Основи здоров’я 5 клас Бех 2018

І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко

ОС­НО­ВИ  ЗДОРОВ’Я 5 клас Підруч­ник для закладів çàãàëüíîї середньої освіти Видання друге, доопрацьоване

Київ Видавництво «Алатон» 2018

УДÊ 51.204ÿ721 О-88 Ре­ко­мен­до­ва­но Міністер­ст­вом освіти і на­уки Ук­раїни

(Наказ Міністерства освіти і науки України від 10.01.2018 № 22)

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

О-88

Îñ­íî­âè çäîðîâ’ÿ. 5 клас. ϳäðó÷­íèê äëÿ закладів çàãàëüíîї середньої освіти / І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко. — Ê.: Видавництво «Àëà­òîí», 2018. — 180 ñ., Вид. 2-ге, дооп. ISBN 978-966-2663-58-7 П³äðó÷­íèê «Îñ­íî­âè çäîðîâ’ÿ» ñòâî­ðå­íî â³äïîâ³äíî äî ïðî­ ãðà­ìè з îñíîâ çäîðîâ’ÿ äëÿ учнів 5-ãî êëà­ñó закладів çàãàëüíîї середньої освіти. Він у повному обсязі реалізує наскрізну лінію «Здоров'я і безпека». Зміст підручника спрямовано на розвиток життєвих навичок, сприятливих для здоров’я, безпеки і гармонійного розвитку учнів. Питання екологічної безпеки і сталого розвитку розглядаються у розділі «Безпека у побуті і навколишньому середовищі», питання громадянської відповідальності — у розділі «Соціальне благополуччя», а питання підприємливості — через формування психосоціальних компетентностей у всіх розділах підручника. Питання фінансової грамотності представлено окремими прикладами. Підруч­ник орієнтовано на використання сучасних педагогічних технологій, зокрема інтерактивних методів.

УДÊ 51.204ÿ721

ISBN 978-966-2663-58-7

© Т. В. Воронцова, òåêñò, ìà­ëþí­êè, 2018 © ТОВ Видавництво «Àëà­òîí», òåêñò, äè­çàéí, ìà­ëþí­êè, 2018

Як пра­цю­ва­ти з цим підруч­ни­ком

Підруч­ник скла­дається з розділів та глав, які охоп­лю­ють 31 те­му. У кінці на­ве­де­но відповіді на за­вдан­ня, пра­ви­ла по­ведінки у не­без­ печ­них си­ту­аціях, пам’ятку про сприятливі для здоров’я життєві навички і слов­ни­чок термінів. Розділ 1 — «Здоров’я людини» — містить дві глави. У главі 1 — «Життя і здоров’я людини» — ти ознайомишся з принципами здорового способу життя і безпечної життєдіяльності. У главі 2 — «Безпека на дорозі» — засвоїш, як пе­ре­хо­ди­ти складні ділян­ки до­ро­ги, пра­виль­но по­во­ди­ти­ся на зу­пин­ках і в гро­ мадсь­ко­му транс­порті. Розділ 2 — «Психічне і духовне здоров’я» — складається з двох глав. Глава 1 — «Уміння вчитися» — допоможе тобі при­сто­су­ва­ти­ся до но­вих умов на­вчан­ня. Ти навчишся пла­ну­ва­ти свій час і оз­най­о­ миш­ся з ме­то­да­ми, які до­по­ма­га­ють вчи­ти­ся. Глава 2 — «Шануй себе та інших» — вчитиме по­ва­жа­ти се­бе й інших лю­дей, ро­зуміти і вис­лов­лю­ва­ти свої по­чут­тя, ста­ви­ти се­бе на місце іншо­го. Розділ 3 — «Фізичне здоров’я» — ознайомить із видами рухової активності, процедурами загартовування, режимом праці та відпочинку, навчить, як зберегти зір і правильну поставу. Розділ 4 — «Соціальне благополуччя» — до­по­мо­же опа­ну­ва­ти ми­с­тецтво спілку­ван­ня. На­вчить слу­ха­ти і го­во­ри­ти, гідно по­во­ди­ти­ ся в різних си­ту­аціях і про­тидіяти на­сил­лю. Ти дізнаєшся, як уни­ кну­ти за­ра­жен­ня соціально небезпечними захворюваннями— ту­бер­ ку­ль­о­зом та ВІЛ-інфекцією. Розділ 5 — «Безпека у побуті і навколишньому середовищі» — містить три глави. У главі 1 — «По­жеж­на без­пе­ка» — ти засвоїш, як упо­ра­ти­ся з не­ве­ли­ким во­гнем і ева­ку­ю­ва­ти­ся з приміщен­ня, де ви­ник­ла по­же­жа. Глава 2 — «В автономній ситуації» — вчитиме без­печ­но по­во­ди­ ти­ся, ко­ли за­ли­шаєшся вдо­ма сам, за­сте­ре­же від ігор у не­без­печ­них місцях та спілку­ван­ня з не­знай­о­ми­ми людь­ми. Глава 3 — «Се­ред при­ро­ди» — на­га­дає, що лю­ди мають дба­ти не ли­ше про се­бе, а й про довкілля. Ти дізнаєш­ся про особ­ли­вості відпо­чи­нку біля во­ди і про те, що слід ро­би­ти, по­тра­пив­ши в зо­ну стихійно­го ли­ха. 3

Насамперед оз­най­ом­ся з умов­ни­ми по­знач­ення­ми і пра­ви­ла­ми ви­ко­нан­ня за­вдань, по­да­них у підруч­ни­ку. Так позначено стартове завдання. Виконуючи його, ти дізнаєшся, якій темі присвячено урок, пригадаєш, що вже знаєш із цієї теми, з’ясуєш, чого ще хотів би навчитися. Та­ким ма­люн­ком по­зна­че­но крос-тест. Щоб упо­ра­ти­ся з ним, слід про­чи­та­ти за­пи­тан­ня, об­ра­ти ва­ріант відповіді й пе­рей­ти до пунк­ту, но­мер яко­го вка­за­но в дуж­ках. На­при­клад: 1. Пе­ре­хо­ди­ти до­ро­гу тре­ба на чер­во­не (2) чи зе­ле­не (3) світло? Уя­ви, що ти оби­раєш «чер­во­не», і пе­ре­йди до пунк­ту 2. 2. По­ду­май кра­ще. При­га­дай те, що вив­чав раніше (1). Ти по­ми­лив­ся, то­му по­вер­таєшся на­зад до пунк­ту 1 і оби­раєш інший варіант відповіді. 3. До­б­ре! Ти пам’ятаєш, що оз­на­ча­ють сиг­на­ли світ­ло­фо­ра (4). Цьо­го ра­зу твоя відповідь пра­виль­на, і ти пе­ре­хо­диш до на­ступ­но­го за­пи­тан­ня. Гра закінчить­ся, ко­ли діста­неш­ся ос­тан­­­ньо­го пунк­ту. Крос-тест — не ли­ше ціка­ва гра, а й дже­ре­ло ко­рис­ної інфор­мації. Як­що у зви­чай­но­му тесті, відповіда­ю­чи пра­виль­но, ти ви­граєш, то у крос-тесті ко­рис­но і по­ми­ля­ти­ся. То­му, до­ла­ю­чи крос-тест, не хи­т­ руй, не під­гля­дай у відповіді. Блок-схе­ми ти побачиш, вив­ча­ю­чи пра­ви­ла по­ведінки у си­ту­аціях, на­бли­же­них до ре­аль­них, ко­ли мож­на вчи­ни­ти по-різно­му, і об­ра­ти най­кра­щий варіант не­лег­ ко. Ви­ко­ну­ю­чи за­вдан­ня за до­по­мо­гою блок-схем, слід ру­ха­ти­сь у вка­за­но­му стрілка­ми на­прям­ку. Тà­ê позначено çà­ïè­òàí­íÿ ³ çà­âäàí­íÿ для самостійного виконання. Çà­âäàí­íÿ ï³äâè­ùå­íî¿ ñêëàä­íîñò³ ïî­çíà­÷å­íî «*». Çà­âäàí­íÿ ö³º¿ ðó­á­ðè­êè ïðè­çíà­÷å­íе äëÿ îá­ãî­âî­ðåí­íÿ. Öå ìî­æå áó­òè ìîç­êî­âèé øòóðì, êî­ëè êî­æåí ­ïðî­ïî­íóº âëàñí³ ³äå¿, îá­ãî­âî­ðåí­íÿ â ãðó­ïàõ, àíàë³ç æèòòºâèõ ñè­òó­ àö³é, бесіда з батьками або дорослими. Цей ма­лю­нок по­ба­чиш там, де тобі запропонують виконати проект або провести дослід. Здійснюючи дослід удо­ма, звер­ни особ­ли­ву ува­гу на за­сте­ре­жен­ня. 4

У цій ðó­á­ðè­ці ïðî­ïî­íóºться ïðî­÷è­òà­òè ö³êà­âó êíèæ­êó, ùî ñòî­ñóºòüñÿ òå­ìè. Так позначено рольові ігри, дебати, інсценування.

Уважно прочитай інформацію цієї рубрики. Òàê ïî­çíà­÷å­ íî застереження про особливо нå­áåç­ïå÷­íі ñè­òó­àö³ї. Таким символом позначено ігри і вправи, які допоможуть розім’ятися, відпрацювати фізичні вміння і поліпшать настрій. Так додатково позначено вправи для відпрацювання практичних завдань за навчальною програмою. На­вчи­сь до­б­ре ви­ко­ну­ва­ти опи­сані дії. По­ба­чив­ши сло­ва, виділені та­ким шриф­том, звер­ни­ся по роз’яс­ нен­ня до слов­нич­ка на стор. 177.

5

РОЗДІЛ 1 ЗДО­РОВ’Я ЛЮ­ДИ­НИ Глава 1. Життя і здо­ров’я людини Як ти вже, на­пев­но, зро­зумів, ос­нов­ни­ми те­ма­ми цьо­го підруч­ ни­ка є без­пе­ка і здо­ров’я (мал. 1).

Мал. 1

6

Без­пе­ка — одна з ба­зо­вих людсь­ких по­треб. Ко­ли лю­дині за­гро­жує не­без­пе­ка, це ви­во­дить її з рівно­ва­ги, бен­те­жить, нер­вує, жа­хає, поз­бав­ляє сну й апе­ти­ту. Усі дум­ки і ба­жан­ня спря­мо­ва­ні на уник­нен­ня, по­до­лан­ня не­без­пе­ки. Зовсім іншим є став­лен­ня лю­дей до сво­го здо­ров’я. Здо­ров’я — це як ре­сурс, своєрідний зо­ло­тий за­пас. Дех­то ви­т­ра­чає йо­го не за­мислю­ю­чись. На­при­клад, не­до­си­пає, не­пра­виль­но хар­чуєть­ся, а то й свідо­мо шко­дить здо­ров’ю, вжи­ва­ючи тю­тюн, ал­ко­голь чи нар­ко­ти­ки. І ли­ше ко­ли воно погіршується, мо­же сха­ме­ну­ти­сь і по­ча­ти при­слу­ха­ти­ся до по­рад лікарів. А що, як уже над­то пізно і здо­ров’я не по­вер­ну­ти? У су­час­но­му світі по­ши­рюється рух за спосіб жит­тя, який зберігає здо­ров’я. Зо­к­ре­ма, у євро­пейсь­ких містах на курців навіть на ву­лиці де­далі більше лю­дей див­лять­ся як на ди­кунів. У багатьох країнах, зокрема в Ірландії, Італії, за куріння на ву­лиці чи в іншо­му гро­мадсь­ко­му місці стя­гу­ють ве­ли­кий штраф. За це мо­жуть навіть за­аре­ш­ту­ва­ти. У де­я­ких аме­ри­кансь­ких шко­лах за­бо­ро­не­но про­да­ ва­ти їжу та на­пої, що спричиняють ожиріння. За­галь­ним життєвим пра­ви­лом стає ре­гу­ляр­не об­сте­жен­ня у ліка­ря, відвідан­ня фітнес­-центрів, відмо­ва від усь­о­го, що мо­же шко­ ди­ти здо­ров’ю. Це вважається пре­стиж­ним і навіть мод­ним. Відомі політи­ки, ак­то­ри, му­зи­кан­ти вла­сним при­кла­дом де­мон­ст­ру­ють, що здо­ров’я є за­по­ру­кою успіху та натх­нен­ня. Ось чо­му тобі важ­ли­во на­вчи­ти­ся дба­ти про ньо­го. І це зовсім не важ­ко.

Ти дізнаєшся: • що оз­на­чає бу­ти здо­ро­вим; • що тре­ба ро­би­ти для то­го, щоб ма­ти до­бре здо­ров’я; • як діяти, ко­ли ти за­хворів; • що та­ке без­пе­ка і не­без­пе­ка; • як пе­ред­ба­ча­ти небезпеки та уни­ка­ти їх; • як діяти, ко­ли по­тра­пив у не­без­печ­ну си­ту­ацію.

7

§ 1. ПРИНЦИПИ ЗДО­РО­ВО­ГО СПО­СО­БУ ЖИТ­ТЯ Здо­ров’я і бла­го­по­луч­чя l Фор­му­ла здо­ро­во­го спо­со­бу жит­тя l Як­що ти за­не­ду­жав До ко­го звер­ну­ти­ся по до­по­мо­гу

l

Раніше, ко­ли лю­ди по­тер­па­ли від ба­га­ть­ох хво­роб і ме­ди­ци­ на пе­ре­бу­ва­ла на низь­ко­му рівні, здо­ро­вим вва­жав­ся ко­жен, хто не був хво­рим. Зго­дом здо­ро­ви­ми по­ча­ли вва­жа­ти тих, хто до­б­ре по­чу­ваєть­ся фізич­но. Ти — лю­ди­на ХХІ століття, в яко­му здо­ров’я пов’язу­ють із ба­га­ть­ма інши­ми виміра­ми бла­го­по­луч­чя — ду­хов­ ним, емоційним, інте­лек­ту­аль­ним і соціаль­ним. На ма­л. 2 здо­р ов’я лю­ди­н и зо­б ­р а­ж е­н о у ви­гляді квітки. За до­по­мо­гою цієї схе­ми ска­жи, що оз­на­чає ду­хов­не, фізич­не, соціаль­не, інте­лек­ту­аль­не й емоційне бла­го­по­луч­чя лю­ди­ни. Що най­біль­­ше ці­ну­єш і чо­го праг­неш, як ста­виш­­ся до се­бе та інших людей. Як ру­ха­єшся, хар­чу­єш­ся, відпо­чи­ваєш і до­гля­даєш за своїм тілом.

Як ро­зумієш свої по­чут­тя і ви­яв­ляєш їх, як долаєш не­вда­чі та стре­си.

Як на­буваєш і застосовуєш свої знання, як умі­єш приймати зважені рішення.

Як лад­наєш з різ­ни­­ми людьми, умієш дру­жити і пра­цю­ва­ти в команді.

Мал. 2. «Квітка здоров’я»

8

Фор­му­ла здо­ро­во­го спо­со­бу жит­тя «Зберіга­ти, роз­ви­ва­ти, віднов­лю­ва­ти» — та­кою є фор­му­ла здо­ро­во­го спо­со­бу жит­тя, за­кон для кож­но­го, хто хо­че щод­ня ма­ти до­б­ре са­мо­по­чут­тя і до­сяг­ти успіху в житті. Зберіга­ти — оз­на­чає по­во­ди­ти­ся так, щоб не ­шко­ди­ти своєму здо­ров’ю: уни­ка­ти не­без­печ­них си­ту­ацій, ос­теріга­ти­ся шкідли­ вих зви­чок (на­при­клад, не­до­си­па­ти, бе­здум­но га­я­ти час пе­ред те­левізо­ром). Не мож­на вжи­ва­ти зіпсо­ва­ну та шкідли­ву їжу, а тим більше — тю­тю­н, ал­ко­го­ль чи нар­ко­ти­ки. Ду­же обе­реж­но слід ко­ри­с­ту­ва­ти­ся інстру­мен­та­ми, фар­ба­ми і тим, чим мож­на трав­му­ва­ ти­сь або от­руїти­ся. Роз­ви­ва­ти — оз­на­чає дбати про роз­вито­к своїх здібно­с­тей і мож­ли­во­с­тей. Ти вже знаєш, що тре­ну­ван­ня­ми мож­на вдо­с­ко­на­ли­ ти свої фізичні можливості: на­вчи­ти­ся швид­ше біга­ти, ви­ще стри­ ба­ти, далі пла­ва­ти. Про­те фізич­не бла­го­по­луч­чя — це ли­ше один із вимірів тво­го здо­ров’я. Ми жи­ве­мо в склад­но­му й мінли­во­му світі, де чи не щод­ня ви­ни­ ка­ють якісь про­бле­ми. Щоб успішно до­ла­ти їх удо­ма, в школі або під час спілку­ван­ня з дру­зя­ми, тобі не­обхідно на­бу­ти особ­ли­вих на­ви­чок. Їх ще на­зи­ва­ють життєви­ми на­вич­ка­ми, спри­ят­ли­ви­ми для здо­ров’я. Це уміння, які до­по­ма­га­ють лю­дям кра­ще спілку­ва­ ти­ся та ро­зуміти од­не од­но­го й уни­ка­ти зай­во­го ри­зи­ку (мал. 3). Життєви­ми їх на­зи­ва­ють то­му, що во­ни не­обхідні кож­но­му, не­за­ леж­но від то­го, що він робить, яку про­фесію обе­ре. Більшість лю­дей на­бу­ва­є цих на­ви­чок ме­то­дом проб і по­ми­лок. Але той, ко­го на­вчи­ли життєвих навичок, має на­ба­га­то більше шансів до­сяг­ти виз­на­че­ної ме­ти, успіху в житті, ста­ти ша­но­ва­ною всіма лю­ди­ною і бу­ти за­до­во­ле­ним со­бою. • • • • • • • • •

Уміння шанува­ти са­мо­го се­бе та інших лю­дей. Уміння по­ва­жати норми і правила громадського співжиття. Уміння вчи­ти­ся і за­сто­со­ву­ва­ти свої знан­ня. Уміння прий­ма­ти зва­жені рішен­ня. Уміння розуміти і пра­виль­но вис­лов­лю­ва­ти свої по­чут­тя. Здатність зважати на по­чут­тя­і по­тре­би інших лю­дей. Уміння слу­ха­ти і го­во­ри­ти. Уміння обсто­ю­ва­ти свої пра­ва, ша­ну­ю­чи пра­ва інших. Уміння надавати підтримку тим, хто її потребує. Мал. 3. Деякі життєві навички, сприятливі для здоров’я

9

Віднов­лю­ва­ти — означає пра­виль­но по­во­ди­ти­ся тоді, ко­ли ти за­хворів або от­ри­мав трав­му, тобто: • уміти вчас­но ви­я­ви­ти оз­на­ки по­га­но­го са­мо­по­чут­тя; • зна­ти, до ко­го і як звер­ну­ти­ся по до­по­мо­гу; • уміти на­да­ти невідклад­ну до­по­мо­гу по­ст­раж­да­ло­му і са­мо­му собі; • пра­виль­но по­во­ди­ти­ся під час хво­ро­би (не хо­ди­ти до шко­ли, коли захворів на гри­п, дотримуватися по­рад ліка­ря то­що). За до­по­мо­гою блок-схеми ознайомся з алгоритмом дії у разі погіршення самопочуття. Це зовсім не­ важ­ко. Аналізуй за­про­по­но­ва­ні си­ту­ації, послідо­вно ру­ха­ю­ чись блок-схе­мою, і ти знай­деш потрібну відповідь. Прокинувшись уранці, ти відчув слабкість, важкість у руках і ногах, головний біль, біль у животі, горлі, інших частинах тіла?

так

Мож­ли­во, ти за­хворів. Ска­ жи про це бать­кам. Во­ни ог­ля­ ну­ть те­бе, виміря­ють тем­пе­ра­ ту­ру і за потреби вик­ли­чуть ліка­ря.

ні Ти за­н е­д у­ж ав у школі (відчув слабкість, оз­н об, го­ло­вний біль, біль у жи­воті, горлі, інших ча­с­ти­нах тіла)?

так

Н е б а р и с я . З в е р ­н и ­с ь до шкільної мед­се­с­т­ри. Во­на ог­ля­н е те­б е, виміряє тем­п е­ ра­ту­ру і за потреби вик­ли­че ліка­ря чи твоїх бать­ків.

ні

Тобі ста­ло зле на­дворі (ти відчув слабкість, за­па­мо­ро­ чен­ня, різкий біль)?

так

ні

Ти став свідком, як хтось відчув слабкість, зне­п ри­ томнів, скар­ж ить­с я на біль у жи­воті, грудях, інших час­­­ ти­­нах тіла?

10

так

Ска­ж и про це то­м у, хто по­ряд із то­бою (бать­кам, дру­ зям, учи­те­лю). Як­що по­руч не­м ає знай­о­м их, звер­н и­с я до сто­р онніх лю­дей, не­х ай во­н и вик­ли­чуть «швид­к у до­п о­м о­гу» і зателефонують твоїм бать­кам.

Н е г а й н і х в и ­л и ­н и . Ви­к лич «швид­к у до­п о­м о­ гу», по­к лич на до­п о­м о­ гу вчи­те­ля, батьків, інших до­рос­лих.

Об’єднай­тесь у гру­пи і за до­по­мо­гою блок-схе­ми на по­­­­­ передній сторінці та пам’ятки на с. 171 роз­г­лянь­те си­туації, зо­б­ра­жені на мал. 4. Виз­нач­те, як тре­ба правиль­но діяти, як­що у те­бе або у ко­гось на твоїх очах рап­то­во погірши­ ло­ся са­мо­по­чут­тя. б

а

г

в

Мал. 4

11

Іноді важ­ко виз­на­чи­ти, що є при­чи­ною по­га­но­го са­мо­по­чут­тя: хво­ро­ба, не­до­си­пан­ня чи пе­ре­вто­ма. Щоб з’ясу­ва­ти це, спер­шу вимірю­ють тем­пе­ра­ту­ру тіла. Як­що во­на ­ви­ща за 37 °С, це оз­на­чає, що ти за­хворів. Для вимірю­ван­ня тем­пе­ра­ту­ри ви­ко­ри­с­то­ву­ють тер­мо­ме­т­ри. За допомогою мал. 5 потренуйся вимірювати температуру тіла ртутним і електронним термометром. Обережно по­во­дься з ртутним термометром, ад­же все­ре­дині містить­ся ртуть, ви­па­ри якої ду­же от­руйні (мал. 5, а). На­ба­га­то без­печніші, хо­ч і до­р ожчі, су­часні еле­к ­ тронні тер­мо­ме­т­ри (мал. 5, б). а • Обе­реж­но збий срібляс­­ тий стовпчик до ниж­ньої по­знач­ки. • За­тис­ни кінчик тер­мо­ ме­т­ра під па­х­вою і три­ май 10 хви­лин. • По­ди­вись, яку тем­­­пе­ра­ ту­ру по­ка­зує сріблястий стовпчик.

б

Мал. 5

12

• На­т исни кноп­к у, що на кінчи­ку тер­мо­ме­т­ра. • За­т ис­н и йо­го під па­х ­ вою і три­м ай, по­к и він по­дасть зву­ко­вий сиг­нал. • Як­що тем­пе­ра­ту­ра ниж­ ча за 37 °С, значить вона нор­маль­на або по­ни­же­на. • Для точно­го вимірю­ван­ ня температури тіла три­ май тер­мо­метр під пах­­вою 10 хви­лин.

§ 2. ПРИНЦИПИ БЕЗ­ПЕЧ­НОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬ­НОСТІ Що та­ке «без­пе­ка життєдіяль­ності» l Не­без­печні си­ту­ації l По­ведінка в не­без­печній си­ту­ації Служ­би по­ря­тун­ку

l

У цьо­му па­ра­графі ви­ве­демо фор­му­лу без­печ­ної життєдіяль­ ності. От­же, життєдіяльність — це дії лю­ди­ни, що за­без­пе­чу­ють умо­ви для її існу­ван­ня та роз­вит­ку. Ос­новні ви­ди твоєї життєдіяль­ності — пра­ця, на­вчан­ня, гра, творчість. А без­пе­ка — це ситуація, ко­ли ніщо не за­гро­жує твоєму жит­тю, здо­ров’ю чи до­б­ро­бу­ту.

Мал. 6

1. Які ви­ди життєдіяль­ності зо­б­ра­же­но на ма­л. 6? 2. Які ще ви­ди життєдіяль­ності ти мо­жеш на­зва­ти?

13

Не­без­печні си­ту­ації Іноді трап­ля­ють­ся си­ту­ації, які за­гро­жу­ють жит­тю, здо­ров’ю чи до­б­ро­бу­ту лю­дей, на­при­клад транс­портні аварії або дії, спря­мо­вані про­ти осо­би — хуліган­ст­во, по­бит­тя, крадіжки то­що. Такі си­ту­ації на­зи­ва­ють не­без­печ­ни­ми. 1. Не­б ез­печ­ну си­т у­а цію нерідко спри­чи­н яє влас­на не­­обачність. Обговоріть, які наслідки ма­т и­м уть дії, зо­бра­жені на мал. 7: 1) по­же­жа; 2) ви­бух; 3) до­рож­ньо-транс­порт­на при­го­да; 4) по­гра­бу­ван­ня. 2. Об’єднай­тесь у гру­пи і скла­діть пе­релік не­без­пек, які мо­жуть за­гро­жу­ва­ти вам: 1) удо­ма (на кухні, у ванній...); 2) на­дворі; 3) у школі; 4) у транс­порті; 5) на до­розі; 6) на при­роді; 7) у місцях ве­ли­ко­го скуп­чен­ня лю­дей (у кіно­те­атрі, на стадіоні під час футбольного матчу або концерту). Удома нікого немає.

г

а

в б

Мал. 7

14

Фор­му­ла без­печ­ної життєдіяль­ності Із давніх-да­вен лю­ди вив­ча­ють не­без­печні си­ту­ації, щоб уни­ка­ти їх і за­побіга­ти їм. Та ко­ли це не­мож­ли­во, вони на­ма­гаються діяти так, щоб уря­ту­ва­ти­ся. «Передбачати, уни­ка­ти, діяти» — це за­кон для кож­но­го, хто хо­че на­вчи­ти­ся без­печ­ної життєдіяль­ності. Передбачати — це вміти передбачати не­без­пе­чні си­ту­ації і наслідки своїх дій. На­при­клад, ко­ли про­хо­диш біля по­во­ро­ту чи ар­ки, слід пе­ред­ба­ча­ти не­сподіва­ну по­яву ав­то­мобіля. Ка­та­ю­чись на ве­ло­си­педі, не виїжджа­й на проїзну ча­с­ти­ну, щоб не ство­ри­ти не­без­пе­ки на до­розі. Уни­ка­ти — це вміти розпізна­­ва­ти не­без­пе­чні си­ту­ації, оціню­ва­ ти ри­зи­к і діяти так, щоб не по­трап­ля­ти у них. На­при­клад, кра­ще про­пу­с­ти­ти пе­ре­пов­не­ний ав­то­бус і сісти в на­ступ­ний; пе­ревіри­ти, чи ви­мк­ну­то газ, ко­ли ви­хо­диш із до­му; не за­ли­ша­ти відчи­не­ни­ми вікна і двері; хо­ва­ти не­без­печні пред­ме­ти в не­до­ступ­них для ма­лень­ ких дітей місцях. Діяти — оз­на­чає: • не роз­гу­би­ти­ся, тоб­то бу­ти фізич­но і пси­хо­логічно го­то­вим діяти у не­без­печній си­ту­ації; • зна­ти, що і як тре­ба ро­би­ти в та­ких ви­пад­ках. На­при­клад, ко­ли не зна­ти, що еле­к­т­ро­при­ла­ди під на­пру­гою не мож­на за­ли­ва­ти во­дою, то замість то­го, щоб за­га­си­ти по­же­жу, мож­на от­ри­ма­ти удар еле­к­т­рич­ним стру­мом; • уміти пра­виль­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти ря­ту­валь­не спо­ря­д­жен­ня, зв’язу­ва­ти­ся і взаємодіяти з ря­ту­валь­ни­ми служ­ба­ми; • не втра­ча­ти надії й бо­ро­ти­ся, зро­би­ти все мож­ли­ве, щоб уря­ту­ ва­ти­ся са­мо­му і до­по­мог­ти іншим. По­тра­пив­ши у не­без­печ­ну си­ту­ацію, яка не по­тре­бує не­гай­них дій, на­с ам­п е­р ед по­с та­р ай­ся за­с по­к оїтись. Для цьо­го: • зро­би кілька гли­бо­ких вдихів і ви­дихів так, на­че п’єш повітря крізь со­ло­мин­ку. Уя­ви, як во­но про­хо­ дить че­рез твої ле­гені, зо­се­редь­ся на зву­ках; • по­лічи до де­ся­ти, а як­що є час — до ста; • при­га­дай і ви­мов уго­лос кілька но­мерів те­ле­фо­нів, вірш, заспівай пісню. По­тра­пив­ши у не­без­печ­ну си­ту­ацію, яка не по­тре­бує не­гай­них дій, по­ста­рай­ся за­спо­коїтись. 15

За допомогою блок-схеми склади план дій у разі потрапляння в небезпечну ситуацію. Порівняй його з пам’яткою на с. 171. так

Є безп ­ о с­ е р ­ едн ­я за­гро­за жит­тю?

Ча­с у на роз­д у­м и не­м ає. Дій не­гай­но. Тобі знадобиться все, що ти знаєш і вмієш.

ні

так

Спо­чат­к у за­с по­к ой­ ся. Потім ре­ально оціни си­т у­а цію. Мо­ж еш сам упо­ра­ти­ся з небезпекою?

Ска­ж и собі: «Я це знаю, я це вмію, у ме­не все вий­де, я впо­ра­ю­ся з небезпекою». По­ду­май, що мож­на зро­би­ ти. Скла­ди план дій і ви­ко­нуй йо­го.

ні Є змога звер­ ну­ти­ся по до­­­­по­ мо­гу?

ні

так

З а ­т е ­л е ­ф о ­н у й д о р я­­­т у ­в а ль­н о ї служ­б и, по­к лич на до­по­мо­гу. Хтось від­гук­­нув­ся?

так

Стис­ло по­ві­дом, що ста­­­ло­ся. Ко­ли при­їдуть ря­­ту­ва­ль­­ни­­ки, ви­­­ ко­н уй їхні вка­­ зівки.

ні

Не втрачай надії. Допомога може надійти наступної миті або ситуація зміниться на краще!

За допомогою блок-схеми проаналізуйте си­ту­ації. 1. Надійка поїха­ла з кла­сом на ек­с­курсію до іншо­го міста і за­гу­би­ла­ся. Во­на зля­ка­ла­ся, бо не зна­ла, де шу­ка­ти своїх. Що вона має зро­би­ти? 2. Віта­лик піднімав­ся у ліфті. Не­сподіва­но ліфт зу­пи­ нив­ся між по­вер­ха­ми. Що мож­на по­ра­ди­ти Віта­ли­ку? 3. В ав­то­бусі, яким їха­ла Марійка, за­пах­ло ди­мом. Хтось ви­гук­нув: «По­же­жа!» Ав­то­бус зу­пи­нив­ся, двері відчи­н и­ли­ся. Як слід дія­ти Марійці та решті па­са­ жирів? 16

Твої ря­ту­валь­ни­ки Іноді упо­ра­ти­ся з не­без­пе­кою са­мо­туж­ки ду­же склад­но. Для таких ви­пад­ків існу­ють спеціальні служ­би. У них пра­цю­ють мужні та відважні лю­ди. Во­ни про­хо­дять спеціаль­ну підго­тов­ку і в разі потреби швид­ко на­да­ють до­по­мо­гу тим, ко­го спітка­ло ли­хо.

Мал. 8. Аварійні та ря­ту­вальні служ­би

1. Які ря­ту­вальні та аварійні служ­би зо­б­ра­же­но на мал. 8? 2. Запиши у зошиті, які служби можна викликати за телефонами: а) 101; б) 102; в) 103; г) 104? 1) Як­що ви­ник­ла по­же­жа, те­ле­фо­ну­й за но­ме­ром ... 2) Відчу­вши за­пах га­зу, те­ле­фо­нуй ... 3) Як­що на те­бе на­па­ли або ти став свідком зло­чи­ну, те­ле­фо­нуй ... 4) Швид­ку ме­дич­ну до­по­мо­гу вик­ли­ка­й за те­ле­фо­ном ... 3. Поясни, чому транспортні засоби рятувальних служб мають переваги руху? У не­без­печній си­ту­ації звер­тай­ся по до­по­мо­гу до ря­ту­валь­них та аварійних служб. Те­ле­фо­ном їх вик­ли­ка­ють без­коштовно.

17

ПІДСУМКИ ДО ГЛАВИ 1 РОЗДІЛУ 1 1. Здо­ров’я — це не ли­ше відсутність хво­роб, а й усі виміри тво­го бла­го­по­луч­чя: • те, що ти цінуєш і до чо­го праг­неш, як сам ста­виш­ся до се­бе та інших лю­дей (ду­хов­не бла­го­по­луч­чя); • як лад­наєш з інши­ми людь­ми (соціаль­не бла­го­по­луч­чя); • як ро­зумієш і ви­яв­ляєш свої по­чут­тя, як мо­жеш упо­ра­ти­ся з не­вда­ча­ми і стре­са­ми (емоційне бла­го­по­луч­чя); • як вчиш­ся і за­сто­со­вуєш свої знан­ня, чи вмієш прий­ма­ти зва­жені рішен­ня (інте­лек­ту­аль­не бла­го­по­луч­чя); • як до­гля­даєш за своїм тілом, ру­хаєшся, хар­чуєшся і відпо­ чи­ваєш (фізич­не бла­го­по­луч­чя). 2. Щоб бу­ти здо­ро­вим, тре­ба дба­ти про своє здо­ров’я, всебічно роз­ви­ва­ти свої фізичні і пси­хо­логічні здібності та мож­ли­вості, а та­кож пра­виль­но по­во­ди­ти­ся, ко­ли за­хворів. 3. Як­що тобі або ко­мусь по­ряд із то­бою не­сподіва­но ста­ло зле, слід вик­ли­ка­ти «швид­ку до­по­мо­гу». 4. Без­пе­ка — це ситуація, ко­ли ніщо не за­гро­жує твоєму жит­ тю, здо­ров’ю і до­б­ро­бу­ту. 5. Щоб по­чу­ва­ти­сь у без­пеці, тре­ба вчи­ти­ся уни­ка­ти мож­ли­вих не­без­пек, пе­ред­ба­ча­ти наслідки своїх учинків, щоб за­побіга­ти небезпекам, і пра­виль­но діяти у разі їх ви­ник­нен­ня. 6. Як­що ти або хтось на твоїх очах по­тра­пив у не­без­печ­ну си­ту­ацію (по­же­жа, аварія), слід як­найш­вид­ше звер­ну­ти­ся до ря­ту­валь­них служб.

18

Глава 2. Безпека на дорозі На по­чат­ку на­вчаль­но­го ро­ку дорожня поліція (ДП) ого­ло­шує місяч­ник без­пе­ки до­рож­нь­о­го ру­ху. Ад­же діти після літніх канікул нерідко за­бу­ва­ють пра­ви­ла по­ведінки на до­ро­гах і ство­рю­ють не­без­ печ­ні си­ту­ації. Щоб цьо­го не ста­ло­ся з то­бою і твоїми дру­зя­ми, на­вчаль­ний рік поч­ни з вив­чен­ня Пра­вил до­рож­нь­о­го ру­ху.

Ти на­вчиш­ся: • пра­виль­но пе­ре­хо­ди­ти складні ділян­ки до­ро­ги; • без­печ­но по­во­ди­ти­ся на зу­пин­ках і в громадсь­ко­му транс­порті; • за­хи­ща­ти своє жит­тя під час до­рож­ньотранс­порт­ної при­го­ди.

19

§ 3. ТИ — ПІШОХІД Що та­ке ба­га­то­с­му­го­ва до­ро­га l Без­печ­на відстань до ав­то­мобіля, що ру­хається Як пе­ре­хо­ди­ти ба­га­то­с­му­го­ву до­ро­гу

l

У по­чат­ко­вих кла­сах ти оз­най­о­мив­ся(лася) з де­я­ки­ми ви­мо­га­ми Пра­вил до­рож­нь­о­го ру­ху, на­вчив­ся(лася) пра­виль­но пе­ре­хо­ди­ти до­ро­гу. 1. Як на­зи­ва­ють­ся ділян­ки до­ро­ги або спеціальні спо­ ру­ди, при­зна­чені для пе­ре­хо­ду на інший бік ву­лиці? 2. Які бу­ва­ють пішохідні пе­ре­хо­ди (мал. 9)? 3. Яки­ми зна­ка­ми їх по­зна­ча­ють? б

а

г

в

Мал. 9

1. Які пішохідні пе­ре­хо­ди є у ва­шо­му на­се­ле­но­му пункті (або мікро­рай­оні)? 2. Які пішохідні пе­ре­хо­ди є по­бли­зу ва­шої шко­ли? 20

Ба­га­то­с­му­го­ва до­ро­га Ви стали до­рослішими і са­мостійнішими. От­же, мо­жете на­вчи­ти­ ся пе­ре­хо­ди­ти складніші ділян­ки до­ро­ги, на­при­клад ба­га­то­с­му­гові. Вузькі до­ро­ги скла­да­ють­ся з двох смуг (по одній смузі в кож­но­ му на­прям­ку). До­ро­ги, які ма­ють більш як дві сму­ги, на­зи­ва­ють ба­гато­сму­го­ви­ми. Виз­на­чи­ти кількість смуг на до­розі мож­на за до­по­мо­гою до­рож­ ньої розмітки або до­рож­ньо­го зна­ка «На­прям­ки ру­ху по сму­гах». Знай­ди йо­го на мал. 10. Якщо немає до­рожніх знаків і розмітки, кількість смуг не­важ­ко виз­на­чи­ти на око, уя­вив­ши по­ряд кілька ве­ли­ких ав­то­мобілів.

Мал. 10

Ко­ли ав­то­мобілі ру­ха­ють­ся один за од­ним сму­гами, во­ни на­гаду­ють потік. Мож­ли­во, то­му рух ав­то­мобілів на до­розі на­зва­ли транс­порт­ним по­то­ком. По­то­ки, що ру­ха­ють­ся на­зустріч один од­но­му, розділя­ють ось­о­вою лінією. Іноді на ось­о­вій лінії по­зна­ча­ ють острівці без­пе­ки. Скла­ди ре­чен­ня з на­ве­де­них ча­с­тин: а) До­ро­ги, ... б) ... дві сму­ги, ... в) ... на­зи­ва­ють­ ба­га­то­с­му­го­ви­ми. г) ... які ма­ють більш як ... 21

Без­печ­на відстань до ав­то­мобіля На жаль, не завжди на до­ро­гах вла­ш­то­ва­но до­стат­ньо пішо­хід­ них пе­ре­ходів. По­де­ку­ди, зо­к­ре­ма у сільській місце­вості, їх не­має або во­ни роз­та­шо­вані над­то да­ле­ко. То­му, як­що тобі до­во­дить­ся пе­ре­хо­ди­ти до­ро­гу не на пе­ре­ході, кра­ще ро­би­ти це на пе­ре­хресті. У край­нь­о­му разі — на відкритій ділянці до­ро­ги, яка до­б­ре про­гля­ дається в обид­ва бо­ки. Ось­о­ва лінія — єди­не віднос­но без­печ­не місце на ба­га­то­с­му­говій до­розі. То­му, якщо немає світло­фо­ра чи об­лад­на­но­го ре­гу­ль­о­ва­ но­го пе­ре­хо­ду, та­ку до­ро­гу пе­ре­хо­дять у два ета­пи, зу­пи­нив­шись на осьо­вій лінії, щоб кра­ще роз­ди­ви­ти­ся. Опи­нив­шись на ось­овій лінії, не ро­би зай­вих рухів. Спо­ст­ ерігай не ли­ше за ав­то­мобіля­ми, що ру­ха­ють­ся пе­ред то­бою, а й за ти­ми, що по­за­ду. Яка відстань до ав­то­мобілів вва­жається без­печ­ною, щоб пе­ре­хо­ди­ ти багатосмугову до­ро­гу? За підра­хун­ка­ми, най­мен­ша без­печ­на відстан­ь до ав­то­мобіля, який ру­хається най­б­лиж­чою сму­гою, — 50 м (це приблизно відстань між двома опорами електромережі). Щоб по­до­ла­ти дві сму­ги, пішо­ хо­дові зна­до­бить­ся удвічі більше ча­су. Тож і без­печ­на відстань до ав­то­мобіля, який ру­хається дру­гою сму­гою, бу­де удвічі більшою — 100 м, а до то­го, що на третій смузі, — 150 м (мал. 11). Але все це за умо­ви, ­­що водій не пе­ре­ви­щує доз­во­ле­ної у ме­жах на­се­ле­но­го пунк­ту швид­кості — 50 км/год.

Мал. 11

Засоби безпеки пішохода У сутінках і в нічний час людей на узбіччі та на дорогах з автомобіля майже не видно. Тому пішоходам, особливо дітям, рекомендують прикріпити до одягу спеціальні світловідбивачі, що яскраво світяться у світлі автомобільних фар. 22

За допомогою блок-схеми і пам’ятки на с. 171 потренуйтесь аналізувати дорожні ситуації та приймати зважені рішення щодо переходу дороги.

На дорозі розміче­но пі­шо­­хідний пе­ре­хід?

так

Ско­ри­с­тай­ся ним для пе­ре­хо­ду до­ро­ги.

ні так

По­бли­зу є пе­ре­хре­с­тя?

Пе­ре­ходь до­ро­гу на пе­ре­хресті по лінії тро­ ту­а­ру, але не пе­ре­ти­ най йо­го по діаго­налі.

ні ні До­ро­га до­б­ре про­гля­дається в обид­ва бо­ки на 150—200 м?

П о ­ш у ­к а й д і ля н ­ ку для пе­р е­х о­д у, яка відповідала б цій умові.

так ні По­ди­вись ліво­руч. Ав­то­мобілі на без­печній відстані?

Про­п у­с ­т и ці ав­т о­ мобілі.

так

Пе­ре­ходь до­ро­гу. Зу­пинись на ось­о вій лінії і по­д и­в ись право­руч. Ав­то­мобілі на без­ печній відстані?

ні

Про­п у­с ­т и ці ав­т о­ мобілі.

так

Пе­ре­ходь до­ро­гу тільки під прямим кутом.

23

За до­п о­м о­гою блок-схе­м и на по­п е­р едній сторінці ви­з нач, яким ко­ль­о ­р ом (чер­в о­н им, зе­ле­н им чи помаранчевим) по­зна­че­но без­печні мар­ш­ру­ти пе­ре­хо­ду доріг на мал. 12 (а, б, в).

а

б

в

Мал. 12. Варіан­ти пе­ре­хо­ду доріг: а — на пе­ре­хресті, облаштовано­му пішохідни­ми пе­ре­хо­да­ми; б — на не­ре­гу­ль­о­ва­но­му пе­ре­хресті; в — на відкритій ділянці до­ро­ги

Уяви, що друг пропонує тобі перейти дорогу небезпечним маршрутом (мал. 12, а). Які можливі наслідки такого рішення? Переконай друга не робити цього. Підготуйте відповідну сценку і покажіть її у класі. 24

§ 4. ЗУ­ПИН­КА – МІСЦЕ ПІДВИ­ЩЕ­НОЇ НЕ­БЕЗ­ПЕ­КИ Як по­зна­ча­ють­ зу­пин­ки l Без­пе­ка на зу­пин­ках По­сад­ка у трам­вай і ви­сад­ка з ньо­го

l

Зу­пин­ка До­ро­га до шко­ли для ба­га­ть­ох по­чи­нається із зу­пин­ок. Во­ни є всю­ди, де їздять ав­то­бу­си, тро­лей­бу­си, трам­ваї чи мар­ш­рутні таксі. Зупинки по­зна­ча­ють спеціаль­ни­ми до­рожніми зна­ка­ми. а

б

в

Мал. 13. Дорожні знаки зупинки громадського транспорту

1. Роз­г­лянь знаки на ма­л. 13 (а, б, в). Виз­нач для кож­но­го з них на­зву зу­пин­ки, вид транс­пор­ту і но­мер мар­ш­ру­ту. На­при­клад, для мал. 13, а: на­зва зу­пин­ки — «За­вод “Ал­маз”»; вид транс­пор­ту — ав­то­бус; но­мер мар­ш­ру­ту — 26. 2. Пригадай, що на­пи­са­но на зна­ках зу­пи­нок, яки­ми ти ко­ри­с­туєшся.

Як по­во­ди­ти­ся на зу­пинці Цей крос-тест на­в чить те­б е без­п еч­ної по­в едінки на зу­пин­ках. Пра­ви­ла гри про­чи­тай на с. 4. На ок­ре­мо­му ар­куші па­пе­ру по­зна­чай свій мар­ш­рут. 25

1. Ти підійшов до зу­пин­ки, де зібра­ло­ся чи­ма­ло лю­дей. Че­ка­ти­меш на ав­то­бус ближ­че до краю тро­ту­а­ру (3) чи по­далі від ньо­го (4)? 2. Ти вий­шов з ав­то­бу­са і поспішаєш до шко­ли, що на про­ти­ леж­но­му боці до­ро­ги. Обійдеш ав­то­бус спе­ре­ду (5), зза­ду (6) чи до­че­каєшся, по­ки він поїде (7)? 3. Цьо­го кра­ще не ро­би­ти, ад­же під на­ти­с­ком не­терп­ля­чих па­са­ жирів є ризик по­тра­пи­ти під ко­ле­са. Особ­ли­во це не­без­печ­но взим­ ку, ко­ли до­ро­ги слизь­кі. Ав­то­бус на зу­пинці мо­же за­не­с­ти, і він за­че­пи­ть па­са­жи­ра, який стоїть над­то близь­ко до до­ро­ги (1). 4. Пра­виль­но! Особ­ли­во не­без­печ­но че­ка­ти на транс­порт, зійшов­ ши з тро­ту­а­ру на до­ро­гу (2). 5. Об­хо­дя­чи ав­то­бус спе­ре­ду, ти на­ра­жаєшся од­ра­зу на дві не­без­пе­ки. Пер­ша — водій ав­то­бу­са мо­же не поміти­ти те­бе і ру­ши­ ти з місця. Це най­частіше трап­ляється са­ме з дітьми че­рез те, що во­ни не­ви­сокі на зріст. Дру­га не­без­пе­ка — ти сам мо­жеш не поміти­ ти транс­порт, який об­га­няє ав­то­бус, і по­тра­пи­ти під ко­ле­са. То­му, як­що не­обхідно обійти ав­то­бус спе­ре­ду, відсту­пи від нього п’ять ве­ли­ких кроків, щоб водій міг до­б­ре ба­чи­ти те­бе (мал. 14). Перш ніж вий­ти з-за автобуса, зу­пи­нись і уважно подивись ліворуч і праворуч (2). 6. Об­хо­дя­чи ав­то­бус зза­ду (мал. 15), мож­на не поміти­ти транс­ порту, який ру­хається зустрічною сму­гою. Це особ­ли­во не­без­печ­ но на вузь­ких дво­с­му­го­вих до­ро­гах. Ли­ше у край­нь­о­му разі об­­ хо­дь ав­то­бус з­за­ду, але перш ніж вий­ти з-за транс­пор­ту, уважно подивись праворуч і ліворуч (2). 7. Пра­виль­но. Кра­ще вза­галі не ви­хо­ди­ти на до­ро­гу, ко­ли її ог­ляд об­ме­же­ний. Навіть як­що запізнюєшся, слід за­че­ка­ти, ко­ли транс­порт поїде, або пе­рей­ти до­ро­гу в без­печ­но­му місці (8). 8. Фініш. Ти пе­реміг, як­що ру­хав­ся пра­виль­ним мар­ш­ру­том. Пе­ревір йо­го на с. 170. За­пам’ятай! 1. Пе­ре­хо­ди­ти до­ро­гу на зу­пинці не­без­печ­но. 2. Як­що не­обхідно обійти ав­то­бус спе­ре­ду, відсту­ пи від нього п’ять ве­ли­ких кроків. Перш ніж вий­ти з-за ав­то­бу­са, зу­пи­нись і уважно подивись ліворуч і пра­воруч (мал. 14). 3. Як­що не­обхідно обійти ав­то­бус зза­ду, то, перш ніж вий­ти з-за транс­пор­ту, зу­пи­нись і уважно подивись праворуч і ліворуч (мал. 15). 26

Мал. 14

Мал. 15

27

Пе­рехід до­ро­ги з трам­вай­ни­ми коліями За­зви­чай па­са­жи­ри сіда­ють у транс­порт і ви­хо­дять із ньо­го про­ сто на тро­ту­ар. Та є ще один вид зу­пи­нок, на яких по­сад­ку і ви­сад­ ку здійсню­ють на проїзну ча­с­ти­ну. Це у то­му ви­пад­ку, ко­ли трам­ вайні колії про­кла­де­но по­се­ред до­ро­ги. Існує пра­ви­ло, за яким водії ав­то­ мобілів мають зу­пи­ни­ти­сь і про­пу­с­ти­ти па­са­жирів, що вий­ш­ли з трам­вая або йдуть до ньо­го (мал. 16). Але во­но по­чи­нає діяти ли­ше тоді, ко­ли трам­ вай зу­пи­нив­ся і відчи­ни­ли­ся двері. Тож не поспішай пе­ребіга­ти до­ро­гу пе­ред ав­то­мобіля­ми — трам­вай зу­пи­нить­ся, і ли­ше тоді змо­жеш пе­рей­ти до­ро­гу й увійти у відчи­нені двері. Од­нак, перш ніж ру­ши­ти до трам­вая або від ньо­го, пе­ревір, чи всі ав­то­мобілі зу­пи­ни­ли­сь, ад­же й се­ред водіїв трап­ля­ Мал. 16 ють­ся по­руш­ни­ки.

Мал. 17

Опиши дорожню ситуацію, зображену на мал. 17. Як би ти перейшов таку дорогу? Правильність свого рішення перевір за допомогою пам’ятки на с. 171. 28

§ 5. ТИ — ПА­СА­ЖИР ГРО­МАДСЬ­КО­ГО ТРАНС­ПОР­ТУ Са­ло­н гро­мадсь­ко­го транс­пор­ту l Пе­ре­пов­не­ний транс­порт l По­ведінка в ме­т­ро­політені

Ав­то­бус, тро­лей­бус, трам­вай

Мал. 18. Схе­ма безпеки са­ло­ну ав­то­бу­са

Кабіна водія і пе­редні сидіння — най­не­без­печніші (35 % по­ст­раж­да­лих). Задні сидіння, май­дан­чик біля ви­хо­ду — не­без­печ­ні че­рез скуп­чен­ня па­са­жирів, яким не­ма за що три­ма­ти­ся. Про­хо­ди і ви­хо­ди (тут можуть бути ки­шень­кові злодії), місця біля две­рей — не­без­пе­ка ви­па­с­ти з транс­пор­ту. Се­ред­ня ча­с­ти­на ав­то­бу­са є най­більш без­печ­ною. 1. Роз­та­шуй місця в ав­то­бусі за рівнем без­пе­ки, по­чи­ на­ю­чи з най­більш без­печно­го: а) задній май­дан­чик, про­хо­ди і ви­хо­ди; б) сидіння в се­редній ча­с­тині ав­то­бу­са; в) кабіна водія і пе­редні сидіння. 2. Ос­таннім ча­сом ба­га­то мікро­ав­то­бусів ви­ко­ри­с­тову­ ють­ як мар­ш­рут­ні таксі. При­га­дай­те, які еле­мен­ти їхньої кон­ст­рукції незручні для гро­мадсь­ко­го транс­пор­ту (наприклад, за­вузькі про­хо­ди, один вихід...). 29

Еле­к­т­ро­т­ран­с­порт — це тро­лей­бу­си і трам­ваї. Во­ни вва­жа­ ють­ся без­печніши­ми від ав­то­бу­сів, то­му що ру­ха­ють­ся з не­ве­ли­ кою швидкістю по рей­ках або вздовж про­водів і ма­ють ширші та зручніші двері і про­хо­ди. Од­нак за де­я­ких об­ста­вин ва­го­ни мо­жуть опи­ни­ти­ся під на­пру­ гою. На­при­клад, ти дов­го че­кав на тро­­­лей­бус, а ко­ли він під’їхав, ти по­ба­чив, що з-під йо­го коліс сип­лють­ся іскри (мал. 19, а). Або у трам­ваї помітив, як жінка зойк­ну­ла, торк­нув­шись ме­та­ле­во­го по­руч­ня (мал. 19, б). а

б

Мал. 19

Як­що та­ке тра­пи­ло­ся, по­пе­редь про це усіх. Не за­ходь у ва­гон, а ко­ли ти вже в ньо­му, по­ста­рай­ся як­найш­вид­ше вий­ти, не тор­ка­ю­ чись ме­та­ле­вих ча­с­тин: по­ручнів, кор­пу­су, две­рей. На­ма­гай­ся діяти обе­реж­но, не штов­ха­ти інших па­са­жирів, ад­же во­ни мо­жуть по­хит­ ну­ти­сь і по­ст­раж­да­ти від ура­жен­ня еле­к­т­рич­ним стру­мом. Про­чи­тай­те на­ве­де­ні твер­д­жен­ня. По­ясніть, чо­му по­го-­ джуєтесь або не по­го­д­жуєтеся з ни­ми. 1. Не мож­на відволіка­ти водія під час ру­ху. 2. У гро­м адсь­ко­м у транс­порті тре­ба по­с ту­п а­т и­с я місцем особам з інвалідністю, лю­дям по­хи­ло­го віку і па­са­жи­рам з дітьми. 3. В ав­то­бусі мож­на їзди­ти і без квит­ка. 4. У транс­порті не мож­на штов­ха­ти­сь і беш­ке­ту­ва­ти. 5. Під час ру­ху слід три­ма­ти­ся не за по­ру­чень, а за па­са­жи­ра, який стоїть по­руч. 6. До ви­хо­ду тре­ба ­го­ту­ва­ти­ся заздалегідь, ввічли­во за­п и­т у­ю­чи лю­дей у про­ході, чи виходять во­н и на на­ступній зу­пинці. Складіть пам’ятку про правила поведінки у транспорті. 30

Поїздка у пе­ре­пов­не­но­му транс­порті На ма­л. 20 зо­б­ра­же­но речі, які у пе­ре­пов­не­но­му транс­порті мо­жуть ста­ти не­без­печ­ни­ми.

Мал. 20

1. По­яс­ніть, чо­му мо­жуть бу­ти не­без­печ­ни­ми в пе­ре­пов­ не­но­му транс­порті: а) че­ре­ви­ки на ви­со­ких підбо­рах; б) дов­гий шарф; в) крис­ла­тий ка­пе­люх; г) рюк­зак, сан­ча­та, лижі. 2. Об­го­воріть, яке взут­тя, одяг і речі тре­ба одягати чи брати з собою, як­що пе­ред­ба­чається поїздка в пе­ре­пов­ не­но­му транс­порті. Обговоріть і за­пи­шіть по­ра­ди тим, хто на­ва­жить­ся їха­ ти у пе­ре­пов­не­но­му транспорті. Оформіть ці поради у вигляді пам’ятки. 31

У ме­т­ро­політені В Ук­раїні ме­т­ро є у Києві, Хар­кові та Дніпрі. Цим найз­ручнішим ви­дом місько­го транс­пор­ту ко­ри­с­туються ду­же ба­га­то лю­дей, зо­к­ре­ ма приїжджі. Кож­но­му до­во­дить­ся впер­ше ста­ти па­са­жи­ром ме­т­ро, по­чи­на­ю­чи з ве­с­ти­бю­ля, про­пу­ск­но­го пунк­ту та ес­ка­ла­то­ра. У ве­с­ти­бюлі ме­т­ро­політе­ну. Ве­с­ти­бюль ме­т­ро­політе­ну об­лад­ на­но ав­то­ма­та­ми і ка­са­ми для про­да­жу же­тонів і проїзних до­ку­ ментів та про­пу­ск­ни­ми пунк­та­ми. На вид­но­ті розміще­но схе­му ме­т­ро­політе­ну. Во­на до­по­мо­же виз­на­чи­ти, як доїха­ти до потрібної станції, де слід зро­би­ти пе­ре­сад­ку. У ве­с­ти­бюлі завжди є чер­го­вий. За потреби до ньо­го мож­на звер­ну­ти­ся по до­по­мо­гу.

а

г

ґ

б

д

в

е

є

Мал. 21. Пікто­г­ра­ми у ве­с­ти­бю­лі ме­т­ро­політе­ну

Назвіть, які пікто­г­ра­ми на мал. 21 відповіда­ють таким пра­ви­лам по­ведінки у ме­т­ро­політені: 1. Не мож­на бігти по ес­ка­ла­то­ру. 2. Вхід до ме­т­ро­політе­ну з мо­ро­зи­вом за­бо­ро­не­но. 3. У ме­т­ро­політені за­бо­ро­няється пе­ре­во­зи­ти речі ве­ли­ ких розмірів. 4. Будь обе­реж­ним під час ви­ходу з ес­ка­ла­то­ра. 5. Не підкла­дай пальці під по­ру­чень. 6. Не став речі на по­ру­чень. 7. Ма­лих дітей слід три­ма­ти за ру­ку або пе­ре­во­зи­ти на ру­ках. 32

На ес­ка­ла­торі. За до­по­мо­гою цієї блок-схе­ми маєш на­го­ду на­вчи­ти­ся ко­ри­с­ту­ва­тись ес­ка­ла­то­ром ме­т­ро­політе­ну. ні

У те­бе є же­тон або про­їз­ ний до­ку­мент?

Придбай жетон або про­ їз­ний квиток у касира чи в автоматі.

так

На пропускнику за­горіло­ся зе­ле­не світло? ні

так

Не йди чер ­ ез про­п у­с к­н ик. Звер­ ни­ся до чер­го­во­го.

Про­ходь че­рез ав­то­ма­тич­ний про­пу­ск­ник до ес­ка­ла­то­ра.

Ста­в ай на ес­к а­ла­т ор, од­н о­час­н о бе­ру­чись пра­вою ру­кою за по­ру­чень. Стій справа, проходь зліва.

Між то­б ою та па­с а­ж и­р ом спереду є 1—2 вільні схо­дин­ки?

ні

Пе­ред ви­хо­дом з ес­ка­ла­ то­ра стань лівіше, щоб па­са­ жир спе­ре­ду не за­ва­жав тобі на ви­ході.

так

Не затримуйся на виході з ескалатора.

33

Як­щ о, їду ­чи на ес­к а­ла­т орі, ти по­ба­чив, що звер­х у па­дає лю­ди­на чи ба­гаж, сядь на схо­д и, що­си­ли упрись но­га­ми, гук­ни: «Обе­реж­но!», щоб повідо­ми­ти про не­без­пе­ку інших па­са­жирів. 1. Чо­м у не мож­на тор­ка­ти­ся не­ру­ хо­мих ча­с­тин ес­ка­ла­то­ра і ста­ви­ти но­гу за жов­ту об­­ межу­валь­ну лінію на ньо­му? 2*. У чо­му не­без­пе­ка тон­ких підборів? 3*. Чо­му не­без­печ­но ки­да­ти вниз мо­нет­ки? Які ще дії па­са­жирів на ес­ка­ла­торі є не­без­печ­ни­ми?

На плат­формі й у ва­гоні ме­т­ро В очіку­ванні поїзда на пе­роні зби­рається чи­ма­ло па­са­жирів. Чемна і спокійна по­ведінка — за­по­ру­ка їхньої без­пе­ки. За­пам’ятай! Не мож­н а за­х о­д и­т и за об­м е­ж у­в аль­н у лінію на плат­формі та ес­ка­ла­торі ме­т­ро­політе­ну. На плат­формі ме­т­ро­політе­ну не­без­печ­но гра­ ти в рух­ливі ігри. Як­що у ва­гоні відчу­вається за­пах ди­му, слід не­гай­но повідо­ми­ти про це ма­шиніста. У разі ви­ник­нен­ня не­без­печ­ної си­ту­ації в ме­т­ро­ політені тре­ба чітко ви­ко­ну­ва­ти всі вказівки ма­шиніста або чер­го­во­го по станції.

Об’єднайтесь у три групи за темами: група 1 — етика пасажира; група 2 — у переповненому транспорті; група 3 — у метрополітені. За допомогою матеріалів цього параграфа підготуйте плакати зі створених раніше пам’яток відповідно до обраної теми. Підготуйте короткі сценки і продемонструйте їх у класі разом із плакатами.

34

§ 6. ЗА­СО­БИ БЕЗ­ПЕ­КИ У ТРАНС­ПОР­ТІ За­со­би без­пе­ки у транс­порті Як убе­рег­ти­ся під час аварії По­же­жа в транс­порті

l l

Хоч би яки­ми зруч­ни­ми бу­ли са­ло­ни ав­то­бусів і тро­лей­бусів, у транс­порті завжди існує не­без­пе­ка. Він мо­же по­тра­пи­ти в до­рож­ ню аварію, у са­лоні мо­же ви­ник­ну­ти по­же­жа внаслідок не­справ­ності або чиєїсь не­о­бе­реж­ності, ко­мусь із па­са­жирів може стати зле. То­му Пра­ви­ла до­рож­нь­о­го ру­ху зо­бов’язу­ють водія укомп­лек­то­ву­ва­ти транс­порт пев­ним на­бо­ром за­собів без­пе­ки. Згадайте, де в ав­то­бусі, тро­лей­бусі, трам­ваї розташовані аварійні ви­хо­ди та інші за­со­би без­пе­ки. Чи їх стільки, скільки зо­б­ра­же­но на ма­л. 22?

Мал. 22. Знай­ди в салоні ав­то­буса: 2 аварійні ви­хо­ди, 2 во­гне­гас­ни­ки, 2 ап­теч­ки, 2 мо­лот­ки для роз­бит­тя ши­бок

Як по­во­ди­ти­ся під час аварії Під час аварії у транс­порті ду­же важ­ли­во збе­рег­ти са­мо­кон­т­роль, щоб ре­аль­но оціни­ти не­без­пе­ку і прий­ня­ти пра­виль­не рішен­ня що­до са­мо­за­хи­с­ту. Не на­ма­га­й­ся ви­с­т­риб­н у­ти з транспорта на хо­д у, це нерідко закінчується трагічно. Шансів уцілі­ти все­ре­ дині вде­сятеро більше. 35

Най­го­ловніше — прий­ня­ти по­ло­жен­ня, яке до­по­мо­же втри­ма­ти­ ся на місці й діста­ти мен­ше травм. Як­що ти стоїш, за за­гро­зи аварії тре­ба по­вер­ну­ти­ся бо­ком (щоб не­ми­нучі зіткнен­ня при­па­да­ли на пра­вий чи лівий бік) і міцно за щось ухо­пи­ти­ся. Як­що си­диш, втри­ма­ти­ся лег­ше. Го­ло­вне — уник­ну­ти чи пом’як­ши­ти зіткнен­ня з на­вко­лишніми пред­ме­та­ми. А в разі наїзду зза­ду — зафіксу­ва­ти шию, щоб уник­ну­ти трав­ми через різке відки­дан­ня го­ло­ви на­зад. На­вчись прий­ма­ти по­ло­жен­ня, які під час аварії є най­більш без­печни­ми (мал. 23): а) та­ке по­ло­жен­ня най­кра­ще прий­ма­ти в разі ло­бо­во­го зіткнення: на­гни го­ло­ву, об­хо­пи її ру­ка­ми, уп­ри­ся ліктя­ми в пе­реднє сидіння; б) в разі удару ззаду тре­ба встиг­ну­ти зіско­вз­ну­ти вниз, упер­ти­ся го­ло­вою в спин­ку сво­го сидіння, а но­га­ми — у спин­ку пе­ред­нь­о­го сидіння; в) та­ке по­ло­жен­ня є най­без­печнішим в разі бо­ко­вого зіткнення: но­га­ми уп­ри­сь у підло­гу, а ру­ка­ми міцно три­май­ся за пе­реднє сидіння, схо­вав­ши між ни­ми го­ло­ву. а

б

в

Мал. 23

Вміння швид­ко прий­ма­ти без­печ­не по­ло­жен­ня під час аварії мо­же вря­ту­ва­ти те­бе. 36

По­же­жа в са­лоні Навіть не­ве­ли­ка по­же­жа на ­транс­порті мо­же при­зве­с­ти до тяж­ ких наслідків че­рез те, що існує за­гро­за ви­бу­ху паль­но­го. То­му діяти тре­ба ду­же швид­ко, ад­же ав­то­бус повністю зго­ряє за 5—7 хви­ лин. Го­ло­вне у такій си­ту­ації — уник­ну­ти паніки та як­найш­вид­ше по­ки­ну­ти са­лон. Як­що в салоні ба­га­то лю­дей і всі не мо­жуть швид­ко вий­ти у відчинені двері, тре­ба роз­би­ти вікно (мал. 24, а) і відкри­ти аварійні ви­хо­ди. Біля аварійно­го ви­хо­ду є інструкція, як йо­го відкри­ти: ви­тяг­ти спеціаль­но за­кла­де­ний шнур (мал. 24, б), по­вер­ ну­ти руч­ку тощо. а

б

Мал. 24

За до­по­мо­гою блок-схе­ми, що на на­ступній сторінці, дай відповіді на за­пи­тан­ня: 1. Що най­пер­ше слід зро­би­ти, по­ба­чив­ши в са­лоні транспортного засобу во­гонь або відчув­ши за­пах ди­му? 2. Як за­хи­с­ти­ти­ся від от­руй­них газів? 3. Як ви­бра­ти­ся із са­ло­ну, як­що двері не відчи­ня­ють­ся? 4. Яку шиб­ку лег­ше роз­би­ти — ло­бо­ву чи бокову? 5. Чим тре­ба ско­ри­с­та­ти­ся для на­дан­ня домедичної до­по­мо­ги по­ст­раж­да­лим? Як­що у транс­порті ви­ник­ла по­же­жа, го­ло­вне — як­найш­вид­ше ви­бра­тися із са­ло­ну. 37

За допомогою блок-схеми склади пам’ятку і продемонструй, як діяти, як­що ти відчув у са­лоні за­пах ди­му.

Сповісти про по­же­жу водія. Є змога відчи­ни­ти двері?

так

Коли транспорт зупиниться, не­гай­но по­кинь са­лон. Зро­би все, що тобі під си­лу, щоб до­по­мог­ти іншим лю­дям вий­ти з ньо­го. Се­ред па­са­жирів є по­ст­раж­далі?

ні так так За­хи­с­ти від ди­му рот і ніс ху­ст­кою, шар­фом, ру­ка­вом або по­лою курт­ ки. Це вбе­ре­же те­бе від от­руй­них газів. Спро­буй відчи­ни­ти двері за до­по­ мо­гою кноп­ки аварійно­го відкрит­тя две­рей. Тобі вда­ло­ся це зро­ би­ти?

Для на­дан­ня невід­клад­­­ ної до­по­мо­ги ско­­рис­­тай­­ся ав­то­мо­більною ап­теч­кою.

ні

Відкрий аварійний вихід або роз­б ий вікно. Бокові шиб­к и не такі міцні, як ло­бо­ва та зад­ня. То­му роз­би­ва­ти кра­ще їх. Як­щ о у са­лоні не­м ає мо­лот­к а, тре­б а, три­ма­ю­чись за по­ру­чень, вда­ри­ти обо­ма но­га­ми у центр бокової шибки (мал. 25).

Мал. 25

38

ПІДСУМКИ ДО ГЛАВИ 2 РОЗДІЛУ 1 1. До­ки не по­чу­ваєшся впев­не­но, кра­ще хо­ди­ти до шко­ли у су­про­воді до­рос­лих. 2. Ко­ли хтось про­по­нує пе­рей­ти до­ро­гу в не­на­леж­но­му місці, ніко­ли не по­го­джу­й­ся на це. 3. Твоя без­пе­ка на до­розі й у транс­порті найбільше за­ле­ жить від те­бе са­мо­го. 4. На до­розі завжди тре­ба пам’ятати про мож­ливість не­дис­ ципліно­ва­ної по­ведінки інших учас­ників до­рож­нь­о­го ру­ху. 5. Як­що на зу­пин­ку під’їхав пе­ре­пов­не­ний громадський транспорт, кра­ще за­че­ка­ти на­ наступ­ний. 6. Коли ти за­блу­кав чи не знаєш, як пе­рей­ти до­ро­гу, слід звер­ну­ти­ся до поліцейського чи співробітни­ка ДП або запи­ та­ти ко­гось із до­рос­лих.

39

РОЗДІЛ 2 ПСИХІЧНЕ І ДУХОВНЕ ЗДОРОВ’Я Глава 1. Уміння вчитися Цю главу при­свя­че­но умінням, які до­по­мо­жуть тобі кра­ще на­вча­ ти­ся з усіх пред­метів. Ти вже знаєш, що стан тво­го здо­ров’я за­ле­ жить від ба­га­ть­ох чин­ників, у то­му числі й від успіхів у на­вчанні. І ось чо­му. Той, хто до­б­ре вчить­ся, за­зви­чай спокійніший і врівно­ва­женіший. Він більше за­до­во­ле­ний со­бою, ад­же ним пи­ша­ ють­ся рідні, йо­го по­ва­жа­ють друзі.

Ти • • • • • •

40

на­вчиш­ся: підтри­му­ва­ти інте­рес до на­вчан­ня; раціональ­­но пла­ну­ва­ти свій час; са­мостійно ви­ко­ну­ва­ти до­машні за­вдан­ня; уваж­но слу­ха­ти вчи­те­ля; го­ту­ва­ти­ся до кон­троль­них; за­побіга­ти пе­ре­втомі.

§ 7. КОЖЕН МАЄ ТАЛАНТ Для чого треба вчитися l Хто ти: мис­ли­тель чи ми­тець? l Як опанувати склад­ний пред­мет Існує ду­же ма­ло дітей, які, йду­чи до пер­шо­го кла­су, не хотіли б учи­ти­ся. Та з ча­сом дех­то втра­чає інте­рес до уроків. Один не знай­шов спільної мо­ви з однокласниками, дру­гий ба­га­то про­ пу­с­тив і відстав від кла­су, третій вимріяв собі, що ста­не зна­ме­ни­ тим спорт­с­ме­ном чи зіркою, то­му, мов­ляв, шко­ла йо­му не ду­же потрібна. Як­що й ти відчу­ваєш щось подібне, поміркуй над тим, що про­чи­таєш ниж­че.

Не за­ко­па­ти та­лант у зем­лю У Біблії пе­ре­ка­за­но чи­ма­ло притч Ісу­са. Од­на з них по­яс­нює, як лю­ди ма­ють роз­по­ря­д­жа­ти­ся тим, що во­ни от­ри­ма­ли від Бо­га, — своїми здібно­с­тя­ми й об­да­ру­ван­ня­ми. Во­на роз­повідає про гос­по­да­ря, який, ви­ру­ша­ю­чи у воєнний похід, роз­дав срібні мо­не­ти (та­лан­ти) своїм робітни­кам. Кож­ен от­ри­ мав різні су­ми: один — п’ять та­лантів, дру­гий — два, а тре­тій — од­ин. Гос­по­дар з­велів кож­но­му ви­ко­ри­с­та­ти гроші для спра­ви. По­вер­нув­шись з по­хо­ду, він по­кли­кав робітників до се­бе, щоб дізна­ти­ся, як во­ни роз­по­ря­ди­ли­ся гро­ши­ма. Пер­ший і дру­гий ска­ за­ли, що вигідно вкла­ли їх і при­мно­жи­ли йо­го ба­гат­ст­во удвічі. За це во­ни от­ри­ма­ли ви­на­го­ро­ду. А третій робітник чи то по­бо­яв­ся ри­зи­ку­ва­ти, чи то поліну­вав­ся. Ко­ли він от­ри­мав та­лант, то за­ко­пав йо­го в зем­лю, а відтак ви­ко­пав і приніс, щоб по­вер­ну­ти гос­по­да­рю. Тоді чо­ловік ска­зав при­сутнім: «За­беріть у ньо­го мо­не­ту й віддай­те то­му, в ко­го їх де­сять». «Па­не, — за­ува­жи­ли йо­му, — це не­спра­вед­ли­во, він уже має де­сять мо­нет». «А я ка­жу вам, що то­му, хто має, бу­де до­да­но ще. А від то­го, хто не має, за­бе­реть­ся геть усе». 1. Який вис­но­вок мож­на зро­би­ти з цієї притчі? 2. Яку особ­ли­ву ви­на­го­ро­ду от­ри­мує той, хто на­по­лег­ ли­во пра­цює над роз­вит­ком своїх здібно­с­тей? 3. Що оз­на­чає вислів «за­ко­па­ти та­лант у зем­лю»? 41

Мис­ли­тель чи ми­тець? Ти, ма­буть, не раз поміча­в, що хтось має хист до ма­те­ма­ти­ки, хтось легко вив­чає іно­земні мо­ви, а про ко­гось ка­жуть, що він чи во­на на­ро­ди­ли­ся з пенз­лем у ру­ках, з ли­жа­ми на но­гах тощо. Це чу­до­во! Уя­ви, що бу­ло б, як­би всі лю­ди ма­ли здібності, на­при­ клад, ли­ше до ма­те­ма­ти­ки. Хто б тоді гра­в на скрипці, пи­са­в вірші, ви­хо­ву­вав дітей? Чи на­со­ло­джу­ва­ли­ся б ми ціка­ви­ми фільма­ми, чарівною му­зи­кою, жи­во­пи­сом? Від чо­го за­ле­жать здібності? Відо­мо, що ліва півку­ля го­ло­вно­го моз­ку відповідає за опе­рації з літе­ра­ми і чис­ла­ми, тоб­то за на­ше уміння чи­та­ти, об­чис­лю­ва­ти і логічно мис­ли­ти. Її умов­но мож­ на на­зва­ти мис­ли­те­лем. А пра­ва півку­ля відповідаль­на за уя­ву, здатність орієнту­ва­ти­ся в про­сторі, розпізна­ва­ти складні об’єкти (в то­му числі й людські об­лич­чя). Її мож­на на­зва­ти мит­цем. Хо­чеш дізна­ти­ся, до чо­го маєш вро­д­жені на­хи­ли? Про­по­нуємо тест, який до­по­мо­же з’ясу­ва­ти, яка з півкуль го­ло­вно­го моз­ку в те­бе ак­тив­ніша. Впра­ви ви­ко­нуй швид­ко, не за­ду­му­ю­чись. 1. По­пле­с­кай у до­лоні (мал. 26, а). Яка до­ло­ня звер­ ху — пра­ва чи ліва? 2. Схре­с­ти ру­ки на гру­дях (мал. 26, б). Яка ру­ка звер­ху — пра­ва чи ліва? 3. Пе­ре­пле­ти пальці рук (мал. 26, в). Па­лець якої руки — пра­вої чи лівої — звер­ху? 4. Ви­т яг­ни впе­р ед ру­к у і на­в е­д и вказівний па­лець на будь-який пред­мет (мал. 26, г). Потім по черзі за­кри­вай од­не і дру­ге око. Заплющуючи яке око — пра­ ве чи ліве, — ти помічаєш, що па­лець пе­реміщується віднос­но пред­ме­та? в

а

г

б

Мал. 26

42

Як­що в усіх ви­пад­ках от­ри­ма­но відповідь «пра­ва», то провідною в те­бе є ліва (!) півку­ля, і ти — яс­к­ра­вий мис­ли­тель, а як­що «ліва» — от­же, маєш ху­до­жню, твор­чу на­ту­ру. Але та­ке трап­ ляється ду­же рідко. Най­частіше ви­хо­дять різні комбінації, які свідчать про ши­ро­кий спектр твоїх здібно­с­тей і мож­ли­во­с­тей.

Як по­дру­жи­ти­ся з навчальним пред­ме­том Не див­но, ­як­що ти до­б­ре на­вчаєш­ся з тво­го улюб­ле­но­го пред­ ме­та. А як по­дру­жи­ти­ся, на­при­клад, з ма­те­ма­ти­кою, ко­ли ти най­справжнісінький ми­тець і не маєш, на твою дум­ку, здібно­с­тей до неї? На­справді все не так без­надійно. Ад­же шкільну про­гра­ му роз­роб­ле­но не для геніїв. Для її за­своєння до­стат­ньо зви­чай­ них здібно­с­тей. І ти їх маєш, про­сто не здо­га­ду­єшся про це. Тре­ба тільки по­ста­ра­ти­сь і при­слу­ха­ти­ся до та­кої по­ра­ди: «Цікав­ся пред­ ме­том, аж до­ки він заціка­вить те­бе». Як­що чо­гось не зро­зумів, звер­ни­ся по до­дат­ко­ві по­яс­нен­ня­ до вчи­те­ля, дру­га, батьків. По­чи­тай ди­тя­чу ен­цик­ло­педію з цьо­го питання. За­зви­чай той са­мий ма­теріал там ви­кла­де­но дохідливіше, з ба­га­ть­ма ілю­с­т­раціями. По­шу­кай до­дат­ко­ву інфор­мацію в інших кни­гах, Інтер­неті. «Для чо­го це мені? — спи­тає хтось. — Я хо­чу ста­ти зіркою ес­т­ ра­ди. Ма­те­ма­ти­ка мені не зна­до­бить­ся». Але це не так. Ма­те­ма­ти­ка на рівні шкільної про­гра­ми потрібна й співа­кові. Зваж та­кож, що ма­те­ма­ти­ка на­вчає не ли­ше об­чис­лю­ва­ ти, а й логічно мис­ли­ти, на­во­ди­ти чіткі ар­гу­мен­ти, по­яс­ню­ва­ти свою дум­ку. Без та­ких умінь у житті не обійти­ся. На­ве­де­ний при­клад свідчить про ко­ристь вив­чен­ня ма­те­ма­ти­ки. Та в школі вив­ча­ють ба­га­то інших предметів. Усі во­ни потрібні кож­но­му, не­за­леж­но від йо­го упо­до­бань і май­бут­ньої про­фесії. 1. Об’єднай­тесь у гру­пи й об­го­в оріть, яка ко­ристь лю­дині від та­ких навчальних пред­метів: а) ук­раїнської мо­ви і літе­ра­ту­ри; б) історії; в) при­ро­доз­нав­ст­ва; г) іно­зем­ної мо­ви; ґ) ми­с­тецтва; д) му­зи­ки; е) основ здоров'я. 2. Для чо­го во­ни потрібні тим, хто не має до них особ­ ли­вих здібно­с­тей (на­при­клад, навіщо му­зи­ка лю­дині без му­зич­но­го слу­ху)? 43

§ 8. ПЛА­НУ­ВАН­НЯ ЧА­СУ Цінуй свій час l Роз­по­ря­док дня l До­машні обов’яз­ки 1. До­ба має лише 24 го­ди­ни. По­ясніть, чо­му від уміння раціональ­но роз­поділя­ти час за­ле­жать ва­ші: а) успіхи у на­вчанні; б) сто­сун­ки з рідни­ми і дру­зя­ми; в) са­мо­ по­чут­тя і здо­ров’я?

Як знеш­ко­ди­ти крадіїв ча­су Се­кун­да за се­кун­дою, хви­ли­на за хви­ли­ною, го­ди­на за го­ди­ною спли­ває час... А ку­ди він спли­ває, за­ле­жить від те­бе. Про­чи­тав ціка­ву книж­ку, на­вчив­ся тан­цю­ва­ти або чи­с­ти­ти кар­топ­лю — час ви­т­ра­че­но на до­б­ру, корисну спра­ву. Коли ж про­сидів біля те­левізо­ ра, цілий день грав­ у комп’ютерні ігри, то потім ди­вуєшся: ку­ди ж подівся час? І не мо­жеш при­га­да­ти, бо йо­го бу­ло змар­но­ва­но, в­ик­ра­де­но з тво­го жит­тя. Що ж це за крадії ча­су? Це спра­ви, які не при­но­сять лю­дині ко­ристі. Щоб знеш­ко­ди­ти крадіїв ча­су, тре­ба на­вчи­ти­ся відрізня­ти їх від ко­рис­них справ. 1. Які з цих за­нять мож­на на­зва­ти крадіями ча­су: 1) до­по­мо­га бать­кам; 2) рух­ливі ігри; 3) при­би­ран­ ня; 4) три­валі роз­мов­и те­ле­фо­ном; 5) комп’ютерні ігри або перегляд телевізора більш як дві го­ди­ни; 6) ви­ко­нан­ня до­машніх за­вдань; 7) п­риміря­ння ма­ми­ но­го одя­гу; 8) гор­тан­ня жур­на­лів мод? 2. Роз­глянь ма­л. 27 і розкажи, хто з дітей мар­ну­є час. 3. Що во­ни мог­ли б зро­би­ти ко­рис­но­го? Од­но­го ра­зу чо­ти­ри злі чарівни­ки виріши­ли по­вер­ну­ ти собі мо­лодість за до­по­мо­гою ча­су, який мар­ну­ва­ли діти. Що бу­ло далі, ти мо­жеш про­чи­та­ти у книжці Євге­на Швар­ца «Каз­ка про втра­че­ний час». Об’єднайтесь у пари. Один із вас складає режим свого робочого дня, другий — вихідного. Намагайтеся враховувати усі правила здорового способу життя (фізична активність, харчування, гігієна, праця і відпочинок). Обговоріть, що у вас вийшло. 44

Мал. 27

45

Для всь­ого свій час Щоб поз­ба­ви­ти крадіїв ча­су будь-яко­го шан­су, перевір і ви­прав свій роз­по­ря­док дня за до­по­мо­гою кро­с-те­с­ту. 1. Що­ночі ти спиш не більш як 7 го­дин (4), 8—9 го­дин (5) чи більш як 10 го­дин (6)? 2. Ти хар­чуєшся 1—2 ра­зи (7), 3—4 ра­зи (8), більш як 6 разів на день (9)? 3. Щод­ня маєш до­сить вільно­го ча­су для відпо­чин­ку та ігор  (10) або че­рез надмірну зай­нятість не мо­жеш собі цьо­го до­зво­ли­ти (11)? 4. Цьо­го ча­су не­до­стат­ньо для сну (1). 5. Цьо­го до­стат­ньо для нор­маль­но­го відпо­чин­ку (2). 6. Спа­ти більш як 10 го­дин — це мар­ну­ва­ння до­ро­гоцінно­го ча­су (1). 7. 1—2-ра­зо­ве хар­чу­ван­ня не є ­ко­рис­ним. Твій ор­ганізм по­тре­бує ве­ли­кої кількості по­жив­них ре­чо­вин, які за один або два прий­о­ ми їжі йому важ­ко за­своїти (2). 8. До­б­ре. Як­що відчу­ваєш го­лод або спра­гу між ос­нов­ни­ми при­ й­о­ма­ми їжі, мож­на з’їсти яб­лу­ко, ви­пи­ти склян­ку со­ку (3). 9. Здо­ро­вим лю­дям лікарі ра­дять ро­би­ти що­най­мен­ше три­го­ дин­ну пе­ре­рву між прий­о­ма­ми їжі. Але як­що твоя ва­га в нормі, по­кла­дай­ся на свій апе­тит (2). 10. Пра­виль­но. На­вчан­ня і до­машні обов’яз­ки не по­винні за­би­ра­ ти увесь твій вільний час. Щод­ня ти му­сиш ма­ти од­ну-дві го­ди­ни для роз­ваг та за­нять улюб­ле­ни­ми спра­ва­ми (12). 11. Це не­пра­виль­но. Ти не­одмінно по­ви­нен ма­ти вільний час для ігор і роз­ваг. Дозвілля — не­обхідна скла­до­ва тво­го жит­тя (3). 12. Мо­ло­дець. Ти дістав­ся кінця. За­пам’ятай! 1. У твоєму віці тре­ба спа­ти не мен­ш як 8 го­дин на до­бу. 2. Ти маєш хар­чу­ва­ти­ся 3—4 ра­зи на день. 3. Щод­ня в те­бе має за­ли­ша­ти­ся час для роз­ваг і улюб­ле­них справ. 46

§ 9. ВЧИМОСЯ САМОСТІЙНО Як зро­би­ти більше уроків за ко­рот­кий час l Що до­по­ма­гає зо­се­ре­ди­ти­сь До­машні за­вдан­ня — од­на з най­важ­ливіших ча­с­тин на­вчан­ня. Во­ни до­по­ма­га­ють учи­те­леві пе­ревіри­ти твої знан­ня, а тобі — закріпи­ ти те, що вив­чав на уроці. Та іноді здається, що їх за­над­то ­ба­га­то. То­му про­по­нуємо кілька по­рад, які до­по­мо­жуть швид­ше впо­ра­ ти­сь із за­вдан­ня­ми.

Усь­о­му своє місце Ти мо­жеш не повіри­ти, але охай­не і пра­виль­но об­ла­ш­то­ва­не ро­бо­че місце до­по­ма­гає швид­ше зро­би­ти уро­ки. Про­чи­т ай­те на­в е­д ені ниж­че твер­д ­ж ен­н я. По­ясніть, чо­му ви по­го­д­жуєтесь чи не по­го­дж ­ уєтеся з певним твердженням. 1. Найз­ручніше вчи­ти уро­ки, об­клав­шись на ліжку по­душ­ка­ми. 2. Най­кра­ще вчи­ти уро­ки на кухні, де мож­на спи­та­ти щось у ма­ми. 3. Найз­р учніше вчи­т и уро­к и в ок­р емій кімнаті за ро­бо­чим сто­лом. 4*. Як­що хтось пи­ше пра­вою ру­кою, світло на стіл має па­да­ти спра­ва. 5. Най­кра­ще сидіти на стільці, підклав­ши но­гу під се­бе або за­ки­нув­ши но­гу за но­гу. 6. Най­кра­щ е сидіти, спер­ш ись спи­н ою на спин­к у стільця, по­ста­вив­ши но­ги на підло­гу. 7. На ро­бо­чо­му столі має па­ну­ва­ти «творчий без­лад». 8. З ро­бо­чо­го сто­лу слід при­бра­ти все зай­ве. 9. Мож­на вчи­ти уро­ки, увімкнув­ши муль­ти­ки. Принесіть фото або малюнок свого робочого місця. Обговоріть ознаки правильно облаштованого робочого місця, відберіть відповідні зображення і зробіть із них плакат. 47

Еко­ном свій час «Тре­ба зателефонува­ти ко­мусь, дізна­ти­ся, що нам з ма­те­ма­ти­ки. Ой, за­був с­пи­та­ти про історію», — так ти мар­нуєш чи­ма­ло сво­го ча­су і ча­су тих, ко­му те­ле­фо­нуєш. Щоб цьо­го не ста­ло­ся, на уроці упев­нись, що за­пи­сав за­вдан­ня у що­ден­ни­к. Од­ра­зу пе­ре­глянь кож­ну впра­ву і за­да­чу. Не со­ром­ся пе­ре­пи­та­ти, як­що є по­тре­ба. Кра­ще ви­т­ра­ти­ти кілька хви­лин те­пер, ніж марно намагатись удома зрозуміти завдання, ко­ли не­ма до ко­го звер­ну­ти­ся по по­яс­нен­ня­. Постарайся як­найбільше зро­би­ти в школі. Іноді вчи­тель за­ли­шає на­прикінці уро­ку 10—15 хви­лин на са­мопідго­тов­ку. Най­кра­ще ви­ко­ ри­с­та­ти їх для ви­ко­нан­ня до­маш­нь­о­го за­в­да­н­ня. Удо­ма спла­нуй ро­бо­ту так, щоб не ви­т­ра­ча­ти на са­мопідго­тов­ку більш як 2—3 го­ди­ни. Як­що маєш го­ту­ва­ти до­машні за­вдан­ня на всі за­в­т­рашні уро­ки, то спо­чат­ку ре­тель­но спла­нуй ро­бо­ту. Це кон­че не­обхідно й тим, хто відвідує спор­тив­ну секцію, му­зич­ну або ху­дож­ ню шко­лу, має інші важ­ливі спра­ви.

По­ринь у ро­бо­ту Не має зна­чен­ня, якою спра­вою ти зай­ня­тий, — уміння зо­се­ре­ди­ ти­ся оз­на­чає здатність відгородити­ся від усь­ого сто­рон­нь­о­го. Як­що під час за­нять тобі за­ва­жа­ють шум з ву­лиці, роз­мо­ви до­машніх, плач не­мов­ля­ти, мож­еш ско­ри­с­та­ти­ся на­вуш­ни­ка­ми. Поч­ни ро­бо­ту зі склад­но­го пред­ме­та. Хо­ча й заманливо роз­по­ ча­ти з чо­гось лег­шо­го, та си­ли кра­ще ви­т­ра­ти­ти на те, що дається най­важ­че. Коли не мо­жеш упо­ра­ти­сь із за­вдан­ням, звер­ни­ся по до­по­мо­гу до до­машніх. Або зателефонуй од­но­клас­ни­ку. Та як­що ти лю­биш по­ба­ла­ка­ти те­ле­фо­ном, кра­ще не тор­кай­ся його. Зро­би за­вдан­ня, як зумієш, і пе­ре­ходь до на­ступ­но­го.

Вчас­но відпо­чи­вай Ніхто не здат­ний бу­ти увесь час зо­се­ре­д­же­ним. Як­що ти відчуваєш, що не мо­жеш при­га­да­ти щой­но про­чи­та­не, на­став час пе­ре­рви. За­зви­чай до­стат­ньо 15­ х­ви­лин­ після кож­ної го­ди­ни за­нять. Та ко­ли за­хоп­ив­ся ро­бо­тою, мо­жна пе­ре­по­чи­ти й пізніше. 48

Під час пе­ре­рви: • зміни місце перебування — вий­ди з кімна­ти, прой­ди­ся квар­тирою чи на­вко­ло бу­дин­ку; • зміни вид праці — допоможи рідним (ви­мий тарілки, ви­не­си сміття чи зро­би ще щось ко­рис­не); • мо­жеш по­поїсти, ви­пи­ти чаю, пе­ре­ки­ну­ти­ся кілько­ма сло­ва­ми з до­машніми; • у жод­но­му разі не вми­кай те­левізор! Фільм, муль­тфільм мо­жуть за­во­лодіти твоєю ува­гою й на­дов­го відволікти від уроків; • щоб роз­сла­би­ти втом­ле­ну спи­ну і розім’яти­ся, ви­ко­най кілька фізичних вправ (мал. 28).

Мал. 28

Най­щас­ливіша по­ра дня — ко­ли до­машні за­вдан­ня зроблено, а до сну ще да­ле­ко. Те­пер ти мо­жеш на­со­ло­ди­ти­ся по­чут­тям ви­ко­на­но­го обов’яз­ку, відпо­чин­ком, спілку­ван­ням з рідни­ми і дру­зями. За матеріалом цього параграфа склади пам’ятку «Що допомагає і що заважає виконувати домашні завдання». 49

§ 10. ЯК СТА­ТИ ВІДМІННИ­КОМ Особ­ли­вості сприй­нят­тя інфор­мації l Як слу­ха­ти вчи­те­ля l Ме­то­ди за­пам’ято­ву­ван­ня Підготовка до контрольної

l

Із цьо­го па­ра­гра­фа дізнаєшся про свої особ­ли­вості сприй­нят­тя інфор­мації, а та­кож про те, як ста­ти уваж­ним слу­ха­чем, по­ліпши­ти пам’ять, побороти хвилювання перед контрольною. Як­що за­своїш це, то зро­биш ще один крок до успіху.

Гля­дач, слу­хач, діяч? У мо­лод­ших кла­сах ти вив­чав ор­га­ни чут­тів. Пе­ревір се­бе, вста­но­вив­ши відповідність. 1) очі; 2) ву­ха; 3) ніс; 4) язик; 5) шкіра до­по­ма­га­ють нам: а) чу­ти зву­ки; б) ба­чи­ти фор­му і колір; в) відчу­ва­ти за­па­хи; г) відчу­ва­ти смак; ґ) дізна­ва­ти­ся про тем­пе­ра­ ту­ру, твердість та інші вла­с­ти­вості пред­метів. Тут на­ве­де­но ли­ше ос­новні ор­га­ни чут­тів. На­справді їх на­ба­га­ то більше. Це і ве­с­ти­бу­ляр­ний апа­рат, який повідо­мляє про по­ло­ жен­ня на­шо­го тіла, і цен­т­ри, що інфор­му­ють про го­лод або спра­ гу. Є навіть ор­ган дис­танційної чут­ли­вості, так зва­не третє око. За відповідно­го тре­ну­ван­ня са­ме він до­по­ма­гає сліпим лю­дям уни­ ка­ти зіткнень із на­вко­лишніми пред­ме­та­ми. Ми сприй­маємо інфор­мацію пе­ре­важ­но очи­ма, на слух і на до­тик. У кож­ної лю­ди­ни ці ка­на­ли сприй­нят­тя ма­ють різну си­лу. І са­ме від цьо­го за­ле­жить, як їй зручні­ше вчи­ти­ся. Дех­то найбільше інфор­мації сприй­має очи­ма («глядач»). Йо­му тре­ба все по­ба­чи­ти на власні очі або про­чи­та­ти про це в книжці, підруч­ни­ку. Од­нак це не ду­же підхо­дить тим, хто най­кра­ще сприй­має інфор­мацію на слух («слухач»). Та­ким уч­ням слід завжди уваж­но ­слу­ха­ти по­яс­нен­ня вчи­те­ля, ад­же у такий спосіб во­ни за­сво­ю­ва­ти­ муть найбільше інформації. Їм на­ба­га­то лег­ше пе­ре­пи­та­ти, ніж розі­ бра­ти­ся за до­по­мо­гою підруч­ни­ка. Третій тип сприй­нят­тя — дієвий. Ті, ко­му він вла­с­ти­вий, от­ри­му­ ють най­біль­ше інфор­мації че­рез влас­ні дії («діяч»). Так, щоб ви­ко­на­ ти впра­ву, «гля­да­чеві» до­сить про­чи­та­ти інструкцію, «слу­ха­чеві» — по­слу­ха­ти по­яс­не­н­­ня, а «діячеві» — ви­ко­на­ти цю впра­ву під ке­рів­ни­ ц­т­вом учи­те­ля. Потім він лег­ко по­вто­рить її або подібну впра­ву. 50

На­справді важ­ли­ви­ми для нас є всі три ка­на­ли сприй­ нят­тя. Од­нак мо­жна лег­ко виз­на­чи­ти, який є го­ло­в­ним для те­бе. Для цьо­го уя­ви собі, на­при­клад, мо­ре, озе­ро або річку. Ти ­ба­чиш кар­тин­ку, чуєш плескіт хвиль або відчуваєш, як во­ни тор­ка­ють­ся те­бе? У яко­м у по­р яд­к у це по­с та­ло у твоїй уяві, в такій послідо­вності ти й сприй­маєш інфор­мацію з на­вко­лиш­ нь­о­го світу.

Ак­тив­не слу­хан­ня Не має зна­чен­ня, хто ти — «гля­дач», «слу­хач» чи «діяч», уміння слу­ха­ти не­обхідне кож­но­му. Не ду­май, що це лег­ко. Про­цес слу­ хан­ня не­про­стий. Він скла­дається при­наймні з трьох етапів: зо­се­ре­джен­ня, ро­зуміння і за­пам’ято­ву­ван­ня. 1. Зо­се­ре­ди­ти­ся — оз­на­чає бу­ти уваж­ним. Звісно, як­що роз­ по­відь учи­те­ля ціка­ва, зо­се­ре­ди­ти­ся не­важ­ко. Та щоб ста­ти до­б­ рим слу­ха­чем, слід ­на­вчи­ти­ся зо­се­ре­д­жу­ва­ти­сь і на то­му, що тобі не завжди ціка­ве. Тре­ба по­бо­­ро­ти се­бе й при­слу­ха­ти­ся до по­яс­­нень. Як­що за ти­пом сприй­нят­тя ти «гля­дач», доцільно в цей час ро­би­ти ко­роткі за­пи­си (кон­спект). Дех­то, по­чув­ши кілька знай­о­мих фраз, пе­ре­стає слу­ха­ти. І про­ пу­скає най­важ­ли­віше. Ад­же вчи­тель завжди по­чи­нає свою роз­повідь з то­го, що уч­ням відо­ме, а потім ви­кла­дає но­вий ма­теріал. 2. Зро­зуміти — оз­на­чає пра­виль­но роз­ши­ф­ру­ва­ти інфор­мацію. Для цьо­го тре­ба не ли­ше слу­ха­ти вчи­те­ля, а й сте­жи­ти за йо­го мімікою, же­с­та­ми, ста­ран­но уяв­ля­ти те, про що він роз­повідає, пе­рей­ма­ти­ся йо­го по­чут­тя­ми. Іноді не­­ро­зуміння ви­ни­кає че­рез вжи­ван­ня не­знай­о­мих слів, нечітке по­яс­нен­ня. Ніко­ли не со­ром­ся за­пи­та­ти: «Що оз­на­чає це сло­во?» або пе­ре­пи­тай те, чо­го не зро­зумів. Для цьо­го най­кра­ще ви­ко­ри­с­та­ти парафраз. Це пе­ре­каз своїми сло­ва­ми то­го, що ти по­чув. Па­ра­фраз по­­­чи­­нається словами: «Як­що я пра­виль­но вас зро­зумів...», а далі по суті. Вчи­тель бу­де за­до­во­ ле­ний, що йо­го слу­ха­ють, цікав­лять­ся те­мою, і по­яс­нить тобі не­зро­ зумілі мо­мен­ти. 3. За­пам’ята­ти — оз­на­чає збе­рег­ти інфор­мацію у пам’яті. Як­що вчи­тель на­зи­ває, на­при­клад, да­ту, прізви­ще або но­мер впра­ ви, по­вто­ри їх про се­бе два, три, чо­ти­ри ра­зи або за­пи­ши в зо­шит. Інак­ше це ви­вітрить­ся з го­ло­ви вже за 20 се­кунд. 51

У парах потренуйте уміння активно слухати. Кожен по черзі представляє членів своєї родини, називаючи їхні імена і по батькові, наприклад: «Марія Іванівна — моя мама, Петро Іванович — мій батько, Світлана Петрівна — моя бабуся...» Потім перевіряєте один одного.

На до­по­мо­гу пам’яті На­вич­ки за­пам’ято­ву­ван­ня ма­ють для шко­ля­ра не­аби­я­ке зна­чен­ ня. Ад­же скільки всьо­го не­обхідно зна­ти на­пам’ять! Іноді за один день тре­ба вив­чи­ти гра­ма­тич­не пра­ви­ло, вірш, кілька істо­рич­них дат, англійський текст на сторінку та ще й з де­ся­ток слів на дик­тант. І це після п’яти, ше­с­ти уроків! Та не засмучуйся. Пам’ять у твоєму віці здат­на тво­ри­ти ди­ва. А як­що їй тро­хи до­по­мог­ти, то про­цес за­пам’ято­ву­ван­ня пе­ре­тво­ рить­ся на ве­се­лу за­баву. Ось кілька по­рад, як це зро­би­ти. 1. Для за­пам’ято­ву­ва­ння іме­н, да­т, ін­шомовних слів, термінів або пра­ви­л ро­би кар­т­ки (мал. 29). З од­но­го бо­ку пи­ши сло­во ук­раїнською, а з дру­го­го — іно­зем­ною. З од­но­го бо­ку пи­ши да­ту, а з дру­го­го — подію. З од­но­ го бо­ку — за­пи­тан­ня, а з дру­го­го — відповідь. Но­си карт­ки з со­бою, пе­ре­гля­дай у довільно­му по­ряд­ку. Ти й нез­чуєшся, як усе вив­чиш.

Мал. 29

52

2. Не­по­вто­ре­не про­тя­гом 24 го­дин за­бу­вається. То­му до­машні за­вдан­ня най­к­ра­ще ви­ко­ну­ва­ти то­го дня, ко­ли їх за­да­но: ти ще ба­га­то пам’ята­єш із роз­повіді вчи­те­ля на уроці. 3. Дех­то най­кра­ще за­пам’ято­вує пе­ред сном. Як­що він кілька разів про­чи­та­є на ніч вірш, то вранці вже не­по­ га­но знатиме йо­го. 4. Інші, на­впа­ки, мо­жуть вчи­ти на­пам’ять тільки зран­ку, до 12-ї го­ди­ни. 5. Спо­чат­ку по­ста­рай­ся зро­зуміти пра­ви­ло, а потім вчи йо­го на­пам’ять. Зубріння без ро­зуміння є не­ефек­тив­ним. 6. Вірші ма­ють ритм. То­му, ко­ли вчиш вірш, по­ринь у йо­го ритм. Мож­на підспіву­ва­ти або підтанць­о­ву­ва­ти в такт. 7*. А які ще ме­то­ди за­пам’ято­ву­ван­ня ти знаєш? Пошукай в Інтернеті і поділи­ся своїми се­к­ре­та­ми з дру­зя­ми.

Підго­тов­ка до кон­троль­ної Кон­троль­на, са­мостійна, те­ма­тич­не те­с­ту­ван­ня — бентежні події. Зре­ш­тою, не­ве­ли­ке хви­лю­ван­ня тобі не за­шко­дить. Навіть на­впа­ ки — до­по­мо­же зо­се­ре­ди­ти­ся й при­га­да­ти все, що знаєш. Та де­які діти і до­рослі ду­же бо­ять­ся іспитів. Че­рез хви­лю­ван­ня з го­ло­ви вивітрюється все, що зна­ли, то­му во­ни не мо­жуть упо­ра­ти­ся з най­ прос­ті­шим. Їм ста­нуть у при­годі по­ра­ди пси­хо­ло­гів. Об’єднайтесь у чотири групи. Підготуйтесь і продемонструйте у класі, як організувати підготовку до контрольної і що робити для зменшення хвилювання. Група 1. За кілька днів до кон­троль­ної • Сприймай кон­трольну як шанс прояви­ти се­бе й от­ри­ма­ти ви­на­ го­ро­ду. • Що­ран­ку, про­ки­нув­шись, і пе­ред сном на­ла­ш­то­вуй­ся на успіх. Уя­ви, як по­чу­ва­ти­меш­ся, от­ри­мав­ши ви­со­ку оцінку, як радіти­ муть за те­бе друзі, як хва­ли­ти­муть тебе бать­ки (мал. 30, а). • Го­туй­ся! Не доз­во­ляй собі про­ва­ли­ти­ся че­рез лінощі. • Пе­ре­глянь підруч­ник, виз­нач слабкі місця у своїх знан­нях. Роз­бе­ри­ся з цим сам або звер­ни­ся по до­по­мо­гу. • Пе­ре­глянь свої за­пи­си в зо­шиті й на карт­ках. До­пи­ши те, чо­го не ви­с­та­чає. 53

• Но­си карт­ки з со­бою. Пе­ре­гля­дай їх у вільну хви­лин­у. • Пра­цюй у парі: один за­пи­тує, дру­гий відповідає. Група 2. На­пе­ре­додні кон­троль­ної • Не за­си­д­жуй­ся допізна. Щоб яс­но мис­ли­ти, тре­ба ви­с­па­ти­ся. • Пе­ред сном ска­жи собі: «Я зро­бив(ла) усе, що міг(могла). Більше від ме­не нічо­го не за­ле­жить. Як­що я про­ва­лю­ся, мені бу­де при­кро, але я це пе­ре­жи­ву» (мал. 30, б). Група 3. У день кон­троль­ної • Зран­ку не за­будь посніда­ти. • При­хо­пи цу­кер­ку. Во­на до­по­мо­же по­бо­ро­ти хви­лю­ван­ня. • Паніка за­раз­на. Не спілкуй­ся з ти­ми, хто нер­вує. • Не по­вто­рюй матеріал до ос­тан­ньої хви­ли­ни. Щоб роз­сла­би­ти­ ся, по­ду­май, як бу­де до­б­ре, ко­ли все скінчить­ся. Група 4. Після кон­троль­ної • Як­що ти впо­рав­ся(лася) із завданнями, то за­слу­жив(ла) ви­на­ го­ро­ду. Зро­би собі приємне: пі­ди в кіно, по­гу­ляй з дру­зями, ку­пи щось смач­нень­ке або те, що дав­но хотів(ла). • Як­що по­при твої ста­ран­ня щось вий­ш­ло не так, не за­сму­чуй­ся. На­ступ­но­го ра­зу го­туй­ся так са­мо ре­тель­но, вра­хуй свої по­мил­ ки — і успіх не за­ба­рить­ся. а

Мені це під си­лу!

Мал. 30. Позитивне мислення

54

б

Я зробив усе, що міг. Більше від ме­не нічо­го не за­ле­жить.

ПІДСУМ­КО­ВЕ ЗА­ВДАН­НЯ ДО ГЛАВИ 1 РОЗДІЛУ 2 Тобі, мож­ли­во, не раз до­во­ди­ло­ся чу­ти, як хтось ка­же: «Навіщо мені до­б­ре вчи­ти­ся? Я обійдусь і без цьо­го, то­му що...» Іноді хлоп­ чи­кам і дівчат­кам важ­ко спро­с­ту­ва­ти це, хо­ча во­ни й ро­зуміють, що успішне на­вчан­ня ду­же важ­ли­ве для них. Об’єднайтесь у дві команди і запишіть якомога більше аргументів на користь навчання (наприклад, хо­чу ба­га­ то зна­ти; ціка­во вчи­ти­ся). Команди по черзі називають свої аргументи. Виграє та команда, в якої буде більше аргументів.

Мал. 31

55

Глава 2. Шануй себе та інших Внутрішній світ кож­ної лю­ди­ни унікаль­ний і не­по­втор­ний. У цій главі ти вчи­ти­меш­ся пізна­ва­ти внутрішній світ різних лю­дей. Та на­сам­пе­ред — свій, ад­же уміння ро­зуміти і ціну­ва­ти са­мо­го се­бе є од­ним із най­важ­ли­віших. Ко­ли лю­ди­на вва­жає се­бе до­б­рою, вар­тою по­ва­ги й усь­о­го най­ кра­що­го, во­на не ри­зи­ку­ва­ти­ме без­дум­но своїм жит­тям, свідо­мо не шко­ди­ти­ме здо­ров’ю. По­ва­га до са­мо­го се­бе до­по­мо­же тобі ро­зуміти і по­ва­жа­ти інших лю­дей. Уяв­ля­ю­чи се­бе на місці іншо­го, ти кра­ще ро­зуміти­меш йо­го по­чут­тя й на­вчиш­ся діяти так, щоб ніко­му не за­шко­ди­ти.

Ти • • •

на­вчиш­ся: ціну­ва­ти са­мо­го се­бе, свою індивіду­альність; ціну­ва­ти особ­ливі якості інших лю­дей; по­ва­жа­ти відмінні від твоїх по­гля­ди, сма­ки й упо­до­бан­ня; • ро­зуміти і вис­лов­лю­ва­ти свої по­чут­тя; • зва­жа­ти на по­чут­тя­ інших.

56

§ 11. ТИ — ОСОБ­ЛИ­ВИЙ Твоя са­мо­оцінка l Унікальність і не­по­вторність l Не­доліки як ча­с­ти­на твоєї унікаль­ності

Твій най­кра­щий друг У цьо­му па­ра­графі ми го­во­ри­ти­ме­мо про твої сто­сун­ки з най­ кра­щим дру­гом/подругою. А чи знаєш, хто це — твій най­кра­щий і най­б­лиж­чий друг/подруга? Це — ти. Са­ме так, не ди­вуй­ся. Тобі не­одмінно тре­ба на­ла­го­ди­ти добрі сто­сун­ки з со­бою хо­ча б то­му, що це впли­ває й на твої сто­сун­ки з інши­ми людь­ми. За­мис­лись над хри­с­ти­янсь­кою за­повіддю: «По­лю­би ближ­нь­о­го сво­го, як са­мо­го се­бе». У ній за­кла­де­но най­г­либ­шу мудрість. Ад­же як­що не лю­би­ш се­бе, годі й мріяти по­лю­би­ти інших. Твоє став­лен­ня до са­мо­го(ої) се­бе на­зи­ва­ється са­мо­оцінкою. Нерідко во­на за­ле­жить від то­го, як до те­бе став­лять­ся інші лю­ди, зо­к­ре­ма до­рослі. Як­що те­бе хва­лять, то й ти вва­жаєш се­бе хо­ро­ шим(ою). А ко­ли сва­рять, то й ти про се­бе не най­кра­щої дум­ки. Та вже дав­но поміче­но: як лю­ди­на ду­має про се­бе, так во­на і по­во­ дить­ся. Чи знаєш ти, що... Од­но­го ра­зу до тре­ть­о­го кла­су прий­ш­ла працювати но­ва вчи­тель­ка. А коли на­вчаль­ний рік закінчився, її вик­ли­кав до се­бе ди­рек­тор і привітав із над­зви­чай­ни­ми досягнення­ми її учнів у навчанні. «У цьо­му не­має нічо­го див­но­го, ад­же в моєму класі вчать­ся тільки об­да­ро­вані діти», — відповіла вчи­тель­ка. «Чо­му ви так вва­жаєте?» — зди­ву­вав­ся ди­рек­тор. З’ясу­ва­ло­ся, що, побачивши в осо­бових спра­вах учнів ци­ф­ри від 120 до 150, вчителька по­мил­ко­во прий­ня­ла їх за рівень інте­лек­ту. Та хоча ци­ф­ри ви­я­ви­ли­ся тільки но­ме­ ра­ми ша­фок у роз­дя­гальні, успіхи її учнів бу­ли цілком ре­альні. Це підтвер­ди­ли не­за­лежні те­с­ти. З цьо­го зро­би­ли вис­но­вок, що став­лен­ня до дітей як до та­ла­но­ви­тих до­по­ма­гає їм у на­вчанні. Завжди став­ся до се­бе як до об­да­ро­ва­ної, до­б­рої і по­ряд­ної лю­ди­ни. Вва­жай се­бе гідним(ою) лю­бові, по­ва­ги й усь­о­го най­кра­що­го в житті. 57

Унікаль­ний, не­по­втор­ний і не­замінний Що, на твою ду­мку, лю­ди ціну­ють найбільше? На­йчастіше те, що існує ли­ше в од­но­му примірнику. Або те, що має унікальні вла­с­ти­ вості. Або те, без чо­го не мо­жна обійти­ся. «Ти не та­кий(а), як усі. Ти — особ­ли­вий(а)», — так лю­ди вис­ лов­лю­ють од­не од­но­му своє за­хоп­лен­ня. І це прав­да, бо ко­жен із нас не та­кий, як усі. І ти та­кож унікаль­ний(а), особ­ли­вий(а) і не­по­втор­ний(а). Не віриш? Тоді ра­зом із дру­зя­ми поміркуй­ про та­ке. 1. Що відрізняє лю­дей од­не від од­но­го? Про­довжіть пе­релік: ім’я, ро­ди­на, да­та на­ро­д­жен­ня, місце про­жи­ ван­ня, зовнішній ви­гляд, ха­рак­тер... 2. Скільки різних (унікаль­них) лю­дей є у ва­шо­му класі, в школі, у країні? Та­кож мож­на упев­нено ска­за­ти, що ти — не­замінний(а). Пе­редусім для твоїх рідних і друзів. Як­що з то­бою щось ста­неть­ся, їм ніхто те­бе не замінить. Та­ко­го(ої), як ти, не­має, ніко­ли не бу­ло і не бу­де в ціло­му світі.

Знай­ом­ся, це ти Важ­ко по­лю­би­ти то­го, ко­го не знаєш. От­же, спро­буй більше дізна­ти­ся про са­мо­го се­бе. 1. На­пи­ши своє ім’я ве­ли­ки­ми літе­ра­ми у стовпчик. На­впро­ти кож­ної літе­ри на­пи­ши те, що ха­рак­те­ри­зує те­бе. На­при­клад: В — вольовий О — оригіна­ль­на К — ку­мед­на С — солістка ан­сам­б­лю А — ар­ти­с­тич­на Н — на­по­лег­ли­ва А — ак­тив­на

О — оптиміст Л — лідер О — охайний Д — добрий

Я — яскравий

2. Кож­на лю­ди­на має ба­га­т о то­го, чим во­н а мо­ж е пи­ша­ти­ся. Це успіхи у на­вчанні, до­сяг­нен­ня в спорті, ми­с­тецтві то­що. По черзі про­довжіть фра­зу: «Я пи­ша­ ю­ся тим, що...» 58

Завжди ціка­во дізна­ти­ся, що про те­бе ду­ма­ють інші лю­ди, чи до­б­ре во­ни те­бе зна­ють. Для цьо­го по­грай­те у класі в такі ігри (мал. 32).

Ти – хороший Візьміть ар­куші па­пе­ру й при­шпиліть їх од­не од­но­му на спи­ну. Потім, хо­дя­чи по кла­су, на­пишіть своїм дру­зям щось гар­не про них. Зніміть ар­куші й про­чи­тай­те, що про вас на­пи­са­ли.

Хто це? При­несіть із до-­ му фо­то, на яких ви зо­б­ра­жені ще не­мов­ля­та­ми. Складіть їх ра-­ зом, а потім спро­ буй­те вга­да­ти, хто є хто. Не ску­піться на комплі­мен­­ти!

Мал. 32

59

Твої ва­ди — ча­с­ти­на те­бе Чи прав­да, що ми унікальні тільки своїми силь­ни­ми яко­с­тя­ми? Звісно, ні. Лю­ди унікальні й своїми ва­да­ми. Ми маємо усвідом­лю­ ва­ти не ли­ше свою си­лу, а й свої не­доліки, щоб ре­аль­но оціню­ва­ ти власні мож­ли­вості, пра­цю­ва­ти над тим, що мож­емо зміни­ти, і на­вчи­ти­ся жи­ти з тим, чо­го зміни­ти не мож­на. 1. Які ва­ди ма­ють лю­ди? Про­довжіть пе­релік: фізичні ва­ди, хво­ро­би, певні ри­си ха­рак­те­ру... 2. Що з цьо­го лю­ди мо­жуть зміни­ти, а що ні? 3. Чи мають лю­ди не­на­видіти се­бе за свої ва­ди? 4. Чи є на світі лю­ди, які не ма­ють не­доліків? 5. Як ми маємо ста­ви­ти­ся до вад інших лю­дей (ко­ли дру­гові не дається ма­те­ма­ти­ка, як­що ба­бу­ся не­до­чу­ ває...)? Роз­пи­тай до­рос­лих про лю­дей, яким вда­ло­ся пе­ре­тво­ ри­ти свої ва­ди на пе­ре­ва­ги. На­при­клад, про дівчин­ку, яка в ди­тинстві страж­да­ла че­рез ви­со­кий зріст, а потім ста­ла відо­мою мо­дел­лю чи ба­с­кет­болісткою. Підго­туй про це не­ве­ли­ке повідо­млен­ня.

60

§ 12. МИ — ОСОБ­ЛИВІ Усі лю­ди різні l Що та­ке то­ле­рантність l Вчи­мо­ся то­ле­рант­ності Як ста­ти ко­ман­дою

l

Ти вже знаєш, у чо­му твоя унікальність. У цьо­му па­ра­графі роз­г­ля­не­мо особ­ли­ві якості інших лю­дей, а та­кож те, як на­вчи­ти­ся по­ва­жа­ти ці відмінності. 1. Чотири рази об’єднай­тесь у гру­пи: а) перший раз за стат­тю (чо­ловіча/жіно­ча); б) другий — за до­вжи­ною во­лос­ся (дов­ге/ко­рот­ке); в) третій — за ко­ль­о­ром очей (світлі/темні); г) четвертий — за на­явніс­тю/відсутністю вес­ня­нок. Чи по­трап­ляв хтось із вас кож­но­го ра­зу до однієї гру­пи з іншою лю­ди­ною? Як­що так, то ці лю­ди ду­же схожі між со­бою. Во­ни однієї статі, ма­ють при­близ­но од­на­ко­ву до­вжи­ну во­лос­ся і подібний колір очей. Во­ни схожі навіть тим, що ма­ють або не ма­ють вес­ня­но­к. Але й між ни­ми, на­пев­но, є відмінності. З’ясуй­те, які са­ме. 1. Роз­г­лянь­те мал. 33. Які відмінності існу­ють між ци­ми людь­ми (вік, стать, про­фесія...)?

Мал. 33

61

2. Що мог­ло б ста­ти­ся, як­б и на світі за­ли­ши­ли­с я тільки лю­ди од­но­го віку (на­при­клад, по­хи­ло­го або не­мов­ля­та)? 3. Що бу­ло б, як­би у світі за­ли­ши­ли­ся тільки лю­ди однієї статі?

Дис­кримінація Усі лю­ди різня­ть­ся між со­бою. Одні ма­ють білий колір шкіри, інші — чор­ний або жов­тий; одні лю­ди ви­сокі, інші — не­ви­сокі на зріст; одні — стрункі, інші — повні. Звісно, на ці відмінності звертають увагу. Але це не оз­на­ча­є, що хтось є кра­щим за інших. Хо­ча в історії бу­ли ви­пад­ки, ко­ли лю­ди ли­ше че­рез ко­лі­р шкіри чи соціаль­не по­хо­д­жен­ня при­ни­жу­ва­ли інших лю­дей, вва­жа­ли їх гірши­ми за се­бе. Та­ке яви­ще на­зи­ва­ють дис­кримінацією. Ра­ди­мо про­чи­та­ти книж­ку Гаррієт Бічер-Стоу «Ха­тина дя­дь­ка То­ма», в якій яс­к­ра­во опи­са­но при­кла­ди рас­о­ вої дис­кримінації. Дис­кримінація не ви­ни­кає на по­рож­нь­о­му місці. Во­на по­чи­нається з то­го, що певній групі лю­дей при­пи­су­ють ли­ше не­га­тивні ри­си — лінощі, не­до­ум­ку­ватість або схильність до зло­чинів. Чи помічав ти, як іноді по­ведінка або ри­си ха­рак­те­ру ок­ре­мої лю­ди­ни не­спра­вед­ли­во пе­ре­но­сять­ся на її рідних, друзів, ча­сом навіть сто­ронніх лю­дей однієї з нею статі, національ­ності або віку? На­при­клад, ко­ли хтось ка­же: «Усі во­ни (дівча­та, хлопці, діти, до­рослі) од­на­кові!» або «Чо­го від них че­ка­ти, во­ни ж приїха­ли з міста (се­ла)?» Та­ке став­лен­ня на­зи­ва­ють упе­ре­д­же­ним. Во­но об­ра­жає і мо­же при­зве­с­ти до дис­кримінації. То­му важ­ли­во на­вчи­ти­ся поміча­ти в лю­дях їхні особ­ливі ри­си. Зберіть кілька більш-менш од­на­ко­вих камінців. Потім не­хай ко­жен візьме собі один і ви­га­дає йо­го історію (де він на­ро­див­ся, який у ньо­го ха­рак­тер, чи є у ньо­ го ро­дичі або друзі). Роз­кажіть про свої камінці, а потім зберіть їх до­ку­пи, пе­ремішай­те і спро­буй­те зно­ву віднай­ти свій. Чи важ­ко бу­ло це зро­би­ти? Чи зда­ють­ся те­пер усі камінці од­на­ко­ви­ми? Який вис­но­вок ви мо­же­те з цьо­го зро­би­ти? 62

Щоб на­вчи­ти­ся ціну­ва­ти особ­ливі якості інших лю­дей, по­грай­те в гру «Ти — особ­ли­вий». Учи­тель ви­хо­дить на се­ре­ди­ну кла­су і ка­же од­но­му з учнів: «Ти — особ­ли­вий(а), Іва­не (Світла­но), бо до­по­ма­гаєш дру­зям (лю­биш тва­рин, розмовляєш італій­сь­ кою...). Приєднуй­ся до ме­не». Во­ни бе­руть­ся за ру­ки, і хлоп­чик або дівчин­ка оби­рає ко­гось і ка­же: «Ти — особ­ли­вий ... бо ... . Приєднуй­ ся до нас». Так три­ває до­ти, до­ки ви­бе­руть усіх. Ко­ли прий­ма­ють ос­тан­нь­о­го, лан­цю­жок тісно за­кру­чується на­вко­ло ньо­го.

То­ле­рантність Ду­же важ­ли­во сприй­ма­ти лю­дей та­ки­ми, яки­ми во­ни є, навіть ко­ли їхні упо­до­бан­ня у спорті чи, скажімо, в муль­тфільмах відмінні від твоїх. Ад­же як­що при­пу­ска­ти, що іншим має по­до­ба­ти­ся те, що й тобі, то постійно роз­ча­ро­ву­ва­ти­меш­ся. А це пригнічує, за­ва­жає спілку­ва­ти­сь і на­ла­го­д­жу­ва­ти добрі сто­сун­ки. Здатність по­ва­жа­ти по­гля­ди й упо­до­бан­ня інших лю­дей не­за­леж­ но від то­го, чи збіга­ють­ся во­ни з твої­ми, є од­ним із най­важ­ливіших умінь. Йо­го на­зи­ва­ють то­ле­рантністю. На­при­клад, у ва­шо­му селі або місті жи­вуть лю­ди різних національ­но­с­тей: ук­раїнці, біло­ру­си, росіяни, бол­га­ри, гре­ки, євреї, та­та­ри, вірме­ни. Во­ни ма­ють різні тра­диції, відзна­ча­ють різні свя­та, сповіду­ють різну віру, хо­дять чи не хо­дять до цер­кви, ма­ють різні політичні по­гля­ди і по-різно­му го­ло­су­ють на ви­бо­рах. Але ніхто не по­чу­ваєть­ся че­рез це зверх­нім або при­ни­же­ним. Ко­ли та­ке пра­ви­ло па­нує в суспільстві, у ньо­му не­має місця для во­рож­нечі й війн — найбільших за­гро­з жит­тю і здо­ров’ю лю­дей. Так і в твоєму що­ден­но­му житті. Ко­жен мо­же ма­ти різні сма­ки й упо­до­бан­ня, інак­ше ви­слов­лю­ва­ти­ся, вдя­га­ти­ся, вболіва­ти за іншу фут­боль­ну ко­ман­ду, вва­жа­ти най­кра­щою ту чи ту ес­т­рад­ну зірку. Та це не за­ва­жає вам за­ли­ша­ти­ся дру­зя­ми, лю­би­ти і по­ва­жа­ти од­не од­но­го. При­га­дай ко­гось зі своїх друзів, хто відрізняється від те­бе. Мож­ли­во, він зби­рає мар­ки, а ти ко­лекціонуєш на­клей­ки. А мо­же, він лю­бить со­бак, а ти на­даєш пе­ре­ва­гу ко­там. Як ти га­даєш, це до­б­ре чи по­га­но, що ви різні? Що ста­неть­ся, ко­ли ти на­по­ля­га­ти­меш, щоб твої друзі бу­ли та­ки­ми, як ти? 63

Вчи­мо­ся то­ле­рант­ності От­же, то­ле­рантність — це до­б­ро­зич­ливість, виз­нан­ня за кож­ною лю­ди­ною пра­ва бу­ти іншою і по­ва­жання цього пра­ва. І не­одмінно по­шук ком­промісу — то­го, що збли­жує, а не роз’єднує лю­дей з різни­ми по­гля­да­ми. Ра­зом із сусідом(кою) по парті знайдіть п’ять ваших відмінно­с ­т ей і п’ять спільних рис, про які мож­н а бу­ло б по­го­во­ри­ти, замість то­го, щоб спе­ре­ча­ти­ся про відмінності (мал. 34): Відмінне

Спільне

1. В одного волосся чорне, у другого — каштанове. 2. Один полюбляє борщ, а другий — суп. 3. Вболіваємо за різні футбольні команди. 4. Один любить їздити до моря, другий — у гори. 5. Одному подобається книжка «Гаррі Поттер», другому — «Тореадори з Васюківки».

1. В обох блакитні очі. 2. Обом подобається італійська кухня. 3. Обоє любимо футбол. 4. Полюбляємо мандрувати. 5. Любимо читати журнал «Барвінок».

Мал. 34

64

Як ста­ти ко­ман­дою Є речі, які ми здатні ро­би­ти тільки ра­зом з інши­ми людь­ми. На­при­клад, у класі має бу­ти при­наймні двоє — вчи­тель і учень, у зма­ганні та­кож бе­руть участь що­най­мен­ше два учас­ни­ки. Ми не ли­ше спілкуємо­ся одне з одним, а й обмінюємо­ся досвідом, постійно вчи­мо­ся самі й на­вчаємо інших. При­га­дай, чо­го те­бе на­вчи­ли твої друзі. Мо­же, ка­та­ти­ся на ве­ло­си­педі чи гра­ти в ша­хи? А чо­го на­вчив(ла) їх ти? 1. Що ми мо­ж е­м о ро­б и­т и тільки ра­з ом з інши­м и людьми? Про­довжіть: спілку­ва­ти­ся, вчи­ти­ся в шко­лі, гра­ти у фут­бол... 2. Що ми мо­ж е­м о ма­т и тільки спільно з інши­м и людьми? Ро­ди­ну, країну... Клас, спор­тив­на ко­ман­да, ком­панія друзів, ро­ди­на — усе це гру­ пи. Але чо­му одні гру­пи успішніші за інші? Чо­му ко­ман­да од­но­го тре­не­ра завжди пе­ре­ма­гає або клас од­но­го вчи­те­ля завжди на­ба­га­то сильніший? Це то­му, що цей тре­нер або вчи­тель вміють згур­ту­ва­ти лю­дей у ко­ман­ду. Ко­ли всі ма­ють спільну ме­ту і ко­жен на­ма­гається пра­цю­ва­ти на по­вну си­лу, тоді вва­жа­ють, що ці лю­ди ство­ри­ли ко­ман­ду. А як­що во­ни змагаються за своє лідер­ст­во або ко­жен дбає ли­ше про се­бе, то що тоді? Про­чи­тай бай­ку Кри­ло­ва про Ле­бе­дя, Ра­ка і Щу­ку, які тяг­ли во­за в різні бо­ки. Це і є при­кла­д не­ефек­тив­ ної гру­пи, яку не мож­на на­зва­ти ко­ман­дою. 1. Чи мож­на на­зва­ти ко­ман­дою ро­ди­ну, де ма­ти ви­ко­ нує всю хат­ню ро­бо­ту, їй ніхто не до­по­ма­гає? 2. Чи мож­на на­зва­ти ко­ман­дою клас, у яко­му ніхто не хо­че бра­ти участь у підго­товці до свя­та? 3. Чи мож­на на­зва­ти ко­ман­дою друзів, які увесь час сва­рять­ся? Ко­ли лю­ди ма­ють спільну ме­ту і ко­жен пра­цює на ре­зуль­тат, їх мож­на на­зва­ти ко­ман­дою.

65

§ 13. ПРО ПО­ЧУТ­ТЯ І СПІВЧУТ­ТЯ Які бу­ва­ють по­чут­тя l Вчи­мо­ся розпізна­ва­ти по­чут­тя l Ви­яв по­чут­тів Вчи­мо­ся співпе­ре­жи­ва­ти

l

Для чо­го потрібні по­чут­тя Щод­ня у твоєму житті відбу­вається чи­ма­ло подій, які не за­ли­ ша­ють те­бе бай­ду­жим(ою) і вик­ли­ка­ють різні по­чут­тя. Не­без­печні події за­зви­чай по­ро­д­жу­ють не­приємні по­чут­тя — стра­х, гнів, об­ра­зу, а добрі но­ви­ни й події — за­до­во­лен­ня, вдячність, ціка­вість. Ко­ли тобі нічо­го не за­гро­жує, ти спокійний(а) і за­до­во­лен­ий(а). А як втра­тив(ла) щось важ­ли­ве (на­при­клад, друзі пе­реїхали до іншо­го міста), те­бе огор­тає сум. Як­що хтось кеп­кує або зне­важ­ ли­во ви­слов­люється про те­бе, ти об­ра­жаєш­ся. А ко­ли відби­ра­ють те, що тобі на­ле­жить, у душі ми­мо­волі за­ки­пає гнів. На пер­ший по­гляд здається, що не­приємні по­чут­тя — це ва­ди і їх тре­ба до­ла­ти. Та хіба не по­чут­тя стра­ху час від ча­су по­пе­ре­­ джає нас про не­без­пе­ку, втри­мує від не­о­бач­них кроків або з­му­шує швид­ко діяти? Від то­го, що такі по­чут­тя не­приємно пе­ре­жи­ва­ти, во­ни не втра­ча­ють цінності. По­чут­тя — це не­на­че при­стрій, який повідо­мляє: «Все га­разд, тобі нічо­го не за­гро­жує» або «Обе­реж­но! Це не­без­печ­но!» 1. Назвіть кілька по­чуттів. Об’єднай­те їх у дві гру­пи: приємні та не­приємні. 2. Що мог­ло б ста­ти­ся, як­би лю­ди не відчува­ли не­приємних по­чуттів? На­при­клад, як­би во­ни нічо­го не бо­я­ ли­ся (йшли на гли­би­ну, не вміючи пла­ва­ти; стри­ба­ли з ви­со­ти; пе­ребіга­ли до­ро­гу пе­ред ав­то­мобіля­ми...)? По­чут­тя до­по­ма­га­ють лю­дям пізна­ва­ти світ і кра­ще при­сто­со­ву­ва­ти­ся до ньо­го.

По­чут­тя та емоції Ко­ли по­чут­тя є швид­коп­лин­ни­ми, їх на­зи­ва­ють емоціями. Емоції — це миттєва ре­акція на якусь подію, лю­ди­ну, тва­ри­ ну, і во­ни не завжди збіга­ють­ся з на­ши­ми по­чут­тя­ми до них. 66

На­при­клад, хлоп­чик або дівчин­ка лю­бить сво­го со­ба­ку. Це по­чут­ тя. Але бу­ває, що він чи во­на сер­дять­ся на ньо­го за те, що по­гриз улюб­лені кросівки. Це емоція. Та во­на швид­ко ми­не, а лю­бов до чо­ти­рилапого дру­га за­ли­шить­ся.

Ви­яв по­чуттів без слів Лю­ди­на мо­же ви­яв­ля­ти і ро­зуміти по­чут­тя без слів. Ко­ли во­на радіє, це вид­но з бли­с­ку в її очах, за­до­во­ле­но­го ви­ра­зу об­лич­чя, усмішки. Ми дізна­ємо­ся про це навіть з радісно­го го­ло­су у те­ле­ фо­ні. Щоб на­вчи­ти­ся ро­зуміти і вис­лов­лю­ва­ти по­чут­тя без слів, по­грай­те в гру «Пе­ре­дай ма­с­ку». 1. Сядь­т е ко­лом. Той, хто по­чи­н ає, по­в ер­т ається до най­б­лиж­чо­го сусіда пра­во­руч (мал. 35) і зо­б­ра­жує на об­личчі якесь по­чут­тя (радість, сум, за­до­во­лен­ня, гнів, за­хоп­лен­ня). Він мо­же ви­ко­ри­с­та­ти й го­лос, але без слів. Це мо­же бу­ти лагідне мур­котіння чи радісний ви­гук, як, на­при­клад, тоді, ко­ли на ек­рані з’яв­ляється улюб­ле­ний співак. 2. Йо­го сусід спер­шу пе­рей­має «ма­с­ку», тоб­то на­ма­ гається відтво­ри­ти її, а відтак, по­вер­нув­шись до на­ступ­но­го грав­ця, змінює ви­раз об­лич­чя і пе­ре­дає йо­му свою «ма­с­ку». Які по­чут­тя ви зо­б­ра­жа­ли? Назвіть їхні оз­на­ки (міміка, же­с­ти, по­ло­жен­ня тіла, си­ла го­ло­су, інто­нація).

Мал. 35

67

Як вис­ло­ви­ти свої по­чут­тя Стри­маність до­не­дав­на вва­жа­ла­ся чи не го­ло­вною оз­на­кою ви­хо­ ва­ності. Не­при­стой­но бу­ло на лю­дях виявля­ти свій страх, гнів, сум чи навіть радість. Те­пер лікарі з’ясу­ва­ли, що хо­лодні, стри­мані лю­ди частіше хворіють і ма­ють більше пси­хо­логічних про­блем. То­му во­ни ра­дя­ть відвер­то вис­лов­лю­ва­ти свої по­чут­тя (мал. 36). Не плач. Ви­хо­ ва­на дів­чин­­ка не по­вин­на по­ка­зу­ва­ ти, що діється у неї в душі.

Не тримай усе в собі.

Мал. 36

А як бу­ти з ви­хо­ваністю? Хіба це чем­но — кри­ча­ти на то­го, хто те­бе роз­сер­див? Не­вже це до­по­мо­же влад­на­ти су­пе­реч­ку? Звісно, ні. То­му зма­л­ку треба вчи­ти­ся вис­лов­лю­ва­ти ці по­чут­тя так, щоб ніко­го не об­ра­жа­ти. Пе­ре­дусім слід на­вчи­ти­ся вис­лов­лю­ва­ти їх, до­ки вони ще не на­бра­ли си­ли. Уя­ви, що у твій че­ре­вик по­тра­пив камінчик. Спер­ шу ти йо­го сла­бко відчу­ваєш і, не звер­та­ю­чи ува­ги, йдеш далі. Потім він по­чи­нає му­ля­ти сильніше, а з ча­сом біль по­си­люється, стає не­стерп­ним. Ти ски­даєш че­ре­ви­к і ви­т­ру­шуєш камінчи­к. Але, мо­же, ти терпів за­над­то дов­го й то­му по­ра­нив но­гу? Так і з по­чут­тя­ми. От, на­при­клад, Юр­ко. Друзі на­зи­ва­ють йо­го Юрась-ка­рась чи про­сто Ка­рась. Він спочатку не ду­же об­ра­жав­ся, але те­пер це йо­му до­пек­ло. Мо­же, й те­бе хтось не­на­вмис­но об­ра­жає або ти ко­мусь ро­биш бо­ля­че, навіть не здо­га­ду­ю­чись про це? Щоб з’ясу­ва­ти це, по­грай­те в гру «Ви­т­ру­си камінчик». Про­т я­гом кількох хви­лин по­д у­м ай­те, чи є щось та­ке, що до­шку­ляє вам у сто­сун­ках з од­но­клас­ни­ка­ми. Потім скажіть: «У моєму че­ре­ви­ку не­має камінчи­ка» або, наприклад: «У моєму че­ре­ви­ку є камінчик. Мені не по­до­бається, ко­ли кеп­ку­ють з то­го, що я ру­дий(а)». 68

«Я-повідо­млен­ня» Вис­ло­влю­ва­ти свої по­чут­тя най­кра­ще за до­по­мо­гою «Я-повідом­ лен­ня». Це ре­чен­ня, яке містить сло­ва «я», «мені», «ме­не» і повідом­ляє про твою про­бле­му і твої по­чут­тя. На­при­клад, те­бе дра­тує, ко­ли хтось без доз­во­лу бе­ре твою лінійку. У та­ко­му ви­пад­ку ска­жи (най­кра­ще у за­гальній роз­мові, не звер­та­ю­чись до ко­гось осо­би­с­то): «Мені не по­до­бається, ко­ли без доз­во­лу бе­руть мої речі». Повідо­млен­ня про свої по­чут­тя в та­кий спосіб вик­ли­кає ба­жан­ ня до­по­мог­ти. А як­що хтось зно­ву так зро­бить, ска­жи йо­му або їй: «Іва­не (Ка­тю), ти ж знаєш, що я цьо­го не люб­лю». Юр­ко, якого ображає те, що друзі називають його Ка­рась, вирішив повідо­ми­ти їм про свої почуття (мал. 37). Як йо­му це зро­би­ти, використовуючи «Я-повідом­лен­ ня»? За­про­по­нуй­те свої варіан­ти.

Мал. 37

69

Співчут­тя Співпе­ре­жи­ван­ня, співчут­тя — це те, що ро­бить лю­ди­ну лю­ди­ ною. Це вміння по­ста­ви­ти се­бе на місце іншо­го, зро­зуміти і відчу­ти те, що й він. Ти мо­жеш на­вчи­ти­ся відчу­ва­ти внутрішній світ лю­дей іншої статі, віку, віри, куль­ту­ри і ви­хо­ван­ня. Це вміння до­по­мо­же тобі по­ба­чи­ти світ очи­ма цих лю­дей, і ти зро­зумієш, який він ціка­вий і ба­га­то­г­ран­ний. Це та­кож до­по­мо­же лад­на­ти з бать­ка­ми, вчи­те­ля­ми і зна­хо­ди­ти друзів. Об’єднай­те­сь у 7 гру­п. Уя­ві­ть по­чут­тя од­нієї із за­про­ по­но­ва­них осіб. Роз­кажіть про це у кла­сі. 1. Що відчу­ва­ють бать­ки, ко­ли їхня ди­ти­на за­три­ мується і во­ни не зна­ють, де во­на? 2. Що во­ни відчу­ва­ють, ко­ли їхня донь­ка чи син відмов­ляється до­по­мог­ти? 3. Що відчу­ває учи­тель, ко­ли учні не слу­ха­ють йо­го по­яс­нен­ня? 4. Що відчу­ває при­би­раль­ни­ця, ко­ли хтось за­хо­дить до шко­ли у за­бруд­не­них че­ре­ви­ках? 5. Що відчу­ває хлоп­чик або дівчин­ка пер­шо­го дня у новій школі? 6. Що відчу­ває той, ко­го драж­нять або не прий­ма­ють у гру? 7. Що відчу­в ає той, ко­м у не­з а­с лу­ж е­н о по­с та­в и­ли низь­ку оцінку?

Завжди стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе.

70

ПІДСУМКИ ДО ГЛАВИ 2 РОЗДІЛУ 2 Кожен із нас — унікаль­на і не­по­втор­на осо­бистість, яка за­слу­го­ вує на лю­бов, по­ва­гу і все най­кра­ще у житті. Інші лю­ди, хоч і відрізня­ють­ся від нас, та­кож унікаль­ні й не­по­ втор­ні. Ми маємо то­ле­рант­но ста­ви­ти­ся до них і пам’ята­ти, що про сма­ки й упо­до­бан­ня кра­ще не спе­ре­ча­ти­ся. Різні події не за­ли­ша­ють нас бай­ду­жи­ми і вик­ли­ка­ють певні по­чут­тя — приємні і не­приємні. Приємні повідо­мля­ють, що нам нічо­го не за­гро­жує, а не­приємні сиг­на­лізують про не­без­пе­ку чи по­ру­шен­ня на­ших прав. Ми маємо зва­жа­ти на свої по­чут­тя і вчас­но повідо­мля­ти про них. Але так, щоб ніко­го не об­ра­жа­ти. Для цьо­го тре­ба на­вчи­ти­ся ста­ви­ ти се­бе на місце іншої лю­ди­ни, уяв­ля­ти, що во­на ду­має і відчу­ває.

71

РОЗДІЛ 3 ФІЗИЧНЕ ЗДОРОВ’Я Ти вже знаєш, що твоє фізичне здо­ров’я за­ле­жить від того, скільки ти ру­ха­єш­ся, як хар­чу­єш­ся, відпо­чи­ваєш і до­гля­даєш за своїм тілом.

Ти навчишся: • обирати вид спорту відповідно до своїх уподобань; • добирати засоби захисту від травмування; • надавати невідкладну допомогу при спортивних травмах; • правильно поводитись у басейні; • правильно поводитися на льоду і надавати допомогу тому, хто провалився під лід; • правильно переглядати телепередачі і користуватися комп’ютером; • виконувати вправи для формування правильної постави та гімнастику для очей; • розраховувати максимальну масу рюкзака.

72

§ 14. ХО­ЧЕШ БУТИ ЗДОРОВИМ — РУ­ХАЙ­СЯ! Рух у житті шко­ля­ра l Вибір спор­тив­ної секції l Обе­реж­но: екстрим! l Невідклад­на до­по­мо­га при спор­тив­них трав­мах

Як ста­ти силь­ним, сприт­ним і ви­т­ри­ва­лим? А ще струн­ким, гар­ним, сміли­вим, упев­не­ним у собі? Відповідь про­ста: тре­ба ро­би­ти фізич­ні впра­ви. Во­ни роз­ви­ва­ють у лю­ди­ни певні якості: біг — ви­т­ри­валість та швидкість, гімна­с­тичні впра­ ви — гнучкість, ат­ле­тичні — си­лу, спор­тивні ігри — спритність. А всі ра­зом гар­ту­ють во­лю, зміцню­ють ха­рак­тер, до­да­ють хо­ро­б­ рості. Це не­обхідно кожному у що­ден­но­му житті, та найбільше — у си­ту­ації, ко­ли тре­ба ря­ту­ва­ти своє або чиєсь жит­тя. Розглянь мал. 38. Які впра­ви до­по­мог­ли дітям вря­ту­ва­ти­ ся від не­без­пек? З’єднай цифри з відповідними літерами.

1

а

б

в 2

3

4

г Мал. 38

73

Фізичні впра­ви також до­по­ма­га­ють дітям вчи­ти­ся. Не віриш? Тоді при­слу­хай­ся до вис­новків науковців. Об­сте­жи­вши учнів 3—6-х класів, во­ни з’ясу­ва­ли, що діти з до­б­ре роз­ви­не­ни­ми м’яза­ми уп’ятеро рідше ма­ють про­бле­ми з на­вчан­ням. Во­ни мен­ше втом­лю­ють­ся, кра­ ще ор­ганізо­ву­ють свій час, уміють зо­се­ре­д­жу­ва­ти­ся на до­сяг­ненні ре­зуль­та­ту. Не­да­рем­но ще у дав­ни­ну ка­за­ли: «Хо­чеш бу­ти силь­ним — бігай! Хо­чеш бу­ти кра­си­вим — бігай! Хо­чеш бу­ти ро­зум­ним — бі­гай!» У міру, звіс­но. Ад­же тво­ру на біговій доріжці не на­­пи­­шеш і до кон­ троль­ної не підго­туєшся. Та й після кілька­го­дин­но­го тре­ну­ван­ня важ­ко зо­се­ре­ди­ти­ся на чо­мусь. Од­нак зміна ро­зу­мо­вих на­ван­та­жень на помірні фізич­ні і на­впа­ки — це най­кра­щий спосіб гар­монійно­го роз­ви­­тку. То­му за­пам’ятай ще один відо­мий вислів: «У здо­ро­во­му тілі — здо­­ро­вий дух».

Який вид спор­ту об­ра­ти Як­що маєш змо­гу за­пи­са­ти­ся до спор­тив­ної секції — за­пи­шись! Але зваж на те, що у твоєму віці шкідли­во зай­ма­ти­ся важ­кою ат­ле­ ти­кою та ат­ле­тич­ною гімна­с­ти­кою. Во­ни ство­рю­ють надмірне на­ван­ та­жен­ня на хре­бет, а він у те­бе ще не до­сить міцний. От­же, за­нят­тя ци­ми, а та­кож мод­ни­ми нині ек­с­т­ре­маль­ни­ми ви­да­ми спор­ту тре­ба відкла­с­ти до 14—15-річно­го віку. З тієї ж при­чи­ни не слід по­ки що підніма­ти нічо­го важ­чо­го за 5 кг, стри­ба­ти з дахів, де­рев, ви­со­ких пар­канів. А от пла­ван­ня, гімна­с­ти­ка, ае­робіка, спор­тивні ігри, лег­ка ат­ле­ти­ка, лижі, фігур­не ка­тан­ня — са­ме для те­бе. До­б­ру ста­ту­ру мож­на ви­ро­би­ти і за до­по­мо­гою фізич­ної праці. До­дає си­л і ви­т­ри­ва­лості ро­бо­та в сад­у та на го­роді, не­аби­я­ка спритність не­обхідна тим, хто ви­па­сає ху­до­бу. За­вдя­ки фізичній праці на свіжо­му повітрі сільські діти здо­ровіші й сильніші за міських од­нолітків. Про­те й у місті мож­на да­ти ро­бо­ту м’язам, як­що не цу­ра­ти­ся до­машніх справ, підніма­ти­ся схо­да­ми, а не ліфтом, яко­мо­га більше хо­ди­ти пішки. Та особ­ли­во ко­рисні, звісно, ран­ко­ва за­ряд­ка й уро­ки фізкуль­ту­ ри. Та­кож не­одмінно на­вчись тан­цю­ва­ти. 1. За до­п о­м о­гою мал. 39 назвіть пе­р е­в а­ги за­н ять фізич­ни­ми впра­ва­ми. 2. А які не­доліки ви мо­же­те на­зва­ти? (Це по­тре­бує зу­силь, ча­су, тре­ба ку­пу­ва­ти спеціаль­ний одяг...) 3. Порівняй­те, чо­го більше — пе­ре­ваг чи не­доліків. 74

Фізичні впра­в и до­п о­м а­га­ ють підтри­му­ва­ти іде­аль­ну ва­гу і спри­яють фор­му­ван­ню кра­си­вої ста­ту­ри. То­му ті, хто зай­мається спор­т ом, мен­ш е пе­р е­ж и­в а­ють че­рез свою зовнішність.

Помірні фізичні на­ван­та­жен­ ня спри­я­ють виділен­н ю особ­ ли­в их ре­чо­в ин — ен­д орфінів, які на­зи­ва­ють «гор­мо­на­ми ща­с­ тя». Че­рез це лю­ди, які роблять фізич­ні впра­в и, частіше по­чу­ ва­ють­ся задоволеними, вони емоційно врівно­ва­же­ні.

Спор­т ивні до­с яг­нен­н я до­д а­ють підліткам упев­ не­н ості в собі й ав­т о­р и­ те­ту в очах од­нолітків та до­рос­лих.

Фізичні впра­ви збіль­ шу­ють щільність кісток та ела­с­тичність зв’язок. З а в д я к и ф і з и ч­н и м вправам роз­в и­в а­ють­ся усі м’язи, в то­му числі й сер­це. А отже, відбу­ вається кра­ще жив­лен­ня всіх ор­ганів. То­м у ті, хто зай­ мається спор­том, мен­ше хворіють.

За­нят­тя спор­том гар­ту­ ють во­лю, вчать досягати успіху, гідно пе­р е­ж и­в а­ ти пе­р е­м о­ги і по­р аз­к и, пра­ц ю­ва­т и в ко­м анді. Ці уміння до­п о­м а­га­ють лю­дині до­могтися ре­зуль­ татів не ли­ше в спорті.

Мал. 39. Які ще вигоди від занять фізичними вправами ти можеш назвати?

75

• Як­що ти за­хворів, за­нят­тя фізичною культурою та спор­том слід при­пи­ни­ти до по­вно­го оду­жан­ня. • Силь­ний біль — сиг­н ал для при­п и­н ен­н я за­н ять фізичною культурою та спортом. Ре­зуль­та­том тре­ну­ ван­ня має бу­ти приємна вто­ма, а не біль. Ви­ня­ток — помірний біль у м’язах на­ступ­но­го дня після пер­ших тре­ну­вань або фізич­ної праці. • Уни­кай ро­би­ти фізич­ні впра­ви по­бли­зу автомобільної до­р о­ги. Під час за­н ять спор­т ом лю­ди­н а частіше і глиб­ше ди­хає, то­му впра­ви біля до­ро­ги за­вда­дуть їй більше шко­ди, ніж підуть на ко­ристь. • Пе­ред тре­ну­ван­ням ­не наїдай­ся, по­обідай не пізніш як за півто­ри го­ди­ни до ньо­го. Од­нак з’їсти не­ве­ли­кий бу­тер­б­род чи яб­лу­ко — ко­­рис­­но. Це до­дасть тобі си­л, і ти до­сяг­неш кра­щих ре­зуль­татів.

Ек­с­т­ре­мальні ви­ди спор­ту Діти і підлітки ча­с­то за­хоп­лю­ють­ся ек­с­т­ре­маль­ни­ми ви­да­ми спор­ту — їздою на ро­ли­ко­вих до­шках та ков­за­нах, гірських ве­ло­ си­пе­дах, сно­убор­дах — без тре­не­ра та за­хис­них за­собів. На жаль, не­без­печні роз­ва­ги нерідко при­зво­дять до трав­м. Іноді че­рез свою не­роз­суд­ливість хлоп­чик чи дівчин­ка втра­ча­ють мож­ ливість зай­ма­ти­ся улюб­ле­ною спра­вою або зму­шені відмо­ви­ти­ся від своєї мрії. Так, один хлоп­чик от­ри­мав склад­ний пе­ре­лом ру­ки і ду­же за­сму­тив­ся че­рез це. Ад­же він уже ба­га­то років зай­мав­ся му­зи­кою і мріяв ста­ти про­фесійним му­зи­кан­том. Роз­г­лянь­те мал. 40 і назвіть за­со­би без­пе­ки, обов’яз­кові для ка­тан­ня на ро­ли­ко­вих ков­за­нах чи скейт­бо­рді.

Спор­тивні трав­ми Іноді під час рух­ли­вих ігор чи за­нять спор­том не вдається уник­ ну­ти травм. Най­по­ши­реніші се­ред них — роз­тяг­нен­ня зв’язок, за­биті місця і пе­ре­ло­ми. За до­по­мо­гою блок-схе­ми на с. 78 по­тре­нуй­те­ся на­да­ ва­ти до­по­мо­гу то­му, хто після падіння: а) відчу­ває біль у руці; б) відчу­ває біль у спині; в) стри­ба­ю­чи через ска­кал­ку, підвер­нув(ла) но­гу. 76

За­хис­ний шолом є обов’яз­ко­вим для тих, хто зай­мається ек­с­т­ре­маль­ни­ми ви­да­ми спор­ту. Ад­же че­реп­но-моз­кові трав­ми — най­не­без­печніші.

Роликові ковзани повинні мат и жорст ки й корп ус і надійні застібки. Це вбереже тебе від розтягнення зв’язок.

Ра­зом із ков­за­на­ми чи ро­ли­ ко­вою до­шкою ку­пуй за­хист для рук, ліктів і колін. По­ки на­вчиш­ ся ка­та­тися, падіння не­ми­нучі.

Мал. 40

77

Лю­ди­на впа­ла на спи­ну і відчу­ває біль (мал. 41)?

так

Трав­м и спи­н и є най­не­б ез­ печ­ні­ш и­­ми. По­с т­р аж­д а­ло­го не мож­на підніма­ти до приїзду ліка­ря. Слід не­гай­но вик­ли­ка­ ти «швид­ку до­по­мо­гу».

ні

Мал. 41 Падіння завдало с и ль­н о ­г о б о ­лю у будь-якій іншій ча­с­тині тіла?

так

Слід як­найш­вид­ше звер­ну­ти­ся до трав­мо­пунк­ту. У разі пе­ре­ло­му на у­шко­д­же­ну ча­с ­т и­н у тіла на­к ла­д уть гіпсо­в у пов’яз­ку (мал. 42). Як­що пе­ре­ло­му не­має, на заби­те місце на­к ла­д уть тугу пов’яз­к у (мал. 43).

ні

Мал. 42

Під час бігу чи стрибків підвер­ну­ ли сто­пу?

так

Мал. 43 Найчастіше це спри­чи­няє роз­тяг­нен­ ня зв’язок. Якщо нога опухла і болить, на хво­р е місце 4—5 разів на день на­к ла­д ають на 20 хви­лин­ хо­лод­н ий ком­прес або па­кет із льо­дом (мал. 44).

Мал. 44

Мал. 45

78

За­биті місця та роз­тяг­нені зв’яз­ки до­б­ре ліку­ють­ся ге­ля­ми і кре­ма­ми, що про­да­ють­ ся в ап­те­ках без ре­цеп­та (мал. 45).

§ 15. ХО­ЧЕШ БУТИ ЗДОРОВИМ — ЗА­ГАР­ТО­ВУЙ­СЯ! Ме­то­ди за­га­рто­ву­ван­ня l Пра­ви­ла по­ведінки в ба­сейні Роз­ва­ги на льо­ду

l

Не­за­гар­то­ва­ний шко­ляр є лег­кою «здо­биччю» для інфекцій. А вар­то про­пу­с­ти­ти кілька днів у школі — і вже до­во­дить­ся на­до­ лу­жу­ва­ти. Ро­бо­ти більше, а сил після хво­ро­би мен­ше. З’яв­ляється вто­ма, відтак — пе­ре­вто­ма, потім зно­ву хво­ро­ба. Ви­ни­кає своєрідне за­мк­не­не ко­ло. Та в кож­но­го з нас є троє надійних помічни­ків: свіже повітря, сон­це і во­да, які до­по­ма­га­ють нам менше хворіти. Про­це­ду­ри оз­до­ров­лен­ня за до­по­мо­гою повітря, сон­ця і во­ди на­зи­ва­ють за­гар­то­ву­ван­ням. На­зви ви­ди за­гар­то­ ву­ван­ня, зо­б­ра­жені на мал. 46.

Мал. 46. Процедури загартовування сонцем, повітрям і водою

79

По­сту­повість, си­с­те­ма­тичність, до­зо­ваність Для тих, хто вирішив за­гар­то­ву­ва­ти­ся, існує відповідна формула. Пер­ша її скла­до­ва — по­сту­повість. Тоб­то слід по­чи­на­ти з най­ простішо­го: уми­ван­ня про­хо­лод­ною во­дою, повітря­них або со­няч­ них ванн. Об­ти­ран­ня чи об­ли­ван­ня поч­ни з та­кої тем­пе­ра­ту­ри во­ди, яка тобі приємна, і по­сту­по­во зни­жуй її до 18—20 градусів. Дру­га скла­до­ва — си­с­те­ма­тичність. Во­на оз­на­чає, що за­гар­то­ ву­ва­ти­ся тре­ба ре­гу­ляр­но. Як­що ти за­хворів або з іншої при­чи­­ни пе­­ре­рвав про­це­ду­ри, то потім зно­ву маєш зви­ка­ти до них. Тре­тя скла­до­ва — до­зо­ваність. Тоб­то про­це­ду­ри за­гар­то­ву­ван­ня ма­ють бу­ти не­три­ва­ли­ми. Із 5—10 хви­лин слід роз­по­чи­на­ти со­нячні ван­ни, а ку­пан­ня або інші водні про­це­ду­ри — з 1—2 хви­лин. Че­рез де­я­кий час помітиш, що мен­ше мерз­неш, а от­же, мож­на вдя­га­ти­ся лег­ше. Але не пе­ре­ста­рай­ся, в усь­о­му знай міру. Не мож­на за­гар­то­ву­ва­ти­ся під час хво­ро­би. Не по­чи­ най за­гар­то­ву­ва­ти­сь, як­що вдо­ма хо­лод­но або відчу­ ваєш, що мерзнеш. Ви­бе­ри те, що на­ле­жить до про­це­дур за­гар­то­ву­ван­ня: а) уми­ван­ня хо­лод­ною во­дою; б) три порції мо­ро­зи­ва на сніда­нок; в) об­ти­ран­ня мо­к­рим руш­ни­ком; г) ходіння в мо­к­рому взутті.

У ба­сейні Пла­ван­ня є одним із най­ко­рисніших видів ру­ху та од­ним із най­ приємніших видів за­гар­то­ву­ван­ня. Во­но зніма­є вто­му і поліпшує настрій. Це також чу­до­вий спосіб фор­му­ван­ня по­ста­ви. Як­що по­руч із твоїм до­мом є ба­сейн, ти мож­еш зай­ма­ти­ся пла­ван­ням і взим­ку. Але пам’ятай, що ба­сейн — спільна ван­на для ба­га­ть­ох лю­дей. 1. Які речі тре­ба взя­ти з со­бою, ко­ли йдеш до ба­сей­ну (мал. 47)? 2. Для чо­го во­ни не­обхідні? Зо­к­ре­ма, гу­мові капці потрібні для то­го, щоб за­побігти за­ра­жен­ню гриб­ко­м. 3. На­звіть пра­ви­ла по­ведінки в ба­сейні. Перевірте себе за допомогою пам’ятки на с. 172. 4. Чо­му за­бо­ро­не­но біга­ти бортиком ба­сей­ну? 80

Мал. 47

81

На льо­ду Зи­мові ігри і роз­ва­ги на свіжо­му повітрі — най­до­с­тупніші та най­ко­рисніші про­це­ду­ри за­гар­то­ву­ван­ня. Ко­ли під час мо­розів во­дой­ми­ по­кри­ва­ють­ся кри­гою, дітла­хи радіють на­годі вла­ш­ту­ва­ ти ков­зан­ку чи по­гра­ти в хо­кей. Але це без­печ­но ли­ше за умо­ви, що кри­га міцна. Тоб­то ко­ли вона завтов­шки більш як 15 сан­ти­ метрів. Інак­ше ве­се­ла і ко­рис­на за­ба­ва мо­же обер­ну­ти­ся тра­гедією. На жаль, це трап­ляється до­волі ча­с­то. Особ­ли­во не­без­печ­но хо­ди­ти по щой­но утвореному чи підта­ло­му льо­ду, роз­па­лю­ва­ти на льоду ба­гат­тя, біга­ ти і стри­ба­ти по тонкій кризі, ка­та­ти­ся на сан­ча­тах з бе­ре­га на лід, ста­ва­ти на кри­жи­ни. Як­що кри­га зне­наць­ка по­ча­ла тріща­ти, тре­ба не­гай­но ляг­ти і, роз­пла­с­тав­шись, відпов­за­ти ту­ди, звідки прий­шов. б а

в

Мал. 48. Хто з цих дітей най­біль­ше ри­зи­кує про­ва­ли­ти­ся під лід? Чо­му?

82

Як­що про­ва­ли­вся під лід, ви­бра­ти­ся на по­верх­ню ду­же важ­ко. Ру­ки ков­за­ють по льо­ду, він кри­шить­ся під ва­гою тіла, а хо­лод­на во­да поз­бав­ляє сил. То­му діяти тре­ба яко­мо­га швид­ше й упев­неніше. Проаналізуйте і запам’ятайте порядок надання допомоги тому, хто провалився під лід. 1. Слід по­вер­ну­ти­ся до краю опо­лон­ки спи­ною, ши­ро­ ко роз­ве­с­ти ру­ки і ви­би­ра­ти­ся на по­верх­ню, ви­тя­гую­чи з во­ди но­ги (мал. 49, а). 2. До­по­маг­ати то­му, хто про­ва­лив­ся під лід, най­кра­ще у та­кий спосіб: з без­печ­но­го місця по­да­ти дов­гу жер­ди­ ну, гілку чи ки­ну­ти мо­туз­ку, зв’язані па­с­ки або шар­фи. 3. Діста­ва­ти­ся опо­лон­ки най­кра­ще так: прив’яза­ти­ся мо­туз­кою, яку хтось міцно тримає, і повз­ти, підклав­ши під се­бе до­шки, дра­би­ну чи лижі (мал. 49, б). 4. Ви­б­рав­шись з опо­лон­ки, не мож­на ста­ва­ти на но­ги, а слід пе­ре­ко­ти­ти­ся чи від­повз­ти у без­печ­не місце, пам’ята­ю­чи, що ва­га тіла ста­ла більшою че­рез мо­к­рий одяг. а

б

Мал. 49

Як­що є змо­га, по­клич на до­по­мо­гу до­рос­лих. 83

§ 16. ХО­ЧЕШ БУТИ ЗДОРОВИМ — ВІДПО­ЧИ­ВАЙ! Для чо­го потрібно відпо­чи­ва­ти l Який відпо­чи­нок най­кра­щий l Здо­ро­вий сон Те­ле­ба­чен­ня і комп’ютер: «за» і «про­ти»

l

Щод­ня діти хо­дять до шко­ли, ви­ко­ну­ють до­машні за­вдан­ня, відвіду­ють гурт­ки. Во­ни ма­ють та­кож певні до­машні обов’яз­ки. За на­пру­же­ного ритму жит­тя потрібен ре­гу­ляр­ний відпо­чин­ок. Вста­но­ви відповідність між частотою та видами відпо­ чин­ку, яких по­тре­бує шко­ляр: а) що­д о­б и; б) що­т иж­н я; в) кожні два-три місяці; г) влітку; 1) канікули; 2) нічний сон; 3) вихідні; 4) літні каніку­ли. Відпо­чи­нок — це не лі­нощі, а не­обхідна скла­до­ва тво­го жит­тя.

Стрес і здо­ров’я Не­хту­ван­ня відпо­чин­ком мо­же при­зве­с­ти до пе­ре­вто­ми і вис­на­ жен­ня ор­ганізму. В та­ко­му ви­пад­ку ка­жуть: «У ме­не стрес» або «У моєму житті надмір стресів». Оз­на­ки надмірно­го стре­су: • Постійно хо­четь­ся спа­ти. Навіть зран­ку після сну лю­ди­на не по­чу­вається ба­дь­о­рою. • По­слаб­люється інте­ре­с до на­вчан­ня. Зни­жу­ють­ся ро­зу­мові здібності, погіршу­ють­ся оцінки. • Про­па­дає або, на­впа­ки, по­си­люється апе­тит, увесь час хо­четь­ся со­лод­ко­го. • Бо­лить го­ло­ва, спи­на, живіт, ви­ни­ка­є біль у м’язах. Стрес не­без­печ­ний для здо­ров’я. Він зни­жує опір інфекціям, хлоп­чик або дівчин­ка по­чи­на­ють ча­с­то хворіти на за­сту­ду і грип. Це, у свою чер­гу, по­си­лює стрес. Силь­ний і три­ва­лий стрес мо­же спри­чи­ни­ти хвороби сер­ця або шлун­ку. Надмірний стрес не­без­печ­ний для здо­ров’я! 84

Який відпо­чи­нок об­ра­ти Ви, пев­но, чули, що най­кра­щий відпо­чи­нок — це зміна діяль­ ності. Фізич­ну пра­цю че­ргу­ють з ро­зу­мо­вою або з па­сив­ним відпо­ чин­ком. Пра­цю у приміщенні — з відпо­чин­ком на свіжо­му повітрі, а ро­бо­ту на­дворі — з відпочинком удома. Відпо­чи­нок буває: а) ак­тив­ний; б) па­сив­ний. Роз­глянь мал. 50 і об’єднай умовно відпо­чи­нок за ци­ми ви­да­ми.

1) 2) 3) 4) 5) 6) 7) 8)

рух­ливі ігри чи­тан­ня настільні ігри пе­ре­гляд те­ле­пе­ре­дач про­гу­лян­ка в лісі, пар­ку ку­пан­ня у во­доймі, ба­сейні по­до­рож, похід за­нят­тя жи­во­пи­сом

Мал. 50

85

Умо­ви здо­ро­во­го сну Нічний сон — най­го­ловніший вид відпо­чин­ку. Як­що не вда­ло­ся по­спа­ти уночі, вдень очікуй не­приємно­с­тей: настрій кепсь­кий, усе ва­лить­ся з рук... Не­до­си­пан­ня не­га­тив­но по­зна­чається на здат­ності зо­се­ре­д­жу­ва­ти­ся, за­пам’ято­ву­ва­ти, швид­ко ре­а­гу­ва­ти, розв’язу­ва­ти складні за­дачі, прий­ма­ти рішен­ня. Во­но ча­с­то при­зво­дить до аварій на транс­порті та на ви­роб­ництві. Се­ред­ня три­валість сну підлітків і мо­ло­дих лю­дей має ста­но­ви­ти 8,5 го­ди­ни. Та за­зви­чай во­на не пе­ре­ви­щує 7,4 го­ди­ни. Це не­без­печ­ но. Навіть як­що тривалий час не­до­си­па­ти ли­ше од­ну го­ди­ну, різко погіршується са­мо­по­чут­тя, ви­ни­кає пе­ре­вто­ма. З ча­сом це мо­же спри­чи­ни­ти про­бле­ми зі здо­ров’ям. Так бу­ває й тоді, ко­ли лю­ди­на спить до­стат­ньо ча­су, але в по­га­них умо­вах. 1. Що мо­же пе­ре­шко­д­жа­ти нор­маль­ному сну? Про­ довжіть пе­релік: шум ав­то­мобілів, не­зруч­не ліжко, по­тре­ба про­ки­да­ти­ся се­ред ночі... 2. Об’єднай­тесь у па­ри. При­га­дай­те і роз­кажіть од­не од­но­му си­ту­ації, ко­ли ви не ви­с­па­ли­ся. Як ви по­чу­ва­ ли­ся? Що з ва­ми ста­ло­ся че­рез це? Як­що хо­че­те, роз­ кажіть про це у кла­сі. 3. Щоб уночі до­б­ре спа­ло­ся, тре­ба відповідно підго­ту­ ва­ти­ся. Що, на вашу думку, слід ро­би­ти пе­ред сном: а) переїда­ти­; б) ди­ви­ти­ся фільми жахів; в) гра­ти в рух­ливі ігри; г) провітрюва­ти кімна­ту; ґ) по­ми­ти­ся, по­чи­с­ти­ти зу­би? Щоб до­б­ре спа­ло­ся вночі, у кімнаті не по­вин­но бу­ти душ­но. Найміцніший сон — за тем­пе­ра­тури 18–20 °С.

Вікно у світ Так ча­с­то на­зи­ва­ють те­левізор. І хоч дех­то вва­жає йо­го чи не найбільшим злом, але те, що він є по­туж­ним дже­ре­лом інфор­ мації, за­пе­ре­чи­ти важ­ко. Це не­що­дав­но до­ве­ли на­уковці. Їм ви­па­ла на­го­да спо­с­теріга­ти за дітьми на ос­т­рові, ку­ди щой­но дісталося те­ле­ ба­чен­ня. Цих дітей пе­ревіри­ли до і че­рез де­я­кий час після цієї події. З’ясувалося, що рівень їхнього інте­лек­ту­аль­но­го роз­вит­ку суттєво зріс. 86

Діти по­люб­ля­ють фільми про ди­ку при­ро­ду, інте­лек­ту­альні ігри і, звіс­но, муль­тфільми. Шко­да тільки, що ціка­ви­нок ба­га­то, а час пе­ре­гля­ду те­ле­пе­ре­дач об­ме­же­ний — не більш як 1—2 го­ди­ни на день. Візьми про­гра­му те­ле­пе­ре­дач на на­ступ­ний тиж­день і ра­зом з бать­ка­ми ви­беріть те, що ти бу­деш ди­ви­ти­ся. Не за­бу­вай­ про об­ме­жен­ня ча­су. Чи знаєш ти, що... У 1997 році внаслідок пе­ре­гля­ду муль­типлікаційно­ го теле­серіалу «По­ке­мон» («Ки­шень­кові мон­ст­ри») 130 японсь­ких дітей дошкільно­го і мо­лод­шо­го шкільно­го віку по­тра­пи­ли до лікарні? З’ясу­ва­лося, що різка зміна яс­к­ра­вих ко­ль­орів мо­же спричиняти у лю­дей з підви­ще­ною чут­ливістю спаз­ми су­дин го­ло­вно­го моз­ку і не­при­томність. 1. Як по­з на­ча­ють на ек­р ані те­левізо­р а фільми і ­пе­ре­дачі, які: а) за­бо­ро­не­но ди­ви­ти­ся дітям; б) ре­ко­ мен­до­ва­но ди­ви­ти­ся тільки ра­зом з до­рос­ли­ми; в) доз­ во­ле­но для пе­ре­гля­ду без віко­вих об­ме­жень? 2. Як ви ду­маєте, для чо­го це зроб­лено?

Дже­р е­ло шкідли­ во­го для здо­р ов’я ви­проміню­ван­ня.

Цікава розвага.

Дже­ре­ло інфор­мації.

Де­які фільми і пе­ре­ дачі не мож­на ди­ви­ти­ ся дітям.

Відвер­т ає ува­гу від уроків та інших важ­ли­ вих справ.

Мал. 51. Переваги і недоліки телебачення

87

Комп’ютерні за­бав­ки Комп’юте­ри та Інтернет стрімко увірва­ли­ся в на­ше жит­тя, ста­ли йо­го невід’ємною ча­с­ти­ною. Найш­вид­ше во­ни по­ло­ни­ли сер­ця дітей. Дех­то зі шко­лярів увесь вільний час про­во­дить за комп’юте­ром. Та хоч комп’ютерні на­вич­ки й важ­ливі, та­ке за­нят­тя відпо­чин­ком не на­звеш. Для тво­го моз­ку — це на­пру­же­на пра­ця. Як­що в пе­ре­ рвах між до­машніми за­вдан­ня­ми гра­ти­меш на комп’ютері, то ри­зи­ куєш пе­ре­вто­ми­ти­ся. То­му це має три­ва­ти не більш як го­ди­ну, ба­жа­но у вихідні чи на каніку­лах. Не всі ма­ють власні комп’юте­ри. Та комп’ютерні клу­би є в ба­га­ ть­ох на­се­ле­них пунк­тах. Де­які підлітки ста­ють їхніми «ра­ба­ми». Це по­зна­чається не ли­ше на ро­дин­но­му бю­д­жеті (ад­же та­ке за­до­во­лен­ ня не­ма­ло ко­ш­тує), а й на здо­ров’ї дітей, їхніх оцінках. Про­чи­тай­те історію про двох друзів. Мож­ли­во, подібне ста­ло­ся і з ва­ши­ми знай­о­ми­ми. Роз­кажіть про це. «Сергійко і Миш­к о бу­ли най­кра­щ и­м и уч­ня­ми в класі. Та не­щ о­д ав­н о по­б ли­з у їхньо­го бу­д ин­к у відкрив­ся комп’ютер­ний клуб. Ми­шко по­чав про­си­ ти у батьків гроші і, на­шви­д­ку­руч зро­бив­ши уро­ки, поспішав до клу­бу по­гра­ти на комп’ютері. Сергійко спер­шу тро­хи за­зд­рив дру­гові. Йо­го ро­ди­на не мог­ ла доз­в о­ли­т и собі зай­вих ви­т ­р ат. Та ко­ли хлопці от­ри­ма­ли та­белі, то ви­я­ви­ло­ся, що оцінки в Миш­ка на­ба­га­то гірші, ніж у Сергійка. Вчи­телі поміти­ли, що Мишко став не­уваж­ний, іноді над­то збу­д­же­ний, пе­ре­втом­ле­ний. Об­го­во­рив­ши це з бать­ка­ми, дійшли вис­нов­ку, що при­чи­на цьо­го — надмірне за­хоп­лен­ ня комп’ютер­ни­ми ігра­ми. То­му по­ра­ди­ли Миш­кові приділя­ти більше ува­ги на­в чан­н ю та відпо­чин­к у. Хлоп­чик при­слу­хав­ся і в на­ступ­но­му се­местрі зно­ву став відмінни­ком». Надмірне за­хоп­лен­ня комп’ютер­ни­ми ігра­ми за­би­рає час, не­обхідний для ви­ко­нан­ня до­машніх зав­д ань, до­п о­м о­г и бать­к ам, ігор на свіжо­м у повітрі, спілку­ван­ня з дру­зя­ми. Вдома підготуйтеся до дебатів. Для цього разом із батьками складіть пам’ятку про перегляд телепередач і користування комп’юте­ром. 88

Вла­ш­туй­те у класі де­ба­ти на те­му: «Те­ле­ба­чен­ня: “за” і “про­ти”» або «Комп’юте­ри та Інтер­нет: “за” і “про­ти”». Для цьо­го: 1. Об’єднай­тесь у три ко­ман­ди. Дві — грав­ці, а тре­ тя — суд­ді. 2. Про­тя­гом де­ся­ти хви­лин од­на ко­ман­да об­го­во­рює до­ка­зи на ко­ристь те­ле­ба­чен­ня (комп’юте­ра, Інтер­не­ту), а дру­га — шко­ди від ньо­го. Ви­ко­ри­с­то­вуй­те для цьо­го мал. 51, 52 і підготовлені вдома пам’ятки. 3. Пред­став­ни­ки ко­манд по черзі на­во­дять свої ар­гу­мен­ ти. 4. Відтак з по­ва­гою до су­пер­ників на­ма­га­ють­ся спро­с­ ту­ва­ти їхні до­ка­зи. 5. Судді вирішують, яка з ко­манд бу­ла пе­ре­кон­ливішою. Надмірне за­хоп­лен­ня комп’ю­те­­ром за­гро­ж ує здо­­ров’ю, спри­чи­н яє пе­­ре­в то­м у, по­­ру­ш ен­н я зо­ру, по­ста­ви.

Не залишає часу для живого спілку­ ван­ня. від Відволікає ви­к о­н ан­н я до­м ашніх з а ­в д а н ь т а і н ш и х ко­рис­них справ.

Найшвидша і найдешевша пошта.

Навички роботи з комп’ютером, Інтернетом украй необхідні в житті. Ігри на будь-який смак.

Найбільша бібліоте­ка.

Д о ­л а є к о р ­д о ­н и , д о ­п о ­м а ­г а є з н а й­т и друзів у всьо­му світі.

Мал. 52. Переваги і недоліки комп’ютера, Інтернету

89

§ 17. ПРОФІЛАК­ТИ­КА «ШКІЛЬНИХ ХВО­РОБ» «Шкільні хво­ро­би» l Фор­муємо гар­ну по­ста­ву l Як збе­рег­ти гос­трий зір Чи відо­мо тобі, що на­вчан­ня в школі пов’яза­не з ри­зи­ком ви­ник­ нен­ня де­я­ких за­хво­рю­вань, пе­ре­дусім — по­ру­шен­ня по­ста­ви і зни­ жен­ня гос­тро­ти зо­ру? Їх ще умов­но на­зи­ва­ють «шкільни­ми хво­ро­ ба­ми». У цьо­му па­ра­графі ти дізнаєшся, як їм за­побігти.

По­ста­ва і здо­ров’я

Мал. 53

Хре­бет лю­ди­ни нараховує 33 хребці. Ко­жен із них «ле­жить» на міжхреб­це­во­ му дис­ку, який на­га­дує міше­чок із же­ле (мал. 53). За­вдя­ки цьо­му лю­ди­на мо­же зги­на­ти­ся і роз­ги­на­ти­ся. Та як­що хре­бет ча­с­то й не­при­род­но ви­к­рив­люється, мо­же ви­ник­ну­ти по­ру­шен­ня по­ста­ви. А знаєш, які відхи­лен­ня у здо­ров’ї шко­лярів від 10 до 14 років най­частіше фіксу­ють лікарі? Са­ме по­ру­шен­ня по­ста­ ви або сколіоз — ви­к­рив­лен­ня хреб­та. У дівча­ток ці за­хво­рю­ван­ня трапляються частіше, ніж у хлоп­чиків. На твою ду­мку, чо­му?

1. Об’єднай­тесь у гру­п и і обміркуй­те пра­в ильні і не­пра­вильні спо­со­би: а) сидіння за ро­бо­чим сто­лом; б) ви­бо­ру й носіння рюк­за­ка. 2. У ви­гляді пан­томіми продемонструйте це у кла­сі.

Оз­до­ров­ча ­хви­лин­ка Що мож­на зро­би­ти за од­ну чи кілька хви­лин? Ви­яв­ляється, до­волі ба­га­то! Мож­на ви­пи­ти во­ди або пе­ре­мо­ви­ти­ся з ки­мось, а мож­на ви­ко­на­ти впра­ви, які до­по­мо­жуть зміцни­ти м’язи тор­са і за­побігти по­ру­шен­ням по­ста­ви (мал. 54). Після ви­ко­нан­ня цих вправ по­кла­ди ру­ки на пар­ту і зо­се­редь­ся на ди­ханні. Так ти до­по­мо­жеш м’язам роз­сла­би­ти­ся. 90

• Спи­н а пря­ма, ру­к и опу­щ ені, но­ги ра­з ом, сто­п и при­т ис­н уті до підло­ги. • Спокійно вдих­н и, плав­н о підніми ру­к и, з’єднай до­ло­н і. Ди­хай вільно. Уя­ви се­бе де­ре­вом, яке гілка­ми (ру­ка­ми) тяг­неть­ся вго­ру, а корінням (но­га­ми) вро­ с­тає у зем­лю. • Повільно ра­ху­ю­чи до 20, уяв­ ляй, як це де­ре­во рос­те і міцніє. • Опу­с­ти ру­ки, роз­слаб­ся.

• Сядь або стань пря­мо. • Зче­пи­ ру­ки в за­мок. • Пе­ре­бу­вай у та­ко­му по­ло­женні 10—15 се­кунд. • Поміняй положення ру­к.

• • • • •

Сядь або стань пря­мо. З’єднай до­ло­ні за спи­ною. Підніми ру­ки яко­мо­га ви­ще. Три­май їх так 20—30 се­кунд. Опу­с­ти ру­ки, роз­слаб­ся.

Мал. 54

91

Для фор­му­ван­ня пра­виль­ної по­ста­ви шко­ля­рам ко­рис­но ви­ко­ну­ ва­ти спеціальні впра­ви, що зміцнюють м’язи спи­ни, на­при­клад такі, як на мал. 55. Ро­би їх щод­ня після шко­ли, і во­ни не ли­ше збе­ре­ жуть твоє здо­ров’я, а й до­по­мо­жуть ви­ро­с­ти на кілька сан­ти­метрів. При­га­дай­те інші впра­ви для фор­му­ван­ня по­ста­ви та зміцнен­ня м’язів тор­са. Обміняй­теся досвідом. Кож­ну впра­ву ви­ко­ну­й 30 разів (2 підхо­ди по 15 або 3 по 10 з не­три­ва­лим пе­ре­по­чин­ком між підхо­да­ми). 1. Візьми­ся за спин­ку стільця і повільно на­хи­ляй­ ся впе­ред, виг­инаючи спи­ну. Ут­ри­муй це по­ло­жен­ня 5—10 се­кунд. 2. Стань на коліна, ру­ка­ми уп­рись у підло­гу. Вдих­ни й од­но­час­но ви­тяг­ни ліву ру­ку і пра­ву но­гу. По­вер­ни­сь у вихідне по­ло­жен­ня, ви­дих­ни. Те са­ме зро­би іншою ру­кою і но­гою. 3. Стань на коліна, ру­ка­ми уп­рись у підло­гу. Про­гни­сь і на зігну­тих ліктях по­дай­ся впе­ред, іміту­ю­чи кішку. Ди­хан­ня вільне. 4. Ле­жа­чи на жи­воті, підніма­й од­но­час­но ру­ки і но­ги.

1 2

4 3

Мал. 55

92

Як­що у те­бе ви­я­ви­ли не­значні по­ру­шен­ня по­ста­ви, най­кра­ще за­пи­са­ти­ся до спор­тив­ної секції. Але тобі не підійде теніс і ті ви­ди спор­ту, де ос­нов­не на­ван­та­жен­ня при­па­дає на од­ну ру­ку чи но­гу. Слід об­ра­ти вид спор­ту, який дає си­ме­т­рич­не на­ван­та­жен­ня: лег­ку ат­ле­ти­ку, бігові лижі, пла­ван­ня, вес­лу­ван­ня. Ко­рисні та­кож во­лей­ бол, ба­с­кет­бол, фут­бол, ху­дож­ня гімна­с­ти­ка і танці.

Як збе­рег­ти зір 1. Оберіть того, хто бу­де во­ди­ти у грі. Зав’яжіть йо­му очі, обер­ніть кілька разів, і не­хай він спро­бує ко­гось упійма­ти. До­по­ма­гай­те йо­му, пле­с­ка­ю­чи в до­лоні. Як­що ко­гось упійма­ли, те­пер йо­го чер­га во­ди­ти. 2. Об’єднай­тесь у дві ко­ман­ди. За­плющіть очі і ви­ши­ куй­тесь у дві ше­рен­ги за зро­с­том. Пе­ре­ма­гає ко­ман­да, яка зро­бить це швид­ше і пра­вильніше. Граючи у ці про­сті ігри, ви пе­ре­ко­нали­ся, що зір — важ­ли­вий ка­нал інфор­мації з на­вко­лиш­нь­о­го світу. Не­да­рма, ма­ючи на увазі щось цінне, ка­жуть: «Бе­ре­жи як зіни­цю ока». Найбільше на­ван­та­жен­ня на очі — під час чи­тан­ня, пи­сан­ня, а та­кож пе­ред те­левізо­ром чи моніто­ром. То­му при­га­дай, скільки ча­су у твоєму віці доз­во­ле­но ди­ви­ти­ся те­левізор і працювати за комп’ютером, та зваж на на­ве­де­ні ниж­че по­ради. Потренуйтесь виконувати ці поради.

Як пра­виль­но чи­та­ти • Сядь зруч­но, роз­сла­б м’язи спи­ни і шиї. • Три­май книж­ку ниж­че від підборіддя (мал. 56, а). • Кліпай очи­ма двічі на кож­ний ря­док тек­с­ту (на­при­клад, на початку і в кінці кож­но­го ряд­ка). • Не чи­тай на сонці, ко­ли ти хво­рий або втом­ле­ний. Як пра­виль­но пи­са­ти • У про­цесі пи­сьма не пе­ре­чи­туй щой­но на­пи­са­но­го. Стеж по­гля­дом за кінчи­ком стерж­ня руч­ки. Щоб на­вчи­ти­ся цьо­ го, при­кри­вай на­пи­са­ний текст ар­ку­шем па­пе­ру. • Частіше кліпай очи­ма. 93

Як пра­виль­но ди­ви­ти­ся те­левізор • Сядь так, щоб підборіддя бу­ло злег­ка підня­те, очі напівза­п­лю­щені й роз­слаб­лені. • Не ди­вись над­то пиль­но на ек­ран. • Частіше кліпай очи­ма. • Час від ча­су пе­ре­водь по­гляд у те­м­ря­ву, потім на ек­ран (у лівий кут, се­ре­ди­ну, пра­вий кут). • На­ма­гай­ся не затри­му­ва­ти ди­хан­ня навіть у ­на­пру­жені мо­мен­ти фільму. Як пра­виль­но пра­цю­ва­ти за комп’юте­ром • Най­кра­ще ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти су­часні пласкі моніто­ри. • Роз­та­шуй монітор ниж­че від рівня очей (мал. 56, б). • По­ста­рай­ся не на­пру­жу­ва­ти­сь. • Частіше кліпай очи­ма. • Не працюй за комп’ютером, ко­ли ти хво­рий або втом­ле­ний.

а

б

Мал. 56

94

Ці ігри ре­ко­мен­довані для проведення фізкультхвилинки на уро­ках, ко­ли до­во­дить­ся ба­га­то чи­та­ти або пи­са­ти. 1. «Ко­ль­о­рові сни». Учні на­хи­ля­ють го­ло­ви, за­плю­ щу­ють очі і затуляють їх до­ло­ня­ми. Учи­тель на­зи­ває колір, а діти на­ма­га­ють­ся уя­ви­ти щось за­да­но­го ко­­ льо­ру (на­при­клад, синій — не­бо, зе­ле­ний — тра­ва, чер­во­ний — квітка, жов­тий — пісок). Той, до ко­го тор­кається вчи­тель, не підводячи го­ло­ви, на­зи­ває те, що він уя­вив. 2. «Упіймай зай­чи­ка». Учи­тель стає за спи­на­ми учнів і вми­кає еле­к­т­рич­ний ліхта­рик, ви­пу­с­ка­ю­чи «зай­чи­ ка». Діти, спіймав­ши «зай­чи­ка» очи­ма, на­ма­га­ють­ся не ви­пу­с­ти­ти йо­го з по­ля зо­ру, не по­вер­та­ю­чи при цьо­ му го­ло­ви. У мо­лод­ших кла­сах ти вчив­ся до­гля­да­ти за ор­га­на­ми зо­ру і за­побіга­ти трав­мам очей. При­га­дай цю інфор­ мацію і по­яс­ни: 1. Чо­му не слід біга­ти з олівцем, руч­кою, па­ли­цею або іншим за­го­ст­ре­ним пред­ме­том у ру­ках? 2. Чо­му тре­ба бу­ти особ­ли­во обе­реж­ним по­бли­зу відкри­то­го во­гню — во­гни­ща або каміна? 3. Які про­це­ду­ри до­гля­ду за очи­ма слід ви­ко­ну­ва­ти що­ран­ку? 4. Що тре­ба зро­би­ти, ко­ли в око по­­па­ла по­ро­шин­ка? 5. Чо­му не­без­печ­но тер­ти очі бруд­ни­ми ру­ка­ми? 6. Чо­му пи­са­ти, чи­та­ти, ма­лю­ва­ти, ви­ши­ва­ти, ліпи­ти або виріза­ти кра­ще за нор­маль­ного освітлення? 7. Для чо­го но­сять со­нячні оку­ля­ри? 8. Чо­му не мож­на ди­ви­ти­ся пря­мо на сон­це? 9. Кому тре­ба сказати про те, що ти став гірше ба­чи­ти?

Про порт­фель Без порт­фе­ля не об­хо­дить­ся жо­ден шко­ляр. От­же, він має бу­ти зруч­ним, щоб не псу­ва­ти тобі на­ст­рою і здо­ров’я. У про­да­жу є ве­ли­кий вибір рюк­за­ків, сум­ок і влас­не порт­фелів: шкіря­них і син­ те­тич­них, із ши­ро­ки­ми лямка­ми і з вузь­ки­ми, з од­ним і ба­га­ть­ма відділен­ня­ми. Що об­ра­ти? 95

Порт­фель, сум­ка чи рюк­зак? Сум­ки і порт­фелі не­ду­же зручні й іноді мо­жуть навіть за­шко­ди­ти здо­ров’ю. У шко­лярів, які но­сять важ­кий порт­ фель в одній руці, сум­ку або рюк­зак на од­но­му плечі, зго­дом фор­мується не­пра­виль­на по­ста­ва, ви­к­рив­люється хре­бет. То­му слід оби­ра­ти рюк­зак, який мож­на вдя­га­ти на обидва пле­ча. Тоді ва­га рівномірніше роз­поділяється на най­сильніші м’язи тіла (мал. 57). З вузь­ки­ми лям­ка­ми чи з ши­ро­ки­ми? Най­кра­ще з ши­ро­ки­ми м’яки­ми лямка­ ми. Вузькі вріза­ють­ся в плечі, пе­ре­ ти­с­ка­ють су­ди­ни, спри­чи­ня­ють біль і заніміння рук. З од­ним чи ба­га­ть­ма відділен­ня­ми? З ба­га­ть­ма. Тоді у рюкзаку бу­де більше по­ряд­ку. Для всьо­го знай­деть­ся місце, і ва­га роз­поділить­ся рівномірніше. Шкіря­ний чи син­те­тич­ний? Кра­ще син­те­ти­чний. Він де­шев­ший і знач­но лег­ший. Це важ­ли­во! Щоб не за­шко­ди­ти собі, не пе­ре­ван­та­жуй рюк­зак.

Мал. 57

Ма­са рюк­за­ка не по­вин­на пе­ре­ви­щ у­ва­ти 15 % твоєї ва­ги, тобто має важити майже у 7 разів менше. От­же, як­що хтось ва­жить 35 кг, ма­са йо­го рюк­за­ка не по­вин­ на пе­ре­ви­щу­ва­ти 5 кг. Виз­нач мак­си­маль­ну ма­су для тво­го рюк­за­к а. Для цьо­го свою ва­гу в кіло­г­ра­мах поділи на 100 і по­множ на 15. Син­те­тич­ний рюк­зак з дво­ма ши­ро­ки­ми м’яки­ми лям­ка­ми і ба­га­ть­ма відділен­ня­ми — най­кра­щий вибір!

96

ПІДСУМКИ ДО РОЗДІЛУ 3 Фізичні вправи покращують статуру, розвивають силу, спритність, витривалість. Займаючись фізичною культурою та спортом, ти гартуєш волю, зміцнюєш характер, розвиваєш свої лідерські якості, вчишся бути членом команди, гідно переживати перемоги і поразки. Поєднання фізичних і розумових навантажень навчить тебе краще організовувати свій час і зосереджуватися на досягненні результатів у спорті та навчанні. Незагартований школяр — легка «здобич» для інфекцій. А процедури оздоровлення за допомогою повітря, сонця і води доступні кожному. Головне — дотримуватися важливих принципів загартовування: поступовість, систематичність, дозованість. За напруженого ритму шкільного життя потрібен регулярний відпочинок. Нехтування відпочинком може призвести до перевтоми і виснаження. Найкращий відпочинок — це зміна діяльності. Якщо ти працював фізично, перепочинь і зроби домашні завдання. Якщо, навпаки, довго сидів за книжками, рушай надвір, пограй з друзями у рухливі ігри. Не зловживай телевізором і комп’ютером! Надмірне захоплення електронними забавками відволікає від навчання, спорту, живого спілкування з родиною і друзями. Навчання не повинно шкодити здоров’ю. Тому бережи свій зір, не забувай робити вправи для очей та постави і навчись правильно обирати, складати і носити рюкзак.

97

РОЗДІЛ 4 СОЦІАЛЬНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ «Лю­ди­на мо­же обійти­ся без ба­га­ть­ох ре­чей, але не без іншої лю­ди­ни», — ска­зав один уче­ний. Навіть на­ са­моті во­на по­дум­ки що­ра­зу звер­тається до інших лю­дей. На­при­клад, ко­ли приміряєш но­вий одяг або ро­биш зачіску, ду­маєш, що ска­жуть твої друзі, чи не вва­жа­ти­муть во­ни те­бе відста­лим або за­над­то «кру­тим». По­при все, у сто­сун­ках між людьми нерідко виникають про­бле­ ми: не­по­ро­зуміння, су­пе­реч­ки, конфлікти. Щоб за­побігти цьо­му, тре­ба на­вчи­ти­ся лад­на­ти з різни­ми людь­ми. Ці вміння — чи не най­важ­ливіші для те­бе. Во­ни до­по­мо­жуть збе­рег­ти ду­шев­ний спокій, упев­не­но по­во­ди­ти­ся в будь-яко­му то­ва­ ристві, лег­ко знай­о­ми­ти­ся і зна­хо­ди­ти но­вих друзів, до­­ся­га­ти успіху. Соціальне благополуччя людини залежить не лише від уміння підтримувати доброзичливі стосунки, а й від того, чи вміє вона захищатися від соціально небезпечних інфекційних захворювань, зокрема від туберкульозу та захворювання на ВІЛ-інфекцію.

Ти на­вчиш­ся: • ро­зуміти і по­ва­жа­ти за­ко­ни, нор­ми і пра­ви­ла, які па­ну­ють у суспільстві; • на­ла­го­д­жу­ва­ти сто­сун­ки з до­рос­ли­ми та од­нолітка­ми; • уни­ка­ти не­по­ро­зумінь; • запобігати небезпечним інфекційним захворюванням.

98

§ 18. ПРА­ВИ­ЛА ЛЮДСЬ­КИХ СТО­СУНКІВ Що ре­гу­лює людські сто­сун­ки l Чо­му тре­ба по­ва­жа­ти за­ко­ни і мо­ральні нор­ми Особ­ливі пра­ва дітей

l

Для чо­го потрібні пра­ви­ла Навіщо, на твою думку, лю­ди ви­га­ду­ють різні пра­ви­ла, нор­ми, за­ко­ни? Чо­му б кож­но­му не чи­ни­ти так, як йо­му за­ма­неть­ся? Щоб відповісти на ці за­пи­тан­ня, уявімо де­які мож­ливі наслідки жит­тя без пра­вил. 1. Які не­без­пе­ки ви­ник­нуть, як­що рап­том ска­су­ва­ти Пра­ви­ла до­рож­нь­о­го ру­ху? 2. Що ста­неть­ся, ко­ли ска­су­ва­ти усі шкільні пра­ви­ла? Найбільшої кількості пра­вил тобі, на­пев­но, до­во­дить­ся до­три­му­ ва­тись у школі. І це не див­но. Ад­же вчи­те­ль має по­яс­ни­ти но­вий ма­теріал од­ра­зу ціло­му кла­су, в яко­му нерідко 30 учнів. Що ж бу­де, ко­ли хтось поч­не роз­мов­ля­ти, за­ва­жа­ти слу­ха­ти іншим? Звісно, ніхто нічо­го не зро­зуміє. Са­ме то­му од­не з най­важ­ливіших шкільних пра­вил та­ке: ко­ли на уроці хо­чеш щось за­пи­та­ти чи ска­ за­ти, підніми ру­ку, а го­во­ри­ти мож­на тільки з доз­во­лу вчи­те­ля. Усе твоє шкільне жит­тя пов’яза­не з пра­ви­ла­ми — що­до три­ва­ лості уроків, пе­рерв, шкільної фор­ми. Ос­таннє не всім до впо­до­ би. Хтось не­ любить щод­ня но­си­ти той са­мий одяг, дех­то з дівча­т за­пе­ре­чує про­ти спідниць, а ко­мусь не по­до­бається бу­ти та­ким, як усі. Од­нак важ­ли­во пам’ята­ти, що в школі та інших гро­мадсь­ких місцях слід завжди до­три­му­ва­ти­ся пра­вил, навіть як­що во­ни тобі не до душі. А як­би ти був ди­рек­то­ром шко­ли або міністром освіти? Мо­же, вста­но­вив би інші пра­ви­ла? На­при­клад, щоб учи­телі та­кож но­си­ли фор­му? 1. Об’єднай­тесь у гру­пи і при­ду­май­те два жартівли­вих і чотири серй­оз­них пра­ви­ла, які ви хотіли б за­про­ва­ди­ ти у вашій школі. 2. За­чи­тай­те та об­го­воріть свої про­по­зиції. Мож­ли­ во, якесь пра­ви­ло спо­до­бається всім і ви за­про­по­нуєте йо­го ди­рек­то­ру. 3. Як­що уро­ки у вас про­во­дять у формі тренінгів, ви та­кож до­три­муєтесь пра­вил, про які до­мо­ви­ли­ся між со­бою. При­га­дай­те їх, об­го­воріть і за­пишіть у зо­шиті, чому їх важ­ли­во ви­ко­ну­ва­ти (мал. 58). 99

Пра­ви­ла групи Сидіти в колі. Приходити вчасно. Говорити по черзі. Бу­ти ак­тив­ним. Не критикувати. Один за всіх і всі за од­но­го.

Мал. 58

Ок­ремі пра­ви­ла прий­ма­ють у формі за­конів, обов’яз­ко­вих для ви­ко­нан­ня. Ті, хто по­ва­жає закони і до­три­мується їх, є за­ко­нослух­ня­ни­ми гро­ма­дя­на­ми. А ті, хто їх по­ру­шує, — пра­во­по­руш­ни­ки або зло­чин­ці.

За­хи­ст пра­в лю­ди­ни У де­мо­кра­тич­них країнах най­важ­ливіши­ми є за­ко­ни, які за­хи­ща­ ють пра­ва лю­ди­ни, зо­к­ре­ма пра­ва ди­ти­ни. У 1989 році Ор­ганізація Об’єдна­них Націй (ООН) прий­ня­ ла Кон­венцію про пра­ва ди­ти­ни. Цей до­ку­мент містить 54 статті, в яких де­таль­но роз­пи­са­но всі твої пра­ва. Текст Кон­венції зай­няв би 40 сторінок цьо­го підруч­ни­ка. Во­на сповісти­ла світові, що кож­ на ди­ти­на, хоч би в якій країні во­на на­ро­ди­ла­ся, якої національ­ ності бу­ла, має пра­во на піклу­ван­ня і за­хист, на­вчан­ня і роз­ви­ток своїх здібно­с­тей, тоб­то на щас­ли­ве ди­тин­ст­во. Ук­раїна приєдна­ла­ся до цієї Кон­венції, і то­му кож­на ди­ти­на у нашій дер­жаві має пра­во на на­вчан­ня й от­ри­ман­ня без­оплатної ме­дич­ної до­по­мо­ги. 100

Уя­віть, що вам до­ру­чи­ли відповідаль­ну ро­бо­ту — скла­ с­ти пе­релік прав, яки­ми мог­ли б ко­ри­с­ту­ва­ти­ся всі діти. Що б ви за­про­по­ну­ва­ли? А ось де­які пра­ва, вне­ се­ні до Кон­венції про пра­ва ди­ти­ни.

Кож­на ди­ти­на має пра­во: • на лю­бов, піклу­вання, повноцінне хар­чу­ван­ня й лікування у пер­шу чер­гу; • на освіту, відпо­чи­нок, дозвілля, за­нят­­­тя спортом чи ми­с­тецтвом; • на спілкування і вільне вис­лов­ лю­ван­ня сво­їх ду­мок.

Жод­на ди­ти­на не по­вин­на бу­ти: • жерт­вою війни та на­сильст­ва; • зне­ва­же­на і скрив­дже­на; • при­му­со­во за­лу­че­на до тя­ж­­­­­­кої чи ганебної праці.

По­ру­шен­ня прав ди­ти­ни На жаль, не всі діти щас­ливі. Де­ко­го при­ни­жу­ють, жор­сто­ко ка­ра­ють, з­му­шу­ють тяж­ко пра­цю­ва­ти або же­бра­ку­ва­ти. Трап­ля­ють­ ся ви­пад­ки на­силь­ст­ва над дітьми і навіть їх про­дажу. Знай, що ці дії, хоч би хто їх чи­нив — бать­ки, ро­дичі, опіку­ни, вчи­телі, знай­омі чи не­знай­омі лю­ди, — не­за­конні. Ди­ти­на не ви­нна в то­му, що з нею по­во­дять­ся жор­сто­ко. Во­на не по­ви­нна цьо­го терпіти і має пра­во шу­ка­ти за­хи­с­ту в батьків, у школі, в поліції. У ба­га­ть­ох літе­ра­тур­них тво­рах опи­са­но по­ру­шен­ня прав дітей. При­га­дай­те каз­ку «По­пе­люш­ка», ро­ман «Гаррі Пот­тер» та інші. Які са­ме пра­ва дітей у них по­ру­ше­но? 101

Не­пи­сані за­ко­ни Жит­тя лю­дей впо­ряд­ко­вується й інши­ми за­ко­на­ми — не­пи­са­ни­ ми, хоч від цьо­го во­ни не менш важ­ли­ві. Їх ще на­зи­ва­ють нор­ма­ми мо­ралі або мо­раль­ни­ми за­повідя­ми. Змал­ку те­бе вчи­ли го­во­ри­ти ­прав­ду, не крив­ди­ти інших. Це бу­ли твої перші мо­ральні уро­ки. До­росліша­ю­чи, лю­ди­на опа­но­вує їх глиб­ше й повніше. «Ша­нуй бать­ка і матір. Не вби­вай. Не бе­ри чу­жо­го. Не зра­д­жуй друзів. Став­ся до інших так, як ти хо­чеш, щоб вони ста­ви­ли­ся до те­бе» — цих та інших мо­раль­них за­повідей до­три­му­ва­ли­ся ще наші да­лекі пред­ки. Подібні мо­ральні нор­ми ма­ють усі на­ро­ди світу. Це оз­на­чає, що во­ни справді важ­ливі, їхня цінність до­ве­де­на історією люд­ст­ва. Тих, хто ке­рується мо­раль­ни­ми за­повідя­ми, вва­жа­ють по­ряд­ни­ми (тоб­то нездат­ни­ми на по­гані, не­чесні вчин­ки) людь­ми. А по­ру­шен­ня цих за­повідей на­зи­ва­ють амо­раль­ни­ми вчин­ка­ми й осу­д­жу­ють­. 1. Яку мо­ральну нор­му по­ру­шу­є хлопчик, зо­б­ра­жений на мал. 59? 2. Складіть пам’ятку про права та обов’язки школярів у школі і вдома. По­з ич, будь ла­с­ка, олівець. Мій зла­мав­ся. Відчепись!

Мал. 59

102

§ 19. ЩО СПРИЯЄ ПО­РО­ЗУМІННЮ МІЖ ЛЮДЬ­МИ Спілку­ван­ня без слів l Чесність і так­товність l Гарні ма­не­ри l Уміння слу­ха­ти і го­во­ри­ти l Як по­до­ла­ти со­ром’яз­ливість Спілку­ван­ня — це обмін дум­ка­ми, вра­жен­ня­ми, тоб­то повідом­ лен­ня­ми. Спілку­ван­ня мо­же відбу­ва­ти­ся не ли­ше між ти­ми, хто ба­чить од­не од­но­го. Спілку­ють­ся те­ле­фо­ном, по­штою, за до­по­мо­гою Інтер­не­ту. Лю­ди мо­жуть пе­ре­да­ва­ти свої повідо­млен­ня, як і по­чут­ тя, сло­ва­ми, тоб­то вер­баль­ним спо­со­бом, і без слів — не­вер­баль­но. Та нерідко бу­ває, що хтось не­до­чув чи не­пра­виль­но зро­зумів іншо­ го. Че­рез це ви­ник­ло не­по­ро­зуміння, яке при­зве­ло до не­приємно­с­ тей. Спро­буй­мо з’ясувати, що до­по­ма­гає, а що пе­ре­шко­д­жає по­ро­ зумінню.

Спілку­ван­ня без слів Ти вва­жаєш, що го­ло­вне у спілку­ванні — ли­ше вис­лов­ле­не вго­ лос? У та­ко­му разі ти по­ми­ляєшся. Має зна­чен­ня не лише те, що ти ска­зав, а й те, як ти це сказав. Ад­же до 70  % інфор­мації ми пе­ре­ даємо одне од­но­му не­вер­баль­но. Спро­буй ска­за­ти «хо­ди-но сю­ди» різни­ми інто­нація­ми: лагідно, як ма­ти кли­че ди­тин­ку; су­во­ро, як звер­та­ють­ ся до то­го, хто за­ви­нив; за­клич­но, як гу­ка­ють дру­га. Що­ра­зу це бу­де різне повідо­млен­ня. У спілку­ванні все важ­ли­ве: інто­нація і си­ла го­ло­су, міміка і же­с­ти, по­ло­жен­ня тіла і навіть зовнішній ви­гляд. На­при­клад, го­ло­в­ не у ви­борі одя­гу — це до­речність. На­вряд чи ад­во­кат, який прий­де в шор­ тах, спра­вить до­б­ре вра­жен­ня на суд­дю. Йо­го про­сто ви­с­тав­лять із за­ли су­ду за не­по­ ва­гу. Це сто­сується не ли­ше до­рос­лих. Те, що вдя­га­ти до шко­ли піжа­му не­до­реч­ но, знає ко­жен. Але мод­не яс­к­ра­ве вбран­ ня тут та­кож не­до­реч­не. Твій друг на­вряд чи зрадіє, як­що ти прийдеш на йо­го день на­ро­д­жен­ня у пом’ятій фут­болці і бруд­них че­ре­ви­ках. Літня сук­ня не­до­реч­на взим­ку, а зи­мові чо­бо­ти — влітку (мал. 60).

Мал. 60

103

Важ­ли­во та­кож до­три­му­ва­ти­ся осо­би­с­тої гігієни. Ад­же ко­му приємно спілку­ва­ти­ся, наприклад, із тим, від ко­го не­приємно пах­ не, у ко­го не­ми­те во­лос­ся, чорні смуж­ки під нігтя­ми, хто шмор­гає но­сом замість то­го, щоб ко­ри­с­ту­ва­ти­ся но­со­вич­ком. Се­ред не­вер­баль­них за­собів спілку­ван­ня виділя­ють міміку, же­с­ти й по­ло­жен­ня тіла. Ду­же важ­ли­во пра­ виль­но ро­зуміти їх. Цьо­му до­по­мо­же ціка­ва гра «Вга­ дай­те сло­во» (мал. 61). Хтось із вас ви­хо­дить на се­ре­ди­ну кла­су, і вчи­тель по­шеп­ки ка­же йо­му сло­во, на­при­клад «ко­ро­ва». За­вдан­ня по­ля­гає в то­му, щоб повідо­ми­ти це кла­су, але без слів. Мож­на вка­зу­ва­ти на щось, зо­б­ра­жа­ти це, ви­да­ва­ти ха­рак­терні зву­ки. Ко­ли учні по­чи­на­ють на­зи­ ва­ти варіан­ти, мож­на по­ка­за­ти же­с­том: «Ні, це не те» або «При­близ­но так», і уточ­ню­ва­ти до мо­мен­ту, ко­ли хтось ска­же пра­виль­но. Ко­ли ви на­вчи­те­ся ро­зуміти сло­ва, за­га­дуй­те якісь події, на­при­клад «Пер­ше ве­рес­ня», «Но­вий рік» та інші.

Мал. 61

104

Щирість і так­товність Відкритість і щирість спри­я­ють по­ро­зумінню. На­ба­га­то лег­ше збаг­ну­ти повідо­млен­ня лю­ди­ни, яка го­во­рить те, що ду­має. У цьо­му ви­пад­ку ти не відчуєш не­зруч­ності. Як­що хтось щи­ро ра­діє зустрічі з то­бою, це зро­зуміло не ли­ше з йо­го слів, а й з радісної усмішки, обіймів, інто­нації. А як­що він чи во­на тільки при­ки­дається, же­с­ти, міміка чи го­ло­с не­одмінно це ви­да­дуть. Од­нак щирість та­кож по­вин­на ма­ти межі. Інак­ше во­на пе­ре­тво­ рюється на не­так­товність. Ви­хо­вані лю­ди по­во­дять­ся чем­но навіть із ти­ми, хто їм не до впо­до­би. Во­ни не ска­жуть пер­шо­му-ліпшо­му: «У те­бе не­приємний го­лос» або «Я не хо­чу з ва­ми роз­мов­ля­ти». Що­ра­зу, перш ніж щось ска­за­ти чи зро­би­ти, во­ни став­лять се­бе на місце іншо­го. Ко­ли ба­чать, що їхня відвер­та оцінка мо­же ко­гось при­кро вра­зи­ти, то на­ма­га­ють­ся повідо­ми­ти її так­тов­но, стри­ма­но, а то й вза­галі утриматися від висловлювання своєї думки (мал. 62).

— Як ти виріс за літо!

а

— Куди поділося твоє волосся?

б

Мал. 62. Де тут щирість, а де — нетактовність?

105

До­б­ро­зич­ливість і гарні ма­не­ри При­яз­на, відкри­та ма­не­ра спілку­ван­ня є над­зви­чай­но при­ваб­ли­ вою. З до­б­ро­зич­ли­ви­ми людь­ми за­люб­ки спілку­ють­ся і вста­нов­лю­ ють дружні сто­сун­ки. То­му лю­ди ви­ро­би­ли пра­ви­ла ввічли­вості — ети­ке­ту, які спри­я­ють по­ро­зумінню. Розгляньте мал. 63 і назвіть по три сло­ва чи фра­зи, які мож­на ви­ко­ри­с­та­ти для: 1) про­хан­ня про по­слу­гу, до­по­мо­гу; 2) ви­ба­чен­ня; 3) вітан­ня і про­щан­ня з дру­зя­ми; 4) вітан­ня і про­ щан­ня з до­рос­ли­ми, вчи­те­ля­ми; 5) по­дя­ки.

1 2

3

4 5

Мал. 63

106

Уміння го­во­ри­ти Во­лодіння сло­вом — од­на з най­го­ловніших на­ви­чок спілку­ван­ня. Про­те діти (а іноді й до­рослі) не завжди вміють чітко вислови­ти свою дум­ку, пра­виль­но по­ста­ви­ти за­пи­тан­ня. Про та­ких ка­жуть, що во­ни не­мо­жуть зв’яза­ти і двох слів. Звісно, це не сприяє по­ро­ зумінню. На­ви­чок спілку­ван­ня сло­вом на­бу­ва­ють у школі. Важ­ли­ва роль у цьо­му належить уро­кам мо­ви і літе­ра­ту­ри. Та їх не­до­стат­ньо, щоб ово­лодіти умінням чітко й дохідли­во вис­лов­лю­ва­тись. Тре­ба ба­га­то пра­цю­ва­ти з книж­кою, чи­та­ти й пе­ре­ка­зу­ва­ти тек­с­ти з історії, при­ ро­доз­нав­ст­ва та інших пред­метів. На­ма­гай­ся та­кож більше чи­та­ти ху­дож­ньої літе­ра­ту­ри. Це зба­ га­чує слов­ни­ко­вий за­пас. І не за­бу­вай обміню­ва­ти­ся вра­жен­ня­ми з бать­ка­ми і дру­зя­ми.

Уміння слу­ха­ти Уміння слу­ха­ти не менш важ­ли­ве, ніж уміння го­во­ри­ти. Той, хто слу­хає, є ак­тив­ним учас­ни­ком роз­мо­ви. Уваж­но­го слу­ха­ча не­важ­ко розпізна­ти (мал. 64). По­ло­жен­ня тіла: злег­ка на­хи­ ле­не до то­го, хто го­во­рить. Міміка: зо­се­ре­д­же­ний ви­раз об­лич­чя, уваж­но і зацікав­ле­но ди­вить­ся на то­го, хто го­во­рить. Же­с­ти: ки­ван­ня го­ло­вою у разі ро­зуміння то­що. Сло­ва: «так-так», «ціка­во», «а що бу­ло далі?», «чим усе скінчи­ло­ся?» то­що.

Мал. 64

За допомогою порад на мал. 64 і мал. 65 потренуйте уміння активно слухати і уникати непорозумінь. 107

Од­нією з важ­ли­вих на­ви­чок слу­хан­ня, яка до­по­ма­гає уни­ка­ти не­по­ро­зумінь, є вміння пе­ре­пи­та­ти й уточ­ни­ти зміст повідо­млен­ня (мал. 65).

— Син­ку, збігай у ма­га­зин. — А що ку­пи­ти? — Пач­ку мас­ла, си­ру і яй­ця. — Мас­ла і си­ру? — Ще яй­ця. — Мас­ло, сир і яй­ця. Де­ся­тка яєць ви­с­та­ чить? — Візьми два де­сят­ки. — До­б­ре, ма­мо.

Мал. 65

Як подолати невпевненість Дех­то со­ро­мить­ся зай­вий раз пе­ре­пи­та­ти. Невпевнені у собі лю­ди ба­га­то втра­ча­ють. Їм важ­ко знай­о­ми­ти­ся, зна­хо­ди­ти но­вих друзів. Та що вдієш, ко­ли хтось со­ром’яз­ли­вий за своєю вда­чею? На ща­с­ тя, це мож­на ви­пра­ви­ти. Най­кра­ще ви­хо­дить тоді, ко­ли невпевнена у собі лю­ди­на спробує уя­ви­ти, що во­на впев­не­на. Як ак­тор. На­при­ клад, як­що дівчин­ка боїться ку­пу­ва­ти щось у ма­га­зині, їй тре­ба уя­ви­ти, що во­на грає лю­ди­ну, для якої по­куп­ки — звич­на річ. Про­ду­мав­ши, як це має бути, які сло­ва потрібні, спро­ буй зігра­ти та­ку сцен­ку пе­ред дзер­ка­лом, потім ра­зом з ма­мою чи по­дру­гою. Не­хай хтось грає роль про­дав­ ця, а ти — по­куп­ця. Кілька ре­пе­тицій — і ти го­то­ва вий­ти на сце­ну. От по­ба­чиш, усе бу­де до­б­ре! Тільки не зу­пи­няй­ся. Що­ра­зу ус­клад­нюй си­ту­ації, і за якийсь час помітиш, що по­чу­ваєшся на­ба­га­то впев­неніше.

108

§ 20. УПЕВ­НЕ­НА ПО­ВЕДІНКА Па­сивність, упев­неність, аг­ре­сивність l Оз­на­ки, пе­ре­ва­ги та не­доліки різних мо­де­лей по­ведінки У житті май­же щод­ня трап­ля­ють­ся си­ту­ації, ко­ли необхідно звер­ну­ти­ся по до­по­мо­гу, чітко вис­ло­ви­ти свою по­зицію або від чо­гось відмо­ви­ти­ся. Назвіть кілька та­ких си­ту­ацій. На­при­клад: ко­ли тре­ба відмо­ви­ти дру­гові; му­сиш ку­дись за­те­ле­фо­ну­ва­ти; маєш влас­ну дум­ку... У та­ких ви­пад­ках ми за­зви­чай по­во­ди­мо­сь або па­сив­но, або аг­ре­ сив­но, або упев­не­но. У цьо­му па­ра­графі ти на­вчиш­ся розрізня­ти мо­делі по­ведінки, дізнаєшся про їхні пе­ре­ва­ги та не­доліки. Це до­по­ мо­же тобі до­сяг­ну­ти ба­жа­но­го, на­бу­ти впев­не­ності.

Па­сив­на по­ведінка Як­що лю­ди­на не­хтує вла­сни­ми інте­ре­са­ми, за будь-яку ціну на­ма­ гається уни­ка­ти конфліктів, во­на де­мон­ст­рує па­сив­ну по­ведінку. Па­сивність ха­рак­тер­на пе­ре­дусім для тих, у ко­го за­ни­же­на са­мо­ оцінка, хто не по­ва­жає се­бе і вва­жа­є гірши­м за інших. Па­сивні лю­ди доз­во­ля­ють ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти себе і то­му нерідко ста­ють об’єкта­ми уїдли­вих жартів і зну­щан­ь. Такі лю­ди не вміють за­хи­с­ти­ти се­бе, не здатні са­мостійно прий­ ма­ти рішен­ня й пе­ре­важ­но «пли­вуть за течією». Во­ни за­зви­чай не мо­жуть ніко­му відмо­ви­ти, навіть як­що про­по­зиція не­вигідна для них, а то й не­без­печ­на. Лег­ко підда­ючись впли­ву рек­ла­ми, вулич­них ком­паній, швид­ше при­зви­ча­ю­ють­ся до ци­га­рок, ал­ко­го­лю, нар­ко­ тиків, ста­ють жерт­ва­ми ша­х­раїв. 1. Як на­з и­в а­ють тих, хто де­м он­с т­р ує па­с ив­н ість? Не­здат­ний за­хи­с­ти­ти се­бе, сла­бкий, не­вда­ха... 2. Назвіть, які ще є вер­бальні і не­вер­бальні оз­на­ки па­сив­ної по­ведінки. По­ло­жен­ня тіла: плечі опу­щені, ... Міміка: жалісний по­гляд, ... Же­с­ти: бла­гальні, за­хисні, ... Го­лос: ти­хий, несміли­вий, ... Сло­ва: увесь час ви­прав­до­вується, ... 109

Аг­ре­сив­на по­ведінка Ін­шим є «пор­т­рет» аг­ре­сив­ної лю­ди­ни. Во­на праг­не лідер­ст­ва і коман­дує навіть там, де це не­до­реч­но, або у спра­вах, в яких нічо­го не тя­мить. Завжди на­ма­гається відсто­я­ти ли­ше влас­ну точ­ку зо­ру; навіть усвідо­млю­ю­чи її хибність, ніза­що цьо­го не виз­нає. Про та­ких іноді ка­жуть, що во­ни жи­вуть за за­ко­на­ми джунглів: «Пра­вий той, хто сильніший». У своїх сло­вах і діях ці лю­ди не зва­жа­ють на інте­ре­си і по­чут­тя інших. У спілку­ванні не­хту­ють ввічливістю й так­товністю, вда­ють­ся до ти­с­ку, шан­та­жу, по­гро­з, лай­ки, навіть фізич­ної си­ли. Най­частіше аг­ре­сив­ну по­ведінку де­мон­ст­ру­ють ті, хто, вва­жа­ю­чи се­бе най­кра­щим, зне­важ­ли­во ста­ вить­ся до ото­чен­ня. Іноді до аг­ресії вда­ють­ся па­сив­ні лю­ди, яким увірвав­ся тер­пець, але во­ни не вміють гідно за­хи­с­ти­ти свою по­зицію. 1. Як на­з и­в а­ють тих, хто де­м он­с т­р ує аг­р е­с ив­н у по­ведінку? Про­довжіть: хуліган, роз­би­ша­ка, свар­ли-­ вий... 2. Назвіть, які ще є оз­на­ки аг­ре­сив­ної по­ведінки. По­ло­жен­ня тіла: на­пру­же­не, за­гроз­ли­ве, ... Міміка: на­суп­лені бро­ви, про­низ­ли­вий по­гляд, ... Же­с­ти: стис­нуті ку­ла­ки, ру­ки в бо­ки, ... Го­лос: сер­ди­тий, зне­важ­ли­вий, ... Сло­ва: по­гро­зи, лай­ка, зну­щан­ня, ...

а

б

Мал. 66. Хто тут жертва, хто — агресор?

110

Упев­не­на по­ведінка На відміну від па­сив­ної чи аг­ре­сив­ної, упев­не­на по­ведінка є за­по­ру­кою рівно­ прав­них сто­сунків, у яких ніхто не по­чу­ ва­ти­меть­ся об­ра­же­ним чи при­ни­же­ним. Це ввічли­ве і при­яз­не спілку­ван­ня, уміння пе­ред­ба­ча­ти наслідки своїх слів і вчинків, так­товність і гарні ма­не­ри. Вод­но­час це вміння до­мо­вля­ти­ся з ура­ ху­ван­ням інте­ресів усіх сторін, здатність обґрун­ту­ва­ти й відсто­я­ти влас­ний по­гляд Мал. 67 на щось із по­ва­гою до опо­нен­та (мал. 67). Це та­кож здатність ввічли­во відмо­ви­ ти­ся від то­го, що тобі не підхо­дить, і рішу­че — від то­го, що мо­же бу­ти не­без­печ­ним. Та­ку по­ведінку ще на­зи­ва­ють гідною, рівно­прав­ною, відповідаль­ ною чи асер­тив­ною (англ. assertive — са­мо­ст­вер­д­жу­валь­ний). Та вона можлива за умо­ви, що лю­ди­на не тримає «ка­ме­ня за па­зухою», тоб­то не при­ки­дається до­б­ро­зич­ли­вою для то­го, щоб ко­гось об­хи­т­ рувати, нав’яза­ти свою точ­ку зо­ру. Ад­же в та­ко­му разі це не гідна по­ведінка, а ша­х­рай­ст­во чи маніпу­ляції. 1. Як на­зи­ва­ють тих, хто де­мон­ст­рує гідну по­ведінку? Про­довжіть пе­релік: ввічливий, тактовний... 2. Продемонструйте оз­на­ки упев­не­ної по­ведінки. По­ло­жен­ня тіла: роз­прав­лені плечі, вільна хо­да, ... Міміка: пря­мий по­гляд, при­яз­ний ви­раз об­лич­чя, ... Же­с­ти: спокійні, рішучі, ... Го­лос: се­ред­ньої інтен­сив­ності, ... Сло­ва: до­б­ро­зич­ли­ва ма­не­ра спілку­ван­ня, вис­лов­лен­ ня по­ва­ги, ... 1. Об’єднай­тесь у чо­т и­р и гру­п и. Вста­н о­в іть відповідність. Що є оз­на­ка­ми: 1) па­сив­ної, 2) аг­ре­сив­ ної, 3) упев­не­ної, гідної по­ведінки? Гру­па 1 а) цінує се­бе, не цінує інших; б) цінує се­бе й інших; в) цінує інших, але не се­бе. 111

Гру­па 2 а) увесь час просить ви­ба­чення; б) по­во­дить­ся зверх­ньо; в) по­во­дить­ся упев­не­но, але не са­мо­впев­не­но. Гру­па 3 а) доз­во­ляє іншим вирішу­ва­ти за се­бе; б) прий­має рішен­ня шля­хом пе­ре­го­ворів; в) прий­має рішен­ня тільки у влас­них інте­ре­сах. Гру­па 4 а) з ним дру­жать, йо­го по­ва­жа­ють; б) йо­го не люб­лять, бо­ять­ся, сто­ро­нять­ся; в) на ньо­го не зва­жа­ють, йо­го зне­ва­жа­ють. 1*. Для якої по­ведінки ха­рак­терні по­чут­тя: 1) по­ва­га до се­бе, упев­неність, за­до­во­лен­ня; 2) злість, гнів, відчу­женість, по­чут­тя про­ви­ни, страх по­мсти; 3) без­по­радність, об­ра­за, три­во­га, при­ни­жен­ня? 2*. До якої по­ведінки за­кли­кає зо­ло­те пра­ви­ло мо­раль­ ності: «Став­ся до інших так, як ти хо­чеш, щоб во­ни ста­ви­ли­ся до те­бе»?

112

§ 21. СПІЛКУ­ВАН­НЯ З ДО­РОС­ЛИ­МИ Ро­динні сто­сун­ки l Ті, ко­му ти довіряєш l Особ­ли­вості спілку­ван­ня з учи­те­ля­ми

Твоя ро­ди­на Більшість дітей, окрім сиріт, про яких піклується дер­жа­ва, жи­ве у ро­­ди­­нах, де є ма­ма і та­то. Але дех­то жи­ве тільки з од­ним із батьків. Бу­ває так, що ма­ма чи бать­ко од­ру­жи­ли­ся вдру­ге, і в сім’ї з’яви­ли­ся зве­­дені бра­ти чи се­с­т­ри. Ба­бусі й дідусі та­кож є чле­на­ми ро­ди­­ни. Та не­має зна­чен­ня, який склад твоєї родини, го­ло­вне, щоб у ній па­ну­ва­ли лю­бов і зла­го­да. Щоб більше дізна­т и­с я одне про од­н о­го, зберіться ко­лом для гри «Сімей­не па­ву­тин­ня». Вам зна­до­бить­ся клу­бок ни­ток. Один із вас бе­ре йо­го в ру­ки, двічі об­мо­тує нит­ку нав­­ ко­ло до­лоні і про­дов­жує фра­зу: «Моя ро­ди­на — це я, мої тато, мама, бра­т...» Відтак роз­повіда­є щось ціка­ве про свою ро­ди­ну і ко­тить по підлозі клу­бок іншо­му. Цей, роз­повівши про свою ро­ди­ну, ко­тить клу­бок то­му, від ко­го йо­го от­ри­мав, і ка­же: «Олю (Андрію), мені по­до­бається твоя ро­ди­на, то­му що (ви дружні, у те­бе є стар­ший брат...)». Ра­ди­мо по­ди­ви­ти­ся чу­до­вий фільм про сімейні сто­ сун­ки — «До­ро­га до­до­му» (кіно­с­тудія Волта Діснея, 1993 рік, США). У ньо­му два бра­ти не ду­же зраділи не­сподіва­но­му знай­ом­ст­ву зі зве­де­ною се­с­т­рою, але, ря­ту­ю­чи ра­зом до­машніх улюб­ленців, міцно под­ру­жи­ ли­ся. Пригадайте, які ще фільми про справжні сімейні стосунки ви знаєте. Підготуйте про це невелике повідомлення і поділіться інформацією із однокласниками.

Один за всіх і всі за од­но­го Ро­ди­ну нерідко порівню­ють із ко­ман­дою, де всі піклу­ють­ся і до­по­ма­га­ють од­не од­но­му. Не­при­пу­с­ти­мо зва­лю­ва­ти все на од­но­го чи ли­ше на до­рос­лих. Це не­спра­вед­ли­во сто­сов­но них і шко­дить са­мим дітям. 113

До­рослі, яким ти довіряєш Уя­ви се­бе цен­т­ром Со­няч­ної си­с­те­ми. Ти — со­неч­ко, а нав­ко­ ло те­бе обер­та­ють­ся пла­не­ти. Це твої ма­ма і та­то, бра­ти і се­с­т­ри, дідусі й ба­бусі, інші ро­дичі. А ще — твої вчи­телі і лю­ди, з яки­ми щод­ня зустрічаєшся: сусіди, знай­омі. Сто­сун­ки, що скла­ли­ся в тебе з ни­ми, мо­жуть бу­ти до­сить тісни­ми чи, на­впа­ки, про­хо­лод­ни­ми. На­ма­люй у зо­шиті Со­няч­ну си­с­те­му (див. мал. 68) і розмісти на орбітах лю­дей, з яки­ми спілкуєшся. Най­­ ближ­че по­став тих, з яки­ми в те­бе скла­ли­ся найтісніші сто­сун­ки, ко­му ти довіряєш.

Мал. 68

Завжди важ­ли­во зна­ти, від ко­го мож­на от­ри­ма­ти по­ра­ду чи до­по­мо­гу в різних життєвих си­ту­аціях. Звіс­но, ди­ти­на най­пер­ше звер­неть­ся до своїх батьків — та­та або ма­ми. Та що ро­би­ти, ко­ли їх не­має по­руч або потрібна по­ра­да до­рос­ло­го що­до сто­сунків са­ме з ни­ми? У та­ко­му разі звер­ни­ся до того, кому довіряєш. Це мо­же бу­ти стар­ший брат, се­с­т­ра, тітка, дядь­ко, ба­бу­ся чи дідусь. Мо­же, в те­бе скла­ли­ся довірливі сто­сун­ки з учи­те­лем, шкільним пси­хо­ло­ гом або тре­не­ром, а мо­же — з бать­ка­ми тво­го дру­га чи свя­щен­и­ком. Тобі до­во­дить­ся спілку­ва­ти­ся й зі сто­ронніми людь­ми. Особ­ли­во­ с­тям спілку­ван­ня з ни­ми при­свя­че­но один із на­ступ­них па­ра­графів. А з цьо­го параграфа дізнаєшся, як на­ла­го­ди­ти добрі сто­сун­ки з учи­те­ля­ми. 114

Спілку­ван­ня з учи­те­ля­ми Інко­ли дітям здається, що у них за­ба­ га­то обов’язків: щод­ня хо­ди­ти до шко­ли, вчи­ти уро­ки, відповіда­ти біля до­шки, пи­са­ти кон­трольні. Дех­то пе­ре­ко­на­ний, що вчи­телі по­во­ дять­ся жор­ст­око, за­да­ючи ба­га­то до­машніх за­вдань, з­му­шу­ючи на­долужувати про­пу­ще­не. Та, мо­же, у та­ких ви­пад­ках ко­мусь про­сто бра­кує інфор­мації про вчи­телів, їхню пра­цю і від­по­ві­даль­ність? Як­що й ти так ду­маєш, уя­ви се­бе у ролі вчи­те­ля. Об­го­во­ри це з дру­зя­ми. Тоді, мож­ли­во, зміниш свою дум­ку. 1. За­просіть на урок кількох учи­телів. Об’єднай­тесь у гру­пи і візьміть інтерв’ю у кож­но­го вчи­те­ля за та­ким пла­ном: а) Скільки років йо­му до­ве­ло­ся вчи­ти­ся, щоб отримати дип­лом пе­да­го­га? б) Скільки ча­су він щод­ня ви­т­ра­чає на підго­тов­ку до уроків, пе­ревірку зо­шитів, іншу по­за­клас­ну ро­бо­ту? в) Від чо­го він найбільше втом­люється, що завдає прикрощів на уро­ках і в спілку­ванні з уч­ня­ми? г) Що мо­жуть зро­би­ти учні, аби по­лег­ши­ти пра­цю вчи­те­ля? 2. Обговоріть, яким бу­ло б суспільство без учи­телів.

Як по­про­си­ти вчи­те­ля про по­слу­гу чи до­по­мо­гу Завантаженість учителя не оз­на­чає, що ти не можеш звертатися до нього у разі по­тре­би. Йому бу­де приємно, що ти ста­раєшся і ціка­ виш­ся йо­го пред­ме­том. При­га­дайте ви­па­док, ко­ли ви по­со­ро­милися чи поліну­ валися щось за­п и­т а­т и в учи­т е­ля і мали че­р ез це не­приємності. По­ду­майте, як слід бу­ло вчи­нити (уя­віть, що на вашому місці хтось більш упев­не­ний у собі). По­тре­нуй­теся ро­би­ти це ра­зом із дру­зями. Не­хай він/ вона грає вчи­те­ля у тій ма­нері, в якій той роз­мов­ляє, а ти попро­си у ньо­го/неї до­по­мо­ги. 115

§ 22. СПІЛКУ­ВАН­НЯ З ОД­НОЛІТКА­МИ Ри­си справжнь­о­го дру­га l Спілку­ван­ня з про­ти­леж­ною стат­тю Як протистояти насиллю

l

Розділ про спілку­ван­ня за­вер­шуємо па­ра­гра­фом про сто­сун­ки з твоїми од­нолітка­ми, про особ­ли­вості спілку­ван­ня хлоп­чиків і дівча­ток, про те, як зна­хо­ди­ти друзів і са­мо­му ста­ти до­б­рим дру­гом та як про­тидіяти про­явам на­сил­ля у твоєму се­ре­до­вищі.

Справжні друзі Уміння оби­ра­ти до­б­рих, надійних друзів, уста­нов­лю­ва­ти і підтри­ му­ва­ти дружні сто­сун­ки є однією з най­важ­ливіших життєвих на­ви­ чок. Але щоб ма­ти друзів, тре­ба й са­мо­му на­вчи­ти­ся дру­жи­ти. Ви­бе­ри те, що ха­рак­те­ри­зує справжніх дру­зів: • з ними ціка­во; • мають гарні іграш­ки, але ніко­му їх не дають; • дру­жать тільки для влас­ної ви­го­ди; • завжди го­то­ві за­хи­с­ти­ти сво­їх друзів; • завжди го­то­ві вис­лу­ха­ти друзів і до­по­мог­ти; • підби­вають дру­зів на по­гані вчин­ки; • відмов­ляються від не­без­печ­них про­по­зицій і відмов­ ляють від них дру­зів; • в усь­о­му підтри­мують дру­зів, навіть тоді, ко­ли це мо­же за­шко­ди­ти іншим лю­дям; • міняють друзів як ру­ка­вич­ки; • на­мов­ляють про­ти інших дітей; • не роз­кри­вають таємниць, які їм довірили друзі; • не об­ма­нюють своїх друзів. 1. Складіть уза­галь­не­ний пор­т­рет справжнь­о­го дру­га. «Справжній друг/подруга — це той/та, хто лю­бить те­бе, ко­му ти мо­жеш довіря­ти, хто завжди го­то­вий(ва) до­по­мог­ти, ви­слу­ха­ти і да­ти по­ра­д у, хто підтри­м ує те­бе у до­б­рих спра­вах і застерігає від не­без­печ­них, хто...» 2*. Про­чи­тай­те ли­с­та. Як ви ду­маєте, чи є зрад­ни­ком той, хто роз­повів до­рос­лим про не­без­печні наміри сво­ го дру­га? На­пишіть відповідь на цьо­го ли­с­та. 116

Мій друг не хоче вчитись і допомагати батькам по господарству. Каже, що йому все набридло, і збирається втекти до Києва, щоб погуляти. Він кличе мене з собою. Я не хочу, але боюся, що він сам утече. Що мені робити? Роман

Сто­сун­ки між хлоп­чи­ка­ми і дівчат­ка­ми У твоєму віці хлоп­чи­ки здебільшо­го хо­чуть спілку­ва­ти­ся з хлоп­ чи­ка­ми, а дівчат­ка — з дівчат­ка­ми. Вва­жа­ють, що з дітьми про­ти­ леж­ної статі їм бу­де неціка­во. І че­рез це іноді ба­га­то втра­ча­ють. Так, один твій ро­вес­ник ціле літо ну­див­ся на­ са­моті ли­ше то­му, що прин­ци­по­во не грав­ся з дівчат­ка­ми. А од­на з дівча­ток відмо­ви­ла­ ся від ціка­вої по­до­рожі че­рез те, що там бу­ли ли­ше хлопці. Од­нак хлоп­чи­кам і дівчат­кам мож­на знай­ти спільні інте­ре­си, щоб ра­зом ціка­во про­во­ди­ти дозвілля. 1. Об’єднай­тесь у дві гру­пи — хлоп­чики і дівча­тка. За­пишіть п’ять улюб­ле­них ігор. 2. Порівняй­те ці два спи­с­ки. Чи є між ни­ми щось спільне? На­при­клад, і хлоп­чи­ки, і дівчат­ка відзна­чи­ли комп’ютерні ігри чи зби­ра­ння пазлів. 3. Чи знаєте ро­вес­ників, які не люб­лять відповідних їхній статі ігор? На­при­клад, хлопців, які не за­хоп­лю­ ють­ся фут­бо­лом, або дівча­ток, які бай­дужі до ля­ль­ок. 4. Чи знає хтось дітей, яким до впо­до­би ігри, що ха­рак­терні для про­ти­леж­ної статі? На­при­клад, дівча­ ток, які зби­ра­ють мо­делі ав­то­мобілів, або хлоп­чиків, що люб­лять ку­хо­ва­ри­ти чи ви­ши­ва­ти. 5. Ви з’ясуєте, що не існує су­то хлоп’ячих чи су­то дівча­чих роз­ваг. А те­пер на­звіть як­найбільше ігор, ціка­вих для хлопчиків і дівчаток. Об’єднай­тесь у дві гру­пи, змішані за статтю. Кожна група обирає одну гру, ціка­ву для хлопчиків і дівчаток. Підготуйтесь і по черзі продемонструйте їх. 117

Як про­ти­сто­я­ти аг­ресії та на­сил­лю На жаль, учні не завжди вміють мир­но розв’язу­ва­ти свої про­бле­ ми. То­му в школі трап­ля­ють­ся свар­ки, бійки, зну­щан­ня над слаб­ ши­ми. Усе це — про­яви аг­ресії та на­сил­ля. Най­по­ши­реніши­ми про­ява­ми аг­ресії у твоєму се­ре­до­вищі є бійки, штов­хан­ня, а та­кож прізвись­ка, об­зи­ван­ня, крив­лян­ня, як і те, ко­ли не прий­ма­ють у гру чи ви­га­ня­ють з неї, псу­ють чиїсь речі. Усе це — факти на­сил­ля. А ви­ма­ган­ня гро­шей, чу­жої влас­ності є най­не­без­печнішими про­явами на­сил­ля. У та­ких ви­пад­ках ви­ну­ватці та їхні бать­ки відповіда­ють за за­ко­ном. За­зви­чай у подібних конфліктах бе­руть участь кілька осіб. Се­ред них: • аг­ре­сор — той, хто здійснює на­сил­ля; • спільни­ки — ті, хто підтри­мує аг­ре­со­ра; • жерт­ва — той, з кого сміють­ся, ко­го об­ра­жа­ють; • бай­дужі спо­с­терігачі — ті, хто нічо­го не ро­бить, щоб при­пи­ ни­ти на­сил­ля; • за­хис­ни­к — той, хто ста­є на за­хист жерт­ви. 1. Як ви вважаєте, чо­му аг­ре­сор так по­во­дить­ся? 2. Що відчу­ває дитина, яку драж­нять од­но­клас­ни­ки, в яко­ї щось відібра­ли чи зіпсу­ва­ли, з якої насміха­ють­ ся, не прий­ма­ють у гру чи ви­га­ня­ють з неї? 3. Чо­му дех­то нічо­го не ро­бить, щоб при­пи­ни­ти на­сил­ ля? Чи мож­на по­кла­с­ти­ся на та­ку лю­ди­ну? 4. Що ви мог­ли б по­ра­ди­ти тим, хто завжди за­хи­щає скрив­дже­них? За­пам’ятай! 1. Необхідно зва­жа­ти на по­чут­тя­ інших лю­дей. 2. Як­що по­ба­чили, що ко­гось б’ють чи крив­дять в інший спосіб, не будьте бай­д у­ж ими. Завжди на­ма­гай­теся при­пи­ни­ти на­сил­ля. 3. Як­що самі стали жерт­вою на­сил­ля, не терпіть цьо­го. Розкажіть про це батькам або вчи­те­лю. Ви маєте пра­во жи­ти в без­пеці! Во­но за­хи­ще­не за­ко­ на­ми суспільства і дер­жа­ви.

118

§ 23. СОЦІАЛЬНА НЕБЕЗПЕКА ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ Як убе­рег­ти­ся від ту­бер­ку­ль­о­зу l Що та­ке ВІЛ і СНІД l Шля­хи за­ра­жен­ня і ме­то­ди за­хи­с­ту Про­тидія дис­кримінації лю­дей, які жи­вуть з ВІЛ

l

Здоров’я людини значною мірою залежить від того, чи вміє вона захищатися від небезпечних інфекційних захворювань, насамперед від туберкульозу та захворювання на ВІЛ-інфекцію.

Ко­рот­ко про ту­бер­ку­ль­оз Ту­бер­ку­ль­оз — інфекційне за­хво­рю­ван­ня. За­ра­жен­ня відбу­ вається під час кон­так­ту з хво­рою лю­ди­ною. Ко­ли во­на ка­ш­ляє, у повітря і на на­вко­лишні пред­ме­ти по­трап­ляє ве­ли­ка кількість збудників туберкульозу. Інфіку­ван­ня можливе і че­рез про­дук­ти хар­чу­ван­ня. То­му хворі на ту­бер­ку­ль­оз не­одмінно по­ви­нні ліку­ва­ти­ся. Без цьо­го хво­ро­ба мо­же бу­ти смер­тель­ною, а хворий на ту­бер­ку­­ льо­з — не­без­печ­ним для оточення. Щоб ви­я­ви­ти ту­бер­ку­ль­оз, до­рос­лим роб­лять флю­о­ро­графію — знімок ле­гень, а для дітей за­сто­со­ву­ють спеціаль­ний тест — ре­акцію Ман­ту. Пам’ятаєш, як тобі ро­би­ли Мал. 69 по­дря­пи­ну на руці, а на третій день вимірю­ Реакція Манту ва­ли діаметр пу­хир­ця, що ут­во­рив­ся на­вко­ ло неї (мал. 69)? Коли ди­ти­на здо­ро­ва, пу­хир­ець невеликий. В іншо­му разі про­во­дять до­дат­кові об­сте­жен­ ня. Як­що ви­яв­лять ту­бер­ку­льоз, хворо­го не­одмінно ліку­ють.

Як убе­рег­ти­ся від ту­бер­ку­ль­о­зу Че­рез по­ши­реність цієї хвороби ніхто не за­ст­ра­хо­ва­ний від зараження нею. Однак інфікується да­ле­ко не ко­жен. Усе за­ле­жить від ста­ну твоєї імун­ної си­с­те­ми. Ад­же імунітет — мо­гут­ня зброя про­ти збуд­ників ту­бер­ку­ль­о­зу. Тож як­що ти не­зду­жаєш або ще не зміцнів після хво­ро­би, уни­кай ба­га­то­люд­них місць (гро­мадсь­ко­го транс­пор­ту, ринків, вок­залів), де мо­жна зустріти­ хво­рих на ту­бер­ку­ль­оз. Для підтри­ман­ня імуніте­ту важ­ли­во ве­с­ти здо­ро­вий спосіб жит­ тя: по­вноцінно хар­чу­ва­ти­ся, до­стат­ньо ру­ха­ти­ся, вчас­но відпо­чи­ва­ 119

ти, уни­ка­ти пе­ре­охо­ло­д­жен­ня і стресів, тю­тю­но­паління, вжи­ван­ня ал­ко­го­лю та нар­ко­тиків. Та­кож не­обхідно до­три­му­ва­ти­ся гігієни — ми­ти ру­ки, ко­ли при­хо­диш з ву­лиці, ре­тель­но ми­ти овочі і фрук­ти, кип’яти­ти мо­ло­ко.

ВІЛ і СНІД Імунітет — це твоя зброя про­ти мікробів і вірусів. Він не ли­ше за­хи­щає ор­ганізм від за­ра­жен­ня, а й до­по­ма­гає оду­жа­ти, як­що ти за­хворів. Ти вже знаєш, що здо­ров’я лю­ди­ни має здатність віднов­лю­ва­ти­ся. За­хворівши, за­ли­ шиш­ся вдо­ма, бать­ки вик­ли­чуть ліка­ря, ти ви­ко­ну­ва­ти­меш йо­го по­ра­ди і за кілька днів оду­жаєш. Це ста­неть­ся за­вдя­ки то­му, що В — вірус в те­бе силь­ний імунітет. Навіть як­що хтось І — імунодефіциту за­хворів на ту­бер­ку­ль­оз, то ліки ра­зом Л — людини з імун­ною си­с­те­мою з­до­ла­ють хворобу. Та є інфекція, що не дає лю­дині та­ко­го Мал. 70 шан­су. Це ВІЛ — підступ­ний вірус, який руй­нує імунітет (мал. 70). Уя­ви собі укріпле­ну фор­те­цю, за му­ра­ми якої пе­ре­бу­ває чис­лен­ не військо. Як га­даєш, чи лег­ко во­ро­гам за­хо­пи­ти її? Звіс­но, ні. Та що ста­неть­ся, коли за­ра­зи­ти во­їнів не­без­печ­ною інфекцією? Один за од­ним во­ни слаб­ша­ти­муть і вми­ра­ти­муть, інфіку­ю­чи при цьо­му інших. Че­рез де­я­кий час фор­те­цю вже ніко­му бу­де за­хи­ща­ти, її мо­же за­хо­пи­ти будь-хто. Те са­ме відбу­вається і під час за­ра­ження ВІЛ. Людсь­кий ор­га­ нізм — ніби фор­те­ця, а імунітет — мо­гутнє військо (мал. 71). Як­що до ор­ганізму по­трап­ляє ВІЛ, він ура­жує імунітет і ро­бить лю­ди­ну без­за­хис­ною пе­ред мікро­ба­ми і віру­са­ми. Ко­ли імунітет зруй­но­ва­ но, по­чи­нається остання стадія хвороби — СНІД (синдром набутого імунодефіциту), коли людина мо­же по­мер­ти від будь-якої інфекції, на­при­клад від за­па­лен­ня ле­гень чи ту­бер­ку­ль­о­зу. За­пам’ятай! Ліків, здат­них виліку­ва­ти ВІЛ, і вак­ци­ни, яка за­хи­щає від за­ра­жен­ня, по­ки що не існує. Лю­ди­на мо­же ба­га­то років бу­ти носієм ВІЛ, але нічо­го не зна­ти про це і на ви­гля­д бу­ти цілком здо­ро­вою. 120

Людсь­кий ор­ганізм — ніби фор­те­ця, а іму­нітет — мо­гутнє військо, яке за­хи­ щає йо­го від мік­робів і вірусів.

Як­що до ор­ганізму по­трап­ляє ВІЛ, він інфікує і вби­ває кліти­ ни імун­іте­ту.

Ко­ли імунітет зруй­но­ва­ но, по­чи­нається СНІД — ос­тан­ня стадія хво­ро­би, на якій лю­ди­на мо­же по­мер­ ти від будь-якої інфекції.

Мал. 71

121

ВІЛ пе­ре­дається че­рез кров Діти тво­го віку інфіку­ють­ся ВІЛ украй рідко. Але це не оз­на­чає, що ти повністю за­хи­ще­ний від за­ра­жен­ня. ВІЛ пе­ре­дається че­рез кров, тож маєш на­вчи­ти­ся уни­ка­ти кон­тактів з кров’ю інших лю­дей. На мал. 72 зо­б­ра­же­но си­ту­ації, ко­ли та­кий кон­такт мож­ли­вий. Зрідка трап­ля­єть­ся інфіку­ван­ня у лікарні че­рез нед­балість мед­ пер­со­на­лу. Ти маєш пиль­ну­ва­ти, щоб там ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли­ ли­ше од­но­ра­зові інстру­мен­ти. Не со­ром­ся за­пи­та­ти про це, як­що тре­ба, ска­жи, що вас цьо­го на­вчи­ли в школі.

Мал. 72

122

ВІЛ не пе­ре­дається че­рез спілкування Щод­ня ми спілкуємо­ся з ба­га­ть­ма людь­ми, се­ред яких мо­жуть бу­ти ті, хто жи­ве з ВІЛ. Дех­то панічно боїться цьо­го. Та ці стра­хи пе­ребільшені. Ад­же, на відміну від ба­га­ть­ох інфекцій, ВІЛ не пе­ре­ дається че­рез повітря, во­ду, харчі або пред­ме­ти. ВІЛ не пе­ре­носиться та­кож ко­ма­ра­ми та інши­ми кро­во­со­са­ми. Ти мо­жеш скільки зав­год­но гра­ти­ся, сидіти за однією пар­тою з ВІЛ-по­зи­тив­ни­ми діть­­ми, їсти те, що во­ни при­го­ту­ва­ли (і на­віть з од­но­го по­су­ду), спільно з ни­ми ко­ри­с­ту­ва­ти­ся фон­тан­чи­ка­ми для пит­тя, ту­а­ле­том, ван­ною, ба­сей­ном, одягом або взут­тям (мал. 73). ВІЛ не пе­ре­дається че­рез спілку­ван­ня, обій­ми, дружні по­ці­лун­­­ки, ка­шель або чхан­ня.

Мал. 73

123

Бу­ти лю­ди­ною Нині у світі більш як 40 мільйонів лю­дей жи­вуть з ВІЛ. Май­же 3 мільйо­ни з них — діти. Пе­ре­важ­но во­ни мають ВІЛ від на­ро­д­жен­ ня. Ще майже 14 мільйонів дітей втра­ти­ли од­но­го чи обох батьків, які померли від СНІДу, і тому їх на­зи­ва­ють си­ро­та­ми ВІЛ/СНІДу. А чи відо­мо тобі, що такі діти ду­же ча­с­то ста­ють жерт­ва­ми дис­кримінації? Раніше ти вже дізнав­ся про співчут­тя і то­ле­рантність, на­вчив­ся розпізна­ва­ти дис­кримінацію і на­сил­ля та протидіяти їм. По­тре­нуй­ся за­сто­со­ву­ва­ти ці знан­ня й уміння. 1. Об’єднай­тесь у гру­пи й об­го­воріть си­ту­ації, в які ча­с­то по­трап­ля­ють діти, які жи­вуть з ВІЛ. Спро­буй­те уя­ви­ти, що відчу­ває така ди­ти­на, ко­ли: • од­но­клас­ни­ки не хо­чуть сидіти з нею за однією пар­тою; • їй не доз­во­ля­ють обіда­ти у шкільній їдальні; • у пе­р у­к арні їй відмо­в ля­ють­ся ро­б и­т и зачіску; • її крив­дять і зви­ну­ва­чу­ють у то­му, що во­на хво­ра; • за­бо­ро­ня­ють з нею дру­жи­ти; • улюб­ле­на вчи­тель­ка про­по­нує ки­ну­ти шко­ лу; • її ро­ди­ну зму­шу­ють виїха­ти з рідно­го міста чи се­ла. 2*. На­звіть при­чи­ни, з яких ми маємо то­ле­ рант­н о ста­в и­т и­с я до лю­дей, що жи­в уть з ВІЛ: на їхню до­лю ви­па­ли тяжкі ви­про­бу­ван­ня; це пра­виль­но — до­по­ма­га­ти тим, хто цьо­го по­тре­бує... 3*. Що ви мог­ли б зро­би­ти для ВІЛ-по­зи­тив­но­го дру­га: за­хи­ с­ти­ти від тих, хто йо­го крив­дить; по­гра­ти з ним; за­про­си­ти на день на­ро­д­жен­ня... 4*. Чо­му від ВІЛ на­ба­га­то лег­ше за­хи­с­ти­ти­ся, ніж від ту­бер­ ку­ль­о­зу? 1*. Разом з батьками підрахуйте витрати сім'ї під час лікування гострих респіраторних захворювань. 2*. Люди, хворі на ВІЛ-інфекцію, мають вживати ліки щодня. Визнач, скільки коштує лікування на рік, якщо щоденна вартість ліків становить 50 гривень.

124

ПІДСУМКИ ДО РОЗДІЛУ 4 Відносини в суспільстві ре­гу­лю­ють­ся пев­ни­ми пра­ви­ла­ми і за­ко­ на­ми. Во­ни до­по­ма­га­ють за­хи­ща­ти по­ря­док у дер­жаві і пра­ва лю­ди­ ни, зо­к­ре­ма ди­ти­ни. Ду­же важ­ли­ви­ми є мо­ральні нор­ми, цінність яких до­ве­де­на всією історією люд­ст­ва. Спілку­ван­ня — це обмін інфор­мацією, дум­ка­ми, по­чут­тя­ми, вра­жен­ня­ми, тоб­то повідо­млен­ня­ми. Лю­ди мо­жуть пе­ре­да­ва­ти свої повідо­млен­ня сло­ва­ми — вер­баль­но і без слів — не­вер­баль­но. Та нерідко бу­ває, що хтось не­до­чув чи не­пра­виль­но зро­зумів співроз­ мов­ни­ка. Тоді ви­ни­кає не­по­ро­зуміння. Уміння спілку­ва­ти­ся й уни­ка­ти не­по­ро­зумінь є ду­же важ­ли­вим для те­бе. Тому тре­ба не ли­ше вра­хо­ву­ва­ти ви­слов­ле­не сло­ва­ми, а й ро­зуміти мо­ву тіла. Не менш важ­ли­ви­ми є уміння слу­ха­ти і го­во­ри­ти. Як­що ти щось не­до­чув або не впев­не­ний, що до­б­ре зро­зумів співроз­мов­ни­ка, завжди кра­ще пе­ре­пи­та­ти й уточ­ни­ти зміст повідо­млен­ня. Для цьо­ го ви­ко­ри­с­то­ву­ють па­ра­фраз — пе­ре­каз своїми сло­ва­ми то­го, що ти по­чув. Але дех­то со­ро­мить­ся зай­вий раз пе­ре­пи­та­ти. Невпевнені у собі лю­ди ба­га­то втра­ча­ють. Їм склад­но знай­о­ми­ти­сь і зна­хо­ди­ти но­вих друзів. Тож як­що ти со­ром’яз­ли­вий за вда­чею, по­тре­нуй­ уміння до­ла­ти невпевненість, уяв­ивши се­бе роз­ку­тою і впев­не­ною лю­ди­ ною. Упев­не­на по­ведінка ре­алізує на прак­тиці зо­ло­те пра­ви­ло мо­раль­ ності: «Став­ся до інших так, як ти хо­чеш, щоб во­ни ста­ви­ли­ся до те­бе». Це до­по­ма­гає вільно вис­лов­лю­ва­ти свої по­чут­тя, ввічли­во відмов­ля­ти­ся від то­го, що тобі не підхо­дить, і рішу­че — від то­го, що не­без­печ­но. Упев­неність, ввічли­вість і при­яз­ність у спілку­ван­ні, вміння пе­ред­ба­ча­ти наслідки своїх слів і вчинків, так­товність і гарні ма­не­ ри — за­по­ру­ка успішно­го спілку­ван­ня у школі та ро­дині, з до­рос­ ли­ми й од­нолітка­ми.

125

РОЗДІЛ 5 БЕЗ­ПЕКА У ПОБУТІ І НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ Глава 1. Пожежна безпека Во­гонь мо­же бу­ти дру­гом лю­ди­ни або її во­ро­гом. Особ­ли­ ву небезпеку становлять по­жежі в гро­мадсь­ких місцях, зо­к­ре­ма в школі, де од­но­час­но пе­ре­бу­ває ба­га­то лю­дей. То­му до та­ких приміщень існу­ють особ­ливі ви­мо­ги. Приміщен­ня шко­ли про­ сторіше, схо­ди і ко­ри­до­ри ширші, ніж у жит­ло­вих бу­дин­ках, тут більше за­пас­них ви­ходів. Технічні працівники ре­тель­но сте­жать, щоб про­хо­ди не були за­ха­ра­щені. За по­жеж­ну без­пе­ку в школі відповіда­є ба­га­то лю­дей. Пе­ре­дусім ди­рек­тор шко­ли і твій клас­ний керівник, інші вчи­телі й технічні працівни­ки. Без­пе­ку шко­ли пе­ревіря­ють по­жеж­ни­ки. Та всі їхні зу­сил­ля бу­дуть мар­ни­ми, як­що учні по­во­ди­ти­муть­ся не­о­бач­но, ство­рю­ва­ти­муть не­без­печні си­ту­ації, а в разі їх ви­ник­ нен­ня діяти­муть не­ор­ганізо­ва­но. Щоб цьо­го не ста­ло­ся, у школі вив­ча­ють пра­ви­ла по­жеж­ної без­пе­ки і про­во­дять щорічні по­жеж­ні тре­ну­ван­ня.

Ти: • дізнаєшся, що та­ке «три­кут­ник во­гню»; • на­вчиш­ся оціню­ва­ти наслідки по­ру­шен­ня пра­вил по­жеж­ної без­пе­ки удо­ма і в школі; • дізнаєшся, як са­мостійно за­га­си­ти не­ве­ли­ку по­же­жу; • навчишся за­хи­ща­ти ор­га­ни ди­хан­ня від ди­му; • навчишся за сиг­на­лом по­жеж­ної три­во­ги ор­ганізо­ва­но ева­ку­ю­ва­ти­ся з приміщен­ня шко­ли.

126

§ 24. «ТРИ­КУТ­НИК ВО­ГНЮ» Три умо­ви ви­ник­нен­ня горіння По­жеж­на без­пе­ка жит­ла

l

Умо­ви горіння Ти вже знаєш, що та­ке три­кут­ник. А чи відо­мо тобі, що та­ке «три­кут­ник во­гню»? Цей термін за­про­по­ну­вав фран­цузь­кий хімік Ла­ву­азьє, щоб лег­ше бу­ло за­пам’ята­ти три умо­ви ви­ник­нен­ня горіння (мал. 74). Джерело запалювання:

іскра, відкритий вогонь, висока температура

Кисень:

Го­рю­чі матеріали:

газ, що міститься у повітрі

де­ре­во, папір, гас

Мал. 74. Три умови горіння

Горіння ви­ни­кає за на­яв­ності го­рю­чих ма­теріалів, дже­ре­ла за­па­лю­ван­ня і кис­ню.

Дже­ре­ло за­па­лю­ван­ня Пер­шою умо­вою ви­ник­нен­ня горіння є на­явність дже­ре­ла за­па­ лю­ван­ня. Усе, що по­ро­д­жує во­гонь, іскри або ви­со­ку тем­пе­ра­ту­ру, мо­же при­зве­с­ти до за­го­рян­ня. До­п овніть пе­р елік мож­ли­в их дже­р ел за­п а­лю­в ан­н я: сірник, бен­гальсь­к ий во­гонь, си­га­р е­т а, не­с прав­н ий елек­т­ро­при­лад, лу­па... 127

Мал. 75. Лупою мож­на роз­па­ли­ти во­гни­ще в по­ході, але так са­мо мо­же спра­цю­ва­ти й ула­мок скла, за­ли­ше­ний у лісі чи в полі

Го­рючі ре­чо­ви­ни Дру­гою умо­вою ви­ник­нен­ня горіння є на­явність го­рю­чих ре­чо­ вин. Усі ре­чо­ви­ни за оз­на­кою го­рю­чості поділя­ють на го­рючі, важ­ ко­го­рючі і не­го­рючі. Го­рючі — ті, що за­го­ря­ють­ся від дже­ре­ла за­па­лю­ван­ня і про­ дов­жу­ють горіти, ко­ли це дже­ре­ло зни­кає. Най­не­без­печ­ніши­ми се­ред них є лег­ко­зай­мисті ріди­ни і га­зи. Во­ни мо­жуть спа­лах­ну­ти чи ви­бух­ну­ти від най­мен­шої іскри, як, на­при­клад, бен­зин або при­ род­ний газ. Важ­ко­го­рючі — ті, що за­го­ря­ють­ся, тліють чи об­вуг­лю­ють­ся під дією во­гню, про­те без дже­ре­ла за­па­лю­ван­ня їхнє горіння при­ пи­няється (як, на­при­клад, де­які пла­с­тма­си, гу­ма). Су­часні оз­доб­ лю­вальні ма­теріали — ліно­ле­ум, пла­с­ти­кові стелі й па­нелі — зовні ду­же при­ваб­ливі. Од­нак під час по­жежі во­ни не­без­печні, то­му що виділя­ють от­руйні га­зи. Не­го­рючі — ті, що не го­рять за будь-яких умов. До них на­ле­жать во­да, пісок, каміння, цег­ла. Їх за­сто­со­ву­ють для гасіння по­жеж. 1. Вста­но­ви відповідність: 1) го­р ючі, 2) важ­к о­го­р ючі, 3) не­го­р ючі ре­чо­в и­н и і ма­теріали; а) гу­ма, б) бен­зин, в) пісок, г) скло, ґ) со­ло­ма, д) тка­ ни­на, е) де­ре­во, є) газ, ж) папір, з) цег­ла. 2*. Чо­му на ав­то­за­пра­в­них станціях за­бо­ро­не­но ко­ри­с­ту­ ва­ти­ся відкри­тим во­гнем, зо­к­ре­ма курити? 128

Ки­сень Тре­ть­ою умо­вою горіння є на­явність кис­ню — га­зу, що містить­ся в повітрі. Про­ведіть у класі та­кий дослід. На­сип­те у склян­ку пісок, встро­мі­ть у ньо­го не­до­ га­рок свічки і за­па­лі­ть. Потім на­крий­те склян­ку блюд­цем. Во­гонь не­вдовзі згас­ не че­рез не­ста­чу кис­ню. Як­що во­гонь ви­ни­кає у за­мк­не­но­му приміщенні, вміст кис­ню у повітрі змен­шується, і горіння мо­же при­пи­ни­ти­ся са­мо собою. А найш­вид­ше во­гонь роз­го­ряється там, де не­об­ме­же­на кількість кис­ню і го­рю­чих ма­теріалів, на­при­клад у лісі. 1. Во­гонь мож­на за­га­си­ти, на­ки­нув­ши на ньо­го цуп­ку тка­ни­ну, ки­лим, ков­дру, як­що во­ни не син­те­тичні. Яка умо­ва горіння при цьо­му зни­кає? 2*. Чо­му во­гонь спа­ла­хує з більшою си­лою, ко­ли відчи­ ня­ють двері, вікно? Там, де є умо­ви для ви­ник­нен­ня горіння, слід бу­ти особ­ли­во обе­реж­ним з відкри­тим во­гнем!

По­жеж­на без­пе­ка в оселі Дайте відповіді на запитання і складіть пам’ятку «Як запобігти пожежі». 1. Чо­му не­без­печ­но ста­ви­ти те­левізор в ніші меб­ле­вої стінки, клас­ти на ньо­го речі? 2. Чо­му за­бо­ро­не­но су­ши­ти одяг над га­зо­вою пли­тою? 3. Чо­му не­без­печ­но за­ли­ша­ти без на­гля­ду увімкне­ну пра­с­ку? 4. Чо­му не мож­на сте­ли­ти ки­лим по­ряд з каміном? 5. Чому за­бо­ро­не­но ко­ри­с­ту­ва­ти­ся не­справ­ни­ми еле­к­ т­ро­­­­­при­ла­да­ми (на­при­клад, із по­шко­д­же­ним шну­ром)? 6*. Які правила пожежної безпеки порушують мешканці будинку на мал. 76, що на наступній сторінці? 129

Мал. 76. На цьому малюнку зображено неіснуючий будинок. Якби він був насправді, то в ньому неодмінно виникла б пожежа, тому що йо­го меш­канці по­ру­ш у­ють пра­в и­ла ­п о­ж еж­н ої без­п е­к и

130

§ 25. ПО­ЖЕЖ­НА ТРИ­ВО­ГА Спо­со­би гасіння по­жеж l Ева­ку­ація з приміщен­ня шко­ли

Во­гонь — наш надійний помічник. У цьо­му не­важ­ко пе­ре­ко­на­ ти­сь, уя­вив­ши своє жит­тя без ньо­го. Як­що ти ди­вив­ся те­левізійну гру «Ос­танній ге­рой», то ба­чив, як, опи­нив­шись на без­люд­но­му ос­т­рові, лю­ди най­пер­ше праг­нуть до­бу­ти во­гонь і як він по­лег­шує їхнє жит­тя. Та вод­но­час во­гонь мо­же бу­ти не­без­печ­ним. Д у ­ж е н е ­б е з ­п е ч ­н и м! Особ­ли­во тоді, ко­ли ви­хо­дить з-під кон­тро­лю і спри­чи­няє по­же­жу. До яких не­без­печ­них наслідків мо­же при­зве­с­ти по­же­ жа в жит­ло­во­му бу­дин­ку, в гро­мадсь­ко­му приміщенні (школі, кіно­те­атрі), на про­мис­ло­во­му підприємстві, військо­во­му складі?

Як за­га­си­ти не­ве­ли­ку по­же­жу У більшості ви­падків по­же­жу мож­на за­га­си­ти на стадії за­го­ рян­ня, до­ки во­на ще не на­бра­ла си­ли. Для цьо­го бу­ває до­стат­ньо за­топ­та­ти во­гонь но­га­ми чи ви­ли­ти на ньо­го склян­ку во­ди (мал. 77). Мож­на на­кри­ти во­гонь паль­том, ки­ли­мом, ков­дрою, за­си­па­ти йо­го зем­лею чи піском або ско­ри­с­та­ти­ся во­гне­гас­ни­ком.

Мал. 77

131

Особ­ли­вості гасіння еле­к­т­ро­при­ладів Уя­ви си­ту­ацію: ти си­диш у кімнаті й ди­виш­ся те­левізор. Не­сподіва­но з ньо­го по­ва­лив дим і во­гонь. Як ти маєш вчи­ни­ти? По-пер­ше, діяти тре­ба ду­же швид­ко. Як­що га­я­ти час, во­гонь бу­де по­ши­рю­ва­ти­ся. А як­що вчас­но і пра­виль­но зре­а­гу­ва­ти, мож­на ліквіду­ва­ти по­же­жу за лічені хви­ли­ни. По-дру­ге, діяти тре­ба над­зви­чай­но обе­реж­но. Слід пам’ята­ти, що на еле­к­т­ро­при­ла­ди, увімкнені в ро­зет­ку, ли­ти во­ду ду­же не­без­печ­ но. Мож­на от­ри­ма­ти ура­жен­ня еле­к­т­рич­ним стру­мом. То­му тре­ба об­гор­ну­ти ру­ку не­одмінно су­хою тка­ни­ною (одя­гом, руш­ни­ком чи сер­вет­кою) і ви­с­мик­ну­ти вил­ку з ро­зет­ки (мал. 78, а) або ви­мк­ну­ти еле­к­т­ри­ку на щит­ку. Ли­ше зне­с­т­ру­мив­ши еле­к­т­ро­при­лад, йо­го мож­на га­си­ти як зви­ чай­ний осе­ре­док во­гню. Най­кра­ще на­кри­ти електроприлад ков­дрою, щоб при­пи­ни­ти до­ступ кис­ню (мал. 78, б), і за­ли­ти во­дою. І ос­таннє. У та­ких ви­пад­ках ніко­ли не слід ва­га­ти­ся, ду­ма­ти про те, що, га­ся­чи, на­при­клад, те­левізор, зіпсуєш йо­го. По­шко­дуєш, змар­нуєш се­кун­ди, хви­ли­ни — і втра­тиш на­ба­га­то більше, а мо­же, і своє здо­ров’я чи жит­тя. а

б

Мал. 78

132

Як ви­бра­тись із за­дим­ле­но­го приміщен­ня Хоч як це див­но, та найбільшою не­без­пе­кою під час по­жежі є не во­гонь, а от­руйні га­зи, що ут­во­рю­ють­ся під час горіння. То­му, опи­нив­шись у за­дим­ле­но­му приміщенні, слід не­гай­но под­ба­ти про за­хист ор­ганів ди­хан­ня. Для цьо­го, опу­с­тив­шись на підло­гу, де мен­ше ди­му, затули рот і ніс тка­ни­ною. Як­що мож­ли­во, на­мо­чи її во­дою. Щоб не втра­ти­ти орієнтації, ви­би­рай­ся із за­дим­ле­но­го приміщен­ня уз­довж стіни (мал. 79).

Мал. 79

Ева­ку­ація з приміщен­ня шко­ли Особ­ли­во не­без­печ­ни­ми є по­жежі, що ви­ни­ка­ють у приміщенні шко­ли. Ад­же тут пе­ре­бу­ва­ють сотні дітей, а ко­ли не­без­пе­ка за­гро­ жує відра­зу ба­га­ть­ом, мо­же ви­ник­ну­ти паніка. Паніка — це стан, ко­ли лю­ди­ втра­ча­ють кон­троль над со­бою і здатність пра­виль­но оціню­ва­ти си­ту­ацію. Їх охоп­лює страх, во­ни по­чи­на­ють пла­ка­ти, кри­ча­ти, ха­о­тич­но біга­ти або, на­впа­ки, хо­ва­ти­ ся в не­до­ступ­них для ря­ту­валь­ників місцях. Та­ка по­ведінка ство­рює до­дат­ко­ву не­без­пе­ку для них са­мих і для ото­чен­ня. Як­що ба­га­ть­ох лю­дей охоп­лює паніка, ви­ни­кає збу­д­же­ний не­ке­ ро­ва­ний на­товп. На­товп — це скуп­чен­ня лю­дей. І хо­ча лю­ди ро­зумні істо­ти, проте на­товп зовсім не схо­жий на них: він має ве­ли­ку си­лу, але не має ро­зу­му. Щоб за­побігти ви­ник­нен­ню на­тов­пу під час по­жежі або іншої не­без­печ­ної си­ту­ації, у кож­ній школі чи будь-яко­му іншо­му гро­ мадсь­ко­му примі­щенні на вид­ноті ви­сить план ева­ку­ації. 133

Прак­тич­на ро­бо­та 1. Уваж­но вив­чи план ева­ку­ації зі своєї шко­ли. У зо­шиті на­ма­люй мар­ш­рут, яким має ско­ри­с­та­ти­ся твій клас у разі по­жеж­ної три­во­ги. 2. За ко­ман­дою вчи­те­ля кілька разів ор­ганізо­ва­но здійсніть ева­ку­ацію. Пам’ятай­те, що го­ло­вне — за­побігти ут­во­рен­ню на­тов­пу, в яко­му мо­жна по­ст­раж­да­ти. Особ­ ли­во уваж­ни­ми й ор­ганізо­ва­ни­ми тре­ба бу­ти на схо­дах, у две­рях та вузь­ких про­хо­дах. 3. Потренуйтеся захищати органи дихання від отруйних газів. Відчувши запах диму, треба затулити рот і ніс будь-якою тканиною, бажано змоченою водою, сповзти на підлогу і пересуватися уздовж стіни до дверей (мал. 79). 4. Ра­зом із бать­ка­ми на­ма­люй план ева­ку­ації зі сво­го бу­дин­ку чи квар­ти­ри. По­знач ви­хо­ди з кож­ної кімна­ти і місце зустрічі після ева­ку­ації.

134

ПІДСУМКИ ДО ГЛАВИ 1 РОЗДІЛУ 5 1. По­же­жі на­ба­га­то лег­ше за­побігти, ніж її за­га­си­ти. 2. До­ки не по­чу­ваєшся впев­не­но, не за­па­лю­й га­зо­вої пли­ти без на­гля­ду до­рос­лих. 3. По­мітивши не­справ­ний еле­к­т­ро­при­лад (ро­зет­ку, з якої сип­лють­ся іскри, або по­шко­д­же­ний шнур), не­гай­но ска­жи про це бать­кам. 4. Як­що за­горівся руш­ник, за­ли­ше­ний по­бли­зу пли­ти, ви­лий на ньо­го склян­ку во­ди чи на­кри­й криш­кою. 5. Як­щ о ви­н ик­ла по­ж е­ж а, повідо­м про це по­ж еж­н иків за телефоном 101 та усіх лю­дей, що пе­ре­бу­ва­ють у приміщенні. 6. Під час по­же­жі тре­ба на­ма­га­ти­ся вря­ту­ва­ти лю­дей, а не май­но. 7. Перш ніж га­си­ти еле­к­т­ро­при­лад (пра­с­ку чи те­левізор), тре­ба ви­с­мик­ну­ти шнур із ро­зет­ки. 8. У приміщен­ні, де зберігається сіно чи каністри з бен­ зи­ном, не мож­на ко­ри­с­ту­ва­ти­ся відкри­тим во­гнем, зо­к­ре­ма кури­ти.

135

Глава 2. В автономній ситуації Лю­ди, серед яких ти жи­веш, ут­во­рю­ють твоє соціаль­не се­ре­до­ви­ ще. Це твої бать­ки, ро­дичі, друзі, вчи­телі, сусіди, знай­омі і незнай­омі тобі лю­ди, гро­ма­да тво­го міста чи се­ла, на­се­лен­ня країни. Пе­ре­важ­на більшість із них — чесні, по­рядні. Та це не оз­на­чає, що у соціаль­но­му се­ре­до­ви­щі не існує не­без­пек для тво­го жит­тя і здо­ров’я. Ти подорослішав(ла) і більше часу буваєш сам(а). Якщо поводитися необережно, можна наразитися на не­без­пе­ку майже всюди: у твоїй оселі, надворі, в школі, у місцях ве­ли­ко­го скуп­ чен­ня лю­дей — на мітин­гах, стадіонах і вок­за­лах. Не­без­печ­ни­ми є й лю­ди, які вжи­ва­ють ал­ко­голь і нар­ко­ти­ки, а та­кож ті, хто по­ру­ шує за­ко­ни — кра­де, зай­ма­єть­ся ша­х­рай­ст­вом та інши­ми ви­да­ми не­чес­но­го за­робітку.

Ти • • •

136

на­вчиш­ся: дба­ти про без­пе­ку своєї оселі; без­печ­но по­во­ди­ти­ся на­дворі; оби­ра­ти без­печні іграш­ки та місця для роз­ваг.

§ 26. САМ УДО­МА Без­пе­ка твоєї оселі l Як за­хи­с­ти­ти свій дім l Обе­реж­но: «кон­курс»!

Як захиститися від зловмисників Ко­жен сподівається, що стіни рідно­го до­му надійно­ за­хи­с­тять йо­го спокій і май­но. Але для цьо­го слід под­ба­ти про за­хо­ди без­пе­ки. Найбільш ураз­ли­ви­ми місця­ми є вікна, двері, бал­ко­ни. Двері тво­ го до­му ма­ють бу­ти міцни­ми, об­лад­на­ни­ми лан­цюж­ком та вічком, ма­ти надійний за­мок. Про це по­тур­бу­ють­ся твої бать­ки. Та навіть найміцніші двері не до­по­мо­жуть, якщо гос­по­да­рі не­о­бачні (мал. 80).

Мал. 80

Пригадай, як треба поводитись, коли залишаєшся вдома сам(а). Пе­ревір себе за допомогою пам’ятки на с. 172—173. А тепер пограй у крос-тест. Як­що за­був(ла) пра­ви­ла, за­зир­ни на с. 4. 1. Ти по­чув(ла) дзвінок і підійшов(ла) до две­рей, але нічо­го не по­ба­чив(ла) у вічко. По­ду­маєш, що в ко­ри­дорі пе­ре­ горіла лам­поч­ка, і відчи­ниш двері (4) чи за­пи­таєш, хто там (5)? 2. Як­що хтось у дворі ви­х­ва­ляється, що у ньо­го вдо­ма є до­рогі речі — но­вий те­левізор або комп’ютер, ти теж по­хва­лиш­ся подібним (6) чи не бра­ти­меш участі у цій роз­мові (7)? 137

3. Свій ключ від квар­ти­ри схо­ваєш під ки­ли­мком, в іншо­му по­таємно­му місці (8) чи три­ма­ти­меш при собі (9)? 4. Це ду­же не­о­бач­но! Іноді грабіжни­ки на­вмис­но ви­ми­ка­ють світло у ко­ри­дорі або за­ту­ля­ють вічко (1). 5. Не відчи­няй две­рей, до­ки не впев­ниш­ся, що це без­печ­но (2). 6. Хваль­ко — знахідка для зло­вмис­ни­ка! Май на увазі, що злодії рідко гра­бу­ють квар­ти­ри на­вман­ня. За­зви­чай во­ни до­б­ре обізнані, що у квар­тирі є цінні речі. І дізна­ють­ся про це са­ме від та­ких хваль­ ків. Тож кра­ще три­ма­ти язи­к за зу­ба­ми (2). 7. Ро­зум­ник — твоє дру­ге ім’я. Та­кою по­ведінкою ти не ли­ше збе­ре­жеш своє май­но, а й здо­бу­деш по­ва­гу друзів як лю­ди­на, що не лю­бить хи­зу­ва­ти­ся (3). 8. Ки­ли­мок, еле­к­т­ро­щит, схо­ван­ки по­бли­зу две­­рей — за­гальновідомі й лег­ко­до­с­тупні для злодіїв (3). 9. Це пра­виль­но, але не вішай клю­ча на шию. Для цьо­го підійде по­тай­на ки­шень­ка, про яку ніхто не по­ви­нен зна­ти. Та най­кра­ще, як­що бать­ки за­ли­ша­ти­муть для те­бе ключ у сусідів (10). 10. Ти дістав­ся(лася) кінця, і, як­що прой­шов(ла) пра­виль­ним шля­хом, твої рідні мо­жуть пи­ша­ти­ся ро­зум­ною та обач­ною ди­ти­ною. За­пам’ятай! 1. Завжди три­май двері за­мк­не­ни­ми. 2. Не відчи­няй две­рей, до­ки не впев­ниш­ся, що це без­печ­но. 3. Не ви­х­ва­ляй­ся до­ро­ги­ми ре­ча­ми пе­ред дру­зя­ми, а тим па­че пе­ред сто­ронніми людь­ми. 4. Не за­ли­шай ключі від квар­ти­ри під ки­лим­ком, в інших лег­ко­до­с­туп­них місцях.

Ризики побутового травмування Разом із дорослими обстежте свою оселю і складіть пам’ятку «Небезпечні місця та предмети моєї оселі».

Обе­реж­но: «кон­курс»! Відомі ви­пад­ки, ко­ли гос­по­дарі квар­ти­ри не­сподіва­но от­ри­му­ва­ ли ве­ли­чезні ра­хун­ки за те­ле­фо­нні по­слу­ги. З’ясу­ва­ло­ся, що во­ни зму­шені пла­ти­ти за роз­ва­ги своїх дітей, які не­о­бач­но взя­ли участь у «кон­курсі» чи за­мо­ви­ли поз­до­ров­лен­ня для сво­го дру­га. 138

Об’єднай­тесь у гру­пи. Уваж­но роз­г­лянь­те мал. 81 і при­га­дай­те, чи ба­чи­ли ви по те­левізо­ру схожі пові­дом­­ лен­ня. Роз­кажіть про це у кла­сі. — Фірма «Лис» про­во­дить кон­курс. Приз — комп’ютер.

— Я виграю комп’ютер!

— Оцей?

— Ма­мо,

у нас для те­бе сюр­приз!

— А ще програли обіцяні тобі ролики. —Ми не виг­ра­­ли комп’ютер.

— А мій по­д а­р у­ нок на день на­ро­ джен­ня — жур­нал «Барвінок» фірма «Лис» не з’їла?

— «Барвінок» я вам не­одмінно пе­редпла­чу. Барвінко­ва шко­ла ви­жи­ван­ня на­вчить вас не по­трап­ля­ти на язи­чок усіля­ким «Ли­сам».

Мал. 81

Безпека в Інтернеті Об’єднайтесь у групи і складіть пам’ятку «Правила безпеки під час користування Інтернетом». Порівняйте те, що у вас вийшло, з правилами на с. 173. 139

§ 27. САМ НА­ДВОРІ Пра­ви­ло п’яти «НЕ» l Без­печ­на про­гу­лян­ка У не­без­печній си­ту­ації з не­знай­ом­ця­ми l Як захиститися від ша­х­райства

l

Як і пе­ре­важ­на більшість п’яти­клас­ників, ти вже сам(а), без до­рос­лих, гу­ляєш на­дворі, хо­диш до шко­ли і до ма­га­зи­ну. Од­нак як­що бать­ки не доз­во­ля­ють відхо­ди­ти да­ле­ко від до­му, ти не по­ви­ нен(на) об­ра­жа­ти­ся. Во­ни кра­ще зна­ють си­ту­ацію у ва­шо­му на­се­ле­ но­му пункті, мікро­рай­оні і дба­ють про твою без­пе­ку. На випадок, ко­ли бу­ваєш на ву­лиці сам(а), дотримуйся пра­ви­ла п’яти «НЕ», скла­де­ного для дітей. НЕ роз­мов­ляй із не­знай­ом­ця­ми. НЕ сідай у ма­ши­ну до не­знай­омців. НЕ бе­ри нічо­го у не­знай­омців. НЕ звер­тай з до­ро­ги від шко­ли до до­му. НЕ гу­ляй на­дворі після то­го, як стемніло. Розгляньте мал. 82. Хто з ге­роїв ка­зок до­три­мується пра­ви­ла п’яти «НЕ»? Як йо­го по­ру­ши­ли інші пер­со­ нажі? — Іва­си­ку-Те­ле­си­ ку, при­плинь, при­ плинь до бе­реж­ка! Це не моєї матінки го­лос.

Мал. 82

140

За допомогою крос-тесту, правил на с. 173 та порад на с. 142—144 складіть пам’ятку безпечної поведінки з незнайомцями. 1. На­дворі тре­ба усь­о­го бо­я­ти­ся (5), по­во­ ди­ти­ся спокійно й упев­не­но (7) чи на­хаб­но і са­мо­впев­не­но (6)? 2. Де­які діти по­люб­ля­ють слу­ха­ти аудіо­ п­леєр до­ро­гою до шко­ли чи до ма­га­зи­ну. Це без­печ­ но (8) чи не­без­печ­но (9)? 3. Пізно вве­чері тре­ба йти най­ко­рот­шим шля­хом (10) чи най­без­ печнішим (11)? 4. До шко­ли, до ма­га­зи­ну, ще ку­дись без­печніше хо­ди­ти са­мо­му (12) чи з дру­зя­ми (13)? 5. Це не­пра­виль­но. Бо­язкі, по­лох­ливі лю­ди на­дворі при­вер­та­ють до се­бе ува­гу зло­вмис­ників. І на­впа­ки, спокійний по­гляд, упев­не­на хо­да — своє­ рідний за­хист від зло­вмис­ників (1). 6. Це мо­же спро­во­ку­ва­ти хуліганів, які тільки й шу­ка­ють при­во­ ду до ко­гось при­че­пи­ти­ся (1). 7. За будь-яких об­ста­ви­н на­ма­гай­ся по­во­ди­ти­сь упев­не­но. Навіть у не­знай­о­мо­му місті по­во­дь­ся так, щоб сто­ронні не поміти­ли, що ти приїжджий. Для цьо­го най­кра­ще за­зда­легідь оз­на­йо­ми­ти­ся з пла­ ном міста, виз­на­чи­ти без­печ­ний мар­ш­рут. Звісно, у не­знайо­­мо­му місті те­бе хтось має зустріти на вок­залі (2). 8. Ця звич­ка — не­без­печ­на. Плеєр не ли­ше відвер­тає ува­гу, ко­ли тре­ба бу­ти на­сто­рожі, а й мо­же заціка­ви­ти грабіжників (2). 9. Цінні речі кра­ще за­ли­ша­ти вдо­ма, а як­що вже бе­руть їх із со­бою, то не ви­с­тав­ля­ють на­по­каз (3). 10. Ти по­ми­ляєшся. Най­ко­рот­ший шлях — не завжди ­без­печ­ний. Як­що тобі рап­том до­ве­деть­ ся ку­дись іти вве­чері, на­ма­гай­ся уни­ка­ти тем­них підворіть, без­люд­них пе­ре­ходів, парків, пу­с­тирів, не­освітле­них ву­лиць, зу­пи­нок транс­пор­ту. Три­май­ ся на відстані від кущів та пар­канів (4). 11. Мо­ло­дець, про­те все-та­ки кра­ще не спо­ку­ша­ти до­лю. Як­що до­ве­деть­ся по­вер­та­ти­ся до­до­му пізно, по­про­си ко­гось із до­рос­лих зустріти або про­ве­с­ти те­бе (4). 12. Да­рем­но ти так вважаєш. Са­мотній підліток — при­на­да для зло­вмис­ників. Во­ни рідко на­ва­жу­ють­ся зачіпа­ти дітей, які йдуть гру­пою. Особ­ли­во ба­жа­не то­ва­ри­ст­во друзів, як­що йдеш на стадіон чи в кіно (4). 141

13. З дру­зя­ми хо­ди­ти не ли­ше ве­селіше, а й без­печніше (14). 14. Мо­ло­дець, ти дістав­ся кінця і пе­реміг, як­що ру­хав­ся пра­ виль­ним мар­ш­ру­том. За­пам’ятай! 1. Не­з най­о ­м ець — це будь-хто, з ким те­б е не по­знай­о­ми­ли бать­ки, вчи­телі. 2. Гу­ля­ю­чи на­дворі, по­водь­ся спокійно і впев­не­но. 3. Не бе­ри з до­му до­ро­гих ре­чей, які мо­жуть спро­во­ку­ва­ти зло­вмис­ників. 4. Уве­чері уни­кай без­люд­них дворів, парків і пу­с­тирів.

Ек­с­т­ре­мальні си­ту­ації з не­знай­о­мця­ми Тобі, на­пев­но, до­во­ди­ло­ся ба­чи­ти фільми про ви­к­ра­ден­ня дітей. На жаль, це трап­ляєть­ся не ли­ше в кіно і не тільки в інших країнах. Спо­ді­ває­мо­ся, що з то­бою цьо­го не ста­неть­ся, та не­дар­ма ка­жуть, що оз­б­роєний той, хто по­пе­ре­д­же­ний. Як­що не роз­гу­би­ти­ся, то й у такій си­ту­ації є шанс уник­ну­ти не­без­пе­ки. Не­знай­о­ма лю­ди­на мо­же підійти до те­бе і ска­за­ти, що пра­цює з твоєю ма­мою чи та­том і во­ни по­про­си­ли за­бра­ти те­бе зі шко­ли. Він чи во­на мо­же на­зва­ти їхнє ім’я, місце ро­бо­ти, ад­ре­су. Але на всі про­по­зиції тре­ба відповіда­ти: «Я вас не знаю. Я ніку­ди з ва­ми не піду». І не­гай­но йти геть. Як­що не­знай­о­мець іде слідом або на­ма­га­єть­ся за­три­ма­ти те­бе, здіймай га­лас: «До­по­можіть, ря­туй­те, я йо­го/її не знаю!» Іноді зло­вмис­ни­ки ви­к­ра­да­ють дітей, ско­ри­с­тав­шись їхньою довірливістю і ви­хо­ваністю. Звісно, це чу­дові ри­си ха­рак­те­ру, але в роз­мові зі сто­ронніми людь­ми тре­ба бу­ти завжди на­сто­рожі. Та запідо­зривши, що не­знай­о­мець має лихі наміри, за­будь про гарні ма­не­ри. Коли хтось на­ма­гається за­три­ма­ти те­бе чи ку­дись за­ве­с­ти (на­при­клад, за­тяг­ну­ти в ав­то­мобіль), не ли­ше мож­на, а й тре­ба ви­ко­ ри­с­то­ву­ва­ти всі мож­ли­вості для са­мо­за­хи­с­ту: хи­т­ру­ва­ти, по­гро­жу­ва­ ти, що­си­ли кри­ча­ти, ку­са­ти­ся, дря­па­ти­ся, би­ти­ся. Як­що лю­дині по­гро­жу­ють во­гне­паль­ною зброєю, не слід на­ма­га­ти­ся од­ра­зу тіка­ти. Від кулі не мож­на втек­ти чи за­хи­с­ти­ти­ся. То­му під ду­лом пісто­ле­та тре­ба по­во­ ди­ти­ся так, щоб не спро­во­ку­ва­ти ви­ко­ри­с­тан­ня зброї. Най­кра­ще підко­ри­ти­ся ви­мо­гам бан­дитів і че­ка­ти слуш­ но­го мо­мен­ту, щоб утек­ти. 142

Ву­личні ша­х­раї У ви­пад­ку, ко­ли грабіжни­ки пе­рестріли те­бе в без­люд­но­му місці й ви­ма­га­ють гроші або цінні речі, вар­то підко­ри­ти­ся. Ад­же здо­ров’я і жит­тя — цінніші. Але чо­му лю­ди нерідко відда­ють ша­х­ра­ям своє до­б­ро з влас­ної волі? Уваж­но роз­глянь­те ма­л. 83 і обговоріть, чо­му хлоп­ чи­ки втра­ти­ли свої гроші. Як вони мали діяти, щоб уникнути цього? куп—Ходім подаимо мамо рунк ам и

— Хто вга­дає, де куль­ ка, той всьо­го за 5 гри­ вень мо­ж е ви­г­р а­т и 100 гри­вень!

— За 100 гривень я мамі такий по­да­ру­нок куплю!

— Купуйте! У нашій лотереї можна виграти міксер, телевізор, пральну машину!

— Там темно, обійдемо освітленим боком вулиці. — Ти що, боїшся?!

—Мама давно мріє про міксер. ся о итьсвят ш ли а а. За а н унк — мамодар я мо без п

­

— Не су­муй. Ті зло­дю­ги не знай­шли в по­таємній ки­шеньці мої 10 гривень. Ку­пи­мо два бу­ке­ти­ки нарцисів нашим ма­мам. — Ви­вер­ тай ки­шені, ма­ле­чо!

Мал. 83. За ма­теріала­ми жур­на­лу «Барвінок»

143

Мал. 84

Ша­х­райсь­кі ме­то­ди ви­ма­ню­ван­ ня гро­шей ду­же різно­манітні. То­му не­да­рем­но пер­ше пра­ви­ло п’яти «НЕ» за­стерігає: «НЕ роз­мов­ляй із не­зна­йом­ця­ми». Це сто­сується і ви­падків, зо­б­ра­же­них на мал. 83. Ад­же «на­пер­ст­ки» та інші ву­личні «ігри», що обіця­ють миттєвий ви­­ г­раш, — ша­х­рай­ст­во. Тут до­реч­но зга­да­ти при­каз­ку: «Безкоштовний сир бу­ває тільки в ми­шо­ловці». Ос­терігай­ся і так зва­них во­ро­ жок. Во­ни ду­же на­стир­ли­во пе­ре­пи­ ня­ють до­рос­лих і дітей, пе­ре­дусім дівча­ток, за­во­дять з ни­ми роз­мо­ви (мал. 84). Де­які з них во­лодіють гіпно­зом. Зго­дом жерт­ва при­хо­дить до тя­ми, але ні її гро­шей, ні цінних ре­чей уже не­ма, а во­рож­ки й слід про­хо­лов.

До ко­го звер­та­ти­ся по до­по­мо­гу Опи­нив­шись у скрут­но­му ста­но­вищі, не­одмінно тре­ба звер­та­ ти­ся по до­по­мо­гу. Але не до всіх. Трап­ля­єть­ся, що у зло­вмис­ни­ка не­по­далік є спільни­ки. Тоді мо­же ста­ти­ся так, що втік від од­но­го й од­ра­зу по­тра­пив до рук іншого. То­му звер­та­ти­ся слід пе­ре­дусім до поліцейських, чер­го­вих і охоронців у кіно­те­а­т­рах і те­а­т­рах, на вок­за­лах і в ме­т­ро. За­зви­чай во­ни но­сять спеціаль­ну фор­му. Як­що таких по­бли­зу не­має, звер­ни­сь до ка­си­ра, про­дав­ця чи будьякої лю­ди­ни на ро­бо­чо­му місці. У край­­ньо­му разі про­си до­по­мо­ ги в пе­ре­хо­жих. У селі, містеч­ку за­вер­ни на будь-чиє подвір’я. Пам’ятай: до­рослі завжди за­хи­с­тять ди­ти­ну! Роз­та­шуй свої дії за рівнем без­пе­ки, по­чи­на­ю­чи з най­ без­печнішої. Ти підеш зі шко­ли: а) з бать­ка­ми; б) з тим, хто ска­же, що прий­шов за до­ру­чен­ням бать­ків; в) з дру­гом; г) з тим, хто за­про­ по­ну­є по­ка­та­ти те­бе на мо­то­циклі? Ти пе­ре­дусім звер­неш­ся по до­по­мо­гу до: а) ви­пад­ко­во­го пе­ре­хо­жо­го; б) поліцейського; в) про­ дав­ця чи іншої лю­ди­ни на ро­бо­чо­му місці? 144

§ 28. У НЕ­БЕЗ­ПЕЧ­НИХ МІСЦЯХ Ігри у не­без­печ­них місцях l Без­печ­на по­ведінка у на­товпі Як по­во­ди­ти­ся в ліфті

l

Не­без­печні місця Будівельні май­дан­чи­ки, про­мис­лові підприємства, кар’єри, старі шах­ти, ка­та­ком­би, по­ки­нуті й напівзруй­но­вані бу­дин­ки, дахи будинків і електропоїздів — ось не­по­вний пе­релік місць, ук­рай не­без­печ­них для ігор і роз­ваг. Адже мож­на не­на­ро­ком за­блу­ка­ти в пе­чері, ка­та­ком­бах або старій шахті, впа­с­ти з ви­со­ти на будівель­ но­му май­дан­чи­ку, бу­ти за­си­па­ним у кар’єрі або за­ва­ле­ним у підвалі ста­ро­го бу­дин­ку. Що­ро­ку сотні дітей, які не зважають на це, ги­нуть чи отримують тяжкі травми. Ад­же вря­ту­ва­ти­сь у де­я­ких ви­пад­ках, на­при­клад ко­ли те­бе за­си­па­ло піском, не­мож­ли­во. Та­кож не слід гра­ти­ся там, де зби­ра­ють­ся ті, хто вжи­ває ал­ко­ голь і нар­ко­ти­ки. У стані сп’яніння во­ни мо­жуть по­во­ди­ти­ся не­адек­ват­но, вчи­ни­ти дії про­ти те­бе. Непідхо­дя­щи­ми для ди­тя­чих ігор є місця ви­гу­лу со­бак. Із собаками тре­ба бу­ти особ­ли­во обе­реж­ними. Мо­же ста­ти­ся, що ви про­сто граєте у м’яч, а тва­ри­на сприй­ме це за за­гро­зу їй або її гос­по­да­рю і на­па­де. 1. Складіть пе­р елік не­б ез­п еч­ни­х об’єктів, які є у ва­шо­му на­се­ле­но­му пункті. 2. На­м а­люй­те план ва­ш о­го се­ла або мікро­р ай­о­н у. По­знач­те ці об’єкти на плані. Як­що ти ви­пад­ко­во дізнав­ся(лася), що діти пішли гра­ти­сь у не­без­печ­не місце або лю­ди­на опи­ни­ла­ся під за­ва­лом зруй­но­ва­ної будівлі чи за­мк­не­на в під­валі, на го­рищі, не­гай­но повідом про це батьків, ко­гось із до­рос­лих. Уяви, що твої друзі вирішили по­гра­ти­сь у не­без­печ­ но­му місці. У парах по­тре­нуй­теся відмов­ля­ти­сь від не­без­печ­них про­по­зицій і відмов­ля­ти від цьо­го друга/ подругу. Розіграйте сценки, використовуючи ознаки упевненої поведінки (с. 111).

Без­пе­ка у на­товпі По­ста­рай­ся та­кож уни­ка­ти місць, де ут­во­рюється на­товп. У кіно, на кон­церт, ви­с­та­ву чи фут­больний матч ба­жа­но прий­ти раніше. 145

Як­що у квит­ку не вка­за­но місце, сядь ближ­че до ви­хо­ду і по­далі від цент­­раль­но­го про­хо­ду. Після кон­цер­ту, фільму кра­ще за­че­ка­ти, по­ки лю­ди вий­дуть. Не хо­ди на мітин­ги і де­мон­ст­рації про­те­с­ту. Для дітей це особ­ли­во не­без­пе­чно. Зби­ра­ю­чись у ба­га­то­люд­не місце, слід за­зда­легідь под­ба­ти про свій одяг і речі, які бе­реш із со­бою. Шарф, ху­ст­ка, на­ми­с­то або лан­цю­жок на шиї мо­жуть за­тяг­ну­ ти­ся, за­че­пив­шись за що-не­будь. Вузькі шта­ни, за­над­то дов­га сук­ ня за­ва­жа­ють вільно ру­ха­ти­ся. Рюк­зак або сум­ку з дов­гою руч­кою в юрбі мо­жуть за­тис­ну­ти, і те­бе зва­ля­ть з ніг. Розглянь мал. 85. Що з цього одягу, взуття, головних уборів і сумок не підходить для багатолюдних місць? Чо­му? Які ще речі тут мож­на бу­ло на­ма­лю­ва­ти?

Мал. 85

146

Як­що по­т ра­п или у на­т овп, го­ло­вне — втри­м а­т и­с я на но­гах і уни­кну­ти зіткнень із твер­ди­ми пред­ме­та­ми. Ви­ко­ри­с­то­вую­чи блок-схе­му, скла­діть пра­ви­ла по­ведінки у на­товпі. Перевірте себе на с. 173. Ти опинився(лася) в центрі натовпу?

У на­т овпі тре­б а ру­х а­т ись у то­му ж на­прям­ку і з та­кою ж швид­кіс­тю, як усі. Це до­по­мо­же вт­ри­ма­ти­ся на но­гах. Як­що хтось по­за­ду на­ма­гається про­тис­ну­ти­ся впе­ред, кра­ще про­ пу­с­ти йо­го, бо під на­ти­с­ком мож­ на впа­с­ти.

так

ні

Н а т­ о в п р у ­х а є т ь с я в об­ме­же­но­му про­сторі?

так

На­ма­гай­ся три­ма­ти­ся ­далі від стін, колон та інших перешкод у напрямку руху на­тов­пу — тебе мо­жуть при­тис­ну­ти до них.

ні

Ру­ха­ю­чись у на­товпі, зігни руки в ліктях і при­тис­ни їх до ту­лу­ба (мал. 86). Намагайся переміститися ближче до краю, де людей менше і рух повільніший. Мал. 86

Як­що ти впав(ла), од­ра­зу на­ма­гай­ся згру­пу­ва­ти­сь і силь­ним по­штов­хом зве­с­ти­ся на но­ги. Коли це не вдається, та­ке по­ло­жен­ня (мал. 87) до­по­ мо­же уник­ну­ти серй­оз­них травм. Згор­ни­ся клуб­ком. Підтяг­ни но­ги і за­хи­щай ру­ка­ми го­ло­ву.

Мал. 87

147

У ліфті Су­час­ні ба­га­то­по­вер­хові бу­дин­ки ма­ють ліфти. Во­ни об­лад­ нані си­с­те­ма­ми галь­му­ван­ня, які мо­жуть зу­пи­ни­ти кабіну навіть у випадку об­риву тро­са. Та слід пам’ята­ти, що ліфти — місця підви­ ще­ної не­без­пе­ки, і то­му існу­ють особ­ли­ві пра­ви­ла ко­ри­с­ту­ван­ня ни­ми. 1. Чо­му дітям до 7 років за­бо­ро­не­но са­мостійно їзди­ти у ліфті? 2. Чо­му за­бо­ро­не­но за­ван­та­жу­ва­ти ліфт по­над нор­му? 3. Чо­м у не­б ез­п еч­но їзди­т и у ліфті з не­з най­о­м и­м и людь­ми? Як уник­ну­ти цьо­го? Трап­ляється, що діти не­роз­важ­ли­во беш­ке­ту­ють у ліфті. Найгірше, ко­ли во­ни щось па­лять. Це те са­ме, що на­ма­га­ти­ся спа­ли­ти себе. Ад­же по­же­жа в ліфті — жах­ли­ва річ. Йо­го шах­та — ніби ди­мар у печі. До­стат­ньо бу­ває ма­лень­кої іскр­и, щоб кабіна миттєво спа­лах­ну­ла. Вря­ту­ва­ ти­сь у та­ко­му разі не­мож­ли­во. Чи слід роз­повіда­ти бать­кам про те, що хтось із ва­ших друзів або знай­о­мих ро­бить щось подібне? Зваж­те, що кож­но­ го ра­зу він сам на­ра­жається на смер­тель­ ну не­без­пе­ку і на­ра­жає на неї інших. Іноді кабіна ліфта рап­то­во зу­пи­ няється між по­вер­ха­ми. У цьому випадку, замість того, щоб паніку­ва­ти та на­ма­га­ ти­ся си­ломіць відчи­ни­ти двері, потрібно повідо­ми­ти про це дис­пет­че­ра (мал. 88). Де­я­ким ліфтам особ­ли­во не ща­с­тить. Їх дря­па­ють, роз­ма­ль­о­ву­ють стіни, зріза­ ють чи підпа­лю­ють кноп­ки.

Мал. 88

1. Як ви вважаєте, хто і навіщо псує ліфти? Як від цьо­ го мо­жуть по­ст­раж­да­ти лю­ди? 2. Складіть пам’ятку «Правила безпечної поведінки в ліфті». За­пам’ятай! Ліфт — не місце для роз­ваг! 148

ПІДСУМ­КО­ВЕ ЗА­ВДАН­НЯ ДО ГЛАВИ 2 РОЗДІЛУ 5 Ба­га­ть­ох не­без­пек і пов’яза­них із ни­ми про­блем мож­ на лег­ко уник­ну­ти, як­що на­вчи­ти­ся їх пе­ред­ба­ча­ти. По­т ре­н уй­ся це ро­б и­т и, ви­к о­н у­ю­чи на­в е­д е­н е ниж­че за­вдан­ня. Для цьо­го пригадай усе, що ти вив­чав(ла) у цьо­му розділі. На­зви при­чи­ну, з якої слід ос­теріга­ти­ся лю­дей, що: • пе­ре­бу­ва­ють у стані ал­ко­голь­но­го або нар­ко­тич­но­го сп’яніння; • над­то нер­ву­ють, по­во­дять­ся див­но або аг­ре­сив­но; • ка­жуть не­прав­ду, лу­кав­лять, хи­т­ру­ють; • по­ру­шу­ють за­кон. На­зви при­чи­ну, з якої слід уни­ка­ти та­ких місць: • будівель­них май­дан­чиків; • місць ви­гу­лу со­бак; • пож­вав­ле­них ав­то­магістра­лей; • пе­чер, ка­та­комб, кар’єрів, те­ри­торій про­мис­ло­вих підприємств і подібних до них; • місць, де зби­ра­ють­ся ті, хто вжи­ває ал­ко­голь або нар­ко­ти­ки, безхатченки; • пе­ре­пов­не­них транс­пор­ту, залів, мітингів, фут­боль­ них матчів, підзем­них пе­ре­ходів і май­данів, на яких вла­ш­то­ву­ють­ ба­га­то­людні кон­цер­ти, то­що; • дахів будинків і електропоїздів. На­зви при­чи­ну, з якої слід уни­ка­ти таких дій: • гу­ля­ти на­дворі вве­чері; • сіда­ти в ма­ши­ну до не­знай­омців, за­хо­ди­ти до них до­до­му; • за­три­му­ва­ти­ся до­рогою зі шко­ли до­до­му; • за­ли­ша­ти двері відчи­не­ни­ми; • ка­за­ти не­прав­ду бать­кам, ку­ди і з ким йдеш гу­ля­ти; • ви­х­ва­ля­ти­ся до­ро­ги­ми ре­ча­ми; • псу­ва­ти об­лад­нан­ня ліфтів, ди­тя­чих май­дан­чиків, під’їздів, ро­би­ти на­пи­си на стінах то­що; • робити селфі на даху будинку або електропоїзда.

149

Глава 3. Серед природи На здо­ров’я лю­ди­ни впли­ває ба­га­то чин­ників. Се­ред них і при­ родні. Сон­це, повітря і во­да — го­ловні умо­ви існу­ван­ня лю­ди­ни та суттєві чин­ни­ки зміцнен­ня її здо­ров’я. Однак вплив при­ро­ди мо­же бу­ти й не­га­тив­ним. На­при­клад, че­рез не­спри­ят­ли­ві по­го­дні умо­ви чи стихійні ли­ха. Лю­ди завжди на­ма­га­ли­ся зро­би­ти своє довкілля без­печнішим, впли­ва­ли на ньо­го, аж до по­вної йо­го зміни. До­ки цей вплив по­ши­ рю­вав­ся ли­ше на ди­ку при­ро­ду, ніхто особ­ли­во не тур­бу­вав­ся. Та з ча­сом це ста­ло за­гро­жу­ва­ти самій лю­дині як біологічно­му ви­дові. Ад­же лю­ди, як і інші істо­ти, для сво­го здо­ров’я пе­ре­дусім по­тре­бу­ ють чи­с­то­го повітря, во­ди, їжі.

Ти на­вчиш­ся: • ро­зуміти й ціну­ва­ти унікальність на­шої пла­ не­ти, розпізна­ва­ти те, що мо­же ­за­шко­ди­ти при­роді; • оби­ра­ти еко­логічно без­печні то­ва­ри й упа­ ков­ки; • пра­виль­но діяти у зо­ні стихійно­го ли­ха; • без­печ­но відпо­чи­ва­ти на при­роді, зо­к­ре­ма біля во­ди.

150

§ 29. ЗЕМ­ЛЯ — НАШ СПІЛЬНИЙ ДІМ Од­на на всіх l Як лю­ди підко­ря­ли при­ро­ду l Про­бле­ма по­бу­то­вих відходів Єди­не відо­ме нам місце у Все­сві­ті, де існує жит­тя, це на­ша пла­не­та — Зем­ля. Мож­на скільки зав­год­но мріяти про міжзо­ряні по­до­рожі, та по­ки що не знає­мо пла­не­ти, на яку люд­ст­во мог­ло б пе­ре­се­ли­ти­ся, ви­чер­пав­ши ба­гат­ст­ва своєї. Зем­ля — спільний дім усіх на­родів, які її на­се­ля­ють. Нам не бай­ду­же, як став­лять­ся до при­ро­ди в інших кра­їнах, ад­же за­бруд­нен­ня не ма­є кор­донів. Во­но по­ши­рю­єть­ся з вітром, до­ща­ми, річка­ми і морсь­ки­ми течіями. Зем­ля — спільний дім не ли­ше лю­дей, а й рос­лин і тва­рин, усьо­­ го жи­во­го. Че­рез спо­жи­ваць­ке став­лен­ня до при­ро­ди вже зник­ло ба­га­т­о їх видів. Де­які ви­ди за­не­се­но до Чер­во­ної кни­ги. Це оз­на­чає, що во­ни пе­ре­бу­ва­ють на межі ви­ми­ран­ня. Пе­ред за­гро­зою зни­щен­ня опи­ни­ли­ся тропічні ліси — «ле­гені пла­не­ти». Що­ро­ку де­далі більше те­ри­торій пе­ре­тво­рю­ють­ся на пу­с­те­лю, зокрема че­рез надмірне ви­па­сан­ня ху­до­би. Зем­ля — дім тих, хто жи­ве сьо­годні й жи­ти­ме за­в­т­ра. Нинішнє по­коління має піклу­ва­ти­ся не ли­ше про се­бе, а й про своїх на­щадків — дітей, онуків, прав­нуків. Об’єднай­тесь у чо­ти­ри гру­пи. На­ведіть що­най­мен­ше по два до­ка­зи на за­хист та­ких твер­д­жень: 1. «Я люб­лю свою пла­не­ту, то­му що во­на особ­ли­ва». 2. «Я відповідаль­ний за май­бутнє своєї пла­не­ти». 3. «Ме­не тур­бує до­ля всь­о­го жи­во­го на Землі». 4. «Най­го­ловніший обов’язок люд­ст­ва — збе­рег­ти Зем­лю при­дат­ною для жит­тя».

Довкілля і технічний про­грес У пра­давні ча­си, ко­ли на Землі з’яви­ли­ся перші лю­ди, на ній не­подільно па­ну­ва­ла матінка‑при­ро­да. Во­на ­да­ва­ла все не­обхідне для жит­тя: по­віт­ря, во­ду, хар­чі, одя­г. Та вод­но­час бу­ла дже­ре­лом ба­га­ть­ох не­без­пек: хо­ло­ду, го­ло­ду, стихійних лих. Від са­мо­го по­чат­ ку лю­ди на­ма­га­ли­ся зро­би­ти своє довкілля без­печнішим і ком­форт­ нішим. Про­те, зміню­ю­чи при­род­не се­ре­до­ви­ще, во­ни ство­рю­ва­ли не ли­ше ви­го­ди, а й до­дат­кові не­без­пе­ки. 151

Щоб дізна­т и­с я про це більше, по­грай у крос-тест. На ок­ре­мо­му ар­куші па­пе­ру по­зна­чай мар­ш­рут, а по­тім пе­ревір свій ре­зуль­тат і порівняй йо­го з ре­зуль­та­та­ми друзів. Ба­жаємо успіху! 1. Відо­мо, що се­ред­ня три­валість жит­тя первісних лю­дей не пе­ре­­ви­щу­ва­ла 30 років. Як ти вва­жаєш, при­чи­ною цьо­го най­частіше був го­лод (4) чи хво­ро­би (5)? 2. У се­редні віки ма­ло хто з лю­дей до­жи­вав до по­хи­ло­го віку. На твою дум­ку, при­чи­ною смерті в ті ча­си ­частіше був го­лод (6) чи епідемії (7)? 3. Су­часні лю­ди жи­вуть знач­но до­вше, ніж їхні пра­щу­ри. Як ти га­даєш, що нині найбільше за­гро­жує жит­тю і здо­ров’ю лю­дей: стихійні ли­ха (8) чи не­га­тивні наслідки технічно­го про­гре­су (9)? 4. При­чи­ною пе­ред­час­ної смерті пер­ віс­них лю­дей най­частіше був го­лод. Ве­ли­ ка здо­бич трап­ля­ла­ся не щод­ня (2). 5. Не­пра­виль­но. Вчені до­ве­ли, що хоч первісні лю­ди та­кож хворіли, але го­лов­ ною при­чи­ною ко­рот­ко­го жит­тя бу­ло те, що хво­ра лю­ди­на не мог­ла до­бу­ва­ти собі їжу й по­ми­ра­ла від го­ло­ду (1). 6. З то­го ча­су, як лю­ди на­вчи­ли­ся сіяти хліб і ви­ро­щу­ва­ти худо­ бу, го­ло­д пе­ре­ста­в бу­ти го­ло­вною при­чи­ною смерті. Ад­же ма­ю­чи не­ве­ли­ку ділян­ку землі та кількох свійських тва­рин, мож­на бу­ло про­го­ду­ва­ти всю ро­ди­ну (2). 7. Пра­виль­но! Епідемії та­ких інфек­ційних хво­роб, як чу­ма, віспа, хо­ле­ра, раз у раз спус­­­то­шу­ва­ли міста, країни, кон­ти­нен­ти. Меш­канці се­ред­нь­овічних міст жи­ли в умо­вах жах­ли­вої ан­ти­санітарії. На­при­клад, во­ни навіть не здо­га­ду­ва­ли­ся, що при­чи­ною хво­роб є не­чи­с­то­ти, які лю­ди ви­ли­ва­ли­ у річки і про­сто на ву­ли­ці. Не див­но, що інфекції швид­ ко по­ши­рю­ва­ли­ся (3). 8. Не­пра­виль­но. Хоч при­родні ка­таклізми трап­ля­ють­ся і сьо­годні, лю­ди на­вчи­ли­сь у ба­га­ть­ох ви­пад­ках пе­ред­ба­ча­ти їх (3). 9. XX сто­ліття на­зва­ли віком на­уко­во-технічної ре­во­люції (НТР), яка при­нес­ла люд­ст­ву не­чу­вані раніше ви­го­ди: те­ле­фон, радіо, те­ле­ 152

ба­чен­ня, ав­то­мобілі тощо. Од­нак технічний про­грес має і зво­рот­ний бік. До­рожньотранс­портні при­го­ди, по­жежі, аварії на ви­роб­ництвах, за­бруд­нен­ня довкілля ста­ли найбільши­ми не­без­пе­ка­ми для здо­ ров’я і жит­тя лю­дей (10). 10. Ти дістав­ся(лася) фінішу.

За­бруд­нен­ня довкілля Лю­ди­на, як і будь-яка жи­ва істо­та, ство­рює відхо­ди. У при­род­ но­му се­ре­до­вищі відхо­ди жи­вих істот пе­ре­роб­ля­ють­ся ко­ма­ха­ми і бак­теріями. Від­мерлі рос­ли­ни, ек­с­кре­мен­ти тва­рин пе­ре­тво­рю­ють­ся на ро­дю­чий шар ґрун­ту, і за­бруд­нен­ня довкілля не відбу­вається. На відміну від інших жи­вих істот, лю­ди ство­рю­ють штучні відхо­ди, які при­ро­да не здат­на пе­ре­ро­би­ти. Пла­с­ти­ко­ва пляш­ка чи поліети­ле­но­вий па­кет не пе­ре­гни­ють навіть че­рез ба­га­то років. То­му лю­ди ма­ють ре­тель­но при­би­ра­ти за со­бою. Чи знаєш ти, що... У Західній Європі ве­ли­чез­ного зна­ чен­ня нада­ють зби­ран­ню і пе­ре­робці по­бу­то­вих відходів. Зо­к­ре­ма, в Німеч­ чині не мо­жна ви­ки­да­ти пла­с­тик і кар­тон до од­но­го кон­тей­не­ра. Для кож­но­го ви­ду відходів (пла­с­тик, папір, скло, ко­ль­о­ рові ме­та­ли, хар­чові відхо­ди) є ок­ремі кон­тей­не­ри. Як­що хтось ки­нув у кон­тей­нер для пла­с­ти­ку папір, йо­го сміття ви­ве­зуть ли­ше тоді, ко­ли він зро­бить усе як слід. На­пев­но, і в Ук­раїні у не­да­ле­ко­му май­бут­нь­о­му вжи­ва­ти­муть подібних за­ходів. Та нині, на жаль, нерідко мож­на по­ба­чи­ти сміття там, де лю­ди ма­ють відпо­чи­ва­ти і ми­лу­ва­ти­ся при­ро­дою. Хиб­ною є дум­ка, що чи­с­то­та довкілля за­ле­жить ли­ше від вла­ди та підприємців. Ти та­кож відповідаль­ний за неї. Ад­же кож­не зла­ма­ не де­ре­вце — це до­дат­ко­ва кількість шкідли­вих ре­чо­вин у повітрі, які во­но ма­ло знеш­ко­ди­ти. Ко­жен ви­топ­та­ний га­зон, зірва­на квітка, ки­ну­тий на зем­лю папірець — це по­ру­шен­ня при­род­ної рівно­ва­ги. Нас­лідки цьо­го з ча­сом мо­жуть ста­ти ка­та­ст­рофічни­ми. Чи відо­ 153

мо тобі, що більшу ча­с­ти­ну рос­лин, які нині май­же зник­ли з ли­ця землі, лю­ди про­сто ви­р­ва­ли? За­хи­ща­є при­ро­ду той, хто (о­бе­ріть пра­вильні відповіді і про­довжіть пе­релік): а) здає ма­ку­ла­ту­ру; б) вми­кає без по­тре­би еле­к­т­ричні при­ла­ди; в) за­ли­шає сміття в лісі; г) пові­до­мляє до­рос­ лим про роз­литі наф­то­про­дук­ти; ґ) не ви­хо­дить з лісу без обе­рем­ка квітів; д) за­кри­ває кран, ко­ли чи­с­тить зу­би... Об’єднай­тесь у гру­пи з 4—5 осіб і ви­ко­най­те про­ект «Де­тек­ти­ви з охо­ро­ни довкілля». Кож­на гру­па має опи­са­ти, за­ма­лю­ва­ти чи сфо­то­гра­ фу­ва­ти ви­пад­ки за­бруд­нен­ня довкілля у ва­шо­му на­се­ ле­но­м у пункті. Це мо­же бу­ти ве­ли­ка кількість ав­то­ транс­пор­ту на до­ро­гах, або про­мис­ло­ве під­при­єм­ство, що ски­дає відхо­ди в річку, чи смітник у най­­ближчій лісо­смузі. З най­цікавіших ма­теріалів оформіть га­зе­ту або стенд.

Упа­ков­ки, без­печні для довкілля У ма­га­зи­нах мож­на по­ба­чи­ти безліч то­варів у яс­к­ра­вих упа­ков­ ках. Про­те ли­ше де­які з цих упа­ко­вок без­печні для довкілля. Це па­пе­рові па­ке­ти, скля­ний по­суд ба­га­то­ра­зо­во­го ви­ко­ри­с­тан­ня, кар­ тонні ко­роб­ки й па­ке­ти. Як­що ми, по­купці, на­да­ва­ти­ме­мо пе­ре­ва­гу то­ва­рам у та­ких упа­ков­ках, ви­роб­ни­ки не­одмінно зва­жа­ть на це.

а

б Мал. 89. Які з цих товарів мають упаковку, безпечну для довкілля?

154

Ко­ли ку­пуєте то­вар у пла­с­ти­ковій упа­ковці, на­ма­ гайтеся ви­ко­ри­с­та­ти її по­втор­но. Ось які чу­дові са­мо­ роб­ки про­по­ну­ють ав­то­ри книж­ки «Очу­мілі руч­ки» (мал. 90). За­про­по­нуйте дру­зям свої ви­на­хо­ди. Ва­за і кон­тей­нер для квітів

Фу­жер, гор­нят­ко і цу­кер­ни­ця

По­пла­вець і го­дівни­ця для ри­би

Сільнички

Фар­тух з поліети­ле­но­во­го па­ке­та

Брелок-контейнер для дрібних речей

Губка для взуття

Мал. 90

По­втор­не ви­ко­ри­с­тан­ня пла­с­ти­ко­вих упа­ко­вок — ре­аль­на мож­ливість змен­ши­ти за­бруд­нен­ня при­ро­ди. 155

§ 30. СТИХІЙНІ ЛИ­ХА Провісни­ки стихійних лих l Де схо­ва­ти­ся від гро­зи l По­ведінка під час по­вені

Час від ча­су у світі трап­ля­ють­ся при­родні ка­та­ст­ро­фи. Декілька років тому на уз­бе­режжі Індії, Таїлан­ду та інших країн Півден­ноСхідної Азії ста­ло­ся цу­намі. Хвилі зав­виш­ки з де­ся­ти­по­вер­хо­вий бу­ди­нок вщент зруй­ну­ва­ли при­бе­режні міста та всесвітньо відомі ку­рор­ти. Цу­намі за­бра­ло більш як 300 ти­сяч людсь­ких життів. Ве­ли­чез­ на кількість жертв по­яс­нюється тим, що цу­намі не­ ха­рак­тер­не для цьо­го регіону, місце­ві меш­канці ніко­ли не чу­ли про ньо­го. Країни, які опи­ни­ли­ся в зоні стихійно­го ли­ха, не ма­ли си­с­те­ми пе­ред­ба­чен­ ня цу­намі й оповіщен­ня про ньо­го. 1. Назвіть як­найбільше стихійних лих (цу­намі, ви­вер­ жен­ня вул­ка­на...). 2. Об’єднай­те ці при­родні ка­та­ст­ро­фи за та­ки­ми оз­на­ ка­ми: • Які з них трап­ля­ють­ся пе­ре­важ­но влітку, на­вес­ні, во­се­ни, взим­ку, а які не за­ле­жать від по­ри ро­ку? • Які з них за­гро­жу­ють жи­те­лям гір, степів, оке­аніч­ но­го уз­бе­реж­жя? 3. Які з них трап­ля­ють­ся в Ук­раїні? Повідо­м лен­н я­ми про не­с при­ят­ливі по­годні умо­в и і стихійні ли­ха рясніє ма­ло не кож­ний ви­пу­с­к но­вин. Знайдіть кілька та­ких повідо­млень, зо­к­ре­ма про те, що відбу­в а­ло­с я у вашій місце­в ості. Обговоріть їх із друзями.

Провісни­ки стихійних лих Чи відо­мо тобі, що тва­ри­ни ма­ють здатність пе­ред­ба­ча­ти зміну по­го­ди (мал. 91)? Їхнє існу­ван­ня цілком за­ле­жить від при­ро­ди, то­му во­ни ре­а­гу­ють навіть на не­ве­ликі зміни в довкіллі. А що вже ка­за­ти про стихійні ли­ха! Тва­ри­ни відчу­ва­ють їх на­бли­жен­ня і на­ма­га­ють­ся уря­ту­ва­тись. Наприклад, під час цу­намі в Індії сло­ни вря­ту­ва­ли своїх по­го­ ничів тим, що пе­ре­ста­ли їх слу­ха­тись і по­пря­му­ва­ли в го­ри, як­най­ далі від уз­бе­реж­жя. 156

Ластівки низь­ко літа­ють — на дощ і вітер.

Ба­га­то во­рон літає та кар­кає — на не­го­ду.

Чай­ки си­дять на воді — на до­б­ру по­году, а якщо ходять уздовж берега — буде шторм.

Жа­би стриба­ють уз­довж бе­ре­га — на дощ, а якщо сидять у воді — дощу не буде.

Якщо кіт спить, закриваючи лапкою ніс, очікуй похолодання.

А якщо лежить черевцем догори, буде тепло.

Мал. 91. По­ведінка де­я­ких тва­рин пе­ред зміною по­го­ди

1. Яка ще по­ведінка тва­рин свідчить про зміну по­го­ди? 2. Які ви знаєте рос­ли­ни, що реагують на зміну по­го­ди? Як вони це роблять? 157

Грізні ат­мо­сферні яви­ща Най­ха­рак­терніши­ми для на­шої місце­вості стихійни­ми ли­ха­ми є гро­зи та сильний вітер, що су­про­во­д­жу­ють­ся зли­ва­ми і гра­дом. Ме­те­о­ро­ло­ги на­вчи­ли­ся не­по­га­но пе­ред­ба­ча­ти їх. То­му, як­що ти по­чув повідо­млен­ня про силь­ний вітер (25—30 м/с) і мож­ливі гро­ зи, кра­ще за­ли­ши­ти­ся вдо­ма. Як тільки вітер по­си­лить­ся, за­чи­ни вікна та ква­тир­ки і ви­мк­ни з ро­зе­ток еле­к­т­ро­при­ла­ди. Під час гро­зи не ко­ри­с­туй­ся во­до­го­ном і те­ле­фо­ном. Коли гро­за за­ста­ла те­бе по­за домівкою, тре­ба діяти за­леж­но від об­ста­вин. На­вчи­ти­ся цьо­го до­по­мо­жуть за­вдан­ня, які ти ви­ко­наєш, ко­ри­с­ту­ю­чись блок-схе­мою, що на сторінці 159. 1. Уя­ви, що ти йдеш по­лем. По­ча­ла­с я гро­з а. Ти: а) поч­неш бігти­; б) схо­ваєшся під по­оди­но­ким де­ре­вом; в) знай­деш заглиблення (яму, яр тощо) і при­ся­деш, щоб не бу­ти най­ви­щою точ­кою на місце­вості? 2. Роз­г­лянь ма­л. 92 і на­з ви тих, хто на­р а­ж ається на не­б ез­п е­к у, хо­в а­ю­чись від гро­з и: а) у річці; б) в ав­то­мобілі; в) під ви­со­ким де­ре­вом; г) по­бли­зу ліній електро­­пе­ре­дач; ґ) у ка­фе.

Мал. 92

158

1. За до­по­мо­гою цієї блок-схе­ми ви­ко­най за­вдан­ня, що на по­пе­редній сторінці. 2. Склади пам’ятку, як діяти під час грози, і порівняй її з наведеною на с. 174. Г р о ­з а з а ­с т а ­л а те­бе в автомобілі чи у приміщенні?

так

Залишайся всередині. Це безпечно.

ні так

Ти перебуваєш по­бли­ з у в и с о к о в о льт н и х ліній еле­к­т­ро­пе­ре­дач?

Пе­ре­бу­ва­ти під час гро­зи по­руч із ни­ми не­без­печ­но. Відійди як­най­далі.

ні

так

Дех­т о по­люб­ляє пе­р е­че­ ка­ти гро­зу в річці, але цьо­ го не мож­н а ро­б и­т и: як­щ о блиск ­­ а в к ­ а розр ­ я­д и т ь­с я у во­ду, лю­­­ди­на за­ги­не.

Гроза почалася, коли ти купаєшся у річці чи озері?

ні

По­р яд росте ви­с о­ ке де­р е­в о, на­п ри­к лад мо­гутній дуб?

так

Хоча ви­с о­к е роз­ло­ге де­ре­во до­б­ре за­хи­щає від до­щу, але в ньо­го мо­же влу­чи­ти бли­с­кав­ка.

ні

Схо­вай­ся у заглибленні (ямі, яру тощо) або під роз­ло­ги­ми ку­ща­ ми. Присядь, на­крийся пла­щем чи курт­кою. Зніми з себе і покла­ди за 15—20 м від себе усі ме­та­леві пред­ме­ти.

Бли­с­кав­ка влу­чає у най­ви­щу точ­ку на місце­вості. Під час грози не можна користуватися мобільним телефоном. 159

Як по­во­ди­ти­ся під час підтоп­лен­ня Силь­ні зли­ви, швид­ке та­нен­ня снігу нерідко при­зво­дять до то­го, що річки ви­хо­дять з бе­регів, піднімається рівень ґрун­то­вих вод. Унаслідок цьо­го відбу­вається підтоп­лен­ня жит­ло­вих бу­динків. Під час ка­та­ст­рофічних по­ве­ней во­да мо­же зруй­ну­ва­ти греблі, до­ро­ги, іноді ги­нуть тва­ри­ни і навіть лю­ди. То­му кож­но­му, хто опи­нив­ся на підтоп­леній те­ри­торії, тре­ба діяти ду­же швид­ко. За до­по­мо­гою блок-схе­ми, що на на­ступній сторінці, та пам’ятки на с. 174 по­тре­нуй­теся пра­виль­но діяти в на­ве­де­них ниж­че си­ту­аціях. 1. Ми­х ай­лик був удо­м а сам, ко­ли по­чув по радіо повідо­млен­ня про не­без­пе­ку підтоп­лен­ня йо­го ву­лиці. Меш­к ан­ц ям бу­д инків, яким за­гро­ж ує підтоп­лен­ ня, бу­ло на­ка­за­но взя­ти най­не­обхідніше і зібра­ти­сь у приміщенні шко­ли. Що має зро­би­ти хлоп­чи­к? 2. Софійка гу­ля­ла по­бли­зу озе­ра. Не­сподіва­но по­чав­ ся силь­ний дощ, во­да ста­ла за­ли­ва­ти усе на­вкру­ги. Дівчин­ка зля­ка­ла­ся. Що вона має пе­ре­дусім зро­би­ти? Як діяти потім? 3. Влітку Ва­силь­ко з бра­том хо­дять у нічне чергування — па­с­ти ко­ней. Най­у­люб­леніше їхнє місце — в до­лині гірської річки. Та­то що­ра­зу на­га­дує си­нам, що тре­ба ро­би­ти, ко­ли вночі поч­неть­ся дощ. Яку по­ра­ду він дає хлоп­цям? Як­що рівень во­ди ви­со­кий, тре­ба вдяг­ну­ти ря­ту­валь­ний жи­лет, круг чи при­наймні при­хо­пи­ти з со­бою те, що збільшить пла­вучість: на­дув­ну іграш­ку, м’яч, пласт­ма­со­вий таз або ди­тя­чу ван­ноч­ку. Із по­рожніх пла­с­ти­ко­вих пля­шок і скот­чу можна зро­ би­ти ря­ту­валь­ний по­яс, як це по­ка­за­но на мал. 93.

Мал. 93

Ко­ли при­бу­ває во­да, шу­кай по­ря­тун­ку на підви­ще­но­му місці. 160

Повінь застала тебе вдома?

ні

так

так

Ви­м к­н и еле­к ­т ­р и­к у та газ, пере­не­си не­обхідні речі на верхні по­в ер­х и, на го­р и­щ е, взуй гу­м о­в і чо­б о­т и, вдягни куртку, ві­зь­ми документи, гроші, за­­пас во­д и і про­д уктів хар­чу­в ан­н я. Є змо­га ви­бра­ти­ся з бу­дин­ку і вий­ти на підви­ще­не місце?

ні

Пе­рей­ди ній по­верх ще і клич мо­гу (мал.

Вода застала тебе в лісі або в полі?

ні

так

Знай­ди пред­мет, що до­­по­ мо­же тобі ут­ри­ма­ти­ся на воді (до­шку, ко­­­­ло­ду), і на­ма­гай­ся діс­та­ти­ся су­хо­го місця.

так

на вер­х­ або го­ри­ на до­по­ 94, а).

На­с ам­п е­р ед по­с та­р ай­ся за­с по­ коїтись. Озир­ни­сь на­вкру­ги. По­бли­ зу є па­горб або ви­со­ке де­ре­во?

За­мк­ни дім і швид­ко ви­б и­р ай­­с я на па­горб (мал. 94, б).

Вий­ди на під­в и­щ е­н е місце або залізь на де­ре­ во і клич на до­п о­м о­гу (мал. 94, в).

в

а

б Мал. 94

161

§ 31. ВІДПО­ЧИ­НОК НА ПРИ­РОДІ Без­печ­ний пляж l Як пра­виль­но за­сма­га­ти і ку­па­ти­ся l Плав­за­со­би l Перші уро­ки пла­ван­ня l До­по­мо­га по­терпілим

Біля во­ди За­кінчується на­вчаль­ний рік, по­пе­ре­ду довгі літні каніку­ли. Бе­ре­ги річок, морів, озер, ставків — чу­дові місця для відпо­чин­ку, а пла­ван­ня — один із най­ко­рисніших видів ру­ху. Од­нак не за­бу­вай, що відпо­чи­нок біля во­ди по­тре­бує особ­ли­вої обе­реж­ності. На­пе­ре­додні літа ми зо­се­ре­ди­мо­ся на то­му, як пе­­­ред­­­ба­ча­ти небезпеки й уни­ка­ти їх на бе­ре­гах во­дойм, як не роз­гу­би­ти­ся і на­да­ ти пер­шу до­по­мо­гу то­му, хто пе­регрівся чи об­пік­ся на сонці, пе­ре­ оцінив свої си­ли і кличе на до­по­мо­гу. Кож­ний чет­вер­тий по­терпілий на воді — це хло­пець чи дівчи­на віком до 16 років.

Без­печ­ний пляж Пе­ре­дусім слід об­ра­ти без­печ­не місце для ку­пан­ня. Ад­же не кож­ на во­дой­ма чи ділян­ка бе­ре­га підійде для цьо­го. Назви оз­на­ки а) без­печ­но­го і б) не­без­печ­но­го пля­жу: 1) знак «Ку­па­ти­ся за­бо­ро­не­но»; 2) роз­ли­тий бен­зин, би­те скло, інше по­бу­то­ве сміття; 3) тва­рин­ниць­ка фер­ма, ви­гін для ви­па­сан­ня ху­до­би; 4) чи­с­тий бе­рег (пісок, галь­ка); 5) корчі у во­ді; 6) ря­ту­валь­на служ­ба, буй­ки, що об­ме­жу­ють ак­ва­ торію для ку­пан­ня; 7) бе­ре­ги, укріплені бе­тон­ни­ми пли­та­ми; 8) міст, при­чал, інші гідро­технічні спо­ру­ди; 9) об­рив­и­с­тий бе­рег, стрімка течія; 10) за­му­ле­не дно, за­рості оче­ре­ту. Розглянь мал. 95. Які з цих місць не підходять для купання? Чому? Які ще ознаки безпечного і небезпечного пляжу можеш назвати? Перевір себе на с. 174. 162

а

б

в

г

ґ

д

е

є

Мал. 95

163

До ува­ги лю­би­те­лів за­сма­гати Повітряні й со­нячні ван­ни — най­по­пу­лярніші ви­ди за­гар­­то­ву­ван­ ня, а лег­ка за­сма­га свідчи­ть про те, що влітку ти чу­до­во від­по­чи­в. Але за­сма­га­ти тре­ба обе­реж­но! Пе­ре­дусім пам’ятай про це, ко­ли зби­раєшся до мо­ря. Дех­то пер­шо­го ж дня перебуває на сонці за­ба­ га­то ча­су і цим псує собі ре­ш­ту відпо­чин­ку. Опіки, теп­лові та со­нячні уда­ри — не ди­ви­на се­ред відпочивальників, які не­хту­ють по­ра­дою лікарів не хо­ди­ти на пляж з 10-ї до 16-ї го­ди­ни і збільшу­ва­ти час пе­ре­бу­ван­ня на сонці по­сту­ по­во, по­чи­на­ю­чи з 5—10 хви­лин. Ос­танніми роками лікарі частіше по­пе­ре­д­жу­ють про не­без­пе­ку со­няч­них про­менів і ра­дять лю­би­те­лям за­сма­гати ко­ри­с­ту­ва­ти­ся сон­це­за­хи­сни­ми кре­ма­ми та спре­я­ми. Во­ни й від опіків за­хи­с­тять, і за­сма­га бу­де рівномірнішою (мал. 96). Сон­це­за­хи­сні кре­ми та спреї мають різні ступені захисту. У перші дні відпочинку користуйся тими, які мають ступінь захисту вище 20. Як­що не вда­ло­ся уник­ну­ти опіку, шкіра по­чер­воніла і бо­лить, об­ро­би ура­жені ділян­ки за­со­бом для ліку­ван­ня по­верх­не­вих опіків і кілька днів за­хи­ща­й їх від сон­ця. У разі силь­них опіків, ко­ли плечі, спи­на, живіт, ру­ки, но­ги вкри­ли­ся пу­хи­ря­ми, слід звер­ну­ти­ся до ліка­ря. Про­ко­лю­ва­ти ці пу­хирі у жод­но­му разі не мож­на. Ще один обов’яз­ко­вий ат­ри­бут на пляжі — го­ло­вний убір: ка­пе­ люх, па­на­ма, бейс­бол­ка чи бан­да­на. Він вбе­ре­же те­бе від теп­ло­во­го і со­няч­но­го уда­ру. Пам’ятай: го­ло­ву тре­ба не­од­мін­но за­хи­с­ти­ти!

Мал. 96

164

По­тре­нуй­теся на­да­ва­ти домедичну до­по­мо­гу у разі теп­ ло­во­го чи со­няч­но­го удару. Як­що хтось відчув сла­б­ кість, сон­ли­вість, го­ло­вний біль, спра­­гу, ну­­­до­ту, дій так, як по­ка­за­но на мал. 97: • відве­ди по­тер­пі­ло­го у за­ті­нок; • роз­стеб­ни йо­му ко­мі­рець, зні­ми з ньо­го взут­тя; • змо­чи об­лич­чя і го­ло­ву хо­лод­ною во­дою або по­кла­ди на го­ло­ву щось мо­к­ре й хо­лод­не; • об­ма­ху­й йо­го руш­ни­ком чи га­зе­тою; • да­й ви­пи­ти міне­раль­ної во­ди; • повідом ме­дич­но­му працівни­ку.

Мал. 97

165

Чо­ти­ри «надто не­без­печ­но» Ось чо­ти­ри «надто не­без­печ­но», які міжна­род­на ор­ганізація Чер­во­ний Хрест ра­дить до­б­ре пам’ята­ти всім, хто зби­рається ку­па­ тись. Небезпечно пла­ва­ти, ко­ли: • ти н а д ­т о втом­ле­ний; • ти н а д ­т о да­ле­ко від друзів чи від бе­ре­га; • тобі ­н а д ­т о хо­лод­но; • тобі ­н а д ­т о жар­ко. 1. Чо­му не­без­печ­но за­пли­ва­ти за об­ме­жу­вальні буй­ки? 2. У чо­му не­без­пе­ка підвод­но­го каміння? 3. До чо­го мо­жуть при­зве­с­ти жар­ти у воді, на­при­клад, як­що хтось без по­тре­би кличе на до­по­мо­гу або ни­шком підпли­в­ає під ко­гось і ха­пає йо­го за но­ги? Ко­ли діти не вміють до­б­ре пла­ва­ти, во­ни ви­ко­ри­с­то­ву­ють на­дувні кру­ги, ма­т­ра­ци та ав­то­мобільні ка­ме­ри. Але вітер, хвилі і течія мо­жуть підхо­пи­ти на­дув­ний ма­т­рац і відне­с­ти да­ле­ко від бе­ре­ га, а відтак пе­ре­ки­ну­ти йо­го (мал. 98).

Мал. 98. Що загрожує цим дітям?

Не ку­пай­ся без на­гля­ду до­рос­лих!

166

Перші уро­ки пла­ван­ня Перші уро­ки пла­ван­ня завжди при­свя­чу­ють умінню три­ма­ти­ся і відпо­чи­ва­ти на воді. Най­лег­ше відпо­чи­ва­ти в по­ло­женні «ме­ду­за» (мал. 99, а). Це під си­лу навіть тим, хто не вміє пла­ва­ти. На не­ве­ликій гли­бині на­бе­ри в ле­гені (не у живіт, це важ­ли­во!) повітря і затримай дихання. Ля­гай на во­ду, роз­сла­бив­ши ру­ки і но­ги. Тіло спо­чат­ку поч­не за­ну­ рю­ва­ти­сь, але за кілька се­кунд не­одмінно спли­ве на по­верх­ню. Після цьо­го спро­буй по­ло­жен­ня «зіроч­ка» (мал. 99, б). Ля­га­ю­чи на во­ду, набери в легені повітря, ши­ро­ко роз­ве­ди ру­ки і но­ги, щоб твоє тіло на­га­ду­ва­ло фор­му зірки. Це збільшить йо­го пла­вучість, во­но мен­ше за­ну­рю­ва­ти­меть­ся. І на­решті, на­вчи­сь відпо­чи­ва­ти, ле­жа­чи на спині. Для цьо­го на­бе­ри в ле­гені повітря, роз­ве­ди ру­ки в сто­ро­ни і ля­гай го­ло­вою на во­ду так, щоб у воді бу­ли й ву­ха (мал. 99, в). Не ля­кай­ся, як­що спо­чат­ку тіло за­ну­рю­ва­ти­меть­ся. Ця по­за по­тре­бує тре­ну­ван­ня. Ти три­ма­ти­меш­ся на воді ли­ше тоді, ко­ли змо­жеш повністю роз­сла­би­ ти­сь і поч­неш вільно ди­ха­ти. б

а

в

Мал. 99

167

Не­без­печні си­ту­ації на воді На воді трап­ля­ють­ся си­ту­ації, з яки­ми не­про­сто впо­ра­ти­ ся і досвідче­но­му плав­цеві. Особ­ли­во не­без­печ­на су­до­ма. Як­що зсудомило но­гу, тре­ба на кілька се­кун­д за­ну­ри­ти­ся з го­ло­вою у во­ду, ви­пря­ми­ти но­гу й силь­но по­тяг­ну­ти ру­кою ступ­ню за ве­ли­ кий па­лець на себе (мал. 100, а). У во­дой­мах, де багато рос­лин, пли­в­и на самій по­верхні во­ди, на­ма­га­ю­чись не ро­би­ти різких рухів (мал. 100, б). Коли ру­ки або но­ги за­плу­та­ли­сь у во­до­ро­с­тях, прий­ми по­ло­жен­ня «ме­ду­за» і звільни­­ся. Як­що те­бе за­хо­пи­ло течією, не на­ма­гай­ся бо­ро­ти­ся з нею. Пли­ ви за течією, по­сту­по­во, під не­ве­лич­ким ку­том, на­бли­жа­ю­чись до бе­ре­га (мал. 100, в). а

б

в

Мал. 100

До­по­мо­га то­му, хто то­не На жаль, то­ну­ть не лише плавці-по­чат­ківці. Найбільший во­рог то­го, хто по­чав то­ну­ти, — паніка. То­му ду­май про те, що бо­я­ти­ся пізно, тре­ба діяти. По­клич на до­по­мо­гу. На­ма­гай­ся не підніма­ти го­ло­ву і ру­ки над во­дою. Пам’ятай, що ва­га тіла у воді на­ба­га­то мен­ша, ніж у повітрі. Не бійся за­ну­ри­ти 168

го­ло­ву — з’явить­ся до­дат­ко­ва си­ла, що ви­ш­тов­ху­ва­ти­ме те­бе з во­ди. По­ди­вись на вправ­них плавців: во­ни пли­вуть, три­ма­ю­чи го­ло­ву у воді, і ли­ше на мить по­вер­та­ють її вбік, щоб зробити вдих. Вер­б­ люд не та­кий вправ­ний пла­вець, але ко­ли йо­му до­во­дить­ся пе­ре­пли­ ва­ти річку, він ля­гає на бік, щоб «по­то­пи­ти» свої гор­би й на­бу­ти до­дат­ко­вої пла­ву­чості. Як­що ти по­ба­чив, що лю­ди­на то­не, до­по­мо­жи їй. Про­стяг­ни ру­ку (тільки у то­му разі, як­що стоїш на мілині або те­бе хтось міцно три­ має), ки­нь їй на­дув­ний ма­т­рац або іграш­ку чи ря­ту­валь­ний круг, сповісти­ ря­ту­валь­ників або по­кли­ч на до­по­мо­гу до­рос­лих.

ПІДСУМ­КО­ВЕ ЗА­ВДАН­НЯ ДО ГЛАВИ 3 РОЗДІЛУ 5 По­вто­ри вив­че­не, ви­ко­ну­ю­чи на­ве­дені ниж­че за­вдан­ня. На­пи­ши в зо­шиті при­чи­ни, з яких ми по­винні: • при­би­ра­ти за со­бою на при­роді; • ут­ри­му­ва­ти­ся від зби­ран­ня пер­воцвітів — сон-тра­ ви, кон­валій, пролісків; • за за­гро­зи підтоп­лен­ня чи зсу­ву за­ли­ши­ти оселю, за­хо­пив­ши з со­бою най­не­обхідніше. На­пи­ши в зо­шиті при­чи­ни, з яких кра­ще: • не ви­хо­ди­ти з до­му, як­що по­чу­в повідо­млен­ня про силь­ний вітер і гро­зу; • не пла­ва­ти, як­що над­то втом­ле­ний, ­над­то да­ле­ ко від друзів чи від бе­ре­га, тобі ­над­то хо­лод­но або ­над­то жар­ко. На­пи­ши в зо­шиті при­чи­ни, з яких не мож­на: • за­хо­ди­ти у во­ду там, де вста­нов­ле­но знак «Ку­па­ти­ ся за­бо­ро­не­но»; • пірна­ти там, де з во­ди стир­чать корчі; • ку­па­ти­ся, ко­ли по­чув штор­мо­ве по­пе­ре­д­жен­ня.

169

ВІДПОВІДІ НА ЗА­ВДАННЯ §4 до с. 25—26. Крос-тест (1 — 4 — 2 — 7 —8) §8 до с. 46. Крос-тест (1 — 5 — 2 — 8 — 3 —10 — 12) § 26 до с. 137—138. Крос-тест (1 — 5 — 2 — 7 — 3 — 9 — 10) § 27 до с. 141—142. Крос-тест (1 — 7 — 2 — 9 — 3 — 11 — 4 — 13 — 14) § 29 до с. 152—153. Крос-тест (1 — 4 — 2 — 7 — 3 — 9 — 10)

170

ПРА­ВИ­ЛА ПО­ВЕДІНКИ  В НЕ­БЕЗ­ПЕЧ­НИХ СИ­ТУ­АЦІЯХ §1 Пам’ят­ка для тих, хто по­га­но по­чу­вається Як­що, про­ки­нув­шись уранці, відчу­ваєш слабкість, го­ло­вний біль, біль у горлі чи жи­воті, ска­жи про це бать­кам або дорослим. Як­що тобі ста­ло зле в школі, звер­ни­сь до мед­се­с­т­ри або ска­жи про це вчи­те­леві. Як­що відчув різкий біль або за­па­мо­ро­чен­ня на­дворі, звер­ни­сь по до­по­мо­гу до лю­дей, які по­руч із то­бою (бать­ки, друзі, сто­ронні лю­ди).

§2 Пам’ят­ка для тих, хто опи­нив­ся в не­без­печній си­ту­ації Оціни рівень не­без­пе­ки. Як­що си­ту­ація за­гро­жує твоєму жит­тю — ча­су на роз­ду­ми не­ма, дій не­гай­но. Як­що за­гро­зи жит­тю не­має, спо­чат­ку за­спо­кой­ся. Як­що сам(а) упо­раєш­ся з си­ту­ацією, скла­ди план дій і ви­ко­нуй йо­го. Як­що тобі потрібна до­по­мо­га, звер­ни­ся до ря­ту­валь­них служб, ро­дичів, сусідів, ви­пад­ко­вих пе­ре­хо­жих. Як­що до­по­мо­га не над­хо­дить, не втра­чай надії, си­ту­ація мо­же зміни­ти­ся на кра­ще на­ступ­ної миті.

§3 Пра­ви­ла пе­ре­хо­ду ба­га­то­с­му­го­вої до­ро­ги Як­що до­ро­га розміче­на пішо­хід­ним пе­ре­хо­дом, ско­ри­с­тай­ся ним. Як­що пішохідно­го пе­ре­хо­ду не­має, пе­ре­ходь до­ро­гу на пе­ре­хресті. Пе­ре­хо­ди­ти до­ро­гу в не­розміче­но­му місці мож­на ли­ше у край­нь­о­му разі і тільки під ку­том 90 гра­дусів до до­ро­ги. Для пе­ре­хо­ду слід об­ра­ти місце, де до­ро­га до­б­ре про­гля­дається в обид­ва бо­ки на 150—200 метрів. Перш ніж пе­ре­хо­ди­ти, по­ди­вись ліво­руч і пе­ре­ко­най­ся, що ав­то­ мобілі на всіх сму­гах на без­печній від тебе відстані. Зу­пинись на ось­овій лінії, будь обе­реж­ний на ній. По­ди­вись пра­во­руч і пе­ре­ко­най­ся, що ав­то­мобілі на всіх сму­гах на без­печній від тебе відстані.

171

§4 Пра­ви­ла по­ведінки на зу­пин­ках Не­без­печ­но пе­ре­хо­ди­ти до­ро­гу біля зу­пин­ки, особ­ли­во на вузь­ких до­ро­гах, ко­ли здається, що про­ти­леж­ний тро­ту­ар ду­же близь­ко. Не слід об­хо­ди­ти транс­порт, що стоїть на зу­пинці, ні з­за­ду, ні спе­ ре­ду. Тре­ба до­че­ка­ти­ся, коли він поїде. На зу­пинці не слід підхо­ди­ти близь­ко до краю тро­ту­а­ру, особ­ли­во взим­ку, а та­кож тоді, ко­ли ба­га­то лю­дей.

§5 Пра­ви­ла без­печ­ної по­ведінки у ме­т­ро­політені Не заходь за об­ме­жу­валь­ну лінію на плат­формі та ес­ка­ла­торі. На плат­формі ме­т­ро­політе­ну не­без­печ­но гра­ти в рух­ливі ігри. Як­що у ва­гоні відчу­вається за­пах ди­му, не­гай­но повідо­м ма­шиністу. У разі ви­ник­нен­ня не­без­печ­ної си­ту­ації у ме­т­ро­політені слід чітко ви­ко­ну­ва­ти всі вказівки ма­шиніста або чер­го­во­го по станції.

§ 15 Пра­ви­ла по­ведінки в ба­сейні Візьми з со­бою ми­ло, руш­ник, ку­паль­ник (плавки), гу­мо­ву ша­поч­ку і гумові капці. Пе­ред ба­сей­ном ре­тель­но ви­мий­ся з ми­лом і відвідай ту­а­лет. Не пла­вай у ба­сейні без гу­мо­вої ша­поч­ки.

§ 25 Як за­га­си­ти не­ве­ли­ку по­же­жу Не­ве­ли­кий во­гонь мож­на за­га­си­ти, ви­ли­вши на ньо­го склян­ку во­ди, за­си­па­вши йо­го піском, зем­лею, на­кри­вши ков­дрою. Перш ніж га­си­ти еле­к­т­ро­при­лад, тре­ба ви­с­мик­ну­ти вил­ку з ро­зет­ки або ви­мк­ну­ти еле­к­т­ри­ку на щит­ку. Як­що горіння не при­пи­ни­ло­ся, треба за­ли­ти во­гонь во­дою, на­кри­ти ковд­рою або паль­том.

§ 26 Пра­ви­ла для тих, хто за­ли­шається вдо­ма сам Ніко­ли не відчи­няй две­рей не­знай­о­мим лю­дям, навіть як­що во­ни пред­став­ля­ють­ся працівни­ка­ми ко­му­наль­них служб чи поліції. Ключі від квар­ти­ри тре­ба но­си­ти з со­бою, надійно за­хо­вав­ши, або за­ли­ша­ти у сусідів, яким довіря­ють твої бать­ки. Не слід роз­повіда­ти ніко­му про цінні речі, які є вдо­ма.

172

Правила безпеки під час користування Інтернетом Не давай нікому без дозволу батьків особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, номер та адресу школи. Ніколи не погоджуйся без дозволу батьків на зустріч із людиною, з якою познайомився(лась) в Інтернеті. Така зустріч має відбутися в громадському місці у присутності батьків. Не посилай свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу батьків. Не давай нікому, крім батьків, свої паролі, навіть найближчим друзям. Не роби протизаконних вчинків і речей в Інтернеті, не шкодь і не заважай іншим користувачам.

§ 27 Пра­ви­ла без­печ­ної по­ведінки на­дворі Ви­ко­нуй пра­ви­ло п’яти «НЕ»: не роз­мов­ляй із не­знай­ом­ця­ми, не сідай у ма­ши­ну до не­знай­омців, не бе­ри нічо­го у не­знай­омців, не звер­тай з до­ро­ги від шко­ли до­до­му, не гу­ляй на­дворі, коли стемніло. На­дворі тре­ба по­во­ди­ти­ся спокійно та впев­не­но. Як­що пізно по­вер­таєшся до­до­му, уни­ка­й задвір­ків, пу­с­тирів, гу­с­тих за­ро­с­тей. Бать­ки чи інші знай­омі тобі до­рослі мають зу­ст­­­р­іти те­бе і про­ве­с­ти до­до­му. Не ви­нось із до­му до­рогих речей. Пізньої по­ри не відхо­дь один да­ле­ко від до­му.

§ 28 Пра­ви­ла без­печ­ної по­ведінки у місцях скуп­чен­ня лю­дей Зби­ра­ю­чись у місця скуп­чен­ня лю­дей, відповідно одяг­нись. На кон­цер­ти, ви­ст­ а­ви, зма­ган­ня кра­ще при­хо­ди­ти раніше. Сідай на місця по­бли­зу ви­хо­ду. Після закінчен­ня заходу кра­ще за­че­ка­ти, по­ки лю­ди вий­дуть. У на­товпі тре­ба ру­ха­ти­ся ра­зом з усіма, на­ма­га­ю­чись три­ма­ти­ся далі від стін і две­рей, до яких те­бе мо­жуть при­тис­ну­ти. Як­що впав, спро­буй підве­ст­ ись, а коли це не вдається, згру­пуй­ся і за­хи­щай го­ло­ву ру­ка­ми. Не хо­ди на мітин­ги і де­мон­ст­рації про­те­с­ту. Для дітей там мо­же бу­ти ду­же не­без­печ­но.

173

§ 30 Пра­ви­ла без­печ­ної по­ведінки під час гро­зи Як­що гро­за за­ста­ла те­бе вдо­ма, за­чи­ни вікна, ви­мк­ни з ро­зе­ток електро­­­при­ла­ди, не ви­ходь із до­му, не ко­ри­с­туй­ся во­до­го­ном і те­ле­ фо­ном. Як­що гро­за за­ста­ла те­бе на­дворі, на­ма­гай­ся схо­ва­ти­сь у най­б­лиж­ чо­му приміщенні. Як­що під час гро­зи ти опи­нив­ся на відкри­то­му місці, схо­вай­ся в яру, під ку­ща­ми. Не користуйся мобільним телефоном. Не хо­вай­ся від гро­зи під ви­со­ким по­оди­но­ким де­ре­вом, ви­со­ко­ вольт­ною лінією еле­к­т­ро­пе­ре­дач, у річці. Відкла­ди на 15—20 метрів від се­бе усі ме­та­леві речі. Як­що гро­за за­ста­ла те­бе в ав­то­мобілі, за­ли­шай­ся в ньо­му.

Пра­ви­ла для тих, хто опи­нив­ся на підтоп­леній те­ри­торії Як­що повінь за­ста­ла те­бе вдо­ма, ви­мк­ни еле­к­т­ри­ку та газ, пе­ре­не­си не­обхідні речі на верхні по­вер­хи, на го­ри­ще, взуй гу­мові чо­бо­ти, одяг­ ни курт­ку, візьми за­пас во­ди і хар­чів. Як­що не­ма змо­ги ви­бра­ти­ся з бу­дин­ку і прой­ти до пунк­ту ева­ку­ації або на підви­ще­не місце, пе­рей­ди на вер­х­ній по­верх, го­ри­ще і клич на до­по­мо­гу. Як­що во­да за­ста­ла те­бе в лісі або в полі, знай­ди пред­мет, який до­по­мо­же тобі ут­ри­ма­ти­ся на воді, вий­ди на підви­ще­не місце чи залізь на де­ре­во і клич на до­по­мо­гу.

§ 31 Місця небезпечного купання Де вста­нов­ле­но знак «Ку­па­ти­ся за­бо­ро­не­но!». Де бе­рег річки об­рив­и­с­тий або за­бруд­не­ний по­бу­то­вим сміттям. Де по­бли­зу є за­рості оче­ре­ту, іншої во­дя­ної рос­лин­ності чи гідро­ тех­нічні спо­ру­ди. Де з во­ди стир­чать корчі або над во­дою рос­туть ве­ликі де­ре­ва.

Пра­ви­ла для тих, хто ку­пається Не мож­на ку­па­ти­ся, ко­ли ­над­то втом­ле­ний, пе­ре­бу­ваєш ­над­то да­ле­ ко від друзів чи бе­ре­га або ко­ли тобі ­над­то хо­лод­но чи жар­ко. Ку­па­ти­ся мож­на що­ра­зу не більш як 20 хви­лин. Не слід за­пли­ва­ти за об­ме­жу­вальні буйки. Не­без­печ­но пірна­ти з каміння, що під во­дою.

174

ЖИТТЄВІ НА­ВИЧ­КИ, СПРИ­ЯТ­ЛИВІ ДЛЯ ЗДО­РОВ’Я

§ 7–10 Уміння вчи­ти­ся і за­сто­со­ву­ва­ти свої знан­ня: • ство­рю­ва­ти і підтри­му­ва­ти інте­рес до на­вчан­ня; • уваж­но й ак­тив­но слу­ха­ти вчи­те­ля; • ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти прий­о­ми ефек­тив­но­го за­пам’ято­ву­ван­ня; • зни­жу­ва­ти рівень на­пру­жен­ня пе­ред кон­троль­ни­ми (на­ла­ш­то­ву­ва­ти­ся на успіх, по­зи­тив­но мис­ли­ти); • ефек­тив­но пла­ну­ва­ти свій час; • за­побіга­ти пе­ре­втомі та стре­сам.

§ 11–12 Уміння ша­ну­ва­ти се­бе та інших лю­дей: • ціну­ва­ти свою унікальність, вва­жа­ти се­бе гідним лю­бові, по­ва­ги і всьо­го най­кра­що­го у житті; • то­ле­рант­но ста­ви­ти­ся до відмінно­ст­ ей, які існу­ють між людь­ми; • розрізня­ти упе­ре­д­жене став­лен­ня і дис­кримінацію, що при­ни­жу­ють людсь­ку гідність і по­ру­шу­ють пра­ва лю­ди­ни.

§ 13 Уміння ро­зуміти і пра­виль­но вис­лов­лю­ва­ти свої по­чут­тя: • ро­зуміти свої по­чут­тя і зва­жа­ти на них; • повідо­мля­ти про свої по­чут­тя у такий спосіб, щоб ніко­го не об­ра­жа­ти (ви­ко­ри­с­то­ву­­ва­ти «Я-повідо­млен­ня»); • співчу­ва­ти — ста­ви­ти се­бе на місце іншої лю­ди­ни, уяв­ля­ти, що во­на ду­має і відчу­ває; • вис­лов­лю­ва­ти своє ро­зуміння, на­да­ва­ти підтрим­ку.

§ 18 Уміння по­ва­жа­ти нор­ми і пра­ви­ла гро­мадсь­ко­го співжит­тя: • ро­зуміти і до­три­му­ва­ти­ся вста­нов­ле­них пра­вил у школі та в інших гро­мадсь­ких місцях; • бу­ти за­ко­нос­лух­ня­ним гро­ма­дя­ни­ном, зна­ти і по­ва­жа­ти за­ко­ни дер­ жа­ви, пра­ва лю­ди­ни і пра­ва ди­ти­ни; • ша­ну­ва­ти мо­ральні нор­ми і пра­ви­ла, що па­ну­ють у суспільстві.

175

§ 19–22 Уміння, не­обхідні для ефек­тив­но­го спілку­ван­ня: • до­ла­ти невпевненість; • ак­тив­но слу­ха­ти й уточ­ню­ва­ти те, що не зро­зумів; • чітко і дохідли­во вис­лов­лю­ва­ти свою дум­ку; • ро­зуміти і пра­виль­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти не­вер­бальні за­со­би мов­лен­ня (інто­націю і си­лу го­ло­су, міміку і же­с­ти, по­ло­жен­ня тіла, зовнішній ви­гляд); • бу­ти до­б­ро­зич­ли­вим, відкри­тим, щи­рим і вод­но­час так­тов­ним, ма­ти гарні ма­не­ри.

§ 20 Уміння обсто­ю­ва­ти свої пра­ва, ша­ну­ю­чи пра­ва інших лю­дей: • пе­ред­ба­ча­ти наслідки своїх слів і вчинків для се­бе та інших лю­дей; • до­мо­вля­ти­ся з ура­ху­ван­ням інте­ресів усіх сторін; • обсто­ю­ва­ти свої по­гля­ди з по­ва­гою до опо­нен­та; • ввічли­во відмов­ля­ти­ся від то­го, що тобі не підхо­дить, і рішу­че — від то­го, що мо­же бу­ти не­без­печ­ним.

176

CЛОВ­НИ­ЧОК ТЕРМІНІВ Ба­га­то­с­му­го­ва до­ро­га — до­ро­га, яка має більш як дві сму­ги. Без­пе­ка — стан довкілля, ко­ли не існує за­гро­зи для до­б­ро­бу­ту, здо­ров’я і жит­тя лю­ди­ни. Важ­ко­го­рючі ма­теріали — ре­чо­ви­ни, горіння яких при­пи­няється, ко­ли дже­ре­ло за­па­лю­ван­ня зни­кає. Вер­баль­не спілку­ван­ня — обмін повідо­млен­ня­ми за до­по­мо­гою слів (див. та­кож Не­вер­баль­не спілку­ван­ня). Го­рючі ма­теріали — ті, що лег­ко за­го­ря­ють­ся і про­дов­жу­ють горіти, ко­ли дже­ре­ло за­па­лю­ван­ня зни­кає. Дис­кримінація — об­ме­жен­ня чи поз­бав­лен­ня будь-яких прав за ра­со­вою, національ­ною, ста­те­вою, релігійною чи іншою оз­на­кою. Емоції — пе­ре­жи­ван­ня, що ви­ни­ка­ють як миттєва ре­акція на пев­ну подію (див. та­кож Почуття). Життєдіяльність — діяльність лю­ди­ни з ме­тою ство­рен­ня умов для сво­ го жит­тя та роз­вит­ку. За­гар­то­ву­ван­ня — про­це­ду­ри, які підви­щу­ють опірність ор­ганізму до не­спри­ят­ли­вих по­год­них умов. Імунітет — здатність ор­ганізму про­ти­сто­я­ти інфекціям. Не­без­пе­ка — стан на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща, ко­ли існує ре­аль­на за­гро­за жит­тю, здо­ров’ю чи до­б­ро­бу­ту лю­ди­ни. Не­вер­баль­не спілку­ван­ня — обмін повідо­млен­ня­ми за до­по­мо­гою мо­ви тіла (див. та­кож Вер­баль­не спілку­ван­ня). Не­горючі матеріали — ті, що не горять за будь-яких умов (див. та­кож Горючі матеріали, Важкогорючі матеріали). Острівець без­пе­ки — місце на до­розі, де пішо­хо­ди мо­жуть за­че­ка­ти, по­ки ав­то­мобілі проїдуть. Ось­о­ва лінія — до­рож­ня розмітка, яка розділяє транс­портні по­то­ки, що ру­ха­ють­ся у про­ти­леж­них на­прям­ках. Па­ра­фраз — прий­ом ак­тив­но­го слу­хан­ня, спосіб пе­ре­пи­та­ти те, що не­зро­ зуміло. По­чут­тя — ком­плекс ста­лих пе­ре­жи­вань, які лю­ди­на відчу­ває що­до се­бе, інших лю­дей або подій (див. та­кож Емоції). Співчуття — вміння поставити себе на місце іншого, зрозуміти і відчути те, що й він. Спілку­ван­ня — обмін повідо­млен­ня­ми між людь­ми (див. та­кож Вер­баль­ не спілку­ван­ня і Не­вер­баль­не спілку­ван­ня). Стрес — стан пе­ре­на­пру­жен­ня або вис­на­жен­ня ор­ганізму, який при­зво­ дить до погіршен­ня са­мо­по­чут­тя і здо­ров’я. То­ле­рантність — тер­пи­ме став­лен­ня до відмінно­с­тей, які існу­ють між людь­ми (національ­них, ра­со­вих, релігійних то­що). Транс­порт­ний потік — транс­пор­т, який ру­хаєть­ся в од­но­му на­прям­ку.

177

ЗМІСТ

Як пра­цю­ва­ти з цим підруч­ни­ком. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Розділ 1. Здо­ров’я лю­ди­ни Глава 1. Життя і здо­ров’я лю­ди­ни § 1. Принципи здо­ро­во­го спо­со­бу жит­тя. . . . . . . . . . . . . . 8 § 2. Принципи без­печ­ної життєдіяль­ності. . . . . . . . . . . . . 13

Глава 2. Безпека на дорозі § § § §

3. 4. 5. 6.

Ти — пішохід. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Зу­пин­ка — місце підви­ще­ної не­без­пе­ки . . . . . . . . . . . Ти — па­са­жир гро­мадсь­ко­го транс­пор­ту . . . . . . . . . . За­со­би без­пе­ки у транс­порті. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

20 25 29 35

Розділ 2. Психічне і духовне здо­ров’я Глава 1. Уміння вчитися § § § §

7. Кожен має талант . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8. Пла­ну­ван­ня ча­су. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9. Вчимося самостійно. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10. Як ста­ти відмінни­ком. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

41 44 47 50

Глава 2. Ша­нуй се­бе та інших § 11. Ти — особ­ли­вий . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 § 12. Ми — особ­ливі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 § 13. Про по­чут­тя і співчут­тя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66

Розділ 3. Фізичне здо­ров’я § § § § 178

14. 15. 16. 17.

Хо­чеш бути здоровим — ру­хай­ся! . . . . . . . . . . . . . . Хо­чеш бути здоровим — за­гар­то­вуй­ся!. . . . . . . . . . . Хо­чеш бути здоровим — відпо­чи­вай! . . . . . . . . . . . . Профілак­ти­ка «шкільних хво­роб» . . . . . . . . . . . . . .

73 79 84 90

Розділ 4. Соціальне благополуччя § § § § § §

18. 19. 20. 21. 22. 23.

Пра­ви­ла людсь­ких сто­сунків. . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 Що сприяє по­ро­зумінню між людь­ми. . . . . . . . . . . 103 Упев­не­на по­ведінка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109 Спілку­ван­ня з до­рос­ли­ми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113 Спілку­ван­ня з од­нолітка­ми. . . . . . . . . . . . . . . . . . 116 Соціальна небезпека інфекційних захворювань . . . . 119

Розділ 5. Безпека у побуті і навколишньому середовищі Глава 1. Пожежна безпека § 24. «Три­кут­ник во­гню» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127 § 25. По­жеж­на три­во­га . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131

Глава 2. В автономній ситуації § 26. Сам удо­ма . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137 § 27. Сам на­дворі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140 § 28. У не­без­печ­них місцях. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145

Глава 3. Се­ред при­ро­ди § 29. Зем­ля — наш спільний дім. . . . . . . . . . . . . . . . . . 151 § 30. Стихійні ли­ха. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156 § 31. Відпо­чи­нок на при­роді. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162 Відповіді на за­вдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пра­ви­ла по­ведінки в не­без­печ­них си­ту­аціях . . . . . . . . . Життєві на­вич­ки, спри­ят­ливі для здо­ров’я . . . . . . . . . . Слов­ни­чок термінів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

170 171 175 177

179

На­вчаль­не ви­дан­ня

Бех Іван Дмитрович Во­рон­цо­ва Те­тя­на Во­ло­ди­мирівна По­но­ма­рен­ко Во­ло­ди­мир Сте­па­но­вич Страшко Станіслав Васильович

ОС­НО­ВИ ЗДО­РОВ’Я 5 клас Підруч­ник для закладів çàãàëüíîї середньої освіти Ре­ко­мен­до­ва­но Міністер­ст­вом освіти і на­уки Ук­раїни Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено Літе­ра­тур­не ре­да­гу­ван­ня Л. Воронович Ху­дож­нє оформ­лен­ня С. Шпак Технічний ре­дак­тор Т. Піхо­та Ко­рек­тор І. Шатунова Фор­мат 70×100/16. Папір оф­сет­ний. Гарніту­ра Пе­тер­бург. Друк оф­сет­ний. Ум. друк. арк. 14,58. Обл.-вид. арк. 14,10. Ти­раж 252 384 пр. Свідоцтво про внесення суб’єкта до Державного реєстру видавців № 4110 від 13.07.2011. Видавництво «Ала­тон», 03164, Київ, вул. Олевська, 7. E‑mail: alaton@ukr.net Віддруковано з готових діапозитивів ТОВ «Новий друк» Київ, вул. Магнітогорська, 1.