­ хідних елементів, без яких вони не можуть існувати. Вони скла­ даються між його певними учасниками - суб’є ктами стосовно майнового або немайнового блага - його об’є кта. Крім цього, важливий елемент будь-яких цивільних правовідносин складає їх зміст, що знаходить своє відображення в конкретних суб’єктивних правах і обов’язках учасників правовідносин. Е л е м ен ти с кл а д у цивільних правовідносин

Об’єкти

Суб’єкти Це особи, наділені цивільною правосуб’єктністю і на яких поширюється дія цивільних норм

До них належать: • фізичні особи; • юридичні особи; • держава Україна та інші суб'єкти публічного права

Це конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою у правовідносини ---------------------------- N Ними можуть бути: • речі (майно); • певні дії, робота або послуги; • результати духов­ ної та інтелекту­ альної праці; • особисті немай­ нові блага

Особливістю правового статусу суб’єктів цивільного права є те, що вони повинні бути наділені цивільною правосуб’єктністю, яка включає два елементи: цивільну правоздатність та цивільну дієздатність.

Цивільна правоздатність

т

Цивільна дієздатність

Цивільна правосуб’єктність

ЗОЇ І

ПРАВОЗНАВСТВО

Характеризуючи суб’єктів цивільного права, розрізняють фізич­ них та юридичних осіб. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. ----- Норма закону

Ц ивільна правоздатність - це здатність особи мати цивільні права та обов’я зки. Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 25. Цивільна правоздатність фізичної особи. 1. Здатність мати цивільні права і обов’язки (цивіль­ ну правоздатність) мають усі фізичні особи. 2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження. 3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. 4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиня­ ється у момент її смерті. Ст. 80. Юридична особа наділяється цивільною пра­ воздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та від­ повідачем у суді. Правоздатність і дієздатність юридичної особи виникають од­ ночасно - у момент її державної реєстрації і внесення її до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Цивільна правосуб’єктність держави України, Автономної Рес­ публіки Крим, органів місцевого самоврядування визначається Конституцією і Законами України. Наприклад, відповідно до ст. 13 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування здійснюють права власника на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси України. Норма закону

Цивільна дієздатність - здатність фізичної особи сво­ їми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створю вати для себе цивільні обов’я зки, самостійно їх виконува­ ти та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільна дієздатність залежить від віку і психічного стану фізичної особи. Цивільний кодекс України виділяє часткову, неповну, повну або обмежену дієздатність. Фізична особа, що страждає на хронічний, стійкий психічний розлад і не здатна усвідомлювати своїх дій та (або) керувати ними, за рішенням суду може бути визнана недієздатною. 302 І

Основи приватного права України * о

X а(0 X т а юс 2 >х В5 &?

2 зі і ® X- X X ► X а ' З 5 >

§& и * с

ІІ

II

л «•і X н *

а

я2с

2 о § 2 І* Із >2х ■х ьоа п

15

X X - _

О© і і і і ” я І(Ті Іс от о. ж 1§ а2 і£ со С «З (0 О с; О ■ х ас см аас ас оо тта

Види д ієзд а тн о с ті ф ізично ї особи

ос

х к

о

X т О с

о

сі .

о со * * О ас а со со

а с и ос о

5 1 о £

> > о Р Ї с б ф.. ф з со со Е 5 к 2 ~ О

С

х 2 х о х х § 5|

5 |

”£ ?ПГ 5

Є X с* «- т см о

о

*5

со X

с

ф X

о X в

о с ф

X

т 3

т > т

5о Іо. о? х ^ тх оо § е ! О с

о:

го

1

г

О

о (0 § X

3 © . х в со 2

за <32 О

£ вX Я <3

_ п 5 « » О

а “ с- ЛI чё I

п) ж О СО Ф

а О

а у ? х »х і н 'X X со — . — ► ” Р о а х -с СП со и и й -х ^

!* Е в ГО

СО X

и £ —X

о

см і о

& Ш ^ • с§в1 а1 О > > ї Xп ь Ч

Л £ Я Л>

■л 2 а а

г9хс ? 3 .,3 * рX ® иI ж § 2 ? ? 2

303

I

304

(0 X о

ф X

ду, завдану нею.

за шкоду, завдану нею. Якщо в неповнолітньої особи недостатньо м ай­ на для відшкодування, додаткову відповідаль­ ність несуть її батьки.

нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

Відповідальність за шкоду, завдану н е ­ дієздатною фізич­ ною особою, несе її опікун.

Не несе відпові­ Несе відповідальність Самостійно несе Самостійно несе відпові­ дальності за ш ко ­ за поруш ення договору, відповідальність. дальність за порушення

В ід п о в ід а л ь ­ ність

З а позовом опікуна або органу опіки суд поновлює д ієзд ат­ ність особи І припи­ няє опіку, якщ о буде встановлено, що внаслідок видужан­ ня або значного по­ ліпшення П психіч­ ного стану в неї по­ новилася здатність усвідомлювати зн а­ чення своїх дій та керувати ними.

Н е д ієз д а тн іс ть ф ізи чно ї о со б и

3 метою з а б е з п е ­ чення особистих немайнових і м ай­ нових прав недієз­ датних встановлю­ ється опіка.

Суд поновлює цивільну дієздатність у разі: 1. Видужання фізичної особи, дієздатність якої була обмежена; 2. Припинення зловжи­ вання спиртними напоя­ ми, наркотичними з а с о ­ бами, токсичними речо­ винами.

О бм еж ена

3 метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав обмежено дієздатних встановлю­ ється піклування.

Надання повно? дієздатності: 1. Неповнолітній особі, яка зап и са­ на матір'ю або батьком дитини. 2. Особі, що д о ­ сягла 16 років І працю є за трудо­ вим договором. 3. Фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю.

П овна

3 метою з а б е з п е ­ чення особистих немайнових і м ай­ нових прав м ал о­ літніх встановлю ­ ється опіка.

3 метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав неповно­ літніх встановлюється піклування.

о с

Забезпечення прав та інте­ ресів при від­ сутності по­ вної д ієзд ат­ ності

М о ж л и в іс т ь зміни статусу

Ч а с тко в а

В и д и д і с з д а т н о с т і ф із и ч н о ї о с о б и

Продовження таблиці

ПРАВОЗНАВСТВО

Основи приватного права України

Таким чином, обмеження цивільної правосуб’єктності мож­ ливе виключно за рішенням суду. Судом також ці обмеження скасовуються в разі зміни психічного стану на краще (при­ пинення вживання спиртних напоїв, видужання). 3. Право власності: поняття, зміст. Ф орми права власності Центральним інститутом цивільного права є право власності. Його значення зумовлене тим, що право власності юридично за­ кріплює сформовані в суспільстві економічні відносини. Норма закону

Правом власност і є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, неза­ лежно від волі інш их осіб.

*

Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 319. Здійснення права власності. 1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

го-Ртусш ігаІУО. 10 И

305

П Р А В 03Н А В С 1 ВО

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися мо­ ральних засад суспільства. 3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. 4. Власність зобов’язує. 5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам су­ спільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якос­ ті землі. Ст. 322. Тягар утримання майна. 1. Власник зобов’язаний утримувати майно, що йому на­ лежить, якщо інше не встановлено договором або законом. Види

Суб’єкти

Об’єкти

Право власності Українського народу

■ Від імені Українсько­ го народу права власника здійсню­ ють органи держав­ ної влади та органи місцевого самовря­ дування

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси,які знаходяться в межах території України, при­ родні ресурси її континен­ тального шельфу, виключної (морської) економічної зони

Право приватної власності

Фізичні та юридичні особи

'

[

Право державної власності ■ Право комунальної власності

, - . Від імені та в інте­ ресах держави Україна право влас­ ності здійснюють відповідно органи державно? влади Територіальна гро­ мада та утворені нею органи місцево­ го самоврядування

Будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які від­ повідно до закону не можуть їм належати

Майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна - - -- --------------------------------- Майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територі­ альній громаді

Цивільний кодекс України встановив такі види права влас­ ності, як право власності Українського народу, приватна, дер­ жавна і комунальна. Інші держави, їхні фізичні та юридичні особи, а також між ­ народні організації можуть мати на території України майно побутового, соціально-культурного та виробничого призначен­ ня. Його правовий режим визначається спеціальними законо­ давчими актами та міжнародними договорами України. 306

І Основи приватного права України

4. Підстави набуття і припинення права власності Підставами набуття права власності вважаються первісні й похідні способи набуття права власності. Первісними є такі, при яких право власності на річ виникає вперше або незалежно від волі попереднього власника (наприклад, виробництво речей, скарб). До похідних належать такі підстави, за яких набуття права власності даної особи засновується на праві попереднього власника (купівля-продаж, обмін, отримання у спадок). Буква закону

Ц ивільний кодекс України Сш. 328. Підстави набуття права власності. 1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незакон­ ність набуття права власності не встановлена судом. -------------------- ^ Добросовісне набуття чужої речі • Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, такий добросовіс­ ний набувач має право власності на це майно за деякими винятками (коли річ була загублена влас­ т V— __> ником, вкрадена у власника).

----

Створення нової речі; переробка речі " 1 •

1

• Право власності на нову річ, яка виготовлена (ство­ рена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. • Переробкою є використання однієї речі (матеріа­ лу), у результаті чого створюється нова річ.

- , Привласнення загальнодоступних дарів при­ роди

___

• Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зло­ вила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника земельної ділянки.

Набуття права власності за договором • Право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

аг

307 І

ПРАВОЗНАВСТВО

Набуття права власності на безхазяйну річ • Безхазяйною є річ, яка не має власника або влас­ ник якої невідомий. • Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік орга­ ном, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю.

Привласнення речі, від якої відмовився влас­ ник • Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився, набуває права власності на цю річ з моменту заволодіння нею.

Знахідка • Особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана не­ гайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути річ цій особі. Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або тран­ спортному засобі, зобов'язана передати П особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Останній набуває прав та обов'язків особи, яка знайшла загублену річ.

Привласнення бездоглядної домашньої тва­ рини • Особа, яка затримала бездоглядну домашню тва­ рину, зобов'язана негайно повідомити про це влас­ ника і повернути П. Якщо власник бездоглядної до­ машньої тварини або місце його перебування не­ відомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це до міліції або органу місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника.

Скарб • Скарбом є закопані в землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. Особа, яка виявила скарб, на­ буває право власності на нього. У разі виявлення скарбу, що є пам'яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава, а особі, що виявила скарб, виплачується 20 % від його вартості.

308

Основи приватного права України

Окремим інститутом цивільного законодавства є інститут ) набуття права власності за давністю володіння. Чинний Цивільний кодекс усунув необгрунтовані переваги для дер­ жавної власності, до якої згідно з попереднім кодексом 1963 р. переходило безхазяйне майно. Суб’єктом набувальної давності за чинним цивільним законодавством може бути лише фізична чи юридична особа. Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 344. 1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти не­ рухомим майном протягом десяти років або рухомим май­ ном - протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встанов­ лено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає дер­ жавній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації... 3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку догово­ ру не пред’явив вимоги про його повернення, вона на­ буває право власності за набувальною давністю на не­ рухоме майно через п’ятнадцять, а на рухоме майно через п’ять років із часу спливу позовної давності. 4. Право власності за набувальною давністю на неру­ хоме майно, транспортні засоби, цінні цапери набувається за рішенням суду. Підставами припинення права власності, як і підставами його набуття, є певні юридичні факти, визначені законом. Підстави припинення права власності можна поділити на дві групи. Першу групу становлять підстави, що залежать від волі власника: • Відчуження власником свого майна. У цьому випадку йдеться про різноманітні угоди, що спрямовані на від­ чуження майна (купівля-продаж та всі її різновиди, міна, дарування, оренда з викупом тощо). • Відмова власника від права власності, що являє собою оголошення власником про відмову або вчинення інших дій, які свідчать про відмову від права власності. Особа може відмовитися від права власності на майно, за­ явивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її від­ мову від права власності. 309

І

ПРАВОЗНАВСТВО

Другу групу становлять підстави, що не залежать від волі власника:

Проте є і такі підстави припинення права власності, які не можна беззастережно віднести ні до першої, ні до другої гру­ пи підстав припинення права власності (наприклад, знищен­ ня майна). 5. Власність неповнолітніх Неповнолітні особи, тобто особи віком від 14 до 18 років, € правоздатними, тобто здатні мати права і обов’язки. Таким чином вони мають право і на власність. Розпоряджатися своєю власністю неповнолітні особи можуть лише у межах своєї дієздатності. Неповнолітні мають неповну цивільну дієздатність. Це означає, що вони можуть набувати цивільні права та обов’язки як самостійно - у визначених законом випадках, так і за зго­ дою батьків (усиновлювачів, піклувальників).

Р ек в ізи ц ія - примусове відчуження майна у власника на п ід­ ставі та в порядку, встановлених законом: у разі стихійного лиха, аварії, епідем ії, еп ізоотії та за інш их надзвичайних обставин, з ме­ тою суспільної необхідності за умови попереднього і повного від­ шкодування його вартості. 2 К онфіскація - застосування до особи позбавлення права влас­ ності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопо­ рушення у випадках, встановлених законом. 310 І

Основи приватного права України

Буква закону

Ц ивільний кодекс України Сш. 31-32. Неповнолітні особи мають право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; 2) здійснювати особисті немайнові права на результа­ ти інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняють­ ся законом; 3) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, сти­ пендією або іншими доходами; 4) самостійно здійснювати права на результати інте­ лектуальної, творчої діяльності, що охороняються зако­ ном; 5) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими доку­ ментами юридичної особи; 6) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку). Самостійне розпорядження такими доходами включає також можливість заповідати як їх, так і майно,придбане за рахунок таких коштів

-

Для вчинення інших правочинів необхідна

Згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або не­ рухомого майна необхідна

Письмова нотаріально посвідче­ на згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників і дозвіл орга­ ну опіки та піклування

Для розпорядження грошо­ вими коштами, що внесені повністю або частково інши­ ми особами у фінансову уста­ нову на ім’я неповнолітньої особи, необхідна

■ ---------------■

Згода органу опіки та піклування, батьків (усиновлювачів) або пі­ клувальників

__ _ _ ___ ______________________ >

З апам'ятайте! За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може об­ межити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Достатні підстави для цього: нерозсудливе витрачання коштів, зловживання спиртними напоями чи наркотичними і токсични­ ми речовинами. 311

і

ПРАВОЗНАВСТВО

Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання. 1. Укажіть право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

A. Б. B. Г.

Право Право Право Право

власності. володіння. користування. розпорядження.

2 . Який обсяг цивільної дієздатності дозволяє особі вчиня­ ти лише дрібні побутові правочини?

A. Повна. Б. Часткова. B. Неповна. Г. Обмежена. 3 . Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші при­ родні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктам и_______________

A. Права Б. Права B. Права Г. Права

власності Українського народу. приватної власності. комунальної власності. державної власності.

4. Установіть відповідність між обсягом дієздатності та її видами.

1. Самостійно розпоряджатися A. Часткова. Б. Неповна. своїм заробітком, стипендією B. Обмежена. або іншими доходами; Г. Недієздатність. самостійно здійснювати Ґ. Повна. права на результати інтелек­ туальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб. 2. Самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; здійснювати особисті немайнові права на результа­ ти інтелектуальної, творчої діяльності, що охоро­ няються законом. 3. Самостійна участь у будь-яких цивільно-правових відносинах. 4. Самостійне вчинення тільки дрібних побутових правочинів. 312

Основи приватного права України

5.

Яка з перерахооаних нижче тез не є підставою набуття права власності?

A. Привласнення рухомої речі, яку залишив без до­ гляду власник. Б. Набуття права власності на новостворене майно. B. Привласнення загальнодоступних дарів природи. Г. Набуття права власності на безхазяйну річ. 6.

Установіть відповідність між об’єктами та формами влас­ ності.

1. Ж илі приміщення, земельні діА.. Власність лянки, виробничі приміщення, ре­ Українського чі індивідуального користування. народу. 2. Надра землі, атмосферне Б.. Державна власність. повітря, водні та інші природні В. Комунальна ресурси, які знаходяться власність. в межах території Г. Приватна України. власність. 3. Єдина енергетична система і система транспорту загального користування. 4. Житловий фонд, заклади освіти, культури, спорту. II.

Порівняйте поняття.

• Правоздатність - дієздатність. • Право власності - право володіння. • Право держаної власності - право комунальної влас­ ності. III.

Запитання та завдання для самоперевірки.

1. 2. 3. 4. 5.

Дайте визначення цивільного права. Які ви знаєте джерела цивільного права? Що таке право власності? Які ви знаєте форми права власності? Які є підстави для набуття і припинення права влас­ ності? 6. Які ви знаєте особливості цивільної правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб? 7. Які особливості права власності неповнолітніх вам ві­ домі?

313

ПРАВОЗНАВСТВО

§ 25. Захист цивільних прав. Цивільно-правова відповідальність Г. Сковорода про вміння користуватися можливостями, Ош які випадають нам за життя: -в С

• «Щасливий, хто мав змогу знайти щасне життя. Але ще щас­ ливіший той, хто вміє ним користуватися».

Проблемне питання • Чи знаєте ви свої цивільні права та обов’язки? • Чи вмієте ви користуватися ними?

1. Способи захисту цивільних прав У випадках, коли порушені права чи свободи особи, ство­ рені перепони для реалізації нею своїх прав чи свобод або вжито заходів щодо реалізації її прав є недостатніми, особа має право на захист свого цивільного права. Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 15. Право на захист цивільних прав та інтересів. 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорю­ вання. 2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного за­ конодавства. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а та­ кож діяльність органів та осіб, які в передбаченому законом порядку зобов’язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права. Захист від­ різняється від поняття «охорона* тим, що останнє - ширше і включає захист і здійснення заходів для недопущення пору­ шення суб’єктивних цивільних прав, а також застосування норм про відповідальність до осіб, які порушили норми ци­ вільного законодавства. ■ ------ Норма закону

Право на захист — це передбачені законом вид і міра поведінки особи, цивільні права якої зазнали посягання, що полягають у можливості застосування самостійних дій, спрямованих на поновлення порушеного, оспорюва ного чи невизнаного права, а також можливість звер нення до юрисдикційних органів з вимогою про захист. 314

Основи приватного права України

Предметом захисту може бути не тільки цивільне суб’єк­ тивне право, яке зазнало посягання. Захищ ений може бути й інтерес, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Прикладом є інтерес кредитора до боржника фізичної особи, яка тривалий час відсутня в місці її прожи­ вання і відсутні відомості про її місцезнаходження, щодо встановлення режиму безвісної відсутності так о ї особи. Для особи застосування захисту становить право, яке вклю­ чає як самостійне здійснення поновлення порушеного права в межах, визнаних законом (самозахист), так і звернення до уповноваженого державного, самоврядного чи громадського органу за захистом свого права чи інтересу.

Можна визначити й інші органи та особи, які уповноваже­ ні актами цивільного законодавства на здійснення відповід­ них дій щодо захисту. Так, наприклад, сприяти захисту ци­ вільного права можуть органи прокуратури. 315

ПРАВОЗНАВСТВО

Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 16. 2. Способами захисту цивільних прав та ін­ тересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує права; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкоду­ вання майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяль­ ності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Визнання права — спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб’єктами цивільного права щодо наяв­ ності чи відсутності правовідносин між сторонами і відповід­ но наявності чи відсутності цивільного права та обов’язку. Визнання правочину недійсним - спосіб захисту, який за­ стосовується у випадку укладення правочину, який може бути оскаржений у суді. Припинення дії. яка порушує право, як спосіб захисту по­ лягає у припиненні триваючого цивільного правопорушення, яке продовжує тривати і впливати на суб’єктивні права, свобо­ ди та законні інтереси особи. Наприклад, одним із способів захисту права інтелектуальної власності є зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності. Відновлення становища, яке існувало до порушення, має місце у випадку, коли визнання факту порушення суб’єктивного права та притягнення винного до відповідальності недостат­ ньо, а потрібно поновити порушене право в повному обсязі. Примусове виконання обов'язку в натурі - спосіб захисту ци­ вільного права, який випливає із загального принципу повного та належного виконання зобов’язання. Цей спосіб полягає в зобов’язанні вчинити дію або утриматися від дії, незалежно від застосування до неї інших заходів впливу (відшкодування збит­ ків чи моральної шкоди, накладення штрафу, пені та ін.). Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, як правило, мають місце при наявності скла­ ду цивільного правопорушення, яке включає протиправну но316

О с н о в и приватного права України

ведінку заподіювана, наявність негативних наслідків (шкоди), а також вину заподіювана. Суд при дослідженні і встановленні дійсних обставин спра­ ви може відмовити особі в захисті, не застосовуючи жодного із зазначених способів, у випадку зловж ивання особи своїми правами, а саме: • посягання на права інших осіб, моральні засади суспільства; • завдання шкоди навколиш ньому природному середови­ щу, культурній та історичній спадщ ині; • інші форми зловживання правом. 2. Цивільно-правова відповідальність Норма закону

Ц ивільно-правова відповідальніст ь - один з видів юридичної відповідальності, я к и й полягає в покладенні на правопорушника невигідних майнових наслідків за невиконання, неналежне викон ання зобов'язань або за інші цивільно правові прост упки. Цивільно-правова відповідальність має компенсаційний ха­ рактер. Її мета - відновити порушені майнові права або від­ шкодувати заподіяну йому майнову чи моральну шкоду. Невиконання або неналежне виконання (виконання з по­ рушенням умов, визначених змістом зобов’язання) є порушен­ ням зобов’язання. У такому випадку настають правові наслід­ ки, встановлені договором або законом, зокрема: • припинення зобов'язання внаслідок односторонньої від­ мови від зобов'язання; • зміна умов зобов’язання; • сплата неустойки; • відшкодування збитків та моральної шкоди. г

Невиконання зобов'язання

Підстави цивільно-правової відповідальності

Заподіяння шкоди

Неналежне вико­ нання зобов’язання

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її ци­ вільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, заподіяна особі чи майну громадянина, а також шкода, заподіяна юридичній особі, підлягає відшкодуванню винною особою у повному обсязі. Відшкодування як мораль­ ної, так і майнової шкоди здійснюється у майновій, зазвичай грошовій, формі. 317

ПРАВОЗНАВСТВО

Шкода

І Моральна шкода

Збитки

І Фізичний біль та страждання, яких особа зазнала у зв’язку 3 ушкоджен­ ням здоров'я _ 1 Душевні страждання, яких особа зазнала у зв'язку 3 протиправною поведінкою щодо неї членів II сім'ї

^

Душевні страждання, яких особа зазнала у зв'язку із зни­ щенням чи пошкоджен­ ням майна 1 Приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи

Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 549. Поняття неустойки. 1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

У цивільному праві діє принцип презумпції винуватості особи. Наявність вини є однією з умов цивільно-правової від­ повідальності. Особа вважається винною, якщо не доведе 318 і

Основи приватного права України

зворотне. Особа звільняється від цивільно-правової відпові­ дальності за шкоду, завдану у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності. Винятком із загального правила про необхідність вини як умови юридичної відповідальності є деякі підстави для відпо­ відальності без вини: • за шкоду завдану малолітньою особою; • за шкоду, завдану неповнолітньою особою; • за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою; • за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки та інші підстави. У більшості випадків підставою для цивільно-правової від­ повідальності неповнолітніх є заподіяння ними шкоди. Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 1179. Відшкодування шкоди, завданої неповно­ літньою особою. 1. Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) від­ повідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. 2. У разі відсутності в неповнолітньої особи майна, до­ статнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклу­ вальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завда­ но не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функщї пі­ клувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шко­ ду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. 3. Обов’язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодовувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повно­ ліття стане власником майна, достатнього для відшкоду­ вання шкоди. Неповнолітня особа буде нести відповідальність за пору­ шення договору, укладеного нею самостійно, відповідно до за­ кону. Батьки (усиновлювачі) чи піклувальник і в цьому ви­ падку будуть нести додаткову відповідальність. Такий різно­ вид цивільно-правової відповідальності називається субсидіарним (додатковим).

ПРАВОЗНАВСТВО

. Поняття і значення строків позовної давності Існування надійного механізму правового регулювання і захисту цивільних прав неможливе без урахування фактору часу. Виникнення, зміну чи припинення правовідносин, обов’язок вчинити дії чи можливість вдатися до засобів за­ хисту порушеного права закон неодмінно пов’язує з певними моментами або періодами часу.

«І?

Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 251. Поняття строку та терміну. 1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 2. Терміном є певний момент у часі, з настанням яко­ го пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Ст. 252. Визначення строку та терміну. 1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. 2. Термін визначається календарною датою або вка­ зівкою на подію, яка має неминуче настати. Встановлення певних часових обмежень для примусового захисту цивільного права або інтересу має надзвичайно вели­ ке значення тому, що: • державі необхідно забезпечувати стабільність майнових відносин у суспільстві; • права та обов’язки учасників цивільних правовідносин потребують конкретизації в часовому вимірі. Оскільки основним засобом примусового захисту поруше­ ного цивільного права є позов, указані строки отримали наз­ ву - строки позовної давності.

«Є

Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 256. Поняття позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Строки позовної давності поділяються на загальний та спе­ ціальний. Загальна позовна давність встановлюється трива­ лістю в три роки. Для окремих видів вимог може встановлю­ ватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш три­ вала порівняно із загальною позовною давністю. 320

Основи приватного права України

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із загальним прави­ лом після закінчення строку позовної давності особа втрачає можливість удатися до судового захисту порушеного права. Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання.

1. Яке поняття визначається як «грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання»?

A. Штраф. Б. Пеня. B. Реальні збитки. Г. Упущена вигода. 2 . Установіть відповідність між вимогами позовної давності та її строками.

1. Загальний. 2. Про застосування наслідків нікчемного правочину. 3. Про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. ?1 Р гото/ п «у* уо . 10 М

A. Б. B. Г. Ґ.

1 рік. 2 роки. З роки. 5 років. 10 років 321

і

ПРАВОЗНАВСТВО

'

4. Про спростування недостовірної інформації. 3 . Який спосіб захисту цивільних прав здійснюється шля­ хом вчинення виконавчого напису на борговому докумен­ ті?

A. Судовий захист. B. Захист органами державної влади або органами місцевого самоврядування. В. Захист нотаріусом. Г. Самозахист цивільних прав. 4 . Який вид цивільно-правової відповідальності несуть батьки, якщо в неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків?

A. Часткову. Б. Солідарну. B. Субсидіарну. Г. Дольову. 5. Що є підставою для стягнення моральної шкоди в цивіль­ ному праві?

A. Приниження честі, гідності. Б. Втрати, яких особа зазвала у зв’язку зі знищенням речі. B. Доходи, які особа могла б реально одержати за зви­ чайних обставин. Г. Крадіжка. 6 . Що з перерахованих тез не є способом захисту цивільних прав та інтересів?

A. Б. B. Г.

Визнання права. Набувальна давність. Припинення дії, що порушує право. Примусове виконання обов’язку в натурі.

II. Порівняйте поняття.

• Збитки - моральна шкода. • Штраф - пеня. • Загальний - спеціальний строк позовної давності. III. Запитання для самоперевірки.

1. Які класифікації способів захисту цивільних прав ви знаєте? 2. Дайте загальну характеристику способам захисту цивільних прав. 3. Які види строків позовної давності передбачені Цивільним кодексом України? 322

І

Основи приватного права України

4 . Що таке цивільно-правова відповідальність? 5. Які підстави цивільно-правової відповідальності існують? 6. Поясніть особливості цивільно-правової відпові­ дальності неповнолітніх.

§ 26. Правочини. Поняття спадкового права

4Л> ^

Г. Сковорода: • «Не називай солодким те, що породжує гіркоту».

Проблемні питання • Прочитайте вислів українського філософа. Наведіть приклад події, що підпадала б під подібне міркування. • Чи співзвучна думка Г. Сковороди англійському прислів’ю: «Не говори, що ти знаєш людину, якщо не ділив з нею спад­ щину»? Поясніть. • Норми якої галузі права допоможуть цивілізовано вирішити питання поділу спадку?

1. Поняття і умови дійсності правочинів Правочин є найпоширенішою підставою виникнення ци­ вільних прав та обов’язків. Він є юридичним фактом та ста­ новить вольові дії, спрямовані на досягнення певного резуль­ тату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов’язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовід­ носин. Буква закону

Ц ивільний кодекс України Сш. 202. Поняття та види правочинів. 1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. 2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). 3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома осо­ бами. Односторонній правочин може створювати обо­ в’язки лише для особи, яка його вчинила. 4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

2Г

323

і

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Для допитливих (з історії поняття) Поняття «правочин» є суто українським терміном, який вико­ ристовувався в українському законодавстві в 20-30-х роках XX ст. та є повністю подібним терміну «угода», що використовувався в Цивільному кодексі 1963 р. Останній був змінений за невідповідність суті поняття. Угода передбачає домовленість, погодження з іншою стороною, а правочини бувають і односторонніми, коли створюються обов'язки лише для особи, яка їх вчинила. Тому українські законодав­ ці повернулися до терміна «правочин».

Правочин є вольовим актом і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини. Як дія ціле­ спрямована, тобто спрямована на досягнення певних резуль­ татів, що мають правовий характер, правочин відрізняється від інших правомірних вольових актів - юридичних вчинків, що виникають на підставі вимог закону (наприклад, знахід­ ка, виявлення скарбу). Види правочинів можна класифікувати за декількома озна­ ками. Залежно від числа сторін закон поділяє правочини на:

Дво- чи багатосторонні правочини називаються договора­ ми. Віднесення правочинів до договорів пов’язано з тим, що для вчинення останніх необхідні не тільки вольові дії сторін, а й погодженість цих дій, яка досягається завдяки договору. Якщо для вчинення правочину потрібні погоджені вольові дії двох сторін, правочин є двостороннім. Для вчинення багато­ стороннього правочину необхідні погоджені вольові дії трьох або більше сторін. Залежно від часу, з якого правочин вважається вчиненим, тобто породжує права та обов’язки, правочини поділяють­ ся на: Консенсуальні

І_

Наприклад, договір купівлі-продажу, поставки, підряду

324

г

Реальні Наприклад, договір позики, банківського вкладу, ренти

____________________________________ Основи приватного права України

Консенсуальним є правочин, для вчинення якого достатньо лише досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умо­ вами. Реальний правочин, на відміну від консенсуального, вва­ жається вчиненим лише тоді, коли відбудеться передача речі. Деякі правочини можуть бути як реальними, так і консенсуальними (наприклад, договір зберігання, дарування, позички). Залежно від значення підстави для дійсності правочини поділяються на:

Правочини, дійсність яких залежить від наявності кон­ кретної підстави, є каузальними, а правочини, для дійсності яких підстава не має значення, є абстрактними. Наприклад, каузальним є договір позики, оскільки правовою метою його є передача у власність позичальникові грошових коштів або інших речей. На відміну від каузальних, правочини, дійсність яких не залежить від мети, мають абстрактний характер. Абстрактні правочини є дійсними за умови прямої вказівки закону на їх абстрактний характер. Правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умо­ вам дійсності правочину. Умови дійсності лравочинів Захист інтересів малолітніх, неповно­ літніх чи непрацездат­ них дітей

Законність змісту правочину

Спрямованість право­ чину на реальне на­ стання правових на­ слідків

Наявність у особи необхідного обсягу дієздатності

Відповідність форми вчинення правочину вимогам закону

В іл ь не в о л е в и я в л е н н я та й о го в ід п о в ід н іс ть в н у т р іш н ій волі

325

І

П РАВО ЗНАВСТВО

Правочин є чинним, якщо він не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства та мораль­ ним засадам громадянського суспільства. Для вчинення правочину особа, яка вчиняє його, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Так, наприклад, фізичні особи, які ма­ ють повну цивільну дієздатність, або особи, яким вона була надана, мають право вчиняти будь-які правочини. На відміну від них неповнолітні особи можуть самостійно вчиняти лише угоди, перелік яких визначений законом. Вчинення інших правочинів може здійснюватися лише за згодою їх батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи про­ являється зовні. Волевиявлення буває прямим і побічним (конклюдентним). При прямому волевиявленні воля вислов­ люється словесно (усно чи письмово), наприклад при укладен­ ні договору в письмовій формі або видачі довіреності. При конклюдентному волевиявленні воля сторін на вчинення пра­ вочину прямо не висловлюється, але поведінка засвідчує їхню волю до настання певних правових наслідків (наприклад, до­ говір зберігання речі в автоматичних камерах схову). Однак застосовувати побічне волевиявлення можна лише в правочинах, які можуть вчинятися сторонами в усній формі. Для дійсності правочину він має бути вчинений у формі, встановленій законом. Під формою слід розуміти спосіб вираження волі сторін на його вчинення. Правочин може вчи­ нятися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній), шляхом вчинення конклюдентних дій, мовчанням. У письмо­ вій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, фізичних осіб між собою на суму, що перевищує в 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, інші право­ чини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Правочин, що вчиня­ ється батьками (усиновлювачами), не може суперечити інтер есам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних ді­ тей, оскільки батьки є їх законними представниками. Тобто, якщо у дітей є належне їм майно, батьки (усиновлювачі) управ­ ляють ним без спеціального на те повноваження. Управляючи майном дітей, батьки та особи, які їх замінюють, не можуть укладати без дозволу органів опіки і піклування договори, що підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реє­ страції, відмовлятися від належних дитині майнових прав, 326

Основи приватного права України

обмін. житла, письмові' зобов’язання. Неналежне виконання батьками та особами, що їх замінюють, своїх обов’язків щодо управління майном дити­ ни є підставою для покладення на них обов’язку відшкодовува­ ти завдану матеріальну шкоду. Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 215. Недійсність правочину. 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) ви­ мог, які встановлені ... цим Кодексом. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність вста­ новлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимага­ ється. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчем­ ний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована осо­ ба заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом не­ дійсним (оспорюваний правочин). 2. Цивільні договори Норма закону

Договір - це є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення ци вільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, у визначенні його умов з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, вимог розум­ ності та справедливості. Але якщо договір вступає в силу, то він є обов’язковим для виконання сторонами. Договори розрізняють за різними критеріями. За розподілом п в та обов’язків: ^ Односторонні ; • Одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділя­ ється лише пра­ вом вимоги

I

Двосторонні • Правами і обо­ в'язками наділе­ ні обидві сторо­ ни договору

[ Багатосторонні • Застосовуються загальні поло­ ження про дого­ вір, якщо це не суперечить ба­ гатосторонньо­ му характеру цих договорів

-

327

І

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

За необхідністю компенсації дії (за наявністю вигоди): Оплатні

Безоплатні —«

Мають матері­ альну компенса­ цію дій

Не компенсують дії однієї сторони відповідними ма­ теріальними ді­ ями іншої сторо­ ни

За розсудом сторін як оплатні, так і безоплатні “

Іноді договори укладаються за згодою на ко­ ристь обох сторін або на користь третіх осіб

За наявністю чи відсутністю попередньої домовленості: Основні Основний договір може існувати самостійно

Попередні Попередній договір зав­ жди передбачає інший договір, з яким він пов'язаний

Змістом договору є право і обов’язки сторін, які визнача­ ються в умовах договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнута згода за всіма істотними умо­ вами. Істотними умовами договору є: • предмет договору (предметом договору є те, з приводу чого укладається договір); • умови, що визначені законом як істотні або є необхідни­ ми для договорів даного виду; • умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом:

Оферта існує тоді, коли вона адресується конкретній особі і має вказівки на всі основні умови договору. Відповідь особи про прийняття умов оферти називається акцептом. Зміна або розірвання договору допускається лише за зго­ дою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї із 328

і

Основи приватного права України

сторін у разі істотного поруіі,гння договору другою стороною, але лиш е за рішенням суду. Договірними зобов'язанняМи є: • договір купівлі продажі!- за яким одна сторона (прода вець) передає або зо6ов'Я-»Ується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується приЙ»«яти маино (товар> 1 сплатити за Н Ь О Г О певну грошову • договір яшш (бартеру). •'»« яким кожна 31 стоР,и зо6ов я зується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар; • договір дарування, за я*Йм одиа сторона Сдарувальник) пере дає або зобов’язується ін**яаТИ ! Маи6утнЬОМУ друНЙ стоРоні (обдаровуваному) безою./і''’" 0 МаИНО (дарунок) у пласшсть; • договір ренти, за я к и * оДНа сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренГ* взамш цього зобов язується пе­ ріодично виплачувати ^/»сржувачеві ренту у формі певної грошової суми або в ІН*,,,И форм,; аі • договір довічного у т р и М аННЯ <д^ л я д ). за яким одна сто­ рона (відчужувач) „еіНТ/ДЯЄ ЛРуг,и сторон* (набувачеві) у власність майно, яке * в* ЯНачву цшність’ взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувана утри­ м анням та (або) догляД01* Довічно. • ін ш і договори (найм (<?Г*'нла)’ позичка’ шдряд- послуги, перевезення, Зберіганії*’ С Т р а Х У В« Н Н Я , доручення, комі­ сія. позика, кредит, б а н к ів с ь к и й вклад, банківський ра х у н о к , факторинг тощр)’

3. Поняттю спадкового права Норма закону С падкове право (м)ин 3 С т а т у т ів цивільного права, що являє с о б о * с и с ™емУ правових норм, які ви значаю т ь умови та П орядок переходу власності особи п іс л я Сі смерті до іни1**х ОСІ ' - _ ? б у к в а закону Ц и віль н и й кодекс У к Р аіни Ст. 1216. Поняття сп адк уван н я. С падкуванням є ІІС Р е х І ^ прав та обовязків (спадщи­ н и) від фізичної осоҐуГ ' ЯКа померла (спадкодавця), до ін ш и х осіб (спадкоємІ* 1 "* С/п. /.2/7. Види спИ '*к у в а н н я Спадкування з д і й с і ї ^ ™ " 38 заповітом або за законом. ї і

329 і

ПРАВОЗНАВСТВО

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права і обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця Права та обов’язки особи як кредитора або боржника

Особисті немайнові права

Права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встанов­ лені законом

Право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян

Право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

330

Основи приватного права України

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. Норма закону

Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Це право здійснюється особисто, і не допускаєть­ ся вчинення його через представника. Заповіт складається в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Якщо особа не може особисто підписати заповіт у зв’язку з хворобою або фізичною вадою, за її дорученням текст підпи­ сує інша особа. Підпис останньої на тексті заповіту засвідчу­ ється нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчи­ нення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких документ не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Також нотаріус може на прохання особи записати за­ повіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйня­ тих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями: • одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин; • інших учасників цивільних відносин. Також заповідач може без зазначення причин позбавити пра­ ва на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за зако­ ном. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадку­ вання. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 1241. Право на обов’язкову частку у спадщині. 1. Неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спад­ кодавця, непрацездатні діти спадкодавця, непрацездат­ на вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка на­ лежала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). 331

і

ПРАВОЗНАВСТВО

Розмір обов’язкової частки в спадідині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадко­ давцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Не мають права на спадкування особи: і за законом, і за заповітом: • які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя; • які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти запо­ віт, внести до нього зміни або скасувати заповіт; за законом: • батьки після дитини, щодо якої їх було позбавлено бать­ ківських прав; • батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина вста­ новлена судом; • одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаним таким за рішенням суду. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, непри­ йняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування за законом мають особиспадкоємці почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за за­ коном одержує право на спадкування в разі відсутності спадко­ ємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Ч ерги спад кув ан ня

332

Основи приватного права України

У чинному законодавстві існує поняття спадкування за правом представлення: • онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спад­ щини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; • прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б на­ лежала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; • племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщи­ ни, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; • двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім ма­ тері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. 4. Порядок одержання спадщини Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийня­ ти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини з умо­ вою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України. Буква закону

Ц ивільний кодекс України Ст. 1273. Право на відмову від прийняття спадщини. 1. Спадкоємець за заповітом або за законом може від­ мовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого Цивільним кодексом. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної кон­ тори за місцем відкриття спадщини. 2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмеже­ на, може відмовитися від прийняття спадщини за зго­ дою піклувальника і органу опіки та піклування. 3. Неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклу­ вання. 333 І

ПРАВОЗНАВСТВО

4. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздат­ ній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. 5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. 6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкли­ кана протягом строку, встановленого для її прийняття. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщи­ ни. Вона подається особисто. Особа, що досягла 14 років, має право подати заяву без згоди своїх батьків або піклувальника. Від імені малолітньої, недієздатної особи заяву про прийняття спадщини подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Потрібно пам’ятати, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого Цивільним кодексом України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не при­ йняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спад­ щину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до но­ таріальної контори за місцем відкриття спадщини. Суд може визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який ^починається із часу відкриття спад­ щини

З моменту не­ прийняття іншими спадкоємцями спадщини або відмо ви від її прийняття встанови люється строк у три місяці

334

Якщо строк, що залишився, мен­ ший як три місяці, він продовжується до трьох місяців

Основи приватного права України

спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спад­ щину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого са­ моврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про ви­ знання спадщини відумерлою подається після спливу (закін­ чення) одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територі­ альної громади за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати сві­ доцтво про право на спадщину. Якщо у складі спадщини є нерухоме майно, то спадкоємець зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

4*9

Запитання та завдання І.

Виконайте тестові завдання.

1. Яке поняття характеризується як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків?

A. B. В. Г.

Подія. Проступок. Правопорушення. Правочин.

2 . Залежно від значення підстави правочину для його дій­ сності, правочини поділяються н а ______________________

A. Односторонні, двосторонні, багатосторонні. Б. Реальні, консенсуальні. B. Абстрактні, каузальні. Г. Еквівалентні, алеаторні. 3. Як називається дом недійсним, лена законом, а заперечує його коном?

A. Б. B. Г.

правочин, який може бути визнаний су­ але недійсність якого прямо не встанов­ одна із сторін або інша зацікавлена особа дійсність на підставах, встановлених за ­

Оспорюваний. Нікчемний. Недостатній. Конфліктний.

4. Яке поняття характеризується як погоджена дія двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків?

A. Домовленість. Б. Угода. B. Правочин. Г. Договір. 335 І

ПРАВОЗНАВСТВО

5 . Д о якої черги спадкоємців за законом будуть належати племінник, племінниця спадкодавця за правом представ­ лення?

A. До Б. До B. До Г. До

першої черги. другої черги. третьої черги. п’ятої черги.

6 . Розташуйте в логічній послідовності черги спадкоємців за законом, починаючи з першої.

A. Рідні дядько та тітка спадкодавця. Б. Рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. B. Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спо­ ріднення. Г. Діти спадкодавця, той з подружжя, який його пе­ режив, та батьки. Г. Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини. II. Порівняйте поняття.

• Правочин - договір. • Спадкування за законом - спадкування за заповітом.

{

III. “ Розв'яжіть ситуації

Проаналізуйте вказані правочини та визначте мож­ ливість їх визнання недійсними. Для розв’язання ситуа­ цій ви можете користуватися ст. 215-235 Цивільного кодексу України. 1. Громадянин Невігласний, перебуваючи в стані алкоголь­ ного сп’яніння, продав ноутбук за низькою ціною. Його дружина вимагає від покупця - громадянина Корисливого повернути річ. Громадянин Корисливий не бажає повертати ноутбук, тому що вважає це придбання дуже вдалим для себе. 2. Громадянин Вправний, який працював майстром в авто­ сервісі, зрозумівши, що ремонт автомобіля громадянина Довір­ ливого не потребує великих затрат і зусиль, завірив все ж таки Довірливого в зворотному. Коли Довірливий сказав, що в нього зараз складна ситуація з бізнесом і він не має таких грошей на ремонт автомобіля, Вправний запропонував на дуже невигід­ них умовах купити автомобіль. Громадянин Довірливий, якому дуже потрібні були гроші, погодився продати автомобіль. 3. Громадянин Хворобливий, який визнаний судом недіє­ здатним, купив у магазині телевізор. Його опікун звернувся до магазину з вимогою повернути гроші. 4. Громадянка Нечитайло купила будинок у громадя­ нина Грамотного. Після передачі грошей за будинок у роз­ мірі 15 тис. грн вона отримала розписку від громадянина

336

і

Основи приватного права України

Грамотного, у якій було зазначено сплачену суму, стояв осо­ бистий підпис Грамотного і число, коли відбувся правочин. Через два тижні Грамотний подав до суду позов повернути з незаконного володіння Нечитайло його будинок. 5. 15-річний Моторний купив мотоцикл за особисті кошти, що були зароблені на кінозйомках. Батьки звернулися до суду з вимогою визнати правочин недійсним. 6. Громадянин Скоробагатий звернувся до виконавчого коміте­ ту сільської ради із заповітом та копією свідоцтва про смерть свого батька. Заповіт був завірений головним лікарем обласної лікарні, під час перебування в якій помер батько Скоробагатого. Батько заповідав своєму синові дачу, яка розташована на терито­ рії цієї ради. Скоробагатий клопоче про забезпечення охорони спадкового майна до прийняття ним спадщини. Голова сіль­ ської ради відмовив у задоволенні прохання громадянина, мотивуючи відмову тим, що заповіт оформлений неналежним чином. Крім того, забезпечення охорони спадкового майна не є повноваженням сільської ради.

Укажіть загальні вимоги до форми заповіту. Хто має право на посвідчення заповіту? Як здійснюється охоро­ на спадкового майна до прийняття спадщини спадкоєм­ цями? Дайте правову оцінку ситуації. Під час виконан­ ня роботи ви можете користуватися статтями Цивільного кодексу України (глави 84-87). IV. Запитання та завдання для самоперевірки.

1. Що таке правочин? 2. Які види правочинів ви знаєте? 3. За яких умов правочин вважається дійсним? 4. Що таке цивільний договір? 5. За якими класифікаціями визначають види договорів? 6. Дайте визначення спадкового права. 7. Що таке спадкування? 8. Які види спадкування визначає Цивільний кодекс України? 9. У чому полягає особливість спадкування за законом? 10. Як визначається поняття заповіту за чинним зако­ нодавством України?

§ 27. Сімейне право. Житлове право Г. Сковорода про сімейні стосунки: • «Ні про що не турбуватися, ні за чим не турбуватися - зна­ чить не жити, адже турбота - рух душі, а життя - це рух». • «Перш за все батька й матір шануй і служи їм. Вони ж бо ви­ димі портрети тієї невидимої сили, якій ти стільки зобов’я­ заний». 22 Р г* уо/ п * у*М ). 10 кі

337 І

ПРАВ О ЗНА ВС ТВ О

Проблемне питання • Прочитайте вислови українського філософа Г. Сковороди. Чому в контексті теми «сім'я» і в народних прислів'ях, і в поезії, і в філософії так часто звучать слова «турбота», «пошана»? • Доберіть декілька слів-асоціацій, пов'язаних з поняттями «сім'я», «родина», «дім». • Чи можна погодитися з відомим афоризмом «Одружитись це значить наполовину зменшити свої права і вдвоє збільши­ ти свої обов'язки»?

1. Загальна характеристика сімейного права В історії людського суспільства немає більш давнього стій­ кого утворення, ніж сім’я. Вона з’явилася раніше, ніж виник­ ла сама держава. Сім’я була і залишається до сьогодні основ­ ним інститутом соціалізації людини. У більшості традицій­ них суспільств саме сім’я визначала майбутнє становище ди­ тини. За тисячолітню історію сім’я змінилася, але ці зміни менші, ніж ті, яких зазнала держава. Буква закону

Сімейний кодекс України Ст. 3. Сім’я. 1. Сім’я є первинним та основним осередком суспіль­ ства. 2. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’я­ зані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я важлива для кожної людини. Якщо вищою цінністю для демократичної держави є людина, то цінності людини по­ винні бути важливими для держави. У зв’язку з цим сім’я знаходиться під захистом держави. Захист держави означає, що вона за допомогою законів та норм права регулює право­ відносини в сім’ї. Проте сімейні відносини урегульовані не лише нормами права, а й звичаями, нормами моралі, догмами релігії та до­ говорами. Сімейні відносини регулюються нормами права лише в тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Тому поняття сімейних відносин ширше за поняття сімейних правовідносин. Норма закону

Сімейне право - це галузь права, яка складає сукупність правових норм і принципів, що регулюють та охороняють особисті і пов'язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї. 338

Основи приватного права України

Предметом сімейного права є особисті немайнові та майно­ ві відносини, які виникають у зв’язку із шлюбом, споріднен­ ням, усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям ди­ тини в сім’ю для виховання та у зв’язку з іншими підставами, не забороненими законом і такими, що не суперечать мораль­ ним засадам суспільства і базуються на рівності та майновій самостійності учасників. Сімейним правовідносинам властиві особливості, які від­ різняють їх від інших правовідносин.

Суб’єктами сімейних правовідносин можуть бути лише фі зичні особи, які перебувають у шлюбі, кровному спорідненні чи відносинах усиновлення. Сімейний кодекс встановлює та­ кий перелік суб’єктів сімейних правовідносин: • подружжя; • батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені; • баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки; • рідні брати і сестри; мачуха, вітчим, падчерка, пасинок. При цьому усі інші родичі (двоюрідні брати та сестри, тіт­ ки, дядьки, племінники, племінниці та ін.) не є учасниками сімейних правовідносин, за винятками, встановленими зако­ нами. Буква закону

Сімейний кодекс України Ст. 18. Захист сімейних прав та інтересів. 1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чо­ тирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. 2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені за­ коном або домовленістю (договором) сторін. 22*

339 І

ПРАВОЗНАВСТВО

Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокре­ ма, є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов’язку; 3) припинення правовідношення, а також його ану­ лювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до по­ рушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором. Об’єктами сімейних правовідносин можуть бути майнові бла га (речі), особисті немайнові блага, дії, у тому числі послуги. Змістом сімейних правовідносин є суб’єктивні сімейні пра­ ва та юридичні обов’язки. До джерел сімейного права належать нормативно-правові акти, які в сукупності складають сімейне законодавство: 1. Конституція України (ст. 32, 41, 51, 52) - визначає за­ гальні засади правового регулювання сімейного законодав­ ства. 2. Закони України є найважливішими джерелами сімейно­ го права, оскільки вони містять норми, які закріплюють пра­ вовий механізм регулювання сімейних правовідносин тощо. До таких законів належать Закони України «Про охорону ди­ тинства», «Про попередження насильства в сім’ї». Окреме міс­ це займають Цивільний кодекс України (ст. 8, 20; ч. 2 ст. 72; ч. 2 ст. 129; ч. З ст. 138; ч. З ст. 139) та Сімейний кодекс України. 3. Укази і нормативні розпорядження Президента України. 4. Постанови і нормативні розпорядження Кабінету Мі ністрів України. 5. Договори, якими регулюються сімейні відносини (напри­ клад, укладання шлюбного договору). 6. Звичай. 7. Міжнародні договори (Конвенція ООН про права дитини тощо). 2. Умови і порядок укладення та припинення шлюбу Норма закону

Шлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка, зареє­ стрований у державному органі реєстрації актів цивіль ного стану (далі - орган РАЦС). 340

Основи приватного права України

Для допитливих (з історії поняття) Сьогодні в Україні правові наслідки має лише зареєстрований шлюб, але так було не завжди. З історії відомо декілька способів укла­ дання шлюбу. Серед них найбільш давній - викрадення нареченої нареченим без її згоди, але викраденню нареченої передує попере­ дня змова між батьками. У стародавні часи існував і такий спосіб укладення шлюбу, як купівля нареченої у її родичів. При цьому згода нареченої на шлюб не мала істотного значення, хоча вже в Статуті Ярослава Мудрого заборонялося видавати заміж силою. З прийнят­ тям християнства змінилося і уявлення про шлюб. На Русі розпочинає діяти «Номоканон» - зібрання візантійського сімейного права. Вінчан­ ня, запроваджене у XI ст., спочатку практикувалося лише серед вищих станів суспільства.

За допомогою права утворена сім’я офіційно заявляє про своє існування і отримує визнання своєї законності з боку суспільства і держави. Лише офіційна реєстрація союзу між жінкою та чоловіком породжує права та обов’язки по­ дружжя. При вступі до шлюбу існують певні умови і перешкоди. Умови (позитивні) вступу до шлюбу - це обставини, необхід­ ні для того, щоб шлюб міг бути зареєстрованим і був визна­ ний дійсним. Перешкоди (негативні умови) — це обставини, за наявності яких реєстрація шлюбу не допускається. Негативні умови (перешкоди) — Перебування жінки чи чолові­ ка в іншому зареєстрованому шлюбі ■ ■ Перебування жінки та чолові­ ка між собою в родинних зв'язках

І

г

Тяжка хвороба або хвороба, небезпечна для одного з по­ дружжя та (або) їхніх нащадків

Буква закону

Сімейний кодекс України Ст. 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою. 1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення. 341

ПРАВОЗНАВСТВО

2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. 3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрід­ ні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, пле­ мінниця. 4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. 5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення. Перелік перешкод для реєстрації шлюбу є вичерпним. Відмова в реєстрації шлюбу за будь-якими іншими підстава­ ми: у зв’язку з расовими, національними, релігійними, соці­ альними та іншими відмінностями - заборонена і розгляда­ ється як грубе порушення прав людини. П орядок р е є с т р а ц ії шлюбу

Заява про реє­ страцію шлюбу подається жін­ кою та чолові­ ком особисто. Якщо реєстра­ ція шлюбу у встановлений день не відбу­ лася. заява втрачає чин­ ність після спливу 3 міся­ ців від дня II подачі

Орган РАЦС зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву, з їхніми правами та обов'язками як майбутнє по­ дружжя і бать­ ків

Наречені зобов’язані по­ відомити один одного про стан свого здоров’я. Ре­ зультати ме­ дичного обсте­ ження є таєм­ ницею і повідом­ ляються лише нареченим

Реєстрація шлюбу відбува­ ється обов'яз­ ково в присут­ ності нареченої та нареченого

Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня по­ дання особами заяви про реєстрацію шлюбу. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосе­ 342

О сі"'ви приватного права України

редня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб ре­ єструється в день подання відповідної заяви. Реєстрація від­ бувається, як правило, у приміщенні державного органу РАЦС, але за заявою наречених в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці: • за місцем проживання; • за місцем надання стаціонарної медичної допомоги; • в іншому місці, якщо наречені не можуть з поважних причин прибути до державного органу РАЦС. Шлюб може бути визнано недійсним, якщо він був зареєстро­ ваний з порушенням сімейного законодавства. Рішення про не­ дійсність шлюбу приймає відповідний орган РАЦС або суд. Норма закону

Недійсність шлюбу - це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акта, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв'язку з порушенням еста новлених законом умов укладання шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.

343

ПРАВОЗНАВСТВО

До кола осіб, які мають право пред’являти до суду позов про визнання шлюбу недійсним, належать: жінка або чоло­ вік, інші особи, права яких порушені в зв’язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, орган опіки чи піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, визнаної недіє­ здатною, чи особи, дієздатність якої обмежена, прокурор. Визнання шлюбу недійсним означає, що права та обов’язки подружжя з моменту реєстрації шлюбу не виникали.

«І?

Буква закону

Сімейний кодекс України Ст. 104. Підстави припинення шлюбу. 1. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з по­ дружжя або оголошення його померлим. 2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

344

Основи приватного права України

У разі розірвання шлюбу державним органом РАЦСу шлюб припиняється в день винесення ним відповідної постанови, якщо ж розірвання шлюбу відбувається в судовому порядку, то шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦСу за заявою колиш­ ньої дружини або чоловіка. Засвідчується воно Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України. 3. Особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, батьків і дітей ------- Норма закону

Особисті немайнові права і обов’язки подружжя це врегульовані нормами сімейного права відносини сто совно особистих немаинових благ та інтересів осіб. Шлюб зумовлює існування особистих немайнових та май­ нових прав і обов’язків подружжя. Особисті немайнові права подружжя

Особисті немайнові обов'язки подружжя Дружина та чоловік зобов'я­ зані спільно турбуватися про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопо­ моги

Спільно дбати про матеріаль­ не забезпечення сім'ї Вагітній дружині мають бути створені умови для збере­ ження її здоров’я та наро­ дження здорової дитини. Дружині-матері мають бути створені умови для поєднан­ ня материнства із здійснен­ ням нею інших прав та обов'язків

Майно подружжя є матеріальною базою існування сім’ї. Сімейний кодекс України встановлює два режими власності 345

І

ПРАВОЗНАВСТВО

подружжя: особиста приватна власність дружини і чоловіка: спільна сумісна власність подружжя. Особиста приватна власність дружини, чоловіка поширю­ ється на: • майно, набуте нею (ним) до шлюбу; • майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; • майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; • речі індивідуального користування, у тому числі коштов­ ності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; • премії, нагороди, які вона (він) одержали за особисті за­ слуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, ви­ ховання дітей тощо) сприяв її одержанню; • кошти, одержані як відшкодування за втрату речі, яка їй (йому) належала, а також як відшкодування завданої їй (йому) моральної шкоди; • страхові кошти; • плоди, доходи від речей, що знаходяться в особистій при­ ватній власності. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружи­ ні та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Об'єктом права спільної сумісної власності є: • заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя і внесені до сімейного бюджету або вне­ сені на його особистий рахунок у банківську установу; • гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за договором, що укладався в інтересах сім’ї; • речі для професійних занять (музичні інструменти, орг­ техніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя. До майнових прав подружжя належать: • право володіння, користування і розпорядження майном, нажитим подружжям під час шлюбу; • право на матеріальну підтримку в разі непрацездатності; • право на укладення шлюбного договору; • право на розділ загального майна та інші права. Найважливішим майновим обов’я зком є взаємне утриман­ ня подружжя. Як правило, цей обов’язок виконується добро­ 346

Основи приватного права України

вільно. У разі невиконання чоловік або дружина, що потребує матеріальної допомоги, має право через суд вимагати надання утримання (аліментів) від іншого, якщо він чи вона в змозі надати матеріальну допомогу. Дружина, чоловік взаємно зобов’язані брати участь у витратах, пов’язаних з хворобою чи каліцтвом іншого з подружжя. Щодо взаємних прав і обов’язків батьків і дітей, то вони ґрунтуються на походженні дітей від цих батьків. Батьки ма­ ють рівні права і обов’язки щодо своїх дітей. Держава накладає на батьків обов’язок забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я. Також батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народжен­ ня дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація народження дитини провадиться з одночас­ ним визначення її походження та присвоєння прізвища, імені та по батькові. Щодо виховання та розвитку дитини батьки зобов’язані:*• • Виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини • Піклуватися про здоров'я дитини, п фізичний, духовний та мораль­ ний розвиток • Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя

-

• Поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації бать­ ками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батька­ ми, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність

__■

Батьки мають право на: • особисте виховання дитини, залучення до виховання ди­ тини інших осіб, передачу її на виховання фізичним і юридичним особам, вибір форм і методів виховання, які не суперечать закону і моралі; • безперешкодне спілкування з дітьми; • самозахист своєї дитини, звернення до суду, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування за за­ хистом прав своєї дитини як її законні представники; • визначення місця проживання дитини; • відібрання дитини в будь-якої особи, що утримує її неза­ конно. Сімейний кодекс України, крім особистих немайнових від­ носин між батьками та дітьми, регулює також і майнові від347 І

ПРАВОЗНАВСТВО

носиыи. Логічно ці відносини можна розподілити за трьома критеріями: • роздільність майна батьків та дітей, яке при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми діть­ ми визнається власністю батьків; • право власності дитини; • право спільної сумісної власності батьків і дітей.

Батьки і діти, які спільно прожи­ вають, можуть бути самостій­ ними власника­ ми майна. При вирішенні спору між бать­ ками та малоліт­ німи, неповно­ літніми дітьми щодо належнос­ ті їм майна вва­ жається, що воно є власніс­ тю батьків

X х хн X ч н о о X о

я с; я

о ■

я

а

Майно, придба­ не батьками або одним з них для забезпечення розвитку, на­ вчання та вихо­ вання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книжки, музичні інструменти, спортивне об­ ладнання тощо), є власністю ди­ тини

• Майно, набуте батьками і діть­ ми за рахунок їхньої спільної > « о■ ж праці чи спіль­ них коштів, на­ Л (0 лежить їм на праві спільної сумісної влас­ ності

І?

2 2и Я а я с с

Права та обов’язки батьків і дітей з матеріального утриман­ ня є взаємними. Батьки зобов’язані утримувати своїх непов­ нолітніх дітей, повнолітніх дітей, що навчаються (до 23 ро­ ків), непрацездатних повнолітніх дітей, що потребують мате­ ріальної допомоги. З іншого боку, повнолітні діти зобов’язані утримувати своїх непрацездатних батьків, що потребують ма­ теріальної допомоги. Як правило, обов’язки з матеріального утримання виконуються добровільно. У разі ухилення від цього обов’язку і з батьків, і з дітей у судовому порядку мо­ жуть стягуватися аліменти. 4. Загальна характеристика житлового права Правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації житлових питань, забезпечується комп лексною галуззю права, яка включає норми адміністративно­ го, цивільного, господарського, земельного, сімейного та ін­ 348

Основи приватного права України

шими спеціальними галузями права, об’єднання яких утвори­ ли житлове право.

=г—Норма закону Ж ит лове право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини між громадянами та громадян з державними і громадськими організаціями у процесі ре алізації конституційного права людини і громадянина на житло. Предметом регулювання житлового права є правовідноси ни, які виникають під час:

1. Реалізації права на житло

6. Капітального та поточного ремонту житла

7. Виключення з житлового фонду жилих будівель, не придатних для проживання

2. Надання людині жилого приміщення в користування

5. Експлуатації та охорони житлового фонду

8. Розгляд житлових спорів

3. Користування людиною жилим приміщенням

4. Управління житловим фондом

9. Інші правовідносини

Житлові правовідносини виникають, змінюються та при­ пиняються на підставі юридичних фактів, які пов’язані з ж и­ лим будинком або іншим приміщенням, придатним для про­ живання людини. Ці правовідносини неоднорідні. Більшість з них має майновий характер і виникає у сфері розподілу і користування житлом. Основи нормативно-правового регулювання житлових від­ носин містить Конституція України. Основним нормативноправовим актом у цій галузі є Житловий кодекс України, який був прийнятий ще в 1983 р. і тому потребує докорінних змін. Норми житлового права містяться також у Законах України та підзаконних нормативно-правових актах.

ПРАВОЗНАВСТВО

5. Право громадян на житло: зміст і способи реалізації Житло є необхідною умовою нормального життя кожної людини. Потреба забезпечення житлом турбує людське сус­ пільство ще з первісних часів. На сьогодні проблема житла залишається актуальною і супроводжує людину протягом усього життя. їїїї

Для допитливих (з історії поняття)

* * Уперше право на житло в нашій державі було закріплено в Конституції СРСР 1977 р. У ній вказувалося, що держава покликана розвивати та охороняти житловий фонд, тобто уже існуюче житло, сприяти кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, намагатися справедливо розподілити житло, а також зобов'язувалася підтримувати невисоку плату за квартиру та комунальні послуги. Такі конституційні зобов'язання держави в 80-90-х роках були деклара­ тивними, а не реальними. В умовах спаду економіки скорочення коштів на житлове будівництво не давало можливості гарантувати право на житло і надати кожній сім’ї до 2000 р. окрему квартиру (або індивідуальний будинок), яка б відповідала сучасним стандартам, як було задекларовано на Квітневому пленумі ЦК КПРС 1985 р. Крім того, не повною мірою враховувалися можливості окремих громадян самостійно придбати або побудувати житло.

Як визнання важливості права на житло, в Україні воно отримало конституційне закріплення. V

Буква закону

К онст ит уція України Ст. 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу по­ будувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого само­ врядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Зміст права на житло передбачає, що кожен громадянин і члени його сім’ї мають право займати і використовувати пев­ не житло: той, хто потребує житла, має право на забезпечення ним у порядку, визначеному законом; держава бере на себе обов’язок сприяти громадянам у розв’язанні їхніх житлових проблем та забезпеченні їм можливості безперешкодного про­ живання у житлі, яке вони займають. 350

і

Основи приватного права України

Нормативні документи встановлюють такі способи реаліза­ ції права на житло:

Будівництво житла (будів­ ництво при­ ватного будин­ ку чи вступ до будівельного кооперативу)

Придбання житла у влас­ ність (укла­ дання догово­ ру купівліпродажу або приватизація)

Надання жит­ ла безкоштов­ но або за до­ ступну плату державою або органами міс­ цевого само-^ врядування/

6. Договір житлового найму Однією з найпоширеніших підстав користування житлом є договір житлового найму. Норма закону

Договір житлового найм у — це угода, у відповіднеє ті з якою одна сторона - власник житла (наймода вець) передає або зобов'язується передати другій сторо ні (наймачеві) житло для проживання в ньому на пев ний строк за плату. Розрізняють залежно від форми власності договори житло­ вого найму в будинках державного (або громадського) й при­ ватного житлового фонду. Так, у договорах житлового найму в будинках державного або громадського житлового фонду наймодавцем є держава або громада, від імені яких діють уповноважені ними органи (наприклад, житлово-експлуатаційні організації). Буква закону

Ж ит ловий кодекс Української РСР Ст. 61. Договір найму жилого приміщення. Укладання договору найму жилого приміщення. 351 і

ПРАВОЗНАВСТВО

Договір найму жилого приміщення в будинках дер­ жавного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організа­ цією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем — громадянином, на ім’я якого видано ордер. Предметом такого договору може бути лише те житло, яке зазначене в ордері на нього. Цей договір є безстроковим, оскільки житло надається в безстрокове користування. Ордер на жиле приміщення - це письмове розпорядження на його заселення, яке видається на підставі рішення вико­ навчого комітету органу місцевого самоврядування або місце­ вої державної адміністрації. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: • жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, але за роз­ мірами менше за встановлене для надання одній особі; • частина кімнати або кімната, зв’язана з іншою кімнатою спільним входом; • підсобні приміщення (кухня, коридор тощо). Члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, корис­ туються нарівні з ним усіма правами і несуть усі обов’язки, які закріплено в договорі житлового найму. Наймач має право за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружи­ ну (свого чоловіка), дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків малолітніх неповнолітніх дітей зазначе­ ної згоди не потрібно. Крім того, за згодою наймодавця, на­ ймач має право здати жиле приміщення в піднаймання. Наймачі жилих приміщень у будинках державного та гро­ мадського житлового фонду можуть за згодою всіх повноліт ніх членів сім’ї, які проживають з ними, придбати займані ними приміщення у власність. Наймач зобов’язаний використовувати житло за призначен­ ням, дбайливо ставитися до житла, своєчасно вносити квар­ тирну плату та плату за комунальні послуги, проводити від­ шкодування заподіяної шкоди. Він має право за письмовою згодою членів сім’ї, які проживають з ним, провести обмін займаного жилого приміщення з іншим наймачем або членом житлово-будівельного кооперативу. Наймач вправі за згодою членів сім’ї в будь-який час розірвати договір найму. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму не розривається, а члени сім’ї, які вибули, втрачають право ко­ ристуватися цим житлом. Що ж стосується договорів найму жилого приміщення, власником якого є приватні особи (приватний житловий фонд), 352

Основи приватного права України

то вони є договорами майнового найму, які врегульовуються нормами цивільного права. Предметом такого договору може виступати не лише ізольоване приміщення, а й частина квар­ тири або будинку. Сторонами у такому договорі найму житла можуть бути і фізичні, і юридичні особи. Цей договір уклада­ ється на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, то він вважається укладеним на 5 ро­ ків.

49

Запитання та завдання І. Виконайте тестові завдання. 1. Назвіть поняття, за яким «особи, що спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки».

A. Б. B. Г.

Родина. Громада. Подружжя. Сім’я.

2 . Які з перелічених положень не є способом захисту сімей­ них прав та інтересів?

A. Б. B. Г.

Визнання правочину недійсним. Встановлення правовідношення. Припинення дій, які порушують сімейні права. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

3 . Розташуйте в логічній послідовності дії в порядку укла­ дання шлюбу.

A. Ознайомлення наречених з їхніми правами та обов’язками як майбутнє подружжя і батьків. Б. Повідомлення нареченими один одного про стан свого здоров’я. B. Реєстрація шлюбу. Г. Заява про реєстрацію шлюбу. 1) , 2 ) ------------ , 3 ) ------------- , 4 ) --------------4. Яке з перелічених положень є підставою права спільної сумісної власності подружжя?

A. Майно, набуте до шлюбу. Б. Речі для професійних занять (музичні інструмен­ ти, оргтехніка, лікарське обладнання), придбані за час шлюбу для одного з подружжя. B. Майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які на­ лежали їй, йому особисто. Г. Премії, нагороди, які вона, він одержали за осо­ бисті заслуги. ?^Рг*УО/пву*уо. 10 и

353

І

ПРАВОЗНАВСТВО

5. Що не є способом реалізації права на житло за україн­ ським законодавством?

A. Будівництво житла. Б. Найм (оренда) житла. B. Самовселення в бездоглядне приміщення. Г. Приватизація житлового приміщення. 6 . Як називається сторона в договорі оренди житла, що пе­ редає або зобов’язується передати другій стороні житло для проживання на певний строк за плату?

A. Наймодавець. Б. Продавець. B. Дарувальник. Г. Позичальник. II. Порівняйте поняття.

• Недійсний шлюб - шлюб, що може бути визнаний не­ дійсним за рішенням суду. • Договір житлового найму в будинках державного і громадського житлового фонду - договір найму житла в будинках приватного житлового фонду. III. Завдання для самостійної роботи.

На уроці правознавства Анастасія стверджувала, що: • Суб’єктами сімейних відносин є як фізичні, так і юридичні особи. • Діти є об’єктом сімейно-правових відносин. • Днем припинення шлюбу є день, коли рішення суду вступило в законну силу. • Питання про вибір прізвища вирішується особами, які беруть шлюб, у момент реєстрації шлюбу. • Договір житлового найму забезпечує реалізацію пра­ ва людини на житло. Знайдіть і виправте помилки в тексті. IV. “ Розв’яжіть ситуації 1. Косачова при реєстрації шлюбу з Ващенком заявила, що бажає взяти його прізвище. Прохання було задоволено. Через два тижні Косачова, тепер уже Ващенко, прийшла до органу РАЦС і стала просити залишити за нею дошлюбне прізвище, оскільки проти нового прізвища заперечують її діти від першо­ го шлюбу 14-річна Ольга та 16-річний Микола.

Яке рішення повинен прийняти орган РАЦСу? 2. Сидоренко разом з сім’єю проживав у квартирі, яка нале­ жала міській раді. Він вирішив обміняти свою квартиру на квар­ тиру Ятченка. Проти цього заперечував 16-річний син Іван. Проте обмін квартирами відбувся, Іван звернувся із заявою про 354

______________________________ Основи приватного права України незгоду до міської ради. Яке рішення повинна прийняти міська рада? Який порядок обміну квартирами, які належать до гро­ мадського житлового фонду? V.

Запитання та завдання для самоперевірки.

1. Що є предметом правового регулювання сімейного пра­ ва України? 2. У чому полягають особливості сімейних відносин? 3. Які умови і порядок укладення шлюбу? 4. Який порядок припинення шлюбу? 5. Перелічіть особисті та майнові права і обов’язки по­ дружжя. 6. Дайте визначення житлового права. 7. Які способи реалізації права громадян на житло іс­ нують за українським законодавством? 8. Які є види договору житлового найму? 9. ** Обґрунтуйте конституційне право людини на ж ит­ ло як невід’ємну складову. Яка роль в цьому нале­ жить державі?

§ 28. Земельне прано

і ф

Г. С к о в о р о д а :

• «Землеробе во вдесятеро ліпше всіх кручених наук, тому що воно для всі найпотрібніше». П роблем не п

• Чому права власників землі і землекористувачів мають певні ВІДМІННОСТІ, а обов'язки - тотожні?

1. Загальна характеристика земельного права Земельне право належить до самостійних і провідних галузей права. Значення земельних правовідносин в житті суспільства надзвичайно велике. Земля - не лише природний об’єкт, але й основа матеріального виробництва у сфері промисловості, тран­ спорту, сільськогосподарського виробництва тощо. Земля висту­ пає основним засобом виробництва, предметом праці. У процесі використання землі корисні властивості, продук­ тивна здатність не зменшуються, а збільшуються при пра­ вильній експлуатації і раціональному використанні. Крім того, їй властиві такі специфічні особливості, як: • просторова обмеженість (тобто необхідно використовува­ ти землю в тій кількості, яка визначена природою); гг

355 І

ПРАВОЗНАВСТВО

• постійність місцезнаходження (земельні ділянки вико­ ристовуються лише там, де вони розміщені); • незамінність (інші засоби виробництва неможливо вико­ ристовувати замість земель). Виконання землею різних функцій, наявність у неї специ­ фічних рис як об’єкта правового регулювання вказують на особливість земельних відносин, які регулюються окремою га­ луззю права - земельним правом.

Економічна (земля вико­ ристовується як незмінний засіб виробни­ цтва)

Політична (земля визна­ чає просторові межі держав­ ного територі­ ального суве­ ренітету)

Соціальна (земля є осно­ вою життя і діяльності людського суспільства)

Екологічна (земля є частиною навколишнього природного середовища

'-------------------- Функції земель залежно ■ід цілей використання

Функція про­ сторової опе­ раційної бази (використову­ ється для роз­ міщення спо­ руд, будівель)

Норма закону

Земельне право - це галузь права, що регулює сус­ пільні відносини щодо раціонального використання й охорони земель, охорони прав землевласників і землеко­ ристувачів. Предметом правового регулювання земельного права є від­ носини, що виникають з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ресурсами, а також їх охорони та раціонального використання. Права та обов’язки суб’єктів земельних правовідносин вста­ новлюються як на централізованому (державному), так і на договірному (локальному) рівні. Держава, приймаючи закони і підзаконні акти, визначає за допомогою імперативного мето­ ду порядок використання і охорони земель, встановлює обме­ ження використання земель відповідно до їх цільового при­ значення тощо. На договірному рівні, використовуючи диспо­ зитивний метод, регулювання земельних правовідносин від­ 356

О снови приватного права України

бувається за участі сторін, які мають можливість у визначе­ них межах самостійно обрати спосіб своєї поведінки для до­ сягнення певної мети. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об’єктами земельних відносин є землі в межах тери­ торії України, земельні ділянки та права на них, у тому чис­ лі на земельні частки (паї). Земельні правовідносини регулюються за допомогою різно­ манітних джерел земельного права. За юридичною силою вони класифікуються на конституційні акти , звичайні закони, підзаконні та локальні акти. Конституція України визначає засади земельного права, особливого статусу землі, яка проголошена основним націо­ нальним багатством, закріплює положення щодо належності землі, гарантії права власності на землю, а також права влас­ ності українського народу. Буква закону

К онст ит уція України Ст. 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними осо­ бами та державою виключно відповідно до закону. Основним нормативним актом у цій галузі є Земельний кодекс України, прийнятий 25 жовтня 2001 р. Він конкрети­ зує положення Конституції України щодо регулювання зе­ мельних відносин, визначає основний зміст практично всіх інститутів земельного права. Серед інших законів - джерел зе­ мельного права - Закони України «Про оренду землі», «Про плату за землю» та інші. До підзаконних актів земельного права належать: • Постанови Верховної Ради: «Про земельну реформу* від 18 грудня 1990 р., «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі* від 13 березня 1993 р.; • Укази Президента України - так звані 14 «земельних* указів Президента України, виданих з 1994 по 2004 р.; • Постанови Кабінету Міністрів України та інші. Локальними актами є нормативно-правові акти місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з пи­ тань земельного права.

357

ПРАВОЗНАВСТВО

2. Види земель в Україні Усі землі, які знаходяться в межах України, складають її земельний фонд. Законодавство передбачає наявність загаль­ ного правового режиму всіх земель незалежно від форми їх власності та цільового призначення. Одночасно є й істотні відмінності між правовим режимом певних категорій земель, що зумовлено різними способами їх використання, різним цільовим призначенням, особливостя­ ми правової охорони тощо. За вказаними та іншими критері­ ями землі можуть поділятися на окремі види. З е м л і с іл ь с ь ко го с п о д а р с ь ко го п р и зн а ч е н н я (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продук­ ції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності)

З е м л і ж и тл о в о ї та г р о м а д с ь к о ї за б у д о в и (земельні ді­ лянки в межах населених пунктів, які використовуються я розміщення житлової забудови, громадських буді­ вель і споруд)

З е м л і п р и р о д н о -з а п о в ід н о го та ін ш о го п р и р о д о о х о ­ р о н н о го п р и зн а ч е н н я (ділянки суші та водного просто­

ру з природними комплексами та об'єктами, що мають природоохоронну, екологічну та іншу цінність)

З е м л і о зд о р о в ч о го п р и зн а ч е н н я (землі, що мають природні лікувальні властивості, які можуть використо­ вуватися для профілактики захворювань та лікування людей)

З е м л і р е к р е а ц ій н о го п р и зн а ч е н н я (землі, що вико­

ристовуються для організації відпочинку населення, ту­ ризму та проведення спортивних заходів)

З е м л і іс т о р и к о -к у л ь ту р н о го п р и зн а ч е н н я (землі, на .яких розташовані історико-культурні заповідники, музеїІзаповідники, городища, кургани, архітектурні ансамблі та комплекси, історичні центри тощо)

358

Основи приватного права України

З е м л і л іс о в о го ф о нд у (землі, вкриті лісовою рослин­

ністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані для потреб лісового господарства)

З е м л і во д но го ф о нд у (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, островами, прибережними захисними смугами, гідро­ технічними спорудами тощо)

в

З е м л і п р о м и с л о в о с ті, тр а н с п о р ту , з в ’я з к у , е н е р г е о б о р о н и та ін ш о го п р и зн а ч е н н я

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місце­ вого самоврядування. 3. Форми та суб’єкти права власності на землю. Способи набуття та припинення права власності на землю Б у кв а з а к о н у

Земельний кодекс України Ст. 78. Зміст права власності на землю. 1. Право власності на землю - це право володіти, ко­ ристуватися і розпоряджатися земельними ділянками. 3. Земля в Україні може перебувати у приватній, ко­ мунальній та державній власності. Ст. 79. Земельна ділянка як об’єкт права власності. 1. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. 2. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на вод­ ні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній зна­ ходяться. 3. Право власності на земельну ділянку розповсюджу­ ється на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. 359

ПРАВОЗНАВСТВО

Суб’єкти права власності на землю ' Д е р ж а в а , яка Г р о м ад я н и та ю ри д и чні о со б и - на

землі приватної власності

Територіальні гр о м а д и ,

реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності ______________ -

які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності

і

Способи набуття права власності на землю визначені Земель­ ним кодексом України і є різними для громадян України, іноземців та юридичних осіб. Набуття права на землю громадянами та юридичними осо­ бами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни України можуть набувати право власності як на землі сільськогосподарського, так і на землі несільськогосподарського призначення. Існує декілька способів набуття права власності на земельні ділянки громадянами України. Способи набуття громадянами України права власності на земельні ділянки -------- -------- ‘ Безоплатна передача із земель державної та комунальноі власності

Приватизація земельних ділянок, які раніше були надані їм в користування

'

' Виділення в натурі належної ім земель­ ної частки (паю)

'

г

Цивільноправові договори (міни. купівліпродажу, дарування)

Прийняття спадщини

Набувальна давність

-

Громадяни, зацікавлені в одержанні безплатно у влас ність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства, садівництва, будівництва і обслуго­ вування житлового будинку, господарських будівель і споруд дачного та гаражного будівництва, подають заяву до відповід­ ної районної державної адміністрації або місцевої ради за міс­ цезнаходженням земельної ділянки. Рішення по цій заяві приймається в місячний строк, а в разі відмови про передачу

Основи приватного права України

земельної ділянки у власність це питання може бути виріше­ не в судовому порядку. Згідно із земельним законодавством громадянин, який ба­ жає приватизувати земельну ділянку, що перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної районної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місце­ знаходженням земельної ділянки. Набуття права на земельну ділянку за давністю користу вання (набувальна давність) є новим в земельному законо­ давстві. Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу дер­ жавної влади або органу місцевого самоврядування з заявою про передачу її у власність або надання в користування. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набу­ вати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на зе­ мельні ділянки несільськогосподарського призначення за ме­ жами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухо­ мого майна, що належать їм на праві приватної власності. П ри йняття спадщ ини В икуп зем ел ьни х д іл я н о к , н а я ки х р о з т а ш о в а н і о б ’є к т и н е р у х о м о го м а й н а , щ о н а л е ж а т ь їм на праві в л асно сті

Придбання за д о го ­ в о р о м к у п ів л іпродаж у, дарування, м ін и , ін ш и м и ц и в іл ь н о -п р а в о в и м и д о го в о р а м и

Способи набуття права власності на земельні ділянки іноземними громадянами чи особа­ ми без громадянства Б у кв а з а к о н у

Земельний кодекс України Ст. 81.4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті в спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Юридичні особи, засновані громадянами України, або юри­ дичні особи України можуть набувати у власність земельні 361 І

ПРАВОЗНАВСТВО

ділянки для здійснення підприємницької діяльності. Земель­ ним законодавством встановлено для них такі способи набут­ тя права власності на земельні ділянки: • цивільно-правові договори купівлі-продажу, дарування, міни та інші; • внесення земельної ділянки її засновниками в статутний фонд; • прийняття спадщини; • виникнення інших підстав, передбачених законом. Земельні ділянки в постійне користування юридичним осо­ бам надаються сільськими, селищними, міськими радами (із земель комунальної власності), районними та обласними ра­ дами (із земель спільної власності територіальних громад) та районними, обласними державними адміністраціями (із зе­ мель державної власності в межах населених пунктів та поза їх межами). У визначених законом випадках земельні ділян­ ки юридичним особам надаються Кабінетом Міністрів України та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділян­ ки в постійне користування, звертається з клопотанням до відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. До клопотання про відведення земельної ді­ лянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Рішення про надання земельної ділянки в постійне користування юридичним осо­ бам приймається в місячний строк. У разі відмови в наданні земельної ділянки це рішення може бути оскаржено у судово­ му порядку. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування нею виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Таким документом є державні акти, форми яких затверджує Кабінет Міністрів України. У Земельному кодексі України встановлено підстави при­ пинення права власності на земельну ділянку та права корис­ тування нею. Підстави припинення права власності на земельну ділянку

Підстави припинення права користування земельною ділянкою

1. Добровільна відмова власника від права на земельну ділянку. 2. Смерть власника земельної ді­ лянки за відсутності спадкоємця. 3. Відчуження земельної ділянки за рішенням власника.

1. Добровільна відмова від права користування земельною ділян­ кою. 2. Вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земель­ ним кодексом.

362

Основи приватного права України

Продовження таблиці 4. Звернення стягнення на земель­ ну ділянку на вимогу кредитора. 5. Відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб. 6. Конфіскація за рішенням суду. 7. Невщчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Зе­ мельним кодексом.

3. Припинення діяльності держав­ них чи комунальних підприємств, установ та організацій. 4. Використання земельної ділян­ ки способами, які суперечать еко­ логічним вимогам. 5. Використання земельної ділян­ ки не за цільовим призначенням. 6. Систематична несплата земель­ ного податку або орендної плати

3. Користування землею: поняття, суб’єкти, види ------ Норма закону

Користування зем лею (зем лекорист ування) - це використання землі у визначеному законом порядку. Види користування землею Постійне з е м ­ л еко р и стув ан ­ ня - це право володіння і ко­ ристування зе­ мельною ділян­ кою, яка перебу­ ває в державній або комунальній власності, без встановлення строку

Орендне з е м ­ л екористуван­ ня - це заснова­ не на договорі тимчасове плат­ не володіння і користування земельною ді­ лянкою, необхід­ не орендарю для здійснення під­ приємницької ді­ яльності. Оренда може бути корот­ костроковою до 5 років та дов­ гостроковою до 50 років Орен­ додавцями зе­ мельної ділянки є їх власники або уповноважені ними особи

Концесійне зем л екористу­ вання - засно­ ване на договорі, строкове платне володіння і ко­ ристування зе­ мельною ділян­ кою з метою ство­ рення, поліпшен­ ня та (або) екс­ плуатації об’єкта концесії. Конце­ сію вправі надати органи державної влади або орган місцевого са­ моврядування, у власності яких перебуває зем­ ля. Обов'язкова умова концесії здійснення інве­ стицій концесіо­ нером з метою задоволення су­ спільних потреб (наприклад, бу­ дівництво і екс­ плуатація аеро­ порту, тепломе­ режі)

Право зе м е л ь ­ ного сервітуту право власника або землекорис­ тувача земельної ділянки на обме­ жене платне або безоплатне кори­ стування чужою ділянкою. Види земельних серві­ тутів: -право проходу та проїзду на ве­ лосипеді: - право проїзду на транспортно­ му засобі по на­ явному шляху; - право прокла­ дання ліній електропередач, зв'язку; - право відводу води зі своєї зе­ мельної ділянки на сусідню; • інші земельні сервітути

363

ПРАВОЗНАВСТВО

Право користування землею є похідним від права власнос­ ті на землю. Землекористувач користується ділянкою в об­ сязі і межах, які надає йому власник землі. Відхилення зем­ лекористувача від основного цільового призначення земельної ділянки може стати підставою для припинення його права користування нею. В Україні встановлено кілька видів корис­ тування землею. Суб'єктами права землекористування є: • за постійного користування землею - підприємства, уста­ нови і організації державної та комунальної власності; • за оренди землі - громадяни та юридичні особи України, іноземні громадяни і особи без громадянства, іноземні юри­ дичні особи, міжнародні організації, іноземні держави; • за концесії - органи державної влади або органи місцевого самоврядування, суб’єкти підприємницької діяльності; • за земельного сервітуту - власники та землекористувачі сусідніх земельних ділянок. 4. Права і обов’язки власників земельних ділянок і землекористувачів Земельне законодавство закріплює права і обов’язки влас­ ників земельних ділянок і землекористувачів. Буква закону

Зем ельний кодекс України Ст. 90. Права власників земельних ділянок. 1. Власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земель­ ну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) право власності на посіви і насадження сільськогос­ подарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбаче­ них законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші бу­ дівлі і споруди. Ст. 91. Обов’язки власників земельних ділянок. 1. Власники земельних ділянок зобов’язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призна­ ченням; 364

Основи приватного права України

б) додержуватися вимог законодавства про охорону дов­ кілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ді­ лянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої вла­ ди та органам місцевого самоврядування дані про стан і ви­ користання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних із встановленням земельних сервітутів та охорон­ них зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мере­ жі зрошувальних і осушувальних систем. Ст. 95. Права землекористувачів. 1. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених за­ коном; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Ст. 96. Обов’язки землекористувачів. 1. Землекористувачі зобов’язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призна­ ченням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або оренду платну; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ді­ лянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої вла­ ди та органам місцевого самоврядування дані про стан і ви­ користання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; 365 І

ПРАВОЗНАВСТВО

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’я­ заних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мере­ жі зрошувальних і осушувальних систем. Таким чином, права та обов’язки власників земельних ді­ лянок багато в чому подібні до прав землекористувачів. У той же час таке важливе повноваження власника, як право роз­ порядження землею, у землекористувача відсутнє. З а п и та н н я та зав д ан н я

І. Виконайте тестові завдання. 1. Чим є відносини, які виникають з приводу володіння, корис­ тування та розпорядження земельними ресурсами, а також їх охорони та раціонального використання?

A. Предметом правового регулювання земельного права. B. Об’єктом земельного права. В. Методом правового регулювання земельного права. Г. Суб’єктами земельних правовідносин. 2. У який спосіб іноземні громадяни та особи без грома­ дянства не можуть набути права власності на земельні ділянки?

A. Придбати за договорами купівлі-продажу, даруван­ ня, міни. Б. Прийняти в спадщину. B. Викупити земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на пра­ вах власності. Г. Виділення в натурі належної їм частки (паю). 3. Право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою ділянкою для проходу, проїзду, відводу води та з іншою метою - ц е _______________

A. Постійне землекористування. Б. Оренда. B. Концесія. Г. Земельний сервітут. 4. Засноване на договорі тимчасове платне володіння і ко­ ристування земельною ділянкою, необхідне для здій­ снення підприємницької діяльності, - ц е ---------------------- -

A. Постійне землекористування. B. Оренда. В. Концесія. Г. Земельний сервітут. 366

Основи приватного права України

5. Засноване на договорі, строкове платне володіння і ко­ ристування земельною ділянкою з метою створення, по­ ліпшення та (або) експлуатації об’єкта - це...

A. Постійне землекористування. Б. Оренда. B. Концесія. Г. Земельний сервітут. 6. Установіть відповідність між цільовим призначенням та категоріями земель в Україні.

1. Землі, що використовуються А. Землі оздоровчого для організації відпочинку призначення, населення, туризму та прове-Б. Землі лісового дення спортивних заходів. фонду. 2. Ділянки суші та водного В. Землі історикопростору, що мають особкультурного ливу природоохоронну, призначення, екологічну, наукову цінність. Г. Землі 3. Землі, що мають природні рекреаційного лікувальні властивості, які призначення, використовуються для Ґ. Землі природнопрофілактики захворювань. заповідного 4. Городища, кургани, давні фонду, поховання, мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець та інше. II. Порівняйте поняття.

• Право власності на землю - право користування зе­ мельною ділянкою. • Право земельного сервітуту - право концесійного зем­ лекористування. III.

Прочитайте текст. Знайдіть невірні твердження і виправте помилки.

На уроці правознавства Лілія стверджувала: • земельні правовідносини - це суспільні відносини з володіння та користування землею; • основним джерелом земельного права є Земельний кодекс України; • найпоширенішим є поділ земель на види по цільово­ му призначенню; • іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на землі сільськогосподар­ ського призначення; • землекористувачі мають право продавати та іншим шляхом відчужувати земельну ділянку.

ПРАВОЗНАВСТВО

IV. Розв’яжіть ситуацію. Безхатченко виїхав на постійне проживання в Польщу, через 5 років він набув громадянство цієї країни. В Україні у Львівській області в нього залишився 1 гектар землі сільськогосподар­ ського призначення, який він здав в оренду строком на 5 років. Під час короткої поїздки до рідного села сільський голова пові­ домив Безхатченка про те, що той не може бути власником земель сільськогосподарського призначення і тому повинен протягом місяця відчужити земельну ділянку, здану ним в оренду. Безхатченко проти цього заперечував.

Вирішіть цей спір. V. Запитання та завдання для самоперевірки.

1. Визначте поняття та предмет правового регулювання земельного права. 2. Які джерела земельного права ви знаєте? 3. Які є види земель в Україні? 4. Назвіть способи набуття та припинення права влас­ ності на земельні ділянки? 5. Що таке користування землею та які його види? 6. Хто може бути суб’єктом користування земельною ді­ лянкою?

§ 29. Загальна характеристика трудового права. Трудовий договір Г. Сковорода: У

• «Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить з тебе».

1. Загальна характеристика трудового права Норма закону

Трудове право є однією з провідних галузей у системі права України, що врегульовує відносини працівників з власниками підприємств або уповноваженими ними органами чи окремими фізичними особами з приводу праці. Законодавство про працю регулює трудові відносини пра­ цівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. 368

Основи приватного права України

Предметом трудового права є відносини, змістом яких є сам процес праці, тобто трудові правовідносини.

Трудове право як система юридичних норм і самостійна га­ лузь права складається із численної кількості нормативноправових актів: законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів, різноманітних відомчих актів, а також ло­ кальних норм, що діють у межах конкретних підприємств. Серед законів, що виступають джерелами трудового права, основне місце належить Конституції України. Вона визначає принципові позиції законодавства з найважливіших питань правового регулювання трудових та суспільних відносин, що пов’язані з ними. Статті Конституції України закріплюють основні права громадян як суб’єктів трудового права. У них встановлюються вихідні положення оплати праці, регулюван­ ня робочого часу і часу відпочинку, дисципліни праці, охоро­ ни праці, соціального забезпечення та інші. Буква закону

К онст ит уція України Ст. 45. Кожен має право на працю, що включає мож­ ливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення гро­ мадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. 2 4 - Р г « У О /П в У * У О . Ю М

369

ПРАВОЗНАВСТВО

Примусова праця забороняється... Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небез­ печних для їхнього здоров’я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Найбільш вагоме місце серед законодавчих актів трудового права належить Кодексу законів про працю України (КЗпПУ). Це кодифікований закон. Йому властива чітка послідовність розміщення інститутів у вигляді глав: • Колективний договір; • Трудовий договір; • Робочий час; • Час відпочинку; • Нормування праці; • Оплата праці; • Гарантії і компенсації; • Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, уста­ нові, організації; • Трудова дисципліна; • Охорона праці; • Праця жінок; • Праця молоді та інші. Поряд з КЗпПУ діють також інші закони України. Це Закони України «Про зайнятість населення*, «Про колективні договори і угоди», «Про оплату праці», «Про відпустки» тощо. Відомчі акти теж виступають джерелом трудового права. Це накази, розпорядження, інструкції галузевих міністерств, що містять приписи з окремих питань регулювання праці на підприємствах певної галузі. Особливе місце серед відомчих актів посідають інструкції та роз’яснення Міністерства праці і соціальної політики, які забезпечують правильне тлумачен­ ня і застосування діючого трудового законодавства. Важливе місце серед джерел трудового права займає так зване локальне (тобто місцеве) регулювання праці - в масшта­ бах окремої галузі, підгалузі, професії, регіонів і підприємств. У сучасних умовах децентралізації управління та розвитку самостійності та самоуправління підприємств і регіонів зна­ чення локальних нормативних актів зростає. 370

Основи приватного права України

2. Трудовий договір Трудовий договір € одним з основних способів реалізації права на працю. Він носить індивідуальний характер. Норма закону

Трудовий договір - це угода між працівником і влас ником підприємства, установи, організації або уповно­ важеним ним органом чи фізичною особою, за якою пра цівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов’я зується виплачувати пра цівникові заробітну плат у і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодав ством про працю, колективним договором і угодою сторін. Конкретним змістом договору є сукупність умов, які ви­ значають права, обов’язки та відповідальність сторін. Залежно від порядку встановлення розрізняють два види умов трудово­ го договору. Якщо сторони прийняли додаткові умови, то вони стають обов’язковими для виконання. Крім того, у трудовому праві закріплено важливе положення: умови договору про працю, які погіршують становище робітника в порівнянні із законо­ давством про працю, є недійсними. Види трудових договорів розрізняють залежно від строків укладання. Трудовий договір може бути: • безстроковим, що укладається на иевизначений строк; • на визначений строк, встановлений за погодженням сто­ рін; • таким, що укладається на час виконання певної роботи. 24-

371

ПРАВОЗНАВСТВО

ґ(

'— -------------------------------------------------------------------------------------

------------- ■*

Умови трудового договору Умови, що визначаються угодою сторін

Обов'язкові умови, без домовленості про які трудовий договір вважається недійсним

Факультативні (до­ даткові), за відсут­ ності яких трудовий договір може бути укладеним

До них належать умови: • про трудову функ­ цію; • про місце роботи; • про строк дії до­ говору; • про розмір вина­ городи за роботу; • про час початку виконання трудо­ вої функції

• умови, що зазна­ чені в законодавстві (про встановлення випробування, про неповний робочий день) • умови, що визна­ чаються сторонами при укладанні дого­ вору (забезпечення житлом, надання для дитини праців­ ника місця в до­ шкільному дитячому закладі)

Умови, що встанов­ люються законодав­ ством про працю До цього виду належать такі умови трудового договору: • про охорону праці; • про мінімальний розмір заробітної плати; • про дисциплінарну та матеріальну від­ повідальність

^

-і

Найрозповсюдженішим видом трудового договору є без­ строковий. Строкові трудові договори можуть укладатися лише у виняткових випадках, коли характер і умови праці не дозволяють їх укладати на невизначений строк (наприклад, робота має сезонний характер); коли це відповідає інтересам робітника; у випадках, безпосередньо передбачених законом (наприклад, з керівником підприємства, з особами, обраними на виборні посади, при організованому наборі на роботу тощо). Важливою особливістю трудового договору є форма та пра­ вила його укладення. Ч

Буква закону

Кодекс законів про працю України Ст. 24. Укладення трудового договору. Трудовий договір укладається, як правило, у письмо­ вій формі. Додержання письмової форми є обов’язко­ вим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в ра­ йонах з особливими природними географічними і гео372 і

Основи приватного права України

логічними умовами та умовами підвищеного • ізику для здоров’я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні тру­ дового договору в письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) в інших випадках, передбачених законодавством України. Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі й матеріальна), умови матеріального забезпечення й орга­ нізація праці робітника, умови розірвання договору (у тому чис­ лі дострокового) можуть встановлюватися угодою сторін. Контракт відрізняється від звичайної письмової форми тру­ дового договору тим, що укладається: • у випадках, передбачених тільки законом; • з тими категоріями працівників, які зазначені в законі; • виключно в письмовій формі; • на визначений строк; • може містити конкретні показники, що їх має забезпечи­ ти працівник, а також зобов’язання роботодавця щодо створення додаткових умов працівникові для стимулю­ вання високопродуктивної праці; • може містити додаткові, порівняно із законодавством. умови матеріальної відповідальності та припинення тру­ дових правовідносин. Форму трудового договору необхідно відрізняти від поряд­ ку оформлення трудових правовідносин. Трудове законодавство встановлює єдині вимоги щодо по­ рядку укладення трудового договору. Передбачено, що при укладенні трудового договору роботодавець має право вимага­ ти від особи, котра наймається на роботу, тільки певний пере­ лік документів: Документ про стан здоров'я у випадках, передбачених законодав­ ством

Паспорт або інший документ, що посвід­ чує особу

Документ про освіту

ПРАВОЗНАВСТВО

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книж ­ ка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі; відомості про стяг­ нення до неї не заносяться. Забороняється при укладенні трудового договору вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про партійну і національну приналежність, походження, прописку та доку­ менти, подання яких не передбачено законодавством. Разом з тим законодавство передбачає подання додаткових документів у тих випадках, коли зайняття посади чи виконання певної роботи вимагає певної освіти або кваліфікації (наприклад, ди­ плом про освіту, посвідчення електрика, водія тощо). Крім того, трудове законодавство забороняє укладати трудовий до­ говір з особою, якій запропонована робота протипоказана за станом здоров’я згідно з медичним висновком. Трудовий договір оформляється наказом чи розпоряджен­ ням роботодавця про зарахування працівника на роботу. Він вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження про прийняття на роботу не було видано, але робітник фак­ тично був допущений до роботи. При укладенні трудового договору угодою сторін може обу­ мовлюватися випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випро­ бування повинна бути зазначена в наказі про прийняття на --------------------------------- Осіб, які не досягли 18 років

Інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи

Осіб, звільнених у за­ пас з військової чи аль­ тернативної служби 374

Випробуван­ ня не вста­ новлюється при прийнятті на роботу

Молодих робітників після закінчення про­ фесійних навчальновиховних закладів

Молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів

Основи приватного права України

роботу. У цей період на робітника поширюється законодавство про працю. Якщо протягом строку випробування встановлено невідпо­ відність працівника роботі, на яку його прийнято, то робото­ давець вправі розірвати з ним трудовий договір у межах цього строку. Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування. Буква закону

Кодекс законів про працю України Стп. 27. Строк випробування при прийнятті на ро­ боту. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первин­ ної профспілкової організації, - шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робіт­ ників не може перевищувати одного місяця. Якщо працівник у період випробувань був відсутній на роботі в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній. 3. Особливості прийому на роботу неповнолітніх Неповнолітні, тобто особи, що не досягли 18 років, у трудо­ вих правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими за­ конодавством України. Згідно з чинним законодавством, не допускається прийнят­ тя на роботу осіб молодше 16 років. Проте за письмовою зго­ дою батьків (або одного з них) чи осіб, що їх замінюють, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, яким виповни­ лося 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчаль­ них закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шко­ ди здоров’ю і не порушує процесу навчання у вільний від за­ нять час, після досягнення ними 14-річного віку за згодою батьків або особи, яка їх замінює. 375

ПРАВОЗНАВСТВО

4. Припинення трудового договору Трудове законодавство України, встановлюючи норми сто­ совно припинення трудового договору, забезпечує захист пра­ ва людини на працю, на створення стабільних трудових пра­ вовідносин, подолання плинності робочої сили, а також по­ переджує свавілля роботодавців, які намагаються позбавити­ ся «небажаних» працівників. Норма закону

П рипинення трудового договору — це одностороннє волевиявлення працівником чи власником або на вимогу особи, яка не є стороною трудового договору, направлене на розірвання трудових правовідносин. Припинення трудового договору допускається лише при до­ триманні таких умов: • існують законні підстави його припинення: • дотримується встановлений порядок звільнення з роботи. Передбачені діючим трудовим законодавством підстави припинення трудового договору (контракту) залежно від того, хто виступає ініціатором припинення, поділяються на чотири групи: • за угодою сторін; • з ініціативи працівника; • з ініціативи власника; • з ініціативи органів, які не є сторонами договору. 376 І

Основи приватного права України

За взаємною згодою обох сторін будь-який вид договору мож­ на припинити в будь-який час, про який домовилися сторони. За ініціативи працівника можна припинити договір, укладений на невизначений строк, у будь-який час, але працівник повинен попередити письмово роботодавця за 2 тижні про своє бажання звільнитися, необов’язково вказуючи причини звільнення. Після закінчення строку попередження працівник має пра­ во припинити роботу, а роботодавець зобов’язаний провести з ним розрахунок та видати трудову книжку. Завчасне попере­ дження має юридичне значення: протягом вказаного строку (двох тижнів) ні адміністрація не має права в односторонньо­ му порядку звільнити працівника, ні сам працівник не може самовільно залишити роботу. Але за взаємною домовленістю сторін можливе припинення трудового договору. Після сплину строку попередження, якщо договір не розірваний і праців­ ник продовжує працювати, не наполягає на звільненні, дого­ вір вважається продовженим. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу регламентується трудовим законо­ давством. При скороченні чисельності чи штату працівників перева­ гами в залишенні на роботі користуються працівники з більш високою кваліфікацією. Крім того, такими перевагами корис­ туються працівники, які, за рівних умов продуктивності пра­ ці і кваліфікації, мають двох і більше утриманців; у сім’ях яких, крім них, немає інших працівників із самостійним за­ робітком; з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві тощо. Крім вищеназваних, чинне законодавство встановлює додат­ кові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власни­ ка з окремими категоріями працівників за певних умов. Підстави розір­ вання трудово­ го договору з ініціативи власника

5. Нез'явлення на роботу протягом більше як чоти­ рьох місяців під­ ряд унаслідок тимчасової непра­ цездатності

6. Поновлення на роботі працівника, який раніше вико­ нував цю роботу

----------------------------1. Зміни в органі­ зації виробництва (ліквідація, реор­ ганізація, скоро­ чення штату пра­ цівників та інші підстави)

4 Прогул (у тому числі відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин

7. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані нар­ котичного або ток­ сичного сп’яніння

377

І

ПРАВОЗНАВСТВО

Продовження схеми 2. В и я в л е н а н е в ід ­ п о в ід н іс ть п р а ц ів ­ н и к а з а й м а н ій п о ­ с а д і в н а с л ід о к н е ­ д о с т а т н ь о ї к в а л і­ ф ік а ц ії а б о с т а н у з д о р о в ’я

3. С и стем атичне невиконання п р а­ ц ів н и к о м б е з п о ­ важ них причин о б о в 'я з к ів , п о к л а ­ д е н и х н а н ь о го трудов им д о го в о ­ ром

8. В чинення за м іс ц е м р о б о т и розкрадання (у т о м у чи с л і і д р іб н о г о ) м а й н а в л а с н и к а ,в с т а ­ новл ене вироком с у д у_______________

5. Робочий час та час відпочинку Норма закону

Робочим вважається час, протягом якого працівник повинен знаходитися на своєму робочому місці і викону­ вати роботу, обумовлену трудовим договором. Кодекс законів України про працю встановлює нормальну тривалість робочого часу - 40 годин на тиждень. Колективним чи трудовим договором може бути встановлена менша норма. Поряд з нормальним робочим часом існують інші види робо­ чого часу. Неповний р о б о ч и й ча с С корочений р обочий час

Н орм альна і р и н іп н и 1ь р о б о ч о го часу

Ненормований робочий день

Види робочого часу

Н адурочна р об о та

Неповний робочий час встановлюється трудовим договором. На відміну від скороченого робочого часу оплата праці здій­ снюється пропорційно відпрацьованому часу. Неповний робо­ чий час може бути за згодою з власником встановлено для будь-якого працівника, але в деяких випадках власник зобов’язаний на прохання працівника встановити неповний робочий день чи неповний робочий тиждень: • для вагітної жінки; • для жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитинуінваліда, у тому числі таку, що знаходиться під її опіку­ ванням; • для особи, яка здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. 378

Основи приватного права України

Скорочений робочий час передбачається законодавством для певних категорій працівників. Ці межі, встановлені законом, носять обов’язковий характер і не можуть бути змінені умова­ ми колективного чи трудового договорів. Скорочення робочого часу не позначаються на розмірі оплати праці - вона є такою самою, як і при нормальній тривалості робочого часу. Скоро­ чена тривалість робочого часу встановлюється: Д л я п р а ц ів н и КІВ ВІКОМ ВІД

16 д о 18 р оків - 3 6 годин на ти ж д ень, дл я осіб віком від 15 д о 16 років (учнів віком від 14 д о 15 років, які працю ю ть в п ер іо д канікул) - 2 4 го д ин и на т и ж ­ день

Д л я п рацівни ків, зайн ятих на р о б о та х із ш кід л ив им и ум о в а м и праці, - не більш е як 3 6 го д и н на ти ж д е н ь

Д л я о кр е м и х кате го р ій п р а цівників (учителів, лікарів та інш их)

З а р аху но к власних кош тів на підп р и єм с тв а х і в о р га н із а ц іях м о ж е встановл ю ватися для ж ін ок, які маю ть д іте й віком д о 14 років або дитинуінваліда

Ненормований робочий день є особливою умовою праці, яка допускається законодавством тільки для певної категорії пра­ цівників (адміністративного, управлінського, технічного й господарчого персоналу; осіб, праця яких не піддається облі­ ку в часі, - консультанти, агенти, інструктори тощо). Трива­ лість праці цих працівників обмежена не кількістю годин, а колом функціональних обов’язків. Надурочною вважається робота понад встановлену трива­ лість робочого часу. Буква закону

Кодекс законів про працю України Ст. 62. Обмеження надурочних робіт. Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Власник або уповноважений ним орган може застосо­ вувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті. Власник або уповноважений ним орган може застосо­ вувати надурочні роботи тільки у таких виняткових ви­ падках: 1) при проведенні робіт, необхідних для оборони кра­ їни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх на­ слідків; 379

І

ПРАВОЗНАВСТВО

2) при проведенні громадсько необхідних робіт з водо­ постачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналі­ зації, транспорту, зв’язку для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функ­ ціонування; 3) при необхідності закінчити почату роботу, яка вна­ слідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи гро­ мадського майна, а також у разі необхідності невідклад­ ного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих; 4) при необхідності виконання вантажно-розванта­ жувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунк­ тах відправлення і призначення; 5) для продовження роботи при нез’явленні працівни­ ка, який заступає, коли робота не допускає перерви; у цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником. Ст. 63. Заборона залучення до надурочних робіт. До надурочних робіт забороняється залучати: 1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 2) осіб, молодших вісімнадцяти років; 3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, у дні занять.

380

____________________________________ Основи приватного права України

Ж інки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їхньою згодою. Залучення інвалідів до надуроч­ них робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забез­ печується наданням працівникам днів щотижневого відпочин­ ку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням ско­ роченого робочого дня для тих чи інших професій та тривалості роботи в нічний час. Мінімальна тривалість відпочинку, оплачу­ ваних щорічних відпусток, вихідні та святкові дні, а також інші умови часу відпочинку визначаються законом. Норма закону

Часом відпочинку слід вважати час, упродовж якого працівник звільняється від виконання трудових обов’я з ­ ків та використовує його на власний розсуд.

Перерва для відпочинку і харчування Т р и в а л іс т ь т а ­ кої п е р ер в и не м о ж е бути б іл ь ш е 2 го д и н , і вона повинна надаватися ч е р е з 4 го д и н и п іс л я п о ч а т к у р об о ти

Вихідні дні При пяти д ен ном у робочом у ти ж н і н а д а є ть ­ ся 2 в и х ід н и х дні на ти ж д е н ь , а при ш е с ти ­ денному один. Трива­ л іс ть щ о т и ж н е ­ в о го б е з п е ­ р е р в н о г о в ід ­ почи нку п ов и ­ нна бути не м е н ш е як 4 2 го д и н и

Святкові та неробочі дні

Щорічні від­ пустки

Ці дні в стано в­ лені з а ко н о ­ давчо: 1 січн я - Н о в и й рік; 7 січн я - Р із д ­ во Х р и с т о в е ; 8 березня М іж н а р о д н и й ж ін о ч и й д е н ь т а інш і

Гром адянам , які п е р е б у в а ­ ю ть у тр у д о в и х в ід н о с и н а х , н ад аю ться щ о ­ річні (о с н о в н і т а д о д а т к о в і) в ід п у с т к и із збереж енням н а їх п е р іо д м іс ц я р о б о т и (п о с а д и ) і з а ­ р о б іт н о ї п л а т и

Відповідно до Кодексу законів про працю і Закону України ♦Про відпустки* встановлено такі види відпусток: • щорічні включають основну відпустку (тривалість не менше ніж 24 календарних дні), додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і тяжкими умовами праці, додат­ кову відпустку за особливий характер роботи; 381

ПРАВОЗНАВСТВО

• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва; • творча відпустка (для завершення дисертаційного дослі­ дження, написання підручника та ін.); • соціальні відпустки, що включають відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, додаткову відпустку жінці, що має двох або більше дітей у віці до 15 років; • відпустка без збереження заробітної плати. Право на основну чи додаткову відпустку в перший рік роботи працівник має після шести місяців безперервної праці на даному підприємстві, а за другий і наступні роки щорічно відпустки надаються в будь-який час відповідно до графіка черговості надання відпусток. Запитання та завдання І.

Виконайте тестові завдання.

1. Який інститут відсутній у трудовому праві?

A. Б. B. Г.

Інститут Інститут Інститут Інститут

робочого часу. оплати праці. праці жінок. праці державного службовця.

2. Яка із зазначених умов трудового договору належить до факультативних?

A. Б. B. Г.

Про Про Про Про

місце роботи. забезпечення житлом. трудову функцію. розмір винагороди за виконану роботу.

3 . З ким та як може укладатися трудовий договір в усній формі?

A. З працівником, прийнятим на роботу за перево­ дом. Б. При укладанні контракту. B. При організованому наборі працівників. Г. При укладанні трудового договору з неповноліт­ нім. 4. Який документ не повинен вимагати роботодавець при укладанні трудового договору?

A. Документ про склад сім’ї. Б. Паспорт. B. Трудову книжку. Г. Документ про освіту. 382

Основи приватного права України

5. Строк випробування при прийнятті на роботу не може пе­ ревищувати за загальним правилом...

A. 1 місяця. Б. З місяців. B. 6 місяців. Г. 1 року. 6. Для працівників віком від 16 до 18 років встановлюється...

A. Нормальна тривалість робочого часу. Б. Неповний робочий час. B. Скорочений робочий час. Г. Ненормований робочий день. II. Порівняйте поняття.

•

Нормальна тривалість робочого часу - скорочений ро­ бочий час. • Щорічна основна відпустка - додаткові відпустки. III. Розв’яжіть ситуацію 1. Микола Незамінний, який працював слюсарем на заводі, подав заяву про звільнення за власним бажанням. Через два тижні директор заводу повідомив Миколу, що не може його звільнити, бо не зміг запросити на роботу іншого слюсаря, і тому Микола повинен ще попрацювати на заводі.

Чи повинен Микола працювати на заводі доти, доки буде знайдена йому заміна. Відповідь обґрунтуйте. 2. Петро Вишня, майстер будівельної організації, працюючи у себе в саду, впав з дерева і зламав ногу. Лікування тривало майже 4,5 місяця. Коли він повернувся на роботу і подав листок тимчасової непрацездатності (лікарняний), виявилося, що вже підготовлено наказ про його звільнення.

Чи матиме законну силу цей наказ? Відповідь обґрун­ туйте. IV.

Запитання для самоперевірки.

1. Що таке трудові правовідносини? 2. Хто є суб’єктами трудових правовідносин? 3. Що таке трудовий договір і чому він є основним ін­ ститутом трудового права? 4. Який існує порядок укладення, зміни, припинення трудового договору? 5. Які існують види трудового договору? 6. Які особливості прийому на роботу неповнолітніх? 7. Що таке робочий час і які бувають режими робочого часу? 8. Що таке час відпочинку і які є види відпочинку? 383

І

ПРАВОЗНАВСТВО

§ ЗО. Трудова дисципліна. Відповідальність за порушення трудового законодавства Г. Сковорода: і

• « Д у ш а л ю д с ь к а , щ о п о з б а в л е н а п р и р о д н о г о с в о г о д іл а , п о д іб ­ н а к а л а м у т н ій в о д і, в т іс н о т і у м іщ е н ій » .

1. Поняття трудової дисципліни і обов’язки працівника Норма закону

Під дисципліною праці розуміється сукупність пра вил, які регулюють поведінку учасників трудових від носин, зокрема їх обов’я зки. Трудова дисципліна має подвійний характер і передбачає взаємні зобов’язання двох сторін трудового договору: • з однієї сторони, є обов’язок роботодавця створювати працівнику умови праці, необхідні для найбільш ефек­ тивного виконання трудової функції; • з іншої - обов’язок працівника неухильно дотримуватися правил поведінки, встановлених законодавчими актами, локальними нормами та угодами сторін. Буква закону

Кодекс законів про працю України Ст. 140. Забезпечення трудової дисципліни. У трудових колективах створюється обстановка не­ терпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлін­ но виконують трудові обов’язки. Щодо окремих несум­ лінних працівників застосовуються в необхідних випад­ ках заходи дисциплінарного і громадського впливу. За зразкове виконання трудових обов’язків згідно з законо­ давством можуть застосовуватися будь-які заохочення (оголо­ шення подяки, нагородження Почесною грамотою, занесення до Книги пошани (на Дошку пошани), видача премії, пред­ ставлення до присвоєння почесних звань і нагородження ор­ денами і медалями, що затверджується трудовими колектива­ ми в правилах внутрішнього трудового розпорядку. На прак­ тиці можуть застосовуватися матеріальні чи моральні (за фор­ мою), індивідуальні чи колективні (за суб’єктом) заохочення. Працівникам, які успішно і сумлінно виконують свої трудові 384 І

Основи приватного права України

Обов'язки власника або уповноваженого ним органу

Обов'язки працівника

Правильно організувати працю робітників, створювати умови для зростання продуктивності праці

Працювати чесно і сумлінно

Забезпечувати трудову і вироб­ ничу дисципліну

Додержуватися трудової і техно­ логічної дисципліни

Неухильно додержуватися за­ конодавства про працю і правил охорони праці

Своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу -

Уважно ставитися до потреб і запитів працівників

Дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено тру­ довий договір

Поліпшувати умови їх праці та побуту

Додержуватися вимог норматив­ них актів про охорону праці, тех­ ніки безпеки та виробничої сані­ тарії

обов’язки, надаються переваги та пільги у сфері соціальнокультурного та житлово-побутового обслуговування, переваги при просуванні на посаді. 2. Відповідальність за порушення трудового законодавства Для забезпечення трудової дисципліни, поряд з методами переконання та заохочення, можуть застосовуватися і методи притягнення до дисциплінарної відповідальності та методи громадського впливу. Трудовим законодавством України передбачено два види відповідальності за порушення трудового законодавства: дис­ циплінарна та матеріальна. Норма закону

Д исциплінарна відповідальніст ь - це один з видів юридичної відповідальності, що застосовується до по руш ників трудової дисципліни і полягає в обов'язку пра 25-Рпгуо /п *у» іу о . ЮМ

385

ПРАВОЗНАВСТВО

цівника відповісти за порушення трудової дисципліни та по нести дисциплінарне стягнення, передбачене нормами трудо вого права. Види дисциплінарної відповідальності: • загальна: вид дисциплінарної відповідальність що засто­ совується до всіх категорій працівників і передбачений нормами Кодексу законів України про працю; • спеціальна: відповідальність певних категорій працівни­ ків (наприклад, суддів, прокурорів, працівників міліції, військовослужбовців, залізничників та інших) на підста­ ві статутів і положень про дисципліну. Спеціальна дисциплінарна відповідальність працівників від­ різняється від загальної більш широким змістом трудового пра­ вопорушення та більш суворими заходами дисциплінарного стягнення чи впливу. До спеціальних нормативно-правових ак­ тів про дисципліну належать Статут про дисципліну працівни­ ків зв’язку, Дисциплінарний статут прокуратури України, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ та інші. Спеціальній дисциплінарній відповідальності підлягають працівники деяких галузей народного господарства: зв’язку, залізничного транспорту, гірничодобувної промисловості та інші. Спеціальну дисциплінарну відповідальність несуть та­ кож усі категорії державних службовців. До певних категорій працівників застосовуються більш суворі вимоги. Наприклад, бездоганна моральна поведінка є умовою діяльності судді, прокурора, працівника правоохоронних органів держави. Через це зміст дисциплінарних проступків цих категорій пра­ цівників набагато ширший. Недотримання ними норм моралі є підставою для спеціальної дисциплінарної відповідаль­ ності. Норма закону

М ат еріальна відповідальніст ь це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку працівника від шкодувати збиток, заподіяний підприємству, установі, організації в результаті невиконання чи неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому зако ном розмірі і порядку. 3. Дисциплінарні стягнення Норма закону

Д исциплінарні ст ягнення — це заходи, що вживи ються до порушників трудової дисципліни за невико нання трудових обов'язків. 386

Пг.нОви приватного права України*

______________________________________ ^-------------------------------------- '

За порушення трудової дисципліни Д° працівника може бути застосовано тільки один з такИх засобів стягнення: до­ гана або звільнення. Спеціальні нормНтивно*пРавов^ акти (ста" тути і положення), що поширюються на окремі категорії пра­ цівників (наприклад, державних службовців), можуть місти­ ти й інші дисциплінарні стягнення. Буква закону

Кодекс законів про працю України Стп. 148. Строк для застосУвання дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органоМ безпосередньо за вияв­ ленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часУ звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення нО може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Спг. 149. Порядок застосування дисциплінарних стяг­ нень. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган гі°винен зажадати від по­ рушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисципДІнаРне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступ інь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкОДУ» обставини, за яких вчинено проступок, і попередня’ роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівника під розписку. С т. 151. З н я т т я д и с ц и п л і н а р н о г о с т я г н е н н я . Якщо протягом року з дня накладення дисциплінар­ ного стягнення працівника не бУДа піддано новому дис­ циплінарному стягненню, то віИ вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустиі* нового порушення тру­ дової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення за­ ходи заохочення до працівника не застосовуються.

»•

387

ПРАВОЗНАВСТВО

4. Матеріальна відповідальність Працівники зобов’язані бережливо ставитися до майна ро­ ботодавця і вживати заходів щодо попередження збитків. Вони несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподія­ ну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Суб’єктами матері­ альної відповідальності можуть бути лише працівники, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем. При покладанні матеріальної відповідальності гарантують­ ся права і законні інтереси працівників шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в ме­ жах і порядку, передбаченими законодавством. Застосування матеріальної відповідальності можливе тіль­ ки за наявності складу дисциплінарного проступку. Матеріальна відповідальність за шкоду, нанесену робото­ давцю під час виконання трудових обов’язків, накладається на працівника за умови, якщо шкоду нанесено з його вини. Для притягнення до відповідальності працівника за нанесену ним матеріальну шкоду правове значення має будь-яка форма вини (умисел чи необережність). Наявність вини працівника зобов’язаний доводити роботодавець. Працівник несе матеріальну відповідальність за шкоду, на­ несену роботодавцю лише за наявності прямої дійсної шкоди. Не отримані доходи не враховуються. Пряма дійсна шкода буде, наприклад, у випадках розкрадання майна, його псу­ вання. Неотримані доходи (наприклад, неотримання заплано­ ваного прибутку) у зв’язку з тим, що працівник був відсутній на роботі без поважних причин, не відшкодовуються. Наступною умовою настання матеріальної відповідальності є протиправність поведінки працівника, яка виявилася в тому, що працівник не виконав вимог правової норми бережно 1 ' ■< Наявність майнового збитку Збиток - реальне зменшен­ Протиправна поведінка ня майна. працівника Працівник не несе відпові­ дальності за упущену вигоду

Причинний зв'язок між протиправним діянням і заподіяним збитком

388

Вина працівника у формі умислу чи необережності

Основи приватного права України

відноситися до майна роботодавця. Не визнаються протиправ­ ною поведінкою, наприклад, дії санітарного лікаря, який зни­ щує харчові продукти, визнані непридатними для вживання в їжу. Важливою умовою настання матеріальної відповідальності є наявність причинного зв’язку між протиправною поведін кою та шкодою. Наприклад, керівник підприємства, закладу, організації та його заступники несуть матеріальну відпові­ дальність за неправильний підхід до обліку та збереження матеріальних цінностей та грошових коштів. Залежно від форми вини матеріальна відповідальність праців­ ників диференціюється на види: обмежену, повну і підвищену.

Буква закону

Кодекс законів про працю України Ст. 134. Випадки повної матеріальної відповідаль­ ності. Відповідно до законодавства працівники несуть мате­ ріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, запо­ діяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, ор­ ганізацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе праців­ ником повної матеріальної відповідальності за незабез­ печення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 389

І

ПРАВОЗНАВСТВО

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають озна­ ки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезо­ му стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, ви­ робів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціаль­ ного одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покла­ дено повну матеріальну відповідальність за шкоду, запо­ діяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків; 8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності винний у несвоєчасній виплаті заробіт­ ної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають за­ боргованості перед цим підприємством. Ст. 136. Порядок покриття шкоди, заподіяної праців­ ником. Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не пере­ вищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним ор­ гану, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із за­ робітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним ор­ гану або вище в порядку підлеглості органу має бути зро­ блено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернене до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівника. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди проводиться ш ля­ хом подання власником або уповноваженим ним орга390

Основи приватного права України

„оМ позову до районного, районно™ . м іс*, міського міськрайонного суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, органі­ зацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку проводиться за позовом вищестоящого в поряд­ ку підлеглості органу або за заявою прокурора. 1. На підставі викладених норм встановіть критерії, які відрізняють різні види матеріальної відповідальності. 2. Яким чином забезпечується покриття шкоди, запо­ діяної працівником? Притягнення працівника до матеріальної відповідаль­ ності є особливим засобом правового впливу, що гарантує працівнику охорону заробітної плати від надмірних утри­ мань та виховує у працівника дбайливе ставлення до май­ на роботодавця. З а п и т а н н я та з а в д а н н я

І. Виконайте тестові завдання. 1. Який із зазначених обов’язків повинен виконувати влас­ ник або уповноважений ним орган?

A. Працювати чесно і сумлінно. Б. Забезпечувати трудову і виробничу дисципліну. B. Дбайливо ставитися до майна. Г. Додержуватися вимог нормативних актів про охоро­ ну праці, техніку безпеки та виробничої санітарії. 2 . Вид дисциплінарної відповідальності певних категорій працівників на підставі статутів і положень про дисциплі­ ну називається_____________________________

A. Б. B. Г.

Загальним. Спеціальним. Матеріальним. Категоріальним.

3 . Який вид дисциплінарного стягнення застосовується до працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, не маючи до цього серйозних зауважень щодо виконуваних ним функцій?

A. Догана. Б. Звільнення. B. Переведення на нижчеоплачувану роботу. Г. Перенесення відпустки на недоречний для праців­ ника час. 4 . До умов, за яких застосовується матеріальна відпові­ дальність, належать____________________

А. Протиправна поведінка працівника. 391

ПРАВОЗНАВСТВО

Б. Вина. В. Причинний зв’язок між протиправним діянням і заподіяними збитками. Г. Упущена вигода. 5. Якого виду матеріальної відповідальності за трудовим законодавством не існує?

A. Б. B. Г.

Повної. Неповної. Обмеженої. Підвищеної.

6 . У випадках, коли шкода заподіяна умисним псуванням, недостачею або втратою окремих видів майна, застосо­ вується такий вид матеріальної відповідальності_______

A. Повна. Б. Подвійна. B. Обмежена. Г. Підвищена. II. Порівняйте поняття.

• Дисциплінарна відповідальність - матеріальна відпо­ відальність. • Повна матеріальна відповідальність - обмежена мате­ ріальна відповідальність. III. Завдання для самостійної роботи.

Знайдіть та виправте помилки в тексті. На уроці правознавства Валерій стверджував: • трудові відносини - це будь-які відносини між пра­ цівником і роботодавцем; • основний нормативно-правовий акт, що регулює від­ носини між працівником і роботодавцем, - це Кодекс законів про працю України; • не допускається прийом на роботу осіб молодше 16 років; • під час укладення трудового договору працівник зобо­ в’язаний надати паспорт, трудову книжку та медичну довідку; • в Україні примусова праця заборонена; • за угодою сторін до трудового договору можуть бути включені будь-які додаткові умови; • кожен працюючий має право на відпочинок; • працівник може бути звільнений за один прогул; • відповідальність за дисциплінарну провину та нане­ сення матеріальної шкоди роботодавцю передбачена законодавством. 392

Основи приватного права України

IV.

Запитання для самоперевірки.

'

1. Що таке дисципліна праці та які є методи її забез­ печення? 2. Які обов’язки власника та працівника зафіксовано в трудовому законодавстві? 3. Що таке дисциплінарна та матеріальна відповідаль­ ність працівників? 4. Назвіть підстави для настання матеріальної відпові­ дальності. 5. Які види матеріальної відповідальності ви знаєте?

^9

Завдання для узагальнення за темою Запитання та завдання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте цивільне право як галузь права. 2. Що таке право власності? 3. Охарактеризуйте підстави набуття та припинення права власності. 4. Назвіть способи захисту цивільних прав. 5. Що таке правочин і які види правочинів існують? 6. Що таке договір в цивільному праві та які види догово­ рів вам відомі? 7. Що таке спадкування та хто такі спадкодавці і спадкоємці? 8. Охарактеризуйте види спадкування. 9. Що таке цивільно-правова відповідальність та які її ознаки? 10. Які особливості має цивільно-правова відповідальність неповнолітніх? 11. Охарактеризуйте трудове право як галузь права. 12. Що таке трудовий договір? 13. Що становить зміст трудового договору? 14. Які особливості прийому неповнолітніх на роботу? 15. Охарактеризуйте підстави припинення трудового договору. 16. Що таке робочий час та які його види вам відомі? 17. Що таке час відпочинку та які його види вам відомі? 18. Що таке дисциплінарний проступок та який порядок накладання і зняття дисциплінарних стягнень? 19. Назвіть умови, підстави і види матеріальної відпові­ дальності в трудовому праві. 20. Що таке шлюб та які умови і порядок його укладення? 21. Охарактеризуйте особисті нємайнові права і обов’язки подружжя. 22. Яке майно належить до особистої приватної власності подружжя? 23. Яке майно визнається спільною сумісною власністю по­ дружжя? 393

ПРАВОЗНАВСТВО

24. 25. 26. 27. 28. 29. 30.

Охарактеризуйте основні права і обов’язки батьків і дітей. Які правові наслідки недійсності шлюбу? Що є предметом житлового права? Якими є права і обов’язки наймачів житла? Охарактеризуйте земельне право як галузь права. Які існують види земель в Україні? Охарактеризуйте способи набуття та припинення права власності на землю в Україні. 31. Що включає право землекористування? 32. Якими правами і обов’язками наділені власники зе­ мельних ділянок і землекористувачі в Україні? Завдання для контролю знань

І ВАРІАНТ

І рівень (4 бали) Виконайте тестові завдання. 1. Загальний строк позовної давності складає:

A. Б. B. Г.

1 2 З 5

рік. роки. роки. років.

2 . Моментом припинення шлюбу при його розірванні в су­ довому порядку є:

A. Видача органом РАЦСу свідоцтва про розірвання шлюбу. Б. День оголошення рішення суду про розірвання шлюбу. B. День реєстрації рішення суду про розірвання шлюбу. Г. День вступу в законну силу рішення суду про розір­ вання шлюбу. 3. Установіть відповідність між поняттям та його визначенням:

1. Реально існуючі предмети А.Строк, матеріального світу, щодо яких Б. Термін, можуть виникати цивільні В. Речі. права та обов’язки. Г. Користування. 2. Певний момент у часі, Ґ. Володіння. з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 3. Певний період у часі, зі сплином якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 4. Фактичне, законне або протиправне, перебування майна у конкретної фізичної або юридичної особи. 394

Основи приватного права України

4. Установіть відповідність між характеристикою фізичної особи та видом дієздатності:

1. Фізична особа, яка не досягла 14 років (малолітня особа).

A. Недієздатність. Б. Неповна дієздатність. 2. Фізична особа у віці від B. Повна 14 до 18 років. дієздатність. 3. Фізична особа, яка досягла Г. Часткова 18 років (повноліття). дієздатність. Ґ. Обмежена дієздатність. 4. Фізична особа, що страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. 5. Доповніть твердження.

Власник володіє,_________ , _________ своїм майном на власний розсуд. __________ - один з видів юридичної відповідальнос­ ті, який полягає в покладенні на правопорушника не­ вигідних майнових наслідків за невиконання, нена­ лежне виконання зобов’язань або за інші проступки. II рівень (3 бали) Виправте помилки.

Під час контрольної роботи з правознавства Євгенія, де­ монструючи свої знання з правознавства, навела приклад за­ стосування норм сімейного права на практиці: «16-річна Марченко Оксана і 17-річний Осиїіенко Богдан ви­ рішили зареєструвати шлюб і звернулися до церкви із заявою. Але їм відмовили, оскільки вони ще не досягли шлюбного віку, і порадили звернутися до виконкому міської ради із заявою про зниження шлюбного віку. Працівник виконкому сказав, що шлюбний вік може бути знижений тільки на 1 рік, але як ви­ няток. Дозвіл було одержано, і молодята попрямували до місь­ кого РАЦСу. Працівники органу РАЦСу прийняли заяву і при­ значили дату реєстрації через 4 місяці. Проте дата реєстрації не влаштовувала Богдана, тому що в цей день він повинен був пра­ цювати на шахті і добувати вугілля. Працівник органу РАЦСу запропонував зареєструвати шлюб через представника*. III рівень (2 бали) Порівняйте поняття.

• Адміністративна відповідальність - дисциплінарна від­ повідальність. • Власники земельних ділянок - землекористувачі.

ПРАВОЗНАВСТВО___________________________________________________

IV рівень (3 бали) Розв'яжіть юридичну ситуацію. С а в ч е н к о , у з в ’я з к у

з а в а р іє ю

т р о л е й б у с а , с п із н и в с я н а р о б о т у н а

4 го д и н и . А д м ін іс т р а ц ія з а в о д у в и д а л а н а к а з п р о р о з ір в а н н я з н и м тр у д о в о го д о го в о р у

за

п р о гу л . Він н е п о г о д и в с я з т а к и м р іш е н н я м і,

в в а ж а ю ч и з в іл ь н е н н я н е з а к о н н и м , з в е р н у в с я з п о з о в о м д о суду.

Яке рішення прийме суд? Відповідь обґрунтуйте. II В А Р І А Н Т

І рівень (4 бали) Виконайте тестові завдання. 1. Баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, є спадко­ ємцями:

A. Першої черги. Б. Другої черги. B. Третьої черги. Г. Четвертої черги. 2 . Виключно за згодою фізичної особи проводиться:

A. Встановлення патронату. Б. Встановлення опіки. B. Визнання недієздатності. Г. Обмеження дієздатності. 3 . Установіть відповідність між характеристикою та видом правочину.

A. Фідуціарний. 1. Правочин, для вчинення якого Б. Реальний. достатньо лише досягнення B. Абстрактний. сторонами згоди за всіма Г. Каузальний. істотними умовами. Ґ. Консенсу2. Правочин, який вважається альний. вчиненим лише тоді, коли відбудеться передача речі. 3. Правочин, дійсність якого залежить від наявності конкретної підстави. 4. Правочин, для дійсності якого підстава не має зна­ чення. 4 . Установіть відповідність між конкретним фактом пору­ шення встановлених законом умов укладання шлюбу та формою відмови держави від визнання укладеного шлю­ бу як юридично значущого акта:

1. Шлюб з особою, яка прихо- А. Дійсний шлюб, вала свою тяжку хворобу. 2. Шлюб між особами, які є Б. Недійсний родичами прямої лінії спорід- шлюб. нення, рідними братом В. Шлюб, що визнаі сестрою. ється недійсним. 396

Л

Основи приватного права України

3. Шлюб, зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Г. Шлюб, що може бути визнаним недійсним за рі­ шенням суду.

5. Доповніть твердження.

Правочин називається ________ , якщо його недій­ сність прямо не встановлена законом, але одна із сто­ рін або інша заінтересована особа заперечує його дій­ сність на підставах, встановлених законом, а тому він може бути визнаний судом недійсним. Частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами - ц е __________ II рівень (3 бали) Виправте помилки.

Під час контрольної роботи з правознавства Олеся, де­ монструючи свої знання з правознавства, навела приклад застосування норм права на практиці: «Олексій Олександрович раптово розбагатів: він орендував земельну ділянку та території підсобного господарства коле­ джу, де вирощував сільськогосподарські культури, а коли строк оренди минув, ділянка перейшла йому у власність. Потім він її вигідно продав. З отриманими грошима Олексій Олександрович поїхав до Києва, де познайомився з резиден­ том США і купив у нього ліцензію на торгівлю спиртними напоями. Після повернення додому він був притягнутий до матеріальної відповідальності прокуратурою міста за пору­ шення правил внутрішнього розпорядку коледжу*. III рівень (2 бали) Порівняйте поняття.

• Цивільно-правова відповідальність - матеріальна відпо­ відальність. • Трудовий договір - колективний договір. IV рівень (3 бали) Розв'яжіть ситуацію. Розкішна придбала в одному з магазинів міста меблі на кухню. Магазин взяв на себе зобов’язання з доставки меблів у квартиру Розкішної. Під час транспортування автомобіль потрапив під дощ, що призвело до безповоротного пошкодження товару. Розкішна попросила адміністрацію магазину замінити меблі. Але адміні­ страція відмовила покупцеві, мотивуючи це тим, що після оплати вартості меблів Розкішна стала власницею речі і, як наслідок, сама відповідає за випадкове пошкодження меблів під час перевезен­ ня. Розкішна подала позов до суду.

Як буде вирішено справу? Відповідь обґрунтуйте. І

ПРАВОЗНАВСТВО

ГЛОСАРІЙ А

інш ими військами, що запрова­ дж ується замість проходження військової служ би. А м ністія - передбачене актом законодавчого органу держ авної влади повне або часткове звіль­ нення від покарання або пом’як ­ шення покарання. Апарат держави - система орга­ нів, що практично здійснюють дер­ жавну владу і функції держави. Апеляція - одна з форм оскар­ ж ення судового рішення, що не набрало законної сили в цивіль­ ній, господарській або кримі­ нальній справі.

Автономія - право самостій­ ного управління, розв’язання фі­ нансових, економічних, адм іні­ стративних або інш их державних питань певною частиною держ а­ ви (установи або спільноти), яке закріплене в загальнодержавній Конституції та в правових актах автономної одиниці. Адміністративна відповідаль­ ність вид юридичної відпові­ дальності, за порушення якої за­ стосовується адміністративне стягнення, передбачене Кодексом України про адміністративні пра­ вопорушення або іншим адміні­ Б стративним законодавством. Біпатрид - особа, що має гро­ А дм іністративне правопору­ мадянство двох чи більше дер­ шення (проступок) - протиправ­ ж ав, тобто подвійне громадян­ на, винна (умисна або необереж ­ ство. на) дія або бездіяльність, яка Бю джет - 1) затверджений у посягає на держ авний і громад­ встановленому порядку розпис ський порядок, власність, права доходів і видатків держ ави, уста­ і свободи громадян, встановле­ нови, організації на певний ний порядок управління і за яку строк; 2) план доходів і видатків законодавством передбачена ад­ установ, підприємств, організа­ міністративна відповідальність. цій на певний строк. А д м ін іс т р а т и в н о -т е р и т о ­ Бюджетний процес - регла­ ріальний устрій - внутріш ній ментована законом діяльність ор­ поділ території держави на певні ганів держави з укладання, роз­ частини (області, райони, міста, гляду, затвердження і виконання райони в містах, селищ а і села), державного бюджету, а також зві­ відповідно до якого будується і ту про його виконання. функціонує система держ авних і місцевих органів влади. В Аліменти - кошти на утри­ Верховенство закону - прин­ мання дитини в розмірі, вста­ новленому законом, які у визна­ цип, що затверджує провідну, ви­ чених законом випадках одні значальну роль закону в правовій особи зобов’язані надавати ін­ системі, яка забезпечується його юридичною силою шим (внаслідок непрацездатнос­ найвищою ті, шлюбу, батьківства) у зв’язку щодо будь-яких інших актів. Верховний Суд України (ВСУ) з існуючими м іж ними шлюбни­ найвищий судовий орган у си ­ ми та родинними відносинами. Альтернативна (невійськова) стемі судів загальної юрисдикції. служ ба - держ авна служба поза ВСУ здійсню є правосуддя, забез­ Збройними силами України чи печує однакове застосування за­

398

Глосарій

конодавства всіма судами за­ гальної юрисдикції. Вибори — визначений Консти­ туцією України спосіб форму­ вання представницьких органів законодавчої влади та самовря­ дування або наділення повнова­ ж еннями їх посадової особи шляхом голосування уповнова­ ж ених на те осіб, визначення ре­ зультатів такого голосування. Виборча система - система суспільних відносин, які склада­ ються в зв’язку з виборами орга­ нів публічної влади та визнача­ ють порядок їх формування. Виконавча влада - одна з гі­ лок держ авної влади, якій дел е­ гована сукупність повноважень з управління держ авними справа­ ми (контрольні, адміністративні, розпорядчі тощо) і на яку покла­ дається ф ункція виконання за­ конів, що приймаються законо­ давчою владою. Випробування при нрийпятті на роботу — при укладенні тру­ дового договору може бути обу­ мовлене угодою сторін випробу­ вання з метою перевірки відпо­ відності працівника роботі. Відкриття спадщ ини - юри­ дичний факт, з настанням якого виникають спадкові відносини. Відповідальність неповноліт­ ніх встановлена законодавством України юридична відповідаль­ ність молодих людей, які не по­ сягли 18 років, за вчинені ними пра вопорушення. Відпустка один з видів часу відпочинку, що надається пра­ цівнику на встановлений зак о­ ном строк. Відчуж ення - у цивільному праві передача майна у власність інш ій особі; один із способів здійснення власником повнова­ жень розпорядження. Відш кодування збитків форма цивільної відповідальнос­ ті за порушення зобов’язання.

Військова служ ба - почесний обов’язок кожного громадянина України, пов’язаний з виконан­ ням громадянином загального військового обов’язку і службою у Збройних силах України та ін­ ш их військах, створених відпо­ відно до законодавства України. Влада - здатність, право і можливість підкоряти своїй волі інш их. Власність - історично зум ов­ лена суспільна форма володіння, користування та розпорядження матеріальними та нематеріаль­ ними благами, яка вираж ає су­ спільні та виробничі відносини м іж людьми в процесі виробни­ цтва, розподілу, обм іну та спо­ живання цих благ. Втрата громадянства - втра­ та правового зв’язку особи з да­ ною державою.

Г Галузь законодавства - си­ стема нормативних актів, які видаються вищими органами держ авної влади і управління і регулюють певну сферу суспіль­ них відносин (конституційне за­ конодавство, цивільне, трудове, кримінальне законодавство то­ що). Галузь права - сукупність норм права, які складають відо­ соблену частину системи права і регулюють якісно однорідні су­ спільні відносини специфічним методом правового регулювання. Гарантії законності це си­ стема юридичних, політичних, економічних, моральних та ідео­ логічних засобів, за допомогою яких держава і суспільство мо­ жуть забезпечити законність і правопорядок, відновити поруше­ ні права і відшкодувати шкоду, заподіяну правопорушеннями. Гіпотеза частина правової норми, у якій зазначаються ум о­ ви, обставини, з настанням яких

399

ПРАВОЗНАВСТВО

можна чи необхідно здійснювати Д елікт - будь-яке правопору­ її диспозицію . шення, тобто вчинення д ії, що Голосування - найбільш д е­ суперечить закону. мократична процедура прийнят­ Д еліктоздатність - здатність тя колективних рішень. особи нести юридичну відпові­ Готування до злочину - ум ис­ дальність за невиконання не створення умов для вчинення обов’язків або за вчинені нею злочину. різні правопорушення. Громадська організаїця - об’єд­ Демократія - в сучасному ро­ нання громадян, утворене для зум інні форма політичного ре­ задоволення та захисту законних ж им у, в основі якої лежить на­ соціальних, економічних, націо­ родовладдя і політичний плюра­ нально-культурних, вікових, твор­ лізм , верховенство права і поділ чих, спортивних, фінансових та держ авної влади на законодавчу інш их спільних інтересів. і судову, невідчуж уваність прав і Громадський порядок - су­ свобод людини. спільні відносини, що забезпечу­ Депутат - повноважний та від­ ють належ ні умови для суспіль­ повідальний представник народу но корисної діяльності, відпо­ в парламенті країни чи виборців чинку й побуту людей, включаю­ свого виборчого округу та насе­ чи зовніш ні умови для нормаль­ лення регіону у відповідній місце­ ного ф ункціонування різних вій раді народних депутатів. громадських установ. Д ерж авна влада - полягає у Громадянство - правові вза­ здатності і можливості держ ав­ ємовідносини конкретної особи з них органів управляти (або впли­ державою, під юрисдикцією якої вати) політичними, економічни­ вона перебуває, що знаходить ми, правовими процесами та по­ свій вияв у їх взаємних правах діям и , контролювати соціально та обов’язках. небезпечні явища, що виника­ Громадянське суспільство ють у суспільстві, а також регу­ необхідний і раціональний спосіб лювати поведінку громадян. соціального життя, заснований на Д ерж авна служ ба — профе­ розумі, свободі, праві та демокра­ сійна діяльність з практичного тії; суспільний устрій, за якого виконання завдань і функцій людині гарантується вільний ви­ держави осіб, які обіймають по­ бір форм її економічного та полі­ сади в держ авних органах та тичного буття, гарантуються пра­ одержують заробітну плату за ва людини і забезпечується ідео­ рахунок держ авних коштів. логічна багатоманітність. Д ерж авний герб - сукупність Громадянські (особисті) пра­ зображ ень, що складають офі­ ва і свободи лю дини - сук уп ­ ційну емблему держави. ність природних і невідчужуваДерж авний гімн - поетичноних прав і свобод, що належать музичний твір, який прославляє людині від народження і не за­ батьківщину, державу, історичні лежать від її належності до гро­ події, їх героїв. мадянства певної держави. Д ерж авний прапор - оф іцій ­ ний відмітний знак держ ави, опис якого встановлюється зак о­ Декрет - один з видів нор­ ном (як правило, Конституцією), мативно-правових актів, що ви­ символ суверенітету держави. Державний суверенітет - вер­ даються органами державної вла­ ховенство держ авної влади вседи або державного управління.

д

400

і

Глосарій

редині країни, тобто зосер едж е­ ність всієї повноти влади в дер­ ж авних органах, і незалежність держ ави в зовніш ньополітичній сфері. Д ж ерела права - початкова форма правових норм, спосіб ма­ теріального закріплення юри­ дичних норм, який засвідчує за­ гальну обов’язковість останніх. Д и сп ози ц ія - центральна час­ тина правової норми, яка зазна­ чає права або обов’язки суб’єктів, передбачає дозволену, обов’язкову і заборонену поведінку особи. Д и сц и п л іна - точне, своєчас­ не і неухильне додерж ання вста­ новлених правовими та інш ими соціальними нормами правил поведінки в держ авном у і су­ спільному ж итті. Д и сц и п лінарн а відповідаль­ ність - один з видів юридичної відповідальності, що застосову­ ється виключно до порушників трудової дисципліни; правова форма впливу на порушника трудової дисципліни. Д исц и п лінарн і стягнення заходи, що вживаються до по­ руш ників трудової дисцип­ ліни. Д ієздатн ість - закріплена за­ коном здатність особи (фізичної або юридичної) самостійно набу­ вати своїми діям и юридичних прав, створювати для себе юри­ дичні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відпові­ дальність у разі їх невико­ нання. Догана - один з видів дисци­ плінарних стягнень, який засто­ совується до поруш ників трудо­ вої дисципліни відповідно до чинного трудового законодав­ ства. Договір - угода двох або біль­ ше осіб, спрямована на вста­ новлення, зм ін у або припи­ нення цивільних прав та обов’язків. 26 Р г* уо / поу «Гуо . 10 М

Е Екологічна безпека - стан навколишнього природного се ­ редовища, при якому забезпечу­ ється запобігання погіршенню екологічної обстановки і виник­ ненню небезпеки для здоров’я людей. Екологічні права і обов'язки громадян України — система юридично закріплених за грома­ дянами повноважень і зобов'язань в екологічній сфері. Економічні права і свободи можливості людини і громадя­ нина у сфері виробництва, роз­ поділу, обм іну і використання матеріальних благ.

Ж Ж итлове право - сукупність правових норм, які регулюють житлові відносини з використан­ ня житлового фонду. Житловий фонд - жилі будин­ ки і ж илі приміщення в інших будівлях на території України.

З Закон - нормативно-правовий акт вищого представницького ор­ гану державної законодавчої вла­ ди або самого народу, який регу­ лює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю й інте­ реси більшості населення, втілює основні права людини та інші за­ гальнолюдські цінності і має най­ вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів. Законні представники - бать­ ки, усиновителі, опікуни, п іклу­ вальники, представники закла­ дів, які виконують обов’язки опікунів і піклувальників. Законодавча влада - одна з гілок держ авної влади, головною функцією якої є законотворчість і організація контролю за дотри­ манням чинного законодавства усіма структурами держ ави,

401

ГІРАВОЗНАВСІ 0 0

об’єднаннями громадян і грома­ регулюють суспільні відносини дянами. щодо раціонального використан­ ня й охорони земель, охорони Законодавча ініціатива звернення суб’єкта права З .і., ви­ прав землевласників і зем леко­ значеного Конституцією України, ристувачів. до Верховної Ради України сто­ Зем ельний сервітут - обме­ совно прийняття закону, припи­ ж ене платне або безоплатне ко­ нення чинності або зміни чинно­ ристування чужою земельною го закону, яке здійснюється ш ля­ ділянкою (ділянками). хом подання на розгляд Верховної Злочин - передбачене кримі­ Ради України законодавчої про­ нальним законом суспільно не­ позиції чи проекту закону. безпечне діяння (дія або безді­ Законодавчий процес — чітко яльність), що посягає на суспіль­ врегульований Конституцією ний лад України, її політичну й України порядок законодавчої економічну системи, власність, діяльності держ авних органів та особу, політичні, трудові, майно­ їх посадових осіб (суб’єктів зак о­ ві та інш і права і свободи грома­ нодавчого процесу), пов’язаний з дян; суспільно небезпечне дія н ­ поданням до законодавчого орга­ ня, яке посягає на правопоря­ ну проекту закону, розглядом, док. прийняттям (зміною, припинен­ І ням чинності) і введенням у дію законів, а також з формуванням Імперія - монархічна держ а­ єдиної системи законодавства ва, на чолі якої стоїть імператор; України. до складу такої держ ави входять З ам ах на злочин - вчинення адміністративні одиниці чи дер­ особою з прямим умислом дія н ­ ж авні утворення, територію ня (дії або бездіяльності), безпо­ яких імперія насильно включи­ середньо спрямованого на вчи­ ла до свого складу. нення злочину, якщо при цьому Інкорпорація — спосіб систе­ злочин не було доведено до кінця м атизації законодавства, який з причин, що не залеж али від її полягає в об’єднанні за певним волі. критерієм групи нормативноЗаповіт — особисте розпоря­ правових актів в одній збірці без дж ення дієздатної фізичної осо­ ж одних змін у зм істі з норм пра­ би (заповідача) на випадок своєї ва і сам их законів. смерті про належ не йому майно Інозем ець - особа, яка не пе­ (у т. ч. й ц ін н і папери), зроблене ребуває в громадянстві України в установленій законом формі. і є громадянином (підданим) ін­ Збитки - витрати, зроблені шої держ ави або держав. кредитором, втрата або пош ко­ Інститут права - система дж ення його майна; не одерж ані юридичних норм, що регулюють кредитором доходи, що він мав певну групу однорідних суспіль­ одержати за умови виконання них відносин у рамках галузі боржником своїх зобов’язань. права. Зворотна д ія (сила) закону К поширення д ії виданого закону на відносини, що мали місце до К абінет М іністрів України набуття ним чинності - з момен­ вищий орган у системі органік ту їх виникнення. виконавчої влади України. Зем ельне право - галузь пра­ К азус - випадкова д ія , яка ва, система ю ридичних норм, що (на відм іну від умисної або не­

402

Глосарій

обережної) має зовніш ні ознаки правопорушення, але позбавлена елементів вини, отж е, і не тягне за собою юридичну відповідаль­ ність. К олективний договір — пись­ мова двостороння угода м іж власником або уповноваженим ним органом і трудовим колекти­ вом, від імені якого виступає профспілковий комітет чи інший уповноважений трудовим колек­ тивом орган з метою регулюван­ ня виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодж ення інтересів трудя­ щ их, власника або уповноваже­ ного ним органу. К олективні трудові спори — це конфлікти, розбіж ності, що виникли м іж сторонами щодо встановлення або зм іни існ ую ­ чих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту (на рівні підприємства), укладання і зм іни колективного договору або угоди та їх виконання, невико­ нання вимог законодавства про працю. К омісія з трудових спорів — первинний орган для розгляду індивідуальних трудових спорів, що обирається загальними збо­ рами трудового колективу із чис­ лом працюючих не менше 15 чо­ ловік. К омітети Верховної Ради постійно дію чі органи, які ство­ рюються на строк повноважень Верховної Ради України на осно­ ві пропорційного представництва депутатських груп та фракцій. К ом петенція — сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов’язків державного органу або посадової особи, що визначаються Кон­ ституцією та законами України. К онституція — Основний Закон держ ави, у якому за­ кріплюються засади суспільного і державного ладу, правовий ста­ 26

'

тус людини і громадянина, основні принципи організації та діяльності державного апарату, місцевого самоврядування, зд ій ­ снення оборони країни, гаранту­ вання її безпеки. К онф іскація примусове, безоплатне вилучення у влас­ ність держави всього або части­ ни майна, що є особистою влас­ ністю засудж еного. Крайня необхідність - дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним зако­ ном, але вчинена за обставин, коли іншими діями було неможливо усу­ нути небезпеку, що безпосередньо загрожує особі чи правам цієї лю­ дини, а також інтересам держави, суспільним інтересам, інтересам чи правам людини. К римінальна відповідаль­ ність - вид юридичної відпові­ дальності, основним змістом якої є покладення на винного приму­ сового обов’язку зазнати у вста­ новленому законом порядку дер­ жавного осуду його особи, а та­ к ож , у випадку призначення, понести передбачене криміналь­ ним законом покарання.

Л Л окальні правові акти (нор­ ми) - норми права або норматив­ ні акти, які мають усі ознаки правових норм, але поширюють свою дію на окремі трудові ко­ лективи, установи і організації, окремі населені пункти тощо.

М М ажоритарна виборча систе­ ма — система виборів, за якою обраними вважаються кандида­ ти, які отримали більшість голо­ сів виборців по виборчому окру­ гу, де вони балотувалися. Майнові права - суб’єктивні права учасників правовідносин, які пов’язані з володінням, ко­ ристуванням і розпорядженням

403

ПРАВОЗНАВСТВО майном, а також із тими матері­ альними вимогами, які виника­ ють з приводу розподілу і обміну майна. М алолітня особа - особа, яка не досягла 14 років. М еханізм держ ави - це систе­ ма держ авних організацій (орга­ нів, установ, підприємств), які створюються для безпосеред­ нього здійснення ф ункцій дер­ жави. М іліція - державний озброє­ ний орган виконавчої влади, який захищ ає ж иття, здоров’я, права і свободи громадян, влас­ ність, природне середовищ е, ін­ тереси суспільства і держави від протиправних посягань. М іністерство - головний (про­ відний) орган у системі цен­ тральних органів виконавчої влади для забезпечення реаліза­ ц ії держ авної політики у визна­ ченій сфері діяльності. Місцева держ авна адм іністра­ ція місцевий орган системи ор­ ганів виконавчої влади, який у межах своїх повноважень здій­ снює виконавчу владу на терито­ рії відповідної адміністративнотериторіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делегова­ ні їй відповідною радою. Місцеве сам оврядування право населення адміністратив­ но-територіальних одиниць (те­ риторіальних громад, мешканців сіл, селищ і міст) безпосередньо або через обрані ними органи місцевого самоврядування вирі­ шувати питання місцевого зна­ чення в м еж ах К онституції і за­ конів України. Місцеві податки і збори обов’язкові платеж і, які справ­ ляються з ю ридичних і ф ізичних осіб, що входять до системи д о­ ходів місцевих бю джетів. Монархія - форма держ авно­ го правління, за якої вища дер­ жавна влада здійснюється од­

404

нією особою - монархом (коро­ лем, царем, султаном, шахом, імператором та ін.), є довічною і, як правило, передається у спа­ док. Мораль - система загальних правил поведінки людини (соці­ альних норм), заснованих на співвіднош енні критеріїв добра і зла, порядності й непорядності, людяності та жорстокості. М оральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи ф ізичних страж ­ дань або інш их негативних чин­ ників, заподіяні ф ізичній чи юридичній особі незаконними діям и або бездіяльністю інш их осіб.

Н Н адурочна робота - виконан­ ня працівником обумовленої тру­ дової ф ункції з ініціативи влас­ ника понад установлену норму його робочого часу протягом дня (зміни) чи за інш ий обліковий період. Народний депутат України обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник українського народу у Верховній Раді України, уповноважений ним протягом строку депутат­ ських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та зак о­ нами України. Н атур алізац ія - надання дер­ жавою громадянства своєї краї­ ни особам, що мають громадян­ ство інш ої країни або зовсім його не мають, за їхньою заявою. Недійсність правочину не­ додерж ання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені цивільним законо­ давством; а також недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Глосарій

Недійсність шлюбу - це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рі­ шенні суду, винесеному в порядку цивільною судочинства в зв’язку з порушенням встановлених зако­ ном умов укладання шлюбу. Ненормований робочий день особливий реж им робочою часу, встановлений нормами трудового законодавства для обмеженої ка­ тегорії працівників, до якої нале­ жать керівні працівники й особи, праця яких не піддається точно­ му обліку або які розподіляють свій час на власний розсуд. Н еобереж ність - одна з двох форм вини за будь-якого право­ порушення. Н еобхідна оборона - одна з умов правомірності заподіяння шкоди та відсутності злочиннос­ ті діяння. Неоподатковуваний мінімум частина доходу (заробітку), що повністю звільняється від стяг­ нення податку. Неосудність - психічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечно­ го діяння не могла усвідомлюва­ ти своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душ евної хвороби, тимчасового розладу душ евної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану. Неповний робочий час вид робочого часу, який менший від нормального нормованого. Неповнолітні - особи, які не досягли віку, з якого закон ви­ значає їх повністю дієздатними (в Україні з 14 до 18 років). Н епрацездатність - фізичний або психічний стан працівника, пов’язаний з порушенням зд о ­ ров’я внаслідок захворювання чи каліцтва, якщо він не може ви­ конувати свою трудову функцію протягом певного часу (тимчасо­ ва Н.) або зовсім втрачає праце­

здатність (стійка стійна або тривала Н.). Неустойка - визначена зак о­ ном або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в разі про­ строчення виконання. Нормативно-правовий акт письмовий оф іційний документ правотворчого органу держави або референдуму, який містить правові норми, забезпечується і охороняється суб’єктами, які його приймали, або судовими ор­ ганами і спрямований на регу­ лювання економічних, політич­ них та соціальних відносин.

О Об'єднання громадян добро­ вільне громадське формування, створене на основі єдності інтере­ сів для спільної реалізації грома­ дянами своїх прав і свобод. Об’єкти авторського права твори науки, літератури чи мис­ тецтва, що є результатами твор­ чої діяльності, незалеж но від призначення та змісту, які охо­ роняються Законом України ♦Про авторське право та сум іж н і права*. Об’єкти права власності речі (майно), які належать кон­ кретним учасникам цивільних правовідносин і якими вони во­ лодіють, користуються та роз­ поряджаються на власний роз­ суд. Опіка - засіб захисту особис­ тих і майнових прав та інтересів неповнолітніх, які не досягли 14 років і залиш илися без батьків­ ського піклування, а також по­ внолітніх осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок душ ев­ ної хвороби або недоумства. О. може бути встановлена також над майном особи, яку суд ви­ знав безвісно відсутньою.

405

ПРАВОЗНАВСТВО Оплатив вилучення п редм е­ та - один з видів адміністратив­ ного стягнення, який полягає в примусовому вилученні предме­ та, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адм і­ ністративного правопорушення. Органи виконавчої влади самостійний вид органів держ ав­ ної влади, які відповідно до кон­ ституційного принципу поділу державної влади мають своїм го­ ловним призначенням здійснен­ ня ф унк ц ії однієї гілки держ ав­ ної влади - виконавчої. Оскарження — звернення зі скаргою до держ авних органів і органів об’єднань громадян з приводу незаконності чи необ­ ґрунтованості рішень і дій сл уж ­ бових осіб. Особисті немайнові права - ци­ вільні права особи, об’єктом яких є блага, що позбавлені майнового змісту, проте нерозривно пов’язані із суб’єктом права, визнані держа­ вою та потребують правової охоро­ ни (ім’я, авторське ім’я, честь і гід­ ність, життя і здоров'я, тілесна не­ доторканність тощо).

II П арлам ент - вищий колегі­ альний, загальнонаціональний представницький виборний (ін­ коли - у деякій частині складу призначуваний) законодавчий орган держави. Пасивне виборче право право громадянина обиратися (бути обраним) до виборних, дер­ жавних органів та органів місце­ вого самоврядування. П ідбурювач - особа, яка схи ­ лила інш ого співучасника до вчинення злочину та викликала у виконавця або в інш их спів­ учасників ріш учість, бажання вчинити злочин, тобто умисел на вчинення злочину. П ідзаконні нормативно-пра­ вові акти акти, прийняті ком­ 406

петентними органами державної влади чи уповноваженими дер­ жавою інш ими суб’єктами на підставі закону, відповідно до закону і в порядку його вико­ нання; вони деталізую ть і розви­ вають положення, які закріплені в законах та визначають проце­ дуру їх реалізації. Піклування - засіб захисту осо­ бистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх віком від 14 до 18 ро­ ків, які залишилися без батьків­ ської опіки, а також повнолітніх осіб, визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловж и­ вання спиртними напоями або наркотичними засобами, чи осіб, які за станом здоров’я не мо­ ж уть самостійно захищати свої права. Пільги - додаткові права, пе­ реваги, що надаються певним категоріям громадян, підприєм­ ствам, організаціям (часткове звільнення від податків, плате­ ж ів тощо) порівняно з інш ими. Податки - обов’язкові внески до бю джету відповідного рівня або до державного цільового фонду, що мають здійснювати платники (юридичні та фізичні особи) в порядку і на умовах, ви­ значених законодавчими актами про оподаткування. Поділ влади - конституційне розмежування владних компетенцій та повноважень м іж зак о­ нодавчою, виконавчою і судовою гілками влади. Подія - різновид юридичних фактів, які виникають незалежно від волі суб’єктів правовідносин. Позов звернення заінтересо­ ваної або інш ої, уповноваженої на те, особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб’єктивних прав. Позовна давність - строк, у м ежах якого особа може зверну­ тися до суду з вимогою про за­

Глосарій

хист свого цивільного права або інтересу. Політична партія - зареє­ строване відповідно до закону добровільне об’єднання грома­ дян - прихильників певної за­ гальнонаціональної програми сус­ пільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі гро­ мадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Політичні права і свободи можливість брати участь у полі­ тичному житті суспільства і дер­ жави. їх носіями є тільки грома­ дяни України. П омилування повиє або часткове звільнення засудж еного від покарання. В Україні поми­ лування здійснюється П резиден­ том держави. Пом’якш уючі обставини умови, у яких у судочинстві вра­ ховуються фактори, що зменш у­ ють соціальну небезпечність зло­ чину чи інш ого правопорушення та осіб, які їх вчинили. П осада - визначена структу­ рою і штатним розписом первин­ на структурна одиниця держ ав­ ного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нор­ мативними актами коло сл уж бо­ вих повноважень. Права лю дини - соціальна спроможність людини вільно д і­ яти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою за­ доволення різнобічних матері­ альних та духовних потреб лю ­ дини шляхом користування пев­ ними соціальними благами в м еж ах, визначених законодавчи­ ми актами держави. Право володіння - фактичне володіння річчю (майном), що створює для власника м ож ли­ вість безпосереднього впливу на неї (нього).

Правова держ ава - держ ава, у якій забезпечується верховен­ ство права, послідовно прово­ диться принцип поділу влади та визнаються і гарантуються пра­ ва і свободи кожної людини. Правова система - у ш ироко­ му значенні сукупність взаємо­ пов’язаних однорідних юридич­ них засобів (явищ), за допомогою яких органи влади здійснюють стабілізую чий, регулятор та управлінський вплив на суспіль­ ні відносини (шляхом закріплен­ ня, конкретного чи загального регулювання, дозволу, зобов’я­ зання, заборони, переконання і примусу, попередж ення, вста­ новлення санкцій тощо). Правовий звичай - санкціо­ новане і забезпечуване державою звичаєве правило поведінки, що склалося в результаті тривалого повторення людьми певних дій. Правовий прецедент - судове чи адміністративне рішення з конкретної юридичної справи, якому надаються безумовна обо­ в’язковість, нормативна впоряд­ кованість і поширення чинності при розв’язанні всіх наступних аналогічних справ. Правовий статус особи - юри­ дично закріплене становище осо­ би в держ аві і суспільстві, він становить частину її суспільного статусу, стосується якості особи як людини і громадянина і ха­ рактеризує зв'язки особи з дер ­ жавою та політично організова­ ним суспільством. П равовідносини - врегульо­ вані нормами права суспільні відносини, учасники яких ма­ ють суб’єктивні права і обов’язки, що забезпечуються державою. П равоздатність - закріплена в законодавстві й забезпечена державою можливість суб’єкта

407

ПРАВОЗНАВСТВО мати юридичні права і юридичні обов’язки. Правомірна поведінка вчинки, діяння, які не супере­ чать приписам правових норм або основним принципам права певної держ ави. ГІравонаступництво пере­ хід прав і обов’язків від одного суб’єкта до іншого. Правоохоронні органи - ор­ гани, діяльність яких спрямова­ на на захист національної безп е­ ки, забезпечення стану закон­ ності і правопорядку, захист прав, свобод та інтересів грома­ дян, суспільства і держави та на реалізацію інш их законо­ давчо визначених ф ункцій дер­ жави. Правопоруш ення проти­ правне, винне, суспільно небез­ печне (ш кідливе) діяння деліктоздатного суб’єкта (фізичної чи юридичної особи), яке передбаче­ не чинним законодавством і за яке встановлена юридична від­ повідальність. П равопорядок - реж им упо­ рядкованості, організованості суспільних відносин, що існує в держ аві за умови належного д о­ тримання законності. Правосвідомість - відобра­ ж ення на рівні суспільної, масо­ вої або індивідуальної свідомості у вигляді понять, поглядів, уяв­ лень, почуттів чинного (об'єктив­ ного) або баж а ного (суб’єкти вного) юридичного права. Правочин - дія особи, спря­ мована на набуття, зм іну або припинення цивільних прав та обов’язків. П рацездатність - соціальноправова категорія, що відбиває здатність людини до праці, яка визначається рівнем її ф ізич­ ного та духовного розвитку, а та­ кож станом здоров’я, професій­ ними знаннями, умінням і досві­ дом. 408 І

Представницька демократія здійснення влади через вільно обрані народом представницькі органи. П резидент - виборний одно­ особовий глава держави в біль­ шості країн з республіканською формою правління. Обираєть­ ся громадянами або парламен­ том. П резидентська республіка форма правління, за якої глава держави - президент - керує урядом, який формує сам. П резум пція невинуватості правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчи­ ненні злочину, припускається невинуватість до того часу, поки її вину не буде доведено в поряд­ ку, передбаченому законодав­ ством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Приватна власність - форма власності, за якою засоби вироб­ ництва, продукти праці, інші предмети належать окремим приватним особам або групам осіб. П рийняття спадщ ини - д ії, спрямовані на набуття майна, що переходить за спадщиною особі, яка є спадкоємцем за за­ коном або за заповітом (вступ у володіння майном, подача заяв до нотаріальної контори про при­ йняття спадщ ини тощо). Припинення громадянства України - передбачені законо­ давством України підстави, ум о­ ви і порядок виходу громадяни­ на України з громадянства чи його втрати. Припинення шлюбу юри­ дичний факт, у разі якого при­ пиняються особисті та майнові правовідносини подруж ж я. Прогул - відсутність на робо­ ті без поважних причин понад три години протягом робочого дня.

Глосарій

Прокуратура - державний контрольно-наглядовий орган, покликаний здійснювати нагляд за додерж анням і правильним застосуванням законів на тери­ торії України. П ропорційна виборча систе­ ма - виборча система, за якої депутатські мандати розподіля­ ються м іж партіями пропорцій­ но кількості голосів, одерж аних кожною партією в багатомандат­ них виборчих округах (відповід­ но до кількості поданих голосів за кожен список партій). П ротиправна поведінка різ­ новид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловж и­ вання правом та правопорушен­ ня. Пряма дем ократія - здійснен­ ня влади через безпосереднє во­ левиявлення народу, певної соці­ альної групи.

Р Рахункова палата постійно дію чий від імені Верховної Ради України орган контролю за ви­ користанням коштів Державного бю джету України, який утворю­ ється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Р еєстрація ш любу - юридич­ ний факт, з яким пов'язане ви­ никнення особистих та майнових правовідносин подруж ж я; зд ій ­ снюється не лиш е в держ авних органах реєстрації актів цивіль­ ного стану в урочистій обстанов­ ці за згодою на це осіб, які реє­ струють шлюб. Республіка - форма (вид) дер­ жавного правління, за якої дер­ ж авні колегіальні органи зако­ нодавчої влади обираються на певний строк усім населенням держави або його частиною. Реституція - поновлення по­ рушених майнових прав, приве­ дення їх до стану, що існував на

момент вчинення д ії, якою запо­ діяно ш коди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих сам их, або подібних, або речей такої са­ мої вартості. Реф ерендум - важлива фор­ ма безпосередньої демократії; спосіб прийняття громадянами держави шляхом голосування законів, інш их рішень з важ ли­ вих питань загальнодержавного і місцевого значення. Рецидив злочинів - вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Речі - реально існуючі пред­ мети матеріального світу, які мо­ ж уть використовуватися лю ди­ ною і знаходитися у ї ї володінні; щодо яких можуть виникати ци­ вільні права та обов’язки. Робочий час - це встановле­ ний законом або на його основі робочий час, протягом якого працівники відповідно до пра­ вил внутрішнього розпорядку зобов’язані виконувати трудові обов’язки, передбачені трудовим договором. Розірвання трудового догово­ ру - припинення трудового дого­ вору шляхом одностороннього волевиявлення (працівником, чи власником, чи на вимогу особи, яка не є стороною трудового до­ говору). Рухом е майно - все власне майно підприємства, крім зем лі, ще не видобутих корисних копа­ лин, насаджень, будинків і спо­ руд, міцно поєднаних із землею, квартир, інж енерних обладнань, ж ил и х будинків, повітряних та морських суден, суден внутріш­ нього плавання, а також майна, яке за прямою вказівкою закону може бути віднесено до нерухо­ мого або, відповідно до діючого законодавства, не може бути предметом застави.

ПРАВОЗНАВСТВО

С Самоврядування - полягає в самодостатньому розвитку, вну­ трішній сам оорганізації певної системи (трудового колективу, громадської організації, регіо­ нальної влади тощо). Свобода - у юридичному зна­ ченні (на відміну від її розуміння у філософії, політиці, підприєм­ ництві тощо) ототожнюється з можливістю (дозволом) робити все те, що не заборонено законом (до­ звільний принцип, притаманний демократичній правовій державі). Сервітут - обмежене речове право, яке забезпечує не власни­ ку нерухомості, речі можливість користуватися цією чужою неру­ хомістю, річчю з певними обме­ женнями, встановленими зако­ ном або договором. Система законодавства - су­ купність упорядкованих певним чином нормативно-правових ак­ тів, які оф іційно прийняті дер­ жавою, мають чинність і юри­ дичну силу, які виражають зміст системи права, галузей, право­ вих інститутів, норм права, пра­ вових принципів. Система права - об’єктивно зумовлена внутрішня організа­ ція і структура права певної дер­ ж ави, єдність і узгодженість правових норм, правових інсти­ тутів, підгалузей, галузей, яка виражається в системі законо­ давства, інш их нормативноправових актах, а також в інш их формах права (правових звича­ ях, правових прецедентах, пра­ вових договорах тощо). Систем атизація законодав­ ства засіб реформування, впо­ рядкування законодавства, зве­ дення його до певної внутрішньо узгодж еної системи. Сімейне право - галузь права, яку складає сукупність правових норм і принципів, що регулюють та охороняють особисті і пов’язані

410

і

з ними майнові відносини фізич­ них осіб, що виникають зі шлюбу й належності до сім’ї. Сім’я - первинний та основний осередок суспільства, який відпо­ відно до ст. 51 Конституції України охороняється державою. Склад злочину - це сукуп­ ність встановлених у криміналь­ ному законі юридичних ознак (суб’єктивних і об’єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. Скорочений робочий час встановлена законом зменшена норма робочого часу без змен­ шення заробітної плати з метою охорони праці окремих катего­ рій працівників. Служба безпеки України (СБУ) - правоохоронний орган держави спеціального призна­ чення, який забезпечує держ ав­ ну безпеку України. Службова особа — сл уж бо­ вець, що не має повноважень по­ садової особи. Солідарна відповідальність відповідальність кількох борж ­ ників перед кредитором, коли кредитор вправі вимагати від борж ників повного або частково­ го виконання зобов’язання. Соціальні норми - зумовлені об’єктивними закономірностями правила взаємодії, поведінки (або діяльності), які встановлю­ ють загальні вимоги, виражають волю певної частини або всього суспільства і забезпечуються р із­ номанітними засобами соціаль­ ного впливу. Спадкове право - сукупність правових норм, що встановлю­ ють порядок переходу прав і обов’язків померлої особи за пра­ вом спадкування. Спадкодавець - особа, яка за життя мала право власності на майно, а також інш і права і обов’язки, що належать до зобов'язальних, авторських, ви-

Глосарій

нахідницьких правовідносин, які після її смерті переходять спадкоємцям цієї особи. Спадкоємці — носії права спадкування, а також правомоч­ ності спадкування після при­ йняття спадщ ини. Спадкування - перехід прав та обов’язків (спадщини) помер­ лого (спадкодавця) до інш их осіб (спадкоємців). Спадкування за законом перехід прав і обов’язків помер­ лого (спадкодавця) до спадкоєм­ ців у разі, коли спадкодавець не склав заповіту. Спадкування за заповітом — перехід прав і обов’язків помер­ лого (спадкодавця) до спадкоєм­ ців на підставі розпорядження, викладеного у заповіті. За запо­ вітом майнові права можуть бути передані на все майно чи на його частину, одній чи кільком осо­ бам, у т. ч. тим, які не входять до числа спадкоємців за законом, а також державі, державним чи не­ державним організаціям. Спадщ ина - сукупність прав та обов’язків спадкодавця, які переходять після його смерті до спадкоємців. Співучасники злочину дві або більше осіб - суб’єктів злочину, які беруть умисну спільну участь у вчиненні умисного злочину. Співучасть - умисна спільна участь кількох осіб у вчиненні умисного злочину. Строк давності - термін, піс­ ля закінчення якого особа звіль­ няється від кримінального пока­ рання за умови, що вона не у х и ­ лялася від слідства і суду. Структура норми права внутрішня будова норми, її скла­ дові частини. С .н .п . складають три елементи: гіпотеза, диспози­ ція, санкція. Стягнення — примусовий за­ хід, який є мірою відповідаль­ ності, що застосовується, як пра­

вИло, за вчинення правопору

пі<'?ння „

з метою покарання і вп­ и в а н н я особи, яка його вчини­ ла а також з метою загального пцУпередження правопорушень. Суб’єкт злочину - фізична оСЬба, яка на момент вчинення н% злочину досягла встановле­ н і й законом віку - 16 років, а вчиненні деяких злочинів 4 років і була осудною. Суб’єктивна сторона злочину _ закріплена в кримінальном^законі сукупність обов’язкових 1 '(икультативних ознак, що ха­ рактеризують психічне ставленН особи, яка вчинила злочин, И вчиненого нею діяння та до и% наслідків. Суб’єктивне право - закрі­ й н а законом та іншими юри­ вш ими нормами можливість пЧної поведінки особи, спрямова­ н і на здійснення прав людини. Суб’єкт права - фізична або юІадична особа, поведінка якої Регулюється нормами права за Ні,,

зл.ї г н о с т і

і д ієзд атн о сті.

Субсидіарна відповідальність виЧ цивільно-правової відповіД*.Чьності, за яким поряд з відИ^ідальністю боржника перед0а)ена додаткова (субсидіарна) ^ловідальність інш ої особи. Суверенітет - верховенство та ніЗалежність влади, тобто її пра­ во ла власний розсуд самостійно ВУ лшувати всі внутрішні и зоН ;шні політичні проблеми без вт ’іучання інш их держ ав, орга-

Нк$1Ц1И.

Суд - орган держ авної влади, д,‘ компетенції якого входить зд-існення правосуддя через розг'<д адміністративних, кримін':ьних і цивільних прав та “^йняття в цих справах закон­ н і рішень. Судова влада - за Констит^аєю України (ст. 6) є однією з тЦ>х гілок держ авної влади. 411

ПРАВОЗНАВСТВО

Судова система - сукупність всіх судів певної держ ави, що здійснюють правосуддя. Суспільно небезпечне діяння дія або бездіяльність, що завдає шкоди відносинам, які охороня­ ються кримінальним законом, або містить у собі реальну загро­ зу завдання такої шкоди.

т Тасмне голосування - поря­ док подання голосів, за яким ви­ борець особисто заповнює вибор­ чий бюлетень в ізольованому приміщ енні (виборчій кабіні) й особисто опускає його до вибор­ чої скриньки (урни). Територіальна громада спільнота ж ителів, об’єднаних постійним проживанням у ме­ ж ах села, селищ а, міста, що є самостійними адміністративнотериторіальними одиницями, або добровільне об’єднання ж и­ телів кількох сіл, що мають єди­ ний адміністративний центр. Територіальний устрій Укра­ їни - ґрунтується на засадах єд­ ності та цілісності держ авної те­ риторії, поєднанні централізації і децентралізації у здійсненні держ авної влади, збалансованос­ ті соціально-економічного розви­ тку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, гео­ графічних і демографічних осо­ бливостей, етнічних і культур­ них традицій. Територія держ ави - частина земної кулі, яка знаходиться у власності держ ави і народу, його місце проживання, м ісцезнахо­ дж ення держ авних органів, на яку поширюється юрисдикція держави і її публічної влади. Термін (у цивільному праві) певний момент у часі, з настан­ ням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тоталітарний реж им - ре­ ж им , за якого державна влада 412

здійсню ється шляхом: обм еж ен­ ня або порушення основних прав людини, усунення легальних можливостей для вільного вияв­ лення і врахування інтересів усіх груп населення; зосере­ дж ення неконтрольованої насе­ ленням держ авної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи; фактичного одержавлення суспільства, громадських органі­ зацій, р ел ігії тощо. Трудова ди сципліна - сук уп ­ ність правових норм, встановле­ них на підприємстві, в установі або в організації, що є обо­ в’язковими для всіх учасників трудового процесу. Трудова книжка - основний документ, що свідчить про тру­ дову діяльність працівника, на підставі якого встановлюється його трудовий стаж . Трудове право - галузь пра­ ва, що регулює суспільні відно­ сини, які виникли в зв’язку з використанням найманої праці громадян у держ авних, колек­ тивних, кооперативних, громад­ ських організаціях та установах, на підприємствах будь-якої фор­ ми власності. Трудові відносини - врегу­ льовані законодавством, а також колективними трудовими дого­ ворами відносини, що виника­ ють у зв’язку з трудовим проце­ сом у суспільному виробництві, у конкретному трудовому колек­ тиві.

У Указ - нормативно-правовий акт, який видається главою дер­ ж ави з найбільш важ ливих пи­ тань, віднесених до його компе­ тенції. Умисел - в адміністративно­ му та кримінальному праві одна з форм вини, що полягає в усві­ домленні правопорушником про­ типравного характеру та наслід-

Глосарій

Ф

Ф орма держ ави - спосіб (по­ рядок) організації і здійснення держ авної влади, що складаєть­ ся з порядку виникнення орга­ нів влади і методів її реалізац ії. Форма права зовніш нє оформлення зм істу правових норм, принципів права, які офі­ ційно встановлені або санкціоно­ вані в політико-юридичних нор­ мативно-правових актах й інш их формах; спосіб матеріального за­ кріплення юридичних норм, який засвідчує загальну обов’я з­ ковість останніх. Ф орма правління — структу­ ра і правове становище вищих органів держ авної влади та вста­ новлений порядок взаємовідно­ син м іж ними. Ф унк ц ії держ ави - основні напрями діяльності держ ави, які розкривають її соціальну сутність і призначення в суспіль­ стві. Ф унк ц ії права - основні на­ прями впливу правового регулю ­ вання на лю дину і суспільство, зокрема інформаційна, виховна, ідеологічна, регулятивна, захи с­ на ф ункції тощо.

Факти ю ридичні - конкретні ж иттєві обставини, з якими нор­ ма права зв’язує виникнення, зм іну чи припинення правових відносин. Ф ізична особа - окрема лю ­ дина, яка є суб'єктом права. Ф іктивний ш люб —зареєстро­ ваний без наміру створити сім ’ю правовий акт, за яким у осіб, що його уклали, не виникають по­ друж ні права й обов’язки. Ф інансове право - сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виника­ ють у процесі створення, розпо­ д іл у й використання грошових фондів (фінансових ресурсів) держ ави та органів місцевого са­ моврядування, необхідних для реалізац ії завдань.

Цензи (виборчі) - встановлені К онституцією та виборчим зак о­ нодавством певні критерії (умо­ ви), з якими пов’язується реалі­ зац ія громадянином активного і пасивного виборчого права. Ц ентральний орган виконав­ чої влади України - держ авний орган, який забезпечує прове­ дення в життя держ авної політи­ ки у відповідній галузі чи сфері на всій території України. Ц ивільно-правова відпові­ дальність - одна з форм (видів) юридичної відповідальності, суть якої полягає в примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов’язків шляхом засто­ сування щодо нього санкцій, які

ків свого діяння, за наявності баж ання або свідомого допущ ен­ ня їх настання. Уповноважений Верховної Ради України з прав лю дини затвердж уваний Верховною Ра­ дою України представник, до обов’язків якого Конституцією включено ф унк ц ії здійснення контролю за дотриманням прав і свобод людини в держ аві. Упущ ена вигода - доход або інш е благо, які не отримані осо­ бою внаслідок порушення її пра­ ва невиконанням зобов’язань ін­ шою фізичною або юридичною особою. Уряд - вищий колегіальний орган загальної компетенції в системі органів держ авної вико­ навчої влади, який здійсню є керівництво виконавчою і розпо­ рядчою діяльністю в держ аві. Усиновлення (удочеріння) — юридичний акт, у силу якого ви­ ріш ується питання встановлення правових, майнових і немайнових відносин, які існують м іж батьками і дітьми.

ц

413

ПРАВОЗНАВСТВО

тягнуть за собою додаткові неви­ гідні майнові наслідки.

Ч Час відпочинку - частина ка­ лендарного часу, протягом якого працівники вільні від обов’язку працювати і вправі використову­ вати його на свій розсуд. Червона книга України - дер­ ж авний документ, що містить узагальнені відомості про сучас­ ний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під за­ грозою зникнення, і заходи щодо їх збереж ення та науково об­ ґрунтованого відтворення. Чинність закону обо­ в’язковість виконання закону, обмежена певним часом, просто­ ром і колом осіб, на які він по­ ширюється.

III Ш люб - сімейний союз ж інки та чоловіка, зареєстрований у держ авному органі реєстрації актів цивільного стану. Ш любний договір - згода на­ речених або подруж ж я щодо встановлення майнових прав та обов’язків, пов’язаних з укладен­ ням шлюбу, його існуванням та припиненням. Штраф 1) різновид неустой­ ки, що, як правило, встановлю­ ється законом або договором за невиконання його окремих умов

у визначеній грошовій сумі; 2) платіж за невиконання зо ­ бов’язань за договором; 3) вид кримінального покарання; 4 ) вид адміністративного стягнення.

щ Щ орічна відпустка - встанов­ лена законом, колективним до­ говором або трудовим контрак­ том кількість робочих днів б ез­ перервного відпочинку в кален­ дарному році, наданих праців­ никові власником або уповнова­ женим ним органом, із збере­ ж енням місця роботи (посади) і середнього заробітку.

ю Ю ридична особа - організа­ ція, підприємство чи установа, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному або третейському суді. Юридичний обов’язок - про­ диктована законодавством міра не­ обхідної, обов’язкової поведінки. Ю ридичні гарантії - норма права, що передбачає у своїй су­ купності правовий механізм, по­ кликаний сприяти реал ізац ії за­ конів та інш их нормативноправових актів.

З М ІС Т В с т у п .......................................................................................................

З

Частина перша О сн о в и т е о р ії д е р ж а в и § 1. Історичний аспект виникнення д ер ж ави ...................... § 2. Загальна характеристика держави та держ авної в л а д и ....................................................................................................... § 3. Д ержавний л а д ......................................................................... § 4. Політичні р еж и м и .................................................................... § 5. Особа, суспільство, д ер ж а в а ............................................... § 6. Правова та соціальна д ер ж ав а........................................... Завдання для узагальнення за темою ....................................

6 21 36 47 56 69 78

Частина друга О сн о в и т е о р ії п р а в а та п р а в о в ід н о с и н 7. Поняття та характеристика права.................................... 8. Поняття і структура правової системи ......................... 9 10. П равовідносини................................................................... 11-12. Правопорядок і правопоруш ення............................ 13. Юридична відповідальність.............................................. Завдання для узагальнення за темою.................................... § § § § §

83 98 112 125 137 143

Частина третя О сн о в и п у б л іч н о го п р а в а України § 14. Конституційне право..................................... ’. ..................... 148 § 15. Основні права, свободи і обов’язки громадян У к раїн и ................................................................................................... 162 § 16. Особливості організації держ авної влади в У к р а їн і................................................................................................ 178 § 17. Органи держ авної влади в У к р а їн і............................... 188 § 18. Місцеве самоврядування в У к р аїн і............................... 213 § 19. Ф інансове п р а в о ..................................................................... 222 § 20. А дміністративне право.......................................................... 236 § 21. Екологічне п р а в о ................................................................... 251 § 22. К рим ін альн е право. П оняття зл о ч и н у ...................... 264 § 23 . К рим інальна відп о в ід а л ь н ість ....................................... 282 Завдання для узагальнення за темою...................................291

Частина четверта О с н о в и п р и в а т н о г о п р а в а У країни § 24 . Загальн а харак тери сти к а цивільного права. Право в л а сн о сті.................................................................................. 297

§ 25. Захист цивільних прав. Цивільно-правова відповідальність.................................................................. 314 § 26. Правочини. Поняття спадкового права............... 323 § 27. Сімейне право. Житлове право...............................337 § 28. Земельне право......................................................... 355 § 29. Загальна характеристика трудового права. Трудовий договір.................................................................368 § ЗО. Трудова дисципліна. Відповідальність за порушення трудового законодавства......................... 384 Завдання для узагальнення за темою............................ 393 Глосарій................................................................................398 Навчальне видання ГАВРИШ Степан Богданович СУТКОВИЙ Володимир Лукич Ф ІЛІП ЕН КО Тетяна М ихайлівна ПРАВОЗНАВСТВО Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рівень стандарту, академ ічний рівень Видано за рахунок держ авних коштів. П родаж заборонено

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Відповідальна за випуск Наталія Заблоцька Редактор Ксенія Заводова Х удож ній редактор Володимир Соловйов Технічний редактор Валентина Олійник Коректори Алла Кравченко. Любов Федоренко Комп’ютерна верстка Людмили Ємець Формат 60х90/ів- Умови, друк арк. 26. Обл.-вид. арк. 25,12. Наклад 256955 (1-й з-д: 1-110040) прим. Вид. № 1065. Зам. № 289. Видавництво «Генеза», вул. Тимошенка, 2-л, м. Київ, 04212. Свідоцтво про внесення суб’єкта видавни­ чої справи до Державного реєстру видавців серія ДК № 25 від 31.03.2000 р. Віддруковано з готових позитивів на ДП «Видав­ ництво і друкарня «Таврида», вул Генерала Васи­ льєва, 44, м. Сімферополь, АРК, 95000. Е- mai І:marketing{§>ta vridabook.com. ua Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців серія ДК № 1174 від 25.12.2002 р.